ІСТОРІЯ
УКРАІНИ-РУСИ
ТОМ VIII
ВИДАВНИЧЕ ТОВАРИСТВО
,Янигоспілка”
НЬЮ-ЙОРК 1956
digitized by ukrbiblioteka.org

Фотопередрук з другого видання,
ідо вийшло у Києві в 1922 році.

MYKHAILO HRUSHEVSKY
HISTORY
OF UKRAINE-RUS’
Published by
KNYHO-SPILKA
New York 3, N. Y.
1956
Volume VIII
digitized by ukrbiblioteka.org

ВІД КУРУКІВЩИНИ
ДО КУМЕЙЩИНИ
(1626-1638)
Як од Кумейщини та до Хмельниччини,
Як од Хмельниччини та до Бряниччини,
Як од Бряниччини та до сего ж то дня..
Історії України-Руси
тому VIII частина І
ВИДАВНИЧЕ ТОВАРИСТВО
„К Н И ГОСПІЛКА”
НЬЮ-ЙОРК 1956

Восьмий том »Історії Українн-Руси« обіймає чверть столїтя від
куруківської війни 1625 p., що ліквідувала пляни і надії, виплекані
зростом козаччини в першій четвертині X V II в., до того момент}', коли
рішеине безповоротного розриву л Польщею усвідомило ся в політич­
них українських кругах після невдалого зборівського трактат}', — для
круглости взяти можна Д 650 рік, значить рівно 25 років.
Хронольоґічно й історично сей період роспадаегь ся на дві рівні
половини. Перша від куруківської кампанії до великої війни 1638 p.,
що хоч скінчила ся невдало, мала одначе велике симптоматичне зна-
чіинє, вінчавши собою розвій козацьких і взагалі народнії українських
сил за сих кільканадцять літ, і вже містила в собі виразні прикмети
народньої війни, які потім
тільки з більшим розмахом і на більшій
території — виступили в Хмельниччині. Друга половина обіймає період
десятилітнього пригноблення козаччипи, під гнетом ординації 1638 p.,
і загального застою національного українського житя під небувалим
зміцненнем польського режіму завдяки »золотому спокоеви«, а потім —
вибух повстання, що зараз від скромних початків виростає в грізний
оркан і від компромісових проб переходить в національну війну, яка
не лишає місця нїякпм трівким компромісам самостійної України з шля­
хетською Польщею.
Ріжпі обставини мого житя останніх років не дають мині змоги
випустити сей том в цїлости. тому обмежую ся поки що першою ча­
стиною його, написаною ще в р. 1909 —1911. Я відкладав її, сподїваючи
ся видати обидві части разом; коли-ж одначе і тепер останні розділи
другої части зістають ся ще невикінченими, пускаю першу, а постарак
ся, щоб друга не дала на себе довго чекати.
Львів, 15 (28) II. 913.
Потреба в комплєтї »Історії України-Руси* змушує мене взятись
до його реставрації, по змозі випускаючи ті томи, які розійшлись до
решти. Так випускаю тепер отсю книгу, майже без змін против пер­
шого видання. Може колись, в окремім томі, чи при новім виданню, я
буду мати змогу пройти ще раз через весь текст, доповнити літерату­
ру, і т. п. Тепер се неможливо, а відкладати до тої можливости пере­
друк вичерпаних томів здавалось мені ще гіршим.
Технічні трудносте змушують мене випускати поодинокі книги
в ріжних місцях і в ріжнім форматі.
digitized by ukrbiblioteka.org

В атмосфері льорльности
(1626— 1628).
Компромісові течії в ерархічних кругах. Льояльна політика козачини. Крим­
ські справи і участь в них козацтва. Дорошенко і Грицько Чорний. По­
ходи в Крим.
Куруківська кампанія 16 25 p., перечеркнувши рахунки коза­
чини з польським правительством за Хотинську війну, стала на
довший час вихідною точкою в українсько-польських відносинах.
Кругам козацьким і тим, що стояли за ними й рахували на них,
прийшло ся попроїдати ся з надіями на задоволеннє своїх носту-
лятів за цїну козацьких заслуг в Хотинській війні. Але й кругам
правительственним і польським не вдало ся сповнити своє 6а-
жаннє: тріпнути козачину так як в Солоницькій кампанії, зни­
щити ї ї й наступити на горло. Прийшло ся шукати якогось m od u s
viv en d i і з сею козацькою силою і з тими елементами, які вязали
ся з нею І в результаті війна 162 5 р. стає вихідним моментом
для досить довгого, десятилітнього періоду компромісових проб - -
останніх компромісів перед великим вибухом опозіційних сил.
Зручнїйшим політикам удають ся сї компроміси краще, слабим —
гірше, і опозіційні елементи проривають ся через сї нехитрі ком­
промісові плетення, доводячи до крівавих конфліктів в 1 63 0 p..
і потім знову в 16 35 . Але „статочнїйші* елементи загалом дер­
жали ся ще сильно, елементи опозіційні до часу не виросли на­
стільки, щоб перевернути їх , і компромісива. течія брала загалом
гору як з польського так і з українського боку протягом цілого
сього десятилітнього періоду. Вершком її розмаху було безкоролївє
1632 p.,
коли українським постулятам були зроблені значні
уступки новим королем, а козачина, що здавна привикла дивити
тя на нього як на протектора і приятеля, змагала до того щоб
увійти в державне життє річиносиолитої та здобути собі голос в ї ї

управі. Та правлячі шляхетські круги не булл досить розс\дні,
щоб підтримати сї опортуністичні напрями, в своїх власних ін­
тересах.
Отсї компромісові течії були тим сильнїйші, що вони не були
випливом самої тільки фізичної, оружної перемоги польсько-шля-
хетського режіму над козацькою силою, що стала опорою й під­
ставою для національної політики української в отсих десятилїтях.
В самім українськім житю, в тих кругах, що взяли в свої руки
провід національного житя та в його інтересах старали ся вили­
вати і виливали дійсно на козачину й її політику, —
знаходили
ся теж елементи компромісові, яким були некаручпі і крайности
української демократії і її безнадійний конфлікт з шляхетським ре-
жімом річипосполитої.
Такою була Новопоставлена православна єрархія, що по всім
традиціям своєї церковно-політичної минувшини, і з огляду на
свою гірку залежність від ласки і неласки правительства та на
шкідні наслідки сѳі неласки для всього православного житя, —
горячо прагнула помирення з правительством, легалізації, при­
знання, толєранції. З прикрістю зносила вона також і ріжні менше
приємні для неї сторони того демократичнего, республіканського
житя, яке виробляло ся в православній суспільности наслідком де-
зерціі можних і власть імущих, і в помиренню з правительствен-
ними сферами, в лєїалїзації своєї церкви бажала знайти міцну
підставу для боротьби 8 сими небажаними явищами внутрішнього
церковного житя. А супроти тісних звязків, які утворили ся про­
тягом останнього десятилїтя між сими ерархічними, церковними
кругами і кругами козацькими, такі течії в церковнім житю та
боротьба викликана ними варті того, щоб коло них спинити ся на
сім місці. Вони мали більше ніж саме церковне значіннє.
Я вже мав нагоду попереду зазначити (с. 4 18), що наста­
влена в 1620— 1621 pp. під козацькою опікою нова православна
єрархія, коли пройшли перші моменти ентузіязму від сеї много-
важної події, помітила, що їй , так гаряче бажаній, вимріяній,
у Бога вимоленій єрархіі не дуже то легко знайти собі місце в пра­
вославній су с п іл ь н о ї, яку сї єрархи мали ущасливити своєю по­
явою. Православна суспільність за ту чверть столїтя, що проми­
нула від переходу на унію владиків. привикла обходити ся беа
них. Справи церковного роспорядку, що належали по старим тра­
диціям духовним властям, порядкували ся мирянами, братчиками.
Надпвивши ся на факти дезерції, хитання духовних між право-
славієм та унією, на ї х утечі „на ситші пироги^ панської ласки,
digitized by ukrbiblioteka.org

брацтва і суспільність взагалі дбали як найменьше лишити в ру­
ках духовних, як наймѳньшѳ давати їм спокуси, хотіли рядити
всім самі, і тим у одиниць здібнїйших, амбітнїйших з поміж ду­
ховенства не могли не викликати незадоволення такими відноси­
нами, суперечними з практиками церкви.
Церква руська править ся contra naturam : не клир пра­
вить народом, а народ клиром, завважає бувший київський ректор,
пізнїйшиТи апостат Касіян Сакович, в передмові до книжки Desi-
derosus, виданій під сю пору (1625).
„Живучи в люблинськім
брацтві, надивив ся я, як які яебудь хлопи - квасники, корчмарі
видають попови ризи, апарати, хрести, євангелія, самі носять їх
в олтар, своїми нечистими руками дотикаючи ся річей, на які
вони й дивити ся не гідн і, а коли їм робив з сього призоду вка­
зівки, не тільки не бачив від них поправи, але ще накликав на
себе їх гнів ... Дивна річ, повіряють братчики своїм духовним со­
вість, а апаратів, хрестів, євангелія повірити не можуть!“ Розу-
мієть ся, братчики потрапили б дуже резонно і основно витолку-
вати такі порядки, але по своєму правий був і Сакович і його
однодумці, коли з становища духовного, 8 становища канонів цер­
ковних дражнили ся такими відносинами. І помічення, роблені
унїятами над братськими порядками, без сумніву знаходили гіркий
відгомін в самих православних духовних кругах.
„В и духовних
і монахів держите в своїй власти, самі своєю волею їх вибіраєте
й приймаєте до свого брацтва, самі судите і вигоняєте тих, які
вам не в лад“ , закидає унїятський полеміст виленським братчикам.
„Доти ви своїх духовних хвалите, поки вони вам надскакують,
вихиляють ся коло вас, підлещують ся, сповняють вапіі бажання,
а як хто тільки з них почне розважати та перестане перед вами
вислуговувати ся, нехай уже сам про себе дбає; на жалі духов­
них осіб ваші мирські суди не вважають; десь добре памятаєте,
як старшини виленського брацтва, братчики - миряне, осудивши
одну духовну особу, святили свої руки в пресвитерській бо­
роді“ г).
Те що відчували православні духовні в своїх стрічах з брат­
чиками, ще болючійше мусили відчувати православні владики.
Традиції єпископської власти, самодержавної, автократичної, не ми­
рили ся з новим брацьким народоправством. Розвій брацтв в остан­
ній четвертині Х У в. погнав православний єпископат в 1590-х
pp. до тїснїйшого союзу з світською властю, з католицькою
’ ) Śniadanie schizmatykom brackim, 1630.

церквор, щоб у нвх знайти оперте проти сього народовлабтя (при­
гадаймо Балабана з його боротьбою 8 брацтвом')· За дальше чверть*
столїтге сѳ брацькѳ нацодовласте ще більше ствердло і ровширило
свої компетенції коштом владичої власуи, що вигасла йа всім майже
просторі українських (і білоруських) вемель. І по відновленню ерар-
х ії нові владики, при всім поважанню до брацького інституту, при
всім признанню його васлуг перед церквою, не могли пе відчути
сильно і прикро, як тїсно і важко їм було з тим роавоем браць-
кого народоправства.
І от коли Мелетий Смотридький, друга особа в відновленій
єрархії, чоловік близький своїм становищем і духом митрополя-
тови Йову, вибрав ся скоро по убийстві Кунцевича на схід, да
православних патріархів, він між иншим дістав порученне від
м. Йова представити патріархам, а головно патріархови царгород-
ському, Зверхнику української церкви, шкідливі наслідки тої де­
централізації, тої системи церковних імунітетів, „ставропігій“ , πισ
так широко була розвинена патріархами за останні Десятиліття
в українсько-білоруській церкві. Вона підривала єрархічну власть ми­
трополита і єпископів, вносила дезорїанїзацію й анархію в цер­
ковне жите1). Такі представлення, підтримані, очевидно, відповід­
ними контрибуціями, були приняті патріархами. Патріарх царго-
родський видав грамоту, де наказував, щоб церкви і монастирі,
які терер, недавно, і давнїйше дістали права й титули ставропіґій,
*) Що се було порученнб митрополита, на се не маємо вїяких безпосе­
редніх документів, але треба памятати, що митрополитови ся справа долягала
найбільше, а самому Смотрицькому дуже мало. Пізнїйше, коли Смотрицький
скомпромітував себе пероходом на унію, православні полемісти закидали йому,
що він видумав сам таке порученне. „Він підробив собі грамоти від імени всеї
Русії, духовних і світських осіб, і з ними пішов в Єрусалим і до инших патрі­
архів і там, обманувши патріархів, підробившп грамоти до всеї Руси, д істав
у них підписи до сих грамот, а зміст їх був такий, щоб від сього часу від на­
шої Руси не йшли ніякі апеляції до царгородського патріарха, але правили ся
ним (Смотрицьким) як екзархом і намісником пятріаршим“.
Таке читаємо
в одній пізнійшій брошюрі (Indicium to iest pokazanie cerkwie prawdziwey. 1638,
публ. у Головацького ‘Библіографическія находки во Львовѣ, 1875). Але се го-
вореннє, про нід^облеине Смотрицьким грамот, розуміеть ся, не має зн ачіння;
патріарх не заперечив правдивости даної грамоти, і так само автентична му-
сїла бути грамота „від усеї Руси“, чи може від єпископату руського, приве­
зена Смотрицьким до патріархів. Смотрицький. очевидно, зовсім вірно заявляв,
що їздив до патріарха з грамотами митрополита, за його відомістю і волею.
Справа екзархагства Смотрицького приплетена сюди не до річи: вона не сто­
яла ні в якім звязку я справою ставропіґій, се показув патріарша грамота.
digitized by ukrbiblioteka.org

надалі вже ставропігія ми не називали ся і не правили ся самі
собою, а були під загальною властю своїх архієреїв1).
Се була дуже важна постанова, і вона викликала страшенний
гнів всіх інтересованих брацтв і ставропіїіяльних монастирів, то
значить головнїйших і впливовійших православних інституцій.
Гнів сей звернув ся в першій лінії на Смотрицького. Печорський
архимандрит тодішній, 3. Копистинський, що не міг, розуміеть ся,
благодушно приняти такого замаху на ставропіїіяльні права свого
монастиря, не прийняв до себе Смотрицького, коли він приїхав
з тим до Київа десь зимою 1625—j6 p., і иныпих намовляв, аби
його не приймали2). Митрополит Йов що тримав ся солідарно
з Смотрицьким, та і не міг, очевидно, відрікти ся своєї участи
в сім інцідентї, прийняв Смотрицького у себе й силкував ся його
оборонити; зате роздражненнє звертало ся й на нього. Прислані
патріархами листи проголошено за фальсифікати. На митрополита
і владиків пускано поголоски, що в підозрілім світлі виставляли
їх правовірність і льояльність, підозрівали в якихсь тайних пла­
нах, в відступництві. Почали появлятм ся якісь „писання ущип­
лив і^ що владиків, а головно митрополита й Смотрицького „уда­
вали за отступники“ , „в огиду і обридливость приводили“ між
православними *).
Щоб збити сї поголосыі, митрополит з Смотрицьким зараз же
на запусти, „подъ часъ былого въ Кіевѣ собору, иередъ многимъ
духовенствомъ, паны шляхтою, войтомъ, бурмистрами, райцами,
брацтвомъ церковнымъ и всѣмъ поспольствомъ православнымъи,
поспішили оказати „невинности и вѣрцости своее певные знаки“ ,
і в першу неділю посту, під час звісної церемонії православія,
зробили якісь святочні заяви, що мали знищити всякі підозріння
що до їх нахилу до ун ії, до компромісу. Але все се підозрінь не
убивало, і вони росли далі. В маю митрополит виступив з окруж-
ником, де згадавши про отсї попередні заяви, запевнив всіх пра­
вославних .,великоименитого російського роду“ , що він і Смотриць-
кий міцно стоять при православній церкві й схід н їх патріархах. —
„ани з апостатами жадного порозуменя і здради ихъ участництва
не мѣлисмо, ани противъ церкве рускоє и противъ народ) своєго
нѣкогда намовъ жаіныхъ подступно не чинилисмо, ани чинити
безъ волѣ божоє и безъ волѣ всеє церкви православнихъ не ми­
слили смо“ .
Просив отже не давати віри інтриїанам, що хочуть.
*) Голубевъ, П. Могила І дод. 46.
*) Paraenesis Смотрицького с. 22. 3) П. Могила І дод. 43.

діскредитувати новопоставлену єрархію. Се діявольська робота; ї ї
мета — наново повбавивши церкву пастирів, до „ проклятого
уницкого отступства и рвмскоє овчарни всѣхъ безъ труда за­
гнати“ *).
Сі намови митрополита впливали слабо, бо справа ставропіґій
висїла далі. Брацтва й монастирі вишукували акти на ставропі-
їіяльні права. В одній виписи читаємо, що печерська братія пред-
ложила митрополитови на доказ своїх ставроаіґіяльних прав гра­
моти патр. Максима і Рафаілаа). Брацтво львівське і виленське
вислали своїх послів до патріарха, з грошевими дарунками, дохо­
дити своїх прав. Від патріарха винесли вони нову грамоту (дато­
вану груднем 1626 p.), де патріарх розясняв свою попередню гра­
моту так. що брацтва наділені ставропіґіяльними правами від патр.
бремії, як брацтво львівське і виленське, маюїЬ і далї зісгавати
ся при ставропіїіяльних правах, а інституції обдаровані титулом
стивропіґій пізнїйше, особливо ж патр. Теофаном,
—
всі мають
підлягати архієрею своєї єпархії, як звичайні монастирі і пара­
фіяльні церкви8).
Се розясненнє, принесене послами брацтв, мусїло розвіяти
всякі сумніви що до автентичности патріаршого розпорядження про
скасованнє ставропіґій, принесеного Смотрицьким. Воно було автен­
тичне. Але відносин утихомирити се розясненнє не могло нїя к, бо
довгий ряд інституцій, між ними київське брацтво, та й Печер-
ський монастир, були далі загрожені в своїх автономних правах.
І невдоволеннє на митрополита, на владиків, і підозріннє в тай-
них, неправославних замислах розвивало ся далі.
H is to ria magistra vitae прикладом попереднього покоління
владиків иоучувала сучасників, що змаганнє до повноти єрархічної
власти являєть ся лихим симптомом що до українського еписко-
х) Ibidem.
2) П. Могила дод. 40. Проф. Ґолуббв одначе непотрібно добачав в сїй
записи капитуляцію митрополита перед Печерським монастирем (с. 135); сло в а:
„прошенія о. архнмандрита н всего собора разсуднвши яко слушныя“, се зви­
чайна канцелярійна фраза (польського канцелярського стилю), яка значить, іцо
митрополит не противив ся бажанню, щоб сї грамоти були вписані в його ми-
^трополитанські акти, але се ще не санкція печорських домагань.
3) Ibid. Ґолуббв і тут задалеко йде в інтерпретації грамоти, кажучи, мов
би патріарх царгородськиші заявляв у нїй, шо патр. Теофан не мав ніякого
права робити такі надання (с. 136); в грамотї є легенький стилістичний натяк
в такім д усї, а не категоричний вислів.
digitized by ukrbiblioteka.org

пату і тя г не його на совзьку сте жку компромісів з прайитель-
ством та до унїонних уступок. І справді поруч із отсею боротьбою
за повноту єпископської власти протяв церковного партикул ярізму
і автономізму ми бачимо в тім же самім часї серед головніш их
репрезентантів української єрархії виразні тенденції до полаго­
дження своїх відноси н Хо правител ьства , до помирення 8 у нією ,
до релігій ного компромісу.
Багато причин впливало на се. Передусім тяжке становище
новопосгавленої єрархії, що далі мусіла „тиснути ся в маленькім
кутку на Україні“ , не маючи можности явити ся в своїх єпар­
х ія х , не тільки що сповняти свої владичі функції. Одні зісгавали
ся владиками без вірних, in p art ibus ; инші, скучивши такою фаль­
шивою позицією, йшли шукати иньших, кращих обставин, як
звісний нам бзикіїль Курцевич, що подав ся в Московщину і став
там архієпископом суздальським. Безнадійність соймової боротьби
в інтересах православної церкви, безплідність коэацьких домагань
і переговорів в інтересах нової єрархії мусїли викликати сильний
упадок духа. Непримирене становище правительственних кругів,
неустанне ослабленнє всїх инших елементів, на яких опирало ся
«православне церковне житє, з виїмком самих тільки козаків, без­
настанна гроза репресій, безвиглядність боротьби — все се ви­
кликало малодушні гадки про компроміс, його неминучість і по-
жаданість.
Боротьба православія і унії на живім тілі української і біло­
руської суспільности також лякала своїми перспективами. Обидві
сторони напружували й зуживали всі свої сили в отсїй брато-
вбийчій боротьбі, занедбуючи для неї иньші, житєві потреби куль­
турного і національного розвою, а їх коштом розростало ся ла-
тинство. елемент польський. Де два бють ся, користає третій.
З насінна церковної яеагоди, засіяного між Русю, збирали овочі
польонївм, католицтво, і святкували свої тріумфи над Русю, що
падала все глибше й глибше. Український елемент відтісняв ся
все далі на далекі пляни політичного і суспільного житя. Давно
не стало вже православних між сенаторами, а й між земськими
достойниками все рідше можна було надибати чоловіка, який ще
не розірвав звазків з українською народністю. Досить було між
кандидатами знайтись одному католикови, щоб ріжні ревнителі ка­
толицької віри саме йому постарали ся добути номінацію від ко­
роля *). Православна суспільність все більше переходила в сіру
*) Див. напр. лист, одного з біскупів до короля, з 1627 p., за кандида­
том на судївство київське Аксаком : воєвода Замойский і біскуп рекомендують

масу без скільки небудь впливових і сильних одиниць: Але ще
хѳныпѳ було ї х між уніатами. Уніатську церкву правительство
підтримувало, але серед польського громадянства ї ї легковажено ще
більше ніж православну. Вона не була «ніякою силою, за нею не
стояв нїхто ся никла, слабосила теплярняна ростина не мала трдї
ще ніякої житєвої сили. Ш ляхтич · уніат був великою рідкістю;
уніатське духовенство рекрутувало ся з попівських, міщанських
і селянських дітей, і в сю точку так влорадно били православні
полемісти, підносячи, що не вважаючл на всю протекцію уряду
навіть на владичі позиції не можна знайти унїатів шляхтичів
(с. 447). Все, що відривало ся від українського житя з шляхет-
сько-панських кругів, ішло просто в латинство. Кінець кінцем між
магнатськими кругами в 1620 — 1630 роках не було вже сливе
ніякої Руси, ні православної ні унїятської. З Київщиною, Бра-
славщиною, навіть Волинею, повторяло ся те саме, що в поперед­
н іх столїтях стало ся з Західньою Україною, і не треба було бути
дуже пильним глядачем сього процесу, щоб розуміти, куди і до
чого він веде.
Прихильникам компромісу здавало ся, що обєднаннєм церкви
православної й унїятської — сих двох руських церков, можна за­
побігти сьому ироїресивному паралїчеви руського тіла. У головних
речників сеї угоди 1620-х pp., Саковича і Смотрицького, ся нота
виучить досить сильно і надає снеціяльний інтерес сям невдалим
пробам рвлїїійної угоди.
„Ми діти одного отця, сини одної ма-
тери — на що розриваємо вгоду, на що одні одних живих поси­
лаємо до пекіа, нащо одні одних виконаємо1*, кличе Сакович
в передмові до свого „Девідерова“ (1625). ІІоєднаннє унїтів і не-
унїтін для Смотрицького — се „поєднаннє Руси з Русю“ 1). Ви-
словляючи своє здивованнє, що православні заходили ся так живо
умивати руки свої від усякої участи в сих угодових заходах,
Смотрицький пише Лаврентию Древинському, звісному православ­
ному парляментаристови сих часів (в осени 1628 p .) : „Досить
було б якъ твоїй милости самому, так і намісникови моєму
отцю Йосифови, а перед усім преосвяще$ому нашому господинови
й. милости а), господину отцю архимандритови печерскому 3) і де­
кому иньшому самих себе по щирости вапитати, як то у нас у всіх
еливе щоденна 8 серця до Господа Бога пісенька була: „дай нам,
його як доброго католика і просять дати йому номінацію, бо w tychtam kraiach
nie mamy wiele katholików (П. Могила І дод. 48).
*) Wynaleść ziednoczenia Rusi z Rusią, to iest nieunitow z unitami — Про­
тестація Смотрицького (П. Могила, дод. 324), *) Митр. Йову. 3) П. Могилі.
digitized by ukrbiblioteka.org

Господи Боже, Руси з Русю прийти до порозуміння*), аби вже
більше не йшли ми до упадку й винищення народу нашого, особ­
ливо між станом шляхетським. Часто бувала про се між вами, пра­
вославними послами, приватна розмова під час соймів — які б до
того знайти способи. Було се як крізь сон трактовано три роки
тому в Вильнї. Иублично був обговорений вашими милостями на
минулім соймі, в р. 1627, спосіб зносин обох сторін через певні
особи, і твоя милость обовязав в сїй справі повидати ся зі мною
для усгної розмови“ і т. д .2).
Розумієть ся, ми з свого становища можемо сильно сумнївати
ся в корисности такого компромісу православя з унією в тодїшнїх
умовах, коли унія не була ще ніяким проявом народнього житя,
тільки компромісом з польським католицьким режіюм, компромісом
нехарактерности і малодушности. Нравославє в тім моменті було
єдиною формою відпорности українського елементу в сфері куль­
турно-національній, і всякий компроміс його s унією означав би
не зміцненнє, а ослабленнє сеї відпорної сили. І всі міркування
про спасенні наслідки нового компромісу були перед усім проя­
вами тої ж малодушности і утомлення супроти правительственних
репресій серед православних єрархічних і всяких иньших ви­
щих кругів.
В зацитованім листі до Древинського Смотрицький своїми
однодумцями називає перед усїм митрополита і нового печерського
архимандрита I I . Могилу (вибраного на сю позицію в 1627 p.),
і далі глухо — деяких инших Безсумнівно, було тих однодумців
більше. Тільки й вони, і сам митрополит з архимандритом, затри­
мали ся на небезпечній дорозі, коли з такою силою прорвала ся
загальна опозиція їх плянам серед української суспільности. Смо­
трицький не встиг завернути ся й пройшов до кінця, з ролі ми­
ротворця попавши в ролю апостата. і се була одна з богатьох то­
дїшнїх траїедій, яка притягає до себе увагу тому, що сим разом
спіткала найввзначнїйшу літературну й наукову силу тодішньої
України. Смотрицький сам оповів нам її історію3); тільки, на жаль,
М „О дай намъ, Господи Боже, Русь з Русю до помѣркованя прійти“
2) П. Могила І, дод. 56.
*) Перед усїм в книжцї Apologia perigrinacyi do kraiow wschodnich M.
Smotryskiego (друк, у Львові 1628), потім в Протестації против київського со­
бору (друк, у Ґолубвва П. Могила І, дод. 57), Exaetesis abo Expostulatia t. j .
rozprawa między Apologią y Antidotem (друк, у Львові), і нарешті Paraenesis
abo Napominanie od w Bogu wiel. M. Smotrzyskiogo... do przozacnogo bractwa
wileńskiego (друк, в Кракові) 1629 p.

ужѳ пІ8Нійшѳ зводячи її початки до одного знаменника з тип ста­
новищем, куди він прийшов кінець кінцем, він не відкриває всіх
періпетій, які приходило ся йому перейти — несподівано і неза­
лежно від своїх початкових вамірів і планів. Історія ся в кождім
равї кидає ясне світло на компромісові течії, які розвинули ся
були в вищих єрархічних кругах в сих роках.
Сакович, що в формах скорочених, більше вульґарних і менше
трагічних, проробив ту ж дорогу, яку доля судила пройти Смо-
трицькому*) , перший пустив поголоску, хоч і в досить неясній
формі, про угодові заходи серед православних і ролю в них Смо-
грицького. Покинувши в 16^4 р. Київ, перейшовши до Люблина,
а в 1625 р. приїхавши звідти до Кракова і вже рішивши ся ро­
зірвати з православними, 8 огляду на обіцянки, які робив йому
можний протектор ун ії, спадкоємець Острозьких кн. Олександр За*
славський, Оакович випустив в тім році цитовану вже книгу De-
siderosus і в передмові до неї виступаючи з проновідю поми-
рення православя з унією для спільної позитивної праці над
духовним подвигненнєм народу по теперішньому кажучи, він
вперше натякнув на якісь заходи коло заспокоєння релігійної бо­
ротьби. Згадавши з похвалами про Смотрицького, що тоді пробу­
вав на Сході, він бажав щастя його плянам: „з любови до правди
повзявши в своїм серцю побожні замисли на успокоєннє нашої ре­
л ігії, він добровільно взяв на себе подорож туди, звідки має ви­
ходити право і дозвіл на заспокоєннє таких справ, і щасливим
поворотом своїм він розсіє хибні гадки про себе".
В сих словах
містив ся натяк, що місія Смотрицького до патріархів мала на
меті також добути дозвіл на „заспокоєннє релігійної боротьбии. то
значить — на компроміс з унією.
Сам Смотрицький не дав близших пояснень своїх плянів на
Сході. В Апольогії він каже, що виїздячи на Схід, хотів переко­
нати ся, наскільки наше православіє вірне традиціям східньої
церкви. Але може близше підходять до правди його слова в листі
до патріарха царгородського (хоч і писані зовсім не з щйрими.
а навпаки— різко сказавши: провокаційними замірами). В ін пише
тут, що його заінтересували писання унїонного характера, які обер­
тали ся на Україні 8 іменами патріархів (підроблені католиками),
і він думав на Сході близше познайомити ся з такими писан­
нями а) Смотрицький міг сподївати ся, шо його унїонні ідеї, ви-
!) Про Саковича див. т. VII , ст. 414. В тексті цитую ceft том просто
сторінкам І видання.
digitized by ukrbiblioteka.org

ложені ним в кількох писаннях уже перед тим і положені в основу
„Катехизиса“ ,
що віз він з собою, в надії дістати для нього
апробату патріархів, — знайдуть в патріарших кругах певне спо­
чуте, і се послужить опорою в унїонній агітації на Україні й Б і­
лоруси в супереч суворим старовірам-ортодоксам. Але сї надії не
справдили ся, і Смотрицький, не зваживши ся навіть завести
скільки небудь рішучих розмов на сю тему анї предложивши свого
катехизиса, поїхав назад в тім переконанню, що на патріархів
нема що рахувати, а треба переводити унію незалежно від них.
На жаль, Смотрицький не відкрив нам, наскільки в сих пля-
нах брало участь инше православне духовенство. На сім пункті
він взагалі був досить здержливий, може з мотивів тактичних —
бо не тратив надїї, що на унїонну дорогу підуть ранїйше чи
пізнїйше й иньші єрархи (Смотрицький і вмер серед сих компро-
місових заходів та переговорів). Ьев сумніву, є певна ідейна звязьт
певне степенованне від його розвідів на Сході до проб переве­
дення спільного з уйїатами собору на Україні, який давнїйше від­
кидав ся православними на тій підставі, що без патріархів собору
не можна відбути, а тепер православні єрархи вважали можливим
вчинити його і без патріархів. Не кажу вже про плян засно­
ваная самостійного патріархату в сполученій православно-унїат-
ській руській церкві. Все вказує на певну глубшу, свідомійшу
тенденцію ваходів.
Проект собору для порозуміння православних з унїятами, як
уже знаємо (с. 5 0 5 ) , був виставлений в українського боку на соймі
1623 р , але тоді він стрів ся з рішучою опозицією православних
владиків. Вони заявили, що собор сей не може відбути ся инакше
як під проводом царгородського патріарха, властиво немає про
що й дебатувати, бо для релїгійних дісиут нема ніякої підстави.
Потім на новім соймі, що зібрав ся в сїчнї 1626 p., коли справа
„грецької віри “ знову була поставлена між дезідератами посоль­
ської палати *), король повторив свою гадку, що заспокоенне релї-
гійної справи повинно зачати ся від духовного собору, де б обидві
1)
Religia grecka wszytkie prawie seymy po te czasy trudnić zwykła.
Przeto prosiemy i. k. m., aby na tym seymie raczył inire modos et rationes, kto-
remi by ta rzecz tandem aliquando grontownie uspokoiona bydz mogła, a bracia
tamtey religiey naszev przy dawnych swych prawach przywileiach cali zostawali,
w' których ubliżenie bydz у to rozumieią, że teraz swiezo władictwo chełmskie
plebeio iest conferowane, у pińskim także władyką plebey iest — Ркп. Публ.
бібл. Пол. F. IV. Nr. 66 c. 61.

сторони пошукали порозуміння м іх собою1). Коли православні по­
сли ваявили, що собору сього не приймають, і польська палата
переказала королеви, що не вважає се полагодженнєм поставлено]
справи2), король категорично заявив, що вважає таке соборне по-
розуміннє одинокою дорогою, і своїм ділом уважає тільки потвер­
дити те, до чого такий собор договорить ся8). І три тижні по
соймі король видав грамоту, де визначав на осінь того ж (16 2 6)
року в м. Кобри н і4) собор „рѳлѣи греческоє“ для обговорення
г потреб і покою церковного". Грамоту видано на прошеннє митроп.
Рутського, і про участь в нїм православних не згадувало ся ви­
разно (грамота адресувала ся до „стану духовного і свѣтского ре­
л і н греческоєи), але її ціль — переговори і порозуміннє унїятів
з православними була, ровумієть ся, всім ясна і звісна. Унїати
швнійше навіть докоряли православним, що вони самі просили
короля, аби визначив сей собор, а потім не приїхали. Унїатн,
мовляли, чекали· чекали й не дочекались. А православні толкува-
лись, що в королівській грамоті не вгадувало ся про участь пра­
вославних Б).
Загальне цевдоволеннє на митрополита і його близьких това­
ришів в справі ставропіїій, що тоді підняло ся, і підозрівання
в порозумінню 8 уніатами, від яких митрополит мусїв публично
відпекуватись і виклинатись, — все се доста поясняє нам се здер-
жаннє від усякої участи в соборі, хоч би навіть серед право­
славної єрархії була якась охота до нього6). Формальний привід
!) Uspokoienia religley greckiey zawsze i. k. m. zyczył у teraz nie iest od
tego, aby ta kontrouersia uspokoiona bydz nie miała. Lec iż przymuszać tak tei
iako у owey strony nie może i. k. m., tedy za zdaniem niektórych pp. senatorów
tey sprawy wiadomych rozumie i. k. m., zeby sie wprzód obiedwie te stronie na'
synodzie temu gwoly złozonym braterskie znosili у z sobą się domawiali, na co
i. k. m. pozwala i zyczy, aby tem środkiem szukali między sobą sami zgody
у uspokoienia. A zatym i. k. m. zechce sie przychilić do tego, na coby się sami
z sobą saluis iuribus et privilegiis iednostainie stronę obiedwie zgodzili (ib. c t . 63).
a) Ichmc panowie bracia naszy religiey greckiey tym przez synod uspoko-
ieniem nie kontentuią się, proszą o to uniżenie, aby prawa ich y przywileiç, te-
raznieiszą constitutią confirmowane, nienaruszenie w całości swey trwały (ib. c t . 67).
3)
Rozumie kroi iegomc, zeby była uspokoiona przez spoiny synod, który
i. k. m. confirmować chce, na co, by się strony iednostainie zgodziły, iednak suis
iuribus saluis et privilegiis (ib. c t . 68). 4) Акти Зап. Рос. IV, ч . 226.
b) Iednosc święta cerkwie Wschodniey i Zachodniey, уніатська брошюра
1632 p. (виленський друк), цитата у Ґолубева П. Могила, І, с. 91—2.
6) В своїм П аренезісї (с. ЗО) Смотрицький пригадував виленському бр&ц-
тву, що вже тодї, в 1626 p., воно теж przykładałoś się do tey zbawieney sprawy,
але потім ухилилось.
digitized by ukrbiblioteka.org

ПЕРЕХ ІД СМОТРИЦЬКОГО НА УНЇЮ
15
давало те, %що правительство до православної єрархії формально не
ввернуло ся — хоч в листі своїм до московського правнтельства
митр. Йов, розповідаючи про здержаннє православних від участи
в сім соборі, представляв справу так, ніби то православні проти-
влять ся якомусь виразному покликови правительства1). Очевидно,
перед Москвою старав ся він можливо під черкнути свою відпор-
ність супроти компромісових плянів — з огляду на поголоски
про податливість.
Тим часом Смотрицький, опинивши ся під бойкотом за свою
ролю в справі ставропіїій, не маючи відваги вже удавати ся до
свога давнїйшого пристановища — виленеького брацтва й не зна­
ходячи притулку нїде инде, побачив себе вмушеним шукати ласки
у католицької сторони. З кінцем року він увійшов в переговори
8 кн. Янушом Заславським, просячи вставити ся перед сином, кн.
Олександром, звісним уже нам протектором у нїї, щоб дав йому
Дерманський монастир, в маєтностях Острозьких. К н. Олександр
поставив умовою, що Смотрицький перейде на у нїю ; так радив
йому Рутський, заиитаний князем, та й самому князеви ся справа
мусїла бути досить ясна. Смотрицький пристав на сю умову, і князь
обіцяв дати йому монастир. Але потім роздумавши ся, захотів ді­
стати від кандидата щось більше ніж просту словесну згоду, і на­
писав йому цікавий лист9), де пригадав йому попередні хитання
(Тренос, по тім ІІалїнодїй, написаний 8 початку в унїоннім дусі,
потім в дусі антікатолицькім) і жадав „для свого спокоюtf, щоб
Смотрицький дав йому на письмі посвідченнє про перехід на унїю.
Смотрицький не тільки зробив се, але пообіцяв іще й активно
яричинити ся ad maiorem Dei gloriam, і для сього просив зве­
сти його з митр. Рутським.
Бажаннє його було сповнене. Літом 16 27 р. Рутський вїхав
ся з Смотрицьким. Але сповнивши формальностй свого переходу на
унїю Смотрицький ьисловив бажаннє, щоб пана повволив зіставити
його перехід на унїю якись час в секреті, аби на зверх можна
було йому далі зіставати ся православним владикою і в сій ролі
pallio schism atis latens (криючи ся під плащем схивми) перево­
дити свої пляни на користь у н її. А власне, по його словам, за­
думував він написати до царгородського патріарха ряд запитань
в догматичних питаннях і сцодївав ед, що в відповідях патріарх
*)АрхивъЮ.3.P.LVIч.233.
*) Уривки 8 нього в біографії Смотрицького, написаній Сушею, що опо­
відав докладно сю історію (Saulus et Paulus 35—69).

16
ЙОГО ЗАХОДИ
проявить нѳправославність своїх поглядів — бо в своїх царго-
родських розмовах Смотрицький, як казав, переконав ся в єретицтві
патріарха. Годі ножна 6 було, опираючи ся на сім, підірвати авто-
ритет патріарха в очах православних України і Білоруси. Далі,
користуючи ся своєю популярністю і авторитетом серед православ­
них, він, Смотрицькийг буде мати спромогу вести між ними про­
паганду у нїї, толкуючи в сім нацрямі отців аахіднїх і східнїх.
В ін задумув в сім Дусі видати книжку про свою подорож ча Схід,
і православний катехизис, і для відповідного їх впливу треба пе­
ревести ч^рез православну ценвуру, а для сього Смотрицькому треба
про око не розривати а православними. Нарешті наміряє він на-
хиляти православних до спільного собору з уніатами; се не вда­
вало ся досі, а було б корисно; Смотрицький сподїваєть ся при-
хилити до сього пляну найвпливовійших осіб, коли вістанеть ся
православним про око1).
Рутський предложив сї пляни і бажання Смотрицького і папа
прийняв Їх з великим спочутєм та побажав усякого успіху його
заходам між православними.
Та інтриїа, задумана Смотрицьким на патріарха царгород-
ського, йому не вдала ея. Смотрицький написав* лист (в серпні то-
гож року 1627 p.), повний всякої лїрики, компліментів, і серед
ріжних підступних запитань між иньшим заохочував патріарха ви­
ступити для помирення православних з уніатами, щоб вивести
православних з теперішнього положення і безправности в Поль­
ській державі9). Але патріарх серед сих сердечних зітхань і ля-
ментацій мабуть зачув фальшиву ноту і не відписав нічого.
На більший ÿ cnix заносило ся Смотрицькому в його пропа-
їандї за церковним собором серед української єрархії. Собор мав
послужити йому тепер за вихідну точку в агітації за угодою
з унією. В вище згаданім листі до Древинського, як ми бачили,
Смотрицький пригадував, як то Борецький, Могила та иньші зіт-
халц ва якимсь порозуміннєм «Руси 8 Русю“ .
В своїй „Проте­
ста ц ії“ при всій здержливости в відзивав про своїх бувших і ще
не безнадійних союзників, Смотрицький прохопив ся споминами
про ту толєранцію до католицької церкви, яку Борецький виявив
в розмовах з ним, уважаючи полученнє з католиками ділом легким,
аби тільки полагодити справу календаря, що для простого народа
служить головною перешкодою. По його словам, Борецький ще
*) Postul ata m. Sm otriseii, Архив западнор. мнтроп. у Ґолубвва, с. 152.
2) Лист у Суші Saulus et Paulus, с. 70—82.
digitized by ukrbiblioteka.org

КОМПРОМІСОВІ ПЕРЕГОВОРИ
17
в 16 25 р. працював над тою календарною справою і нри нагоді
згадував, що знайшов легкий спосіб обвднати обидва календарі.
Подібно про Могилу Смотрицький каже, що він в повним споч^
тем прийняв його лист до царгородського патріарха, де були ви­
словлені т і ж гадки що в Апольогії, і сам висловляв ся про ре­
лігійну угоду „прихильно і спасенно“ *).
З ним Смотрицький 8ЇЗДИВ СЯ 0СІ<)Н0 тим лїтом. Петро Мо­
гила тоді вже був безсумнівним кандидатом на печорську архи-
мандрію, то значить на найсильнійшу позицію тодішньої право­
славної церкви, і тим і своїми звяэками в польських маїнатських
кругах висував ся на першу фіїуру між православними. Смотриць­
кий. пробув у нього коло двох тижнів і знайшов його дуже по­
датним для своїх ідей. Могила „дуже толерантно відзивав ся про
римську церкву і i i ріжницї від православних11, як доносив Смо­
трицький Рутському8).
Собор, чд властиво зізд, плянований Смотрицьким, відбув ся
на Богородицю (8 I X 1627) в Київі в тїснїйшім кружку: з вид-
нїйших осіб був окрім Смотрицького тільки Борецький і Могила,
саме вибраний вже на архимандрію печорську. Наради вели ся
очевидно в тім же угодовім напрямі. Смотрицький згадав про свій
катехизис, і Борецький 8 Могилою просили подати його до цер­
ковної ценвури, щоби потім видрукувати його для ширшого розпо-
воюднення. Смотрицький обіцяв, але заявив, що перше ніж пред-
ложити цензурі свій катехизис, вважає пожаданим випустити трак­
тат, де б були обговорені „ті шість ріжниць, які заходять між
церквою східньою і західньою“ ,
—
„аби через те лекше і ща-
сливійше могла пройти та цензура*. І сей плян був прийнятий8).
На скільки при тім Смотрицький розкрив свої плани, він не каже;
але по мисли його, очевидно, сей трактат „толерантним“ тракто
ваннбм релігійних ріжниць, а ще більше (як показала потім, Апо-
льогія, як вона з того вийшла) — перспективою тих благодатей,
які мав дати релігійний компроміс, очевидно, мав проторувати до­
рогу катехизисовд, а катехизис, уложений в такім же самім угодо­
вім дусі, мав послужити переведенню релігійного компромісу.
Щоб приготовити настрій серед широких кругів, Смотрицький
пускав поголоскр про тенденцію в уніа тських кругах до того, щоб
відірвавши ся від Риму, злучити ся на ново з православними.
*) Протестація, с. 334 і 338 (уривки сї наведені низше, в гл. II).
2) Лист у Кояловича, Литовская церковная унія, II прим. 216.
3) Так оповідає Смотрицький в своїй протестації — П. Могила дод. с. 323—4.
ГРУШЕВСЬКИЙ, ІСТОРІЯ Т. VIII .
2

Ыабмо лист його, писаний в осѳни того року до виленсысих брат­
чиків, де він під секретом оповіщає їх про переїзд до Киіва
посередника, присланого до митрополита і владиків від м. Рут-
ського і иныпих уніа тських врархів, чѳрнця Ів. Дубовича. Сей
Дубович просив м. Йова і Смотрицького. віхати ся з Рутським для
порозуміння : унїятські владики рішили відстати рід папи і назад
піддати ся під зверхність царгородського патріарха і бахали б
с православними владиками поровуміти ся, як би се зробити най­
краще, „з охороною духовних і світськи Г прави. Православні вла­
дики заявили свою утіху з приводу такого заміру, але замість зїзду
в Рутським просили прислати їм письменні пропозиції, і Дубович
обіцяв приїхати з тим незадовго внову. Повідомляючи братчиків
про се, Смотрицький заразом подавав до ї х відомосги, що в пра-
вительственних кругах виник проект утворити самостійний патрі­
архат для вемель українській і білоруських' Смотрицький просив
обміркувати сю справу, а від себе висловляв гадку, що противити
ся тому православні не можуть — нема на те нія ких аргументів
(„жаднов слушности въ отпор мети не могучи“ ) 1).
Приходило ся справді всїми способами надробляти суспільну
0лінію* бо про підозрілі переговори православних владиків з унїя-
тами вже починали ходитя поголоски. Ісаія Копинський, один з не­
примиренних старовірів, розвідавши ся про вносини Смотрицького
1 Борецького 8 Рутським, розписав грамоти до православних, спо­
віщаючи про сї зносини, про шгяни у нїї серед православних вла­
диків, та остерігав перед Борецьким і Смотрицьким2). Борецький
був дуже тим розжалений, скаржив ся на сї обмови перед москов­
ським правитодьством, скаржив ся на Копинського перед Вишне-
вецькии, патроном задніпрянських монастирів Копинського. Але
роэпачата акція не переривала ся, а розвивала ся далі. З сеймо­
вого дневника 1627 р. довідуемо ся, що тоді, під час сойму
в Варшаві вели ся переговори між уніатською і православною сто­
роною, і в 20-х днях падолиста порозуміннє між ними здавало ся
осягненим; біскуп виленський заявив, що релігійна справа буде
полагоджена, „бо коло того ходимо“ 8). Одним 8 бливших участни-
!) Лист сей був вписаний — не вважаючи на свою секретність, в актові
книгі луцькі і відти виданий в Архиві Ю. 3 . P. I. VI ч. 244.
*) Л ист Смотрицького до Рутського у Кояловича, Литовская церковная
унія, П прим. 216.
3)
Дневник сойму в Ягайдонській біблїотецї ч. 166, витяги, у Жуковича
ор. с. V с. 128, тамже с. 134 проект соймової консти туції, предложений, як він
цуКае, православною стороною.
digitized by ukrbiblioteka.org

СЕРЕД КОЗАЧЧИНИ
19
К1В с и х переговорів і надій порозуміння, був, без сумніву, звісний
нам український парлякентарист волинський депутат Лавр. Дре-
винський.
Перед запустами, в лютім 1 62 8 р. Смотрицький бачив ся
з Могилою. Могила віддав йому візиту в Дермани і Смотрицький
мав дуже добрі Ьражіння від 'розмов з ним : писав до Рутського,
що на Могилу „добра надія вгоди церковної“ 1). ІІѳрѳд Великоднем
в Городку на Волини, в маетности печорській (коло Рівного), зїз-
дили ся 8 Смотрицьким православні владики — крім Борецького
і Могили ще Ісакий Борискович і Паісий Іполитович, і тут по
словам Смотрицького про угоду з уніатами говорено вже досить
отверто. Смотрицький предложив свій обіцяний меморіял в справі
ріжниць між східньою і західньою церквою — такими ріжницями
він уважав науку про ісхожденіє св. Духа, чистилище і науку про
блаженство праведниї, ужи ванне оплаток при причастю і при часте
мирян без чаші, та папський прімата). В сі сї ріжнйцї він тракту­
вав як маловажні, і відчуженне від католиків і унїатів вважав ре­
зультатом упередження, а не якихось дійсних ріжниць. ІІо словам
Смотрицького, зібрані владики стали також на сю позицію®) і се-
ріозно обдумували, як би „без порушення віри нашої прав і при-
вилеїв знайти спосіб поєднання Руси з Русю“ ,
себ то унїатів
у неунїатами, і рішили зібрати собор 8 духовних і світських лю­
дей і на нїм перед усїм зайняти ся сею справою. Митр. Йов мав
розписати „листи приватні11 з завивом на сей собор, а Смотриць-
кому поручено на писа ти меморіял, який би заохотив до участи
в соборі, і сей Деморіял опублікувати разом з трактатом про ріж-
ницї між церквою східньою і західньою — про малозначність
сих ріжниць4).
Справа нової у н її, як здавало ся, виходила на зовсім по­
важну дорогу.
Паралельно з таким компромісовим настроєм в тих духовних
кругах, що стояли на чолї сучасного національного і культурного
дситя, подібний же угодовлй, опортуністичний напрям, як я вже
*) Лист як вище у Коялоьи
2) Меморіял сей маємо — тільки може в зміненій редакції — в додатку
до Апольоґії:· Consideratiae abo uważania szesciu rożnie miedzy Cerkwią
Wschodną у Zachodną strony wiary zaszłych.
3) Któreśmy z sobą tam uważali ν za niewielkie różnice być sądzili.
*) Оповідає се Смотрицький в своїй Протестації, П. Могила, дод. с. 324.
о*

зазначив, бере гору і в національній українській армії — в ко­
заччині.
Було сѳ не тільки проявом депресії від нещасливої кампанії,
від погрому широких політичних планів, що снували ся в попе­
редніх літах, але також і того, що провід у війську на якийсь
час захопила досить міцно козацька буржуазія, статочнїйші, ?,луччі
люде“ , як називано їх в московських реляціях. Вони зайняли
сильну позицію „на волости“ , на території „городовійа , і опираю­
чись на них їх репрезентант гетьман Дорошенко міг вести мирову
політику супроти шляхетської ІІольщі. Була певна симптоматич­
ність в сім Паралелізмі угодовства духовного і угодовства козаць­
кого, — хоч компромісова політика владиків взагалі не знаходила
сночутя серед сеї козацької буржуазії, і в^на навіть кінець кінцем
виступила з протестом против неї. Таки не "було се без значіння
і впливу на напрям козацької політики, коли духовні круги, що
в імя національних (церковних) інтересів давнїйше понуджу вали
козаччину до рішучої опозиції супроти правительства та пробивали
дорогу для українського іредентизму, тепер шукали компромісу
8 католицькою політикою правительетва Разом з тим як серед
самої козаччини брав гору напрям опортуністичний, угодовий, —
перестав підносити ї ї опозиційну енергію той стімул, що робив се
протягом попередніх лїт, а виходив власне з тих церковно-націо­
нальних кругів. Се, кажу, не діставалось без впливу і значіння.
Новоцоставлений гетьман Михайло Дорошенко старанно і зручно
підтримував перед лицем правительства свою давню репутацію чо­
ловіка „завсїди зичливого для короля і річипосполитої“ (с. 4 68).
Куруківський трактат положив на нього тяжкий обовязок — пере-
веденнє козацького реєстра. ІІротягом шести тижнів, на день 18
грудня 1 625 р. мало бути перебране козацьке військо, вибрано
8 нього шість тисяч реєстрових і списаний реєстр сього шестити­
сячного козацького війська. Протягом 12 тижнів, по кінець січня
1626 p., реєстрові козаки, які мали осідок в маєтностях шляхет­
ських і духовних, мали вийти звідти до королївщин, попродавши
ґрунти і будинки людям, які б підняли ся носити підданські OÓO-
вязки. А вся иньша маса козацтва/ яку раховано на 4 0 тисяч
чоловік, — так звані виписчики (виписані 8 козацтва) мали пе­
рейти в „звичайне послушенство“ королівській чи приватній, пан­
ській юрисдикції (с. 559).
Не вважаючи на те, що перед військом стояла перспектива
походу на ливонський театр війни, де вже від осени вела ся кам­
панія, і то досить нещаслива для Поляків, Конеппольский завзяв
digitized by ukrbiblioteka.org

СП РАВА ВИВОДУ КОЗАКІВ
21
ся сим разом допильнувати переведення реєстра таки на дїлї. В ін
розлохив своє військо, в числі 15 тисяч, під проводом Казанов
ского, в київській околиці: в Василькові. Хвастові, Трипіллю,
Стайках, Рхищеві і в самім Київі. „ А велів гетьман Конєцпольский
Казановскому з усїми тими людьми стояти по городах доти, а х ко­
заки розберуть ся в шість тисяч, а як козаки не будуть по умові
розбирати ся в шість тисяч, то гетьман Конєцпольский зараз піде
8 усїм військом на козаків під К и їв “ , оповідав в Москві звісний
нам митрополичий повірник піп Ф илип1).
Л гетьман козацький Дорошенко — оповідав далі піп Филип
в грудні 1625 р.
—
„з польськими комісарами їздить по козаць­
ким городам, розбирає козаків. І тепер гетьман Дорошенко пішов
до Ніжина до розбору козацького, а з Щжина поїде до Прилук
і до Лубень, тех козаків розбирати. І по городах козаки Доро­
шенка слухають ся, бо луччі люде в козаків пристали до нього,
Дорошенка“ . Але добра 8 того піп Филип не віщував: „Крови по­
лило ся богато (в Куруківській вій ні), а треба іще сподївати сд, бо
тепер в запорозьких сторонах всяких людей тисяч sa сорок, і ті
що зістануть ся по за шістьма тисячами, не захотять бути пашен-
ними людьми (підданими) : мабуть війну роэпічнуть, або підуть на
Запорохе або на Д ін “ 2). І мабуть далі ведучи тактику зондовання
московського правительства, митрополичий аїент додавав: „ А ті
люде, що їх від козацтва віддаляють, хочуть посилати до царя,
бптл чолом, щоб цар їм поміг своїми людьми на НоЯяків, а вони
будуть цареви слухить, будуть литовські городи здобувати на цар­
ське імя, щоб їм не бути позбавленими православної віри“ 8).
Се було, розумієть ся, пусте говореннє, і в московських кру­
гах не надавали йому ніякої ваги. Але й пророкованеє нової ко­
зацької війни, льоїічно вірне для дальшого часу, тех не справ­
джувало ся зараз. Дорошенко, маючи за плечима польське військо
і опираючи ся на підпору статочнїйших,
„луччих людей“ , пере­
водив „розбір“ , то значить вибирав козаків до реєстру, а иньших
виключав з війська, обережно і без пригод. Операція була непри­
ємна і вимагала богато такту, але його, видно, не бракувало Доро­
шенкові!. При тім в інтересах самої людности було як найскорше
привести сю реєстрацію до кінця, аби позбути ся розкватированого
польського війська, що мало допильнувати виписки, а своїми „ле-
х а м и ‘ , розумієть ся, духе докучало місцевим людям, а особливо
*) Матеріяли Кулїша, с. 182, пор. с. 259 і 270.
Ibid. с. 230. *) Ibid. с. 182-3 .

22
УКРАЇНСЬКІ СПРАВИ
новакам. А
„луччим людям“ було таки до певної міри й бажано
повбути ся 8 війська неспокійного, гультяйського елементу.
Одначе не вважаючи на всі старання, „ розбірα все таки по­
тягнув ся значно довше sa визначений для нього термін. TąK сама
і перехід рѳестробих з панських маєтностей до королївщин. Ся
друга операція дотикала вже не гультяйства, а самих статочних,
І переведеннє її вже 80ВСЇМ ніяких користей не давало, — тому
ковацька старшина тут особливо мусїла старати ся вигадати час.
Маніфестуючи свою льояльність, Свою енергію в сповнюванню умов
останньої угоди, вона арїументувала практичними неможливостями,
переконувала польських комісарів і добила ся від них відрочення.
В 20-х днях січня Дорошенко 8 старшими зїхавши ся в Київі
8 королівськими комісарами преДложив уже готовий реєстр шести­
тисячного козацького війська. Не була се остання редакція, як
можна було б міркувати а комісарської заяви1), бо останню редак­
цію Дорошенко післав кор. гетьманови тільки на весну, після
експедиції на ЗаПороже3) ; але в кождін равї реєстр був підготов­
лений, і комісари, оЦїнюючи льояльність старшини, з свого боку
не відновили продовження терміну для виходу реєстрових козаків
8 панських маєтностей. Оповіщаючи, що вписані в реєстр козаки
з шляхетських маєтностей мають звідти вийти, комісари варавож
п р о с и л и дідичів не принагляти козаків 8 огляду на зимову
пору. Так само в иньшій болючій для козаків справі — осироті­
лих козацьких родин, комісари просили від себе шляхту. „просило
аби вдови козацькі були заховані при вільности до дальшої ласки
й. к. м .м Се був певний у спіх , яким прихильники статочної по­
літики могли похвалити ся.
Відроченнв було ковакам потрібне, бо вони конче хотіли до­
бити ся від короля' скасовання отсих прикрих постанов куруків-
ської комісії і в сій справі саме висилали своїх послів на сойн,
що розпочинав ся 8 кінцем січня 1626 р. Посвідченнє комісарів
про списанцє реєстра і льояльне поведеннє козацького війська
в ріжних иныпих справах (напр. в прикрім для православних
J) В оповіщенню комісарів з дня 22 січня 1627 р. (ркп. бібл. ЗамоАских)
читаємо : Ziechalismy się tu do Kiiewa miasta... gdzie tea y starszy woiska i. kr.
mści pan Michał Doroszenko ze wszistkimi pułkownikami, assawułami woiska Za-
porozkiego przyiechał, przy których bytności liczbę szesc tysięcy woiska Zapo-
rozkiego do uslugowania ie. kro. m. у rptey zawarliśmy.
2)
Жерела VIU, c. 294 : woiska do piąci tysiący za porochami przy ‘pp. ze­
słanych od wiel. waszey szósty tysiąc przypisaliśmy, których у regestr zcompu-
towany wiel. waszy possyłamy. Ся шеста тисяча — очевидно запорозька залога,
ю ч "вона, по словам самого сього ли сту, була набрана z każdego pułku.
digitized by ukrbiblioteka.org

НА СОЙМІ 1626 Р.
23
приверненню уніатах церкви св. Василія в Ки їві, захопленої пра­
вославними в київських розрухах 1625 р .)1) рекомендувало пра-
вительству коректність війська супроти влохених на нього обовя-
зків, і військо показавши ся нею, тепер хотіло спробувати сек
петицією звільнити ся від ріхни х прикрих для нього постанов
куруківської комісії2). Просило підвисшення платні і спеціяльних
виплат на армату, амуніції для запорозької залоги, винагородження
за зруйновані польським військом доми і хозяйства ковацькі. Про­
бувало ще раз звалити постанову про вихід реєстрових новаків
а маєтностей панських і духовних. Просило за кОваків, які через
старість або каліцтво стали нездатними до служби, за вдів і сиріт
козацьких, щоб за. ними віставали ся козацькі прара. Просило,
щоб йому далі було вільно діставати з Москви упоминки, за те що
визволяє невільників з рук невірних (а під сим покровом аби
могло далї зести зносини з московським правительством і діставати
від нього субсидії). Обережно натякало на можливість яких небудь
шкідливих для доброї елави вчинків з боку своєвільників, які по-
віставали ся в війську з волі комісарів, і тим способом здіймало
з себе відповідальність за якісь інціденти в будучности. В голо­
вах же і на першому місці тих петицій стояла знову справа ре­
лігійна :
„ Я к Київське воєводство добиваєть ся заспокоєння грецької
віри, так і вони просять, аби митрополит і владики, посвячені па­
тріархом, були затверджені королем“ .
На сю справу ввертало військо також особливу увагу своїх
прихильників, до яких удавало ся в спеціяльними листами, про­
сячи підтримати його «прошення перед королем і соймом. Маємо
такий лист від Дорошенка, з Київа , з дня 10/11, до тодішнього
старшини протестантів Криштофа Радивила, польного гетьмана в. кн .
Литовського8).
Посольство козацьке зложене 8 Макеима Григоровича, Сави,
Бурчевського, Филипа ІІашкевича і Лукаща Христофовича, було
прийняте королем під кінець сойму (6 I I I н. с . ) 4·), але реальних
успіхів не мало ніяких. В релігійній справі, як уже знаємо, ко-
!) Київські козаки і запорозьке військо устами Дорошенка заявили, що
вони не велїли сеї церкви забирати, і забрано її без їх участи, і по сім від-
ступленню козацького війська від справи церкву передано назад унУатам. Акти
уніатського митрополичого архиву у Жуковича V, с. 38.
2) Punkta poselstwa kozakow zaporozkirh — ркп. Публич. біблїот. Рази.
F.IINr.4л.462.
3) Археографическій сборникъ VIi, ч. 57. 4) Ркп. Публ. біб*. Nr. 138.

ТАТАРСЬКИЙ НАПАД
роль обмежив ся пропозицією, щоб православні з унїатами самі
дійшли якогось компромісу на соборі. Посольська палата, що дуже
простигла в своїм опозиційнім настрою під впливом звісток про
татарський напад на Укр аїну1), згодила ся відложити релігійну
справу до дальшого сойму. Щож до справ козацьких, то сойм об­
межив ся тільки апробатою куруківського трактату. Король і сойм
прийняли військо козацьке „до ласкй своєї“ , під умовою, що ко­
заки будуть тримати ся куруківської ординації; инакше будуть
проголошені ворогами держави і військо коронне знову наступить
на ни х2). Цлатню їм признано таку, як ухвалено під Куруковим,
і сей видаток мав бути покритий 8 жидівського поголовного (от$ѳ
Жидам припала честь утримувати козацьке військо)8). Ніяких усту*
пок козакам понад те не зроблено. В деяких, мѳныпѳ важних спра­
вах король поручив війську порозуміти ся з гетьманом (Конєцполь-
ским). Иньші збув мовчанкою.
Татарський напад, що став ся під час самого соймовання
в лютім 1626 p., своєю повною несподіваністю і т. ск, повною
нельоґічністю наробив великого замішання в польських справах.
Пів року тому Конєцпольский прийшов до порозуміння з Ордою
і гойно задарував її, щоб відтягнути від союву з козаками, і 8 Ту р­
ками війшов до тїснїйшого порозуміння, мотивуючи се спільним
інтересом боротьби з ко8дччиною (с. 54 0). Раптом в лютім 1626 р.
впадає велика татарська орда під проводом самого хана Магомет-
ґерая на Поділе, а його брат Шагін-їерай. в ролї польського со­
юзника маніфестуючи свою непричетність, присилає до Конєцполь-
ского султанський фірман (наказ), яким султан н а кав а в ханови
вчинити сей напад на Польщу4). Звістка ся прийшла досить
пізно6), Татари пройшли аж до Галичині! і Белзщини. Канєц-
польский і стражник коронний Хмєлєцкий, кинувши ся 8 тим
військом, яке мали під рукою, і з козаками, могли погромити
лише деякі татарські загони при їх попороті та увільнити забра­
них невільників6).
1) Либти з сойму в розвідці Жуковича про сей сойм (як вище).
2) Volum, legum III с. 237. а) Жерела VIII с. 204— 5.
*) Депеші англій ські з Царгороду — Zbiór pam. V с. 452, венецькі у Гам-
мера V с. 71, також польський меморіял про кримські справи (1628—9 р.) —
Гкгаіпш* sprawy с. 4 — тут з тим додатком, що Ш агін упередив Коавцполь-
ского через козаків.
') Належить отже справити відмінний погляд у Рудницького с. 15.
6)
Досить широко оповідав про се Журковський (Żywot Т. Zamojskiego
с. 103—4), висуваючи заслуги свого чоловіка Хмелецкого. Про перші стадії
нападу витяги з сучасних листів у Жуковича op. с. V с. 57), вони ілюструють
digitized by ukrbiblioteka.org

ПОХОДИ ВИПИЩ ИКІВ
25
Напад Татарах отже не дуже вдав ся, але збентежив зовсім
польських політиків : не знали як зрозуміти се поводженне султана
і чого сподївати ся від Туреччини. Французький посол в Царго-
р'одї толкував сей татарський напад інтриїами цісарських і іспан­
ських аїентів, що хотіли викликати козацькі напади на Царгород
і звязати ними турецькі сили1). Турки запевняли, що хан не д і­
став ніякого наказу від султана, аби нападав на Польщу, і коли
Ш а г ін їер а й писав про якийсь султанський наказ, або Татари взяті
в неволю се кажуть, то не треба їм віри ти: хан вчинив напад
на Польщу своевільно, а причиною було, що йому не виплачено
упоминків за давнїйші роки2). Польські політики не вірили сьому
і здогадували ся, що турецьке правительство хоче змусити поль­
ського короля, аби прислав послів до Царгорода з дорогими да­
рунками, що в турецьких сферах мали б представляти польську
дань (харач) султанови, як в давнїйших роках3). Сей вногад зна­
ходив собі оправдання в турецьких жаданнях 4) ; але можна б іще
висловити здогад, що напускаючи Магомет- їерая на Польщу, ту ­
рецьке правительство хотіло розсварити тих союзників — хана
і короля, і таким чином позбавити неслухняних братів-їераїв тої
опори, яку вони знаходили в Польщі. Але хитрі брати вийшли
з тої ситуації так, що Магомет-їерай взяв ся сповнити султанське
порученнє, а Ш аг ін вів далі лінію польського союзника і переслав,
хоч і не дуже в час, копію султанського ферману.
Сенсаційну історію оповідав з тої нагоди московський вістник.
Коли під час татарського нападу Конецпольский зажадав від Доро:
шенка, щоб він з козаками йшов Полякам на поміч, і Дорошенко
рушив в похід, на дорозї в Прилуках перестрів його ханський
посол і пригадав Дорошенкови давній союз з Татарами. Тоді До­
рошенко вернув ся назад, а Запорожці під проводом гетьмана Оли-
і несподіваність сього нападу. Про битву над Дністром під Галичом сучасний
лист у Ґрабовского Ojczyste spominki I с. 60— 1. Про сю ж татарську переправу
через Днїстер оповідає французька депеша в Hlstorica Russiae лиш. II с. 431,
представляючи погром Татар в дуже си льних формах. Натомість побожні патри-
р.зуїти з утїхою записали в своїх дневниках тільки, що Татарп тодї поруйну­
вали сильно маотности Збаразького, неприхильника єзуїтів (дневнпк В р.л є -
віцкого IV с. 242*.
М Депеша І. с.
2) Л ист Мехмет-Джурджі каймакама до Конбцпольского, ркп. Публ. бібл.
Пол F. IV Хг. 241 с. 598; пор. англійську депешу — Zł>. pam. V е. 452.
3) Лист 10. Збаразького до Конвцпольского il», с. 699.
*) Лист Халіль-баші, іЬ. с. 602.

26
ЗАХОДИ ДОРОШЕНКА
фѳра пішли навіть, з Татарами разом на Поляків*). Але все то
були казки: в дїйсности козацьке військо брало участь в боротьбі
з Татарами2), ніяких коваків 8 Татарами не було, і Дорошенко дер­
жав ся вповні льояльно, а його посольство саме тоді добивалось
королівської ласки на соймі.
Польське правительство, зайняте шведською війною, дуже не
раде було сій небезпеці, яка зарисувала ся на полудні. Сойм ви­
значив кредит на удержаннб 7 тис. війська на Україні, крім того
1200 війська з польських контінїентів і військо козацьке мало
стерегти У к р а їн у 8). Конєцпольский з головними силами мав іти
в Ливонїю. До Царгорода рішено вислати посольство і ужити всіх
способів, щоб відносини з Туреччиною не псували ся.
Головна небезпека була від своєвільного козацтва,
„випищи-
к ів и, що зараз на весну пустили ся збирати ся на море. Було їх
на Зайорожу з початком року кілька тисяч, і Дорошенко вперед
остерігав польське правительство, що треба сподївати ся морського
походу4). Вся кі страхи'зараз пішли про сей похід між Турками.
6 Царгородї говорили, що польське правительство віддячуєть ся 8а
татарський напад, позволивши ковакам іти на Царгород і давши
їм на те амуніцію і козаки приладили вже сімсот чи навіть ти ­
сячу чайок до походу5) ; хочуть бити ся з усею фльотою турецькою,
і присягли взяти саму адміральську їалеру. Околиці Царгороду
прийшли в страшенну трівогу від таких поголосок. Згадували таке
пророцтво, шо державу турецьку вруйнують люде з півночи Двад­
цять їалер стало на сторожі Босфору. Капітан-баша з флютою мав
іти на море, але, як висловляеть ся англійський кореспондент —
впѳоѳд був побитий страхом власним і фльоти своєї6).
Страхи сї були одначе сим равом даремні. Польське прави­
тельство поспішило ся пригадати Дорошенкови обовязок, вложений
на нього куруківським трактатом — понищити козацькі човни і за­
') Арх. мін. загранич. справ І, діла грецькі 25. II. 1626. Звістку сю набів
був Соловйов з повним довірем до неї (II с, 1480).
2)
Про участь козацького війська згадує Журковський (піаіцс czesi- woj­
ska Zaporowskiego — с. 106). ?) Жерела VIII с. 290.
*) Листи Збаразького с. 102—3.
ь) С ї поголоски приймають за добру монету та думають, що уряд поль­
ський „позволив впписчикам робити своє і ужив їх на пугало Туркам“ (Руд-
ницький ор. с. о. 18); але не така була політика польська.
ь)
Депеша з 18. V. Zbiór pam. V с. 452 —3. Ркп. бібл. Замойских — лист
Конецпольского з червневими новинами з Царгороду: od nas wielka tam trwoga
nastąmpiła, bo znar przyszła pewna wiadomość o gotowych tysiącu czolnow ko­
zackich у o naszym woysku wielkim.
digitized by ukrbiblioteka.org

побігати козацьким своєвільндм иоходам, постановивши на Заво­
рожу валогу1). Дорошенко не відмовив ся від сього і з делегатами
висланими Конецпольским, щоб допильнувати сеї справи, вибрав ся
8 військом на Запорохо Якась частина випищиків, правда, встигла
таки піти на море, але се здаєть ся не була замітна експедиція
і скоро скінчила ся. Турецький історик згадує про 60 козацьких
чайок, з яких турецька фльота вловила ЗО і привела „до високого
порогу* стамбульського, а иньші розтїкли ся по морю2). З реляції
Дорошенка можемо здогадувати ся, що, сей весняний похід скоро
і маловамітно скінчив ся, тільки невеличка фльотиля під проводом
якогось Миська „одірвавши ся від иньшихи забавила ся довше3).
Мабуть се про неї доносив в серпні французький посол, що ту­
рецька фльота придибала 12 чайок козацьких на устю Ріону („на
устю річки в країні Мінґрелїї, за Трапезонтом“ ). Коваки вийшли
на берег, заложили ся укріпленим табором; але сили були не р івн і:
козаків було по словам Турків всього коло трьохсот, Турки здобули
їх укріплення і побили самих4).
З оповідань отамана Олекси Шафрана довїдуємо ся ще про
иньшу невеличку, але теж дуже смілу експедицію: ходили козаки
запорозькі і донські з Дону, під проводом отсього Шафрана ; пішли
за чотири тижні до великодня на восьми човнах, 4 0 0 чоловіка,
і пограбили околицї Трапезонта, а потім сей Шафран ходив іще
осібно на д в о х чайках, з сотнею козаків і теж добичливо5).
Турецькі жалі на ведикі ковацькі походи6) таким чином ви­
глядають як сильне прибільшеннб. З иньших джерел бачимо тільки
малозначні напади.
Разом з тим своввільцї шукали здобичи також в степах і роз­
били московську казну,, придибавши коло Перекопу7).
Т а еї дрібні експедиції не йшли в рахунок, а більшим по-
*) ПЬр. лист КоБвцпольского в Жерелах VIII с. 298.
-j Collectanea I. е. 184.
3) Жерела VIII с. 294. 4) Hîstor. Russiae mon. II с. 431.
5) Матеріяли Кулїша с. 290. Про самого Шафрана варто додати, іцо ви­
бравши ся потім з поручення товаришів відвезти 10 фунтів срібла до київської
св. Софії на срібні шати і кадило, він нещасливо заблудив в степу, приблудив
ся до м. Валуйки і підозрілива Москва арештувавши сього героя боротьби
з бусурманами, що перед тим пробув сім $їт в турецькій каторзї в Кафі
і з товаришами, розбивши вязницю, утік відти на Дін, — за слала його в Си­
бір. Про його одісею коротенька згадка ще в донських актах Рус. ист. библ
т. XVIII с. 236.
е) Ркп. бібл. Замойских, цитований ли ст Конецпольского.
7)
Реляція з посольства до Турок — ркп. Публ. бібл. Рази. 4 л. 466
(у Жуковича V с. 74).

28
КОЗАЦЬКІ ДОМАГАННЯ
ходам Дорошенко встиг запобігти, понищивши човни, які ніг запо­
пасти, й поставивши на Запороху залогу з реєстрових, що мала
стримати дальшу своєволю, і на якийсь час справді стримала.
„Прийшовши (на Запорохо), —
доносив Дорошенко Конєцполь-
скону,
„вараз ми при висланих вами панах попалили човни ті,
що були на землі і могли бути спалені легко ; иныпі, як рушив
ся на Дніпрі лід, вода повідривала і побила і ми і х ніяк не
могли повитягати. На коші, на місці полишили ми старшиною Івана
Кулагу (пізнійшого гетьмана) і при нім повну тисячу людей до­
брих, з кахдого полку, привівши іх до присяги на повній раді,
їм лишили ми на письмі інструкцію, як мають справу вати ся
і наказали їм сповнити отсі порушення : По перше, як вода спаде,
аби зараз повитягали ті човни, ватоплені в воді, і попалили та
попсували їх . Так само і ті човни, що тепер на морю з Миськом,
відірвали ся від иныпііх і не прийшли ще й досї : як тільки вони
прийдуть, зараз човни попалити, а людей, які прийдуть у них,
зараз повисилати до міст, як своєвільних, не дерхачи їх при еобі
ані трохи. Ми й собі б радо вачекали приходу тих човнів, але
трудно було чекати, стоячи на степу, бо вороги, довідавши ся про
нас, кілька равів набігали, розглядаючи військо, а на острові
(в Січи) тяжко було роэлохити ся з кіньми через велику воду, що
поняла його. Та й ми певні, що той старший, нами полишений,
їйовнить усе, що ми йому в інструкції написали. По друге, по-
ручили ми, аби кохдого своевільного, який перечив ся б, так що
заносило ся б на своєволю, — зараз тамхе карати горлом або від­
силати до нас доконче. По третє, аби пильно дбали за здобуваннє
вістей про неприятельські замисли, бо ми, для услуги королівської,
і самі б раді піти в неприятельські вемлї за Дніпро, тілько що
язиків наших, які пішли водою на Запорохе, неприятель, як д о­
б і і али ся ми, половив між порогами, і трудно було нам (без ві­
домостей) іти, та й час був гарячий для коней1).
Все се були дуже приємні для польського правительства річи.
Конєцпольский поспішив сповістити турецьке аравительство і всїх
інтересованих про все зроблене для святої згоди з Туреччиною —
де що й прибільшив для більшого ефекту. Вислане ним на Запп-
‘ ) Жерела VIII ч. 184. Лист не мав дати, але судячи з змісту, описане
в нїм діяло ся пізнею весною, не ранїАше мая. По словам Конбцпольского, він
одержав сї звістки в перших днях липня н. ст. (ib. Nr. 186), так що сам лист
Дорошенка був написаний десь в червні'.
digitized by ukrbiblioteka.org

pose військо, — пише він кайхакахови (що воно було козацьке ж
таке, про се за ліпше вважав промовчати), — одних своєвільни-
ків покарало, иньших половило, всі човни попалено (в листі д<
французького посла в Царгородї подавав він число тих попалених
човнів на ЗО ); на Запороху лишила ся залога з трьох тисяч
(так!), вона хає пильнувати тих, що ще не вернули ся з хоря
і нікого не пустити, а який би ясир з собою привели з турецьких
сторін — всіх хали відбирати і вільно пускати, — й так стало
ся. Отже своєвільство „основно приборканеи, нехай хе Турки
8 свого боку зроблять усе, щоб не повторяли ся напади татарські1).
Окрім таких приєхних і цінних для польської дипльохатії
звісток Дорошенко разом з тою реляцією своєю переслав такох
вповні викінчений реєстр.
„До пяти тисяч війська приписали ми
шесту тисячу sa порогами, при ваших делєїатах, і реєстр їх , скох-
путований, вашій вельхохнасти посилаємои. Таким чином умови
куруківські були сповнені, своєвільство „основно приборкане**, н і
з заграниці, ні з України не було чути ніяких халів.
Т а додаючи до давніх доказів нові докази своєї вірности
й дьояльности для короля і річипосполитої, статочна козаччина
Дорошенка хотіла за те добити ся нарешті „ласкии реальної, усту-
пок з куруківської ординації, скасовання найбільше прикрих ї ї
постанов. Посилаючи Конєцпольскоху реляцію про свою діяльність
на Запороху і „скомпутований“ реєстр, Дорошенко з старшиною
заразом ставив цїлий ряд хадань і усильно просив вглянути в ті
р іхн і прикрости й недогоди, які терпить військо. Просив про се
в своїм листі і ааразом іще осібно поручив своїм послам просити
про се Конєцпольского. В посольстві їхали Іван Зборовський,
Грицько Лихопол і Кіндрат Неук. Інструкція від війська, контра-
сіїнована „на власний накав військовий“ Константином Вовком,
писарем військовим, поручала їм отсї справи, свого часу віддані
королем на волю гетьманську : просити підвисшення платні козакам
грошевої і сукном; просити ремонту армати: коней, шор, порохів,
валіза, платні і сукна для арматної служби, бо тих кілька возів
валіва, що було видані на козацьку армату 8 Київа, за листом г е р ­
манським, не стало й на половину армати ; треба такох визначити
якесь місце і кватири на архату — досі вона стояла в К и їві, але
далі було б утяхливо сьоху хісту її тр ихати; треба підвисшити
платню Писарєви військовоху, —
„ з огляду на праці й заслуги
нашого писаря, що трудить ся більше н їх хто небудь у війську,
*) Жерела VIII с. 298, франц’ депеша в Hist. Rus. mon. II с. 431.

і на нїм головний тягар лежить“ , посли мають „горяче“ просити
гетьмана, щоб платню підвисшено,
„як то і перед тим було ва-
всїди, що Писарєви давати половину того, що старшому війська“ ;
пригадувано та ко ж про плату в грошах і сукнах для музики вій­
ськової й хорунжих.
В листі своїм Дорошенко пригадував Конєцпольскому ще
справу зносин козацького війська з Москвою : король з сею спра­
вою відіслав їх до Конєцпольского. Дорошенко просив, щоб їм до­
зволено сі зносини для субсидій, бо видить то Бог — нема Звідки
взяти нічого. Скаржив ся ще на шляхту з України, що вона ви-
гоняє козаків в своїх маєтностей, аби забирали ся як найскорше,
а забороняє купувати від їх будинки і розробки. Зн а ю ть, з вихо­
дом з панських маєтностей коваки все ще тяг&ули, чи просто щоб
виграти час, чи сподіваючи ся, що може таки вдасть ся скасувати
сей примус. Дорошенко просив гетьмана, щоб заступив козацтво від
ти х панських кривд.
Посольство козацьке ставило ся у Конєцпольского в Барі десь
з початком липня н. с т .1) Але нічого втішного воно від нього не
почуло. Король відіслав козаків до ветьмана, гетьман відіслав на­
зад до короля, від Анни до Кайафи, як казали тоді. Так прихо­
дить ся здогадувати ся з того, що кілька місяців пізнїйше військо
козацьке ввертало ся з тими^ своїми справами внову до короля.
Зате службу козакам Конєцпольский вмів диктувати. Поручив
їм, аби головних провідників морського походу прислали королеви
„на знак свого підданства“ , ą самі „аби спішно прибули до поль­
ського війська против неприятеля“ 2). Були трівожні вісти про Та ­
тар і військо коронне, а з ним і козацьке мусили стерегти Україну
від несподіваного нападу. Знов був якийсь татарський наїзд на
Поднїстровє, Конєцпольский вислав військо в сторожу між Чорний
і Кучманський шлях, боронячи Поділє і Волинь; українські пани
алярмували, щоб не зіставляти без оборони „ України % і при всім
тім — головно раховано на козаччину, „коли вже Дорошенко за­
вів з ними порядок“ ®). Потім в серпні подїї на північнім те­
атрі — успіхи Їустава-Адольфа в Пр усії, куди несподівано пере­
кинув ся він, змусили забрати кварцяне військо 8 України до
Прусії і тягар оборони України тим більше спав ра козачину.
Польського війська під проводом Хнєлєцкого зістало ся тут
*) Див. вище, с. ЗО прим. 1.
3) Ркп. бібл. Замойских, лист Конєцпольского з 5/VIII.
3) Лист Збаразького, с. 104, 106, 107.
digitized by ukrbiblioteka.org

НОВІ ПЕТИЦІЇ КОЗАЦЬКІ
31
веього дві тисячі. Тим часом на осінь, зараз по виході польського
війська пустила ся на Україну величезна орда під проводом
нуреддін - султана (то значить другого п р ін ц а, після калґи)
і цілого ряду иньших молодших прінців ханського роду. Вязнї
татарські оповідали, що було в сім поході 40 тис. добрих вояків
і стільки ж мотлоху, а й рахуючи щось тут на црибільшенне, оче­
видно, що орда була велика. Вона пішла на Київщину і звідти
хотіла йти на Волинь, але зачувши про військо, завернула ся
й стала під Білою Церквою „кошем“ (головним табором) та звідси
розіслала загони, щоб встигнути упорати ся, нїм військо притягне:
загонам наказано було вертати на третій день. Тим часом Хмелєц-
кий встиг надтягнутп з своїм кварцяним військом і з деякими
панськими полками, мав всього 3 тисячі, а Дорошенко привів
шість, і разом ударили на кіш татарський під Білою Церквою
29 I X с. ст. Погода була дощева, так що з рушниць не було ко-
ристи й приходило ся битись з руки. Татари пробували боронити
ся, але не довго тримали ся й пустили ся тіка ти ; козаки й жов­
ніри гонили їх , аж стемнїло. Потім, знищивши головний кіш, по­
чали ловити загони, заступивши їм переправи на Роси, і маса Т а ­
тар потопилась тут, а потім ще під Рокитною, на болоті застукалн
великий загон Бухар-султана й Кантемирових синів, вастали їх „роз-
гощенихи®і погромили сильно, —
„рідкий і щасливий ординець,
котрий у тїк м, а ясиру одібрали з півтораста душ. Маса Татар за ­
гинуло, раховано їх на десять тисяч. Козаки й иньші вояки обло-
вили ся здобичю — „нїоден тутешній боярин без бахмата (турець­
кого коня) не прийшов, а були й такі що й двох і трьох попри­
водили“ , — доносить барський у радник про тутешню шляхту. Але
невільників брали мало, —
„жовніри в розяренню не зіставляли
невільників живих, але немало їх у козаків“ .
Козаки взагалі були героями дня. Хмелецкий з особливою
похвалою відзиваеть ся про „велику зичливість і мужність козацьку,
показану на тім пляцу козаками запорозькими з старшим ї х Доро­
шенком“ . Про Дорошенка оповідали в дусі тих „рицарських часів“ ,
що він ведучи перед війська, ударивши на Татар забив сімох
списом, і одного так сильно ударив, що не міг назад списа ви­
тягнути. Був і „смішний випадок“ по думці сучасників: перед
Запорожцями, коли вони ударили на Татар, вилетів пугач і ухо­
пив ся коліна одного Татарина, так що той влетів з коня, і його
забито на м ісці1).
‘ ) Реляції Конвцпольскому від Дорошенка і від якогось барського уряд-

Вість про такий блѳскучий погром бісурмен викликала велику
радість скрізь, особливо серед гнітючих вістей з північного театра
войни. Королеви, що пробував сам в Uрусі і, післано важнїйших
невільників, козаки післали десять татарських хоругов і бунчук.
Все се 8 великою парадоА) було представлено королеви в Торуню,
під час скликаного там сойму в падолисті того року. Але поси­
лаючи королеви хоругви й бунчуки, козаки поручили своїм послам
пригадати королеви й свої старі ирошення, стільки рааів без­
успішно предкладані правительству1). Одначе й сим разом вони не
привезли від короля нічого, крім листу, де король заявив, що
він вдячно прийняв заслуги, показані козаками, й обіцюс їм за те
ласку свою.
Сього вже було за богато навіть на статочну старшину. Де­
пресія, викликана куруківською катастрофою, проходила. Все тяжше
ставало стримувати від ексцесів масу виписчиків, все тяжше було
манити їх якимись спасенними наслідками їх льояльности, королів­
ськими чи панськими благодатями, що спадуть на них за спокійне,
льояльне захованнє козацького війська. А тим часом цілорічний
піст, здержаннє від уживання козацького хліба, заграничного і свого
(леж і приставств), справді привело до того, що козацький пролє-
таріят схуд, зголоднів і все тяжше було його тримати на припоні
куруківської ординації.
В перших днях 1627 р. „на повній радїк* в Переяславі р і­
шено було вислати нове посольство до короля і усилено просити
його, королевича і ріжних високих панів вглянути в козацькі об­
ставини — що коваки далі не можуть нести своєї служби річипо-
сполитій2). В виразах дуже делікатних і здержливих висловлялй
козаки своє здивованнє, що король збув знов нічим їх представ­
лення, їх кріваві подвиги й заслуги. Просили потвердження своїх
прав і вільностей8), а властиво їх розширення. Дуже сильно,
„унижено і плачливо** допоминали ся збільшення платні і дотації
на армату та ріжну службу військову (пушкарів, хорунжих, музик,
ниса в Сборнику лѣтописей с. 256. Депеші французькі — Hist. R. mon. II с.
432. Акты Москов. госуд. І с. 211. Żurkowski с. 114. Piasiecki с. 459. Pamiętniki
do panowania Zygmunta III, c. 132. Wielewicki IV c. 259, і т. и .
*) Замітка про козацьку авдіенцію у короля 21/Х — ркп. Публ. бібл.
241 л. 10 (у Жуковича У с. 81). *
2) Жерела VIII ч. 187—189 (всіх листів посли принесли сім).
3) О poprawienie wolnośćі od przodków і. k. mci nam nadanych tudziez
i od waszey k. mci potwierdzonych... aby i. k. m.,. przywileiem dawne nadania po­
twierdzić raczył.
digitized by ukrbiblioteka.org

НА НЕПОДАТЛИВІСТЬ ПРАВИТЕЛЬСТВА
33
ремісників і т. и.) .
„Видить Бог, писали вони, не гордячи ла­
скою вашої кор. милости сміло сказати можемо, що тою річною
платою ми нїяк не можемо покрити потреб наших, вірно служачи
вашій кор. милости і не знати, на що й обернути її, чи на одїж,
чи на амуніцію, чи на иньші потреби воєнного чоловіка —
взявши тих кілька золотих, не тільки що одежі, але й пороху та
олова на службу річипосполитій не можна на рік постачити“ .
Спеціяльної підмоги допоминали ся з огляду на шкоди й утрати
в конях, зброї і т. и ., понесених в останніх битвах з Татарами.
Просили позволити їм „хлїба і місця для одпочинку“ —
право
роскватировання і побору припасу „по тих працях 1 трудах“ , аби
бути* при купі на випадок нового татарського нападу, про який
мовляв ходять чутки, — бо досі козаки, „не хотячи нарушити ла­
ски королівської, мешкають по хатах своїх і ніякої стації з убогих
людей не потягають (і вже, видко, довше того посту витерпіти не
можуть). На місце побитих і ти х, що своєю смертю повмірали —
тому що через те wielka dziura w woysku się znaiduie — про­
сять позволення вписати до реєстру „добре гідних і заслужених,
випищиків, що були вилучені від війська“ , бо инакше за кілька
років військо зовсім' зведеть ся, як його не доповняти. Пригадують
знову справу вдів по козаках, побитих ва службі королівській, —
аби король видав універсал,
„пригадуючи привілеї королівські,
щоб ніхто не чіпав ся тих вдів; бо їх українні урядники дуже
тиснуть і кривдять, забираючи з-під опіки козацької під свою
юрисдикцію. Також взагалі українна шляхта, „не дбаючи про ко­
ролівські універсали“ , чинить великі кривди козакам,— „бють, мор­
дують, і не знаємо яким правом доходити справедливости і у кого
маємо просити, і ніколи ми її не можемо дістати, і не відаємо,
куди ї х позивати, і хтоб розсудив з ними, бо до й. королівської
милости далеко, і не маємо на те коштів, будучи убогими людьмн“ .
Нарешті бажали, щоб принціпіально признане куруківською комі­
сією право торговлї, шинковання і промислів для козаків було по­
тверджене королем спеціально, „бо тепер навіть і пива зварити на
свою потребу, а не на шинкованнє не можемо одержати позволення
від панів обивателів укр аїнн их“ . Про се послам поручало ся про­
сить „усильно, упадаючи до н іг “ .
З сих відкликів до давнїйших привілеїв і постанов (часом
зовсім апокрифічних, або дуже на тя гнен и х)х) виходить, що під
’*) На взірець візьмемо отеє право шпнковання. Козаки покликують ся,
що куруківська комісія позволила, aliysmy wszelkich Iiaiullmv tak szynków
груиіквсм.іій, історія τ. vin.

формою королівського „потвердження давнїйших привілеї вα військо
в дїйености хотіло дістати ряд нових прав і вільностей, в міша­
нім суді 8 шляхтою, в правах козацьких вдів, в праві варення
напитків і шинковання ними, а правдоподібно і в праві пробутку
в шляхетських маєтностях, — а принаймні дістати якусь притоку
до тих прав. Мало се бути справді „ поправою^ вільностей козаць­
ких, хоч і проводило ся в скромній формі простого потвердження
давнїйших королівських привилеїв, щоб не дражнити королівських
слухів бажаннєм нових прав. Виступали тут старі, вічні бажання
козацькі, стільки разів підношені під час переговорів з правитель*
ством. Але і сим разом, всїми проявами вірности, послушности, льо-
яльности не могли вони уняти королівського серця.
В посольстві їздили Яцко Мозирянин, Федор ІІухович і Ян
Бучинський (всякий рав нові посли, мабуть для того, щоб всякий
pas хтось иньший 8 старшннп міг дістати дарунки — майже оди­
ноку користь тих посольств). Королеви представили ся вони в пер­
ших днях марта1). Королівської відповіди не маємо. Знаємо, що
король обіцяв козакам за ї х . шкоди в битві з Татарами 10 тис.
волотях нагороди, і здаєть ся тим і скінчила ся королівська ласка.
Тай та обіцянка 10 тис. (котрих козаки чекали дуже довго — ще
до сойму при кінці 162 7 р. з тим удавали ся) була теж не
стільки випливом, „ласки*, чи віячности, скільки результатом ві­
стей про козацьке знеохоченнє до дальших услуг „ королеви і рі-
чипосполитій“ .
Неподатливість коронного правптельства супроти козацький
бажань мусїла тим більше дражнити коваччину, що правительств*
раз у pas її потрібувало. і саме тепер, відіславши ні 8 чим ко-
вацьке посольство з торунського сойму по білоцерківських подви­
гах, шукало козацької помочи для далекої і прикрої шведської
війни. Такий проєкт виник іще під час осіннього торунського
сойму. ІІотім десь в початках 1627 p., коли козаки виряжали те
у ynnych przemysłów, które by przeszkodą arędom szlacheckim nie były, zazy-
wali, і на тіл підставі підходять обережно до права варити мід і шинкувати.
В дїйсности в куруківських переговорах навіть розмови не було про ce sacro-
sanctum шляхетського права на вареннв напитків і шинкованне (див. Zbiór
pam. VI с. 196, 201', 236), а тільки про „чесну торговлго“ (handle poczciwe), а го­
ловно — рибні і звірині лови, 1 комісія позволила козакам przystojnego poży
wienia iako handlów, łowienia ryb i zwierza, tym iednak sposobem, aby żadney
pożytkom staroscinym nie czynili przeszkód}.
M Випуски у Жуковича V c. 90. пор. Жерела VIII с. 302.
digitized by ukrbiblioteka.org

нове посольство до короля, одному з комісарів в козацьких спра­
вах, Томашу Шклїньскому, король дав порученнє стягнути на пів­
нічну війну дві тисячі козаків, понад реєстр, і виправити ї х во­
дою, Дніпром, з перших початком навіїац ії. Жаданнє се викликало
в козацьких кругах сильне роздражненнє. Не дуже приємна була
сама перспектива служби в Прусії чи Ливонїї, не ітодобали ся
ріжні подробиці сього вербуйку, а головно — що польське прави-
тельство так собі до козачини звертало ся як до своєї кешенї, а всі
прохання козачини збувало нїчим.
Маємо лист Дорошенка, писаний Шклїньскому з Канева, 18.
I I , в в.ідповідь на його порученнє „зібрати дві тисячі добрих або
що найліпших молодців, не рухаючи тих що тепер стоять в службі
і приповіди рі чи посполитої, і вислати їх туди, де буде потреба“ .
Дорошенко влучно іронізує з такого жадання правительства, яке
цілий рік добивало ся того, щоб усе, що було понад реєстрове
військо,’ вернуло ся в цідцанську масу.
„Не можемо того зрозу­
міти, звідки б узяти ті дві тисячі найліпших — чи з тих відлу­
чених (випищиків), що вже своїми панами, у котрих вони в під­
данстві, так чисто пошарпані і понищені, що ледви з душами
лишили ся ? Бож тих що лишили сяу в службі королівській шкода
до сього чіпляти : єсть для нас і тут досить роботи з ворогом св.
хреста — і то вже тяжко видолати, бо не маємо 'з чим. Мали ми
надію, що король, й. м. ласкою своєю і датком за утрати наші зво-
лить нагородити наші теперішні кріваві заслуги, але ніякої ласки
ми не дізнали, навіть кусника хлїба не дістали, щоб по тих тру­
дах і працях зїсти могли, і що вбогий чоловік мав, то проїсти
мусів, а щоб чим тіло покрити, про те й не згадувати, — зовсім
нас голод і холод присіли“ . І вичиеливпш ще кілька недогід і не­
приємних подробиць в самім способі пропонованої служби — що
війська давнїйше не „затягано“ таким способом, і шкода заводити
такі практики, „чого з предків своїх не чинили“ (не подобало ся
се розриваннє війська на два театра війни, пропонований похід
комягами і т. п .), гетьман просив вибачити і прийняти до відома всі
ті мотиви, які не дають змоги війську сповнити сього поручення1).
Крім мотивів, вказаних в сім листі, неприємний був козакам
мабуть і сам факт, що король удаєть ся до них не сам і не че­
рез гетьмана, а через такого незначного комісара, і в сім вони
могли бачити охоту дешевим коштом, не обовязуючи ся нічим пе­
ред козачиною, мати її на услуги. А крім того, понад все иньше,
*) Жерела VIII ч. 190.
'Л*

могла бути ще одна, дуже характеристична причина — шведські
впливи. Саме в тім часі шведське правиїельство ріжними доро­
гами — через Москву, через Оемигород, через Царгород, за посе­
редництвом ріжних против-католицьких елементів: через польсько-
литовських протестантів, через царгородський патріархат (тодішній
патріарх Кирил Лукаріс був звісний як прихильник протестантів
і завзятий противник католицької церкви) і т. п ., пробувало якось
дістати ся до козацького війська, і взагалі до православної оаозіції
в Польщі й Литві, щоб включити ії в ряди против католицької
ліґи, або принаймні наробити як найбільше клопоту польському
правительству — габсбурському союзникови, вплутати його в нову
війну з Туреччиною, з Москвою, розпалити в середині Польщі
усобиці, повстання і т. д. Серед таких плянів і рахунків на
найблизшу хвилю починають лунати дуже серіозні ноти про те,
що козацький елемент, який в недавніх війнах дав такі блискучі
приклади відваги, витрівалости, вірности, дисціплїни, і взагалі
має таку славну минувшину, під протекторатом сусідів, під про­
водом якого небудь визначного і талановитого чоловіка міг би ви­
битись з-під власти Польщі і утворити самостійну, добре opiaHÏ-
зовану республіку1). Не маємо документальних відомостей, чи якісь
зносини дійсно тоді вже з Україною навязано (так місії вислані
через Москву розбились о незгоду московського правительства, що-
не хотіло пропустити шведських послів на Україну), — але мож­
ливо, що таки щось з того долетіло до Запорозького війська і впли­
нуло теж на його неохоту до шведського походу.
Тим часом польське правительство дуже потрібувало козаків.
Шклїньский діставав пригадкн одну за одною. Діставши згадану
відповідь від Дорошенка, вибрав ся в мартї на Україну сам осо­
бисто. Для заохоти просив короля прислати завчасу козацьку плату
до Білої Церкви, додати платні старшині, і т. и .3). Може й та
королівська обіцянка 10 тис. золотих за козацькі утрати в битвах
з Татарами стояла в певнім звязку з сими заходами коло коза­
ків.
—
але вона не помогла нічого. Відомостей про дальші пере-
Ч З розмов семигородського князя Ґабора Бетлена з шведським агентом
Страсбургом в 1628—9 pp., реляція в Törtenelmi Tar 1882, ст. 272 і т. д., пор.
Крппякевич с. 75 і т. д.
-) Проби переслати місію через Москву в 1626 р.. аж двічі, — у СоловПова
II с. 1169, про місію до Семигороду у Молчановського, Архивъ Ю. 3 . Р. ІИ. VI
с. 24, і новійше в статї Крппякевнча, Записки т. 117, с. 74, тутже про заходи
царгородські. в котрих визначну ролю пршіускаеть ся голяндському резіден-
тови Корнелїсу Гаґови. приятелевп Лукаріса. :) Жерела VIII, ч. 191.
digitized by ukrbiblioteka.org

говори не маємо, але реєстрова козаччина таки не пішла Чи на­
вербовано щось виписчиків, не знати (в шведській війні коза цькі
контінґенти виступають взагалі дуже неясно)1). Але реестровѳ вій­
сько таки рішуче відмовило ся від шведської війни, що нічого
приємного їм не обіцювала. Роспитуваний Москвою вістник Гр.
Гладкий зі слів митрополита Нова розповідав про се так : Гетьман
зібрав раду в Канові, і на раді козаки відмовили ся, відказали
королівському післанцеви, що „на шведського короля вони не пі*
дуть, бо король польський і пани сенатори відобрали їм способи
прожитку, на море йти забороняють, вони від того збідндли і на
службу на шведського короля їм рушити ся н і з чим“ . І післали
до короля і сенаторів просити, щоб на будуче козацького війська
6 уло 10 тисяч, і король аби прислав їм грошей і сукна на 10
тисяч2).
Вісти з Царгороду про турецьку експедицію на Україну, для
будови замків на Дніпрі, що почали приходити з весною3), дали
нові арїументи за тим, що козакам не можна облишати України ,
і польське правительство мусїло кінець кінцем прийняти до відо-
мости се мотивованнє і дати спокій з шведським походом4).
Ся справа будови замків на Дніпрі, що наробила великого
галасу й зайняла увагу України на цілий рік, вийшла з ініціа­
тиви Кримцїв. Толкували ї ї в Царгородї тим, що хан хотів ви­
крутити ся тим від перспективи походу на війну до Персії і для
того видумав сю забавку у себе дома6). Може ще правдоподібнїйше,
що сими замками він сподївав ся замотати наново польсько-
турецькі відносини, з користю для себе. З проектом сим хан Ма-
гомет виступив перед стамбульським диваном ще з кінцем 16 26 р.
Проектував поставити два замки на нижнїм Дніпрі, на двох бо­
ках, на місце давнїйшого замка, побудованого за султана Солїмана,
що вже встиг розсипати ся в руїни. Замки сї мали боронити ко­
закам виходу на море. Оден замок брав ся збудувати сам хан,
другий полишав Туркам. ІІля н сей був з охотою прийнятий в ди-
*) Відомости про козаків на шведськім театрі війни у Молчановського
с. 19. але не видко, які се козаки — чи козацькі хоругви, чи правдиві козаки.
2) Московський архив заграничних справ, дѣла малороссійскія 1627 р.
12 марта. 3) Див. напр. лист з 10/111, Ukramne sprawy с 12.
4)
Ю. Збаразький резюмуе поголоски про се в своїм листі з 13/VI (Ли­
сти, ч. 70): Kozacy rebellizowali і posłali z taką legacyą, aby ich w. k. m. na
żadną posługę swoję nie -wzywał, gdyż muszą wszystkiemi siłami obrocie się bro­
niąc Turkom budowania tego zamku. З того виходило б. що переговори про по­
хід козаків на шведську війну потяглись аж до лїта і загрузли в справі тих
турецьких замків. г>) Див. у Цінкайзсна IV с. 502.

Я8
КОЗАЦЬКІ представлення соЯмови
ванї на поч. 1627 р. Ханови і калзі післано на знак султанської
ласкд шііблї й кафтани, капітан-баші поручѳно іти з весною з во­
єнною фльотою й транспортовими кораблями на Дніпро для будови
замків і оборони її від можливих перешкод ą боку козаків ; до
нього ж мала прилучити ся дунайська ескадра. Намісник Кафи мав
прислати робітників для земляних робіт; воєвода молдавський
і мунтянський мали прибути також в поміч з своїми людьми. По
скінченню замків там мала бути лишена залога з 4 тис. людей,
щоб стѳрігти виходу на море від козаків1).
Такі шумні заходи завчасу стали звісні на Україні й викли­
кали тут велику трівогу. Польські цравлтельственні круги занепо­
коїли ся, як десять літ тому, сим турецьким заміром стати міцною
ногою під боком України, в номінальних границях Корони. Ко­
заччина абсолютно не хотіла позволити Туркам загородити їм до­
рогу на море. Але до конфлікту з Турками польське правигельство
також не хотіло доводити. Коли армія капітан баші, зійшовши ся
під Тегинею 8 людьми молдавськими і мунтянськими, рушила відси
на українську границю, Хмєлєцкий з польським військом і з укра­
їнськими козаками насамперед демонстративно виступив їй на зу­
стріч і тим, як каже, вмусив змінити курс : замість іти на укра­
їнські границі, де баша, мовляв, мав замір ставити замок при
границях Браславщини, на устю Чичаклею до Богу, баша пішов
до Очакова, і звідти завів переговори за посередництвом господара
молдавського Мирона Могили-Бернавського. Сими переговорами Хмє­
лєцкий встиг відвести башу від заміру ставити другий замок,
страшачи його тим, що козаки і вся Україна * рушила ся и на вість
про сї замки, не можна буде утримати спокою з Туреччиною, „ко­
заки, прочувши, не хочуть слухати своїх старших і думають про
похід Дніпром“ , і т. д. Скінчило ся на тім, що тільки хан крим­
ський відновив старий замок в Аслан-Керменї, а баша від свого
замку відступив ся, уложив н?ву угоду між Туреччиною і Поль­
щею і пішов во свояси, а Хмєлєцкий, прочатувавши ціле літо
і початки осени на степовім пограничу (над Сурією) з своїм вій­
ськом і козаками, вернув ся також2). Своєвільне козацтво за тий
час, ііосміваючи ся 8 турецьких заходів і замків, вибрало ся по­
ходом на море — рахують їх на 60 і 80 чайок, але близше про
>) Депеші французькі — Hist. Rus. mon. II с. ł32—3, венеціанські у Гам-
мера V с. 70; Наіма — Collectanea І. с. 182—3.
2) Жерела VIII, ч. 193—198, Ukrainne sprawy с. 6, 16; депеші французькі
1. с. с. 433.
digitized by ukrbiblioteka.org

ПРАВІІТЕЛЬСТВЕННІ ГІОРУЧЕНВЯ КОЗАКАМ
39
сей похід не знаємо нічого1). Ресстровики ж, вернувши ся на во­
лость, зайняли ся знову виправою посольства до короля, на сой»,
зібраний в Варшаві з початком жовтня ст. ст.
В посольстві поїхали сим разом Яцко Клїша, Іван Туровець,
Константин Вовк (ми бачили його перед кількома місяцями вій­
ськовим писарем), Константин Занкевич Станіслав Яблонський
і Фурс Малейкевпч. Грамота датована „табором коло Тарганового
ставу над Росавокг, 2 2/ІХ 2). ІІосли везли королеви ad captan-
dam b enevo lentiam кількох вязнїв татарських, захоплених під
час наїзду, під Мушуровим, грамоту, де бідолашне військо пере­
прошує короля за „часті докуки“ і виправдуєть ся, що „ївалт
і недостаток великий“ змушує їх наприкряти ся королеви прощен­
нями, аби видав їм привилей на оборону їх спокою від українної
шляхти. По словам козаків, ся шляхта не вважаючи на льояльне
поведеннє козаччини і на суворі універсали, кілька разів видані
з королівської канцелярії (сих універсалів не маємо, і не знаємо,
на скільки знову докладний сей козацький відклик тут до них), далї
і ще гірше докучає козакам мордованнем і відбираннєм ґрунтів (все
очевидно на ґрунті того ж примусового виводу козаків з приват­
них маєтностей.—
козаки, видно, далі відтягали ся від нього під
ріжними вимівками). На ілюстрацію тої шляхетської бути вказували
факт, що пани Каліновскі не перепустили війська козацького черев
свої маєтностя. Та мабуть все се говорило ся більше для декора­
ц ії, умисли ж були иньші, і* королівський привилей випрошував
ся дли цілей, вище вже вказаних — для розширення козацьких
вільностей.
З Козацької інструкції звісні нам такі пункти * прошеннє що
до підвисшення платні, дотації на армату і виплати 10 тис. зо­
лотих, обіцяних королем; скарга на уманських міщан, що вони
не позволили козакам стати на кватирах, вказаних їм Хмєлєцких,
напали на козаків і кількох побили (се близше рокриває ту справу
козаків з Калїновскими, власниками Уманщини) ; прошеннє убезпе­
чень від насильств шляхти, які терплять козаки „що мають свої
стаційні домкии очевидно в маєгностях шляхетських). Нарешті
козаки звертали увагу на турецькі, чи татарські замки на 'Дніпрі :
один замок Шагін-їерай збудував сього року3) на лівім биці Дні
пра. а на другий рік хоче будувати ще два замки на правім боцї;
*) Про ньоге Жерела VIII. ч. 199, 200, 202 (з двох походів, згаданих в ли.
стї султана, перший належить до попередніх літ, і тільки другий до 1627 р.)-
2) Жерела VIII ч. 201.
Отже і т ут маємо потвердженнє, що збудовано тільки оден замок.

40
ПОХІД НА ТУРЕЦЬКІ ЗАМКИ 1628 Р.
се річ дуже шкідлива для річипосполитої, і козаки просять волі
королівської, як їж бу ти?
Сї петиції були предложені послами королеви на парадній
явдієнції, де посольство передало грамоту і вязнїв, 7 (17). X .
а другого дня посли ковацькі щюдложили сї ж петиції посольській
палаті, просячи, щоб палата підтримала їх перед королем 1). П а­
лата, розглянувши, рішила підтримати перед королем справу обіця­
ної нагороди, скаргу на Каліяовских і петицію про видачу у н і­
версалів до шляхти ; иньші справи, по гадцї палати, мали бути
трактовані в законодатяім порядку, цілим соймом. З і справ взятих
палатою під свою опіку, козаччину бѳвперечно займала найбільше
справа козацького пробутку в приватних маєтностях, і коли ко­
зацьким послам удалось добити ся від короля якихось універсалів
до шляхти, що давали можність їм далі бороти ся против виклю­
чення козаків 8 шляхетських маєтностей, то се мало для них чи­
малу вартість. Козаччина,, очевидно, не хотіла ніяк признати сього
виключення на практиці і не маючи надїї добити ся його фор­
мального скасовання, вела з ним боротьбу підїздову, ріжними об-
ходними маневрами. В законодатнім порядку соим нічого інтересного
для козаччини не постановив. З огляду на непевні відносини до
Татар і Турків постановлено, що кварцяне військо має бути ужите
виключно для оборони України (а на шведську війну ухвалено
надзвичайні кредити), військо козацьке теж „має давати відпір
поганствуц, раэом з ним; про задоволеннє ж домагань сього вій­
ська промовчано. Справу „грецької релігії“ формально ще раз „ пу­
щено в рецес до другого сойму“ 3).
Характеристично, що в козацьких петиціях уже з півтора
року ми не стрічаємо сеї релігійної справи, що давнїйше в них
займала визначне, головне становище. Можна думати, що самі
єрархи, все більше схиляючи ся до опортуністичної, компромісової
тактики, не вважали вкаваним силувати релігійну справу козаць­
кими петиціями, які покавали вже свою безплодність в попередніх
разах, а своїм манїфестованнєм союзу православної єрархії з ко­
заччиною, може, на погляд опортуністично настроєних єрархів,
більше шкодпли, ніж помагали полагодженню відносин з прави-
тельством і правлячими кругами. Як ми знаємо, релігійну справу
саме полагоджувамо за кулісами сойму, секретними переговорами,
і мішати сюди козаччину православним єрархам не було інтересу.
!) Жерела VIII, ч. 204. 2) Volumina logiiin III с. 260 і 2f>4.
digitized by ukrbiblioteka.org

Представлення козацькі в справі турецько-татарських замків
на Дніпрі не знайшли офіціяльної відповіді! в актах сойму. Справа
була досить дражлива для польської політики; не ножна було,
з огляду на Туреччину, сказати голосно те, що говорило ся і пи­
сало ся потиху, приватно: шо турецькі замки на Д ніпрі річ, дій­
сно, дуже не пожадана, і булоб добре, як би козаки їм зробили
кінець з власної ініц іативи1), не мішаючи в те польського прави­
тельства, що з огляду на свої шведські спр ави . пильнувало добрих
відносин з Туреччиною. Але сей настрій правительственних кру­
гів, розумієть ся, не був секретом для козацької старшини, і на
весну 1628 р. гетьман Дорошенко з реестровиками і нереестрови-
ками рушив на Запороже, сповістивши Хмєлецкого, як репрезен­
танта польського правительства на Укр аїні, що він іде туди для
того, шоб приборкати своєволю та стримати її від походів на
море 2), а головно щоб знищити замки, то значить Іслам - Кермен.
побудований на шкоду річипосполитої на самій переправі через
Дніпро, і не допустити до будови нових замків, що доконче мали
стати в сім році — на се ж цісар турецький і вислав був на
Чорне море кількадесять великих Галер і кількасот меньших з одним
башею турецьким“ .
Так переказують козаки в пізнїйшім листі до
Хмєлецкого змісѵ сього попереднього маніфесту Дорошенка3).
Обставини були для того дуже відповідні. бо світ татарський
і турецький тутешній був зайнятий татарською усобицею — бо­
ротьбою Ш а гін ґерая з мурзою Кантеміром. що по деякім вигла-
дженню вибухла з новою силою і перейшла на весну в завзяту
оружну війну. Без великих клопотів і перешкод Дорошенко з ко­
заками обложили замок і ?.щасливим способом—
„щастєм вашої
королівської милости й відвагою своєкг як ґалянтно доносили по­
тім королеви, здобули сей замок, хоч він був так добре спорядже­
ний арматою і людьми, по їх словам, що міг би противстати
й найбільшій силі. Знищили замок до решти, забрали з нього кіль­
кадесять гармат і з тріумфом вернули ся на Запороже4).
Про „поганованне“ своєволї й запобіганнє походам на море
дбали меньше. Навпаки, сей нівофіціяльний похід на Аслан-горо­
док тільки розворушив своєвільну енергію, і зараз по нїм ва­
таги випищиків вибрали ся на море — вже з мая місяця
Пор. листи Збаразького с. 133.
-) Такий похід дійсно мав місце и осени 1027 р. — .Ііерела VIII с. 323.
Гкгаішіг* sprawy <·. 24.
*) lliid. с. 27. понад «·κ» коротеньку реляцію н їя і л і ч подробиці» мільше
не чаємо.

42
КОЗАЦЬКИЙ ПОХІД ДО КРИМУ
пишуть з Царгороду, що сї козаки напали па турецькі краї, по­
робили великої шкоди і далі грабують і пустошать1). Не знати,
до сього чи до попереднього походу (осіннього) належить турецька
звістка про козацький напад на Аідос (коло Бургасу), — що вони
там побрали в неволю людей, пограбили їх майно і т. д .а)
Реєстровців же, раз захопивши, хвиля півсвоєвільного добич-
ництва кинула в розгар кримських усобиць, що ровгорали ся тоді
все більше. В новій війні своїй з Кан темі ром, що розгоріла ся
під весну 1628 р , Шагіи-ґерай внов таки кінець-кінцем був по­
битий за Дунаєм і мусів тікати як не пишний до Криму8). Се дало
привід до повстання кримським мурзам, нердоволеним з тиранств
Ш агіна і його брата хана, а турецьке правительство, що не могло
забути братам їм оружного відпору в 1624 р. і злорадно слідило
за всяким невдалим кроком, за всяким нещастєм, яке спадало на
них *), теж задумало скористати з сеі нагоди,7 щоб зробити кінець
своєвільним васалям. Витягнуло з забутя давнійшого хана Джані-
бек-їерая і поручило капітан-баші з своєю ескадрою їхати з ним
до Криму, посадити його знову на престилї ханськім.
В сій останній* біді Ш агін звернув ся до своїх давніх спа-
сителів-козаків. Тікаючи зза Дунаю до Криму від Кантеміра, що
з своєю ордою гнав ся за ним „в трони11, вислав Ш агін на За-
пороже своїх свояків, пригадаючи козакам стару присягу союзну
і обіцюючи велику заплату. Обставини були того рода, що не ли­
шали місця до довгих міркувань. Дорошенко рішив ся йти на за­
клик Ш агіна з тим військом, яке було при нїм.
„Хоч і не мали
ми позволення вашої королівської милости і реїіментарів ваших,
але видячи добру нагоду до поріжнення їх (Татар) і притоку до
усобиці, а з такої усобиці кождий неііриятель безсумнівно
слабне“ , — толкували потім козаки королеви, —
„сподївали ся,
що то не стягне на нас неласки королівської, і хоч в нерівними
силами, — бо не було нас і повних чотири тисячі, відважили ся
ми на них іти, сподїваючи ся якогось поратунку під теперішній
наш недостаток“ в).
На жаль, про подробиці сеі цікавої експедиції коваки не
Ч
Гкгаіппе sprawy с. 23: 6 червня одержав такі звістки з Царгороду го­
сподар волоський. 2) Ibid. с. 57.
’ ) Про сю кримську усобицю сучасна реляція, цитована вже, дуже де-
талїчна, н абірцї l'krainno sprawy с. 6 —7. турецькі джерела у Смірнова с. 495,
Гаммер с. 8()—7, Collectanea І с. 184—5.
*) Див. депеші французькі 1. с. С. 433 —4.
Гкгаіппе sprawy с. 27, иор. также с. 7, 25, 50 (сучасні листи і реляції).
digitized by ukrbiblioteka.org

росиисали ся, і . маємо про неї тільки дуже загальні і ляконічні
звістки. Кинувши ся чим скорше до Криму, вони ще настигли
вчас: вастали Шагіна і хана, хоч і в останній біді. Утікши до
Бахчі-сараю, брати збирали останки своїх партизанів, але як би ще
трохи козаки забавили ся, були б Кантемірові Татари зробили їм
кінець. Зайнятий здобуваннєм Бахчі-сараю, Кантемір не надавав
особливого значіння вістям про козацький похід, думаючи, що ніде
невеличка якась ватага в кілька сот душ, як в 162 4 p., а не сам
гетьман з військом ; тому й не постарав ся загородити їм дорогу
в Перекопі. Козацьке військо пройшло свобідно Перекоп, і тоді аж
Кантемір, побачивши свою помилку, кинув ся з головними силами
на козацьке військо, лишивши невеличкий відділ під Бахчі-сараєм.
Сили його були значно більші від козацьких, але козаки сміло
вдарили на них і шість день оружною рукою, пробиваючи собі до­
рогу серед неустанних битв ішли табором від Перекопу до Ба хчі-
сараю. Удало ся їм пробити ся, розбивши Кантеміпове військо так,
що він, понісши великі страти, сам зранений утік до Кафи, під:
охорону турецької фльоти. Але й козаки мали великі утрати, —
близько тисяча полягло їх , а в тім стратили й Дорошенка, і ста­
рого гетьмана Олифера. що теж був в поході1). Впали вони на чолі
свого війська від куль турецьких вояків* сейменів, що прибули на
кораблях з-над Дунаю в поміч Кантемірови і через гори прийшли
під Бахчі-сарай.
Се був тяжкий удар для козацького війська, і ним поясняли
козаки, що похід не удав ся вповні.
„Удало б ся наше діло, як
би не перешкодила смерть славниї ламати небіжчика Дорошенка,
гетьмана нашого; та трудно охоронити ся від найвищого декрету,
особливо коли приходило ся майже шість день іти ручним боєм,
ведучи битву з військами Кантеміра через увесь Крим“ Але ве­
ликі страти не відобрали козакам відваги. На місце Дорошенка ви­
брали вони нового гетьмана (сучасна польська реляція зве його
M o iz ernica — імя очевидно понсоване). Військо козацьке пройшло
до Бахчі-сараю. Ш агін з братом вийшли з бльокади ; при нїм було
всіх Татар кількасот чоловіка : аж тепер, як його козаки визволили,
почали до нього зїздити ся мурзи.
В ін тепер з козаками і Татарами хотів іти під Кафу. Козаки
з огляду на великі страти і непевну ситуацію, втерявши випробо-
’ ) Руднпцький вважав Олифера проводиром впписчикіь (с. 30): він ро­
бить се під впливом московської вісти 16*26 р. (вище с. 27), але вона зовсім
баламутна і властиво не маємо якихось певних слїдів участи виписчиків в До-
рошенковім поході.

44
шапн-ґераП на запорожу
ваного вожда може й не хотіли плутати ся далі між бісурмеиами
й ва ліпше вважали вертати ся на Україну, лишивши самому Ша-
гінови дальшу боротьбу 8 його ворогами. Але Ш а гін сипнув гро­
шима — надїхав до Криму московський посол 8 казною, Ш агін
пустив ті гроші між козаків, дістали козаки „по пять золотих на
коня московських дєнєг, як каже сучасна реляція1), і пішли з Ша-
гіном до Кафи. Кантемір.
„не хотячи, аби його як бабу в місті
засталии, вийшов на зустріч з своїм військом ва дві милі від мі­
ста. Стала ся нова битва, і тут Кантеміра „потовкли“ так сильно,
що „ледве о-двуконь. утік, та й то оден кінь йому sapas в кафин-
ській брамі упав і здох1*. Оден з Кантемі рових синів попав в руки
Ш агіна живий — він кавав стяти його під мурами Кафи, на очах
старого Кантеміра, що дивив ся з мурів. Своїх партизанів Шагін
розіслав на те. щоб нищити Кантемірових недобитків. Козацьке
військо вістало ся під Кафою. Облягало ї ї півтора місяці, і дуже
круто приходило ся місту. Ш агін вів переговори з Кафинцямп,
щоб видали йому Кантеміра, і той, прочуваючи свою небезпеку,
навіть не відважав ся ночувати в місті, а на ніч сідав на їалєру
і виїздив на море. Говорили, що тільки хан Магомет запобіг тому,
що Кафу не взято, бо „жалував Турків“ —
бояв ся, що як здо­
будуть Кафу, поріжуть тих Турків, шо там були, і се безповоротно
вже попсує його позицію на султанськім дворі.
В тім показала ся на морі турецька ескадра, що везла до
Криму нового хана. Ескадра була велика, зложена 8 25 ріжних
кораблів, а ще й сухопутю йшли 8 військом баші Гусейн і Кенан
в поміч Кантемірови. Се викликало 8амішаннє 8 Шагіновім війську,
багато мурз татарських почало перебігати до Кантемірового' війська,
і сам хан Магомет, кинувши свої шатра, втік в ночи 8 Ш агіно­
вого табору до Бахчі-сараю. Козаки 8 Шагіном тримали ся; але
коли в найблизшій битві багато татарської „чернии, „побачивши
нового хана“ , утїкло теж з війська, не було що робити. Військо
козацьке рішило вернути ся, а і Ш а гін, не маючи що більше ро­
бити в Криму, 8 своїм двором — що знову спав до кілька сот
чоловіка, пустив ся з козаками. Девлєт їерай з Кантоні ром пішов
за ними, але козаки йшли оборонною рукою, відбиваючи їх на­
пади, і з невеликими стратами щасливо вийшли 8 Криму. Тілько
з розісланих за поживою згинуло козаків чоловіка зо двіста.
В першій половині липня було військо внову на Запорожу, при-
! ) Крім того підозрівав Рудницький, що новпй гетьман був підкуплений
Шагіном — так толкує він вістку про пізнїйше скараннв гетьмана.
digitized by ukrbiblioteka.org

ГРИЦЬКО ЧОРНИЙ
45
візши, як трофеї, польські гармати, забрані Кантеміром у Жолкєв-
ского під Цецорою, а тепер, під час походу в Кран, відібрані
козаками від Кантеміра: дванадцять їх здобули вони, і з них де-
вять привезли до Січи, а три затопили в дорозі, не можучи везти
з собою *).
На Запорожу козаки застали королівського післанця ; вони по­
тім казали, що через се головно й похід кримський перервали, бо
довідали ся про приїзд королівського посла. З чим він приїхав, не
знаємо, але можна догадувати ся — що з пригадкою в справі „по-
гамовання своєволі“ (пригадую той весняний похід на море)2).
Своєволя українна дійсно починала з часом, як звичайно, розма­
хувати ся все більше. По морськім поході Филоненко з Корсуня,
пізнїйший полковник, зібрав з ріжних міст „ватажку“ з 18 сот
чоловіка — між ними був і Свірський, підстароста уманський. На­
пав з ними на Волощину, попав до Тегинї на ярмарок, трохи ме
захопив несподіваним нападом тутешнього замку, але козаки ки­
нули ся „на лу п“ і тим часом замок відборонив ся. але місто було
страшенно зруйноване
„в кінець спалили, Тур ків багато пору­
бали і огнем попсували“ . Велику здобич привели з собою до дому —
ясиру, волів, грошей і всячини3).
Иньшу екскурсію під туж пору, літом того року, вчинив
якийсь Малай з Черкас: пішов „в річки“ (на Самару), зібравши
півтори тисячі чоловіка; промишляв козацьким хлібом на Мурав-
ськім шляху (з Московської України до Криму). Застукав караван
татарський, що віз від Ш агіна їерая гроші до жінки його в Пер­
сію. Пограбував тих Татар і забрав велику здобич : по 7 черво­
них золотих і по пять коней прийшло на чоловіка, як оповід£ли
на Україні4).
По сих передвступних екскурсіях підняли ся пляни великого
*) Короткі реляції козацькі в листах до Хмєлвцкого і до короля, писа­
них по повороті на Запороже, 15 VII і 28 VII — Ukrainne sprawy с. 24 і 26.
Вони, як вповні автенти чні, мають першенство перед двома иньшими сучасни ­
ми, польськими реляціями, тамже с. 7— 8 і 50— 1, але місцями дуже короткі
і доповняють ся ними. Меньш докладні відомости турецькі: Collectanea І с.
185, лист в Ukr. sprawy с. 43 і 73, Жерела VIII ч. 206 і 207, Ркп. Публ. бібл.
Аналїза оповідання Наїми, що збирає всі козацькі походи в Крим в одно,
у Рудницького с. 33 —4. Також Гаммер, Цінкайзен, Ґолембіовський. Смірнов
І.<
·.
—
дуже мало.
-) в натяк на се і в листі козацькім до Хмєлєцкого Ukr. sprawy о. 25.
’ ) Ukrainne sprawy с. 36, 52, 57.
4) І krainno sprawy с. 52. Реляція про сї походи ппсаиа перед св. Ілвю.

морського походу і на Запорожу, але тут поділили ся гадки і по­
гляди. Не бракувало прихильників походу на море, але ,було ба­
гато таких, які за краще вважали триматн ся кримської афери,
що — можна було сподівати ся — і далі могла бути ведена без
рішучого конфлікту 8 правительством. Зблпжав ся день св. Ілї, час
виплати „жолду“ ковакам, і очевидно — жаль їм було утратити
тих кількадесять тисяч волотих. Шагін-їерай 8 свого боку, розта­
шувавши ся 8 своїм двором в сусідстві віча, теж всякими спосо­
бами, дарунками й обіцянками, нахиляв коваччину до дальшої бо­
ротьби з Кантеміром і Джанібек-їерабм. В ін прийшов сюди з кіль­
кадесятьма кіньми лише, але що pas прибували до нього нові
партизани 8 Криму, вакоштувавши нагінок нового хана і Канте-
міра. Т і, опанувавши Крим, роэпочали кріваву розправу з усїми,
хто тримав ся був Магомета і Ш агіна, і старі партизани кликали
ІШгіна в Крим, обіцюючи поміч і успіх.
Гетьман - наступник Дорошенка, вибраний на його місце під
Бахчі-сараєм, стягнув на себе неласку війська. С ки н а н о його 8 геть­
манства, суджено і скарано смертю —
-утопили його, як каже су­
часна реляція— „бо був затаїв щось у себе військових грошейи.
Стали проти себе дві партії. Прихильники політики льояльної ста­
вили кандидатуру Грицька Чорного 8 Черкас, звісного ватажка
морського походу 1 624 р. В ін тепер виступав против морського
походу і значить — против конфлікту з правительством: „годив
ся бути гетьманом, коли не підуть на море“ .
Друга партія ста­
вила кандидатом якогось Мусїя, що „брав ся бути гетьманом на
море“ , як в 1619 р. Бородавка. Серед реєстровиків взяла пере­
вагу партія льояльних. Вибрано гетьманом Грицька і рішено війти
в порозумінне 8 правительством що до кримської афери1).
З місяця липня маємо перший лист козаків у сій справі, —
адресований до Хмблецкого, що „здавна звик вдорову раду і ми­
лостиву ласку показувати війську козацькому“ ; він має характер
першої розвідки в сфері правительственної політики що до крим­
ської афери. Військо поясняло, що довший побут його на Запо­
рожу мав і має на меті основне приборканнв свовволї. Не можучи
поспіти самі до Київа на день св. Ілї по річну плату для вій­
ська, козаки висилають по. неї післанцїв і просить Хмелєцкого
8 свого боку ваняти ся сею слравою, щоб їм ту платню сповна
виплатили. Оповідають свою кримську одісею, яку мовляв вони пе-
*) Цитована реляція, писана в першій половпнї липня - Г к га т п е
sprawy с. 51.
digitized by ukrbiblioteka.org

СТАНОВИЩЕ ПОЛЬСЬКОГО ПРАВИТЕЛЬСТВа
47
рервали умисно, щоб довгий пробуток їх в Криму не був „проти
волі короля і річипосполитої*. Доносять нарешті про прихід
Шагін-ґерая на Запороже, „не 8 иньшим замислом, як тільки щоб
укрити ся під крила корони польської“ .
Військо не вважав мож­
ливим на власну руку підтримувати його далі, бо „нам комісією
(куруківською) того заборонено, і не сміємо нічого важного зачи­
нати з ними. Але воно вважає дуже вказаним в інтересах дер­
жави підтримати кримського претендента, і тому питає поради як
їм поступити1).
Відповіди Хмелєцкого не маємо, але вона без сумніву випала
прихильно, бо він був прихильником сеї кримської афери, і два
тижні пізнїйше військо козацьке висилає вже посольство до ко­
роля, разом 8 послом від Ш агін-їерая2). Посли козацькі: Каленик
Прокопович, Яцко Савич і Стефан Микитич повезли королеви лист,
писаний в тім же д усі,' що й до Хмєлєцкого, але з більш енер­
гійним представленим ваги кримських плянів для держави:
„ Як коли, то власне теиер догідний час на те, щоб внести
весь Крим, як буде на те воля вашої кор. милости, і річ посполита
без великого заходу може забезпечити собі віяний спокій. За одну
осінь ваша кор. милость може здобути Крим — прилучивши тільки
до Запорожського війська те військо що під регіментом п. хорун­
жого браславського (Хмєлєцкого)“ .
І при сій вірній оказії, з приводу, що їм „для викорінення
своєволї й запобігання дальшим эамислам поган, та в справі Ша-
гін їерая прийшло ся довше пробути на Запорожу“ , просять у ко-
рола додатку до платні, коней і иньших потрібних річей8).
Ііравительство польське опинило ся в досить невірним стано­
вищу. З одного боку льояльність супроти Туреччини наказувала
стримати ся від участи в кримських усобицях, від підтримування
претендентів против законно поставлених турецьких васалів. І в від­
носинах до козаків приціпіальність наказувала скарати їх за само­
вільні кроки й на будуче стримати від роблення політики на свою
руку — адже незгідність ї ї 8 остагіньою ординацією дуже добре
відчувала сама козаччина. Але з другого боку — зашахувати крим­
ських ровбійників і саму Туреччину таким енергійним і таланови­
тим претендентом, звязати кримські сили хронічною усобицею,
а в разі успіху Шагіна — примостити собі стежку до впливів
‘ ) Ukrainne sprawy c. 24.
*2) Рудницький припускав, що се козаки робили аа порадою Хмєлєцкого
(с. 36). Се справді' можливо. 3) Ukr. sp raw y c. 27.

48
ЙОГО ДВОЛИЧНА ПОЛІТИКА
в Криму — ее все теж було занадто привабно. Ш а гін в своїх
листах королеви обіцяв легке, здобуте Криму, вірне васальство його,
без нлати упоминків, і навіть вдобутки за Дунаєм в Туреччині*).
І з усіх боків несли ся до короля й до його міністрів поради —
ніяким чином не упускати з рук такої чудової нагоди, не поли­
шати Шагіна без помочи, поручити козакам щоб йому помогли всїми
силами, навіть побудити їх до того. Так без сумніву радив Хмє-
лєцкий ; так горячо дораджував прихильний і вірний Польщі го­
сподар молдавський, безсумнівно добрий знавець турецько-татар-
ських відносина). так нарешті заохочував короля й його невтом­
ний референт українських сирав, наш давній знайомий кн. Юрий
Збаразький3).
„ Х оч прості то хлопи, але і небіжчик Юлій Цезарь ліпше
не міг би порадити“ , заявляє експансівний землячок наш з при­
воду ковацьких мотивів за участю в кримській усобиці : „Ш агін-
їерая висадити на ханство, Татарів сварити, Орду нищити —
час і нагода саме на таку мудру раду“ . Ізахвачений сею ідеєю сам
силкуєть ся розмахнути ся в такім цезарівськім дусі на свій фасон:
„Треба вести справу тільки самими козаками, їх на те стане:
збереть ся їх сила, бо й теперь немало з України йде на Запо-
роже ; підуть табором, рушнично, з доброю арматою, не зможуть їм
Татари нічого зробити. І нехай там бєть ся як найбільше — все
то нам на користь. Коли: посадять Шагін-їерая на ханство, то він
мусить иамятати добродійство, бо й нема де йому притулити ся :
до нас в кождій пригоді мусить звертатись. Туркам він тяжкий
ворог і вони йому, а він їм ніколи вірити не буде. Коли не
вдасть ся їм зараз його посадити, то без великого кроворозлитя
і без великої шкоди Татарам не може обійти ся, а ми тим довше
будемо мати спокій. А я кби й козаків щось. погинуло— все то
для нас добре, бо і від них нераз набирали ся ми страху
Тілько — боронь Боже — не мішати в се Польщу і не давати
на се ніякого документу. Ніяким чином не посилати в Крим Хмє-
лєцкого, „бо то була б уже відкрита війна з Турками і виразний
доказ розірвання трактатів“ .
„Нехай Хмєлєцкий стоїть на своїм
місці й дивить ся, що з того буде, а козаки нехай самі сю тра-
ґедію відправляють“ .
Навіть козакам нічого не писати, тільки
сповістиш, що посилаєть ся до них иісланець, і все переказати
) І'kr. sprawy г. 43.
-) І krainne sprawy <·. *js, 31.
') II>n1. <
·. 38 і такого ж буквально змісту лист floro до канцлера, Listy
<· 137: іінмпі листи ного іа.м.ке <
·. 136 і Гкт. sprawy <·. 36. 37. 41, 02.
digitized by ukrbiblioteka.org

ПРАВИТВЛЬСТВО П0НУДЖУ6 КОЗАКІВ ДО ПОХОДУ
49
через нього уетно —
„бо хлоп напивши ся легко все розповість
перед часом то там то сямм. Щагін-їераєви теж в грамоті тільки
висловити спочуте, а подати надію устно. Туркам, на їх пред­
ставлення і домагання, щоб Ш агіна видано і не підтримувано, —
відповісти, що Польща вірно тримаєть ся своїх трактатів з Туреч­
чиною і козакам не поручала мати ніякої спілки з Шагіном, ані
не позволяла — „то ті виписчики, що втїкли на Запороже по тім,
як військо королівське карало своєвільників, тому два роки, —
вони ходили до Ш агін-їерая, брали від нього платню, з ним при­
ставали, вони й тепер його мають у своїх руках ; то так як ваші
джелалиї (розбійники)" і т. д. ; король поручить написати до них,
щоб нї в чім не нарушали трактату з Туреччиною. Зрештою
можна бути певними, що Турки хоч і будуть дорозумівати ся
правди, то тепер не зможуть виступити против Польщі активно, бо
іа ня ті війною з Персією, і війна та йде дуже тяжко, отже їм не
до Польщі.
Згідно з такими єзуїтськими радами і доступив собі король.
Турецького чавша відіслав з листом, де ваявляв, що Польща
в кримські справи зовсім не мішаєть ся, про Ш агіна не внає Hą-
віть, де він тепер пробуває, а хоч приходили від нього посли
просити помочи, то помочи тої їм відмовлено1). Ш агін-їерая поті­
шив в його нещасті, але пропозицію васальства Криму відхилив
як річ малоінтересну для короля: „бо він володар такий можний,
що одного дня роздає стільки, скільки за цілий рік весь Крим
не має доходу1*. Але заразом канцлер сказав устно Шагін-їераєвому
післанцеви на авдієнції, що старший козацький одержав від ко­
роля наказ, аби йшов з Шагіном і його братом та всіляко їм по­
магав. Ш а гін просир 12 тис. козаків, — на се йому пояснено, що
абільшати козацького війська не можна без спеціального дозволу
короля,
„але коли вони приберуть? собі охочих на сей тільки по­
хід, то се їм не буде поставлено в вину, і про се він, канцлер,
не буде давати знати королеви*4 2). Так рекомендував шеф ці-
вілїзованої польської політики польську державність кримському
варварови.
В відповіди козакам на їх посольство, в листі, переданім сим
послам, король зганив козаків, що вони без позволення королів­
ського вступили до чужої служби, але признав, що мотиви, подані
козаками, їх до певної міри виправдують; плата, задержана через
J) Ркп. Публ. бібл. Пол. F. IV Хг. 2о2, піл р. 1628.
2) Ukrainne sprawy «·. 44 і 48.
ГРУШЕВСЬКИЙ, ІСТОРІЯ , Т. VIII .
4

60
ПОХОДИ НА МОРЕ
той їх самовільний похід, буде їм виплачена (значить бе· до­
датку !). В справі вибору старшого 'taa місце Дорошдаа короіь
пригадав козакам постанови комісії ft висловляв надію, що козаки
виповнять її постанови (то «начить — преддожать старшого до
затвердження гѳтьманови польському). На будуще в справі Ш а гін -
ґерая король поручив їм поступити та к, як скаже їм Хмв-
децкий, або королівський післанець, що посилав ся до війська
8 тим равом1).
Перед ширшими кругами польської суспільності! правительство
теж не вважало вказаним відкривати своїх карт і в осіннім екс­
позе на соймики натякаючи злегка на те, що Ііолыца не потрібув
в Шагіновій справі робити вигоду турецькій політиці, баравом
умивало руки вовсїм з козацької участи в кримській афері і про­
сило шляхту поміркувати також і про козацьке своввільство —
„небезпечности не тільки від Турків і Татарів, але і від иныпих
сусідів, тай від самих коваків, що свовволять, —
ітеїхто-
варишоваинє 8 Шагін-ґераем не може не бути підозрілим і не­
безпечним2).
Козакам тим часом король черев свого післанця поручив всі­
ляко помагатл Ш агін - їераеви, і мабуть самий с0й післанець, Лу-
щиньский на імя, мав лишити ся на Запорожу, щоб допильну­
вати справи 8). Нововибраного гетьмана легалізовано : король по­
твердив його, чи „подав", як то офіціально називало ся, спеціальною
грамотою4).
Але козакам не дуже спішило ся в Крим. Правдоподібно, че­
кали обіцяної платні. Своєвільна ж козаччина робила нові походи
на турецькі і татарські сторони. Пошарпала околипї Очакова, по­
тім вибрала ся на море, але експедиція була невизначна: противні
вітри не позволили пустити ся в дальші сторони і змусили ко­
зацьку фльоту тримати ся кримських берегів.
„Туркам мало що
або й ніякої шкоди не вчинили, тільки то важнїйше, що два ко­
раблі придибали і змусили дати викуп : все з них забрали й про­
дали Грекам в Козлові (Балаклаві)“ .
Але й свої дві чайки стра­
тили — утопили ї х б). Шагін-їерай тим часом займав ся парти­
занською війною проти своїх вррогів: ходив підїздами і забирав
стаїа. Раз під самим Перекопом забрав стада дві тисячі штук
*) Ркп. Публ. бібл. Разн. F . IV . Nr. 167 с. 310.
2) Жерела VIII ч. 208. 3) Ukrainne sprawy с. 67.
*) Про се з притиском каже в своїм тв н їй ш ім експозе Конецпольский,
ркп. Публ. бібл., див. низче .
·) Ukrainne sprawy с. 65, 68 -9 , Жерела VIII с. 340.
digitized by ukrbiblioteka.org

і невільника чимало, другим разом 4 0 0 штук. -
Король розпорядив
давати йому потрібний запас для прожитку і прогодовання коцей1).
На козацькі походи правительственні круги дивили ся теж крізь
ш л ь ц ї, були вони досить придатні для відповідного вражіння, бо
й Татари pas у раз набігали, хоч невеликими ватагами, і непри­
ємно було, що Турки під проводом Кенан-баші зайняли ся внову
будовою замків на долішнім Д ніпрі в заміну зруйнованого Аслан-
кермена9) . . Через ее приспішувано похід на Крим всякими спосо-
-бами. Козаки одначе не спішили ся, чекали тих, що пішли на
море,* знаходили ріжні иньші перешкоди, аж нарешті в останніх
днях жовтня (октобра, ст. ст.) 'удало ся їх рушити.
„Запорозькі козаки доперва першого новембра (н. ст.) прийшли
я моряа, доносив Хмєлєцкий канцлерові „Тим розбійникам мор­
ським не дуже тепер ^отїло ся до Криму але мій післанец* по­
рядно походив коло того, і як доносить — рушили вони. 8 но­
вембра перейшло кінне військо і .обоз ва Дніпро з Магомег-їераєм
гханож коло Камінного Затону, а піше військо і армата пішли во­
дою з Ш агін-ґер аєм султаном к Аелан,-городу, і там під Аслан-
тородом, пять миль від Перекопу мають вони війти ся и8). Иныпа
записка, писана в сам день виходу війська, може саммм аїентом
ім елєцкого, поясняє нам ті умови, під якими згодній ся козаки
іт и в Крим; Ш а гін і Магомет згодили ся дати кождому козакови
,,на шаблюu по 10 червоних золотих і кожуху; обіцяли і * зараз
датй в володінне „Нагайську державу “ ; королеви і річипосполитій
лрнрікли буїи вірними і без усяких подарунків ходити на кож-
дого ворога, куди тільки їм скажуть4). Иньша сучасна реляція про
чзей похід, подаючи текст присяги зложеної братами перед походом,
додає ще дещо: брати обіцяли пильнувати річпосполиту від уся­
ких нападів (татарських),' своєвольників таких приборкати і карати,
невільни ків. у сіх (з аемель Польщі) з Криму видати і позволити
ї х відбирати f Татар. Таку присягу хан Магомет зложив серед ко­
зацької ради, а за ним Шагін присяг за себе і за брата, що ні­
яким чвнод, як би фортуна не обернула ся, вони від козацького
війська в Криму не відступлять, і як би їм ханства здобути не
удало ся, то.разом 8 козаками вернуть на Запороже5).
Ш д сими умовами коваки йшли в похід. Кінних козаків було
*) Ukr. sprawy ç. 9, 49, 50. 2) Ibid. с. 53, 55—6, 63—4.
3) Ukrainne sprawy с. 68.
4) Жерела VIII ч. 210; дата 8/ХІІ неможлива, мабуть треба 8, XI. Де в чім
ІХибДбцкий повторяв буквально звістки сеї записки.
Реляція друкована при статї Ґолембіовского про Шагін-ґерая.

52
ДРУГИЙ КРИМСЬКИЙ ПОХІД
шість тисяч, Татар вісім тисяч; між ними ЗО визначних мурз.
Військо виглядало дуже імпозантно і всі сподївали ся повної по-
біди над ворогами. Але зараз же на початку походу став ся ін ­
цидент. Оповім його словами згаданої реляції, луже живо і безпо-
середно написаної:
„Рушивши з Микнтиного рогу до Камінного затону, два дні
переправляли ся за Дніпро *) Але дуже богато козаків зістало ся
при тім на березі, завидуючи старшому тої слави, що він був по­
даний їм з королівської р у к и а). Старший, побачивши се, вчинив
раду, і питав ся, чому вони не охочі на таку послугу, що так
мало війська пішло? Вони крикнули всі, що в козацтві кождий
іде з власної охоти, а не з примусу'; а тепер против зими -кождий
з нас і з нашого товариства неприодягнений здрігати ся мусить,
і в таку землю йти, де ані угріти ся нічим, анї поживи дістати
ні для себе ні для коней — ,военникам‘ страшно. Але ті що
зістали ся (при старшім) хотячи йти (в похід) такими словами за­
являли свою готовість: ,ідемо охоче, а неохочих примушувати не
будемо — нам аби тільки слави війська свого не утратити та на
свої звичайні місця вернути ся*. Старший подякував їм за таку
охоту і ще більше їх підбодряв і охоти додавав до завзятого по­
ходу, і визначивши полковників пішов з військом до Каїру, а пі­
хота пішла човнами з тим, щоб там злучити ся з ,комонником*
(кінним військом). Третього дня потім, 12 новеибра, стали коло
Кишенки, татарського мечетя, що стоїть коло Носковського острова
над Дніпром здавна, як ще орда тут мешкала. Списували вій­
сько — казали й піхоті що в човнах була до берегу пристати.
Написало ся війська: комонника дві тисячі, піхоти дві, ордв
з Шагіном півчетвертої тисячі, і потягнули до Каїру — туди
півдня ходу. Там мала зібрати ся й піхота, зіставивши свої човни,
а звідти вже одним тягом, спішно йдучи день і ніч, треба було
підійти під Перекоп.
„Прийшовши до Каїра мали раду, чи йти того самого дня, не
спочиваючи. Шагін-ґерай радив і просив не зіставати ся, маючи
на увазі, щоб неириятель не остеріг ся, — а хоч би й довідав
ся про нас — то не збереть ся так скоро з силами і не буде
мати як дати нам відпору. Для сього треба в такім разі поспі-
>) Отжі* «S падолиста п. ст. рушили з тим під Камінний затон, щоб іам
перейти, а перейшли ІО-го.
2)
Dla zazdrości starszemu tej sławy, iz nie z ramienia i. k. m. podany
był. Фраза очевидно попсована. Рудницький викидав n ie; може скорше ге по­
милка замість im.
digitized by ukrbiblioteka.org

1628 року
53
ху — аби -прийшовші до Перекопу не помітно в ночи, відразу
його взяти. ,Там орда рада не рада відступивши душмана (ворога)
мого, до мене купити ся буде; а як дамо неприятелеви часу, то
він збереть ся 8 силами на нас не сильних і внайде собі спо­
соби до оборони і опору*. На се козаки крикнули, що поле без­
водне, хід далекий, треба відпочати, і тим малим часом нічого не
страідть ся.
„Переночувавши там, 14 новембра рушили степами і коло
півночи підійшли до Перекопу. Треба було язика дістати, забігши
без вісти під місто. Старший спинив військо і не дуф&ючи нікому
і не жадаючи собі ееї прислуги від війська, сам в кільканадцятьма
чоловіка та з кількома Татарами Шагін-ґерабвими пустив ся туди,
а війську сказав табором наступати. Не дійшовши милї до міста,
натрапили на стада, кільканадцять тисяч штук : Перекопської
орди — Ногаїв Кантемірових і його самого. Приглянувши ся до
нього і до Татарів, що кочували при стадї, вернули ся до війська
і скликали потиху нараду — чи дати стаду спокій і просто на
Перекоп ударити. І ІІа г ін - їераєва рада була, щоб стадо поминути,
впасти за Перекоп і тягнути до самого Бахчі-сараю: бо забравши
сю добичу, військо не схоче рискувати далі, але зараз захочуть
вертати ся наз«яд — і справді так стало ся. Козаки на таку раду
не пристали, а рішили брати стадо. Казали: ,що спекло ся, треба
різать**), ,нащо неприятеля жалувати, способів до його знищення
занехувати? взявши стадо, приспособммо коней для піхоти і п і­
демо до Перекопу, а що Бог призначив, то не мине !‘ Поставивши
комонника в три полки, а Шагін-ґераїв четвертий, чекали ще роз­
світ}’, аби краще вдарити, бачучи, на що бити. Та· в тім часі стало
знати, що орда при стадї постерігла й затрівожила ся. На сві­
танню полки рушили ся, табор ішов за ними шляхом на легко,
і зблизивши ся до стада разом скочили. Ш агін * їерай на лївін
крилі забирав стада, а козаки, вдаривши на правім крилі, забрали
теж до пяти тисяч коней воєнних і стадних і погромили улуси,
де орда кочувала, держучи при собі наших невільників ; эаскочили
там теж чимало Татар і всяку худобу, Татарами полишену, вагнали
до табору. Старший з Шагін-їераєм пішов в тропи за Татарами
і рештою стада, що вони уганяли, і дійшовшл завязали бій з ор­
дою. Дав Бог щасливо — з великою шкодою їх , а наших з малою.
Шагін-їерай з своїми Татарами сильно понищив Нага'ів своїми під-
їздами, живцем беручи і на полі кладучи.
') Го się opiece ukroić.

54
ДРУГИЙ КРИМСЬКИЙ ПОХІД
„ Т а перед тик уже, ввечері, Джанібек - їерай хан і Девлвт-
ґерай султан-калїа прибули до Перекопу і довідавши ся, що стало
ся, казали 8 гармат бити, аби орда вбирала ся. Збирала ся потім
орда а ранку до вечора, а козаки, справивши табор, весь час били,
ся 8 ними чи то гарцями, чи то лавою і спішно відступали під.
Перекоп. Підійшовши до міста, вближили ся до ѵурів перекои-
ського вамку, так що їх звідти тільки що 8 гармат не діставали,
і тут стали. Вчинили раду, і козаки підняли крик, щоб з малим»
силами в ворожу землю не входити, а звідси уже вертати на За-
пороже, аби й тої эдобичи Hfr втратити, як неприятель збѳреть ся
з силами, і не понести в своїх людях великих страт. Шагін-їерайг
почувши про се, дуже стрівожений прийшов на раду, намовляючи,
аби де думали такого, не трівожили ся, а далі свій вамисл спов­
няли, і такими словами промовляв: ,Панове-молойцї! не такий я,
щоб м&в війську неслави бажати й на эгубу вести, навпаки на»
славу й васлугу ; а чого небудь відступати, не спробувавщи щастя
в неприятелем, і серця йому на себе додавати — чи се воєнни-
кови пристойна р іч? Подаруйте лише ще одну ніч, а я маю там~
таких своїх приятелів, шо вони дадуть мені знати про 8амиели
і сили неприятеля мого — чи маю пробувати чи н і, — і тоді
вже відступати. Як що вас трівожиїь недостача води й паші —
то станемо на селі під сим містом, на хуторах званих Косараниг
над лиманом морським: там і води дістанемо і коней хоч трохи
вможомо поживити, а за той час — маю на Бога надію — він
минї при моїм правім ділі поможе на душмана мого*. І дїйсно по­
тім за Шагін-ґеравм прийшла на Дніпро відомість, що ті царі
8 Кантеміром уже Vхотіли йти з Криму, як би козаки були не по­
спішили назад вертати.
„Але коваки на се не приставали і кричали, щоб іти наэад
на Дніпро. Але що воля старшого згоджувала ся з волею і радою*
Ш агін - їераевою, то він каэав таки проти волї й неохоти війська
наступати. Ш а гін - ґерай, підбодрюючи неохоче військо і дуфаючи
серцю свого хорунжого, як сам собі, в8яв сам корогву і відважно-
кинув ся на орду, що під тими ж Косаранами обсипала могилу.
Загнав їх ва вали перекопські, аж дущилн ся, і те сільце Коса-
рани, де фільварки перекопські, самі запалили, аби військо ко­
зацьке без поживи для коней і без води вбідувало ся і через те-
скорше відступило і в середину 8емлї не важило ся йти. Так ко-
ваки, не доходячи того сдьц я, стали під валами бев води і без-
пашь 'Татари більше не наступали. Ш а гін -їе р ай радив зайти ва
Перекоп, сподїваючи ся, що орда почала б до нього вбіратв
digitized by ukrbiblioteka.org

ЙОГО НЕУДАЧА
55
ся, а душманам його прийшла б біда. Але козаки на се не при­
стали, і о третій годині в ночи рушили до Перекопу, щоб іти на
Запороже.
„Помітивши се т і царі вислали частину свого війська зачі­
пати табор козацький, а самі тим часом збирали більші сили. Ко-
заки давали відправу, побиваючи тих, що натискали на табор ; але
й з тої сторони яничари, підсуваючи ся близько під табор і під-
возячи близько армату, робили їм шкоду. Така забава трівала миль
з чотири від Перекопу, аж до Еаланчака. Туди орда має звичай
загоняти свої стада з Криму на пашу, задля солодкої води — є ї ї
там потроху в озерах. Т у т козацьке військо трохи потїшило зму­
чених коней і самих себе, спрагиених і жаднях води. Коло сход)
сонця наспів на се місце Кантемір, добре приготувавши ся,
з Джанібек - їераєм ханом і Девлєт - їераєм калїою, з 10 тисячами
орди, з яничарами і гарматами, і на рівнім степу з у сіх Сторін
вдарили з великою силою раз, другий і третій, без пбрестанку, не
даючи поправити ся. Але Бог поміг — козаки, спішивши ся ' всї
з коней, припускали орду близько і давали добрий відпір — влу­
чали так добре, що, густо засіяли тамошнє місце неприятельським
трупом, і мурз значних немало в тім полягло. Розжалений тим
і роздражнений ще більше Кантемір звелів своїм Аничаран спішити
ся з коней, і сам ведучи ї х полки, ще з заду ,комонником* під­
ганяв. Але 'козаки остигнувши з першого разу ще краще і відваж-
нїйше били ся з ними, побили ^силу яничарів і Татарів, і на­
решті Кантемір таки мусїв зі стидом і жалем відступити. Тільки
вже з гармат і ,яничарок* стріляючи здалека, провожали козаків до
самих Качкирів, миль з десять від Перекопу, а звідти вже не на­
ступаючи більше, повернули назад. Козаки притягнувши на Д ні­
про, під Аслан-город, на Тавань, там день спочивали з тої
працї і здобутими кіньми дїлили ся. Ш а гін - їерай, свого неприя-
теля всякими способами нищачи, послав ще з під Аслан -города
двадцять своїх Татар під Перекоп, і вони півтретя ста .рума-
ків; воєнних і 16 Татар з собою привели. А військо козацьке
з Шагін-їераєм притягнули на Запороже, до тої ж переправи К а­
мінного Затону.
пКоли вже переправляли ся на своє становище, зване Вовча
Вітка, прийшов посол до Магомет- їерая і Шагін-їерая калїи від
Великих Ногаїв, що кочують за Огоном, а панує над ними сестрі-
нець їх султан. Переказали до царів таке: ,Ваш сестрінець, а наш
султан і вся орда Ногайська, довідавши ся, шо вас прогнано з цар­
ства вашого, і ви удали ся до війська Запорозького, —
прислали

56
шагпі-ґераП на аАПОРОЖѵ
_
________
мене вас оповістити, що наш султан і вся орда хоче з вами три­
мати ся : спільно з вами против того ворога бути4 — бо та но­
гайська орда з кримською все живе в великій ворожнечі. Х а н ,
міркуючи, що се може бути йому в великій прислузі, і хотячи їх
з свого боку заохотити до себе, за згодою козаків пішов до Но-
гаїв, аби ту ногайську орду привести на весну й за помічю Божою
ужити для походу в Крим. А Шагін-ґерай зістав ся на Запорожу
між козаками, і не хотячи дати спокою неприятелеви. шарпав їх
неустанними підїздами, уживаючи до того своїх Татарів і козаків
охочих, так що вони не могли на ту сторону ані вихилити ся
з стадами і худобою своєю, а иньших, таких ранніх випасів окрім
сих вони в Криму не мають і не можуть мати“ 1).
Так прикро скінчила ся експедиція.
II
Напруження і кОНФЛ1Кт 1630 р.
Роздвоєннє ніж козаччиною. Конфлікт нереєстрового війська з реєстровим.
Релігійна аґітадія. Справа релігійного компромісу в 1 6 2 8 —У р. Афера
Смотрицького і собори 1 529 р. Похід Тараса на волость. Переяславська
кампанія і згода з козаччиною. Походи на море і непокірність козацька
в 1 6 3 0 — 1 р. Гетьман Кулага. Вигладженне напруження.
Другий похід в Крим 1628 р. не вдав ся, хоч мав багато
шансів н а 1усніх. ї х подірвала незгода серед козаччини, жадність
добичи, брак дісціплїни. брак сильної і зручної руки провідника.
Характеристичні деталі, переховані щасливим припадком в реляції
сучасника, наведені мною в цїлости задля богатих побутових по­
дробиць, — сї неустанні хитання, сї неустанні ради, які нара­
джували ся над тим, що н і в якій воєнній акції не може бути
предметом загальної ради, і криком товпн провалювали найрозум-
нїйші арїументи, показували виразно, як, новий гетьман не дорів­
нював своєму завданню, і наскільки був низший від свого попе·;
редника. В ін не тільки не вмів зєднати в одно тіло всю козач­
чину, потягнути її в цїлости за собою, дав їй можність розбивати
ся на части, так що за ним пішла тільки незначна частина ко­
зацьких контінїентів, — але і над сею „охочекг частиною не
! J Реляція при статї Ґолембіовскчїго 1. <·. Коротке оповіданнє про сей по­
хід в листах ІІІагіна до Хмвлецкого Vkrainne sprawy с. 67 і 69.
digitized by ukrbiblioteka.org

вмів запанувати і раз у раз мусїв бачити і зносити прояви не-
субордінації. І тому неудача походу була не тільки тяжким ударом
для його першого ініціатора Шагін-ґерая, але і для Чорного. Для
всіх стало ясним, що Чорний до булави не доріс. І одним з пер­
ших наслідків походу було те, що по повороті на Запороже Чор­
ного скинено : гетьманом вибрано Івана Михайловича Сулиму, героя
нещасливого пізнїйшого повстання. З кінця грудня маємо при­
падком його лист, адресований до того ж приятеля“ козацького
Криштофа Радивила з нагоди депутації, яку сей новий гетьман
з військом козацьким висилали до короля на сойм, скликаний на
лютий 1629 р. *).
Наші відомости про житте козаччини з кінцем другого крим­
ського походу на цілих півтора року — як раз на такий горячий,
повний внутрішньої боротьби час, стають незвичайно бідні, так що
уривковими звістками і фактами та пізнїйшижи, ретроспективними,
не всюди докладними переглядами приходить ся орієнтувати ся
в загальнім розвою його.
Факт, що козаччина по виборі нового гетьмана звернула ся
до правительства з посольством, між иньшим для порозуміння
в справі Шагін-їерая (сю одну лише справу знаємо з листа до
Радивила), показує, що самовільне скиненнє „поданого королем“
старшого і вибір нового, всупереч куруківській комісії, само по
собі, по мисли козаччини, ще не мали бути ca s u s b elli з прави-
тельством і вона хотіла далі вести в згодї з ним кримську справу,
що найбільше займала козаччину в даний момент. Але ся само­
вільна переміна була новим симптомом розвою козацького своєвіль-
ства, придавленого перед тим натиском правительства і опортуні­
стично настроєних елементів козаччини. В пізнїйшім ретроспек-
ливнім огляді польсько - українського конфлікту сей самовільник
вибір старшого грає навіть дуже важну ролю, але автор сього
огляду, гетьман Конєцпольский ловив самі зверхні факти козацької
своєволї, не заглубляючи ся в їх підклад. В ін не здавав собі
справи з того, як елементарно-неминучою була нова колізія козач­
чини з правительством по куруківській комісії, як не трівкий був
сей порядок, що позбавляв прав десятки тисяч козаччини, цілу во­
єнну силу України, не маючи фактичної сили розброїти ї ї , віді­
брати їй претенсії до тих прав і привілеїв, а навіть не можучи
противставити їй рівносильну свою воєнну силу.
Коли пройшло перше пригнобленнє від нещасливої куруків-
ЛрХПОГрмфнЧРСКІІ! С'ЮрНІІК'І. VII Ч. і)0.

58
ВІДНОСИНИ ДО ПРАВИТЕЛЬСТВЛ
ської кампанії, коли введене було 8 України значнїйше коронне
військо, а 8 другого боку вияснило ся, що н іяк і подвиги льояль-
ности, ніякі заслуги перед державою не врушать правительства
8 %неможливої букви куруківської ординації, конфлікт став немину­
чим. Статочна козаччина могла тільки до часу противстояти напо-
рови опозиційних елементів, безправної козаччини. Дорошенко
з своїми здібностями вожда і політика міг'би тільки дещо відтяг­
нути конфлікт. Але вже ä під його рукою козаччина почала роз-
лазити ся (весняний похід на море 1628 p.). Правительство ж>
своєю короткозорою відпорністю на всякі козацькі жадання і пред­
ставлення діскредитувало льояльну політику і льояльну партію,, по­
казуючи ясно всім, що льояльною дорогою, вислугованнєм перед,
правительством, не можна вибристи 8 того неможливого становища,
в яке ставила козаччину остання ординація.
Навблаганно відмовляючи в підвисшенню платпї, збільшенню
реєстру, в таких навіть справах як забезпеченнє родин побитих
або скалічених в державній службі козаків і т. д., правительство'
немилосердно підрівувало ^тановищѳ ти х, що могли бути справді
щирими охоронцями спокою. Неустанні колатання в правитель*
ственні двері давали йому зрозуміти міру потрібности яких небудь
уступок, — але воно сього не ровуміло. За те власними руками
уневажняло иньші принціпи уставленого ладу. Не вгоджуючи ся на
лєїальне побільшеннє реєстру творило знову кадри пів-офіціальноі
козаччини, вербуючи влпйсчиків на шведську вій ну; пізнїйше по­
зволило також для кримського походу брати охочих э-πο за реє­
стру. Стільки раз картавши козаччину за розриваннє договорів
з Туреччиною самовільними козацькими походами, воно само тепер
потиху ваохочувало козаччину до такої роботи на кримськім їр унтї.
Гостро заборонивши козаччині вести яку небудь самортійну загра-
ничну політику, тепер, коли сподївало ся для себе з сього корн­
ети, крізь пальці дивило ся на зносини козаків 8 кримськими
претендентами і їх союзниками (хоч само за союв з Ш агін-їерає*
картало їх в 1625 p.). І розумієть ся, ся двоєдушна, єзуїтська
політика, яку вело правительство, не могла не робити свого впливу
на відносили до нього козачини. Не могли лишати ся бев зна­
чіння й такі факти, що правительство, вимагаючи від ковач чи нЕ
послуху, перед сусідніми державами, перед турецьким правитель­
ством вимовляло ся всякої власти над козаччиною і норучало ко­
зацькому війську вести про чуже око сепаратну політику, щоб
в потребі все спихнути на нього.
Правительство польське несвідомо робило все, щоб роэхпта тЕ
digitized by ukrbiblioteka.org

наново придавлену ним динамічну енергію козаччини. Але ко­
зацтво поки . що не спішило з конфліктом. Йому навіть подобала
ся отся ситуація, де правительство крізь шпари дивило ся на
коваЦьку шарпанину по турецьких· і татарських краях і було ти­
хим союзником äoro в кримській афері, що так вбогатила ковацьке
військо 8добичею в останнім поході і обіцяла такі ж приемности
на далі.
Невтомний-Шагін-їерай, потішений союзом з Великоногайською
ордою, слідом цочав плянувати новий похід на Крим, зараз ран-
нею весною. Повернувши ся на Запороже, де козаків чекав весь
час післанець Хмєлецкого, Лущиньский, щоб донести про результат
походу, Ш а гін - їерай зараз передав через нього лист до Хмєлец-
кого. Раэом з коротким повідомленим про невдалий кінець сього
походу, розвинув він там плян нового, а кілька день пізнїйше
в тім же дусі вислав таке ж писаннє до короля, з послами своїми
і в послом ногайським — для ліпшого вражіння1). Повідомляв про
сей свій . союз з Ногаями, що обіцяли йти з ним на весну на
Крим, і просив вплинути на військо козацьке, „аби про мене мали
ласкаве старанне“ . Похід хотів урядити як найранїйше, „скоро за
льодом“ , поки ще не зможе прибути поміч з Царгороду —
„бо
аж в маю їалери з Константинополя виходять“ ,
а в самім
Криму його „душмани“ не мають великої сили — Ногайцїв Кан-
темірових, головної опори нового хана,
„ледво кілька тисяч збе-
реть ся“ .
Місяць пізнїйше поїхали козацькі посли на сойм: Захарій
Остелецький, Григорій Малькевич і Кузьма Капуста, щоб порозу-
міти ся з правительством в тій Шагін-їераєвій справі. Про сї пе­
реговори близших звісток не маємо, але можемо догадати ся, що
відправа сим разом була далеко холоднїйша.
Правительство простигло до Шагін-їераевої афери. Реальних
користей з неї не приходило, а відносини з Туреччиною псували
ся, саокою з Кримом не було, коэаччина ставала своєвільнїйшою,
і се все супроти нещасливого ходу війни на шведськім театрі зму­
шувало до можливої здержливости на полудні.
До Царгороду вислано посла — затирати сліди польської не-
іьояльностиа).
Самою козацькою справою сойм не займав ся 3). Самовільної
*) Ukrainne sprawy с. 67 і 69; листи Ш агіна, з 20/Х1 до Хмелєцкого
і з 29/ХІ до короля.
2) Ukr. sprawy (дата розвязайа хибно, лист належить до літа 1629 p.).
3) Жукович навіть думає, судячи з мовчань тих реляцій з сойму, які він

вміни гетьмана правительство не хотіло прийняти до йідоиоети.
Нового старшого воно не приэнало : в його очах, очевидно, закон­
ним старшим мав бути далі Чорний. Але Запороже, іґноруючи
зміну в становищу правительства, повело свої пляни далі на власну
руку, не оглядаючи ся на нього, і агітувало на Україні.
Маси своєвільного козацтва збігали ся на Запороже на веену,
„Зібрало ся коваків на Запорожу трохи не стільки, як було вій­
ська під Хотином, або й більше“ , доносив в маю 1629 р. Х мє­
лєц кий королеви1). Коли й не 40 тис., як було в хотинській війні,
то в кождім разі богато.
Раннєю весною вийшли козаки на море *). Се мала бути ді-
версія, щоб вадержати турецьку фльоту від походу на Крим, —
так казали, по словам Турків, козаки захоплені Турками : що се
їх кілька тисяч „післано 8 польської землі Ш агін - їераєвц в по­
міч“ .
Подробиць особливих не маємо; султан в докірливім листі
до короля згадує тільки, що люде з-н а д Чорного моря,
„як по
стороні румелїйськіа (європейській) так і по асирійській (мало­
азійській) приходили до Цардороду з жалями, що козаки з нема­
лим числом човнів прийшли на море і дочинили великі шкодн,
містечка, осади, села грабували й руйнували0, і диван наказав
фльотї йти для охорони берегів під Очаків і Кафу8).
Може бути, що сей похід на море був причиною вислання
на Запороже правительственного аґента. щоб запобігти дальшим та­
ким походам. Аїент сей висланий правдоподібно Хмєієцким, при­
був на Запороже перед самим кримським походом і заховав нам
в своїй реляції кілька деталїв (на жаль тільки другорядних). В ін
привіз дарунки Ш а гін - їераєви з братом, старшому козацькому
і війську. Сї дарунки були передані козакам в раді, скликаній 8
(18) мая, „скоро тільки військо почало стягати ся “ . „ На сій раді
старший війська Запорозького віддавав булаву, але його наново
обрано старшим в сей похід; в тій же раді засуджено на смерть
Дебриша і Третяка, і стято в раді чернецькій. Другу раду мали
маь.
—
що козацького посольства на соймі зовсім не було (λ* с. 179— 180);
але се мало ймовірно супроти вище поданих звісток. Здогадуєть ся ще він, що
на соймі знов піднята була справа посилки козаків на шведський театр війни,
але наведена ним звістка (с. 178) не стоїть в безпосереднім звязку з соїімом.
') Ukrainne sprawy с. 86.
2)
Вже в маю (18 V с. с .) мали в Польщі звістки л Царгорода. що коза­
ків 800 (sic) було на морю — Жерела VIII, ч. 210.
*) Лист султана з червня lf>29 р.
—
Ukrainne sprawy с. 72—3, і такий же
лист каймакама с. 7(>-7 .
digitized by ukrbiblioteka.org

в неділю, на тій раді був і Шагін-їерай,
потвердив свою при­
сягу, — Маїмет-їерай хан присягав перед Шагін-їераєм і мурзами,
aie Ш агін-їерай приніс його клейноти в раду і сам з мурзами
присяг в ній. В тій же раді присягали три мурзи Малих (sic)
Ногаїв — на віру свою присягали всі з Шагін-їераєм, обіцюючв
поки живі будуть, згоди дотримати і на кождий королівський на­
каз не тільки своїми людьми, але й самі особисто ставити ся —
а сподївали ся, що теж і вони, якби не могли утримати ся перед
своїм неприятелем, знайдуть поміч у й. королів, иилости і війська
Запорозького. На тій же раді Шагін-їерай обіцяв платню війську
Запорозькому: як пішому так і конному на місяць 10 червоних
і коня; допомииали ся ще по кафтану і по штуці ;,шатя‘ (сукна)у
але того їм не обіцяв. А як би і^аств і сим разом не мало по­
служити, мають (брати Їераї) вернути ся з військом на Запороже.
Військо з Запорожа рушило 2 2/V (н. с.) в похід на Аслан-город,
на перевіз, а Ш агін-їерай з братом позістали ся, бо їх байрам
зайшов — не хотіли рушити, аж побачать новий місяць“ .
„ 21 / V була рада по тім боці Аслан-города; на тій раді ви­
брано полковників. Військо ще й сьогодня приходило на перевіз,
так що не знати було, скільки його має бути. І сьогодня раду
мали, 22/V, .—
радили ся, кудою іти. Старший хотїв на Кочкари,
для води, але в дорозі військо підняло крик, щоб іти як найпро-
стїйше на Еаланчак.
„Саме перед радою прийшла відомість з куренів до старшого*
що те військо, які прийшло на курені по нас — а єсть зо три
тисячі, —
хоче на море йти. іАле зараз старший післав лист до
них, аби походу занехали, а тих бунтівників видали і зараз їх
смертю покарали — Бутка і бмця Гриценка“ . (На великий жаль
автор реляції не сказав нам, хто був сей льояльний старший,
можна б подумати, ще то Чорний виплив ка якийсь час знову на
старшинство, але Коиєцпольский в своїм пізнїйшім експозе пред­
ставляє сей похід ділом виписчиків).
Додаткова приписка до реляції каже, що 29 н. с. військо ру­
шило до Криму, щоб на ніч доспіти до Каланчака. А їен т посилає
разом з тими вістями закінчений реєстр конного і пішого козачого
війська, „для плати по полкам“ 1).
Дальше оповідає реляція білоцерківського підстарости писана
по свіжим вістям з Запорожа2). 19 (29) мая військо пішло просто
1) Ркп. бібл. Замойского 1807: Kopia listu /. Zaporo/.a ο·Ι η. Szemberka,
29/Y 1629. 2) Жерела VIII ч. 211.

перед Перекоп : там в трох милях від Перекопу, „у стражних мо­
ги л“ стріло їх сильне військо кримське. Війська козацького було
23 тисячі, але була між ними незгода, „вибрали двох гетьманів,
обох невдалих: одѳн Тарас, а другий Чернята ( s i c ) “ . Військо по­
ділене було на десять полків і стало перед табором. Дванадцять
сот Шагін- їераевих Тата рів, і між ними богато найліпших козаків,
виїхали на герць. Кримцї витримали натиск, відвабили козацьке
військо від табору, а потім з великим розмахом скочили на них
8 шаблями і погнали козаків до табору. Аж як з табору піхота
підняла стрільбу, бючи в суміш і своїх і ворогів, спинили ся ко-
заки й поправили ся, й Кримцї більше не натискали, бо вже
й 8вечеріло. Згинуло в сій битві козаків тисяча чоловіка. Але по
сій битві Кримцї не додержали позиції і козаки поступили під
Перекоп близше — стали на тім місці, де перед тим стояли
Кримцї, і тут знову військо справили. Кримцї трома полками
стали, в центрі калїа — але він не дуже наступав. Кантемір
збоку підсунувсь зблизька з сильною арматою, замішав військо ко­
зацьке густою стрільбою і потім ударивши з великою силою, по­
топтавши козаків, вскочив в розірваний табор їх . Козаки по сім
почали уступати ся, і так чотири дні оборонною рукою відступали,
ратуючи останок табору аж до самого Дніпра, — аж там Кримцї
назад повернули. Другого дня ходили ще табором по одну гар­
мату, що кинули відступаючи. Хана з великого гніву свого зару­
бали. Ш агін-їерай з кількома стами Татарів утік, не знаю куди.
З сотню Шагін - їераевих Татарів зістало ся було з козаками : пу­
стили їх , виправдуючи ся, що не з умислу хана забили, і обіцяли
з Шагін-їераєм ще й другий і третій раз пробувати щастя, як би
до них вернув ся. Доперва тепер за Порогами рахують, скільки їм
війська не дістає : кажуть, що ї х пять тисяч згинуло, і од безводя
богато померло“ .
Безводє се богато заважило на нещасливий кінець походу :
взятий в осени в неволю Поляк - ренеґат казав, що як би козаки
дістали ся до води, то зараз би орда піддала ся ; а до воли було
їм ще тільки чверть милі, та й не дотягли1).
В татарсько-турецьких звістках знов головна вага кладеть ся
на зраду, чи опамятаннє Шагін-їераевих Татарів, що мовляв рі­
шили справу на користь Джанібека. По словам Джанїбека Ш агін
і козаки пройшли за Перекоп і погромили місто Карасу ; Джанїбек
МДод. до статї Ґолрмоіонокогє (·.27.
digitized by ukrbiblioteka.org

РОЗДВОвННб В ВІЙСЬКУ
зібрав на них шо було живо, тільки жінки зістали ся дожа1). Але
з Шагіном було сорок тисяч (!) козаків під проводом славного
і хороброго гетьмана, і не можна було ї х побороти, каже турець­
кий історик.
„ В рішучій битві сила Татарів дістала мученичі
в інці, і побіда вже хилила ся на сторону капостників (козаків),
тільки вечірня пітьма перервала нещасливу битву. В ночи зібрані
на раду мурзи одноголосно рішили, що козаки сильнїйші від них
і числом і эручністю в стрільбі; треба попробувати ударити на
них сильно, з відчаю, з усіх сторін і попробувати рішити війну.
Зрана Татари ударили сильно, але битва важила ся довго. Нарешті
в останній хвилі Татари, що били ся по стороні Ш агіна, опамя-
тали ся, що сприсягши ся з невірними на кров мусульманську,
вони позбавляють себе спасення і будуть засуджені на вічні пе-
кольні муки; вони покинули поле битви, полишивши невірних їх
долї, і тоді вже битва не довго важила ся “ —
Джанїбек здобув
побіду, Мягомет-їерая знайдено мертвого на полі ; гетьмана козаць­
кого теж, — голову йому відрубали Татари, і беїлєрбеї Кафи ка­
зав ї ї прибити на мурах Для остороги невірних3).
Ся зрада Шагін-їераєвих Татарів поясняє нам згаданий факт,
що козаки вбили в розяренню Магомет - їерая (турецькі джерела
сього не знають), а Шагін-ґерай, не вертаючи ся на Запороже, по
сій пригоді, драпнув аж до Персії. З инших подробиць головна
відміна та, що в татарських звістках козаки проходять за Перекоп
і бють ся в Криму, тим часом як в реляції білоцерківського під­
старости бють ся вони не доходячи Перекопа; джерела кримські
в сім разі варті більшої уваги. Натомість очевидно перебільшена
у них цифра козацького війська. Наскільки вірна їх звістка про
смерть козацького гетьмана, трудно сказати супроти мовчання біло­
церківської реляції. І Тарас і Чорний, мабуть названий в сій ре­
ля ції Чернятою, не згинули в кождім разї, хиба якийсь иньший
ватажок. На Запороже козаки, по реляції судячи, мусїли вернути
ся в останніх днях мая с. с.
Нещасливий кінець третього кримського походу, вчиненого
козаччиною не-реєстровою, і то з таким значним розмахом енергії,
був причиною нових змін на гетьманстві. Тарас Федорович, що
Вельяминовъ-Зерновъ Матеріялы для исторіи Крымскаго ханства Хг.
13, 21, у Смірнова ор. с. с. 497, також листи султана й каймакама в Ukr. spr.
с. 73 і 76 (тут перебільшені поголоски, що козаки навіть здобули Перекоп
і инші замки й тримають їх, і що день їх прибуває).
2) Collectanea І с. 187—8.

проводив в поході, мусів відпокутувати нещасливий кінець походу.
Гетьманом запорожським зараз по поході бачимо Левка Івановича
(маємо його лист до митрополита з 25/ІУ. 1629, підписав ся на
н ій : Лѳонъ Ивановичъ зо всимъ войскомъ Запорозскимъ є. кор.
м ил.)0, і він віставав ся на Запороху гетьманом, мабуть без пе­
рерви, до кінця року (маємо його лист до Чорного s 1 /X I1 , де він
підписаний: „Левон Іванович гетьман з військом його кор. м.
За пор .)2)· Грицько Савич Чорний тим часом, в ролі так би ска­
зати казьонного готьмана, з реєстровиками, чи властиво більшою
частиною їх (бо частина зістала ся на Запорожу) вявляєть ся „на
волости“ , повнячи сторожову службу разом з старим Хмєлєцким.
Боли саме, і в яких обставинах наступило се роздїленнє козацтва
льояльцого від своєвільного, на жаль досі не знаємо. ІІі д час осін­
нього погрому Татар бачимо Чорного при Хмєлєцкіи, тим часом як
своєвільна коэаччина зіставала ся на Запорожу.
Татарські напади взагалі стали останніми часами дуже часті.
Весною приходила 4 0 0 0 - на орда під проводом одного мурзи, що
давши білогородському баші хабара, як оповідали, назбирав собі
охочих і пішов Чорним шляхом на Уманьщину, але Хмєлєцкий
сполошив його і змусив забрати ся. Гонилд за ними, але Татари,
покидавши все, навіть сїдла і зброю, позабивавши слабійшу худобу
і невільників, утїкли таки : помітивши се, що вже Татарина як вітра
в полі ловити, військо „эа ласкою божою і щастєм королівським
нікого не стративши“ ^повернуло ся навад8).
Після невдалого походу на Крим сподівали ся чогось біль­
шого, і справді в серпні калїа Девлєт ґерай з великою ордою по­
сунув на Західню Україну. Щоб обминути пограничне військо, що
знов уважно слідило за ним, він плутав стежку, збиваючи ся то
на Чорний то на Кучманський шлях, потім повернув на Воло­
щину, несподівано відти впав в західнє Поділе і розпустив від
разу від Дністра загони, визначивши збірним пунктом Золочір.
В ін не підозрівав, що Хмєлєцкий з Грицьком Чорним увесь час
дуже пильно, крок за кроком слідили його рухи, і тепер готовили
ся одним ударом внищити його кіш. Т а їм перешкодив в тім воє­
вода руський Любомірский, що в ролі високого сенатора схотів да­
вати накази, велів чекати свого приходу, і поки поспів з своїм
тяжшим військом, калїа помітивши небезпечність, почав тікати на­
зад, лишивши на волю божу свої загони. Хмєлєцкий з козаками
*) П. Могила, І дод. 65. 2) Ркп. бібл. Замойских 1807.
3) Ukraüme sprawy с. 84.
digitized by ukrbiblioteka.org

д\же жалували, що так з рук мусїли упустити головного пакостника,
завдяки амбітному маґнатови ; їм зістало ся тільки зайняти ся роз-
оиваннєм поодиноких загонів, що й зробили вони з великим усп і­
хом, відбиваючи здобич і побиваючи Татар. Головний такий загон,
з 7 тисяч Татар, під проводом Кантемірового сина, застукано
і знищено під Бурштнном, з великим ефектом: мало хто з тих
Татар утік, богато попало в неволю, між ними Іслам - султан, пі-
анїйший хан, гіркий союзник Хмельницького. Відбито більше 10
тисяч своїх вязнїв, між ними ногато шляхецького жіноцтва1).
Се був останній тріумф Хмєлєцкого, нагороженого за те —
але вже кілька тижнів лише перед смертю, нечувано високою для
такого сірого неаристократичного пограничника чёстю — гідністю
київського воєводи. В своїй реляції він чимало уділяє дїяльности
козаків з Григориєм Савичом. як він його називає. З особливою
увагою записує подвиг якогось анонімного козацького героя, що дав
війську ту голосну побіду під Бурштином: Козак, шукаючи по­
живи, заблукав в сусідство татарського табору і там його зловили :
почали його питати про військо, чи нема його де близько, але він
не признав ся нї на допитах, ні потім коли його взяли на муки —
все казав, що нічого не чув про ніяке військо. Заспокоєні тим
Татари лишили ся собі безпечно, і се дало можність слідом роз­
бити той загон і увільнити таку масу невільника2)
Відносини між козаччиною реєстровою і не реєстровою в сім
часі ще не загострили ся так як пізнїйше. Може бути, що вже з сього
часу розпочала ся паперова полеміка між гетьманом запорожськпм
і казьонним —
„непристойні листи, сурові універсали1· , де Запо­
рожці заявляли Чорному, що не признають його за старшого, бо
правдивий гетьман має бути не „поданий їм королем, а вибраний
військом при арматї й иньших клейнотах“ 3). Але судячи по
уривку з сеї кореспонденції, яку маємо з падолиста і початків
грудня сього року, уже перед загостреннєм відносин“ 4), а яка ще
Реляції Люоомірского і Хмєлєцкого в Г'кг . spraw y <·. S7—9!), анонїмна
в Starożytności рої. Граиовского І о. 24»». ІІйотрковского в ркп. Публ. оіГ.л.
Автографи 221 Nr. 101 (тут теж на Люоомірского).
-І
С. !)7. В наралєлю тому в своїм реляції про весняним наїзд оповіла*-·.
Хмєлєцкпм про якогось розяву з польського війська, т о заснувши смачно
в траві, зіставленим оув там військом, потім шукаючи за нтім. траппи па та ­
тарський шлях і заблукавши між Татар по дурному почав їх питати, д** рота
йог.·: Татари з його слів довідавшп ся. що військо недалеко, сполошили ся
й утїклп війську з-під носа (с. 85).
•"•i Експозе Конєцпольского на соймі 1631 р.
—
впїмок низіне. с. 71.
'*) Див. низіне. с. (37.
П* VШЕВСЬКІЇ Й. ІСТОРІЯ Т. VIII
.">

навіть в тім часі не прибирає скільки небудь гострих форм.
—
в осени 1629 р. вона тим меньше могла доходити до якихось
крайностей, і Чорний міг справді „скромно і терпіливо зносити те
все14. як згадує потім Конецпольский. А Хмєлєцкий в ролі поль­
ського „реїіментаря“ на Україні — начальника коронного війська
і посередника в зносинах п ра ви тель ка з козаччиною, без сумніву
також своїм впливом лагодив се напруженнє : ми бачили давнїйше
докази його добрих і вирозумілих відносин до козаччини, і певно
й тепер польське військо під його рукою не так наприкряло ся
людности.
Все се змінило ся на гірше з кінцем 1629 p., з закінченнєм
шведської війни — трактатом 2 Ь / Х І н. с ., що уставив перемирє
на 6 літ (до р. 1635).
На Україну посунули з сеї війни козаки·виписчики, розумієть
ся незаплачені, повні претенсій до держави й правительства за
свою службу, а ними засуджені на поворот до безправного стайї>-
вища панського підданого. Вони значно збільшили скількість за­
пального матеріалу й загострили відносини на Україні.
За ними на Україну ж посунуло незаплачене військо коронне,
якому гетьман Конецпольский визначив лежі в східній Україні пе­
реважно. В ін толку вав, що зробив се, „аби мати більше спромоги
для служби королівської, і тому також т о се край цїлїйший, бо-
гатший, де незаплаченнй жовнір міг жити вигіднїйше. не дуже
наарикряючи ся обивателам держави44
Але злі язики поясняли,
що зроблено се для того, аби не доиустити до жовнірського по­
встання — розкидано ї х умисно на далеких просторах2). Розква-
тированнє жовніра, та ще такого лючого, незаплаченого, козаччина
по старій традиції3) вважала невного рода провокацією, і по­
тім сей факт рахував ся одною з офіціальних причин повстання.
Конецпольский, оправдуючи ся на соймі, толкував ся, що розкла­
даючи своє військо в Київськім воєводстві, „де військо Запорозьке
має свої оселі, я горячо остерігав, суворими універсалами, аби
в їх домах і маєтках не чинено їм ніякого безправя і до ніякої
ворожнечі не давано їм найменьшого приводу“ 4). І запевняв, що
сї накази були сповнені, і „вдовах козаків реєстрових ніде
ні оден жовнір не став, і не-чув я, аби котрому з н и х хоч яка
небудь кривда стала ся “ . Але сам при тім додає, що „инакше το­
ν) Ккспозс соймове як нйзше, нотка 4.
?) Pamiotniki do panów. Zygmunta III т. I c. 154. 3) Див. т. V IIc . 319—2(>.
4) Иксіюзе на соймі 1631 p. —
Ркп. ІІуол. бібл. Пол. F . IV Nr. 241.
digitized by ukrbiblioteka.org

з кінцем 1629 р.
67
ворено про сѳ% а вже зовсім за скобками лишає, що діяло ся
в домах нѳ реєстрових. Тут відкривав ся повний простір ні­
чим не обмеженому своєвільству. здирству і напастям лютого жов
нїрства, всьому тому, що місцевий український літописець характе­
ризує в коротких, але важких словах: „зброднѣ и крывды незно-
-сныи чинили, людей безъ даня причини забиваючи“ 1), й ілюструє
своїми оповіданнями про одиночні й масові убийства від жовнірів,
про які буду говорити нивше.
Уже сї дві обставини незмірно напружили ситуацію на Укра­
їн і, а тим часом в ролї головного актора замість вирозумілого
і обережного Хмєлєцкого, що иа козака привик дивити ся скорше
як на товариша зброї, виступив разом з сим бутний маґнат
гетьман Конєцпольский, для котрого козак був пред усім бунтівник
і ворохобник. Гордий куруківською ординацією як ділом рук своїх,
він був готовий доходити кождого відступлення від неї і за кож-
дий непослух робити рахунок „шаблями на карках козацьких“ ,
кождий прояв своєвільства „кровю хлопською гасити“ , так що на­
віть король — на що вже неприхильний козаччині, сам вважав
потрібним гамовати сей марсовий дух гетьманський ! а).
Грицько Чорний, маючи коло себе такого протектора, —
а може й сповняючи волю свого зверхника, починає зміняти свою
„ скромну і здержливу“ тактику супроти нереєстрової козаччини.
В падолисті вислав він наказ на Запороже, аби тутешнє військо
вийшло на волость і прилучило ся до реєстрового війська, для по­
слуг воєнних. При тім докоряв Запорожцям, що вони його попе­
редніх післанцїв зневажили і побили. Разом з ним плсав на За ­
пороже також хтось з польських достойнилів, мабуть Хмєлєцкий,
наказуючи Запорожцям, щоб вони не противили ся волї королів­
ській і свому законному старшому були послушні. На се маємо
відповідь гетьмана Левка Івановича „з Січи у Чортомлика“ , з дня
1/ X I I тому не названому достойникови (мб. Хмелєцкому) і Гр.
Чорному8;. Сю другу наведу в перекладі, доповняючи з контексту
видерті місця оригіналу :
„ Пану Григорію Савичу Чорному, на вцлости старшому, і всьому
товариству що там пробуває доброго здоровзя і щасливого пово­
дження від Господа Бога заживати бажаємо.
Писаннє ваших милостей до нас, через післанцїв наших 11а-
*) Львівська лїтоп. 1. с.
2) Ркп. Публ. оібл. Рази. F. IVr. Хг. 104 л. 116. 121 οό.
’ ) Рукоп. бібл. Замойскіїх 1807.

68
ПОЧАТОК КОНФЛІКТУ
ливайка і (видерте імя), дійшло до нас. Ііишете в н і* , що прий­
шли сьте до доху, перемігши неприятеля хреста святого, що на
нарід християнський розявив був пасть свою. За те, що неприя-
тель дістав таку халепу, а вас Господь Бог в добрім здоровліо до
дому повернув, нехай буде славна його свята сила. Ми як брати,
всього доброго зичливі, і товариші в. милостей, молимо ся, аби
Господь Бог дав, щоб і завсїди добра слава про військо наше сла­
вила ся, а неприятель ніякої потіхи не мав. Â також і вам дя­
куємо, що на помноженнв слави своєї на ту послугу королівську
пішли охоче. Але в тім маємо жаль на вас, що послухали ви не­
потрібно і бозпідставно, коли нас перед вами їурский і Довгань
обмовили, ніби ми їх всім військом мали бити і вязненнєм мучи­
ти, — а того не було. Ваші милости знаєте самі, що в війську
всіляких людей богато, і підпилих між ними; коли тим (післан-
цям) щось стало ся від кого, того не хвалено. Вільно вам з того
собі думати, що ми якісь бунти починаємо* против в. милостей ;
але ми тільки свідчимо ся Богом, що за нами нічого недоброго
нема і не буде. Не думаємо і на в. милостей нічого, але з ли стів
бачимо, що ви важите ся наказувати нам ставити ся до вас, хоч
би и против нашої волі. Коли б ще до нас така воля ваша при­
йшла скорше, могли б ми ще її сповнити ; але тепер на зиму уря­
дивши ся, було нам дуже тяжко йти на волость. Тай не бачимо
ніякої потреби, щоб ми виходили; як би був наказ його кор. ми­
лости на службу якусь, тоб і серед зими готові йти. Ваші милости
знаєте самі, що ви самі запровадили армату на її звичайне місце,
і гетьмана одного в війську зіставили; а тепер пишете до нас не
як до голови, а як до кошових пишете що вам подобаєть ся. Не
випадає нам до вас приходити, але ви йдіть по свою армату і по
аньші скарби і тут вільно кождому говорити, що йому сподобаєть
ся. З ласки божої родили ся ми тамже де й ваші милости; мила
нам отчина і не дай Боже, аби ми мали противити ся королеви
й. м., панови нашому, або з в. милостями спирати ся : хочемо по­
водити ся як з нероздільною братиею, щоб з того добра слава і по­
житок був для нас усіх. А що там далі з в. милостями діяти ся
буде, дайте нам знати через тих ііісланцїв наших Романа Иащенка
і Мацька Якубенка, котрим ми й устно прихильність нашу посвід­
чити поручили.
,Ще раз лксці вашій віддаємо себе. Дано sa Порогами, 8 ріки
Чартомлика 1 грудня 1629. Ваших мщостей всього добра зичливе
товариство — Левон Іванович гетьман з військом й. к. ж. Запо­
розьким“ .
digitized by ukrbiblioteka.org

СТАНОВИЩЕ ЗАП0Р0ЖА
69
Як* бачимо, Запорозьке військо показує досить мнролюбности
супроти Чорного. Воно лишає йому бути „старшим на волости“ , не
має до нього претенсій, але не хоче, аби він над ними команду­
вав, і заявляє, що „голова“ у них на Запорожу, при арматї,
і гетьман законний той, що там був вибраний, а Чорний пішов
від них. Мають Запорожці йому за зле теж, що він удає їх пе­
ред польськими властями за бунтівників : вони полишають Чор­
ному вислужувати ся деред правительством, але не хочуть бути
афішовані перед ним за бунтівників — не хочуть конфлікту з пра­
вительством.
В тім же дусї писали вони і до тої особи, що найскорше
треба вважати за Хмєлєцкого (вони величають його ia k o o y cz a
a. właspie tego, od ktorego (w) wielu rzeczach dobrodzieistwo
znawalismyj. Звиняли ся, що тепер їм трудно іти,
„на виму
уґрунтувавши ся “ , і пррсили на них взагалі не наставати, з За-
порожа не виводити, не ломити старих звичаїв —
„абимиідо
кінця при вільностях наших зіставали ся і при тім як давнїйше
було — що починало ся, то я Запорожа. і звідси на кождий на­
каз королівський виходило ся — нехай за ласкою вашою і тепер
так буде4 —
„аби (звиклі) місця не сиротіли і звичай наш дав­
ній і вільности не гинули, кровию здобуті предками нашимии .
Чорного за старшого готові признати, коли в тій справі прийде
привилей від короля „на звиклі місця“ , — але досї вони його
не бачили.
Не вважаючи на такий миролюбний тон, Чорний вважав таку
відповідь за рішучий розрив. Відсилаючи її (Хмєлєцкому ?), він
умивав руки, вважаючи, що з тої відповіди „на ніщо добре не за­
носять ся “ і він безсильний в своїх щирих бажаннях* обєднати
козаччину для кращої служби держави1).
В ін просив ради, як йому бути далі. І дістав раду таку, що
при виплаті „жолду“ має бути переведена ревізія реєстру, і не-
послушні мають бути вичеркнені. Гроші для козаків, по словам
Конєцпольского, були прислані ще лїтом 1629 p., але Чорний не
побирав їх , може покладаючи на те, що реєстровцям, які позастря­
гали на Запорожу, кінець кінцем закортять ті гроші і вони прий­
дуть під його реїімент. Тепер, по приїзді Конєцпольского, рішено
перевести ревізію реєстру при тій виплаті. З кінцем року була
уряджена комісія для сеї ревізії, зложена з козацької старшини
(реєстрового війська) і делєїатів польських. Маємо лист комісарів
Ibid., ли ст Гр. Чорного з 3/ХІІ 1629.

Ан. Ранаховского і Миколи Киселя, що за неприїздом иныпих
займали ся у двох випискою; дня 11/1 163 0 пишуть вони з Чер­
кас про зачату вже виписку, про вписану вже частину війська,
з котрої б можна вислати з біди тисячу козаків, що жадало пра-
витѳльство для оборони від Татар1).
Але історія ся потягла ся досить довго. Ще з дня 28/II с. с-
маємо універсал, що видає „Григорей Савич Чорний гетман, пол-
ковницы, сотники, атаманы войска єго кор. мвлости Запорожского
подъчас конклюзій коммисіи зѣхавши ся до Кіева“ 2) Кінець кін­
цем комісія ся мала вписати нових на місце померших,
„а непо­
трібних і зайвих над уставлене число — вилучити“ .
Між ними
рішено було виписати з реєстру й ти х, що пробували на Запо-
рожу при своєвільнім війську, як непослушних. Таки х нараховано
несповна триста. Грицько Чорний оповістив їх про се, взиваючи,
аби опамяталтг ся. ирибули з Запорожа на волость з арматою й за­
лишили своє своєвільство — в такім разі їм буде все пробачено.
Та се послужило початком конфлікту. Ось як описує се ретроспек­
тивно головний діяч дальшої траїедії Конєцпольский, в своїм екс­
позе на соймі 1631 p., супроти обвинувачень в тім, що він своїм
нетактом викликав бурю на Україні. Знаючи фактичний стан рі­
чей, читачі завважать деякі недокладности, але нам інтересне
і офіціальне представленнє їх , і деякі фактичні дані, цінні при
загальній бідности докуцентального матеріалу для сього моменту.
„По комісії Куруківській, шість літ тому щасливо закінченій,
хоч і з великою працею та більшим розлитєм крови, — ї ї поста­
нови рік або два яко-тако держали ся в порядку. Потім, як зви­
чайно у тих що не знають ні віри ні чести, коли мають до того-
добру нагоду, — почали [козаки] замітно виломлювати ся з тих
постанов. Немалу до того нагоду дав їм відїзд мій на війну Пру­
ську, за наказом королівським. Ще більшу — афера Шагін-ґерая,
до котрого пристали не тільки виписані з реєстру, але і ціла
майже українська чернь, покасувавши постанови [комісії], бо на
місце шести тисяч зробило ся козацького війська кількадесять ти ­
сяч. З того почали докучати обивателям українним, панам своїм.
З того почали ся наново походи на море 3 того нещаслива і без­
славна ота експедиція до К ри му8) , де так лихо поставили сл,
■) Ркп. бібл. Замойских. лист Ан. Ранаховского і Миколи Киселн до ста­
рости уланівського Олександра Пісочинського висланого Конкцпольским з ріж-
ішми порученнями на Україну.
2) Каманпна Мат. по ист. коа. аемлевладѣнія (Чгенія київ. VIII) док. 4.
) Третя, 1629 р.
digitized by ukrbiblioteka.org

В ОСВІТЛЕННЮ КОНЄЦПОЛЬСКОГО
71
а Махмет-їерая, що був їм звірив ся, немилосердно вбили, і Ша-
гін-їераєви знищили всі надії на трон, так що мусїв спасати ся
утечею.
„ В отих війнах полїг старший їх Дорошенко, поданий їм ко­
місарами іменем королівським. Вибрали собі Тараса, нікчемного
хлопа *) — 8а його нікчемністю військо Запорозьке прийшло до
такої неслави і марного погрому — кільканадцять тисяч їх трупом
Татари положили, а силу нагайками до Криму погнали2). Тарас ли­
шив ся на Запорожу і відти неустанні чинив походи на море. Т у т
же, на волостп ті fкозаки] що зістали ся в послушности, памята-
ючи свою присягу, вибрали собі до волі королівської за старшого
Грицька Чорного. Ваша кор. милость зволив їм потвердити його
своїм привилеем. Чуло його серце, що мало бути : не хотів жадним
чином взяти на себе той уряд, але воля королівська, а при тім
прошення товариства, що варті стільки що й примус, змусили його
прийняти. Зложив присягу згідно з постановою, і військо йому теж
урочисто дало присягу. Хо тів неборак на тім уряді так справувати,
щоб сповнити у всім постанови [ординації] і присягу свою, та за­
служити ласку королівську собі і всьому війську : непослушних
карав, на море ходити забороняв, на торішню експедицію против
Девлєт-їерая охоче з пан. воєводою київським 3j ставив ся до п.
воєводи руського4). Але ті добрі прикмети його приготовили йому
погибіль. Бо ті, що на Запорожу, не приймали його за старшого,
кажучи, що має бути не королем поданий, але військом вибраний
при армад*ї і иньших клейнотах (як вони то звуть). Гострили зуби
на нього, що він своїх [реєстрових] на Запороже не пускав. Ба­
гато неприязни теж приспорили йоги славні і щасливі услуги ва­
шій кор. милости. Непристойні листи, суворі універсали виходили
до нього з Запарожа — він, чоловік терпіливий5), все то скромно
зносив. Навіть як звичайний жолд привезено від короля, не брали
його [реєстрові] півроку, чекаючи, аби спамятали ся [нереєстрові].
Багато разів посилав до них [Чорний] — аби вийшли [з Запоро-
жа] ; заявляв, що не дбає про старшинство. Упертість і злість не
слухала його, але трівала при своїх гадках. Потім як прийшло
брати ті гроші, прийшло ся при тій нагоді вилучити непотрібних
і зайвих понад усталене число. Небіжчик воєвода київський післав
п. Ранаховского ротмістра і п. Кис'іля жовніра королівського, лю-
Ч Конєцпольский знає тільки Тараса, ігноруючи всїх иньших, і гетьман­
ство Чорного рахує аж по уступленню його з Запорожа на волость.
-) Пересолив гетьман, див. вище с. 62. 3) Хмєлєцким. 4) Люоомірского.
'■) moiJeratus.

дѳй добрдх і розсудних, аби 8 старшим війська Запорозького
і в полковниками вилучили тих вайвих, а на місце померших впи­
сали людей вдатиих до бою. Воно сповнили свов діло. Правда,
своєвільні в злости своїй богато їм закидають, і 8 того й між
людьми пішло таке переконаннє, що то була причина тої бурі.
Я їх не беру в оборону, але хоч пильно розвідував ся, таки не
внайшов правди [в тих обвинуваченнях]
„ ІІри тім виписі стдло ся за згідним рішеннєм всього вій*
ська, що тих, які були на Заиорожу — а їх не було і трох сот
цілих, — виписано 8 реєстру яко непослушних. Не знаю, чи хто
ровважний може се зганити! Бож не поборюючи своеволї, трудно
затримати порядок. Але їм була лишена можність пробачення, як
би вони спамятали ся, і .Гри ць Чорний післав до "них, аби вони
в арматою вийшли з Запорожа, та на море не ходили,
—
обіцяв
їм пробачити все. Вони — хоч то грубий нарід, ужили собі тої
хитрости, що обіцяли бути послушними, приставити армату і всі
клейноти, і зараз рушили. Рад був неборак — чоловік простий,
що та невгода заспокоїть ея. Тріумфував, не знаючи, що на нього
армата йде. Аж в ,первосни‘ чата напала і заставши його, як він
собі, нічого не підозріваючи, спав безпечно, вхопила й підвезла
до Тараса, що в кількох милях був відти. Я кі там кепкування
чинили 8 нього (що справедливо могли-б образити маєстат короля
і річипосполитої), які муки saдавали — про те не хочу ширше
говорити; досить того, що по ріжних муках скаэали Татаринови,
обрубавши йому руки, голову утяти. Перестрашила така немило-
сердність всіх добрих і послушних : без голови, без вожда опинили
ся вони як непритомні : одні в ліси, другі в дикі степи тїкаліи,
треті під крила війська королівського удавали ся, без котрого певно
були б згинули, і звідти да мене, як уже сказав А), з часта при­
силали. Замір у того своєвільства був такий: вробивши ту роботу
зараз на Запороже вернутись. Але як і мені самі ж оповідали, —
і на письмі я те послав вашій кор. милости — наспіли до них
*) В попередній части свого експозе Конвцпольский оповідає про сї перші
вістники неспокою з України : Przed sądnymi świętami wielkonocnimi przybiezeli
do mnie barzo prętko kozacy zaporosęy, wierni w. k. m. poddani, daiąc znać, ze
swowolnl z Zaporoza zbiezawszy Hryca Czarnego za starszego od w, k. m. woi-
eku Zaporoskiemu podanego p ortali. Przybiezeli nazaiutrz drudzy, ze okrutnie
zamordowali, — prosząc aby o nych iako wiernych у posłusznych w. k. m. żoł­
nierzach radził, od swowolnych zdrowia ratował. Dali znać w tenże ras у zołni-
rze w. k. m. o tym okrucieństwie, o nastempowaniu tego swowolenstwa na sta­
nowiska swoie, o informatią co w takim razie czynic· prosząc.
digitized by ukrbiblioteka.org

РЕЛЇҐІЙНИЙ МОМЕНТ В ПОВСТАННЮ
73
листи від декотрих осіб, і духовних і світських грецької релігії,
де оповіщали їх," щ о ї х віру нищать, церкви забирають, і про­
сили, аби за віру стали. Сї намови роздражнили чернь і всю
Україну розрухали, так 'що нїхто з тамошньої шляхти *) не був
безпечний в своїм домі. Зараз своевільство повидавало універсали,
що справа про віру йде, аби хто був колинебудь козаком і ним
хоче бути, аби збирали ся : обіцяли їм всякі вільности давні, а ліпше
сказати — свобволю. За короткий час зібрало ся кількадесять ти­
сяч війська. Зараз почали властно наказувати жовнірам вашої кор.
милости, щоб 8 своїх становищ уступали ся за Білу Церкву й ви­
дали їм тих, що памятаючи свою присягу, тиснули ся до війська
вашої кор. милости“ а).
З сього оповідання, при всій його сторонничосги, виступають
ясно головні моменти, що зложили ся на конфлікт 163 0 р. До
партійної боротьби козацьких їруп на їру нтї останньої праьитель-
ственної ординації, в яку вмішало ся правительство, взявши в свою
оборону законопослушну партію, прилучилось загальне роздражненнє
з причини розложення на козацькій території жовнірських рот,
і нарешті, — примішала ся ще релігійна боротьба, що виникла на
ґрунті підозрілих закулісових компромісових маневрів. В другій
половині 1628 р. вони почали виходити на яв, і в високій мірі
вдтрівожили українську суспільність, коли протягом 162 9 р. по­
чали прибирати вповнї конкретні форми, до яких сїали прикла­
дати CBojj руки й ті, що досі вважали ся найвірнїйшими сторо­
жами й оборонцями сеї релігійної справи — репрезентанти від­
новленої православної єрархії.
Київський собор, порішений владиками на веснянім зїздї вла­
диків в Городку8), рішено було обставити можливо поважно і свя­
точно. Вибрано для нього день Успенія (1628 ), коли до Печер-
ського монастиря, на його престольне свято, з'їздила ся велика сила
народу, „не толко духовныхъ, але и свѣтских персонъ“ , і з кін­
цем мая митрополит Йов розіслав свої грамоти з закликом на сей
собор4). Потім, щоб дати й правительственну апробату для сього, на
лїтнїм соймі переведено постанову, що в справі субсідії на дер­
*) Obywatelow.
2) Relatia woynv kozackiey w roku 1630 przes. i. 111. p. Sianislaw a Konier-
polskiegb woiewode sendomirskiego, hetmana polnego koronnego na seymio w ar­
szawskim 1631 — Ркп. Публ. бібл. Польск. Κ. IV Nr. 241 c. 682 і далі.
3) Див. вище c. 19. і ) Вилен. археограф, сборн. II . 39.

жавні видатки (Шведської війни) духовенство руське не-уніатське
мав до будучого сойму иорозуміти ся між собою прикладом духов­
них католицьких і уніатських, щоб понести пропорціональну
участь в видатках держави1). Са небувала постанова, зовсім незви­
чайна (бо правительство взагалі тримало ся політики іґноровання
церкви не-ун'іатської), не п о в т о р е н а в дальших поборових у ні­
версалах а), дає зрозуміти, що вона була вложена правительством
в сі постанови з певним спеціальним заміром. Виходить, що пра­
вительство знало, для чого православним потрібно такої постанови,
і для чого має зібрати ся православний собор під покровом сеї
наради над своєю пайкою в поратованню фінансів рі чи посполитої.
Очевидно, було воно відповідно освідомлене про угодову акцію се­
ред православної єрархії, і щоб не розбуджувати трівожної уваги
для такого ним сакціонованого собору, а заравом — таки дати
йому свою санкцію на випадок якихось користних результатів, воно
дало єрархам сей вихід і ті поспішили ухопити ся за нього, в пі-
знїйшій історії собору зробивши поборову соймову постанову ніби
то вихідним пунктом сього собору.
Смотрицький, як знаємо, мав виладити для сього собору трак­
тат про ріжницї східньої і вахідньої церкви і записку, яка б по­
ясняла потребу соборної наради, — щоб їх видрукувати і ровпустити
перед собором. Смотрицький і виладив великий трактат про упадок
православної церкви, взявши за притоку свою подоріж в а схід,
а в додатку до нього долучив меньший трактат про релігійні ріж­
ницї — те що пізнїйше вийшло в світ по польськя під титулом
Apologia peregrirtatieyi do kraiow wschodnych M. Smotrzy-
skiego (чимала книжка, 20 4 ст. в мале кварто). На початках Пе­
трівки, по його словам, книга ся була готова в українськім текстї
й переписана; він післав її примірники Борецькому й Могилї до
Кпїва, просячи спішно надрукувати на двох машинаї, ÿ випустити
в світ, „щоб перед будучим собором міг кождий побачити, на що
ми всім народом хоруємо і як тої хороби маємо лічити ся“ а). IIри
тім заявив, що коли-б в тім описі „хороби“ і поданих способах
її лічення здало ся щось зле, то він то бере на своє сумлінне
і на свою душу, і умиває руки на будуче, коли - б церква і сим
равом не хотіла піти за його порадами. На сї листи дістав від-
повіди Борецького і Могили, що прочитавши рукопись. вони по
V) Volumina Icgum т. III с. 262.
-) Порівняти поборові універсали pp. 1626, 1627, 1629.
') Протестація Смотриького с. 325.
digitized by ukrbiblioteka.org

MEJI. СМ ОТРИЦЬКОГО
дадуть Смотрицькому свої гадки про неї. Про друкованнє отже
промовчало ся : очевидно, митрополит і Могила поглянувши в книгу,
поміркували, що з тим нема чого спішити ся.
Дійсно Смотрицький взяв занадто високий і небезпечний тон
в своїм трактаті. Його апольогія являеть ся безжалісним актом об-
жаловання православної українсько - білорускої церкви, що мовляв
зовсім відійшла від правої віри, пересякла єресями, позбавила спа-
сення своїх вірних і т. д. По словам Смотрицького, він їздив на
Схід умисно, щоб довідати ся, „чи нинішня віра наша та сама, як
була у предків наших, чи ту саму віру пємо, яку пили предки
наші, що фундували і будували церкву руську, — бо вони пили
віру чисту, прозору, спасенну“ .
Могло се читачів здивувати, що
православний богослов і єрарх аж тепер, на склонї життя, напи­
савши стільки премудрости, надумав над сим застановити ся. На
се Смотрицький валить їм признаннє, шо не вважаючи на гідність
єпископа, а навіть архієпископа руської церкви, він поправдї не
знав, у що вірував, —
ішов не за вірою Христовою, зі Сходу
принесеною, а за помилками і єресями, і з голови до н іг був
укритий проказою. Зарекомендувавши так приємно себе і не по­
яснивши, на скільки його прокажена віра поправила ся від подо-
рожи на Схід, і взагалі що він там такого побачив і чому научив
ся, новонавернений Савл починає розбивати єреси православної
української церкви — виказує їх у Стефана Зизанія, Філалєта,
Ортольоїа (автора Треноса, со значить самого себе), Клирика
Острозького. Виказує сї єреси не з станивиша православної науки,
а католицької: закидає Зизанїєви напр., що він не приймає чи­
стилища, Філалєтови — що він поборює прімат папи, Клирикови —
що він ганить фльорентийський собор і т. д.
Се з становища, на якім хотїв стояти Смотрицький, —
пра­
вославного богослова, який хоче поучити православних же, розу-
мієть ся, була помилка непростима, і такою-ж непоправною так­
тичною помилкою був той вивід, який Смотрицький робив з тога
всього. Не потреба поради, перевірки православної науки, реформ,
які-б могли бути предметом соборних нарад, ні, спосіб поправи —
проста унїя з католицькою церквою. Причина страшного упадку
православної церкви у Смотрицького — се те, що вона, против
лячи ся ун її, прийнятій ї ї єрархами, залізла в безвихідну поле­
міку з католицтвом, в безрадности своїй почала шукати дла сеі
полеміки помочи у протестантів, напустила протестантських ересей
до православної віри, так що зовсім відбила ся від правдивої
східньої віри. Отже й вихід не в повороті до старого православя

76
київський сокор 1628 р.
4до котрого Смотрицький заховує мовляв повиє довірє) — а в у н ії
з римською церквою, не вараженою ніякою єресею. На грецьку
церкву нема що оглядати ся, бо вона в повнім упадку (теза, яка
в підозрілу позицію ставила здобутки подорожи Смотрицького).
Найліпше може порадити руська церква й нарід руський, що на­
лежать до католицької держави — їм се перевести дуже легко,
треба тільки до сього скликати собор за королівським довволом і на
нїм вигладити ріжницї, які ділять церкву східню і аахідню, то
значить по тнисли всього посереднього — прийняти науку като­
лицької церкви.
Було се фатальним поворотом на стару, безвихідну иозипію
берестейської у н ії, і немов відчуваючи, що його теольоґічна арґу-
ментація ледви чи промовить до сумління православних, — Смо­
трицький прилучає до сього аргументи ad ho m in em , виясняючи ті
користи, які прийдуть з у нії православним людям ріжного стану.
Головну вагу кладе на інтереси шляхти, представляє нинішнє цо-
ложеннє православної шляхти і вабить ї ї світлими перспективами
ввязаними з унією :
„Служили й служите до розлитя вашої шляхетної християн­
ської крови на те, щоб 8 кождим иньшим обивателем держави ко­
ронної і в. кн. Литовського, будучи рівні родом і ділами, не
тільки бути репрезентантами короля на урядах земських і ірод-
ських, але й васїдати при самім королі, носити гідности сенатор­
ські, титул вірної ради* королівської. А тим часом — перше очі
наші надивили ся в отчинГ нашій на славних сенаторів, каштеля­
нів і воєвод з народу і віри нашої, а тепер таких в народі і вірі
нашій не бачимо ні одного, і не тільки на сих вищих урядах
при боці королівськім, але й на иньших, меньше значних стрі­
чаємо своїх одновірців дуже рідко, хиба з давнїйших часів. Щож
то за причина такого пониження та усування наших? Чи ви не
также вірно і пильно служите дорогій отчинї, як вірно і пильно
«лужили ваші предки? чи король відвертає від вас свої ласкаві
очи й умисно не хоче памятати вірних заслуг ваших предків і вас
<замих? Н ї, король готов нагорожувати й нагорожує кождого по його
заслугам і конціції, а ваша вірність і праця не меньші від вір-
ности і праці ваших предків Але так чинить той, що має в р у ц і
своїй серця владущих і як воду розливає, куди схоче“ ,
lie іи-
женнє руської шляхти се наслідок того що вона тримаєть ся схи­
зми не угодної Богови. Отже оден вихід — унія . Нею шляхта
здобуе і собі всякі користи, і нарід руський потішить, і діло спа-
сеяня вчинить.
„Бог буде тоді з нами й подасть нам гойно всі
digitized by ukrbiblioteka.org

духовні й світові благодати, нами так давно втрачені : церкву під­
несе з упадку, народови руському верне давні вільности; тобі,
шляхетний стане, відкриє двері до урядів земських і сенатор­
ських; міщан допустить до урядів міських; побудує нам школи,
церкви прикрасить, монастирі приведе до кращого порядку. ІІрес-
витерів увільнить від тягарів неволі. Нарешті всьому народови ру­
ському, бідному і замученому з сеї причини, по містах і селазс
утре його щоденні сльози. Ще на сім світі дасть нам тішити ся
плодами небесними, а після сього минущого щастя удостоїть вічної
утіхи в царстві небеснім“ 1). І т. д. Одним словом Смотрицький
забув ще тільки пообіцяти від Господа Бога козакам прибільшення
жолду, та селянам — ну хоч би права свобідного млива та ва­
рення пива на, домашні потреби.
Аж дивно що таких обстріляний полеміст, місцевий чоловік,
що на своїх очах бачив усю історію унїонних заходів від їх пер­
ших початків — міг устругнути щось тая нетактовне, незручне,
що тільки компромітувало й його й підняту ним справу. Се було
не прихилюванне православних до у н її, а провокація їх унією,
і власне такий вплив мала книга Смотрицького.
Не задумуючи ся над ухильчивими відповідями Борецького
й Могили, Смотрицький вислав книгу свою на руки Саковича. аби
видрукував ї і на польській мові, і перед собором наспіли до Київа
друковані аркуші сеї „ Апольоґії“ .
Вони зробили вражіннє бомби на православних, що зібрали
ся тут.
Коли Смотрицький 13/YrI I I с. ет. приїхав до Київа, щоб-
взяти участь в нарадах собору, визначеного на день Успенія, ви­
явило ся, що в Иечерськім монастирі засідає й радить ся вже ду­
ховний собор, і предметом його нарад — Апольогія, в українськім
тексті, присланім Смотрицьким до митрополита й Могили. Борець­
кий і Могила, заскочені таким пуоличним виступом їх товариша
й одномпшленннка, рішили вілдатп його книгу духовному судови.
Вони передали прислані їм примірники Апольоїії на розгляд двом
визначним богословам Лаврентієви Зпзанієви протопопові! корець-
кому і Андреєви Мужилівському протопоіюви слуцькому. Сї цензори
чотири тижні студіювали с г :;нигу разом з Борецьким і Могилою,
знайшли в ній 105 неправославних тез, і тепер зібраному на со­
бор духовенству иредложили свій осуд книги, признаючи її непра-
вославною2). Смотрицький заочно попав в позицію обвинуваченого-

Коли він, прибувши до Київа, подав ся до Нѳчерського монастиря,
на підставі ранїйшого запрошення архимандритового, і післав туди
свого челядника, його до Нечерського монастиря не пустили, а ска­
зали, що визначено мешканнє Смотрицькому в митрополичому Ми­
хайлівському монастирі. Коли він туди поїхав, за півгодини за­
вили ся делєґати від собору, на чолї ї х протопоп Мужилівський,
дуже поважаний чоловік і богослов, виставлений пізнїйше канди­
датом на митрополію (також може під вплйвом вражіння від тої
рішучости, з якою він виступав на сім соборі против уніатських
течій). ІІо словам православної реляції з сього собору (опубліко­
ваної вараз п. т. „Α π ο λ λ ε ι α Апологіи“ ) 1) „депутовані* розмовихи
ся з Смотрицьким „в любви зъ собою одправуючи“ і прийшли
з ним до порозуміння. Смотрицький же, описуючи взагалі сей со­
бор як акт грубого насильства над його переконаннями, сю розмову
представляє в формах далеко меньше любовних2).
Не віддавши, каже він, архиєрейської чести, сї делєґати по
вступних виясненнях поставили йому питаннє:, „Собор питаєть ся.
стоїш ти при Апольоґії тобою виданій, чи н ї ? и Коли Смотриць­
кий на се сказав, що хоче власне йти на собор і сам устно
пояснити справу, він дістав відповідь: „Вперед тут, перед нами
маєш ти відповісти на питаннє, і тоді або будеш до собору допу­
щений або нїи.
„ Відповів, що при писанню тім стою яко православнім, бо не
бачу в нїм нічого злого і вірі святій католицькій противного“ .
—
Собор осудив його від голови до ніг, від першої картки
до останньої, все як противне науці церкви божої і вірі право-
славній, нечисте і непобожне.
—
Нехай тобі Господь не памятає, що незнатн що Кажеш.
Нехай собор мені не боронить перед ним стати, а я з тих заки­
дів, з того обвинувачення за божою помічю витолкую ся.
—
То хочеш діспутуватп ?
—
Не діепутувати, але те писаннє моє, православне, але не
добре порозуміле, чи оббріхане, хочу висвободити від того хибного
підозріння.
—
Собор твоїх виводів не потрібує, бо вже то добре вивідав
і питає у тебе відповідп на питаннє, що ми тобі предложили.
Но тій неприємній розмові пішло гладше. Делєґати вияснили
Смотрицькому шкоду, яка може бути для православної церкви,
') Друкована н додатках книги „П. Могила“ т. І. дод. 55.
-) Гіого P m ti‘sta«-ya il>i«І. c. 328.
digitized by ukrbiblioteka.org

Смотрицький висловив гадку, що сим злим наслідкам можна буде
запобігти, але, по його словам, держав ся рішучо і в розмові з де­
легатами і в листі написанім по тім до митрополита добивав ся
участи в соборі, а книжки своєї не відрікав ся. Сподївав ся, каже,
що забивши легко десяток з тих безчисленнвх єрбсей, знайдених
в його книждї, він приязнїйше настроїв би собор до себе. Але
стати перед собором йому таки не вдало ся.
Скоро по розмові з делегатами, під вечір, і другого дня по­
чали приходити до слухів Смотрицького трівожні вісти — по­
грози, лайки, прозивання уніатами ; говорили людям Смотрицького,
що в день Успенія Смотрицький з своїми товаришами „будуть ви-
кляті як уніати“ , „а не один 8 вас і Славути напєть сяа. А далі
прийшов брат митрополита і мав остерігати дубенського протопопа,
що був з Смотрицькнм, аби його остеріг: стрів він не малу ва­
тагу козаків, що присягли не зіставити Смотрицького живим, як би
иа соборі було доведене йому уніатство. Смотрицький затрівожив
ся, тим більше що й тікати не мав куди; „Пішов би до замку,—
пана підвоєводи нема ; поїхав би назад
бояв ся засідки, бо вже
говорять про н е ї; до міста до кляштору (католицького) — ще
«більше ї х розярю, бо ще перед приїздом казали, що я там, та
й не знати, чи допустять, бо вже людей своевільних, пяних повно
скрізь як на ярмарку“ . Смотрицький рішив капітулювати і напи­
сав новий лист до митрополита, далеко більше покірний; заявляв
свою віданність православній церкві і певність, що його „таж
€хідня свята церков гробними пеленами повине, котра його водою
і Духом породила“ , і просив допустити до соборних нарад, щоб
обміркувати способи, якби запобігти шкідним впливам його книги1).
„ Потім як відіслав я той лист мій через свого діакона, опо­
відає Смотрицький, прийшов до мене оден київський козак, при-
звищем Соленик. Liривитавши ся зі мною, вчинив він до мене
довгу .лекцію4 по козацьки, як йому подобало ся, а закінчив тими
словами: ,Ми сю святиню здобули кровю своєю і готові її запе­
чатати кровю нашою і кровю тих що нам її зневажили чим не­
будь або від неї відступили4. Подумав я собі, що коли з духов­
ними вчора була трудна розмова, то з сим буде ще далеко гірша,
і в довгі виводи з ним не вдавав ся. Був він у мене з другим
козаком з годину. Як відійшов він, по малій хвилі дали минї
знати, що о. Борецький з трома владиками приїхав і тепер
в церкві. Я пішов, привитали ся ми не по братерськи, а наче мало

знайомі. Сказали вийти всім з церкви, але ті два козаки, що були
у мене, вісталя ся. Я просив, аби й їх не було при нашій мові.
0 . Борецький приступив до них і довго просив, і вони по довгій
суперечці ледве уступили. Але вийшовши з церкви Соленик ска*
вав; ,Н у , біс вашій матери, махлюйте, махлюйте ! достанеть ся тут
і Ііавлу і Савлу·.
А потім про якогось Хрусцєля перед людьми
казав, так що з тих слів можна було дорозуміти ся якоїсь лапки
на мене“ .
Коли вийшли постороннї з церкви, митрополит насамперед по-
молив ся, потім посідали і повели роэмову про Апольоїію. Бо­
рецький докоряв Смотрицькому за „нечистий і гордий д у х“ , вияв­
лений в книжцї, вказував на ріжні неправославні річи, на „ про­
кляті папежські єреси“ , які хоче вона впровадити в руську церкву.
„Ііочувши те, оповідає Смотрицький, я зовсім одеревів від
несподіваних, легкомислено кинених слів того чоловіка, що протя­
гом чотирох літ. коли я жвв з ним (кажу се свідчачи ся Богом !),
мало що закидав католицькій церкві (а про неї ми часто між со­
бою говорили). В ї ї вірі не знаходив ніякої єреси і прихильно
говорив про згоду з нею Руси. Нереведенвє між нами святої у н її
вважав дуже легкий, аби тільки поладнати сам лише календар, бо
то він перешкоджає потягнути до унїї простих людей народу на­
шого. Через те в році 162 5 працював він на тім помиренню ка­
лендарів і казав, що знайшов до того легкий спосіб, і при нагоді
поред дуже багатьма людьми своєї партвї викладав його“ .
Але побачивши, з яким роздражненнєм Борецький говорить
тепер, Смотрицький, казйе, но став йому того всього пригадувати,
а скромно виправдував ся з тих закидів, які йому пороблено.
В тім дано знати, що до церкви принесли мерпя. Перейшли тоді
з церкви до келїї і там далі говорено. Смотрицький попросив, щоб
йому вкавали близше неправовірности в його книжцї. Тоді Мужи-
лівський, що прийшов теж з владиками, взяв аркуші Апольоїії
і почав вичитувати титули тез ї ї : „Про суд поодиноких душ“ ,
„Про блаженний стан душ поморших праведників“ ,
„Що аі та
пеклоа , і т. д., a за кождим казав : „Го-го!“ Прочитав так скілька
карток і зложивши книжку, сказав: „Чи се малі противности з на­
шою церквою і малі хули на віру наш у?" Смотрицький покликав
ся на цитати з св. отців при своїх тезах, а зрештою обставав при
своїм жаданню, щоб се все чи то приватнії, чи то публнчно на
соборі будо з ним продіспутовано докладно. На се Мужилівський
вийнявши зза пазухи картку паперу, сказав: „Отеє тобі собор
говорить і приватно і публично, більше говорити не хоче і не
digitized by ukrbiblioteka.org

мислить; коли хочеш бути на соборі й уважати ся за свого, то
маєш сповнити три умови, приняті на соборі : пѳршѳ — присягти,
що на будуче руської церкви ні словом ні иомишленнєм не будеш
турбовати, ані не відсгупиш від н еї; по друге — Апольоїії своєї
публично маєш вирікти ся і даняй тобі текст на ї ї осудженню
і признаннє свого гріху прочитати маєш з амвону ; по третє —
до Дерманя з Київа вже не маєш їхати, а *гу:т зісгаватись“ . Смо­
трицький сказав, що се більша нок\та як його гр іх, але тут всі
закричали: „Ти образив тяжко цілу церкву, отже мусиш пере1*
усім повинити ся в твоїм страшнім г р іх у “ . Той почав спортіти ся
з ними. Але тут почали приходити, оден по однім, сторонні люде,
як підозрівав Смотрицький — по змові з владиками. Прийшов шл.
Стефан Латинський,,.потім Іван Стеткевич, далі „ писар козацькийw.
Кождий з них держав свою мову до Смотрицького, і той, „иамя-
таючи, що в тій церкві, за карою божою, з давнього часу духовні
йдуть за в·»лею і гадкою світських людей, і не духовні в духов­
них справах рядять, а світські, а духовні тільки для форми, —
не перечив ся вже, тільки просив, щоб таких тяжких умов йому
не ставили і перед народом руським його не компромітували. Обі­
цяв написати до Саковича до Львова, щоб з друкарні не ви­
давали нї одного примірника, а тим часом Апольоїію можна уде
Téay за тезою перейти і викинути що буде признане недобрим
Але його не слухали і тиму що було вже пізно, повставали
й пішли.
Смотрицький довідав ся потім, що власне того дня (14. V I I I )
відбуло ся рішуче осудженнє його книги на соборі. ІІо його сло­
вам, вроблено се було дуже скороспішно, так що самі владики
(крім Борецького) не обзнайомили ся добре з книгою. По рефераті
рецензентів. Мужилівського і Зизанїя, запитані бузи з початку
єпископи, потім священики, і осудили книгу. Тоді ж мусїли бути
вироблені й умови, під якими Смотрицький міг зняти вину з себе
особиісто, —
що предл<’жив йому Му жидівський. Бажаннє Смо
трицького бути лоставленим перед собором, щоб биронити своїх
поглядів, не було прийняте. Кілька голосів, що обізвали ся за до-
пущеннєм його, були переголосовані. Правдоподібно бояли ся. що
дебати над уніатським питаннєм можуть ще більше внести неоев-
ности, раздражнення і підозрінь серед православну суспіль­
ність, вже й без того огірчену сим епізодом. Сам Борецький, по
словам Смотрицького, був против дебат з Смотрицьким і буцім
то сказав: „Нехай дїдько з ним мовить“ ,
—
sit flies penes
autorem.
ГРУ ШЕВСЬКИЙ, ІСТОРІЯ Т. VIII .
6

Побачивши таке завзяте православних в останній розмові,
Смотрицький ще більше упав духом, і коли вечером прислано
йому текст відречення для завтрашньої церемонії, він де що змі­
нивши його прийняв, і переписавши відіслав — тільки що не
підписав. Він ще, каже, сподївав ся відвести їх від тої „дитячої
забави“ — церемоніального виклинання його книги, і в тій надії
поїхав на всенощну до Печорського монастиря. Але коли війшов
до олтаря, до нього прийшли з жаданнєм, щоб він свою формулу
відречення підписав, і щоб присяг, що з Київа до Дерманя не
ниїде. Смотрицький став відпрошувати ся, але тут дуже різко на­
пав на нього Могила.
„Той що недавно перед тим“ , каже Смо­
трицький,
„мав такі добрі і спасенні погляди в тій справі, яку
я виложив в моїй Апольоїії, і так висловляв ся ; хвалив лист, пи­
саний мною торік до й. м. отця патріарха константинопольського,
де коротко виложено все те і навіть більше, ніж написано в Апо­
льоїії, бо він у мене читав його перед тим в Дерманї, і на тім
зіздї в Городку, коли ми розмовляли про ті шість ріжниць від
Римлян, він згадував про сей лист перед присутними духовними
і похвально відвивав ся про нього, — сей чоловік з такими до­
брими поглядами на справу1·, почав „ядовито“ докоряти Смотриць-
кому. Счинив ся галас, близші до олтаря люде хотіли вже сунути
туди, „допомагати тій траїедії“ .
Боячи ся, щоб не прийшло до
бійки й кроворозлитя, Смотрицький згодив ся, формулу підписав
і присяг, що До Деряаня не поїде.
Другого дня, в день Успенія, під час літу ргії, що відбувала
ся при участи Смотрицького, настуиила ся прикра і для Смотриць-
кого в високій мірі ганебна церемонія — анатемованне його книги.
По прочитанню євангелія владики з иныпим вищим духовенством
виступили на амвон, між ними і Смотрицький. Архимандрит пе­
чорський роздав духовенству картки „Апольоїії“ й запалені свічки.
Намісник виленський Бобрикович з катедри прочитав формулу від­
речення. В ній Смотрицький признавав, що в „Апольоїії“ в де­
чім сам проступив ся проти в доїматів православної церкви, а дещо
причинив до того „з злого умислу“ Сакович, видаючи ї ї по п о л ь ­
с ь к а ; він просить у Бога пробачення за сї прогрішення, а всій
церкві руській обіцюєть ся на буду ще пильно стерегти ся чогось
подібного, і на знак того свого каятя „перед очима милостей ва­
ших, каже він, я той свій скрипт зданий Апольогією зневажаю,
шарпаю і під ноги помітую“ .
Прочитавши се, Бобрикович подер
листки Апольоїії, запалив і кинув під ноги. Те саме мусів зро­
бити сам Смотрицький, теж робило присутнє духовенство. Потім як
digitized by ukrbiblioteka.org

НОВІ ПУБЛІКАЦІЇ ЙОГО
83
на жертвѳнного козла проголосили анатему на Саковича, і обер­
нувши свічи вниз полумєм гасили його на знак вічного осуждення1).
Другого дня по сій церемонії в Михайлівськім монастирі від­
був ся властивий собор. Але під вражіннем сеї трагічної афери
Смотрицького, вже розумієть ся, ані через мисль нікому не при­
йшло робити якісь компромісові заходи. Прийшло ся заняти ся
справою підмоги на державні потреби річипосполитої, наче вона
справді була властивим предметом, а не притокою тільки для уго-
дових конференцій. Крім того для заспокоєння затрівоженого пра­
вославного громадянства видано соборну грамоту', де зібране духо
венство оповіщало, що воно міцно стоїть ори православній вірі,
„про жадне відступство не мислить, ані до апостазії уніатської
не хилить сяи, і всіх вірних взиває, аби в побожнім і добрім
житю при вірі православній непохитно стояли. Грамоту сю підпи­
сали шість владик, між ними і Смотрицький, по своїм виреченню
відновлений в своїх правах, кількадесять значнїйших репрезентан­
тів монашого і світського духовенстЕа, і сумарично згадано ще
„барзо великою личбу*4 иньшого присутного духовенства. Тиждень
пізнїйше видано ще грамоту — супроти поголосок, що то не вла­
дики, а лише кілька священиків викликали „Апольогію“ . Сї пого­
лоски ставили в підозріннє становище владиків що до уніатських
заходів, і тому Борецький з владиками в грамоті з дня 24. V I I I
оповіли церемонію виклинання, а слідом видали і друковану реля­
цію про собор і засужденнє Апольогії, під титулом , , Α π ο λ λ ε ι α
Адологіи“ (знищеннє Апольогії).
Під грамотою 8 24. V I I I вже не бачимо підписи Смотриць­
кого. Упокоривши ся перед собором, він слідом випросив ся до
Дерманя; його не хотіли пускати з Київа, очевидно, побоюючись
новою якогось фортеля, і сї побоювання справдили ся. В ін випу­
стив зараэ друковану „Протестацію“ (з датою 8. X I I ) , де опові­
дав, як ми бачили — що вирік ся своєї книжки під примусом,
що засуждено його книжку неправно, без переслухання його —
що взагалі сю справу вели два священики (розум. Зизанїй і Му-
жилівський), а єпископи, з виїмком Борецького, грали зовсім па­
сивну ролю, і не могли навіть познайомити ся скільки небудь до­
кладно з змістом „Апольогії“ .
Смотрицький апелював до нового собору, взивав короля, аби
зложив такий собор і наказав, аби ті що кинули анатему на його

книгу, ставили ся на той собор1). В тім же дусі писав листи до
визначних православних. А з кінцем року випустив нове пи-
санне: Paraenesis albo Napomnienie... du bractwa wileńskiego,
де вже виступає уніатом без маски, поясняє причини, які, мовляв,
привели його до у н ії, і радить те саме вчинити братчикам. Між
иньшим виступає з пропаїандою модної тоді справи — утворення
осібного українсько - білоруського патріархату (з друку ся книжка
вийшла в 1629 p.).
Обидві сї книжки викликали досить жваву літературну ііол є-
міку aj, — в ній брав участь і далі сам Смотрицький. Писання
його обсипали ся компліментами католиків, знаками ласки папської
к )р ії — але се був уже голос з гробу. Перехід на унію позбавив
Смотрицького всякого значіння для православних, всякого впливу
на ту угодову акцію, яка вела ся тим часом далі, і для котрої
сподївали ся від нього так богато. Та й не довго пережив він ки­
ївську траґедію, яку я вважав за потрібне оповісти докладнїйше
не тільки з огляду на визначних сучасних діячів, що виступали
в ній, а і з огляду на богацтво характеристичних для того житя
і часу подробиць, які взагалі рідко коли маємо в наших джерелах.
Київська траґедія могла бути дуже доброю осторогою для уго-
дової а к ц ії; настрій суснільности виявив ся в ній дуже не дво­
значно. Але прихильники угоди не бачили сього і вели свою лі­
нію далі. Київський собор для сеі справи був змарнований -
тож вони заходили ся коло короля, аби визначив новий. Сталось-
се підчас найблизшого сойму, скликаного на лютим 1 6? 9 р.
Як оповідає король в однім своїм листї, після того як на
попередніх соймах православні все не приймали „добрих способів
ааспокоєння“ , що подавали ся їм уніатами і правительством, .до-
*) ЛпоХХна і Protestacy а передруковані в додатках до П. Могили Ґолу-
бева. т. І.
*) На „Протестацію“ Смотрицького православні відповіли „Репротеста-
ціеюи, що викликала з католицької сторони писаннє п. т. Odpowiedź na Re·
protestacyą, uczynioną imieniem wszystkiego narodu Ruskiego na w. o. M. Smot-
rzyskiego (як здогадують ся — Ф. Коженьовского, бернардина) — оба писання
в друку не звісні, витяги з другого: П. Могила І дод. с. 348 —50. Потім Мужи-
лівський видав книжку п. т. Antidotum przezacnemu narodowi Ruskiemu albo
warunek przeciw Apologii і т д. (Слуцьк, 1629), і ще пізнїйше Остафій Кисїль
під псевдонімом Ґелясія Діплїца п. т. Antapologia 1632. Мужилівському відпо­
відав Смотрицький сам п. Exaetesis albo Expostulatia t. j . rozprawa między Apo-
logią y Antidotem o ostanek błędów, herezyi i kłamstw Zyzaniowych, Philaleto-
wych, Orthologowych y Klerykowych, 1629.
digitized by ukrbiblioteka.org

пляни 1629 p.
85
перва на сїм сонні або властиво по сонмі (православні) з власної
ініціативи почали ввертатись до уніатів, намовляючи, аби згодили
ся на синод; наперед вони самі між собою умовили ся і свою
угоду підписали з обох сторін, потім предложили нам і просили
у нас дозволу (на той спільний синод)“ *). В універсалах митр.
Борецького вгадуеть ся, що король визначив сї собори „за при­
чиною пановъ ра д і, а подобно и за пильною инъсганціею благо·
честивыхъ пановъ пословъ народу нашего Руского“ . А недавно
опублікована протестація головнїйших участників еих переговорів,
соймових послів Михайла Кропивницького (браславського депутата)
і Іаврентія Древинського (волинського депутата) подають і деякі
близші подробиці сеї історії. ІІід час сойму, ванятого справами
шведської війни і потрібних для неї асіґновань, посли заінтересо­
вані полагодженнбм релігійної справи вели переговори по-за сей­
мовими засіданнями, і ними був вироблений проект соймової кон­
ститу ції, що визначала „спільний синод обоім сторонам — тим
що в унїї з церквою римською і тим що унїї не прийняли“ на
день 28 октобра 1629 р. у Львові. Сей „Генеральний синод“ мали
попередити двотижневі „партикулярні синоди“ призначені на день
9 липня; уніатський мав відбути ся в Володимирі, православний
в Київі. Потім обидві сторони мали зїхати ся на соборі львів­
ськім, так само на два тижні, а його постанови мали бути пред-
ложені на найблизший сойм. Сей проект конституції був прийня­
тий і підписаний з православної сторони ігуменом виленським
Иосифом Бобриковичем, що виступає тут як одинокий участник сих
переговорів з-пом іж православного духовенства, і соймовими по­
слами : Федором їїроскурою Сущанським, київським депутатом, Кро-
пивницьким і Древинським2). Участниками сього порозуміння Кро-
—
f -----------------------
') П. Могила І дод. с. 354, — тут найбільша збірка документального ма-
теріялу про сї собори 1629 p.; до них останніми часами докинув кілька цінних
документів П. Жукович в збірці „Матеріали для исторіи соборовъ 1629 r . “
і в статях про собор київський і львівський, і доповнив їх слїдом Ів. Крипяке-
вич своїми „Новими матеріялами“ . з кореспонденції Рутського з нунцієм.
Такі підписи стоять на копії конституції, перехованій в архиві у ніат­
ської митрополії (вона видана в збірці Жуковича), і в своїй протестації Кро-
пивницький і Древинськай признають, що вони прийняли і підписали проект
конституції. Виленські уніати в своїй книжці Iedność święta (с. 51) говорять,
що „спільного собора просили самі н е-унїати , самі проектували соймову кон­
ституцію“, і посилають ся на оригінал її, котрий мають у себе (с. 51). Опублі­
кована копія митрополичого архива дійсно має напись: concipowana per mo-
dum constitutionis od samych że nieunitow. Ся звістка одначе мусить бутп
прийнята критично, бо трудно думати, щоб проект був прийнятий в редакції
предложеній православними, а не вийшов як результат компромісу.

86
ПРИХИЛЬНЕ СТАНОВИШЕ
ппвницмсий і Дрѳвинський навивають також якихось бливше нам
неввіених послів Руського воєводства1) і в. кн. Литовського — та­
кож з православної сторони.
Одначе ся конституція ва иныпими справами не прийшла піл.
наради повного сойму і справа православних була просто відло-
жена до нового сойму. Тоді жидичинський архимандрит Баковепь-
кий, що виступає тут як представник уніатської сторони, став на­
мовляти Кропивницького і Древинського, щоб просити короля, аби
він на підставі того порозуміння від себе, без сойму, видав у н і­
версали на скликанеє тих синодів. Кропивницький і Древинський,
як кажуть, вагали ся, уважаючи, що їх посольські прара вигасли
в закінченнєм сойму. Але кінець кінцем,
„для милого і пожада­
ного спокою“ дали свою згоду на те, щоб Баковецький, коли вва­
жає се можливим, виходив від короля універсали — тільки згідні
з вмістом ухваленого проекту. Що при тім взагалі досить докладно
були обговорені і деталі тих соборних нарад православних з уніа­
тами, натякає лист Баковецького ; спиняючи ся на деяких подро­
бицях будучого собору, він вказує, що питаннє, чи обидві сторони
на тім спільнім соборі будуть васїдати разом, „ не було в Варшаві
порішене“ — були тільки діскусії про ceaj.
Короля про універсали просити не треба було довго — дуже
радо дав він вгоду на спільний собор уніатів з православними
„для обєднання і приведення до спільности з католицькою церквою
людей грецької віри, котрі досі не в } н ї ї к\ Вийшло тільки ваганнє
в самій католицько-уніатській партії, де той собор зробити. Деякі
як м. Рутеький, не хотіли Львова, так рішучо неприхильного унгї,
і стояли за Луцьк, як катедральне місто уніатське. Ііротив сього
вакидали, що в Луцьку православні дуже сильні, „не схочуть іти
до уніатської церкви на вамку, скажуть: ,до замкової церкви не
прийдемо, будемо сходити ся в церкві міській брацькій*, і хотів
би я знати, хто і як їх примусить туди йти ? Шляхта почне кри­
чати, що церква ся валить ся, миле нам житє. Будуть казати: сам
владика туди на богослуженнє не ходить, боячн ся, аби церква не
завалила, а маючи таке владицтво не поправляє, і тисячу иньших
річей будуть знаходити. Дорікатимуть : ото цобожність у нас ^уніа­
тів) — на пляцу церковнім замість церкви, що тут була, корчму
поставили (а вже уха болять слухати, яка та корчма, щ о в ній
*) Вишенський соймик дійсно поручив своїм послам добивати ся заспо-
кобння православних, з огляду на їх жалі' на соймику — Akta gród. і ziem.
XX с. 269. 2) П. Могила І дод. с. 357—8.
digitized by ukrbiblioteka.org

і'іеть ся, а у нас, до св. ун її прихильних серця, від жалю упа­
дають); дорікатимуть, що тіла стількох значних людей з гробами,
вибравши з місця Богови присвяченого, в гною поховали, а на тім
місці для доходу пивницю збудували“ , — лякав Рутского Заслав-
ський, і пропонував на собор Львів. Бо там „не все що хочуть
схизматики, можуть робити“ , є богато богословів ( іатинських), ка­
толицьке духовенство має велику силу. Рутский вілмовляв ся тим,
що нема у Львові уніатської церкви. На се Заславський казав, що
гобор можна відправити в домі приватнім — давав на се свою
власну камяницю Корняктівську, „найліпшу ві Львові“ , де міг би
й митрополит з своїм двором умістити ся, й князеви, що призна­
чав ся на правительственного комісара, було б вигідно ; або можна
взяти каплицю в замку, коли се не буде противити ся умові —
„кс. ректор львівський оповідав тамже у князя, що в нїй образи
мальовані руські, бо то була колись руська церкваи. Князь зрештою
„твердить сильно і тепер, що єсть там одна наша церква (уніат­
ська), тільки ніхто иньший минї нічого не міг про неї сказати“ ,
писав Рутскому його кореспондент1).
Кінець кінцем Рутский уступив під натиском Заславського,
що збирав ся грати в сій акції визначну ролю, яко наслїдник
славного імени Острозьких і їх „фортуни“ . Місцем собору рішено
було взяти Львів, і в кінцем марта 1629 р. король видав універ­
сал, визначаючи на день 18 (2 8)/Х спільний собор православним
і уніатам у Львові, а перед тим, на день Петра і Павла (с. с.)
партикулярні собори — православним в К иїві, уніатам в Володи­
мирі. Універсали датовано заднім числом, ніби то з сойму, 28/11.
Осібними листами, розісланими до впливових людей, король пору-
чав їм своїми впливами помогти сьому обеднанню і постягати
шляхтичів-унїатів (rarissim ae aves!). В тім же напрямі агітувало
уніатське духовенство серед православної і католицької шляхти,
„аби прихиляли більше опорних до прихильнїйшого настрою до
тих заходів“ а).
Не впаємо й досі, на скілько була вмішана в варшавські кон­
ференції, що привели до визначення того спільного собору, вища
православна єрархія. Бачимо тільки, що вона — а спеціально ми­
трополит Борецький, поставила ся не відпорно, а скорше прихильно
ди сього собору. Маємо писані і друковані універсали митрополита,
П. Могила І дод. с. 356 - 360.
2) П. Могила І дод. с. 353—5, 357,; деякі додатки з невиданих актів
уніатської митрополії у Жуковича VI с. 4 і д. і доповненнях Крипякевича.

де він і з свого боку прихильно згадує про королівські універ­
сали про собори сепаратні і спільний львівський,
„зъ ласки єго
кор. милости и за причиною лановъ радъ, а подобно и за пилъ-
ною инстанцією благочестивыхъ пановъ пословъ народу нашего ру-
ского о успокоєню благочестія восточной церкво російской выда-
ные“ , ta ваохочує православних в як найбільші* числі прибувати
на київський собор,
„для милости Христовы и для ласки най-
яснѣйшего господаря короля“ , щоб осягнути ^„пожадану милость
покою“ .
Трудно думати тут про дипльоматичний викрут — що
ерархія хотіла з свого боку показати повну прихильність до уго-
дової акції, яка мовляв перешкоди стрічає тільки з боку суспіль-
ности, а но єрархії. Митрополит в своїй прихильности чи льояль-
ности йшов тут рішучо задалеко, і було се в кождім разі рішучою
устуикою, рішучою зміною тактики в порівнанню з традиційним
відпорним становищем против таких спільних соборів, заманїфе-
стованим в 1623 p., коли православні єрархи рішучо заявляли,
що з уніатами дебатували не мають про що, і без участи царго-
родського патріарха соборувати з ними не можуть (с. 506 ).
Від тодішньої рішучої опозиції теперішня прихильність чи
податливість митрополита і його окруження відбивала дуже сильно,
і мусїла сильно непокоїти православну людність, тим більше,
що серед православної суспільности й сим разом почали зараз же
відзивати ся протести. Так маємо протест православних шляхтичів,
що були в війську, на шведській вій ні, писаний під Мальборґом
(29/IV). Вони протестують против яких небудь королівських чи
соймових ухвал на некеристь православної віри, і благають право­
славних, що зберуть ся на київський синод, аби ні в чім не усту­
пали, а самі заявляють за себе і за всіх,
„що тільки нас єсть
в війську пруськім“ , свою готовість „кров свою пролити öa
віру і правду“ *). Таких чи подібних голосів мусїло мабуть бути
і більше.
Але в повній силі вся неприхильність до якої небудь угодо-
вої акції виявила ся вже в Київі, перед собором. Коли Адам Ки­
сіль, визначений від короля його представником на київський со­
бор2), відвідав митрополита в його резіденції за десять день перед
собором, православна шляхта, зібрана на київських роках земських,
виявила велике новдоволеннє на Борецького за такі зносини його
з' королівським комісаром, і скликала спеціальну нараду в брацькій
*) П. Могила І с. 367 —8.
2) Королівська інструкція Лому у Пулаского Szkice І с. 197.
digitized by ukrbiblioteka.org

церкві, покликавши до себе митрополита. Т у т підняли ся великі
нарікання1) на Борецького і на безпосередніх участників справи —
Кропивницького, Древинського і Баковецького, на яких вказав
Проскура, як на головний ї ї акторів. Потім зачали читати коро­
лівські універсали і знайшли дві великі відміни від проекту кон­
сти туції прийнятого на соймі. Між тим як в проекті метою собору
називало ся „успокоєннє“ релігійної справи, король в універсалах
говорив про обєднаннє з римською церквою, справа таким чином
рішала ся наперед, —
„вже унїя дійшла“ , казала шляхта. Друга
була важнїйша : тим часом як в соймовім проекті було сказано, що
ухвали синоду будуть предложені на затвердженнє соймови, в ко­
ролівських універсалах говорило ся, що сі ухвали підуть на рі-
шенне короля. З криком докоряли Борецькому, що він хоче їх
коштом вислугувати ся перед королем, ставили в вину, що він від
себе розіслав запросини на синод і війшов у зносини з королів­
ським комісаром. Жадали рід нього, щоб дав свій підпис під про­
тестом, котрим збирали ся опротестувати королівський універсал, як
незаконний, приватний і для них шкідливий. Борецький виправ­
дував ся, що він чоловік приватний, не його діло знати ся на за­
конах, що він тільки з ласки короля зістаеть ся при своїм мона­
стирі — отже не може й виступати против нього. Сї резони зро­
били деяке вражіннє, але кінець кінцем шляхта зістала ся при
своїм: постановила синод опротестувати, відтягнувш и ся від нього,
і митрополиту заборонила „синолувати“ .
Протест свій шляхта внесла за кілька день перед київським
собором. В нїм вказувала, що „заспокоєнне р елігії“ мало насту­
пити дорогою соймовцх ухвал, і було стільки раз соймовими по­
становами обіцяне. Тому протестувала против визначених в сій
справі синодів, заявляючи, що на се згоди своєї не давала і ні­
кому не поручала просити у короля тих синодів; все що мало б
бути на тих синодах постановлено на некористь її совісти, її црав
духовних і світських, вона вважала не важним і обіцяла просити
при найблизшій нагоді короля, щоб релїгійяа справа була порішена
соймом, а не тями синодами9).
!) Fulmina, „громи“, як висловляєть ся в своїй реляції Кисіль; реляція
заховала ся' без імени, але іцо вона зложена Киселем, се ясно. Надрукована
в збірці Жуковича.
2)
П. Могила І дод. 63. Характеристичне, і може не без впливу на від-
порність шляхти могло бути й те, що против сеї соборної акції агітували та­
кож і протестанти. Криштоф Радивил вислав до Київа умисно свого агента,
щоб нагадати протопопови слуцькому, аби там нічого не приймав некористного

На сан собор наспіли гості наймѳньш приємні для якої не
будь угодової акції — делеїати запорозького, нереєстрового вій ­
ська, Андрій Лагода і Сопрон Сосимович. Вони привезли лист до
митрополита від гетьмана Левка Івановивича і всього війська: до­
коривши делікатно, що не дістали від митрополита повідомлення
про сей собор*), військо просило повідомити їх через делєїатів
„про все“ — „аби ми, маючи відомість, як би було щось супро­
тивне, завчасу могли подбати, щоб противник не мав ніякої по­
т іх и 4*. Незалежно від того сї депутати мали „взяти певну в ід о ­
м і с т ь , що там дїєть сям, инакше сказавши — контролювати ді­
яльність собору. „Бо ж і ми живемо в православній вірі, в котрій
народили ся и завважало при тім козацьке військо і пригадувало
многозначно, що „то єсть повинность наша и кождого христіанина
за вѣру умрети“ а).
Не вважаючи на всі такі досить вимовні знаки на землі
і небі, митрополит не хотів завертати з льоядьної дороги, бажаючи
засвідчити перед королем свою добру волю до кінц я ; тільки явні
зносини з Киселем після сього вже занехав. Могила, що прибув
перед самим собором, на переказані йому Киселем бажання короля,
аби з своєї сторони „був прихильний згодї і синодованню“ . теж
„в щирих і гарних словах“ заявив свою готовість —
„як і за­
свідчив потім свою щирість1*, заиважає Кисіль.
Собор розпочав ся парадною службою божою, відправленою
в день Ііетра і Павла в соборній церкві (Успенія на Нодолї) ми­
трополитом і владиками в присутности величезної маси духовен­
ства, що зібрало ся на собор —
„що найменьше 500“, як рахує
Кисіль. За те світської православної аристократії не було зовсім :
серед служби прибули Кропивницький, Древинський, ІІроскура і ще
якийсь „пан Черник“ , більш нікого. В проповіде заохочувано
присутних до собору. ІІо богосіуженню приймав обідом всіх знач­
ніший X осіб Могила. ІІо обіді задзвонили в дзвони на собор3
для православних церков, яких Радивил під своїм патронатом рахував коло
сотні, і шоб ніхто з слуцького духовенства ні в якім разі не їхав на собор ло
Львова — ib. ч. 63.
’ ) Отже помиляв ся Руднцький, виводячи, що митрополит, побоюючись
собору, звернув ся сам до козаків, і то ігноруючи реєстрове військо і його
гетьмана Чорного, власне до виписчиків (с. 60 —1). В дїйсности, коли Борець­
кий до козаків звертав ся, то хиба до реєстрових, і се не дуже певно. А до
запорозьких виписчиків видко, що не звертав ся, бо вони д істали королів­
ський універсал і митрополичий ли ст „отъ товариства нашого зъ городовъ“.
2) П. Могила І д. 65.
3) До останнього часу найбільш докладні відомости про собор давала
digitized by ukrbiblioteka.org

Прийнятим порядком присутні поділили ся на два „кола1*,
світське і духовне; в духовнім предсїдателем вибрано делегата
львівського владики, проповідника катедрального, Федора на іщя.
В колї світським вибрано маршалком звісного Лаврентия Древин-
ського, волинського делєґата. По сім упорядкованню собору, запро­
сили королівського комісара. Але коли він входив до церкви з не­
малим двором, почали тиснути ся до церкви козаки, з у сіх трох
дверей. Пробувано двері замкнути, щоб позбути ся тих непожада-
них участників, — козаки не давали. Тоді стали їх по доброму
просити, щоб не тиснули ся — вони відказували, що їм треба
бути, бо вони післані з вій ська: „О віру йде, за котру ми умре­
м о ! ' 1). Кисіль засівши на призначенім йому місці з свого боку
почав просити козаків, аби уступили ся з церкви, бо инакше він
не приступить до своєї місії, — промовляв до них „добрими сло­
вами — що вони люде їречні, вітчинї потрібні, але тут не площа,
аби тиснути ся і т. д.“
На те „оратори, пан Лагода і пан Су-
прун“ ваявили, що вони посли і просили дозволу бути присутними
при всім, — „бо ми слуги королівські і у короля маємо свобідний
послух aJ, то чому б не у вашої милости, милостивий после“ .. .
Стало на тім, що Кисіль позволив тим двом послам зістати ся
в церкві, з тим щоб усім иньшим козакам веліли уступити ся. Ko
заки згодили ся, крикнули: „гаразд!“ і пан Супрун „вигнав“ їх
у сїх, а Кисіль велів своїй челяди стерегти двери до церкви, і По
сім приступив до сповнення своєї місії королівського комісара :
передав королівську вірительну грамоту і виголосив характеристичну
в його устах промову. Постарав ся в можливо сильних і яскра­
вих образах змалювати біду і горе, в які попала церква і на­
рід руський через своє релігійне розріжненнє (православних
з уніатами) :
„Стогнете ви і стогнемо всі ми від сього розріжнення нас,
хрещених в одній купели Духа святого шістьсот літ тому в днї-
пізнїйша рукопнсь Льва Кишки — виїмок у Петрушевича Сводная лѣтопись
с. 291; крім того була коротка заява Кисїля в ркп. київської археографічної
комісії, виїмки — П. 'Могила І с. 368. Останніми часами прибула ширша реля­
ція тогож Киселя в збірці Жуковича, з уніатського митрополичого архива;
другу копію, з актів нунціатури в варіантах подав Крипякевич. Сею реляціею,
очевидно, корисіував ся й Кішка; але що імя Кисїля на ній не названо, Кішка
хибно називав королівським комісаром кн. Заслав ського, що був комісаром на
львівськім соборі.
*) bo о wiru ydet, pry kotorey umrom.
Ί) u króla iego mości wolne ucho miewamy.

провій воді, в сій митрополії князівства Руського. Болієте ви і ми
всі боліємо — он як цвітуть члени річипосполмтої, зложені з ріж-
них народів — а ми будучи одної на ції, одного народу, одної
релігії, одного набоженства, одних обрядів — не одно всьмо ! Роз­
риваємо ся і черев те упадаємо. ІІожаль ся, Боже ! аамість братер­
ської згоди обопільна неприязнь, ерархія против єрархії, духовний
против духовного .. Доми божі поставлені знаменитим коштом свя­
ти х, славних і богобойних отців і князів руських на кусні роз-
падають ся, пропадає слава божа, і руїна справляє жалісні видо­
вища побожним“ ...
По сій промові маршалки обох „колм, порадивши ся з стар­
шим духовенством, подякували за ласку королівську і попросили
почекати з дальшим до другого дня, бо мусять чекати приївду
шляхти. Другого дня зібрали ся у Борецького, і туди прибули та­
кож козацькі посли — доручили згаданий вище лист гетьмана
Левка „досить гарний“ — характеризує його Кисіль. Потім зачало
ся друге засїданнє в соборній церкві. Кисіль, не покликаний, упо-
мпнав ся і був запрошений. Застав, як подавали голоси на те, чи
держати собор/ чи ні : давав голос за се Могила, делєїат вилен-
ського брацтва, натомість львівські делєґати висловляли ся против
собору. їх арїументи до певної міри можемо зміркувати з підпо-
віди, з якою виетупив К исіль; се були все тіж міркування про
небезпечне перенесеннє на собори релігійної справи з сойму і від-
даваннє її в руки непевного львівського собору і потім на ласку
короля. Засїданнє так і пройшло в тім. Третій день зайняли про­
мови Кропивницьцого і Древинського, що виправдували ся з до­
корів, зроблених їм шляхтою, що вони довели до таких універса­
лів : виясняли, що давали свою згоду на універсали, котрі були б
згідні з проектом конституції, і складали все на Баковецького, що
він то наробив ; в такім дусі потім занесли і свою заяву до актів,
оповідаючи всю історію з тими універсалами. Всеж таки були за
тім, щоб собор відправити, лише опротестували зміни зроблені
в універсалах. Радили тільки ще почекати приходу шляхти до
другого дня (правдоподібно по-за собором ішли про се переговори
з шляхтою). Т у т підняли ся дебати, чи чекати ще з собором при­
ходу шляхти чи ні. Кінчали ся вже наради, коли оден козак,
з тих що внову встигли натиснути ся під кінець дії церкви, при-
стухаючи ся дебатам, відіввав ся голосно: „Буде унія господарчи-
кови та й Борецькому така як війтови перше ! “ v) Сі слова зробили
‘ ) Bildet unia hospodarczykowi (вар.: airlim andarczykowi) da у Bom ·-
digitized by ukrbiblioteka.org

сенсацію. Могила розплакав ся, а Борецький трохи не здетїв
з стільця, бо за ним стоячи козак се крикнув. Кисіль почав ви­
поминати то козакам і жадав кари на сього непокликаного оратора.
Козаки відповідали: „Не гучи, Лише ! посли тебе просять, а гуль·
тяї пяні лають і грозять!“ „Таке добраніч діставши, розійшли ся
ми“ , записує Кисіль. Збентежений Борецький поїхав ночувати до
Могили, мабуть і собі побоюючи ся козацьких ревнителів благоче-
стия, як колись Смотрицький.
Бачучи, що козаків все більше прибуває до міста, вчинили
нараду в Пустинськім монастирі, і туди на четвертий день запро­
сили Кисїля. Застав він там тільки значнїйше духовенство; шляхти
знов не було, тільки тих четверо — Кропивницький, Древинськийу
ІІроскура і Черник. Коли відкрито засїданнє, Борецький „з пла­
чем4 став представляти Киселеви своє тяжке становище: шляхта
заложила протестацію і не приїхала, а козаки грозять і над шиєю
стоять, отже просив поради, що мають робити. Кисіль почав ра­
дити, щоб вибрали послів на спільний собор, і в закритім засі­
данню, не звіряючи того „народови“ виробили їм інструкцію.
Одначе ніхто не хотів їхати в посольстві на львівський синод.
Кропивницький і Древинський вимовляли ся. що вони і так в п і­
дозрінню, та й небезпечна річ взагалі що небудь робити за пр и­
ватним універсалом короля — що иныпѳ, як би була видана кон­
ституція. Кисіль ще силкував ся намовити, аби не змарнували
такого великого зізіу , на котрий убогі священики їхали з далеких
країв. Та тут наради прийшло ся перервати, бо прийшли посли
з міста, від духовенства і від козаків, що вони вже давно чекають
(на соборне засїданнє) і дивують ся, що їх нема. Поїхали на со­
бор, і на жаль, се засїданнє, де єрархія, під натиском загального
настрою і ще більше мабуть козаччини рішила зрікти ся собору —
для нас лишило ся закрите.
Коли покликано Киселя, справа була вже скінчена. Древин­
ський і Зизанїй Тустановський іменем обох кол заявили йому, що
собор вимагає присутности шляхти, бо священики знають тільки
справи духовні, а тут діло складне, зачіпає „оба права“ (духовне
і публичне), духовенство стоїть вільностями шляхетськими, а шляхта
не прибула, та ще й загородила дорогу своєю протестацією, тому
приходить ся собор занехати. По сій заяві встав Могила і посвід­
чив ся, що він був за тим, щоб синодувати. Теж саме эаявилв
komu, takaia iak woytowi perszey. Натяк на убийство Ходики
див. в т. VII
с. 530-2.

депутати віденського брацтва і навіть попросили у Кисіля пись­
менної атестації. Потім ціле духовне коло устами Борецького за­
явило свій жаль, що даремно упущена така щаслива нагода і хвиля,
здавна бажана, і марно пропали заходи і кошти убогого духовен­
ства й иньших людей, видані ними на дорогу. Ііо словам Кисіля
він бачив, як деякі бідні священики аж плакали, що не мають
грошей на дорогу, а всї заходи пропали даремно ; але за те
„упорні“ тішили ся, що собор „розірвав ся к\ і підносили, що без
патріаршої відомості! собор не міг відбути ся.
Офіціально все зложено на шляхту, що вона відтягнула ся ;
такого змісту заяву занїс Кисіль до актів 1) і в своїй реляції по-
свідчаб, що луховенство „хотіло синодувати*4. Саме воно уложило
лисг до короля, незвичайно льояльно постилїзований, — мав він
бути переданий спеціальним посольством, а тим часом, правдопо­
дібно, був поданий до відома Кисіля, як королівського представ­
ника, так само як і текст протестаціїaj, котрою присутні виправ­
дувались, що не могли відправити диноду при всім бажанню —
через протест і неприсутність шляхти, і
„крики народу против
синоду“ .
Цікаво, що текст протестації, занесений до київських
а к тів 8), для загального відому, іюстилізовано мѳнып льояльно,
а більш опозиційно: тут піднесено ріжні слабші сторони синодаль­
ного проекту, додано застереження що до патріарха — що без ві-
домости його в справах віри нічого не може бути постановлено,
і підчеркнено, що весь проект синоду виник без відомости духо­
венства, в ініціативи деяких осіб
„Розірваннєм“ київського собору убита була і справа спіль­
ного, львівського собору: не тільки світські православні, а й ду­
ховенство заявило, що в нїм участи брати не може. Крім заяв
перед комісаром на соборі, вислано було до короля посольство —
в духовних Теофан Боярський, священик брацької львівської цер­
кви, і Петронїй Рищевський, зі світських войський браславський
Андрій Шанд'фовський. Вони мали пояснити королеви, що право­
славні думали на сих соборах полагодити з уніатами справи ма­
єткові — що до маєтностей церковних, а не справи віри — унїю,
послушність папі, — бо сі справи можуть бути полагоджені лише
за згодою патріархів, инакше вийшли-б тільки ще більші замі­
шання, як то стало ся з заведеннем у н її без згоди патріархів.
!) Уривки з неї у Голубева І с. 368.
а) 3 актів нунціатури видав Крипякевич, ч. 5.
3) В збірцї Жуковича с. 21.
digitized by ukrbiblioteka.org

Тому, а також з причини іменовання комісара-католика, з прпчини
протестів львівського владики і брацтв, православні не можуть явити
ся на львівський собор1).
Тим не меньше вражіння прихильників ун її від київського
собору були скорше приємні ніж песимистичні. Згідливість і при­
хильність до порозуміння, котру свідчила ерархія і духовенство
після давнїйших виявів неиримиренности полишали надії, шо
справа таки виходить на добру дорогу. Кисіль, роспптуючи Бо­
рецького і Могилу, набрав такого переконання, що православні
могли би признати допустимими римські ііогляди на св. Духа, на
євхаристію, на чистилище (тільки без „матеріального огню“), тільки
самі б зістали ся при своїх традиційних формулах; готові при­
знати теоретичне старшинство пааи, тільки ніяк не згодять ся пе­
рейти під його власть, минуючи иатріарха. —
„поки є хоч кропля
руської крови“ .
Рутский, який також був дуже оптимистично на­
строєний реляцією Киселя, вважав найкращим способом на розвя-
заннє сеї єдиної, як їм здавалось — серіозної трудности, фундо-
ваннє руського патріархату, бо мовляв руські простаки знають
тільки, що мають підлягати патріархови, але не будуть дуже вва­
жати. якої віри він буде триматись. Могила здававсь йому дуже
відповідним кандидатом на сю позіцію : Борецькому Рутскйй не
вірив, але Могилу вважав щирим прихильником ун її. і сподівавсь,
що він міг би потай прийняти унїю, а на зверх зістаючись пра­
вославним, приготовляв би перехід на унїю всього православного
загалу.
Рутский старанно готовивсь до спільного собору у Львові, загодя
роздавав своїм богословам спеціальні тези для будучого виступу, —
але не прийняв песимистично сього, що православні відмовились від
участи: сподівавсь, що се ще в кращім світлі представить у н іа т­
ську сторону, коли вона в повнім блеску виступить на сїм соборі,
а православні не зявлять ся на нїм. Але тут цілком несподівано
збентежив його нунцій, не довго перед терміном львівського собору
сповістивши його, що колегія de pro p a g a nd a fide признала недо­
пустимим спільний собор унїятів з православними, і нунцій осіб­
ним листом ще наказав навіть не їхати нікому до Львова, щоб
і натяку на той собор не було. Було се повною несподіванкою, по
всіх попередніх намаганнях саме католицької сторони на урядженнє
такого собору так, що згода православних уважалась великим успіхом
уніонноі ідеї. Порадившись з уніатськими владиками, що прибули
*) Рукопись Кишки, І с. с. 289—90.

до Рутского для сього синоду, вони рішили таки їхати до Львова,
І 8ЛОЖИТИ вину розірвання собору, всупереч інструкціям нунція,
на православну сторону. Огже на визначений день, 1 « ( 2 Ь ) жов­
тня уніатський епискоиат, відбувши перед тим свій партикулярний
собор в Володимирі1), ставив ся в комплєгі і до Львова. За бра­
ком приїзжиі православних, ^аславський, як королівський комісар
двічі посилав до місцевих братчиків, щоб прибули до замкової
каплиці на пораду, але братчики ухилили ся, посилаючи ся на те,
що не мають на се ніяких інструкцій від старших. Тоді Заслав-
ський сконстатував неприсутність православних і закрив собор. Три
дні 'пізнїйше ирибуло кілька православних, мЛк ними Древинеький
і кн. Олександр ІІ)зи на і два виленські монахи, щоб сповнити ко­
ролівський універсал і ставити ся на собор. Довідавшись від Рут-
ського, що собор уже розпущено, вони протестували, що се сталось
підступно, не чекавши православних до трьох днів, і пропіли
обмінятись гадками вас« не в формі собору, а простої діскусії. До­
говорити ся одначе з ними до нічого, розумієть ся, уніати не мо­
гли, після тої позиції, яку зайняли православні в Ки їві. Вони
заявляли, що про предмет віри не можуть говорити, бо с^ діло ї х
духовного зверхника царгородського патріарха: коли уніати хочуть
якогось порозуміння, нехай випросять у короля дозвіл на приїзд
патріарха до Польщі. Зрештою свою ролю на унїатьким соборі
вони вважали ролею референтів· довідати ся. що там уніати на­
раджують і потім передати то під розвагу своїм. Скінчило ся на
ріжних проявах зверхньої толєраншї чи куртуазіі. Уніатські вла­
дики з процесією прийшли до брацької церкви, були прийняті
брацьким духовенством, потім запрошені були брацьким священи­
ком Т . Боярськвм на перекуску. Коли Смотрицький при тім ви­
словив бажаннє на адресу православних,
„щоби ви, отці, були
нами, а ми вами, і всі разом ішли одною дорогою4', і Древин-
ський почав зазначати супроти того становище православних,
брапький парох посгарав ся затушувати сю контроверсію, похва­
ливши бажаннє Смотрицького. Православні, очевидно, зробили все
можливе, щоб вийти якось делікатно зі соборної акції, в яку так
необережно влізли, — не образити короля, що на їх бажаннє ті
собори визначив. Рутський з свого боку був вдоволений, що міг
показно продемонструвати і перед католиками і перед православ­
ними уніатську єрархію, обряд, весь декорум в старій столиці Руси ,
‘ ) Про нього коротенька записка в актах митрополичого архива —
в збірці Жуковича с. 20.
digitized by ukrbiblioteka.org

що привикла так зневажливо ставитись до уніатської церкви,
і з приємністю підчеркував прихильність до релігійного порозу­
міння, яке показували на сходинах і стрічах православні.
В якім напрямі уступок від них бажали й сподївали ся ка-
толипько-уніатські круги, про се дає понятє проект формули об-
єднання, що переховав ся припадком в актах львівського брацтва
з датою 1629 p., без усяких близших пояснень — принесений
може з львівського собору брацькими делєїатами*) ·
Наука про походженне св. Духа признаєть ся за нейтральну
( ά δ ιά φ ο ρ ο ν ) : люди грецького обряду держать ся своєї формули,
латинники своєї, і одни одних не мають докоряти за єресь на тім
пункті. Православні мають прийняти доїмат про чистилище, але
вільно їм при тім вірити або не вірити в очищеннє огнем ; мають
теж вірити в блаженство праведних душ перед страшним судом.
Латинникп не мають відмовляти правосильности таїнствам Східньої
Церкви й її єрархії. Русь має признавати першинство папи і його
зверхність над церквою. Зверхність царгородського патріарха над
руською церквою зістаєть ся в силі, але під умовою, щоб кождий
новий патріарх виказав ся перед польським правительством, що він
правильно вибраний і правовірний — на доказ того має прислати
своє credo.
В сумі, як бачимо, се недалеко відходило від того, що Ки­
сіль чув в Ки їві від єрархів, як можливу формулу порозуміння.
Найбільш конкретна була ріжниця в поглядах на відносини до
папи і патріарха.
Умови патріаршої зверхности, поставлені з уніатської сторони,
ставили зверхність сю під великим знаком запитання і, очевидно,
служили тільки вступом до властивої пропозиції — заміни цдрго-
родської зверхности осібним патріархатом Польсько-литовської дер­
жави для православних і унїа тів разом. Сю ідею розвивав Смо­
трицький в своїм „П аренезісї“ .
Поза тим, коли-б не можна було
перевести обєднання православних з уніатами in corp ore, як
церкви й церкви, то унїати бажали властиво певної релігійної то-
лєранції : аби на унію не було переслїдовання там, де православні
мали перевагу (на території козацьких впливів) і вільно було
кождому переходити на унію без перешкоди від православної єрар­
х і ї 2). Се, очевидно, готова була їм признати православна єра рхія;
тільки се їй не удалось, через опозіцію громадянства.
;) П. Могила І дод. 67.
1) Пор. лист Коженьовского до Борецького il), ч. 66.
ГРУШЕВСЬКИЙ, ІСТОРІЯ, T. VIII .
7

Компромісові ваходи розбили ся ще раз о позицію не єрар-
х ії, а суспільносте веденої інстинктом більше національної ніж
релігійної самоохорони, інстинктом темним, але вірним. Право­
славна єрархія спинила ся сим разом перед осторогами і погрозами
світської суспільности — шляхти, брацтв, козаччини. Спинила ся
на краю пропасти, що готова була поглинути її , і не зробила р і­
шучого кроку. Але ї ї податливість, прихильність до ідеї компро­
місу, дбаннє о ласку правлячих кругів була помічена православною
суспільністю й записана на її рахунок. Єрархія зістала ся піл по-
дозріннєм. В 1631 р. монахи з Новгорода Сїверського оповідали
в Москві, що тепер „у Київі за християнську віру стоїть один сам
лубенський владика Ісайя (Копинський), і козаків запорозьких на-
поминае, аби за віру християнську стояли міцно“ .
„А в Печер-
ськім монастирі архимандрит київський“ —
додавали вони про
Могилу — „той підцаєть ся Ляхам, на ляцьку віру, і стоїть проти
коваків 8 Ляхами“ ł). Православний полеміст Остафій Кисіль, випу­
скаючи в тім часі свою книжку против Апольогії, присвятив її
Могилі 8 досить кислою похвалою, що він „хоч і похваляв по­
переду справу описану в Апольогії (релігійну згоду), але відступив
від неї“ .
Комплімент, кажу, доста квасний, і інцідент 8 Могили-
ною колегією, фундованою ним того року, але скасованою слідом
(через прилученне до брацької школи) наслідком поголосок, які пішли
„від неучених попів і козаківи про сю нову колегію — що в нїй
учать уніати і вавоіять латинську та польську науку на шкоду
православю2) — сей інцідент найкраще показує, як підозрі­
ливо було настроєне місцеве православне громадянство против своєї
єрархії по тім, як вона була умочила свої руки в компромісовій
акції 1628—9 pp.
Але, розумієть ся, ще більшу підозріливість і недовірє ви­
кликали з боку української суспільности і козаччини ті сфери,
звідки вийшла сама та спокуса для православних — клерикальні
й правительственні круги польсько - католицькі і уніатські. Аїре-
сивні пляни і змагання супроти православної церкви, що проя­
вили ся 8 їх сторони в тих соборних плянах, переговорах з єрар-
хією і т. и , наказували всім інтересованим 8 особливою пильністю
і підозріливістю придивляти ся до їх дальших ходів, після невда­
лого закінчення соборної акції, та підстерігати в них сліди нових
інтриї. Не диво, що коли вараз по нещасливім фіналі львівського
собору посунуло на Україну польське військо на лежі, вабираючи
*) Акти Москов. госуд. І с. 315—16. *) Про се в т. VII с. 421—2.
digitized by ukrbiblioteka.org

трівожні поголоски
___ _ _________ 99
ся в далекі кути, непризвичаєні і неохочі до таких гостей, то
на їр унтї загального невдоволення з приходу їх , з конфліктів
з розгуканим жовнірством, з його своєвільств і насильств розбур­
хана, трівожно і підозріливо настроєна увага православних почала
мережити сітку ріжних здогадів і підозрінь спеціально в тій , свіжо
розворушеній сфері релігійних відносин.
В реляції Конєцпольского і в актах переговорів його зі своє-
вільною козаччиною, знаходимо тільки загальні, ляконїчні харак­
теристики сього релігійного заворушення. До своєвільного козацтва,
каже він, „наспіли листи від декотрих осіб, духовних і світських,
і оповіщали, що ї х віру нищать, церкви забирають, — просили
козаків, аби за віру стали“ (вище, с. 73), Зі свого боку козаччина
pretextem łam ania w iary агітує серед української людности, пі­
діймає маси народу1). Так закидав козакам Конєцпольский, і вони
признавали ся, що вони дійсно розсилали універсали по У країні
й громадили людей на оборону віри — бо ї х „деякі духовні
і світські люди сповіщали, що не тільки по сусід ніх містах чули,
але й на собі в Ки їві то дізнали минулого року, коли їм в цер­
квах забороняли служби божої, і церква брацька скрівавлена була
панами жовнірами, що стояли в К и їві, — з того й згромадили ся
люде“ 2).
Записки сучасника, київського монаха про війну 1 6 30 р.
(в т. зв. Львівській літописи) переказують деякі з тих поголосок,
які ходили тоді в К иїві і на Укр аїні. Казали, що жовнірів умисно
розкватеровано сим разом в східній Укра їні, по обох боках, „по
за Дніпром, їде нїїди ніхто не памятаєт, аби туди стояти міли“ ,
аби винищити православних —
„абы впродъ козаковъ, a затымъ
въ вшиткой Украѣнѣ Русь выстинали, аж до Москвы“ Про ce
жовніри самі пробовкували на підпитку,
„подъ добрую мысльи,
а декотрі Русини з них з прихильности розповіли отцю митропо-
литови. ,,3а певно повѣдано єго милости отцу архимандриту (Мо­
гилі), же унѣтове, що презъ килка лѣтъ южъ пѣнязѣ збирали на
школы рекомо, теды тыѣ пѣнязѣ послали до єго милости п. геть­
мана4* (Конєцпольского)3).
В польських кругах оповідали не більше не меньше, що ко­
заків побунтовав не хто як Могила,
„твердячи, що ціле військо
1) Жерела VIII с. 345, Кулїша Матеріалы c. 30S.
2) Жерела VIII с. 347.
’ ) Львівська лїтоп. під р. 1030.

100
РЕЛЇҐІЙНИЙ ХАРАКТЕР ВІЙНИ 1630 Р.
пруське йде на Україну, щоб викоріняти козаків і віру благо­
честиву“ *).
В такій атмосфері коли по Україні рознесла ся чутка про
конфликт козаків нереєстрових з реєстровими, сї релігійні мотиви
почали вараз же чіпляти ся до нього. Про Грицька Чорного опо­
відали, що він присяг на унїю, і сам признав ся до того перед
смертю. Або як иньше джерело переказує сї поголоски — що він
сприсяг ся з Поляками на викоріненнє віри благочестивої й імени
козацького2). Той самий характер надавано ріжним крівавим сце­
нам жовнірських своєвільств. „Перед Великоднем челядника митро-
политового на кавалки розрубали і трьох підданих“ — і г того
виростали вже чутки, що будуть різати „благочестивихu поголовно,
побивати в с іх — „быле бы тилко Русинъ былъ“ , і війна від разу
прибрала характер релігійної, святої війни. Козаки розсилали у ні­
версали, закликаючи всіх підіймати ся на оборону благочестивої
віри. Про Конєцпольского сучасник оповідає, пад йому київські до-
мінікани, як ішов на Дніпро на козаків, шаблю «посвятили і на-
околи костела носили, і під час цілої мші на олтарі лежав, з тими
словами, що то на -поганство, на Русь, щоб ї ї викорінитии ·) .
Правда чи неправда — досить, що так оповідали в сучаснім Київі.
Війна була „на благочестє“ і „на Русьи, і сї погляди на війну
16 30 p., як на війну релігійну, були так поширені в православ­
них кругах, що навіть в Царгородї, коли польський поеол пробу­
вав переконати турецьке правительстоо, що польське військо було
післане на козаків, щоб покарати ї х за мішаннє в кримські
справи, йому без деремонїї задали брехню, кажучи, що війна вела
ся „за в іру44).
Правительство і його репрезентантів все се заскочило зовсім
несподівано. Там не сподївали ся взагалі ніяких иньших клопотів
з України крім татарських наїздів та козацьких походів на море.
НоЕому аґентови в українських справах (на місце старого Хмєлєц-
кого, що вмер саме на початку 16 3 0 р.) Ол. Пісочинському К о ­
нєцпольский поручив стерегїи ся від Татар, і він собі в поміч
зажадав тисячу козаків. В справах турецьких король видав універ­
сал до всеї козаччини з кінцем лютого ст. ст. : писав, що до
нього дійшла чутка про заміри козаків іти на Чорне море, отже
він суворо наказує стрибати ся від усяких зачіпок з Тур-
*) Piasecki с. 499 і Pamiętniki do panowania Zygmunta III т. I c. 154.
*) Львов. лїтоп., Pamiętniki, Пясецкий 1. с. 3) Львівська лїт. 1. с.
М
в реляції посла Пісочинського у Жуковича VI с. 70.
digitized by ukrbiblioteka.org

каки, щоб не порушити трактатів, і взагалі заховувати ся спо­
кійно *)
Вся увага була скуплена коло незаплачених ..жолдів“ коза-
кам — звичайного епільоґу кождої значнїйшої кампанії Польщі.
Полковники сиділи по домах і рахували ся з кредиторами „по так
довгій, працьовитій і коштовній в ій н і“ , а Конєцпольский, обі­
славши ся з турецькими башами і забезпечивши ся, що звідти не
грозить нічого, вибирав ся на ви починок і лїченнє, споді ваючи ся
вповні спокійного року. Замість того перед самими великодніми
святами латинськими, в середині марта с. ст. він дістав вість про
конфлікт нереєстрової козаччини з реєстровою.
Те. що знаємо иро саму форму, про подробиці, в яких вилив
ся сей конфлікт, знаємо тільки від Конєцпольского, З ЙОГО СОЙМи-
вої промови (вище с. 71), і було-б даремним трудом, за браком
иньших джерел, силкувати ся додати подробиць до поданого ним
образу. Виписка, розпочата Гр. Чорним з польськими комісарами,
роздражнила Запорожців і пхнула їх до аїресивних виступів проти
законо послушної козаччини. Місце більш здержливого Левка Івано­
вича заступив більш різкий Тарас Федорович. На останній заклик
Чорного — ставити ся з арматою з Запорожа на волость, він від­
повів, що готов сповнити його волю й іде з арматою на Україну.
Але слідом вислані ним чати, в половині місяця марта, вхопили
Чорного, приставали до Тараса, і тут, в війську, при арматї, його
судили, осудили на кару смерти, засудили і зараз же той засуд
сповнили. На жаль не маємо мотивів засуду — чи вони були
взяті з чисто козацьких відносин тільки : закидали Чорному зрад­
ливий союз з польським правительством против козацьких інтере­
сів, чи прилучили ся до того і ті релїїійні мотиви, переказані
в пізнїйших звістках : що Чорний сирисяг ся з Поляками і уніа­
тами на православну віру. Конєцпольский представляє, що р елї­
їій н і мотиви прийшли пізнїйше і відвели Запорожців від їх пер­
вісного заміру — зробивши справу з Чорним і його товаришами,
вернути ся на Запороже. Се можливо. Але корсунський погром,
відділений у Конєцпольского від крівавої кари над Чорним, в кож-
дім разі треба безпосередно звязати з нею.
Коли вість про напад на Чорного і його крівавий кінець роз­
несла ся між реєстровою козаччиною, переважна частина утікла
під охорону коронного війська, що стояло в Корсуні. Т у т було
кілька хоругов з полку воєводича браславського Потоцкого і ка-

102
ПОЧЛТКП КАМПАНІЇ
штеляна галицького Казановского, і до них зібрало ся коло трьох
тисяч реєстрових. Запорожці жадали, щоб жовніри видали їм ре­
єстровців (старшину головно), а самі вийшли зі своїх леж з ко­
зацької території, за Білу Церкву. Жовнірство шорстко відповіло
на се, заявляючи, що ніяким чином не відступлять від вірних ко­
ролеви козаків, і з леж визначених властями не уступлять — не­
хай краще козаки пильнують своїх обовязків перед королем і рі-
чеюпосполитою. Тоді Запорожці, діставши таку відповідь, „тої же
години“ рушили на Корсунь і в самий день Благовіщення руського
приступили під місто. Жовніри, хоч без своїх полковників чули
себе досить сирітливо, приготовили ся боронити ся й розпочали
бійку. Але тут більшість реєстрових козаків, побачивши перевагу
Запорожців, почала переходити до них, полпшаючн старшину. Мі-
щане ж корсунські почали собі з домів своїх, з вікон, з рушниць
пражити з тилу жовнїрів, що так уїли ся їм під час сих леж.
Побачивши се жовніри з чималими стратами почали виходити з мі­
ста, з душами самими, покинувши все. Козаки не стали гонити
ся за ними, а зайняли ся пайоварнєм вдобичи, яка дістала ся
їм по жовнірах та ріжній шляхті, шо тікала з міста разом з жов­
нірами *).
Се було проголошеннє війни. Конєцпольский аж мезчув ся
від вісти про сей погром. „Признаю ся до того, найяснїйший ми­
лостивий королю“ , — говорив він в своїй пізнїйшій промові —
„що мене нечувано порушила та своєволя, порушила зневага має­
стату вашої кор. милости, вчинена замордованнєм старшого, пода­
ного вашою кор. милостю, порушила та очевидна небезпека річппо-
сполитої, порушив напад на військо вашої кор. милости. що було
під моїм реґіментом, і порушило мене так. що хотів би не жити
на світі з тими лотрами, як би то було можна“ . Вираз свому на-
строєви дав він в універсалах до української шляхти, вида­
них під свіжим вражіннєм сих вістей, 2# I I I ст. с. Закликав її
прибувати до коронного війська —
„той огонь кровю хлопською
гасити“ 2).
Зі свого боку козаччина розіслала по Україні свої універсали,
закликаючи всіх до війська — хто був колись козаком чи хотів
би ним бути — всіх до війська прибувати, віру благочестиву від
замислів лядських ратувати, вільностей козацьких заживати. Серед
') Промова Конвцпольского. пор. Архивъ Ю. 3. P. III. І ч. 85 (тут і дата
нападу, 4/1V н. ст.).
2)
abyście z ochoty swey «Ιο woyska i· kr. mości ten zapał krwią chłopska
e^o *rasir przybywali — Архивъ Ю. 3. P. III. І ч. 80.
digitized by ukrbiblioteka.org

1630 року
103
того напруження і загального роздражнення, в якім українська
людність і без того жила, з вказаних вище мотивів, універсали сї
знаходили широкий послух. Піднімало ся селянство, полохаючи
шляхту, „починали купити ся зе-всюдв1), і в короткім часі військо
козацьке зросло на кількадесять тисяч 2) . .
Як не рвав ся Конєцпольский робити справу з козаччиною,
треба було для того постягати військо. Тому наперед поручив по­
спішати до війська „пану стражникови коронному“ Самуелю Лащу,
„бо недалеко звідти мешкав“ , маючи державу в Макарові, на По­
дією київськім. За ним післав каштеляна камінецького Стан. По-
тоцкого і старосту калуського Жолкєвского. По словам Конєцполь-
ского вони маля від нього поручення „не опускати нагоди пола­
годити справу без крови, як би такий спосіб нагодив ся“ .
Але
сердитий гетьман говорив так потім перед людьми, які „без того за
зле йому мали, що він не старав ся оминати конфліктів і крово-
розлить“ , і не легко увірити, щоб він, сам горячи бажаннєм „за­
гасити кровю той огонь“ 8), давав такі миролюбні інструкції своїм
помічникам під першими вражіннями. Тай однаково ніякої миро-
любности ті не розведи. По словам Конєцпольского, козаки „як по­
чали по неприятельськи поступати з військом королівським, так
і далі не переставали, а наш стражник коронний, мало маючи вій­
ська (бо ще військо не зійшло ся, перед приїздом иньших па­
нів) — взаїм їм віддавав“.
Вивязала ся дрібна, партизанська,
підїздова війна, в якій дійсно і рицарі польської культурности
і козацькі „лотри“ , як їх титулурав пан гетьман, віддавали собі
навзаєм, в стилю і смаку пана стражника коронного.
Цїкава була ся фіїура, пана стражника, правої руки гетьмана
і його повірника — вицвіт шляхетсько - жовнірської польської са­
моволі на сих винятих з-під права і закона „кресах“ польської
річипосполитої. Пізнїйші перекази і анекдоти розцвітили його ріж-
ними пів - лєїандарними подробицями, але нам буде інтересиїйше
послухати характеристику сього героя 1 630 р. з уст сусїда-
шляхтича, написану з нагоди погрому, учиненого над Лащом су­
сідньою шляхтою, коли не стало його протектора гетьмана К о н є ц ­
польского (1646):
17 жовтня [стався похід] за збитки незносні, кривди і шкоди
на йогомость п. стражника коронного Самуеля Лаща, що ані на
М Львівська літ. І. с. 2) Промова Конвцлольского як вище.
3)
Ton ogień krwią było jrasir potrzeba — повторне він в своїй соймовій
промові.

Бога не уважав, ані орава публичного не бояв ся, анї людей по­
важних не стидав ся — на маєтности шляхетські наїздив і на
доми, насильства чинив, забивав, уха й носи обтинав, силоміць
панни і вдови забираючи, віддавав за своїх розбійників (opra wce),
що при нїм для розбоїв і шарпанини пробували: негідники ба­
ніти, Волохи, Татари, розбійники, злодії, — чесного чоловіка анї
питай, а кількасот людей все при боці його знаходило ся. І они
й дорогу до Квїва були забили, і через розбої та й шарпанини ні­
хто по дорогах уже не ївдив. Мав на собі [Лащ] засудів на банїцію
236, на інфамію за ріжні ексцеси 37, але у всіх виступках і ало-
стях своїх мав великого оборонця своїх розбоїв і наїздів — й. м.
п. каштеляна краківського гетьмана Конєцпольского. що його засту­
пав екземптами військовими *), і так робив тому негідникови, без­
божному чоловікови велику пільгу, a Їой собі за ніщо мав княжат,
панят і воєвод. Меньших шляхтичів за що будь забивав, наїздив,
ївалти на жінках, паннах, дівках, грабованне всякої всячини —
то йому пропадало як ніщо. Коли хто починав судити ся з ним,
то вже жінки й дітей мусів вирікти ся і . тільки поки живий у ті­
кати. З княжатами Вишневецькими, Корецькин, київським воєводою
Тишкввичем великі мав війни — насилав на їх маєтности, грабу­
вав, забирав, нищив — кільканадцять літ. Аж ледви тільки не
стало гетьмана і екземйти його стратили силу, — так за декретом
трибунальським й. м. п воєвода (київський) з загалом воєводства,
8 шляхтою — могло її бути до 12 тис наїхав ва Макарів і за­
ставши тай саму п. Лащову з дітьми, що до н іг йому впали, про­
сячи милосердя, — житє їй дарував і нічого не взяв, але з Ма­
карова вигнав; а сам Л ащ, знаючи про се, кілька день на-перед
від жінки втік *).
Отакий панок дістав від Конєцпольского порученнє зайняти
ся козаччиною до його приходу. Можемо собі уявити, що він там
зачав виробляти. Сучасник-Киянин, стільки равів цитований нами,
як відгомін того, що в сучаснім Київі балакало ся, оповідає в своїй
літописи, чцо Лащ , ідучи з своїм товариством іїід Київ, витяв до
ноги містечко Лисянку на сам Великдень руський, заставши в цер­
кв і: „вшитко вистиналъ, якъ мужовъ такъ и женъ, такъ и дѣте^
въ церкви будучихъ, и попа эъ ними“ . „ І по дорозі людей н і­
кому не винних, аби тільки Русин був — забивали“ 8). Иньший
*) Так .чвали ся роспорядження, що сппняли ек зе к у ц і ю судових рішень
на час важної потреб».
2) Єрлїча Latopisiee І с. 49 - 50. Про Лащастатя пок. Роле —див. примітки (2).
*) Пок. Кулїш . виступаючи скрізь в оборонї Поляків протиз козаччини,
digitized by ukrbiblioteka.org

ПАРТИЗАНСЬКА ВІЙНА
10
подібний випадок мав стати ся в Димері, де жовніри теж, як оповідає
той же сучасник, вирізали містечко ціле. Шле чи не ціле, але сі звістки
і поголоски малюють нам тодішню ситуацію і атмосферу на Укра­
їні. З свого боку .козаки і українські повстанці відвіячували ся
тимже — громили розкватерованих вояків польських, де могли за­
попасти.
„ На хоругви королівські, роэложені на зимові кватири.
нападали — особливо на хоругви Лаща, Лянцкороньского і Сляд-
ковского, богато людей з них позабивали, а решту змусили усту­
пити ся на иньші місця і весь обоз їх пограбили“ , — як се за­
писує сучасник Поляк1).
Серед сеї партизанської війни, що стала згодом першою ча­
стиною кампанії, наповнивши собою весь місяць квітень ст. сг.,
військо козацьке вислало посольство до Конєцпольского. Про нього
маємо досі тільки коротеньку вгадку в його сойховій промовіа)
Правдоподібно, військо своїм звичаєм виправдувало ся з осганнїх
подій, просило вибачити допущені ексцеси, але заразом ставило до­
сить високі вимоги як умови заспокоєння нинішнього руху. По
словам Конєцпольского, були се вимоги анальоїічні з жаданнями,
які ставили козаки в пізнїйших переговорах сеї кампанії. Вони
жадали видачі їм реєстровиків, які далі зіставали ся при корон­
нім війььку, і хотіли сказування куруківської ординації, тому що
вона принята козаччиною не добровільно, а під оружною пресією.
Т акі жадання козаччини Конєцпольский, розумієть ся, з г н і­
вом відкинув, так само як повз уха пускав намови короля (а ма^
буть і иньші голоси) — шукати „слушних способів успокоєння без
розлитя крови“ 8). Згадуючи в своїй пізнїйшій промові, що „декотрі
в своїх останніх працях проголосив се оповіДаннє за козацьку видумку (От-
паденіе, Укр . козаки с. 669). Але що подібні епізоди мусїлп мати місце,
в тім глуха згадкя Конєцпольского про Лаща, — що він козакам за їх ворожі
виступи „взаїм оддавав“, — не лиш ає сумнїву.
Пясецкий с. 499, теж саме переказують Pamiętniki do panów. Zyg­
munta III.
2) Przysyłali aż do Baru, przysyłali potem gęsto miłoserdzią prosząc, ale
przy tey prozbie te conditiae były: 1) zamordowanie Hrycka Czarnego, nie przy-
znawaiąc go za swego starszego, słuszne opowiadali: 2) sprawiedliwości z tych
co przy woysku w. k. m.. zdraicami ich zowiąc, pilhie się upominali: 3) commis-
sia kurukowska, oby in toto zniesiona była, iako na nich gwałtem wycisniona,
potrzebowali. Сї умови, дійсно, в головнім підходять досить близько до умов
козацьких поставлених потім в останніх стадіях переговорів — Жерела VIII ч. 216.
3) Лист корола з 1/V : Nie wątpiemy przytym iz upr. w , jeżeliby jakie
słuszne sposoby bez rozlania krwie do uspokoienia ich podały, nie będziesz chciał
ich poniechać, nad hersztami tilko samemi surowość wykonawszy, gdyż drudzy

ПОХІД конєцпольского
люде, несвідомі справи, а иныпі' неприхильні, винуватять його, що
новаки присилали до нього, а він з ними не погодив ся без роз­
лити крови, він кличе: „Чи я міг то їм хвалити і касувати те,
що король і річ посполита затвердили - нехай но признав то най­
більший неприятель мій, аби тільки судив без афекту? Чуючи, що
вони не тільки не попускають нічого з ворожого свого поступо-
вання, але відважають ся що далі то на важчі річи, і ще
більше заповідають (стид навіть споминати се!), я кинув ся, хоч
і не упорядкувавши ся так, як би то годило ся урядникови вашої
кор. милости, і не з такою силою, — та великими переходами по­
спішив до Дніпра“ .
Трудність була в тім, що переважна частина воєнних контін-
їентів черев нозаплаченнв грошей вийшла з усякого впливу геть­
мана; саме під сю хвилю він мав їхати до Львова на розплату
з ними ; замість того мусів вислати до них листи, щоб почекали
з повною ви uлатою та взяли участь в кампанії на коваків. I I ри
тім частину війська треба було полишити в Західній Україні, для
оборони границь від татарських нападів, бо про них приходили
трівожні відомости. І треба було спішити ся, як з огляду на те,
шоб перепинити дальший розвій повстання, так і тому, що вій­
ську, яке діставало ся в службі, за кільки тижнів кінчив ся квар­
тал, і через незаплаченнє грошей, воно не показувало ніякої охоти
служити далі. Тому виправивши до короля реляцію з прошеннєм
вислати листи до українських магнатів, щоб підтримали гетьмана
своїми полками та змобілїзували вибранецьку міліцію, Конєцполь-
ський вже 6/I V с. с. рушив в свого боку на театр війни, сподї-
ваючи ся, як ввичайно, під час самого походу постягати иньші
контінїенти *).
В кампанії 1630 р. козацька сторона була в значно ліпшій
иозиції ніж в иньшпх війнах — напр. у кампанії 1625s р. Го­
ловне козацьке військо встигло „вигребти ся“ з Запорожа „на во­
лость u заздалегідь, з арматою і всяким припасом. Воно потім зі-
ставало ся протягом не меньше як півтора місяця паном ситуації
на Україні. Отже було спроможне підняти до повстання українську
людність, і без того в високій мірі роздратовану попереднім роз­
то ка sir na iaką rzoczypospolitej posługę przygodzir — Р к п . Публ. бібл. Рази.
IV.Nr.104с.Ш .
1) Крім ного сеймової промови (як вище) ще Архив Ю. 3. Р. Ш . (і ч. 80,
81, 83; рукои. Публ. Бібл. Рамн. F. IV Nr. 104 с. 113 об., 110. 121 об. (листи
короля до Конбцпольского).
digitized by ukrbiblioteka.org

ПЕРЕЯСЛАВСЬКА КАМПАНІЯ
107
кватированнєм польського війська, його своєвільствами і ріжними
конфліктами з ним. Поки польські сили мобілізували ся і стягали
ся на Україну , козацьке військо мало можність скріпити ся вели­
кими ново-мобілізованими кадрами, вибрати позиції, забезпечити їм
комунікацію, запровіантувати ся всім потрібним. Головною по­
зицією своєю вибрало воно Переяслав і тут зібрало свої головні
сили, коли польське військо почало стягати ся під Київ, а Д ні­
прові береги обсадили козаки своїми залогами, щоб утруднити
перехід.
Конєцпольський, наспівши до Київа і розглянувши ся в ту­
тешній ситуації, як сам він каже, дуже бив ся з гадками, як
йому бути: „Перейти Дніпро в такім малім числі, як ми тоді були,
без піхоти, без арматв, небезпечно було, бо й сторони тамошні
підхожі були більше для пішого ніж для кінного війська, і з та­
кою малою горстю не знати було, чи неприятеля воювати, чи пиль­
нувати людей, що з-заду надходили. З другої сторони міркувало
ся, що як не перейти за Дніпро зарав, то потім перейти було- 6
іще тяжше, а навіть ледви чи б можливо, як би вони (козаки)
скріпили ся ще більше і позаступали всі переправи“ . До того поль­
ському війську зіставало ся служби (до кварталу) всього тільки
два тижні, і воно заявляло,
„що понад то й години не буде
служити“ .
А тут з-за Дніпра приходили трівожні вісти. Конєцпольский
запевняє, що козаччина мала замір „трактувати з Москвою й під­
дати їй всі тамошні кр аї“ ,
„ і були певні відомости про війська
московські“ . Б Московських джерелах не маємо звісток, я к і- б по­
тверджували чимсь конкретним се оповіданнє про зносини з Мо­
сквою козаків; але при тодішніх досить напружених відносинах
з Москвою (що три роки пізнїйше привели таки до війни), Конєц­
польський міг справді побоювати ся якихось комплїкацій і з сеї
сторони. А вже поготів, розташувавши ся за Дніпром, могли собі
козаки шукати помочи з Дону, і все Заднїпровє взяти в свої руки
так, як взяли пізнїйше під час Хмельниччини.
Київський наш очевидець каже одначе, що сі „деліберації“
гетьмана не трівали довго. Прибувши „зъ великимъ гнѣвомъ на
козаки и на вшитку Р у сь “ , вїн зараз почав переправляти ся за
Дніпро, під самим Київом, але попік ся дуже на сїй переправі.
Невеликий козацький підїзд.
„3Q сто коней шпиговъ“ , зловив „ка-
питана німецького“ , якого приставив потім до козацької армати,
і він велико здав ся козакам „при стрільбі“ .
Мало не зловлені»
й самого гетьмана, так що він з-за Дніпра мусів тікати до Київа.

ІІо сім Конєцпольский повів переправу справді в більшою
іелїберацією, і хоч „не бев тяжкости і не малого кровопролитя“ , —
як каже в промові, — дістав ся за Дніпро. Т у т поробив шанці,
що мали стерегти переправи і забезпечити польському війську за
Дніпром полученнє 8 Київом і правим берегом, і потім приступив
під Переяслав, де стояло головне козацьке військо, зайнявши саме
місто. В перших днях мая ст. ст. він був уже під Переяславом1),
і здаєть ся, попробував ударити на козацький табор, але поніс ве­
ликі страти нічого не доказавши. Принаймні маємо звістку, що
7 (17) травня він поніс сильні утрати в битві з козаками, так
що в варшавських кругах його реляцію прийняли, як погром поль­
ського війська а).
3 „малости“ своїх сил супроти сил козацьких Конєцпольский
здав собі добре справу ще перед тим, і з Київа виписував до ко­
роля ріжні дезідерати що до присилання нових контінґентів8). Але
правдоподібно аж тепер, по битві під Переяславом уявив він собі
добре перевагу ковацькоі сили над його засобами, і зараз по битві
висилає нові універсали по всій Україні, закликаючи жовнірство
як H a â c K o p in e прибувати, щоб покінчити війну з козаками 4). ІІо
словам ЇІутивльця Гладкого козаки мали в Переяславі 37 тисяч,
Конєцпольский йісїм тисяч „польських і німецьких людей і Черкас
ліпших людей, що від Черкас пристали до Поляків“ . Сих „ліпших
людей“ , себто реєстрових козаків, що зіставали ся в короннім вій­
ську по корсунськім йогромі, сучасник* Киянин рахує у Конєц­
польского під Переяславом дві тисячі. Але се був контінґент до­
сить непевний, який при нагоді міг перекинути ся до Запорожців,
як перекинули ся де які в Корсуні'. Властивого польського війська,
значить, було всього коло шести тисяч, і з ніш треба було тримати
полученнє з Правебережем і додержувати noflą козакам.
Війна під Переяславом потрівала коло трох тижнів6). Близ-
4 3 дня 8 (18) мая маємо вже універсали Конєцпольского з під Пере­
яслава. Але 17 (27) мая король відипсув ще на його реляцію з Київа. Оче­
видно він прийшов під Переяслав десь дуже недовго перед 8 (18) V.
-) Листи Сопізї з Варшави — автоґр. Публ. фібл. Nr. 221, 166.
3) 17 (27) мая король відписує на його жадання в справі нових контін-
ґентін — Ркп. Публ. ]>ібл. Рази. F. IV Nr. 104 с. 121 об.
4)АрхпвъЮ.3.P.III.Іч.84.
') О каже Гладкий: „сидѣли дѣ онѣ въ Переясловли съ Черкаси
b l осаді» о т ъ нольс!\'пхъ людей три недѣлп“ (Матеріали Кулїша с. 31Н), і се
погіи'рд,кують документальні д ан і: під Переяслав Конєцпольский прийшов пе­
ред s (18). V. трактат з козаками підписано 29. V (8. VI). В своїй промові Ко-
нєцнольскиЛ загально каже про кілька тижнів війни під Переяславом.
digitized by ukrbiblioteka.org

ших відомостей з неї маємо дуже мало. Гладкий, свідок компе-
тентнй, що сидїв в облозі сан (і як чоловік умисно висланий на
звіди московською адміністрацією свої реляції складав свідомо їх
ваги), каже, на таль дуже лаконічно — що за ті три тижиї
„у польських людей з черкаськими людьми було багато битв,
і в тих битвах Черкаси (козаки) Поляків побивали“ , а потім на­
ступила рішуча битва, і після неї переговори і згода, #онєцаоль·
ский збуває в у сіх своїх реляціях історію кампанії загальними
фразами, що польському війську в битвах з козаками щастє слу­
жило, аде козаки таки противлять ся далі. В ін повторяє їх стерео-
типово від перших стадій війни — де кріваві подвиги Лаща
і йому цодібних героїв мали означати, за браком чогось ліпшого,
успіхи польської зброї над українським своєвільствим, —
-аж до
эстанку, скромно заявляючи в своїй пізнїйшій промові, що він „не
хоче робити собі славп з крови підданих королівських, хоч би
й своєвільних“ 1). Вірогідна звістка Гладкого, що своїм авторитетом
потверджує в загальнім і меиьш авторитетні оповідання нашого
київського літописця, — поясняє таку рідку маломовнісгь Конєц-
польского, як і різку нероліну в насгрою сердитого гетьмана, що
так рвав ся „гасити кровю“ козацьке повстаннє, але потім набрав
незвичайної миролюбносги і вироаумілости до сих п овстанціва).
Варшавський кореспондент Сопігів, переказавши реляцію Конєц-
*) В листї 8 (18). V варшавський кореспоилзнт Сопіги так переказує ві­
сти з їеатру війни (в реляцій Конецпольского очевидно): Kozackie na Ukrainie
bandy ieszcze nie do końca uśmierzone, lubo ich na kilka miejscach wovsko
quarciane gromiło i trzy miasta im gwałtem wybiwszy ich odcięto (Ркп. Публ.
бібл. автографи Nr. 221, т. I с. 162). В універсалах з 8 (18). V Копецпольскпй
оповіщав, що своевільство козацьке po kilka razów odniozszy niemałą kleske.
upamiętywać sie nie chce (Архивъ Ю. 3. P. Ш . I. c. 310). В листі до Конвцполь-
ского король так переказуѳ його реляцію з 17 (27). V : kozacka swywola, cho-
ciasz się szczęsliwie przeciwko nim uprzeimosci w aszev powodzi, przy uporzp
swoim stoi (Ркп. Публ. бібл. Рази. F . IV Nr. 104 c. 107).
2) В своїй промові Конецпольский каже : Tam nastąpiwszy iusz pod Pera-
sławiem na to swowolenstwo będące, w szjstkich media szukałem do skończenia
tey sprawy bes rozlania krwie, iusz nic więcy nie potrzebuiąc od nich, tylko wy­
dania tego, który był przyczyną zamieszania tak wielkiego. Ale upór z prostotą
zmieszany nie chciał wystempku tego obaczyć, asz się im żyły zacięło. Nie chce
wspominać près kilka niedziel prac naszych ustawicznych y krwawych boiów.
poniewrasz-aie zyczę sobie ze krwie poddanych w. k. w., lubo to swowolnych, glo-
riam quaerere. Pobłogosłowil iednak P. Bog, ze obaczywszy występek swoy, mi-
loserdzia prosili. Których na dalszą w. k. w. y rptey usługę, taką iakąm w\ k: m.
posiał uczyniłem z nimi transaktią, wt ąaimnieiszym punkcie nie odstempuiąc Ku-
rukowskiey, ale we wszystkim one zachow^iiąc.

польского про нещасливу битву 7 (17) травня, пізнїйше переказує
варшавські поголоски про нещасливу битву 14 (24), яка мала ще
гірше скінчити ся для Поляків, але додає, що листи Конєц-
польского держать ся в секреті. І в дїйсности мабуть ні одного
конкретного успіху свого над козацьким військом не міг він
оповісти.
Але серед сих битв під Переяславом, судячи з згадки Конєц-
польского, козаки не раз поновляли свої пропозиції в дусі вище
наведених : видати провідників реєстрових, дати амнестію повстан­
цям, скасувати куруківську ординацію і санкціонувати s^atu quo
козаччини. Конєцпольский відкидав сї пропозиції закінчення війни
угодою; але йому ставало все тяжше. Жовнірство наглило кінчити
війну, бо служба йому вийшла. На нові контінґенти мало було на­
дії. В листі короля читаємо, що жовнїри жадали повної заплати,
инакше не хотіли йти на війну, — частковою заплатою не вдово­
ляли ся 1). Та й йолученйє 8 правим берегом все слабло, або й зо-
всім переривало ся, і меньшим відділам війська не можливо було
перебити ся до Конєцпольского.
В міру того, як виясняла ся перевага козаччини під Пере­
яславом, все грізнїйше підіймала ся хвиля повстання. По переходї
польського війська за Дніпро, підіймали ся, збирали ся все нові
ватаги повстанців та вели партизанську війну з Поляками, поби­
ваючи дрібні відділи, що йшли до польського війська або пускали
ся за провянтом. Наш київський літописець, побільшуючи, розу-
мієть ся, каже, що козаків під кінець війни, .,як оповідали“ , зі­
брало ся до сто тисяч, і вони „взяли моц“ , відвдячуючи за попе­
редні звірства жовнірські, як вирізаннє Лисянки й Димера :
„Обоз обозом, а тут Поляків несчисленно ходить по всій
Україні. Оден (відділ), що йшов до польського війська, заступили
й побили, все забрали. Що були гайдуки — не забивали, бо була
то Русь, тільки повбирали ся в їх сукні і побили кілька сот жов­
нірів, що йшли за гайдуками: жовнїри думали, що то гайдуки
<5Т0ЯТЬ, і були безпечні.
„Далі в Копачеві (коло Василькова) побили всіх жовнірів
і вози їх позабирали, з скарбами. В Димері в пятницю по св.
Духу (21 мая с. с.) жовнірів громили. Під Київом жовнірів по­
били так, що у них, кажуть, коней воєнних взяли до 600, і вози
з усім добром.
*) Ркп. Публ. бібл. Ра;ш. F . IV Nr. 104 с. 121 об. (лист я 27/Y, але думаю,
що Конєцпольский про се мусїв знатп скорше).
digitized by ukrbiblioteka.org

ГР0МЛЕНН6 ПОЛЬСЬКИХ ВІЙСЬК
111
„ В неділю всіх святих (23) в окопі вараз за Дніпром, де
гетьман був зразу окопав ся, побили одну роту, велико богату
і мужну, з самих нанят — звала ся золота рота, на хорогві було
золоте коло. На світанню всіх побито — ноги не випустили ; там
в окопі поклали й ховати не каэали. Скарби там страшенно великі
побрали; самих панят тих було півтораста, крім челяди, і купців
київських до дводесати було — живність провадили до обозу. Ка­
жуть, шо та рота була а Ченстохова ; полковником був ніякий Лї-
щиньский. Тоїж неділі, перевівши ся з за Дніпра, в місточку мо­
настирськім побили другу роту — як з повітря лежали по улицях
і домах оголені жовнірські трупи. (Підданих монастирських десять
забито, аж сам отець архимандрит був у великім страху; иньші
з тоїж роти забили до 5 0 ; одного Русина Попеля знайшли у черця
й розстріляли, другого в церкві св. Теодосія)*). Між ними було
якесь велике паня їлембоцкий, вісімнадцяти літ тільки, кажуть;
втікло було, але вони його знайшли, казали йому з соболиної шуби
розібрати ся — він просив ся, триста тисяч окупу давав, але вони
нїчого не дбаючи й його розстріляли.
„Другого дня в Київі 50 байдаків, а човнів без числа спа­
лили, щоб Поляки не мали чим перевезти ся на тамту сторону до
гетьмана ; був тоді великий страх на всіх, аж потім відойшли. То-
гож дня люде королівські надтягали — кажуть, що за жидівські
гроші були найняті. Пришедши вечером, на монастир хотіли вда­
рити, і вдарили були ; але козаки були недалеко, а до того почули
ївалт великих дзвонів, вернули ся, монастир опанували й Німців
відгромили *)ѳ
„ В ід Борисполи в пяти милях, з півтори тисячі жовнірів
тільки 25 зістало ся — всіх побито на тім місці. З королеви-
чевої роти, що в Луцьку стояла й на Русь похваляла ся дуже, —
,як
вернемо ся, всіх вас в руці мати будемо*, казали — то
з них пятьдесят товаришів згинуло, не рахуючи пахолків. І з тих
Німців і гайдуків, що за Дніпром були, не зістало ся нічого, або
дуже мало; і ті що монастир грабилн, за Дніпром зістали ся “ .
Нарешті по двох тижнях наступила катастрофа, яка підрізала
*) Се, здаеть ся, говорить ся про убитих тими жовнірами, яких потім по­
громили козаки.
2) Тут іде оповіданнє, як Нїмцї злупили київські монастирі, хотіли їх
грабити, а ті бороли ся — „тая война через тиждень немало около монастиря
(печерського) була“. Її згадуѳ теж Кальнофойський в своїй „Тературґімі4*, як
чудо милости Богородиці', що монастир виратувала. Були то драґони Бутлєра —
про висилку їх писав король в цитованім листі' 17 (27) V.

до решти заввяте Конєцпольского. Очевидець Гладкий говорить про
неї дуже коротенько, але виразисто: „в останнім бою Черкаси
у гетьмана Конєцпольского в обозі забрали армату, богате Поляків
в обозі побили, і перевози на Дніпрі зайняли й пороми на пере­
возах попалили ; і після їого бою гетьман Конєцпольский з Чер­
касами помирив ся“ . Конєцпольский промовчує його зовсім, скромно
згадує тільки, що коэаки, як він їм „жили відтяв*, признали свої
вини і милосердя просили. Иньші польські джерела, не знаючи
ніяких подробиць кампанії (вони таки, мабуть, в переважній чаети
зістали ся секретом для польської суспільности), говорять тільки
про великі страти польського війська. Козаки покорили ся „по
многих кровопролитних битвах, в котрих з королівського війська,
не кажучи про простих вояків, шляхтичів товаришів згинуло
більше як за цілу війну пруську — на триста їх рахували, і мало
хто не стратив коней, що найкращих“ 1).
Ширше оповідає про сю битву іґаш київський літописець,
і при всіх побільшеннях і лєґендарнпх деяких подробицях в ГО­
ЛОВНІМ подав її , очевидно, досить вірно, бо вгоджуєть ся з корот­
ким оповіданнєм Гладкого, що козаки здобули були сам табор поль­
ський, забрали 8 нього гармату, і відтяли польське військо від
Задні провя, понищивши перевози. Не часто маючи оповідання
Українця-сучасника, наводимо його реляцію в цїлости:
„Битва велика була в саму суботу2). Пан Лащ помітив коза­
ків, що їхали на чату ; взявши жовнірів, як кажуть, пять сот ко­
ней, напав на них, а не мігши ї х ,дістати', дав знати пану геть-
манови. Пан гетьман увяв з собою жовніра доброго дві тисячі
й пішов за Лащом. Т и х козаків уже на тім місці не знайшли, але
натрапили на иньших, що йшли в поміч тим першим. Кажуть, що
їх було небогато, тільки з двіста коней, а Поляки кажуть, що
пятьсот. Сі козаки, замкнувши ся в одній шопі, боронили ся так,
що жадного з них живцем не взято, тільки одного сотника, і то
раненого. А в тім часї два гайдуки передали ся в польського обозу
до козаків і сказали: ,маєте нагоду, бо гетьмана нема в обозі!'
Тоді козаки до обозу. А намісником гетьманським був пан Нотоц-
кий. Там били ся, сікли ! До двох тисяч людей впало з обох сто­
рін. Одні коваки били ся, а иньші взяли три гармати що найбільші
Ч Пясецкий с. 500, гак само Pamiętniki do panowania Zygmunta Ul т. I
c. 154·. Туж цифру, очевидно популярну, подає і Львівська лїтопись: ..такъ ио-
вѣдаютъ. те триста велце значныхъ панові» коронныхъ «гинуло“, але додає до
того фабульозну цпфру звичайного війська — „в ши ткого в ойска до десяти ти-
сячей згинуло“.
2) Літописець мабуть розуміє суботу 22 мая с. с.
digitized by ukrbiblioteka.org

і дві гаківницї, та до свого обозу притягли. На то наспів пан
гетьман. Били ся потім шість годин; як би дощ страшенно вели­
кий не перешкодив, певно з них у сїх не випустили-б і ноги. Аж
гетьман виставив знак згоди, і тоді перестали. З тої битви ЗО
значних жовнїрів привезено до К и ї в а — полковників, ротмистрів,
між ними пана Ганібаля. що тридцять літ був ротмистром — сам
пан гетьман плакав по нїм як по батьку, бо його ради уждвано
в усім; також другого Ганібаля, поручика, свояка його; пана ІІа -
ковского, л . Карского, п. Красноставского, п. Красновойского, п.
п. Красносельского. Була се та велика битва, де пан Стефан, стар­
ший син отця митрополита поліг між козаками“ *).
Се та битва, додамо, що стала популярною в новійшій тради­
ції під іменем „Тарасової ночи“ , як її назвав автор Історії Русів,
представивши в виді нічного нападу козаків на польський табор
на свято Божого тіла,
„котре вони (Поляки) з стрільбою і пиро-
ваннєм відправляють“ а). ї і оспівав в одній з своїх молодечих по­
езій Шевченко, на підставі сього оповідання. Що козаки захо­
пили тоді польські гармати, се потверджують і згадки при даль­
ших переговорах Конєцпольского з козаками про „армату. захоплену
в шанцях“ .
Ся остання катастрофа підрізала енергію Конєцпольского. „ П ід ­
різали жили козаки“ йому, не він їм. Крім великих страт причи­
няв ся сильний упадок духа в війську, що рішучо не хотіло й на
два тижні ще протягнути кампанії. Козаки перервали полученнє
з правим берегом і побивали де попало поодинокі партії польського
війська — до сих днів власне належить переважна частина епізо­
дів, наведених вище з оповідання київського літописця. Конєц-
польский зложив пиху з сорця і розпочав серіозні переговори
з козацьким військом.
„Побачив пан гетьман, шо зле, що бють, що хоч би й де­
сять раз більше було його війська, то нога їх не вийде, молив ся,
чую, та к: ,Найсвятїйша Панно, винеси мене звідти здорового*! Бо
і на його самого наїздили на сам табор“ — записує сучасне опо-
віданнє київський літописець, і додає в pe nd a n t до недавніх за­
ходів коло у н її друге сучасне оповіданнє: „Чув я, показував пан
х) Куліш відкидаючи оповіданнє Львівської літописи, як фантастичне
мовляв, вказував на сю подробицю, що Стефан Борецький не був зовсім в ко­
зацькім війську (Матеріали І с. 302 —3).
2) Исторія Руссовъ с. 54— 2. Традиція, очевидно, якась була, незалежна
від Львівської літописи, — не видумка автора „Исторії“.
ГРУШЕВСЬКИЙ, історія, т. VIII.
8

114
ДЕКЛЯРАЦІЯ конєцпольского
гетьман, утѳраючи сльози, велику силу труп\ і казав: ,От і унія,
лежить Русь з Поляками4“ .
Такі були українські паралелі до оповідань Конєцпольского
і иньших репрезентантів офіціальної Польщі про приборканне ко-
ваччини, яка, мовляв, по великих втратах, заданих їй польським
військом, просила пробачення і корила ся ня будуче.
Тепер маємо вже в повній формі ті дек-ія рації, якими розмі­
няв ся Конецпольский 8 козацьким військом чісля сеї катастрофи1).
Деклярація Конєцпольского носить в нашій копії ти тул: .гСпо-
сіб утихомирення гніву його кор. м. за прогину війська Запорож-
ського“ ; вона не має ні якоїсь вступної титулятури, ні підпису —
була передана через післанцїв Конєцпольского як формула угоди.
Не згадує нічого — хоч як би се було їй на руку
про
якесь прошеннє згоди, чи просту ініціативу з козацької сторони.
Очевидно, Конецпольский перший мусів звернути ся тепер до
коваків а).
Вичислив їм в своїй деклярації впни ϊν : убите Чорного, по­
ходи на море, напади на польських вояків, агітацію на волости
„Так багато невинних людей повідривали гід домів, госпогарств
і робіт, під претекстом нарушення віри, в котрій нікому н« було
ніякої кривди“ .
За сї провини треба б було їх сурово покарати,
але що „вже й так багато крови розлило си і згинула така сила
добрих юнаків, що заробляли на доору славу королеви і війську
Запорожському“ —
то Конецпольский готов подарувати козакам їх
вини під тими умовами і
Вони видадуть Тараса як привідця постання, що мав — як
є на то певні доводи
зрадДиві замисли против річипосполитої,
не8вісні самому війську козацькому (бли^пе їх , на жаль, і Конец­
польский не відкрив, і не знаємо, чи розу.мів він тут т і ж підо­
зріння про 8Н0СИНИ 3 Москвою, ЧИ ЩОСЬ HtfLUN*).
Постанови куруківської комісії мають у сг.ім заховувати ся.
Участники походу на море, що сгав с:· під час сеї кампанії,
по повороті мають бути суворо покарані, ировілники видані коро­
леви, а човни попалені.
Старшого, який буде їм від короля ѵ.ад/ний, аби прийняли
і у всім йому були послушні.
Вірні козаки, що зістали ся при польськім війську, і задля
1) Видані в Жерелах VIII ч. 215 і 210.
2) В відповіли козацькій згадувть ся тільки попередня відповідь, пере­
слана через Ганібаля — вбитого в останній битві. Отже попередні зносини були
перед катастрофою ще.
digitized by ukrbiblioteka.org

їх вірности не губить ся імя козацьке і не ваберають ся від ко-
ваків їх права і вільности — вони мають бути прийняті в згоду
і любов військом козацьким, і шкоди їм мають бути нагорохені.
Виписані за непослух з реєстру (що були на Запорожу) бу­
дуть наново прийняті до війська, коли хочуть додержувати умов
і послуху на будуче; не реєстрові-ж мають розійти ся «до до­
мів своїх.
Забраних вявнїв і захоплену гармату коваки вернуть, і майно
жовнірське, забране в Корсуні, назад віддадуть.
Такі були умови Конєцпольского, шо з сердитого месгника став
таким милосердним протектором козаччини.
На чолї козацького війська тоді стояв уже не Тарас Федоро­
вич, а Антін Конашевич Бут1). Як і коли стала ся отся переміна,
і яку вона мала вагу, не знаємо, бо тільки з козацької відповіді!
Конєцпольскому дізнаємо ся про неї (може перемінено гетьмана власне
я огляду на переговори з Конєцпольским, в певну сатисфакцію
і улекшеннє ситуації польській стороні). Іменем війська дав новий
старший таку відповідь:
„Вже не перший раз рачиш ваша милость писати до нас про
смерть небіжчика Грицька Чорного, що буцїм то був нам поданий
за старшого. Про се ми вже давнішнє писали і на письмі подали,
що причиною тому, як і виходови нашому з Запорожа були ті
прикрости, що нам докучили, і ми ті прикрости (dolegliw ości)
виложили на письмі через й. м. п. Ганібала і й. м. п. Байбузу.
А що до моря і нарушення перемиря з турецьким цісарем, то
початок до того дав тойже небіжчик Чорний, а декотрі старші,
т о були тоді з нами, тепер при й. м. п . гетьманї короннім:
Качкоьский і Бордяк, що були осавулами, Капуста — був пол­
ковником.
„ Що до рояіслання універсалів і громадження людей під пре-
текоюм нарушення віри, то воно справді так було, що ми розси­
лали універсали, а дали нам відомість декотрі духовні і світські
люде, що не тільки по сусідніх містах чули, але й на собі те ді-
знавали минулого року, коли їм в церквах забороняли служби божої
і церква брацька скрівавлена була панами жовнірами, що стояли
в Ки їві — з того згромадіттттт ся люде.
„Що до видання Тараса, то не сам він оден винен, а ціле
військо. Щоб ту вину вигладити, трудно його видавати — мусїло
1)
Антоном Конашевичем зве він себе в деклярації, Антоном Бутом зве
його протокол.

ся -б покарати його в війську, але не инакше, тільки з тим, аби
8 милостивої ласки й. м. пана гетьмана коронного, нашого ласка­
вого пана, була дана нам сатисфакція зі сторони иныпих наших —
Бордяка, Вовка і Бородка — аби вони теж були покарані, бо той
огонь запалили не хто, тільки вони.
„ Н а Куруківську комісію привнаємо, що ми присягали, але то
ми були эмушѳні вчинити, видячи великий натиск на нас. Військо
було не в однім місці, декотрі на морі, иньїпі на Дону і на річ­
ках. Як і були видані записи, подібні до торішніх — мусїли ми
їх переступити1). Тепер просимо покірно, щоб нам робити порядок
без і. м. панів комісарів: хто буде нам придатний, буде нашим
товаришом, а хто не придасть ся, того виключимо.
„Коли хто справді пішов тепер на море з тих, що ми лишили
на Запорожу, то вчинив се своєвільно, проти в суворої нашої забо­
рони, і ми таких обіцюємо суворо покарати як ѳрадників.
„Старшим нашим має бути, кого ми за згодою всіх собі
улюбимо. Ііокірно просимо того собі 8 милостивої ласки й. м.
пана гетьмана коронного, нашого ласкавого пана, аби й тепер так
було, як здавна бувало — що старші некороновані бували. Але
по виборі кождий раз ми будемо повинні давати знати й. м. п .
гетьману кор.
„Товаришів наших2), коли буде милостива ласка й. м. п. геть­
мана ісор., нашого м. пана, наступить згода, — обіцяємо ми прий­
няти ва товаришів собі, без усякої догани — як ми хлїб-сїль їдали
і в добрій згоді бували, так і тепер приречемо бути.
„Нагороджувати шкоди, що стали ся і м. п. жовнірам — то
вже Бог його зна, хто б їх мав нагороджувати, бо і шкоди, далеко
більші, які діяли ся і діють ся декотрим нашим, ми теж полиша­
ємо на добру волю. А й. м. п. Тшецєцкого і й. м. п. Чарнецкого
8 товаришами ї х обіцяємо пустити, коли дасть Б іг дійде эгода, —
і армату дрібнЩшу, що ми захопили в шанцяхм.
Ся досить ґречна, але рішуча 3) відповідь кінчила ся прий­
нятим звичаєм в відносинах до панів куртоазією: „Все се ми
віддаємо на милостиву увагу в. м., нашого милостивого пана, про­
сячи унижежьі покірно, аби ваша милость показав себе нам на­
шим милостивим паном і нас, слуг своїх, при давніх вільностях
ПОЛИШПТП ЗБОЛИВ“ .
Ч Фраза не зовсім ясна, з пропуском.
-) Тпх реєстрових, що були при короннім війську.
З). Dosyć zgłypia foremny, зі злостго іронізує сучасник — у Жуко-
вича с. 89.
digitized by ukrbiblioteka.org

ПЕРЕЯСЛАВСЬКА УГОДА 1630 Р.
117
Конєцпольский з огляду на сї ґречні фрази иав формальне
право говорити, що козаки просили ся у нього. Аби лише він
вволив їм ї х волю!
Не знати добре, як довго потягли ся потім ще переговори.
В ід першого свого жадання — видачі Тараса — Конєцпольский
скоро рішив ся відступити; тим більше що козаки ставили такеж
домаганне що до вірної старшини, яка пристала до Поляків. Було
рішено, що доля Тараса буде від пана на ласку королівську, але він
тим часом, „за горячим прошеннєм обох військ“ буде зіставлений
війську, а не виданий. Супроти миролюбивого настрою королівських
інструкцій, які діставав Конєцпольский під час походу, се вихід
був досить безпечний. Маємо лист королівський (тільки що він
писаний 2. V I с. с ., отже не міг поспіти на час), де король по-
ручав Конєцпольскому, для утишення війни, не наставати на ви­
данню проводирів повстання *). Неохота правлячих сфер до даль­
шого ведення війни і бажаннє закінчення ї ї за всяку ціну мусїли
<)ути Конєцпольскому звісні дуже добре.
Скасувати куруківську ординацію формально Конєцпольский
відмовив ся рішучо, та й не міг властиво зробити сього. Але зро­
бив важну уступку — згодив ся збільшити реєстр до восьми ти­
сяч. Зроблено було се, що правда, півофіціально, бо в протокол
угоди не внесено, і платню в звязку з сим не збільшено, але су­
часні реляції з театру війни про сю уступку говорять зовсім в и ­
разно, як про одну з основних пунктів угоди2). Одна з них дає такий
мотив сього побільшення : *треба більшої, двохтисячної залоги на
Запорожу.
На обі сторони — як участникам повстання так і тим, що
Iz iednak z wielu mieysc od przednieyszych panów senatorow mamy pi­
sania, aby się lenioribus mediis z tymi tam ludźmi rzeczy akkomodowali у tak
wiele ich, którzy się mogą zgodzić na usługę rptey, nie traciło — pilnie żądamy
upreymosci w.. abyś uprzeymosc w., lubo by tez у tych rycyrzow swawolenstwa
swego wydać nie chcieli, — r zeczy tamte z niemi iako mogło będzie bydz akko-
modował, gdyz moze sie sposob podać, którym się bendzie mogło у herstowi swa­
wolenstwa czasu swego zganić (Ркп. Публ. бібл. Рази. F. IV. Nr. 104 c. 107).
В таких обставинах, розумієть ся, не могло бути місця для кари смерти Т а­
раса, яку припускав — на підставі фальшивої звістки про заяву Пісочинь-
ского в Царгородї (Pamiętniki do panów. Zygmunta III т. I c. 158), свого часу
Костомаров (Б. Хмельницкій І с. 94. Див. про се ще Рудницькпй с. 75 і Жуко-
вич VI с. 91.
2)
Жерела VIII ч. 217 і 218, також вимітка з сучасного дневника у Жу-
ковича VI с. 94. Жукович готов бачити натяк на побільшеннє реєстру в са­
мім протоколі згоди, приймаючи варіант: liczbv pokurukowskiej naznaczoney
<с. 92).

пристали до польського війська, була проголошена амнестія. Випи­
сані 8 реєстру мали бути вернені назад і реєстр наново мав 6} ти
доповнений. Для сього діла обома сторонами — повстанцями і вір­
ними реєстровцями — мала бути вибрана мішана компромісова ко­
місія а делєїатів, 8 кождої сторони по дванадцяти; вона мала пе­
ревести доповненнє реєстру, вибір гетьмана, і вони-ж, сі делегати
давали ґарантію згоди і пробачення на будуще1).
З Запорожців (повстанців), вибрані були до комісії: Левко
Б ут з Канова, Левко Бубнівський, Каленик 8 Черкас, Чечуга з Чер­
кас, Іван з Канева, Заблоцкий з Канева, Юрко Солтик Харабура
8 Корсуня, Іван Сорока 8 Жовнпна, Федор Прало 8 Черкас, Іван
Кулага з Канева а). Вони эложили таку присягу : Ми (вище наі
звані) товариші війська й. к. м. Запорожського, що тепер під ре-
iiMeHTOM Антона Бута, вибрані для ,порівнання‘ 8 товариством на­
шим, присягаємо іменем всіх Господу Богу в Тройці єдиному,
пресвятій Богородиці і всім святим, що ми вертаючи ся до дав-
нїйшої послушности за наказом ясновельм. й. м. п. гетьмана кор.,
пана нашого мил., поріжнивши ся перед тмм з товариством нашим,
а тепер зєднавши ся, пробачаємо всі обрааи нашому товариству,
що при й. к. м., і як по давньому без усякої догани на славу
і услугу й. к. м. працювали, так і тепер, пустивши в непамять
усе що стало ся під час того розріжнення, не будемо чинити яких
небудь докорів або прикростей. А якому-б щось таке було дове­
дене — докори словом або вчинком, —
всі ми одностойно бу­
демо добивати ся, щоб такого без милосердя покарано смертю. На
се присягаємо по правді — так нам. Боже, поможи, а коли се не
по правді — забий нас, Боже, на тїлї й на душі, в сім і буду­
чім віку, аминь.
З війська реєстрового, що було з Конєцпольским, делєїовані
були : Василь Соколка з Черкас, Константин Вовк з Черкас, Олек­
сандр Смотрицький 8 Черкас, Пашковський 8 Корсуня, Мисько
Мануленко 8 Стеблева, Пирський з Лубен, Гаврило Кулащенко
з Переяслава, Захар з Корсуня, Станислав Яблоньский з Лубен,
Филон з Переяслава, Іван Туровець 8 Корсуня, Федор Бобаченко
з Стеблева. Вони зложили присягу подібно як делєґати запорозькі.
На старшого вибрали вони Тимоша Михайловича, Орендаренка
призвищем3). Конєцпольский „з огляду на эасвідчѳну його мужність
*) Жерела VIII с. 349 і протокол.
2) Стільки дають обі копії разом; деякі ймення попсовані, особливо в Ку-
лїшевій копії.
3) Пок. Куліш, що завзяв ся всїх гетьманів виводитп з шляхетських ро-
digitized by ukrbiblioteka.org

і в справах рицарських зручність потвердив, чи „подав“ його
„всьому війську Запорозькому за старшого, котрому всяку готовість
і постій н ість будуть повинні показувати“ .
З свого боку новий
старшина зложив присягу послушности королеви й державі, обовя-
завши ся на море не ходити і нікого не пускати,
„тим, що не
будуть на службі королівській, на Запороже ходити боронити,
ніяких куп ані охотника анї виписаних з реєстру без волї ко­
роля і річипосполитої не скликати, а навпаки — таких кара­
ти“,іт.д.
Все се списано в протокол, дня 2 9 / У І с. с. ; оден примір­
ник підписав гетьман польський і передав козакам ; другий, іменем
нового старшого, підписали Іван Бачинський, Михайло Минковський
і писар військовий, і для памяти рішено його вписати до корон­
ної метрики і київського іроду *).
„Так пройшла та комедія козацька“, кінчив Конєцполь­
ский своє оповіданнє про кампанію, можливо користно предста­
вивши ї ї для польської соймової авдиторії, і додав: „ІІризнаю ся,
що не був я сам дуже вдоволений ї ї результатом, бо не дано са­
тисфакції за таку образу маєстату королівського, а до того знаю,
що хоч запечатано ї ї кровю і стілько присягами потверджено, то
у тих людей се не трівке, і мушу остерігти, що як ще в сім
році (16 31 ), зараз з весни не запобіжимо сьому, то вони посва­
рять нас з Турками і в велику біду нас заженуть. Можна-б було
минулого року (в кампанії) щось солїднїйше з ними вчинити, але
відповідно до волї королівської прийшло ся приміняти ся до об­
ставин і воюючи прошеним, тим вдоволити ся м.
ІІншному гетьманови дійсно не було чим не то що досить,
а й трохи бути вдоволеним з кампанії. Козаччина від польського
війська відбила ся і вийшла з кампаній з почутєм переьаги. Ііо-
встаннє, непослух, убитє казьонного гетьмана пройшли їй вповні
безкарно. Виписані за непослух з реєстру були вернені ; участники
повстання дістали амнестію. Ґречні фрази, віддані назад вязн
й гармати — більше нічого від них не дістав польський гетьман
дів, і тому не тільки у Сулими, а П у Грицька Чорного бачить „шляхетськую
фамилію Савичъ“ (Укр. козаки с. 663), не вважаючи на демократичне призвиїце
Орендаренка вважає його теж „очевидно шляхтичем' (Матеріали с. 307).
З
копії бібл. Красїньских, значно скороченої й місцями сильно попсо­
ваної, видав сей протокол Куліш в Матеріалах своїх. Иньша копія, поьна, в де­
чім відмінна в рп. Публ. бібл. Пол. F . IV Nr. 241 с. 654. Я користувач ся го ­
ловно сею повнїйшою копією, зазначаючи інтересні відміни коротшої.

А мусів дѳ що важне попустити. В своїх рѳляціях і в офіціаль­
нім протоколі він кладе натиск на те, що козаки прийняли знову
куруківську ординацію; не був то ніякий тріумф, тим більше що
коваки аж до самого повстання не підносили голосу против неї,
п р о с и л и тільки увільнення від деяких її постанов. Було-б отже
се тількп простим приверненнсм s ta t us q u o ; але й його властиво
не було. Раз, що рамки реєстру ровширено на дві ти ся чі; по
друге — не було вже й мови про фактичне переведеннє сього ре­
єстру як в 1625 р. Взагалі нічого не робилось і навіть не про­
ектувалось для того, щоб загнати в підданство назад всю масу не­
реєстрового козацтва — тих кількадесягь тисяч, що ввяли участь
в війні К З О р. (в протоколі тілько згадка, що вони повинні ро-
8Ійти ся до дому, а їм правительство їарантує „безпечність“ —
від репресій). Не було нічого з того, що робило ся в 162 5 p.,
аби загородити дорогу на море, на Запороже — палення човнів,
ставлення залоги на Запорожу і т. и.
Так і розуміли й толкували на Україні переяславську згоду,
що куруківську ординацію скасовано і козаччині тепер все вільно.
„О перемире (Конєцпольскнй) просилъ, що хоіѣли козаки, то себѣ
вымовили“ , записує наш київський літописець фінал кампанії: „Ко
заків на будуче хоч сто тисячів, і сам Конєцпольский, як я чув,
мав їх бачити, як йому Тарас показав те обране військо; гетьмана
ані він ані король не мав подавати, а вони самі будуть вибиратп ;
признав йому рицарство“ .
Се було таке ж свобідне голкованнє переяславської умови
в другий бік, як і офіціальне толкованнє Конєцпольского, щ<» ко-
ваки прийняли в усім куруківську ординацію.
Ситуація була того рода, що Конєцпольскому, „приміняючи ся
до обставин“ , приходило вдоволяти ся ґречними фразами, паиеро-
в и м и обіцянками козаччини і вдячно приймати, коли і того ко­
зацьке військо йому не відмовляло.
На плечах гетьмана висіла грова жовнїрськоі конфедерації,
небезпека від Татар, небезпека від Турків, від козацьких походів
на море, що грозили стягнути новий турецький похід на Україну,
майже позбавлену коронного війська. А на західній границі ярила
ся далі велика трицятилїтня війна, грозячи кождої хвилі затягнути
у вир свій і Польщу — особливо з того часу, як центральна роля
в сій війні перейшла до смертельного ворога Польської держави
і династії — шведського короля Їустава-Адольфа, і він все пиль-
digitized by ukrbiblioteka.org

нїйше розглядав ся в тих внутріш ніх елементах ї ї , які-б могли по­
служити для його а к ц ії1).
В переговорах Конвцпольского під Переяславом чуємо про по­
х ід козаків на море в маю 1 630 p., під час самої переяславської
- кампанії. В турецьких джерелах оповідаєть ся про спустошення,
починені козаками на чорноморськім побережу, коло Ізмаїла, К іл її,
М ідії. Балчіка, Варни, Сізеболї. Візи р Кенан-баша виступив про­
тив них з 14 їалерами і коло острова Монастиря бачив нібито
3 0 0 чайоір козацьких; але се число мабуть сильно побільшене
в його реляції Козаки пішли в і ї їалєр в очерета, і тут візир міг
ї х зловити7тільки сім чайок — привів їх з тріумфом до Царго-
роду, як каже турецький істо р и ка). По скінченій кампанії з По­
ляками нові маси козаччини посунули на Запороже і вибрали ся
новим походом на море. Конєцпольский, одержавши про се ввістку,
не тільки поділив ся з королем своїми побоюваннями, що сей по­
хід цоже зовсім розстроїти відносини до Туреччини 8), а й поспі­
шив остерігти Турків про сей сподіваний козацький похід. Сей
новий похід дійсно ставив польське правительство в дуже не милу
позицію після того, як і воно і Конєцпольский поспішили похва­
лити ся перед Портою новим погромом козаків — мовляв їх сильно
знищено, своєвільство розігнано, проводирів їх смертю скарано. За*
пороже обсаджено залогою і т. д .4)
Але Турки сим разом стерігли ся самі, і сей новий козаць­
кий похід, під проводом Соленика, не мав для них прикрих на­
слідків. Капітан-баша ще в серпні був висланий з їалєрами під
Очаків, а корпус сухопутного війська під Білгород під проводом
сілїстрійського намісника Муртаза-баш і, в поміч очаківському на­
місникові. Ескадрі, десь при кінці серпня с. ст. удало ся погро­
мити кілька козацьких чайок і наловити трохи невільників, з тр і­
умфом потім привезених в Царгород (турецьке джерело каже, що
В8ято було 2 5 чайок, але з листів башів до Конєцпольского вихо­
дить, що всіх чайок було тільки 15, та й число приведених до
*) Перегляд відомостей у Крипякевича, Записки т. 117.
2) Наіма у Гамера V с. 127—8.
3) racz wiedzieć, ze mnostwo kozactwa na Zaporoze poszło, skąd trzydzie­
ści czolnow na morze gotowało, zaczym czego sie inszego spodziewać tylko nie
prziazni tureckiey, a zatym ich nawalnosci, gdy słowom у obietnicom naszym
w zatrzymaniu kozakow rzec sama korrespondowac nie będzie — лист Конєц­
польского до короля 17/IX 1630 н. c t ., ркп. Публ. бібл. Разн. F . VI Хг. 104 с. 274.
4) Реляція посольства Пісочинського — ркп. Публ. бібл. Разн. F . IV Хг.
104 с. 13 і далї. кореспонденція Конєцпольского з турецькими башами, тамже

Царгорода вяэнів, 15 0 чол., коли воне навіть не побільшене, по­
казує, що погром зовсім не був значний)1). Баші були вдоволені,
а Конєцпольский на звістку їх про погром ковацької фльотилї по­
спішив відповісти запевненнєм, що як би ті чайки були не впали
в руки турецькі, то вгинули -б з поворотом, бо він, Конєцполь­
с к и й , мовляв поставив залогу, яка стерегла їх і мала вигубити
в с іх 2). На щастє його й козацькі вязнї на допитах з свого боку
оповідали річи, які в очах Турків потверджували польські реляції
про заходи коло приборкування козацтва і стримання їх від похо­
дів на море8).
В результаті турецько-польське напруженнє було вигладжене,
і давнїйше порозуміннє було відновлене Конєцпольским і Муртаза-
башою на старій основі обопільного пильновання порядку : Польща
обовязувала ся не допускати походів козацьких, Туреччина — по­
ходів татарських4). Татарський хан, що прийшов був під час сих
турецько-польських переговорів під Очаків, вернув ся смиренно
назад до Криму, і Конєцпольский вважав, що на кілька місяців
Польща від Татар забезпечена. Турецьке військо 8 Муртазою
і ескадра з капітан - башою в середині вересня ст. ст. пішли на­
зад6). Туреччина була тим склоннїйша до згоди, що боротьба в Пер­
сії і на Середземнім морю паралїзовала її сили, а в Криму побо-
ювали ся. щоб не виринув знову Шагін-ґерай з своїм небезпечним
союзом з козаками і Польщею.
Але незалежно від сього літній похід козаччини на море, за­
раз по кампанії, був симптомом бурливого настрою козаччини. Тим
часом як перед Портою польське правительство хвалило ся при-
борканнєм козаччини, в дїйсности воно чуло себе перед нею вповнї
безрадним. „Поданий·4 королем гетьман не був прийнятий вначною
частю козаччини, яка далі гуртовала ся коло Січи.
„Давнїйший
гетьман Антін Конашевнч не хотів бути послушним нововибраному
Ч Лист Муртази - баші до Конєцпольского — 1. с. Nr. 104 с. 267, Гамер
І. Жуковпч VI с. 100. 2) Ркп. як вище Nr. 104 с. 268 об.
’) Powiedzieli się bydz bez domu у pewnego mieysca do mieskania z tey-
tam wyspy (Сїчи) kozakami — widząc, ze nayiasnieyszy kroi i. m. z nayiasn. ce ­
sarzem i. m... pokoy у przyiazn zawiera, powątpiwszy, ze więcey tu mieszkania
mieć nie możem, dla tego przez wszystkie armatę przebić у z kozakami dun-
skiemi się zlączywszi co rok łupy swe na morzu odprawowac uradzili byli, ale
im szczęsie nic posłużyło. Так переказує сї козацькі признання Муртаза-баша*
ркп. як вище с. 267 об.
Ч
Трактат у Наіми Collectanea І с. 180, обмін листами в рукоп. Nr. 104
як вище с. 269 —272; дата подана у Наіми (9/ХІ н. с .) здаєть ся занадто раннєю.
■г) Лпсти Конєцпольского до короля 26/ІХ н. с. —
ркп. як вище с. 261.
digitized by ukrbiblioteka.org

â іменем королівським поданому, вробив схизму і з кільканад­
цятьма тисячами звернув ся на Запороже, а той новий зістав ся
на волости“ , — доносив варшавський кореспондент Сапігів новини
з місяця липня1). Але й реестрова козаччина, що прийняла нового
гетьмана, піднесла голову по щасливо виграній кампанії. Той жа
кореспондент доносив в тім же листї (2. V I I I с. с .) : „Новому
гетьманови (Орендаренку) й. м. п. гетьман Конєцпольский послав
кілька шат і булаву, але він не хотів прийняти їх без дозволу
війська. Зібрав раду (k olo) і аж як воиа йому дозволила, він ті да­
рунки прийняв, але все-ж таки при пі сланцю гетьманськім тамжѳ,
не без певної зневаги, не п. гетьманови, а війську за ті дарунки
дякував“ . Військо, очевидно, було дражливе на тім пункті, що він
дістає ті клейноти не від правительства, а від війська.
„Потім
гармати і иньшу армату, забрану (під Переяславом) вернув п. геть­
манови, і за се дуже великий був на нього (Орендаренка) галас,
що то він против їх волі вчинив ; хотіли його скинути, але він ї х
заспокоїв, сказав: ,хоч я здобич віддав, слави вашої не віддав*,
і так доперва те хлопство втихомирило ся. Нема одначе надїї на
потіху від них, бо дуже беруть гору“ 2).
На раді, скликаній десь в липнї-ж в Черкасах, вислано по­
слів до гетьмана і до короля „в деяких ніби кривдах“ 8). Звісний
нам московський кореспондент Гладкий зі слів Борецького, що їздив
на ту раду, оповідав, що на сій раді обговорювано шкоди, почи-
нені Конєцпольским під час кампанії —
„багато їх городів пово­
ював, жінок, дітей попалив і маєтки позабирав“ , „ і через те вони
з тої ради, вибравши двох чоловіка, післали до короля, а пять чо­
ловік вибрали разом з ними і післали в Польщу довідувати ся,
що Поляки по тій війні будуть на них замишляти“ 4). Варшав­
ський кореспондент так переказує жадання, предложені королеви:
„між иньшим хочуть, аби більше було число їх , ніж постановлено
куруківською і теперешньою комісією, хочуть більшої платні,
свободи для віри й иньших вільностей ; з тим всім — так
міркуємо, відошлють до сойму, але взагалі не дуже їх тут по­
тішили“ б).
Жадання були старі, але инакшим тоном ї х ставлено.
„Дуже
те хдопстви бере гору“ , пише той же кореспондент.
„Отісїтри
посли, що приїхали до й. м. короля, дуже гордо говорять, і коли
J) Публ. бібл., автографи 221 т. І док. Хг. 185. 2) Ibid.
3) Ibid. док. 187 (лист з 26/VIII н. с.). і) Матеріали Кулїша І с. 317.
:>) Лист з 26 VIII н. с. 1. <·., док. 187.

їх й. м. королевич у себе частував, вони хвалили ся своєю хо­
робрістю, нападали на гетьмана (Конвдпольского) і там і всюди на
банкетах кавали, що він даремно, і по дурному пірвав ся на них,
, погубив хороших.молодців, а у нас нічого не згинуло, тільки
джурів трохи4, і з тою видко, що стримати їх довгий час буде
трудно“ . Приймали ї х банкетами, як бачимо. „З скарбу дано кож-
дому по 10 ліктів адамашку і двісті золотих усїм, але грошей не
хотіли взяти, відказували, що перед тим завсїди на кождого за­
порозького посла давано по сто золотих, ,чому ми маємо бути гірші
від давнїйших*. Хочуть просити й. м. короля. Й . м. королевич дав
їм осібно шати і грошей більше, і з того дуже вдоволені1).
Дня 23 7V I I I с. с. мали козаки раду на Масловім Ставі, не­
далеко Канева, з приводу жадання Конєцпольского, аби реєстрове
військо вийшло на сторожу границь від Татар під Білу Церкву.
З сеї ради ходили теж трівожні відомости по Україні. Козаки
мовляв марикували, що послів їх довго нема з Варшави, і мали
підозріння на Поляків. Під Білу Церкву пішли всі вісім полків,
але вели себе підозріливо. Московський вістник оповідає, що геть­
ман Конєцпольский кликав козаків до свого обозу, але ті не йдуть,
стережуть ся від Поляків хитрости — щоб Поляки їх не побили,
і самі збирають ся бити ся з ними а). Українські монахи на до­
питах в Москві казали теж, що козаччина сподїваєть ся нової
війни і припасає порох і олово і всякі запаси, бо Польща певно
не помирить ся в безславним кінцем попередньої кампанії: „Ко­
нєцпольский славу céok) гетьманську і честь королівську стратив —
запорозьких козаків не побив, віри хрпстіянської на свою римську
не обернув, тому просить панів-раду (сенаторів), аби післали з ним
, посполите рушеннє* на запорозьких козаків, аби їх винищити
і віру християнську зруйнувати, аби у всій Польщі й Литві одну
віру римську завести“ 3).
До Варшави доношено, що козаки громадять ся, в обозі
їх коло Білої Церкви є кільканадцять тисяч, і на запитання де­
яких українських панів, чому тепер громадять ся, після уложення
згоди, — вимовляли ся тим, що боять ся нападу від Конєцполь­
ского, а як би він і не мислив їм нічого злого, то однаково му­
сять бути на поготові з огляду на Татар, що скрізь по Україні
крутять ся4). Конєцпольский знов скаржив ся на козаків, що вони
*) І. с. док. Хг. 187.
2) Матеріали К улїш а с. 320, Малор. л'Ьла арх. іін. дЪлъ 1630 Nr. 5.
*) Мат. Кулїша с. 298. 4) Автографи І. с.. док. 187.
digitized by ukrbiblioteka.org

не вийшли обозом на волость, як він їм казав, „але розложили ся
всюди по волости, нікому не попускаючи, і з великим обтяженнем
всякого стану людей“ , так що Конецпольский, по його словам,
казав їм іти до дому.
„ З а ліпше вважав з самим королівським
військом заступати дорогу неприятелеви, ніж слухати про такі їх
злі вчинки, про які до мене неустанні відомости доходили“ 1).
Козацтво таким чином рішучо вийшло з усякої дісціплїни —
реестрове навіть, не тільки що своевільне.
„Дуже хлопство гору
взяло“ , повторяв варшавський кореспондент тутешні вражіння. Ко­
роль сухо прийняв послів, нічого навіть не згадавши про їх де-
зідерати — за велику ласку казав їм вважати, що пробачені їм
давнїйші сноевільства і послів їх допущено до авдієнції й уцїло-
вання королівської руки, хоч того не заслужили. Жадав, щоб вір­
ною службою і послухом відслужили вони наперед ті провини, та
грозив, що як би козаки знову розпочали які бунти, то знайде на
них річпосполита способи приборкати їх , і відбере їм всі вільно-
сти ї х а). Одначе ся суворість не зробила особливо вражіння, бо
вже з кінцем вересня Конецпольский алярмував короля новими
трівожними вістями, що козаків велика маса посунула на Запороже,
і можна бояти ся нового походу на море3) ; заразом його не по­
поїла мара нової козацької релїїійної війни,
„не аби·яка небезпе­
ка*·, „я к можна бачити з інтр иї духовенства грецької релігії, ко­
трих ми доходимо14. Король дуже трівожив ся сими відомостями
і піддавав гетьманови гадку розложити часть коронного війська на
ІІоднїпровю, лише „сурово наказати, щоб хоругви на своїх стано­
вищах поводили ся скромно“ 4).
Ся гадка розложення більшого війська на Україні, не вва­
жаючи на сумні результати, які дав сей експеріменг кілька місяців
перед тим, взагалі дуже займала правительственні круги. В коро­
лівській інструкції на осінні соймики вказувала ся потреба розло-
жерня значнїйшого війська на Україні для затримання в порядку
козаччини б), і ся справа дебатувала ся потім і на соймі (склика­
нім на осінь 163 0, але відбутім в лютім— мартї 1631 p.). Своє-
вільство козацьке, що так часто нагадувало себе протягом всеї другої
половини року, розвіяло всякі ілюзії про результати осягнені
х) Ркп. Хг. 104 с. 261 об., лист з 26/ІХ н. с.
2) Ркп. Хг. 104 с. 112, лист короля до старшого козацького, з 26 VIII н. с.
3) Ibid. с. 274—275. 4) Ркп. Хг. 104 с. 275 (лпст 15 XI н. с.>.
ь) Жерела VIII ч. 222.

останньою кампанією. Даремно пробував ї х підтримувати Коней-
польский. Було, очевидно, що кахпанїа була страчена і пере­
яславська „комісія“ нічого не вробила для приборкання своє·
вільства.
Деякі вобводства підіймали неприємне питаннє про те, що
властиво дало привід до козацького повстання, і про способи за­
побігти таким повстанням1). В дебатах звучало сильне невдоволеннє
8 кампанії і її невдалих результатів. Прихильникам гетьмана і пра­
вительства приходило ся толкуватись, що з нѳваплаченим військом,
яке не хотіло далі служити, ніяких результатів осягнути не можна
було2), а без оружної розправи не можливо було козачину лишити,
бо ce-б було санкцією повної безкарности й привело-б до пого­
ловної різні шляхти на Україні.
„Без сумніву віетїло-б панам,
які мешкають там, і не богато-б зістало ся там Ляхів цілих, —
як то богато поважних людей писало з тих країв**, і/ізній ші с в о є -
вільства толковано тим, що через недостачу грошей жодц козакам
не був виплачений, „мають оказію не тримати ся постанов (пере­
яславських) — хоч взагалі оказій їм не бракує“ ®).
Козацькі петиції — про збільшеннє реєстру й підвисшеннє
платні, поновлені були осібним посольством їх на сойм. їздили
послами Олександр Боровицький, Пашко Хомич. Степчн Селїп-
ський (?) й Іван Бачинський. Крім згаданих справ просили т е
реституції „декотрих товаришів виписаних, що π,ϋ,6» н*ють на За-
порожу і по чужих сторонах“ . Знаємо се з листу гетьлппа Тлмоша
до кн. Радивила — гетьман просив у нього, аг.
про­
текції для козацьких послів4). Просили також, як имнчгіі^о, заспо­
коєння релігійної справи б).
Сойм досить сердито відкинув козацькі прошенітя, ті більше
важні принаймні. Польські політики, почавши від оракула україн­
ських справ старого княэя Збаразького (сенїора сенату), рішучо
висловили ся за тим, що збільшеннє числа козаків було-ć великим
нещастєм.
„Боже того борони“ , козацьке посольство ..і;ід щ »?.влти
суворо“ , жадати, щоб походів на море і на Запоров ни г»уло.
инакше загрозити, що „шаблею їх знесуть“ . Такої гадк;? Оув і лам
Конєцпольский, який в додаток до мудрих прикладів, наведених
нашим землячком, додав дещо ех р г ор гіа diligentia . Вважав
одначе потрібним „заспокоїти грецьку релігію, щоб зробити кінець
*) Інструкція прошовицька і сендомпрська — Жерела VIII ч. 224 і у Жу-
ковича VI с. 115. 2) Жерела VIII ч. 226. з) ibid. ч. 227.
4) Лист з датою 3. І 1631 р. з Канева в Археограф. Сборн. т. VII ч. 63.
5) Про се знаємо з пізнїйших листів на сойм 1632 р.
digitized by ukrbiblioteka.org

агітації духовенства між козаччиною, і моськовськйм інтриїам на
тім же релігійнім їрун тї, що ставали все небезпечнїйшими супроти
перспектив московської війни — під час соймування вона вже ви­
сіла в по в ітріх). Т а ж нота зазвучала в промові суворого клєрі-
кала канцлера литовського Альбр. Р а д и в ш а 2). В ін також уважав
потрібним заспокоїти грецьку релїгію, бо під окликом релігії до
козаків „іде вся черньи.
Мара релігійної війни* що пролетіла літом 1 6 3 0 p., очевидно
не дістала ся без вражіння, принаймні на більш серіозних людей.
Козацьку справу трактовано, можна сказати, так серіозно, як н і­
коли. Соймові наради проходили серед фівожних вістей з Укра­
їни, які могли здавати ся віщунами нової війни, подібної до
1 63 0 р. Варшавський кореспондент Сопігів доносив з 29/1, що
козаки збирали ся утопити —свого офіціального гетьмана і «далі
йому спокій“ тільки, як вбійзило ся польське військо; В 2ҐИСТ.
8 10/11 знов поголоски про приготовання козаків до повстання 8).
Не бракувало і ще більш серіозних осторог: говорено про можли­
вість великого селянського повстання (cruentum bellum rusti-
cu m ). Иньші, більш наівні пригадували старші міркування, що
своеволя ширить ся через жидівські аренди. Духовні сенатори
радили не поступати різко з козаками і щось додати їм до жолду.
Але загалом всї сї спасенні ради не були сповнені, жолду
козакам не додано4) — та й нія ких особливих кредитів і рішень
на збільшенне українського війська не ухваленоб). Для заспоко­
єння релігійної справи, котрої значіннє в козацькій справі так
добре відчув тепер Конецпольский, теж нічого не зроблено.
,,Че-
*) В цитованім листі з 17. IX н. с. ІЬЗО писав вія королеви про можливу
небезпеку від козаків — od samych nie ladaiakie niebespeczenstwo uroscic, co
eię z praktyk duchowieństwa religii greckiej, których dochodziemy, oczywiście
baczy (ркп. 104 c. 274). В пізнїйшім листі з Варшави 10. IV н. с. 1631, оче­
видно на основі гетьманських реляцій: prziidzie znowu z піші (козаками) do
kłopotu, bo ich Moskwa legatiami pszesz popy sollicitât (автографи 221, док. 206).
Порівняти побоювання зносин з Москвою у Конвцпольского під час переяслав­
ської війни. *) У Жуковича VI с. 133. 3) Ibid. с. 141.
4) Див. Жерела ѴШ с. 368.
*) rad bym... wcześnie wiedział o mieyscu zapłaty у o lidzbie zatrzymanego
woyska, bo na seyiöie za niezgodą żadna decyzya w tym nie stanęła, — пише
конецпольский пізнїйше (в квітні). А король йому на се пригадував: pomnisz
liprz. w., iakie były około tego na seymie przeszłym mowy, ze rzeczpospolita
chciała tak zmnieyszone miec, iakoby kwarciane pieniądze wystarczały (ркп. Nr.
104 c. 325 i 327).

рѳз загальні справи рі чи посполитої“ відложено сю справу на бу­
дучий сойм1).
Не знайшовши у сойму ніякого реального підпертя своїх п л а ­
н і в на пригнѳтѳнне України більшим воєнним контінїентом, пра-
вительство все таки сповнило свій намір — ввело в східню
Україну на кватири коронне військо знову. Вважало ся се добрим
способом і на притишеннє своєволї, і 8 огляду на небезпечні мор­
ські походи : про великі приготовання козаків до морського походу
в Варшаву почали приходити вісти вже з кінцем марта с. с. а).
ІІоходови на море одначе тиїй не запобігли : в квітні козаки таки
на море пішли, починилп великі шкоди Туркам і се викликало
нову трівогу в польських політичних кругах8). А розкватированнє
війська на Поднїпровю дало привід до нових розрухів, особливо
за Дніпром. На жаль не маємо рапортів з України в тій справі,
згадуваних в кореспонденції, яку маємо під руками. В нїй почи­
нає знову повторяти ся фраэа, що стала стереотиповою від Пере­
яславської кампанії: „своєволя гору бере“ . Знов діяли ся напади
на розкватировані роти, -що безкарно минали „для того хлопства“ ,
з великою образою королівського маєстату 4). Військо нарікало, що
причиною такої смілости людности стали ся королівські, універсали,
якими наказувано війську гостро і суворо всяку здержливість су­
проти людности. Не хотіло далі служити — збирало ся йти по
заплату з України in corpore ціле, так що на літо Україна зі-
ставала ся знову в повній власти козацького своєвільслваб).
Volum, legum т. III с. 320.
2) Kozacy ieszcze troche broią у na morze się poteznie gotuią — пишуть
Сонігам з Варшави 10. IV н. с., а девять день пізнїйше: Kozacy ze zemknie-
niem się tam części woyska quietiores — автографи Публ. бібл. Nr. 221 док.
206 і 208. Про жовнїрські роти розкватировані за Днїпром згадує також Ко-
нєцпольский в пізнїйших листах, жалуючи, що не послухали його ради й не
визначили виплату війську в Барі замість Львова, a to dla tego iz woyska
wszytko iest na Ukrainie i z Zadnieprza az do Lwowa po zapłatę idąc iako się
ludziom uprzykrzy — ркп. Nr. 104 c. 325 i 328.
3) Листи Конєцпольского до короля з 28 IV і 16 V н. с. —
Разн. F. IV
Nr. 104 с. 325 і 329, листи до Сопіги - 1. с. док. 204: kozacy szkody wielkie
morzem im (Туркам) tey wiosny poczynili. Подробиць не знаємо.
4) 3 Варшави пишуть : в великий второк козаки напали на кварцяне вій­
сько в Нїжинї, погромили полки Мочарского і Л аща, розбили Німців з полка
Бутлєра. В маю : козаки далї воюють з кварцяними, але тепер кварцяні їх
трохи приборкали (у Жуковича VI с. 149).
г’) В л истї з 28/1V н. с. гетьман посилаючи королеви реляцію старости
калуського (Лукаша Жолкевского, комісара до справ козацьких) пише: Widze
co swawola co raz gore bierze, zolnierz zas zrozumiawszy z listów у z uniwer-
digitized by ukrbiblioteka.org

Правительство, з огляду на напружені відносини з Москвою,
трівожило ся, чи нема московської руки в сих українських розру-
х а х ; ходили трівожні поголоски про агітацію попів — москов­
ських висланців. Рахували ся з можливістю вибуху української
іреденти. Дійсно, шведське правительство, рахуючи ся з ворожим
настроєм Польщі й її плянами висилки козацьких сил на німець­
кий театр війни, против Ш ведів1), робило ріжні заходи, щоб роз­
будити українську іреденту — з початку через Москву, намов­
ляючи її виступити в обороні православних Польщі2), а далі без-
посередно звертаючи ся до козаків, і дещо з того могло бути відомо
в Польщі.
Скоро одначе в козацьких кругах зазначив ся користний для
польського правительства поворот. Можна думати, що статочнїйші
елементи козаччини самі поміркували, що струна занадто перетяга-
еть ся. і не годить ся так використовувати безсильности польського
правительства До того ж прилучили ся ще обставини в церковній
сфері. 2 марта с. с. скінчив свою житєву путь митрополит Иов,
і супроти ріжних течій і напрямів, які випливали в українській
суспільності! при сій нагоді, та всяких плянів і перспектив, не на­
ручно було загострювати саме тепер відносини до правительствен-
них сфер і збирати в сих кругах злобу і пімсту на голову укра­
sałow w. k. m., ze ich za swawolnych, występnych у nieposłusznych udano, bar­
dzo są żałośni, zaczym ze hostiles insultus na chorągwie w. k. m. od tego chłop­
stwa impune isc muszą, cum quali dignitate maiestatu w. k. m., kozdy widzi,
a ieszcze lepi czas krutki ukaże, iaka trudność ta nieposkromiona przynieść swa­
wola; byłby czas teras sposobny in ordinem tę swąwolą, redigere y zabiezec,
iakoby przez tę swąwola więcey rpta żadnego periculum ne miała y samsiadom
do rozerwania pakt przyczyny nie dawała, ale ze rpta na seymie y mowie o tym
nie chciała (про кредити на українне військо), infortunie ony to się przypisać
musi. Lubo teydy od w. k. mei na przeszłe listu moie nie mam rezolucyi, pisze
do imci p. starosty kałuskiego, aby nisz ona nastąpi, w szystkich przystoynych
srzodkow zazyw ał do zatrzym ania przez wszelakich kłótni woyska, poniewasz tesz
za tak bliskim czasem zapłaty przyyidzie mu się reyterować ztamtąd. Король від­
повідав: Wyrozumieliśmy z pisania uprz. w. у z listu ur. starosty naszego kału­
skiego... iako gore bierze swowolenstwo kozackie, wziąwszy powod z listów na­
szych, któreśmy dali do zolnierzow na stanowiskach tamecznych będących, i 110-
ручав переказати жовнїрству, що вони nie maią tym nadzieie do łaski naszey
tracic, a wzłaszcza że smy iestesmy o nich tego rozumienia, iz sie wcale powin­
ności swoich skromnie iako należy zachowuią — ркп. Nr. 104 c. 325 i 327.
1) В одній з варшавських реляцій з кінця 1630 р. маємо звістку про ба-
жаннв Валєнштайна дістати від польського правительства 1U тис. Запорожців,
і літом 1631 р. староста калуський збирав ся йти в поміч цісарю з 3000 коза­
ків, 1000 гусарів (у Жуковича VI 105, 152).
2) Див. Форстена Балтійскій вопросъ U c. 355 .і д.
ГРУШЕВСЬКИЙ, іСТОРГЯ т. VIII.
а

їнської суСПІЛЬНОСТЕ в такий дражливий і небезпечний момент.
І от саме серед початків виборчої агітації за митрополичу столицю,
в цвітні 1631 р. військо козацьке висилав якусь декларацію своєї
льояльности — на жаль не викриту досі в повнім своїм тек стї1).
А трохи згодом, паралельно 8 вибором митропблита заходить зміна
і на гетьманстві: на місце Орендаренка, скиненого 8 гетьманства,
очевидно, — вибирають репрезентанта статочних кругів, при тім
талановитого і зручного політика і адміністратора Івана Кулагу-
Петражицького, одного u переяславських комісарів. Хоч там він ви­
ступав по стороні свобвільних, але вибір його не стрів опозиції
в польських кругах, і король „подав“ його війську Запорозькому
своїм універсалом, що эаховав ся в повнім тексті, й через те варто
його навести — бо се одинокий документ в сім родї.
„ В сіх взагалі й кождого 8 окрема, кому то треба знати, опові­
щаємо, що ми з огляду на порушену нам вельм. воєводою сандо-
мцрським, гетьманом польським коронним, вірність для нас і рі~
чипосполитої, досвідченість в рицарських справах і охоту до услуг
нам Івана Петражицького, іменуємо й даємо9) його за старшого
війську Запорозькому, не сумнїваючи ся, що на тім порученім
йому старшинстві він .буде свідчити належну вірність та неслуш­
ність нам і річипосподитій, запобігаючи всяким своєвільствам і ш
допускаючи того, шоб покій сусідами турбував ся і нарушував ся
через військо Запорозьке. Подаючи се до відомости козаків Запо­
розьких, всіх взагалі і кождому 8 осібна наказуємо, аби його за
старшого мали і належну послушність віддавали йому, згідно з ко­
місією куруківською, вірно сповняючи се 8 огляду на ласку нашу
і свій обовязок. В Варшаві, 22/ІХ. 1631αа).
Правительство, як бачимо, ігнорувало факт вибору старшого
військом так само, як військо старало ся іїнорувати потвердженнє
сього вибору правительством.
Новий гетьман справді показав свою вірність і потішив серце
королівське, скоро по своїм виборі на уряд переславши гетьмановм
коронному звістку про посольство дїдичного ворога королівського,
короля шведського їустава, що прибуло до козаків через Москву,
в товаристві приданого з Москви аґента, ввістного вже нам Іїу -
тивльця Гладкого. Вони мали допитати ся до братів митр. Борець­
*) Поки що минї стріла ся лише коротенька згадка в листі Конбцполь-
ского до короля 16/V н. с. : О kozakach co mi pisze imc. p. starosta kałuski i i .
p. halicki, posyłam w. k. m. — dai Boże, aby sie ta powolność ich skutkiem uka­
zała samim (ркп. 104 л. 329 об.).
2) Zaznaczamy i daiemy.
Жерела VIII c. 332.
digitized by ukrbiblioteka.org

кого і до владики Борисковича, щоб вони їх провели до козаків
не Орендаренкових, офіціальних, а війська ворожого Польщі. Але
не знайшли сеї дороги і попали до реєстрового війська К у-
лаги, а Булага поспішив повідомити про сю місію польське пра­
вительство.
Про вміст листу Кулага не міг від разу нічого сказати —
„листів від них ще ми не брали, бо зволиш в. милость аяати, що
j нас без ради ї х читати не можна; післали ми до полковників
і иньше товариство, аби зїхали ся и. Але трохи вгодом прислав
і самий лист — не дуже богатий вмістом і інтересний тільки як
•одна в проб вавязання безпосередніх зносин. Писав його „тайний
радник й. в. шведського короля“ і посол до республіки польської
Як ів Руссель (Розеллій), французький гуґенот, дипльомат- доброво­
лець, що від довшого часу займав ся польськими, українськими,
московськими справами, якийсь час сповняв порученнє Бетлєна
у шведського короля, тепер був в службі їустава - Адольфа спе­
ціально в польських справах, приготовляючу кандидатуру його на
польський трон на випадок смерти Жиґимонта. Одним з перших
його діл в сім напрямі був отсей лист до козацького війська, на­
писаний з Р іґи — де резідував Руссель, 2 5 червня 1631 p.,
і пересланий з двома французькими офіцерами. В листі сім, мно-
гословнім і напушистім1), але змістом досить біднім, як я вже ска­
зав, він заохочував козацьке військо війти в безпосередні зносини
і приязнь з шведським королем, як великим прихильником грецької
віри, а ворогом єзуітів. По його словам королеви радили звернути
<ся до козаків патріархи, особливо царгородський Кирил.
,що па­
нує над вами в справах віри “ , очевидно — зарекомендував ко­
ролеви їх „неослабно-горяче бажаннє свободи“ , невгасиму ревність
до віри грецької і ненависть до її ворогів2).
J) От якимщ словами звертав ся Розелїй до козаків: Nobiles et liberi mi­
lites, viri strenui, Boristenis et Ponti Euxini dominatoros et quod maximum est —
religionis christianae graecae et avitae acerrimi defensores ! Він запевняв їх, що
король його здавна бажав засвідчити свою приязнь reipublicae vestrae et uni-
verso insigni ас praevalido nobilium kozakorum Zaporovianorum согрогі, і тепер
точе війти' in tractationem confederations vobiscum arctioris et inviolabilis non
minus publice privatimque omnibus honorificae quam utilis pro bono et assecu-
ratione libertatis vestrae... et imprimis ad vindicandam ex tyranide pontificis ro­
mani eiusque satellitum principum, cojnmunium adversoriorum nostrorum, avitam
vestram religionem graecam, quae gemens et persecutionem durissimam perpessa
auxilium divinum vestrumque vehementissime implorât.
’ ) Лист Руселя і кореспонденція Конєцпольского з сього приводу — ркп.
Лубл. бібл Nr. 104 л. 315 і далі. Тепер видав їх, з коціїї бібл. Чорторийських

Як прийняли козаки послів, офіціальної реляції Кулаги и»
маємо. Донський козак, що був на раді в Каневі, коли читав ся
той лист, оповідав, що гадки козаків ділили ся : „мелкіе люди11
висловляли ся неприхильно для польського правительства, або як
сей вістник оповідав —
„говорили, щоб їм служити цареви, а тут
їм, Українцям, і вірі благочестивій від Поляків кривдаи. Але ста-
точнїйші противили ся політиці авантур: „лучшіе люде Черкаси,
которыѳ пристали къ Полякамъи ті „перемовили їх на своє і ли­
сти і ,Нїмцїв( післали до гетьмана Конєцпольскогоu ł). Подробиця
бев сумніву схоплена з житя, хоч і перепущена через „упрощену“
московььку призму. В варшавських Kpyrąx ходилд оповідання, що-
козаки шведських послів утопили, потім — що не утопили, тільки
поглумили ся : стали поїти горілкою, а як ті не схотіли, то по­
чали на них кричати, що вони зрадники і їх не горілкою, а во­
дою треба напоїти — утопити, і кінець кінцем відіслали їх до
Конєцпольского. Той відставив їх до Варшави, а уряд эь краще
вважав з усею куртуазією, але і в виказаннєм некоректности таких
ітнриґ, на стид шведській дипльоматії, вислати їх до Ш в еції9).
Разом з користною зміною на гетьманстві правигельство заду­
мувало ся над способом провести і на київську цитрополїю якусь
людину суголосну, або податну для правительственної політики.
В червні (2 3/ V I н. с .) король вислав лист' до тодішнього київ­
ського воєводи Тишкевича в сій справі. Король вгадав, що по
його відомостям „Борецький п с е в д о митрополит київський умер
тими днями" (а вмер він тому три місяці з взрхом!), і на
митрополію кандидує Мужилівський —
„покинувши жінку, сил-
куєть ся бути митрополитом14.
„ А що для нас і річипосполитої
д)же важно, аби на се місце козаки не всадили якогось чоловіка
,несфорного‘ і бунтівничого, що потім їх бунтував би й підюжу-
вав против католиків і уніатів, — тож рішили ми знести ся 8 ва­
шою мил. як тамошнім воєводою. Поручаємо дуже з. милости ко­
заків намовляти, аби не поставляли собі митрополита без волї
і подавання нашого, бо подаваннє його належить до нас, по праву
нашому кбролївському і законам коронним, — та своєю повагою
і зручністю так попровадити, щоб анї згаданий Мужилівський не
дістав митрополії, до котрої наставив ся, анї иньші які - б могли
нам чинити замішання і розрухи“ .
Михайлівський монастир по
др. Крипякевич в цитованій статї — де зібрав і відомости про політичну діяль­
ність Руселя (Записки т. 117).
*) Акты Москов. госуд.ІІ ч. 328.
2) Публ. бібл. автогр. 221 ч. 247 у Жуковвча VI с. 156; Крипякевич ор. с.
digitized by ukrbiblioteka.org

Борецькім король поручив Тишкевичу зайняти, щоб передати ко­
ролівському комісарови — король хотів дати сюди Германа Тиш-
кевича, невдалого кандидата на печорську архимандрію по Копи-
стенськім, воєводиного свояка. Але при тім всім наказував пильно
стерігти ся, аби не викликати „якогось розруху між козакамии.
„ Як що може той монастир взяли в своє володїннє козаки та про­
бу вають у нїм якоюсь громадою, то стережи ся в. м., аби не при­
йшло при відбиранню до якогось кровопролитя, а з тим і до роз^
руху козацького і всеї України“ *).
Як бачимо, порученнє було не тільки сильно припізнене, але
й дуже трудне до виконання, так само- в сараві монастиря як
і' в справі митрополії. В справі монастиря принаймні було за ко­
ролем ясне, віками усвячене право патронату. Що до митрополії —
то домагати ся, щоб на місце Борецького предложили кандидата до
затвердження короля — значило признати паралельну з уніатською
православну ерархію, значило зійти з становища, на якім прави-
тельство польське* стояло весь час. Справа дуже складна, яка мо­
гла бути переведена тільки в формі обостороннього компромісу, як
се плянувало ся в 1628 — 29 pp. і дійшло кінця потім в 1632.
Тепер в сім напрямі правительству не вдало ся нічого зро­
бити, і навіть не знати, чи робив які небудь заходи воєвода, щоб
сповнити королівські інструкції. Михайлівський монастир мав уже
ігумена : братія вибрала на ігуменство намісника печорського Філо-
тея Кизаревича, очевидно кандидата Могили, котрого Борецький
CBWM тестаментом визначив опікуном не тільки свого майна, а й са­
мого монастиря. Роблячи се, покійний митрополит мсіже мав замір
облекшити дорогу до митрополії приятелеви і товаришови своїх
останніх церковно-політичних плянів. Сей мав шанси дістати ко­
ролівське потвердженнє, і хто зна чи правительство й не мало
його на гадці вже тоді, поручаючи Тишкевичу відсувати опози­
ційних кандидатів. Могила мав дуже добру репутацію в католицько-
уніатських кру га х2), і сам без сумніву мав нлянп на митрополію.
х) П. Могила І дод. 72.
2)
Рутський, аргументуючи свій плян руського патріархату в 1629 p., вва­
жав для нього найвідповіднїйшим кандидатом Могилу, бо він міг послужити
ділу унїї не тільки на Руси, але і в Молдаві та Валахії, — робить вражі нн<^:
людини прихильної до католицької віри, при тім освічений, вміє по латинськи,
розуміє свято-отецькі писання, доброго житя, тверезий і не розпустний, двічі
на тиждень служить службу божу — ЩО у Русинів рідко, і пильнує дісці-
плїни — так що під його рукою з 80 черцїв, котрих він застав, зісталось
тільки 18: не знесли його режіму, а він їх непорядностп. Записки т. 116 с*. 22.

Його зближенню до брацтва по смерти Борецького, вижиданнє
в справі фундації колегії (в своїй деклярації, даній 15 V I у Львові
він полишає собі вільну руку — фундувати колегію при Печор­
ськім монастирі чи там „де вважатиме потрібним (с. 4 20), нарешті
перепони і прикрости, які робив він в Михайлівськім монастирі
Копинському — все се виразно на те вказує.
Але в очах сторожів православя Могила скомпромітував себе
участю в унїоннім компромісі, і при обсадї митрополії його кан­
дидатура не пройшла. Вибрано репрезентанта старо· православних
аскетичних традицій, фундатора лубенських монастирів Ісайю Ко-
пинського. Довершено се десь в червні чи в липні, „совѣтно ОІЪ
всего народа россійского“
але подробиць про сей всенародній
вибір не маємо Слідом посвятив його переївший митрополит з Гре­
ції, і партія Могили могла тільки пімстити ся на контр-кандидаті
тим, що довший час облишала його без резіденції : Михайлівським
монастир тримав Могилин підручник Кизаревич і не пускав Ісайю
навіть потім, як михайлівська братія, очевидно — під натиском
суспільної опінїї формально вибрала своїм ігуменом Копинського
(іґноруючи попередній вибір Кизаревича)*) Кизаревич далі тримав
ся в монастирі, аж нарешті при кінці року випровадило його відси
військо Запорозьке m a n u m ilit a ri : полковник війська Запорозького
Демян Гарбуз, з козаками, дня 10 грудня, ,ґвалтом* наїхав на Ми­
хайлівський монастир, Квзаревича відси ,вируґував‘ і випровадив
в володїннє монастирем Копинського 3).
Вся ся історія наробила досить квасів в київськім, і взагалі
в українські* світї, і власне під вражіннєм сих подій оповідали
в Сївську на допиті монахи з Новгорода-Сїверського, в вересні
1631 р , що к о з а к и посадили на місце Борецького Ісайю, бо
тільки він стоіть за православну віру, а печорський архимандрит
піддасть ся Ляхам і тримає з ними против козаків4). Заразом опо­
відали поголоски про нові нагінки Поляків на православну віру,
що ходили по Україні, очевидно в звязку з тими київськими по­
діями. „ Ляхи з Польщі сходять ся під Київ та стоять у Київі. та
*) Катальоґ митрополитів публ. бібл. —
Бынкова Описаніе рукописныхъ
сборниковъ имп. публ. библ. І с. 65. Близша дата вибору Ісайї не звісна, Ґолу-
бєв думає, шо сталось се ще перед виїздом Могили до Львова, десь на подат­
ках червня (І с. 452), але се не певно. Про посвященнє Ісайї арк. иностр. дѣлъ,
дѣла малорос. 1631, 1/IX, Nr. 3.
2) Акт виборчий, з 29/X 1631, в Актах Западной Россіи IV ч. 23£.
3) Акты Зап. Рос. V ч. 12 — пізнїйший протест противників Коп&нського.
4) Акти Москов. госуд. І ч. 315, пор. вище с. 98.
digitized by ukrbiblioteka.org

поблизу його, по обох сторонах Дніпра, а запорозькі козаки пішли
під Маслів Став, і де запорозьких козаків Ляхи здибають, поби­
вають на смерть“ —
все мовляв за самовільний вибір митропо
лита. Л кажуть, що у Ляхів з запорозькими козаками буде знову
війна незадовго, сеї осени, і тому Ляхи післали в українні, ли ­
товські (українські) пограничні городи смоленського біскупа (Льва
Бевзу, уніатського владику), щоб він переводив людей всякого
стану на свою лядську віру “ . Присилав він своїх людей до Ста-
родуба і Новгорода-Сїверського, і ті печатали і руйнували ,руські*
церкви, а людей силоміць переводили на лядську віру, так що бо-
гато повтікало, та збірають ся йти sa московську границю.
В сих оповіданнях сїверських монахів, наскільки вони тор­
кають ся Сїверщини, мусить бути щось правди — якісь прояви
уніатської „проповіди“ . На них знаходимо натяк і в козацькім по­
сольстві на сойм на початку 1652 р.
Але напруженне, про яке сї звістки говорять, вигладжувало
ся — по части заходами статочних і їх нового гетьмана, по части
завдяки самому польському правительству, що відкрило нову арену
козацькій енергії й по стількох балаканнях про дотримуванне ку-:
руківської ординації само зняло її з козаччини — з огляду на
перспективу війни з Москвою.
Відносини польсько московські були напружені від самого
трактату в Дєулїнї (1618), що завів перемирє на 14 літ і пів­
року. Москва не могла переболіти утрати своїх провінцій, а ще
більше не могла знести, що польська сторона нї за що не хотіла
признавати царем Михайла Романова і відмовляла йому царського
титулу в у сіх зносинах. Війна з сього приводу висіла весь час
у повітрі, а в міру того як зближав ся кінець неремиря (уложе-
ного до весни 1633 p.), вона була все більш неминучою. Літом
1631 р. московське правительство рішило ся розпочати війну на
смоленськім пограничу і почало приготовання. В Польщі се не зі
стало ся секретом, і в осени того-ж року польське правительсгво по­
становило розпочати мобілізацію козаччини для походу на Сїверщину.
Перед тим вела ся мова про висилку козацького війська (двадцяти
тисяч!) під проводом королевича Володислава в Німеччину, против
шведського короля1), але супроти московських перспектив сї пред-
*) 3 актів німецької нунціатури — у Форстена Акты и письма І с. 315
З сим треба звязати оповіданне одного московського вістника, іцо до Запо­
рожців посилав також цїсар посла і гроші, щоб Запорожці йшли помагати

ложѳлня були відхилені — коваки потрібні були собі. Московські
вістники, що їздили „для вістейu по Україні в жовтні й падо­
листі 1631 p., оповідали, що при них „присилав литовський ко­
роль до Канова, до ковацького гетьмана Кулаги корогву, булаву
й бубни, та велїв йому, гетьманови, кликати по литовських горо­
дах, щоб усякі охочі люде писали ся в козаки, і котрі козаки
були виписані, тим велено знову бути козаками1).
Сим козаччині „розрішало ся на вся“ на волости. Але взамін
польське правительство поручало Кулазї запобігти походам на море,
щоб по можливості! забезпечити себе від яких небудь несподіванок
8 турецького боку. Лїток того року був похід на море з Дону,
8 частю Запорожців: ходило донців півтори тисячі, та пятьсот за­
порожців, „я кі тоді були на Дону“ ; на морі заступили їм дорогу
каторги турецькі, і вони пішли на Запороже, з тим щоб там зази­
мувати а). Сей похід міг спеціально ще підогріти вічну трівогу
польського правительства на пункті тих походів на море. В кождім
разі Кулага дістав наказ вивести виписчиків із Запорожа і попа­
лити човни, щоб запобігти дальшим походам. Був присланий і дво­
рянин гетьманський Загоровський, аби на очах його сю церемонію
сповнили. Кулага вислав з ним на Запороже відділ реєстрових
(з пятьсот мужа, як переказували московські вістники). Але ся
екскурсія не дійшла кінця^ через татарський напад, що тоді
трапив ся : пішов царевич кримський Махмет-їерай з мурзами
на землі коронні, і козаки мусіли зайняти ся обороною границь
від нього 3).
Козаків, як говорило ся на Ук раїні, було тоді на Заиорожу
тисяч 8 пять, гетьманом був у них, по словам одних — Дацько
Білоцерковець, по словам иньших — Тарас4), а Дацько був пол­
ковником (а може за зиму зміна стала ся). На Україні казали, що
виписчики Кулаги бРвпечно не послухають, і як Кулага таки пі-
шоа зимою на Запороже з Канова сам, споді вали ся нової війни
між реєстровими і виписчиками („Черкасами письменними“ і „от-
Аому на Шведів, а король польський того цїсарського посла не пустив до ко­
заків. відказав: „нам тепер і самим люде потрібні“ (Акти московск. гос.
І ч. 330).
‘ ) Акты Москов. госуд. І ч. 318, пор. 328.
2) Акты Москов. госуд. ч. 328, Донскія дѣла І с. 341. В кореспонденції
турецькій 1632 р. маємо згад ку про похід 16 човнів козацьких на море — Ркп.
Публ. оіол. Разн. 104 с. 586 л.
3) Лист і інструкція козацька на сойм 1632 р. —
низше, с, 137 —8.
4) Одна реляція зве його „Тарасом Чорним“ (Акты Москов. госуд. І,
ч. 333), але се чи не ремінісценція Грпцька Чорного, Тарасового противника.
digitized by ukrbiblioteka.org

ставленижии по термінольогії московських реляцій). Але сї віщу­
вання не справдили ся : Кулага 8 полковниками Клипкйо і „Колїн-
кою“ (так його звуть сї вістники) без кровопролиття потрапив на­
мовити Запорожців — мабуть з огляду на правительственну
мобілізацію — піддати ся королівській волї. Запорожці позволили
навіть попалити свої човни — тільки човнів донцїв, що були на
Запорожу, палити не дали. Самі пішлц на Україну, Тарас з Кула-
гою, і Донцїв з собою туди на зимівлю з Запорожа забрали, а на
Запорожу лишили залогу з полк. „Колїнкою“ *).
Напруженнє таким чином було вигладжене. На останній Жи-
їимонтів сойм. скликаний на місяць март, козацька старшина, ви­
силаючи свої петиції, могла прохати їх сповнення в повній сві­
домості свого похвального поведення і положених перед річею по­
сполитою заслуг. Про недавні напруження вона говорила як епізод
безповоротно пройдений і досить твердо ставила свої жадання, зна­
ючи наскільки правительство рахує на неї.
Зачинали від релігійної справи. Пригадували королівські обі­
цянки. що вона буде полагоджена; споминали, що на останнім
соймі обіцяно полагодити справу на найблизшім і владиків на їх
єпархіях потвердити. Вказували на кривди, які діють ся право­
славним на Білоруси, в Перемищинї, на Волини, „а нарешті отеє
недавно в Сїверській землі, коло Чорнигова і де инде, наближаючи
ся до нас, так що духовні наші не можуть безпечно відправляти
богослуження в домах божих, а нарешті — і в домах своїх“ . Далі
йшла справа желудкова:
„ Не тайно, так думаємо, вашій кор. милости“ .
—
писали
в інструкції, — „що по нашім нереступі торішнім, як ми робили
порядок в війську і зводили в компуг (реєстр), ніяким чином не
могли ми ввести все військо в шість тисяч, бо дуже богато заслу­
женого товариства поприходило : одні з неволі, забрані на службі
вашої корол. милости, иньші перед тим на Д ін, на річки і де
инде порозходили ся, а тепер повертали ся, так що повиключу-
вавши богато иньших, ледве містило ся в восьми тисячах. А ще
й від вашої кор. милости була обіцянка причинити нам ті дві
тися чі“
Козаки просили через те причинити й платні й сукна, а окрім
платні ще дати на армату, та визначити їй місце. Заразом давали
знати, що саме вибираєть ся знову на Запороже половина війська
а самим сгаршим, на погаиованнє своєволї і паленнє човнів, — про­
1) Акти Москов. госуд. І ч. 327, 328, 333, 336. Донскія дѣла 1. <·. 342

сять короля не турбувати ся сим походом і не підозрівати в н і ·
чогось иныпого.
В посольстві їздили Станислав Яблонський і Криштоф Кши-
воблоцкий.
Відповідь короля була солодкаво-квасковата. Обставини змушу­
вали його в даний момент особливо цінити прихильність козаччини
і взагалі українського елементу: і перспективи московської війни,
котру він в інструкції соймикам властиво в цїлости проектував
зложити на плечі козаччини1), і страх перед шведсько-московськими
інтриґами на Україні і Литві, і бажаннє не відштовхнути від
себе Українців в хвилі, коли він, передчуваючи близький кі­
нець. робив останні заходи для забезпечення корони старшому си-
новн і якихось дотацій иньшим дітям. Отже старав ся наломити
себе на всяку можливу ласкавість супроти постулятів козаччини
і українських кругів взагалі.
В своїй відповіди козацькому війську в справі релігійній ко­
роль звертав увагу козаччини, що то „не ваша річ завідувати тим,
що дїєть ся в в. кн. Литовськім, би тамошні обивателі самі можуть
оцінити, чого їм треба і самі бев вас звичайно донесуть маєста-
тови нашому, як-би яка кривда діяла ся и. Було в тім немов мов­
чазне і досить несподіване признаннє, що справами української
церкви козаки мають право займати ся ; але мабуть сього король
не хотів сказати. В ін каже, що він досі взагалі не чув нічого про
які небудь кривдп в релігійній справі; але напише до митрополита
і иньшого духовенства (уніатського) і запитає їх та накаже стри­
мувати ся від усяких кривд.
Що до збільшення війська король зазначив, що останні дві
тисячі причислено без позволення королівського, і попередній сойм
сю справу відложив. Що стало ся, того король „на той час пору­
шувати не хоче“ , тільки всі иньші справи відкладає на пізнїйше,
бо короткість сойму не допустила нарадити ся над сим. На буду­
чім соймі обіцяє внести справу збільшення платні козакам і під­
тримати ї ї всім своїм впливол, так само справу спеціальної дота­
ц ії для козацької армати. Похваляє козацьке військо за його эаходи
Ч Див. у Жуковича с. 168; король стараючи ся можливо не перелякати
шляхти перспективою війни, представляє, що як Запорожське військо стане
в такім числї як під Хотином, то Польщі досить буде докинути до сього
тільки тисячі дві гусарів, а решту нехай понесе на собі в кн. Литовське (ркп.
Публ. бібл. Рази. 104 с. 555 і д ).
digitized by ukrbiblioteka.org

коло заспокоєння своєволї на Запорожу. Висловляє своє переконанне
в вірности і льояльноети війська1).
Все се звучало як обіцянка нового, прихильнїйшого курсу су­
проти козаччини і українського елементу взагалі.
Але ще більше ніж ся королівська деклярація 6/ІѴ 1 632 р.
і ще ширші перспективи відкривала перед ними сподівана смерть,
що вже витала над королем і звучала з у сїх останніх його заяв
і переговорів з ним.
III
Безцоролївє і „заспокоєннб православних11.
Смерть короля. Пляня православних. Сойми безкоролівя.
„Пункти заспо-
ео€ння православних“.
Нова єраріія. Полагодженнє релігійної справи.
Боротьба.
Старий король догорав. Останніми роками .він все частїйше
і сильнїйше западав на здоровлю. Се, тай сам поважний вік Жи-
їимонта (урод. 1 566) казали сподївати ся його смерти з дня на
день, і останніми роками все частїйше і живійше дебатують ся ріжні
мляни на випадок його смерти, а сам король робить останні ста­
рання ще за свого йи тя забезпечити польську корону синовп Во-
юдиславови. Та на се не годили ся. Безкоролївє, перспективи пе­
редвиборчих переговорів і торгів відкривали широке поле для плянів
і мрій, що не могли здійснити ся за жнтя сього короля і не ба­
гато шансів мали - б, коли - б зараз на його місці опинив ся вже
готовий, наперед вибраний, ні від чиєї ласки незалежний його син.
Мусїли бути вибори, боротьба, торги, концесії. Зріктись їх — н і­
коли в світі !
Король догорав. І все, що гнітило се довге, безпросвітне,
сливе піввікове панованнє бездушного, тупого вихованца єзуітів,
присвячене збудованню і забезпеченню єзуїтського пановання над
політичним і духовим житєм Польщі, — нетерпеливо чекало про­
світку, який обіцювало сьому світови безкоролївє. Найбільш упо­
сліджені їр у пи : литовські і польські дісідекти, православна Україна
і Білорусь, недобитки православної шляхти, міщанство, духовен­
ство готовили ся й напружували свої останні сили, щоб дати
') Документи в Публ. бібл. Рази. F. IV 104 с. 663, 664, 666.

останню битву, зробити останню пробу постояти за свої права, за
своє істнованнє.
В свіжій памяти були слова першої голови православних,
Лавр. Дрѳвинсысого, сказані уніатам по погромі православних на
соймі 1623 р. (с. 5 0 8 ): „Бачимо, що нічого ми не осягнемо про-
тив вас, поки сей король живий, але під час безкоролївя ми всїмм
силами піднімемо ся на в а с !“ Древинському і богатьом його това­
ришам тодішньої кампанії доля судила дожити сього моменту, і вони
сповнили сзоє тодішнє слово: напружили всі сили тодішньої Руси,
щоб дати останню рішучу битву на забезпеченнє ї ї національного
істнування, на охорону від небезпечного боляка, яким була на ї ї
орїанїзмі тодішня унія, на заґварантованнє недобиткам православ­
ним горожанських прав.
Наелектризована вагою моменту Русь українська і білоруська
поставила ся справді і конвульсивним напружеинєм своїх так
сильно вже надшарпаних сил зробила дійсно імпозантний натиск
на сучасну польську суспільність і правительство. Осягнула ним
законодатне признаннє і заґарантованне православної церкви
і перше ніж перейти остаточно в політичне неістнуванне, передала
потомству сю останню форму національного житя забезпеченою
кажу про житє загальне, бо козаччина була й зістала ся всеж
таки місцевою тільки формою українського національного житя.
Були се останні зусилля шовковника, що виплітає бульку для
нової метаморфози свого житя.
Незвичайно інтересний момент, і приходить ся сильно жалу­
вати над браком більш інтімного. закулїсового матеріалу з сього
часу — з тих приготовань, заходів і дебат, що попереджували
публичні виступи українських (і білоруських) репрезентантів. Роз-
поряджуємо тільки самими офіціальними грамотами і заявами pro
foro externo.
Ареною їх передусім, з порядку польського державного житя,
мусів стати конвокаційний сойм, що мав орїанїзавати управу на
час безкоролївя і заразом приготовити грунт для будучого вибору
короля та виробити конституційну хартію (pacta co nventa), що
мала бути йому предложена.
Король умер 20/IV с. с., скоро після сойму, що й був скли­
каний ним головно для упорядковання своїх родинних справ —
аби матеріально забезпечити меньших дітей і спробувати вперед
випросити корону для старшого сина.
digitized by ukrbiblioteka.org

Се не вдало ся, — хоч старший королевич Володислав тішив
ся широкими симпатіями суспільности. Батько міг передати йому
на ложі смерти тільки ілюзоричну шведську корону, що була про-
клятєм його власного житя, — в додаток до иньшої такої-ж ілю-
зоричної корони — московської, котру вже двадцять літ рахував
за собою королевич. Хоч які були привабні сї корони в очах Во-
лодислава — значно привабншші в£д польської, всї терни котрої
досить зблизька мав нагоду розглянути він під час довгого свого
престолонаслїдства, але не можучи на разі доступити тих, мусїв
насамперед постарати ся здобути польську корону — хоч би на
те, щоб відкрити собі дорогу до иньших *). І не вважаючи на те,
що всі дивились на нього як безсумнівного наступника його батька,
від сього морального признання до признання формального дорога
була доста далека і тяжка, і за всі сї трудности її і перепони
чіпляли ся з усеї сили всї елементи не задоволені з status quo.
Конвокаційний сойм був] визначений на день 1 4 /V I с. с .,
соймики для вибору послів на сойм — двадцять день перед ним,
24 /V с. с. Вони мусїли стати першою ареною виступів орїанїзо-
ваного українського елементу. Маємо дуже інтересну з сього по­
гляду інструкцію волинського соймику2). Справа православної віри
фіїурує в ній на першім плянї. Против помершого короля підно­
сять ся докори, що він порушив її права, роздавав бенефіції лю­
дям чужим, а не правдивим пастирям, що зіставали ся в поі-луш-
ности царгородському патріархови; православну шляхту відсувано
в ії публичних урядів; міщан, що не признавали владик-ренеїатів,
не допускано до урядів міських і цехів. Вибраним на сойм депу­
татам поручало ся предложити соймови сї жалі та не приступати
ні до яких соймових нарад, ані ти>т меньше — до вибору короля,
поки не буде згоди соймових станів на їх релігійні постуляти.
Не маємо тексту інструкц ії з київського соймика, але той
факт, що козацьке військо, незвичайно енергійно виступивши в ре-
лїгійнійм справі, відкликало ся потім до київської інструкції,
„у всім згоджуючи ся з нею“ 2), дає здогадувати ся, що релігійна
1) В недавно опублікованій інструкції послови, висланому від Жиґимон-
тових дітей по смерти батька до цісаря Фердинанда, Володислав заявляв, що
хотів би бути шведським королем, бо там королівська власть не так обме­
жена, як у Польщі. Як би за помічю цісаря удало ся йому здобути шведську
корону, то польську відступив би братови, але тпм часом просить підтримати
його кандидатуру на польського короля (Шельонґовского Rozkład rzeszy і Pol­
ska za panowania Władysława IV, c. 37).
2)АрхивъЮ.3.P.II.1c.451.
°·) П. Могила І дод. 74.

справа була піднесена в ній не менше ен^ргічно. Так само в ін­
струкції Браславського вовводства, де українській елемент м іх Ш л -
хтою був досить сильний, і на чолі його виступав другий першо­
рядний український парляментарйст свого часу, браславський підсудок
Н и х. Кропивницький.
Не таке чільне місце ваймав, але все таки зазначений релі­
гійний постулят православних в інструкції вишенського соймику,
де шляхта висловляв також „щире бажаннв, аби при елвкції булм
заспокоєні „урази“ „братії грецької вірии на великі кривди в віль-
ностях ї х і в відібранню церковних бенефіцій“ 1).
Шляхта православна була одинокою їрупою української су­
спільности, травно покликаною до участи в соймованню і 8 ним —
в ставленню умов, в виробленню конституційної партії, що мала
бути прийнята новим королем. Иньші верстви і їрупи, не покли­
кані до сойновання, пробували посередніми дорогами зробити з свог·
<5оку все можливе, щоб вплинути на напрям соймових нарад і ре­
золюцій. Брацтва і духовенство православне ладили депутації на
сойм. Виленське брацтво приготовило і видруковало спеціальний
трактат, призначений для участників конвонацій ного сойму: він
вичисляв права і привилеї, видані коли небудь руській церкві,
і доводив, що ся руська церква, яка одержала їх , не знала в тім
часі у нїї, і привилеї сї мали .служити православним, а не уніатам,
ш сї тоді доводили2). Крім того брацтва брали участь в агітації
на місцях, в нарадах соймиків: так львівське брацтво висилало
своїх делбґатів на соймвк вишенсьедй і т. и.
В тім самім напрямі працювала й козаччина. Але її девіде-
рати сим разом не обмежали ся самою релігійною справою, хоч
і поставленою 8 дуже великим притиском. Не кінчались і на зви­
чайних домаганнях побільшення плати та забезпечення в козацьких
свободах. Сей важний момент військо козацьке задумали викори­
стати для основцої зміни всього становища козаччини як верстви,
як стану. З принціпіального Становища плян дуже важний. В ін
дуже характеристичний як проба ввести козаччину в державний
устрій річипосполитої і в рамах сього устрою найти розвязаннє
ковацького питання. Се було останнє слово політики компромісу
коваччини 8 польським державним орїанївмом. Але не поставлене
*) Akta Gr. і Ziem. XX c. 321.
*) Synopsis albo krótkie opisanie praw i swiebod y wolności... przezacnemu
starowiecznemu narodowi ruskiemu pod posłuszeństwem s. o. patryarehy kon-
etantinopolskiego trwaiącemu nadanych y poprzysiężonych. Передрукований в ч.
Іт.VIIАрхиваЮ.3.Р,
digitized by ukrbiblioteka.org

доста рішучо, — більше натяком, ніж як виразний постулят, —
не підтримане щиро і загалом козаччини, воно промайнуло ледво
помітно і майже безслідно, не вважаючи на свою вагу з становища
розвою політичних ідей в козаччині.
На жаль і тут закулїсова сторона для нас закрита — маємо
голий акт, козацку інструкцію на сойм. Дня 2 4 / V , разом з шля­
хетськими соймиками, очевидно, відбула ся рада козацька в Пр и­
луках, і на ній виготовлено лист до голови тимчасового прави-
тельства (на час безкоролівя), яким по конституції польській був
перший сенатор держави прімас Польщі, арцибіскуп їнєзненський.
Військо висловляло свій жаль з причини смерти короля і заявляло,
що свій голос дає на королевича Володислава. Але заразом при­
гадувало соймови „великі безправности“ , які терпить військо і весь
нарід руський в вірі своїй з причини у нії. Отже жадало скасо-
вання „тої нововиниклої“ у н ії ще перед коронацією; инакше —
грозило —
„прийшло ся -б шукати їм иньших доріг заспокоєння
н^шої совісти“ .
В иньших справах відкликувало ся до того, що
поручило переказати послам своїм1).
Ш ість день пізнїйше, коли прийшла до війська інструкція
послам, ухвалена на київськім соймику (я думаю, що привезли її
козацькі депутати, вислані на той соймик) відбула ся мабуть нова
рада і на нїй вибрано послів на сойм, дано їм інструкцію і ви­
слано лист до сойму і до ріжних впливових осіб. Послами їхали
Таврентий Пашковський, колишній військовий писар, Гарасим
Козка, Дорош Куцкович і Федір Пу х. Лист, що везли вони до
сойму, повторяв досить близько попередній лист до прімаса. З ли­
стів переданих до ріжних осіб, маємо листок до кн. Заславського,
де козаки просять його —
„я к сторожа свободи, прав і вільности
спільної“ , помагати ї х послам2).
Головний інтерес лежить в інструкції, яку посли мали пред-
ложити соймови. Ту т теж починало ся з виразів жалю з причини
королівської смерти, досить одначе скупо відміряних („волї божій
проти вити ся трудно, знаючи, що смерть не новина ані припадок:
хто родить ся на світ, мусить умерти“). Далї виявляла ся на­
дія, іцо при виборі короля сойм не позбавить голоса і козаків,
„маючи ї х за членів річипосполитої, що поносять немалі тягарі на
собі“ .
В сїй надії козаки і подають свій голос за кор. Володи­
слава. Потім інструкція широко спиняєть ся на постулятї релїїій-
1) П. Могила І док. 73.
2) П. Могила І док. 74, Архивъ Ю. 3. P. III. І ч. 89.

нім, жадаючи заховання православної віри при давніх правах
і бенефіціях, —
а уніатів позбавлення урядів і бенефіцій, що
належали до православних (про повне скасованне у н ії в інструк­
ц ії не скавано, так як в листі до сойму). Потім наступав та­
кий пункт:
„ Всій славній короні відомі вірні і відважні васлуги наші
в експедиціях річипосполитої, і мусять нам то признати, що ми
сливе довкола всіх її границь заступаємо її , окруживши своїми го­
ловами і не жалуючи утрати свого здоровля і достатків за ,досто-
єнство* королів і. м. польських, 8а повагу їх маєстату, цілість
отчини і добро річипосполитої. Певні ми, що колись таки доче-
каємо тої щасливої години — дістанемо ,поправу* наших прав
і вільностей рицарських, і поручаємо просити пильно, аби (сойм)
зволив ласкаво вложити (між постуляти свої) до будучого ко­
роля, аби нас обдаровано вільностями, які належать людям ри­
царським u
В кінці йшло неминуче „жолудкове питаннє“ : покликаючи <і я
на те, що коваки тепер вірно тримають ся куруківської ординації
і врікли ся доходів з морських і иньщих походів та несуть не­
устанну службу річипосполитій, козаки просять збільшення плати,
грошима й сукном, виживлення для запорожської залоги та всього
потрібного для козацької армати1).
І так козаччниа в перший раз зажадала собі голосу на соймі,
правда — на перший раз спеціально тільки в справі вибору нового
короля. Вона посилаєть ся на те, що козаки — се члени річипо­
сполитої, які несуть на собі немалі обовязки для неї.
В звязку з сим набирає важного значіння отся фраза: ко­
заки просять, щоб їх обдаровано „вільностями, які належать ся
рицарським людям“ .
„Люде рицарські“ се по польській термінольогії — шляхта.
Анальоїія між воєнно - служебник характером шляхти і такою ж
службою козаччини, кидала ся в очи. Шляхта на сій воєнно-слу-
жебности опирала свої с о ц і а л ь н і і політичні привилеї; козаччина
за свою воєнну службу державі бажала бути трактованою по мож-
ности нарівні з шляхецьким станом. Ми не раз, уже від самого
сформовання козацької верстви стрічали виразні, хоч переважно не
дуже смілі натяки в сей бік. З перших років Х У І І в. маємо та­
кий лист гетьмана Куцковича, де військо козацьке заявляє свому
старому антаїонїстови. що „й. королівська милость, будучи особли-
!) П. Могила І с. 403—7.
digitized by ukrbiblioteka.org

вил прихильником і оборонцем людей рицарських, звозив обдару­
вати і упривидеювати“ козаччину, „признавши синами коронними
і ублагороднивши стародавніми вільностями їх самих, жінок і ма-
етности“ козацькі (с. 320 ). Тепер, при такій добрій нагоді для
всяких поважнїйших, основних домагань, яку давало безкоролївє, ко­
заччина ставила, хоч дуже несміло, жаданнє, аби її формально
припущено до прав шляхетських. Отеє бажаннв „вільностей, які
належать ся рицарськім людям“ 1) поставлене поруч бажання припу­
щення до соймовання, що було теж одною з шляхетських приві-
лєґій, відкриває сей дезідерат досить ясно Дарма, що висловлений
він був так скромно, і не вияснений близше на соймі козацьким
посольством, не звернув відповідної уваги сойму.
Се може здаватись дивним, що козаччина не відважила ся
підчеркнути сього постуляту яснїйше, бо взагалі для сильнійшого
натиску на польську суспільність не обмежила ся тільки самими
посольствами й листами та зносинами з ріжнями маїнатами, але пе­
ревела й досить імпозантну оружну маніфестацію. Мотивуючи сѳ
непевними вістями від Татар і потребою заступити коронні землі
від ї х нападу, Кулага ввів військо козацьке в границі Браслав-
щини й Волини, і розложивши його по тутешніх королївщинах
і панських маєтностях, лишив тут на весь час сойму. Отже міг
кождий постулят війська ставити на вістрю меча — наскільки міг
сподіватись твердої підтримки самого війська. Але. очевидно, сей
шляхетський постулят не належав до таких, і проводив ся контра­
бандою перед самим військом.
Козацькі сили були великі. Всю виму йшла мобілізація нере­
єстрових козаків для походу на Сївершину.
„Сказано давати їм
гроші й сукно, та й по литовських городах кличуть охочих людей,
щоб писали ся назад в козаки, а давнїйшим виключеним козакам
велять бути козаками по давньому, гроші та сукно тим новоприбу­
лим козакам казано давати",
як доносили в Москву московські
вістники2). Але неприхильність зимового сойму, а потім смерть ко­
роля стримали планований похід на московську границю й поли­
шили се мобілізоване козацьке військо без зайнятя. Під весну ко­
заччина рвала ся на-ново на море; вістники доносили, що пол­
ковник „Колїнка“ , полишений з залогою на Запорожу, на весну
повідомляв Кулагу, що своєвільні козаки наробили нових човнів
і хочуть іти на морѳ „під турецькі городи“ , і самого полковника
*) Iakobysmy wolnościami rycerskim ludziom należącymi obdarzeni byli.
2) Акты Моск. госуд. І ч. 336.
ГРУШЕВСЬКИЙ, ІСТОРІЯ т. VIII.
10

хочуть силоміць „взявши“ , з собою на море забрати. Тому Кулага
вбираєть ся послати на Запороже новий полк, вибравши з кождого
десятка до одному козаку 1) Тим чи иньшим способом йому, оче­
видно, вдалось сим плянам запобігти, і в інструкції на сойм з на­
тиском підносило ся, як ми бачили, що козаки не ходять на море
і свято сповняють куруківську ординацію. ІІохід на Волинь і По­
лісе, служачи політичним цілям, як дуже нроречиста демонстрація
на адресу еоймових станів, заразом добре займав козаччину. По
словам аїента кн. Заславського, що їздив до Кулаги з листом від
князя, козаків 8 гетьманом було кількадесять тисяч. Гетьман казав,
шо єсть їх реєстрових 16 тисяч, але як міркував аґент, мусїло їх
бути значно більше: „в тім полку, що при гетьмані, кажуть,
тільки півтретя тисячі, але як я приглядав ся, було їх певно
8 пять тисяч — бо я з ними кілька миль їхав під корогвами“ 8).
Кулага заявляв, що буде стояти, аж посли з конвокації вер­
нуть ся. При тім вів кореспонденцію з місцевими магнатами, і для
ліпшого вражіння робив просію своїм військом, показуючи ласку
і протекцію маєтностям одних і даючи спробувати всю приємність
козацьких леж иньшим.
„Не тільки в маєтностях вашої княжої
мил., але і у князя Домініка (Заславського, ордината острозького)
поводили ся дуже ласкаво і скромно ; але маєтности п. воєводи
руського (Ст. Любомірского), панів Сєнявских і иныпих будуть
собі памятати“ .
Взірцем кореспонденції, яку військо козацьке вело при тім,
може бути лист, писаний з сього походу до кн. Заславського. де
коваки висловляють надію, що князь підтримає козацькі бажання —
вибір кор. Володислава на короля і при тім — забезпеченнє на­
роду руського від „переслідування“ і „неможливої біди благовір­
них, світських і духовних“ , инакше — повторяє гетьман свою
погрозу — коэакам прийшло ся б ужити крайніх способів, не спи­
наючи ся перед перспективою „пожертвувати житєм і майном своїм“ ®).
Сильний натиск, вчинений такими парляментарними й поза-
парляментарними способами, поставив „руське питаннє“ на одну
8 центральних позицій на конвокації. Старий бльок православних
8 протестантами був відновлений, щоб „спільними силами з наро­
дом руським, вернути собі все несправедливо і насильно відобра­
*) Акты Москов. госуд. 1. с. 2) Архивъ Ю. 3. P. III. І ч. 91.
■’)АрхивЮ.3.P.III.Іч.90.
digitized by ukrbiblioteka.org

не“ *). На чолі посольської палати, як ї ї маршалок, опинив ся
давній і випробований союзник православних — шеф литовських
дісідѳнтів Криштоф Радивил, напсувавши вже тим одним, непевним
пѳрѳдчутем, богато крови клерикальній партії. ІІравославні і про­
тестанти рішучо ваявиїи, що не приступлять до елєкції, поки не
<$уде забезпечена свобода їх конфесій, і подали спільні жадання на
руки прімаса, де домагали ся ріжних Гарантій. Т у т між иньшим
б у ш жадання привернення православним всіх духовних урядів
і бенефіцій, монастирів, церков і маєтностей, які до православних
належали, і старого права побвящення від цар городсь кого патрі­
а р ха ; перенесення юрисдикції в справах про насильства Ь вс я к і
між-релїїійні процеси до повного трибуналу ; установлення осібних
прокурорів і резідентів на дворі королівськім, по однім для дісі-
дѳнтів і для православних. Для забезпечення на будуче від над-
ужить жадано, щоб не тільки король присяг, що сих постанов буде
додержувати, але відповідні формули були вложені також в присягу
гетьманів і канцлерів, в присягу короля і канцлера хотіли вста­
вити також осібну формулу, що всі гід ні, без ріжницї реліїії, бу­
дуть діставати гідности, уряди і бенефіції *).
Було орїанїзовано дві комісії, одна для справи протестантів,
друга для православних. Ролю предсїдателя в комісії православних
взяв на себе сам „король шведський“ , як його титуловано під сей
час — королевич Володислав. Членами були 5 сенаторів — між
ними канцлер, Конєцпольский, що став гетьманом великим, і геть­
ман литовський Сопіга, і шість послів — між ними сам маршалок
Радивил і кілька послів з Галичини. Д іспутації, ведені перед сею
комісією делегатами православних і уніатів, досить широко — хоч
певно не зовсім безсторонно, описує сучасна публікація впленського
зївду, призначена для елекційного сойму8) ; де в чім доповняє її
уніатська брошура Jedność święta cerkwie wschodniey y za-
diodniey, видана у Вильнї ж 1632 р.
Референтом з боку православних виступив звісний нам Кро-
пивницький; він поставив звичайні постуляти православних: щоб
православним були вернені уряди, церкви, бенефіції й забезпечено
*) Лист Могили до Хр. Радивила, 12/V. 1632
—
Археограф, сборникъ
VII ч. 64.
*) Puncta dissidentium de religione — в дневнику соймовім. П. Могила
І с. 408-413.
3)
Suppiementum Synopsis, аоо zupełnieysze obiasnienie praw... tudzież ma*
nifestatio prawdziwa progressu sprawy na przeszłey generalney pod interregnum
^nnvocatiey Avarszawskiey — передруковано в ч. І т. VII Архива Ю. 3. Р.

їх від насильств над їх совістю. На його виводи відповідав Ру т­
ский : доводив, що унія зявила ся наслідком заходів самих право·
славних — згадав при тім прихильність до сеї ідеї кн. Конст.
Острозького. Потім почав толкувати, що не православні від унїа-
тів, а уніати від православних терплять'ріжні насильства і пере-
слідування; згадав убийство Кунцевича, атентат на Потїя, утоп-
ленне Грековича, схоплених і утоплених чотирох черцїв св. Софії
в К иїві, убийство протопопа в Шаргородї, підчас Хотинської війни,
і якогось черця в Перемишлі.
Лревинський не промовчав ѳгадки про кн. Острозького:
„Ще в. милость, отче Рутский, в школі на науках бур, я к
я свою службу служив на дворі святої памяти князя, згаданого·
вашою мил., і ліпше знаю, що ніколи того на мисль покійному
не приходило“ .
Потім иньший оратор документами почав доводити неприхиль­
ність до у н її кн. Острозького. Далі перейшов до тих насильств над
уніатами, згаданих Рутскнм. Убийство Кунцевича і атентат на ІІо-
тїя православні осуджують, але з огляду що провинники були по­
карані більш ніж суворо, не бачать, про що-б тут іще говорити.
Завважають одначе, що причиною розруху в Витѳбську були на­
сильства уніата „Дорофейка“ , і не дуже личить пастиреви таке
озлобленнє, яке Кунцевич викликав против себе в народі. Ширше
зайняли ся православні тими чотирма ченцями, яких Рутский на­
звав утопленими, і документами виказали неправдивість його слів1).
Зате інцидент 8 Грековичем і шаргородським протопопом збула
фразами, що то справи їм близше не звісні. А на жалі, вислов­
лені Рутским, витягли довгу нивку своїх „ypaeu : що уніатські
владики забрали православні уряди і бенефіції і держать їх від
берестейської у нїї ; що конституції соймові ухвалені на користь
православних (від 1607 р. почавши), не сповнені, церкви запеча­
тані, нові будувати навіть на шляхетських ґрунтах заборонено;
в будах навіть молитись не дозволяють; невинних людей тяжко
вязнять; православних 8 магістратів усувають, до цехів і торгів
не допускають; мертвих публично ховати, з тайнами до хорих хо­
дити не дають; „нарешті королівськими універсалами убогим і ка­
лікам з Руси заборонено жебрати по польська“ я).
Другого дня православні приступили до документального ви­
воду тез, конспективно виложених в виданій для сойму брошюрі
*) Про сей інцидент див. в т. VII с. 502.
>) Архивъ Ю. 3. P. I. VII с. 592.
digitized by ukrbiblioteka.org

Synop sis; — що уряди і бенефіції руської церкви, вабрані уніа­
тами, належали православним, я кі були під властю царгородських
патріархів, а у н ї ї н е знали. На сі виводи православних відпові­
дав знову Рутский, вбиваючи їх арїументи і доводячи, що руська
церква була в у н ії в Риком. З приводу сього вивязала ся істо­
рична дебата
між иньшими широко дебатовано про те, котрий
рік хрещення Руси приймати (тут замішало ся піанїйшо баламуц-
тво, що поплутало хрещенне за Василя Макед. 8 пізнїйшим Воло-
димировим хрѳщѳннбм), оцінювано посланіе Місаїла і т. и .
Уніати заявили, що вони згодили ся-б на таку формулу : Пра­
вославні матимуть свободу релігійного культу в воєводствах Ки їв­
ськім, Браславськім, Подільськім і в эемлях Львівській і Галиць­
к ій ; тільки в Київі катедра Софійська і Видубицький монастир
з і т н у т ь ся за унїатами, натомість монастир св. Михайла (золото­
верхий) буде sa православними. Владицтво львівське, архимандрії
унївська, печорська і жидичинська лишать ся православним. В Мо­
тилеві дати православним чотири церкви, в Орші дві, в Вильнї
позволити домурувати церкву св. Духа. Брацтва полишити при
їх правах1).
Православні, ровумієть ся, на се не могли згодити ся. Сей­
мовий дневник каже, що вони жадали не меныпѳ як половину
всіх владицтв, і на тім розбило ся. Богато дебатовано над пере-
миським владицтвом; уніати годили ся його уступити, як буде на
то згода папи®). Так само дісіденти не хотіли прийняти дуже за­
гальної формули толєранції „для тих що правильно мислять про
св. Трійцю“ .
Т і і сї хотіли стояти при тім, що поки їх релігійні дома­
гання не будуть вадоволені, сойм не може приступити нї до яких
ухвал, навіть до „каптура“ (орїанївації тимчасових судів і екзе-
кутиви на час безкоролівя). Але се була крайність, вона не знай­
шла підпертя у иньших послів. Маршалок, що дуже горячо боро­
нив справи православних, сам поставив, як вихід, щоб православні
взяли пропозиції унїатів під нараду соймиків, і справа ї х мала-б
потім рішити ся перед елєкцією8). В постанови „каптурові“ або
т. 8. їенеральної конфедерації вложено було, що на елєкційнім
соймі не приступить ся „до дебат про кандидатів (на корону) і до
умов з ними, а тим більше — до іменовання короля, поки всі
*) П. Могила І дод. с. 425, пор. записки Радивила І с. 31, ркп. 116 л. 14.
2)
Ibid. с. 419. Невірно, очевидно, представляє дневник, що тільки з-за
леремиського владицтва не годили ся. 3) Ibid. с. 420.

рани річипосполитої, ексцеси, неаравильности і жалі не були - 6
поправлені і до порядку приведені“ , а тин часом у всіх релі­
гійних справах проголошував ся спокій1). Православні мусїли зго­
дити ся на се.
По скінченню каптурової д*кляраііії, сойм „відправив“ депу­
тацію козацьку.
Першу авдієнцію, в посольській палаті, мала вона в початках
сойму (18 /VI с. с.) . і тоді передала лист на руки маршалка, і від­
читала інструкцію війська9). Палата звернула 8 того увагу на жа-
даннє участи в елєкціі короля, на релігійне домаганнв і справу
збільшення плати, 8 пункту прав козацьких —
„аби від старост
українних не мали кривди в своїх вільйостях“ .
Постулату „прав
рицарських“ сойм чи не вавважив, чи не вважав потрібним навва­
жати 8), а посли, очевидно, в свого боку не дали нія ких комента­
ріїв до того, може — з огляду на неприхильність ввагалї, яку сойм
показав постулятам козацьким.
Вислухавши козацькі* жадання, посольська палата відповіла,
що порозумівть ся з сенаторам*, і тоді дана буде відповідь. З них
під дебати взято головно жаданнб участи в елєкціі, бо релігійна
справа трактувалась незалежно, і тут петиції козацькі нічого но­
вою не вносили, а входити в постуляти що до збільшення платні
конвокаційннй сойм не вважав своїм ділом. Канцлер литовський
Альбр. Радивил в своїх записках вгадує про дебати в сенаті вад
жаданнем що до участи в елєкціі 4). Воно було прийнято тут не­
прихильно; на висунений новаками арїумент, що й вони члени
річипосполитої, говорено, що вони „такі як волосе або ніг ті на
тілі людськім : як надто виростуть, то волосе обтяжае голову, а н іг ті
гостро колють ся, і треба їх обтинати; так і козаків мале число
може служити для оборони річипосполитої; але як би розмножили
ся, то прийшло ся б королівству бояти ся, аби від ,хлопства ру­
ського* не вийшло повстання проти п анів“ .
З сих мотивів всякі
домагання в розширенню козацьких прав трактовано, очевидно, не­
прихильно, і на постулят що до елвкції рішено дати відмову. Се
й зроблено на другій авдієнції, даній посольству кииацькому при
закінченню сойму, в зібранню обох палат. Прімас заявив, що сойм
вдячно поиймає почутя, висловлені військом і обіцяє за їх службу
*) Volum, legum. III с. 545.
2) Дневник соймовий (ся частина його не друкована), пор. Записки Ра­
дивила — ркп. бібл. Оссолїньских 116 с. 10.
3) Радивил переказуе сей пункт глухо: ut ad libertates militum possent
admitti. *) Pamiętniki I c. 24 ркп.116 л. 11.
digitized by ukrbiblioteka.org

ласку річипосполитої й будучого короля,
„котрого нарід шляхет­
ський сам вибере собі“. Сї слова мали бути відповідю на до-
яаганнв участи в елєкції : „нарід шляхетський не хотїв допускати
козаків до участи в своїй при вілєїії“ .
По за тим прімас „на-
поминави військо козацьке, аби далі було вірне і послушне і не
давало турецькому правительству причини до розриву морськими
походами х).
Навіть в польських кругах вважали сю відповідь занадто го­
строю; ІІясецкий, оден з сенаторів, зве ї ї „занадто суворою“ *).
Натомість Ольбр. Радивил, крайній клерикал, з вдоволенням запи­
сує. що „козаків добре полаяно, за те що сміли просити вільного
голосу на елєкції, і суворо їм сенат заборонив, аби того більше не
сміли допоминати ся “ 8).
В писаній відповіли, висланій до війська від сойму, за під­
писами прімаса і маршалка, поминено всякі різкі вирави. Сойм
висловляв певність, що „за згідною волею людей шляхетських, до
котрих власне належить се на основі давніх прав і звичаїв, а н е
кому и н ьш о м у “ , буде вибраний добрий король, який примно­
жить слави державі, вільність і свободу кождого заховає, а вій­
ську Запорозькому 'потрапить оцінити і нагородити його заслуги4).
Відмова отже висловлена досить мягко, але вона не перестала бути
через те прикрою, тим більше, що жовнірству польському, яке
теж просило права участи в елєкції, дано дозвіл прислати своїх
делєґатів.
Тим скінчив ся сойм. В православних кругах він вробив до­
сить прикре вражіннє. Волинська шляхта на соймику в Луцьку
опротестувала формулу згоди, предложену уніатами, і рішила, що
всі волинські шляхтичі поголовно мають їхати на елєкційний сойм
і недопускати до вибору короля, поки не будуть сповнені жадання
православних6) (в виборі короля шляхта брала участь не через
депутатів, а кождий безпосередно за себе). Довідавши ся про се,
уніатські владики внесли заяву до актових книг володимпрських,
що вони беруть назад свою формулу згоди і обстають при всїх
своїх правах6).
Православне духовенство звернуло ся до козацького війська,
!) Дневник сойму — П. Могила І с. 432. 2) Chronica с. 530.
Ркп. 116 л. 15.
*) Відповідь з датою 17/VII в ркп. бібл. Чорторийських і в Публ. бібл.
Рази.F.IVNr.45с.90,Хг.104с.624.5)АрхивъЮ.3.P.II.Іс.202.
ti) П. Могила дод. ч. 78, польський текст — Публ. бібл. Рази. 104 с. 728.

просячи взяти в енергічиу оборону релігійну справу. ІІро се
в польських кругах ходили сенсаційні поголоски. От що доносив
нунцій польський, на підставі оповідань коронного гетьжана: Но­
ваки оібрали ся на раду в числі ЗО тисяч, і на сю раду прибуло
30 0 православних попів; вони впали на землю перед військом
і просили, щоб військо оборонило церкву і ї х від нещасть, які
терплять так довго, — добило ся привернення бенефіцій, захоплених
уніатами, та давньої свободи релігії. Козаки були незвичайно зво­
рушені їх благаннями і слїзми і рішили збройною рукою йти від­
бирати захоплені уніатами маєтности. Тільки гетьман козацький, хоч
сам православний, перешкодив сим плянам ; видумав, що мав звістки
про татарський похід і розіславши козаків в р іх н і місця против
Татар, відвернув тим способом від походу на уніатів.
Глубокі політики при тім додавали, що се інтриїув м іх пра­
вославними Криштоф Радивил1).
Се досить далекі відголоси, де, може бути, мішають ся події
з-перед елєкційного і 8- перед конвокаційного сойму (мобілізація ко-
ваків против Татар). Запорожець-виписчик („запорожскій отставле-
ный козакw) Максим оповідав про се на допитах трохи близше,
хоч теж з домішкою новоутвореної лєїенди. Запорожські козаки
мали раду в Черняховій Діброві, і до них на раду приїздив ми­
трополит київський Ісайя і владика луцький Ісакій Борискович;
вони наказували козакам, аби стояли за віру против Поляків, і ка­
зали їм теж, що їх старшина козацька хилить ся до лядської вірп.
Через те козаки скинули гетьмана Кулагу і полковників поскидали
і вибрали нових полковників і гетьмана. А Конєцпольский прислав
козакам гроші — ще за гетьмана Кулаги, і давав козакам по пів-
сема золотого литовського, аби йшли до нього в Польщу і з ним
стояли против Володислава. Бо Конєцпольский хоче посадити на
королівство меныпого королевича Казимира. А як коэаки скинули
гетьмана Кулагу, то новий гетьман Андрій Дїденко і полковники
не пішли з козаками до гетьмана Конєцпольского, і проживають
тепер по городах2).
Иньший виходень, Запорожець Іван оповідав, що до Кулаги
(десь в серпні) присилав свого служебника також шведський ко­
роль, закликаючи козаків, аби йшли й помагали йому стати поль­
ським королем, але козаки на се не згодили ся, міцно стоячи при
М Tlieiner - Vetera monumenta Poloniae III c. 397. депеша з 2/Х н. с.
2)
Акти Москов. госуд. І ч. 424 (відомости сї Максим дав в Пѵтпвлі
24/1X с. г.) .
digitized by ukrbiblioteka.org

Володиславі, котрого підтримують Литва і Черкаси, тим часом як
Поляки 8 Конецпольским хочуть висадити Казимира.
„Радивші
і'литовські люде пишуть до гетьмана черкаського (козацького) і до
в сіх Черкасів, щоб їм помагали, на Поляків ва віру стояли та по­
ладили на королівство Володиелава“ ,
і на Україні сподївають ся
великої усобиці м іх обома партіями. На випадок як би гору взяла
партія Казимира, Поляки мали - б нищити православну віру, і но­
ваки хочуть в такім разі просити помочи 8 Москви, щоб мо­
сковський цар „прийняв їх під свою руку і не видав Полякам
їх і віри христіянської ; а коэаки хочуть стати по Дніпру від Ки-
їва і до устя і з Поляками бити ся, щоб їм не дати внищити хри-
стіянЬької віри“ 1).
Про раду в Черняховій Діброві иньші Запорожці Гришко
Еромчанин і Мартин Марків оповідали та к : рада ся була „объ
Оспожинѣ днѣ® (коло Успенія ), був на ній митрополит з „стар­
цями“ , казав, що Поляки хочуть знищити христіянську віру, і як
коваки за віру не будуть стояти, то вони — „духовний чи н“ по­
їдуть до Москви „на царське ім я“ 2).
Гетьмана і старшину вмінено на другій раді, що була перед
Рохдеством Богородиці в полї коло Маслового Ставу. По словам,
Запорожця Івашка, що дає нам сї вказівки, скинули Кулагу за те­
що він „хотів облдшити ся, як ті Черкаси, що перед тим обля-
шиди ся, а було тих Черкас, що перейшли на лядську віру —
1900 мужа“ .
(Мова тут мабуть про реєстрових, що пристали до
Поляків в 1 6 30 р. і були обвинувачені в уніатських замислах).
Нових полковників, по словам иньших вихіднїв з Запорожського
війська, вибрано „8 чорних людей, що били ся з Поляками
в 1.630 р .а , і гроші, що наспіли до козаків по сїй зміні, но­
вий гетьман роздав не тільки реєстровим, а всьому війську :
„письнѳннымъ и отставленнымъ Черкасомъ во все войско, смотря
по человѣку“ 8).
Потім за три дні до Покрова була третя рада в Корсуні,
з старшини і з делєїатів — „изо всѣхъ украинскихъ городовъ вы-
борныхъ Черкасъ по пяти человѣкъ“ .
Між ними були: з Білої
Церкви полковник Дацко, з Чигирина полковник Тарас, з Корсуня
х) Акты Москов. госуд. І ч. 436, пор. 428, 433. 2) Ibid. ч. 427.
3)
Акты Москов. госуд. І ч. 427. Запорожець Івашко навпаки каже, що
гроші були роздані тільки шістьом тисячам (ч. 436), але докладно вичисляв
тільки платню не-рядовим козакам, отже не можна зміркувати на скільки сві­
дома у нього ся звістка, що шістьом тисячам гроші були роздані, а не на шість
тисяч призначали ся тільки.

Мисько Пивоваренко, 8 Переяслава полковник Олифер, з Лубен
полковник Лаврин, з Черкас військовий судя Яцина, 8 Жовнина
військовий судя Гиря, з Київа сотник Кизим *). Військо було до
двох тисяч козаків, „а унейщиків, що відступили в лядську віру,
на ту раду не пустили н ї одного чоловіка, аби не знали їх .ду­
ми*“.
Оповідав прр се ковак Івашко, шо сам був в раді. Се не
перешкоджає йому оповідати байки, що тоді в Корсунь приїздив
пахолок від кн. Радивила і митрополита з листами, де оповідало
ся, що Поляки стягають ся під Варшаву : з Конєцпольским сім ти­
сяч, з воевэдою київським Тишкевичом три тисячі ; хочуть вибрати
Казимира і внищити православну віру в у сіх білоруських горо-
д а х а). Ісайя намовляв знову (чи в тих листах, чи устно, при­
їхавши особисто — се не ясно), аби стояли за віру, а він, ми­
трополит. буде писати цареви, щоб прийняв їх , „ Білорусцїв“ , під
свою руку і віри їх не дав порушити. „ І тому в радї рішили бити
чолом цареви“ 8).
Такі сї звістки. Сильно закрашені сучасною лєїендою, тенден­
ційно налягаючи, з огляду на московську авдиторію, на той нахил
Українців до Москви, вони дуже одностайні в мальованню подій
і настроїв на Україні, хоч записані не в однім часі і від ріжних
осіб. Бевперечно, вони віддають добре тодішній настрій на Україні.
Напруженнє релігійних інтересів, спричинене соймовою бо­
ротьбою, знову закрасило, як 1630 p., і ще густїйше сим разом,
внутрішній розлом і боротьбу в козаччині.
Льояльна політика Кулаги, доведена до можливого напруження,
особливо в конфліктах з Запорожем за морські походи, викликала
неминучу реакцію і принесла за собою крізу. Ще перед сими ра­
дами своєвільний елєиент вирвав ся з-під руки Кулаги і похід на
море таки дістав ся, не вважаючи на всі його заходи, десь в липні
мабуть4). Його перешкоди, які він пробував, без сумніву, робити
тому, в звязку з безплодністю соймової акції, викликали загальну
неохоту против нього і його льояльної політики. Його скинено;
але скинено не як репрезентанта статочних реєстрових опозицією
‘ ) Дуже цікавий реєстр, бо тут вперше полковники виступаю ть цілим ря­
дом при своїх полкових центрах або територіях. Інтересний особливо полковник
лубенський — з приватної маетностп Вишневецьких.
2)
Пригадую, що „білоруськей“ в тодішнім московськім уживанню зн а­
чить не тільки Білорусь, а й Україну. J) Акты Москов. госуд. І ч. 436.
\) Про се оповідали московські вістники: „Запорожскіе Черкаси пзъ За-
порогь ходили нынѣшнимъ лѣтоъм на море подъ турскаго города“. Акты
Москов. гпсуд. І ч 432.
digitized by ukrbiblioteka.org

виписчиків, а як „обляшѳного унейщика“ , скомпромітованого на
релігійнім їрунтї. З сього погляду Кулазї в д ій с но ст е ніякого
вакиду абсолютно но можна було вробити: він дуже сильно обста­
вав за релігійною справою і sa кандидатурою Володислава, що вва­
жала ся запорукою сповнення православних постулятів. Його по-
водженнб з сього боку було бѳэдоганнѳ. Але льояльність його могла
бути ненаручною непримиренним представникам православної пар­
тії, як митрополит Ісайя і його „стардїи. їм, як в 1621 p., пе­
ред Хотинською війною, хотіло ся потиснути козаччиною прави-
тельство різко і сильно. Маніфестації Кулаги їх не вдоволяли; їм
хотіло ся мати на чолі козаччини людей готових на все, на всякий
рівкий конфлікт 8 правительством, а на Кулагу і його товаришів
в сім не можна було покладати ся : вони не здавали ся досить го­
рячими до церковної справи.
Такий характер мабуть має участь київської єрархії в сїй ко­
зацькій крізі, що поставила на чолі війська перебійцїв 16 30 р.
На чолі Запорожа став кошовий гетьман „Калїник“ , як його на­
зиває московська запись — мабуть той самий „Колінка“ , що по­
ставлений був на Запорожу для порядку Кулагою. Послів козаць­
ких, що були на конвокації, обвинувачено, що вони зле справили
ся там, „не згідно з волею гетьмана правили посольство“ , як ка­
зали козацькі посли на елєкційнім соймі —
„за се сидять на
горло“ , присуджені на кару смерти1). Засуджено і Кулагу. Лако­
нічна ввістка виходнїв каже, що „попереднього гетьмана козацького
Кулагу Черкаси в Каневі вбили“ я).
Наскільки мало було реальних приводів до сього перевороту
в релігійних мотивах, показує факт, що становище козаків в релі­
гійній справі властиво не змінило ся. Очевидно, вони таки не мо­
гли її повести инакше, ніж вів Кулага. Листи на елєкційний сойм,
що мав загоїти всі рани річи посполитої, і потім приступити до
вибору короля, і визначений був на 17/ IX с. с.,
—
військо ко-
вацьке висилало вже під новим гетьманом. Листи мають дати 4
і 5/ІХ, інструкція 6/ІХ ; оден з листів (до королевича Володи-
слава) має в нашій копії підпись нового гетьмана Андрія Гаври­
ловича (Дїденка), на інструкції підписав ся давній писар Сава
Бурчевський3). Дуже можливо, з огляду на час, що листи сі були
*) Дневник елєкційного сойму в ркп. бібл. Чарторийських, під днем 8/X:
bo і d posłowie co nie według woli hetmana naszego odprawowali poselstwo na
convokatiey, siedzą na gardło. 2) Акти Москов. госуд. І ч. 427,
3)
Інструкція в Архиві Ю. 3 . P. III. І ч. 93, листи — П. Могила дод.
ч.79і80.

эладжѳні ще sa Кулаги і тільки з невеликими, або й ніякими змі­
нами вислані були новим правительством, а послам наказано тільки
пильно тримати ся інструкції і не пускати нічого від власного ро-
вуму. Бідорака Кулага, а може й його посли, рішучо за ніщо на­
ложили головами.
В листі на сойм військо висловляло жаль за несповнені сой-
мом бажання і легковажанне заслуг козацького війська. З жалем
приймало до відомости рішенне сойму, що відмовляло козакам уча­
сти в елєкції, але кінець кінцем військо приставало на се.
„Не
в смак нам і се чути, що в. м. наші милостиві панове, хоч при­
знали нас sa своїх членів через їх мил. панів комісарів куруків*
ських, тепер зволите нас віддаляти від вибора короля і. м .и, пи ­
сало військо в сім листі. „Т а хоч і 8 жалем приходить ся нам се
знести, одначе полишаємо се на волю в. м., наших милостивих па­
нів, сподїваючи ся, що в. мил. такого пана схочете вибрати, ко­
трий не схоче чинити кривди заприсяженим королями правам, сво­
бодам і вільностям кождого народу“ .
В інструкції, писаній два дні пізнїйше, сей пункт стилізо­
вано ще делїкатнїйше. Військо згадувало, що пани соймові обра­
зили ся жаданнєм участи в елєкції і заявляло: „отже коли то їх
мил. не подобало ся, ми, не ображаючи ся тим, полишаємо то на
волю їх мил.“ і т. д.
Козаччина таким чином 8 легким серцем зрікла ся много-
важного політичного постулату, що міг бути здобутий, коли-б ко­
заччина схотіла осягнути його рішучим натиском, хоч би й похо­
дом під Варшаву. Конфлікту вона не хотіла : може бути, що й сей
постулат статочних, тепер ославлених унейщиків, не був популар-
ний в масах і толкував ся навіть неприхильно (напр. в звязку
з тими лсїендами про вербованнє Кулагинцїв* в партію Казимира).
Може й церковній партії здавав ся він непотрібним ускладненнєм
ситуації, що могло попсувати шанси чисто релігійних здобутків.
Тим меньше згадувало військо своє попереднє жаданнє — про
наданнє козакам „рицарських прав“ . Але власне ся обставина, що
в новій інструкції ніщо не нагадує сього постуляту потверджує,
що в попередній інструкції се не була проста стилістична окраса,
а був тут вповні реальний зміст.
Натомість всю вагу положено в новій інструкції на релі­
гійну справу.
„По правді з жалем приходить ся нам знести все вище ска­
зане (що сойм не оцінив заслуг війська і не допустив до елєкції).
Але ,стократнїйший‘ жаль врушив нас просто до плачу, коли по-
digitized by ukrbiblioteka.org

сяй наші чинили реляцію на той пункт інструкції нашої, де мн
жебрали і з плачем просили того, що и давнійше, за житя покій­
ного, недавно помершого короля, тридцять літ або δ більше, кож-
дого сойму, не пропускаючи ніякої нагоди, —
про заспокоєнеє
старожитної релігії, послушенства св. патріарха царгородського,
ствердженої привилеями і присягами предками його кор. милости,
покійних королів польських і недавно помершого короля, — а но-
вовимисленими уніатами знасилуваної“ . Се домаганнє, казали вони
далі, відкладано з сойму до сойму, аж по нинішній день, і на
останнім соймі, перед своєю смертю король обіцяв був, що до­
конче за· свого пановання вдоволить нарід руський як у правах
так і в релігії. На сій підставі сподївали ся вони, козаки, „такої
щасливої години по бідах наших, що вже наш руський нарід ді­
стане потіху“ . Покладаючи ся на право кождого ставити свої жа­
дання на конвокації, військо внесло до станів річипосполитої „свої
унижені прошення“ ; але на місце поправлення тих кривд, прине­
сено війську ще більше жалю і плачу, „бо ще покривдженому ка­
жуть з свого поступати ся “ .
Отже на теперішній елєкціі пору чає
воно своїм послам „просити з плачем у всеї річипосполитої і тільки
того домовляти ся, щоб наш руський нарід був полишений при
своїх правах і свободах, а духовенство наше благовірне при цер-ч
квах, єпархіях і маєтностях, і не поносило більше такої біди і ути­
ску від тих настирних уніатів“ .
Многословно, — але слабо, і в сумі понад першу інструкцію
нічого нового.
В дуже скромних виразах повторено військові домагання, окле-
пані жадання „поправи вільностей і збільшення річного жолду4'
зведені тепер до дуже невеликих, конкретних жадань: „причи-
нення суми на новоприписані дві тися чі“ козаків, вказання місця
для пробутку армати і дотації для неї. Нарешті —
„предложити
їх м. панам сенаторам, що тутешні і. м. пани обивателі українні,
тримаючи ся куруківської комісії, не хочуть в маєтностях своїх
тримати товаришів наших, а коли хто хоче з маєтности їх усту­
пити, — не позволяють продавати і підданим своїм заказують, аби
ніхто не смів купувати“ . Військо при тім теж запевняє, що і в вій-
скових справах покійний король обіцяв їх вдоволити на будучім
соймі, і воно мусить вважати се нещастєм своїм, що смерть заско­
чила його в сих замірах!
Гострійша нота зазвучала тілько в листі козацького війська
до королевича Володислава. В нїм висловляла ся втїха з приводу
ласки показаної їм під час сойму і засвідченої послами козацькими

і духовенством. Пускали ся гучні компліменти покійдому коро­
леви.
—
тільки в релігії мало військо кривду за його час, і про­
сить тепер королевича вигладити сї кривди і/взагалі сповнити про­
щенне козаків. А то коли-б, не дай Бохе — батьківський престол
польський мав корЛкевича обминути, військо заявляє, що готове
пожертвувати майном, достатками й життвм своїм за королевича,
обстоюючи його. То значить — обіцяє йому оружну поміч, як бм
коронні стани хотїли ввалити його кандидатуру.
До сього не прийшло. Але така горяча жичливість, заявлена
коваками королевичеви, і та рішучість, в якою вони жертвували йому
свою оружну поміч, певно, не вістала ся бев певного вражіння на
коронні стани. З другого боку, таке ставленне релігійно-національної
справи київськими церковними, близше сказавши — митрополичими
кругами, що вона ставала вказівником, який мав обернути козачину
чи то в сторону Польщі чи то в сторону Москви, в залежности від
такого чи инакшого порішення релігійно - національних постулятів,
теж не вістало ся без сильного впливу і на королевича і його пар­
тію, та на всі правлящі круги.
Королевич Володислав, або „ шведський король“ , як титулують
його ва весь час безкоролївя, носив ся з широкими, амбітними пля-
нами, як усї престолонаслїдники, котрим реальні обставини пано-
вання ще не обкроїци'їх високолетних гадок. В ін шукав прихиль­
ників не так для свого вибору — він і так уже вважав ся пев­
ним, — як для дальших політичних плянів, що носив у своїй
уяві. Важка спадщина попередніх політичних авантюр — сі фан­
тастичні корони : шведська, московська, окрім польської, щаслива
війна з Турками, котрої участником довело ся бути йому самому —
все се наповнило ґрандіозними пляначи голову Володислава, не
меньшо жадного слави і власти ніж його батько. Для нього ста­
вало пунктом чести здійсненне сих мрій, зреалїзованнє сих „прав“ ,
і передвступний момент торгів і обіцянок —
„елєкція“ — був
незвичайно важним і вдячним моментом з становища сих будучих
плянів. Коли всі можливі елементи корони вважали хвилю елєкції
сотвореною на те, щоб ва свою поміч кандидатови на корону ви­
торгувати у нього й його партії як найбільше всяких великих
і богатих милостей, то й для королевича відкривало ся широке
поле використовування для своїх плянів сих розгоряченнх апети­
т ів і фантазій. Як батько його упертий і завзятвй у своїх плинах
і замірах, Володислав далеко краще підходив до обставин і су­
digitized by ukrbiblioteka.org

спільносте, яка його окружала. Коли батько відпихав її своєю мов­
чазністю і холодністю, своєю етикеталыгістю й шанованнєм свого
маєстату, королевич притягав до себе своєю невимушеною просто­
тою, приступністю, нецеремонністю. При -тім незвичайно приєм­
ний в обходженню, обдарований чарівною вимовністю, що покону-
вала і обезвладнювала найбільш неприхильно настроєних, не ввиклий
рахувати ся ні з засобами, нї — тим меньше 8 обіцянками,
легкодушно*щедрий на дарунки і надання, а ще щедрійший — на
ласкаві слова і привабні обітниці1), — він напружував в сей мо­
мент всї здібности для скріплення своїх впливів, для збільшення
рядів своїх прихильників, для помноження шансів і засобів до
переведення своїх плянів, і в тім-же напрямі цілою силою му-
сїли працювати його близші і дальші партизани, котрих йому не
бракувало.
За лаштунками офіціального соймовання йшла гиряча боротьба,
ваходи, переговори і торги, на жаль — мабуть безповоротно для
нас закриті, так що тільки догадувати ся можемо про їх характер
і напрям.
Православні партії стали предметом небувалої уваги зі сто­
рони правлящих кругів. Прихильність православних і їх надїї на
Володислава була річю давно звістною. Дуже мало клерикальний
сам по собі — так що навіть ніколи не показував ся в костелі,
на велике огірченнє клерикальних кругів2), хоч заразом дбалий про
репутацію щирого католика, був він здавна предметом надій для
всіх покривджених ультра - католицькою політикою його батька.
Очевидно й сам будував свої пляни ї свою тактику — по реакції
батьківському правлінню, на політиці релігійної толєранції. Зовсім
справедливо толкували в католицьких кругах, що особлива при­
хильність Володислава до жадань православних і дісідентів дикту­
вала ся його московськими і шведськими плянами. З огляду на
свої претенсії на московську корону і на православну московську
людність він мусів здобувати собі добру репутацію прихильника
православної віри. З огляду на, шведських протестантів повинен
був показувати всяку можливу прихильність до протестантів Польщі
і Литви. Дійсно бачимо, що в своїх пізнїйших заходах коло швед­
ської корони він залюбки виїздить на толєранції, на посередництві
між католицькою і протестантською партією, і сю - ж лінію веде
*) Див. інтересну характеристику Володислава в реляції лєґати Віскен-
ті — Relacyi nuncyuszów II c. 189 і далї.
2)
Володислав оправдував ся фізичною відразою і пригнобленнвм, яке ви ­
кликає в нїм костельна атмосфера — див. ту ж реляцію с. 193.

в Польщі під час бевкоролївя в відносинах до протестантів — і ще
більше в відносинах до православних.
Чи було в тім щось глубше і щирійше крім чисто політич­
ного рахунку, се вістаєть ся неясним, і в сім можна суннївати ся
супроти тої 8МІНН0СТИ, яку ввагалї показував Володислав в своїх
настроях і плянах при вмінах обставин. В даний момент обста­
вини наказували йому дбати про прихильність дісідентів з огляду
на політичні, заграничні пляни, та й ще поза тим з православною
справою приходило ся рахувати ся 8 огляду на козаччину. Зна-
чіннб козаччини як воєнної сили Володислав мав богато нагод
оцінити сам, як самовидець і участник війн, і велико вважав на
її поміч в своїх воєнних плянах на будуще, тим більше, що не­
велика прихильність шляхти до його шведських І МОСКОВСЬКИХ ПЛА­
НІВ була йому добре звісна, і він не міг тішити себе ілюзіями, що
сойм схоче дуже енергійно підтримувати сї пляни державними кре­
дитами. Московська війна вже порішена, вже розпочата навіть, хоч
не офіціально, змушувала його цінити добрі відносини козач­
чини, прихильний настрій в данім моменті, коли Володислав че­
кав тільки формального вибору, щоб прийняти вже кинении мо­
сковською стороною поклик до боротьби, і — в перший огонь
післати власне козаччину, поки сойм дасть приэволенне на офі­
ціальну війну.
Тим часом митрополит Ісайя з своїми старцями, як вихід
з тяжкого становища вказував козаччині підданнє під руку мо­
сковського царя і в сю сторону попихав козацтво. ІІри всій тен-
денційности d підчеркуванню сього мотиву в реляціях складаних
перед московськими властями українськими виходнями, вони вповні
безпідставні не були, і нахил Ісайї в московську сторону, засвід­
чений документально, та агітація в сім напрямі в українськім су­
спільстві і в козацьких кругах не могли бути секретом для полі­
тичних кругів. Московське правительство покладало чималі надії
ва такі іредентські течії серед козаччини і стримувало своїх во­
євод від усяких зачіпок з козаками г), а в кругах королевича ще
серіознїйше мусїли рахувати ся з можливістю такої іреденти, а на­
віть перецінювали їх . Коли папський лєїат, довідавши ся про
уступки православним, порішені королеви чом, силкував ся відвести
його від них, Володислав анї слухати не хотїл, і як головний
мотив, попри загальне невдоволеннє православних, котре треба
чимсь утихомирити — вказував лєїатови на становище козаків
Ч Акты Москов. госуд. І ч. 486.
digitized by ukrbiblioteka.org

перед перспективою московської війни : супроти війни з Москвою ко­
заків можна затримати по стороні Польщі тільки якимись уступками,
инакше вони могли-б бути дуже небезпечні. Невдоволенне право­
славних взагалі Володиелав вважав шкідливим для держави, з огляду
на те, що і вибір короля і иньші справи залежать від них, і при­
знавав конче потрібним їх заспокоїти.
І є ї а т переконав ся, що королевича не можна збити з сеї по­
зиції — він велико paxÿe на козаччину, — дуже її любить, як
він казав1). І щоб вбілыпити сю „любов“ , якраз під час елєкцій-
ного сойму московські війська перейшли Смоленську границю і не
без успіху почали тут свої операції...
Та кі інтереси держави і особисті пляни Володислава наказу­
вали йому рішучо показати всяку прихильність супроти православ­
них постулятів, і енергійний натиск православних на коронні
стани сим разом здобув їм нарешті уступки, які певне анї снили
ся нікому в Польщі навіть іще під ча с конвокації. На жаль, як я
сказав уже, — закулїсова сторона сих заходів і сеї боротьби за­
крита для нас зовсім. Навіть про показну, офіціальну сторону
їх маємо досвть скупі відомости в соймових дневниках та иньших
джерелах *).
В посольській палаті православні депутати повели свою лінію
серіозно і рішучо уже в перших днях сойму, зараз по виборі мар-
шалка. Коли поставлено питаннє про проїраму нарад, православні
депутати Древинський і Воронич заявили, що не можна присту­
пати до ніяких иньших справ, поки не буде сповнена обіцянка
попереднього сойму що до релігійної справи православних; їх п ід ­
тримав також дуже сильно Кр. Радивші. Маршалок хотїв передати
сю справу спеціальній комісії, але православні депутати : Гулевич-
Воютинський, писар луцький (будучий перемиський владика) і Адам
Кисїль, що тут в перше виступає в ролї оборонця православної
церкви (саме тоді, як кажуть, вернувши ся до батьківської віри),
рішучо тому спротивили ся, вважаючи, що справа доста вияснена
попередньою комісією, й треба рішати ї( в повній палаті. Палата
нротивила ся тому, боячи ся, що релігійна справа эаймѳ їй цілий
сойм. І без того дрібна досить справа: дебати з приводу протесту
заложеног^ біскупом луцьким против тексту конфедерації, прийня­
того конвокаційним сойїШг, заповнила трохи не тиждень дуже го-
*) Theiner III c. 398—9.
2)
Уривки з одного дневника друковані у Ґолубєва П. Могила І дод. с.
454 і далі; з другого, докладнїйшого деякі витяги ibid. П дод. с. З і далі. До­
сить багато оповідає також в своїх записках Ольбр. Радивші ркп. л. 17 і д.
ГРУШЕВСЬКИЙ, історія, т. VIII.
11

рячою дебатою. Одначе сї уніатські і католицькі протести протин
конвокаційних уступок вробили взагалі добрий настрій для право­
славних, зложивши одіозність відновлення сих дебат в значній
мірі на уніатсько* католицьку сторону. Вони дещо улекшили право­
славним позицію, яка всеж таки й тепер не була легка.
Загал палати був дуже невдоволений, що їй так безпардонно
загачують соймованнв православною справою. Але православні три­
мали ся своїх домагань, проявляючи незвичайну витривалість су­
проти натиску цілої палати, серед сердитих криків, які нераз пі­
діймали ся против них. Говорили сміло і свобідно. „Груба і не­
доладна, як і віра, була ї х мова“ , записує Радивил в приводу
одної промови, і описує сцену, де Кисїль різко відізвав ся на
слова такого маїната, як Лев Сопіга, а коли котрийсь з послів став
Сопігу боронити, Кисїль ухопив ся за шаблю і загрозив нею. Як
оратори зі сторони православних особливо визначали ся Древин-
ський і Кисіль ; Радивил грав ролю адвоката їх справи. З боку
унїатів виступав особливо Тривна, кухмистр в. кн. Литовського;
горячо брали в оборону унію також старий Л. Сопіга і воєвода
троцысий Тишкевич.
Посольська палата вибрала була вже комісію, по рівні з ка­
толиків і дісідентів*, але сенат до них замість двох вислав чотирох
депутатів, перехиливши тим більшість на католицьку сторону, і се
викликало нову бурю протестів. В дебатах палати над православ­
ною справою пройшлц биті два тижні (а в початку сойму — більш
як три тижні). Королевич нетерпеливив ся і хотів розпочати пе­
реговори про корону. Православні заявляли, що не допустять до
ніяких переговорів, поки не буде покінчена їх справа. Можна собі
представити, як кипіли вакулїсові переговори і всякі намови в боку
королевича і його прихильників, що мусїли старати ся всякими
способами прихилити ворожо настроєні елементи, аби вгодили ся на
уступки православним, щоб усунула ся ота православна завали-
дорога в політичної арени.
Участниками сих ваходів мусїли бути також козаки. ї х по­
сольство, не діставши голосу в елєкції, віставало ся за кулїсамв
сеї боротьби. Послів сим разом було тр и : Федор Кузьминський,
Федір Пралич (Прало) і Василь Онишкевич. Вони були прийняті
з початку сойму на авдієнції сенатом; з огляду на мале число
присутних сенаторів прімас відложив читаннє листів до другого
васїдання, 1 (11) X . По прочитанню листів посли ваявили, що
не будуть нічого говорити від себе („на память“), „бо й так по­
сли, що на соймі конвокаційнім правили посольство не вгідно в во­
digitized by ukrbiblioteka.org

лею гетьмана нашого, сидять на горло; тому не хочемо поступати
инакше ніж нам наказано — бо посол як міх, що всипали в нього,
то висипле“ .
Потім посли відправили посольство по інстру кції.
Прімас подякував їм за льояльні почутя, але докорив за різкі ви­
рази ужиті на адресу унїа тів — наказував не відзивати ся так
про людей побожних і чесних. Відповідь на жадання обіцяв дати
пізнїйше1). Тогож дня відбула ся подібна-ж церемонія в посоль­
ській палаті'; посли козацькі доручили їй лист такогож змісту як
до сенату. Маршалок в відповіли своїй теж докорив козакам за
різкі вирази про унїа тів, допущені в інстру кції, і висловив своє
здивованнє з причини такої тяжкої неласки війська до попередніх
послів: похваляв їх пильність і щирість, з якою вони справляли
своє посольство2). Польський лєїат записав у своїх реляціях, що
козаки на соймовій авдієнції зневажливо відзивають ся про унїю
і грозять ся республицї, щоб не доводила їх до одчаю8). Козаки
одначе і в палаті по за інструкцією нічого не говорили від
себе — хіба лєїат домішує тут поголоски про те, що говорило ся
поза палатою.
Там, можна собі представити, козацька депутанія не зіставала
ся пасивним свідком тої боротьби, тих торгів і суперечок, що ки­
піли підчас сойму.
Нарешті було довершене порозуміннє між королевичем і пра­
вославними, і коли ї х союзник Радивил піддав в палаті гадку
(20/Х), щоб здати сю справу на „короля шведського“ , щоб він
сам визначив комісію для справи православних та при ї ї по­
мочи сам зайняв ся полагодженнєм їх справи, —
обі сторони
в посольській палаті згодили ся на се: і партія православно-дісі-
дентська, і уніатсько-католицька. Вислали в тій справі посольство
до королевича.
Виникла ще гадка, аби тійже комісії передати справу вірмен­
ську, по анальоїії ї ї з православною: Вірмени львівські прислали
депутацію до палати, скаржачи ся на унїю з католицькою церквою,
самовільно і без згоди їх переведену єпископом ї х Торосовичем,
і просили, щоб того самовільного єпископа віддалити, маєтности
і скарби церковні від нього відобрати, і т. и . Але українські і бі­
лоруські депутати рішучо не згодили ся на таке ускладнювань
справи; і се не пройшло.
*) Дневник соймовий — витяги з ркп. бібл. Чорторпйських. Записки Ра-
дивила л. 22 2) П. Могила І дод. с. 459. 3) Theiner III c. 398.

164
ВИРОВЛЮВАННѲ
Володислав згодив ся сам особисто вайняти ся справою пра­
вославних. Визначив нову комісію, з двох сенаторів (одного бі­
скупа і одного світського - дісідента : православного вже не було
в сенаті) і чотирох послів — 8 тих два були давнїйші кандидати
православних (Радивил і Рей), а й третій, камінецький судя Ди-
динський був їх рішучим прихильником. Склад комісії, а го­
ловно поровуміннє з головним арбітром — королевичем, без сум­
ніву вже довершене, ручило православним за прихильний для них
ВИСЛ1Д комісії.
На жаль, досі не маємо нія ких близших подробиць про на­
ради сеі комісії, самі тільки тексти компромісових формул, які
означають етаии, якими поступала справа. Дня 2 6 / Х комісії була
предложена така формула, що являла ся мабуть пробною кулею
правительственної па ртії1). За уніатським митрополитом зістаєть ся
київська катедра (з маєтностями), а митрополит православний ма­
тиме резіденцію в Михайлівськім монастирі і дістане до неї нові
бенефіції з доходом на З тис. золотих. В білоруській части ми­
трополичої єпархії визначаєть ся для нього монастир під Город-
ном. Для меньшого гонору православному митрополиту надаєть ся
титул архієпископа тільки. Православні дістануть (крім львівського
владицтва, яке тут мовчки ровумієть ся) владицтво луцьке і пере-
миське, а на Білоруси для них буде васноване нове владицтво
в Орші. Луцьке владицтво має бути передане їм зараз, а тепе­
рішній владика уніат дістане титул владики острозького, а на
удержаннє архімандрію жидичинську з ї ї бенефіціями. Владицтво
перемиське православні дістануть по смерти теперішнього владики.
На удержаннє нового владики оршанського мають бути призначені
доходи з могилївських маєтностей, 2 тис. зол.
Православні на сей проєкт подали другого дня свої вамітки.
Вони вважали неможливим обійти ся без київської катедри св. Со­
ф ії: готові були врікти ся доходів для митрополії, просили тільки
церкву, „що вже зовсім роэвалила ся и — »аби її відновити, щоб
не стояла пусткою, як тепер“ .
Далі — не хотіли, щоб на місце
луцького уніатського владицтва було сотворено друге владицтво —
острозьке. Очевидно, був прийнятий принціп рівносильности обох
єрархій, православної й уніатської, кожда мала складати ся з ми­
трополита і чотирох єпископів: по стороні православних луцький,
львівський, перемиський і оден новосотворений на Білоруси, по
*) Ґолубев вважав її проектом „латино-унїагської партиї* (ор. с. П с. 3),
але зовсім неймовірно, щоб ся партія так далеко пішла в уступках.
digitized by ukrbiblioteka.org

стороні уніа тів володимирський, холмський, пинський і витебський ;
сотворенне нового, острозького владицтва нарушило-б сю симетрію.
Білоруську православну катедру православні хотіли мати в Ви-
тебську. З перемиських бенефіцій просили, щоб 8араз була по­
ловина відступлена православному владиці і зараз його туди на­
становлено *).
С і бажання православних, як бачимо, тільки в другорядних
подробицях відходили від отсього начерку, який був мабуть офі­
ціальним проектом. Се потверджує вдогад, що порозуміннє стало ся
наперед. Предложені православними поправки були взяті під роз­
вагу комісією, яка дня ЗО/X предложила вже королевичу останню
редакцію закону.
Православним признавало ся свобідне відправлюваннє їх ре­
лігійних обрядів, право поправляти старі церкви — і нові ста­
вити, також школи, семінарії, друкарні, шпиталі, так само брацтва,
які вже єсть або будуть засновані при ї х церквах. Православним
без ріжницї, як і католикам, має бути вільний приступ до міських
урядів (про иньші уряди не вгадано).
Митрополит київський буде вибирати ся по старим правам
духовенетвом і світськими людьми Корони і в. кн . Литовського, не*
унїатами, в осіб шляхетських, і буде потверджувати «ся королем;
так само всі владики і архимандрити печорський і унївськйй.
Митрополит дістає Софійську катедру в ї ї ґрунтами, але митропо­
личі маєтности зі стають ся при теперішнім уніатськім митрополиті
до віку його, а по смерти маєтности в Київськім воєводстві пере­
ходять до православного, або заміняють ся иньшими рівноварт-
ними; иныЬі маєтности зістають ся при уніатськім митрополиті.
В К иїві за уніатським митрополитом вістаєть ся Видубицький
монастир.
На перемиське владицтво православні можуть вибрати зараз
свого владику і він на найблизшім соймі (коронаційнім) дістане
від короля привилей. Але маєтности до житя владики Крупець-
кого (уніатського), або до перенесення його на иньшу бенефіцію,
зістануть ся за ним, а православний владика діставатиме пенсію
2 тис. зол., а на пробуток матиме монастирі : Спаса, Онуфрія
і Смольницький.
Луцький владика уніатський теперішній буде до віку іме­
нувати ся тим титулом, але відступить всі маєтности, віставши
ся тільки при жидичинськім монастирі (як проектували і право­

славні), а його наступники вже ніколи не уживатимуть титулу єпи­
скопа луцького.
Білоруський владика буде звати ся мстиславським, орден­
ським і могилївським, буде пробувати в монастирі могилївськім,
з пенсією, а всі маєтности вістають ся за уніатським владикою по­
лоцьким і витебським.
Виленське православне братство може докінчити свою церкву,
і крім того вваміну захопленої уніатами церкви св. Тройці право­
славні дістануть три церкви в Впльнї. Вичисляв ся також ряд
церков і монастирів по ріжних містах (в Бересті, Кобринї, Ка­
мінці Литовськім, Більську, Белзі, Сокалї, Стоянові, ІІодтеличі,
й ин.), які мали бути передані православним, і т. п.
Юрисдикція владиків має означати ся добровільною прина­
лежністю : хто не схоче бутп під уніатським владикою, піддаєть ся
під власть найблизшого православного і навпаки. Маєтности і цер­
кви, які вістануть ся при уніатах, не можуть обертати ся на ка­
толицькі, і т. її .1)
З невеликими вмінами сей проєкт був прийнятий і потвер­
джений королевичем — бож і дуже недалеко відходив ВІД ЙОГО
проєкту. Найбільш важною відміною було те, що замість вичи-
сляти всі церкви й монастирі, які мали бути передані православ­
ним — а сей реєстр уставити було дуже тяжко.
—
вставлено по­
станову, що для розбору спірних монастирів і церков буде визна­
чена на коронаційнім соймі комісія, з двох католиків і двох
православних, і вона переведе сей поділ, рішучо і безапеляційно.
Довідавши ся про нові устунки православним і про заміри
королевича затвердити сей законопроєкт, папський лєїат поспішив
ся до Володислава з своїми представленнями, силкуючи ся відве­
сти його від затвердження законопроєкгу. Але Володислав відповів
уже звісними нам аргументами про ті мотиви, які змушують його
задовольнити православних. На потїху лєїатови він сказав, що
після коронації вишле посольство до папи і вияснить йому мо­
тиви, які нодили ним, а згодом надїєть ся перевести загальну унію
православних 8 католицькою церквою2). Рішеннє його було непо­
хитне. і' другого дня, 1/ X I н. ст , він затвердив формально, з тими
невеликими,* більш стилістичними поправками8), сї „пункти заспо­
*) П. Могила II дод. с. 5. 2) Theiner III с. 399.
3)
Декотрі з них одначе мали свого вагу. Напр. на місце „апробовання“
митрополита королем поставлено упривільованне (od króla і. m. uprzywileio-
wany). В постанову про свободу релїґії вставлено, що нові церкви православні
можуть ставити тільки за виразним дозволом королівським, і се мусїло р озу­
digitized by ukrbiblioteka.org

коєння обивателів грецької віри “ , як їх названо, і зараз же, дру­
гого дня з наказу королевича оден з комісарів, Осолїньский *),
казав вписати ї х до книг варшавського іроду2). Потім, коли сойм
приступив до справи вибору короля, сї пункти включено в p a cta
co n ve nt a , що мали обовязувати будучого короля.
Коли всї заходи і впливи, вчинені на королевича з ріжних
боків, щоб він сї пункти відкинув, зістали ся без у сп іху , уніат­
ські владики занесли іменем всього клиру свого протест против
них ( 8 / Х І) : заявили, що вони апелюють у сїй справі до папської
ку рії, і поки її 8годи на сї постанови не буде, доти й вони на них
не згодять ся.
Такі ж самі протести внесли потім (10/ХІ) біскупи і деякі
світські сенатори і посли Корони, а осібно — сенатори і посли
в. кн. Литовського, коли не удало ся добити Gff-, щоб в тексті було
додане остереженне, яке-б ставило сповненнє обіцянок в залежність
від згоди папи: православні депутати рішучо спротивили ся та­
кому осгереженню8). Се все, що тим часом міг осягнути папський
лєїат і домашні клерикали супроти ударів, які задавав ун її новий
закон; розуміеть ся — не багато. Ахілєвою цятою православних
здобутків було Те, що вони не були переведені через соймову
ухвалу, і трудно вгадати* чи стало ся се з простого браку часу,
чи може тут полишено фірточку на будуче, з клерикальної сто­
рони. Православні, чи не доцїнуюючи ваги сеї обставини, чи по­
просту не можучи тут нічого змінити, лишили се так. Текстом
pacta co n ven t a вважали вони сповненою свою Ганїбалеву присягу
дану по погромі 1623 р.
—
підчас безкоролївя підняти ся всїми
силами і дати рішучу битву у н її4). Старий вожд українських пар-
ляментаристів Лавр. Древинський мав щасте сповнити сю обітницю,
висловлену тоді його устами. Проїраму 1 6 20 р. здійснено — хоч
в значно зменьшеній, переполовиненій формі : з уніатською церквою
прийшло ся переділити ся по половині катедрами, а в бенефі­
ціях понести ще й більші утрати. Але в тодішніх обставинах і се
був великий усп іх , яким православні могли справді повеличати ся.
міти ся, очевидно, також про нові школи, друкарні і т. ин., хоч, думаю, се
і в попередній редакції само собою розуміло ся, як принята вже норма.
*) Так казали православні — Supplementum* с. 166; Осолїньский запере­
чував се — ibid. с. 168.
2) Supplementum ad hist. Russiae mon. c. 160.
-АрхивъЮ.3.P.IIт.I
c. 208. Theiner III c. 399 (латин, переклад, висланий нунціѳм).
3) Theiner III c. 402. Записки Радивила л. 45 —6. Раш. І с. 101.
4) Див. т. VII с. 508.

тим більше що він справді не був тільки дарунком обставин та релі­
гійної толеранції нового короля, але і результатом дуже серіозного,
рішучого їх поступовання, їх відваги і посвячення. Бо нема сумніву,
що свою енергію і впливи соймові вони могли*б розміняти на ріжні
гонори й інтрати, випрошувані за кулісами у нового короля, — але
віддали їх національній справі.
Щирою справді утіхою і тріумфом ввучали слова промови, ко­
трими другий український перебівць Михайло Кропивницький дя­
кував королевичови по скінченню праць комісії за його труд
і участь: „З великою утіхою вернемо ся до домів і братів наших,
велику принесемо їм радість, а як ще ті церкви святі, досі поза­
микані, справді відчинені будуть, тоді всі люде народу і релігії
нашої з невимовною утіхою заспівають: ,Тебе Ьога хвалимо4, і всі
тоді, старі й молоді, з діточками своїми в тих домах божих від­
критих молитви й зітхання від серця свого виливатимуть ва добре
эдоровлб і щасливе панованне вашої кор. милости і всього дому
королівського“ *).
Як бачимо, варазом містило ся тут припімненне — щоб ті
постанови справді були переведені в діло. Припімненне зовсім
не вайве.
Ріжні торги й переговори, що супроводили редакцію тексту
pacta conventa, в осібно до того визначеній комісії, забрали ще
досить часу, так що шість тижнів, визначених на сойм, скінчило
ся, a pacta ще не були готові. Сойм відложено ще на три дні,
спішно виготовлено текст, стверджений з одного боку братами Во-
лодислава, а в другого відпоручниками сойму, і по сім дня 1 3 /Х І
переведено формальний вибір Володислава. Супроти всіх поперед­
н іх переговорів, підтриманих ще й військовими силами, виставле­
ними на поготові чи то самим Володиславом чи його союзникаїїи, і вся­
кими впливами, між иньшими цісарськими і самого Валєнштайна, що
підтримував Володислава як противника пануючої шведської дина­
стії), вибір пішов зовсім гладко. Одноголосно вибрано Володислава,
і другого дня (14/ХІ) він зложив прилюдну присягу на pacta
conventa і був проголошений королем2). В тексті pacta після зві­
сного пункта про дісідентів було уміщено:
„Що до людей розріжнених релїгії грецької (дісідентів пра­
вославних), ми їх обовязуемо ся без відкладання заспокоїти вгідно
*) П. Могила II дод. с. 27 —8. a) Piasecii Chronica с. 541 —4.
digitized by ukrbiblioteka.org

в пунктами, уложеними нами 8 депутатами обох палат на ниніш ­
ній елєкції“ 1).
Православні тим часом, серед сих спорів і переговорів, сп і­
шили далї кувати свою справу по горячому. Рішено було sapas же
ту т на соймі, не відкладаючи перевести вибір православного ми­
трополита, щоб дістати для нього королівське ватвердябеннє і при­
печатати тим справу відновлення православної єрархії. Правда,
справа була дражлива. Митрополит був уже, в особі старого Ісайї ;
але його не можна було предложити королеви до затвердження. На­
самперед, очевидно, з правительственних кругів вже вагодя дали
внати, що на призначені їм катедри православні мусять предложити
нових кандидатів. Охорона королівського права патронату вимагала
сього, щоб самовільно, без королівського подання висвящені вла­
дики не були потверджені — для принціпу, так сказати, і право­
славні правдоподібно дали на се вперед свою згоду. При тім ще
й Ісайя, і деякі 8 єпископів, як напр. Ісакіій Борискович, владика
луцький, що їздив в Москву послом від Борецького, могли вважати
ся скомпромітованими своїми зносинами з Москвою і агітацією за
московською зверхністю, що йшла від них по У кра їні і мабуть не
була секретом для правительства, як я вже сказав. Православні
супроти сього не могли вважати тактовним дуже обставати за вла­
диками, щоб їх особистою справою не псувати за гальної1). Хоч
у Іса йї і його товаришів, як репрезентантів православного право-
вірства, були ô свої оборонці, в козацьких послах та й иньших
українських депутатах, кінець кінцем рішено було пожертвувати
ними і вибрати нових кандидатів на митрополію і владицтва.
Таким кандидатом на митрополита визначено печорського ар-
химандрита, що брав дуже діяльну участь в ц ілій позасоймовій
боротьбі за права православної церкви, а при тім, певно, приго­
товляв і свою кандидатуру, завдяки звязкам з деякими маїнат-
ськими родинами. В його інтересі теж було не відкладати справу
митрополії на довші часу, щоб не дати промовити в сій справі
своє слово київським і козацьким кругам, прихильним Іса йї, а п і­
дозріливо і неприхильно настроєним до Могили sa його компромі­
сові, опортуністичні погляди в релігійній справі. Правительствен-
ним же кругам він був 8 сього погляду кандидатом приємним і на­
ручним, бо ідея „загальної у н її“ ,
котрої прихильником показав
J) Volum, legum т. Ill c. 363.
*) Инакшѳ толкував се Ґолубєв, вважаючи, що православні самі вважали
За краще вибрати нових людей на владицтва — І с. 534—6, Потім вій сам
дещо змінив свої погляди в полеміці з Ґолубінским — II с. 36 і далі.

170
ВИВІР
себе Могила, таки справді жила в кружку королевича, і він не
дурив легата, коли 8аявляв охоту 8авпяти ся в будуччинї сею
справою. Таким чином справа вибору Могила могла бути наперед
рішена; як оден 8 пунктів того релігійного компромісу, який був
уложений між королевичом і визначними вождями українсько-біло-
руської партії. І вибір робив ся тільки „про око“ .
Церемонія ся була переведена дня 3 / Х І н. с , себто зараз по
підписанню „п унктів“ . Протокол поясняє, що вгідно 8 „пунктами“
(хоч сього в пунктах не скаэано) православним треба було пред­
ставити на коронаційний сойм двох кандидатів, в котрих король
одного потвердив би своїм привилеєм. А що до того часу трудно
було-б зібрати ся такому зїздови управнених виборців, який тепер
тут знайшов ся, та й митрополита треба вибрати попереду, аби
було кому посвятити владиків, — тому вібрані рішили ся переве­
сти вибір митрополита таки зарав і вибрали першим кандидатом
Петра Могилу. При ній мала дістатись і архимандрія печорська,
з огляду на малі доходи митрополії й великі видатки — між инь-
шими на відновленнє митрополїтальної Софійської катедри. Другим
кандидатом поставлено Михайла Лозку, підстаросту винницького,
сина звісної фундаторки київського брацтва. Під протоколом під­
писало ся сорок девять осіб православних панів-шляхти , присутних
в Варшаві, між ними всі визначнїйші участники сойму: Древин-
ський, Кропивницький, Кисіль, Семен Гулевич-Воютинський, Филон
і Федір Вороннчі й и н .1)
Так гойно нагромаджені арґументи сього протоколу дають зро­
зуміти, що самі участники вибору почували ніяковість тої ролї,
яку вони взяли на ceje. В виборчій нараді не могло бути досить
духовних. Хоч про них і згадує вступна фраза протоколу („ми
*) Протокол сей надрукований Максимовичем в перекладі, без дати —
Собр. сочин. І с. 390. Дату його подав Ґолубєв з соймового дневника — II.
с. 3. Крім вичислених в тексті під протоколом іще підписані (за вірність імен
одначе не можна поручитп) : Григорий Черник, депутат київський, Іван Попель,
Василь Лихтинський, Іван і Андрій Хлопецькі, Ксенофонт Лихтинський, Гри­
горій Комарницький, Андрій Турчанський, Петро і Микола Шептицькі. Петро
Яворськпй, Яків Березницький, Пузини Олександр і Юрий, ловчий волинський
Павло Монастирський, Григорий Четвертинський, Павло Гулевич-Воютинський,
Юрий Воронецькпй, Филон Єловицький, Василь Рогозинський, Микола Ободен-
ськпй, Іван, Олександр і· Самійло Огинські, Богдан і Іван Стеткевичі, Севастян
Мирський, Григорий Володкевич, Григорий Куницький, Микола Виковський, Ми­
кола Позоржицький (?), Самійло Машкевич, Микола Ломський, Григорий Во йна,
Кондрат Давидовпч, Павло Шембель, Іван Симон - Деревоїд, Тѳрлѳцькі два —
підсудок і хорунжий володимирські, Андрій Загоровський, Максимілїян Бжо-
вовський, Комаровський і Токаревський.
digitized by ukrbiblioteka.org

урядники і рицарство, і все духовенство, обивателі коронні і в.
кн. Литовського*)1), але в підписах не бачимо нікого з духовних
і сама згадка протоколу здаєть ся не говорить про духовенство
присутнє. Таким чином вибори робили ся тільки іменем духовен­
ства і всіх обивателів. Дехто з духовних в Варшаві під ту пору
мабуть був, без сумніву; значить, вони відсунулись від підписання
і се кидало непевне світло на сї вибори. Сучасник врлич, пере­
казуючи - поголоски, які ходили в К и їві серед неприхильників
Могили, називає його вибір ділом його приятелів, і ролю самого
Могили представляє в дуже негарнім світлі2). Але таких людей як
Древинський, Кропивницький, не будемо підозрівати, що вони во­
дили ся якимись особистими мотивами. Без сумніву, вибираючи
Могилу против старшого, всенародно вибраного митрополита, вони
мали на увазі національний і церковний інтерес. Але свідомі були
певних, слабших сторін свого кроку — і тим поясняєть ся много-
словна і натягнена арїументація протоколу.
Але кости були кинені. Кандидатів вибрано, предложено ко-
ролевичеви до затвердження. Розумієть ся, з двох предложених
кандидатів Володислав потвердив Могилу8). І ще навіть перед фор­
мальним своїм вибором на короля4) він видав пашпорт післанцям,
котрих висилав до патріарха за благословенного грамотою Могила —
„обивателями Корони і в. кн. Литовського і збором духовних (s ic ;
вибраний на митроаолита київського і нами іменований“ , як каже
*) Так каже і записка дневника, наведена Ґолубевим: Tego dira ducho­
wieństwo zasiadszy post invocationém nominis divini obrało na metropolią kiiow-
ską i. m. o. Piotra Mohiłę (c. 3). Теж в королівськім пашпортї — низше.
2) Він оповідав, що Могила мав повновласть на сойм від Копинського
і всього духовенства, щоб заступати їх в усіх справах, і завдяки сїй повно-
власти, за помічю своїх приятелів, добув собі номінацію на митрополію, . при­
ватно“ дістав священне від волоського митрополита і владиків у Львові і по­
тім зявив ся до Київа — II с. 56. Але повновласти від Копинського Могила
певно не мав ніякої, се були представники двох ворожих світів. Що до того,
наскільки взагалі коректне було поступованнв Могили і наскільки взагалі' він
проявив власної ініціативи в заходах коло митрополії, про се за браком пози­
тивних підстав можна до схочу бавити ся в здогади і міркування без усякого
реального результату. В новійшій літературі старались можливо оправдати
Могилу в інциденті" з Копинським м. Макарій, Ґолуббв, Костомаров; натомість
Ґолубінский в своїй рецензії праці Ґолубева (Отчетъ о 27 присужденіи пре­
мій Уварова і Чтенія московські 1900, II) і Куліш в своїм Отпаденії — осу­
джували Моги лу, більше або меньше різко.
3) Таку запись видав він дня 10/ХІ — Архивъ Ю. 3. P. I. VI ч. 266.
4) Коли справді пашпорт підписано 12, а не 13 падолиста, як стоїть
в копії — П. Могила II дод. 1.

тут Володислав. Раэом з тям Могила просив у патріарха грамоти,
котра-б усунула з митрополії його попередника.
Покінчивши таким чином з митрополією, православні зайняли
ся владиками. Було се незгідно 8 мотивами, висловленими в про-
теколї вибору митрополита: випадало-б чекати посвящення митро­
полита. Але-ж бо то була тільки реторика! Дня 15/X I переведено
вибір владики на новозасновану білоруську (мстиславську) катедру
і вибрано єпископом Йосифа Бобриковича, ігумена і ректора ви-
ленського1). Тодїж мабуть переведено вибір на луцьке владицтво:
вибрано князя Олександра Пузину, волинського шляхтича ; близшої
дати вибору не знаємо. Не вибрано чомусь тільки кандидата на
владицтво перемиське, відложено се на пізнїйше. А тих двох ко­
роль тоді ж мабуть потвердив — чи формальною грамотою, чи устно
дав свою згоду на сих кандидатів.
Пізнїйші факти показали, що православні мали причину сп і­
шитись. Пункти заспокоєння, хоч включені в pacta conventa
і заприсяжені королем, для повної правосильности мали бути ще
затверджені соймом. Коли не зроблено сього на елєкційнім соймі,
мав би се зробити коронаційний сойм, і сього хотіли добити ся
православні. Але, як ми вже бачили, папський лєґат постарав ся,
що багато сенаторів і послів вараз же на елєкції заложили про­
тести против сих уступок і відкликали ся до папської курії* Ко­
ролівську присягу сподївали ся або уневажити або обставити ріж-
ними умовами ї ї сповненнє. Сам Володислав оповідав потім, як
підканцлєр литовський Радивил підчас самої присяги шепнув йому
на ухо, „аби не мав тої ін тен ц ії“ (бо по єзуїтській етиці присяга
важна тоді тільки, як чоловік, вимовляючи присягу, має замір ї ї
сповнити).
Папа в відповідь на відклик католиків вислав (дня 1/1 16 33)
листи до короля, до свого лєґата і до ріжних церковних достой­
ників, поручаючи їм всїми способами старати ся, щоб обіцянки,
дані православним, були вичеркнені, або принаймні — не були
сповнені. В клерикальних кругах приготовляв ся погляд, шо обі­
цянка короля мала характер умовний: давала ся тільки під тою
умовою, що на се буде згода папи. Сей погляд старанно ширив
ся в політичних кругах. Заразом творено лєґенду — бо фактичну
підставу за сими поголосками далеко не всюди можна признати —
ще! королевич від разу, під час нарад комісії ввертав ся до лєїата
ва дозволом на такі уступки, але лєґат не дав дозволу, а як вла-
*) Протокол в Археограф. Сборнику V с. 122.
digitized by ukrbiblioteka.org

дика луцький Почаповський (уніатський) жалував ся перед ко-
ролевичом, що той відбирає від нього привілєїію, дану його
батьком, королевич сказав, що він не відбирає, але як папа того
8ажадає, то треба послухати ся, і т. и .1)
Все се мусїло відбивати ся о уха православних і дуже трі-
вожно ї х настроювало. В ріжних воєводствах в інструкції на ко­
ронаційний сойм вложено порученнє послам допоминати Ся спов­
нення уступок, обіцяних православним, а всякі протестації, ване-
сені в сїй справі, вважати неважними2). Військо запорозьке,
висилаючи своїх' послів, загрозило, що кине розпочатий похід на
Москву і буде розливати кров не поганську, а християнську, коли
не буде заспокоєна релїїія грецька, за тими ріжними протестами,
внесеними против неї8). Така рішуча постава православних і трудні
обставини, в яких опипив ся король супроти розпочатої війни,
справді не дали можности клерикальним кругам ударемнити здо­
бутки елєкційного сойму. їм прийшло ся вдоволити ся тільки тим,
що до формального соймового потвердження даних православним
уступок вони не допустили,, але фактично ї х сповнити королеви се
не перешкодило.
Коронаційний сойм, на котрім новий король обіцяв право­
славним сповнити дані ним обіцянки, був визначений на кінець
січня. В ін мав розпочати ся похороном покійного короля і коро­
нацією нового, потім перейти до чергових справ. Володиславу пе­
редовсім хотіло ся добути від станів гроші на розпочату вже мо­
сковську війну, станам — реалізувати обіцянки одержані при
елєкції. Хороба короля помішала порядок. ІІохорони відбули ся без
Володислава, і кілька день сойм товк ся, не знаючи, чи може роз-.
почати свої наради.
Щреш тї Володислав приїхав, 6 / I I відбула ся коронація, і за­
раз же канцлер вніс від короля „пропозицію“ , де заявляла ся
згода на всї однодушні ухвали безкоролївя, просило ся кредитів на
*) Дневник коронаційного сойму — П. Могила І дод. с. 515, 523. Такі
переговори королевича з легатом, про які оповідали на соймі, мушу вважати
за видумку, бо звісна реляція легата не лишає місця на здогад, що королевич
звертав ся до нього по діспензу.
*) Напр. ухвали вишѳнського соймика з 16/ХІІ 1632 — Akty gr. і ziem.
XX c. 335, пор. заяви послів волинських, брацлавських і виленських — днев­
ник с. 514, 516, 519.
3)
Зміст козацької інструкції в дневниках — Іос. с. с. 518 і другий в бібл.
Чорторийських, в обох досить несправно.

московську війну, пригадувало ся про вабезпеченне династичних
прав королевича на шведську корону 8 нагоди смерти їусгава-
Адольфа, що вмер в осени, про дотації для братів королів­
ських і т. и .1). Але палата посольська эагрязла в читанню pa ct a
co nv ent a . Дісіденти були ображені, що в пункті про них допи­
сано фразу про непорушність прав католицької церкви. Ири
пункті православної віри православні депутати заявили, що над
сим пунктом нема чого тепер дебатувати, треба його тільки виповнити.
Але тут клерикально настроєні посли почали говорити против всього,
що могло-б нарушити інтереси католицької віри. Налягали, що для
сповнення уступок православним треба вгоди папи, бо сї обіцянки
давали ся умовно — коли на то згодить ся папа, і т. д. Иньші
йшли ще далі і заявляли, що пункти заспокоєння, уложені з ко­
ролеви чом поза соймом, не мають для сойму обовязкової сили.
В такім дусї внесено з клерикальної сторони новий протест, при­
гадуючи протестації проти умови з православними, занесені „эараз
по номінації королівській“ я). Православні стояли на тім, що
раз пункти заспокоєння були внесені в pacta conventa і вапри-
сяжені без всяких умов, то тепер вони вже не можуть підля­
гати ніяким вмінам, треба тільки їх сповнити, і православні не
допустять до ніяких иньших ухвал і нарад, поки сї пункти не
будуть сповнені*)
Козацьке посольство, прийняте на авдієнції палати 15/11,
підтримало сї домагання послів з свого боку. Сим раэом в посоль­
стві були : Федір Калина, Янко Клїша і Савка Бурчевський, як їх
називає дневник. Правив посольство Бурчевський: переказав до-
маганнє козаків, щоб васпокоєннє православної віри було переве­
дене ділом, инакше козаки грозили ся, як ми вже знаємо4).
Кілька днів пройшло в дебатах над сим в палаті. З боку пра­
вославних виступали головно Кисїль і Кропивницький. Православних
підтримали декотрі з католиків, що тут нема чого дебатувати,
справа скінчена, і нарешті палата рішила вислати послів до короля
та не вдаючи ся в справу папської згоди просити, щоб король за­
спокоїв справу православних эгідно з своєю присягою. Така була
пропозиція Кисїля, і палата на се пристала6). Православні, оче­
видно, сподївали ся, що король буде мати відвагу потвердити те
все, шо обіцяв їм на елєкції, але Володислава на се не стало.
*) Дневник сойму с. 513. а) П. Могила І дод. с. 526.
3) Дневник с, 514— 7. 4) Дневник с. 517—8.
5)
Дневник с. 518—20: се було 25/11, див. уривок дневника в Supplemen-
tum ad hist. Rus. mon. c. 163.
digitized by ukrbiblioteka.org

Устами канцлера біскупа Задзіка дав він відповідь в дусї клери­
кальної інтерпретації.
„Король признає сю умову і заприсяжені
pa ct a в справі грецької віри, але ся умова і ,заспокоеннв‘
(„пункти“) можуть мати вагу лише о стільки, о скільки їх зво­
дить затвердити папа; дозволу від нього досї нема, хоч король
посилав до папи свого посла з листом ; тому повне заспокоеннє не
можливе“ . Се була негідна ретірада, бо в офіціальнім тексті, вне­
сенім в книги варшавського гроду, ніякого остереження про по­
требу папського дозволу не було, так само і в pacta conventa,
заприсяжених королем. Ратуючи ситуацію, богато з духовних і світ­
ських сенаторів заявили по канцлерській відповіди, що вони про­
тив тої умови задожили протест і поки не буде згоди папи, не
позводять ї ї сповняти. Се була правда, і клерикали повинні були
вістати ся при ній . Але сї сенаторські протести здавали ся їм,
очевидно, занадто малою їарантією від уступок православним і вони
витягли таку заяву від короля.
Відповідь короля зробила незвичайне прикре вражіннє, але
не приголомшила православних. Вони сміло і різко виступили
против такого негідного маневру. Інтересний уривок дневника до­
сить живо малює бурхливу дебату в палаті і становище укра­
їнських депутатів *) ; подаю з нього дещо, доповняючи з иньших
дневників.
„ Як і там крики, голоси, замішанне, як Русь і дісіденти носи
повісили, трудно сказати“ , каже його автор, описуючи, як депу­
тати палати вернули ся з відповідю (28/11).
„Добрих півгодини
пройшло, поки настала тиша. Зараз же Русь почала лементувати
про свою релігію. Маршалок докорив Русинам, що вони наперли
ся висилати депутацію до короля, замість доходити порозуміння
в палаті що до самого змісту заспокоєння,, а тепер нема місця для
таких рішень після заяв короля і сенату — хіба іти на кон­
флікт з ними (а сього в тім моменті чаяння великих милостей,
роздачи „вакансій“ і т. и. посольська палата хотіла меньше ніж
коли небудь).
„Пан Кисіль, Русин, на се: ,А ми з того місця не зійдемо,
і до нічого не приступимо, поки релігія грецька не буде за­
спокоєна*.
„ Цан маршалок: ,Коли противлять ся панове сенатори, то
шкода за тою релігією иньші справи упускати, як против неї по­
заходили я в н іі ясні протести од стількох католиків і Русинів-унїатівЧ

п1Іан Кисіль: ,Маємо pacta conventa і пункти заспокоєння
релігії нашої, ваприсяженг й. корол. нилостю — c« z уже закон
нам, против нього не вістаєть ся ніякого місця для нарад, тільки
конституцією його ствердити на нинішнім соймі‘ .
„Пан Кропивницький, підсудок браславський, Р у си н : .Наші
пакти уложені не між сенатом і річѳю-посполитою, а між королем й.
м. і нами. Тому що на них зложено вже присягу, вони потрі-
бують тільки екзекуції. Ні сенат ні палата посольська не мають
нічого тут перечити. Відповідь й. корол. милости і сенату не
може дос заспокоїти, бо нам треба екзекуції заприсяжених пак­
тів, і ми не дамо себе намовити до ніякої річи і дальших на­
рад, поки релігія наша не буде трактувати ся згідно з умовою
і пактами1.
„U aH Гулевич: ,Ми хотіли перед вами на елєкції виложити
наші привилеї, але ви тоді нас просили, щоб ми то лишили на
рішеннє королівське, і ми так зробили. Тепер нема що тих при-
вілєґій викладати, хоч ми-б і раді булн. Нехай хто небудь відо-
вветь ся 8 противної сторони против нас (заперечить справедли­
вість того) — Нема нікого, самі тав занедбали, а нам тепер
кривда, і ми того доходимо тут — просимо, аби ви зволили до
кінця привести обіцянки короля й. м.‘
„Пан крайчий (Як. Собєский): ,Якби ми мали мижність самі
складати вакони, то не йшли-б до сенату; але не можемо самі, то
найліпше удати ся до сенату і з ним порозуміти ся. 0 . арцибі-
скупа запитаймо, в яких справах король не може вас (православ
них) заспокоїти без папи (арцибіскуп в сенатї сказав, що в дея­
ких справах король може заспокоїти православних сам — тут оче­
видно розуміли іменованнє православних владиків, а відібраннє
бенефіцій, церков і монастирів уніатських вважали неможливим
без папської 8годи). А що панове кажете, що до ніякої справи не
приступите, шкода про се й говорити*...
„ Пан підкоморій сендомирський : ,Памятаємо дуже добре, що
ми вам обіцяли на соймі елєкційнім і дали згоду на ті пункти.
Тепер не перечимо тому, а навпаки вам у тім хочемо помагати;
тому просимо вас іти до сенаторів, і ми вам поможемо просити,
а може й упросити сенаторів, що вони дадуть вгоду, аби король
й. м. заспокоїв вас вгідно з пунктами*.
„Пан Кисіль: ,Нехай менї покаже хтось, аби пункти запри-
сяжені володарем мав хто наново важити — чп вони стали ся
чи ні, і чи треба ї х розслїджувати (їх правосильність) — і як
digitized by ukrbiblioteka.org

того ніколи не бувало, так і тепер не позволимо їх розслїджувати,
против законів*.
„ I I . підсудок браславський : ,Не час тепер іти до сенату, не
підемо! Звичай в сій палаті такий, що не йдеть ся до сенату
і короля й. м., поки не прийде ДО 8ГІДН0Г0 рішення ; до того ж
чуємо, що ви закон не називаєте законом, і як жо маємо присту­
пати до переговорів 8 п. сенаторами, коли ви й присягу не при­
сягою, і пакти не пактами звете4.
„ІІан Кисіль: ,Жадаєте від нас двох річей, а вони одна одній
суперечать: перше, щоб ми договорювали ся з сенатом, друге —
щоб ми взяли те, що належить до свобідного розпорядження (ко­
роля), а що дотикає. відібрання маєтностей, а по нашому — при­
вернення бенефіцій — аби з тим чекали згоди св. отця. А ми на
те не можемо пристати, £о се король й. м. в пунктах ствердив при­
сягою і тепер не можна’ того розслїджувати‘.
„ U . маршялок: , Просимо на нас покласти ся і чекати згоди
св. отця, бо без нього не можемо сього вчинити : одному привилей
скасувати, а другому дати*.
„ П . писар луцький (Гулевич) : ,Ми тому не винні, бо про­
сили владицтва володимирського, котре було вакантне, а панове
нам дали луцьке“ , і т. д.
„ Цілий той день, — кінчить дневник, — забрала та грецька
релігія, і нічого не постановивши, розійшли ся, а Русь при тім
заложила протест: ,не приступимо до ніякої справи, поки не бу­
демо заспокоєні в релїїії нашій згідно з умовою і пактами“ .
Дебати відновили ся другого дня, V Українц і стояли знову
на тім же: що пункти обіцяли їм, над тим нема дебати. їх треба
тільки потвердити (як всякі акти безкоролївя) ; власти і вмішування
папи вони не привнають. Католики повторяли, що ооіцянки дані
умовно, і православні або мають чекати згоди папи, коли держать
ся сих пунктів, або нехай доходять порозуміння з палатою неза­
лежно від пунктів, то значить — старають ся провести новий за­
кон в релігійній справі. Православні не годили ся ні на одно,
нї на друге, вважаючи, що безнадійна річ чекати згоди папи, хоч
Поляки й запевняли їх , що будуть до того приложені всякі ста­
рання, і вони можуть в посольстві мати і свого чоловіка. Право­
славні рішучо перечили, мовби обіцянки були дані їм під умовою
папської згоди, і на сім пункті прицділо до прикрих сцен. По­
ляки докоряли Українцям g ra eca m fidem (каламбур, бо се зна­
чило і грецьку віру і грецьку перфідію), і неповажаннє короля.
„Прийшло до галасів великих, так що ледви за пів години заспо-
ГРУШЕВСЬКИЙ, ІСТОРІЯ Т. VIII .
12

коїли ся “ . Кропивницький мусів перепрошувати, що він не хотїв
образити короля, кажучи, що застереження не було, і т. д. На по­
грози православних, що вони не допустять до ніяких ухвал, като­
лики грозили, що вони обійдуть ся в такім разі без сойму і все
таки ухвалять кредити і всякі тяготи приймуть (приватно)х).
Але се були фрази, і коли православні вістали ся при своїм
ваввятю, маршалок 8 ріжними парляментаріями розпочав в ними
приватні переговори. Я к вони вели ся, внов таки нам незвісно,
але зміст і вислїд в сумі досить ясний. Поляки, особливо 8 коро­
лівської партії добивали ся, щоби православні не стримували сой-
мових нарад, і годили ся на ріжні фактичні здійснення обіцянок,
заведених в „пункти“ . Православні, переконавши ся, що соймо*
вого потвердження „пунктів" вони таки не дістануть, рішили врік
ти ся сеї формальности, і вдоволити ся негайним фактичним здїй-
сненнбм принаймні декотрих обіцянок. Тому позволили з початку
на оден день вайняти ся біжучими справами, а в дальших пере­
говорах. ведених ва посередництвом воєводи Лещиньского (дісідента)
згодили ся на те, дцоб формальне трактованнє релігійної справи
було відложене до дальшого сойму, а їм поки що видана буде Тра-
мота („дипльом“), яка забезпечить їм те, що було обіцяне в ре­
лігійній справі.
Паралельно 8 сими офіціальними дебатами і неофіціальними
торгами в посольській палаті ішли переговори православних 8 ко­
ролем і його повірниками я). Згадують про них эаписки Радивила,
додаючи, що тими переговорами дуже смутили ся католики.
Король, очевидно, обіцяв православним вробити все можливе
—
все що міг вробити, не входячи в гострдй конфлікт 8 сенатом,
і в тім напрямі старав ся промостити собі дорогу приватними пе­
реговорами. Під днем 8 / Ш , коли ще православні торгували ея ва
соймове полагодженнє, Радивил ваписує в своїх запи скахв). що
король поручив йому приватно намовляти уніатського владику луць­
кого Ночапо'вського, аби відступив деякі бенефіції православному
номінатови Пузинї, і се дійсно потім дало змогу розвязати справу
луцького владицтва. Був вироблений проект грамоти православним,
що мала бути видана королем за згодою сойму. З посольської па­
лати вислано двох делєїатів (Осолїньского і Собеского) для устав­
лення тексту грамоти. Вони „um oderowaly“ її і принесли перед
повну палату. З початку палата прийняла її досить прихильно,
О Supplementum с. 166—8, пор. П. Могила І дод. с. 523—4.
2) Pamiętniki І с. 149 (в латинськім тексті сеї записки нема).
3) Memoriale No 116 л. 86.
digitized by ukrbiblioteka.org

але далі, може за якоюсь клерикальною командою, знову почали ся
ріжні правовірні протести проти неї, а заразом і декотрі сенатори
стали заявляти, що не годять ся на таку грамоту. Можна догаду-
вати ся, що клерикали і сюди хотіли вставити вгадку про згоду
папи, а православні нїяк на се не хотіли пристати х). Кілька день
знову пройшло в дебатах і суперечках на, сю тему. Кінець кінцем
Кисіль іменем православних поновив ult im a ra tio православних:
що вони не допустять до соймових ухвал. Те саме повторив Кро-
пивницькпи і кн. Четвертинський. Тоді палата притишила опози­
цію, і грамота була прийнята. Тогож самого дня, 1 5 / І ІІ н с. ко­
роль ї ї видав.
В сїм памятнім дипльомі король на самперед оповідав історію
справи — умову зложену на соймі елєкційнім і потвердженнє її
пактами, признавав таким чином повну і абсолютну правосильність
тих актів, не згадуючи нічого про потребу папської згоди. Пак­
тами король обовязав ся все уміщене в пунктах в цїлости спов­
нити на коронаційнім соймі. Але сього не можна було здійснити,
а посли з богатьох земель і повітів Корони і в. кн. Литовського,
маючи таке порученне від своєї братїї, не хотіли допустити ніяких
рішень соймових, коли не одержать усього, призначеного в пунк­
тах. яТому ми з усею річею посполитою їарантуємо отсим нашим
дипльомом і обовязуємо ся, тримаючи ся тих заприсяжених нами
пактів, що на будучім найблизшім соймі не приступимо до ніякої
справи, а зараз же другого дня по вислуханню ,вот‘ (гЬлосів) се­
наторських насамперед виповнимо все те що містить ся в пунктах,
і будемо повинні здійснити ті пункти, нічого не уймаючи“ . Тим
часом же король признає православним свобідне відправлюваннє
богослужень, володїннє брацтвами, школами, семінаріями, друкар­
нями, шпиталями, котрими вони володіють. Далі король позволяє
виконувати свою власть і юрисдикцію владикам вибраним на коро­
наційнім соймі (і то ді-ж ним апробованим): „велебному отцеви
П. Могилі, архимандритови печерському, вибраному неунїатами на
київську митрополію, що вже й сакру має від - царгородського па­
тріа рха; також шл. Олександрови Пузинї, вибраному на владицтво
луцьке й острожське, і о. Йосифу Бобриковичу, вибраному на вла­
дицтво мстиславське, а також тому хто буде обивателями не-унїа-
тами вибраний на владицтво перемиське“ . На удержаннє митропо­
лита окрім катедри св. Софії (тут король непомітно влазив в забо­
ронену сферу відбирання бенефіцій від уніа тів) зіставляв ся за ним
М Пор. хроніку Пясецкого с. 548.

ІІечерський монастир і додавав ся Иустинський ; владикам пере-
енському і мстиславському мали йти річні платні „згідно з пунк­
тамии, а номінат луцький ІІуаина „мав 8іставати сй згідно з на­
шим приватним листом “ (дражливої справи відібрання маєтностей
від уніатського владики король в сім дипльомі не хотів зачіпати).
Все иньше 8 умішеного у пунктах, що не здійсняло ся тепер, ко­
роль відкладав до сповнення на будучім соймі і забевпечав „сим
ципльомом, потвердженим соймовою конституцією, властю всього сой­
му“ . На доказ того мали підписати його крім короля депутати се­
нату і посольської палати й притиснути печати корони і в. кн.
Литовського*). Нідпису сенатського депутата одначе на дипльомі
нема, тільки маршалка посольської палати, а і з приложеннєм пе­
чатей була ціла комедія, досить трагічно оповіджена одним із пе-
чатарів, А . Радивилом м).
Таким чином, не добивши ся формальної соймової конституції
на потвердженнє пунктів, православним удало ся видобути досить
все таки цінний суроїат, де правосильність пунктів признавала ся
вповні, без усяких в ід кли кав до папської згоди8), а частина їх
і здійсняла ся. Добрі інтенції Володислава, що не витримали були
клерикального натиску, відреставровано і випростовано наново ви-
трівалістю українських депутатів, і коли при сій нагодї лєїенда
Володиславової прихильности до „ Р у си “ мусїла від сих переговорів
вначно пощербитись, то православні парляментаристи з тим більшим
правом могли поздоровити успіхом себе.
Крім загального „дипльому“ в тих же днях видав Володислав
ряд спеціяльних грамот, реалївуючи ріжні обіцянки свої, що мі­
стили ся в „пункта х“ . Ще перед виданнєм загального дипльому
(14 / ІІІ) король видав грамоту, де позволяв „відкрити“ православ­
ним (немов би тимчасом) цілий ряд церков і монастирів. Так по
одній церкві мали дістати православні в Красносгаві, Белзї, Со-
4) Supplementum с. 169.
а) Тому що канцлер коронний був біскуп, король поручив прибити пе­
чать підканцлєрови, а від в. кн. Литовського мав припечатати Радивил. Але
що він теж вимовляв ся своєю совістю, то король загрозив, що при найблиз-
шій ваканції обидва канцлєрства віддасть дісіденїам, і духовні сенатори, щоб
запобігти такому нещастю, взяли гріх на свою душу і казали Радивилови при
печатати (Pamiętniki І с. 151; в ркп. Memoriale коротше? і нема сього фіналу
—
л. 88).
3)
Цікаво, що й тут Радивил каже навпаки — що застережено папську
згоду (І с. 151=Хг. 116 л. 88).
digitized by ukrbiblioteka.org

калї, Дорогиїинї, Стоянові, Мостах, Грубешові, Ратні. Пинську (тут
і брацтво при церкві), Кобринї, Берестю, Володимирі, Кремінці, а в де­
котрих (як у Більську напр.) і більше число*). Видано чимало грамот
спеціальних : для ріжних брацтв, на церкви і т. п. а) Одержали при­
вилеї нововибрані владики. Дня 12 /ІП видано привилей I I. Могилі на
митрополію, де за ним признавали ся ті самі права над православ­
ними, які мав Рутский над уніатами 8). Два днї пізнїйше видано
привилей Иосифу Бобриковичу на владицтво мстиславське, де йому
позволяло ся свобідно виконувати свої функції в цілій Полоцько -
витебській є п а р х ії4). В приватнім листі Пузи нї, виданім в до­
датку до дипльому того самого дня, король, згадавши свої обіцянки
в „пунктах“ , котрих він не міг тепер сповнити, тим часом, „до
основнїйшого заспокоєння“ , надає йому монастир Жидичинський
з маєтностями, одну 8 луцьких церков на резиденцію і деякі ма-
єтности, які Почаповський на жадання короля добровільно Пувинї
відступив і на те дав запись 6). Сим Володислав обходив те veto,
яке на користь папської курії заложили клерикальні сенатори в
справі відбирання бенефіцій від уніатської церкви ; православні-ж,
очевидно згодили ся за се зіставити Почаповського при луцькім
владицтві, відступивши від букви „пу нктів“ (так треба розуміти
передачу Жидичинської архимандрії Пузинї). По сім, три днї піз­
нїйше, король видав Пузині привилей на владицтво луцьке, ана-
льоїічний з виданим Бобриковичу, без згадок про бенефіцїїв).
Справа четвертого владицтва, перемиського, не пішла так гладко.
Місцеві посли перемиські рішили предложити королеви на владику
свого земляка, шляхтича перемиського Івана Романовича Попеля 7).
Але П. Могила з иньшим духовенством не міг эгодити ся на сю
комбінацію,'3 огляду що Попель був'вдруге оженений, або як ви-
словляєть ся Могила в пізнїйшім л и с т і— „въ двоеженствѣ на тотъ
часъ єще по малженску живучи“ , отже по православній практиці
не міг дістати посвящення на ніяку церковну степень. Але посли
митрополичого протесту видко не послухали8), Попеля королеви
предложили як свого вибранця, і король одного дня 8 ІІузиною
видав привилей на перемиське владицтво з монастирями Спасом,
*) Архивъ западно-рус. митроисдитовъ І ч. 616.
2) Вичислені у Ґолубева II с. 74 і далі.
3) Археограф, сб. II ч. 36.
4) Акты Зап. Рос. V ч. 5.
5)АрхивЮ.3.P.I.VI.
в) Ibid с. 269.
7) Про ініціативу соймових послів каже виразно королівський привилей.
Ч
Н атяк на сей конфлікт бачу, порівнюючи привилей Попелеви з приви-
леєм П у зи н ї: в Попелевім зовсім промовчаио про митрополита.

Онуфріївським і Смольницьким, 8 тям щоб Крупецький при своїх
правах і бенефіціях вістав ся до свого живота 1).
Тоді П. Могила, не даючи за вигране, рішив повалити ІІо-
деля на їрунтї. Своїм кандидатом він намітив одного з визначних
парляментаристів, евергічного, здібного, пильного, а при тім і гро­
шовитого земського писаря луцького Семена Гулевича-Воютииського,
що рішив ся в таких трудних обставинах вдобувати собі владиц­
тво — по традиції одного в предків, що теж був перемиським вла­
дикою. З усім двором своїм і присутним на соймі духовенством
Могила вибирав ся з сойму до Львова^ щоб там відбути своє по-
священне, але тепер кинув ся насамперед до Перемишля і тут роз­
почав агітацію проти Попеля, ва вибором нового владики. Шляхта
роздвоїла ся. Знайшло ся багато таких, що прийняли аргументи
Могили й иныпого присутного духовенства: дістати владику номі­
нального, такого що й пйСвящення не зможе дістати, се дійсно
було дуже сумнівним здобутком, тим більше, що й так приходило
ся йому виборювати собі становище супроти привілєгіованого і по­
свяченого владики уніатського. Але все таки знаходили ся у По-
пеля прихильники, які і далі підтримували його а). Кінець кінцем
Могилі удало ся перевести вибір свого кандидата, під час попигу
шляхти, що відбував ся під той час. Шляхта нг досить численнім
вібранню, в присутности самого Могили й його товаришів та знач­
ного числа місцевого духовенства, вибрала двох нових кандидатів
на владицтво, на першім місці Гулевича, на другім, для простої
форми очевидно — Іоіля Брошневського, ігумена добромильськоГо ®).
Боротьба обох партій в Перемищинї трівала потім ще цілий рік 4) ;
*) Грамота у Ґолубева II дод. 3.
а) На них, очевидно, нарікав лист Могили з Лютовиск, 3/IV. 1633 — у Ґо-
лубева І дод. Я5 (Ґолубев одначе в титулі його зазначив занадто багато —
про соймових послів лист не каже).
3) Архігеъ Ю. 3. P. I. VI о. 270, протокол вибору з дня 26/ІІІ. 1633. З ду­
ховенства окрім Могили був присутний Бобрикович, Ісая Трофимович, Филотѳй
Кизаревич, иньші київські й виленські монахи, і богато місцевого духовенства
—
всі вони підписали ся по руськи, тим часом як шляхта підписуєть ся пе­
реважно по польськи. Проводив шляхетському зібранню Василь Лїтинський .
Заступлені були родини: Хлопецьких, Шептицьких. Погорецьких, Турянських,
Радилівських, Ритаровських, Устрицьких, Ступницьких, Кальнофойських (Кле-
нафоський), Лисовських, Васильківських, Паславських, Сулятицьких, Яворських,
Ясеницьких, Ортинських, Крушельницьких, Городиських, Винницьких. Чайків-
ських (сих було найбільше), Сроковських, Вишницьких, Селецьких, Попелів,
Блажовських, Луцьких, Шилковських, Цариковських, Чарковських, Семигинов-
ських, Кульчицьких, Гошовських. Кілька очевидно попсованих імен пропускаю.
4) Див. грамоти у Ґолубева І дод. с. 555, 559.
digitized by ukrbiblioteka.org

нарешті між Гулевичом і Попелем стала згода і ІІопель відступив
від своїх прав за гроші (Крупецький каже, що взяв він з Гуле-
вича три тисячі зо л.)*). На підсгаві сеї уступки Гулевич дістав
від короля привилей для себе на соймі l ü 3 5 p., як побачимо далі.
Урядивши справу в Перемишлі, Могила з своїм духовенстврм
удав ся до Львова, де владика львівський бремія Тисаровський
з титулярними єпископами Теофанового священня : Ісакієм Борис-
ковичем, ІІаісієм Іполїтовичем і греком Аврамієм мав посвятити
Могилу на митрополита. В Ки їві сю церемонію Могила, очевидно,
не рішав ся робити, бо-ж і катедра київська була ще в уніатських
руках, і митрополит Ісайя не похочував уступити ся з сього ми­
трополичого престола перед упрівілєїіованпм представником нена-
вистного йому опортуністичного напряму- Хоч патріарх, окрім бла­
гословення для Могили, по словам Могили приелав якийсь лист,
котрим віддаляв Ісайю aj, але при тих впливах, які ^ули у Ісайї
в правовірних православних кругах, а особливо серед козаччини,
можна було справді побоювати ся, що без серіозних конфліктів
і демонстрацій посвященне Могили мабуть не обійдеть ся.
Натомість у Львові були у Могили давні звязки і зносини,
ще старі, по традиції його батьків, — добродіїв брацтва, потім під­
тримані власними заходами воєводича. Там не мала тої сили пра­
вославна непримиреність. на якій виїздив Ісайя, не дражнили н і ­
кого нахили Могили до польсько-латинської культури і польського
режіму, і посвяшенне Могили мало всі шанс пройти не тілько
гладко, а й тріумфально.
Зїхало ся багато шляхти православної і польських панів, маси
православного духовенства і всякого народу. Руська друкарня Сльозки
привитала Могилу польським панегіриком A urora na horyzoncie
lwowskim świecąca — сконфіскованим одначе зараз католицькою
консисторією3). Церемонії священня переведено в новій брацькій
церкві, саме докінченій недавно щедротами Могилиного свояка воє­
води молдавського Мицона Могили Бернавського. Перше священне
було в світлу середу, на св. Юра, друге в суботу, а третє в неділю
провідну (2 8/IV). записує літописець, додаючи, що на Могилу були
положені „апарати“ , спішно прислані патріархом разом з благо*
словеннєм через його послів (ще з початком марта, на соймі, були
вони вже при Могилі) 4).
*) Łoziński Prawem і lewem І c. 297. 2) П. Могила II дод. с. 25.
3)
Оповідає се в своїй історії Львова канонїк Юзефович — витяг у Бандтке
Historya drukarń w kroi. Polskiem, I c. 403. 4) Львівська лїтопись c. 247.

Ііо своїм посвящѳнню Могила пробув досить довго, у Львові,
прпготовдюючи собі їрунт в Київі і на Україні. Зараз по посвя-
щенню, того-ж дня він вислав „універсалиα свої по всіх право­
славних воєвідствах, оповіщаючи, що він настав на митрополії як
правний митрополит, за всенароднім вибором („за сполною всѣхъ
короны Иолскоб и в. кн . Литовского духовныхъ и евѣцкихъ обы*
ватѳлѳй елєкцією“ ), за привилеєм королівським і благословеннєм
патріаршим*). Про свого попередника Могила не згадав нічого
іїноруючи взагалі всю самочинну ерархію Теофанового ставлення.
Але правдоподібно весь сей час через своїх людей він старав ся
нахилити ззвзятого старця, щоб добровільно уступив ся йому з ми­
трополії. Та Ісайя не піддав ся, і нарешті Могила, стративши на­
дію на спокійне полагодженнв справи, рішив іти проломом.
В червні рушив він до Київа, розсилаючи 8 дороги листи до
внайомих панів, закликаючи їх прибути до Київа на сві£ приїзд,
визначений на день 7 липня ст. ст., і на посвященнє катедри
св. Софії, що мало при тім відбути ся. „ Хоч я анї трохи не сум­
ні ваю ся, що в. мил. ведений ревністю до одновлення церкви на­
шої православної сам з своєї охоти і доброхотного умислу не зво-
лиш занедбати прибути на впроваїженнє моє на митрополію і на
посвяченнє тої плачевно зруйнованої оздоби нашої росийської, —
але тим більше, побуджений тою покірною і справедливою прозь-
бою, рволиш і сам то виконати ласкаво і иныпих поблизьких і. м.
панів приятелів і сусідів до того охоче побудити“ , пише Могила
в однім з таких ли стів а). І розумієть ся, окрім „оздоби“ цере­
моній, йому хотіло ся присутністю прихильних йому людей надати
також прихильнїйший настрій Київу під час тих церемоній.
Його люде тим часом вайняли ся окупацією Софійської к а ­
тедри. що все ще зіставала ся в уніатських руках. Дня 2 /Ѵ ІІ с. с.
Мужилівський, Косів і Ііочаський. зібравши міщан, бояр, козаків
і селян монастирських, з ріжною зброєю наїхали на Софійську цер­
кву, і коли жінка 8авідателя не дала їм ключів від дверей добро­
вільно, порозбивали вамки і захопили катедру, а потім таким самим
способом позабирали й иньші сусідні церкви, що були в уніатських
руках — Миколи Десятинного, Семена і Василя Нагорного 8). Без
сумніву, таке рішуче поступованнє нового митрополита мусїло вро­
бити досить добрий настрій в Ки ївї навіть і серед неприхильно
*)П.МогилаIIч. 5
—
копія без дати, видавець гіпотетично датує її
кінцем квітня або початком мая, але очевидно, що се таки той універсал, вида­
ний „зе Львова 2 недѣли“, що згадуеть ся в пізнїйшім листі — ibid. ч. 7.
digitized by ukrbiblioteka.org

дому настроєних елементів. Може бути, що він ужив також і и нь­
ших способів, щоб забезпечити собі невтральність крайніх пра­
вославних: вони не виступили нічим, не тільки при вїздї митро
полита, але і при тих насильних способах, яких ужив він на
непокірних.
Як оповідає очевидець, Ісайя Трофимович, вївд став ся „эъ
вѳликимъ тріумфомъ“ г). Могилянцї доложили до того всіх старань.
Колегія витала свого фундатора панегіриком „Мнемозіна“ , де Мо­
гилу розхвалювано за осягнене останніми соймами заспокоєннє пра­
вославної віри, наче б то було діло його самого2). Можемо собі
представите, скільки подібного шуму ще й устного напустили при
всяких стрічах і повитаннях могилянські ритори. Лаврські друкарі
розмахнули ся „Евфонією веселобрмячою“ , де висловляли надію,
що з призїдом Могили закипить наново їх друкарська робота, яка
була припинила ся „не без шкоди“ їх , й витали його вїзд гора-
ціанськими віршами:
О Петре, здавна гостю пожаданий,
Витай Россіи на утѣ ху даный.
Давай ратунку россійской оздобѣ
В мизерной добѣ.
Помнишъ, як перед тымъ Россія бывала
Славна, як много патроновъ мѣвала,
Теперъ ихъ мало: тебе хочемъ мѣти
В сарматскомъ свѣти.
Тебѣ южъ муры мои полецаю,
Отъ Ярослава которыи маю —
.
Любо ты славы ты ихъ будь Атлянтомъ,
Будь адамантомъ3)
С ї голосні кимвали Могиляндів мали заглушити меныпе при­
ємний шум з приводу твердих заходів Могили коло зреалїзовання
своїх митрополичих прав.
Скрипіли не тільки унїати, а й православні. Ігумен Николь-
ського монастиря, що був відданий королівським привилеєм в рос-
порядженнє Могили, не хотів передати йому свого монастиря, і Мо­
гила забрав монастир оружною рукою, а ігумена і його ирихиль-
ників-монахів казав бити посторонками, допитуючи ся, де поховали
монастирські скарби 4). На митрополита Ісайю, що не хотів піддати
П. Могила І ч. 89.
2) Mnemosyne sławy, prac і trudów prześwietnego w Bogu i. m. o. Piotra
Mohiły — зміст у Пекарского Представители кіевской учености, Отеч. Зап. 1862
кн.III,іуГолубеваІс.548-9іIIс.69.
3) Передрукована проф. Студинським в Зап. Наук. т. ім. Шевченка, т. VIII .
*) Jerlicz3 Latopisiec c. 57 і П. Могила І дод. 92.

ся могилі, як оповідав Могилин неприхильник врлич, Могила на­
слав своїх слуг і вояків, і вони вхопивши Копинського, старого
і схорованого, „в одній волосїнницї, перекинувши через коня як
який небудь мішок, відвезли його до монастиря Печорського, трохи
не пі в-миліu *). Там Могила витримав його, поки той не дав ва*
писи, що врікавть ся митрополії.
Се був дуже цінний для Могили документ, і він поспішив
вараз розіслати його копії по всіх сторонах. Але схіэма не пере­
ставала. За кілька тижнів по своїм вїздї Могила розіслав новий
універсал, де сповіщав, що він „щасливо наїхав“ на свою митро­
поличу столицю, „обняв" катедральну церкву і „од всіх право­
славних духовного і свіцького стану у всій землі панств тутешніх
одержав належне послушенство“ . Але вачуває про незгоду деяку —
що декотрі все ще називають митрополитом Ісайю („а иныб иныхъ,
кого кто хочетъ“ , додає він для сильнїйшого ефекту). Тож подав
до відомости, що Копинського пе тільки патріарх „изверг“ , але
й сам він „вреклъ ся доброволне такъ уряду якъ и титулу митро-
политанского“ , і запись дав, що вже ніколи на той титул не буде
мати претенсій. Всім духовним на докав послушности наказав Мо­
гила ставити ся до Київа на собор дієцезальний, на день Успенїя,
„под винами канонными“ 2). Але эдавть ся, собор сей не удав ся,
судячи 8 того, що Могила незадовго росписує новий собор, на пер­
ший тиждень посту не згадуючи про попередній ®).
Могила очевидно, трохи поспішив ся 8 жаданнями „послушен­
ства“ . І то вже було великим успіхом для нього, що поява в Ки їві
на митрополичім столі сього ще недавно підозреного опортуніста
і його суворе поступованнє з стовпом правого благочестй не викли­
кало ні в кім явного протесту 8 боку прихильників непохитного
благочестія. Козаччцна напр. далі по старій традиції більше спо­
чувала Ісайї, і сѳ було дуже богато, що вона не виступала за ним
активно. Припадком перехована реляція служебника Конєцпольского
8 лїта 1633 р. дуже характеристично оповідає п]зо те, як Кисіль
тоді мирив з козаками Могилу 4)
„Той ,Ісай ‘ що перед тим був митрополитом київським, наго­
ворив велику силу перед військом Запорозьким на Могилу, тепе­
рішнього митрополита. Могила теаг йому такі закиди робив, що
*■)І. с. 2)П.МогилаII ч.7.
3)
Ibid. ч. 15 (універсал сей повторяє до певної міри попередній); не зга­
дує про собор нічого і Трофимовпч в своїм лпстї — ib. І ч. 89.
*) Автор, miles gloriosus, оповідає так, ніби то й він у тім щось значив,
але, очевидно, се була справа виключно Кисїля.
digitized by ukrbiblioteka.org

,ти зрадник, бо з Москвою маєш порозуміннє*. Тому Могила, ставши
в двох милях від війська, дав насамперед через п. Кисїля ,юсти-
фікацію* про себе і порядно виправдав ся у всім, а той (Ісайя)
зістав ся в великій конфз зії. А коли Могила дав знати козакам,
що їде до обозу, — тоді гетьман з кількома хоругвами кінних стрів
його, а піхога вся стояла перед обозом. В лівмилї від обозу при-
витали ми його і з великою їречністю впровадили його до війська,
бо з ним було немало і шляхти київської. А коли ми ввели його
в середину обозу, він пристав і убрав ся ,коштовно1 як арцибіскуп,
попи цілу годину відправляли співаннє, а ціле військо потім [при­
ступило] до нього для поцїлування хреста і руки. Відправивши се,
пішов з великою процесією до армати, посвятив їм арматѵ і бла­
гословенне дав на сю війну в гарних словах, так що ся церемо­
нія потягла ся цілий день. Але козакам все таки було жаль того
Ісая, що був так дуже збентежений, — бо вони-ж його самі .вса­
ди ла на ту митрополію. Тому прислали потім до п. Кисїля і до
мене і просили, щоб ми їх погодили, ,аби вже тих замішань межи
ними не чинили1. Ми на те стратили цілий день і вчинили між
ними таку згоду, що отець Могила відступившому монастир св. Ми·
хаі'ла з усіма доходами його, відповідно до кор. привилея, а Ісай
дав йому запись на те, що ніколи тим титулом він не має титу-
ловати ся, анї в його діла втручати ся, тільки мешкати спокійно
в монастирі ігуменом. За се ми від козаків дістали велику подяку,
що так їх погодили1)“ .
Правдоподібно, рішуча боротьба з уніатами за права право­
славної церкви, проявлена за'останнїй час Могилою, помирила з ним
суспільність, а тверду руку православному митрополитови в такий
твердий час мабуть признавано таки й потрібною. В пізнїйших
пробах боротьби Іса йї з Могилою оборонцем скиненого митрополита
виступає уже справді не суспільність, не козаччина, — а король,
що для заспокоєння Ісайї надав йому небувалий перед тим титул
„архієпископа сїверського задніпровського“ і обстоював за ним пе­
ред Могилою і перед Могилиними свояками Вишневецькими, що
вигнали Ісайю з його задніпрянських монастирів.
Дійсно, обставини були того рода, що меньше всього настрою­
вали до лагідности й гуманности. „Заспокоєннє православних зву­
чало як чиста іронія. Володиславові акти в дїйсности відкрили со­
Реляція ся в теках Нарушевпча бібл. Чорторийських 141 с. 603. Тепер
витяг з неї вже надрукований в збірнику Z dziejów Ukrainy c. 195—6.
2) Архивъ Ю. 3. P. I. VI ч. 285. П. Могила І дод. ч. 95—99.

бою тільки новий період завзятої — не боротьби, а просто таки
війни між православними і уніатами. ІІіЪля того як завдяки Жи-
ґимонтовій тактиці православні були збпті з позицій і майже всяка
можливість боротьби у них була відібрана, се, розумієть ся, бую
великим успіхом, що акти нового короля дали православним правні
підстави і реальні обставини, в яких вони могли бороти ся з на­
тиском у нії з певними виглядами на успіх. Але для „святого спо­
кою“ в сих нових обставинах було меньше всього місця, і з ста­
новища психольогії тих трівожних, воєнних часів мусимо оціню­
вати і психольогію головних діячів сеї доби і форми та способи
сеї боротьби.
Королівські привилеї, щедрою рукою роздані православним на
коронаційнім соймі, реалізували ся тільки при помочи сили, і „ре­
альні відносини сил“ , кажучи по теперішньому, рішали про резуль­
тат тих претенсій, які підносили православні на їх основі, і тих
рішень, які становили королівські відпоручники на підставі тих
привилеїв. Королівські комісари їздили по краю і передавали пра­
вославним церкви та монастирі эгідно з королівською грамотою 14
марта. Але майже скрізь уніатське духовенство і його католицькі
опікуни робили більш або менш сильні старання не поступити ся
засидженим добром, і православним приходило ся силою доходити
або одержавши — силою боронити сї королівські дарунки. Напр.
в ІІинську комісар-унїат стрівшп ся 8 протестом унїатів, таки від­
разу відступив, а місцеві православні потайки відчинили собі цер­
кву та взяли в свої руки: уніатський священик прийшовши, за­
став там богослуженнє православне і повну церкву людей. Навпаки
в иньших місцях уніати, не змігши відборонити церкву перед ко­
місаром, потім здобували ї ї собі назад. Напр. в Красноставі, де коро­
лівським комісаром був Гулевич - Воютпнський, він без усяких пе­
репон, як каже, взяв був і передав церкву православним, а ті
правили там богослуження. Але два тижні пізнїйше приїхав ста­
роста Якуб Собєский і довідавшп ся про се, пішов з своїми гай­
дуками, відбив вамки і віддав церкву назад уніатам. В Більську
силоміць відобрали собі назад церкву самі унїати, за помічю
місцевих католиків: товпи розагітовані уніатським намісником на­
пали на церкву, відбили вамки і передали уніатам і т. п .1).
Підняла ся хмара ріжних протестацій і репротестацій, позвів
і процесів. Богато Українців і Білорусів, що під натиском дав-
‘) Археограф. Сборннкъ II ч. 102, VI ч. 82. Архпв Юго-зап . P. I. VI ч.
271 й ин.
digitized by ukrbiblioteka.org

нїйшпх обставин були змушені тримати ся у н ії, тепер користуючи
з проголошеної свободи обох релїґій, хотіли вертати ся на „благо­
честиву віру“ . Але вони сгрічали ся з репресіями уніатів, що за
помічю католицької адміністрації загострюють свою боротьбу з пра-
вославєм, силкуючи ся зміцнити стан володіння.
„Новонарожден-
ныхъ отрочатъ крестити, хорыхъ її хотячих ся сповидати, мерт-
выхъ погребати силне (силоміць) намъ правовѣрнымъ не допускають,
але до себе презъ мусъ гвалтовне з пострахами розными принево-
ляютъ і притягаютъ за нѳутоленными слезми нашими“ , як писали
більські братчики М оги лі*).
Новопоставлені владики, не вважаючи на королівські приви-
леї, стрічали ся з усякими перепонами в признаних їм правах
юрисдикції. Пузина напр. не міг допросити ся у дїдпчкп Острозь­
ких маєтносгей Анни з Острозьких Ходкевичевої,. щоби вона по­
зволила йому обїхати православні церкви Острозьких маетностей.
Навпаки вона виразно заборонила своїм підданим і духовенству
з своїх маетностей признавати своїм єпископом ІІу зину і до нього
удавати ся в церковних справах, і т. и .2).
Уніати і католики не крили ся з тим, що вони останніх ко­
ролівських розпоряджень не вважають правосильнимп3) і споді-
вають ся, що пороблені Володис-лавом уступкп стратять силу, не
потверджені соймом, за браком папського призволення,
„Хвалите
ся своєю побідою?“ пише сучасний католицький полеміст на адресу
православних. „По моєму, тоді була б ваша справа виграна, як би
ви мали згоду папи — а я знаю що папа не буде санкціонувати
схізми“ 4). І сю хистку позицію відчували православні — тим
більше, що й сам Володнслав, прп всім своїм бажанню не дати ся
ультрамонтанській пресії, не завсїди міг устерігти ся від ріжних
підходів свого клерикального правительства. Його ріжні, більші
і меньші шефи вважали питаннєм чести для себе йти проти анті-
клєрикальної політики короля, і не упускали нагоди, де можна
було, не дуже наражаючи себе на королівську неласку, використати
хвилю неуваги або хвилевого роздражнення короля і заїхати пра­
вославних якоюсь несподіванкою.
Т акі напр. були листи видані Володиславом в осени 1634 р.
проти київських просвітних інституцій і зреформованої Могилою
школи в Ви нни ці. Тоном незвичайно суворим і неделікатним Во-
лодислав дорікав Могилі, що він не слухає його пригадок, аби
1)П. Могила ІҐдод. 12. 2)Архивъ Ю. 3. P. I. VI ч. 272.
3) Пор. напр. згадки про сю неправосильність в цитованім Арх. сб. ч. 82.
4)АрхивЮ.3.P.T.VIIс.731.

скромно користав 8 того, що йому належать. Наказував йому за­
крити латинські школи і латинськудрукарню в Київі, так само
школу винницьку і забрати з винницького монастиря ігумена Іваш-
кевича і Кальнофойського, бо від них виходять бунти і всяка иньша
сваволя. Наказував також винницькому старості і київському воє­
воді, аби допильнували замкнення тих шкіл, бо позволенвє було
дано тільки на школи руські, і т. д . *) Еа ізод вражає своєю не­
сподіваністю на загальнім тлї толєранційної політики Володислава,
що на коронаційнім соймі навіть збирав ся видати спеціальний
привилей православним школам, але не міг сього зробити тому, що
його канцлери не эгодили ся прибити до нього печатей
Оче­
видно, різкий виступ проти сих шкіл був викликаний якимись
інтриїами або фальшивими донесеннями уніа тів чи католиків. На
жаль, подробиці вістали ся нам неясними, бо викликаний ним по­
лемічний трактат Сильв. Крсова: E xegesis to iest danie sprawy
0 szkołach kiowskich у winickich w których uczą zakonnici
religiey graeckiey займаєть ся головно теоретичними питаннями, не
входячи зовсім в історію королівської заборони8). Могила не ска-
пітулював, шкіл не гамкнув, справу якось поладнав. Але сей і иньші
подібні епізоди поучували православних пильно стежити за коро­
лем і пильнувати кождий його крок, не вважаючи на всі його обі­
цянки і навіть добрі заміри, та добиватись можливо повного і пра-
восильного закріплення зроблених ним уступок.
Лишаючи на боці такі хвилеві збочіння, Володислав робив
що міг в тім напрямі. В ін вислав в осени 1633 р. свого повір­
ника, надворного підскарбія Юрія Осолїньского до папської курії,
поручивши йому не жалувати пишних компліментів і сміливих обі­
цянок, дорогоцінних дарунків і дввінкої >монети для того, щоби
нахилити римські еміненції для Володиславових прошень, між тим
1 обіцяних уступок православним4). Осолїньский, найзручнїйший
8 польських дипльоматів, добре справив ся з дорученнями, зробив
як найкращий настрій в курії своїми перспективами приведення
‘ ) Władysława IV listy, вид. Амбр. Ґрабовского, ч. 32—3 і 68;-про по­
дані тут дати див. у Ґолубева П. Могила II с. 93.
2) Ostrowski Dzieje і prawa kościoła polskiego ПІ c. 485. Може сюди на­
лежить згадка Альбр. Радивила (І с. 155) — в Memoriale сього нема.
3) Брошюра вийшла без року і місця, в 1635 р.
—
витяги з неї } Ґолу-
бєва Исторія кіев. академій дод. с. 80, в цїлости надрукована мала бути в т.
VIII ч. І Архива Ю. 3. P., але він досї не вийшов. Про неї П. Могила II с. 245 і далї.
4) Про сю місію Осолїнського в його старій біографії кс. Боґомольца
Życie Ierzego Ossolińskiego, нове вид. 1861 p., і в працї Л. Кубалї Ierzy Ossoliński
1883, І c. 70 і д. Деякі акта посольства у Тайнера III ч. 247 і далї.
digitized by ukrbiblioteka.org

Московії і Ш веції під зверхність папи, дістав згоду на всякі про­
хання Володислава. Але на пункті уступок схизматикам стрів ся
з невблаганим і необорним n on p o s su m u s папських богословів.
Конїреїація відбула протягом грудня, січня і лютого 1 6 34 р. ц ї-
лий ряд засідань в сій справі, і не вважаючи на всі заходи Во-
лодиславових адвокатів, постановила, що не тільки не може зг о ­
дити ся з обіцяними православним уступками, але не може й то­
лерувати їх , навпаки — мусить виступити против пунктів і виданих
на основі їх дипльомів *). Одинока річ, яку Осолїньскому удало ся
виблагати в сій справі, очевидно згідно з королівською інструк­
цією, се — що папська курія пообіцяла стримати ся з оголошеннєм
своєї резолюції, щоб не псувати політичних рахунків Володислава,
і на сїм мовчанню курії мусів він оперти свою дальшу тактику.
На коронаційнім соймі Володислав обіцяв православним спов­
нити обіцянки „пу нк тів“ на найблизшім соймі Одначе найблизший
сойм, скликаний літом 16 34 p., був екстренний, двохтижневий
сойм, і мав на меті добити ся тільки ухвали податків для запла­
чений війська, а полагодженнє всяких иньших справ, між ними
і релігійної, відложено було на звичайний шеститижневий сойм,
що був скликаний на кінець січня 16 35 р. Православні прило-
жили всякі старання до того, щоб ся обіцянка була сповнена.
Маємо лист Могили до могилївського брацтва — правдоподібно оден
з цілої серії таких циркулярів, розісланих заздалегідь, де він на­
гадує братчикам, щох треба енергічно поставити ся на будучім соймі,
вислати депутатів, і просить зложити грошей на його соймову мі­
сію 2). В актах львівського брацтва зістав ся слід такої складки
в записці, шо Могилі асіїновано „на потребу посполитую“ 4 3 0
зол.8). З срймиків маємо інструкцію вишенську, де послам пору-
чаєть ся добивати ся заспокоєння згідно з пактами і дипльомом
1633 p., при тім згадують ся ще деякі наради в справі перемись
кого владицтва, і послам поручаєть ся віддати сю справу для
полагодження королеви особисто 4). Нема сумніву, що всі сї пору-
чення „братиї“ дійсно дуже енергічно ставили ся послами і ріж-
ними позасоймовими делегатами. За браком докладнїйших справо-
вдань з соймуб) мусимо вдоволити ся загальною характеристикою
ретроспективно даною тодішнім папським нунцієм В іско н ті:
*) Резолюція у Тайнера III с. 20; акти нарад конгрегації не видані, про
них у Ґолубева П. Могила II с. 110. 2) Археограф, сб. II ч. 38.
3) Akta grodz, і ziem. X X с. 374. 4) У Ґолубева II с. 100.
5)
Ольбр. Радивил сим разом записує тільки : religio graeca inquietis ро-
stulationibus interturbarat processus responso ipsius insufficienti viso (Л? 116 л. 123).

„Дівун'іти, эеднавши ся в дісідентами“ , — *пише він, „ужили
на останнім соймі всяких підступів, ще хитрійших від злобної хи-
трости грецької, аби нарешті осягнути мету свої* інтриг. Вони
грозили навіть ужити сили, і* коли не кинули ся до заліза, то
лише тому, що їм лекше було воювати золотом, що по'конало не
одного юду серед хапчивости тутешніх католиків. Не жадали за·
богато на те тільки, аби Дістати хоч трохи. Відкладаючи всяку
агоду, хотіли викорінити унію на чисто, вабрати як найбільше і що
найкращі єпископства, монастирі, церкви, маєтностп церковні і все
те віддати схізмі. Через такий натиск їх і через малу прихиль­
ність шляхти до у нїї не можна було обійти ся без великих шкод.
Навпаки ч - наймудрійші католики і самі унїати досі не можуть
надивувати ся, що корабель ї х в такій бурі не потонув зовсім“ *).
Повірники Володислава, очевидно, силкували ся переконати
палату, що супроти такого роздражнення не можна далі відкладати
полагодження релїїійної справи, і мовчаннв папи толкували як
симптом його толеранції для справи. Осолїньский, явивши ся на
еоймі, зложив справозданнв 8 своєї місії, очевидно — стараючи ся
представити становище курії можливо прихильним для короіївських
пля н ів 8). По сім вибрано комісію для полагодження релїїійної
справи. Спільними силами королівської партії в одного боку, а пра-
вославно-дісідентської з другого удало ся прихилити палату посоль­
ську, а головно сенат, що вони, не вважаючи на опозіцію крайніх
папістів, згодили ся на признаннє толеранції для православних
і словненнє даних королем обіцянокв). Радивил записує в своїх
ваписках' під днем 1 4 / І И : король поручив мені бути посередником
між уніатами і схизматиками, і я мусів се, хоч нерадо, взяти на
себе, разом з Остророїом, стол. кор., і до певної міри порозумінне
було осягнене, 8 тим що від уніатів мали бути взята катедра
луцька і перемиська по смерти теперешніх владиків і школи схиз­
матикам позводені в Вільні й Київі, аж до льоґіки включно“ 4).
Ся не дуже докладна звістка скорше показує, про що йшли торги,
аніж як закінчили ся вони, але інтересна тут ся вказівка край­
нього клерикала, що стан володіння обох церков був уставлений
на підставі обопільного порозуміння.
|
Соймова постанова, включена в конституції, звучала так : „Спов­
няючи pacta conventa і їарантію дану па щасливій коронації
нашій, здійсняємо угоду постановлену для спокою і эгоди наших
') Relacye nuncyuszów II с. 2ϋδ.
2) Pamiętniki Radziwiłła I. c. 232
—
Mem. 116 л. 124.
3) Ibid. — Mem. 129 (тут текст шпрший). 4) Pamiętniki I c. 243 — Mem. л. 131.
digitized by ukrbiblioteka.org

підданих коронних і в. кн. Литовського згідно з пунктами, спи­
саними на елєкціі нашій, і обіцюємо отсим законом вічним за себе
і наступників наших держати відповідно до тих пунктів як унїа-
тів так і неунїатів. А тримаючи ся того нашого заспокоєння ве­
ліли ми їм видати на нинішнім соймі привилеї в ріжних справах
за підписом руки нашої і печатками нашими. В сї-ж процеси і спори
8 причин релігійних і вище згаданих п унктіз, розпочаті між ними
з тої чи з другої сторони, на вічні часи касуємо і нищимо, по­
новляючи постанову 1609 р. про заруку (на тих хто б піднімав
знову якийсь процес“) *).
Православним прийшло ся пожертвувати не одно з того, що
були виторгували вони собі на елєкції. Порівнюючи грамоти для
унїатїв і православних видані на соймі 1635 р. з пунктами 1632 р.
побачимо се виразно. Не дурно видана уніатам грамота вважала ся
великою потіхою для них, і нунцій навіть бачив в ній доказ пев
ного повороту в політиці Володислава — більшої прихильности
його для католицької церкви. А толкував се тим, що покінчивши
вже московську війну згодою і зрікши ся при тім московської ко­
рони, Володислав не вважав потрібним так панькати ся з право­
славними підданими.
Видані одного того самого дня (1 4/ІІІ), при закінченню сойму,
сї грамоти не тільки в стилізації проводили різку ріжницю між
обома релігіями, одною опікуючи ся, другій даючи тільки неохочу
толєранцію,— але й творили для праЕославної віри значно гірші
обставини в порівнянню з „пунктам и“ 1632 р. Особливо характе­
ристичний з сього боку привилей уніатський. Володислав починає
його від оправдання з приводу зроблених православним уступок:
„Для загального добра взяли ми на себе завести спокій між людьми
грецької віри, а способи того засаокоєння полишили до деклярації
св. отця. Але св.,отець затримав ся з своїм розсудом в сій справі
і ніякої виразної деклярації не дає, а на соймі инакше не могло
прийти до оборони річипосполитої й иньших справ. Тому прийшло
ся нам прийти до згоди з людьми, які не пробувають в у нїї —
що вчинили ми не на те, аби потверджувати права схізми, але
для загального добра, а людям що пробувають в у нїї з св. церквою
римською даємо отеє на свідоцтво нашої ласкавої опіки“ . За ун іа­
тами потверджували ся крім митрополії владицтва: полоцьке, во-
лодимирське, пинське і холмське ; засновувало ся на ново смолен-
Volum, legiim III с. 407.
ГРУШЕВСЬКИЙ, ІСТОРІЯ Т. VIII .

ське. Приэнавав ся їм ряд монастирів і Гарантувало ся, що в По­
лоцьку, Витѳбську· і Новгородку православні ніколи не будуть мати
церков. На владичі катедри будуть подавати ся тільки монахи —
василиянѳ *).
Привилей для православних мав характер додаткових роспоря-
джень до „пунктів“ коронаційного дипльому. Король вгадув про ту
відміну, що Почаповський зістав ся при владицтві до живота свого,
і потверджує, що по смерти його мають ввійти в силу постанови
пунктів що до луцького владицтва. В Перемишлі по смерти Кру-
пецького ' владицтво 8 маєтностями перейде до православного вла­
дики, але д в і церкви в Перемишлі (св. Спаса і св. Миколи) і село
Ш егинї зістануть ся для владики уніатського — се була новина!
Городенський монастир віддавав ся унїатам, але на його місце пра­
вославні діставали Видубицький монастир в Київі, і се мало для
них ту привмну сторону, що уніатська єрархія зовсім виходила
8 Київа. В .тод іш ніх обставинах 8 Видубицького монастиря унїатам
теж було не легко користати, але всеж був то видимий знак їх
права на Київ.
В православних школах київських і виленських позволяло ся
учити по латяни і по грецьки, але humaniora, вищі науки не
мали викладати ся далі діалектики і льоїіки, — значить вищих
кляс фільософії і теольоїії не мало бути *).
Тогож самого дня король видав привилей на владицтво пере*
миське Гулевичу, і може тодїж — утворивши нову архіепископію
смоленську, надай — відповідно до принціпу рівносильности —
титул архієпископа сїверського задніпрянського Ісайї Копинському.
Принаймні а листї королівськім, писанім в грудні тогож року до
кн. Вишневецького, король називає Копинського сим титулом, і каже
вираэно, що він йому сей уряд надав, та доручає княвеви нака­
зати своїм підданим і духовенству своїх маєтностей, аби були Ко­
пинському як свому владицї у всім послушні ®). Але, здаєть хся,
Могила ліпше хотів бачити сї задніпрянські вемлї в своїй дієцєаії,
і якось ся новоявлена сїверська архіепископія скоренько за глухла4).
1) Привилей друковано багато равів — Археограф. сб. І ч. 138, II ч. 44 й ин.
2) Архивъ Ю. 3. P. I. VI ч. 280; та ж грамота по латини, з иньшою да­
тою у Петрова Кіевская академія во второй пол. ХѴПІ в.
3)АрхивъЮ.3.P.I.VIч.285.
4) Досї, скільки знаю, ся ефемерна, сїверська архіепископія не звертала
уваги на оѳбе — див. плутані пояснення ролї Ісаї в чернигівських землях у
Филарета Опис. Черн. en. І с. 33, Макарія Ист. р. ц. X I с. 502, Чистовича
Очеркъ ист: западно - £усск. церкви II с. 240. Вона ввязувть ся тут з апокри-
digitized by ukrbiblioteka.org

Нарешті тогож самого знаменного дня король влдав лнстд ко­
місарам, визначеним для розділу церков між православними і уніа­
тами. Вислано' дві комісії, одну для земель коронних, другу для
в. кн . Литовського, в кождій було по шість осіб, по половині ка­
толиків (або унїа тїв) і православних. Дня 1 червня кожда комісія
мала з'їхати ся і розпочати свою діяльність: „довідавши ся про
стан кождої релїґії під хвилю угоди 1632 р. і розваживши добре
число церков і людей в у нії і поза унїєю, церкви аби поділили
і дійсно роздали унїатам і не унїатам“ *)
Та невважаючи на ріжні усгупки, зроблені королем коштом пра­
вославних .унїатам против пунктів 1632 p., католицька партія не
мирила ся з фактом. Вже перед виданнем грамот і затвердженнвм
конституцій біскупи і ряд світських сенаторів, послів і иньшої
публіки занесли протестацію на „способи угоди і відданнє церков
і маетностей церковних“ . (Цікава тут особливо заява підканцлера
коронного Т . Замойского, що' він мусів припечатати акти тому, бо
папська деклярація не прийшла, „рішення сойму не могли без того
прийти до кінця, а неприятель стояв над карком отчини“) 2). Ко­
ди ж комісари розпочали передачу церков православним літом того
року, уніатсько-католицька партія робить все можливе, щоб змень-
шити здобутки православних, звести їх до m inim um -a , а й ,сѳй
m in im u m обставити всякими протестаціями і декляраціями, які
могли* б віддати потім прислугу при зміні обставин. Призвичаєна
до нетолєранції Жиїимонта, вона не могла помирити ся з новим
курсом правительственної політики і дивила ся на неї як на ефе­
мерний епізод, який ранїйше чи пізнїйше мусить дати місце прав­
дивій католицькій політиці. А при тім ще виводила ї ї э рівно­
ваги також і та обставина, що сї нові комісарські обїзди, більш
систематичні ніж попередні, немов давали знак усяким приборка­
ним і до у н її приведеним православним, елементам, і вони відпа­
дали цілими масами і вертали ся назад до батьківської віри.
В своїй інстру кції, як ми бачили, король поручив мати на
увазі такий стан обох конфесій, в якім вони були в момент елек-
ційної угоди. Але се, розуміеть ся, було дуже трудно сповнити,
і такий принціп давав тільки привід до всяких спорів та нарі­
кань. Даремно комісари силкували ся заховати супроти у н її всякі
апаранси, відступаючи церкви унїатам де їх майже або й зовсім
фічним смоленським єпископством Копинського, мовляв ще з-перед 1632 р. Но­
війте юбилейне виданнє чернигівської єпархії (1911) проминає сей епізод зо­
всім (с. 56 і д.).
*) Архивъ Ю. 3. P. I. VI ч. 279. 2) П. Могила II дод. 19.

нѳ було, тільки „в надії у н і ї“ в будучности, або мотивуючи таке
віддаваннє міркуваннями, які для сучасного читача звучать, як
іронія. Сѳ все не ратувало комісарів від нарікання уніатської єрар-
х ії, роздражненої православним рухом, і вона вакидала їм і хабар­
ництво, і сторонничість, і всякі негарні мотиви А), — а право­
славних не спасало від ріжних репресій на півнїйше.
Декотрі 8 комісарських протоколів дають нам досить інтереені
обравки сучасного житя: сього проблематичного істновання у н ії,
сильного руху людности до православя і тих ріжних перепон, які
ставили ся йому. Напр. приїхавши до Більська, де уніатське ду­
ховенство відобрало від православних церкви, як ми вже знаємо,
комісари стріли ся з якоюсь деклярацією, вимученою від право­
славних уніатським владикою під грозою ріжних процесів. На сій
деклярації уніатське духовенство опирало свій „стан володінняи,
але комісари признали неважною сю декларацію, на основі кон­
ституції 1635 p., що уневажнила всякі процеси і рішення судові
в справі релігійній, і приступила до розгляду реальних відносин.
'Годі уніатське духовенство могло показати їм на очі лише кілька
унїа тів, і поза тим не можна було їх энайти більше, „не-унїатів
же велика юрба людей, і реєстр всіх домів, які не хочуть бути
в у нії, був нам предложений“ . „Священики св. Воскресенія і св.
Миколи 8 парафіянами своїми заявили, шо вони в у н ії бути не
хочуть і ніколи не були під послухом уніатського владики, хіба
ва примусом“ . Супроти сього, вглянувши ще в предложені право­
славними документи, комісари присудили православним три церкви.
„ У нїатів хоч бачили ми таке маленечке число, що їх і одна цер­
ква могла вмістити, але в надії да унію і з огляду на тих, що
відступили (від у нії, а очевидно - уніатсько-католицька сторона сподї-
вала ся їх назад вавернути), — присудили ун її все таки дві церкви8).
В сусіднім Дорогичинї, на Руськім місті, унїатів не внайшло
ся зовсім. Комісари „вчинили старанне слідство про унїатів і не-
унїатів, але не могли побачити ні одного унїата на очі, анї роз­
відати не могли, а неунїатів— ’величезне чисіо і множество, ціле
містечко эване Руським“ .
„Видячи на власні очі, що вони одно­
душно стояли при своїй релігії не-уніатській“ , комісари присудили
їм тутешню церквув). Так само вийшло і в Лосичах, і комісари
теж передали тутешні церкви, числом дві, православним, але ви­
мовили, „що якби півнїйше внайшов ся якийсь уніа т, обиватель
*) Див. особливо лист холмського владики М. Тѳрлѳцького — П . Могила
Пдод. >)АрхивъЮ.3.P.I.VIч.291. з)АрхивъЮ.3.P.I.VIч.290.
digitized by ukrbiblioteka.org

того міста, і потрібував церкви, то п. дівунїти повинні купити
їрунт придатн&д на вбудованнв церкви і цвинтаря для ун їа тів“ *).
У Грубешові комісари з особливим стараннєм питали ва уніа­
тами,, але не энайшли більше понад попа Василя в вятем і в тре
тім — міщанином Важинським. Сей піп Василь був при церкві
св. Миколи, але що „всі парафіане ^відступили від нього“ , комі­
сари казали йому перейти до мурованої церкви Пречистої в ринку,
„недавніми часами фундованої на унїю і потвердженої привилеєм
королівським з тої нагоди, що що ї ї фундатори відступили від
уніатської віри свого предка і вернули ся до не-унїї“ . Вони її
присудили уніатам, иньші церкви віддали православним я).
С і розпорядження комісарів розбудили страшенний гнїв місце­
вого уніатського духовенства і його прихильників, —
протести,
закиди в підкупстві, скарги на тенденційність і всякі неправности.
Сими скаргами удало ся вивести 8 рівноваги й самого короля так,
що він висилає до комісарів лист, де докоряє їм, що вони посту­
пають односторонно, на підставі ваяв самих тільки православних,
і тим заохочують людей відпадати від у н її, „ так що виникає не­
безпека, аби у нїя не вигасла вовсїм“ . В ін наказує вернути у ніа­
там церкви, які були в їх реальнім володінню, а православним
полишити тільки „гірші церкви“ (podleysze cerkwie) ®j!
Але не покладаючи ся на поміч короля енерїічнїйші особи
між уніатським духовенством — як от владика холмський Методій
Терлецький, що був, очевидна, головним прдзидцею і до сього ли­
сту, й иньші ще — завзято працювали на власну руку. Першу ко­
місію, 163 3 p., Терлецький в Холмі так обставив, що вона собі
„8 ласки божої шию зломила“ , як писав він потім. І другій ко-
і і с і ї він творив всякі трудности, так що комісари, як він сам хва­
лить ся, старали ся крадькома обїздити міста його дївцеаії. Пере­
дані православним церкви він відбирав силоміць і вапечатував,
або вабирав під богослуженнє уніатське. В Холмі самім він стеро­
ризував людність так. що на перші розвіди комісарів идхто не на-
смілив ся заявити, що він православний. Аж вгодом удало ся їх
осмілнти, списано їх трохи на реєстр, і комісари призначили їм
одну церкву на передмістю, успенську. Терлецький опротестував
їх рішеннє, наказав духовним тої церкви не допускати до пере­
дачі, коли-ж комісари таки ї ї відобрали й передали, владика зараз
кинув ся туди з величезною товпою. Комісарів уже не було, пра-
*) П. Могила II дод. с. 116. *) Ibid. с. 115.
3)
Листи Володислава вид. Ґрабовским ч. 230; варіанти а поправнїйшої
копії у Ґолубева II дод. с. 119—120.

вославнї побачивши свого мучителя, почали тїхаги куди видко,
а владика власноручно розбивши двери, назад відобрав церкву,
а православних при тім побито, -повиривано їм бороди, і всяко
збезчещено *).
Грубешівські і красноставські церкви Терлецький також відо­
брав від православних і попечатав, а коли православні потім ссмі-
лили ся ті печатки зірвати і церкви собі вернути, Терлецький при
помочи прихильних йому магістратів розпочав такі процеси за не-
пошанованнб уніатських святощів, що настрашив православних до
смерти. В Грубешові вараз по комісії райцї і лавники заявили (ма­
буть не без эаохоти владики, котрому про се доносили), що вони
не будуть ‘ терпіти між собою Русинів (з котрими васїдали досі яко.
з уніатами) „по тім явнім бу нті“ — що вони вернули ся на пра­
вославну віру а). Боли православні забрали церкви, участників сього
акту позасуджувано на смертні кари ніби за образу святощів, вчи ­
нену при тім вахопленню церкви, инших — на тяжкі грошеві карн
владиці, і тим способом їх змушено до того, що вони заявили охоту
перейти на унїю. Тоді владика випросив їм помилуваннб, урядив­
ши перед тим церемонію покаяння. Всі ті нещасливці були з і ­
брані 8 сїмями своїми в ратуші і відти парами, з свічками в руках,,
покриті веретами, пішли до церкви. Ставши на коліна перед архн-
пресвитером, на його запитанне назвали себе вівцями, пастиреви
не послушнимп, що покаявши ся просять прийняти їх назад до унїї.
Теж саме було і в Красноставі, де за приверненне силїміць забра­
них церков православних позасуджувано теж на кари смерти, від-
рубаннє рук, виставленнб до стовпа, грошеві кари і т. д ., і теж зму­
шено тим чином до переходу на у н їю 8).
Терлецькому всі сї б?8правства і насильства, крім судової пи­
санини, не принесли ніяких особливих прикростей. Але як пере-
миський владика Гулевич, не можучи дійти призначених йому ко­
ролем монастиря св. Спаса і Онуфрія Лаврівського, поступив зви­
чайним методом (ужитим і Могилою, як ми бачили) — відобрав
його від Крупецького силоміць., се стягнуло велику біду не Т ІІЬ К В
на нього самого, але й на цілу неремиську єпархію. Правда, Г у ­
левич був меньш обережний нїж Могила, і взяв сам уча<$ть у за­
їзді. Коли Крупецький не послухав королівського листу і монастиря
■не віддав, Гулевич з великою силою місцевої шляхти й міщан
*) Лист Терлецького — П. Могила II ч. 26. Площанскій, Прошлое Холм-
ской Руси II с. 18. і) Ibid. с. 117.
3)
Haraeiewicz Annales ecclesiae ruthenae c. 324—5. Площанскій Прошлоѳ
Холмской Руси II c. 25 і далї.
digitized by ukrbiblioteka.org

(противна сторона казала, що було там до 10 тисяч людей) обсту­
пив монастир, вдобув приступом, вигнав Крупецького, забрав також
иньші призначені йому монастирі, і кілька сел владчвх. Л р и тім
самого Круоецького збезчещено, всаджено до льоху монастирського,
а брата його поранено в бійцї.
За се Гулевича засуджено на інфамію, що значило страту
владицтва.
Заходами місцевої шляхти і всієї православної партії, правда,
вдалось сю інфамію зняти, але дорогою ціною. Король поміняв
маєтностями і правами православного владику з уніатським, і по
смерти Гулевича владицтво православне призначене було на свасо-
ваннє, мала там 8Істатись лише архимандрія православна — тільки
зміна політичних обставин, наслідком Хмельниччини не допусти­
ла до сього х).
Був се найбільш серіозний вилом в добутку православних сеї
доби, але но одинокий. Майже кождий рік приносив в сій сфері
болючий удар і розчаровання в трівкости того „заспокоєння“ і тих
Гарантій, які вдало ся для нього здобути.
Коли новий владика мстиславський Сильвестр Косів, обїздячи
своє єпархію, заїдав до Полоцька і Витебська, і уніатське духо­
венство підняло крик, тому що се дало початок до переходів на
православє, король листом своїм, висланим до Косова, заборонив
йому показувати ся туди (1636)а).
Коли вмер уніатський владика луцький Почаповський і пра­
вославний владика Пузина, згідно з своїм привилеєм, перейняв на
себе владицтво луцьке (також заїздом), уніатське духовенство знову
підняло протести, і король видав універсал, де назвав сей вчинок
Пузини безправним (мовляв, без волї королівської то зробив) і від­
дав луцьку єпархію в тимчасове завідуваннє володимирському у н і­
атському владиці Мукосїю Баковецькому. Тільки на соймі 1638 р.
удало ся випросити новий привилей Пу зішї на се владицтво ®),
та й то, вдається, ціною спеціальної деклярації його на користь ун її..
Таке було се „васпокоєннє православних“ .
2) Volum, legum IV с. 8, акти процесу за заїзд 1636 р.
—
П. Могила II
ч. 31, про пізнїйшу боротьбу Гулевича з Крупецьким низше, ч. П с. 85—6 (2 вид.).
2) Витебская Старина V, І ч. 97.
3) П. Могила II дод. ч. 33. Архивъ Ю. 3. P. I. VI ч. 299.

IV.
Козацькі справи 1632 - 1637 pp.
Московська війна. 1633—4 pp. Напруженне серед козаччини. Кампанія пру­
ська. Зрувнованне Кодака. Козацька опозвція і осінні переговори 1636 р.
Кримські справи. Повстанне Павлюка.
Коди переходимо історію сеі боротьби sa права руської віри,
1ЦО червоною НИТКОЮ Йде через усї OTCÏ роки почавши ВІД 6Є8К0-
ролївя, вдаряє в очі одно — що по елекції вже не видно нова­
ків в сій горячій боротьбі. Козацького елементу вже не чути в справі
„грецької релігії“ ; на цілий ряд літ він входить в межі своїх
кдясових, чисто козацьких інтересів, і національні перспективи
коли не сходять зовсім з овиду козацького життя, то в усякім разї
відходять на далекий плян.
При бідности звісток, які маємо з житя козаччини c e li років,
аж до повстання 1637 p., ми не можемо докладно ілюструвати сеі
переміни. Але нема сумніву, що тут поруч ріжних кампаній, які
ваймали козаччину, велике вначіннє мав також новий курс україн­
ського церковного життя. З сього боку партизани Володислава могли
дійсно похвалити ся иеред шляхетською річею посполитою резуль­
татами своєї релїїійної толеранційної політики. На чолі лєїалїзо-
ваної української церкви стали люде, які, пильнуючи інтересів
своєї церкви, чули себе горожанами шляхетської річи-посполитої,
були їй вірні, і в мисли не мали шукати поправи православя
в якійсь іредентї, як владики 'Геофанового ставлення. Свої очі вони
обертали 8 надією до короля. Розвнзанга своїх прав шукали в двір­
ських сферах, в маїнатських впливах, щонайбільше — в посоль­
ській палаті. Втягати в свої заходи козаків вони вважали мабуть
і нетактовним, і таки серце їх не лежало в сторону ковацької де­
мократії. Се треба скаїати особливо про нового голову української
церкви, що мав уже кілька дуже неприємних конфліктів 8 козач­
чиною і чув доста різкі ваяви недовіра її, — а за ним можна
повторити те ж і про всю плеяду „птенцовъ гнѣзда Петрова“ . Ко­
заччина була чужа сим митрофорним і клобуконосним шляхтичам,
єзуїтським вихованцям, — і вони були чужі козаччині. І хоч коваки
не виступили против них отверто в оборонї близших їм духом Ісаї-
них сґарцїв, — то все таки чуєть ся повний брак тїснїйших духовних
8вя8ків козаччини 8 сею відновленою, упривілєїіованною єрархією.
І енергія козаччини, полишаючи на боці церковні й націо­
нальні (як ї х тоді розуміли) інтереси, ввертаєть ся виключно на
digitized by ukrbiblioteka.org

добуваннв ковацького хліба, на ровширенне козацького володіння
на Україні, на побільшеннє ковацьких кадрів. Ряд війн, що на
довняють перші ίο.κβ пановання Володислава, давали на те все
добру нагоду.
Ми внаємо вже, що мобілізація Козацького війська на москов
ську війну ровпочата була ще в 1631 р. *), але смерть короля
стримала воєнні приготовання. Підчас безкоролївя Москва розпо
чала вже воєнну а кц ія б Смоленщинї і в Сїверщинї, і тут по
словам урядових московських актів їх воєводи з кінцем 1632 р.
повоювали Батурин, Ромен, Іван-городище, Борзну, Мену, Мирго­
род2). Новий король нетерпляче чекав покінчення всіх формаль­
ностей сврго вибору, щоб прийняти сю вже накинену йому війну,
а тим часом, для відтягнення сил московських, хотів атакувати Сі-
вершину силами місцевими, козацькими головно. Дня 1 3 / Х І 1 63 2,
в сам день вибору королівського 'сенат уповажнив короля тим ча­
сом, „поки річпосполита -обмислить відповідне військо“ , взяти на
службу коваків „якесь число“ , і дав порученнє підскарбію на одві-
чальність сенату виплатити козакам 2 0 тис. золотих для заохоти
і для поправлення армати8). А відправляючи послів ковацьких
кілька день пізнїйше, новий король передав через них лист, і в нїм,
заявляючи козацтву свою ласку, вказуючи на полагодження релі­
гійної справи і т. и ., наказував війську козацькому, щоб зовсім
було готове на війну московську, на кождий поклик козацького
гетьмана 4). Головним начальником сього козацького війська сенат
визначив каштеляна камінецького Александра Ііісочинського : він
як староста Новгорода* Сіверського і один з місцевих кольонїзато-
рів мав порученнє зайняти ся орґанїзацією пограничної війни.
Крім нього таке ж порученнє одержав іменований підкоморієм чер-
нигівським і старостою носівськи* Адам Кисіль, а крім них діяльну
участь в. тутешніх- операціях брав також найбільший з погранич-
них магнатів бремія Вишневецький.
Upo нього вістники московські доносили, що ще в жовтні
1632 р. він рушив 8 Лубень „на поля“ , з ним 10— 15 тисяч
війська, між ними „запорозькі Черкаси“ щоб з „поля“ ударити
на пограничнї московські городи6). Але тоді се була вість перед­
часна, очевидно. До нового року 163 3 козаки на пограничу ніде
не показали ся, і московське правительство, вважаючи на доне
!) Див. с. 135-6. 5) Разрядная книга П с. 615. 3) Рукоп. бібл. Чорторийських.
4) П. Могила І ч. 82, лист тут з датою 18 XII, але мусить бути 18/XI.
6) Акты Московск. госуд. І ч. 432 і 435.

сення своїх аґенгів про иосквофільску аїітацію поміж козаччиною
(8 боку Ісайї і його старців) наказувало своїм військам не аачі
пати українського погранича: „для того что Черкаси стоятъ за
вѣру противъ ѳрѳтиковъ, — п за то у нихъ съ польскими людьми
8а вѣру бои были великіе да и яынѣ ѳсть — a изъ черкасскихъ
городовъ Черкаси противъ нашихъ ратныхл» людѳй нигдѣ на бояръ
не объявлялисьи
Але надїї московського правительства, що козаччина діста­
неться нейтральною, або навіть стане по еторонї Москви 8 огляду
на свої релїїійнї кривди і рахунки з Польщею, були марні. Ko
эаччина вайла дуже діяльну участь в московській вій ні. На. жаль
тільки, не маємо ніяких близших подробиць про се з сфер козацьких.
На гетьманстві, видко, стала ся зміна. Дїденко зникає, з осени
1632 р. нема про нього звісток. В сїверській кампанії 1633 р.
московські вістники називають „запорозьких Черкас і вільних лю­
дей гегьманів Дорошенка і Тимоша Одаренка“ а). Оревдаренка - ж
називають своїм гетьманом Запорожці під Смоленьском з осени то­
гож року і в усїй пізнїйшій кампанії, зимою і весною 1633 4 8).
Згадка про Дорошенка, правдоподібно, опираєть ся на якімсь не­
порозумінню; більше він не згадуєть ся ніде, крім одного сього ви­
падку. Натомість як „гетьмани“ —
очевидно, наказні або началь­
ники осібних корпусів козацьких поруч Орендаренка згадують ся
в кампанії 1633/4 pp. Лавринко (під Черниговом в осени 1633 р .)4)»
Іляш (під Сївськом в мартї 1634 р .)б) і Тарас (веде корпус ко­
зацький з-під Путивля на У г р у )8). Полковників в 1634 р. знає­
мо таких: Грицько черкаський, Данило канівський, Юрко Латиш
(sic) чигиринський, Филоненко корсунський, Олифер переяслав­
ськи й7). В осени 163ö р. наложив головою полковник Пирський,
лубенський очевидно 8). Полковником без назви полку називаєть ся
ще Яцко«Острянин, теж в ролі начальника більшого вій сь ка 0)
Звістки наші про участь козаків в сїверській і смоленській
війні 16 3 3 — 4 pp. взагалі досить бідні, розріжнені й не дають ні
чого особливого, такого щоб на нїм варто було особливо спинитись 10).
‘ ) Акты Московск. госуд. І ч. 486, рапорт з 30/1.
2) Акты Московск. госуд. І ч. 529, nop. 646. 3) Ibid 610, 645, 647, 649, 657.
*) Pułaski Szkice c. 254. 5) Акты Московск. госуд. 636. 6) Ibid. c. 595.
7)
Акты Моск. госуд. ч 636; Олифер — ч. 657, що він- був дійсно пере­
яславський полковник — иор. ч. 436. 8) Ч. 646. 9) Ibid. ч. 538, 635, 636.
10) 3 московської сторони головно урядові реляції зібрані в І т. Актів
Московського госуд., з польської — кореспонденція з Кисїлем 1633 p., у Пу-
лаского Szkice І, а поза тим головно дневники Смоленської війни, в Biblioteka
digitized by ukrbiblioteka.org

Вперше про Запорозьке, військо на московськім театрі війни
зачуваємо в розмові польського аїента з маріенбурським старостою
в перших днях лютого с. ст. 1633 р ; він говорить про тридцять
тисяч Запорожців, що перейшовши за Дніпро, все далі поступають
на п ів ніч1). В марті 1633 р. під проводом свого гетьмана разом
в Пісочинським і польським військом приступали вони під Пу ­
тивль; всього сього війська раховано на 5 тис. Напад не удав ся,
і військо розійшло ся по своїх городах, як доносили московські
воєводи а). Потім в маю повторив ся козацький похід на Нутлвль
в більших розмірах. Путивльські воєводи рахували всього війська
козацького і всякого иныпого, приведеного Ііісочинськпм і Вишне-
вецьким, на 50 тис., хоч се виглядає на рішуче прибільшене, як
і весь сей рапорт. Козаки з „литовськими людьми“ добували Пу­
тивль 4 тижні (14/Y— 9/VI), зводили великі биї й приступи чи
нили, але Путивля не здобули й понесли великі страти : вбито
двох полковників черкаських „Сорока та Самошка“ і „письменних
Черкасъ и охочихъ всякихъ людей“ побито тисячі чотири або й
більше, і після сеї другої невдалої облоги знову розійшли ся вонп
„по своїх городах“ *). По тім звісна нам тільки дрібнїйша екскур­
сія козацька під проводом Острянина. В липні він узяв Валуйку
і приступив був під Віл город, але тутешні воєводи відборонили ся 4).
По сїм, в другій половині 1633 р. на сївер<:ькім пограничу
йшла дрібна війна, головним героєм котрої виступає в перехованій
кореспонденції Кисіль. Козаків було небогато, і ті що зістали ся
для сторожі границь, по його словам,
„зійшовши з границь, тра­
тили весь час на чатах“ б). Конєцпольский мав прислати частину
свого війська, але держав його на полудневій границі з огляду на
турецьку небезпеку, і Кисїлеви з тяжкою бідою приходилось від­
бивати ся від московських воєвод. Яка причина була, що козаки
так скоро розійшли ся, не анати. Мобілізувати їх наново заходили
ся уже під Смоленськ — виручати його від московської облоги.
Туди рушив літом сам король, а виручати короля треба було ко­
закам. В мобілізації сій також головну ролю відіграв Кисіль : оче­
видно сї переговори його з козаками описує реляція служебника
Конєцпольского, підстарости черкаського, Павловського на ім я:
Ossolińskich XI (1868), Biblioteka ordyn. Krasińskich X III; відомости зібрані в
статі у Целевича в Записках львівських т. X X V III; тамже вказані пньші менш
важні матеріали.
!) Реляція маріенбурського старости Пфенїнґа в держ. архпві в Берліні,
використана у Шельонговского Rozkład Rzeszy c. 58 (nop. 43),
*) Акты Mock, госуд. ч. 547. 3) Ibid. ч. 529 і 597. 4) Ibid. ч. 538.
5) Лист до місцевої шляхти з 20. X
—
у Пулаского с. 223.

„Військо Запорозьке вастав в обозі, в двох милях за Перея­
славом на урочищу Булащик, і там 8 ними пробув чотири диї,
чекаючи ради. День перед радою приїхав до них п. Кисіль від
короля, також 8 королівською інструкціє^.
Другого дня дано нам
авдієнцію. Наперед эакликано п. К исїля ; ставши на'раді, він до­
сить широко намовляв їх і серіозно наказував, аби як найскорше
поспішали 8 військом своїм ва королем. Против сього з початку
дуже пручали ся, але вислухали і сказали йому уступитись, а мене
вакликали. Я прийшовши наперед, як звичайно, сказав їм про ла­
ску королівську, а потім взявши в руки інструкцію, котрої і на
память навчив ся дуже добре, почав їм докладно , правити*, тол-
куючи чисто кожде слово, аби краще могли розуміти — бо то про­
стаки. І коли прийшло до того місця: ,пан в обозі, а ви по ху­
торах та по пасіках*./ почало хлопство дуже сміяти ся, кажучи одні
до одних, що .нам його м. пан краківський наш мил. п. всю правду
пише*. Потім попросили, щоб їм іще їх писар прочитав, аби краще
зрозуміти, і я згодив ся, а прочитавши не хотіли мені ї ї назад
вернути, казали : ,нам дуже потрібно, бо підемо без грошей, а прий­
шовши на границю тим будемо хвалити ся, що нам тут король
гроші обіцяв — бо ми нікому нньшому не віримо, тільки самому
й. м. пану краківському, нашому ласк. панови*. Бо пан Кисіль їм
також на границі обіцяв гроші, але на те не дали й слова ска­
зати, а як я по нїм прийшов 8 інструкцією й. м, — зараз пові­
рили і вже не мали ми ніякої суперечки з ними про гроші“ .
Жаданнє Конєцпольского, щоб козаки пройшли ваграничними
землями не захоплюючи земель литовських, козаки нїяз не схотіли
прийняти, „сказали одначе: .ми підемо близько границі, захоплю­
ючи Білу Русь, і будемо вважати, аби не було від нас людям
ніякої кривди і заборону між собою вчинимо ,під горлом* — не
брати нічого, тільки аби чим могли проживитись“ . Так само р і­
шучо відкинули проект Конєцпольского — на час їх походу, мовляв
„для безпечности задніпрянської, ввести туди трохи польського
війська“ .
„Не дали на те сказати і слова, пояснюючи тим: .ми
будемо в Москві, а жовніри прийшовши будуть тут наших жінок
кривдити! нехай уже й. м. скаже людям своїм пильнувати ворога
на тій стороні Дніпра, а ми тут за Дніпром зіставимо людей кілька
тисяч для кращої бевпечности*. І эіставили зараз Лавників 1) полк
—
а в тім полку, як були під Цутивлѳм, було їх дванадцять тисяч“ .
„ В обозі їх тепер ледви чотири тисячі“ , завважає пан підста­
роста, „але як рушать з того місця. — готуються всі йти за вій­
1) Так в копії — може Лавринків.
digitized by ukrbiblioteka.org

ськом і так нас запевнили по довгих суперечках, що варав як
найскоршо підуть під Смоленськ, і постарають ея добре поправити
своє перше упущейнє“ *). Справді, за тиждень перед Успенісм
гетьман Орендаренко рушив з українських городів з двадцятитисяч·
ним козацьким військом9) і в середині вересня прилучив ся до
війська королевича під Смоленськом.
Очевидець посол пруський Вайнбер описує се військо та к :
„се немолоді, хоробрі люде, на добрих КОНЯХ, КОЖДИЙ 8 довгою
рушницею, в роді шотландських ; мають 8 собою десять польних
гармат (декотрі від цісарів Фердинанда I I I і Рудольфа I I ) ; цілим
серцем бажають бою, вабрали вже у ворогів кілька невільників
і велике стадо -худоби в шести милях за Смоленськом“ ®). Очеви­
дець кс. Еолудзкий описує їх менш прихильно: „Бачив величезну
товпу, яку не можна було-б і порахувати; того дня, як прийшли
до обозу, тягнули ся по кільканадцять хоругов у купі, без ладу
і — всього тільки порядку, що хорогви були вкупі ; се товпа, на
яку не можна числити на війні, подібна більше на сатирів, як на
цивілізованих людей : хлопи всі однакові, в сїрій одежі, рідко кот­
рий в синїй або червоній ; шкіра на тїлї як кора на дереві ; зне­
вага житя незвичайна — більше жури про горілку як про житє ;
взагалі є що бачити“ . Але зараз додає історії про козацьку від ва гу:
„Зараз походили поміж неприятелем, зловили трьох визнач­
них офіцерів і привели їх під руки до короля ; орацій не казали,
тільки: , Королю, ось маєш Нїмцїв‘ (а були то Французи); дано їм
два цебри меду і 20 талярів — були вдоволені“ . Далі, згадавши
що військо розділене н а тр и позиції, додає: .,На всіх трьох міс­
цях сповняють надії, на них ложені. Кількадесять, роздягши ся
на голо, переплили Дніпро з голими шаблями під неприятельські
шанці і багато там побили народу. А оден з них таку відвагу
показав : коли треба було дістати язика на другім боцї, пустив ся
плисти через ріку (Дніпро) й притаїв ся в водї при березі ; коли
якийсь Москвитин прийшов ДО ВОДИ, ВІН ЙОГО ВХОПИВ 8а волосе,
вкинув в воду і так з ним переплинув назад; дуже смішно опо­
відав сю траїедію козак той королеви, як він його підстерігав і як
з ним плинув — нагородив його за працю кількома ортамиА).
*) Реляція без дати в теках Нарушевича бібл. 4орторийських 141 с. 601.
2) Акты Моск. госуд. ч. 610 і 658; стільки-ж рахуб їх Васенберґ (Gesto-
rum Vladislai IV ); инші рахують тільки 15 тис. (Москожовский, Альбр. і Кри-
штоф Радивили); Вайнбер записув під 18/ІХ прихід 12 тис. козаків і додав,
що мав ще їх більше прийти. 3) Вайнбер (вид. Л їске) с. 22.
^
Bibi, ordyn. Krasińskich ХПІ c. 31.

Взагалі в цілій кампанії аж до капітуляції московського вій-
ська (лютий 1634) козацьке військо відогравало дуже важну ролю
як по числу свому (король мав всього 9 тис. вїйська), так і по
своїм воєнним прикметам. Ми не раз стрічаємо похвали козацькій
відвазі в битвах, в приступах, і заразом на козаках лежала підїздова
партизанська війна *).
Тим часом як частина їх брала участь в бльокадї московської
армії, що облягала Смоленськ, друга частина з самим гетьманом
Орендаренком, разом 8 польським гетьманом польним Казановским
в грудні, січні, лютім, мартї воювала в околиці Дорогобужа, ни ­
щила пограничний пояс коло Білої, Вязьми, Ржева, Калуги. По
словам „язиків", 8 Орендаренком було коваків, по· ріжним відомо­
стям, 8 — 10 тисяч; оден „язики оповідав, що 8 Орендаренком
шість полків, а в тих полках тисяч 8 десять і десять гармат „пол­
кових“ а). З початком 1634 р. прийшов до нього козацький полк
з-під Путивля, під проводом Тараса і війшов ся 8 Орендарен­
ком ва У грою3).
Московська армія Шеіна вже перед тим була відтята від Мо­
скви і се кінець кінцем эмусило його капітулювати. Але воєнні
операції 8 польської сторони далї концентрували ся на смоленськім
театрі. Сюди наглили козаків, але вони не дуже спішили, і навіть
відмовляли ся від сього походу та зіставали ся в Сїверщинї, як
доносили московські вістники 4). Найбільш визначним епіводом сеї
с'іверської кампанії 1634 р. була облога Оївська ( І/ І І І) *), але вона
не вдала ся, і так ся друга кампанія пройшла теж без особливих
результатів. Ковацьким військом проводив „гетьман" Іляш і з ним
пять чи шість полків, коло 6 тис. козацького війська. Польським
військом проводвв Вишневецький і Лукаш Жолкєвский. Поля ні в-
ська угода, уложена в червні 1634 p., перервала операції.
Заразом діяльну участь брало козацьке військо в кампанії ту ­
рецькій, яка несподівано набігла 8 кінцем літа 1633 р. на по­
лудневій українській границі.
Московське правительство через своїх послів уже давно ста­
ралось напустити Туреччину на Польщу, але Польщі удавалось
параліжувати сї заходи, і в 1630 р. потверджено давнїйшу згоду
‘ ) Крім цитованої праці Целевпча ще (Kotłubaj) Odsiecz Smoleńska і ро-
koj polanowslri, 1858, Liske Przyczynki do historii wojny moskiewskiej 1633—4
(Biblioteka Ossolińskich, XI, 1680). Czerniak Wojna smoleńska (K\v. hist. 1896).
2) Акты Моск. roc. ч. 654, nop. 657. 3) Ibid. ч. 645.
4) Акты Моск. госуд. I ч. 673. г) Акты Моск. госуд. I ч. 635, 636, 637.
digitized by ukrbiblioteka.org

Польщі з Туреччиною з тою умовою, що иоляки не допустять
козацьких нападів, а Турки татарських. Недодержаннє сього обо-
вязку давало привід до дальших обопільних докорів, і московські
посли, коли у них прийшло до розірвання згоди з Польщею, всїми
способами силкували ся розятрити се невдоволенне і попхнути Т у ­
реччину до оружної акції. Турецькі політики не дуже піддавали ся
на сї намовлення, тим більше що й на рахунок Московщини йшлн
морські походи донських козаків і ї х напади на Азов. Але кінець
кінцем війна Польщі з Москвою (а ше більше може — московські
гроші) роздражнили турецькі апетити і на поч. 1633 р. москов­
ським послам заявлено на відїздї, що султан, сповняючи ї х про-
шеннє, вже наказав ханови і мурзі Кантеміру воювати землі Поль­
ські, а від себе пішде на Польщу Абазу-пашу 8 військом турець­
ким, з Молдаванами і Волохами і Буджацькими Татарами *).
Сі обіцянки справді були сповнені. Кримці і Кантемір наві­
дали ся на Україну, а літом 1633 р. зовсім несподівано, бо по
доволі мирних і стереотипових кореспонденціях на тему татарських
і козацьких нападів (турецькі баші докоряли за останній похід
на кільканадцяти чайках, мб. 16 32 p., Конєцпольский остерігав, що
вибираеть ся новий козацький похід на 20 чайках) я) — наступив
подід Абази-баші на польську границю. Приводом для сього шь
ходу виставлено старі справи — козацькі своєвільства, поставленнє
нових замків в сусідстві турецькім і заселенне нових осад на сте­
пових, мовляв турецьких просторах. Сам похід Абази - баші випе­
редив, як звичайно, напад татарської орди. В ін випав зовсім не­
сподівано : Конєцнольский, що стеріг полудневої границі, поки
довідав ся, поки рушив ся, Татари вже втїкли за Дністер, на во­
лоську територію. Та Конєцпольский, зрозумівши значінне сього
нападу, яв турецького аванїаріу, сміло перейшов за Татарами на
волоську територію і тут на урочищу Сасів ріг 4 / V I н. с. по­
громив орду 8).
Се був ефектний початок кампанії і не зістав ся без впливу на
ї ї дальший розвій. Цротив сил турецьких Конєцпольский обіслав
циркуляром маїяатів українських, закликаючи до походу; вакликав
козаків, г таким чином побільшив своє трехтисячне кварцяне вій­
сько більш як у четверо. Позицію зайняв під Камянцем, і коли
Абаза-баша з своїм військом турецьким, з господарем молдавським
1) Див. у Соловйова IX с. 1247—8, пор. Пясецкого Хроніку с. 552 і те
саме в Pamiętniki do panów. Zygmunta III, I c. 217 і далї.
2) Кореспонденція в рукоп. публ. бібл. Разнояз. No 104 с. 596 і далі.
3) Piasecki і Pamiętniki 1. с.

і волоським і з Татарами Кантеміра (Подяки рахують того всього
на 55 тис.) перейшовши Дністер, попробував ударити на поль­
ський табор, приступи його відбито (28/Х). Турки попробували
оснувати ся в сусїднїй Студеницї, але й се не удалося, і кінець,
кінцем спаливши сей вамочок, вони відступили назад за Дністер.
Конєцпольский 8 своїм військом туди не смів іти, щоб не повторити
Цецорської кампанії, котрої сам був участником, і бахаючи уник­
нути дальшої війни, так ненаручної в даний момент, рішив тракту­
вати сей епізод як просте непорозуміннв та розпочав переговори *)*
Вислано до Царгороду посла. Абава-баша відступив з своїм
військом,'але намовляв султана до дальшої війни. Посла польського
трактовано дуже вневажливо, нова війна здавала ся неминучою,,
і на початку 1634 р. прімас Венжик, як заступник короля, роз­
писав нові листи до сенаторів і маїнатів, закликаючи їх до походу
на оборону полудневої гра н и ц іа). Військо турецьке стояло під
Адріанополем; сам султан був при нїм. Але вісти про закінченне
польсько-московської війни прохолодили енергію турецького прави-
тельства; головний ініціатор війни 8 Польщею Абаза попав в не-
ласку (потім згинув від інтриї своїх противників — вадушено його).
Воєнний 8апал простиг, одначе напруженне трівало далі. Турки
жадали знищення пограничних козацьких „паланоки (кріпостей)
і зобовязань що до козаків в). Пахло війною, і Володислав саішив
ліквідувати війну з Москвою, що вже не обіцювала йому нічого,
а натомість переймав ся планами війни з Туреччиною.
4
(2 4)/УІ, по довгих переговорах, підписано трактат вічної
8годи Польщі з Москвою на р. Поляновцї. Земельні вдобутки смут­
них часів затверджено sa Польщею, натомість Володислав зрік ся
претенсій на московську корону, зрік ся титула московського царя
і обіцяв вернути соборну грамоту, котрою вибрано його на цар­
ство московське4). З подробиць переговорів варто перекавати де-
бату 8 приводу царського титулу московського. Польські делеїати
вказували, що титул царя „всея Р уси“ ванадто претенсійний, бо
немов містить претенсію на руські 8емлі Литви і Польщі, через
се проєктували замінити словами „своєя Ру си “ . Але московські
‘) Дневник походу і лист Абази - Оаші в Pamiętniki о Koniecpolskich
с. 271 —5. Пясецкий с. 553 (Pamiętniki с. 219—26). Collectanea І с. 191—4. Ре­
ляція в бібл. Замойских.
«
2) Листи в ркп. Публ. Бібл. Рази. No 45 л. 369—370 (лютий і март 1634).
3) Лист в бібл. Чарторийских ч. 611.
4) 3 сею соборною грамотою, котру шукали і не знайшли, був великий
клопіт, див. Władysława IV Listy ч. 75, Memoriale Радивила 116 с. 130.
digitized by ukrbiblioteka.org

посли про вміну титулу не хотіли чути і вдоволили Поляків уст-
ною заявою, що титул „всея Р уси “ не дотикає польської Руси.
Друга справа була висунена польськими депутатами, очевидно, на
бажаннє козаків. Вони зажадали, аби в трактат було вложено, що
від царя має йти річна плата запорозький козакам, як то бувало
давнїйше, і запорозькі козаки на те мають грамоту. Бажаннє з ста­
новища польської державної політики було абсурдне, але ä москов­
ські посли, разумієть ся, не могли вложити на своє правительство
такого обовязку: відповіли, що не знають близше сеї справи, ду­
мають, що козаки діставали гроші з Москви тоді, як служили ца-
реви, і далі в такім разі діставатимуть *).
Покінчивши війну, король поїхав на надзвичайний сойм, скли­
каний на липень 1634 р. для ухвали кредитів на заплату війська
за війну московську і на війну з Турками, що тепер займала ко­
роля. Сойм одначе був дуже пеприхильно настроєний для таких
воєнних плянів і всякими способами старав ся прохолодити запал
короля. Ухвалено загальний похід на випадок турецького нападу,
але Конєццольскому післано наказ, щоб не вачіпав Турків з свого
боку і не переходив за Дністер, як то було в плянї: перейти на
волоську територію, знищити і підбити собі Молдаву. Проект союзу
з Семигородом, що ваохочував до війни з Турками і обіцяв Польщі
20 тис. війська,· соймом відкинено а).
Король все таки сподївав ся, що війна вивяжеть ся ; стримував
від великих уступок Туркам і просто з сойму поїхав до Львова,
зайняти ся орїанїзацією походу 3). По словам нашої літописи, Ко­
нєцпольский стояв в двох милях від Камінця на Дністрі з вели­
чезним військом, якого ще не бувало, а козаків іще було 12 тис.,
і вони стояли осібно,
„бо не можна було столпити ся в купѣ и
для облеженя і для живности*. Говорили, що король наказав пу­
стити їх напе^юд на Волощину 4).
Але до війни все таки не прийшло.. Новий шеф турецької
політики, візир Муртаза-баша всїми силами пер до згоди, валив
усе на Абазу, і кінець кінцем нове посольство турецьке привезло
до польського обозу замість війни згоду.
Король рад не рад мусів вертати з Львова в нічим. В ін міг
потішати одначе себе, що замість турецькод вій на у нього була
’ ) Соловьовъ т. іХ с. 1215.
2) Радивила Memoriale (Pamiętniki 216), Пясецкий с. 569.
3) Його листи з сеї дороги — Władysława IV Listy ч. 1, 5, 8, 10, 13, 37, 67.
4) Львівська лїтоп. с. 250—1.
ГРУШЕВСЬКИЙ, історія, т. VIII.
14

в запасі недалека війна шведська *). Шведи не спішили ся з від-
новленнєм перемиря, котрого час кінчив ся незадовго (1 63 5 р.)
і Володислав приготовляв в польських сферах настрій для війни
з Швецією. Через те треба було запевнити себе від можливих не­
сподіванок з турецького боку, а з тим виникала справа отри­
мання козаків від моря 2). До того-ж, очевидно, зібрав ся на ко­
заків за дволітній період ї х мобілізації всякий кримінальний ма­
теріал „8 волости“ .
Вже з сойму 1633 р. звертає на себе увагу постанова, щоб
на будуче виплату платні козакам перенести з Київа до Ка-
нева, бо в Ки їві вони роблять „велику перешкоду тамошнім су­
дам“ 3). Коли з весною 1 634 р. почала сунути маса того змобілі-
зованого, а не заплаченого козацького війська з московської війни,
горючого матеріалу збирало ся все більше. В листах кор. Володи-
слава — головнім (але дуже скупім) матеріалі, яким ровпоряджаємо
для сих півтора року (до повстання 163 5 р.) маємо деякі відго­
мони тодішніх замішань і трівог. Рішено було розложити частину
польського війська в поднїпрянських сторонах і вислати комісію
для заведення порядку в козацькім війську. Визначено до сього
старосту калуського Лукаша Жолкєвского, Адама Кисїля і кількох
менш визначних осіб (в роді ротмістра Романовского, Голуба). Го­
ловно зайняв ся справою Кисіль, котрому разом з тим були пору-
чені переговори з московськими делєґатами в справі усталення гра­
ниць. На жаль, не мкємо близших звісток про його зносини з но­
ваками і „кондиції“ передані їм 4). З припадкових згадок довідуємо
ся, що козаки нереєстрові, що прийшли з московської війни, пре­
тендували на права козацькі і ріжні вільности. Скаржпли ся на
ріжні утиски і кривди від старост. Нарікали, що до реєстру прий­
мають з хабарами, а найбільш заслужені опинили ся поза реєстром
і їм не дають ніяких п р а в 5). Конєцпольский запитував короля
в тій справі, і король відповів, що він козакам нічого не обіцяв
і не позволяв, виключивши ТІЛЬКИ ВОЄННИЙ час, КОЛИ вони були
при королі В МОСКОВСЬКІМ поході6).
Все се збирало багато елементів невдоволення. Козаки мусїли
розчарувати ся в своїм вибранцю, за котрим так розбивали ся на
елєкціі. Володислав міг похвалити ся перед ними тільки „заспо-
М Listy ч. 55, 57, 66 й ин., Кеіасуе nimcyuszów II с. 187.
2) Listy ч. 5, 13, 87. 3) Volum, logum III. с. 392.
4)
Listy Władysława IV 67. 71 (падолпст — грудень), листи К о н є ц п о л ь ­
с к о г о до Кпсїля у Пулаского Szkice І <·. 232 і д. r·) Listy ч. 209; дпв. іце иилше
' ) Ihld. ч. 101 (лист а 15/1. 1635).
digitized by ukrbiblioteka.org

коєннем православної віри“ , і се був дійсно єдиний конкретний
пункт, на котрий він вказав у своїй грамоті, висланій козацькому
війську по коронаційнім сой мї*). Все иньше скінчило ся на фра­
зах. Король обіцяв потвердити козакам Баториїв і иньшї приви­
леї, про які вопи згадували, —
коли вони ї х в оригіналі пред-
ложатьа). В справі збільшення війська і платні — обіцяв поро-
зуміти ся з Конецпольским. Але тоді ще могли себе козаки потішати
фактичними свободами, які давала їм мобилїзація, війна, походп.
Тепер се скінчило ся, і козацькі маси мусїли почути знову, що
вони вже непотрібні, і ніяки х ласк для них нема вже. Реєстр не
тільки не збільшено, але й новопричпнені дві тисячі знов постав­
лено під знак запитання. Військо було не заплачене3), і замість
грошей правительство сипало накази, щоб старшина пильнувала
своєвільних і не випускала на море 4). Не покладаючи ся на н а­
кази, король проектував вислати козацьку залогу на Запороже, за
осібною платою. Потім ухопили ся за проект, — поставити замок
на порогах, щоб загородити козакам дорогу на море.
Подав його мабуть Конецпольский, що потім так жваво взяв
<їя за його виконанне. Справу внесено на соймі в 1 63 5 p., в серії
ріжних способів на погамованнє морських наїздів з війська Запо­
розького“ . Жадна спокою шляхта понаухвалювала цілу гору дра-
конеьких постанов, які мали забезпечити спокій полудневій гра­
ниці 5). Дивне роблять вони вражіннє, наче по якійсь страшенній
галабурдї козацькій, а не по дволітній вірній службі королеви, що
відпала такі неоцїнені прислуги шляхетській річи - посполитій.
Припускаючи навіть, що за мовчаннєм джерел де що з козацького
своевільства нам зісталось незвісним, все таки львину пайку сих
перунів треба покласти на стару ворожнечу до козаччини Конєц-
польського й инших українських маґнагів, а не на державні ви­
моги польського житя.
„Х о ч за ласкою божою не страшна нам і річи-посполитій на­
г) Грамота 21/ІІІ. 1633 в зоірцї бібл. Замойских.
2) Isz о to wnieśli prosbe do і. k. m.. aby na początku tego szczcsliwcun
panowania przywileje, prawa у wolności ich od krolow ich ni. — świetny pamiery
Stephana nadane, a pana oyca i. k. m. potwierdzone — powagą swoia stwio>·
dził. Tedy i. k. m. p rzychilaiąc się do zwyczaiu świątobliwego przodka swe urn
prozbie ich w tym dosic czyni i wszystkie prawa, przywileie od krolow polskich
nadane, gdy przed k. i. m. authentycznie pokazane bedą. ztwierd/.ic obiecuie.
3) Про послів козацькпх, що приїздили лїтом 1635 р. за тою справою ;к>
короля під Торунь — Listy ч. 150.
*) Про такпГі лпет (січень 1635) згадує', королі, — il», ч. lui.
г>)Volum, legum 111 с. 4ПЗ.

шій зброя неприятелїв наших, то все таки хочемо мати з ними
згоду і умову нѳнорушѳну 8 нашого боку1*, зачинає ся конституція.
„ І таї; як пїсар турецький за ласкою божою і готовністю нашою,
за скорим нашим виртупом против нього на Україну по щасливо
скінченій експедиції московській, за відвагою військ наших, яку
показали вони при ясновельм. Стан. Конєцпоіьскім, гетьмані і т. д .,
і охотою, яку виявили обивателі Корони вбираючи ся до нього,
з поля уступив ся і до згоди‘ прихилив ся, і ту згоду з захован-
нєм гідносги річипосполитоі з ним уложено, — то і ми бажаємо
показати цілому світу, що вміємо додержати слова в угоді з не-
приятелями нашими і хочемо.
„ А для того властю нинішнього сойму, за вгодою всіх станів
постановляємо, щоб козаки ані на суші анї на морі не давали най-
меньшої причини до ровірвання того покою, під грозою утрати
всіх прав, вільностей і привилеїв, наданих їм предками нашими
і річею - посполитою. Докладаємо до того старостам нашим, аби
вони, запобігаючи тій своєволї, не позволяли в староетвах своїх
готувати і приладжувати дерево на човни, анї живности, пороху,
куль і иньших припасік, без котрих не можуть відбувати ся ко­
зацькі походи на море; мають того пильнувати також і уряди
міські під страхом смерти. ІІід тою-ж карою має уряд міський за­
боронити синам і молоди, аби не прокрадали ся до війська Запо­
розького. А що часто трапляєть ся на тамошній Україні ріжним
людям стану шляхетського допомагати запорозьким козакам в тих
морських походах — роблять їм ріжні прислуги в тій своєволї,
або н самі з ними на море ходять і здобичею ділять ся, то на
кого буде ге показано, той має бути нашим інстіїатором (прокуро­
ром) на сойм візваний і як буде на нього доведено, має бути ка­
раний як за зраду державі.
„Війська Запорозького на нашій службі ніколи не має бути
більше понад сім тисяч, се ми забезпечаємо властю нинішнього
сойму, і гетьмани мають того пильнувати ; на вписаннє в реєстр
тої семої тисячі пошлемо наших комісарів. ІТлата тому війську, шо
буде вписане в реєстрах тих семи тисяч, має завсїди видавати ся
в Каневі; а хто-б з тих реєстрових був бунтівник, непослушний
гетьманови нашому або його намісникови, або своїй старшині, або
чернецьку раду скликав, такий не тільки має бути виключений
8 реєстру, але й смертю покараний.
„ А хотячи певнїйше додержати ту новопостановлену з ціса­
рем турецьким вгоду і умову черев загамованнє походів козацьких
на море, за згодою станів постановляємо : Вибравши через інже-
digitized by ukrbiblioteka.org

ПОБУДРВАННв КОДАКА
213
нѳрів місце над берегом Дніпровим, де гетьманам нашим вдасть ся
най від новіднїйпіе, поставити замок і достатно опорядити його силь­
ною залогою війська пішого і кінного і амуніцією воєнною. А ддя
скоршого збудовання його і на ту залогу має скарб виплатити сто
тисяч, частями, з тих будучих податків, аби в роботі того замку
не було замішки“ .
В усім сім не було багато нового; навпаки можна сказати
з бен-Акібою, шо „все се. вже бувало“ . І ті драконські постанови
про не перепускцннє на Запороже, і ті постанови про незбільшу-
ваннє реєстра. і той замок на Дніпрі, про який так багато було
говорено ще в X V I в. Одначе сим р*зом на розмовах не скінчило
ся, і Конєцпольский, діставши дозвіл сойму. дуже горячо взяв ся
за здійсненне сього проекту. Француз-інженер, що служив у нього
і займав ся кольонїзацією й укріпленням його задніпрянських ма­
є т н о с т і, їільом Лєвасер де Боплян, автор славних записок про
Україну, вибрав місц£ на замок коло першого порога, Кодацького,
недалеко устя Самари, на високім правім Дніпровім березї, що ро­
гом вганяєть ся тут в ріку, змушуючи її до крутого коліна. Зараз
же весною закипіла робота і в липні замок настільки був підкін-
чений, що в нїм можна було поставити залогу і ввести замок, так
«казати в жите — сповняти ті сторожеві функції, на які він був
призначений *)
Правдоподібно, трівожні чутки про козацькі збори на море
і взагалі про небезпечний настрій між козаччиною були причиною
такого незвичайного і нечуваною поспіху
Дійсно козацька старшина і всякі статочні елементи мусїли
переживати тяжкі часи. Різка зміна правительственного фронту не
могла не викликати великого невдоволення серед козаків. Репре­
зентант льояльної політики Тиміш Орендаренко мусїв скоро по кам­
панії уступити ся з свого місця. Бачимо потім на гетьманстві
Тараса, представника опозиції, але й він з кінцем року зложив
старшинство2). Що було потім, не знаємо.' В записках про сойм
1635 р. маємо ледве глуху згадку про козацьке посольство на його
відкритю і нічого більше3). Постанови сього сойму в козацькій
') Боплян в вид. 1861 р. с. 41. Про будованнв сього замку, floro іи г л я д
і т. и. ріжні подробиці у Дубєцкого — комбінація Wahrheit und Dichtung.
2) Про се довідувмо ся з листу короля з 15/1, але фраза ся тут, очевид­
но, попсована, і досить неясна: Dobrze się stało, że T aras starszeństwo położył,
który ze non gescit (sic), należy bespieczeństwu państw’ naszych onego poskro­
mić (Listy 4. 101).
3) У Радивила Pamiętniki I c. 234, в ориґ. : germana facundia, kozakurum
«loquentia successerat.

справі могли тільки ще більше збільшити невдоволеннє і роздво­
єнне між льоялїстами і опозиціоністами. Король і сойм могли вва­
жати признаннє семої тисячі актом ласки для козаччини.; але після
того; як сам Жиґимонт ще три роки тому згодив ся на вісім ти­
сяч, ся постанова могла викликати тільки невдоволеннє. Ще більше
—
сей плян побудовати замки в самім серці Запорожа і наложити
важку жовнірську руку на тутешнє житс. Поставлена тут залога
справді стала давати ся в знаки. Вона складалг ся з двох сот дра-
ґонів під командою французького офіцера Маріона А), і не тільки
стерегла походів на море, але зачала справді чіпляти ся в усяких
справах до козаків, в дусі тдх сердитіїх постанов сойму.
Ольбрахт Радивил, хоч настроєний до козаччини зовсім не­
прихильно, оповідає, що Маріон „мабуть вийшовши з означених
йому меж“ (поручень) „видумав більше: не тільки не давав про­
ходу козакам водою в сусідстві 2), але й боронив їм ловити рибу
і звіря полювати, і непослѵшних забивав в кайдани ручні й на­
шийні — двадцять таких держав у вязницї. а ще більше, судячи
по всьому, збирав ся їх наловити в будучности 8). Заборонив про­
давати козакам порох від жовнірів і підозріваючи, що ночами таки
порох продають, замкнув його в підземнім сховку 4).
Все се дражнило козаччину і добичницькі елементи все за-
мітнїйше виривали ся зпід рук статочнїйших, що тратили все
більше вплив і повагу супроти прикростей, які з усіх боків підій ­
мали ся на козаччину. Вже ранньою весною 1635 р. прорвала ся
невелика компанія козацька на море. Каймакам писав Володиславови,
що місяця зількаде (квітень — май) „розбійників козацьких Д н і­
прових сїм човнів, вийшовши на Чорне море, прийшло аж сюди
до устя морського (Босфору), тому що їалєри і армата цісарська
(султанська) були на Білім морі (Середземельнім), а декотрі воєнні
кораблі за справами воєнними пішли до Трапезунту. Богато зла
’ ) Так зве йоґо землгік Боплян ; Радивил переробив на Маріана, а Куліш
аробпв я того „капітана Маріета“. Про нього, очевидно, каже львівський літо­
писець: „нѣякій капитанъ, который- ся былъ оженилъ ве Лвовѣ у пана Лая­
ного у Влоха, обнялея королеви, а найболше духовнпмъ, Hą Украинѣ, гдѣ
Днѣпръ упадаетъ в Дунай, замокъ муровати и мѣсто осадити“ (Львів, літ
c. 251, К ул їш а Укр. паны c. 192). Маріона ту т помилкою зроблено будівничим
замку, бо це^ітр ваги оповідання в тім, як сього „капитана“ потім козаки убили,
значить florô, а не Бопляна розумів тут літописець.
2) В ориг. : non solum vicinitati kozakorum aquae obstitit.
3) В оригіналі: viginti iam in career incluserat. plures computatione fu­
turo Voluerat praesagio (місце автором поправлене, і не зручно стилізоване).
*) Друкований текст (Pamiętniki І с. 288) передає се місце дуже свобідно.
digitized by ukrbiblioteka.org

наробили убогим підданий, чимало забрали майна. їалєри, які були
на устю морськім, виїхали на них і погнали ся, і зловили два
човни, що утікаючи були викинені на берег, а иньші темної ночї
утїкли і пішли в свої сторони1) “ . Потім в місяці серпні в листі
короля до польного гетьмана Миколи Потоцкого маємо його згадку
про похід козаків на море: „козаки, що против заборони нашої
ходили на море, треба аби були зловлені і покарані а). Не знати,
чи мова про той же, чп другий похід. А було ї х мабуть кілька
в тім ча сі; Радивил оповідає загально, що Кодак збудовано тому,
бо за останні війни дуже намножило ся козацтва, і вони набігали
на осади турецькі і чайками ходили під сам Стамбул3). А Львів­
ська лїтопись навіть катеїорично каже, що того року 1635 „ко­
заки пять разів ходили на море“ 4), хоч на докладність сеї цифри,
розумієть ся. не можна дуже покладати ся.
На хвилю здавало ся, що з сього напруженого стану виведе
козаччину шведська війна. Володислов дуже охотив ся до неї, вес­
ною 1635 р. мобілізував військо до ІІрусії і сам туди виїхав.
Ііри тім в королівських сферах пригадали собі морськи подвиги
козаків і задумали за браком польської фльотл покористувати ся
козаками проти Шведів. З донесень нунціатури 5) знаємо, що ще
підчас попередньої шведської війни, при кінц і 1626 р. козаки
піддавали правительству сей проект — що вони будуть на морі
воювати з Шведами, але тоді сей проект не знайшов в двірських
кругах спочутя. Говорено про трудности з переправою козацьких
чайок на Балтийське море і необізнаннє козаків з сим морем, його
відмінний характер, силу підводних скель, і т. п. Тепер хотіли
спробувати. Не журячи ся щойно виданою соймовою постановою,
аби козаків понад реєстр до служби не брало ся, король десь в маю
1 635 р. дав Константинови Вовку, одному з визначних козацьких
старшин, порученнє набратц для пруської кампанії півтори тисячі
козаків з-поміж не-реєстрових (виписаних) і привести їх до Нру-
сії. Заразом козацькі майстри мали зробити для них тридцять чов­
нів на місці на Німані. Крім того 5 0 0 козаків мав дістати до
війська литовського Кр. Радивил.
З тим всім одначе справа затягла ся. Від Вовка довго не було
вістей, і король 5/VII н. с. написав на Україну, щоб запитали ся
Вовка і як що йому не вдало ся зібрати випищиків, то ввяти ти ­
сячу козаків-з реєстрових семи тисяч,
„добрих і з морем обізна­
‘ ) Ркп. бібл. Чорторийських ч. 611 с. 547.
2) Listy ч. 171. 3) Pamiętniki І с. 288. *) с. 252.
г') Витяг з донесень нунціатури у Форстена Балтійскій вопросъ II с. 204.

ни х“ і впслати на Німан під проводом якогось солідного полков­
ника — щоб не повволяв їм по дорогі своеволити (правдоподібно
в памяти був той страх, який навела на литовську шляхту вість
про похід козаків на шведську війну в 1621 р. 1). Незадовго
одначе прийшли, видко, вісти, що Вовк козаків веде, і король
наглить уже своїх міністрів з човнами. Т у т теж вийшла плу­
танина: sa мало їх вробили, 15 замість ЗО. Але якийсь козак,
„що човни робив“ , побачив в Королевцї підхожі човни (baty),
що могли бути ужиті замість чайок, і король наказав арештувати
ті човни, стільки скільки їх буде потрібно для козаків, і обшити
тростиною, звичаєм козацьких чайок2).
Все се заінтересованнє показує, що король і двір покладали
велику надію на сю імпровізовану козацьку фльотилю на Балтий-
ськім морі. Але поки козацьке військо наспіло, обставини так уло*
жили ся, що вже на війну було мало надій. Анґлїйський і фран­
цузький посли посереднячали і вели діло до згоди. Цісарський
посол навпаки старав ся підтримати воєвничий запал у Володи-
слава, але супроти таких обставин і ще більше — супроти неохоти
польської суспільности до війни, Володиславови трудно було що
небудь зробити.
Так Вовк прийшов з своїми козаками на пруську границю
десь в середині липня ст. ст,, коли вже догорали останні надїї
на війну. „Вовк, чоловік свідомий, яроворний і досить строгий“ ,
записує в своїх записках Радивил під днем 19 / V II н. с. привів
козаків через Литву в великім порядку без усяких грабовань, вдо­
воляючи ся тим, що їм давали добровільно. Се була приємна не­
сподіванка, бо вся Литва чекала їх з великим перестрахом. До
Городка козаки йшли окремими відділами, від Городка кінні по­
спішили навпростець лісами до своїх чайок* піші поплили рікою,
день і ніч, повз Ковно, де був присутний Радивил і приймав їх :
частував їх старшину горілкою і медом. Забавляли ся охоче, але
наглили з відїздом. Міщане їх приймали їжою і напитками, і то-
го-ж дня вони відійшли від берега, „відправлені прихильними ба­
жаннями1. Під Юрбурїом (на пруській границі) чекали ї х чайки
вже готові, зроблені коштом короля3). З устя Нїмана, очевидно,
Ч Днв. т \*И c. 488—1).
2) Listy Władysława ч. 151, 15Г>, К>2. 163, пор. Pamiętniki Ratlziwiła 1 c. 264.
3) Оригінал в сїм місцї в друкованім перекладі (Pamiętniki І с. 265)
сильно лміненпґі: дата 19/VII н. с. більше менше означав час, коли козаки
йшлп повз Ковно; дня З/VIII н. с. королі, ще дає ро-шорядженнв що до ири-
ладженпя човнів (Listy ч. 163).
digitized by ukrbiblioteka.org

пішли на чайках під Королевець, і хоч король потім відказував
Вовкови, що він через своє спізненнє, тому що занадто довго ба­
рив ся на волости, ніякої послуги не зробив1), то вавдяки Ради-
вилови знаємо, що коваки все таки ще встигли себе показати. Ко­
роль, очевидно, перегинав справу, щоб не давати козакам претенсій
на гроші понад заплачену їм двомісячну плату. Радивил же, не
маючи потреби заперечувати козацької служби, каже, що в пруськім
поході король мав нагоду бачити козацьку відвагу і оповідає такий
справді інтересний епізод:
„ В ночи ставили ся вони на чайках своїх від Пілавиа) (на
проході з Вислянського лиману до моря, під Королевцем). Коли
день розсві^ув, і перед очами Шведів відкрили ся отсї приходні,
ті спочатку остовпіли, потім привитали їх кулями з гармат. Але
се козакам нічого не завадило, бо перешкодило велике віддаленнє.
Потім через посланців запитано їх , що за люде, за чиїм наказом
і чого тут хочуть. Відповіли, що вони козаки запорозькі, прийшли
за наказом королівським і чекають його розпорядження. І зараз
почали плавати по затоці, а потім кинули ся на шведський кора­
бель, наповнений амуніцією і провіантом для війська. Захопили
його і дуже настрашили тим Шведів. Потім як уложено трактати,
мусїли вони, що правда, вернути той корабель, але що там було
до їдження. то з звичайною зажерливістю все спожили. І чисте
диво на такім малім судні, оплетенім вязками трости ни8), против-
ставати розяреному морю ! Коли вітер високо підносить піни сті
хвилі і здаєть ся — от-от ї х розкидає, вони носять ся на хвилях,
охоронені від води тими плетеними вязками, привязаними з обох
боків ; коли тиша тихо рухає хвилями, вони за помічю весел пли­
вуть. Бачила те Пілава на очі, як при сильнім вітрі буря під­
нявши ся рознесла їх , але без усякої шкоди, вернувши ся в свої
ряди, вони знов в своїм попереднім порядку стали перед портом4) “ .
В двадцятих числах серпня н. ст. справа вгоди здавала ся
вже на стільки певна, що король дав наказ Вовкови вертати ся
з козаками назад на Україну. Потім, здаєть ся, справа трактатів
була трохи загрузла, і король поручив козаків затримати. Аж в 20 -х
днях вересня н. ст., по підписанню трактатів, поновив свій н а ­
каз — іти скромно до дому, стараючи ся не дати приводу до н і ­
яких скарг. Човни і весь припас казав віддати на схованнє в Ковні,
—
мали їх там переховувати старанно б). Можливо, що Володислав,
І) Listy І. 281. 2) В ориґін. Роїапае. 3) Див. т. VII с. 298.
ł) Pamiętniki І с. 289, справляю його з оригінального тексту (краківського).
5) Listy ч. 176, 178, 180. 188, 204.

нѳ згодивши ся зрікти ся при сих трактатах своїх претенсій на
шведську корону, сподївав ся ще покористувати ся і з тих чайок
і 8 козацької служби на Балтийськім морі.
Так маловажно скінчив ся сей пруський епізод. В ін дав одначе
на Україні привід до голосної події, яка зробила сильне вражінне
на сучасників: запорозькі козаки зруйнували тільки що поставле­
ний замок Кодацький і вибили до ноги зненавиджену залогу його,
що так швидко поспішила їм дати ся в знаки.
Як часто буває з такими голосними епізодами, богато перека­
зуваними і толкованими — ми маємо про сю подію кілька опові­
дань з дуже эначними відмінами в подробицях і саме в тих, які
можуть бути для нас найбільш інтересні.
Головне ядро події, на котрім сходять ся всі оповідання, мі­
стить ся в тім, що козаки, роздражнені поставленнєм Кодацького
замку, чи поведеннєм його залоги, напали на Кодак під проводом
Сулими десь в місяці серпні, підчас пруської кампанії ; залогу по­
били, а замок зруйнували. Але як се вийшло?
Боплян, такий близький сим подіям чоловік, оповідає, що
після його відїзду з Кодака, в місяці серпні, „вожд бунтівників-
козаків Солїман (sic), вертаючи ся з моря, побачив, що сей замок
не дає йому вернути ся до дому, здобув його, порубав на куснї
залогу, котрої могло бути 20 0 люда під проводом полковника Ма-
ріона, і здобувши та зруйнувавши сю кріпосгь. вернув ся з своїми
козаками на Запороже; одначе вони не довго володіли кріпостю,
бо ингаі вірні козаки за наказом великого Конєцпольского каште­
ляна краківського облояспли їх і змусили до капітуляції1*1).
ІІодібно оповідає сучасник, дальший від події — Филип Обу-
хович, білоруський шляхтич: „Своєвільний козак. Сулима іменем,
з 8 00 козаками штучно прокрав ся непомічений з моря до Дніпра,
насмілив ся ударити на кріпость“ поставлену королем, щоб заго­
родити дорогу на море. 1 сказавши про знищеннє залоги і кріпо-
сти, оповідає далї про долю Сулими: „За наказом короля реєстрові
козаки обложили його тамже на Дніпровім острові, і як йому не
стало дрів на опал, видали його свої і він привезений був на
сойм. Там його з кількома такими-ж лотрами* стяли і четвертями
на паль вбили“ 2).
Але зовсім инакше оповідає се иньший, теж не гірше осві-
домлений сучасник Ольбр. Радивил, що був в Варшаві, як судили
1) Вид. 1«(і1 р. <·. 41
Ч I'amirt niki !iist(Mv</nc <І(і w\ jnśnimin s|.r;iw XVII wieku wyd. Balińskie 5.
digitized by ukrbiblioteka.org

ЗРУЙНОВАННв КОДАКА
219
Судиму і його товаришів, і дуже інтересував ся сим епізодом, —
тому що Судима перейшов пвред екзекуцією на католицтво, а ще
й папською даскою був визначений. Радивид каже, що причиною
нападу були ті ріжні прикрости, які чинив Маріон козакам в сте­
пах, забороняючи ловити рибу і звіра *).
„Козаки не призвичаєні
до терпеливости анї до євангельської вирозумілости, під началом
Сулими, завваживши, що вояки на сторожі сплять, о півночи по­
тиху влізли іго драбинах на вали до кріпости. І хоч сторожі обу-
дили ся, але вже за пізно : поки протерли очі свої обтяжені сном,
вхопили ся за зброю, винесли порох, схований в землі, вже крі-
пость була в руках козаків. Маріона звязавши поставили голого
на ціль і розстріляли 2), иньших порубали або ріжним мукам під ­
дали. Козаки думали, що то їм пройде безкарно, бо король далеко,
зайнятий затяжною війною, а гетьман (Конєцпольский) зайнятий
відбираннсм зайнятих Шведами городів, і частина самих козаків
була покликана в помі*і до ІІр у с ії, отже вважали, що се догідний
час на те, щоб свобідно здійснити свій замір. Коли-ж проголошено
згоду і вони довідали ся, що коронне військо вертає, — знаючи
мстивий дух Конєцпольского, почали каятп ся сього вчинку. Щоб
кара з нечисленних провинників не спада на них, немов виконав­
ців того злочину, вони обступили Судиму і иньших участників
злочинної банди, ударили з великими силами на їх окопи і стра­
тивши тисячу своїх, здобули їх криївку, звя*зали провідника і инь­
ших і з пятьма товаришами відіслали його на найближший сойм.
На муках розпитувані докладно, оповідали, що вони не знали про
ухвалу річи-посполитої. а думали що то Німці з звичайної своєї
гордости поставили той замок на власну руку, і не хотячи пускати
ся в довгі процеси, порішили пімстити ся за свої кривди, не від ­
кладаючи — отже прогрішили ся, не знаючи постанов через велике
віддаленнє“ .
Ч В друкованім тексті се місце подане в скороченню дуже недокладнім,
так що зовсім змінено його зміст. Dnia wyjazdu ше^о z W arszawy Sulimę z
drugimi kozakami publicznie w Warszawie ścięto dla tej racyi, że sześć tysięcy
kozaków miał pod swoią władzą Sulim a hetman kozacki, pod władzą hetmana
kor. zostający. В оригіналі; Kozakus Sulima, cum quatuor captivis adductiis
(quinto libertate donato) Varsoviam , ipso die discessus mei capite ablato paenas
audaciae luerat, tali ex causa: Sex millia regestro re^io inscriptorum kozakorum
sub generali, uti apel Iant. a regio generali constituto militant re^no і т. д. Після
оповідання про Кодак і прикрости козакам від Маріона: Kozaci patientiae im-
pati entes neque evan^olica tollerantia adversa edocti. duce nominato Sulima,
advertentes somnum militum excubias a^rere і т. д.
2)
В оригіналі: Marianus vinctus metae instar proponitur sciontiaquc tactus
Kloborum plurium corpore nudo eins probatur.

Трете оповіданне маємо у сучасного „львівського літописця“ :
воно інтересне перед усім як характеристика того, як переломлю­
вались сї події в поглядах суспільности. Ініціаторами побудовання
вамку виступають тут духовні — се католицька інтриґа проти ко­
за ків; вони замовили собі будівничого'(що заразом виступає і на­
чальником залоги) і той з кількома тисячами люду мурував той
замок.
„Козаки укаяовали му тоє, же то непотребное, a тобѣ теж
небезпечне тоє обеймати ся чинити, a онъ ихъ не слухалъ. сіц^
хотѣлъ ихъ зневажати. Оны учинивши раду — нѣякій Саѵуйло
Судима изъ Черкасъ, єще два полковника з нимъ, зобравіии киза-
ковъ 3 0 0 0 . пошли до него ; и такъ напавши августа, скоро засту ­
пивши до матки божой, 3 дня. з вечера то до свѣта збили вши-
стекъ людъ єго, и ноги не оставили, тылько що на чату были вы-
ѣхали 15 коней, и ты ся остали. А самого живого взявши напер-
вѣе руки му пзсѣкли и за пазуху вложили, а у плюдры (штаны)
пороху насипали и поставили у столпа над Днѣпромъ н запалили,
и порохъ го втыснулъ въ Днѣпръ, и на разсвѣтѣ скарбомъ ся
дѣлили куршакомъ, разославши килимовъ килька, а потом зробивши
тоє поѣхали“ *).
Фактична сторона оповідань Львівської літописи звичайно слаб­
ка, але сим разом вона може бути сильнїйша· коли справді Ма-
ріон був оженений у Львові, то тут могли знати про його траїедію
більше. І от дата її дуже докладна. Можуть мати своє значіннє
й ияьші подробиці. Тому варто піднести, що тут напад дієть ся
незалежно від морського походу, і Сулима зветь ся гетьманом.
Власне й було-б інтересно вияснити тут, де правда? Чи на­
пад Сулими був ділом реєстрового війська, чи ви пищиків, і чи
се стало ся в звязку з морським походом, чи незалежно від нього ?
Івана Михайловича Судиму знаємо ‘гетьманом реєстрових в осени
1628 р. 2). На гетьманстві він був тоді мабуть уже недовго, бо
вже весною 1629 р. бачимо його ж таки procul negotiis, в ролі
управителя одної з маетностей Жолкєвских в Переяславщині : Іван
Сулима, що виступає тут в однім процесі в маю 1629 р. був по
всякій правдоподібности тим самим бувшим гетьманом, і він же
очевидно виступає знову на чолі козаччини в отеїм епізоді 1635 р .8).
Цїкаві подробиці, переказані Радивилом, показують, що се був ста­
рий ватажок. Радивил згадує про його численні походи на ворогів
С. 251. 2) Див. впіце с. 57.
3)
Імени Сулими 1635 р. не називають иньиіі оповідання крім львівської
лїт., а ся зве Самійлом, одначе трудно думати, що се бѵв не Іван Сулима
1628 р.
digitized by ukrbiblioteka.org

„в А зії * х) і оповідає, що Сулима мав золотий портрет папи Павла
V, а дістав його з такої лагоди, що здобувши в славній морській
битві турецьку їалєру і на ній взявши в неволю триста Турків,
тих турецьких невільників подарував папі і за се сподобив ся тої
папської ласки2). Судячи по часам папи Павла У Борїезе (1605
—
1621 1Н/І), се могло стати ся в оден з морських походів, та­
ких сильних і частих в середині другого десятилітя X V I I в.
Правда, з.того, що з своїми невільниками Сулима опинив ся в Римі,
можна думати, що се не було результатом морської побіди, як ви-
ходило-бі з слів Радивила, а повстання Українців-невільників на
якійсь їалєрі, втім роді як описане в думї про Самійяа Кишку3).
Але в кождім /разі воєнна минувшина .Сулими йде далеко назад
і вказує в нїм старого і добре знаного ватажка. З 16 30 -х років
якихось близших відомостей про нього не маємо. Близкість до
Жолкевских і становище в році І Ь 2 8 4) промовляли-б за тим, що
і в 16 30 -х роках він справді міг бути старшим законно призма
ним. Правда, з тим бували в тих часах і обставинах ріжні мета­
морфози : своєвільні ватажки ставали законопослушними, і навпаки.
Крім досить побіжної згадки Бопляна маємо ще в однім концепті
королівської відповіди козакам в грудні 16 3 5 р. згадку про зруй-
нованнє Кодака, як діло „не реєстрових“ Б). Але і ся офіціальна
згадка не дуже певна, бо може мати характер пізнїйшого евмефі·
стичного представлення в супереч дійсному станови фактій, і в дру­
гім концепті тоїж відповіди такого протиставлення реєстрових не­
реєстровим в сїй справі нема. Вповні можливо, що Кодак знищило
реєстрове військо під проводом свого гетьмана, покладаючи на по­
блажливість правительства, зайнятого пруською війною, як то опо­
відає Радивил. ТІоставленне Кодака було фактом настільки небез­
!) Ita quem toties obiato in A sia cervice inimicus tangere resolutione mar­
tial! periculo proponente prohibebatar, iam fortibus alligatu s manibus iugulum
infami ministro extendere adactus. В польськім перекладі се пропало зовсім.
2) Habebat Sulim a a Paulo quinto pontifice effigiem eius auream donatam
ob singulare eertamen marinum, quo trecentos captivos tiuvira trireme obtenta
vi Romae pontifici praesentaverat.
3) Подробиця, що львівський літописець зве Сулиму Самійлом, могла-б
показувати на те, що його справді мішано з легендарним Самійлом Кішкою.
4) Розумієть ся, коли приймати все се за одну особу.
5) Ркп. Публ. бібл, Пол. 94 с. 12: swawola nie regestrowych, którzy fort
nasli, r-apitana у ludzie króla iego mci wysiekli у pomordowali, fortece zburzyli,
armatę, munucie (властиво: munibie, що можна-6 читати manubie або miinicie)
pobrali żywność, zasmucieła beło k. iego mosc, — ze iednak regestrowi у swa-
wolnikow dostali, tychże principałow praesentowali k. i. m., w ys wiadcyli i. k. mci,
iako się tymi postępkami brzydzieli...

печним для всього козацького життя, шо не треба було якихось
бунтівників, аби використати сю, як вдавало ся, дуже догідну хвилю,
щоб знищити те зловіще гніздо польського режиму. Х оч потім ре­
єстрове військо, боячи ся за свої голови, малодушно видало поль­
ським властям своїх провідників, і всю справу зняте з реєстрових
і зложено на своєвільників, то кореспонденція короля з зими
1635/6 р. вказує, що настрій взагалі цілого козацького війська
вважав ся непевним, трівожним, — не то що якихось випищиків.
І з пізнїйших згадок Кисїля ясно виступає, що видача Сулими була
більш результатом підкупства, що посіяло зраду в середині козац­
тва, а не конфлікту реєстрового війська з нереєстровими своєвіль-
никами (див. зараз низше).
Оповіданнє Бонля на, що Кодак зруйновано експромтом при
повороті з морського походу, не знаходить собі потвердження в инь-
ших джерелах і само по собі містить багато неймовірного і супе­
речного. Зовсім неправдоподібно виглядає се представленнє, що
козаки, вертаючи ся з моря, несподівано наскочили на Кодацький
замок, так що ніби -то йдучи на море ще нічого не чували про
Кодак. Морські походи не були такі довгі, а заходи коло Коїаку
мусїли потягнути ся кілька добрих місяців, і вже в липні Боплян,
покінчивши свою роботу, поїхав звідти. Потім, яким чином Кодак
боронив Сулимі вернути ся з моря на Запороже? Хиба обходив
Самарою, але сам Боплян каже, що се була рідко практикована
дорога, при малих експедиціях, і ледви чи така маленька ватага
зважила ся б напасти на Кодак.
Радивші говорить про морські походи козаків для пояснення
мотивів, які привели до побуловання Кодака. і нічим не натякає,
щоб Судиму винувачено в такім недозволенім поході, а тим часом,
очевидно, се було-б также дуже важним обвинуваченнєм, як би Су­
дима справді напав на Кодак, вертаючи з походу. Так само і в Львів­
ській літописи. Отже сю подробицю про напад з моря краще зі­
ставити на боці, — хоч вона звязала ся з сим інцідентом в сих
поголосках досить тісно (се й не тяжко се було, коли загально
ввісно було, що Кодацький замок ставлено проти козацьких похо-
дів на море) *). Морські походи діяли ся самі по собі, були ділом
*) Небезінтеросна з сього погляду коротка записка Ґолїньского (бібл.
Осолїньскпх ркп. 188 с, 447): Kozacy Zap o r o w scy rebelizowali kroliowi i. m. i zamek
Hodak nad Zaporo/om zburzeli, piechotę tameciuj krolia i. m. wiscinali. komen­
danta upiekli na rożnie, wielkie okrucieństwa cineli, ze im s tępo zamku bronio­
no, aby na morze nie wpadali do Turek. Тут як бачимо, як і у Радпвпла. мор­
ський похід не грає. ніякої ролї.
digitized by ukrbiblioteka.org

своєвільного козацтва, а зруйнованнє Кодака коли не виключно,
то в дуже значній мірі було мабуть ділом реєстрового війська.
ІІокладаючи ся на пруські клопоти правительства, військо задумало
позбути ся сих небезпечних пут, які збирали ся вложити на житє
Низу кодацькі наглядачі, що справді грозили спутати козаччину
по руках і по ногах, під суворою рукою такого лихого і невбла-
ганого ворога козаччини яким був гетьман Конєцпольский.
Військо помилило ся одначе в рахунках, бо саме тоді закін­
чували ся переговори з Швецією, і Конєцпольский вже вертав ся
на Україну, грозячи крівавою пімстою за зруйнованнє замку, кот­
рого поставленнє було по всякій імовірности його особистим ПЛА­
НОМ. Старшина, щоб.обминути конфлікт з сердитим гетьманом, рі­
шила окупити ся головами Сулими й иньших головних участників.
Закулїсові заходи, що привели до сього, дещо відкриває Кисіль
в пізнїйшій записці, доводячи потребу постійного аїента від річи­
посполитої для козацьких справ, Як приклад того, що може зро­
бити такий резіденг, він згадує заходи Лукаша Жолкєвского по
розрухах Сулими: „Що та моя ідея не плятонїчна, а могла-б бути
введена в житє, дав тому приклад славної памяти п. староста ка-
луський, коли Сулима знищив форт на Кодаку. Була тоді така на­
года для своєволї, яку тільки собі можна вимислити як найкращу,
і певно загоріла ся б уся Україна. Річ-посполита була зайнята пру­
ською війною, і боронь Боже чого, то перше ніж річ-посполита
могла-б обернути свої сили сюди, ми б тут на Україні всі поги­
нули. Присутність покійника і шкатула розсипана майже в цїло-
сти моїми руками, не тільки стримала сей рух, але й звернула
його против автора“ *).
І так страх повороту Конєцпольского з одного боку, а з дру­
гого — перекупленнє декого з визначнїйшої старшини польськими
комісарами — Лукашем Жолкєвским, що в сїй звістці і в декот­
рих иньших пізнійших згадках виступає головним актором в сїй
«праві а), і його помічником Кисїлем, що як свій чоловік, ще краще
вмів поінтриїувати між козаччиною, —
дали можність підняти
против найбільш скомпромітованих участників руху иньшу стар­
шину і напустити ї ї на них. Прийшло, очевидно, до якогось оруж-
ного конфлікту. Натяк маємо в словах Бопляна, що „вірні козакиα
Ркп. Публ. бібл. Пол. 94 с. 128.
3)
Павлюк в пізнїйшім універсалі (1637) згадував „зрадників військових,
котрим обіди, вечері і бенкети у п. Жолкєвського бували; за то товаришів н а­
ших повидавали, і не одному уха обтято і заслано на Гадяч валів сипати“.
Окольский Diariusz tra nz aktiey woienney с. 12.

за наказом Конбцпольского Судиму „обложили і взяли“ Трохи
більше каже Обухович, а ще ширше оповідає львівський літо­
писець в формі, очевидно вакрашеній легендою. В ів звязує сей
факт з осіннім соймом 1635 p., що, мовляв, хотів скасувати ко-
заччину за її своєвільство, але був умилостивлений запобігливістю
реєстрових:
„Козаки запорозькі реєстрові, що королю служать, довідавши
ся, де ті що поброїли з гетьманом Судимою, післали до них і ка­
зали : ,Ляхи хочуть нас бити, прийміть нас до себе, то будемо бо­
ронити ся вкупі4. Т і їм не вірили, боячи ся зради, та й не втїкли
від неї ! За присягою прийняли їх до свого окопу, а окоп той був
дуже сильний ! Т і ж учинили зраду 8 військом, аби їм видали
старшину, як не хочуть погинути самі. Довідавши ся про се (Су­
дима з товаришами) самі віддали ся добровільно. (Реєстрові), бе­
ручи їх , обіцяли: ,Не погинете ! А потім закувавши, відвезли їх
до Варшави, до короля на сойм“ *).
Ми не маємо змоги провірити певність сього оповідання про
таку форму підступу і зради льояльної старшини. Що зрада була,
потверджують пізнїйші козацькі листи, натякають і записки Ки-
сїля. Радивил, Обухович, Боплян кажуть тільки про оружний кон­
флікт, як ми бачили. U ри тім справа не йшла про саму тільки
видачу Сулими і його товаришів. Королівська відповідь козацьким
послам, що привезли вязнїв. згадує з похвалами, що козаки при
свідку присланім від старости калуського „своєвільників добувши,
човни попалили. кіш знищили, армату звідти забрали **. Судячи
з гих слів, а также з ииовідання Обуховича, можна думати, що
ареною подвигів реєстрових була Січ : що там замкнув ся Сулима,
зачувши про якихось правительственяих аґентів, присланих по
його душу до козаків, там пробував боронити ся, але кінець кін­
цем піддав ся, чи силоміць був ухоплений. Його з пятьма важ·
нїйшими проводирями відіслано до Варшави, иньших укарано на
м ісці: „уха обтято і на Гадяч заслано валів сипати*4а).
Як толкував ся Сулима з товаришами в Варшаві перед судом
соймовим — бачили ми з оповідання Радивлла.
„Не прийнято
сього викруту і засуджено на смерть на пострах иньшим своєвіль-
никам“ , каже він далі. „Богато людей жалувало Судиму, що він,
ноконавши стільки разів ворога християнського, Турка, і навіть
не діставши ніколи рани в битвах з ними, мусить вмирати г а ­
небною смертю. Сам король, уважаючи ва недавні служби козаків
’)Г.2~ї2.
-) Пакліок у Окольского, як вище.
digitized by ukrbiblioteka.org

в пруській війні, шукав способу для оправдання к оза к ів*), але
судцї не хотіли дати полекші. Сулима заявив охоту перейти на
католицтво — мабуть сподївав ся тим окупити свою голову, а може
й надію йому таку давано, але й се не спасло його. Попросив тоді
поховати з ним в труну ту золоту медалю, одержану від папи.
Стято · його, потім тіло розрубано на четверо і повішено на рогах
міських мурів —
„сумне видовище представляло ся “ , завважує
Радивил і роздумує над змінністю фортуни, як сей чоловік, що
стільки разів наставляв свою шию ворогам, і рука ворожа тоді його
не діткнула — тепер мусів протягнути шию катови. Товариші Су-
лимині, більш стоїчні, не шукали ласки зміною віри, „ і не вирікши
ся в схизмі були покарані тою самою смертю“ .
Львівський літописець записує переказ, що причиною такої
суворої кари на Сулимівцїв були присутні турецькі посли, які до­
бивали ся кари на козаків, і двох з засуджених випросили для
себе. З офіціальної кореспонденції знаємо, що турецький посола)
дійсно був свідком екзекуції, і потім на се покликувало ся прави­
тельство польське на доказ своїх щирих заходів коло приборкання
козаччини3). Але декого таки помилувано. Се знаємо напевно про
проводиря пізнїйшого повстання Павлюка: коли він підняв по-
встаннє, реєстрові з докором згадували, що то „пустив їм на го­
лову того змія“ канцлер Томаш Замойский, випросивши його —
очевидно під час сулу в Варшаві4).
Посли реєстрових козаків, що привезли Сулиму, дістали за
свою льояльність милостиву відправу королівську, дня 15/X I I н. с .,
три дні по екзекуції виданих ними проводирів. З неї довідуємо
ся, що військо, відсилаючи Сулиму з товаришами на суд, заразом
занесло скаргу на українських старостів, на ріжні прикрости
і утиски війську від н и х ; далі пригадувало за досі ще незапла-
чеяі гроші козакам і доповненнє реєстру на місце побитих і по-
мерших; нарешті просило иозвилення, щоб армату козацьку, виве­
зену з Запорожа, можна було розложити на волостях по маєтностях
шляхетських. Але по-зг компліментами своїй вірности військо на
*) Ipse rex indagare cupiverat viam absolutions mortis — monebat regem
ad indulgendum recens s e ritiu m in P ru ssia eorum. Мотивованнв небезінтересне
тим. що ту т зовсім нема слїду якогось противставлення Сулимових свог-віль-
ників і Вовкових реєстровців — в очах польських се одно військо.
2) У Радивпла: Ta rta r o legato inspiciente.
Ркп. Публ. бібл. Nr. 94 с. 4.
*) Ркп. Публ. бібл. Nr. 94 с. 155. теж саме в лпстї Жолкрвского з 2X1.
ШЙі: ten Pawlik fiut, c o go to і. m. p. сап ' -lerz uprosił (c. 93).
ГІ'УШЕВСЬКИЙ. ІСТОРІЯ, T. VIII.
15

свої прошення властиво нѳ дістало нічого реального. Король за­
певняв, що він і перед тих цінив служби козацькі, а тепер тим
більше, коли вони себе очистили в ід усякої солїдарности 8 „CB06-
волею не реєстровихи. Король був дуже тим учинком засмучений,
але поставивши перед королем провинників, знищивши кіш і човни,
військо тепер потішило його. Король поручає на будуще не допу­
скати найменьших походів на море, пильнувати Орди і давати ві-
домости про неї. Комісарам своїм, висилаючи до війська, поручить
доповнити реєстр і заразом накаже їм розслїдити кривди козацькі,
які мають від старост; до них будуть розіслані листи. Що до
пдатнї то король потішив козаків, що й значна частина коронного
війська ще не заплачена; висловив надїю, що на свята платня
прийде конче. Ро8Ложити армату по шляхетських маєтностях рішуче
не згодив ся — козаки можуть поставити її в котрійсь королів-
щинї : в Каневі або в Корсуні1).
В такім же дусі писав король в тих днях і до Конєцполь­
ского: посилав на його руки універсали до старост, „про котрі
просили козаки “ , і поручав їх „уживати відповідно до своєї ми­
сли“ .
Для доповнення реєстру наказував вибрати якусь певну
і розсудну людину, „котра б не лакомлячи ся на хабари9), уважно
розглянула ся, котрих коэаків вписати — не виключаючи старих
і давніх. Попередні записувачі в тім побаламутили, і через те най­
більш заслужені8) кинули ся до своєволї“ 4).
Комісія, проектована ще торік і тепер знов обіцяна королем,
одначе не виїздила. Причина була вовеїм проста і звйчайна — не
було з чим їхати, бо не було грошей на виплату вадавнених гро­
шей. Даремно король запевняв козацьких послів, що на рівдвяні
свята певно гроші будуть: їх не було і на великодні. Се вже ва
чотири роки не виплачені були гроші ! Ніяково було перед козаками
по всіх докавах і подвигах їх льояльности, та правительство при­
викло вже до таких нїяковостей! НрикріЗше відчувало воно свѳю
неспромогу відновити зруйнований Кодацький замок.
Що лїяти! З ста тисяч асіґнованих весняним соймом 1635 р.
лише частина була видана на будову Кодака, решта розійшлась на
иньші потреби. Осінній сойм не ухвалив податків, і не було чим
*) Два відмінні конспекти сеї відправи з ркп. Публ. бібл. Пол. Nr. 94
с. 7 і 12. a) Nie idąc za corrupciami.
3) Co sluzalsi — се також цікавий натяк. 4) Listy ч. 209.
digitized by ukrbiblioteka.org

тепер будувати замку *). Кодацькі руїни лежали, як живий докір
козацьким льоялїстам, і престіж, „достоєнство“ річи-посполитої бо­
лючо терпіло від такої безсильности. Дорога на море лежала по
давньому отвором, гровячи правительству ріжними несподіванками.
А серед козаччини підіймала ся все густїйша хмара на тих про­
відників, що підвели козаччину під такий поганий учинок супроти
старих вождів, а за се не тілько якихось нових щедрот, а навіть
і сповнення найелєментарнїйших обовязків правительства до козач­
чини не довелось діждатп ся.
За браком грошей правительство думало полагодити козацьку
справу т. зв. натуральним способом, як будували ся поднїпрянеькі
вамки за блаженних часів в. кн . Олександра і Жиїимонта Старого.
Еонєцпольский піддав сю гадку і король поспішивсь ї ї сповнити.
До всіх міст поднїпрянських видано універсали, аби з кождого мі­
ста і місточка вислано певне число робітників з лопатами і. моти­
ками, скільки визначить гетьман коронний, а також приставлено
певну скількість всякого припису для прожитку залоги — мовляв
«карб то потім заплатить. Для охорони робітників і на залогу по-
ручено гетьманови післати 5 0 0 драїонів, а на заплату їм позби­
рати незаплачені податки з Київського воєводства попередніх лїт.
На артилерію рішено забрати припаси гетьманські, що перехову­
вали ся в Барі і т. д .2) Все се були одначе річи, які можна
було вимогти хіба дуже енергійною воєнною екзекуцією. Обста­
вини змінили ся ва ті півтораста літ. Старости та державці, при­
викнувши бути повновластними і безконтрольними володарями ко-
ролївщин, зовсім не мали охоти прикладати ся до виконання ко­
ролівських чи гетьманських розпоряджень, і Кодацький замок лежав
собі далі в руїнах3).
Се було тим більше неприємне, що на полудневих границях
підіймала ся нова буря. Виходила вона з , кримських відносин, але
близько вачіпала інтереси України та Польщі. Повторяла ся в до­
сить близьких формах і навіть подробицях історія 8-перед. десяти
лїт. Х ан Джанїбек-їерай за ліниве сповнюваннє султанських рос-
поряджень стратив ханство в 1 635 році й був вивезений на за-
сланнє. Його місце зайняв син Газі-їерая Інаєт-їерай. Новий хан
одначе на пункті відносин до султанського дівану показав себе чо­
ловіком ще мѳныпѳ податливим, ще більше самостійним і гоноро­
витим. В ін хотїв фактично привернути Кримському ханству повну
незалежність від Порти, вернути ся до традицій перед 1479 ро-
') Listy ч. 224. 2) Listy ч. 21«, 224-5 . *) Listy ч. 232.

k o m , перед шдданнбм під Турка *). Його горді пляни розпалювало
ще більше те роздвоєнне, яке в останніх десятилїтях повстало за­
вдяки турецькі політиці. Ноїайські Татари Буджака (степів і і а
Дністром і Дунаєм), що вважали ся підданими кримського хана,
під рукою Кантеміра фактично стали вповні незалежними від ха­
нів і стоячи в безпосередній залежности від дівана, стали вічним
пострахом для ханства — дамоклевим мечем, який висів над кож-
дим ханом. Заравом своїми нападами на українські землі в остан­
н і ї роках Кантемір також уїв ся дуже польському правительству.
Робив він напади то з турецького наказу, то в власної ін іц іа т и в и ,
під час трактатів, і коли навіть хан держав ся спокійно, не можна
було з сього боку бути безпечним. З свого боку Кримцї складали
все можливе і неможливе також на Кантемірових Ноїаїв. Через те-
при останнім трактаті з Турками рішено було, що Ноїаї будуть
переведені з Буджака до Криму а). Сього добивала ся і Польща
і хан. Одначе се не було сповнене, Кантемір сидів собі дальше
в Акерманських степах та робив напади на українські землі. В парі
8 сим ішли обопільні ваївди волоських і українських погралични-
ків на Поднїстровю, козаків і панів. Все се служило приводом до
дальших обопільних нарікань в дипльоматичній кореспонденції, а на
тлі сеї політики роэвивала ся все сильнїйше^ боротьба обох орд —
Кримської і Ногайської.
З огляду що діван пускав по-за уха всі предсгавлення що до
Кантеміра, хан мусів радити собі власними способами, і шукав со­
юзників заразом і против Кантеміра і против ІІорти. В сих об­
ставинах, що так живо нагадували історію Ш агіна і Магомета,
Інаєт їерай ввернув ся туди-ж, де шукали помочи свого часу його
попередники — до козаків. Перші зносини його з військом козаць­
ким в сій справі мали місце ще в осени 1635 p., але в тодішнім
пароксизмі льояльности ковацька старшина йе відважила ся братись
до сеї справи на власну руку, а пішла „по начальству“ . В листі
королівськім 12/X I I н. с. маємо вгадву, що „хан татарський за­
кликає козаків на поміч проти? Кантеміра“ , а король віддає се на
розвагу Конєцпольского — повволити чи заборонити їм тої участи
в, кримських усобицях, з огляду що в тім поході козаки війшли-б
на турецьку територію і можна побоювати ся в тої причини кон­
флікту в Портою?8) Конецпольский, # як можна судити 8 королїв-
Ч Див. про сї відносини особливо у Смірнова Крымокое ханство с. 506 і дѵ
2) Польсько-турецька кореспонденція 163Ö—6 — ркп. Публ. бібл. Пол./Nr tu
я) Listy ч. 209.
digitized by ukrbiblioteka.org

ських листів *), очевидно був заохочений такою доброю нагодою,
вказував на трудні обставини, в яких оііинила ся тоді Туреччина,
на можливість союзу з Семигородом, так що король, в иньших ви­
падках такий жадний війни, син разом мусїв прохоложувати
гетьмана, вказуючи на небезпечність війни з Туреччиною, коли
замість готових засобів є тільки безконечні незаплачені довги
війську.
Тим часом про хана приходили вісти одна одної привабнїйші.
Писали, що він ніддаєть ся під протекцію короля і просячи при­
слати йому козайьке військо, ибіцюе ріжні користи. Хоче переко­
чувати до полудневої Молдави і тут служити заборолом для Польщі
від Туреччини. Говорили про. можливість повороту до Криму Ша ­
гін* їерая, що тоді сидїв в турецькім засланню на Родосі, і навіть
про союз з Кантеміром против Туреччини 2).
В иравительственних кругах польських було богато прихиль­
ників для сеі авантюри. На засіданню сената З / V I I н. ст. рішено
іги слідами політики Жиїимонта I I I : козакам позволити взяти
участь в усобиці, але так щоб правительство польське не було н і­
чим вмішане3). Але король дуже скептично брав сї ради, бояв ся
вмішувати в сї справи козаччину, і в листі до Конєцпольского
(5/V I I) радив почекати дальших подій, шоб бачити, які шанси
успіхів матиме хан 4).
Кримська спокуса таким чином козаччину поки що обминула.
За те трів^жні чутки доходили про якісь зносини козаччини з Мо­
сквою, котрої становище, не вважаючи на тільки що потверджену
вічну згоду, будило ріжні підозріння наслідком усяких погранич-
них непорозумінь. Весною 1 636 р. Тарас їздив в Москву „з пев­
ним числом козаків“ . Москва, як з вдоволеннєм завважае Володи­
слав — підозріливо прийняла сї козацькі пропозиції, иобоюючи ся
в тім якоїсь зрадливої інтриґи6), але польське правительство все
таки непокоїло ся далі.
Трівожно прислухало ся воно до глухого рокоту козацького
невдоволення, і боязко роздумувало над можливістю нового вибуху,
маючи нечисте сумлінне за невиплачені гроші, за несповнені обі­
цянки в справі старостннських кривд і дописання реєстру. Визна­
чений до тих усїх справ комісаром Лукаш Жолкєвский не мав
з чим їхати, бо грошей все не було. В перших днях мая вислав
король до козаків лист, повідомляючи, що гроші вже вислані, але
Ч Listy ч. 232. 2) Listy ч. 242, 250, 261, 265.
'·) Записки Ольир. Радпвпла І с. 319. 4) Listy ч. 242. :>) Listy ч. 242.

їх все таки не було. Потім терміном до виплати визначено св.
Івана, потім — Ілїю (2 0/ Ѵ ІІ с. с.) . Конєцпольский просив Жол-
кєвского конче їхати до козаків, щоб їх заспокоїти. Жолкєвский,
не вважаючи на нездорове, поїхав дійсно до Переяслава, але за­
став дуже грізний настрій між козаччиною, якусь тишу перед
зловіщою бурею. Ось як описує він се в своїй реляції Конєцполь­
скому *) :
„Приїхавши 2 4 / Y II (14 с. с.) до Переяслзва, застав панів
молодців дуже тихих і скромних, не знаю одначе — на зле чи
на добре готових. Бо перед тим від старшого їх вийшло кілька
універсалів, аби всі зі зброєю і живністю ждали як на війну, —
скоро тільки від нього дадуть їм знати, та збирали ся туди, куди
він їм скаже. Одначе згодили ся чекати того Ілї і мого приїзду,
сподїваючи ся, що їм привезу принаймні дві плати (за два роки).
Та я побачив, що грошей і писаря скарбового не чувати, і по-
бояв ся, щоб без грошей мені з тої ради не вийшло якоїсь ха­
лепи, тай комісію не вважав можливим відправляти без грошей.
Тим часом довідавсь, що вони вже за універсалом старшого почали
збирати ся до ради, і не мав що иньшого робить, як зараз тої-ж
години написати до старшого, сповіщаючи його, що маю поручення
від короля і гетьмана і жадаю, аби здержали ся з тою радою, поки
не буде відомости про писаря скарбового або принаймні від геть­
мана. І що не дав він мені відповіди, а тим часом принесена
дуже горячий унїверскл, розісланий по всіх полках, де суворо, під
грозою смертної кари, наказано всім полкам збирати ся як на
ґвалт, і день і ніч іти до армати, а причиною подано, що якісь
незносні кривди стали ся від воєводича руського в Корсуні.
„Не знаю, що там властиво стало ся, подаю до відомости, що
міг вивідати ся за короткий час. Воєводич, приїхавши до Кор-
суня, поставив, очевидно, свою челядь по домах у реєстрових,
а друге — силоміць позабирав маєтности, які досі тримали, не
знаю — за яким правом, київські черцї Микольського монастиря:
містечко Бужин, Вороні Лози і Пива, котрі він вважає за оса­
джені на ґрунті королівськім, і черцїв відти вигнав. Що вийде
з того їх розруху, я ще не знаю. Писав до воєводича, аби не
розпалював пожару під таку хвилю і навіть якби було щось таке
незаконне, аби почекав з тим догіднїйшої хвилі. Писав я і до
Ркп. Публ. бібл. Nr. ї)9 с. 46 (дещо покорочую титул ятуру. для лек-
шого читання).
digitized by ukrbiblioteka.org

старшого знову в ночи, аби не зважав ся на нія кі своєвільства,
а доніс королеви про ті кривди війська“ .
ІІр и тім Жолкєвский, наскільки міг орієнтувати ся, мав те
вражіннє, що старшина сама дуже нерада рухови, і дуже була-б
вдоволена, як би прийшли гроші і „взявши їх , можна-б було си-
діти спокійно“ .
Але „чернь“ хоче свосволї „сердечно“ , і рада
вхопити ся якого небудь приводу.
„Одні бунтують, щоб іти до
Київа і на волость і там чекати своїх грошей, бо і коронне вій ­
сько так робить, як йому не платять; иньші ведуть до того, аби
йти з гарматою на Запорожеи. Приводом служило з одної сторони
недодержаннє стількох обіцянок заплати, з другої — ті ріжні
кривди від старостів, для котрих правительство нічого не ро­
било, щоб їх усунути. Інцідент з „воєводичом руським“ послу­
жив важкою краплею, що по гадці в сіх прихильників козаць­
кого своєвільства повинна була перелити чашу козацької довго-
терпеливости.
Станислав Данилович був сином звісного маїната, воєводи ру­
ського Яна Даниловича, зятя Станіслава Жолкєвского. Батько Я н
відступив Станїславови кілька своїх держав — влпросив від ко­
роля передачу їх , в тім староств чигиринського і корсунського,
де він сам хандричив ся свого часу з міщанами (с. 3 2 $ ). Новий
староста прикладом батька почав приводити до послуху сю люд­
ність, і не шанував при тім прав козацьких. Львівський літопи­
сець оповідає про се з деякими цікавими подробицями, коли не
дуже автентичними, то в усякім разі характеристичними для того
часу і його обставин :
„Воєводич руський Данилович поїхав з сема стами люду від­
бирати староство, до міст де мешкають козаки, і казав їм зарівно
відбувати підданство, як міщанам так і козакам. Т і відмовляли ся:
Мисьмо люд рицерський, тому сьмо не привикли, бо то нам не
звичай, але тя прохаєм: заховай нас з ласки своєї, милостивий
пане, бо можем на що вам придатись4. А він їм відповів: .Я о вас
не дбаю, бо я маю над вас ліпших рицарів4. Скоро вони то по­
чули, подякували за мешканнє*4 (заявили, що виходять з його дер­
жави до иныпих осад).
Моральна наука з того була така, що погордувавши козаками,
Данилович потім з своїми вояками вибрав ся на Татар і не зна­
ючи степових доріг, попав ся в руки Татарам, давав за себе ве­
личезний окуп, але ті окупу не прийняли і там він згинув з рук
татарських. З тою наукою епізод сей, видко, був дуже популярний

на Україні *). Нам він інтересний як конкретний образок сих
старостинських утисків, які в сих роках стають стереотиповою фра­
зою в устах козаків. І дійсно, сам Кисїль, що за хоробою, а по­
тім смертю Лук. Жолкєвского стає в тім часі головним речником
в справах козацьких, свідчить, що старости і особливо їх уряд­
ники і заступники давали причину до жалів і нарікань козакам,
і для заспокоєння війська окрім виплати грошей він рвахав конче
потрібним видати якісь суворі універсали до тутешніх урядників,
„аби заспокоїли козаків в їх кривдах а).
Під такими вражіннями роздражненнє обіймало все ширші
круги козаччини, єднало реєстрових з винисчиками і піднімало все
грізнїйшпй протест против льояльної політики старшини. Кисїль
замість Жолкєвского висланий до козацького табору, приїхавши
в перших днях н. с. серпня 1636 р. під час рад, які відбували
ся з дня св. Ілї, застав уже велике замішаннє. Опозиція брала
гору над статочиими.
„ В перших днях серпня - доносив він королеви — став
я без грошей в їх раді, що зложили вони собі в степу над шля­
хом над річкою Расавою. До реєстрових примішала ся вже велика
частина своєвільних, і вже наступали рішення — одні шапками
кидали (голос давали) йти з гарматою на Запороже і потім за­
раз на море, пньші щоб іти на волость і там грабувати по містах.
К оли -ж старшина, намовлена мною і по части заспокоєна, хотїла
протяганнєм часу заспокоїти справу, кінець кінцем вийшло таке,
що непринущені до ради8) козаки вхопили хорогву і булаву
і пішли бунтівничо робити чернецьку раду. Я , рискуючи житєм,
зістав ся при старшині. Кілька разів присилали по старшину; я не
пускав її (на чернецьку раду) і наслухав ся за те ріжних кри­
ків, але таки переломив їх тим: прохолонувши, ирийшли вони до
старшини. Иочали докоряти, що гроші ніби то ще в маю вислано,
а і в серпні їх не привезено. Вказували на свій порядок і по-
слушність; що кілька літ терплять без грошей, занехавши степ
і море, де мали свій прожиток; що вони на братию свою насту­
пали, проступників своєю рукою під меч королівський віддали.
А за те і дома мають утиски від уряду і підстарост і гроші до
них ΗΘ ДоХоДііТЬ“ .
’ ) Львів, лїтоп. c. 253 -4 . записки Радпвила І с. 328 і 830 (Memorials с.
1")8, — кінця 1()ЯГ) і всього 1()3(і р. в копії Осолїньских «'»рахує).
2) Ркп. ІІубл. Г»і0л. Пол. ÎH с. Г>5. !) Хіо pracsontos.
digitized by ukrbiblioteka.org

Кисїлеви кінець кінцем удало ся намовити козаків до того,
що вони згодили ся відложити справу ще на чотири тижні. „ Б у ­
дуть чекати, збираючи тим часом все потрібне на Запороже, і за
чотири тижні на тім самім місці буде загальна рада. Коли Кисіль
на раду ставить ся з грошима, а в жалях своїх, які вони підно­
сять на уряди і міста українні, військо буде заспокоєне згідно
з королівською обіцянкою, то далі буде тримати ся порядку. Як ні,
то всї кинуть ся на Запороже з арматою *).
Про се Кисіль здав справу всім кому треба, але по попередніх
досвідченнях не сподїючи ся вже ані скорого прислання грошей
анї направлення старостинських відносин до козаків, пустив ся
своїми засобами приводити козаччину до спокою, щоб протягнути
час. В своїй реляції королеви і в особливій записці, яку писав,
лежучи хорий в Печерськім монастирі у приятеля свого Петра Мо­
гили, він дуже щиро, докладно і наївно оповів свою „ системуц
закулїсових заходів, підступів і простих фальшерств, якими поста-
рав ся притягнути на свою сторону старшину і ріжних впливових
між козаччиною людей, промовити до національного почуття ста-
точнїйших. і кінець кінцем добив ся деякого відложення ради :
. . В справі з військом Запорозьким такий я уложив собі діс-
курс, в своїй горячцї. Трьома способами треба трактувати ту не­
розумну чернь. Старшину дарунками. Статочних а) і ти х, що доми
мають і на них оглядають ся — ласкою. Нагадувати їм про цілість
о т ч и ї і л , про вільности, котрими користуватимуть ся не тільки вони
самі, але й потомство їх . А диких бунтівників, голишів, що тільки
з добичи живуть як орда — тих стримувати загибілю, страхом шаблі;
бо доводи, пієтизм, віра, вільности, жінки, діти в ї х голові все
се з ними Дніпром пливе*). Поділивши так на три части, трьома
методами приступаю до тих своїх непевних побратимів“ . Або як
в пньшим листі він се стилізує : „Три річи бачу я в тім війську
нерозумнім : перше — се любов до духовних грецької віри і бого-
служення, хоч самі вони більше на Татар подобають як на хри­
стиян. Друге — що у них завсїди більше значить страх як ласка.
Трете — се вже загальна річ : люблять узяти небожата, коли їм
щось від кого небудь може дістати ся 4J.
Отже до пункту першого Кисіль вистарав ся від митрополита,
що він ніслав до козаків двох ігуменів, „людей проворних і вір­
Ч Ibid.
- ) rnotliwych.
’ ) В иньшім лп стї Кпсїлі, парафразує-··
сю хара ктеристику: tych którzy
nihil sacrum *1nennt — krorze y wiarę у zony у wolności w hiiicprzr* utopili.
*) Ркп. пѵол. бібл. Пол. ί»4 с. 81— і ЦЮ.

н и х“ , з посланієм, уложеним самим же Кисїлем. В нїм на всяку
ласку просило ся, аби в інтересах церкви, якій козаки обіцяли
служити і кров свою для неї пролити, — вони не роспочинали
бунту, бо се не тільки може принести погибіль і утрату вільнозтей
козаччині, але й церкві вчинити велику руїну. Митрополит отже
грозив неблагословеннєм своїм, як би козаки рушили ся.
В такім же дусі, „тими ж інїредіенціями розведений лист“ ,
як він висловляв ся, виписав до війська і сам Кисіль. Нагадував
козакам, що він „в тійже вірі уродив ся і в ній вік свій кінчи ть".
Нагадував „нарід руський, з котрого сам походить", і давню при­
язнь, яку підтримував з козаками. Радив почекати аж до Чесного
хреста, а потім післати на сойм ультіматум : або нехай платять як
слід і давні вільности забезпечать, або нехай увільняють козаччину
від усяких службових обовязків.
Для постраху тих, кого треба було лякати, Кисіль скомпону­
вав лист від короля до себе, де король нїби то ображаєть ся таким
недовірам козаків до його королівського слова і грозить, що козаки
стратять всі вільности свої, коли підіймуть бунт. Сей лист в копії
Кисіль переслав козакам з своїм коментарем *).
На жаль, менше докладно оповідає про третій метод — як він
роздавав гроші між впливовійшу старшину.
Результатом сих методів Кисіль був вдоволений: хоч чотири
тижні від расавської ради вже кінчили ся, старший сидів тихо
і нової ради ке збирав: Старшину Кисіль вважав взагалі добре на­
строєною. Томиленко, тодішній старший, „простак, але чоловік трез-
впй і скромний“ , як його атестував, людина досить пасивна, але
щира, і писар військовий Онушкевич були b on a rum pa rtiufri.
Але все спльнїйше подіймав ся опозиційний рух під проводом Су-
лимівця Павлюка. Військо по словам Кисїля сильно вже замішало
ся — „помішали ся в реєстрах і порядках своїхале кінець к ін ­
цем присилка грошей могла б іще все направити, — тільки ті не
приходили ! Кореспонденти Кисїля і Жолкєвского серед козаків до­
носили їм про в се,— „знаю, що в котрім полку дієть ся“ , заявляв
Кисіль. Хвалив ся, що значну частину війська удало ся йому на­
хилити до терпеливости. „Покладаю ся на тих, що взяли потроху
—
не зрадять11.
„Колотять Черкасці й Чигиринцї, про котрих
можна тільки написати:
nulla fid(‘s piotasque viris qui ca st ra seqmintur 2).
Старший не позволив вести армату на За пороже, і можна було спо-
1) Ркп. ПуГіл. ОіОл. Гіімл. i)4 c. 87 і SS.
-) „Нема віри ft помути у людом, що ноломать ся по війнах“.
digitized by ukrbiblioteka.org

дівати ся, що тим часом промине иорський сезон —
„час гостини
запорозької*). До того коэакам промовляли до гонору, чутками крим­
ськими, що хан з Кантеміром помирив ся і йде походом на Укр а­
їну — отже як можна Україну перед Татарами лишати!
Та хоч як старшина помагала тягнути справу, „але взяла гору
чернь, жадна своєволї“ . Військо рішило вачекати ще до Богородиці
8 (18) IX , але як доти гроші не прийдуть, то рушать з Чиги­
рина, де стояла армата, на Запороже і вважатимуть свою умову
з річею-посполитою за розірвану через недодержаннє умов прави-
тельством. Привідцею Жолкєвский називає Навлюка: „Павлик Б у т,
що то його п. канцлер випросив — сподівають ся, що він варав
стане старшим, скоро прийдуть на Запороже, а старшина дуже мало
доброго собі віщує, бо ті розбійники явно відгрожують ся їм м. До
того-ж походу на Запороже намовляли козаків посли від хана Іна-
єта, закликаючи до походу на Кантеміра. Просили як найскорше
поспішати на Запороже і обіцяли гроші і габу роздати зараз, ще
перше нїж рушать на Кантеміра2).
З горячковою нетерпеливістю виглядали грошей комісари, щоб
не пішли марно всі запевнення, присяги, хитрощі, на які пускали
ся вони весь сей час. Дарма, могутна держава, не вважаючи на
всі заходи короля і міністрів, не могла здобути ся на ти х півтора­
ста тисяч золотих (ва два роки), що належало післати для заспо­
коєння козацьких апетитів. Статочні мусїли покорити ся.
„Молодці рушили вже на Запороже“ , доносив Жолкєвский.
„Мають армату вже в Крилові, чекають переяславського полку.
Полки переяславський, канівський, корсунський, білоцерківський по­
чали були відказувати, що без волї короля і гетьмана кор. не хо­
чуть іти на Запороже; але як старший рушив з трьома полками3)
і з арматою, та з випищиками, котрих буде більше як у двоє про-
тив реєстрових, — пішли й сї за ними, беручи з собою дуже ба­
гато л и п (чайок). Міркують, що ледви коли було їх більше на
Запорожу. І то певно,- що з першим ледом на весну підуть на море
і на затриманнє їх не бачу жадного способу4).
Лист сей дати не має, і взагалі досить богата й інтересна ко­
респонденція комісарів уриваєть ся тут на кілька місяців, не даючи
Ркп. Публ. бібл. No94 с. 90. 2) Ркп. Публ. бібл. Пол. No94 с. 92 -3 1100.
3)
Місце виглядав на попсоване; може треба розуміти, що Переяславцї
не хотїли йти на Запороже, і ті три полки — канівський, корсунський, біло­
церківський їх чекали, але нарешті рушили, і тоді переяславцї пішли. Або
старший рушив з иньшими трома полками (разом з сими чотирма було б всіх
сім). 4) Ркп. Публ. бібл. Пол. 94 с. 103.

8ЮГИ докладно слідити за розвоєм дальших подій. Якогось гострого
вибуху козацького своєвільства не наступило. Тоѵилѳнко зістав ся
на старшинстві, при кінці жовтня н. ст. бачимо його в К а но ві1).
Кисіль, пишучи 10/Х н. с ., доносить підканцлврови, що козаки ве­
дуть себе скромно і згадує про своє листованнв 8 військовим писарем2).
Конецпольский писав коло того ж часу королеви, що козаків
од гострих виступів стримав страх, аби у них не розложили ко­
ронного війська на виму 8). Ся прикрість ї х одначе не обминула,
і частина польського війська таки була розложена на Україні та
дала привід до пізнїйших конфліктів.
Нова пригода вийшла при кінці жовтня н. ст., коли король
вислав упоминкп до хана : козаки не тільки не хотіли дати ескорту
королівському гонцеви Дзвржкови, що мав їхати з тими упомин-
ками через степи, але доконче хотіли ті гроші, післані ханови,
забрати на рахунок платні (все-ж незапііаченої). Дзєржек їздив до
Томиленка до Канова з листом Конєцпольского,
„писаним ще до
злого“ ; віддав його на раді і просив пропуску. Томиленко відпо­
в ів : „се не випадає, аби ти їхав 8 упоминками, поки наших гро­
шей не буде! мав скарб гроші для Татар, а для нас не має“ !
Але справа уладнала ся і у поминки пропущено. Особливого заінте­
ресований кримськими справами у козаків тоді Дзєржек не завва-
жав: „Козаки, як бачу, не бажають собі приязни з ханом“ , писав
в ін : * часті ватаги посилають за Дніпро в степи, займаючи стада
татарські, і тепер Павлюк 8 иньшими пішов, а иньші прийшли
з добичою“ 4). Але слідом наступило між ханом і військом поро-
зуміннє, і місяць пізнїйше, при кіпці падолиста н. с ., розсилаючи
своє 8відомленнє на .соймики (визначені на день 9 / Х ІІ н. с .), Ко-
нєцпольский віщуючи козацьку своєволю і її наслідком — війну
турецьку, писав про козаків, та к : „Тепер їх кілька тисяч на За-
пороже свобідно пішло і пильно ладять Човни, а кілька тисяч іде
на службу ханови“ 5).
З тих заходів до морського походу не вийшло одначе нічого
серіозного : звісна тільки маленька експедиція ковацька, ^на якихось
восьми човнах, без всякого значіння®). Не приніс особливих кло­
потів і козацький похід до Криму, в поміч Інаєтови, вчинений під
проводом Навлюка. В ін , що правда, розгнівав Турків і накликав
страх нової турецької війни, — але польське правительство св і­
домо рішило само помагати Інаєтови козацькими силами, так що не
мало причин гнівати ся спеціально за сей Иавлюків похід.
‘ ) Ркп. 94 с. 65. 2) Ibid с. 66. З) L isty Władysława c. 274.
ł ) Ркп. Публ. бібл. Пол. 94 с. 65. 5) Ibid. Рази. 45 с. 438. ü) Ркп. 94 с. 235.
digitized by ukrbiblioteka.org

Натомість несподівано прийшло до малого козацького бунту на
Україні. Козаки не пустили жовнірів на визначені їм зимові лежі
в Корсунщинї, поставили там армату та почали збирати на неї
всякі контрібуції ; захопили при тім і частину київської армати.
Подробиці і близші мотиви сеї ворохобні звісні нам досить мало;
те освітленне, яке давала сій події козацька старшина, знаходимо
в її відповіди на лист короля, що докорив їм за се, „ніби то ми
спустошили Корсунь, поставивши там армату, і чинили наїзди, за­
бираючи хутори“ *). Козаки оправдували ся, що куруківська комі­
сія і гетьман коронний суворо забороняли їм не брати армати на
Запороже, „на звичайні місця“ , анї з цілим військом туди не йти,
але розложити ся з арматою в королївщинах. Тим часом розложено
на Укра їні жовнірів польських і вони позаймали ті місця, де ко­
заки могли б прогодувати свою армату — коней і слуг арматних. Нри
тім приходить ся їм терпіти „незносні кривди і всякі погрози“
жовнірства, а ще вони й за бунтівників удають козаків перед королем.
Лист сей написаний в дуже миролюбивих тонах. Старшина
очевидно пильнувала затерти вражінне від козацької ворохобні. Ще
перед тим, в останніх днях падолиста с. с. споряджене було по­
сольство на сойм з дуже покірними прощеннями. Послами їхали
Богуш Гридкевич, Яцук, Савич і Григорий Нужний2). їм даний
був наказ поспішати яко мога, щоб поспіти на сам початок сойму.
що був скликаний на місяць март. Простора інструкція, що захо­
вала ся в оригіналі3), широко виясняла жалі на українських старост4):
„Не досить того, що наших товаришів повигонювано з мает-
ностей шляхетських і обідрано, але вже і в королівських не по-
зволяють нашим товаришам мешкати. По королівських містах на­
шому товаришеви анї купити анї продати не позволяють, суворо
забороняють, а арендарям своїм дають право не позволяти робити
ні пива н і горілки на свою потребу, на весілля і хрестини. На-
рушують права і вільности надані королями, що зіставляли при
вільностях козацьких вдів, які лишають ся по мужах своїх, стра­
чених на службі річи-посполитої. Яка жалісна се річ! товариш
наш на службі річп-посполитої згине, а вже другого дня від його
вдови заберуть всю худобу та ще й ди вязннцї скажуть врадити!
Ч Ркп. 94 c. 22S.
2)
Не знаю, звідки пок. Костомаров узяв, що послами поїхали сотники
Іііап Барабані черкаський і Хмельницький (Б. Хмельницьким І <·. 128): здакть
ся. ге перенїс він з пізнїЛшого посольства.
') Збірник бібл. ЗамоГіских, копія без дати в ркп. î)4, c. 2 U .
Подаю ті жалі в трохи відміннім, льоіїчнїґїшім порядку і гладшім ви­
кладі. нїж маємо в сім оригіналі.

Товаришів наших таких що цілий свій вік стратили на службі
державі і зі старости воювати не можуть, або й членів своїх по­
збавлені — старостй не вважаючи на заслуги і старість їх поне­
волили, пограбували і під свою власть обернули. Великі кривди
маємо, справедливости над винними чинити нам не хочуть, післан-
цїв наших ображаючи і висміваючи ні з чим відправляють. Чи­
нячи наїзди в своїх суперечках про їрунти, повбивали кількох
наших товаришів, позабирали у них майно.
„До відчаю приходять люде з того всього, і бачить Бог з неба,
яку силу вже прийняла нашого товариства земля Московська: з жін­
ками і дітьми осідають в Білгородї“ .
Козаки пригадували королеви його обіцянки виплати грошей,
не виплачених уже за чотири роки, і прислання комісарів для до­
повнення реєстру і розслїдження старостинських кривд. Просили
прислати таких комісарів,
„котрі б мали Бога в серцю, а не шу­
кали користей для себе, вписували людей служебних, а не таких,
що й не займають ся ділом рицарським, — а ніхто того не може
знати краще, як ми самі“ .
Нагадували про платню для семої ти­
сячі, доданої до реєстру, про спеціальну підмогу на армату, стільки
разів уже прошену. Скаржили ся, що державці українські відмов­
ляють ся давати їм на арматні потреби селітру з майданів і зелізо
з рудень, як то вони доповняли ся „згідно з нашими давніми
предківськими звичаями“ , і т. ин.
Прошення були скромні, тон в високій мірі льояльний. Одер­
жавши потім лист короля з докорами за корсунську аферу, військо
вислало згадані вже вияснення сеї справи. Правительство чуло себе
ніяково. Під ту пору вмер повірник правительства в козацьких
справах Я)'каш Жолкєвский, на ложу смерти обдарований воєвод­
ством браславським ; при оказії похорону і зїзду ріжних достойни­
ків і спеціалістів від козацьких справ правительство поручило їм,
особливо Кисїлеви пролити бальзам на козацькі серця. Козаки обі­
цяли взяти участь в похороні, а з огляду на спізненнє платні
обіцяли почекати її ще чотири тижні *). Здаєть ся, при тім від­
була ся пізнїйше згадувана корсунська рада „в малім числі“ й дуже
льояльнім настрою а). Рішено було перевести ревізію реєстру, а всякі
ковацькі жалі й кривди віддати на ласку короля. Вони були пе­
реказані післанцями Семеном Скороходом і Михайлом Івановичем,
що мали при тім порученнє засвідчити королеви покірність вій­
ська і оповісти ріжні клопоти його3).
' ) Реґоста лпсту з 1 XII в зо. бібл. Замойскпх. 2) Див. ркп. 94 с. 122.
!) Ркп. !)4 c. 22S. з латою 2(>. І.
digitized by ukrbiblioteka.org

Правдоподібно, кримська афера подавала старшині надію, як
«а часів Ш а гіна, що сею дорогою напруженнє буде вигладжене і війна
проти Туреччини спільно з Кримом дасть вихід з трудної ситуації.
Роздражнений поводженнвм Кантеміра, Інаєт-їерай рішив оружно
росправити ся з ним і замість іти в похід на Персію, як йому ве-
лїв султан, лід кінець 16 36 року вибрав ся походом на Канте­
міра, покликуючи ся на те, що через нього нема з Польщею спо­
кою. Старий Конєцпольский не міг спокійно придивляти ся татар­
ській усобиці і силкував ся попхнути річ-посполиту до діяльної
участи в ній . Н а його представленнє, як уже знаємо (с. 2 2 9),
правительство рішило підтримувати хана через козаків, як за Ш а-
гіна> удаючи, що козаки мішають ся в кримські справи самовільно.
А ле така нотаємна участь не вдоволяла Конєцпольского. Його зві-
домленнє, вислане на соймики, мало на метї подвигнути шляхту
До активної політики: взяти хана під свою протекпію і опираючи
ся на нього, на волоські господарства і на Семигород, виступати
всїми силами против Туреччини, заплутаної в тяжку і нещасливу
вій ну 8 Персією. Але шляхта до війни не охотила ся, а високі
сфери були більш заінтересовані справами женячки короля, ніж
сими східнїми перспективами. Польща вістала єя при офіціальній
нейтральносте
Х а н эвербував козаків, що були на Запорожу, і· в січні с. с.
впав з ними на Кантемірових Ноїаїв. Кантемір даремно просив по­
мочи від башів — не помогли йому, бачучи перевагу сил ханських,
і господар молдавський теж зістав ся пасивним свідком нещасть
<5вого небажаного сусіда. Діставши від них виразну відмову, Кан­
темір стратив відвагу і кинувши свою орду на божу волю, з дво­
ром і синами пустив ся за Дунай, в Туреччину. Частина орди
іого тоді піддала ся від разу ханови, иньша пробувала пробити ся
б східні степи, але розгромили її Кримці*). Інаєт обложив Акер­
ман і Кілїю і змусив видати йому Кантемірових партизанів, потім
так само вчинив з Кафою. Останки Кантемірової орди казав пере­
вести до Криму. Знищивши всяку опозицію у себе дома, зажадав
від дівану, аби йому видано Кантеміра, инакше грозив, що піде
доходом на сам Царгород. Заразом робив эакиди Портї за ї ї само-
Бластє в кримських справах. Була то певного роду p rofe ssio n de
fo i кримської самостійности. Султан, заплутаний в перських спра­
вах, зробив добру міну, заявивши що громлячи Кантеміра, хан
!) Реляції в ркд. Публ. Бібл. Рази. 61 с. 183 і далї, Польськ. 94 л. 2224

робив по мисли султана, мав тільки вивести своїх Татар 8 Буд-
жаку. Дуже гнівав ся одначе на Польщу, як доносили, за її вжі-
шанне в татарську усобицю, бо Кантемір скаржив ся, що тільки за­
вдяки козацький помочи, післаній Поляками, поконав його Інаст *).
Як симптом ковацької анархії сих часів годить ся згадати ту т
факт, на який гірко жалував ся хан і його візир в своїх листах
і посольствах — що якась ватага коэацька під час війни Крим-
цїв 8 Кантѳміром напала на кочовища татарські, забрала худобу
і невільників і богато починила всякої шкоди 2). Польське прави-
тельство було дуже розгніване сим нападом, бо по погромі Канте-
міра більш ніж коли небудь мало охоту підтримувати Інаєта. На
його посольство, вислане весною 1 637 р. в запевненнями приязни
і союва та прошеннями дальшої помочи против Туреччини, король
дав хановц відповідь, що військо польське готове було йому в по­
міч уже під час попередньої війни з Кантеміром, і тепер буде го­
тове йому помогати 8).
Конєцпольский сердечно жалував ся, що Польща не вмішала
ся*в сю кампанію активнїйше й упустила нагоду зміцнити свої
впливи в Криму, та благав Бога побудити стани річи-посполитої
бодай на далі до більшої активности4). Иньші дорадники коро­
лівські одначе не поділяли його воєвничого настрою й не хотіли
йти дальше потайного підтримування хана через козаків, так що£
в потребі всього можна було впрікти ся перед Турками, зложивши
на козацьке своєвільствоб). ї х гадка взяла перевагу. Наказано-
стримувати козаків від усяких воєнних заходів безпосередно про­
тив Турків.
Се була не легка річ, бо козаки були вже зовсім певні війни
з Туреччиною, вважали тому всякі реєстрові обмеження за неважні
і мобілізували ся, приймаючи до полків всяких охочих. їх дон­
ські побратими в тім часі брали ся до великого діла — здобувати
Азов від Турків. З ними йшло чимало і Запорожців: московські
акти згадують про тисячу Запорожців, що прийшли на Дон степом
на конях, сподїваючи ся йти з Донцями разом на море, а дові-
давши ся про задуманий похід, пішли разом на А зо в6), — але
таких екскурсантів було мабуть і більше. Се підтримувало ціле За­
пороже в воєннім запалі против Туреччини. Такий образ малює
перед нами комісарське справовданнє, зложене в перших днях мая,
Коли нарешті знайшли ся у річи-посполитої гроші на частинне бо-
‘ ) Ркп. 94 с. 105, 224, Смірнов ор. с. с. 572 —6.
2) Ркп. 94 с. 112, 140-2, 159-161, 166. *) Ркп. 94 с. 207. *) Ibid. с. 112.
5) Ради канцлерські тамже с. Î09. 6) СоловПов II (т. X) с. 1251—2.
digitized by ukrbiblioteka.org

дай задоволеннє козацьких претенсій, щоб стримати війбько від
сподіваного походу на море.
„Застали ми панів молодців“ , пишуть комісари, Мик. Потоц*
кий і Кисіль, а властиво сам Кисїль, що головно вів справу, —
„не так жадних грошей, затриманої платні, як турецької війни,
котру вони м іх собою вже вважали так як би ухваленою річею*
посполитою. Через те і настрій був м іх ними не такцй, який ми
сподївали ся осягнути, привізши їм гроші, але далеко тяжілий,* нїж
був попередньої осени. Незвичайно трудно було одних з Запорожа
завертати, других відтягати від морських приготовань, третіх, що
примішали ся до повволеного компуту з в о л о с т и , в певній надїі
турецької війни. Попередня рада, корсунська, відбула ся малім
числі; але той порядок виписки і приписки, що був прийнятий
на корсунській раді, тепер зійшов на ніщо. Замість эачавши від
Білої Церкви (куди ми приїхали на визначений час) споряджати
реєстр по полкам, мусїли ми взятись на иньші способи, — бо стар­
ший дав нам знати, що військо ціле зібрало ся, мішаєть ся і бун-
туєть ся і не хоче росходити ся анї приступити до тих ухвалених
порядків. Приходило ся поступати не так по волї як по неволі*)
вважаючи особливо, як нарід з усюду злазив ся до козацького та­
бору, що стояв між Расавою і Кагарликом. Тому один з нас по­
летів в день і ніч до козацького табору, щоб 8 ними договорю­
вати ся, а другий поїхав назад до Богуслава і дав внати хоругвям
(польським), аби вважали на ті замішання між озброєним народом.
„Приїхавши до табору,' застали близько десять тисяч війська,
і сама старшина вагала ся.. Приходило ся шукати ріжних спосо­
бів, прихиляючи старшину датком і зачинаючи 8 нею раз суворо,
а другим разом знову мякше. І так перед у сім осягнули, що ро­
зіслала вона до міст і по волости листи свої, оповіщаючи, що війни
турецької не буде і нікого над сім тис^ч не можва приймати, —
отже котрі не реєстрові, аби не сміли громадити ся в купи. Друге
що порішили, се відділити попис від приписки і тут в таборі пе­
ревести попис (ревізію реєстру), а приписку (на ваканції) зробити
для пяти полків .в Каневі, а для двох в Переяславі. Се для того,
аби віддалити тих, що громадили ся до війська, посилаючи ся на
приписку, а реєстрове військо щоб само в своїм порядку зістава-
лось. Ледви удало ся се перевести, бо вже нереєстрові перемагали
і чинили замішаннє своїми окриками, а щоб не допустити того роз­
ділу, стали на тім, що грошей нема, а поки їх не побачили, то
') Non tam libenter quam reverenter.
ГРУ ШЕВСЬКИЙ, ІСТОРІЯ , Т. VIII .
10

й до нічого приступити не можна. Прийшлось отже покликати
писаря скарбового з грішми, і в справі київської армати і корсун-
ського становища, щоб заспокоїти бунтівників, приходило ся вести
справу не так, як би треба, а як обставини позволяли, бо вже вся
вдасть була при черни, а не при старшині.
Весь вамисел їх був у тім, щоб комісію зірвати і до роздачі
грошей не .допустити, аби можна було (не одержавши грошей) іти
на Запороже, а звідти на море. Отже треба було навпаки не до­
пустити до того, з чого хотіли вони взяти собі привід. Коли по
довгім крику виступив пан писар з грішми, то люде добре на­
строєні з повною готовістю заявили, що ва Запороже і на море не
підуть, вістануть ся при семи тисячах, а про корсунське стано­
вище благатимуть короля; широко при тім росиовідали про утиски
і недостатки свої, що не мають чим прогодувати арматних коней
анї де инде сгати з арматою. Від самої згадки про київську армату
ч е р н ь дужо загоріла ся і не хотіла слухати ніяких доводів і на­
мов. Хоч то їм як докладнїйше виясняло ся, бачучи їх заввятє
на Киян, що арлата не Киян, а королівська, і що сміло висту­
паючи в обороні річи-посполитої, здобуваючи так часто армату і роз­
даровуючи її , не повинні вони накликати на себе королівський
гнів задля чотирох гармат, — не опамятало то їх зовсім. Коли о се
знову ледви не розбило ся все, прийшло ся дати посередню про­
позицію— щоб вони ту справу віддали на рішенне будучого сойму.
„Тою умовою стрцмано бурю і приїхавши оба до табору, при­
ступили ми до комісії. Виписки ми нічим не рушали, аби не дати
їм якоїсь оказії. Одправили тільки попис з реєстру, протягом кіль­
кох днів покликуючи полк ва полком, а приписку опублікували,
що вона відложена до тих міст. Через те сила тих що повбирали
ся з волости вернула ся наэад, відлучивши ся від реєстрових з та­
бору. ІІотім, скінчивши' попис, З мая вивели все військо в поле,
казали їм презентувати ся і дати сальву (вистрілити) за здоровє
королівське. І відправили вони се так порядно, що кождий міг пе­
реконати ся, як добре приготували ся були вони до морського походу.
„По сім прийшло до присяги на куруківську· комісію, на кот­
рій стоїть весь лад. Зараз по тім Генеральнім пописї, при всім
війську, скавали ми їм вбирати ся в вальну раду і присягнути.
Показували їм при тім уже відраховані гроші і нагадували сей
обовязок з постанов куруківської комісії. Т а тут підняло, ся нове
вамішаннє ; пішли крики не тільки на старшину, а й на нас самдх,
що вже досить вони присягали, дотримували і дотримують того
всього. Але ми не хотіли тим вдоволити ся, нагадали їм ласку ко-
digitized by ukrbiblioteka.org

ролївську, а скінчили на і х нокрики погрозою, що рискують остан­
н і ї , бо як прийдѳть ся річи-посполитій впиняти на них шаблю,
то видме так, що и саме іия козацьке знищить, бо волить тут ба­
чити краще пустку і звірів диких, ніж ворохобливий плебс. На­
гадали їм також, що підняти своєволю можуть, але до кінця дове­
сти — ніколи! Піти на Запороже можуть, але жінок і дітей по­
лишать і не можучи там витерпіти довго, принесуть свої голови
назад під шаблю річи-посйолитої. А зрадити та в инші сторони
переселити ся теж даремно відгрожують ся, бо їх отчина Дніпро,
і нема другого нїде. Дін анї в порівнянне не може йти з Дні­
пром, анї тамошня неволя з тутешнею вільністю: як рибі без
води не можна, так козакови без Дніпра, а чий Дніпро, того й
козаки мусять бути.
„Сказавши таке, почали ми прощати ся, заявляючи, що з огля­
ду на ї х бунт будемо вертати ся до короля з грошима разом.
Але та наша промова так розмягчила їх варварські груди, що сльози
покотили ся в багатьох, виключивши тільки пяних. Старший їх
(про котрого мусимо посвідчити, що хоч простак, але чоловік тве­
резий і скромний, також і писар чоловік доброї мисли) зараз по­
ложив булаву і комишину, ударив чолом всьому війську і побажав
йому кращої згоди з урядом, когось щасливійшого від нього і п і­
шов в ради. Довго вагали ся, чи вибирати иньшого чи післати за
тим, нарешті вернули на уряд того самого старшого й гукнули всі :
„не зрадимо королеви і річи-посполитій“ . Крикнули присягати геть-
манови, але гетьман відповів, що не присягне, поки вони не при­
сягнуть *). Суперечка ся потягла ся від ранку до вечірньої години,
але кінець кінцем Бог дав щасливе закінченнє тим неприємним
антецеденціям. Наперед присяглЬ все військо, піднісши руки до
гори при словах присяги, котру ми їм читали з куруківської ко­
місії. Потім старший їх , ставши на коліна, зложив присягу на роз·
пятю. І зараз лев одного бунтівника, якогось Грибовського, взято
до гармати за його покрики; але ті, що його стерегли, пустили
його і самі повтікали; досі не покарано його, але старший обіцяв
шукати його і на Запорожу і скрізь.
Так відправивши по пи с.і присягу і віддавши гроші, кінчали
ми приписку в Каневі і Переяславі, прилюдно, при панах підста­
ростах і всій старшині. Приймали до реєстру тільки ти х. котрих
поручали старші і позволили пани підстарости. Дарунків від них
*) Мова тут, розумівть ся, про гетьмана-старшого ; пок. Костомаров по­
милив ся. думаючи, що козаки жадали присяги від коронного гетьмана
<Б. Хмельницький І с. 131).

нѳ брали ми ніяких. А тепер споряджені реєстри відсилаємо до
книг київських“ .
У спіх, як здавало ся, був повний.
„Зістало ся військо очи­
щене, заведене в реєстр“ , писав Кисіль в ипшім л и с т і1). Взяли
гроші, 8 Запорожа всі по гроші прибули і при нас же вислали на
За пороже накав, аби л и п и затримано; визначено послів на сойм
Але сей прихильний настрій, осягнений ріжними маневрами
комісарів, включно до підкупстваа), не міг бути трівкий, і так я к
осягнений був ріжними хвилевими штучками, так і розлїз ся, коли
ослабло вражіннє від тих штучок. Невдоволена частина козаччини
виломила ся знов з-під впливу „добромисленних“ і вернула ся
до своїх плянів.
„Нинішнього дня дали менї знати з Черкас мої
повірники“ , — писав Кисіль 15/V , кілька день по своїм тріум­
фальнім справозданню з успіхів комісії, — „що загальний настрій
—
іти на Запороже, зломивши присягу, а старшого свого скинути,
коли-б їм не хотів позволяти. Думають про раду в Черкасах. Що
більше — при самім закінченню комісії своєвільники мали вийти
на море. Люде скрізь продають волів і коней, а купують самопали.
Зараз пішлю ще до старшого, пригадаю присягу і буду гаму­
вати їх усїх ; але де вже й присяга не має сили, тяжко там впли­
вати намовами“ .
Дійсно, зловлені Турками язики козацькі в другий половині
мая оповідали, що козаки підуть на море, двадцять човнів уже п і­
шло, а тридцять готують ся і підуть за ними слідом3).
Все се було тим більше неприємно, що перспективи турецько-
татарського конфлікту тим часом нагло скрахували. Тріумфи Інаєта
не були трів кі: Кантемірові мурзаки при першій нагодї, на весну
1637 р. підняли повстаннє. Стало ся се під Очаковом, коли Кан-
темірових Ноґаїв переводжено до Криму, під наглядом братів Ін а­
єта, Калїи і Нуреддіна. По словам реляцій, якусь неясну ролю
при тім відограли й козаки, що були в поході; іх називають н а ­
віть участниками ноґайської конспірації, але все се дуже глухо.
Оба брати Інаєта полягли в битві, Кримцїв погромлено. Ноїаї вер­
нули ся назад на свої бужацькі кочовища 4).
Се зробило сильне вважіннє і було оцінене вараз як симптож
упадку Інаєта. Султан, що перед тим, як ми бачили, не виявляв
ніякого невдоволення на вчинок Інаєта (хоч турецькі пригото-
Ч Ркп. 94 с. 274.
(2) Nie tyłkom się starał o to, ale у dokupić się usiłowałem, — хвалнть ся
Кисїль в тім же листї. 3) Лист Муртази з Кільбуруну — ркп. 94 л. 150.
4) Ркп. 94 л. 132, 134, 137, пор. Смирновъ с. 515—6.
digitized by ukrbiblioteka.org

вання під Андріанополем і на морі незвісно на кого були ввер­
нені й будили велику трівогу на Укра їні і в Крижі), тепер приняв
се за добру нагоду до рішучого виступу. Коли на двір султанський
наспіли відомости про повстаннє Ноїаїв, султан оголосив, що Іна-
€та він скидає з ханства, а настановляє ханом Боїадур-їерая, сина
Селямет-їерая. Зараз же вислано його в Крим, щоб посадити на
ханстві, з сильною ескортою очевидно, і партія Інаєта була так
приголомшена, що думати не можна було про судротивленнє.
Інаєт вибрав ся до султана, щоб виправдати ся і перепро­
сити ся, звалюючи все на Кантеміра. Але султан не пробачив його
супротивлення і зазав удавити; така-ж одначе доля кілька день
пізнїйше спіткала і Кантеміра (в липні того р.)· Таїліл чином не
т л о головних провідників кримських замішань. Криж вернув ся
до своїх нормальних, віками усвячених відносин до Туреччини.
Новий хан Боїадур, сибарит по темпераменту, меньш усього був склон-
ний по таких небезпечних прецедентах зачинати які небудь бунти *).
В польських політичних кругах такий поворот кримських справ
викликав глубокий жаль. „ Як що справді стратили жи тих людей,
то стратили великих приятелів“ , писав Конєцпольский королеви,
одержавши перші вісти про кінець Інаєтових братів, — „ а з ними
упустили ми нагоду для у спіху, яка наж більше не стрінеть ся “ .
Се була правда, а з тим треба було приложити всіх старань,
Щоб якесь козацьке своєвільство не звернуло против -Польщі обєд-
наних турецько-татарських сил, тиж більше що воєнні приготовання
Туреччини викликали сильні підозріння якихось воєнних плянів.
Я к то часто бувало в такі критичні жоженти, і сиж разом,
немов на те аби діскредитувати всяку льояльну політику статочної
козаччини, польське правительство поставало ся як не жожна більше
неприязно і непривітно до козацьких прошень, внесених на сойм
1637 року. На козацькі жалї на старостинські кривди правитель-
ство заявило, що не бачить ніякого безправя в тих ріжних обже-
женнях, які роблять ся козакаж по жістах, бо старости і державці
жусять пильнувати жіських доходів і не жожуть бути раді козакаж,
тожу що з них нежа ніякого доходу, і т. д. Віджовлено в ріжних
прошенях в справі аржати козацької, а питаннє про додаток для
сежої тисячі і аржати відложено до будучого сойжу 2).
Натомість не пожалувано ріжних докорів за допущені коза­
*) Смирновъ с. 518 —524, Zinkeisen IV с. 513—4, Hammer с. 224 і далї.
'2) Ркп. 94 с. 235, respons na instructią kozacką, nop. c. 164
—
odprawa
kozakow zaporoskich.

ками своєвільства. Свому послови, що через Україну мав поїхати
до Криму, в місяці червні, король поручив перевести переговори
8 військом Запорожським, добити ся видачі на покараннє провід-
ників своєвільного нападу на ханських Татар, вчиненого зимою,
а бранців татарських і здобичу Татарам щоб було повернено.
Війську козацькому велено дати внати, що король не противить
ся, аби козака помагали ханови, навпаки наказує їм на перше про­
щенне хана спішити йому в поміч „як найскорше, з людьми по­
слушники і в справі рицарській досвідченими“ *). В Польщі ще
не знали тоді, що дні Інаєта були вже пораховані.
Пікантне було, що равом з польським правительством за сей
погром Інаетових Татар з претенсіями до правлящої старшини звер­
нув ся й Павлюк. Вернувши ся на весну з Криму, він пустив
поголоску, що козацький напад на Крим наробив великої прикро­
сти також і козакам, що були у Інаєта : мовляв, хан затримав двад­
цять кілька козаків у себе закладнями, а ІІавлюкови поручив до­
бити ся від війська сатисфакції за сей напад, випущення забраних
бранців, то що 2). Се був оден з тих агітаційних мотивів, які Пав-
люківцї роспускали против правлящої старшини, доводячи ї ї не­
здатність до правління. Вказували також на всякі утиски козацтва,
від яких ся старшина не може його оборонити; на погану ролю,
яку відограла вона в історії Сулими; на пониженнє, в якім опи-
лило ся в останніх літах козацьке військо через її нездарність.
Піднявши сею агітацію Запороже, Павлюк десь при кінці мая
ст. ст. кинув ся з випищи ками на волость, захопив армату в Кор­
суні й перетягнув її на Запороже.
Се вробило страшенне вражіннє. По козацьким традиціям армата
була свого рода клейнотом, інсіїнїями військової власти і органі­
зації. Забираючи армалу, Павлюк скидав тим самим старшину з її
позиції, позбавляв власти всіх сих мінїстро - послушних достойни­
ків і брав у свої руки провід військом. Повторяла ся з повною
очевидністю історія 1630 року.
Але Томиленко не був пара Чорному. В ін зовсім не хотів
звязувати себе з польським режімом і брати на себе боротьбу з Нав-
люком і випищиками.
На раді козацькій, що відбула ся в останніх днях мая с. ст.,
Ч Рки. 94 с. 178— 180.
2)
Ркп. 94 с. 169, лист Конвцпольского з 22/VI н. с. Пор. оповіданнє Ґо-
лїньского про початок повстання 1637 р,: skoro wisli [z) Zaporoza ktorzi tatar­
skiemu hanowi słuzeli przeciw Moskwie, kiedy woyna trwała pod Ozowem... skąd
tę woynę. skoncywsi, na Zaporozu kocuiąo, wnet zwadę wseęli z regestrowymi
kozakami (c. 447).
digitized by ukrbiblioteka.org

на вість про ІІавлюків похід, Томиленко зложир булаву. Булави
від нього не прийняли, змусили взяти цазад, але він ухилив ся
від всяких ворожих кроків проти ІІавлюківцїв. Старшина устно
переказала до польських гетьманів своє прбшенне, щоб військо
польське рушило під Черкаси і Чигирпн, щоб пострашити Иавлю
ківцїв репресіями над їх сїмями і домами. Офіціально-ж посольство
до Конєцпольского — лист пересланий послами Федором Леськови-
чем і Дмитром Марковичем — мало тільки виправдати старшину,
що вона не станула до бою з Иавлюківцями, не уберегла від нього
армати, та запевнити в її льояльности *).
Павлюкови теж післано лист з докорами за довершене ним
насильство. На се відповів він листом „з коша против Микитиного
рогу“ , що мав в нашій копії дату 16 червня (мабуть старого стилю).
Лист писаний дуже широко, закриваючи масою слів властиву мисль
і представляючи в можливо невиннім виді довершений акт.
„Зводите писати до нас, товаришів своїх, нарікаючи за в ій ­
ськові клейноти, себто за армату. Отже бувши на службі у крим­
ського хана з військом Запорозьким і в щасливім здоровю повер­
нувши ся на звичайні місця свої, побачили ми великі непорядки,
а прочувши про таку неславу нашої військової армати,. що їй уже
на волости й місця нема, мусїли ми з жалю нашого великого вийти
і взяти її . Богу дякувати, нікому ми при тім не вчинили ніякої
кривди і утиску — анї товаришам нашим, анї урядам, нікому не
зробивши прикрости, взяли ми ї ї як свій власний клейнот і скарб
військовий і поставили на звичайнім місці, там звідки й пішла
вона за предків наших, славної памяти старинних, добрих молод­
ців війська Запорозького.
„ Т і предки наші, добрі молодці старинні за неї груди свої
наставляли і ііров проливали на ріжних послугах королівських
і з тою арматою виходячи з Запорожа на славу королів панів на­
ших, при боку їх здобували славу і кордсти війську Запорозькому,
а на волости ніколи не лежали і кривд ніяких не чинили підда­
ним королівським анї в маєтностях шляхетських. Бувши з військом
Запорожським де небудь на службі королівський, взявши плату за
кріваві заслуги свої, звичайно ставили знову армату на Запорожу,
і добре так бувало — без плачу і жалів до короля і панів урядів
українних, а з доброю славою і користю предків наших. А тепер
бозна що дїеть ся з тим. Старші наші не дивлять ся на предків
наших, не йдуть за прикладом тих панів гетьманів запорозьких,
що добру славу здобували та з арматою і клейнотами військовими

на Запорожу з військом завсїди пробували. Від кількох літ. запро­
вадивши армату і скарб військовий на волость, не могли якось
вибрати ся на Запороже, і так ї ї — немов медвідя з лоз — анї
кіньми зірвати назад, на звичайні місця.
„Мабуть отяжіла, і через той великий тягар навіть місця не
мала на волости. Поставило було військо армату. в Корсуні, так
панове жовнїри її відти вигнали, а щоб до Київа та Білої Цер­
кви — про те анї мислити, хоч звідти й бувало арматї вйжив-
ленне. Забулисьте куруківську комісію, що по Київ та Білу Церкву
жовнїри в сей бік анї ногою не мали ступити. Змінили присягу
нашим і на вихованнє нашої армати подали нам тільки Черкаси,
Чигирин та Крилів, де вже й людей нема, у котрих би армата мо­
гла мати вихованнє, — та і звідти вигнали ї ї панове уряди !
„ Не майте отже нам за зле, що ми забравши армату, по­
ставили її на звичайнім місці. Мусите признати самі, що поки
армата стояла на волости, то й виписка була з часта, — бо панове
уряди безневинно обмовляли нас перед королем, і через те перестали
нас шанувати, повиганяли товаришів наших 8 маєтностей шляхет­
ських, чіпали ся заслужених і під свої права підтягали, вдов по­
шарпали. А через що? Через те що часті і незносні стації на
армату збирано на волости, в маєтностях шляхетських, і панове
старші то на свою користь обертали, а товаришів наших за те
з шляхетських маєтностей вигонювано, маєтности їх пошарпано.
Бо пп. уряди, як хтось завинив — хоч би й не товариш наш,
зараз обжаловують ціле військо перед гетьманом коронним, а геть­
ман перед королем, і так спадає на військо незаслужена обмова за-
вадияк, а затим неласка королівська, і заслужена плата через те
не доходить до самого війська.
„ А ще краще-б і користнїйше було, як би одно було у нас
товариство, одно військо і оден провіцник, а не два! Разом про-
бѵвали-б при скарбі військовім, брат за братом, в боязни божій
чесноті й вірі, оден одного шануючи, так як попередники наші
жили, ворогів своїх не тішачи, а під ноги топчучи! Що ви нам
пишете, називаючи зрадниками, та лякаєте жовнірами, аби назад
її (армату) вернули — то як мертвий 8 гробу не встає, так і ми
про ге анї думаємо! Будьте до нас добрі і доброю охотою прибу­
вайте до нас з рештою військових клейнотів, щоб разом при скарбі
військовім пробувати. Як трапить ся королеви в війську потреба,
то й тут нас потрапить знайти; а звелить нам ласкавим писаннєм
своїм іти на неприятеля, то й лекше нам буде йти з звичайних
своїх місць, як попередники наші з Запорожа на службу королів­
digitized by ukrbiblioteka.org

ську ходили. Аби лиш була до нас ласка королівська, а він хоч
морен хоч полем “накаже йти, готові 'будемо. А буде земля наша
в покою, і не велене буде нам іти анї морем анї полем, то будемо
одностайно всі мешкати тут на звичайних місцях при війсковім
скарбі, і того будемо пильнувати й иньшого не допускати. Бо з го-
рода ватажка вирвать ся хоч на море хоч на поле — на все вій­
сько з того неслава і неласка королівська йде. З того το загораєть
ся огонь розжарений.
„Ви пишете до нас, що від нас він розжарюеть ся, — але ми
в тім неповинні! Зійдімось в одно товариство і той огонь пога­
сім ! Посилаймо спільно послів до короля і вияснім, що арматї на
волости місця не було. Х то мав би бояти ся війська за вчинки свої,
нехай не боїть ся : військо на тім присягло, щоб братови за брата
стояти і що стало ся, того не споминати. Але як би ви, боронь
Боже, хотіли бути нам ворогами і разом з п. жовнірами наступати
на худоби наші, жінки і дїти, то певно наперед вашим жінкам
і дїтям і худобі достанеть ся ! Ми як товариші ваші анї собі анї
вам того не бажаємо дочекати, бо і нам ваша земля так само рідна
і мила, як і вам, — тільки що не хочете до нас пристати і з нами
в одности і добрій згоді жити.
„Чули ми що в. м., пане гетьмане, хотів єси на Запороже
йти, тільки дорадники вашої мил. вас не пустили — а саме пан
Онишкевич, такий мудрий писар ! Був отакий теж мудрий писар
в війську Вовк, що військо зводив нї нащо — та й йому кінець
прийшов. О т і сьому мудрому Писарєви тамже бути, що військо
на ніщо зводить. А вам дай Боже сюди па Запороже з рештою
клейнотів прибувати“ *) !
Короткий зміст сеї довгої і не дуже зручної козацької д и пл о ­
матії був той, що городова старшина мусить піддати ся під власть
запорозької, старшини і прилучити ся до неї, инакше Запорожці
виступлять против неї. При тім, як бачимо, виступає теорія пер-
шинства Запорожа. сим разом приодягнена в дуже льояльну шату —
що черев мешканнє війська і армати на волости виникають ріжнї
кривди панам ш ляхтї, старостам, і т. п.
Лист сей, пересланий через запорозьких післанцїв Корнїя Кудру
й Івана Степановича, був вислуханий на раді, скликаній на день
З липня (н. ст.) в Каневі. Відповідь мала бути дана така, що
військо нічого не буде робити без волї короля і гетьмана корон­
ного; чекає відомостей від них черев своїх послів, котрі ще не
вернули ся — по їх повороті буде повна рада і тоді що буде р і­

шено, дасть ся про сѳ знати на Запороже. Волика частина війська
одначе була за тим, щоб іти на Запороже, і сам гетьман Томя-
ленко до того прихиляв ся *). Пересланий був польським властям
лист його, з датою 26/V I , де він наказував полковнику переяслав­
ському, а так само мабуть і иньшим, аби вони згідно а постано­
вою черкаської ради були готові до походу і готові були рушати
на перший прикаэ. Підозрівали, що то приготовляв ся похід на
Запороже2).
Про Запороже польському кореспондентови, підстарості' біло­
церківському оповідали, що там згромадило ся народу сила, але не
оружного : „чи не більше такого, що не мають ні самопала, ні
жадної зброї, тільки поприходили на вість, що йтимуть на море“ .
„Х отів ІІавлюк іх перебрати, і тих безоружних з Запорожа про­
гнати, але не міг нічого вдіяти, бо вараз усі підняли крик: ,як
що ти хочеш тих збувати, то ми тебе утопимо і тоді розійдемо ся‘ !
Дорожнеча між ними велика: бочка муки була по 10 кіп, а ще
з дня на день все більше прибуває народу 8).
На дану з ради відповідь Павлюк знову відповів широким
і дуже миролюбивим писаннєм. Запевняв в своїй льояльности і ви-
словляв жаль, що старшина в своїй відповіди трактує його самого
й його товаришів немов якихось ворогів і зрадників. Покликав
далі до одности
аби прибували до нього на Запороже, і виправ­
дував вабраннє арматл інтересами війська:
„ Вчинили ми то для кращого порядку військорого, для при­
боркання і утихомирення своєвільства, аби не ширило ся далї. Бо
вже на волости сила старшини настало і не знати кого слухати.
Виривають ся з городів ватаги землею і морем і нападами своїми
порушують перемирє з цісарем турецьким, а нас перед королем не­
винно обмовляють, і за-для тих своєвільних куп все військо в не-
ласку у короля попадає“ .
„Як би п. жовніри ображали ся на нас за армату, що ми її
взяли, та стали воєнним способом на вас наступати, то дайте нам
знати, а ми поспішимо днем і в ночи і за себе і за вільности
наші головами постоїмо. Але краще було-б, як би ви з рештою
клейнотів до нас прибули — і пп. жовніра тоді не сміли-б чи­
нити того, а тепер зачуваємо, що товариству нашому великі ути­
ски діють ся в Корсуні й Стеблові. Просимо унижено вас, пане
гетьмане, не оддавайте товаришів заслужених і вдів у вдасть пп. ста-
«) Ркп. 94 с. 183.
!) У Окольського Dyaryusz transakeyi wojennej między wojskiem koron-
ncm i zaporoskiem, впд. 1858 p. c. 11. 1) Ркп. 94 c. 183
digitized by ukrbiblioteka.org

ростів і жовнірів, аби не плакали на нас. І тому товариству, що
тепер на коші при клейнотах військових, не давайте чинити крт вду
в худобах їх“ г).
Все се дуже було не на руку і не до смаку правительству,
бо йому треба було козацького війська против Турок. Турецькі
сили мобілізували ся. Галери пішли на Чорне море, сухопутне вій ­
сько стягало ся над Дунай. З початку можна було се толкувати
кримськими справами, але далі вони й закінчили ся, а мобілізація
турецька таки не переставала. Польські повірники і кореспонденти
доносили, що Туреччина, очевидно, вичікує хвилі, щоб ударити на
Польщу. Се викликало велику трівогу в польських воєнних і по­
літичних кругах 2). Конєцпольский, не вважаючи на хоробу, виїхав
в серпні на Україну, до Бару, змобілїзував військо і з кінцем
серпня н. с. розложив його при молдавській границі під Лучин-
цем. на Поділю, коло Могилева. Закликав і козацьке військо, аби
було готове до походу 8).
Але старшина не* вважала можливим мобілізувати ся з огляду
на Павлюків рух. Томиленко держав ся по давньому пасивно, але
старшина непокоїла ся в міру того, як Павлюк повисшав свій тон
і все більше поширював свої впливи на Україні. На нову раду
козацьку, що відбувала ся на Расаві десь в другій половині липня,
він, по словам старшини, прислав листи „суворо приказуючи“ при­
бувати до нього. Розіслав свої унїварсали до міст і місточок з якимсь
претенсіозним титулом очевидно, під якоюсь „видуманою печатею“ ,
закликаючи всіх охочих приставати до війська, в козаки, а панам
і урядникам старостинським „суворо наказував“ , аби не претен­
дували на ніяку вдасть і юрисдикцію над тими людьми, котрі 6
називали себе козаками, все одно чи були вони в реєстрі, чи нї.
Заразом вів якусь агітацію против польського жовнірства — правдо­
подібно наказував не пускати їх на лежі на козацьку територію 4).
Нарешті старшина рішила іти на конфлікт. Томиленка вона
з старшинства скинула, а на його місце вибрала переяславського
полковника Саву Кононовича. Подробиць не знаємо. В пізнїйшій
„субмісії“ козацькій, продиктованій Потоцьким, згадуєть ся, що нова
старшина була надана (себто затверджена) комісарами Кисїлем і Ста­
ніславом Потоцьким на раді на Р а са в іб). В листі до Конєцполь­
ского 2 8 / Ѵ ІІ старшина виправдувала ся з такого самовільного
вчинку — що перемінила старшого без дозволу правительства : „Му-
Ркп.94с.293. 2)Ркп.94с.172ідалї. 3)Ркп.94с.189.
4) Ркп. 94 с. 290, козацька реляція з 28/ѴІІ ; пор. лист Конєцпольского
до короля тамже с. 298. :>) У Окольського с. 66.

сіли ми то доконче вчинити, бо бачили, що він двоєдушний і брав
ся до недобрих справ“ , писали ми, — а більше, на жаль, мали в тій
справі устно росповісти Конєцпольскому їх післанцї, Левко Івано­
вич і Гаврило Кулещенко. Заразом просили його ввернути увагу
„на ту нещасливу своєволю“ , видати універсали до старостів, аби
не пускали борошна на Запороже і підданих своїх пильнували.
„Бо вовсїмпевно вийде з Запорожа і почнеть ся зле діло...“
Се звучало як поклик до оружного вмішання. Чомусь стар-
шина не хотіла договорити ся до сих останніх слів, зіставляючи
їх догадливости гетьманів; але гетьмани не вважали потрібним до-
гадувати ся, бо власне не могли послужити оружною помічю, не
могли розділяти сил, скуплених на Турка, і навпаки хотіли коза­
ків витягнути до себе. Против самовільної зміни гетьмана Конєц-
польський не протестував.
„ Зганив“ козакам се самовільство для
форми, але кінець кінцем просив короля вибачити їм, бо вважав
нового старшого за „чоловіка доброго, спокійного, а при тім ри­
царського“ . Наказував старшині помагати старшому тримати військо
в порядку і спішити на службу королівську на Бог, близше до
війська польського. Щоб побудити до походу, посилав комісара, аби
був при мобілізації й охороняв людей від тих бід, з якими була
звязана для людности коэацька мобілізація *).
Та се все було тепер ні на що. Не підтримавши оружною
помічю льояльну старшину, Конєцпольский васудив її на погибіль.
Хвиля нового руху вахлиснула її, і тоді як писали ся сї інструк­
ції старшині, було вже по ній.
Скидаючи Томиленка, старшина тим самим проголошувала війну
8 Иавлюківцями. Навлюк прийняв кинений йому поклик. На першу
вість про сей акт він вирушив на Україну, а наперед себе ви­
слав війська „З тисячі чоловіка“ , як доносили до Конєцпольского.
Проводили сим передовим полком полковники Павло Скидан і Се­
мен Биховець і ‘ширили універсали до коваків і всеї людности,
покликуючи їх, аби до війська приставали,%зрадників-старшин аре­
штували. Оден з сих універсалів наводить Окольский в такій формі :
„Павло Михнови^ Бут гетьман з військом й. к . м. Запорозь­
ким, пану отаманови переяславському і всьому товариству, посполь-
ству і всій братиї нашій доброго эдоровя од Бога заживати ба­
жаємо! Даємо знати товаришам своїм вірним і зичливим, що во­
лею і наказом військовим посилаємо до Переяслава полковників
наших пп. Карпа Павловича Скидана і Семена Биховця в пиль­
digitized by ukrbiblioteka.org

них справах військових, і з ними війська Запорозького кілька ти­
сяч. Ви·ж , в. κ., яко вірні товариші наші тим не трівожте ся,
але самі себе пожалуйте і до тих полковників збирайте ся. А тих
зрадників, скільки єсть їх у вас у війську, що їм обіди, вечері
і бенькети у п. Жолкєвского бували і за то товаришів наших п. Жол-
кєвскому повидавали, і не одному уха пообтинано та до Гадяча
вали сипати запроваджено, — ти х зрадників військових не боро­
ніть, піймавши до армати військової приставте. Вони повинні ва
себе по справедливости відповісти, а ви, панове отамани, тим не
трівожте ся і п. товаришам та міщанам кажіть не трівожити ся,
а помічні будьте на тих врадників, бо вонп багато злого наброїли.
Збирайте ся всі одностайно і до війська скупивши ся, з пп. пол­
ковниками прибувайте, а там собі на все порадимо добре. Як треба
буде королеви війська на послугу, всі одностайно готові будемо.
А як би, боронь Боже, мали в. милости тих зрадників боронити,
а самі до війська приставати не хотіли, то ми з усею силою, з у сім
військом і арматою до ІІереяслава підемо і тоді побачимо, хто тих
зрадників наших боронити буде. Ще раз просимо вас і іменем
війська суворо наказуємо — не важте ся тих зрадників боронити,
але до війська, до армати як найскорше з пп. полковниками на­
шими прибувайте. З тим вас Богови поручаємо! З Крилова д. 12
VIII. 1637“ *).
Від сього війська і сих універсалів пішов зараз рух по Укра­
їн і. Скомпромітованих старшин ловили й приставляли до війска —
зловили між ними нового старшого, і того „ мудрого" писаря Ониш-
кевича. Иньші повтікали і поховали ся та як могли прокрадали
ся до польського війська. „Прибуло їх тут до мене кількадесять“ ,
доносив Конєцпольский королеви з Бару 7 / ІХ н. с. Між ними був
й Іляш Караімович, котрому удало ся вхопити двох післанцїв Нав-
люкових, Смолягу і Ганджу й приставити їх до польського вій ­
ська; він потім грав ролю довіреного дорадника в пізнїйшім по·
ходї польськім.
Маса козацтва і всякого люду громадило ся до Иавлюковнх
полковників і головного війська. Між шляхтою почала ся паніка,
кидали маєтки й тікали куди видко, перелякані вістями, чи може
фактами погромів шляхетських дворів, про які згадує принаймні
Конєцпольскийа). Все се, розумієть ся,' вимагало оружного вмі­
щання коронного війська, але Конєцпольский в прикрих своїх то­
дішніх обставинах не тільки не міг післати свого війська на У кр а­
їну, а мусїв силкуваги ся ще якось козацьке військо собі залучити

до помочи. Замість грізних нѳрунів приходило ся слати „лагідні
л єїа ц ії“ . До Ііавлюка Конєцпольский вислав двох своїх ротмистрів
і доручив їм, затаївши всяке новдоволеннє, з огляду на обставини,
постарати ся заспокоїти розрухи і понудити козацьке військо йги
до війська коронного *). Заразом, одначе, не дуже покладаючи ся
на успіх сього посольства, розіслав універсали до старостів і вся­
ких уряднпків українських, наказуючи їм самовільно покозачених
підданних в козачих правах не признавати, коли вони не поко­
рять ся і від повстання не відстануть — ловити і до польського
війська приставляти, а як би їх самих не могли до рук діста­
ти — то карати їх жінок і дітей і доми їх руйнувати, —
„бо
краще нехай там на тім місці кропива росте, ніж би ті зрадники
множили сяа а).
Розумієть ся, сі гуманні роспорядження коронного гетьмана
не зіставали ся секретом лля ІІавлюківцїв і супроти того його „ла­
гідна леґація“ не могла внести ніякого заспокоєння в їх ряди.
Але на лицемірно-прихильні заяви Конєцпольского вони вважали
ва краще відповідати такою ж монетою.
На докір за самовільну росправу з старшиною Павлюї; відпо­
вів, що він мусів то зробити з огляду на непорядки, які йшли
від тої старшини на Україні :
„По правді, не що иньше привело нас до того, як тільки
плач і нарікання убогих людей по українських містах через ге
розложеннє армати і часте вибираннє великих ста цій'попередни­
ками моїми, давнїйшими старшими війська Запорозького, з чого
часті бували скарги від урядів тутешніх, і ваша милость (гетьман)
і сам король зволи в наказувати нераз, аби уступплп ся з арматою
8 Корсуня. Того задля злої дороги не могли вчинити, але зараз
на весну запровадили до Черкас ; одначе й там під такий злий
час і неврожай не могло-б обійти ся без прикрости. для тамошніх
міщан від слуг військових. Тому вернувши ся з служби кримському
ханови (у котрого були не своєвільно, але за відомістю і наказом
королівським і хоч з дуже малою горсткою людей, а таки того во­
рога і неприятеля річи-посполитої Кантеміра поконали і в глубину
земель їх загнали), взяли ми армату з Черкас на звичайне місце,
де вона не потрібує ніяких стацій ні подарунків, і не малий, певно,
спокій убогим христіянам тим учинили. Але неприятель душ на­
ших, завидуючи тому, вложив злі замисли в серця старших наших,
так що вони не схотіли прилучити ся до нас, а удавали нас зрад­
никами і невірними слугами річи-посполитої. Два тижні посилали
digitized by ukrbiblioteka.org

ми під Криловим до них, иоясвяючи ЇМ , ЩО МИ Е Є на якісь бунти
чи своєвільства взяли армату, але на те щоб убогі люде не тер­
піли тяготи, і як тільки буде оказія, готові ми на службу королів­
ську. Але ті кількадесять зібрали ся на Расаві і скинули з уряду
пана Томиленка, а дали старшинство Саві Кононовичу, нездатному
і негідному того уряду чужинцеви Москалеви, а він того чоловіка
доброго і для річи-посполитої здавна заслуженого удав перед в. мил.
sa двоєдушного і зрадника. Понаставляли собі полковників, сотни­
ків та иньшу старшину. А не маючи в руках уже ніяких знаків
(клейнотів) від короля наданих війську Запорозькому, не дали знати
нам про неприятеля ані про писаннє вапїе (котрим Конецпольский
кликав військо в похід), а сміли і важили ся забрати з Терехте-
мирова армату (клейноти очевидно), котру наші богобойні поперед­
ники подали на жертву божу ; і з нею хотіли йти по волости для
грабовання (збирання контрибуцій для походу). На нас же пускали
ріжні суворі погрози. Але сї їх суворі погрози і відкгзування та
недобрі замисли, котрими стягали вони недобру славу на військо,
а також жаль сердечний і плач людський привели нас до того,
що ми вийшли і ї х за такі вчинки покарали. Просимо унижено
і покірно, як найнизші підніжки ваші, нам того не полічити за
гріх, що ми хочемо мати добрий порядок і справу на користь річи-
посполитої, а не яку небудь своєволю.
„ І тепер готові ми йти з усім військом і з усїми силами не­
приятеля коронного нищити.
—
аби тільки прислані були од ко­
роля знаки — корогва, булава і бубни, як то давнїйше бувало, і на­
каз (до походу) аби був від в. милости. Бо дуже то дало ся нам
в знаки як ми ходили на Каменицю з п. Соколом *) без знаків —
яку ми р е п у т а ц ію дістали, яку неласку понесли від короля і всеї
річи-посполитої і вашої милостн. Що більше — заслужені товариші
наші попали в кайдани і на Гадячу мусїли вали сипати не за що
иньше як за ту Каменицю2). Тому раді ми йти на службу в. ми­
лости з коша — але з знаками. До тогож і армата наша дуже
потрібує поратунку в. милости, бо зовсім гола. Мали ми ласкаву
обіцянку королівську, що армага наша дістане підмогу з скарбу рп.,
також на кулі й порох, і в тім ласкавої помочи від в. милости просимоа.
Далі просячи не вважати їх бунтівниками і не вірити ніяким
таким вістям про них, Павлюк поясняв:
*) Ротмістр польський, оден з послів, післаних тоді Конецпольским до
Павлюка з „лєгацібю“, на котру отеє Павлюк давав відповідь.
2)
Очевидно розуміеть ся тут якийсь епізод з Сулимівського повстання,
на котрий звернув цілу історію Павлюк.

„ А що тепер отеє стало ся, як ми вийшли для евоїх поряд­
ків військових, а декотрі 8 товариства переяславського вхопилі
товаришів наших Смолягу і Ганжу та до ваш. милости відправиля,
то вони оббріхуючи нас хочуть розпалити огонь та привести до
нового розлитя крдви христіянської та замішання в державі коро­
лівській. Так і в Переяславщині не за чиїмсь иншим тільки за
їх* же проводом кілька тисяч невинних душ загинуло1). Отже уни-
жено і покірно просимо ва тих вище вгаданих товаришів, аби їх
увільнено і цілих зіставлено. Бо-ж свідком нам п. ІІавловський
слуга в. милости і міщане тамошні, що нікому з підданих коро­
лівських в старостві вашої милости (переяславськім) не стало ся
ніякої кривди. Як тільки взято винних, по котрих ми післали
кількадесять коней, зараз вони з міста вийшли і ніякої докуки від
них не було, анї хліба не ввяв ніхто“ .
На бажаннє Конєцпольского, щоб випущено Саву Кононовича,
ІІавлюк мусїв дати сокрушенну відповідь: „Бог свідком, що як би
той наказ в. милости поспів на час, зістав би він живий, але те­
пер не можемо нічого зробити, бо ми вже його скарали : по тих
їх погрозах і оббріхуваннях не можна було стримати війська*.
Очевидно, та-ж доля спіткала й иньших арештованих провідників
льояльної партії. За всім тим ІІавлюк ще раз усильно запевняв
гетьмана в льояльних намірах своїх і свого війська.
„ Богом свідчимо ся, що армату взяли ми не на якісь бунти,
а тому що старші, сидячи на волости, не пильнують того, що люде
десятками тікають на Запороже і ватагами випадають на море і на
поле та своїми нападами дають привід до розірвання трактатів
з цїсарем турецьким. Ми хочемо, аби оден був старший в війську
Запорозькім і одна сторожа. А то всі ті роки неприятель хреста
святого за непорядністю моїх попередників, а особливо Сави, взяв
звичай трохи не що дня набігати невеликим числом під міста і за­
бирати в свою поганську неволю по кількадесять братів наших
християн. От і тепер не відстаючи від охоти своєї, а хотячи осяг
нути замисли свої, вбіг під Крилів з кількома тисячами і розпу­
стивши чати, замишляв звести і знищити огнем і мечем місточка
і села на Україні. Але за ласкою божою не мав потіхи, бо ми
йому, хоч дуже невеликою купою, дорогу заступили і роги поло­
мили: кількасот чоловіка забили, а кількадесять живцем ухопили
і з них посилаємо з товаришами нашими Василем Білоцерківським
і Стефаном Зосименком“ а).
*) Розумієть ся, очевидно, переяславська кампанія 1H30 р.
:>) Між документами, пересланими Конєцпольским королеви, в ркп. 94,
digitized by ukrbiblioteka.org

С ї побожні фрази Иавлюка до фурії.довели старого іегьмана
Коронного. „ З того писання, яке посилаю, зрозумів ваша кор. ми-
лость завзятість того хлопства і неохоту до служби“ , писав він
королеви, відсилаючи відповідь, дану через його післанцїв.
„Ко­
рогвою і бубнами вимовляють ся, коли треба боронити держави,
коли ІІОВИННІ кождої хвилі бути готові, бо як би за кождим воро­
жим нападом стали чекати корогви від вашої кор. милости, нїко-
іи-б тогс неприятеля не побачили!“ г).
Се було зовсім справедливо, тільки не в тім була сила всеї
справи і трохи дивно, чому Конєцпольский бодай в листах до ко­
роля не хотїв ї ї назвати властивими словами.
Павлюк хотїв дістати від короля клейноти, щоб тим був санк­
ціонований вчинений ним переворот і новий режім козацький. До­
кладаючи ся на трудні обставини польського правительства, він
еподівав ся, що воно, аби дістати поміч від козаків, вчинцть його
волю і дасть санкцію переворотови.
Але Конєппольскому сього, розуміеть ся, смертельно не хо­
тіло ся, бо се бузтГб страшенним пониженнєм і деморалізацією.
З другого боку одначе в тодішніх обставинах звязаний турецькою
гровою, не мав він ніякої охоти, а властиво — змоги викликати
Павлюківцїв на герць.
Пересилаючи королеви Павлюкову відповідь, Конєцпольский
рекомендував такий п лян : король вишле суворі універсали, аби
козаки вертали ся з Запорожа на волость; непослушних накаже
урядам суворо карати; на зиму треба розложити на Укр аїні поль­
ське військо; на весну мусить бути „вложений мундштук *в гу б у “
—
відновлений і порядно обсаджений Кодак.
Але для сього треба мати порядне військо, щоб відповідно
заімпонувати козакам, инакше правительство тільки осмішило ся б
перед козакамд. Тим часом кінчила ся служба польським хоругвам,
багато було незаплачено, без заплати не можна було рахувати на
їх службу. Сойм постановив розпустити частину війська з днем
1 грудня і се мабуть було причиною, що плян Конецпольского не
внайшов спочугя в кругах королівських. На жаль не маємо самої
маємо дві в ід п о в ід е Павлюка н а лєхацію Конєцпольского подібного змісту.
Коротша (с. 312) з датою 20/ІХ, підписана „писарем військовим Домарадзьким“,
дає відповідь по пунктам на сю лєґацію і мабуть була дана на руки послан-
Конєцпольского. Друга, ширша, з датою 21ДХ, (с. 389), була очевидно післана
з тими запорозькими посланцями і одержана значно пізній ше. Я положив
в основу своїх витягів сю другу, повнїйшу, доповняючи її місцями з коротшої.
*) Ркп. 94 с. 326.
ГРУ ШЕВСЬКИЙ, ІСТОРІЯ Т. VIII .
17

відповіди, і тільки я пізнїйшого листу Конєцпольского бачимо, що
король не згодив ся на енерґічний рух против козаків, на мобі­
лізацію більшого війська на Україну, а рекомендував розложитп
там тільки частину війська. Досить сквашений тим Конєцпольский
виясняв, що се може принести велику біду роскнатированому вій­
ську (eventum tragicum). Конець кінцем за норозуміннем в своїм
помічником польним гетьманом Потоцкким рішив посунути на У кра­
їну все військо, яке було під Лучинцем, а тим часом випросив
у короля дозвіл не відправляти хоругов з першим груднем. З Т ур ­
ками тим часом відносини вигладили ся і можна було без риску
полишити границю.
V.
5ійни 1637 - 8 pp.
Камаанїя 1G37 року ί капітуляція козаччини під Воровицею.
„Заспокою­
вана“ України. Нова ординація для козаччипи. Похід Остряннна. Облога
на Старці ii друга капітуляція.
7
н. с. пахолнсга військо рушило з над Дністра. Два дні пе­
ред тим Конєцпольский відправив козацьких послів, з відповідю
на принесений лист. Сердито відказузав на побожні фрази і ви-
мівки, котрими „упестрило“ свою відповідь військо. Докоряв, що
вимовляються від.служби, жадаючи клейнотів. Павлюка іґнорував:
накликав, аби прийняли того старшого, який буде їм наданий від
короля, і були йому послушні — „а не тому що собі то безправно
присвоїв“ . Инакше грозив погромом —
„довга шабля королівська,
і не заслонять від неї зарослі дороги“ а;.
Виповілження війни таким чином ще не було. Військо поль­
ське йшло на зимові лежі на Вкраїну і козацькому війську зістав­
ляло са до волі — прийняти Цоляків як ворогів чи як приятелів.
Але тим часом Поляки йшли як на війну і кождий розумів сей
похід, як початок кампанії.
Великий рух підіймав ся супроти того. Вибухала народня війна,
якої ще не бачила Польща Зимова кампанія 1657 р. і лїтня 1638,
не вважаючи на грудневу капітуляцію і кількамісячну перерву, що
розділила їх. становлять властиво оден вибух дінамічної енергії,
що нагромадила ся в українській людности за останні літа. Зимова,
ІІавлюкова війна послужила тільки прелюдією до нього, і неща-
digitized by ukrbiblioteka.org

їливий кінець її не гоДен був стрниатд розмаху енергії розколи­
ханих козацькою агітацією мас.
Поголоски про рух польських військ на Україну на зимові
лежі послужили імпульсом для народнього повстання. Пішла агіта­
ція в стилю 1630 р. на релігійно-національних покутях, з пого­
лосками про польські пляни знищення православної віри і народу
українського. Маємо кілька універсалів Скидана, що вів сю агіта­
цію, з жовтня і падолиста.
Ще польське військо стояло під Лучинцем, на молдавській гра­
ниці, коли він уже страшить у сіх польськими заходами коло зни­
щення віри благочестивої й народу українського :
„Лист до Снятина, Сенчі, Лохвицї, Глинська, Ромна і до
иньших міст і містечок, аби його в день і в ночи відсилали до­
конче, без жадної замішки.
„Карп Павлович Скидан *), полковник війська й кор. мил. За­
порозького, старший на всій Укра їні і на Заднїпровю, панам ата-
манам, городовим і всьому товариству нашому, в маєтностях коро­
лівських, княжих і шляхетських і всім взагалі посполитим людям
роду християнського на Заднїпровю і по исїй Сїверщинї доброго
здоровя і у всім щасливого поводження од Бога мати і заживати
прихильно і щиро бажає ! Дійшла до нас відомость певна і несум-
нївна, що неприятелі народу нашого християнського руського і віри
нашої старожитної грецької, себто Ляхи, взявши злий умисел, страху
<5ожого забувши, ідуть на Україну за Дніпро, хотячи військо ко­
ролівське і підданих королівських, княжих і панських в нївець
обернути і вже обертають, на те, абп розливши кров християнську
та поругавши ся з жінок і дітей наших, в неволю їх обернути.
Тому іменем моїм та старшинства мого Ѣ іменем війська Запорозь­
кого наказуємо вам ί напоминаємо, аби всі ви одностайно, великі
й малі, хто тільки товаришем іменуєть ся і віри правдивої благо­
честивої держить ся, зараз, покинувши всі забави свої, збирало
ся до мене, до війська. А я вас Богови йоручаю. З Лубень, 11
октобра 1637 а).
Висланий ІІавлюком на волость в серпні в ролї його голов­
ного представника,
„наказного гетьмана“ , кажучи пізнїйшим тер­
міном ®), Скидан захопив провідників противної партії Гі відпра-
В копії помилка, замість Skidan написано Hudzan, Костомаров се ириЛ-
няв за призвище Павлюка (І с. 139), але нема сумпїву, що се хибно відчитане
імя Скидана. 2) Ркп. 94 іс. 409.
3)
Nad wszystkimi za generała postawiony — піцзиваєть ся про нікого ІІОт
тоцкпй — 94 с. 41Н.

вивши їх до війська, як бачимо, зайняв ся агітацією і підійманнем
повстання. В сім універсалі бачимо його в Лубенщинї, потім він
перекочовує на лівий берег, в околиці Черкас, визначивши тут
8бірним місцем своїм Корсунь.
„Скидан якийсь, з кільканадцятьма сотнями ходячи за Дні­
пром, не тільки в маєтностях королівських, але й шляхетських,
а саме — в маєтках кн. бремії Вишневецького вписував до ре-
єстра всіх, хто тільки може зброю посити і до нього зголосив ся,
а над людьми шляхетського стану чинив всякі нелюдскости, убий·
ства і насильства; відти перенісши ся (на правий бік), пробувас
в Корсуні й чекає війська того що на Запорожу, бо замисел у того
хлопства такий, аби війську королівському противстати всіма своїми
силами". Так доносив королеви Конєцпольский 11 (21) падолиста,
на основі одержаних з України відомостей. З сього часу подає
фсиданові універсали1) Окольский (в польськім перекладі):
„Карпо Павлович Скидан, полковник й к. м. війська Запорозь­
кого, на всій Україні віставлений, товаришам нашим, пп. отаманам
городовим, козакам війська Запорозького на Заднїпровю всім спіль­
но і всій чорни, братиї нашій там замешкалій доброго здоровя від
Бога важивати бажаймо!
„ Повідомляємо в. м. товаришів наших, що дано нам відомість
про рішучі замисли пп. жовнірів, що вони напевно до нас на
Україну вже поблизу підбирають ся — чого їм, тих вамислів їх ,
Боже не поможи ! Отже я влаетю мого старшинства й іменем вій­
ськовим наказую і упоминаю, абисьте були готові як в конях так
і в припасах і з зброєю своєю против того ворога нашої грецької
віри ставили ся мужно, як того потреба виникає. А в. м. панове
отамани ввявши з собою по кілька товаришів, аби прибували на
місце призначене, до Мошен, на б|дучу неділю, себто 29 октобра,
доконче і доконче — наказуємо то під ласкою військовою і ка-
раннєм військовим. Там в раді зібравши ся, будемо радити, аби
8 доброю славою і пожитком нашим все було, а вас Богови дору­
чаємо. Дано в Чигирині, місяця октобра 24 (с. с .) року 1 637.
Роман Попович, писар полковий, рукою власною“ а).
Польське військо саме тоді рушало β-над Дністра. Конєцполь­
ский 8а хоробою поручив начальство Потоцкому. З огляду на ма­
лий час, який эістав ся жовнірській службі, а також і на успіхи
ковацького повстання рішено було яко мога поспішати. В перших
‘)Ор.с.с.26.
а)
29/Х в 1637 р. дійсно припадало на неділю по старому стилю, се по­
тверджує і подану тут дату.
digitized by ukrbiblioteka.org

днях падолиста ст. ст. військо польське наближало ся вхе під
Білу Церкву, що була визначена збірним пунктом. Всього було
його шість тисяч при шести гарматах х). Сам ЕГотоцкий досить за­
барив ся і прибув до війська тільки 1 6 / Х І с. с. Вислав зараз
оаовіщеннє до козаків, повідомляючи, що йде на приборканнє своє­
вільства і приведеннє війська козацького до послушности; наказу­
вав реєстровим відшукувати провинників, що нарушили присягу,
й відставляти іх до нього, а самим до польського війська прибу­
вати, аби вибрати і подати нового законного старшого.
„Коли-ж
би инакше поступали, знайте, що маєтки ваші, жінок і дітей, до­
статки і здорове знесе гостра шабля й. м. пана мого“ *).
Похід польского війська мусів зробити врахіннє на захоплену
ним територію, неорїанїзован), позбавлену козацького війська і стар­
шини. Польський кореспондент бачить в тім зручну тактику Пав-
люка, що він зіставив Україну без старшини: „хоч хлоп простий,
так собі поступив, що всю старшину поскидав, иньших позабивав,
третіх з собою на Запороже взяв, тільки чернь зіставив та одного
свого коханого полковника і опікуна над ними — того Скидана,
так що хлопи як. поварені, не знають, що з собою чинити : стар­
шини вибрати собі не сміють, тільки від нього відомостей чека­
ють“ 3). Не знати, чи се була дійсно тактика Павлюка, але тепер
ся недостача проводу на місцях, в неирисутности Павлюка давала
себе відчувати козаччині не користно. Бу в, правда,, великий страх
перед Павлюком, але не було поради. „Не маю кого переконувати,
ΰο нема тут иныпоі старшини“ [крім Скидана], пише з того са­
мого часу Потоцкий: „коли приходять до ни х універсали і листи,
вони їх деруть зі страху і в руки взяти не сміють, а все до Пав­
люка відсилають, ніхто нічого не робить, поки не наступиш на
нього, так що мусить“ .
Коли приступило польське військо, „реєстрові за нашим при­
ходом дещо перерахені, почали виявляти настрій покірнїйший“ ,
доносив Потоцкий. Коли в ін, приступивши під Білу Церкву —
де є перший і найблизший осідок козаків і полковників іх , по­
ясняє Окольский, — вислав до міста своє передове військо, міщане
піддали ся покірно, козаки одні кинули ся під Черкаси, до в ій ­
ська, иньші ударили чолом гетьманови польському : було їх коло
2 00 коней, вони виїхали на зустріч польському війську, стали ла­
вою, а старшина „до ніг падала з звичайною унихеністю і поко­
рою своєю“ ; ніж нею були й обидва полковники „старий^ і г но-
! ) Окольский с. 44. 2) Окольский с. 21.
3) Ркп. Публ. бібл. Пол. ΐ\ IV No 94 с. 452 (реляція / Ukrainy 4/XIIj.

вий“ (Гіавлюків) — Яциненко і Клїша. ІІотоцький прийняв їх
докорами, „що .вини поступили соромно і вірність свою в підоз-
рінне у короля ' й. м. подали, позволивши* видерти у себе армату
якому нѳбудь гультайству і маючи змогу, не відібрали її. вараз на­
зад“ . Козаки оправдували ся і Потоцкий пѳрѳложив гнів на ми­
лість, „аби на сю приману й иньших пташків привабити — а по­
тім легко мені буде 8 пшениці вибрати кукіль“ , пояснює він свому
шефови *). Ще приемнїйше вражінне зробило в польськім війську,
коли навіть з Корсуня реєстрові козаки, довідавши ся про поль­
ський похід, черев свого підстаросту корсунського переказали до
гетьмана, що вони не хочуть вявати ся з своевіяькиками. бахають
бути послушними —
„аби тільки Поляки скоро наступали, щоб
наші наміри не були
їм і бунтом“ .
випддок польської перемоги (зроблена потайки через польського чо­
ловічка). Але се була чиста правда, що скорим маршом можна було
тоді опанувати всю правобічну Україну, поки вона не була захоп?
лена козацьким військом, що далі їуздрало ся з Павлюком на Низу.
Не ясно, що було цричиною такої замішки у Павлюка. В поль­
ських кругах оповідали, що він задумував притягнути до помочи
донських козаків і Татарів, знайти протекцію Москвия) Все се
дуже загальне, і трудно було-б вміркувати, скільки тут було яки­
хось реальних звісток. Але. Потоцкий в одній з пізнїйших реля­
ц ії про сї переговори Павлюка з Татарами згадує трохи доклад-
нїйше 8) : каже, що про вносини козаків з Ордою мав відомости від
Орак-мурзи, черев свого посланця: „був на той час в Орді, коли
Павлюк зрадник вакликав Татар до походу (zaciągał Tatarów),
та й самі зрадники приэнавали Ы до того“ . Само по собі вповні
можливо, що якісь дипльоматичні заходи дійсно були причиною,
що Павлюк забарив ся на Низу і не опанувавши театру війни
завчасу, дав шанси польському війську, так як було то в 1625 р.
Симптомом послужила вараз корсунська рада, скликана Скида-
ном, по словам одної реляції — на вапусти, 19 (2 9) падолиста.
Мало козацтва старило ся на ній , а' і серед присутних виявив ся,
по еловам тої ж реляції, настрій досить неприхильний Павдюків-
цям, так що Скцдап покинув Корсунь, відступив до Мошен і ро­
зіслав нові універсали, скликаючи козацтво др Мошен.
„Доношу в. м .“ , пише якийсь незвісний кореспондент „з Укра­
їни“ —
„що коли військо річи-посполитої, рушивши ся 8 обовуг
прибуло до Паволочи, — козаки думали, що тільки україннї па-
Незнати тільки,
эаява, а не асекурація на
digitized by ukrbiblioteka.org

нове — воєвода брацлавський (йотоцкий), п. конюший і князь
времія Вишневецький, розгнівавши ся на них, своїми силами без
відома короля і річи - посполитої хочуть їх знищити. А х як під
ІІаволочею простояло воно два тижні, не роблячи нічого і чекаючи
гетьмана польного, — побачили, що то військо річи-посполитої на
них наступає, почали порозумівати ся між собою, а приглянувши
ся чорез своїх шпигів, що те військо мале, набрали духу а того
і голосно говорили, що не посміють на нас ударити. Велика то
була помилка, що універсали, дані паном краківським (Конєцполь-
ским) до реєстрових, аби приставали до війська королівського і з ним
разом ішли на своєвільників, —
були донесені до бунтівників,
Скидана і Острянина, головних полковників Павлюкових : вони to-
раз відіслали ї х до свого гетьмана, і Скидав видав свій універсал,
аби на день 19 новембра зїхали ся на раду до Корсуня. Але на
тій радї Скидан помітив, що реєстрові почали відказувати на нього
і на Иавлюка, втїк до Мошен і звідти почав знову розсилати ли­
сти до козаків, аби туди до нього зіздилп ся па раду. Не знаю,
що там зроблять, але ва тим не скорим приїздом п. гетьмана дуже
богато упущено, б© треба було на тих зрадників наступати як най-
скорше“ *). Дотоцкий, переказуючи Конєцпольскому сї вісти про
корсунську раду, представляє ретіраду Скидана ще в більш яскра­
вих фарбах: „побачивши, що молодцї почали шопотїти про нього,
мабуть настрашені походом наших військ, втїк 8 ради, вхопивши
тільки корогву і бубни, з кількома чоловіками до Мошен і звідти
доперва відізвав ся універсалами, аби до нього збирали ся и а).
Скиданових універсалів, виданих по невдалій корсунсьвій радї,
якими він почав громадити козацтво до Мошен, маємо два:
„Карп Скидан, полковник і о п і к у н 8) всеї України війська
й. к. м. Запорозького їх милостям пп. молодцям, черни війська
Запорозького, товаришам і братиї моїй милій оэнаймую. Носилав
я до вас, а$и ви прибували на раду корсунську, але бачу вас мало
послушними, а знаючи, що лядььке військо наступає на віру і віль­
ности наші, напоминаю і під горлом наказую, аби ви — піші
й конні як найскорше прибували до мене до Мошен, аби ми там
бездушникам і неприятелям віри нашої відправу дали, а се на­
певно зможемо, як тільки зберете ся“ 4).
Другий адресований спеціально до коваків корсунських:
„Товаришам нашим їх м. панам отаманам, рицарству війська
Запорозького, черни, братам нашим нам милом в Корсуні й Стеб-
*) Ркп. 94 с. 445. 2) Ркп. 94 с. 461. 3) opiekun.
4) Ркп. 94 с. 448, в Мошнах 4 новембра — дата сумнівна.

леві доброго здоровя од Бога важивати щиро бажаємо. Нѳраз обси­
лали ми писаннєм нашим вас, панів товаришів самих, аби йи з і ­
брали ся до мене під час мого побуту в Корсуні і тепер просимо
и напоминаємо іменем військовим, аби всі хто себе зве товаришом
нашим, милуючи славу нашу рицарську і памятаючи про права
і вільности наші, звичаєм предків своїх охотно і одностайно з і­
бравши ся, кіньми і пішо за наказом старшого ставили ся. І вас
товаришів наших милих упоминаємо і просимо, аби сюди під Мошии
збирали ся, щоб тим неприателям нашим сміло дати відправу : хто
охочий нехай до мене эараз, чи пішо, чи кінно прибуває — по­
трібно се, аби против тих душманів наших і неприятелів поста­
вити ся всїми силами, а се певно на славу і пожиток наш можна
осягнути, коли ви того щиро захочете. Ще раз просимо про се
і п ід горло м наказуємо, а тим часом Богови вас поручаємо.
З Мошен, 17 ноября 1637 р .“ *).
Як бачимо, універсали не богаті змістом і повторяють одні і тіж
кілька фраз про небезпеку вірі і козацтву, потребу оборони і дуже
недвоздачно грозять „під горлом“ .
Але 8 попередніх повстань
і таким матеріалом ми не могли похвалити ся, і тому вважав я
потрібним навести вповні сї бунтівничі листи.
Більш меньш коло того самого часу що в Корсуні, відбули
також задніпрянські повстанці раду в Переяславі — так доносили
Потоцкому, але близших подробиць він не мав а). Брак получення
Заднїпровя з правим берегом був теж одною з умов, некористних
для повстання: води стояли великі, Дніпро не замерзав і трудно
було перевезти ся до Скидана до Мошен, хоч сила повстання там
була велика8). „ На Заднїпровю все до останку скозачіло“ , доносив
Потоцкий на підставі відомостей з кінця падолиста. Міста к н я ж і4),
Румно б) видають величезні купи своєвільства, і всі иньші без ви­
їмку, і мій Ніжин теж пришив ся до них : замкові козаки, котрих
було двіста чоловіка, вимовили службу“ 6).
Тим часом депресія, котру виявила корсунська рада і посвід­
чили також сі Скиданові універсали своїми згадками про непо-
слѵшних і нескорих на його поклик козаків, — стала проходити
') .'інст сеґі мякмо н перекладі у Окпльского с. 26 —7 і в ркп. ГІуил. Г>іГ>л.
94 с. 471: переклади підмінні, росходять ги и виразах (се доводить, що маємо
тут польські переклади українського оригіналу), але .«містом вони дуже олішькі.
і се да·1
·· доЛре свідоцтво взагалі' иоданнм Околі.скпм текстам. В датї є ріжниця:
у Околі.ского 2ί>, X I. в рукописи 17, XI; не перусь уставити певної дати.
2) Ркп. 94 с. 401; можливо навіть, що ся звістка н не потвердила ся
потім.
')Ркп. 94 с. И4!.
1іпшневеці.кої ·>.
' ) Ромен.
°) ІЬиІ. с. 4(*0.
digitized by ukrbiblioteka.org

потім, в міру того як стали надходити вісти про наближенне Иа-
влюка з арматою, що мав, як доносили, рушити з Запорожа 19 X I
н. с ., а з другого боку — про нову замішку, що спіткала польське
військо. Тільки дочекало ся воно приїзду ІІотоцкого, на спізненнє
котрого так нарікав наведений уже лист з України , як виникла
нова заиішка — протести війська і погрози конфедерації з при­
воду визначеного на 1 грудня н. ст. відправлення частини хору­
гов. Знову битих два тижні зайняли переговори і торги з делєїа-
тами хоругов, розгукані збори і наради жовнірства, резолюції й до­
магання. поки нарешті по довгих переговорах в Х вастові і Рокитній
удало ся привести до того, що військо згодило ся служити ще три
тижні під проводом ІІотоцкого, не обмежаючи його власти *).
Ся проволока і анархія польського війська, яка виявила ся при
тім в повній силі своїй, спльно підняла дух серед козаччини. „ К о ­
заки бачучи се, почали сильно громадити ся до Скидана до Мошен
і армату веліли с к о к о м провадити з Запорожа, і в тих днях вона
має прибути до Черкас“ , доносив Конєцпольскому його переяслав­
ський підстароста, а цитований уже анонімний кореспондент (мабуть
з Білоцерківщини) з 4 / Х І І пише про поголоски серед козаків, що
„Ляхи не сміють на них, і конфедерацію піднесли“ .
„Вже київ­
ські козаки, що ззаду за нами, надививши ся на се все. всі пішли
за Дніпро, боячи ся кари від ІІавлюка, і корсунські — що недавно
були прислали, піддаючи ся п. гетьманови, тепер утихли і не видно
їх тут, і посли їх не сміють уже їхати до дому, — бо нас пола­
пають. і одішле Скидан до ІІавлюка на смерть. Тільки Білоцер-
ківцї ще при нас, та все зітхають, і то тільки, як я розумію,
поки ще ми тут кілька день з п. гетьманом“ 2). Про Задніпрянців
писав згаданий переяславський підстароста: „Кизим теж звів з Київа
чималу купу їх за Дніпро ; стоїть тепер в Переяславі і там до
нього збирають ся. Острянин з Полтави теж збирає ї х до себе.
В тамошніх містах, що належать до староств, все хлопство поко
зачило ся : в самім Гадячу вписано їх в козаки дві тисячі“ 3).
Подібно доносив в тім часі і Потоцкий на підставі своїх ві­
домостей. „Дуже гультяйство зміцняеть ся на Заднїпровю — справді
що хлоп то козак. Скиданові універсали оден за одним літають по
містечках, містах і селах, аби в день і ночи конні і піш і скрізь
збирали ся й до нього прибували : витолковує їм, який то пригід-
ний час на те. аби добивати ся від нас вільностей своїх — зни­
щивши тепер військо наше, на весну зможуть зміцнити ся і уїрун-
’
Ркп. ί)4 с. 44.*;. 4-І*. 4”>8 II іш. -і Рі;и.
<·. IVJ.
) Ркм. ÎU с. 470.
.іпсгяЮ\||нс

ту вати ся оротив нас, душманів і неприятелі в віри своєї, як нас
називають. Вже й реєстрові, дивлячи ся на ту нашу кунктацію,
не тільки в Стеблові й Коневі, поклонивши ся мині, й узявши ун і­
версали охоронні на достатки свої, потім ретирували ся ft до Ски­
дана удали ся, бачучи, що й армата (ІІавлюкова) вже до Чигрина
прийшла і до. Млїбва полки ї х (запорозькі) попрйходили“ *).
Людність встигла заздалегідь приготовити оя до польського
приходу —
„тими нещасливими замішаннями військо кор. дало
стільки часу тому своевільству, що все эбіжѳ, гумна такі ’що по
кілька літ стояли, повимолочували, по полях і лісах в ямах похо­
вали — чим би військо в такий голодний рік могло-б підправити
ся “ 9). Був того року великий неврожай, і се між иньших також
вплинуло на те, що польське війсьро рішено розкватирувати на
Україні, аби не дало ся в знаки польським провінціям. „За тепе­
рішніми розрухами, кажуть, і в Київі хліба не стає, так що вся
Русь мясо їсть, хоч то великий піст у них : попи розгрішили ; по
тридцять і кілька золотих мірка муки житньої — коли тільки ї ї
можна дістати; а військо туди вибираєть ся — буде велика
тіснота!“ 8)
З другого боку тактичною помилкою вважали, що польське
правительство не подумало противставити самочинному правитель-
ству Павлюка свого правительственного сгаршого, до котрого мали-б
горнути ся ті, що рішали ся порвати з повстанням. Отже все че­
кало накавів від Павлюка, його приходу і ви сту пу4).
Та як цї довго затримала Потоцькоїо жовнірська конфедерація,
все таки він встиг упорати ся з нею скорше, ніж ІІавлюк притяг
„на· волость“ , і се зараз дало знов перевагу Ііолякам над коза­
ками, коли польське військо почало наступати. Тому було велике
невдоволеннє на Павлюка серед козаччини і похваляли ся зарав
скинути його з гетьманства, як тільки прийде на Україну. Бо ко­
заччина рвала ся до бою. „ Як вирозумів я 8 тих козаків, що ще
по домах лишили ся ‘\ доносив корсунський підстароста Потоцкому, —
„не инакшої мисли вони як тільки, щоб 8 Ляхами бити сц, а спро­
бувавши. як тільки не витримаємо, то піддамо ся під иньшого пана;
s-за Дніпра такі вісти, що там своєвільників двадцять тисяч і вони
хочуть боронити переправ на Дніпрі, а війська за Дніпро не пу­
скати“ б). „Універсали гетьманські не мали великого виливу, анї мої
«) Ркп. 94 с. 46Г), 10/XII и. с. 2) Ркп. 94 с. 463. 3) Ibid. с. 770.
4) Ркп. 94 с. 542. 5) Ркп. 94 с. 407, дата 21/ХІІ неможлива, найпізнїПше —
10—Ί2/ΧΙΙ н. ст.
digitized by ukrbiblioteka.org

тричі видавані — не скажу вже намови, але прошення, аби пожа­
лували крови своєї і завчасу шукали пробачення ва свої про­
ступки“ , —
так доносив потім Потоцкий оправдуючи свою крі-
ваву рауку, дану козаччині. „Відзивали ся, що вони вже не дадуть
біліше виписувати та водити їх комісіями, й иньші погані і без-
мисльні випускали мови, шо вони в середині річипосполитої ста­
нуть“ *). Окольский згадує про агітаційні поголоски, роспусрані
козаками — що Поляки йдуть на них без відома короля, короїь
сам просить від козаків помочи, бо пани польські повстали на нього
і він мусів від них тікати на Литву, і т. ин .2).
Цотім як переговори з жовнірами в Рокітній були нарешті
10 грудня н. ст. щасливо покінчені, або кажучи словами поль­
ського історика сього походу — „якась ласкава Парка діаментовим
ножем, на промінню соняшнім загостреним, перекроїла ту грубу
линву, зготовлену на приборканнє отчини“ 3), Потоцкий поспішив
ся як найскорше на козаків з тою частиною війська, яку мав під
рукою, хотячи тим і решту війська понудити до жвавійшого по­
ходу і — зробити вражіннє на козаччину, що під впливом чуток
про жовнірську конфедерацію *набирала все більшої відваги. Скорим
маршем пройшов він з Рокитної на Богуслав, Корсунь і став ла­
дити ся до переходу за Рось, на територію, що була в руках
повстанців. Реєстрові, які зістали ся в Корсуні, не приставши до
Скидана, стріли його поклонами й чолобитями, але зараз за Росею,
в Драбівцї стояли вже Скиданові козаки під проводом Коростїля.
„ Язи ки“ оповідали, що з Скиданом немале військо, а друге стоїть
за Дніпром, в Домонтові, напроти Мошен, під проводом Кизима;
про Павлюка не було довго відомостей, але він тим часом над-
тягнув уже до Мошен, і висланий наперед польський відділ під
проводом звісного Лаща під Мошнами стрів ся вже ö Павлюковим
військом. Дійсно того дня, 1 5 / Х ІІ с. с. Павлюк вислав ужо лист
до Кизима з Мошен :
„Павло Михнович гетьман з військом й. к. м. Запорозьким,
панам отаманам, товаришам нашим і всій черни братні (нашій)
доброго здоровя і у всім довгого віку і успіху від Бога жичимо !
Зволите писати до нас; повідомляючи, що ви в Домонтові. Покорно
fiâc яко милу братию просимо, в день і ніч поспішайте до Мошен,
до армати, бо ми сьогодняшнього дня наспіли з арматою до Мошен,
а поки наспіли, жовніри хотіли вигнати наших товаришів з Мошен,
але не мали потіхи, жовнірського товариства полягло кількадесятьг

і почувши про армату, вони вавѳрнули від Мошѳн. Ніч заступила
і трудно було нам іти ва ними; скоро Ьог дасть день, підемо за
тим неприятелем і ваг просимо і наказуємо іменем військовим, під
страхом суворої кари, аби хто тільки вве себе товаришом нашим,
зараз ставав sa віру християнську і золоті вільности наші, кройию
нашою заслужені, бо ж по тих містах, в Корсуні й иньших церкви
попустошено, дітей і жінок по селах порізано. Ще раз просимо
вас і наказуємо, аби ще вастали нас у Мошнах, а ва тим Богови
вас поручаємо. В Мошнах, вівторок 1 5 / Х І І 1).
Для Навлюка і козаччини фатально було, що вони дали поль­
ському війську врізати ся так глубоко, розірвавши своїм передових
полком полученнє з Задніпровцями. Кизимові передові полки, про­
буючи дороги до Павлюка, під Мошнами вже наскочили на Лащове
військо; маючи з боку Поляків, Кизимови не можливо було сповнити
?олю Павлюка і перейти за Дніпро. Навлюк, спішачи нагородити
страчений час, кинув ся на головне польське військо, що пере­
йшовши Рось під Сахнівкою (на „Сахнів міст“ ) стояло коло села
Кумейків, між Ґосю і Мошнами. По словам Потоцкого, Павлюк мав
невірні відомости про се військо, представляючи собі його меньшим
ніж було в дїйсности і дуже дезорганізованим конфедерацією.
З Павлюком було, по словам „явика“ , більш двадцяти тисяч, але
се мабуть побільшена цифра, і сам Потоцкий рахує лише на кілька­
надцять тися ч; військо було слабко увброєне —
„не всі мають
самопали, декотрі тільки рогатини, коси, сокірии ; але йшли „дуже
сміло і сердито“ .
По словам Потоцкого плян Павлюка був такий: ударити на
передовий полк Лаща, що відступивши перед Павлюком 8-під
Мошен, став табором на правім крилі Потоцкого, під „Білозіром“
(теп. Білозіркою) ; знищивши його перейти Рось і зайшовши По­
тоцкого ззаду, понищити переправи на Роси ς відрізати його від
тих жовнірських полків, що поспівали слідом sa Потоцким. Розу­
мієть ся, трудно рішити, наскільки певні були сї відомости Потоц­
кого, або — наскільки вірно відгадував він Павлюкові пляни, хоч
такій стратеїемі не можна відмовити правдоподібности і раціональ­
носте Запобігаючи такій дійсній чи можливій небезпеці, Потоцкий
наказав Лащови відіслати свій обоз до головного війська, самому ж
виступити против Павлюка і відступаючи навести його на головне
польське військо. Се ж, вивівши з під Кумейок, Потоцкий поставив
digitized by ukrbiblioteka.org

на дуже наручній позиції, серед рівнини, перед багнами, що за­
кривали приступ до нього з фронту *)
Плян сей (о скільки він був дійсно планом, а не пізнійшою-
раціоналїзацією більш припадкового збігу обставин, як то часто
буває) удав ся Полякам дуже добре. Коли настав день 6 грудня
ст. ст., день св. Миколая, Павлюк, провокований Лаіцом, що зачі-
пивши його попровадив на Потоцкого, — справді рушив усею силою
на польське військо. Козаки ішли справно табором, в шість рядів
возів; на передї шість гармат, в середині дві, ззаду теж дві,
а в середині табору люду 23 тисячі, добре поділені на полки
і сотні, як описує очевидець. „Плакав, дивлячи ся на те горячий
прихильник грецької релігії п. підкоморій (Кисіль) і так говорив :
„гарна та громада людей, і дух в ній сильний —г- як би се так
против ворога хреста св., а не против короля, річи-посполитої
і отчини своєї, — було б за що похвалити, а так тільки зганити ! и
„Всю дорогу обсипали і ганьбили“ страшним гуком, клятвами,
лайкою, сороміцькими і поганими словами синів шляхетських, геть­
манів, жовнірів і самого короця. Коли з вишини відкрило ся перед·
очима козаків польське військо, поставлене в десять рядів, більше
ніж його сподївали ся, козацьке військо завагало ся, каже той же
очевидець,
„але Павлюк так їх підбодряв: „хиба не знаєте, що
Ляхи військо ставлять у два ряди? ід їм !и Польські тармати при-
витали їх вистрілами, козаки відповіли їм теж гарматною сальвою
і „потопом“ пішли на польське військо по рівнині, що стелила ( я
тут. Але натрапивши на болота, що не вважаючи на такий пізний
час не замерзли добре, пішли обходом, повз село (Кумейки).
Се був дуже незручний рух — Павлюк відкривав неприятелю
свій слабше захищений бік ; при тім, як каже Потоцкий, селяне
зробили лиху прислугу козакам: вони запалили село і самі засїли
ся на Поляків, сподїваючи ся погромитл їх , як будуть відступати,
але дим пішов на козацьке військо і не давав йому розглядати ся
навколо себе. Але козаки, не передчуваючи біди, ішли сміло, „по­
махуючи хоругвами, стріляючи з гармат, підіймали гук аж під не­
беса і викрикували: „Ой далеко буде гетьман (польський) ночу­
вати!“ „Лащику, побіжиш до хащику“ .
Коли козаки проминули
болото, Потоцкий випустив против них драїонію, а за нею піш і
полки. Козаки спинили ся, почали пересувати в сей бік кращу
частину свого війська, але раптовий напад польської ' кінноти по­
вторений кілька разів зробив своє: розірвано лінію возів козацьких,
') Реляція Потоцкого Конєцпольскому з дня 9 (19). XII
— ркп. 94 с. 479.

нароблено вамішання, спалено' порох/ що лежав и І тих возах,
і хоч Поляки понесли також великі страти, але масу побили також
ковацтва.
Як свідчить Потоцкий, козаки били ся 8 незвичайним завзя-
тєм. „Було таке уперте і завзяте те хлопство, що ніхто з них не
хотів ,миру !‘ кричати, навпаки тільки кричали, щоб одному на
одному вмирати — і так дійсно їм приходило, а коли довело ся
впасти з коня котромусь 8 наших, то збігали ся як заїлі пси і на
куски трупа рубали, хоч ми їх зверіу били і на тім однім трупі
кілька їх падало; котрим не ставало стрільби і зброї, били жовні­
рів голоблями і дишлямии. . . 1)
Різня трівала до пізньої ночи. Реляція Потоцкого описує ї ї
в страшних і здасть ся — побільшених розмірах, але кінець кінцем
утрати козаків таки були дуже значні. Окольский каже, що ре­
єстровці нарахували побитих козаків на 4 8 0 0 ; Потоцкий рахує
в самім таборі „иевно три тисячі трупів“ , а за табором „більше
як гіа милю по лісі, дорогах і багнаг — трудно було порахувати
сї трупи, що лежали купами“ -
при пізнїйіпій реєстрації порахо­
вано побитих в війні всіх б тисяч 2). Сам по собі, розумієть ся.
погром був великий. Велика маса лихо узброєного, слабо орїанїзо-
ваного, слабо вишколеного народу, зібрана в сім таборі, замість
збільшати, ослабляла його силу, супротивлення.
Павлюк з Скиданом й иньшою старшиною під вечір, вважаючи
справу програною, кинули табор і вимкнули ся, щоб даду на по­
лудні орґанїзуватп на ново козацькі спли. Пров'д тоді взяв Гуня,
славний вожд, великий стратеї козацький, Дмитро Тимошевич Гуня.
на жаль так мало нам відом ий 8). Під його командою козакам
удало ся замкнути на ново табор і вони почали в порядку відступати.
Потоцкий післав до них одного з бранців, радячи їм спа-
мятати ся. видати старшину і просити милосердя; козаки не дали
ніякої відповідп на се і відступали далі. Поляки з початку гонили
за ними, потім Потоцкий завернув своїх на ночлїг, жалуючи своїх
жовнірів, а козакам, мовляв, бажаючи дати час і нагоду до опа-
мятання ! Посунув ся до Мошен — війська козацького вже не було :
по ріжних закутках знайшло ся трохи іюкалїченпх козаків і при
них трохи здорових — польські рицарі плідники дали собі на них
М Згадана реляція з 9 (19) XII.
2) Дпв. нпзше с. 282. ИнакшпП рахщіок в Острянпиовім універсалі у Ке-
личка. але універсал ceft фальшований.
’ ) І» літературі Пого звуть „Томашевпчем“, але у Окольского Tymosie-
wicz. Tymaszew icz, Tymoszowïcz. Tymoszewic.
digitized by ukrbiblioteka.org

духу —
„ і тих не зіставлено живими“ , скромно вавважае Околь­
ский *). Польське військо затримало ся тут два дні для відпочинку
по їяжкій і'крівавій би ті. Потоцкий рм часом вислав козакам
універсали королівські й свої, для розваги, а 9 (19) післав пере­
довий полк свій ва козаками, і сам рушив поволі за н и м 2).
Павлюк з старшиною покинувши табор, спинив ся в Черкасах,
але слідом забравши гармати відступив «ідей далі до Боровицї.
Туди перейшло трохи козацького війська зза Дніпра, і Павлюк,
очевидно, відступав понад Дніпром, щоб відкрити дорогу до себе
Заднїпровцям, головно на них покладаючи по розгромі правобіч­
ного війська. Але Поляки йшли слідом і переривали сю дорогу.
Черкаси козаки запалили, покидаючи їх перед Поляками 8), і коли
Потоцкий зближив ся, застав все місто в огнї. Не було що думати
входити до нього, і переночувавши тут Потоцкий рушйв під Боро-
вицю, де передові полки вже здогонили кумейське військо. Павлюк
прилучив ся до нього і пробував поставити ся против —
„тим
більше, що бачив рицарство наше вже над своїм карком, так що
не давало йому нікуди вихилити ся з міста“ , толкуе Потоцкий.
Головне військо польське, приступивши 10 (20), обступило
Боровицю і стало закладати шанці. Розпочало канонаду, але зара­
зом через Кисїля завело й переговори, закликаючи до покори.
Ослаблене кумейським погромом, не маючи вже надії на Заднїпрян,
військо стратило відвагу і не мало охоти бороти ся далі. По сло­
вам Окольского зараз по приході передового полку козаки поста­
новили пожертвувати Павлюком ; рада скинула його з старшинства,
вибрала старшим якогось Каїрського, а Павлюка наказала йому аре­
штувати. Зачувши про се, Павлюк з своїм товариством хотів утїкти
з міста, але натрапив, на польську сторожу і мусів вернути с я 4).
По розпочгітих через Кисїля переговорах перед Нотоцким ставила
ся козацька депутація, просячи згоди. Потоцкий поставив жаданнєм,
щоб видали провідників повстяння; иньшим обіцяв пробаченне.
Козацьке військо могло видати тільки Павлюка й Томиленка ; иньших
*)Op.fit.с.62. 2)Реляціяя9(19)XII—с.479.
’ ) „Мало там міщан, але козацьких домів дві тисячі“, завважає при тім
Окольский, с. 64.
4)
Окольский с. 65; він каже виразно, що ся козацька рада стала ся ще
перед приходом Потоцкого. В реляції Потоцкого про сей епізод нема згадки —
вона починаєть ся від переговорів заведених через Кисїля: miałem w tey mie­
rze instrumentem imp. podkomorzego czernihowskiego, przez którego do mnię
snpplicatie swoie wnosili — ркп. 94 c. 492.

старшин — провідників не було в Борови цї1). Другого дня Пав-
люка і Томйленка передано Потоцкому — саме на тім місці, зав-
важає 8 вдоволеннєм Окольский, де Павлюк розстріляв Кононовнча.
Н і він нї Потоцкий в своїх роляціях не згадують одначе, що
тих старшин видано Потоцкому на запоруку Кисїля, бо той запев­
нив своїм словом, що їм нічого 8Лого не станеть ся. Тим часом
про се маємо вправне свідоцтво самого Кисїля, що дуже гриз ся,
що його так скомпромітували перед коваками а) ; сю подробицю ва-
писав в своїй хроніці і Нясецкнй ®). Потоцкий велїв взяти вида­
них під іарту, иньших шукати. Скидан був в Чигрннї, але дові*
давши ся, куди воно йде, пішов далї. Чигринцї натомість привезли
Потоцкому двох иньших ворохобників, Кузя і Кирила, „що наїз­
дили на шляхетські доми з наказу Скидана“ , і просили пардону,
щоб військо польське на них не наступало. Потоцкий велїв їм до
кількох днїв ровшукати Скидана і приставити, инакше грозив су­
ворими карами —
„не сумнїваю ся, що то сповнять, бо ї х дуже
гострий страх пройнява, доносив Конєцпольскому4).
Правдоподібно, козаки сподївали ся, що прикладом попередніх
повстань справа скінчить ся отсею видачею кількох проводирів
і буде відновлений s t a tu s quo. Дле 'Конєцпольский настоював на
рішучій реформі козацького ладу, вважаючи сей момент дуже від­
повідним для того, щоб основно приборкати козаччину. „Коли річ-
посполита на теперішнім соймі не внайде способу тримати в по­
рядку того хлопства, н$ скоро трапить ся така добра оказія для
річи-посполитої осягнути се бев великих втрат“ , писав він коро­
леви по першій відомости про погром козацтва. „ Я писав до п. воє
води брацлавського (Потоцкого), аби арїату, печать, булаву — що
вони ввуть клейнотами, він їм не віддавав, а затримав до даль­
шого роспорядження в. королів, милости; писав також, аби стар­
шого їм не подавано, бо конче потрібно відмінити їх давнїйші
порядки: не бачу ніякого способу затримати їх в порядку і по-
слушности при давніх відносинах, бо що року вони, забувши страх
*) Костомаров між виданими під Буювицею називає ще Івана Злого
(І с. 148), але його зловили пізнїйше, і ти не Поляки, а Татари (див. низше
с. 282).
2)
Łubom zawsze, dia przygody zyczył confidencyi u nich (козаків), ałe
obawiam sie, zeby nie przypomnieli Kumeyskiey- - ze tam na przysięgę moię pod­
dali się, która była taka, ze ich wodzowie mieli bydz garlem darowani, a potym
nie dotrzymano tego, пригадував він, коли йому поручали вести переговори
з Хмельницьким (лист з 1.VI. 1648, в теках Нарушевича 142. с. 183).
6) Chronica, вид. 1648 р.,' с. 591 і 597, теж саме в Pamiętnik-ax do panów,
Zygmunta III т. І c. 247. 4) Ркп. 94 c. 492.
digitized by ukrbiblioteka.org

присяг своїх, на ніщо зводять всі постанови, всї порядки, нелюд­
сько нападають на своїх властей і за ніщо мають собі мандати
королівські. Найкраще було б, щоб замість старшого до року виз­
начав ся їм королівський комісар з повного властю (curn a uct ori-
tate), а замість полковників, щоб пп. старости або намістникп їх ,
на порученне вождів (гетьманів польських) визначені королем, пол-
ковникували над ними і з ними ходили на службу королівську.
Тим би способом скоро їх приведено до порядку : будуть готові на
кожду услугу ваш. кор. милости, а нападам на сусідні держави буде
кінець — до того і форт на Кодаку буде в великій пригоді, як його
докінчать; і убогі обивателі тамошні, що тепер з жінками, дітьми
і достатками своїми в домах своїх не мають від своїх власних хло­
пів безпечности, будуть тоді щасливого пановання в. к. м. просити“ *).
Сповняючи отсю інструкцію, Иотоцкий по тім як старшини
були видані і проголошена була амнестія козакам, на вілїю поль­
ську а), 14 (24 ) визначив всьому війську козацькому раду під Бо-
ровицею в полі, над Дніпром. Зібрало ся кілька тисяч, чекаючи
гетьманських резолюцій. Сам Иотоцкий одначе на раду не поїхав,
а вислав комісарів: Кисїля і брата свого Станіслава. Комісари
широко виводили насамперед вини заподіяні козацтвом: „вину
і зраду, яких від віків не бувало“ , повстанне і ще більше —
зносини з Ордою против Поляків. „Потім заявлено їм, що за таку
зраду вже сам Бог кровию їх їм засуд написав, і вони ніякого
милосердя і пожалуваня не гідні — так як в бою стратили армату,
хоругви, комишини. печать, клейноти всі королями надані, — так
стратили і свободи всі і наступство виборних старших, і тепер
прийшли до того, що або* імя козацьке мусить згинути, або инь-
ший лад мусить бути : коли вони ще зістають ся живі до сього часу,
то тільки з ласки королівської“ .
„Потім старшому, котрого вони
були собі настановили, видавши Павлюка, звелено положити бун­
чуки, булаву, печать; так само всім полковникам, які були при
ній. а скинувши їх , визначено (podano) їм нових полковників;
нарешті прочитано їм списані їх обовязки, що вони мали потвер
дити присягою, і вони все те покірно вчинили“ , описує сю цере­
монію Потоцкий 3). Текст сеї присяги наводить Окольский 4) :
·)Ркп.94с.474,з31.XIIн.с.
2) Окольский (с. 65) каже, що се було в пятницю, себто на саме різдво
польське : але тут помилка, вірну дату має поданий ним текст — 24 н. ст.,
а 2') Потоцкий був уже за Днїпром — див. його реляцію в ркп. 94 с. 497.
3) Реляція 31/ХІІ н. с.
—
1.c.с497.
4) Ор. с. с. 66. Костомаров поставив в сумнів автентичність поданого
ГРУІІІЕВСЬКИЛ.
'СТОРІН т. VIII.
18

„ доїї найнизші підніжки маєстату королівського, світлого се­
нату і всеї річи-посполитої вірні п іщ а ні: Левко Бубновський і Лю-
тай осаулп військові, Яків Гугнивий полковник черкаський, Андрій
Лагода канівський, Максим Нестеренко корсунський, Іляш Караі-
мович переяславський, Яцина Білоцерківський, Терешко Яблонов-
ський (миргородський) *), Богдан і Каша суді, Богдан Хмельниць­
кий писар, також всі сотники, отамани і чернь, братя - молодці
війська й. і;, м. Запорозького, визнаємо на пізнїйші часи, аби не
тільки у нас, а і у потомків наших зістала ся вічна памятка кари
sa проступки против непобідимого маєстату королівського і всеї
річи-посполитої і милосердя (над нами вчиненого):
Була то вина старшини нашої, що ми не памятаючи куруків-
ської комісії, кровю нашою написаної, —
порядків, уставлених
ясновельм. й. м. п. Сіаниславом Конєцпольским для війська Зало
розького, і присяги нами зложеної, насамперед старшину, іменем
королівським подану нам в раді на Русаві вельм. панами коміса­
рами Адамом Кисїлем підйом, чернигівським і Станиславом ГІотоц-
ким полковником корол., ганебно позабивали і армату запорозьку
а Черкасів, чатою напавши забрали, а потім понад уставлений ре­
єстр війська Запорозького і семитисячне число позволене королем
і річю-іюсполитою прийнявши до себе поспільство, важили ся ми
8 нашин старшим Навлюком виступити против війська коронного
ґ ясновельм. Миколая ІІотоцкого, висланого на погамованнє тих
нещасливих бунтів, і з ними битву звести. Та зараз на місці тоїж
битви під Мошнами і Кумейками Бог виконав свій святий і спра­
ведливий декрет над нами, так що рицарство коронне і табор наш
розірвало і армату забрало, і хоругви, комишини і всі з давніх
віків нами заслужені оздоби королів і річи-посп. ми потратили,
а більша частина війська трупом полягла, останви-ж наші тойже
яснов. гегьман польний, здогонивши з військом кор. під Борови-
цею, за справедливим судом Божим на тім самім місці, де стар­
шину забито, кругом нас окруадв і шанцами обвівши штурмом хо­
тів доконати. Тоді ми всі. що в старшим нашим відступали і в тій
боровицькій облозі були, аби не до кінця розлита була кров хри-
Окольским тексту (с. 150), але не бачу на те ніякої причини; маємо його в су­
часній облятї в Архиві Ю. 3. Р III І ч. 51 і він зходить ся зовсім з реляцією
Потоцкого. Так само безпідставна гадка Костомарова і Кулїша (Отпаденіе
с. 229), що отсю „субмісію“ писав і укладав Хмельницький; вона виготовлена
була Поляками, як виразно каже і сам Окольский.
*) Хибно бачили тут полковника Яблунівського полку (в Лубенщинї) —
див. Костомаров І с. 150, Новицкій указатель къ изд. кіев. ком. с. 919; див·
низше с. 282.
digitized by ukrbiblioteka.org

стиянська і голови наші були заховані для служби річи-посполи-
тої.
—
через тихже пп. комісарів, що передше військо наше спо­
рядили і старшину нам подали, просимо милосердя у ясновельм.
гетьмана польного. Видали старших наших, що то нас до такого
упадку і всього злого привели — Павлюка і Томиленка з кіль­
кома иншими; а Скидана, ти х бунтів привиддю, що втїк, всі за­
галом обовязуемо ся віднайти і до рук ясновельм. п . гетьмана при­
ставити. А що старшого над військом, якого ми давнїйше звичайно
з-поміж себе вибирали, яснов. гетьман не схотів за наше нереступ-
ство визначити, відкладаючи то до розпорядження короля і річи-
посполитої, і тим часом поручена зверхність п. Іляшови полковни-
кови переяславському, що витрівав вірно при війську короннім,
не пристаючи до бунтів, — то ми всі присягаємо вірно тримати
ся того порядку до дальшого милосердя і ласки короля і всеї річи ·
посполитої. Щоб собі ї ї випросити, визначили ми впоміж нас пос­
лів до маєстату королівського, світлого сенату і всеї річи посполи­
тої (себто сойму) як також до яснов. С . Конєцпольского, гетьмана
вел. Що до Заиорожа і морських човнів і утримання там звичай­
ної иторожі, обовязуемо ся бути готовими до походу туди, скоро
тільки дістанемо наказ від пп. гетьманів і комісарів, щоб човни
попалити, як буде на те наказ, і чернь з Запорожа вивести, яка-б
там знайшла ся понад число визначене до сторожі. В справ/ ре­
єстрів, помішаних по тім погромі, віддаємо ся на милосерде і волю
короля і всеї річи-посполитої і пп. гетьманів : ми згідно в компу-
том, уложеним нам пп. комісарами, і в такім порядку, який нам
милосерде королівське подати зволить, будемо тримати ся в повній
вірі, чесноті й підданстві річи-посполитої на пізнійші часи. На се
присягаємо, піднісш и руки до неба, і на вічну і несмертельну па-
мятку як тої кари нашої — аби в яізнїйших часах не було таких
бунтів, як і милосердя над нами показаного, дали ми се письмо
—
сей крівавий обовязок наш, за печатю військовою і підписом
писаря військового, і сей обовязок завсїди має бути при реєстрах
військових, аби ми памягали як то покараннє наше так і мило­
серде короля і річи посполитої. Писано в повній раді під Боро-
вицею, в вілїю Рождества р. б. 16 37. Богдан Хмельницький, пи ­
сар військовий іменем всього війська й. кор. м., при печати ру­
кою власноюи.
Такий був сей „крівавий лист“ , що його Потоцкий звелїв
підписати поставленому ним Писарєви. Десять літ півнїйше сей са­
мий Потопким настановлений писар, правдоподібно — з вірних

вірний і ‘ гетьмано-ііослшний тут-же, під Жовтими Водами і Кор­
сунем змив сей лист кровю польською!
Така буває непереможна сила історичного процесу.
Козацька кампанія була першим самостійним ділом Потоцкого
на новім уряді польного гетьмана, і легко собі уявити, що він
приложив всі старання, щоб се своє перше діло сповнити як най­
більш показно — задавити козацьку своєволю як. найосновнїйше.
З сього боку польські сфери повинні були мати, для нього всяке
признаннє. Не вдоволивши ся погромом і капітуляцією реєстрового
війська під Боровицею, Нотоцкий завзяв ся понищити всі иньші
своєвільні війська, які ще зіставали ся на Заднїпровю.
Мав до того і свої спеціальні причини. Незмірно збогачене
людністю і її відпорною силою протягом останніх десятиліть, пе­
ретворивши ся з незалюдненої пустині в справжню нову Україну,
опираючи ся на Україну закордонну, московську, що в сім часі
саме починає усильно кольонїзувати ся українськими еміїрантами,
—
Заднїпровє не тільки стало новим світом шляхетської госпо­
дарки, але в отсїм повстанню виступило також вповні виразно
в ролі нового і незмірно сильного схоронища української револю­
ційної енергії.
Нотоцкий, що сам теж володів староством ніжинським на За­
днїпровю. як і Конєцпольский і багато иньших магнатів, був осо­
бисто заінтересований в приборканню своєвільної козаччини, щоб
вона не бороздила шляхетській господарці, і з тих мотивів також
приложив до сього своїх старань. Для сучасної суспільности ся
причина особливого завзятя коронних гетьманів та иньших діґнї-
таріїв на козаччину теж не була тайною. Нясецкий, оповідаючи
про війну 1637 p., кладе як головну пружину цілої справи сі
апетити українських маїнатів. „Ріжні шляхтичі польські здобувши
великі маєтности чи то купном, чи то з щедрот королівських в ки­
ївських сторонах, що були головним осідком козаків, бажаючи по­
більшити їх доходи, підносили перед королем і сенатом потребу
приборкання козацького своєвільства, що їм вдавало ся перешко­
дою їх плянам“ *).
Незвісний автор „Иамятників“ , повтовюючи се оповіданнє,
розцвітив його ще живійшими подробицями: сенатори і діїн їта рії,
що держали великі королївщини на Укр аїні, і місцеві шдяхтичі
напирали на правительство, тому що коэаки не давали завести кор -
чемну аренду і гонили жидів арендарів а) . .
) Chronica є. 590. 2) Pamiętniki do panów. Zygm. III т. I c. 245.
digitized by ukrbiblioteka.org

Перших ділом Потоцкий заходив ся знищити Кизима : той не
знаючи ще про капітуляцію козацьку, ішов до Боровицї, щоб пе­
рейти за Дніпро, і стояв в Ірклїєві. Упоравши ся з реєстровими,
Потоцкий другого дня, на саме польське різдво, скликав на раду
своїх жовнірів, котрим кінчив ся умовлений трехтижневий термін,
і добивши ся, що вони пообіцяли йому служити до дальших сей­
мових рішень, з огляду на дальшу небезпеку козацького свовіль-
ства, він визначив їм зараз же похід за Дніпро під бреміївку.
Тудиж вислав того дня, 15 с. с ., частку реєстрового війська під
проводом тимчасового старшого. „Козаки в числі трох тисяч, граючи
на жоломийках, бючи в бубни, йшли з корогвами і з знаком над
старшим полковником — під бунчуком і під білою корогвою з двома
хвостами, повішеними під пікою (вістрєм) і чорною магеркоюа ,
описує Окольский *). Кизимовцї одначе в сам той час дістали відо­
мість про кінець Павлюка і подали ся назад. Але самого Кизима
реєстровцям удало ся зловити і приставити до Потоцкого, докумен­
туючи свою нову вірністьа).
Потоцкий по сім вважав Заднїпровє заспокоєним і став роз­
силати своє військо йа зимові кватирі. Але слідом наспіли вісти
про новий вибух повстання на Лубенщинд. Там після Скидана гос*
подарили ватажки Кукла і Скребець, а тепер обявив ся Кизименко
з якимсь Дукренком, як його називає Окольский8). До них по­
тягла значна частина Кизимового війська, як Кизим його роспустив.
„Кизименко. гідний син свого батька по своїм беззаконствам“ , як
його характеризує Потоцкий, —
„не знаючи, що Павлюк, Томи-
ленко і його батько вже в кайданах, кинув ся на Лубнї і там зі­
бравши собі дружину, погромив княжий замок, слуг, шляхту і шлях­
тянок повбивав, костел спалив, кількох бернардинів зарубав і не
позволив ховати, віддавши на жир псам. Але за ласкою божою
і він у мене в саку і в купі з паном батьком своїм буде стерчати
на палї разом з иньшими своїми помічниками“ , з сердечним вдо-
воленнєм доносив Потоцкий Конєцпольскому 8/1 н. с. з свого Н і­
жина, куди пішов по розгромі Кизимівцїв робити порядок. Стані­
слав Потоцкий, післаний туди разом з полковником миргородським,
придавив се повстаннє, ловив провинників, відсилав на росправу
до гетьмана.
„ Везти їх до Варшави на видовище — даремна річ,
краще їх тут десь вбити і дати їм нагороду ; але і се не винаго­
родить того, що очі мої бачать : оті тиранства, убййства і гра­
бежі — як мені тепер на дорогах убори церковні і багато річей
О Op. c. 69. г) Реляція Потоцкого з Переяслава 31.XII н. с. с. 497.
'·) С. 70, так і в першім впданню.

ш лях етсь ких приносить, відставляючи самих влочипців; як би
я схотів на основі тих зіэнань виміряти кари, такі яких вони
заслужили, прийшло ся -б без виїмку Подніпрове і Задні прове
в пень вирубати“ , поясняв наївно гетьман Потоцкий не підозрі­
ваючи, який тими словами видавав засуд на весь режім, котрого
представником являв ся
„Але кара над кількома, а страх для всіх"
—
потішав він.
„Тож велю тільки найголовнїйших до дорогах розставити — де­
сяток буде прикладом для сотні, а сотня для тисячі. Не для чого
иньшого я й сюди до Ніжина ваіхав, як на те, щоб з безпечности
витягнути і на власні очі їх на полі побачити. Тепер хвиля до­
гідна. щоб s них все що хоч як з воску виліпити, аби більше
С6 лихо не гніздило ся в лоні річи-посполитої. Незадовго звідси
виберу ся — бо тільки тих, що тут у мене для них завсїди шпи­
гують, на ровстайних дорогах сторожами (на палях) розставлю“ *).
Тим нетрудним вайнятєм займав ся пан гетьман польний і по
дорозі до Ніжина, пильно насаджуючи „спасительний страх“ . З Пе­
реяслава, пустивши ся в дорогу, в листі до Конєцпольского він
розвивав свою сибтему репресій. По його гадці при ревізії реєстра
належало „і тих привідців бунту, що тепер утаїли ся, вимацати
і дати на них крівавий приклад“ , а потомству побитих в пов­
станню ьагородити дорогу до реєстру, для прикладу иньшим. По
друге — звернути особливу увагу на новоосаджені слободи, куди
вбігаєть ся найбільш рухливий елемент. „Скольки тих бунтівників
було і єсть, всї мають свої гнівда в нових слободах, що містять
в собі по кілька тисяч своєвільних людей, як обидві Кобиляки
й иньші осади, а давнїйші осади — на пів пусті стоять. Наплив
тих своєвільників в слободи, як сам бачу, робить розсадники бунту,
а й самі осадчі 8 плачем застерігають ся, що як ті гнізда не бу­
дуть порушені, то своєволя оживе скоро“ . Тому і він замишляв
воєнну прогульку по тих слободах, маленьку „карательну експеди­
цію“ , в дусі наших часів2).
По словам Окольского, Потоцкий, пройшовши до Переяслава,
„там покарав бунтівників, віддавши їх трох під меч, і . теж саме
чинив по всїх місточках, a sa його прикладом карали своїх своє·
вільних підданих і пани: одні горлом, инші майном“ . Приїхавши
до Ніжина, 8велїв стяти Пирога з пятьма старшинами. З Ніжина
поїхав до Київа,
„столиці своєволї“ . Православні, щоб позбутись
підозрінь в солїдарности 8 тою своєволею, розсипали перед побід-
digitized by ukrbiblioteka.org

ником всякі гонори —
„місто як годило ся приймало гетьмана,
митрополит його навістив, новозасновані школи витали гарною про­
мовою“ . Потоцкий почастував Киян взаміну видовищем екзекуції:
„другого дня звелів вбити на паль голови розбійників святотатців
Кизима і його сина, а третьому, Кузьови, голову відрубати“ . Сї
cruenta exempla Потоцкого з жалем згадував десять літ пізнїйше,
під час повстання Хмельницького, Кисіль — як то в Ки'іві чинено
їх над козаками, а тепер вони грозять теж вчинити над Поляками *).
Потоцкий тоді не відчував можливости такого обороту. По своїх
гідних вчинках, визначивши ревізію реєстру на середину лютого
н.. ст., поїхав на відпочинок на Поділе, забравши вязнїв і гар­
мати, відібрані від козаків. Окольский описує ї х : на одній було
імя Фердинанда, на двох иньших — Рудольфа I I . Важнїйші вязнї
були відставлені на сойм до Варшави.
Своїм заступником на Україні Потоцкий зіставив брата Ста­
ніслава. В ін мав наглядати роскватироване жовнірство і разом з Ки-
сїлем, як два комісари в справах козацьких, мали довести до кінця
реєстрацію козаків і всякі иньші порядки козацькі.
Жовніри були розложені на лежах по всій східній Ук раїні,
„на Поднїпровю і Задншровю“ , на великій просторони. Тим спо­
собом запобігало ся поновленню козацьких своєвільств і заразом —
жовнірській конфедерації, і ощаджувано корінні польські провінції
від сих жовнірських леж, особливо прикрих в такий неврожайний
рік. Жовнірство не могло собі особливо хвалити сих кватир. Околь­
ский не без юмору, мабуть на підставі жовнірських дотепів, по
рівнює сї українські лежі з Ганїбалевою Капуєю: „Маб}ть не такі
беванди (напитки) і фрукти родить Кампанія, як українська волость :
брата, горілиця, мід в одинадцять вода), пивище з дріжджами —
от делїції українські ; не мав на чім жовнір роспуститись, а скорше
на тім до воєнної праці загартувати ся, — замість делїцій в сер­
цях їх через ту тяжку біду можна було скорше прочитати : погоню
ворога і настрашу і не верну ся доки не знищу ї х “ 3). І з великим
вдоволеннєм описує спасенний страх, який наганяло розложене жов­
нірство на українську людність : Давнїйше своєвільне козацтво ми ·
рило ся з розкватированнєм жовнірства на правім боцї, і то тільки
до Роси — тепер жовніри війшли у самі закутки козацького своє-
вільства. „Тим вони не тільки привернули спокій українній шляхтї,
що вже приходила до одчаю; не тільки приборкали , козацьке ти­
ранство* над дворами, маєтностямп і особами шляхетськими — на
*) Лист з 4/VI. 1648 у Шайнохп дод. ІЗ . 2) Miod w odynaycet \ѵо<1.
■) Op. r. c. î)l.

котрі козаки вже гострили собі охоту, розсилаючи , кийові полки* ;
не тільки повишукували і повернули пограбовані убори церковні
і cBdті сосуди, не тільки ворохобників і бунтівників вишпигували
і під меч, кару і суд гетьманам, князям і панам їх повіддавали.
Своїм розкватированнбм жовнірство не давало своєвільству не то
що громадити ся в купи, але навіть ширити ся в замислах. Ма­
ючи перед очима жовніра, сидів кождий своєвільний козак так по­
кірно, що і вовк, впавши в яму, не сидить покірнїйше. І слуго-
вував, і стидав ся, і дружину проклинав“ *).
Але заспокоєння в роздражнену українську людність присут­
ність сього зухвалого жовнірства, ще бучнїйшого ніж коли небудь
по останніх побідах, погромах, екзекуціях, —
розумієть ся, не
вносила. Навпаки, громадила ще більше роздражненнє і своїми по­
борами, особливо прикрими в такий неврожайний рік. і бутним по-
веденнєм, і тим самим ненавистним шпигівством, за котре його
так вихваляє Окольскийа). Але стратегічну вартість вона дійсно
мала велику, не давши новому повстанню опанувати Заднїпровя
навіть, і протиставивши жовнірські полки першим початкам пов­
станського руху. Зігнані 8 волости непримиренні елементи мусїли
громадити ся на Запорожу, — і звідти вже скоро стали приходити
вісти про великі купи, що вбирали ся коло Скидана і Гу нї.
В атмосфері з одного боку — отих жовнірських леж, шпи­
гунства і екзекуцій, що панували на волости, а з другого боку —
трівожних вістей про *нові своєвільні купи, зібрані на Запорожу,
вбори на море і втікачку „черни‘; з України на Запороже, мала
відбути ся реєстрація ковацтва, визначена на польські запусти
в Терехтемирові. Про неї маємо докладне справозданнє обох комі­
сарів до ІІотопкого, написане, по всій очевидности, старшим з них,
старим приятелем нашим Кисїлем, і з неї подаємо що важнїйше
і характерніше8).
„Дня 15 февраля зачали ми в Терехтемирові ревізію кождого
‘)Ор.с.с.87-8.
2)
На мотивах сих жовнірських ексцесів опертий голосний свого часу
універсал Острянина. яким Величко відкриває свою історію війн; був він ви­
даний зпочатку Кулїшем в „Записках Южной Руси “ з історнчним коментарем
і статями на тему „О причпнахъ взаимнаго ожесточенія ІІоляковъ и Малорос-
сіянъ вь ΧΥΊΙ вѣкѣ“ і потім в IV т. „Лѣтоппси Велпчка“. Тепер він уже вповні
вийшов з наукового ужитку; без сумніву се пізній літературний твір, стилем
своїм подібний до писань Вели чка; характеристично, що замість реальних яки ­
хось ути сків від жовнїрів-консістентів тут виступають ріжні більш фантастичні
форми — як запряганнс-'. українських людей в плуги, щоб орали лід, купанне
їх в ополонках Зимою, і т. и. 3) Ркп. 94 c. 560.
digitized by ukrbiblioteka.org

полку осібно. Х оч нам того не' було поручено, але против тайних
змов їх мусїли ми перевести явну присягу, щоб або вже знати,
а не здогадувати ся тільки про враду всіх, — або і комісарови
і Іляшеви в їх експедиції на Запороже дати таку забезпеку, щоб
знали кому вірити. Так от кали згідно з нашою переяславською
ординацією прийшли перші два поліси, вияснили ми їм широко
і пишний стан і вірність, яка була у давнїйших козаків, і тепе­
рішні заходи зрадників, великі кровопролитя і страти козацтва
і брак довіря до них короля і річи- посполитої : коли саме тепер
військо заходить ся через пп. гетьманів шукати милосердя короля
і річи посполитої, годить ся спробувати останнього способу — аби
присягли не всі г у ч к о м як звичайно, але кождий з осібна був
обовязаний, сакраментальною присягою на певні пункти. Отже чи
хочуть козаки, щоб кождий окремо присягнув, положивши по формі
палець на святии хрест, з тим щоб потім тримати ся такого по­
рядку, який буде визначений соймом.
—
або инакше уже зовсім
не бути козацтву, аніж терпіти їх вічну невірність. Згадано при
тім зараз про поголоски з Запорожа — що ще не влягли ся мо­
гили кумейські, і серед козаків ще стоять местники готові не тільки
задавити кождий рух, але знищити саме імя козацьке, — а вже зна­
ходять ся зрадники на Запорожу і підіймаєть ся нова, своєволя.
І тим закінчили ми нашу пропозицію : нехай кождий зложить при­
сягу на ті три пункти — королеви і річи-посполитій не зрадити
і руки на них не піднести; старших їм .поданих слухати і на
здорове не важити; на море і Запороже без наказу гетьманів ко­
ронних не ходити і всі човни зараз попалити; своєвільників ни ­
щити завсїди і до чернецької ради не удавати ся. — Або нехай не
відвиваєть ся і козацтва зречеть ся. А як згодите ся на присягу
і виконаєте її. а потім її нарушите, то саме небо впаде на вас“ . . іт. д.
„11о такім казанню (в котрім як вилитий встає перед нами
Кисіль з усею своєю наївно - лукавою дипльоматією) — крикнули
всі : ,хочемо умерти краще, аніж терпіти таку біду через зрадни­
ків і своєвільників! готові ми — кождий з нас — присягнути
і присяги дотримати*. Тоді ми приступили до читання реєстру
і положивши роспятє і уложивши текст присяги, казали кождому
по формі виконати присягу. Коли кого небудь не доставало з ре­
єстру, ми заявляли, що на доповнюваннє нема волї ‘ королівської,
і ми не будемо доповнювати, бо то належить до сойму, скільки
має бути війська і в якім порядку, а наступство потомкам зрадни­
ків не годить ся давати“ . (Така, очевидно, була дотеперішня прак­
тика. що на вакансії вступали перед усім сини померших).

„Сим способом відправили ми всі полки і при закінченню кож-
дого полку заповіли їм похід на Запороже і визначили, котрого
дня мають вібрати ся під Криловим. Правда, вагали ся ми, чн
йти з половиною тільки чи з усім військом, але коли маємо такі
відомости, що там на Запорожу найменше три тисячі, то вважали
ми потрібним іти з більшою, а не меньшою силою. Підозрівати їх
теж не позволяла нам присяга така сувора і вйразна. Тому зве­
ліли ми по городах зіставити з кождого полку по сотні на сто­
рожу, а з тих двох полків, котрі призначили ми на сторожу —
Читинського і Білоцерківського казали ми йти по половині.
„При тім пописї пильнували ми позаарештовувати козаків вка­
заних нам паном краківським. I Tate Чорномазого взяли ми і по­
силаємо. Івана Злого Татари в степах вловили і з великим тріум­
фом в ролі козацького гетьмана запровадили до Константинополя.
Острянин лежить хорий, иньші кажуть, що вже помер : писали мж
до полтавського пана, аби взяв його під свій суд, коли ще живе.
Чечуга втік на Запороже. Полковника миргородського ми скинули
і ввагадї скасували полк Яблоновського, як непотрібний, як то було
давнїйше волею п. краківського : злучили ми його з полком Пере
яславським, а полковник сей став чорняком, аби був покірний і ша­
нував дароване йому під Боровицею житє. Полковника черкаського
і чигринського готові ми були скинути, але сам Іляш упередив
нас — рекомендував їх певність в осторогах і справах запорозь­
ких і казав, що на сю хвилю не бачить більш відповідних на сї
уряди ; тому мусїли ми їх полишити, вистерігаючи ся, щоб під сю
виправу на Запороже не давати приводу до невдоволення, так
скоро зміняючи тих, котрих ми самі поставили і свою вірність ка­
зали заприсягти під Боровицею.
„При тім пописї довідали ся ми, скільки козаків, а скільки
простої збунтованої черни полягло в тій битві (під Кумейками).
Справили ми сей попис так пильно і докладно, що ніхто не міг
пройти під чужим іменем, анї син на батьківське місце (иньшими
разами эначить так бувало!). Отже убуло всього (в реєстру) два­
надцять сот — бо тепер їх 5 8 0 0 внайшло ся в реєстрах, а що
всього пораховано побитих 6000 трупів, значить згинуло 5 0 0 0
своєвільників. З того коваки хотіли себе рекомендувати — вказу­
вали, що той бунт підняли своєвільники з слобід українних. Але
ми на те їм добре одповіли, вказавши, що з того випливає їх
більше лукавство, бо хлопи не бунтували ся б, як би вони (ко­
заки) не були їх промоторами; тим часом збунтувавши їх самі, одні
з них чекали, чим те все скінчить ся, иньші провадили, иньші
digitized by ukrbiblioteka.org

знов — що на конях сиділи, на очах наших утїкли. А річ-поспо-
лита має таки з того зміркувати, що так само важно уняти слободи
і хлопів власних, аби не мали часу шаліти, —
як і затримати
в порядку самих козаків; бо н і хлопи без козачої фірми
і поради, анї козаки без хлопської сили устоятись
не можуть1).
З закінченням попису виникали далеко скрутнїйші „консіде-
ра ц ії“ про Запороже. З одного боку, як пояснюють в тім же спра-
возданню комісари, консеквендія вимагала і з ним поступити ех
lege victoriae, на правах побідника, суворо і твердо ; але з дру­
гого боку — не було на те сил, та й обстанова була иньша. По
обрахунку комісарів вони могли вислати на Запороже не більше
4 00 0 реєстрових; тим часом заходила весна і в весняних обста­
винах не легко було наступати на Запорожців, „бо самі місця і води
будуть їм обороною“ .
Кінець кінцем на повній раді, що відбула ся в Переяславі
11 (21) I I визначено козакам похід по вищенаведеному пляну;
18 (28) вони мають ставити ся в Крилові до визначеного коміса­
ром ротмістра Мєлєцкого і з ним рушити на Запороже. В інструк­
ц ії явній, поданій їм на тій же радГ, поручало ся зреєструвати
тамошніх козаків, які знайдуть ся, поприписувати їх до полків
і привести до присяги і потім з полками разом вивести їх з За­
порожа на Україну; „чернь просту, люзних людей“ , нереєстрових
також вивезти з Запорожа всіх, зажадати видачі човнів і їх попа­
лити, забрати також київські гармати захоплені козаками свого часу ;
на сторожі на Запорожу мали зіставати ся сим разом полки Чиги­
ринський і Білоцерківський на чверть року, потім їх мали пере­
мінити полки Черкаський і Переяславський, потім Київський і Кор­
сунський, і так далі переміняти ся що чверть року — „аби кож-
дого року всім полкам довело ся мешкати на Запорожу і ужити
тої здобичи, котрою там займають ся “ . В тайній інструкції Мє-
лєцкому поручено було вважати на обставини і поступати відпо­
відно до того чи лагіднїйше чи суворійше, аби тільки відвернути
доконче похід на море і бунт на волости. Наказано також добпти
ся видачі Скидана і Чечуги — чи відразу з тим виступити, чи
аж пізнїйше, як присягу вже зложать, — вважаючи на обставини.
Приписувати до реєстру велено не більше пятисот —
„тайто
тільки для форми, і в київські книги тих реєстрів не записувати
J) Bo ni chłopi boz kozakowcgo tytułu ν przyradu. ani kozacy bez potęgi
chłopskif*v subsistere mogą.

—
аж прийде ординація від короля, а тепер аби запобігти тій
своєволї й опорожнити від неї Запороже, а човни щоб попалити *).
Виконати сю інструкцію було одначе далеко тяжше ніж її
уложити.
Реєстрове військо було взагалі в дуже трудній позиції по
своїй „субмісії“ . З одного боку воно трівожно прислухало СЯ д о
СИМПТОМІВ НОВОЇ СВОЄВОЛЇ, що підіймали ся наоколо і грозили но­
вим вибухом змести покірних реєстровців. З другого боку трівожно
чекало нових бичів і скорпіонів, що мав сплести новий сойм на
козаччину в відплату за останнє повстаннє. Перед нами два листи
з одного і того самого місяця (лютого), що малюють сі трівожнї
очікування сумних лицарів Боровицї. Оден писаний від реєстро­
вого війська в Переяславі дня З / II до короля і пересланий з по­
слами козацькими Йосифом ІІашкевичом, Романом Половцем і Да­
нилом Цунковичем. Посли їхали з тим, аби предложити королеви
і через нього — соймови, що збирав ся з початком марта, потреби
і біди козацькі. В своїм листі реєстрове військо в досить сильних
виразах запевняло свою неповинність в попереднім повстанню, жа-
лувало ся на тяжкі кари і кроворозлиття, які безневинно виалп
на них, і просили вернути їм ласку і заховати нрн дальнїйших
правах і вільностях.
„Бога ставимо свідком і вельм. п. Кисїля, добре того свідо­
мого, — що ми реєстрові не були причиною того, навпаки — пиль­
нували того, щоб нічим не обраэити милостивої ласки короля і всеї
річи-посполитої. Початок тому дав Томиленко; бувши у нас стар­
шим, він допустив тої своєволї на Запорожу; за його справою і той
давній зрадник Павлюк, потайки вийшовши з Запорожа, вихопив
нам армату з Черкас, а за тим що тільки було гультяйства — ви-
пищиків, могильників, будників, овчарів — найбільше з маєтно-
стей кн. Вишневецького з Заднїпровя, — все туди пішло, так що
їх там до кільканадцяти тисяч зібрало ся. А ми хоч як хотіли
туди ва ними гонити, — не могли через Томиленка, бо ніяк не
хотів. Дуже тим розжалені і затрівожені, збігши ся на раду нг
Расаві, ми зганили се Томиленкови і скинувши його з старшин
ства, настановили старшим славної памяти небіжчика Саву Коно
новича. Був він щиро вірний наказам гетьманським і на услуги
в. кор. милости разом з нами став; але що того гультяйства зі­
брало ся на Запороже без кінця, то збунтовавши ся против всякого
digitized by ukrbiblioteka.org

сп и Діванн л нашого і потайки вийшовши з Ііавлюком і Скиданом
до Переяслава, ухопили вони небіжчика Саву, старшого нашого,
і писаря військового Онушкевича з кількома иньшими добрими мо­
лодцями і замордували ї х нелюдською смертю. Стати проти них
не мали ми сил і мусїли утїкати розно, хто куди міг: одні до
яснов. п. краківського *), иньші по лісах і пустинях ховали ся,
а помочи й ратунку не було нам і тут. Аж як Павлюк з своєю
своєвільною купою підбив силоміць під свою вдасть нас — майже
все військо, наступив з коронним військом яснов. п. польний геть­
ман 2). Протиставити ся йому ми нїяк не хотіли, але до якогось
часу мусїли зіставати ся при тімже гультяйстві, що нас зневолило,
і не могли інакше його позбути ся, як тільки підвівши їх під вій­
сько коронне, де й відступили від них, зіставивши самих на пля-
цу (!). Але нічого то нам не помогло: при сухім дереві і мокрому
дістало ся, чи винні чи не винні — мечем і огнем однаково ни ­
щено, так що скільки на світі живі, і на чужих сторонах не ба ­
чили такого пролитя крови бісурманської, як тепер нашої христи­
янської, і вигублення невинних дітей. Самому Богови жаль мабуть
того, і не знати доки той плач невинних душ б^де трівати ! Х то
й жив зістав ся, не жити йому — так знищені, обнажені — инь-
ший не має чим грішне тіло приодїти ! Маємо вже справді досить
за свої діла — і не так би й тяжко було, як би за свої злі вчинки,
але власне за чужі терпимо і нещасний упадок поносимо. Безбожні
люде і самі нічого не осягли і нас на віки загубили!“ 3).
Другий лист писаний до Конєцпольского, з приводу поголосок^
що частина коронного війська виводить ся з України — мабуть
з огляду на трівожнї пересправи на півночи — конфлікти з бал­
тійськими портами. Старшина вказує на небезпечні поголоски про
своєвільників з Запорожа, що вони готують „знову якийсь недоб­
рий замисел, аби над нами, теперішніми старшими мстити ся“ ,
і висловлює побоювання, що при всіх своїх заходах вона не зду­
жає запобігти новому бунтови, коли не буде польського війська на
Україні: „коли десь якоїсь компанії рицарства на Україні не буде,
прийде з нами до якоїсь — навіть певної небезпеки!“ 4).
Та сї благання, звернені до короля, і всякі ті „услуги“ ,
якими старшина силкувала ся засвідчити свою льояльність — по­
ходи на своєвільних, ловленнє і видаваннє на екзекуцію різних
провинників, — зіставали ся без відиовідп. Польське правитель-
1) Конєцпольского. 2) Потоцкий. 3) Ркп. 94 с. 556.
; ) Ркп. 94 с. 532. дата неповна, тільки місяць лютий без дня, але мабуть
з тих же самих днїв.

ство рішило сповнити суворі ради старого гетьмана, котрими той
наважив ся приборкати нѳнавистнѳ козацтво. Ми знаємо його про­
граму, виложену перед королем по перших вістах про погром пов­
стання *). Тим часом як шляхетські соймики, відповідаючи на ко­
ролівську пропозицію, що намалювала страшний образ ковацького
своєвільства і турецької небезпеки, не йшли дальше шабльонових
фраз про потребу відновлення козацької кріпости, старостинськях
репресій на козаків і т. д ., правительство готовило корінну ре­
форму в дусі дезідерат Конєцпольского. Небезпека на полудневій
границі настроювала його дуже неприязно для козаччини. Турецькі
війська сіго яли далї на пограничу і гровили війною 8а перший по­
хід козаків на море. Вважали ва певне, що як тільки Туреччина дібє
згоди в Нерсією, 8 котрою воювала, так зараз авернеть ся на Нолыцу.
Тому відновленнє Кодака, випорожненнє Запорожа, заведеннє го­
строї карности на козаччину вважали справами невідкличними, щоб
не дати Туркам лритоки до війни.
Перед усім се скропило ся на провідниках повстання. При-
вевених до Варшави ватажків засуджено на смерть. Кисіль даремно
просив спамятати про дану ним поруку і не компромітувати перед
коваками його, комісара в справах козацьких: се не помогло н і­
чого, і Павлюка з чотирма товаришами стято під час самого сойму9).
Жидівський мемуарист Натан Гановер (з Волини) переказує опові­
дання, в яких на сю Павлюкову кару переносили ся старі пере­
кази про Наливайка: Павлюк підіймаючи повстаннє. хотїв бути
королем польським, і 8а те його тепер укороновали на смерть:
його посадили на валїзвий трон розпалений до білого, наложили
на нього залізну корону, а в руки дали залізний скіпетр, і під­
палювали його так поки він не вмер8).
Козацьким послам на їх горячі благання про захованнє ста­
рих прав, дано дуже холодну відповідь, що для забезпечення на
будуче від повстань сойм мусів дати нову ординацію, і козаки по­
винні до неї приспособити ся і тримати ся ї ї та наново „зароб­
ляти ласку королівську“ л).
В основу соймової ординації положена записка, прислана на
сойм Конєцпольским : вона повторяє її місцями дословно, подекуди
розширяючи деякими доповненнями, а її фінансова сторона була
перенесена в секретний „скрипт для архива“ , до котрого вкінці
нова ординація і відкликуєть с д ь).
1) Див. вище с. 273. а) Пясецкий с. 590 і 598.
3) Переклад М. Балябана в часоп. Ruś 1911 с. 58. *) Ркп. 94 с. 580.
6) Volum. legiim III c. 440, записка Конєцпольского ркп. 94 с. 566, skrypt
digitized by ukrbiblioteka.org

Військовий компут вертав ся назад до куруківської норми —
шести тисяч ; бачили ми вже, що при реєстрації приготовлено сей
перехід черев прилученне Миргородського полку до Переяславського ;
реєстр також фактично введений був до сього числа, бо приписки
на вакансії не роблено до соймового роспорядження, і до зареє*
строваних при реєстрації терехтемирівській на Запорожу позволено
було приписати не більше 500 — а фактично й тих не припи­
сано, бо на Запорожу реєстрації, як побачимо, зовсім не вдало ся
перевести.
Се реєстрове військо на будуче позбавляло ся самоуправи.
„На місце старшого, котрого з поміж них уже н і к о л и не буде1),
ми (король) будемо визначати їм старшого комісара від сойму до
сойму, за рекомендацією гетьманів, чоловіка в стані шляхетськім
родженого, в справах рицарських досвідченого, котрий би військом
рядив, всяких бунтів п и л ы ^ а в , справедливість убогим людям чи­
нив“ . Отже справа вертаєть ся назад до тих старших, котрих пра-
вительство хотіло визначати козакам в другій половині Х У І в. ;
до сього ж старшого комісара мав відійти суд над козаками. Але
не тільки вія має визначати ся правительством з шляхтичей сто­
ронніх, не козаків, — так само полковники і осавули. Тільки сот­
ники і отамани мали виберати ся (знов таки очевидно не козаками,
а їх новим начальством) з самих козаків, „добре нам і річи-поспо­
литій заслужених, людей рицарських14.
Друга новина — се заведеннє прибічної „їв ар д ії“ при комі­
сарі і полковниках. Реєстрове військо зіставало ся в підозрінню,
і по останнім погромі вірної старшини вважали потрібним забез­
печити будучу шляхетську старшину від подібних сюрпризів. „Дуже
ad archivum — ркп. бібл. Осолїньских ч. 1411 с. 599. Мушу згадати одначе,
що властивим автором сеї нещасливої ординації називав себе наш приятель
Кисіль: в пізнїйшім листі до гетьмана Потоцкого він свідчив ся душею Ко-
нєцпольского, покійного вже тоді, що весь проект нової ординації то він пред-
ложив Конецпольскому, просячи аби він його рекомендував королеви, був по­
тім закликаний до тайної ради з тим проектом, і він пізнїйше дістав потвер-
дженнб сойму (лист з 16ДІІ 1648 друкований в тій же часоп. Ruś с. 303). Трудно
рішити, скільки в тім правди — то треба сказати, що в тім часі, коли писав
ся сей лист, не було чого так дуже пишати ся сею ординацією, але з другого
боку основні принціпи її ми бачили в листі Конєцпольского до короля ще
з грудня 1637 p., і записка в ркп. 94 перехована анонімно (zatrzymanie Koza­
ków in officio) в иныпих рукописях — як Осолїньских 408 c. 196 має імя Ко-
нєцпольского : skript podani od iego mci pana krakowskiego hetmana koronnego
na seymie z strony zatrzymania in ordine kozaków in anno 1638.
*) Ce слівпе nigdy додане в соймовій ординації до стилізації записки
Конєцпольского.

важно, аби комісар і полковники мали повагу і безпечність та були
спроможні в самих початках давити всякі бунти і своєвільства,
як би вони починались, а для того треба їм завести відповідну
ївардію і утриманнє“ , писав Конєцпольский в записці, і сойм по­
вторив се в тім секретнім скриптї своїм. ІІр и комісарі мало бути
по сотні козаків і драїонів, при полковниках по півсотні козаків
і драїонів, наємних. на вищій платні, не такій, як платило ся
реєстровцям, а як польським воякам (реєстрові мали по 10 зол.
річно, сї по 124 і 132 зол.). Щоб знайти покрите для сеї нової
„ївардії“ , Конєцпольский проектував скасувати платню реєстров­
цям — „бо козаки при своїх вольностях мають такі богацтва і по-
СЇЛОСТИ, ЩО З H IÎX повинні даремно служити королеви і річи-пос­
политій“ .
Одначе така зміна здала ся правительству, очевидно,
занадто сміливою ; справу платні козацької промовчано в новій орди­
нації, в тайнім скриптї видатки на нову адміністрацію козацьку
поручено оплатити в найблизших роках .,з ординарійних подат­
ків “ , а на будуче справа полишена на волю дальшому соймови.
Для вдавлення своевільства на Запорожу рішено доконче до­
вести до кінця Кодацьку. кріпость, і то можливо як найміцнїйше
її укріпити і обсадити великою як на ті часи залогою — шість-
сот пішого війська і сто козаків (не реєстрових, а наємних). На
Запорожу тримати сторожу з реєстрових, по черзі; а два полки
реєстрових мали знов тримати погранпчну сторожу. Без пашпорту
комісара нікого на Запороже не перепускати, а безпашпортних по­
ру чити кодацькому комендантови карати смертю.
Щоб 8 козацьких прйвілєґій не виникало трудностей для па­
нів. і державців, ущербку їх прав і доходів, видано цілий ряд
обмежень в сій сфері. Спеціальні комісари мали перевести катастр
козацьких посїлостей і з властителів тих посїлостей і їх потомків
мали компостувати ся реєстрові полки, а
„приписів“ щоб не
було — себто щоб привілейоване козацьке землеволодіннє не роз­
ширяло ся. Щоб не пускати козаків до міст, де вони своїми при
вілєґіями і претенсіями бороздили фіскальним плянам державців
і їх орендарів, міщанам заборонено вступати в козацьке військо,
вписувати в козаки своїх синів, а навіть видавати своїх доньок
за козаків, під загрозою конфіскації маєтку. Козакам заборонено
мешкати по містах і володіти ґрунтами з виїмком Чигрина, Чер­
кас, Корсуня й тих міст, де їх присутність буде потрібного для
забезпечення від Татар. Заборонено козакам взагалі проживати
„в одлеглїйших українних краях“ . Досить неясна заборона, яку
мабуть треба поставити в звязок з дальшим мотивованнєм — „аби
digitized by ukrbiblioteka.org

мешкаючи вкупі (по містах) не мали оказії до зборів, а з т і ш і до
бунтів“ . Але в дїйсности заборона промешкування і володіння маєт­
ками по містах виходила з тих фіскальних інтересів панів і дер­
жавців, про котру, як властивий мотив репресій на козаччину, го­
ворить цитований нами вище Пясецкий.
Тайний „скрипт для архива“ датований 21 мая; соймові кон
ституції були віддані до друку 18 мая (н. ст.) *). Сенатори і посли,
що заходили ся коло укладення тих нових порядків, мабуть не
мали ще відомости про новий рух на Укр аїні. Але в квітні зазна­
чив ся він уже зовсім виразно.
Окольский, віддаючи очевиано ходячі погляди і оповідання
тих польських військових кругів, в котрих обертав ся, дав нам
характеристичний образок козацького воєнного побуту — тим власне
відкриває своє оповіданнє про кампанію 1638 р.
„Козакови як
тому, що живе над Доном, так і тому, що над Дніпром, вся надія
і отуха — вода, ріка, болото. Тому і Дніпро назвали Славутою
себто „слави гутою“ , або „казною“ , а Дон — паном, д о н (!). Як ко­
зак не має води, болота, або яру — пропав. З ними богато може, бо­
гато вміє, богато доказує, без них — , глухий Німець*, нічого не
вміє і як муха гине. Тому зима — як не можна копати і водою
тїкати — тяжкий ворог, і як прийдеть ся воювати — то се для
нього лиха пора; але весна, літо, по части й осінь — то для
нього хліб, скарб, достатки і всяка фортуна. Отже й тепер як стали
розмерзати ся ріки і Дніпро почав, то зараз таку їм дав потїху,
що задумали свою славу помершу, під Кумейками поховану, воскре­
сити і відновити. Вибравши отіке собі на З^порожу Острянина за
старшого, а при нїм Скидана, — післали за помічю до донських
козаків. Потім до монастирів і міст козаками славних листи пороз­
силали. Попів і черцїв на Поділе, Покутє, Волинь, на те аби за­
охочували і підіймали на війну, ужили собі : ті і до шляхти грець­
кої віри з тим посольством приходили; навіть черниць уживано
до того“ а)
Р у х в дїйсности не переставав весь час — на жаль тільки
дуже мало знаємо про нього: дещо з того тільки, що дійшло до
уший польської адміністрації. А до неї з Запорожа, що було огни­
щем нового руху, майже нічого не доходило. Окольскому пізнїйше
вже, очевидно 8), попало в руки цікаве писаннє — лист писаний
в лютім з Запорожа:
Ч Pamiętniki Albr. Radziwiłła І c. 277 — ркп. 116 л. 190. 2) Окольский с. 89
3)
Бачу з того, що Окольский про зносини з Кримом, засвідчені сим
ГРУШЕВСЬКИЙ, історія, т. VIII.
19

„Вельможний милостивий султан-калґа, пане наш милостивий!
Служби наші рицарські пильно nopj чаємо милостивій вашій цар­
ській ласці, пана нашого милостивого, бажаючи від Бога всемогу-
щого доброго вдоровя і у всім фортунного у спіху вашій цар. мил.
на довгі часи. Уповаючи на славу і приязну обіцянку й. цар. ми­
лості! (хана) і вашу, і ми, эаховуючи вірну приязнь до в. м.,
панів наших мил.,
посилаємо умисно товаришів наших Гришка
Горілого і Андрія Оаеаенка (sic), просячи і жадаючи від ващої
цар. мил., аби були ласкаві прислати нам війська7 свого в поміч,
бо неприятелї наші ідуть на нас певно, щоб нас внищити. Ми ж
то обовязуємось в. цар. мил. відслугувати в кождій потребі і за кож-
діім наказом в. ц. мил., де тільки нам звелить, війску вашому для
походу перевіз готовий і безпечний тримати. Ііильно ще раз про
се просимо ваш. ц . м., і коли ласка, також щоб товаришів (послів)
наших, не затримуючи, навад відправити. Доручаючи служби наші
лицарські милостивий ласці в. ц. м., в. ц . м. у всім слуги по­
кірні Дмитро Тимошевич Гуня гетьман 8 військом й. к. м. Запо
розьким. На Запорожу. 26/11. 1638 *).
Лист безперечно був би дуже інтересний — але мушу пригнати
ся, що саме через те бажав би "мати більше доказів його автентич-
ности. Не має він в собі нічого підозріливою, певно що не був
сфабрикований Окольским, бо він з нього не робить ніякого спе­
ціального ужитку, але що крім сього тексту Окольского не стрі­
чаємо згадок про старшинство Гунї на Запорожу і його зносини
з ханома), тож і з сього листу не будемо «тарати ся витягнути
якихось дальших виводів. В кождім разі sh o chhh 8 Кримом як
що й вели ся внову, то і сим разом вістали СЯ 6θ8 успіху, як
стількп равів перед тпм.
Дохід на знищеннє Запорожа, згаданий в сім листі, се була
експедиція Мєлєцкого з реєстровцями, визначена на переяславськії
раді 11 (21) лютого. Хоч Кримцї не помогли проти неї, Запо­
рожці дали їй відправу без великого клопоту, вавдякв тому козаць­
кому союзникови, прославленому Окольским — водї. Як побоював
ся Кисіль в своїм справозданню, експедиція вийшла трохи пізно
листом, анї про старшинство Гунї нічого не згадує говорячи
upmuiuo
лення до війни.
*) С. 144 (ч. V. 2). Стилізація досить неясна і крута місцями, так що
я передав зміст приблизно.
2) Сучасник Ґолїньский (ркп. Осолїньских No 188 *с. 455) напр. в своїх за­
писках каже тільки загально : do Кгіїпа do hana posły swoie wyprawieły, podawsy
condicią, yz wsistką Ukrainę iemu oddamy у cokolwiek teraz dostaniemy miast,
amkow, to wsistko hanowi oddamy — tak sie beły zawzięły.
digitized by ukrbiblioteka.org

і не nocаіла на Запороже перед розмерзаннєм рік; тям Мелецкий
і реєстрова старшина толкѵвали безрезультатність своєї місії.
„На
тих місцях, де вони кочують, всю зиму Дніпро мало що був по­
критий ледом, а річки вже пять неділь всі пустили“ . Запорожці
чули свою позицію неприступною і не вважали потрібним входити
в ніякі переговори. Посланці Мєлєцкого знайшли стрічу зовсім
непотїшну; дарма, шо побачивши трудні обставини, він не йшов
далеко в своїх вимогах. „Жадав тільки самого Скидана, що у них
полковником41. Вони ж не дбаючи о ласку королівську і гетьман­
ську, „лист пошарпали, послів веліли вакувати в кайдани, а менї
дали відповідь непотїшну листом, і то не через посла, а зіставили
на березі в ночи“ , — себто підкинули по просту, як доносив Мє-
лєцкий. Тоді попробував він наступати на них оружно, але поча­
ток випав теж не потішно : коли польські вояки пустили ся кіньми
плисти через Дніпро, Запорожці прийняли їх вистрілам* й убили
одного „товариша“ . Видко було, що без човнів нічого не буде —
так мабуть відмовляли ся і реєстровці, і Мєлєцкий зірвав на них
серце в своїм рапорті Стан. Потоцкому: „козаків трудно вжити
против ї х народу, - я к вовком орати“ . Мусів вертати ся нї з чим,
і з Іляшем разом дав алярми по Укр аїні, щоб пильнували погра·
нича, не пускали запасів і своєвільників на Україну, не випу­
скати людей, які б просили ся на рибу на Дін і на річки. Про­
сив теж повідомити гетьмана, щоб ужив свої: способів. „Реєстро­
вих козаків немало до своєвільників попередавало ся — нема кому
вірити, і як би не моя обережність і спільне старанне 8 Іляшем,
то зробили б з ним так як з иньшими“ , доносив Мблецкий, розу­
міючи торішній погром старшини *).
Сі відомости з Запорожа Стан. Потоцкий, — що ва виїздом Ки­
сїля став ся фактично „реїіментарем“ України, прийняв серіозно,
як симптом нового руху. В ін розаорядив поставити сильні валоги
в Чигринї і Кремі нчуку, щоб вагородити дорогу 8 Запорожа і на
Запороже, розіслав алярмові листи до старост і підстарост. Хоругви,
призначені до виходу до Польщі 8 Заднїпровя, « Вишнівеччини
(де вони уїли ся людям Вишневецького, так що той розпочав уже
процес з ними), затримав на Укра їні і постягав своїх вояків бдизше
під руку. А свого брата гетьмана просив приїхати близше до ва-
грожених місць, бодай до Летичева8)
*) Рапорти Мвлєцкого й Іляша — ркп. 94 с. 540 і 590 рапорт Мвлецкого
має дату 21 марта „на верховині Томаківки“, рапорт Іляша писаний тодїж;
пор. рапорт С тан. Потоцкого з додатковими відомостями тамже с. 583.
*) Рапорт з Борзни, 30/111 н. с.
—
ркп. 94 с. 539.

Велика трівога пішла по Україні між Поляками і всякими
людцями, звязанпми з польським панованнєм. Поки що вісти були
переважно фальшиві Слуги Вишневецького підняли трівогу. що
над Ворсклою вібрало ся три тисячі люда, хочуть напасти на Га-
дяч і захопити відти армату: дали знати Стан. Потоцкому, про­
сячи ратувати. Той, правда, гнівав ся на сих людей за їх жалі на
жовнірів („як побачать якого небудь т у ю то вже день і ніч ра-
тунку просять, а курей, що жовніри по уставу брали — спису­
ють“), але все таки вислав накази війську і сам їздив на« місце.
Виявило ся, що то вертало ся кількадесять люда з Путивля, що
повтікали були туди, та захопили трохи худоби. В Ніжині вийшла
трівога з тої причини, що по виїзді Ст. Потоцкого, коли той пі­
шов на Ворскло шукати тих своєвільників, — поздіймано з палі
голови убитих бунтівників, і якісь своєвільники, зібравши ся в гро
маду, били замість бубнів в бочки, збираючи людей до себе, і по
тім пішли „на своєволю“ . З тої причини Потоцкий, вернувши ся
робив суворе слідство, яасажав „три тюрми“ підозрілих людей
але нічого важного не викрив. Винайшли якогось дяка, на котрог«
говорили, що то він поздіймав голови; але нічого від нього Ht
можна було добити ся *).
З запорозького погранича приходили також одна за другою
трівожнї вісти про похід з Запорожа. Якийсь час вони були до­
сить глухі, але скоро не лишило ся вже ніякого сумніву, що Запо­
рожці справді рушили на Україну. Та кі відомости почали з 10 (20)
квітня надходити до Переяслава, де була головна кватира Іляша
і реєстрового війська : Запорожці рушили разом суходолом, правим
берегом Дніпра, під проводом Скидана, і човнами, Дніпром також.
Скидан, приступивши несподівано під Чигрин вхопив полковника
і потім перевів ся за Дніпро. Т і що йшли човнами напали на
Кремінчук — передову сторожу Поляків і реєстрових, розгромили
й побили більшу частину. Захопили перевози через Днїпро в Чиг-
рин-Діброві і Вужині й опанувавши таким чином місцевости ниж­
ньої Сули, одною частиною своєю пустили ся за Сулу і присту­
пили під' Ірклїів, де стояв відділ польського війська. Підозрівали,
що вони йдуть на Переяслав, щоб ухопити Іляша і повторити
8 ним торішню росправу. Все змобілїзовано в сім напрямі; їляш
бувши на поготові, виступив против них з військом на Гелмязів а).
Тим часом, очевидно, се була тільки діверсія, або агітаційна екскур­
сія : головна частина війська, — яку рахували в перших відомостях
*) Рапорт Ст. Потоцкого з Ніжина 18/VI н. с.
—
ркп. 94 с. 583.
*) Рапорти з Переяслава ft Іпклїева, 22 і 28/1V н. ст. — ркп. 94 с. 586 і 589.
digitized by ukrbiblioteka.org

на 2 тис., але в дїйсности було там далеко більше, пустилась від
Кремінчука під проводом самого Острянина просто в гору Пслом,
на Омельник і Голтву. Поки польське і реєстрове військо зорієн­
тувало ся в відомостях, звертаючи головну увагу на ті козацькі
полки, що пішли за Сулу, в напрямі Переяслава, —
Острянин
в перших днях квітня ст ст. вже отаборив ся під Голтвою, в дуже
гарній, неприступній позиції, між Голтвою і Пслом, і мав час добре
укріпити ся тут1)
Зайнявши тутешній замок і місто, сильно укріплене острогом,
Острянин обвів його ще валом; сильно загородив і закопав брами
з приступної сторони, між ріками вивів іще сильний вал, а в мо­
гилі. що стояла перед валой, зробив кріпкий шанець, щоб о нього
розбили ся ворожі сили, коли-б стали приступати до міста. „ Ти ся ­
чами посадили на валах людей, гармату розложили на шанці, сот­
нями обсадили башти і брами, по високих дахах розсадили чарів­
ниць і чарівників, абп слідили звідти і чинили замовлення на добру
стрільбу, повітрє і огонь“ а), закінчує сю опись Окольский. Коли
Потоцкий, одержавши докладнїйші відомости і орієнтувавши ся
в стратегії козацькій, кинув ся на се головне військо і прийшов
під Голтву в двадцятих днях квітня ст. ст., він застав Острянина
так сильно приготовленого, що Полякам, роблячи добру міну, справді
приходило ся, як робить Окольский, тільки іронізувати з малої ко­
зацької відваги, укритої в такі сильні укріплення.
Потіха одначе -з сеї іронії була невелика. Потоцкий попро­
бував приступити і заложивши против козацьких шанців свої шанці
і вал, а на Пслі почавши ставити міст, 25 квітня ст. ст. зро­
бив иробний приступ, але він скінчив ся зовсім плачевно, бо ко­
заки прийняли атаку такою стрільбою, що реєстровці й Поляки
мусїли відступити. Іляша самого пострілено, а міст потім Остряни-
нові козаки спалили. В ночи Острянин вислав кілька тисяч своїх
і ті зайшовши зайняли позиції ззаду польського війська і загоро­
дили дороги деревом і гиллєм, щоб польська кіннота не могла туди
приступити. Коли рано Поляки розпочали стрільбу по козацькому
табору і стали приступати до нього, козаки ударили з одної за-
М Відомости про рух козаків на Омельник* і Остапе, Пслом вгору, до По­
тоцкого в Нїжпнї дійшли вже перед 18/1V н. с., тільки він не довіряв їм. не
маючп відомостей про напад на Кремінчук, а вважаючи неможливим. щоГ> ко-
закп могли обминути його: в 20-х числах Хшонстовскпґі в Переяславі мав уже
докладнїйші відомостп, що стверджували сей рух.
2)
Ха prawo s!rzr*lln·, р.лѵіиі/о у мціоп в першім віщанню: у Туровекого
поправлено: на prochy.

сади на німецьку піхоту і вибили її майже всю чисто, — бо польська
кіннота не могла дати їй помочи через ті козацькі застави і за­
сіки. Німці відстрілювали ся до вечера, але кінець кінцем не стало
їм куль і „воліли один при однім до одного вмерати“ . З другої
васїдки козаїси вдарили на польське військо з тилу, коли воно по­
чало приступати під козацькі шанці, і так взяте в два огнї воно
понесло теж величевні страти *).
Погром був повний; Потоцкий переконав ся, шо він тут під
Остряниновими валами пропаде напевно з рештою свого війська,
і рушив від Голтви назад під Лубнї. Окольский, що правда, пред­
ставляє се тактичною .штукою — що Потоцкий сею ретірадою хо­
тів впвабити Острянина з його сильної позиції. Але для сього не
треба було аж такого далекого маршу під Дубні, і се обясненнє вза­
галі виглядає мало правдоподібне: воно зроблене 8 пізнїйших подій.
Відгромивши польське військо, Острянин зістав ся паном сеї
крайньої східньо- полудневої України — території найновійшого
заселення, остатніх слобід в порічах Псла і Ворскли, що їх уже
в попередніх рапортах гетьман Потоцкий характеризував як най­
більш бунтливий і небезпечний елемент.. Держачи в своїх руках
сю територію Острянин мав полученнє з Запорожем і Доном, звідки
чекав помочи, і з закордонною Слобідщиною, що останніми часами
стала прибіжищем українських бунтівників, і сам Острянин на ви­
падок нещастя мостив собі туди стежку, наперед виславши до Біл-
городу свою сїмю *). Тут міг він уґрунтувати ся і приготовити ся
до дальшої, головної кампанії. З другого боку ослабленнє і демо­
ралізація польського війська та вражіннє від побіди над ними коза­
ків мусїло дуже сильно відбити ся зараз на настрої людности, на-
роднїх мас і самих реєстрових і в дальших частях Подніпрова.
Випищики, нарід підіймав ся скрізь, а глухі згадки про реєстро­
вих в війську Острянина натякають на певне ваганнє і серед ре­
єстрового війська 8).
Се наповнило Острянина новою енергією і сміливими, як по­
тім показало ся— аж надто сміливими плянами. Заохочений у спі­
хами під Голтвою, задумав він добити Потоцкого і опанувати ціле
Заднїпровє, а заравом відрізати дорогу 8-за Дніпра тим контінїен-
там, що мали наспівати до польського війська, так як удало ся се
‘ ) Окольский с. 97—107; в реляціях з театру війни, які мавмо, тут про­
галина, між 23/1V н. ст. і 1В/V, котрим розпочинаєть ся реляція Хшонстовского
так що голтвянський епізод знаємо й тепер тільки з Окольского.
2) Реляція Хшонстовского як низше, с. 609.
3) Ostrzanin zwiódłszy wielu regestrowych — Окольский c. 108.
digitized by ukrbiblioteka.org

в переяславську кампанію 1 6 30 р. Тепер, коли польське військо
вагнало ся ще далі в глубину Доднїпровя, сього можна було спо-
дївати ся ще 8* більшим правом ніж тоді. Унесений своїм тріумфом
Острйнин покинув свій табор дід Голтвою і пішов слідом за Ио-
тоцким під Дубні, не чекаючи тих полків, що йшли до ньо ►
8 Запорожа і Дону і з ріжнйх иньших місць.- Окольский каже, що
він саодївав ся здибати ся з ними в дброзї ; се не дуже правдо­
подібно, на скільки йде мова про полки запорозькі і донські. Го­
ловне діло було, очевидно, в тім що Острянин представляв собі
військо Потоцкого далеко бііьш розгромленим. Тому не поступав
8 відповідною обережністю, а з розгону налетів на польський та­
бор лід Лубнями і дістав досить б(&ючу відправу. Потоцкий чекав
його і скоро тільки Острянинове військо зблизило ся, 6 (16) мая,
він не даючи йому отаборити ся і укріпили ся, зараз ударив на
коваків 8 усїма еилами, поновляв атаки, не жалуючи утрат своїх,
встиг розірвати лінію козацьких возів і справді збентежив козаків
такою аїресивністю й відвагою *).
Кінець кінцем страти козаків мабуть не були великі. Вони
замкнули табор на ново і затримали свої позиції. Але Острянин
уже стратив фантазію і задумав' відступати. Коли стемніло, і го­
ловне військо відступило, а в шанцях зістали ся тільки реєстровці
й німецька пі&ота, що мала боронити Остряниновим козакам при­
ступ до води, Острянин, щоб їх здурити. казав вигнати на них
коней. Т і в пітьмах прийняли се за кінноту неприятельську. по­
чали стріляти по тим киням, і така стрільба потягла ся досить
довго, Острянин же тим часом через болото пройшов в „луги“ , що
покривали береги Сули* і нічною добою подав ся в гору Сулою
під Лохвицю. Був се дуже нещасливий і навіть малозрозумілий
марш, бо зміняв плян кампанії, розривав полученнє з Поднїпро-
вєм, де орґанізували нові кадри повстання Скидан, Солома й ин.,
і в кождім разі мав дуже некористні наслідки для повстання.
Коли Поляки другого дня довідали ся про сей марш, рішено
було йти за Острянином. Але армата польська дуже потерпіла від
вчорашньої канонади — „ всї ложа потріскали і колеса від частого
стріляння“ , так що не можна було за*раз рушити ся ; тому післано
наперед частину кінноти, щоб затримати Острянина. а вгодом ру­
шило за ним і головне військо.
Несподівано, в двох милях sa Лубнями замість Острянина ся
і)
Окольский с. 107— 110, пор. рел. Хшонстовского, 24/VI н. с., що подає
перегляд подій з 16/V н. с. почавши — ркп. 94 с. 604, друга копія її — Разнояз.
ркп. 61 -211 с. 5.

кіннота помітила иныпѳ козацьке військо. Се були Донці й Запо­
рожці. що йшли під проводом Нутивльця Мурка і Ріпки *) до
Острянинового війська під Лубнї. Острянин розійшов ся з ними
всього о кілька годин, і не попередивши про свій марш, підвів
сї ватаги під польське військо. Було між ними 500 Донцїв, „иньші
з Запорозького погранича“ , одні рахували їх н а -2 6 00 , иньші на
23 00 , „певно, що було їх більше як дві тисячі вибраних стріль­
ціs і болоховцїв найкращих“. Польська кіннота зараз напала на
них і змусїла отаборити ся на місці, в дуже невигідній позиції,
„в щирім полю“ , на безвіддю. Боронили ся одначе сильно. Від
канонади, що розпочала армата польська, наспівши на місце, ко
заки ховали ся в шанці, наборзі копаючи ї х ; атаки відбивали
завзято, боронячи ся зза возів. Цілий день тривала битва. Поляки
понесли великі стратиа), але Потоцкий не хотів випустити коза­
ків. Коли настала ніч, а польське військо не відступало, намі-
ряючи ся далі тримати козаків в бльокадї, — стратили дух козаки,
бо на безвіддю не могли далї боронити ся. Прислали лист, писа­
ний від імени Івана Василевича, вибраного ватажком на те, аби
вести переговори. Толкували ся, що не мали заміру йти в пов­
став не, а йшли до реєстрових, „до старшого свого полковника Іляша
Караімовича“ „ але Острянин їх здурив, запевнивши, що він уже
з Поляками помирив ся і б наказ, аби всім іти до купи для ре
ссгровання, і т. д. Були се, розумієть ся, дуже недорічні -толко-
вання. які не могли нічого помогти. Потоцкий поставив жаданнє,
щоб козаки видали своїх старших — Путивльця і Ріпку, а самі при­
лучили ся до реєстрового війська. Козаки пробували ріжними спосо­
бами від тою вимовити ся, але Потоцкий сгояв на своїм, і другого
дня козаки піддали ся, ириставили Путивльця і Ріпку Потоцкому.
„Нехай твоя голова за усі наші голови! прощай наш спо­
дар) !и записує Окольский останнє прощаннє козаків з своїми ва­
тажками.
Видача ватажків одначе не вирятувала иньших голов. „ П . во-
єводич не міг погамувати наших : побачивши, що немалу понесли
утрату, вирубали в сіх ; ледви до сотні вирятувало ся і то похо­
вавши ся між трупами або між нашими реєстровими“ , ляконїчно
записує Хшонстовский, а Окольский тільки ширше розводить ся,
щоб виправдати жовнірів : гнівом за порубаних товаришів і коней.
М Здакть ся, треба вважатп се за дві особп, а не тр и: оден Путнвлець
Мурко, другий Ріпка, ио д алі про Мурка нема ніде осібної згадкп.
2) Се потім досить глухо згадув ОкольскпП, с. 131.
digitized by ukrbiblioteka.org

божею волею, і вкінці — спасенним страхом заданим сею різнею
Острянинови *).
Та й щож — було се тільки маленьке повторенне.ще далеко
більшої різні на Солоницї. Відносини не змінили ся, видко, за сї
сорок лїт, хіба погіршили ся.
„Бо як з природи своєї варвари вороги неварварам, так само
Русин Полякови“ , висловляе принагідно своє переконаннє Околь-
ский, віддаючи настрій того польського елементу, серед котрого він
обертав ся 2).
Винищеннє Путивльцьового війська, хоч позбавило повстаннє
сильного і цінного контінґенту, але затримавши польське військо,
дало тим часом Острянинови змогу відітхнути від лубенської битви
і привести своє військо до порядку. Польська армата рішучо не
переносила стрільби, і після канонади, заданої Путивльцеви. знов
розлетїли ся ложа гарматні, так що гармати прийшло ся взяти на
вози і відвезти до Лубень, і там їх півтора тижні осаджувано
і оковувано наново. Треба було також відставити постріляних і хо-
рих. Все се затримало Потоцкого до 20-х днів ст. ст. мая, а Остря-
нин тим часом нагородив свої утрати свіжими силами. З приходом
його підняло ся все порічє горішньої Сули, „особливо Роменщина,
з котрої пристало до нього до десятка тисяч хлопіви, поріча Х о-
рола і Псла, все пограниче з Слобідщиною.
По словам Хшонстовского, що в своїй записці оден тільки
дає нам відомости про сей епізод, — Острянин властиво мав іти че­
рез Ромен на Сїверщину, але такий зріст сил вплинув на нього так,
що він змінив свій плян і від Сенчі скрутив на Хорол. Хоролом
пройшов у низ до Миргорода і тут запровіянтував свою армату, на­
робивши пороху з великих старостинських запасів селітри. Тоді
пройшов звідси над Сулу і тут зайняв позицію під Лукомлєм,
„в трьох великих милях низше Лубень“ (21 кільом. в простій лїнїї).
Се був зручний марш — ним в значній мірі поправляла ся
попередня помилка. Зайнявши позицію понизше Лубень. Острянин
задержував свобідне спол}ченнє з Поднїпровєм і Запорожем, а при
певній зручности і сприятливих обставинах міг сподївати ся від­
різати польське військо від Дніпра і не допустити до нього нових
помочеи. В сім. очевидно, й лежав стратегічний плян козаків, на
Ч
Окольский с. 113—12*2. Хшонстовский як впще. Величко до свого пе­
рекладу Окольского додає примітку про урочище „Путпвлець називаемоє1· коло
Лубень, назване мовляв так від погрому Путивльця (IV с. 146). Тепер єсть Пу­
тивльський хутір, на півн. схід, від Лубень. 2) Ор. с. с. 85.

скільки можемо слідити за ним по польським рѳляціям. В Лукомлю
Острянин заложив сильний табор, „обкопав ся міцно, і роспускав
звідти ріжні чати, нічого не пропускаючи до війська, бо зайняв
усі дороги“ . Перервав тим способом полученне з Переяславом і Ви­
ковим, так що польський обоз в Лубнях незабаром став відчувати
брак довозу. Скидан же двічі підсилав сильні подїзди під сам Пе­
реяслав, намагаючи ся знищити сю кватиру реєстрову, — важну по­
зицію, що підтримувала сполученнє між Лубнями і лівим побере­
жем Дніпра.
На правобережу стояв тоді гетьман Потоцкий, котрого наглив
і король, і лізобережне військо, щоб скорше прибував, а він че­
кав ще війська, не маючи з чим іти. Ішов Ярема Вишневецький,
з великим військові, зібраним ним спільно з свояками, щоб ви
рвати свої задніпрянські землі з рук повстанців. Лівобережні вій­
ська нетерпляче чекали їх , і для них в високій мірі важно було,
щоб дороги лишили ся свобідні. Полишена в Переяславі залога
під проводом Хшонстовского тримала ся обережно і н^ давала ро­
зірвати полученне з Дніпром. Але по Дніпру Острянин велів по­
нищити перевози, і се було сповнено, не вважаючи на всі заходи
Хшонстовского, щоб 'тому перешкодити.
На правім боці вібрали ся великі купи своєвільників. до пяти
тисяч, як каже Хшонстовский. Окольский називає провідником тамош­
нього бунгу Солому; гетьман Потоцкий, оповідаючи в своїй реляції
про напад сих своєвільників на Київ, зве ї х провідником Нестора
Бардаченка. Повстаннє ширило ся під самим боком польских хоругов
ІІотоцкого— „порозсилали по містах і по всій Україні, аби знали
про їх успіхи з Ляхами, збирали ся й собі та били всіх своїх панів-
Л яхів“ . Великі маси збунтованого селянства йшли до повстанців
з Уманщини, з тих нових займанщин і „слобід“ . Пізнїйше чуємо
про сильне повстаннє в тилу лівобічного війська, в Сїверщинї ;
підстароста чернигівський виступив против своєвільників. але вони
його погромили і сам він наложив головою в сій битві *) Правий
Дніпровий берег був в руках повстання майже до самого Кпїва;
перевози захоплені і ионищені.
ЗО злая с. с. Бардаченко з кількома тисячами своєвільників
рушив на самий Київ. Се дуже затрівожило Поляків, бо як-би
удало ся йому опанувати Київ і понищити тутешні перевози, —
справді могло-б перервати ся полученне лівобережного війська з пра
вобережним. Хшонстовский післав від себе до Київа малий відділ
Ч Реляція геті.м, Питоцкого з ЗО VI - Ра.чноп *. ü l с. 21Н.
digitized by ukrbiblioteka.org

війська, але він був, за слабий, щоб противстати козакам, тим більше,
що з боку Киян „не було щирої помочи“ . Залога мусїла замкнутії
ся в замку, а козаки почали рубати і палити байдаки і пороми.
Але наспіли на те несподівано хоругви Лаща і взявши козаків
в два огні, збили їх і загнали на „острів піл, Чорториєю“ . Слідом
прийшов і Иотоцкий, до котрого дали знати про сю небезпеку,
і обсадив київську переправу своїм військом. Козаки пішли вниз
Дніпром, Потоцкий став ладити ся за Дніпро. Ще скорше перейшов
Дніпро Вишневецький, при кінц і мая ст. ст., спішачи ся до своїх
лубенських маєтносте й *).
Острянин, прочувши про похід Вишневецького, рішив спро­
бувати знищити Ст. ІІотоцкого, не давши йому зійти ся з Вишне-
вецьким. В ін розпочав з Ст. Иотоцким переговори, через його па
холка, захопленого в дорозі; заявляв охоту закінчити повстаннє.
коли ІІоляки привернуть переяславську, або хоч куруківську умову.
Скидан прислав переказати, що готов передати ся до Поляків, коли
йому заручать амнестію ; те саме переказав і військовий писар Се-
бестянович а). Потоцкий вважав се симптомом депресії від вилазки,
котру вчинив перед тим, з 22 на 23 мая ст. ст. Але правдопо­
дібніше, що се козаки хотіли здурити Ляхів, задумуючи новий
плян. Серед тих переговорів Острянин перевів військо з Лукомля
на Снїпорої, зіставивши в лукомськім таборі тільки частину вій­
ська для оборопи. Нова позиція, котру він зайняв, між Яблуневим
і Лубнями, лежала майже просто на захід від польського табору,
на дорозї Вишневецького до Лубень. Одному з найвизначнїйших
полковників, Секирявому, Острянин поручив зайти від заходу, за ­
хопити коней з польського табору, а потїм засісти Лубнї і відти
вдарити на Поляків, щоб у два огні взяти їх з Острянпном.
Сей складний плян одначе розлїз ся, принісши тільки нові
утрати козацькому війську. Насамперед Вишневецький наспів скорше,
ніж його сподївали ся і вже 29 мая прийшов під Лубнї. З ним
було всього до трох тисяч війська ріжного роду. Осмілений такою
значною підмогою, Потоцкий з Вишневецьким рушив під Снїпород
і зачав зводити тут битву з Острянином, а далі притягнув армату
і розпочав канонаду. Острянинове військо, що покладало ся на ді-
версію Секирявого, дуже було тим збентежене, і коли запала ніч.
воно на швидку, покинувши тяжкий обоз, з самою арматою вер
нуло ся до лукомського табору. Поляки рішили йти за ним слідом,
тільки що переправа через болотнистий Снїпород робила великі труд-
!) Реляції гетьм. Потоцкого з Фастова Γ2/ΥΙ н. с. і з над Лпбеди 17;VI
—
ркп. 94 с. 599 і 601. 2) Реляція полк. Потоцкого 2/ѴІ н. г*. іЬ'иІ. с. 598.

H0CTU : тому післали наперед частину кінноти наздогін, а самі зай­
няли ся переправою.
Тим часом Секпрявий, не мігши нічого зробити коло поль­
ського табору за тим скорим приходом лійська Вишневѳцького, по­
кинув Лубнї і пішов до Острянина на Снїпород, не знаючи нічого
про його відступленнє. От і наскочив на Поляків 80всїм необачно
і для такого старого і досвідченого вояка — конфузно. .,Був то
давній козак, свідомий моря, проводир бунтів ; умів богато з р а д *)
і чарів — на иовітрє, на стрільбу — ,але кому йде на погибіль,
і ворожка допоможе “ , іронізує Окольский якимсь, видно таки
українським прислівєм. В ін каже, що підійшовши під польський
табор в ночи. Секирявий, аби розглянути ся, що то за військо,
відійшов від свого полку, аби гук йому не перешкоджав, вилїз
на дуб і так розглядав ся ; але в тім помітили його реєстрові ко­
заки, вхопили й приставили до польського війська. На допитах
розповів богато цікавого. Казав, що Острянин не думає довести сю
війну до кінця — хоче утїкти до Білгороду, і вже туди вислав
жінку і він і иньша старшина — з під Лукомля він уже двічі
тікав, але кождого разу козаки його здогоняли і потім під пильним
доглядом тримали його й пньших. Оповіданнє не дивне ; по торіш­
ній видачі Павлюка і ще новійшому факті — видачі Путивльця,
досить натурально було, що старшина оглядала ся зчасга на задні...
Військо Секирявого тим часом, зіставши ся без свого ватажка
під носом у Поляків, кцнуло ся рятувати ся, як можна. Поляки
взяли ся їх ловити і здогоняти. Одна частина, коло тисячі ко­
заків, сховала ся в пасіці і тут так добре укріпила ся, що поль­
ське військо добувало їх відти цілий день, але нічого не зробило
і мусїло їх так покинути. Не так пощастило натомість иньшим:
їх надибали Поляки під Яблуневим. Козаки, побачивши ворога,
зробили собі засіку при болоті і як Поляки зачали на них натис­
кати, відступили ще далі на болота. Поляки хвалили ся, що не
випустили нікого — всіх повитягали з болота і голови постинали;
се може й не так було вірно, але в кождім разі забава коштувала
чимало і самому польському війську, бо богато їх при тім поги­
нуло. * Поліг великий інжінер і капітан кн. Домініка (Заславского),
иилягло чимало офіцерів і піхоти“ а). З другого боку, сї лови на
козаків Секирявого, зайнявши цілий день польському війську (31/VI
с. с.), попсували його плян — іти за Острянином наздогін і по­
громити його.
') Zdrad. 2) Окольский с\ 135, рел. Хшонстовского як вище. Окольский
зовсім не представляє сю битву такою успішною як Хшонстовский.
digitized by ukrbiblioteka.org

Вислана наперед кіннота, налетівши на Обтрянина, наробила
переполоху, але коли за нею не показало ся більшого війська,
Острянин прийняв її цілим військом так гаряче, що вона мусїла
тікати чим дужче на Миргород і відти на Лубнї до своїх. Т а коли
потім прийшла відомість про погром Секирявого і його сумну долю,
се зарав захмарило настрій в козацькім таборі. Як оповідали язики,
Острянин знову хотів вернути ся до давнїйшого пляну — іти
вгору Сулою на Ромен, за московську границю. Але „чернь“ не
хотіла сього і настала на старшину, аби йти Сулрю в долину, на
Дніпро, близше до Запорожа і до Скидана, що пробував в Чигрин-
щинї, роблячи порох для війська.
Спалили міст на Сулї, щоб утруднити перехід польському вій­
ську, і рушили табором вниз Сулою, під Жовнин. Одначе передо­
вому польському польови удало ся захопити міст ще не знищеним,
і польське військо переправило ся без клопоту і пішло за Остря-
ниної слідом. Козаки йшли скоро, день і ніч, і Поляки здогонили
їх уже понизше Жовнина, недалеко від устя Сули, на світанню
в неділю З (13) червня. Ударили на козацьке військо від разу,
щоб не дати йому отаборити ся. Завязала ся горяча битва. Козаки
не були приготовані до битви і раптовим натиском польській к ін ­
ноті удало ся розірвати козацький табор. Влетіла в його середину,
захопила кілька гармат козацьких (одначе мусїла їх кинути на місці
і козаки забрали їх назад). В козацькім таборі, по словам Поляків,
підняла ся парїка : частина козаків кинула ся на болота, шукаючи
там укритя. Острянин з кінним' військом покинув табор „при однім
бунчуку“ і перейшовши на правий бік Сули, пішов г е т ь 1). Згодом
стрічаємо його в Слобідщинї aj , куди, як зачуваємо, вибирав ся
з самого початку. повстання не сам тільки він оден, але богато
й иньшої старшини і козаків, що вважали справу повстання не­
певною, або й безвиглядною. На сїм пункті, правдоподібно, йшло ва-
ганнє і боротьба двох ріжних течій в повстанню, і тепер коли
справа знов здавала ся такою непевною, Острянин з однодумцями
таки рішучо покинули повстаннє, щоб шукати свобіднїйшого і за-
тишнїйшого житя за московським кордоном 3j.
*) Окольский с. 136, Хшонстовский с. 611. 2) Про се ще в ч. II с. 73.
3)
Костомаров шукав иньшого обяснення сьому відступленню Острянина:
він здогадував ся, що в козацькім війську йшла боротьба між партією Гун ї
і партією Острянина (с. 167). Але бачимо, що сецесія Острянина стала ся в та­
ких обставинах, коли зовсім не було часу і змоги для партійної боротьби. По
друге, з польських звісток виходить, що й перед тим Острянин хотів кинути
військо, але його не пускали, переголосовувалп, змушували вести війну далі,

Сецесія Острянина не викликала в козацькім війську паніки.
Провід взяли двоє старшин Кудра і Пѳшта *). Зараз замкнули на­
ново розірваний табор; захопили в середину і польські хоругви,
що залетіли були в глубину табору, та взяли їх в кілька рук. Виш-
невецький, побачивши, в яку .біду ті впали, почав штурмувати ко­
зацький табор, щоб визволити з нього своїх. Ударив раз і два,
але козаки не уступались; аж за третім разом удало ся йому про­
рвати табор на стільки, щоб дати тим полоненим хоругвам відти
вирвати ся. Вирвали ся, але з величезними утратами. Тріумфаль­
ний день польського війська закінчив ся сумом: „полягло так бо-
гато і товариства— рицарства — кварцяного і панського, що великий
жаль не дає їх вичислити“ , заиисує Окольский.
Н іч перервала битву. Козаки зайняли виступ, котрий творить
тут Сула, своїм викрутом обливаючи його майже з у сіх сторін.
Стомлене військо взяло ся за лопати і всю ніч працювало над його
укріпленнєм. З тої сторони, де не було ріки, висипано вал. Геть­
маном вибрано знову Дмитра Тимошевича Гуню, героя торішнього
відступлення від Кумейок. Приготовили ся до оборони. Завзято го­
товило ся також до дальшої боротьби і польське військо. Цротив
козацького валу насипало свій вал, поробило шанпї зовсім під са­
мим козацькім табором. Другого дня (4/VI с. с.) розпочало кано­
наду ; в0на дуже докучала козакам, забиваючи людей і коней і серед
літньої спеки творячи неможливе трупне повітрє, яке навіть П о­
лякам докучало, а що вже козакам. Козаки прислали парлямента-
ріїв, „просили милосердя“ і переговорів. Поляки представляють се
депресією, з котрої вивела козаків слідом одержана відомість про
Скидана. Можливо одначе, що в самого початку се була тільки так­
тична штука в їх сторони, щоб перервати канонаду і краще уря­
дити ся за той час.
Для переговорів вислано хорунжого браславського Дзика. Але
зараз серед перших розмов, кажуть Поляки, прийшла до козаків
відомість, що до них уже підходить з-за Днїпра Скидан, висланий
перед тим з свіжими припасами і силами. Старшина вирікла ся
переговорів і казала парляментаріям відїхати, вимовляючи ся тим,
що нема з ким говорити: треба, щоб з польської сторони до пе­
реговорів стали якісь поважній ші особи, а тепер нема ні одного
сенатора, нема 8 ким трактувати. Далі жадали, щоб їм видано про­
відників льояльних реєстровців — Іляша, Захарія, Залєского, Во­
рону, Левка Канівського, вернено армату эабрану під Кумейками,
та тримали на гетьманстві. Трудно звести се все до особистої боротьби за бу­
лаву між Острянином і Гунею. *) Реляція Хшонстовского — 94 с. 612.
digitized by ukrbiblioteka.org

а на старшинстві затверджено того, кого вони собі виберуть — тоді
вони приступлять до дальших переговорів. Дзик став пригадувати
їх , що вони $ самі просили милосердя і переговорів, а не По­
ляки, але козаки не дали öoxy говорити, закричали: „Дику, йди,
щоб з тебе дивовиння не було!“ Веліли їхати зараз, а як тільки
він відїхав на оден стріл з лука, почали стріляти. Потім вчинили
зараз приступ до польськогр табору — правдоподібно на те, щоб від­
тягнути увагу польського війська від Скидана, з котрим мали зійти ся.
Одначе сей спосіб не удав ся. Польське начальство, повідом­
лене про Скидана, вислало проти нього реєстрових і частину поль­
ського війська і вони в жаркій битві відгромили Скидана і по­
нищили його човни; самого Скидана тяжко пострілено і повезено
назад до Чигрина. Кілька день пізцїйше з тріумфом приставлено
його швхмвого гетьману Ліотоцкому на його приїзд. Скиданові
люде одначе не розбіґли ся : за кілька день то мабуть, таки вони
прибили ся в кількох тисячах до козацького табору, води той пе­
рекочував на у сіє Сули.
Власне се вразило гетьмача Потоцкого, коли він прибув в тих
днях під яовацький табор — ся невгаеима енергія повстання, яка
вриганяла все нові й нові маси зревольтованого народу в ряди
повстання, нагороджуючи всі страти.
„За ласкою божою і щастєм королівським поводило ся нашим
добре кілька раяів: багато разів сильно громили ту своєволю, та­
бори ї х міцно розривали, їх самих по кілька тисяч вирубали —
але щож! як їх одного дня згине стільки, зараз другого третього
дня на та місце прибуває ще більше тої своєволї, що з усіх бо­
ків валом валить до них!“
Погром Скидана і зближенню Потоцкого підняло дух в поль­
ськім таборі і з подвоєним вавзяттєм напирали Поляки на козаків,
щоб їх г ж ѵ ш т . Гу ня ж зі Скиданрвої історії набрав переконання
нро потребу перенести свій табор в безпосереднє сусідство Дніпра,
щоб мати лекшя полученне з правим берегом і Дніпровою арте­
рією. Серед неустанних приступів польських в ночи з 11 на 12
червня е. ст, змайстрував він якось міст на Сулі й рушив всім
війсЬком на низ, на устє Сули до Днїпра і зайняв позицію в двох
милях низше від дотеперішньої, на т. 8в. урочищу Старець, себто
над старим Дніпровим річищем. Се було місце знане в козацькій
традиції. Коваки оповідали потік Полякам, що на сім самім місцї
стояв козацький обоз, коли козаки воювали (в попереднім столїтю)
а черкаським старостою Вишневецьким, і в землі знаходили старо­

світську зброю1). Вал стояв з тих часів ще цілий. Місце було
чудове. Від півночп боронили його болота і луги, від полудня —
„вільний Дніпро“ .
Позиція була настільки безпечна, що козаки
тримали браму свого обоза відкритою. При тім була всяка вигода
—
було подостатком дерева, води і паші для коней на сусідніх
низинах. Неприступність була така, що польській кінноті, яка ста­
новила головну силу їх війська, попросту не було тут що робити.
Треба було піхоти, котрої було дуже мало; треба було саперів. За­
безпечена природою козацька позиція була чудесно. А сам табор
так зручно укріплено, що він викликав здивованне в інжінерах.
„Не один інжінер дивував ся праці і добрій інвенції грубого хлопа,
дивлячи ся на розклад валів, шанцїв, батерій, заслон; як би ко­
ронне військо пройшло їх ями, перекопи і діри, зломило грудьми
дубові палі і частоколи, пройшло привалки і вали, то ще більшої
відваги треба було-б на те. щоб здобути їх в середині“ 2). Не
дики, що в польських кругах під впливом сього утворило ся не­
звичайно високе понятє про нового козацького провідника і взагалі
козацьких вождів. Козаки звичайно все зле валять на свою стар­
шину, а все добре признають війську, завважає Окольский; „але
хто приглянеть ся тій старшині, мусить признати, що виберають
вони не аби кого — а особливо коли підіймають руку на свого
пана, на його гетьманів і жовнірів8).
На ту ж хвилю як козаки стали на устю Сули, надтягнули
Дніпром нові ватаги — Скиданові люде, як ми догадували ся,
встуиили до табору. Поляки, що слідом за Гунею наспіли під
його нове таборище, не годні були тому перешкодити. Сили коза­
ків скріпили фя на ново, і вони сміло вдарили на Поляків, коли
ті зміцнені також новим полком гегьмана Потоцкого, приступили
під новий табор. Потоцкий наспів саме під сю хвилю, коли вій'
сько польське приступило під нові козацькі позиції, і гірко по­
жалував, що не нагодив ся скорше, коли козаки ще стояли під
Жовнином. „Неможливе м ісце!“ доносив він Конєцпольскому, роз­
глянувши ся в новій обстанові, по кількох днях, проведених в обо-
стороннїх вилазках і битвах4).
Проби переговорів теж не привели до нічого. Потоцкий післав
універсали і осібний лист до старшини : обіцяв їм помилуванню,
коди піддадуть ся добровільно. Йому донесли, що сі листи викли­
кали велике занепокоенне в козацькім таборі. „Чернь вся крикнула,
що хоче покорити ся і нарікала на старшого: „поки їх буде таким
!) Окольский с. 140. а) Ibid. с. 141. 3) Ibid. с. 143.
4) Ркп. Разнояз. 61 с. 216, пор. реляцію Потоцкого в ркп. 94 с. 602.
digitized by ukrbiblioteka.org

голодом морити* ; але кінець кінцем взяла гору старшина“ *). Гун я
прислав Иотоцкому лист, де докоряв, хоч і в здержливих виразах,
що милосердний тон листів Потоцкого зовсім не відповідає його
вчинкам.
„Не можемо инакше розуміти“ , писав він, —
„тільки
що ваша милость не для якоїсь згоди і порозуміння зволив збли-
жити ся до війська Запорозького в ті плавні з усім військом своїм,
а мабуть хотячи нас винищити до останнього, розпустив чати свої,
що знущають ся над невинного християнською кровю гірше ніж
вороги хреста. Нехай би вже воювали з нами, військом Запорозь­
ким, що своїм житєм жертвуємо і віддаємо на волю божу наші
кріваві заслуги і ту невинно проливану кров нашу, — а дали
спокій невинним, бідним, поневоленим людям, котрих голос і кров
невинна накликає до пімсти Бога і нас до неї побуджує“ . Козаки,
заявляв Гу ня , готові краще наложити головами, ніж прийняти
якийсь небудь такий трактат, як під Кумейками. Вони полишають
Потвцкому до вибору — згоду під умовою заховання старих прав,
або — війну, війну правдиву, „бо нас так дурно трудно взяти“ ,
і просив скорої ВІДПОВІДИ 2).
Потоцкий відповів, що старі вільности скасовані соймовою ухва­
лою і про ни х нема що зводити мову. Козаки на се повторяли
своє — що хочуть мати старі права. В сих переговорах пройшло
щось коло двох тижнів. По сім малім відпочинку Потоцкий остан­
нього дня червня ст. ст. розпочав знову канонаду і дрібні під-
їзди. Гуня на другий день знову прислав лист, просячи старих
прав і т. и. Потоцкий, щоб зняти з себе одвічальність, післав
йому текст соймової постанови. Гу ня зібрав раду, по середині казав
постелити сіна, на нїм посадив коло себе польських послів, прий­
мав хлїбом, вареною рибою і горілкою — пив на здорове гетьмана
і рицарства польського. Але коли потім прочитано конституцію,
козаки заявили своє невдоволеннє. почав ся великий рух між ними,
і Гун я попросив полишити їм се ще під розвагу, обіцяючи дати
відповідь, коли порозуміють ся між собою3;.
Поляки підозрівали, здаєть ся справедливо, що Гуня тими пе­
реговорами пильнував можливо протягнути час, щоб стомити поль­
ське військо і змусити до лекших умов порозуміння. Польське вій ­
сько дійсно не було в користних обставинах. Давала себе дуже
відчувати недостача поживи ; богато похорувало, знемоглося. „Межи
чужоземськими компаніями“ , писав гетьм Потоцкий, .,ледви поло­
вина зістала ся здорових — одних зарубали в тих кількох битвах,
’-) Ркп. G1 с. 21(5. 2) Мкольский <*. 151—J. г) Ibid. с. 152—И.
ГРУII!ЕНСЬКИЙ. ІСТОРІЯ. T. VIII.

иньші ранені — в обозі, тим внову дуже докучила невпннна праця,
а ще більше — голод бевмірний! Все військо нужденне, більша
частина товариства вже три, або чотири тижні не їдать хліба. Не-
чувана річ, аби жито на Заднїпровю коштувало по тридцять і кілька
золотих — і ще -щоб тільки дістати ! І на новий мала надія. Вже
кілька літ не було урожаю в тих сторонах, а тепер і поготів-же
вигоріло. Навіть тут в низинї коло Дніпра не мали паші коням
і богато эістало ся без коней“ *). Панські полки, провівши вже
цілий місяць в обозї без значнїйшого результату, почали далі рос-
ходити ся від Потоцкого з огляду на сї недостатки.
Цотоцкий брав ся на «всякі способи, щоб змусити козаків до
капітуляції. Старав ся перервати довіз припасу з правого берегу.
Роспустив свої чати і велів нищити сусідні околиці, палити села
—
як на то скаржив ся Гуня ; сподївав ся, що козаки, дивлючи
ся на ті огні пожеж наоколо, стануть податливійші. Та козаки скар­
жились і нарікали, але не піддавались. Сказав поставити високу
редуту з дубових паль, набиту вемлею, і на ній умістивши гар­
мати, протягом десяти днів обстрілював середину козацького та­
бору день і ніч, не вважаючи на всякі прошення і пропозиції
переговорів. Чинив також атаки на коваків, і дрібні підїзди на­
силав, щоб змушувати козацьке військо до стрілянини — аби скорше
пороху і всякого припасу у них забракло. Козаки терпіли від то г·
всього справді; не ставало довозу, бракувало борошна і припасу;
прикро було бачити, що Поляки перехоплюють транспорти і ватаги
війська, що йшли до козаків ; докучала й стрільба. Але тримали ся далі.
На атаки відповідали сміливими вилаэками. В одній з них Гуня
був в великій небезаедї ; Потоцкий велів стріляти з гармат до зна­
ків, що носили прп нїм, і пуля вцілила бунчужного; але Гуня
вхопив бунчук і сам поніс його. А на сей салют велів відповісти
потім салютом на знаки гетьмана Потоцкого.
Пробували нічною вилазкою знищити ту прикру редуту, і од­
ного разу за помічю звичайних своїх фортелів: удаючи з себе ре­
єстрових, стріляючи ніби в свій бік і т. ин ., їм удало ся пройти
на сю редуту на сам верх. Але вачувшп гук, польські вартові спо­
лошили військо, і козаки мусїли тікати.
Серед сих воєнних операцій, що зайняли кілька тижнів, Гуня
ие переставав переговорювати з Потоцким. Прийняти соймову орди­
націю він нїяк не згоджував ся. В листі писанім 15/VII (н. с.)
добиваєть ся він привернення куруківських порядків з їх пере­
*) Ркп. Разнояз. 61 с. 216.
digitized by ukrbiblioteka.org

яславськими доповненнями, надання клейнотів, забезпечення пов­
ної ам нестії; пригадує і про „заспокоєннє р елїїії нашої грецької“ ,
про що вхе давно не було згадки в тих козацьких переговорах.
З докором згадує про торішні р еп ресії— „щоб нам по теперішній
згоді не попасти під таку зраду і такі мордерства як по Боровицї
дізнали — хоч самі при тім не були, але чули і богато голов не­
винних товаришів наших застали на колах навколо всіх міст укра-
їнних“ *).
В иньпіім листї, без дня, він висловлює халь з причини
проливання крови невинних душ (українських очевидно), радить
не вірити реєстровикам і не ставити тяжких умов повстанцям,
а військо заховати при давніх правах. Третій, датований у Околь-
ского 2 серпнем, повторює о незмінне рішеннє козаків тримати
ся куруківської ординації —
„вхе то ми всі, старші й мѳныпі
постановили: нічого більше понад куруківську комісію не витя­
гаємо, анї тех призволяти не призволяємо“ . Але заразом відкри­
ває новий в и хід : Гун я просить заховати козацьке військо при
куруківських постановах тільки до найблихшого сойму, поки вер­
нуть ся посли, котрих воно пішле до короля. А тоді, довідавши
ся самі про королівську волю, вони приймуть ї ї вповні: „не тільки
комісара, але й хлопця його приймемо і признавати будемо, а -волі
королівській перечити н і трохи не будемо“ . І на закінченнє бла-
ганнє — не мордувати їх більше а).
Не знати, як розуміти отсю формулу розвязання конфлікту,
подану в останнім листї і пізнїйше дійсно прийняту за підставу
порозуміння. При звісній традиції козацькій — віддавати всякі
суперечні справи на особистий розсуд монарха. Гуня з старши­
ною міг покладати на те, що козаки приймуть таку формулу. Чи
сам він рахував на можливість якоїсь полекші від короля, або на
те, що заховавши s ta tu s quo принаймні на якийсь час, потім
мохна буде знайти способи і до дальшого його заховання, — се
тя хш е сказати- Потоцкий одначе такої пропозиції не прийняв, і дру­
гого дня ( 4 / У І І І) припустив великий штуря до козацького табору.
Стала ся велика битва, де дуже велику охоту показували реєстрові,
а повстанці дивували Поляків ріжними штуками, удаючи з себе
реєстровців, і так вганяючи ?*: між вороже військо. Окольский по­
ясняє, що ся битва була вчинена, аби козакам не дати вийти на
зустріч помічному полкови і транспортам, що йшли до них під
проводом полковника Филоненка. Можливо крім того, що Потоцкий
хотів використати помічні свої полки, поки ще не розійшли ся.

Козаки богато покладали на горячо сподівану поміч, яку мав
їм привести Филоненко. Поляки, довідавши ся про се, робили
всякі ааходи. щоб не дати їй прийти в табор Гу н ї. Від сього, оче­
видно, валежала дальша доля кампанії : така чи иньша доля Фило-
ненкових транспортів мала рішучо перехилити шанси в ту або сю
сторону. І ковакам і Полякам рівно тяжко було тягнути далі облогу.
Якби ко8аки дістали припаси і поміч, Потоцкому не було що ро­
бити на Старці ; без них — козакам далі не було як тримати ся.
Тому діставши відомість, що Филоненко має прийти 2 7 /V I I с. с.
Дніпром човнами, де містить ся дві тисячі оружного люда, вийшли
против нього реєстровці, Лащ з своїм полком та відділ війська геть­
манського і прийняли його гарматною і рушничною стрільбою, коли
він наближив ся. Ся васїдка богато урвала Филоненку —
„богато
потратив, поживу ровсипав, порохів немало надвередив“ . „Вислизнув“
одначе, хоч і з великими утратами, і закрутами Дніпровими, під
охороною болот і островів о півночи підійшов під табор козацький.
Тоді військо Гу н ї одною частиною, вчинивши під'їзд, поста
рало ся забавити Поляків, щоб вони не перешкодили Филоненку
пройти в табор, друга частина вийшла йому на зустріч, щоб охо­
ронити транспорти. Пустили ся на ріжнї „стратеїеми“ свої, опи­
сані Окольским: умисно полишили браму без сторожі, щоб зва­
бити Поляків в середину табору; положили ся „мостом“ попід
окопами ί так стріляли в Поляків —
„так що приходило ся їх
або ша&яею рубати, або кіньми топтати“ . Але Поляки придожили
також всі старання, щоб не допустити Филоненкових транспортів,
і се їм в значній мірі удало ся : Филоненко прорвав ся в табор
всього тільки з кількома сотнями і привів з собою живностл лише
маленьку частину, ледви на яких небудь два дні.
Страшенно се збентежило козаків. Гнів їх звернув ся на не­
повинного Филоненка ; „з великим трудом пробивши ся, при­
нісши хліба з правдивим пожертвованєм житя, не дістав і доброго
слова, а тільки лайку, кий і вязницю“ , жалкує над ним Околь­
ский. Обжаловували його в зрадї, „скарали яцно комишиною і лан
цюх на шию йому наложили“ . І стративши по сім енерґію і охоту
до дальшої війни, ухвалили мирити ся 8 Поляками. Післали до По-
тоцкого, просячи, щоб прислав їм своїх відпоручників на раду
для переговорів. Але тепер і Потоцкий змінив тон, почуваючя
вміну в їх настрою.
„ Victor dat leges“ , побідник диктує свою
волю, відповів він козацьким післанцям — коли хочуть милосер-
дія, нехай вначнійші козаки прийдуть самі до нього. Дуже се не
сподобало ся козакам, але кінець кінцем вислали вони своїх стар­
digitized by ukrbiblioteka.org

шин — Романа Пешту й иньших *). Гуня 8 сього моменту пере­
стає зовсім фігурувати (практика звичайна при воєнних капітуля­
ц іях козацьких). Не знати, чи виїхав він з табора, щоб не було
спокуси Полякам жадати його видачі, чи справа загальної амнестії
була мовчки порішена, тільки справа його видачі не порушувала ся
ні разу ні тепер, ні потім а;
Коли козацькі посли поїхали до Потоцкого, тут стала ся при­
года, яка зробила дуже приємне вражінне на Поляків, — певпо
й на самого Потоцкого : Пешта, входячи в гетьманський намет,
упав непритомний і ледво його очутили. Прийшовши до себе, „ла­
гідною мовою“ просив милосердя у Потоцкого. Умови ставив ніби
ті самі: аби соймова конституція про козаків була змінена, а б о
принаймні не прикладала ся до них, поки би козацькі посли не
вернули ся від короля, з рішеннем в сїй справі. Але судячи по
тому, як се жаданнє привернення старих прав, себто скасовання
конституції 1638 р. поволі сходило на ніщо, можна думати, що
й тут воно ставило ся вже більше лро око. Потоцкий, бажаючи
як найскорше скінчити війну, не протививсь тому другому жа­
данню — відложення справи до королівського рішення, бувши
зовсім певним, що король иньшого рішення проти сеймової кон­
ституції однаково не дасть. Зажадав тільки, що перше ніж вийти
з свого обложеного табору, козаки видали армату і зложили присягу
на ту умову.
Кінець кінцем рішено було, що реєстрові і повстанці дадуть
одні одним згоду і пробаченнє і 9 вересня н ст. спільно вчинять
в Корсуні раду, на якій ви шїїю ть до короля своїх послів з пети­
цією, а тим часом, поки король дасть свою резолюцію, військо ко­
зацьке буде зіставати ся під безпосередньою властю самого гетьмана
Потоцкого і визначених ним полковників. Зараз потім реєстровл
військо через своїх делєґатів: Саву Івановича, Каленика Прокопо-
вича і Михайла Мануйловича 8) зложило присягу обіцяючи не во­
рогувати і не кривдити „товаришів реєстрових, що були обложені
на Старці'“ , а іменем ..війська обложеного на С та рці“ таку-ж при­
') У Окольского імена тил иньших старшин пропущені (лишене по­
рожне місце); мабуть були се Ів. Боярин і Василь Сакун, що присягали потім
разом з Пештою.
2)
Костомаров здогадував ся, що він з Филоненком утік тоді з табора
і подав ся в Московщину (І с. 176). Але з листа Конєцпольского з 19/ІХ 1639
знаємо, що. Гуня тільки тоді пішов за границю і то przez wszelkiej przyczyny
—
ркп. 94 с. 70Г).
’ ) Се імя попсоване наріжних місцях, иравдиву форму маємо в вид. 163* p.t
в актї Mae.w -тавськім: MyHiaył·· Manuiłowicz.

сягу зложили полковники Р. ІІешта, Іван Боярин і Василий Са-
кун, обіцюючп при тім піддати ся волі королівській і відправити
від себе нереєстрових. Потім і „своевільна чернь“ вловила присягу
на подану їй „роту“ , обіцяючи послух тимчасовій старшині і бу­
дучому комісару, коли на те буде воля королівська. Доложила одначе
до того свої дезідераги —
„обіцюючи то собі від королівської
ласки, що ми вістанемо ся при давніх вільностях війська Запо­
розького, і вдови, які вістали ся по старинних козаках, не будуть
нести ніякої тяготи. Просимо ще при тім яснов. п. гетьмана, аби
він з свого боку причинив ся ва терехтемирівськими чернцями,
аби їх полишено при давніх володіннях, і ввелїв вернути мона­
стирський скарб, що тепер у Іляша. Просимо покірно не заборо­
няти ходити в річки на рибу і в степ на ввіря — тільки не на
море і не на своєволю, за позволеннєм старших“ г) .. .
Сим скінчила ся, дня 2 8 / V I I с. с. облога і кампанія. Дру­
гого дня вже воєнні відносини були забуті, козаки приходили до
польського обозу, Поляки до козацьких окопів, оглядаючи їх „ фор­
телі, оборони, васїдки і уходи“ . Знавці висловляли своє переко-
наннє, що сі козацькі окопи не могли бути здобуті ніяким при­
ступом, тільки бльокадою; такої гадки був і Потоцкий.
Висловляли здивовання для козацької працевптости і витрі-
валости і т. д.
На другий день військо коронне рушило на визначені йому
становища. Потоцкий поїхав в свою ніжинську державу. Військо
козацьке мпло відставити армату до Канова, під нагляд тимчасових
полковників визначених Потоцким, і ровійти ся.
Тимчасовими полковниками були настановлені : Левко Іванович
Бубнівсысий, Роман Пошта, Каленик Нрокопович, Михайло Мануй-
лович а), Василь Сакун, Іван Боярин — по половині в реєстровців
вірних і повстанців.
Капітуляція козаків на Старці не васпокоїла від разу Ук р аіги .
Але Потоцкий в своїм військом стояв далі над душею і пильно
слідячи за всякими симптомами „своєволї“ , заздалегідь пильнував
їй запобігти і пригасити. Не було се одначе й тяжко, коли вели­
чезна більшість козаччини по двох невдалих кампаніях зовсім стра­
тила всяку охоту до дальшої боротьби. З другого боку Потоцкий
сим разом, здаєть ся, стримував ся від крівавих репресій. Може
переконав ся з торішнього досвіду, що вони вамість „заспокоєння“
‘ ) О к о л і .с к и ї і 176—8; останній лист контрасіґнував писар Мартин Не-
нанський. 2) В вид. 1638 p.: Mamiyłowicz
digitized by ukrbiblioteka.org

будять тільки нове роздоажненнє серед народу, і тому вживав більш
вдержливих способів.
Скоро по капітуляції 16 (26) серпня бувши в Київі, він
одержав звістку, ще серед реєстрової козаччини починаєть ся энову
якийсь рух — армати не відставляють, раду якусь підозрѳну в Чи-
гринї зложили. ТІотоцкий тоді вислав свого чоловіка до Чигрина,
поручивши переказати полковникам, що вдогадуючи ся причини за­
мішки з арматою в недостачі коней, видав він універсал до Черкас
і Медведівки, аби дали підводи під армату, „аби не росходило ся
якихось поголосок що до вірности, статечности і чесноти їх і не
родило ся яких небудь підозрінь черев те поводженнє і проволї-
каннє“ . Для скликання .ради також знаходив прихильне поясненне,
що мабуть козаки хотіли вибрати послів до короля, і в свого боку
обіцяв просити за них короля, аби покавав їм усяк) ласку. На
решті остерігав їх , аби не допускали до ковацтва людей з маєтно
стей приватних, бо ординація допускає коваків тільки в королївщинах
На се посольство старшина відповіла також в такім згідливі’
тонї, що армату в&е вислали, з виїмком двох більших гармат, як
ще вістали ся в Чигрині ва недостачею коней; раду мовляв зби­
рали, щоб обііркувати, де вивначити раду вагальну, і визначили
її на 9/IX н. с. в Київі. При тім заносили ріжні прошевня до
гетьмана в справі всяких кривд і утисків ко#заччини.
З відповіди, даної Потоцким на сї прошення. довідуємо ся, що
розрухи йшли далї в Роменщинїх). Вони почали ся під час коваць-
кої війни, і тоді люде А д. Кавановскоіѵ/, до котрого належала Ромен-
щина,
„ їх громили, а декотрих мабуть і покарали смертю“ .
По
капітуляції козацькій пішли там внову розрухи, погромлено філь­
варок, забрано запаси, а коли прийшла туди вислана на лежі н і­
мецька піхота, сї своєвільники валожили собі табор під Сулою
і боронили ся від них. Потоцкий радив козакам не брати ї х в обо­
рону і взагалі не приймати до реєстру Роменцїв, а при тім роз­
винув дуже шкаву теорію козацького аристократизму в дусї нової
соймової ординації,
„Маєте то в овоїй памятии, писав він, як самі ьи на по­
передніх пописах того доповняли ся, ,а6в нікого в Роменцїв не
брати в реєстр в тої причини, що козаками мають бути тільки
люде, котрі близші до Днїіїра, аои була вигода потребам річи-
посполитої і службі королівській: як неприятель хреста св. на­
паде, то поки б з Рохна прийшла якась поміч, то тут "иньш ий

і зогнив би. Отже вони несправедливо добивають ся того, і вам
не випадаз брати їх під свої крила. Бо як в нашій шляхецькім
станї до вільности і прероґатив шляхетських доходить тільки той,
хто їх і кровю своєю обілє і майном своїм служить довго коро­
леви і отчинї, так і ви подумайте, чи то справедлива і відповідна
річ, аби ви припускали яких небудь пастухів до стану свого і віль-
ностей лицарських, котрі предки ваші і ви самі житєм своїм здо­
бували? Вони-ж то вас і до неласки короля і річи-посполитої при­
водять так часто. Збѳрѳть ся кількадесять або кількасот гультяїв,
пограбують або пошарпають де небудь, то не йде поголоска, що
то вчинили хлопи, — але козаки. А ви потім до них мішаєте ся
і 8 того мусить серце королівське ятрити ся на вас. Сеж бо й пер­
ший обовязок вашої присяги, що ви не будете уймати ся за тими,
котрих від еебе відправили і котрі неї козаками ніяк не можуть
бути, а хоч би й могли, то не тою дорогою мають того доходити,
аби добути ласку королівську і зрівняти ся з вами в вільностях;
тільки мають іти тими дорогами, котрими йшли предки ваші, ви­
служуючи то собі кровю і майном своїм у короля і річи-посполи­
тої. Тому-ж і в' тих містах по-над Дніпром більші поробили ся
полки, і нехай уже до них Роменцї не мішали ся 6“ *).
Загальна рада справді відбула ся в К иїві, 9 н. с. вересня,
в присутности гетьмана Потоцкого, як він того собі бажав— „для
більшої поваги і оздоби“ . Але саме через сю присутність і участь
гетьмана, мусїла вона набрати дуже офіціального характеру. Та й
старшина sa сей час, правдоподібно, встигла переконати ся до решти
в безвиглядности всяких мрій — коли хто ще які мав — що
ніби можна ще щось змінити якимись депутаціями до короля. Саме
місце в К иїві було очевидно вибрано з такою гадкою, щоб наради
набрали як найбільше офіціозного характера, і склад ради, здаєть
ся, був дібраний умисно : Потоцкий просив старшину прибувати до
Київа, взявши по кількадесять чоловіка з полку — на вибір значить.
Отже на раді вибрано депутацію до короля і уложено для
неї інструкцію ; вислано на заставу, щоб не пускати людей на За­
пороже, одного з старшин, Андрія Муху з вибраними з полків ко-
ваками; армату порішено поставити в Канові і коло неї не три­
мати нікого крім пушкарів і гармашів, чоловіка з двадцять, не більш,
а иньшим розійти ся по домах. Тому що прийшла вість про якісь
своєвільні купи коло Гадяча, рішено післати туди полковника
Ів. Боярина 8 вибраними козаками: провідників скарати смертю,
digitized by ukrbiblioteka.org

а иншим наказати розійти ся. З огляду що між вірними реєстров­
цями і бувшими повстанцями ще помітне було дальше ворогованнє
і недовірє, на далі введено пильнувати справедливости однаково
для всіх ; заборонено під карою смерти робити якісь докори, коза­
кам з одного полку сказано не переходити до другого полковника
і не удавати ся до суду чужого полковника (се очевидно виникало
з того, що в одних полках були полковниками вірні, в иньших
повстанці, і кождий тягнув до свого).
Депутатами до короля вибрано Романа ІІоловця, Богдана Хмель­
ницького, Івана Боярина й Івана Волченка. Вони мали доручити
королеви лист від козацького війська, де козаки вірні і бувші
повстанці засвідчали свою покору, вірність і повний послух на
будуче всьому, що король повелить і річ-иосполита ухвалить чи
в ж е ухвалила.
Сим листом — продиктованим чи проредактованим мабуть са­
мим гетьм. Нотоцким, властиво зводили ся на ніщо попередні пляни
—
добивати ся зміни ординації 1638 р в напрямі привернення
давніх вільностей. Ми бачили, як се димаганнє старих прав, що
було провідною ідеєю повстання, поволі слабло в переговорах з Ио-
тоцким, мабуть зустрівши ся з твердим non possumus його і инь­
ших представників правительства. Воно поночляла ся все в слабших
формах, немов на те тільки, щоб укрити каштуляцію і відреченнє
від свого домагання перед публикою — перед ширшою масою ко­
зацькою. Жаданнє привернення прав заступлено застереженнєм права
петиції до короля і відложеннєм до його рішення переведення но­
вих порядків — бо перед очами козацького війська, всіх отсих
тисяч своєвільних, всеї козацької маси, дійсно треба було зіста­
вити бодай щось, вказати якусь надію. Треба було показувати її,
бодай поки рояійдуть ся сї своєвільні купи. А коли тих своєвіль­
них куп не стало, місяць пізнїйше, при укладанню тої застереже­
ної петиції до короля вже навіть нема мови про домаганнє старих
прав і скасованнє соймової ординації. Козаччина обіцяє абсолют­
ний послух вже виданим соймовим постановам і будучим. Жаданнє
давніх вільностей заміняєть ся в прошеннє про захованнє їр унтів
і володінь козацьких:
„Унижено упадати до ніг й. кор. мил. будуть посли наші“ —
читаємо в інструкції для депутації —
„аби ми [були полишені]
при вільностях наших, себто при їр унтах і достатках наших —
н е включаючи до того давніх вільностей і старшинства, які
давнїйше бували у нас, а тепер волею короля і річи посполитої
надані і споряджені иньші — щоб комісар був і иньші началь­

ники, котрих ми з руки королівської собі бажаємо і обовязуєио ся
їм послушність віддавати“ .
Військо козацьке таким чином вповні приймало ординацію
1638 р. і навіть „прагнуло“ визначення нового начальства, іме­
нованого, замість старою виборного. Просило заховання маєтків
і скасовання кадуків — надань стороннім людям ріжних маєтків ко­
заків замішаних в повстаннє; привернення Терехтемирова відда­
ного Лаіцеви; відновлення платні вій ську; заховання при козацьких
правах вдов по тих козаках, „що погинули при вождах коронних
на службі королеви і річи-посполитій“ .
Все посольство до короля
таким чином затрачувало своє первісне значінне і прнзначенне,
ставало актом льояльности, псубмісіїи, а не способом до виборення
кращих умов і давніх вільностей.
Правдоподібно, гетьман Потоцкий встиг таки витолкувати стар­
шині, що всяка домаганнє скасовання соймової конституції буде
не тільки даремне — бо своєю властю король її скасувати не може,
але й шкідливе — бо зробить неприємне вражіннє в правитель-
ственних кругах, що ждуть від козацького війська тільки покори
і каяатя по всіх содїяних гріхах. І рада зібрана під його впли­
вами і наглядом, очевидно, покірно чинила його волю і посилала
королеви депутацію не на те, аби добивати ся сйасовання соймо­
вої ухвали, а щоб ваявити свою покору і навіть — просити спов­
нення соймових ухвал.
Подробиць з подорожі сеї депутації не знаємо. Королівської
відповіди не маємо, — але судячи з пізнїйших згадок, вона не мі­
стила в собі нічого замітного. Король обіцяв свою ласку козаках,
коли будуть вірно служити, а сповненнє їх прошень відкладав до
будучого сойму *). На те щоб увести в житє соймові постанови, ви­
значені були комісари. Комісія мала бути переведена в перших
днях грудня на урочищу Маслів Став над Расавою (це теп. село
Маслівка, при великім ставі, що й тепер стоїть).
З визначених королем до комісії визначнїйших осіб крім геть·
мана Потоцкого ставив ся тільки камінецький каштелян Миколай
Гербурт, а поза тим ріжна воєнна братія, від коронного стражника
Лаща почавши. З ним Потоцкий зїхав ся в Білій Церкві і виїхав
до козацького війська, зібраного на Масловім Ставі під началом
Станіслава Потоцкого, брата гетьманового, котрому гетьман перед
тим був передав зверхню власть над військом козацьким. Приставши
в півтори милі від Маслового Ставу в с. Микитинцях, гетьм. По-
’ ) Див. особливо лист комісара козацького з 14/ІХ. Ш 9
— ркп. 94 с. 699.
digitized by ukrbiblioteka.org

тоцкий д і я більшої поваги казав козацькому війську прибути до
себе, і вона послушно ставило ся під проводом Стан. Потоцкого.
Потім на його команду спішивш ися, зійшлося на раду. „Зробили
се так охочо, що з такої одміни серце мусїло рости * , з вдоволеннем
зазначає Потоцкий в своїй реляції до Конєцпольского, з котрої бе­
ремо опись сеї комісії *).
По вступній промові Потоцкого, вислуханій з великою ува­
гою, наступила церемонія віддавання армати, поставленої серед
ради, і клейнотів. Тяжко зітхали козаки, коли корогви козацькі,
булави й иньші знаки військові складали ся до ніг комісарів, По
сїй церемонії Потоцкий з комісарами ваповів іменований комісара
і полковників. Коли козаки згідно і одностайно заявили, що їх
приймають, проголошено комісаром Петра Коморовского, передано
йому королівський привилей на сей уряд і зараз потім військо
зложило присягу на послушність. Потім подібним же чином іме­
новано полковників. Черкаським полковником визначено ротмістра
Яна їіжицкого, переяславським Станіслава Олдаковского, „товари­
ша** одної з хоругов; канівським Амброжія Сєкєжіньского, яко­
гось Лащевого повірника — Потоцкий одначе ручив перед Конєц-
польским, що він буде порядно справуватись. Корсунським пол­
ковником став Кирик Чиж, очевидно Руси н,
„чоловік рицарський
і статечний, з котрого козаки були дуже вдоволені“ , як вірити
Потоцкому — подібне він одначе каже й про багатьох иньших.
На білоцерківське полковництво постановлено Станіслава Каленского,
бо за нього „іменем п. воєводи (мб. київського) просив оден з ко­
місарів, київський підстолїй, Бжозовский“ . Чигринське дано Янови
Закжевскому. З виїмком їіжицкого все се були жовніри коронних
військ, Поляки коли не родом, то всїм своїм складом, „ш ляхта ро­
довита, в справах рицарських досвідчена1*. По своїм іменованню
вони зложили присягу.
Потім визначено на низші уряди — вже козаків а). Осавулами
військовими іменовано найбільш випробованих і заслужених реє-
етровиків — Левка Бубнівського й Іляша Караімовича, й їм ви­
значено по 600 80л. річної платні. Осавулами полковими, з плат­
нею по 2 5 0 вол., стали: в Черкаськім Каленик Прокопович, в Пе­
реяславськім Левко 8) Мокієвський, в Канівськім Яков Андрієвич,
в Корсунськім Іван Нестеренко Б у т 4), в Білоцерківськім Мойсей
*) Ркп. 94 с. 648.
а)
До означення імен часто попсованих, окрім першого вид. Окольского-
уживаю текст ркп. 94, її варіанти значу: ркп. 3) Ркп. Lesko.
*) Ок. і ркп. Buto, Butho.

Коробченко^ в Чигринськім Роман Иешта *). Сотниками настанов­
лені (по десять в кождім полку): в Черкаськім Грягорий Себастя-
нович, Ячук Савич, Мартин Гридькович а), Онисько Заяць, Богуш
Барабаш, Іірокіїт Ляшенко, Данило Городчаня, Мойсей Опара, Бог­
дан Топига, Себастян Богуславський. В Переяславськім Михайло
Ворона, Фесько Лютай, Грицько Ворона, Михайло Залеський. Захар
Яготинський, Дмитро ІІерехриста, Михайло Каша, Северин Мокієв-
ський. Мисько Пашкевич. Остап Лисовець. В Канівськім: Іван Іва ­
нович Боярин, Андрій Лагода, Лукаш Криштофовлч, Петро Марке­
вич, Матвій Козаченко. Данило Дообищенко, Андрій Гунька, Ілько
Б ут, Яцко Костенко, Федір Дукаренко 8). В Корсунськім: Михайло
Мануйлович, Максим Нестеренко, Павел Гайдученко. Іиая Ющенко,
Андрушко Балакиенко, Микола Вояновський4), ЯцкоЯкубенко, Саськг
Димидович, Богдан Щигловський, Мисько Івакиченко6). В Біло­
церківськім: Яцко Клїша. Яцииа Лютеренко, Яцко Сверщенко, Сахно
Куниченко, Данило Гича. Стефан Шевченко, Савкз Москаленко, Ма-
тяш Половський, Гаврило Хроленко, Тишко Клїша. В Чигринськім:
Богдан Хмельницький, Федір Якубович, Дорош Куцкович, Павле
Смитка, Стефан Якимович, Василь Мацкович, Грицько Нужний,
Андрій Муха, Федір Якубович Вешняк, Семен Василенко. Сотникам
визначено по 2 00 зол. платні. Нарешті настановлено також отама­
нів сотенних („поручники, їх назвиском ватамани, аби при кож­
дім сотнику були") — по одному в сотні, з платою по 60 зол.8).
*) Тут і далі при сотнпках і отаманах протокол уживає слова оЬгаІі.
оЬгапі, але їх не можна розуміти в значінню вибору самими козаками, „виби-
рали“ їх комісари — так само як оЬгаІі перед тим полковників. Погляд, що
низших урядників по ординації 1638 р. вибирали собі самі козакв (напр. у Ку-
балї Легяу Озяоііпйкі II с. 134), безсумнівно хибний.
*) Ркп. НгеІюго\\ї<\ 3) Ркп. Вткіагепко. 4) Ркіі.Воіапом зкі. 5) NoаІс1наепко.
6) Наводжу й їх імення: в Черкаськім полку Гаврило Ганус, Андрій Ля-
сота (ркп. Ьаішіа), Дмитро Трохимович, Ференс Золотоноський, Мисько Петров-
ський (ркп. Р є іг о у іс ), Гринець Шугач, Семен Риїлуіка (ркп. 8и1\\іка), - Олихвір
Дзьоболда, Ясько Перехриста, Іван Лобаченко. В Переяславськім • Іван Гладкий,
Михайло Болдко, Іван Зборовський, Яцко Куляниця (ркп. Кшапіса), Льонець-
кий. Мисько Бут Хорунжий, Михайло Яненко, Гаврило Кулащенко (ркп. Каїїі-
к/епко), Невгад з Бережани. В Канівським: Грицько ІЦербиненко, Тарас Онуф-
ріевич, Гаврило Грудина, Яцко Борисенко, Олексій Гриськович, Харлам Грушо­
вим, Харлам Грушович, Андрій Станкевич, Ігнат Тичина, Матвій Глуд, Борис
Оноіценко. В Корсунськім: Лесько Ганчевич, Семен Москаль, Процик Униченко.
Яцко Голубицькпн. Нестор Костенко, Яхно Старий Лївпнський (ркп. Ьі^/агізкі),
Михайло Скиба, Фесько Брасуленко, Федір Жолудь. Кузьма Череваненко. В Б і­
лоцерківськім: Мисько Голедуха, Грицько Куриленко, Данило Писаренко, Іван
Селивон, Стецько Грушенко, Іван Голенник, Харько Нераденко, Васько Путив-
digitized by ukrbiblioteka.org

Як бачимо, на сї низші уряди визначено в переважній біль-
шости самих козаків-Українців, не шляхетських родів, хоч шля­
хетські елементи в козаччині були все ще досить значні і при
охоті можна було набрати з них всю низшу старшину. Але сього,
мабуть, умисно не хотіли робити, щоб бодай такими низшими уря­
дами нагородити льояльних.
Иньших справ козацького устрою і побуту комісари майже не
зачепили. Справу усталення козацьких маєтностей і означення їх
границь — незвцчайно складну і тяжку, яка вимагала кількаліт­
ньої роботи, відложено з приводу невідповідної пори, тому що сн іг
покривав границі і т. ин Справу Терехтемирова, на котрий ви­
просив собі королівський привилей стражник Лащ, відложено теж,
а кватиру комісара і армати визначено тим часом в Корсуні.
В списанім протоколі комісії насамперед згадано в різких ви­
разах про попередні бунти козацькі і понесені за них нещастя
і кари — як „одні полягли під шаблею рицарства війська й. кор.
мил., иньші під мечем справедливим (катівським), декотрі на палях
зради свої повтикали“ — нарешті „на устю Старця обложенії зго­
лоднілі, а до того ще в великій части трупом положені, мусїли
відступити своїх злих їе н їїв “ .
„Заднім числомu представлено справу так, що вже при ка пі­
туляції над Старцем військо козацьке присягло прийняти „уставу
соймову“ , і констатовано повний послух і покору, з котрою воно
„армату и иньші знаки свої воєнні положило під ноги“ комісії
і прийняло уставу й визначену на ї ї основі старшину.
Тепер се була правда; покора була!
лець, Іван Кривда, Васько Блябля. В Чигринськім : Онисько Бут, Костин Зань-
кович, Васько Гайдук, Конрад Бурлюй, Михайло (ркп. Микола) Потерацькийу
Трохим Боровицький, Бужан Казарченко, Яцко (ркп. Харько) Тироненко, Стась-
ко Медведівський Старий Іванищовський.

Примітки.
І.
Література церковних і національних відносин другої четвер­
тини XVII в. Друга четвертина Х У ІІ в. — се
епоха Петра Могили, цен­
тральної фіґури в тодїшних церковних і культурних відносинах України,
і праці присвяченій йому повинно бути дане перше місце в огляді літе­
ратури церковних і так тісно звязаних з ними національних відносин
сього часу. Се звістна робота київського професора С. Голубева: Кіев-
скій митрополитъ Петръ Могила и его сподвижники, т . І 1883, т . П
1898 ; кощий том приблизно на половину складається з тексту розвідки
і з збірки матеріалів, переважно дуже цінних, тільки не дуже старанно
виданих *). Поставивши своїм завданнем представити жите і діяльність
Могили на широкім т л ї церковних, по части й політичних відносин,
автор, довівши до кінця сю працю, дав би був дуже цінний образ су­
часних церковних і національних обставин, — хоч в оцїнцї їх він стоїть
часом на досить тїспім церковнім становищі. Але праця лишаеть ся не
докінченою.
По дїї, обняті першою половиною ї ї — до безкоролївя 1632 p., но-
війшими часами знайшли нове обробленне в с тудії ширше поставленій
і документальнїйше обґрунтованій — звістній уже нам роботі петербур-
бурського професора П . Жуковича: »Сеймовая борьба православного за-
падно-русскаго дворянства«, що своїм завданнем з самого початку по­
ставила освітленне сучасної релїґійної боротьби на загальнім т л ї полі­
тичних відносин річи-посполитої. Пятий і шестий випуски (1910 і 1912 р.>,
котрими закінчилась отся цінна праця, містять отсї ста тті, друковані
в часописи »ХристГанское Чтеніе« в 1909—1912 p p .: Казацкій раз-
громъ и куруковскій ^оговоръ 1625 г . ; Первый польскій сеймъ послѣ
куруковскаго разгрома казаковъ ; Кобринскій соборъ и торунскій сеймъ
1626 r . ; Варшавскій сеймъ 1627 г . и его значеніе въ псторіи борьбы
православныхъ съ уніей ; Варшавскій сеймъ 1628 г. и крушеніе уніо-
нальныЪъ плановъ Мелетія Смотрицкаго: Вопросъ о примиреніи пра-
вославныхъ съ уніатами на Варшавскомъ сеймѣ 1629 г . : Кіевскій со-
боръ 1629 r . : Львовскій соборъ 1629 г. въ связи съ политпческими
обстоятельствами времени: Религіозно-церковный элементъ въ казац-
комъ возстаніи 1630 r . : Православно - церковний вопрось на предпо-
слѣднемъ сеймѣ царствованія Спгизмунда П І ; Послѣдній сеймъ въ цар-
ствованіе Сигизмунда I I I 2).
М Друга глава II тому, дещо покорочена, надрукована також в Кіев. Ста­
рині 1898, I—VI п. з. Западно-русская церковь при м. Петрѣ Могилѣ. Допов-
неннєм до огляду полемічної літератури могилянської доби в сім томі служить
статя того-ж автора: Неизвѣстное полемическое сочиненіе противъ папскихъ
притязаній в Ю.-З. Россіи. Труды кіев. ак. 1899, 11).
*) Над подіями 1626 —1630-х pp. ми з шан, автором „Борьбы“ працювали
сливе паралельно : перші три глави сеї книги, присвячені подіям 1626— 1632 pp.,
були мною написані в 1909 p., н а підставі між иньшим і польських матеріялів
петербурської Публичної бібліотеки, що грають та ку велику ролю в праці проф.
Жуковича. По виході його останніх статей минї дуже приємно було перевірити
повноту мого рукописного матеріялу, покористувавши ся їх вказівками на де­
які незавважені мною листи Публ. бібліотеки; так само мило минї з свого боку
зробитп ш. дослїдниковп деяку прислугу в сій сфері, ласкаво пригадану ним
upn V випуску його праці.
digitized by ukrbiblioteka.org

Доповненнем до сеї праці служать видані тим же автором Мате­
ріал и для исторіи кіевскаго и львовскаго соборовъ 1629 года, — неве­
личка збірка документів з вступними замітками, в Записках петерб. ака­
демії т. ѴТП (No 15, 1911), й їв . Крипякевича Нові матеріяли до історії
доборів 1629 р. в Записках львівського Товариства ім. Шевченка т . 116.
До сеї ж справи· П . Орловскій, Кіевскій соборъ въ 1629 г. (К . Ста­
рина 1901)
Деяких питань українського церковного житя сеї доои торкаеть ся
книга проф. Харламповича : Малороссійское вліяніе на велнкорусскую
церковную жизнь, 1914. Нарешті книга М. Василенка »Очерки по исто­
рін Западной Руси и Украин^і« (1916) в просторім розділі подає свою
оцінку могилянської доби в церковнім і культурнім житю України .
З иньшої літератури останніх чотирьох де сяти л іть1) згадаємо :
А. Терновскій, Кіев скій митрополить П . Могила, біографическій очеркъ —
дуже побіжний і коротенький (Кіев. Старина 1882, IV ). Статя Enaceanu
в Bise rica ortodoxa romana 1883—4 звістна менї тільки з »Библіогра-
фіи« Леґрана. П . Викуль, Митрополить П. Могила (Странникь,. 1896-7),
компілятивна робота; E . Pocot, PierreM o v ila (Mogiła) —: статя і.біблїоґр.
показчик в Bibliographie hellénique par Legrand, IV , 1896. Голубевъ,
Прискорбныя столкновенія П . Могилы съ своимъ предшественникомъ
по митрополіи и кіево-никольскими иноками. (Труды кіев. дух. академій
1897. X ) 2). A . Jabłonowski Akademia kijowsko-mohilańska, 1899—1900
—
книга оперта на російських розвідках, але освітлює значінне акаде­
м ії як провіднички й хранительки польських культурних впливів. Се
освітленне викликало полеміку: Ѳ. Т(ито въ) Урокъ съ запада (Труды
кіев. акад. 1902, І П ), відповідь на се Яблоновского W sprawie akade­
mii kijowsko-mohilańsklej (Kwart. Hist. 1902) і реплїка Тїтова: Къ во-
щюсу о значеній кіевской академій для православія и русской н^родно-
<зти въ ХѴП—ХѴШ вв. (Труды 1903, X I и 1904, І) — освітленне
з православного і панросийського становища.
Спеціальнїйше : Н . Мухинъ, Кіево-братскій училищний монастырь,
1893. В . Страшкевичъ, Монастиръ въ м. Гощѣ (Волын. епарх. вѣд. 1900).
Малевичъ, К ъ исторіи Жидичинской архимандріи (тамже 1899 і д.) .
Юзефовичъ, Возникновеніе и исторія монасгырей Густынскаго и Мгар-
скаго (Полтав. епарх. изв. 1899 і д.) . В . Площанскій, Прошлое Холм-
ской Руси , П , — Холмская епархія 1630—1730. Аѳ. Осинскій, Мел.
Смотрицщй архіепископъ полоцкій (Труды кіев. дух. акад. 1911 — дав-
нїйша література про Смотрицького в т . V I прим. 11).
Загальні курси по істор ії церкви того часу переважно перестарі-
лись уже, бо орудують занадто неповним матеріалом супроти нинішнього.
Се треба сказати н ав іть про Исторію русской церкви м. Макарія (сюди
належить ї ї X I том, виданий в 1882 р. і доведений ло смерти П . Мо­
1)
Перед тим мині відомі такі спеціальні сіа тї про нього: П. (Горскій)
П. Могила, митр, кіевскій — Прибавленія къ твор. св. отець, 1846. Constanti-
nescu ftomanilu P. Movila, 1872 (у Лєґрана). C. P. Петръ Могила, митр, кіевскій
—
Чтенія московські 1877. Богато про Могилу і його кружок (особливо І. Коз-
ловського й С. Косова) у Пекарского, Представители кіев. учености.
*) На сю тему була ще ранїйша статя його: П. Могила и Исаія Копин-
скій, Прав. Обозр. 1874, І і III. З приводу її статя Костомарова : П. Могила
предъ судомъ изслѣдователей нашего времеви.

гили), тим більше lipo Geschichte der Union Пелеша, Очеркъ исторіи
западно-русской церкви Чисговича (т. I I , 1881) і праці Лїковского Н і-
storya unii kościoła ruskiego z kościołem rzymskim (1875) i Unia Brze­
ska 1896, нове виданне 1907 (сюди належить ї ї останній роздїл). Гара-
севичеві Annales historiae ruthenae (1862) не стратили вартости задля
деяких не повторених більше матеріалів (вони Й мають властиво харак­
тер збірки сирових матеріалів), так само і »Сводная галицко-русская
лѣтопись съ 1600 по 1700 r.« А. Петрушевича (1874) і эДобавленіе«
до неї 1891 р. З иньшої старшої літератури, до котрої приходить ся
звертатись за браком новійших оброблень, згадаю іц е: Зубрицкій, »ЛѢ-
топись львовскаго ставропигіального братства (Ж . Μ. Η . П . 1848, т . 62);
Пекарскій, Представите, іи кіевской учености въ пол. X V I I ст. (Отеч.
Записки, 1862).
2.
Козаччина 1635— 1638 р. Джерела і література. Ся доба в істо­
рії козаччини не може похвалити ся особливим розробленнем, очевидно
наслідком бідности й фраґментарности друкованого джерелового матеріалу.
Збірок матеріалу, спеціально присвячених історії козаччини, взагалі було
небагато, і вони містять мало для сього часу. Колекції Антоновича в Ш ч.
І т. Архива Ю.-З. І\, Костомарова в Актах Ю. и 3. P ., Кулїша в його
»Матеріалах« дають ледви по кілька інтересних документів для сих ро­
ків. Більше матеріалу давала польська збірка Пшіленцкого Ukrainne
sprawy, przyczynek αο dziejów polskich, tatarskich i tureckich, 1842, —
колекція листів з 1627— 1629 pp., де чимало відомостей і про козаччину
(на жаль без пояснення; звідки сї матеріали взято). Сї ж роки захоп­
лює листуванне Збаразького й депеші константинопольських резіден-
т ів , англійських і французьких, про котрі була мова в попереднім томі
(V II с. 589—90). Далї, для 1630-х pp. (1634—6) прибуває збірка листів
кор. Володислава, видаиа Ґрабовским (W ładysław a I V króla polskiego
lis t y , 1845); натомість мало дає збірка матеріалів про Конєцпольского,
видана Пшіленцким (Pam iętniki о Koniecpolskich, 1839). Новійшими
часами чимало цінних відомостей принесли видання московських а к т ів :
Акти Московскаго государства т . І і I I (1890 і 1894, до року 1659)
і Донскія Д'Ьла т . І (Русская историческая библіотека т. 18, 1898,
до р. 1640). Богато цінного дав також І т. Матеріалів до істор ії укра­
їнської козаччини (Жерела до Історії України-Руси т. Ѵ Ш , 1908, до
р. 1631).
В мемуарній літературі, обіймають сї роки ранїйше початі: Львів­
ська літопись, »Літописець“ Йоакима врлїча, хроніка П. Пясецкого, ано­
нім Войцїцкого Pamiętniki do panowania Zygmunta I I I , Władysława I V
j Jana Kazimerza (внчисляю тільки те, що має інтерес для козаччини).
Від 1630 р. прибувають записки Фил. Обуховича (Pam iętniki histo­
ryczne, wyd. М. Baliński, 1859).
Від 1632 р. дуже важне Memoriale rerum gestarum in Polonia
morte Sigismundi I I I inchoatum Альбрехта Радивила, на жаль і досі
не видане науково : друкований польський переклад п. т . P amiętniki
Albrychta Stanisława Radziwiłła, 1839, далеко коротший і місцями від­
ходить від змісту латинського ориґіналу.
Д ія подій 1637—8 pp. записки Симона Окольского Diarius z transac-
ctiej woiennej między woiskiem koronnym 1 zaporoskim w r . 1637 i Kon-
digitized by ukrbiblioteka.org

tinuacya diariuszu woiennego... г . 1638 odprawiona (друковані 1637 і 1638,
новий передрук, не дуже вірний, зроблений Туровским 1858) — шановна
праця, що служила головним і майже виключним джерелом д а істор ії
кампанії 1637 і 1638 pp. історикам старим і новим ; в історичних збір­
никах Величка і Лукомского маємо українські переклади Ko ntin uacy-ï
з замітками обох збирачів — див. при виданню Величка в т . І У . Про
Окольского і його працї дісертація Стан. Кпіижановского De Simo nis
Okolscii vita et scriptis historicis, 1870.
Т ут же треба згадати про мемуари Бопляна, Description de Г U kra­
ine, що хоч не богато дають про самі події, малюють загальну обста-
нову українського жптя саме з сього часу (Боплян пробув на Укр аїні
від початку 1630-х pp. до самої Хмельниччини).
З загальнїйших праці., після зовсім попсованих впливами Істо р ії
Р усі в праць Марковпча, Ґлїншньского, Чарновского, найбільше принесли
для сеї доби в своїм часі* : передмова Костомарова до його »Богдана
Хмельницького« й »Исторія Россіи« Соловьова. Дуже небогато додавало
до них чогось ррального видане в 1888 р. Кулїшеве -Отпаденіе Мало-
россіи«, трохи більше — недокінчена (урвана на 1635 р.) остання праця
його: »Украинскіе козаки и паны въ двадцатилѣтіе перед бунтомъ
Хмельницкаго« (друкована в журналі »Русское Обозрѣніе Î895 р.)
Спеціальніш их статей для сього часу було дуже мало: Gołem-
bjowski. Szahingerey і kozacy (Biblioteka warszawska, 18o2): його ж :
Stefan Chmielecki (там же 1853). Кілька статей про Ад. Кисїля, що
в сїм часі виступає на політичну арену : Jul. Bartoszewicz, Adam K i­
siel wojewoda kijowski (Tygodnik Illust. 1860); C. Барановскій. Право­
славний волынскій помѣіцикъ A. Кисель какъ польскій дипломатъ въ
епоху Б. Хмельницкаго (Волын. en. вѣд. 1874): И. Новицкій, Адамъ
Кпсель B o eR . кіевскій (Кіев. Стар. 1885, кілька доповнень де сеї статї
у Голубева П. Могила П дод. 35) : К . Pułaski, Pierwsze lata publicz­
nego zawodu Ad. Kisiela (1621 —1635) (передр. в його Szkice i poszuk.
historyczne, I , 1887) ; J. Lubomirski, Adam Kisiel wojew. kijowski, 1905.
Ще: M. Dubiecki, Kudak twierdza kresowa i jej okolice, 1879 (нове
вид., перероблене. 1909). A . J . (Роллє) Samuel Łaszcz, kartka z dziejów
swawoli kresowej (передр. в 5 т. його історичних оповідань). К . Мель-
ннкъ, Свѣдѣнія о походѣ въ Крымъ Михаила Дорошенка (К иїв . Стар.
1866 г. і Мемуары относ. къ исторіи Юж. Руси, I I). W . Czermak, Wojna
Smoleńska z r. 1633 —1634 w świetle nowych źródeł (Kwart. Ilitst. 1896).
В 1899 p. вийшла цїнна студія C. Рудницького Українські козаки
в 1625—30 pp. (Записки львівські т. X X X I) і О. Целевича Участь ко­
заків в Смоленській війні 1633—4 pp. (тамже т. X X V H 1). Нарешті
в сї часи війшли цїнні студії Жуковича, вичислені вище в прим. І ,
а Василенко в цитованій книзї дав загальний перегляд подій і їх оці­
нок в літературі (в тім і І части сього тому, випущеної в 1913 p.). !)
Бібліографію сю замкнено в 1916 р.
ГНУШЕВСЬКИЛ. ІСТОРІЯ Т. VIII.

digitized by ukrbiblioteka.org

МИХАЙЛО ГРУШЕВСЬКИЙ
ПОЧАТКИ
ХМЕЛЬНИЧЧИНИ
(1638— 1648).
ІСТОРІЇ УКРАЇНИ-РУСИ
тому V III частина II.
ЬИЛАВНИЧН ТОВАРИСТВО
„ К Н И ГОСПІЛКА”
НЬЮ-ЙОРК 1956

Перше видапне сеї книги було випущене в 1916 p., в Кшві,
в невеликім числі* (50 0 прим.), так що давно стало біблїоґрафич-
ною рідкістю. В сїм виданню вона иередруковувть ся без значній-
ших вмін, тільки переносять ся до сеї частини ті примітки до сих
глав, які в першім виданню були надруковапі при I I I частині’ тому
(що в дїйсности в світ не вийшов).
1922, в червні'.
Автор вастерігає собі до сеї книги всї права.
Copyright 1922 by Miohael Hrushevsky.
digitized by ukrbiblioteka.org

„Золотий спокій.“
Десятилітній спокій. Воєнні плани Володислава і шляхецька жирова тактика. Заходи
против ковацького своевільства і його прояви по-за межами польського досягання.
В історичній перспективі велике народне повстанне, підняте
козаччиною в 1637*8 pp., було безпосередньою прелюдією чи про-
льоґом ще завзятійіпої боротьби українського народу за визволеннє,
поведеної під проводом Хмельницького. Ряд повстань, що йшли 110
собі, з більшими і меньшими перервами, від кінця X V I в. почавши,
вправляли в рух все ширші народні* маси і розвивали в українськім
елементі все більшу рухову, кінетичну енерґію, котра мусїла кінець
кінцем покінчити з тими перепонами, що вязали його жите. Десяти­
літній антракт, що лежить між капітуляцією козаччини на Старцї
і весняним повстаннем 16 48 p.. нам уявляеть ся тільки моментом
переходового значіння, павзою, чи затримкою в розвою сього
номинучого історичного процесу.
Але сучасники, які його переживали, также мало здатні були
оцінити його історичну перспективу, як ми ті події, котрі приходить ся
переживати нам. Коли не всім, то величезній більшости їх кидалась
в очі не та невичерпана, невгавуча, непереможна енергія народнього
руху, котра вражає нас, — а тяжкість удару, заданого йому в кам­
панії 1637-8 року. Не тільки польська маґнатерія, шляхта й її
підголоски, але й українська інтеліґенція, котра готова була співати
похвальні гімни маґнатам-переможпям „крнобрних козацьких ребелї-
зантів“ , і козацькі верхи, котрі так послушно вправляли ся в ход-
женню під ігом ординації 1638 p., і ті маси козацькі та селяцські,
які кидаючи свої кровю і потом облиті розробки, мандрували на
схід, за московську границю, — вони очевидно не ворожили собі
скорої зміни того режіму, що запанував на Україні по капітуляції
під Кумейками та на Старцї, того „золотого спокою“, котрий завели
рицарі польської культури на костях сих ребелізантів.
І нема чого бути й нам, по всїм пережитім тепер, дуже скорими
в осудї такого засліплення, такої корокозортости, такої легкодуш-
ности тих, що не вміли зрозуміти значіння подій тодїшнїх. Видимість
Грушевський, Історія, УІІ1 , II.
1*

могла їх помилити. Результати осягнені польською стороною в кам­
панії 1638 р. були не тільки показнїйші, але й певнїйші, трівкійші
від попередніх. Уряд зумів перевести в діло постанови нової ор­
динації в повнім обсягу. Козаччину, сю єдину ініціативну силу
українського житя справді приборкано і задавлено так сильно, що
минуло тих повних десять літ, поки вона наважила ся знову підняти
руку на шляхецьке панованне, що так безоглядно, поконавши її,
сковало по руках і ногах, і чуючи себе бевпечним перед нею, роз-
гостило ся на старих козацьких осідках.
Шляхецький режім тріумфував, повний вдоволення не тільки
8 своїх успіхів, але І 8 свого державного розуму. Не тільки пізнїйше,
по контрасту всіх бід які впали на польську річпосполиту по 1648
роцї, попередив десятилїтє представляло ся золотим віком її —
останнім промінвм сонця на польськім небозводі*. —
Сучасники також
—
та польсько-тляхецька сусиільність, що переживала се десятилїте,
загалом беручи відчувала повне вдоволенне „в тім солодкім відпочинку
нашої вітчини, який, нам по трудах і клопотах воєнних справила
ласка божа, щасте і заслуга в. кор. мил.а — як чемно писала вона
в 1646 р. на адресу короля1).
І справді’ досить було їй подивити ся на те, що діяло ся за
західньою границею Польщі, аби у щерть наповнити ся повним вдо-
воленнвм від обставин свого житя. Там ярили ся далї бурі тридцяти­
літньої війни, котрій все ще де видко було кінця, — над Польщею ж
усміхало ся погідне небо спокою. Німецькі, вахіднословянські, бал-
тийські землі були страшенним видовищем знищення, що знівечило
їх економічний ровцвіт, культурне жите, переполовинило їх людність
і кинуло їх на довгі часи в руїну. Польська шляхта спокійно
господарила серед незакаламученої тиші, не знаючи військових рекві-
зїцій анї прикростей від незаплачених вояків. Розширяла свої шля-
хецькі фільварки все в нових українських лятифундіях і тїшила ся
наїїею на поворот волотих часів шляхецького ексаорту 8 приеднаннем
Прусії і звільненнем польського експорту від шведських поборів, яке
соймові делєґати виторгували при відновленню перемиря в і 635 p.,
коштом особистих чи династичних претенсій Володислава.
Польські патріоти з утіхою констатували, як під перевагою шля­
хецького польського режіму, патріотично і клерикально настроєного,
никли і гинули всякі ворожі, опозиційні елементи — литовська фронда
і протестантські течії, козацька своеволя і православна іредента.
І шляхецькі політики могли дїйсно 8 повним правом сказати, що
веї сї успіхи були не дарунком слїпої фортуни, а результатом їх
digitized by ukrbiblioteka.org

польської шляхти
упертої і витрівалої політики, — тої вапобігливости, в якою гальму­
вали вони і убивали всякі пл а ни воєн, щ о виникали у короля чи
у иньших прихильників аґресцвної політики; того вавзятя, в яким
вони давили всякі розбіжні течії в нутрі Річи-посполитої ; тої без-
-оглядности, з якою вони змагали до сопіальної, національної й релі­
гійної *одности IL
Так, се вони, представники шляхецького вагалу, жадного спокою
і безпеки sa всяку цїну, вагрувили в піску соймової оповиції всї ті
високолетні воєнні й політичні пляни Велодислава, 8 якими він ви­
ступав на політичну арену по смерти батька і пишав ся— хоч би
в своїм звіснім інавґураційнім посольстві до папи. Вони витіпали,
оеро за пером, всі крилаті надії свого лицарського короля, з якими
ширяв він по сучасній Европі, й ввели до нешкідливого ловецького
спорту його воєнні потяги і забаганки. Се вони загнали в тїсний
кут ординації 1638 р. козацьку силу, оголотили полудневу границю
держави â пильнували підтримання соромних данних відносин Річи-
посполитої до Криму — аби тільки на дозвілі розширяти свої слободи
і фільварки по обох сторонах Дніпра, не боячи ся опозиції покоза-
чених непослушних. Се вони налягали на короля не церемонити ся
з обіцянками даними при зиборі його православним і діеідентам і
при коадой нагодї обтинати дані їм уступки та нагинати під вверх-
яість святого римського престолу. Се вони — під час того ж
десятилітнього свого золотого віку руйнували останні захисти сво-
бідної думки — раківську академію соцінїан (1638), їх» школи
в Киселинї й Березці (1644), — не вважаючи на опозицію право­
славних і дісідентів. .1)
Правда, все се були успіхи в своїх дальших наслідках досить
непевні. Через свою пасивність супроти подій тридцятьлітньої війни
Польща втратила останню нагоду піднести своє становище на заході.
Можна було серіозно думати про приверненне давно страченого Шлѳзка,
про те щоб скріпити свою позицію на балтийськім лобережі — в інтере­
са х не тільки чисто політичних, але й економічних.
Але шляхта була глуха і нїма для таких резонів. Війна по­
тягнула б ва собою зброенне всяких непевних елементів, мобілізацію
козаччини, скасованне мудрої ординації 16 38 р. Сього шляхта не
хотіла за ціну ніяких політичних успіхів. Не бажала свому королеви
ніяких здобутків ні в Швеції, ні* в Туреччині, рахуючи так, що
всякий успіх королівської династії вробить її мѳныпѳ залежною від
іпДяхецької ласки, захитав принціц виборности. З а краще вважала
*) Див. про се в розвідці Левиїдаого в ч. І т. VI Арива Юго-Зап. Россіж
с.162ід.

6
ВОЄННІ пляни
тримати козаччину на короткім шнурі, ніж за її помічю робити які
небудь вдобутки. Хотіла розширити краще межі своїх шляхецьких
вайманщин, ніж границі Річипосполитої.
Закривала очі на те, що сї займанщини власне служили скла­
дам* вапального матеріалу, і кожда нова слобода давала новий кон-
тінґент повстанню, як констатував Потоцкий ще в своїх карательних
експедиціях 1 6 3 7 — 8 p., а кожде нове обмеженнє козаччини, її
прав чи усвячених практикою претенсій вбільшало вибухову силу для
будучого повстання. Закривала очі на всю попередню історію козач­
чини, на ті реальні обставини, в яких жила Україна, и вірила в трі-
валість тої погодної тиші і її бевконечне продовженнє, а всю увагу
ввертала на те тільки, щоб на дати її нічим закаламутити.
Мирова політика шляхти і капітуляція перед нею воєнних зами­
слів короля були головною причиною такого довгого козацького поне­
волення і тому в близшім розгляді*. сього десятилїтя ми повинні при­
глянути ся сим обставинам, о які розбивали ся пляни Володислава,
даючи змогу правительству Річи-посполитої обходити ся без козаччини
і її воєнних услуг протягом такого довгого часу „ золотого спокою“ , як
називали його шляхецькі красномовці. З другого боку, як відомо —
проби короля вирвати ся з тяжких обіймів мирової політики шляхти
послужили потім агітаційним мотивом для великого повстання, що по­
служило її епільоґом. Тим також диктуеть ся та більша увага, яку
присвячуємо тут польській п о л і т и ц і сього десятилїтя.
Коли сідав на батьківськім престолі Володислав, здавало ся, що
річ-посполита вступає з ним в довгий період воєн, аґресивної екстен-
8ИВНОІ політики. Новий король, незвичайно амбітний і жадний слави,
повний гордих вамислів і плянів, воевничий до того степня, що »тіль­
ки й дихав війною“ , як його характеризував пізнїйший франпувький
посол, аж горів жагою політичної й воєнної діяльности, виступаючи
на нову арену. Відсуваний від усякої активної ролї, від
усякої самостійносте за житя свого батька, нелюдяного, холодного
і замкненого в собі, він тепер „обертав цілу величезну махіну га­
док у своїй голові“ , як висловлюеть ся сам у однім листі'1). Мріяв
про те, щоб захопити провід в сучасвій європейській політиці, стати
il керманичем і ріигателем. В проґрамовій промові перед папою
1633 р. його речник Осолїньский обіцяв за Володислава привести
під папську руку „здичілих львів скандинавських“ і схизматиків
московських, підняти христіянських володарів на „своєволю безчест-
ного грабителя“ — Тур ка2). Новий король мріяв вэяти на себе роль
посередника в великій релігійній боротьбі, що роздирала Европу,
digitized by ukrbiblioteka.org

і вінчати сю свою ролю миротворця найвищою честю — короною
цісаря Німецької імперії.
Війна на московськім війни вже розгорала ся, коли він
засїдав на королівськім нрестолї.
„Тридцять тисяч заиорозьких ко­
заків, перейшовши Дніпро, ішло по московських трупах“ 3), щоб
вернути Володиславу царську корону. Але сойм пожалував засобів
на сю війну і поручив своїм комісарам приложити старання, щоб
закінчити її як найскорше. Володислав, позбавлений всяких засобів
на дальше веденне сеї кампанії, по смоленських тріумфах застрягши
в довгу і безвиглядну війну, під натиском комісарів мусів пожертву­
вати своїми претенсіями до московської коронй за піну укріплення
за Польщею земель эдобутих в попередніх війнах. Мусїв згодити ся
на такий ужиток з його особистих інтересів. Та на нотїшенне мав пер­
спективу турецької війни, що несподівано вибухнула зимою 1633 р . 4).
Але знов таки сойм замість ухвалити кредити на сю війну дав вай-
гострійші інструкції Конецпольскому, щоб не зачіпав ся, а кінчив
діло згодою, і війну загашено в самих початках і запечатано новим
трактатом з Туреччиною.
„Користний він для Поляків, але нерадо
підписували його — тільки тому що за рік кінчить ся перемире
з Шведами і не було вигідним не валагодити з Турками“ , писав
королівський повірник II. Ияседкий5).
Супроти того центрального вначіння, яке для Володислава мало
полагодженне його шведських претенсій, він міг справді потішати се­
бе, що тимчасове залагодженне турецької справи користне для нього, бо
дає можність усю енергію скупити на заходах коло Швеції, — і дійсно
пустив в рух усю „махіну своїх гадок“ . Він разом робив заходи до
війни, маніфестував їх перед Шведами — і заводив мову про дина­
стичне полагодженне справи. Давнїйше заявляв охоту женити ся
з удовою Ґустава Адольфа, тепер проектував шлюб Ґуставової доньки
Христини з своїм братом. Пропонував, щоб Шведи взяли собі на ко­
роля його будучого сина, а тим часом його на опікуна до повнолїт-
вости Христини. Підбивав до спільної воєнної акції против Швеції
Австрію й Іспанію і для сього показував охоту оженити ся з цїсарівною.
Заразом підчеркував свій замір ожепення з сестринницею англійського
короля, донькою нещасливого „зимового короля“ чеського і в звязку
8 сим проектував союз Англії, Швеції й Польщі — за цїну швед­
ської корони для себе.
*) Лист до кард. БарберінІ з осени 1634 р.
—
у Чермака Plany с. 28.
*) Промова Осолїньского у Кубалї op. с. І с. 87.
3) Див. попередню частину, с. 201 1 вид.
*) Тамже с. 207—8. 3) Relacye nuncyuszów II. c. 187.

Все се одначе не тільки неособливо рекомевдовало характер­
ність і серіовність претендента, але й не вапевпечувало ніяких ко-
ристних результатів. Невичерпане богадтво сих суперечних помислів
не ваступало недостачі реальної 'підстави, котрої бракувало Володи-
славовим змаганням, і без неї самі себе побивали його хитроумні вамисли.
Сойм про око, щоб пострашити Шведів, ухвалив податок на війну,
але знов дав комісарам найгострійші поручення не доводити до війни,
а ціною претенсій Володислава купити приверневне захоплених Шведом
польських провінцій. Такий настрій польських кругів не був тайною,
і тому всї вброення Володислава робили дуже слабке вражінне на
противну сторону. Зреченнв Володислава 8 претенсій було на язиках
під час сойму — доносив нунцій, і був певний, що тим скінчить ся
справа.
„Річ певна, що Поляки вимогли від нього під час елекції,
що він вречеть ся дїдичних прав до Швеції, і хоч се не включене
б пункти pacta, але кажуть, що мають се на письмі так само як
і зреченнв в претенсій до московської корони. Те все не може бути
тайною для Шведів, і для того так уперто обстають вони при своїм
і будуть обставати, поки дійдуть свого“ 1). Австрія й Іспанія зао­
хочували Володислава до війни, але 8 свого боку* не давали надїй
на дуже енерґічну поміч, з донесень своїх аґентів знаючи про „брак
охоти до війни і брак гроша“ в самій Польщі2), і таки не підтримали
Володислава нічим реальним. Соймові комісари цілою силою напирали
до 8годи, і супроти того всї намагання Володислава дали тільки той
результат, що за Ш'ну його виречення з претенсій на шведську
корону на час 26-лїтнього перемиря Шведи вгодили ся звернути
Польщі Прусію, і на тім стало те нове перемирв в Штумдорфі.
Було воно великим ударом Володиславови при тїм вначінню, яке
мали для нього сї мрії про шведську корону, в яких він виріс. Була
невдоволена й Литва тим, що Поляки виторгували собі назад Прусію,
а упустили Шведам Інфлянти, що для литовських провінцій мали
таке ж важне торговельне вначіннв, як пруські порти для провінцій
польських. Але польська шляхта була вдоволена і такий фінал
шведської справи тільки эміцнив загал польської шляхти в її мировій
політиці'. Підозріваючи, що Володислав буде шукати нових доріг для
осягнення своїх плянів і взагалі* маючи те переконанне, як каже
нунцій Вісконті —
„що трапив ся їй король мудрійший ніж їй
треба“ 3), — вона окружала його пильним і підозріливим доглядом,
і 8 сього часу починаеть ся та внутрішня нехіть між королем і шля-
хецьким вагалом, яка ще більше паралізувала всяку королівську політику.
Relacye ntmcyuszów I I c. 230.
*) Реляції цісарського посла у Шельонїовского с. 88 —9.
·) Relacye II с. 192.
digitized by ukrbiblioteka.org

Характеристичним прикладом була справа морського мита, яке
хотїв завести Володислав на балтийськім побережу — так як його
побирала Швеція sa час своєї окупації. Він сподївав ся обезпечити
собі таким чином самостійне і незалежне від соймових ухвал джерело
доходів і стати фінансово незалежним від шляхти. Але підозріливо
настроєна шляхта, подражнена ще до того нетактовною поведінкою
короля, помішала всї його замисли, взявши сї сподівані доходи під
свою контролю. Кінець кінцем Володислав зовсім відступив від свого
проекту, а його проби перевести на практиці, без соймової ухвали,
побиранне того мита привели до повної компромітації його королівської
поваги і маєстату Річи-посполитої. Місто Ґданськ, на спілку з дан-
ським королем, безпардонно зломило його митну сторожу, половило
й позабирало польські кораблї, покликало до вміщання постороннї
держави і нарешті змусило Володислава зовсім зрікти ся його плянів
за ціну розмірно неважного викупу. А сойм 1638 p., до котрого
він звернув ся за ратованнєм своєї поваги в сім конфлїктї, своїм
неприхильним і ворожим становищем суироти самовільних королів­
ських вчинків, своєю повною неохотою ратувати перед світом престіж
короля хоч би во імя престіжу держави, виразно показав цілому
політичному світови, що Володислав не може рахувати на нїяку
підпору в своїй державі і що за його політичними ходами нема ніякої
реальної сили. В таких обставинах на нїщо сходило нсе його ди-
пльоматованне.
Після шведських конференцій 1635 p., переконавши ся, що
впливи Анґлії, з котрою пробував він війти в тіснїйше порозумінне,
не можуть йому дати нічого важного в його головній справі — швед­
ської корони, Володислав якийсь час вагав ся між союзною з Шве­
цією Францією, і непримиреним воротом її, традиційним союзником
свого дому— Австрією. Франція манила його обіцянками — Шлезка
для Польщі, цісарської корони для самого Володислава, грошевої
субсідїї за цїну війни з Австрією. Але в Швеції вона нічого .не могла
обіцяти йому, а перспективи війни з Австрією— сею єдиною безпеч­
ною сусідкою, очевидно, лякали Володислава, і по недовгих ваган­
нях він вертаеть ся до традиційної політики свого дому і королів­
ського польского двору взагалі— союзу з Габсбурґами. Справа ви­
бору нового цїсаря на місце Фердинанда Ц, що доживав свої ос­
танні* днї, давала нагоду вмішати ся у внутрішні відносини цїсар-
ства і за цїну своїх впливів пробувати виторгувати щось користне
для себе. При виборі нового цїсаря Володислав виступив
рішучим сторонником Фердинандового сина (1 6 3 6 ) і заразом уложив
умову про свою женячку з донькою цїсаря і тайний фамілїйний

трактат (1637), котрим Габсбурґи обовязували ся підтримувати ро­
дину Володислава, помагати їй доходити своїх претенсій на швед­
ську корону, а на випадок щасливої війни 8 Тѵрціею помогти 8 здо­
бутих від неї провінцій утворити дїдичне володїнне для родини Во­
лодислава1).
Трудно сказати, скільки реального значіння на найблизшу бу-
дучність мав сей останній трактат в очах Володислава. Підписанню
умови припадало на момент незвичайно відповідний для війни з Ту­
реччиною. Конфлікт Інает-ґерая з Туреччиною, погром Кантеміра, за­
ходи хана коло козацької і польської помочи давали незвичайно до­
бру нагоду для того, щоб вмішавши ся в сї справи, роздмухати ве­
лику війну з Туреччиною. По словам французького посла король і
Конєцпольский дуже рвали ся до війни, і в листах Конеішольского
справді знаходимо потім гіркі жалї, що сей момент був так мізерно
уиущений. Але що до короля, то сим разом він був, здасть ся, більш
занятий своєю женячкою, а до того таки й не мав змоги відповідно
сей момент використати.
Австрія, занята на північнім театрі, не могла дати нїякої ре­
альної помочи, 3 огляду на непевну поставу Семигороду (Юрия Ра-
кочія) вона рада була б, якби Польща заатакувала Туреччину, але
сама сього не могла зробити. У себе-ж дома Володислав також не
міг рахувати на ніякі ресурси. Шляхта, як звичайно, стерегла ся
всякої тїни жертв на щину і пускала залюбки поголоски, що сї роз­
мови про бісурменську небезпеку — тільки штучка обчислена на те, аби
витягнути гроші від шляхти2). Спеціальних кредитів на можливий
конфлікт 8 Туреччиною сойм не признав, а дозволивши на збіль-
шенне війська, роспорядив, як ми внаемо, відправити частину його
вараз же 8 кінцем року (1 грудня).
Союз короля з Габсбурґами— не звісний в своїм дійснім змістів
але явно задокументований женячкою Володислава, взагалі тільки по­
більшив підозріливість шляхти супроти короля. Як традиційний був
сей союз для королівського двору, ще з часів Ягайлонських, так
традиційна була і нехіть всіх прихильників іпляхецької свободи до
сього союзу. В Габсбурґах, з їх культом своєї поваги і престіжу,
бачили злих духів польського двору, які підюджують королівську
власть до самовластя і обмеження шляхецьких вільностей. Тому що
дійсний зміст порозуміння 8Іставав ся незвістний, всякі здогади і пі­
дозріння виростали на сїм ґрунтї. Напр. королівський конфлікт 8
*) Сей трактат (16. I l l , 1637) відшукано в тайнім архиві іспанськім і видано j
Шедьонїовского Rozkład rzeszy s. 26.
2) Депеші французького посла в виписках Люкаса I I с. 188, 191, 192.
digitized by ukrbiblioteka.org

Ґданськом за морське мито, подиктований чисто фіскальними моти­
вами, вважав ся наслідком габсбурської інтриґи— іспанською видум­
кою видуманою на те, щоб силоміць втягнути Польщу в війну з
Шведами. Викликав отже тим гіршу опозицію, яда так міцно ском-
промітувала короля в сім інцидентГ. Так союз 8 Габсбурґами для
політичних плянів Володислава показав ся безвартісним, і пересва­
рений з шляхтою за її ворожі виступи, огірчений сильно на сена­
торів, що вони 8 свого боку не підтримують його скільки небудь
рішучо против шляхецької ворожнечі, позбавлений всяких васобів
до тої міри, що на самім дворі доходило до скандальних недостатків
навіть на королівській кухнї, — Володислав на якийсь час потонув
в дрібних двірських інтриґах і торгах з упертими Ґданьщанами, тим
часом як воєнні круги святкували свої тріумфи над ровбитою козач­
чиною.
Справа війни з Туреччиною й Кримом все таки не сходила з
овиду польської, чи королівської політики. Уже з початком 1 639 р.
в кореспонденції гетьманів починає звучати як провідний мотив— не­
безпека конфлікту з Кримом і Туреччиною і потреба спеціальних ухвал
з огляду на можливу війну. Вже в січні читаємо в листах обох геть­
манів, великого і польного, про невдоволенне хана з приводу неви-
плачених упоминків ) затримання послів— котрим не було чого дати,
—
і про небезпеку татарського походу, котру піддавали татарські ва­
таги, що крутили ся коло гранипь. Туркам Конєцпольский грозить, що
як Татари нападуть на польські землї, — він випустить козаків на
море. Татари не напали, але якісь своевільні козаки — з тих очевидно,
що повтікали на Запороже після кампанії 1638 p., — дійсно пустили ся
на море. Після сього перспективи конфлікту з Туреччиною підскочили
ще вище, тим більше, що про війну на перськім театрі, де пробував
і сам султан, приходили утїшні для Турків відомости, і в поль­
ських правлящих кругах думали, що упоравши ся з Персами, султан
зараз обернеть ся проти Польщі. В такім же тонї трівожили польське
правительство його кореспонденти з Молдавії й турецьких земель1).
Конєцпольский наглив скликати новий сойм як найскорше су­
проти сеї небезпеки — тим більше, що зіставали ся далї величезні
незаплачені суми війську й козакам, потрібні були гроші на віїбудо-
ванне Кодака, що все ще леяав в руїнах, і т. д .2). Сойм дїйсно
був визначений на осїнь. Але рік тим часом пройшов досить спо­
кійно, татарську орду підстерігли вчас і змусили вернути ся : К о н є ц ­
польский, бувши на будові Кодака, кинув ся за нею над Ворсклу
*) Двв. ркп. ПубличноІ бібл. Пол. No. 94 с. 662, 664, 674.
*) Разиояз. 61 с. 262 і 272.

і там сполошив *). Турецький посол, прибувши до Польщі під. осінь,,
ніяких страхів не приніс, отже шляхта внов таки досить скептично
прийняла собі всі* пострахи короля і* гетьманів, 8 котрими вони ви­
ступали перед соймом2). Навіть перспективи розрубів незаплаченого»
жовнірства її не врушили, і сойм війшов на нічім: був зірваний
черев сварки шляхти в підкандлвром Осолїньским.
Тим часом ріжний трівожний матеріал напливав далі. Польський
посол, висланий до Криму, — Дзержек, відти остерігав ще з осени,
щоб сподївали ся татарського нападу, навіть „не чекаючи ледів“г
і дійсно в с і ч н і 1640 р. Орда рушила ся, під проводом калґи.
1 лютого н. ст. перейшла Дніпро під Таванею і пустила ся „Чор­
ним шляхомu на Волинь і Полісе. Конєцпольский, на підставі відо­
мостей, які потім вібрав, оповідав, що кошем орда мала стати під.
Старим Константиновим і роспустити загони по Волини, Полїсю,
Поділю й Галичині'.
Але що польське й козацьке військо стерігло
весь час, то й сим раэом 8 нападу не вийшло нічого : стрінувши ся
в кількох місцях 8 козацькими й польськими сторожами, Татари кілька
разів зміняли напрям, але в-кінець пересвідчивши ся, що їх стережуть
пиіьно, завернули ся й пустили ся навад 8а Дніпро3).
Але ва те далі* йшли трівожні вісти про Турків. Доносили, що-
вони дуже ображені відновленнем Кодака, вважаючи, що його постав­
лено на ґрунті турецькім ; що Татари тримають Двержка sa виразним
наказом султанським, і що з поворотом турецьких військ з Персії
по закінченій вгодї (17 . V . 16 39) треба чекати напевно походу
на Польщу. Ракочій ще 8 осени давав „три певні внаки“ тих за­
мислів Туреччини, і Конецпольокий вважав, що всі його остороги
оправдують ся дійсно4). Король, поділяючи вповні його побоювання,
в мартї розписав листи на соймики, доручаючи шдяхтї вислати на
сойм своїх делеґатів з повновластю ухвалення загального походу
і кредитів на ваплаченне війська і козаків і неминучу війну з Тур­
ками. По словам короля про вамисли турецькі остерігали Польщу
‘)Пол.94с.692і696.
■) Na ciękim włosie za powrotem cesarza tureckiego z Aziey у dawnym pogań­
stwa tego przeciw państwom naszym zawziętości salus publica iaw is ła, характеризував
король політичну ситуацію—ib. с. 743.
*) Р&8Н0 Я8. 61 с. 309 — 401, 410 (реляції Потоцкого) і с. 413 (лист Конецполь-
ського на прошовський соймик). Инакше оповідав про сей напад Радивил, з нагоди
турецького посольства 1641 р. і його вапевнен® що султан наказав ханови пе допускати
нападів на Польщу : quod ех parte verum fuit — coacti enim Tartan recedere a con·
finibus nostrie, quibus imminebant, post discessum nostrorum militum repente 18 milia
in Ik raina m irruerunt et praedam insignem nacti aliquot etiam nobilibus captis in-
columes ad suos redierunt: Jicet castellanus cracoviensis illos persequi animo se con-
stituisset, celeritate conductore evaeerant ultionem (в друкованім сього нема, мова
очевидно про напад 1640 p.).
4) Польськ. No. 94 с. 738 (лист Конвцпольского до короля, 3 0/ X I. 1639).
digitized by ukrbiblioteka.org

ВОЄННИМ ПДЯНАМ
13
не тільки посли перські і московські, але і „ і 8 самих поган деякі
передвійші особи“ , а Конецпольский в своїх листах до шляхти давав
знати, що вже в Туреччині* „війна проголошена морем і землеюа .
Румелїйський беґлербеґ веде свої війська над Дун&й і „короткий час
покаже, коли та війна загремить і вибухнеα 1).
Але, як свідчить сучасник, і сим разом сї пострахи не робили
особливого вражіння. В тім усїм підозрівали тільки королівську інтриґу.
А коли прийшла під ті часи відомість про смерть воевничого і су­
ворого султана Мурада, а його наступник Ібрагім мав репутацію
пещеного бабія, —
се також заспокоїло ще більше шляхту, що
війни мабуть нема чого бояти ся. Даремно Конецпольский страшив,
що новий султан мабуть схоче пошукати собі слави походом на
Польщу2). Не вважаючи на всі пригадки короля, нові шляхецькі
посли виявили* не більше уважливости для королівських осторог і що
ледви з тяжкою бідою вдало ся витягнути від сього сойму. —
се
був податок на заплаченнв довгів війську. Та й то в таких роз­
мірах, як він був ухвалений, далеко не міг покрити всього довгу.
По рахунку Конєцпольского 1 мая 1640 р. було не заплачених
6 чвертьроків, і се разом з незаплаченою платнею козакам і „тракта-
ментами“ старшини виносило по над мілїон золотих. Тому справа
незаплачення війську і військових розрухів, разом з турецькою
небезпекою зістаеть ся і далі’ головною темою соймової політики
короія.3). Заповідаючи новий сойм скорше від принятого часу,
король так мотивував потреби сього приспішення:
„Найперша до того побудка — турецька експедиція на Азак.
Чи не криеть ся під тим зрадливий підступ і потайний замисл на
шкоду Річи-посполитої, легко зміркувати. А хоч би той замисл по­
ганський на Азак був і реальний, то самий вже похід конних ту­
рецьких військ через степи, попід границю Річи-посполитої, який страш­
ний для Річи-посполитої і якої великої уважности і г о т о в н о с т е вимагає !
А хоч би поганський апарат обернув ся на Угрів, при теперішній
безоборонности Угорських земель і близькости їх від нашої держави,
перспектива такої небезпеки повинна бути ще більш страшною для
всіх станів. Великої розваги вимагає також і посольство хана татар­
ського, що не вдоволяєть ся звичайними упоминками, згідно з дав-
нїйшими умовами, домагаеть ся подвійних, і в грошах, і в сукнах,
4) Разнояз. 61 с. 410 і 413 (інструкція на соймики і лист Конєцпольского на
прошовський сойжик).
2) Радивил—No. 116 с. 231— 2, і цитований лист на прошовський сойяик.
®) Я спинив ся над нею трохи ширше, бо в моноґрафії Кубалі про Осоліньскиго
аятитурецька політика Володислава датуеть ся тільки від р. 1640 (П с. 4), а і Черпак
в своїй новійшій праці не багато докидав до історії тих замислів Володислава на
Туреччину в тих роках.

і грозить війною, а ч инвть то певно 'Турецьким духом', шукаючи
приключки, аби ровірвати перемире“ 1).
Здобуте Авова, довершене в червні 1637 р. донськими козака­
ми з вначяою участю українських, і дальша війна за Азов, що вела
ся теж спільними силами Донцїв і Запорожців, дійсно грозила стати
новим огнищем в польсько-турецькім напруженню. Донських козаків
pas у раз мішали 8 запорозькими, польське правительство звичайно
все валило на донських, московське на запорозьких, і при тісних
взаєминах, яких тримали ся обидві козацькі громади в своїх воєнних
заходах2), дійсно між ними тяжко було визнати ся. Радивил в сво­
їх записках згадує дро лист молдавського господаря, що поясняв ріж-
ні прикрости, чинені польському посольству, висланому до Туреччини,
тими відомостями, які Турки мали від захоплених козацьких вязнїв,
що опивідали, ніби то їх під Азов на Турків вислав король поль­
ський3).
Посольство се кінець кінцем закінчило ся добре (весною
1640 p.). Турецьке правительство вдоволило ся даними йому вияснен­
нями що до Кодака й козацьких нападів, не стало жадати зруйно-
вання Кодака, очищення Запорожа від козаків і. т. и. Був віднов­
лений старий трактат, постановлений з попереднім султаном; Туреч­
чина обіцювала згоду — під умовою, щоб козаків не було на Чор­
нім морі. Сю згідливість турецького правительства одначе толковано
тільки новими неприємностями, які виникали в Персїї, й азовськими
клопотами. Під час свого побуту в Туреччині Мясковскому — при­
наймні як він доносив в своїй офіціальній реляції, прийшло ся пере­
копати ся, що війна властиво була вже рішена. На жадання його,
щоб покарано татарського хана за його останній похід на землі' Поль­
щі, великий візир відповів без церемоній: „ Хан що зробив, зробити
мусїв, бо йому покійний султан Амурат післав кафтан і шаблю і під
вагрозою смерти звелів воювати Польщу. То був перший харач
проголошеної на вас війни. До сього часу, на саму весну перейшов
би був Дунай, не слухаючи нікого. . .4)
Гроза війни ніби пройшла, але матеріалу для дальших напру­
жень 8Істало ся досить. Під час посольства Мясковского, десь літом
1640 р. козацькі чайки напали на околиці* Варни, і сим разом се
були Запорозцї5). Не пошкодило се сим разом, але одного такого
*) Публ. бібл., автоґрафи No. 64 с. 90, пор. с. 131.
*) Про се низше.
а) Радивил — ркп. Оссоліньских 116 с. 245; в саравозданню своїм посол Мас-
ковский одначе про се не вгадує.
4) Реляція Мясковского у Нвмцевача Zbiór pamiętników о dawnej Polsce, V с. 60 .
б)Ibid.с.72-3.
digitized by ukrbiblioteka.org

випадку було досить, щоб викликати новий конфлікт, коли б у ту­
рецького правительства була на те охота. З другої сторони турецьке
посольство, що їхало слїдом за польським з його поворотом до ко­
роля, принесло від султана бажанне, щоб Польща, як заприязнена
держава, позволила турецькому війську перейти через пограничні
землі' під Авов і викликала відти своїх козаків. Сенат рішив, що
війська турецького перепустити не можна, а козаків треба постарати
ся з Азова вивабити якимись універсалами, обіцяючи амнестію1). Се
одначе не удало ся, і як побачимо низшег запорозькі козаки далі
брали участь в боротьбі донського козацтва з Турками.
Кінець кінцем король зняв справу мобілізації против Татар і
Турків з проґрами осіннього сойму. В листах на соймики він ще зао­
хочував шляхту, аби раз „завзяла ся на ту резолюцію“ і замість
уганяти за Татарами по степах, мов за вітром, „намацала їх в
гнїздї, при дїтях, жінках і домівствах їх “ . Яким небудь одним мі­
сяцем вона забезпечила б вічвий покій вітчинї, не порушаючи тим
навіть згоди з Турками, бо ті ще похвалили б, що Поляки покорили
своевільну орду, яка не слухає й самого султана2). В соймовій про­
позиції про се вже не було мови — король мав до шляхецької
кешенї близшу справу — т. званої -вдячности“ , або простішими
словами — заплати з державних фондів приватних довгів короля, г
котрими він не міг далї вже витримати — не міг прийняти чужо­
земних послів, не маючи чим заплатити їм утримання.
Але тим не меньше турецько-татарська справа не зійшла з полі­
тичного овиду. Велике вражінне з реляції Мясковского мусїли робити
його оповідання, що Туреччина останніми часами тратить свій престіж
перед Кримом. З вимертсм султанської династії сподїваюгь ся на
турецькім тронї кримських Ґераїв. Кримцї не слухають султана
і роблять все по свойому. З другого боку — Мясковский кінчив
свою реляцію образом внутрішнього упадку Туреччини, можливости
її розпаду і аґресивного походу Польщі за Дунай, на Балкан. Того,
мовляв, виглядають не тільки несчисленні невільники з земель Польщі
—
що їх самі Турки на яких 150 тис. рахують в самім Констан­
тинополі’, на ґалерах і в Тракії, — але і всякі поневолені Турками
народи3).
Сойм зійшов на торгах про плату війську і покрите королів­
ських довгів. Не дійшов до нічого, і новий був розписаний на
початок 1642 р. Сей полатав яко тако заплату війську, справу
,вдячностиа королеви лишив недокінченою, аж покінчив її сойм
*) Радивил — ркп. Оссолїньских с. 254 — 5. 2) У Шайнохи, D w a lata І c. 135 —6.
:ł) Dwa lata c. 78—9.

1643 р. (ва початку року), покривши королівські довги, котрих
король рахував щось до 4 мілїонов зол. !
Австрийський двір робив ваходи, щоб втягнути Польщу в війну
8 Швецією, заохочуючи Володислава посередничити иіх обома воро­
жими сторонами. Вабив його ріжними привабними обіцянками і пер­
спективами, і Володислав пробував робити деякі заходи в сїм напрямі
з котрих одначе так само мало виходило, або ще й меныпе
ніж 8 попередніх. З другого боку справи турецькі і особливо
татарські дальше дражнили воєнні апетити короля і иньших при­
хильників боротьби з Татарами. По невдалім нападі на землі Польщі
1640 р. хан на початку 1641 р. прислав посоїьство 8 „гордими“
річами, жадаючи незаплачених упоминків і грозячи инакше знищити
мечем польські провінції. Посольство се післано на висїдку під
Торунь — тому що польського посла все ще тримали в Криму і не
пускали1). Та се, розуиієть ся, не могло поправити відносин.
Новий хан Мухамед-ґерай, що настав 8 кінцем 1641 p., збирав
ся дебютувати маленькою оружною демонстрацією на польську адресу.
Принаймні з січня 1642 р. були з Криму звістки про „многих
кримських людей“ висланих під „литовські городи“ 2), і такі походи
„куп татарських“ під пограничні місця повторяли ся мабуть не раз8).
В польських джерелах маємо докладнїйшу звістку тільки про більший
татарський напад на лівобічну Україну літом 1643 р. Орди було
чотири тисячі, як писала, під проводом одного аґи, і козаки скоро
відгромили сих Татар4).
Польське правительство поскаржило ся на се султанови, виси­
лаючи свого посла. Конєцпольский притримав його умисно з огляду
на останній татарський напад, поручив поскаржити ся перед сул­
таном, що Татари наїзжають великими купами на землі* польські,
і в останнє Умерлї-аґа напав за позволеннєм ханським, як казали
всї татарські невільники. Прийшов з кількома тисячами Татар і на­
робив шкоди. Нехай-би султан укарав sa се хана і велїв йому
ввести татарські кочовища і осади з польського погранича, щоб не
було притоки до нападів5). Але султан відповів, що Польща дала
сама привід до татарського нападу: кримських людей погромили
і казну московську відібрали і упоминки довгий час затримують
і посла татарського в порожніми руками відіслали нагад6). А післа-
нець висланий Конецпольским з такими ж жалами до хана, замість
*) Радивил— ркп. Осоліиьсвих 116 с. 256.
*) Донскія дѣла I I с. 286 (Русск. ист. библ. т. 24).
8) Див. нивше.
4) Dyaryusz Oświęcima c. 8.
5) Додаткова інструкція послови Беґановскоіу — Разнояз. No. 63 с. 27.
·) Dyar. Oświęcima c. 26.
digitized by ukrbiblioteka.org

усякої сатисфакції привів звідти відомість, що хан сам вибираеть ся
великим походом на Україну, зараз по байрамі1).
Потім одначе хан предумав — мовляв, щоб не входити в кон­
флікт 8 султанською політикою. Вислав замість себе перекопського
мурзу, так прославленого потім Туґай-бея з двома иньшими аґами,
але післав з ними всю силу кримську, а вид сьому походови надано
такий, що орда йде не для войовання Польщі, а тільки аби роз­
шукати і відібрати стада, забрані перед тим козаками. Та К о н є ц ­
п о л ь с к и й , діставши завчасу відомости, мав час стягнути війська
польські і козацькі, змобилізував українне панство â розложивши.
все се по цілому пограничу, мав змогу вислідити рух татарської
орди. Захопив кіш під Охматовим, над Гірським Тикичем, і погромив
його дуже сильно. Сили Конєцпольского і татарської орди були
майже рівні. Орду „ язики“ рахували на 20 тис. вибраного війська
(всю слабшу братію Туґай-бей завернув з дороги), але Татари буди
«томлені довгим і трудним походом і були розбиті ЗО сїчня р. 1 6 4 4 2).
Подїя ся зробила сильне вражіннє в Польщі. На Татар під­
няло ся велике роздражненне. Король уже перед тим виступав
з гадкою про затриманнє упоминків Татарам; тепер по сїм епізодї,
коли на засіданню сенату він поставив се питаннє — чи платити
по сїм упоминки Татарам, сенатори заявили ся ва стриманнем3).
Хан прислав своїх послів за сими упоминками — послів ватримано
до сойму, що мав рішити сю справу. В своїй пропозиції соймови,
скликанім на лютий 1645 p., король порушуючи се питаннє, недво­
значно накликав знову до рішучої боротьби 8 Кримом, до вірвання
соромних відносин, які Татарами вважають ся по просту відносинами
данними. —
і визволення з поганських ґалер християнського не­
вільника4). Але шляхта й сим разом також маю була прихильна
таким лицарським плянам як і попереду. Королівський поклик про­
лунав без відгомону, і зачепившись за ріжні справи, сойм скінчив
ся нічим, зірваний при мовчазній обструкції палати.
Шляхта, правдоподібно, сподївала ся тим чином убити справу.
Але вийшло навпаки : по словам сучасника, король вовсїм не журив
ся розірваннем сойму, бо на міжсоймовий час в його руках діста­
лись ріжні богаті джерела доходів9). Сподїваючи ся, що стриманне
упоминків приведе само собою до неминучої війни 8 Кримом, він
*) Зрештою ще ранійше буди поголоски, і супроти них Конєцпольский ще 8 осенн
вважав потрібним розложити своє військо головно в Київськім воєводстві — ркп. Осо.
лїньского 2280 с. 201.
*) Докладна реляція в дневнику ОсвенцТма с. 36 і дм також у Радивша; до
деяких подробиць я ще верну ся далі.
*) Радивил — ркп. Осоліньских 117 с. 5
4) Podgóreki Pomniki wieku ХѴІІ c. 84 —6.
*) Радивил — ркп. Осоліньских 117 с. 31.
Грушевськнн, Історія, ѴШ , II.
2

18
м ісія тьепольо
ріпшв приняти її з повною готовістю, а за браком домашніх засобів
пошукати її в сторонніх державах. Так виникає його остання, роз-
пучлива проба воєнної акції, що набрала потім такого розголосу,
неваслужено проголошена за безпосередню причину Хмельниччини, і
стягнула стільки бід і прикростей на королівську голову, до решти
понизивши і пригнобивши її.
По словам венецького посла Тьепольо, котрому незаслужено
прийшло ся відограти ролю демона-спокусителя Володиславового, плян
короля був такий: Конституція не дозволяла йому без згоди сойму
вчинати війну зачіпну, але війну оборонну він не тільки міг, але й
мусів вести сам. На тій основі король під покривкою війни оборон­
ної сподївав ся прийти до війни аґресивної. Потрібно було тільки
грошей на початок.
1Де під час сойму і потім зараз по соймі Володислав зверта-
еть ся до папи, розвиваючи перед ним плян атаковання Татарів і
ослаблення через те Турків: для сього йому потрібно тільки 5 00
тис. талярів на два походи1). Папа одначе прийняв сей плян досить
холодно. Натомість відозвало ся до Володислава венецьке правитель-
ство, саме заатаковане тоді' Туреччиною, що вирядила весною того
•року експедицію на о. Крит і дійсно почала завойовувати його. В
серпні' с. р. прибув на двір Володислава венецький посол, його дав­
ній внайомий Джовані Тьепольо, нетерпляче ним очікуваний. Йому бу­
ло поручено дістати у короля дозвіл на звербованне з польських про­
вінцій 20 00 німецьких вояків і умовити ся що до козацької діверсії
на Чорнім морі, котра між иньшим мала б підпалити турецькі ґалєри,
що будували ся в чорноморських доках. Але ні' король ні* його канц­
лер, через котрого повели ся сї переговори, не вважали відповідним:
зачіпати Турків безпосередно. Се можна було вробити тільки посе-
редно, зачіпивши ся з Татарами, і в сїй війні' потім перейти до
війни з Туреччиною 2).
Така вачіпка в даний момент вдавала ся дуже легкою і близь­
кою до здійснення : під осїнь 1645 р. прийшла відомість 8 Туреч­
чини 3), що новий хан, прославлений пізнійше Іслам-ґерай, настанов­
лений того руку на місце Мухамед-ґерая, дістав від султана „емір“
—
наказ, чи властиво — позволенне воювати Польщу, з огляду на
біду і невдоволенне серед татарської людности4). Треба було тільки
*) Theiner Ш с. 429 і зміст другого листу, висланого до папи 7. IV н. с., »
депеш Тьепольо — у Чериака Plany с. 45.
а) Дужо детальний перегляд сих переговорів в Тьепольо, майже з дня на день,
на підставі його депеш (невиданих) у Черпака с. 47 і д. Реляція Тьепольо у Нвмце-
вича Zbiór pamiętników т. V — яв викавав Чермак порівняннвм з депешами — грішить
недокладностями в своїй перспективі.
8) Дневник Освенцїиа с. 81.
4) Про відносини в тодішній Кримській орді у Смірнова с. 525 і д.
digitized by ukrbiblioteka.org

грошей ва похід до Криму і король рахував, що якби Венеція,
папа й инші христіянські володарі дали йому на два роки по 5 00
тис. талярів і зобовязали ся до солідарної акції против Турції, —
він потрапив би завести діло так далеко, що сойм мусїв би потім
піти далї сею воєнною дорогою. Тим більше, що крім своїх като­
лицьких союзників Володислав рахував на поміч Москви, що далі
стояла в напружених, або й зовсім ворожих відносинах з Туреч­
чиною і Кримом, і ворожої Туреччині' Персії, з котрою завязано
було зносини.
Тьепольо якийсь час стояв на своій початковій проґрамі — що
йому треба тільки козацької діверсії (по старій, звісній нам рецептї
французького резідента в Царгородї де Сезі)^). На се мав він і гроші
від венецького правительства — ЗО тис. талярів. Але далї побачив,
що король хоч ніби то й подавав ся часами (навіть заявив був, що
вже такий наказ козакам дано, і 25 чайок вже стоїть на поготові) 2),
але в дїйсности зза такої марницї не схоче входити в конфлікти з
Туреччиною і своєю власного суспільністю. Тим більше що К о н є ц ­
польский, до котрого і король і Тьєаольо також удавали ся, і він в
початках 1646 р. умисно приїздив на секретну нараду в сїй справі,
—
теж не дуже був охочий за для Венеції розривати трактат з
Туреччиною, та й ще без згоди сонму. А мав у сїй справі рішуче слово.
Тому Тьепольо де далї почав уступати з венецького становища
і переймаючи ся планами Володислава, набирав ся віри в їх здій­
сненність. Він представляє свому правительству в можливо сильних
фарбах образ ґрандіозної кампанії против Туреччини, яку може ор­
ганізувати Володислав, коли його підтримати відповідно, і в почат­
ках марта н. с. 1646 р. дістає справді' від свого правительства по­
рученнє запевнити Володиславови грошеву підмогу Венеції. Правда,
в розмірах значно меньших, ніж яких собі бажав Володислав: на
два роки по 250 тис. талярів (або 750 тис. золотих), — в трьох-
місячних ратах, відколи війна дійсно розпічнеть ся, та й ще під
умовою, щоб на сю війну була згода Річи-посполитої польської3).
При тім яких небудь иньших обовязків — напр. не вступати в по-
розуміпнє з Туреччиною без участи короля, правительство венецьке
не згоджувало ся на себе приймати — полишало собі вільну руку,
Се було таким чином зовсім не те, чого собі король бажав від
Венеції. Але перейнятий своїми мріями, він брав з сього тільки те,
4)Дав. т. VII. с. 303.
*) Гак доносив Тьепольо в серпні і вересні 1645 р. — див. про депеші його у
Чериака с. 50, πυρ. його реляцію у Немцевіча с. 9. Одначе ніщо не свідчить про те,
що сї заяви короля були згідні з правдою.
а) Див. витяги з депеш Тьепольо у Чернака с. 79 —80.

МОСКВА t БАЛКАНСЬКІ ХРИСТИЯНИ
_______________ k______________________________________________________________
що мало підтримати floro пляни — обіцянку субсідій. Під той х е
час він дістав обіцянку помочи ще від фравпузького правительства
—
що воно, як тільки скінчить ся війна в БїмеччанГ, хотіло б під­
тримати боротьбу 8 Туреччиною і на чолї її бачити польського ко­
роля1). Хоч се обіцювало ся виравно аж після эамирення Німеччини,
але Володислав і тут хапав ва те слово, котре йому було потрібне,
не ввертаючи уваги на всі иньші застереження. Отже весною 16 46 р.
його плян війни з мусульманським світом здавав ся йому більш ніж
коли небудь реальним.
В Варшаві гостило тоді московське посольство, вислане для
уложення формального союэу 8 Польщею против Туреччини, і хоч
до формального трактату не прийшло (відложено його), але скріплено
і поновлено неофіціальне поровумінне що до спільних ваходів про­
тив Криму. Сусїдеї 8 Польщею турецькі васалі — молдавський,
мунтянський, семигородський подавали надії, що стануть по стороні
Польщі против Туреччини. Від афонських монахів Володислав, як
каже, дістав якісь листи (свльно підозрілі що до своєї автентичности,
що правда), — де східні патріархи обіцяли підняти повстанне в ту­
рецьких землях, аби їх тільки підтримали християнські держави2).
Вкінцї саме походженне нової дружини — наслїдницї Палеольоґів,
і ріжні віщування що до її будучности, про котрі немало балакали
в польській суспільности, не зістади ся теж без·впливів на короля3).
До того всього саме під той час умер· старий гетьман Койец-
польский (11 березня 1646), що був гальмом сїй справі. Хоч на
свій лад він був гарячим прихильником боротьби 8 Татарами — не
задовго перед смертю навіть вилалив був і предложив королеви спе­
ціальний „діскурс“ 4), проектуючи спільну боротьбу з Москвою, котрій
радив відступити і самий Ерим, шукаючи нагороди в вемлях поду-
*) Виписки Люкаса в інструкції Мазаріяі 1645 р. —
т.Illс.115,206ід.
*) Про сі листи внар о в листу короля до кард. Мате! і в депеш нунція і Тьв-
польо — що перекавують тільки, як їм оповідав се король (див. у Черпака с. 92). Коли
приймати, що король не видумав сих листів, то в усяким раві вовсім не · ймовірно, щоб
такі листи дійсно вийшли від патріархів — а х трьох: царгородського, єрусалимського
і александрійського, і ще в обіцянкою у нії, коли їм поможуть визволити ся від Туреч­
чини.
8) Виринув у тім часі в наших сторонах — у Львові і давній наш знайомий Оле­
ксандр Яхія, в своїми старими планами иа Турка — двв. його лист до папи 3 . III. 1646
у Тейнера III с. 435. Досі одначе не знаємо нічого, чи був він причетний планам Во­
лодислава щ о до турецької ВІЙВИ.
4) „Діскурс“ друкований був давнійше в „Pamiętnikach о Koniecpolskich14 Пші-
ленцкого, і НОЕІЙШѲ — в дневнику Освєнціма (с. 130— 2) (завважу що непрочитане ви­
давцем, проф. Чермаком було вовсім вірно прочитане Пшілёнцким: kruczy nie (біді) —
воно хоч і поправлене в оріґіналі, але читавть ся зовсім ясно, як я переконав, ся). Проф.
Чермак вдогадуєть ся, що сей „діскурс4* Конєцпольский предложив на раді сенату в сі­
чні 1645 р. Але Освенцім дуже категорично заявляє, що пок. гетьман тримав його в се­
креті, показував тільки деяким приятелям, з огляду на неохоту шляхти до всякої війни,
і подав його королеви тільки а кількома сенаторами
digitized by ukrbiblioteka.org

н&всышх — але зачіпної війни 8 Туреччиною не допускав в
даних обставинах, та ще й на власну руку, без вгоди сойму. Таке
становище головного шефа армії становило не малу перешкоду в во­
єнних планах короля, і тим свобіднїйше мусїв він почувати себе те­
пер, ставши сам безпосередно, sa браком гетьмана, головним шефом
армії.
За помічю эаграничних субсідій Володислав споДваеть ся роз­
почати війну на власну руку і довести її до такого моменту, де*
шляхта мусїла б погодити ся з довершеним фактом і дати* свою згоду
на нього. Рахуючи на щасливі поступи війни, Володислав був пев­
ний, що вони помирять шляхт^ 8 його самовільним кроком. В сій
надії він з весною 1646 р. приступає до рішучих приготовань до·
аґресивної війни з Туреччиною.
Він викликає до себе особисто до Варшави козацьких старшин
і поручає їм ігриготовати ся до морського походу на Туреччину*
дає на те і невеличку суму грошей, з одержаних від Тьєпольо1).
Видає приповідні листи на вербованне війська, велить ладити для
походу артилерію, і т. и. В листї до кардинала Матеї з 23. IV
він начеркує такий план кампанії:
„ З одної сторони ударить наше військо на Татар, з другої
московське. Заразом господарі молдавський і мунтянський рушать
над береги Дунаю і ми власною особою на чолї 12 тис. пішого
війська і 18 тис. коней, окрім охотницьких відділів, підтримаємо їх*
8 тим щоб перейшовши за ту ріку, пустити ся в глубину, в середину
турецьких країв В тім самім часі рушать* також за наказом наїшш
козаки на Чорне море. Додамо ще, що декотрі патріархи і христи­
янські племена, підвластні Туркам, бажаючи хопити ся за зброю і
скинути ярмо неволї, яке несуть під тим тираном, повідомили нас
про сї свої бажання через ченців з Святоі Гори, присланих з віри-
тельними листами і 8 присягами їх, що вони сповнять все що до
них- належить, зараз як тільки прочують про наш похід, що більше-
—
обіцяють зеднати ся з св. престолом (папським), коли все скін­
чить ся щасливо“ 3).
В липні* король вадумував стати у Львові і звідти в серпні
рушити на Камінець і Яси, і там стати обозом. Заздалегідь вислав
до своїх подунайсысих союзників Ян. Радивила, щоб з ними близше
умовити ся про будучу кампанію, і вже пустив поголоску, що козаки
пішли на море і розпочали війну3). Тим часом всі* сї пляни короля
дуже скоро вачіпили.ся. Насамперед ва недостачу грошей, по тім
*) Про се ширше в останній главі УІІ.
· ) 3 депеш нунція — у Чернава с. 117.

як Володислав видав ті невеликі суми, яві встиг витягнути від
Тьепольо1), а більше нї звідки — нї від папи, ні від франпузького
правительства нічого не можна було добути. З другого боку —
Володислав стрів у сенаторів, у котрих хотів добути апробату своїх
розпоряджень, таку сильну опозицію, якої не сподївав ся. Його
міністри і сенатори рішучо не хотіли своїм авторитетом покривати
королівські вчинки, противні конституції — збиранне військ, наем
чужоземців, зачіпну війну 8 Татарами і Турками.
На біду Володислава Татари, по всіх попередніх зачіпках,
тепер, коли королеви так треба було якої небудь притоки, щоб за­
чати війну з ними — анї руш не в&чіпали польських земель. Торіш­
ній їх плян, як знаємо, сполошив Конецпольский своєю погрозою
Туреччині, і після сього Татари звернули ся на московські землі',
немилосердно спустошивши їх 8имою 1 645 р. На підставі порозумінь,
-які вайшли перед тим між польським і московським правительством,
гетьман Потоцкий мав помагати московським воєводам против Татар,
і може бути — король споїївав ся, що з того вийде якайсь кон­
флікт 8 ордою, і дасть привід до дальшої війни. Але великі морози,
що тоді' трапили ся, не дали Потоцкому змоги погромити Татар, і
він мусїв вертати нї 8 чим2). І потім, не вважаючи на різні по­
голоски, був спокій від них, а турецьке правительство, затрівожене
відомостями, які доходили до нього про воєнні приготовання Воло­
дислава, теж більш ніж коли небудь держало ся миролюбивих і згід­
ливих тонів в своїй кореспонденції.
Приводу для оборонної війни таким чином не було, а против
війни аґресивної сенатори виступили 8 рішучим протестом і візвали
гетьманів — новоіменованого на місце Конєцпольского Потоцкого і
обох литовських, аби нї в якім разі не переходили за межі оборони
держави — самі не виходили за ії границі, анї війська не посилали3).
Володислав мусїв приобіцяти віддати справи війнн на рішенне
сойму, — тим більш що повний брак фондів не лишав йому змоги
повести навіть приготовань до війви, не тільки саму війну на власну
руку. Не полишив одначе своїх воєнних плянів, і коли 8 початком
осени удало ся йому витягнути від жінки ті гроші, які вона наміряла
ся. позичити Тьєпольови, —
повів далї приготовання. А турецькому
правительству, в відповідь на запевнення його миролюбивих замірів,
‘) Черпак на підставі депеш Тьепольо вважає його видумкою, нібн то він пере­
дав Володиславу цїлу суму 230 тис. талярів, позичену від його жінки (див. його реляцію
— Zbiór с 27) : по виводам Чермака король дістав від Тьепольо тільки 20 тис. талярів
і потім 40. позичених від королеви.
*) Його реляція в дневнику Осввнціма с. 109.
*) Копія в теках Нарушевича — ркп. Чорторийских 140 с. 127.
digitized by ukrbiblioteka.org

Володислав вислав ноту, де жадав виводу буджацької орди від.
границь Польщі і повного забезпечення ї ї від дальших нападів. Се
ввучаїо, правдоподібно, як ультіматум1).
Така упертість страшенно роздражнила польське громадянство*
і соймики, а потім сойм, скликаний на жовтень, замість обсудження
предложеної йому справи війни, зайняв ся судженнем самовільних
і противозаконних учинків короля2). Даремно король устами Осо-
лїньского старав ся, для злагодження настрою, представити діло так,
наче б то все говореннв про аґресивву війну було одним непорозу-
міннем, бо мова йде тільки про оборону Польщі від Татар3). Даремно
Потоцкий алярмував під той час про небезпеку від Татар і Турків,
про їх підозріливі рухи на Дунаю, про накази Татарам до походу
на Польщу4). Шляхта завзяла ся. Про війну не хотїла анї чути,,
анї радитись. Горіла бажаннем росправити ся з королем і його
небезпечними дорадниками за самовільні вчинки, що противили ся
конституції виборчим пактам, загрожували шляхецькій свободі', могли
принести скріплендє королівської власти, визволити її з-під власти
сойму і т. д. Найбільш щирі оратори без церемонії поясняли, що
турецька війна небезпечна і на випадок нещасливого кінця — бо
навела б турецьку біду на Польщу, і при щасливих результатах —
бо скріпила б власть династії. Не бракувало і таких здогадів, що
всї розмови про турецьку війну — одна байка, а війська збирають
ся для внутрішнього перевороту, шо має завести в Польщі деспо­
тичне правлїнне — як пізнїйше толковано про змову Володислава
з козаками против піляхти і конституції.
Замість кредитів на збільшенне війська і зміцненне оборони, як
бажав король, поставлено йому жаданнє, щоб звербовані війська
були розпущені під контролею соймових комісарів і на будуче не
видавано „приповідвих листів“ на вербованне під приватною коро­
лівською печатю. Королівську ґвардію аби зменшено до давнїйших
розмірів. Козакам аби заборонено походів на море. Инакше шляхта
грозила non praestanda obedientia — бунтом по просту сказавши.
Се не була проста погроза, і король капітулював перед нею, прий­
нявши жадання сойму5).
*) Вміст сього листу знаємо тільки з пізнїйшого — див. Księ ga pam. Michałow­
skiego с. 828.
*) Збірка інструкцій і актів соймових і соимикових 1646 р. в ркп. Чорторийських
140с.173іт.д.
3) Промова ся, популярна в Польщі як оден з найвищих взірців політичної ви­
мови, у Кубалї I I с. 7 4 —85 (з кількох рукописей).
4) ІІодґурского Pomniki с. 111, пор. лист Потоцкого в Księga Pamiętnicza Micha­
łowskieg o c. 1— 4 (датований хибно 1647 р. замість 1646).
δ)Vol.legumVIc.43-4.

Се був незмірно тяжкий удар його амбіції — але він не ви-
<5ив в його мислей воєнних піянів. Король навіть думав 8 початку
іґнорувати соймові постанови, скріплені його згодою. Не хотів
роспускати свого війська — і викликав тих нову бурю гніву серед
нальконтентів. А й роспустивши по сім, далі носив ся з плинами
сійни, сподїваючи ся, що якась вачіпка 8 татарської сторони дасть
йому лєґальний привід до війни. Його посол обїздив європейські
двори, шукаючи їх підмоги воєнним плянам. Володислава, і багато
володарів, особливо італійських, що правда — в більш або менш
загальній формі, обіцяли ріжні підмоги Володиславу. По словам
Тьепольо, на прощальній авдіееції 27 I V н. с. 16 47 р. король ввірив
ся йому, що не сподїваючп ся прихильних ухвал від нового сойму,
скликаного на май 1647 p .; він думає його ровірвати. Сам же зараз
по соймі, ніби то для ловів, виїде на Литву, проїде звідти на Україну
і тут змобілізувавши свої сили і заразом побудивши московського
царя, щоб вислав свої війська, мовляв для оборони своїх границь,
—
буде тримати їх на поготові, „аби використати ті обставини,
яві можуть трапити ся 8 часом®, себто — першу нагоду, щоб, мовляв,
в інтересах, оборони, перейти до аґресивної війни против Татар1).
Про них під весну розійшли ся трівожні поголоски — що вони
перейшли Дніпро, ввили кілька людей — але на тім і затихло2).
Сойму 1647 р. Володислав не розірвав і був 8 нього навіть
вдоволений, бо він не ухвалив нічого, що могло б стримати Татар
від вачіпки: не перевів соймикових жадань, щоб відновлено було
илату упомипків і до султане вислане нове посольство, а в справі
оборони в загальних виразах відновив досить эначні уповажненя,
які були дані правительству в 1643 р. З великою приємністю
король одмовив упоминківх анському їгослови, притриманому до сойму,
і відправив його досить зневажливо, в надії, що се прискорить якусь
зачіпку 8 кримської сторони.
Літом він вислав Осолїньского на Україну в таємничу подорож,
про котру вістали ся ріжні оповідання і підозріння3), а нема в кож-
дім разі сумніву, що вона стояла в певнім звязку 8 воєнними пля-
иами короля 8 його власним заміром їхати 8 Литви на Україну, як
він оповідав Тьєпольови. Сам король дійсно слідом їхав на Литву,
але на виїзінім став ся факт, що вахитав всїми його плянами і на­
строями — смерть його синка одинака, що був властивою метою
всїх його династичних плянів.
*) Депеша а 27; IV у Чержажа с. 270—1.
2 Ллст з двору 9. III
—
Т е м Нарушевнча 141 с. 41 (з корол. архиву).
*) Про κ ιχ нвзше.
digitized by ukrbiblioteka.org

Се був останній удар, який властиво поставив хрест над королем.
В його дїяльности заходить виразна перерва : він доживає свої останні
дні. На Україну не поїхав, і в осени французький посол, дужо-
близький до короля, констатує, що король не думає вже про війну
з Туреччиною1).
Скорпіе вже по інерції тільки, під впливом вверхнїх подїй, по­
тім ще раз бачимо у нього ваінтересованнє давніми плянами. В осенк
Конєцпольский молодший (Олександр, хорунжий кор.) з стражником
кор. Лащом і скількома полковниками ковацькими зробив самовільну
екскурсію на Татар; вона варта уваги, бо вяжеть ся досить тісно
з початками Хмельниччини, як побачимо нивше. По словам анонім­
ного мемуариста, дуже близького сїй подїї, а може й участника екс­
курсії, Конєцпольский пройшов на Низ до Бургунськой переправи і
вислав свій підїзд („калаурів“) на лівий бік Днїпра. Довідавши ся
від них, що чимала татарьска орда стоїть „на кучугурах“ недалеко,,
перейшов за Дніпро сам. Але орди не застав уже, бо перейшла далі
на схід над Гниле море. Вернули ся ні з чим до Бургуни, але по­
тім звідси вислали Азамет-мурзу, Татарина-дізертіра, що служив Ко-
нецпольским, з кількома полковниками і ротмістрами, і ти вахопилн
стада та кількадесять бранців і привели до головного табору2). Вдо­
воливши ся сим тріумфом і „допаювавши добичу“ пішли на База-
влук і тут перепочивши, рушили „комонником“ по-над Двїпром до
Кодака, аби оглянути всї пороги, а обоз вислали навпростець до
Крилова. Дїяло ся се в жовтні* н. с.
Коло того ж часу, трохи пізнїйше, вибрав ся в степову екс­
курсію також шваґер КонецпольскЬго і суперник Ярема Вишневець­
кий. По словам його дворянина Машневича, вони пройшли до Ко­
дака, звідти Вишвевецький в 3 000 комонника пройшов пороги, щоб
їх оглянути, як то зробив Конєцпольский, і потім, „нічого в поляк
не справивши і жадного Татарина не бачивши“ , вернули ся до Лох-
вицї3). A ie в Польщі, може мішаючи разом 8 екскурсією Конецполь-
ского, говорили, що Вишневецький вислав своїх людей під Перекоп
і теж вачепив Татар4).
*) Виписки Люкаса I I I с. 217 (з депеші Брелсі 1 жовтня).
*) ІІамятники кіев. кок. І 2 с. 173 — 4. О повідавне без всяких дат, аде досить дек
кладву дату дав Потоцкий в листі до Осолїньского 21/ХІ. 1647: *dnia wezorayezego
przyszła mi wiadomość, że się pan pułkownik białocerkiewski z Azamaitem i. p. chorą­
żego kor. napadłszy na ułue ieden, obłowili się i do trzydziestu iasyru wzięli. Текв
Нарушеввча 141 c. 269.
*) Zbiór pamiętników V c. 85 і д. ; по словам Машкевича екскурсія зачала cs
на св. Михайла (29ДХ н. с.), а скінчала ся на св. Мартина (14/ХІ я. с.).
4) Зап. Радивила в рукоп. Осолїньских 117 с. 96: in Ru98ia vexillifer regni col­
lecta manu militum sub ipsam Oezakoviam excurrerat, similiter p&latinue Russiae ver­
sus Prekopiam suos dim iserat équités, quare offenei T a rtan scripscrant ad generalem

Можна було сподївати ся, що Татари не залишать відвдячити
ся sa сю вачіпку. Потоцкий 3 грудня доносив королеви, що Татари
тому тиждень висіали гоецїв до Порти і баші сілїстрійського спові­
щаючи про напад Ковецпольского: що він забрав їм 10 тис. овець,
З тис. коней, 2 тис. волів і кількадесять Татар1). Але в Криму
було тодї велике 8амішанне і хан не спромагаючи ся на відплату
зараз, насамперед вислав до короля і до гетьмана Потоцкого свої
жалї і жадання кари на провинників. Вододислав дуже холодно від­
повів, що сам не може карати: розгляне сю справу сойм. Заразом
і він і Потоцкий з усїм завзяттем взяди ся готовити ся, щоб від­
повідно прийняти Татар2). Зажадали також помочи і від московських
воєвод, відповідно до порозуміння — недавно скріпленого ще й по­
сольством К и с ї л я в Москві. Дійсно хан вислав до султана, просячи
дозволу на похід і 8 кінцем року почав ся рух в Ордї на війну.
Потоцкий в останніх днях року оголосив мобілізацію всього війська3).
В сїчнї Татари дійсно показали ся на лівім боцї Дніпра, а далї на
правім. Але по перших дрібних бійках гавернули ся й пішли назад.
Толкували се тим, що султан дозволу на похід не дав, велїв Польщі
ее чіпати, а ті воєнні сили, які стріли Татари на Україні*, відібрали
їм охоту до походу до решти4).
Так пропала і ся нагода. Під час сих останніх воєнних при-
готовань против Татар вачуваемо знов про ріжних таємничих аген­
тів з Турецьких країв у Володислава: від царгородського патріарха,
від мунтянського господаря М. Басараби і болгарських консиірантів,
що мали змову з ним. Оден з їх висланників, Петро Парчевич в
своїй реляції оповідає, що Володислав з великим інтересом приймав
ех, обіцяв прибути 8 військом їм в помоч особисто, і т. д .5)
Але король уже був злоьаний хоробою, днї його були почисле-
nostrum, ne pennitteret talia fieri, quae paeem violare faciunt ; scripserat ad utrumque
generalis, admonendo, ne ultra pacta animositas audeat progredi — nam vexillifer in
maguo con stitute periculo vix evasit, alter cautius procedendo incolumis absque eu-
orum rediit iactura. Голїньский, ще дальший від подій, описує їх з поголосок так:
Wpadły w ziemie Tatarską xsią7e Jeremi Wisniowieczky i Alexander Konieczpolski
chorąży swagrowie az pod miasto Krym stolicą tatarską, gdzie wiele Tatarów nabieli,
nabrali do więzienia, koni siela zagarnęli i usli zdrowo, siali Tatarowie do krolia i. m.
skarzącz sie na nich i o sprawiedliwoscz z nich — kroi i. m. odpowiedział posłowi
tatarskiemu przez kanclerza, ze sam ych karacz nie może, ale do seymu odlozel te
sprawę — ркп. 1І8 . c. 514.
l) Теки Нарушевича, рко. Чорторийських 141 c. 326.
*) Ркп. Осолїпьских 188 с. 514, ркп. бібл. Чорторийських 141 с. 325, листи Ки­
сїля — як низше.
·)АртивъЮ.3.P.III.IVч.1.
*) Лист Кисїля і иньша пограничяа кореспонденція в актах Ю. Зап. Россін I I I ч.
107, 111, 114, 117, 124, 128, 133, 135, 136, 143. Також Акти Москов. госуд. I I ч.
310, 316.
*) Реляція Парчевича — Pejacsevich : Peter Frh. von Parchewich, Archiv für
österr. Geschichte t . 69 c. 496.
digitized by ukrbiblioteka.org

КОЗАЧЧИНА ПО КАПІТУЛЯЦІЇ
27
н і1). А з другого боку — вже підіймало ся козацьке повстанне,
котре роввіяло всякі воєнні пляни Польщі.
Таким чином вивволеннє козаччині не прийшло ні звідки. Т ак
часто було воно близьке — але минало. Шляхта вміла стерігти сьо­
го зачарованого спокою — і ординації 1638 p., котра завдяки сьо­
му „золотому спокоеви“ могла бути нарешті переведена вповнї до йоти,
принаймні* „на волости“ .
Ми полишили козаччину при кінці 16 38 p., коли вона на раді
на Масловім ставі капітулювала до решти перед соймовою волею*
прийняла ординацію 1638 р. і нову, накинену їй польську старши­
н у2). Тим поки що справа була закінчена. Деякі неясні, або непо-
рішені питання були відложені на пізнїйший перегляд, на рішенне
будучого сойму. Від репресій Потоцкий стримував ся. На підставі при­
знаної амнестії всі* хто зістав ся поза реєстром могли роспорядити
собою як хотіли. Без сумніву, багато пішло слідами Острянина за
московську гряницю, в Слобідщину ; иньші на Запороже, на Дін. Ко-
дак ще лежав в руїнах, і дорога на Запоріже стелила ся безборонно.
Загородити її* — було першим стараннєм гетьманів польських
по приборканню козацького війська. З новим роком мала йти туди
частина реєстрового війська, щоб вигнати з Запорожа своєвільникїв*
попалити човни, зайняти залогою і сторожами ті дороги3). Подро­
биць про сю екскурсію на Запороже не маємо ; можемо тільки ствер­
дити, що перше ніж новий режім встиг опанувати Запоріже, своевіль-
ні козаки таки пустили ся на море. Маємо про се відомість з весни
в однім листі господаря молдавського4), і пізніше довідуємо ся про
роспорядження, дані Конєцпольским полковнику канівському Сєкежінь-
скому, що стояв з залогою на Запорожу:
„Казав з ними поступати ласкаво, тільки мати око на старшину.
Удавали і вони послушних — вислали до мене послів своїх просячи
милосердя, але що иньшого було у них на серцю, бо не хотіли
8 Запорожа виходити, не хотіли прийти до куріня пана Сєке-
жіньского, а ховаючи ся по лугах та очеретах, запасали борошна
*) При перегляді автографів його в Петерб. публ. бібл. кидаеть ся в очі нагле·
погіршенне королівського письма з жовтня на падолист : падолистові підписи зроблені
рукою тремтячою, непевною. *) Див. І с. 314. *) Опоиідаючи про своя піклованне коло
задержання козаччини в порядку — погромленне своевільних і установленне нової
козацької адміністрації, Конєцпольский писав сілісірійському баші 10. І. 1639 : Tenż e
starszy ich z rozkazania naiasn. k . m. wyprawuie zarazem czesc woyska na Zaporoze,
zeby tamte mieysca wszystkie z sweywoli, iezeli sit; iaka tam naydzie, oczyściła
i wszystkie czołoy popaliła, tak zeby na wiosnę żaden z nich na morze nie postał.
P kd. публ. бібл. 94 c. 655.
*) Ркп. 94 c. 674 : хан післав до султана, ukazując
iustam belli movendi causam, ze kozacy na morze wpadli.

т а порох, аби знов якусь екскурсію вчинити на хоре. Помітивши
<сѳ п. Свкехіньский вхопив кількох проводирів їх, котрих важнійшпх,
а иньші пішли в свої дніпровські уходи. Послів їх відправив
я в вапевеѳннем королівської ласки, коли вернуть ся до домів своїх,
«а як не послухають — велів їх силою приводити до послуху
і виправив на те полковника чигиринського Закшевского з його
полком. Ясир турецький велів відбирати, аби його 8 королівським
«ослом відіслати Туркам“ \).
Отсї подробиці дають зрозуміти, що сей самовільний похід
1639 р. був досить значний, і взагалі' самовільна козаччина на Низу
далеко не була придавлена. Се непомалу трівохило Конєцпольского,
і першим способом на придавлѳннѳ сеї самовільної коваччини вважав
він відновленне Кодака.
„Коли упустити сей рік“ , писав він коро­
леви, „то козацька своеволя знову б змогла ся, і знову на неї
чїила і кошту, сила і крови бую б потрібно“ . Тому не можучи
діждати ся від підскарбія грошей на відновленне Кодака, Конецполь­
ский нарешті позичив собі грошей на свій власний кредит і 8 кінцем
весни рішив особисто рушити на Низ, щоб відбудувати Кодацьку
кріпость2). Тяжше військо своє лишив 8 Потоцким на Кучманськім
шляху, комісара казацького 8 двома каэацькими полками поставив
на Чорнім — против сподіваних нападів турецьких. При собі окрім
частини козацького війська і лекшого польського мав ще кілька
панських полків, і з тим усім справді рушив під Кодак. Допильнував,
що тут при нїм до початків серпня н. ст. кодацьку фортецю наново
вимуровано на кілька ліктів і навколо укріплено, а для дальшого
викінчення зіставив вовводича браславського з польським войском
і двома полками козацькими3). Комендантові чи „ґубернаторови“
еової кріпости Жолтовскому дав цікаву інструкцію4. Крім загальних
жадань порядку, дісціолїни і порядного житя —
„не допускаючи
ніяких переступств і гріхів, що ображають маєстат божий, пильнуючи
не тільки артикулів і права військового, але і то памятаючи що де
Бог пробував, там щасте і благословенство гніздо своє має, а як
звідкись задля гріхів уступить ся, там неблагословенство і нещасте
-вістанеть ся“ 5) — старий гетьман дав деякі інтересні розпорядження
що до кріпости і нагляду над Запорожем.
‘ ) Лист Конєцпольского до короля 19. IX . 1639 — ркп. 94 с. 705 ; він згадує
тут про попередні листи свої (нам незвістні), в котрих сповіщав про сих козаків, що
прийшли з моря — со відсував прихід козаків на якийсь час назад.
*) Лист до короля 23. V 8 Микулинець — ркп. Публ. біб. 94 с. 677.
·) Лист з Полтави, 13. VIII ib. 94 с. 692.
4) Instructia od m. р. krakowskiego p. Żółtowskiemu gubernatorowi na Kodak
<Iana w obozie na Ko daku d. 3 augusti 1639 — ibid. c. 688.
6)
В звязку з такими настрямн стояли пляни васновання домініканської місії
в Кодаку — див. кореспонденцію 1642 р. в ркп. Осоліньскпх 2280 с. 173.
digitized by ukrbiblioteka.org

Поручало ся по можности довести будову кріпостп до закінчення
зараз, „відповідно до даного абрісу“ , а коли б се було неможливо,
то добре укріпити його наоколо, а закінченне будови відкласти до
весни. В компаніях, призначених до залоги, не держати „вояків
з иныпого народу, тільки з польського і німецького, з огляду на
певні недогоди, про котрі говорило ся устно“ .
Сторожу держати
пильно як „польну“ — до чого має служити польна хоругов ко­
зацька, — так і на валах. Брама кріпости має бути замкнена за-
всїди, а фіртка мав відмикати ся в годину по сході' сонця, а зами­
кати ся в годину перед заходом сонця, по тім як всі балки і долини
поблизькі обїдуть і дневну сторожу зведуть. З приїзжих людей
нікого до форту не пускати, а відправляти їх перед фортом. „Коли б
трапила ся якась особа ,кваліфікована1 піляхецького стану, то входу
là не боронити, але асістенцію, як би була яка — до того не
допускати.“
„ А що головним мотивом заложення того форту було запобіганне
•екскурсіям на море і своеволі козацькій, пильнувати того аби за
Пороги живого чоловіка не пускати, окрім тих тільки що відповідно
до ординації ходитимуть за своїми полками 8 борошном. Але і ті
мають виказувати ся листами від свого полковника, аби під видом
їх не закрала ся своеволя. І тих що ріжні панове обивателі звикли
вниз річки посилати — і їх завертати не вважаючи на нїякі листи,
•бо 8 них звичайно множить ся своеволя.
„Пильно стерігти і боронити, щоб нї звідки не пускали на
Низ ,лип‘ (чайок). А що своевільні люде звикли перекрадати ся
за Пороги не тільки водою, а й сухопуть, то на той шлях висилати
часті підїзди, ловити і сурово їх карати. А коли б їх самих не
догнано, тільки стежки помічено, —
зараз давати знати про се
полковникови, котрий на той час буде на Запорожу, аби допитував
ся про них і ловив — він для того повинен сторожу тримати і на
Інгулї та Інгульцї — за для тих своєвільних“ .
Всі' отсї заходи — вілновленнє Кодака, залоги на Запорожу,
сторожі й пильний нагляд эа шляхами, певно, в дуже значній мірі
приборкали своевільне козацтво. Але вповні опанувати Низу і ви­
бити відти козацьких своєвільників до решти — Польща таки, не
<5ула спроможна. Своевільна козаччина далї знаходила там свій
вахист — у тих дніпрових уходах, про котрі згадує Конєцпольский
« своїй реляції про участників морської експедиції. Там способила
ся і вибирала ся в самовільні походи.
Т ак лїтом 1 6 4 0 р. став ся отой морський похід запорозьких
козаків в околиці Варни, з котрим здибав ся польський посої Мясков-

зо
ВОЄННЕ БРАЦТВО
ский, повертаючи від султана, і при всій охоті валити на загранич-
ників, таки не міг заперечити, що се були козаки домашні, запорозькі.
Було їх тут коло Варни шість човнів — чи була то вся експедиція,
чи тільки частина сюди заблукала, не внаемо. Вхоплений Турками
вязень оповів, що вони „викрали сч з Запороха без відомости
старших“ *).
Зимою 1 640-1 р. вислані на розвідки з Азова московські Та­
тари в степах вдибали ся 8 запорозькими козаками і ходили з ними
на Перекоп. Коло Перекопа стояла кримська вастава дуже сильна
—
12 мурз з немалими людьми, але Йапорожцї 8 тими Татарами
били ся і відбивши ся пішли назад: Татари до Азову, Запорожці
в свої сторони2). Очевидно, ініціатива сього, походу на Перекоп
належала Запорозцям, а московські Татари тут були більш друго­
рядними участниками. Тому я се принотовую тут, осібно від тих
екскурсій, де Запоровцї являють ся участниками донських замислів
і походів.
Видані останніми роками донські акти 1 6 3 0 — 1640 -х pp. ки­
нули дещо світла на сю сторону козацького житя — на. воєнне
брацтво, яке вело ся між козаками запорозькими і донськими. Ще
в 1632 р. донські козаки кавали московським людям: „У нас у дон­
ських коваків 8 запорозькими Черкасами така умова вчинена ; коли
сподївати ся ввідкись приходу великого на Дін або на Запороже3),
то запорозьким козакам нам на Дону помагати, а нам донським ко­
закам — помагати запорозьким Черкасама. Тоді донські козаки
сподївали ся ріжних репресій від московського правительства і гро­
зили ся, що в такім разі’ напишуть на Запороже і до них прийде
вапоровьких Черкасів багато — тисяч десять або й більше4). Потім
коли Донці заходили ся эдобуватп Азов (1637), і далі як їм прий­
шло ся боронити його від Турків, — Запорозцї брали в тих їх
війнах живу участь, і взагалі від того часу, як польське правитель­
ство утруднило своевільному козацтву прибуток на Низу, воно ва-
любки удаеть ся на Дін, щоб відти йти в ріжнї походи, великі і малі.
*) Zbiór pamiętników о dawnej Polecę V с. 72— 3 ; пор. ч. I с. 14. В диевнику
своїм Мясковский оиовідае трохи инакше : wpadło ezesc czolnow do iednei wioski na
brzegu morskim błizko obozu, poczęli w ysiadać, ale postrzegszy Turków у iezyk
o woieku bliskim wziąwszy, skoczyli i uszli morzem, trzech iednak zaskoczyli Turcy —
dwóch zabili, trzeciego do paszy przywiedli у dla tego iednego popudy у tych czaiek
szesci wielką trwogę uczynili. Невільник той nic nie powiedział więcei, tylko że z po­
zwolenia podstarosciego pereasławskiego poszli byli na K rym dla eliberacyei pana
Dzierzka posła króla i. m., ale ich tu wiatry pod Warnę zaniesły — |жп. бібл. Осо-
ліньских 224 с. 3 2 0 —1,.
а) Донскія дѣла т. II (Рус. ист. библ. XXIV) с. 120.
· ) „какь приходу откуды чаять какихъ допскихъ людей многихъ на Донъ іли въ
Запороги“ — тут ядонскихъи наче б то вепотрібно.
%) Донскія дѣла (Рѵс. ист. библ. X V III) с. 340.
digitized by ukrbiblioteka.org

ЗАЛОРОЗЦІВ І ДОНЦІВ
Се не було секретом для польськнх правительственних кругів,
і вони без сумніву оцінювали значінне сього факту, що своевільна
козаччина знаходить собі пробуток за московською границею і тут
далі промишляє воєнним ремеслом. Доносячи королеви про виїзд за
границю Гунї, в осени 16 39 p., Конецпольський ввертав увагу свого
правительства на всю небезпеку сих фактів і просив — не в перший
уже раз — добивати ся від московского правительства видачі таких
емігрантів1). Се не було гіставлене без уваги, і через своїх послів,
висланих до Москви зимою 16 39/40 р. польське правительство
жадало у московського видачі инших всіх еміґрантів. При тім посли
згадували, що „до королівського величества дійшла чутка, що най­
більші зрадники і проводир того множества (еміґрантів) Яцко
Осгряниця та Андрій (sic) Гуня з богатьма старшинами засїли
в Азові й там живуть“ , и просили їх також видати2).
Що до Острянина, то не маємо ніяких вказівок про його
участь у донських дїлах, але що до Гунї то поголоска, очевидно,
не була фальшивою. Весною 1 64 0 р. оповідав оден донський козак
про похід Донців на море: ходило їх 23 „струги“ (чайки), отаманом
був „Гунка“ *) „Черкашенин“. Прийшовши „к гирлу Чорного моря“
(очевидно — Керченської протоки), вони стріли там турецьку
фльоту, „ 4 0 каторг турецьких“ , і вернули ся4). На сім одначе не
скінчило ся мабуть, і те що оповідає в своїх записках Радивші,
виглядав як продовженне сих операцій. Козаки ударили на турецьку
фльоту, що йшла під Азов, і потопили дві ґалери, а взяті Туркамі
невільники оповідали, що їх післав король польский і Річпосполита5).
Новий похід на море, спільними силами Донцїв і Занорозцїв,
мав місце на весну 1641 р. Козаки сподівали ся тоді турецького
походу під Азов і в цвітні т. р. („за дві недїлї перед Великоднем“ )
вислали „для язиків“ експедицію на 12 „стругах“ , всього коло
*) Ju8z teez tu w drodze dał mi znać pan comuisearz, ze po odiezdzie moim
Hania, który betmanil swawolatwa przeciwko woysku w. k . m. y z kilką inszych
principalow we trzech set koni do Oetrzaoina do Moskwy przes wszelkiey przyczny
uciekł. Pisałem ia tak rok, pisałem y przeszłą pocztą do i. m. x . canclerza, prosząc
dbv sie w. k. m. tego zdrayce serio upomnieć raczył, który tak wiele tysiący ludzi
gwałtownie z państw w. k . m. do Moskwy wypędził y oni ich na pacta przyieli y
poniewolnie trzym aią; czemu ieżeli się nie zabieży, nie spodziwac się na tamtey
Ukrainie pokoiu, y nic dobrego, gdy w takey bliskosci swawola bedzie miała takowe
aeiUum — ркп_ іїуб . бібл. 94 c. 705.
*) 3 актів посольства у Соловйова I I (X) с. 1231.
*) Нагадаю, що надавати іменах »дрібнілу, зневажливу форму — се звичайний
московський сі я нь.
4) Донскія дѣла И с. 44 і 45.
*) Радивил під 7/Y1I. 1640, ркп. Осолїньських 116 с. 245 : Koz aci Moschorum
D uncl vocati et noetri proditoree, qui praeterito anno hinc aufugerunt, adorti Turco s
duas naves merserunt ; capti ex illis aliqui kozaci tormentis ßubiecti, ut Turcas in nos
impeÜerent et vindicta se exonerarent, confessi regem et rempublicam nostram id
eos rassisse.

600 люда під проводом отамана „Тимофія Яковлѳва“ 1). Ся ескадра
наловила десь татарських „язиків“ , і по сїм Яковлев вернув ся
з частиною човнів навад, а пять човнів під проводом „Черкашенина“
Миська Тарана післав вловити ще язиків турецьких. Вони ходили
під турецький город „Подриву“ , наловили явиків і пішли в ними
навад. Але на „гирлі“ внову стріли турецьку фльоту, і та їх до
Азова не допустила. Турецькі ґалери пустили ся, здавть ся, ва ними
на вдогін і погромили під Очаковим. Т і що вирятували ся, кинули
ся тікати горі Днїпром і послали дарунки полковнику, що стояв
в залогою на Запорохі (навивають його Душинським), аби він по-
вволив там переховати ся від Турків, поки ті відкриють їм внову
дорогу. Але той дарунки прийняв, та важадав, щоб козаки видали
йому човни. Коли коваки не вгодили ся на се, він дав знати очаків­
ському баші, щоб той ударив на них вниву, а він ударить вгори.
Баша в початку не поняв віри такій льояльній пропозиції, аж' як
той полковник прислав вакладнїв, між ними якогось „доброго чоло­
віка Грушевського“, — баша післав своїх людей, і вони на спілку
в полковниковими козаками погромили тих морських коваків2).
В славній обороні Азова від турецьких військ, що мала місце
того року, брали показну участь також і Запорозцї. Правда, не маємо
ніяких близших подробиць про сю їх участь, але в високій мірі
характеристично напр. що московське правительство, наказуючи Дон­
цям покинути Авов, заразом умовляло їх, аби вони не слухали Чер­
касів, або якихось ивьших ворів“ , котрі б їх намовляли Азова не
кидати і дальше воювати. Очевидно, сих „Черкасів" в Москві вва­
жали до повної міра ва привидцїв тої азовської війви, „для своево
воровства и кровопролитья“ *). Турецьке посольство до Польщі, що
випередило турецький ПОХІД ПІД Авов, ЯК МИ вже 8H&6M0, теж при­
везло прошенне до польського правительства, щоб воно видало Тур­
кам своїх козаків, які пробувають в Азові, або якимсь чином вива-
било їх віїтл. Рада сенаторів постановила видати універсали, обі­
цяючи тим козакам амнестію, коли вови покинуть Азов, і пізнїйше
Конєцпольский ііоручав Беґановскому піднести то як велику при­
слугу Польщі перед турками, що польське правительство „при до­
буванню Авова не тільки не давало ніякої помочи Москві, але на­
віть суворим універсалом королівським відтягнуло відти кілька тисяч
*) Супроти московських канцелярських ввнчаїв дуже рісковно приймати се ва
точну форму ІМ ѲЯИ .
*) Донскія дѣла I I с. 261 —4, кор. 397 — 9. Згадка про сю історію в в півнїйшін
інструкції Коввцподьского Беґановскому 1643 р. (див. нивше) — він вгадує, що ана-
льоґічна з ПІ8НІІШОЮ такою пригодою була тому два поки (tak dwie lecie).
*) Донскія дѣла 11 c. 351.
digitized by ukrbiblioteka.org

ДОНЦЇВ І ЗАПОРОЗЦЇВ В 1640-х РОКАХ
33
козаків, котрі шаблею пробили собі дорогу1). Але се мало вигля­
дає на правду і в иныпих джерелах ми не маємо 'слїду чогось по­
дібного.
Більш певна прислуга польська, росказана Конєцпольским в тій
же інструкції Бєґановскому. По його словам 1643 р. мала місце
пригода зовсім аеальоґічна з погромом Миська Тарана, тільки що то,
мовляв, були Донцї, а не Запорозцї — що хіба теж мусимо прий­
няти з певною обережністю:
„Тікаючи від туреціких ґалер, вони вгребли ся в Дніпро.
Сторожа наша помітивши їх в Дніпрі дала знати полковникови і той
хотів, повідомивши Очаківцїв, погромити їх, як два роки тому зро­
бив той другий. Але козаки бояли ся Турків, навчені торішнім при-
кіадом, як вони стерегли чайок, а на них Турки напали і кілька-
десять взяли в неволю. Тому полковник післав до Донців, щоб вони
піддали ся, здобич і ясир зіставили, аби то відіслати до Очакова,
а самі вільно пройшли до Москви — як маємо згоду з Москвою. Але
ті, почувши, сказали що вони за здобич і ясир, за котрі житєм
накладали2), здорове своє готові положити, ,і коли не знаходимо собі
місця в християнських руках, то вернемо ся знову на море, звідки
прийшли1. Стали міцно поривати ся на море, човни направляти і
обшивати3). Тоді’ полковник, побачивши, що до них сила гультяйства
почало горнути ся з Дніпра, побояв ся, шоб не вийшло причини до
нарушення пактів4), як би вони з Дніпра вийшли ще з більшою
силою. Вважав за краще погодити ся з ними на тім, щоб віддали
йому човни, — котрі він узяв в секвестр, — а самі з усїм пішли
до Москви5) через степ. По їх відході’ за кілька день прийшли мої
листи до полковника, що післав я одібравши відомість про прихід у
Днїпро донських козаків від Ахмета-баші і Муртази бея очаківського.
Велїв йому я під карою смерти. аби відібрав добичу і ясвр, скільки
його мають, і відіслав Ахмет-баші до Очакова. Полковник, злякавши
ся того листу, взяв частину війська і підмогу з Кодака, погони в за
ними і декотрих дігнав коло Вовчих вод. Хотів їм відібрати добичу
і ясир, але вже того не мали багато, бо одно поздихало, друге
розтратили. Не хотіли віддати і того, прийшло 8 того до битви.
Боронили ся добре, і хоч багато їх побито, все таки останок темна
ніч уратовала: не докінчивши їх мусїв полковник вернути назад“ 6).
В осени 16 44 р. став ся морський похід Запорозцїв під Азов,
в досить великих розмірах, і як оповідав про се донський отаман мо­
*) Ркп. Публ. бібл. Разнояз. 63 с. 27.
2) gardłowali.
3) очеретом.
4) з Туреччиною.
5) через московську границю.
·) Ркп. публ. бібл. Разпояз. 63 с. 27.

сковському гонцеви — ініціатива всеї кампанії була запорозька. „ В
октябрі (1644) прийшло в моря стругів тридцять Черкас, і стали
приступати під Азов. Побили багато людей азовських і наробили ве­
ликої шкоди. І дали знати донському війську, щоб до них прийшли
під Азов у поміч. І донські отамани й козаки ходили з тими Чер­
касами під Азов. _ Приступали з ними під Азов, починили багато
шкоди коло города ; вибили з гармат городового муру сажнїв з два­
надцять, а декотрі Черкаси були і в городї“ 1).
Донські козаки перед тим, в 1642 р. на жаданнє московського
правительства, щоб не эаходити в війну з Турками, облишили Азов
Туркам, і на тім з Турками стала згода. Дуже правдоподібно, що
нове „Азовське розмире“ , що вийшло 1643 p., Донцї умисно скла­
дали на Запоровцїв і їм надавали ініціативу походу, бодай перед мо­
сковськими послами. Можливо, що вони дійсно підмовили Запорозцїв
взятп сю ініціативу „розмиря“ на себе, а в кождім разі участь За­
порозцїв в сїй війні* 16 43 — 4 р. мусїла справді’ бути визначна Так
само в морськім поході 1645 p., про котрий згаданий московський
аґент на підставі зібраних на місці* відомостей оповідав так :
„Апріля в 20 день пішли з Дону отамани і козаки на Чорне
море — тридцять чотири струги. Отаманом у них Олексій Старов, і
з ними запорозький полковник Сулима з запорозькими Черкасами.
Та ще на морі пригребло до них тридцять стругів Черкасів, та ще
з Запорог їх, мовляв, іде двадцять стругів на море — всіх запорозь­
ких стругів пятьдесять, зійшли ся до купи з донським війском. Мають
вони бути під Керчю (там війти ся) і з моря (звідти) приступивши,
промишляти над Азовим — і драбини на морі роблять, а час при­
значений — на Петра“ . Дальшого гонець не міг оповісти, sa виїздом
з Дону2).
Весною 1646 p., коли московське правительство, по великих
спустошеннях татарських, вчинених В МОСКОВСЬКИХ 8ЄМЛЯХ зимою
1645 -6 p., змобілїзувало ся против Татар — посунула до москов­
ських полків маса добровольців і з України польської. Дрібні ватаги
їх прибували з ріжних сторін і приймали ся до московського війська3),
але охочих було далеко більше, ніж московське правительство могло
їх прийняти. Степан 8 Бобрика і Климко з Гадяча, що привели
до Біл городу ватаги добровольц в, оповідали, що в „Литовській
*) Донскія дѣла I I с. 742.
а) Донскія дѣла I I с.742 —3. Посли московські, що їхали через Азов, потвердили
в загальнішім се донесенне : пішло на море па стругах отаманів і козаків із Черкасами
тисячі дві, окрім тих стругів запорозьких Черкасів, що зійшли ся на морі і мають про­
мишляти над Азовом. Ibid. с. 744.
· ) Поручпі записи і поіменні реєстри їх див. Донскія дѣла т. I I с. 1013 і д.,
Ill с. 646 і 652.
digitized by ukrbiblioteka.org

стороні“ 8 ріжних городів Черкас зібрало ся тисяч пять, і стоять
в зборі; як тільки буде їм грошева плата від государя — хочуть
іти на службу йому1). В польських кругах було теж щось звісно
про такі маси охотника: Тьепольови в Кракові оповідали в липнї,
що шість тисяч козаків з польських земель пішли через степи, аби
эеднати зя з козаками московськими2).
Але московське правительство ухилило ся від такої маси добро­
вольців — може навіть побояло ся її і поручило своїм воєводам не
пускати їх через московську границю — бо більше добровольців
уже не потрібно3). Куди обернули свою енерґію після сього сї
запорозькі охотники, не ясно. Кримський вістник оповідав донським
отаманам 12 мая с. ст., як тисяч із сім запорозьких козаків пішли
були походом на кримські Урмаметеві улуси, що кочували в степах ;
але від Запорозцїв утїк до Татар якийсь переметчик і перестеріг
їх і сї улуси пішли в Крим, за Перекоп, і так з сеї експедиції
нічого не вийшло4).
З донськими козаками, що незалежно від московських воєвод
„промишляли“ того року над Татарами й Турками коло Азова, були
теж українські козаки. Про них доносили Потоцкому його коре­
спонденти 5). В донських актах заховали ся тільки другорядні деталі
з сеї кампанії. Оден вістник оповідав чутку, що партія Черкасів
ішла 8 Запорожа на Дін, чоловіка з 4 00. Татари зайняли у них
на становищі коней, але вони постановили таки пішо йти на Дін,
а назад на Запороже не вертати ся 6). Московські ж воєводи мали
звістку про лорську експедицію Запорозцїв під Азовом, де вони
половили якихось азовських риболовів7) — екскурсію дрібну, яка
може мати тільки той інтерес, що потверджує відомість про За­
порозцїв на морі під Азовом, котру дістав Потоцкий.
Разом із сими більшими, більш організованими, більш корект­
ними воєнними екскурсіями, де елемент війни переважав над добич-
ництвом своєвільного козацького елементу, вела ся його силами і за­
собами, як звичайно, дрібнїйша і щиріише закрашена добичництвом
партизанська війна, про котру для сих лїт знаходимо досить богаті
відомости особливо в московських актах, з польсько-московського
погранича.
Так напр. весною 1641 р. ватага „Черкасів“ , коло сорок душ,
промишляла розбоєм на устю Богучара до Дону — стояла курінями
ł) Донскія дѣла I I с. 795.
*) Депеша у Чермака с. 402.
·) Донскія дѣла II с. 813—4, царський указ 4-У .
4) Донскія дѣла III с. 3.
*) Księga Michałowskiego c. 1.
·) Донскіл дѣла III c. 9.
7) Ibid. c. 174.
3*

коло „Тарлавної Ізбуїпки“ на устю Богучара (недалеко теперішнього
и. Богучара) *). Лїтом того ж року напала подібна ватага козацька
на солеварні торські (по р. Тору). Взятий з тої кампанії в неволю
„Черкашенин Фомка“ оповідав, що прийшли вони з Полтави, в числі
80 душ, з отаманом Василем Копанем, аби промишляти на Сївер-
#ькім Донцї, на Дону й иньших сусїднїх річках ціле лїто до осени
—
розбивати подорожніх людей, які їдуть до Азова і з Азова2).
Та особливо цікаві відомости про таких промишленників маємо
з 1642 р. Весною того року „валуйські Черкаси“ , бувши на про­
мислах на Донці' над ]>. Жеребцем (недалеко теп. Славянська) ®) на­
скочили на „Черкас Литовських“ —
з польської сторони, і ті їх
завели у своє становище на устс р. Жеребця. Там стояв отаман
їх Васька Рябуха і полковник Гришко Торський, і було з ними тих
плитовських воровських Черкас“ сімсот чоловіка, або й більше4).
Коло тогож самого часу, може к>лька днів піанійше, але далі
на схід, на теперішній границі’ Донської области стала ся пригода
більш голосна — з московським гонцем Засєкіним. Коли він пере­
їздив „для поспішання“ з Вал)йки на Дін через степи, на доліш­
ній Донець, коло „Митякиного колодязя (очевидно над р. Мптякиною,
на границі’ теп. Донської области)5) напали на нього ,воры Запорож-
ские Черкаси“ , чоловіка зо сто, погромили і побили багато людей,
і після того він їхав уже „глухим стеном“, обминаючи „черни (лїси)
Донецькі“ і річки тутешні, бо по тих „чернях“ і ручках скрізь
„Черкаси“ — такі ж очевидно „промишленики“ як і отсї, що по­
громили його6) 3 пізнійших вістел виявило ся, що се були козаки
8 тоїж компанії Васьки Рябухи. Ииьші Валуйчани, що були в степах,
довідали ся від „Черкас“ , що погром вчинила ватага „воровських
Черкас“ під проводом отамана Мокія („Мокѣики“) —
„тридцять
чоловіка піших“, і до них прштало ще вісім піших „Черкас“, „Тишко
з товаришами1. По погромі Засєцкого між ними вийшла свара : Мокій
не лав паю з вдобичи Тишковій компанії і хотів їх побити. Тоді
сї піші Черкаси, прийшовши „в військо“ , до Васька Рябухи, по-
скаржили ся там на Мокія sa иогром царського гонця. Рябуха
з св їми козаками рішили покарати Мокісву ватагу і кинули ся їх
ловити, але ті віїкли. Ваіуйчане-вістникп самі були тодї „в Чер­
каськім війську у Васька Рябухи 8 товаришами в становищах їх
*) Д"ііскія дѣда I I с. 96.
*) Ibid. с. 241-2
а) Р. Жеребець тече у Донець з лівого боку проти р. Тору.
4) Доискія дѣла II с. 431.
*) По иньиіій реляції (сторонніх людей) — на р. Яв сугу.
•j Донскін діла с. 36і.
digitized by ukrbiblioteka.org

на річцї Чорнім Жиребцї“ і були свідками тої утечі Моківвої ватаги,
як вони „изъ войска побѳжали вонъ“ 1).
ІІри них же переходила зміна власти в сїм „війську“.
„При­
їхали до того війська до Васька Рябухи два отамани 8 Литви:
Семен Забузький та Трошевський (мабуть згаданий вище Грицьво
Торський)2) і 8 ними прийшло 8 Литви 23 0 чоловіка, і почали
вони володіти тими Черкасами, що буди з Васьком Рябухою*.
Таким чином, побіч тих дрібних ватаг, що „промишляли“ над
ріжним переїзжим народом, вирисовуеть ся перед нами властивий
кіш тої степової братиї, „черкаське військо“, на чолї котрого стояв
„старший отаман“ Забузький, котрий вважав себе немов лєґальним
представником козачого війська польської України, що мав своєю
метою охорону України від бісурман3). З приводу поголоски про
ворожі заміри сього війська супроти московської України і 8 при­
воду отого погрому царського гонця маємо два листи його до валуй-
ського воєводи, котрі вважаю потрібним навести в ділости. Перший
можемо досить доклаїно реставрувати в оригіналі4) :
„Оть мене Семена Забузкого, атамана старшего надь товари-
ствомь, козаками воиска є. кор. милости Запорозкого и оть нась
всихъ черни пану Павлу Федоровичу, воеводе волуйскому— челомъ
биемъ до лица земли. Прислалисте до мене стороны вѣдомости
0 томъ неприятелю креста святого— где кочують ; теды вѣдомо тебѣ
чинимъ, ижъ около Донда на Магмутовѣ у Мелевого тежъ колодязя,
якь соль варять, тамь есмо ихь били ; а иниє розно стоять. Всюды
ихъ много коло Донца, толко не могу знать о вамыслахь того не-
приятеля, где умышливаеть вторгнути ся— чего ему Пане Боже не
помоги. Â што бихь моглъ знати певного, то варазомь старати ся
буіу, чтобъ вамъ вѣдомость дати о тихъ Татарахъ.
„Зашла тежъ къ намъ вѣдомость, ижъ нась удаль передъ вами
Степанъ Бушинской и Демко Черкащанина, пѳреѣзчики волуйскив5),
жебы єсмо хотѣли злой замыслъ взяти и Волуйку звоевати — чего
(рач) Боже заховати, жебы єсмо ся того могли важити, ми(рное)
‘) Донскія дѣла II с. 433—4.
*) Б реляції валуйських Черкас виступають поруч себе „полковник Гришво Тор­
ський і отаман Васько Рябуха“, але сї вістники пробули в таборі Рябути чотири тижні,
1 можливо, що Торськии прибув уже пізнїйше. при них.
8) Згадані валуйські Черкаси інтерпретували се більш виразно: „слышали у дв-
товскихъ Черкасъ, что х.отять дожидатца на Донцѣ турскихъ и крымскигь пословъ
и гоицовъ и хотятъ громить“.
4) Маємо його в копії, з великими прописками, і в перекладі повнїйшім (Донскія
дѣла I I с. 437 —8). Комбінуючи ї х можна досить бливько реставрувати оригінал (не
претендуючи, розуміеть ся, на докладність правоаису).
*) Се власне згадані вище „валуйські Черкаси“, що були у Рябухи і донесли
про замнсли на Валуйку. Забузький зве їх переіздчиками-дівеэтиражн, очевидно » стано­
вища Польщі.

38
ЗАПОРОЗЬКІ ОТАМАНИ
постановене кородѳвское и царское розривати ! Не вмите тому
слову ихъ вѣры— a мы хочемъ и будемъ з вами по крестному цело-
ваню мирно жити. Писанъ у Торскомъ1) июня 7 дня року 1642 а2).
Другий наводжу в перекладі*, бо однаково в тім „списку з біло­
руського письма“ , в якім його маємо, він уже стратив свою автен­
тичну форму:
„ Від мене Семена Забузького, старшого (большого) отамана вій­
ська його кор. мвлости Запорозького государю Павлу Федоровичу
Леонтєву, валуйському воєводі’ його царського величества, много чолом
бємо! Писав ти до нас про тих ворів, що погромили дворянина
Михайла Засєцкого і козаків, що йшли по государевому указу. Отже
того дворянина і козаків громили Мокій та Тимошко: я їх не
застав, а то-б затримав. А відомо тобі чиню, що той Мокій
і Івашко Слїпий живуть в Жиґимонтові3) — вони знають всіх своїх
товаришів; а старшим був у них Кирій— той живе в Голтві, а инь­
ших я не 8наю: вони самі знають про себе і своїх товаришів. По
сім тобі багато чолом бю. Писано з Тору, 1642 р. червня 12 дня“ 4).
З 1643 р. не маємо ніяких інтереснійших відомостей. 1 644 р.
літом, виправляючи навад московських послів і вабезпечаючи їх від
усяких можливих подорожніх пригод, донська старшина в своїм ли­
сті дареви поясняла своє піклованнє великою небезпекою „от литов-
скихъ воровскихъ людей съ украинныхъ городовъ“: „По Дону і
Донцю від них завело ся велике воровство, прийшло а Литви чи­
мало народу, більш сімсот чоловіка“, донських козаків на розїздах
і всяких людей громлять і бють, засїли Дон ріку, і на Донцї їх ба­
гато перебуває“ 5). Але оден епізод 8 промислів сих „литовських
людей“ , переказаний воронізьким воєводою в його донесеннях до
Москви, малює іх в меньш зловіщім світлі*. Двох Валуйчан бувши
на покосї під Валуйкою попало в руки Татар, що невеликим ва­
гоном, 150 душ, набігли туди літом, ловити язиків. Коли Татари
вели їх в орду, на верхівях річки „Бахмутової“ (на південь від топ.
Бахмута) погромили тих Татар „литовські люде“ : отаман Матюшка
Миргородець з товаришами, і відбивши від них тих Валуйчан, від­
везли їх в Святогорський монастир шо на р. Донцї6).
Зимою 1644/5 р. донська старшина энову скаржить ся мос­
ковському правительству, що через „воровських литовських людей“
перестали до них на Дон приїздити торговельні люде 8 московських
українних городів, і не привовять до них ніяких хлібних вапасів7).
*) Торськнй—теп. Сдавянсыс, на р. Торці.
*) Донскія дѣла I I с. 437.
s) В Мнргородщинї.
*) Донскія дѣла I I с. 444.
ł) Ibid. c. 650.
·) Акты Москов. госуд. I I c. 138.
т) Донскіа дѣла I I с. 619 і 621.
digitized by ukrbiblioteka.org

НА ДОНЦІ І ДОНУ
39
І дійсно як ілюстрацію до сих скарг оповідає воронївькиб воєвода
таку пригоду: Вибрала ся була з Богучара на Дін „для своего про­
мислу“ ватага, 11 душ. Як ішли вони повз „Обросимів караул“
(тѳп. Обросимівка на Дону, низше Богучара), напали на них в ночи
воровські Черкаси, кінні і піші,* і на човнах Доном прийшовши. Було
їх чоловіка 8 триста або й більше— де котрих побили, де котрих
половили; взятих в неволю роспитували, чи будуть іти знизу бударі,
та казали провести їх на багаті козачі городки, де мало козаків, та
на багаті україннї села та городи1). Одначе иньші оповідали, що
чули, як між тими воровськими людьми декотрі розмовляли міх со­
бою „руским язиком, а не по черкаски“ , так що між ними могли
бути й місцеві люде— коли НѲ' удавали тільки місцевих.
З другого боку люде з Вільного, бувши „на литовській сто­
роні“ , в Зинькові, чули там, що „Черкашенин отаман Гришка Тар-
ской“ (Торський очевидно, котрого ми стрічали в 1642) виходив
і того року в степи, громити московських, турецьких і кримських
послів, і сподївав ся до себе людей з ріжних „литовських україн-
них городів“ : з Зинькова, ЛюЇенки, Бобрика, Гадяча й инших, ти­
сячі 8 півтори чоловіка, або й більше. Але ті люде на час не по­
спіли, і він тому посланників тих не громив, бо був „малолюден“ .
Оповідали також про отамана Петрошенка, що з одним Татарином,
„чоловіком місцевого урядника Лукомського“ , ?ібравши чоловіка 2 00
„литовських людей“ , пішли воювати „в /мордву“— в московські
східнї україни2).
На другий рік (1 6 46) уже з ранньої весни „Черкаси“ зяв-
ляють ся тамже на Дону, в околицях Богучара3). Тим часом як одні
зголошували свою службу в московське війско4), иншї, а може й ті
самі добровольці', оскільки не були прийняті в московське військо,
промишляли в тих же сторонах добичництвом. Московські воєводи,
вислані на Дін для промислу над Татарами, нарікаючи на всякі
трудности, скаржать ся гірко також і на черкаське добичництво:
„Черкаси на ріці [Дону] громлять судна безперестанку, и два го­
родки верхні [донських козаків) знищили“ 5). Воронізький воєвода
доносить, що Черкаси громлять на Дону Ворошвцїв торгових людей.
Ватага кінна, чоловіка триста або й білыпё— напала на ковачий го­
родок Решетів і знищила до решти6).
З огляду на сю небезпеку від Черкас воронізький воєвода під­
няв в осени того року питаннє про те, щоб поставити город на
Дону— на Богучарі або „на козацькім перевозі“ , аби вагородити
*) Дон. д. с. 643 —5.
*) Акты Москов. госуд. II с. 151 г. ·) Дон. д. ІІс. 800.
*) Див. І с. 347.
·) Допсків жѣла II с. 923.
· ) Ibid. с. 1109.

дорогу Черкасам в поволзькі сторони, „в мордовські і черемиські
місця“ і забезпечити від них Дін. Бо воровські Черкаси зайняла
його своїми дрібними ватагами і вже нема дороги від них торговим
людям“ 1). Московське правительство поручило йому близше розро­
бити плян такого города, бо дїбсно, Запорозцї в тім часї проторили
стежку за Дін і в осени того року якась ватага „воровських Чер­
кас“ , „чоловіка пятьсот або й більше“ ходила в порічях Хопра і
Бувулука (уже на вододїлї Волги) і громила тутешні* юрти2).
Инші промишляли над Донцем. Козаки, що переїздили сею до­
рогою, через Донець, 8 Дону на Валуйку літом 16 46 p., бачили на
доровї багато слідів і станів „воровських Черкас“ 2). Московський
післанець, післаний від воєводи Кондирьова, наскочив на них над
р. Айдаром (тече в Донець з правої сторони недалеко теп. Славяно-
сербська): Черкаси цілу добу тримали їх в облозі, але донські
козаки, що були з післанцями, відогнали ї х 3).
З осени маємо відомість про „литовських Черкас“ що йшли
„повз Тор“ і веди „язиків татарських“ 4). 3,имою 1646/7 р. чер­
каська ватага („чоловіка 8 двадцять“) погромила донських гонцїв
над р. Глубокою (тече в Донець нивше Митякиної)5).
В осени 1647 р. внову маємо відмости про Гришка Торського.
Оповідали в Миргороді московським вістникам, що другого тижня
Пилипівки прийшов до Миргорода 8 Сїверського Донця — де оче­
видно він „промишляв“ і сього сезону — Гришко Торський, „8а-ДЛЯ
тих людей, котрі з ним бували в степу за-для здобичи“.
Назби­
равши в тутешніх „литовських городах Черкас тисячі дві“, він
пішов 8 ними в степи „послів громити“ ;
„і з тими Черкасами
пішло для торговлі [очевидно для скуплі* здобичи головно] багато
купцїв 8 Полтави“ 6).
Чи удало ся тодї Гришкови дійсно погромити послів, про се
не відомо. Але весною 1648 р. він знов промишляв в донецьких
сторонах : білгородські вістники доносили воєводі, що Гришко прий­
шов 8 Миргорода на Донець „для воровства“ 8 двомастома людей.
А 8 Черкас повз Валки пройшов на Донець же „отаман“ Забузь­
кий, маючи при собі Ляхів і Черкас 70 душ, Татар ЗО душ — всї
вони їхали о двуконь і стали на Донцю в ріжних місцях.
„І од
тих ворів Черкасів 8 ріки Донця чинить ся велике воровство,
і далі' в ії тих ворів Черкасів станичникам [розїзжій сторожі] на
*) Воровскія Черкаси рѣку Донъ отняли неболыпвми людьми и впредь торговымъ
людемъ ходу на Чѳркасъ не будегь“.
—
Донскія дѣда, III с. 210.
*) Корочанські акти (Чтенія московські 1859, I I с. 49). ·) Дон. д. П І с. 166 і 283.
·)ДонскіядѣдаIIс.897,Ш с.56і84.
6) Корочанські акти с. 42.
·) Донскія дѣла III с. 573 і 576.
digitized by ukrbiblioteka.org

урочища [призначені для сторожі] проїхати неможна“ , кінчіть Оіл-
городський воєвода свою реляцію з 3 мая 1648 р .1) — в переддень
великого перелому в жвтю східньої України.
Український кодьоніваційний похід на схід.
Заседенне спднього пограннча в другій чегвергвнї X V I I в. Укр аїнці за московською
градвдею. П о ч а т а слобідської хольонізації І П зжачівие в розвою події.
Як бачимо, припадкові, розріжнені й уривкові відомости, які
знаходимо в московських урядових реляпіях сих років, в сумі
складають досить виразистий образ козацької своеволї по за грани­
цями волости, який дає нам зрозуміти перед усїм, наскільки реля­
тивне було те заспокоенне, яке удало ся польському правительетву
і шляхетському режімови осягнути в 1 638 р. і підтримувати протя­
гом сього десятилїтя.
Придавлена була козаччина „на волости“.
Облонані були й
вістря, які входили в дорогу інтересам шляхетського господарства.
Певними путами звязаний був своєвільний козацький елемент на
Дніпровім Низу. Але задавлений зовсім, не був. По всіх заходах, прий­
нятих польською адміністрацією, він далі вмів знаходити собі етежки
і пристановища, вмів збирати ся в партиі, орґанїзувати експедиції
сухопутні і морські, хоч не в великих розмірах. А стиснений
польськими залогами і заставами на Дніпрі, з тим більшою єилою
шукав собі виходу й поля своєї дїяльности на сході, за границями
Польської держави, поза доглядом польської адміністрації.
Він був придавлений, але він жив, шукав собі воєнного зай­
няти далі — і готов був при першій відповідній хвилї розбити ті
окови, які тяжіли на нїм доси на волости, та вернути собі давній-
шу „свободу*. Т і сотні й тисячі своевільного козацтва, котрі можна
було без усякого труду, навіть під рукою польської адміністрації,
зібрати у своєвільний похід на море, під Азов, або на розбиваннє
чужоземних послів, становив готовий, як бачимо — зовсім не зни­
щений, тільки де-що роспрошений Е О Н Т І Н Ґ Є Н Т д ія кождого повстання.
І се висіло як погроза над „золотим спокоєм“ шляхетського пановання.
Та не тільки се, а й ще иныпе кажуть нам отсї зібрані ра­
зом, припадком переказані поголоски і факти з 1 6 30 — 1640 -х pp.
Вони відкривають перед нами образ незрівняного своїм розмахом,
своєю сміливістю й стихійною силою, нового походу українського
народу на схід.

Сѳй саме момент, що на перший побіжний погляд здавав ся
хвилею ровбйтя, безрадности, пониження і упокорення української
стихії, був в дїйссости хвилею могутнього дерзновення її — в сфері
кодьошзації- Програвши свою справу з шляхетським режімом ва
Україні наддніпрянській, в котрій український робочий нарід X V I
і початків X V II в. сподївав ся утворити царство свободи і без-
панського житя, — віє береть ся творити нову Україну за грани­
цями польської держави, за межами шляхетського досягання.
„Непослушна“ людність, котру приборкували над Двїпром,
Сулою або Ворсклою, шукала захисту над Донцем або Тихою Сос­
ною; своевільники, котрим ІІольша загорожувала „козацьку дорогу“
Дніпрову, шукали і знаходили собі дороги через степи, через До­
нець і Дін „в мордовські і черемиські місця“ , в басейн середньої
й нижньої Волги, вказуючи дороги пізнійшій хліборобській україн­
ській кольонїзації.
Повторяеть ся більше меньше той самий процес, який мп свого
часу (в т. V I I ) оглядали на протягу столїтя кольонїзовання По-
днїпровя. Обставини відмінні, і супроти того й форми сього но­
вого руху инакші — але основні моменти властиво ті ж самі.
Н а услугах правительства, в його орґанїзації охорони йдуть
і осідають все значнїйші кадри української воєннослужебної люд-
ности. Самовільне добичництво іде аванґардом, освоюючи степи,
вганяючи з них Татарву, але серед галасу його погромів і розбоїв,
лицарської боротьби з неприятелями ворога хреста святого і нелицар-
ського промислу над всяким переїзжим людом тихо і непомітно роз­
вивають ся господарські степові промисли, хазяйновита господарська
людність. Те що дїяло ся в середині й другій половині* X V I в. на
середнім і нижнім Днїпрі, в задніпрянських уходах, на порогах
і на вапоровькім Низу, повторюеть ся в отсїм широкім степовім
поясі, що тягнеть ся басейном Дону між границями оселої велико­
руської кольонїзації — рязанської україни, і донським козачим
Нивом — также глибоко пересякненим українським козацьким
елементом. Місце литовсько-польських старост займають пограничні
московські воєводи, служба в московських станицях. Воєнно-адміні­
стративна схема, система вамків-городів, острогів і сторожових станиць,
начеркнена московським правительством — що правда, далеко
основнійще і переводжена далеко вручнійше і витривалїйше, нїж
орґанївапія оборони України литовсько-польської, —
заповняєть ся
українським змістом, народньою українською стихією. Вона, з одного
боку, витїсняє і покриває вавязки великоруської кольонїзації, на­
саджувані правительством, з другого зганяє степове „воровство“
digitized by ukrbiblioteka.org

українських і всяких инших добичників і протягом другої половини
X V I I і початків XVIII вв. на тих старих, забутих попілишах Антів
V I і V I I вв. творить нову Україну, обшаром майже рівну
поднїпрянській Україні' X V I / X V I I вв.
Польща X V I I в, так як і пізнійша, вміла „будити приспані
сили українського народу“ , і шляхеиький режім X V I I в. мав у сім
майже таку ж щасливу руку які „народовий“ режім X I X в. „Інтен­
сифікація“ шляхецького господарства на правобічних українських
землях густо залюднила в першій половині X V I I в. східне і по­
луднево-східне пограниче польської України. Успіхи польського
господарства в сих сторонах і тріумфи над „непослушною“ людністю
в другій четвертині' X V II в. погнали українську людність далі' на
схід за межі Польської держави і дали почин до кольонїзапії
України московської, Слобідської. І з огляду, що як раз десятилїте
„золотого спокою“ перед Хмельниччиною було епохою в сїм кольонї-
заційним поході української людности на схід, і сей похід був
незвичайно симптоматичним явищем сеї доби та своїми наслідками
немало заважив потім на розвою Хмельниччини, — мусимо саме ту т
спинити ся трохи близше на сім заселенню польсько-московського
погранича і московської території в другій четвертині XVII в.
Десятилїте се було апоґеєм кольонїзаційних здобутків польської
шляхти, і вона дивила ся на них, як на свою велику заслугу —
як на властиву і реальну прислугу свою державі, в противність
еґоїстичним, династичним воєнним плянам свого короля. „ Я к багато
прибуло границь нашій отчинї через слободи і нові осади, кождий
то знає добре, або може пёреконати ся — не менше і в тім, яка
з того користь і сила могла б вирости для Польщі, як би сей —
так легкий спосіб розширення держави бев крови і меча міг бути
захований в порядку“ , починає свій трактатець мо no w ych osadach
і słobodach uk ra in ny ch“ оден з горячих опозиціоністів Володи-
славових, Кришт. Опалїньский1).
Особисто незаінтересований в сих слободах, він, признаючи
сей доґмат шляхецьюї політики, проводить ту гадку, що закладаннв
слобід повинно бути ділом держави, котра боронить сих територій
і тому повинна мати і користь з їх кольонїзапії. В дійсности ж,
як се він роэумів, виключно приватні матеріальні інтереси дїдичів-
лятифундистів і доживотних, а навіть часто дїдичних державцїв-
старостів кермували сею кольонїзацією і їй підпорядковували інте­
реси державної політики — приборканнє татарських нападів з од­
*) Juvenalis redivivus to iest satyry albo przestrogi do naprawy rządu i obyczaiów
w Pocszcze należących c. 267 (книжечка носить дату : в Венеції 1698).

ного бон, козацького „непослушенства“ 8 другого. Станиславу К о н є ц ­
п о ль ск и й , що 8 сином своїм у двох держали староства барське,
плоскировськѳ, чигиринське, корсунське, переяславське, гадяцьке
і миргородське, Николай Потоцкий — староста між ин. черкаський
і ніжинський, Ярема Вишневецький звісний властитель Лубенщини,
Прилуччини, Роменщини, з природи річи, з свого становища були
головними героями на сїм полї кольонїзації, оборони і — прибор­
кання своевільства. І вони могли дійсно перед Хмельниччиною по­
хвалити ся не аби якими результатами.
Особливо Конєцпольский і Вишневецький славні своєю кольонї-
заційною діяльністю. Звісний Боплян, що прослужив при Конец-
польскім кільканадцять літ, як його придворний інженер, хвалить ся,
що він бувши в його службі, сам положив фундаменти більш як
пятдесяти визначних слобід —
„справжніх кояьонїй, 8 котрих за
недовгий час, 8 помноженнем сеї нової людности, вийшло більше
тисячи осад“ (villages), і ся людність, „покладаючи свої старання
для добра держави*, розширила далеко її границі',
перетворила
безплодні пустині' в дивно родючі вагони і зробила їх непереходним
заборолом для турецьких і татарських нападів1). Під зверхньою
поволокою самохвальства і побільшення, в сих словах остаеть ся
все таки багато правди, і на своїх ввісних картах України Боплян
закріпив результати сього кольонїзаційного зросту східньої України :
тих розмірів, які вона осягнула, розумієть ся — не завдяки опіці'
польських маґнатів і їх інженерів, а вовсїм инпшм, економичним
і соціальним обставинам польського режіму, що наганяли тучі осад­
ників у сїслободи.
Образ заселення Заднїпровя в переддень Хмельниччини, в по­
рівнянню не тільки 8 тим, чим було воно пятдесять-шістьдесять літ
тому, коли казаки Лободи і Наливайки ішли в сї задніпрянські
пустині* від польського війська, а навіть і з тим як виглядали вони
чверть віка перед Хмельниччиною, — справді імпозантний.
Переглядаючи ґенеральну карту Бопляна ми бачимо в порічях
Сули, Хорола, Псла, в сусідстві східньої границі' — цїлі десятки осад2).
На сїверській границї — Конотоп, Слобідка, Камінь, Мутин,
Заболотів, Ричів (sic), Любатів, Озоричі, Мелань (Мільна), Скакинки,
Віревка, Поповка, Сосновка, Красне, Митченки, Батурин, Обмачів,
Устє, Пальчики, Шаповалівка, Борзна, Кунашівка, бдути, Бересто-
вець, Бахмач, Плоська (Плиски), Красилівка, Загоровка, Демидівка.
*) Description de l'Ukraine, присвята.
*) На жаль, деякі наявн, перейшовши через руки Бопляна і його ґравера, оче­
видно попсовані так, що трудно поправити або відгадати їх давню форму.
digitized by ukrbiblioteka.org

В верхівях Остра: Кольчинівка, Іван-городище, Мартинівка,
Умбич (Омбиш), Черняхівка і ин.
На горішнім Удаю і в його порічю: Максимівна, Усівва (Гу-
жівва). Ічня, Хаенка, Кропиполе, Циловичі (теп. Шиловічі), При-
помовка (sic), Дорогинва, Кропввна, Швдловдї, Минастирище, Га-
лиця, Обичів, Дівиця, Заїзд.
Нвзше Удаєм і його порічем : Прилуки, Жидовцї, Литва,
Борчина, Валки, Масївка (Маціевка), Густин моваствр, Виська, Го­
родня, Іваниця, A mtan, Рашки, Золочинцї, Мульки, Переволочна,
Оконьки, Сокирвн Сребне, Олексинцї, Березової, Юрківцї, Слобода
Золотник, Новий Промисел, Гришковіїї, Карпилівка, Харитонівка
(Karyfinowka), Baboznow, Горбинцї, Ігнатівка, Рубинцї, ЬанковцГ,
Коробії, Озорів (?). Красненв, Варва, Гвїдивцї, Кулажин, Журавка,
Гаврилів, Злодіївка, Антовівка, Усівка, Каплинцї, Харківці, Пиря-
тин, Дейманівка, Пустинь (Повстин), Карпилівна. Куреньки, Сухо-
носівка, Піски, Постамовка (теп. Поставники).
її порічю р. Многи : Дашинки. Білоцерковцї, Ясинки (теп. Яцини),
Бубни, Чернівка (теп. Чернухи?), Коваличі, Позвяки (Puseoki).
Воронькове, Мельків (теп. Мелехи), Многой городище.
На верхівях Сули: Дригайлів, Команд (Курмани), Коровинцї,
Волче, Оксютинцї, Русиловка.
В порічю Сухого Ромна: городище Торговиця, городище Сам-
бір, Holonka (теп. Толенки), Гайворон, Дмитрівна, Красве (Красний
Колядив), Липове, Кропивна, Медвеже, Бубни, Дивне гор., Миколів.
Ромен.
В порічях Олави і Рашевки: Репешинцї* Ненадовка, Солоко-
бовка, Довгополовка, Лешенки (теп. Левченки?), Коржовка, Адри-
ловка (теп. Гавриловка), Босмановка (Бацнани), Бубни, Letukai,
Ярмолввцї.
На самій Сулї й її побережу: Лозова, Бобрик, Біловода, Mo-
скалївка, Глинськ, Гудим, Білагорілка, Лука, Ясковцї (Юсковцї),
Лохвиця, Млин, Брисї, Токари, Піски, Бодавка (Bodokoi), Сенча
(Sieca), Снятин, Шалавила, Берестовцї (Березоточ). Пісок, Мгар,
Лубні (іалї не вичисляю).
В порічю Сулицї: Річні (теп. Риги?), Венславка, Гапоновка
(Kapanowka), Юсківці, Ждани1), Окоп, Ісачки.
По Хоролу: Бересточка (Берестівка), Опанасівка. Липове, Ро-
жанівка (Русанівка) або Куров брод, Розбий-коло (sic), Сергіївна.
Петрова, Березова Лука, Комишня, Зуївцї. Черевки. Хомутець, Ба-
кумівка, Долголівка, Сорочинцт, Зубова, Біликовці. Миргород, Горку-
‘) Так поправіено ва генер. жаui : Jzdany.

шинці, Ірховцї, Ярмаки, Петрове, Мальцї, Безпалеч (чи Безпальче),
Княжлука, Вергуни (Werwoni), Стайкії, Аврамівка (Hawriniowkaj,
Чичаки, Хорол, Вишня (Вишняки), Тошіевка (може Хвощівка?),
Турубайловка (Трубайцї ?), бньки (Zaneki), Болбасівка, Купановка
(sic), Зайчинцї, Голяки (sic), Родоловка, Зубанї (Zabaniowka), Гор-
басовка (Iarbasowka), Федорівка, Остранівка1).
На ІІслї і в його порічу далеко меньше : Городище на Ворожбі
(погранична осада), Камінь городище, ІІлешинець, Книшівка, Галяч.
В порічю р. Груни: Шипушки (sic), Podolii (Подільські?), Tilipo-
szaka, Сватки (Szutki) Максимівна, Римарівка (Rzymanowka), Красна
Лука. Низше Хоролом: Сары (Care), Рашівка (Rzekuwka), Лютень-
ка, Зїньків, Борок (Борки), Краснопіль (теп. Вел. Сорочинцї), Ши-
монівка, Жиґмунтів (Устивиця), Богачка, Балаклїя, Остапе, Ріши-
тилівка, Голтва, Манжалїя (Manzielicha), Омельник, Новий Потік
(Потоки).
І ще меньше, розуміеть ся, на Ворсклі' —
тільки Вольне,
Олешня, Ахтир (Ахтирка), Опішня (Opoczinsky), Більське городи­
ще. Скальське гор., Глинськ, Полтава, Toduszka, Новий Санжарів
і Кобеляки.
Але сама статистика осад, хоч би й як деталїчна, не дає ще,
розуміеть ся. іюнятя про стан заселення. Щоб відповідно оцінити
ного, треба пригадати наведені вище слова Бопляна про тутешні
слободи, „що значить т&к як кольонії“.
Пригадати оповіданне По­
тоцкого про задніпрянські осади, як головні розсадники бунту —
„що містять в собі по кілька тисяч своєвільних людей, як обидві
Кобиляки й иньші осади“ 2)'.
Пригадати реляцію Хшонстовского
з кампанії 1638 p., які засоби повстанські дало Острянинови мо­
сковське пограниче —
„найбільше Роменщина, з котрої пристало
до нього до десятка тисяч хлопів4* 3).
В світлі сих припадкових згадок сучасників, які власними
очима бачили тутешнє заселенне, не здають ся гіперболічними
цифри заселення Вишневеччини перед Хмельниччиною, подані свого
часу з незвісного близше „манускрипту кп. Михайла Сервація Ви­
шневецького“ 4) : Лубни 26 46 господарів і 40 колес млинських.
*) Очевидно память від Острянпнової війни.
а)Див.ч.Іс.276.
8) Тамже с. 295.
4)
Сей реєстр, з заголовком : Gospodarzów samych osiadłych poddanych zięcia
Hieremiego, ex originali inventario. Z Mss. x. Michała Wiśniowieckiego k. w. w . x. L
w. w . z biblioteki czarnoostrowskiej, видав в 1841 p. Лшездєцкий (Podole, Wołyń,
Ukrain a, I c. 4 1 — 4) ; відси, очевидио, повторив його потім Кулїш (Исторія возсоедине-
ніп І . с. 26), не вкававши одначе джерела. Яблоновским і В. -Буданов користувади ся
ним без застережень. Над вірогідністю сього реєстру застановляв ся тільки пок. Л аза­
ревський в своїй статі „Лубенщина и кн. Віішневецкіеи (с. 343 і д .) ; він вказав на
ріжні недокладяооги його : що сюди включені деякі осади, які Вишневецькону не на-
digitized by ukrbiblioteka.org

Хорол 1297 госп. і 8 колес1). Горошин 107 госп. і 11 колес.
Лукомль 5 24 госп. Оржидя 91 госп. Буромль 158 госп. і 6 кол.
Вереміївка 327 госп. Жовнин 312 госп. і 9 кол. Пирятин 1749
госп. і 38 кол. Білошапки 374 госп. і 3 код. Держикрай 318 госп.
Золотоноша 273 госп. і 13 кол. Піщана 230 госп. і 8 кол. До-
моетів 243 госп. і 5 кол. Прилука 366 госп. і 36 кол. Полтава
812 госп. і 11 кол. їїонастиршце 939 госп. і 42 кол. Галка
824 госп. і 6 кол. Жоравка 4 74 госп. і 16 кол. Городня 312
госп. і 12 кол. Гмировка 135 госп. і 2 кол. Ічня 1494 госп.
і 3 кол. Іваниця 336 госп.. і 3 кол. Голенка 304 госп. і 2 кол.
Красне (Кр. Колядин) 99 5 госп. і 4 кол. Липове 381 госп. і 9 кол.
Кропивна 184 госп. Самбір 198 госп. Глинськ 1264 госп. і 16 кол.
Барва 2037 госп. і 21 кол. Переволочна 426 госп. і 10 кол. Со-
кіринцї 128 госп. і 12 кол. Сребне 1830 госп. і 11 кол. Чернухи
944 госп. і 9 кол. Снятинка 436 госп. і 14 кол. Вороньки 145
госп. і 1 кол. Многа 285 госп. і 3 кол. Куренька 348 госп.
і 24 кол. Лохвиця 3325 гост і 35 кол. Піски 349 госп. і 6 кол.
Сенча 1403 госп. і 31 кол. Комипгаяі Ручинцї 1164 госп. і 9 кол.
Хомутець 4 4 6 госп. і 9 кол. Сергіївна і Робишівка (?) 21 4 госп.
Царів брод 10 4 госп. і 2 кол. Липова Долина 150 госп. і 2 кол.
Райгород 13 7 госп. Опанасівка 17 госп. Талалаївка 60 госп. Ромен
6 0 00 госп. Корибутів 60 0 госп. Кулигородшце (?) 80 госп.2).
Т а нарешті’, маємо іще иньший, вповні певний, хоч і посеред­
ній тільки показчик залюднення Заінїпровя перед Хмельниччиною
—
се реєстр, споряджений в осени 1 649 p., себто в момент, коли
Ш8нїйпгай рух 8 правого берега на лівий не встиг ще себе про­
явити. На території задніпрянської Київщини (задніпрянської части
(Київського воєводства) маємо тут шість полків: ніжинський, п ри ­
луцький, переяславський, кропивенський, миргородський і полтав­
лежали, а декотрих знов бракує, і що цифри людности деяких місць ванадто високі.
Сю другу справу сам Л. розвязув одначе здогадом, що тут при деяких містах порахо­
вана людність цілої волости (сим може поясняти ся і недостача в реєстрі ріжнис осад,
які т о# істнува ли); шо до зачислення в реестр постороннїх маєтків, то се можна по­
яснити, що виберав їх чоловік, який уже не мав ясного понятя про склад Вишневеччини
—
може якийсь сучасник Миха&ла-Сервація, останнього з Вишневеньких (ум. 1743 p.),
але нема причини думати, щоб він фальшував чи видумував сі цифри : ніякого в тим ін­
тересу не могло бути. Тому хоч пок. Молчановський по замітках Лазавевського при­
знав дані сього реестру безвартісннмн (К. Старина 1896, VI), одначе сам Лазаревський
в своїх пі зні ш и х працях користував ся симя даними без особливих застережень (Опис.
Ст. Малороссіи, Прилуцький полк с. 4 і далі, passim), і думаю, що так і треба було.
*) Хѳрол фактично не належав Вишневеньким, хіба дуже коротко, але і його
і иньші мавтностн, котрі Вишневецьким hq належали, не виключаю звідси, бо нам ін­
тересна не статистика маетностей Вчшиевецького, а загальний образ заселення.
*) До сього загальна примітка — мабуть якась півнійша ремінісценція : кождий
господар за панщину платив 5 талярів (неімовірно), млинарі від колеса по 2 червоні,
„кабак* був на пана, і були фільварки виділені

ський і в них вписано в реєстр 13 тисяч козаків. Коло трьох ти­
сяч припадає на територію Вишневеччини. Се дає досить високе
свідоцтво її залюдненню в момент повстання. Звертають ва себе
увагу декотрі міста, до котрих приписано особливо багато козаць­
кої людности. Так до Прилук тягне аж чотири козацькі сотнї,
в них 40 0 козаків; до Варви дві сотнї, 200 козаків; до Ічні дві,
2 00 козаків; до Лубень дві, 4 00 козаків; до Пирятина дві, 300
козаків ; до Чернух дві, 2 30 козаків ; в Ірклїїві три, звиш 600 ко­
заків. Визначні центри козаччиви стрічаємо і на східній границі
старої Річи-посполитої. Роменська сотня має 300 козаків; лох-
вицька 300 ; гадяцька 235 ; до сеї ж волости належать ще дві,
164 козаків, і тут же в сусідстві ше сотня в Лютеньцї, 157 ко­
заків, в Рашівцї також, 144 козаків, в Борках дві сотнї, 158 ко­
заків. В пограничнім Зїиькові велика согня, 281 козаків, в Опішнї
друга, 159 козаків, в Полтаві три сотнї, 5 56 козаків1).
Деякі інтересні ілюстрації тодішнього заселення східньої гра­
ниці' дає переведене тут 1647 р. розмежованнє Польщі і Москов­
щини2) ; при тім примежовано до московських вемель пограничну
смугу від сїверської границі до степів і докладно описано в меже-
вім протоколі* сї прилучені осади, а що вони, розумієть ся, попали
в сю позицію зовсім припадково, то ся опись має певну типову
вартість.
На горішній Суді город Недригайлів, з деревляним рубленим
замком, шістьма вежами ; навколо місто, обведене валом, 8виш верстви
навколо; в сім місті було 145 домів і церква3), та поза валом, на
передмістях було 306 домів. Під містом став і на нїм „млин
німецький“ .
Дві верстви від Недригайлова, на Сулї „деревня“
Еормишівка. в ній було 73 двори, а в пяти верствах друга —
Цибулино, 41 двір. На р. Малій Уси, що тече до Сули, на границі
млин 8 жорнами і пятьма ступами. На устю р. Ольшанки над Сулою
городець Ольшаний, 91 двір. На р. Пслі „городище Камінне“ , під
ним насїка, трохи вище слобода Камінна, в ній 68 дворів, вино­
курня, великий млин 8 4 жорнами і 10 ступами: в сусіднім лїсї
багато пасік ; на ріці* рибні лови. По другім боцї Псла, над р. Бо­
бриком город Бобрик, в нїм два укріплення („остроги“), більший
на 4 верстви навколо, з церквою, навколо місто і передмістя, в них
349 дворів, девять лавок, кузня, дві винокурні*, два бровари і соло­
*) Реестра всего войска запорожскаго, вид. Бодяпським, підрахунок сотень тамже
в- передкові. Див. ще в частині I I I сього тому, с. 278 дд.
*) Акти относящіесн къ Мадороссіи, подав Ходмогоров —Чтенін московські 1885, I I .
8)
Кажу в часі минулім, бо аідчас списаввя протокола частина дворів була вже
забрана їх господарами, що переходили за границю.
digitized by ukrbiblioteka.org

довня, під містом млин, валило і 4 ступи. На устю р. Будилівки,
над Пслом „деревня“ Будилівка, 18 дворів і млин.
„ Городище Ольшанське“ над; р. Ольшаною, що тече 8 лївого
боку до Ворскли (теп. Олешня) — по обох боках річки два
„остроги“ дубові, получені мостом, обведені ровом і палісадом („на-
долобы“). В більшім острогу, що має навколо 86 0 сажнів, було
5 30 дворів. 36 крамниць, 4 кузні, ЗО винокурень і броварів.
Меньший острог не мав в собі приватних дворів. Під містом були
три млини, з ступами, але вони всі спустошені при передачі в нове
володїннє, „зелізні снасти всі' зняті і обломані“ .
Над самою Ворсклою „городище Ахтирське“ (теп. Ахтирка),
на нїм, на горі „острог“ з 10 вежами „глухими“ , одинадцята над
брамою з проїзюм: під городищем 4 8 дворів, в лісу багато пасік,
на ріці рибні лови.
Ріжна кореспонденція, яка вивязала ся в звязку з сим роз-
межованнем між пограничною адміністрацією з обох боків, доповняє
ріжними подробицями сей образ пограничної кольонїзації. Ярема
Вишневецький просить продовжити час на виселеннє його підданим
в Недригайлова, бо вони не встигли на визначений час перевезти
вбіже і сіно, пчоли і всякий припас з пасік і буд. Так само йшла
кореспонденція про буди і пасіки, не звезені на час з-під Олетнї
й Ахтирки, про пасіки, заведені Українцями 8 польської території
гіад Мерлом, Можом, Коломаком за граничною лінією, котрі згоняла
по розмежованню московська адміністрація, і т. под.1).
В сумі, як бачимо, сї звістки дають нам образ (розмірно) досить
значного залюднення і загосподаровання сього крайнього погранича,
яке півстолїтя тому представляло ся землею незнаємою, і ще більше,
розумієгь ся, обіцюваїи собі властителі' й державці в будуччинї,
з дальшим утриманнєм „золотого спокою“ , коли почнуть виходити
терміни ріжних свобід, признаних мешканцям.
Се поясняє там той азарт, той запал, який вносили в усякі
заходи і забіги коло тутешніх лятіфундій місцеві королевята. В їх
очах ся нова Україна малювала ся золотою копальнею в будучности,
країною нових, велетенських фортун, яких іще не знала Польща.
Сучасні записки заховали нам память завзятої боротьби за
тутешні* землі*, зведеної Яремою Вишневецьким в сам переддень ка­
тастрофи. В малолїгство Яреми відірвана була від його лубенських
маетностей Роменська волость. З початку володів нею Калїновский,
а потім король дав її свому улюбленцеви маршалку Казановскому.
Ярема довго терпів се, щоб не зачіпати ся 8 королем і його мар-
Акти Ю. 3. P. III ч. 102, 108, 116, 174, 189 й ин.
Грушевськии, Іоторіл, VIII, II.
4

шажком, і тільки з тої нагоди. що пішла чутка про смерть Казанов-
ского, наслав своїх людей і захопив Роменщину збройною силою.
Вражений тим Ка8ановский підняв справу 8а таке насильство і добув
на Ярему засуд на банїцію. Тодї Вишвевецький звернув ся до
своїх 8емляків, волинсько) шляхти : на соймику в Луцьку він виложив
свою справу, подав документи, що потверджували його права на
Роменщину, і шляхта луцька поручила своїм послам на coâM, аби
всїми силами доходили привернення Вишневенькому його маетности,
не допускаючи до нїяких ухвал — то значить грозячи розірваннем
сойму, коли його претенсії не будуть задоволені. Вишневецький теж
був вибраний послом і міг допильнувати своєї справи. Король мусїв
присудити йому підчас сойму Роменщину, а Казановский зірвав серце,
солоно порахувавши собі всякі шкоди і кошти — на 1 00 тис.
золотих: їх Вишневецький заплатив, як відступного.
Вигравши сю справу, (1645), Вишневецький заїхав слідом
у свого швагра Олекс. Конєцпольского його Гадяцьку королївщину,
випросивши собі у короля якийсь привилей на неї. Конєцпольский
позвав Вишневенького до суду соймового, а як Вишневецький по­
просив відложення справи з причини хороби — Конєцпольский на
другім соймі важадав, аби Вишневецький присяг, що справді' був
хорий. Ярема страшенно образив ся таким прикрим недовірсм, і як
оповідає оден з слуг його — приготовив був кріваву баню цілому
сенатови і самому королеви, як би ті підтримали жаданнє К о н є ц ­
польского.
„З вечера перед справою кн. Вишневецький зібрав
людей, котрі були з ним — окрім тільки піхоти і дрібнїйшого люду
(а всього люду було бливько 4000) і держав до них промову, про­
сячи, аби всі за нього постояли, а дивили ся на нього, що він
почне, і що він пічне, аби то кінчили ; а казав так. що як тільки
присягне, зараз уставши буде рубати шаблею и. хорунжого ( К о н є ц ­
по льского) і всіх тих, хто буде тримати його сторону, хоч би й
самого короля, а ви — каже — двірські слуги і молодіж, усї до
одного втїснїть ся до сенаторської палати і помагайте мені. І так
було б, як би присягав; та сам король Володислав з сенаторами
добив ся того, що п. хорунжий відступив від жадання присяги.“
Миргородську і Гадяцьку волость присуджено Конєцпольскому, але
за Хорольску волость, до котрої Вишневецький мав спеціальні пре­
тенсії, мусїв Конєцпольский заплатити йому 100 тис. золотих1).
*) Записки Радивида — ркп. Осолїньских No. 117 с. 23, 29. 73, 82, 88 (пере­
клад I I с. 156, 164, 247, 264, 273), записки Б. Машкевнча — Zbiór pani. V с. 83 —4,
акти процесів — Чтенія київські X IV ч. ЗО і далі, інструкція луцького соймику —
Аріивъ Ю. 3. Р . И. І . с. 289 і д. В теках Нарушевича (141 с. 331) лист з Варшави.
12. X I I (з архиву Вишневецького) про заіальне спочуте до Конєцпольского— str aty
digitized by ukrbiblioteka.org

Так чубили ся королевята за лівобічні землі, не передчуваючи
близького кінця свого пановання в них.
Заселенне східньої України, розумієть ся, не могло спинитись
на польсько-московській границі'.
Ся вовсїм припадково проведена,
змінна, довгий час вповні' теоретична, не закріплена якимись дійс­
ними знаками володіння тог чи сеї держави межа не могла служити
реальним розділом на теріторії обеднаній спільними ґеоґрафічними,
економічними і кольонїзапїйними умовами. Ще далеко скорше ніж
українське розселенне заселило пограниче з польського боку трівко
і густо, воно стало переливати ся за його межі, як буйна піна
з далеко не наповненої ще чарки. Границя довгий час не істну-
вала для людности; вона розрізувала українську етнографічну тери­
торію й іґнорувала ся живою суцільністю народнього житя.
Ми вже мали нагоду бачити, ще в першій половині X V I в.
як спільний нерв тутешнього житя — боротьба з татарською гідрою,
обеднував в спільних заходах против Орди обі половини української
вемлї, розрізані московською границею. Козаки черкаські і канівські
з козаками путивльськими *), і так само потім з козаками донськими,
виступали разом, чи то під проводом представників місцевої офіці­
альної адміністрації, чи то заходом власних вождів і ватажків ко­
зацьких. Бачили, як пляни боротьби з Кримом спільними силами
обох Україн, литовсько-польської і московської, піднесені особливо
виразно Дм. Вишневеньким, проходили потім червоною ниткою В ДІЯЛЬ­
НОСТЕ пізнїйших козацьких ватажків, що стояли на становищі оборони
обох держав, обох Україн від спільного ворога, і на тій підставі
настоювали на своїм праві вимагати підмоги, „жалування“ , „жолду“
від обох правительств2). Скільки б не було тут простого „желанія
къ жалованью“ , але в усякім разї козацькі ватажки стояли на
реальнім ґрунтї спільного інтересу обох Україн, спільної боротьби
їх силами, і московське правительство, приймаючи воєнні послуги
козаків „короля його милости“ , або й даючи їм ріжні воєнні пору-
чення — як кн. Рожинським, або Кр. Косинському, — підчеркувало
з цілою силою сю службу „на дві сторони“ .
Особливо царська грамота 1 5 9 3 р. донським козакам, де по-
ясняеть ся плян камцанїї, орґанїзованої против орди, являєть ся
цікавою ілюстрацією такої спільности в оборонї полудневої границі
всіх ту теш нії сил. Донські козаки мають іти разом з московським
оуса у Hadyacza — wygrał Choroł rzękę na dwadzieścia mil i Orzyce na piętnaście
mil idące.
4)Див. t. VII c. 117.
*)T.VIIc.169i191.

військом, „8 путивльськими і 8 запорозькими Черкасами, котрі при­
їдуть по вашому указу на Донець — велено Черкасам запорозьким,
гетману Хриштофу Косицькому (sic) і всім отаманам і Черкасам бути
на Донцї на шляхах і sa царем (ханом) іти на наші україни пише
Донцям цар московський1).
Воєнне брацтво Занорозцїв з Донцями, про яке говорив я вище
в оглядї десятилїтя перед Хмельниччиною, вело ся здавна, від коли
роввинули ся обидві козацькі громади. Правда, документальні наші
дані не сягають так глибоко ; але не тільки московські літописи,
а навіть народня память — великоруська поезія донесла імя дон­
ського отамана „Мишки Черкашенина“ , що виступає в середніх
десятилїтях X V I в , як оден з найвизначнїйіпих проводирів донського
війська2), а смерть його оспівана піснею:
За Зарайскомъ городомъ, за Рязанью за Старою
Изъ далеча изъ чиста поля, изъ раздолья широкаго.
Какъ бы гнѣдаго тура привезли убитаго,
Привезли убитаго атамана польскаго 3),
А по именн Михайла Черкашенина.
А птицьі ластицы кругъ гнѣзда убиваются —
Еще плачуть малії его дѣти надъ бѣлымъ тѣлоиъ.
Съ высокаго терема зазрѣла молодая жеиа,
A плачетъ— убивается надъ его бѣлымъ тѣломъ.
Скрозь слезы свои она едва слова промолвила,
Жалобно причитаючи ко его бѣлу тѣлу :
яКозачья вольная *) по здорову пріѣхали,
„Тебя свѣта моего привели убитаго ! “
ІІрнвѳзли убитаго, отамана польск&го,
А по имени Михайла Черкашенина5).
Для пізнійшого часу класичне свідоцтво запорозького отамана
Олекси Шафрана, з 1626 p .: „живе він Олексій на Дону 18 літ,
а иньші його товариші [з Запорожа] живуть літ по 5 або по 6,
а всіх їх на Дону буде 8 тисячу чоловіка, а на Запорожу донських
козаків також багато — трохи не половина того, скільки їх [Заио-
розцїв], тільки живуть переходячи, одні йдуть на Дін, а з Дону
козаки до нас, і живуть скільки і де хто хоче, і се повело ся у них
з донськими козаками здавна, що сходять ся між собою і живуть
укупі, в одних куренях“ 6).
З другого боку, з давнього часу більші й менші ватаги укра­
їнських козаків переходили границю і вступали в службу московського
правительства, більше меньше на постійно, приймаючи на себе обовя-
зок пограничної сторожі і оборони. Одні з них осїдали і „устрояли
ся“ при пограничних московських замках, діставали вемлю, заводили
*) Собраніе госуд. грамотъ I I с. 62.
*) Про нього Соловйов У І с. 3 14 —5, Платоновъ Очеркн по исторіи смуты с. 118.
■) степового. 4) Себ то „козачьв вольпое“.
5) Кирѣевский I I вип. 7 с. 163—4.
· ) Матеріали Кулїша с. 290.
digitized by ukrbiblioteka.org

ся хазяйством. Иньші зіставали ся на воєнній нозі, несучи за мо­
сковське жалованнє сторожову і степову службу.
Заховані накази московському дворянинови Зїновеву, завідате-
леви сторожевої служби в 1 5 80 -х р . 1), знайомлять нас з одною такою
8начшйшою ватагою, що вийшла 8 Запорожа з отаманом „Матвієм Фе-
доровим“ в 1589 р. Було їх коло 700 душ: літом 1589 р. поси­
лали ся гроші від правительства для 50 душ старшин („отамани
fi осавули“) і 620 рядових козаків. їм поручено було тримати сторожу
на р. Донцї, на татарських перевозах, а за се обіцяно жалованнє.
Присилали їм муку, толокно, сукно для старшини і гроші для рядо­
вих козаків, але в розмірах досить невеликих2), „велике жалуван-
нє“ обіцяло ся на пізнїйше, коли вони певнїйше засвідчать свою вір­
ність. Козаки скаржили ся, що їм жити нема з чого, мусять коней
рівати та траву їсти, а московське правительство все прислухало ся
до ріжних підозрілих вістей про них і дивило ся досить невірним
оком, приглядаючи ся, чи вони не пристають до „воровських Чер­
касів“ , що ходили в краях донських і навіть над Волгу. Москов­
ське правительство очевидно не вміло розібрати, де тут „вірні“ і „не
вірні“ ватаги, тому, бояло ся ввіряти ся їм, а на доказ вірности пору*
чало громити і вішати „ворів Черкасів“ . Але кінець кінцїв такі
непевні відносини знеохочували і самих козаків, які хотїли „служити“
цареви в сих степах.
Иньші осїдали в пограничних містах і подібно як московські „діти
боярські“ (дворяне), козаки також служили станичну та сторожеву
<злужбу. Так в московській кореспонденції того ж 1 589 р . 3) вгаду-
єть ся „Черкашенинь Василей Андрѣевъ“ , що відстав від компанії
отамана „Степана Євлашова“ , яка громила московських служебних
козаків, і подав ся до Путивля „на государеве імя“ . З поручення пу­
тивльських воєвод він „8 путивльськими нововиїзжими Черкасами“ їздив
на „ворів Черкасів“ і по сих доказах своєї вірность просить „о го-
сударевѣ жалованьѣ и о верстаньѣ“ (вачисленнє в службу)4).
Ще скорше вступили в московську пограничну службу „Черкаси
Якуш Лисий і отаман А гій“ . їх теж посилюють „з путивльськими
Черкасами і охочими козаками“ в степи „громити ворів Черкасів“.
Воєвода визначив був їм ґрунти для осель, але вони дворів не
ставлять, відмовляють ся, що не мають чим, просять царського жа-
*) Вивліоѳика русская Полевого, 1834 с. 266 і далі.
*) Так літон 1589 р. наказано їм видати коло 230 четей ржаної муки, 25 четей
толокна, самому старшому пять рублів грошима, портище сукна, панцир, шолом, тулум-
бас (рід барабана, свого р оїа „клеиноти“), отаманам і осаулам по сукну доброму, а на
всіх козаків разом 100 рублів грошима (& 287).
*) Акты Историческіе І ч. 228; Вивліоѳика І с. *) Акта Истор. с. 433.

ловання, кажуть, що не мають що їсти і в що убрати ся. Місцевий
воєвода рекомендує цареви служби їх і їх товаришів — головно їх
„промишлюваннє“ над ворами Черкасами, над їх розбійничими ва­
тагами. Вони громили їх на Донцї і в „полі“, заганяли ся і за
польську границю, над Сулу, „межи Сули і Хорола, женучи за чер­
каськими ворогамиа, побивали їх і відбирали заграблену здобич. На
їх прошенне воєвода пустив Якуша просити у паря жаловання, а на
його місце вислав його товариша Івана І з ю м с ь к о г о з товаришами
його „новоприборними козаками“ — нововвятими в службу. Але
про Якуша у московської адміністрації були вісти не дуже похвальні,
його підоврівали в воровстві, і в царській грамоті* Зїновіеву, коли
б сї вісти справдили ся, поручаєть ся без церемонії його бити
і перевести 8 отаманства в „рядові Черкаси“ .
В тих же накавах Зїновіеву вгадуєть ся про висилку „жало-
ванія“ Черкасам Федору Городському 8 товаришами і донецьким ота­
манам Юшку Лопаткину, Івашкови Розмазнї, Трушеви Черкашенинови,
Гришкови Деменькову, Федьку Жулидорови, Іванкови Білоусови1).
Як провідник „воровських Черкасів“ , що ходили на московську
територію в сім часї виступав отаман Мишук. Судячи 8 згадки
грамоти він теж давнїйіпе служив в путивльських коваках, потім
пустив ся „на воровство*, загнїздиь ся з своїми товаришами на
Донцї й на Осколї2), громив московських станичників, і московське
правительство особливо наказувало своїм людям видовити і вивішати
сю ватагу3)< Згаданий вище отаман Степан Євлашов промишляв на
Донцї і Кайяній. У отамана Лаваря, що його погромив Якуш Лисий
„в Княжих Горах“ , відібрано заграблене ним майно путивльських
севруків (уходників),
„рухлядь и борошна и рупшицы“.
Тойже
Якуш відгромив „кіш“ у отамана Лукяна Карнауха і погромив ота­
мана Берчуна на р. Батакві в Путивльськім повітї, і вабрав у нього
борошна і рушниці путивльських севруків. А отаман Агій, шукаючи
між Сулою і Хоролом Черкасів, що ходять в московську землю „на
бортні ухожаї“ , придибав отамана Колошу ва Рополотї, а ї а Сулі „коло
Нятина перевезу“ погромив якусь иньшу черкаську ватагу4). Иньші
„вори Черкаси“ равом 8 донськими козаками ходять на Дону і Волзі
і їх громлять царські люде „8 Шацького і Ряжського“ і т. и .5).
*) Рус. Вивл. с. 283, 293-
’ ) В друковавім тексті Рус. Вивл. (с. 271) виступають наче б то „двори“ сн і
ворів („Афанасью промишляти надъ д в о р ы надъ Черкаси , которыѳ нынѣ на Доицѣ
u на Осколѣ и на Сети живуть и воруюгь, Мишукъ съ товариши, a бывалъ Лутивлець
козакьь, і Багалій приймав таку оселу кольонїзацію. Але се очевидно похибка: „надо.
дворы“ замість „надь воры“.
*) Русска Вивліоѳика с. 271—2. %) Акти Истор. 1 с. 434. 6) Рус. Вивл. І с. 292.
digitized by ukrbiblioteka.org

Се все вичислене з одного — двох літ. Як бачимо, було того
черкаського народу за московською границею досить.
Бачимо при тім, що крім промислів над Черкасами добич-
никами „путивлські козаки“ з Черкасів промишляли і над більш
скромною закордонною уходницькою братією, зганяючи її з москов­
ської території. Був ся промисел против промисла : против „воров-
ських Черкасів“ , я кі промишляли на московській території уход-
ництвом і добичництвом, ішли Черкаси путивльські, я кі з москов­
ської руки і в московських інтересах громили на московській тери­
торії заграничних добичників і уходників, що йшли ва московський
рубеж, „в бортні уходи“ , на лови, на сіль, і т. и.
Я вже піднїс се явище — сей розвій українського уходництва
під охороною добичницьких ватаг, під загальною фірмою „воров-
ства“.
Варто одмітити вказівки джерел X V I в. про Черкасів, що
йдуть зва польської границі в землї московські „в бортные ухожаи“ ,
і поставити поруч пізнїйші нарікання московського правительства,
на соборі 1621 p., яа литовських людей, що вони переходять
границю, будують ся, захоплюють ліси і води, і в Путивльськім
повітї в сімдесяти місцях промишляють ріжними промислами, варять
селїтру, палять лїси на поиіл, ловлять рибу і звіря і побивають
людей1).
Так було в XVI в., і ще більше потім в XVII. В міру того
як українська кольонїзація все більше присувала ся до московської
границі, а за нею слідом ішла шляхта, своїми претенсіями викли­
каючи сильне роздражненне і конфлікти з боку сеї української люд-
ности, рух її ва московську границю мусїв усе вростати. Я поясняв
на своїм місцї2) псіхольоґію сього українського люду, який чим далї
вабирав ся в глубину польської України, шукаючи вільної безпанської
землі, тим дражливійший мусїв бути на всякі, хоч би й наймевьші
прояви панських претенсій до його свободи і працї. Людність
Лївобережа, сеї „останньої України“ польської, природно, була
особливо дражливою з сього погляду. Через те нас зовсім не по­
винні дивувати оповідання лубенської людности в 1 61 8 p., що
„трохи не половина“ тутешніх осадників покинула свої осади й роз-
ійшла ся, коли кн. Юрий Вишневецький почав заводити тут „не-
слиханые податки пѣнежные, быдлячие, медов накидане, горелки и
селитры“ 3). Переводячи на меньше трагічну мову, він, мабуть,
почав заводити перші початки чиншів, поволовщини і примусову
продажу меду, горілки і селітри — перші і найлекші, з погляду
*) Кнвт Разрядныя т. I с. 774.
*) Див. т. VII с. 260 і далі.
3) Київ, центр, архив ви. 13 л. 1035.

шляхецького господарства, початки експльоатації підданської люд-
ности, а люде 8 плачем скаржили ся, що князь їх тни „зубожил
велмиа, і вони з початку платили, але „на остаток, же внивец зу­
божено і знищено" їх тим, почали тікати.
Пізнїйше, в третім, четвертім і особливо пятім десятилїтю —
в часах славного васпокоення і приборкання „непослушних“ еле­
ментів, се оподаткованне поступило значно далї і появили ся вже
перші початки панщини. В гадяцькій королївщинї, то вначить на
території о с т а н н ь о г о заселення, в аренднім контракті, списанім
в 1643 р., бачимо не тільки доходи з панських реґалїй— горілки,
тютюну, млинів, судових доходів, „викидщину“ і „заруки“ , „від-
умерщину“ і „одбігщину“ , не тільки поволовщину і пчільну десятину,
але і пільну роботу і підводи —
„нажати дві копи якого небудь
вбіжа, звезти то, змолитити по дві копи, сїно косити оден день,
покошене зібрати, ввезти і скидати на скирти, або замість того дати
готове сїно, або грошима по 15 гр.,а привезти по два вози дерева,
возити поташ 8 галицьких буд. Навіть гадяцькі міщане мають ходити
в підводями, робити ріжну роботу, шарварки і т ; ин.1). Се все для
людности, яка йшла на край хрещеного світа, щоб позбути ся панів,
—
були річи незносні, і се поясняє нам, чому вже під час повстань
1 637-8 pp. Заднїпрове з своїми слободами, як свідчив гетьм. По­
тоцкий, стало головнем резервоаром непослушних, повстанських еле­
ментів. В парі 8 тим мусіло йти відси також і сильне переселенне
8а московську границю, эа межу панських претенсій шляхти.
По всіх дотеперішніх марних силкуваннях сих пересельців —
знайти собі вільну від панів землю, така можність відгородити себе
від них непереходимою державною границею мусїла дуже сильно
вабити тутешнв селянство, і мандрівка йшла, бев сумніву, невпинно,
вбільшаючись до розмірів масових в моменти особливого напруження,
невдалих конфліктів з панським, правом, панських нагінок і т. и.
Так літом 1638 р. урядник лубенський в листї до Путивль­
ського воєводи рахував на кілька тисяч підданих кн. Бишневецького
„отъ мѣста Гадятцкого*, що вийшли за границю в Путивль „в ни­
нішню свою козацьку війнув2).
Допоминаючи ся видачі Острянина і Гунї 8 иньшими емігран­
тами, польські посли перед московським правительством рахували сеї
козацької еміґрації на тисяч двадцять „або й більше“ . По їх сло­
вах сї еміґранти поставили собі слободи в ріжних місцях на степах
„на Усерди, під Ливнами, Яблоновим, Новоснлем, Мценськом, Осколом,
*) Див. мою статю в Записках київських т. 1 : Господарство польського маґнатж
на Заднїпровю (тамже самий контракт).
*)АктыЮ.3.Р.Шс.16.
digitized by ukrbiblioteka.org

Валуйками, Воронїжом, Михайлович, Дїдиловим, Гремячим, Дудин-
ськом, Рильськом, Курськом, Путивлем, Сївськом, й иньшими старими
городами царського величества4 ł).
Коли та цифра „тисяч 2 0 і більше* була мо&е пущена без
докладнійшого обчислення, то безсумнїву в польських кругах здавали
таки собі справу 8 великих розмірів сього переселення і непокоїли
ся ним серіозно, як ми бачили з наведеного вище листу Потоцкого
в сій справі. Не тільки безпосередно по погромі козаків 1638 p.,
але й далі українська людність ішла за московську границю, осїдала
при московських замках, наповняла собою степові уходи і творила
завязки нової української кольонїзації в басейнї Дону.
Щоб вияснити собі процес розвою сеї кольонїзації, яка починає
так сильно поступати і тверднути власне з сього десятилїтя 1 6 3 8 —
1648, мусимо трохи приглянути ся орґанїзації московської України,
її кольонїзації й оборонї.
X V I в. становить епоху в поході Московської держави на по­
луднє. З прилученнем Рязанських земель і відібраннем від в. кн.
Литовського Сїверщини вона по цїлій лінії, від Дніпра до ІІоволжа
стріла ся лицем з степовими просторами Чорноморя. Закінчивши
протягом X V в. процес збирання великоруських земель на півночи,
могла подумати про кольонїзаційні здобутки на полудні'. Тим більше
що протягом тогож столїтя і потім X V I віку зазначив ся сильний
рух людности з верхнього Поволжа, куди вона була загнана татар­
ськими бурями, на полуднє, в полудневі части басейна Оки і верхівя
Дону. Отсї кольонїзаційні, а заразом і оборонні мотиви— супроти
страшенних татарських спустошень, які від часу до часу спадають
на московські вемлї, приводять до того, що московське правительство
потиху і помалу, протягом всеї першої половини X V I в. робить за­
ходи коло укріплення і оборони передстепової полоси, виробляючи
охоронну систему, яка в другій половині сього столїтя докладно
ровроблюєть ся, поволі’ посуваеть ся на полуднє, прилучаючи все
нові простори для оселої кольонїзації і перед завіріохою „смутного
часу*, яка перервала сї заходи, осягає значні успіхи — сорозмірно
8 попереднім.
Тепер, з непривички, навіть неймовірно собі представити, як
глубоко на північ, в лїсові простори була загнана великоруська
і всяка инша осела кольоиїзація в попередніх столїтях. По всіх

заходах коло оборони східньої і полудневої границі* ще в половині
X V I в. внутрішня оборонна лїнїя йде по над р. Окою — від Ниж­
нього Новгорода на Муром, Рязань, Каширу і Серпухов. Друга
лїнїя проходить в полудневій части басейна Оки — Пронськ, Ми­
хайлів, Тула. Крайня оборонна лїнїя іде з порічя Сури на вододіл
Оки й Дону (Алатир, Темнїков, Ряжськ, Донков, Новосиль, Орел).
Сїверські городи— се крайній редут на заході',
що далеко врізуеть
ся на полуднє в басейнї Десни й Сейма (Рильськ, Путивль, Нов­
город Сїверський) і служить опорною базою для дальшого руху на
полуднє. Сей полудневий пояс: Сура— Десна, Алатир— Новгород-
Сїверський живе на воєнній нозї. Всі городи сильно укріплені,
ввязані між собою системою дрібнійших фортифікацій, прикриті
з полудня ланцюхом засїк, валів, сторожовень. Мають на поготові
контінґенти всякого воєнного люду і неустанно стережуть степу
своїми сторожами і станицями, висилаючи їх далеко на полуднє—
підстерігати ворога і завчасу повідомляти про його наближенне по-
гравичиі воєнні центри.
Система вповні анальоґічна з українською системою Литовської
України, з її великокняжими замками, оселями воєннослужебної люд-
ности, сторожами эамковими, польними і шляховими. Анальоґія по-
ясняєть ся не тільки однаковими ґеоґрафічними і кольонїзаційними
обставинами, але і спільними традиціями — орґанїзації пограничної
оборон в Київській державі, своєю дорогою теж приготовленої по­
передніми столїтями пограничної практики в сусідстві з степом і його
кочівниками« Але те що в Польсько-литовській державі, при її дез-
орґанїзації, недостачі фінансів і незмірно слабій екзекутиві вело ся
слабко і уривково, виходило хаотично і безтолково, — в Москов­
ській державі з її незмірно розвиненим бюрократизмом переводило
ся систематично і пляново, виконувало ся досить точно і вірно.
Тільки — коли вже повести до кінця сю паралелю — в Польсько-
литовській державі безсильність і непорадність , державної машини
виручала ся і нагорожала ся самопомічю, активністю народвїх мас,
які кінець кінцем — хоч і цїною безконечних жертв — і оборону
наладили і кольонїзацію сотворили. А в Московській державі менше
було сеї активности — хоч би й тому, що вапопадлива правитель-
ственна опіка лишала їй безконечно менше місця. І в результаті
голий обрабований український демос упередив державну велико­
руську народність, в часи найбільших лихоліть своїх опанувавши
простори московської України — перехопив у великоруської народ-
ности сї території, ґеоґрафічними і політичними обставинами властиво
їй призначені до скольонїзовацня.
digitized by ukrbiblioteka.org

Після того як московське правительство рішучо облишило пляни
аґресивної боротьби з Ордою, якими на хвилю вмів його захопити
Дмитро Вишневецький, воно з 15 60 -х pp. з тим більшою рішучістю
звертав свою енерґію до плянової оборони і повільного розширення
своїх границь. 1571 р. для можливо систематичного переведення
оборонних ваходів цар Іван визначив засідателем сторожової і всякої
степової служби одного 8 найвизначнїйших воєвод своїх кн. Воро-
тинського, доручивши заняти ся її можливо кращою орґанїзацією,
а в помічники йому придав найкращих знавцїв відносин степових,
між иншими і звісного нам дяка Ржевского, участника воєнних по*
ходів Випшевецького.
Воротинський свою діяльність зачав докладним виясненнем до­
теперішньої оборонної практики. Зібрано попередні розпорядження
і кореспонденцію в сїй справі, скликано знавцїв сторожової служби
з місць, що знали її sa останніх 10— 15 літ, і на підставі вібраних
таким чином відомостей насамперед описано докладно дотеперішню
орґанїздцію сторожевої служби. З сеї інтересної „росписи“ дові-
дуємо ся, що вся степова московська границя в 1550 — 1560 -х pp.
поділяла ся на 12 районів („разрядів“), привязаних до пограничних
городів. Путивль і Рильськ, найдальше висунені на полудень, об­
слугували своїми „дальними* і „ближними“ сторожами пограниче
з Польщею і порічя Донця; сї сторожі становили кілька катеґорій.
Близшу сторожу служили люде з міст за повинність: по Сейму, на
вододілах Сейму, Псла і Ворскли, на півдня і день дороги від
міст. Дальні сторожі „донецькі“ служили наемні „севруки“ , під
наглядом служебних „дїтей боярських“ , в три переміни, міняючи ся
що два місяцї. Було тих сторожевих пунктів сїм і вони виступали
далеко в степи, на чотири, пять і більше днів дороги від своїх
городів. Перша сторожа стояла недалеко польської границі, на водо-
дїлї Можа і Коломака і мала пильнувати просторонь на пятьдесять
верст, від польської границі до р. Водолаги — на право (себто на
захід від свого становища) на ЗО верст, на ліво на 25. Друга
сторожа — на вододїлї Самари і Донця, коло Обишкинського пере­
возу на Донцї, доглядала просторони на 4 5 верст від того місця,
де кінчив ся район коломацької сторожі. Третя сторожа — на
Донцї, коло Балаклїйського перевозу (теп. ст. Балаклїя) доглядала
побережа Донця ва ЗО верст. Четверта — Ізюмська, коло п із н і­
шого Ізюма, стерігла порічя Донця від Савинського перевозу (теп.
Савинпї) до устя Оскола. Пята — Святогорська, коло Святогор-
ського монастиря, що стояв за Донцем; вона мала стерігти береш
Дінця від устя Оскола до устя Тора (против теп. Словянська).

Шеста, бахмутська — на устях р. Жеребця і Бахмутки, мала стерігти
норічя Донця від Тора до Борової. Нарешті* сема й остання—
айдарська стояла на устю р. Айдара1).
Таким чином в сїм часї Московська держава, своїми кріпостями
не виступаючи далі норічя Сейма і полудневих допливів Оки, своїми
сторожами захоплювала побережа Донця на полуднї. Але се бужа
сторожа виключно вістова, яка мала підстерігати татарські наїзди
на їх звичайних донських перевозах і давати вісти в пограничні
городи. Якої небудь відправи наїздникам сї дрібні пікети не могли
дати : кождий складав ся з трьох севруків, під началом одного „бо­
ярського сина“ і вони по двох їздили „в право і ліво“ від свого
становища і нічого крім подавання вістей не могли вробити, та й
сей обовязок наемні севруки сповняли лихо, „стояли на сторожах
неусторожливо“.
Весь сей степовий пограничнпй пояс від Донця
і до пограничних городів був зданий на волю божу, і там всякі
добичники і уходники з-за польського рубежа могли господарити
зовсім свобідно.
Нова адміністрація 1571 р. на підставі зібраних відомостей
і ревізії переведеної на місцї зробила деякі .міни в розміщенню
сторож (так айдарська сторожа була скасована вовсїм, тому що Та­
тари перестали тудою ходити; сторожу коломацьку рішено було пе­
ренести вище Муравським шляхом, на вододіл Мерла і Уд, на ріку
Олеіиенку, що тече ó Уди, бо над Коломак рав у раз приходили
„київські Черкаси“ і громили сторожу; так само пересунено вище
Муравським шляхом сторожу другу, 8 верху Орелі над р. Гомольшу).
Але крім того рішила згустити взагалі’ сю сторожеву сітку, та за­
мінити непевний наемний елемент, з тих севруків-уходників, елемен­
том служебним. В сторожі на будуще рішено посилати самих „дї-
тей боярських“ , приписавши для пограничної служби ще ріжні инпгі
міста (між « h . Стародуб, Почеп, Новгород Сіверський). Крім того
признано бажаним орґанїзувати для потреби пограничної служби ко­
зацькі контіг'енти в Путивлю і Рильську, чоловіка з тисячу, або
скільки 8емлї стане для роздачі їм. Крім дотеперішніх сторож за­
ведено розїзжі „станицї“ — одна така мала з Путивля проїздити
вздовіп польської границі' на Донець і Донцем до Тора, а Тором
до Самари. Друїа їхала паралельно до маршруту першої, приблизно
на теп. Суми і Зміїв на верхівя Ворскли (Карпово продище) і відти
на Валки на верх Орелї. ІІонадто вав^дено іпститут так званих
стоялих голов, котрі мали з своїх становищ розсилати патрулї, „рав-
‘ ) ЬЬляева О сторожевои службі — матеріали с. 7 і далі, тамже і мапка; ґео-
ґрафічний коментар і мапка також у Багалїя Очерки с. 92 і далі.
digitized by ukrbiblioteka.org

ѣ зіы ‘* в степах. Оден такий голова мав стояти на Моравськім шля­
ху на р. Мерлї, другий на Ворсклі на Карповім сторожѳвищі (теп.
Карпів-город), третій на Муравськіи шляху, четвертий на Водолавь-
ких „ровнях“ на Донцї, на устю р. Береки, коло теп. Ізюма. „ С та ­
ниці4', котрі вони мали розсилати в ріжних напрямах, мали заразом
доповняти систему сторож і станиць і служити їх контролем.
Таким чином просторонь між порічєм Сейма і Донця і саме
порічє Донця по обох сторонах мали тепер в ріжних. напрямках об-
їздити сторожеві станиці, висліджуючи „воєнних людей“, і ся ха­
рактеристична система сторож і розїздів далі потім розвивавть ся,
направляеть ся і доповняеть ся новими контіґентами1). Але для сього
всього треба було людей — особливо місцевих, призвичаєних до
сеї тяжкої і прикрої степової сіужби. Без більших контіґентів вся
ся складна система сторож і станиць ставала паутиною, серед котру
проривалась безпардонно всяка сильнїйша ватага. В 1591 р. -воєводи
доносять про повну безрадність пограничних сторож супроти укра­
їнських ватаг —
„Черкаси во многихъ мѣстахъ ходять въ поля
и путивльскіе большіе станицы и сторожевые всѣ погромили, и про-
ѣзіу изъ Путивля болыпимъ станицамъ къ усть Айдару, а стороже-
вымъ къ усть Боровой пѣтъ“ 2).
І от ми бачимо справді, що московське правительство радо
приймає еміґрантів, тихже Черкас, „верстае“ їх в козаки, хоче наді­
лити ґрунтами і оселити при пограничних містах, щоб мати 8 них
службу. Дар Федір, виставляючи свою кандидатуру на польську
корону по смерти Баторія, між иншии виступав також з обіцянкою
земельних надань маґнатам і іпляхтї „коло нових городів в степу<<3).
Сї нові городи, що починають будувати ся на полудневій гра­
ниці особливо з 15 80 -х pp., по ініціативі Бориса Годунова —
з початку фактичного правителя держави при царі Федорі, а далї
його наступника, — также потрібували великих засобів людности.
Дуже жваве будованнє їх зачинаєть ся особливо з 15 86 р. Того
року ухвалено поставити город Лпвни на Сосні і Вороніж на Дону
і в них оснувати нові центри сторожевої служби в поміч давнїйгаим.
Кілька лїт пізнїйше являеть ся влец на Сосні, низше Ля вен. 1 593 р.
датуеть ся заснованнє городів Білгорода на Донці, Оскола на верх­
нім Осколї і Валуйки на нижнім. Коло того-ж часу або трохи зго­
дом зявляють ся Кроми на верхівях Оки і Курськ в порічю Сейма.
Нарешті’ в останні роки X V I в. поставлено крайній пункт сеї нової
системи укріплень: город Цареборисов, недалеко устя Оскола в До-
*) Див. у Беляева ст. 24 і д. і матеріали тамже с. 14 —28.
а) Матеріали Беляева с. 38 .
8) Соловйов т. V II (II) с. 565.

нець, в сусідстві теперішнього Ізюма, з вежвким накладом засобів,
і обсаджено вначною валогою.
Але ся нова система городів і звязаних з ними укріплень, за­
сік і т. и., не устояла ся. Налетіли бурхливі „смутні часи“, які за-
ляли всякою вольницею се степове пограниче, розстроїли всю си­
стему оборони, і коли по десятилітній перерві нове правительство
царя Михайла Федоровича взяло ся наново до реставровання полу­
дневої оборонної лїнії, воно эрікаеть ся такої великої і складної
системи, яка була вироблена з кінцем X V I в. Цареборисівську крі-
пость залишено. Крайніми кріпостями на степовім пограничу поруч
старих Путивля і Рильська стають Курськ, Вороніж і перед ними
найдальше висунені в степи Білгород, Оскол і Валуйка. Складну
і дорогу систему далеких сторож і розїздів облишено. Бачимо тільки
„близші“ сторожі, по старій термінольоґії. Брак засобів по недавнім
розстрою держави змушував до здержливости і можливої ощадности.
Та все ж таки в порівнянвю з системою оборони Польщі погранична
оборона Москви виглядала досить показно й тепер.
З 1616 р. маємо інтересну роспись пограничних кріпостей
і валог. В Путивлі було 1048 „всяких ратних людей“ , в тим дво­
рян і дітей боярських путивльських 150, чернигівських 124, стріль­
ців путивльських 100, чернигівських *200, козаків путивльських
жилецьких 160. В Рильську 744 чол., в тім дітей боярських риль-
ських 132, курських 100, стрільців 100, козаків 253, та з Кур­
ська стрільців і козаків 100. В Курську 1320 чол. —
дітей бо­
ярських 753, козаків 300, стрільців 200. В Осколї 856 чол., в тім
дітей боярських 233, стрільців 100, козаків 275, з сотником.
В Білгородї 813 чол., в тім дітей боярських 136, козаків ріжних
катеґорій („жилетцких“ , „бѣломѣстных“ й ин.) 167, стрільців 243.
В Валуйцї 620 чол., в тім дітей боярських нема, тільки козаків
270, стрільців 250, і ріжна иньша служба. Крім залог стояли по
границі більші й меньші полки війська; загальне число його по
всій полудневій границі* виносило то її понад 6 тисяч1).
Період нової експанзії починаєть ся з закінченнем польської
війни. Насамперед розпочато будову нових городів і всякого рода
граничних укріплень на східній, волзькій частині* границі. Потім
в 1637 р. вислано комісію в донські і донецькі місця, на Мурав-
ський шлях, на Ізюмську й Калміуську сакму (шлях), і згідно
з предложеним сею комісією проектом рішено поставити два городи
на Калміуськім шляху, оден на Муравськім і цілий ряд дрібнїйпілх
укріплень і оборонних валів. Так зявили ся в 1 637 — 8 pp. на
digitized by ukrbiblioteka.org

р. Тихій Сосні' Усерд. а на схід від нього на р. Холку, що тече
в Оскол— Яблонів1). Далі Короча на р. Корочі, при Ізюмськім
шляху між Яблоновим і Білгородом. В pp. 1 6 4 0 — 1 на схід від
Білгорода стали Хотмижськ і Вольний. Над Ворсклою в pp. 1 6 4 5 — 8
Ольшанськ і Коротояк, що виповняли прогалину м>ж Усердом і Доном,
Новий Оскол між Усердом і Корочею, над р. Осколом, Болховой
і Карпів (над Ворсклою) між Білгородом і Хотмижськом2), а крайні
на заході городи — Олешня і Ахтирка були примежовані від Польщі
при розмежованню 1645 р.
Таким чином Білгород, що перед тим стояв на передї, як оден
8 форпостів, був включений в цілий ланцюх кріпостей, що тягнув ся
неперервано від Дону до польської границі'.
Звязаний посередніми
укріпленнями — валами* засіками, острогами і сторожовнями, він
творив славну „білгородську чертуа , по імени Білгорода, що
в X V I I в. стає центром сеї оборонної орґанїзації, і взагалі' всеї
організаційної і кольонїзаційної дїяльности московського правитель­
ства в пізнїйшій Слобідщинї, перейнявши се значінне від давнїй-
шого центра — Путивля. Поза сею „чертою“ , перед нею, зістала
ся тільки Валуйка, в ролі московського форпоста, центра станичної
і вістової служби, ескортовання послів і гонцїв і т. п.
Се була велика робота, а при тодїшнїх технічних засобах
і в тих обставинах — просто таки ґрандіозна. Вона вимагала маси
праці' і матеріальних засобів і переводила ся з великим напружен-
нем сил держави. Побудованне напр. двох городів — Вольного
і Хотмижська коштувало 13 .532 рублів, величезну суму, так що
для будови „польських“ городів було визначено спеціальне опо-
даткованне. Палісади — ріжні „надолбы“ ,
„столбцї“ ,
„частики“ ,
„частоколи“ — не кажучи про стіни і вежі робили ся незвичайно
сильні і масивні. Засіки, котрими перегорожували ся дороги через
ліси, представляли собою величезні маси зрубаного дерева, на кілька-
десять сажнїв широко (дерево надрубувало ся, а не зрубувало ся,
щоб його не зсувано з місця). Такі засіки тягли ся через лїси;
на прогалинах ставили ся укріплення, вали й палісади, що боро­
нили проходу. Від городів-кріпостей на кілька верст „на право
і на ліво“ в напрямі сусідніх городів робили ся звичайно високі
вали, укріплені палісадом. Кінець кінцем ся „білгородська черта“
утворила неперервану лїнїю укріплень, обсаджену сторожами, на
протязї яких 300 верст — свого рода китайську стіну, тільки де-
*) Тепер нема сього города, стояв мабуть коло теп. Великого Яблупова на вер-
хівю Холка, недалеко Корочі.
*) Дати засновання в „росписи городів“ 1678 р. (тамже і докладна опись ї ї
•сїі) — Дополненіе къ Актамъ Историческимъ IX ч. І86.

ревляну і вемляну, а не камінну! Але до повної перфекції вона
була доведена тільки в 1670-х pp. і почавши з 1630-х pp. яких
сорок лїт ішла тяжка робота в сім напрямі — поки розвій оселої
української кольонїзації по за „чертою“ зробив її властиво зайвою1).
Будова сих нових городів, обсадженнв їх залогами, всякими
служебними і сторожовими контінґентами викликав нове запотрібо-
ваннв в людях. В нові городи правительство „зводить“ ріжний слу-
жебний нарід — дворян і дітей боярських, стрільців, козаків і т. ин.
8 давнїйших городів. Набирав на доповненне ріжних добровольців,
І МІЖ НИМИ 8Н0В і ще в більших розмірах нїж перед тим користу-
вть ся українськими еміґрантами, які власне в сїм часі* — від по­
встання 1 638 р. особливо — в великих масах ідуть за кордон.
Два явища — фортифікаційні заходи московські і еміґраційний рух
український, не тільки стрічають ся хронольоґічно, але безсумнїву
й підтримують себе: московське правительство використовувало сей
еміґраційний рух для укріплення своєї границі, і навааки „устрою-
ваннв“ українських еміґрантів, надїлюванне ґрунтами, підмогами
і постійною платою під умовою військової служби в сусїднїх москов­
ських городах вабило і притягало українську кольонїзацію.
Се ж було більше меньше те саме, чого шукали українські маси
в козаччинї і чого позбавила їх катастрофа 1 638 р. дома, вики­
нувши з козацьких прав десятки тисяч покозаченої людности і гам­
кнувши козацький реєстр на розмірно невеликім числї старих ко­
зацьких родин. За московського границею їм обіцювано користанне
8 8ѲМЛІ без панщини і повнеостей свободу від панського права,
8 одиноким обовязком воєнної служби. Правда, з часом приходило
ся познайомитись з тіневими сторонами тутешніх відносин: тяжкою
властю адміністрації, прикрою, дрібязковою реґляментацією житя,
і „жесточею“ на випадок її переступіення. Тому не рідко потім
чувмо про „враду“ і утечу сих українських еміґрантів, і пізнїйше,
вамість осідати по московських городах, вони волять оселяти ся на
свободі, пова „чертою“, в Слобідщинї. Але в кождім разі в 16 30 —
16 40 pp. українська еміґрація в степові городи московської України
розвивавть ся вначно.
Певні служебні контінґенти українські позіставали ся в москов­
ських українних городах ще 8 смутних часів, 8 тих українських ватаг,
що ходили тут. В другім і трѳтш десятплїтю в ріжних городах і по
цілому пограничу, гень аж у Сибір бачимо відділи „Литви і Черкас“,
*) Докладний опис се! лі нії в датованій вище „росписи городівu 1678 р. lipo
фортифікаційну техніку в цитованих працях Ласковского і Багалія, рисунки в атласі
Ласковсвого.
digitized by ukrbiblioteka.org

переважно в е л и к і, ио кільканадцять і кількадесять чоловіка1). Але
наоливае „черкаська“ людність в московські городи головно з кінця
1630-х pp., очевидно наслідком програних війн 1 6 3 7 — 8 рр. У нас
нема якої небудь реґістрації самого приходу її, але раптом починаю­
чи з 1637— 9 pp., і потім в 1640-х pp. виступає в московській
урядовій кореспонденції ся українська повінь, що заливає московське
погранлче2). В Путивлю, Курську, Осколї, Вороніжі, Костенську,
Коротояку, Усердї, Яблонові, Корочі, Хотмижську, Білгородї, В а-
луйцї, і в подальших говодах як блець, Ливни, Орел, Кроми, Новосиль,
Чернь, Серпейськ — скрізь адміністрація заходить ся в сїм часї коло
українських еміґрантів. Величезна маса московських роспоряджень і
місцевих одписок з тих років присвячена справам „устроєніяЧеркасів“
по всіх отих українних містах: наділення їх „жалуваннєм“ , ґрун­
тами, підмогами для загосподарення, зачисленнєм в службу і реґляментаг
цією сеї служби, відносинами їх до місцевої адміністрації й иньпшх
верств людности, їх внутрішніми сварами і ріжними „измѣнами“ 3).
Московське правительство, очевидно, відповідно оцінювало сю
еміграційну хвилю, яку гнав в її границі* польський режім. Воно
не жалувало засобів і заходів, щоб заохотити до нових осель сих
людей, і вважало до того першою умовою щоб вони тут осїлись,
загосподарились і привязали ся до землі* ; тому цінило особливо людей
„семянистих“, „прожиточних“ . В вагальній інструкції, виданій воєво­
дам, наказувано пильнувати, щоб Черкасам-пересельцям „не було нї
од кого ніяких кривд і шкід, — аби коней і всякої худоби у них
ніхто не крав і не відбирав, і сам воєвода аби був до них ласкавий
і привітний, аби жесточю не привести в сумнїв“. Тих котрі б Х6ТЇЛИ
вернути ся потім назад в Литву, пускати свобідно 80 всїм („совсѣмъ
вцѣлѣа). Черкасів „добрих, семянистих і прожиточних“ записувати
в службу, наділяти їх рілями, сіножатями і всякими вигодами,
а „одиноких, худих“ (незаможних) в службу не приймати4). При­
хильно ставить ся уряд і до „білоруських попів“ , що приходять
разом з козаками5), і т. и.
М Вибірка з розрядних книг у Багалїя с. 756 .
*) Як ілюстрація невпинного руху емігрантських „черкаських“ ватаг в сім часі
нехай послужить отся реляція з Білюрода : 6 жовтня прийшов з Литовської сторони
отаман Матюш з товаришами, гонами і дітьми, 9 чоловіка; 29 грудня Тимошка Витяків
і з ним 20 чоловіка з жінками і дітьми та „одиноких“ 19 чож.; 8 січня 14 чоловіка
з жінками та 26 одиноких — оповідали, що ще багато збираеть ся в московську сторо·
ну, і т. ин. (Білгор. ст. 82 л. 113).
*) Див. Описаніе документовъ и бумагь архива юстиціи, акти „Білгородського
стола“, т. XII с. 202—3, 248-9, 262—3,XIII c. І й ин.
4) У Миклашевского С. 169 (ст. N 4068).
*) „Білоруські попи“ з Черкасами в Вороніхчині — іракота 1641 p., Второвъ
и Алексанхровъ I c. 120. Наг&даю ще раз, що „білоруський“ — се в тодішній мос-
ковнькін термінольїії не тільки білоруський, але і український.

Під час великої еміґрації 1638 р. на підставі царського ука-
ву „Запорозьких Черкасам, котрі минулого року 1638 і нинішньо­
го 1639 і) приїхали 8 польської сторони в степові і украінні городи
на государеве імя і на вічну службу, і по городах устроені на жите
в жінками і дітьми — дано государевого жалування ,за вихід' по
5 руб. чоловікови, матерям черкаським і жінкам по'півтора рубля,
дїтям більшим — по 15 лїт і більше — по рублю, меньшим по
полтинї ; кормового жалування по городах дано Черкасам ,семянистим‘
по 5 четвертей жита і 2 пуди солиг одиноким по 3 четв. жита
і 1 пудови соли ; по городах велено воєводам наділяти Черкасів грун­
тами 8 порожніх і пустових вемель: дати їм велено по 3 десятини
в однім полї, а в иньших двох по стільки ж; жалування їм [на
посів] велено дати по 2 четверти жита та по 5 вівса на чоловіка;
а на нинішній рік 1639 дано їм царського річного жалування отама­
нам по 7 рублїв, осаулам по 6 p., рядовим по 5 руб., а поденного
корму Черкасам, їх жінкам і дїтям по городах давати не
велено“ 2).
Взірцем української кольонїї в „українних“ московських горо­
дах сього часу може служити Короча, для котрої маємо 8 1 640 до
1646 pp. кількадесять актів, присвячених власне тутешній черкаській
кольонїї.
„Черкаси“ приходили партиями і „устрояли ся“ згідно
8 вище поданою інструкцією. Напр. 1639 р. прийшло 17 чоловіка
семянистих і 3 одиноких і їм дано „за вихід і на дворове стро-
енне по 8 руб., а одиноким по 5 ; жита мали давати більшим сімям
по 5 четвертей, меншим по 4, одиноким по 3 — але за жито да­
вали грошима. В 1640 р. назбирало ся Черкас 46 6 чоловіка —
того року роздано їм 2208 p., 7 3 4 четв. жита і стільки ж вівса3».
В 1643— 4 pp. було їх „440 чоловіка“ —
себто 44 0 родин.
Мешкали вони осібною слободою під самим „обтрогом“ корочан-
ським4). З оииси „пустих дворів“ декотрих Черкас-утїкачів 1643 p..
бачимо, що вони встигли побудувати ся, мешкали в дворах, обгоро-
жених „тином“ , мали крім хат комори, стайнї, льохи5).
Розміру ґрунтів, вимірених тутешнім Черкасам, в актах не по­
казано; чи обмежили ся вище поданою нормою — по 3 десятини
в полї, можна сумнївати* ся. Для анальоґії можна вказати, що в селї
Старикові, аке причислене було до Корочі, козаки мали, ще
8 1620-х pp., по „20 четей“ орної 8емлї в кожде поле (разом
*) Московський рік починаєте ся від 1 вересня.
9) Акты Москов. госуд. 11 с. 108 - 9.
· ) У Миклашевського с. 168.
· ) Грамоти ворочанські в Чтеніях моск. с. 12, 30, 64, 201.
·) Матеріали Багадія 1 с. 187.
digitized by ukrbiblioteka.org

ЗО десятин)1), а отаман ЗО четей. Так само в сусїднїм Усердї ко­
закам в 1 630-х pp. міряли по „20 четей“ ; чугуївським Черкасам
також велено виміряти по 20 четей2). Супроти сього можна думати,
що і корочанським і ипшим Черкасам е нових українних городах
також давали по 20 четей, бо взагалі* Черкаси тутешнї трактують
ся на одній лїнїї 8 козаками („Черкасы и полковые козаки“ — до­
сить частий вираз). Тільки ріжна старшина черкаська мала більші
ґрунти, або попадаючи на службу -дітей боярських“ діставали· вони
більші наділи (так стариківські козаки, перечлслені на службу дітей
боярських, дістали по 60 і 75 четей). Крім орної землі' діставали
сїножати і ріжні инші ужитковання, котрими користували ся спільно.
На прогодованне і посів діставали підмогу від держави, мабуть
і не раз. Так ще в 1643 р. цар наказує корочанському воєвоії,
аби тим корочанським „русским людям і Черкасам“ , котрі не мають
чим посіяти і взагалі’ того потрібують — роздав „проса по четверику,
и смотря по их землямъ, чѣмъ имъ земли свои обсѣменить, чтобы
имъ на Карочѣ хлѣбомъ обзаветись“.
При тім воеводї поручалось
допильнувати, щоб ті Черкаси і „русскі люде“ свої ґрунти („указ-
ныя свои земли“) зорали і засіяли доконче. Коли попереднього року
деякі не зробили того з бідности своєї, то щоб сього року вони
обробили і засїяли їх доконче — а котрі б почали „изгиляться“ ,
то їм аби велів обробити і засіяти землі'
„съ наказаніемъ“.
Так
само при роздаванню „жалованія“ того року велено воєводі' брати
за кождого „Черкаса“ поруку, що він в Корочі побудуєть ся, ви­
міряну йому землю буде обробляти і засівати, „чтобы имъ впредь
безхлѣбнымъ не быть“ . А пізнїйіпих років при роздачі грошового
жалування поручало ся нагадувати, що сї гроші дають ся на те,
аби вони службу служили, „на вічне житє урялжували ся, рілю
орали і збіже сїяли“.
При роздачі мала бути черкаська старшина
і статочні люде („рядовые лучшіе Черкаси“), і мали казати воє­
воді поправдї: котрі досі на Корочі на вічне житє не урядились,
землі не орють, хлїба не сїють і ніякого добра від них не надіятись —
котрі піячать, царське жалуваннє пропивають, „в зернь“ програва-
ють, або якимсь воровством промишляють — таким грошей не давати3).
*) Володіння м о с к о в с ь к и х служебних людей (пожѣстья) рахували ся на „четиа,
при чім четь відповідала пів-десятинї, десятина відповідав майже двом морїаж, так що
четь майже відповідає морґови ; при тім рахуеть ся число четей в однім полі (при трох-
пільиім юзяйстві), отже 20 четей в однім полі, 60 четей в усіх трьох полях разом Н а
скільки одначе „четь“, що означає четверть висіваного 8біжа, була вже тоді Геометрич­
но сталою мірою і справді відповідала півдесятинї, се питаннє і тепер не зовсім ясне.
Див. у Миклашевського с. 31 і д.
*) Мнклашевський с. 77, Оглоблин с. 236, Ба галі я Матеріали I с. 15 —6.
·) Корочанські акти с. І , 12—3, 30— 1, бб.
б*

„Жалуванне“ діставали Черкаси розмірно велике — відповідно
до вищенаведеної інструкції. Як я вже сказав, вони рахували ся
на лінїі місцевих козаків „полкових“ і служили одвакову службу
з ними, але „для ихъ иноземства“ їх гонорували вище, і платвю
більшу давали: у всяких перечиеленнях місцевих служебних людей
їх ввичайно називають після дїтей боярських, а перед козаками
(^дѣти боярскія, Черкаси и козака“) 1). Жалування грошового їм
давали — рядовим козакам по 5 рублїв, сотникам, осаулам і пра-
порникам по 6 p., отаманови 7 p., тим часом як козаки „полкові“ ,
звичайні діставали тоді по два рублї з четв. Удержанне Черкас
таким чином коштувало державу величезні для тих часів суми;
одна корочанська кольонїя коштувала 2 215 рублів на рік.
Всї ті 4 40 корочанських Черкас становили оден дівізіон в чоти-
рох сотень, на чолі котрого стояв отаман, на чолі сотнї сотник, сотня
подіяла ся на десять десятків, в кождім десятник. В кождій сотнї
була своя корогва і хорунжий2). Так само були орґанїзовані „ко­
заки русскіе“, або полкові, і серед них теж знаходимо дуже багато
Українців, як показують їх деякі імення як Пожаренко, Волковицький,
Полгавченко, Левченко, Мельниченко, Дубовиченко» Лагайденко,
Єфимка Свиридов, Гришка Білашенко, Стенька Новицький3) і т. и.
(Було їх, безперечно, далеко більше, як би московські канцелярії
не зміняли всіх імен на великоруський лад). Були се мабуть україн­
ські виходцї старшої дати, поверстанї в звичайні козаки, тим ча<:ом
як тих 440 були новоприхожі. Таким чином місцева українська
людність зовсім не кінчила ся на тих офіціальних Черкасах, а була
значно більша, в самій чертї, і ще більше — поза нею.
Наскільки автономна була в своїм житю українська кольонїя
Корочі, їі акти сього не поясняють: чи був тутешній отаман і сот­
ники виборні, чи іменовані, про се не вгадуеть ся. Для декотрих
инших кольонїй е звістки про отаманів вибираних самими Черкасами4).
Але в кождім разі жите і відносини таких черкаських кольонїй під­
лягали незвичайно пвльнїй і детальній реґляментації — не тільки
місцевій, а навіть центрального правительства. Московська адміні­
страція напр. забороняла місцевим воєводам приймати в служилі
Черкаси на вакансії навіть найблизших свояків : синів, братів і т. д.
служилих Черкас, не то щоб сака черкаська старшина мала сим
завідувати ; щоб зайняти опорожнене місце, треба було подавати ся
з чолобитною до самого царя5), і т. и.
‘ ) Напр. с. 44, 68, 212, 240.
») Ibid. с. ЗО, 34, пор. 244.
3) Корочанські акти с. 247 і д.
*) Проф. Б агалій вказує ва такий факт для Кромів— с. 162.
*) Корочанські акти с. с. 248,— пор. с. ЗО ä ня.
digitized by ukrbiblioteka.org

Як я вже завважив, ся тїсна реґляментація, яка випливала
з духу московського бюрократизму й так глубоко переймала весь
московський устрій, що на кождїм кроці мусїла давати себе відчувати
українським еміґрантам, безперечно, дуже докучала їм, бо глубоко
противна була тим звичкам і поглядам, які сї українські еміґранти
приносили з своїх задніпрянських слобід1} . Далі, при всїм ба­
жанню московського правительства бутс не тільки прихильним, але
й спеціально вирозумілим і ласкавим для українських еміґрантів —
легко пускаючи їм навіть таке, за щ>> немилосердно караю своїх
людей2), воно попросту не вміло відчути тих прикрих сторін своєї
політики, котрі мусіли давати себе болїзно відчувати Українцям-
еміґрантам,— не могло переробити всеї адміністраційної практики
з огляду на сю українську еміґрацію.
Як дико напр. се мусїло здавати ся Українцеви вихованому
в понятях козацької „свободи“ , коли віп довідував ся, що віп не
має права св->бідно роспоряіити ся виданою йому з державної казни
платою, не сміє її пропити або прогуляти і мусить відповідати перед
властю за невідповідний ужиток сих грошей, які він вважав за­
служеними своєю службою. Тим часом от напр. доносить білгород-
ський воєвода, що йому білгородські Черкаси .Іаврин Бережинський
з товаришами (уже, видно, натаскаві на московський порядок) до­
несли на „переїзжих Черкас“ Петра Данчура з товаришами (також
очевидно білгородських служебних), що вони бувши в Білгородї
„пропились і зерню погрались, пашні* не завели, дворами не побуду­
вались і служби від них напербд не споіївати ся“ .
Він, воєвода,
супроти того не важить ся їм далі* давати жалування і запитує
правительство, як йому бути, а з Москви наказ : Петрови Данчурови
з товаришами за їх воровство „учинити наказане, бить батогп не­
щадно, і учиня наказане дати жаловане по нашому указу сполна“ ,
та ще дати на поруки, „що на будуче їм не бражничати і ніяким
воровством не воровать, на дачах своїх будувати ся і землю орати“ 3).
Не дуже мабуть смакувало і „жалуванне“ з такими присмаками!
А от напр. „державний“ процес з приводу „непригожих слів“ ,
котрі говорила „короченского Черкашенина жена Федьки Лоболы
‘ ) Порівняти иизше докори Остряиияови від âoro козаків, що вів править ипхи
не з вибору, а з вол! правительства.
3)
Характеристичний приклад такої ріжнидї, яку московське правительство робило
між своїми ί Черкасами в своїх відносинах, наводить Миклашевсьвий (ор. с. с. 1 28 —
ЗО). Своїм людям забороняло ся нищити т. зв. „заповідні лі си “, які полишали ся для
оборони границь, під карою смерти, і дійсно за рубанне таких лісів веліли бити не­
милосердно „кнутіемъ и батогии. Коли ж таке ньщеиие лісів виявило ся за Черкасами,
правительство веліло тільки привести до присяги на росийське під ханство тих Черкасів,
які ще не були росийськвми підданими і заборонити їм робити з того заповідного дерева
вироби на продаж (1650). ·) Білгор. стовб. 82 л. 342.

Оринка Алексѣѳва дочь“ в Корочі на забаві (на бесѣдѣ) у свого
вомляка „Черкашенина Якушки Ткачеваа. Не було в тих словах
нічого такого дуже страшного1), але корочанські Черкаси, що були
на тій бесіді', не залишили їх донести (може з огляду на присутного
стрільця Дечаєва, що в противнім випадку міг би донести не тільки
на ту нещасливу Оринку, але і на їх, яко укривателїв). Даремно
Ориека випрошувала ся, що говорила ті слова „забывся умомъ, по­
тому больна падучею болѣзныо“ , і подала чолобите на царське імя.
Московське правптельство поручило воєводі розслїдити „накрѣако“ ,
чи дійсно л а жінка хора паїучею болізнею і говорить „завираючи“
з хороби— в такім разї воєводі поручало ся скористати з такого
часу, коли вона не буде хора падачкою і бити її кнутом у при-
казної ізби при собі і при людях. Коли ж слідство не потвердить
її хороби, і виявить ся, що ті „непригожі слова“ вона говорила
„в цілім умі“ , в такім разі' бити її „кнутомь нещадно, тоїько бъ
чуть жива была“. На слідстві місцевий священик, духовник Оринчин,
і корочанські Черкаси під присягою показали, що Оринка здавна
хора падучою хоробою, і воєвода поступив по указу. Він велїв ту
хору надачкою, морально зломану утратою сина стару жінку коло
росправи при собі і при иньших людях бити кнутом, „ і бивши від­
дав її чоловікеви Федькови Лободі“ 2). Можна собі представити, яке
вражіннє робили такі епізоди на Українців — до чого-чого, а вже
зовсім не звичайних до таких екзекуцій, та ще і з такого благого
приводу.
Вкажу також іще на одну обставину жатя „на чертї“ , яка
теж не могла бути приємна українським емігрантам — се земельна
тїснота. Землеволоіїннє стояло під пильною реґляментацівю, адміні­
страція нарізувала ґрунти на основі роспоряджень центрального
правительства, і в розмірах не дуже щедрих. Тридцять десятин,
хоч би з придатком сіножатей і ужитків, се було дуже небагато для
еміґрантів, які прибували з лівобічних свобід і за московською
границею шукали свободи, дозвілля, простору. А їм і такого скупого
наділу треба було допрошувати ся, щоб володіти ним лєґально.
Московське правптельство, виховане в практиці' й традиціях своїх
тісно засиджених центральних областей, не розуміло психольоґіі
своїх „новоприбилих“ підданих, і се було причиною, чому так часто
ł) „Тодысо де государь не викупить изъ полону изъ Крыжу сына моѳго Ромашка
—
какъ дѳ язъ не вижу сыва своего передъ собою, так бы де государь не видѣлъ
свѣта сегоа. Сина Оринки, очевидно, взяли Татари на царській службі, і вона закли­
нала, як що цар його не внкупить.
*) Корочанські акти с. 52 (1646), новійше у Новоибергского, Слово й дѣло,
Іс.537—8.
digitized by ukrbiblioteka.org

виникають невдоволення, сварки ніж ними самими і з адміністрацією;
і кінець кінцем — черка-CbKą „измѣна“ й утечі.
Вони буди причиною, чому українські еміґранти не укладали
ся в рамки житя „в чертї“, а йшли „за черту“ , в ті неосвоені
порожні простори, що стелили ся по-за її межами на полуднє, й
осідали тут, більшими й меньпшмй ґрупами, зрікаючи ся і більшої
безпечности, і навіть московського жалування, аби за те мешкати
свобіднїйше і просторнїйше, не знати прикрої реґляментації й тїсности
московського укладу.
З українних московських городів Українці* йшли далі' на полуднє
або лєґально: розбираючи від московської адміністрації в державу,
-за певну оплату, бортні ухожаї та пасїки, якими вона завідувала,
чи земельні надання. Або нелєґально, без її контролі осідаючи
в ріжних степових місцях.
Подібно як старости поднїпрянських замків в X V I в., так
воєводи українських московських городів роспоряжали роздачею всяким
охочим людям бортних і всяких иньших „ухожаїв“ і ріжних ужит-
ковань за певну оплату. Завдяки писцовій книзі* Путивльського по­
віту з 1 62 0-х pp.1) маємо кілька інтересних дат про сю їх адміні­
страцію. Бачимо, що в тім часі* воєводи роздавали в держави 2 66
бортних ухожаїв, з котрих збирали звиш 1000 пудів меду і 75 р.
грошима. Такі ухожаі* в дійсности були великими хуторами, що
■займали великі просторони землі, і в них проживало часом по кілька
й кільканадцять людей, займаючи ся всяким хазяйством — рибаль­
ством, звіроловством і хліборобством. Напр. оден такий ухожай
описуеть ся так : він лежить на Пслі* і горі Пслом до Прилїп
і Біринської волости, на річцї Унї і Смердицї, по р. Суджі і „на
проходах“ .
Книга доходів Білгородського повіту 1627 р. описує
подобннм чином тутешні* пасїки; майже при кождій пасіці* згадуєть
ся орна земля, часом двори, рибні лови хмельники і т. и. Пасїк
сих було тут дуже багато2).
ІІравительство радо роздавало також вемлї в держави (помѣстья)
в тих степових просторах пізнїйшої Слобідщини. При заснованню
Царевоборисова, в наказі данім висланим воєводам поручало ся їм
закликати до себе отаманів і козаків лучших з Донця і Осколу і їм
оголосити, що цар дає їм сї ріки з усїми допливами, аби вони тими
землями по тих ріках володіли, а цареви сторожеву і воєнну службу
служили. Велїлось росписати ті землї („юрты“) за тими козаками
і отаманами — хто якими землями володітиме, і ті реєстри прислати
Книга писцовая оброчныхъ, монастырскнхъ н поаѣстиыхъ ухожаевъ въ M o c k .
Аріиві юстиції, використана у Миклашевского с. 119 і д.
*) Оглоблин, ор. с. с. 386 —7.

до Москви1). Таким чином тодї вже московському правительству
уявляв ся плян роздачі тутешніх земель. Тодї сей ллян не ЗДІЙСНИВ
ся, і покинувши Царевоборисов — відступивши далї на північ,
московська адміністрація мусїла врікти ся такого пляру широкої
ровдачі земель в порічях середнього Донця. Одначе охочим роз­
давали ся і далї землі в сих сторонах. В писцовій книзі Білгород-
ського повіту* стрічаємо ряд земельних надань в околицях теп. Хар­
кова, Салтова. Печенїгів, Чугуєва, Івюму, ровданих в другім і третім
десятилїтю X V I I в. ріжним монастирям, церквам2). Між ними бєл­
городський Черкашенин Яцко Зарубин держав два „юрти“ Баболин-
ський і Тетлїзький, на р. Бабцї і Тетлїзї недалеко Чугуєва.
Але далеко більше ніж таких леґальних державців промишляли
всяким промислом і вели півоселе, або майже оселе житє в тутеш­
ніх сторонах ріжні вахожі закордонні українські люде самовільно,
без відому і санкції московської адміністрації. Бачили ми таких
заграничних Черкас, що промишляли на бортних ухожаях тутешнїх
ще в XVI в., і ще більше маємо пронихзвістокзXVII. Звістки
припадкові, зливкові, але їх досить, щоб з усею силою потвердити
сказане вище, що й тут як над Днїпром поруч з добичництвом і
„воровствома, уживаючи московського терміну, і під їх покровом
розвивало ся хазяйство уходницьке, ширилась пів-осела, а далї й
осела кольонїзація.
Коли московська адміністрація заходила ся ставити новий острог
на валківськім городищу, на верхівях р. Можа, при польській гранилі
(теп. Валки), і московський воєвода став на місці' робити для того
приготовання (16 46), перед ним ставило ся кілька чоловіка Черкасів,
що проживали в пасїках на р. Можу й иньших сусїднїх річках.
Вони оповідали, що в околицях нового острога було до 150 литов­
ських пасїк, і в кождій жило 5— 6 або б 10 чоловіка Черкасів3).
Виявило ся при тім, очевидно, що такі пасїки й хутори закордонних
Українців істнують і по иньших місцях. На другий рік московське-
правительство нарядило слідство в сїй справі в Вольнівськім повітї,
в порічях Ворскли й її допливів. В сїм слідстві дійсно вольнівські
люде подали до відомости, що по сусїднїм річкам — Рабини, Братенцїг
Мерлу, Мерчику литовські люде тримають пасїки, і не тільки тут:
між Вольним, Хотмижськом, Білгородом і Чугуєвим таких пасїк може
бути більше трьохсот. Декотрі 8 них ваведено вже літ сїм тому,
иньші останніми часами. Литовські люде проживають там „без-
престанно“ , чолов.іка по 5 — 6 ; від них Вольнівцям приходить са
*) Матеріали Багадїя І с. 10.
*) Факти зібрані у Баталія с. 121 —3.
· ) Білгор. стола ст. 268 с. 205, і у Альбовского с. 27.
digitized by ukrbiblioteka.org

терпіти всякі прикростй: коней їм крадуть, бють і побивають, так
що по дорогах проїзду нема.
Блнзші розслїдн виявили, що сї литовські люде понаходили
сюди з пограничних міст: Ахтирки, Миргорода, Гадяча. Полтави.
Московське правительство веліло вислати їх всіх за границю „без
бою і без задору“ і наказати на будуче не входити в сї московські
землї для ніякого промислу. Але сї українські їуторяне за кордон
вертати не хотїли, і московське иравительство кінець кінцем прийняло
їх в підданство і лишило на їх займанщинах1).
Так поволі' і потиху, неофіціально і нелєґально оселювала ся
поволі' українськими осадниками пізнїиша Слобідщина. Сей економічно-
кольонїзаційний процес розпочав ся, як ми бачили, ще в X V I в.,
поволі' приготовляючи пізнїйшу масову еміґрацію в сї незахишені
простори. Ся найпшрше розвинула ся по 1649 р.
—
але перша
проба її, хоч і звихнееа кінець кінцем, припадає знов таки на отеє
десятилїтє 1 6 3 8 — 47 pp. Розумію еміґрацію Острянина і його осе-
іеннє на Чугуївськім городищі, за чертою, самостійною осадою. Як
перший крок, або прецедент пізнїйшпх козацьких осад, сей факт
здавна звертав на себе увагу і варт її дійсно — не вважаючи, що
ся перша проба скрахувала так мізерно.
На жаль тільки, досі' не маємо подробиць з розвою сеї еміґрації.
Подібно як і ватаги, що в тім самім час! мандрували і оеїдали ся
в московських українних городах, виступають перед нами тільки
пізнїйше на сих своїх нових оселях, і дуже рідко маємо при тім
якісь ретроспективні пояснення, — так і тут не маємо близших
звісток про сам перехід. По тім як Острянин— по словам польських
свідків — в нещасливій битві під Жовнином З (13) червня з кінним
військом втік з козацького табору, слід його пропадає. Бачили ми
вище ввістку, що вія і багато иньших участників повстання вже
наперед мостили собі стежку за московську границю, висилали туди
свої родини і майно2). З початків лпдня (3/ V II) маємо звістку від
путивльського воєводи, що до нього прийшли шеланцї з листом від
«гетьмана запорозького Яцка Острянина“ для відшукання жінок
своїх, і воєвода потім тих післанцїв відправив назад „в Литву“ , за
польську границю. З того б виходило, що по своїй сецесії з-під
Жовнина Острянин ще пробував якийсь час на польській Україні,
орґанїзуючи еміґрацію. На сїм пункті видко, були певні непорозу­
міння між ним і новим козацьким правлїннєм бо від Гунї і війська
Запорозького до того ж самого воєводи приходили коло тогож самого
*) Білгороі. стола столб. 242 с. 69, Миклашевський ор. с. с. 128 —9.
*J Диви с. 299.

часу післанцї з остерѳжѳнпем, що ті Чрркасй, які пішли до Путивля,
забрали 8 собою „много добрыхъ людей, невинныхъ душъ и жи­
вотові»“ (майна) — отже аби воєвода тих Черкасів арештував до
дальших відомостей, а силоміць захоплених людей і чуже майно аби
видав післанцям1). Гуня тодї ще сидїв на Старцї і поки кампанія
не була програна безповоротно, мусїв кривим оком дивити ся, як
на деверцію, на отсї утечі sa московський кордон. Переконавши ся,
що справа програна вповні, він потім, як знаємо, сам пішов слідом
Острянина,
Не далі як в серпні* 1638 р .2) Острянин приїхав до Білгорода
8 сином, 8 старшиною і з військом і ставивши ся перед тутешнім
вовводою „били чолом“ цареви на тім, що „вони в литовській землі
держали ся православної віри і Поляки та ,папіжане( хотячи їх не­
волею привести в ,папежську віру* почали їх самих і жінок та дітей
їх убивати, і багато вже їх братиї, жінок і дітей і всяких »родим­
ців* побито, і вони — гетьман і Черкаси, тікаючи від того смерт­
ного убийства і не хотячи бути в папежській вірі, з жінками і дітьми
прийшли на царську сторону“ 3). Просили прийняти їх під царську
державу і веліти „устроїти“ на вічне житв на Чугуевім. Мотивували
се тим, що з собою вони вивезли за границю худобу і пчіл, і як
їх пічнуть розсилати по ріжних українних городах, як то робила
звичайно московська адміністрація, то худоба й пчоли пропадуть,
і їх господарство піде прахом, а як їх посадять у Чугуєві, то вони
тут своїм коштом побудують ся і грошей та збіжа у царя просити
не будуть. Так принаймні потім перекавує сей пункт царська грамота.
Московське правительство прихилило ся до їх бажання, позво­
лило їм селити ся на Чугуевім городищі, на р. Донці — в районі
тих „черкаських промислів“, котрі, видно, і сїй Остряниновій ком­
панії вробили добре знайомою сю місцевість. Для „устроєння“ її
вислано від білгородського воєводи свого чоловіка, М. Яодиженского,
аби вайняв ся будовою „острога“ і вивначеннєм ґрунтів для мешкання
Остряниновим козакам. Всього їх зібрало ся тут тисяча чоловіка4),
*)АктыЮ.3.Р.ш.с.13.
*) Виходить се з того, що вихід Острянина в московських актах все датувть ся
7146 роком, щ0 по тодішньому численню кінчив ся 31 серпня 1638 р. Влившої дати
його приїзду не знайшло ся
*) Матеріали Багалїя. В царській оповістці вірним Черкасам про утечу Черкасів
чугуївських (1641) сі мотиви еиіґрації росписують ся ще крикливійшими фарбами: „гет-
манъ Ятцко Острянинъ, a съ нимъ сотники и радовыѳ Черкаси и били намъ чоломъ,
что они изъ Литовскне стороны въ наше Московское государство пришли для того, что
польские и литовскне люди іі ъ крестьянскую вѣру нарушилн и церкви божій разоряють
і нгь побивають і жонъ ихъ и детей збирая в юромы пожигають і пищальное ведье
насыаавъ имъ в пазухи зажи гають і сосцы у жонъ ихъ рѣзали и дворы ихъ і всякое
строеныѳ разорили и пограбили“ — Вороле^скіе акты I с. 100.
4) Точнійше — 1012 козаків ' 2 попи, Багалій Очерки с. 181.
digitized by ukrbiblioteka.org

цілий полк, який і орґанїзував ся по полковому: було десять сот­
ників, девять пятдесятників, 102 десятники, військовий осаул і писар1),
а ролю полковника сповняв сам Острянин, тільки іалї заховує титул
гетьмана, і московське правительство його в сїй ранзї признає2).
На перший початок велено дати їм по 5 четвертей жита і 5 рублів
грошима, відповідно до наведеної вище загальної норми, а старшині
більше, відповідно до ранґи; жито одначе теж при видачі замінено
на гроші. Ґрунти під оселі роздано зараз же, ще з осени, і за
зиму козаки будували ся і ставили під доглядом Ладиженского острог,
а на весну просили виміряти їм ґрунти під рілю і сїножати, і москов­
ське правительство веіїло виміряти — простим козакам по 20 четей
в полї, старшині більше (сотникам по 35, Острянину по 120 четей)
і видати їм на засїв жита і вівса.
Але тут трапила ся біда. Воєвода білгородський не приставив
на час призначеного на засїв збіжа : писав до воєводи, визначеного
в Чугуїв, аби прислав по збіже самих Чугуївців, а ті відмовили ся,
що їм нічим возити, і так час засїву пройшов, і поселенці зістали
ся без збіжа. Вислали чолобитну до царя, де описували свою біду :
як вони стягали ся з останнього, попродали всячину, аби дотягнути
до хлїба, зорали поле, і не мавши що посїяти тепер гинуть з голоду
і всякої хороби, хотіли вже кидати город та йти куди инде „душі
свої прогодувати“ , тільки місцевий воєвода дамовив їх зістати ся,
запевняючи що правительство то все поправить. Весь сей інцидент
виглядає взагалі' як результат бюрократичного конфлікту між біл-
городським воєводою, котрому були з початку поручені Острянинівцї,
і новим воєводою, визначеним на Чугуїв спеціально, і скропило ся
се, як звичайно буває, на Острянинівцях3).
Дійсно, збіже нарешті' прийшло, козаки обсіяли ся, мали
добрий врожай, і біда від голоду проминула їх. Але виникли инь-
*) Наводжу з реестра — на жаль дефектного (з Білгор. ст. N 108 л. 268 і д.)
імена Острянинової старшини, хоч вони й покалічені немилосердно московським звичаєм:
осаул Ів ан Гордіїв, військовий дячок (писар) Филон Юріїв, сотники: Михайло Брасла-
вець, Корнїй Кудря, Богдан Матюшенко, Василь Бублик, Мокій Володимирів. Пятдесят-
ннки: Петро Таланний, Гаврило Іляшів, Кіндрат Іванів, Федір Харітонів, Тимофій
Богданів. Між десятниками Семен Острянинів. Після реєстру козаків — „вдови бѣдные
й разорение“, і серед них Михайло Путник „спѣвакъ“ .
2)
Видумка „І сторії Русов“ , що гетьмана „Стефана Остряницу“ разом з Гунею
усмертила в Варшаві (с. 56), наробила великого замішання пізнїйшим авторам, котрі
в Слобідщинї стрічали ся з гетьманом „Яцком Острянином“.
Філарет здогадував ся,
що сей Яцко був свояк проводиря повстання Стефана ОсгряницІ. Соловйов думав, що
Яцко проводив повстаннем, а скарали в Варшаві його батька, і до сеї галки прихилив
ся і Багалїй, не відважаючи ся відкинути звістки про скаранне в Варшаві проводирів
повстання 1638 р. Хо ч уже видавці Воронїжських актів (1 с. 133 і д ) досить захитали
Б, а потім Куліш в Основі 1862 і за ним Головпнскій (ор. с. 2 3 —4) рішучо заговорили
про вихід Острянина до Слооідщпни, власть „Історії Русов“ ще раз проявила себе.
а) Матеріали Багалїя с. 1 3 —16 і відомости невиданих актів у нього ж, Очеркн
с. 181ід.

ші справи. Служба, котрою обложила їх московська адміністрація
і її місцевий представник — воєвода чугуївський, була тяжка і на
сім ґрунті між козаками і воєводою виникли непорозуміння. До того
прилучили ся також ріжні суперечки за ґрунти. Осідаючи на степу
„ва чертою“ , в центрі ріжних степових ухожаїв. Острянинівцї ма­
буть сподївали ся що матимуть бодай тут повне дозвіле, не так
як під рукою московської адміністрації по українських городах.
Але їм і тут ве давали господаря ги, як хочуть, а скупевько ви­
міряли рілю і огороди; боли ж вони хотіли свобідно використо­
вувати сусідні ухожа!, і тут стріли ся з ріжними обмеженнями
і перешкодами 8 боку адміністрації. Одні землі* вважали ся вже
приналежними до білгородських поміщиків, в иньших місцях воєвода
забороняв ім ставити млини, заводити пасіки і т. и. В усяких та­
ких непослушностях воєвода московським звичаєм брав ся до вся­
кого „накаванія“ , але ся московська „жесточ“ могла тільки гнївати
козаків не більше. Кінець кінцем московське правительство забрало
воєводу Щетініна і прислало на його місце Кокорева, наказавши
йому не карати Черкас так остро як своїх людей, аби вони „огь
жестокаго наказанія въ сумненіе не пришли“ ; але відносини були
вже попсовані.
До того очевидно, прилучила ся й агітація, яку вела польська
погранична адміністрація, намовляючи емігрантів до повороту, під*
бурюючи против Острянина, лякаючи, що їх розведуть ііо українних
московських городах.
В звязку з усїми неприємностями серед козаків розвивало ся
недоволеннє на Острянина, що хотів іти в лад московській адміні­
страції і таким чином не здавав ся на речника козацьких інтересів
перед нею. Иньшого ж „гетьмана“ козаки собі ве могли вибрати,
бо його московська царська санкція зробила нерухомим на сім ста-
цовшці1). Острянин не вмів собі порадити з сею опозицією, скар-
жив ся цареви, шукав помочи у адміністрації, а се тільки ще гірше
посувало відносини. Вже г початку 1639 р. маємо його донесеннє,
що він не міг довести до кінця екскурси на Татар, бо сотник Роз-
соха збунтував козаків і вони вернули ся з дороги2). 1640 р. той-
же Розсоха з иньшими орґані'зували петицію на Острянина, обввчу­
ваючи його в „зралї“ — мабуть хотіли, аби його перемінили; але
що слідом той сам Розсоха втік за границю, то петиція не мада
успіху.
*) Козаки при одній нагоді кричали : „гетьманом тебе на Литві не вибрали, по­
жалував (іменував) тебе гетьманом государ дар 1“ (у Філарета с. 31).
*) Матеріали Багалїа с. l t .
digitized by ukrbiblioteka.org

З початком 1641 р. козаки вислали нову петицію, підносячи
ріжні кривди від Остряаиаа (головно в земельних і господарських
відносинах). Острандн поїхав сам на Москву, там переведено було
слідство на місці, Острянин довів свою льояльність і московське
правительство Ьважало потрібним його підтримувати далї против
опозиції. Прийнято його на царській авдіенції, і чугуївському воє­
воді дано знати, що „гетьману велено бути у чугуївських Черкасів
по давньому“ , і воеводї поручало ся їм наказати, „аби у всїм його
слухали“ .
Але результат з сього був зовсім противний: Остряни-
нові козаки, переконавши ся, що повалити його їм таки не вдасть
ся, по його повороті з Москви збунтували ся, вбили його, били ся
з воєводою і московською залогою, що була при him , і забравши
своє майно, жінок і дітей, пішли з усім назад за польську границю,
26 квітня 1641 р.
Близших подробиць сього „бунту“ не ма^мо, і про самий епі­
зод внаємо тільки з урядової кореспонденції московської, зверненої
на те, аби запобігти якійсь трівозї в українських кольонїях по
иныпих містах. Московське правительство, очевидно, боялось, щоб
чугуївський епізод не викликав „сумнительства“ і серед иньших
українських емігрантів і поспішило розіслати грамоти, наказуючи
адміністрації запевняти їх, аби вони „не сомнялись“ , служили вірно
і були певні царської ласки. Заразом одначе поручено перевести
слідство і всякі елементи непевні з поміж еміґрантів, за котрих
нньші не схотіли ручити, висилано у внутрішні міста1).
З чугуївськими ж утікачами слідом стрічаємо ся в ролі „во­
ровських Черкас“ .
Літом 1641 р. приходили на Тор „измѣнники
чугуевскіе Черкаси“ і взяті з них „язики“ показали, що при­
ходили вони 8 Полтави. Значить, вернули ся туди, куди накликали
їх пограничні польські урядники2). На Чугуїв на їх місце москов­
ське правительство вислало нові партиї „сведенцїв“ 8 самих велико-
росийських служебних людей. В результаті*, в Чугуїві дістала москов­
ська Україна другий, поруч Валуйки, і ще більше висунений в степи
аванпост своєї лїнїї городів і укріплень.
Взагалі скільки можна судити, чугуївський епвзод не зіставив
по собі прикрого вражіння в московських правительственних кругах,
—
і не повинен був зіставити. Проба кінець кінцем не вдала ся,
але вона дала цінний досвід, який научив, що з певними змінами
*) Чугуївські акти — Опісь білгород. стола с. 107— 8, 132— 3, вибірки з ннь-
ших у Філарета I V с. 25 і д., Миклашевськогс ор. с. с. 308, Багалія Матеріали с. 17
і Очерки с. 187 і д. Про долю Остряниновиї жінки, що зістала ся въ Московщині
і постригла ся въ Москві царських коштом — моя замітка въ київських Записках.
*) Донскія дѣла I I с. 241.

такі „черкаські“ городи в степах вповні' можливі. Перший україн­
ський гетьман, прийнатий під царську руку, зістав ся льояльнвм
супроти московського правительства до кінця — наложив навіть
головою в своїй льояльности.
„Измѣна“ козацького війська знахо­
дила для себе оправданпе і в намовах польських, і в ріжних по­
милках московської адміністрації, що боком вийшли сим еміґрантам.
Тому московське правительство далї радо приймає українську емі-
ґрацію, як ми бачили. Розсилає її, що правда — по своїх городах,
але перехід Острянина став прецедентом для пізнїйших козацьких
осель „ва чертою“ , які розвивають ся під час Хмельниччини. Не
зістав він, можна думати, бе8 значіння, як прецедент, і в переговорах
московського правительства з самим Хмельницьким: в м о ск о в сь к е *
пропозиціях, щоб він перейшов на московську територію, і нарешті*
—
в приймленню його під царську руку на території польській.
З українського боку еміґрація за московську границю також,
певно, не 8Істала ся без значіння в розвою дальших подїй, перед
усїм самої Хмельниччини. Еміґрація ся протягом десятилїтя утворила
значні кадри воєнної людности, непридавленої шляхецьким ярмом,
яка потім могла взяти участь в великім народнім руху і сею участю
його зміцнити. Се значіннє позитивне ; але було і неґативне, далеко
важнійше.
Еміґрація ся, проробивши дорогп на схід протягом отсього
десятилїтя перед Хмельниччиною, виробила певну практику, певний
досвід — і послужила прецедентом до масової утечі української
людности по перших невдачах великого повстання 1648 р. По
перших ровчарованнях в нїм українські маси, замість приложити
старань до реформованая козацької політики в бажанім напрямі,
стали покидати арену боротьби. Польщу і польську Україну. Народній
рух не дійшов до повної інтенсивности — бо еміґрація відкрила
инший вихід, і народня енергія пішла в сторону меньшого супротив-
лення. Енергія екстензивна ще раз взяла перевагу над інтензивною.
Справа самостійпости України була вбита— за ціну її територіаль­
ного розширення. Справа прилучення України до Москви і пізнїй­
ших компромісів з Польщею й Московщиною до повної міри була
вже пересуджена отсим еміґраційним рухом, котрого перші стадії ми
оглянули тут.
digitized by ukrbiblioteka.org

„Початок і причина війн Хмельницького“.
Українське громадянство перед Хмельнич­
чиною.
Погляди сучасників на причини Хмельниччини. Мотив релігійний — обставини релігій­
ного жита перед Хмельниччиною ; українська церква за часів Могили і її становище
в державі. Мотив соціальний і національний. Козацькі кривди.
„Початокъ и причина войни Хмельницкого єсть єдино от Ляхов
на православіє гоненіє і козаковъ отягошеніє“ , починає свою історію
Хмельнищини „самовидець“ , застановляючи ся над її причинами
8 чвертовікової перспективи, котра відділяла його від повстання
1648 р. в той час, коли він брав ся до її описування. І потім
він продовжує далї, розвиваючи сю другу і очевидно— найбільш
реальну і конкретну в його очах причину:
„Тодї бо у иихъ [козаків] всякі вольности однято: одних по-
виписовано, і як вони не хотїли (бо не звикли були) паншину робити,
то їх на службу замкову обирнено — до листів [воженпя] і до
чищення коней старости їх держали, в дворах печи палити, псів
чистити, двір підмітати і до иньших незносних дїл приставляли.
Тіж, які эістали ся реєстровими козаками, над ними полковниками
були пани-шляхта, присилані від гетьмана к-ронного : вони анї трохи
не дбали про вільности козацькі, а ще всякими способами їх смиряли
і легковажили. Плату постановлену для козаків від короля його
милости і річипосполитої, по тридцять золотих річно, забирали вони
собі і тільки дїлили ся з сотниками — бо сотників не самі козаки
вибирали собі і настановляли, а полковники з своєї руки, кого
хотїли— або їм були зичливі. Приставляли також полковники козаків
до всякої домової роботи, їм незвичайної. А коли бувало козак
добуде у Татар доброго коня — зараз відберуть. Козаки ті що
ходили на Пороги на рибу, — на Кодаку від них відбирали десяту
рибу на комісара, а осібно треба було дати ще й полковникам,
і сотникам, і осаулови, і Писарєви. З Запорожа бувало через степи
шлють в городи бідного козака 8 рорагом [рід сокола], яструбом,
орлом, або з хортом, посилаючи в дарунок якомусь панови — не

жалували козака, хоч би й згинув — як то й легко могло було
від Татар. Зате як козаки піймають якого небудь язика татарського,
то полковник посилає з тим язиком татарським до гетьмана коронного
якось свого жовнїра, до котрого полковник ласкав, — а козацьку
відвагу зневажають. В городах1) знов була кривда від Жидів: не
вільно козакови в домї своїм держати ніякого напитку, навіть на
свою потребу — не тільки меду, горілки, пива, але навіть і браги.
До великого уб жества козацтво прийшло. А більше як шість
тисяч не могло козаків бути — хоч би й син козацький, мусїв ту
ж паншину робити і плату давати“ .
По сім автор спиняеть ся над причинами невдоволення поспільства:
„Поспільство хоч у всім жило богато [обфито]— в вбіжі, худо­
бі, пасіках, але були над ним вимисли великі, від старостів, наміс­
ників, та Жидів, чого Україна не звикла терпіти. Бо самі державці
на Україні' не мешкали, тільки уряд [себто урядників] держали, тому
про кривди посполитих мало знали, або як і знали, то засліплені да­
рунками від старостів і Жидів-орендарів того не розуміли, що їх по
шкурі їх же власним сал>м мажуть: дарують їм те що видерли від
їх підданих, і що сам пан міг би взяти від свого підданого і не так
жалував би підданий його,— а який небудь ,шевлюга‘, який небудь Жид
богатить ся, по кілька цуґів коней справляє, вимишляючи великі чин­
ші, поволовщини, дуди, осип, сухі мірочки, з жорнів плату й инше“. 2)
І тільки далї, принагідно згадує про кривди в вірі, котрі поста­
вив був на першім місці':
„Також у вірі руській була ,іюмішка‘ велика від унїатів і ксьондвів,
бо вже не тільки в Литві та на Волини, але й на Україні унїя почала гору
брати. В Чернигові уніатські архімандрити оден по другім наставали3),
по инших городах православні церкви запечатували: в тім їм [унїа-
тДм] помічниками були шляхта, уряд і ксьондзи, бо вже на Україні
що город, то костел був. В Київі теж не малий утиск чинили церк­
вам божим старожитним — тодїіпнїй вовода Тишкевич і також єзуї­
ти, домінїкани, бернардини і инші закони [чернецькі], наїздами й про­
цесами4) утїсняючи митрополита та науки в школах забороняючи.
Чисто вже не відріжняли староруську православну віру від поганства,
бо вже більше пошанованне було аби якому Жидови паскудному
[спросному], анїж найліпшому християнинови Русинови. А найгірше
*) Тут се вцачить те ж, що в старших документах „на волоств“ .
*) Вид. 1878р. с. З—б.
3)
В друкованім фраза неясна— в ній бракує се слово „уніатські“ , яке вважаю
пропущеним; про сих уніатських чернігівських архииандрнтів статя А . Вер зідова:
Уніатскіѳ архимандриты вь Черниговѣ, 1093 (з Трудів архівної комісії).
*) Наѣздами правими, вар. правами.
digitized by ukrbiblioteka.org

глузуваннє і утиск тернів нарід руський від тих, котрі з руської
віри прийняли римську віру". 1)
Автор, як бачимо, досить повно начеркнув головні моменти в тім
процесі* наростання народнього гніву і роздражнений, що прорвали ся
нарешті в великім повстанню. І поставивши, сказати б— з ідеольоґіч-
них мотивів— на першім місці* причину релігійну, він на ділі* зіпхнув
її на сам кінець, з .вірним почутєм ріжностепенної реальности складних
мотивів, вказаних ним. А в справі релїґійній зачавши від звичайної
пісні* про релігійні утиски Ляхів, серед релігійних причин народнього
роздражнення на першім місці* в дїйспости поставив ворожнечу
православних з уніатами і прикрости від ренеґатів православної віри.
Схема причин, подана нам тут, зрештою не становить його історич­
ної власности— се широко росповсюджене в тім часї, в 2-ій пол. X V I I в.
толкованнє причин козацького повстання. З певними відмінами воно
повторяєте» ся у ріжних письменників, а свій початок веде почасти
від офіціальних мотивовань причин повстання з козанькиї сторони, по­
части— від рефлєксій, безпосередно викликаних у сучасників повстання.
Від самого Хмельницького ми не маємо загальної панорами тих
причин і мотивів, які викликали його повстаннє, в тім роді як отеє
дає Самовидець або деякі инші пізнїйші письменники; може бути,
що се простий припадок, що до нас не дійшло такого ширшого
викладу від Хмельницького, а може й справді тільки згодом, з іс­
торичної перспективи стала виднїйшою така ширша панорама.
В своїх листах і розмовах, записаних їх участниками, Хмельницький
висуває то той то инший мотив, дуже часто перемішуючи з своїми
особистими кривдами, які попхнули його до бунту.
В т. зв. реєстрі іфивд— змісті скарг Хмельницького присланих
з Низу до ПотоцкоЛ), поруч своїх особистих кривд Хмельниць­
кий вказує на насильства старостинських урядників над козаками, ана-
льогічні з тими, які йому самому довело ся витерпіти.
„ Панам уряд­
никам українним коли сподобаєть ся щось силоміць взяти в домі ко­
зацькім, чи жінка козацька, чи донька козацька, — тоді* мусять ска­
кати як їм заграють; про сї кривди п. краківський (Потоцкий) кіль­
ка разів писав t o урядників і державців, упоминаючи їх, але то ні­
чого не помогло“ *). Той самий мотив повторяє Хмельницький в своїм
‘)Ibid.с.и .
*) Michałowski с. 4 = Памятии&и І* с. 195, де він хае титул: Rejestr krziwd
Chmielnickiego do imci p. Mik. Potockiego... roku 1647 posłany. Хоч жаеио його не
в оpiґівальнім тексті, а кимсь зробленім витягу, але автентичність його змісту не будить
ніяких підозрінь. Під іменем листу. Хмельницького до Потоцкого посилаеть ся на нього
вже Пасторій, H i s t Pol. c. 39; єсть очевидний натяк на сей лист у Кисїля в лист! його
з 16 марта— Sprawy с. 303. Копія з приписками з Несвиж. арі. в теках Нарушевича
143 с. 733.

листї по короля, по корсунськім погромі, вказуючи на „нещасні крив­
ди і великі зневаги“, які приходило ся козакам терпіти в останніх
роках.
„Не тільки свого убогого майна, але й самі в собі не вільні
ми стали; хутори, луки, новорозроблені сїножати, рілї, стави, млини,
десятини пчільні забирають, і що б комусь у нас козаків сподобало
ся— силоміць відбирають, і самих нас безвинно обдирають, бють,
мордують, до вязниць саджають, і так поранили і покалічили нам
товариства“ 1). В розмові 8 московскім аґентом розвиває він знов
редіїійний мотив: повстаннє підняте в інтересах „християнської віри
грецького закону“ і рахуб на поміч самого короля2).
Ми бачимо тут таким чином досить широку скалю мотивів,
тільки розкидану в ріжних висказах.
З польського боку сучасник Кушевич парафразуючи агітаційні
листи Хмельницького, звернені до реєстрових, вказує на нищеннє
польськими вояками козацького і селянського майна, на знечещу-
ваннє ними жінок і доньок козацьких та селянських, на служби,
повинности і роботи, що против давнього звичаю накладають ся на
козаків. Коли-ж хто почне скаржити ся на всї отсї кривди —
осмівають його або обсипають образами, або збувають гарними, але
порожніми словами, тим часом як всї зусиля звертають ся на те,
аби з коренем винищити самий рід козацький. І як особливо не­
зносне підносять ся немилосердні здирства Жидів3).
Коховский, офіціальний „королівський історіоґраф“, historio-
graphus s. г. m ., вкладає в уста Хмельницького такі аґітаційні мо­
тиви. Насамперед, каже він, благовидним приводом для повстання
виставляла ся грецька віра, котрій по словамъ Хмельницького діяли
ся гіркі зневаги з поводу унїї4). Маєтности владичі і чернечі по­
відбирані, священники в пониженою : уніати, захопивши духовну
юрисдикцію, прикладають їм ніж до горла; де ще в якім кутї зі-
стала ся правдива батьківська віра, — там єзуїтські проповідники
пускають в рух ріжні наклепи. Всі благання православних на сой-
мах вістають ся даремними, або відкладають ся з одного на другий
—
одна вже згадка про православну віру викликає гнїв. Забула
ся давня слава козацька; як прийде війна, тоді' козаків висилають
на найбільші небезпеки й манять, використовуючи для чужої кори-
сги їх відвагу, а як небезпека мине, тоді’ ва ніщо важать їх кров
і їх самих за остатніх уважають. Кварцяне військо бушує немов
в неприятельській 8емлї. Пани не мають границь своїй жорстоко-
*) Michałowski с. 44 = Kochowski І с. 42.
*)ЖерелаVIс.14. 8)АктыЮ.à.P.IIIст.16.
*) Стараю ся передати можливо докладно гадки виложені прикрою латиною.
digitized by ukrbiblioteka.org

оти, і виливши весь запас ярости своєї на голови невинних під­
даних, напускають на нвх військо, удаючи їх бунтівниками, а те
инодї до ноги вирізує цїлі села. Нейа границь гіркої неволі, а па-
нованнє обрізаного жидівського роду робить її ще незноснїйшою1).
Третій сучасник, Ґрондский, в своїм виводі причин Хмельнич­
чини — однім з просторійших, який маємо2), починає від кривд
козацьких, як скасованнє козацької самоуправи ординацією 1638 p.,
загороженнв дороги на низ Кодаком, вабпранвв під козаків най­
кращої добичи ловецької, побори від риби і здобичи татарської,
заборона вареная пдва і горілки, роздаваннє сотницьких урядів не
за васлуги, а за хабари, відбираннє урядів — в нади нового да­
рунку, і побираннє грошевих кар з каждої нагоди. Потім переходить
до кривд народови — підданим панським : ріжних поборів панських
і арендарських (низше се місце подамо в цїлости) і вкінці вказує
на кривди, які дїяли ся в релігії:
„Що до грецької їх релігії, сильно то всїх вражало, що як
трапляло ся якомусь панови з яких небудь мотивів перейти на рим­
ську віру (а бувало се дуже часто), то і підданих змушувано до
неї-ж. А як де-небудь вони стояли при своїм, то церкви у них
силою відбирано і на потреби римської віри обертано. По-де-куди
тіла попередників, що давно вже на порох потліли і тільки в ци­
нових трупах переховувались, вивозили ся з гробівцїв на иньші
місця. В иньпіих всякими способами призводили попів до того, аби
помалу перетягали народ на римську віру, за помічю її унії з грець­
кою, а кого не могли привести до того спокійними і ласковими
способами, — силкуваїи ся змусити до того силою, забираючи не­
покірних до вязниць, иньших віддаляли від урядів, а на їх місце
настановляли инакших, подібних убравнєм, але дуже відмінних
доктріною, і всяку власть і суд присвояли дад ними, під намовами
честних патрів єзуїтів. Все се незвичайно роздражнювало всїх, так
що вони жадібно чекали тільки нагоди скинути 8 себе ярмо. Коли
ся нагода трапила ся, вони не упустили її, але яко-то кажуть —
обома руками за неї учепились“ 3).
В дїйсности в тім десятилїтю перед Хмельниччиною релігійне
жите українське, хоч, розумієть ся, не стелило ся рожами анї тропіки,
*) Annalium Poloniae climacteres, 1683, І c. 25. Досить близько (тільки коротше)
повтирають сі м о т и ви Pamiętniki do panowania Zygmunta ІП, вид. Войціцким (І с. 274
до 275 — залежність очевидна). Дещо буквально повторяє пізнїйший Юзефович в своїх
Annales иіЬів Leopoliensis (Сборникъ лѣтоп. Ю. и 3. Р . с. 121).
*) H istoria ЬеШ cosacco-polonici, 1789, с. 29 і д.
*) Ор. с. 33.

все-тадо було занадто далеке від таких напружень, які переживало
давнїйше, і саме по собі ніяк не могло рушити нарід до повстання.
Конфлікти мали місце голбвно в західній Україні, так що коли
від загальних жалів на утиски православних, печатанне церков і т. и.
православні переходять до конкретних фактів, перед усїм виступають
справи вабраних церков в Холмській єпархії: в Люблинї, Красно-
ставі, Сокалї. Се були дальші відгомони тих свар, викликаних роз­
ділом монастирів і церков між православними й уніатами, наслідком
„пунктів заспокоєння“, і захватами звісного нам влад. Терлецького *).
Так у Сокалї йшла невгасима* війна за церкви, силоміць за­
хоплені ним2). 1640 р. Терлецький обжалував*сокальських мішан,
що вони позривали почати 8 церкви св. Миколая, котру він запечатав,
позабирали відти весь апарат церковний і десь поховали. З сього
приводу він розпочав процес, що привів до визначення нової комісії,
але по словам пізнійшої уніатської записки, ся комісія дала тільки
привід до нових оружних бійок між православними і уніатами. На
початку 1646 р. православні міщане разом з селянами сусідніх сіл
вчинили-цїлу війну і захопили силоміць церкви, які тодї держали
уніати, покалічивши і побивши при тім уніатських духовних. Сан
Терлецькии, перед самою козачиною зїхавши до Сокаля для при-
боркання православних, був в великій небезпеці, як „сокальські
бунтівники“ спровадили па нього Волохів з чиєїсь двірської роти
і прийняли його каміннем та вистрілами.
В Белзї, коли Терлецький зїхав туди з тою-ж метою в 1641 р.г
православні', довідавши ся про се наперед, деревом забарікадували
двери місцевих церков і скликали всіх парафіан, аби всї з зброєю,
яку хто має, ішли боронити своїх церков. І дійсно, коли Терлецький
післав до тих церков своїх попів, щоб там одслужили недільну
службу, вроблено трівогу, эадзвонено В Д8В0НИ, збігли ся до каждої
церкви парафіане, чоловіки й жінки, „8 кіями, коцюбами і колами,
котрих немало наготували“ , і не допустили Цопів до церков, прикро
викрикуючи при тім на владику: „Бодай того уйїата нещісте огорнуло,
злодїя — негоден він, аби нам церкви відмикав, і не допустимо йому, хоч
би нам і до горла, і шиї постинано, бо не єсть пастирем нашим“ 3).
Так оповідало ся 8 уніатської сторони; з православної могли
багато оповісти про ріжні кари і репресії, які сиадали на право­
славних sa се противленне унії.
В Більську напр. православних, які противили ся унії* засуд­
жено на банїцію, позбавлено горожанських прав, а всіх взагалі
‘) Днв. ч. І с. 195—6.
*) Архивъ Юго-Заи. Рос. I V I ч. 321, П. Могила
Л дод. 50, Тарасович 1. c.
*) II. Могила II дод 61.
digitized by ukrbiblioteka.org

місцевих православних позбавлено права на які-небудь уряіи міські
і наложено на них грошеву кару в 1000 талярів1). Владика луцький
Пузвна, до котрого належали сї північно-західні українські земдї,
жалував ся на володимирського уніатського владику і його капітулу,
що вони теж пустили ся слідами Терлецького. Закидав їм, що вони
в Кобринї заборонили православне богослуженне, вистаравшись коро­
лівській лист ad male narrata (хибними іиформаціями), змушують
міщан ходити до уніатських церков, тіла покійників арештують,
хоронити не повволяють, і навіть діставши з небіжчика окуп на
подзвінне, „замість дзвонення звичайного, на трівогу в дзвони бють“ .
Людям, що несуть мертве тїло, і цехам дорогу заступають, бють і
мордують, сукна на марах шарпають, тїла мертвих з мар скидають.
Людей хапають до вязкицї, винами урядовими їх нищать. Подібне
дїеть ся і по иньших містах— в Люблинї, Берестю, Красноставі,
Ковлї, Грубешеві, а особливо в Більську, де уніати з засідки на­
павши побили священика, що йшов з св. дарами, дари викинули
в болото, оружною рукою здобули ,дві церкви і заставши там єро-
монаха одного,
„побили і змордовалиа. В Клещелях, Лосичах,
Парчові і в селах коло Більська оружною рукою позабирали церкви,
признані комісарами православним, забороняють православне бого­
служенне, вимушують від православних деклярації на унію, а потім
ріжними декретами ґродськими, трибунальними, асесорським „окри­
вають“ , „від міст виключаютьа, маєтки йонфіскуютя і до решти
.людей нищать2).
Особливого розголосу 8 сих епізодів набрало забравнє брацької
православної церкви в Люблинї, тому що православні маґнати й
заможнїйша шляхта, як і католицька, зчаста відвідували Люблин за­
для справ трибунальських, і так ся кривда, вадана уніатами, все
була у них пред очима. Захоплена Î 6 3 8 p., ся церква служила
потім предметом гарячих дебат на соймі 1640 p., підіймала ся на
соймах 1641 і 61 4 2 p., спонукала до вмішання короля, що поручив
любинському старості' вернути її православним,— але і сей наказ не
був сповнений і справа тягла ся й ятрила ся далї, до самої
Хмельниччини3).
Другим таким огнищем неустанних реліїійних війн була Пере-
мишина. Боротьба двох тутешніх влядиків— православного і уніат­
ського як найсильнїйше захоплювала місцеву українську шляхту
і взагалі' православну людність, що в рішучі хвилі з зброєю в руках
спішила на поміч православному владицї, а порушувала, можна ска-
‘) Ibid. ч. 79.
*)АрхивъЮ.3.P.I.VIч.32δ.
·) П.МогилаU дод.ч. 40,55,56й ин.

86
РЕЛЇҐІЙНА БОРОТЬБА
вати, все українське громадянство цїлої України, що справу пере­
миського владицтва, вибореного під час бе8королївя, вважало загаль­
ною національною справою. Коли в 1638 р. перемиський уряд на
основі трибунальського васулу вибрав ся відбирати від владики Гуле-
вича эахоплѳні ним монастирі, він стрів ся 8 цїлим військом, роз­
міщеним під монастирем, в правильних відділах. На даний з гар­
мати знак про наближенне уряду воно приготовило ся до оружної
битви, а на запитанне його представники заявили, що поступають
по наказу м. Могили і „обивателів ІІеремиської вемлі віри грецької,
стану шляхеїіького“ , а мотивували ся тим, що владицтво перемиське
„належить не самому тільки Гулевичу, але всїй Руси, котра не
в унїїα1).
Грізна небезпека, в яку потім впав Гулевич— інфамія, кинена
на нього і з такими тяжкими заходами і жертвами потім знята
(1641), змусила православних до більшої обережности в дальшій
боротьбі. Проте сильне огірченне і равдражненне таки дісталось
і проривало ся тут в ріжних епіводах*).
Н а Білоруси знов ареною завзятої релігійної боротьби була
єпархія полоцько-витебська і митрополича виленсько-новгородська.
Постанова короля, що в Полоцьку, Витебську і Новгородку на будуче
не мав бути православних церков, давала привід до безконечний
спорів, переслідувань, меньших і більших бійок, і взагалі тутешня
атмосфера, подібно як на Побужу, була переповнена релігійним
роздражненнем.
В ввязку 8 проголошеним „пунктами заспокоєння“ принціпом
рівноправности представників усїх конфесій, в західній Україні* з но­
вою силою підіймають ся спори про права православних по містах,
участь їх в цехах, міських урядах і т. д. Толеранційна політика
короля була безсильна положити кінець кривдам, тим більше— що й
сама звичайно не відважала ся йти до кінця і здебільшого застрягала
й тут в компромісах між рівноправністю і старим порядком. Роз­
дражнена ж сею толєранційною політикою правительства єрархія
старала ся власними засобами нагородити ті утрати унїї і католицтва,
які задавала їй ся королівська політика.
Пани-шляхта, що за Жпґимонта пописували ся католицькою
ревністю в тон клерикальній політиці короля, тепер уважали добрим
тоном підчеркувати своє католицьке завзяте, як певний прояв само-
*) Gdyss to nie yedno iego msci oycu Ulewicowi nalezy wladictwo, ale у wszv-
stkiey Rusi, którzy nie są w uniyey—акти перем, ґроду львів. краев. архиву кн. 361
с. 1820.
*) Див. про сю боротьбу Лозіньского Prawem і lewem І с. 298 і д., Добрян-
ського Исторія ѳпископовъ епаріін Перемышльской с. 18 і д.
digitized by ukrbiblioteka.org

стійности, шляхецької фронди супроти короля, котрому шляхта вва­
жала добрим тоном показувати свою незалежність. Маємо багато
звісток про натиски, під впливами єрархії, і дідичів на православне
духовенство, котрими вони старали ся ослабити чи врівноважити
уступки, пороблені православній церкві.
Так от латинське духовенство перемиське, з огляду на віднов-
леннє православного владицтва, на своїх синодах 16 30-х pp. по­
становило приложити всї старання до того, аби підтримати унїю1).
Постановлено, що всї руські священики з маетдостей перемпської
латинської катедри мають до кінця року піддати ся власти унїят-
ського владики Крупецького, инакше треба відібрати їм парафії.
Зверталось се головно на священиків ключа Радиминського і Лука-
вецьиого, бо священики ключа Ясляського вже піддали ся Крупець-
кому, хоч теж не ставили ся на його епархіяльний собор. Ухвалено
було проголосити сорокденну індульґенцію всім хто чимсь приложить
ся до успіху унії, і спеціально всім дїдичам-коляторам, які въ своїх
маетностях даватимуть презенти священикам-унїатам2).
В дусї сих постанов дійсно і поступали побожні дїдичі. Напр.
Сєнявський наказує, під карою смерти, священикам і міщанам
в Олешичах, аби були послушні Крупецькому8). А єпископ Пясецкий,
звісний історик і ліберал свого часу, прихильник королівської полі­
тики, руських священиків катедральних маєтностей для більшої пев-
ности привів під свою безпосередню власть, щоб не давати їм хитати
ся в тодішнім перемиськім роздвоєнвю між унією і православіем4).
Сї прояви гострої релігійної боротьби захоплювали увагу пілої
України, і наповняли атмосферу українського житя релігійним на-
пруженнєм.
Анонімний український полеміст з винницької філії київської»
брацтва5), закидаючи уніатам шкоди і спустошення, котрими вони
спустошили Русь гірше від польських Болеславів і татарського Ба-
тия, повторяє за виленськими полемістами оповідання иро те, як
на Білоруси, в Вильнї і в иньших містах запечатувано церкви,
обертано їх на корчми і кухнї, пустошено монастирі, забирано цер­
*) Synodus dioecesianus Premisiiensie 1636 c. 13.
2) Pawłowski, Premislia sacra c. 443.
3) Так переказуе ce не видане роспорядженне Добрянськии— Исторія епископовъ
перем, с. 21.
4) Zachariasiewicz Vitae episcoporum premisliensium ritus latini c. 133. Грамота
Пясецкого рэдимнянському священику, з обовязком, że zwerzchnoéci w ład yki Sylwestra
Uuliewicza nie uniatskiego віє będzie przyznawał, ale samej naszej zwierzchności
podliegać będzie—у Добрянського L c.
5) Indicium to jest pokazanie cerkwie prawdziwej, przez jednego z zakonników
reguły Basiliusza św. w krótce wyrażone, 1638 — трактат в цїлости невиданий, ви-
ривки подав Головацький — Библіографическія находки во Львовѣ, 1873 (Сборникъ
отд. рус. яз. X).

ковні маетности, православних обтяжано ріжними карами, змушувано
силоміць до унїї і т. д., з близших же українських сторін додає
тільки два епізоди. Оден — се голосна островька траґедія 1637 р.
викликана роспорядженнєм дїдички, Анни з Острозьких Ходкевиче-
вот, що на сам великдень веліла перенести кости свого батька воє­
води волинського Ол. Острозького з православної замкової церкви,
де він був похований, до кляштору єзуїтського. Православне міщан­
ство, роздражнене таким насильством над мертвим, котрого воно
«ганувало, — останнього православного князя з дому Острозьких,
вчинило малий бунт против дїдички, і за се було покаране тяжкими
варами і муками1). Другий „тумульт“ се київський того-ж року,
вчинений незнати близше ким під час митрополичої процесії на
першого Спаса на ІІодолї.
Розумівть ся, подібні „тумульти“ , в дусї тодішнього часу, —
або такі факти, як безправне скараннє на смергь воєводиним судом
студента київської брацької колегії в 1640 p.,
—
вчинене на те
тільки, як підозрівали, щоб пострашити і розігнати студентів з тої
колегії2), — безперечно, дражнили· сучасних Українців дуже сильно.
Факт характеристичний, що імя тодішнього київського воєводи Яна
Тишкевича (1 63 2 — 1648) на завсїди. заховало ся в памяти (як ба­
чимо у Самовидця) як гіркого ворога православних, хоч властиво для
яких-нибудь дійсних утисків православної церкви тут не було місця.
Незалежно від ріжних прикростей, які не залишали чинити ій
і тут ріжні ревнителї католицької віри, православна церква в схід­
ній Україні, на Поднїпровю, далеко не чула себе безпомічною або
придавленою, і далека була від якоїсь прострації. Навпаки, вона
повна була енергії і найкращвх надій під рукою свого невсипущого
митрополита, котрого лравлїннє займає майже цілу перед-революційну
добу (Могила вмер під новий рік 1647 p.).
Я зазначив свого часу, що здобутки безкоролївя, завершені
„пунктами васпокоєвня“, православні вважали великим своїм тріум­
фом, і .недоцїнюючи очевидно виїмкові політичні обставини, котрі
дали їм сю побіду, склонні були бачити в сих здобутках міцву під­
ставу дальшого розвою православного церковного жвтя і його ко­
нечної перемоги над унїею. З сфер митрополичих, та можна сказати
—
і взагалї з схіїно-украінських духовних кругів звучать въ сїм
ł) Сучасна вірша про се — „Ляменть о прнгодѣ нещасной1* видана пок. Жи­
тельки м в 51 т. львівських Записок. Про сей епізод — у Ор. Левицького Анна Алоиза
кн. Острожская (К. Старина 1883, X I), і в новім обробленню — Єзуїтська преподоб­
ниця, Л.- Н . Вістник 1913 кн. I I (передруковано в книжці „Волинські оповідання“, 1914).
2) Про сей епізод П. Могила 11 дод. 46.
digitized by ukrbiblioteka.org

часі сильні і утїшні ноти, що новляв лихолїтє православних скін­
чило ся і вони можуть сміливо і певно дивити ся в будуччину.
Вже і перед тим православна церква, під покровом козаччини, зай­
няла тут фактично дуже сильне становище; тепер ся фактична по­
зиція була лєґалїзована і вдавала ся вовсім певною і надійною.
З Київа унїати мусїли уступити ся до решти. Що значила уніат­
ська архимандрія в Чернигові, котру Самовидець вважає такою не­
зносною провокацією православних — показує лист короля 1 643 p.,
де він іменував коадютора і наступника тодішньому архимандритови,
звісному Кирилови Транквілїонови.
„Маючи відомість, що в усій
области Чернигівській нема ніякого уніатського монастиря і свята
унія замикаеть ся в одній тільки особі велебного отця Кирила
Транквілїона“ , король вважав, з огляду на дуже старий вік о. Кирила
придати йому помічника і заступника, аби з його смертю архимандрія
не попала в руки схизматиків1).
ІІід проводом Могили православна церква скріпила свою орга­
нізацію, і його кружок поставив для себе питаннем чести поставити
її вище всяких закидів противників. В питаннях віри і в дисціплїнї
церковній прикладав він всі старання до того, аби привести все до
одностайносте і порядку. Найвищим виразом сих змагань був київ­
ський собор 16 40 p., на котрім був передіскутований проект кате-
хізма, виготовлений київськими духовними (головним автором його
вважаєть ся Ісайя Трофимович Козловський, ухвалою собора на­
городжений за свою працю титулом „доктора богословія“), а за­
разом і розібрано цілий ряд иитань, більших і меныпих, з обрядо-
вости, дісціллїни і обичайности2).
Потреба в загально принятім, канонізованім ьаноні православної
доктріни справді* була пекуча. Східня церква не мала повного ви­
кладу своєї віри і ся недостача давала себе дуже сильно відчувати
в сю епоху релігійних суперечок і полемік, а ще як на те 1629 р.
эявив ся змістіфікований, нїби-то православний катехізм, пущений
під іменем патріарха Кирила Лукаріса, в дїйсности написаний з про­
тестантського становища. Вороги православних не залишили вхопити
ся за нього, він зараз вийшов в кількох виданнях, і його протестант­
ськими поглядами кололи очі православним, докоряючи за відступленнє
від правовірних традицій. Отже се було 5уже сміливим подвигом,
і заразом— свідоцтвом певности своїх сил, коли саме українська
‘)АрхивъЮ.3.P.I.VIч.311.
а) Акт соборний відомий тільки з видання Саковича Sobor kijow ski schismatieki
przez ovca Mogile złożony i odprawowany (було два видання, 1641 і 1642 p., пере­
друковано в I V т. Рус. Истор- Библ.) . Сакович, обмеживши ся полемічними примітками,
самого змісту, очевидно, не зміняв.

церква рішила ся взяти ся ва виповненне сеї пекучої потреби. Він
мав свідчити, що часи упадку, темноти і беврадпости пройшли для
неї бевповоротно, коли її ировідники беруть ся до такого тяжкого
і відповідального дїла.
І справді' „Могилянський атеней“ 1) не согірше упорав ся в сих
ділом. Переглянений і справлений на київськім соборі, в участю
делеґатів від усїх єпархій2), його катехівіс— т. вв. „ Православне
ісповіданнв віри“ був пересланий на роягляд царгороіському патрі-
архови, і той передав його на ровгляд собору скликаного тоді
(1641) в Ясах. Передіскутований і виправлений ще раз тут,
київський катехівіс був преддожений на затверджена всіх чотирох
патриархів і був ними затверджений 1643 р.
Се був великий тріумф могилянського кружка і української
церкви ввагалї, що її виклад православної науки знайшов таку
високу апробату. Осоромлені були розсівані ворогами думки про
брак реліїійного освідомлення в православній українській церкві,
про її нездатність до вищої науки, безпомічність в релігійних
питаннях *).
Одначе виданим сей великий катехівіс, що дістав ввичайне імя
„Могилиного“ на півнїйші часи, Могилї не довело ся бачити— він
вийшов тільки в 1662 р. Не маючи справленого тексту Могила
не міг надрукувати його у себе въ Київі, випустив тільки короткий
витяг, насамперед одначе по-поіьськп— „аби затамовати уста не-
встидливих намовцїв“ , а потім в тім же роцї 1645 „діалектомъ
рускимъ“. Він вийшов в малім форматі', для лекшого ужитку в сімях
і в школах, як сказано в передмові, під заголовком: „Събранш
короткои науки о артикулах вѣры православно-католическои христіан-
скои ведлуг вызнаня и науки церкве с. восточнои соборнои апостоль-
ской для цвѣченя и науки всѣм в школах ся цвѣчачим христіян-
скимъ православнымъ дѣтемъ“ . Виданне повного текста, „найґрунтов-
*) Вираз очевидно популярний в сім кружку, див. Патерик Косова, 1635 p.,
c« 181, і Тератургіиу передх. в.
· ) Що в соборі брали участь делеґати всіх чотирьох православних єпархій, каже
Галятовський, викладаючи науку про душі ухерших (Мессія Правдивий, 1669, ст. 320).
По його-ж словах проводив соборох яко „харшалок“ його Сахуїл Шицік, архих. слуць-
кий, „писарями“ були ректор київський Коновович-Гобранький і тодішній ректор гой-
ський Інокентій їізель. Текст катехізіса був потім стверджений форхально владикажи :
в київській лаврі переховувалась рукопись його підписана і припечатана Могилою,
Пузиною, Гулевичох і Косових, про се говорить соборна грахита хитр. Гедеона Четвертин·
ського— у Макарія X I с. 597.
8) Саме в осени 1643 р. появила ся в Бильні книжка ново-наверненого католика
Федора Скухиновича (Скухина-Тишкевича) Przyczyny porzucenia disuniey przezacnemu
narodowi Ruskiemu podane, де він доводячи, що православні не внають письха св.,
ані своєї власної віри, пускав (чи повторяв поголоски), що висланці київські з Молдавії
вернули ся ні 8 чин, і з Константинополя неха рішення справи— to jeno słyszeć, iz
Graecy się tem odzywają, że nas Ruś uczyć wiary nie będzie (розд. V § 4).
digitized by ukrbiblioteka.org

нїйшої науки“ обіцяно „подати прудко“ ; але Могилї не вдало ся
сповнити сеї обіцянки1).
Дебати, ведені на київськім соборі 1640 p., дають образ і міру
сучасних богословських інтересів. Поруч ріхних елементарних справ,
в тім родї як заборона нюхання табаки, або куповання православ­
ними мяса у Жидів,— дебатували ся питання про те, де пробувають
по смерти душі праведних і де душі грішних ; як відбуваеть суд над
поодинокими душами умерших; авідки береть ся душа у дитини—
чи від батьків чи творить ся Богом. На всї сї питання треба було
мати готові, вироблені відповіди, аби католики не тикали в очі, що
православні самі не внають, у що вірують.
Так само в сфері обряду, супроти обрядової одностайности
римокатолицької церкви, котрою хвалили ся ріжні полемісти супроти
неодностайности практик і обрядів православної церкви, могилян-
ський кружок вважав конче потрібним подбати про эвѳденне їх до
одного взірцевого вн&менника. Власне в сю сторону дуже болюче
уколов Киян їх бувший товариш і співробітник Касіан Сакович,
колцшнїй ректор брацької школи. Перейшовши вгодом на унію,
потім на католицтво, він з рівною зїдливістю звертав тепер своє
перо і проти православних і (навіть ще гірше) против уніатів3).
Богослов не глубокий і взагалі чоловік, очевидно, не принціпіальний,
в полєміцї вульґарний, але не позбавлений гумору і грубого дотепу,
він по своїм переході' на латинство змалював дуже зїдливо сумний
стан української церкви— православняї і уніатської: темноту і не­
порядність духовенства, брак богословського усвідомлення, і особливо
— хаотичність обрядовихь практик і ріжні неправильности в них3).
Нова книжка робила сильне вражінне, бо при всій своїй тен-
денційности орудувала дійсно багатим реальним матеріалом —
*) Перше українське виданне, 8 варіантами польського, передруковане у Голубева
П. Могила I I дод. 81. Н а другий рік (1646) українське виданне було передруковане
у Львові в святоюрській друкарні владики Желиборсьього (Зобран'е короткої! науки),
а в 1649 р. вийшов словянський переклад київського ввданнн в Москві (переглад його
відмін у Голубева 1. с.)·
*) Досить докладна біоґрафія Саковича у Голубева П. Могила I I с. 321 і Д· (теж
в предкові до Архива Ю. 3 . P . І . IX ) і у Харламповича Зап. -р усскія правосл. школи
с. 402 — 4. Син православного попа з Ііотилича, з теп. Галичини, учнв ся в вамойській
академії, був „інспектором11 (Гувернером) Адама Кисїля, потім пробував на дворі
Крупепького в Перемишлі, в 1620— 4 pp. був ректором київської школи і став тоді
ченцем з іменем Касіана (світське імя його було Калїст). Перейшовши звідси до Люблина,
пристав тут до уніатів і дістав лубенську архімандрію по Смотрицькім, але з кінцем
1630-х pp. з неясних причин мусів з неї уступити ся і тоді перейшов %а латинство
(1641). Ломер р. 1647.
*) Книга носить безконечний титул, якого шкода цілого й виписувати : Έπανορ-
θωσις albo perspektywa i obiainienie błędów, herezyey i zabobonów w Grekoruskiey
cerkwi disunitskiey tak w artykułach wiary iako w administrowaniu sacramentów
i w inszych obrządkach i ceremoniach znayduiących eię. . . , в Кракові 1642. Виїмки
і витяги з неї у Голубева 1. с.

поміченнями над обрядовими непОрядками, котрі Сакович міг дійсно
пізнати дуже добре, побувавши під час свого бурхливого житя
в ріжних місцях України, а при тім була написана живо і дотепно,
хоч і простакувато. Кружок Могили поспішив відповісти на неї
великим апольоґетичним трактатом на польській мові, „Лїтос“ , під
псевдонімом „Бвсебія Піміна“ 1). Б нїм різко і лайлвво відгризав ся
він від нападів Саковича — сї лайливі, неіїтературні атаки тим
більше впадають в око, даючи міру роздражнення Могили і його
кружка2), що Сакович в своїй книзі* трактував самого Могилу з ве­
ликою, як на полеміега, пошаною. Заразом „Пімін“ виясняв дійсний
характер православних обрядів і боронив їх практику, і ся апольо-
ґетична сторона мала всяку вартість. Тому перекладений на славяно-
українську мову „Лїтос“ користував ся великим поважаннем в право­
славних кругах, як лїтурґічна книга.
Але відгризаючи ся від нападів Саковича, запевняючи його,
Що ріжні вказані ним непорядок і неправильности в значній мірі
відійшли вже в минуле, заборонені або справлені новійшими поучен-
нями ерархії, — Могила з компанією мусїли признати, що все-таки
непорядки істнують3). Сам Могила в своїх запросинах на собор
1640 р. публично признавав „нестроеніеа духовного і иночеського
чину, особливо в обрядах : „згола однымъ словомъ вся наша церковъ
россійская — не в догматех вѣры, которые непорушно держать,
але в обычавхъ такь до молитвы, яко и житія побожного надеръ
єсть зепсована“ 4). Над поправою їх працював, як згадано, київський
*) Трактат жав теж довший титул : Ac&oę albo kamień z procy prawdy cerkwie
ewiętey prawóeławney ruskiey na skruszenie falecznociemney perepectrwy albo raczey
paezkwOa od Каввіапа Sakowieza byłego przed tym kiedyś archimandritę dubienskiego,
unita, iakóby o błędach, haeresiach y zabobonach cerkwie ruskiey w uniey nie będącey
tak w artikulach w iary iako w administrowaniu sakramentów y inszych obrządkach
y ceremoniach znayduiących s ię .. . , 1644. ст. 424. Передрукований, а примітками Ca·
товича в ч. І т. I X Архива Ю. 3 . Р . Автором П Сакович (в своїх критичних замітках)
і православні вважала Могилу — так само як навивали його автором і катехівіса і треб­
ника. Але правдоподібнійше вважати всі сі видання колективним ділом Могилиного
кружка в більшою або меньшою участю самого Могили.
а) От напр. квітка полеміки, яка може характеризувати сей полемічний тон обох
сторін : на глуауванне Саковича 8 земних поклонів православних, що вони głowę па
ziemie połozywszy owdzie iako działa narychtowane nazad powystawuią, Лїтос відпо­
відає : Na ciebie to i na podobnych tobie, którzyście z cerkwi uciekli у z niey szydzi­
cie, Bos^u głowę skłaniając, działa rychtuią. Przymiż wdzięcznie wet za w e t
8) Ще більш рішучо, розумівть ся, наставав на тім Сакович в своїх 8амітках до
Літоса ; чи £ипустив їх друком, віставть ся неясним. В історії польської літератури
Вішневского фіґурув відповідь його п. в. : O skard albo młot na skruszenie kamienia
8 hizmatyckiego, rzuconego z larwy kiiowskiey pieczarskiey od nieakiegoó Euzebia
Piminà. . . wykonany,. . . w Krakowie, 1646, але істнованне такого друку зістаеть ca
неоевним. і ми маємо тільки рукописні вамітки Саковича, часто дуже інтересні, попоб-
леиі на примірнику Літоса і видані тепер разом з ним (Архивъ Ю. 3 . P . I . IX ).
· ) ІІамятники кіев. ком. І * с. 152.
digitized by ukrbiblioteka.org

собор 1640 р.1), иротив них звертав Могила свої окремі роспоряд-
ження, вінцем s e сих заходів його і його кружка мав послужити
славний яMoгилин требник“ — третя велика праця Могилиного кружка,
третій основний камінь, положений під відбудову православної україн­
ської церкви.
Він вийшов 1 64 6 р. під заг. „Еѵхологіонъ албо Молитвословъ
или Требникъ, имѣяй въ себѣ церковная различная послѣдованія
іереомъ полобающая“ — величезний корпус, що зістав ся найбільш
повною лїтурґічною збіркою на всї пізнїйші часи2).
В нїм можливо повно було вібрано лїтурґічну українську тради­
цію з друкованих і рукописних требників, критично (з церковного ста­
новища) переглянен0 і при тім виключено де-що, вміщене в попередні*,
і доповнено що бракувало— по части перекладами з грецьких требників,
а ще більше— власними утворами, в значній мірі зробленими на взі­
рець римського бревіарія. Крім самих „чинів“ уміщено чимало статей
що поясняли значіннв і вайу таїнств і обрядів. (Статї сї також зло­
жені під впливами бревіарія, а де котрі навіть просто переложені
відти).
Сим требником Могила хотїв виключити з уживання попередні
вбірки і привести таким чином до одностайности лїтурґічну і обрядову
практику своєї митрополії. В передмові він наказує священикам
відложити всякі иньші требники, а купувати сей і його тримати ся.
Але Могила вмер так скоро, що не встиг відповідно поширити свій
требник, та й тяжко було широко спопуляризувати таку махіну.
Тому його вивели 8 уживання видані потім скорочення сього требника—
було їх видано кілька, в Київі і Львові. Та хоч і так, черев них,
але кінець кінцем Могилин требник в значній мірі овягнув таки
свою мету— одностайність .церковної практики і обряду.
Иньші Могилині пдяни лишили ся не здійснені. Він збирав ся
зробити нове виданне біблїї— поправнїйше вщ острозького, що ставало
де далї більшою рідкістю. Львівський друкар Михайло Сльоька,
присвячуючи Могилї своє виданнє тріоди (1642), згадує про приго-
товання до сього монументальнаго діла. Воно лишилось не сповненим.
Другим пляном Могили було виданнє збірника житий святих, на
*) Галятовський каже навіть, що на сім соборі був преддожений до потвердження
пізнійший требннк (Мессія правдивий с. 321). Але се дуже сумнівно—хіба якісь начерки
його, або части могли там бути, декотрі ж без сумніву пізнїйших ровів.
*) Він має два варіанти : повнійші примірники, з додатковими статями для
монастирів, мають 1759 карт in folio, коротші, звичайні — 1655 листів. Титулдоий
л о т мав дату 16 грудня 1646 p .; ґравгори, роботи славного L m , датовані 1644 р. (за­
вважу, що в реестрі його праць — в Словарі Ровинского поминѳні сї ґравюрц Треб·
дика— численні і дуже інтересні). Зміст требника (оглав) передр. у Сопікова О п ып
рос. библіографіи Y , дод. Про його також у Макарія X I с. 604 і д.

основі грецької збірки Симеона Мѳтафраста— про се згадує Димитрий
Туптало в передмові до свого пізнїйшого видання Міней. З сього
вдало ся до певної міри вдійснити публікацію українського аґіо-
льогічного матѳріала. На порученне Могили Сильвестр Косів,
пізнїйшнй митрополит, зладив польську перерібку київськвго Патерика,
8 полемічно-апольоґетичними статями, де доказувала ся, з одного
боку— святість київських святих (надприродність їх нетлїнности),
8 другого— їх приналежність до церкви православної, віл латинської
одріжненої. Книга ся видана була в 1635 р .1). А кілька літ
лІ8нїйиіе вийшла друга книга— зоірка печерських чуд, головно пів-
нійших, не обнятих Патериком, під заголовком „Тературґіма“ , з пору-
чення Могили споряджена Ат. Кальнофойськоим, теж по польськи2).
Сюди між иньшими війшли і ваписки самого Могили про печерські
чуда. Він вбірав оповідання про чуда і події, які свідчили про
святість православної української церкви, і сей збірник заховав ся
в рукописи— виданий був уже нашими часами, як історична памятка3).
Апольоґетичними еавданнями— оборони репутації православної церкви
в особах її святих і .святинях в очах чужинців пояснюеть ся і ся
обставина, що згадані могилянські публікації про київські' святощі
були випущені перед усїм по-польськи, для чужих4). Словянське
виданне Патерика, по ініціативі мабуть того-ж Косова, вийшло значне
пізпїйше, аж в 1661 p., по його смерти, але гравюри для нього
робили ся ще 8 1650-Х pp.
Вичислені могилянські видання мали велике організаційне зна-
чіннв і значно підносили енергію і самопевність в православних
кругах. Орґанїзаційна діяльність Могили взагалі оцінювала ся не­
звичайно високо вже його сучасниками. Сакович в своїй Перспективі
завважав, що як би Могила взагалі приступив до унїї, то варт був
би не тільки митрополичого, але й патріаршого чину за свою похвальну
і користну діяльність. Хвалить також його шкоіи, колючи очі
унїатам, що їх школи не витримують порівняння не тільки 8 латинськими,
‘ ) Πατεριχον alho żywoty ss. oycow pieczarskich, obszymie słowenskiem ięzykiem
przez sw. Nestora... napisany, teraz zań z graeckich. łacińskich, słowiańskich i polskich
piearzow obiasniony... przez Ö. K0S90wa, ep. mścisławskiego. Витяги в Архиві Ю. 3.
Р.І.ѴШ.
*) Τερατούργημα lubo cuda, które b yły tak w samym swiętocudotwomym mo­
nastyru Pieczarskim, iako y w obydwu świętych pieczarach... wierne i pilnie teraz~.
zebrane y światu podane przez w. o Athanasiusa Kalnofoyskiego. zakonnika te? oi
s. mon. Pieczarskiego. 1638 (виїмки тамже). Друге анальоґічне виданне, випущене
також Кадьнофоиським, як додаток до Тературґіми, але меньшого значіння: Parergon
cudów świętych.. w monastyru Kupiatyckim, napisanych od wiel. o. Bil. Denisowicza
Rum ina., przez eiusdem Teraturgimatis autora w. o. A t Kalnofoyskiego przydane...
·)ВАрхивіЮ.3.P.ч.I,т.ѴП.
4) Про обидва видання особливо у Голубвва П. Могила I I с. 268 і д.
digitized by ukrbiblioteka.org

але і з Могилянськими, з котрих— як би тільки не ереси і схизма
їх — мала-б Русь правдиву потїху1). І сї школи справді’ становили
також поважну рубрику в добутку відродженої православної церкви.
Початки могилянської школи ми знаємо2), знаємо б опозицію,
збуджену нею в перших початках. Могила зробив уступки сим опо­
зиційним течіям, злучивши свою нову колєґію з братською школою,
але обстояв свою ідею — школи переважно латинської, чи латинсько-
польської, приладженої до практичних потреб сучасного житя під
польським режімом. Різкими виступами против унїї в Київі він і його
кружок оправдав себе в очах місцевої суспільности: „серцевідець, ба-
чучи невинність нашу, а велику потребу шановних муз народови
руському, розігнав хмари фальшивих упереджень— освітив серця всїх,
так що признали нас за правдивих синів східньої церкви в по-
слушности у св. отця патріарха царгородського“ , висловляєть ся
оден 8 йогилянцїв, Сильв. Косів3). Київське громадянство полишило
Могилї вільну руку в шкільній справі. В ін орґанізував по свому
пляну колєґію в Київі, а філію в Винницї.
Та слїдом приишлось йому витримати атаку з католицької, поль­
ської сторони, коли против його колєґій київської і винницької як
знаємо, піднесено, що в них безправно вчать єретики, і школи сї
служать притокою до розрухів і неспокоїв. Сї інтриґи викликали
звісну нам королівську заборону, яку удало ся усунути тільки сой-
мовими постановами 1635 p., що дозволили в православних школах
київських і виленських вчити по-грецькп й по латини, але не вище
діалектики і льоґіки. Тим способом було поставлено межу розвоєви
сих шкіл: вони не могли засвоїти собі сучасної академічної про-
ґрами, виклад'в теольоґічних, а мусїли обмежити ся проґрамою се­
редніх шкіл, колєґїй.
Єзуїтські колегії, як найбільш популярні в Польщі школи,
найкраще приладжені до вимог сучасного польського житя і вищих
верств суспільности4). без сумніву послужили головним взірцем для
сих обох могилянських шкіл— головної київської і для її філії. Ся
була заложена зпочатку в Винниці, потім 1 639 р. Могила переніс її на
Волинь, до Гощі, де дїдичка кн. Реґіна Соломирецька фундувала мо­
настир і при нїм дала фундацію на православну школу, „на викорі-
неннє аріанської ереси“ котрої Гоща була визначним осідком давнїйше5).
*) С. 103—4, 111—3, витяги у Годубева І. с.
2)Див.т.ѴПс.418ід.
*) Exegesis — пѳредр. у Голубева Ист. Кіев. акад. дод. 12 і знову в Архиві I. V III .
4)
Др. Щурат (Українські жерела до історії фільософії с. 29) в латинській руко­
писи X V I I в. (Magna ars disserendi de qualibet materia) знайшов згадку, що Могила
був ученикои Барона (per summum nefas vituperatur, Varonem enim praeceptorem
habebat eminenti*eimum), а патер Барон в 1609 p. був професорок фільософії в єзуїт­
ській колегії l a Flèch e в Парижі, відси здогад: що й Могила був П вихованцем.
*) Фуядацшний акт в Архиві Ю. 3. P. I. VI ч. 303.

Наші відомости про орґанїзацію і науку в колегії могилян-
ської доби — аж до її розгрому в 1651 р. ввагалї досить небогаті,
проте все-таки з тих відомостей які маємо, а особливо — з підруч­
ників і ваппсок лекцій її учеників, які заховали ся1), досить вира·
зисто виступає її суто-схолястичний характер, панованне зверхньої,
риторично-діалектичної дресури, в дусї сучасних польських колегій,
і латинської та польської мови, як орґанів літературної та наукової
думки. Грецька мова, видко, стояла на другім пляні і упадала, не
маючи міцної підстави, не вважаючи на всі* заходи Могили розета-
рати ся добрих професорів-Греків. Патр. Паісий під час свого по­
буту в Київі 1649 р. похваляв добру науку словяеську і латинську»
а про грецьку замітив, що її вчать тільки „отчасти“ , і в обережній
формі висловив бажанне, щоб на грецьку мову ввертало ся більше
уваги2). Небогато, видко, в сім часі дбали також про мову словян-
ську і українську, і вони безжалісно засмічували ся польонївмами,
під впливами шкільних ганять і літературного уживання полыцини»
Наука взагалі* була уряджена на взірець середніх єзуїтських
колегій, де не вчили теольоґії. Курс був семилітній або восьмилітній:
три кляси ґраматичні (інфіма, ґраматика і сінтаксіс), по одному року:
дві риторичні (піїтика і риторика) і кляса фільософічна, де вчила
два або й три роки, ва браком богословської кляси захоплючи й де­
які части теольогії. За те де-які дісціплїни, що викладки ся в фі-
льософічнім клясі єзуїтських колегій, в київській колегії не викладали
ся, як напр. етика, ґеометрія і — річ особливо замітна— мова єврей­
ська. Відчувала ся, без сумнїву, недостача професорських сил, ко­
трих відтягали иньші наукові, літературні і практичні церковні
занятя. А при особливій увазі, яку присвячувано церковно-риторич­
ному і діалектичному вишколенню на латинській і польській мові,
все иныпѳ відступало на другий плян.
Публичні промови, деклямації,* діспути, проповіди, шкільні пред­
ставлення мали вапрявляти учнїв заздалегідь до ролї проповідників*
*) Звісні такі курси се! доби: Orato r mohileanus, курс реторики, читаний бос.
Кононовичѳм-Горбацысим в р. 1635/6. Lib er artis poeticae, читаний 1637/8 p., Котков-
ськнм, як можна думати. Subsidium logicae, курс Кононовнча-Горбацького 1639—40 р.
Opus totius philosophiae, курс Ін . їізеля, читаний в р. 1646/6 і 1646/7 (два роки)—
містить діалектику, льоґіку, коментар до Аристотелевих трактатів про метеори, фіаику,
метафізику і трактат De Deo et angelis. Єсть крім того початок полібного-ж курса, може
читаного їіаелем в 1647 8. Нарешті Реторика Лазаря Барановича, на польській і латин­
ській мові, читана мабуть в р. 1646 —7. Див. у Петрова Кіевская академія во второй
пол. XVII в.
а) Памятвики кіев. комиссіи П с. 190— 3, про заходи Могили у Макарія X I с .
131. Варлаам Лащевський в передмові до своєї грецької граматики, виданої в 1746 p.,
каже, що грецької мови в київській академії не вчили сто лїт, але не энавмо, чи мак
він докладні відомости про науку в могилянсысій добі.
digitized by ukrbiblioteka.org

діскутантів, полемістів, — вони практикували ся, судячи по при­
падковим звісткам, в сю добу пильно, і дійсно ся мета — прпго-
вання метких полемістів, апольоґетів, риторів, які-б могли гідно, по
тодішнім понятям, репрезентувати православну церков перед грома­
дянством своїм і чужим і перед лицем противника — осягала ся
досить добре. Богословське і полемічне письменство сеї доби і часів
безпосередно пізнїйших, і ті нагоди, де православні богослови му­
сїли виступати в обороні своєї науки перед релігійними противни­
ками (напр. в звіснім релігійнім діспутї 16 46 p., предложенім мо-
гилянськими богословами новоприбулим єзуїтам)1) — свідчили, що ся
мета була осягнена. Не визначаючи ся спеціяльною богословською
чи фільософською глубиною і самостійністю, православні богослови
показували досить вначне очитанне, орудували богословським і істо­
ричним матеріялом і. виявляли несогірше діалектичне вишколеннє.
Я к представники „могилянського атенея“ і вихованці* могилян-
ських шкіл в сім часї, поруч свого сенїора Ісайї Трофимовича
Козловського, „доктора богословіяа і „провінціала колєґіума київсько­
го і гойського“ , як його називає пізнійша академічна традиція, ви­
ступають таки особи : Сильвестр Косів, посвячений потім на єпископа
мстиславського (наступник Могйли на митрополії). Атанасий Кально-
фойський, видавець Тератургіми. Софронїй Иочаський, другий ректор
брацький, висланий потім 8 якоюсь місією на Молдаву, де він по­
мер слїдом. Ігнатий Оксенович Старушич, перший ректор гойський,
потім наступник Ночйського на ректорстві’ київськім. Йосиф Коно-
нович Горбацький, четвертий ректор київської колєґїї, наступник
Еосова на владицтві мстиславським. Інокентий Ґізель (з роду Пру­
сак и реформат), пятий ректор київської колегії, пізнїйше архиман-
дрит печорський, чоловік видний в політиці і в культурнім житю
(довго памятний виданнем „фінопсиса“). Лазар Баранович, наступник
Гізеля на ректорстві, котрому разом 8 колегією прийшло ся пере­
живати тяжкі 1 6 5 0 — 1 pp. Епіфаній Славинецький і Арсеній Са-
тановський— звісні піонери української культури на московськім
ґрунтї, куди вони перейшли в 16 49 р. Теодосий Сафонович, істо­
рик, властиво компілятор-укладчик українських хронік, і ин.
Звичайна схема академичної карієри була така, що професори
читали курси почавши від нивших кдяс і переходячи до вищих.
Професор вищої, фільософської кляси, як сенїор, був варазом рек-
тором; потім, відбувши свій курс, він переходив звичайно на якесь
*) Єіуїт Ціховскии, що виступав в сік діспутї против Ін . їівеля, видав потік дру­
ковану історію іого п. т. GoDoqoium Кііоѵіепвѳ de ргосеавіопе Spiritus S. inter r. d .
Innocenthim Gißiel, collegii Mohilaeani Kijo viae rectorem et philosophiae profeseorem
et 'NicoL Cichovium S. J . kijoviensem turn mierionarium, 1649.
Груаедеьпі, Історія, УШ, П.
7

иныпѳ єрархічне становище. Тим пояснюеть ся часта зміна ректорів,
і постійний відплив професорських сил від шкіл.
Талантів еильних, яскравих між вище перечисленими людьми
властиво нема. З погляду політичного і національного також не знаємо
тут людей інтересних, визначних. Але в православній правовірности
все се оули люде міцні і певні і з сього погляду вони дають по­
хвальне свідоцтво і своїй школі і її фувдаторови Могилї, з усїм їх
латинофильством, що дивувало і скандалізувало немало і своїх і чужих.
Боронячи сей новий курс шкільної науки від вакидів своїх
і против заходів польських, Босів в своїм звіснім Exegesis-î толку-
вав його мотивами практичної потреби, яка вимагає від Українців
внання мови латинської (а треба само собою додати — і польської).
Він вказував на те, що латинської мови і ранїйше вчили в братській
київській школї. Але сам мусів признати, що в школї могилянській
сю науку поведено 8 далеко більшою енергією, нїж перед тим1).
В католицьких кругах незвичайний нахил самого Могили і його
кружка до латинської і взагалі католицької літератури, до католиць­
ких взірців, до черпання 8 латинських джерел — як от латинського
бревіарія при укладанню требника, викликав підозріння в потайній
прихильности до католицтва. Так єзуїт Рутка в своїм полемічнім
трактаті висловив переконанеє, що Могила в дусї не був право­
славним, бо свій требник доповнив 8 латинської агенди і з иньших
латинських книг, а тільки удавав, що користав 8 грецьких. Уніат­
ський митр. Суша теж доводив, що Могила був потайним католиком2).
З другого боку такі ж підозріння підносили з непримиримих
православних кругів, які тримали ся при Ісайї Еопивськім і иныпиз
ревнителях правдивого благочестія. Нивше будемо говорити про
найбільш голосний прояв сеї агітації — утечу задніпрянських старців
до Москви, в ввязку 8 поголосками про фундованнє нового патріар­
хату. Т ут вазначу, що й до нині* в літературі можна 8дибати ся г
підозріннями що до православної правовірности Могили або й моги-
лянського кружка3). Але для сього нема ніякої підстави.
*) Нове виданне Exegesis-a в лрхиві Ю. 3. P. I . VIII с. 422, виписки таких у
мене в т. VII с. 477.
а) Тексти у Голубева Ц. Могила I I с. 227. Православну правовірність Могили
проти таких підозрінь боронив Галятовський в своїй книзі Stary kościol zachod ni (1678).
8) Яблоновсквй в своїй ионоґрафії про київську акаденію, говорячи про особу
Могили, віставляв як відкрите питаннв, наскільки вірно нодозрівав Рутка в^Могилі по­
тайного католика (с. 130). А Куліш в своїх ОтпаденіІ, дуже різко осуджуючи Могилу,
як „Поляка въ православнохъ облаченіи“ ( і с. 186), вважав церковну політику хогн-
лянського кружка свідохо латинофильською : „Представители церковно6 ієрархій, с і
Могилой во главѣ, стали внушать, что церковь католическая отличается огь православ-
ной только нѣкоторыхи обрядахи. Это отличіе Могила всячески сглаживалъ въ нздавае-
мыгь ихъ Требнвкаіъ, приспособляя православное кь католнчеству“ , і т. д.
digitized by ukrbiblioteka.org

Нахил до латино-поіьської культури, до католицької обрядо-
вости тут без сумніву був. Але він пояснюеть ся, сказати-б
—
релігійною тактикою тодішньою : бажаннем противоставити на кождім
кроцї католицтву — його науцї, обрядови, культурі, як рівновартну
паралель — те і таке саме православне. Так аби нічого не браку­
вало по православній стороні’.
Забивають баки латинською пре­
мудрістю з католицької сторони — православні мусять виказати ся
такими-ж рітор^ми і діалектиками з свого боку. Питають ся като­
лики своїми діспутами, деклямаціями, представленнями — має бути
те саме з православної сторони. Католицьким обрядам, процесіям,
ріжним зверхнїм окавам культу мусять бути противставлені право­
славні. Католицьким поглядам і доктринам в певних питаннях —
такі ж вироблені, готові, канонізовані православні.
Се, розумієть ся, з становища національного розвою, національ­
ної культури тактика властиво хибна, бо вона імітує чужі форми
і силоміць заганяє до них своєрідне житє, заглушуючи те своє, що
не знаходить конкуренції, а всїми способами вирощуючи штучно, за
чужими взірцями, те що становить виразнїйшу прикмету чужої, кон-
куренційної культури. Але таке явише часто повторяєть ся в націо­
нальній боротьбі і свідчачи тільки про певну короткозорість, не може
свідчити про злу волю. (Певні паралелі’ тому помітимо напр. в су­
часних стараннях галицьких Українців мати все те що є у Поляків,
аби нічого не бракувало і не могло соблавняти когось гадкою
про певну низшість Українців через недостачу чогось такого, що
є у Поляків, і се може дати нам ключ до розуміння подібних же
змагань X V II в.)
Взагалі я мав уже нагоду зазначити, що з становища націо­
нального українського жптя могилянська доба, що вважала ся свого
часу та до певної міри і тепер вважаєть ся апоґеєм відродженйя
православної церкви України і Білоруси, по за чисто церковними,
конфесійними інтересами має досить сумнівну вартість1). Вона легко­
важила народні’ традиції і спроваджувала українське культурне житє
на чужі йому дороги, том} з становища української національної
культури нїяк не була розцвітом, а скоріше дальпим періодом за­
непаду. Представник* сього нового курсу були далекі і чужі також
і со ц іа л ьн и м змаганням народнім, і національним почуванням. Оці­
нюючи все з становища виключно церковного, конфесійного, вони
відчужували ся від народу і від тих верств, в котрих вбирало ся
національне житє, і сим приготовили в будучности упадок самому
церковному житю.

Перед усїм се треба скавати про самого Могилу, нічим близше
не звязанаго з українською народністю, далеко близшаго по своїм
родинвим традиціям, вихованню, поглядам до шляхетських кругів
Польщі, нїж до українського народу. Але на пункті' релїґійної по­
літики ми не можемо кинути ніяких підозрінь на нього, так само і на
його кружок. З свого першого конфлікту з українським громадян­
ством, 8 гірких результатів компромісових змагань 1629 р. Могила
набрав досвіду і дальша лїнїя його дїяльности не показує ніяких
вагань. З тої твердої позиції, яку він зайняв в безкоролївє, ледво
чи звели-б його надії якого-небудь патріаршого титулу.
Історія напр. розгляду і затвердження Могилиного катехізісу,
котрого він так і не зважив ся видати до самої смерти своєї; не
маючи справленого і затвердженого патріархами тексту, найкраще
показує, наскільки цінував він і пильнував правовірних традицій
і того що в тих часах було найвищим критерієм правовірности —
санкції патріархів.
Українське громадянство мало вірні погляди на справу, коли
не давало себе збивати наклепами, які пускали на Могилу його
противники в родї Ісайї та його старців, та не блазнило ся анї
латинськими уподобаннями могилянського кружка, анї його здержли-
вою тактикою супроти католицьких кругів.
Се треба констатувати, що в сім моменті' відносини право­
славних єрархічних кругів взагалі і зокрема — кружка Могили до
латинської церкви не визначають ся такою гостротою і напружен­
ням, як бувало ранійше. Вони не мають в собі різкої ворожнечі,
навпаки характеризують ся певною здержливістю і обопільним по-
шанованнем. Се до иевної міри толкуєть ся зверхнїм впливом —
„пзнкгіі* заспокоєння“, що наказували релігійну згоду, облишеннє
полеміки, всякого рода процесів, суперечок і можливу згідливість
Р яожитю1).
Тим поясняють і певну застою в релігійній полєміцї, яка по-
мічаєть ся в сїм часі. Такт справді наказував православним після
устуиок, зроблених правительством всупереч опозиції клерикальних
кругів, по мояїности не дражнити сих кругів, і вони дійсно по
можности пильнували сього. Вістре релігійної ворожнечі було ввер­
нене більше против уніатської церкви, 8 котрою приходило ся ді­
лити ся спадщиною старої православної церкви, і так тяжко було
ł) Strony obiedwie w zgodzie у pokoiu zachowac się mają, nie następuiąc
iedna na drugę. Pisma у contro wersie, które miedzy sobą mieli, supprimera у na-
potym żadnych, któie zwykli exacerbować, nie wydawać — nauką у przykłady
dobrymi zgodę i miłość iednać — пункти 1632 ; в конституціях 1635 p. : wszystkie
processy i litispendyiye, między nimi z obudwa stron wezczete, in perpetuum abolemus.
digitized by ukrbiblioteka.org

поділити ся, а котра опинила ся взагалі в дуже труднім становищу,
так що питанне про скасованне ун її знову ставало на черзі'. Більш
короткозорі уніатські загорільцї, в тім роді як холмськвй владика
Терлецький не бачили перед собою нічого крім можливого розширення
свого володіння, захоплюючи можливо більше церков і монастирів та
боронячи їх від претенсій православних, а заразом— бувало— і від
аспірацій католицьких. Але обачнійші і дальновпднїйші люде з уніатської
ерархїї мусїли сильно застановляти ся н а ї більш серіознимл, основними
питаннями самого істнованя уніатської церкви.
Релігійний компроміс 1 632 р. не тільки ослабив становище уні­
атської церкви, подїливши її володіння, вже зайняті і ще сподівані,
між уніатами і православними, але й принці иіально захитав станови-
ще уніатської церкви, порушивши саму рацію її істновання. Уніат­
ська церква проектувалась і орґанїзувала ся на те, щоб сею дорогою
вривестя православних Польщі і Литви на лоно католицької церкви.
Всї змагання правительственних і клерикальних кругів були звернені
на те, щоб доконче положити кінець істнуванню православної церкви,
православної ерархії, і волею або неволею перевести православну люд­
ність до послуху уніатській ерархії, а через неї — до приналежности
до церкви католицької. В тім була вся мета, зміст і призначенне унії
і уніатської церковної ерархії. Коли компромис 1632 р. розбив сї
пляни, признавши і легалізувавши істпованне самостійної православної
церкви поруч уніатської,· — уніатська церков стала непотрібним буфе­
ром між католицькою і православною церквою. Вона тільки ускладню­
вала їх відносини і дражнила обидві сторони, як непотрібна перешкода.
Православні, виступаючи з цілою силою против унїї, підчеркували
більше поважанне своє до католицької церкви, як старої, організованої,
опертої на традиціях, ніж до уніатського новотвору., З католицької
сторони дуже недобрим оком дивили ся на змагання уніатської ерар­
хії відмежувати свою церкву від латинської, забезпечити уніатській
церкві самостійне і рівнорядне становище з латинською, як другої
католицької церкви Польщі-Литви. В високій мірі характеристично,
що в тій самій Холмщинї, де владика Терлецький так вавзято воював
з православіем, унїатам з другого боку приходило ся плакати ся на
вороже і зневажливе трактованне їх з боку католицького духовенства.
Тодішній уніатський митрополит Антоній Селява вислав до римської
конґреґації De propaganda fide, котрій підлягала уніатська церква
Польщі і Литви, свій меморіал, де жалував ся на постанови синодів
латинського духовенства Холмської єпархії, під проводом Пясецкого,
одного з найвірнїйших прихильників королівської політики. Синоди
сї в 1643 і 1644 р. винесли ряд постанов незвичайно ворижих

для }гнїатського духовенства, яві йшли в супереч всім роспоряжениям
і баханням римської курії і варті того, щоб згадати їх тут як
характеристичний симптом тодішніх церковних відносин.
На синодї 1643 р. латинське духовенство постановило, що уні­
атські єпископи не повинні претендувати на права і прероґативи
епискооів латинських; не повинні присвояти собі титулу illustrissimi,
котрим титулували ся владики латинські; не повинні носити за їх
прикладом золотих ланцюхів по-за богослуженнем. Воно забороняло
уніатському духовенству жадати десятин від уніатської людности
і стримувати її від давання десятин латинському духовенству, а за
всяке противленне сим постановам грозило процесом перед біскупом
жмудським, як комісаром папського престола.
Ще інтереснійші постанови винесені були на синодї 1644 p.:
„Русини унїати всьому католицькому клврови і справі католиць­
кій,— читаємо тут,— наробили прикрости більше, ніж колишні’ дізуніти:
вони молодїж латино-католипьку баламутять, на свій обряд перетяга­
ють, сповідатись перед латинськими священиками забороняють і своїми
східнїми єресями її наповняють. Тому забороняємо їм приймати ла-
тино-католиків до своїх шкіл, особливо в Холмі; батькам латинни-
кам наказуємо, або не сміли туди посилати, під страхом відлучення,
і ученикам католикам загрожуємо карою, якби ходили до тих шкіл.
Крім того остерігаємо, що всі вони і кождий з них через се одно не
будуть допущені до чину священичого і бенефіцій церковних, тим біль­
ше, що в сусідстві мають школи латино-католицькі замостьські і люб-
линські, де їм учити ся зручнїйше. Досить з Русинів, аби вчили сво­
їх Русинів і ними піклували ся.
„ Ті ж Русини злобно відбирають у латинського клїра десятини,
проповідуючи своїм вірним, що вони не повинні платити йому; тим
підпадають вони пі і відлученеє і ми наказуємо проголошувати на них
відлученне в тих місцях, де на них буде доведений сей злочин.
„Забороняємо також парохам або адміністраторам церков латино-
католицьких дозволяти яким небудь Русинам, хоч би й уніатам, від­
правляти в своїх церквах які небудь служби божі, а особливо святу
міссу, хоч по латинському хоч по грецькому обряду.
„Також священик латино-католицький абп не смів відправляти
в біжниці руській (in synagoga ruthenica) святої служби божої під
карою відсунення від свого священицького уряду і відлучення,
в котру попадають вони самим уже дїлом сим.
„ Забороняємо також латино-католикам, аби не сміли сповідати ся
перед руським уніатським священиком; инакше нехай знають, що роз-
грішенне, дане їм руським, не має ніякої сили.
digitized by ukrbiblioteka.org

„ Також шлюб латино-католика 8 латино-катоіичкою, або латино-
католицької особи 8 особою руською може бути ваключений тільки
перед латино-католицьким священиком, місцевим парохом. Якби-ж
який руський уніатський священик легкодушно важив ся спротивити
ся такій постанові нашій, мусить бути укараний віддученнем і инь-
шими карами, за помічю світської власти“ 1).
Уніатська ерархія гірко ображена була таким трактованнем у ні­
атського духовенства наче якогось не-католипького, уніатських
церков як якихось „сінаґоґ“ — так називано звичайно тільки церкви
православні. Справді', тенденція латинського духовенства— поставити
на відповідній віддали уніатську церкву, більше меньше там, де була
церква православна, була очевидна, і дійсно була дуже характери­
стична. Уніатська ерархія шукала помочи у папської курії, і та
з свого становища справді’ цінячи уніатську церкву, старала ся
впливати на клерикальні і правительственні круги, але кінець кінцем
не могла переломити їх малоприхильного настрою.
В тон йому підгравали такі усаужні пера, як Сакович, що
зводячи свої рахунки 8 уніатською ерархіею, обвинувачував україн­
ську уніатську церкву, що вона носить тільки йменне унїї, а в дійс­
носте стоїть на схизматицькім ґрунті, а що до темноти і забобонности
свого духовенства, всяких непорядків і надужить стоїть гірше ніж
православна церква під рукою Могили. В перших своїх публіка­
ціях (Kalendarz stary, 1640, Sobor kijowski, 1641) Сакович ще
не виступав бевпосередно против унїатів, тільки проти східнього
обряду, котрого вони тримались. В „Перспективі“ , ображений уніат­
ськими заходами проти його публікацій і різких устних відзивів
(про се оповідає в передмові)2) він уже вдарив на унїатів бев
усякої церемонії'.
Закидав владикам, що вони мають тільки титул
унїї з римською церквою, а у всім згоджують ся з схизматиками:
правять богослуженнє з їх книг, повних хиб і вабобонів, і нема
у них любови і ревности пастирської після смерти „тих покійних
гідних митрополитів і владиків“.
Дорікав їм симонією, поборами
з духовенства, недбальством в ставленню попів, неправильним від-
правлюваннєм таїнств, глузував з ріжних непорядків, з жонатого
духовенства— всуміш висміваючи уніатські порядки з православними.
І се були болючі докори, бо часто були правдиві, і дошкуляли
унїатам ще більше нїж православним. Т і бодай могли вимовляти ся
тяжким становищем своєї церкви, довго позбавленої єрархії, всякими
утисками і тяжкою спадщиною давнїйших лихих часів. Але унїятам—
ł ) Haraeiewicz Annales ессіеѳіае ruthenae c. 352.
2) Передрукована y Голубева П. Могила Π дод. с. 323 і д.

тим, що кинули стару віру і иньших кликали кидати її, в інтересах
кращого церковного порядку і правої науки йти під римського перво­
священика, називали себе католиками, претендували на однакові
права з католицькою церквою,— їм дуже трудно було оправдувати
ся, коли їм показували, що не далеко вабігли від православних. А
тим часом приходило ся в тім признавати ся, і таке приэнанне зву­
чало напр. в досить незручній і анемічній відповіди минського
влАдики Пахомія Войно-Оранського, з котрою він виступив против
Саковича1). Він виправдував ся, що ті ріжні неправильности по­
ходять 8 надто великої простоти і „уломности“ унїятських священ­
ників. Посилав ся на заходи соборів і візитаторів, на суровий
суд і скиданнв 8 урядів провинників. Про проступки владиків від­
зивав ся, що їх не годить ся виносити, а покривати, щоб не було
соблавву, і т. д. Розуміеть ся, се звучало власне як свідоцтва
власного убожества.
В політичних кругах ті вічні жалї і накликування до помочи
8 боку уніатської ерархії робили неприємний настрій. її удавання
до папи з жалями на правительтво і клерикальні латинські круги,
до правительства— по поміч против непослуху і супротивлення право­
славних, 8 одного боку, 8 другого — те роздражненне, яке, ЗОВСІМ
очевидно, викликали серед православнаго громадянства заходи унїатів
коло поширення свого володіння і поміч, яку давало їм правитель­
ство,— піддавали кінець кінцем теж гадки досить неприхильні до
уніатсько* церкви. Чисто релїґійві мотиви, яким так повно і нероз­
дільно піддягало правительство Жиґимонта, не мали такої сили над
правительством Володислава, як ми вже внаемо. Навпаки воно мала
нахил до релїґійної толеранції, і питання релїґійні оцінювало перед
усїм з становища політичного.
З політичного ж становища справа православної віри мала дві
сторони, 8 котрих мусїла бути оцінювана : нахил православних Польщі
і Литви до Московщини, се одно, небажана залежність їх від царь-
градського патріархату, що стояв на услугах турецького правитель­
ства— се друге. Уяїя, не осягнувши своєї мети— опанувати право­
славну церкву і відчужити її варівно від московських і турецьких
впливів, не тільки була ненаручна 8 становища релїґійної толеранції,
служачи невгасимим огнищем релїґійних свар і нагінок, але і 8 чисто
політичного погляду викликала небажані наслідки, бо ватїсняла ще
більше 8вя8ки дізунїтів 8 патріархатом і Москвою.
ł) Zwierciadło albo zasłona od prew. i. m. oyca P. W . Orańskiego. ·. naprzeciw
uezczypliwey Perspektywie praez x. K . Sakowicza, złożonego archimandntę dubienekiego
zebraoey i napisaney, 1645.
digitized by ukrbiblioteka.org

Очевидна була річ, що власне в період творення уаїї і під­
тримування ї ї правительством ОЖИЛИ І ЗМІЦНИЛИ СЯ 8ВЯ8КИ іізукїтів
з патріархами, перед тим майже завмерлі. З другого боку— всякі
успіхи унії 8 тим більшою силою змушували правосіавных шукати
помочи і опори у єдиновірної Москви. І я думаю, що в польських
лравительственних кругах не від того були, щоб пожертвувати унїєю
8 усїми П католицькими перспективами за певні здобутки в тих
політичних питаннях, 8 котрими була звязана православна справа.
З сього становища, правдоподібно, трактував ся в сих сферах
і проект східнього патріархату Польщі і Литви, котрий очевидно не
раз піднімав ся в часах Володислава. Перед усім з сього стано­
вища повинен оцінювати ся і нами, хоч без сумніву з ріжних, від­
мінних сторін трактував ся в сучасних польських і українських,
клерикальних католицьких і православних кругах. В сих супречаннях
він заблудив ся і потонув, не бувши навіть вповнї виразно постав­
леним, так що fi наші відомости про нього зістали ся дуже невиразні.
Але для оцінки тодїшнїх відносин і настроїв він має вагу, і мусимо
коротенько спинити ся над: виясненнєм сього моменту.
Найбільш інтересний з сього погляду обіжник короля, розісланий
ним в осени 1 6 3 6 p., серед жалїв і прикростей, які викликав розділ
володінь між православними і унїатами. Король звертав ся до
ерархії обох церков і до брацтв — „бо і від них немало залежить
в релігії вашій“ . Вказуючи на те, що переведенне в жате способів
васпокоення стрічає трудности і мабуть далї не лишить Річ-поспо-
литу в спокою, король взивав їх, аби пред будучим соймом постарали
ся, поровумівши ся між собою, винайти певні способи релігійної
згоди і порозуміння, а від себе як такий спосіб висуває утворенне
осібного патріархату для православних і унїатів Литві і Польщі:
„Знаємо, що найважнійшим питанвєм між вами і ними буде
послушенство, котре віддаєте патріархови константинопольському. Але
коли ви візьмете иід увагу, що дїяю ся з тим (патріаршим) престолом
і тепер дїєть ся, легко Прийдете до того, що не нарушаючи прав
патріарших можете ви, 8а прикладом Москви й иньших держав,
мати дома те, що тепер ввідки инде дістаєте. Учините річ Богови
милу, Річипосполитій користну, народови Руському потрібну— особ­
ливо тому що в унїї пробуває, а нам про всяку нагоду— памятну“ 1).
Заравом король через своїх післанців вів устні переговорі в тік-
же напрямі, накликаючи обидві сторони до можливих уступок. За­
‘ ) Supplementum ad hißtorica Ruseiae monumenta ч. 72 —лист адресований до
львівського брацтва, а датою 6 вересня. Подібний же лист з датою 3 1 Λ Ί1 Ι був адресо­
ваний до уніатського іитрополита - див. у Голубева П. Могила II с. 122 (в друковану
опжсь митрополичого архива не війшов).

ховала ся эаява такого післанця в актах виленського брацтва. Король
пригадував, що уступки православним були вроблені 8 огляду на
обіцянку їх проводирів, що вони скоро приведуть до порозуміння
а унїатами, і час би сѳ сповнити. Вказував на прикрости, обмеження
і пониження, які дають себе відчувати православним і грозять за-
гибілю їх „такому гарному обрядови“ , викликаючи все більше пере­
ходів на латинство. Заохочував до порозуміння, поки час— поки
унїати, не дочекавши від православних ніякого порозуміння, не
перейшли ще 8 усїми церквами і маєтками на латинський обряд1).
Як підставу для порозуміння витягнено знову стару формулу,
приготовлену для компромісових соборів 1629 р. Пункти про від­
міни доґматичні і обрядові обох церков, які мали тепер уважати ся
за такі що не підпадають суперечкам і осудам противної сторони,
зіставлені тут без вначнійших змін, тільки додано загальну вамітку,
що 8 тих пунктів дещо можно й попустити. Натомість вся увага
звернена на відірванне Руси від патріархату. Крім того що эвѳрхня
власть патріарха над єпархіями Польщі і Литви допускаеть ся під
тою умовою тільки, що він викажеть ся правовірною сповідею своєї
віри пред правительством польським (як в проекті 1629 p.), — новий
проект висловляе бажаннє, щоб раз діставши посвященне від патрі­
арха, митрополити руські ПОТІМ уже не мусїли Ї8ДИТИ 8а посвященнем
до нього і всі взагалі* відносини до патріархату обмежили ся листу*
ваннем в питаннем віри та поминаннєм патріарха митрополитом на
богослуженнях.
Проект широко розводить ся над мотивами, 8 яких було б
бажно занехати подорожі за посвященнем до патріарха. Ударае
в ріжні чулі струни— вказує на видатки, ввязані з сими подорожами,
на те що така залежність робить нечесть руській церкві: 8айди
Греки правлять Русинами по своїм примхам, і т. д.2). Ясно від-
чуваеть ся, що тут лежить властивий нерв цїлого проекту і взагалі
всіх сих заходів— ліквідація звязків 8 патріархатом3).
Про заснованне самостійного патріархату для єпархій Польщі
і Литви проект не вгадує; недоговореність чуєть ся виразно в тих дуже
складних, перемудрених і зовсїм очевидно— неможливих до переве­
дення способах, якими проект хоче скомбінувати номінальну эалеж-
*) Декларація са була друкована у Лукашевича Dzieje kościoła wyznania hel-
weckiego, і а другої рукописи у Голубева П. Могила I I дод. 3 0 ; Голубвв (с. 142)
наводить і дату сих переговорів—1636 p., тим часом як Лукашевпч клав їх на останні
роки Вслодиславового панування—як і у Єрлича переговори про компроміс положені
під р. 1647.
*) У Тарасовича Annales с. 462.
*) Ся обставина потверджує, що проект в сій формі належить до сеї стадії ком-
иромісових заходів ; так каже й Гарасевич, не поясняючи одначе, чи се його здогад,—
чи копія, яку він мав, давала якусь вказівку в сім напрямі.
digitized by ukrbiblioteka.org

ність від патріарха з признаннєм верховности папи і провести його
в житє. Він немов полишає самим сторонам вибрести з сеї плута­
нини на твердни ґрунт — признати заснованнє самостійного патріар­
хату за єдино можливий і бажаний вихід з усіх трудностей. В своїм
обіжнику король, яв ми бачили, вважав можливим вказати на сей
вихід зовсім виразно. Натяк, зроблений його уповажненим перед
виленськими братчиками, що з сим компромісом треба спішити, поки
уніатська церква ще істнує і не потонула і не розпустила ся без­
поворотно в морі римо-катоіицької церкви, дає зрозуміти, що по
думці' короля православна церква не мала бути такою пасивною
стороною, як представляють собі деякі дослідники: тільки прийнятг
уніатські доґмати, власть папи і т. д., одним словом за ціну патріар­
шого титулу для свого митрополита перейти властиво на уні'ю1)
Король давав зрозуміти, що православна єрархія і православна
церква можуть дістати уніатів назад під свою зверхність за ціну
певних уступок — головао за розірваннє свого підданства цар-
городському патріархови.
За сю ціну пожертвувати унїєю — віддати її назад під право­
славну зверхність, в державного, політичного становища могло вва­
жати ся річею зовсім оправданою і мудрою. Унія не сповняла свого
призначення, не виявляла житєвої сили, служила тільки джерелом
неустанного роздраження і боротьби. Коли б, пожертвувавши нею,
можно було вирвати Русь Литви і Польщі з під впливів чужих
держав — Туреччини і Москви, рахуючи, що утвореннє самостійного
патріархата не тільки розірвало б залежність української-білоруської
церкви від турецьких впливів, а викликало б і певне напруженнє
і прохоложенне також і в відносинах місцевих православних до
Москви, — можно було б сказати, що се здобуток не був дорого
оплачений. Варто було задоволити національні домогання України
і Білоруси, щоб знищити, або бодай ослабити їх нахили до Москви,
і я думаю, що кружок Володислава з становища його московських
і турецьких плянів мусів се розуміти. Москва виростала знову і ста­
вала знову небезпечним конкурентом.
З другого боку такий проект, що обіцював повну перевагу
над унїєю, підданнє її під власть православної ерархії, скріпленню
православної церкви і піднесенне її престіжу, без порушення доґма-
тичної сторони, — міг рахувати і на спочуте Могили і православ­
них. Могила, безсумнїву, бажав можливо сильної, самодержавної
4)
Так власне розуміє справу Голубев і припускає, що Могила відразу ставив
ся неприхильно до сього пляну ( I I с. 14 6 —9). Я думаю, що король і його дорадники
не були так наївні, аби думати, що в сей момент піднесення православної церкви її
можна звабити на унію патріаршим титулом.

властн в українсько - білоруській церкві. Вмішування патріархів
у внутрішні справи її він уважав небажаними, шкідливими, і опи­
раючи ся на свою їчдйість патріаршого екзарха змагав до того,
щоб мати під своєю властю і юрисдікціею владшсів і ставроніґіальні
іцституції, не допускаючи безпосереднього відклику їх до патріарха.
Се становище він вазначив виразно, виступаючи против від­
клику до патріарха перемиського вибранця на владицтво Ів. ІІонеля.
Він заявив, що він не посвятить його, як кандидата неканонїчного*
навіть як би патріарх на те дав свій наказ: „ихъ мы таковое
отъ свят, пастьфя нашого кѵръ Кирилла константинопольского пат*
ріарха право и листъ маємо, абы нихто зъ народу нашого россій-
ского нѣчого приватне и потаємно безъ нашое митрополитанское
и всеє церкви нашое россійскоє вѣдомости и благословенія сѳбѣ
отъ святѣйшихъ патріарховъ выправовати не важил ся, если жъ
што таковиго и выправилъ безъ благословенія насъ митрополита
и безъ вѣдомостд всеє церкви, — абы то у насъ православныхъ
всѣхъ не важно и не^ принято 8оставалоа 1).
На сій підставі Могила претендував на дісціплїнарну власть
над владиками, на право цензури видань, на безпосередню зверх­
ність над брацькими церквами і монастирями. Напр. він слідить за
шафованнсм владиків і монастирів їх маєтками, боронить від роз­
трати, звертає увагу і навіть наказує заняти ся реставрацією упу­
щених церков і т. д .2). З львівським брацтвом у нього вийшла
суперечка в справ друкарських. За те що львівське брацтво не
піддавало своїх видавь його цензурі і друкувало видання конкурен-
ційні, приспоряючи тим утрати київській печорській друкарні', Мо­
гила виступив против брацьких видань, заборонив братичкам друку­
вати книги без його відому, а всім вірним „під клятвою“ заборонив
купувати брацькі видання, і для сильнїйшого натиску благословив
львівського друкаря Михайла Сльозку друкувати церковні книги.
Брацтво звернуло ся до тодїшнього патріарха царгородського Пар-
тенія і той наказав Могилї відібрати від Сльозки даний йому до­
звіл, але Могила не послухав, можливо — опирав ся на права
даш йому попереднім патріархом Кирилом, — чи сподївав ся вза­
галі покінчити з залежністю своєю від патріарха.
Партеній вислав до нього грамоту, доказуючи, що він не
сповняє прийнятих форм покори супроти патріарха, як свого зверх-
ника — не поздоровив його, коли він засів на патріаршім троні,
і тепер входить в патріаршу власть, змушуючи львівську ставропігію
Ł) П. Могніа І дод. о. 667.
*) Двв. у Голубева І с. 407 д., 510—11 й ия.
digitized by ukrbiblioteka.org

до послущности собі. Патріарх велїв не зачіпати ставропігії, під
грозою великого невдоволення, але Могила таки не послухав і далї
добивав ся від братчикив, щоб вони рахували ся з його зверхньою
властю *)·
При таких тенденціях Могили, при таких його поглядах на ста­
новище митрополита, придбаннє патріарших прав, безсумнїву, мусїло
йому дуже усміхати ся. Прецедент з недавнім московським патріархатом,
заснованим правитеїьством і призваним східнїми патріархами, промовляв
за можливістю такої реформи— недурно король в своїй грамоті вказував
на нього. Що власне Могила мав при тім вайняти сю позицію
патріарха, се було ясно для всіх. Ніхто в тім не міг зробити
йому конкуренції, і з становища правительства був се кандидат впов­
ні відповідний. Імя Могили як будучого патріарха ходило по устах.
Весною 16 38 р. воєвода волинський Сангушко мав писати Ісайї
Коптському, що Могила призначений на „патріарха християнської
віри“.
Так як Копинський про се сповіщав своїх прихильників, за­
дніпрянських старцїв, і як потім ігумен лубенський Пафнутій опові­
дав про се перед московським воєводою, ціла справа представляла ся
як одна інтриґа на православну віру. На соймі порішено, щоб пра­
вославної віри в Польщі і Литві не було— „християнські церкви“
вруйнувати, книги руські вивести, і перевести сей плян має Могила.
Він відступив від „християнської віри“ (православної себто) і папа
благословив його бути патріархом нїби то в християнській вірі
(заховати вид православного), а він присяг королеви і сенатови, що
віру християнську „ученьемъ своимъ“ знищить і всю службу церковну
завеяе по волї папи римського, церкви всі поверне на лядські
костели і книги руські виведе. Казали, що місце Могили в Печерськім
монастирі і на митрополії займе Корсак, що саме настав (1637)
митрополитом уніатським, в монастирях київських осядуть латинські
черці, а Могила буде мати резиденцію в Вильнї2).
Очевидно, Ісайя в значній мірі сам приодяг одержані звістки
про будучий патріархат в таку сенсаційну форму, щоб докучити
свому суперникови, а решту докінчила стрівожена уява задніпрянських
старщв, і без того підозріло настроєних до Могили.
Тодішня польська кампанія також давала привід до трівожних
поголосок. Оповідали, що з польського табору були вісти про унїю:
вже вона порішена, і тільки нинішня війна перешкодила вїздови Кор­
сака на київську митрополію. Під впливом сих поголосок, і в звязку
з тою загальною еміґрацією, яка почала ся, коли кампанія взяла неко-
*) П. Могила II дож. 62, про суперечку сю таихе с. 502 і далі.

ристний для Українпїв обороть, старидї і старці* задніпрянських монасти-
рів-лубенського Мгарського, Густинського і Ладинського рішили мандру­
вати такох ва московську границю, і весною 1638 р. післали своїх пі-
сланців до пограничних воєвод до Путивля, просячи прийняти їх з
огляду на небезпеку їх вірі. Справа ходила до самого царя і велено
було їх прийняти, і по сїм ченцї эладили ся до переселення з усїм
добром монастирським. В остатній хвилї одначе відстав від сеї вмови
лубенський ігумен Калїстрат з частиною старців і пробував і иньших
відмовити від мандрівки, заявляючи, тцо поголоски про унїю невірні.
Се викликало цїкаву полеміку між ним і иньшими ігуменами, вже
8-8аграницї: ті докоряли Калїстратови, що він вирік ся Ісайї та його
благословеніе і клятву поплював, війшов у зносини з латинникамв
і іронізує 8 унії, що її так настрашили ся: „чи з рогами чи голинати-
ми ногами, чи з усом чи 8 бородою великою, чи піша, чи їздить? “
На вакиди Калїстрата, що ігумени позабирали добро і пограбили монасти­
рі, вони пригадали йому й то, що він „козорезского роду“ (козоріз),
і певно не приніс в монастир великого вкладу, тим часом як вони
„по ласці божій шляхтою породили ся“ .
Кінець кінцем sa границю
перейшло півтораста черцїв і чернець, з кільканадцятьма селянськими
сїмями, підданими монастирськими; майно монастирське одначе пере­
важно відібрали від них пограничні аґенти польські. Московське пра­
вительство розмістило еміґрантів в далеких монастирях, теп. Нижего-
родської й Симбирської ґуб.1)
Ся агітація і мандрівка черцїв, а також велика еміґрація по-
граничної людности ва границю, що теж ішла під окликом небезпеки
православній вірі, або принаймні в московських кругах представляла
ся в сїм освітленню (див. вище с. 74), викликала трівогу в правитель-
ственних кругах. Сї факти дійсно давали серїозну осторогу против
усяких експеріментів на некористь православної віри. Король, і ще
більше Могила мали научку, щоб плян українсько-білоруського па­
тріархату не будувати на яких небудь уніатських підставах, коли
він мав бути здійснений,— і думаю, що ся научка не пішла в ліс,
не тільки для Могили, а й для короля. Але трудність лежала
в непримиренім становищі римської курії, дужо підовріливо настроєної
до толєранційної політики короля і противної яким небудь уйупкам
чи комиромісам коштом унії.
Коли король по соймі 1638 р. вислав до папи лист просячи
папського дозволу на скликаннв собору уніатів з православними,
папська курія, невважаючи на всї старання короля представити сю
справу в можливо користнім світлі*, поставила ся дуже неприхильно
digitized by ukrbiblioteka.org

до сього проекту. Король запевняв, що на сїм соймі він уже так
обробив православних, що можна сподївати ся їх приступлення до
унїї, коли їх закликати на уніатський собор, вияснити ім справу
прилучення і ті умови, на яких вони могли прилучити ся до унїї.
В ін представляв, що собор буде властиво уніатський: православних
треба запросити, щоб вияснити їм справу і договорити ся що до
способу їх приступлення.
Але курія, мабуть, мала реляції уніатської або латинської єрар-
хії в сій справі, і ті представляли собі її инакше. Не вважаючи
можливим вияснити справу листами, курія рішила вислати до Польщі
нунція, аби на місці пильнував справи, і поручила йому противити
ся рішучо скликанню мішаного, уніатсько-православного синоду і об­
говорюванню яких-небудь конфесійних компромісів. Арґумент мав
бути той, що канонічне право не допускав таких мішаних синодів
з католиками, і церковна практика вважає нетактовним наново діс-
кутувати раз порішені річи. Унїя може бути переведена тільки на
основі постанов фльорентийського собору, під тими умовами, як пе­
реведена була в 1 5 90 -х pp., і нема чого тут діскутувати і вимиш­
ляти щось нове. Поза собором можна переговорювати ся з дізунї-
тами, витолковувати їм,— а як би вони ставили якісь нові умови,
належить їх переслати на розгляд папи1).
Нунцій Фільонард, висланий до Польщі, в дусї сих інструкцій
зайняв дійсно дуже непримирене становище супроти всяких компро-
місових плянів. Собор, заповіджений ще в 1636 p., прийшло ся
відложити. Нунцій на ново опротестував уступки зроблені право­
славним, і те саме зробили, з його ініціативи очевидно, католицькі
сенатори2). В своїх реляціях до Риму він описував короля прихиль­
ником еретиків і схизматиків і непохвально відзивав ся про Поляків
взагалі*. Олна з таких реляцій була перехоплена і король, користаючи
з загального роздраження на нунція, не залишив виявити йому як
найсильнїйше своє невдоволенню та важадав від папи, аби його від­
кликано. Папа відкликав, але нового нунція на його місце не при­
слав; відносини зістали ся напружені, хоч папа все таки не зали­
шав листами своїми намовляти короля до більшої прихильности до
унїї3). Були листи від папи і колегії de propaganda fide з за-
охотою до унїї також до Могили і до Кисїля, котрих добрі заміри
їм рекомендував владика Терлецький4).
Коли настав ыовий папа (1 6 4 4), Володислав через свого аґента
патра Валеріана капуціна попробував наново порушити справу ком-
*) Relacye nuncyuszów II c. 272. *) Theiner Vetera monumenta Poloniae III ч. 369.
8) Ibid. ч. 375 (1643).
4) Theiner ПІ ч. 374, П. Могила II дод. 69.

проніс;. Патер Валеріан приложив всі старання, щоб представити
пред папою справу в найкористнїйшім світлі. По його словам Могила
був вповні готов поширити унію в своїй єпархії, і дізунїти не на­
стоюють уже на соборі. Курія, з огляду на таку добру нагоду до
прилучення дізунїтської Руси, рішила вислати нового нунція, звіст-
ного вже вам Торреса. Одначе і йому дано було в науку інструк­
цію, виладжену свого часу для Фільонарла, і взагалі* Рим далі міцно
стояв на єдино можливім для нього становищі— що иныпоі унїї не
може бути як тільки на підставах фльорентийських. Що до проекту
патріархату, то сю справу трактовано досить ухильчиво, не відби­
раючи надій і очевидно рахуючи, що эа-для сеї мети Могила піде
на все. Крім нього пунціеви ввертали особливу увагу на луцького
владику Пузину, про котрого взагалі йшла слава, що він тайний ка­
толик і. свого часу (мабуть при одержанню владицтва) зложив уні­
атську сповідь віри1).
З такими інструкціями Торресу трудно було помагати королеви
в його плянах васпокоевня православної справи, але справа ком­
промісу і заснованая православного патріархату не вгасала В право­
славних кругах сподївали ся його до останку і — полишаючи на боці
ріжнї мальконтентські круги вроді* Копинського,— зіаеть ся, ставили
ся до нього з симпатією. Сподівали ся з тим піднесення сили і зна­
чіння православної церкви, а не бояли ся з боку Могили уніатської
інтріґи. Маємо цікаве 8 сьіого погляду листуванне між Могилою і ви-
ленсысим брацтвом в осени 1646 p., на кілька місяців перед смертю
Могили. Братчики, пишучи до Могили, потитулували його тільки
екзархом патріаршим, і Могила дорікнув їм 8а таке укороченне ти­
тулу. На се братчики поспішили пояснити, що вони поступили так
80ВСЇМ не для пониження Могилиної чести, a futura providendo, і зро­
били ce sa порадою київського ректора, Ін.. Ґізеля, себ-то чоловіка
з могилиного кружка, дуже но нього близкого. Значить— затитулу-
вали вони Могилу тільки екзархом патріаршим в надії недалекого
патріаршого титулу2).
Можна таким чином з усею рішучістю сказати, що доба Моги­
ли, або— правлїнне Володислава I V , була апоґеем сили і значіння
православної церкви в Польській державі, епохою великої самопев-
ности, свідомости своєї сили і далекосяглих надій православной ерархії.
Сї надїї свої вона будувала одначе не на вбудженню гро­
мадської ініціативи, не на організації опозиційних сил серед україн­
digitized by ukrbiblioteka.org

ського громадянства, як представники українського відродження
XVI в. і їх наступники в першій четвертині X V II в,, а на помочи
і прихильности правительственних кругів. Як строгий канонїст,
проповідник упорядковання православної церкви відповідно до Ц
канонів і віками усвячених практик, оборонець високого престіжу
і сильної власти єрархії, Могила не був прихильним до тої широкої
участи громадянства в церковних справах, яка витворила ся в по-
попередню епоху змагань.
Цїнячи напр. брацтва в теорії, або коли приходило ся обстою­
вати безпосередню залежність їх від митрополії супротив претензій
владичих— бо се було в інтересах повноти і сили його власти1),
Могила різко виступав против участи світських членів брацтв
в справах церковних.
„Дивуємо ся, що милость ваша не тільки
не віддаєте охотою того, що нам самим, архієреям божим, шафарям
таємниць його власне належить, але й сурова видираєте— будучи
простими ляіками, которим право боже в церкві і в справах її
мовчати наказує, підноситесь і важитесь над самий церковний і
духовний уряд митрополитанський і екзарший, не то що архиман-
Гричий “ — писав Могила львівським братчикам, коли вони відставили
ігумена Йосифа Кириловича від завідування онуфрейським монастирем.
„Ви тих осіб, котрих ми властю Бога і найвищої зверхности цер­
ковної нам даною благословили, подали і настановали ва вашим
прошеннєм і причиною,— скидаєте з урядів духовпих своєю без­
владною якоюсь властю, щоб не сказати— слїпим поривом. Викидаєте
8 монастирів і 8 спокійного монашого мешкання, докучаєте словами
неналежними і нешановними“ , і т. д.2).
Тим меньше міг Могила бути прихильником участи в церков­
них справах елементів революційних, яким була українська козачина,
до котрої опіки і участи звертали ся бувало його попередники. Не
тільки мотиви тактичні— огляд на правительство— не дозволяли сього
тепер, коли на ласку правительства так богато рахувало ся. По
самому складу ідей і почувань сих „за ласкою божою шляхетно
уроджених “ і єрархічним консерватизмом перейнятих представників
Могилянських кругів було їм противно входити в близькі зносини
і солїдаризувати ся з козацьким елементом. Оповідання пізнїйших
письменників, що представляють Могилу прихильником Хмельниччини,
*) Iakoż by me ten kleynot stauropigiey zostawał w bractwach po te czasy,
iużby dawno apostatowie z swoią unią wszędzie chorągwie porozwiali, писав Могила
владиці білоруському Косову, боронячи незалежносте жогилївського брацтва від нього
і своєї безпосередньої власти над брацтвож (П. М оги ла П дод. 42). Ц ікава ся кор еспон­
денція ніж ві аіи к о ю і митрополитом, ведена по-польськи !
*) II. Могила II дод. 23.

опирають ся на очевиднім і повнім нерозумінню Могилиної доби, хоч
перейшли навіть і в новійшу історіоґрафію *).
Ні, Могила не був прихильником козаччини, від котрої прийшло
ся йому вазнати таких болючих прикростей ще перед свої виступом
на митрополії. її опіки і помочи шукав його противник Копинський,
Могила натомість служив своєю помічю Кисїлеви, як треба було
всякими хотрощами заспокоювати козаків2). В могилянській літера­
турі не внайдемо ніякого спочутя погромови козаків в 16 37 — 8 pp.
і тим бідам, які воали на них тоді, навпаки знайдемо досить зне­
важливі відзови про сих „ребелїзантів“.
В „Тературґімі“ виданій
могилянським кружком в 1 638 p., в присвяті кн. Іаї Четвертвн-
ському 8 спочутем і похвалою вгадують ся його подвиги в рядах
польського війська в кампаніях против коваків— куруківській, пере­
яславській і кумейській, убійчі удари, що падали з його руки на
козацькі голови, козацькі трупи, що стелили ся під кінські копита
польського війська, і кріваві тріумфи гетьм. Потоцкого „над гордими
ребелїзантами козацькимии
Але все таки тут вирази ще досить
здержливі в порівнянню з тими фарбами, якими описував козацько-
польські конфлікти київський ректор Оксенович-Старушич кілька лїт
пізнїйше (1641) в надгробнім слові над тим же кн. Ілєю Четвер-
тинським :
„Высоце славний богатирь напгь князь Илія, будучи барзо
лѣтъ молодыхъ гдѣ послышалъ, ижъ козацкій ребелизантъ Голіадъ,
ласкою королевскою и волностю золотою утучоный, порвался на влас­
ного своего пана руку подносячи — при иншихъ многихъ сердечныхъ
милосникахъ отчизны, сынахъ коронныхъ. . . порвал ся з одважнымъ
*) їрондск ий, ніби то з слів Ви говськ ого, оповідає, що Хмельницький прийняв
гетна нський уряд тільки в благословення митрополита, що не лише благословив козаків
на повстаннє, але и затровив анатемою всім, хто маючи змогу чимсь помагати йому,
ухнлив ся-б від участи (Hist o ria b elli c. 50). Енґель , переповідаючи се оповіданне,
приложив його без усяких остережень до Могили (Geschichte der Ukraine, вид. 1796,
ст. 162). У Среаневського в Запорожсь кій Стар и ні Хмельницький розсилаючи у нів ерсали
по Україні, пише до митрополита: „Настає час волі божої, молите ся за нас і за віт·
чи ну", і „митроп. Петр положив церковну клятву на в сіх хто не стане одностайно
в Хмельницьким, і по всіх церквах звелів молити ся Богови, аби спас православіє“ ; і по
сім завважаєть ся, що унів ерсали Хм. мали скрізь у спіх . Костомарів у своїм В. Хмель ­
ницькім (1 вид. с. 2 37, вид. 1859 р. с. 177) повторив се оповіданне в придоженню до
Могили, в тою тільки поправкою, що Хмельницький, „конечно, совѣтовался съ нимъ
ещѳ въ 1646 году“ . Пізнїйше він (вид. 1884 c. 249) висловляв здогад, що Хмельниць­
кий міг щось таке говорити на помершого для осмілення козаків, але в каждім раз!
вважає М огилу безсумнівним прихильником козаків („былъ къ нимъ благоскдоненъ и
постоянно находился съ нимн въ пріязнѳнныхъ отношеніяхъ“ , с. 116). Так ою вважає
іо го репутацію у сучасників, а нивше, говорячи про Косов а (с. 361), противставляє
його М оги лі, кажучи, що Косіь не поділяв „православно руськ их ідей незалежности,
які одушевляли його поперед ника“ .
Н а неправдоподібність с * ї характеристики Могили
Дуже різко вказав Куліш у своїй ИсторіІ отдаденія, 1 с. 187.
*)Див.вч.Іс.231,1вид.
*) Передмова д. С З .
digitized by ukrbiblioteka.org

інимушомъ молодымъ на застарѣлые въ бурдѣ и крнобрности козащсие
Голіады на Курукови, на которыхъ каркахъ первястки мужества
своего досыть славне милой нринеслъ и офѣровалъ отчизнѣ. —
А
гіы ребѳллія своволныхъ козаковъ запорозскихъ межи Бѣлозероиъ
и Кумебками в немалую прибрали ся купу, там ъ ... при боку ясно­
вельможного є. и. пана Миколая Потоцкого. . . яко добрыи ротмнстръ
станолъ и крнобрность днепровыхт ребелвзантовъ, дурную буту
ушикованую, з сердечними кавалерами поленими, братією едрєю по-
металъ, стелючи поля ва милю бездушнымъ трупомъ козацкимъ. А
потымъ лѣтомъ тогожъ року в открытомъ полку людій власныхъ
ясне освецоного родича прибылъ одважный тотъ богатыръ на Старецъ
противъ своволному ребеллизанту Остренину, гдѣ пред очима асце
велм. е. м. п. гетмана полного досыть одважне и мужне ребѳлли-
занты громилъ днѣпровые и богатырскій свой анимушъ милой отчизнѣ
ясне освѣдчилъ“ 1).
Могилї й його товаришам могло зовсім щиро здавати ся, що
православна церква вже не буде потребовати тих дніпрових ребелї-
зантів і не повинна компромітувати своєї справи, поручаючи ії ко­
зацькій опіці. Без сомнїву такого погляду держав ся і наступник
Могили, оден з найблизших йому людей Сильвестр Косів, з єписко­
пів білоруських вибраний на митрополію з огляд) „на значний і
старинний його рід, високі прикмети, побожність і розумність, а та­
кож ревність і постійність в релїґії нашійα *). Переговори в справі
релігійного компромісу, ведені з ним зараз по тім як вступив він на
митрополичий престіл, зробили дуже приємне вражіннє в польських
кругах3).
*) „К азане погребовое над тѣлом асне осведоного князя е. іл . п. И ліи Свято-
полка на Че твертнѣ Четвертин ск ого , ротмистра вой ска кварцяного его крол. млти“ і т. д .
—
виїмки в замітці проф. П ер е тц а: Къ харак тери сти кѣ общественныхъ отношеніи въ
Малороссіи Х У І І в. (Извѣстія акад. отд. рус. яз. 1903).
2)
Актвиборуздня25/111647—вАрхивіЮ.3.Р.її.і ч.28,тамясе(ч.27)
ак т вибору на печерсь ку архімандрію Йосифа Тризни, довершеного 25/1. Н еб езін те­
ресно поглянути на світ сь к их у частник ав обох в иборів, представників православних ще
родів. Першим стоїть Адам К исіл ь в чи н! каштеляна київ сь кого (одинокий православний
сенатор), д алї земські достойники : М ак симілїа и Басозовський підстолїй київський, С е ­
мен Вигура городничий к и їв , Данило Воронич скарбник київ., Федір Сушанський Про
скура писар зем. київ., Олександр Кисїль підстолїй чернигів., Самійло Воронич чашник
черниг., Криштоф Кильчицякий скарбник черо<и., Лрокіп Вереща к а коморник черн иг.,
Бор ис Грязной (з московських емігр антів) ловчий новгород-сїверський, Гри г. Четвер-
тинськии підкоморій луцький, З а хар. Четверт ин ськ ий підсудок луцький, Гавр ило (H aurył o)
Коритинськии бурґрабій луцький. Лонадто члени таки х шляхетськ их родів : Т и ші Биков-
ськ і, Ставец ысі, Єрличі (Йоаким, звісний мемуарист, оден з кількох що й підписали ся
по-руськи), Трипольскі, В и го всь кі, Дубляиські, Щ е нь овсь кі, Невмирицькі, О ле ксичі,
Павші, Третяки, Солтани, Сурини, Скипори, Савицькі, Шанявські, Голубі, Липлянські,
Филиповські. Стривязькі (sic), Ставецькі, ІІеньковські, Бакинські, Масальські. Черчицькі,
Хлопець кі, Ободенські, Соколовські, Волковиць кі, Кердеї, М ад аленсь кї, Гл адуновичі-
Дубіські, Понорівсь кі, Дмоховські, Ледуховські, Злотоли нські, Городиські, Стріль ниць кі,
Затир кеви чі.
8) Див. низше, в останній главі.

Нїчим не виявив вів свого спочутя і солідарности 8 великим
повстаннвм, котрого свідком судила йому доля бути; навиаки весь
час до його помочи і поради ввертаеть ся в козацьких справах
Бисїль — як і до його попередника. Ся двовначна роля сього льо-
яльного духовенства поясняє ріэкий викрик чигиринського полков­
ника Вешняка підчас комісарських переговорів 1649 p .:
„і ваші
ксьондзи і наші попи — всї... сини !“ 1)
І не вважаючи на се все першим окликом, під котрвм загре-
міло повстанне і з котрим потім пішло воно в Традицію — все таки
був оклик „ва віру!“
„ В Польщі і Литві всїх Ляхів побити за те що віру христи­
янську ламали і богато християн побивали та силоміць до лядської
віри приводили“ , описує проґраму повстання московський вістник
Климів, на початку червня побувавши в таборі Хмельницького2), і
так переказуе секретну місію від Хмельницького: „як будуть тебе
роспитувати царські приказні люде, ти їм потайки скажи, що коро­
леви смерть учинила ся від Ляхів: довідали ся Ляхи, що у короля
8 козаками вносини: послав .король від себе грамоти на Запороже
до попереднього гетьмана, щоб вони самі за віру християнського
грецького закону стояли, а король 1м буде на Ляхів помічник“ . . »
Тут можва б бачити умисно для московського ужитку приготов­
лену леґенду. Але про війну 8а віру говорять і иньші, зовсім припадкові
вістники. „Запорозькі Черкаси бють ся ąa віру“ , оповідав в листі
чоловік 8 Вязьми, побувавши за границею, на Білоруси. „Свара і бої
8 Поляками й Литвою у Черкас вийшла за віру“ , толкуе иньший,
довідавши ся вістей 8 Бильна.
„Ляхи бють ся 8 Запорожцями за
віру“ , поясняв якийсь Жид-митник в Дорогобужі.
„Кажуть, що 8&
віру у козаків з Поляками така війна, і перед тим була у них
така війна“, пише 8 Ріґи Нїмець Вольмар свому знайомому до
Пскова3) і т. д..
Досить се несподівано по тім всім, що ми бачили вище —
але кінець кінцем не буде дивним, воли ми пригадаємо, 8 одного
боку— цілий ряд огнищ релїґійної боротьби, особливо на білоруській
і західній українській теріторії — дрібної місцевої війни, ява міс­
цями бѳзпосѳрѳдно перейшла в повстання і війну Хмельниччини.
З другого— візьмемо на увагу те, що 8 ріжних мотивів роздражнень
і невдоволень, які підіймали людність против польського режіму і
шляхецького панованпя,— релігійний мотив був найбільш популярний,
*) Michalowsk. с. 373.
*)АктыЮ.3.P.IIIс.216.
») Акты Ю. 3. P .I1I с. 212, 227, 229, 231 ; пор. тажжѳ 213, 230, 237, Ажты M.
roc.IIc.222йнн.
digitized by ukrbiblioteka.org

найбільш ідеальний, який найкраще міх служити для оправдання
і усвячення повстання з очах своїх і чужих1).
Коли таким чином мотив релігійний усильно підчеркував ся,
розширяв ся і роздував ся нерозмірно з своїм реальним значіннвм
в данім моменті, — навпаки мотив соціальний, безсумнівно дуже
реальний і могутній, губить ся по-за ріжними спеціальними за­
гостреннями, так що вїде майже не виступає у весь зріст, -а
котив національний, теж без сумніву дуже напружений, шдмішоеть
ся конфліктами релігійними або соціальними і зрідка лише про-
хоплюеть ся афорізмами, які дають нам врозуміти той властивий
•сполучник, який обвдцував ріжні клясові чи конфесійні суперечности
на спільнім національнім ґрунтї.
В попередніх розділах сеї працї ми глїдили з можливою до­
кладністю за соціальним процесом, як він розвивар ся ва україн­
ськім ґрунтї в останніх столітях. Бачили, як він переводив
величезні маси українського народу в становище повного безправя,
переймаючи їх гнївом і ворожнечою против польського режіму, ви-
гоняв з насиджених місць найбільш енерґічні й непримирені елементи
й переслідував крок за кроком далї, на нових осадах, поднїпрян-
•ських і задніпрянських, — на останніх границях Річи-посполитої,
де вони* сподївали ся бути безпечними від панських претенсій. Ми
бачили, як на сім ґрунті виросла козаччина як велика соціальна
■сила, завдяки своїй непримиреній опозиції шляхепько-маґнатському
режімови, і в міру її дросту на неї звертали ся очі і надії ріжних
преріжних елементів, притиснених^ шляхецько-маґнатським панованнем.
Не тільки селянство, а й міщанство і дрібне шляхецтво, притиснені
тяжкою рукою старостиноької адміністрації, і православне духовенство,
і православна, національно-настроена шляхта, і просто шляхта міс­
цева, незалежно від свого походжевня (навіть з родів західніх,
пшро-польського походження), що напливаючи все в більших масах
протягом першої половини X V I I в. до східньої України, не мирила
■ся з монополізацією тутешнього землеволодіння і тутешньото хозяйства
в руках самих маґнатів *), — всї вони виявляли свою солідарність і
свої внутрішні звязки з козацькою опозицією.
*) Д осить влучно, під очевидних вражінпеж. сучасних релігійних війн, завважае
з поводу релігійної агітації Хмельницького Коювский (с. 27) : sueto rebelliß genii more,
qpi ndnquam regionem invaeit, nisi prius eotbesi ustitata religionem obtenderet— не
нідійнеть ся повстаине, поки не ужне собі за покров релігії.
*), Про сей пр оцес монополізації зенлеволодіния східньої Укр аїни в маґнатських
руках і випирацня нагнатажи дрібнійшмі власників див. в т. V I с. 285—6. Ноту дрібно-
шляхецького вдоволення з поскроилення магнатськ ої пихи Хмельницьким будемо бачити
«иразио в суча сній вірш овій літера турі про Хмельниччину.

В ріжних моментах сї ввязки виступали сильнїйше, в иныпих
слабше, більше або меньше виразисто й ясврлви. Хмельниччина по­
тягнула всі сї елементи протесту з особливою силою, викресала
8 них максимальну іскру боротьби. Але 8 другого боку, розуміеть
ся, мусїла »на собі покавати і ріжні воливи та змагання сих опози­
ційних елементів, які втягнула в свій вир. І сила та виразистість
сих впливів, витиснених на характері і фізіономії великого і склад­
ного руху 1648 p., залежала, ровумівть ся, не від чисельних про­
порцій тих складових елементів, а від засобів їх інтелїґенції і степеня
усвідомлення, конкретизації ними своїх цїлей.
От тим власне пояснюеть ся, що на перший плян в ідеольоґії
великого повстання висунено усвячені віками мотиви релїґійної
боротьби. Другим завданням його проголошено і всякими способами
підчеркувано— боротьбу з маґнатським режімом, з купкою погранич­
них королевят, що мовляв захопили в свої руки держав/ і прав-
лїнне, обезвладнили короля, напосіли ся на козаччину. Се теж був
мотив дуже вручний, з становища державного леґітімізау, а заразом
найбільше близький тим шляхецьким (почасти і козацьким) елементам,
які в таких вначних ' масах вступили в ряди повстання і надавали
також тон його ідеольоґії, займаючи найбільш впливові, провідні
позиції в ковацькім війську, становлячи так би сказати — його мозок1).
А народні* маси, що давали головну чисельну силу повстанню, ту
стихійну силу, яка валивала українські земії, підкопуючи, обрушуючи
всї позиції шляхецького режіму, — все таки переважно діставали
ся в ролі пасивній супроти провідників повстання — хоч і учосили
їх нерав проти їх волї. Особливо ж в ідеольоґії повстання, в його
мотивованню, в формулованню його вавдань вони проявляли себе
невмірно слабо в порівнанню до своєї стихійної динамічної енергії.
Сю енергію ми вже могли помітити в попереднім повстанні.
Ми бачили відзиви польських політиків і адміністраторів, які
оцінювали зовсім справедливо всю останню подніпрянську кольонї-
зацію, як велику масу вапального матеріялу для зломлення польського
*) Участи в Хмельниччині шляхти й 11 значінню присвятив особливу у ва гу Лп-
пинський в своїй монографії про Кричевського (Z dziejów Ukrainy c. 157 і д.)· В ко­
зацькім реєстрі 1649 р. він нарахував представників 750 шляхецьких родів в числі
1500 осіб (с. 490)— перед ним подібною статистикою вайняв ся 6 j b А . Роле (P ow st a nie
nazwisk rodowych u ludu maloruskiego, Sylwetki historyczne, т. V III) і нарахував
представників 450 родів в числі 2500 душ. З сучасни х гвісток про Хмельниччину в дві
т ак і що дають цифри шляхти в рядах повстання (розуміеть ся без всякої пр етенсії на
докладність). Анонімна реляція 8 Варшави про облогу Замостя переказуе звістку, що
в війську Хмельницького є 7000 Поляків, себ-то шляхти (рукп. Чорторий сь киї 379
с. 134). Кунаков розвідуючи про Хмельницького зимою 1649 p. , чув, шо в його війську
„польскихъ и литовскихъ шляхты, которые учнне ны были банитами, 60 00 чѳловѣкъ*
(Акты Юж. и Зап. Рос. Ш с. 404).
digitized by ukrbiblioteka.org

тляхецького пановання1). Розвій шляхецької кольонїзапії і т л я -
хецького господарства в тих кільканадцяти лїтах, що пройшли між
повстаннем 1 637-8 р. і Хмельниччиною, ще збільшили сю масу
енергії і її напруженнє. Я к огненні букви на сїй сторінці польської
історії яснїе характеристика Бопляна писана в переддень Хмель­
ниччини: „Шляхта живе як в раю, а селяне як в чистилищі, а як
ще селянам трапить ся попасти в неволю лихому панови,— їх стано­
вище гірше від ґалерних невільників, і ся неволя багатьох з них
змушує до утечі, а найбільш відважні йдуть до Запорожців“ 2). Але
—
сам Боплян не знайшов причинової звязи між сим, так сильно
начеркненим образком і великим повстаннем. Він трактує його просто
як акт мілітарної енергії козаків, не поясняючи його соціального
підкладу. І серед иньших письменників, чи українських чи чужосторон-
нїх, не знайдемо нї одного, котрий би влучив в сей соціальний нерв:
поневоленнє і експльоатація селянської верстви були занадто за­
гальним явищем тодї скрізь.
Може ще найблиэше підійшов до нього жидівський мемуарист,
Натан Ганновер, характеризуючи те тло, на якім виникли козацькі
повстання, вінчані Хмельниччиною. Спімнувши насамперед заходи
Жиґимонта, якими він приводив до польщення і католичення україн­
ську аристократію, і орґанїзацію козацького війська, „вільного від
податків і обдарованого такою вільністю, як шляхта“ , він так харак­
теризує становище українських мас : „Решта бідного руського народу
робила панщину у маґяатів і шляхти, а сї обтяжали йогэ тяжкою
працею, глиною і цеглою і всякою роботою в дому і на полї (біб­
лійні фарби жидівської неволї в бгиптї). Шляхта накладала на
нього великі тягарі, а де-котрі шляхтичі страшними способами зму­
шували до переходу на пануючу віру. І був він до тої міри по­
нижений, що всі* народи, а навіть і той нарід з усїх найбіднїйший
(жидівський) — теж панував над ним*3).
Волинський Жид глубше вглянув в ті основи, з яких виростало
повстанне— дав ширший сінтез соціальних і національних причин
його навіть, нїж свій „Самовидець“ , що не спиняючи ся гадкою на
загальнім поневоленню підносить тільки де-які другорядні прояви
й симптоми його: самоволю державців, особливо Жидів. .Само по
собі кріпацтво не ображає соціального почутя речника „статочного“
громадянства, він готов навіть припустити, що самому панови се­
лянин не пожалував би податку— тільки паношенпє підпанків уїдало
4)Див.вт.V с. 216ід., т.VIIс.225ід„івсім(VIII)томіІс.2771вид.
*) Description, вид. 1861 с. 24.
3) Найновійший переклад—М. Балабана (Sprawy 13—4).

ся йому. Подібне повѳрховеѳ спинюванне на ріжних подробицях
кріпацьких відносин, без аагдублювання в самий принціпіальний,
клясовый, чи національний антаґонїзм дуже характеристичне; стрі­
чаємо його і у иньших письменників.
Так Ґрондский напр. тим способом описує селянські кривди:
„Нарід руський тим способом утїсняв ся— синів їх пани змушували
до ріжних служб, а тим часом від батьків їх звичайним способом
вимагали роботи і чиншів. У кого було більше синів, то лишали
батькови одного, аби з ним відбував звичайні повинности на пана,
а 8 усіх иньших жонатих синів брали на тиждень одну монету
звану „дудек“ , що варта 6 грошей угорських: Жиди сей податок
вбирали і виплачували. Крім того коли родила ся дитина, особливо
хлопець, то наче на те, щоб пан потїшив ся эбілыпеннем синів
у селян своїх, і щоб запобігти аби вирісши той хлопець не подав
ся до козацьких куп без відомости свого пана,— не дозволяло ся
хрестити, поки такої ж монети не заплатять. Також коли дївчвна
віддавала си заміж, не можно було побрати ся, не заплативши на­
перед того „дудкак панови. І се на перший погляд здавало ся
легким, але потім, через жидівську хитрість виросло в важкий тягар.
Бо коли приносили податок за хрещенне сина або sa вихід заміж
дівчини, Жид, видумуючи ріжні перешкоди, не. брав відраву, але
8 звичайним своїм дотепом ріжними викрутами примушував платити
собі більше. Також ип*>ші селянські повинности вростали з дня на
день, по більшій части тому що віддавали ся в аренду Жидам, а ті
не тільки видумували ріжні доходи, з великою кривдою селян, але
й суди над ними присвояли собі“ ł).
Коховский завважае: „Що 8 українським народом поступали не
без певної несправедливости, не можу заперечити. Все залежало від
суворої або мягкої вдачі старост і панів тамошніх і від вдачі са­
мого народу — покірного супротив власти чи бунтівничого. Брали
десятину зі стад кінських, податок від худоби, десятину з пасік,
і иньші підданські повииности, які здавна відбували ся і вносили ся.
Але коли для збільшення доходів повинаходжено ще нові титули—
шкіру за право ловити эвіря, небувалі податки від риболовлі, за­
мість денної панщини по три полтораки2), вини і кари і всякі такі
річи— на них нарікали і жалували ся як на незносні тягарі, тим
більше як наставали немилосердні зборщики та немилостиво викону­
вали панські накази. А найбільше обвинувачувано настирність Жидів,
що з кривдою людности з прикрою своєю вигадливістю вишукували
*) Ор. с. с. 3*2.
а) Так мають в сім місці Pam iętniki.
digitized by ukrbiblioteka.org

ріхні доходи, або брали на відкуа горі вчану монополію і стягали на
себе ненависть, яку мусіли потім окупити смертю“ 1).
Дуже характеристичне се особливе підчеркуваннє ролі Жидів
між ріжними прочанами роздражнення українського народу— анти­
семітками ХѴ П в., на котрім сходили ся польські шляхецькі й укра­
їнські козацькі круги.
Ми бачили вже, як Еушевич в змісті агітаційних листів Хмель­
ницького серед ріжних, переважно досить загальних нарікань на по-
неволенне козаччини особливо підчеркуе, що юна була віддана на
самоволю королівських урядників і — чого не можна стерпіти— ва не­
милосердніш» жидівську2). В листах Хмельницького писаних по кор-
сунськім погромі дійсно вказуеть ся на кривди від Жидів як на
прояв крайнього поневолення козацького3). Кривонос в своїм ввіснім
листї до Заславського вважає їх головною причиною повставня
(„Жидів зволь ваша мил. до Висли завернути, бо та вина від Жидів
вачала ся— вони то і вас з розуму зведи“) 4). Подібне буцїм то пи­
сав і Хмельницький львівському маґістратови стоячи під Львовом5).
Московський конець Кунаков, по дорозі' роспитуючи про при­
чини козацького повстання, по свіжим слідам його (зимою 1648/9 р.)
в своїм донесенню правительству досить побіжно згадує про иньші
причини („вже давнішнє, богато лїт велике утисненнє від Ляхів
і унїатів— віру благочестиву ламали, церкви божі печатали і багато
благочестивих церков повернули на унїю“ * далї— „самих Черкасів
побивали, жінок і дітей ї маєток у них відбирали і всякі насильства
і руїну їм чинили“). За те дуже спиняєть ся на жидівських неправдах:
„Крім того була Черкасом руїна від Жидів, що держали в їх сто­
ронах аренди від панів: ті Жиди Черкасів грабували і всяко над
ними знушали ся: як тільки котрий Черкашенин викурить горілки
або вварить пиво чи мід, не сказавши Жидови, або перед Жидом
почне говорити не виявиш шапки,— Жиди чіпляли ся до сього, як
за зневагу, грабували і руйнували, маєток відбирали, жінок і дітей
силоміць забирали на роботу. А як помер Станислав Потоцкий (читий
Конєппольський), тоді Миколай Потоцький і кн. Ярема Вишневенький
і Остророг і иньші пани до решти позволили Жидам Черкасів ни­
щити“ 6).
бронїм ІЬночі, секретар королівський, як одну з важних при­
чин козацького невдоволення теж підносить пагубні ради жидівські,
що вони давали старостам на збілыиѳннѳ доходів— „обіцювали по
‘) Climacteree І с. 27, пор. Pamiętniki с. 274— 5.
*) Вище с. 82.
*) Michałowski с. 42, 44.
*) Michałowski с. 89.
*) Жерела IV с. 101.
·)АктыЮ.3.P.IIIс.279.

20 тис. волотях, аби тільки пан заборонив палити горілку і шинку­
вати крій них (Жидів арендарів), і се чинило великі прикрости ко­
закам, особливо як на жидівське жаданнє підстарости посилали ру­
бати кавани і горнцт горівчані, як би де знайшлиа ; згадує также
про великі доходи, які Жиди-арендарі вимишляли від судових справ1).
Подібно висловляеть ся й краковянин Ґолїньский, добачаючи в жи­
дівських визисках найважнтйшу може причину повстання2).
В кінцї як особливо різкий момент жидівського знущання над
Русю вказуеть ся арендованнв Жидами православних церков. Без­
іменний автор мемуарів 8 X V I I в., осудужуючи поневоленне козацтва
ординацією 1638 р. і добачаючи в тім тільки жадність до більших
доходів старостів і дідичів українних, докоряє їм, що вони „Жидів
упровадивши, за для гроша все їм в аренду пустили, навіть церкви»
так що Жиди мали від них церкви, і хто хотїв шлюбу, або хре­
щення, мусів Жидови арендареви заплатити, аби відчинив церкву,
так само в неділю, або в святий день, і се так докучило хлопству,
що вони теж на бунт пішли разом з козаками і змивши шляхецькою
кровю свої краї, наповнили Україну несчисленними юрбами хлопства*
вирізавши своїх панів3) “ .
Львівський канонїк Юзефович в своїй пізнїйшій літописи міста
Львова розвиває ширше сю дражливу подробицю жидівської експльо-
атації, не жаіуючи Польщі, щоб дати волю свому ворожому настроеви
до Жидів: „Чув я навіть від наших же Поляків, старших, таких,,
що 8наліг сю справу, що панованне Поляків в тих сторонах дійшло
до такої нездержливости, що навіть над церквами давали вони вдасть
сьому родови (жидівському). Священик ковацький, попросту званий
,піп‘ не міг у своїй церкві уділити своїм парохіанам таїнства хре­
щення, шлюбу й иньших, коли наперед не заплатив Жидови за
ключі установленої паном плати, бо мусїв кождого разу від дверей
церковних відносити їх і віддавати до рук Жидови. З яклми се
надужитями дїяло ся і вневагою таїнств і віри християнської, нехай
судить потомство. По васлугам потерпіла ти біди свої, Польщо4) “.
*) Oyczyste spominki І c. 141.
*> Kdysz tesz niemal Żydzi prziczyna tey woyni y rebely kozaczkiy, bo po Ukra-
ynie wszędy niemal po Russy Zydïi u panów poarędowoli maiętnoscy, browary, ęo-
rzalni, młyny, pasieky, czla, myty, kędy czięskosc srogą czinieli nad poddanemi, damne
i robocziznę większą podnosząc, czego Rus y kozaczy nie mogli tego znoesicz, bo nie-
wolno w miasteczku y we wssi nikomu sobie piwa warzic ieno Żydowi, a u Zuda n&
sink bracz, gorzałki i miodu robie nikomu ieno Zudowi, hoc (хоч) mieli prawa у wol-
noscz) swoie, to Zidzi odięly у ubogich sczisnęly przez winiosle arendy — pacom yka-
zui^C7 wielkie pozytky a ubogich ludzi lupiącz у cięmięzącz (c. 108). Подібні ж гадки
повторяє він потім ще ра з— с. 180.
*) Pamiętniki do panowania 'Zygmunta ΠΙ etc. I c. 254—5, nop. 274— 5: я зби­
раю до куон сі два тек сти, що повторяють себе з деякими відмінами.
*) Сборнвкъ лѣтоп. Юж. и Зап. Рос. с. 121— 2.
digitized by ukrbiblioteka.org

Се все ті-ж мотиви, які оброблені були в звісній думі про по-
неволеннє козаччини Жидами і її повстаннє:
Я к од Кумівщини та до Хмельнищини
Як од Ххельнишиии та до Бррнщини1),
Я к од Брянщини та й до сього дня
Як у землі кралевській та добра не було. . .
Жиди орендарі заарендували „всї шляхи козацькі* й заставили їх
своїми шинками — „на одній мплї по три шинки становили“ , зму­
шуючи козаків до куповання у них горілки і меду, за недозволен-
нєм варення тих напитків на власну потребу:
Як іде український козак таи корчму минає,
А Жид вибігає та у кр аїн сь ко го к озака за чуб хватає,
Т а ще його двома кулаками по потилиці затинає:
„Козаче-левенче, за що я буду рату платити,
ІЦо ти мимо корчми йдеш, та й корчму минаєш3).
Заарендували Жиди „всі козацькі торги“ і брали „мито-промито“
від пішого і конного переїзжого, від усякого товару; навіть від
старечої милостинї, хто собі що вижебрав, забирали що краще, не­
мов від товару, —
І ще ж то Ж иди-рандарі у тому не перестали —
На славній Україні всі козацкі церкви заарендовали :
Котрому б то козаку альбо мужику дав Б о г ди тину появити,
То не йди до попа благословить ся,
Да піди до Жида-рендаря та полож битий тарель , щоб позволив цер кву
одчинити,
Тую дитину одружити.
Дума одначе не розвиває ширше сього вдячного мотиву, нато­
мість з особливою любовю розробляє иныпий — побори з промислів
і доходів, що так сильно звучить також і в иньших відгомонах су­
часних невдоволень. Жиди-рандарі „всі козацькі ріки заорандували :
Самару, Саксань, Гнилу, Пробійну, Кудеску“ (вар.: Каїрку і Гнило-
бережку). Назви здебільшого реальні: Самара, Саксань — доплив
Інгула; Гнила Саксагань її допливець; Каїрка — малий доплив
Днїпра нпзше порогів; єсть також Перебійна —
„вітка“ Днїпра3).
їх треба розуміти, очевидно, загально — як оранду поборів з сте­
пової рибної і ловецької вдобичи, бо нї на Самарі нї на Саксагани,
тим меныпѳ на Каїрці' або Перебійній жидівських комор ніколи
не було.
1) Правдоподібно: Бряпиччини .
*) Збираю харак тер истичні подробиці з обох головних варіа нтів думи — Анто но­
вич і Драгоманів II с. 20 і д.
3)
Див. у Величка Р еестр ъ рѣчок и прикметъ по обоихъ сторонахъ реки Днепра
зостаючих, 1697 p. , т. I I I с. 471, також у Еварн иць к ого Вольности запорожскихъ ко-
заковъ s ub v o cib us . Д. Єрофеїв висловив підозріние, що ре єстр річок въ кращім ва­
ріанті вставлений Кулїшем (Записки київські V I I с. 45), але я не бачу причини так
думати, тим більше що назви річок позмінювані супроти реальних.

Которий би то козак альбо мужик ісх отів риби ловити,
Жінку свою 8 д іт ь Л покормити,
То не йди до попа благословить ся,
Да пійди до Жида-рандара, да поступи йому часть оддать,
ІЦоб позволив на р ічцї риби вловити,
Жінку свою з дітыіи иокормити, —
инакше Жиди відбѳрають здобич, а навіть і вброю (сюди очевидно
належить подробиця з другого варіанта, де Жид „у українського
козака всю збрию одбирае, а ковак за Жидом похожае, ще його
й вельможним паном навиває“). І на ілюстрацію того обравок:
Тоді ж то один козак мимо кабака іде,
З а плочима мушкет несе,
Хоче на річці утя вбити.
Жінку свою з дітьми покормити.
То Жид-раидар у к ватирку поглядає,
Н а Жидівку свою стих а словами промовляв:
„ Ей, Жидівочко ж моя Рася!
„ІЦ о сей козак дуиае, що він у кабак не вступить,
„ З а денежку горілки не купить,
„М е не, жида-равдара, не перепросить,
„Щ об позволив йому на річцї утя вбити,
Жінку свою з дітьми покормити!
То д ї то Жид рандар стихф підхождае,
Козака за патли хватає.
То козак на Жида ранд ара скоса, як медвідь поглядає,
Іщ е Жида-рандара мостивиіи паном увивав:
„ E ji, Жиду, -каже, Жиду-рандару мостивий пане !
„Позволь мені на річці утя вбити,
„Жінку свою я дітьми покормити“ .
Тогді Жид-рандар у к абак вхождае,
На Ж идівку свою сти ха словами промовляв:
„Ей Жидіво^іко ж моя Рася!
„ Буть мені тепер у Білій Церк ві паставним равом—
„Н а зв ав мене к озак мостивим паном !*‘
Сї образи були, видко, мотивами широко розповсюдженими.
Пишний Жид, що велить козакови без шапки перед них стояти
(порівняти оповіданнс Кунакова) та каже себе (horribile dictu)
мостивим паном називати, — і упокорений козак, що мусить зносити
жидівські штурханці і гнути ся перед ним (козак в сих обравах
українського поневолення виведений, очевидно, для сильнїйшого
ефекту: коли рицарський гордий чоловік таке мусив вносити від
Жида, що говорити вже про небораку-хлопа?). Дума, очевидно, тут
черпае з устної, свійської традиції, і судячи по жввости і силі сих
образів, ся традиція була досить свіжа і богата в часї творення
сеї д}ми. Натомість книжна українська традиція поза Самовидцем
переважно мало самостійна і блїда.
Так Грабянка, для вияснення причин козацького повстання ввер-
таеть ся до оповідання Коховского, —
хіба може для більшого
переконання, щоб словами Поляка потвердити українські кривди!
Переповідав його свідоцтво одначе досить свобідно, додаючи деякі
digitized by ukrbiblioteka.org

подробиці, якими оживляє сухе оповіданнє свого джерела („иметь
їй кто звѣра? кожу дай пану! иметъ ли рыбу? дай урочную дань
оттуда на пана! отъ военныхъ користей татарскихъ конь илп оружіе
въ козака будеть — дай, хлопе, на пана!“) 1). На иньшім місці'2),
говорячи про порядки, якї настали по Остряниновій війнї, переказує
він оповіданнє Самовидця про тяжкі роботи і податки заведені
державцями і орендарями — „дуди нѣякись, повявачноє, пороговщину,
подимноє и поголовщину, очковоє, сгавпщзну, ноємщизну, сухомелщину
Додає арендованнє Жидами церков („таже церкви божія Жидомъ
вапродаяху и за дозволеніемъ жидовскимъ крещаху младенци, и всякіє
ѳбради церкокніє благочестивыхъ поддаяху Жидомъ въ арендуа).
А докидає ще тяжкі муки, задавані Поляками козакам і їх
сїмам: „дѣтей въ котлахъ варяху. женамъ сосци древіемъ изгнѣтаху
и иная неисновѣдимая творяху бѣды“ — популярна фраза, яка потім
парафразуєть на ріжні способи.
В агітаційнім універсалі Хмельницького (фальсифікаті), взагалі
риторичнім і біднім змістом (правдоподібно власної фабрикації),
Водичко вгадує ще безчествовання священників („бючи,роскрівавляючи,
волоси і бороди вириваючи і утинаючи“) та заборону зборів— „до
такои пришлы были есте неволѣ у Поляковъ, же двомъ или тромъ
на мѣстѣ, на улицѣ или в дому своемъ зшедши ся заказано і не­
водно было вамъ въ собою горорити и о потребахъ своихъ господар-
скихъ побесѣдовати, безъ чого и акти христинніи и веселніи быти не
могутъ*.3) Лукомський в своїх доповненнях до дневника Окольского
роввиває мотиви оповідання Грябянки4) і Величкового універсала5),
розмішуючи їх рїжними, часом дуже фантастичними подробицями.
Напр. Поляки українських людей „шиями в колоди або в плетнї
в найтяжші морози саджали, так що їм руки і ноги відмерзали,
а иньші на смерть від морозу повмерали; жінок козацьких в плуги
запрягали— лїд орати або рисувати, а Жидам велїли їх канчуками
поганяти; иньших на лід поставивши, казали з прорубів воду брати
й їх поливати, або в проруби окувати веліли“ 6).
Нарешті автор „Исторіи Русовъ“ 7) вінчає сей цікль в розвою
лєґенди, оповідаючи, як розіслані по Україні після погрому 16 38 р.
*) Лѣтопись ^ 32.
*) с. 29—30.
а) Лѣтопись І с. 83 —4.
*) Коховского при т і · в ія, цитуючи ô a Грабя нк ою, зробив Ваповскиж.
*) Невідомі рук и додали курьозний коментар до ріжних поборів, вичислених (за
Грабянк ою-Кох ов скии) у Лукомського: И зъясненіе даней Жидами в^имаемыхъ — отъ
игранія на дудкѣ (хибне толкованне ,дудка“), на свисѣли. ва скрипцѣ и прочую 4,
о гь дѣтей иоворожденпыхъ эа повіячъ 200 , овсяи ыхъ, садовыхъ и огороднихъ плодовъ
200, о гь кождой х аты 5 , подушѳнеій окладъ 10, огъ в ступающихъ въ бракъ 6 , охъ у лія
пчолъ 2, отъ рыболовнѣ изъ ст а долѣ 10, отъ вѣтраных ъ млииовъ и жорновей 20,
суднія постлы то ѵесть н а. .. позвах ъ для судящихъ 200 , і т. д. Валю та не показана.
· ) Видано при літописи Величка JY с. 302 .
7) с. 56.

польські воякн виробляли „всѣхъ родовъ безчинства, насилія,
грабежи и тиранства, прѳвосхошція всякое понятіе и описаніе0.
Варили в кітлах і пекли на углях дітей на очах батьків, а сих теж
найлютїйішіми карами замучували. Церкви иограбили і віддали в арен-
ду Жидам, а церковні річи і шати тимже Жидам попропивали і по­
роздавали, ті 8 церковного срібла робили собі посуду, а з риз і сти-
харів перешивали спідниці своїм жінкам.
„А сій тѣмъ передъ хри-
стіанами хвастались, показывая нагрудввки и исподницы, на коихъ
видны знаки нашитыхъ крестовъ ими сорвавныхъ“ .
Яка саме фактична основа лежить під сими, як бачимо, досить
розгалужевними оповіданнями про арендоваыне Жидами церков і по-
бираннє з них доходів1), зістаеть ся неясним. Документальних звіеток
про арендованнв Жидами церков і які небудь конфлікти на еім ґрунті,
досі не викрито, невважаючи на деяке заінтересованне сею справою2).
В самій традиції обвинуваченеє Жидів в таких знущаннях, як ба­
чимо, зявляеть ся досить пізно — але sa те займав показне і міцне
місце між арґументами сього історичного антисемітизму3).
*) До в сіх иньших традицій про се пробувано додати ще звісну галицьку гаїв ку
про Жельмана : „ Іде , Іде Жельиан, Іде, Іде його брат“ : в ній бачили палять про Жнда-
арендаря, котрого люде виглядали, шоб відчинив церк ву fi ножна було почати велико­
дню відправу (Шийковського Б ы г ь Подолянъ I I с. 73— 4). Етноґраф и-залисувачі по­
свідчають, що таке толкованне істнув і ніж народон — див. записку в М атеріалах до
укр. етнольогії X I I с. 54 (танже і література сеї гаївки) ; але вово могло поширити ся
новіишими часами 8 книжних джерел. Р . Кайндль в ст аті друкованій в L eip zig e r Zeitung
1892 і в перекладі в Буковині 1896 ч. 67, потім Ф. Зих (F. Zych. Zelman Wolfowiez,
1899), М. Балабан (M. Balaban, Zelman, Nasz K raj, 1909) пробували звязати cl пере­
кази з популарним в X V I I I в., дуже прикрим дрогобицьким орендареи Зельнаном Воль-
фовичом. А ле се здогад сам оо собі мало ймовірний, а для питання про ареяду церков
Жидами і зовсім нічого не прин осить: в документах про Зельмана Вольфовича нема
мови про церкви.
*) Одинокий докуи енгь , що бодай наближаеть ся до сеї сфери, се заставним
контракт 1596 р. села Слуща в ХолмшинІ шл. Миклашевському і Жидови Песахови
разом: між всакими приналежностями і доходами села згадують тут са також „церкви
і їх подаване“ (Иаматники кіев. І ч. 11) ; звідси деяка теоретична можливість надужить
для Жида-орендаря в ролі заступника колятора-патрона. І . Кам анїн, застановляючи cs
над сим мотивом в обробленню Гоголя, висловив здогад, шо факт виарендования цер кві
десь трапи в ся виїмково і зробив таке вражінне. що з нього утворено популярним
агітаційний мотив (Научныя и литер. произведенія Го голя по и ст. М алороссіи — к иїв­
ські Чтенія т. X V I с. 107). Крамер в своїх записках про Галичину (Briefe über dea
itzigen Zustand in Galizien, 1786, I I c. 15) дав инакшу версію традиції: що церкви
арендовали Жидам за польських часів самі священики і т а кі Жиди-орендарі перехову­
вали у себе церк овні апарати і видавали ключі від церкви не инакше як за певну
оплату. Т ут стара традиція подав руку прак тиці заставлювання Жидам певних церков­
них р ічей, що місцями входила в свого рода звичаєво право (напр. дячок мав право
заставляти Ж идо ви під Великдень певні книги, не уживані въ церкві ва світлім тижні,
і потім громада мусїла їх викупати своїм коштом).
*) В українсь кій історіоїрафії міцно вірив сим переказам пок. Костомаров, що
за молоду і обробив сей мотив в своїй драмі „Пере яславськ а ніч“ — див. його замітку
в Рус. ист. въ жизнеописаніяхъ I I (вид. 1886) с. 366. Новійше до сеї справи: Галанть
Арендовали ли евреи церкви на Украйні (Еврейская Старина 1909, і , і з деякими
доповненнями осібно, Київ , 1909), т а ряд заміток в к иїв сь кій пре сі з приводу сеї бро-
шюри, особливо: О лена П чілк а, „ Історія -брехня!“ (в обороту традиції) — Рідний Край
digitized by ukrbiblioteka.org

Що до переказів про муки задавані Поляками Українцям, то
вони розвивають звістки сучасників про нелюдські вчинки над укра­
їнською людністю жовнїрів — чи то під час повстань, чи то під
час кватировапь жовнірських: на ґрунтї ріжних суперечок і просто
наслідком недостачі карности серед польських військ. Ми внаемо,
що з сього становища польська сольдатеска була одною 8 єгипет­
ських язв Польщі навіть у внутрішніх провінціях. В східній же
Україні', фактично позбавленій публичної, державної власти 4), вона
дійсно могла доходити до крайностей.
Бачили ми вище оповіданне Коховского, що з поґолосок, які
доходили до нього, споминає про екзекуції чинені польськими вій­
ськами з поручення дідичів і старост, про вирівуваннє ними цілих
с і ї наслідком фальшивих обвинувачень в непокірности. Ґрондский,
бувши 8 Любовіцким в посольстві у Хмельницького, оповідає, як
Хмельницький нарікав на немилосердні своєвільства польських воя­
ків. Вони прозивали козаків хлопами, били їх, грабилн їх майно,
безчестили їх жінок, полишених чоловіками, а потім, відходячи, за­
микали їх в хатах разом з дітьми „і обложивши соломою, та# па­
лили, немов щурів“ .
„ А як могли вловити козака, що зброїв щосі
против пана, саджали його на найвищу палю, аби перед всїми яі
можна явно показати свою прирожденну ненависть до Русинів —
немов би не досить було потиху кинути ворога в мішок та в в о д у...“
Все се говорило ся 8 приводу подій по 1 648 році', але малює нам
той загальний обрав жовнірських і панських насильствъ і екзекуцій,
які робили саму вгадку жовнірських леж ненавистною для людности.
В звісній думі про замиреннє Хмельницького з Поляками сі
жовнірські лежі ВЗ ЯТІ 8 комічного боку — як польські жовнїои,
маючи наказ не вимишляти великої стації
По козаках і мужиках поставали,
Да великую стадію вимишляли —
Од їх ключі поодбірали,
Да стали над їх домами — господарями:
Хоаяіиа на конюшню одсилае,
А сам з його жоноіо на подушках почивае.
То козак альбо м)жик із конюшні прихождае,
У кватиру поглядає,
Аж Лях мостивий пан іще з його жоною на подушках почивае,
То він оден осьмак у кармані має,
Піде з тиски з печали у кабак, та й той прогуляє.
То Лях мостивий пан од сна уставав,
Юлицею йде, казав би — як свиня нескребана попереду духом веде,
Іще слухае-прослухае,.
Чи не судить його де козак альбо мужик.
1909 ч. ЗО, і замітки в Кіев. Вѣстяхъ ч. 278 —9 М . Василеика і Од. Садіковського —
в оборону поглядів Таланта.
4)Див.вт.Vс.337—8.

У кабак ухождае,
То Йому здаеть ся, що його козак медом шкланкою або горілки чаркою витає.
Аж його ковак межи очі шкланкою шмагає,
Іще стиха словами промовляє:
„ Е й Ляхи ж ви, Ляхи, мостиви! пани
„Хотф ж ви од нас ключі поодбірали
„ І стали над нашими домами господарями, —
„Хотя б ви на нашу кумпанію не нахождали!. . “ *)
Натомість у книжній традиції, як бачимо, розвинено трагічні
мотиви сих жовнірських своввільств і нелюдських ексцесів, до край­
ніх фантастичних побільшень; що в кождім разі дають нам понятє
того ужитку, який робив ся з сього мотиву задля агітаційних цїлей.
Заразом, як я вже скавав,— споза сих найбільш різких і драж­
ливих, підхоплених агітацією анормальностей соціальних і релігійних,
8 повною вправністю вирисовувть ся мотив національного поневолення,
Національної кривди. В чистій, абстрактній формі сей національний
момент як причина повстання, як агітаційний його мотяв майже не
виступав. Але він переходить через всї отсї. моменти пониження
і покривдження українського елементу на ріжних полях і в ріжних
поглядів,— загострює їх прикрість і болючість та звязуе в одеа
ланцюх, в оден обрав гіркого, до пімстп вопіющого поневолення
Українського народу
Кінець кінцем до киждого в тих оскаржень тих аномалій, яві
витикали ся в тій чи ицыпій сфері українського житя, можна була
б навести анальогію в відносин чисто польських— Поляків между
собою, і толкувати все те як аномалії польського устрою які мовляв
давали ся в знаки Полякам так само як і Українцям. На се зви­
чайно і кладуть натиск новійші польскі історики. Дісіденти Поляки
підпадали в той час ріжним переслідуванням, які вмушували їх пере­
ходити навіть на сторону ворожих Польщі держав. Польський хлоп
угинав ся так само або й ще гірше під ярмом панщинної неволі,
яв і український. Польський міщанин терпів бевправе і всякі не­
догоди економічної анархії Польщі, нарікав, на жидівську явву, під*
тримувану можними панами і адміністрацією. Жовнірські лежі були
так самою „пляґою житя“ чисто польських вемель. Се вірно. Але
в українськім житю, в почуто Українців, в їх відносинах до Поляків
і Польщі всї сї гріхи польського соціального і політичного устрою,
польської політики, польскої адміністрації ввявували ся в оден н а ­
ціональний сінтез, незвичайно дражливий і болючий.
‘ ) Антонович і Драгоманів I I с. 110 —1. Закінчений сього обравка не підійде
може під пригнічений стан козацтва перед 1648 p., а доза тим се образок жовнірського
господарства для всіх часів.
digitized by ukrbiblioteka.org

Релігійні конфлікти реалївували ся в утиску „руської віри“
„лядською вірою“ . Унія була лядською інтриґою против руського
благочестя. Всякі прогріхи і своевільства адміністрації були пано-
шеннем і знущаннем Ляхів над українським людом. Драчі і ви­
мисли панів дїдичів і старостів та їх урядників були не просто по-
неволеннем хлопства шляхтою, поміщиками-дідичами, а поневоленнем
українського люду панами-Ляхами та їх підпанками. Ров-
драженне на Жидову, на її величанне над українським селянином
чи козаком ішло також на рахунок польського пановання, бо се воно
якому небудь „Жидовинови спросному“ , як висловлюеть ся Само-
ввдѳць, давало міць і змогу коверзувати над християнським україн­
ським людом. Поневіряннє людности жовнірами тут було також „фа-
раонським мучительством лядським“ вад українським людом. Пано-
ванне над позбавленим самоуправи українським ковацтвом польських
ротмістрів і жовнїрів в ролі полковників і иньшої старшини була також
поневоленнем Ляхами українського „лицарства“. І так далі,без кінця.
Все звязувало оя в оден безконечний ряд національних кривд,
в оден образ поневолення „руського народу“ Польщею, Ляхами,
і даремно силкували ся тодїіпнї політики, так як роблять се деякі
нинішні історіографи, розбити сей образ на відокремлені недогляди чи
кривди соціальні чи політичні, коли в почугях, в с в ід о м о с т е україн­
ських людей він зливав ся в одно нероздільне поняте національного
поневолення. Даремно хотіли вказувати на те, що подібні недогоди
терплять і Поляки, а між українськими маґнатами і адміністраторами
були не самі Поляки, а й У к р аїн ц і... Польська національна полі­
тика, яка змагала до того, щоб спольщити верхні верстви україн­
ські (так само білоруські, або литовські), — взагалі все що підіймало
ся над рівенем поневоленого люду,— тепер збирала гіркі овочі еих
своїх успіхів. Все що нановало і утискало, було „лядське“— поход-
женнем, вірою, культурою, духом. Все· „руське“ було поневолене.
Все що стояло в таборі пануючих, все що заступало ся ва нього,
—
ототожнювало ся 8 польським, було „лядським“ незалездо six
свого походження.
Так козаки докоряли славному поборникови ва благочестиву віру
і випробованому українському патріотови Кисїлеви, що він відщепив
ся від Руси, виступає по стороні противній козаччинї, як польський
сенатор і оборонець інтересів Річи-посполитої. Так швнїйша дужа
прозиває „Ляхами“ дуків-срібіяників, українських патріотів, — тому
що вони були противниками українських демократичних напрямів.
Ся вагально-націонадьна закраска боротьби — глубокий анта-
ґонїзм польсько-український, який лежав в основі ТІ, не був секретом

і для сучасників. Польський капелян, свідок війни 16 37-8 p., за­
писав в своїх дневниках сї зловіщі слова, навіяні на нього образами
сѳй війци і тими рефлексіями які будила вона серед польських
участників: „як з природи своєї варвари вороги не-варварам, так
capo Русин ііолакови“ *), а кільканадцять літ пізнїйше другий
польський очевидець вкладав в уста Хмельницькому подібну ж фразу
про прирожденну ненависть Поляків до Руси. Антітезу „руського“
і „польського“ бачили ми на кождім кроці в тих релїґійних і соці­
альних конфліктах· котрими толковано вибух великої війни.
„Вся
надія на наших людей католицьких0, пише польськдй маґнат, староста
грубешівський Оаалїньский на перші вібти про козацьке повстанне.
„Тільки їм можна довіряти, бо їх коэаки і чернь всякими способами
гонять і чинять над ними найгірші тиранства, а до Руси ніякої
не можна мати ніякого фовіря, бо одним фанатизмом цронлятої схизми
дишуть, і так само нёнавидячи вавсїди кров шляхецьку, раді б
шляхту викорінити"2).
На сїм ґрунті виростають поголоски і підозріння про участь
в повстанні православних владиків: що владика львівський Жели-
борський і луцький Пувина посилають Хмельницькому порох і кулї ;
що Кисїль „яко Русин“ спочував повстанцям і за помічю Хмель­
ницького хоче буті королем руським, і т. и , 3).
Не диво, що дуже скоро — як тільки війна розвинула ся від­
повідно широко, втягнувши великі маси народу і суспільности україн­
ської, з поза спеціальних рахунків і домагань виступила і усвідомила
ся її кінцева мета, як сінтез сих спеціальних домагань — національне
визводеннв Руси. Поголоски про пляни Хмельницького на васно-
ваннв української „удільної держави“ пролітають уже в перших
місяцах. їх можна б не рахувати серіовно, як і всякі говоревня
про змагання до української державцости Косинського, Наливайка,
Павлюка, в огляду що» вони рав-у-рав мішають ça 8 справою ко­
зацької теріторії, козацької юрисдікції і т. и. Але на початку
1649 J». Хмельницький зовсім виразно говорить про визволенне
„всього руського народу“ , про свою „державу“, і сей властивий
характер українсько-польської боротьби представлявть ся зовсім
ясним і її стороннім свідкам. А ось напр. як характерівує її з своєї
перспективи Рудавсїсий в своїй історії сих, років: Хмельницький
підіймає „руський нарід надією свободи“ , ровсилає агітаційні листи
до головніших руських містах* накликаючи їх старшину, аби не
ft)Див.вищевгд.V.
· ) Лист* 8 Ритвян 2 май (хіба червня) 1648 —- теки Нарушевича 142 с. 67 .
' ) Michałowskiego K się ga Pamiętoicza c. 91 —92.
·) Ibid. c. 178, 180 і ниаііѳ.
digitized by ukrbiblioteka.org

занедбувала справи свободи і віри, не позволяла шляхті гнітити
Руси, і ся оборона їх справи була вдячно прийнята від Хмельниць­
кого „і по всїй Руси був він проголошений батьком вітчини, реставра­
тором грецької віри, відновителем давньої свободи“ *).
Образ національної війни виступає тут з усею ясністю.
Серед сього загального раздраження і гніву з мотивів соціаль­
них, національних, релігійних лалющий матеріал збирав ся головно
наоколо козацької справи, а ролю запалу грали незносні відносини,
витворені ординацією 1 638 р. серед осередку ковачини, її реєстрової
частини.
Як ми вже бачили вище, на „волости“ ся ординація була пере­
ведена 8 усіма її загостреннями. Ііравда, неввагаючн на все 8а-
інтересованнє, яке будній сї часи в науці, ми й тепер все ще рос-
поряджаемо досить скупим сучасним матеріалом про жите козачини
на волости в сих роках, так що приходить ся його освітлювати
і доповняти пізнїйшими, рестроспективними характеристиками, щоб
В сумі 8Л0 ЖИТИ скільки небудь суцільний образ. Але кінець кінцем
можемо собі здати справу 8 тоді'шнїх відносин досить докладно.
Бачимо, що постанова ординації, яка не допускала самоуправи
козацької і виборної адміністрації, додержувала ся вповні. Маємо
з ^ього часу грамоти королівські, которими іменували ся комісари
і полковники „до живота свого або до іменовання на иньший уряд“ ,
і з них бачимо, що військові уряди козацькі в сїм часі стали
звичайними польськими діґнїтарствами, трактованими зарівно 8 вся­
кими иныпимя адмінїстраційними урядами2). З сього становища
стають нам зрозумілі пізнійші нарікання на останнього 8 комісарів,
ІПемберка, на которого взагалі' валили всю біду, як на головну
причину повстання, що він купив собі у короля комісарство над
козаками за ЗО тис. золотих, як иньші куповали староства та всякі
иньші уряди, і потім старав ся вернути собі ті гроші з лихвою
всякими вдирствами з козаків3). Низші уряди : 'Сотництва, осаульства,
—
■■— ■
—
ш
*) Historiarum L IX с. 7.
а) Королівське наданне комісарського уряду Станіславу ІІотоцкому, 1646 р·
в теках Нарушевича 140 с. 3 7 5 ; витяг з нього подав тепер д. Лидвнський в своїй,
книзі (с. 332), тому вже проминаю його. В тогож року маємо наданне за воєнні за­
слуги ротмістровн Самуельови Залєскому : urząd pułkownkostwa kaniowskiego po
urodzonym Ierzym Hołubię wakuiący z powinnościami i obwencyami do niego wyna-
lezionemi i postanowionemi — do ostatnich dni żywota swego albo poki od nas inszey
nie otrzyma funkcyi i urzędu—dozoru iednak i czułości wszelakiey okoló pomienionego
urzędu przestrzegać będze powinien (140 c. 105).
*) Relatia polska o śmierci króla Władysława oraz o kiesce woysk koronnych
na Ukrainie, 1 червня (з Варшави) — з нагоди звістки про смерть Шемберка: Pan
Szemberk commissarz był przyczyną tey rebelliey, bo przykładem inszych dokupuiac
sie starostw у urzędów kupił był to commissarstwo u króla imci za 30000 fl., chcąc

отаманства і т. и., роздавали ся безконтрольно комісаром і стояли
н повній від нього валежностн. Ґрондский міх надужитями козацької
адміністрації вгадує, що комісари роздавали сотництва не по за­
слугам, але тому хто більше давав, а потім нѳэадовго відбирали,
аби тільки внайшов ся хтось, щоб дав за се якогось хабарця1).
Самовидець теж з притиском нідносить се, що сотники були креа­
турами полковників, які добирали собі „зичливих людей“ , і з ними
як він каже — ділили ся платою козацькою, що приходила з скарбу.
Козаччина таквм чином мала против себе одну збиту лаву маґ-
натських клевретів і не мала супроти неї ніякого захисту і опертя,
тим більше що за сею старшиною стояла оружна сила польського
жовнірства. Конституція 1638 р. заводила прибічні жовнірські
ґвардії при комісарі і полковниках2), і очевидно про такі жовнір­
ські віддїли згадують козацькі скарги 1648 p., говорячи про жов­
нірів як участників старшинських кривд. Але Кунаковъ оповідав
ще иньше — що польських жовнїрів вписувано в самі козацькі
полки: „ті Ляхи служили в Черкаськім війську в полках — в однім
полку Ляхів 20 0 чоловіка, а Черкасів 8 00 чоловік, а в чотирох
полках Ляхів по 100 чоловіка, а Черкасів по 500 чоловіка3) “.
Звістка виглядав занадто докладно, щоб уважати її простим непорозу-
міннем. Числові дані натякають ще на щось иньше : на те що
вакансії коэацькі взагалі' не заповняли ся і козацькі комплекти не
буди повні. Тими грішми, які припадали на таких недописаних
козаків, могли справді ділити ся козацькі вверхники, як їм вакидае
Самовидець, а крім того було се вповні в інтересах всього україн­
ського магнатства — дідичів, старост і державців, щоб в реєстрі
було як найменьше козаків : щоб можливо мале число людей користу-
вало ся козацькими правами.
В таких обставинах, опанувавши вповні козаччину і позбавивши
її всякої можности супротивлення, шляхетська старшина вробила
з реєстрових коваків рід своїх підданих і визискувала їх в своїх
інтересах, роблячи 8 них джерело ріжних доходів. Обертала козаків
на свої приватні послуги і роботи, їх степові промисли не тільки
перетворила, на взір давніх подніпрянських старостів, в рубрику
wybrać swoie pieniądze nieznośne lupiestwa у zdzierstwa wymyślał nad kozakami:
n|e dał im szynkowac gorzałek, miodow, tylko Żydom arendował, у temu Chm iel­
nickiem u wziął młynik, — ztąd rebeUia. (Натомість про Зацввільковського, що був
ранїише комісаром, оповідаеть ся, що козаки кілька разів просили п. краківського, щоб
поставив їм комісаром, алЬ той не годив ся). Ркп. Осоліньских 3564 (з збірки Мнішків)
л. 16. Вдячні спомини Хмельницького про недовге комісарство Зацивільковського див.
Michałowsk. с. 461.
*) Hist, belli c. 31.
л)Див.ч.1с.286.
·)АктыЮ.3.Р.Шс.280.
digitized by ukrbiblioteka.org

своїх доходів, aie навіть в рід оподаткована коваків, гадаючи
від них певних поборів невалежно від того,/ чи мали вони таку
здобич, чи нї. А ва всяку тінь непослуху, навіть видуману, карала
провинних чи нелюбих ковані# всякими карами, вязницями, за-
бираннем майна і т. и.
З другого боку — і се було навіть ще прикрійше — вся ся
шляхетська старшина, тісно ввявана, або залежна від українських4
маґнатів, дідичів і державців, не тільки не стерегла прав реєстрового
козацтва від надужить старостів тих королівщин, де коваки про­
живали, і всяких їх підстаростів і урядників, а навпаки держала їх
сторону в усякий конфліктах 8 козаками. На комісарстві козачого
війська засїдали або члени маґнатських родів, що держали тутешні
королївщини, або люде вповні від них залежні. На полковництва
попадали ріжні креатури тих же маґнатів, їх повільні слуги. Так
власне відзивають ся про них Хмельницький в своїм листі до кор.
Володислова, толкуючи ся 8 свого повстання: „Панове полковники
наші, будучи рукодайними слугами панів сенаторів, не тільки щоб
мали боронити нас від таких бід І напастей [які чинили козакам
,п. старости й державці українські1], але ще против нас же помогають
п. урядникам“ 1). Вони не тільки не противили ся, а навпаки —
служили шляхетським тенденціям — можливо знівелювати козачину
з рештою підданської людности, щоб козачина стратила ту ролю
соціального фермента, джерела підданської свободолюбности і не-
послушности, котрою вона перебивала економічні пляни і проекти
української шляхти, вносила непевність і хиткість в тутешні відносини.
Се найбільше гнівало і дражнило козаків. Старий, одвічний спір
козаччини 8 місцевою адміністрацією і шляхтою sa козацькі права
і привілеґії, виграний з кінцем X V I в., обертав ся тепер на користь
шляхетської сторони, і як вигранне його була вихідним моментом
вросту і сили коззачини, так тепер програнне грозило позбавити її
всякого значіння,
^амкнене в тісні межі реестра, невеличкого самого
по собі, а до того мсже справдї дуже скупо поповнюваного і черев
те розрідженого— так що сини родовитих каяаків зіставали ся нова
межами реєстру (диви підчеркненне сього моменту у Самовидця),
ковацтво малїло і вироджувалось. Подавлене своєю шляхетською
старшиною, експльатоване і поневіряне нею, 8 одної сторони, а 8
другої— ватисеенѳ в тїсні крипи адміністрацією королівщин, воно
тратило всяке значінне і всякім престіж.
„Гірше становище козаків аніж хлопіва, писав Кисїль Потоцко-
му серед перших вістей про повстанне. — „ А безпечно найбільшою при*

ярістю для них се що вони написали 8 Запороха: що полков&ик се
слуга, обовяваний перед тим s e паном, чиє єсть староство. Свідчу
ся святою душею покійного пана краківського (Конецпбльекого), — ή ο
весь начерк нової ординації війська Запорозького я подав йому, і там
ми каждого полковника робили сторожем вільностей і ненарушимости
козацької против кривд, які б могли бути від панів старостів. Бо
м іг ,моїм‘ і ,твоїм4 эавсіди мусить бути спір, а коли щось виникне
Mis коваком і підданим старостинським, як можливо полковникові
слувї наражати ся на неласку пана свого і новака боронити“ ? 1)
А ось який образ свого пониження і покривдження дав козацьке
військо в голосній петицїї переданій на конвокаційний сойм 1648 р .2):
„Скарвимо ся на панів державців і уряди українні, що вони, хоч
мають нас в повній послушности3), поводять ся 8 нами не тав як
би годилось поступати 8 людьми рицарськими, слугами королів*
ськими, але гірші чинять нам вбитки і незносні кривди* H is невіль­
никам своїм, так що ми не тільки в майні своїм, а і в самих собі
не вільні.
„Хутори, сїножати, луки, ниви, рілї, стави, млини— щоб тільки
панови урядови сподобалось у нас козаків — силоміць відбирають, нас
самих без усякої вини обдирають, бють, мордують, до вязниць сажа-
ють, на смерть sa наші маєтки забивають, і тав силу товари7*'*''
наших поранили і покалічили.
„Десятину пчільну і поволовщину беруть у козаків варівво 8 мі­
щанами— хоч вони мешкають в мавтностях королівських.
„Синам козацьким не вільно тримати при собі4) старих мате-
рей анї батьків рідних в старости їх ; вигоняти їх від себе також
Лист друкований в часописи Hué с. 303, передр. в Sprawy і rzeczy ûkr.
Р . їавроньского.
*) Два тексти в збірці Міхаловсвого —повний і скорочений, с. 74 —5. Повний
Λ кет також в збірках Осолїн. 226 л. 78, Чорторийсысих 379 д. 41, Петерб. Нубд. бібд.
Под. IV 129 (тут, в петерб. копії, текст починав» ся в першій особі: Uskarżamy się
na ich m. pp. dzierzawcow, а підписаною Bogdan Chmielnicki starszy z woyskiem
i. k . m. Zaporowskim, c. 160; мабуть сей текст цитує Костомаров, Б. Хмедьннцкій
І с. 307 — з рукописи Публ. бібд., тільки 8 хибною сіїнатурою, яко! в бібліотеці нема).
Чотири копі! сього повного товста в теках Нарушевича 142 с. 219, 143 с. 507 і 641,
144 с. 5 25; перша 8 них (джерело не вкагане) мав дату 16/ V I. Підписи козацьких
послів : Chwiedor Iakubowicz Wieśniak. Lu kan Mozera, Hrehory But, Iwan Petruszyna,
в в кількох копіях (Ос., Чорт.,
Нар. 143). Свій переклад даю на підставі всіх сях
текстів, виказуючи подекуди і варіанти.
Коротший текст ( в и т я г ) крім Міхаловского в Памятниках І с. 245, Осод. 3564
д. 21, Нарушевича 143 с. 635.
Завважу, що недавно пок. Франко в своїх Студіях над нар. піснями (Записки
т. 106 с. 52) наввав сю петицію фальсіфікатом, посилаючи ся на те, що в в і д п о в і д е
сенаторів сказано, що посли ковацькі не принесли ż adny ch listów ani przywilejów,
o których wzmianka w instrukeyej waszej była (Michałowski c. 86). Але тут мова
про „листи і привидеї“ , на які козаки покликували ся як на ґарантії своїх прав; на
те щоб петиція не була правдива, ніщо не показує.
*) Maią nas po woli swey.
4) Ровумій—не відбуваючи ва них повинностей.
digitized by ukrbiblioteka.org

не годять ся і гріх, і так мусить неборака козак за них давати чинш
і всяку повинність міську.
„Жонам козацьким, діставшись по смерти чоловіка, не то що трох
років, а хоч би й одного не вільно прожити— хоч би яка стара бу­
ла, эарав її підтягають під податки панські зарівно з міщанами і без
милосердя граблять.
„Панове полковники теж поводять ся з нами не так як обіця­
ють і присягають: не то щоб мали нас боронити в наших кривдах
від пп. урядників, а ще їм помогають проти нас з пп. жовнірами
і драґонами, которих при собі мають. Щоб тільки у нас котрому спо­
добало ся— чи кінь якийсь добрий, чи вброя, чи щось иньше— відсту­
пай йому, нїби то продажею, але пів-дурно ; а не відступив — тоді
журись, неборако-козаче, собою!
„Віл або яловиця на осібнім місцї челяди жовнірській не попа­
дай ся 1); сїно в стиртах і збіже зжате в полях забирають силоміць
як своє власне.
„Боли йдемо на звичайну валогу на Запороже, і там, на Дніп­
рі пп. полковники чинять нам велику неволю в вільнім уживанню на­
шім. Тепер не можучи бувати на здобичі морській, мусить убогий ко­
зак працею своєю ратувати ся: хто звірем, хто рибою ратуєть ся. Тим
часом з тих, що лисів ловлять, беруть по лису від каждої голови, хоч
би їх (козаків) і пятьсот було ; а як не спіймав лиса, відберають за
лиса від козаків самопали. Хто риби ловив — улов *) на пана пол­
ковника, а як не має коня, щоб їх відставити, — тодї ,водою під­
водою* — плечами своїми вивезти. З добичи, як Бог часом пощастить,
—
половину, не кажучи про ясир — Татарів старих і малих Татар­
чат, що властиво до війська належали, і з того бідний3) козак
приодягти ся міг, — і то все від нас повідбирали, так що нема за
що й працювати.
„Також коли часом трапить ся зайняти4) стада коней, худоои,
овець, пп. полковники з жовнїрами разом позабирають що краще,
скільки потрібно, а нам бідним ковакам і по одному не зістанеть
ся, та й то саме гірше, з браку. Тільки працюємо та горло
наставляємо5).
„Аби вирвати від козака, що у нього побачать, зараг до тюрми,
до взяницї, давши аби яку причину: викупай тодї, козаче-небораче,
душу свою до наготи — давай своє в нагороду6).
Ä) Nie nawijaj się, у Mich. хибно: nie zawieraj się.
*) Mich. ulno.
*) Chudzina.
4) Zaiąc — не „заяць“ .
5) Garłuiemy.
β) Останнє реченне тільки в петерб. копії.

„Иньших незносних кривд — як до своєї, роботи і на підводи
виганяють, і виписати трудно *) : як з нами немилосердно поступають,
внущаючи ся над нами останнім способом, маючи нас за останніх —
нарід од віків вільний і Полякам прихильний і помічний2).
„Про платню теж заслужену, котрої вже ва пять літ не бачимо,
унижено просимо, аби нам при комісії сповна виплаченои .
В сій петиції бачимо зібраний до купи обрав козацької крив­
ди, який стрічаємо поза тим в цілім ряді сучасних і пізнїйших ре-
ляцій і оповідань, що вкавують тут одну 8 найголовнїйших, чи таки
найголовнїйшу, найреальнїйшу фичину великого повстання — безпо­
середній імпульс до нього. Тому сей документ набрав великого роз­
голосу і популярности. В коротшім зібранню подібні ж жалі знахо­
димо в иньших эвістках сучасників.
Так Мясковский в листі 8 16/П. 1648 , переказуючи причини
поЬстання, як про них чприходили вісти, поруч незаплачецня грошей
вкаэуе також се, „що їх страшина гнобить, ѳнѳважае, бе, бороди
виривав, старости і підстарости беруть всякі десятини і поводовщину
деякі3) “ . Вкоротцї перекавув їх бранець Друшенко в осени 1648 р.
„причина повстання — утиски ковакам від комісарів, що веліли
ковакам що тижня давати лиса, або грішми по 3 зол., 8 риби хоч
би найбільшу вловив — то ковакови плотиця, а головнїйша — па-
нови“ 4). Подібне ж знаходимо в цитованім листі Хмельницького до
короля, писанім при висиланню першого посольства, і в його жалях
перед комісарами в Переяславі — як то Коцецпольский молодший
„Україну лащовичикам (воякам Лаща) роздавав, а ті молодців Річи-
посполитої в хлопів повертали, грабували, бороди обривали, в плуги
вапрягали“ 5). Досить бливько підходять до сьога і начерки понево­
лення ковацького у Ґрондского6) і ще бливше — козацька традиція
у Самовидця наведена вище.
Де що тут витікало 8 самої ординації 1638 p., як тісне обме­
женеє реестра і трактованне варівно 8 підданською людністю ко-
вацьких синів, вдів і батьків: ординація сама мала тенденцію за-
тиснити як тїснїйше границі привілвґіованої козацької верстви.
*) Слїдув точка про збільшеннв реестра, відповідно до волі кор. Володслава, котру
тут упускаю, як і иншу точку, — про релїґію.
*) Докінченнв сього параґрафа тільки в Наруш. 143 с. 643.
■) Z d?iejów Ukrainy c. 498.
4) Michałowsk. c. 300.
6) Zrzódła Грабовского I c. 6.
· ) 3 відмін оповідання Ґрондского варто зазначити — два закиди. Оден — що ко-
иісари козацькі инод'1 немов черев неувагу позволялн козакам ходити в походи в во­
рожі краї, а потім їх суворо карали при повороті і відбирали від них здобич, — але се
мабуть память давнїйшнх практик. Другий — що коэацька старшина при всяких сварках
або бійках між козаками не давала кінчити справи полюбовно, але накладала конче
грошеві кари (с. 31).
digitized by ukrbiblioteka.org

Далеко більше було цадужитя старостів і державців, що почали
зводити свої рахунки 8 козаччиною, уповаючи на її приборканнє,
на поміч козацької старшини і жовнірських контінґентів. Така була
„реґуляція“ козацького вемлеволодїнвя, відбиранеє „бевправниха ко­
зацьких ґрунтів (як фатальне відібранне від Хмельницького його
хутора), ріжних козацьких розрібок, про котрі вгадує Хмельницький,
і т. и. Далї — беззаконне підтяганнє козаків під ріжні підданські
побори, як поволовщина, десятини від пчіл fi ин., хоч козаки реє­
строві, проживаючи в королївщинах, повинні були мати свободу від
таких данин. В кінцї — ненравне виконуванне юрисдикції над ко­
заками з боку старостинської адміністрації, самовільні росправи fi
караннє козаків.
Козацька старшина при тім не тільки не уступала ся за ко­
зацькі права, а з свого боку нагинала козаків до послуху тим ста-
ростинським претенсіям. Се при вічнім антаґонїзмі козаччини і старо­
стинської адміністрації витворяло відносини справді’ незносні, гірші
від неволі* турецької, як висловляв ся Хмельницький в своїм листї. Коли
і давнїйше надужитя старост і державців були вічним предметом козаць­
ких скарг правительству, — тепер в тім пригнетенім становищі козаків,
стає се дійсним криком розпуки, що обиваєть ся о уха всїх близше по­
ставлених до козацтва людей. Хмельницький в своїй скарвї до По­
тоцкого (т. зв. реєстрі кривд) пригадував часті, але безуспішні наг
кази його до українських державців — наслідком козацьких жалів
очевидно, аби не кривдили коэаків; в цитованім листї до короля
він теж вгадує часті скарги, котрими коваки надокучали королеви.
Перед Марком Собеским висловлював ся, як каже той, що козаць­
ких скарг до короля „зібрало ся-б ціле пуздро“ 1).
Дійсно, заховало ся чимало когацьких скарг, або слідів і ре-
флєксій їх за сї роки. Козаки скаржили ся то на свою нову стар­
шину, то на старостинську адміністрацію, або і на одну і на другу
разом (наслідком тїсних звязків і валежности, яка була між козаць­
кою старшиною і старостинською управою се все тав перемішуеть
ся, що й не ровбереш часом де кінчить ся одно, а починавть ся
друге). Часто підіймають ся прошення про приверненнє стадах по­
рядків.
В хронольоґічнім порядку треба почати в козацької петиції
висланої до короля в осени 16 39 p., під тодішній сойм, з огляду
що попереднього року король де-які з козацьких прошень, внесе­
них по капітуляції, обіцяв полагодити на найблизшім собмь — та
*) Michałowek. с. 120 (тут аажість puzdro як у їоліньского — скрниха, піхви,
сховок, сто їть: pudlo), Тѳмберский c. 101, Іоліньский c. 126.

ще й польське українне військо тодї вислало туди депутацію1).
Тексту сеї ковадької петиції не маємо, але її вміст можемо досить
ясно собі представити в королівської відповіли на неї.
Посли іменем війська просили вернути і заховати їх при дав
нїх правах і привилеях козацьких, віддати війську чавад Терехте-
мирів, відновити плату війську і старшині', не позбавляти козацьких
прав вдів і синів козацьких, не давати шляхтї і державцям крив­
дити їх — відбирати хутори, ґрунти і сїножати ковацькі, не боро­
нити самарських, а мабуть і иньшпх степових уходів і промислів,
не обтяжати лежами жовнірськими, а особливу увагу мати на това­
ришів ранених і покалічених в війнах.
Було се, як бачимо, повторенне в де-якими додатками торішніх,
несповнених прошень ковацьких. Тодішній комісар козацькй від себе
дав. козацьким послам лист до короля, де просив його, в огляду на
вірність і опамятанне ковацького війська, не відмовляти їм сього
привилея, обіцяного торік2).
Не вважаючи одначе на сю рекомендацію, король позоув ко­
вацькі прошення невначущими фравами і обіцянками. Обіцяв свою
ласку і прихильність ковацькому війську, коли воно буде вірним
і посіушним, одначе відвивав ся незнаннвм, в чім полягають права
і вільности ковацькі, „котрих їм не відбирав, а велів тільки при­
вести до слушного порядку. Бажав отже „докладної інформації“
що до тих прав і вільностей. Обіцяв „подумати“ над привернеднем
війську Терехтемирова, над „уконтентованнем“ ранених і покаліче­
них коваків і обороною від кривд урядників вдів ковацькех — тих,
котрих чоловіки вгинули в службі королівській, і синів козацьких
—
коли під їх фірмою їх батьки не ухиляють ся від підданства.
Повволяв уживати самарських уходів і риболовель — тільки аби
на тій підставі „не присвоювали собі станів тутешніх і не претен­
дували на Подніпрове як свою власністьа. Що до кривд, які діють
ся війську „від стану шляхетського“ , обіцяв вислати в будучого
сойму комісарів, котрі мали вглянути в сї кривди і забороните їх
на будуче, та ровібрати претенсії козацькі на вабрані ґрунти3).
Всі сї ласкаві слова і обіцянки одначе вістали ся бевплодні.
Не внавмо, чи коваки посилали внову під сойм 1641 р. своїх де­
путатів — пригадати королеви його обіцянки, але в кождім разї
сойм сей нічого не ухвалив в тих справах, про які просили козаки.
‘) Ркп. петерб. публ. бібл. Пол. F. IV. 94 с. 71.
·) Тажже 94 с. 699.
8) Также с. 721.
digitized by ukrbiblioteka.org

Маємо натомість звістку, що при обїадї України гетьманом Конєц-
польским, в осени 1643 p., козаки заносили дому скарги на свою
старшину: коваки чигиринського полку обжалували свого полков­
ника Закшевского „ва великі кривди і несправедливосте, котрі по­
носили від нього незгідно з своїм рицарським станом“ , як записує
дворянин Конєцпольского Ст. Освєнцім у своїм дневнику. Нарядже­
ний був зараз на місцї суд і обвинувачення ковацькі справдили ся ;
з огляду на давнї і великі заслуги Закшевского його тільки від­
ставлено від полковництва, не караючи більше ніякою карою, а пол­
ковником на дого місце визначено звісного Кричевського1). Діяло
ся се в резіденції молодого Конєцпольского, гетманича Олександра.
Коли не стало старого Конєцпольского, козаки внесли до ко­
роля „жалісну супліку на кривди і несправедливосте, які терплять
від намістників“ гетьманича. Король в сїй справі писав до нього,
звертаючи увагу на служби, які поносять козаки державі, і жадав,
щоб Конєцпольский стримав своїх урядників від таких надужить
і полишив козаків при їх правах, бо право допустило караннє
тільки своєвільних 8-поміж них, але васлуженим козакам і суд
і справедливість наказують їх васлуги нагороджувати“ *).
Наступник Стан. Конєцпольского гетьман Потоцкий в листї до
канцлера Осолїньского, в осени 1647 p., домагаючи ся вислання
„сурового універсалу“ до державців та їх підстарост, або й комісії
з правом слідства цро кривди ковацькі і судження підстарост та
иньших кривдників, згадує „трохи не що-денні суплїки Запорозького
війська64 на невимовні кривди державців і їх слуг. Висловлює по-
боюваннє, що се військо, як не оборонити його, то або переведеть
ся до решти, або при перший нагоді підійме пренебезпечне повстаннє3).
З рештою кривди, які поносили козаки від своєї старшини
і від старостинської адміністрації, були річю загально відомою.
„Що то наробила жадність полковників і тиранське поводженнє
з козаками“ , пише Мясковский з нагоди звісток про утечу Хмель­
ницького на Нив. А Кисїль, сам бувший комісар, пише в листї до
*) Dyaryußz Oewiecima c. 15.
*) Копія в токах Нарушевича 141 с. 269 (24/YL 1647, має поміту, що списана
з оригіналу архива Любомірских), друга в збірці Пшіленцкого в бібл. Осоліньских
ркп. 2280 с. 237.
*) Woysko Zaporowskie mało nie codziennie supplikme mi, iz niesłychanną
i niewypowiedzianą krzywdę od panów podstaroscich i sług icbmc. pp . dzierżawców
ponosi : pola, sianożęci, pasieki, gumna i cokowiek się tylko a kozaka podoba, od·
bieraią, samych zaś biią, zabijają, zaledwie nie przyidzie do tego te ta milicya zginie
albo więc iako na oyczyzne z przyczyny intestini beUi zwali tempestatem, bo zaprawdę
uprzykrzyć się im takowe praeiudicia muszą i z zalu extrema tentabunt: albo się
dzierzawcom swoim w poddaństwo oddadzą albo też do iakiego n u c ą się buntu —
копія з бібл. Залуского, No. 424, в тѳках Нарушевича 141 c. 135 ; дата : Бар 21 X I 1647.

прімаса: „Бачив я козаків придавлених гірше ніж простих хлопів
і негідно убиваних. Скільки міг, ранив пану краківському не шукати
одного ковака по дніпрових сплавах, а краще всїх затримувати
в послушности і потішити хоч трохи в їх кривдах...“ 1).
Т а мудрість ся вже прийшла по іпкодї.
Повстаннє Хмельницького.
Трівожнї поголоски fi знаки. Зносини кор. Володислава з козаками. Афера Хмель­
ницького : його минувшина, арест, утеча і агітація на Низу.
Хто знав козацькі відносини і приглядав ся тому, що діяло
ся в війську в 16 40-х роках, справді мусів відчувати не тільки
милосерде до безжалісно придавленого, поневіряного козацького
війська, але бодай і де-яку трівогу при гадці, чим може закінчити ся
отеє немилосердне приборканне коваччини.. Мало ймовірне було,
щоб ся велика воєнна сила, яка так імпозантно виявила свою енерґію
в війнах 16 37 -8 pp., дала себе справді так задавити на віки:
щоб вона скапітулювала і занждїла під натиском шляхетської стар­
шини і староствнської адміністрації, без протесту і опору. Не
знаходячи помочи у правительства польського, вона ранїйше чи
півнїйше, вийшовши 8 своєї пасивности і упадку, мусїла шукати
якогось опертя, якоїсь помочи до поправи свого становища де инде
—
як не в українським народі, то поза границями Польщі.
Ся остатня перспектива вдавала ся особливо небезпечною,
і супроти досить приязниі відносин з Москвою польських політиків
найбільше лякала гадка про можливість союзу козаччини з Кримом,
бо ж 8 ним накладала козаччина від давна і шукала у нього помочи
в останніх повстаннях. Конєцпольский, приглядаючи ся козацьким
відносинам, по словам його дворянина і близького повірника Стан.
Осввнцїма, уважав дуже небевпечною отею можливість. Він помічав
певні грівні симптоми в сїм напрямі, і навіть, — коли вірити досить
загальним вискавам Освєнціма, мав якісь ввістки прѳ переговори
козаків в Кримцями в справі союзу против Польщі для визволення
в теперішньої неволі'.
„Покійний гетьман, каже Освенцїм, уважаючи ва хитку і часто
зрадливу вірність вапоровьких козаків, їх эавэяту ненависть против
Ляхів і охоту до повстань ва будь якою причиноюа, слїдив за
ними пильно, а <хоч козаки теж 8 свого боку дуже стерегли ся від
нього, але він все таки 8нав навіть найтайнїйші їх справи, „ через
шпигунів, дуже потайно ровсаджених між нимиа.
digitized by ukrbiblioteka.org

„Вони яв і завсїди, так і на кілька місяпїв перед його смертю
доносили йому нехибві відомости, що коваки, скучивши так довго
бути в тій дісціплїнї і законнім порядку, до котрого приведено їх
від кількох літ, після останнього погрому і позбавлення стародавніх
привилеїв і вільносте#, тав що не могли мати ані свобідної дороги
на море, в котрого давнїйше мали богату здобич, анї вождів і иньшої
старшини з поміж себе вибирати, звичаєм предків своїх, але мусїли
віставати ся вповнї під управою офіцерів-шляхтичів польських, під
назвою комісара і полковників, і залежати від їх власти з великим
невдоволеннем своїм, та fi ще від них, як то ввичайно буває, часто
бували обтяйені і кривджені, — хотячи якось вибити ся з того
ярма, як вони казали, і вернути собі давню свободу, а не сміючи
власними силами до того взяти ся — навчені попередніми бідами
і погромами, що без посторонньо) помочи то їм не удасть ся, —
почали від недавнього часу переговори з Татарами кримськими
в справі союэу, аби тим лекше здїбснити свій плян, і обіцяли їм
піддати ся вповні, аби тільки помогли їм щиро на Ляхів*
„ С е й Татарам була привабна річ, але чи 8 звичайного свого
недовіря до християн чи з особливої опіки божої над нашою в іт-
чивою союз той до того часу не прийшов був до здійснення“ ,
вавважає Освенцїм, і особливе значіннє в тім привнае наглядові
Еонєїщольского.'
По його словам, Конєцпольский не хотів дати
помітити вовакам, що він знає їх замисли, аби тим не попхнути до
їх здійснення. В найбільшім секреті переказав він про сї замисли
кор. Володиславу, на початку 1 6 4 6 p., і піддав під його увагу свій
„діскуро“ —
плян війни в Кримом, котрою він сподівав ся вапо-
5ІГТИ небезпечному С0Ю80ВИ козаків 8 Ордою1).
Освенцїм доводите далі, що й король, укладаючи свої пляни
війни, против Туреччини, мав також на увазі* сю вебезпеку і хотів
тим відвернути все той же союз козаків 8 Ордою. Се так би сказати,
роялїстична леґенда, противставлена шляхетській лєґендї про те, що
король своїми вносвнами 8 козаками викликав повстаннє Хмель­
ницького і його союз 8 Кримом. Освенцїм доказує, що шляхта своєю
оцозиціею, своїми підозріннями не дала королеви запобігти сїй небез­
пеці, так яц то хотів він і покійний гетьман. З сею тенденцією
мусимо рахувати ся в отсїм оповіданню. За всїм тим одначе трудно
підозрівати, щоб Освенцїм усю отсю історію 8 відомостями про
вносили козацькі 8 Кримом від початку до кінця видумав. В кождім
разі мусїли бути якісь поголоски і розмови про те на дворі старого
гетьмана.

Смерть його розбудила серед козаків надїї на поправу їх стано­
вища, і підняла їх духа. Атже Конєцпольский був їх давнім і не-
вблаганниу ворогом, і можна було сподівати ся, що у його наступ­
ників не буде такої тяжкої руки для коваччини. Якась „ворохобна
голова“ почала бунтувати козаків, розсїваючи між ними відомість,
що польській адміністрації тепер кінець і буде знову виборна стар­
шина. На жаль, знову маємо тільки таку глуху згадку — в листі
Мик. Потоцкого, наступника Конєцпольского. Толкуючи ся з свого
неприїзду на осінній сойм 1646 p., він поясняв, що мусїв зістати
ся, „аби затримати запорозьке військо в послушности“, і дійсно від
разу затоптав „сю іскру“ 1).
Пишучи сей лист, Потоцький, очевидно, не знав про іскру
кинену між козачину самим королем — не знав його безпосередніх
8носин з козаками, заведених по смерти Конєцпольского. Про них ми
згадували вже вище. В сучасних депешах Тьєпольо маємо про се
звістку 8 кінця марта 1646 p., що король за смертю гетьмана вислав
свого післанця, аби роввідати ся, як стоїть справа з козацькою
діверсіею, і в ііізнїйшій депеші, з 4 серпня н. с. він оповідає, як
йому король звірив ся, що він мав у себе невдовзі по смерти геть­
мана козацьких старшин, наказав їм іти в морський похід, і дав їм
на се гроші2).
Стало ся се, як було вже сказано — коло 20 квітня н. ст.3).
В посольстві їздили обидва осаули військові Іван Барабаш і Іляш
Караімович і з низшої старшини Нестеренко і Хмельницький4). їх
називав Освенцїм, додаючи, що предметом переговорів була морська
експедиція на Чорне море. Козаки, каже він, „радо дали себе
намовити і пообіцяли поставити в сю експедицію 60 добре уоружених
човнів — аби тільки на справленне і спорядженнє дістали на кож-
*) Albowiem znaczna seditionis facem turbulenta w rzec zypospolitey naszey
głowa wznieciła, gdy sparsit po śmierci swietey pamięci i. p . krakowskiego, iakoby
miały bydz w woysku urzędy wszystkie odmienne ; jed nak scintilla ta zarazem przez
mnie iest comperssa i de stulto metu zostawaią in fide, obsequio e t disciplina ode
mnie confirmât! — копія „з королівського архиву“, без датн в токах Нарудпевича
14U с. 331.
8) Dopo la morte del general (гетьман Конєцпольский) facessimo venir a noi li
capi di Cosacchi, gli habbiamo dati dinari et ordini et s’assicuriamo, che haveranno
obedito (у Чермака c. 110 i 391 —2).
*) Зводячи до купи пізнїйші звістки, що король виплатив тодї козакам 18 тис.
зол. або 6 тис. талярів, з рахунками Тьєпольо, де під днем 20 /IY значить ся виплата
королеви саме такої суми (6 тис. талярів — 18 тис. зол.), Чермак зовсім правдоподібно
вивів, що козаки одержали від короля гроші власне тоді — 2 0 /IV або день-два пізнїйше
(с. 394 б).
4) Іляш був осаулом від р. 1638 (див. ч. І с. 313), Барабаш згодом теж дістав
ся на се& уряд — з таким чином він заиисании на двох книгах, наданих ним в чер­
каську церкву 1645 р. (Максимович, І с. 402).
digitized by ukrbiblioteka.org

ний [човен] по 100 талярів, і для Ліпшого їх забезпечення зараз
їх їм дано і 6 00 0 тал. відраховно“ *).
Його оповіданне потверджують признання козацького полонянника
1648 p., Михайла Друшенка, допитуваного на тортурах на елекційнім
соймі. По його словам, Барабашенко, Іляшенко і Хмель були у по­
кійного короля; була рада в ночи і сїм сенаторів було на тій радї;
дав їм король прнвилей на збільшеннє війська і позволеннє іти на
море. Так переповідає се соймовий дневник2). Про видачу власне
такої суми, яку вказує Освєнцїм, 6 тис. талярів або 18 тис. золотих,
говорить иныпѳ сучасне джерело— памфлет на Осолїньского, котрого
автором уважали Вишневецького. Тут Осолїяьскому робить ся закид,
що він радив королеви напустити козаків на Турка „і закликавши
козаків, між котрими був і Хмельницький, дано їм 18 тис. зол. на побу-
дованнє човнів ; видано також і ріжні привилеї під приватною печат­
кою [короля] і намовлено, аби скинули з себе ярмо і йшли на море“ 3).
Що до збільшення війська, то сю сторону докладнїйше виясняє
козацька петиція на конвокаційний сойм 16 48 p., де читаємо: „А
що була воля й. кор. милости, тодї як нам з ласки своєї вволив
веліти йти на море — на що ми були й гроші на човни отримали, —
прдвначив був, аби приписано було до нашого війська Запорозького
ще 6000, то ми просимо, аби нас було 12 тисяч, а ще як будемо
мати старших впоміж себе [виборних], то понад те [понад 12 тис.]
не будемо нїкого приймати“.
Коротка редакція сеї петиції додає:
„того нам старші наші не позволили, аби нас було 12 тисяч“ 4).
Сї відомости, до котрих можна б додати ще чимало иньших
агаюк, меньше докладних, або меньше близьких своїм часом і обста­
винами5), в сумі характеризують сю подїю досить докладно. З огляду
на те що головного шефа козацького війська, гетьмана Конєцпольского
не стало, король скоро по його смерти через якогось свого аґента
викликав до себе кількох впливовійших козацьких старшин 1 виложив
*) Dyaryuez с. 134.
*) Паж. кн. Міхаловского с. 299; переповідав такох сі зізнання Радивил в своїх
записках, але не так докладно (л. 126).
*) У Текберского Annales, с. 142 (в лат. перекладі).
*) Michałowski с. 76 і 77 й иньші копії петиції, як вище.
*) Так иапр. Марек Собескнй, бувши у Хмельницького в неволі в 1648/ р., чув
від нього, що Володислав дяв козаках „кілька тисяч“ на спорядженне човнів (Micha­
łowski с. 120, Tembereki с. 101). Кисіль в потверджеине згадки козацького посольства
про лнсти пок. короля заявив, що також чув від Потоцкого про таку грахоту Володи­
слава, дану когакан (Michałowski с. 105). lipo дане королем пор^ченне готовити ся на
жоре — Хмельницькому спеціально — переказують поголоски Силич і Кунаков, А кта
Ю. 3 . Р . Ш с. 217 і 179. Козацьку память про сі факти переказуе Самовидець: Хмель­
ницький з Іляшем, бувши у короля в посольстві „упросили писио албо прнвилей на
роблеиня челиовь на море, мимо вѣдоиость гетмановъ короивыгь, що одержавши тое
скрито держали отъ полковниковъ въ Переяславлю“ (с. 6).

перед ними свої пляни віЦни з Туреччиною і Кримом. Доручив їм
вчинити морський похід на чайках для діверсії — як того хотіла
Венеція1), і на те видав їм гроші ; може справді*, як оповідає Освен-
цїм—рахував по 100 талярів на чайку.
Заразом, на бажаннє і прошенне козаків, видав Володислав
привилей2), котрим мабуть потвержував їх права і вільности, так
як вони просили ще в 1639 р. Може бути, вгадував щось і про
відновленнє виборної козацької самоуправи: пригадаймо згадку
Потоцкого про поголоски, які пішли про нові порядки по смерти
Конєцпольского. Коли король уже важив ся нарушйти ординацію
1 638 р. в однім пункті, то міг нарушити і в другім.
Одначе
головна вага сього нривилея все таки лежала в збільшенню війська
до 12 тисяч. Досить правдоподібно, що при тім згадувало ся і про
потребу війни з Туреччиною, перспективу походу і т. д.
Се можна собі представити досить ясно. Меньш ясно— як король
уявляв собі здійсненне даного козакам поручення: як мали поступати
сї старшини, щоб сповнити його волю, зібрати козаків, зладити човни
і вийти в море без відомости чи навіть нротив волї воєнних властей.
Льояльний Освєнцїм не допускає й мисли, щоб королівське порученнє
мало бути покликом козаччини до бунту против її старшини. За те
ворожо настроєний автор памфлета вкладає в уста короля просто поклик
до повстання— „скинути з себе ярмо і йти на море“ .
І дійсно, льо-
ґічно беручи, королівське порученнє мусїло неминучо містити в собі
певний поклик до повстання против старшини і цілого режіму, устав­
леного ординацією 1638 р . 3) Трудно було думати, що комісари і пол­
ковники і їх зверхник — польний гетьман позволять в супереч
сїй ординації збільшати козацькі контінґенти, будувати човни, йти
на море. Козаки мусїлп бути приготовані до конфлікту з ними, до
непослуху і бунту.
В ввязку 8 сим стоїть
певній внутрішній звязи широко ро?-
повсюдненє, особливо в п іЄііій ш ій козацкій традиції соп а то ге об­
роблюване оповіданнє про ї є , я к король на скарги коваків взагалі,
*) Див. вище с. 19.
а) Скрізь говорить ся про оден привилей. Чериак (с. 111 і 393) добачав у »знаннях
Друшенка відомість про д |а осібні привилеї : на збілыпенне війська і на похід на море,'
але того нема в словах Друшенка, і такий здогад взагалі не мав для себе підстави
в джерелах.
а) Декотрі новійші польські дослідники, боронячи Володислава від старнх обвину­
вачень в підбунтованню козаків, силкують ся втиснути його переговори в козаками
в можливо льояльні рами — мовляв, в учинку Володислава не було нічого против-
законного. Одначе вже сама таємничість, якою окружні він свої переговори э козаками,
і той факт, що він завів зносини з низшою ковачою старшиною, минаючи II законних
властей — комісара і полковників, показують, що король сі зносини сам уважав
вчинком нелегальним, революційним.
digitized by ukrbiblioteka.org

чи зокрема Хмельницького, до котрого особисто лрикладаеть ся ле-
ґенда найчастїпше, —
порадив козакам боронити ся шаблею від
усяких кривд і на силу відповідати також силою1). Осібна подорож
Хмельницького до двору королівського з скаргами на його особисті
кривди і авдіенція у короля в сїй справі зістаєть ся епізодом дуже
сумнівним, і одинаким реальним моментом, до котрого можна при­
тулити леґенду про королівську пораду козакам— лишаеть ся ко­
зацька депутація в квітні 16 46 р .2). Та ся'королівська заохота до
збройної самопомочи— тільки оден варіант з тих ріжних оповідань
про підбунтованне козаків Володиславом, що ходили широко в укра­
їнськім і польськім громадянстві. Кінець кінцем вони мусять мати
якусь реальну основу в собі— тому попросту, що без конфлікту
з режімом, уставленим ординацією 1 638 p., козаки Володиславового
порученвя однаково не могли сповнити3).
4) Марек Собєский, бувши у Хмельницького весною 1643 p. , оповідав потім, що
Хмельницький на запитаннє його, на що він так поступив, відповів: „тому що я з това­
риством моїм був дуже збіджений, протиснений і покривджений, а справедливости не міг
доступити; зібрало ся б суплїк до короля , велике пуздро4, а король хоч би й схотів учи­
нити справедливість, ніхто його у вас не слухає, тому казав нам вільности шаблею до­
ходити“ (wolności szablą dostawać). Так переповідав його слова сеймовий дневник,
Michałowski с. 120; теж саме у Темберского с. 101, кінцеві слова: quare dum coram
rege frequenter conquaerebamur ex parte ioiuriarum nostrarum, respooeum a rege:
quandoquidem aliter non potestis, iuiurias vestras framea vindicate.
Іолїньский, що пише на підставі тихже краківських чуток і часто сходить ся
з Темберским (тільки у нього ми маємо записки по горячим слідам, а у Темберського
в пізнїйшій перерібцї), переказує сї слова Хмельницького дещо ширше: Аііе у wy , p a ­
nowie Połączy, króla nie shichaczye, na niego nie dbaczye, kozdy szie swoią głową
rządzi, nicz nie cziniczye — zaczym gdy?mi szie częstokrocz krolow y i. m . krzywd
swoich usskarzaly, tak nam odpowiedzyał: ,Poniewasz inaczy nie możecie, przez szablie
waszych wolnoeczy dochodzycz4 — mowyąc formaliter po rusku: ^Peres (sic) sablie
w aszych wolnoeczy odiskuite‘“ (c. 127).
Кунаков на основі сучасних переказів, зібраних на початку 1649 р. (А. Ю. 3 . Р .
Ш с. 279), оповідає сю легенду так, що зимою 1646/7 р. їздив до Володислава в де­
путації „від усього війська Запопорозького“ Хмельницький з десятьма иньшими козаками
і просили короля „учинити їм справедливість“ в кривдах, які поносять „ в ід обидників
своїх і Жидіви. Але Володислав, роздражнений „на сенаторів і всю річ посполитую" за
противленне його воєнним плянам, відповів козакам, що сенатори його жало слухають,
своєволять. „И написавъ де Владиславъ король саблю даль Богдану Хмельницькому
и сказа лъ: то ему его королевской зеакъ—имѣюгь они при бокахъ своихъ сабли и они
бъ тѣнъ своимъ обиднивамъ и розорителямъ не подавались и кривды имь мстили саб-
лями, и какь время Дойдегь и они бъ на поганцевъ и на его королевскигь непослуш-
никовъ были во всей его королевской волии.
*) В ранїпших версіях оповідання, як ми бачили, король дає пораду вдзаччинї
взагалі, не самому Хмельницькому, як в пізнїйших редакціях. З польських письменників-
сучасииків переказують сю леґенду, прикладаючи ї ї до особистої кривди Хмельницького
—
їрондский в більш загальній формі (vim vi repellere, c. 46), Пасторій — з подробицею
про шаблю (Histo ria с. 35).
3)
ІІо словам Стародубця Клинова Хмельницький в червні 1648 р. велїв йому по
секрету переказати московській адміністрації, що Володислав піднімав козаків на пов-
стаиие і за те його Поляки вбили. „Свѣдали то Ляхи, что у короля съ козаками ссыдка
—послалъ де огь себя король в Запороги къ прежному гетману, чтобъ сами за вѣру
хрестіянскую греческаго закону стояли, а онь де король будетъ имъ на .Іяховъ помощ-
иикъ“ (Акты Ю. 3. P. I I I с. 216). Тут бачимо зародок тої лє<енди про Володислава як
г руського патріота“, що потім розвиваеть ся в козацькій традиції XVIII в. і доходить

Радзєйовский, що їздив 8 королівського доручення, з листом коро­
ля да коваків, спроваджуючи їх на сѳ побаченне до Варшави, казав,
що коваки, пригнѳтѳні всякими нещастями, які на них впали, взагалі
не покавали великої охоти конспірувати з королем. Тільки через
котрогось знайомого, по імени не названого, Радзєйовский спонукав їх
до дальших кроків по мисли короля, то значить до сеї таємничої по-
дорожи до Варша ви1). Згодивши ся на сю подоріж козацькі делє-
ґати сею єдиною в своїм роді оказією — секретними переговорами
8 королем певно покори стували ся насамперед, щоб поновити свої
старі жалї на утиски і просити у короля оборони. Але перспектива
самовільнаго виступлення против своїх властей, яке проионував ко­
роль, ледви чи їм дуже сподобала ся — не тільки Барабашеви,
але й иньшим: Хмельницький тодї теж не був ще в такім поло­
женню, як півнїйше, коли він не мав нїчого до страчення. Таємни­
чість, якою король обставив сї переговори, не могла додати їм
духу. Т а грамота, яку він дав в секретї, правдоподібно на їх
бажаннє (бо властиво в Володиславового становища краще було
обійти ся без такого оказательства), теж не могла їх особливо під­
бадьорити, раз король не міг дати її по всїй формі своєї канцелярії.
Дуже може бути, що у короля при тім прохопвли ся і такі
слова про його безсильність против панів-сенаторів, які потім роз­
носили ся в Польщі і на Україні’, і гадка про потребу козакам
до н&ЁвнщоІ точки в Історії P j c î b , що так багато пише про c e ä руський патріотизм
Володислава („Владиславъ четвертий, извѣстный русскій патріоті», і т. д., с. 58 і д.).
З вньших відомостей, крім Compendiu m-а і оповідання Радвейовского (див. нивше)
мають особливий інтерес оповідання про ваміри Володислава збунтовати козаків у Ше-
вале і Кемені. Лева лв, чолов к близький до тодішнього французького посла в Варшаві
де-Брежі, переказує як правдоподібний здогад або поголоску, що Володислав потайки
підіймав козаків (fit sous main soulever les cosaques), аби дістати від сойму порученнв
виступити против них, а в дійсносте хотів при сій оказії злучити свої війська з коза·
хами і потім обернути по своїй волі—против Татар або Турків (с. 63).
Кемені, що сам був послом Рахочія, оповідав подібно ж: як би сойм не згодив
ся на війну з Турречиною, коваки мали на власну руку розпочати війну з Турками
й Татарами, король мав би козакам накавати, аби їх не зачіпали, ті не послухались би,
король пішов би на них—козаки жадали б, щоб їм повволено було воювати з бусурма­
нами. „ Тоді король, прилучивши собі козаків, з своїм військом і з полками панів, своїх
прихильників, змусив би річ посполиіу згодити ся на жадання козаків, не вважаючи на
опозицію, і рушив би з спільними силами на Турків“ (Rumy Monumenta Hungarian Ш,
1817 c. 244, у Кубалі J . Ossoliński i l c. 364).
Оба представляють так, що ^козацький похід на Турків був потрібний королеви
лиш· на той випадок, як би сойм (осінній сойм 1646 р.) не призволив на війну. Але
се не правдоподібно : не було б на що козаків так заздалегідь стягати, та й королівські
запевнення літом 1646 p. , що козаки вже пішли на море, противлять ся такому ро­
зумінню.
*) Зі слів Радзвйовского, з котрим стрічав ся в домі дюка д'Арпажон, оповідав
се Лінах де Восьвн в своїй книг L’Origine veritable du soulèvement dee Cosaques.
Що РадввІовский їздив 8 королівським поручепнвм в марті 1646 p. , спроваджуючи
ковацьких старшин до Варшави, зовсім вірно догадав ся Кубаля — J . Ossoliński I I
с. 346.
digitized by ukrbiblioteka.org

доходити для себе справедливости власними силами. Така мова тех
не могла особливо настроїти козаків. Депутати знали тяжко при-
гнетене становище козаків і могли побоювати ся, що їх полковники
поступлять з ними як з бунтівниками, коли вони візьмуть ся спов­
няти королівське порученне, і поки королеви вдасть ся виграти свою
справу 8 „панами сенаторами“ , сї козаки, що взяли ся б творити
королівську волю, могли б десять разів програти свою справу1).
Тому ми не потрібуемо дивувати ся, що депутати ввявши і грамоту
королівську і гроші на човни, таки поручення королівського не
сповнили і всякий слих про нього згинув.
Король, беручи від Тьепольо гроші на орґанїзацію козацької
діверсії, обіцяв її зараэ, і передаючи сї гроші козакам, теж, яв
видно, жадав, аби йшли на море як найскоріше. Що більше — при
конці мая і на початку червня н. ст. Володислав заявив послам
(венецькому, австрийському, мабуть і иньпшм), що козаки вже
пішли в похід і воєнні операції почали ся. В депеші* з 28 мая
Тьепольо пише, що король потвердив йому про козацький похід,
про котрий ішли поголоски, а в депеші 8 4 червня висловлявть ся
в зовсім катеґоричнвґ тонї, що „козацька діверсія вже наступила“
1 він згідно з умовою виплатив королеви 20 тис. талярів — журить
ся тільки, що нема ще відомостей з Ц&ргороду. Так само 8 днем
2 червня доносив цісарський посол, що вапоровькі коваки вже
„сильно ударили на Турків“ 2). Але се була містіфікація і не внати,
на скільки в добрій вірі вона була зроблена. Королеви очевидно
хотіло ся підбадьорити своїх союзників і витягнути від них грошей
на воєнні цїли, 8 огляду, мовляв, що воєнні операції вже почали ся.
Чи сподївав ся він, що козаки дійсно десь в тім часі рушать
і тільки де-що „упережав події“ , чи видумав просто, не маючи инь-
шого виходу, тяжко сказати. Козацького походу на море одначе не
було, хоч король раз-у-раз повторяв про нього, і французький посол
в липні доносив, що вісім тисяч козаків пішло морем на Царгород3)*
*) Куб&ля, стараючя ся в можливо легальних формах представити акцію короля,
так толкуе його пляни: дотеперішнє реєстрово військо мало дістати ся під рехімрм ор­
динації, а окрім нього мало бути набране 12-и тисячне самоправне „Запорозьке військо“,
котрого гетьманом мав бути Барабані, а військовим писарем Хмельницький. Але хтож
би з реєстрових схотів бути в неволі комісара і полковників, як би справді поруч них
мало бути нове військо з давнійшими вільностями? Реєстрові перші перейшли б до
нього, коли б таке військо можна було організувати. Але яково було орґаиїзувати? Чн
комісар і полковники з своїми жовнірськими ґвардіями позволили б на с е? Тим ΰΐΐ ο π β ,
що королівська грамота сама мала до якогось часу, бути секретом. Колиж декотрі пись­
менники (як Коховский) говорять про іменованив Барабаша гетьманом, а Хмельницького
писарем, то певно розуміють відновленне давньої старшини в війську реєстровім, а ие
в якімсь новім, новотворнім.
·) Витяги з депеш у Чермака с. 160 —1 і 400.
8) Виписки Люкаса II I с. 163—6.

Чи робили козаки-повірники якісь проби сповнити поручѳиие
короля і скористати 8 його уповажнень, зістаеть ся невідомим.
Можна б підозрівати, що ті поголоски про відміну урядів козаць­
ких і взагалі' та „іскра“ бунту, про котру писав в наведенім вище
листі Потоцкий1), була наслідком проб такої агітації. Але польська
старшина 8 Потоцким в головах на перших же кроках постарали
ся нагнати „спасительного страху“ агітаторам і доказати безпід­
ставність всяких надїй на поправу долї козаччини, і по сім спокій
був відновлений на Україні'.
З першої половини 1647 р. дійсно не маємо нїгіких познак
житя з козацьких кругів — окрім вгаданого висше королівського
листу 8 місяца червня до читинського старости в обороні’ козаків
від надужить старостинських урядників2). Вона може бути відгомоном
якихось нових козацьких жалів — не конче може на самого чиг­
ринського, а і на иньших старостів, що могли теж дістати подібні
напімнення. Потім в серпні* стала ся таємнича подорїж на Україну
канцлера Осолїньского, з котрою пізнїйше звязували ся підозріння
і поголоски про секретні переговори і змови з козаками.
Найбільш нїби докладно оповідає про сю подорїж Ґрондский,
кажучи, що Осолїньский 8 своїм довіреним чоловіком Станіславом
Любовіцким їздив на Україну 8 королівського поручення нїби то для
ревізії пограничних замків, а в дїйсности на те, щоб намовити но­
ваків зачепити Турків, для викликання війни. Він запевнив козаків,
що 8а такий напад не понесуть ніякої кари, настановив їм гетьма­
ном Хмельницького і передав йому від короля булаву. Але Хмель­
ницький, дякуючи за таку ласку і довірє, хоч обіцяв зробити все,
щоб сповнити королівську волю, одначе толкував, що не так легко
попхнути коваків, „придавлених такою тяжкою воєнною дісціплїною“ ,
відразу до такого сміливого вчинку. Казав, що справу треба розва­
жити, помалу приготовити до неї козаків, та і зброю приспособпти,
і для сього треба немало часу3). Подібне оповідає бмьоловский, ко­
ротенько Йончинський, а Коховський — не згадуючи Осолїньского
по імени, каже тільки про висилку „одного чоловіка“ на Україну
для порозуміння з козаками4).
Все се могло б виглядати на лєґендарний дублет до дійсної
Володиславової вхови з козаками в Варшаві, тим більше що ярказ
*) Що то була ва turbulenta. . . głowa, що „розсівала поголоски про підміну
урядів“, про котру пише ІІотопкий ? Декотрі дослідники готові бачити тут згадку про
самого короля і його зносини з козаками. Се неможливо, і стилістично і фактично.
Легко засунула ся б гадка, чи не Хиедьницьки& то, — але 11 так само треба відкинути.
·) Див. с. 139. 3) Historia с. 38 —9.
%) бмьоловский с. 2, Коювский с. 22, Йончиньский — ркп. бібл. Осоліньских
627 с. 191, виїмок у Кубалі II. с. 187.
digitized by ukrbiblioteka.org

еі письменники про варшавську авдівндію новаків не говорять,
а Ооввнцїм, що говорить тав докладно лро варшавську авдіенцію, місії
Осохїньского піддав зовсім иньші ділі — церковні, унїонві. Одначе
та обставина, що Ґрондский іґокликуеть ся в своїм оповіданню дуже
виравно на товариша Осолїньского в сій подорожи, Любовідкого,
від котрого, а також і від Виговського він мовляв чув про сю місію
Осолїньского, змушує 8 більшою увагою ставити ся до сього ешводу.
Не можемо допускати у Осолїньского якихось глубших конспірацій
з козачиною. До того справді нема ніякої підстави1). Але все таки при­
ходить ся думати, що місія Осолїньского не кінчала ся на тих церковних
справах, про які оповідав Освєнцїм, а мала визондувати українські
відносини і в иныпях напрямах, в звязку з воєнними плянами короля.
Освєнцїм оповідає : В серпні 16 47 р. канцлер виїхав в Вар­
шави в давно задуману дорогу на Задщпровє, до Батурина, Конотопа
й иньпшх тамошніх маетностей своїх, котрі держав лєнним правом
і хотів ввідати, а скрита цїль сеї подорожи була така. Король не
встигши поєднати 8 католицькою церквою дісідентів, ввернув своє
бажаннє на щ шученнє до римскої церкви грецької релігії, бажаючи
таким прилучвіїнбм її до унії розірвати і згадану лїґу козаків з Та­
тарами. Трактуючи про се 8 декотрими вивначними людьми з шляхти
руської, а навіть з митрополитом київським, він набрав до сього
великої надої, і тому канцлер умисно взяв ва причину — побачити
свої задніпрянські маєтности, аби з того приводу могти повдсти
в ними устні переговори і знайти способи вдоволення обох сторін. Мав
в тім 8Н0СИНИ з митрополитом київським, браславським воєводою
Адамом Кнсїлем і Максиміляном Бжозовським, як найпершими голо­
вами грецької релігії. Бжововському 8 тої ж причини — аби його тим
більше заохотити і на свою сторону прихилити, надано каштелянїю
київську2). Осолїньский не тільки набрав від них великої надїї бу­
дучої «годи, але й привів до того, що визначено навіть публичну
діспуту над тою справою, на 16 липня будучого року. А хоч то
тримано в великім секретї, але як всї канцлерові справи, хоч би
й найсвятїйші, викликали неохоту, так і ся подорож задніпрянська
наробила ріжних підозрінь шж шляхтою3).
Справа унїї, чи релігійного компромісу ніж православними і уніа­
тами дїйсно оживила ся була * переддень повстання Хмельницького.
4) Чержак, дуже докладно обробивши сей епізод в своїй праці (Plany гл. XI),
особливо великг а натиск кладе на те, що канцлер лёдви чи згодив ся б скожпрожіту-
вати себе якоюсь конспірацією а ковакани, і потій занадто рішучо вирікав ся П, щоб
жохиа було дукати про се.
*) Вжозовськжй дістав каштелянство по Кисілю, що поступив на браславськ*
воєводство. Можу був присвячен ні Літос 1644 р.
8) Dyaryusz с. 206.

З одного боку приївд нового папського нунція Торреса 8 спеціальними
інструкціями в сій справі, 8 другого боку — зміна митрополита, поява
нової особи на чолї православної церкви на початку 1647 р. відо-
гріли на ново давнїйші надії і змагання1). Косів і ва житя Могили
брав участь в компромісових переговорах і не належав до числа
непримиренна2), і тепер, вичікуючи свого затвердження на митро­
полії, тим мѳныпѳ мав поводів виступати рівко супроти компромісових
тенденцій правительства.
Підставою до вступних переговорів послужив знову той сам
проект компромісу 8 1629 p.: його під 1647 р. подав врличвсвоїх
записках, як справу даного моменту, одержавши сей проект від
близького королеви чоловіка, маршалка Казановского. Але ся формула,
ровумівть ся, православних не вдоволяла, і після переговорів під­
нятих Осолїньским, Кисїль, що грав тут ролю посередника, виладив
свій меморіал в справі компромісу. Він заховав ся в актах поль­
ської нунціатури — мав дату 13 грудня. Кисїлем був пересланий
Косову, від нього пішов до канцлера, а той передав нунцівви,
і в перших місяцях 1 648 р. ся справа живо дебатувала ся в вар­
шавських кругах, вважала ся дудо надійною, а центральну ролю
в шй вігіогравав власне канцлер3).
Ся релїґійна сторона подорожи Осоліньского на Україну, більш
офіціальна (не потрібувала навіть бути занадто секретною, як пред­
ставляв її Осввнцїм), не виключав одначе, як скавано· иньших
завдань. Полишаючи на боці мало цікаве для нас питаннв, на
скільки Осолїньский був від початку втаємничений в зносини короля
з козаками, трудно думати, щоб він не довідав ся про них з часом
—
як довідав ся і Потоцкий, судячи з того, що від нього Кисїль
знав про королівський лист ковакам4). Переговори з представниками
впливових православних кругів в справі релігійного компромісу
давали Осолїньскому добру вагоду стрічати ся і ваводити зносини
і з козацькою старшиною, не боячи ся підозрінь, і він певно користав
8 того. Замітка Осввнцїма, що справа рвлїґійного компромісу оціню­
вала ся також 8 становища козацької справи — небезпеки козаць­
кого союэа з Кримом, дуже характеристична. Небезпека сеї козацько-
татарської лїґи і потреба їй запобігти — се ж була та формула,
під якою в кругах льоялїстів представлювано і оцінювано королівські
*) Не маємо ніяких підстав сказати, як їолубвв (II. с. 215), що Володислав під
кінець хитя, в звязку з своїми воєнними планами, стратив інтерес до сеї справи.
*) ІІ. Могила II с. 200 —201. Див. вище с. 115.
8) Див. у Чериака ор. с. с. 316 —7. Про Кисіля як прихильника пляна патріар­
хату оповідав в лютім 1649 р. в Москві Мужилівський, л. 27.
·) Див. вище с. 143, примітка 5.
digitized by ukrbiblioteka.org

зносини 8 козаками, і можна думати, що fi Освенцін дещо знав про
сю сторону місії Осолїньского, тільки вважав за краще обминути її
вшце наведною заміткою.
Чи ся подорож канцлера і переговори з українськими, може
fi козацькими старшинськими кругами, вробили дійсно якийсь вплив
на ковацькі відносини і додали сюди ферменту, се дуже трудно
скавати. На Україні скоро но сїй подорожи пішли трівожні чутки,
і се потім дало привід ввявувати в подоріжю Осолїньского ті по­
голоски про вивначенне Хмельницького гетьманом, і т. и. *). Потоцкий
на підставі тих відомостей, які до нього доходили в осени 16 47 p.,
як ми бачили, ставив справді дуже сумні гороскопи, побоюючи ся
вибуху ковацького повстання при першій нагодї, і домагавсь якихось
рішучих ваходів для васпоковння .козацького невдоволення. Але се
може бути fi припадковою хронольоґічною стрічею з подорожей)
канцлера. Невалежно від неї могли зійти ся глухі поголоски про
попередні переговори короля в козаками з відгомонами особистої
афери Хмельницького, що в тім часї доходила до свого краю, по-
дихаючи льояльного і статочного читинського сотника до „десперат-
ських“ вчинків, і підіймав ся грізний привид повстання.
Особиста біоґрафія Хмельницького на стільки-ж бідна реаль­
ними, безсумнівними фактами, на скільки безмірно богата леґендою,
що окрила його по горячим слїйам першого виступу на широкій
арені і вробила улюбленим героєм всяких перекавів і видумок, а далі
fi поетичних та белетристичних утворів. На сїм місці не можемо
ставити собі завдання дати можливо повну, критично провірену
біоґрафію великого гетьмана — се мусїло-б бути вавданнвм осібних
праць, дуже пожаданих, котрих не маємо нї для Хмельницького, нї
для иньших визначних дїячів сеї доби. Я обмежуюсь головнїйшими
фактами і моментами особистого житя Богдана, потрібними нам для
розуміння його публичних виступів2).
Богдан-Зиновій Хмельницький був сином старостинського уряд­
ника в Чигиринськім старостві Михайла Хмельницького. Такі
урядники звичайно набирали ся з дрібної шляхти, і таким шлях­
тичем уважав і навивав себе Михайло Хмельницький : в пізнійшім
листі своїм до короля під Зборовим (1 5 серпня 1 649 p.), дуже
*) Єр мч в своїх записках дав відгожін сих шляхетських погохосок, записуючи,
що Хжельнищииа стала ca przez króla, zdradą dotkliwą kanclerską, człowieka bez­
bożnego — c. 53 .
■) Ріжні спірні питання біоїрафії Хмельницького і леґенди про нього обговорив
ж в екскурсах, які, на жаль, відложив до осібного публікування, і вони згоріли разож
з ииьпгиж матеріалом у Київі в 1918 р.

важнім для його біоґрафії (свого рода короткій автобюґрафії), Богдан
Хмельницький навиває себе „уродженим Хмельницьким“ , а на своїй
почати уживав герба Абданк. ІІоходженне його батька одначе
вістаеть ся неввісним. Чигиринщина вся було новою ваймашциною
ріжних приходнїв кінця X V I в. ; приходнем в ЧигириящиШ, розумієть
ся, був і Михайло Хмельницький. Але ввідки прийшов він, се
віставало ся незвісним в пізнійших часах, і сучасники перекавують
тільки ріжні вдогади: так Пасторій називав його шляхтичем („як
кажуть“) в Литви (з в. князівства Литовського), Коховский каже,
що одні вважали його родом з Мазовша, иньші — з місточка
Лисянки, в Корсунськім старостві. Ся остання вгадка одначе може
бути хіба памятю, що Мих. Хмельницький, перед тим як осісти ся
в Чигиринськім старостві, жив в Лисянщ, що була державою тогож
Даниловича, що й Чигиринщина, і була осадою також дуже недавнею,
в початків X V I I в .1). Може бути, що Мих. Хмельницький був її
осадчим, як потім эаймав ся осадництвом в Чигиринщиш2).
Про попереднє Коховский переказує здогад що Мих. Хмель­
ницький служив на дворі Жолкевских в Жовкві, і потім коли Дани­
лович оженив ся 8 Софією Жолкевскою, був приділений до двору
своєї панни, перейшов 8 нею в службу до Даниловича і кінець-
кінцем осїв ся в Чигиринськім старостві, котрим володів Данилович
(равом в староством Корсунським). Коли тут осїв ся М. Хмельниць­
кий, нѳзнати ; правда в потвердженвю Суботова ва Б. Хмельницьким
сказано, що Суботів Мих. Хмельницький держав більше сорока лїт *),
але сьому досить тяжко увірити, хоч ся дата без сумніву вийшла
від самого Богд. Хмельницького: в 1570-х pp. не було ще навіть
і Чигирина4).
Ввагалї про службу Михайла Хмельницького в Чигиринщинї
бливших відомостей ле маємо. Б . Хмельницький в вгаданім авто­
біографічнім листї каже, що батько його був „підстаростою чигирин­
ським“ ; иньші сучасники звуть його „писарем провентовим“ ®),
офіціялТстом нившої катеґорії. Може бути, що Хмельницький трохи
причинив титулу свому батькови, але кінець-кінцем подробиця мало­
важна. Факт, що Богдан Хмельницький походив не в старої родо­
витої козачини, а в місцевої дрібно-шляхетської (офіціалїстської),
*) Див. у Яблоновского Ukraina с. 693.
*) Піночі так і називав його „осадчим чигиринським“ — текст у Лшшнського
(с. 255). поаравнійшій ніж у їрабовского, Oycz . Sporn.
·)АктыЮ.3.P.X.c.466.
*) Ще одно місце пробутку родини Михайла могла-б вказувати згадка Павла
Алепського про Черкаси, — див. зараз низше.
*) Scriba a rationibus proventuum — Коховский 1. с., теж Pamiętniki do pan.
Zygm. П І (очевидне запозиченні.
digitized by ukrbiblioteka.org

середньо-заможної верстви. Про маєтковий стан сеї родини зовсім
правдоподібно оповідаеть ся, що Михайло Хмельницький, служачи
в старостинській адміністрації, не забувйв забезпечити себе, і осадив
під Чигирином вище по Тяснину (в півтори мидї віддалення) чи­
малий хутір, названий'Суботовим1). Останнє теж факт. Натомість
те що оповідаеть ся про огененне Михайла Хмельницького 8 козачкою,
звязки 8 коваками і службу в їх війську — все се виглядає як
здогад для обяснення того, що Михайло закінчив жите в битві під
Цецорою, а син його опинив ся в козацькім війську.
'Факти сї
одначе ніяких спеціальних обяснень не вимагають, бо дрібно-шляхет­
ська елужебна верства стояла в сих сторонах все дуже близько до
козаччини, а кожний тутешнїй осадник, шляхтич чи не шляхтич, був
варазом і воякою-пограничником. Коли Жолкєвский стягав ся з остан­
нього для боротьби 8 Турками в 1620 p.,
його зять Данилович
прислав йому в поміч свій двірський полк, і в нїм правдоподібно
був і Михайло Хмельницький 8 сином. Участник Шемберґ в своїм
дневнику цецорської війни вгадує окрім властивого війська „лїсов-
чиків і добровольців п. Хмельницького“ 2).
Що до віку свого, Богдан в згаданім листї до короля 16 49 р.
називає свої лїта '„сивими“ , і 8 того треба міркувати, що родив ся
він ще в X V I столїтю, в його останнім десятилїтю. З сим сходять
ся відомости, вібрані в 16 49 р. венецьким' послом в Віднї — що
Хмельницькому було „коло 54 літ“ , себ-то родив ся він коло
1595 року3). Павло Алепський переїздячи через Черкаси, ваписуе,
що се місто було місцем уродження Хмельницького4), але трудно
дуже полягати на такій принагідно киненій замітці. Імя його „Богдан“
часто толкували потім як приввище, дане йому пізнїйше як спаси-
тѳлѳви України, але се бе8 сумніву початкове, дитинне імя Хмель­
ницького і вповнї правдоподібно, що се був практикований в народі
переклад церковного імени Федір, як толкував уже Коховский5).
Про науку Богдана Коховский каже, що він учив ся в київ­
ській гімназії, а також „по словам богатьох“ — у Ярославі у евуїтів.
Останнє більш певне, перше дуже мало, і мабуть вявило ся як пів-
нїйпшй, безосновний вдогад. Київська гімназія, ;себ-то братська школа,
починала своє істнованнє тоді, коли Хмельницький мабуть уже кінчив
*) Коховский L с.
*) Prócz Lisowczyków і р. Chmielnickiego wolontariuszów — Pisma Żółkiew­
skiego c. 571.
· ) Депеша Саґредо при статі М. Кбрдуби в 78 т. львів. Записок, ч. 2.
*) Путешествіе патр. Макарія 1Y с. 192.
*) Максимович зі згадки Мясковского (Michałowski с. 377), шо іжеииии Богдана
були десь коло різдвяних свят, досить правдоподібно здогадував ся, що він мав іяя
Федора „начертаяою“, котрого день 27 грудня ( І с. 479).

науку у ввуїтів, а може й скінчив її, тай ніяких ввязків у Хмель­
ницького 8 київськими шкільними кругами не знаємо, ніякої памяти
про його науку в сих кругах не бачимо. Натомість про його
ученнв в котрійсь єзуїтській колегії — ярославській чи львівській,
се не зовсім ясно — маємо свідоцтва більш певні. Його професор
ввуїт Мокрский, „під котрцм Хмельницький учив ся поетики і ре-
горики“ 1), уживаний потім був в посольствах до Хмельницького,
з огляду на сю особисту знайомість; тоді Мокрский був у Львові,
перед тим міг бути і в Ярославі. При тих эвязках з Галичиною,
які істнували на дворі Даниловича, зовсім природно, що чигиринський
офіціаліст післав сюди свого синка, і власне до такої щиро шляхет­
ської школи як єзуїтська колегія.
Судячи 8 сеї звістки про науку поетики і реторики (її досто-
вірности не можемо нічого закинути), Хмельницький був в єзуїтській
школі досить довго: загальна освіта, по за котру звичайно не проступали
люде світські, які не мали заміру віддавати ся церковній дїяльности,
займала 6 — 8 лїг і більше, і кінчила ся власне риторикою2). Освіта,
котру Богдан тут дістав, була звичайна, середня освіта сучасного „ осві­
ченогоα чоловіка, і супроти наведеної звістки мусимо лишити на боці
в ід б и в и сучасників, які говорять про Хмельницького, як про чоловіка
ледве помазаного освітою3), що тільки між козаками міг бути заміт-
ним нею. Не така то й рідка річ між козаччиною, а спеціально між
її шляхетськими елементами, була середня шляхетська освіта в тих
часах
Шкільна наука Богданова закінчила ся перед 1620-м р. Того
року, я вже сказав, його батько, вибираючи ся в похід в двірськім
полку свого патрона, взяв з собою і Богдана. Подробиць з сього
його походу більше не маємо, тільки те що каже сам Хмельницький
в згаданім листі, і так само ріжні иньші сучасники: Михайло Хмель­
ницький в битві під Цецорою наложив головою, Богдан попав в ту­
рецький полон, яде пробув в тяжкій неволі два роки“, поки його
звідти викупили. По словам Коховского визволили його коэаки, ви­
мінявши на своїх бранців, за-для памяти його батька; се не дуже
правдоподібно, бо ніяких заслуг для козаччини у Михайла Хмельниць-
*) Xiądz Mokrski był iezuitą у uczył w szkołach, pod którym Chmielnicki poetyki
i retoryki słuchał, tenże ze L w ow a od mieszczan posłany do Chmielnickiego na trak­
taty, którego poznawszy C hmielnicki przy pospolstwie nic z nim nie mówił, a gdy się
rozeszli, nisko za nogi obłapił у za cwiczenie dziękował — Nowiny z Warszawy do
obozu posłane 2 9 /Х І 1648, в текаї Нарушевича 143 c. 379, з королів, архиву.
*)Див.вт.VIс.452.
8) Ірондский: exigua litteratura tinctus (c. 40). ПасторіЙ (Bellum c. 5): litterarum
etiam non rudis (в Historia c. 27 одначе: rarior denique inter Cosacos latinae necnon
in reipubl. Polonae peritia Хмельницького). Коховский: ex usu litterarum aliquo non
inhabilis tractandis negotiis fuit (c. 20).
digitized by ukrbiblioteka.org

ШКОЛА І СЛУЖБА
15ô
кого не знаємо. Пасторій каже, шо Богдана викупила мати, шо буде
пр остійте і правдопошбнїйше.
Про сю неволю оповідає ширше турецький літописець Наїма
челебі, з нагоди посольства Хмельницького до султана в 1 650 р. По
його словам, мусульманин, що привіз тоді* лист від Хмельницького,
оповідав, ще Хмельницький був в неволі у одного 8 керманичів сул­
танської фльоти, що проживав в Царгордї в кварталі* Касїм-баші;
під час своєї неволі Хмельницький прийняв іслам, і пізнїйше зістав
ся йому вірним, але се не перешкодило йому, підмовивши кількох
иньпіих невільників, утїкти 8 неволі’ 1). Одначе ціле оповіданнє пов­
не ріжних фантастичних або мало правдоподібних подробиць, і 8 ньо­
го можна В8яти 8 де-якою правдоподібністю хіба сю подробицю, що
Хмельницький 8а своєї неволі був в Царгородї.
Нятнадцять літ, що минули від повороту Хмельницького 8 не­
волі і до війни 1637 p., в наших джерелах не зазначили ся ніяки­
ми певними фактами. Оповідання лівнійшої козацької традиції про
ріжнї Богданові подвиги: про участь його в морських походах, про
те як він В8ЯВ в неволю двох Еантемірових синів, визначив ся незви­
чайно в Смоленській війні і т. и .2)— тільки непорозуміння, або прості ви­
гадки« Так само не мають реальної вартости загальні фрави де·яких
старших письменників (Коховского й ин.) про ті прикмети, якими Бог­
дан звернув на себе увагу в війську— освіта, красномовність, вруч-
ність і оборотність у всякого рода ділах.
Можемо констатувати, що в середині четвертого десятилїтя
X V I I в., коли Богданови могло бути лїт 8а сорок, він мав вивначну
позицію в в війську— але які уряди ваймав він перед 1 637 p., зі-
стаєть ся невідомим. В особистого житя його,також не знаємо майже
нічого. Був вія жонатий з Ганною Сомківною, сестрою Якима Сомка,
пізшйшого претендента на гетьманство, і мав чималу с’їмю: кількох
синїв і доньок. Все се були, очевидно, діти від першої жінки,
яка— припускають, вмерла перед Богдановою аферою, судячи 8 того,
що він тодї жив 8 тою дамою, sa котру у його вийшла ворожнеча
з Чашпньским; але вся ся романічна історія взагалі* мусить приймати
ся з значним скептицизмом, як зараз побачимо. Поза тим ще можемо
скавати, що Богдан господарив на батьківськім хуторі і в пізнїйшій
афері своїй виступає як заможний господар, що своїм достатком
викликує заздрість у старостинської адміністрації.
*) У Смірнова Крымское ханство с. 546 — 7, перед тим ще в Collectanea-x Сей-
ковского ( І с. 201), що не пожалував навіть дати в своїй книжцї образов, де пред-
ставлено, як Хмельницький в якімсь фантастичнім „козацькім" убранню править мусуль­
манський намаз в присутности хана.
2) Грабянка с. 32, Величко I I с. 381.

В 1637 р. стрічаємо Б. Хмельницького в перший раз на шир­
шій аренї, як військового писаря, що підписує акт капітуляції козаць­
кого війська під Боровицею1). Правдоподібно, тільки на сїй підставі
Коховский, що знав дневники Окольского, відозвав ся про Хмель­
ницького, як, про врадливого- чоловіка, що брав участь у всїх по­
встаннях— Павлюка, Острянина і Гунї, і таке переконанне про
участь Хмельницького в повстанню утерла ся глубоко в історіо-
ґрафії. Але близше приглядаючи ся, переконуємо ся, що властиво
на се нема підстави. Як вище було вказано, Б. Хмельницький ви­
ступав в рядах старшини, визначеної Нотоцким на місце тих козаць­
ких старшин, котрих козаки мали ва накавом Потоцкого відставити
при капітуляції. Тому треба думати, що Богдан належав як раз ю
людей найменыпе скомпрометованих повстаннем, і черев се певного
вначіння набирає патетична фраза його в автобіоґрафічнім листї до
короля, що він від урождення свого і до того сивого волося „не
був в нїоднім повстанню против маєстату королівського“.
Той факт, що після кампанії 1638 р. Богдан був вивначений
до покірної депутації до короля2), теж промовляє ва тим, що він
і в кампанії Острянина і Гунї не був скільки небудь сильно ском-
промітований. Дійсно в звістках сеї війни ми не внаходимо імени
Хмельницького в рядах повстання. Ровумієть ся, може се бути при­
падковим— але 8Н0В ніщо не дає нам права відкидати його заяву,
що він не був нї в однім повстанні' против короля.
Дальші лїта теж не визначають ся нїчим голосним в житю Бог­
дана. Від ординації 16 38 p., що позбавила коваків вищих урядів,
ваймав він уряд чигиринського сотника— позиція вигідна тим, що
давала йому можливість лучити занятя господарські з службовими.
І Золотий спокій“ дав м о ж н і сї ь і йому загосподарити ся на своїй
батьківщині’, може й розширити її : в пізнійших привилеях пред-
ложених Богданом царѳви крім Суботова єсть осібне потвержденнє
на „слобідку Новосельці, на землі суботівській лежачую од поль ди-
κ ί χ sa Чигирином“ 3).
Про 8начні розміри Богданового господарства теж маємо деякі
згадки в джерелах. В „кривдах Хмельницького“ вгадуєть ся 400
кіп вбіжа на гумпї його, захоплених при наїзді Чаплїцким (Чаплїнь-
ским)*). Натан Ганновер в своїх запискак, на підставі оповідань
своїх земляків, описує богаті стада Хмельницького. Піночі вгадує
про стави, млин і шинки, що несли дохід Хмельницькому, і особливо
*)Див.вч.І с.272.
*) Та* же с. 310.
· ) Акты Ю. и 3. P . X . с. 464; про роаширенне Богданом батьківщини мова
і / Пасторія с. 32.
*) Michałowski с. 4.
digitized by ukrbiblioteka.org

на конкуренцію суботівських і чигиринських шинків кладе натиск
в історії швнійшого конфлікту Богдана 8 Чаплїньским1)
Богдан пав добрих приятелів серед нової старшини; 8 адміні­
страцією староства, де слухив його батько, очевидно, теж ввязували
його звязки приязни і важилости. Все, вдавало ся, віщувало fioxy
спокійне і приємне житє — тим щасливійше, чим меньше в нїи було
слави і відповідадьности.
Той факт, що його равом з Барабашем і Іляшем вибрано в 1646
роцї в повірники королівської місії, ще рав дає поняте про його
позицію в війську: репутацію чоловіка впливового, певного, льояль-
ного супроти короля. І він тодї, як і Барабаш або Іляш, не схотів
ріскувати своїм положеннєм і пускати оя на слизьку дорогу аґітатора-
бунтаря, хоч би і з королівської руки.
Всякі пізнїйші говорення про те що Хмельницький уже від
давна був підозрілим і показував бунтівничі замисли, або величання
проникливости покійного гетьмана Конєцпольского еупроти нещастя,
в яке впав його наступник Потоцкий— се очевидно запізнеш віщу­
вання тих глубоких политиків, які все пригадують по подіях, як то
вони дрбре їх предвидїли і від них остерігали.
Такі глубокі відкритя кн. Заславського по торсунськім погромі,
що Хмельницький, котрого він певно й імени не чув перед тим і на­
віть тепер називає „ одним козаком переяславським“ ,
„не тепер
тільки засмакував добичи Тічипосполитої, а 8 давна порозумівав ся
8 беєм, і тільки за якимись чарами чи фатумом не були сї зносини
помічені“ 2). Такий популярний переказ про те, як Хмельницький на
похвалки Конєцпольского Кодаком, відбудованим по Остряниновім
повстанню, вирвав ся з сміяивою заміткою, що „як людська рука
вбудувала, тав людська рука може й знищити його“ , і сими розбудив
підозріння у старого гетьмана. Або иныпѳ анальоґічне, тільки не
таке популярне оповіданнє про віщуванне Хмельницького по погромі
16 38 p., що „козацька мати“ , котру вважали добитою Конецполь-
ским та Потоцким, ще дасть грізне для Поляків потомство від союву
8 Татарами. Таке ж оповіданнє, що Конєцпольский, високо цінячи
Хмельницького, все мав передчутя чогось незвичайного від того
чоловіка і перед смертю жалував, що лишив Хмельницького
живого— бо тільки він, Конєцпольский, повагою свовю стримував
його, і т. и. В сі вони виглядають як пізнїйші рефлекси, до котрих
зерен своєю аферою Хмельницький правдоподібно давав дуже мало
приводу.
*) Ojczyste spominki I с. 138, пор. вище с. 162 прим. 2.
·) Ляст у Ша&вохн II дод. 40.

Та слїдом стрясла ся біда, ява до решти зруйнувала всі його
здобутки і вробила саме житє його непевним. Трагічні наслідки сеї
Богданової афери густо заплели її ріжними леґендарниии подробипями
і наповнили паралельними мотивами, серед яких незвичайно трудно
визнати ся, — тим більше, що в додатку до всього майже бракує
хронольогічної основи всьому тому букетови реальних фактів, пі­
дозріливих поголосок і чистих вимислів.
Вихідна точка ясна — сварка в новим підстаростою чигирин­
ським Чаплїцким, чи Чаплїньским. З чого вона пішла, вістанеть ся
мабуть секретом, та і в дїйсности такі ворогування сплітають ся
часто в таких складних, а в окремішности маловажних мотивів, що
потім самі головні участивки не вдають собі справи в початку своєї
ворожнечі і вкавують зовсім ріжні причини.
По ввісному приниіпу cherchez la femme і тут в часом особ­
ливу популярність вдобула романтична „боротьба за жінкуα між
Хмельницьким і Чаплїньским. Мовляв Чапліньский ухопив жінку,
невінчану, 8 котрою жив Хмельницький, а Хмельницький добивав
ся її навад, але ані Чапліньский не хотів її віддати, анї вона не
хотіла вже вертати ся, бо перейшла на латинство і Чапліньский
обвінчав ся в нею. Аж по корсунськім погромі коронних військ
Хмельницький вахопив її в свої руки і мешкав як в жінкою, діставши
якесь благословенство на сей шлюб від патріарха в Київі. Се трівало
до 1651 p., коли стала ся в Богдановій4родині траґедія, закінчена
—
як оповідали — повішеннем сеї жінки. Але вся ся історія 8 жінкою
стає причиною афери доперва в пізнїйших писаннях, котрих автори
стояли під вражіпнями сеї траґодії 1651 р. У тих же авторів, які
сеї Ш8НЇЙШ0Ї траґедії не внали — у Ганновера, Пасторія, Віміни,
нема вгадки про якусь романтичну причину сварки Хмельницького
8 Чаплїньским. Так само анї в автентичних листах Хмельницького,
нї в так вваном „реєстрі кривд“ 1), анї в оповіданнях Хмельницького,
переказаних ріжними аґентами, нї в поголосках, вбираних Кунаковим
по горячим слідам, зимою 1 6 48 -9 p., нї в шввїйшій кореспонденції
в королем, де Хмельницький добивав ся видачі йому Чаплїньского,
—
нема ніяких слідів сього 'романа. Мова йде все про самі про­
заїчні річи, так що се вмушує ставити ся досить скептично до всеї
сеї романтичної історії, як причини півнїйших бід. Правдоподібно аж
трагічний кінець сеї другої Богданової жінки ввернув увагу на неї
і так вложила ся півнїйша історія про неї, як причину всеї біди — як
про „степову Гелєну“ , зза якої пішла ковацько-польська війна.
*) Тут єсть тільки загальна згадка про вабираннв жінок і доньок кованькнх, як
ми бачили вже вище, с. 81.
digitized by ukrbiblioteka.org

Вповнї реальний характер, як причини афери, мають
за те ріжні старостинські дпачі з Хмельницького і вкінці віді-
бранне суботівських ґрунтів, так що про се годить ся сказати тут
кілька слів.
Знаємо, що одною з головнїйших кривд, на які скаржили ся
козаки, було те, що старостинська адміністрація брала з них по-
воловщину і ріжні побори. Здаєть ся, від сього зачали ся і при-
врости Хмельницькому від Чаплїньского. В „реєстрі кривд“ читаємо,
що „в р. 1 646 , коли Хмельницький діставши двох Татар, возив їх
до пана краківського (гетьмана Потоцкого)1), в неприсутности його
забрано у нього поволовщину, і 8 стабнї коня його, на котрім їздив
в дикі доля“ Розгніваний сими і подібними прикростями, Хмель­
ницький ванїс скаргу на Чаплїньского — правдоподібно перед самого
пана старосту. Але вона йому не помогла, а роздражнений нею
Чапліньский став чіпати ся Хмельницького ще гірше, і при якійсь
нагоді вхопивши малого синка Хмельницького велів своїй челяди
вибити його канчуками серед чигиринського ринку, і та так постарала
ся, шо по сій екзекуції його занесено до дому ледво живого, і він
потім незадовго вмер2).
Другим ударом для Хмельницького було відібранне від нього
хутора. Чапліньский представив старості, що Хмельницький без­
правно і незаслужено володїе просторими ґрунтами, які мають на­
лежати до староства. Описав його як чоловіка шкідливого, воро­
жого і т. и., і кінець-кіецем дістав позволенне відібрати від нього
ґрунти, котрими Хмельницький володїв, очевидно, без усякого пев­
ного документу, за простим позволеннем старости Даниловича чи
його підстарости. Правдоподібно, Хмельницькому було предложено
взяти відшкодована за вложені в культуру сих ґрунтів кошти
і уступити ся 8 них. Пасторій називає навіть суму, яка була
кінець-кінцем признана Хмельницькому — 50 золотих. Хмель-
дипький не хотів уступати ся, тоді' Чапліньский тодішнім звичаєм
урядив збройний наїзд, захопив ґрунти силоміць, при тім знищив двір
Хмельницького, забрав вбіже і всяке добро, —
як звичайно при
таких наїздах бувало *)
*) Думаю про Потоцвого · тому, що Конєцпольский вище зветь ся „небіжчиком
паном краківським“ .
Се давало б хроиодьоґічну точку опертя для перших зачіпок :
поволовщину вибрано по смерти старого Конвцпольскиго, в середині або другій поло­
вині 1646 р
*) Лам. кн. Міхаловскаго с. б.
· ) Реєстр кривд — в книзі Міхаювского с. 5, Пасторій с. 31 (посилавть ся на
лист Хмельницького до Потоцкого), Натан Ганновер L с., Іроядскяй й ин.

Хмельницький пробував дійти свого; все його істнуванне було
поставлене на карту і він мусів ужити всїх способів, щоб вернути
собі мееток. Ріжні автори оповідають досить широко про його
скарги і в ґродськім судї, і у короля, і навіть на соймі. Пере­
казують ся резолюції списані в сих справах, і розмова з Хмель­
ницьким короля, що мовляв порадив йому боронити ся силою1).
Маємо навіть королівську грамоту, ніби то видану йому королем на
потвердженне його прав, в Варшаві 22 липня 1646 р .2) Все се
одначе дуже сумнівне. І захований текст королівської грамоти,
і самий факт її видання мало ймовірні; мало правдоподібно навіть,
щоб Хмельницький в сїй справі ввертав ся до короля — справа
була безнадійна, і Хмельницький се мусїв внати. Не внати, чй була
вона навіть у ґродськім судї, не тільки що в соймовім; Хмельниць­
кий був nullo лиге possessor, безправний держатель· Навіть в зга­
даній грамоті з 22 /V I I , подиктованій Хцбльницьким або уложеній
на основі даних ним відомостей/ нема вгадкц про якісь права його
—
крім дотеперішнього спокійного володіння. В такій справі все
валежало від волї старости, і рав Хмельницькому не удало ся при­
хилити його, внайти протекцію до нього — все було даремне.
Тим часом всі заходи, які Хмельницький робив против своїх
ворогів, тільки ще бідьше загострювали відносини. Боротьбу пере­
несено на політичний ґрунт. На Хмельницького пішли доноси, об­
винувачення в врадї і бун+уванню козаків. Його, давній товариш
по службі військовій Роман Пешта, осавул чигиринський, обвийуватив
його, що він бунтує козаків до морського походу : очевидний відгомін
секретних поручень, даних королем. Коховский знає імя ще иньшого
доносчика — якогось сотника „Онїаса“ що доносив комісарови Шем-
берґу про приготовлення до бунту, які йшли від Хмельницького.
Ерім загальних противодержавних замислів його обвинуватили
також в якихось інтриґах спеціально против Ол. Конєцпольского,
в нагоди ввісного иам походу против Татар, що відбув ся в осѳни
16 47 р. (в жовтні)3). Одні кажуть, що воваків обвинувачувано,
що вони перестерігли Татар, і тому не удало ся вахопити на місці
орди, иньшг — що вони вробили eadtoÿ на Конвцпоіьского, яв вія
мав вертати ся 8 походу, і привідцею того ославлено Хмельницького.
Першу версію внаходимо у Ганновера4), другу у анонімного мемуа-
*) Д ів . особливо у їрондского.
*)АктаЮ.P.X с.464.
*) Вище, с. 26.
4)
Ганновер каже, що Хмельницький розжалений на Консдаольского ва забракне
його оселі, остеріг Татар про похід Конєцпольского, і сей похід тону не вдав ся.
Конєцпольский не знав причини, аж згодон сам Хмельницький вимовив ся по пиному
в шинку, як він „піистив ся пановя ва те що забрав йому худобу*. Жид шинкар під·
слухавши доніс Конєцпольскому, тон звелів увязнити Хмельницького і хотів с к а р ш ж л
смерть, але приятелі Хмельницького випросили його на поруки. Пер. Балябажа е. 60 — 1.
digitized by ukrbiblioteka.org

риета, дуже близького події1). Він оповідає, що коли Конєцполь-
окий 8 Бававлука (8 Сїчи) рушав понад Дніпром до Кодака, прийшла
відомість, що „Хмельницький бунтує козаківМало се бути при­
близно в останніх днях жовтня н. с т.2). Конєцпольский вислав
перед собою свого служебника Радлїньского, державця Крилова, і той
приїхавши до Крилова, „застав ріжнї вісти про бунти Хмельниць­
кого — що справді він бунтує козаків, аби знищити обоз [ К о н є ц ­
польского], що йшов до Крилова“.
„П. Радлїньский, порозумівши,
що він має такі вамисли, поїхав в Крилова до Вужина*, де був
Хмельницький, вловив його і припровадив до Крилбва“.
(Кохов-
скиії теж внає сей арешт Хмельницького в Бужині і додає подро­
бицю, що Хмельницького звабили туди приятелі, ніби то в справі
продахи якогось славного своєю швідкістю коня). Конецпольский,
приїхавши до Крилова, застав Хмельницького в вязницї і учинив
раду — що 8 ним робили. Порішили дати його на поруки : поручив
ся за нього Кречовеький полковник і деякі приятелі Хмельницького.
Так оповідає безіменний мемуарист. Хмельницький (в „реєстрі
кривд“) безпосереднім провинником в сій афері вважає, видно, Пепггу
8 його доносом. Він „доніс на його погибель до п. хорунжого
коронного, нїби 8аиишляє випровадити ариату на море, а п. хорун­
жий по при иньші претенсії через Чаплїньского розгнівавши ся ще
й ва се, велів наступати на здорове Хмельницького “. А на пныпім
місці того ж реєстру сказано, що п. Конєцпольский, „вертаючи ся
8 Запороха, велів взяти Хмельницького sa варту і голову йому
утяти, а як Хмельницький хотів удати ся в сїй справі до пана
кракібського [Потоцкого], по дорогах пороблено засідки“ .
Властиво Конєцпольский, як староста чигиринський, не мав права
вязнити Хмельницького — тим меньше не міг засудити його на смерть,
і свій арешт Хмельницький вважає, очевидно, одним з тих старо-
стинських безправств, на які скаржив ся він і козаки. В данім
разі ся безправність ослабляють ся тою обставиною, що се діяло
ся підчас воєнного походу, що Хмельницький був обвинувачений
в замислах против сього походу, що 8 Конєцпольским був без­
посередній начальник Хмельницького — чигиринський полковнйк
і иньша військова старшина. Арештований, і потім випущений був
Хмельницькій мабуть за спільною порадою, і сей арешт міг тракту­
вати ся як спосіб самооборони. Одначе справа кінець кінцем не
ł) Панятиики хиїв. кож. І с. 174 .
*) Ми бачили вище (с. 25), що Потоцкий 20 жовтня и. ст. жав ввістку про sa
траблеине татарських стад Азажаток — останню стадію в операціях походу Конецполь-
екого ; по сій зачав ся поворот, і на Базавлуку Конецпольский ніг бути в 20-і днях
жовтня н. ст.

могла бути порішена без висших військових властей — комісара
і самого гетьмана Потоцкого, і Хмельницького віддано на поруку
Кричевському — мабуть до дальшої волі Потоцкого. Хмельницький
збирав ся їхати до нього і ' скаржити ся на безправниб арешт.
Але мабуть той же Кричевський, його приятель і зверхник, котрому
сучасні чутки і пізнїйші леґенди надали таке вначінне в історії
Богданової утечі, — попередив його, що всї силування його знайти
захист у гетьмана будуть даремні. А може остеріг його і перед
якими-небудь роспоряюкеннями Потоцкого, виданими на некористь
Богдана, такощо він залишив свої гадки скаржити ся Потоцкому
і переконавши ся в безоглядности і всемогучости своїх ворогів, а без-
сильности тих, на котрих прихильність і ласку рахував, рішив піти
пробоєм і пустити ся стрімголов на ту дорогу, на яку пхали його
всі останні* пригоди — дорогу бунту і боротьби.
Се був страшний, критичний момент в житю Хмельницького.
В душі його, в усім єстві настав глубокий перелом, тим страшній-
ший, чим здержливійша і зрівноважена досі* була ся незвичайно
сильна і богато обдарована натура. Можна сказати, що Хмельниць­
кий перед сим і по сім моменті се було двоє ріжних людей.
Ми не маємо достовірних характеристик його з-перед сього
перелому. Зовсім природно, бо тодї се був чоловік мало визначний,
до котрого мало хто нриглянав ся; такі напр. фрази, як Кохов-
ского, що се був чоловік на від привітний, згідливий і покірний,
який ховав під усміхненим лицем свої внутрішні зворушення, —
ледви чи оперті на дійсних поміченнях. Описи з часів після по­
встання і одинокий цінний портрет, ґравірований Гондїусом1), ма­
люють Богдана як чоловіка сильної фізичної будови, добре захова­
ного, незважаючи на свої пятдесять-шістдесять літ, сильного
темпераменту, невичерпаної енергії2).
*) Портрет сей звісний досі в трьох варіантах, які всї мають дату: Гданськ
1651 р. На однім Хмельницький підписаний як бунтівник: exercitus Zaprovien. ргае-
fectus, belli servilis autor, rebellium cosaccorum et plebis ukrainen. dux, на другім
—
офіціальним титулом як exercitus s. г. mtis Zaporohsciensis praefectus; третій ва-
рірнт — карікатурний. з ослячими ухами і к о з я ч и м и рогами. І . C. Block Das Kupfer­
stichwerk des Wilhelm Hon<łius, Danzig, 1891: W. Bartvnowski Wspomnienie o ry-
towniczych pracach W. Hondiusa, Przegląd bibliogr. archeol. 1897; Смирновъ Рисунки
Кіева 1651 г. (Труды X I I I арх. съѣзда II , 1908); Г. Хоткевнч Альбом історичних
портретів, 1909. Смірнов здогадував ся, що портрет сей зарисував Абрам ван-Вестер-
фе.іьд, прибічнин маляр Януша Рад uвиj a , під час візити Хмельницького в польськім
таборі 18 (28) вересня 1651 p., або раиїйше дещо (ор. с. с. 3 10 —312).
2) Венецькии посол Віміна, що був в товаристві Хмельницького кілька разів,
так описує ного: „Н а зріст скорше високий, пїж середній, широкий в костях, сильної
будови. Мова його і правліннє показують зрілий суд і тонкий розум. Хоч трапляєть ся
йому сильно пити, але справ він не залишає; тому здаеть ся, ніби в нїм містять ся два
єства: одно діяльне, тверде, иіддане правлінню, иньше сонне, утоплене в іііянстві.
digitized by ukrbiblioteka.org

Призвичаєний дипльомативувати, ховати свої дійсні заміри під
маскою згідливости й індіферентности — правдоподібно вихований
в тій переконанню, що на світі, а особливо в політиці годї инакше
жити і поступати, Хмельницький ввичайно представляв ся добро­
душним, скромним, непретенсійннм. Очевидно любив навіть імпону­
вати сею крайньою простотою і невибагливістю свого особистого
житя. Але легко запалював ся, уносив ся безпосереднім почутяни
—
радістю, гнівом, жалем, або фантастичними образами, які сну­
вала перед ним жива уява і тоді доходив до крайности: «кидав
ся з лавки, волосе рвав на собі, ногами бив в землю“*
Говорив радо, багато. Любив дотепкувати, вразити слухача не­
сподіванкою. Ввагалі бачимо мішанину щирої безпосередности
з східнім лукавством і вирахованнии актьорством, де часто не можна
відріжнити щирого пориву від зручно уданої сцени безмірного
гніву, роздражнення, жалю, і се сполученне дрібношляхетської
нивькопокдонности, прищіпленої вихованнем і теж часами утрірованої
умисно, 8 гордістю і свідомістю своїх сил, вірою в своє щасте
і провіденціальне призначенне, розвиненою великими подіями, які
Йому прийшлось пережити, —
роблять дивне вражінне. Глубокі
потрясення, які впали на Богдана, очевидно в сильній мірі захитали
його духову рівновагу. Правдоподібно в період своєї афери; серед
тих бід, які спали на його^ став він більше ніж воли небудь шу­
кати в піятицї забутя, визволення 8 страшного нервового напру­
ження. Але 8 другого боку тяжкі удари і зміни долі, сї нечуваиі
напруження всіх сил, які йому прийшло ся пережити в сій афері
і потім в перших стадіях повстання, видобули з нього незвичайні
прикмети і таланти, незрівняну побудливість шерґії, дибну леткість,
організаційний хист і нечувану силу впливу на людей, на маси, що
невамітного сотника чигиринського поставила в ряді найвизначні­
ших героїв історії.
Такий перший удар, що викрісував палющі іскри 8 укритих
потенцій сього великого духа, впав на Хмельницького в осени 16 47 р.
Розуміеть ся, козацьке жите на українськім пограничу не стелило ся
В поводжінню ласкавий, простий і тим зискуе люоов вовків, але а другого боку тримав
їх в карности тяжкими карами“ . — Relazione del’origine е dei costumi dei cosacchi, —
рідке видавив 1890 p., переклад в Кіев. Старині 1900, І .
Архидякои Навел, бувши теж в гостині у Хмельницького літом 1664 p., так
описує Його: „Сей Хмель чою'вш в старих літах, але багато наділеним дарами щастя:
простий, спокійний, мовчазний,, людяний ; всі ми справами він ваймаеть ся сам ; в їжі,
пхтю і одежі скромний. Кождий побачивши його скаже: так ото сей Хмель, котрого
слава й імя рознесли ся по всім сві ті ! Т а хоч його вигляд не показний, 8 ним Біг,
а се велике діло! Молдавський господар Василь був великий на зріст, вигляду суво­
рого і поважного. . . але се все не помогло йому. Яка ж протилежність між твоїм іме­
нем і зверхнім виглядом, Хжелю!“ ( I I с. 34).

рожами н і к о і и , але тепер вахитало ся в хитю Хмельницького все,
що він вважав мідним, цевним, безпечним. Заслужений козацький стар­
шина, вибраний в повірники самого короля, був обрабоваиий зі всього
шляхетським зайдою і не міс внайти домочи анї управи. Бездоган­
ний, гордий своєю випробованою вірністю королеви і річипосполитій—
додав в бунтівники і не міг виправдати ся від сього закиду. Його
староґо, шановного чоловіка волочать по вяанидях, трактують як
яке небудь ледащо, і навіть самого житя він уже не певен.
В „реєстрі кривд“ він эгадуѳ, що в бійці з Татарами якийсь
Дашевский— „як то вони звуть— лях6, то ввачить о ден з нових
польських ґвардійців, або з тих Поляків, що були вписані на козацькі
місця в реєстр,— тяк рубнув його зваду по голові, що тільки шишак
охоронив голову від розрубання. Коли ж 8дивований Хмельницький
питав, що йому стазо ся— Дашевский виправдував ся тим, що взяв
його ва Татарина. Потім коли Хмельницький вибрав ся до Потоцкого
в скаргами на старостгінські кривди, — „по дорогах буди ваеїдки
на ньогоа, а про вятя Чапліньского— Коморовского оповідали йому,
що він не раз присягав ся пред козаками, що коли з Хмельницьким
не дадуть собі ради, то мусять його вбити, і т. и.
Страх пред сим ваввятим і неперебірчивим ворогом, і ще
більше — гнів обхопив Хмельницького, гнів страшний, невблаганний,
котрого не міг вабути Хмельницький навіть піенїйше, на верхах
своєї слави домагаючи ся від польського правительства голови Ча­
пліньского і не можуча заспокоїти ся, таму що той смертельний во­
рог не попав в його руки. Довідавши ся, що і військова вдасть
настроєна рішучо против його і в сього боку йому також можна че­
кати самих прикрих несподіванок, Хмельнвцкий, як казав піенїйше
—
„дїги свої віддав між добрих людей, хто мене жалував, і пішов
на Запороже*1).
Популярна леґенда оповідає, що перед своїм виївдом Хмельниць­
кий „штучним способом“ видобув королівські листи, переховувані
у Барабаша. Мовляли упоїв його у себе на гостині і 8 його поясом
(шапкою або иньшою річею) післав свого хлопця до Барабашихи,
а та на сей знак видала йому листи, які досї міцно ховав і таїв
у себе Барабаш, і потім сих листів Хмельницький ужив на бунгованнє
чорни. Ми маємо се оповіданнє уже в зізнаннях козака бранця
1649 р. Воно повторяєть ся потім на ріжні способи у Поляків-
сучасників і в українській традиції, оброблене в популярній народній
думі, пройшло і в новійшу історіоґрафію. Але як реальний факт—
digitized by ukrbiblioteka.org

воно дуже сумнівне і належить набуть до леґендарної, а не дійсної
Хмельниччини. Принаймні тих привилеїв на власні очі у Хмельниць­
кого ніхто не бачив, і мотиви його агітації, судячи по всьому, далеко
відбігали від вмісту королівського листу 16 46 р.
Перші кроки Хмельницького на новій для нього і чужій— як
він запевняв— арені бунту і агітації, взагалі оповиті густою пітьмою.
Ніхто з близьких до нього людей не подумав списати перші початки
повстання, не заховало ся взагалі ніякого докладнїйшого оповідання
8 його сторони, і сам Хмельницький в нівнїйших розмовах збував
їх короткими, загальними фразами. В польських реляціях теж довго
не знаходило ся докладнїйпшх відомостей про перші його кроки.
І sa недостачею їх в науковій літературі вагніздила ся і поширила
пізнїйша лєґенда, навіть і не лєґенда, а белетристична фантазія
Величка.
Розкриваючи старійші і новійші оброблення Хмельниччини,
навіть писані під знаком суворої критики і поборювання леґенди,
стрічаєте ся, хоч і 8 ріжними відмінами, все з тими ж в основі
своїй відомостями: Хмельницькій, викравши від Барабаша королівські
листи в Чигирині, в день св. Миколая, 6 грудня с. с., другого
дня рушив 8 Суботова на Запороже і був дня 11 грудня в Сїчи.
Там оповістив коэакам королівські привилеї, проголошений був геть­
маном і так вачало ся повстаннє. На вість про утечу Хмельниць­
кого з королівськими листами заметупшла ся польська адміністрація
на Україні, наказуючи не пускати людей на Запороже, не дозволяти
ніяких зібрань людей по селах і містах, і т. д., Хмельницький же,
щоб на якийсь час приспати увагу Поляків, росписував листи до
всякої польської і козацької старшини зі скаргами на кривди свої
й козацькі, роспускав відомости, що він буде посилати посольство до
короля і сенату, сам же потайки готувив ся до війни, а в перших
числах марта ввїхав до Криму. Там эавів переговори 8 ханом, довів
до союву 8 ним, і зіставивши закладнеи сина Тимоша, дістав поівчне
татарське військо під проводом Тугай-бея. З ним він вернув ся
на Запороже дня 18 квітня. По сім скликана в Сїчи раду, вибрано
Хмельницького гетьманом уже формально, передано йому клейноди,
і тоді визначено похід на Україну1).
Я предав тільки схему сього просторого оповідання, прикраше­
ного ріжними подробицями подорожей, прийнять, нарад, дарунків,
з великим богацтвом дат цифр, наведеннєм листів Хмельницького
і т. д. Се богацтво при піснім хлїбі яньпшх, певнїйших джерел

робило нѳпѳреборимѳ вражінне на покоління істориків, навіть довго
потім як уже 8&8вучали перші рішучі остереження від користання
8 Величкових матеріалів. Під ріжними більш і меньш скромними
формами, не раз узяті 8 других і третіх рук, вони сидять в літера­
турі по нинішній день1).
Отже щоб виключити рішучо сї впливи і відмежувати ся від
них, треба сконстатувати, що дата викрадення листів від Барабаша
і утечі Хмельницького на Запороже — се виключна власність
Величка, який дуже любить імпонувати читачеви докладними датами,
цифрами, подробицями і бев церемонії їх видумує. Подробиць утечі
8 иньпгах, певних джерел не маємо ніяких. Листи Хмельницького
8 Запорожа, наведені Величком, безсумнівна белетристика.
Оповіданнню Величка можемо противставити такі авторитет-
нїйші звістки :
В т. зв. реєстрі кривд, витягненім з листу Хмельницького до
Потоцкаго, сказано, що Хмельницький, не маючи у кого шукати
оборони, „удав ся на Низ до иньших, подібно як він покривджених
(котрих в тих низових сторонах і на островах морських немале
число) і вони вибрали Хмельницького своїм проводирем“ 2).
Перед Унковським Хмельницький півнїйше (1650) оповідав,
що він, віддавши дїтей в опіку своїх приятелів, „пішов на Запороже,
і всього нас війська в вборі було півтретяста чоловіка, як на нас
Потоцкий післав свого сина і комісара, і як би тільки я не згодив
СЯ 8 царем кримським і не перейшло б до мене від Потоцкого
наших реєстрових козаків шість тисяч, не знати, щоб було й робити“ 3).
Курчанин Гридин, що по його словам був на Запорожу під час
утечі Хмельницького, оповідав перед воєводою в липнї 1 648 p.,
що Хмельницький „прийшов у Запорозьке військо 8 королівськими
листами 8а три тижнї перед масницею4), і посилав гетьман Хмель-
*) Див. в четвертім виданню Б. Хмельницького І с. 255 р. замітку, котрою
Костомарів ратуе наведені Величким листи Хмельницького ; в цїлости лишила ся і в сім
виданню і хронольоїія Величка і ріжні подробиці Бог ранового побуту на Запорож;
і в Криму. Суворий документаліст Соловиов теж пе устеріг ся від Величка, хоч с
запозичення і закриті — припадково мабуть — дуже авторитетною цитацівю польській
актів московського архива фаграничних справ (X с. 1562). Шайяоіа, хоч дорікав Косто­
марову некритичністю, сам обома руками черпав з Величка ( II с. 4 і д.), зовсім серіозно
трактував Богданові листи Величка, і т. д. Н а ШайносІ, не провіряючи його підстав,
опер ся Чермак въ хронольогії і подробицях БоглановоІ утечі (І. с. 336 — 7), не кажучи
вже про Роле (Kobiety). З другої сторони на Величку, його оповіданню й листах опер
своє оповіданнє про початки Хмельниччини Еварницький. А нарешті й Р. їавроньский,
хоч як ворожий українській традиції, на дШ вповні підпав впливам оповідання*
Величка.
2)
Michałowski с. 6, Памятпики с. 196 ; про автентичиість див. вище с. 81 . Взяті
в скобки слова можуть бути поясненнвм того, хто робив сей витяг.
8) Акты Ю. 3. P. VIII с. 349.
4) Масниця в 1648 р. була б / II ст. ст., три тижні перед масницею — 15 січня ст. ст.
digitized by ukrbiblioteka.org

кицький двічі послів до кримського царя — кликати його з усею
ордою в поміч на Ляхів, за повелїннем королівським, а кримський
хан з усею ордою прийшов над Дніпро на четвертім тижнї по
Великодні'1), а перевозило його, кримського царя, з усею ордою,
запорозьке військо при нїм низше Бур гуни2) і Тавани на човнах,
а конї шгили“ 3).
Незвісний на імя мемуарист, що служив мабуть сам в якійсь
польській хоругви, оповівши про видачу Хмельницького на поруку
Кречовському, оповідає, що по виїздї Конєцпольского до Бродів, до
Лаща, що зіставав ся в Стеблеві, прийшла вість, що Хмельницький
утїк з своїми приятелями з поруки на Запороже і прийшовши туди
бунтує козаків. Кречовський поїхав в степи, аби довідати ся, що
дїєть ся на Запорожу; стрітив в степу висланих від Хмельницького
двох козаків і двох бутів4), вхопив їх і питав, що дїєть ся на
Запорожу. Відповіли, що бунти великі, все Запороже збунтувало
ся і вже з Татарами Хмельницький трактує, аби помогли йому на
Польщу : посилає з Запорожа Книшу (sic) козака свого і сина свого
Тимоша на переговори з Татарами“ .
Кречовський прилетів з тими
язиками до Потоцкого, що був у Барі, той зараз скликав на раду
ріжних військових з поблизьких місць і по раді’ видав листи до
свого війська, аби як найскорше збиралось під Бар.
„Знову при­
ходить вість, що Хмельницький уже умовив ся з Ордою і дав
в застав свого сина Тимоша. Тодї гетьман, зібравши військо рушає
в февралї к Корсуневи“ 5).
Все се оповіджене без дат, і тільки судячи з того, що Потоцкий
коло 10 лютого н. ст. вже береть ся до рішучої боротьби 8 по-
встаннем, а 15 лютого рушає сам на Україну, можна приблизно
вивести, що перші вісти (від язиків) Кричевський міг дістати, в 20-х
днях січня ст. ст., а другі вісти — про довершений союз з Тата­
рами могли прийти коло 15-го лютого ст. ст.
Найбільш докладно переказує вісти про бунт на Запорожу
Лукаш Масковский судя подільський в листї з Балабанівки (в Бра-
славщинї) писанім 16 лютого н. ст. (6 ст. ст.). Комісар козацький
дав знати, що дня 4 лютого (н. ст.) „на Сїч, де відбував сторожу
черкаський полк, —
напав зрадник Хмельницький, вахопив всю
живність і забрав усі човни. 5 лютого пан Вадовский полковник
!) Великодень 2/IY , четвертий тиждень 23—29/IV с. ст.
а) В вид. : Бур гана ; р. Бургунь кілька кільометрів вище Тягини.
*) Акты Моск. госуд. I I Ч. 357.
*) Buta alias tłomacza kozackiego, тав толвуе се слово сучасник — у Шхалов-
ского с. 23.
^ Памятники І с. 175.

черкаський і пан Кречовський чигиринський — що то через кумів­
ство випустив Хмельницького на поруки — вислали против нього
кількадесять козаків і по двох 8 товаришів своїх на сторожу. Але
той їх васкочив, зловив і коли післади до нього — не схотів ви­
пустити, кажучи, що взяв їх війною — ще й тих вабив до себе
й гукав: ,Ви Ляхів потопіть та приставайте до нас!‘ Про ніяку
покору анї думав, бо в ,пластунів, луковників, лисичників( значно
эбільпшв число свого гультяйства, приваблюючи їх до себе корогвою
червоною з білим орлом і якимись привилеями ніби то від кѳроля
—
як він каже — даними торік на вільности поля і моря“ .
15 лютого н. ст. Мясковский одержав звістку від того-ж комі­
сара, „що той врадник дня 9 сього місяця, маючи очевидно потайне
порозуміннв з усїми козаками, вступив в отверту боротьбу і о п і в ­
н о ч е ударив на Запороже, на вгаданих полковників і табор їх. Тут
виявила ся врада всїх реєстрових, бо самі-ж до них [полковників]
стріляли, так що ті в корогвами й бубнами ледви поуходили до
Крилова, стративши 20 і кілька драґонів і більше як 10 товаришів“ .
Потоцкий „тому кілька день“ послав ротмістра Хмєлецкого з уні­
версалами й інструкціями для козаків, але після сеї останньої реляції
рушив 15-го на Україну визначивши війську вбірними пунктами
Рокитну і Ольшанку на день 23 н. ст. і розіслав листи до панів
просячи помочи військової —
„не маючи вже ніякої надії на вір­
ність всїх реєстрових, коли врадили черкаські“ 1).
Меньше значіння супроти сеї нововнайденої реляції має звісна
давнїйше коротенька сучасна записка про те ж у Машкевича,
дворянина 6р. Вишневецького, під днем 15 лютого: „Князеви дано
знати, що якийсь Хмельницький, зібравши трохи гультяйства, прогнав
8 Запорожа корсунсысий полк, що стояв валогою, і прогнавши, став
скликати на своєволю, і до нього почало горнути ся що лиш живо“.
Випшевецький другого дня післав Машкевича в відомістю про се до
Потоцкого, що був тодї (в 2 0-х днях лютого ст. ст.) в Богуславі,
на похоронї Ад. Кавановского2). Се, як бачимо, не було тодї для
Потоцкого нїякою новиною.
Сам Потоцкий відповідаючи на лист короля, що дорікав йому
за непотрібний похід на Україну, про свої ваходи проти Хмельниць­
кого писав королеви 21 (31) марта3), що рушив на Україну по
зрілій розвазі, 8 огляду на паніку, яка підняла ся там. Сили Богдана
в момент походу, як видко з листу, Потоцкий рахував тільки на
1) Лист в збірнику Z dziejrtw Ukrainy c. 497— 8.
Pam. o dawnej Polsce т. V.
’ ) Дату сю справедливо вказав Шаиноха I I с. 19.
digitized by ukrbiblioteka.org

5 0 0 люда, але вважав вказаним рушити ся і против сих 5 0 0, „бо
<5ї 50 0 підняли бунт з конспірації всіх козацьких полків і всеї
України“ . Не має гаміру розливати крови.
„Кілька разів посилав
[до Хмельницького], аби вийшов з Запорожа, — обіцяв йому ласку
і пробаченнс його вчинків, але ніщо його не зрушить. Послів моїх
затримав. Нарешті післав я з війська пана Хмєлєщсого ротмистра
вашої кор. м., чоловіка справного і добре свідомого гуморів козаць­
ких, умовляючи його [Хмельницькая] словом моїм, що й волос йому
з голови не спаде. Але він, не порушений і такою моєю поблаж­
ливістю, відослав до мене послів моїх 8 таким посольством: насам­
перед, аби я 8 військом уступив ся з України, по друге — аби
я полковників і всю їх асістенцію відставив від полків, по-третє
—
аби я скасував ординацію Річипосполитої, так щоб вони зістали
ся при таких вільностях, як тоді коли вони нас не тільки сварили
8 посторонщми, але і на маєстат покійних попередників і предків
вашої кор. мил. підносили свою безбожну руку. В тих часах післав
він [Хмельницький] на Нив, щоб дістати поміч від Татар, що чекають
коло Дніпра. Посмів їх кілька сот перевезти на сей бік, аби вони
зганяли наші сторожі, розставлені по ріжних шляхах, на^ те аби
своевільні не вбивали ся до нього“ . Ладить собі і укріпляє „город“
на Буцках, на В..зу, і звідти збираєть ся „боронити ся силою*;
а сили йо’^о „в тих часах“ (написання листа) рахують уже на 30 00 і).
В иньших листах ріжних осіб, писаних в тих днях 8 України,
ва підставі, очевидьо, відомостей, привезених Хмєлецким, теж знахо­
димо звістки, що Хмельницький стоїть на Дніпровим острові званім
Буцком чи Буцкою, дві милї від польської сторони, і робить собі
на нїм укріплєннє 8 ‘ровів і палісадів. Має дуже багато живности
і пороху; людей 8 ним рахують 2500, в тім 500 Татарів2).
Про переговори козаків 8 Кримом московські посли доносили
з Криму, на підставі звісток від якогось „полонянника“ з дня 5 с. с.
марта, що до Криму приїхало до хана „з Дніпра запорозьких Чер­
касів чотири чоловіки“ з прошеннем, аби хан прийняв їх у підданство
[,въ холопство4]. Стоять вони на Дніцрі і єсть їх в вборі пять тисяч,
і просять хана дати їм своїх людей, щоб іти їм на польську вемлю
війною 8а свою черкаську обйду. А ва те, упоравши ся в королівськи­
ми людьми, обіцяють служити навіки ханови і на всяку війну 8 ним
бути готовими“ . І «хан тих послів ударовав кафтанами і тримав
у себе в Бахчисараї тиждень і відправляючи дав по коневи, а крим­
ським людям і чорним (простим) Татарам звелів годувати коней
4) Micbałowek. ч. 4 = Памятянки ч. 3.
*) Michałowsk. ч. 5 і 6 = Пажятнвки 4 і б'.

І ГОТОВИТЬ СЯ на королівську 8ѲМЛЮ, і до Переводу до князя ширин«*
ського Тугая написав. готовити ся на війну. І Татари та руські по­
лонянинки кажуть явно, що хан наказав кримським і ногайським
людям готовити с я на королівську землю1)
До сих певнїйших звісток, поданих людьми блившими до справ,
додам ще де що 8 переказів, записаних Еунаковим вимою 1 6 4 8 — 9 .
Се ровумівть ся, леґенда, але жива, реальна, а ке вифантазовані до­
вільно пізнїйші оповідання Ґрондского про наради Хмельницького
з коваками, або історії Величка.
Богдан Хмельницький, оповідає Еунаков, будучи за вартою, під­
мовив 300 коваків, і в відповідну хвилю равом в ними і з варто­
вими утік на нив, взявши, 8 собою з дому тільки бранця Татарчука,
сина одного мурен, що дістав ся йому при подїлї добичі і жив в його
домі як свій. Потоцкий післав ва Хмельницьким на вдогін 5 00 ко­
заків, а в ними „для вірности“ 300 Ляхів. Коли вони догоняди Бог­
дана в степу, від післав до них козаків від себе і ті почали кова-
кам промовляти до сумління: невже вони піднесуть руку на своїх то­
варишів, що хочуть постояти ва благочестиву віру? І козаки, вислані
навдогін, відставши від Ляхів і поговоривши між собою, половили тих
Ляхів, що були в ними післані, а котрі противили ся— побили, і при­
стали до Хмельницького. Той дуже радїв і велів і тих взятих в не­
волю Ляхів теж постинати— нема чого, мовляв, ворогів божих і го­
нителів християнства в живих тримати. І так Хмельницький уже в 800
коваками пішов по Дніпру вниз „в лукоморьв“ (над морську затоку).
Укріпивши ся тут, післав до Криму 20 козаків, а 8 ними написав до
того мурзи, котрого сина мав у себе, що він йому віддасть сина без ви­
купу і обміну— нехай приїде до нього „в лукойорье“ і вівьме сина,
а коли хоче мати ваклажнїв, нехай лишить з тих коваків, що він по­
слав. Мурза в сотнею Татар приїхав до Богдана, і той йому пока-
вав велику честь, верйув сина і умовив ся в ним, що той підмовить
иньших мурвів в Криму і 15 тис. Татар. Весною в першою травою
вони мають іти 8 Криму і війти ся з Хмельницьким коло Жовтих Вод.
На тім вони црисягнули: Богдан присягою, а мурза „шертью“ (ма­
гометанською присягою). Тим часом до Хмельницького стало приївди-
ти багато коваків, шляхти і вільних людей, і Богдан почав в них
„ строїти “ полки і настановляти полковників, а як прийшла до нього
вість, що мурзи вийшли в Криму, — Богдан, упорядкувавши полки,
пішов 8 усїми полками на Жовті Води, щоб війти ся 8 Татарами.
А всього 8 Богданом пішло „в лукоморья“ в восьми полках коло
6 тис. коваків, шляхти і вільних людей2).
digitized by ukrbiblioteka.org

Як бачимо, сї оповідання, при своїй лєґендарности, сходять ся
πο-декуди досить близько в тою схемою подїй, яка вириеовуеть ся
а наведених вище ввісток.
Застановимо ся тепер трохи над сею схемою.
Перед усім насуваєть ся питанне, якими мотивами поводив ся
Богдан, тікаючи на Нив при танці 1647 р.1). Чи .хотїв він тільки
сховати там у безпеці голову свою, не маючи вже вахисту нїде на
волости? В таку ноту ударяє він у своїм листї до Потоцкаго („ре­
єстрі кривд“), представляючи що се вовсїм не було в його плянах —
збирати козаків, . а вони його самі вибрали привідцею і тим самим
дали мандат заступати взагалі* покривджене козацтво. Та не легко
увірити, щоб старий сотник, заможний і шановний, мав вдоволити
ся ролею неприкаянного низового лугаря без усяких дальших
плянів.
В пізнїйшім листї до короля Володислава (по корсунськім по­
громі), описуючи ті кривди і утиски, які мусїли козаки вносити на
волости від державців і своєї шляхотської старшини, Хмельницький
представляє дїло так, що певна частина козаків, не можучи далї
жити на волости під таким безправєм, рішила шукати прибіжшца
„бодай головам свої* 8 самими душами“— „не де инде як на зви­
чайних місцях наших на Запорожу“, що служило одвіку таким при-
біжшцем— „звідки предки наші з довгих віків ввичайно оказували річи-
посполитій і вашій кор. милости своє вірне підданство і служби“.
„Але і тут на Запорожу же дали нам епокою! Не вважаючи на
привилеї, які маємо від вашої кор. милости, вони в ніщо обернули
наші військові вільности і нас самих, маючи нас не ва слуг вашої
кор. милости, а 8а своїх невільників власниха. Без усякої причини
8 їх сторони гетьман Потоцкий наступив на них навіть і на Запорожу.
Заразом і Україну став нищити, „мабуть задумуючи саме наше імя
козацьке викорінити або з землї зігнати“.
Тодї коваки рішили
бороти ся в ним, маючи те переконанне, що все се дієть ся против
волі короля („против волі і наказу вашої кор. милости на здорове
наше з великими військами наступилиtt),— що козаки терплять ввагалі
від панів ва свою вірність і прихильність королеви, і гетьман Потоцкий
не поступає в інтересах короля. Черев те, против свого бажання,
щоб тільки оборонити ся від Потоцкого, мусїли коваки ужити собі
ł) Як бачили ми вище, арештоваиие його наступило десь при кінці жовтня або
на початку подолиста ł c t . Крилівські наради, виданне Богдана на поруки, відівд
Конецпольского до Корсуня, потім до Бродів — все се жусїіо заияти кілька тижднів,
і потім при8шла звістка про утечу Богдана (Паиятннки с. 175.)

помочи хана кримського— „да* він нам поміч, памятаючи, що
також помагаїи їм кілька разів против їх ворогів, в таких ж
пригодах“ *).
Хмельницький, очевидно, не договорює умисно,— щоб часом не
скомпромітувати короля перед ворожими йому панами надмірно щири­
ми виявами його порозуміння з козаками. Але кінець кінцем, коли зга­
даємо те, що знаємо про зносини короля з козаками і про ту агітацію,
яку Хмельницький вів між козачиною,— вміст його листу стає зрозу­
мілим. Невдоволена шляхетським режімом козаччина вробила сецесію
на Запороже, щоб там орґанївувати ся нєвалежно від режіму устав­
леного ординацією 1Θ38 р. і служити королеви,— кбтрий дав немов
свою вгоду на організацію такого свобідного козацького вїйська свої­
ми переговорами і листами 1646 р.
Се було не те, що містило ся, правдоподібно, в королівськім
листі. Володислав хотів від коваків морської діверсії, і тепер, одер­
жавши перші відомости про утечу Хмельницького на Нив і якісь
заворушення там на Ниву, він, очевидно, представляв собі, що се
ковацькі заходи до морського походу, про котрий він колись в ними
домовляв ся. В листі до Потоцкого (ввісного нам, на жаль, тільки
з відповіди Потоцкого в дня 31 марта н. с.) король очевидно стри­
мував його від усяких воєнних кроків против коваччини і радив дати
їй свободу рушити ся на море, коли вона того хоче. Потоцкий
в відповіди заявляє вгоду свою в королівською гадкою, що ковакам
добре дати дорогу на море—не для того, мовляв, що вона того хоче,
а тому що се діктують інтереси річи посполитої— „аби та міліція поля не
валягада і не вабувала давнього способу воювання, що може прида­
ти ся в будучности*. Але заразом підносить, що Хмельницький
добиваеть ся не того, щоб іти на море, але щоб жити в стородавнїй
своеволї, „а ті святі постанови річи посполитої, для котрих стільки
було положено труду і крови шляхетської пролито [себ-то ординація
1638 p.],— аби шию собі вломили“ 2).
Се була правда, Хмельницький і його товариші не заявляли ні­
якої охоти іти на море. їх вавдання лежали на волости—в скасу­
ванню ординації 1638 р. і відновленню порядків β-перѳд повстання
Павлюка. Морський похід їм був вовсїм не потрібний, і про королів­
ське порученнє—іти на море ми 8 козацьких кругів вовсїм не чуємо.
Чуємо що иньше: що Хмельницький готуєть ся до війни „в Ляхами“
в волі і наказу короля. Инакшими словами: король жадає помочи
*) Пак. кн. Міхаловского ч. 21=Памятнихи ч. 27. Подібне s в листі до Заславсь-
кого s того самого дня у Міхаловского ч. 20.
digitized by ukrbiblioteka.org

коеаюв против ворожих йому панів, котрі його не слухають і про­
тив його волі гнїтуть козаччину.
Ся ідея убираєть ся в ріжні форми—то релігійні, то політичні.
Так ми бачили вище оповіданнє Клймова, як йому Хмельниць­
кий казав, що король підіймав козаків на Ляхів за грецьку віру
стояти. Оповіданнє переказане не конче мабуть докладно, але що щось
в такім роді виходило від Хмельницького і йшло між коваччину, се
не підлягає сумніву. Гридин, бувши на Запорожу під час агітації
Хмельницького, як ми бачили, теж чув, що Хмельницький орґанїву-
вав похід і підіймав на Ляхів „по королівському велінню".
Запо­
рожець „Тимошка Семенов“, що був в весняній кампанії 1648 p.,
також оповідав в червнї того-ж року’, що се король підняв орлу на
Ляхів і віддав їй в неволю Потоцкого й иньших. Він, король, постано­
вив перейти на православну віру, збираєть ся затим приїхати до Київа
по жнивах, і всїх Ляхів хоче перевести „в християнську віру“ 1).
З другого боку агітація мусїла вдаряти в струни боротьби
в союзї з королем проти панів-Ляхів, які против волї короля по­
неволили козаків ординацією 1638 р. і хочуть винищити саме імя
козацьке (листи Хмельницького з 12 червня)2). А можна з усякою
правдоподібністю відгадувати ще оден варіант — обрахований
спеціально на шляхту, що так сильно підтримувала Хмельницького
і в такій величезній масі виступає в рялах козаччини3). Се боротьба
з магнатством, яке обсіло спеціально східню Україну і зробило собі
з тутешнього землеволодіння виключно маґнатську монополію. Викинути
відси маґнатів і дати простір дрібно-шляхетському і козацькому
землеволодінню — се ідея, яка вповні* могла уміщати ся в рамах
повстання, в представленнях його шляхетських участників. Вона
відзиваєть ся не тільки в промовах Хмельницького перед комісарами
1649 p., але й гень пізнїйше, навіть в „статях“ Б. Хмельницького:
в його спеціальній опіці’ для інтересів шляхти, 'яка пристала до
козаччини.
*) Акти Моск. госуд. 11 ч. 358, пор, 347. С я . поголоска про сподіваний приїзд
Володислава иа Русь— до Смоленська, відти до Київа, до Печерського монастиря,
ввагалі була дуже поширена тоді на Вкраїні. Один з варіантів поясняє, що король
тікає на Русь від шляхти, що задумала його отруїти (мабуть за його щшвязание до
руської віри і народу), тому з його приїздом треба сподіватись великої усобипД—ib.
ч. 234, 345.
*) Сей провідний мотив почув шість літ пізнїйше архидіахои Павел, розпитуючи
Українців про причини і обставини повстання Хмельницького, й положив його в основу
своєї історії Хмельниччини. Король, приятель Хмельницького, змовив ся з ним потайки,
що Хмельницький підійме повстанне, а король буде помогати йому військом, щоб знищити
всіх маїнатів лядської землі і стати володарем необмеженим : правити самому, а не під-
лягати їх правлінню. Король дійсно зносив ся з Хм. і підтримував Його в початках
повстання, — тоді маїнати, довідавши ся про се, отруїли короля і він умер (Путешествіе
м. Макарія I I с. 10— 12).
' ) Див. вище с. 118.

В сих ріжних версіях лєгітімна лєґецда — віра в едочутє
короля повстанських планам і в його поміч, моральну чи реальну,
плянованій боротьбі козацтва 8 магнатами і їх воєнними силами,
мусїла грати не однакову ролю, але лада свов значінне. Вона була
не нова: звучить дуже виразно і в агітаційних відгомонах 1637 p.,
а уожна піти ще навад і вказати на поголоски цро союз короля
і австрійської партвї против опозиційників, що ходили в 1500-х
pp., як бачимо 8 нововідкритих матеріалів1). Потайні зносини короля
і двору з козаками в останніх ровах 1646—7 давали сій леґендї
реальнїйшу підставу, ніж коли-небудь, і вона без сумніву, відограла
дуже вначну ролю в агітації, почавши від перших стадій II.
Розумієть ся, ми не можемо сказати, що ті заходи, які Хмель­
ницький робить під сими кличами для орґанїзації своїх сил в перших
місяцях, були докладно продумані і упляновані наперед, коли він
тільки ще тікав на Низ. Багато дечого могло бути піддане тими
обставинами, які він стрів аж на низовім ґрунті. Але провідна ідея,
хоч би в неясних обрисах, мусїла у нього бути: зібрати на Низу
козаччину і підняти п до боротьби для повалення .ординації 1638 р.
Що при тім Хмельницький мусів сподївати ся активних виступів
8 боку польського війська і польської старшини против себе і своїх
заходів, се, розумієть ся, мусіло йому бути ясне, âoro нарікання на
виступи Потоцького — тільки звичайне козацьке прибіднюваннє.
Чи сподівав ся він з боку короля якоїсь помочи своїм плянам, се
більше ніж сумнівне. Хмельницький мусів настільки знати польські
відносини, щоб тямити оезсильність короля, і ледво чи рахував Н8
щось більше понад; агітаційне вначіняє своєї легітімної ідеї.
Весняна війна 1648 р.
Розвій повстання· Союз з Кримом· Похід Потоцкого. Жовті Води і Корсунь·
Зберім тепер разом сі вказівки сучасних джерел про розвій
повстання і конфлікту його з Річею-посполитою, чи то її воєнними
силами на Україні, що стояли під проводом гетьмана Потоцкого.
На Сїчи, згідно з ординацією, стояла вначна козацька валога.
Поза нею на Запорожу було чимало затишних кутків, де пробував
ріжний своєвільний нарід, що не переводив ся весь сей час, як ми
бачили вище з ріжних епізодів 1640-х pp. До нього звернув ся
Хмельницький, прибувши в грудні або на початку січня 1648 р.
') K ról potaiemnie posyłał do niżowych kozaków, dając im pieniądze, aby na
ten sojm przybyli do Warszawy pomoć wszelkich rozruchów przeciwko tym, ktôrzv
by chcieli być przeczni Rakuskiemu domovi — Dyaryusze sejmove z rr. 1691—2 c. 367.
digitized by ukrbiblioteka.org

на Запороже, з своїми розмовами про панські утиски, утрачені в і л ь ­
н о с т е і спочуте короля до боротьби козаччини за свої права, і знай­
шов послух і відклик.
По словам Гридина, Хмельницький почав свою агітацію в сере­
дині сїчня ст. ст., вірнїйше — вона в сім часї стала вже голосна
на Ниву. І вже в сїй стадії грають ролю „королівські листи“.
Тоді чи самим Хмельницьким, чи його прихильниками могла бути
пущена історія про те, як пильно були затаєні ианськими прислуж­
никами сї дорогоцінні листи і як „штучно“ видістав їх з укритя
Хмельницький.
Лєґенда ся підіймала інтерес до тих листів, збільшала їх цінність.
Але не видно нїде, аби був звісний дійсний зміст тих листів, чи
листу королівського, і можна сильно сумнївати ся, чи читали ся ті
листи коли-небудь і ким небудь і чи взагалі були, вони в руках
Хмельницького. Дійсний зміст того листу* який був даний козакам
в 1646 p., досить мало міг відповідати агітаційним мовам, які йшли
від Хмельницького і його товаришів, і певно, більше робили вра­
жіння таємничі згадки і натяки на сї листи і потайні розмови
з королем, ніж дїйсне зазнайомленнє з їх змістом.
Можемо прийняти пізнійшу вгадку Хмельницького, що перші
кадри його одномишленників не виходили за 250 чоловіка, — але
тільки в дуже ранніх стадіях агітації. Вона йшла жваво й захоплю­
вала все ширші круги. Вже десь не пізнїйше сїчня ст. ст. Кречов­
ський, вибравши ся на розвіди в стени, на вість про бунтованне
козаків Хмельницьким, стрічає висланників його1), що йдуть від
нього очевидно в пограничні осади волости — приєднувати їх до
повстання. На Запорожу ж в другій половині' січня ст. ст. число
прихильників повстання було вже таке значне, що Хмельницький
розпочав підїздову війну з эалогою, що стояла в Січи, заразом агі­
туючи серед реєстрових козаків, щоб перетягнути їх на свій бік.
Кінець кінцем дня ЗО ст. ст. січня він заволодів Січею і при тім
вся реєстрова козаччина дійсно пристала також до Хмельницького.
Се, очевидно, той реальний момент, що в оповіданнях, записаних
Кунаковим, описуеть ся як погоня sa Богданом 500 козаків і 300
Ляхів, s котрої козаки пристають до Хмельницького, а Ляхів по­
бивають (вище с. 170).
Се був дуже важний успіх повстання ; по словам Машкевича,
до Хмельницького „почало горнути ся що тільки жило“. Опанувавши
Запороже, міг він уже з більшою надїею повести переговори з Та­
тарами, і по словам анонімного мемуариста, вони вже в лютім при­

вели ло якогось порозуміння, скріпленого видачею Богданового сина
в закладнї. Гридин знає про два посольства Хмельницького в Крим
і довершенне союзу 8 Татарами представляв собі фактом трохи пізнїй-
шим. Московське донесенне оповідає про офіціальне посольство
козаків до Криму як факт з останніх днів лютого і перших днів марта.
Крім московського донесення деякі подробиці' про се посольство
дає турецький хроніст Наїма-Челебі. Він каже, що при кінці квітня
16 4 8 р. від кримського хана прибув післанець до султанського двору
і оповів, що козацька громада загнїзджена в місцевости званій „Жов­
тим Очеретом“ , відвернула ся від Ляхів і відмовивши їм послуху,
прислала до кримського хана одного чи двох головнїиіпих своїх
достойників з такими словами: „Бажаючи вашої опіки на будуче,
ми душею і тїлом будемо в союзї з вами служити ва користь ісламу
в будучих війнах; з Ляхами ми розірвали зовсім; просимо ва с:
візьміть від нас заклалнїв і згодьте ся на союз з нами".
Хан по­
казав всяку почесть тим послам і згодив ся уложити союз на всіх
умовах, ними предложених; обіцяв післати їм поміч в поході' на
Ляхів, вчинити великий набіг з ордою і взагалі обіцяв помогати їм 1).
В польських кругах таку охоту Татар толкували тим роз-
дражненнем, яке викликав в Криму останній наїзд Ол. Кояецполь-
ского. Се вповні' правдоподібно — міг навіть Хмельницький, сам
покривджений Конєцпольским, ударити в сю струну — відплати
Конєцпольскому за його наїзд. Але поза тим були п иньші мотиви,
які сим разом прихилили х р а до союзу з козаками, котрих Орда
стільки разів покидала на боже призволеннє в їх конфліктах з Поль­
щею. Х а н був роздражнений/ що йому не платили „упоминків“ .
В Кримї саме пройшла велика усобиця, яка ледво не перевернула
самого хана2). Щоб залагодити розбурхані сили, найкращим виходом
була успішна війна, добичливий похід, а спільний виступ з козаками
давав на се добрі вигляди. До того, як оповідає московська реляція,
в Криму був тодї сильний голод: „минулого року хліб не родив
ся, і тепер худоба, вівці' і корови здихали і ,чорні Татари4 війнї
раді і без війни їм до лїта ніяким чином не прожити“ 3).
На сї вісти про агітацію Хмельницького на Ниву, погром сїчевої
залоги і трактати з ханом сильний рух став прокидати ся „на
волости“ , серед пригнетеної „золотим спокоєй“ української людности.
Потоцкий, оправдуючи свій марш на Україну супроти невдоволення
короля, толкуеть ся, щ о мусїв зробити ЙОГО МІЖ ИНЫПИМ і з огляду
*) У Смпрнова Крымское ханство, с. 539.
*) Про неї у Смірнова с. 531 і д. ; інтересна записка ОсвєнцДма с. 210.
8) Акты Ю. 3. P . 111 с. 180, пор. Акти Москов. госуд. II с. 216.
digitized by ukrbiblioteka.org

„на прошення милої братії“ (шляхти), „з котрої одні, ратуючи житє
і майно, утїкали з України до війська, иныпі, зістаючи ся на місцї,
але не докладаючи ся на власні сили супротивлення, горячими про­
щеннями понуждали мене, аби моєю присутністю й помічю ратував
Україну в ї ї теперішній небезпеці і спішив гасити погибельний
огонь. Бо вже так був вайняв ся, що не було вже такого села,
такого міста, де б не кликано до бунту (na sw ą w olą)' і не роблено
замислів на здорове і майно панів своїх і державців. Буйно дома-
гали ся вони своїх васлуг *) і часті заносили жалї на кривди і до-
куки, і се було вступом до бунту. Бо не так їх від того болїло,
я к від ординації річи посполитої, від правління і власти старшин,
іменованих їм від вашої кор. мил. Вони хочуть не тільки зломити
її, але й самовластно панувати на Україні, трактати з постороннїми
монархами укладати і все те робити, що їм сподобаєть ся “ .
По словам Потоцкого, тільки його швидкий марш і ріжні за­
ходи против повстання стримали його вибух, що готовий був об­
няти усю ту східно-полудневу Україну вже в тім часі, місяцї марте
ст. ст.
„Як би не ужив я антідоту поспішности, вибухнув би вже
такий огонь на Україні, що тільки б великими силами або не
швидко міг бути загашений. Сам оден князь воєвода руський [Ярема
Ввшневецький] відібрав від своїх відданих кількадесять тисяч само­
палів — а що ж у иныпих! А вся та стрільба з людьми мала
пристати до бунту Хмельницького. Коли б тому всьому не вапобігло
ся від перших гіочатків, не позабирано армату по ріжних замочках,
що своеволя вбирала ся захопити, легко може ваша кор. мил. змір­
кувати, що назбирало ся б тої своєволї і що вона наробила б
в державі ваш. корол. мил.“ 2).
Хоч Потоцкий, щоб оправдати свій марш на Україну пред
королем, міг старати ся представити становище України в можливо
небезпечнім видї, про те намальована ним картина трівоги і руху
для того моменту, коли лист писано (31 марта н. с .)3), мабуть не
далеко відбігала від правди. Тільки свій марш на Україну Потоцкий
рішив, не чекаючи тої паніки на Україні', і перше ще, нїж вона
прокинула ся.
Як ми вже знаємо (с. 139), Потоцкий вже з осени дуже
підозріліво дивив ся на українські обставини, пророкуючи вибух
козацького бунту при першій нагодї. В правительственних кругах
проектовано комісію, яка б виплатила валеглу плату ковавам і роз­
глянула б їх жалї. Але Потоцкий, видно, не покладав на неї особ­
1) Правдоподібно, аова про невиплачену козацьку плату.
*) Паж. кн. Міхаловского ч. 4.
*) Про дату див. вище с. 168.
Грушевоькнн, Історія, ѴПІ, П .
12

ливих надій, і вона дїйсно вїяк не могла зібрати ся, бо не мала
8 чим їхати — не було грошей на виплату, коли козакам належало
вже 300 тис. 80Л0 Т. Комісари прибули на Україну аж весною, коли
Потоцкий ладив ся до війни, і таки грошей не привезли, так шо
нї 8 чим було й зачинати : гроші поспіли аж під Корсунь.
В ранїйших листах Потоцкий признавав великі кривди ко­
зацькі і жадав репресій на українних старостів, але тепер, при
перших симптомах руху між козаками загорів ся бажаннєм за всяку
цїну приборкати їх. Король намовляв дати спокій 8 оружними за­
ходами, а пустсти козаків на море. Кисїль иисав потім, що і він
і иньші сенатори теж радили Потоцкому „не шукати одного козака
по сплавах запорозьких, не висилати на Днїпро иньших козаків,
але затримати їх при війську річи посполитої, приласкавши якось“ 1).
Маємо справді оден лист Кисїля до Потоцкого з 16/ІІІ в тонї дуже
обережного і несмілого прошення за козаками, — аби гетьман вгля-
нув в їх становище, в їх жалї подані з Запорожа. Бо їх теперіш­
ні полковники в дїйсности являють ся старостинськими слугами і
не боронять інтересів козацьких. Отже заспокоївшу Україну при
ходом коронного війська, нехай би показав війську козацькому всяку
ласку і направив соймовою ухвалою що треба2). В такім же, оче­
видно, лагіднім тонї держані були листи до Потоцкого від старого
Любомірского, воєводи краківського, про котрі з при8наннєм згаду­
вав потім Хмельницький, знайшовши їх в кореспонденції Потоцкого
по корсунськім погромі3).
Але Потоцкий відповідав (в тім же листі з 31 марта до ко­
роля), що він, хоч признає користним пустити козаків на море, але
наперед мусить заспокоїти козаччину і задавити всякі прояви бунту.
Посилав ся на те, що човнів готових однаково нема, треба час на
їх виготовлень, „а хоч би й були готові, важно, щоб козаки,
коли буде потреба в тім, — виправлені були [на море] заспокоєні,
в повнім порядку. Бо, боронь Боже, як би ,той пункт1 не заспокоїв
ся, а вони вийшли на море, то по повороті підняли б бунт не­
вгасимий, і ледви чи ординація річи посполитої не мусїла б зник­
нути. А як би ми гостро за нею обставали, поготів будемо мати
8 НИМИ війнуа.
Властива причина сеї неохоти до морського походу, очевидно,
лежала в тім, що Потоцкий, памятаючи бурю, викликану в шляхет­
ських кругах воєнними замислами короля, не хотів накликати на
себе нарікань, позволивши козакам зачіпити Турка. Тому шукав
*) Лист з 27/V в збірці Шаинохи дод. 5.
*) Виданий (дуже лихо) Р.-Гавроиь-
ским — Ruś с. 303, і відти Sprawy і rzeczy ukr.
3) Пам. кн. Міхаловского ч. 5
digitized by ukrbiblioteka.org

усяких мотивів против королівського пляну, — хоч в даний момент
сей плян був дійсно спасенним. Роялісти, зводячи потім весь коро­
лівський плян війни против Турків до ідеї запобігти козацькому
повстанню такою війною, могли г повним правом вказати, що коли б
Потоцкий в той момент задекретував похід на море, се певно ві­
двернуло б козаччину від агітації Хмельницького. Ослабило його
союз з Татарами і відвело б всю півнійшу грову від Польщі. Але
Потоцкий тодї або не розумів сього, або й розуміючи не хотїв ріску-
вати своєю репутацією у шляхти, і стояв за приборваннв козаччини.
Супроти королівських відмовлянь від воєнних виступів він за­
певняв що рушив на Україну не для того, аби проливати христи­
янську кров, „яка може бути в своїм часї потрібна річи посполитій“ (!).
„Досї не пролито ще одної краплї козацької крови військом коро­
лівським, і не буде пролито — аби тільки покорили ся, відложивши
свою легкодушніш» і ароґанцію, та задавили своє завзяте“, писав
він в тім же листї з З і марта. Запевняв, що його заміром було
„не добуваючи броні*, одним страхом закінчити війну“, і оповідав
про свою вирозумілість для Хмельницького, до котрого кілька равів
посилав, заохочуючи його, аби піддав ся, і обіцював „милосерде
і пробаченнє його вчинків“.
Все се, очевидно, малозначні фрави. Потоцкий міг вперед
знати, що Хмельницький не на те тїкав на Низ, аби ставати потім
в ролі* помилуваного грішника перед сердитим гетьманом. Правдо­
подібно від першої* вісти, що Хмельницький прогнав козацьку залогу
з Сїчи, в мислях Потоцкого був уже рішений плян ·— іти військом
на Запороже і задавити козацьку своєволю тут,' в останнім її вахисті
(таку цїль мала пізнїйша експедиція Стефана Потоцкого). В однім
збірнику документів до часів Хмельниччини маємо два листи Потоц­
кого. Оден — се наказ полковникови канівському, аби равом 8 пол­
ковниками чигринським і переяславським ішов яко мога спішно на
Запороже, і разом з козацькою залогою приложив усї зусилля до
того, щоб погромити „того бунтівника“, безоглядно, „в пень“
стинаючи всіх участників повстання. Він має дату 13 лютого.
Другий лист, з дня 20 лютого в Корсуню — се відозва до всіх,
„хто при Хмельницькім пробуває, аби з тої своевільної купи роз-
ійшли ся, а самого Хмельницького видали. Инакше майно їх на
волости буде пограблено, сїмї побиті, і Потоцкий доти не вийде
з України, доки йому Хмельницького не видадуть, і козаки не
покорять ся. Відозва ся має примітку, що її відіслали коваки-
бунтівники до пана маршалка — очевидно, як доказ немилосерд-
ности Потоцкого, на яку так нарікали.

Прикмет підроблення в обох свх листах не помітно — хоч я,
признаюсь, рад би був їх знайти в збірнику більш авторітетнім1)·
Що до листів Потоцкого до Хмельницького, про котрі він
згадує, не маючи їх, не можемо оцїнити, скільки в них дійсно було
якоїсь миролюбивости. Досить вона сумнівна, і в каждім разі, коли
там і були які миролюбиві слова, то Хмельницький їм не надавав
значіння. Він рахував ся з перспективою польського походу на
Запороже мабуть від перших вістей про марш Потоцкого на Україну
і пізнїйше рахував „ наступленне“ Потоцкого на себе трохи не від
найперших своїх ваходів на Запорожу. Про всякий випадок укріпляв
ся в сусідстві Сїчевого коша „на Б учках“ 2), ладив ся до війни,
до облоги.
Н а листи і посольства Потоцкого Хмельницький, по словам
Потоцкого, довго не відповідав нічого і затрімував у себе його
*) Збірник, переписаний рукою X V I I I в., з бібліотеки Мнїшків, недавно війшов
до біблїотеки Осолїнськиї (No. 3564) — містить збірку документів до історії Хмель­
ниччини, переважно звісних з иньших анальоґічних збірників, в відписах досить вірних.
Очевидно, сей збірник цитував Кубаля в своїй монґрафії про Ю. Осолїньского як рукоп.
краківської академії No. 442, без подання сторін. Згадані документи вписані в нїм на
с. 52 і 53. Кубаля вважав їх за додатки, долучені до листу Хмельницького до короля
8 12/VI—I I с. 180. Наводжу їх в цїлости :
Copia listu producowanego krolowi imci od imci pana krakowskiego hetmana
wielkiego do imci pana pułkownika kaniowskiego pisanego.
Poniewasz na waszmosci residentia zaporozka, spiesz iako nayprędzey na Za-
poroze, zeby waszec tego buntownika pogromie mogł. In socios tey pracy przydaię
waszeci panów czehrynskiego y pereasławskiego pulkownikow, roskazuiąc abyście
waszec wszyscy dusznie starali się, albo był poimany albo tez zniesiony. T u plac
oświadczenia cnoty y zyczliwosci ^ku rzeczy pospolitey. Na nic się waszec nie oglądać,
w pien wszystkich scinac. Jeżeliby który z kozakow nie chciał waszeci рагеге y dzielnie
z tymi swawolnikami rem agere, notuy ze ich waszec, a ia severe to ganić obiecuię.
Będziecie tam waszmosc mieli dwieście dragonow z Kudaku, z ktoremi tego zdraycę
znosie, u nie odstępuicie go, dokąd go albo weźmiecie albo nie weźmiecie albo tez
zniesiecie. Oddawam się zatym etc. D ata Warbiczu die décima tertia februarii anno
millesimo sexcentesimo quadragesimo octavo. Wm. pana zyczliwy prziaciel Mikolai
Potocki kasztellan krakowski hetman koronny.
Uniwersału copia producowanego i krolewskiey mości Władysławowi, do rą^
imci pana marszałka od kozakow rebellizantow odesłana.
Mikołai Potocki z Potoka kasztellan krakowski, hetman wielki koronny, barski,
nizenski etc. etc. starosta. Wszyscy którzy sie kolwiek przy Chmielnickim bawicie!
Przestregam y napominam, abyście sie z tey cupy swawolney rozeszli, a samego do
rąk moich oddali, wiedząc o tym, iezeli tey moiey nie wykonaci(e) woli, wszystkie
dostatki wasze, które we włości waszey macie, zony, dzieci w y scinac roskazę. Tosz
imsc pan woiewoda czernichowski hetman polny koronny uczyni, który wszystkich
z Umanszczyzny popisać roskazał, y obiecuię to, izeli się za wzcieciem te^o uniwersału
nie powrócicie, zarowno surowosc nad wami wykonywać. A zeby ta obietnica moia
do skutku przyszła, dotąd nie znidę z Ukrainy, dokąd ukorzeniem y oddaniem tego
zdraicy ukoiony nie bedę. Nad to obiecuie wam, isz się i na Zaporozu nie osiedzicie:
nie tylko ode mnie życia swego nie bedziecie bespiecznemi, ale tez od Tatarów y od
Moskwy — wszedzie wam bedzie ta swawola ganiona. D la lepszey tego uniwersału
pewności ręką sie swoią przy pieczęci przycisnieniu podpisuię. D ata w Korszuniu die
vjgesima februarii anno Dni millesimo sexcentesimo quadragesimo octauo.
*) Бучкп Великі і Малі — протоки в безконечній еїтцї, що творить ся на устю
Базавлука до Днїпра (див. у Еварницького Вольности запорожскихъ козаковъ c. 182).
digitized by ukrbiblioteka.org

післанцїв, тільки на посольство Хмеледкого дав відповідь. Те що
ми маємо від нього — вичисленне кривд, виняте з якогось листу,
чи устного поручення до Потоцкого, і переказані Потоцким умови,
які Хмельницький ставив для занехання свого повстання, можуть
справді’ належати до сього посольства Хмелецкого, і не знати чи
були поза тим ще якісь листи від Хмельницького до Потоцкого чи
иньших достойників з Запорожа. Хоч у пізнїйших письменників
говорить ся про ріжні листи його, якими він старав ся прислати
увагу польської сторони1), а в сучасних листах з лютого і марта
ми стрічаємо парафрази ріжних жалів з Запорожа і вияснень причин
повстання2), але конкретної вказівки на якісь писання Хмельниць­
кого і товаришів я не бачу.
Умови передані Хмельницьким через Хмелецкого при кінці
марта н. ст. в каждім разї не були призначені на те, щоб заспокою­
вати і замилювати очі Полякам. Скасованне ординації 1638 p.,
приверненне давніх вольностей козацькдх і виведеннє польських
військ 8 України — се були жадання дуже далекосяглі і звучали,
яв ультіматум з козацької сторони. Як останній привід до війни
буди вони очевидно прийняті й Потоцким.
Про воєнні заходи Потоцкого ми знаємо вже, що передові сили
на Запороже були вислані' в початках лютого, і слїдом сам Полоцкий
рушив на Україну. В однім часі' з ним полетів на Україну і польний
гетьман з Винниці. На збір хоругвам був визначений день 13 (23) лю­
того. Але новий цист від комісара, що він розпустив реєстрових козаків,
зіставши ся тільки з польськими хоругвами, і просить рятунку, змусив
Потоцкого відкликати сей термін і веліти поспішати як скоріше ; вза­
галі він „дуже журив ся і спішив“ 3). Штаб-кватирою був Корсунь.
Кварцяного війська, що рушило з Потоцким. могло бути коло
трьох тисяч (всього'рахувало ся тодї в кварцянім війську 3.510
чоловіка: гусарів 1040, козаків 1170, драґонів 900, пішаків 3004).
*) Згадка листу з 2 / IY , що Хмельницьким tylko się offertami bawi (Міхаловск.
ч. 5), може накривати ся з відповідю привезеною все им же Хмеіецким, з котрою
сходить ся теж, що оповідає він про зміст „оферт* Хмельницького.
*) Напр. в цитованім листі Мясковского з 16/11, Кнсіля з 16Д 1І, і т. и. В збірці
їрабовского Ojczyste spominki I I с. I l l наїрукований лист Хмельницького до Дотоц-
хого з Запорожа, дня 3 марта, без подання джерела, тому трудно рішити про його
автентичність. Хмельницький оповідає причини своє! утечі на Запороже, згадує про
безрезультатні прошення Потоцкого за Хмельницьким у Ол. Конєцпольского, і питав, чи
може покладати ся на далі на оборону fioro перед Конецпольским (można li to rzecz abyâ
mię wmpan mógł w zdrowiu mojem od tego pana bronić? bardzo bym rad na sliachetne
a pańskie słowo wmpana zawieraył, a na inszego ni na kogo nie mogę sie spuścić).
*) Bardzo frasuie i pospiesza, лист Мясковского з 17/11, Z dziejów Ukrainy c. 490.
*) Górski, Historya jazdy polskiej c. 60.

Наново були покликані козаки і ставили ся ; приведено їх для
певности до присяги1). Чекали помічних полків від комісарів і ріж­
них иньших панів, до котрих ровіслав завізвання Потоцкий. Але
вони стягали ся помалу, тому на воєнній раді в Корсуні* рішено тим
часом вислати на Низ свій аванґард, зложений 8 польських і козаць­
ких полків.
Се був погибельний плян, що послужив першим кроком в цілім
ряді* пізнїйпшх катастроф, так що 8 пізнїбшого погляду аг дивно
було, як могло бути прийняте таке небезпечне рішенне. В Л И С Т І,
писанім з обозу, Потоцкий так оэначае вавданне сеї екскурсії : вона
була післана почасти для приборкання бунтів козацьких, почасти
для сторожі Запорожа2). Головним ініціатором її оден участник
походу називає комісара Шемберґа і каже, що Потоцкий потім від­
казував на сї лихі ради3) ; але трудно покладати ся на сї відвиви:
на Шемберґа як на мертвого валили потім все.
Очевидно, польські вожди за всяку цїну хотіли не допустити
Хмельницького на волость, щоб тут не вибухнуло зараз повстанне,
—
змагали до того, щоб паралізувати його на Низу і там задавити.
Рахунок властиво був вірний, тільки переведенне сього пляну стояло
в рішучій суперечности 8 тими усїми розважними гадками, які сам
Потоцкий висловляв хоч би в своїм листі* до короля 8 31 марта.
Він рахував тоді* сили Хмельницького на 3000 чоловіка. Знав про
його трактати з Татарами і помочи, які він брав від орди, що
стояла на нижнім Дніпрі. Підчеркував непевний настрій козаків,
які готові прилучити ся кіждої хвилі* до повстання. І от висилав
против сього небезпечного, необчислимого в своїх ^илах і засобах
ворога, що закріпив ся на далекім і незвіснім теренї, невеличку
експедицію — в роді тих панських походів, які собі робили в степи
тому кілька місяців Конєцпольский або Вишневецький.
Рішено було післати козацькі полки—мабуть рахуючи на їх
энанне місцевости, і з ними частину кварцяного війська, але при тім
■) Про сю присягу, крім анонімного мемуариста (Памятн. с. 176) згадує Потоцкий
в листі до прімаса з 17/ V, що починаегь ся тими характеристичними, траґичними словами:
Po 2łotym pokoju, po swobodnych czasach bunliw a tempestas у straszne beUorum
fulmina następują : Kozacy Zaporowscy post praestitum przed kilką niedziel fidelitatis
juramentum starszynę swoję rozstrzelawszy, wyecioawszy, z chanem y ordami iego
wszystkiemi złączyli się i przeciwko państwom i. k. mci we stu tysięcy ordy idą
y cz ęsc woyska naszego częścią dla poskromienia buntów kozackich, częścią dła straży
Zaporoża posłaną u Żółtych Wod w polach obiegli* (ркп. бібл. ЧартормЗських 379 ж. 17,
Нарушевияа 142, 73).
г) Див. цитату в попередній нотці. Пор. листи Потоцкого на с. 180.
3)
Nikt inszy przyczyną tego, powiadaią, nie był, tylko pan komisarz, który у
sam zginął — Bog day zeby za wszystkich, аавважав оден з меныпнх участників по­
ходу, Белгацкиії в своїм лист! (в збірнику Sprawy і rzeczy ukr., копія у їоліньского
с. 51, дві в теках Нарушевпча, No. 143).
digitized by ukrbiblioteka.org

нащось постановили поділити сї сили на два відділи: сухопутний
і річний, що мав іти долі Дніпром на байдаках і десь на Низу війти
ся 8 сухопутними полками.
„Полем“ післано половину реєстрового
війська під началом самого комісара Шемберґа, сім хоругов драґон-
ських, що були при комісарі і полковниках реєстрових, і чотири
„казацькі“ кварцяні хоругви з їх ротмістрами.1) Miæ ними був і син
гетьмана Стефан Потоцкий, „староста деражинський“, котрому очевидно
призначали ся лаври сеї експедиції, на яку дивили ся справді* як
на якусь панську прогулку. Разом з ріжними волонтьорами, що
впросили ся в експедицію гетьманича, польського війська могло там
бути коло 1200— 15002) та козацького 2000— 2500. Більше
польського війська гетьмани і не могли післати, бо їм самим в тім
моменті віставало ся мабуть не більше, як 2000— 3000, а з ним
треба було тримати в страху і послуху волость. Друга половина
ковацького війська з полковниками Кричевським, Вадовским і Ґурским3),
і обома осавулами військовими Іляшем і Барабашем, поплила Дніпром.
Правдоподібно обидві партії мали зійти ся коло Кодака, щоб там
дістати деякого воєнного припасу4).
Сухопутна експедиція рушила 21 квітня н. ст. і бев перешкод
пройшла протягом тижня на вододіл Інгульця і Дніпра, „дванадцять
миль від Чигрина“, зближаючи ся до Кодака. Аж 29 квітня ударив
на них Хмельницький з значним військом і настиною орди. Поляки
ваіожили ся табором коло балки Жовтої Води5) і боронили ся протягом
двох тижнів, чекаючи помочи від головного війська5). Хмельницький,
займаючи їх дрібними підїздами, не спішив атакувати, чекаючи Татар,
що прибували до нього поволі, і головну увагу звертав па те, щоб не
дати війти ся разом так необачно розділеним частям польського війська.
Післані нимлюде вбунтовали тимчасом козаків, що плили Дніпром.
От як оповідає про се комендант Кодака Ґродзіцкий в листї до По­
тоцкого, на підставі відомости, принесеної йому двома мушкетерами, що
були післані до того коэацького війська 8 ріжним гарматнимприпасом :
‘) Такі відожости маємо в листї Белгацкого з 13—20 жая—однім з найбільш
Ц і н и ш матеріалів до історії се! експедиції.
*) Коло 1200 виходить 8 рахунку Белгацкого і тарже рахує Єрлич—з dwanas-
cieeet kwarcianego żoinierstwa (I c. 63); Кушевич (c. 20) і Пасторій (c. 12)—1500;
нньші рахують більше, але все се люде дальші від подій, а Белгацкий був в гетьманськім
війську і знав справу докладно.
*) Сих називав Радивил, рук. 117 л. 101.
4) На Кодак, як на ціль дніпрового походу вказують в своїм оповіданю в Ніжині
„ пахолки“ Потоцкого—Акт и Моск. Гос. П ч. 3 Ä .
*) Місцевість сю і останки окопів описує Дубецкий в справозданню : Pole bitwy
u Żółtych Wód, stoczonej w maju 1648 r. (Rozprawy i sprawozdania wydz. hist-
fflozof. ХП), а Евариицький при т. П своєї Исторів Запорожскихъ Козаковъ подав
і знижки їх; се досить типовий „майдан“ („роблена могила“, як називали її місцеві
лоде).

„4 мая (н. ст.) коло Камінного Затона все військо Запорозьке, що йшло
водою, вбунтовало ся і позабивало полковників і всю старшину. Почав
ся бунт так: одей ухопив корогву і почав кликати до чернецької ради.
З чернецької ради побігли всї за ним. Іляш осавул кинув ся до руш­
ниці' та до них, але його sapas почали бити обухами, вхопили і так
само всіх иньших старших — побрали живцем і вже другого дня
після ради повбивали. Вибрали старшину: гетьманом Джалалія,
а осавулом Кривулю. Була рада у них эакликати1) орду і хана,
і йти разом добувати пана комісара, а потім на Кодакα*).
Шж убитими старшинами Радивші називає ще Калененка, Одеська,
Гайдученка і Нестеренка3). З козацьких нолковників-шлахтичів
иньші вгинули, Кричевський же, як особистий приятель Хмельницького,
котрого вважали його спасителем, був відставлений до козацького
війська. Він пристав до нього і став одним з виднїйших полковників.
В головнім війську якийсь час потішали себе поголоскою, що се
збунтоване військо не прилучить ся до Хмельницкого, — бо його
союз з Татарами не сподобав ся козакам, і вони нарікають, що
він побісурменив ся4). Але сї ілюзії були короткі: реєстрові полки
пристали до Хмельницького, і він з тим більшими силами міг тепер
ударити на жовтоводський відділ. Одначе—оповідали— якийсь час
він що держав свої сили в резерві против головного війська, що
вирядивши козаків і драґошю наперед, поволі поступало sa ними
й собі, вбираючи сили5).
Гетьмани були вже за Чигрином, але не дістаючи відомостей
від переднього війська, кінець кінцем завагались і, не рушаючи далї,
стали табором тут та почали фортифікаційні работи. Тепер всього
війська було s ними коло пяти тисяч: дневник, списаний в опові­
дання якогось мушкетера-участника8), рахує кварцяного війська 3000,
*) Вар.: перевезти через Днїпро.
*) Податники, І , ч. 6 (відмінна, трохи повнїиша копія в ркп. публ. бібл. под.
No. 129, я користаю і з неї).
·) Ркп. 117 л. 100 об.
*) В шляхетських кругах навіть обертав ся текст промови нІби*то якогось козаць­
кого бесідника против союзу з Татарами: „Пане гетьмане (варіант: „отамане") і панове
молодці! Вольно, що воля гетманськая і ваша, але не знаю, чи будеть то гаразд,
щобисьни мали norań собі за опікунів брати. Бог дасть, і військо наше може то
соравити, що без тих поганців можемо Ляхам боронити ся і у короля пана нашого
кривд своїх доходити“ .
На що всі: Гаразд, Бігме гаразд говорить“ .
Ся промова
широко ходила по руках, в дещо спольонїзовапій формі (я поправив в ній форми
й вимову, не зміняючи слів, або краще—пнїв їх). Але походженню ї ї доволі непевне:
„Mowa kozaka jednego gdy ssie buntowały, zaciągając Tatarów do wojska Zaporos­
kiego. gdy Tatarowie posłali do nich, aby im dopomogli przeprawy, abo przewozu
do Polski 1648 (вар. Mich.: kiedy Tatarowie do Dniestru (Чорт.: Dniepru) scięgali,
a do kozaków względem pomocy przysłali). Містить ся в збірнику Їодїньского о. 110,
Міхаловского (ч. 8), Осол. 225 (л. 56), Чортор. 379 (л. 16).
*) Лист Белгапкого, згаданий вище.
в) Пам. кн. Міхаловского, с. 38.
digitized by ukrbiblioteka.org

жовтоводський ПОГРОМ
185
а 2000 помічних полків; з рахунку Белгацкого тих помічних пол­
ків виходить трохи більше; третій участник Яскульский рахує всього
війська не більше 40001). Значніші полки прийшли від Сенявского,
Дом. Заславского, 8 білоцерківського староства Любомірского, а инь-
ших ще чекали2).
Прочекавши так коло двох тижнів і не дістаючи ніяких відо­
мостей від передового війська, гетьмани затрівожили ся ще гірше
й кінець кінцемдіставши відомість про бунт у війську, післанім Дніп­
ром, рішили відступити назад на волость, мабуть побоюючи ся, щоб
в таких непевних обставинах повстаннє не підняло ся на волости
в тилу. 13 мая н. ст., по трох тижнях від виходу передового війська,
вони рушили назад під Чигирин, а потім і далі' на північ, на велике
здивованне і занепокоенне свого війська.
Коли відомість про сю ретіраиу прийшла до Хмельницького, він
всїми силами вдарив на жовтоводський відділ, щоб з ним покінчити.
За той час Поляки, не маючи на Жовтих Водах ніяких відомостей
8 головного війська, розпочали були переговори з Хмельницьким.
Подробиці їх не певні, але результат був той, що Поляки видали
козакам свою армату чи якусь частину її і зістали ся без армати
і без пропуску3). Потім мусїли вигнати своїх коней з табора, зіставши
ся без води, і зістали ся піші. А нарешті' побунтовали ся їм ре­
єстрові козаки, що були в їх таборі: довідавши ся про бунт ре­
єстровців, післаних Дніпром, вони також передаїи ся до Хмель­
ницького.
Кінець кінцем збентежене, до решти ослаблене польське військо
рушило 16 мая н. ст.4) табором назад. Але воно пройшло тільки дві
милі, як цїлою хмарою впало на нього козацьке війско і вся орда
Тугайбея— кількадесять тисяч, як оповідали. Розбили табор польський,
почали рубати й хапати. Говорили потім, що при тім зрадили і дра-
ґони польського війська, набрані переважно з місцевої українскої ж
людности, тільки повбирані в німецькі мундири— natione Ro xo la ni,
*) Пан. кн. Міхаловского, с. 21, про дзсерело сього дневника нпзше.
*) Бедгацкий рахує тисячу люда Заславського, тисячу Сенявского (в друкованім
Оенявсквй пропущений), білоцерківських людей 400.
· ) Про се в листах зі Львова Остророґа (копія в ркп. Осоліньских 3564 л. 28)
і Кушевича с. 108 (Π. кн. Міхаловского ч. 16)—сї два листи з датою 4 червня сходять
ся місцями буквально, мабуть черпали з одної реляції. Коротко у Пасторія, Bellum,
с. 12. Більше оповідає анонімний мемуарист (ІІамятники с. 176): роспочавши трактати,
обидві сторони дали закдаднїв, але козацькі закладні від Поляків утїкли і щоб дістати
своїх назад, Поляки мусїли дати Хмельницькому свою армату. їрондский каже, що на
переговори з польської сторони був висланий славний потім Чарнсцкий ; Хмельницький
затримавши його у себе, обіцяв випустити Поляків з жовтоводської облоги, коли вони
видадуть йому армату, і Поляки на се пристали (с. 5 8—9).
4) Сю дату погрому дають згідно Белгацкий, Кушевич, Остророґ—у Шайнохи
II Дод. 4.

religione Graeci, habitu Germani, як їх іронічно називано по сїй афері,
що зробила очевидно особливу сенсацію в польськім громадянстві1)·
Цїле польське військо було знищене. Стефан Потоцкий тяжко
ранений дістав ся до неволї, але вмер слїдом. Про Шемберґа опо­
відали, що козаки його замучили за всякі кривди, які від нього тер­
піли, і потім Хмельницький велів прибити його голову на жердку
й так носити перед військом2). З усього війська вирвав ся тільки
один служка, що добіг до обозу гетьманів і оповістив про сей страш­
ний погром.
Гетьмани, як сказано, почали свою ретіраду З (13) мая, з ста­
новища свого sa Чигирином („пятнадцять миль від Жовтих Вод“),
де вже розпочали фортифікаційні работи і заложили укріплений табор.
Мотиви такої наглої зміни пляну не були війську обявлені і викли­
кали очевидне эдивованне і непевність. ї ї толкували вістями про
велику силу ворожу, що приходили до табора, і бажаннем, відсту­
пивши в глубину волости, зміцнити свої сили помічними полками,
що громадили ся в околицях Білої Церкви. Здогади мабуть були
вірні, а безпосередній привід до повороту дав мабуть згаданий лист
кодацького коменданта Ґродзіцкого про граду козацького війська,
висланого Дніпром. Лист сей, висланий ним 9 мая, мусїв два-три
дні пізнїйше дістати ся до рук гетьманів, тільки мабуть не був ними
обявлений війську, щоб не псувати настрою. Пересилаючи сей лист
канцлерови, Потоцкий додав звістку про страшенно великі3) орди
татарські, що перевозяїь ті повстанці, і радив збирати загальний
похід та наймати військо на гроші воєводств, вважаючи ситуацію
незвичайно критичною4).
Хоч як силкувались гетьмани польські затаїти свою трівогу
перед військом, воно очевидно переймало ся нею. Сама вже хиткість
і непевність стратегічного пляну, яка виявляла ся 8 таких змінних і су­
перечних роспоряджень, не могла не впливати лихо на настрій війська.
Настудила мудрість по шкодї. Не вважаючи на всї попередні
остереження, громаджені Потоцким перед королем, тільки тепер перед
очами самого його і його товаришів виступила 8 повною силою не­
*) Сей ірончїний каламбур про тих домородних Німців, що так скоро в и яв и м
свою українську природу, широко ходить по сучасних листах—листи Кушевича, Мясвов-
C K O D O , Остророїа і Кисіля—Жерела с. 108, у Міхаловского с. 26, у Шайнохи дод. 4
і 5, Пасторія с. 11. Певних подробиць битви взагалі не мавмо; оповіданнє Самовидця
про рови, аороблені козаками в Княжих Байраках (с. 9), очевидно переносить подро­
биці корсунської битви на жовтоводську. R elatia о bitwie pod 2oltymi woda mi, котру
цитує Костомаров без всякого близшого означення (витягав з неї другорядні подробиці),
досі не віднайдена.
*) Лист Остророґа—Шайноха І. с.
*) Haniebnie potężne.
4) Лист в додатках у Шайнохи (ч. 1).
digitized by ukrbiblioteka.org

безпека можливої стріта, при таких малих силах і в такій висунеиій
і відірваній позиції, 8 переважними силами ворога, коли вони, зло­
мивши передове військо, упадуть на військо гетьманське. „ З такою
малою горсткою війська противстати поганській силї і хлопському
бунтови, котрого ха тва многа — нема що й думати “ , пише канцлєрови
Потоцкий.
„Коли ваша милость не порадиш королеви мудро розду­
мати ся над сим, кінець державі (actum de republica)“ .
Трівога за долю сина мусіла уступити обовязкам начального
вождя. В іьгересах головного війська Потоцкий рішив лишити на
ласку боху передові полки. Але — рішив тільки на половину, чи —
уступив наляганням своїх товаришів лише про око. Наказавши марш
нагад, в дійсности відступав духе поволї, робив кількаденні пере-
станки і вичікував далї вістей від передового полку і від висланих
на розвідки вістунів. За цїлий тиждень пройшли тільки від Чигрина
до Черкасів, і тільки як тут, 9 (19) дая наспів до війська недо­
биток з передового полку та оповів про безповоротну загибіль пе­
редового війська, Потоцкий перервав стоянку і став відступати вже
спішно, черев Мошни і Сахнівку на Корсунь і Богуслав, в напрямі
до Білої Церкви1). Та страченого тихня нагородити вже не можна
було, і хоч ровуміеть ся, можна сумнївати ся, чи скора ретірада
могла б спасти гетьманське військо, то в кожнім равї ся проволока
ще більш погіршила його шанси, давши спромогу Хмельницькому
захопити гетьманів неприготованими.
Першого дня 8 тяжкою бідою дістали зя до Мошен, уйшовпш
„великі три милї українські, великими пісками, злими переправами
черев три ріки, прикрими лісами, лісовими дорогами і вкінці довгим
мошенським мостом“. Другого дня дістали ся до Сахнівки, стративши
день і ніч на переправу через Рось, бо сахнівський міст поломив ся.
З тяжкою бідою стали недалеко Корсуня. Але тут гетьмани збенте­
жили ся внову. Під Сахнівкою догонив їх післанець Яреми Вишневень­
кого з-за Дніпра, з листом, котрим сей задніпрянський королепь від­
давав в розпоряджень гетьманів своє військо, числом 6000, для
боротьби з ковацтвом і питав ся тільки, куди має з ним ставити ся *).
Очевидно, рішили зачекати його під Корсунем. Дали наказ заложити
табор і окопувати ся тут. Був там кавалок старого вала і його велено
поправити, а до нього приробити 8 иньших трьох сторон нові вали.
*) Докладно описує сей марш реляція, списана з слів мушкетера з n oj sy Денгофа :
в Пай. кн. Міхаловского скорочена копія під ч. 11 ; ширша, з датою 5 червня і до­
кладнішим описом в ркп. Публ. бібл. No 129, тепер видана в Архиві Ю. 3. P. III . YI;
є копія і в теках Нарушевича.
г) Так каже сей післанець, Машкевич, в своїм дневнику, — що він догонив
військо під Кумейками на Сахновім мостї (Zbiór Pa m iętników У с. 92), і се мабуть
правда, хоч дати, подані ним при тім, спізнюють ся значно супроти дійсного маршу.

Військо взяло ся до роботи і поробило окопи, і потімтільки розглянули
СЯ, ЩО ПОЗИЦІЯ ДЛЯ оборони 80ВСЇМ не підхожа.
Тим часом висланий на розвідку ротмістр привіз відомість, що
бачив неприятеля на переправі черев Тясмин і він на вечір, а най­
дальше на ранок, вже буде під Корсунем. Справді над вечер по­
казали ся передові ватаги коэацькі, а рано можна було бачити, як
козацькі і татарські полки надходять над Рось і переходять під
Корсунем: „в перспективу“ бачили кінних людей „в білих сермягах“,
і здогадували ся, що то козаки.
Щоб ворог не покористував ся з запасів сусіднього Корсуня,
Потоцкий ще 8 вечора позволив свому війську пограбувати місто.
Тепер як неприятельське військо стало напливати до міста, велїв
запалити найблизші фільварки, і від них місто запалило ся і ви­
горіло. При зближенню неприятеля польське військо вийшло перед
табор, і так день пройшов в дрібній стрілянині' і гарцях татарських.
Але що до тактики між гетьманами не було эгоди. Польний Ка-
лїновский, як оповідали в війську, стояв за те, щоб дати битву не-
приятелеви і цілий день „прикро напирав в тім на пана краківського“.
Але той не годив ся : не хоїтв, мовляв, ріскувати останнім військом
річи-посполитої, „і те пригадував, що скільки равів пробував —
ніколи в понеділок не мав щастя“. Може бути, що хотів таки підо­
ждати приходу Вишневецького, що збільшив би його сили майже удвоє.
Тим часом над вечір захопили кількох явиків татарських і „бута
або товмача козацького“. Потоцкий звелів узяти їх на муки, особливо
бута, випитуючи про непрпятельські сили, і той сказав, що Татар
стоїть понад сорок тисяч, хан в степах ще з більшою силою, а козаків
прийшло того дня 15 тисяч з ріжною зброєю і хоругвами. Крім того
принесено вістку, що козаки щось роблять з рікою, переймають воду
під Стеблевим. Справді помічено, що вода нагло спала в ріцї.
Се зробило вражіннє. В вечері скликано воєнну ралу, як бути:
чи боронити ся далі' на сїй позиції, чи відступати. Супроти пере­
важних сил неприятеля і всяких небезпечних вістей дальшу оборону
признано вповні безнадійною; відступленне ж ще лишало деяку
надію, і так рішено відступати табором другого дня. Дано знати
по табору, щоб тяжчі вози кидали, брали що лекше. Кожда хоругов
мала взяти з собою тільки 15 —25 возів. їх розставлено" в вісім
рядів, а між ними розміщено військо і армати, числом 12 разом—
на передї, в середині і ззаду по чотири.
На світанню польський табор рушив по дорозі до Богуслава,
горі Росею. Козацькі і татарські війська пропустили Поляків, про-
вожаючи їх оподалїк, поза віддалю стрільби, поки вони не ввійшли
digitized by ukrbiblioteka.org

в зарослі лїсом яри. Тут користаючи в сього недогідного для По­
ляків місця, вони почали сильно тїснити їх табор. Той посував ся
якийсь час, але все урвало ся, коли ва півтори хиж від Корсуня,
в Гороховій діброві1), саме в полуднє польське військо попало
в болотнисту долину між двома кручами. Козаки в сім юсцї пере­
копали і зарубали дорогу, вапрудили воду, поробили з боків шанцГ,
і коли польське військо 8 своїми возами й арматами попало в сю
долину, опинило ся немов у матнї. Вози й гармата позастрягали.
Козаки й Татары обпали з усіх боків. Завязала ся бійка, в страшній
тісноті — „так що рура (рушницї) трохи до боку не діставала“.
Постріляло коней возових і гарматних. Розірвано табор.
Потоцкий, що був на передї, вирвав ся був наперед 8 сеї
матнї, але його обскочили і взяли 8 його двором в неволю; сам
дістав шаблею два рази по голові, але уці'лїв. Польний гетьман,
ранений кулею в локоть, попав ся також у неволю. Найдовше бо­
ронила ся середня частина табору, не знаючи, яка біда спіткала
вождів. Коли довідали ся, хапали один у одного коней і гонили
куди видко. Маса погинуло, иныпі попали в неволю.
Став ся сей погром дня 16 (26) мая, „в годину по по­
лудні“ 2).
*) Назва „Горохової“ або „Горохівської“ діброви, як називає сю місцевість ре­
ляція мушкетера, в теперішніх описах минї не стрічалась. Припадає вона на околицю
с. Виграева над безіменним потоком, що тече до Роси. Похилевич в своїх Сказаніях
о населенныхъ мѣстностяхъ Кіевской губ. (с. 581) і .каж е, що „по словамъ жителем",
на місці сього села був безіменний хутір, прозваний Виграевим після побіди, „виграної"
тут Хмельницьким, але трудно покладати ся на істнованне дійсного переказу про сю
місцевість як місце славної битви. На иньшім місці (с. 972) той сам ІІохилевич на­
зиває місцем погрома т. зв. Різаний Яр над Росю проти села Яблунівки, але се за­
надто близько до Корсуня.
*) Користую ся реляціями учасників, написаними по горячим слідам: анонімного
мушкетера (як вище), Кр. Раецкого (в Пам. кн. Міхаловского ч. 10) і стражника Яскуль-
ского (визволеного і висланого з неволі Потоцким, щоб він міг дати правительству до­
кладні відомости про подїї, а головнїйше — постарати ся про викуп для Потоцкого —
кн. Міхаловского ч. 18, дещо відмінні копії в теках Нарушевича ч. 142 с. 115). Вони
дають в головнім згіднвй образ сього погрому і з ним згоджують ся ріжні реляції,
оперті на звістках з других рук, як напр. оповіданне ніжинських пахолків Потоцкого
(як вище с. 183), листи Кушевича в Нам. кн. Міхаловского ч. 16, оповіданне Машкевича
й ииьш., і пізнїйші літературні описи. В науковій літературі пощастило особливо жи­
вому і драматичному оповіданню Машкевича, але він не був свідком битви, оповідав
з чужвх звісток, і прп тім не конче обвктивно, як показує його відзив про Потоцкого.
З ріжних подробиць дальших джерел звертають на себе увагу п<уолоскн про
зраду. Одні складають на провідників-козаків, що мовляв звели військо на бездороже
(анонімний мемуарист знає навіть імя сього провідника — Самійло Зарудний: він за
добру нагороду взяв ся вивести польське військо до Наволочи, а сам дав знати Хмель­
ницькому, кудою поведе військо, і там зарубано дорогу — Памятники с. 177). Запор.
Старина подібну історію оповідає про Микиту Іа ла га н а (Костомаров, переповідаючи
її, посилаеть ся на Історію о през. брани). Иньші говорять про зраду козаків, які були
в польськім війську (ІІамят. кн. Міхаловского с. 25, пор. у Пасторія Bellum 5 —6). Але
значнїйших козацьких ковтінґентів в війську Потоцкого не знаємо, так що се виглядав
як шабльоновий мотив, перенесений з попередніх битв.

Ковацькѳ військо дістало богату здобич. пНад сподїванне взяло
здобич“ , записує іронічно Машкевич,
.,6ο панове коронні, як люде
високого духа, вибрали ся були на війну з усїма достатками. А най­
більше стратив пан Сенявский, що хотів показати ся своєю першою
службою в тій експедиції як найдостойнїйше — набрав воєнного при­
бору дуже багато, серебра столового для гошення рицарства в обозї
і всякого иньшого богацтва — коней, убрань і т. и. страшенну силу,
й зовсїм непотрібно : все те неііриятель в одну годину так ,уходив4,
що й сліду не вістало ся“.
Невільників повіддавано Ордї — обох
гетьманів і всяку иньшу маґнатерію 8 ними.
Всякі неприхильники старого гетьмана і дрібношляхетські во­
роги маґнатської пихи і зарозумілости мали тепер нагоду дати волю
своїм антипатіям. Той же Машкевич записує, що в війську не могло
ніякого порядку, бо Потоцкий тягом заливав ся горілкою і під час
останнього маршу пяний сидів в каретї, а Калїновского не слухали,
та до того ще він не бачив добре і на стріл з лука не міг пізнати,
що то чоловік стоїть1), врлич в своїх записках росписуєть ся, шо
корсунський погром став ся через несправність гетьмана Потоцкого,
що більше пильнував чарок і шкляниць, як добра річи-посполитої
й цїлости ії, і по ночах думав про панн і дівчат молодих та жінок
гарних, невважаючи на свою старість, а не радив ся нї товариша
свого Калїновского, анї полковників, ротмистрів і товариства“ 2). В ін
записує і сатиричні вірші на останній погром — характеристичні як
вислови дрібно-шляхетських настроїв:
Глань — оберни ся, стань — задиви ся і скинь з серця буту,
Наверни ока — котрий з Потока. Ідеш до Славути —
Невинні душі береш за уші, вольность одеймуєш,
Короля не знаєш, ради не дбаєш, сам собі сеймуєш.
Гей поражай ся, не зааалзй ся — бо ти рейментаруеш
Сам булавою в сїм польськім краю як сам хочеш керуєш.
Мій Бога в серці, а не май в легцї шляхетської крови.
Бо світ чорнїєть, правда нищієть — а все ку твоїй волї.
Гей каштеляне, коронний гетьмане, потреба нам чола
Ще памятати і поглядати на заднії кола,
Жони і діти де ся подіти мають наші на потом,
Гди нас молодцї ті Запорозцї набавять клопотом ?
Глянь — оберни ся, стань задиви ся, що ся дїсть з нами,
Поручниками і ротмистрамн, польськими синами ?
Глянь — оберни ся, стань — задиви ся, видиш людей много :
Чи ти звоюєш, чи їм зголдуеш — бо то в руках Бога.
Чини трактати, а кажи брати гроші на заслугу —
Бо то єсть здавна заслуга славна Запорозькою люду8).
Між тим як поодинокі вілдїли козацького і татарського війська
займали ся ловленнем втікачів і збираннєм добпчі, головний штаб ко­
зацький і татарський кіш відступили по погромі до Корсуня і тут пе-
digitized by ukrbiblioteka.org

репочили, а далі стали посувати ся поволі' тою ж дорогою, котру мало
верстати польське військо — на Богуслав і Рокитну під Білу Церкву.
Орда, половивши корсунських втікачів, кого де эапопала, не задоволь­
нила ся симполономі e-під Рокитни роспустила загони по сусїдних око­
л и ц я х Київщини, по київському Полісю1). Тим часом кіш татарський
підійшов під Білу Церкву і став тут, а другого дня прибув сюди з но­
вим полком татарським сам хан, що вибрав ся особисто по таких ща­
сливих початках розпочатої кампанії. З ним, як каже очевидець, було
11 тисяч Татар.
Боли обловивши ся эдобичвю, перші загони вернулись, нові
полки Татар рушили на захід, Чорним шляхом на полудневу Волинь
і сусідні часті Поділя. Поставлено було їм умовою, щоб брали
тільки чужих, а „своїхс православних не рушали2), але се правило,
розуміеть ся, не дотримувало ся дуже ріґористично. В однім листї
8 київсько-подільского погранича оповідаеть ся шляхетський анекдот
про те, як „з одного міста з-під Хмельника“ Татар прийняли про­
цесією як свободителїв України. Піп вийшов їм на зустріч з хрестом
і церковними корогвами, і поспільства до трьохсот, приймаючи Татар
хлібом і пирогами; але ті кинули ся рубати сих своїх союзників
і брати в ясир, так що тільки три утїкли до міста3).
Ся сторона одначе меньше цікавила шляхетських кореспондентів :
сучасні листи їх повні оповідань про високих шляхетських і магнат­
ських невільників татарських, про побут їх в неволі і всякі при­
годи, високі викупи, поликтовані за них, і т. и.
Хмельницький 8 своїм військом рухав ся разом 8 татарським
кошем: Перепочивши після битви в Корсуні', прийшов разом з ним
під Білу Церкву і тут став на кілька день, гучно, з музикою
святкуючи перемогу4), паюючи здобич, а заразом приглядаючи ся
наслідкам руху, та орґанїзуючи своє військо.
Польські звістки оповідають про розрухи, які повстали в козаць­
кім таборі при паюванню здобичи— з Татарами і між козаками самими,
про незадоволеннє на Хмельницького за татарські рабунки й ексцеси
*) Див. відомости про Татар в Пан. кн. Міхаловского с. 38, у Шайвохи дод. 13
(тут докладна дата, що потвержуе дати попередньої реляції — 1 червив нового
стиля татарські загони під Радомислем), відомости з листу до Тишкевича в теках
Нарушевича с. 145.
а) Так оповідають московські вістники на Україні, ще з мая : „уговоръ де межь
Татаръ съ козаки : воевать имъ сообща польскіе города и губить Поляковъ, а желкигь
бѣлорусскихъ людей не воевать и не рубить“ — Акты Моск. г. I I ч. 33S, пор. 346 .
І теж оповідають з польської сторони : Kondycya druga żeby ludzi reli^ii greckiej nie
brali, ale Lachv tylko — jakoż stali pod Berdyczowiem, a nie wzięli nic a nic
p. wojewodzie kijowskiemu — лист Жолкевского у Шайиохи No 17.
*) Згаданий лист в теках Нарушевича с. 145 і д.
*) Нам. кн. Міхаловского с. 96.

(в родї наведеного Хмельницького)1). В сім може бути дещо правди,
і всі такі прояви слабої орґанївації змушували Хмельницького і стар-
шиву до негайної енерґічної орґанїзаційної роботи.
З Хмельницьким рахували тодї тридцять тисяч козаків: додавали,
що він міг би мати дадеко більше, та приймає 8 розбором. Козаки
захоплені в полон в липні', коли війська Хмельницького раховано на
8 0 тисяч, казали, що доброго війска в тім не більше 2 0 тисяч.
І сей контінґент міг зявити ся тільки після сильних організаційних
ваходів.
„Золотий спокій“ не пройшов дурно для козацьких сил.
Правда, Кисіль, страхаючи прімаса перспективами українського по­
встання, підносив, що „се вже справа не з тою давньою Русю, що
тільки 8 луками та 8 рогатинами сідали, але з жорстоким, огнистим
військом, котрого собі так мусимо пропорцію рахувати, що на одну
голову кожного 8 нас стане тисяча голов хлопських зі стрільбою“ .
Про те від сього оружного народу, хоч „він і завсїди мав діло
8 вброею, ра8 своевільно, другий раз на службі річЁ посполитої“2),
все таки була чимала дістанція до вишколеного, дисціплїнованого
війська, якого треба було на випадок дальшої війни з Поляками. В с ї
попередні бійки, проскріпції, репресії останнього десятилїтя звели до
дуже малих розмірів і роспорошили старі козацькі контїнґенти трид­
цятих років, і не мало треба було часу і ваходу, щоб визбирати
його останки і доповнити новими відповідними елементами.
Матеріалу, що правда, не бракувало. Ми бачили, як уже по
перших вістях про заходи Хмельницького на Запорожу, а особливо
по погромі сїчевої валоги пішов рух по Україні*, і по словам По­
тоцкого, вже в мартї місяцї прибрав вигляд дуже серіозний. Пово­
ротний марш гетьманів з-під Чигирина в маю послужив сіґналом до
явного повстання. Звісний нам Машкевич, переїздячи навздогін ва
ІІотощсим через Черкащину, чув себе вже в великій небезпеці серед
симптомів повстання.
„Скоро тільки виїхав 8 Днїпра, надибав гро­
мади хлопські в містечку— вони всї кобильницї позапускали і коли
б не вискочив в поле, помітивши дїру в плоті* огородовім, певно б
4)
Tryumf tamie po wyąraney odprawował, wszystkich trębaczow, szurmaczow
zwiódłszy do kupy z hukiem wielkim; interim tumult się miedzy niemi stał, czterech
pułkowników swoich miedzy sobą zabili — так оповідав шл. Вейский, товариш з хо­
ругви Калїновсвого, висланий ним зпід Біло! Церкви (тѳки Нарушевича 144 с. 324,
8 ркп. несвих.). Він каже также, що міх ханом і Тугай-бевм вийшли суперечки про
здобич: хан хотів собі долі, а Тугай бей не давав. Такі поголоски про свари й бійки,
які вийшли при паюванню здобичи, пішли потім в побільшених поголоскях між шляхтою.
Їолїньский (с. 185) переказу« такі новини, що х о д и л и в Варшаві перед приїздом козацьких
послів : козаки розжалені, що Татари, грабуючи Україну, не перепускають і їх домам
і сімям, uczinieli rebelyą swoię, na Chmelniczkiego składacz poczęli, wziowszy go do
sequestra, dobrze opatrzeli strażą і вислали послів до сенату, виправдуючи ся, що
Хмельницький вмусив їх до повстання, тероризувавши приведеною ним татарською ордою.
2) Лист Кисїля з 31 мая—Пам. кя. Міхаловского 28.
digitized by ukrbiblioteka.org

нас зловлено. В мвлі від Сокирної мусїли ночувати через непогоду,
хоч усї [очевидно Поляки] повтікали 8 міста, і як би хлопи не чули
поблизу коронного війська, не лишили б нас живимиα1).
Так було ще перед корсунським погромом; по погромі повстанне
вибухнуло відразу полумєм, нестримио і страшно. Не знати справді,
чи Хмельницькому треба було аж розсилати які-небудь проклямації,
як оповідають деякі сучасники2). Автентичних універсалів 8 покликом
до повстання в кождім разі від нього не маємо, і лишаєть ся під
сумнівом, чи були вони дійсно3). Україна підіймала ся і без них
сама стихійно.
Шляхта і все що 8 нею, вже перед тим настрашене, почало
без памяти тікати куди видно—оскільки можна ще було продерти ся
серед лави збунтованого народу. Оповіданне того ж Машкевича про
мандрівку Яреми Вишневедького 8 Заднїпровя дає досить виразистий
і характеристичний образ тодішньої хвилї. Ярема - ми вже се внаемо,
зібрав досить значне військо і зберав ся з ним іти в поміч геть­
манам. Він шукав переходу через Днїпро, порозсилав своїх драґонів
до ріжних наддніпрянських місточок, але ніде не було поромів; ва-
раз в ночи по погромі гетьманів потоплено всї пороми на Дніпрі,
аби не дати переходу. Вишневенький, „побачивши, що сидить ва
Дніпром як у пташій клїтцї з своїм людом“, став радити ся своїх
офіцерів, і рішено тїкати за Дніпро, куди-небудь, поки ще не вбун­
товали ся задніпрянські (правобічні) хлопи ; иньшого виходу не ба*
чило „тільки одну діру для утечі—Чернигів“, і рушили на Чер-
нигів з усім військом. По дорозі приставала до них ріжна шляхта,
шукаючи захисту. В Чернигові також застали шляхту, що поховала
ся туди від козаків. Вишневецький радив їй, аби йшла з ним, але
вона лишила ся, надїючи ся, що „тут sa лісами“ буде безпечна.
За Днїпро удало ся перейти аж під Любечом—під Брагин, і Б сам
час, бо не вважаючи на значні сили Випшевецького, козаки йшли
!) Zbiór. pam. о dawnej PoL Y c. 92—3.
*) Zdrajca ten rozsyła wszędze po miastach clam listy swoje, gdzie jenokolwiek
staje Ruei - ci гав dementes drudzy ezacerbati recipiunt zgubę ewoię pro summa feli­
c ita te-пише Кисїль 31 мая (Пажятнвки с. 212, у Міхалов. попсовано).
8) Звісний білоцерківський універсал 28 жая, поданий Величкож і Історією Русов,
повторений Марковнчем й ин., видруковаиий в Актах Запад. Рос. У ч. 23 як автентичний
докужент—безсумнівний фальсіфікат, хоч його ще Кубаля вважав певниж в своїй основі
(І. Ossoliński II с. 375—6). . Тожашівський противставив йому як достовірний „перший
зазввний лист Хмельницького" переказаний в oratio obliqua в записках Кушевича (За­
писки тов. іж. Шевченка т. XXIV). Але сей риторичний і бідний гжістож текст бев сум­
ніву являеть ся т е х тільки літературниж утворож. Рішучо фальшивий і універсал чиги­
ринський без близшої дати (але очевидно з другої, осінньої кажпанії), звісний з збір­
ника петерб. публ. бібл. No. 129 л. 370 і виданий Ор. Левипысиж 8 пробою рекон­
струкції украївського оригіналу в Кіев. Ст. 1888 кн. VII с. 15. Досить одного титулу:
В. Chmielnicki wieliki hetman woyska zaporoskiego у caloie woysko boże Zaporowskie«

ва ним слідом, і тільки через те, що заняли ся були облогою Чер-
нигова, дали змогу Вишневецькому перейти за Дніпро і через По­
лісе пройти на театр війни, в Браславщину1).
Разом з ним ішов табор утікачів польських і жидівських, що
встигли прилучити ся до його війська, в біблійнім стилю описані
Ганновером :
„Всі панове, що рядили по місточках за Дніпром і по сей бік
Дніпра, аж до Иолонного, утїкли, рятуючи душу. І коли б Господь
не віставив нам останку, були б ми як Содом. Підпорою в бурі був
покійний князь Вишневецький з військом своїм на Заднїпровю : він
кохав нарід ізраїльський незмірно, був сильний в бою, як ніхто
иньший в державі. Він рушив з своїми людьми в напрямі Литви,
а 8 ним коло 500 обивателів (Жидів), кождий з жінкою і дітьми.
І ніс їх як на крилах орлиних — поки не довів куди хотїли. Коли
їм грозила небезпека 8-заду, казав їм іти перед собою: коли грозила
з переду, йшов перед ними як щит і заслона, а вони за ним ста­
вали обозом“ 2).
На правім березі, де не було такого непереможного баріеру,
як Дніпро 8 його перевозами, утеча шляхти і всього звяэаного з
польським режімом розвинула ся ще ширше і повнїйше. Не пробу­
вали ніде боронити ся і відсиджувати ся, тільки тікали куди видко
далі від театру повстання.
„Як тільки пішла та страшна і жалісна чутка, що вже війська
і гетьманів нема, а орди 60 тисяч іде з козацьким табором, зараз
уся Україна — воєводство Київське і Браславське утїкли перед такою
поремогою і силою неприятельською, покинувши доми свої і найдо-
рожші заклади своі“, писав Кисіль 8 Волини в 10 день по Корсун-
ськім погромі. „Не тільки волости, але й всї міста : Полонне, Заслав,
Корець, Гоща стали українОю (погравичем), а иньші обивателі’, не
задержавши ся й тут, повтікали до Олпки, Дубна, Замостя. Ні одаого
шляхтича не зістало ся, сама тільки чернь (plebs), з котрої частина
пішла до Хмельницького і військо його з кількох тисяч до кілька­
десяти підняла ; а друга—певна, що їй нічого не станеть ся, безпечно
зістала ся в домах. Але і тих орда, як вони на її привитанне
з місточок повиходили, так привитала, що по багатьох місцях в пень
вирубила, отже й хлопи почали від того добра утїкати“ 3).
Як тільки шляхта — обивателі* київські довідали ся про погром
гетьманів і коронного війська“, — записує брлич, — „зараз тої
ж години почали на вози пакувати ся 8 жінками і дїтьми, відбігаючи
*) 1. с. с. 97—9.
*) Пер. Балябана с. 152.
а) Шайноха дод. 16.
digitized by ukrbiblioteka.org

домів і всього, хто куди міг, ледве з душами своїми, покинувши свої
оборонні замочки по місточках і селах, оборонно збудовані двори“ 1).
„Кождпй хлоп або вбив свого пана, або вигнав в одній одежі 8 ду­
шею і дітьми — повнїсенькі польські міста тої шляхти“, — пише
пньпіип шляхтич серед сеї утечї, опинивши ся в Дубні'2).
Загалом одначе треба сказати, що на які-небудь кріваві ексцеси
козацького війська Хмельницького скільки-небудь конкретних показів
не стрічаємо. Хмельницький безсумнівно прикладав усе до того, щоб
затримати його в можливих границях воєнної коректности, — щоб
не загострювати і так дражливої ситуації.
Так само звістки сучасників говорять, що він не скільки не
інтересував ся розвоєм чисто селянського і підданського повстання,
і не приймав до свого табору селянських юрб. „Вибраних тільки
людей приймає, мотлох до роботи і податків привертає“, записус
один кореспондент з місця3). „Хлопів не приймає, навпаки відсилає
до дому, поучивши“, — вторує йому князь Заславський в листах
на сойм, і така опінїя являеть ся загальною — ії записує в своїм
дневнику і Радивил: „Всї піддані на Руси до козаків пристали
і збільшили військо козацьке до 70 тисяч, і ще більше хлопів руських
до них прибувало, але Хмельницький їх до плуга назад видсилав“,
пише він про перЛі стадії повстання4).
Надмірне розколиханне народнїх мас було явищем небезпечним
для самих проводирів козацтва, котрі ще зовсім не думали про яку
небудь народню війну з Польщею, — як побачимо далї.
—
■—
■—
*)1.с.65.
*) Шаиноха дод 17
’ ) Теки Нарушевпча с 145
Pam. II с. 292.

Примітки.’)
І. Десятилїте перед Хмельниччиною. Десятиліте перед повстаннем
Хмельницького й т і зміни, я кі проходили в українськім житю протягом його,
досі не звертали на себе уваги самі для себе, а трактували ся головно як
прелюдія Хмельниччини.
Особливо яскраве освітленне з сього становища дав йому Кароль
Ш а и н о ха в своїй нрацї Dwa lata dziejów naszych (друковала ся в 1862
— 1863 pp., осібно вийшла в 1865, мала потім кілька видань). Енига богата
змістом, написана талановито і мала великій вплив в історіографії (між инышш
і на Исторію возсоединенія Руси Кулїша), не вважаючи на свого суто-шлнхецькі,
провіденціяльно-романтичні провідні гадки. Для Шайнохи Хмельниччина була
відплатою історичної Немезідп (або по термінольоґії самої Шайнохи—
Opatmości, Провидіння), за поневоленне козацтва, заведене 1638 р. і підтриму­
ване маґнатами й цілою шляхтою всупереч всім змаганням короля-лицаря Воло­
дислава. Даремно силував ся він вирвати шляхту з П господарських і кольо-
нїзаційних інтересів, які нероздільна опанували П в сім періоді польського
жптя, а козаччину — з того поневолення і омужичення (schłopienia), до якого
довели ї ї пани. Матеріялїстпчні, аґрарні інтереси взяли гору над ідеальними :
над лицарською місією шляхти і козацтва.
В сім освітленню Шаиноха виходив почасти в своїх власних поглядів,
що лягли основою його гадок про конфлікт рицарської й господарської стихії
в житю шляхти і боротьбу справжньої, польської шляхти з шляхтою молодшою,
козацькою, зрівняною з шляхтою польською. Але заразом стояв під безперечним
впливом старої леГенди польських роялістів 1648 p., я кі о правдали некон­
ституційне поведеннв короля в 1646 —7 pp. тим, що король мовляв уже тоді
мав секретні відомости про приготовання до союзу козаччини з Кримом і своєю
війною з Туреччиною хотів відцедшути від нього кэзаччину, а магнати своєю
опозіціею знищили сї спасенні королівські яляни і стягнули на Польщу
козацьке повстаннє. Як було вказано в тексті (о. 141), таку гадку розвиває
в своїх записках Освєнцїм, і вона, очевидно, не була його власним домислом,
а обертала ся в ширших кругах людей перейнятих пієтизмом для покійного
короля й протиставляла ся наріканням шляхетських опозіцюнистів на тайне
порозуніннє короля 8 козаками задля вроблення державного перевороту. По
думці Освєнцїма звістка про змову козаків з Ордою, донесена королеви Конец-
польским, послужила приводом до плянів Еонєцпольского про війну з Кримом
і королівських замислів що до війни з Туреччиною, і під впливом сих відо­
мостей зложились, очевидно, погляди на сі події і у Шайнохи. Він дає
паралєлю королівських плянів 1646 p.,
розбитих шляхецькпми аграріями,
і козацької пімсти 1648 р. Відти титул нрацї: „Два роки- , 1646 і 1648.
ІІід: значними впливами Шайнохи була написана друга талановита поль­
ська моноґрафія про сї часи — Людвіка Куба л і Jerzy Ossoliński (I—II ,
1885). Тут одначе королівські пляни турецької війни і його зносини з козаг
ками взяті були під докладнїйшу аналізу в порівнянню з дуже мальовничою,
*) Бібліографія, подана тут, була вроблена в першій полов. 1914 р. ; продовжити
й доповняти И новійшвнн публікаціям скільки небудь повно я потім не мав уже змоги.
digitized by ukrbiblioteka.org

але не надто точною працею Шайнохи (Шайноха подав дещо документального
матеріалу в додатках, але джерел своїх при тексті не цитує ніде).
П о т і· , десять л іт пізнїйше, ще докладшйшим розслїдам пляни Воло­
дислава і його політику 1640-х pp. піддав краківський професор Чержак
в книзі: Plany wojny tureckiej Władysława IV (Rozprawy wydziału
hist-filozof. akademii, т . X X X I , 1895). Не вдоволяючи ся запискою Тьепольо,
на котрій опирали ся попередні дослідники, він простудіював невидані депеші
його й иньшу дипломатичну кореспонденцію сих років (на жаль, не видав ї ї ,
вповні—тільки дрібні, більш іеньш припадкові виривки). Таким чином він мав
спромогу констатувати значні недокладности в оповіданню Тьепольо, і взагалі
поставити події 1646 р. в відповідній перспективі й звязку 8 иньшими полі­
тичними плинами й інтересами Володислава. Для сих справ його книга й досі
зістаеть ся підставовою. Проба ніби самостійної ревізії сих питань, піднята
Р.-Гавронським в його книзі про Б . Хмельницького (див. прим. 5), не має
ніякої вартости.
Ранііш ин стадіям політики Володислава (кінчаючи р. 1637) присвячена
книжка А . Шельонґовского Rozkład rzeszy і Polska za panowania W ła­
dysława IV , 1907. Сюди ж належить статейка Чермака: Polska wobec
wyniku w ojny 30-letnej (передр. в його Studya historyczne, 1901). Πο-ea
тим до польської політики тих часів іще: Szelągowski, Układy królewicza
Władysława i dyssydentów z Gustawem Adolfem w r. 1632 (Kwart, hist
1899). Ottman, Le°racya do Turek W. Miaskowskiego (Kłosy, 1883).
Waliszewski, Polsko-francuskie stosunki w ХѴП w., 1889. Kraushar, Samo­
zwaniec Jan F . Luba, 1892.
З публікацій матеріялу дли сього часу крім згаданих уже додатків
Шаинохи треба згадати S karbiec histo ryi p olskiej Сєнкевича, 1839 (посоль­
ство д’Аво до Польщі 1635 p .); Podgórski, Pomniki do dziejów P olski,
1840; Relacye nunciuszów. 1643-м p. починають ся дуже важні, тільки що
згадані ваписки Освенцїма, тепер видані в цїлости Чермаком (Scripto res rerum
polonicarum, X I X , 1907) (перед тин Антонович видав витяги з нього в пере­
кладі, Кіев. Старина, 1882), а також записки Богуслава Машкевича (тільки
старе виданне в Zbiór pamiętników V ). Богато цінного при загальній бід-
ности матеріялів для наших справ дають московські акти, особливо Донскія
Дѣла т. II і 111.
Спеціальної літератури для історії козаччини або українських відносин
сих років не маємо, тільки загальнішії праці, вичислені в прим. 1 і 2 частини І .
Літературу української ежіґращї сих л іт див. нивше.
2.
Уираїнсьна кольонїзація на схід від Дніпра (Лтвобереже і Слобід-
щина). Історія східнього українського розселення в X V I —X V I I I вв. не богата
літературою, і на жаль поступає вона дуже поволі. Література до історії
заселення лївого берега Дніпра в X V I і X V I I вв. в звязку з загальним розвоем
колонізації польської України була вказана в т. ѴП прим. 1 . Належить до
неї додати навівшу роботу : П. Клелатскій Очерки по исторіи Кіевекой земли,
т . І , Литовскій періодъ, 1012. Автор збирає тут відомости про заселеннв
задніпрянських волостей Київа до 1569 р.
Напважнійшою працею на сім п<>лї, при всіх своїх недостачах, зістаеть
ся U kr aina Ол. Яблоновгкого (в ХХГГ т . Źródła dziejowe, передрукована
в його Piema-x т . I l l , 1911), але вона обмежаеть ся теріторією Київського
воєводства і не сягає далі першої четвертини ХѴП в. Перед смертю пок.

польський історик носив ся 8 пляшши подібної праці про Сїверщину, але,
видко, не вийшов за приготовчі работи. Надрукований був тільки коротенький
його огляд кольонівації Чернигівщини під словом Zadnieprze в Sło wnik
geograficzny ziem polskich (передрукований в І U т. Pis m ). Пок. Лазарев­
ський замишляв перегляд історії кольонїзації лівобічної України як вступ до
історії ї ї житя в козацькій добі, але обробив тільки частину П по сьому
пляну : Сїверщину (полки Стародубський і Чернігівський) і частину задніпрян­
ської території Київського воєводства — Прилуцький полк (не цїлйй) в I I I т.
Описанія Старой Малороссіи, „Лубенщина и кн. Вшпневецкіеи (Кіев. Старина
1896, І —I I I ) , та „Историческій очеркъ мѣстности составлявшей Полтавскій
полкь“ (тамже 1900, IV ) — статя вістала ся недокінченою з смертю автора.
Ф. Николайчик, видавши вибірку документів в „руської метрики“ до
історії мавтностей Вишневецьких п. в. „Матеріалу по исторіи землевладѣнія
князей Вишневецкихъ въ лѣвобережной Украинѣ“ (київські Чтенія т. X I V ,
pp. 1578—1647), зібрав небогатий матеріал сих актів для історії тутешнього
землеволодіння в статейцї: „Начало и ростъ полтавскихъ владѣнів: кн. Виш-
невецкнхъ по даннымъ Литовской Метрикиu (Труды X I археол. съѣзда, 11,
1902). Пізнїйше в сі питання війшла ще книга Л. Падалки : Прошлое Полтав-
ской территоріи и ея васеленіе, 1914.
При убожестві иныпого матеріалу чимале значінне мають для історії
тутешнього заселення старі мали сеї країни, і їм присвячено кілька видань
останніми роками : В . Ляскоронскій, Иностранные карты и атласы X V I
и ХѴП вв., относящіеся кь Южной Россіи (київські Чтенія X I I ) . Матеріалы
по исторіи русской картографіи, вып. I l , 1910: збірка старих мап України,
X V I —X V II вв. — 3 них особливо вахні мапи Бопляна, спеціальні й Генеральна,
також Меркаторові й Мик. Радивила (друге виданнє Генеральної мапи Бопляна
в І вил. Матеріалів, пізнійші перерібки при статі Ляскоронского). Пізнїйші
публікації : Л. Падалка Карта Боплана о заселеній Полтавской территоріи во
второй четверта X V I в., 1916 (перерисована мапа Бопляна, без коментаря).
Кілька нізнійших репродукцій боплянових й иньших мап подано в публікації
ґр. Михайла Тишкевича : Documents historiques sur l'U kraine , Льозанна, 1919.
Для історії заселення України зарубехної, тої що входила в склад
Московської держави, головна праця — Д . Баталія, Очерки изъ исторіи
колонизаціи степной Украины Московскаго государства, 1887. По нїй в значній
мірі стратили своє значінне ранїйші роботи, з котрих варто згадати: „Топо-
графическое описаніе Харьковскаго намѣстничестваи ; Квітки І л її „ Записки
о слободскихъ полкахь“ , 1812; Срезневского „Историческое изображеніе
гразданскаго устроенія Слободской Украины“ , 1839 (нове вид. 1883); Григ.
Квітки „О слободскихъ полкахь“ , 1840; Бѣляева, 0 сторожевой, станичной
и полевой службѣ на польской Украинѣ Московскаго государства до царя
Алексѣя Михайловича, 1846 (московські Чтенія — більшу половину займав
тут актовий матеріал, не заступлений і досі якимсь иньшим впданнєм) ; Фила-
рета „ Историко-статистическое описаніе Харьковской єпархій“, 1850, друге
виданнє 1859 р. (праця богата фактичним, документальним матеріалом по
історії поодиноких осад, до котрого й тепер приходить ся звертатись); Гер-
беля „Изюмскій слободской козачій полкь“ , 1852; Германова лПостепенное
расширеніе однодворческаго населенія въ Воронежской губ.“ 1861 (Записки
Географ, общ. X I I ) ; Ласковского Матеріалу для исторіи ивженернаго пскусства
въ Россіи (в т. 1, 1858, про степове пограниче і ного укріплення X V I I в .) ;
digitized by ukrbiblioteka.org

Второва, О васеленіи Воронежскоп іуб. (Воронеж. Бесѣда); Головинского
„Слободскіе козачьи полки“ , 1864 (на обгортці 1865).
Новіиші роботи: Петровъ, Къ исторіи колонизаціи слободской Украины
(Кіев. Старина, 1883). Оглоблпнъ, Обозрѣніе исторвко-географпческихъ
матеріаловъ X V I I и X V I I I в., заключающихся вь книгахх разряднаго приказа,
1884 (Описаніе докум. и бумагь архива юстиціи, I V ) — спеціально гл. 1П,
про пограничну службу; детальнїйші описи матеріалів особливо важного
в сього погляду „білгородського розрядного стола“ в Оппсаніи докум. и бумагь
т. X I I —XIV , 1901—5. Вейнбергь, Воронежскій край, вып. І , 1885, його ж
Матеріали по псторіп г. Острогожска, 1886. Багалѣи, Краткіп историческій
очеркъ торговлп, особенно ярмарочной въ Харьковскомъ краѣ въ X V I I
и X V I I I в. (Харьк. сб. I I , 1888). Миклашевскш, К ь исторіи хозяйственнаго
быта Московскаго государства — Заселеніе п сельское хозяйство южной
окраины XV II в.,
1894. Альбовскій, Исторія Харьковскаго полка, 1895
(з I X т. харьков. Сборника) і новійше обробленне тої ж теми: Харьковскіе
козаки, вторая половила X V I I ст., 1914 (тут чимало про Острянинову емі­
ґрацію і московську „жесточ“ як причину ї ї кр аху); його ж : Валки, украин-
ный гороіь Москов. госуд. 1905 (Сборнпкь харьк. ист. фил. общ. X V I).
І . Левпцкій, Городь Путивль, 1902 (Трудьі X I I арх. съѣзда) і його ж: Истори-
ческое прошлое г. Сумь, 1905 (Труды X I I I арх. съѣзда). Багалѣй и Миллерь,
Исторія г. Харькова за 250 лфть его существованія, т. I , X V II —ХѴІП,
1905. Рябииинь, Исторія о Путивлѣ, уѣзд. rop. Кур. губ., 1911 (безвартісна
компіляція). В часоп. Україна (1914, I I ) надрукований був витяг з отсього
тому п. заг. „Український рух на схід — розселеннє за московською границею
до 1648 р .и В книжцї Василенка, Очерки по исторіи Зап. Руси и Украйни,
остання глава присвячена кольонизащї Східньої України, вона збирає резуль­
тати дотеперішніх дослідів її . Нарешті дісертація А . Яковлева, Засѣчная
черта Московскаго государства в X V I I в., 1916 (головно про нову орґанї-
зацію „черти“ 1638 p.) .
Важнїйші збірки матеріалів по історії зарубежної української кольонї-
защї крім згаданих публікація Беляева і арх. Філарета; Второва й Алексан-
дрова-Дольника Древнія грамоти касающіяся Воровежской губ., I — I I I , 1850
до 1853. Зайцева Царскія грамоты на Корочу, 1859 (моск. Чтенія). Де-Пуле
Матеріалы для исторіи Воронежской губ., 1861. Холмогорова Акты относя-
щіеся кь Малороссіп, 1885 (москов. Чтенія). Вейнберга Воронежскіе акты
т. І , 1887. Багалїя Матеріали для исторіи колонизаціи и быта степной
украпны Московскаго государства вь X V I—ХѴП ст. т . І —П , 1886—90,
Замѣткп и матеріали по исторіи Слобод. Украйни, 1893, і Матеріали по
исторіи г. Харькова вь X V II в., 1905 (з Сбор. пст.-фил. общ. т . X V I).
3.
Джерела до історії Хмельниччини й історична традиція ї ї . Хмель­
ниччина як рідко богата джерелами й літературою. Почавши від перших
початкїв її , по горячим слідам подій, зявляють ся в значнім числі записки
й літописи, які дають їй дуже богато уваги, переходять далї в спеціальні
працї присвячені їй і близько звязаним з нею подіям, а незадовго починають
зявлятп ся й більш або меньш наукові розвідки, я кі або спеціально займають
ся нею, або ставлять ї ї в центрі сучасних подій. Повна бібліографія Хмель­
ниччини дала б цілу книгу, яка могла б мати чималий інтерес, тому що на
відносинах істориків до сеї доби, на тих точках поглядів, з яких розглядали
вони ї ї , луже характеристично відбивалась історична і національна ідеольоґія

тих кругів. Я ж, не претендуючи нї на бібліографічну повноту ні на все-
стороннє освітленнв історичної літератури в рамках сих невеликих приміток,
вберу тільки дещо важнійше або цїкавійше з становища мого розсліду фактів
і відносин Хмельниччини.
Починаю від писань сучасників. З-поміж мемуарів приватного характеру,
які присвячують більшу увагу Хмельниччині, насамперед треба пригадати
кілька вже принотованих попереду :
Записки Якима в р л и ч a Latopisiec albo kroniczka różnych spraw
i dziejów dawnych i teraźniejszych czasów z wieku i życia mego, інтересні
особою свого автора, православного українського шляхтича, і місцем написання
(в Київі, в захисті київських монастирів). Освітленне дане тут подіям має
через се свою спеціальну цікавість як голос певної суспільної верстви. За­
писки були розпочаті 1620 p.,
доходять до 1672, досі маємо їх тільки
в доволі лихім виданню Войціцкого Latopisiec J . Jerlicza, I —II , 1853;
нове внданнє було приготовлене пок. Орестом Левицьким, в збірці літератур­
них матеріалів X V I —X V U I, розпочатій київською археоґрафичною комісією.
Друковані аркуші були прислані мпні покійним до Москви в 1916 р. Ви­
пущеним сього тому я не бачив.
Записки Альбрехта Радивила, канцлера в кн. Литовського — Memo­
riale rei um gestarum in Polonia, morte Sigismundi П І inchoatum, до­
ведене до p. 1655 (в польськім друкованім тексті — див. ч. І прим. 2 , вони
кінчать ся 1653 p.). Оригінал мемуарів в бібл. Чорторииських в Кракові,
копія в Бібл. Осолїньских — з неї я користував ся. Плянувалось нове,
наукове виданяе при краківській академії.
Записки Станислава Освенцїма, про котрі була вже мова вище.
Автор — маршалок двору Ст. Конєцпольского, ум. 1657 р. Записки дуже
цінні, але ваховали ся в фраґментах (pp. 1643 —1647 і 1650—1), в одинокій
рукописи бібл. Осолїньских, з котрої й видав їх Чермак, з пропуском тільки
меньше важних вставних виписок (Stan. Oswięcima Dyaryusz 1643—1651].
Анонімні літописні записки 1647— 1656 pp., опубліковані в новім ви­
данню київських „Памятників изд. кіев. комиссіею“ (т. І , 1898, с. 173). Вони
не мають нї заголовку нї ймення автора, про походженнє їх знаємо тільки,
що рукопись ся була передана до київської археографічної комісії з тульчин­
ського архиву Потоцких, письмо „кінця XVLI, а не пізнїйше поч. X V III в.“
Може бути, що се тільки уривок з яких небудь більших мемуарів, або ви­
бірка фактів виключно воєнних і політичних. В авторі часто видко близького
участника подій: правдоподібно, се Поляк-військовий невисокої ранґи. Про
сю лїтопись статейка Каманина: „К ъ подробностямъ о началѣ войнъ Б. Хмель-
ницкаго“ , в київ. Университ. Изв. 1905 і в збірнику Erano s, 1906.
Меньш інтересні анальоґічні записки Миколая бмельовского
земянина Белзького воєводства, „товариша*" польських військ, участника війн
—
обіймають pp. 1648— 1679; видав їх у Львові 1850 р. Авґ. Бельовский
п. т . Pamiętnik Mikołaja Jemiołowskiego.
Записки Мартина Ґолїньского, райцї казимирського під Краковом
—
починають ся компіляцією в старших історичних писань, потім переходять
в вамітки сучасника, пересипані сучасними документами и літературними творами,
які попадали до рук автора. Перша частина, доведена до 1648 p., остаточно
zterminowana і przepisana 1658 р. Друга частина — Termina rożnych
rzeczy, ktore sie działy r . 1648 do r . 1664, споряджена 1665 р. Записки
digitized by ukrbiblioteka.org

с ї досї не видані і навіть мало використовувані, але мають інтерес як своїми
вставками, так і замітками, що віддають поголоски, які ходили в тодішній
Польщі. Автоґраф в бібл. Осолїньских, ч. 188 і 189.
В дечім споріднена з сими заппсками — бо також відбиває в собі
краківські настрої, погляди й чутки — лїтопись Станиелава Темберского,
уже не приватна (хоч і не призначувана до друку) — ведена при краків­
ській академії, з спеціального фонду призначеного для такого академічного
історіографа. Заховала ся в двох частях, які обіймають pp. 1647— 1656
і 1667— 1672. Перша частина виготовлена була колЬ р. 1670, на підставі
матеріалів збираних разом з подіями; ї ї видав Чермак в видавн. S criptores
rerum polonicarum, т . X V : Stan. Temberskiego roczniki 1647— 1656, 1897.
Маємо також опубліковану — переважно в вибірках, серію монастир­
ських хронік — католицьких кляшторів м. Львова. Садок Баронч в своїм
Pamietnik-y zakonu ww. оо. Bernardynów w Polszczę (1874) видав хроніку
бернардинського кляштора, Антонович в Сборнику лѣтописей кь исторіи Ю.
и. 3 . Россіи (1888) виїмок з літописи кляштора кармелитів, Томашівськии
в V I т. Жерел виїмки з хронік єзуїтської колегії, кляштора францішканів
і домінїканів.
Переходячи до більш моноґрафічних оброблень чи цілої історії Хмель­
ниччини чи певних стадій ї ї, треба насамперед згадати такі річи, як пригото­
вані і обговорені тексті в ч. I I I с. 86 , 2 вид., сучасні історії облоги Львова
Кушевича й Чеховича. Вони не були сучасно друютвані, хоч Кушевичева
призначала ся для публичної відомости й широко популяризовала ся. Новійше
видаянє ї ї — Томашівського в I V т. Жерел. Реляція Чеховича, меньш попу­
лярна, видана під іменем Ґросвайера Зубрицьким в його Kro nika m. Lwowa.
Сучасно друкована була анальоґічна історія облоги Замостя Obsidio Zamosciana
quam perduelles Cosachi iunctis viribus Tartarorum... tempore sub inter­
regnum a. D . 1648 fecerunt, a m. loanne Bytomski p hil. et L u. professore
et canonico zamoscensi, tantae calamitatis consorte et spectatore exhibita
Zamoscii a. D . 1649 mense ianuario, передрукована недавно в V I т. львів­
ських Жерел. Вона досить богата фактичним змістом. Натомість иньша
брошюра з тої хвилї: Fawor niebesky m. Lublinu czasu gwałtownego
niebespieczenstwa od swawolnych kozakow pokazany, 1648, —
не має
в собі нічого історичного ‘) .
Офіціальна реляція про Зборівську кампанію Relatio gloriosissimae
exp editions, victoriosissimi progressus et faustissimae pacificationis cum
hoetibus... Ioannis Casimiri regis P . була виготовлена в двох редакціях.
З них одна призначалась для заграничних дворів: relatio altera quae ad
exteros missa est, Осолїн. 225 л. 26 2 : 1649 p. видрукований був ї ї латин­
*) У Костомарова' в його ревстрі джерел до історії Хмельниччини фії^руе ще
вільна друків з перших років Хмельниччини, навіть з зві здвою (знаком історичної вар·
тости) ; тому зазначу тут, що д?які з тих писань не мають ніякого історичного інтересу.
І так книжечка Planetus Poloniae super ingenti suorum cLade a kozacis rebellibue
illata Сим. Вонхоцкого (1649) се школярська перерібка Гораціевих віршів злегка при­
терта до обставин 1648 р.
D y8Zkuге jednego miłośnika oyczy?ny naszey, w którym eie pokazuje dowodnie,
z e z wieczną hańbą tego zacnego krolewstwa Pan Bog skarał woysko nasze potężne
tego roku częścią pobite częścią rozproszone ód kozakow dla tego że ich mosc panowie
zomierze y kwarciani у insi rozmaicie krzywdzieli poddane osob duchownych у w Litwie
у w Mazowszu у w Polszczę у na Ukrainie i yndziey — не мав в собі нічого історич­
ного, а містить тільки канонічні міркувании на тему недотикальности церковних маетностей.

ський текст, а 1650 р. польський переклад п. т . Relacya chwalebney ех-
р е усіеу .. те і друге без імени автора. (Порівнянне обох редакцій у Кубалї,
Szkice І , дод. 2). Про історичну вартість див. в ч. I I I с. 198.
De rebus anno 1648 et 1649 contra Zaporov io s cosacos gestis,
Vilnae typis Academiae, 1651. (Автор називає себе в присвяті — Albertus
W iiuk Koialowicz). Се вбірка статей: Copiarum magni ducatus Lituaniae
adversue Zaporovianos cozacos anno 1648 et 1649 gesta comp. narrata
(становить половину книжки); Ducis in Wisniewiec et Lubnie Hieremiae
Michaelis Ko ribut... contra Cozacos Zaporovios a. 1648 gesta comp,
narrata; Regii exercitus cum Taurikani principis copiis anno 1649 ad
Zboroviam congressus comp. nar.
Статї сї предруковано потім в Відні, 1653 р. и. з .: loan. Lobzynski
Epitome de rebus 1648 et 1649 contra Zaporovianos cosacos in Polonia
et Lithv ania gestis, з додатком статї : Appendix relationis aliquanto plenior
eiusdem gloriosiflrimae expeditionis.
Невеличка брошюра з безконечним титулом: Gründliche und denck-
würdige Relation der newlichen Cosaken-Unruh wider die Cron Polen unter
commando gen. Chmielnicki als gen. Hauptman, P utorock Cosaku Obristen,
und Krziwanos Obristen als vomemsten Häuptern der Cosaken von Anfang
bis zur newlichen (Goth sey L o b !) unverhofften Friedens-Composition, so
hiebei gefuget und darauf ertheilten Köngl. Perdon, nach bewusten und
zum Theil selbst erfahrnen Umbeständen kürtzüch verfasset durch einen
namhafften O fficirer jedoch dabey des Friedens Liebhab ern, anno 1649 —
дуже баламутно оповідає про повстанне 1648 p., дещо докладнїйше про події
1649 p., кінчаючи вборі вською угодою.
Rerum in magno ducatu Lithvaiae per tempus rebellionis russicae
gestarum commentarius, in quo obiter et succincte attinguntur quae in
annexis regno Polono p ro vinciis eodem tempore evenerunt, перше витаннє
в Королевцї 1653 p., друге в Ельбінґу 1655, з деякими відмінами — книжка
написана в кружку Януша Радпвпла і має головною метою дати образ його
заслуг; кінчить ся білоцерківським трактатом.
Натана Ганновера, Жида-еміґранта з Заслава „Явейн-Мецула“ —
двозначна назва : глубоке болото, і заразом : козацьке болото u(болото в зна­
чінню біди, а козаків автор зве біблійним іменем Яван— Ионяне), описує
головно події 1648—9 pp., коротко 1650—1. Дуже популярна книга, богато
разів видавана в жидівськім тексті ; перше виданнє в Венеції 1653 р. (Натан
еміґрував до І та л ії). Єсть переклад французький, німецький, росийеький,
і найновійший — польський, М. Балябана, в часоп. Ruś, 1911. В передмові
перекладчик впчпсляє иньші, меньш важні жидівські мемуари про Хмельниччину.
Иоахпм ІІ а с т о р ій ab Hirtenberg, канонїк ґданський, незвичайно
плідний письменник (ум. 1682), обробив історію Хмельниччини в кількох
виданнях. Поминаючи річи анонімні, що тільки наздогад вважають ся його
творами (так дехто вважає його впданнем і Relątio glor. exped.
—
див.
у Естрейхера т. X IX с. 402 і X X I с. 117), варте уваги особливо його
Bellum scythico-cosacicum seu de coniuratione Tartaxorum, Cosacorum et
plebis russicae contra regnum Poloniae ab Ioanne Casimiro profligata,
перше виданнє в Ґданську 1652 p., друге тамже 1659, трете 1665. Описує
війну 1648 p., кінчаючи переяславською комісією на поч. 1649 р. В перед­
мові автор згадує книжку Кояловпча, реляції А. Мясковского і Януша Ради-
digitized by ukrbiblioteka.org

вила. Книга ся мала великий вплив на всю пізнїпіпу історіоґрафію завдяки
своїй популярности. Заповіджена в ній книга автора про початки війни
мабуть та що вийшла 1680 р. під тит. Historiae роіопаѳ pars p rio r : de
Vladislai régis extremis і т. д., в пяти книгах. По смерти автора, р. 1685,
ї ї випущено наново, з зміненою обгорткою, і до неї додано pare posterior,
de Ioannis Casimiri regis expeditione Zboroviana і т. д.
—
ad annum
usque 1651.
Сажило Кушевич, райця львівський, уважливий свідок козацької
війни, носив ся з гадками обробити історію сеї війни, то в вида збірки ви­
браних листів, які б малювали крок за кроком розвій подій, то в виді праґма-
тпчного оповідання. Нї оден з сих плянів не був ним доведений до кінця.
В одинокій, ориґшальній рукописи зістали ся разом і та вибірка листів, що
обіймають час від початків повстання до зборівської угоди включно, і проби
праґматпчної повісти про війну, в напшпршім начерку доведеної також до
зборівської війни; крім того фрагментарний начерк війни 1657 p. (Arma
Transilvanica). Фраґменти сї видані в VI т. Жерел до історії України-Руси.
Samuel z Skrzypny Twardowski Wojna domowa z kozaki
i Tatary, Moskwą, potym Szwedami i Węgry przez lat dwanaście tocząca
się — віршована історія, інтересна для нас особливо своєю популярністю
в старій Україні. Автор писав по горячим слідам подій, в 1650-х pp. (умер
1660 p.). Притоку до писання дав йому тріумф над козаками під Берестечком,
він зачав від описування сеї радісної хвилї і потім уже приробив початок.
Частина його пращ вийшла друком 1660 p., ціла 1681 p., в Калїші. Поль­
ська прозаїчна перерібка ї ї видана була 1840 р. в Вроцлаві п. т . Pam iętniki
0 wojnach kozakich przez nieznanego autora, і вдруге ще 1842 p. ; росій­
ський переклад сеї перерібки вийшов 1847 р. п. з. Краткая исторія о бунтахь
Хмельнпцкаго (московські Чтенія, т . 8), а правдивий Твардовский такь і досі
не діждав ся нового видання.
З старих українських перекладів його праці видана перша частина
перекладу зробленого 1718 р. Стеф. Савпцьким, полковим писарем лубенським,
—
при літописи Велпчка, в I V томі. Величко положив працю Твардовского
в основу своєї історії Хмельниччини (про відносини сих двох авторів новішпа
розвідка В . Петрикевича: Лїтоппсь Самійла Величка a W oyna domowa
Самійла Твардовского, Тернопіль, 1910, відбитка з Справоздання укр. гімназії).
Пізнїйше Твардовского ще раз переклав на українське Лукомський, але пере­
клад сей не заховав ся.
Laurentii Rudawski Historianim Poloniae ab excessu Vladislai
I V ad pacem Olivensem usque lib ri IX . Автор був сучасником Хмель­
ниччини, обертав ся близько двірських кругів (батько й вітчим його були
секретарями кор. Володислава), але з кінцем 1650-х pp. еміґрував до Австрії,
1 тут десь в 1660 pp. написав свою працю, присвятивши ї ї цїсареви Лео-
польдовп, від котрого дістав ріжні бенефіції. Видана вона була тільки
в 1755 p.,
Міцлером в Липську. Польський переклад, виданий в 1855
Спасовичомъ, до певної міри теж вивів з угнівання оригінал.
Pierre Chevalier, Histoire de la guerre des Cosaques contre la
Pologne; кінчить ся білоцерківською згодою, зпочатку вийшла анонімно
в колекції Thevenot, Relations des diverses ouvrages courieux, 1663,
і тогож року осібно, з іменем автора, в Парижі. Нове виданне 1859 р.
в серії Bibliothèque russe et polonaise, ѴП, librairie Champion.

Lin age de Vauciennes, L ’origine veritable du soulèvement dee
cosaques contre la Pologne, Париж, 1674 — оповідав без усяких, мовляв,
a r ią а заховаянвм діальоґічної форм, те що чув від Радзейовского в дожі
дюка Арпажон (бувшого посла в Польщі), коли Радзейовский відвідував його
в Парижі; кінчить ся вборівською угодою.
Samuel G rondski, Historia belli cosacco-polonici — писана на
вигнанню, в Семигороді, де автор, польський протестант, доживав свій вік
і вмер 1676 р. Бувавши в посольстві у козаків від польського і поті* від
шведського короля, до котрого пристав, посилаєть ся на відомости про Хмель­
ниччину, котрі жав від Виговського і від свого товариша в посольстві Стан.
Любовіцкого. Книга вийшла тільки 1789 р , в Пепггі (видав проф. Konni).
Alberto V i m in a, Historia delle gverre civili di Polonia, Венеція,
1761. Автор був венецьким висланцеж у Хмельницького в 1650 p., пізнїйше
послом при папській куріі — як значить ся на титулі книги. Головна праця,
поділена на пять книг, обіймає історію pp. 1648—51, до сього додана коро­
тенька статя про московсько-польську війну: Brev e racconto dei p ro fitti
dell armi de Moscouiti contra la Polonia, і ґеоґрафічні статі про Московію
і Швецію. Не війшли до се! книги и були видані тільки за нашиї часів
інтересні записки автора 8 посольства на Україну цитовані вище (с. 162).
Vespasiani Kochowski Annalium Poloniae ab obitu Vladislai IV.
dim acter primum (1648—1655) в Кракові 1683. Другий „клімактер“ (di-
macter — ступінь або критичний рік), 1655— 1661, вийшов 1688. Третій
доведений до абдікації Яна-Казимира, вийшов незадовго перед смертю автора
(ум. 1699), року 1698. Четвертий 8Істав ся невиданим і вийшов в поль­
ськім перекладі в 1853 р. Се найбільша і найпопулярнійша з старих праць
про Хмельниччину, —
але занадто „літературна“ .
Автор дістав за свої
праці титул королівського історіоґрафа і річну пенсію — доказ, що його
історія відповідала поглядам і почутям польських верхів. Під впливами
Коховского писав наш Грабянка і за ним пізнїйші козацькі історики. Прикра
латина, котрою писана лїтопись Коховского, була причиною, що вже з X V I I I в.
почали зявлятись толковання його праці на польське. Такий переклад видав
1840 р. Рачиньский, не пізнавши автора, п. заг. : Historia panowania Jana
Kazimierza przez nieznajomego autora. Потім, коли йменне автора викрито,
видано сей переклад, провіривши з оригіналом, вдруге вже з іменем Кохов­
ского, але в обох виданнях без початку, і з великими недокладностяни не
тільки в першім, а і в другім виданню.
В повній валежности від Коховского (чи від друкованого видання, чи
може якогось ранійшого начерка) стоять в сій части дуже популярні вь
історичній літературі Pam iętniki do panowania Zygmuuta Ш , Władysława
IV i Jana Kazimierza, Wyd. K . Wójcicki, 1846.
Переходимо до історіоґрафіі української.
Одиноку вповнї сучасну історію Хмельниччини — дуже коротку і сво-
бідну від всяких літературних протензій, але цінну своєю безпосередністю
маємо від звісного козацького дипльомата Силуяна Мужилівського. Вона
була написана ним в Москві в лютім 1649 р. для інформації царя, δ оповідав
нодц 1648 p., до замирення. Заховалась в актах посольства в дуже суїнім
стані і була видана 8 початку в витягах з московського перекладу Воетоковим
в статї „Первыя сношенія Б . Хмельницкаго съ Москвой“ в Кіев. Стар. 1887.
digitized by ukrbiblioteka.org

В оригінальнім українськім тексті (наскільки його можна реставрувати в знище­
них частях) видав Н я в часоп. „Україна“ 1914.
Перший історично-літературний твір присвячений Хмельниччині маємо
в так званій „Літописи Самовидця“ —
анонімнім творі, охрещенім так
Кулїшем в передмові до першого видання. Але як самовидець, літописець
говорить в нїй про події тільки з 1654—5 pp. (виразно говорить про себе
як свідка під р. 1655 — с . 42—3), писати ж свою лїтопись почав не ранїйше
1670-х pp. (Op. Левицький в своїй студії приймає р. 1672). Користування
писаними джерелами для історії Хмельниччини в нїй не помітно — принаймні
досі нічого певного в сїм не вдало ся викрити. Лїтопись таким чином віддає
т і оповідання, які ходили в українській суспільности в 1650—1660-х pp.,
головно в Сїверпшні, де очевидно здебільшого пробував автор, в кругах
тодішньої інтелігенції (Ор. Левицький вважає його військовим канцеляристом,
але міг він належати й до низшої полкової єрархії). Імя автора зістаеть ся
невідомим. Праця його заховала ся тільки в копіях XVIII в. Перше виданне
Кулїша-Бодянського, в московських Чтеніях 1846 р. (і осібно) було зроблене
з пізнїйших і досить недокладних копій (ту т напереді приставлений пізнїйший
компилятивний вступ, шо не належить Самовидцевп). Друге виданнє було
зроблене Ор. Левицьким і випущене київською археоґрафічної комісією 1878 p.,
з вступною розвідкою про саму лїтопись.
Григорія Грабянки „Дѣйствія презѣльной и огь начала Поляковь
кровавшой небывалой брани Богдана Хмелницкого, гетмана запорожского сь
Подяки за найяснѣйшихъ королей полскихь Владислава потомь и Казимира
въ року 1648 отправовати ся начатой и за лѣтъ десять по смерти Хмель-
ницкого неоконченной“ .
На заголовку значить ся, що ся історія, продовжена
літописними записками до р. 1708, зложена була в 1710 р. Григорієм Гра-
бянкою, а про джерела ї ї автор в передмові пояснює, шо збирав свої відомости
„отъ діаріуша нашихъ воиновъ въ обозѣ писанного, и отъ духовныхъ и мер-
скихъ лѣтописцевъ, елика въ нихъ возмогохъ обрѣсти достовѣрнѣе написанного,
ово отъ повѣствованія самобытяыхъ тамо свѣдѣтелей, еше въ живыхъ обрѣ-
тающихся, ихъ же повѣсть вѣроятно лѣтописцевъ утверждаетъ“ .
Молодість
автора припадає на 1680-і pp. і про Хмельниччину міг він чути тільки від
старшого покоління (біографічні відомости про автора в Малорос. Родослов-
нику Модзалевського І с. 328). Але текст показує, що головним джерелом
Грабянчиної повісти був Коховский, з українських очовидне користувань
Самовидцем, иньші джерела не ясні, і для докладнїпшої аналізи бракує самої
підстави — наукового видання тексту. Тим часом праця Грабянки була на
Україні дуже популярна, богато списувалась і перероблялись, і сей рукописний
матеріал досі не вистудіюваний.
В більшости копій хроніка заховала ся без імени свого автора‘ ) і безіменно
була звісна в традиції Х У Л І в. Безіменно видав ї ї Туманський в своїм жур­
налі „Россійскій Магазпнъ“ 1793 p., і навіть в реєстрі джерел „ Б . Хмель­
ницького“ Костомарова вона зістала ся без імени автора як „Исторія дѣйствій
о презѣльной брани“ .
Друге виданнє зроблене київською археографічною
комісією під редакцією Самчевского (1854), вийшло з іменем автора, але
з цензурними пропусками і без усякого наукового апарату. Для історії Хмель-
1)
Лазаревський навіть сумвївав ся в автентичності! сього імени, поки на свої
очі не побачив копії, споряджевоі 1756 p., з іменем Гр. Грабяпкп — див. його замітки
в Кіев. Старині 1894. XI і 1897, II.

ниччини, що займає більшу частину „ДѢйствій “ , вони не мають сливе ніякого
джерелового ÎHTepeçy, а тіл ьки історично -лїтературний, —
і сей чималий!
Самійла Велична „Сказаніе о войнѣ козадкой зъ Поляками чрезь
Зѣновія Богдана Хмельницкого... въ осми лѣтѣхъ точившейся, а до дванадцати
лѣтъ у Поляковъ аъ иншими панствами провлекшейся“ .
Се „сказаніє“
становить першу частину історичної праці Величка, доведеної в захованім
автоґрафі до р. 1700, а написаної, як значить ся на заголовку, „в селї
Жуках уїзду Полтавського р. 1720м, коли Велпчко, „бувший канцелярист
війська Запорозькогои, проживав там на спокою. Уродженнем віл був старший
від Грабянки, але про Хмельниччину міг знати теж тільки з писаних джерел
і оповідань. Джерелами своїми він зве трох Самійлів, собі під імя: Сам.
ІІуфендорфа, Сам. Зорку і Сам. Твардовского. З Пуфендорфа (з росийського
видання його історії) Велпчко одначе виписав тільки коротеньку звістку про
козацькі війнп, котра йому на нїщо не придалась : се джерело тільки для
рахунку. Основою свого „сказанія“ , як сам признаеть ся, він положив працю
Твардовского, доповнюючи ї ї „де чого не ставало“ з „діаріуша Самоила
Зоркп, секретара Хмелницкого“ і
„зъ пншихъ лѣгописцевъ и записокъ ко-
зашшхъ“ .
Про сей дневникъ Зоркп, що нїбп то містив в собі дуже докладну
історію цілої Хмельниччини і лпстуванне Хмельницького, Величко оповідає
дуже докладно (І с. 34), і можна бути ріжної думки про те, чи він тут тільки
містифікує, чи сам був жертвою містифікації. Але що сей Зорка і його дневник,
як' вони виступають у Величка, тільки апокріф, в сім трудно мати які небудь
ілюзії, хоч цілий ряд визначних дослідників до останніх часів вірив в його
автентичність (Костомаров, Антонович, Лазаревський). З другого боку, ряд
документів і листів, включених в лїтопись Величка, на стільки близько спо­
ріднені з стильом його власного оповідання, що трудно ухилити від нього
закид містифікації: вона, очевидно, лежить в його літературній манері.
Для пізнїйшої традиції про Хмельниччину важне значінне мало безіменне
„Краткое описаніе Малорослій“, зложене десь в 1734—40 pp., головно на
основі Грабянки. Хмельниччина описана тут доволі коротко (займав всього
ЗО друк, сторін 8°), але завдяки великій популярности сеї короткої історії
України, скоро опублікованої друком і в росийсько-українськім тексті і на
пньших мовах — французькій, німецькій, її оповіданнє про Хмельниччину
мало великий вплив на пізнїйші праці — аж до по половині X IX в^ку,
можна сказати. Останнє виданнє ї ї при літописи Самовидця 1878 р.
З компіляцій другої половини XVIII в., українських або опертих на
українських матеріалах, Хмельниччині присвячують більше уваги „Краткое
описаніе о казацкомъ малороссійскомъ народѣ“ Симоновського (1765) і „Лѣто-
писное повѣствованіе о Малой Россіп“ Ріґельмана (в останній редакції 1785
—
1786 p.). Крім старших українських лїтопвсей вони оба користають
з книжки Шевальє. Симоновський включив його історію „першої“ і „другої“
війни (1648— 1651) в свою працю майже в цїлости і тим виповнив сї роки
у себе. За ним пішов і Ріґельман, тільки поруч оповідання Шевальє (с. 50
до 100) дав і свою власну, компілятивну історію сих л іт (с. 101 і д.) .
З иньших компілятивних робіт X V II I в. згадаємо ще Мілера „О малороссіи-
скомъ народѣ и Запорожцахъ (видане Бодянським в Чтеніях за 1846 p.).
Нарешті на книжній українській традиції опираєть ся й просторе опо-
віданне про Хмельниччину в „Історії Русовъ“ .
Самостійного користування
digitized by ukrbiblioteka.org

якимись джерелами поза тими, які булл використані компіляторами X V I I I в.,
в ній не помітно, але сей матеріал в нїй густо розпущений власними фан­
тастичними іменами, цифрами, фактами власної авторської інвенції. Видана
Бодянським в москов. Чтеніях за р. 1846 і осібно.
Поруч сеї „Істо р ії“ треба поставити досї не обслідувану зовсім „Повѣсть
о томь что случилось на Украинѣ съ тоя поры какъ ona Литвою завладѣна
ажъ до смерти... Богдана Хмельницкаго — повѣстію скажемъ пространно“ .
Вона звісна досї лише з копії присланої Срезневским і виданої Бодянським
в московських Чтеніях за р. 1847. Походженне ї ї досить загадкове. Дивно
виглядає обіцянка „пространної повісти“ при дуже короткім змісті — через
се Бодянськпй вважав сей текст витягом з якоїсь дійсно просторої повісти.
В оповіданні її звертають на себе увагу екстраваґанції не звісні в старшій
традиції. Походження вона, без сумніву, дуже пізнього. Богато користував
ся нею Костомаров, і ї ї ж оповідання положив основою свого „Марка Про­
клятого“ Стороженко.
Осібну катеґорію творять поетичні памяткп Хмельниччини — народні
й книжні. Першу збірку їх дав Костомаров в третім виданню свого
„ Б . Хмельницького“ (1870 p.), в т . III, п. з.
„Народныя пѣснп объ эпохѣ
Богдана Хмельницкаго“ .
Т ут подані були народні піснї, думи п вірші, без
апарату, тільки з деякими варіантами і без усяких коментаріїв. Потім в другім
томі „Исторпческих пѣсень малорусскаго народа“ Антоновича і Драгоманова
(1875) дано було взірцеве для свого часу виданнє памяток народньої твор-
чости на темп Хмельниччини — з варіантами і богатими історичними пояс­
неннями ; в додатку повторено з деякими доповненнями Костомарівську вибірку
памяток книжної поезії на сї темп. Виданнем сим потім покористував ся
Костомаров для поповнення своєї збірки в 4 вид. „ Б . Хмельницького“ (1884 р.)
—
але характеръ ї ї зістав ся тойже. Його перегляд сеї пісенної літератури
тодїж вийшов в часоп. Русская Мисль (1883, кн. 7—8): „Исторія казачества
въ памятникахъ южно-русскаго народнаго пѣсеннаго творчества. Хмельнищина“ .
Доволї поверховий, по правді сказавши. Потім 1898 p., въ юбилейнім томі
львівського наук, товариства присвяченім Хмельниччині пок. Франко надруку­
вав цікаву збірку польських віршів про Хмельниччину (Хмельниччина 1648
до 1649 pp. у сучасних віршах, Записки т. X X IV ;. В своїх „Студіях над
народнїмп піснями“ бажаючи дати нову ревізію корпуса Антоновича-Драго­
манова він як раз підійшов до цікля Хмельниччини, коли недуга загальмувала
сю работу. Останні розділи праці, присвячені Хмельниччині, в львівських
Записках т. 98 і далї, р. 1911— 3.
Исторпчно-лїтературна традиція, при своїм значнім богацтві, може таким
чином похвалити ся досить добрим станом: переважно маємо ї ї в досить
приступних виданнях, а єсть чимало таки й дуже добрих видань, і в тім на­
прямі до самої світової війни велась інтензивна робота. В далеко гіршім
становищі зістаеть ся матеріал документальний — правительственнГ акти й
дипльоматична кореспонденція, приватні листи й дневники. Того роду мате­
ріалом Хмельниччина теж дуже богата, і в сей бік за останні десятилїтя все
більше переносить ся вся вага наукового розсліду сеї доби — з творів літе­
ратурних, на котрих опиралась старша історіоґрафія. Але сей документальний
матеріал досї розроблено далеко не так, як би годилось.
І так дипльоматарія чисто українського, то значить збірки актів геть-
манеькаго й військового правління з сеї доби досї не маємо. Уривки гетьман­

ської дипломатичної кореспонденції війшли в збірки польських і московських
матеріалів сей доби. Гетьманські універсали й розпорядження військових
властей, що позаховували ся по ріжних міських, монастирських і приватних
архивах, а особливо по ріжних росийських урядах, куди росийська адміні­
страція збирала акти українських інституцій і приватних осіб, як докази іх
маєткових прав, вийшли в ріжних збірках (напр. в У т. Актів Западной Россіи
видана збірка універсалів і надань Б . Хмельницькою, більш двадцяти; по­
одинокі листи гетьманські й ріжних урядів роскидані по річниках Кіев. Старини,
по ріжних спеціальних збірниках). Чимала скількість актів гетьманських
і війскових урядів з ріжних ориґіналів — що правда, теж не завсїди певних,
заховала ся також, — тільки в копіях і не дуже докладних, — в піяшйших
ревізіяхъ, як ґенеральне слідство о маетностях 1729—1730 pp. і Румянців-
ська опись Малоросії. Частина ї х видана — при ґенеральнім слідстві по­
одиноких полків. Значнїйші збірки при слідствах Ніжинського і Чернигів-
ського полку — Матеріали для исторіи экономическаго, юридическаго й об-
щественнаго быта Малороссіи, изд. подъ ред. H . I I . Василенка, кн. І и П І,
1901 і 1909; ним же зачате було виданне найбогатшої з описей — Старо-
дубського полку.
Виданне дипльоматарія, який би зібрав до купи сей розкиданий, виданий
і не виданий матеріал, в можливо науковій формі, зістаеть ся одною з най-
пильнїйших потреб української історіоґрафії.
Краще стоїть дїло з московським урядовим матеріалом. Реляції послів,
аґентів і вістників і урядова кореспонденція в українських справах та зібраний
в них сучасний матеріал заховані в московських приказах, а теперь зібрані
в московських архивах міністерства заграничних справ і міністерства юстиції,
в значній мірі опубліковані. Зробила се головно пет. археоґрафічна комісія,
заходом пок. істориків Костомарова, Кулїша і Карпова, в Актах Южной и За-
падной Россіи.
В 1861 р. в I I I T. : сеї колекції вийшла велика збірка актів з 1638
—
1657 pp., зложена Кулїшем і Костомаровим, що доповнив ї ї потім меньшими
додатковими збірками документів з pp. 1648— 1654 в тт . V I I і VIII —
р. 1872 і 1875). Разом з сими доповненнями самого Костомарова стали ви­
ходити ще більші додаткові збірки, зроблені Карповим, що виступивши против
Костомарова з закидами тевдевційности в виборі матеріалу і його освітленню
(див. ниаше), опублікував великі вибірки матеріалу поминеного Костомаровим.
Вони займають два окремі томи Актів ЮЗР. — т . X (акти сполучення України
з Москвою 1653—1654, випущені р. 1878) і т. X I V (акти окупації Білоруси
в pp. 1654—5), і ще додаткові доповнення в т. X I (1879). В сумі сї матеріали
до історії епохи Б . Хмельницького становлять великий корпусь, понад 1700
сторін 4° самих актів, але він далеко не вичерпуе всього, що містить ся ще
й нині в архивній спадщині старих московських приказів.
Так напр. в виданих петербурською академією наук Актах Московскаго
государства, що містять вибірку з „стовбців“ „московського стола разрядного
приказа“ е богато реляцій з часів Хмельниччини (в т. I I , 1894). Недавно
описані стовбцї білгородського й сївського столів (див. вище с. 199) — так
само цінні. В актах иньших приказів московського архива мін. юст. і по иньших
державних архивах досї зістаеть ся богато невиданого матеріалу до сеї доби,
не кажучи про приватні (див. напр. акти Кікіних в Симбирскім Сборнику 1845 p.).
digitized by ukrbiblioteka.org

Сї московські матеріали набирають головної ваги в дальших роках. Для
перших років Хмельниччини вони мають не велике значінне в порівнянні
з польським матеріалом, що за недостачею сучасного українського матеріалу
грав головну ролю в розслїдї її перших стадій. Він богатий, сей польський
матеріал, але в протилежносте до московського походить не так з урядових,
як з приватних збірок. Тут маємо листування польського правительства
і маґнатів з українським військовим правлїннєм, розпорядження польських
властей, донесення про події на Україні ріжних висланців і кореспондентів,
кореспонденцію ріжних участників і свідків дипльоматичних і воєнних акцій
против козаків. Матеріал дуже цінний, хоч і односторонній, що вимагає все
дуже уважної перебірки, так як і московський, розумієть ся. Заховавсь він,
кажу, не в державних польських, а в ріжних приватних архивах і збірках,
і не так в оригіналах як в копіях або вибірках, що списували ся для памяти
для ріжних маґнатів, або для себе, не раз дуже скромними репрезентантами
польського громадянства (в тім родї як згаданий вище Ґолїньский райця
казилирський). Між сими збірками богато невеликих і доволі припадкового
складу, але є й незвичайно богаті й добре дібрані, я кі дають дуже інтересний
збір документів до сеї епохи і нераз звязані з людьми, що грали в ній ви­
значну ролю. Т акі напр. часто цитовані в тексті збірки бібл. Осолїньских
ч. 225, 231, бібл. Чорторийських, збірка Русецких в архиві м. Кракова, не
кажучи про збірку Як. Міхаловского (див. низше). Сюди належать також
споряжені вже в новійшім часі і з науковою метою „теки Нарушевича“ , пере­
ховані в бібл. Чорторийських (для сеї доби ч. 141 і дальші).
Сьому всьому ми завдячаемо богацтво сього матеріалу — і заразом т і
трудности, я кі виникають при користуванню з нього. Копії, що заховали ся
по ріжних збірниках, роблені для приватного ужитку, без претензій на наукову
вартість або офіціальну авторітетність, часто бувають скорочені, недокладні,
мають помилки і пропущені місця, без дат, підписів і адрес, так що для науко­
вого вжитку вимагають провірення при помочи иньших копій. Тим часом т і
публікації сього матеріалу, я кі були досі зроблені й захопили певну частину
сього матеріалу, робили ся без такої провірки, з одної котроїсь збірки копій.
В примітках до тексту я нораз вказую відміни між ріжними копіями, які
зміняють часом доволі значно самі відомости їх. Але проробити в повноті
сю роботу не можна так сказати „по дорозі“ , вона вимагає спеціальної,
великої, колективної археоґрафічної роботи й зістаєть ся одним з пильшйдшх
дезідерат наукового розроблення сеї доби.
До недавня мали ми дві головні збірки польських документів і листів
з сього часу. Перша вийшла в „Памятниках издаваемых кіевскою временною ко-
миссіею“ в т. І , П і III, 1845—52 pp. Зладив її Іванишев. Для 1648—9 pp. вико­
ристано тут якийсь близше не описаний збірник ,з бібліотеки бар. Шодуара
(всі документи І тому взято звідти), для дальших — якусь збірку чи збірки
8 щорсівського архиву Литаворів-Хребтовичів, очевидно в копіях, йёі подав
місцевий польський колекціонер К . Свідзіньский, кількадесять оригіналів
з збірки Свідзіньского, кілька облят з актових книг житомирських і київських,
і * т . и. При деяких документах зовсім не означено, звідки ї х взято, деякі ви­
дані з кількох копій, але без зазначення варіантів. 1898 р. се виданне повто­
рено в деякими доповненнями: наново видано згадану вище, с. 200, анонімну
дітопись і кільканадцять листів з часів Хмельницького, що білып-менып при­
падково зібрали ся в комісії.

Друга збірка — се вибірка листів і дневників до історії Хмельниччини
з сучасного збірника (копіарія) спорядженого в 1657 р. люблинськиж войським
Якубом Міхаловским, а перехованого в бібліотеці ґр. Морштинів. Збірник cefi
обіймав листи, реляції й дневники з pp. 1646—1655, а найбільше з 1648 р.
Видавець, А . Гельцель пропустив деякі документи, не звязані з Хмельниччи­
ною й тим чином надав своїй збірці досить суцільний характер — корпусу
листів і иньших писань до історії Хмельниччини. Вийшов він в 1864 р. п. з .
Jakub a Michałowskiego wojskiego lubelskiego, a później kasztelana biec*
kiego księga pamiętnicza. . . wydana staraniem c. k . towarzystwa nauko­
wego w K rako wie . Змістом вона богатша від попередньої, богато листів має
тих самих, все копії, часто позбавлені підписів, дат, адрес, дописок і в самім
змісті часом покорочені, як показує порівнянне, з иныпияп копіями.
До сих двох старих збірок, введених в науковий ужиток уже давно,
в останнім часі (вже підчас друку присвячених Хмельниччині глав сеї книги)
прибула ще третя збірка — видана в Архиві Юго-западной Россіи ч. I I I т. I V ,
1914 п. з .: Акты относящіеся къ эпохѣ Богдана Хмельницкаго (1648—1654),
як продовженне збірки Антоновича віт. тої ж части Архива, доведено!
до 1648 p., — зроблене Каманинпм. Збірка ся має доволі ріжнобарвиий склад.
Головну частину, що до великости, становлять тут судові акти місцеві (най­
більше волинські), що ілюструють участь в Хмельниччині й відносини до неї
ріжних верств тутешньої людностп та рефлекси I I подій в місцевім житю.
В певнім внутрішнім звязку з ними стоять також ріжні розпорядження поль­
ських властей, облятовані в місцевих судах. Але крім того сюди ж війшла
чимала вибірка з одної з цїннїйших збірок матеріалів до Хмельниччини
1648—9 pp. — Пет. Публ. Бібл. ркп. 129, та дещо з московських дипльома-
тпчних актів.
Збірка волинських судових актів сеї збірки характером своїм підходить
до иньшої збірки місцевого матеріалу для часів Хмельниччини — ширшої
й більш витриманої в сім характері : галицьких матеріалів до історії Хмель­
ниччини й ї ї рефлексів на галицькім ґрунті в pp. 1648 —1651, зібраних
С. Томашівським і виданих в Жерелах до історії Украіни-Руси (т. I V і V,
1898 і 1901) з нагоди 250-лїтнього ювилею Хмельниччини. В переважній
части се скарги й судові справи против збунтованих українських селян, міщан
і шляхти та ріжвих привидцїв і участників тутешніх рухів, далі — ухвали
місцевої шляхти, розпорядження против повстань, ваяви про понесені шкоди.
Відмінну катеґорію становлять листи місцевого обсерватора подій,райці львів­
ського Кушевича: сї матеріали звязують сї томи з третім томом тої ж серії,
виданим в 1913 р. (Жерела т. V I), що містить галицькі хроніки Хмельниччини
і між ними також друїу частиву збірки Кушевича (див. вище с. 203).
Крім сих більших є кілька меныппх збірок листів і актів з часів Хмель­
ниччини (не рахуючи спорадично розкиданого по ріжних виданнях): збірка
Ґрабовского в I I т. його колекції Ojczyste sp ominki (1845) ; збірка Зубриць-
кого, видана пет. арх. комісією в Supplementum ad historica Russiae
monumenta (1858); збірка Шайнохи в додатку до I I т. його кнпгп Dwa
lata dziejów naszich (1865) — листи з 1648 p. ; вибірка Антоновича в кннеї
„Сборникъ лѣтописей относящпхся кь исторіи Юж. п Зап. Россіи“ (1888) —
листи Хмельницького до львівського магістрату ; вибірка польських універсалів
1648—1651 pp. Томасівського п. з. Матеріали до історії Хмельниччини,
в X V I т. львівських Записок (1896) ; збірка Каманина п. з. „Документу эпохи
digitized by ukrbiblioteka.org

Б. Хмельницкаго 1656 п 1657 гг. извлеченные изъ Глав. Москов. архива
Мин. Иностр. Дѣлъа — Сборникъ статей и матеріаловь по ист. Юго-Зап.
Россіп, изд. кіев. ком., І (1911).
З дипломатичних актів иньших держав, крім Польщі й Московщини,
треба одмітити зроблену пок. Молчановським вибірку актів шведського дер­
жавного архиву що дотикають історії України (Архивъ ЮЗР. ч. I I I т. V I , 1908).
М. Кордуба в X I I т. Жерел до історії України Руси видав вибірку до епохи
Хмельницького з дипльоматичних реляцій австрійських з Польщі, з депеш
австрійського резидента в Царгородї, венецьких депеш з Німеччини, з польської
кореспонденції Ракоція й воєводи молдавського Стефана. Під час друку
останніх глав отсеї книги зявилась нарешті зладжена пок. Антоновичем вибірка
з реляцій нунція Торреса з Польщі 1648—9 pp. (редактори доповнили
ї ї деякими витягами 1650 р.)
—
в I I т. тогож Сборника кіев. ком. (1916).
Перед війною львівським товариством ім. Шевченка приготовлялась до видання
ширша збірка депеш папської нунціатури в Польщі з часів Хмельниччини,
але, здаться, досі не вийшла.
Чимало д і я історії української дипльоматії сеї доби містять угорські
видавництва, особливо недавня колекція видана Сілядівм: T r an s s y lv an ia et
bellum boreo-orientale, т. J , 1910 p., акти з років 1648—1655. З румун­
ського дипльоматарія Гурмузакі Dokumente privitore la isto ria Romanilor
сюди належать т. IV і V і додатку (Suplement) т. III.
5.
Наукова література Хмельниччини. Першою науковою працею, що
в трактованню Хмельниччини зближаєть ся вже до наших наукових вимог,
була історія України Енґля. В виданю 1796 р. (Geschichte der Ukraine
und ukrainischen Cosaken, wie auch Königr. Halitsch und Wladimir) він
присвячує Хмельниччині коло 70 стор. великого формату (стор. 140—221)
Корпстуеть ся головно польськими джерелами: ІІасторіем, Кояловичем, Лоб-
зиньськпм, Ґрондским, Рудавским, Коховским ; з українських писань мав тільки
„Краткое описаніе“ в ріжних виданнях (Рубана, Шерера й ин.) ; корпстае також
з Шевальє й Лїнажа. Не вважаючи на свою залежність від польських джерел
стараєть ся знайти обективну точку для оцінки подій: ставлячи поруч себе
посмертні оцінки Хмельницького з „Кратного описанія“ й Коховского він,
очевидно, вважає більш справедливим першу і підносить, що невважаючи на
ріжницї в поглядах, всї мусять згодити ся на високій оцїнцї самої індівіду-
альности Хм., його здібностей — dass er ein Genie, ein Mann von Kopf
gewesen sey (c. 211).
Сею працею Енґля широко покористував ся потім для історії Хмель­
ниччини Дмитро Бантиш-Каменскип в своїй „Исторії Малороссіи со времень
присоединенія оной кь Россійскому государству“ (т. І 1822). Відізвавши ся
про книіу Енгля з великою похвалою, як про „книіу весьма любопытную и
дѣлаюшую великую честь составптелю“ , Бантиш-Каменский широко користав
з неї, замість звертатись безпосередно до польських і иньших заграничних
джерел, котрими покористувавсь Енґель (безпосередно Б. - К . звертав ся тільки
до Пасторія, маючи його в рукописнім росийськім перекладі). З українських
лїтописей крім „Кратного описанія“ , звісного Енґлеви, Б .- К . користував ся
працями Грабянки, Симоновського, Мілєра й Ріґельмана. Центр в а т його
роботи лежав одначе не тут , а в московських дипломатичних актах—докумен­
тах архива загран. справ, почасти описаних батьком Дмитра Б. - К . Миколою
Б. - К . (акти польські), почасти простудіованих ним сам („дѣла малороссійскія“ ) .

Витяги з них почасти були подані в додатках до „ИсторіІ“ , почасти видані
пізнійше Бодянським (,.Источники малорос ійской исторіи, собранныѳ Д. Н .
Бантышемъ-Каменскимъ“ , 1858, з московських Чтеній).
Сі доти майже незвісні матеріали й надавали головну вагу й вартість
праці Б. - К . взагалі й його історії Хмельниччини з-окрема, досить блідій і сухій,
„мертво-холодной и небезошибочнойч, як характеризував П Максимович, — при
тім і дуже короткій: історія 1648—9 pp. подана у вступі на 20 стор. дуже
розгонистого друку, трохи докладнійше описані pp. 1651—7 ; освітленне сильно
офіціозне. Передмова до першого тому має дату 29 липня 1817 p., Полтава.
Цікава тут же замітка автора, що до написання сеї історії понудив його
звісний малоросийський ґенерал-ґубернатор кн. Микола Рєпнін, і він же на­
писав історію Берестецької кампанії (що справді' своїм стильом досить відбивав
від Бантишевого оповідання).
Майже в однім часі з Бантишем-Каменским над історією Хмельниччини
працював звісний український патріот Олексій Мартос, що в перерві своєї
дуже неспокійної службової карієрп проживав тоді на Україні. Приступивши
до писання своєї історії України десь в 1820 p., 1822 р. він мав уже тря
перші томи в цензурі, і в них історія України була доведена до смерти
Б. Хмельницького, а в дальших двох томах (що в тім часі теж були вже
написані), Мартос дійшов до скасовання гетьманства. Відомости про Бантишеву
історію його не бентежили: він сподївав ся, що ,.дикое поле дѣеписаній
Украйни“ може вмістітп „больше оратаевъ“ . Се була надія оправдана з того
погляду, що Мартосова історія (перші томи) доповняла Бантишеву, розроблюючи
ширше історію козаччини перед прилученнем до Москви, а не витримуючи
конкуренції з Б.-Каменским що до своєї документальною—розпоряджаючи
тільки друкованими джерелами, і то небогатьма (Пасторієм, Шевальє, Грабян-
кою), Мартос міг взяти юру більш живим літературним стильом—посвідченим
видрукованими уривками.
Але в цїлости надрукувати своєї історії йому не вдало ся. В осени
1822 р. його кинули на службу в Сибир, вернувши ся відти по смерти
Александра І , він знов вертаеть ся до своїх плянів видання історії. Сподіваю­
чись, що може йому тим способом удасть ся дістати кошти від правительства,
він предложив три перші томи мінїстрови освіти, просячи предложити їх
царевп. Міністр Уваров передав їх на рецензію проф. Устрялову і той дав
досить прихильний відзив, між иньшпм підніс „направительную идею“ працї
—
„что народъ сей и по происхожденію и по духу и по вѣрѣ своей всегда
былъ частью великаго цѣлаго Россіи и силой естественнаго влеченія, должень
былъ не смотря на временное своє отдаленіе оть ней, опять войти въ истори-
ческую ея орбиту и составить съ ней одну душу и одну мощь“ . Не вважаючи
на сю похвальну ідею, коштів на виданнє Мартос, мабуть, таки не дістав,
хоч і переробив свою історію по вказівкам Устрялова—додав напр. цитати
на джерела, як того бажав рецензент. Вийшли тільки дві глави, для роз­
будження інтересу на виривки надруковані Мартосом в часоп. Сѣверный Архивъ
(1822, ч. 13—4 —битва під Берестечком і в 1823 ч. 6 похід Тимоша й війна
1652—3 pp.), рукопись же цілої історії десь запропастилась. (Про сю історію
у Лазаревського Очерки, зам. и докум. по исторіи Малороссіи, 11—тут пере­
друковано другий уривок, опублікований Мартосом).
Ще меньше маємо понятя про історію Хмельниччини, що входила в працю
третього історика України сеї доби Максима Берлннського. Його „Истори-
digitized by ukrbiblioteka.org

ческое обоарѣніе Малороссіи и города Кіева“ , судячи по главам, присвяченим
часам Мазепи (надрукованим в „Молодику“ ) мусїло чимало місця уділити
Хмельниччині. Але воно досі не обслідувано зовсім.
З черги мусимо вгадати тепер працю, яка не бувши історичною в власти­
вім значінню слова, мала чималий вплив на дальший розвій української історіо­
графії сеї доби. Розумію „Запорожскую Старину11 Срезневского, що почала
виходити 1833 р. (шість частей, від р. 1500 до 1707, 1833— 1838). Інтерес
5 в тім, що вона вводила нову категорію джерел в студіюваинє українсько!
козаччини — історичну пісню й думу. Коли ми і в українській історіографії
ХѴП1 в. мохено місцями підозрівати впливи української історичної поезії,
а декотрі ї ї репрезентанти в свій виклад, д і я оживлення його, залюбки
вводять і взірці поетичної віршевої літератури (Грабянка, РіГельман), то все
таки офіціально, так би сказати, українська історична поезія в круг джерел
історичного досліду досі не була введена. Свідомо й рішучо з такими замірами
виступив Срезневскии в отсїй своїй молодечій працї (над своєю збіркою він
працював маючи заледви 20 лїт). „Бідність історії Запорожа (Запорожем він
зве взагалі козаччину) в джерелах писаних змушує дослідника шукати иньших
джерел, і він знаходить для своїх дослідів богату, невичерпану копальню
в народній традиції“ — в піснях і оповіданнях бандуристів. Припускаючи,
що в „зверхній історії“ тут можуть бути помилки в іменах, в порядку подій,
Срезневскии вважає грішучо дорогоцінною“ їх традицію у внутрішній історії
—
що до побуту й звичаїв. В своїй книзі віні подає читачеви розложені
в хронольоГічнім порядку тексти дум, і поруч історичну компіляцію, зложену
з відомостей літописних і зачерпнених з поетичної традиції, аж до смерти
Мазепи.
Ся проба історії за помічю иародньої поезії зробила вражінпе. За Срез-
невским пішов не тільки Кулїш у своїй „Україні — од початку Вкраїни до
батька Хмельницького“ (1843), але також і Костомаров, що стояв взагалі
під сильними впливами Срезневского в сих часах. Положивши проголошену
Срезневским тезу основою своєї дисертації „Объ историческомъ значеній русской
лародной поэзіи4· (1843), він і в своїй історії Хмельниччини, до котрої забрав
ся по сїй працї, задумував ужити народню поетичну традицію для доповнення
й оживлення історичного образу Хмельниччини.
Навіть апокріфічні мотиви, введені до своєї збірки Срезневским, не зі-
стались без впливу на пізнїшпу історіографію, і деякі з них покутують і досі
в історії Хмельниччини (як напр. історія Линчая й Линчаївщв).
Тим часом не здійснений Мартосон план видання живо й літературно
написаної історії козаччини сповнив в самий рік його смерти (1842) ияьший
український патріот, поет і аматор української старовини Микола Маркович
(Маркевич). Досі ми не маємо якої небудь авторської сповіди його, котра б
пояснила, що подало йому гадку написання історії України, я кі завдання він
ставив собі при тім, і т. п. Але з того, яке значіннє має в його історичнім
апараті „Історія Русів и, можна здогадуватись, що одним з головних мотивів
в тім була обставина, що таке дорогоцінне джерело, яким М. уважав „Історію
Русів“ — така богата скарбниця літературних і патріотичних мотивів, зіста-
валась не використаною в українскій історіографії. Перші чотири томи його
„Істор ії Малороссіи“ мають цензурний дозвіл 7. У . 1840, таким чином їх на-
писанне припадає на 1830-і роки. Історія починаєть ся коротким поглядом
на минувшину України до початків X V I в.
—
близше нею займатись автор

не вважає потрібним, тому що вона містить ся „історіях Росії, Полыпі й Литви“
(с. 5). Потім в девяти роздїлах (с. 27—145) оповідавть ся історія від пер­
шого виборного гетьмана Лянцкороньского до повстання Хмельницького, в даль­
ших дванадцяти (с. 149—387) історія * Хмельницького й Хмельниччини, що
таким чином займав в сїй працї центральне місце. Науковий апарат, з котрим
Маркович приступив до оброблення сеї епохи, не підіймавсь над рівеием
БантишагКаненского і Маркович також пильно використовує Енґля і з його
рук бере цитати на літературу, користуєть ся Бантишем і головно — щедро
розписує своє оповідавше „фактами“ Історії Русів.
Невважаючи на сей апокріфічний елемент, шо мусів будити сильні пі­
дозріння навіть при тодішніх стані історичних відомостей (навіть Срезневский
в Запорожскій Старий ставивсь до екстраваґанцій „Істо рії Русів“ досить
скептично), — історія Марковича мала в українськім громадянстві визначний
успіх.- Су ровий документалїст Максимович при кінці 1850-х pp. похваляв його
„живой и увлекательный разсказъ о гетьманствѣ Хмельницькая), напомин-
яющіп иногда художественность первоначальника малороссійской исторіи Ко-
нисскаго“ , хоч і не вважав оправданих занадто вже велике довірє до сього
„Конпського“ (Істо рії Русів). Чарновский переробив історію Марковича по
польськи (Ukraina і Zaporoże czyli historya kozaków . . . według najlepszych
źródeł napisana, 1854, цензурний дозвіл 1852). Але в сім часі вже гото­
вилась до виступу на публичну арену иньша праця, що мала безповоротно
вирвати з рук Марковича пальму історика-артиста — була нею історія
Хмельниччини Костомарова.
В автобіографії своїй Костомаров каже, що він узявсь до сеї пращ ще
в Харкові,, весною 1843 p., скоро після своєї історичної траґедії з епохи
Хмельниччини — „Переяславська ніч“ . Потім він працював над нею в Київі,
і Максимович згадує, що вже на початку фатального 1846 р. Костомаров читав
йому вступ до Хмельниччини — правдоподібно те, що потім (1856) вийшло
під назвою „Борьба украинскихъ козаковъ съ Польшею въ первой пол. X V I I в.
до Б . Хмельницкаго“ . Але його коханне, арешт і висилка перебили сї занятя,
і він вернувсь до них згодом на засланню, виписуючи книжки від К . Свід-
зіньского. Діставши при кінцї 1855 р. дозвіл на приїзд до Петербурга, в формі
ще відпустки з заслання, Костомаров поставив своїм завданнєм за сю відпустку
довести до кінця свою працю над Хмельницьким, і за чотири місяці книга
була справді готова й віддана до цензури. Потерпівши доволі від цензурного
олівця, вона все таки була дозволена і віддана автором до друку часописи
„Отечѳствѳнныя Записки“ , де й зачала ся друком від першої книжки 1857 р.
(друковалась в книгах 1 до 8, разом коло 450 стор.) . Рік шзнїшпе вийшла
осібним виданнєм, справлена й доповнена, в двох томах (1859), а в 1870 р.
вже в трьох, в додатком вступу — про історію козаччини до Хмельницького,
і збіркою поетичних творів про Хмельниччину при кійці праць Потім ще раз
ва житя автора вона була перероблена й вийшла 1884 р. як виданнє четверте.
Публікою і ширшими науковими кругами твір Костомарова був прийнятий
незвичайно прихильно, можна сказати — ентузіастично. Костомарова проголо­
шено незрівнянин істориком-артистом, якого досї не бачила росийска, а в нею
й українська історіоґрафія ; порівнювано його з Амедеєм Тьєрі, і як головний
твір в сім напрямі вихвалювано „ Б . Хмельницького“ . Але серед істориків спе­
ціалістів поруч похвал артистичній стороні почали слідом висловлятись і більше
або меньше різкі оцінки фактичної, наукової сторони твору, які не зістались
digitized by ukrbiblioteka.org

без впливу на самого Костомарова і його дальшу роботу над „Б . Хмельниць­
ким44. Він , очевидно, прийняв до серця поклик Максимовича — наново пере­
глянути критично свій матеріал, зібраний для Хмельниччини, аби живість
і мальовничість оповідання не осягались коштом фактичної вірности, і хоч не
зробив своєї праці на-ново, але при кождім новім виданню старав ся набли­
зитись до наукових вимог. Кінець кінцем одначе не дійшов кінця сього за­
вдання й зіставив свою працю на дорозі ігж півбелетристичним образом, яким
задумував його з початку, і чисто науковим твором, якого хотїв від нього
Максимович.
Власне, при оцінці „Б . Хмельницького“ , навіть таким, яким він лишивсь
по смерти Костомарова, після кількох основних ревізій, переведених над ним
покійним істориком, не треба забувати того початкового пляну, з яким за­
бирав ся він до сього твору, — бажаючи дати оповіданнє для широкої пу­
бліки, можливо живий і яскравий образ, а не ґелертерський твір. В перед­
мові до вид. 1859 р. він поясняв, що свою книгу писав „не въ видѣ систе­
мам ческой исторіи, а разсказа, не для ученаго круга спеціалистовь, а для
публикпѴ. Вона стояла в ґенетпчнім звязку з одного боку — з пробою пое­
тичного відтворення драматичного конфлікту Хмельниччини („Переяславська
ніч“) , з другого боку — з ідеєю історичної вартости народньої поетичної
традиції (,Діысли“) . Супроти „мертво-холодної“ історії Б. Каменського, що
в тім часі, до 1842 р. (себто виходу Істор ії Марковича) все ще була одиноким
підручником українскої історії (в 1842 р. вона вийшла новим виданнем), Косто­
марову, очевидно, усміхалась гадка — дати громадянству щось зовсім проти­
лежне : живий суцільний образ, оповитий красою й поезією народньої традиції.
Як бачимо з його автобіоґрафії, в сій першій, харьківській стадії своєї
роботи він головно оперував українською традицією X V I I I в.
—
тими па-
мятками ї ї , які кілька л їт пізнїйше опублікував Бодянський в московських
„Чтеніях“ . Але до „Істор ії Русів “ Костомаров, правдоподібно, вже тоді ставив
ся досить критично, під впливом скептичних заміток Срезневского, і тому по­
ява історії Марковича, де на „Історію Русів“ була положена головна вага,
а народна поетична традиція грала ролю зовсім малозначну, не могла від­
вести Костомарова від задуманого. Навпаки, поява сеї книги могла ще більше
заохотити його до пляну дати образ сеї центральної доби історії козач­
чини, свобідний від апокріфів псевдо-Кониського, а за те перейнятий еле­
ментами суто-народньої поезії.
Потім перейшовши до Рівного, а потім до Київа (1844—5), Костомаров
мав змоіу підійти блпзше до польської історичної традиції, досі чужої йому,
як і всім попередникам його в новій українській історіоґрафії (з росийською
разом). Тим часом як всї вони черпали польські звістки з Енґля, Костомаров
звернувсь до польської історіоґрафії безпосередно, і не мог не почути також
і в сїм своєї переваги над попередниками. З другого боку в К иїві в його
руки попала що йно відкрита лїтопись Величка, поручена йому до видання
київською комісією. Вона зробила на Костомарова сильне вражіннє і до певної
міри заступила в його матеріалі те місце, яке для Марковича в ряді його
джерел займала „Історія Русів“ .
Під такими впливами й настроями виробляв ся „Б . Хмельницький“ . Ми
не будемо після сього дивуватись, що Костомаров не тільки полишав в устах
своїх героїв т і промови й діальоґп, які повкладали їм, за кдяспчними взірцями,
ріжні історики X V II в., але творив і нові від себе, з ріжних джерел, і вкладав

в уста своїх діячів : перетворював в діальоґи те, що джерела оповідали в формі
описовій, свобідно складав образки з ріжних побутових подробиць, перемінював
історичне оповіданне в белетристичну повість, драматизував його розмовами
й вискалами діячів, подаючи їх в зовсім категоричній формі, зіставляючи
читача-неспеціаліста в переконанню, що він має до дїла з джереловим
матеріалом.
В своїм матеріалі Костомаров шукав, очевидно, не стільки фактичної
достовірности, як літературної повноти — змісту для живого й повного образу,
поводячись критеріями не стільки наукової, як поетичної творчости.
Під впливами критики й власних помічень він пізнійше старав ся пере­
сіяти сей матеріал через густїйше сито. В однім пізнїйшим листі (1880) він
вгадує, як його „Б . Хмельницкій“ „очищался, очищался отъ этого н ав о за...
и все-таки до сихъ поръ, послѣ третьяго изданія не совершенно очистился *
(Р. Архивъ 1890, X с. 218). Він говорить се про впливи „Запорожскої
Старини“ , але се . можна б повторити взагалі про т і апокріфічні елементи,
котрими був переповнений „Б . Хмельницкій“ в своїх перших редакціях і не
увільнив ся від них і до кінця.
Так само незмінним зіставеь і загальний характер праці — більш
епічний, ніж критичний — повість про подвиги героя Богдана, в дусї україн­
ської традиції X V I II в., а не образ політичних, тим меньше — соціальних
і економпчних обставин і змагань його доби. З сього становища треба й
оцінювати сей славний твір, і не жадати того, чого й не мав заміру дати
в нїм автор.
Правда, що сам Костомаров инакшими очами задивляв ся на свою книгу
по новій ревізії, яку дав їй перед виданнем 1870 р. Вія пропустив уже тут
рекомендацію „Б . Хмельницького“ як твору для публіки, а не для учених,
згадку про обмеженість своєї знайомости з джерелами. Близше познайомивши
ся з московськими актами архиву загран, справ в 1860-х pp., використавши
деякі збірники польських дистів і актів в пет. публ. бібліотеці і переглянувши
дещо гострійше свій давнїйший матеріал, вія, очевидно, готов був дивитись
на свій твір як на працю вповні наукову. І треба сказати — такий був чар
його таланту, що при всїх своїх слабих сторонах його книга на довгі часи
зістала ся не тільки артистичним образом, але й головною науковою працею
про сю добу, не вважаючи на всї критики і поправки, і на появу новійших
праць, які мали дати „поправлений“ образ сеї доби й головного ї ї героя.
Першим зробив ряд поправок до „Б . Хмельницького“ Максимович при
виходї його осібною книжкою в 1859 p., в улюбленій своїй формі — літера­
турних листів. Перші чотири були надруковані п. т . , .Письма о Б . Хмеїьниц-
комъ къ М. П . Погодину“ в Максймовичевім збірнику „Украинецъ“ 1859 :
пятий — „О пріѣздѣ Б. Хмельницкаго въ Кіевъ изъ Замостья“ в час. „Рус.
Бесѣда“ , 1859; решта, числом 13, були вже адресовані самому Костомарову
й друкувались з початку в Спб. Вѣдомостях (1860), а потім в ,,Основі“ , як та
стали виходити. Зібрані вони разом віт. „Собранія сочиненій“ Максимовича.
В першім листі вія висловлює свій принціпіальнпй погляд на Б . Хмель­
ницького — з становища політичного унітаризму („Двѣ сторони одного
Русскаго міра, надолго разрозненныя и даже противстоявшія другь другу, со-
шлись воєдино — усиліями Богдана. Его постоянное устремленіе кь Москов-
ской Руси... и то что вь 1654 г ___ положено было счастливое начало
великому историческому дѣлу — возсоединенію всей Владимировой Руси, и
digitized by ukrbiblioteka.org

понынѣ еще не оконченнону: все это даеть Богдану пояное право, чтобы
паїять его была драгоцѣнною и для Великороссіянина, и для всей Русиц) .
Далі М. подає загальну характеристику твору Костомарова і в делікатній
форжі закидає йому, що в своїм півбедетристичнім трактованню те ї и він на­
горнув богато подробвдь непевних, які характеризують польсько-український
конфлікт взагалі, а не мають фактичної певности. По сім переходить до деталь­
них *прикладів ріжних недозладностей в „ Б . Хмельницькім*', але при тім
обертаєть ся переважно в дрібних подробицях: невірних іменнях, датах і т. и.
Питанне достовірности ріжних джерел, ужитих Костомаровим, зісталось майже
незачепленим : Максимович напр. теж з повним довірем приймає відомости
Величка і з спочутєм повторює ріжні апокріфічні звістки, внесені в своє
оповіданнє Костомаровим. Круг джерел, в котрім обертав ся Максимович,
взагалі був досить тісний — хоч він і звав зате свої джерела дуже добре.
Ще більше може ніж Костомаров, обома ногами стояв він на українській
традиції ХѴ Ш з . , на ї ї фактах і поглядах, і 8 сього боку нічого нового
ft не міг вказати Костомарову. А його наклик до критичнїйшого оброблення
матеріалів, супроти тих конкретних поправок, які подавав він сам, для Косто­
марова мусїв ввучати як заохота до „крохоборства“ — точнїйшого провірю-
вання дат, імен, цитат, і тому не міг зробити на нього особливого вражіння,
бо для всякої такої дрібяяковости Костомаров меньше всього мав і хисту і охоти.
Але разом з „листами“ Максимовича (1860) вийшов десятий том ,Д сто р ії
Россіи“ Соловьова, де останні розділи були присвячені Хмельниччині. Як бачимо
тут « збірної нотки про джерела для історії війн 1648 і 1649 pp., круг
історично-літературних джерел Соловьйова був не великий, значно меньший
від Костомарова (в українських Самовидець і Величко, з польських брлич,
Твардовский, Рудавский, Коховский, 8 деякими перерібками їх , і збірник актів
київської археоґраф. комісії). Але Соловков використав московські акти далеко
ширше, ніж свого часу зробив се Бантиш-Каменский, і положив ї х основою
своєї праці; завдяки тому вона становила на той час важне і цінне допов­
нена до твору Костомарова і правдоподібно — не зісталась без впливу на
новий напряж його валять. Власне в 1861 p., ставши членом археоґрафичної
петерб. комісії, він прийняв на себе ввдаванне московських актів до історії
України і виписавши їх собі в археоґрафичну комісію до Петербурга, за по-
мічю Кулїша приступив до ї х видавання. Третій том, присвячений Хмельнич­
чині, вийшов в українській друкарні Кулїша 1861 р. (том перший „А к тів “
вийшів пізнїйше, в 1864 p.) .
Своїм звичаєм Соловьов в своїй працї не входив в ніяку полеміку
в Костомаровим ; ва нього до певної міри зробив се, в дуже різкій формі його
ученик Генадій Карпов 8 нагоди нового видання „ Б . Хмельницького11 (1870).
Того ж року він випустив книжку „Критическій обзоръ разработки главныхъ
русскихь источнйковь до исторіи Малороссіи относящихся ва время : 8.1
. 1654
до ЗО. У . 1672**. В ній вказує він як на хибу всеї дотеперішньої української
історіографії на мале використаннє московських актів, і то тільки частинне —
поминенне матеріалів архива мін. юстиції, вперше вказаних Соловьовиж. 06 -
нижаючи джерелову вартість літописної й мемуарної літератури, він підносить,
що „сь момента соединенія Малороссіи сь Великою Россіею для исторіи
первоі нѣтъ другихъ главиыхъ источниковъ кромѣ дѣлъ нашихъ архивовъ“
(c. 126). Суворо розкритикувавши „Історію Русів“ і Марковича, вія также
суворо взявсь і 8а Костомарова, закидаючи йому, що він „сочиниль“ свого

„ Б . Хмельницького“ подібно як автор „Істо р ії Русі в“ „сочинялъ“ свою історії
(с. 128). Дорікав йому не тільки за неповноту і недокладности його праці,
але u ва тенденційність — не тільки в представленню £ освітленню подій,
але навіть і в виборі й видаванню матеріалів : що Костомаров, сам не працю­
вавши в архиві, виписував акти для видання по вказівкам історії Соловйова,
і ще й сих вказівок не вмів використати, та навмисно упускав те що не під­
ходило під його та Кулїпгів український, антимосковський патріотизм, і т. д.
В тім дусї відповідав він потім і на замітки Костомарова, що вийшли в часоп.
Бесѣда (1870, І) під заголовком „Отвѣть г. Карпову на его статью ,Крити-
ческій обзорь4“ . Карпов випустив против них брошюру: „ Г . Костомаровь какь
историкь Малороссіи“ (1871), написану навіть ще різше нїж пОбзорь“ .
Але власне сей аанадто гострий тон, се втяганнє до наукової полеміки
політики і односторонність поглядів до решти ослабили все те значіннє, яке
самі по собі, очищені від всякої ненаукової домішки, могли б мати критичні
замітки Карпова. Від його книги й брошюри відвернулись взагалі як від чогось
негідного, „чорносотенного“ по теперішньому кажучи. Не зробила після сього
користного вражіння й проба Карпова по свойому критично розібрати історію
Хмельницького. В 1873 р. вийшла його книжка „Начало исторической дѣятель-
ности Богдана Хмельницкаго, историко-критическое изслѣдованів“ , де огляд
подій доведено до походу Хмельницького з Низу, а властиво дано критику
української традиції й поглядів українських істориків на житє і діяльность
Хмельницького до сього моменту. Критика була б корпстшйша, колпб не знижала
П вартости велика обмеженість власного наукового апарату Карпова, що по­
лишив на боцї все польське з виїмком самих „Памятників київ, комісії“, і не
було б знов того неможливого „полемічного“ тону з натяками на „неблаго-
надьожні“ тенденції противників. А так книга була, можна сказати, страчена
для науки, і одиноким позитивним вкладом, прийнятим науковими кругами від
ї ї автора, зістались його додатки до збірки Костомарова в Актах ЮЗР.,
вгадані вище (с. 208).
Не завадить одначе навести принціпіальний погляд на Хмельниччину,
котру сей крайній оборонець московської традиції хотів противставити україн­
ській автономпстичній точці погляду Костомарова: „Вся Малороссія, народь
и козаки, воевали сь Польщею, но только, какъ всѣмъ извѣстно, не изь-за
правъ, а для защиты гонимой вѣры. Условія, на которыхъ Малороссія со-
глашалась подчнниться Польшѣ, были обыкновенно двоякія : всенародныя
п козацкія. Всенародное требованіе было только одно, которое и стояло всюду
на первомъ планѣ — ато свобода православія. Такое условіе Польша менѣѳ
всего могла исполнить, — и Малороссія отложилась оть нея. Переяславская
рада, 1654 года, была дѣломъ не оінихь казаковь, но всего народа. Нужно
было малороссійскому народу на этой радѣ читать какія-либо права и пред-
лагать какія-либо условія Велиісой Россіи? Малороссія могла только одного
желать, чтобы ея не выдавали Полыпѣ. Но ато само собою разумѣлось изь
рѣшенія Великой присоединить къ себѣ Малую. Да и большая рааница
Польша и Россія : отъ Польши отбнвались, а кь Россіи христа*ради просились
въ подданство“ . (Г. Костомаровь какь ист. Малор.с. 18). Самого Хмельницького,
як діяча, Карпов цінив дуже високо, ставлячи поруч Вільгельма Оранського
і Вашінґтона, і тільки' наставав на невідповідне освітленне його ддяльности.
З иньшого становища — різко осуджуючи Хмельницького як діяча і як
індивідуальність, і так само й викликаний ним рух і цілу козаччину, виступив
digitized by ukrbiblioteka.org

против Костомарова й його твору Куліш. Уже в своїй популярній книжці
„Хмельниччина“ (1861) він, кажучи його пізнійшими словами (Народ, 1892
с. 248), „виробив иньшого Хмеля Хмельницького“ , ніж яким представив його
Костомаров в своїм творі. Кулїш мав на меті внести поправки в погляди
Костомарова, дати ппыпе освітленне тим фактам, на котрих спиняв ся Косто­
маров, з котрими він тоді був ще в добрих відносинах і разом
працював над виданнем актів Хмельниччини. По словам Кулїша, на критику
Костомарова підбивав його тодї Максимович, але Кулїшеви не хотілось крити­
кувати, тільки дати свою конструкцію сеї епохи. Він задумує велику історію
України за козацьких часів „проникнутую идеею сліянія русскаго народа“ ,
від перших конфліктів з Польщею в X V I в. до поділу ії. Історія ся пред­
ставлялась йому в трьох тритомовпх трпльоґіях, з котрих першу становила
„Исторія возсоединенія Руси“ , середню історія Хмельниччини, названа ним
„Исторіею отпаїенія Руси оть Польши“ , і останню історія пізнїйших часів
„д0 цариці Катерини і лядської халепи“ . Так начеркуе Кулїш плян сеї праці
в листах 1874 p.. відкриваючи при тім і провідні мотиви сеї роботи : розв н-
чати в другій трильоґії Хмельницького, як розвінчав уже в „Исторії Возсоед.“
К Острозького, „аби стидно було йому ставити памятник“ , і заразом — знищити
Костомарова, що, мовляв, як чужоплеменник, орґанїчно був нездібний зрозу­
міти й відповідно представити українську історію (листи до Хильчевського,
К. Старина 1898, І с. 137 і д.) .
Неприхильний осуд, яким стріло українське громадянство „Исторію воз­
соединенія“ , очевидно, на якийсь час прохолодив сї пляни, і в споминах своїх
друкованих 1885 р. (Новь ч. 13) Куліш навіть покаяв ся прилюдно в своїх
замислах на Костомарова. Але три роки пізнїйше (1888) в московських
Чтеніях таки появились, рецензовані Карповим, перші томи Кулїшевої історії Хмель­
ниччини, перейняті незвичайних завзятех і против Хмельницького і против
української історіоґрафії (або як він її прозивав — „одичалой въ нашей
украинщйнѣ Кліои П І . 394), а конкретно — против Костомарова. Заразом
вийшли сї томи й осібно (Отпаденіе Малороссіи оть Польши 1340— 1654,
три томи, 1888—9). Але спочутя нї в росийських, нї в «українських кругах
вони не знайшли — хіба в польських. Гострі атаки на Костомарова, тоді
вже покійного, викликали неприемне почуте (вираз йому дав напр. Пппін,
Исторія рус. атноґр. I I I с. 211). Карпов разом з третім томом „Отпаденія“ ·
надрукував в „Чтеніях“ простору статю „Въ защиту Богдана Хмельницкаго“ ,
де оправдував надрукованне Кулїшевої пращ тільки неґативною користю, яку
вона може мати для розсвітлення Хмельниччини, і т. и.
В межичасї між виходом „Исторіи возсоединенія“ й „Исторіею отпаденія“
вийшли ще дві росийські праці до історії Хмельниччини, котрі мусимо тут
принотувати. Одна — „Польская анархія при Янѣ-Казимирѣ и война за Украйну“
Н. Павлищева (1878, друге вид. в Сочиненіях, 1887), робота компілятивна,
головно на підставі Костомарова й Соловйова, також Шайнохи. Більш пре-
тенсіозна була друга книга, що правда — не звернена так гостро протпв
Костомарова, як Кулїшева, але також обрахована на те, щоб розвінчати Хмель­
ницького и змінити загально приняті погляди на нього — себ то костомарів-
ські перед усім. Була се дісертація харківського професора П. Буцінского:
„ 0 . Богданѣ Хмельницкомъ“ (1882). Свою працю він мотивував тим, що акти
польської метрики моск. архиву заграй, справ — між ними кореспонденція
Хмельницького, захоплена Поляками під Берестечком, і деякі иньші акти того ж

архиву, „які, здаеть ся, не попадали в руки нїодного в наших істориків“ ,
кидають зовсіж нове світло на особу і діяльність славного гетьмана“ , і се нове
освітленнв ж а л а дату книга Будінского — перевести нову ревизію д ія л ь н о с т і
Богдана на підставі сих матеріалів. Одначе сі матеріали, особливо в тій мірі
як їх використав в своїй книзі Бущискиб, ніякого перевороту в поглядах на
Хмельницького не спроможні були вробити. (Треба йдиітити, що на особливо
сенсаційну ірупу сих матеріалів, що в інвентарях архиву загр. справ носять
назву „перехоплених Поляками“ , і Буцінских були ототожнені з „шкатулою
листів“ , захопленою під Берестечком, звернув увагу сам же Костомаров в своїй
с т а т і: „Б . Хмельницкіп данникь отоманской Порты“ , Вѣст. Европы 1878,
і можливо, що ся статя дала привід і Буціяскому до його книги.)
Головну ролю грає, очевидно, принціпіадьний погляд на особу Боїдага.
Для Буцінского він богатий пан, Поляк і шляхтич, навіть жаґиат по пере-
реконанням і звичкам, далеки0 від усяких національних чи соціальних визвіїь-
них мотивів; з чисто особистих причин попавши в конфлікт в польська
режімом, він і далі не перестав стояти вповні на ґрунті панських поглядів
і в своїй дїяльности виявляє самі неґативні прикмети свого характеру. Все
се переводить ся одначе самим примітивним способом, з повною байдужістю
до вимог наукового методу. Автор ще раз повертав до апокріфічних відомостей
„ Історії Русів“ і
„Запорозької Старини“ , поводить ся з своїми джерелами
незвичайно недбало, хибно інтерпретує їх і т . и.
З убійчою критикою поглядів автора й його наукового негоду виступив
Антонович—офиціальний рецензент дісертації (в Київ. Старині 1883. I I ) .
Рецензія цікава заразом і як одно 8 небогатьох писань, де сей авторитетний
історик України висловляв свої погляди на Хмельницького і Хмельниччину.
Признаючи в Богдані високі таланти вожда й правителя, він добачав у нього
незрозумінне сучасних народнії бажань і заперечував які небудь змагання до
української державности. Як вислів київських (українських) наукових кругів,
на« певний інтерес також статя про Хмельницького покійного тепер Ор.
Левицького в книзі „Историческіе дѣятели юго-зап. Россіиtt (1885), написана
за Костомаровим. Річ характеристична, що з київських кругів взагалі вийшло
сорозмірно дуже мало про Хмельниччину : в Кіев. Старині за 25 літ II іс н у ­
вання лише кілька документальних дрібниць, і навіть на відкрите пахятника
Хмельницькому вона не відкликнулась ніякою значнїйшою статею про слав­
ного гетьмана.
Щоб довести сей перегляд до початків X X в„ треба згадати ще П т.
„Исторії запорожскихъ козаковъ“ Еварницького (1895). Хмельниччині при­
свячено тут тільки оден роздїл, трохи більше як аркуш друку, коипілятивного
характеру. Чимало присвятив він уваги історії Хмельниччини у вступні·
викладі своїм: „Главнѣишіѳ моменти изь исторін запорож«-каго козачества“
(Рус. Мысль, 1897, І ), але історія ї ї оповідаеть ся по Величку (див. мою
рец. в X X V I т. львів. Записок). Натомість з прпшцніального погляду певній
інтерес мали загальні погляди на сю епоху, висловлені Антоновичои в його
„Бесідах про козацькі часи“ (1897), і в ювилейтй промові 1898 р. (опу­
блікованій одначе тільки в резюме). Наукове тов. ім. Шевченка в нагоді
еього ж 250-лїтьного ювилея Хмельниччини видало спеціально присвячену
Хмельниччині збірку (т. XXIII—XXIV Записок), між иньшим з моєю статею
(Хмельницький і Хмельниччина, видана потім і осібно, 1901), студією
С. Томашівського яНародні рухи в Галицькій Руси 1648 р.и, згаданою віще
digitized by ukrbiblioteka.org

збіркою сучасних віршів про Хмельниччину, зібраною й обробленою пок.
Франком, і т . ин. Але ся збірка по духу вяжеть ся вже з літературою Хмель­
ниччини останніх десятиліть, до котрої перейду слідом, а тепер мушу
сказати ще про Хмельниччину в історіографії польській. Розвій літератури
про неї в історіографії українській і росийській я оглянув всуміш, бо діяльність
істориків часго переходила з одної до другої й перепліталась тісно,—польська ж
історіографія стояла більш відокремлено.
Довгий час одначе ту т і не можна було олмітити ніякої важнїишої праці
для сеї епохи. Невиданою ьісталась історія Радзіміньского—ї ї знав і користу­
вавсь нею Маркович, але ріжні поліцейські прикрости, які впали на сїмю
Радзіміньского за сю історію (про них оповідав Костомаров, Литер. Наслѣдіѳ
с. 57), мабуть мали своїм наслідком, що далї про сю історію й слих загинув
— нині принаймні не довело ся стрінути близших відомостей про неї. Загаль-
вінші працї як К . Kwiatko w ski Dzieje narodu polskiego za panów.
Władysława IV (1823), Baliński Dzieje panowania Jana Kazimierza od
r . 1656 (1846), не дали нічого важного для історії Хмельниччини, так само
як і пізнійші Dzieje rzeczypospolitej polskiej Морачевского (в У1І томі, 1853,
доволі богато уділено місця Хмельниччині), або D zieje P olski Шуйского
(Н І, 1864).
Поява „ Б . Хмельницького“ Костомарова викликала цікаву статю Єжа-
Мілковского в львівській часоп. Dziennik lite racki (1861). Не дуже входячи
в фактичну сторону працї, він головно виступав против провідних гадок
Костомарова, доказуючи, що Русь не можна противставляти Польщі, що
Хмельниччина була конфліктом соціально-економичним, боротьбою з шляхецтвом
іт.и.
—
погляди взагалі дуже поширені в польських кругах.
Чотири роки пізнїйше зявила ся рец. Шайнохи. Він дуже вдаряв на
некритичність твору ' Костомарова, йле заразом—всупереч Мілковскому—
заки/гав брак всякоГ провідної гадки, повний індіферентизм, і ше більше—
недостачу артизму і всякого теїпераяенту в викладі: „żadna is k r a dowcipu,
żadne uderzniące porównanie lub dostrzeżenie nie strzeli w dziele . . .
Dzieje te płyną jak cicha, leniwa rzeka, po którei żadna fala nie pluśnie
nad powierzchnią, żaden promień słońca nie odbije sie na falach rozi-
granych“ (Czas, 1865, перелр. в IV т. збірки Szkice historyczne). Шай-
ноха мав до пеьноі міри право се казати : він писав се, коли вже були
надруковані його статі, видані того ж 1865 р. осібно під назвою Dwa lata
dziejów naszych (друковались з початку в Bibl. W arszaw., 1862—3). Другий
том сеї працї містив історію війни *648 p., написану живо, талановито і
8 різко переведеною антишляхетською тенденціею. Як я вже сказав ^с. 196),
Хмельницький для Шайнохи був знарядом суду божого над егоїстичною, отя­
жілою польською ішштою, що ве послухала рицарських покликів Володислава.
Праця П І. була також свобіднїйша від апокріфічного елементу, ніж твір
Костомарова—хоч повного свободою таки не могла похвалитись (нав ть від
Величкових апокріфів вона не була чиста), а при тім мала й свої хиби—не
мала напр. ніяких цитаг, та й провіденціальне освітленне цілої історії не
причинялось теж до ї ї наукової вартости.
Б^льш і л я куріозу, а в тім—і як певний симптом польських настроїв
на Україні, згадаю еильветку Падурри, Bogdan Ch mielnicki, надруковану
в одній з львів. часописей в 1874 р. і потім включену в його Pyśm a—
повну ріжних фантазій, з котрих деякі знайшли одначе місце і в новіштй

нольській „моноґрафії“ Р.-Гавроньского. Але в тім же часі, від р. 1873
почавши, в львівській же час. Przewodnik nauk. і literacki почали виходити
писання иныного калїбру—студії Л. Кубалї з часів Яна-Казимира, зібрані
потім разом в два томи п. ваг. S zkice historyczne (1880—1, четверте вид.
1901). Значна частина їх безпосередно входила в історію Хмельниччини
(Obleżenie Lw o wa w r . 1648, Obleżenie Zbaraża i pokój pod Zborowem,
Bitwa pod Beresteczkiem, Krwaw e swaty, Wyprawa żwaniecka). Студії
гарні, солідно і досить обективно зроблені, по части на підставі невиданих
джерел. Про їх продовженнв —третю серію, що стала виходити після 1900 p.,
скажу ще низше, тепер хочу покінчити з літературою минулого столїтя. І вже
небогато зісталось тут одмітити чогось важнїйшого.
Старий знавець української кольонїзації Едвард Рулїковский в варшав­
ськім вид. Słownik geograficzny (т. I X , 1890) під формою статї про Суботів
дав невеличку, але інтересну біоґрафійку Хмельницького, за якою потім
пішов А . Роллв в своїх статях про приватне жите гетьмана. Полеміка Кулїша-
Карпова викликала інтересну статю Корзона О Chmielnickim sądy Kulsiza
і Karpowa (Kw artał, historycz. 1892), де він висловляе власні погляди
на Хмельницького, його характер і політику, ї ї мотиви й змагання. В 1893 р.
вийшли згадані начерки А . Ролле : K obiety na dworze Czehryńskim (Biblio ­
teka warszawska, 1893, кн. У ІІ і далї)—проба близше війти в інтімне
жите гетьмана—інтересна, хоч написана більш белетристично, нїж докумен­
тально; за житя авторови не вдалось докінчити свою роботу, і частина П
вийшла вже по його смерти п. в. Chmielnicki w Czehrynie в часоп. P rzegląd
Polski (т. 119. 1896, лютий). В 1895 р. зявила згаїана вище (c. 197)
цінна студія Чермака про воєнні пляни Володислава, що вводила в перші
ночатки Хмельниччини.
В двох останніх десятилїтях ся богата й інтересна, не тільки з чисто
історичного, а і з суспільного погляду література, в якій так сильно і симпто­
матично відбивались ріжщ політичні й національні змагання й орієнтації
дослідників українських, росийських, польських, оживилась ще більше, збога-
тивши ся цілим рядом праць, які з ріжного становища і з ріжних сторін
піїходили до Хмельниччини, чи то стараючи ся вбогатити фактичний матеріал
для ї ї пізнання, чи то пробуючи дати їй нове освітленне. Вихідним моментом
їх можна прийняти 250-літе великого повстання 1648 p., що зазначило ся
вгаданою ювилейною промовою Антоновича, ювилеиним збірником Наукового
тов. львівського і виданнем галицьких актів Хмельниччини в його „Жерелах“ ,
за котрими потім пішов мій проект корпусу матеріалів до історії козаччини—на
жаль здійснений тільки в части (т. VIII і XII Жерел).
Др. Кубаля поновив свої студії над Хмельниччиною (Zajęcie Kijo w a
przez Moskwę w r. 1654 i zatarg prawosławnej cerkwi ruskiej z patriarchem
moskiewskim, 1901, Przysięga w Pereisławiu i stati B . Chmielnickiego,
1904, Zaprzepaszczona k ra in a, 1907) і вінчав їх виданою 1910 p. суціль­
ною історією прилучення України до Москви і польсько-московської війни
(Szkice historiczne, serya trzecia, Wojna moskiewska r. 1654 —1655). По
мисли автора вона мала послужити першою частиною історії „семилітньої пів­
нічної війні“ 1654—1660 рр.: друга частина ї ї вийшла в переддень війни—
Wojna szwecka w roku 1655 і 1656 (Szkiców histor. serya IV , без року).
Др. Кордуба дав ряд розвідок і матеріалів по історії дипльоматії Хмель­
ниччини (Венецьке посольство до Хмельницького 1650 p., в львів. Записках
digitized by ukrbiblioteka.org

т . 78, 1907, Профі австрийського посередництва між Хмельницькими і Поль­
щею, тамже т. 84, 1908, Боротьба за польський престіл по смерти Володи­
слава IV , в Жерелах т. XII, 1911).
їв . Каманин паралельно з публїкованнем матеріалів до Хмельниччини
присвятив їй ряд розвідок і заміток, котрі маю нагоду нераз згадувати при
тексті ; останні мпнї звісні : Походженне Б . Хмельницького в київ. Записках т. X I I ,
1913. Участіе южно-русскаго населенія вь возстаніи Богдана Хмельницкаго
вь т. IV части ІН Архива ЮЗР.,
1914, і Договори Б . Хмельницкаго сь
Польшей, Швеціей и Россіей въ I I т. Сборника кіев. ком., 1916.
Ів . Франко в своїх Студіях над українськими піснями (див. вище с. 207)
забрав ся до розсліду легендарної Хмельниччини, але через свою недугу не
міг допровадити до якихось позитивних результатів.
З загальних праць більші або меныпі роздали присвятили Хмельниччині
курси історії України і Росії сих років: мій „Очеркь исторіи украинскаго
народа“ , 1 вид. 1904, Ол. Єфименкової „Исторія украинскаго народа“ , 1906,
Іловапского „Исторія Россіи“ т . V , 1905, Μ. Н . Покровского „Русская
исторія“, т . III, 1911.
До суцільного оброблення Хмельниччини взяв ся Фр. Равіта-Ґавроньский
— 1906 р. випустів вія перший том п. т .: Bohdan Chmielnicki do elekcyi
Jana-Kazimierza, a 1909 вийшов другий і останній: В . Chmielnicki od
elekcyi Jan a Kazimierza do śmierci. Джерелового матеріалу, особливо нового,
автор до сеї працї приніс небогато, очевидно—його завданнем було дати своє
освітленне Хмельниччині й ї ї головному героеви. Становище автора до край­
носте неприхильне Хмельниччині. Хмельницькому і цілій козаччині, яку він
вважає елементом виключно руїнним—зібраннем всіх неґатевних сторін немилої
йому української сти хії. Заразом дуже різко вдаряє вія на українську історіо­
графію, особливо на Костомарова, котрому закидає тенденційне п агітаційне
фальшованне історії. Сам одначе не грішить нї трохи нї обективністю ні
точністю і критичністю, уживаючи й апокріфічного елементу, де він йому
подобаеть ся, і більш ніж свобідно поводячи ся з своїм матеріалом. Коли
я ширше спиняюсь над сею зовсім слабою з наукового і несмачною з літератур­
ного погляду працею, то роблю се головно з огляду на те признанню, яке
вона при тім усім знайшла в польських кругах,— нагорожена премією краків­
ської академії наук! . . .
Повним контрастом до неї зявилась польська студія Вячеслава Липин-
ського Stanisław-Michał Krycz ewski, разом з кількома меныпими статями
уміщена ним в збірнику Z dziejów Ukrainy, 1912. Праця ся інтересна і
з чисто наукового становища, бо порушує досі мало освітлене питаннє про
участь шляхти в Хмельниччині і вплив на ї ї політичний'характер, і спиняю­
чись на визначнійших шляхетських участниках, вносить чимало нового і корист-
ного в студіюванне доби. Але особливу увагу звнернула вова на себе як
відгомін старої традиції—як голос нащадків тої шляхти, що в конфлікті
козаччини з польським режімом стала по ї ї стороні. Останніми часами автор
приступив до нового оброблення свого матеріалу, випустивши в 1920 р.
книгу: Україна на переломі, 1657—1659, як т . I I I своїх „Студій“ і заповів
як I I т. нове виданне студій про участь шляхти в Хмельниччині і Стан.
Кричевського.
Апольґетпчний, а навіть ентузіастичний характер що до Хмельниччини
і особливо самого Хмельницько мала також иньша праця з тих л і г —С.

Тоіашівського „Перший поіід Богдана Хмельницького в Галиччину. Два
місяці української політики 1648 р.“ (в V I т. Жерел і осібно, 1913).
Прихильником політичних завдань Хмельниччии виступив також і
І . Ровенфельд в праці: Присоединеніе Малороссіи кь Россіи (1654—1793),
1915, в роздїдї присвяченім П політичним здобуткам; що до наукового свого
переведення праця одначе стоїть не високо, бо не оріентуеть ся в джерелові·
матеріалі.
Таке оживленне студій над Хмельниччиною, очевидно, має всі шанси
відновитись ще раз 8 відновленяем більш спрятливих для наукових занять
обставин, і дати ще богато нового і цінного для зрозуміння сеї доби, для
котрої наука далеко ще не розпоряджуе всім потрібний. 1 на сю свою працю
я дивлюсь тому тільки як на ступінь до тої історії Хмельниччини— очищено!
від кори леґенди і уорухеної всім науковим матеріалом, який зістав ся нам
в спадку, — а може бути результатом тільки дуже інтенсивної колективної
роботи. Уважливий читач помітить, яку непропорціональну частину праці
мусїв я віддати очищенню Хмельниччини від хащі в леґенди і тій перед-
вступній роботі над необробленим науково матеріалом, яка властиво повинна
бути уділом студій приготовчих.
digitized by ukrbiblioteka.org

ХМЕЛЬНИЧЧИНА
В РОЗЦВІТІ
(1648—1650)
Історії України-Руси
тому ѴШ частина Ш
ВИДАВНИЧЕ ТОВАРИСТВО
„КНИ ГОСПІЛКА”
НЬЮ-ЙОРК 1956

digitized by ukrbiblioteka.org

Вступне слово.
Останніші часами так богато писалп про Хмельниччину, таї;
часто посилались на неї, на потвердженню: своїх поглядів, теорій,
провішувань, обвинувачувань, так часто прикладались її події та си­
туації до нинішніх, що не тільки спеціалістові!, а й просто інтелі­
гентній людині варто зазнайомитись з науковим станом річп: з тим
що ми дійсно знаємо про тодїшні подїї та ситуації. І се спонукує
мене передрукувати сю мою книгу, котрої — не знаю, чи не єдиний
примірник маю в руках. Вона представляє в можливо повнім виді
і можливо обєктпвнім освітленню період найвищої сили і розцвіту
великого українського руху, після блискучих, цілком несподіваних
тріумфів жовтоводських та корсунських, коли Хмельницький і його
товариші стали заходитись коло закріплення та використання неспо­
дівано осягнених здобутків і поволї дійшли до тих впсоколетних
нлянів соборної, незалежної України і широких політичних комбінацій
для її забезпечення, які нераз так чарують нас з далекої перспективи.
Для можливого вияснення сих вікопомних хвиль перевів я детальну
критику всього ранїпше звісного матеріалу і притяг також богато
нового, передтим незвісного, що кидає зовсім нове світло на деякі
важні моменти в розвою сих подій — скажім на зборівське замиренне:
й його умови. Тому, не вважаючи на свій суто науковий характер,
ся книга, кажу я, мабуть з користю й інтересом буде прочитана
кожним, хто цікавить ся нашим минулим — і нашим сучасним.
Вона становить третю (остатню) частину Ѵ Ш тому моєї „Історії
України-Русиц, присвяченого другій четвертині* Х Ѵ П віку (1626 — 165 0)
—
великої, переломової епохи в житю нашого народу. Перша частина,
написана в 1909 — 1911 p., була мною випущена на початку 1913 р.
окремо, тому що я не міг в тій хвилі докінчити цілого тому. Вона
обіймала події від куруківської війни 1625 р. до упадку великого
повстання 1637 — 1638 р. та приборкання козаччини новою ордина­
цією. Була випущена в більшім числі примірників; ся книга розійшла ся
ще перед війною і доволї звісна. Роботу ж мою над другою поло­
виною сього тому перервала війна, —
на початку останнього роз­
ділу отсеї книги. Арештований і всаджений до вязницї, а потім за­

сланий до глухого Сімбірска, я не мав змоги докінчити сеї праці',
і щоб вона не пропала, випустив в 1915 р. другу частину, яка
обіймала огляд десятилїтя перед Хмельниччиною (між йныпим цїлого
великого українського розселення в Слобідщинї, що особливо сильно
розвинуло ся в тім часі), та початки повстання — кінчаючи битвою
під Корсунем. Книга ся була видрукована тільки в числі 5 0 0 примір­
ників і стала тепер уже великою рідкістю. Потім, коли мене переведено
на житє до Москви, на осінь 1916 p., — стало для мене можливим
довести роботу до межі, котру я поставив для У Ш тому: до того
моменту, коли вияснилась безвиглядність зборівського компромісу
й перспектива нового і безповоротного відірвання від Польщі стала
неминучою (веЬна 1651 p.) . Не вважаючи на дуже трудні обставини
мого засланського житя, я за зиму 1916/1917 р. довів до кінця сю
працю й почав її друкувати в Москві — саме коли почалась рево­
люція й покликала мене до Київа. Книга друкувалась потім цїлий
рік, і незадовго перед зірваннем зносин між Україною й Московщи­
ною пішли її останні коректи. Потім я довго не мав про неї вістей,
і тільки підчас мирових переговорів, лїтом 1918 p., через імпрові­
зованих поштарів, які возили пошту з Київа до Москви і назад,
я передав наказ друкарні* випустити книгу — і дістав разом з рахунком
оден примірник з друкарською розцінкою. Не знаю, чи випустила
друкарня книгу до книгарень: не бачив і не чув я ніде її слід у,
і передруковую тепер з того єдиного примірника, який тода отримав.
Не роблю в шй змін, щоб не вносити до викладу ніякої „по­
літи ки“ , навіяної подіями останніх лїт. Нехай буде такою, якою пи­
салась ,тодї, коли Українців ще не ділила нинішня політика.
1/ХН. 1921.
digitized by ukrbiblioteka.org

Проби компромісу (літо 1648).
Безкороліве. Проба порозуміння. Хмельницький під Білою Церквою. Поворог
до Чигирина. Постанови конвокації. Народне повстанню за Дніпром, в Київ­
щині, Браславщинї і на Волини. Кривонос і Вишневецький. Липневий марні;
Хмельницького. Константинів і Бар. Фіаско комісії.
Панїка, що обхопила польську шляхту під першим вражіннєм
корсунської катастрофи і народнього повстання на Україні, була тим
більша, що разом з вістями про такий страшний, небувалий погром
гетьманів росходила ся по Україні вість про несподівану смерть короля.
Від умер 20 мая н. с ., кілька день перед корсунським погромом в глухім
місточку на Білій Руси, так що відомість про його смерть разходпла
ся з деяким опізненнєм і ширила ся по Україні разом з вістями про
погибіль польського війська.
В рішучий момент українського повстання Польща зістала eu
без війська, без гетьмарів і всього воєнного штабу, без короля і пра­
вительства — бо по польській конституції компетенції міністрів ви­
гасали разом з смертю короля, і їх місце мала заступити тимчасова
орїанїзація безкоролївя, котру треба було доперва наладити. Як пильно
не обмежувала польська шляхта протягом цілого столїтя права, впливи
і компетенції короля, все-таки його особа значила дуже богато,
а особливо така сильна в кождім разі* індівідуальність, такий по­
пулярний і необорний в своїх чарах державець, як король Воло­
дислав. Спеціально звісна була його незвичайна популярність в ко­
зацьких і взагалі* українських кругах, теплі симпатії серед них і при-
вязанне до нього; на се можна було богато рахувати, і справді все
се могло богато помогти в сім небезпечнім моменті'.
Але властитель
усіх сих чар відійшов, і нікому було промовити з тою самопевністю.
якою так часто володіють прирожденні дипасти, і до сих збунтованих
українських мас, до грізних козацьких військ, і до самої польської
шляхти, взиваючи її до оборони, до відпору, до віри в себе
і свої сили.
Короля" не стало, і його місце, по польській конституції, мав
заступити серед таких нечувано грізних обставин — церковник,
прімас польської церкви, гнезненськии арцибіскуп, сїмдесятлїтнїіі

старець, взагалі нічим не визначний, а тепер ще до того зломаний
хоробою, що тримала його в ліжку в момент смерти короля. Канцлер
Осолїньский, в дорозі до короля, на границі в. кн. Литовського до-
відавши ся про його смерть, поспішив сповістити прімаса, але той
з иричини хороби не міг приїхати до столиці. Пришилось їхати до
його резіденції, і тут спільною радою були пороблені перші роспоря-
дження. Скликано на день 25 червня н. с. повітові соймики, що мали
вислати депутатів на конвокаційний сойм, призначений на день
10 липня. Тим часом для оборони річи-посполитої від грізного по­
встання рішено було рушити королівську ґвардію і артілєрію, а По­
тоцкого уповажнити на вербованне нових контінїентів (про погром
війська ще не знали !). Шляхту візвано приготовити ся до загаль­
ного походу. Повітам на соймиках поручено зібрати гроші на оборону,
або наняти військо і вислати його на театр війни.
Фактичний провід справами перейшов до канцлера Осолїньского,
хоч його міністерські функції формально вигасли. Амбітний, енер-
гічний, він свідомий був хисткого становища серед несчисленних во­
рогів, які завидували його карієрі, впливам, богацтву, і використо­
вував тепер всі* засоби власти, щоб можливо зміцнити свою пози­
цію. Та се, розумієть ся, відчувало ся його неприятелями, і роспо-
рядження тимчасового правительства, котрого душею був Осолїньский,
оцінювали ся крізь прізцу його особистих плянів і амбіцій, викликали
підозріння й інсінуації у неприхильників, і се збільшало розстрій
і почуте безрадности серед шляхти.
Потім, як прийшли відомости про корсунський погром, вважали
неможливим чекати до соймиків. Визначено пів-офіціальні зїзди по
провінції; до Варшави Осолїньский зібрав на нараду сенаторів і ріжних
нотаблїв, на яких покладав ся. Місцеві зїзди виявили велику жертвен-
ність і енергію в ухвалах, признали великі кредити на наєм війська:
по підрахунку дослідників, якби зреалізувати всі сї постанови і ухвали,
якби стягнути всі панські контінїенти, річ-посполита роспоряджала б
7 0 тисячами війська2). Такі перспективи дуже підняли настрій шляхти.
Але з тим більшим невдоволеннєм приймала вона рішення і роспоря-
дження самозванного правительства Осолїньского.
J) Дня 2 н. ст. червня з Ловіча Осолїньский уповажнюв Потоцкого па supplement,
з огляду на небезпечну ситуацію (lubo przez ten czas nie miałem żadnego pisania od
wmmp.), без огляду на можливість нарікань 8 боку шляхти. З червня, з Варшави, наслідком
вістей від Потоцкого про бунт Дніпрової експедиції (мб. реляції Ґродзіцкого), а потім
приватної звістки про катастрофу жовтоводську, повідомляв він Потоцкого про висилку
ґвардії, і того самого дня дав наказ начальникови львівського артілврінського парку видати
дванадцять гармат начальникови ґвардії Осїньскому. Рукоп. Осолїньских 231 л. 155,156,157.
2) Kubala Jerzy Ossoliński c. 1G3.
digitized by ukrbiblioteka.org

Зібраний ним зїзд нотаблїв 9 червня н. ст. проектував скоро-
ченне процедури вибору короля — щоб соймики позволили перевести
вибір на соймі конвокаційнім ; накликав шляхту висилати гроші і по­
вітове військо, а тимчасовими провідниками воєнних сил, в заступство
гетьманам, визначив Домініка Острозького-Заславського, воєводу сен-
домирського, Миколая Остророїа, підчашого коронного, і Олександра
Конєцпольского, хорунжого коронного1). Все се викликало сильне
і місцями — дуже різке невдоволеннє. Ш ляхта не хотіла пристати
на скороченнє елєкційної процедури, різко критикувала вибір воєнних
вождів, прибраних собі під мисль Осолїньским, і протестувала против
такої самозванної інституції як варшавський зїзд нотаблїв: сенаторів
і ріжної припадкової публіки. Кінець кінцем ініціатива повзята Осо-
лїнським в порядкованню справ викликала тільки ще більшу анархію
і дезорїанізацію, яка з повного очевидністю виявила ся вже на соймиках
перед-конвокаційних.
Не дуже вдатні були і дипломатичні ходи, пороблені Осолїнь­
ским на перші вісти про побіди Хмельницького. Заскочений несподі­
ваними полями, він пустив в рух всї пружини своєї дипльоматії,
але власне може для того, що пущені вони були всї на-раз, без
певного ясного пляну, їх рухи помішались і не дали ніякого позитив­
ного результату.
Першим ділом Осолїньского було постарати ся розвести Татар
з козаками. Не звернув ся він одначе з тим до хана безпосередно.
Правдоподібно, в дусї замірів покійного короля він ще сподївав ся
використати татарський виступ як причину війни против Криму,
з тим щоб потягнути з собою на Кримцїв і козаків з Хмельницьким.
Натомість постарав ся використати миролюбиві настрої турецьких
політиків, щоб через Порту натиснути на хана, аби покинув козаків.
З другого боку з недавнього союзного трактату з Москвою задумав
скористати, щоб напустити на Крим московське військо. До турець­
кого правительства він уже перед тим поручив удати ся Потоцкому,
а тепер на вість про жовтоводський погром поспішив з безпосередніми
представленнями візирови, домагаючи ся, аби ханови зараз наказано
вертати ся до дому, покинувши забрану здобич2). З московським
правительством попросив війти в переговори Кисїля, признаного спе­
ціаліста в московських справах. Поручив йому пригадати недавню
умову і нахилити „московських вождіва , аби ударили на Крим, ко-
*) Supplementum ad liistorica Russiae mon. c. 176.
2) У Шайнохи Dwa lata дод. 3.

ристаючи 8 того, що сили татарські рушили на Полыпу, і Крим стоїть
пустий1). Заразом — поручав Кисїлеви війти в переговори з самим
Хмельницьким „так через духовенство своє, як і сам через себе“ ,
аби того „bezecnego Chm ielnickiego“ привести до того, щоб він
розірвав свій союз з поганами і не бушував так против вітчини
і крови християнської, а за те обіцяти йому пробаченне його вчинку.
Кисіль на се придавав ся справді добре, не тільки з огляду
на знаннє справ московських і козацьких — як автор останнього
союзного трактату з Москвою і довголітній комісар в козацьких спра­
вах, а як і однодумець канцлера що до його плянів і маневрів. Н а
вість про жовтоводський погром він розвиває в листі до короля (не
знаючи ще про смерть його) подібні ж пляни, що й Осолїньский.
Ставить ділєму — або приложити всі старання, щоб відтягнути Татар
від козаків, при помочи Порти, і тоді з усїми силами ударити на
козаків; або — як він каже —
„проковтнути як найскорше, хочби
і з гірким жалем, те що спіткало нас з боку козаків, погодити, ко­
заків як небудь, якимсь розумним трактатом, і викинути їх на море,
—
щоб тим способом залагодити внутрішню війну“ *). Але судячи
з того, як старанно розвиває він власне сю другу половину, ледви
згадавши, для повноти, про першу, — не можна мати сумніву, що
в дїйсности всі його симпатії лежали по стороні другого цляну. Сам
бувши завсїди прихильникові порозуміння з козаками, Кисіль до того,
очевидно, сподївав ся попасти сею радою в тон королеви, знаючи
його старі пляни турецької війни, і не залишає піднести їх спасен-
ність. Та слідом він довідав ся про смерть короля, і ті ж самі пляни
розвинув тоді перед прімасом, як головою тимчасового правительства3).
Коли ж потім з листу Осолїньского побачив созвучного своїм плянам
чоловіка у всевластнім — як тоді здавалось — канцлері, під про­
текторатом которого міг їх повести повним ходом,
—
він з усею
енергією взяв ся до них.
З пограничними московськими воєводами — воєводою путивль­
ським в першій л і т і , він уже перед тим, з поручення ще покійного
короля, перевів кореспонденцію, і сповіщав прімаса про одержану
втішну відповідь — що Москва тримаєть ся при союзних обовязках,
цар післав уже сороктисячне військо против Татар, і воно вже стоїть
недалеко Путивля. Так само ще перед порученнями Осолїньского,
*) Лисі у Шаинохи дод. 12 — тут згадка про попередній лист канцлера з такими ас
дорученнями.
2) У Шаинохи дод. 5.
*) Памятна книга Міхадовского с. 30 (лист з 31. У н. ст.).
digitized by ukrbiblioteka.org

порозумівши ся з кількома панами, які були в сусідстві1), він рішив
ся зачіпити переговорами Хмельницького, покладаючи ся на давню
v конфіденціюц з козаками і деяку, здаєть ся, особисту знайомість
8 Хмельницьким. Порученнє, одержане слідом від Осолїньского, і но-
відомленнє від прімаса, що на варшавськім зїздї йому, з огляду на
його готовість трактувати з тсозаччиною, офіціально поручено пробу­
вати якогось пристойного порозуміння з Хмельницьким2; ,
—
тільки
піддало йому нової енергії. Певний будучих успіхів і заслуг своїх
перед річю-посполитою, він заклопотав ся тільки,
„аби ніхто не
видерав йому сеї заслуги, і щоб вона не зіставала ся без памятки
його щирости для вітчиниа , себто без нагороди3), — не прочуваючп,
які гіркі розчаровання готовить йому ся місія . . .
Та безрадність і анархія, в яку впала Польща після корейського
погрому, могла б потішити всякого ворога річи-посполитої, якби він
побачив її такою у ніг своїх, —
але Хмельницький зовсім не вважав
себе її ворогом і не мав чим тїшити ся. Для тої програми, яку він
міг мати в сїй стадії своєї дїяльности, вже було і так забгато. Для
того щоб осягнути скасованнє ординації 1 6 3 8 p., приверненнє давніх
свобід і порядків козацьких, а що найбільше — нримноженнє реєстру
козацького, — зовсім не треба було аж такого тріскучого погрому
всеї польської армії, соромної неволі її найвищих вождів, цвіту шля­
хетських і маїнатських родів, спустошення величезних просторів
України татарською ордою. Удар випав занадто сильно як скок
того анекдотичного їздця, який занадто сильно помолив ся патро-
нови, щоб поміг йому вискочити на сїдло — і перескочив через
коня. Занадто, справді', новиком ще був Хмельницький на арені бунту
і повстання, аби міг тїшити ся такими сутими успіхами, використо­
вувати їх та снувати з них пляни для дальшої боротьби, для дальших
успіхів. Залагодити як найскорше все що стало ся, дістати бажані
—
такі скромні справді'
—
у ступки, і вернути ся до привичного
становища вірних слуг його королівської милости і річи-посполитої —
от що мусіло бути першим і найсердечнїйшим бажаннєм всеї „ста-
точної“ козаччини, і Хмельницького як її провідника, і він не за-
лишив задокументувати його як найскорше.
*) Zniósłszysię z kilku iegomosciamy, którzy tu na tej nieszczęsnej Ukrainie zo­
stajemy, odważyłem zakonnika iednego (дод. Шайнохя ч. 16, з дня 7. V I) — очевидно
тоді Кисїль поручеиия від Осолїньского ще не мав.
2) Виїмок з сього листу у Кубалї J. Ossoliński II с. 374 —375.

З корсунської кватири, після погрому польського війська, маємо
переданий в досить автентичній формі перший лист Хмельницького
з повстання (і взагалі перший, який маємо від нього), адресований
до білоцерківського підстарости Чорного, особистого знайомого Хмель­
ницького, — дуже характеристичний для нього взагалі і для його
тактики в данім моменті спеціально:
„Мосці-пане підстаросто, м. пане і брате! Памятаючи давню
ласку і зичливість яснове.^ьм. пана воєводи краківського1), мого м.
пана, і тепер в погромі війська й. м. пана краківськогог) знайшовши
богато листів п. воєводи краківського, писані всі з неохотою до якого
небудь наступлення на нас, військо Запорозьке й. кор. милости пана
нашого милостивого, — ми за сю приязнь його милости готові з свого
боку засвідчити свою зичливість в кождім часі і оказії, і тому остері­
гаємо сим писаннєм нашим в. м. панів. Бо маючи тепер силу війська,
не можемо сказати, щоб між добрими і повздержливими людьми не
було лихих і своєвільних, особливо
народі козацькім, здавна ,по-
ривчім4. Тому остерігаємо, аби люди по селах не вважали себе без­
печними, а нехай би збирали ся до купи по дальших селах, або
й до міст нехай громадять ся та в безпечнім місці ховають свої
достатки: худобу, коней і річи (sp rz ęty ), полишаючи тільки потрібну
для війська живність — бо на їду немало буде потрібно, — а добро
своє нехай ховають при собі яко мога. Радо б ми звідси і назад
повернули, та одержали відомість, що там ще сила неприятелїв наших
на нас тягне, таких як пан краківський, і ми до них по неволї
мусимо поспішати. Нехай з нами воля Найвищого пана Бога дїєть ся,
а його кор. мость,. пан наш милостивий, дай Боже аби довголїтно
над народом польським і над нами панував. Бажаю в. м. панови
всякого успіху і ,сукцесів‘ , поручаю мої служби покірні, і т. д . “ 3).
Лист сей має богато характеристичного: і се братаннє з непо­
казним шляхетною, що міг бути парою тільки сотникови читинському
—
і заразом пишний титул „гетьмана п. кор. мил. запорозького“ ;
трактованнє цілої війни як обрахунку козацького війська з ворожими
1) Любомірского — йому належало Білоцерківське староство.
2) Потоцкого, гетьмана і каштеляна (пана) краківського.
s) Лист сей в скороченню надр, в Пам. кн. Міхаловского ч. 15. Повнїйша копія
н теках Нарушевича є. 72, з надписю: Kopia listu Chmielnickiego do imp. Czernego pod
Białącerkwią prysłanego przez kozaka Skorochota setnika białocerkiewskiego. Тут єсть дата
і иідпись, чого нема у Міхаловского. Але дата ся: dan pod Korsunie m we środę mai 10,
не можлива, бо писати се в Корсуні в середу Хмельницький міг тільки 17 (27) мая. Таку
дату й справді має копія (скорочепого тииу) в збірнику бібл. Мнїшків (Осолїньских 3564
л. 32): na zaiulrz po wzięciu ichm. panów hetmanów koronnych у taboru zniesieniu, to
jest vigesima septima maii. Т ак воно і з обставин виходить — пор. напр. відомости
Яскульского про марш орди.
digitized by ukrbiblioteka.org

йому магнатами — і заразом противставленнє „на с“ народови поль­
ському, як зовсім иньїпої, відмінної державної сфери. Се давало до
думання над скромним листом — але не було часу задумувати ся
над сим, бо слідом ішли в польські круги иныпі відомости, И Н Ы Л І
нроїрами нового козацького руху.
Викуплений Потоцким і висланий з вістями до Польщі служебник
його Яскульский подав до відома підканцлєра таку розмову Потоцкого
з Тугай-беєм з найблизших днїв по погромі. Спитав ся Тугай-бей
Потоцкого, чи не могло б прийтй до угоди Ляхів з козаками. Потоцкий
в відповідь сказав, що се залежало б правдоподібно від тих умов,
які козаки поставили б річи-посполитій. На се Тугай-бей виложив
такі бажання козаків: насамперед аби по Білу Церкву мали своє
удільне і окремішне володїннє1), друге — аби вернено їм давні віль-
ности, третє — аби до міст, замків і держав (на тій козацькій
території — по Білу Церкву) анї старости анї воєводи не мали
ніякого права. Коли Потоцкий відрік, що се умови не можливі,
Тугай-бей сказав, що як Польща тих умов не прийме, матиме великий
клопіт з козаками, ,,бо ми їм присягли братерство на сто л і т 2) і на­
взаєм пообіцяли собі ставати спільно протир своїх неприятелїв,
—
пе тільки що против короля польського, але і против цїсаря турець­
кого, которого сил не боїмо ся при теперішнім союзї“ .
Яскульский
додавав, що поки козаки не будуть задоволені, а Татари не дістануть
затриманих упоминків, вони з землі не під у ть3).
Сї вісти, переходячи з уст до уст, прибирали все більш сенса­
ційний вигляд і виростали в сучасній кореспонденції до розмірів не­
звичайних. Кисїль в цитованім листї до прімаса (31 мая н. с .) пише,
що Хмельницький формує нове князівство, проголошує всю Україну
за здобуту шаблею його, призначає Київ собі на столицю, і хоч усі
значнїйші — духовні і світські, православні і католики — звідти
повиїздили, звелів позісталому поспільству готовити ся на приїзд його“ 4) ;
в пізнїйшій записці додає ще нову поголоску: Хмельницький наста­
новив гетьманом над військом козака Топигу (вар. Топалю), а з себе
вже робить „пана“ (володаря) чи „князя“ 5) ; „раби вже панують над
н а ш “ , плачеть ся він. Львівський кореспондент, описуючи діяльність
Хмельницького в Білій Церкві, теж каже, що він титулує вже себе
!) Aby po Białoeerkiew udzielne mieli i ograniczone państwo.
2) В копії тек Нарушевича (14*2 c. 115) ломилка: двісті літ.
3) Пам. кн. Міхаловского с. 39, в рукон. летерб. публ. бібл. 129 і\ 104— 105.
*) Пам. кн. Міхаловского с. 26 — 27.
5) Hetmana sobie utworzył kozaka Topika nazwanego, a sam iusz panem czy
xiązeciem sie czyni. Цедула ся ле видана, бо долучена тільки в деяких копіях: Чортор.
379 с. 8. Ґолїпьского с. 77.

„князем Руси“ *). Маршалок конвокаційного сойму в своїй промові до
королевичів жалить ся, що ,,той непоказний козачок, остання наволоч
в річи-посполитій, монархію руську задумав закладати“ 2).
По руках ходили листи, які свідчили, що такі й їм подібні
домагання підтримують ся й ширшими кругами козацькими. В однім
з сучасних збірників маємо лист „Яреми Хмеленка, полковника ко­
зацького“ з дня 20 мая (хіба старого стилю) з Білої Церкви, де
він остерігаючи воєводу київського перед походом орди, заразом за­
певняє, що козаки не мають ніяких йретенсій до польських земель
—
окрім „своїх міст“ , котрими вони володітимуть на підставі старо­
давніх своїх привилеїв3). В однім листі читаємо звістку по горячим
слїдам, що козаки хочуть затримати Заднїііровє й землї по правім
боці по Білу Церкву, аби то було „князівство Руське“ 4). Очевидно,
самий побут козацького війська під Білою Церквою розумів ся, як
окупація сеї території.
Але відкинувши гучні слова про удільне володїннє і монархію
руську, котрими вже тепер бентежила себе шляхта, хоч до реального
значіння прийшли вони тільки згодом, — в ти х умовах поставлених
Тугай-беєм від козаків знаходимо реальний зміст зовсім анї такий
страшний — анї такий дуже новий. Звісні нам давшиші домагання
козацькі, щоб на козацьку територію,
—
котрої крайню межу на
заході становив полк Білоцерківський, не входило військо коронне,
щоб був тут тільки присуд козацький, а власти польські щоб не мали
тут місця. Отеє ж те „удїльне панство“ козацьке5).
і) Пал. кя . Міхаловского с. 34. г) ibid. с. 109.
з) Навожу в цілостя сей інтересний, досі не одмічений в науковій літературі
документ: Oz naymuię wm. mmp., isz orda idzie w państwa ie. k. m ci, ktorey wstrętu
у zatrzymania nie mogę dac, gdysz ich kilkadziesiąt tysięcy przebranych. Radzę wm. m . m.
panu bydz ostrożnym у maietnosci swoie iako naylepiey obwarować, у lud obwieście, zeby
się nie ubiespieczał na kozakow naszych, iako nasze miasta, które z dawnych wieków
nasze sostawały. Bo my wedle praw naszych starodawnich trzymać ie będziemy. Państw
ie. k. mci у rzptey, uchoway Boże, nic a nic nie chcemy przywłaszczać, tilko wedle
dawnych prywileiow od krolow s. pamięci nadanych didum pradidum naszym. To wm.
mmp. obwieściwszy usługi moie uniż enie oddawam. Hieremi hmielonko pułkownik woyska
Zaporowskiego.
—
Ркп. О с о л ї н . 231 c. 168 об. Слідує відповідь Тишкевича, де він жалує,
що козаки хопили ся за 8брою, не пошукавши на законній дорозі задоволення своїх кривд,
і взивав до згоди, обідюючя вдячність річи-посполитої. Завважу, що полковник Ххеленко
•л иньших джерел досі незвісний, але один з московських вістників знає гадяцького пол-
ковпика Хмельницького — був у нього 24— 25 мая с. с., Акты Москов. гос. П ч. 345.
*) У Шайнохи дод 19.
5) В такій більш уміркованій інтерпретації мавмо сей постулят в переказі ковацьких
умов Варшави (дня 25 V I п. с.): aby pewne dobra albo maiętnosci udzielne mieli —
ркп. Чорторийських 379 c. 19 (копія в теках Нарушевича с. 328). Навпаки як взірець
толковання in majus наведу ще таку версію (Наруш. 143 с. 608): ażeby po samą Biało-
cerkiew woiewodow у starostow nie było, tylko chcą aby kray ich wolnym xienstwem
kozackim tytułować się mogł.
digitized by ukrbiblioteka.org

Але перед правительством польським Хмельницький не вважав
вказаним виступати з такими жаданнями: вони все таки, навіть під
сю хвилю, очевидно, здавали ся йому занадто радикальними.
Простоявши під Білою Церквою скілька день і не діждавши
ся якоїсь ініціативи для переговорів з польської сторони, Хмель­
ницький рішає сам дати початок сим переговорам — вислати
посольство до короля, сього протектора козацького, з оправдан­
нями того що стало ся і найголовнїйшими постулятами нового m od us
vivendi.
Лист був адресований королев?; маємо його в кількох від­
мінних копія х1), які разом дають досить докладне понятє про
його зміст:
„Найяснїйший, милостивий королю, пане наш милостивий і добро­
дію! Віддаємо як униженїйше і покорнїйше в. корол. милости вірністі
підданства нашого з покірними услугами нашими лицарськими! Часто
ми вже наприкряли ся в. кор. милости в незносних кривдах своїх,
які дїяли ся нам від п. старостів і державців українних, — але що
нї від кого иньшого не маємо оборони і всю надію свою кладемо на
Бога і на· милостиву ласку в. кор. милости, тож і тепер в тяжкім
жалю і бідї своїй з плачем до ніг вашої кор. милости з тим униженим
прошеннєм упадаємо. Кілька лїт уже чинять ся нам такі незносні
кривди і зневаги великі, до волї своєї, що ми вже не тільки в убогих
маєтках своїх, а і в самих собі не вільні стали. Хутор и, луки, сїно-
жати, ниви, рілї, стави, млини, десятини пчільні — хоч то в ма-
єтностях королівських, — беруть шкідливо і що б тільки кому у нас
козаків сподобало ся — силоміць відберають і самих нас безвинно
грабують, бють, мордують, до1 вязниць сажають, на смерть нас за
наше добро забивають, і так ранених і скалічених товаришів силу
починили. А пп. полковники наші, будучи рукодайними слугами п.
старостів, не тільки що не боронять нас від таких бід і навал, але
ще помагають урядам против нас. Навіть і Жиди, покладаючи ся на
п. старостів, великі збитки чинять над нами, так що і в турецькій
неволї певно не терплять християне такої біди, яка дїєть ся над
нами, найнизіпими підніжками в. кор. милости. І ми так розуміємо,
що такі збитки чинили ся нам на прикрість вашій кор. милости, —
бо й говорили завсїди: ,,Отож вам король! а поможе вам король,
такі сякі сини!“ Отож, милостивий королю, пане наш, не можучи
1)
Видані у Коховского І с. 42, в Памятниках с. 241 і у Міхадовского с. 44
подібна ж копія в Осодїн. 225 л. 74, відмінний текст в ркп. бібл. Чорторийських 379 с. 3 9 ,
Осолїн. 3564 л. 43 і в теках Нарушевича 142 с. 207.

більше терпіти таких трудностей і невинного мордування, з тих
великих бід своїх, що вже і в домах своїх усидїти ми не могли, - -
покидали жінок, дітей і всю убогу свою худобу та мусїли ми - -
частина війська нашого — уносити голови свої куди можна, тільки
з душами своїми: не де інде, як тільки на звичайні місця свої, на
Запороже, звідки предки наші з давнїх віків звикли коронї польській
і в. кор. милости вірне підданство своє і у слуги віддавати. Але
і ту т, на Запорожу, не дали нам покою, не дбаючи на права і при­
вилеї, які маємо від в. корол. мил.: вільности наші і нас самих на
нїщо звели, маючи нас не за слуг королівських, а за власних невіль­
ників своїх. Бог нам свідком, що ми, зістаючи ся в вірнім послуху
в. королівській милости, не вчинили ніякої своєволї і на ніщо лихе
не заробили. Але й. м. пан краківський, —
котрого не вважаємо
добрим приятелем в. кор. милости, коли з його мабуть позволення
діяли ся над нами такі мордерства, — і сюди на Запороже наступив
з військом своїм, і Україну зруйнував, хотячи мабуть і імя наше
козацьке викорінити або з землі зігнати — тільки ми себе від ласки
вашої королівської поки живі відлучити!) не зхочемо. Коли він против
волї* і наказу вашої кор. милости на наше житє з військомп великими
наступив, — прийшло ся нам ужити до помочи хана кримського, що
й дав нам підмогу сим разом, памятаючи, що ми їх кілька разів
в таких пригодах ратували від їх неприятелїв. Ну а з попусту
божого при сухих дровах1і сировим дістало ся. Х то тому причина,
нехай Бог розсудить! Ми як перед тим були вірними підданими вашої
кор. милости, так і тепер невідмінно готові на всяку у слугу річи-
посполитіп против кождого неприятеля за достоєнство вашої кор.
милости нести житє своє. І Орда кримська, взявши перемирє з нами,
досі, по правді, не чинить ніяких нападів на краї в. кор. милости.
Тож унижено просимо, аби ваша кор. мил. показав батьківське мило­
серде над нами, найнизшими підніжками своїми, і той невільний гріх
наш дарувати та при давнїх правах і вільностях нас заховати зволпв
—
аби ваша кр. милость сам святою своєю особою і ми найнизші
слуги в. кор. милости тої неволї більше не терпіли“ , і т. д. Підпись:
Б . Хмельницький на той час старший війська Запорозького в. кор.
милости.
Лист сей мали подати королеви козацькі посли: Федір Якубович
Вешняк, Григорий Б у т, Лукіян Мозира, Іван Петрушенко писар
військовий. їм крім того була дана інструкція, де широко описували
!) Себто дати себе вигнати з країв королівських.
digitized by ukrbiblioteka.org

ся і вичісляли ся звісні вже нам1) — звідти ж і взяті нами козацькі
кривди, і ставили ся такі жадання:
заплата затриманого жолду за пять літ — аби його при комісії
сповна виплачено;
так як була воля королівська, щоб при морськім походї при­
чинено було до війська козацького ще 6 0 0 0 , — тільки старіпі не
позволили, — так і тепер козаки просять, аби війська було 12 тисяч,
бо з шістьма тисячами вони не годні служити річи-посполитій —
треба на те більшої купи, — а за те понад 12 тисяч вони обіцяють
більше нїяк не приймати;
просять за духовенство старинне грецької віри, аби не було
нарушене (в вільностяхъ своїх), і церкви святі, силоміць забрані до
унїї — як от в Люблинї, Краснім Ставі, Сокалю і по иныпих місцях,
аби були полишені при давніх правах;
„про се все посли наші, упавши до милостивих ніг й. кор. мил.
мають просити як нижайше і покірнїйше — аби могли зіставати ся
щло і без нарушення при всїх вільностях наших військових від по­
кійних королів і від його кор. милости (теперішнього) наданих і ио-
тверждених“ 2).
Лист датований 12 н. с. червня, таку ж дату має й грамота
ханська, післана разом з ним, де хан толкуючи свій похід, допевняв
ся затриманих упоминків і привернення давніх вільностей козакам,
грозячи инакше воювати Польщу3). Тимже днем підписаний і лист
до кн. Домініка Заславського, котрого Хмельницький брав ніби в по­
середники в своїх зносинах, просячи вставити ся перед королем
і заразом грозячи, щоб не подумали „на нас ще з якоїсь сторони
наступати“ 4). Приватні листи вислані були также до обох канцлерів
—
корнного і литовського, маршалка соймового й ин.
Дата 12 червня викликає сумнїв — невже Хмельницький, адресу­
ючи і свій лист і посольство до короля три тижнї по його смерти,
ще не мав відомости про його кінець? Виглядає се справді неімо­
вірно5). Але з другої сторони — і лист і інструкція писані так,
як ледви чи могли б бути уложені, коли б Хмельницький знав, що
*) Див. в ч. П с. 450 першого вид.
2) Памятники с. 246, про редакції сих пунктів див. 11 с. 449; копія видана в Па-
мятниках має і підпись Хмельницького під пунктами.
3) У Шайнохи дод. 21.
*) У Міхаловского с. 42.
5) Тому вже і на союгі думали, що Хмельницький тільки удавав, що не знає про
смерть короля і пише на його адресу. Радивил в своїх записках (скороченій редакції)
.пи ше : quamvis illis certo constaret de obitu regis, literae tarnen ad regem directae (ркп.
пет. бібл. л. 144 об.). В новіший! часах такої гадки держав ся Костомаров.

короля вже нема і його листи попадуть панам сенаторам (напр. сей
натяк на мотив спільної боротьби разом з королем против магнатів,
підчеркнений мною в тексті). Вже другого дня, на підставі вістей
привезених післанцем Кисїля, Хмельницький в приписці до нього
говорить про смерть короля, так немов і вірить і не вірить їй 1).
Удавав він се все, чи дійсно не знавши про смерть короля досї,
не xÔTÏB уже тепер завертати з дороги послів, листи, інструкції?
При сучаснім стані наших відомостей на се питаннє трудно відповісти
рішучо.
Дата 13 н. с. червня дає нам момент завязання зносин Хмель­
ницького з Кисїлем — перших зносин з представником річи-поспо-
лптої по корсунськім погромі. Післанцем приїхав Петронїй Ласко,
ігумен монастиря в Гощі,
„добрий шляхтич ritus graeci“ , як його
рекомендував Кисїль прімасови, повідомляючи про се посольство під
.днем 7 червня н. с . 2). Відповідно до того і лист Кисїля до Хмель­
ницького, друкований з копій з датою 12 або навіть 14- червня
(приймаючи, розумієть ся, що се перший лист пересланий через Ласка,
як на те він виглядає), мусів бути висланий теж не пізнїйше
7 — 8 червня. В сїм листі* Кисїль, трактуючи Хмельницького „ак
старого приятеля“ , запевняв його, що він рішучо не вірить пого­
лоскам, які представляють Хмельницького ворогом річи-посполитої,
і иньших сенаторів в тім упевняє. Він вичисляє ті моменти, які під­
тримують у щм таке перекопаннє. По перше, військо козацьке хоч
пильнувало своєї слави і вільности, але заразом додержувало завсщи
й вірности королеви і річи-посполитій. По друге — нарід руський
взагалі статочний і вірний, як того доказує його відданість своїй
вірі. По третє — хоч бувають кровопролитні усобицї, —
от як
тепер стало ся — про те вітчина всім нам одна: в шй ми родили ся
й прав своїх заживаємо, і по правді нема в світі другої держави
подібної що до вільности й свобід, тому треба всім пильнувати
й цїлости її; „а хоч і в ній можуть бути якісь прикрости, то все
таки лекше дійти свого права в державі вільній, анїж стративши
її, — бо другої такої не знайти анї у християн am у поган: всюди
неволя, одна тільки корона Польська славить ся вільністю“ .
Покла-
даючи ся на такі преміси коронної льояльности, апелює Кисїль до
довіря Хмельницького до нього, як до щирого оборонця прав і інте-
*) Пам. кн. Міхаловского с. 49.
2)
Шаиноха дод. 16 (Чортор. 379 с. 82, Осол. 3564 л. 28); у Міхаловского з хиб-
яою датою 30 червня — с. 65.
digitized by ukrbiblioteka.org

рѳсів православної віри, і людини бездоганної в відносинах до ко­
заків (адже нїде, навіть в нещаснім кровопролитю кумейськім не скаляв
він рук своїх козацькою кровю). Що стало ся тепер — стало ся,
се був божий допуст, треба з ним помирити ся і думати про дальше.
Знає він, що король не бажав сеї війни з козаками — визначена
була комисія для полагождення справи. Знає і те, що Хмельницького
погнала на Запороже біда, але він против короля і річи-посполитої
не починав нічого. Радить і тепер не ображати маєстату божого
і річи-посполитої. Татар відправити, самому зістатись „на звичайних
місцях“ ,
вислати до річи-посполитої послів, засвідчити їй вірність
свою і всього війська та вияснити, як прийшло до того нещасливого
замішання. Обіцяє з свого боку всяку поміч - аби тільки Хмель­
ницький зносив ся з ним щиро і з довірєм. Заграє навіть в високу
ноту: „знаєте добре, що і я щось значу в річи-посполитій — без
мене анї війна не може бути ухвалена анї згода, а я перший вну­
трішньої війни не бажаю і оплакавши що стало ся, хочу радити про
вітчину мою і вести її до спокою“ *).
Хмельницький подякувавши досить гідно за лист і память, по­
відомив, що він сповняє раду Кисїля: сам затримав ся з дальшим
походом, орду відправив, до короля посилає послів з заявою покори
і підданства. Виглядає справда, наче всї ті листи з 12 червня були
сповненнєм поради Кисїля. Але — були се річи й настільки еле­
ментарні, що не треба було аж Кисїлевих порад для них.
По словам Ласка — так як їх переказує Кисшь в реляції прі-
масови, — в першій стрічі з Хмельницким він попав був „в великий
огонь“ , потім відбула ся грандіозна рада, в якій взяло участь 70 тисяч
козаків, — в нїй прочитано лист Кисїля; були довгі галаси й бурі,
але Хмельницький сам апелював до довіря Кисїлеви —
„почав при­
гадувати мою конфіденцію, допомогли йому в тім і иньші з козацької
старшини“ , нарешті рішили послухати ради Кисїля і довірити ся
йому, вислати послів (до короля), воєнні кроки залишити, орду стри­
мати, —
але не відправляти зовсім, тільки затримати на кочовищах
в степах, і так чекати рішення (правительства), а Кисїля запросити,
щоб приїхав до них г).
Про се все в тріумфальних тонах Кисїль поспішив донести прі-
масови (лист його має дату 16 червня) — славив ласку божу і себе,
„найменьшого хробака вітчини“ , за сей несподіваний успіх — стри-
маннє крівавої війни, і застерігав собі вдячність вітчини за сю за­
*) Памятники с. 225, Пам. кн. Міхаловского с. 46.
2) Памятники с. 231, Пам. кн. Міхаловского ··. 50.
Грушевський. Хмельниччина.
2

слугу. Повідомив також Вишневецького, що за сей час уже наблизив <*я
до театру повстання: покладав йому на сердце па зачіпати повстанці»,
щоб не розжарити війни і не діскредптувати переговорів, котрі зберав
ся вести далі з усею енергією *). За сей час одержав він уже зга­
дане вище иівофіціальне норученне від прімаса і сенаторів трактувати
з Хмельницьким, даючи йому надію на амнестію повстанцям і задо-
воленнє їх домагань2). Завязане між Кисїлем і Хмельницьким поро-
зуміннє таким чином діставало досить авторітетну санкцію тимчасового
правительства — мирова тактика, навязана ними, мала своє оправ-
даннє, на вдоволеннє обох сторін. Кисіль зараз же вислав тогож
Ласка з новою місією до Хмельницького, що за топ час з-під Білої
Церкви вже відступив „на звичайні місцяu
під Чигирин. Не
маємо листа Кисїля, післаного сим разом, нї переповідження устних
інструкцій даних о. Ласкови; що нового він міг сим разом перека­
зати - - се надію на амнестію і задоволеннє домагань козацьких,
подану з досить авторітетного місця, а при тім — мав передати
якийсь дарунок від Кисїля Хмельницькому і дари військови; обіцяв
також, що потім і сам Кисіль до них приїде. Хмельницький под-
твердив йому, що орду він відправив, всяку „замішанину і шарпа­
нину“ козакам і панським підданим заборонив і розіслав про се уні­
версали, грозячи тяжкою карою. Зачуває, правда, про якісь військові
збори під Луцьком, що можуть і козаків змусити „промишляти про
голови свої“ , але покладаєїь ся на заходи і запевнення Кисїля,
і тільки благає його, аби не звів його своїми обіцянками по тім
усїм — бо то б на душі його було“ 3).
В реляції з сеї другої місії о. Петронїй оповідає, що в день
Петра і Павла (н. с .) була рада і на ній передав він лист і да­
рунки від Кисїля війську Запорозькому; козаки казали те саме що
й Хмельницький у листі: вони готові у всім слухати Кисїля, просять
тільки не зрадити їм, після того як вони завернули Татар — грозили
навіть Орді, що будуть бити ся з нею, якби вона хотіла далі йти „в землі“ .
На тій же раді приймано також послів черкеських і московських.
Між козаками о. Петроній зазначає кілька течій.
„Одних такий
замір: якби почули про польські війська, заприсягти собі і ті своє-
вільні купи, і решту хлопства покликати до себе, дати знати Татарам,
щоб прибували, і почати війну.
!) У Міхаловскаго с. 55.
з)
Так иереказувть ся зміст сього норучення в листі до Тишкевнча (Шанноха
дод. 25), з докладною датою — 7 червня, і в листі прімаса я 14 червня (у Кубалї с. 374).
3) ПІа&поха дод. 30.
digitized by ukrbiblioteka.org

„Друга гадка ‘ —
особливо у старшини: коли не буде заспо­
коєння, йти на Запороже з усею живністю (звезеною з міст і замків
під Чигирин) і звідти трактувати з Польщею і Турками.
„Деякі говорять, що бути нам на морю сього року — або
Турків воювати, або на службі турецькій.
„Татари — на скільки міг вивідати ся о. ІІетронїй — під­
мовляють Хмельницького, аби не входив у ніяку згоду, і обіцяють
йому себе в останніх днях серпня. Иньший плян подає хан — якби
не схотіли воювати з Польщею : обіцяє їм від щсаря турецького
добру плату, аби йшли з Запорожа на море, як найбільше, скільки
їх бути може, хочби й сто тисяч було, — аби сіли (на човни) і по­
могли воювати Венеціян.
„Але вся чернь бунтує, аби Хмельницький ішов на волость,
а всі купи аби до себе постягав“ J).
Помічення, без сумнїву, дуже цїнні і мабуть в переважній части
вірні, і ми мабуть також не розминемо ся з правдою, коли сї настроі,
які о. Петронїй. помічав в таборі Хмельницького при кінці червня н. с .,
перенесемо на два тижні скорше, в момент маршу з-під Білої Церкви.
„Чернь“ хотїла дальшої війни з Польщею — щоб Хмельницький
обєднав на-около себе ті своєвільні купи, що в ріжних частях України
повставали і нищили все звязане з польським режімом, та з усїми
силами народнїми повів з ним боротьбу до кінця.
Старшина і Хмельницький сам не хотїли сього. Вони мали перед
очима стару козацьку програму: забезпеченнє прав козацьких, побіль-
іпеннє реєстра, може й справді — скасованнє урядів польських на
козацькій території, ну — і запевненнє прав православної церкви.
Старшина, по словам Петронїя, взагалі не хотіла дальшої війни: не
хотіла ще гірше замотувати справи і ріскувати результатами кампанії,
вважала за краще уступити ся на Запороже і будучи тут неприступ­
ною і безпечною та маючи за собою Орду, добивати ся від поль­
ського правительства, щоб воно задоволило її домагання. Поставлений
між домаганнями черни і старшини, Хмельницький пішов середньою
дорогою: він не вийшов з волости, але до певної міри відмежував
себе від хлопської жакерії. Не знати, на скільки вірне те, що казав
він Петронїєви про універсали розіслані против дальших розрухів;
але відомости ріжних сучасних кореспондентів, що Хмельницький ві­
діслав від себе селян, і те що чув від нього і бачив о. Петронїй
за сеї другої візити, справді показує певну тенденцію відмежовання.

ІІо словам о. Петронїя, ири нїм приведено до Хмельницького кількох
своевільників з задніпрянських куп, що бушували в Лубенщинї й Сї-
верщинї, і Хмельницький велїв з них двом голови стяти, а двох чи
трох післати до Виїпневецького, на доказ, що то ве козаки своє-
волять, а його власні піддані. Про своєвільні купи принагідно від­
зивав ся, що як тільки посли його, вислані до Варшави, вернуть ся
з чимсь добрим, то він зараз виступить против своєвільцїв і буде
їх нищити, а тим часом посилає до них свої універсали, — тільки
вони на те не вважають.
Для такої тактики треба було певного опорного пункту. Предло-
ження, з якими звернув ся до Хмельницького Кисїль, з поручення
тимчасового правительства, наспіли для Хмельницького в сам час.
Само по собі висланнє до правительства послів з козацькими дома­
ганнями, — як що воно стало ся перед посольством Кисїля, — ще
не давало Хмельницькому якоїсь підстави для переходу від операцій
воєнних до дипломатичних. Сидіти ж перед розбурханим народнім
морем і чекати далекої відповіди з Варшави, а заразом тримати на
уздї величезне військо, стримуючи його від ексцесів, від участи
в хлопськім повстанню — се як на довгий час було і незмірно
тяжко, і навіть небезпечно. Тим часом татарська орда, обловивши ся
здобичею, обтяжена ясиром, стомлена досить довгим походом, потрі-
бувала зміни, повороту до дому, спочинку і відсвіження, і її одна­
ково треба було відправитй, властиво — погодити ся з тим, що
вона однаково п ід е!). Але пустити її не обґрунтувавши своєї по­
зиції — зістати ся на довший час без татарської помочи в ролі*
петента, що здав ся на панську ласку й чекає резолюцї на своє
проханнє — се не годило ся з повагою козацтва і зі престіжом
иовстання, так високо піднесеним останніми побідами.
З сього боку місія Кисїля, — могло Хмельницькому здавати ся,
давала добрий — тому що не трудний, елементарно простий вихід
*) Деякі дослідники (Шайноха, ва ним Р. Ґавроньский) висловляли гадку, що хан
мусів иокинутн Хмельницького з огляду на дуже сердиті інструкції від султанського ди­
вану: ще лерше ніж наспіли скарги від Потоцкого, потім від Осолїньского на союз хана
з козаками, візир уже заявив хапови своє рішуче невдоволеннє — так принаймні пнсав і
він, і волоський господар(див.уШайнохидод.2іркн. Осолїпьских225 л. 74). При­
пускаючи, що хан одержав сю сувору догану під Білою Церквою і через се мусів поки­
нути Хмельницького, в сім факті бачать причину наглого маршу орди і самого Хмель­
ницького під Чигирин. Зіставть ся одначе непевним і те, чи справді султанська нагана
<5ула така серіозна — чи не зроблена була більше про око, — і также те, чи хан, ді­
ставши те султанське напімненнє, дійсно вважав потрібним розірвати спілку з козаками,
не оглядаючи ся на печувані користи, які дав Орді спільний похід. Се друге особливо
сумнівне. О. ІІетронїй оповідає, що під Чигирипом Татари як раз намовляли козаків д«
лової в ій н и з Польщею.
digitized by ukrbiblioteka.org

з сеї ситуації. Військо уступало ся на пів-офіціальне запевненнє тим­
часового правительства, що козацькі домагання будуть задоволені
мета повстання буде осягнена. Чи Хмельницький при тім дійсно вірив,
що·правительство сї домагання сповнить — се, розуміеть ся, зістаеть ся
під великим сумнівом. Його благання до Кисіля, аби він його не
вивів в поле, вибивши у нього з рук зброю, робить без сумніву
вражіннє іронїї козацького дипльомата з пихи свіжо-пошитого в маїнати
землячка. Але кінець кінцем ся середня лїнїя між великою народньок>
війною, в яку мусів би Хмельницький пірнути, рушивши далї на
захід, а не хотїв,
і повним уступленнєм з театру війни і поли-
шеннєм його противникам, як радив дехто з старшини,
подобала
ся Хмельницькому. Він прийняв пропозицію Кисіля як офіціальний
перерив війни, перемирє, і „відправивши ханац, відступив сам під.
Чигирин, розложивши по городах невеликі козацькі відділи. По сло­
вам Петронїя в Білій Церкві лишено було 4 тис. козаків під началом
полковника Гирі, що держав ту т скрізь сторожу по пограничу козаць­
кої території. По иньших полкових городах, через які Петронїеви
доводило ся переїздити, було теж по кілька тисяч козаків.
8 (18) червня Хмельницький був уже в Черкасах1). 17 (27)
о. Петронїй застав його в Чигринї2). З ним було ту т, по словам
о. Петронїя, 10 тис. козаків. Від хана був приданий йому султан-
мурза „в сто конейц ; в усяких справах він з гетьманського двору
давав відомости Тугай-беєви, що з своєю ордою кочував „на Синїх
Водаха , a хан з усїм ясиром пішов до Криму. Оповідали, що він
повів 200 тисяч невільника з України3).
Вісти про уступленнє Хмельницького наповнили польське гро­
мадянство здивованнєм і радістю. Вже як довідали ся про те лише,
що він спинив ся під Білою Церквою і не рушаєть ся далі, тим
часом як його вже сподївали ся на Волини, еподївали ся у Львові,
виглядали над Вислою4), се було прийняте як Богом дароване щастє,
трохи не чудо.
„Надії в милосердю божім, що Господь Бог, пока­
зуючи силу і милосерде над нами, того зрадника Хмеля трохи но-
*) Лист Хмельницького з Черкасів з 8 червня в Актах Ю. 3. P . III с. 207—208, йор.
там;ке с. 215.
2) Пор. грамоти Хмельницького з Чигрина· з 20. V II с. с.
—
АктыЮ.В.Р.1П
с. 222, Акты Москов. госуд. П ч. 356.
3) Пам. кн. Міхадовского с. 39.
*) Nieprzyjaciela iuz ieno nad Wisłą wyglądamy — лист з Варшави з 6 червпя
н. с.
—
Осолїньск. 3564 л. ЗО.

гамував і дальше Білої Церкви йти не звелїв, — а як би сам Господь
Бог не стримав Хмелька, то запевно був би він досі коло самого
Володимира“ , пише оден шляхтич в перших днях червня н. с .1).
„Велика опіка божа над вітчиною нашою, коли він того неприятеля
так заслїпив, що по такій великій перемозі'*) він побіди не використав,
коли не міг би ніде стрінути опору“ , завважає другий, — але не
покладаючи ся на безпосередній наказ божий, розумує, що Хмель­
ницький спинив ся, аби покінчити з Київщиною і Чернпгівщиною,
—
аби не лишати неприятеля в тилу.
„ А тепер прочувши про ту
горстку людей, рушаєть ся обозом, і вже з тих країв не йдуть листи,
тільки тестаменти з останнім прощаннєм.3).
Коли ж замість новаго маршу на захід прийшла вість, що Хмель­
ницький відступивъ „fia звиклі місця“ козацькі, — суспільність поль­
ська „відітхнула свобідно“ по всіх пережитих трівогах, і по звичайній
реакції — наповнила ся спокоєм. Хмельницький, очевидно, не був
такйй страшний, як здавало ся, його заміри — не такі ворожі, та
мабуть і побоюєть ся він ріскувати на ново.
„Мусимо признати
в тім чоловіку велику поміркованість, яку він справді не по вар-
варськи виявив, не наступаючи далї з своїм побідним військом, по
тім як знищив майже до решти військо наше і довідав ся про смерть
королівську; заявляє тепер і публично і приватно, що як з тяжкого
мусу наступив на кварцяне військо, так тепер сердечно жалує роз­
ливу християнської крови, складаючи вину на фатальну нашу мало­
душність і страх, з великим соромом нашого імени; заявляє, що
щастєм своїм зовсім не заносить ся, анї тішить ся з нашого нещастя,
знаючи вдачу фортуни, що як облесниця, а не щира приятелька,
зваблюючи великими надіями зводить смертних на погибіль; прагне
—
не знати чи щиро — спокійно сидіти собі за Дніпром
і там при давніх вільностях нести повинну службу й сповняти
накази“ ,
—
пише пильний глядач українських подій львівський
райця Кушевич4).
Смиренний лист Хмельницького до короля, одержаний в Варшаві
в середніх днях червня с. с ., письменні інструкції козацькі і устні
пояснення послів додайали ще кращого настрою. Просять милосердя,
оправдуючи ся незносними кривдами державців і Жидів — переказу­
ють варшавські кореспонденти — бо так були притиснені, що вже
нічого свого не мали, а коли хотіли поскаржити ся на Жида, то
!) Текн Нарушевича 142 с. 145. г) в копії слово зіііеуте, доповняю а контексту.
3) Ibid. с. 205.
4) Жерела IV с. 38 (ляст з 13. ѴП н. с.).
digitized by ukrbiblioteka.org

тільки більший клопіт на голову; „не маючи чим платити горілки
та меду, дочок заставлялд, і ті побахуровали ся ц. Жалять ся на
Потоцкого, що зруйнував їм два міста власні козацькі і церков спалив
кілька, а иньигі коло Київа і Білої Церкви відібрав з великою крив­
дою і віддав унїатам; просять амнестії Хмельницькому, привернення
давнїх свобід, виборної старшини, побільшення реєстру до 12 тисяч
згідно з королівським привилеєм 1 64 5 p .; жадають привернення
церков — і спеціально люблинської1).
І забувши недавно пережиті страхи, шляхта вже не спішила
^иконаннєм прийнятих на останніх зїздах ухвал що до збору грошей,
найму війська, мобілізації шляхти і т. ин ., натомість з тим більшою
енергією взяла ся до критиковання алярмових роспоряджень тимчасо­
вого правительства, властиво його s p irit us m ov ens, всім явного
і переважній більшости сильно антипатичного канцлера Осолїньского.
Цілий ряд соймиків опротестував варшавський зїзд нотаблїв, як факт
противний конституції, і поручив послам зажадати скасовання його
постанов. Велике невдоволеннє викликала, як я вже згадував, і гадка
про скороченнє процедури королівського вибору, і визначеннє тим­
часових вождів воєнних сил — Заславського, Остророїа і Конєц­
польского. Ображали ся на поминеннє при тим порученню ріжних
далеко більше славних і популярнихъ людей, як старий Любомірский,
або Тишкевич; цїле в. кн. Литовське було розгніване тим, що команда
не була поручена, за неприсутністю гетьманів коронних, гетьманам
литовським. І цілком забуваючи про небезпеку, про повну непевність
хвилевого перемиря, шляхта і маїнати спішили на сойм з наміром
вивести на чисту воду немилих інтриґанів та їх потайні ходи. Декотрі
посли мали спеціальне порученнє добивати ся, щоб сойм викрив
властивого провинника козацької війни, а ним уважали не кого инь-
шого як канцлера*).
Та всі' пляни і заміри були помішані зручними ходами старого
дипльомата. Коли його вороги, щоб зняти маску з потайних зносин
покійного короля
козаками, що мовляв привели до козацького пов­
стання, розмахнули ся прилюдно читати листи, прислані козаками до
ріжних маґнатів, роспитувати козацьких послів і всіх хто міг про се
щось знати, — виявило ся, ще ніякого доводу на участь канцлера
в потайних зносинах і листах королівських знайти не можна. Тим
*) Шайяоха дод. *20, ркп. Чорторийських 379 л. 19 (вісти з Варшави з 25 червня )
г) Диевник конвокаційиого сойму у Міхаловского с. 101 і далі; досить докладні
відомости у Радивила: Memoriale ркп. 117 с. 104 і далї, Pamiętniki П с. 295 ід . (з скоро­
ченнями).

часом Кисіль (котрого Осолїньский висував на перший плян, як знавця
справи і спасителя вітчини, сам не виявляючи ніякого заінтересовання
козацькою справою) виступив перед соймом з рефератом про причини
козацького повстання, можливо виправдуючи козаків: підносив незносні
кривди, які терпіло козацьке військо, нерозважне завзяте і безогляд­
ність Потоцкого, а ініціаторами походу на волость представляв Татар,
що мовляв потягли за собою козаків. Прімас по сім рефераті, скла­
даючи величезні похвали Кисїлеви, висловив ся за амнестію козакам,
—
щоб разом з ними ударити против Татар. Такі гадки висловило
богато й иньших сенаторів, потиху оброблених Осолїньским (між
иньшим в промовах сих підчеркувано й фатальні наслідки, які дала
„опресія“ хлопів, викликавши се повстаннє). А тим часом старанно
уданий індіферентизм Осолїньского збивав з пантелику тих, які мали
охоту за всяку ціну контрувати його плянам.
Таким чином пройшли рішення. Перед усім — відправити ко­
зацьких послів, що все ще сиділи* без відповіди в Варшаві. Правда,
ще по першім вислуханню принесених ними листів сенатори були
приготовили лист до Хмельницького і війська: припускаючи, що за­
явлені ними льояльні почутя звернені не до самого тільки покійного
короля, але й до всеї річи-посполитої („котра від панів своїх королів
невіддільна“ ), вони подавали їм надію на ласку і пробаченнє річи-
посполитої, а полагодити справу козацьку обіцяли на конвокації
„тим більше що тодї прибуде й ясновельм. п. воєвода браславський,
колєїа наш, що має докладні відомости про ваші кри вдні справи“ 1).
Але лист сей не був, очевидно, висланий тоді
справу відложено
до сойму, і аж тепер дано послам
вже від сойму
лист в тім
же дусі: подавала ся їм надія на пробаченнє, коли розірвуть і за­
лишать на далі всякий союз з Татарами, видадуть взятих в полон
і приложать всяке старанне коло приборкання своєвільних куп, що
збирають ся й бушують по ріжних місцях. В такім разі, мовляв,
річ-поснолита
хоч властиво повинна була помстити ся на козаках,
і має всяку певність, що Бог би їй у тім поміг,
щоб не розливати
далі християнської крови, готова зглянути ся на їх покірні прошення.
Уставленнє відносин на дальші часи відкладаєть ся до приїзду комі­
сарів,
„людей великих“ , що будуть спішно вислані до козаків,
а козаки тим часом нехай у всім заховують ся скромно, не чинячи
більше ніяких шкід в краях держави.
*) Ркн. Осолїньокиї 225 л. 84. з датою 8 липня, також ркп. *231 л. 178
(без дати).
digitized by ukrbiblioteka.org

Лист сей адресовано анонїмно: „старшому отаманови, осаулови,
полковникам, сотникам і всьому війську Запорозькому“ . їожньский
переказує поголоску, що на сю тему були довгі „діскурсії“ , як його
заадресувати, — аж згодили ся на таку формулу. Послам обяснено
при відправі, що проволока вийшла тому, бо чекало ся, аж стани
зберуть ся в комплєтї, і ще на словах обіцяно їм скору присилку
комісарів. Даний їм лист старший з послів поцілував і перехрестив
ся ним, потім усї „облапили“ , прощаючи ся, арцибіскупа, що теж
з ними прощав ся „і по голові гладив“ і т. и .1). Осібно з тими ж
послами післав свого листа Осолїньский, в малозначущих, формальних
виразах2).
Відправивши так іділїчно козацьких послів, сойм приступив до
вироблення властивого пляну супроти козаків. До сього була вибрана
осібна секретна комисія з сенаторів і послів. На першого оратора
Осолїньский запросив Кисїля і той ще раз роспустпв ся в безконеч­
них резонах, які на його гадку промовляли за тим, щоб з козаками
помиритись —
„вибачити, але щиро вибачити“ , щоб знайти в них
щирих союзників, і ударивши спільно на Татар, погромом Орди змити
неславу, задану Польщі козаками. Ятрити далї козацьку війну не­
звичайно небезпечно, бо вона може втягнути і невдоволені елементи
річи-посполитої, заохотити до участи ріжних ворожих сусідів, тим
більше що війну прийшло ся б вести в дуже трудних обставинах,
з огляду на безкоролївє, а новий погром військ, які тепер удало ся б
зібрати, поставив би Польщу в зовсім уже безвихідне становище.
Тому радив дати комісарам повну і необмежену власть постановляти
з козаками, і доконче дійти з ними кінця: навіть якби Хмельниць­
кого не стало — вбито, або скинуто його, навіть якби козаки у сту­
пили ся на Запороже, все таки доходити кінця трактатів: як не
можна на підставі кумейської угоди 1 6 8 7 ) , то куруківської, а навіть
переяславської (1 63 0 ).
Сї виводи члени комісії — правдоподібно в значній мірі теж
дібрані Осолїньским — прийняли з спочутєм. Рішено дати комісарам
повну і необмежену власть на трактати — не годити ся тільки на
відірваннє від річи-посполитоі якоїсь козацької території. Місцем нере-
!) Ґолїньскии с. 127.
2) Лист соймовий друкований в Пан. кн. Міхаловского ч. 44, в Памятниках ч. 30г
ркп. Осолїньск. 225 л. 90, Чортор. 379 л. 51 (тут дата 29. VII .) . Лист Осоліньского в ркп.
Осол. 225 л. 84 і 231 л. 173 нає дату 9. ѴП (в Пах. Міхалов. 22. VII).
3) Сї виводи Кисїля, коротше подані в дневпику Радивила, иовнїшпе читають сн
в ркп. Осолїньских 3564 л. 49 п. з.: Rationes veniam dandam (sic) cosacis rebellibus
z sentimentu i. msci p. Kisiela w bracł.

говорів визначено Київ. Але заразом ухвалено збирати військо коло
Константинова — аби зробити вражіннє на козаків. Сей нлян прий­
няв і сойм.
Грізні вісти про успіхи народнього повстання на Полїсю і на
Волини, що наспіли до Варшави за той час, зробили сильне вражіннє
і позбавили всякої енергії супротивлення навіть найбільш завзятих
і непримиренних оборонців політики пімсти. Треба було думати не
про караннє козацького війська, а про те щоб за всяку цїну при­
єднати його і задержати при собі. Коли проект інструкції для комі­
сарів, виготовлений соймовою комісією, предложено посольській палаті,
посли під вражіннєм останніх вістей з Волини і фальшивих поголосок
про союз Хмельницького з Москвою не здобули ся на ніяку опозицію
і разом з сенаторами благали Кисїля, щоб узяв ся ратувати вітчину
трактатами з Хмельницьким. Кисіль, перед тим дуже огірчений і зне­
охочений недовірєм, яке показувано йому і його заходам з боку при­
хильників непримиреної політики, не витримав характеру, як йому
почали кадити як спасителеви вітчинп (між иньшим на його жалї на
брак засобів, підірваних повстаннєм, наділив його Осолїньский що-йно
отриманим староством Богуславським, яке не варте було тепер і того
аркуша, на котрім можна було написати се наданне). Разом з двома
депутатами з посольської палати Кисіль взяв ся комісаритп.
Ухвалено загальний шляхетський похід — але теж тільки для
постраху ворогів, бо в секретній постанові рішено того походу не
скликати. Провід війська полишено тим самим трьом провідникам
вибраним варшавським зїздом, на котрих так нарікано, —
тільки
додано їм ще 38 комісарів - - дорадників, аби — боронь Боже —
без когось не обійшлось.
В інструкції даній Кисілеви з товаришами висловляли ся більш
менып ті ж дезідерати, що і в листі до козаків з 22 червня: щоб
козаки розірвали союз з Татарами, віддали полоненників, захоплену
армату, не рушали Кодака і не претендували на нього (саме тоді
мобілізували ся нові сили козацькі з-Заднїпровя під проводом ніжин­
ського полковника ІІІумейка для облоги Кодацької твердині).
Права козацькі комісарам поручало ся звести по можности до
куруківських або переяславських постанов, а зрештою — як там уже
їм удасть ся. Збільшеннє реєстру рекомендувало ся по можности не
доводити до такої великої цифри, як хотіли козаки - 12 тис., але
теж кінець кінцем полишало ся обставинам, — тільки щоб реєстр
дійсно був списаний і реально переведений і ніхто з-поза реєстру
не вживав козацьких прав, а всякі своєвільні купи реєстрові козаки
digitized by ukrbiblioteka.org

самі приборкали і знищили, Питаннє про незаплачений жолд вважало
ся похованим козацьким повстаннєм — тим більше що й гроші були
їм післані, тільки вони їх розграбили в корсунськім погромі. Відібрані
від козаків грунти комісари мали право повертати їм назад. Час зїзду
з Хмельницьким визначено на день 23 серпня н. ст., щоб скінчити
сю комісію протягом двох тижнів, завчасу перед елекційним соймом,
визначеним на день 6 жовтня.
Взагалі інструкція вся перейнята таким оптимизмом, що аж дивно,
коли зміркувати, серед яких грізних відомостей з театру повстання
вона укладалась. Віє з неї глубока певність, навіяна очевидно най­
більше Кисїлем, —
що Хмельницький нїчого не бажає як тільки
покорити ся й помирити ся з річю-посполитою, — що він нічого не
має спільного з самовільними купами, що бушують на Волини і де-
инде, але справді їх нищить і буде нищити — як то оповідав о.
Ласко, і як сам Хмельницький при ріжних оказіях хвалив ся 1). За-
крадало ся хіба побоюваннє, щоб сама своеволя не перескочила через
голову Хмельницького — як на сю можливість вказували помічення
Ласка („та к кажуть, що своєвільники — хлопство збунтоване —
хочуть іти всї за Дніпро і другого собі вибрати старшого“ ). Вираз
сим побоюванням дала й інструкція: якби, Боже того борони, козаки
поєднали ся з своєвільними купами й узяли собі пньшого старшого“ ,
—
і наказувала комісарам навіть при таких змінах доконче привести
умову з козаками до кінця2).
Сї побоювання про долю Хмельницького з польського боку не
повинні нас дивувати. Коли вірило ся, — на підставі реляцій Ки ­
сїля й иньїпих — в миролюбивість Хмельницького й охоту до по­
розуміння з річю-посполитою, то з другого боку страшний образ сти­
хійного народьного повстання, що розвертав ся все грізнїйше під час
сих самих соймових нарад, ставив питаннє, чи зможе Хмельницький,
навіть при всій охоті до трактатів, продиктувати їх сим покозаченпм,
збунтованим масам. Не Хмельницький, і навіть не козаччина рішали
тепер; треба було рахувати ся не тільки з козацькими верхами, але
і з настроями широких мас.
„Своеволя вже не тільки козацька, але
й хлопська що-раз далї ширить ся в нутро річипосполптої, велико
гору беручи“ , писав в середині липня с. ст. Заславськпй3), і прихо­
ді В л и с т ! до Дом. Заславського з 30 червня: і lak swych ustawicznie «id czat
i szarpaniny niczcm inszem tylko mieczem hamuię (Міхал. c. 96).
2) Інструкція в Supplementum ad hist. Russiae mon. c. 179.
я) Пах. кн. Міхаловского ·■
. 90.

дило ся справді иобоювати ся, що се народне повст.анне може кождоГ
хвилі перескочити через толову Хмельницького, коли він схоче сильно
його гамувати. Тому весь сей час, поруч із страшними вістями про
поступи і нові вибухи по ріжних місцях народнього руху, ідуть трі-
вожні поголоски про непевне становище Хмельницького, про роздвоєннє
серед ѣійська, непослух полковників, навіть — що Хмельницького
вже скинуто, або й убито.
„Розписав до полковників, що ті дива виробляють, аби вертали ся
до нього, але Кривонос йому відпасав: ,ти нам не присяглий гетьман,
я так само можу ним бути, йк і ти, і тебе слухати не буду* ц, пи­
сали з Варшави в перших днях серпня н. с т .1). А місяць шзнїйше
сповіщали зі Львова, що тут таке переконаннє, що Хмельницького
вже нема, убито, і між козаками велике замішаннє: чернь не хотїла
приставати на трактати анї на ніякі ^паціфікаціїu, і Хмельницький,
кажуть, виступив против бунтівників, богато їх порубав, але й сам
мав зістати ся на місцї2). Се толкованнє повторяв потім і сам Кисїль,
не можучи діждати ся своїх послів від Хмельницького: „Більш того
що Хмельницького нема на світі', і моїх послів з ним“ 3), і такі вісти
ходили по Варшаві в перед-день Пилявецькоі катастрофи : Хотїв
Хмельницький згоди, чернь відмовила ся, і такі були між ними роз­
рухи, що аж до кровопролптя дійшло. Не знати на-певно, але богато
кажуть, що Хмельницького в тих розрухах забито, иньші знов —
що утік з одинадцятьма1 тисячами козаків і війна з козаками тепер
буде напевно4).
А поруч того пньші ноголоскп і переконання: що Хмельницький
безвладний і безсильний, хочби й хотів, не міг би стримати черни.
—
„Радо б сам Хмельницький і з старшиною та реєстровими козаками
покій учпнпв, та чернь на те не хоче дати й слова сказати, але
тільки аби бити сяи, пише обознпй Осїньскпй перед осінньою війною5).
Літо 1 6 48 р. справді' було моментом найбільшої екстензивної
сили повстання. З страшенною швидкістю опановувало воно все нові
простори і мобілізувало все нові маси збунтованого народу, захопивши
всю східню й центральну Україну, від московської границі до Волини
і Побужа включно.
Заднїпровє, як ми бачили, вже від перших початків повстання
було віддане на волю його і страчене для річи-посполитої. Чули ми
■) Ркп. Чорторийських 379 с. 57.
2) Ркп. Нубл. бібл. 129 л. 135, надр, тепер в Архиві Ю. 3. Р . 1ΓΓ. I V ч. 11.
3) Лист з 7. IX л. c. у IIIайлохи с. 386; в Архиві III. IV ч. 10.
4) Пам. кн. Міхалов. с. 199 — лист з Варшави 23. IX п. с.
з) Чорториїїськ. 143 с. 63.
digitized by ukrbiblioteka.org

оповіданне дворянина Випшѳвѳцького, Машкевича, як той в момент
корсунського погрому почув себе мов замкненим в клїтщ з своими
тисячами війська (Машкевич рахує його на 6 ти с.) , і по перших же
крівавих пробах зневіривши ся в можливости боротьби на місці з пов-
станнем, яке нищило все дїло його житя — всї його задніпрянські
лятіфундії, що становили його фортуну1), думав уже тільки про те,
як видобути ся з сеї клїтки за Днїпро, і то не міг перейти Дніпра
на цїлїй лїнїї від Переяслава до устя Припяти, бо скрізь уже збунто­
ваний нарід понищив пороми і перевози, і аж під Любечом тільки
міг пробити ся на правий бік2). Таким чином все полудневе Заднї-
провє аж до глубшої, задесенської Сїверщини було захоплене пов-
станнем уже в перших стадіях руху, і про якесь гамованнє або
караннє повстанців більше не могло бути й мови. Все що встигло,
винесло ся разом з Вишневецьким за Дніпро; що зістало ся — мусїло
підлягти повстанню, — впасти в те страшне знтценнє, яке на під­
ставі перестрашених і розумієть ся — в значній мірі побільшених
поголосок описує Ганновер:
„Богато громад, що лежали за Днїпром, поблизу місця війни,
як Переяслав, Баришівка, Пирятин, Лубни, Ляхівцї, не встигши
утїкти, були вимордовані за імя боже і полягли серед мук страшних
і гірких. З одних вдерто шкіру, а тїло викинено псам на жир, инь-
шим обрубано руки і ноги, а тїло кинено на дорозі — через тїла
перевозили вози і топтали їх конї . . . Богато Жидів забрали Татари
*) Що Вишневецький дійсно пробував з початку задавити повстаннє на Заднїпровю
крівавюси репресіями, се каже Коялович, De rebus c. 55: ad subigendos subditos Lubnios
duxit. Mox caesis rebellibus, excisis non paucis oppidis ac pagis, quamquam pleraque
adhuc loca domanda superessent — подав ся па поміч річипосполнтій. З українського
боку Мужилівський в своій записці теж досить виразно каже, що Вишневецький і на
Лївобічю пробував бороти ся з повстапнкм („на еюй стороне Днепра не толко в маєтностях
своих, але и по чужих пезносные кривды хрестияном чинил“ — Україна П с. 37). Під­
ношу се, бо свого часу пок. Лазаревський, справедливо скритикувавши і відкинувши роз­
повідання Костомарова та Ку^іша про суворі розправи Вишневецького з повстанцями за
Дніпром, вдав ся в протилежну крайність, доводячи, що Вишневецький забрав ся відси
„тихо, без шуму“ (Лубенщина и кн. Вишпевецкіе, Кіев. Старина 1896, Ш с. 351). І ще
одно: справедливо виказуючи безосновність деяких оповідань своїх попередників (особливо
нафантазував тут Кулїш, Отпаденіе с. 2 0 5 —208), Лазаревський, по моєму, теж даремно сил-
кував ся виратувати одну апокрифичну подробицю — про посольство від Хмельницького
до Вишневецького по корсунськім погромі (с. 349). Вія комбінує для сього звістку Маш­
кевича з оповіданнєм Величка. Але Машкевич говорить не про послів Хмельницького,
а про язиків, захоплених під'їздом (с. 9 8 —99), а Величко (І с. 79) опираєть ся в сїм місці
на оповіданню Твардовского, і додаток про лист вислапий Хмельницьким до Вишневець­
кого „въ подобній сенсъ, яко изъ Сѣчи писалъ до комисара и до Потоцкого“, не викликає
нїяко.о довіря до себе.
2) Див. вище с. 125. Не без почутя описує Твардовский сей вихід Вишневецького
і все! заднїпрянськой Польщі з її займанщин та прощаннє з Лубнями: nie bez łzy uka-
nienia który | na miasto podobane poglądaiac z gory j i koscioł znamienity od siebie
wzbudzony I iako mial niedługo w popioł obrocony.

до неволі. Безчестили жінок і дівчат; з жінками спали в присутности
їх мужів; гарних жінок і дівчат брали собі за слуги і кухарки, за
жінки або підложниці. Чинили се всюди, куди тільки доходили, а не
инакше робили і з Поляками, а особливо з ксьондзами. Вимордували
на Заднїпровю тисячі душ жидівських, а силу Жидів змушено до
зшни релігії. Звитки письма св. порізали на кавалки і робили з них
міхи і чоботи; ременями від богоміля (філяктерій) обвивали собі ноги,
а самі богоміля кидали на вулиці“ і т. д.
Кисіль мав звідкись звістку, що Хмельницький по корсунськім
погромі вислав за Дніпро Кривоноса з десятьма тисячами, наказавши
йому прибрати друге стільки ж козаків (очевидно на місці, за Дніпром),
щоб знищити Вишневецького1). Поголоска мабуть фальшива або не­
докладна, бо в тім часі було вже відомо, що Вишневенький сам усту-
паєть ся з-за Дніпра. Взагалі повстаннє розвивало ся на стільки
успішно само з своєї власної потенції, що ледво чи иотрібувало спе­
ціальних заходів. Сїверськип шляхтич Криштоф Силич, з Новгород-
сїверського повіту, що в середині червня ст. ст. утік на московську
границу, оповідав, що в Сїверщинї („въ Литовской землѣ, въ Нов­
г о р о д і и подъ Стародубомъ“ , як записує його відомости московське
донесепнє) „воюють вольные охочіе людпи,
„охочіе всякіе зборные
люди, а не Черкаси “ (не справжні козаки) — вони то приступали
під Новгород Сїверський і Стародуб2). Се вносить поправку в картину
задніпрянського повстанні, намальовану иньшим московським вістником,
що в тімже часі переїздив через полудневу Сїверщину, з Черкас на
Конотоп до Путивля: „Військо своє Хмельницький роспустив за Дніпро
к путивльскій границі' на маєтности Потоцкого, Вишневецького і Адама
Кисіля; а які були селяне Потоцкого, Вишневецького і Кисїлеві, ті
стали з ними також козаками, і приступивши взяли Новгородок Сї­
верський, а від Новгородка Сїверського пішли до Чернигова, а Ляхів
скрізь побивали. А скільки війська, того сказати не можна, бо що
далі йдуть, і в який город прийдуть
богато до них війська при­
буває, всякого стану-руські люде, окрім тільки Ляхів: і Жидів богато
вихрещу єть ся і пристає до їх війська, а Лях хоч би й схотів ви­
хрестити ся, то їх не приймають, а всіх побивають“ 3). Ту т без
сумніву реальна вказівка, що по роспущенню козацького війська з-під
Білої Церкви козаччини на лівім боці прибуло сильно і се вплинуло
!) Па*г. кн. Міхадовского с. 27. За Дніпром в білоруських краях був потім Криво­
шип ка (Коялович с. 13) — може його змішано з Кривоносом.
2)АктыЮ.3.P.Illс.218.
АктыЮ.3.P.Illr.210
digitized by ukrbiblioteka.org

на покозаченнє тутешньої людности, але досить мало імовірно, щоб
Хмельницький, котрого вся увага була тоді звернена на розвязаннє
відносин до польського правительства, вважав за потрібне висилати
своє військо на бунтованнє лівобічної України.
Можна навести ще одну ілюстрацію того, що лівобічне повстаннє,
після того як звідти забрав ся одинокий небезпечний человік, Ярема
Вишневецький, Хмельницький лишив його власним силам — се опові-
даннє Петронїя Ласка, згадане вже вище, з його побуту в Чигринї
на Петра (ст. ст.):
„Приведено з Заднїпровя кілька своєвільників, з тих що зібравши
ся в числі 15 тис. з волостей кн. Вишневецького і волости Пере­
яславської, також з Ніжинської й иныпих* здобули штурмом Лубні,
зруйнували, отців бернардинів вирубали, також богато шляхти й шлях­
тянок: Хмельницький велїв двом голови стяти, а двох або трьох
післати до кн. воєводи руського (Вишневецького), на доказ того, що
то чинять не козаки, а побунтовані власні піддані княжі“ 1).
Певно не зробив би сього, коли б задніпрянський бунт ορίаві­
зовано його висланцями, його військом. Дїлом його висланців могло
бути орїанізованнє козацьких кадрів з сих покозачених мас, але сї
кадри він використував на властивім театрі війни. Так під час мо­
білізації до другого походу покликано майже всї козацькі сили з За ­
днїпровя: „полковник борзенський, полковник іченський, полковник
прилуцький, полковник миргородський зо всім військом своїм пішли
за його мил. п. гетьманом під Паволоч, а полкови ніжинському казав
й. м. пан. гетьман піти під Кодак, замок лядський“ , оповідає Мужи­
лівський, рахуючи всеї задніпрянської козаччини на 8 0 тисяч2), —
і Самовидець памятає про сей похід, що Шумейкові ніжинські козаки
по дорозї робили людям великі кривди, а коло Рашівки тутешні люде
погромили деякі їх сотнї, подумавши, ' що се литовське військо йде
в поміч Кодакови3).
Взагалі в Сїверщинї, не захоплюваній попередніми козацькими
рухами, — так що козаччина була ту т дїлом новим, шляхта і сим
разом уважала себе досить безпечною з початку і зібравши ся по
замках, сподївала ся тут відсидіти ся. Ми вже чули, як шляхта
зібрана в Чернигові в останніх днях мая с. с ., не прийняла ради
Вишневецького — йти разом із ним за Днїпро, бо вважала себе
і)
У Шайнохи дод. 36 ; ся посилка Хмельницького до Вишневецького дав відповідну
міру вартости згаданій звісти? Величка про попередніх послів Хмельницького — що їх
.Вишневецький велів постинати.
г) С. 88.
») С. 16— 17.

безпечною за тутешніми лїсами1). Але скоро прийшлось їй пожалувати
сеї відваги, бо слідом повстаннє затопило полудневу СІверщину,
і тутешній людности католицькій і жидівській не було ратунку.
„Дає знати п. воєвода троцький (Абрамович), пише незвісний
кореспондент з Варшави, —
„що в Литві, в Сїверщинї козаки не-
чувані муки вимишляють над людьми. Пішли під Чернигів і заско­
чили чималу громаду шляхтянок, що втїкали до Чернигова з дїтьми:
забравши їх усіх повкидали до криниць і привалили каміннєм і землею.
От уже два тижні штурмують в Чернигові замок — місто піддало ся
їм зараз, і не сподївати ся, щоб замок утримав ся. Сусїдш міста
коло Чернигова піддали ся, видаючи їм на муки шляхту католиків
і Жидів. В однім місті Могилї (?) більше ніж 8 0 0 шляхти вирубано
з жінками і дїтьми і 7 0 0 Жидів з жінками і дітьми: одних порубали,
иныпим казали наперед викопати а потім туди повкидали жінок
і дітей жидівських живими і землею закидали, а потім Жидам веліли
забивати одним одних, давши їм мушкети. По иньших містах силу
силенну набрали всяких достатків. Ослїп ідуть приступом, хоч їх по
кілька тисяч гине в кождім штурмі“ 2).
Сабатай бен-Меір в своїм окружнику рахує дві тисячі Жидів
побитих в Чернигові3). Замок упав при кінці липня с. с. „Взяли
його козаки, виморивши голодом обложених — сьогодня язики згідно
принесли минї сю відомість до Чорнобиля“ , доносив тутешній комен­
дан т4). Після сього полуднева Чернигівщина безроздільно перейшла
в козацьке повстаннє. Та по-за чернигівським замком вона й перед
тим, від місяця червня, була в його власти, і в польські круги навіть
вістей звідси не приходило. О. Ласко тільки в чигринсысім таборі,
з слів своєвільників приведених до Хмельницького, довідав ся про
знищеннє Чернигова, Носівки, Сосницї, Батурина. За старостами, що
тікали звідти, гонили під Новгород Сїверський. Шляхта крім Черни­
гова пробувала відсидіти ся в Менї5).
В північній Сїверщинї польське володіннє довше спирало ся
з козацьким. Козацтва тут досі* теж не було; країна ся й етноґра-
фічно виходила вже за межі українського розселення (Стародуб лежить
на території білоруській6), і жила в значно відмінних відносинах,
*) Дневник Машкевича — Zbiór ралі. с. 99.
г) Лист з Варшави 8 дня 2 серпня н. ст. —
ркп. Чортор. 379 с. 57.
3) Slavische Jahrbücher 1843 c. 108.
4) Z Czarnobyla de data 7 augusti.
—
ркп. Осолїн. 225 л. 115.
5) У Шайнохи, дод., с. 362.
в) Термин „білоруський“ в сучасних московських актах не повинен одначе нас
баламутити: се в них означає однаково і білоруську і українську людність, такь би сказати
цивільну, в противставленню до козаків.
digitized by ukrbiblioteka.org

недавно відібрана 'від Москви і введена в рамцї польського режіму.
Теперіигає повстаннє вперше вводило сї краї в умови козацького житя
-
-
вводила трівко, так що заведеннє козацького рейменту в су сд а їх
білорусі»ких краях потім стало одним з пунктів козацької проґрами.
Все се надає тутешньому повстанню особливий інтерес і велить трохи
близше приглянутись тим небогатим і уривковим відомостям, які ми
яро нього маємо поки-що.
Хвиля повстання захлиснула сї сторони теж доволї рано. Брян­
ські торгові люде, бувши в Гтародубі на ярмарцї в першій иол. червня
ст. ст.. оповідали, що стародубський державець при них збирав вся­
кого стану людей в залогу та посилав розїзди під Новгород Сївер-
ський1). А згаданий уже новгород-сїверський шляхтич-утїкач Силич
оповідав 15 червня московским воєводам, що „всякі жилецькі люде“ ,
що сиділи в Новгороді, видали місто бунтівникам, і бунтівники по­
били панів-тпляхту: а було тих бунтівників не богато, чоловіка 3 0 0 ,
а під Стародуб пішло більше, тисячі зо дві, і кінець кінцем теж
добули його*). Перейшли границю Чернигівського воєводства і за
литовською границею десь при кінцї червня с. ст. здобули Гомель,
тут також счинили різню: побили Жидів чоловіка з вісімсот, а з жін­
ками і дїтьші більше двох тисяч, та Ляхів чоловіка з 6 0 0 , а „Біло
р усщв“ нїкого пе побивають і не грабують, — казав московський
вістник3).
Правдоподібно, до сього моменту належить оповіданне Кояловича,
що вислані в Чернигівське воєводство .для винищення шляхти кілька
запорозьких полків під проводом Головацького перейшли були границю
в. кн. Литовського і захопивши зрадою Стародуб, Гомель та иньші
городи, вирізали тутешню іпляхту і Жидів, але уступили ся потім,
і після сього рухи в землях в. кн . Литовського пішли вже самі своєю
стихійною силою4). Коялович при тім говорить про впливи універсалів
Хмельницького та ріжних емісарів, що підіймали нарід — але тут
власне можна бачити, чого варті отсї звістки, бо Хмельницький при­
кладав усї старання до того, щоб задержати в нейтральности маґнатів
і шляхту в. кн . Литовського і хіба міг тільки стримувати сї розрухи,
на скільки се було в його силї. Т а рух без волї і против волї його
розвивав ся стихійною силою, особливо коли елєкційна боротьба при­
мусила тих ріжних маґнатів, що силкували ся оружною рукою його
оАбтыЮ.3.Р.Ш с.217.
2) Тамже с. 218, 225.
3) Тажхе с. 227.
С.3ідалі.
Гртиевсьеті, Хмежьниччшд.
З

задавити, покинувши театр повстання спішити на сойм. Одним кінцем
воно розгорало ся від Сїверщини на Поднїпровю, ширячи ся в Мо-
гилївщину, другим з Волини йшло в Побуже, в околиці Пинська,
Берестя, Кобрина.
І в північній Сїверщинї, уряди й шляхта бороли ся й пробували
ще якийсь час остояти ся — вирвати від козаччини сю нову займан-
щину її. З 21 липня н. ст. маємо лист підстарости стародубського,
що вернув ся до своєї резіденції. Він повідомляє пограничного мо­
сковського воєводу, що в Стародубщинї вибухнув був бунт, „холопи
наші, всї піддані маєтностей наших, збунтували ся против нас, цанів
своїх, і зібравши ся до купи, починили чимало шкоди, панів своїх
повбивали, скарби й маєтности позабирали“ , а тепер, коли Поляки
вернули ся, вони порозбігали ся і тікають з награбленим добром за
московську границю — підстароста просить не приймати їх і не
перепускати до себе1). Московські æ вістники оповідали, що ті Чер­
каси, які були зібрали ся в Стародубі і Почепі, числом до 36 тисяч,
дістали від Хмельницького наказ — велїв ім іти до нього, і вони
за пів-дня зібрали ся й пішли до нього під Київ, де Хмельницький
стояв обозом (в дїйсности міг він бути тодї десь коло Черкас або
над Росею) Стародуб таким чином лишив ся поржнїй і Поляки, про­
чувши про се, що Черкаси його покинули, ^зібравши ся в невеликому
числї, прийшли до Стародуба й почали „грабувати“ місцевих селян
(мабуть карати й відберати заграблене); селяне, не стерпівши того
грабовання, дали вість до запорозьких козаків, а ті прийшли в числі
коло 5 0 0 і приступили до Стародуба — Поляки настрашили ся
й утїкли, а козаки знову зайняли Стародуб1). До короткої перерви,
коли Поляки були вернули ся до Стародуба, і належить наведений
лист підстарости, а втікачка тутешніх селян за московську границю
була, очевидно, наслідком репресій, що почали ся тут. Т а се польське
панованнє було дуже коротке і в 20 днях липня с. с. країна була
знову в козацькім володінню.
Отсї уривкові відомости дають деяке понятє, як виходила з поль­
ського володіння ся країна, облишена Польщею на її власне промиш-
леннє. Ілюстрацією того завзятя, яке виявляли супроти Поляків-като-
ликів повстанці*, може послужити епізод оповіджений Стародубцем
Климовим: в сусідстві Конотопа якийсь „Ля х“ утїк був від козаків
1)Акты Ю. 3. Р. Ш с. 227—228.
2) Акты Ю. 3 . Р . Ш с. 236; оповідало ся се в Москві в посольськім приказі 22.
VH с. ст., так що відомости сі по дорозі черев Білу Русь сей переїзаош Грек міг чутж
в середині липня с. ст .; лист стародубського старости з 11. ѴП . н. ст. дав час, перед
яким козаки вийшли з Стародуба.
digitized by ukrbiblioteka.org

за московську границю, до маєтку Яцинів, і за ним пішло туди „ко­
заків цїлий полк, з тисячу чоловіка“
—
жадали видачі „Ляха“ ,
діставши розстріляли і пішли назад, не зробивши Яцинї нїякоі шкоди.
Може бути, що такі епізоди були причиною, що московська адміні­
страція не стала приймати до себе утікачів „польських і литовських
людей“ , і московське правительство на запитанне потвердило воєво­
дам: коли б з литовської сторони приїздили Поляки і Литва навіть
„на государське імяц, на вічну службу, а Жиди хочби хотїли хре­
ститись, то їх не приймати і відсилати назад, себ-то козакам в руки1)
На правобережу полуднева Київщина, як ми бачили, була захо­
плена повстаннєм зараз же в самих початках — вся козацька тері-
торія, майже до самих околиць Київа. Чули ми поголоску, записану
Кисїлем ще під першим вражіннєм корсунського погрому, що Хмель­
ницький велїв у Київі готуватись на його приїзд, і що звідти повті­
кало все „переднїйшеа *). Наскільки київська околиця уже в червні
була облишена Поляками і «сім що з ними, можна судити з того,
що о. Ласко аж з Чигрина привіз новини про Кисїлеві маєтки під
Київом: у Фастові загнїздила ся евоєвільна купа, до неі пристали
драґони з хвастівскої загоди, вони зрабували маєтність Кисїля в Ново-
сілках, спустошили фільварки в Мотовилівщ й Білгородщ. Не богато
инакше було і далї на захід. Мих. Єрлич звіз був своє добро в пер­
шім пополоху до Коростишова, „сподіваючись там хоч якоїсь оборони
і безпечности“ , але другого дня по його приїздї і там наступила
„одміна“ : місто збунтувало ся, „віддало послушенство козакам“ і 6р-
лич з сїмєю мусїв уже потайки тікати відти, бо міщане йому зборо-
няли виїзду3). Другий брлич, Йоаким, звісний мемуарист, в своїм
маєтку Кочерові під Радомишлем просидів довше: каже, що сполошили
його тільки при кінщ липня н. ст., коли Хмельницький рушив в новий
похід і ставши обозом в Наволочи, звідти, мовляв,
„роспустив свої
полки в Полїсє і в иньші краї, по всяких дорогах і містах“ 4). В схід­
нім к утї київського Полїся, в Чорнобилі польська залога держала ся
ще при кінщ липня, але з реляції її коменданта бачимо, що замочок
сей стояв острівцем серед хвиль повстання і дні його були порахо­
вані: „мешкаю сам оден, навколо оточений полками тої саранчі, що­
1) Акты Ю. 3. Р . т с. 216—217, 225—226, 227. Акш Моек. гос. П с. 229.
2) Див. вище с. 11.
*) Архивъ Юго-зап. Р. Ш t. IV с. 234—285.
4) Latopisiec І с. 69.

дня витримуючи їх наїзди: що-дня сот по шість козаків приїздить
до брами і спокушає мою залогу“ 1).
Західня Київщина, як побачимо зараз, теж стає ареною пов­
стання тільки в липнї. Таким чином підозріння деяких політиків, що
Хмельницький, спинивши ся під Білою Церквою в маю, схоче за той
час покінчити з Заднїпровем і рештою Київщини, не оправдують ся
фактами: Хмельницький не прикладав до того ніяких плянових ста­
рань з свого боку.
Незвичайно скоро і сильно обняло повстаннє Браславщину —
таку ж територію нового заселення, як і полуднева Київщина, і теж
вдається, без спеціальних заходів Хмельницького і може навіть против
його бажань. Уже під час коли Хмельницький стояв під Білою Церк­
вою, полуднево-західня Київщина і сусідня Браславщина аж кипіли
в сподіванню близького визволення з польської кормигп. Описуючи
похід Татар з-під Білої Церкви через сї краї — як їх яко союзників
Хмельницького місцева Русь готова була стрічати як своїх другів-
свободителїв, сей, звісний уя е нам кореспондент, Громкович з Бару,
так характеризує настрої тутешніх людей: „по містах така охота
і жалібне очікуваннє Хмельницького, що иньший і батька не приймав
би з більшою охотою і вдячністю“ 2). Шляхта тїкала куди видко,
і її трівога оправдала ся вповнї. Коли Хмельницький роспустив своє
військо з-під Білої Церкви, починаєть ся як за Дніпром так і тут,
на західнім краю Київщини і в Браславщинї новий прилив енергії
повстання.
„Хлопська своєволя почавши від Уманя таку гору бере,
наче друге військо Хмельницького“ , пише иньший кореспондент з Бару
три тижні' пізнїйше.
„Руйнують міста, де позамикала ся шляхта
й Жиди, і нечувані убийства чинять“ 3). Дійсно, повно маємо з ту­
тешнього повстання епізодів страшних, крівавих — чи то тому, що
взагалі’ більше лишило ся оповідань з сих сторін (подекуди теж з оче­
видними побільшеннями тих крівавих страхів), чи може й справді
тутешній рух визначав ся особливою крівавою закраскою.
Першим таким голосним епізодом на сім театрі було зншценнє
Немирова, що припадає на перші днї червня с. ст.
—
саме коли
Хмельницький вбирав ся годити ся з річю-посполптою. Докладну дату
сеї події — 10 червня н. ст. заховала жидівська традиція, бо день,
коли козаки здобули Немирів, Жиди памятали й потім як день жалоби,
як перший жидівський погром Хмельниччини. В жидівських джерелах
*) Ркп. Осолїн. 225 с. 115.
2) Ркп. Чортор. 142 с. 146 (лист 8 8 червня н. с.)
3) У Шайнохи дод. 28 (лнст в 25. VI н. с.).
digitized by ukrbiblioteka.org

заховали ся й ріжні подробиці сього погрому, але вони спиняють ся
на ріжних крівавих пригодах, не даючи нічого характеристичного для
самої подїї, крім загальної згадки, іцо міщане пристали до козаків,
а козаки удавиш з себе польських вояків, підійшли Жидів, що похо­
вали си в замку: вонп впустили козаків до замку і ті порізали ту т
самих Жидів, як вони рахували, правдоподібно не без сильного по­
більшення,
6000 душ1).
По Немирові повстанці, чи
як їх, розумієть ся, все звуть
-
козаки, взяли ся до Нестервара-ТульчиЯа, де теж збігло ся чимало
Жидів і шляхти й засіло в тутешнім замку. Оборону міста взяв на
себе оден з тутешніх земян Байбуза, на зложені Жидами гроші зібравши
кілька хоругов і обсадивши ними місто; прийшли також роти з де*
яких маґнатських маєтностей — Януша Четвертинського, Замойского,
Конєцпольского, так що місто було обсаждене досить міцно й боро­
нило ся енерїічно*). Згаданий барський кореспондент каже, що залога
била ся з повстанцями досить успішно під містом, трічи зводила битву,
—
але „хлопів“ прибувало раз у раз все більше, так що вони
нарешті „дійсно таки вїхали до міста“ —
вбили ся за вояками до
середини, а Поляки й Жиди, що їх було, сховали ся до замку. Твар-
довский описує сей замок як досить оборонний захист з деревляними
укріпленнями, парканом і валом, так що від татарських нападів там
можна було боронити ся добре; але від повстанців, що посунули на
них з гарматами, обложені не мали надїї відборонити ся і від разу
попали в добрий переляк. Використовуючи сей страх, козаки, як
описує Твардовский, а згідно з ним і Ганновер,
—
„почали трак­
та ти “ : заявили шляхтї, що вони вдоволять ся, коли їм видадуть
жидівські скарби звезені до замку, „яко окуп за свої душі“ . Ш ляхта
згодила ся легко, хоч Жиди — як зазначує Ганновер — всі сї дні
били ся поруч із Поляками і героїчно боронили замку. Насамперед
Поляки заходили ся потихеньку забрати у Жидів зброю, але ті по­
мітили се, а що серед них, як каже Ганновер,
„було богато людей
сміливих, обізнаних з воєнною справою“ , і чисельна перевага була
теж по їх стороні, то вони задумали бити ся з Поляками і помстити ся
за таку їх невірність. Але старшина жидівської школи реб Арон за­
кричав на них, щоб не робили того, бо сим можуть привести до
того, що католики почнуть побивати Жидів по иньших містах, і на­
мовив добровільно видати своє майно як окуп свого житя. Жиди
і)
Ширше оповіданне у Ганновера (с. 159), коротше — але теж дуже подібне —
в окружнику Сабатая Когена (с. 107).

послухали, знесли своє добро на майдан і козаки забрали його, але
по сім стали жадати, щоб шляхта видала і самих Жидів. Шляхта
і се зробила: вигнала Жидів з замку, а козаки іх повбивали. Ган­
новер широко оповідає сзоім біблійним стильом, як козаки намовляли
Жидів хрестити ся, але Жиди слухали своїх рабинів і не схотіли
врадити батьківській вірі, і згинуло їх до півтори тисячі, а як рахує
Сабатай — навіть три тися чі!1)
Але слідом прийшла черга і на Поляків — під-час нового на­
паду на Тульчин. Твардовский каже, що перша облога була ділом
Ганжі, що старшував в Уманьщинї, потім прийшов Остап, присланий,
мовляв, від Хмельницького, і не діставши собі части з здобичі, пустив
ся приступом до замку. Підложено огонь під порохову вежу, і коли
порох вибухнув і з того пішов огонь по замку, козаки серед загаль­
ної паніки війшли до замку і счинили таку ж кріваву розправу
з шляхтою, яку їх попередники зробили з Жидами. Особливе вра­
жіннє викликали оповідання про немилосердне знущаннє козаків над
сїмєю кн. Ян. Четвертинського, що була в тій облозі. Поляки й Жиди
—
Твардовский і Ганновер — оповідають сю сенсаційну історію,
як котрийсь селянин, по Ганноверу
княжий паробок, що працю­
вав у нього в млинї, приступивши до князя, що з причини своєї
тїлистої комплекції не міг навіть устати з крісла, з початку глузував
8 нього, удаючи з себе покірного сдугу, потім став пригадувати йому,
як він гнобив своїх слуг, бив і томив тяжкою працею, нарешті казав
князеви встати й дати своє місце йому, а коли той не годен був
навіть підвести ся, кинув його на поріг і відрубав, чи навіть від-
пилував пилою йому голову, — за се його настановлено в війську
сотником. Жінку і доньок князя козаки збезчестили і розібрали між
собою, і т. д. Та се більш маоуть фантазії, бо князь Януш дітей,
скільки відомо, не мав, і вдова його Софія, родом з Чурюгів, вийшла
потім за шл. Козаковского*),
—
так що весь сей епізод характе­
ристичний більш для шляхетських настроїв під час повстання, нїж
для фактичної сторони його.
Оповівши про сю ро:праву, Ганновер заважаве, що се було
велике щастє для Жидів
отся крівада розправа козаків з Поля­
ками, по тім як вони видали Жидів: як би Поляки видачею Жидів
справді' окупили собі житє, то пішла б така поведінка скрізь, і не
*) Ганновер, що оповідає сю історію найшнрше (с. 162— 164), розріжняє видачу жи­
дівського майна і видачу самих Жидів, тим часом як у Твардовского се звнзано в одно;
ва те він відріжняє два приходи коваків, у Ганновера звязані разом, — с. 18— 14.
2)
Див. Boniecki Herbarz IV c. 11 і 36; звернув увагу на се недавно Липишзький
(с. 167).
digitized by ukrbiblioteka.org

5уло 6 Жидам ратунку, а так Полякам пропала спокуса і більш вони
не слухали козаків, як ті намовляли їх до видачі, а тримали ся
з Жидами щиро.
Здобуто в тім часі і винищено також иньші міста Бра-славщини :
Браслав, Винницю, Красне. Сабатай згадує велику різню, оадану
в тім часі Жидам в Умани, і т. и. Головним провідником в сих
червневих операціях згаданий лист з Бару називає Ганжу з Уманя
„полковника уманського“ , а поруч його якогось Трифона з Бер-
шади, і ся побожська містина — може по старим традиціям про
Босого
вважаєть ся головним гнїздом своєволї1). Ганжу звуть
тутешнїм старшим також і деякі иньїпі сучасні реляції1). Але близь­
кий свідок
з сусідньої Шаргородчин, називає „якогось Кривоноса3),
а Кушевич, що писав також під свіжими вражіннями подїй — в листї
з 8 липня, оповідав де-що й тігирше про сього нового героя пов­
стання, що від сього яасу приковує до себе увагу польского грома­
дянства: „Якийсь поганець Кривонос, збунтовавши всю чернь українну
против людей католицьких і Жидів, почав нападати на села і міста
тамошні, які ще защлїли від Татар і козаків, людні і богаті, та не­
милосердно нищити“ . Я к перші здобуті ним місця він називає Лади-
жин, Бершаду й иньші міста кн. Вишневецького, Верхівку і Олексан-
дрівку Конєцпольского ; Кривонос же в деяких звістках називаєть ся
привидцею приступу під Тульчин, а потім першого липня н. ст.
„з величизною купою повстанців“ приступає під Винницю, здобуває
місто і шукає ту т єзуїтських скарбів, закопаних в секретних сховках“ 4).
При сїм Кушевич зазначує, що Кривонос робить се все на
власну руку, без відомости і волї Хмельницького: „Хмельницький
з своїми молодцями не вдаєть ся у затяги того Кривоноса і знати
його не хоче“ . Але переказавши сю — очевидно офіціальну версію
самого Хмельницького чи його старшини, Кушевич додає, що богато
людей не вірить тому і думає, що сї Кривоносові погроми діють ся
за потайною порадою Хмельницького,
„яко чоловіка хитрого“ . Такі
підозріння підтримували ся словами самих повстанців, повних пере­
конання, що вони поступають в згоді й солїдарности з козацьким
військом. Судя подільський Мясковский в однім з своих листів ( 4 серпня
н. ст.) подає такі характеристичні оповідання бранця —
„з тих що
Тульчин зруйнували, дніпрового своєвільного, навісного хлопа“ : „ІІа н-
*) У Шаинохи дод. 28.
-) Тахжс дод. 35. їгор. ївардовского і*. 13 — 14.
3) Лист Росцішевского з Копайгорода - - Ооолїн. 225 г. 88.
*) Жерела ІУ с. 35—36. 39.

ство (держава) перейшло від вас Ляхів до нас козаків. Король не
вмер, але живий, до нашого війська з Литви утік і в війську е три
тільки намети: оден для Бога тай дла війська, друга для короля
його милости — до того ніхто не входить окрім пана гетьмана
нашого коронного, пана Хмельницького, а третїй намет для п. геть­
мана самого“ .
„Каже ще, що між ними замір був такий: три роки
воювати нас з Татарами, Поділе опанувати, над Горинею станути
і трактувати про відновленне „праводавньої“ вільности. Додає, що
всю вдобич з Немирова й Тульчина відіслано до Хмельницького,
а Ганжу старшого свого, за те що Четвертинського й иньшу
шляхту боронив і не давав убивати — в Тульчинским замку роз­
рубали“ *).
В самий розгар тутешнього руху, в останніх днях червня н. ст.,
зявив ся на сїм театрі кн. Вишневецький, верстаючи свою путь з-за
Днїпра до своїх волиньських маєтностей. Перебивши ся з-за Дніпра
через Мозирщину на Волинь, він замість того аби рушити просто до
своєї Вишнївеччини, скрутив з Житомира у Браславські маетности
своїх свояків кн. Збаразьких, що за малолїтністю власників були
в його опіцї, — мабуть хотїв покріпити свою дружину, змучену і ви-
голоджену таким довгим походом по чужих сторонах*).
Але вступивши на територію, захоплену повстаннем, Вишне-
вецький не втерпів, щоб не зайняти ся караннєм ріжних участників
тутешньої руїни, які йому попадали до рук. „Ідучи через Погребище
зрадникам руки утинають, на палю садять, стинають — найбільше
за образу божу, за пустошеннє костелів, що там чинили: страшно
1) Шай ноіа дод. 35.
2) Сей мотив знаходимо і в записках його дворянина Машкевича, тільки він поданий
у нього трохи низше (під днем 2 липня), хоч був мабуть від самого початку причинок»
маршу княвя з Житомира на Погребище: „Просило військо князя, аби їм десь хлїб дав
і випочипок по трудах тих, які вони поносили, переходячи через пустині- (с. 101). Твар-
довский, що досить широко і докладно описує марш Вишневецького (с. 16 і д.), пред­
ставляє так, нїби Вшпновецький скрутив до Браславщпни умисно на те, щоб поміряти ся
в повстанцями, — але такий пляп виходить у нього досить слабо і малоправдоподібно
мотивованим. Ітінерарій Яреми вирисовуєть ся вповні ясно 8 порінання сих оповідань
з анонімним описом його маршу, звісним в кількох копіях (Чортор. 379 с. 59, пет. Публ.
бібліот. 129 с. 107 — відти копія в теках Нарушевича с. 599, і крім неї ще друга тамже
с. 633, де-що відміпна при кінці, з архива Залуского) — тепер він опублікований з пет.
копії в Архиві Ю. 3. P . LIT. IV ч. 6. Вишневецький, перейшовши недалеко Мозиря, під
Бабицею Припеть, пішов на Житомир, Котельню, Вчорайше, Погребище і відти, покя
військо збирало припас в околицях Немпрова, обоз княжий поволі рушав на захід, на
Спичипцї, Вчорайше, Вахнівку, Глинськ, аде звідти, по невдалім закінченню Немирівської
афери, зробив великий марш — по словам аноніма аж під Остропіль. Звідси на занросипи
Тишкевича вернули назад на Янушпіль (в рукоп. помилка
—
Ямпіль), на Райгород
і Махнівку. Машкевич, пропустивши те все, представляв так, що Вишневецький від разу
пустив ся на Райгородок — і тут застав його заклик від Тишкевича.
digitized by ukrbiblioteka.org

оповідати й пи сати 1) ; за Прилукою — тут перед костелом руки
рубали, і тихже на паль на ринку посаджено, иныпих постинано“ , —
читаємо в описї маршу Вишневецького, списанім якимсь участником його.
Екскурсію княжого війська на Немирів — по теперішньому
кажучи ,;карательну експедицію“ на повстанців, описує иньший при­
бічник князя, знаний нам Машкевич, що ходив сам в сю експедицію,
а його оповіданне доповняє ріжними більш або меньш мальовничими
подробицями Твардовский:
,, В чотирох милях від Немирова в Ободнім заскочили з шість-
десять козаків і за ласкою божою всїх їх виголили сьмо“ , починає
Машкевич. Під Немирів впали над ранком; козаки, помітивши їх,
стали уступати ся за став; уже як розсвіло, Поляки кинули ся на
них і захопивши частину, вирубали. Погром міста описує Твардовский.
Заставши замкнену браму, з-за котрої їм кричали, „що тут уже нема
нічого польского, а знають тільки Хмельницького“ , польські вояки
кинули ся до паркану, прорубали сокірами вилім, і поки попи дзво­
нили на ґвалт, ,,силу вирубали чоловіков і жінок“ . По сїм, оповідає
Машкевич, військо просило у князя позволення зібрати запаси в сій
приборканій околищ. Прибувши, показали війтови княжий наказ, і той
просив тільки почекати, поки люде зберуть ся, сам же — як остеріг
Поляків якийсь селянин, — дав знати козакам. Поляки на сю осто­
рогу не звернули уваги: думали, що се їх хочуть^відстрашити „від
стації і хлїба“ , тим часом козаки прийшли справді й почали штур­
мувати замок, де засїли вояки Вишневецького. Т і боронили ся сильно
але не помогло нічого: козаки штурмували пять день, в день і в ночи
і кінець кінцем замок здобули.
„Драґонія така була честна, що хоч
то з тої ж України були вибранцї, але так завзято боронили ся, що
одні на другім полягли, і оден тільки, сховавши ся між трупами,
в ночи утїк і дав знати князеви“ , завважає Машкевич, і так описує
останній приступ: „стративши три штурми в ночи, на четвертий,
у день, старшина напоїла горілкою чернь, себто хлопство, а сама
зіставиш ся тверезо, пустила на штурм: пяне хлопство осліп лізло,
а нашим бідакам і куль та пороху не ставало; неприятель, помітивши
се, тим більше брав ся до паркану, і добивши ся до нього, що живо
полізло до замку“ .
Польські вояки потанули. Вишневецький, довідавши ся про сей
погром від одного недобитка-драїона, страшенно розярений иіслав
*) Gdzie L mieszczanow і popow w słusznym swym opale | co winnieyszyeh rozka/.e
kilka wbic na pale | dla drugich ukarania — зававжає про сю погребиську екзекуцію
Твардовский.

півтори тисячі кінного війська, наказавши аому здобути місто і ви­
рубати в нїм усіх, винних і невинних. Але козаки, сподїваючи ся
такого фіналу, так сильно укріпили місто, що анї приступити було
до нього, — і так ,,комонник“ Вишневецького ,,зі стидом“ мусів
вертати ся до князя, а той по такім кінцї сього попасу рішив чим
скорше простувати до своїх волинських маєтностей1).
Та тут забігли йому дорогу післанцї від київського воєводи
Тишкевича, властителя великих маєтностей в полудневій Київщині:
він сповіщав, що козаки саме напали на його містечко Махнівку. ІІо
словам варшавського кореспондента, що переказує реляцію Вишне­
вецького, був то полковник Гиря з пятьма тисячами козаків, а милю
за ним бтояв у полі Кривонос з тисячею коней*). Тишкевич благав
Вишневецького помогти йому виратувати містечко. Вишневецький, не
вважаючи на дуже прикру погоду, чим скорше подав ся туди з кінним
військом, а обозови свому казав надтягати туди ж. Військо його теж
горіло бажаннєм відплатити козакам, обступило містечко наоколо, щоб
захопити їх у свої руки і з великим невдоволеннєм стріло ,,дісвазії“
Тишкевича, которому — як висловляєть ся прибічник Яреми —
,,щось на ніс влізло“ і він почав ,,видумувати ріжні рації“ , стри­
муючи Вишневецького від крівавої росправи: він зовсїм справедливо
казав, що як йому роздражнять козаків, то вони віддячать ся потім
на його маєтностях, і давіть грозив ся, що в такім разі шукати-ме
своїх шкід на Вишневецькім. Кінець кінцем плян обхоплення містечка
військом не вдав ся: козаки відступили під Погребище, під проводом
,,Крпвоносового сина“ , як його називає Машкевич. Вишнївеччане
рвали ся слідом за ним, щоб їх погромити, але Тишкевич знов став
відраджувати, а козаки тим часом, заложивши ся табором в дванадцать
рядів возів і забравши що лекше ( ,,крупу, шпоно, муку, солонину,
горох, зелїзо, срібло, золото, убрання“ ), відійшли і зєднавши ся
з кіннотою, присланою від білоцерківського полковника, уступили ся
без великих утрат.
По сїй афері Вишневецький спішно рушив на захід. Дали йому
знати, що Кривонос з Гирею знову приступили до Махнівкп, з ар-
матою, здобули замок і ,,бючи з гармат на тріумф, випивають вина
пана воєводи“ ,
-
але Вишневенькому вже відхотіло ся борпкати ся
з козаччиною3).
·) Машкевич с. 100 — 103. 2) Рки. Чорторийських 379 с. 48.
3)
Оповіданнє Машкѳвнча і аноніма, також у Твардовского (тамже) і врлича c. G7 ;
просторо оповідає про сї бої під Махнівкою також згаданий лист з Варшави з 31 липня
—
ркп. Чортор. 379 с. 48.
digitized by ukrbiblioteka.org

За той час иныпі ватаги повстанців обложили Долонне — „місто
велике і далеко обороннїйше над Львів, добре обсаджене арматою
і людом шляхетським“ . Туди збігло ся з сусїднїх околиць богато
католиків і Жидів; Ганновер, хдо передав нам просторе оповіданнє
про полонську біду, каже, що було там до двох тисяч шляхти
і 12 тисяч Жидів. Вони приготовили ся до оборони і не тратили
духу, сподїваючи ся, що Вишневецький по' дорозі з-під Махнівки по­
ступить до них, і вислали до нього своїх післанцїв, обіцюючи все
для війська на шість тижнів. Вишневецький і рушив уже був під
Полонне1), але раптом стратив охоту до войовання і відказав, що
пробув уже чотири тижні на Україні, не маючи ні від кого помочи,
і тепер його військо дуже змучене і він мусить своїх кутів пильну­
вати, а не чужих стерегти*). Рушив з своїм військом на РСонстан-
тинів, а по його уступленню козаки взяли ся штурмувати Полонне
і дня 12 (2 2) липня- здобули. Я к оповідає Ганновер, насамперед
передали ся до них руські передмістя, далї руські вояки і слуги
тутешніх нанів, за їх помічю козаки віпшли до замку і вчинили
страшну різню. Варшавський кореспондент по свіжим шдомостям від
Типгкевича пише, що вбито там 7 00 шляхти „окрім жінок, дітей
і челяди“ , і до 2 0 0 0 Жидів. Повстанці' захопили масу зброї —
рахували 6 0 і навіть 80 гармат, масу пороху, і т. и .3). В дещо
пізнїйшій реляції (серпень) козацьку здобич в Полоннім рахують на
чотири мілїони. оповідають про тїла, що досї лежать у замісу, кров
по коліна на них запекла ся, чотириста панночок-шляхтянок і дітей
попито. Взагалі сей погром належав до найбільших сенсацій повстання.
Після повалення сеї оборонної твердині воно вибухнуло в сїй
околиці тим сильнїйше. Сучасні листи вичисляють такі міста захоплені
в сих днях (в середині липня с. ст .): Чуднів, Чорторию, Бердичів,
Райгород, Заслав, Межирич, Острог —
„все з розливом католицької
крови, з профанованнєм костелів здобуто і знищено“ *). Пізнїйші вісти
доповняють сей реєстр рядом пньїпих місцевостей, що мусїли в сїм
же часї перейти до рук повстанців: Янушшль, Краснопіль, Любар,
Остропіль, Лабунь. Гриців і и н .5). По тім як уступили ся відси
Так виходить з згаданою варшавського листу, що переказу с реляцію Вишне­
венького. *) Ганновер с. 167— 168. опис маршу Вишневецького.
3) Про погром Полонного крім Гапновера лист Кушевича з 30 липня — Жерела
IV <·. 10, листи з Варшави 31 липня і 2 серпня — ркп. Чортор. 379 с. 50 і 52.
♦і Анонімний лиі*т з 29 липня н. ст. в пет. ркп. 129
—
тепер в Архяві Н І.
IVч.7!
5) ІГам. кн. Міхалов«*ког<> <*. 15S— 159 (реєстр иредложений на с*с«*ії сенату 22 серпня
и. --Т .).

останні' польські сили — Вишневецького й Тишкевича, — доля сеї
країни була рішена.
Таким чином вмішаннє Вишневецького і його виступи на сїм київ-
сько-браславськім пограничу против повстання не зробили в нїм ніяких
особливих' змін і не стримали його поступів. Вплинули дуже на розвій
подїй, на козацьку війну — але в зовсім противнім напрямі, оцїнені
як розірваннє того пів-формального перемиря, що уставило ся з уступ-
леннєм Хмельницького з-під Білої Церкви „на звичайні місця“
Противники компромісової політики гетьмана й його однодумців
в козацькім війську ухопили ся за сї виступи Вишневецького, щоб
покінчити з усяким опортунізмом і перейти до отвертої, рішучої війни.
Кріваві зусиля коло приборкання' повстання, жорстокий терор, не­
людські розправи з захопленими повстанцями, пороблені Вишневець-
ким, викликали сенсацію по обох сторонах — і польській і україн­
ській. Збентежені повстаннєм, і крівавими сценами його, Жиди, шляхта,
католики взагалі готові були бачити в Вишневецькім якогось божого
післанника, що приносив їм ратунок, а його кріваві ексцеси над
повстанцями величали як прояви великого духа, трохи не героїзму.
Ми бачили образ сього протектора і оборонця Ізраіля, з захватом
намальований Ганновером; йому вторує своєю поезією Твардовский,
величаючи Вишневецького як промінь сонця, що заблис серед загаль­
ної пітьми, як радісну надію житя — як Сціпіона спасителя вітчини.
З другого боку всі прихильники мирової політики супроти ко­
заків рішучо осуджували сї кріваві виступи, що вносили нове, непо­
трібне, погибельне розяреннє в козацькі ряди. Кисїль вже на перші
вісти про воєнні пляни Вишневецького поспішив його остерігти від
усяких зачіпок з козаками, „аби не ставити в підозріннє перемиря
—
щоб не скріпляла ся ворожнеча і вороги уступили ся з нутра
(держави)“ . Але Вишневецький в своїй відповіди рішучо висловив ся
против усякої толєранційної чи опортуністичної політики супроти
козаків, патетично закінчивши, що він в такім разі „не хоче и жити
в сїй отчизнї, — і краще нам вмераЇи, аніж би поганство і гуль­
тяйство мали над нами панувати“ *). tło такій принципальній декля-
рації, скріпленій зараз потім крівавими карами й сутичками з козаками,
і в польських опортуністично настроєних кругах, слїдом за козаками,
на Вишневецького стали складати вину розірваного перемиря і гірко
нарікати на кріваві його вчинки, що на-ново розятрили козацьку
війну. Рудавский, з історичної перспективи (хоч і з деякими недо-
digitized by ukrbiblioteka.org

кладностями в фактичних подробицях) віддаючи сї настрої польських
політичних кругів, вказує на ексцеси Вишневецького як головну при­
чину безрезультатности визначеної. соймом комісії. Саме під той час
—
каже він — комісари розпочали свою функцію, коли кн. Вишне-
вецький виступив против такої соромної й брудної згоди з зрадниками.
Він хотїв війти до свого власного міста Немирова, але його власні
міщане не пустили його; стала ся бптва — велика різня, вкінці він
з тріумфом вступив до міста: піддані припадали до ніг його, просячи
пробачення, але він усіх їх велить замучити вишуканими способами,
ріжними дивними муками, зчаста повторяючи катови, щоб так дошку­
ляв, аби вони чули, що вмерають. Одним каже вибирати очі, иньших
вбити на хрести, богатьох мечем стяти. Прочувши про се козаки від­
кинули згоду, посилаючи ся на сю задану їм нову рану — казали,
що її треба на ново випалити; вся причина була зложена на князя
і його обвинувачували всі* вони, як привидцю розірвання неремиря.
Між козаччиною від сих крівавих виступів князя Яреми дійсно
як в улїю загуло. Коли він перед польськими кругами виступив як
речник безоглядної боротьби з повстаннєм, то і в козацьких його
безоглядні кроки були прийняті як виклик на бій на житє і на
смерть. На чолі повстання, приймаючи сей поклик, як противник
у сїм турнірі з князем, виступає Максим Кривонос і на якийсь час
(в липнї с. ст.) захоплює собою всю увагу, як головна фіґура по­
встання, — поки Хмельницький зістаєть ся на заднім плянї сього
крівавого видовища, поволі* надтягаючи на театр його з свого Чиги­
рина. В народній памяти — в славнім побіднім марші Хмелвниччини
він зістав ся (під іменем Перебійноса) символом побідпого руху по­
встання власне в сїм моментї:
Гей не дивуйте, добриї люде,
Зависли Ляшки, зависли,
Що на Вкраїні повстало,
Як чорна хмара на Вислї.
Що за Дашевим, під Сорокою
Лядськую славу загнав під лаву,
Множество Ляхів пропало.
Сам бравий козак гуляє.
Перебійніс водить не много —
Нуте, козаки, у скоки,
Сімсот козаків з собою,
Заберемо ся під боки:
Рубає мечем голови з плечей,
Заженім Ляшка, вражого сина,
А решту топить водою.
Аж за той Дунай глибокий1).
Історична роля сього чоловіка була так коротка, що він мигнув
тільки мов яскраво освітлена фігура на екранї, лишивши нас без

усяких близших відомостей про себе. Він умер при КІНЦЇ того ж року.
Анонімний автор сучасного німецького мемуару, титулуючи Кривоноса
„ генерал-майором що очевидно має означати першу особу по Хмель­
ницькім, каже, що він був родом Скот (Шотляндець), названий ко­
заками Кривоносом задля свого кривого носа, зрештою відважний
і сміливий вояк1).
Але Іолїньский в своїх записках згадує, що суч а т голоси
називали Кривоноса купцем з Могилева2), а Коховский в своїх „Клї-
мактерах“ каже, що він був з Острога — засуджений за розбої3).
Звістки сї самі по собі особливого довіря не будять, але на місцеве
ноходженнє Кривоноса натякає і його власний лист до ротмістра
Корицкого, де він відгрожуючи ся на Вишневецького, жалуєть ся, що
той казав вертіти очі буравами його „рідним братам“ 4) : сей вираз,
коли його не брати фіїурально (а він досить катеґоричний і сильно
підчеркнений, як на те), піддавав би гадку про походженнє Криво­
носа з якоїсь місцевої, може попівської і)одини з Браславщини або
полудневої Київщини.
Опублікована недавніми часами сучасна польська ґравюра —
юртрет „значного козака Кривоноса“ теж не викликає великого до­
віря до своєї портретности5), тож і нею не можемо покористувати ся
для познайомлення з сею намятною постатю (де-хто вважає сю ґравюру
навіть карікатурою з огляду на той утрірований кривий ніс, але для
сього теж властиво нема підстави).
Діяльність сього чоловіка, на скільки вона нам звістна, обіймає
всього кілька місяців. Вперше зачуваємо про нього під Корсунем, де
він веде передовий полк Хмельницького; далї звістка про висланнє
його за Дніпро — до чого в кождім разі не прийшло6), а натомість
виринає він в Браславщинї, уже в першій половині н. ст. червня:
*) Dann nachdem der Gener. Major Krziwanos, ein geborener Schott, von wegen
seiner krummen Nas also von den Cosaken genant, sonst ein res^virter und vp-wegener
Soldat, —-
Gründliche Relation л. 4.
2) Obrał sobie у postanowił pułkownikami nad kozaki : Krzyw ono sa srogiego tyrana
—
a to byl kupiecz z Mogiłowa (c. 111).
3) E ditione Osttogiensi dudum ob agitata latrocinia capitalium damnatus — c. 47.
*) Wisniowiecki, który w Niemierowie i w drugiem mieście okrutne tyranstwo nad
bracią moią porobieł, braci moiey rodzony kazał świdrami wierciec oczy — Чортор. 379
c. 58, близька копія в Чортор. 142 c. 60 1; в збірнику Осол. 3564 с. 70 в иньша копія,
дуже відмінна, і без того вправу „braci rodzony“. В листї до Заславського (див. низше)
се буравлепнв очей Кривонос прикладав спеціально до попів — се и прилучаю до того
натяку на ного походженнє.
5)
Репродукції сеі гравюри в моій Ілюстрованій Історії України, у Чоловского
Wysoki zamek we Lw owie, в князі Липинського Z dziejów Ukrainy, тамже на ст. 385
вамітка про сю гравюру.
в) Див. вище с. 30.
digitized by ukrbiblioteka.org

з початку незнаний („який сь“) 1) звертає він на себе все більш)
увагу своєю енергією, і нарешті боротьба з Яремою ставить його
в самім центрі сеї крівавої трагедії, як представника народньої
укранської стихії перед лицем шляхетського местника*).
Свою політичну фізіономію Кривонос відкриває найбільше в своїм
цікавім листі до кн. Заславського, написанім в кілька день по полон-
ськім погромі, з приводу жалїв князя і накликувань до занехання
ворожих кроків: „Зво^щн знати, в. м., що те що було зачало ся,
заспоколо сяї, і вже ми не хотіли більше пустошити землі Польської
—
тільїки ув ся нам кн. Єремія: людей мордував, стинав, на палю
садив — скрізь, в кождім місті серед міста шибениця, а тепер по­
казуєть ся, що на палї були невинні люде. Попам нашим буравом
очі вертів! Ми стоячи за віру свою і боронячи здоровля свого, мусїли
стати за свою кривду. Х то з нами хоче до бою стати, ми против
нього готові; а хто спокійний — буде сидїти в спокою. А от уже
сім· тижнів тому або й більше, вислали ми наших послів до найясн.
короля і річи-посполитої, аби вже скінчило ся се: краще б хотїло ся
нам заховати тих людей на кого иньшого3), нїж тут тратити. Але
від тих наших послів висланих не чуємо і до сього часу ніякої
слушної відомости. де вони обертають ся: мабуть уже сплять, коли
не пробудили ся до сього часу. Ще може бути спокій, коли ваша
мил. поставиш на певний ^ас наших послів — я можу затриматись;
а коли не буде - мушу ставити ся і бороти ся, разом із ордою.
Пан гетьман наступить з військом, а Орди я вже в тих днях cno-
дїваю ся — заступить вам дорогу, куди б ви не утїкали. Тому ще
раз прошу вм. пана, аби нам повернено наших послів — зараз пішлю
до Тогай-бея, аби затримав Орду. А Жидів зволь в. м. справити аж
до Висли, бо вся біда пішла від Жидів — вони вас з розуму звели“ .
Лист підписаний: „зичливий і найнизший слуга Максим Кривонос
полковник війська й. кор. м. Запорозького“ 4).
Я к бачимо, ідеольойя Кривоноса — ідеольопя отсього повстання
взагалі; він нічим не виріжняє себе з нього, з його завдань і мотивів,
і виступає як представник війська. Дарма, що Хмельницький всїми
силами відгребав ся від нього і ранїйше — як то ми бачили в чер-
*) Див. вище с. 39.
2) Krzywonos — nawiekszy tyran у mordercza, lupiescza miast, wssy, kosciołow,
kapłanów, sliachty, Zydow, bialychglow i dzieci, характеризує його Ї о л ї н ь с б и й ( c . 113).
3) Себ-то против ворогів держави.
*) У Міхаловсвого с. 88, Памятники 12 с. 252 (з деякими відмінами). В О солн.
225 л. 99 останні слова в приписці: Można li rzecz — iesli będziesz łaskaw a przyszlesz
naszych posłow — ia zaraz poszle do Tohaj-bpia, і т. д .

внѳвих звістках, і пізнїйше, по Кривоносових битвах з Вишневѳцьким,
коли він писав комісарам, що не дозволяв йому, ніякої шарцанини
анї давав позволення руйнувати й палити міста1). Трохи се нагадує
відносини Наливайка до запорозького гетьмана — тільки що і Кри-
вонос, не кажучи за Хмельницького, були людьми більшого калібру,
ніж ватажки 159 0-х років. Кривонос титулує себе полковником
королівського козачого війська (завсїди одначе без означення свого
полкового округу'
-
не називаєть ся він і в звістках про Кривоноса,
се показує, що у властиву військову орґанізацію він таки не входив).
Але яку імпозантну ролю він при тім бере на себе! Він хоче рішати
про війну і згоду, диктує умови, ставить ультіматум, береть ся наво­
дити чи відкликати татарську орду. Се не простий полковник; сей
чоловік, видима річ, чує щось більше за собою.
В польських кругах то вважали його, так би сказати, ґенераль-
ним намістником* Хмельницького,
„гетьманом“ його війська2), тим
часом як сам Хмельницький представляв ся володарем, головою нової
козацько-української держави3),
—
то конкурентом і антаґонїстом
Хмельницького — на сїм грунті виростали ті згадані вже поголоски
про непорозуміння між ними і напруження, які мовляв переходили
часом у гострі конфлікти. Я навів уже звістку з останніх днїв липня
про грубіянство, яким відповів Кривонос на заборони Хмельницького
що до шарпанини4). І , потім, коли головне військо Хмельницького
зійшло ся з Кривоносовим, одна за другою йшли звістки про конфлікти
між ними. Раз ішли поголоски, що Хмельницький гостро взяв ся до
Кривоноса: арештував його за непослух і за кару велїв прикувати
до гармати, за шию ланцюгом — так писав Кисїль, вважаючи сей
інцідент за наслідок своїх переговорів; потім він мав звістку, що
Хмельницький· випустив Кривоноса на волю за порукою5). Оповідали
се і у Львові, що Хмельницький „велів прикувати Кривоноса з чо­
тирма його полковниками, за те що против його наказу смів міста
добувати,‘ костели грабувати, панни насилувати й иньші страхи чинити,
але другого дня велїв його відкувати — мабуть одкупив ся “ в).
Другим разом писали, що Кривонос посваривши ся з гетьманом, трохи
не зарубав його7), і т. д.
*) Пам. кн. Міхаловского с. 168, лист з 19 (23) серпня.
2) Hetman kozackiego łotcostwa Krzywonos, ktorego obrał Hmielniczky hetmanem
—
виписує їоліньскин (c. 107) серед заміток 8 місяця липня.
3) Ми вже бачили подібну поголоску про Топиіу — ранїшпу (с. 11).
*) Див. вище с. 28.
*) Пам. кн. Міхаловского с. 149 і 160 (листи КисЦя 8 2 і 22 серпня).
·) У Шайнохн 11 дод. с. 380.
7) Виїмок з ановїжного листу в Бережан, в 26 серпня у Липинського с. 227.
digitized by ukrbiblioteka.org

Знаючи підозріливу і заздрісну на пунктї своєї власти й авторітѳту
вдачу Хмельницького (як відкривають її шзнїйші факти), не можна
думати, щоб він спокійним оком дивив ся на зріст сил і поваги
браславського ватажка. Трудно, розуміеть ся, рішити, на скільки він
від початку поступав самовільно, а скільки в тім було вол! Хмель­
ницького — чи щирі були гетьманові запевнення, що він все робить
для погамовання повстанських ексцесів на західній території, чи
правда була по стороні тих, що добачали ту т з його сторони самі
хитрощі і потайне порозуміннє з західнїми ватажками. Що селянське
повстаннє, селянська жакерія не лежали в тодїпшїй тактиці Хмель­
ницького, се можемо · прийняти з великою правдоподібністю. Але
повстаннє розвивало ся своєю стихійною силою, захоплюючи погра-
ничних полковників, що виступають поруч Кривоноса: Ганжа уман­
ський, Гиря білоцерківський, Остап (Гоголь) кальницький1). Творили
ся самостійні повстансько-козацькі відділи, виростали в многотисячні
корпуси, і нетерпіливо оглядали ся на кунктатора гетьмана, що далі
„сидїв“ у своїм Чигирині, займаючи ся, мовляв, своїми хатнїми та
особистими справами (розшукав між иньшим і свою коханку, відібрану
у нього Чаплїнським, і святкував перемогу над конкурентом)2).
Кінець кінцем Хмельницький мусїв відчути непевність своєї
позиції: йому небезпечно було і гамувати се повстаннє, що в такім
разї могло б обернути ся против нього самого, і нїяк було пускати
його ватажків самопас, не даючи відчувати своєї руки і контролі:
вони могли б також вирости по-над голову гетьманови — як се вже
мабуть і помічалось у Кривоноса. Не добре було давати їм тріум­
фувати без гетьмана над польськими військами та виростати на* ве­
ликих вождів, а не на руку було б, коли б і погромили сї передові
ватаги Поляки і набрали з того відваги та незгідливости на козацькі
домагання. І от Хмельницький рішаєть ся покінчити з своїм пасивним
вичікуваннєм, опанувати західній театр повстання і взяти його в свої
руки. Якихось таких заяв з його уст ми, як звичайно, і сим разом
не маємо; не знаємо і того, коли зявилось у нього таке рішеанє —
чл по браславських погромах, чи аж після битв Кривоноса з Вишне-
вецьким. Але бачимо, що вже в перших днях липня с. ст. він мо-
!) Днв. вище с. 39, 42.
2)
W tych dniach ożenił się z nieiaką Czaplicką szlachcianką, która męża w tey
teraznieyszy zawierusie pozbyła — доносить 22 и. ст. липня Кушевич (Жерела IV с. 41):
досі він очевидно нічого не чував про давнішпий роман Хмельницького з сею жінкою,
розмальований пізнїйшими письменниками. В Кривоносовім війську чекали, що Хмель­
ницький „зараз по весїлю своїм з Чаплїцкою- рушиїь до війська — Пам. кн. Міхалов-
свого с. 95.

білїзує свої сили. Забирав козацькі кадри з Лївобережа (з Старо-
дубщини, ми бачили, вийшли вони перед 10 липня с. ст.) . Висилав
на західній театр поднїпрянські полки, не звязані безпосередно з та­
мошнім рухом і його привидцями, а близші гетьманському рейментови,
більше дісціплїновані і залежні від нього (так от корсунський полк
з полковником Шангиреєм бачимо в середніх днях липня під При­
лукою)1). Дає знати Татарам, щоб готовили ся до походу2), і сам
починає поволі посувати ся на захід: в 2 0-х днях червня с. ст. ще
бачимо його в Чигирині, коло десятого липня він над Росавою, військо
в зборі стоїть над Масловим Ставом (на Росаві ж). Се ще до певної
міри „звичайні козацькі місця“ , так що новий похід ще не марко­
ваний. Але коло 20 липня Хмельницький уже в Наволочи, за Білою
Церквою, на театрі червневого повстання3). Рубікон перейдено.
Як мотив сього другого походу Хмельницький в листі до кн.
Заславського, писанім в пять день по Кривоносовім (і до букв до
нього подібнім), виставляв зачіпні виступи кн. Яреми:
„Бачить то Бог, що ми будучи незмінними слугами річи-поспо­
литої й вашої мил., сердечно бажали собі гого, щоб у спокою могти
зіставати ся. Але через наступленнє й. м. кн . Вишневецького — як
він не спамятав того, що ми маючи його в своїх руках, свобідно
пустили з-за Днїпра, забезпечивши у всім, — поневолі мусїли й ми
рушити ся з усім військом, з універсалів, особливо писаних з-за
Днїпра, і з листів до Москви зрозумівши (дійсні наміри князя) . . .
Не що иньше тілько се нас побудило. А то ж бажали, абц вже скінчило
ся на тім, що з божого допусту сталось, і більше християнська кров
аби не лила ся. За тим і послів наших до кор. милости і всеї річп-
1) Зізнання козаків захоплених під Прилукою і приставлених до Заславського
18 (28) липня — Міхаловск., е. 94— 96.
2) Sam sie Chmielnicki ruszył z wielką potęgą i miał słac do Tokajbeia, aby
z Ordą nastąpił — доносив Кисїль 9 серпня н. ст. (Міхаловск.. с. 15 1);. козаки-бранщ
говорили те саме десять день скорше — там же с. 95.
3) Листи Хмельницького з Чигирина 20 с. ст. липня в Актах Ю. 3. Р . Ш е. 222
і Актах Моск. roc. 11с. 230; судячи з того, що о. Ласко, бувши у Хмельницького в Чи-
грині в днях 17— 21 червня с. ст., нічого не говорить про виїзд Хмельницького або при-
готовання до того, треба думати, що Хмельницький рушив з Чигирина не скорше як
з кінцем червня або в перших днях липня. Про Хмельницького коло Маслового Ставу —
Акты Ю. 3 . Р . 111 с. 236 („Черка си стоять въ собраньѣ въ урочищѣ въ Масловомъ
стану“) і у Міхаловского c. 96: Przy Chmielnickim pułki zostały Czechrynski, Cerkaski,
Pereasław ski, Białcerkiew ski, u Masłowego mostu stoią. Лист Хмельницького з-над Росави
з 11 липня с. ст. (власноручний) — Памятники кіев. ком. 1, друге вид. с. 244 (тут
з оригіналу, а в Актах Ю. 3. Р . ИТ з московської копії). Лист Хмельницького з Наволочи
8 24 липня, с. ст., в Актах Ю. 3. Р . Ш с. 233; лист його ввідти ж 30 липня (у Міхаловск.
с. 96, Памят. с. 255) мас дату мабуть нового ст., універсал в справі литовських панів
17 липня (ркп. Чортор. 142 с. 531) — мабуть старого.
digitized by ukrbiblioteka.org

посполитої вислали ми з наиішзшою покорою - за ним:і велико
і унижено просимо в. княжу милость, бо як скоро тільки вони по­
вернуть, я з листів пп. сенаторів і всеї річи-посполитої вирозумівши
(їх становище) сам з усім військом верну ся і Орді накажу вернутись,
аби більше в крови християнській не бродила. І так я й своїх не
чим иньшим тільки мечем від чат і шарпанини стримую, аби того
не було“ *).
Як бачимо, головний привід до походу —
„наступленнє“ кн.
Яреми, і поруч того не то теж як привід до війни — не то як
одинокий вихід з утвореного Яремою напруження — справа послів:
нехай прибудуть з доброю відповідю посли і все ще буде добре.
Кривоносові козаки зловлені під Прилукою в середині липня, теж
оповідали, що справа війни рішить «ія в залежности від того, що
принесуть посли з Варшави: під Прилукою військо буде їх чекати,
прийде туди Хмельницький і буде, рада — там рішить ся, чи буде
війна, і як війна —
„то хоч би голову на толову ложити, а всею
силою, яку мають готову по цілій Руси, йти на військо річи-поспо­
литої“ *).
Але послів таки не було: десь загубили ся вони, і так таки
й не знати, що з ними сталось. Кисїль здогадував ся, що мабуть вони
иоїхали ІІолїсєм, боячи ся своєвільних ватаг, що ходили по В олини,
і трівожив ся, чи не пропали де з руки якихось гультяїв, зіставивши
шдозріннє на річ-посполиту3). Без сумніву, ся обставина, що посли
не вертались, і взагалі нічого не звісно було про заміри річи-поспо-
литої, її становище і жадання що до козаччини, мусїла бентежити
старшину, а ще більше служила догідним мотивом агітації для всіх
прихильників aipecHBHOï цолїтики і рішучої боротьби, на житє і на
смерть. В Варшаві оповідали з чийогось листу (автора не названо,
але виглядає на Кисїля ж), що Хмельницького спонукав до походу
власне сей брак усяких відомостей: листи Кисїля до нього, мовляв,
перехопив Лащ і відослав до Заславського, а коли Хмельницький,
щоб довідатись чогось, післав до Заславського своїх післанців, Лащ
зловив їх і відставив до Заславського як шпигунів, а там їх пости­
нано; а про козацьких послів висланих до Варшави, пішли між
козаками чутки, що їх у Варшаві на паль посадили4). Так і Криво-
>) У Міхаловского с. 96, справнїшпі копії — Осолїн. ркп. 225 л. 112, ркп. 3564
л. 73, Чортор. ркп. 379 л. 63, ркп. 142 с. 572. В другій части листу Хмельницький роз-
пиоуеть ся у вдячности за прихильність Заславського, просить і на далі у всім з ним
зносити ся і запевняв, що всякі розпорядження зроблені, аби княжі жаєтносіи не потерпіла
від війни.
2) У Міхаловского с. 94 .
з) Тамже с. 152.
4) Ркп. Чортор. 379 с. 52, лист з Варшави 31 лиття н. ст.

нос, мовляв, Хмельницькому писав1). А тим часом, ставлячи під
нідозріннє миролюбні заміри річи-посполитої і можливість порозуміння
з нею, далі' бив ся з повстанцями Ярема і стягали ся коронні війська
на волинсько-галицькім пограничу.
Пасивним супроти сього військо не могло більше зіставатись.
Новстаннє обєднуеть ся на ново, гетьман бере в свої руки його
провід і повторяючи в своїм листї доводи Кривоноса, заявляє свою
солідарність з ним — робить його репрезентантом поглядів і намірів
війська. Кривонос стає провідником передового козацького полку вже
зовсім формально. За ним ідуть пограничні полковники: Ганжа уман­
ський і Гиря білоцерківський. А там далї рушає і головна армія
гетьмана.
Мобілізація польських військ, з котрими против вош і заміру
приходило ся помірятись Хмельницькому в сїй другій кампанії, йшла
автоматично від першого, весняного погрому гетьманів. Першу підставу
їй дала висилка на Україну королівської Гвардії, ухвалена сенаторами
зараз по погромі коронних військ*). Крім того ново-визначені про­
відники воєнних сид Заславський, Конєцпольский і Остророї мали від
-себе зібрати якісь сили, і в поміч їм мали ще прибути „повітові
війська“ , найняті шляхтою поодиноких повітів. Реляція зі Львова
з перших днїв липня н.' ст. доносила, що в тих днях Заславський
з Конєцопольским вийдуть під Глиняни, щоб зійти ся там з Остро-
роїом і королівською ївардією, що прийшла під проводом обозного
в. кн. Литовського Осїньского в числі „кільканадцяти со т“ (було її
1 2 0 0 ), і там будуть чекати помічних полків в воєводств3). Але
орїанїзацією сих помічних повітових полків не спішили ся, бо й кон-
вокаційний сойм уважав цїлу мобілізацію тільки демострацією, щоб не
давати козакам дуже вбивати ся в пиху, а властиво мав всяку надїю,
що справа буде полагоджена переговорами й до війни не прийде.
Т а повстаннє в Браславщинї і на Волини стало прибирати такі
грізні розміри, що нїяк було чекати до приходу повітового війська.
Вже 2 (1 2 ) липня Заславський в ролі головного коменданта воєнних
•сил вислав Осїньского на Волинь,
—
але ту т своїми ординансами
закрутив ним так, що той уже не знав, чого й тримати ся: з-під
Кремінця післав його під Константинів, звідти казав уступити ся до
Заслава. Тим часом Кривоносові полки після погрому Полонного вже
!) Лист Кисіля — Пал. кн. Міхадовского с. 152.
а) Див. вище с. 518.
Ркн. Чортор. 142 с. 511.
digitized by ukrbiblioteka.org

надтягали під Константинів. Відступати було трудно, до того сюди ж ,
під Ро со л ір щ 13 (23) липня наспіли також Вишневецький і Типі-
кевич із своїми полками. З Осїньским же були ще полки Заславського
під проводом Корицкого і Суходольского, в числї чотирох тисяч
з невеликою артилерією. З огляду на такі досить значні сили —
разом мусїло бути до десяти тисяч реґулярного війська1), — Осїнь-
ский з товаришами, порозумівши ся з обома воєводами, Вишневецьким
і Тишкевичом, рішили дати битву Кривоносови під Константиновим,
де його сподївали ся з дня на день. Корицкий під сю хвилю дістав
від нього згаданий вже лист — принятий як заповідь битви:
„Милостивий пане Корицкий. Писав до мене п. воєвода сендо-
мирский, аби я війну занехав і назад до дому вернув ся, і я се
радо б учинив, якби не привів мене до сього Вишневецький, котрий
у Немирові і в другім місці* немилосердне тиранство над братиєю
моєю поробив: рідній братиї моїй казав вертіти очі буравами,
—
і я за се не перестану його шукати всюди, хоч би і в костелї, аж
доки не дістану. Тому остерігаю, аби п. воєвода сендомирский не
жалував — аби річи свої й своїх піданих вивіз десь далеко до
замку — бо хоч би я й хотів вас охоронити, але в війську у мене
люде ріжні і покладатись на їх не треба. Коли ж би ти, в. м .г
думав, що мене з військом моїм можеш знищити, то я радо на в. м.
чекаю. За тим будь в. м. ласкав. Вашої мил. приятель такий, як
зараз побачиш — Максим Кривонос2) . “
È неділю 16 ( 2 6 ) липня польські війська зійшли ся під Кон­
стантиновим і ту т стали обозрм. З полудня почали показувати ся
передні українські полки. Захоплені язики оповідали, що Кривонос
іде* з 50 тисячами, не рахуючи орди. Справді, трудно було оглянути
його, як надійшло се козацьке військо над Случ (з правого боку),
оповідає очевидець. Осїньскпй з ївардією одначе з успіхом боронив
козакам переправи; гарматні стр ий задавали їм богато клопоту, а далі
віддїл кінноти польської, перейшовши за ріку, ударив на них з таким
завзятєм, що козаки ,замішали ся й почали уступатись і тікати. Далі
за ними загоняти ся Поляки пе відважили ся, бо й піч заходила —
вернули ся до міста, а козаки стали недалеко табором: очевидно той
!) Так виходить з чисел поданих Осїньским і Машкевичом: Оеїяський каже, що
з Суходольским було 2500, а Корицкпм 1500, з самим Осїньским 1200; військо Вишне­
вецького Машкевич рахує на 4000 (.,6ο по переходї за Дніпро богато людей розїхало ся
8 тих що з князем тїкаля за Дніпро“); мусїв мати також щось і Тишкевич. Тому коли
Машвевнч все зібране тут військо рахує на 6000 або мало що більше (с. 106), то се
неймовірно мало.
2) Див. вище с. 46.

легкий тріумф П О Л Ь СЬК О Ї кінноти особливого значіння не мав, хоч
ІІоляки-участники й хвалять ся, іцо нарубали зо дві тисячі козаків.
Між бранцями попав в польські руки сотник Полуян,
„що бував
т всіх радах“ , і він наговорив їм такого, що дуже збентежило
польську старшину — мовляв, Кривонос сповняє накази Хмельниць­
кого, що теж не робить нічого без ради Кривоноса; від Хмельниць­
кого чотири дні тому був лист з Наволочи, він іде з великою силою,
а Кривоносови велїв затримати Поляків до його приходу.
Почувши се польські вожди від разу стратили відвагу. Вчинили
раду, що робити: „порахували ся з собою, що Кривоноса, котрого
рахують на 50 тис., ще можемо затримати, але з Хмельницьким
міряти ся не можливо“ , пише Осїньский. До того ж відчувала ся
недостача провіянту і фуражу, а в місті помічав ся зрадливий д у х :
мііцане, як каже Машкевич, тішили ся з приходу козаків і в ночи
довозили їм потайки пиво, горілку, порох. Се дало Вишневецькому
привід до екзекуції: він Звелів арештувати підозрілих і сирок душ
зараз стято; але се польських шансів зовсім не поправило. З козаць­
кого війська приходили вісти, що там сили прибувають — прийшло
знову 20 тис.
„українного хлопства“ і з ним „козаки старинні“ ,
а Полякам помочи не було звідки сподіватись. Цілий понеділок
пройшов у радах і ваганнях, і вкінці таки рішено уступити ся до
головних сил річи-посполитої та зєднавши ся з ними потім знову
наступити на козаків.
18 ( 28) польське військо почало сей марш, ^славш и наперед
обоз під Кульчин, яких півтретя милі від Константинова. Т а Кривонос
ударив на них знову — як говорили язики — хотїв конче затри­
мати Поляків до приходу Хмельницького. Сю другу, вторкову битву
польські реляції представляють так само нещасливою для козаків як
і першу: перепустивши їх через Случ, Поляки, мовляв, з усеї сили
вдарили на них, помішали, загнали до ріки —
„за ласкою божою
трун на трупі лежав густо аж до переправи, мов біле сукно вкрило
поло“ , пише Осїньский. Він признає одначе, що козацький табор
державсь і Поляки не рішились добувати його, а пустили ся слідом
за своїм обозом далі — отаборили ся під Ляхівцями над Горинею,
яких вісім миль від Костантинова (нп північний захід) і тут стали
чекати Заславського*). Прихильники Вишневецького, доказуючи, що
і)
Реляція про с! битви, найбільш офіціальна, але коротка, підписана Тишкевпчож,
Вишневецьким, Лащон, Осїньским і свояком воєводи Тишкевича Крлштофон підсудком
браславським в обозі під Кульчином дня 20 (ЗО) у Міхаловского с. 98, Памятники с. 258.
Просторо ічіравоядапнб Осїпьского Осолїньекому два дні пізнїйше з Ляховець — Міх. 145,
digitized by ukrbiblioteka.org

їх герой мав усі шанси повної побіди, т і л ь к и вони були ударемнеш
иньшими комендантами: також дають зрозуміти дійсну міру польських
успіхів. Машкевич складає на Тщпкевича всю вину, що кн. Яремі
не вдало ся до решти розгромити козаків. По його словам, повстанці
по вторковій битві були так збентежені, що коли Вишневецький стаь
по нїй наступати,
„чернь уже вхопила Кривоноса й хотіла Живцем
видати князеви, складаючи на нього всю вину — що то вія силоміць
змусив її до того бою; але знов чорт припустив воєводу київського
з його нечестивою радою: зі всеї сили почав відраджувати князеви
ТОЇ бИ’хВИ і добив ся свого — рвучи на собі волосе, відступив князь
з військом, пустивши з рук побіду через воєводу київського; дійсно
можна сказати старим прислівєм: князь золотом написав, а воєвода
ч и м с ь припечатав“ J).
Не вважаючи на всі силкування представити сї битви під Кон-
стантиновом великим успіхом польського оружа, в дїйсности вони були
ілюстрацією сили повстання і безсильности против нього польського
війська. Не тільки самого Хмельницького, а навіть Кривоноса, про­
водиря повстанців „хлопів“ ,
не удало ся не то що розгромити,
а навіть стримати в його поході. Так се було й оцінено сучасниками2).
Польським військам, самому кн. Яремі прийшло ся ретірувати
**я перед Кривоносим і поле битв зістало ся за повстанцями: зараз
со виходї Поляків зайняли вони Константинів і вчинили погром ка­
толикам і Жидам, які не вийшли з польським табором, а зістали ся
в містї. Кн. Ярема дав собі духа тільки, виславши підїзд, я к и й
Пам. 2 65. їнтересне оповідання — але з помилкою в днях (сиізняєть ся о оден день
в мемуарах М аш кеви ча с. 106 і д. З становищ а Виш невець кого ж дуже детально оповіда
Твардовский (с. 21 і д.), але з порівняння з Осїньским і Машкевичом виявляють ся, скіль к
в тій детальности баламуцтва. Рапорт З аславсь кого, і долученим листом Кривоноса де
Корицкого, переказаний в ли стї з Варша ви 4. Ѵ Ш н. ст . рки. Чортор. 379 с. 58. Коротка
реляція його прімасови у Міхаловского с. 97.
*) Наведемо ще варшавську поголоску, пущену тодїж прихильниками кн. Яреми:
„Післав (Хмельнидкнй) десять відважних вояків, аби вбили кн. Вишневецького. Прийшли
і в дарунку кілька ионстранцій принесли, просячи милосердя — а Хмельницький в двох
милях з військом своїм чекав. К нязь слухав їх здалека. Здивував ся посольству і дарункам,
велїв їх відвести й ча стувати, і оден упивши ся видав себе: '»напевне князь се ї ночи буде
в наших рук ах і ви веї, Ляхове‘. Довідавши ся про се, князь' казав кождого осібно взяти
й питати , і в сі на однім зійшли ся: конче мали його забити. Т одї князь велів уеїх вбити
на палю, а сан пішов до Збаража “ . Ли ст з Варш ави з 2 серпня — рк п. Чорторийсь ких
379 с. 57.
г)
„Наші небожата, бачучи слабі сили свої, мусіли рушити з Константинова. . . Спирали
їх, поки могли, а як уже не могли витримати, — бо їх дуже з гармат бито, прийшло ся
їм радити про себе“ , пише Заслав ський (с. 97). Ганновер оповідає: „ І побояв ся князь,
щоб мешканці міста Русини не збунтували ся на вид ворогів, що обложили місто, і покинув
місто весь блиск — кн . Вишневец ький з військом і Жидаии ; хто мав коня з возом, руши в
за князем ; хто не пригодовував коня з возом, покладаю т а ся на князя, мусів дістатись
у Константанові“ (с. 173).

в ночи несподівано наїхав на місто — богато нарубав і захопив
„доброго язика“ , і той оповів, що Кривонос всю здобич відіслав
„ку Запорожу“ , а сам рушив на Бар і Межибож1).
Се була правда. Кривонос пересунув ся на подільське пограниче.
Насамперед приступив до Межибожа, укріпленого замку Сєнявских,
добре захищеного природними обставинами. Поголоски оповідали, що
його здобуто приступом і вирубано*). Але краще освідомлений ко­
респондент3), навпаки, пише, що Кривонос не вчинив місту ніякої
шкоди — з огляду на пп. Сєнявских: відомість далеко правдоподіб-
нїйша, яка ще раз остерігає не дуже покладати ся на сучасні звістки
про козацькі погроми. По сім Кривоносові козаки обложили Бар,
далеко важнїйшу твердиню, що служила ключем до східнього Поділя
й уважала ся за незвичайно оборонну позицію. Вона була сильно
обсаджена і на неї дивились як на заставу всеї західньої України:
„якби взяли Бар — нї одно місто не остояло ся б перед ними, якби
забрали таку армату і такі воєнні апарати“ , заздалегідь писав під-
столїй львівський4). І дня 25 с. ст. липня ся твердиня впала в руки
Кривоноса.
„ В пятницю неприятель здобув Бар приступом, від землї й води5).
На сплавах з розібраних домів і дворів поробив штахети і об­
ступивши наоколо, спалив і зруйнував. Не -міг і замок утримати ся
—
через зраду Руси. Найбільш шкодили московські гуляй-городи6),
за котрими зрадники веЛїли йти селянам. Коли дано огня з гармат
і Нїмцї вистрілили, одних положили, иньші, припали, а саме гуль­
тяйство під дим скочило. Драюнія королевича вся полягла, але й по­
ганства того лягло не мало“ . 7)
Через кілька день описуючи сю катастрофу докладнїйше на під­
ставі зібраних відомостей, той же кореспондент додає деякі подро­
биці: самого Кривоноса в приступах не було, проводили його
„полковники“ — „Кушка шляхтич браславський, другий піп (очевидно
той піп браславський, про котрого ми вже чули), третій Габач (?'),
четвертий Браславець, пятий Степка“ ; військо характеризуєть ся як
„богове і дністрове гультяйство“ . Здобувши місто „за зрадою Р у си “ ,
обіцяли польському війську випустити його ціло з замку, коли під­
*) Пам · кн. Міхаловского с. 148. г) Тамже с. 151 .
3)
Кушевич с. 6 2 : Свнявский був староста львівський і про долю його маєсностей
мусїлиуЛьвовіматидобрівідомосте.
4) Ркп. Осолїн. 3564 с. 58.
s) Охорону барськфго замку і міста становило широке ложе Богу, умисно загаченого
й розлитого в широкі стави.
в) Рухомі, на к олеса поставлені деревляні щити.
7)
Пам. кн. Міхаловского с. 150, Памятники с. 272 ; подібного змісту лист того ж
Мясковского, писаний день пізнїйше — в ркп. Чортор. 142 с. 611.
digitized by ukrbiblioteka.org

дасть ся, але коли те справді' почало виходити, і їх „забравши все,,
стинали і мордували без ріжнищ в сїхц, тодї иныпі почали боронитись,
але замок здобуто, „по части силою, по части через зраду Ру си и *).
Твардовский, описуючи сю катастрофу, каже, що польська воєнна
залога прислана Заславським для охорони замку, встигла наприкрити
ся міщанам і ті самі відкрили брами міста Кривоносови, коли він,
мовляв, приступив з своїми козаками, —
помагали їм громити поль­
ських вояків і „Ля хів“ , що поховались у місті, а Жидів, котрих
назбирало ся сюди з цїлої України — найбільше хорих і ранених,
нїби то над пятнадцять тисяч (!) загинуло при сїм погромі; потім,
по кількох днях здобуто й замок і вирізано всю тутешню залогу*).
Подїя ся зробила сенсацію й викликала новий пароксізм паніки.
„Така значна твердиня і так марно перейшла до рук неприятеля“ г
завважає Кушевич3).
„Не бракувало пїчого: досить було гармат,
пороху і олова, поживи, людей служебних німецьких кількасот. Се
якесь фатум ворже річи-посполитій помішало все, і нас привело до
шкоди й сорому“ . . .
Полковники, здобувши замок, по словам Мясковского, посилали
до Кривоноса з запитаннєм, що мають робити з усею тою арматою
—
тисячами мушкетів і всякого струменту, що там переховував ся 4),
запасами пороху, олова, і значнїйшими полонянниками. Самі рушили
далі на захід. Приходили оповідання про ріжні ексцеси повстанців;
казали, що в Воньківцях вони повикидали з гробів кости шляхетські,
приказуючи: „Збиткували ся Ляхи над нами живими, а ми тепер над
кістьми і над дїтами (дїдами) вашими будемо“ 5).
Цїле Поділе вважало ся тепер страченим. Козаків з дня на день
сподівались уже в Камінцї. Страшенна трівога огорнула тутешню
шляхту. „Вже у мене правдива Україна з тої сторони — від Бара,
Сатанова; перша у мене свобідна служба божа — там уже нї костела,
нї ксьондза, нї Жида не знайдеть ся, а навіть Гусятин такий по­
рожній, що ледве кількадесять людей у нїм“ , пише 8 (1 8 ) серпня
підстароста теребовельський6).
Пішли вже навіть чутки, що й Камінець здобуто і в пень ви­
рубано. Але се були фальшиві поголоски: Кривонос — так писали
до Львова — пустив ся був дійсно на Камінець, навіть повіз з собою
якись „апарати до розривання скал“ ,
але раптом завернув ся —
*) У Жайнохи 11 дод. с. 380—382. 2) Wojna domowa c. 24—25.
3) Жерела ІУ с. 62. 4) Ркп. Осолїн. 3564 с. 58. 5) У Шайнохп, тамже.
в) Ркп. Осолїн. 225 л. 130.

пза одержаннєм заборони від Хмельницького, в очікуванню результатів
переговорів, що зачали ся 24 серпня (с. с т . ) !).
Хмельницький досить довго зістававсь у Паволочи. Звісні листи
його звідти обіймають час включно від 17 до 24 липня с. с т . 2),
а цїлий пробуток був очевидно ще довший 3). Чекав ще своїх послів
з Варшави і відповіди сойму (ми так-таки й не знаємо, коли йому
стала звісна та відповідь і яке вражіннє на нього зробила). Заразом
робив заходи, щоб на випадок війни розєднати і так слабко коорди­
новані сили свого противника. Висуваючи як головного привидцю
нового походу кн. Вишневецького з його нелюдськими екзекуціями
над повстанцями, придобрював ся до Заславського, як ми бачили,
примилював ся до декотрих иньших маґнатів (згадаймо тут і звістку
про помилуваннє Межибожа з огляду на його власника Сєнявского) —
підмінював свою боротьбу з польським режімом боротьбою з певними
маїнатами, від котрих, мовляв, пішло все зле і вся причина: було
се вповні в дусї шляхетських понять, де властиво все і завсїди зво­
дило ся до суперництва й боротьби маґнатських котерій — чи дійсної
чи вифантазованої. Таким же чином пильнував він затримати в ней-
тральности маґнатів литовських. Власне з Паволочи маємо інтересний
універсал, звернений ніби то до козаків, але в дїйсности написаний
на адресу литовських панів. В нїм Хмельницький згадує давню при­
хильність козаків до литовських панів, пригадує їх воєнне брацтво
в спільних походах і заявляє, що козацька війна, розпочата з поль­
ськими панами через козацьких неприятелїв, що наступали на ко­
зацтво, не має дотикати панів литовських: „Напоминаємо всякого
козака, аби в маєтностях ясновельможних і вельможних і. м. пп. се­
наторів в. кн. Литовського, панів наших милостивих, від війська
Запорозького, себ-то від козаків не діяла ся ніяка кривда — під
страхом кари військової на своєвільногоц 4).
В литовських кругах справді констатовано, що козацькі війська
були відкликані з литовської території, і через се була захована
нейтральність вел. князівства: литовські війська не взяли участи
!) Кушевич 1. с.
2) Див. вище с. 50. 3) Одначе в останніх днях липня е. ст.
гетьман в кождім разі був уже на Г ончари сї — див. низше, с. 60 .
4)
Дві копії сього універсалу в ркп. Чорторийських 142 с. 531 і 533, мають да ту
17 липня, мб. старого стилю (див. вище с. 50). Можливо, що про роспубдикованнв саме
сього универсалу (а може й якогось ще иньшого анальоґічного) оповідав в Москві післа-
нець Хмельницького Мужилівський : гетьман посилав на Литву грамогу, щоб Литва була
в згоді з „Черкасам и“ , і „Черк аси “ в такім разі не будуть зачіпати Литви , а коли Литва
почне їх зачіпати, то їй в домах своїх не зістати ся. Див. тим часом переповідженнв
акгів посольства Мужилівського в статі Востокова: Нервыя сношенія Б . Хмельницкаго
«ъ Москвою, Кіев. С тари на 1887, V I I с. 719.
digitized by ukrbiblioteka.org

в осінній війні 1 6 48 р. і в козацьких кругах Литву вважали навіть
союзною1). Московському послови говорили весною 1 649 p ., що ми-
нувшого року Литва не помогала Польщі своїми людьми на козаків,
бо між ними була така змова, щоб гетьманови й війську Запорозькому
і Ордї не ходити війною на Литовську землю, а литовському війську
не помагати Ляхам 2).
Мусїли йти також жваві пересилки з кримською ордою, мабуть
і з Константинополем, — але про них, на жаль, не маємо ніяких
певних звісток, тільки далекі і баламутні поголоски. Так з приводу
двірської революції, що стала ся в Царгородї літом 1 64 8 р. і на
місце нездалого і всіма зненавидженого султана Ібрагима висадила
його малолітнього синка Магомета (а в дїйсности віддала правлїннє
його бабцї, матери Ібрагима), в Польщі оповідали, що революцію сю
зробив Хмельницький3). В ін, мовляв, хотів иньшого правительства
в Царгородї, бо Ібрагим не показав охоти помагати козакам против
Польщі, хоч Хмельницький обіцяв піддати під його власть всю Русь,
подавав надії на завоюваннє Польщі, а собі в нагороду просив тільки
господарство волоське. Султан не схотів звязувати ся з таким мало­
значним чоловіком, що зломив віру свому володареви, до того ще
в такий час —-
безкоролївний. Тому Хмельницький звернув ся до
яничарів — їм поновив свої обіцянки, виясняючи всї вигоди даного
моменту для війни; в тім же напрямі, мовляв, повела агітацію й В е­
неція, бажаючи відвернути від себе на Польщу енергію й сили ту ­
рецькі. Яничари зробили революцію й скинули Ібрагима, а нове пра­
вительство хоч теж не хотіло помагати козакам безпосередно,
„яко
голотї і гультяйській своєвільній к у п іц, але пообіцяло післати в поміч
Тктар, щоб Хмельницкий з ними здобув Камінець і передав Туркам
разом з усею Русю: в такім разі дістане нову поміч і буде наста­
новлений господарем волоським. Поки що иныпі джерела не дали нічого
для потвердження сього оповідання, звісного тільки з збірки Голїньского.
Вийшовши нарешті з Паволочи, Хмельницький з своїм штабом
так само поволї посунув повз волинсько-подільську границю. В су­
часній кореспонденції маємо деякі звістки про сей його марш. В останніх
днях липня с ст. Хмельницький стоїть на Гончарисї — то значить
1) Підстароста нинський 20 н. ст. серпня доносить иідканцлєрови: Lubo za uniw er­
sałami Chmielenka swego pułki kozackie retyrowali sie do koczowiska iego, iednak gro­
mady nie małe banitów i rożnego hultaistwa w Polesiu zasiadły popom ani ochędoslwom
cerkiewnym nie folguią (Осолїн. 225 л. 131).
2) Виїмок » посольського справоздатшя Унковокого v Смір нов а: Р исунк и Кіева
1651 г. с. 232.
3) У Ґоліньского с. 141 : Fortelna і przemislna zradя В. Chmiebiiczkiego princi­
p a l rebelizanta starszego kozakow zapor.: виглядав як звідкись переписана повість.

на верхівях Тетерева, коло Янушполя, і з ним, мовляв, 120 тис.
війська !). Кілька день пізнїйше пишуть про становище Хмельницького
під Острополем, яких чотири милі на захід від Гончарихи, над го­
рішньою Случею *). З дня 29 с. ст. липня маємо в оригіналі лист
Хмельницького до одного з нограничних московських воєвод кн. Бол-
ховского, писаний „с-нод Конъстантинова“ 3). Протопоп з Константи-
нова, від котрого були вісти в глинянськім таборі, казав, що того
дня (2 9 с. ст.) Хмелышцкий став табором під Маркушами, пять миль
від Константинова (тепер Маркушівці або Маркуші коло Хмельника),
на нолуд. схід від Острополя4). Т у т, на „Скаржинсыгім полї“ , як
се становище означає Мужилівський5), Хмельницький зістаєть ся
потім довший час. В листі ного до Кисїля, писанім коло 10 с. ст.
серпня, комісарам визначаєть ся зїзд під Константиновим6), і пізнїйше
в листах писаних 18 і 19 серпня в обозі під „Команівцями“ ,
„за
Константиновим“ (очевидно Кумапівцї коло Синяви, в сусідстві Па-
плинець, зазначених як дальший етап походу у Мужилівського), —
зїзд знову визначаєть ся під Константиновим,
„поблизу від себе“ 7).
Константинів, як бачимо, зістаєть ся все тільки загальним орієнта-
ційним пунктом штабової квартири, і в самім Копстантпнові Хмель­
ницького не бачимо нї разу, а все на полудневий схід від нього,
на подільській границі (Маркуші— Скаржниці, Паплинцї— Куманівцї,
Пилява) — може щоб близше бути до сподіваної Орди.
Вперед себе, на нрміч Кривоносови, гетьман, но словам Мужи­
лівського, вислав з початку Гирю, потім — з Гончарихи, чигирин­
ський полк Вешняка, а сам поволі рухав ся під Константинів.
') Пам. кн . Міхаловского с. 151 і 152 (Памятпикн с. 270 і 273): відомости з одного
дня з двох ріжних кін ців дуже докладно сходять ся на означенню місця пробування
Хмельницького, тільки в ЛИСТІ Мш'КОВСКОГО помилкою замість Янушполя стоїть Ямпіль
(Ianczarucha читяій Гончариха, лона ж під іменем Janc/arki у Міхаловского с. 176); про
становище під Янушполем ще в листі Кушевича з 13 серпня, с. 56. Про Го нчари ху див.
мою замітку в Запи сках львівських т. 10. Треба ще завважити, що до сього становища
Хмельницького під Гопчарихою лричіпилось опоріданнв про бурливі ради і важні поста­
нови що до дальших пляців, що, мовляв, стали ся тут — див. у Костомарова с. 357
і новійше у Липипського с. 390 . Основою його послужила коротка фраза Грабянки (с. 58)
про прийняту козацьким військом постанову рішучої війни з Польщею. Т а ся постанова
у Грабянзси має місце після вістей про смерть кор. Володислава і тільки через брак
у сім місці хронольоґічної перспективи вопа повішена так , що Костомаров переніс її на
серпень. Лист Кисїля, на який він посилаєть ся при тім (Памятникп 1 вид. ч . 88, 2 вид.
ч. 45), зовсім не вказує па стаповище на Г он чар псї, так само і наведена Липинських звістк а
з листу з 24 серпня.
2) Ркп. Чорторийських 143 с. 613, ли ст з Збаража з 12 серпня н. ст.
з) 3 оригіналу в другім вид. київських Памятпиків І с. 253. *) У Шайнох и I I дод. с. 379.
5) С . 3 8 ; Скар жниці в сусідстві з Маркушами, на півн. захід.
в) Зміст сього листу в ли сті Кисїля — Міхалов. с. 165.
7)
С ї листи у Міхалов. с. 166— 8, ІІ амятн. 276, копії в О солїн. 225, Чортор. 379, збірці
Іолїньского — в пих дати другого листу по старому пилю, як і в Памятн., див. ннаше, с. 63.
digitized by ukrbiblioteka.org

ТТітг час сього повільного маршу Хмельницького волинсько-поділь-
ською границею сонмові комісари, з сумним рицарем польсько-україн­
ського порозуміння Кисїлем на чолї, робили з явого боку героїчні
вусилля, щоб пробити ся до Хмельницького і розпочати з ним пере­
говори. Соймова інструкція наказувала їм з'їхати ся для сих пере­
говорів з Хмельницьким у К иїві дня 13 (2 3) серпня, аби полаго­
дити справу до елєкційного сойму. Коли одначе комісія прибула
в волинські сторони, ся задача — зїхати ся з Хмельницьким, пока­
зала ся доволї небезпечною. Вся східня Волинь була вже тодї в огнї:
Полонне, Корець, Гоща (маєтність Кисїля) були в руках повстанців,
що не пошанували не тільки пивниць пана воєводи, але й його
післанця, о. Ласка, висланого з новими листами до Хмельницького *):
вибили його так, що ледви жив зістав ся, й забрали від нього всї
листи. Цїла Погорпна була спустошена — двори, корчми, Жиди,
які ще зістали ся, погинули тепер. По сїм з полудневої Погорини
повстанці рушили до Кривоноса під Межибож, але в Степани лишив ся
полковник черкаський і розсилав відси свої ватаги по цілому Иолїсю,
а не бракувало. їх і дальше на полуднє *).
Спинивши ся в Луцку, Кисіль з товаришами3) вислали перед
себе на підзїд одну з хоругов, і вона стріла ся з повстанською вата­
гою, добула язиків і від них комісари довідали ся про становище
Хмельницького під Янушполем, про його прцготовання до війни і т. и.
Одержавши сї відомости, комісари вчинили в Луцьку нараду з місце­
вими панами, які трапились (між иньшими був тут і другий право­
славний сенатор Корони — каштелян київський Максимшян Бжо-
зовський). Рішено вислати до Хмельницького листи від комісарів
з жалями на такі ворожі вчинки, допущені серед перемиря, і з жадан­
нями Гарантій безпечности для дальшої своєї подорожи, коли він хоче
з ними трактувати. Разом з тим Кисіль ще звернув ся до посередництва
митрополита і дістав від нього якісь обіцянки в сїй справі та навчений
гірким досвідом ^поспішив повідомити про се оба польські табори, щоб не
мали підозріння і не чинили перепон зносинам з ним митрополита4).
*) Паспорт о. Ласку для сеї нової подорожи — Архивъ Ю. 3. Р. ІП . IY . ч. 150.
2)
Дневнив подорожи комісарів у Міхаловского с. 170— 171, ли ст Ки сїля тамже с. 151,
Пам. с. 26 9, копії в Осол. 225, Чортор. 142 і 379.
8)
Були то: Олександр С е л ь си н шдст олїй познанський, Францішок Дубравский
лідкоморий перемиський і Федір Обухович підкоморий мозирський.
*) Ofiarował tedy im. х . metropolita kiiowski, iako duchowna teyze religiey osoba,
ochotę swoią w tym, ze chce zbuntowanego tego chłopstwa cohibere aibo raczey revocare
zam y sły . Два листи — оден з датою 10 серпня до кн. За славсь ко го, другий без дати, але
того самого часу, очевидно, до воєводи Ти шк еви ча в ркп. Осолїн. 281 с. 187— 188; автор не
назва ний, але що се К исіл ь , в тік нема сумніву: н а нього вказує й фразеольоґія й обставини.

Від Хмельницького довго не було ніякої вісти нї відповіди,
і комісари, покладаючи ся на свою оружну охорону, зважили ся
вкінці рушити йому на зустріч на власний ріск !). Приходило ся йти
пробоєм, серед крівавих бійок з повстанськими ватагами. Але вісти,
які доходили до Кисїля про прихильну стрічу, що мали його післанцї
у Хмельницького, відогріли на-ново весь його оптимізм: він спішить
донести канцлєрови, що наслідком самого приїзду його лісланцїв
Хмельницький велів арештувати Кривоноса і пустити на волю всіх
Кривоносових бранцїв-шляхтичі», а сам спинив свій похід і чекае
нриїзду Кисїля. Тому Кисіль благає канцлера дати наказ польським
військам, аби не зачіпали ся з Хмельницьким і залишили всякі під-
їзди під його війська2).
Офіціальна відповідь прийшла тиждень пізнїйше — принесена
Кисїлевими иісланцями. Хмельницький заявляв, що кріваві події під­
час перемпря стали ся не від нього, але від своєвільника Криво­
носа, з одного боку, і Яреми Вишневецького — з другого; сам він
бажає спокою і чекає комісарів. Але устно висловив він післанцям
своє невдоволеннє з невірної поведінки Кисїля: по його словам, якась
велика особа остерігала його, що Кисіль тут до козаків примилюєть ся,
а в Варшаві заходив ся против них, а крім того удалось йому ді­
стати Кисїлевого листа до московських властей, де той настроював
Москву против козаків 3). Така утрата довіря у Хмельницького дуже
збентежила Кисїля. Він поспішив пустити в рух всю свою красно­
мовність, щоб заспокоїти розгніваного гетьмана. Але тут став ся
епізод, який поставив бідного вістника згоди в ще більш клопітливе
і неприємне становище.
Комісари рушили з своїм полком під Константинів, де Хмель­
ницький визначив їм зїзд, і в дорозі дістали відомість, що козаки
чи повстанські купи (сї дві катеїорії не розріжняють ся, розуміеть ся)
напали на Острог, і там грабують. На сю вість комісари поспішили
*) З дяевника виходять, що комісари рушили в дорогу з Луцьк а коло 30 липня
с. ст.
—
три цілі тижні перед 30 серпня н. ст . Що дорога рахуєть ся з Луцька, се ви­
ходить з рахупку днів : коли з Луцька вислано післанцїв, вони два тижні не вертались
і аж десь 12 (22) серпня принесли відповідь від Хмельницького : значить післано їх десь
29 липня — а було се не задовго перед виїздом комисарів. Супроти того згадку Кисїля
про лист післаний 9 iulii до Осоліньского з повідомленим про висланнб післанців до
Хмельницького і початок подорожи (Міхалов. с. 149 = Пам. с. 275) треба поправити на
9 серпня (н. ст.), як просту описку: мова тут очевидно про листь з Хор лупа з 9 серпня
н. от. до Осоліньского, що у Міхадовского с. 151 . Дата згадки — з Рівного 2 серпня
у Міхаловекаго (с. 149) теж очевидно хибна, правдоподібнїйша в Памятниках с. 275 :
Iß сорипя (н. с.).
2) Листи з Рівного як више, Міхалов. с. 149 = ІІамятн. с. 275.
;1) У Міхаловского с. 159 і 172.
digitized by ukrbiblioteka.org

до Острога — не знати, чи на те щоб приборкати ті грабування,
чи щоб проскочити скорше до Хмельницького, поки дорогу не залягли
більші сили. Але під Острогом їх стріло ціле військо: коло трох
тисяч козаків, піших і кінних. Бити ся з ними Кисіль не відважив ся
і вислав парляментарів, жадаючи пропуску до Хмельницького. Козаки
й згодили ся пустити їх, з тим щоб Кисїль їм дав заставу — десять
шляхтичів, а вони дадуть їм десять своїх і проведуть до Хмель­
ницького. Але тільки що Кисілеві закладні приїхали до Острога,
до козацького табору, аж напав на Острог иідїзд з польського війська,
з-під Ляховець. Козаки не розібрали, що се за військо, і думаючи,
що се Кшчлеві вояки під покривкою угоди хочуть їх погромити,
були тим дуже роздражнені і почали рубати голови комісарським за­
кладним. Потім справа вияснилась і козаки заявили, що пускають їх
до Хмельницького, тільки щоб вони обійшли їх у право, по-за Ο. - τρυΓ
на захід. Комісарл пішли, тільки вислали до Хмельницького иеред
себе листи з жалями на острозьких своєвільників, і заразом до поль­
ських проводирів, благаючи не зачіпати ся з козаками, аби дійти до
переговорів з Хмельницьким.
Хмельницький відписав, знов складаючи все на Вишневецького
та на його нелюдські і нерозважні зачіпки з козаками: ті козаки,
мовляв, приходили під Острог не війною, а за „ борошномu *), а вояки
Вишневецького почали їх добувать·, і сусіднє місто Межирічі в пень
вирубали. Ще ширше розводив ся він над сими зачіпками Вишне­
вецького в другім листі, писанім кілька день шзнїшне:
„Нерозважно і неоглядно пірвав ся на нас Вишневецький, не
по християнськи і не по рицарськії починив над народом нашим
християнським, над невинними душами: не тільки невинних християн,
але й духовних наших казав на паль саджати. Не диво б, як би то
якийсь простак робив — як з нашої - сторони не міг собі з тим
ради дати Кривонос (котрому ми ніякої шарпанини не позволяли,
анї до руйновання і палення міст дозволу не давали). Але ж то двоє
ріжйих людей! Ми будучи тому всьому головою, хоч низші уродженнєм,
більше памятаємо Господа Бога, і з тих Поляків, що до наших рук
прийшли, не згинув нї оден, всі живі, кого тільки я при тих полках
застав, — старі й молоді, і всіх хто хотів би з вашими послами
їхати, всїх я пускав вільно“ . . .
Заявляв готовість до переговорів і згоди, просив стримати польські
війська від зачіпок, на стриманнє своїх своєвільників обіцяв вислати
*) У Міхаловского се місце нролущено (с. 167), в Осолїн. 225 J. 143 boroszna.

канівського полковника пана Семена, а для трактатів просив при­
бувати до Константинова *).
З польського табору, де про Кисїля без церемонії говорили як
про зрадника, а про його перемирє і переговори як про нове не-
щасте наслане на Польщу *), Кисіль дістав теж кислу відповідь, де
йому робили ся закиди за проволїканнє справи, жадалось, аби вже
раз довів до кінця і розвязав їм руки і т. д .3). А тим часом з та­
бору того йшли далі підїзди на козаків, і оден з таких підїздів най­
шовши на обоз Кисїля, вхопив трох закладнїв чи бранцїв козацьких,
що мав у себе Кисіль, і велїв їх стяти перед самим наметом воєводи.
В козацькім таборі, по всїх даних осторогах, сї факти приймано
як розірваннє перемиря і переговорів. І Хмельницький, очевидно,
в даних обставинах і при таких настроях сторін по щирости більше
не вважав можливими нї трактатів нї перемиря, і тому нїчого не
робив, щоб справді дати змогу комісарам зїхати ся з ним. В поль­
ських кругах правдоподібно не помилялись думаючи, що в сїм мо­
менті хоч би сам Хмельницький і хотїв згоди, настрій „черни“
і війська був настільки безоглядний, що з тим не можна було ріску-
вати. З польської сторони далї йшли не перериваючи ся ворожї ви­
ступи, і Хмельницький видимо рішив признати їх за відповідну під­
ставу для розірвання переговорів. В 20-х днях с·.
ст. серпня він
затримав у себе післанцїв, присланих Кисїлем, і перервав дальші
зносини.
Кисїль з товаришами тим часом прибив ся до обозу Вишневець­
кого і компанії, що стояли в тім часї під Чолганським Каменем, яких
дві милї на полуднє від Ляховець, на полудневих допливих Горини 4).
Прийняли його тут неприязно — нїхто не виїхав його привитати,
ставили ся до нього з підозріннями і закидами. Домінїканин Цєклїнь-
ский, що був в обозі, каже, аїби то Вишневецький закинув Кисїлеви,
що він стоїть в порозумінню з козаками — що вони з Татарами
разом обіцяли помагати йому стати польським королем: зложити по
таляру від коня і дати в поміч 16 тис. війська; Кисіль, мовляв, не
дав на се ніяких оправдань, і тодї хто ще був з Кисїлем, покинули
його хоругви, як чоловіка підозрілого, і він зістав ся тільки з кіль­
кома десятками своїх дворян 5). Се побільшені оповідання ріжних під-
*) Пам. кн . Міхаловского с. 168 = Памятннки с. 276; дата 19 серпня і в иныпжх
коп іях: Чортор. 379 с. 81, Осодїн. 2 25 л. 126, Ґолїньского с. 139.
а) Надр, у Міхаловского с. 183.
») Там же с. 160.
4) Офіціально зветь ся тепер Теофіполем — перехр ещенні в половин! ХУ11І в. по
іменя дідички Теофілї Яблоновскої.
5) У Міхаловскаго с. 179— 180, пор. с. 182— 183.
digitized by ukrbiblioteka.org

цапків, але в кождім разї Кисїль з товаришами опинив ся в незви­
чайно прикрім положенню між двома воєнними таборами, що вели
між собою безнастанну дрібну, підїздову війну, а він сам тепер нї
до Хмельницького не мав відваги їхати анї до польського війська
не рішав ся пристати. Коли Хмельницький не випустив від себе його
післанщв до крайнього визначеного ним терміну, 25 серпня, Кисїль
запитав короннпх вождів, що має робити — чи вважати вже свою
місію скінченою? Дістав порученнє ще післати Хмельницькому ульті-
матум — аби вернув назад послів, инакше комісари залишають свою
місію *). Кисїль* рішив сповнити се і прочувши, що в таборі Хмель­
ницького пробуває тепер митрополит, схотїв ще раз попробувати його
посередництва: післав до нього якогось попа з листами *). Але і ся
проба очевидно не дала ніяких результатів, бо тим часом головне
польське військо вже почаіЕ) наступати на Хмельницького. Кисїль
зістав ся в тім переконанню, що кінець кінцем справа розбила ся
таки з вини польських вождів, і в тім дусі зложив ііравительству
своє справозданнє по пилявецькій катастрофі, що закінчила сей пере-
мирний період:
„Не удала ся комісія, по перше, тому що ніхто їй прияти не
хотів, а кождий пхав річ-посполиту на марсову дорогу: по друге —
тому що тим часом як річ-посп. на конвокації комісію ухваляла, тут
на ново підіймала ся війна, всю чернь роздражнено, і серед неї
підняло ся друге і третє військо, далеко більше ніж військо Хмель­
ницького, так що вже не чернь у власти Хмельницького, а Хмель­
ницький опинив ся у власти тої юрби; по третє — тому що тим
часом як я з своїми колєґами запевняв його в спокою, з другого
боку чинили ся й не переставали підїзди. Відновило ся повстаннє,
і Хмельницький, стративши довірє, яке мав до мене, виразно сказав
послам, що минї не вірить, і через те на ново звернув ся до Ордиц 3).
По словам Кисїля, він уже після того як головне військо рушило
против Хмельницького, ще три рази поривав ся вислати листи до
Хмельницького, щоб запобігти війні, і богато було таких, що спочу­
вали тому, „але иньші їх мил. противили ся і не позволяли, рішивши
скоро і горяче наступати на неприятеляц.
Так в очах партиї згоди Хмельницький вмів заховати всякі апа-
ранси того, що згода не дійшла до кінця не з браку його волї і бажання.

Осіння війна і зимова угода 1648 р.
Пилявцї. Облога Львова. Хмельницький під Заметем. Участь його в виборі
Яна-Казимира. Переговори з соймом і королем. Проголошенні; згоди.
ІІокп Кисіль снорив ся й торгував ся з коронними вождями,
силкуючи ся стримати їх від зачіпок з козаками,
суперечки й торій
йшли також між обома польськими арміями, що сформувавши ся за
той час, ніяк не могли прийти до згоди. На чолі одної стояв звісний
нам тріумвірат коронних комісарів - Заславський, Концєпо.тьский,
Остророґ; серед них перед вів Заславський. Друга зорґанїзувалась
наоколо Яреми Вишневецького: його далі підтримував воєвода Тишкевич
і кілька иньших маґнатів з України; з ними ж була й королівська
ївардія під проводом Осїньского. Заславський орґанізував свою армію
в Галиччинї: збірним місцем визначено Глиняни і сюди на день
св. Бартоломея (14 серпня с. ст.) мали прибути повітові полки. Але
Вишневецький, розложпвши ся по константинівських боях в полудневій
Волини і не хотячп в своїй ображеній амбиції йти під регімент За-
славськсгго, повів горячу агітацію, доводячи стратеґичну недорічність
сього формовання війська в глибині українських земель, тим часом
як „Волинь, Поділе і майже вся Ру сь“ віддавали ся неприятелеви *).
Він накликав усіх збирати ся .до нього, і сї наклики не зіставались
без результату. Комісари мали за собою авторитет річи-посполитої,
але були не популярні, не тішились довірем шляхти і про них
з приємністю повторювано злобну характеристику, пущену нїби то
самим Хмельницьким: „оден перина, другий дитина, третій латина“
натякаючи на велику пещеність Заславського, молодість і недосвідність
Конєцпольского і книжну мудрість Остророїа, непридатну до військо­
вого діла. Натомість Виїпневецькому, по його крівавих, хоч і бен-
илодних боях і екзекуціях над повстанцями, його приятелі — і не-
їіриятелї Осолїньского й Заславського з усеї сили робили славу спа-
сителя вітчини і подвижника шляхетських інтересів. І ріжні полки,
минаючи коронних вождів, справді йшли до табору Вишневецького 3).
') Пам. кн. Міхаловского с. 154 = ІІаматннки е. 273.
-) В піанїйшім листї, » елекційного сойму — R uś с. 424 і ноіім у Ґрондского с. 72.
3)
„Тутешній глинянськвй обоз всі минають; люблннські хоругви під Тернополем,
ідуть під „Ляхівці“, пишуть я Глинян 13. V I I I н. ст.
—
у Шайнохи I I с. 380.
digitized by ukrbiblioteka.org

Се викликали ріжні жалї й нарікання. В половині с. ст. серпня
Заславський, не чекаючи повітових полків цід Глпнянами, рішив ру­
шити й собі на схід, в полудневу Волинь, щоб покінчити з сею
конкуренцією. Свого війська мав він з собою несповна дві тисячі,
і з ними 16 с. ст. серпня пішов під Збараж, по слідам Вшпневець-
кого, що з-під Збаража кілька день перед тим рушив проти Хмель­
ницького на півн. захід і став на згаданій уже позиції під Чолган-
ським Каменем. В таборі Вишневецького в тім часі рахували до ннтнад-
цяти тисяч1). До Заславського но дорозі теж наспівали повітові полки,
а заразом ішли переговори між обома штабами про умови сполучення.
ІІосередничили в тім Конєцпольский, Тишкевич, Фірлей: здасть ся
щоб зробити обі сторони податливійшпми, пущено фальшиві поголоски,
що Татари вже прийшли. Переговори розбивались на ріжних супе­
речках, се затримувало операції, і потім, „по шкодіu в тім добачали
одну з причин пізнїйшої катастрофи, що військо потомилось серед
тих переговорів, у безпотрібних пересуваннях, а Хмельницький мав
час приготовити ся до відправи і справді дочекав ся Татар.
Нарешті першого вересня с. ст. приведено Вишневецького з За-
славськпм до порозуміння,
„уморено всі кондиції“ , и обидві армії,
іцо фактично вже й так зійшли ся до купи під Чолганським Каменем,
злились нїби то в одну —
„чого собі бажав весь обоз і вся
республіка“ *). Та внутрішньої одности не осягне но таки й тепер,
як то зараз показали дальші подїї.
Першим дїлом відбули спільну раду та стали ладитись до на-
("гуплення на Хмельницького, що в тім часі стояв з військом „на
полях Пилявецьких“ 3), на полудневий схід від Константинова, де-що
поступивши наперед з попередніх позицій4). Гадки польських стра­
тегів двоїли ся: одні вважали за потрібне яко мога спішитись, аби
з свіжими силами вдарити на козаків, випередивши Та та р; иньші
хотїли ще почекати декотрих повітових полків, що були в дорозі
Ії мали збільшити їх сили своїм приходом. Сї вагання стримували
марш і спиняли розмах. На се потім також богато відказувано
неприхильна „регіментарям“ (себто Заславському з товаришами) записка
') У Шаинохи с. 383, ркп. Чорторийських 14*2 с. в 13 — лист з Збаража.
-) Дневник у Міхаловского с. 191. Лист Остророґа в ркп. Осолїн. 225 л. 165.
«) Пам. кн. Міхаловского с\ 195.
4)
В літературі яераз представлю вано справу так, що Хмельницький, мовляв, перед
польським походом відступав під ІІилявцї від Константинова. чи ще далі на захід ви-
■уяепих позицій (див. у Шайнохи <·. 234, пор. у Ґавроньского с. 313). Але в дійсності
ми весь час бачимо його на схід від Константинова (див. вище с. 5 6 5), і вичікуючи Татар,
ь'я і тіміер не мав ніяких причип заганятись на захід.

про сю кампанію, т. зв. „дневник помплок і. м. пп. реґіментарів під
Пилявцями“ *), так описує: сї проволїканкн :
пВсе наше спасенне було в тій, щоб з усею швидкістю вою­
вати того непрпятеля, не чекаючи аж зійдуть ся з ним Татари, про
котрих ми мали остороги, і не ждучи, поки зголоднів військо та
потратить коні через осінню негоду, але напасти на ворога в тій
свіжій охоті такого гарного війська. А пп. реґіментарі даремно тра­
тили час - - не вели, а відкладали наради, гаяли на кождій пере­
праві по два, три дні — бо про переправи ніхто не подумав, щоо
їх завчасу понаправляти, і тільки скликались наради, а з них ні
одна до кінця не прийшла: навпаки, пп. реґіментарі поступали всу­
переч комісарській раді *). В обозї не було ніякої карности, ніякої
поваги вождів: в ночи по гаслі стріляння, крики, і за те ніякої на­
гани, а через те й нїякісенького порядкуа .
Військо було досить велике — давно вже річ-иосполита не ви­
силала такого, а против козаків таки й ніколи. Було звиш тридцяти
тисяч війська в властивім значінню, а з ріжною службою кільки
разів більше3). Воєводства й повіти по довгім „золотім спокоюи по­
писувались своїми полками: не тільки значнїпші пани, але ії звичайна
шляхта „ поставиласьu на сей похід — виступила з незвичайною
роскішю й виставністю* яку потім довго споминали на докір за сь>
шляхетську пиху: „Вибрали ся панята не так з залізом як з сріблом
і золотом: з цілої Корони понавозили столового посудуи, завважак
1) Dyaryusz errorow ichm. pp. regimentarzow pod Filawcami — ρκιι. ІІубл. 6iń.;.
219 c. 335, копія в Чортор. 143 c. 119.
2) Подібно іронїзув з сього походу Мяокові-кий: „шг. княжата три дні під Святи м
годились, три дні під Чолганських, а чотири дні міркували, та бити козаків — аж поки
орди прийшли“ (у ПІайпохи с. 890).
-) „Вже нас з ласки божої більше як двадцять тисяч“, иисав 10 п. ст. верескя
Осїяьгкий (Чортор. 143 с. 63), додаючи, що полки ще далі надходять. Каштелян чехів-
с.кий, тиждень нізіїїйше пишучи з-під Константинова, рахує в війську тридцять тис. шляхти,
котрій застерігав голо·· на елвкції: trzydzieści tysieczy kresek przy ostrych szablach candi­
da te nostro suflragari chcemy — Публ. бібл. ркп. 219 с. 144. Р яд иб и л , переказуючи ск>
похвалку, поправляв цифру на сорок тисяч: „писав оден л них до Варшави, що скоп ·
ігрийде сорок тисяч гострих шабель з кандлдтом своїм“ (Memoriale л. 117). Ґолїньск.іГі
запису«, що військо доходило до ЗО тне., челяди було понад 30 ти«·., возів понад 50 ти«·.
Твардош-кий згадує, що війська «а ноиисї було більше як ЗО тис., а обозовоі служби
з мушкетерами більше як у троє (є. 26). Староста ѵжендовский Ржечицкяй, пишучи з вар­
шавського сойму, подав близшу Цифру — 36 тне. ochotnego dobrego (ркн. Осолїя. 3564
<·. ІоЬі, і стільки ж потім знаходимо у Коховского (lustrato «wercitu XXX.V1 mil. pugnatoriim
ce nsa sunt. c. 53). Машкевич paxye сорок тисяч. Рудавский те;і: 40 тис*, війська, до того
200 ти··, служби (Ііхае), 100 тис. тягарових возів; 100 тис. возів і у Твардовекого, і сі
іціфри приймав Шайноха, за ним Кубаля. Ганновер разу»; польське військо на 80 тис.
і 150 тис. возів, за те козацький табор на 600 тис. люду. Темберский тільки на 70 ти··,
разом джурами і службою. З козацької сторони маємо цифри в записці Мувдлівського:
Поляк и було, мовляв, 120 тис. і 100 гармат.
digitized by ukrbiblioteka.org

сучасник !). „Панове коронні з такою роскішю вибрали ся — з ри­
дванами пурпуровим з золотими вузлами, з шатами, сріблом, клейно-
тами, обитями, так що рідкий товариш не рівняв ся богацтвом з ве­
ликими панами: щоб хоч останнє добро продати, а роскішно вбрати ся“ ,
пише Машкевпч *). Подібно ж відзиваєть ся про сю легкодушність
коронних і литовський маґпат Радивил: не вважаючи на недавній
досвід корсунського погрому, де потрачено стільки богацтва, „попри­
ходили ще без порівнання з більшою роскішю в золоті, сріблі, ка­
мінню, пишних шатрах і всякім богацтві,
—
обтяжені Церерою
і Бахусом“ 3).
Під сими пишними декораціями - - пурпуром і вісоном, хіме-
рнчними пірями і золоченими панцирями, з яких іронізують ІІІЗНЇЙ1ПІ
історики *), не все було в найкращім порядку.
„Кінний люд добрий,
але пішого привели мало і аби якого“ , завважає напр. оден участник 3).
Але все таки військо було значне, що могло хоч не „Константино­
поль здобути“ (як іронізує Радивил), то в усякім разі в добрих
руках з успіхом поміряти ся з козаччиною. Та бракувало порядку,
занадто богато було паніь („сїм воєвод, пять каштелянів, шіснадцять
старост“ ) 6), всї хотїли командувати, ніхто не хотїв слухати: „по­
слуху вождям нема, кождий за всею своєю волею“ .
ІІартиї Впиіне-
вецького і Заславського інтриїували далі, повітові полки не хотїли
нікого слухати крім власних полковників, і т. д. Ozo p a nek , to
chciał bydz hetmanek, як іронізували потім 7).
Про Хмельницького ж в польськім таборі ходили вісти, що військо
його хоч велике (рахували його на 150 і навіть до 200 ти с .)8),
але нездале: „Голод у них великий і від того хлопство від них
тїкає, і незгода теж велика“ 9). Особливо иотїшили польське військо
оповідання Забуського — нашого давнього знайомого з московської
України, що підчас сього походу під Константинів передав ся до
Поляків (потім, рік пізнїйше, під Зборовим він був визначений гетьманом
*) Пам. кн. Міхаловского с. 201. 2) Zbiór раш. V с. 111. 3) Memoriale л. і і <.
*) Див. у Рудавского с. 23 . Пор. „поетичний“ опис Твардовекого.
•s) Пам. кн. Міхаловского с. 198.
в) Ґолїпьскнй, Темберский (свм рахунком Їолїньский поправів свою першу записку:
воєводів 11, старост 40).
7) Ґоліньокий і·. 149; пор. лист старої ти ужендовського Ржечицкого: disciplina,
ordo niüliis.
8) Див. напр. рахунок з глвнянського табору у Шайнохи (с. 38 0): „асавули його
рахують війська 150000, але ми дійшли правди, що нема більше як 118 тис., мі г ними
70 тис. „панцирного“ війська, 16 тис. Кривоноса, і черни три полки — рахують иа
40 тис.и. Кашт. чехівский пише 17. I X (як вище): Хмельницький стоїть нід Пилявцямн
s 12 полками, в коясдім що наймеиыпе 15 тис.
я) Лист Осїньского з 10. I X як вище.

на місце Хмельницького). Він казав, що з Хмельницьким люду
до ста тисяч, „але зовсім змореного, дві третини без стрільби, з са ­
мими киями, хлонство від плуга, окопу нема ніякого, анї обереж-
ности — ціле військо щодня пянеи ; Хмельницький всю надїю по­
кладав на Татар, але вони дали йому знати, що до байраму йти до
нього не можуть, тому він і протягає умисно всякі переговори. Коли
польське військо підійде на милю, запевняв Забуський, зараз дві ти­
сячі реєстрових, підмовлених ним, передасть ся до Поляків *).
Сї оповідання, як завважає свідок, ще більше підняли настрій
В ПОЛЬСЬКІМ війську Н ВОНО „ОХОТНО“ рушило на Хмельницького, llf‘
маючи сумнівів що до щасливого кінця. Більше журились тим, щоб
без них не відираСблено елєкції, ніж цілим козацьким військом. Довго
потім пригадувались легкодушні похвалки з сих дщв, що для сього
козацького мотлоху шкода й зброї — вистало б нагаїв та канчуків *).
Певні побіди й богатої здобпчп, панята справляли роскішні пирії,
похваляючи ся пишною заставою п обстановою своїх шатрів.
„На
пирах срібна, золота застава, криштальні чаші і веселе товариство —
наспроваджували собі жіночок зі Львова, що в мужеській одежі пере­
ховували ся в шатрах старшини, служили Бахусови й Венері; від
гуку труб і дудок хмари підіймали ся а 3).
Передовий полк, висланий в значних силах під проводом Ко­
нєцпольского и ОстророГа
бо сподївали ся, що козаки будуть
серіозно боронити переправи до Константинова, — без трудностей
перейшов р. Ікопоть під Росолівцями, не стрінувши козаків, і тогож
дня, 6 вересня с. ст. приступив під Константинів. Заставши там
козацьку залогу, не рішили ся приступити під сю сильну позицію,
обмежились дрібними гарцями, а приступ лишшйі до другого дня —
до приходу головного війська. За ніч одначе козацька залога, розмірно
невелика (подають її на нять тис.) сама покинула місто й відступила
до свого війська, і польські вояки без трат і труду вступили до
міста. Мішане для придобрення польським героям і головно свому
дїдичеви кн. Заславському запрезентували кількадесять козаків, що
зістались у них по домах: повязавіии їх приставили як бранців
і справді дістали за се амлестію 4)
f) Лист л 13. IX н. ст. у Шайнохи і*. 38 7; дещо більше в переиовідженню від·»-
* остей Забуського у біскупа поананського Піолдрского — ркп. Публ. бібл. 120 с. 141
(копія в Чортор. 143).
У Коховского с. 53; пор. Ґрондского" с. 75.
5) Темберсквй с. 89 — 90.
V* Реляція Оетророґа у Міхаловского с. 196, таиже с. 198— 199 анонїмда ;в копії
Осол. „налітана Ґіжі“); лист кашт. чехівського 1. с., Кушевича з 25. I X
—
Жерела 1. с.
digitized by ukrbiblioteka.org

Сї успіхи наиовнпли польських вождів тим більшою відвагою.
Трівожилп їх вісти про вибухи повстання з-заду війська: в західній
Волпни, на Поділю і галицькім пограничу — коло Гусятина, Тере-
бовлї, Сатанови. Рішено було вислати певні відділи війська, щоб за­
безпечити собі тил. але рішення сьоіо не сповнено1)· Реїіментарів
захопило бажанні: як скорше покінчити з Хмельницьким, корпстаючи
з розстрою й прострації в його війську, поки не прийшли Татари.
За грубу помилку вважали потім, що замість аби оснувати ся в Кон-
стантинові. сильній кріпости, і звабити до напад.« Хмельницького,
вони пустили ся здобувати його пилявецьку позицію. Нелрихпльники
Заславського не залишили навіть добачити в тім господарські мотиви
з його боку: пожалував, мовляв, свовї Константинівської маєтностп,
аби її не винищило військо -
„боізатідвачитриднїякобоз
стояв коло Константинова, заведи була варта по всїх селах, аби
й снопа не взято для поживи коням, і через те ж велено йти далї
під неприятельськип обоз" 2). Але се була шзнїйша „мудрість по
шкоді“ , тоді ж коли не все військо, то весь штаб, або переважна
його більшість міцно стояла за скорим і рішучим натиском і ставила
в вину реїіментарям тільки їх кунктаторство, а про Хмельницького
була переконана, що він буде всяко виминати битви, аби дочекати ся
Татар, а сам не нападе. Говорило ся, що в козацькім таборі настрій
нригнетений і трівожний: умисно, мовляв, пускали ся чутки, що
польське військо не велике, і коли виявилась уся грізна сила поль­
ська
а Поляки умисно розгортали все своє військо для більшого
вражіння.
то чернь козацька вже хотїла піддати ся Полякам
і старшину їм видати, і тільки польські реґіментарі сполошили ся,
на нещастє, коли власне моглп все покінчити одним рішучим ударом
і змусити козаків до утечі3).
Оповідало ся також, що Хмельницький, мовляв, дуже легкова­
жить собі польське військо, рахуючи його на яких сїм, найбільше
г‘ Dyaryusz стгоічлѵ. 1. c.
-
Тамже.
Jakoż iuź czrrń chciała starszyzn? wydawać o lniłoserdzie prosząc — писав
L·. Мясковский (у Міхаловского c. 209); сю звістку повторяв потім Пасторш — Historia
<·. 151, подібне також у Ганновера, с. 174. Жерелом сих поголосок чи не було звісне
й нам оповіданне на 'хуках одного бранця з козацького війська : він оповідав, що в ко­
зацькім таборі був розстріи і знеохоченню богато молодців почало вже розходитись,
і Хмельницький розставив по дорогах сторожу, щоб тих утікачів побивала або до Хмель­
ницького відставляла, а той їх за утечу казав мучити, вішати, на чвсрти рубати (у Міха­
ловского с. 30 0 . З повним довірєж приймав се оповіданне Шайноха (П с. 24 0), при­
пускаючи в тій паяїцї руку Забуського. Приймає його й Липинський (с. 244). вважаючи
ге особистою заслугою Хмельницького, що він „зелїзною рукою і титанічною волею“
«тримав сю паніку. Належить одначе приймати з певнбю обережністю сї оповідання, що
'•лужп.ін на обвинувиченнв реґідептарів — на се й були винесені на сойм.

на десять тисяч, „а друге стільки Жидів“ , не сподїваеть ся нападу,
тому й табор стоїть без порядку й сторожі1).
„Коли побачить та*се
страшне військо, певно сяде на швидкого коня й знову до Чигрина.
а звідти, коли тїсно буде, на Запороже піде“ *).
Під впливом таких вістей і міркувань зараз другого дня по
окупації Константинова, 8 вересня с. ст., вислано передовий нолк
під козацькі позиції під Пилявою, — або Пилявцями, як іх пере­
важно звуть джерела. Польські хоругви під проводом давньоро козацького
комісара Зацивільковського зїхали ся з козацьким підїздом, висла­
ним Хмельницьким — провідниками його звуть Кривоноса й Голо-
вацького, хоч на докладність таких відомостей доволі трудно покла­
датись 3). Звівши битву. Поляки збпли козаків з поля і по сім ціле
військо присунулось під козацькі позиції й стало ту т же табором,
не вибераючи місця, в дуже невигідній позиції — нерівній, пере­
битій горбами, долинами, ставами: „так непорядно обоз розложено,
що шість гір собою покривав, і боронити його було неможливо“ ,
а в додатку ще й до води був трудний доступ. Болотниста, „лїнива“
річка, перегорожена гатями, розлита від осїннїх дощів, з розмоченими
негодою берегами (в сучасних звістках її звуть то Пилявою, то Си­
нявою, то Іквою — як вона дійсно зветь ся), розділяла польський
табор від козацького. Хмельницький з сво^ штабом стояв над рікою
по правім боці, в Пилявськім замку — лихенькій кріпости, котру
Поляки зневажливо прозивали „курником“ .
Козацьке військо стояло
на сусїднїй рівнинї в околицї села Пилявець, або Пилявки, як тепер
зветь ся се село *).
Разложивши ся табором, польські вожди взяли ся здобувати
перехід за ріку, котрого їм боронили козацькі шанцї, і в'ти х бійках
пройшло кілька днів.
„Одну греблю на Пилявцї ріці і шанцї коло
неї три рази ми здобували й тратили, аж нарешті кіннотою прийшло
ся очистити береги, переправивши її під неприятельським огнем“ .
і) Міхалов. с. 198, 209, Жерела 88. 2) Лист. Шолдрского. яв вище.
3)
Симашкевич в ни.ше цитованій статї подав переваз про ур. Ганжівву під Пиля-
вою, що вона нроаваласв так від імені^ вбитого тут Ганжі : нуля, мовляв, трапила йому
в живіт, кишки вивали з нього, але він ще якийсь час тримав ся на коні u бив ся —
при тім цитують ся Под. Губ. Вѣд. за 1848 г., але там сього нема.
*) Містечко ІІилява фундоване незадовго перед канланібю мурахвськимж Домініка-
нами на місці села Старих Голенчинець, як свідчить фундаційний прнвилен 1640 р. -
Baliński Starożytna Polska III c. 196, і тоді ж, мабуть, ноставлено тут замочок. Перед
тям імя Пиляв· носило сусїдне село — теи. ІГилявка. Вид руїн иилявського замку а де­
якими звістками 1862 р. — Tygodnik, lllustrowany 1864; пізнїйший зннмок значио мень-
ших уже останків — Kłosy 1879; але все се руїни лайку пізнїйшого. Про місцевість
. татя місцевого священика В. Симашекввча в ІІодольск. Еиарі. Вѣд. 1874 No. 23 і *24:
Историко-статистическое описаніе мѣстечва Ііилявы прихода св. Георгісвской церква Лм-
типскаго у. (зовсім не зла для такої непретенсійної роботі).
digitized by ukrbiblioteka.org

записує в своїй реляції К и с їл ь 1)· Опанувавши перехід, збили козаків
з поля і загнали до табору, і по сїм задумували приступати під
замок — головну кватиру Хмельницького, не знали тільки, як бути
з своїм обозом — лишити його на тій невигідній позиції, чи пере­
вести на иньшу *). Аж раптом серед сих пинявих нарад, в безко­
нечних пересилках вождів, що зносили ся між собою „картками“ ,
в, середу рано (1 3 вересня с. ст.) Хмельницький вивів своє військо
і з усеї сили вдарив на Поляків. Коховский переказує оповіданнє,
як то в тій битві Хмельницький сам їздив поміж козаками, заохочуючи
їх покликом: „за віру, молодцї, за в ір у !“ Бптва була крівава і для
польської сторони досить нещаслива; богато погинуло кінноти, пере­
ходячи назад за ріку або потопило ся в ставу.
Настала трівога, військо польське від разу „стратило сердце“ ,
особливо під впливом оповідань, що серед козацького війська пока­
зались і Татари. Тепер пригадали, що вже з вечера в козацькім
таборі був якийсь рух і галас, стрілянина і „тріумф великий“ : тоді
думали, що то бють ся між собою козаки, і з того тїшились, —
тепер домірковувались, що то Хмельницький дочекав ся орди: ве­
ликої, кількадесять-тисячної3). Якийсь піп, захоплений Волохами за
язика, мав оповісти, що Хмельницький затрівожив ся був, хотїв
тікати, коли Поляки так на нього натисли, але тепер діждавши ся
Татар, набрав духа — хоче вдарити з усею сплою4). Потім толку-
вали, що все то Хмельницький підстроїв умисно: і той галас учинив,
і своїх людей за Татар перебрав, щоб вони, удаючи Татар, з криком
. Галла “ кидали ся на Поляків і їх страшили5). Бо тодї Татар при­
було всього три тисячі, головна ж орда прийшла тільки в пятницю, —
так оповідали потім козацькі полковники на переговорах 6).
*) Пам. кн. Міхаловского с. 205.
2) Ганновер одначе оповідав, що Заславський був здав ся на пропозицію Хмель­
ницького й улохив з них пережирв, а Вишневецького стримував від битв, а потім, доче-
кавши ся Татар, мовляв, приятельски радив йому тікати, і той його послухав. Розуміеть ся,
все се тільки відгомони леґенди, твореної для оборони Вишневецького коштом реґіментарів.
3) Dyaryusz errorów, — ширше росписують потім се Твардовский і Коховский.
*) Костомаров Представив сього попа висланцем Хмельницького і вложив до уст
його відожости, котрих нежа в джерелі сього епізоду — у Твардовского. Ржечицкий опо­
відав так: ktos — rozumieią, ze z naprawy kozackiey — poszeptał hetmanowi. ze na po­
słuchach kilka godzin szła horda srodze szeroko; imo mnie wiezien tatarski powiedział,
ze ich piecdziesiąt tysięcy przyszło zrazu, ale po chwili powiedział, ze piec tysięcy у t«>
tylko tysiąc communika.
5) Твардовсквй o. 29—30.
e) Паж. кн. Міхаловского c. 376. Татарин взятий в неволю під Ярославом, оповідав
про орду так: під повню попереднього жісяця вона перейшла Дніпро коло Аслан-городка,
Бог на Овечіж броді, ішла Кучжанськиж шляхом повз Бар, поспішаючи, аби ще застати
польське військо в обозі, а довідавши ся в дорозі про його утечу, пішла просто під
Львів — ркп. Чортор. 379 с. 119

Як бп не було з тим в діисности, трівога в польськім таборі
огорнула всіх. Перед вечером тут же на полї битви зїхали ся вощи
й стали радити, що робити. Ріжні були гадки. Послухати, нанр., як
оповідав Кисіль свос „з трох одно“ , що він тодї радив: „або усею
рішучістю вдарити на непрпятеля
але сеї крайностп я не бажав;
або стати на цілу ніч і поправити упущене: обоз відвести під Кон-
стантинів і там окопавши ся, повести з неприятелем витрівалу війну:
або взявши ся за руки відступати
чи табором, чи покинувши
вози, взяти на конї що важнїпіне і пішо обернути ся всїма силами
против орди, відділивши її від козаків“ .
З тих рад, наведених Кисїлем, прийнято, по його словам, сю
останню. Иньший участник нарад Остророґ пише одначе, що власне
рішено було відступати не комонником, а табором: він сам, мовляв,
нагадав раді міркування Жолкєвского, що противив ся кінній утечі,
розуміючи, що кіннота не витримав її й піде в розсипку. Одному
з ротмистрів, Мінорови, поручено занятись упорядкованнєм табору,
з тим щоб відвести його до Константи нова, а військо тим часом мало
зістатись на своїх позиціях і відновити битву на другий день, під
проводом Вишневецького 1).
Але в таборі тим часом вже почав ся нелад. Мінор не застав
уже возів Заславського, Конєїціольского й деяких иньших панів: вони
самовільно спакували ся й рушили з табору. Поки старшина нара­
джувалась над плянами завтрашніх операцій, в ночи пішли між вій­
ськом чутки, що регіментарі покинули табор і кинулись на втеки
з свовю кіннотою. Потемки шукали старших і не знаходячи впевня­
лись в сих підозріннях. Оповідали·, що деякі хоругви вже покинули
обоз і пустили ся в дорогу, не чекаючи иныних. Трівога переходила
в страшенну папїку: всі почали тікати й собі, кидаючи вози, гармати,
всякий припас на місці, лишаючи на дорозі, на переправах. Не спп-
пились і коло Константинова, як було в плянї: Заславський перший
проминув тепер свою маєтність, заплативши, як казали, великі гроші
людям, щоб помогли йому переправити ся ту т, і тїкав до Вишнївця,
Конєцпольский до Бродів, Остророґ до Одеська і звідти далї --- хто
куди знав ’ куди кому було близше.
і)
Сей план лвґенда потім перетворила в оновіданнв, як Заславський серед за­
гальної панїки надумав иередаги провід Вишневецькому, але той не приняв — мовляв,
напізно надумали ся. ІІатетнчпо силуєть ся описати сей момент панегірист Вишневецького
Твардонскии, вкладаючи свовму героєви до уст. в хвилі коли він нідрікавть ся цроводу
в такім критичнім моменті, молитву до Бога, аои він, коли вже рішив покарати нарід
юльсі.кии, сам звернув на нього свої перуки, „а хлопам не дав тої слави й фортуни“
digitized by ukrbiblioteka.org

Велика, блискуча армій за кілька годин ростопила ся сама
собою, без всякого неприятельського удару. Пишний табор, новпий
всякого богатцтва, неоцїнених скарбів, артилерії, запасів — нараз
спустїв, в нїм зістались тільки vopi та калїки, що нездужали сїсти
на коня. Кисіль, поки чувши свою карету, не вважаючи на подаґру,
дона виш коня, тїкав за другими.
„Біжать у світ усї, і я з ними
біжу в скаліченім своїм здоровлю
сам не знаю куди. О Вислу
вже деякі за сей час оперлись“ ,
пише він з сеї утечі. Про
Вишневенького пишуть, що бувши дуже стомленим, він простим під­
водним возом подав ся до Збаража ! ). ІГро Конєцпольского оповідали,
що він тїкав сам о-двукінь, в дорозі стратив коця й обмінявшись
одежею з якимсь селянином, убрав ся за хлопа і гак тїкав далї*).
Хмельницький, що все не міг забути тих оід. які пішли йому
від Коикцігольского, міг почувати тепер, що відомстив ся йому вповні 3).
Па жаль, не маємо скільки небудь докладних і певних відо­
мостей про те, що діяло ся в козацькім війську під час польського
наступлення і польської утечі. Всї хто пишуть про сї події
без­
посередні участники і свідки і пізнішій сучасники (все з польської
сторони, бо з української ніяких близших звісток не маємо)
всї за­
хоплені сими незвичайно яскравими фактими небувалої, ледво зрозу­
мілої паніки польского війська, що нерешла всяке сподїваннє самого
Хмельницького, і величезної, нечуваної здобичи, згромадженої для
нього Поляками в їх таборі:
-Дивив ся і дивував ся такій великій добичі й богацтвам, що
принесли йому, без працї, без битви, наші ц)іхи та доля сувора
хіба послужили якісь нечувані чари, з великої конюнктури, з видимих
М Лист з Кремінця з 24. X . — Чортор. 143 є. 127.
~)АктыЮ.3.Р.Ш c.28î*.
:'ч Найбільш популярне оповіданні; про пилявецьку катастрофу — Коховского.
«лоиулярлзоване особливо польськими иерерібками його лрацї; ва нїм головно опер ся
свого масу Костромаров, і так само — Ґавроньский. Але у Коховского сей епізод жаг
исл прикмети члітературного“ оброблення (взяти хоч би сї промови участиш*ів в клясичнім
стилю
їїаведе uі η цїлости Костомаровим) — так само як і оповіданнє Твардовекого.
друге популярне джерело, використовуване також звичайно не в оригіналі, а в прозаїчнім
витягу (Гаїті, о wojnach koz. za Chmiel.). Далеко певнїиший в кождіж разі матеріал дають
ті сучасні реляції, яа яких в значній мірі оперли ся потім і сї літературні оброблення:
листи Остророґа з 18 і 31 вересня н. ст.. Ки.-їля з 29 вересня (у Міхаловского), Заборон­
еного з :>0 вересня (Чортор. 379 = Kuś с. 425;. згаданиий Dyaryusz errorów і деякі
дрібнїйші листи безпосередніх учаотників; далі — оповідання зложені по горячим слідам
подій людьми, що спеціально ними інтересували ся — як от В. Мясковского (Міхалов.і.
Кушевича (Жерела). Ґолїнського (ркп. 189 с. 140-151). нарешті — дневиики сучасні,
що переказують звістки і погляди, які ходили в ширших кругах громадянства. Головні
моменти «них вирисовують ся досить ясно; подробиці мішають ся — се й не дивно в такім
великім, а непоряднім війську, яких було польське під ІІилявою. иозбавлене одноцїлі.ною
проводу і лляпу. Але для на*· сї подробиці і не мають особливого значіння.

знаків, бо такий страх, та к а паніка обхопила наших, що доки
тільки коні могли, чвалом бігли, твердячи, що Татари біжать
за ними, а тим часом від тих нічого наглого, з ласки божої, не
стало сяи *).
Коховский оповідав, що Осїньский і Арцішевский (начальник
артилерії), уступаючи ся з табору з пішим військом останніми, повти­
кали на валах списи з привязаними до них запаленими кнотами,
аби світили ся в потемках і надавали таборови вигляд порядку
і охорони. Козаки, мовляв, і не підозрівали тому, що він стоїть по­
рожнем,
—
аж місцеві селяне, що провозили туди з-рана всяку
поживу, заставши пустку, донесли козацькому війську і воно кинуло
ся грабовати табор, зовсім безборонні, не дбаючи про охорону. Иньші
представляють зно в,. що козаки довго не рушали польського обозу,
підозріваючи тут якусь хитру штуку, і тілько згодом побачивши, як
„щиро“ тікають Поляки, — догледївши несчисленні вози, що поза­
стрягали на переправах, кинули ся розбирати здобич у таборі: до­
рогу посуду, шати, убори, всякі запаси і страви: „Наче на весїлє
вибрали ся, аоо на пишну вечерю, що справляв Антонїй Клвопатрі
в Фаросї — що хто з можнїйших мав: призбирані річи, окраси ста­
рії нних домів, а навіть з убожших не оден що було батьківського
добра і крівавої заслуги, все сюди позвозили. Порахувати самі вози —
котрих раховано сто ти0яч кованих возів, коней і тягарі — скільки
то могло коштувати!“ *). „Оден мав сукню підшиту соболями, з діаменто-
вими тороками, цінену на 80 тис. зол.
—
хлопець татарський вхо-
ішвши положив її на спину коня, щоб укрити добичу; иньший мав
узду саджену дорогоцінним каміннєм, варту сто тис. зол. — розбійник
козацький знайшов її сховану в торбі; у иньшого були литі з срібла
лати й шолом, котрі козак, знайшовши, вважав за зброю св. Юрія, —
бо ж вояки такої зброї не можуть мати; хтось привіз сорок бочок
вина, дуже придатні Татарам на згагу від сонїшної спеки; иньший
шовком і золотом вишивані шатри, забрані у Турків під Хотином —
козаки поділили їх на части, аби привезти своїм жінкам на память
польської здобичи; иньший 20 тис. червоних приставив — мабуть
щоб викупити ся з неволї, котрої сподївав ся; котрийсь привіз карету
вартости ЗО тис. зол., надіючись їхати послом до Отоманськоі Иортп
після побіди над козаками“ 3).
„Було того стільки, що за чару го-
*) В. Мясковский з 2. X. — у Міхаловского с. 210
г) Твардовский с. 33, Ґолїньскии с. 147, 150.
-) ТехберсЕии с. 89—90, подібні оповідання з тих же краківських вістей у Ґодїнь-
ского с. 148, тільки коротше.
digitized by ukrbiblioteka.org

рілки відцавали срібну посуду або дорогоцінні шовкові ш ати“ *).
Самі козаки рахували 6 4 6 0 „скарбних“ возів, захоплених то ді*).
Всї ті богацтва, постягані немов умисно з цїлої Польщі, віддали
тільки ту прислугу бідному рицарству, що значно ослабило охоту до
погоні у побідниківл Поки козаки розбирали панські скарби та паю­
вали їх межи собою, польські утікачі, гонені панїчним страхом, встигли
позаганяти ся далеко — хіба татарська орда, прибувши вже пг
погромі, зривала серце на них. Скільки небудь певнипх звісток про
масове побиваннє утікачів властиво нема — тільки загальні фрази,
в той і другий бік: одні загально кажуть про побиваннє, иныпі —
як то ми вже бачили, навпаки кажуть, що ніхто не гонив так дуже,
навіть Т а та р и 3). Наш український літописець, пишучи з пізнїйших
оповідань, згадує, що до неволі тоді мало хто дістав ся, бо орда
не брала полону, аби не обтяжатись, і кого догонила, того рубала:
під Константиновим утікачі обломили ся на мостї й не можучи пере­
правити ся, мусїли погибати, а котрі дістали ся до Константинова,
„пішли в Польщу різно“ *). Се ж, ще більше катеґорично кажуть
деякі польські письменники; Твардовский каже, що тяжко було тільки
дістати ся до Константинова. а там не було чого дуже й тїкати, бо
ніхто не гонив — все було зайняте грабуваннєм табору. Темберский
каже, що навіть Татари сим разом відступили від свого звичаю і не
вважали на невільника, а . пильнували заховати ріжну здобич, яка
попала до їх рук, і хто тікав, тих ніхто й не догоияв ь). Все се
в кождім разі виключає яку небудь велику різню польського війська,
і тільки про німецьку піхоту, що не могла утїкти кінно і боронила
ся на переправах та в Константи нові, оповідають, що вигинуло її
дуже богато, майже до ноги — за те провідник її Осїньский отримав
однодушні похвали за свою відвагу — в докір малодушним регі-
МЄНТіЦШІ.
Вожди козацькі мали перед собою важнійші справи, ніж нн-
щеннє і побиваннє польських недобитків. Поки чернь займала ся
розділом, торгами й обміном здобичи, полопянників і т. if., належало
подумати, що зробити тепер з усїмп сими змобілїзованимп силами,
коли не стало раптом противника, і тяжко замахнена пясть козацька
повисла нагло в повітрі, не знайшовши, кого хотіла вдарити. На
превеликий жаль, не маємо з козацької сторони лїякої авторитетної
Коховский с. 62.
2) Оповідання козаків під Львовом — реляція Кѵшевича. Жсрела IV . <·. 103.
я) Лист Мясковского див. вище с. 76.
*) Самовидець <·. 1 4 —15.
*)Твардов-кий і*. 35.Темпер-кий <·. *9. Ґолїпі,*і:ий <·. 150.

відомости, яка 6 обяснила нам мотиви і настрої її. За браком того
можемо навести хіба оповідання двох козаків-бранцїв з полісів Гладкого
і Кривоноса, що впали в польські руки два тижні но Пилянецькій
катастрофі.
Оден, „козак сенчанський“ , що відійшов від армії Хмельниць­
кого в Константинові, оповідав, що Хмельницький іде на Львів,
з 120 тисячами
не рахуючи полків Гладкого й Кривоноса, що
пішли на Люблин. Татари пішли д Вислї, але козаків з ними не
пішло нічого *). Хмельницький має здобувати Львів і туди мають
обернутись і Татари: їх Хмельницький задержав тільки на місяць,
бо сподїваєть ся трактатів. Взяти хоче тільки по Вислу, за Вислу
не піде. Зимувати хоче в Польщі. Буде під Замостєм. Чернь за­
держує при собі й нічого її до дому не відошле.
Другий, козак, Мартин Зміна,
„з полку Головацькогоu. по­
твердив заміри Хмельницького що до Львова і Замостя, але про
дальші пляни сказав, що їх не знає, крім того, що хоче доконче
добути Вишневецького. З своїм товаришом недолї розііішов ся в тім,
що Татар, по його гадці, Хмельницький „затягнув· на зимуц *).
До сього можна додати інтересну подробицю від бранця-Тата-
рина, взятого в тім же часі, — що козаки не позволяють Татарам
вертатись тим самим шляхом, яким пройшли (себто через Поділе),
„бо називають уже ті краї своїми“ , — хочуть, аби вертали ся Во­
лощиною, а Татари тудою йти боять ся, аби не мати клопоту
від Порти 3).
Не перебільшуючи значіння сих безпретенсіиних зізнань, не
можна все таки поминути без уваги сих переконань, що західня
Україна стала вже козацькою власністю, і Хмельницький меньшим
як „по Ви слуц при трактатах не задовольнить ся.
Стільки поки що з української сторони. З польської маємо аж
два оповідання, які мають претенсію ввести нас в самі глубини ко­
зацьких плянів, і через те мають повагу в новійшій історіографії.
Одно маємо у Кушевича. В своіп історії козацьких війн, пи­
саній кілька лїт по подіях і педокінченій, він оповідає, що Хмель­
ницький, приступивши по польскій утечі під Константннів і вибивши
1) Татарський бранець навпаки оповідав, що в иагонах між Татарами а сила козаць­
ких хоругов: сї вісти не сходять ся може через те, що сей татарський загон пішов уже
и-нід Львова.
2) „Confessata“ в ркп. Чортор. 379 с. 120— 121, вони наступають по зізнаннях
Татарина-браиця, присланих Вишневецькнм при листі з 22. X .; але в своїй цидулі він
говорить, що посилай зізнання Татарина тільки, так що козацькі зізнапня, значить, при­
лучено до них десь инде.
3) Ркп. Чортор. 379 с. 119 (копія в рки. 142 с. 576).
digitized by ukrbiblioteka.org

звідти недобитків, що пробували боронитись під проводом Осїньского,
опинив ся перед двома планами на дальше. Кривонос, ранений
в останніх битвах, з иньшими полковниками був тої гадки, що тепер
треба стати над Случею, поділити здобич, і полишивши Поляків їх
утечі, занятись укріпленнєм переправ по обох боках ріки* що мала
стати границею козацької окупації. Навпаки Тугай-бей радив спішно
наступати далї і захопити Поляків у Львові, поки вони не прийшли
до сили на-ново : тим способом добудуть від Поляків користнїйші
умови згоди, навпаки
-
як би перейшли від зачіпної війни до
оборонної, поставили б себе в трудне і клопітливе становище, і упу­
стивши хвилю одушевлення війною серед своїх і серед Татар, не
змогли б рахувати на них, коли сей запал опаде. Сї гадки він під­
тримував так завзято, що коли Виговський почав їм перечити, то
братанич Тугай-бея кинув ся на нього з погрозами, а Хмельницький
не вагаючи ся довше пристав теж до пляну Тугай-бея *).
Инакше представляє справу Коховскип. Вичисливши головншших
і впливовійших осіб між козацькою старшиною, він каже, що коли
по Пилявецькім погромі поставлено було питаннє, чи йти війною
далї і викликати Поляків до нової боротьби, чи відступити і кори­
стуватись здобутим,
—
ініціатором нового походу вважав ся Ви ­
говський г) . Його, мовляв, дїлом було се, що полковники подали
свої голоси за дальший похід на Поляків і серед великого, бурхли­
вого зборища козацької черни не було нікого, хто не подавав би
голоса за те, щоб „Ляхів* нищити до останку.
„ І Хмельницький,
хоч сам бажав відпочинку стомленому війську, — щоб не противи­
тись рішенню ради, пристав на те, що треба йти на Львів“ *).
Свідоцтво Кушевича, формально беручи, розумієть ся, автори-
тетнїйше від пізнїйшого Коховского. Можливо навіть, що те що він
говорить про Татар як головних ініціаторів нового походу, йому чи
його землякам «доводилось чути з козацьких уст під час облоги
Львова — адже й сам Хмельницький свій окуп узятий від Львовян,
толкував тим, що мусить ним нагородити Т а т а р 4). Кінець кінцем
одначе і Кушевич, так само як і Коховский, не мав ніякої змоги
нровірити правдивости сих оповідань про козацькі наради, і коли
і) Жерела VI . с. 49—50.
з)
В польськім перекладі „Клімавтерів“ Виговиького навпаки зроблено противником
дальшої війни — і се пішло в літературу, що не заглядала до орш'іналу (яовіише у їав-
роньского П с. 319). 3) Коховский І с. 81.
*) В pendant сим оповіданням про ініціативу Татар до дальшого походу маємо
оповіданне одного бранця з-під Львова про те, яв Татари стримували Хмельницького, аби
далї не гонив Ляхів — „бо хто ж їх догонить у такім страху? крізь землю пропадуть!“ ,
тЬй тяжко буде потім іти Татаром по грудї — у Міхаловского с. 300.

навіть Поляки щось таке чули від козаків, се ще не звільняє: вас
від обовязку зважити критично се представленню. І треба признати,
що воно не дуже правдоподібне, — хоч і знайшло нризнаннє в ни-
війшій літературі. Хмельницький мав змогу вдоволити татарські апетити
несчисленною здобичею, забраною під Пилявцями. Невільників, коли
їх Татарам хотіло ся (всупереч деяким сучасним оповіданням), вони
могли подостатком наловити з тих пилявецьких утікачів, що без кінця
тягли ся по дорогах: навіть жіночого невольника не бракувало: коли
вірити сучасникам, то сила їх було в пилявецькім таборі, в ролї
маркитанток і веселих потїшительок польських вояків. А всякої здо-
бичи, срібла і золота, певно було більше, ніж скільки потім удало ся
наскребти у Львові — на сім міліонів рахували ї ї 1). Було чим за­
платити Татарам, і висланець Хмельницького Мужилівський кілька
місяців пізнїйше так і оповідав у Москві, що головну масу Татар
підправлено до дому з-під Пилявець, тільки частина пішла далї
з гетьманом під Львів. Подібне чуємо і від козацьких бранців, про
котрих говорили вище *). І воно дуже можливе, судячи з того, що
в дальшій кампанії Татар з Хмельницьким бачимо небогато — більше
може для вражіння, нїж для реальної послуги.
Тому влучнїйшим здасть ся мотивованнк походу дане Коховским —
що чернь прагнула війни, поривала ся нищити Ляхів до останку,
і Хмельницький так як зрік ся угодовпх переговорів, виступивши
наново на театр війни, під натиском сього стихійного руху, так
і тепер мусїв плисти далї, обережно кермуючи своїм кораблем на
розгуканих хвилях повстання. Такий натиск, такий розмах в масї
коэацтва і всяких прилиплих до нього елементів без сумнїву був: се
показують оповідання бранців, показув ще спльнїїіше вся історія дальшого
походу. Хмельницький очевидно піддавав ся сьому натискови. Угаму­
вати „ черньu було далеко тяжше, нїж задоволити татарські апетити,
і треба було вичекати, поки недогоди осінньої кампанії прохолодять
її запал 3). Т а й формальної притоки до перервання сеї кампанії поки
*) Ґоліньский, Техберский ( т і ж самі краківські н о в и е л ) .
2) „Татар було тринадцять тисяч, тепер пятнадцять тисяч, бо половина вернулась*
—
оповідання козака сенчанського. „Татар всього мав до 20 тне., бо решту відіслало
з здобичю за Дніпро“ — оповідання Зміни.
а) Признаючи більшу правдоподібність мотивах виставленим у Коховского, черев те
ще зовсім не мусимо трактувати його оповіданне як автентичну звістку про тодішні козацькі
настрої. Ми бачили, що лереконаннв про безвладність Хмельницького супроти яавзятя
і запалу „черни- було широко роснивсюдпене в польських кругах, так що і у Кохов-
ського ся загальна характеристика хогла досить довільно причепитись до даного моменту.
Що до подробиць, то ся обставина, що у Кушеввча Кривояос, сей проводир передових
полків, виступав разом з Влговських в ролі поміркованих’» а у Коховского ВнговськиЇ
представлений автором (ео aiithore) дальшого походу, найкраще показув, як мало реадь-
digitized by ukrbiblioteka.org

що не було: польська сторона сама знищила всяку можливість трак­
татів, перейшовши до зачіпної війни, і обставини не давали ніякого
приводу для того, щоб залишивши воєнні операції, відступити знову
. ,на звиклі місця“ , або хоч спинити ся тут же на півдорозї. Доперва
аж заклик нового пана ситуації — нововибраного короля, кандидата
Хмельницького, дав йому такий привід.
До того часу треба було давати вражіннє руху — льогічного,
плянового, підтримувати кінетичну енергію повстання, його динаміку —
і Хмельницький робить се.
Кілька день по Пилявецькім погромі рушає він слідами утїкачів-
регіментарів! ). Мета його походу — традиційна метрополія Руси,-
Львів. Першою стаціею на сім шляху була недавня резиденція найбільшого
козацького ворога Яреми Вишневецького — Збараж. Чудово укріплений,
всякими воєнними припасами наповнений замок — сумно оспіваний
Твардовским, стояв безборонний, порожній, — навіть армати й при­
пасів не мав часу забрати звідси Ярема, тікаючи з-під Пилявщв:
заорали їх козаки. Чернь погуляла в порожнім гнізді ненависного
ворога, прославленого крівавпми розправами з сею ж черню; Твар-
довскпй каже, що не дали спокою навіть мертвим: викинули з гробів
тіла Кр. Збаразького і його дружини *). Гам Хмельницький, коли
вірити оповіданням бранця, на чолі шеститисячного кінного полку
зробив екскурсію до сусіднього Вншнївця, мовляв хотїв захопити там
кн я зя л) . На гніздо другого ворога. Олександра Конєцпольского —
Броди, він вислав віддїл свого війська, але тутешній замок, теж
сильно укріплений, був обсаджений і залогою — невеликою, але
готовою до оборони, і козаки здаєть ся й не попробували його здо­
бувати серіозно: спустошили тільки місто, а від залоги вдоволили ся
тою сатисфакціеєю, що видано їм татарських бранців, триманих ту т
у неволі, на роботах, ще з часів старого гетьмана Конєцпольского,
ного в сих оповіданнях польських джерел про внутрішні відносини в козаччині. Що до
лроґрамн Кривоноса — стати на р. Случи як на межі козацьких володінь, то само собою
насуваєть ся підозріннє, чи се не відгомін нізнїйшпх переговорів, де р. Случ виступав
границею козацької території.
На полю битви Хмельницький діставав ся досить довго, судячи з того, що Ку­
шевич ще 4 н. ст. жовтня (24 IX с. от.) має відомости. що Хмельницький „стоїть на
тім місці, де наше військо обозом лежало", і збираєть ся висилати послів на сойм. щоб
виправдати себе з погрому — Жерела IV с. 91. Се не дуже відповідає його пізнїйшому
оповіданню, що козаки стали па роздоріжу в Кон< тантинові (вище с. 78— 79), але тим
автентичнїйше.
2) Tolić umarłemu |Ważyli się wyrządzić? Ali, i lwu zdcchłe#mu' Brodę snadno
wytargać — завважав він; пок. Костомаров незаслужспо вложив се як афоризм в уста
самому Хмельницькому і се додержалось до останнього видання його книги.
s) Оповідання М. Зміни, що но його словам відійшов з своїм полком від головної
армії власне між Констаптиновим і Вишнївцем.

числом 80
могли ними похвалити ся перед Тугай-беєм '). Головна ж
армія з Хмельницьким посувала ся тим часом серед осіннього С т до-
ріжа иростіїішою дорогою на Львів, виславши наперед Татар, і 2S с. ст.
вересня, за два тижні по пилявецькім погромі, він був уже під му­
рами „столиці Руси“ ,
що в панічнім страху чекала його нрибутя.
В сім страху Львів жив уже кілька місяців
від самого кор-
сунського погрому можна сказати. З незвичайною трівогою прпдпвляв ся
він поступам повстання і рухам його проводирів
не тільки маючи
па увазі свою ґеоґрафпчну близькість і приступність для нього, але
й спеціальну дражливість того національного, українського' питання,
через яке переломлювали ся вісти про се повстинне в свідомости
місцевого польського ії українського елементу. Львів здавна був гнїздом
воєвничої Польщі, Poloniae militantis на Руси, і тут з особливою
гострістю й напруженням відбивали ся всякі конфлікти з гнобителькою
Польщею пригнетеної Руси і всяка опозиція її .І тепер страх розширення
східнього повстання у Львовян нерозривно вязав ся з страхом повстання
домашнього, що могло підняти ся під повівами Хмельниччини, і ся
подвійна трівога провіднпм мотивом переходить через листи й доне­
сення, які йшли з львівських кругів, від самих початків повстання.
Ногата кореспонденція львівського синдика Кушевпча. захована для
нас в значній части, дав виразистий образ сих настроїв.
Доносячи, як місто затрівожило ся за свою долю й перейшло
на воєнну ногу вже по иерших вістях про погром гетьманів *), Ку-
шевич завважае: „армати, пороху, провіянту і всяких иныиих воєнних
потреб маємо досить, але боїмо ся замішання й тайних інтриґ від
грецької віриц, І переказує при тім поголоску про „сїмдесять
·) Просторо оповідав про облогу Бродів Пасторш (Hist. c. 162— 167); по його
словам залога складала ся з 100 вояків полишених Конвцпольоким, більше меньше такого ж
числа приведених сюди Осїньским з-під Пилявець, кількох десятків сусідньої шляхти та
міщанської міліції; облягало їх, мовляв, ціле військо Хмельницького, а по його відході —
після видачі Татар — зістало ся звиш 20 тис. під проводом Нечая і „Ступи“ (Stempi),
які ще докучали тут замковн, аж доки не забрав їх Хмельницкий, вертаючи ся з-під
Замостя, тав що вся облога Бродів трівала 8 тижнів. Освєнцім, побувавши в Бродах
в 1651 p., з тутешніх оповідань записує, що брідський замок облягало 36 тис. козаків
иротлгом 12 тижнів (с. 366) — тут очевидно злита до купи властива облога відділом
головного війська (котрого провідником Твардовский називай Головацького) з ріжними
ніянїйшимн лриступами. Пор. дальше — с. 98. Деякі звістки і відгомони сих подій —
Barącz Wolne miasto handlowe Brody, 1865. Созанський, 3 минувшини м. Бродів (За­
писки львівські СП с. 108 і д.). Ходячі звістки, що під Бродами був сам Хмельницький,
мало ймовірні вже тим, що на марш під Броди не лишав часу його маршрут.
а) In liraore et tremore nocte dieque iestesmy — лист з 4. VI у Міхаловского
«·. 34, а оригіналу — Жерела VI с. 110.
digitized by ukrbiblioteka.org

козаків“ , розісланих по ріжних краях Польщі, „щоб палити головнїйіш
міста“ . Такі трівожні вісти йдуть потім весь час. Якийсь волоцюга,
взятий на муки в галицькім Гродї, розказував, що православне духо­
венство стоїть в організованих зносинах з східньою Україною („ми
оден до другого пишемо
до самого Київа відомість доходить“ ,
казав йому нїби то піп в Галичу),
—
самі владики беруть участь
в повстанню: владика львівський Желиборський, мовляв, посилав
козакам порох, кулі й олово, і владика луцький Атанаспй ІІузина
також *). Прояви ворожаго, злорадного для шляхти настрою, „бунти“
іфотив шляхтп по части прокидали ся дійсно, но части ввижали ся
ііо ріжних місцях, і вісти про них, розносячи ся по західній Україні,
збільшали трівогу *). Мобілізація польських сил в серпні й наступленне
на козаків трохи підняли польські настрої — але повстаннє за той
час теж розгорало ся й зближало ся неустанно, від Поділя й по-
лудневой Волини. В серпні повстанці здобули Дубно, Олиісу, Клевань;
2 2 н. ст. серпня, саме під час попису волинської шляхти під Луцьком,
на її очах повстанська ватага, навіть невелика - - як пише очеви­
дець, яких 8 0 0 люда, потиху закравши ся до Луцька переполошила
сю шляхту і без всякого опору з її боку захопила столицю воєвод­
ства 3). Повстаннє прокинуло ся в Сокалї, в околицях Камінки. З дру­
гого боку з-під Камінця, де стояли, козацькі чи повстанські чати,
воно захопило, як ми вже бачили, околицї Гусятина й Теребовлї *).
„Не стає чоловікови розуму“ , — завважає згаданий очевидець луць­
кого пополоху, „я кі сталр люде боязькі
утікають, а те гультяйство
на муках казало, що не заспокоять ся
аж по Вислу“ .
З новою силою прокинула ся трівога, скоро тільки рознесли ся
вісти про пилявецький погром. Польські утікачі, ширячи відомість
про сю катастрофу, самою появою своєю давали початок рухам серед
мас, що першим дїлом звертались на сих недобитків, а далї
взагалі против усїх репрезентантів польського елементу і польського
режіму. Тим часом як вони збігали ся в страху до міст, до укрі­
плених замків, селяне і міщане збирали ся в великі ку^а і з участію
місцевої української шляхти, та „козацьких“ банд з великої повстан­
ської хмари, що сунула сюди разом з військом Хмельницького, зай­
мали ся розбиваннєм папських дворів по селах і містах, католицьких
*) Судовий протокол у Міхаловского с. 91—94 і в Ііамятнлкаї с. 261.
2) Збирав їх Томашілський, Народні рухи о. 10 і д.
«) Гіро луцьке здобуте лист „урядника земського“ луцького — теки Нарупіевяча
143 с. 25, пор. Міхаловского с. 183; пізнїйші згадки — Архив Ш . ІУ с. 426.
*) Жерела IV с. 65.

плєбанїй і костелів, брали в облогу панські замки, громили всіх
скомпромітованпх своїми звичками з польським панованнєм.
(1еред сеї повстанської завірюхи, по слідам пилнвецьких утікачів,
ішла татарська орда, а за нею козацька армія на безрадний в своїм
переполоху Львів.
Перші вістники новому прилетіли сюди вже на третій день,
16 (2 6) вересня. Рано, скоро тільки відчинили браму, прискочили
міські стражники й донесли про катастрофу, а за ними почали зявляти ся
й утікачі, перебувши за дві з лишком доби но найбільшій негоді
дорогу, яку в обставинах нормальних не вбагали б і в цілий тиждень.
Окрилені страхом самі, вони наповняли тою ж панікою місто, віщуючи,
що за кілька годин, слідом за ними зявить ся й ненриятель. Маса
народу, особливо жінок, стала тікати разом з тими втікачами, іцо не
іюпасаючп довго удавали ся далї на захід, уважаючи й самий Львів
за страчений. Головний реґіментар Дом. Заславський, наспівши теж
серед сього ноиолоху, тільки попас коней і подав ся далї, до Рл-
шева —
„розумно зробив, завважає львівський кореспондент, бо не
обійшло ся б без якогось випадку з боку розбитого війська, що воло­
чило ся по ріжних кутах львівських". Ще скорше наспів Остророї -
„як найбіднїиший пахолок, струджений, зчорнілий, без опончі й шапки
пристойної“ ,
а трохи згодом і Вишневецький: сї два зістали ся
•у Львові — Остророґ я^і; організатор тутешиьої оборони, що займав ся
нею літом, Вишневецький
як кандидат на снасителя вітчини в 6у-
д у щ ш ії*). До них і удала ся місцева шляхта й міські патриції, про­
сячи не кидати міста, а зайняти ся Його обороною, і заявляючи
свою готовість послужити н собі, людьми й засобами. Другого дня
відбула ся воєнна рада, дуже людна. По довгих церемоиїях -- бо
Вишневецький, впливши свої жалї на реґіментарів і на сойм, на, всіх
і на вся, казав себе довго просити, доки дав ублагати,
-
про­
голошено його начальним вождем, а в товариші собі він взяв Остро-
роїа — досить зручно поставив його наперед під зливу всяких гір­
ких докорів, відступаючи йому провід, і нарешті покрив його своєю
ласкою. В ролі третього реґіментаря зістав ся ненрнсутний швагер
Вишневецького Конєцпольский, і так зреформовано давнїйншй тріумвірат.
Но Сім наступили ухвали в справі контрибуцій на орґанїзацію
оборони: крім того що порішено за-дурно забрати від купців і ремісників
всякни потрібний припас, а костели Й кляштори жертвували свої до-
рогоцїнности, ухвалено, що кождий має дати з свого майна від ста
·) Про се в листах ai Львова Кушовлча іі Мисковского — Жерсла VI е. Ili*
(у Міхаловского с. 200), Чортор. 143 с. 188.
digitized by ukrbiblioteka.org

но дві кони, а перед усім мають бути віддані на публичні потреби
неї готові гроші в монеті, а также золото й срібло, — за що потім
буде обрахунок. Тим способом зібрано величезні сумп: в перших же
днях вплинуло того всього на кілька сот тисяч, а всього збору ра­
ховано мілїон золотих в монеті й на 3 0 0 тис. срібла, що теж мало
бути зараз же перебите на монету, Львовяне потішали себе, що річ-
иосполита все то їм потім зверне 1).
Коштом сього почало ся зараз вербований війська — в першій
лінії, очевидно, з тих же нилявецьких утікачів: всього набрано
й орґанїзовано звиш три тисячі вояків, на котрих Львовяне й раху­
вали як на свою оборону2). Та їх чекало дуже прикре розчарованнє:
коли показались перші познаки, що неприятельске військо зближаєгь ся,
25 с. ст. Вишневецький з Остророґом забравши гроші Й військо по­
дали ся з Львова до Замостя, і тільки з дороги зв о л и л и повідомити
про се Львовян. Оправдували вони се тим, що Львова з малим своїм
військом однаково не могли б оборонити, тому за краще вважали
перевести військо близше до центра, куди могла б ще насиіти поміч від
Корони 3).
Львовяне були до крайнього роздражнені такою віроломністю.
.Обдерли нас чисто з усього майна, пообіцявши на сумлінне боронити
місто наше, яко добро річи-посполитої, від наступаючого неприятеля,
а дня 5 жовтня покинули нас несподівано з усім військом, потаємно
зібравши відомости, що Татари вже в околиці і військо Запорозьке
з арматою теж надходить, - - пробили ся через орду й пішли під
Замостє, а нас тільки з дороги сповістили ігро сю близьку небезпеку
черйвз п. Піковского, котрого з компанією 00 чоловіка призначили на
глум до оборони містац - записує з гнівом Кушевич на початку
свого мемуару про облогу Львова. „Діставши відомість про неприятеля,
дали коням остроги и попрощали ся зі Львовом, що плакав тоді
в своім сирітстві, або краще сказати — пішли всі безсоромно на
втеки, з великим жалем і розчарованнєм нашим, бо зістались ми і без
скарбів і без оборони“ —
вторує йому в своіх записках иньший
львівський достойник, Чеховнч 4J.
!) Чехович у Зубрпцьк ого с. 29Н.
2)
„К оміїут“ иаіштого Вишневецьким війська в ркн. І Іубл. бібл. 129 л. 170 і 574
(Архив с. ЗО): гусарів 640, козаків 2314, драґонів 200, піхоти 230, всього 3384. В соп­
ковім дневнику (у Міхаловского с. 358) нанятого у Львові війська показано 4360 — але
•■є очевидно разом з замостьським затягом, котрого в тій *л:е рукописи пораховано 110О:
їм службу пораховано від 15 жовтня, а львівським від 1-го.
Маніфест реґіментарів у Кубалї с. 98 — 99.
ł ) Про сї записки див. дальшу примітку. Оправдати Виш невецьк ого з сеї віро-
ломностн супроти Львовян силкувть ся Кѵбаля в своїй статі про облогу Львова.

їх гнїв і огірченне були, розуміють ся, зовсім оправдані. Гроші
панове регіментарі в кождім разі забрали зовсім без усякого оправ­
дання, і дурили міщан несумлінно. Але що вони не лишились у Львові
й не боронили його, се вийшло йому тільки на здорове
-
бо не
провокувало воєнної енергії Хмельницького й його війська, що мало
таке завзяте саме на сподіваного провідника сеї оборони кн. Вишне­
вецького. Та львівське міщанство сього, розумівть ся, не тямило,
і боячись над усе впасти до рук Хмельницького, горячково заходи­
лось боронитись власними силами від неігриятеля. іцо дійсно вже
наступав. Другого дня, 20 с. ст. вересня зявилась орда під проводом
Тугай-бея, а два дні пізнійше, 28 , показалась і козацька армія під
проводом самого Хмельницького, і щільно, непробитпм валом обложила
місто
з півночн козаки, з полудня Татари *)·
Львовяне з міста бачили, як об'їздив позиції сам Хмельницький:
вони думали, що він виберає місце для приступу. Куля пущена з міста
вдарила під самого коня Хмельницького, як він їм потім оповідав
при прощанню 2). Ухоплені й взяті на муки козацькі язики оповідали,
що з Хмельницьким 2 00 тис. війська
в тім якийсь полк ту-
тецький
румелїйський (15 тис.), полк волоський, полк донських
козаків
разом тридцяті, полковників, і несчисленна сила селянської
черни, піворужної й зовсім не-оружної, що напливала з кожним днем
все в більших масах з галицьких околиць. Татарів при Тугай-бею
рахували сорок тисяч, але сподівались ще якогось царевича з 20-ма
тисячами 3).
г і Облога * Львова Хмельницьким має богату літературу, стару й нову. Макмо дві
цінні записки, списані близшими участшік ами иодїй: члепон колегії присяжних Кушевичом
і ревнтом ради сорока Чеховнчом (обидві були видані у Зубрицького K r o n ik a m . L w o w a ,
КушевііЧева тільки хибно під Іменем Іросваєра — с. ‘294 і д. , пізнійше Кушевнчеву за­
писку видав Чоловский, Kwartalnik Historyczny, 1892. Relacya о oblężeniu Lwowa przez
В. Chmielnickiego, і Томашівский в IV т. Жерел. ч. 28). Крім того Кушсвич иолишив
невикінчену, що правда, історію сеї війни - - вона видана ледавно в V I т. Жерел. Меныие
вартні з історичного погляду поетичні твори на теми з сеї облоги иньшого Львовяннла
Лартоломея Зіяоровича: Kozaczyzna і Burda ruska (Sielanki): в них очевидно Dichtung
переважав над Wahrheit (див. шізіпе с. 88). Мало цінні й ті додатки, які робить у своїй
літописи Львова (A nnale s u rbis Le op olien sis) Юзефович, доповняючи з оповідапь і актів
записку Кушевкча, котрою головно користувть ся — витяги з його літописи в Сборняку
лѣтописеП отпосящихся къ исторіи Южной я За падной Россіи . Виїмки з нпьших місцевих
літописе»! в V I т. Жерел. З з а га л ь ніш и х праць того часу досить докладно описує львівську
облогу ІГасторій (Hist o ria P olo n a): ширше, але меньш докладно Коховский. З пізнїйшпх
праць особливо цінні матеріали зібрав в своїй „Хроніці Львова“ Зубрицький. Н ар е ш г
и ноиііішій литературі статі: Kubala, Oblężenie Lwowa w r. 161S (1877, війшло до І т
Гіого збірки Szkice Historyczne). Widmami, Obrona miasta Lwowa (Przeg^d areheol..
1*88). Lang, Die Belagerung von Lemberg im J. 1648 (1891, Organ des Wiener militär-
wissensehal'llichen Vereins). Нарешті вступна розвідка Томасівського в V I т. Жерел.:
. . Між Пилявцями і Замостим
digitized by ukrbiblioteka.org

Все се були баламутні звістки й прибільшені цифри. Н ї Донцїв
нї Турків ніяких з Хмельницьким не було, а що до козацького війська
то иньший бранець казав, що з Хмельницьким прийшло 60 тис. ко­
заків, а 3 тис. застрягли коло Буська за арматою. Але на те щоб
з н и щ и т и Львів, розумієть ся й сього, що було, впстало б аж занадто.
Коли регіментарі не вважали можливим боронити ся у Львові з кіль­
кома тисячами війська, то з тими мізерними кількома хоругвами, що
зістались у Львові, та з міською міліцією, котрої теж було не більше
тисячі чоловіка‘) ,
про се не можна було й думати. Тому на
воєнній раді скликаній зараз по утечі реїіментарів, як свідчить Ку-
шевич, було богато таких, і власне з людей у воєнній справі до­
свідчених, які радили від разу піддати ся на ласку козацького війська,
не чекаючи приступу й бомбардовання *). Та більшість міщанства не
прийняла сеї ради й рішила боронитись - може під впливом надїй
і поголосок, що Вишневецький таки міста не покине й прибуде скоро
з військом. Вона була незвичайно пишна з свого геройства й зістала ся
в тім переконанню, що то її відвага й рішучість переломили завзятє
Хмельницького й привели до більш миролюбного настрою3). В дій-
сности була се тільки Ілюзія. Хмельницький, очевидно, від самого
початку не мав ніяких ворожих замірів на місто,
-
навпаки все
робив, щоб забезпечити його від усякої шкоди й мусїв хіба з іронїєю
дивитись на ті дитинні „геройства“ , на котрі силували ся міщане,
заробляючи собі славу спасителїв не тільки своєї малої прічи-поспо-
литої львівської“ , але й великої польської4).
Самі вони признавали, що Хмельницький не иозволяв своїм
людям нищити передмість, узяв під свою опіку міські водопроводи,
щоб їх не знищено, і стримував чернь від приступів до міста, хоч
викликав тим навіть певдоволеннє серед своїх людей 5). Мудрі Льво-
вяне силкувалп ся відгадати в усїм тім якісь укритиі замисли — що
Хмельницький тому иапр. не знищив їм передмість, бо хотїв зробити
Лььів податливійшим на угоду: мовляв аби спасти передмістя, поки
ще вони стояли цілі. Львовяне скорше підуть на його жадання6).
Всупереч сим здогадуваним бажанням нони попалили передмістя самі -
наробили собі великої утрати, не поправивши зовсім шансів Львова
**) Так рахус Чехович - <·. 308.
-) Жерела I V <·.
~Л.
;;) Widząc Chmielnicki odwagę miasta, a nas wszystkich na śmierć odważnych
у gotowych, napisał do nas . . . яавважак Кушевич (Жерела IV i\ lOU).
ł ) Як таких вслича»; їх лавітт» і найбільш обсктивник -.5 иольсі.ких істори ків сеї
доби - Кѵбали, Sz kice І с. 176.
и)
Кушевич: conquerento Ostaphaen trihuno quasi omisso victoriae impotu atqu**
аіжч-tis armis supromam marmm alstim»n*t — Жерела <·. 03.
Тамясс r. 55.

супроти Хмельницького. Він міг би дуже легко запалити місто, ^бом­
бардувати ного до решти
особливо після того як козаки Криво­
носа здобули Високий Замок, що панував над цїлим містом,
ко­
заки з своїх гармат звідти могли г курей стріляти на ри нку" , як
висловлюють ся Твардовский ') . Але козацькі гармати стояли мовчки,
або пострілювали злегла для намити. Приступу не було. Дрібна війна,
яка вела ся під мурами і дрібними успіхами, здобуваними в ній зало­
гою, наповняла гордістю Львовян, вела ся на власну руку поодино­
кими ватажками Й полковниками, котрим Хмельницький у тім полишив
до певної міри вільну руку, щоб не викликати занадто сильного невдо­
волення. Але він не підтримав їх ні разу всїма своїми силами г ).
Хмельницький явно щадив Львів — се було ясно й сучасникам 3) è
Впливав тут спеціальний пієтизм для Львова як для столиці то­
дішньої Руси (в сю ноту вдаряли в своїх переговорах з ним самі
львівські делєїати), та ще може й місця свого виховання, або огляд
на місцеву українську громаду, що й так терпіла від Поляків, а му-
сїла б іще більше потерпіти, коли б прийшло ся до серіозного здобу­
вання Львова, —
чи ще що небудь? Загальна пасивність Хмель­
ницького в сїй кампанії — здержливість від усяких пустошень і руїни,
велить шукати загалціїиших мотивів, що кермували ним в тих зма­
1) С. 37.
-) Оповідання про ексцеси слх козацьких вата г — наиів анекдотичні очевидно,
спопуляризовав потім Зіморович у своїх „ Се лянк ах “, яскравими фарбами описавши ко­
зацькі приступи до св. Ю р а, Високого Замку Й передмість. Се ілюстровані відповідно
достроєними обранками ріжні „к рилаті слівця“ козацькі, задержапі паматю Львовял, я к :
„ Бате чку хороший, не хочемо твосі віри, тільки дїдчих грошей“ , „ На ш а віра, але маєш
деньги лядські“ , „ Т и Руси н , котюго, не дошлий — мясом лядським твої кости обросли:
коли хочеш з нами дістатись до неба, оббити лядське мясо з костей руських тр еба“ і т. д.
Драстичні сцени, котрими вони ілюструють ся, мають неукриту тенденцію довести, що
з огляду на такі ексцеси „руськ оі бурди“ порядний Русин мусить рішучо розірвати
з Русю — Musiałem bractwo tych wyrodków /brzydzić, як висловлюють ся оден з виве­
дених персонажів. Тому зовсім незаслужено переказують ся вопи немов а вґентичні Доку­
менти в науковій літ ер атурі (у Шайнохи, Костомарова, Кубалї, Лозіньского). Се таке ж
перечернюваинс в польський бік, як українсь кі оповідання про нелюдські розправп По­
ляків під час облоги з. міщанами-Украінп.ями
—
в бін українськ ий . Та к е оповіданнб Львів­
ської літописи (с. 265, лор. Грабянк и с. 59), наведене у Костомарова ( I I с. 256) про те.
як львівсь кі бернардини вбивали Русинів — снросивши їх на обід, потім по одному ви­
водили па двір і привівши над криницю, казали туди дивити ся, а в тім рубали голову
й кидали до іфипицї тіло. Се одна з леґендарпих ампліфікації! крівавнх подій, як і вини­
кали в атмосфері страху, роздраження й підозрінь (пор. напр. згад ку у Кушевича про
напа ди католиків на Русинів п н іїto crim inis arg um ento — обвинувачень в чарованню,
отроюванню, тайних зносинах з неприятелем — Жерела Y I с. 61).
3) Miasta wrzeczy żałuiąc tak zacnego skazy
1 swoię mu powolność ofiaruiąc przy tym — завважас Твардовский. Tc ж саме
у Рудавского: misertus uti principi nunc Russiae civitati (c. 25).
digitized by ukrbiblioteka.org

ганнях можливо стримати и обмежити руїнну силу свого походу, вся­
кими способами й впливами. З тих мотивів він, мабуть, не хотів
здобувати у Львова воєнною силою — щоб не віддавати його на здобич
козацтву й тим тисячам „черни“ , що з усіх сторін напливали до нього.
Переконавши ся, що Львовяне беруть його облогу незвичайно
траїично — як се найкраще показувало спаленне передмість, —
Хмельницький рішив перший закликати їх до згоди, і в неділю 1 с. ст.
жовтня вислав з трубачем лист до Львова. Писаний по українськи,
він* звертав ся, очевидно, до місцевої української громади: попереджав
про великий приступ козацьких сил до міста, радив Русинам замкнути ся
в церквах, щоб не погинути разом з католиками, але заразом давав
знати, що місто може спасти себе від сеї біди, коли видасть головних
провинників у всїх бідах: кн. Вишневецького і Ол. Конєцпольского,
а з ними й ИНЫПИХ пилявецьких утікачів.
Розумієть ся, се була тільки притока до переговорів, бо про те,
що Вишневецького й Конєцпольского нема в місті, Хмельницький,
певно, знав дуже добре. Коли магістрат так і відписав на се, що
Вишневецького й Конєцпольского у Львові нема, а громада просить
помилувати місто й не розливати християнської крови, Хмельницький
прислав другого листа, вже до міської громади, по польськи. В нїм
підносив заслуги козацтва для річи-посполитої, — що своєю бороть­
бою з Ордою давало змогу підтримувати торговельні зносини зі ( ’ходом
(спеціальний арґумент для львівського міщанства, що жило сими зно­
синами), а за се терпіло наруги й кривди — вони описували ся
тут, очевидно, в стилю звіснцх нам реєстрів козацьких кривд, і сим
разом Хмельницький особливо вдаряв на Жидів, закидаючи їм між
иныпим, що вони давали гроші на наєм війська, й жадав їх видачі
з м іста *). Коли місто видати Жидів не згодило ся, Хмельницький
через свого „швагра“ священника Федора Радкевича прислав третій
лист, де ставив ультиматум, — щоб місто заплатило йому окуй для
орди, 2 00 тис. червоних, инакше спіткає його те, що спіткало вже
иньші міста 2). Вислухавши се, рада по довгих дебатах рішила піти
на зустріч сим жаданням і повести серіозні переговори з Хмельницьким.
Насамперед ухвалено післати до нього його знайомого ксьондза Гун-
ί) Томашівсі.кнй в ци тованій праці (о. 127) ставить одначе під сумнівом сю подро­
бицю, висловлюючи підозрінню, що сю чу тку про л;аданш; Хмельниць кого що до Жидів
пустив від себе сам магістр ат.
2)
С ї листи вичисляє » ноданнєм змісту зап иска Кушевпча; в його пЬпїйшій історії
облоги і в иньших оповіданнях всі вони зливають ся в оден ли ст — його зміст в історії
Кушевича поданий широко і зачерпнений головпо мабуть я другого листу, хоч дещо може
належати й до першого.

цель-Мокрского, бувшого професора єзуїтської колегії, що знав г т и х
часів Хмельницького як свого учня: він мав, по-перше, переконатись,
чп се дійсно Хмельницький, а не якийсь самозванний ватажок, по
друге
коли се дійсно Хмельницький, його бувший ѵчень, то ви­
питати ся про його заміри, прихилити до можливої ласки для міста
і нарешті
добути для дальших переговорів охоронні листи для
послів. Допущений до Хмельницького кс. Мокрский розмовив ся з ним
і тут наступила чула сцена: Хмельницький взяв його до другого
покою і кинувшись до ніг його обіймав і обсипав ласкавими словами
й подяками за колишню опіку й науку. Мокрский, мовлив, почав
докоряти йому за кровоиролитя, Хмельницький оправдувавсь, опо­
відаючи історію нагінок, які загнали його до повстання, і *з плачем
висловляв свої жалі з приводу всіх тих бід, які з того пішли *).
В сі сї подробиці приходить ся зіставити на сумлінню оповідачів, але
охоронні грамоти для львівських послів в кождім разї були видані
й 3 с, ст. жовтня посольство зложене з репрезентантів ріжних на­
чальних колегій міста поїхало на переговори до козацького табору.
Ся місія, досить широко описана ‘ но горячим слїдам одним
з участників, Сам. Кушевичем2), подає деякі інтересні подробиці,
варті того, щоб їх тут згадати.
Два осавули, стрівши послів коло міської фіртки, попровадили
їх до квартири Хмельницького, іцо була при глипянській дорозі,
коло костела св. ІІетра, разом з кватирою Тугай-бея. Самого Хмель­
ницького під ту хвилю в господі не було: був коло Лисенич. Посли
лоїхалм туди до нього і були ласкаво прийняті: посадивши з собою
за стіл, частував їх горілкою й розмовляв. Посли благали його по­
жалувати „те руське столичне містои, і так обрабоване жовнірством.
Хмельницький на сі благання милосердя почав оповідати свої кривди
всякі
в котрих ніхто його не пожалував: навіть роснлакав ся
при тім; особливо нарікав на Конециольско.та на вишневецького.
Згадав знов про Жидів і вже не жадаючи їх видачі, радив особливо
на них роз.южитп окуй,
тому що вони збогатились на Україні
козацькою кривдою. Під окуну й визначеної ним цифри нїяк но
хотів відступити, тол куючи тим, що бере се не для себе, а для орди,
котрій мусить заплатити :{). Коли посли далі його благали, велів їм
поговорити про се з полковниками; й нарешті відославшн до своєї
V) Рки. Чортор. 143 c. 371) (див. ч. II *·. 4 71) - оповіданні; налигано в Ііаршапі,
очевидні» '·* і-лів Мокрского, що приїхав тоді в ιιο/олы-тві від Хмельницького.
Жеpciа IV с. 102 104.
•:) Зміст мов Хмельницького коїм Кушевичі досить ш ир.ж ) нороказѵ»: ц Чгхонич,
с ЗіМ :МГ,
digitized by ukrbiblioteka.org

кватири, казав чекати там, поки він порозумієть ся з Татарами.
Зїхавіип ся з Тугай-беєм, розмовляв з ним цілі дві години, а посли
за той час балакали з полковниками й иньшою старшиною про всяку
всячину в господі Хмельницького.
„Оповідали нам з великою втіхою, як коронне військо під ІІн-
лявцями втікало соромно без усякої потреби, - - які великі богацтва
знайшли в нашім обозі: самих скарбних возів рахували 6 4 6 0 .
Знайшли й булаву кн. Доминика
-
в. кареті лежала; показали нам
її зараз
велика, золотиста, саджена туркусами й яспісами. Опо­
відали, що на будучу війну наміряють ся закликати собі в поміч
цісаря турецького і рішили ся доконче добувати кн. Вишневецького,
де б не був він, хоч би в самім Гданьску,
складали на нього
всю вину за те, що до трактатів не прийшло. Казали, що мають
намір, дійшовши до Висли, приладити чайки і нлистп ними під Вар ­
шаву, а навіть і далї, як би їх не уконтентовано“ .
Нарешті Хмельницький з Тугаіі-беєм вїхав на нодвірє. Полков­
ники всї вийшли їм за зустріч, казавши послам лишитись. Потім до
господи війшли
-
насамперед Тугай-бей з калґою й Піріс-аїою, за
ним Хмельницький з полковниками
всї мали в руках „ золотисті
булави, саджені каміннєм“ .
Посідали за стіл, на перше місце пу­
стивши Татар. Хмельницький через військового товмача о с в і д о м и і і
Тугай-бея про місію послів. Тугай-бей здавав усю справу на Хмель­
ницького, але дуже сердито відзивав ся про Львовян, що богато по­
били йому людей. Посли запевняли, що місто ніяк не зможе ЗЛОЖИТІІ
такої суми, й просили переконатись у тім через своїх ревізорів. На
тім нарешті й стало, що відпоручники Хмельницького й Тугай-бе;і
самі оглянуть львівські крами й маєтки та зберуть що можна буде
в грошах і товарах. Се, розумієть ся, була велика полегкість: посли
могли бути вдоволені з результатів своєї місії.
По сїм полковник Головацький з Піріс-аґою кілька день займали ся
ревізією львівських засобів і вибнраннєм контрибуції, відвозячи її до
Тутай-бея. Всього, як рахували мііцане, вибрано з міста грошима,
металєм, товарами і припасами на иівмілїона золотих, а з того властива
контрибуція Татарам виносила коло ЗЯО тис., та й то товари оціню­
вали ся, мабуть, як найвище, і дійсна вартість контрибуції не пере­
ходила правдоподібно за 50 тис. червоних, себто четвертини визна­
ченої суми, так що Тугай-бей не раз дуже сварив ся, докладно пере­
віряючи вагу й ціну товарів ! ). 'Крім того роздано дарунки - самому
·) Підрахунок контрибуції в Жсрелах I V <·. 1 08 , витяги :» міських рахунків у Лу­
жицького с. 308 —300.

Хмельницькому, важнїйшим полковникам і старшині
-
Головацькому
(з його товаришом ІІіріс-аґою), Чорноті, Кривоносови, своякам Хмель­
ницького Захарови Хмельницькому й отцеви Радкевичови. Чехович
оповідав, що Кривонос, „перший полковник“ , дуже сварив ся, коли
його иоминули були при тім роздаванню дарунків: „я стільки ж до­
кажу та й доказав, як і Хмельницький, і коли б дав собі волю, то
ще Львів набрав ся б страху й иотерухи — тому не маю бути
гіршим від И Н Ы ІШ Х і порахованим в компут абияких: коли иньншх
обдарували, то й мене конче треба уконтентувати сотнею одною
другою червоних“ . І Львовяне поспішили ηуконтентувати“ сердитого
полковника, що саме нагнав їм холоду здобутєм Високого Замку.
Взагалі спішили як скорше росквітати ся з козацько-татарським
військом, бо тим часом дрібна, але прикра, крівава війна під Львовом
вела ся далі всякими своєвільними бандами „чернии, я місто все
більше виголоджувало ся через бльокаду.
Нарешті 13 с. ст. жовтня відступив калга з своєю ордою,
рушивши під Камінець, другого дня Тугай-бей з своїми Татарами під
Замостє. Гармати Хмельницького пустили двадцять впстрілів „нїби то
на прощанне, а на правду хотів випробувати гарматп, нарихтовані
на місто, як признавали самі козаки, бувши в місті“ : гарматні кулї
вдаривши в ріжні міські, будинки, дали Львовянам зрозуміти, що
спіткало б їх, коли б Хмельницький схотів бомбардувати місто.
15 почали рушати козацькі полки, а 16 і сам Хмельницький
пішов з-під Львова, зіставивши на якийсь час в місті Захара Хмель­
ницького, свого стривчного брата, як його називають Львовяне, з кіль­
кома старшинами для безпеки місту від козацьких ватаг, що ще довго
стояли й переходили в околицях Львова.
Так скінчив ся львівський епізод війни. По за львівською об­
логою він не мав більше нічого важного. Не маючи ніяких серіозних
окупаційних плянів, стараючи ся стримати в можливо тісних межах
українську воєнну енергію, як то власне показало ся на прикладі
Львова, Хмельницький під час сеї галицької кампанії не робив нічого
іі на те, щоб використати Й підтримати той народній рух, який при
нагоді його побуту прокидав ся в східній Галиччинї.
Тим часом як з ріжних сторін прибували до його табору ватаги
місцевої людности, щоб узяти участь в війні під козацькими корогвами,
з ріжних місць приходили депутації до козацького війська з зазивом
до себе на ґрунт, щоб помогти повстанню на місці. Так напр. ще
перед приходом Хмельницького під Львів Полякам трапило ся пере­
ловити висланця від міщан з місточка Гологір, післаного до Хмель­
digitized by ukrbiblioteka.org

ницького з листом - нрошеннем помочи „проти польської тирани'“
і обіцянкою всякого припасу для війська. ІІід час переговорів львів­
ських депутатів з Хмельницьким їм пришилось бути свідками, як
перед ним, в його таборі ставив ся якийсь пін з Крехова: передав
Хмельницькому деревляний іфестнк і лист від Крехівяп, запрошуючи
прибути до них. „Хмельницький хрестик поцілував, а листа при нас
’ш тати не хотів, і попа насварив, що з такою справою таї; необережно
поступає** 1). Таки х закликів було, певно, богато з ріжних сторін,
і вони не зіставали ся без наслідків: і з відома н згоди Хмель­
ницького, і ще частїйше мабуть без неї, з ного табору - - особливо
з того місцевого елементу, що напливав сюди, пускали ся більші
й меньші ватаги, щоб помогти людям „на Ляхів“ . Але треба ствер­
дити, що в досить богатім актовім (головно судовім) матеріалі про
осїннї рухи 164:8 р. в Галиччинї безпосередня участь в них козаків
—
назіть у тім широкім значінню сього слова, яке тоді практику­
валось, означаючи ним не тільки орїанїзоване, полкове козацтво,
а й усякі елементи з самосійної армії повстання, — розмірно беручи
зазначила ся доволі* слабко. Провідниками й привидцями повстання
виступають місцеві міщане, шляхтичі українські, духовні — і поруч
того є тііьки загальні згадки про козаків, дуже рідко — конкретні
вказівки на якусь організаційну р'олю козацтва (як наир. для Рога­
тина — що козаки настановили ту т війта від себе)2). Розумієть ся,
судові процеси звертають ся головно против місцевих людей, а не
против козаків, котрих не молена було досягнути; але все таки ко­
зацька ініціатива мусїла б спльнійше виступити і в них, якби грала
реальнїйшу ролю, — а так маємо тільки загальні мотивовання рухів
„надіями на козаків“ , „впливами їх своєволї“ і т. н . 3). А вже зовсім
нїде не знаходимо звістки, що сї рухи підтримував Хмельницький
або ного штаб; не бачимо навіть яких небудь значній т и х екскурсій
козацького війська на провинцію4).
Очевидно і ясно, що нї у гетьмана нї в близшім окружню ного
не було ще ніяких плянів національного чи соціального визволення
Галиччини, хоч обставини були дуже прнгідні на се: польський елемент
був безборонний, розпорошений, до решти збентежений, а стихійна
сила иароднього руху була дуже велика. Ще перед появою козаків
по ріжних місцях людність організувалась по козацькц, формуючи
сотні, вибераючи старшину, зброячи ся по можности: так було наир.
1) Жерела IV с. 90. 105.
’* і Тамже с. 186. ;t) Напр . там.ке с. 341.
Хіоа нри к’ігцї кампанії — див. пише с. 95—90.

в Теребовлї, Хоросткові, Янові *). В деяких околицях сей рух роз­
винув ся навітъ дуже широко: на карпатськім ГІідгірю, в Налущиш,
і ще більше на Покутю, де організовані сили повстання під проводом
місцевої щляхти рахують ся на 15 тис. люда (головним провідником
був шл. Семен Височан, а його штаб-кватирою Отмнїм2). Невеликою
організаційною підмогою Хмельницький міг би дуже сильно скріпити
сей рух на всім просторі східно-полудневої Галиччини, опертої о Во­
линь, Поділе, Волощину й Угорщину, й дати йому тверді підстави.
Але він не зробив для сього нічого, і по повороті його на Подніпрове
польська шляхта за помічю військової сили досить легко задавила
сей полишений власним силам рух (найдовше тримало ся власне
Покутс, і тутешня країнська шляхта під проводом Височана ігробувала
пружною рукою не пустити Поляків до себе за Дністер, ще в і^уднї
164S р.)/
Не тільки Хмельницький сам і його однодумці, а й найбільш
радикально настроєні полковники, і взагалі козаччина не дбала про
се, бо рвалась перед усім довести до кінця свої рахунки з маґнатами,
в котрих бачила своїх головних ворогів
причину всїх бід. Ми
бачили наміри и плини старшини під Львовом, в розмовах з львів­
ськими делегатами 3) : її рішучість іти на саму Варшаву і за Варшаву,
коли б козацькі жадання де були сповнені, і діставати свого ворога
Вишневецького хоч би і в самім їданьску. Спиняючись пізнїйше над
закінченнєм львівської облоги, Кушевич називає спеціально Богуна як
речника такої боротьби до кінця: він, мовляв, раз у раз доказував
Хмельницькому потребу йти „до Висли“ , роспалюючи огонь вну­
трішньої війни. І се в тім часі здавало ся таким не трудним, що
для Кушевича се стає доказом пезручности Хмельницького в ви­
користовуванню своїх побід, коли він не розвалив тоді Польщі до
останку.
„ Всї тоді сподївали ся, що Хмельницький пройде в саму
середину Польщі, розвалить її й знищить саме імя
але богато
було таких що вміли побіждати, але не вміли користати з побіди“ 4).
В дїйсности Хмельницький очевидно свідомо ужив всю свою
іручність і всі впливи на те, щоб сю воєнну енергію свого війська
1) Див. в т. VI сеї Історії с. 261.
а) От як скаржить ся па -.шунтованих селян і міщан тутешніх оден шлях тич:
г р у ж е н і ріжною зброию, нодїлепі на полки й сотні, з ро.шущеішми корогвами, з бубнами
(tympanis) й ипьшими військовими знаками бушуючи по містах і се лах “, лапали вони на
маєтність позовняка й захопивши його самого, „відвели до міста О тинїї, де ро.шдував
Височан, провідник збунтованого народу, число якого переходило sa 15 т и с. “ — Жерела V
с. 5. Про сей покутський рух крім Томашівського Нар. рухи, ще Łoziński Prawem і lewem
І c.. 406—407, Lipiński Z dzieiów Ukrainy c. 235— 236.
3) Див. вище c. 91.
%) Жерела VI c. 66—67.
digitized by ukrbiblioteka.org

і його найбільш радикальних проводирів після львівського епізоду
уткнути в новий барієр на сїм побідній шліїху ~ в облогу Замости
і тут знов вигадати кілька тджнїв, як вигадав під Львовом, щоб дати
Польщі змогу впорядкувати свої відносини до козаччини
себто
перед усїм вибрати короля, що мало послужити першою підставою
сього впорядкований.
З становища рішучої розправи з Польщею кілька, тижнів, про­
ведених під Львовом, були, розумієть ся, страченим часом. Для Львова,
щоб узяти з нього окуп, досить було й якого небудь більшого від­
ділу козацького війська
хоч би того самого Кривоноса. З Замостим
теж можна було поступити як з Бродами
знизати його якимсь
козацьким корпусом і мати свобідні руки для дальших операцій
як би сього було треба Хмельницькому. Але видно, сього йому ке
треба було: треба було чогось иньшого І тому що Замосте стояло,
так би сказати, під знаком Яреми Вишневецького, сього найбільшого
з ворогів козацьких, найбільш яскравого й зненавиженого представника
маїнацтва (сюди він ще з-за Дніпра вислав свою жінку з її двором,
бо се була її батьківщина, і сюди ж переніс свої сили відступаючи
зі Львова) — Замостє надавалось на се. Хмельницький мав притоку
звернути всї сили козацтва на сей пункт, немов концентруючи на
нїм боротьбу з маґнацтвом, до котрої козацтво так палилось: не
заставши Ярему у Львові, мусїло нищити його в Замостю.
Поволі, немов умисно протягаючи час
а може таки й справді
маючи се на меті* — Хмельницький, покинувши Львів 16 с. ст. жовтня,
посував ся на північ, затримуючись по дорозї. Поодинокі відділи
війська, більші й меньші, розходпли ся в північній Галич чині, зоп-
раючи контрибуції з тутешніх міст. Козацький полк під проводом
Капусти пройшов на Посянє, був під Перемишлем
але місцева
шляхта, по словам одної записки, від нього відборонила с я 1). Городок
узято,
„уряд католицький скинено, настановлено руський“ ,
замок
обсаджено козацькою залогою; подібно й иныпі сусїднї місточка
Жовка окупила ся. В Наролї стала ся мала битва висланого з Замостя
підїзду з передовим козацьким полком під проводом Небаби*). Ріжні
1) Теки Нарушевнча 143 с. 291 ; записка з acta ccci. Urzoiowicensis в ρκυ. збір­
нику О солїн. 496 с. 180.
2) Ґрондский „прослави в“ погром сього місточка, виписавши дивачну цифру побитих
в нїм людей — 45 тис. (с. 81).

ватаги шастали ся в північній Волини й сусїдшй Холміцинї1). Від­
новили ся бійки під Бродами.
По тижневім маршу з-під Львова Хмельницький прийшов під
Томатів 2), де забарив ся ще кілька день, чекаючи розісланих полків.
Захоплені підїздом козаки з полку Небаби оповідали, що Хмель­
ницький вислав їх з Тугай-беєм перед себе з-під Потилича, сам іде
з лекшою арматою, лишаючи тяжкі гармати по замках; козацького
війська з ним більше ніж 1 00 ти с.3), і ще все нові сили прибувають
з України4).
Кушевич оповідає, - що стоячи в Томашеві Хмельницький дістав
до своїх рук листи писані до Львова — до уряду й ріжних осіб,
від канцлера й ріжних осіб з Варшави, і задержавши їх у себе на
три днї, відіслав по сім до Львова розпечатані з тим же післанцем5).
Тим способом мав нагоду поінформувати ся про все з автентичного
джерела, навіть без помочи своїх шпіонів. Довідав ся між иньшим,
що Вишневецького і в Замостю вже нема — поїхав на єлєкційний
сойм, робити вибори. Тому зближаючись до Замостя і висилаючи перед
себе, 27 с. ст. жовтня, кількамісячний козацький полк і Татар,
Хмельницький вислав з ними листи до шляхти зібраної в Замостю
і до Вайєра, начальника німецьких компаній, що становили його за­
логу, — закликаючи до Ьгоди з огляду на v утечуи Вишневецького.
Запевняв своїм звичаєм про свої миролюбні заміри — свідчив ся
Богом, що не бажав розливання християнської крови, і по першій,
весняній кампанії виславши своїх послів до короля з засвідченнем
своєї вірности, мав замір вернути ся на Запороже. Що сталось инакше,
причиною тому був кн. Вишневецький — коли він „против ВОЛІ
річн-посполптої зрадливо на нас наступива , мусїв і Хмельницький по
пплявецькім погромі, „розбивши кварцяне військо“ , рушити ся з усїм
військом Запорозьким і Татарами, слідом за ним, аби не дати йому
вчинити „нової зрадии.
„Коли б його не бу.їо тут, і нас би не було. А що він з міста
утік, ми, вважаючи що ваші милости, панство й усе поспільство
*) „Крнлів . Волод пхіір. Дубно, У х а нї. в чотирох милах від Замостя. вже навідали,
і Ленчну в трох милах від Люблина“ —
пише ПІорнсль 25 н. ст. жовтня, теки Н ару ­
шевича 144 с. 201.
Сотник Калина дак дату приходу 3 падолиста, у Битомского 5 н. ст.
3)
Другий казав — більше Н1;к ю щ е . , очевидна описка. У Коховекого військо
Хмельницького подано на 80 ти с., за тс у Ґрондского знову дивоглядна цифра — 800 тис.!
(с. 89).
*) Свідчення козацьких браяцїв і реляція Вайєра Вишневецькому — Публ. бібл.
129 о. 165—166, Архивь Ю. 3. Р. с. 34—36.
*) Жерела 1Y с. 127.
digitized by ukrbiblioteka.org

у всім тім не винні, раді б, щоб ви війни з нами не хотіли, а добро­
вільно ТПТТТ-ТИ на згоду, як Львовяне — ми ж в . милостям обіцюемо
зараз з усім військом відступити, і волос з голови вам не впадеи .
Таким чином ще не приступивши до Замостя, Хмельницький уже
закликав покінчити діло окупом. В другім листі, адресованім Вайєрови,
він заохочував німецькі компанії прилучити ся до козацького війська,
в котрім було вже стільки бувших жовнірів з польських військ (се
з-під Замостя походить звістка, що в війську Хмельницького було сім
тисяч „Поляків“) 1).
„ З огляду що кн. Вишневецький видав вас, запрошуємо вас до
одної компанії й одного товариства до себе: присягаємо перед все-
могущим Богом, не тільки якоїсь погибели, але й найменьшої утрати
від нас не сподівайтесь: хто з вас тепер регіментарем, кождий
і у нас зістанеть ся при своїм регіментї й повазі; не будете голодні
й голі або піші — будете вдоволені з нас і обопільного товариства
нашого. Помиривши ся: з річю-посполитою і завівши згоду, знайдемо
спосіб на те, щоб. і ви були з нас задоволені, як і чужоземцї-Татари.
Заспокоївши свої, знайдемо чужі краї, ворожі отчинї нашій, Короні
польській, щоб там собі ’спільно знайти кусник хліба“ 2).
Висилаючи сї листи Хмельницький заповів, що він здержить ся
ще через ніч, чекаючи відповіди,
—
хоч ледви чи сподївав ся
инакшої, ніж яку одержав: відписуючи чемно. Замостяне по части
проминали мовчанкою, по части рішучо відкидали зроблені ним про­
позиції3). Одержавши сї писання, Хмельницький мусів приступати під
Замостє — але не спішив воєнними кроками, далі пересилаючи ся
з облеженцями. Замостє ж за той час старало cä приготовитись до
оборони. Місто було дуже добре укріплене, повне припасів; мало
постійну залогу в службі Замойских ( 8 0 0 вояків), а тепер її скріпили
ще військові в і д д і л и приведені Вишневецьким і Вайєром (сей привів
півтори тисячі Німців, щоб іти з ними до Галиччини, але не поспівши
на час, зістав ся в Замостю й прийняв начальство над залогою по
виїзді Вишневецького). Разом рахувало ся до півчетверти тисячі
війська. Додати ще міліцію: міщанську і академічну — місцевої
1)Див. ч.II с. 433.
2) Листи з датою: w drodze pod Zamościem 6-0 novembris в Supplementum ad
liist. R ussiae monum. c. 191— 183, Ціла кореспонденція Хмельницького з Замостянами
у Ґолїньского 189 с. 167 і д. і в ркп. Чорторийських 379 с. 135 і д., в новіішгих копіях
в теках Нарушевича 143 с. 347 і д. В останнім часі видані сї листи з збірки Ґолїньского
в V I т. Жерел. с. 130 і д. Копії Чортор. справляють деякі помилки їх і мають відмінні
дати. Датованнє сих листів в за га лі задає певні трудности.
3) Відповіди тамже з датою 8 падо листа н. ст.

Замоиської академії. Зібрало ся також богато шляхти з околичних
повітів
на чотири тисячі рахує її місцевий історіоґраф облоги.
Всякого шляхетно-рожденного втікача набило ся сюди стільки, що
людям простої кондиції, навіть замостьським передміщанам, уже не
ставало в містї притулку. Передмістя і тут випалено, коли зблизило
ся козацьке військо, і місто приготовило ся до рішучої оборони1).
ІІІтурмованнє такої добре укріпленої й споряженої твердині
мусїло б коштувати богато жертв, тим часом було ясно, що наслідком
свого иерелюдненнл довшої облоги вона винести не зможе; тому
замість штурмовання Хмельницький за краще вважав страшити залогу,
тримати її в вічній трівозї дрібного війною, а тим часом вів з За-
мостянами переговори, намовляючи їх не противити ся, згодити ся
на окуп, потрібний йому для Татар
„для тих чужоземців, котрим
ми звикли з тих дібр плату даватии. На вимівки ж Замостян, що
вони анї не мають грошей для Татар анї не обовязані на них пла­
тити, вибухнув сердитим листом з датою 8 н. ст. падолиста:
„Панове рицарі війська польського і всі обивателі замойсысі!
Пишете до нас, викручуючи ся фіїлями: ніби то згодою, — та слова
ваші не згоджують ся з вашим серцем. Про контентацію нема від
вас жадної правди, що мовите: не маєте ніяких скарбів для Татар.
Добре вони себе нагороджують за те — головами вашими, жінками
й дітьми. Не думайте, що ми тільки під Замостє прийшли: маємо на
Бога надію, що він всемогучий з ласки своєї за одно лїто і отсю
зиму нагородить нам з ваших маетностей те, що ви у нас десять лїт
брали. Зле нам було, як ви нас давнішнє обдурили — се як ви
старшин}' в війську Запорозькім своїми дарунками2) від черни від­
лучили : покладаючись на слово ваше вчинили були ми се. Але тепер
як ми всі в одній купі, мабуть уже не поможе вам Бог більше на
нас їздити. Сподіваєтесь якоїсь помочи, — але не знати, чи до­
чекаєтесь її! Пішло немало душок ваших аж до Висли, але й Висла
нас за іюмічю божою на собі перенесе. Краще вам згадати Броди —
як не схотіли з нами згоди, то не тільки місто з огнем пішло, але
и міцний замок весь узято. Так і тут --- ви собі як хочете про себе
промишляйте, а ми з іменем божим, на нього покладаючись, будемо
вас добувати пильно, коли не хочете вратувати собі здоровля. Бо тут
і)
Про замостьську облогу крім сучасного листування, як от листи Шорнеля
я Замостя — Осолїн. 225 л. 186, Чортор. 379 с. 122, теки Нарушевича 143 с. 291— 294,
ще книжка Битомского Ob sidio Za m o scia na — її використовує в своїм просторім оповіданню
Пасторій Historia Polona c. 176 —19^. Досить широко оповідав й Коховский, І с. 86 — 90,
але вже з очевидними „літературними“ додатками.
я) В копії Чортор. місце очевидно зіпсоване: star szy ne... sw e m i pod atkam i.
digitized by ukrbiblioteka.org

не наша міць і сила, а божа справа
бо то він звичайно карав
гордих, що кривдять убогих людей“
Разом з сим листом тогож дня гетьман почастував місто кано­
надою, а потім протягом кількох днів страшив штурмом і ріжними
атаками. В Замостю оповідали, що до того примусило Хмельницького
тзвдоволеннє в війську. У сучасника Битомского є тільки глухі на­
тяки на сї оповідання2) ; пізнїйший Коховскпй оповідає ширше, що
горячійші полковники докоряли Хмельницькому пянством і бездіяль­
ністю, і особливо різко відзивав ся на гетьмана Чорнота, що вів.
?ювляв, придобрюючись Полякам, умисно жалує сей панський маєток.
Тодї Хмельницький, щоб прохолодити сих невдоволених, дійсно урядив
штурм, на перед під ослоною деревляних щитів пустивши чернь,
підохочену горілкою, а за нею козаків, і до найбільш небезпечних
місць призначив тих найбільших крикунів з полковників. Скінчилось
є.» великими втратами, що справді' прохолодили запал крикунів -
в тім і Чорноту, як дістав кулю в ногу. До того ще, мовляв, при­
лучились якісь небесні знаки, розтолковані чарівницями козацького
табору3) як віщування нещасливі, і козаки по сім уже не наставали
на штурмованнє.
Зайняли ся знов нустошеннєм сусідніх країв, запускаючись далеко
в глибину Польщі, а Замостє взято в тїснїйшу бльокаду, наслідком
якої в місті почав ся голод, хороби і всяка біда.
„Відомість певна“ , пише варшавський кореспондент 12 ( 2 2 ) падо­
листа, „що Хмельницький стратив три штурми, штурмуючи до За-
мостя, і тепер лежить там. З Люблина й Казимира що живо вивтїкало
за Вислу. Татари й козаки палять і пустошать скрізь по саму Вислу.
І то певно, що Хмельницький чернь розпустив, має при собі тільки
20 тис. ,грамотника‘ “ *).
„Наоколо Замостя винищили все до решти, снопа збіжа не по­
бачиш на десять миль навколо Замостя“ , записує иньший на підставі
вістей привезених до Варшави посольством Мокрского5).
Иарламентарам з Замостя, буваючи в таборі Хмельницького,
приходило ся з страхом і завистю дивитись на величезні запаси
збіжа, худоби і всякого припасу звезені з усїх усюдів. Вони опові­
*) Ркп . Чортор. 379 с. 1 43; у Ґолїньского і в друкованім звідти кіль к а помилок
ідата7.X.
2) Luctantes cum imperio ducis, quod primos rusticos aut villanos homines ad
murorum oppugnationem cogeret, veteranos in lergum illis designaret — c. 146.
я) „Три їх привіз Хмельницьк ий , як оповідали, і вони ворожили й чарува ли “ —
І>итом(*кіій с. 146.

дали, що тим часом як у Замостю люде вже починали гинути з го­
лоду і всякої недогоди, в козацькім таборі почали ся хороби навпаки
-
від надмірного обжирства й пянства.
Валки тяжко наладованих возів ішли звідси на Вкраїну, від-
возячи всяку здобич. Татари відсилали іюлонянників, яких набирали
без кінця в околицях.
„ 21 падолиста“ , записує Кушевич,
„син Хмельницького
в шіснадцятім році — став під Жовквою, маючи з собою кількадесять
людей і немало возів богато навантажених, і потім 23 падолиста
рушив на Вкраїну. І досї ще кождого дня висилають вози з здобичею
і нема кому заступити й відбити“ .
На місце тих що вертались, ішли нові полки з України й татарські
відділи з Криму на легку здобич.
„Минали в тих днях Львів свіжі
козацькі полки, йдучи до Хмельницького під Замостє, але шкоди
ніякої не чинили, маючи заборону від Хмельницького; коли б то така
дісціплїна в нашім короннім війську бу ла!“ записує той же Кушевич1).
Замостяне не довго витримали в такій атмосфері. По канонаді
й приступах знову розпочали ся пересилки з Хмельницьким, — той
запевняв далї в своїх миролюбних намірах, складаючи все на зрадливу
поведінку Вишневецького —
„котрому і панови хорунжому (Конєц-
польскому) річ-посполпта того певно не похвалить“ , — але наставав
на оплаті оку пу2). Якийсь „кум“ Хмельницького п. бжовский і кс.
Мокрский, що наспів тим часом зі Львова до Хмельницького, служили
за посередників. Відомости принесені Мокрским з козацького табору
зломили останній завзяток облеженцїв. Між иньшим, очевидно, сильно
вплинула вість про прихід Кривоноса, що прибув того дня з великим
військом — оповідання Мокрского про ту ролю, яку сей „чоловік
незвичайно сміливий і прославлений великими злочинами й віролом­
ством“ відограв під Львовом, могли зробити в Замостю тільки дуже
сумне вражіннє. Вислані по сїм уповажнені з пунктами угоди були
привітно прийняті Хмельницьким —
„легкий був до нього приступ,
бо до всіх був привітний і ласкавий“ ,
завважає Битомскии. Для
кращого вражіння показувано їм приготовання, пороблені до приступу
—
„драбини з цілих деревин, на 2 0 ліктів довжини, а ширини на
три хлопи“ . Але більше вражіннє, здаєть ся, зробила та безпечність,
яку делєїати побачили в козацькім таборі: тут жили собі як у себе
дома, не боячи ся ніякої трівоги, в усяких достатках і пянстві. „ Як
би під той час фортуна наслала кілька тисяч відважних людей, легко
*) Жерела I V с. 127.
2) Лист датований 13. X .
—
Чортор. 379 с. 143 і 144 с. 357.
digitized by ukrbiblioteka.org

розігнали б вони все те множество, що нас облягало“ , завважае Би-
томский1). Але в тім і сила, що Хмельницький власне знав добре,
як неможливо було взятись звідки небудь тим кільком тисячам у поль­
ської фортуни, і через те держав своє військо так свобідно.
Покладаючись на те, що Хмельницький з огляду на велику
хоробу в війську і певну неохоту серед козаків буде рад скінчити
облогу, Замостяне хоробро — і не без успіху пустили ся торгуватись
з ним. Хмельницький з початку жадав двісті* тисяч червоних — стільки
як зі Львова; Замостяне відпрошувались, давали двадцять тисяч золотих
смішно маленьку цифру, яка могла мати значінне тільки символічне
-
і Хмельницький згодив ся. Для нього мабуть було важнїйше, що
на сї завзяті торги пішов знов ма^йже цілий тиждень.
Проголошено кінець облоги, і воєнний табор під Замостєм змінив
ся на велике торговище. Замостські купці й міщане поспішили туди
—
міняти й купувати за безцїн всяку здобич від козаків і Тата р.
За злота можна було купити вола, і в тій же цїнп продавали Татари
невільників, котрих безконечну масу настягали з околиці.
А Хмельницький в тім часі готовив ся стрічати королівського
посла. Свій плян йому вдало ся сповнити: воєнні операідї без нового
рішучого конфлікту, без останнього розгрому'Польщі дотягнено до того
моменту, коли можна було повести переговори з новим паном Польщі,
і небезпеку повного й безповоротного (як того можна було боятись)
розриву з Польщею, з п правительством — козаччина обминула.
Досі зістаєть ся неясний, наскільки діяльну участь Хмельницький
й його близші товариши брали в елєкційній боротьбі. Що вони на
останній її вислїд заважили дуже, в тім нема сумніву; але очевидно,
що не так вони самі безпосередно впливали на неї, як важили ними
иньші, зйі^аваючи сею козацькою картою. В останніх стадіях сеї
боротьби Хмельницький з козаччиною стали виразно по стороні кан­
дидатури Яна-Казимира, і з вибором саме його звязувались у них надїї
на згідливе і користне полагодженнє конфлікту з річею-носполитою.
Се було звісне й дуже підняло шанси Яна-Казимира. Але як саме
прийшло до сього союзу козаччини з будучим королем, і наскільки
він відбив ся на тактиці Хмельницького, так як вона развпваєть ся
в осінній кампанії 1 6 4 8 p ., се й тепер зістаєть ся неясним2).
1) С. 147.
2) Крім загальних праць про Хмельниччину для сеї спра в и : давнїйша монографія
Кубалї про Юр. О солїньского, т. П . і новішиа праця М . Кордубп: Боротьба за польський
престіл по смерти Володислава I V (в Жерелах т. Х П ).

Головними кандидатами на польську корону по смерти Володя -
слава були його два брати: Ян-Казимир, бувший єзуїт і кардинал,
що зложив сю гідність, коли у Володислава вмер його єдиний синок,
і Карло-Фердинанд, біскуп плоцький, що теж заздалегідь вистарап
у пани звільненнє з духовного стану на випадок вибору. Ян-Казимир,
як старший з них, мусїв вважати ся першим кандидатом, а хоч мап
репутацію дуже лиху, як чоловік безголовий, нї до чого нездатний,
в учинках своїх необчислимий, по теперішньому кажучи
справжній
психопат, і се давало дуже важку зброю для всяких агітацій протип
нього, — то власне людей амбітних, жадних власти і впливів сл
репутація вабила до нього надїєю, що іменем такого нездатного короля
можна буде правити далеко лекше, ніж іменем його серіозного, діло­
витого брата, що мав репутацію чоловіка дуже ощадного, рахункового
і доброго господаря. Між иньшими й найбільший махер тодїшньої
Польщі канцлер Осолїньский задумував посадити на польськім; престолі
нездару Казимира ї ї зробити з нього своє знарядє. Але се якраз зага­
няло до табору його брата всіх несчисленних ворогів канцлера -
як і загалом противники тих магнатів, які підтримували Казимира,
мусїли тим самим бути прихильниками його контр-кандидата. Завдяки
сьому бували моменти, коли партія Карла здавала ся навіть значно
сильнїйшою. Поруч спх двох головнїйших претендентів деякі шанси
мала ще кандидатура семигородського княжича Жпґимонта, котрого
висував його батько князь Юрий Ракоцій, вагаючись одначе між пляном
кандидувати на польського короля самому — і кандидатурою сина.
В початках .©лекційного сойму ся семигородська кандидатура теж мала
досить серіозний вигляд1).
Партизани Казимира і Ракоціїв шукали між иньшим помочи
і українського елементу — головно, розумієть ся, козаччини. Осо-
лїньский — головна спружина в партії Казимира, як уже знаємо,
весь час стояв за порозуміннє з Хмельницьким. «Кисіль — сей ключ
до українських справ, посередник в переговорах з козаками, був
Цравою рукою Осолїньского. Нема сумніву, що він від самого початку
вів якісь переговори з Хмельницьким в справі елєкції: вже на першу
вість про смерть Володислава Хмельницький просить Кисїля зїхати
ся, щоб поговорити про кандидатуру на королівство („кого річ-посполита
хотіла б мати королем“ ) 2) — може умисно, щоб зазначити свій
замір взяти участь в елєкційній боротьбі і веліти з сею участю раху-
*) Див. напр. иерегляди шансів всїх трох кандидатур, зроблені сучасними послами
цїсарським і пруським — Жерела X I I ч. 25, 26, 32, 37.
2) Пам. кн . Міхаловского с. 49.
digitized by ukrbiblioteka.org

ватись. Ми знаємо, що в сїй справі у козаччини були вже прецеденти
і старшина хотіла й під час попереднього безкоролївя і’рати в нїм
ролю1). З свого боку партизани Казимира не залишили висунути як
оден з арґументів сеї кандидатури той мотив, що вибір Казимира
являєть ся їарантією порозуміння з Хмельницьким і ліквідації ко­
зацького повстання. Донесення з Варшави з середини серпня з повним
переконаннєм говорять про зносини партизанів Казимира з козаками
і порозуміннє з ними, і се переконаннє підтримувала сама партія
Казимира — заявляючи, що його хочуть „козаки й дісіденти“ 2).
На дісідентів ще більше рахував Ракоцій, і по старій традиції
союзу дісідентів польських, і особливо литовських з православними,
теж старав ся знайти через них дорогу до порозуміння з козаччиною.
Оемигородський хронїст-сучасник Кравс оповідає, що з* початку старий
Ракоцій, мавши плян шукати польської корони для себе, хотїв пере­
дати Семигородське князівство молодшому синови Жиґимонтови, а для
старшого Юрія здобути Україну, „козацьку землю“ , і шукав на те
згоди й помочи султана, але султан досить холодно поставив ся до
сього проекту і се, мовляв, змусило Ракоція прикоротити свої широкі
пляни3). Оповідаеть ся се з джерела доброго, хоч і пізнїйшого на
кілька лїт, — коли Україна виступила в ролї політичного фактора
й державного тїла далеко виразнїйше, так що й оповідач сього епізоду
міг на нього дивитись крізь прізму пізнїйших подій. В кождїм разі
се певно, що старий Ракоцій, поставивши кандидатуру свого молод­
шого сина на польського короля, не залишав старань, щоб знайти
опору для сих плянів в українськім елементі. Його посли ще в липнї
завязали зносини поміж иныпими дісі'дентами з звісним потім Юрієм
Немиричем, і новому аїентови семигородському, висланому в середині
с. ст. серпня, поручено було через Немирича війти в зносини з Ки-
сїлем і Хмельницьким — представниками двох українських світів,
і прихилити їх для кандидатури Жиїимонта. Так само кн. Януша
Див.т.VIIIч.Іс.143ід.
2)
Донеоежнє бранденбурського аґента Адерсбах а з 22 н. ст. серпня — Urk u nd en
und Aktenstücke zur Geschichte des Kurfürsten Friedrich Wilhelms I c. 279: mit den
Saporovischen Kosacken eine Correspondenz und gewisses Vernehmen geschlossen.
Informatio pro Gal. Visconti з двірських кругів Яна-Казимира з 21 серпня — у Кор-
дуби с. 55.
■°') Siebenbürgische Chronik des schässburger stadtschreibers Georg Krauss —
Fontes rerum austriacamm, Scriptores III, 1 c. 189. Кравс оповідає се з слів Гасан-баші,
що зга^іував се перед радою його рідного міста, як він привіз тоді старому Ракоцн:ви
резолюцію султана в сїй справі, alss er dass Polnische Regiment for ihn, Koszaker landl
for seinen Aelteren sohn Georgium undt for Sigismundum den Jüngern dass Süben-
burgische Fürstenthumb gesucht und praetendirt hat. Про заходи Ракоція в Польщі:
Lukinich, І Râkôczy György és a Iengyel kirâlysâg, 1907. Про кандидатуру Жиґимопта P.
також цитовані пр аці Схір пова . Кордуби й Липинського.

Радивила, голову литовських дісідѳнтів і головну свою надію в сих
іглянах, просив старий Ракоцій, аби поміг йому завязати зносини
з Кисїлем і Хмельницьким, та повідомляв про свій замір вислати
спеціальне посольство до Хмельницького в сїй справі1). На перешкоді
сьому плянови стояли одначе деякі обставини. Найкраще було післати
таке посольство через молдавського воєводу Василя Лупула, але з ним
відносини у Ракоція були недобрі. Тому він пробував помогти собі
через воєводу Валахії Матвія Басарабу : висилаючи свого агента
з згаданими порученнями до Польщі, він в тім же часі вирядив
другого до Басараби, щоб вивідати його гадки, і як що він буде до
того прихильний, попросити його післати своїх людей до Хмель­
ницького, аби привести його до тїснійших звязків з семигородським
двором, мовляв в интересах оборони православної віри й спільної
політики2).
Т а слїдом наладились відносини й з Лупулом — за посередництвом
мабуть таки Ян. Радивила, Лупулового зятя. Зявив ся проект оженити
Жиґимонта Ракоція з молодшою Лупулівною (пізнїйшою невісткою
Хмельницького), і Янушеви, очевидно, досить подобалась гадка мати
на польськім престолі свого швагра. За згодою Лупула з його столиці
Ракоціїв посол Янош Кемень зараз же вислав перше безпосередне
семигородське посольство1 до Хмельницького, в перших днях жовтня
с. ст.3).
Перед тим правдоподібно дещо вже зробив в сім напрямі Не-
мирич. Скоро по пилявецькім погромі маємо глуху звістку про його
зносини чи звязки з козаччиною — таку глуху й побіжну, що тільки
знаючи семигородські інструкції можемо зміркувати її значіннє*). По­
сольство ж вислане Кеменем ставилось перед Хмельницьким в його
таборі під Львовом. Кушевич, згадуючи про се посольство — що
воно добивалось від Хмельницького „промоції на королівство польське
каже, що Хмельницький дав йому відправу неприхильну, „признавши
прероґативу королівській крови, а особливо королевичеви Казимирови,
котрого сторону, здаєть ся, тримає дуже міцно“ , і при ріжних на-
годях заявляв нераз, що він на першу вість про вибір Казимира
*) Семигородським корпус Erdélyi orszaggy emelékek т. X c. 494— 497. у Kop-
дуби c. ‘21—22.
-) Про сб у Кордуби ж с. 22 — 23 (інструкція там же).
-) Про се у Кордуби ж с. 27, на підставі автобіоґрафії Кемсня ϋ його листів.
4)
Звичайно опирають ся на звістці Pamiętnik-ів о wojnach kozackich za Chm iel­
nickiego (c. 25), що Немирич пристав до козацького війська під час походу Хмельницького
з-під Пилявсць під Львів (Костомаров П с. 12, sa ним Кордуба с. 56). В дїйсности
Pam iętniki ту г тільки недокладно переказують своє джерело — Твардовского (с. 36 ї,
а у того далеко загальнїйше: Az się gdzieś ożywa i w Polesiu Nemirycz (c. 30).
digitized by ukrbiblioteka.org

„ відпояше шаблю й .тук відлежить, і належну покору й пошану йому
віддасть“ *).
Т а се говорило ся для львівських слухів. В дїйсности відповіді,
дана семигородському посольству зовсім не була неприхильна. Хмель­
ницький затримав Ракоцієвих послів нри собі й відправляючи їх
уже під Замостєм 7 ( 1 7) падолиста, вислав разом з ними свого
посла, самого Івана Виговського, для тісній того зближення з семи-
городським двором. В листі пересланім з послами новому володареви
Семигороду Юрієви П , старшому братови претендента (батько їх умер
за той час), Хмельницький заявляв новне спочуте кандидатурі Жиґи-
монта, під впливом світлих спогадів, які звязують ся у козаків
з іменем Семигородця Баторія, і з огляду на ворожі настрої Поляків,
котрі не обіцюють козаччині нічого доброго від польських кандидатів
на корону2). Заохочує його як найскорше рушити своє військо на
Польщу й обіцює підтримати всіма своїми силами його воєнні операції
в Польщі3).
Про властиве кандидованнє Жиґимонта в тій хвилї вже не могло
бути мови, се Хмельницькому, розумієть ся, було зовсім ясно, і ви­
словлюючи згоду на те, про що просив його старий Ракоцій, він
очевидно мав на меті тільки дальше зближеннє і солідарну акцію
супроти Польщі. Вибір Казимира в тім часі був уже забезпечений,
тут нічого не можна було змінити, ї на адресу польських кругів
Хмельницький далї підчеркував свою прихильність до Казимира, навіть
—
свій союз і порозуміннє з ним.
Елєкція зачала ся два тижні по пилявецькім погромі, під вра-
жіннєм сього страшного пониження
і козацько-татарської грози.
На сойм розпочатий 26 вересня (6 жовтня) одні за другим пасіїівали
участники пилявецької трагікомедії, просто з театру війну, з оповідан­
нями, скаргами, обвинуваченнями, котрими звалювали вину на других,
а иньші знов користали з сих иилявецьких обвинувачень, щоб до­
годити своїм особистим і партіпіним неприятелям та використати для
того головного завдання, коло котрого скупили ся в тім моменті всі
особисті змагання і рахунки
вибору короля. В результаті замість
1) Жерела IV с. 1и4 і 123.
2) Qiioniarn Polona gens niniirum omnis alque шііѵеі>а ruiiira nos iiiimicitiam
et iram excitavit. itaque toto animo atque pectore noslro шіяп'тіііег ilmam ссІ<и<‘ч.
ЬаЫте patrunum et regem Poloniae patriae nostrae cupimus.
3) Transylvania et bellum boreo-orionlale I c. ü.

підвернути увагу від нього та перенести її на організацію оборони від
різного неприятеля, що раз у раз відгрожував ся Вислою й Варшавою,
нплявецька катастрофа навпаки розпалила ще гірше елекційну
боротьбу, політиканство, інтриїи, серед котрих гинули всякі остороги
і'і поклики до розваги.
Польща ще не була безборонна. Чимало наємного війська н<*
поспіло в свій час на театр війии й могло бути ужити для формо-
иання нової армії; цїлі ще були великі полки у ріжних маґнатів;
значні сили змобілїзовані були на Литві; тисячі дрібної мазовецької
шляхти назбирали ся на елєкцію й з далеко більшою користю могли
бути вжиті до походу ! ). Але все се за краще вважало пильнувати
королівського вибору. Пани поприводили під Варшаву свої полки
іі навмні хоругви, щоб зробити вражіннє на противну партію на ви­
падок якогось конфлікту. Хмари дрібного шляхецтва зібрали ся під­
тримувати своїми голосами кандидата своїх патронів.
Досить богато стратили часу на вибір нових реґіментарів (на
тимчасового коронного гетьмана вибрано Вишневецького, на нольного
каштеляна бельзкого Фірлєя). Довго дебатували про те, чи зби­
рати шляхту в загальний похід (pospolite ruszenie) чи гроші на
наємне військо. Але кінець кінцем всі сї розмови на темп оборони
спиняли ся перед міркуваннями, що першою підставою оборонної
організації таки мусить бути вибір короля: тодї, мовляв, і з козаками
буде инакша мова, та й шляхта охотнїііше братнметь ся до війни,
коли над нею буде „хозяйське око“ . Одним з найбільш горячих про­
пагандистів сих ідей був Кисіль, котрому анї останні неуспіхи анї
підозріння й обвинувачення ворогів не відібрали охоти до безконечних
промов. „Без Пана нема порядку і трудно його собі обіцяти, і війну
трудно вести без власного вождаа - резонував він.
„Як Пана ви­
борем, як він гетьмана заіменує -
всі справи лекше йдуть. Бо
козаки не розуміють, які трактати можуть бути з річю-посполитою,
а з королем їм буде лекша справа. Maiestas reipublicae у тих
хлопів нїчого не значить, бо вони мовлять: „а що то єсть річ-
носполита? і ми також річ-носнолита, але король — то у нас пана .
Вважайте, панове: пишуть Хмельницькому — „старшому війська річи­
посполитої“ , а він все таки пише: „старший війська короля його
иилости“ . Не хоче мати діла з річею-поснолитою. А король — то
у них щось божественне.
А друга рація
-
кождий, і я сам
охотнїйше піду при Пану
бо буде кому бачити й нагороджувати
') Рахунки у Кубалї И с. 258.
digitized by ukrbiblioteka.org

труди. Бо тепер - свобідно скажу, як годить ся в свобідній
республіці --- яку вдячність маємо від річи-посполитої за страти
наші? всї ви нас лаєте, тільки що не бєте!“ 1).
І під впливом таких міркувань всї наради про оборону йшли
так ліниво, так анемічно, що справді можна було спитати, як питавсь
оден з депутатів: „Чи то наші втїкли, чи козаки? я думаю, що
козаки, — бо не боїмось їх , не думаємо про них, анї про те, як
їх віддалити; як би боялись, то б рішились або на загальний похід,
або на наєм жовнїра для оборони; а то ми хочемо того, а ви того
-
видко, що нема небезпеки“ *). Тиждень по сій промові знову
пройшов „у спорах de lana caprina — немов в найспокійнійигій
хвилї, щоб провести час“ , як завважає автор дневника. Аж раптом
місце сеї безжурности заступила безтямна паніка, коли [прийшли вісти,
що козаки з двох боків зближають ся до Варшави - від сходу, від
Берестя зявились уже в яких чотирнадцяти милях, а з полудня від
Люблина показали ся в двадцяти. Пішли дебати, що робити
чи
йти їм на зустріч, чи боронити ся в* Варшаві, чи заступити пере­
прави на Вислї. Ніяких докладних відомостей про Хмельницкого
в Варшаві не було тоді (се було саме тодї як його військо почало ру-
шатись з-під Львова), — і ся невідомість збільпіала панїку. Коли б Хмель­
ницький, замість гаятись під Львовом, дійсно рушив в тім часі на Ва р­
шаву, як поривались деякі полковники, — справді' розігнав би польську
шляхту на чотири вітри. І так уже поки на соймі час ішов „на
непевних новинах і ріжних байках“ , в Варшаві все що живе почало
збиратись до утеч і: „пакували свої роби до скринь, шнурували свої
мішки, виправляли вози, ладили шкути й дубаси: на улицях нема
иньшої мови, як те, що пани готують ся в дорогу“ . Радивил, бувши
тодї в Варшаві, записує в своєм дневнику, що якби під ту хвилю
зявив ся козацький полк, розігнав би всіх — така була паніка; тим
більше що ходили чутки, нїби варшавська чернь теж готує погром
панам — як тільки козацькі висланці запалять місто3).
*) Соймовий дневник у Міхаловского с. 2 36 і *238. звожу з двох поданвх тут тек сті«
*) Тамже с. 248, під днем 5 (15) жовтня.
3)
Дневннк тамже с. 268 . M e m oriale с. 131. С ї оповідання обробила пізнійша
українська традиція (у Грабянки): „Аще много Ляховъ у Варшавѣ собра ся, обаче всі;
заячи уши имѣяху, тако бо ихъ страх ъ отъ Хмельницк ого обійде, яко едва су ха древи
трескъ услишать, то безъ души ку Гданску бѣжаху; и черезъ сонъ не сдинъ рекъ: „ото
Хжелницкій“ (c. 59). Пор. Твардовского: І lada na szelest wietrazny porywamy, że
Chmielnicki m niem aiąc (c. 43), і написі, на звісній апотеозі Хмельницького (Κ. Старина
1882, І с. 2 3 0 ): „ А Ляхомъ т акъ страшпо. что гдѣ либо повѣютъ вѣтры. вси яко Хиил-
ницвій ид егь разумѣютъ“ :

Під впливом сього занепокоєння сойм ухвалив новий компут
війська — скільки повинно найняти котре з воєводств,- не знищених
війною; вийшло того на 17 тис. війська, крім 5 тис. вибраніцв,
і під вражіннєм сього втішного вислїду всї заспокоїли ся знову1).
Кілька день пізнїйше принесено „авізи“ , що Хмельницький відступив
від Львова і з 40 тис. комонника йде просто на Варшаву: за кілька
день треба його сподіватись під. Варшавою2). Але заразом прийшла
відомість, що Вишневецький облишає Замостє й їде до Варшави —
ну а раз відповідальний вожд уважав можливим лишити своє військо
перед лицем ворога, значить не було що й трівожитись. І маґнати
й шляхта знову пірнули з головою в виборчу боротьбу, що саме до­
ходила свого кульмінаційного пункту.
Перед елєкційнпм соймом з-поміж претендентів найсильнїйше
стояла й мала найбільше шансів партія Карла. Більшість сойму теж
була по його стороні*. Пилявецький погром і компромітацію реїіментарів
креатур Осолїньского, партизани Карла поспішили використати на
знищеннє партії Осолїньского й його самого: соймова більшість ви­
ступила против сумних рицарів з-під Пилявець, домагаючи ся суду
на всіх провинників і утікачів. Та се була фатальна помилка: зля­
кавшись бід, якими їм грозила перемога кор. Карла, пилявецькі рицарі
почали шукати помочи у партизанів Казимира й підтримувати його
партію. З свого боку Казимирові прихильники висунули арґумент, що
з огляду на такі небезпечні обставини річи-посполптій треба короля
воєнного, який міг би сам стати на чолї війська, і на се здатний
Казимир, який свого часу показав себе хоробрим вояком, а не його
брат. А в тій хвилї, поки не було війська, треба собі бажати поми-
рення з Хмельницьким, і тут єдиною ґарантією такого помирення знов
був вибір Казимира, по стороні котрого стояв Кисіль і всі прихиль­
ники компромісу, тим часом як за Карлом був Вишневецький з Конєц-
польским — непримирепі вороги козаччини, через котрих Хмель­
ницький не хотів мирити ся з Польщею. Крім того Карло мав
репутацію великого клерикала, непримнреного католика, послушника
єзуїтів, і сю репутацію Осолїньский з компанією пильно роздмухували,
щоб страшити неминучим конфліктом 8 козаками — і заганяти до
свого табору дісідентів і прихильників релігійної згоди. Ракоцій як
кандидат дісідентів видимо тратив шанси: семигородвькі аїенти не
вміли походити за справою, протестантських сусідів Полыпі — Швецію
й Бранденбурґ Осолїньский перетягнув на сторону Казимира, і бачучи
безвиглядність кандидатури Ракоція, змушені вибирати між Казимиром
digitized by ukrbiblioteka.org

і Карлом дісіденти ставали по стороні Казимира. Так стало ся вкінці
і з Янушом Радивилом, що приїхав на сойм з заміром підтримувати
Ракоція, а мусів стати по стороні Казимира.
В двадцятих числах жовтня с. ст. (перших днях падолиста) коли
Хмельницький підходив під Замостє, шанси Казимира стали рішучо
переважати і Карлові партизани вже почали намовляти сього патрона,
аби зрік ся кандидатури. Вишневецький, що по словам одного сучасника
був умисно висланий чи викликаний з Замостя до Варшави Карловою
партією як її найбільша си л а 1), приїхавши до Варшави побачив, що
справа Карлова властиво вже безнадійна і треба завчасу ратувати ся
з сеї пропащої позиції. Дня ЗО жовтня с. ст. головнїйші Карлові
партизани з Вишневецьким разом ставили ся перед Казимиром і за­
явили, що будуть старати ся нахилити Карла до того, аби зрік ся
кандидатури, а якби він не згодив ся, то покинуть його й перейдуть
до Казимира. Тим способом купували вони собі його ласку на будуче.
Другого дня Карло справді заявив свою згоду на уступленнє. Той же
сучасник каже, що одним з арїументів, якими зломили Карла, було
се, що Казимир, мовляв, нїяк не зречеть ся своїх претенсій до корони
—
готов звернути ся за помічю й до ворогів держави, себто до
козаків, його прихильників, в першій л їн її2) ; маємо в тім родї натяк
і в реляціях цісарського посла3). 4 ( 1 4 ) падолиста соймови була
предложена вже формальна деклярація Карла, що він зрікаєтт, ся
кандидатури, і вибір Казимира був таким чином запевнений4).
Як і в тім моменті прихильники Казимира мали деклярації Хмель­
ницького, котрими могли побивати своїх противників, се зістаєть ся
неясним. У Пасторія єсть звістка про посольство від Казимира до
Хмельницького з шл. Юрієм Єрмоловичом; він не дає докладнїйнгогп
означення його часу, каже тільки, що Єрмоловпч захорував і через
те запізнивсь, як видно з відповіди Хмельницького, котрої мовляй
автоґраф мав він, Пасторій5). Московський аґент Кунаков теж знає
се посольство й каже, що Казимир через ( сього посла представляв
Хмельницькому ворожий настрій свого брата до козаччини, а від себе
на випадок вибору обіцяв козакам повну амнестію и прпмноженнк
вільностей6). Пасторій же знає що иньше: що Казимир наказував
і) Ґрондский с. 86 . 2) Тахже с. 93.
з) Реляція в Жерелах Х П <\ 100.
*) Сойм. дневник у Міхаловского с. 322 — 323. s) Hist. Pol. c. 237.
β) Акты Ю. и 3. Р . 1Π с. 285. Кулаков при тім каже, що врмолович. чл Єрмолич;
як він його називає, з того посольства не вернув ся й зістав ся у Хмельницького „ писарем
військовим“ . Костомаров думав, що се мова про Немирича. але в дяевни ку Мясковского
дійсно згадуєть ся Jermołowicz niejaki Litw in, що зрадив і перейшов до Хмельницького
(у Міхаловского с. 38 3, див. низше с. 156) — про нього дещо у Липинського с. 203 .

Хмельницькому, аби не перебивав елєкції, себто стримав ся з воєнними
операціями, або принаймні не йшов на Варшаву. Се можуть бути дві
інструкції того самого посольства, обидві реальні, тільки одна офі­
ціальна, а друга неофіціальна.
На сї представлення Хмельницький, по словам Кунакова, від-
иовів деклярацією, яку привіз на елєкцію Вишневецький : він запевшів,
мовляв, що коли королем виберуть Казимира, то він, Хмельницький
буде йому завсїди послушний, коли ж виберуть КОГОСЬ ИНЫІІОГО, то
він з козаками й Татарами поведе велику війну і зруйнує польське
королівство. Се декларація в дусї тих заяв, які чули від Хмель­
ницького Львовяне: може бути, що чутка про них дійшла кінець
кінцем і до Варшави, хоч і з значним онізненнєм (бо зі Львова довго
не було ніяких вістей)1), а може бути й таке, що була в тім дусї
письменна деклярація від гетьмана, котрої тепер не маємо2).
Перша письменна заява його в Казимировій справі, яку маємо,
містить ся в листі до Замостян з 6 н. ст. надолиста (27 жовт.):
в приписці до нього Хмельницький висловлює бажаннє скорого вибору
короля і загального заспокоєння, і додає: „а власне бажали б ми собі
нрирожденного господаря королевича й. м. Казимира, котрому дай
Боже і нам віддавати підданство, як віддавали батькови його й пок.
братовп Володиславови i V вірні услугии 3). Виразнїйшу деклярацію
він задумав зложити чербз спеціальне посольство до Варшави, уживши
до сього новознайденого приятеля кс. Мокрского4). Вислав до нього
листа до Львова, просячи приїхати разом з Захаром Хмельницьким,
з тим щоб бути його послом на сойм і вістником згоди. Лист про
се прийшов до Львова 27 с. ст. жовтня; Мокрский з Хмельницьким
·) Купаков таки й каже, що такий лист Хмельницький прислав „во Лвовъ ко князю
вре.чѣю Вишневецкому“ , але Вишневецьк ого у Львові не було тоді. Корду ба здогадуєть ся.
що тут мова иро лист Хмельницького до замостьської шляхти (с. 59), —
але він теж не
:«астав Вишневецького в Замостї, та й нема в нїм тої погрози оружною росправою, що
u опов:данню Кунакова. Може бути, що на сім оповіданню відбив ся пізнїйший лист
Хмельницького з 15 н. ст . падолиста, про котрий зараз низиіе.
-) Рудавский згадує про заяви Хмельницького за Казимиром in literis ad senat um
«latis privatisque multoties scriptis (c. 25); може бути, що знали їх тоді більше.
й) Supple m ent um с. 182. Кубаля, звязуючи з сим звістку Коховского (І с. 91).
бачив тут згад ку про Деклярацію Хмельницького н а користь Казимира, вислану в тїм часі
чи перед сим до Варшави, так що вість про неї мусїла туди прийти 8 або 9 падол. н. ст .,
і вона то вплинула на капітуляцію Кардової партій й його самого (I I с. 241— 242). Але
нї лист Хмельницького ні тек ст Коховского не дають такої вказівки — хоч істнованнв
якоїсь такої заяви від Хмельницького само по собі вповні можливе.
4)
Висловлений був здогад (Кубаля Н с. 241), що приводом до де клярації і посоль­
ства до Варшави дало Хмельницькому посольство Єрмоловича, що міг ставитись у Хмель­
ницького саме 5 падол. Але час його приїзду не звісний, а ли ст до Мокрского Хмель­
ницький вислав мабуть скорше. Н а змісті його листів до Варш ави могли відбитись і ті
нідомости. які він вичитав в перехоплених листах з Варш ави (див. вище с. 96).
digitized by ukrbiblioteka.org

зараз виїхали до* Замостя1) і звідси гетьман вислав Мокрского до
Варшави, з листами й устними інструкціями. Листи мають дату
15 н. ст. падолиста —-
того же самого чи другого дня посольство
й поїхало. Післаний з ним лист до королевича Казимира звучав:
„Найяснїйший, милостивий королевичу, пане і добродію наш
милостивий! Бог тому свідком, що ми ніколи не бажали розлитя
християнської крови, одначе мусїло воно стати ся — насамперед через
наступленнє пана краківського, що зважив ся на се против волї пок.
короля, брата вашого, вселаскавого пана нашого, а тепер— через на­
ступленнє кн. Вишневецького, котрого ми самі з-за пазухи своєї
з Заднїпровя випустили, а він до того *) й иньших панів своїм не­
повним розумом привів, з п. хорунжим коронним. Ми для того й по­
слів наших вислали до Варшави з найнизшою покорою й підданством,
подаючи вірні у слуги свої, аби вже на тім скінчилось3). Але поба­
чивши таку раду їх (хоч хотїли нас обдурити листами комісарів,
визначених від річи-посполитої. до війська Запорозького, але Бог нас
остеріг), — мусїли ми тям напастникам дати відправу і голов своїх
від неприятеля боронити. І Господь обернув їх замисли в нїщо. Та
найважнїйше— що ми від вязнїв з розбитого кварцяного війська 4) до­
відались, що річ-посполита вашу кор. милость пана нашого дїдичного
не хоче мати королем. Бачучи з військом Запорозьким, вірними слугами
вашої кор. милости, що вони собі задумують иньшого короля, — ру­
шили ми навмисно на те, бажаючи, аби згідно з волею вашої кор.
мил. тих ,побочних короликів4 більше не було. Просимо того у Господа
Бога, щоб ваша кор. мрлость пан наш мил. зволцв бути самодержцем,
як і иньигі королі, а не так як покійні попередники вашої кор. ми­
лости — власне в неволї були. Т а щоб наша віра грецька в цїлости
зіставалась, як давнїйше, — без жадної у н її, і унїатів аби нїде не було.
А ми за достоєнство вашої кор. милости завсїди готові вмерати, і їй
з найнизшими услугами нашими і вірним підданством віддаємо себе
як найпильнїйше. Дан в Замос-тї 15 новембра р. 1 6 4 8 . Вашої кор.
милости, пана нашого мил. найдизші слуги і вірні піддані Богдан
Хмельницький старший на той час, з військом Запорозьким“ 5).
Се перша деклярація Хмельницького в дусї тих оповідань Куна-
кова й иньших, яку маємо тепер. Хмельницький, як бачимо, толку є свій
*) Жерела I V с. 126— 127.
Наступленн я, себто,
3) Мова про посольство з Білої Церк ви.
*) П ід Пилявцяии .
5)
Вид аний з оригіналу (досить не ортоґрафично і не гр аматично по польски пи­
саного) в часоп. Ruś s. 215 = Sprawy c. 99; яа адресі: Naiasnieyszemu a niezwy-
cieżonemu maiestatowi ie kr. mości Kazimirzowi krulewiózowi polskiemu panu naszemu
miłościwemu.

похід як оружпу демонстрацію в інтересах кандидатури Казимира,
справді заявляв свою готовість підтримати її збройно против всяких
майатських інтриґ — і досить недвозначно накликає до боротьби
з „короликами“ в дусї свого листу до покійного короля1). Одначе лист
сей більш інтересний з становища політики гетьмана ніж його участи
в елєкції: він писав ся тоді, коли справа Казимира була вже рішена;
на вислїд її могли вплинути тільки ранїйші заяви Хмельницького на
користь Казимира, або оповідання й страшення замірами Хмельницького
бити оя до кінця за Казимира. Не може бути сумніву, що вони таки
й відограли дуже важну ролю в капітуляції Карла й побідї Казимира2).
Ілюстрацією того, наскільки в сій справі рахували ся з Хмельницьким
і були певні, що вибір Казимира являєть ся першою умовою заспо-
коєнная козаків, служить факт, що того самого дня, як від королевича
Карла одержала була на соймі його заява, котрою він здіймав свою
кандидатуру, і вибір Казимира був таким чином рішений,— від коро­
левича Казимира за відомістю й згодою соймовою вислано до Хмель­
ницького посла Якуба Смяровского, щоб повідомити його про за­
певнений вибір Казимира і тим прихилити до уступлення „на зви­
чайні місця“ .
Формальний вибір Казимира переведено 7 (1 7) падолиста. Він
пройшов одноголосно; про ніякі иньші кандидатури не було мови.
Кілька день пройшло в нарадах над pacta conventa (з котрих тепер,
по виборі, все можливе спихано на коронаційний сойм), і дня 10 (2 0)
наступило формальне проголошеннє. Казимира королем. А три дні
пізнїйше ставили ся в Варшаві посли Хмельницького, Мокрский з З а­
харом, вислані з листами до Яна-Казимира і до сенату. Свій лист
(наведений вище) Ян-Казимир мав уже, трохи скорше. Старий єзуіт
розхорував ся в дорозі і щоб не протягати часу, 12 (2 2 ) падолиста
переслав королеви лист Хмельницького, а до нього долучив свого листа,
з якого довідуємось, які відомости віз він і переказав потім королеви.
Хмельницький по словам Мокрского всю надію полагодження
своєї справи покладає тільки на короля, Яна-Казимира, котрого ви­
*) Див. вище е. 14. Кубаля (Н іс. 25) в сих словах про krulikow pobocznych
бачить натяк на кандидатуру Ракоція, але контекст вказує на домашніх „королевят“.
2)
Против широко прийнятого погляду про великий вплив, який мав Хмельницький
на вибір Казимира (особливо розвинув його Кубаля, 1. с .), виступив в згаданій розвідці
Кордуба, доводячи, що Хмельницький висловив ся sa сею кандидатурою, коли вона була
вже рішена. Се вірно, що дек лярації його, котрі маємо, були вже po st factum . Але пере-
конаннє про порозуміннв Казимира з Хмельницьким і готовість козаків оружно ста ти за
ним — було раншше (див. вище с. 109— 110) і свій вплив мало. З огляду на ріжннцю в по­
глядах я вважав за потрібне спинитись над сим трохи ширше.
digitized by ukrbiblioteka.org

бору завсїди бажав. Від заспокоєнная своїх бажань він не відступить—
краще згинув би з усїм військом; без того війська не роспустить
і з сих країв не вийде: буде зимувати й Татар при собі тримати.
Тугай-бей хоч дуже скучив за домом, але Хмельницький велить його
відпровадити тільки до Днїстра й там він має чекати свіжої орди.
Крім Татар рахує на поміч сусїднїх держав. При Мокрскім були посли
угорський і волоський; „Волощина йому дуже чолом бєи ; про Ракоція
Хмельницький прохопив ся раз,
„підпивши собіα : „Побратим мій
Ракоцій готов рушити на мій знака . Москва, як зачувати, також
готує для нього військо : сказав, що пише до Москви, аби приходила
з військом під Смоленськ. Висилаючи козаків на Днїстер з Тугай-беєм,
хоче дати їм порученнє взяти окуп з Камінця, за прикладом Львова
і Замостя, і перебрати загонащ всю околицю до Висли — сказав :
„треба минї переполоскати всї волости до В исли “ . Палити й убивати
він одначе заборонає— тільки своєвільна Русь його в тім не слухає,
лише гумна охороняє де може, бо сама боїть ся голоду. Козаки за­
порозькі раді б вернутись до дому й служити в спокою королеви під
умовою амнестії й звільнення з власти панів і переведення під без­
посередню власть короля: помиривши ся з Польщею вони обернули
ся б з Татарами на Турків, коли б на те була воля королівська.
Доконче треба їх чимсь заспокоїти, щоб уступили ся з сих країв,
бо страшно їх спустошили, і так відзивають ся, що нема надай за­
спокоєння, поки війська не перейдуть за Вислу. Треба доконче на­
писати щось і Хмельницькому (що до заспокоєння його домагань)1).
Сей коментар— як бачимо, не за страх, а за совість переказаний
Мокрским, служив дуже оригінальним доповненнєм до покірного й без-
претенсійного листу гетьмана до короля, наведеного вище.
Лист до сенату, привезений Мокрским, роспочинав ся також як
і лист до короля стільки раз повтореним виправдуваннєм з війни,
що стала ся, мовляв, з вини Потоцкого й Конєцпольского за першим,
Вишневецького за другим разом. Досить широко сим разом росписував
ся гетьман про утиски козацтву від Конєцпольского і нелюдські екзе­
куції Вишневецького, докоряв за двозначне поведендє польської сто­
рони: „ту т нас лагідними листами від пп. комісарів обсилають, за­
певняючи покоєм, а ту т з військом наступають, змовивши ся між со­
бою— тому ми за кн. Вишневецьким ішли аж до Замостя, маючи певну
відомість, що кн. Вишневецький знову збирає військо, щоб з нами
воювати“ .
З того жаданнє: річпосполита має пробачити повстаннє
*) Лист в рк п. бібл. Замойоких ч. 1807,
Грушѳвсысіі, Хкельнвччняж.

козакам, а вказаних іфивидцїв війни скарати. „ Сї два пани (Конєц-
польский і Вишневецький) причина всього злого : своєю жадністю
й нездержливістю вони трохи не всю землю на ніщо обернули“ . По­
сол, кс. Мокрскиїі оповість панам (варіант: предложить свідоцтва
міст), які старання коло утримання згоди робив Хмельницький, „хотячи
зіставати ся вірним слугою річи посполитої, як і перед тим“ . Тому
просить, „аби був прощений той невільний гріх, що не з їх причини
став ся — свідком тому Бог, а тим панам, що були всьому причиною,
аби була дана нагана; коли ж би вельможні й милостиві панове не
були ласкаві до нас і мене вважали прпвндцею вій ни 1), тоді міусїли б
ми так розуміти, що ви, мил. панове, вже не хочете мати нас своїми
слугами — і того б ми дуже жалували“ 2).
Иньші умови того помирення, окрщ „нагани“ для Конецполсьского
й Вищневецького, повели Хмельницького предложили устно. Король
в своїй пізнїшііій відповіди збирає їх до трох пунктів:
військо просить амнестії за повстаннє,
„ так щоб не споминано
анї їм анї ніяким підданим (панським)“ , і привернені були іх давнї
вільности ;
військо Запорозьке з своїм гетьманом мають бути під безпо­
середньою властю короля і ніякої иньшої власти над собою не будуть мати ;
ун'їя має бути скасована3).
В ріжних сучасних реляціях і записках сї три пункти розви­
вають ся ширше. Так, що до козацьких прав і вільностей пригадують
ся давнї жадання, щоб козакам була вільна дорога на Запороже й на
море, щоб коронні війська ніколи не стояли „в їх містах“ , щоб ста­
рости не мали ніякого права над козаками, і т. д . 4).
Умови, сї викликали незвичайно горячу дебату в сена ті5). Стали
против себе партія війни й партія згоди. Вишневецький на чолї
’) Вар.: і розпочали б війну против нас.
г) Копії сього листу, эначно відмінні, в Supplementum ad List. R . mon. c. 184.
y Міхаловского c. 213, Памятники ч. 63 , вбірка Їолїнськ ого c. 189, О солїнсь к. 225
л. 186 об., Чорторийськ. 379 с. 145.
3) Листи короля з 1 і 11 (21) грудня— Шай нох а дод. 58, Пам. кн . Міхаловского с. 217.
Памятники ч. 65. Див. ще нивше, с. 119— 120.
4) Див.: ркп. Чор'гор., 143 с. 379— новини з Варшави 29 падол., Memoriale
Радивила с. 131, вб. Їолїяського с. 181 і 185, реляції Адерсбаха і Берґмана— Urkunden
u. Aktenstück e І c. 332 і 334. Найширший ревстр сих козацьких домагань в записках
Голїнсь кого, крім вкаваного в тек сті тут мавмо ще : аби козакам потверджено прнвилей пок.
короля, даний їм ва підписом чотирох сенаторів, і військо побільшено до \2 тис. ; Хмель­
ницькому аби дано староство, яке він собі вибере, і до нього на 20 миль ґрунту; козаки
аби могли судитись „правом Литовських Т а т ар и— а т і .судять ся таким правом як шляхта “,
инанше сказавши — щоб козаків звільнено від старостинської юрисдикції.
5) Про сї дебати у Кубалї 11 с. 256, головно на підставі відомостей Gazett e de
Fra nce і реляцій Адѳрсбаха.
digitized by ukrbiblioteka.org

воєнної партії доводив, що тепер сам час ударити на козацьке війско,
стомлене довгою війною і взагалі до зимової війни не привичне. Партія
угодова висувала всякі арїументи за згодою. Ріжні трудности викли­
кали жадання предложені Хмельницьким. Особливо доматаннє скасо­
вання унїї стріло ся, розумієть ся, з рішучою опозицією духовних
сенаторів. Знову витягнено, як можливий вихід, стару формулу ре­
лігійного компромісу і илян утворення спільного патріархату чи ек­
зархату для православних і унїятів, нейтрального між обома церквами
і не залежного нї від папи нї від патріарха1). Що до бажання ко­
зацького війська залежати тільки від короля опозиція висувала арґу-
мент, що в такім разї під час безкоролівя всякий звязок козацького
війська з річею-посполитою буде перериватись і воно може вважати
себе зовсім незалежним. Угодовцї на се радили : не брати так траґично
того всього, вказуючи на анальогію міст, що по польскій конституції'
теж залежать безпосередно від короля— в таке становище можна б по­
ставити й козаків, котрим теж важно головно те, щоб не підлягати
старостинській власти; а від короля можна б узяти деклярацію, що
він без відома й згоди сойму не робитиме їм ніяких устуцок. Нарешті*
рішено сї справи відложити, а щоб не відповідати Хмельницькому на
його жаданнє, післатп йому грамоту „з антедатою“ („заднім числоми),
нїби то ще перед приїздом його посольства, від імени вже вибраного
короля, з обіцянками амнестії і потвердження прав, з тим щоб Хмель­
ницький відправив від себе Татар і вернув ся з військом „на місця
здавна призначені полкам вашим4*. Відти нехай вишле до короля по-
солсьтво на засвідченнє свого вірного підданства, а король вишле до
нього своїх комісарів, „людей великих, уважних, прихильників згоди“ ,
аби до решти вигладити отеє замішаннє2). З таким листом вислано
до Хмельницького шл. Станислава Олдаковского — він мав привести
з собою посольство від Хмельницького.
Одначе висилка ся була властиво зайва, бо все те було вже
осягнене, як виявило ся, посольством Смяровского.
-Приїхавши 9 (19)
падолиста під Замостє він з великою честю був принятий Хмельниць­
ким і вість про вибір Казимира королем гетман прийняв як лікві­
дацію війни. Оповіданнє про се прийняте настільки цїкаве ріжними
своїми подробицями, що дещо з нього варто навести вповні.
„Перед козацьким табором, пише Смяровский, став я в четвер,
а з Хмельницьким бачив ся в пятницю, по всій формі. Вислав він
*) Urkunden с. 332—333, пор. вище с. 99 і 420 і д.
2)
Лист у Шайнохи дод. ч. 58, але дата тут 27 падох, що противить ся звіста,ї
про „аитедаїу“— у Міхаловского с. 359— 360.

мпнї на зустріч 6 тис. комонника— військо на добрих конях, стройне,
і вони мене повз мури замостьські попровадили аж до Лабунок, милю
від Замостя, де став сам гетьман з арматою. Перше нїж той полк
окружив мене з моїми людьми, виїхала вся старшина й стала осібним
полком: зсівши з коней витали мене пішо, а я сидів на конї. Потім
окружили мене тим полком, давши місце в першім ряді, і з трубами,
бубнами й сурмами повели мене до Лабунок. (Коли переїздили під
той двір, до мешкав Хмельницький, полки— котрих була сила, що
оком не можна було обняти, вистрілили з рушниць, аж земля греміла) *).
„(Перед самим двором Хмельницького) виїхав обозний Чорнота
з кількома стами козаків, на гарних і гарно прибраних конях і звиняв
Хмельницького, що він через слабість здоровя не міг виїхати сам,
але свою особу— казав— висилає через мене, витаючи вашу милость,
і сам з великою охотою чекає. Коли я вїхав на двір лабунський,
вийшов сам гетьман на половину двору; я теж s c ï b з коня й повитав
його. Завів мене до своєї хати і на знак радости, почувши про но­
вого пана, казав вистрілити з гармат. Тому що вже наступив вечір,
функцію мою відложив на другий день.
„Тим часом2) розвідував я про гетьмана й иньших козаків —
їх настрої й становище3) : що минї могло б помогти, а що пошкодити.
Зрозумівши, що Кривоносі з Головацьким стояли на тім, щоб з тих
країв не уступати ся, а кінчати сю війну, або свою фортуну, що їм
послужила, аж до трак татів4), — дуже я був тим зажурений; бажаючи
тому запобігти, посварив їх , сказавши в секретній розмові Хмельниць­
кому: „Маєш в війську великого неприятеля, який силкуєть ся по­
збавити тебе слави, реїіменту твого, і самого житя. Маю про се певну
відомість з кількох оповідань вязнїв з Запорозького війська, що на
муках докладно то виговорили (видумав се). Хочу тебе остерігти,
коли хочеш при житю і славі своїй зістати ся. Друге — прошу тебе,
як давнього приятеля і доброго сусіда, аби той Кривонос не був при
моїй авдієнції — бо маю на нього жаль невіджалований за те, що той
•
*) Маємо одну реляцію самого Смяровского, в першій особі (копій е оогато, одну
надрукував Кравсгар п. т. Poselstwo Jakóba Smiarow? kiego do Bohdana Chmielniskiego
pod oblężony Zam ość w r. 1648, Kwartalnik Historyczny 1891, війшло до його вбіркн
Kartki historyczne i literackie, 1894). Друга держана в третій особі й звісна тільки в
к опії Свідзінь ского, тепер в варшав. бібл. Красїньск их (надр, ним в часоп. O ręd ow nik
Naukowy 1841, і новійте в Памятниках кіев. ком. 1 ч. 64 нов. вид., також у Кравсгара 1. с.).
Вона додав деякі інтересні подробиці, як і включаю в оповіданне Смяровского в скобках,
бо — привнаюсь — хотів би мати більше певности що до автентичности сеї другої реляції.
2) Со оповіданне (в першій реляції) стоїть перед головною (другою) авдіенцібю
у Хмельницького. Коли саме мав Смяровсвий тайну розмову 8 ним, не ясно.
3) Faciem, status eorum.
*) Стилізація неясна, мобуть попсована, але головний вміст ясний.
digitized by ukrbiblioteka.org

зрадник пограбив в Долоннім убоге майне моє і взяв добра мого на
4 0 ти с., а що найгірше — ланку мою і дітей позабивав, сина мого
восьмилітнього Ордї продав — не дай минї його бачити, бо хоч би
мали мене на шматки розрубати, я в нього шаблю свою встромлю“ .
Хмельницький прийняв сю мою мову прихильно і з присягою обіцяв,
що його живим не зіставить і до ради йому ходити заборонив.
Другого дн я 1) „ (впроваджено гінця до хати, де чекав його
Хмельницький. Був в шкарлатнім жупані з срібними петлицями2),
в ферезії підшитій найкращими соболями; перед ним на столі лежала
булава, а коли війшов гонець, скинув її з столу на землю; при від­
даванню. королівського листу, коли гонець став правити посольство,
наложивши шапку на грлову— сам Хмельницький і старшина, скільки
ї ї могло змістити ся в ха тї, слухали знявши шапки, а кождого разу
яте згадувалось імя королівське, всі били чолом. Коли почав відпові­
дати Хмельницький, на сам перед витаючи короля й. м. на коро­
лівстві, пущено густу стрільбу, яка.трівала півгодини. Коли перестали
стріляти, ведучи далї свою мову заявив, що як би став королем не
королевич Казимир, котрому він хоче служити і кров за достоєнство
його проливати, то пішов би просто на Краків і взявши корону дав
би тому, кому б знав. Тепер же признаючи своє підданство з усім
ути хає— вертає на Запороже, щоб спокійно чекати комісарів, а в до­
розі на Запороже не чинитиме ніяких бунтів)3).
„ За кілька годин прийшла иньша трудність з тою моєю послу­
гою. Деякі з полковників і тої старшини, що не були при авдіенції,
стали бунтувати, і богато до того черни почало збирати ся: просили
у гетьмана відомостей про посольство і листу королівського. Прочи­
тавши його, разбирали кожде слово, а побачивши печать королівства
шведського4) і підпись не короля польського, підняли великий галас,
кажучи, що той посол приїхав до нас зрадливо, видно, що війська
на нас наступають — затримати його до дальшої відомости, або до
Терехтемирова5) відослати. Я в тій радї мав свого шдслуха, і як він
*) Се оповіданне в тексті Свідзі н ь се о г о звязане безпосередно з прибутєм його, але
говорить про послух анне посла, що сталось н а другій авдіенції, тому ввожу його сили
словами — другого дня. В дальшім дуже трудно, в деяк их подробицях, відріжяити, що
належить до першої авдіенції, а що до другої— напр. т а славна подробиця про скиненню
Хмельницьким булави.
2) Тут явно попсоване місце: Kołkiwa półeranatowa.
3) В першій реляції в словах Хмель ницького, переданих в першій особі, містить ся
тіль ки обіцянка вірної служби і повороту k u U k r ai ni e ; до сього додана обіцянка скорої
відправи посла.
4) Королевич Казимир до вибору на королівство польске носив ти ту л короля
шведського.
5) “Тут певно попсоване: до Trustymowa, поправляю на вдогад.

минї про те все дав знати, дуже я зажурив ся, але подумавши сам на
сам1) пішов сміло на їх раду і ту їх непевність, з якою вони виступили
перед мною, разбивав доводами своїми, твердячи під присягою, що
все пго я до вас привіз, все то за волею королівською. Підтримав
мене і сам гетьман, котрому д передав те писаннє, взявши з їх рук -
сказав, що такий звичай королів і монархів світу, що вважаеть ся
не на писаннє, що служить тільки ,креденсом‘ , але на устну мову
посла — се сама річ. Так за ласкою божою уладнало ся і ту трудність;
стала прихильна рада на те, щоб мене відправити.
„Потім обід козацьким звичаєм - шість страв дано і вина доброго.
Кождого разу як гетьман пив здорвє й. кор. милости, зовсїди бито
з гармат страшенно. І потім що обіцяв, справді' виконав“
Насамперед, тогож дня рушила козацька армата з своєю службою,
котрої Смяровский рахує на 20 тис. За нею Тугай-бей з Татарами,
котрих по словам Смяровского було всього 4 або 5 тис. чоловіка.
Потім пішли козаки, і сам Хмельницький рушив 1 4 (2 4 г) , відправивши
Смяровского. Не вважаючи на всі його запевнення льояльности, Смя-
ровскии набрав такого переконання, що без помочи війська польська
сторона до згоди не дійде: козаччина хотіла затримати в своїх руках
Україну, дальше Білої Церкви на Подніпрове і на Заднїпровє польські
пани щоб не потикались т - „коли якийсь шляхтич, земянин, чоловік
добрий, має якусь маєтність, може до неї приїхати, але на нїяку власть
аби собі не претендував“ 2).
На сю ж незвичайно гостру для польських кругів тему вів
з Хмельницьким переговори Олдаковский, ДОГОНИВНІИ його з звісним
уже нам листом від сойму в дорозі на Україну, по відступленню від
Замостя. Він проважав гетьмана до границь Київського воєводства
(до Наволочи й Білополя) й мав час на розмови. Доносячи про ре­
зультати сих переговорів Ад. Сєнявскому, Олдаковский каже, що
умова стала на тім, аби шляхтї вільно було вертатись до своїх маєт-
ностей, і Хмельницький післав від себе універсали, „аби хлопи скрізь
віддавали послушенство й підданство своїм панам“ , тільки щоб пани
не карали своїх підданих за їх вчинки під час повстання — про се
Хмельницький дуже просить, і щоб коронні війська не поступали
дальше Винниці й Браслава — „бо ще нам не довіряють“ . Радячи
Сєнявскому без страху' посилати своїх слуг до українскпх маєтностей
Олдаковский дуже кладе на серце йому й иньшим панам, аби їх ви­
сланці не спішились карати своїх підданих— бо надія на поміч річи-
*) Poradziwszy sie sam z osobna.
-) Supplementum. <
· 186— у Шаинохи дод. GO, пор. тамже дод. 59.
digitized by ukrbiblioteka.org

посполитої не велика й треба дбати про спокій. „ Яй дасть Б іг щось
з комісії, то тодї кождий зможе каратп своїх зрадників“ , потішає він
панські серця1).
За Олдаковским наздогін корол виправив ще від себе листи до
Хмельницького. Перший післаний з кс. Мокрским, датований 1 грудня
н. ст.* ). Кілька день по тім 3) , коли прибув від Хмельницького Смя-
ровский— привіз якийсь лист від нього й переказав устні поручення,
король вислав другого листа, подібного ж змісту. Висловляв вдово-
леннє з приводу того, що Хмельницький поступив по мисли його — ■
похід залишив, Татар відправив, вертає на Україну, — і повторяв
свої запевнення прихильности й ласки, висловлені вже в першій листї.
Н а бажання Хмельницького, переказані через Мокрского й по­
тверджені мабуть також і послами від війська4), Ян-Казимир заявляв
свою принцішальну згоду. Приймав перепросини за все заподіяне
і давав своє пробаченнє, годив ся на те, щоб козацьке військо було
в безпосередній і виключній власти короля, й обіцяв задоволеннє
„слушними способами“ в релігійній справі. Хмельницького потверджував
на гетьманстві й обіцяв йому на знак того передати через своїх по­
слів традиційні інсіїнП — булаву й корогву. Постанови що до прав
і вільностей військових і иньших справ полишав війську виробити
1) Тамже, с. 188— дод. 61.
2) Тамже, с. 185—дод. 58, Архивъ Ю. 3. C. IV т. їй. По словах нунція Мокрский
поїхав 3. ХП н. с.— Сборникъ с. 29.
s) В копії Міхаловского (с. 217) він датованнй 21 грудня, але в иньших копіях—
як О солІпьск. 2 25 л. 195, Чортор. 379 с. 15 5, має да ту 11 грудня.
4)
В першім листі своїм, висланім з Мокрским (1. X II н. ст.), так само як в по­
переднім, п і сл а т м з Олдаковским, король жадає від Хмельницьк ого прислання послів з заявою
підданства і дезідератами (в першим л истї нати ск положений на те, аби через сих послів
козаки wierne poddaństwo swoie oświadczyli, в другім — мабут з огляду на заяву при­
в езену Мокрским, в ага пер енесе на на дезідерати — щоб посли z tym о co do n a s suppli-
kowac bedziecie, iako najprędzej przybyli). Дезідерати, устно переказані Мокрским, значить,
s e розвязали справи. В ли стї висланім по приїзді Смяровского король уже не жадав по­
соль ства; можна було б подумати, що він не вважав його потрібним по відомостях при­
везени х Смяровским, і так без посольства й обійшло ся, але Кунаков каже, що козацьке
посоль ство н а елєкцію таки було пр ислане, і оповіданнє його настіль к и докладне, що трудно
його легковажити: він знає й імення послів— І в а п а Гир ю, Богд ана Сокольського, Дмитра
Черкеського (Черкаського) і Микиту Гладкого; знає, що їм була віддана иелика честь,
„кормы в болшим довольством“ і називає навіть імя приста ва, що був при ни х (Акты Ю .
3 . Р . П І с. 2 84). Дивно, що в польських джерелах не знаходимо близших звісток про се
посольство; але є ще звістка в Gazette de France, в кореспонденції з Ґданська 10 грудня
н. ст ., що крім давнїйших послів Хмель ницький вислав ще чотирох нових (у Кубалї,
O sso liń sk i П с. 396), і як бачимо, вона сходить ся хронольоґічно з змістом королівських
ли стів до Хм ель ниць кого: посольство мусїло прибути між 1 и 11 грудня н. ст . (Кубаля
катеґорично каже, що вопо приїхало з Смяровским — ор. с. с . 258, але сього так кате-
ґоричи о не моакна сказати : посилають ся н а свідоцтво Кунакова , що посли поїхали з Смя­
ровским, але у Кунакова сього нема). Посоль ство се мабуть не додало Шчого конкретного
до попередніх заяв Хмельниць кого, коли так непомітно пройшло в польській кореспонде нції.
У Кунакова метою сього посольства — просити пр ислати на комісію для переговорів Ад.
Кисїля , і се бажаннє, мовляв, було сповнено сенаторам и; але ся подробиця сумнівна.

разом з комісарами, котрих обіцяв не гаючись вислати — так щоб
сї постанови могли ще поспіти на затвердженне коронаційного сойму.
Хмельницькому ж „яко вірному підданому" наказував тим часом від­
правити орду, відіслати до домів згромаждене поспільство, „відкликати
суворими універсалами“ своєвільні купи в землях руських і литов­
ських, відіслати на звичайні місця військо Запорозьке.
Доповненнем до сеї королівської ласки були амнестійні універсали,
видані разом з тим до подиноких воєводств, „а· особливо до підданих
міст, місточок і сіл наших (королївщин), духовних і шляхетських“ .
Маємо такий універсал адресований до людности воєводства Руського *).
Король в нїм згадує про дане йому від станів станів порученнє —
приложити старання „до заспокоєння сплюндрованої України“ 2), опо­
віщає, що для заспокоєння Руського воєводства від нього висилаєть
ся на місця підчаший Остророґ і йому поручаєть ся публікувати скрізь
амнестію всім участникам останніх бунтів, залишеннє всяких судових
справ і слідств про участв або ініціативу в них, в інтересах відновлення
загального покою — аби всі були певні повного пробачення, кидали
своєвільні купи і вертались „до домів своїх і підданства свого“ .
Хто ж би тепер не послухав того, на того грозило ся „суворістю“ .
З свого боку Хмельницький, одержавши запевнення королївскої
ласки й згоди, теж видав універсали до всього шляхетського грома­
дянства, остерігаючи його, аби сповняючи волю і наказ королівський,
дало сщжій своїм підданим „і нашій релїйї грецькій“ , не чинило їм
ніякої злости, навпаки показувало всяку л а ск у . —
аби неприятелеви
більш не було потіхи. А якби, боронь Боже, хтось був такий про­
тивний і злобний, що зважив ся против того розливати кров хри­
стиянську або людей убогих (підданих) мордувати, — на того спаде
вина розірвання згоди і всякого нещастя, яке мало б з того впасти
на річ-посполиту3).
І так була се недвозначна погроза розірвання згоди, коли б не
була додержана загальна амнестія1проголошена королем,— немов скрі-
пленнє з козацької сторони її важности й непорушности. На письмі
дано було те, що чув Олдаковский устно.
*) Supplejnentum с. 186, з датою 12. X I I .
2) Варто одмітити, що ту т назва У кр аїни розтягаєть ся на всю етноґрафичну у кр а­
їнську територію.
3) Універ сал з датою 12 грудня виданий в S upple m ent um с. 187, 8 непевним
поясненнвм, що се дата по старому стилю. Грамота дана в О стр озі, а 12 грудня с. ст .
Хмельницький був уже недалеко К иїв; значить, коли се 12 грудня, то хіба тільки нового
стилю. Хмельницький згадув про тільки що отриману королівську грамоту 8 післанцем
п. Ґіжовским. М огла се бути тіль ки грамота 8 1 грудня н. ст . — Мокрский не міг її при­
ставити до Хмельницького, бо захворів і вмер.
digitized by ukrbiblioteka.org

Амнестія була тепер у всіх на язику, так що навіть і кн. Ярема
Вишневецький вважав потрібним „подати руку козакови“ . . . Дня 10
(2 0) січня вислав він до Хмельницького лист, де в ролї (тимчасового)
„гетьмана великого військ коронних“ з приємністю констатуючи миро­
любні заяви козацького гетьмана, засвідчені посольствами Олдаковского
й Смяровского, запевняв і свою зичливість і прихильність до війська
Запорозького та готовість також і з своєї сторони впливати на короля
своїми прощеннями, щоб він милостиво пробачив козацькі проступки.
Висловляв своє здивованкє, що Хмельницький жалить ся на якусь не­
приязнь з його сторони, тим часом як предки його завсїди були при­
хильні до Запорозького війська та помагали йому добувати слави,
так і від нього військо Запорозьке бачило тільки саму приязнь — се
особливо признавають „молодці“ канівського полку. Навпаки князеви
прийшло ся зазнати певної неприязни з боку війська недавніх часів,
під Константиновим, коли на нього наступили, і він мусів давати
відправу,
„ і війна з нйми мусіла бути“ .
Але що то дїялось без
відомости старших“ , і як він довідуєть ся — тих що на нього „не­
слушно наступали“ навіть покарано потім, то й він зістаєть ся не-
відмінно „при своїм афектї до війська Запорозького“ і бажає їм ласки
королівської як людям рицарським — аби тільки зіставились вірними
підданими тій вітчинї“ *).
Відносини на будуче мали уставити комісари вислані до Хмель­
ницького. Умисно вибрано кількох Українців: крім невідмінного Адама
Кисїля ще київського каштеляна Максимшяна Бжозовського і Кисїлевого
брата новгород-сїверського хорунжого Миколу, і тільки двох Поляків:
підкоморія львівського Войцєха Мясковского і браславського підчашого
Якуба Зєлїньского; придано їм ще двох королівських секретарів:
Поляка Смяровского і Українця кн. Захара Четвертинського. По старій
традиції головним завданнєм комісії вважалось уставленнє висоти ко­
зацького роєстру і території козацького осїдку. Крім того комісари мали
договорити ся з приводу козацьких бажань яереказаних послами
Хмельницького.
Рахувало ся так, що сї переговори будуть переведені в січні,
так аби коронаційний сойм, скликаний на січень, міг іще затвердити
постанови сеї комісії й таким чином зліквідувати до останку події
крівавого 1 6 4 8 року.
і)
Текя Нарушевнча 144 с. 22, ex mss. Stanislai Augusti régis. Дата — в Кракові
20 нчм.

Нові українські пляни й рішучий розрив
з Польщею. Війна 1649 р.
Хмельницький в Київі. Иатр. Паісій і київські круги. Заграничні зноіини
п пляни, Хмельницький в Переяславі. Переговори 8 комісарами. Ультіматум
Місія Смяровского. Репресії й зачіпки на Поділю й Волини. Безвигляднісп
відносин. Мобілізація й стрічі передових військ. Похід гетьмана. Облога Збаража.
Зимового передріздвяного дня, по довгім маршу з-під Замостя
вступав до Київа великий гетьман по осінній кампанії 1 6 48 р.
Цілих шість тижнів трівав сей марш *) — незвичайно довго навіть
на виїмкові обставини його.
По розбитих козацькою арматою дорогах ішли безконечні, много-
тисячні козацьки полки і ватаги ріжного воєнного люду, що занадто
тісно звязав свою долю з козаччиною, аби лишати ся на арені своїх
подвигів без иеї, поза межами „удільного панстваα козацького. Сунули
ся останні валки возів зі здобичею, стада худоби і коней. 1 серед
тих безконечних караванів, що нлили цілими днями, тижнями, місяцями
з заходу на схід, ішов гетьман з своїм штабом, під пильним наглядом
і надслухуваннєм королівських і всяких иньших агентів, що з припад­
кових розмов, в повітрі перехоплених слів силкували ся виміркувати
щось з таємничої будуччинп. Умисно гаяв час і проволікав сей антракт
між замкнутою сторінкою історії, доиисаною останніми декляраціями,
і новою, загадковою, повною неясних, невирішенпх питань, котру
треба було розгорнути з кіицем сього маршу. І так само пильно ловив
ухом те що діяло ся навкруги— що могло кинути промінь світла в темну,
незглубиму будуччину, дати опорні точки для визначення дальшої лінії.
3 Варшави долітали відгомони боротьби маїнатських партій, но­
вого ґруповапня відносин в звязку з довершеним впбором короля,
скріпленим становищем Осолїньского і ного політичними гороскопами.
За демаркаційною литовською лінією йшла крівава розправа з повстан­
е м і козацькою окупацією, не обнятою останньою угодою; Хмель­
ницький підтримував погляд, що еї литовські нодїї не дотикають
війська, бо й стали ся без ного волі й бажання, -
але вислїд сеї
боротьби за литовським кордоном зовсім не був для нього індіферент-
4 Так рахував сам Хмельницький в nj омові перед комісарами. Нам. кн. Міха-
.ммічсого г. Н7Г). Див. шг.шо с. 129.
digitized by ukrbiblioteka.org

ним. З ріжних сусїднїх держав гетьман з старшиною нетерпеливо
чекали наслідків позавязуваних в останніх місяцах дипльоматичних
зносин: кінці сих дипльоматичних плетїнь мали тепер зійти ся під
час отсього зимового антракту, на котрий резіденціею вибрано Київ
і Переяслав.
В Київі чекав гетьманського приїзду єрусалимський патріарх
Паісій, що ще в вересні, коли Хмельницький був під Пилявою, опо­
вістив йому свій приїзд і просив проїзду через Україну. Гетьмар
вислав тоді до нього одного з своїх штабовцїв Силуяна Мужилівського,
сина звісного нам богослова* протопопа Андрія, чоловіка отже обі­
знаного не тільки з політичними, але й церковними справами *).
Мужнлівський привіз патріарха на Україну до Винницї і лишивши
його там, поїхав до гетьмана — здати йому справу з того, що почув
від Паісія. Очевидно, крім головного завдання своєї подорожи — по­
бувати на Москві й випросити милостиню для св. Гробу і убогого
свого патріархату (з тим він вже давшйше їздив двічі до Москви,
з поручення свого попередника, патр. Теофана), Паісій мав якесь дїло
й до гетьмана — правдоподібно з круга молдавської політики, не чужої
йому, бо недавно, перед своїм вибором на патріархію він був архи-
мандритом в Молдавії. Відомости привезені Мужилівським очевидно
зацікавили гетьмана і він велїв справити Паісія до Київа , з тим щоб
він там зачекав його приїзду2), і туди перед усїм удав ся гетьман
з своєю старшийою. В гетьманських сферах, очевидно, виникла гадка
покористувати ся подорожею до Москви такої поважної особи в інте­
ресах козацької політики. В київських кругах сїй стрічі патріарха
з гетьманом надавали потім велике значіннє й великі впливи на на­
строї й пляни гетьмана і його старшини, і в рядї иньших фактів
вона справді набрала чималої ваги.
*) Див. записку Мужилівського — Україна 1914 кн. Н .
2)
Про приїзд П аісія у Каптер ева Хар ак теръ отношеній Россіи к ь православному
восток у, 1885 (нове вид. 1914), ширше в йогож пр аці: С ношенія іерусалим ски хъ па тріар-
ховъ съ русск имъ пр авитель ствочъ съ полов. X V I до конца Х У Ш стол. (Православний
Палестинскій Сборникъ т. X V , 1, 1895): тут використані акти моск. архнва загран. справ
(„дѣла греческія 1157 г. No. 7 “); уривки їх також в архиві юстіції, сибир. прнваза
столб. 2 73 — 2 83 ; я користував ся тими і сими. К аптере в представляє собі, немов би П аісія
крім свого близшого завдання — московської милостинї, від разу мав також намір по­
служити зближенню козаччини з М осквою: морляв. повстаннє Хмельницького і козаць кі
походи на море зробили велике вражіннє на православнім Сходї й подали падїю, що
обеднавши ся з М осквою, козаки могли б знищити турец ьку силу. А л е з документів н е
видко сього. До приїзду Мужилівського маємо на тяк хіба тільк и н а елемент молдавської
політики в місії П аі сія — що господар удавав ся за ним до гетьмана (у Мужилівського, 1. с .) .
З подробиць дороги Паісія до Київа небезінтересне його оповиданне, що вія в Винницї,
Шаргородї й по иньших містах „богато хрестив П ол яків “— очевидно з тої шляхти головно,
що приставала до козаків. Приїзд па тріарх а давав нагоду обставити сей ак т особливою
святочністю.

Київ і Кияне — козаки, мііцанѳ, духовенство, вся людність чекали
Хмельницького, щоб привитати його як тріумфатора1).
„Перед самим святом руського різдва“ , вечірньою годиною,
зблизив ся гетьманський поїзд до Київа волинським шляхом, від
Білгородки*). Величезні маси людей, „весь К и їв “ вийшов на зустріч
перед місто, щоб його привитати. Патріарх виїхав разом з митро­
политом, на чолї тисячного кінного поїзду, і повитав його пишною
промовою, величаючи титулом „пресвітлого господаря“ , iU u st rissim u s
ргіпсер в, як перекладає польский оповідач. Академія приймала геть­
мана „ораціями і аклямаціями “ , привітшгаи мовами й кантами, нази-
‘ ) Найдокладшйше описує сей візд, н а підставі київ ськ их оповідань одсн з участни -
ків польської комісії Войцєх Мясковский в своїм дневнику. Невважаючи на силь ну сто-
роничість автора, дуже злобно настроєного до Хмельниць кого, козаччи ни і на віть своїх
товарищів по комісії — Укр аїнців, і ріжні недокладности в подробицях — з чим треба все
рахувати ся, користаючи 8 його оповідання (эавважу, що навіть на днї записей не можна
покладати ся безоглядно— бо вони часом не вгожують ся з датами иныпих документів),—
все таки сей дневник, на пи сани й по горячим слідам, для публичного вжитку, служить
незвичайно цінним джерелом для пізнання сього моменту, завдяки великому богацтву спо­
стережень і подробиць, записям розмов і слів Хмель ницького, поголосок і оповідань —
очевидно не видуманих. Автор правдоподібно тоді ж розповсюднив його, розіславши в бо-
гатьох копіях для інформації ріжних визначних осіб, з котрими стояв в зносинах, і дтпг
богато користували ся і в старій історіоґрафії і в новійшій. В X I X в. його кіль к а разів
друковано, з ріжних копій: Zbiór pamiętników о daw. Polsce IV , Ґрабовского Zrzódła do
dz. p olskich, Памятники київ, крмісїі, І , Пам . к ни га Міхаловского (ч. 103). Але відчуваєть
ся сильна недостача кри ти чного1 видання— хоч з найбільш авторитетних копій, поки нема
оригіналів, — бо ріжні копії мають пр огалини, місця сильно попсовані і подекуди доволї
значно ріжнять с я: мабуть сам автор пустив в курс кіль ка відмінних варіа нтів (зазн ачу,
що з виданих копія Міхаловского— одна з гірши х, к раща — Ірабо вского). В отсїй пращ
крім друкованих текстів я ужив для порівняння кілька недрукованних, з ни х дуже цінна
копія Осолїн. 2 25 л. 2 03, меньш вар тні — в збірці Їолїн ьского (л. 2 21), в ркп. Чортор.
379 л. 163, пет. 129 л. 209, пізнїйша копія тек Нарушевича т. 144; брав я під увагу
также варіан ти к опії Піночі, подані Липинськнм ор. с . ; разом десять копій. Для контролі
цитую тек ст Міхаловского, як найбільш спопуляризований в новійшій літер атурі.
Меньш важне оповіданне Кох овск ого: він очевидно опираєть ся на дневнику
Мясковского, тільк и доповнае деякими загальними рисами в дусї часу і його звичаїв,
в роді того, що гетьмана при вїздї окружали полковники, блищачи золотими окрасами,
везли ся забрані від Поляків корогви, гармати, шатри, і т. ин .
г) День вЇ8ду віставть ся непевним. Мясковский каже, що було се в перших д и я т
січня н. ст., перед самим Різдвом (przed samem і Rostwa ruskiego święty— у Міхаловского
се місце попсоване); се значило б 23 або 24 грудня с. ст. (22 грудня с. ст . =
1 січня
н. ст. ). З другого боку маємо лист гетьмана до бяхівського коменданта, писа ний в обороні
київ ськ их міщан і купців, що в сво'іх торговельних справах перебували в тих околицях:
він виданий з датою „з Київа 21 грудня“ (Ojczyste spominki c. 113). брлич каже, що
Хмельницький віздив в неділю 28 грудня вечером по вечірні. Сю да ту приймав М ак си ­
мович, присвятивши сьому вїздови Хмельницького інтере сний ек скурс— Сочиненія І с. 4 13 :
вважав се датою н. стилю. Кубаля ( I I I с. 25) і Липинський (ор. с. 390) беруть у Єрлича
неділю і поправляють н а 24, коли спр авді припадала неділя. Т а якось трудно при­
пустити, що маючи подостатком часу, Хмельницький призначив свїй вїзд до К иїв а саме
на сей вечір, що так свято святкуєть ся на Україні в кругу сїмї. Тому, коли тримати ся
Мясковскаго, правдоподібнїйшим здавав ся б день 23 груд ня, під неділю. За вважу, що
при тім справді виходить шість тижнів (без дня або двох) маршу Хмельницького з-під
Зашостя, звідки він рушив 14 с. ст. падолиста (у Максимовича виходило, що Хмельницьким
помилив ся о оден тиждень).
digitized by ukrbiblioteka.org

#ваючя „Мойсеєм, спасителем, збавителем і свободителем народу руського
з нѳвол! лядської, Богом даним — тому то й Богданом названим“ .
Патріарх посадив гетьмана в свої сани, по праву руку від себе,
і так вїздили до міста. Коли зблизили ся до замку, бито з усіх
гармат на віват, а з долішнього міста відповідала сим стрілам міська
артилерія. „Були йому Кияне два рази, або й десять разів більше
раді, нїж якому свому воєводї, і честь йому більшу показували“ ,
з гнївом записує сердитий Єр ли ч1).
На кождім місцї особу гетьмана окружали високими почестями,
як нового володаря України. На банкеті данім архимандритом пе-
черським— найбільшим маґнатом серед місцевого духовенства, Богданови
дали перше місце серед духовних. В день його іменин, що припадали
третього дня свят, йому зробили овацію в церкви: „стояв на першім
міспї і всї його адорували, а декотрі й ноги цілували“ . Патріарх
служив того дня й закликав гетьмана до причастя — Хмельницький
відмовляв ся, що він не готовив ся і не сповідав ся, але патріарх
проголосив йому публично загальне розгрішеннє й причастив, і в той
момент дано салют зі всіх гармат — на знак що „збавитель наш,
господар великий гетьман причащаєть с я “ , як переказує сї київські
настрої Мясковський2).
Хмельницький був дуже втішений сими знаками особливої почести
з боку патріарха і потім хвалив ся ними перед комісарами, по словам
того ж Мясковского, що йому патріарх дав причастє без сповіди,
з усього розгріпшв і поблагословив жити з Чаплїньскою (при живім
чоловіку)3).
Але на таких зверхніх знаках поважання та обопільних дарунках
відносини не кінчали ся. Розповідано про довгі, секретні, лсердечніu
!) Вважаю правдоподібнїйшим, що академія робила стрічу гетьманови за містом,
а не під св. Софією: стріча під св. Софією (недавно спопуляризована картиною Івасюка]
се lic e ntia p o etica Костомарова. М ясковский , виразно говорить про стрічу аа містом;
коли ж к ласти ї ї в місті, тоді академічна стріча повинна була б мати місце хіба на По­
долі, під Брацтвом.
2) Пам. кн. Міхаловского с. 377.
3) „Мене святійший па тріарх на ту війну (з Ляхами) благословив, з жінкою мокн
дав милі шлюб, з пров ин моїх розгрішив і причастив — хоч я не сповідав ся, і кінчатл
Ляхів н а к а зав; як же м и т не слух ати його, так ого великого старшого, голови нашої її
гостя любого“— Міхалов. с . 377. У Мясковского виходить, ніби то все патріарх зробив за
оден раз, власне пр и при частю в день іменин гетьмана, але мабуть сї факти звязані де
к упи припадково. Щ о оповідали про се в тодїшнїй Польщі, знаємо з записок Їо лїнь ск огс
(с. 212, лютий— март) : Patryarcha alexandrysky przyiechał do Hmielniczkiego, pozywioz mytrç
na xziçstwo ruskie koronuiącz, a winszuiącz mu sczescia y tych zwicięstw, które otrzyma!
nad Poliaky, aby do koncza nie ustawał, aiie y owszem aby do koncza woynę konceł z Lya·
chamy wiarę ruską rosserzaiąc y cerkwie swey broniąc a rosserzaiąc zeby do żadnych traka-
tow nie przystępował y zgody z Poliaky nie zawierał. Także y Moskwę podwodząc na Poliaki
aby iako iedney religiey ruskiey abo greckiey bywszy sobie zobopolnie pomogli (c. 212)

розмови патріарха з гетьманом — „по кілька днів з ним замикав ся “ *). #
Говорено, що патріарх прирівнював Богдана до Константина Вели­
кого — протектора православного благочестя, величав його „князем
Ру си “ *). Хмельницький скромно ухиляв ся від таких блискучих ти­
тулів що до себе особисто3). Але ідея україньскої державпости в тій
чи иньиіій формі, а навіть і певні династичні перспективи, певно, без
усякої власти над ним і його близшим окруженнем не зіставались,
як і цроповідь рішучого визволення від Польщі для забезпечення
православного, національного житя, піднята патріархом. По словам
Хмельницького, він дістав від патріарха благословенне на нову рішучу
війну з Польщею — наказ „кінчати Ляхів“ , і вважав се законом
для себе4).
Всї сї припадком кипені згадки дають зрозуміти, в якім напрямі йшли
ті „сердечни розмови“ гетьмана з патріархом. Самі собою згадують ся
чідзиви иньшого східнього церковника, котрому прийшло ся позпайо-
шти ся з діяльністю Хмельницького й боротьбою України за визво-
іенне: Павла архидиякона алепського — його ентузіазм для Хмельниць­
кого, для його побід над „проклятими Ляхами“ , для всеї сеї „благо­
словенної країни“ , очищеної від усяких ріжновірцїв, Вірмен, Жидів
і католиків, для всього тріумфу правовірного благочестя над чужо-
вірним панованнем, здобутого Хмельницьким5) :
„Істинно, Бог з тобою — Той що поставив тебе на визволенню
сього вибраного народу від неволї язиків, як колись Мойсей визволив
Ізраіля від неволї фараонової: той потопив Єгиптян в Червонім морі,
ти ж знищив своїм гострим мечем Ляхів, поганїйшпх від Єгш гґян!“ 6).
Сї слова писали ся не для того, щоб бути заміненими на дзвінку
монету, і так само компліменти і реверанси патр. Паісія перед Хмель­
ницьким ми не ма^мо права зводити до самого тільки лакімства пе-
реїзжого інтриїана, яким він представляв ся Мясковскому і компанії.
І мабуть не облесними компліментами, а таки нотами щирого ентузіазму
для ідеї визволення української Руси від лядського пановання і за-
*) Міхалов. с. 377 — 378, лист комісарів 11 лютого — Ojczyste spominki II c. ιϋ.
2) Лист Мясковского з 1 лютого— Міхалов. с. 364.
3) По словам митр. Г а вр иїла н а величання його володарем Руси Хмельницький
відповідав, що йому „на господарстві бути не пристойно — не тої природи чоловік “,
і вказував н а московского царя, як прирожденного володаря: „вел. государь издавна
государскаго благочестиваго корени природ ний государь отъ колѣна благочестиваго
н. кн . Влади мира Моиомаха, и ими владѣть ему пр истойно“ — у Каптерьова с. 159. Другая
юловина говорила ся, очевидно, для московських кругів , першою гетьман відповідав
«абуть і ранїйше не такі величання.
*) Міхалов. с . 376.
ή Путешествіе патр. Макарія I I с. 27.
в) Тамже с. 34, пор. 9—10, 12й ин.
digitized by ukrbiblioteka.org

безнечення ї ї самостійности й державности в тїснім союзі з православними
сусідами : волоськими господарями й царем московським, здобули
сердце і душу Богдана довгі, секретні розмови з патріархом — і певно,
не з самим тільки патріархом. Можно сказати — постать патріарха
і розмови з ним зістали ся тільки символом того нового окруженнл,
в яке війшов гетьман з приїздом до Київа.
Новий світ розкривав ся перед гетьманом, в новий круг ідей
вводили йоґо промови патріарха, сї дітірамби київських лїтератів,
що хотіли бачити в нїм Мойсея, Макавея, визволителя українського
народу, нового Константина — фундатора нового церковно-національ­
ного житя.1) Досі, скільки знаємо, у Хмельницького не було блпзшпх
звязків з київськими сферами: нема ніяких слїдів того.2) Розумієть ся,
серед старшини, яка окружала його від перших стадій народньої
війни, не бракувало людей більше або меньших причетних україн­
ському національному, інтелігентському рухови. Але в тїснїйіішй, без­
посередній контакт з ним Хмельницький мав нагоду, очевидно, війти
тільки тепер, і се все було новим для нього. Він виріс і обертав ся
в кругах єзуїтсько-шляхетських, польських або спольщених, в сфері
їх ідей. Тим більше вражіннє мусїв робити на нього український
церковно-національний осередок — се огнище, роздмухане тепер бурею
народнього повстання, у власть котрого безпосередно перейшов і сам
Київ. Ми знаємо, що Могилин кружок і такі його представники як
Косів або печерський архимандрит Тризна не дуже надавали ся для
ролі* моральних провідників і протекторів козаччини : вони більш
схильні були величати побіди шляхетських героїв над козаками, ніж
визвільні подвиги козаччини.3) І під час попередніх переговорів і в
останню місію свою, в сїчнї— лютім 1 6 4 9 р. Кисіль і його товариші
тішили ся прихильністю й спочутєм обох достойників. Але ширші
церковні й шкільні київські крути не могли противстояти могутньому
національному поривови. В ін знаходив в них созвучні тони, більше
того — вони були самі частиною сього пориву. ї х орації й аклямації
на тему визволення України з лядської неволї, певно, не були самими
риторичними вправами — бо й тема далеко була не безпечна, з огляду
на можливість привернення польського володіння в К и їв і: занадто
було рисковно ударяти в сю ноту, водячи ся рахунками холодної
розваги. Видимо, національний порив уносив сих людей і викликав
*) Про порівняння в Макавеями .Коховский І. c .: crassa adulatione congerebantur
in rebellent Machabeorum decora.
2)
Недавніми часами д . Кам анян пробував довести старі 8вязви Хмельницького
з Київом (Поюджецне Б . Хмельницького, київ. Записки т. X II), але всї сї доводи дуже
гіпоте ти чні.
8) Див. ч. П с. 427— 430.

у них горяче бажаннє: рішучої, доконечної розправи з Ляхами, і по­
вного визволення України, — котрого речником прилюдно й святочно
виступав перед гетьманом патріарх.
Те що міг він привезти з собою з Єрусалиму і Волощини, ледви
чи стало б на довгі сердечні розмови й зробило б особливий вплив
на гетьмана. Не сумнїваю ся, що властивий зміст їм дали київські
інтелїґентські круги світські й духовні, — виплекані в них за останні
десятилїтя політичні й національні ідеї: патріарх дав їм санкцію, прий­
няв їх за свої й виступив їх речником перед гетьманом, як потім став
адвокатом того, що вложили йому на сердце Кияне й гетьман, перед
правительством московським1). Я ще верну ся до сього далї, теперь
нагадаю тільки, як чверть столїтя тому в київських кругах носили ся
з плянами великої лїїи східнього християнства, переходу козаччини
і всеї України під протекторат православного царя 2). Страшенно
близько все се сходить ся з тим, що теперь правив у своїх роз­
мовах з гетьманом і московськими політиками патріарх Паісій, і час
уже з-поза його фігури, що заволоділа увагою сучасників, заглянути
далї, щоб відкрити властивих авторів і ініціаторів сих плянів, реч­
ником котрих вони зробили патріарха, самі зіставиш ся, умисно чи
не навмисно, в такім укритю, що їх і досі не відгадувано. Для мене
принаймні нема сумнїву, що тою лябораторією, де творили ся державні
ідеї й йроїрами, котрих відгомони потім долітають до нас з козацьких
кругів, були в сю пору перед у сім київські інтелїїентські круги,
світські й духовні, й їм посередно й безпосередно завдячав Хмель­
ницький ту переміну в своїх настроях і плянах, що так здивувала
сучасників.
Комісари однодушно стверджують велику зміну в гетьманї. „ Ве­
лику відміну застали ми в Хмельницькім і в усіх козаках“ . „Не той
він зовсім, яким ставив ся Смяровскому та Олдаковскому“ . Толкували
се тими великими гонорами, які роблено йому.
„Залишав ся тим,
бестия!“ завваже Мясковский3). І сам Хмельницький не заперечував
сеї зміни в своїх поглядах і настроях — в своїй ввісній промові
до Кисїля:
„Шкода говорити много! Був час трактувати si мною, коли мене
ІІотоцкі шукали, гонили за Дніпром і на Днїпрі. Був час по жовто­
водській і корсунській іграшці! Був під Паплинцями4) і під Констан-
*)Див.т.VIIс.513ід.
2) Лист комісарів— Ojczy ste spo minki П c. 10; лист Мясковского у Міхалов. с . 364.
3) Міхалов. с. 377.
*) Се варіант ркп. О солїн., замість Пидявець иньших рк п., без сумніву кращий
(lectio difficilio r).
digitized by ukrbiblioteka.org

тиновим! Був нарешті' під Замостєм, і коли я від Замостя шість
тижнів ішов до Київа. Тепер уже часу нема! Я вже доказав, чого
не думав зразу, і докажу далї, що задумав. Вибю з лядської неволі
нарід руський весь! Перше я за свою шкоду і кривду воював —
тепер буду воювати за нашу православну віру ! α *)
Нема причини не вірити сьому власному посвідченню Хмель­
ницького про зміну, яка стала ся в його намірах уже по повороті
з-під Замостя, себ то в Київі — про те що він т у т замислив бо-
рѵтьбу за визволеннє „всього руського народуц, і що на сї пляни-
чи їх скристалїзованнє мала вплив санкція патріарха — його благо,
5Л0В6НН6 чи наказ. Оповідання про тодїшні поведінки гетьмана, за­
писані Мясковским, не вважаючи на злобну свою закраску в його
устах, теж дають розуміти якусь сильну внутрішню працю, якусь ду­
хову крізу, що переходила в Богдані — і в його окруженню. Богато
пив, днями й ночами, з полковниками й иньшим товариством, і від
сих піятик кидав ся до побожности, покут, жертв на церкви; від
сердечних розмов з патріархом і київським духовенством переходив
до ворожок, допитуючи ся своєї долї. В обхожденню був дуж не­
рівний — то дуже експансивний і ласкавий, то суворий і замкнений
з собі2). В сім напруженню і нерівностях очевидно відбивала ся ве­
лика кріза політичної мисли, яка йшла в сих кругах.
Нам, розумієть ся, невідомо, скільки значіння надавав Хмель­
ницький своїй осінній угоді' з річю-посполитою; на се в літературі
висловляли ся ріжні погляди і дальше здогадів ту т трудно йти. Такий
оборот справи в тім моменті Хмельницький і його однодумцї вважали
потрібним, се ясно; але скільки вони вірили в трівкість тої згоди
й порозуміння, сього не вгад ати 3). Дещо з їх домагань не було спов­
*) Міхалов. с, 375.
2) яДовго спа в, бо з чарівницями допивав, котрі зчаста його забавляють і обіцюють
щастє на війні“, записує Мясковский під днем 12 (22) лютого.
„ Буде у мене гетьман,
8 котрим я пив сю ніч — але я йому не радив і не раджу пускати з клітки пташків (бранців)“ ,
каже обозний Чорнота (тамже під 25п. I I ). „ Разом з нами, того ж дня Хмельницький
поїхав до Терехтемирова, ніби то на пок у ту “ (під 7. I I I ) . „Пов ний змін, за одну годину,
сей чоловік, Хмельницький“ (реляція комісарів 8. I I I , Zbiór pamiętn. IV c. 383). Виймаю
з самих ав тентични х, комісарськ их відзивів. Дуже було б інтересне оповіданне Коховского
(с. 106), коли б була певність, що під тгим лежить щось реаль не крім заниски Мясковского.
котрою він користувавсь. А вже зовсім нічого крім баламуцтва не дає воно в тій формі,
в якій ходить по літ ер атурі — ширше при н еї я хотів би поговорити в розборі леґенд
Хмельниччини.
3) Я в своїй давнїйшїй праці про Хме льн иччи ну при знава в у Хмельниць кого щиру
охоту кінчити війну під Замостхм і перелом в його по літиці бачив в київських подіях;
більша меньше на такім становищі став і Ляпинський в своїй недавній пр ацї. З давнійших
істориків щиро вірив в миролюбні заміри Хтель кицьк ого Шайнох в. Неш ирість його по-

нено — паир. що до укаранчя Конєцпольского п Вишневецького:
сатісфакції за них не дано, і на чолї коронного війська таки зістав
ся Вишневецький, речник боротьби з козаччиною до останку. Він,
правда, ніби то шукав тепер також згоди, але з козацької сторони
не могли не бачити в такій провідній ролі князя Яреми певної су-
перечностп з мировими настроями. З другої сторони боротьба з по-
встаннєм і козаччиною, що розгоріла ся в литовських землях саме
з кїнцем року, не вважаючи на всї силкування Хмельницького за­
держати лїнїю прихильної нейтральностп в відносинах до в. кн. Литов­
ського !), зачіпала козачество нераз дуже сильно і грозила втягнути
його кінець кінцем в сю місцеву війну. Все се змушувало Хмель­
ницького рахувати ся з можливістю нового, навіть скорого розриву.
Незалежно від того п на самій Україні ріжні симптоми на кождім
кроці остерігали, що задержати згоду на довго буде не можливо.
Людність ладила ся до війни, а не до спокою.
„ На зиму нічого не
сіяноц, завважають комісари, переїхавши через Волинь і Київщину.
„ Вся чернь зброїть ся, смакуючи собі свободу від робіт і податків
і на віки не хочуть мати панівα 2). „ Хоч би сам Хмельницький хотїв
згоди, то хлопство не хоче того позволити і попи руські, — але щоб
кінчав війну з Поляками: аби віра руська ширила ся, а панів над
собою не мали“ , записує сї ж вражіння Іолїньский3). Так висловляв
ся й сам Хмельницький: „Жптєм ріскую!“ казав він комісарам4).
„Щоб я зараз учинив покій, зараз би мене поспільство забило“ , по­
яси ав він післанцеви Радивила, запевняючи в своїх миролюбних за­
мірах'*). І се дійсно не були фрази. Мара повороту назад на старі
літіїки супроти короля й Польщі підносив особливо Кубаля в своїй моноґрафії про Осо-
лїнь ского ( I I с. 2 60 — 2G1). Між иньшим опирав ся в тім на сучаснім мемуарі з Криму,
що розкривав „м ах ін ації“ Хмельницького. Одначе сей мемуар, зат итулований: ad ill. r ege m
Poloniae Casimirum et ad ill. et rev. senatores caeterosque mcos, gnos, nobiles Poloniae,
а підписаний: Datum ad Pontum Euxinum 26 maii 1649 Ioannes Gembakurta (ркп. Чор­
торийських 379 c. 183— 189, для зіпеутих місць можна кориетѵвати ся копією в тек ах
Нарушевича 144 с. 245— 256), зовсім не виглядає на автентичну реляцію з місця. Дуже
він, як на те, голословний, позбавлений фактичного матеріалу і минї здавть ся памфлетом
написаним в Польщі якимсь партизаном Вишневецького для поборювання гадок тих, що
радили відібрати від нього булаву для заспокоєння Хмельницького.
Харак тери стичний з сього погляду згад аний вище лист Хмельницького, пи саний
по приїзді до К иїв а до бихівського коменданта, підкоморія виленського Ч ижа з приводу
тамошніх конфліктів. Хмельницький рішучо відмежовуєть ся від тамошнього повстання,
заявляє готовість карати на горло всякого привидцю білоруського своєвільства (O jczy st e
upominki I I c. 112). А одначе не був то індіферентнзм, як висловлюєть ся з сього при­
воду Липинський (с. 4 16).
-) Міхалов. с. 364, 385.
3) 1. с. с. 211, пор. 210, відомости з лютого, під час побуту комісарів у Хмель­
ницького.
4) Idzie о zdrowie moie — Міхалов. с. 372.
·"») Текн Нарушевича 142 с. 59 (виїмок у Ллпинського с. 418).
digitized by ukrbiblioteka.org

нопілища роздражнених, мстивих за все заподіяне польських панів,
що стояли над гранидею, не можучи дочекати хвилї повороту, дамо-
клевпм мечем висіла над сим „хлопством і попами“ , переймаючи їх
страхом від самої гадки про можливість угоди гетьмана з Польщею.
Се, розумієть ся, мусїли чути і бачити і гетьман і старшина — і тя­
мили, що вся ся розхвильована, поставлена перед такими питаннями
житя й смерти маса обернеть ся зараз проти них, коли вони підуть
на переріз ї ї бажанням1).
З другого боку Татари, розохочені здобичею минулого літа — не
задоволені, а тільки подражені нею, рвали ся до нового походу й на­
ставали на гетьмана, щоб поновив війну — і також становили еле­
мент непевний, такий, що не знати, що було краще, чи вести його
за собою, чи лишити власному промишленню — аби шукали собі
иньшого виходу і занятя 2). Бо заграничні відносини насували тепер
уже й ріжні иньші комбінації для активної козацької політики, осо­
бистих амбіцїй гетьмана й плянів політичного визволення України, не
так як торік, коли татарська поміч здавала ся єдиною підоймою,
здатною зсунути з мертвої точки українську справу.
Па тр. Паісій з Мужилівським мусїли привезти з Молдави не тільки
самі абстрактні ідеї боротьби за православну віру, а й дещо більш
конкретне. Молдавський господар, що опікував ся Паісієм, певно, пе­
редав через них і дипломатичні доручення й пропозиції гетьманови.
З Киіва патріархови дано доручення до московскаго правительства;
повний зміст їх не звістний, але провідні мотиви я сні: Україна
апелювала до Москви в інтересах православної віри, заявляла бажаннє
мати царя своїм зверхником, дійти до обєднання всіх православних
в боротьбі „з єретиками неприятелями православної віри“ і задля
здійснення сих завдань жадала московської помочи в своїй будучій
війнї з Польщею. Висланий разом з патріархом той же український
дипльомат Силуян Мужилівський зазначив з усею докладністю сї про­
відні мотиви, включно до визволення Гроба Господнього3), — дарма,
що самому йому була поручена дуже скромна, конкретна справа:
!) Так говорили і в Польщі. їолїньский записує шд харіом: Хмельшщьвий тримає
Татар nie ufaiącz у kozakom swoim, by go nie zdradzili, gdysz chłopi przecie buntowacz
szie do kupy pocęli, nie chcąc do zgodi ich, ani popi ich na zgodę nie pozwalaiąc (c. 210).
2) Про невдоволеннє Т а тар з здобутків минулого року оповідав, приїхавши з Криму,
Яскульский: худоби богато виздихало, і не було цїни на ринку, самі Татари коней богато
потратили. Яскуль ский представляв, що вістре сього невдоволення звертало ся проти
козаків: мовляв вони обділили Т а т ар ; але иньшого виходу Татари та ки не бачили, як
тільки в новій війні з Польщею (Ojcz. spom. I I c. 17 — 18).
3) Див. записку Мужилівського с. 3 9 ; зміст переговори в актах сибир. стовб.
273—287 л. 35—47.

добпти ся від московського правительства оружної демонстрації на
литовській границі, а в найгіршім разі дипльоматичного заступлен­
ня за Україну перед польським правительством, -
та помочи через
Донцїв, що досі відтягали ся від участи в війні.
Таких дуже конкретних і практичних справ, доста далеких від
визволення Гробу Господнього, на ту ідеольоґичну нитку навязувало
ся й більше, з ріжних кінців: і українського, і молдавського, і ще
може якогось, з сфери отомансько-християнськпх відносин. Не входячи
поки що в сї детали, я хочу спинити ся на самім сїм відрожденню
старої ідеї православної лїґи на услугах української політики.
В часах, коли вся світова політика обертала ся коло таких же
релїїійнпх союзів — католицького й антикатолицького, і в них вили­
вали ся всякі економпчні, політичні й иньші суперечностп, ідея сфор­
мований третього союзу — православішх сил, весь чась висіла в по­
вітрі, і мусіла повертати до голов ріжних православних політиків
при кождій нагоді. В двадцятих роках ідея такого союзу православних
нїби то против османського ярма, а властиво против Польщі і като­
лицтва, була видвигнена кружком мптр. Нова з нагоди плянів Ях ії.
Тоді державна українська ідея істнувала хіба ще в мало помітних
зародках, козацька сила далека була від державного всеукраїнського
представництва, і для київських кругів центр ваги весь лежав в мо­
сковській участи. Теперь було вже справжнє українське правительство.
українська держава, яка виповняла прогалину між північним право­
славним світом і православними елементами Отоманської держави.
Козацький гетьман мусів стати в центрі нових комбінацій.
Але перед ним вирисовувалось теперь кілька варіантів системи
союзів, між котрими треба було вибрати, і вся вага лежала в тім,
щоб вибрати добре. Виступаючи торік против Польщі, козацтво онерло
ся на Орді й війшло в круг держав, які ґрупували ся наоколо Порть
як її васалї (Волощина, Мунтянп, Семигород). Турецьке правительство,
як ми вже бачили, в даний момент не могло похвалити ся нї актив­
ністю, нї престіжом, анї навіть певною позицією. Чи варто отже було
тримати ся сеї системи? Одначе вона була свого рода синицею в ру­
ках. Звязки були вже. Завязавши тіснїйшї зносини з Кримом, з Семн-
городом, з Волощиною, можна було в тім уґрунтувати ся міцноч Явила
ся ідея, — як зараз побачимо, заняти самому Хмельницькому трон
волоського господаря і сотворити таким чином династичну опору для
своєї ролї на Україні в системі Отоманської Порти. Серед рідні Хмель­
ницького та й серед старшини сї пляни мали, мабуть, своїх горячих
прихильників.
digitized by ukrbiblioteka.org

Патріарх і київські круги, або певна частина їх , що інспірувала
Наісія, хотїли замінити Орду Москвою, замість системи турецької
сотворити систему антитурецьку і ввести до неї Україну. Польське
правительство давало знов ще иньший антитурецький варіант: Осо-
лїньский, посадивши Яна-Казимира на місце його брата, задумував
з ним відновити в новім виданню старі Володиславові пляни — хри­
стиянської лїїи против Орди й Туреччини, разом з Україною, Москвою
il балканськими християнами.
Кождий з сих варіантів мав за собою дещо, опирав ся на якусь
традицію, на якісь реальні інтереси; українським політикам приходило
ся потім вертатись до них раз-у -раз. В данім моменті’ Хмельницький
і його однодумці не вважали можливим звязувати себе з польським
правительством — з вище вияснених причин, і вибирати їм при­
ходило ся між двома иньшими варіайтами. Вибір був дуже не легкий ;
бачимо ваганне тепер і потім, протягом довгих лїт — нахили то в
бік московської то турецької орієнтації, по теперішньому кажучи.
Коли кінець кінцем на перший плян виступила комбінація з Москвою,
в сїм по при всякі иньші обставини не послїднє місце мусимо при­
знати і впливам київських кругів, в сферу ідей і поглядів котрих
війшов тепер Богдан і його старшина.
На превеликий жаль, сей незмірно інтересний з погляду розвитку
політичної мисли в тодїіігнїй Україні, і для зрозуміння дальших подій
так важний момент — контакт Хмельницького й його старшини з
українською інтелйенцію тодішнього Київа зістав ся вповні закритим
для нас. На передний плян, заповнивши собою все, висунув ся Паісій .
Але я висловив уже своє переконанне, і ще раз вертаюсь до сього:
все що Паісій робив і з чим виступав в українській справі не було
результатом самих його ідей, або тої місії, яку на нього вложено на
Волощині, але далеко більше і переважно — ідей, впливів і інструкцій,
одержаних від гетьмана й старшини, з одного боку, і з другого —
від київських інтелїїентських кругів, ще скорше. ІІамятаймо, що Паісій
і вїхав на Україну в товаристві Мужилівського — чоловіка близького
гетьманови, але ще близшого київським кругам, котрих він був вихо­
ванцем і представником. В ін мав спромогу наділити патріарха не тільки
відомостями про українські відносини в данім моментїи, але і ввести
в суголосний йому круг київських церковних і національних ідей.
Побут Паісія в Київі серед тутешніх духовних кругів до приїзду
гетьмана (він пробув ту т досить довго, два місяці що найменыле1),
*) Греки, що „одїхалк“ Паісія в Киівї, були fi. X I в Путивлі — прх. загр. л. 1.

докінчив сю духовну спільність. Перед гетьманом в момент його при­
їзду патріарх міг виступити речником не тільки своєї місії, і не таї:
навіть її, як ще більше поглядів київської інтелїґенції, через прізму
котрої була перепущена його місія, привезені ним звістки, ідеї й
перспективи.
На те він був речник не тільки авторітетнїйший, але й свобід-
нїиший, меньше звязаний оглядами на польське правительство, що
взяли вищих представників місцевої ерархії. Митрополит-льоялїст і дру­
гий голова місцевих духовних кругів — печорський архимандрит, не зда­
вали ся на керманичів сеї акції не тільки з огляду на свої політичні
погляди, аче й на се рахованнв з польським режімом. Меньш відпо­
відальні члени київських кругів не могли мати потрібного авторітету
у гетьмана. Т і і сї з ріжних мотивів, видима річ, за краще вважали
уступити ся на другий плян, висунувши на перед патріарха, що
й став через се головною, символічною — кажу — фіїурою сього мо­
менту, особливо в дохованих польских звістках (для польської ж сто­
рони він і мав служити Киянам декорацією!). Але зміркувавши все
сказане, ми потрапимо оцінити, які були дійсні чинники, що впливали
на нові напрями гетьманської політики, і яка була їх реальна вага
в тих змінах, що зайшли в поглядах і настроях гетьмана і його
окруження від часу їх стрічі з київськими кругами. Потрапимо винайти
ті скриті нерви, що вязали нові перспективи української політики
з старими плянами київських кругів 16 2 0-х pp. і залягали власне
в київській інтелїїентській верстві. Потрапимо зважити й ті зміни, той
політичний зріст, який завдячали вони останнім подіям.
Зрештою участь київських елементів в новій українській еголїтицї
не зістала ся таки повним секретом і для польських доглядачів її.
Митрополит і архимандрит Тризна при всій льояльности й обережності!
не вважали, очевидно, можливим вповні усунути ся від політичної акції,
наскільки їй надавано спасенний православний характер, і виступають
участниками переговорів з волоськими воєводами — дарма, що кон­
кретно справа обертала ся зовсім не коло релігійних, а династичних
питань. Київські ченці служили посередниками в зносинах Хмельниць­
кого з Волощиною і навіть Ордою, як оповідає Мясковский1; — нз
підставі київських чуток і навіть з слів сащіх ченців, коли йому
вірити2).
*) Міхаловский с. 365, новншший текст в Осолїя. 225 л. 108.
2)
Rożni czerncy którzy biegali do Wołoch i z Wołoch у do Tohay-beia — Осолїн.
225 л. 199.
digitized by ukrbiblioteka.org

По їх словам Хмельницький мав пляни на Волощину. Але гос­
подар молдавський Лупул війшов з ним в зносини, засипав дарунками,
обіцяв поміч против Польщі і заохочуючи його стати князем руським,
заявляв свою готовість відступити йому також і своє молдавське госпо­
дарство, за поміч в його плянах — досить неясних нам взагалі (здо-
гадують ся, що він задумував заміняти своє господарство за Валахію,
а може мав ще й иньшу комбінацію, що до Семигороду1). В польських
кругах обертав ся лист, ніби то висланий Хмельницьким до султана
ще з осени 1 6 4 8 р. В нїм Хмельницький, сповіщаючи про свої успі­
хи — опанованнє „більшої половини Польського королівства“ , в тім
усеї Руси „аж по Вислу“ , подає до відомости, що „вся грецька віра“
задумує піддати ся султанови, просить його прислати своїх башів,
щоб відібрати від них присягу, і заразом „повторює“ своє прошеннє —
нагородити його самого за службу „господарством волоським“ , відобравши
від зрадника — теперішнього господаря2). Автентичність сього листу
вважаю сумнівною. Але се очевидно, що у Хмельницького були дійсно
вже й тоді пляни на молдавське господарство — сю традиційну при­
ману для шляхетсько-козацьких смільцїв, ' від Дмитра Вишневець­
кого почавши, і пізнїйші Богданові заходи коло молдавського госпо­
дарства для сина Тимоша були тільки одною з стадій сих плянів.
Власне з початком 16 4 9 р. у Хмельницького збіглись посли
всїх держав, на які мали вигляди українські політики: воєвод мол­
давського й мунтянського, князя семигородського, султана турецького,
не кажучи про татарських післанцїв, що безнастанно бігали туди й сюди.
Польський аїент в Царгородї доносив, що хан доводив султан­
ському диванови невідмінну потребу тісного союзу з Хмельницьким
з огляду на успіхи осягнені спілкою з ним: завойовано вже половину
Польщі і в будущинї сей союз обіцює Татарам великі доходи3). Сул­
танське правительство зайняло прихильне становище супроти гетьмана,
се ясно — хоч подробиць про турецьке посольство не маємо.
Ракоцїй на вислані Хмельницьким листи й заяви відповів по­
сольством, заохочуючи гетьмана до участи в операціях, що мали на
меті висадити Ракоція на польський престіл, а Хмельницькому й коза­
ł) Пор. Кубалї Szkice I I I с. 345. Про замір султана скинути обох господарів
і князя семитородского з їх держав доносив в січні польський аґент з Царгороду —
Міхалов. с. 363.
2)
Копія сього листу в збірці Ґолїньского не має дати, і місце зіпсоване: Dan w
Staro Kubach (записаний серед листів з квітня й маю 1649 p.). Копія в збірцї ІГіночі.
зацитована Липинським (с. 181) має: Datum w Starym Siele die 14 octobris 1648. Під-
пись: Naypierwszy podnozek waszey cesarsky mosczy Bochdan Chmieiniczki chetman
woyska Zaporow у wszystkiey (вар. : wszystkich) Ruszy. Так і в тексті Дамірского (Barącz.
Pamiętnik o Bernardynów c. 137). 3) У Міхалов. c. 362.

кам, чи всьому українському народови — запевнити поміч і опіку сього
будучого правительства1). Відповідаючи на се Хмельницький перед
усім висловив своє вдоволеннє з нричини сього посольства, тому що
пішли були чутки, немов семигородський двір залишив СВОЇ ПЛЯНИ
в Польщі після смерти старого Ракоція і довершенного вибору короля,
а козацьке посольство навіть не добило ся до Семигороду — зги­
нуло по дорозі туди: так довго не було про нього вістей, що сї чутки
набирали правдоподібности, і тим більше гетьман утїшив ся приїздом
семигородських послів*). Польські комісари теж помітили, що Хмель­
ницький дуже цінив сей союз, і поруч впливів єрусалимського па­
тріарха, в тих перспективах, які відкривали перед гетьманом пропо­
зиції Ракоція, добачали причину великої зміни, яка виявила ся в від­
носинах до Польщі і до компромісів з нею у гетьмана і старшини.
Місія патріарха була полагоджена перед виїздом гетьмана з Київа
(він пробув там не довго й коло нового року, здаєть ся ще перед
ним, виїхав до себе до Чигрина). В ролї провідника й охоронця па-
тріархови додано, як уже знаємо, того ж Мужилівського. Він правдо­
подібно був участником переговорів ще в Волощині, і тепер під при­
водом охорони патріарха мав сповнити певні дипльоматичні доручення,
які доповняли й так би сказати — конкретизували місію патріарха
в Москві. Паісій мав завданнє через патріарха московського й иныпе
вище духовенство вплинути на царя, щоб він в інтересах православної
віри не вязав ся своїм „вічним трактатом“ з Польщею і прийнявши
під свою протекцію Україну, взяв її 6 оборону проти Поляків3).
Мужилівському поручало ся — коли б цар показав охоту обстати за
Українцями, чи то вмішати ся в їх війну з Поляками, — просити
вислати свої війска на Польщу на випадок нової війни; коли б цар
не хотів виразно нарушити трактат з Польщею, — найти для того
якусь укриту форму. Так Мужилівський заохочував московське прави­
тельство (коли воно вимовилось трактатом) увести війско в сїверські
*) В польських кругах оповідали, що на випадок вибору королем Ракоцій обідав
Хмельницькому гетьманство коронне (Остророґ з 19. X II . 1648 — Осолїн. 225 л. 198).
2) Bellum boreo-orientale Ґ с. 33. З одної польської звістки (8 квітня н. ст.)
можна міркувати, що Хмельницький ще з дороги до Київа вислав якихось післанцїв до
Семигороду: Сього року мали ми два рази послів Хмельницького — посилав до Семи­
городу 6 січня й 10 марта“ — ркп. Осолїн. 125 л. 222 (виїмок єсть у Жерелах X II с. 58).
3) Мужилівський в своїх переговорах з московськими боярами характеризував сю
місію в мякшнх формах: „Как де поѣхал к царскому велнчеству еросалимскій патриарх
Паисѣи, и гетманъ де Б. X. о томъ с патриархом говорил, чтоб он, еросадимской иа-
триархь, будучи у царскаго величества, посовѣтовал с московским патриархом і с ыными
духовними людми о том, мочно ли царскому величеству за вѣчным докончаньем за них,
войско Заігорожское, для православные християнские вѣры вступится и стояти и Поляком
их не выдати“ (л. 41). Виразнїйше сказати він не міг уже, після того як бояре заявили,
що цар вічпого трактату порушити не може.
digitized by ukrbiblioteka.org

земля, які фактично вже вийшли з польського володіння. Мовляв,
люде „живуть в тих городях собою свобідно, і то стала вже їх ко­
зацька земля, а не польська і не литовська“ ; приймаючи її під царську
руку, цар може післати туди своє військо як у своє володїннє, не
нарушуючи трактату з Польщею і Литвою. Тим часом така окупація
звяже литовські війська, охоронить козаків з тилу й дасть їм змогу
розгорнути всї свої сили против Поляків для визволення решти україн­
ських земель: „вони, козаки, за божою помічю будуть далї поступати
в польські землї і для визволення християнської віри будуть з не-
пріятелями своїми Поляками бороти ся всею своєю силою, щоб їм всі
ті городи, де живуть люде православної християнської віри, від По­
ляків визволити,
—
аби людям в православній християнській вірі
було свобідно, а Полякам аби до тих городів не було дїла“ *).
Другий ресурс, якого цар по гадцї козацьких політиків міг ужити
в поміч Україні' без розірваня трактату з Польщею, я вже згадав
се
було донська козаччина. Попереднього року Дойцї відмовили помочи
Запорожцям, заслонюючись мабуть волею московського правительства —
як заслоняли ся потім і в 1 6 4 9 p., що мовляв „без царського указу
помочи дати не сміють“ 2). З огляду що московське правительство
в відповідних випадках мало звичай заявляти, ніби то донське військо
поступає самовільно, і царське правительство над ним власти не має, по
гадці українських політиків цар міг би помогти їм через тих „вільних
людей“ , не розриваючи згоди з Польщею — аби тільки не зборонив їм,
коли Українці до них звернуть ся знову (під сею фЬрмою, розумієть ся,
лежало властиво бажаннє, щоб цар наказав Донцям не ухиляти с я ) 3).
Нарешті, коли б царське правительство побояло ся й таких ви­
ступів, Мужилівський мав в запасі — теж очевидно вперед подикто­
ваний йому в Київі постулят-m in in m m : щоб царське правительство
виступило з дипльоматичною інтервенцією : до польського правительства,
панів-рад (не короля, котрого істнованнє все ще вважалось сумнівним)
вислало деклярацію, „аби вони на військо Запорозьке не наступали,
і в православній вірі ім насилування не чинили, бо як вони того не
відстануть, і далї будуть чинити їм утисіїй в вірі, як перед тим.
—
то царському величеству за православних своїх одновірців не вступити
ся і не постояти нїяк не можна“ 4).
Українські відносини до Польщі Мужилівський мав представити
московському правительству як чисто перемирні: на усильне прошеннє
J) Тамже л. 37.
-*) Донскія дѣла IV <\ 278.
3)
В такій, більш катеґоричній формі <-е бажаннс висловлене в записці Му.кнлін-
і'ького с. ЗО; у с т н і переговори л. Зо.
*і Таялж л. 43.

нововибраного короля козаки „до маслених запуст примирили“ (до
кінця січня с. ст.), і коли до того часу король не полагодить їх жа­
дань —
„не буде королем руським“ , буде знову війна: гетьман роз­
пустив військо тілько до заговин, а по заговинах козаки мають знову
збирати ся до обозу1).
Стараючи ся так обставити будучу кампанію від московської сто­
рони, з другого боку пильнував гетьман яко могла повнїйше зкоорди-
нуваги козацький напад на Польщу з операціями Ракоція від полудне­
вого заходу. Переговори, дуже жваво ведені потім, привели до поро­
зуміння, що разом з тим як Хмельницький з Татарами вдарить на
Поляків зі сходу, Ракоцій від Мукачева війде до Галичини, з тим
щоб опанувати Краків — де його мали, мовляв, посадити на польськім
престолі. В своїй грамоті, переданій з угорським посольством в поло­
вині лютого ст. с т . 2), висловляючи свою втіху з тої причини, що
Ракоції таки не залишають своїх плянів на польську корону, не вва­
жаючи на вибір Яна-Казимира, Хмельницький заохочував їх з свого
боку до спільних воєнних операцій против Польщі. Запевняв, що з
Яном-Казимиром його нїщо не звязує — на порозуміннє з ним він
певної надії не має3) й горить бажаннєм підтримати Ракоцїїв всіма
козацькими й татарськими силами. Просить тільки завчасу повідомити,
коли буде похід семигорокського війска, і їх союзника Я . Радивила
на Польщу.
І тут гетьманови не треба було великих фактичних сил: важно
було тільки звязати польські сили від Угорщини, так як хотїв він звя-
зати їх від московського рходу. Посол Ракоція кінець кінцем (се було
вже в маю, але відкриває нам загальну лінію політики Хмельницького)
дістав від гетьмана бажаннє, щоб угорське військо зібрало ся в Мука-
чеві і коли дістане від нього вість про початок операцій, вступило
до Польщі, бодай в числї пяти ти сяч4;.
Крім такої — розуміеть ся незвичайно цінної діверсії від полудне­
вого заходу, Хмельницького займала гадка використати союз з Рако-
ціями для того, щоб забезпечити ся з боку Литви. Репресії против
повстання, розпочаті на пограничу в. кн. Литовського, видко, дуже
клопотали його, і тодішній прецедент нейтральности Литви не давав
‘) Записка с. 38 —39, розмови л. 25.
2)
Грамота ся в збірнику Bellum boreo-orientale, 1 c. 33, держана в третій особі,
хоч і мас підпись Хмельницького. Дата 20 лютого. По дневнику Мяековского Хмельницький
відправляв Ракоцієвих послів 23. II н. ст. — Міхалов. с. 378. В польських кругах охоче
повторювано звістку, что гетьманский двір зробив на пих вражіннб некористне — рол.
нунція в Сборнику київ. ком. 38, Міхалов 1. с.
·"■) Cumque reconcilationis spes cum rege electo nunc vero et coronato in dubio est.
k) Тамже Осолїн. 225 л. 225 (виїмок в Жерелах X II с. 107).
digitized by ukrbiblioteka.org

спокою, змушуючи шукати якогось способу, щоб знов звязати в. кн .
Литовське на випадок нової кампанії. В переказанім Ракоцієвими по­
слами чи не найбільше вражінне зробила згадка, що союзником їх
против Польщі буде Януш Радивил, шеф воєнних сил в. кн . Литов­
ського, „з усею Литвою й ус'їма дисидентами“ *), і за простим пові-
домленнєм рушить в поміч Ракоцієви против Польщі. Відправляючи
посольство назад, Хмельницький особливо просив як найскорше при­
слати йому заприсяжений акт союзу Ракоціїв з Я н. Радивилом, „бо
тепер се стає спільною справою всіх їх на будуче“ . Просив післати
також як найскорше лист до Радивила і дісідентів, де б Ракоції по­
ложили їм на серце помагати в будучій війні не Польщі, а козакам,
і прийти їм в поміч всїми силами, в інтересах кандидатури Ракоція.
Без сумніву, для козаччини се було навіть важнїйше від Рако-
цієвої діверсії. Тільки в дїйсносіи впливи Ракоціїв були безсильні
ззязати в. кн. Литовське.
Серед таких ото плянів і настроїв звернули ся до Хмельницького
з повідомленим про свїй приїзд і бажаннє приступити до переговорів
польські соймові комісари. Було се в половині сїчня с. ст. Старий
Кисїль рвав ся сповнити свою місію йк скорше, щоб захопити геть­
мана й старшину ще перед війсковою радою, яка мала, по його до­
свіду, відбувати ся звичайно на Водохрещі., і він бояв ся, що на тій
радї козаки можуть або ухвалити похід на море (!) або потвердити
СВІЙ союз з Ордою, і обидві сї можливости Кисїлеви хотілось випе­
редити2). В основі його плянів лежало, очевидно, всс те ж переко-
наннє, що сам Хмельницький щиро прихильний згодї, тільки може
бути против того натиск з боку війська, і тому треба було якось за­
побігти. Та не перешкоді* став звичайний брак гроша для комісарів в ко­
роннім скарбі : вони були привезені Кисїлеви тільки перед руським новим
роком (7 сїчня н. ст.) . По сїм позїздилп ся комісари і в перших днях
січня с. ст. пустили ся в путь. На се опізненнє складали потім комі­
сари ті розчаровання, які їм прийшло ся дізнати у Хмельницького3).
В історичній же літературі був висловлений здогад, що комісію прп-
пізнено умисно, —
аби ті далекосяглі уступки, що мали бути нею
зроблені Хмельницькому по мисли короля і його дорадника канцлера,
*)· quando quidem magii. d. legati ser. principum (Ракоіцїв) firmiter il. campi-
ductorem (гетьмана) et iiniv. exercitus zaporovienses assecurarunt: et omnes exercitu>
Transylvaniae paratos esse, et il. principem Radzi vil cum universa Litvaaia ac omnibus
dissideniibus esse bonum amicum ilmi campiductoris ac univ. exercituum Zaporo/. . . .
2) Лист Кисїля 26. XII н. c. — Sprawy i rzeczy c. 90.
■") Лист з Новосїлок т Міхалов. c. 36Ó.

без відомости сенату і сойму, не носніли на коронаційний сойм (при­
значений на другу половину січня н. ст.) і не зіпсували його настрою *).
Сойм сен мав проходити під гаслом розірвання козацько-татар­
ського союзу й відродження новим правительством Володиславового
нляну війни з Кримом і Туреччиною, силами Польщі, козаччини й
Москви2). З огляду на се треба було д ій т и д о повної Й трівкої згоди
з Хмельницьким, і комісари, як ми вже знаємо, дістали від короля
й канцлера відповідні інструкції що до задоволення його бажань, по­
даних до Варшави. Дійти до порозуміння здавало ся й нетрудним, су­
проти тих заяв льояльности, які дістали від Хмельницького Смяровский
і Олдаковский, і комісари, не вважаючи на дуже грізну поставу україн­
ської людности, — на всю фізіономію України, як вона відкривала
ся їм, в міру того як вони заглубляли ся в територію повстання, —
все таки доволї оптимистично уявляли собі свої завдання. Адже вони
привезли чисто все, чого собі бажав Хмельницький: амнестію, два-
надцяти-тисячнип реєстр, скасоване унїї! Справа мусїла бути пола­
годжена 3).
Здаєть ся, що аж конференція, котру комісари, а властиво їх
православна половина мала з митрополитом і архимандритом печер-
ським в Новосїлках під Кнївом (маєтности Кисїля), відкрила перед їх
очима дійсну ситуацію: іік одмінило ся все — Хмельницький і весь
стан річей від реляцій Смяровского й Олдаковского. Приїхавши на
запросини Кисїля (десь коло 20 с. ст. січня) митрополит з архи­
мандритом і иньигі духовні в довірочних розмовах розповіли про київ­
ські наради, про „впливи патріарха“ на Хмельницького (може й умисно
ложучи все на нього), про теперішню поставу старшини й війська,
зносини з Ордою, Волощиною, Ракоцієм, посольство до Москви, куди
патріарх, мовляв, поїхав прихиляти московське правительство до анти-
иольської лїґи разом з Волощиною й Україною, і т. д.
Характеристично, що при тім комісари-Полякп в першу голову
пошили в зрадники самого Кисїля: в своій реляції, висланій з Ново-
сїлок по тій конференції, Мясковскпй оповідав про тайну нараду, яку
мали обидйа Кисїлї з Бжозовським і Четвертинським — що Кисіль
хвалить ся, мовляв йому пропонують князівство руське, або панство
*) Такі здогади розвинув Кубаля. J. Ossoliński I I с. 263 —264 і 280—281.
-) інструкція на соймики, 6. X н. ст. у Міхалов. с. 216. ІІасторій ор. с. Кубаля
ор.с.263ід.
3)
Ще в листї 1 (11) лютого, вже переконавши ся в повній зміні обставин, Кисіль
» товаришами писали: „Ми тут будемо тримати тирана за слово, що ми принесли йому,
чого він хотів: амцестію,<12 тис. війська реєстрового й скасованвд унГі — будемо його
обовязувати, аби більше ніяких иньших жадань не підіймав“ ! (О. Spominki с. 11— 12).
digitized by ukrbiblioteka.org

подільське, і він прийняв би котресь з них, якби річ-посполита не
мала нічого против того, і на власну руку зносить ся з Хмельниць­
ким1). Дальші факти не залишили розвіяти сї підозріння — але тим
в грізвайпгім світлі поставили перед очима реальний стан річей.
Довідавши ся, що Хмельницький під ту хвилю пробував в Чи-
гринї, а місцем комісії призначає Богу слав2), комісари вислали до
нього сповіщеннє про свій приїзд і просили прибути на комісію до
Київа, ще торік визначеного для сих переговорів. Але від Хмельниць­
кого довго не було на се ніякої в істи 3). Просидівши без відповіди
більше тижня в зруйнованих і пустих околицях, де не можна було
навіть добути фуражу й провіанту, комісари схотіли були тим часом
заїхати до Київа. Але тутешній магістрат, знісши ся з козаками, від­
мовив їм приступу: не схотів дати кватир, нічого; митрополит про­
бував посередничити, але нічого не вдїяв. Кн. Четвертинський, ви­
сланий до Хмельницького для устних переговорів, вернув ся з не­
прихильною відповідю4). Вислано нових парляментарів : Кисїля молод­
шого з Смяровским, намовляти Хмельницького, щоб згодив ся при­
їхати до Київа, — тим більше, що мовляв, він сам переконав ся,
що в Богуславі комісії відбути не можна, через велике виголодженнє
тої околиці. Тим часом попробували дістати ся до Київа так би ска­
зати „явочним порядком“ , —
але мусїли дуже пожалувати тої від­
ваги: в Ходосовщ під Київом 5) заступили їм дорогу козаки з селянами,
і комісари мусїли викупати ся з сеї несподіваної неволї. Ся пригода
зробили очевидний вплив на них, і коли після сього прийшла відо­
мість, що гетьман визначив для переговорів Переяслав, де мала від­
бути ся козацька рада, комісари, стиснувши серца від сеї нової на­
руги над маєстатом річи-посполитої, покірно подали ся туди.
Постава козацька й цілого краю дійсно була така грізна, все
та к дихало близькою війною, що треба було годити ся на все, коли
*) Сей цікавий лист, надрукований з збірки Міхаловского з нропущеннєм сього
місця (і взагалі в дуже покаліченій формі) з датою 1 лютого, н. с. (с. 364;, в иньших збірках,
в повнім тексті, має дату останнього січня, а приписка, включена в текст листу збірки
Міхаловского, датована 1 лютим — Осолїн. 225 л. 189 (тепер в італ. перекладі нунція —
Сборн. с. 33, неповна). З тимже більше меньше змістом, тільки, розуміють ся, без обвину­
вачень на Кисїля, мусїла бути уложена офіціальна реляція, післана коло того ж часу
комісарами — її згадує друга реляція в 11 лютого н. ст.
2) Про Богуслав згадка в листї з 11 лютого н. ст.
3) Мав приїхати з устною лєґаціею полковник черкаський, але так, видно, й не
приїхав — лист Мясковского з Новосїлок.
4) Дневник комісарів — Міхалов. с. 370, і реляція комісарів з Василькова. 11 лю­
того н. ст. (нисана мабуть по повороті Четвертинського від Хмельницького) — Ojczyste
spominki I I c. 10 (копії сього листу в пет. збірці 129 і в Осолїньск. 225).
5) Так в ркп. (напр. зовсім виразно в Осолїн. Chodoszowkęj, у Міхалов. очевпдпа
помилка : Cholowce.

не хотїло ся прискорити розриву. Шляхтичі київські, що поприста­
вали були до комісарів по дорозї, сподїваючи ся під ослоною комісії
вернути ся до своїх маєтностей, переконали ся, що анї мови не може
<уги про сей поворот. Самому Кпсїлеви його піддані не дали нї фу­
ражу, нї эбіжа з його маєтностей, а хто необережно відлучав ся від
комісарського полку, платив навіть і житєм. Особливо сильне вражіннє
зробило, що кодацьку залогу, яка піддала ся козакам уже підчас за-
мостьських переговорів, Хмельницький трактував як воєнних бранцїв:
порозсилав по містах і тримав під тісним доглядом, а армату ко­
дацьку против умови затримав у себе.
Обминаючи Київ комісари з Фастова поїхали на Тришлє і Воронків
і приїхали до Переяслава 9 ( 1 9 ) лютого. Гетьман був уже там і прийняв
їх з гонором: виїхав їм назустріч за місто з полковниками й старши­
ною, „під знаком, бунчуком і червоною корогвою“ . Привитавши ся,
всїв до саней Кисїля і вїхав з ним до міста, — при тім з двадцяти
гармат дано вистріли. Але зараз же на обідї у Хмельницького прий­
шло ся комісарам послухати і від полковників і від самого гетьмана
досить неприємних примовок „против Вишневецького, Конєцпольского,
Чаплїньского і всіх Ляхів“ .
По сім прийнятю комісари нараджували ся між собою що до
дальшого порядку, головко — чи наперед розпочати переговори і він­
чати їх передачею гетьманських знаків, котрим вони надавали стра­
шенно велике значіннє (адже і то вважало ся великою річю, що ко­
роль на свою руку, без відомости сенату і послів, ще не чекаючи
затвердження постанов комісії, вперед післав Хмельницькому гетьман­
ські клейноти). Рішили передати насамперед клейноти, — „щоб тою
ласкою королівською його прихилити“ . Місце сїй церемонії Хмельниць­
кий призначив перед своїм двором, на Шевській улицї, щоб ширші круги
козацькі могли бути свідками сього тріумфу, і посли московський і сампго-
родський, що мешкали в поблизьких дворах, могли теж Йому пригляда­
ти сь1). Другого дня сю церемонію відбуто. В процесії несено клейноти:
наперед ішли музики з гетьманськими бубнами й трубами, прпграваючи
на них, за ними несли нову Королівську корогву, червону з білим
орлом і написом: Ioannes Casimirus гех, потім булаву гетьманську,
саджену туркусами (бірюзою), за тим ішли комісари. Хмельницький
чекав їх в кругу полковників й иньшої старшини. Мав на собі чер­
воний алтембасовий кобеняк підбитий соболями. Над ним тримали бунчук.
*) Коховский толку« сї подробиці як нову зневагу річи-посполитої, і каже, що
комісари зпочатку не хотіли згодити ся на таку обстанову, але Кисіль кінець кінцем
утихомирив їх. В дпепнику одначе не помітно якогось прикрого вражіння від сеї обставини.
digitized by ukrbiblioteka.org

Воєвода Кисїль, приступивши до нього, розпочав свою орадію, пере­
казуючи гетьмановп і всьому війську ласку королівську. Але ту т пол­
ковник Джалалий, при згадці' про короля, без церемонії впав йому
в мову і зачав спорити ся:
—
Король як король. Але ви — королевята, князї, броїте много —
і наброїли! І ти, Киселю, кость од костей наших, відщепив ся і при­
стаєш з Ляхами ! *)
Хмельницький почав його гамувати, але Джалалий, махаючи бу­
лавою, хотів говорити далї — пяний, мовляли комісари. Але що п
иныпі полковники зацитькували його, нарешті' загнївав ся й пішов геть.
Серед сих неприємних перерв Кисїль докінчив свою промову,
передав листи королївскі й повновласти комісарські — прочитано їх
зараз, і по тім воєвода передав гетьманови булаву, а брат його ко­
р огву2). Хмельницький прийняв, виявляючи тільки „деяку“ радість,
на оцінку комісарів; подякував „по козацьки“ і запросив комісарів
до своєї господи на обід.
Ту т на початку обіду Кисїль утяв таки красномовну промову до
гетьмана, висловляючи добродійства короля, що йому пробачив усі
провини, обдарував такими великими дарами, властю над військом,
потвердженнєм прав, військових і вільностеп релігії грецької. Заохочу­
вав отже до вірности королеви, до щирих заходів коло утихомирення
повстання, приведення селян до послушностп панам, — а перед усїм
до трактатів з комісарами. На се Хмельницький, очевидно — дещо
подражненний надмірними впхвлюваннями королівської ласки до нього,
не без іронії подякував за неї — що король йому „і власть над
військом прислав і переступи його пробачає“ , а потім оголомшпв ко­
місарів заявою, що комісію тепер буде трудно відправити: „Війська
вкупі нема, полковники й старшина далеко, без них не можу і не
смію того чинити: рискую житєм своїм“ 3). До того піднїс іще, що
йому не дано сатісфакції за Чаплїньского і Вишневецького : поки Ви ­
шневецького не скарають, а Чаплїньского не видадуть йому, нічого
не буде. Пригадав і прогрішення Потоцкого з Конєцпольскпм, — але,
мовляв, Потоцкий вже своє дістав, а Конєцпольский не так винен;
але як з Вишневецьким і Чаплїньским не зроблять ладу, „то або
*) Коховский (с. 108) вкладає в уста Джадалия иньші слова, часто повторювані
в новійшій ісюріоґрафії, про „забавки“ (crepundia) — клейпоти, котрими Ляхи хочуть
задурити козаків, щоб знов загнуздати. „Треба зброєю, а не словами справу кінчати.
Майте ви свою Польщу, а Україна нехай козакам буде!“
2) Одмітимо поголоску записану Кунаковим: король післав Хмельницькому' булаву,
а корогву — білу з червоним хрестом і обвідкою — се Кривоносови (АЮЗР. I I I і*. 288).
3) Див. вище с. 130.

йому з усім військом Запорозьким пропасти, або землї Лядській —
всім сенаторям, дукам, католикам і шляхті згинути“ . З великим роз-
дражненнєм згадав також кровопролитя в Мозирі й Турові від литов­
ського війська, висилку полків на Литву, свій лист до Радивила, пи­
саний з сього приводу, і погрозив, що „за одного християнина“ ,
котрого Радивил велів посадити на палю, потрапить те саме вчинити
чотиром тисячам вязнїв лядських, котрих має у себе !).
„Така перекуска перед обідом“ , як називає її Мясковский, за­
дала тон усій дальшій розмові. Полковники за сусідніми столоми
теж не жалували зїдливих дотинків, а шановний полковник ч и т и н сь ­
кий Вешняк навіть з булавою кинув ся на якусь замітку присутного
кс. Лентовского. Всї зусилля комисарів і особливо Кисїля злагодити
настрій ріжними лагідними мовами на ніщо не придали ся, і зовсім
пригноблені розійшли ся вони по своїх господах — мовляв умисно
призначених в ріжних кінцях міста, щоб утруднити їм порозуміннє.
Не поправив настрою й обід, визначений на другий*день у К и ­
сїля Хмельницькому. Гетьман приїхав завсім пізно, під вечір, на під­
питку, з кількома полковниками. Даремно господар і все товариство
не жалували заходів, щоб привести його до кращого гумору, і пота­
кували йому на всі його жалі, — Богдан все жалував ся на свої
кривди від Ляхів, доказував свою невинність і нарешті* „Україну
і всю Русь виповів Ляхам“ . Потім напер ся йти до осібного покою
воєводи*) й там наставав на нього, аби вони — родина Кисїлїв —
„Ляхів вирікли ся, а пристали до козаків, — бо Лядська земля згине,
а Русь вся буде панувати — ще в тім році, дуже скоро“ 3). Вер­
нувши ся потім до товариства, гетьман пяний сидів з ним до третьої
години. Так оповідає Мясковский.
Другого дня післали до гетьмана Кисїля молодшого і Четвер-
тинського, просячи визначити час на авдіенцію. Т і заістали його за
горілкою з товариством. Підохочений гетьман дав ім відповідь „різку
і їдовиту“ :
„Завтра буде справа і розправа, бо тепер я пяний, і угорсь­
кого посла відправляю. Скажу коротко: з тої комісії нічого не буде,
1) В копіях дневлика Мясковского звичайно стоїть 400, але порівнянне з листом
Хмельницького (див. низше с. 147) показує, що мало бути 4000 (в копії Їолїньского:
cztery wieznom, очевидно пропущено: тисячам).
2) В деякії копіях, як холїньского, стоіть paniey woiewodziney, так що виходить
мов би то був покій жінки Адама Кисїля, і вище, під 1. П нїби мова про неї; але ніякої
жінки, очевидно, не могло бути в Кисїлем, і тут мова про „комору“ самого пана воєводи,
а тс „paniey“ і „іеу“ деяких копій — хибна догадка копіста.
3) Сі слова Хмельницького були взаті за епіґраф для його київського монументу,
але потім залишено їх при загальнім упрощенню проекту.
digitized by ukrbiblioteka.org

—
тепер війна, війна мусить бути! В тих трох або чотирох неді­
лях виверну всїх вас, Ляхів, до гори ногами, і потопчу вас так, що
будете під моїми ногами, а на останок вас цареви турецькому в не­
волю віддам!
„Король королем нехай буде, таким щоб карав і стинав шляхту
і дуків і князів1) — аби мав волю: згрішить князь — урізать йому
шию, згрішить козак — те саме вчинити. А не схочеть король
вільним королем бути — як ся йому видить!*)
„Скажіть то панови воєводі і п. комісарам: Грозите минї Шве­
дами?3)
і ті мої будуть! а хоч би не були, хоч би їх було пятьсот,
шістьсот тисяч — не зможуть руської запорозької й татарської моци!
„Правда то, що я лихий, малий чоловік, але минї то Бог дав,
що я єсьм єдиновладцем і самодержцем руським!4)
„Ідїть же з тим! Завтра справа і одправа“ .
Вислухавши звідомленнв своїх делеїатів, комисари рішили, що
справа безвиглядна: треба просити відправи, думати про те, як би
безпечно вернутись та визволити бранцїв. Все таки, прибувши на
ту третю авдіенцію, ще пробували устами Кисїля прихилити геть­
мана до взгоди. Опамятував його медоточивий воєвода, аби не під­
давав в руки поганству земель і з ними віри руської й церков свя­
ти х; остерігав, що як Польща й Литва не можуть устояти ся перед
поганством без Запорожа, так і Запороже не може устояти ся перед
поганством без помочи польського війська ; радив прийняти ласку
королівську, вдоволити ся 12-тисячним реєстром, відступити ся від
черни —
„нехай хлопи орють, а козаки воюють“ ; нехай гетьман
оберне краще зброю на поган, за границі державі, а за кривди його
особисті, за вчинки Чаплїньского, за кривди військові — за все буде
нагорода. Говорив до сліз, але не розжалив Хмельницького. Він, як
і попереднього разу, став говорити про неможливість договорити ся
до чого небудь. На иригадуваннє ріжних давнїйших жадань, справ
і обіцянок відповів наведеною вже вище тірадою5), що тепер вже
минули часи, коли його можна було заспокоювати обіцянками нагород
за кривди та надіями на побільшеннє реєстра, і розвинув свою нову
1) Щоб міг скарати кождого, хто заслужить.
2) Себ то — його діло, коли не сіоче. Зовсім відмінно в Чортор. 379: Nie za-
ehodte s korolem — korol ma byc volny!
3) Поголоски, що король наймає велике військо на козаків у Швеції ходили в 1649 -р.
дуже уперто — місія Унковскаго л. 76, 144.
*) Я переставив порядок останніх фраз — в записи Мясковского гадки явно
розірвані.
*) Див. вище с. 128.

політичну проїраму — в дусї тих політичних плянів, які снували ся
в київськїх кругах, в дусї своїх деклярацій Москві:
„Вибю в лядської неволі руський нарід увесь!1). Перше я за
свою шкоду і кривду воював — тепер буду воювати за нашу право­
славну віру! Поможе минї в тім чернь всяя — по Люблин, по Краків,
котра не відступає ї ї 2) — і я ї ї 3) не відступлю, бо то права рука
наша: аби ви, знїсши хлопів, і на козаків не вдарили!“
„Буду мати двісті', триста тисяч своїх, орду всю при тім, Но-
гайцїв.4) Тугап-бей недалеко мене, на Саврани — мій брат, моя душа,
єдиний сокіл на світі! Готов все вчинити зараз, що я схочу; вічна
наша козацька приязнь, і світ її не розірве!“
„За границю на війну не піду! Шаблі на Турків і Татар не
підійму! Досить маю на Україні, Поділю і Волини тепер — досить
вчасу, достатку і пожитку тепер в землі* й князівстві моїм — по
Львів, по Холм і Галич. А ставши над Вислою, скажу дальшим
Ляхам: сидіть і мовчіть, Ляхи! І дуків і князів туди зажену, а як
будуть і sa Вислою брикати, знайду я їх там певно. Не зістане
у мене і нога жадного князя й шляхетки у тій країні5) ; а схоче
котрий з нами хліба їсти — нехай війську Запорозькому буде по-
слушний, а на короля не брикає!“
Говорив з незвичайною „фурією“ — „кидав ся з лавки, волосе
йа собі рвав, ногами бив в землю“ —
сим разом навіть злобний
справоздавець Мясковский не каже, аби був пяний.
Полковники також відзивали ся повними ворожнечі й зневаги
словами: „Минули, мовляв, ті часи, коли нас Ляхи сідлали! Нашими
ж людьми — християнами, драґонамп були нам сильні. Тепер їх не
боїмо ся! Дізнали ми того під Пилявцями: не ті се Ляхи, що перед
тим бували — били Турків, Москву, Нїмців і Татарів: не Жолкєвскі,
Ходкевичі, Конецпольскі, Хмелецкі — се Тхоржевскі, Зайончковскі,®)
дїти в зелїзо повбирані! померли від страху, скоро нас побачили,
і повтікали, хоч Татар зразу, у середу не було більше тільки три
тисячі; а як би були до пятницї почекали, анї оден би живий до
Львова не втік!“
і) Зазначу варіант Чортор. 379: naród wszystkiey Rusi.
г) себто православної віри; сих слів нема в деяких ркп., тільки друга половина:
„іяїї невідступлю“...
з) черпи.
*) Nohajscy їрабов. с. 9. В иньших нема, могло випасти через подібність з даль­
шим — Tobaybey. Про них Міхалов. 391.
5) Осолїн.: w tey krainę, вар.: tu na Ukrainie,
в) Зневажливі призвища — від тхоря і зайця, „боягузи“.
digitized by ukrbiblioteka.org

В сї намови, опамятування і придобрювання комісарів нічого не
помагали. Коли вони висилювали ся в уступках і заявляли готовість,
против інструкції навіть, підви щити число реєстрового війська з 12
до 15 тис.,
відтяв їм Хмельницький: „По що писати: стільки
й стільки? скільки нас стане, стільки й буде! не стане (не досить буде)
сто тисяч — буде стільки, скільки схочу“ ! 1)
Взагалі* вважав зовсім зайвими всі* сї розмови, бо війна вже рі­
шена — наказана і поблагословлена патріархом.
„Вже я по полкам обіслав, аби коней годували і в дорогу го­
тові були — без возів, без армати: знайду я то у Ляхів! Х то
б з козаків хоч оден віз узяв на війну, скажу йому голову стяти;
не візьму і я з собою жадного, хіба юки та сакви.“
Воєнну енергію старшини й цілого війська дражнили й підіймали,
крім ВСЬОГО ИНЫНОГО, з одного боку — вісти про кріваві конфлікти
між передовими постами козацькими й польськими на Поділю й В о­
ла н и, з другого — люті репресії на повстаннє, які діяли ся особливо
на ІІолїсю литовськім.
Ми бачили вже, з яким крайнім роздраженнєм говорив Хмель­
ницький про кріваві рапресії Радивила, розпочаті по скінченню елєк-
ційного сойму, особливо про різню в Мозирі, де згинула козацька
залога, проводиря Михненка вбито на палю, а місто спалено. Маємо
лист Хмельницького, згаданий ним в тій мові2), а писаний в перед­
день авдіенції : цікаво бореть ся в нїм крайнє роздражненнє з приводу
сих Радивилових ексцесів і бажаннє за всяку цїну обминути небез­
печний розрив. Адже лист сей писав ся тоді саме, як Хмельницький
робив пробу дійти порозуміння з Радивилом через Ракоціїв, і через
те не час був йому палити мостів. Шу кає доріг. Споминає давню
приязнь, яка вязала Запорозьке військо з родиною Радивила, і ви-
словляє здивованнє з приводу останніх вістей, що Радивил, „взявши
якийсь гнїв на військо наше, зволив розпорядити невинних людей,
християн нашої віри, на палю вбивати й мордувати“ .
„Малибіми
кого саджати на палю“ , давав литовському короликови лекцію козаць­
кий гетьман, „маючи в руках до'чотирох тисяч — сенаторів і шляхту,
одначе знаємо, що в тих невинних не покараємо винного, тож і ве-
1)
Се місце, через повторенне тих самих слів в ріжних комбінаціях, значно ріжнить
оя в копіях; реставрую його гіпотетично — може бути й так: „не стане і на 100 тис.,
треба буде більше: стільки буде, скільки я схочу“. В копіі Їолїньского: Na sto ich tak
inało pisaty, koli ich mozet byty na sto tysięcy — tylko ich budet kolko zachoczu.
*) Див. вище c. 144.

лїли ми випустити живцем до пяти тисяч, і нї одѳн взагалі не ска­
раний з тих що до наших рук прийшли. Але коли побачимо, що
ваша кн. милость і иныпі панове, як перед тим покійного пана на­
шого не слухали, так і теперь знову против королівської волї зволитѳ
починати і на нас наступати, — взявши Бога на поміч боронити ся
будемо, і королеви дамо внати. Поки ж що стримуємо ся й не пу­
скаємо ,кожушних шапок*, вичікуючи, чи ваша кн. мил. будеш насту­
пати далї. А ми ніякої зачіпки не починаємо, аби ваша кн. мил. як
і перед тим був нашим ласкавим паном“ . 1)
Післанець від Радивила, що приїхав слїдом з якимись — оче­
видно виясненнями чи оправданнями поліських репресії, злагодив се на-
пруженнє. Хмельницький показував йому всяку честь, підчеркуючи свою
особливу приязнь до Радивила: саджав його коло себе, тим часом як
сам воєвода Кисїль мусїв ставати на свої хорі ноги. Запевняв в своїх
миролюбних замірах. Правда, признавав, що в тій хвилї не можна
укладати згоди, бо козацтво повстало б против самого Хмельницького,
але на весну він розішле козаків „по Самарах“ , бунтівникам постинає
голови, і тодї можна буде завести спокій.2) Таким чином нейтраль­
ність в. кн. Литовського ніби була потверждена. Але кріваві, нелюд­
ські репресії, які далї діяли ся там, не могли не дражнити козаччину.
Саме під час побуту Радйвилового післанця у Хмельницького сам Ра­
дивил приступив до Бобруйська, і тут відограли ся сцени справді
страшні. Козацька залога, замкнувши ся в деревляній вежі, сама себе
спалила, не піддаючи ся литовському війську; але декотрі, не витри­
мавши огню, вискочили й попали на палю — між ними Піддубський,
котрого кат всадив так нещасливо, що він кілька годин сидів живий:
казав дати собі води напити ся і в церкві по дуигі своїй звонити,
аби ще своє подзвіннє послухати.3)
З другого боку, з польського погранича, особливо від Поділя
теж ішли вісти про конфлікти з козаками і наступленнє польських
пограничних хоругов, викликаючи велике роздражненнє серед козач­
чини, так що для заспокоєння її Кисїль по приїзді до Переяслава
першим ділом мусїв видати універсали до польських хоругов, „що на
становищах в воєводстві Подільськім і Браславсысім“ , наказуючи їм
королівським іменем стримати ся від усяких „підїздів і наїздів“ , не
чинити замішання анї не зближати ся в краї київські, бо поголоски
*) 3 ркп. краківської академії виданий у Липинского с. 418.
г) Теки Нарушевича 142 с. 59. Відправлено сього післанця 25 н. ст., був він
мабуть в днях 21—25 лютого.
3)
Commentarius, Kojałowicz, записки Машкевича — Zbiór. Theatrum Europeum
VI c. 811—у Липенського с. 417.
digitized by ukrbiblioteka.org

про таке зближеннє викликають великий рух в війську Запорозькім
і можуть зашкодити роботі комісії, яка вже почала свою діяльність
і сподїваєть ся привести до загального заспокоєння. Згадуючи, що
й гетьман з свого боку висилає універсали, наказуючи всім зіставати
ся в домах своїх, не зближати ся до польських хоругов і не зачі­
пати ся з ними, Кисїль грозив суворими карами кождому, хто б смів
„порушити комісію“ !).
Т а перше ніж сї універсали могли дійти на місце, став ся вже
досить серіозний конфлікт на Поділю: передовий віддїл польського
війська під проводом якогось Стрижевского несподівано напав наї пе­
редові козацькі становища з Черкаського полку, заїхав Бар, що був
у козацькім володінню, і „стрівожив цїлу Україну і до війни побудив“ ,
як писав потім подільський полковник Богун до „регіментаря“ Лянц-
коруньского. *)
Справді, відомість про се, принесена до Переяслава десь 14 ( 2 4 ) лю­
того, незвичайно розгнівала старшину й самого гетьмана: він ирийняв
се за виповідженнє війни й не хотїв уже більше чути про які небудь
чемности Полякам. Перед тим дав був згоду на видачу невільників
кодацьких і барських, велїв їх приставити до Переяслава - - теперь
відступів від обіцянки й не хотів навіть запускати ся більше в ніякі
переговори:
„Шкода о тім говорити! Бог минї то дав! Пущу їх , коли
жадної зачінки на весну3) не будеть з Литви і з Ляхів. Нехай по­
чекає Потоцкий (взятий торік в Барі) брата свого, старости камі-
нецького, що минї Бар мій, місто моє заїхав! В моїм Поділю кров
християнска лєть ся. Я вже казав туди полки мої рушити і живцем
його (Потоцкого) до мене привести“ 4 — казав він на авдіенції тодї.*)
Даремно представляли йому комісари, що будучи вірним під­
даним королівським годить ся йому відпустити людей, які лише З 000-
вязку служби попали до нього. Мясковский приводив йому на взірець
того навіть і султана турецького, але все те нічого не помагало.
Гетьман повторяв: „Шкода говорити! то річ завойована. Нехай король
не дивуєть!“ 5)
*) Ojcz. spominki c. 12— 13; дата 17 лютого (так і Осолїн. 225 л. 203. а в текаї
Нарушевича 144 с. 99 навіть 12 лютого) не сходить ся з дневником Мясковского. де ко­
місари до Переяслава прибувають 19 н. ст. лютого.
г) Лист з 24. II (мб. старого стилю) виданий у Липинського с. 492.
3) Вар.: на війну.
*) Міхалов. с. 379.
*) Се слово в богатьох копіях попсоване й жав богато варіантів; dywiiiet Осолїн.
і Чортор. 379.

Звертали його увагу на мордованнє, яке йшло в К иїві: Ляхів
одних топлять, иньших стинають, не роблячи ріжницї між чоловіками
й жінками, дітьми й ксьондзами, і то все дїбть ся, мовляв, ва волею
гетьмана, що в тим післав туди полковника Нечая. Гетьман нїби то
заявив на се:
„Невинних забивати я не казав, але котрий до нас не хоче
приставати або на нашу віру хрестити ся. *) Вільно минї там рядити !
Мій Київ ! Я там воєвода київський ! Дав минї Бог те і понад те —
шаблею моєю. Шкода говорити!“
Відправляв того дня московського гінця В . Михайлова, що спішно
приїздив, з огляду на мало конкретні заяви Мужилівського і патр.
Паісія , на се, аби розвідати ся докладнїйше, чого власне бажає собі
Хмельницький і як представляє вихід з теперішнього положення
В грамоті переданій через нього московське правительство висловляло
бажаннє, щоб козаки залишили війну з Польщею; в листї данім
Хмельницьким у відповідь на неї він висловляв свою незрушиму по­
станову бороти ся з Ляхами до останку. Заявляє бажаннє Українців
бути в підданстві царськім, просить помочи — нагадує, що вже
в двах попередніх листах, післаних з перехопленими післанцями воє-
водів путівльського і сївського він просив царя вдарити на Поляків
від Смоленська, і тепер сього ж просить. Але як би навіть цар
і відмовив своєї помочи, гетьман війни не залишить: „посвідчивши ся
Богом і всїми святими (що цар не дає помочи одновірцям) і взявши
Бога в поміч будемо бити ся з ними, поки нас православних стане“ .*)
Не вважаючи на ухильчиву раду Москви, гетьман з старшиною,
без сумніву, оцінювали се як добрий симптом, що московське прави­
тельство так жваво відозвало ся на їх посольство, — і так оціню­
вано сей факть взагалі' в Переяславі: Мясковскому, що старав ся*
вивідати, з чим приїздив післанець, оповідали, що цар прислав посла
довідати ся, чи Хмельницький вчинив повстаннє для самої віри?
В такім разі цар готов прислати йому 40 тис. війська в заміну за
відступленнє частини України.3) Де-що говорило ся з того, очевидно,
для польських слухів; але загальне вражіннє від посольства, видно,
було втішне.
Супроти такого уперто-непримиреного настрою і гетьмана і всеї
старшини комісари приходили до переконання, що таки справді' нічого
*) Фраза рішучо недорічна.
2) Лист сей в столбцї Сибир. прик. москов. apxbja юстиції Nr. 156*2 л. 86, витяги
у Востокова ор. с. с. 726. В сїй копії він має дату 8 лютого, але се неймовірно, бо
Михайлова вислано з Москви після 6 лютого, лист писано мб. 18.
3) Міхалов. с. 379—380.
digitized by ukrbiblioteka.org

їм довше сидїти, а треба виноситись, поки час. В містї чим далї
ставало грізншше й небезпечнїйше. Ходили поголоски, що козаки зби­
рають ся або побити комісарів* або пограбувати і на Кодак відіслати.
На ніч ставала сильна варта, стережучи, аби вязнї не повтікали
з комісарами, — та й вони самі. На ґрунтї сих підозрінь виходили
ріжні сумні пригоди: кого з Поляків стрічали вночи на улицях, за­
бирали й топили; слідили підозріливо за комісарською челядю, і хто
напр. близько підходив до козацької армати, хапали й били, і т. и н .1)
Комісари всю свою енергію перед виїздом звернули на сї два
іу нк ти : визволити бранцїв і — запевнити бодай якесь перемирє, аби
не стягнути на річ-посполиту замість всїма сподіваної, цілком певної
згоди такої наглої і грізної війни. Що до сього, Хмельницький з по­
чатку рішую казав, що ніякого перемиря не дасть і умов нїяких ста­
вити не буде, тільки передасть голий лист до короля. Але на усильні
благання Кисїля кінець кіньцем згодив ся підписати пункти перемиря,
коли вони будуть прийняті Кисїлем. Пункти Мясковский вичис-
ляє такі
скасувати унїю в Київськім воєводстві, признати православному
митрополитови місце в сенаті', забезпечити, що воєвода й каштелян
в Київськім воєводстві будуть православні;
заборонити єзуітам мешкати (в Київськім же воєводстві, оче­
видно) — можуть бути там костели й кляштори тільки иньших мо-
наших чинів;
кн. Вишневецькому, як авторови другої війни, не бути коронним
гетьманом;
під сими умовами бути згодї до зелених свят руських і тодї
має бути нова комісія для докінчення переговорів і спорядження
реєстрів: їй будуть видані бранцї. а вона має приставити Хмельниць­
кому Чаплїньского ;
за час того перемиря військам коронним і литовським не вхо­
дити в границі Київського воєводства — не переходити від Волини
за Горинь, від Литви за Ііри пять, від Поділя за Камінець
і За­
порозьке війско за ті ріки теж не буде переходити.*)
Умови в своїй так сказати — принціпіальній части дуже, як
бачимо, скромні, навіть мізерні в порівнянню з попередніми сміливими
мріями про повне визроленнє від польсько-шляхетської неволі всїх
українських земель і сформованнє їх в відьну державу чи „князівство
1) Тамасе с. 38*2.
2) Міхалов. с. 3 8 0 —381. Переказую коротко, бо всі сї пункти маємо потім в автен­
тичній стилізації — див. низше с. 153.

Руське“ .
Від тих високолетних, бадьорих гадок вони повертають
політичну мисль гень назад, в часи білоцерківської декларації мину­
лого року, і перше вражіннє від сих умов — що Хмельницький по­
давав їх на відчіпне, в тій певности, що вони прийняті не будуть
однаково, отже нема чого серіозно застановляти ся над ними. Дійсно,
такі жадання, як видача Чаплїньского аб відсуненне від уряду Вишне-
вецького не могли бути навіть трактовані серіозно в рамках поль­
ського конституційного житя. Зіставало ся кінець кінцем перемире
„до першої трави“ , з широко зачеркненою нейтральною зоною. Але
—
зіставало ся також вражіннє і несеріозности тих далекосяглйх
достулятів, так замашисто поставлених в попередніх промовах і так
марно промовчаних в перемирних умовах.
Комісари, розумівть ся, признали предложені їм умови неможли­
вими й поставили против них свої, де гранична лїнїя підчас пере­
миря потягала ся на Случ, Бар, Винницю й Браслав; иньших спірних
питань Мясковский в своїм дневнику не згадує, так що даєть ся
вражіннє, немов би суперечка йшла тільки про сю демаркаційну лїнїю
й нічого більше; так воно мабуть не було — хоч правда, що реальне
вначіннє на найблизшу хвилю мало тільки се питаннє граничної лїнїї.
Всякими способами намовляли комісари гетьмана, але нїчого не могли
осягнути.
„ їїеречеркнув наші пункти й велїв нам готувати ся в до­
рогу з самим листом тільки, з війною скорою, готового.Ul) Тодї щоб
тільки утїкти живо і попередити річ-посполиту про небезпеку, а Хмель­
ницького „тим перемирвм хочби й непевним“ затримати над Дніпром,
як поясняє по щирости Мясковский, — комісари згодили ся на пред­
ложені умови.
Прикладали ще тільки всіх старань, щоб виручити невільників.
Ходили по протекцію до старшини, обіцюючи по 100 черв, важнїй-
шим полковникам і „писарям покойовим“ гетьманським, звертали ся
до обозного Чорняти, що, видно, мав славу великих впливів у геть­
мана. Кисїль мав якусь секретну розмову сам на сам з гетьманом,
силкуючись ублагати його.1) Нічого не помогло.
*) В Варшаві оповідали навпаки: „Комісари перечеркнули подані їм умови Хмель­
ницького. а той їм сказав: „Ви пером, а я шаблею з вами розправлю ся* (Ґолїньскии
с. 214). У Коховского комісари, не можучи протягом цілого півроку (!) добити ся нід
Хмельницького своєї відправи, звертають ся до протекції .Виговського, і аж той випрохує
їм прощальну авдіенцію, але й тут тільке сміливе слово Кисїля зробило відповідне вра-
жіннє й ионудило Хмельницького дати свої умови (с. 108).
~) У Коховского Кисїль, роздражнений наругами Хмельницького, навпаки намовляв
Чорняту, аби користаючи з своєї популярности у козаків, скинув Хмельницького
обіцяє йому від короля гетьманство і всяку ласку. Коховский при тім покликуєть ся на
дневники !
digitized by ukrbiblioteka.org

Останнє побаченнє комісарів з гетьманом стало ся 16 ( 2 6) лю­
того. Чим світ дали вони знати гетьманови, що хотїли б попрощати ся
з ним і ще раз попросити за бранцїв. Гетьман обіцяв приїхати до
них, але потім перемінив - -
„для поваги“ , і сказав приїхати до
нього. Старий Кисіль дуже розхорував ся на подаґру і заїхавши на
санях на подвірв до Хмельницького, не злазив до хати. Остання роз­
мова відбула ся таким чино# на подвірю гетьмана, щільно замкненім,
щоб не набивав ся нарід. Бранцї також були при тім, чекаючи рі­
шення своєї долі, й прилучали свої благання до унижених прошень
комісарів, аби дано ї х принаймні на викуп. Хмельницький був не­
вблаганнії, ще й погрозив Потоцкому, що всадить його на палю перед
Баром, а брата його в Барі, коли правда, що він йому заїхав Бар.
Передав комісарам підписані ним умови перемиря і два листи:
оден до короля, другий до канцлера. Лист до короля містив у собі
умови, на яких Хмельницький годив ся приступити до комісарських
переговорів.1) Стилізація його досить інтересна:
„Кріваві жалї наші до того вже нас приводять, що ми наміряли
ся шукати чужих панів і крівавою війною вибивати ся з неволї, але
затримали ся за наляганнєм*) ясновельм. воєводи браславського, і зі-
станемо ся в вірнім підданстві нашім, коли сповнені будуть отсї
пункти :
„Насамперед просимо, аби була знесена неволя, котру терпить
наш руський нарід гірше як у Турків в вірі своїй старинній грецькій
через унїю — себ то аби була одна Русь старинного грецького за­
кону. Владицтва і всї церкви скрізь в Коронї й на Литві аби при
народї руськім зіставали ся і унїї аби й імени не було, а тільки
римський і грецький закон, так як зєднала ся була Русь із Польщею.
Котрі ї. м. владики схочуть зістати ся при римськім законі, нехай
здорові зістають ся, віддавши Руси соборні церкви старинної фундації:
а котрі хочуть зіставати ся при грецькім законї, нехай зістають ся
при Руси. Т ак вернувши що чиє, коли зістануть ся тільки два за­
кони — римський і грецький, як давно бувало, можна буде жити
в добрій згодї, не мучачи3) через унїю братиї своєї, людей хри­
стиянських.
„Друге — як перша війна загоріла ся через Чаплїцкого, що
відібравши против королівського привилею хутір, ще й на здорове
*) Дуже часто стрічають ся в рукописних збірках і богато разів друкований, але
а ріжнини відміняли й помилками копій — Zbiór pàm. IV , Єрлича Latopisiec (c. 93).
Намятники 1, Supplementum ad h. R. mon. c. 188, Пам. кн. Міхаловского ч. 101.
2) Буквально навіть „за наказом“ — za rozkazaniem.
я) nie dręcząc — Єрлич, Supplementum.

моє, Хмельницького, наставав, і через нього весь той огонь загорів
ся, — то на будучій — дай Боже — комісії аби він був виданий.
„ Третє — другої війни причиною був кн. Вишневецький, ставиш
наступати против уставленої угоДи, не чекаючи комісії; тому коли б
він був гетьманом, ми ніяким чином з ним жити і на Україну пу­
стити не хочемо: мусить бути війна.
„Четверте. Воєвода київський аби § *з з народу руського і за­
кону грецького — щоб не наступав на церкви божі як теперішній
воєвода Тишкевич, що з замку церкви викидав і будувати не позволяв;
ми йому бажаємо вищого1) воєводства, а до ІСиїва просимо воєводи
нашої віри. Також аби митрополит наш київський мав місце в сенатї
королівськім — аби ми принаймні* мали трох сенаторів руських : між
духовними митрополита, а між світськими воєводу й каштеляна київ­
ського, для стереження віри нашої й прав народу руського.
„Пяте. В тім Київі всі* костели й кляштори, які є, так нехай
в цїлости й зістають ся, тільки аби єзуїтів ніколи нб булδ, котрих
на злість школам руським впровадив був й. м. воєвода київський,
і звідти теж пішло нинішнє залгішаннє.
„Шосте. Просимо, аби ті всі* пункти були з ласки королівської
і всеї річи-посполитої*) нам позволені я затверждені — а ми3) готові
кінчити комісію.“
„Пункти умовлені між * комісарами й Хмельницьким“ 4) містили
умови перемиря. Гетьман, прийнявши клейноти (від сього акту він
уже офіціально носить сей титул, доти не признаваний нї йому нї
його попередникам), зістаєть ся з військом в підданстві — „я к листом
своїм освідчив“ .
Комісія через недостачу паші відкладаєть ся „до
трави“ , до руських зелених свят: тоді* буде відщ епе поспільство від
козацького війська і спишеть ся реєстр, тримаючи ся давніх звичаїв
і привилеїв війська Запорозького — козачество буде вписане в реєстр
в королївщин воєводства Київсьского, в місцевостях близших до Днїпра.
Місцем комісії визначено р. Росаву, і з боку Корони туди щоб при­
були тільки два комісари. На час перемиря граничними пунктами
уставляють ся ріки Горинь і Припять і Камінець Подільський ;
війська коронні й литовські не мають виступати за сї межі, а коли
б переступили (барський інцідент), мають уступити ся назад; также
й військо Запорозьке не має переступати сеї граничної лінії, і не
повинно бути 8 обох сторін нїяких підїздів, наїздів і чат, — на те
від гетьмана і від комісарів мають вийти універсали, а всякий непо-
*) раяґою.
2) Ссб то ухвалою еоймоьою. 3) Розуміти: в такім разі. *) Міхалов. с. 367.
digitized by ukrbiblioteka.org

слушний буде сурово караний. Дідичі й державці до того часу -
велених свят, також не мають вїздити до своїх домів поза уставлену
граничну лїнїю, аби не прийшло до якогось замішання; ті ж що вже
спровадили ся до домів своїх між Горинею й Случею, далї не можуть
поступати. Бранцїв у сїх гетьман сотов віддати на будучій комісії, але
просить, щоб і йому та комісія видала Чаплїньского.
Лист до короля датуєть ся в копіях 24 лютим, пункти в одних
2 4, в иньших 26 лютим — днем останньої авдіенції. 24 лютим да­
тований також універсал комісарів, що сповіщає про довершене пере-
мирє й наказує польським військам „під соймовим і військовим ка-
раннєм“ не псувати перемиря, не переступати демаркаційної лінії,
„тим більше — не стинати людей по місточках і волостях“ . 1) В и ­
йшов такий же універсал козацького гетьмана, тільки ми його не маємо.2)
Останні слова гетьмана комісарам одначе не ворожили богато
добраго. Коли Кисїль щхрцаючись нагадував йому, щоб того перемиря
до зелених свят дотримано, Хмельницький сказав: „Не знаю, що то
буде з другої комісії, коли молодцї не схочуті вдоволити ся два­
дцятьма *або тридцятьма тисячами реєстрового війська п удільним,
одрізаним своїм панством.3) .ПобачимоIа Обіцяв одначе в каждім разі
приставити на комісію бранцїв і частину здобутої арматп.
Н а тім попрощали ся. Не вважаючи на гетьманську відмову
комісарам все таки вдало ся забрати з собою до сотні бранцїв
між ними богато ксьондзів і драїонів коданьких. Мясковский пояснює,
що вони замішали ся між комісарську челядь, але очевидно, що се
могло стати ся тільки завдяки тому, що гетьман велїв своїм людям
дивити ся скріз пальцї на сю контрабанду. Великі купи втікачів —
шляхта, ксьондзи, Жиди чекали комісарів ще в Київі, сподіваючи ся
прилучити ся до них і під їх охороною вибрати ся з „козацького
удільного панства“ , але комісарам і з поворотом не вдало ся побу­
вати в Київі. Як оповідає брлич, київські міщане снеціально просили
Хмельницького, щоб він не позволяв комісарам заїздити до Київа,
і пристави, що проважали комісарів, не дали їм заїх ати.4; Мясковский
з Зєленьским під їх нагладом тільки вдвох вступили до митрополита,
до св. Софії, оглянули „памятки варті щоб їх оглянути“ , і виїхали
з міста. Тодї „нещасливий нарід католицький“ ,
чоловіки, жінки,
ксьондзи, також і Жиди рішили вечірнім смерком утїкти з Київа,
*) Spominki с. 13.
2) Згадує про се Богун в цитованім листі 24 с. ст. лютого — що разом з комі­
сарським універсалом до польських військ одержав і свій від гетьмана.
3) Udzielnym, odrezanvm swem państwem, вар. : oderzanym.
*) c. *96.

щоб догонити комісарі« на нічлігу, й пустили ся н великім числі'
-
хто мав, на конях, а хто і і і ш о , не вважаючи на глибокі сніги. Але
небогато кому вдало ся втїкти, бо козаки помітивши пустили ся на­
здогін, завертали назад, при тім рабували й били, декого й на смерть
аж митрополит мусів обстати за сими нещасливими.
Так ішла під охороною комісарів на Вкраїну шляхта, в надїї
знов загосподарити на старих попілищах, і тікала за ними слідом
тепер, щоб якось назад з України вирватись. Гя зміна на иротязї
двох місяців давала яскраву ілюстрацію великих шляхетських надїй
на комісію і повного краху їх. Заразом отся подробиця найкраще дає
зрозуміти, чим мала бути на дїлї проектована угода з козаччиною,
і чому так не хотів її український нарід. Дійсно, мав на те причини.
Мясковский в своїм дневнику одначе одмітив і инакший факт:
з тої київської шляхти, що пристала до комісарів і їх людей в до­
розі на Україну, богато і в дорозі і в Переяславі перейшло до ко­
заків: не тільки челядь, а й поважні шляхтичі, навіть панни. Між
ИНЫІШМИ пристав до козацького війська врмолович, участник торішніх
переговорів з Хмельницьким.1)
Прибігши 7 н. ст. марта до Кисїлевої Гощі комісари зараз же
вислали до короля двох з поміж себе: Кисїля-молодшого і Смяровского,
з справозданнем про свою „несмачну і небезпечну переяславську го­
стину“ . В листї висланім з ними вони поясняли причини такого сум­
ного закінчення своєї місії й толкували мотиви, які з даної альтер­
нативи: рішучого розриву чи перемиря, велїли їм вибрати се друге.
По їх гадці Хмельницький сам уже, навіть при добрій охоті, не може
взяти на узду тої маси окружного народу, і згинув би зараз тої ж
хвилі, як би виявив такі наміри. Війна була рішена вже наперед;
бажаннєи -Хмельницького було тільки затримати у себе комісарів,
а тим часом рушити свої полки на Польщу, посилаючи ся на кон­
флікти в Барі, Турові, Мозирі. Комісари бажали запобігти сьому і вва­
жали все таки позитивним здобутком, що їм удало ся своїм перемирем
дещо відтягнути війну: Хмельницький велів полкам розійти ся, і річ-
посполита мав тепер принаймні час приготовити ся до дальшого. По
гадці комісарів, навіть сповненнє поданих Хмельницьким умов завсїм
іще не забезпечало спокою: все буде залежати від міжнароднїх від­
носин, від впливів Орди, котрій Хмельницький вповнї підлягає, від
відносин в самім війську, котрі можуть принести якусь несподіванку.*)
<) Міхал. о. 383.
2) лист 3
8 марта — Zbiór pam. IV . c. 381.
digitized by ukrbiblioteka.org

Комісарські висланці' ставили ся в Варшаві десь коло 20 н. ет.
Привезені ними лисїи й новини були дуже не на руку королеви
й канцлерови: вони могли ще більше діскредитувати їх політичні
пляни й тактичні кроки. Такі аванси вони зробили Хмельниць­
кому, а тепер мусїли признати ся до таких непоказних результатів
того всього! Тому, як пише оден варшавський кореспондент, справо-
зданнє Кисїля й Смяровского і наради з ними були обставлени незви­
чайною таємністю : вони здавали справу королеви в присутности тільки
канцлера і підканцлєра Лєщинського, а кілька сенаторів весь той час
стояло перед дверима, аби хтось непокликаний не впав у ту нараду.
Одно що можна було витягнути від комісарів, — що „ черньα ко­
зацька пре до війни, жадна здобичі, і Хмельницький не може стри­
мати хлопства, що „засмаковало вільности від роботи“ і не позво­
лить згоди.1)
Лєщиньский, противник Осоліньского й його політики, супроти
таких вістей наставав, ;щоб зараз видати оголошеннє загального по­
ходу шляхетського й готовити ся до війни: але його представлення
не були прийняті. Рішено ще раз зробити пробу з гетьманом і стар­
шиною, перше ніж подїлити ся з ширшими кругами результатами
комісарської місії. Очевидно, Смяровский, що вже другий раз був
у Хмельницького, подав якісь надїї на успіх потаємних, закулїсових
переговорів, і на нього вложено нову місію — в тім напрямі. Зверх­
ню ж, декоративну ролю полишено за воєводою Кисїлем (може бути
—
не відкриваючи йому навіть дїйсних поручень, даних Смяровскому).
Канцлер виписав йому листа, де поясняв причини довгої проволоки
8 відправою його брата і мотиви королівської політики.*) Мовляв,
непевні відомости з України і особливо остереженнє від цїсаря, що
Ракоцій робить заходи коло підбунтовання козаків, вже спонукали
були правительство до приготовань для нової війни з козаками: ко­
ролеви дано було уповажненне на 60 тис. чужеземного війська і скли-
каннє загального шляхетського походу ; але привезена комісарами
деклярація Хмельницького і той #факт, що він прийняв від короля
корогви й булаву, свідчать про його добрі заміри. Нарада короля
з сенаторами („близіпі приїздили, а дальші на письмі подавали свої
гадки“ ) привела до рішення по мисли Кисїля: згодити ся на пункти
Хмельницкого і кінчати комісію. З тим посилаєть ся до Хмельниць­
*) Ojcz. spo minki c. 16.
2)
Лист сей і лист Кисїлїв, з котрим иіслав віл його гетьманови, в пет. збірці
Nr. 129 л. 347— 351, тепер в Архиві ч. 76— 77. Обидва листи без дати, в Архиві вояж
позначені кінцем квітня і початком мая, в дїйсноств перший належить до 20-х чисел
марта — перед висланням Смяровского, а другий до останніх днів марта або перши квітня.

кого Смяровский, але все дїло зависло на Кисїлю: король хоче, аби
він повідомив Хмельницького про таке прихильне порішеннє справи
і добув від нього деклярацію, яка' б упевнила короля в безпечносте
згоди: коли король не збирає війська на нього, треба, щоб і він
полишив орду й зробив усе для того, щоб відлучити від війська чернь.
Король думає, що буде пе добре, коли козацьке військо для споря­
дження реєстру збереть ся над Росавою, як проектує Хмельницький:
се близько до волости, туди насуне все що живо і збереть ся таке
множество, що анї гетьман не зможе дати собі ради, анї поважним
комісарам, „людям великим“ не можна буде туди показати ся. Краще,
аби Хмельницький зібрав військо „як найглубше“ —
коло Крилова
або Чпгрина: туди й поспільство з далеких волостей не поквапить
ся, і гетьман, маючи недалеко Татар, буде держати в страху своє-
вільних. По друге, нехай би він на той час постягав до себо пол­
ковників, які на волости, аж до Случи, а коронне військо, хоч би
не в цїлости, поступило десь під Паволоч — се б забезпечило спокій,
і комісари з невеликим відділом могли б зїхати ся з гетьманом.
І нехай би він видав універсали і проголосив, що „з самої основи
^ и ви леїв війська Запорозького — як воно завсїди називало ся Дні­
провим“ , військо має бути набране не з далеких волостей, але з воє­
водства Київського, з міст і волостей Дніпрових і з сусідніх шляхів,
і не з маєтностей шляхетських, а королівських. А хто хоче вийти
з маєтностей панських і стати козаком — вільно й се йому, тільки
аби зараз вийшов і там мешкав, де звичай козакам мешкати. Певно
й самі справжні*, заслужені козаки не допустять у військо простих
людей, аби займали місце. Про все се Кисїлеви поручало ся пильно
подбати,
„аби не робити даремного гу к уц, не рушати коронного
війська й шляхетського походу. А за те крім київського воєводства
—
вже наданого йому, минаючи иньших кандидатів (в тім і самого
кн. Вишневецького, що, мовляв, особливо заходив ся коло нього) —
обіцяло ся Кисїлеви ще иньші, більші ласки королівські, котрими мав
він укоронувати праці свої“ . 1)
Одержавши сей лист, Кисіль за найкраще прийняв післати його
в натурі до гетьмана: просив прочитати в тїснїйішм кружку („нехай
*) Про наданне київського воєводства Кисїлеви записує оповідання Кунаков (с. 296):
король довідавши ся про смерть київського воєводи Тишкевича, зараз тогож дня надав
се воєводство Кисїлеви, і в Варшаві толковано, що се було зроблене на виразне жаданнв
Хмельницького. Гетьман, довідавши ся про наданнє, осібним листом поздоровив Кисїля
в переходом на „воєводство наше київське“ (О. spominki с. 117). Ще перед тим, 19 січня,
ущасливив король Кисїля староством черкаським, котрого йому ані доступити було. Кисіль
слідом передав сси цінний дар братови Миколі — Архивъ Ю. В. Р . ПІ . IV с. 320 і 323.
digitized by ukrbiblioteka.org

про сѳ не всі знають“ ) і звертаючи назад яко мога спішно і секретно,1)
по щирости дати знати йому, Кисїлеви, чи має він брати ся до комісії —
коли гетьман хоче піти за радами короля (котрі й Кисїлеви здають
ся дуже користними), чи відмовити — коли однаково нічого з того
не має бути.
„Бо на мене як на осла король все складає, а минї
,і од Руси бува лихо і од Ляхів не тихо4, і я тепер в такім терміні,
що коли Бог з ласки своєї, при охотї, підмозі й зичлпвостн в. ми­
лости, дасть склеїти ту згоду, до котрої привів я короля* й річ-поспо-
литу, то буду мати у Бога заслугу і річи-посполитої похвалу, а не
дай Боже, як би мало инакше стати ся те, в чім я сподївав ся на
вашу мил.,
—
пожалуй моїх сивих лїт, яко син одної зо мною матери
церкви божої, мого стану сенаторського, пригадай і мою зичливість
до вашої мил. і війська Запорозького, і остережи мене, щоб я далї
не. вплутував ся в се“ .
При тім сповіщав, що Смяровский того дня вже приїхав до нього
й вибераєть ся до гетьмана, але Кисїль, мовляв, в секреті* від нього
висилає сього листа — немов приготовлюючп йому дорогу.
Нема сумніву, шо Смяровский не гаючись полетів слідом за сим
листом. В ін мав передати гетьманови королівський лист і якісь близше
нам не звісні обіцянки,2) для полковників віз кількадесять привилеїв
на ріжні хутори. Я к і властиві поручення при тім мав, се зістаєть ся
неяснимь. Очевидно, була в тім якась інтриїа (скинчила ся вона дуже
сумно для Смяровского, коли її викрито), але вислідити її доклад-
нїй те не можемо. Думаю тільки, що не була вона звернена против
самого Хмельницького, як представляє в своїй записці про аферу
Смяровского П іночі,3) — бо в комісарських і канцлерських кругах
мали те переконаннє, що з гетьманом ще можна було б договорити
ся, якби не „чернь“ . Такі пояснення давав мабуть і сааі Смяровский,
і тепер він, правдоподібно мав порученнє настроїти більш угодово впли-
*) „Просив я пана Гарасыса (пограничного полковника козацького), аби післанець,
висланий о-двуконь, впав за тиждень там до в. м., і щоб я знов за тиждень мав відповідь
відв.м.м.п.“
2) Certissimam spem przyszłey łaski i. k. mci, як впсловляєть ся згаданий коре-
г"ондент, що теж знав тільки дещо з слуху (1. с.).
3) В останню подорож Смяровский, по його словам, „взяв ся бунтувати козаків,
і король післав його ніби то в посольстві до Хмельницкого, а в дійсности на бѵпти : дано
йому 40 або 50 привилеів з віконцем (порожнім місцем для прописапня імени) для тих
козаків, які б схотіли відстати від Хмельницького“ — Ojcz. spominki І c. 142. В літера­
турі ся звістка повторюєть ся без остережень, але варта вона не богато. З привезених
Смяровским „привилеїв на хутори“, очевидно, оден маємо, але як раз самому гетьманови:
на Медвідевку і Жаботин з великими ґрунтами, з 27. Щ 1649 (Акты ЮЗР X с. 463):
я певний, що він сюди належить. Гетьман його подав в 1650 р. до київських кнжг>
разом з иньпгажи листами. Див. ще низше с. 178.

вовійшу старшину — намовити її, щоб відступила ся „від хлопства“ ,
врадила йому, кажучи вираэно, — але коли се викрило ся, гетьман
і старшина мусїли видати його на поталу козаччинї, щоб не стягати
на себе підозріння.
Королівський лист переданий гетьманови через Смяровского, був
анальоґичного змісту з тим, що писав канцлер Кисїлеви. Король,
МОВЛЯВ, був збеНТѲЖНИЙ ЗВІСТКаМИ, ЯКІ ДОХОДИЛИ ДО НЬОГО Про С0Ю8
Хмельницкого з Ракоцієм (так, видко, зрозуміли й слова про „чужого
пана“ , которому збирав ся піддатись Хмельницький*)). Тим з більшим
вдоволеннєм прийняв він запевненнє гетьмана в вірности, вповні по-
кладаєть ся на випробовану відданість Запорозького війська й обіцяє
йому всякі добродійства. Приймає до відома причини (виложені геть­
маном в його пунктах), які змушують відкласти спорядженнє реєстру
до зелених свят і похваляє заміри тримати ся при тім спорядженню
вказаних ним обмежень: на реєстр брати козаків тільки з королївщин
Київського воєводства, близших до Днїпра й татарських шляхів;
годить ся на уставлену граничну лїнїю і просить пильнувати, щоб
козаки не переходили Случи і спеціально — не нападали на шля­
хетські доми між Горинею й Случею. З тяжким серцем — як велику
прикрість шляхтї — але щоб не зробити замішки в споряджуванню
реєстрового війська, допускає кінець кінцем також стриманнє шляхти
з поворотом до того ж часу до своїх маетностей. Заявляє повну го­
товість зробиш все можливе не тільки що до заховання прав і свобід,
„але й помноження оэдоб шановного народу руського“ *). Вказує, що
він упередив бажання Хмельницького що до київського воєводства,
бо вже надав його Кисїлеви, так що тепер і воєвода і каштелян
київський „з того ж народу й р елїїії“ . В справі сенаторського крісла
для київського митрополита обіцяє вплинути повагою своєю на сенат,
від которого се буде залежати. Дипломатично промовчував справу
Вишневецького, у которого вже встиг відібрати булаву (правда, що
не на те, щоб чинити волю Хмельницького) — не було отже чого
ще ставити кропки над і, і постарав ся сухо вийти з афери Чаплїнь-
ского, обіцюючи пізвати на суд на близпгім соймі й суворо укарати
за провини — але не видати. Висловляв надію, що вже більше геть­
ман не буде ставити ніяких жадань — але не закривав дороги і для
нових „справедливих бажань“ . Навпаки обіцяв доконче уконтентувати
за помічю божою й самого гетьмана і цїле військо Запорозьке — про
*) Див. вище с. 153.
2)
Cnego narodu ruskiego — такого титулу з кородевських уст досї ще ке чу­
вали Українці.
digitized by ukrbiblioteka.org

що мав більше сказати устно Смяровский. Просив за те тільки дальше
діставати ся в зичливости й щирім афекті до маєстату королівського
та постарати ся (центр щлої справи!) „відділити козаччину від не­
належного поспільства й привести її до відповідного числа“ .
Про се
Хмельницькому поручало ся завчасу, не чекаючи комісії, порозуміти
ся з Кисїлем, визначеним комісаром для будучих переговорів (з одним
тільки товаришом, відповідно до бажання гетьмана — литовським
діґнітарем, мозирським підкоморієм Обуховичом)1).
Домородний наш Макіавель тим часом написав Хмельницькому
спеціальний трактатець, піддаючи йому з скарбниці своєї премудрости
ріжні хитрі способи на сповненнє спасенної королівської ради. Дати
се писаннєчко не має, вислане було мабуть дещо пізнїйше,*) але що
становило немов коментар до директив королівського листу, місце йому
належить тут.
„Ріжно думають про вашу милость“ ,
виводив він.
„Одні так
думають, що в. мил., з старшиною, хочеш згоди, а чернь не хоче —
і я сам так думаю. Иньнй так кажуть, що все залежить від в. мил.,
і коли та колотнеча тягнеть ся, то се дїєть ся не через чернь,
а через вашу мил. самого і через старшину. Я всіма силами перечу
тому — кажу, що ваша мил. ведеш діло до спокою, тілько сила
згромадженого народу перешкоджає тому, і не зайшовши способу, щоб
його утихомирити, трудно ваш. милости що небудь почати. Отже хочу
випробувати вірний підданський афект в. мил. до короля й річи-
посполитої, подаючи способи, як поступити, коли в. мил. хочеш за­
гасити той огонь. Коли ж ваша мил. з тих, способів поданих мною не
приймеш анї одного, скажу отверто, як давній приятель, — даси знати
кождому й минї, що сам не бажаєш спокою.3)
Таки х способів Кисіль хоче показати гетьманови три. Виходить
з того переконання, що стягати на раду в оден табор все військо
—
значить напевно викликати бунт і вбити справу згоди, — бо всї
що недавно виломили ся з підданства панам і війшли в титул ко­
зацький, згоди не хочуть, „бо знають що згода верне їх до піддан­
ства — а єсть їх десять разів більше ніж війська Запорозького“
*) Королівський лист — Spominki с. 113— 117; з датами тут «нову цілий маска­
рад: 23 марта вже посилає сього листа якийсь иан біскупови Шолдрскому (ib. с. 13),
Смяровский, по його словам, поїхав з сим листом до Хмельницького з Варшави 25 марта
(Міхалов. с. 405), а лист має дату 27 марта; дата ся певна: маємо її і в копії, приве­
зеній від гетьмана Унковским (л. 65).
2) Але в листі до канцлера з 24. IV (Архивъ ч. 66) Кисіль в кождім разі згадує
про нього як річ давнїйшу.
3) Spominki с. 30.

І прийдеть ся або бптись з своєвільними тим що хочуть згоди —
або уступити їм і розпочати нову домашню війну (з Польщею).
Отже як перший спосіб на се воєвода радить перевести кон-
скріпцію но полкових містах, кождого полку окремо, приймаючи людей
тільки з близших околиць. Заразом позволити коронному війську при­
ступити близше — тодї не вписані до реєстру мусять покорити ся
панам своїм, „і буря промине без дальшого кровопролитяц
Коли такий спосіб гетманови не подобаєть ся, то можна зложити
раду поза волостю, въ степах, коло Чигрина, Крилова або Черкасів,
скликати туди козаків з самої тільки „ українии, а по волости уні­
версалів не розсилати, і так зложити реєстр з самого пограничного
козацтва. Полковників з волости на той час теж скликати до себе,
і знов таки — походови коронного війська на Україну не противити
ся. „Тодї й тим способом віддістілюєть ся загал простого поспільства
від Запорозького війська“ .
Третій спосіб: нехай гетьман забезпечить у правительства свої
особисті й військові справи і з усім послушним йому Запорозьким
військом іде на Запороже. Полишене ним селянство1) буде тим спо­
собом відлучене від війська, —
„ми з нашими підданими, не пуска­
ючи ся в нїякі тиранства, зробимо спокій, а в. мил., маючи забез­
печені свої пункти, прийдеш з військом до дому“ .
Одначе які ж iap aHTiï дати гетьманови й цїлій козаччинї в тім,
що відступивши від поспільства, котру Богдан в памятній промові
називав своєю правою рукою, вони не здадуть себе вповні на ласку
польської сторони? як забезпечити те поспільство від крівавої пімсти
роздражненої шляхти? Кисїль очевидно сам відчуває сю слабу сторону
своїх рад, в котрих кінець кінцем все зводило ся тільки до того,
щоб гетьман добровільно впустив польське військо на Вкраїну й по­
зволив йому „зробити лада . Він припускає, що гетьман може держати
коло себе орду — тільки аби не вводив її на волость; а що до
тиранства над селянством, то бере сю справу на себе і. сам піде з ко­
ронним військом пильнувати, щоб тиранства не було. Нарешті, мовляв,
і сам розум наказує шляхтї стримати ся від різнї, „бо без підданих
жити нам трудно; хіба б схотіли новий бунт підіймати і в купи
збирати ся ц
Але правда, що апелюючи до добрих почуть Хмельницького,
правительство і з свого боку старало ся улѳкшити його завдання
digitized by ukrbiblioteka.org

і ne давати місця нїякюі підозрінням що до своїх власних замірів.
Не тільки не організовано новпх військових спл, але н попередні*
кадри роспускапо1). Радивилови перед тим, разом з похвалами за
ного подвиги против повстання, наказано було тільки не виходити за
межі в. кн. Литовського, щоб не перешкодити комісії2;. Тепер же
король велів залишити йому всякі воєнні кроки з огляду на пере-
мире, й ображений тим Радивил скорпстав з нагоди посольства, що
прибуло від Хмельницького з оповіщеннєм про перемирє, прийняв
його з незвичайними гонорами, розложив війська на лежі й залишив
всякі воєнні операції3).
Подібні ж інструкції мусїли бути вислані і на Поділе, де роз-
горіла ся була справжня війна з козаками.
В сї сї заходи одначе не могли змінити рішень гетьмана і стар­
шини. Смяровский приїхавши до Чигрина з своїм преласкавпм королів­
ським листом, був прийнятий не тільки не ласкаво, а навіть і зне­
важило. По його словам гетьман ще гірше відмінив ся й далеко більше
запишав ся, нїж в переяславських переговорах; прийняв його i n d ig -
n is sim e, не як королівського посла, а як останнього чоловіка de
plebe.
Писаннє короля прийняв він без усяких знаків поважання, й
прочитавши кинув через стіл свому Писарєви, так що лист упав на
землю. Удержаннє Смяровскому дано нужденне, коней забрано, людей
побито. Натомість послів московського й угорського приймано з ве­
ликою помпою, з кавалькадою й музикою. З приводу їх в Чигринї
оповідали, що Москва уложила з козаками оборонний союз, обіцяла
боронити їх від Литви, а Ракоцій вступив в союз аґресивний. Сам
Хмельницький, дуже роздражений забраннєм Бару й битвою, яка стала
ся під Межибожем, і не думає про що, як тільки про яру пімсту.
Обіцює відповідь по головній рада, що має відбути ся на Масловім
Ставу, але на трактати нема надії. Гетьман міняєть ся що дня що
години: раз потїшить надїєю на згоду, а годину пізнїйше знову змі­
нить ся як ніч від дня. Кінець кінцем заявив, що згоди не може
бути ніяким чином: „ударить ся стїна о стїну — одна впаде,
друга зістане“
Варшавські новини — Чортор. 379. Обухович.
2) Кунаков — Акты Ю. 3. Р. П І с. 295—296.
3) Се небажане закінченнє воєнних операцій описують з становища Радивила
Commentarius с. 44, Коялович с. 33, Theatrum Еигорешп с. 812: пор. Смірнова on. с.
240—241 і Лтшнського с. 419. Про посольство Хмельницкого до Радивила докладно опо­
відає Кунаков, с. 299 —300.

Говорили, що піде на торішні місця — під ІІилявцї або під
Константинів, і там буде порядкувати військо').
Сї відомости Смяровскому вдало ся подали тільки в маю, майже
місяць по приїзді, і то потайки: всяка можність порозумівати ся з пра-
вительством була йому відібрана*). Кисіль, що сидїв весь час в своїй
Гощі над Горинею, в ролї посередника й наглядача сього нейтраль­
ного пояса, чекаючи вісти від гетьмана, щоб розпочати свою конспі­
рацію в ним, даремно бомбардував його своїми листами й післанцями.
Минув квітень, вближали ся вже й зелені свята, призначені на до-
кінченнє комісії, приїхав і другий комісар Обухович до Кисіля, а нї
від гетьмана нї від Смяровского таки не було нїякихь відомостей.
Старый Кисіль нервував ся, засипав листами канцлера, добиваючи ся
інструкцій і діректив, і не дістаючи нервував ся ще гірше3). Спра­
ведливо вказував, що нї для війни, нї для трактатів з гетьманом
нічого не зроблено : на поставлені ним вимоги не дано властиво ні­
якої резолюції. Ставлячи свої умови, Хмельницький жадав, щоб вони
були прийняті і королем і соймом, зовсім певно і категорично; тим
часом король давав тільки загальні обіцянки в таких виразах,
котрі кінець кінцем навіть його самого не дуже звязували, а пред-
ложених гетьманом умов не предложено не тільки соймови, а навіть
і соймовій комісії, визначеній для сеї справи — не предложено оче­
видно умисно, бо можна було наперед сказати, що вона тих умов не
прийме. На се і вказував Кисїль:
„Нема з чим їхати на комісію, бо там так поставитись треба:
^Хмельницький, все чого хотїв ти від короля і річи-посполитої —
маєш! роби отже як умовив ся зі мною і кінчай згоду*. А я не
маю ніякого рішення, ані їструкції, бо жадання Хмельницького не
прийняті нї королем нї річю-посполитою. Обіцянки там не поможуть
ніякі; бо неприятель, стоячи в повній силї, буде потрібувати дала. Коли
*) Сю реляцію маємо тільки в переповідженню записок про сенаторські наради в пер­
ши! днях червня н. ст.
—
Міхалов. с. 405. Доповненнєм служать відомости устно пере­
казані „козачком тайкурським“ Ольшевсысим, що того листа привіз — Міхалов. с. 396— 397,
Spominki с. 36—37.
2)
По словам Смяровского він приїхав до Чигрина коло 5 (15) квітня (Міхалов. с.
405). Се одначе не зовсім сходить ся з листом гетьмана з 24 квітня, де Смяровского ще
нема в Чигриш (Spominki с. 117). В кождім разі відомости подані Смяровским належать
Д° Д р у г о ї пол. квітня і першої пол. мая н. ст. Лист його був принесений до Тайкурів 24
або 25 н. ст. мая (неділя не сходить ся з числом місяця па оден день — понеділок по
зелених святах був 14 (24) мая, а не 25, як виходить з листу Кисіля — Spominki с. 36).
Разом з ним був принесений лист Хмельницького з 13 мая (н. ст.)
—
приблизно тоді ж
мабуть і Смяровский вислав свою реляцію.
9) В листї своїм з 24 н. ст. квітня Кисїль пише канцлсрови: de summa rerum po
wielu moich listach ten moy list do wmm. pana pisze — Архивъ П І. IV c. 144.
digitized by ukrbiblioteka.org

він спитає про скасованнє унїї, про Чаплїнського, про місце в се­
наті' для митрополита — яку позицію має1 заняти комісар? я не
знаю!“ 1)
З другого боку він уважав потрібним мати й військо на пого-
тові — чи для того щоб іти на Вкраїну, коли гетьман піде за радою
Кисїля і звівши козаків з волости, позволить коронному війську йти
на Україну втихомирювати „чернь“ , чи навіть і для того, щоб іти
на комісію з козаками. Щоб не повторювати того пониження для
комісарів, якого зазнали вони підчас мирових переговорів в лютім,
Кисіль проектував новий похід комісарів на чолї коронного війська
п сильно рекомендував сю місію самому канцлєрови, посилаючи ся
на те, що в Переяславі самі козаки заявляли одноголосно: „Коли
й. м. п. канцлер буде комісаром, а ти другим — буде згода!“ 2)
Але час минав, і все очевиднїйше ставало, що з комісії не буде
нічого: і Кисїлеви, і канцлєрови, і королеви се ставало ясно. Мов-
чанне гетьмана й усіх післанцїв, виряджених до нього, набирало
зловіщого вигляду. Тим часом приходили все більш упевнені звістки
про зносини гетьманські з заграничними державами: Ордою, Туреч­
чиною, Семигородом, Москвою. Короля й його найблизших людей
мусів особливо дражнити союз гетьмана з Ракоцієм, що недвозначно
виступав далї з претенсіями на польську корону, не вважаючи на
вибір Яна-Казимира3). Се підтинало останній якір надії: віру в осо­
бисту в ід а н ість Хмельницького королеви, в його легітимізм. З стано­
вища ж можливої війни трівожили вісти про зносини гетьмана з
Портою. Приходило ся братись до военнихъ приготовань, хоч як се
було не бажане з становища, u тактики короля й канцлера. 9 н. ст.
мая — два тижні перед кінцем перемиря, король уступаючи загаль­
ним домаганням, видав поклик до загального походу (перші й другі
„ віц і“ ) і розписав листи до регулярного війська, визначаючи йому
похід на день 22 н. ст. мая
-
на випадок відновлення воєнних
операцій4).
Кисїль попробував ще нонудити до посередництва митрополита,
написавши йому жалісного листа — нїба прощаючи ся в останнє
‘) Spominki с. 21— 22, лист з 11 н. ст. мая.
*) Ркп. Публ. бібл. 129, тепер видр, в Архиві ч. 66; копія відти в теках Наруше-
пича 144 с. 211—213 (з ркп. Залуского Nr. 429), друга рука поправила дату на in majo,
але непотрібно, бо лист писаний за чотири тижпї до яелених свят, що припадали того
року на 23 н. ст. мая.
3)
3 Ясів доносили, що на банкеті данім семигородгькнм послам у господаря мито
здорове Ракоція як короля польского й угорського; се »робило сильне вражіннс в Л Ш І Г , -
ських двірських кругах. Див. виїмки в Жерелах X II ч. 62, 66, 67.
*) Михалов. с. 392. Spominki с. 33.

з огляду на разрив України з Польщею1). Потім, стративши всяку
надію на Хмельницького, попробував звернути ся безпосередно до
пограничних полковників козацьких, випробовуючи, наскільки сильна
їх солідарність і залежність від гетьмана. Писав їм про страшне
вражіннє, яке в пїм викликала вість, що Хмельницький замість угоди
з Польщею секретним листом своїм піддав ся султанови й наміряє
передати під власть його українські землі за цїну помочи хана й
сілїстрійського баші против Польщі. Кисіль не знає навіть, чи вірити
таким вістям; коли вони правдиві,
—
він не може увірити, щоб сї
зносини і пляни гетьмана знали не то що вірні піддані королівські,
а взагалі православні християне й вірні молодці Запорозького війська:
„бо кому ж своя земля, слава, воля й віра не мила!а Предки наші
й предки ваші молодецькі голови свої покладали за віру Христову,
за королїв-панів і за сю державу християнську — а теперь сам оден
гетьман мав би зробити, щоб ваші мил. більше кохали ся в царю
бісурменськім, ніж у своїм прирожденім?и Невже полковники, потерши
собі очі й бачучи останню свою погибіль, не запитають гетьмана, як
можливий такий виступ против короля й вітчини в союзі з поганами?
Чи ж не ясно, що все се кінець кінцем мусіло б скінчити ся по-
гибілю народу християнського й війська Запорозького, тяжкою не­
волею, яку терплять тепер Греки — невже ж можна допустити, щоб
воля одного чоловіка довела до того всього? „Щасливі були старинні
предки війська Запорозького, коли то всі знали, що в радї поста­
новлено“
—
інсінуує против самовластної політики гетьмана старий
спеціаліст від козацьких справ, та висловлює надію, що теперь, коли
військо довідаєть ся про такі пляни й розглянеть ся в нихъ,
„та
крівава туча буде затримана“ 2).
Листи сї не зробили одначе ніякого впливу — хіба що до
решти знищили всякі підстави до переговорів з гетьманом (которому
вони, розумієть ся були переслані). Полковники на всі інсінуації
обережно промовчали, відповівши тільки, що в середу по зелених
святах буде військова рада — не на Росаві вже, а під Білою Цер-
ковою, і там певно відправлять Смяровского3).
Ся перспектива ради під Білою Церквою сама по собі була
вже заповідю маршу козацького війська на границю. Дійсно, в самий
день зелених свят, як кінчило ся перемирє, козацьке військо показало
*) Місія Унковского д. 60.
ξ*) Spominki c. 27—28. Очевидно, таких листів, з иевними відмінами, вшмано тодї
кілька — до ріжних полковників: в листі 23 мая Кисіль згадує про полковників (о. 84),
тим часом як отсей лист адресований до одного, з) Тамже с. 35.
digitized by ukrbiblioteka.org

ся над Горинею. Кисїль з своєї Гощі мусїв вибрати ся за Горинь і
8 виїздом його містечко було зараз же заняте козаками. В той же
день козацькі пристави, що були при Кисїлю й мали його відпрова­
дити на комісію, попрощали' ся з ним, щоб вернути ся до війська,
й по приятельськи остерігли його, щоб не лишав ся на пограничу,
—
бо козацькі війська вже рушили ся з-за Дніпра1).
Правда, кілька день пізнїйше прийшов лист від гетьмана —
з Чигрина, з дня З (1 3 ) мая: він сповіщав Кисїля що всїми силами
дбає про те, аби довести до кінця комісію — не вважаючи на трі-
вожний настрій війська, викликаний зброєннями п мобілізацією в
Польщі: „аби не було такого кінця комісії як торік: тут на згоду,
а там що иньше задумували!“ Обіцяв по нараді' з полковниками,
котрих саме скликає до себе, спішно дати знати, де буде відбувати
ся комісія, і просив всяко стримувати тим часом полське військо від
зачіпання козаччини2). Але разом з сим листом прийшов нарешті
лист від Смяровского; доповнений устними відомостями козачка, що
його привіз, він не лишав сумніву, що з комісії нічого не буде —
буде війна, а не трактати. Кисїля і Смяровский і його післанець
остерігали, що гетьман дуже гнїваєть ся на нього за зносини з Москвою,
ведені против козаків, і хоче навмисно звабити до себе. Супроти того
старий воєвода й останній лист гетьмана готов був уважати за сільце,
заставлене на нього3).
Він відписав гетьманови, що готов вести з ним переговори на
тім місцї, яке йому гетьман призначить4), але сам уважав справу
трактатів безнадійною. Пересилаючи всї сї листи канцлєрови, закликав
до зброєння всїми силами, щоб війною рішити справу: „Страшну
і тяжку війну маємо, на котру треба підняти останні* сили річи-
посполитої“ 5).
Козацька старшина мала повне право говорити, що з польської
сторони тягом давано приводи до трівожного й дражливого настрою
в війську. Не вважаючи на всі універсали комісарів, дірективи й
інструкції правительства і т. іін.,
з польської сторони — з боку
війська, урядників і дідичів, що не могли таки втерпіти, щоб не
зробити, де могли, обрахунку з привидцями торішнїх бунтів для
1) Листи Кисїля й Обуховича — Spominki с. 35— 36, Міхалов. с. 394—396. Лист
Кисїля, висланий з приставами до гетьмана, з констатованим, що термін минув без від-
иовіди з боку гетьмана — Spom. с. 118.
2) Spom. с. 118. 3) Spominki с. 36— 37, пор. у Міхаловского с. 406.
*) Михалов. с. 396.
'ή Spom. c. 36.

спасенного прикладу своїм підданним, — не бракувало всяких різких
фактів, які мусїли викликати крайнє роздражненне й гнїв по бторонї
українській. Про се в самих польських кругах ходили доста яскраві
вісти й розмови, які сильно осуджували таку провокацію противника.
Нунцій пише при кінці сїчня, з сойму: „Селяне на Руси знову по­
чинають підійматись, і їх зібрало ся вже 16 тис.; кажуть, що се
походить з надмірної суворости, з якою їх трактують пани і хазяї,
караючи смертю: не можучи зносити такої біди, вони знову звернули
ся до Хмельницького, і дай Боже, щоб сей огонь не роз'горів ся на
Руси ще гірше, нїже перше, як все ще не може згаснути до решти
на Литві“ 1).
Сучасник Голїньский записує напр. такі „новини з Варшави“ ,
15 (25) марта:
„ В Осторгу і по иньших містах і місточках козаки, чи то
Хмельницький, казали голосити, аби кожен безпечно вертав до домів
своїх: ксьондзи, шляхта, Поляки, Русь-унїати і панове до своїх маєт­
ків дїдичних. Я к же почали панове чинити слідства, хто був при­
чиною зради, хто козаків пустив до міста, та почали тих карати та
на палї вбивати, — дано знати Хмельницькому і козакам, прилетіло
того козацтва кількадесять тисяч, взяли Острог приступом, вирубали
всіх, тільки стару Русіі зіставили — схізматиків. Також в Язлівцю
—
ярмарок головний припадав, велено кричати, аби зїздили ся без­
печно. Коли зїхало ся також богато шляхти, чанів, ксьондзів, Поляків,
казав п. Конєцпольский хорунжий кор. (бо то його маєтність) чинити
слідство, хто був причиною піддання козакам і зрадив; доведено то
на двох чи трох райцїв і війта, сказано їх за те на налю вбити.
Довідавши ся про се, козаки також наступили, кільканадцять тисяч
війська; здобувпт Явловець, також до одного вирубали, нікого не
живлячи “ 2)
Ми не маємо анї змоги, анї властиво потреби з окрема розслїджувати
фактичний підклад сих і подібних інцідентів. Поява репресій не підлягає
сумніву; але, розумієть ся, не тільки факти, але й всякі поголоски
про кріваві розправи польські пожадливо підхоплювали ся, ширили ся
й побільшували ся всїми охочими до боротьби — з обох сторін.
Повертаючи з Переяслава в перших днях марта н. ст. через
волинське пограниче, польські комісари записали цивільну відвагу
кн. Саміила Корецького, що „сам оден з панів і повітів тамошніх
*) Сборникъ изд. кіев. ком. I I с. 30 (я дещо покоротив сей текст).
-) Ркп. Осолїньских 189 с. 213.
digitized by ukrbiblioteka.org

відважив ся вернути ся й мешкати там в спустошенім домі“ 1). Але
він, розумієть ся, не тільки мешкав, а й „робив порядки“ , на те ж
і приїхав, і у нього раз-у -раз виходили конфлікти з козацькою сто-
роню. Оповіданне Мясковского дає здогадувати ся, що й острозька
бійка стала ся не без його у части 8). А з квітня маємо листи козацьких
полковників з Звягля: Гараська Яскевича, „намісника гетьманського
і Михайла Тиші,
„полковника волинського звягельского“ до кн. Ко-
рецького, де вони докоряють йому за якихось сімох козаків утоплених
в Межиричі й звертають його увагу, що він таким чином „розпалює
огонь невгасимий“ . Нагадують йому, аби перестав збирати побори
з козаків — себто, певно, з покозачених підданних своїх —
„бож
сам знаєш, в. м., що козакам треба на кулї й порох“ 3).
Але особливо ареною битв і зачіпок було східнє Поділе, що в
такий „фурор“ впроважувало гетьмана. Я згадував уже вище про
захопленнє Бару несподіваним нападом якогось Стрижовского в поло­
виш лютого, що так роздражнило гетьмана під час переяславських
переговорів4). Богун поспішив зараз на місце й витріпавши сильно сих
наїздників під Іванівцями, засів Бар наново. З польської сторони вже
сподївали ся війни з сього приводу —
„бо рушила ся вся Україна“ ,
і не можна було утримати подільського війська, як писав сам Богун;
але від гетьмана він, видко, мав наказ не давати розгоріти ся війнї
перед часом і стримати козаків, щоб не запускали ся поза Бар ік
Камінцеви. В тім дусї вислав він з Бару 24 с. ст. лютого листа й
до місцевого реґіментаря, каштеляна камінецького Лянцькорунського.
Посилаючи ся на універсали гетьмана і комісарів, що стримали, мов­
ляв, сю пограничну війну, Богун подавав йому до відмости, що він
заборонив своїм, аби не сміли „затягати війська далї під Камінець“ ,
і зведе назад тих котрі зайшли наперед,
„до слушної комісії“ . На
випадок же недодержання сього перемиря грозить ордою,
„котрої
маємо готової триста тисяч“ — „але краще в правовірнім християнстві
поєднавши ся жити, а невірних неприятелїв побіждати, і я бажаю,
аби ми в приязни між собою жили, як предки наші“ 5).
Та ся здержливість і льояльність Богуна мабуть тільки осмілила
противну сторону. Навіть другий реїіментар Остророґ, що досить критично
*) Міхалов. с. 284.
2) Тахже с. 384— 385: звягельскі козаки паналн на Острог, гонячи за старостою
звягельским, що втік до Острога, і вояки з Мсжирича не хотіли його видати; пор. зараз
далі другий межиричський інцідепт, за котрий козаки винують Корецького.
3) Spominki с. 10 — тут підписаний тільки Яскевич, в збірнику Ґолїні.ского (с. 249)
сей лист має ще підпись Тиші.
4) Див. вище с. 149 і 152.
*) Лист виданий у Липинського с. 492, иньша колія в Осолїн. 225 л. 202.

ставив ся до перших зачіпок з козаками (fc лютім)1), теперь, ос-
мілейий приходом нових сил, сам перейняв ся воєнним запалом.
Польські хоруіѣи паново захопили Бар і почали робити звідти екс­
курсії далї на схід і полуднє, щоб виполошити відти козаків. Маємо
офіціальну реляцію Остророґа про воєнні екскурсії польського війська,
що стояло в Барі під проводом Лянцкоруньского і Потоцкого, в пер­
ших днях марта с. ст.* ). Ходили під Шаргород, Лучинець, Стани-
славчик. Особливого значіння сї екскурсії не мали, але підіймали настрій
в польських кругах, і там їх по всіх пережитих пониженнях готові
були трактувати немов які серіозні успіхи. Коли з сього приводу
Нечай,
„полковник воєводства Браславського війська й. кор. мил.
Запорозького“ , як він себе затитулував, прислав з Шаргорода до
Бару листа до Лянцкорунського й Потоцкого і в нїм, полишаючи
польському війску „на здорове стояти під Баром“ , остерігав їх тільки,
аби „в мій бік Бару найменьші чати не виїздили, і люде народу
руського прикростей не поносили“ 3),
—
се прийнято було в поль-
ськихъ кругах з незвичайним вдоволеннєм, трохи не з тріумфом, як
певного рода капітуляцію козацьку перед польськимъ натиском. По
переяславській умові, мовляв, козаки вимовили собі, щоб польське
військо не поступало далї за Камінець, а теперь от самі устами Не-
чая признали йому територію по Бар.
„Видко, що нашою відвагою
працею й голодом, которий терпимо, не мало ми справили, здобувши
для війська становища по Бар, чого пп. комісари не могли витор­
гувати; раді б ми ще виторгувати й причинити становищ для хоругов
що надходять“ , —
писав розохочений Остророї, пересилаючи канц-
лєрови Нечаєвого листа4).
Нечай як і Богун підчеркував вірність перемирю: „Ми жадної
причини не даємо, навпаки — хочемо в добрій згоді жити між собою
до служного, визначенного часу, — а инакше не дивуйте, вельможність
ваша, коли знову пустимо орду аж до самого Камінця, ба і в Камінщ
вельм. ваша не тримайте ся “ 5). В иньшім листі, писанім в тім же
!) Тоді він иисав, в листі з 27 н. ст. лютого (Осолін. 225 л. 200): Tu woyna
iako znow w Podolu — zaczęli ią nasi w Barze bez czasu, bez porządku i bez potęgi,
dla tego ich lesz wybito i srogie znowu bunty powstały; iam tu przybiezał z tą kilkanastą
set człowieka, ale co za proportia!
2) Diariusz pogromu kozackiego przez imp. podczaszego koronnego napisany —
друкований в Oyez Sporn. І, стрічаєть ся в ріжних збірниках: Осолїн. 225 л. 213, Їолїнь-
ского с. 237, Нарушевича 144 с. 197 (з несвижського архиву).
3) Лист Нечая з 12 марта wedle ruskiego kalendarza Чортор. 379 л, 175; з иньшої
копії — збірки Русецких подав з нього витяг Липинський с. 396.
4) Чортор. 379 л. 175. Референдарій, пересилаючи Остророґову реляцію прімасови,
теж висловляв утіху з приводу сих побід над козакими — с. 162. Відгомони варшавських
міркувань в рел. нунція с. 37.
*) Тамже с. 176.
digitized by ukrbiblioteka.org

часі* до браславського старости Калїцовского (з приводу обміну його
служки й коня, що нопали до Нечая), відповідаючи на похвалки його
бути в Браславі, Нечай остерігав „не квапити ся до Браслава“ , па-
мятаючи добрі укріплення сього замку. „Прошу до Браслава до дому
мого, на добрий мід, на куфу-другу вина. Маю на той бенкет і кілька
штук армати і пороху кілька бочок — будемо собі стріляти на здорове ! “ ^
Таким чином полковники, котрим поручено було стерігти захід-
ньої границі, досить твердо й одностайно витримували дану їм ін­
струкцію й не виходили на зверх з благодушних нїбп то й корект­
них форм, ждучи „слушного часу“ . Дарма, що в козачинї аж кипіло, як
свідчив Смяровский; подільські подїї викликали в ній страшенний
гнів, і сам гетьман не думав нї про що тілько про пімсту2).
Треба було ждати трави, щоб бути певними татарської номочи,
—
гетьман і старшина знов клали її підставою своїх стратеїичних
рахунків.
„Не що місяця, а що тижня“ бігали весною післанщ до
Орди, уставляючи тїснїйшу спільність стратеїичних плянів, як доно­
сили польські аїенти3). Сильним ударом для гетьмана була смерть
Тугай-бея, його „сокола й брата“ , з котрим у нього, видно, було
справді щире порозумінне: він служив гетьманови посередником в
кримських справах і був таки мабуть справжньою душею сього крпм-
сько-українського союзу4). З серії листів, котрими гетьман загрівав
кримське правительство безпосередно, маємо оден — до калїи, дато­
ваний 2 0 квітня. Гетьман нагадує йому обіцянку, дану торік на виїзді з
козацького табору, виправдуєть ся з угоди, уложеної потім з Поляками
—
пояснює її потребою дати відпочинок сильно обтяженому добичею
війську, и просить до кінця підтримати козаків, щоб сим разом уже
знищити неприятеля „до щенту“ , з огляду на його невірні та поги­
бельні заміри против козаків і Криму. Страшить союзом Польщі з
війни Швецією і радить спішити ся, поки Шведи ще не поспіли на театр
—
рушити орду на зелені свята і заохотити до походу також і Ноґаїв5).
*) Чортор. 379 с. 176, копія в 144 с. 181.
2) Пам. Кн. Міхаловского с. 406 — настрої з другої пол. квітня і початків мая
(див. вище с. 163).
3) Міхалов. с. 388, пор. в реляції з-під Білгороду 8 н. ст. квітня, що козаки Хмель­
ницького „шість разів за оден місяць“ приїздили до Кантемирового брата аґп Тімберея —
тамже с. 389.
*) Чортор. 144 с. 210.
5)
Міхалов. с. 390 = Памятники с. 337, лист має тут дату 20 квітня, так і в ркп.
Публ. бібл. 129 с. 383, в Осолїн. 225 л. 215 z Pereiasława d. 20 kwietna, також Чортор.
144 c. 314. Натомість сучасна копія на окремім листку моск. Архива загран. справ
(„Снопі. Польши съ Малоросіеп“, І Nr. 5) — z Periasława д. 29 febmarii! Що се був
оден з цілої серії анальоґичних листів, видко з записок конференції сенаторів 4. VI. де
крім листу Хмельницького до калґи читані були листи „до Піріс-аґи, до Карач-мур;ша . . .
Міхалов. с. 406.

Занозою в сих кримських нлянах були Донцї, з котрими укра­
їнське правительство так таки й не могло прийти до порозуміння, нї
безпосередно, нї черев Москву. В недавно виданих московських актах
маємо оповідання донських військових послів въ Москві. Вони казали,
що тої весни (1 6 4 9 ) була до них присилка від Запорозького війська,
від Хмельницького — просив у них помочи на Ляхів. Докоряв їм,
що він теперь воює против „литовського короля“ з турецкими й
кримськими людьми, а Донцї йому не помагають, а ще під той
час ходять на Азовське й Чорне море, турецького султана й
кримського хана городи й села руйнують, кораблї громлять і не­
вільників забирають, і тим чинять Запорозцям помішку. Коли вони
від того не відстануть, то він, Богдан, з кримськими й азовськими
людьми донських казаків буде громити, їх городки козацькі спу­
стошить і ріку Дін очистить. Донські отамани й козаки на се від­
повіли, що вони без царського указу помочи дати йому не сміють,
а погроз його не боять ся, і своїх послів до нього не післали за те,
що він присилав з погрозою1). І московського правительства не вдало
ся намовити, щоб воно виплинуло на Донщв, аби вони рахували
ся з запорозькою політикою: на пропозицію Мужилівського, щоб мос­
ковське правительство дозволило Донцям помагати Запорозцям, мос­
ковські бояре заявили,, що се йсе таки буде нарушеннєм згоди з
Польщею — і хоч би тайно дати Донцам таку інструкцію, се
„у всесильного Бога утаїти ся не може, і цар, яко володар христи­
янський, ніякої такої неправди не хоче“ 2).
Се дуже неприємно загрожувало Кримцям з тилу, і хан — як
доносили польські аґенти3), довго вагав ся, чи йти йому з ордою,
полишивши Крим на небезпеку донських нападів. Гетьман наставав,
щоб хан ішов сам своєю особою, і хан обіцяв; але гетьман, очевидно
рахував ся з можливістю якої небудь перешкоди від Донцїв і робив
про всяке ще спеціальні заходи у Бурсацької орди, котру донська
діверсія не могла звязати, і заручив ся обіцянкою аїи Тімберея, Кан-
темирового брата, що вони, випасши коней, на май будуть готові п
рушать в похід4).
Ще більш неприємна була відмова Москви що до діверсії на
литовській границі'.
Московський післанець Унковский висланий на
Україну раэом з Мужилівськйм, і з такою помпою витаний гетьманом,
привіз з милостивими словами й собольми для гетьмана й полковників
*) Донскія дѣла IV с. 278 і 280.
-) Акти місії л. 35—38.
з) Осолїн. 225 л. 233 — реляція Кутнарского з Ясів 14 червня н. ст.
*) Лист з-під Білгороду 8 н. ст. квітня — ’ як вище с. 171.
digitized by ukrbiblioteka.org

царську грамоту, яка свідчила про повну бѳзуспішность січневої місії.
Царське правительство повторяло старі пляни вибору царя Олексія
польським королем — аби гетьман писав до панів польських і ли-
товских і намовляв їх на сю комбінацію, а цар, коли буде вибраний
королем, обіцяє свою ласку Запорозкому війську. Пропозиції геть­
манські мовчки відхилено.
Гетьман старав ся не дати помітити своєї обиди і стримав ся
від всяких різких заміток на московські наївности що до королів­
ського вибору. Але в мовах його навіть в сухій передачі Унковского
чути гірку обіду, що цар не послухав його прохань і зіставив при
самім ханї.
В ін щддавав гадку зробити окупацію Литви, щоб тим спосо­
бом змусити литовських маґнатів піднести цареви литовську корону,
а се потім може його привести і до польської. Розвивав знов ідею
підданства України московському цареви — щастє, мовляв, саме даєть
ся цареви: без усякого клопоту, він може здобути великі землі fi ве­
личезне військо; ріску нема, бо Польща й Литва в попередніх війнах
були сильні Запорозьким військом, а без козаків нічого не зможуть.
По чиїм боцї Запорозьке військо та „Біла Русьа (Україна), той буде
мати величезну силу і всім недриятелям страшну; як же Москва не
звяжеть ся з козаками, то — се теж давало ся на розум — погро­
мивши з козаками Поляків, хан схоче обернути козацьке військо против
Москви. Гетьман уже минулого року відстрашив його від таких плянів,
погрозивши, що в такім разї козаки відступлять від Татар і будуть
громити Крим, але, очевидно, на випадок польської перемоги се та ­
тарського походу не спинило б 1). І в листї переданім з Унковским до
царя гетьман все таки повторяв своє прошеннє — як скорше післати
військо в поміч козакам „від Литви“ 2). В грамоті висланій десять
день пізнїшпе з своїм послом, чигринським полковником Вешняком,
немов на потвердженнє або контролю тих реляцій, які мав здати з
свого посольства Унковский, гетьман, посвідчуючи бажаннє Запорозького
війська „одностайно умирати за ваше царське величество“ , прохає
царя „до милости своєї прийняти й благословити рати своїй (москов­
ській) на наступцїв наших за віру православну наступити “ .
„А ми
в божий час від сих країв на них підемо і маємо.в Бозї надїю, що
той неприятель наш до кінця не буде мати потіхи. Тільки вашому
царському величеству низько чолом бємо — від милости своєї не від­
даляй нас“ .
Все бажаннє війська — щоб цар панував над ним,
*) Сибир. приказ архива мін. юстиції стовб. 1562 л. 113—117, переказано т Во-
отокова 1. с.
3) Л. 84.

„а за таким совокупленнєм всього православя надїя на Бога, що вся­
кий неириятель на голову погине“ 1).
Все се був досить зручний посів на будуще, але для даного
моменту українська дппльоматія не одержала нічого. Звязати литовські
силы московською демонстрацією від Смоленська не вдало ся, а з тим
північна границя зіставала ся незабезпеченою. Проби гетьманського
правління забезпечити собі нейтральність литовських маґнатів через
Радивила не вдали ся теж: Унковскому оповідали, що на жадання,
гетьмана,
„аби литовські сенатори по давнїй умові (!) були вірні,
Ляхам військом своїм на Запорозьке військо не помагали“ , инакпіе
він з козаками й Татарами буде воювати Литовську землю, „литовскі
сенатори“ відповіли, що торік було безкороліве, а теперь вони за­
лежать від королівської волї — в собі не вільні2).
Зіставали ся ще особисті впливи на шефа литовських воєнних
сил Радивила, і гетьман не без успіху підтримував з ним приязні
відносини. Посольство його, вислане до Радивила в відповідь на Ра-
дивилове посольство до Переяслава, було прийняте з великою, демон­
стративною честю3), і Радивил потім вислав своїх послів до гетьмана4).
Заходи роблені через Ракоція для приєднання Радивила й литовських
дісідентів для української справи — аби тримали ся з козаками про­
тив Польщі, ми вже знаємо5). Так само мабуть старав ся гетьман
впливати через Радивилового тестя воєводу Лупула. Але кінець кінцем
особисті впливи й симпатії литовського королика теж мали свої межі;
в свіжій памяти був факт, що його боротьба з білоруською козач­
чиною на початку року була припинена не ким тільки королем, а
тепер з королівськими впливами треба було рахуватись в зовсім проти­
лежнім напрямі6).
Невідомим зістаєть ся теж наскільки реально рахували в укра-
•їнських кругах для сеї війни на поміч з полудня: на напад Ракоція,
або на якусь діверсію з Волощини, й наскільки несподіванкою для
них було, що Ракоцій з сеї кампанії не скористав і на Польщу
*)АктыЮ.3.P.Illс.309.
г) л. 152, пор. 78.
3)
Акты Ю. 3. P . III с. 299— 300; Смірнов думає, що се те саме посольство „до
литовських сенаторів“ (с. 241), але мабуть її не треба мішати до купи.
*) Тамже с. 607 (»вістка належить до часів коло великодня, 25 с. ст. марта).
s) Див. вище с. 139.
· ) На Україні перед самою кампанією погляди на сю справу були вовсїм супе­
речні: одні рахували ся з перспективою, що Литва в сій війні не буде нейтральною —
виступить проти козаків (місія Унковского, як вище); иньші знов говорили, що Радивил
запевнив гетьмана про „литовські повіти“ — мовляв, не будуть воювати з Українцями, а
військо держить ся тільки для охорон» городів від козаків — Акты Ю. Р . 3. III дод.
с. 62. Правдоподібно, такі слухи пускали ся самим українським правительством для за-
спокоєнпя північно-східньої України.
digitized by ukrbiblioteka.org

з полудня не напав. Польські стратеґи, котрим було відоме порозумінне
гетьмана з Ракоцієм, здогадувалп ся, що в виборі театра нової кам­
панії — в концентрації її на полудні, на подільско-волпнській границі
козацький штаб водив ся плинами сполучення своїх операцій з Ра-
коціевими1). Се справді дуже можливо, коли у гетьмана і його штабу
була тверда надія на координовані виступ Ракоція.
Але коли й тут, як і на литовській границї, кінець кінцем при­
ходило Cii йти на будь-що-будь, гетьман і старшина, видима річ, все
таки не вважали можливим відступати перед непевністю шансів та
шукати нових проволок справи, нових порозумінь з Польщею. Слушний
час настав, се було загальним переконаннвм, і відступати назад зна­
чило викликати против себе народне обуренне, для гетьмана fi його
найблизших товаришів небезпечнїйше навіть, ніж програна кампанія.
Тим часом як одна частина людности, жахаючи ся страшної розправи,
коли б гору взяли Ляхи, загодя пиши за московську границю (з кінця
червня маємо відомости про „многих людей Білорусцїв, що з жонами
й дїтьми, боячи ся від Ляхів розоренья“ , ідуть до Пу тивля2), — пере­
важна маса козацтва горіла бажаннєм рішучої розправи. „ Хмельницький
хоч би й хотїв мирити ся, так не може — так чернь розярила ся,
що або знищити шляхту, або самій згинутиа , казав на допитах в
місяці квітні* козацький сотник взятий в неволю під Річицею, на
північнім театрі повстання. А на полудневій границї „Старий Федина
з Рашкова“ (на Дністрі), вертаючи ся в тих днях з посольства від
Буджацької орди, на докір за таке завзяте казав: „Перше язики
людські назад обернуть ся, ніж Ляхи над нами будуть пануватиа *).
В Чигринї полковники говорили Унковскому: Коли Господь за
гріхи наші предасть супостатам нашим, уступимо ся до часу на З а ­
пороже, з Кримською землею будемо жити посполу і з Ляхами вою­
вати, а в підданстві у Ляхів бути не хочемо!3)
І очевидно, таким переконаннєм про неминучість рішучої роз­
прави був перейнятий і сам гетьман:
„Стїна з стїною ударить ся, одна впаде, друга остоїть ся и.
Н а жаль, і сим разом ми не маємо відомостей, які ввели б нас
у те, що дїяло ся , що думало ся, що плянувало ся в самих козаць­
ких кругах і його осоредку — серед вищої старшини, в окруженню
1 ) Лянцкоруньский В Л И С І Ї з 16 н. ст. червня — уривок у Липинського с. 42.
2) Дѣла греч. Nr. 7 л. 448. 3) Пан. кн. Міхаловского с. 387. 389.
*) Л. 14.6.

гетьмана, в данім моменті. Те що ми маємо, відслонює тільки рубчик
сеї эавіси — оскільки, в додатку, ще можемо покласти ся на доклад­
ність і певність тої чи иньшої звістки.
Кисіль в половині’ квітня с. ст., місяць перед скінченнєм пѳрѳ-
миря, мав відомости про секретну раду, що відбула ся в ночи у
гетьмана з самими полковниками, і після неї наступили перші по-
чатки мобілізації: армату з-за Днїпра, з Переяслава перевезено до
Мошен, і дано порученне ордї (що кочувала під Чорним лїсом, в
близшім сусідстві волости), аби була готова до походу ва два тижні
до велених свят. Се ставили в звязок з відомостями про погром но­
ваків на Поділю. Може мали вплив і якісь, близіпе нам незвісні битви
коло Межибожа, що по словам Смяровского незвичайно подражнили
Хмельницького1).
В половині квітня с. ст., по словам гетьмана (в його розмові 8
Унковским, 19 с. ст.) , коэацьке військо й армата були вислані на
польську границю; передова орда кримська під проводом перекопського
бея (Карач-мурзи, що настав на місці Тугай-бея) вже прибула, біл-
городські (буджацькі) Татари вже йшли над Дністер, і самого хана
гетьман сподївав ся 8 дня на день*).
Козаки оповідали, що на передових позиціях стоять полки бра-
славського полковника Нечая, Штепи-попа уманьського і винницького
Федоренка-Богуна, тридцять тисяч козацького війська, эовсім побливу
польських позицій3), але Поляки стримують ся від усяких зачіпок,
чекаючи повороту своїх послів (Смяровского), Хмельницький же за­
тримує їх поки не прийде хан. В останніх днях квітня він пішов
ханови на зустріч, щоб провеети полем, не займаючи козацьких
городів.
Правдоподібно, се були поголоски, пускані розмислом для під­
тримування „доброї мисли“ серед козаччини, так само як. чутки про
нейтральність Лі(тви, про поміч обіцяну Москвою, про прихід на поміч
Донцїв4), про те, що гетьман іде на Поділе для спільних операцій
з Ракоцієм, на котрого, мовляли, хочуть напасти Поляки за його союз
і)
Виїмок з листу Кисїля з збірки Русєцких у Липинського с. 397. Про битву під Межи-
божем Міхалов. с . 406; вона мусїла стати ся не ранїйше початку квітня с. ст.: родільсьві
битви поч. марта закінчили ся розквартированнвм польських хоругов в Барі, Плоскирові,
Лстичеві й Межибожі (О. Spom. І с. 82), і по тім до кінця марта був спокій — АЮЗР.
I I I дод. с. 54. Про пізнїйші битви під Межибожем нивше с. 182.
г) Місія Унковского л. 129, пор. л. 144—145; з Хведоренка вроблена „Гавтеренка*.
з) „Верст по пять або більше“ — що розумієть ся, неможливо.
*) Донці, мовляли, обіцяли прийти негайно, і ті ЗапорозцІ що були на Дону, вже
поприходили (л. 149). Можливо, що 8 огляду на рішучу відмову Донців і так би сказан
—
ровірваннб дипломатичних відносин (див. вище с. 172) гетьманьське правительство
розпорядило ся покликати Запорозцїв 8 Дону.
digitized by ukrbiblioteka.org

з козаками1). Агітаційні кличі, під котрими йшла мобілізація, оден
козацький бранець переказує в таких словах (в передачі польської
реляції): „Лист від Хмельницького єсть, аби ми всї, хто в Бога
вірує, купили ся єсьмо, разом до громади, чернь і козаки; запевняє,
що потім панів не буде, і ми на тім щоб не було жадного шляхтича,
і на згоду позволити не хочемо“ 2). Поруч того - - як згадуєть ся
в однім листі, певну ролю грала поголоска, що „ короля нема - -
вбили його Ляхи“ 3).
Ся звістка одначе стоїть досить відокремлено; иньші, більш
автентичні відомости дають розуміти, що короля сим разом більш іїно-
ровано. О. Ласко, побувавши на Ііоднїпровю в маю, писав: „в тих
сторонах і церквах короля нема, і иньшої властп не чути, окрім
гетьмана з військом Запорозьким“ 4). Справді, в листах козацьких
урядників сього часу появляєть ся цікава формула: Божою милостю
іменем його милости Богдана Хмельницького, пана гетьмана війська
його кор. милости Запорозького5),
-
де як бачимо, короля хоч і не
промовчують (пропускають його завсїм в зносинах війська з московським
правительством), то все таки головою української державности виступає
не він, а гетьман.
Престіж його, видимо, стояв високо. Унковскии розиитучи вся­
кого чину людей, як вони задпвляють ся на бажаннє піддати ся під
царську руку, каже що вони „у всім поглядають на гетьмана, а го­
ворять: Господь Бог дав нам нині християнській вірі оборонця, від
проклятої віри свободителя гетьмана Богдана Хмельницького, як його
воля на таке діло буде, а вони від нього відставати не будуть“ 6).
Нарід підіймав ся дуже енергійно
жадний рішучої боротьби
за свободу й незалежність. „Чернь з усюди плине, як муравлї“ писав
з Чигрина Смяровский в перших днях мая с. ст.
„Козаки й хлопи
на голову збирають ся “ , потверджував його висланець7). „Полки ко­
зацькі сильні переходять що-денно з-за Дніпра вже три тижнї, в Київі,
на голову йдучи за гетьманом в поле“ , писав о. Ласко, побувавши
в Київі з кінцем мая8). Кождий повинен мати по два фунти пороху
й сухарів і рушити ся на даний знак
оповідали про чернигівську
мобілізацію: „з отчини кождого господаря виберають по чотири таляри
Хмельницькому на ту війну9).
<) Ся поголоска, що гетьман іде в поміч Ракощєви. була досить поширена — Акти
Ю. 3. P. III с. 322, 331.
2) Spominki II. с. 42 — відомости литовського війська. 3) Міхалов. с. 418.
4) Осолїн. 225 л. 224.
*) Акты Ю. 3. P. Ill дод. ч. 54, пор. 52.
«) Л. 148.
7) Міхалов. з 397, 406. 8) Осолїн. 225 л. 224. ») Spominki с. 42.

Миргородський полковник велїв „під горлом“ ІТИ В ВІЙСЬКО д о
гетьмана всім,
„ і с ї о . може на коні* сидїти“ , а самому нолковникови
з останніми йти 26 квітня1).
Головні сили скупляли ся на Иоросю, в порічю Русави, і тудя ж,
иід Маслів Став (коло Русави) в перших днях мая рушила армата
з Чигрина. Татарські орди збирали ся далї на захід, між Білою
Церквою й Бердичовим. Для заспокоєння людности популяризовано
звістку, що з ордою наново заирисяжено умову, аби вона простих
людей не заоирала й шкоди їм не чинила — по Костянтинів, і іо
иньшим
аж по Вислу: тільки там вільно їй брати людей у
неволю*).
Головна рада мала бути на Масловш Ставу, здаєть ся чи не
на самі зелені свята. Хмельницький обіцяв Смяровскому відправити
його з сеї ради з відповідю, але перед самими зеленим святами, 11 ( 2 1 )
мая викрито його потайні інтриїи, чи переговори з старшиною, і вбито;
побито також і його товаришів3). Кисїлїв післанець о. Ласко, загодя
поміркувавши, до чого воно йде, утїк під ослоною свого ігуменського
шлика з Чигрина до Київа, де йому прийшло ся бути свідком ио-
грому вчиненого змобілїзованим козацтвом, що переходило по-при Київ,
над ріжною католицькою людністю, яка ще ховала ся в Київі*)
') АЮЗР. VIII г. *295.
'-) Тэмже с. *294. Міхалов. о. 397, оповідання козачка
Смяровского. Тими словами не хочу сказати, що в якусь таку умову з Татарами не вірю:
на се не маю причини: хочу тільки підчсркнути популяризованнє сеї звістки.
!) Піночі (1. с.) оповідак, що Смяровскому вдало ся підмовити против гетьмана чі>-
тирох. але пятий дав знати гетьманови, а той скликав старшину і віддав сю справу їй
на. суд. Смяровский відперав ся, але тоді принесено його шкатулу і в нїй знайдено пять-
десять привилеїв; старшина кинула ся на нього й шаблями зарубала; ще пів-живого його
закопали. Піночі додає, що козаки здавна не любили Смяровского, пригадуючи, як він
бувши підстаростою черкаським, мучив їх, „очи вилупував“. і т. и. Про саму смерть його
свідок, оден в його товаришів Бжозовский оповідав дещо инакше: що Смяровского хотіли
стяти, підрубаного пристрілювали, і ще пів-живого накопали
—
Spominki П с. 45, пор.
47, 49. Офіціальне так би сказати предотавленнб справи з боку гетьмана читач знайде
нивше (с. 205), в листі його до короля з 16 серпня: він каже, що козаки вбили Смяров-
ского вже після виходу гетьмана в похід. Листом сим потверджуеть ся звістка Піночі, що
коваки мали старі рахунки з Смяровским.
*) Подаю дещо 8 сеї одісеї: „Віддавши листа п. Хмельницькому, мешкав я в Ча-
гринї, чекав відповіди, котрої не одержав. Потім побачив, що гетьман виїхав з арматою
й ордою на Ініулець. Послів наших побрано при минї до армати (до арешту); челядь,
котра була при конях, одних побито, иньших потоплено; товариш н. Жабский упоминав ся
за коней й жалів ся — при тім упоминанню дістало ся йому булавою від гетьмана, потім
обухами бито й ватягнено до посольської господи. Я бачучи таку честь посольську, просив
самої панї, щоб дістати якусь відповідь до вм. пана
—
умовляла мене і просила, аби я
не чіпав, навпаки — коли хочу бути цілим — ,їдь яко можеш*. . . Просив (потім) про-
хТ)дного листу у о. митрополита. Бачучи, що не може бути переїзду, ігішо забіг лісами
до Гощі.
„Куди (гетьман) пішов, в Інгульця рушивши, не можу сказати: чи над Божком чм
під Паволоч, чи на Дністер, тільки то певно, що вже рушили з ордою, котра при ммні
прийшла — три неділі по св. Микодаю, в пятницю.
digitized by ukrbiblioteka.org

Велика військова рада таї: і не відбула ся, очевидно. Козак-
бракен> з головного війська, вхоплений при кінці червня с. ст., казав,
що гетьман „чернецької ради не держить, і козаки не знають, куди
він іде“ 1). Одначе Смяровский знав ще в початках мая, що театром
війни буде волинсько-подільське пограниче, як .і минулого року: гетьман
стане на давнім таборищі під Пилявцями, або під Константи новим,
і там упорядкує військо2).
Перед святами був нопис козацького війська під Київом па Ли-
беди, в присутности гетьмана3) Відти він поїхав до Білої Церкви,
де правдоподібно був також подібний перегляд. В перших днях червня
с. ст. виїхав на полудневу границю, на зустріч ханови, як казали -
Łie хана, видко, прийшло ся чекати. Оповідали, що він вагав ся,
і вже виступивши під Перекопом мав нараду з мурзами, чи йти
самому: посилав ся і на весте доньки, і на небезпеку від Донцїв,
котрих човни, мовляв, уже зявили ся на морі і можуть обернути ся
на Крим; ходили також чутки про якісь некористні для хана зміни
в диванї,
„нїбито з Порти иньшого хана мають прислати“ 4). Геть­
мановії й закупленим ним мурзам, видко, прийшло ся не мало по­
трудитись, і богато минуло часу, поки хана вдало ся розмахати:
10 с. ст. червня орда перейшла Днїпро під Аслан-городом5). Гетьман,
вирушивши десять день перед тим з Чигрина, як оповідали - з ве­
ликими гонорами - і що найпікантнїйше : під ослоною нової королівської
корогви, привезеної комісарами, стрів хана з військом і рушив з ними
на захід, на головний театр війни, збираючи по дорозї поодинокі
відділи свого війська й татарської орди0).
Невважаючи, що в козацьких кругах війна рішена було-давно
і мобілізація вела ся загодя дуже енергійно, перші початки кампанії
роблять вражіннє певної недороблености: бракує чогось не тільки з
польської сторони, де ще до останньої хвилї, очевидно, не вірили
„Послам наїли* по моїм виїзді велїв в Чигринї голови постинати.
„ В Київі ревізія була — за шляхтою, шляхтянками, панями, ксьондзами, по тій
ревізії всіх Дніпром почастували.
„Московського посла дуже шанували, і такі голоси, що йому всю Сївершину обіцго*;
(гетьхап), бо сподїваєть ся відти помочи — власне від Донцїв. Посол угорський теж був
в великім пошанованню і з тріумфом проведений. Орді позволено кочѵиати коло Кодаку,
щоб близше возити провіант“. — Осолїн. 225 л. 224.
■) SpomLnki с. 327. гу д ив. вище. с. 164. *) Spominki с. 41.
4)
Spominki c. 51, пор. 52; теж Осолїн. 225 л. 233
—
рел. Кутнарского з Ясів
(я скороченнями й помилками у Міхаловокого ч. 127), tjt дата походу хана з Бахчісараю
Н н. ст. червня, *) Spom. с. 51 і 55. Дата походу гетьмана з Чигрина 10 н. ст. червня
Міхалов. с. 415 = Осолін 225 л. 233.
в) Буджацька орда перейшла Днїстер іпд Тя'гипею 13 (23) червня й прилучила ся
до гетьманського війська коло Сїняви — SpomLnki с. 51 і 58.

в війну й відтягали всякі рішучі кроки,
але і з української, де
теж відчувавть ся якась недостача суцільного пляну, сильного й тяг­
лого руху.
Проводирі передових польських військ, дякуючи Богови, що
Хмельницький потратив .час і не використав їх неприготованости,
підозрівали у нього якийсь „манкамент“
-
глубше не могли вгли-
нути за неможливістю дістати якісь відомости: „шпигів дістати не­
можливо, між Русю всі зрадники, а з бранців анї добрими способами
анї муками нічого не можемо допитатись“ , як скаряили ся польські
їенерали1). ІІоляки-бранцї, котрим удавало ся вгїкти з козацького табору,
переказували козацькі поголоски, що проволока вийшла через вагання
і отягання хана, до котрого сам гетьман мусів їздити в останній
хвилі, намовляючи, щоб зістав ся 2), і відкидаючи дещо з подробиць,
може бути, що таки в сїй ахілєвій пятї козацької політики справді мусимо
добачати причини певних тактичних упущень з боку козацького війська.
Воєнні сили польсько-литовські на початках кампанії були згрупо­
вані в трох арміях, що з трох сторін стерегли границь від козацтва :
на Поділю розложило ся військо під проводом Лянцкруньского ; в по­
лудневій Волини, на лівім . боці Горини стояло військо під другим
реґімептарем Фірлеєм; на Литві, в східнополудневих частях її роз-
ложсні були на лежах 1війська литовські, що стояли під комендом
Радивила. Окремо організувались силп поминенпх торішніх реїімента-
рів: Вишневецького, Конєцпольского й Заславського- під проводом кн.
Яреми, в полудневій Волини. Головне ж польське військо, що мало
виступити під проводом самого короля, було ще тільки в проєктї:
канцлер рішучо противив ся покликанню шляхти до загального по­
ходу, чого добивала ся партія війни, між пньшим на нарадї сена­
торів скликаній в останніх днях мая с. с т .3). За радою свого ментора
пішов і король; рішено поки що обєднати для спільних операцій
польських реґіментарів з литовьскими, і король зіставив за собою
провід в воєнних операціях (пізнїйше, під час походу він передав
його формально Осолїньскому).
х) Spominki с. 57, Міхалов. е. 412.
-) Spominki с. 46 і 47.
:і) Інтересні дебати сеї наради на тему, чи вйпадаг. королеви самому своєю особою
й т и „на хлопів“. Канцлер доводив, що було б вічним соромом для річиносполитої, коли 6
вона рушилась ціла против непослушпих хлопів я чотирох воєводств. На се біскуп київ-
ский „добре відповів: ,не хлопи, то, а вояки, страиіпі самому цїсаревн отоманському ! по
про підданство тут воювати треба, а яа кривду божу, за святі сакраменти й костели“. - -
Міхалов. с. 408. Промова канцлера у Кубалї J. Ossoliński II с. 292—294. Різку опозицію
канцлера (а за ним короля) загальному ноходови Кубаля толкував побовоюваннямн їх, що
супроти ворожнечі против короля і канцлера двох пайпонулярнїйших маґнатів — корон­
ного Вишневецького і литовського Радивила посполите рушеннв перейде в новстаннв.
digitized by ukrbiblioteka.org

Обєднаннє воєнних сил теж не йшло легко, бо Лянцкоруньский
сподівав ся головного удару на Камінець і хотів його пильнувати,
міркуючи, що сюдою козаки шукати муть получення з Ракоціем;
Фірлей хотїв опанувати Волинь, а литовське військо не похочувало
виходити з оборонної тактики. Супроти сього козакам треба було по-
старати ся зайняти сї три армії на місці, не даючи їм зійти ся до
купи, і по змозі погромити їх по черзі, скорими ударами, поки поль­
ські сили не обєднали ся. І справді з кінцем перемиря козацьке
військо починає наступати на всіх трох фронтах: наступає на лїнїї
Горини, як ми вже бачили; за іір и пе ть на литовську теріторію вийшов
від київського Полїся полк козаків під проводом Ілї Голоти ; трохи піз­
нїйше і на Поділю тутешнї полковники, підкріплені частиною татар­
ської орди, стали наступати на польські позиції в околиці* Межибожа.
Але тільки на подільськім театрі війни з козацького боку випроваджені
були значнїйші сили. Полі: Голоти, перейшовши ІІрипеть, був погром­
лений литовським військом під Загалєм понизиш Мозира1). ІІогорин-
ські полки теж були за-слабі на те, щоб звязати Фірлей: перейшовши
Горинь під Заславом 21 ( 3 1 ) мая, він своїми чатами досить скоро
вибив козаків з гориньсько-слуцького межирічя — під ІІІульжішцями
розбито козацькі полки під проводом Донця і Таборенка, потім ви­
бито козаків з Звягеля, вони мусїли уступити ся по всій лїнїї за
Случ. Фірлей таким чином мав повну свободу рухів і міг зєднати свої
сили з подільським військом*).
Лянцкорунський за той же час. як хвалив ся, своїми чатами
очистив волинсько-подільське пограниче вибивши козаків з Красплова,
Константинова й нарешті з Остроноля, де вони були замкнули ся під
проводом Кривоносенка (реляції 2 і 3 н. с. червня)3). Тільки иотім
став наступати подільський козацький корпус. В ін наступив на Межи-
бож, де сиділа польська залога, і сюди, на виручку їй, звернув ся
коло 10 с. ст. червня Лянцкоруньский, взявши поміч від волинської
І)
Про сї операції на литовськім театрі: Spominki I I с. 50, 60, Міхалов. 412, 416,
Котлубая дод. с. 340, 365, Акты Ю. 3. P . I I I дод. с. 71. і спеціальні публікації: Кояло-
вич, Comrnenlarius, також Theatrum Europaeum V I c. »13.
-) Про операції на волинськім иограничу Spominki с. 37. 40, 41. 4 5 .4 7 - 48, Мі­
халов. с. 397, листи Кисїля — Осол. 225 л. 227 і текл Наруш. 144 с. 331. Нунцій
доносячи курії про сю битву (с. 42), не облишив важної подробиці донесень, що Полякам
« руки попали дві козацькі чарівшіці, з котрих одну стято зараз же, піймавши при чарах.
Твардовекий (с. 48—49) про се ж оповідак, як сестра полковпика Донця чарівниця, що
гарцювала на коні поруч брата, засмутила козаків, напророчивши їм польську перемогу,
і попала до рук Полякам разом з свосю товаришкою Солохою, „котра знать була у Хмель­
ницького від наслання й шкідливих уроків
3)
Spominki с. 43—45. Сюдл мабуть належать звістки нунція (с. 45) про ршин·
счиненѵ вояками Лянцкорупьского.

армії. По словам участника експедиції, Кисїля-молодшого вони застали
під Межибожом Нечая,
„передвиїзжого Хмельницького“ з 4 0 тис
військом, відогнали його до табору, що він собі урядив під містом,
і хотіли вже його там здобувати,
але що язики, захоплені при
тім, сповіщали, що наступає сам гетьман з величезним військом і Т а ­
тарами, то рішили дати з того всього спокій Нечаеви й забравши
з собою межибожську залогу, пішли до свого обозу1). Одначе й тут
відомости, що слідом наступає Хмельницький, викликали таку панїку
в польськім війську, що трохи не повторила ся пилявецька історія.
„Що живо спакували юки, а декотрі мабутѣ і повтікали в ночи.
Панове реймектарі, поки з хлопами була справа, рядили не найгірше,
а тепер, як прийшло ся до справжніх козаків і Татарів, зовсім
стерявши ся, тільки оден до одного .їздили, а військо прислухаючи
ся до них, уже було на тім стало, щоб як тільки настане ніч,
кождий в свою путь: одні до Камінця, иньші до Володимира, одним
словом — -
настало було завсїм торішнє замішаннє: оден з другим
шопотїв, а кождий що мав кращого в возї, тягнув на коня“ .
Про те щоб держати ся після такого шополоху на сих східнїх
позиціях, не могло бути й мови: забрали межибожську залогу й від­
ступили з нею до головного табору, що прийшов під Купіль на по­
луднє від Чолганського Каміня. Трівога про прихід Хмельницького,
як виявило ся, була фальшива: гетьман ще був далеко. Але вона
зробила, вражімне на польських реґіментарів, так що вони після без­
конечних торгів, переговорів, кружляння туди й сюди на волинськім
пограничу, що просто до відчаю доводило військо (воно вже грозило
ся скликати „чернецьку раду“ і'і вибрати собі реґіментаря на власну
') Ся реляція Кисїля-молодшою :і 27 н. ст. червня в теках Нарушевича 144, і к.>-
ротійа, яле досить основна -.шістка Тиіецкскаго з 26 червня — Spominki с. 50, дають
досить докладне попите про сей межибожський епізод, що набрав зразу великого розголосу
і в дальших відомостях иішов в перекручених формах (Хмельницький під Межибожем вв-
:'ноля<; козаків з облоги і т. и. АЮЗР. Пі с. 320, 330. Самовидець с. 20). Ллиігнськпії
н явяяку з відомостями про пан ку, що обхопила польське військо (про неї крім цитова­
ного листу Мик. Кисїля агадук так»»;;; і Фірлси в своїм універсалі з 20 (30) червня), по­
ставив здогад, що причиною сеї паніки був погром Вишневецького Кричевським (с. 400).
Але про сей погром згадук тільки Купаков в своїй реляції з кінця 1649 р. (АЮЗР. I l l
с. 392), в иньших джерелах нема на се натяку, і тому з сею звісткою Кунакова треба
обережікісти ; тай говорить він
коли вже тримати ся його тексту, про пізнійшу стадію
кампанії, коли реґіментарі вже зійшли ся з Вшиневецьким. Про присутність же Вишневець­
кого па театрі війни в часі н,ηнїки джерела не згадують. Московські вістники. что правда,
говорять про Вишневецького „на Оринішім полю“, коло Камінця — АЮЗР. 111 г. 314.
330, але тут, очевидно, треба розуміти Лянцкоруиьского. Паісій на основі листу від ко­
зацького полковника (Всшняка або Мрсилівского) я останніх дяїв червня ,с. ст. доносив
цареви. що козаки в однім городі -шапім Межибожом взяли 3 папів і з ними 10.000 ч«>-
ювіка Ляхів, імя одного Синявский, другого „Хан Скорицы (Лянцкоруяьский?), третьої»
ш* знають (Греч. д. л. 442—443). Се поки що одинока сучасна звістка з козацької сторони.
digitized by ukrbiblioteka.org

руку, щоб зробити кінець тій замотанинї1))
нарешті таки пого­
дили ся між собою Й ЗІЙШЛИ (*Я до купи. В 20-х днях червня ВСІ
Лянцкоруньский, Фірлей, Остророї і навіть Вишневецький з компа­
нією - ’ до котрого умисно їздив на перепросини Лянцкоруньский,
зійшли ся на тім, щоб заложпти спільний табор під Збаражем. Правда,
коліт нарешті прийшло у них до порозуміння і реґіментарі зійшли ся
ту т, приспів наказ від короля
зібрати ся під Константи новим:
але сього вже рішили не слухати
щоб не дражнити до решти
війська, і так тяжко знеохоченого безконечними ваганнями й пере­
ходами і вже сильно здеморалізованого. Проти» королівського розпо­
рядження вказували на те що по виході війська з східьної Волини
й Неділя місцева людність знову підняла ся й покозачила ся, й про­
бивати собі дорогу серед сього повстання було б дуже тяжко, тим
більше - не знаючи нічого, за браком шпигів, про рух головного
козацького війська.
„ І то ще божа ласка, що Хмельницький не-на­
сту пак
мав якийсь манкамент в справах своїх“ , як писав в сій
реляції королеви Остророї1).
(V дїйсно була ласка божа для Поляків, що з козацької сторони
даремно упущено цілий місяць від кінця перемиря, і тільки в сере­
дині червня гетьман став присуватись до Поляків. 18 с. ст. червня
він був недалеко Пиляви - тут прилучила ся до нього білгородськн
орда. 21 пройшов милю за Базалїю (коло горішньої Олучи) — на
перед! йшов полі: Нечая, замикав похід миргородський полк Гладкого,
гетьман ішов в центрі, орда по обох крилах,
як оповідав козаць­
кий бранець·0*). Тільки тиждень пізнійше підійшов під Збараж — коли
польські війська встигли вже обєднатись, яко тако запровіянтуватись,
заложпти табор і приготовити ся до оборони. Загальний провід при­
знано Вишневецькому, з огляду на його авторітет і популярність
у війська, і йому дійсно вдало ся підняти дух і дісціплїну в демо­
ралізованім таборі. Одним словом по попереднім безладю зроблено b c <j
можливе, щоб стрінути грізного ворога в якімсь порядку. Правда,
видано при тім у власть повстання всю Волинь і Поділе, з виїмком
тільки західнього иогранича, але зате було більше надії на поміч
. Вчора по параді т і . гетьманів мали хи рушити під Камінець і там укріпити
«я, в иочи »її. Волинці відрадили її. белзького (Фірлея) — що'"» не відкривати воріт до
Корони. Рано ми не рушили і дано знати. щоб копати (вали для обозуj під Кѵзьхиним
(коло Константи нова). Замішані«: страшне, так що вже говорено: крикнім на чернецьку
раду і реґіментаря собі оберім!“ — оповідав оден з участноків. підстароста теребовель-
ський Тшгцєский ІН (26) червня — Spominki с . 50. Див. гюдп ж <·. 41 —44. 53. 57.
у Міу.члов. <·. 409- 410 й пп.
-) Міхалов. с. 411.
;:) Spominki г. 50 j ;>s. Лист Ляицкоруньекого ν Лиііинського с. 400.

я Польщі, а на литовське військо Радивила покладали ся сподіванки,
що він з-за Нрипети рушить в київське Полісе і зробить діверсію
в тил козацького війска. Дуже цінною для Поляків обставиною було
також се, що Ракоцій не рушив ся й не зробив тої діверсії від за­
ходу, котрої бажав від нього гетьман. Коли се дійсно було заслугою
польської дипльоматії (як се представляло польське правительство),
а не випливало з иньших обставин,
то Поляки могли сітравдї
похвалити ся сим успіхом1)·
Радивил по погромі Голоти дійсно збирав ся рушитись — коли
не на Київ, куди його посилали польські регіментарі і сам король,
то принаймні в тім напрямі,2) і сї сподівання викликали велику трі-
вогу в східній Украйні і в і;оз;іц.,і;ім війську гетьмана3).
Щоб запобігти сїй небезпеці, здавть ся ще перше, ніж наспіли
відомости про ногром Голоти, або зараз по сїй вісти, гетьман роз-
норядив додаткову мобілізацію в Сїверщинї й північній Київщині: що
могло ще стягнути ся звідси, мало рушити на Литву, і посунуло туди
в лиіінї дійсно що живо, з виїмком дїтей і ка лік4). Під проводом
київського цолковника Кричевського пішли від київського Полїся,
з наказним полковником чернигівським ІІободайлом від Лївобережа, і
ціною великих жертв, ціною житя самого Кричевського литовська ді-
версія була затриману в самих иочатках. Литовське військо понесло
настільки серіозні утрати, настільки було ослаблене битвами з Кри-
чевським під Лоевим, що Радивил, - -
постаравшп ся роздути до як
*) В своїм листі до Радивила 3 (13) лишш король, наказуючи йому „вдарити
в гнївдо козацьке, в Київ“, в тім часі як сам король рушить на козаків від заходу, заразом
в ясних фарбах описував ситуацію даного моменту: з Ссмигороду стдр. В & л ь о п о л ь с б и й
вернув ся з запевненням сподіваної ириязни, з Москви стар. Млоцкий привіз иодтвердженне
•тарого союзу ; наслідком погрому Турків Венсціядоми можна сиодївати «я, що хан з ко­
заками не піде з Криму (у Котлубая дод. с. 357). Ся надія що до хапа була марна, але
Москва дійсно не виступила навіть з динльоматичною інтервенцією, обіцяною Мужилів-
ському (лист присланий з Млоцким в Осолїн. 225 л. 240). Про Ракоція Relatio glor.
exped.: rex missis legationihus formidabilem illam cum Transylvaim «4 Moscho armoruin
coniunclionem avertit.
-) Постанови в сїй справі сенаторської паради — Міхалов. с. 402- 403, г.аіслви­
від Фірлея до иоходу під Київ — Spominki с. «0. Характеристичні силкування королів­
ського листу всякими можливими арґумептами заохотити Радивила: очевидно, його неохот»
до сього походу була звісна в королівських кругах.
;1) Зізнання козака-бранця 18 (28) липня — Міхалов. с. 454, пор. 458.
4)
Про сю мобілізацію АЮЗР. Н І с. 331 : „писано від гетьмана Хмельницького
в листах до полковників по городах, щоб усі козаки йшли докопче зараз против Литви“,
-
відомість з перших днів лиішя. Інтересні відомости про мобілізацію козацького кор­
пуса під проводом „Корицкого“ - Spominki с. 41 — можуть теж належати сюди; Ля-
иинський приклада« їх до Голоти (с. 425), думаюча що Кричевський пішов на Литву
з волинсько-подільського театру війни: але сей здогад опираєть ся на згаданій вище звістці
Кунакова (пор. тамже с. 433). Про те. як забрано було все козацтво з Подніпрова. —
оповіданнє козаків 2 серпня там'же с. 429: „по залогах на Україні не зістало ся зовсім
людей здатних до війни, тільки городові сотники для порядку“.
digitized by ukrbiblioteka.org

найбільших розмірів свою побіду (що і вдалось!), вважав можливим
спочити по нїй на лаврах і завернув своє військо на спочинок по
трудах, полишивши козацькому війську кінчати кампанію1).
Такий вислїд литовської кампанії виявив ся одначе пізнїйше:
рішуча битва під Лоєвим стала ся 21 (3 1 ) липня, реляція Радивила
ііро неможливість іти литовському війську на Україну була вислана
до короля 24 с. ст. липня. Тим часом, поки сей вислїд був неві­
домий і сумнівний, гетьманови приходило ся приложити всї сили до
знищення польського війська, і спішити, спішити яко мога, поки ли­
товське військо не продерло ся в тилу на Україну, а з другого боку
-
не наспів в поміч регіментарям король, що 13 (2 3 ) червня вже
рушив з Варшави на театр війни.
І гетьман дійсно спішив і пускав в рух всі свої сили, видо­
бував своєю титанічною волею всю енергію з них, щоб нагородити
сим страчений час,
-
не рахуючи ся нї з засобами, нї з страшними
тратами „гарматного мясаа , щоб зломити і знищити передову польську
армію перед приходом на театр війни її резервів2).
Кампанія, що розвинула ся таким чином під Збаражем, має —
розумієть ся в тих польських джерелах, з яких мусимо її студіювати
за браком джерел українських, — щось кошмарно-кріваве, що з сих
розмірно нових часів переносить читача в епохи азіатських етнїчних
потопів, в атмосферу варварських походів на Грецію, на Рим. Без
сумніву, як там так і тут ми маємо дїло з повною односторонністю
представлення, яке розмальовувало боротьбу рідних героїв з страшними
хмарами варварської дичи, не добачаючи по противній стороні того ж
морального напруження, проявів високого героїзму і посвячіння.
Зводячи до більш правдоподібних розмів сю „гіґантомахію“ , ми ді­
стаємо за те більш реальний образ напруження великих сил, великої
енергії й великаго духа.
1) Про сю литовску кампанію крім цитованих вище старих публикацій (с . 675)
Kotłubaj Życie Janusza Radziwiłła (c. 135 і д.) і новійші: Смірнова (с. 243 і д.) і особ­
ливо Липенського (с. 428 і д.). Реляція про битву під Лоєвим тепер надр, в Архиві с. 296.
2) Головними джерелами з польської сторони служать два дневпики облоги Збаража:
коротший, кілька разів друкований (збірний текст зведений Кубалею, ор. с.), і ширший
-
у Михаловского ч. 150. Листи в збірнику Міхаловского й иньших мають другорядне
япачінне, так само і урядова реляція (Relatio glor. expeditionis). Записки Ґолїньского.
поема Твардовского, історія Коховского додають деякі подробиці й кольоритні риси з опо­
відань і переказів. З української сторони крім признань козацьких бранцїв, більш або
меньш свобідно переказаних в згаданих джерелах, маємо головно реляції московських
кістників, що переказують українські оповідання — видані в Актах ЮЗР. т. I I I і не ви­
дані, як от в столбцях білгородського стола, котрі використовую пизше. В літературі най-
цїішїйше — сіудія Кубалі; на жаль, і вона занадто стоїть під впливами Коховского, що
так сильно затяжіли над усею історіоґрафілю X IX в.

Військо польських реїіментарів тільки що встигло обєднатись
з полками Вишневецького й товаришів його та поробити якісь укріп­
лення, коли вислані ним чати дня 29 с. ст. червня, наскочивши під
Чолганським Камінем на передові полки гетьманські і погромлені ними
принесли до табору грізну вість, що неприятель наступав великими
масами. В таборі від того настало велике завірушеннє, спіпшо захо­
дили ся коло провіантовання, коло спровадження обозу кн. Вишне­
вецького, що ще не війшов до табору. Приходило ся робити се серед
крівавої сїчи 8 передовими козацькими й татарськими силами. Того ж
дня зачали ся татарські гарцї під містом і перші приступи козацькі,
против котрих польські реїіментарі вивели в поле свої сили, щоб під­
держати відповідний настрій в своїм війську.
Другого дня уставлені наоколо міста ЗО козацьких гармат роз­
почали канонаду, засипаючи польський табор густим дощем ґранат,
г так що лекше було знайти в таборі гарматну кулю, нїж у львів­
ськім повітї куряче яйце того рокуи, посмішкує оден з дневників.
Разом з тим ішли козацькі приступи, які одначе були тільки пре­
людією до головного^ штурму, що з усїх сторін, з величезною масою
лійська поведений був другого дня. „ Як мухи в смолу хлопство лїзло,
орда хмарою лїтаючи стріляла до валів, цїлий день був сильний
натиск, і перед вечербм були вже збили з валів полк кашт. Фірлея,
була вже думка - тїкати до замку, але стримав кн. Випгаерецькийа ,
записує дневник. Кінець кінцем штурм відбито, з великими стратами
в козацьких рядах, і сей успіх підняв в польських рядах рішучість
боронити ся дальше, до упаду, не вважаючи на велику нерівність
в силах.
Чим розпоряджала польська сторона, нам більше меньше ясно.
Під комендою реїіментарів було коло 6 . тис. вій ська;1) сили Вишне­
вецького з його товаришами — полки Ол. Конєцпольського, Заслав-
ского, старости калуського Замойского разом раховано на три - три
з половиною тисячі2) ; всього 9 — 10 тис. властивого війська, і мабуть
значно більше челяди3). З того війська пішого, більш придатного для
оборони табору було небогато, більше кінноти, котрій одначе скоро
теж прийшло ся перейти на пішо, за неможливістю виживити коней*).
Крім війська реґіментарі розпоряджали до всякого рода робіт кількома
Spominki с. 56. 2) Так рахує Ґолїньский с. 258.
·>) На 15 тле. рахує оден з сучасників-Поляків (Spominki), на 20, 80 і навіть
60 тиг. — московські вістники — АЮЗР. ПІ с. 850, Білгор. ст. 297 л. 124, 331.
*) „Для себе мають живногти досить, але для коней і трави дістати не можуть
-
ків_ноти в обозі досить, але иішиї дуже мало"
вісти :і перших днів облоги. Мі-
іалов. г . 417.
digitized by ukrbiblioteka.org

тисячами селян, що збігли ся до міста перед облогою і служили до
чорної работи і взагалі за дешевий воєний інвентар,
поки недо­
стача провіанту не примусила випровадити їх з табору.
Сили козацькі означити далеко тяжіле. Досить популярна у сучас­
ників цифра
3 0 0 тис., не може бути трактована серіозно, хоч би
прийняти мобілізацію воєнних українських сил в розмірах як най-
ширшпх1). Цифрою 3 0 0 тисяч Мужилівський означав всю воєнну силу
козацької України в тім ча сї,8) і ся цифра скорше прибільшена, ніж
применьшена, і вже зовсім неймовірно, коли польські джерела, і сама
офіціальна реляція3) означають такою цифрою козацькі сили шд
самим Збаражем: ві,ддїли козацького війська ми бачили й по иньших
місцях, а додаткова мобілізація, зроблена для литовської кампанії
в північній Україні, ще могла зібрати чималу силу, отже під Збаражем
була, хоч як показна, та все таки тільки частина козацької сили.
Та к само проблематичне рахованнє татарських сил: „орди кримської,
ноїайської, азовської, бєлгородської“ на 1 00 ти с.4). Річ очевидна, що
навіть титанічній енергії Хмельницького неможливо було удержати
в тодішніх умовах в і й н и і провіантовання не то що чотирохсот-тисячне.
а й двістатисячне козацько-татарське військо протягом яких пяти-піести
тижнів під Збаражем в тім порядку, в якім його бачимо.
Се власне та сторона в збаразькій кампанії, яку треба піднести,
як свідоцтво незвичайних талантів Хмельницького як стратеїа і пра­
вителя, що він усю ту величезну масу воєнного народу, будь що будь
не бо-зна як організованого й дісціплїнованого, бо й недавно тільки
в такій великій скількости введеного в козацькі кадри, вмів утримати
під час довгої, прикрої, невиграшної облоги в такім порядку
не
*) Козаки-бралцї. запитані про число козацького війська, відповідали, що трудно
його знати, бо всі на голову внйшли з України, тільки діти та баби зістали ся, взагалі
тільки що нездатне до ВІЙНИ полишило ся для жнив. — Реляція біскупови Шолдрокомv
2Н линіш н. ст. в рки. пет. 129 с. 274 і Чортор. 144. с. 894. тепер Архив с. 204.
-> Україна с. 39.
·"» Relatio {'lor. expeditionis. „Лікар Лукашка“. або Лука Климовськии ш> справ­
жньому. що був в козацькі* війську і все знав „доподлипно“, як він казав.
—
з початку
не вмів і казати докладної цифри козацького війська, завважив тільки, що козаків було
„далеко більше, ніж Поляків: було двадцять три нолковпикн. а в кождім полку від лати
до двадцяти тисяч меш.ше Г» тисяч в полку не було“ (АЮЗР. ПІ с. 345). При доклад-
нїйшім розпиті сказав, що на око було сто тисяч, а може й більше — бо переписп не
було. П;лгор. стовб. 297 л. З о ї —332. Иньший вістник - післанець нутивльского воєводи
Литвипов. що був висланий до гетьмана в серпні 1649 p.. і прійхавпіи під Збараж 24 ··.
с. серння. бачив ся з ним і з вищою старшиною, так опису« сили обох сторін : „в городе
Збараже <ъ 30.000. а з Богданом Хмсльницькимъ было Черкас в зборе съ 7U.000 и
болыне. а с крымским царемь было крымскихъ u ногайсклхъ людей и белогородсклх
Татар больше тово числа, что з гетмапом Хмельпицькимь“. Білгород. стовб. 297 л. 124.
Ґолїньский запису« під днем 31 н. ст. линпя (с. 261): „хлопства руського збун­
тованого з козаками кладуть на двісті тисяч, а Татар на сто тисяч“.

даючи розтїкти ся анї пустити сн в мародерство. Факт, що Полякам
сливе не .вдавало ся діставати ніяких вістей з козацького табору,
найкраще свідчить про сей лад і дісціплїну. Гетьман, обложивши
Поляків, заразом
як висловлявть ся оден з сучасних істориків1),
немов в облозі держав і своїх козаків і особливо Татар, котрих йому
треба було в цїлости заховати до рішучої розправи з королівським
або литовським військом. Випустивши їх раз на добичу, в загони,
потім, коли б вони обловили ся, ніяким чином не можна було б за­
гримати при собі і в рішучий момент прийшло ся б зістати ся без
війська. А що значило удержати на уздї протягом яких двох місяців
(рахуючи від вступлення її на Україну) сю голодну, розбійничу орду,
се навіть уявити собі тяжко.
Кінець кінцем приймаючи навіть найбільш скромні (а найблизші
мабуть до иравди) обчислення московського гінця, що був в збаразькім
і козацькім таборі, -
що гетьман мав з собою коло 70 тис. козаць­
кого війська і дещо більше орди, та більші й меньші вільні дружини
українських повстанців, котрі у всякій потребі він міг мати до волї,
але держати в великих масах нри собі постійно не мав ніякої користи
-
бо вони непотрібно виголоджували околицю й обтяжали його
табор
все гаки козаки мали велику перевагу над польським
військом - хоч би його було й тридцять тисяч (берім найвищу
цифру). Обсочивши його і відтявши всякий пристуи до нього, гетьман
мав повну змогу стомити й виголодити його облогою і привести до
капітуляції - коли б тільки був певним, що якась зміна обставин
не перерве і не перешкодить сій бльокадї. Але саме отсеї певности
й не було, і через те приходило ся спішити й уживати гострійших
і коштовнїйших засобів облоги. Неустанпо томлячи польське військо
атаками: випускаючи на обложених то козаків, то Татар, то око­
личних повстанців, то навіть - як оповідають поляки - гурти
худоби, щоб до нпх вистрілювали облеженцї свої порохи2), страшачи
їх всякими несподіванками, фортелями, криками3), гетьман заразом
*) Кубаля ор. і*, є- 133. Віл толку« се тим, що гетьман не хотів перед ча.*ом по­
казати своїх сил; я розумію се, як бачить читач, трохи иііакшс.
2)
Мало правдоподібне оповідапнв ьзуіта Лінсцкого в королівськім таборі: „Хмель,
приступаючи штурм, наперед жене хлопів — ті почали кричати до наших, на мплосердв
боже просячи, аби до них не стріляли, бо ми не хочемо воювати, але мусимо. Наші
іімилосердили ся й крикнули, аби вони па землю впали. Ті так і зробили, а наші сильну
стрільбу пустили з обозу й велику шкоду вчинили н самих козаках-молодцях“ (Архив
<·. 291). Дещо в сім роді, але, коротко — й відміпно, згадує з переказів Мяскові-кий -
Міхалов. с. І50.
я) „За 10 день що-дпя, що-години просто бе.шастанпі штурми і галасп, так що мі
й витримати не могли такого натиску“ -
заппеув коротший дневник під 20. VI .
digitized by ukrbiblioteka.org

енергії!по вів земляні работи, які все тїснїйше затїсняли облогу. ТІід
ослоною деревляних щитів, так званих гулай-городин, козаки копали
шанці, рови, сипали вали, протягом тижня поставили одну за дру­
гою три лїнїї валів й виставили такі високі шанцї, що з них все
бачили в польськім таборі,
„ так що й собаку в обозі наїпім заби­
вали“ , і щоб укрити ся від козацької канонади, Поляки мусїли ко­
пати собі ріжні пори й криївки „як кроти“ 1).
Регіментарі скоро переконали ся, що не годні оборонити такої
великої лїнїї валів, яку вони вивели з початку ---
„на цїлу милю,
для приватних вигід та просторного стояння“ ,
як завважає автор
дневника, і в тиждень по генеральнім штурмі зменыпили лїш'ю окопів,
вивівши внутрішній вал і перевівши потиху військо до сих внутрішніх
укріплень. Козацьке військо зараз зайняло полишені ними укріплення
і з них повело ще далї свою систему апрошів. Так се повторило ся
кілька разів протягом сеї облоги, в міру того як маліло польське
військо, гинули конї, зникали припаси. Вкінці козаки підійшли до
польських укріплень на віддаль кількох ліктів, так що підкопуючись
тягли гаками польські вози з припасами до себе. А заразом з висо­
ких шанцїв, які виводили в ріжних місцях „на два конї“ ,
обстрі­
лювали все, вбиваючи кождого, хто вилазив з криївок, — так що
Поляки плахтами й полотнищами від шатрів силкувалп ся закрити
їм вид.
Разом з тим далї й ш ли більші або меньші бої, від часу до часу
великі атаки, котрими гетьман з старшиною стільки ж мали на гадці
втомити обложених, як і підтримати енергію серед своїх, щоб не зну­
дили ся і не знеохотили ся нудною облогою. Богато коштувала вона
й Українців; розумієть ся, цифра 50 тис. убитих з української сто­
рони „окрім хорих і пострілених“ , котру подає польський даевник2),
має дуже проблематичну вартість, —
але великі утрати безсумнівні.
З визначних старшини Коховский зазачує смерть старого полковника
Бурляя, про котрого записує, що він був славний морскими походами,
здобув свого часу Сіноп. Згинув косунський полковник Гтанпслав
Мрозозіцкий, оспіваний в популярній ніснї під іменем Морозенка,
„преславного козакаμ , - -
„дуже жалувала його чернь“ ,
записує
М Коховский. збираючи до купи відомости й перекази (є. 133). дає такий загаль­
ний підрахунок всіх тягот польського війська: двоміся«та облога, майже безперестанна
битва: нараховано двадцять ґенсральшіх атак, сімнадцять кінних битв, чотири рази пере­
ведено гкороченнє укріплень, сїмдесять пять вилазок уряджено і по більшій части щасливо,
деякі ж обернули ся в сумні погромп; з сімдесяти великих гармат обстрілювано, і з т і ї
ку ії йк град сипали ся в саму середину табору.
-і
Міхалов. <·. 470. Теж і Helatio.

дневник1). Пострілено славного Федоренка-Богуна, іцо взяв ся був під­
копом висадити в новітрє одну з башт в міських укріпленнях*).
Нераз уже козаки затикали свої коргви на польських валах, опа­
нувавши їх під час штурму. Нераз серед польського війська понов­
ляли ся розпучливі гадки: кинути вали іі відсиджувати ся в замку
a иныним на останку коней попробувати пробитись крізь козацько-
татарський табор. Але кінець кінцем натиски відбивано, трівогу вти­
хомирювано
або вказуючи безвихидність всяких иньших нлянів,
або манячи якимись надїями
познаками зближення королівського
війська, упадком духу середі» козаків, охотою Татар до порозуміння
з Поляками і т. д.
включно до підроблювання для сього листів,
і тому подібних штук. Ріжні переговори з обох сторін за сей час
підіймали ся, вели ся, переривали ся і знов поновляли ся. Реґіментарі
справді робили проби перетягнути на польський бік хана, але той
не піддававсь і грозив ся, що коли Поляки не піддадуть ся, то їх
за чуби повитягають з окопів; або брав ся иосередничити у козаків,
чого Поляки не хотіли, боячи ся, щоб не стати жертвою якоїсь
скритої інтриґи3). Гетьман теж
то намовляв їх до піддання, то
страшив. Дневник наводить його лист, присланий 23 с. ст. липня
до кн. Вишневецького. Звертаючи його листа, перехопленого козаками,
і (-тьмаїї писав :
1
ч
Ясному князеви Михайлови Корибутови Вишневецькому . . . при­
ятелевії нашому, хоч і не зичливому. Повідомляю в. кн. м., що лист
сей з післанцем в. м. перейнятий за Львовом в трох милях. Післан-
цеви голову стято, а листа в цїлости посилаю. Сподіваєш ся в. м.
якоїсь помочи від короля
а чому ж самі не виходите з нори і не
збираєте ся в одну купу з королем? ' Таж і король не без разуму,
щоб будучи таким великим монархом безрозсудно тратити людей своїх.
Як же він має прийти сюди на поміч вам? Без табору не можна,
а з табором - є річки і потічки. Бачить то король й. м., що до
себе нас дочекає, і з ним може стати про все певна згода й умова.
А ваша кн. мил. не рач на нас жалувати, а собі подивуй ся: ми
н. кн. мил. не зачіпали і в цїлости в маєтностях задніпрянських хотіли
заховати; а теперь, коли так — з волї божої мабуть
вийшло, зволь
шукати виходу по волї своїй“ *).
Сей епізод з перехопленим листом показував на-віч, як щільно
відтяло козацьке військо всї яиасиа до світу з Збаража. Таке повне
·) Міхалов. «. 45о. Про нього новійте у Лниіші.окого с. 239 і д.
*) Міхал. с. 459. 3) Міхалов. <·. 451 і 452.
4) Тамже о. 456; остання фраза, »дасть пі. зіпсована.
digitized by ukrbiblioteka.org

відрубаннв й перерваннв всяких зносин, неможливість дістати якісь
відомости дуже докучала облеженцям. Козаки
-
ті навпаки знали
все до наймепьишх дрібниць, що діяло ся в таборі
через шпигів
і через дізертирів, що раз-у-раз тікали з табору, не вважаючи на
тяжю кари, які задавали реґіментарі тим, котрих удало ся п е р е х о ­
пити: рубали їм руки п ноги для остраху.
Але ся невідо?гість мала й свою добру сторону: військо під­
давало ся надіям, що колївська поміч близька, може кождої хвилі
впасти на козаків. Коли б воно мало відомості!, яка ся поміч далека
хто зна, як би се відбило ся на поставі ного. Покладали надїї
також на литовське військо: бранці й підслухи оиовідалп, що в ко­
зацькім війську велика трівога за дітей і жінок в незахищених східнїх
сторонах, особливо по тих свіжих взірцях крівавої розправи, які ли­
товське військо дало минулої зими па Білоруси.
Кінець кінцем козацтво все таки трималось, і додавало собі
духа, дрочачи ся й передираючи ся з польськими вояками, до котрих
вони підходили теперь віч-на-віч. Але все тяжіпе приходило гетьма­
нови й старшині тримати сї козацькі, і ще більше — татарські маси
в виголодженій, спустошеній околиці, в нудних обставпнав облоги.
» вічнім сподіванню рішучої розправи. Відомости донесені нам з уст
бранцїв, без сумніву дають нам образ дійсних відносин:
Чотири козаки приведені до королівського обозу 1-І (24-) липня
оповідали, що орда ,.д)гже наприкрясть ся козакам, одно тому що їх
самих беруть і стинають, а друге - що гнївають ся на Хмельниць­
кого, що так довго не можуть дістати наших, і грозять ся, що ми
й вас самих будемо стинати, коли нас довше будете тримати“ .
Чернець, що їздив до гетьмана по універсал, а попав ся поль­
ському підїздови, теж оповідав, що „Татари нудять ся даремно сто­
ячи п козакам дорікають, що ви обіцяли зараз добути лядське військо,
а так довго стоїте не добувши ї х : будемо вас рубати, а з Поляками
поєднаємось“
Бранці козацькі й татарські, зловлені під Зборовим 4г ( 1 4) серпня,
оповідали: „Вчинають ся між ними битви й бунти; чернь хоче, аби
їх розпустив, бо голод у них, і сила їх гине. Х а н хоче відступити,
тому бо Хмель його запевнив, що здобуде за кілька день, і про ко­
роля казав, що ніколи не прийде в поміч обложеним. Хмель до хана
перевіз ся і стали по-за черню, не вірячи їй “ 1).

Гетьман і- старшина могли себе потішати, що становище реґі-
ментарів в оилозї ще далеко тижні« і скрутнїйше. Про те, що діяло
ся там, може дати ноните: лист, писаний до короля серед сеі зба­
разької аґоиїї. „Ми ч останній біді. Неприятель окружив нас довкола,
що і'і птах до нас або під нас не перелетить. Листи наші до вашої
кор. милости переймано. Пас стане лише на кілька днів, бо не тільки
що військо зктало ся без коней, не тільки що не маємо живности
і дальше кількох день не можемо витримати, але найгріше, що й по­
роху не маємо, а неприятель наступає великими штурмами, я наші,
захоплені ними, силу пороху мусїли вистріляти. Коротко сказати - -
нема пороху, ледвп на три дні... На гідну згоду ніякої надр!
Хмельницький снодїваєть ся вже бути паном цілої Польщі. Голод не­
звичайний і нечуваний, праці щоденні і небезпеки поносимо - але
пороху не маємо і на кілька деньс . і т. д .1).
Дні збаразького війська здавались пораховані, і брак припасів,
пороху, повій1 вичерианне сил привели б його до капітуляції неми­
нучо
коли б не угода з ханом, котрої не раз пробувано, як ба­
чили ми, й обложенцями, тільки безуспішно,
а несподівано осяг-
нено з иньшої сторони: з· ініціативи короля й його канцлера, котрим
отак привело ся несподівано відограти рішучу ролю в сїй кампанії.
digitized by ukrbiblioteka.org

Зборівська угода й її безвиглядність.
Королівський поіід на козаків. Бльокада і битви під Зборовші. Угода в ханом.
Пересилки з гетьманом. „Декларація ласки“. Прикрі і неможливі сторони
вборівської угоди. Охорона status quo. Заходи гетьманської дипльоматії. Сой-
мове потвердзвенне і його хиби. Незадоволеннє мас.
Король взагалі не дуже снішив ся на театр війни, котрої го­
ловний провід заздалегідь узяв на себе. Рушивши 13 ( 2 3) червня
з Варшави, він за місяць був ще тільки в Замостю. на півдороги до
Збаража. Три тижні просидів в Люблинї: нїби збирав військо, нїбк
радив ся, і взагалі своїм поводжіннєм викликав загальні сумнїви й пі­
дозріння. Зібрав решти чужоземного війська, закликав визначнїйіпих
панів, щоб прислали до нього свої полки.
алезсимщенїякне
можна було йти на Хмельницького: радили йому не йти далї — але
він і сього не слухав. Добивались, щоб видав останню оповістку про
загальний похід
не хотїв. Вийшов тільки наказ мобілізації шляхти
сусідніх воєводств: Руського, Келзького і Люблинського. їй наказувало
ся спішитись до короля зараз, прикладом волинської шляхти, що
змобілїзувала ся з власної ініціативи, не чекаючи останньої оповістки.
Всїй иньшій шляхтї визначував ся день 11 серпня тільки ще для
пописування, так що на театр війни до кінця серпня вона не могла
постгіти1). В сї обвинувачували канцлера за се занехаяне мобілізації,
і в пізнїйшій інструкції на соймики він оправдував ся ріжними моти­
вами, які промовляли против загального походу*).
Ситуацію, як її представляли в королївских кругах, малює; ци­
тований уже лист короля до Радивила з Люблина, З (1 3 ) липня3).
Були певні, що від Москви й Семигороду нема небезпеки: хан буде
відкликаний наслідком погрому турецької фльоти Венеціянами. Коли
ще до того литовське військо війде в Україну, можна сподївати ся,
що кампанія буде ліквідована сама собою без шляхетської мобілізації,
—
яка до того ж і заиовідала ся зовсім не світло. Що литовське
військо королівський наказ сповнить, в тім не сумнївали ся, і в середніх
*) Міхалов. о. 414 —415. Третя оповістка волинській шляхти в Архиві Ш . IV .
с. 302.
г) Там же с. 500—501.
я) Котлубай ··. 357, див. вище с. 678—679.
І'рупі'-всі.кпи, Хмѳді.піпчипа.
13

ДНЯХ ЛИПНЯ С. от. В королі ВСІ,кім обозі було повно відомостей про
сей литовський похід на Київ
як там „литовсько військо під
Кпївом жінок козацьких мацає*1). Про козацькі й татарські гили під
Зборовом, про скрутне становище обложенців в королівськім війську
ие мали ніякого ионятя, і навіть деякі досить трівожні відомості! від
бранцїв не могли розбити доволї, а навіть
-
дужо оптимістичних
поглядів на ситуацію. Порядних „ язиків ц нї козацьких нї татарських
иїяк не вдавало ся дістати до останнього моменту*).
'Гак от поволі', збираючи панські й повітові полки, король ішов
з Люблпна на Красностав, Замостє, Сокаль, Радехів, Топорів. Під
(’окалом, в половині* липня с. ст., в листах з королівського обозу його
військо рахуєть ся тільки на сім тисяч, під Топоровим, в останніх
днях липня
вже на шіснадцять тисяч»). Т у т, під Топоровим,
король одержав лист з Збаража, принесений одним товаришем*), де
облежонцї сповіщали короля цро своє: розпучливе становище
що
ледви кілька день можуть вони ще тримати ся. Але й сей крик
відчаю не подвигнув короля до особливої поспішности. Рахували,
що йдучи далї таким же маршом, він зможе поспіти під Збараж на
11— 12 с. ст. серпня, що було рішучо за-пізно. Виправданням слу­
жили тяжкі дороги, що порозмокали від дощів, які зачали ся в тій
порі і привели їх справді до неможливого стану.
Замість воєнної акції штучно надроблювано настрій. Відомости
про грізні сили ненриятеля, очевидно, затаєно від своїх, натомість
старанно поширювано далї все те, що могло настроїти військо опти-
мистично: про невдоволеннє, розрухи, анархію в таборі Хмельниць-
кого, про реакцію серед селянства, що мовляв кидає повстаннє й по­
вертають ся до своїх панів, і т. и. Оповідано, що Хмельницький,
довідавши ся про похід короля, вже навіть відступив від Збаража,
і всяку всячину в тім роді5).
•) Міхалов. с. 424, 426, 430, пор. рол. нунція с. 48 і д.
~
) Досить велика збірка листів з королівського обозу з сього маршу в збірці Міха-
ловского; цїняе доповнений до неї дас вибірка з реляціи (головно до познанского біскупа
Щолдрского) в збірці Публ. бібл. ^їг. 129 (копія в теках Нарушевича Кг. 144), тепер
видрукована в Архиві Н І. I V с. 286 і далі.
а) Міхалов. с. 422 — 423, 425, 430.
*) Називав ся він Скшетуский — його прославив в польській літературі Свккввич.
вибравши за героя своєї звісної трільоґії.
Взірці сих поголосок дав лист Мясковекого зі Львова. 9 (19) липня, записаний
у Ґолїньского (с. 2 60): Татари збуптовали ся, покинули Хмельницького, б о дорозі на
илість вирубали йому Корсунь, Білу Церкву, Переяслав.
„Се певно, що хлопи з кількох
великих волостей присягли своїм панам на віру і підданство — єсть їх кільканадцять
тисяч, обіцяли дістати Хмельницького, і вже почали жи ти при своїх панах" і т. и. В якій
форми були пущені в оборот відомости, привезені Скшетуским, показуй ивьлий лист зі
Львова, 17. У ІП (теки Нарушевича 144 с. 539).
digitized by ukrbiblioteka.org

В обозі під Радеховим, 26 с. ст. липня король видав універсал
до „всїх тих, хто під теперішнью зраду зібрали ся до Хмельниць­
кого, нашихъ підданих і черни всеї“ —
як він до них звертаєть
ся на всту пі1). „ Бачите самі“ , пише король, „що з вами дївть ся -
як богато людей з руського народу взято в поганську неволю, як
богато побито, як богато церков призначених на хвалу божу збезче­
щено! Страшно й згадати, скільки лиха стало ся
не через вас,
а через того зрадника Хмельницького, що змовивши ся з поганством
на кров християнську, і тепер Татар тримав на погибіль вашу
аби ви, боячи ся того поганства, послушні були тому зрадникови!
Отже не на те йдемо тепер з військом нашим, щоб губити вас -
невинних і обманених, але на те, аби Ęac визволити з сїтей поган­
ських, въ котрі вас посадив той зрадник Хмельницький. Будьте ж
вдячні нам за ласку нашу й покинувши зараз того зрадника, най­
дальше за чотири днї вертайте ся до домів і послушности панам
вашим. А ми вас в оборону свою беремо, що ніякої кари вам не
буде й зістанете ся нри правах і стародавніх звичаях ваших“ . У н і­
версал сей мав бути обісланий по містах і селах - історія одначе
мовчить про те, чи були зроблені які заходи для того, щоб до­
нести його до дїйсних адресатів — повстанців, до котрих він звер­
тав ся2).
Два днї пізнїйше, під Топоровим, король видав другий універсал,
ще більш рісковний — звернений до козацького війська: „до пол­
ковників, асавулів, сотників, атаманів і всїх молодцїв війська Запо­
розького“ . Король нагадував їм, як він на початку свого пановання
.п ода в“ їм гетьманом Хмельницького „через нісланнв йому корогви
й булави“ , в надїї на його обіцянки вірностп. „Одначе той зрадник
Хмельницкий, негідний імени християнського,, не залишив звязку з по­
ганством і обманувши вас
завсїди вірних попередникам нашим,
королям польським, затягнув поган на кров християнську і на поги­
біль народу руського й старинної віри грецкої“ .
Комісії скинув ся,
посла, королівського затримує. (С-мяровского б то), і нарешті наступив на
військо королівське. Тому король складав його з гетьманства і прого­
лошує: за зрадника, а па його місце подав гетьманом Семена Забузького
') Жерела т. X I I <·. 79 (з книги коропної метрики москов. архи ва за гр гн . справ)
'-) Ґолїньский заи нсуе з сього приводу ( · . 264): „Король розіслав у ніверсали до
хлопів руськи х, аби від Хм^ля відсту пили і йшли спокійно до домів своїх : обіцяв їм про­
бачити в-"е. до ласк и прий няти і нри давніх вільноетях зіставпти — так і до міст і до
«*:л. А Хмелі, теж видумані річи оповідав і хлопам толкував, що король на те прийшов
а вій'-ьком, аби в їх до одного чоловіка в Р у :и вигубити і в иглади ти: призводив козаків
і хлопів, аби при нїм стояли й війну кінча ли “ .

„ Х то з вас того наказу послухав і'і пристане до згаданого Се­
мена Забуського, тих мп до ласки своєї приймаємо, всі* вини одпу­
стимо і при правах і вільностях заховаємо, — знаючи, іцо ви тлм
зрадником були обманені. Коли ж би між вами знайшли ся такі не-
послушні, що тою нашою ласкою королівською й осторогою погордили,
—
надїємо ся на Бога, що нам поможе на тих віроломцїв : дасть їх
нам ка пімсту і кару за їх злочин1).
Тутже сьому Забузькому - - давньому нашому знайомому ще з ію-
донських степів, що потім під Пилявцями перейшов до Поляків і сього
року брав участь у королівськім поході*), надано гетьманські клейноти :
король через канцлера передав йому булаву.
„і дано йому чотирох
вязнїв, аби з ними міг розіслати універсали“ 3). Операції нового геть­
мана, як бачимо, були на разі дуже скромні. Рудавский додав, що
король при тім визначив ще Й ціну за голову Хмельницького, і ге
зробило сильне вражінне: на нього*). Може скорше на польське військ«»/
Якось трудно увірити, щоб король і його канцлер, невідмінний ментор
його політики, були так наївні, аби думати, іцо сї універсали після ні
з чотирма бранцями зроблять якесь врлжінне серед козаків. Мабуть
скорше мало ся на гадці підняти дух свого війська такою без­
оглядною розправою з грізним ворогом, подай на папері, та ухилиги
нарікання на короля і його канцлера за двозначну політику супроти
козацтва.
("тративши по сім ще кілька день на тяжкій, розмоченій дощами
дорозі з Топорова на Білий Камінь і Золочів,
'λ (13) серпня стяв
король за півмилї під міст. Зборовим, і тут забавив ся день, чекаючи,
поки понаправляли мости й гати на багнистих берегах Стрипи, щоб
звідти йти на Озїрну и Тернопіль. Військо було під вражіннєм остан­
ніх відомостей язиків, що Хмельницький з ханом, довідавиш ся про
зближеннє короля, уступають ся з-під Збаража, тому наступало від­
важно й певно. Одначе над вечір звідкись рознесла ся по війську
чутка, що показав ся неприятель. По словам офіціальної реляції, було
вислано на звіди кілька хоругов під проводом одного з найбільш ви-
пробованих ротмістрів і вони вернули ся з звідомленнем, що огля­
нувши пильно околицю на три милі, ніде не помітили нїкого. Тим
часом ся вість не була марна. Дійсно, гетьман, з напруженою
увагою слідячи за рухами польської сторони і безперечно знаючи
') Жерела XII <·. 117, л тоїж кий ги κυρ . метрики; коііі:і такікк в ркп. ІІуол. біб.і.
129 :і. 2 Ν2 , тепер нддр. в Архиві е. 311.
') Див. ч. Ч с. 34^, ЯГ>3 і вище c. (îfl. '-) Аріинь III. IV г. 301 --30*2. ;ї) Ор. є. <·. 4łi.
digitized by ukrbiblioteka.org

докладно кождий крок короля, вважав сей момент за хвилю рішучої
розправи.
За кілька день перед тим він пересунув головні сили свої під
Збаражем під Старий Збараж, далї на захід, де віддаленнє й хви­
ляста місцевість робили невидними для Поляків всякі зміни в ко­
зацькім таборі (польський дневник записує сі переміни під днем 9 в.
ст. серпня)1). Відси він міг кождої хвилї непомітно вивести СВОЇ сили
против королівського війська. Убуток козацького війська заступлено
ватагами повстанців, покликаних на сей час, а оден з старшип мав
виїздити на гарцї під гетьманським значком: „на держаку два пра-
норцї гусарські: оден білий, а другий червоний“ .*) Усильна канонада,
приступи й гарцї мали заняти увагу облепсенцїв й не дати їм помітити
вихід головних сил3). Тим часом в ніч під 5 ( 1 5 ) серпня виведена
пула в поле орда, а за нею козацьке військо, і вони рушили па ко­
ролівський табор, що стояв в віддаленню шести миль. Коховский за­
писує оповіданнє, як гетьман, під'їхавши під польське військо над
раном, з дубини, що була під Зборовом, вилїзши на високого дуба,
докладно оглянув місце, слїдив за переправою польського війська,
і вернувши ся дав плян ханови: сховати ся в тій же дубині і відти
зробити напад на Поляків.
Нічого не підозріваючи, король в неділю 5 (1 5) серпня, на
католицьке свято Успенїя, вислухавши службу божу, перейшов з пі­
хотою за Стрипу і став табором, а за ним почав перевозити ся обоз.
Решта війська стояла позаду, за місточком. Лїнїя війська незвичайно
розтягла ся, на які півтори милї, по обох берегах річки. День був
туманний і дощовий, і се ще більш утрудняло рух і орієнтацію. Ко-
ристаючи з сього, орда поділила ся на дві части, і одна зайшовши
за ріку вдарила ззаду в ті полки, що там стояли. Стало ся велике
замішаннє; деякі не витримавши натиску кинули ся в розтїч; иньші,
відступивши до возів, боронили ся відти, і дуже богато полягло на­
роду, пбо ордї заборонено було брати вязнїв, тільки рубати“ . Разом
з тим друга частина орди напала на королівське військо з фронту:
тут теж настала велика „конфузія“ ,
і як би не присутність короля,
що особисто стримував і опамятував своїх, обїздячи полки з голою
шаблею і наказуючи вбивати втікачів, повторила ся б зовсїм пилявецька
· ) Міхалов.
460 461.
Тамж<* о. 463, 466.
') Див. :*ашг*кя коротшого дпевника оід дн. Н— 15 герпа я, у Кубалї ор. с.

історія. Кінець кіпцем польське військо відборонило ся, і перед вечером
Татари відступили й стали кошем1).
Новий день, очевидно, мав принести нову битву, в дальшій
перспективі —-
бльокаду. Супроти переважних неприятельских сил,
невигідної позиції, повної неприготованости до оборони королівського
війська його становище було дуже небезпечне ; обережні остороги да­
вані королеви п канцлерові! против сього походу здійсняли ся тепер
в повній мірі. На воєнній радї, що стала ся зараз, піддавали ся
ріжні проекти ратовання ситуації: вивезти короля з обозу, щоб він
міг вернути ся на чолї шляхетських полків, а війську тим часом за-
ложити ся табором; старати ся пробитись оружйою рукою через не-
приятельське військо; війти в зносини з ханом і попробувати пере­
тягнути на свою сторону. Сей останній вихід канцлер вважав досить
надійним, і король прийняв проект свого оракула.
Зараз написали до хана лист. Автентичний текст його, здаеть ся,
не дійшов до нас
може не припадково. Офіціальна реляція під-
черкувала, що він був уложений в тонї. який не позволяв думати,
що король уважає себе переможеним. Офіціальний текст, записаний
в книгах коронної канцелярії, дійсно більше докоряє, ніж заохочує*),
дїйснпії текст мабуть більше обіцював, ніж докоряв3),
або на
словах було переказано таке, що злагоджувало докори й давало
обіцянки замість погроз. Король нагадував ханови ласку польську,
котрої він зазнав, живши замолоду браннем в Польщі, порушував справу
упоминків
заохочував до відновлення старої прпязни, себто одер­
жання грошей за роки минулі, біжучі й будучі. З тим зараз же післано
*) Для зборівської битви хакмо кілька реляцій. напи сани х d o горячим слідам.
Перш е місце заимас реляція ЛІясков-ких
--
Андрія. Войцеха й їх батька. в кількох редак­
ціях, писаних для ріжпкх осі·"), в головпіх досить одностайних : одна друкована у Іра -
бовского Starożytności рої. 1. др у га в збірці Міхаловского. третя, па йцік авійша. видала
Кубален» ор. с. дод. I I , недавно в рол. нунцій с. 60 (в італ. перекладі). Копій богато:
V Ґолїньского (с. *271). ІІубл. бібл. Nr. 129 (с. 315), три в тек ах Нарушеви ча 144 «·. 447
і д. Деякі мають да ту : 22 серпня (н. ст. ). Друга реляція анонімна, коротша, теж попу­
лярна - називають «-я ріжпо: Narraiіо utarczki pod Zb»»roweni, Series woyny z kozakami.
—
друкований з неї витяг в ІІамят ника х Т <·. 359. новпий тек ст наир. у Ґолїньского
с. 267. Чорторийських 379 с. 193. Публ. бібл. 129 с. 294, токи Наруш еви ча 144 с. 421.
гГретя - звісна в перекладі з московських актів загр ан. справ, привезена мабуть ІСуна-
ковим з Варшави
Акты Ю31\ I I I «·. 412. Нарешті згадана вже офіціальна R elalio
gloriosissimae expeditiunis . . . Casimiri regis Poloniae - досить богата фактичним змістом,
вона не тільки дуже »чільно ретѵшуі; діяльність короля й капцл»:ра, але не дуже числить
<*я навіть і з цифрами: який напр. контраст того, що діяло ся в тилу війська, і там де бук
король з канцлером — тут убито тільки 6 дуга, а ранепо 20 -3 0! за те утрати неирі.і-
тгльські рахують ся на десятки тисяч.
~)Книга кор. метрики москов. архява загран. справ,
л. 19; иодібиіпі тск«т .
але
·-корочений, Друк, в ІІамятпикаѵ І с. 360.
Ха п каже виразно, що н королівськім листі була мова про упоминки. л н οψ!-
digitized by ukrbiblioteka.org

до хана одного значнїйшого бранця-Татарина, але йому придано іцо
й другого післанця: священика, який мав доручити лист від короля
Хмельницькому.1) Не знаючи, яке вражіннв зробить лист на хана, не
хотїли, очевидно, гнївати й гетьмана, і забуваючи недавну комедію
з номінацією Забузького, й йому давали нагоду до відновлення зносин:
-Порушив жаль наш королівський маєстат“ .
писак Хмельниць­
кому король, „коли дійшла нас відомість, що вірність твоя, заявивши
з усїм нашим військом Запорозьким належне вірне підданство і за­
знавши нашої королівської ласки в наданню булави і корогви від
нас.
замість кінчати комісію згідно з пунктами списаними з нашими
комісарами, не тільки затримали-сьте нашого посла, післаного на те,
щоб задоволити всї ваші жадання, але й на ту частину війська на­
шого, що ми вислали для стримання бунтів простого поспільства, яке
ніколи не належало до Запорозького війська, ви на те військо на­
ступ илисьте і наступаєте по сей день.
-Справді, по таких, повних покори й підданського афекту листах,
писаних до нас, і по уложенню пунктів з вельможним воєводою —
тодї браславським, а тепер київським, ніколи не сподівались ми, аби
<*ьте ма.ти підносити руку свою па нас, пана свого і помазанця божого!
1)0 того щр не бувало від віку, але завсїди військо Запорозьке до­
тримувало віру і честь підданську й кров свою виливало за досто­
їнство королів, панів своїх, і за цїлість речиносполитої. А ми й по­
готів —-
коли вже самі бажали-сьте мати нас паном своїм, і на
щасливу елєкцію нашу присилали своїх послів до річи-посполитої,
радячи їй, аби иамятала щасливі панування покійного пан-отця і брата
нашого, найяснїиших королїв.^і не шукала чужих панів, а нас поса­
дила на тімже престолї,
сподівались ми від вас тим більшої охоти
і вірности підданської до маєстату нашого.
.Тому й річ-посполиту привели ми до того, що вона на наші
руки віддала всї жалї твої, й війську Запорозькому пробачила, і ба­
жали ми до решти, через нашу комісію і комісарів, заспокоїти нашу
державу, Богом нам повірену, а сильно знищену крівавим домашнїм
замішаниєм
на великий жаль всіх заграничних християнських на­
родів. а на потіху тільки самого поганства. Тому ж і тепер, самі своєю
г і Про се посольство священика з гаду к Пасторій (Hist . P ol. Il c. lOOj, не ноясвю-
н»чи його чети. Ф акт, що король перший звертавсь до Хмельницького, ста ранно замовчу­
вано в правитель ствеїши х кругах , потім як успіх ханськ ої ін тервенції дав можність пост а­
вити в ролн> пстента самого гетьмана. До ак тів королівської канцелярії його не вписано, і він
досі звісний тільк и л приватної копії в хроніці львівських бернардинів K. Дамірск ого,писаній
в другій половині X V II в. Звідти опублікував його О. Барон? — Pamiętnik оо. Bernardynów
w P olscz e . 187і«, але публік ація ся пройшла не поміченою, і тільки недавно нагадав про неї
<\ Томашів *ький в З апи ск ах нау к. той. Ш евченка т. 117 (Один момент під Зборовом 1(>49 р.)

особою рушившись і зблизивши ся, з тим до вірности ТВОЄЇ І ДО
війська нашого Запорозького посилаємо, бо хочемо гасити той огонь
нашою королівською повагою, ІІана-Бога взявши до помочи,
ане
заходити в якісь дальші воєнні ігроГреси.
„Отже наказуємо, абисьте залишили всякі неприятельські чини
й відступили на 10 миль від нашого війська, а до нас післали послів
своїх - чого хочете від нас і від річи-посполитої. Ми ж вам на то
даємо нашу обітницю королівську, що затримаємо війська коронні
і в. кн. Литовського і готові ніслати комісарів, наших ирибічних
людей, поважних сенаторів: обіцяємо зробити все, що належить до
иільностей і свобід Запорозького війська, заспокоїти і уконтентувати
у всім наше Запорозьке військо. Пекні ми, що той Бог великий, який
на нашу голову корону вложив і дав мені бути вашим паном, а вам
підданими нашими, поблагословить нашу побожну інтенцію: що не
хочемо розлитя християнської крови, підданих наших, на початку
нашого панування, але шукаємо спокою батьківським афектом нашим.
Бо ж коли звичай велить з кождим неприятелем на самперед шукати
всяких способів до задержання спокою, то тим більше, коли в тій
самій державі розливаєть ся християнська кров без усякої слушної
причини, сам Иан-Біг каже не поступати суворо, не спішитись остан­
нім знищеннєм, а шукати справедливого полагодження. Тому готові ми
зараз післати і до вельм. регіментарів нашого війська такий же наказ,
який посилаємо тепер до вірности твоєї і війська нашого Запорозького.
^Певні ми, що в тім зазнаємо повинну і слушну вашу підданську
увагу
оціните ви працю і труд самого маєстату нашого, підняті
для загального добра вас усїх, підданих наших, і без якого-буді»
загаяння відправите нашого післанця разом з своїми послами, а від­
ступивши від війська нашого, будете чекати комісії і комісарів, не
маючи ніякого сумніву, тому іцо ми самі, особою нашою королівською,
хочемо шукати способів і заспокоїти те домове замішаннє. Сподіваючись
того вповнї від вірности твоєї, ласку нашу королівську обіцюємо вам.11
В ночи в польськім війську підняла ся трівога: пішла чутка,
що королі» утїк з табору; підняла ся ианїка, дехто пустив са тїкати,
мовляв за його прикладом. Короля збудили і він ири світлі смолоскипів
обїздив військо, щоб переконати всіх в своїй присутности. Тим при­
пинено паніку. Заразом на швидку зроблено укріплення коло табору.
Рано 6 (1 6 ) серпня Татари поновили свій натиск, разом з козацьким
військом, іцо наспіло за сей час з арматою. Польські реляції рахують
його на сто й двісті' тисяч, орди сто тисяч - - цифри, розуміеть ся.
digitized by ukrbiblioteka.org

побільшені. Одна частина козацького війська вдарила в тил польському
—
приступила під місточко Зборів і хотїла розбити вози польські,
друга разом з Татарами наступала з фронту.
Ситуація для Поляків була розпучлива! Т а серед сеї горячої
битви на два фронти коло полудня наспіла відповідь від хана.
Вона обіцювала богато: хан приймав протягнену йому королеву руку.
В своїм листї він вказував, що Польща сама розірвала дипломатичні
відносини з ним, заявляв, що він вийшов в сей похід з твердимъ
заміром зимувати в Польщі
але коли король мав якісь приятельські
пропозиції для нього, він готов трактувати й вишле для переговорів
свого візира, до котрого король нехай пішле свого канцлера1). Устно
намічались і головні умови порозуміння: задоволеннє козаків, виплата
затриманої данини і значного дарунку понад то, та позволеннк ордї
взяти ясиру з поворотом.
Т а далеко більше ще, нїж все се, давав Полякам факт, що до
ханського листу був долучений лист Хмельницького*), по стількох
місяцях написаний знову в тонах покірного королівського підданого:
„Найяснїйший милостивий королю пане, пане мій милостивий
і добродію! Видить то Бога, що я будучи найнизшим підніжком най-
яснїйшого маєстату вашої кор. милости, від дитинних лїт своїх, як
уродив ся уродженим Хмельницьким, аж до тих сивих лїт своїх НѲ
був в нїякім повстанню против маєстату в. кор. милости, пана свого
милостивого. Звісна і служба моя3), ще разом з покійним, славної
памяти батьком моїм Михайлом Хмельницьким, підстаростою ч и т и н ­
ським, що на службі покійному батькови вашої кор. милости і всїй
річи-посполитій положив голову свою на Децорі, і я бувши тодї при
пок. батьку моїм, попав в люту неволю, яку терпів два роки, а коли Бог
зволив мене з тої неволі висвободити, завсїди був я при вірнім війську
річи-поснолитої4). І теперь - свідчу ся Богом, дуже був би я рад,
щоб кров християньска не лила ся вже більше. А що ваша кор. мил.
уже два рази в писанню своїм господарськім зволиш згадувати про
·) Княга кор. канц. л. 19; відмінний дещо й скорочений текст в Памятннках І «·.
361 (прийнятий в літературі) і ще коротший у Ґрабовского Starożytności І с. 266. Одзгічу,
що згад ка сього л и сту про королівську пропозицію в справі упоминків (інтере сна тим, що
офшцальняй тек ст королівського ли сту, про н л і не згадує ні словом) в те к сті кор. ка нц. чи -
таеть ся инакше: о niektórych upominkach pisał w. kr. mc. słowo w. kr. mc. jedno a pewno.
*) Relatio: huic epistolae adiunctae fuerunt literae Chmielnicii ad regem scriptae
per occasianem regiarum literarum ad exercitum cosacorum ante dies aliquot ad rastra
r.osacorum m issarum : поданий тутъ зміст не лишав сумніву, що автор має на гадді грй лист
гетьмана, але в дїйсности Хмельницький відзивав ся не на номінацію Забузького ^впіщ·.
<·. 195), а н а ли ст короля писаний до нього, Хмельницького.
*) Се місце читаєть ся ріжно, зміст одначе не мінякть ся через ті відміни.
4) Се важне для біографії Хм. місце в друк, тексті читаєть ся: zawszem bywał wier­
nym przy woiskii rpltei, в тексті кор. канц.: zawszem bywał przy wiernym woysku rzptey.

мене, підніжка свого, як за якогось бунтівника, чого я і не думаю,
то знаю певно, що то з людської обмови. Зволь же ваша кор.
мил. з ласки свої господарської високим і милосердним розсудком своїм
вважити і милостиво вислухати тих панів, котрих є богато нри боцї
вашої кор. милости,
які мене безневинно обсїли біди від паній
державців україпних,
так що не з шіхи, але з великих бід своїх
ставши вигнанцем через власну батьківщину з убогих маєтків своїх,
по неволї мусїв я пригорнутись і впасти до ніг великого царя й. и.
кримського, щоб він привів мене до милостивої ласки вашої кор. мил.»
мого мил. пана. А що при тім мусїло так стати ся, що за винних і невинні
душі мусять покутувати, нехай Бог судить, хто тому причина! Я ж нї
трохи не хочу противитись волї й велінню в. к. милости. Коли теперь
зволив єси ваша кор. мил. призначити се гетьманство козацьке За-
буському1), зволь же ваша кор. м. заразом і вислати його до війська
Запорозького, а я йому зараз віддам булаву і корогву, котру теперь
держу з ласки вашої кор. милости. Знаю певно, що за ласкою вашої
кор. мил. був би я захований при здоровю моїм
але знаючи, що
н. державці українці мало слухають вашої кор. мил., не дивлять ся
на вашу кор. мил. самого
кождий пан королем називаєть ся,
(свідом я), що не тільки вони мене в державі в. кор. милости не
потерплять, але й душу з мене візмуть. Бо ж я з військом Запо­
розьким завсїди і на початку щасливого вибору на сю державу в. кор.
милости дуже старав ся, і тепер того бажаю, аби був єси сильнїйшим
паном к тій короні Польській, аніж покійний пан-отець і брат в. кор.
милости. І теперь, не вірячи ніяким говоренням, що еси тільки не­
вільником річи-посполитої, буду я тримати ся того пана, котрий мене
з ласки божої держить ласкаво в своїй опіці, і при тім з униженими
своими службами під нозї маєстату вашої кор. мил. иильно віддаю ся.
Дано з табору з-під Зборова дня 15 серпня 16 4 9 . В . кор. милости
панови моєму милостивому найнизший підніжок Богдан Хмельницький“ 2)
Розумієть ся, гетьман не мав заміру ні бажання відкривати в сїм
листї своїх настроїв
ту страшну бурю, яка мусіла піднятись
в його душі, коли він довідав ся раптом, що хан рішив замирити ся
з королем. І одначе се одинокий голос, який долетїв до пас з сеї
фатальної для гетьмана і для України ночи, коли він і його наи-
близші стали перед перспективою програпня рішучої кампанії. Кунаков
Ч Nam nie gwoli
пам на нерекір. додак копія М ііал.
-)
Друкований в Лам. кп. Міхаловского і*. 431, в латинськім перекладі в Памлт-
іішсах с. 362, ще ралїйшс у Рѵдавского с. 48. Я тримав ся книги кор. канцелярії архива
«'.прав.
гран., одгічуючи важнійші варіанти. З рукониеей див. копію у Ґолїньекого (е. 269).
digitized by ukrbiblioteka.org

записав нам пізнїйші варшавські поголоски *) про безуспішні зусиля
гетьмана опамятати хана, пригадати йому взяті на себе зобовязання,
і
рішучу відповідь хана, що він рішив помиритись з королем,
готов бути також посередником між ним і Хмельницьким.
але
як гетьман не хоче миритись, не знищивши Польщі, то він, хан,
його кидав і переходить на бік короля. Хоч як далекі сї поголоски,
вони правдоподібно віддають істоту сих напружених переговорів, які
велись між гетьманом і ханом в фатальну ніч з 15 на 16 н. ст. В тра-
Гичніії історії України не богато було моментів страшпїйшпх від сього!
Гетьман не втерпів, щоб не вколоти короля ііригадкою недав­
ньої фарси з Забузьким. Він запрошував ново-ноставленого королем
гетьмана „прийти і взяти“ від нього клейноти. котрі він іще о сю
хвилю держить. Давав до зрозуміня, що зброї не положить і не здасть
ся на ласку королівську
тому що вона безсильна. Заразом по­
новляв стару пропозицію свого союзу, для того щоб визволити коро­
лівську власть від магнатської перемоги.
Та все се для даного моменту мало вже другорядне зн ачіїш::
поки що король і кацлєр бачили одно: що їх дипломатичний хід
на хана влучив добре. Пи тни й гетьман стратив підставу і від своїх
плянів рішучого розрахунку з річею-носполитою і будовання україн­
ської незалежності! вернув ся знов на становище скромного королів­
ського підданого. Офіціальна реляція, замовчуючи королівський лист
до гетьмана, представляла, що се все осягнув королівський універсал,
котрим гетьманство було надане Забузькому!
Король поспішив відповісти, розгрішаючи гетьмана з усього за­
подіяного і приймаючи знову в свою ласку:
Ѵрождений. нам милий! Ласкавість і доброта наша так велика,
що й листа твого ми прийняли
хоч написаний він рукою скаляною
замордованнєм чи затриманням нашого королівського посла (которого
й досі не бачимо), і будучи помазанцем божим і йдучи за прикладом
самого Господа Пога. що звик вибачати людям і найбільші проступки
їх,
готові ми прийняти тебе до ласки нашої і на тім уряді за­
тримати, аби тільки правдиво, щиро і чесно присягу свою і повинне
нодданство мам віддав. не пристаючи більших до чужих володарів
инї не бунтуючи иньших підданих наших,
-
а тих котрих при собі
тримаєш розпустив, військо все від себе відправив,
амитебеідо
-) Оцоыд анж його шг.шіе. ля <·. 201); віл хііони иргдставлні:. що тика розмова .між
ханом і ютьманох ішла після договору х ана ·ι королем. В дійспости иереговоїчі й ш л и
дархк.імто
халож і гетьманом.

ласки прийдемо, і сповнимо те, чого за тобою проситиме браг наш
цар кримський4*1).
Лист сѳй відіслано разом з листом до хаиа, де король заявляв
Йому свою згоду на переговори, годив ся вислати з своєї сторони
канцлера, але жадав щоб наперед була перервана битва, що крила
ся далі підчас сих пересилок, з великими стратами Поляків*).
„Козаки
завзято, всіма силами добували міста »Зборова, що мало для нас ве­
лику вагу - і з огляду на вози (половина возів стояла під нїм),
--
і на воду, котру якби нам відобрали, без труду б нас узяли“ ,
питаємо в реляціях Мясковских3). „Драґони вже не могли витримати.
Велено трубити на ріжну челядь, яка не дуже охоче і'ішла,
але
котрі пішли, досить мужео ставили ся. Одначе козаки вже насипали
шанцї, вивезли гармати, ослїп на вали лізли й дерли ся через паркан.
Дано знати королеви й прошено ратунку. Дуже був збентежений,
бо й до обозу розпучливо штурмовано. Нарешті казав трубити на
охотника і сам без капелюха їздячи по обозі кликав і просив, за-
хочуючи до вірности й чести
аби до валів пішо йшли. Серця
нам від жалю краяли ся, дивлячи ся на короля, що вже й сили не
мав і кликати не міг, тільки зітхав: „Мене й вітчини не лишайте!“
На сей поклик кипуло ся що живо до валів, ріжна челядь зробила
вилазку, і в нїй лягло кількасот козаків і Татарів. Тої ж год и н и
і під обозом відбито їх -і батареї опановано. Війську від сього при­
було серця і воно охоче дерло ся до ненриятеля. Ллє нам приходило
*) Лист <‘сії вписаний к тій же клилї кор. каші., мопс. архива мін. справ за гр ан,
(л. 21), був уже опублікований Буціпгким (<·. 69). але якось пройшов не завваженим в
літературі. В ін збпвак приписку Лам. книги Міхаловского і збірки Онацеиича (ІІамятників) :
„писано ї відновіди па то не плгаоо; але п. канцлкр у гтно обіцяв йому королївску ласку “ .
Про листовну відповідь короля гетьмапови говорить і дневнпк принесений до Москви й
виданий в АЮ ЗР . 111 г. 412, але єн» відповідь переказано туть как баламутно, що де
можна її зрозуміти, і в кождім рг*.яї сей зміст не відповідав токстовн кор. кандел.
против
иевности котрого не бачу підстави для яких небудь закидів. В тек ах тогож архи ву (Сноіи.
Польши съ Малор. ч. 21) ксть брулі.он сього ли сту
поправок в пїм д>же мало, цїкове
хіба то, що в початковім звичайнім звороті: Urodzony wiernie nam miły - wiernie
зачеркнено.
2)
Відпов ідь короля ханови u Ііа.митп. с. 3G. Наіїважнїііше місце зіпсоване; ь кор. метриці
воно читавть оя : tylko tego potr zebuiemy, aby tym czasem był o za cham ow a nie niep r zyiaz ni
у krwierozlania miedzy woiskami naszemi.
;ł) Збираю разом з ли стів Андрія і Войцсх а Мясковских. що иосіюлу доповнюють
<сбе. З а значу , що копія вид. у Кубалї (найбільше цїлна змістом) в означінню днів робить
помилки, кладучи перший напад Татар і висланні: листу до хана на понеділок, козацькі
приступи й зїзд Осоліньского з Сефер-аґою на второк. зїзд гетьмана з Осоліньским па се­
реду. Тим часом в четвер, 9 (19) серппя сторони обміняли ся актами умови уже підписа­
ними і потвердженими, тексти їх були устаповлені в останній формі в середу, зїзд гетьмана
з канцлером і приїзд козацького посольства до короля припадають на второк 7 (17), ко­
зацькі приступи і перший зїзд канцлера з Сефер-агою на понеділок. С е виходить з самого
порядку подій і сьому відповідають дати ли стів гетьмана і трактатових актів. Вірно зна ­
чить дпї також дневник присланий до Москви, і копія нунцій.
digitized by ukrbiblioteka.org

ся більше думати иро безпеку, як про відвагу
бо нас орда як
вінцем обступила“ .
Не діждавши ся перемиря. котрого зажадав був від хана король
перед розпочином переговорів, рішили приступити до них не ждучи того
„вагамовання кроворозлитя“ . Канцлер з невеликим кінним супроводом
виїхав під вечір на зїзд з Сефер-Казі-аГою,
„канцлером ханським
що розвинув близіие ті умови, котрі були переказані з листом ханським.
Канцлер вимовпв собі час до намислу до другого дня, а тим часом
добив ся перервання воєнних операцій. „Перше нїж розїхати ся. візир
післав до козаків, що здобували містечко Зборів, і під загрозою велїв
їм відступити від облоги місточка, покинути шанцї, звезти гармати
і відступити ся до обозу
також і до Татар, що гарцюючи коло
королівського обозу, били ся з нашими, післав кілька мурз аби звести
їх з поля“ , записує офіціальна реляція.
Хмельницький не брав участи в сім першім зїзді, переслав тільки
листа до короля, дякуючи йому за нробаченнє і прпймленнє до ласки
і заразом виясняючи і виправдуючи ся з убийства Смяровского, що
йому король поставив в особливу вину в своїм листї. Все иньше
відкладав до побачення з канцлером! ). Зїхав ся з ним другого дня
Сей ли ст гетьмана з 16 серпня досі незвіслий в літ ера турі, таї: само як і ли ст
з 18: з чотирох листів післаних від гетьмана королева під Зборовим, до своє:! візити йому,
досі були видані (і взагалі відомі в літер атурі) тіль ки поданий вище в переклад! иершиіі
ли ст, з 5 (15). і третій з 7 (17) серпня. З огляду на незвичайну цікавість сь ого моменту
—
фатального і для гетьмана і для всеї україн сь к ої справи, я вважаю потрібним подати
досі невідомі листи його вповні, без усяки х змін (окрім ін терпункції й великих літер),
з к ниги кор. к анц. арх ива загр . справ, куди вони виисані разом з нпьшою динльоматичною
кореспонденцією під Зборовим (л. 21 — 2*2). Лист fi (lß ) впглядак т ак ъ:
Xaiasnieyszy miłościwy królu panie moy młciwy у dobrodzieiu. Wierność poddaństwa
mego z naynizsenii służbami pod nogi naiasnieyszego maiestatu w. kr. mci pana mego
mlciwego iako naunizeniey pokornie oddawam. Za tak wielką a miłościwą łasko, ktoru
w. kr. mc. pan moy miłościwy uwazywszy o wszytkim powagą sw oią królewską lubo moy
albo nie moy grzech odpuszczac raczysz, co wszytko iako przed panem swym biorąc na
siebie wielce a uniżenie w . kr. mci panu memu miłościwemu dziekuię. Strony posła nie-
bosczyka p. Smiarowskiego, ze w. kr. mc . pan moy młciwy po kilka kroć pisać raczysz,
ze u nas był zatrzymany, — z słusznych a żałosnych naszych przyczyn. My siny za pierw­
szym poselstwem iego, chociaż on nam był у najgorszym nieprzyjacielem, dla łaski
w. kr. mci pod Zamościem wdziecznie byli przyieli у z ukontentowaniem odprawieli. Ale
iz on niebosczyk nie sprawował wiernego poselstwa do nas od w. kr. mci, co największą
zdradę nad nami uczynił: miasto tego zebys w. kr. mosc na usługę swoie \ wszytkiey
rzptey miał według intentiey swietey pamięci iego kr. mci pana brata swego na dwa­
naście tysięcy woyska swego Zaporozskiego przypuścić, ale na same stołeczne horody
w. kr. mci, gdzie właśnie samo sie kozactwo znayduie, Czerkaski grunt i Czehirynski w
poddaństwo sobie chłopami nas był uzyczył. O czym dla pewney wiary y topie /pisano
z prywileiu onego do w. k. mci pana mego mlciwego posyłam. Nie mamy o to za zle
w. kr. mci iako zrazu na tym państwie będąc nie o wszytkim wiadomego, ze te grunty
zawsze bywały od nas kozakow ni od kogo nie odymowane, — iz on niebosczyk swym
iiglarstwem chciał nas w swoie poddaństwo obrocie, za co Pan Bog iawnego nam uczynił,
ze wojsko po odiezd/ie moim w te drogo nie chciało węza na swey głowie wiecey Irzymac,

7 ( 1 7) серпня. „Надлетів сам до нана канцлера в полі, давнїх річей
каэав собі не згадувати, обіцяв прийти до згоди, з покорою й уклін­
ністю, вкінці подав свої умовии, записує: ліясковский. Иньший, ано ­
німний дневпик, не згадуючи про зїзд г іьмана з канцлером, сниііяеть
ся натомість на приїзді і:озацького не .ш>ства до короля:
„Дня 17 августа їхав й. м. п. канцлер в йоле, докінчити по­
чате перемире, і до полудня згідно його довершили. І так дано знати
королеви il. м., що fi посли Хмельницького їдуть до короля й. м.
За позволеннєм короля й. м. стали в обозі нашім і справляли по­
сольство від Хмельницького, віддали дарунки, післані королеви Гі. м.
від усіх козаків, і лист від Хмельницького до короля й. м. І король
на се посольство відиовідав через п. канцлера, що для умови і по-
тверждення тих пунктів король й. м. обіцяє післати комісарів, по­
казати свою ласку і милосерде
аби тільки війську свому і арматї
своїй Хмельницкий велїв уступити і в усїм тім волю панську ціло
сповнив“ *).
Урядова реляція в першім своїм начерку оповідає се та к: „Хмель­
ницькому, що був в візирем татарським, канцлер велїв, аби до двох
годин вислав послів від війська ЗапорозькаTM до ніг королівських з
покірним нрошеннєм і признаннєм вини, що він і сповнив. Впроваджені
серед всього війська перед короля, що засів на маестатї в великім шатрі,
козацькі посли впали кілька разів на землю, з плачем признаючи
вину війська всього і просячи милосердя, а потім подали супліку до
короля від іменп всього війська. Дано їм відповідь через канцлера,
что король, яко пан милосердний, не хотячи нічиєї крови,-тим більше
підданних своїх, пробачає війську свому Запорозькому його тяжку
вину“. і т. д.
В листі принесенім послами гетьман ще раз перепрошував ко­
роля і запевняв в своїй вірности і прихильности („ я к я здавна був
вірним підданим покійним попередникам в кор. мил., так і тепер
обіцюю до кінця житя мого зіставати ся вірним напясн. маєстатови
·/(? go śmiercią z tego świata zgładzili. A żadnych posłow cnotliwych, by у z surową od­
powiedzią, nie zwykło woysko Zaporozkie nikogo zatrzymywać. Ten nebosczyk na co zara­
biał. takasz у zapłatę otrzymał. Dali na ten czas nie uprzykrzaiąc sie większym pisaniem
swym do uyrzenia z iasnie wielmożnym iego mcia panem kanclerzem koronnym, któregoś
w. kr. mc. pan moy miłościwy do cara iego mci krymskiego na zgodę wysłać obiecac
rarzył. o wszytkiin rzetelnie zachowuię. Przy tym day Panie Bo/.e, abym ia naynizszy
podnozek w. kr. mci według milosciwey obietnicy pana mego młciwego mógł zostawać
Dat. z taboru z pod Zborowa 16 augusti 1649. W. kr. mci panu memu miłościwemu
naynizszy podnozek у wierny poddany Bohdan Chmielnicki hetman woyska w. kr. mci
Zap orozkiego.
*) А кта Ю. 3. P . І П c. 413. Московський переклад дневнпка лнхип. місцями не*
ножна павіть його розуміти: иодекуди я попросту пропускаю т акі місця.
digitized by ukrbiblioteka.org

в кор. мил.“ ) . Оправдував свій союз з ордою, представляючи його
користи для річи-посполитої, як Гарантії її спокою і безпечногги від
татарських нападів, -
бо хан за поміч, яку йому козацьке військо обіцює
против всякого неприятеля його, запевняв, що ніколи не зачепить
держави королівської; просив милостиво вглянути в пункти, нред-
ложені послами „з волї й жадання військового“ *), і не мати гніву
на нього, гетьмана, коли б там знайшлось щось „уразливе“ . З сьогож
становища вважав особливо потрібним оправдати не включене в пункти
і мабуть переказане устно своє персональне жаданнє кари смерти для
Чаплїньского : по його словам її теж добивають ся не він сам, а все
військо --- для відстрашення „на вічні часи“ иньших подібних
напастників від кривд, котрі вони чинили не самому тільки йому, але
й цїлому війську*).
Посольство було прийняте прихильно, і відправляючи його, королі»
післав з козацькими послами своїх послів до гетьмана з листом3)
і устними запевненнями, що військові жадання будуть сповнені
аби тільки і військо козацьке й орда уступили ся зараз. Се було
вже пізно в ніч, і з сими королівськими послами стала ся біда: коли
вони їхали з козацькими послами до гетьманського становища, напали
на них Татари й стали добувати, а хоч на галас наспів військовий
осавул з своїми людьми й кинув ся їх ратувати, про те не всї ціло
вийшли з сеї пригоди. Гетьман був дуже розжалений і затрівожепий
нею й поспішив вислати зараз нового листа до короля, висловлюючи
свій великий жаль за сей „деспект“ королівського маєстату і за­
повнюючи в повній непричетности своїй до нього. Не сподївавши ся
королівських послів, не міг він нїчого зробити, щоб забезпечити їх
від сеї пригоди. По словам його хан уже зганив своїх людей за сей
напад, наказав пильно разслїдити й звернути все забране. Про те
гетьман все таки просить короля, з огляду на можливість подібних
прикрих несподіванок, поспішити висланнєм своїх комісарів (про те
що їх уже визначено, король, видко, повідомив у своїм листї, або
через те нещасливе посольство). З тих же мотивів гетьман вважає не
') Про сї пункти зараз низше, с. 210.
г) Лист сей друкований в Ojcz. Spom. Н е . 119. Копія кор. канц. доповпяо иро-
і’алину в тім місцї, де говорить ся про предложені пункти: Przy tym wielce a uniżenie
pros/e w. kr. mci pana mego młciwego o te puncta, które teraz ipodaiemy — npo-
Iгущено) z woli у żądania woyskowego. Ипьші відміни меньпгі: o Czaplickiego, który
wpodobawszy ubogie obescie moie wytar(!) mie — aby on to śmiercią był pokarany,
yakiey on mnie zyczyl (Spom.
—
z az nacz ył). К н. кор. к а нц., очевидно, передав близше
дуже не ортоґрафичннй ви гляд ориґінаду — в Sp om . уже справлений.
3)
Сього королівського ли сту не маємо, знаємо про нього тілько s лист}' геть­
мана з 8 (18).

бажаним, щоб орда і військо уступили ся зараз
як того собі бажав
король: в kнеприсутности хана або гетьмана ріжні своевільні банди,
що позбирали ся з ріжних країв, могли б наробити ще більших не­
приємностей. Сповняючи королівську волю, гетьман уже велїв забрати
армату з шанців і залишити всякі воєнні операції до закінчення
переговорів, але зводити козацькаго війська не хоче, бо думає, що
тепер воно буде служити тільки для безпечности короля. При всїх
своїх запевненнях льояльности гетьман все-таки не залишає нагадати,
що все се тільки перемирє, „до певної ласки королівської“
доки
стоїть надія на повне задоволеннє „жадання військового“ *).
На сім стояла також і татарська сторона*). Хоч в основі но-
воджіннє хана не було чим иньшим як зрадою його союзному трак-
татови з козаками, і змушуючи гетьмана мирити ся зараз за всяку
ціну з королем, він ставив свого союзника в примусове становище,
дуже некоректно,
але псувати своїх відносин з козаками до Грунту
хан також не хотів, і задоволений козацького війська ставив першою
умовою згоди з Польщею. Заплаченнє „упоминків“ за всї лїта і одноразо­
вого „дарунку1* ханови за сей похід розуміли ся самі собою. Без великого
·) Naiasnieyszy miłościwy królu panie, panie ііюу wielce miłościwy у dohrodzieiu.
Wielkie nam było przyszło ucieszenie według miłościwego pisania у obietnice w. kr. mci
pana naszego młciw ego. ale siła ^z ł ych d uch z ay zr zą c (поправлено невиразно) temu uczy nił
nam wielki frasunek у prezeszkode — ze w nocną godzinę trafiło sie w. kr. mci panu
naszemu miłosiwemu tak posłow naszych iako у swoich do nas podnozkow swych wy­
prawie, których swowolni Tatarowie, około naszego woyska iezdzac zawsze zwykli tak
nocnym obyczaiein konie nasze brać iak » y s czymkolwiek bedzie iachał zbiiac, - - у ich
min. panów poslow w. kr. mci tusz pod bokiem naszym rozbili, ze chwała Bogu, assawuł
nasz wovskowy na tenczas blisko sie był natrafił, ze samych zdrowych choc nie
wszystkich ratował. îednakze chan krymski roskazał pilny queres y opyl około tego
uczynic, zeby to wszytko było znaleziono y powracano, y za despect w. kr. mci pana
miłościwego zganiono. A tym czasem aby wiecey tu.sie ne b„awiąc w. kr. mc pan nasz
młciwy, iako z łaski swey panskiey ich 111. panów comissarzow do nas naznaszyc raczył,
uniżenie prosimy, czym prędzy przysyłać raczył. A co w. kr. mosc pan nasz miłościwy
w pisaniu swym zmiankowac raczył, aby orda y woysko nasze odstąpielo, co byzmy
chetnic na roska/anie w. kr. nici uczynic gotowi, ale o tyra racz wa. kroi. mse pan nasz
inłciwy wjedziec: chociaż by sam chan y z swoieini znacznieyszymi ludźmi odstąpił, tedy
bez bytności onego y bez nas samych uchoway Boże pod te ugodę ci swowolnicy, iako
iest ich teraz z wielu rożnych ziem, większa by przeskode czynieli. Według roskazania
w. kr. mci pana naszego miłościwego armatę (z) rożnych szańców kazałem zwiesc. a od
naszego woyska nie będzie do pewney łaski w. kr. mci żadnego uprzykrzenia, y owszem
tak pobliżu iescze lepsza przestroga. A o to wielce a uniżenie w. kr. mci pana naszego
młciwego prosiemy, aby zmy nie beli w żadnym prze to porozumieniu, ze sie ta zniewaga
od swowolnych stała sie Tatarów — o czym pod przysięgą hożą nie wiemy, y posłow
w. kr. mci nie spodziewalizmy sie. Zatym uniżone poddaństwo w. kr. mci panu naszemu
miłościwemu pod nogi maiestalu pilno sic oddaię. D. w taborze 18 augusti 1649.
Кунаков в своїй реляції пише, що »гув в Вар шаві про с е : „ В ти х же пактах
(:» ханом) положено. . . з Богданом Хмельницьким . . . знести ся королеви в добру згоду
при нїм. кримськім хані, і пакти настановити. як доведеть ся; а тільки король з Б . Х м є л б -
пицьким при нїм, ханї. договору не вчинить, то і йому, ханови, » королем згода не в
вгоду і пакти не в пакти“ (АЮ'ЗР. 111 с. 593). Пор. низиіс ще fioro ж оповідання на с. 2 09 .
digitized by ukrbiblioteka.org

вагання згодив ся король і на заплаченнє контрібуції чи ішкупу за зба­
разьких облеженцїв. Тяжше було пристати на татарське жаданнє, щоб
ордї було нозволено „вертаючи ся воювати землі в праву і в ліву сто­
рону огнем і мечем“ , але як пише Мясковский в своїм донесенню ко-
ролевичеви Карлови: „без того не могло бути, і крайня потреба при­
мусила нас, що ми й того позволилии. Рішено тільки не писати в
трактат сього дїйсно над всяку міру ганебного і поганого пункту,
і р, трактатах і всяких офіціальних реляціях його нромовчано - - що,
розумієть ся, не перешкодило йому дійти до загальної відомости1).
Зіс-тавалось уладитись з козакам
вдоволити їх жадання, і се було
найтяжше польським політикам.
„Немало трудноті було з заспо-
коєннем козацького війська
бо хан звязав иретенсії Хмельниць­
кого з своїми“ , писаз потім король Радивилови. Як козаки з одного
боку, так Поляки з другого знайшли ся в примусовім становищі
завдяки ханови. що взяв на себе ролю посередника між обома
сторонами *).
Зараз після нічної пригоди з королівськими послами, себто дру­
гого дня по предложенню козацьких пунктів, комісари виїхали на
переговори з гетьманом. „ 1 8 серпня виїхали їх м. пп. комісари в поле
на умову і згоду на присланих від Хмельницького статях: Гі. м. н.
канцлер коронний, і й. м. п. канцлер в кн. Литовського, і й. м. пан
воєвода белзький, й. м. пан сендомирський, й. м. п. воєвода київський,
і там почавши від полудня аж до вечера умовляли ся з Хмельницьким“
1) Записавши перші звістки про татарський ясир. їолїнь<кий поясняв: t<> lak bicz
musiało, iako w paktach iest (r. ^85). Звіслий памфлет против Псолїньского Compendium
c o n silioiu m k a n cle r z a coro nne ^o. ви ставляючи кіль канадцять пунктів обвинувачень против
ш. ого, останнім пунктом стави ть його згоду на те, щоб орда розпусти ла загони u погнала
в неволю християнські душі — у Кубалї J. O ssoliński I I c. 31К (копії в ркп. Осол. 189,
Публ. бібл. 129, Чортор. 144 й ин.): наріапт др>кований в Fam . о Koniecpolskich не
мак сього пунк ту (с. 427). В офіціальнім тек сті умови з ханом ся точка замаскована по-
яволеннєм ханови вернути ся через землі королівсь кі, тільки старагочи ся, „щоб той по­
ворот відбув ся з наймсныпою шкодою держави кор. й. мЛ.
2) Кунаков пише в своїй реляції: Вчини вши з польски.ч королем договір, післав
ха й до Хмельницького, оповіщаючи його, на чім він учинив умову з польских королем —
аби Хмельницький післав до короля своїх послів, умовити ся про пу нк ти, які йому по­
трібні. Т оді Хмельниць кий приїха в до війська ханського я 20 ти с. свого війська і закидав
ханови, що він вчинив договір з королем, зломивши свою присягу, аби їм „н ї одному нї
без одного з королем і панами і всею річю-посполитою не мири тись “ . „ І хан Хмельниць ­
кому говорив, що він Хмельницький, не знає міри св оєї: хоче пана свого знищити до
кінця, а й так уже па нство його зруйноване досить. — треба і ласку пок азати: він, мовляв,
х ая — монарх прирожденний, узнав міру свою, з братом своїм, иольскимъ монархом, по-
разумів ся на добру згоду і його, Хмельниць кого, умовив ся поєднати з паном його;
а яв він умовляти ся й єднати ся з ним не буде, то він, кримський хан, буде з королем
н а нь ого за одно. І Б . Хмельницьк ий пристав на тім і післав до короля послів своїх,
і sa два зізди посли Б. Хмельницького договорили ся з королем“ ҐАЮЗР. I ll c. 395).

—
записує дневник. Переговори були не легкі. Досі, пики не
був докладнїйше звісний зміст предложених королеви козацьких пунктів,
не було можна зміркувати, на скільки поступила або не поступила
козацька сторона від заявлених жадань. Теперь коли ми маємо текст
козацьких жадань, предложених козацьким посольством1), бачимо, як
богато встигли виторгувати на переговорах польські делеґати, і на
память приходить оповіданне, записане в Варшаві Кунаковим, як хан
стримував гетьмана, аби знав міру і не доводив до крайности короля,
бо инакше він, хан, заодно з королем стане против козаків. Тінь сеї
погрози лежить уже на самих пунктах в їх козацькій редакції, і вона
ж пояснює всі ті, дуже значні уступки, пороблені потім в переговорах
і завершені прийнятою військом „деклярацією королівської ласки“ , як
був названий вислїд сих переговорів.
Про колишні пляни української держави, про опіку над „черню“
й оборону її від панського пановання тепер вже не було мови. Вер­
тали ся до старих плянів „удільного козацького панства“ в тїснїйіігім
значінню. З сього погляду єсть певне спорідненнє між зборівськими
козацькими пунктами і переяславськими дезідератами, тільки що тодї
ставило ся може не дуже поважно — от аби відчіпитпсь, тепер при­
ходило ся ставити серіозно як норми будучого modus vivendi. Або
принаймні* — більш серіозно; бо трудно сказати, чи й тепер козаки
дивились на проектовану угоду як на трівку підставу будучих від­
носин. Одначе коли потягнувши лінію від переяславських дезідѳратів
до зборівських пунктів і від них до статей 1 6 54 р. предложених
московському правительству (я поки що лиш зазначую сей факт цікавих
!) Пункти сї містять ся в тій же книзі кор. канцелярії ;ар хива загр аннчн. справ.
Подаю їх в цїлости, як дуже важний, досі незвісний документ:
Puncta о potrzebach woyska Zaporozkiego, do iego kr. mci pana naszego młciwego.
1. Strony praw у wolności naszych dawnych od zeszłych s. pamięci krolow polskich
nam nadanych iako przed tym bywało, aby gdziekolwiek kozactwo nasze sie znaydowalo,
by trzech kozakow, iednego dway sądzie powinni, у we wszelakich wolnościach za­
chowani byli.
2. Iz tak siła kozactwa naszego xze ie. mc. Wisniewieckie napłodzil nad wolą у
roskazanie i. kr. mci, ze teraz nie możemy i sami potrafić, iakoby mogli to w pewny
comput zwiesc. A mianowicie począwszy od Dnistru Byrliniec, Bar po Konstantinow
Stary, po Słucz у za Słucz (щось упущено) wpada w Prypec po Dnipr, a od Dnipr od
Lubacza począwszy do Starodembu, az do granicy moskiewskiey z Trubeckim, a w tych
pomienionych miastach sami my woyskiem przepis uczyniemy, godnych tylko moloycow,
którzy by chozy byli do usługi iego kr. mci у wszytkiey rzptey, takich naznaczymi. Po
których miastach miedzy woyskowych naszych aby chorągwie iako cudzoziemskie tak у
polskie stanowisk żadnych nie mieli у stacyi żadnych brac nie ważyli sie. A po wypisie
kto sie kolwiek dostanie pod iurisdictią pańską, serio tego aflectuiemy, aby pod te trans-
actią wioenną cokolwiek sic stało tak z ukrywdzeniem substantiey iako у straty zdrowia,
wszytko było wybaczono у penitus zgładzono bez zadney in posterum recoUectiey.
3. Unia iako ustawiczny (!) narodu ruskiego ucisków у rzptey trudności przyczyna
zniesiona bydz ma tak w Koronie iako у w. xtwie Litewskim.
digitized by ukrbiblioteka.org

подібностей сих статей з зборівськпми пунктами), ми стрічаємо ся
з повтореннєм тих самих основних мотивів в усїх них, се дає нам
зрозуміти, що ми маємо до діла ту т у всякім разі з чимсь більшим
і глубшим ніж проста фразеологія.
Дві справи висувають ся на перший плян в зборівських пунк­
тах і розроблюють ся з особливою увагою (на скільки се по­
зволила спішність, з якою приходило ся виробляти їх захопленій
несподіванками козацькій старшині) — се справа козацька : справа
церковна, або національна по теперішньому кажучи. Поруч такої за­
гально національної справи як права „грецької р елїйїц можемо од-
мітити ще дуже скромно стилізований пункт против якого небудь упо-
слїдження людей руської народности („ Р у с и и), коли вони звертають
ся в своїх потребах до королівської канцелярії за документами, таке ж
мало виразне жаданнє привернення відібраних прав і привілєгій, конфіско­
в ан ая майна (в процесах релїгійно-національного характера), і —
коли хочете — рід охорони загально-соціальних інтересів в дезіде-
ратах звернених против Жидів, в дусї того спецпфичного антісемітизму,
про котрий говорилось вище. Далеко більше уваги присвячено справі
казацькій.
Перед усім пункти жадають потвердження козацького імунітету,
„прав і вільностей“ , спеціально — козацької юрисдікції, або самосуду
(звісний принціп, повторений потім в „статя х“ 1654 p.: де тільки
три козаки будуть, два судять третього). Ніякого обмеження козаць­
кого війська якоюсь цифрою пункти не хочуть. З суто українською
іронїєю вони заявляють, що князь Ярема — своїми провокаціонними
4. Metropolita kiiowski od patriarchi konslantinopolskiego według zwyczaiu starożyt­
nego poświęcenie brać у do niego wiecznemi czasy z duchowieństwem ruskim należeć
powinien będzie.
5. Czerkwie у dobra cerkiewne wszelakie, fundatiae, nadania ruskie, niesłusznie
przez unitów zabrane у odsądzone, od unitów duchownych у swieczkich nabozenstwa rus­
kiego у inszich ludzi w Koronie у w. x . Litewskim przez pułkownika woyska Zaporozkiego
na to deputowanego odebrane у duchownym roligiey graeckiey oddane bydz maią. A iezeli
by uniiaci albo duchowni rzymskiego nabozenstwa у studenty albo urzędy trybunalistowie (!)
tak w Koronie iako у w. x. Litewskiem bronie mieli, tedy ci za wzruszicielow pokoiu
pospolitego a niepryiaciela oyczyzny poczytane bydz maia. A na odebranie cerkwie у
dobra cerkiewne tym osobom, które nigdy w uniey nie były, przywileia dane bydz maia.
6. Dychowienstwa ruskie wszytkich wolności iako duchowni religiey rzymskiey po
wszytkiey koronie Polskiey у w Litwie nabozenstwa swego publice a nie kryiomo zazywac
maią, pogrzeby у insze obrzędy cerkiewne bez wszelakiey przeszkody tak przy boku iego
kr. moi iako у po inszych miastach wielkich secure odprawowac będą.
7. Cerkiew ruska w Krakowie, w Warszawie, w Lublinie у po inszych miastach nie
wymuiac tych, które у przed tym byli, bydz ma.
8. Przywileia, décréta, mandaty ich mm. pp. pieczetarze koronni y w. x . Litewskiego
Rusi wydawać maią bez wszelakigo omieszkania y expectatiey nad prawo na slachte
coronne opisane.

вчинками * „наплодив1, таку масу козацтва, що й само військо вже не
потрапить ввести його в якийсь певний компут. Тому визначують
тільки межі козацької території, „козацького панства“ (уживши поль­
ського терміну), на котрім військо полишав собі вписати в ревстр не­
обмежене число „молодців годних і гожих на службу королеви й усій
річи посполитій“ , очевидно - без ріжницї їх замеїпкання, з маєтно-
стей королівських, духовних і шляхетських. Границі сеї території ви­
значують ся приблизно по козацькому посіданню перед останньою
кампанією: на заході східне Поділе, включно по Берлинцї й Бар,
східно-полуденна Волинь по Константинів і горішпю Случ, воєводство
Браславське й Київське в цїлости, и Заднїпровє від Любеча до Старо-
дуба й московської границі (воєводство Черныгівське й задніпрянські
части Київського). На сій козацькій території не можуть бути роз­
квартировані польські війска, я до „повнаго заспокоєння“ вони не
повинні навіть вступати до сих сторін, щоб не перешкодити заходам
коло втихомирення сих країв. Жиди не можуть тут не тільки аренд
брати, але й мешкати
хіба приїздити з товарами на якийсь час.
В інтересах заховання спокою проектують ся навіть обмеження на
сїй території державної католицької церкви: кїивське католицьке бі-
скупство повинно бути скасоване, єзуітп і всі иньші католицькі монаші
громади не повшгаі на сїй території мати ніяких інституцій. Всякі
уряди земські, їродські й міські по всякого рода містах: королівських,
духовних і шляхетських коли не на всій козацькій території, то при-
9. W mieście Kiiowie у po inszych miastach ukrainnych iezuici у zakonnicy religiey
rzymskiey, iako nigdy pr/ed tym nie byli, aby у teraz ni od kogo funduszów nie mieli,
gdy/, od zakonnikow w religiey niezgody у wzruszenia pokoiu poczynaią sie.
10. Urzędy wszelakie po wszytkich woiewodztwach ziemskie, grodzkie у mieyskie
w miastach krolewskiech, świeckich i duchownych począwszy od Kiiowa po Białą Cerkiew,
po granice tatarską, na Zadnieprzu w woiewodztwie Czernihowskim, nie rzymskiey religiey,
ale graeckiey od iego kr. mci podawane bydz maią.
11. Żydzi nie tylko arendarzami, ale ani mieszkańcami aby nigdzie po tych miastach
wysz opisanych bydz nie ważyli sie chyba na czas z kupiectwem przyiezdzac będą.
12. A iz za uchwałami seymowymi dawnpini у świeżymi przed tym pod podmową
buntownikow niewinnych ludzi pomordowano, po których miastach wolności poodeyino-
wano, domy kadukami poupraszywano, — te wszytkie uchwały у kaduki zniesione, cerkwie,
wolności, prawa у domy po wszytkich miastach tak w Koronie iako у w w. xtwie Li­
tewskim successorom przywrocone bydz maią.
13. O rzeczy zas wszelakie kościelne у cerkiewne podczas zamieszania woiennego
przez kozakow zabrane у u kogoszkolwiek zabrane (мб. треба: знайдеш) nikt nikogo
żadnym sposobem turbowac у przymawiac nie ma, ale komu na tenczas od kozakow
dostali sie, przy tym zostawać maią.
14. Szlachta, która by sie na ten czas w woysku Zaporozkim tak religiey graeckiey
iako у rzymskiey lubo zawoiowana lubo iakimze kolwiek sposobem przy woysku Zaporoz­
kim zostawać musząca znaydowała, — ci aby za rebellizantow у za infamisow poczytani
nie byli, у iesli by w czym odsądzeni byli, aby tc infamie constitutią zniesione у po­
tasowane były.
digitized by ukrbiblioteka.org

наймнї в межах давнїйшого козацького розселення (по Білу Церкву)
мають обсаджуватись людьми грецької релігії.
„ Ун ія як причина неустанних устисків руського народу і труд­
ностей для річи-посполитої, має бути скасована як в Коронї так і в
в. кн. Литовськім“ , і бувші унїити не повинні займати ніяких урядів
в руській церкві, нї діставати ніяких бенефіцій (5). Церкви, маєт-
ности церковні й всякого рода інституції забрані унїятами від право­
славних де небудь в Коронї й в. кн. Литовськім мають бути відібрані
і повернені українськими комісарами: православними духовними з при­
значеним до того полковнико’м Запорозького війська (і очевидно з під­
могою війська, котре матиме з собою той депутований полковник), а
всї хто противили ся б тому, мають вважати ся за нарушителїв покою
й ворогів вітчини, і з ними той денутований полковник матиме право
розправити ся по військовому. Засуди і конфіскації в справах релігій­
них і політичних мають бути скасовані ( 1 2 ). Православне духо­
венство має бути зрівняне в усїм з духовенством римо-католицьким
по всїй державі; православне богослуженне з усїми обрядами має
свобідно відправляти ся скрізь, навіть і „при боці королівськім“ (по
столицях), і православні церкви мають бути в Варшаві, Кракові,
Люблинї й по иньших містах. Київський православний митрополит з
двома иньпшми православними владиками мають дістати крісла в сенаті
на рівних правах з римо-католицькимп біскупами.
Богато уваги присвячено справам амнестії. Перед усїм пункти
„серіозно домагають с я “ (2), щоб вся людність, яка зістанеть ся
поза реєстром і вернеть ся під панську юрісдікцію, не підпадала
ніяким карам за те що дїяло ся підчас повстання й війни --- аби
все було забуто. Далї - аби шляхтичі руської й польської народности
(як грецької так і римської релїгії), котрі тим чи иныпим чином онинили
15. Wszytkie zas uchwały seymowe przeciwko całości woyska Zaporozkie.uro, praw
y wolności, iako niesłusznie uczynione także constitutią zniesione bydz rnaią.
16. A iakozmy y wyzey pomienili, affectiuiąc, aby duchowni rcligiey rziinskiey
w Kiiowie ne byli, tedy y to zatym ma isc, aby y biskup kiiowski nie był.
Woyska koronne do całego uspokoienia w te kraie na stanowiska isc nie main,
aby przez to zamysłów do pokoiu zawziętych nie interumpowało.
17. Metropolita kiiowski z dwiema władykami stołek w senacie miec ma. praero-
gatywy tey zostaiąc iako y senatorowie duchowni religiey rzymskiey.
18. A ze kroi iego mc podczas sczesliwcy coronatiey swoiey na wiarę gtaecką nie
przysięgał, teraz tak na całosc praw wiary graeckiey iako y na te wszystkie puncta
z senatorami szescma rożnych wiar y rplitey szescma posłami na seymie poprzysiąc ma.
Które te wszytkie puncta y przysięga słowo do słowa w constitutią wpisano bydz ma.
A iesliby na potym zachowac się według tego nie mieli, tedy by iawną niełaskę woysko
Zaporozkie y niezyczliwosc i. kr. mci iako ku poddanym swoim widziało.
O
co wszytko posłowie nasi upadszy u nog iego kr. mci pana naszego miłości­
wego iako nayunizeniey y naypokorniey prosie maią (л. 24— 26).

ся в рядах коэацького війська („чи завойовані чи яким небудь
способом змушені“ ) не вважали ся за бунтівників і „інфамісів“ . Всякі
засуди на них 8а се мають бути скасовані. Спеціально вимовлюєть ся.
що не має бути ніяких слідств і обвинувачень з приводу річей цер­
ковних і костельних, знайдених у кого небудь: нї відбирати їх нї
чіпати за них нікого не можна.
На останку з огляду, що король не зложив підчас коронації
присяги „на віру грецьку“ , жадаєть ся щоб на найблизіпім соймі він
з шістьма сенаторами „ріжних віри і з шістьма депутатами з по­
сольської палати зложив присягу „на цілість прав грецької віри і на
всї сї пункти“ , і ті пункти і та присяга аби в повнім тексті були
внесені в соймову конституцію.
В сих жаданнях для польської сторони справді було богато тяж­
кого і навіть незносного, і під натиском не так мабуть польських
парляментаріїв, як знов таки кримського хана, котрого польська сто­
рона не залишила, очевидно, ужити до сього,
—
козацькій стороні'
прийшло ся поступити ся дуже богато.
Перед усім — була обкроєна козацька територія : відтято північно-
вахідню частину Київського воєводства (повіт Овруцький і частину
Житомирського — сливе ціле київське Полісе), північну Сїверщину,
і ту частину Поділя й Волини що захоплювали козацькі пункти.
Далі
польська сторойа ніяк не годила ся па необмежений козацький
реєстр; кінець кінцем прийнято комиут в сорок тисяч — цифру стра­
шенно велику після недавніх розмов про 12 — 15 тисяч козацького
війська. Сю цифру апробував хан, і тим способом принціп необмеженого
козацького побору, висунений в Переяславі („по що писати: стільки
й стільки? скільки нас стане, стільки й буде“ ), був щасливо похо­
ваний. Проведено і деякі обмеження козацьких прав, напр. в інтересах
шляхетської „святої корчми“ . Також пункти що до прав і Гарантій
церковних по части обкроєно, по части „більш мягко“ і неясно по-
стиліэовано.
В результаті, по довгих переговорах і торгах уставлено таки
того ж дня текст прийнятий обома сторонами і в інтересах поваги
й авторитету короля й річи-посполитої уложений в форму не договору
(як колишні* козацькі ордінації), а одностороннього королівського мані­
фесту — акту королівської ласки, мовляв дарованої підданим його
на прошеннє і вставленнє кримського хана. Пізнїйше сього не па-
мятали, і обидві сторони говорили про „па кти“ ,
„трактати“ , умову
з козаками, але теперь хотіли витримати вказаний характер акту
ласки, випрошеної ханом. Се було виразно зазначене в трактаті короля
digitized by ukrbiblioteka.org

з ханом, а хан в своїм потвердженню угоди першою умовою захо­
вання сього трактату поставив, що гетьман, котрому вимовляло ся
доживотнѳ володїннє, і його 40-ти с. козацьке військо не будуть по­
носити ніяких кривд з польської сторони згідно з її обіцянкою :
королівське приреченнє таким чином поставлено під контролю хана,
і се мало служити для козацької сторони ґарантією його сповнення1).
Повний текст його був такий:
„Деклярація ласки короля й. мил. дана на пункти прошення
війська Запорозького:
1. Військо своє Запорозьке заховує король й. мил. при всїх
давнїх вільностях, згідно з давніми привилеями, і на те привилей
свій видає разом із сим*).
2. Що до -числа війська, бажаючи вдоволити прошеннє своїх
підданих і заохотити їх до служби собі і річи-посполитій, позволяє
король й. мил. мати війська Запорозького сорок тисяч, а спорядженнє
реєстру повіряє гетьманови війська свого Запорозького, з тим щоб до
реєстру вписувано козаків вважаючи на достойність, — хтоб був до
того вдатний, в маєтностях шляхетських як і в маєтностях королів­
ських, з таким означіннєм міст: почавши від Дніпра з сеї сторони в
Димері, Горностайнолї, Коростишові, Паволочи, Погребищах, Прилуці,
Винницї, Браславі, а з Браслава до Ямполя к Днїстрови, і від Дністра
до Днїпра розумієть ся, мають приймати ся до реєстру козацького,
а з другої сторони Днїстра в Острі, Чернигові, Ромнї, Нїжинї —
аж до московської границї й Днїпра. А що до дальших міст й. ко-
рол. мил. і шляхетських, πο-за означеним в сих пунктах виміром,
-
то в них не мають бути козаки, одначе тому, хто схоче бути в ко­
зацтві, і буде прийнятий до реєстру, вільно звідти вийти з усїм
майном на Україну без усякого панського камовання. А се спорядженнє
реєстру гетьманом війська Запорозького має бути відправлене що най­
дальше до нового року свята руського, таким порядком: гетьман
війська Запорозького має зладити поіменний реєстр всїх вписаних в
козацтво за підписом руки своєї й печатю військовою, а то для того,
щоб ті що в козацтві — зіставали ся при вільностях козацьких, а
всі иньші аби підлягали замісам й. кор. милости, а в маєтностях
шляхетських - панам своїм.
') Польська ааява про трактат л ханом видана в ІІамятняках 1 с. 364, копії в вншї
кор. капд., Осолїп. 225, Чортор. 879, IIст. 129, Їолїньського с. 277 й ия. Ханська заява
в повній тексті в Жерслах X I I 118, в скороченім ѵ Кѵбалі Szkice І дод. 4 (з Осолїн.
225 r.. 245).
2) Про нриввлрй сей зараз нияшс, с. 217.

3. Чигрин місто, так як єсть в своїх границях, при булаві
війська Запорозького мав бути завсїди, і теперішьному старшому війська
Запорозького уродженому Богданови Хмельницькому надає король й.
мил., роблячи його вірним слугою своїм і річи-посполитої1).
4. Що діяло ся підчас теперішнього замішання за донустом божим,
все то має бути в забутю, і жаден пан не має чинити німсти й
карання.
5. Ш ляхтї релїґії грецької як і римської, хто яким будь спо­
собом пробував при війську Запорозькім, король й. мил. вибачає те
все й проступок їх покриває, і коли під ким небудь випрошено що
небудь з маєтностей дїдичних або лєнних або котрого інфамовано,
з огляду що все те діяло ся в нинішнім замішанню, м ає бути інкасо­
ване соймовою конституцією.
6. Коронне військо в тих містах, де будуть козаки з реєстро­
вого спорядження, становищ своїх не має мати.
7. Жиди державцями, арендарями анї мешканцями не мають бути
в містах українних, де козаки мають полки свої.
8. Що до знесення унїї в короні Польській і в. кн. Литовськім,
також що до цїлости дібр церковних і приналежних до них фундацій,
які здавна були, і всіх прав церковних,
—
так як на найблизшім
соймі буде з отцем митрополитом київським і з духовенством обгово­
рене і ухвалене, щоб на жаданнє отця митрополита і всього духо­
венства все було позволене*), й. корол. милость готов дотримати,
аби кождій тішив ся з прав і вільностей своїх, і місце в сенаті митро -
политови київському й. кор. мил. позволяє мати.
9. Діїнїтарства, уряди всякі в воєводстві Київськім, Браславськім.
Чернигівськім й. кор. мил. обіцює роздавати обивателям стану шляхет­
ського і^ецької релїїії згідно з давніми правами.
10. В місті Київі, тому що там єсть упривилейовані школи руські,
отщ єзуїти не мають бути фундовані там і по иньших містах українних.
але де инде перенесені. Школи ж всі иньші:‘), що там істнують від
давнїх часів, мають бути ціло заховані.
*) Сей пунк т про Чнгрінісі.кс староство нвлнсть ся новиною супроти козацькії і . иунктів.
де про сс не було мови - він вертав нас до козацьких жадань принесених до Варшави
на елккційпий сойм попереднього року : тоді пула мова про н ад а н т: гетьманови якогось
староства, котре він собі вибере (див. вище с. 114), потім Смяровский привіз й«*иу пл-
дапне, чи обіцянку Чигрииськ ого староства, див. с. ]Г»9 і ‘205.
Така крута стилізація в оригіналі.
л) В сім місці копія Срлича м:»·. : n isk ie , що нк-: м :чіпяі. :чі< т. (ѴГІ варіант прий­
мав Костомаров.
digitized by ukrbiblioteka.org

11.
Горілкою козаки не мають шинкувати, крім того що зроблять
над свою потребу — се вільно їм буде продавати гуртом. Шинко-
ваннє ж меду, пива й иньше має бути по звичаю.
Пункти сї мають бути затверджені на сеймі, а тепер всім не-
память,
—
8года й любов мають бути заховані між обивателями
українними й військом короля й. мил. й річи-посполитої Запорозьким“ *).
Привилей козацькому війську згаданий в сїй деклярації дато­
ваний днем 18 серпня*). Він загально потверджував всї права і при-
вилеї, коли небудь дані війську, „котрих є які небудь потвердження
в кн игах“ , і спеціально стверджав козацький імунітет: що козаків не
мають судити нїякї старости, державці й намісники, а тільки їх
гетьман (се відповідало, як бачимо, першому пунктови козацької пе­
тиції), а взамін козаки не мають мішати ся до замкових прав на
зверхність (над людністю не-козацькою), на аренди, шинки, ґрунти
і всякі приналежносте коли до них не мали ніяких спеціальних прав3).
Після того як уставлено в головних точках умову з козаками,
наступила ратифікація трактату з ханом, і після церемоніального обміну
актами орда відступила від королівського обозу — зняла облогу инакше
кажучи. Того, ж дня, вже в вечері зложив присягу на згоду гетьман.
Дневники польські кажуть, що до сього приведено його з великою
трудністю: гетьман вимагав, щоб і король в такім разї зложив присягу
на додержаннє угоди, себ то щоб мала вона характер обостороннїй,
і конче добивав ся також видачі Чаплїньского4). Нарешті якось його
умовили — виходу справді не було, коли орда фактично полишала
!) Дивним дивом (характеристичним для археоґрафії сеї доби) сей важний акт
після вида ння одної, досить непоправної к опії в Собр. госѵд. грамотъ и договорові
(т. П І с. 450) не війшов нї до одної збірки документів. Польський т екст містять записк и
брлича(1с. 105)(чинезтогожджерела, що іСобр.Г.Г.Г., ботежразомзлистом
до Радивша, котрому сей текст від короля пересилав ся) ; сучасні українські й московьскі
переклади чи з початкового тексту, чи в потвердженню 1*2. І . 1650 — в А. Ю . 3. Р .
Щ с. 415, X с. 455, у Грабянки с. 89 й ин. Я користував ся головно копією вписаною
до книги кор. к ан. (архива москов. загран . справ), але вона теж не бездоганна; очевпдні
помилки Г і я поправляв на підставі иньших т екстів. Копій в рукописях богато: Архив.
цар. Поль ск аго , Спошен. съ М алороссіей архива справ загран . Ńr . 26 і 28 , О солїн. 225
і 3564, Ґолїньского с. 29, Чортор. 379, теки Наруш. 144.
2)
Сей привилей в пам. кн . Міхаловского (с. 4 43), де він записаний на окладилцї,
без дати, і має не дуже автори тетний вигляд. А ле його автентичність стверджуєть ся
українсь к их текстом, предложеним московському правитель ству козацьким посольством в
мартї 1654 p., в виписи київського ґроду 1650 р. (А. Ю . 3 . P . X с. 453): він вповні
сходить ся з текстом Міхаловского, має дату 18 серпня, і не лишає сумнівів що до нев-
ности сього адсту.
•
3) Маємо крім того — в виписи ки ївського ґроду, иредложеній московському ира-
внтельству въ 1654 р. ,
—
ще королівсь кий ігривилей Хмельницкому н а Суботів , даний
„в обовї під Зборовим 15 серпня 1650“ (!) (А. Ю . Л. P . X <·. 469). Дата 15 серпня от»
кождім ра зї сумнівна.
Про се зараз низше, с. 2 29 .

його. На швидку1) присяг він, сидячи на коні, на формулу присяги,
прочитану воєводою Кисїлєм, в присутности канцлера. Сим одначе не
вдоволили ся й жадали від нього ще, щоб ставив ся перед королем,
особисто 8 Л0 ЖИВ йому покору й просив пробачення. Без сумніву, се
й тут було дуже прикро гетьманови, і досить правдоподібна звістка, що
поступив ся він тільки на жаданнє хана*). В пятницю 10 (2 0) серпня,
діставши наперед закладником старосту краківського Любомирского,
він з сином і кількома старшинами в супроводі воєводи Кисїля
приїхав до королівського становища для сього акту. Очевидець
сеї церемонії, хорунжий надвірної королівської хоругви Міхаловский3)
дуже докладно описує подробиці її, з особливою приємністю, може
і не без перебільшень, спиняючи ся на всім тім, що могло вколоти
амбіцію переможеного ворога. Саму сцену покори описує так. Вій-
шовши до королівського намету, де він застав короля, гетьман впав
перед ним і з плачем говорив, що не так бажав собі витати короля,
але що так стало ся (ту т почав говорити по-руськи) — нроспть мило­
сердя й пробачення — бо ж не все наша вина. Ііідканцлєр відповідав
іменем короля, що його ласка покриває й найгірші проступки, аби
тільки вони були нагороджені вірністю й щирою службою. Спитав його
про людей захоплених під той час в Золочеві козаками разох з Татарами
і пору чи в постаратн ся, щоб збаразьке військо як найскорше було
звільнене з облоги. Гетпьман обіцяв („Гаразд, милостивий королю“ ,
як передає його відповідь Мясковский), і ще раз упавши до ніг на
прощаннє, вийшов з намету. Оповідання неофіціальні ходили про сю
авдіенцію зовсім відмінні: Кунакову оповідали (в Варшаві, правдо­
*) Przy sięgę oddał, ale jierf unct orie (Мясковский). Кубаля перекладає се словом:
warunkowo; але pcrfimctorio зпачить ne: умовно, а: недокладно, наспіх, аби як. Дневник
принесений до Москви додає. що разом а гетьманом пр исягли й „стар а нні козаки“ (с. 413).
-) Так оповідали Кунакову : після того як стала умова з Хмельницьким, король
посилав до кримського хапа з тим, що він потрібує теперь від гетьмана поклону, я к від
иідданного свого, по ного новипности. і хан відповів, що він сам приїде до короля s геть­
маном, себто приведе його з покорою королеви, і дійсно приїхав другого дня з гетьманом
до короля. С е, розумієть ся, по вірно, хан з гетьманом не приїздив, але що до ак ту по­
кори гетьмапа пошукали його виливу, се зовсім може бути.
;{) Се той сам ίίκνύ Міхаловский, від котрого маємо найбільш популярну збірку
матеріалів до Хмельниччини . За писки його не видані, витяг з них подав Кубаля в своїй
ста ті про облогу Збаража. Мясков скі в своїх реляціях оповідають сцену покори далеко
коротше і ставать в сумнів деякі мпогоглаголиві подробиці Міхаловского; варіант Ґра-
боиского описує її т ак : „упа в до ніг короля й. м. і з плачем коротко говорив; від ко­
роля відповідав канцлер — щоб вірою і цнотою надгородив свій злочин“ . В аріа нт пам.
кн. Міхалов. передає, ніби дослівно (haec fo rm alia) мову гетьмана т а к : „Н е так я ба хав
собі витати короля його мил., але що вже так стало ся, прошу милосердя“ , і з плачем
упав до ні г “ . „П ате ти чна “ промова, вложена в його у ста Рудавским (о. 51) і повторена
Костомаровим (I I гл. 9), розумієть ся, не мас ніяк ої історичної вартости. Зв ерх ній вигляд
гетьмана Міхаловский описує т а к : мав насунену' на ух а оксамитну червону шапку, коло­
тни атласовий жупап, кунтуш волосяний атласовий з дрібними срібними петличками.
digitized by ukrbiblioteka.org

подібно, на злість канцлерові!), що навпаки король при сїй авдіенції
дуже ласкаво промовляв до гетьмана, заохочуючи його до приязнії
і вірности, а той відповів коротко: „гаразд королю, мовиш“ -
„а ві-
жества і учтивости нїякої против королівських слів не вчинив, нї
словесно, нї в чім“ *).
Того самого дня рушив з військом козацьким під Збараж, і після
того як збаразька залога, щоб иозбути ся облоги, прирікла виплатити
ханови 4 0 тис. талярів і дала на то закладня, зняв облогу і другого
дня, на руське свято успенія пішов назад звичайною дорогою на Па-
волоч до Чигрина.
„Рушала та саранча від зорі самої аж до полудня,
сиравивши табор в кількадесять рядів“ . День пізнїйше рушило до
дому і польське вій сько2).
Зборівський фінал був тяжким ударом і для одної і для другої
сторони. Обидві відчули його як тяжке розчарованнє по всіх зусил­
лях —■ і тяжку зневагу, і обидві всїма силами старали ся не пока­
зати сього перед широким світом: удавали вдоволенне з таких світлих
результатів побідп, котру признавали собі і хвалили ся. Тим часом
як свідки й участники зборівського акту Мясковскі в своїх листах
характеризують його як найбільш траґичний момент, який переживала
Польща в останніх столїтях - - вічно иамятний будучим часам своїм
погромом і втратами,
—
офіціальна реляція, виготовлена в королів­
ській канцелярії під характеристичним заголовком „Реляції преславної
експедиції, побіднїйшого поступу і щасливійшого замирення з ворогами“ ,
розіслана до заграничнпх дворів, опублікована в заграничнях часо­
писах. представляла зборівську експедицію незвичайним успіхом ко­
роля, що визволив нею обложене в Збаражі військо, вернув річи-
посполитій втрачені провінції, придбав Польщі союз і позііч хана, за ­
безпечив їй і всьому християнському світови спокій від сеї сторони.
Подібно виславляла заслуги й успіхи короля уложена канцлером кілька
тижнів по зборівськім акті інструкція на соймики: річ-иосполита ли­
шила короля без війська і грошей перед лицем усїх бід. полишених
йому в спадщину безкоролївєм, але він „щастєм, відвагою, мужеством
1)АктиЮ.3.1\111с.И97.
-) Нам. кн . Міхаловского с. 4 70. Щ о гетьман рушив з-під Збаража 15 с. ·*τ. серії ля,
пробувши там тільки депь, каже зі московський аґент, що був у нього там — А .Ю . 3. Р .
111 с. 343. 25 с. ст . гетьман був уже в Наволочи
тамжс с. 340; G вересня <·. с. при­
їхав до Чигрина — с. 353. Оповіданню Костомарова про новий тріумфальний вїзд д о
Київ а з поворотом з-під Збаража і пишний спосіб житя після сього тріумфу Ш гл. 10)
являеть гн поетичним вимислом, викликаним деякими фразами Кохов<і:ого (І с. 176) і на
нїм опертою оповідання Грабяпк и («·. 82). Хмельницький не заїздив сим разом до Кнїв а
і про роскіш і вм'тпвністг, його житя не говорять нічого джерела більш певні.

і бездоганністю“ вивів Польщу з них, привівши до спасенної й по-
честної згоди, розтяв іпкідливий союз поганства з військом Запорозь­
ким і забезпечив їх поміч річи-посполитій против кождого пеприятеля *).
І так же само великою побідою представлювано зборівський
акт з козацької сторони. Митр, македонський їаляктіон, що по його
словам бачив ся з Хмельницьким в тім часі, каже, що при иїм геть­
ман бив ся з королем литовським, побив у нього десять тисяч війська,
і король по сім, бачучи його нобіду, „покорив ся і поклонив ся “ ,
і помирили Cii на тім, що гетьман буде володїтп від Константинова
на низ усїми козаками, а король від Константинова вверх всего Лит­
вою“ *). Лїкар Лукаш Климовський, що був в козацькім таборі, пере­
повідав, очевидно, погляди рядового козацтва, що королю під Зборо-
вим була „велика тіснота“ від приступів і облоги козацької й татар­
ської, і король писав до гетьмана, намовляючи його облишити крово­
пролить; і вчинити мир; гетьман його послухав і вчинив згоду, на тім
щоб бути козацьким містам по Случ і Константинів, по Бар і Днїстер
(себто згідно з військовими пунктами)3). І таке представленнє річи
в українських кругах було загальне.
Його підтримував сам гетьман. Перед московським послом Гр. Не-
роновим, висланим в падолисті т. p., гетьман висловляв повне вдово­
ленню з результатів кампанії: „Бог милосердний зглянув ся на наші
слези і терпіннє, не допустив до кінця погубити, дав нам на них
иобіду — від їх проклятої віри (латинської) свободив, поступили
(Поляки) їм, православним християнам в Запорозьку землю богато го­
родів, і рубеж між собою учинили, і в тих городах лядським костелам
і Ляхам і Жидам наперед ніколи не бути, а бути в тих городах
тільки самим королівським урядникам, і то православним таки христи­
янам, а не Ляхам“ 4). А рік пізнійше перед иныпим московським по­
слом він так оповідав про зборівську угоду (по словам посла): „був
у нас той мир під Збаражем, як я над королем польським змило-
сердив ся, дав їм житє — а всї вони були за помічю божою у мене
в руках. А як я мирив ся з королем, тільки я з ним бачив ся,
і король говорив минї, просячи з слїзми, щоб помиритись; і я його
послухав — помирились, памятаючи королівську ласку до нас. війська
Запорозького“ v).
<) Інструкція друкована в Пам. кн. Міхаловского <·. 49К коп ії в кн. к о р . канц.,
Осолїн. 225 і Чортор. 144 — т ут вона має й датѵ: 10 вересня.
ηΛ.Ю.3.Р.ІПс.341.
:‘) Тамже с. 34Н.
ł) Тамже VIII (·. 309.
·'·; Тамже с. 349.
digitized by ukrbiblioteka.org

Леґенда шила, розумієть ся, далеко далї. Оповідали, що король
присяг перейти на руську віру, переїхати на резіденцію до Київа —
дальші варіації того, що оповідали по попередній кампанії, що королеви
бути „королем руським“ , а инакше згоді не б у ти 1). Згоду і зроблено
тільки з королем особисто, а не з панами — з ними далї згоди нема1).
Але тим крикливійшим дісонансом вривали ся в таке оптими-
стичне представленнє річи ріжні прикрі, ганебні подробиці зборів-
ського акту, котрі можна б ще було зрозуміти і витолкувати, прий­
маючи, що угода укладала ся но неволї, в обставинах примусових,
безвихідних, але не можна було знайти їм ніякого оправдання, пред­
ставляючи, що умови її диктували ся козацькою стороною.
Особисто гетьман був болюче ображенний, бо йому не вдало ся
ввести своїх рахунків з тяжким ворогом Чаплїньским, що брав участь
в сїй зборівській кампанії в ролі скромного ротмістра і так і зістав ся
недосяжним для німсти пишного гетьмана. Ми бачили, як він доконче
добивав ся кари смерти на нього підчас зборівських переговорів.
Польські дневники записують, що влсе після присяги він зробив з сього
приводу сцену комісарам3). Заховав ся лист його писаний кілька
днїв потім з-під Збаража, де гетьман ще раз вертаеть ся до сеї
справи, не можучи, видима річ, переболіти сеї невдачі, і доволі не
двозначно грозить розривом, коли Чаплїцкий не буде скараний смертю4).
Але се була дрібна, особиста, хоч і болюча справа. Далеко
важнійша і небезпечнїйіпа для престіжу, для репутації гетьмана і всього
гетьманського правління була иньша: що гетьман і старшина під на­
тиском обставин мусїли прийняти до відома дане королем ханови
і)
Білгор. ст. 297 л. 78, 114. Вильпівгьклн вістнпк. розвідавши о і в г и м и х геть­
манських кр уга х, збиває сї вісти — л. 349.
г) Ляст жаь*. полтавсь кого полковника Іскреяка тамже л. 130, пор. 114.
з)
Реляція Мяск овского друкована у Кубалі говорить не про Чаплїдкого. а про
Чаплїцку, ö Кубаля думав, що від гетьмана під час переговорів зажадали, аби він віддав
її чоловікови, і се викликало такий вибух з його сторони („к ри чав, аби король йому шик»
утяти казав “). Я певен, що тут непорозумінні; : про Чаплїдку не було мови, а гетьман
добивав ся, щоб король велїв утяти шию Чаплїцкому, а зовсім не йому, гстьманови, як
виходить з друкованого тексту, і як приймак Кубаля; так воно спр авді тепер видко
в тек сті нунція (с. 69).
*) Naiasnieyszy młciwy królu panie, panio moy młciwy y dobrodzieiu. Nie rad bym.
aby iaka dusza w państwie w. kr. mci pana mego młciwego zginęła, ale у iedne zblo
trawy, uznawszy iasną, miłościwą a prawie oycowską łaskę w. kr. mci. Iednak iz zalu
mego żadnym sposobem moderawac nie mogę, ktorego iest przyczyna Czaplicki, śmiem
w. kr. mci pana mego młciwego upraszać, aby on z świętobliwego decretu w. kr. mci —
poniewasz on iest wszystkiemu złemu początkiem, у przez niego tak wiele oyczyzna ucier­
piała, — szyie pod miecz dał. Co gdyby sie tak stać nie miało, był o tym tego rozumienia,
ze w niełasce w. kr. mci opływam, o którą submittowalem sie zawsze starać. Oneyze
у na ten czaz z wiernym poddaństwem moim pod nogi maiestatu w. kr. mci oddaie
у reke całuię. Dat. zpod Zbaraża cl. 14 augusti 1049.
—
Кн . кор. канцея. м<к*к. а р і.
*arp. .-прив. л . 23.

гаиебне иозволеинє взяти ясир з українських земель — тих власне,
ідо стояли під рейментом і опікою козаччини. Коли ганьба сього по-
знолення падала на польське правительства, на короля, то одіозність його
виконання спадала — і спала дійсно (не вважаючи на всі силкування
відвести від себе сю відповідальність) на військо, старшину і особливо
на самого гетьмана. Факт сей, очевидно, зробив в українських кругах,
серед української людности вражіннє незвичайне й був обставлений
зараз же ріжнимп лєїендарними подробицями. Звісний уже нам „Лукаш-
лїкарь“ , що був в козацькім війську під Збаражем, оповів по горячим
слідам, в вересні т. p ., довгу фантастичну повість, котра при всїй
фантастичностп своїй підтримуєть ся й иньшими меньш просторими
й кольоритними оповіданнями1), так що, без сумніву, являєть ся від­
гомоном тих оповідань, які ходили між козаками про ті дивні події,
які привели до такого нечуваного й неймовірного факту : порозуміння
гетьмана з королем і ханом що до „вибрання“ українських городів,
і помочи війська Татарам, щоб вони могли без труду і перешкоди зро­
бити се страшне діло — вибити і вибрати в неволю українську людність.
Повість Лукаша Климовського власне інтересна тим, що в нїи
доволі явно виступають разом і мотиви можливого оправдання гетьмана
з сеї події і сугубі обвинувачення в якійсь вишуканій безсердечности
й підступности в відношенню до української людности, що віддала ся
під його опіку. Лєґенда оповідала, що польські викупи для Татар
були дані на руки гетьманови, і він поділив ся ними з ханом і мур­
зами, а простим Татарам і своїм козакам не дав нічого, і Татари до-
магали ся від гетьмана грошей, а він писав про се королеви, і коли
король відмовляв ся, що більше не має що дати, — проектував ко­
ролеви пустити Татар за Вислу воювати замість окупа. Але король
на се не пристав, а велїв гетьману пустити Татар воювати маєтности
тих панів, через котрих підняла ся війна з козаками і пішла вся
біда: Вишневецького, Заславського, Фірлея. Тепер навожу в цїлости
найбільш інтересне місце:
*) Таке напр. коротке оповіданнє Г рек а Миколая, що по його словам чув се від
богатьох, Акты Ю. 3. P . III с. 352; пор. тамже с. 354. Наведу ще оповіданнє взяте,
мовляв, з уст сотника „Петра Ів анова“ в Полтаві 30 серпня: Як король з гетьманом по-
мнрив ся, дар і царевичі гетьманови говорили, щоб він дав ,наем‘ за те, що від їх , Т ат ар ,
на поміч н а Ляхів вмовив, і король з гетьманом постановили дати Татарам полоном з своїх
литовських городів коваків, їх жон і дїтей, і велїли Татарам самим братн по гор одаї
в полон козаків, їх жон и дїтей, і посилали з Та тарами для того полону того полтавського
сотника Петра Іван ова. Т атари повоювали сто литовських городів, взяли в полон богато
людей, і сотник провожав їх з полоном за ріку Дніпро (Білгор . ст. 297 л. 1 14 — 115).
Тамже на л. 106 оповідання козаків, що вернули ся з обозу, 3. I X : королевич з гетьманом
постановили ва плат у кримському дареви дати полоном в тих городах що за Дніпром,
і Татари повоювали 970 литовських городов „Панско ва имѣня“, а Ляхи дали Татарам
„на вм“ сукнами і грошима, щоб упяти війну, і городов їх не воювали.
digitized by ukrbiblioteka.org

„ Котрі городи король велів воювати Татарам, в ті городи ні-
слані бJЛИ для віри від гетьмана козацького1) — бо він тими горо­
дами заволодів — по два чоловіки Татар та по два чоловіки козаків,
і як прийшло до згоди, то по королівському велінню Хмельницький
наперед Татар посилав до тих городів своїх полковників з козаками,
потайки і оманою — нїби то для закуплення хлїба і поживи — аби
Татари й козаки (поміщені в ти х містах для віри) відчинили город;
а Татарам Хельниі^ький велів під'їхавши під городи, стати в укритю;
а як козаки й Татари відчинили городи, тоді Татари вибрали, виру­
бали ї випалили без останку Заслав, Межибож, Ямполь й иньші городи
і округи — городів з сїмдесять або й більше. А прийшли під усі ті
городи Татари підступом, поділивши ся і в однім часі, аби по тих горо­
дах не було вісти про них, що їм велено ті городи воювати і руйну­
вати і в неволю забрати замість плати, по королівському і гетьманському
велїнню. І козаки своїх людей, міщан в тих городах майно грабпли“ 2).
Привід до сих оповідань дав мабуть той факт, що з Ордою,
провести її, були післані полковники Небаба і Н ечай 3), не знати —
чи для того, щоб не вийшло якоїсь війни між українською людністю,
чи може щоб стримати можливо в тісних межах козацьке вибирання
ясиру, і вийшло так, що Орда вибирала ясир при асистенції козаць­
ких полковників, найблизших до гетьмана людей. Я к се зістало ся
в памяти сього покоління, показує оповіданнє Самовидця, що при
зборівськім трактаті — коли Хмельницький, мавши з ханом короля
в руках своїх, випустив його, не бажаючи „жебы мѣлъ ся достати
монарха християнскій в руки и в неволю бѣсурменскую“ ,
рішено
було дати ордї за плату „полономъ городовъ дванадцяти, которіє
могуть виняти“ : „ і Хмельницький з ханом кримським розправили орду,
себто придавши (кождому) мурзі козаків, і так козаки позводили
богато городів, і Татаре людей в неволю побрали, а козаки майно
забрали, і спустіли значні міста“ .
Пожалував, значить, короля, а своїх людей не пожалував.
*) В московській передача cbdro оповідання ск різь : Черк а си , черк ась кі, я при­
вертаю ті терміни, в яки х мусів се оповідати Лукаш .
2) Акты Ю. 3 . Р . Ш с. 347. Коротше і меньш лєґеидарно оповідав про се потім Лукаш
в М оскві, уже в новій ролї московського довіреного — Білгор од. ст . 2 97, л. 3 34— 335.
3) Оповідав се Путивлець Петр о Литвинів, що був в гетьманом при його повороті
з-під Збаража. Пор. вгадку про козаків, що провожали Татар до Бару і за Бар тамже
с. 342. Тойж е сотни к Петро, ще провожав Та т ар , оповідав московському вістунови (инь-
шому), що кримський цар по силав в Крим з польським полоном своїх Т а тар двадцять
тисяч, і Б . Хмельниць кий посилав провожати ти х Т а тар до у кр аїнн их литовских городів
своїх Чер к асів сім тисяч, і ті Т атар и взяли їх черкаськ их сорок городів, а з собою брали
в полон тіль ки молодих, а ста рих і малих всїх порубали (Білгор . 267 л. 218).

Правдоподібно, сей то момент був закріплений звісною шснѳю-
проклятєм:
Бодай Хмеля Хмельницького перва куля не минула,
ІЦо велїв брати дївки й парубки і молодиї молодицїї
Парубки йдуть гукаючи1), а дівчата співаючи,
А молодиї молодицї старого Хмеля проклинаючи:
Бодай того Хмельницького первая куля не минула, (
А другая устрілила — у серденько уцїлила! *)
І гетьман, без сумніву, відчув сам дуже боляче те прикре стано­
вище, в яке поставила його ся пригода. Ідучи з-під Збаража до дому
він жалував ся перед московським висланцем, що от Татари забрали
богато людей — а як би цар сповнив прошеннє його — поміг своїм
військом, і люде сї не були б забрані Татарами3).
Так, сей український ясир був найтемнїйшою плямою зборівського
акту, але не одинокою. Були й иньші, не такі ганебні, але сильно
болючі, і навіть іще з більш далекосяглим соціальним і політичним
значіннєм.
Сильно обкроювала ся козацька територія, заводив ся реєстр, і вся
людність не введена в його рамцї мусїла вертати ся до старого під­
данства, під власть польської шляхти. На визволену теріторію мали
вернути ся королівські, властиво — шляхетські власти і взяти j свої
руки всі ті економичні й юридичні прероґативи, які їм прислугували
перед великим повстаннем, перед українським свободженнєм. Результати
його для широких мас властиво перечеркували ся від разу; всї зу­
силля і жертви, вся кров і страждання ставали даремними. Се було
так страшно, що гетьманське правительство не рішаєть ся навіть при­
знати ся з сим перед ширшими кругами: одно затаює, иньше в пере­
веденню силкуєть ся обставити можливо так, щоб воно як найменьше
дражнило людність. Се замітно навіть в тім небогатім матеріалі, який
*) Се кращий варіант ніж: стріляючи.
2) Малорусскій литературный сборникъ 1857 p. c. 185. Антонович і Драгоманов
Историч. ііѣспи I I с. 116. З записок Кулїш а тут наведене й поясненне співця: ..Хмель­
ницький той був такий що я Турком знавсь. Поїде було до Турка да й продасть один,
другий город або село. Т о Турки вже тії села розоряли і ясир брали. Медведовку і Таш -
лик два раза продавав.“ Т у т можуть бути згадк и і про Хм ель ницького-сина. Ал е початко­
вий мотив іде мабуть не від Жванецької угоди, як думав Костомарів і видавці „И с т.
п ѣ с . “ — а від зборівськоТ. Забирання ясиру одначе не захопило Подніпрова — в сі звістк и
вказують на західне пограничс козацької тер иторії, що мусїла вважати ся т ак я к би
страченою, натомість людність корінної козацько! тер ит ерїі гетьман і старшина н а д · всі
причини можливо щадити. Лукаш Климовський в своіх московських оповіданнях (після
нових роэвідів па У кр аїні) катеґорично заявив, що „за Случею і за Прялетю і sa Кон-
стаптиновим тих городів що відійшли до Хмельницького Т а тар и не воювали, хіба ,та йво‘
кого в полон взялиu (л. 3 35). І запись сеї пісни Костомаровим походить з Волини.
3)А.Ю.3.P.UIс.343.
digitized by ukrbiblioteka.org

ми маємо що до його правління, його тактики для тих місяців, які
пройшли перше, ніж неможливість хоч би приблизного виконання
зборівського акту і якогось modus vivendi на підставі його стала
зовсім ясною і перспектива нової боротьби на житє і на смерть стала
з усею ясністю перед очима.
Я не сказав би, розмієть ся, що її неминучість не представлялась
ясно, богатьом принаймні, підчас самих зборівських переговорів —
після того як зрада хана змусила гетьмана і старшину відступити від
властивої проґрами війни, від її гасл, а тим більше коли прийшло ся
поступити ся богато і з проґрам и-пііпітит, себто „пунктіви війська.
Але від разу — особливо поки свіжий був сей союз хана з королем
і в нїм не вдало ся зробити ніякого вилому - - гетьман і старшина,
видима річ, не вважали можливим отверто й рішучи стати на правдиву
позицію: признати зборівську угоду за прийняту примусово, до вико­
нання неможливу, і з тим заявити, що відносини з Польщею не мо­
жуть бути утримані і нова війна неминуча. Вони вважали за краще,
як ми й бачили, підтримувати гадку, що війна скінчила ся побідно,
дала бажані результати, принесла задоволеннє домагань війська. Але
через се неминучо приходилось таїти ся з дійсним змістом зборівської
угоди, як я тільки що сказав.
Перед усїм обкроєннє козацької території на Волини, Поділю
і на сїверськім пограничу против військових пунктів зістало ся се­
кретом гетьмана і старшини. Для відомости війська і людности і всїх
сторонніх підтримувано, що границя козацької території уставлена
так, як жадало військо в своїх пунктах — по Бар, Острог і Костян­
тинів, або як висловляли ся для короткости
по Случ і Сож ріку.
Так заявляв сам гетьман, так говорили козаки, і військо козацьке.
По словам московського агента Литвинова, гетьман говорив йому в до­
розі* з-під Збаража: „Поступив ся король і Поляки гетьманови і ко­
закам ( „Черкасомъ“ ) литовської землі і городів по Случ ріку і по
Дністер, по Костянтинів Новий і по Любар город: половині того города
по ту сторону Случи бути до польської сторони, а другій половині по
сю сторону Случи буть козацькою стороною, та по Острог і Бар-города 1).
Иньший аґент Жедєнєв, що теж був у Збаражі і був прийнятий гетьманом,
доносив, що угода стала ся на тім, „я к було по давньому — доки ко­
зацькі городи: по Случ річку та по Сож ріку, від тих міст до московського
рубежа Полякам діла нема, і лядським костелам і жидівським людям в тих
місцях не бувати - „а панамъ за Случь рѣку и за Сожт, не выѣзжати“ 2).
*) А. Ю. 3. P. III с. 342. г) Тамже е. 350; пор. тамже с. 341—342.
Грушевсі.кин, Хмельниччина.

Козацькі війська в пограничних країв, відібраних від козацтва
вборівською угодою; виведені не були. Ми побачимо, як ще в падо­
листі, в переддень сойму, що мав затвердити сю угоду, король в мож­
ливо мягких формах нагадував про опорожненнв сих країв. Поки ж
ковацьке військо не було зведено, не було тут фактично ніякого місця
нї польському війську, нї польським урядам, нї іпляхтї. Гетьманське
правительство стояло на тім, що до спорядження ревстра, або „ревізії“
ковацьких прав — поки не відомо, хто має користувати ся козацьким
імунітетом, а хто підлягати ме власти урядів і панів, нї уряди нї пани
не повинні нїде нотикати ся на козацьку територію. В запасі ж була
ще дальша проволочка — до сопмового затвердження зборівськогугоди
у всій повноті. Тим способом утримувало ся
і всякими способами
можливо протягало ся status quo, й підтримувало ся ілюзію, що воно
і не міняеть ся з зборівською угодою. Ми тільки що бачили донесенню
московського аїента, що по зборівській умові пани-шляхта взагалі не
мають показувати ся за Случею і Сожею, на визволепій українській
теріторії — панському праву не буде туди повороту.
Страшачи польську сторону можливістю нового народнього повстан­
ня, радячи стримувати ся від всього, що могло подражнити народні
маси страхом привернення старого ладу і під сею вимівкою відсуваючи
можливо всякі симптоми ^його повернення, з другого боку підтримуючи
переконаннв, що згода стала ся на всій волї козацькій, гетьманське
правительство справді встигло задержати майже вповнї се status quo ,
особливо потрібне в перших, найбільш небезпечних місяцях по угоді,
поки переводила ся демобілізація козацького війська і повстання. Вона
пройшла доволі спокійно, і польські сподівання, що умови продикто­
вані гетьманови зараз викличуть замішання в козацьких рядах, на­
родне повстаннє на гетьмана і старшину, за те що видали їх на
пімсту і власть панів1), не справдили ся зовсім.
і)
Ґолїньский записує у ceöe під місяцем вереснем, зараз по звістк ах про закінче ннє
вбаравької облоги: „Хлопи-чернь зібравши ся в кількадесяти тисячах, облягли Хмельниць ­
кого, хотячи здобути його і козацьку старш ину, ва те що погодили ся з королем — не
хотіли хлопи позволити згоди, тіль ки щоб бути їм вільними і не бути нікому підданими,
над собою панів дїдичних не мати. Не хотіли вертати ся до домів своїх ті хлопи, подаючи
таку причину — перше, що боять ся панів своїх, аби їх не карали за ті бунти і повстаннє ;
друге — що нема по що вер тати до дому, бо все спустіло, нема худоби в оборі, в стодолі,
ані в полі не посіяно; трете — що їм Т а тар и забрали жінок, дітей, челядь в игинула,
худоба — так що нема чим робити. А Хмельницький 8 своїми козаками, вибравши час,
коли т і були безпечні, ударив на них і побив без милосердя кількадесять тисяч, і та к
панує між ними неперестанна колотнеча і битваи. Нунцій доносив з Вар ша ви при кінці
жовтня н. с. : „С еляне не хотячи вертати ся до давнїйшої неволі, як кажуть, узброїли ся
і вибравши собі проводирем Неча я, васїли в кількох міста х11 (Сборникъ П с. 76). Про
чутк и про Нечая низше.
digitized by ukrbiblioteka.org

Розумієть ся, все се підтримуванню ілюзій було можливе ТІЛЬКИ
Гі])н тій умові, що дійсний зміст угодн зіставав ся не звісним,
-
і воно так і було. Урядник воєводі К'ип л я , діставши ся під козаць­
кою протекцією до Київа місяць πυ скінченій кампанії, доносив воє­
воді', що „в тих краях не публіковано згоди", людність зістаєть ся
в старих настроях, і перейнята ще більшим завзятєм против поль­
ського режіму !). їй зіставили ся невідомими всї викрути гетьманського
правительства, котрими воно відкладало здійсненне уступок зроблених
зборівськнм актом до спорядження реєстру, до котрого не приступало
до затвердження зборівської декларації соймом, що здавало ся доволі
проблематичним з огляду на невдоволеннє, викликане зборівськими
у ступками б шляхетських кругах, і особливо на крайню дражливість
зачеплених ними релїїійних питань. Гетьман справді міг сподіватись,
що обставини кінець кінцем увільпять його від зборівських зобовязань:
дадуть підстави для того, щоб не вводячи їх в житє, зложити до
архиву як уневажнені. Але, розумієть ся, і з тим усїм тяжкою за­
нозою сиділа в його душі ся зборівська угода, що поставила його
в таке фальшиве, небезпечне становище в зенитї його слави й могут-
ности, в момент найбільшого розмаху його політичних плянів і мрій,
і підтримуючи для сторонніх лєґенду про повне задоволеннє своє
з зборівських здобутків, він хвилями не міг і перед сими сторонніми
укрити своїх дїйснпх почувань. Згаданй уже московський аїент, прий­
нятий гетьманом зараз по зборівській кампанії, записав нам таку
хвилю гетьманської щирости:
Випивши здоровлє царя, він сказав: „Не того м и т хотїло ся
і не так було тому бути, та не поволив цар, не пожалував, помочи
християнам не дав на воропв; а вони, Ляхи — погані, і різна у них
віра, а на нас християн стоять за одно“ . І говорячи се, заплакав —
знати, дуже не люб йому мир, що замирив ся з Ляхами“ 2).
Кільканадцять листів, котрими обміняли ся сеї осени король,
гетьман, воєвода Кисіль і гетьманський канцлер, військовий писар
Виговський, введуть нас в відносини сього переходового, найбільш
дражливого моменту між зборівською угодою і ї ї затвержденнєм соймом
і потвердять тільки що подану загальну характеристику сих відносин.
Кисїль в ролї офіціального посередника в відносинах польского
правительства з козацьким військом і репрезентанта угодової політики,
*) Донесення Кисїле вого служебни ка С осндцы;ого з К иїв а 28 вересня в пам. к н .
Міхаловского с. 497; ми ще вернемо ся до нього.
2)АктыЮ.3.P.IIIс.350.

найвищого представника річи-посполитої на козацькій території (київ­
ського воєводи) і господаря великих маєтків, які належали йому
в ріжних частях її чи то на праві власности чи то як воєводі київ­
ському, старості* вшигородському, богуславському, носівському і т. и .,
горів бажаннєм продемонструвати нову згоду й зібрати яко мога скорше
ї ї овочі, щоб полатати розшарпані козацькими війнами фінанси свої.
З огляду що король своїми універсалами визначив на день 1 (1 1)
жовтня передсоймові соймики для вибору послів і зложення інструкцій
на многоважний сойм, що мав ліквідувати козацьку війну, затвердити
зборівсысі акти й вінчати эаслуги всіх, хто для них потрудив ся,
захотів воєвода доконче відбути київський соймик на ґрунтї, в самім
воєводстві — коли не в своїй воєводській столиці, то в найблизіпім
ґродї свого воєводства — Житомирі, і при тім взагалі війти в свої
воєводські функції. Тим способом продемонстрував би він великі ре­
зультати осягнені правительством, партією канцлера і особисто самим
Кисїлем: повне замиреннє України й приверненнє нормальних від­
носин — поворот до житя урядів, власти й пановання шляхти. Було
се дуже бажане справді' не тільки для самого воєводи, а й для канц­
лера й короля і всеї їх партії, і Кисїль вислав своїх людей з ли­
стами до гетьмана1) й устними порученнями доконче старати ся про
сповненнє сих бажань. ^Заразом мали сї люде постарати ся війти
в володїннє Кисїлевими державами й маєтками: оглянути їх, привести
до порядку відносини і почати вибираннє з них доходів.
Все се одначе показало ся далеко тяжше, ніж думав воєвода.
Обставини далеко не були мирні. яЧернь не перестає в своїм завзятю,
навпаки — ще гірша, ніж торік була; на нїякі листи не важає і хоч
ми їхали з козаками, затримано нас в кількох місцях і були ми
в великій небезпеці“ , доносив Кисїлеви служебник його, добивши ся
під козацькою протекцією до К и їва 2). В Ки ївї Кисїлеві люде застали
Виговського й всїми силами старали ся прихилити до бажань воєводи:
але Виговський рішучо не порадив воєводі без спеціального гетьман­
ського позволення визначати соймик і вїздити в своє воєводство. ІТо
його словам се було б противне „ прийнятим постановам“ , і було б
дуже небезпечно для самого воєводи „їхати в той огонь“ , коли ще
гетьман не починав „з комісією і вписами“ (до реєстру), „бо теперь.
!) Сих листів короля и Кисїля до гетьмана не маємо, довідувмо ся про них тільки
-а
відповідей Виговського і гетьмана і рапорту Кисїлевого служебника Сосницького та
з московських вістей — про них зараз низше. З ли ста Ки сїля до канцлера (див. низше)
виходить, що вислав він своїх післанцїв до гетьмана десь в перших днях вересня с. ст.
г) Рапорт Сосницького в Пам. кн . Міхалов. с. 497.
digitized by ukrbiblioteka.org

в початках се кинуло б між ними огонь і пожежу і повстаннє“
Що до воєводиних маєтків Виговський також заявив, що „до соймо-
вого затверждення постановлених пунктів гетьман не має заміру пу­
скати шляхетські маєтноСти“ в посесію їх дідичів і державців. Н а ­
впаки, як довідали ся Кисїлеві люде, гетьманське правительство саме
заходило ся збирати з них данини і всякі доходи до військового
скарбу. Київський війт, не вважаючи на все бажаннє послужити свому
воєводі в збиранню доходів, не важив ся нїчим помогти його слугам,
чуючи над собою неприхильне і підозріливе око міщан.
Діставши по сім пропуск до гетьмана, Кисїлеві люде і післанець
висланнй з королївськиїм листом — московський вістун називає його
„паном Іарнїцкима — були у гетьмана в Чигринї в останніх днях
вересня, або в перших жовтня: згаданий вістун, станичний голова
Ростворов, посиланий до гетьмана з листом вольнівського воєводи,
обідав у нього разом з сими післанцями, але чув тільки як вони
умовляли ся про зїзд в Київі для „ вічного докончання мирному дого­
в о р о в і 2). Кисїлеві слуги добили ся кінець-кінцем у гетюґана позво-
лення їхати до задніпрянських маєтностей, але до близших
маєтків
Черкаського староства, самого серця козаччини, гетьман, не вважаючи
на всї благання воєводиних людей, не признав можливим їх пустити:
казав чекати спорядження реєстра, що мовляв буде вже скоро, і по
тім піддані воєводи „самі йому мусять ноклонити с я а , і він з свого
боку рад буде тому. ІЦо до соймику, гетьман в своїм листі до воє­
води висловав свою повну згоду, — звиняв ся тільки, що все се
виходить уже запізно. Дійсно, лист писав ся за три дні до соймикового
терміну, так що вся чемність гетьманська приходила вже по часі.
Але — запевняв воєводу гетьман - - він зараз же по одержанню листів
воєводи і короля розіслав універсали до людности, уснокоюючи її,
що соймик збираєть ся з добрими завданнями
„для конфірмовання
прав і вільностей наших, для заспокоєння релїґії, котра так довго не
могла бути приведена до своїх старинних порядківа . За те з свого
боку жадав від воєводи, щоб він „своєю сенаторською повагоюα пред­
ставив і шляхті потребу серіозно рахувати ся з правами і вільностями,
нарушеннє котрих викликало всю ту страшну війну, серіозно брати
проголошену амнестію і відложити всякі гадки про пімсту і репресії.
Поголоски про ворожі заміри шляхти і бажаннє її викликати нову
1)
Лист Ви говсі. кого з Київ а в Пам. кн. Міхаловского с. 498 л днем *29 вересня,
копія в О солїи. 2 25 л. 278 мас дату 27 вересн я: се правдоподіоігїйше, коли Сосшщький
посилав сього ли ста з своїм 28 вер. (як що його дата вірна, розумієть ся).
' ) Білгор. ст. 297 л. 347—348.

війну на зиму доходять до військових кругів, але гетьман хотів би
вірити неможливости її і з великою охотою буде чекати приїзду до Київа
воєводи, як старинного приятеля козацького війська. Сам він при­
кладає всї старання, щоб привести до послуху Кисїлеві маєтности,
пильнує як найскорше спорядити військо — щоб до сойму вже були
готові реєстру; але якби й не вдало ся їх спорядити — козацькі,
посли у всякім разі будуть вислані на сойм1).
Подібні запевнення пересилав гетьман і в листі королеви, в від­
повідь на його лист, присланий через воєводиних слуг, де король
нагадував йому доконче поспішити з споряженнєм війська до сойму2).
Просив і короля звернути увагу на те, щоб амнестія була фактично
додержана, і ще раз вернув ся до сеї, очевидно вдячної теми в листї
до воєводи, висланім три дні пізнїйше по першім листі: „Пильно
просимо в. м., аби панове обивателі держали ся скромно до скомпу-
товання війська, а після компуту кождий з їх милостей як був так
зістанеть ся (при всіх правах своїх); треба того стерегтись, щоб
мала іскра не наробила великої пожежі, а до нас ріжні відомости
доходять, і що військо польське хоче зближати ся до країв наших —
що було б против волї короля й. м. і нарушило б пункти. Повторюємо
прошеннє наше до в. милости, аби як досі так і до кінця зволнв
повести як найкраще, щоб та ревізія (реєстрація) могла пройти спо-
кійпо і тим що належати до війська не боронено виходити в сї краі,
спродавши ‘ всї маєтки. Сподіваємо ся того по всій ласцї в. м., що
своєю сенаторською повагою витолкуєшь і вплинеш, аби пп. діґнїтарії
і обивателі Київського воєводства схотіли бути терпіливими, і військо
до тутешніх країв аби не зближалось“ 3).
Все було дуже чемно з боку гетьмана, — тілько приходило
дійсно занадто пізно, так що Кисїль — як і відписав йому, сам не
знав, чи брати за посміх ті всї гетьманські услугп для безпечного
спорядження соймику (другий лист писав ся того самого дня в Чи-
гринї, коли воєвода мав відправляти свій соймпк) — чи класти се
на рахунок нещасливого збігу обставин. Не діждавши ся на день
1 ( 1 1) жовтня ніякої відповіди від гетьмана, воєвода з шляхтою-
утїкачами, що поприїздили з ріжних кутів Корони, не рішили ся їхати
до Житомира, де був визначений соймик і куди поприїздила та шляхта
(українська головно), що зіставала ся на місці в воєводстві, під ко­
*) Лист Хмельницького до К исїл я з Чигрина, 6. X — Ojcz . spoin. I I о. 120, копії
в Осол. 225 л. 274, Чортор. 144 с. 575.
2) Лист до короля з того ж 6. X — Spominki е. 121, коиії тамже, ;? тою ж датою.
3) Лист гетьмана до Кисїля в Чигрина, 11. X — Spomin. с. 122, копії тамже.
digitized by ukrbiblioteka.org

зацьким рейментом, і не діждавши ся воєводи мусїла кінець кінцем
розїхати ся нї з чим. Воєвода з своїм товариством мусїв вдоволити ся
чисто символичним вїздом на територію свого воєводства: переїхавши
нід охороною своїх надворних полків пограничну Случ у Звягелї
відправили соймик в найблизшім селї Київського воєводства Зятьківцї4).
Постановили між иньшим вислати своїх депутатів до гетьмана, „я к
свого брата і співобивателя тогож воєводства“ , одного з старостів
Київського воєводства (державця Чи ти нського староства), відкликуючи
ся до його братських почувань — аби пожалував своєї братт-шляхти ,
пустив її на свої попілтца. Вислали також депутацію до короля,
просячи промислити щось для них. Невеселі шляхетські настрої описує
воєвода в листі до канцлєра висланім скоро по соймику, перше нїж
були одержані листи від гетьмана:
„Не прийшло ся минї з шляхтою їхати на соймик до Житомира;
мусиш його відправити просто під голим небом, перейшовши границю
Київської землі. Від Хмельницького, от уже пять неділь, піславши, не
маю иїякої підповіди, а при сій завсїди минї підозрілії кунктації його чернь
зістаєть ся в купах, панів домів не пускає. В Брагинї вбито кілька-
десять, в Вишеві кільканадцять. Меди, чинші, пастівне, аренди з Київа
і звідусіль беруть на Хмельницького; на останок і поташ, де ще був,
весь попродано. А нарешті маю й певну відомість, що велика частина
орди лишила ся й кочує при нїм. Коли питаю: по що? дають від­
повідь таку, що то все роблять похвалки наших, котрі грозять ся
вже зимою їх воювати, і умову ганьблять, і хто зна чого пе правлять.
А Хмельницький все то знає п чує. А тут шляхта до останньої рос-
пуки доходить: нема де і нема чим жити, і - - Б о г видить -хотїли
вже їхати до домів своїх, кажучи: „хоч би нас і повбивали“ . Ледви
затримав їх ріжними способами, і посольством до й. корол. мил.,
з которим поїхав п. ловчий київський: подав їм певну надію, що
коли Хмельницький не пустить їх до домів, то король Й. м. десь
визначить їм хліб. Зовсім уже не мають нічого: ті що по сто тисяч
мали маєтку, не мають за що хліба купити. ІІіелали до Хмельницького
від соймику: яка причина, що нас до домів не пускають, коли ми
готові в цїлости заховувати пакти? Х то хоче бути козаком, нехай
буде, а нам аби дома жити з тими, котрі хочуть зістати ся в під­
данстві. Тими способами затримавши шляхту, чекаю, що відпише на
і)
Про се Ки сїль в ли стах до геть мана і канцлера (див. низше), записки Єрлнча с.
109— 110, і иізпїїїша ск ар га дідички З ятьківки Анни -А льоізи Ходкевичевої на шкоди по­
несені її маєтком від сього соймику і приведених його участник ами хоругов. Соймикового
протоколу досі не знайдено.

те спільне посольство і з чим нарешті відправить моїх — кількох
уже — післанцїва !).
Звісні нам листи гетьмана, принесені Кисїлеви 10 (2 0) жовтня,
дещо заспокоїли воєводу що до замірів гетьмана. Спішачи повідомити
його про снізненнє всіх ґарантій для безпечного відправлення соймику,
він не втерепів, щоб увіривши в добрі наміри гетьмана не розспипати
перед ним безліч мудрих рад, як би він міг привести до нормальних
відносин сї краї й дати іііл я х т ї змогу скорше вернути ся до своїх
маєтків, що в сїй хвилі особливо бентежило воєводу. Відповідаючи
на прошення гетьмана, щоб шляхтичі не задирали ся з підданими
й поводили ся скромно, він писав:
„Не може бути більшої скромності! над сю, коли ми всі тільки
дивлячись на отчі дими, чекаємо на березі отчинної нашої землї по­
мочи, повороту братиї нашоі висланої з соймику до в. милости, яко
до слуги й. корол. мил., будучого (!) гетьмана війська й. кор. мил.
Запорозького і нашого брата і співгорожанина тогож воєводства. Час
пожалувати нас, братиї своєї, і сповнити заприсяжені в. милостю
пакти, що містять ся в тих трох пунктах: перший — що козаки
мають бути по Коростишів; другой — що з дальших волостей вільно
вийти; третій — що хто не хоче бути в реєстрі, має зіставати ся
в підданстві й. к. мил., а в наших дїдичнпх добрах — в звичайнім
нашим послушенстві. Ми готові тримати ся тих постанов, і хто впро­
сить ся до реєстру, нехай ті будуть здорові козаками, а ми теж нехай
в домах своїх будемо. Вже й самі піддані горнуть ся до нас, і тільки
ті що хочуть бути козаками мішають усе. Тож я — коли вже Господь
Бог схотів зробити мене посередником в тім нещаснім замішанню,
подаю в. мил.: зволь в. милость вислати свої універсали, аби сї всї,
котрі хочуть належати до війська, подали кождому з нас реєстр за
підписом руки сотника або отамана з кождої місцевости, а ми до
них нїчего не будемо мати, поки в. мил. скінчиш ревизію. Х то
вмістить ся в військовім реєстрі, той зі всім майном своїм нехай іде:
хто не змістить ся, а схоче зістати ся з паном, нехай здоров зістаєть ся.
Кождий пан в своїй маєтности не тільки не буде перешкодою ревізії,
а навпаки буде в поміч: бажаючи мати більше підданих, буде зносити
ся з ними и ласкою своєю їх до себе притягне. А хто вже на тім
стане, щоб бути козаком, той до в. мил. удасть ся, і меньше праці
буде в. мил. з тим снорядженнєм реєстру. А щоб ми, дпвлячи ся
на наші маєтности, де вже спокій настав, не 'вільні були до них
digitized by ukrbiblioteka.org

приїхати, що ж би то за спокій і згода були? Був би жаль
ще більший!
„Зволь в. мил. яко чоловік уважний і розсудний то розважити.
Зима наступає, кождий мав би на своіх поиілищах розігріти ся.
Сама певність тої згоди не може мати кращого закладу, як те що
кожен в домі своїм сяде. Бога ради, не дай в. мил. ще короля тим
клопотати! що постановило ся, нехай сповнить ся. В сі ї. м. хотїли
посилати з тим до й. кор. мил., що нема їм вільного приїзду до
домів своїх, але я затримав, взявши на себе, і чекаю ласкавої від­
повіди від в. мил. Запевняю в. мил., що кожному дім милий: по тім
дволітнім заколоті' кождий зумів скромно себе повести і приохотити
до себе підданих. Тільки зволь в. мил. видати від себе універсали,
аби по місця означені в пактах всї, хто хоче бути козаком, виходили
до міст і волостей українних, а хто хоче зіставатись, аби був свому
панови послушний і не смів жадної хоругви підносити і куп зберати,
під карою військовою. Побачиш в. мил., що і постановлені пакти
будуть сповнені, і давня згода й любов вернуть ся, і в. мил. доведеш
до кінця діло реєстру. Не маю сумніву, що ми дістанемо від в. мил.,
що наказує сама справедливість!
„Що ж до тих маєтностей наших, котрі в тих межах, де мають
бути козаки, то і на те спосіб легкий! Зволь в. мил. пустити ста­
ростів і нідстаростів наших осісти на своїх місцях. Будуть чекати
споряження реєстру: кого в. мил. впишеш до реєстру, буде козаком;
хто не буде вписаний, зістанеть ся ири замку і пані. Так від віків
бувало, чому ж і тенерь не мало бути? Адже, Боже, оден слуга,
котрий буде підстаростою .в королївщині, або старостою в дїдицтві,
нічого не перешкодить, а все ж доходи вже підуть, і буде знати, що
вже мир і згода, і ми з неї ТЇІІІИМОСЬ. А то коли я воєводою київ­
ським, і згода вже, а замок й. кор. м. по давньому порожнем стоїть
і нема там мого підвоєводи, і не буде минї там ніякої власти і доходу,
що ж то за згода була б? Недавно були у мене міщане київські:
замість рати принесли минї пять червоних. Святий Б ог! і то, о чім
воєводі на сойм їхати? так мовить Русь на ш а!1) Правду сказавши,
одного Бога боятись! Коли мир, то має бути мир! кождий при своїм
має зіставатись, і готова буде апробата покою“ .
Із н о в поради що до лекшого спорядження реєстру: „Аби лекше
було голові, зачати від голови. З огляду що має бути збільшеннє
війська, збільшай його насамперед від Уіграїни': а потім додавай з во­
!) Тут воьвода закида»; з-украшсі.ка : swaty Boli. і toje jest і т. д.

лостей, бо инакше, почавши від волостей, помішало ся б і мав би
в. мил. трудність. Мусить ся справа почати ся від городів України:
де було тисяча козаків, вписати їх два або три рази стільки, а потім
уже зволь зміркувати, скільки дібрати з волостей. І війську всьому
і нам то буде милїйше, коли в. мил. там де сама натура козаків
хотіла мати, даси їх найбільше, а з дальших волостей будеш при-
бератп тількии. Воєвода береть ся за одну годину, на картці паперу
дати гетьманови такий плян компутовання війська, і заохочує зїхати
ся де небудь, в Житомирі напр., щоб норозуміти ся в сїй і иньших
справах перед від'їздом на сойм, куди він хотїв би явити ся не
з скаргами, а з засвідченнями вірности й льояльности гетьмана. За
такі докази вважає, аби гетьман дав вїзд шляхті до її маєтків, ста­
ростам і підстаростам до маєтностей і держав, спорядив реєстр, ви­
рядив митрополита і військових послів на сойм — і самому воєводї
відкрив дорогу до його столиці: „буде то перший знак згоди“ ,
з котрим би він хотів явити ся на сойм1).
Відновідп гетьмана київській шляхтї і Кисїлеви не маємо, але
про зміст можемо догадувати ся з дальшого.
При всім навіть бажанню гетьман, розуміеть ся, не міг сповнити
того, що просив воєвода у нього в інтересах шляхетського хозяйства:
відчинення шляхтї й ї ї аґентам широкої дороги до її маєтностей,
популяризації між людністю постанов зборівських що до відділення
війська від пілданських мас і можливо скорого і різкого проведення
демаркаційної лінії між сими двома катеїоріями людности. Власне
гетьманське правительство пильнувало як мога меньше дати відчути
людности якісь зміни в сїй области, як найменьше непокоїти її пер­
спективами повороту старого панського права. Але воно бажало дати
й докази своєї вірности угоді, і тому гетьман, відкладаючи все инынѳ
до спорядження реєстру, відкрив воєводі дорогу до Київа, дав йому
всякі Гарантії безпечності! і замість Житомира обіцяв там зїхати ся
з ним. Зїздови сьому в українських кругах надавали велике значіннє,
його вважали свого рода санкцією зборівської угоди — ми маємо ріжні
звістки з-перед нього і по нїм, які переказують розмови про його завданнє —
договорити ся про новне замиреннє українсько-польське*) (після того
як київський зїзд сих сподівань не оправдав — стали говорити, що
се буде на новий рік, підчас сойму).
‘ ) Лист Ки сїля з 20. X . писаний над Сдѵчею „між Звяглем і Несолоною“ (в таборі
шляхтичів-еміґрантів) — Ojcz. spoin. c. 128— 127, копії в Осол. 225 л. 275, Чортор. 144,
587 (я несвизького архиву).
8) Див. вище с. 229.
digitized by ukrbiblioteka.org

Призначав ся київський зїзд „на третю неділю після Покрови“ —
в дійсності! відбув ся в середині падолиста. Два тижні по своїм листі
до гетьмана, 26 с. с. жовтня, Кисїль вїздив з усею можливою для
нього нарадою до своєї столиці в супроводі шляхти, що з ним кочу­
вала над Случею. Одначе „з черню надутою теперь ріжно йому вело
ся “ , як він доносив королеви, і не можучи дочекати ся гетьмана, на
котрого покладав всї надії, він підмовив митрополита п печерського
архимандрита їхати з ним до Білої Церкви, де гетьман, мовляли,
пробував; але на дорозї в Василькові дістали на нічлігу відомість,
що той надїздить з иньшої сторони, від Канева, і поспішили назад.
Справді, гетьман приїхав і разом, поправив усе. „Козацька юрисдикція
уступила ся·“ , ї ї місце заняла введена в житє воєводою юрисдикція
королівська. Відновлено власть магістрата, і вступивши в справованнє
свого уряду, воєвода нарешті' по стількій перерві в функціях коронного
суду вчинив розправу над убийцями незадовго вбитого своїми слугами
місцевого шляхтича Голуба, засудив їх на смерть і „мечем королів­
ським“ (себто маїистратського ката) виконав над ними засуд смерти,
„маючи глядачами що найменьше 20 тис. козаків“ *).
Про всі сї блискучі успіхи своєї місії й своєї політики взагалі
воєвода поспішив повідомити й утішити короля в звичайнім для нього
напушистім і хвальковатім листї. По його словам, він добив ся
„певними способами“ , що спорядженнє реєстру кінчить ся вже й на
сім боцї і за Дніпром. Заспокоїв гетьмана, збентеженого вістями про
г, Про се все оповідає К исїль в ли сті своїм до короля, „данім на Київ ськім замку“ ,
як він многозначпо надписав його, і крім нього Єрлич в своїх записках. По словам Єрлича,
воєвода вїхав до К иїв а 6 падолиста в суботу. 6 падол. н. ст . дійсно припадало в суботу,
і подана Єрличом да та вповнї згоджуєть ся з відомостями воєводи: пишучи 28. X I він
каже, що пробув уже там „ділі три неділі“ . Підношу се том}·, що д алї Єрлич дає відомости
з помилками зовсім незрозумілими [для так ого близького свід ка : він каже, що не можучи
дочекати ся гетьмана воєвода виїх ав йому на зустріч 4. X I I , але діставши відомість, що
гетьман над'їздить з иньшої сторони, поспіш ив назад, і дійсно 6. Х П ві второк гетьман
пр иїхав до Київ а. Оповідаєть ся, як бачимо, дуже докладно, але не тільки що ми маємо
лист гетьмапа з Київ а 25 X I , але з справоздання московського посла Неронова знаємо,
що 20 (30). X I гетьман уже приїхав з Київа до Чигрина, щоб припяти царського посла,
і22і20.XI с. ст. дійсноприймавйогоу себе—А.Ю.3.P.VIII с. 306—311; поїхати
він до Київа з Канова міг десь 2—3. X I с. с. (с. 304), а з Київа виїхав коло заговин.
Тодїже поїхав і воєвода. Переяславський полк овник, что був з гетьманов у Київі, каже,
що воєвода дав гетьманови бенькет, і на третій день по тім поїхав н а сойм (тамже с. 305).
З сим сходить ся оповіданні; Паісієво го служебника, що гетьман був в К иїві „для пере-
писки“ козаків три днї, — пригнав гонець з Чигрина з вістю про приїзд послів москов-
сь каго, татар ського й угорсь кого, і через тих послів гетьман 13. X I поїхав до Чигри на,
і того ж дня поїхав і воєвода (Білгор. ст. 297 л. 440— 441). І козаки в Вольнім оповідали,
что гетьман з полковниками „для договору мирному докопчанью“ пробув у Ки їві до 14. X I
(тамже л. 516). Т а к воно, видко, й було, і може бути, что й Єрлич теж мав перед собою
вірну дат)· ви їзду на сойм воєводи — 14 . X I с. с ., тільки лерероблючн свої записки по­
милив се й зробив з того 14. X I I (нового ст.) .

приготовання до війни з польської сторони, і підтримав його в льо-
яльности й пѳвности іцо до королівської ласки. Полагодив по можности,
„як нинішні обставини позволяютьи, — иньші справи/так що митро­
полит прибуде на сойм, і посли козацькі приїдуть, покладаючись на слово
воєводи. Про те, что йому не вдало ся, воєвода за краще вважав
не згадувати. Виговський, что був з гетьманом в Київі, оповідав
московському послови, что воєвода переказав гетьманови від короля
бажаннє, чтоб королівських урядників пущено до городів, і гетьман
аби написав по городам, чтоб люде їм були послушні, але гетьман
відказав, что до сойму, поки „всі мирові статї не будуть закріплені
в правдуа , він урядників у городи не пустить. І від Вишневецького
були у гетьмана у Київі посли „і просили з великим прощеннєм, чтоб
позволив йому післати до своїх маетностей урядників, християн
(православних), а не ляхів (католиків)и, і гетьман йому теж сказав,
что до закінчення сойму нікуди урядників не пустить, а что до
Вишневецькаго, то він по соймі разважить і дасть знати, чи можна
буде його урядників коли нибудь пусти ти 1).
Про все се воєвода не згадував. Зате пильно остерігав короля,
що хоч гетьман і все військо щиро прагнуть покою п пильно коло
нього заходять ся, належить вистерігати ся всього, що б могло
викликати нову війну. „Т>о тут готовість всяка, той же союз (з Ордою)
і ті ж сили, чернь готова на все і завзята на панів своїх бажає
війниа . Гетьман готов навіть оружно виступити против черни, але
такий конфлікт, очевидно, самому воєводі представляв ся рісковним,
а переспектива нової кампанії — дуже небезпечною. „Настала б війна
народня, війна за віру, а до чого б вона могла б привести, мали ми
недавні і жалісні доказии . На випадок якби розстроєне здоровлє не
дало змоги прибути на сойм йому самому, воєвода просить одного:
„на війну не пориватись“ 2).
Разом з листом воєводи пішов мабуть і лист гетьмана до короля,
написаний від себе і війська підчас побуту в Київі. Гетьман писав,
що хоч до війська „доходять ріжні (непевні) слухи44, але він вповні
покладаєть ся на слово і нисаннє короля і сповняє його волю: спішить
як скорше перевести ревізію війська і сподїваєть ся скінчити її до
закінчення сойму, виправляє козацьке посольство на сойм: просить
також королівської інструкції, як має поступити супроти бажання
») Акты ЮЗР. VIII С. 315 в.
-) Лист Кисїля нидалий лдвох досить відмінних і несправних копій; вOjcz. spoin.
I l с. ü4, ·λ датою 25 падол., і в нам. кн. Міхаловского с. 251 л даток» 28 падол. Копія
в Осо.і. 225 л. 280 ма·: також дату 25. XI .
digitized by ukrbiblioteka.org

хана, що жадає на основі союзної умови присилки козацького полку
(„дві або три тисячі люду“ ) для задуманої експедиції на Черкесів !)·
Гетьман писав сього листа, видко, перед тим як отримав коро­
лівські листи, що заховали ся в записях королівської канцелярії.
Перший з них має дату 12 падолиста. Король висловляє вдоволеннє
з одержанного ним листа від гетьмана і війська з запевненнями під­
данства і бажань нагородити християнству все зле, що стало ся
в останній війні. Заохочує гетьмана далї вести розпочате: споряджати
військо і „упрятувати“ своєвільні купи, „аби кожен безпечно в домі
своїм сидіти міг і иравдивий покій наступив по такій великій війні“ .
Пригадує ще не зведені козацькі війська з граничних територій :
„маючи відомість, що ще й досі' козаки зістають ся в деяких місцях
в кн. Литовського, як от у Любечу, Лоєві й Стародубі, жадаємо від
вірностп твоєї, аби їм з тих місць і з иньших, коли б вони ще десь
були, велїв доконче уступитись, — аби сповнено було у всім де-
клярацію нашу, котру як ми згідно з словом нашим королівським
всюди ве.їЇли заховати, так і вірність твоя старатимеш ся з успіхом,
щоб і з сторони твоєї нічого не діяло ся всупереч ї й “ 2).
Другий королівський лист записаний в тій же книзї його кан­
целярії, без дати, але як зміст показує — зладжений в переддень
сойму, був правдоподібно відповідю на писаннє гетьмана з 8 жовтня.
Король знов запевняв в своїй прихильности до козацького війська,
обіцяв дати докази тої ласки своєї посольству козацькому, як воно
прибуде на сойм - і принаглював гетьмана, щоб на с о т і доконче
наспіло не тільки посольство, але й реєстр (далеко потрібнїйший,
розумієть ся). Давав до зрозуміння, що реєстр доконче мусить бути
перед кінцем сонму3): знов клав на серце гетьманови, в тих самих
виразах другу пекучу справу —
„аби своєвільні купи в тих сторонах
упрятав, щоб кожен безпечно міг сидіти в дому своїм, І СПОКІЙ
правдивий настав,
—
бо з нашої сторони все сповнити ми звеліли,
що в декларації нашій обіцяли“ 4).
Третій лист короля був відповідю на писаннє гетьмана з Київа,
переслане королеви разом з посвідченими, Кисїля що до льояльних
*) Сей лист гетьмана » датою 25. XI виданий в Ojcz. spom. c. 128, та ж дата
в к опії Осол. 2 25 л. 287, але дописана пізнїйшою, новою рукою. Копія пет. публ. бібл.
129 л. 442 має 29. XI . Дивно виглядає в сім листі фраза гетьмана, що ширше писав він
про всї справи до воєводи, „котрий в. к . милости оповість зичливість підданства нашого“ .
а) Кн. кор. канцелярії л. 40, видано в Ojcz. spom. c. 128.
3) A ze iusz wkrótce seym walny zaczynamy, c/.ekac przed skonczeniem iego
bedziemy od wiern. t\v. regestrów sporządzenia tego woyska naszego.
4) Кн. кор. канц. л. 41 (недруковаяий).

замірів гетьмана й війська. Король поспішив висловити своє вдово-
леннє з таких доказів їх доброї волї. Він писав, що й так не
сумнївав ся з льояльности гетьмана й війська Запорозького по даних
обіцянках, а все таки з приємністю прийняв його відомости, що вже
й реєстр кінчить ся, і посольство з ним посилаєть ся (як бачимо,
король вмовляв в гетьмана більше, ніж той написав в своїм листі
дійсно), так само й засвідчення київського воєводи про заходи геть­
мана коло сповнення постановленого і втихомирення своєволї. Просив
бути певним його ласки, „вірити ціло самому слову нашому королів­
ському, не даючи віри ніяким пустим вістям“ . „Бо ті війська, котрі
маємо там і будемо мати, задержали ми не для чого иныного, тільки
для виконання того, що постановлено — аби ми їх могли ужити
против кождого, котрий би важив ся противитись волї нашій і поста­
нові, недавно учиненій44. На посилку 2 — 3 тисяч козаків в поміч
ханови давав повну згоду і поручав гетьманови настановити над ними
„досвідченого і доброго полковника, котрій би славу нашу і гідність
війська нашого Запорозького підтримати міги !).
Незалежно від пригадок гетьманови король звернув ся і безпо­
середно до козацького війська розложеного на пограничу, жадаючи,
щоб воно уступило ся. Маємо універсал виданий до „полковників,
сотників, атаманів, асавулів і всїх молодців в старостві Барськім, де
король посилаючи ся Hà деклярацію свою2), в котрій мовляв староство
Барське значить ся між територіями призначеними на становища ко­
ронного війська, — повідомляє козаків, що призначив се староство
на становище Богуславови Радпвиловп, і наказує їм уступити ся
з Бару і всього староства Барського і не боронити Радивиловим людям
розкватирувати ся там3). Універсал сей, висланий правдоподібно не
тільки на Поділе, а і в „иньші місця“ , де ще стояло козацьке
військо, зістав ся документом безрезультатности королівських пригадок
гетьманови, котрі той вважав за краще просто промовчувати — одна­
ково не можучи нічого приємного пообіцяти в сїй справі.
З київського зїзду з .Кисїлем, давши всякі можливі для даної
хвилі докази своєї льояльности для річи-посполитої, гетьман поспішив
до Чигирина, аби прийняти зграю послів і висланців, що чекали
1) Тамже л. 42.
2) Nie wątpiemy о tym, ze declaratia oasza na supplikę у prozbe woyska Zaporoz­
kiego iu sz w am ie st wiad om a — обережна стилізація дав думати, що король підозрівав
як раз противне — що деклярація зістал а ся війську невідомою.
3) Універсал бел дати, але між листами кінця падолиста в кн. кор. канц. л. 4*2 об.
digitized by ukrbiblioteka.org

побачення з ним1). Пильнуючи до слушного часу затримати добрі
відносини з королем з найменьшим нарушеннем українського statu q u o r
ваходив ся він заразом скріпити і поширити свої дипломатичні звязки,
заручити Ся угодами й союзами, не тільки на випадок зірвання
з Польщею, що де далі* виглядало все більш неминучим, а і для
більшої ваги й самостійности в своїх відносинах до неї, поки вони
ще трівали. На жаль, і сим разом маємо з сеї сфери гетьманської
політики переважно самі відірвані звістки, поголоски п чутки, які не
зовсім можна навіть повязати до купи.
Перед усїм, як ми бачили, гетьман постаравсь утримати в цїлости
й силї свій союз 8 Ордою, стоїчно знїсіпи зраду хана під Зборовші,
вдоволивши всї його бажання і не завагавши ся навіть стягнути н.°,
себе обуреннє й гнїв народній за надмірну улеглість татарській волї
(в справі ясира). Сею дорогою ціною він окупив справді захованій-:
тїсного контакту і приязни з ханським двором і посміяв ся з похвалок
польського правительства, що зборівськими уступками воно, мовляло,
розірвало такий небезпечний для Польщі козацько-татарський союз.
Союз зістав ся цїлим і ненарушеним. Частина орди, як і торік, ли­
шила ся під рукою у гетьмана, в сусідстві Чигрина2), а на другий
рік, з огляду на татарські недостатки — неврожай збіжа й трави
від саранчі, він позволив Татарам по всьому Заднїпровю прикочувати
під коэацькі городи, за двадцять— тридцять верстов, щоб їздити до
міст на торги і купувати всяку х ар ч3). Служило се на осторогу
Польщі — і ще більше може всїм домашнім мальконтентам, охочим
підняти руки против непопулярної гетьманської політики: против них
гетьман кождої хвилї міг пустити орду.
Х а на ж він пильнував привязати до себе ріжними обіцянками
й плянами, які могли б заінтересувати його й Орду. Виговський опо­
відав московському послови, що гетьман убезпечав хана, аби він
„жив не боячись турецького царя, бо він, гетьман, буде боронити
його, кримського ха наи, і посилав своїх послів до турецького царя
*) Пере і московським послом в Ч игри нї гетьман звийяв ся, що не міг його від­
правити скоро, „бо в тих дтигт (28— 25 падолиста) були у нього посланник и й гінці
ИИЫІГИТ держав“ — АЮЗР. Ѵ Ш с. 311. Пор. вище с. 235.
г) В падолисті 1649 р. оповідали московському послови Неронову на У кр аїні, що
від Чигрина верст в 25, під Чорним лісом, на річках Інгульцях, Великім і Маліж, кочує
Татар ти сяч в десять, і до гетьмана раз-у -раз присилають пісд анцїв , пи таючи ся, чи
король і Ляхи сповняють умову і чи не замишляють чого небудь злого Запорозькому війську.
Бо коли б Ляхи Запорозьке військо у тїсняли, договорних статей н а соймі не потвердили,
то нех ай гетьман пише ханови, а х ан зараз по давньому з усею ордою зараз буде йому
в поміч. —
АЮЗР. ѴШ с. 315.
з) Тамже с. 355.

ва порозуміннєм з ханом, „щоб турецький цар кримського царя не
переміняв і л ї в чим його не тїснив“ .
Безпосередньої відповіди на
се посольство до Високої Порти, вислане гетьманом за порозуміннєм
8 ханом, як з сього виходить — дуже скоро по поворот! з-під Збо­
рова, ми не маємо — тільки в листах привезених турецьким посоль­
ством літом 16 5 0 p., в дуже підчеркнених виразах задоволення, які
там читаємо, молена справді побачити потвердженнє того, що демон­
стро ван а сього союзу перед диваном з боку гетьмана і хана мало
значіннє певної політичної остороги на адресу П ор ти 1)· Тїсний союз
з ханом вводив Україну в систему держав, в головах котрої стояла
Порта — тепер дуже ослаблена двірським переворотом і більше ніж
коли небудь готова цінити всяку перспективу свого зміцнення,
і з другого боку він же давав ханови добру опору — прикладом
попередніх союзів з козаками — супроти всяких можливих несподі­
ванок з боку нових фактичних правителів Порти. Разом з тим гетьман
зручно заохочував хана ріжними проектами спільних воєнних операцій
в інтересах Криму: походу для покарання ворохобників Донцїв, не­
покірних Черкесів, експедиції на московські україни і т. д. Ми зараз
вернемось до тих поголосок, котрі пішли про сї проекти — тепер
тільки зазначимо, що вони зявляють ся зараз же по зборівській угодї,
коли гетьманови так важно було утримати тїсну спілку з Ордою —
нізащо не дати польській дипльоматії її розбити.
З иньшими турецькими васалями — Семигородом і волоськими
князівствами гетьман також не залишив обміняти ся посольствами
зараз же по зборівській угоді, щоб запевнити їх , що вона нї в чім
не зміняє його політики, і з тим поновити й скріпити завязані по­
літичні звязки. До Ракоція вислано в посольстві Тетерю, з заохотою,
аби князь не залишав своїх плянів в Польщі й рахував і далї на
спочуте і поміч гетьмана: Ракоцій віповів па се перепросинами за те,
що не підтримав козаків в їх кампанії з Польщею, як то собі бажав
гетьман, але в будучій війні, просив, аби гетьман рахував на нього
певно2). Разом з тим він прикладав рук і до політики гетьмана на
Волощині - політики дуже складної і все ще не ясної в подробицях.
Волоські князівства здавна стали клясичним гніздом політичної інтриґи,
в котрій не легко буває розібратись; очевидно і сим разом против­
ники молдавського господаря Лупула хотіли використати козачину
‘ ) Акти і відомости що до сього турецького посольства в АЮ ЗР. Ѵ Ш с. 352— 353,
Архивъ ЮЗР. 111. IV с. 497— 498, Міхалов. с. 554.
-) Посольство Т етері до Семигороду. 29. X I 1649 — B ellum Ьогео-o rie nt ale І
f. 55. Пізнійuii вісти про сї зносини — Архивъ Ю ЗР. Ш . I V с. 498.
digitized by ukrbiblioteka.org

против нього, а Лупул старав ся затримати приязні відносини з геть­
маном, але не досить ішов на руку йому і Ракоціеви, бо по щирости
тягнув до Польщі, дуже цінив свої звязки з Радивилами, і се рік
пізнїйше привело до звісної козацької експедиції на Молдаву *).
Заходами про утриманне приязних відносин з боку української
дипльоматії її робота, розумієть ся, не кінчалась. Ї ї очевидно гнїтила
та політична рівновага, що уставила ся в Східній Европі з 1 63 0 -х pp.
так міцно, що нї-руш не можна було її захитати — навіть всіма
зусилями покійника Володислава. Ігумен Иона з Батурина доволі'
влучно охарактеризував перед московськими властями сю козацьку
тактику, — що козаків непокоїть згода Польщі з усїми сусідами:
„з Москвою, з турецьким султаном, з німецьким королем і з иныпими
охрестними царствами — щоб король і пани-рада, зеднавши ся
з котроюсь державою, на них, козаків, війною не пішли — бо вони,
козаки, надїють ся тільки на одного кримського царя“ 2). Гетьманови
й старшині хотіло ся бути в центрі якогось конфлікту, щоб грати
ролю язичка при вазі, своїм союзом і помічю даючи перевагу тій чи
иньшій стороні' і дорого кажучи їх собі оплачувати, себ то хотіло ся
того, що прийшло пізнїйше, з 1654 — 1655 роками — прийшло за­
пізно, коли козаччина була вже сильно виснажена й не могла ви­
користати сих обставин, як могла б в pp. 1648— 1649. До того
часу всї силкування її, щоб якось кинути Москву на Польщу, або
Польщу на Турцію, Крим на Москву, не приводили до бажаних
результатів, не вважачи на всї дуже витрівалі (хоч і досить при­
мітивні) заходи в сім напрямі.
Гетьман і його товариші з спочутєм притакували мріям: польських
політиків, що відогрівали Володиславові пляни лїїи против Турків.
Самі развивали пляни великаго союзу християнських народів против
Порти, запевняли, що наслідком тїсного союзу з козаками і Татари
підуть тепер з ними против Турків. І заразом з таким же спочутєм
відкликались, а може й піддавали Ордї пляни походу на Москву, на
Дін і т. иньше. Заховані в доволї значній скількости дипломатичні
акти й донесення московських аїентів з сього часу досить докладно
малюють сю сторону гетьманської політики.
Зараз таки після зборівської угоди по московському пограничу
пішли чутки, що козаки з Татарами замість сеї так несподівано пере­
рваної кампанії замишляють спільний похід на московські краї. В пер­
*) Див. також Архивъ с. 497— 498.
2) Розпите іг. Йонн в Путивлі 9. II . 1650, Білгород. ст. 297 л. 50—51.

т и х днях вереспя с. ст. оден київський міщанин оповідав в секреті
московським аґентам, що казав йому також в секреті батуринський
(чернігівський) нолковіпгк Небаба: що гетьман козацький напевно
піде скоро походом на московську державу, під Путивль і иньші
московські городи. Але се що той міщанин оповідав їм в такій великій
тайні від По,ба,би, „сильно наказуючи, щоб вони сього нікому в ли­
товських' (українських) городах не говорили“ , сим же аґентам довелось
почути „но всіх черкаських городах“ , де їм довелось бути, без усякої
тайпости: ,,τί ;к річ її всі Черкаси говорять не тайно, що йти їм
з гетьманом невідмінно на Московську державу, під Путивль і иныпі
городи, за те що не вчинив їм цар ратними людьми помочи на П о ­
ляків“ !). І де далі такі розмови й остороги приходили з ріжних круп в
і сторін, вказуючи не тільки на поіиирсннє, але й заінтересований
в широких кругах сим пляном, що може й популяризовав ся на те,
аби відтягпути увагу козацтва від дражливих плтаїгь звязанпх з угодою.
Так наприклад, московський аґепт, побувавши за границею
в Нових Млинах в 20-х днях вересня, чув від якогось запорозького
козака такі похвалки: „буде у нас з вами. Москвичі, велика війна,
за те що від вас Хмельницькому помочи на Поляків не було“ *).
Иньшому аґентовн оповідав якийсь конотопський міщанин, що військо
Запорозьке відшукало ςτapi і^амоти московських царів, як давали
вони Запорозькому війську „жалованье“ , і гетьман буде посилати до
царя в сїй справі, а як цар йому давати того жалування не звелить,
то підуть козаки з Татарами па Московське государство, і вже тепер
гетьман велїв козакам готуватись до походу3).
Сам гетьман висловляв ся на сю тему нїби то дуже льояльно.
Перед звісними вже нам московськими висланцями, що були в козацькім
таборі під Збаражем і разом з гетьманом вертали назад, він говорив :
„казав нам кримський цар, щоб минї, гетьманови, разом з ним
Московську державу воювати; а я Московської держави воювати не
хочу, і кримського царя намовив, щоб Московської держави не воював“ .
І пив здорове царя, запевняючи про своє бажаннє служити цареви
з у сім військом козацьким4).
Але иньшим післанцям, путивльських воєвод, що приїхали
з ріжними пограничними нретенсіями за захоплені україньськими
людьми ґрунти і пасіки і попали до гетьмана під сердиту хвилю,
скоро після його повороту до Чигрина, прийшло ся послухати зовсім
*) Акти ЮЗР. Ш с. 353.
Тамже с. 357. ;ί) Тамже с. 358.
*) Тамже с. 350.
digitized by ukrbiblioteka.org

иньшої мови: велїв* сказати словесно (воєводам путивльським) — не
то „що їх люде царською землею за границею володіють, а ждати
їм його скоро під Путивль: іде він, гетьман, зараз війною на Мо­
сковське царство, — ви за дубину та пасшу говорите, а я все —
і городи московські, і Москву зломлю, та й хто на Москві сидить,
і той від мене на Москві не відсидить ся, — за те що не вчинив
йому цар помочи на Поляків ратними людьми: він, гетьман, з царем
не мирив ся і хреста нї в чім не цїлував і король польський, що
мирив ся і хрест цілував (Москві) — і він помер“ 1). Лист пере­
сланий гетьманом з сими післанцями до воєвод був писаний дуже
коректно (гетьман обіцяв, що всї кривди, на які скаржили ся воє­
води, будуть нагороджені, і на будуче вони заборонені); але тим
небезпечнїйше відбивали від сеї силуваної коректности ті зловіщі слова,
котрими прохопив ся гетьман в хвилі роздражнення.
І далї йшли до Москви чергуючи ся — запевнення гетьманського
правління в приязни і трівожні вісти про плянп козацького походу,
нограничні зброєння і роздражненнє на Москву за її ухильчиву політику.
Вольнівському воєводі, що написав гетьманови листа, довідуючи ся
нро Татар, чи їх снодївати ся в українних городах, гетьман відписав
(десь в перших днях жовтня с. с .) , що хан на московські городи не
ніде, бо він з гетьманом в братерстві — хиба Татари ногайські,
ханови непослушні2). Але якраз з того ж часу з українського сївер-
ського погранича йшли одні за другими уперті вісти про мобілізацію
козацьких сил, про гетьманські листи, щоб козаки по першому слову
були готові сісти на коня, і сам гетьман має туди прибути3). В Чи-
гринї оповідали, що хан зажадав у гетьмана пропуску дая орди на
московські землї, і гетьман обіцяв4). І сам гетьман нема-нема тай
пригадає, що цар, мовляв, не сповнив своєї обіцянки, не поміг йому
на Ляхів і полишив при самім союзї з ханом5).
Московське правительство всїм сим* було серіозно занепокоєне.
Хмарою летїли з Москви до пограничних, українних воєвод накази
жити „з великим береженнєм“ , провідувати про татарські й українські
замисли і бути на поготові. Але се нічого не полагоджувало. Воєводи
відписували, що укріплення у них лихі, людей мало і на випадок
казацько-татарскаго походу боронитись нїчим. Треба було думати
про те, щоб йому запобігти. Саме в сїм часі йшла мова про формальне
1) Акты ЮЗР. т с. 353.
2) Білгор. стов. 197 л. 346.
3) Тамже, вісти з Новгорода Сїверського і Глуїова л. 284, 297, 382.
Тамже л. 338 .
5) Тамже л. 347.

нотвѳржденне чи відновлений, з огляду на аміну особи на польськім
престолі, польсько-московського трактату. З сим приїхало до Москви
зараз по зборівській угоді польське посольство, але московські політики
сильно завагали ся що до дальшого характеру своїх відносин до
Польщі з огляду на великі зміни в польській політиці в звязку
з Зборівською угодою, про котру не мали докладнїйших відомостей,
та на сї трівожні вісти, які від першої половини вересня почали
приходити до Москви з України. Польських послів відправлено з ні­
чим, причепивши ся до ріжних титулових і етікетальних недоглядів
в привезеній ними грамоті польського короля, і слідом по тім того
самого дня, З жовтня с. ст. вислано своїх. Гінця Кунакова до Вар­
шави, ніби то оповістити про рішеннє царського правительства вислати
до польського короля великих послів, а В ДІЙСНОСТІ! - роздобутії
акти зборівської угоди і розвідати ся яко мога докладнїйше про від­
носини польсько-українські і внутрішні польські. А на Україну, до
гетьмана вислано посольство зложене з Гр. Неронова й підячого Богда-
нова: з дарунками гетьманови й близьким йому людям, з похвалами за
те що гетьман, мовляв, відмовив хана від походу на московські краї,
а вважаючи по розмові — і з намовами далі хоронити Москву від
яких небудь прикростей з боку Криму та памятаючи спільність право­
славної віри стримувати ся взагалі від усяких ворожих замірів против
неї. Донесення сих висланців, переховані до наших часів, дають до­
волі цінний матеріал для оцінки політичного моменту (Кунаков крім
того зібрав богату збірку всяких оповідань, чуток і лєґенд на сучасні
політичні теми, сновняючи дане Йому порученнє, Неронов обмежив ся
важнїйшим, що належало безпосередно до його місії). По части cen
матеріал був уже використаний нами вище, і тепер ми спинимось на
тім, що характеризує тодішню політичну ситуацію — а заразом вибе­
ремо деякі інтересні подробиці з обстанови гетьманського двору: порів­
нянне справоздань Унковского і Неронова показує, що тут уже виробив
ся церемоніал в прийманню послів1).
Неронов був задержаний в дорозі в Переяславі, поки гетьман
їздив до Київа на побаченнє з Кисїлем; 12 падолиста відти приїхав
переяславський полковник і виправив послів до Чигрина. Під Чигрипом
· ) Про ди плома ти чні переговори Польщі й Москви в сих роках див. у Соло-
вьова X с. 1588 і д., Кубалї Poselstwo Puszkina w Polsce — Szkice, І. Відправа поль­
ського посольства з Москви 20 и. ст. вересня 1649 р. в Нам. кн. Міхаловского с. 485.
Посольське справозданпс Неронова в А Ю З Р. V I I I с. 303 і д. А к ти посилки Кунакова
ЛЮЗР.Ш с.362ід.
digitized by ukrbiblioteka.org

за версту стрів їх чигринський отаман Коробка з 20 кінними козаками,
провівши закватрував близько гетьманського двору у одного міщанина,
і зараз привезли їм корму: три хлїбц житні, щучини вялої і „бочечку
меду відер в шість“ , а коням тільки сїна, і отаман перепрошував,
що за великою водою свіжої риби не можна було вловити, а овса
нема, бо хлїб не родивсь, а подекуди за війною його й не сіяли.
Попереднього посла, Унковского справді' приймали щедріише, але що
показували йому й більшу честь, то й убогість кормів для Неронова
очевидно треба розуміти не тільки як наслідок недостатків, а як вираз
і певної холодности для московського правительства. Унковского стрічав
гетьманич Тимофій, заступаючи недужого, мовляв, батька, з обома
писарями, осаулом, війтом *), сотниками і отаманами, закватировано
його у читинського „городничого“ ,
привезено крім ріжного мяса
і сиру всякого вина (угорського, мальвазії,
„двійного і простого“ ) ,
нива, меду, а що б знадобило ся кому з питя чи „пряного зїля“ ,
гетьман сказав йому посилати на гетьманів двір, і там велено все
видавати. Тепер всього сього не було. Все ж зараз по приїзді* своїм
до Чигрина гетьман прийняв Неронова на парадній авдіенції. Ви-
говський з осаулом військовим привезли йому запросини гетьмана, що
прислав під нього і своїх коней. Підячий напереді* віз на коні* царську
грамоту, за ним їхав Неронов, за Нероновим Виговськии з осаулом2)
і приїхавши під ганок гетьманської господи, просили послів війти до
світлиці', де їх стрів „недалеко дверей“ 3) гетьман. Посол, виступивши
на середину світлиці*, передав гетьманови царську грамоту. Підчас сеї
церемонії при гетьманї стояли, по ліву руку від нього, сини його
Тимофій і Юрий, а коло них два писарі — Виговськии і Іван Кри-
чевський, військовий осавул Михайло і отаман Федір Коробка (на
приїзді* Унковского старшини було більше — видимо вся, яка була
під той час в Чигринї). Гетьман, принявши грамоту „до печати при-
ложив ся й поцілував“ 4). Потім посол сказав йому і війську царське
„милостиве слово“ , себто спитав ся про здорове гетьмана, полковників
„і всього війська Запорозького православної християнської віри “ ,
і гетьман і ближні люде, котрі були при нїм, за царське милостиве
слово кланялись, і по тім гетьман так само питав ся від себе і від
полковників і війська про здорове царське. По сім посол подав царські
J) Вій т Павлови ч, а не війт паволочський, як в ста ті Ьостокова.
2)
І тутъ Унк овскому, було більше чести: приходили по нього оба пи сарі з осаулом.
війтом і отаманом Коробкою і провожали до геть мансь кого двору пішо.
;j) Упковского — „ у дверей“ .
4) На авдіелц'ї Упковского велів поцілувати її й ооозному Чорнятї.

дарунки: гетьманови три „сороки“ соболїв в триста рублів1), синам
його і ближнім людям по нарі соболів ціною по десять рублів2).
Гетьман і люде його дарунки прийняли, кланялись і дякували, і геть­
ман обіцяв цареви службу свою і війська за превелику царську ласку.
Далі наступила властива мова посла: він переказав гетьманови
царську похвалу,-що коли кримський цар, відходячи після замирення,
похвалив ся перед гетьманом, що на весну піде війною на царські
україяні городи, гетьман Його від сього заміру відмовив. Гетьман по­
твердив, що він дійсно казав кримському цареви, щоб він на царя
православного не посягав, на його українні городи не нападав і право­
славних християн не нищив, і кримський цар його послухав
обіцяв на українні городи Московської держави не нападати. Тоді
посол напоминав гетьмана, щоб він і на будуче, г памятаючи Бога
і спільну православну християнську віруц, цареви служив і добра
хотів: бісурмен від усього злого відводив, сам з ними на Московська
царство не підіймав ся п стримував запорозьких козаків, котрі б
з кримськими Татарами схотіли б іти на Московське царство — тому
що вік, гетьман, з московськими людьми одної віри і знає, як
в Московській державі ся православна віра сяє й стоїть як стовп
непохитний. Так як гетьман і все військо підняли ся на Поляків за
православну віру, а за те від Бога дістали поміч і побіду, — годить
ся їм і далї промишляти про покій християнський і Московське царство
від злого татарського замислу хоронити: довідавши ся що-яебудь про
заміри кримського царя або царевичів чи воєнних людей їх , нехай
писав би цареви або пограничним воєводам, а його служба і охота
у царя забута не буде. Гетьман запевняв про своє бажаннє служити
всїми силами православній вірі і своїм одновірцям —
„аби право­
славна християнська віра від иновірцїв свобідна була“ , і по скінченню
сеї парадної ч&сти авдіенції просив послів до обіду3).
*) Соболі привезені Унковским були де шевші: тільки одся „сорок (40 шкірок) за
100 рублів, а иньші два по 50. Подробиця в тодішніх звичаях не маловажна. Москва
була в осенп 1649 р. щедрійша для гетьмана, нїже весною, але в ін був скупійший.
2) Жінка гетьмана, що того дару нку не дістала, упоминала ся за ним і теж дістала
па ру соболів; н а жаль, посольське справоздапнє не поясняє, чи була вона і упоминала
ся тут же н а авдіенції, чи пізнїйше.
3) На авдіе нції Унковского посол сказав коротшу промову, посилаючи ся на
царську грамоту, „ і гетьман государеву грамоту розпечатав і читав стоячи потиху („не
в сл ух “ ), а прочитавш и государеву грамоту поцілував в печать і віддав Писарєви, потім
подякував за ц арську ласку, „ і гетьман сам сів, і Григорію (Унковскому) і пїдячому велів
сісти па лавці коло себе, а війська Запорозького на чаль ні люде сиділи „в давке жг
і в скамѣ не блиско гетмана “ . 1 гетьман попросив н а обід (л. 109— 110). З а обідом
розмови не записано: очевидно не було нічого замітного. Розмови вели ся на осібній
авдіенції через день. П осла запрошено і введено з тою же церемонією. Гетьман привитав
посла „и по си дів немного пошол в комнату, а Григорю п подячему велѣл ити с собою, да
digitized by ukrbiblioteka.org

За обідом гетьман повів перед Нероновпм далі мову на порушену
послом тему козацької боротьби за віру.
Згадав лядські утиски православній вірі, як то вони, „безвірні,
проклята віра Ля хи“ православних християн силували до своєї „про­
клятої лядської віри“ !), аж милосердний Б іг зглянув ся н? сльози
і страждання українські —
„повелїв над всім військом Запорозьким
і над всїми православними християнами в Запорозькій землї началь­
ником бути йому і над Ляхами побіду мати“ , дав їм в поміч крим­
ського царя з усею ордою і тепер вони визволили ся від Ляхів
і Жидів і від лядських костелів і лядських урядників. Звучало се
само по собі доволі сильною (мабуть свідомою) іронїєю по всїх по­
передніх відкликах московського посла до релігійної звязи України
і Москви і політичної солідарности задля сеї православної спільности.
Гетьман, як бачимо, підніс, що в боротьбі України за віру (котру
сам посол підчеркнув як основний мотив польсько-української боротьби)
Українці дістали підмогу тільки від бісурменської орди, від котрої
Москва просила тепер гетьмана її хоронити, а православне Московське
царство зістало ся глухим на всї поклики гнобленої України. Гадки
сі не були висловлені гетьманом виразно, але вони очевидно впли­
нули на розвій його мови. Він згадав „біду і досаду велику“ , яку
вчинили йому під час сеї останньої боротьби з Ляхами царські під­
дані Донцї: цар не тільки, значить, сам не поміг Українцям, а й того
мінімального, що у нього просив гетьман, не зробив — своїх козаків
не стримав.
—
„ Я к у нього, гетьмана, почалась з Ляхами війна, він писав
донським козакам, щоб вони поміч учинили і на море для здобичи
на кримського царя і на його улуси війною не ходили. І от як
кримський цар з ним, гетьманом, і військом Запорозьким був на війнї
—
разом против Ляхів стояли, донські козаки приходили війною на
улуси кримського царя і велике зншценнє почшшли. І цар кримський
до нього, гетьмана, писав, що донські козаки його, гетьманського,
листу не послухали — богато улусів повоювали і зншценнє велике
вчинили — щоб отже гетьман і військо Запорозьке вчинили йому,
кримському цареви, поміч на донських козаків, як він їм помагав
против Ляхів. В ін, гетьман, хоче вчинити поміч кримському цареви
на донських козаків — щоб їх більше не було (знищити їх до
писарю І в а ну Выговскому, a которые войска Запороского начальные люди были при
гетмане и т ѣ остались в пер едней“ (л. 111), — тут відбувавть ся властива конферелтдя,
в вісім очей.
1) Не знати, чи посольське справозданнс не прибільшило тих гу сти х е піт етів .

решти), тому що вони поступають забувши Бога і православну віру :
помочи їм (Українцям) не вчинили, а кримського царя з гетьманом
розводять — щоб він їм на будуче не помагав. Цар і так не номіг
ратними людьми їм (Українцям) і за християнську віру не уступив
ся, а коли тепер гетьмана і Запорозьке військо не пожалує — буде
боронити донських козаків і їм помагати, то він (гетьман) буде разом
з кримським царем наступати на царські українні городи“ . І говорив
се гетьман з великим гнївом, завважає посольське сиравозданнє ') .
Посол заспокоював схвильованого гетьмана звичайними москов­
ськими балачками на тему, що донські козаки поступають у всім по
своїй волї, а не по інструкціям московського правительства, що
на Дону пробуває богато п запорозьких козаків і ходить разом
з Донцями на море, гетьману ж годить ся памятати царську ласку
і нї в якім разі не складатись з бісурманами на православних
християн. Адже царське правительство задля православної віри не
сповнило прохань польського правительства, коли воно в 1G4S
і знову в 1G49 р. просило помочи царя против Запорозького війська.
І то треба памятати Українцям, як під час замішання збіже у них
не родило ся і соли нї звідки не привозило ся через війну: як би
цар не позволив їм купувати збіжа і соли в своїх городах і звідти
до них пропускати, то й стояти против Поляків вони не могли б.
Також і то велика ласка царська, що він дозволяє приїздити україн­
ським торговим людям до московських міст і там торгувати не платячи
нїяких оплат. Гетьман і все військо, памятаючп се, повинні відвдячу-
вати ся своєю службою, а не входити в спілку з бісурманами против
православного господаря — инакше сам Бог буде їм противником
і мстителем.
Гетьман, заспокоївши ся, перепросив за свої слова, сказані
„з серця — тому що йому досадили донські козаки“ . Царську ліску
він знає й признає, на православну віру не повстане і навіть Донцям
не буде мститись, коли так, і кримську Орду з ними помирить.
В такім лагіднім тонї виготовлено й листа царському правн-
гельству, що мав відвезти Неронов2). Гетьман і військо дякували
цареви за ласку і пожалованнє, показане їм посольством: обіцяли на
будуче свою службу п прихильність. Сповіщаючи, що наслідком нападу
Донцїв на кримські землі хан замишляв похід на московські володіння,
гетьман заспокоював царя, що він уже намовляв хана залишити всякі
0 АЮЗР. ѴШ f. 309—310.
ηАкты Ю. 3. Р. VIII о. 303.
digitized by ukrbiblioteka.org

ворожі пляни на православних християн і буде далі умовляти, щоб
він не нападав на царські городи, — аби тільки цар наказав Донцям
ка будуче „бути в згоді з Кримським царством“ .
„Все військо та­
тарське по нашій стороні“ , так що гетьман мав повну надїю на успіх
своїх заходів.
Устно, на прощальній авдіенщї1), приймаючи посла прощальним
обідом, гетьман пішов ще далі в таких оитимистнчних виводах. Він
запевняв, що хан війшов у такий тісний союз з ним, що заявляв
своє бажаннє разом з Запорозьким військом, по тім як воно переможе
Ляхів і визволить ся з підданства польському королеви, признати над
собою власть того володаря, которому піддасть ся гетьман з військом :
коли гетьман писав цареви, просячи прийняти ного з військом і всїми
городами під свою царську руку, то і кримський цар йому говорив,
іцо й він з усею ордою піддав ся б під власть царя. Сим разом -
обережно жалував гетьман —
„Вседержитель і творець нашої спіль­
ної віри тому бути ще не зволив“ , але він думав, що недалекий той
час, коли й бісурманські і ріжних вір держави перейдуть під схід-
нього царя, — тільки не знає він, гетьман, чи судило ся йому до
того дожити.
Коли Неронов відповів на сї виводи скептичною заміткою, що,
мовляв, кримський хан з волї і власти турецького султана вийти не
посміє, „бо від турського царя кримські царі страшні“ , — гетьман
став запевняти його, що ті часи, коли турецький цар розпоряжав ся
кримськими по своїй волї, часто скидав їх і переміняв, вже минули.
Тепер навпаки турецький боїть ся кримського царя і „великого війська
Запорозького“ : військо кримського царя не видасть, і покладючи ся
на нього кримський нї в чім не буде слухати турецького царя. І як­
що зборівська умова буде затверджена і закріплена „в правду“ , то
гетьман, зл о ж ив ши ся з кримським царем, з Волохами, Мунтянами
і Сербами, задумує воювати з турецьким царем: кримський цар, Во­
лохи, Серби й Мунтяне і „білгородські кня зї“ (буджацькі мурзи) без­
устанно присилають до нього, закликаючи Запорозьке військо до по­
ходу на турецького царя, і вже у гетьмана стоїть готових 3 0 0 чайок
на Дніпрі під Кодаком1), та ще велів він зробити 2 0 0 , бо хоче
козаків післати на війну на турецького царя водою, а сам з головним
військом Запорозьким піде сухопуть, на Білгород. Турецькому цареви
против них не встоятись, бо у нього богато війська вибили Венеціяне,
t) Про ге ще ІІаіеій оповідав в Москві, що гетьман ламииіля« (на весну 1649
похід па Турків і вже „струги“ аачаго робити — Грсч. д. X 7 л. 122.

се він знає певно. Буде там де йому і війську Запорозькому добути
собі „зипунів“ ‘). Коли ж,· навпаки, польський король і Ляхи того,
на чім помирились, но сповнять і в правді своїй не встоять, то війна
буде з ними: гетьман буде за те стояти, і кримський цар його не
відступить. І він таки думає, що без того не обійдеть ся: Ляхи
в своїй правді певно но встоять, на соймі договорних статей не по­
твердять і пічнуть війну з Запорозьким військом. Гетьман і військо
того не боять ся і всі однодушно готові нолягти за православну віру
і святі божі церкви, і коли Господь їх помилує, дасть побіду на
Ляхів і свободить від них, то гетьман і військо не хочуть мати над
собою иньшого володаря крім царя. Коли ж Господь за їх гріхи не
помилує, і дасть перемогу Ляхам, також і гетьман і військо не мають
иньшої надії як тільки уступити на царську сторону, під царську
руку, а нікуди инде до иньших держав переходити гадки у них
нема2).
Неронов на се відповів, що „вічна угода“ з Польщею не ви­
ключає права Москви приймати до себе перебіжчиків і емігрантів,
а зрештою всі устні доручення гетьмана він донесе цареви3).
Від себе Неронов дав зрозуміти в своїм справозданнї, що гово­
рене гетьманом у всякім разі говорилось не тільки для московського
посла. Від „многих людей“ посольству доводилось чути на Україні',
що між гетьманом і ханом єсть умова помагати ханови против ту ­
рецького султана: коли умова з Польщею буде міцна, потвержена
соймом, гетьман з військом зараз підуть на поміч ханови против
султана, і вся здобич і весь полон в тім поході буде козацькому
війську (се кидає світло на мотиви, з яких поширювались сї чутки
в козацькій масі). З приходом козаків певно підіймуть ся на Турків
і Греки, поможуть козакам, а православних Греків там богато, і ви­
гнавши Турків, тамошня земля не спустіє: будуть жити самі право­
*) Я остерігаю ся цілком реставрувати сю московську тсрхіноль оґію, в як у вложені
гетьманські мови послами-справоздавцями.
2) Акты Ю. 3. P. VIII с. УЇВ.
3) Проводили Уик овского теж пншнїйше, ніж Неронова: гетьман дарував йому
і нідячому по копсви і луку з сагайдаком (просив відвести цареви срібний золочений
„к олчер“ (рід стілєт а), але Упковский вирік се того кажучи, що безъ царськ ого укази
того не сміс взятись), грошима Упковскому дало „в дорогу на корм 100 ефнмков, в них
русскими депгами ЗО рублей“ ; підячому 50 і людям їх 30 кфимків. Проважали його д о
перевозу Тиміш Хмсльннчснко, полковники, осаули , пи сарі, сотники і отамани з старши­
ною, „с гетманским знаменом і с ли тавр и н с трубами“ . Нсропову з підячим гетьман дав
тільки по коневи, грошима 50, 30 і 20 єфимків, і проводів, видно, ніяких не було, б«*
сираиоздапне того ие згадус.
digitized by ukrbiblioteka.org

славні християне як за царя Константина. А Туркам против козаків
не витримати, після погрому заданного їм Венеціянамл. Тепер хан
просить у гетьмана помочп па Допцїв, але чи пошле гетьман йому
поміч, не відомо. Богато з козацької братпї будуть гетьмановії гово­
рити, щоб від того вшювпв ся якось, а помочп на Донське військо
не посилав, бо їм усїм, запорозьким козакам, донських козаків дуже
жалко, бо у них віра одна, і богато їх братиї на Дону бувало та
й тепер там: на море разом ходили „для зппунів“ і хлїб сіль їли
г у великого донського вііісьт:аи ґ).
Військовий писар Впговськіпі в секретних розмовах з Нероновим
доволї иесимистпчно оцінював польсько-українські перспективи. По
його словам. Поляки побоюють ся ворожих виступів Запорозького
війська й збирають свої сили під Люблинем і Камінцем, а гетьман
остерігаючись через се польського нападу, також велів своїм пол­
ковникам іти на границю: до Винниці, Браслава, Наволочи й иныііих
граничних міст, і післав до кр ітського хана, щоб той був готов на
всякий випадок на Поляків. Певну трівогу в козацьких кругах ви­
кликали переговори про визволепне з неволї польських гетьманів,
Потоцкого і Калїновского, що почали ся зараз по зборівській угодї.
Потоцкий по старій памяти вважав ся непрпмпрепим ворогом козаччини,
на можливість його повороту дивпли ся як на заповідь неминучої
нової війни. Гетьман намовляв хана весь час не випускати його, на
запитання Упковского запевняв, що се вповні залежить від нього,
і без його дозволу хан гетьманів на викуп не да сть2). Коли хан
потім все таки їх випустив (фактично се сталось уже по новім році),
<*е вважалось вірним знаком близької війни. По словам Виговського
козаки сю перспективу війни приймали без трівоги й страху, і коли б
у сїй війнї мали перевагу над Ляхами, то вже на згоду з ними не
мали заміру, тому що більше на короля пе звіряють ся, і ся війна
й була б через недодержаннє королем його присяги3).
Кунаков з варшавських вістей і розмов набрав також того пере­
конання, що нова війна з козаками неминуча.
„Теперь у Б . Хмель­
ницького — писав він у своїм справозданнї - буде війна з Поля­
ками напевно, з тої причини що котрі хлони з війська Запорозького
по пактам почали були приходити в панські й шляхетські мавтности
в доми свої, пани-шляхта їх мучили і вбивали, похваляючись: „то
й вашому Хмельницькому буде! дайте лише нам управитись“ .
Ідо
1)А.Ю.3.P.VIIIс.315.
-) Л. 134. Див. лияіпс с. 271.
::) Акты ЮЗР. ΥΠΙ с. 316.

Б . Хмельницького приходили хлопи, зібравши ся, більше 50 тисяч,
і хотіли його вбити: „по що без нашої згоди з королем помирив ся ц.
Друга причина — що на соймі па пакти учинені королем з кримським
ханом і Б . Хмельницьким пани-рада і повітові посли і вся річ-поспо-
лита не позволяють, а Вишневецький і згадати того не хочеа *). Але
з другого боку в самих зборівських пактах, котрі Кунакови вдало ся
роздобути, він добачав явні познаки ворожих замірів Польщі й против
Московської держави. По його відомостям, той пункт польсько-татар-
ської умови, що позволяв ханови вільний перехід через польські землі,
був звернений против Москви: самі, мовляв, сенатори польські іг , -
знають, що через польські землі ханови одна дорога — на московські
володіння, і даючи на се призвіл, польське правительство властиво
виступило з угоди з Москвою2).
На Україні всю осінь і потім всю зюіу йшли поголост*и про
близьку, неминучу війну з польськими панами. Я вже вище одмітив,
що зборівську угоду вважали згодою тільки з королем, а не з панами,
і особливо Вишневецький (а поруч нього також Радивил і Дом. За ­
славський) вважались не замиреними ворогами козаччини3). Весь час
ішли розмови про те, що Вишневецький ладить ся війною на козаків,
збирає військо (або вже навіть і розпочав воєнні операції), пробує
закупити великими грошима на козаків Орду, — тільки не хоче вона
розірвати братерства з гетьманом, нарешті — що він найняв Ноїаїв,
і тому козаки з Кримцями спільно підуть на них походом. На поч.
падолиста напр. на Україні оповідали, що кн. Корецький (на поль­
ськім пограничу) велів своїм підданим поховати всяке добро, бо
Вишневецький іде на козаків війною. Приїзжі козаки оповідали
в Омельнику в грудні, що козаки ладять ся до походу — порох
роблять і сиплють в бочки, сподївають ся війни з Поляками, бо
Вишневецький прислав до гетьмана, щоб йому „поля ставили“ . Поло-
нянник-виходець, що прожив зиму на Україні, казав, що козаки спо­
дївають ся неминучої війни з Поляками, бо ті не подарують їм зруй-
новання їх маєтків; вони вже наїхали до Білої Церкви, Паволочи,
Чернихова, Любара й иньших міст, грабують і побивають козаків.
Радивил, Сапіга, Ярема Вишневецький, Дм. Заславський й богато
иньших панів-рад доконче хочуть мститись над козаками. Вже найнято
‘)АктыЮ.3.P.Illс.401.
‘) Тамже ІП с. 404—405.
3)
Найбільш авторитетний що до сього документ — згаданий уже лист наказного
полтавського полковника Іскренка, з ЗО серпня, що „примѣре“ стало ся з королем,
а „з речю посполитою и с санаторством не маш премѣря“ — Білгор. с т . л. 49 (в москов­
ськім перекладі, л. 128, се місце змінене, дійсний текст помагав ствердити оповідаынс
тамже на л. 114).
digitized by ukrbiblioteka.org

на козаків Ноґаїв, і гетьман назначив був збір в Полтаві козакам,
потім прийшла вість, що Ноґаї обєднали ся з Кримцями, і похід від­
кликано, але мабуть таки Ноґаї кінець кінцем-підуть в поміч Полякам
„для великих грошей“ 1). Звісний уже нам ігумен Иона потверджував,
що Вишневецький найняв на козаків Ноґаїв, гетьман визначив на них
збір у Полтаві, але в останній хвилі прийшла вість, що Ноґаї по
давньому поєднали ся з Кримом, і тому гетьман козаків з Полтави
відправив, а сподівають ся вони тепер війни з Поляками, бо вже
Вишневецький і приступив під Хмельник. Подібне чули й московські
підслухи на Полтавщині в тім же часі* (ноч. лютого с. с т.): козаків
розпущено з Полтави з тим, щоб були готові на Вишневецького, за
те що наймав Ноґаїв на козаків2).
Але разом з сим і но всіх миролюбних запевненнях гетьмана
перед Нероновим не переставали йти з України вісти, що ті всї ба­
лачки про похід на Ноґаїв чи на Гірських Черкесів ведуть ся тільки
для слуху, а похід гетьманів в дїйсности буде таки на Москву: на
Донцїв з початку, за те що не помогли й полохали Кримцїв підчас
походу, а потім на українні московські городи — а може таки й від
разу на московські городи, тому що на Дону богато українського
козацтва, та і з гетьманом донське військо кінець кінцем перепросило
ся. Путивльські воєводи з кінцем падолиста і в першій половині’ грудня
вислали до Москви цілий ряд донесень про зібрані ними з ріжних
джерел відомости про похід Орди на московські городи, що має бути
з султанського наказу, з участю Запорозького війська, невідмінно на
новий рік3).
Гетьман, оповідали, тут в собі не вільний: опинивсь в примусовім
становищі й мусить чинити волю хана. Пробував не згодитись, так
хан загрозив війною і гетьман велїв козакам ладитись у похід. Люде
патр. Паісія, від котрих, мабуть, веде свій початок ота стоголоса
чутка про султанський наказ до походу, оповідали, що й султан не
спочуває сьому походови: коли хан і мурзи прислали до нього по
дозвіл іти на московські городи, султан був не дозволив, та вони
гагрозили війною, і султан тодї прислав ханови кафтан і шаблю
й велїв іти. Навпаки, українські еміїрантн-козаки, вислані за Вольнова
на розвіди в грудні, побувавши по ріжних містах і в Чигринї, при­
везли звідти таке оповіданнє. ІІпсав турецький султан гетьмановп:
„назвав ся ти моїм слугою, а кримському цареви братом', а як тн
1)
А. Ю . 3 . Р . 111 дод. <·. 121. Білгород, ст. л. 52— 53, 349—350. 520,551 — 553.
й ин.
2) Бідгор. ст. л. 48, 537.
з)АктыЮ.3.Р.Ш с. 376—381·.

очистиш Дін ріку так як Дніпро ріку, будешь минї, султанови, братом,
а я тобі на Ляхів пришлю в поміч своїх людей: яничарів і колій­
ників“ . І гетьман на те визначив козакам зібрати ся в Полтаві, але
козаки того не знають, що той похід має бути на зрушіованнє Дону :
знає ту думу тільки гетьман з полковниками й сотниками й иньшою
старшиною, і між собою вони цілували хреста на тім, щоб козакам тої
думи не казати, що гетьманови писав то султан — велів йому післати
козаків Дін руйнувать1).
В дійсности ніякого секрету ту т не було, навпаки — Україна,
східня особливо, ігри кініц 1649 і на поч. 1650 р. аж гула від
сих балачок про похід на Дін і на московсьрсі городи, і московські
підслухи до схочу могли від кого нпбудь, но знаиомости чи в тай-
ности, мовляв, наслухати ся про сї пляни. Застрівожені сими вістями
Донці (оповістив їх , казали, про се азовський бей, що хан з ту ­
рецьким військом, Черкесами і Ноїаями і з дванадцять-тисячним за­
порозьким військом підуть зганяти Донцїв з Дону аж до Вороніжу)
иостарали ся відвести від себе сю тучу і в падолисті' вислали послів
до гетьмана до Чигрина. Подробиці сих переговорів незвісні. Доно-
сячп про своє становище московському правительству Донщ пред­
ставляли справу так, що відносини з гетьманом зістались не пола­
годжені сим посольство^: гетьман гнївно дорікав Донцям, що вони
йому не помогли в попередній війні, хотів навіть тих послів відіслати
ісримському ханови „головою“ , але потім передумав і відправив до
дому, написавши і устно потвердивши їм, що він таки буде помогати
ханови на Донцїв, і при них таки посилає 12 тисяч козаків в поміч
ханови, на його жаданнє 2). Донське військо повідомляло московське
правительство, що воно з огляду на се способпть ся до оборони,
»пішло в порозуміннє против Орди з Калмиками і просить з Москви
помочи гроиіима п запасами 3).
Може бути, що сей останній мотив і впливав на таке під-
чоркнено-песимістичне представленнє Донцями своїх відносин до геть­
мана. Бо з української сторони чуємо що иньше: чи під впливом
■) Дон. дѣла IV с. 362 —363.
2)
Дон. дѣла IV с. 442—444. Про донських послів у гетьмана також А. Ю. 3. Р.
V III с. 317.
я) В іш ж і козаки оповідали в Вороніжі теж, що була „військова од писва* „по го ­
родкам“ — жити я великим береженнєм, бо козак Яков Жуков з товаришами, всього три
чоловіка, що їздили в посольстві, „щоб запорозькі Черк аси з ними були по давньому
в миру“ , вернувши ся оповіли, що Запорозцї таки хотять іт и на донсь кі городки сеї зими
„по ноглѣднему пути“ — Білгор. ст. 297 л. 541 і 542.
digitized by ukrbiblioteka.org

принесених донськими послами перепросин *), чи з огляду на неохоту
серед козаків до такої усобиці з братнїм військом, але нема сумніву,
що вже се посольство злагодило відносини, гетьман зняв сей проект
з черги і постаравсь ухилитись від походу на Дін.
„Писар“ (Ви-
говський мабуть) казав донським послам зараз же, 1 — 2 грудня, що
гетьман післав ханови листа, намовляючи його залишити похід на
Дін і жити з Донцями „в мирі“ 2). Полк. Пушкар, приїхавши від
гетьмана, мав оповідати зібраним в Полтаві козакам, що як до геть­
мана „приходили з Дону від козаків козаки з дарунками, говорили
про згоду — щоб він не помогав кримському цареви приходити на
їх городки“ , гетьман сказав, що помогати не буде, і відправив їх
з честю „для їх дарунків і для того, що на Дону в козацьких го­
родках живе разом з козаками богато запорозьких козаків“ .
Мова
тут, очевидно, про те ж посольство перших днів грудня, хоч ми
ЇЇ чуємо про се з деяким опізнепнєм 3). Відкликавши в середині’ січня
визначений похід гетьман написав ханови, що не міг зібрати козаків,
і взагалі' постарав ся відвести хана від сього заміру. Х а н прийняв
до відома його пояснення, відписав, що не гніваєть ся за се, жадає
тільки, аби гетьман написав до Донцїв, щоб більше на море не хо­
дили, а ханови „поклонились“ , то він для прошення гетьманського
з ними помирить с я 4), і скінчилось на тім, що гетьман переслав
сього ханського листа донському війську, остерігаючи Донцїв, щоб
більше на море не ходили й шкоди кримському і турецькому ВОЛО­
ДІННЮ не чинили 5). А Донц'ї з гетьмановими післанцями вислали до
гетьмана своїх послів „для договору“ 6).
Тим не меньше перспектива походу на московські володіння —
на Дін чи на українні городи висїла далї всю зиму. Згадані вже
вольнівські підслухи оповідали, що бувши в Чигрині на брдани вони
стояли так близько коло гетьмана, що чули як він говорив з полтав­
ськими козаками, що прийшли до нього з жалями на московських
воєвод, які згоняють їх з зарубежних пасїк знад Мерла — сказав
їм гетьман: „Потерпіть трохи, як я з Ляхами упораюсь, я вам осло-
боню пасіки і всякі вигоди і по Сейм ріку “ 7). І після того як
1) Що се були з їх сторони перепросини, * з проханнєм залишити в оро зі заходи,
донська, ста рш ина в своїй реляції до Моск ви не поясняла.
2)А.Ю.3.P.ѴШ.с.
3) Оповідав се в „Новім Цареві Алексіеві городі“ Яцко Лученко. з Гадяча, а чув
він від гадяцького козака, що був тоді в Полтаві і чув від Пушкаря — Білгор. с. 297
л. 537.
*) Відповідь хана видана в Дон. Дѣлах I V с. 522.
5)
Лист гетьмана тамже с. 5 18.
· ) Тамже с. 364. Ся ж реляція в Білгор. <т.
л. 380 — 381. і) Тамже с. 523.

відносини з Донцями були полагоджені, про похід на московські городи
говорити не переставали !)
В результат/ українська людність, спеціально задніпрянські полки,
про котрі маємо більше відомостей з московських джерел, від ногра-
ничних воєвод, затрівожених сими вістями, прожили всю осїнь і зиму
серед неустанного напруженого сподівання війни й походу. Бачили
ми вище відомість про гетьманські листи з кінця вересня, що визна­
чали мобілізацію в Сїверіцинї (може й не тільки в нїй — але наші
вісти звідти)*). На поч. грудня приїзжий отаман .оповідав у млинї
в Олешнї, що з огляду на будучий похід Татар і козаків на московські
пограничні городи він і иньші отамани й сотники на пограничу ді­
стали від гетьмана наказ зберати місцеву українську людність до
кріпкпх городів — Полтави, Миргорода, Гадяча, Цоки Татари про­
йдуть з-під Чорного Лїса до Полтави, де тепер їх чекають гетьман
і мурзи, і з-під Полтави за московську границю, — щоб орда но до­
розі' не пошарпала людей 3). Похід призначав ся на самий новий рік.
а його провідником називали миргородського полковника Гладкого
і полтавського Пу шкаря 4). Занепокоєні сими вістями путивльські
воєводи посилали своїх людей на розвіди умисно до Миргорода —
резиденції Гладкого, і сї люде побувавши там і по иныішх задні­
прянських містах в першій пол. грудня, потвердили вісти про мобі­
лізацію, про похід визначений на 1 сїчня, і судячи з того, що ко­
заки тільки коней годують, а запасів ніяких не готовлять, міркували,
що похід буде близький — себто до московських городів5). Але
в останній хвплї похід знов перемінено. Чугуївські шсланиї, побу­
вавши у полк. Пушкаря в Полтаві, привезли відти вісти, що справді’
в Полтаві було зібрано 5 0 0 0 козаків, але їх розпущено, а 20 гру­
дня, при післанцях, прийшов до полковника новий лист від гетьмана,
щоб козаків зібрати зараз наново, і полковник розіслав по містах
і селах, щоб козаків висилано до Полтави 6). Ся нова мобілізація
була визначена на другу половину січня.
Збірним пунктом знов призначено Полтаву і туди на 24 с. ст.
січня сподївали ся самого гетьмана. Та в останній момент похід знову
відкликано. Звісні нам уже вольнівські висланцї-Українцї ь Чигрина
їздили на той час умисно до Полтави, щоб розвідатись близше про
задуманий похід, і при них до Полтави справді приходили козаки
*) Дпв. напр. поголоски з „литовських городів“ в Білгор. ст. 297 л. 583, 584.
*) Вище с. 243.
3)
Білгор. ст. л. 473—474.
4) Вище с. 73 8; тільки що згаданий отаман казав,
що ніде сам гетьмап з полковниками полтавським і миргородським.
5) АЮЗР. III с. 380—381. ·) Білгор. ст. 297 л. 482.
digitized by ukrbiblioteka.org

з Миргорода, з Лубень, з Гадяча й иньших городів; але 26 січня
полковник Пушкар скликав їх на раду і на раді оголосив, що хан
писав гетьманови, аби йому прислано козакіб в поміч на Калмиків М,
а тепер хан помирив ся з -Калмиками на тім, щоб їм на весну йти
разом воювати московські україни, тому він, Пушкар, розпускає ко­
заків до домів, з тим одначе, щоб вони були готові в похід і коней
годували. І дня 29 січня козаки з Полтави розійшли ся до дому 2).
По сім пішли в місяці лютім вже звісні нам балачки на тему, що
черговий похід буде на Поляків, на західнім фронтї, а коли сї спо­
дівання не ствердились — з новою і ще більшою певністю загово­
рили про війну против Москви — уже в спілці і з Ордою і з Польщею.
В сї сї поголоски, листи, переговори, мобілізації, роблять вра­
жіннє чогось навмисного — пильних старань і заходів коло того,
щоб зайняти увагу козацтва плинами ріжних війн і добичливих по­
ходів, та відвернути її від меньш приємних справ, таких як реєстр
і перспективи, які чекали не вписаних, поворот польських урядників
і панів, і т. ин.
—
та і від домашніх злиднів: неврожаю, дорожнї,
недостатків, від котрих людність бідувала дуже. І без сумнїву, сї
заходи свою мету осягали.
Терміни залагодження відносин з Польщею, королем і панами
перекладались і відсувались теж незгірше від мобілізації. З початку
призначалось се па жовтень. Луцї Климовському гетьман говорив
в Чигрпнї в 20-х днях вересня, що два тижні по Покрові буде
рада на Росаві „для розбору козаків“ і вибору послів „для порозу­
міння про границі і всякі справи“ 3). В звязку з сим очевидно, спо-
дївали ся, як уже знаємо, конечної угоди — при зїздї гетьмана
з воєводою Кисїлем у Київі, що теж призначалось на другу половину
жовтня 4). Але нї тої ради не було, нї в Київі нї до чого конкрет­
ного не договорились — все відкладало ся на сойм, що тим часом
уже розпочато вже, 12 ( 2 2) падолиста, й треба було спішитись, щоб
козацьке посольство його ще захопило, бо на руське різдво він мав
скінчитись (повинен був трівати шість тижнів). Про те щоб післати
на сойм і військовий реєстр, як того хотїв король5), тепер уже
не було мови. Реєстр, правда, нїби то зачато, вже місяць тому (дата:
‘) 3 сим мотивованя^м мобілізації порівняти донську реляцію, що протпв <ЛОДЇІІ.І -
ного на паду Крямцїв і Запорожців донське військо звернулось па іюмічю до Калмиків:
походом на Калмиків пїби п о к р и в а т , ся дійспий плян походу на Допцїи.
2) Донскія Дѣла IV <·. 363—364.
3) Білгор. ст. л. 337.
*) Вище «·. 235.
Див. вище с. 237.

„року 1 6 49 мѣсяца октоврія дня 1 6 а стоїть на його титуловій
к а р тц і)1). Потроху, помаленьку він списував ся: в Київі гетьман чи
його старшина навіть запевняли воєводу Кисїля, що спорядженнє
реєстрів уже кінчить ся на обох боках, і підчас побуту гетьмана
в Київі мабуть тут щось робило ся для реєстра ції2). Неронову пе­
реяславський полковник в тих же днях говорив, що обозний Чор-
нята і полковники вислані в тій справі, на иереписуваннє козаків по
обох сторонах Д ніпра3). Але списуваннє вело ся, очевидно, дуже
обережно, щоб не притягати до нього уваги, не будити неспокою,
і обставлювано сю процедуру ріжними приємними мотивами, в тім
роді як справа заплати за службу з королівського скарбу, або ви­
силка козацького війська в здобичливиіі похід на Черкесів, на Турків,
на Москву. В тій хвилі реєстр був ще далекий до свого закінчення.
Тому посольству поручало ся церепросити соймові стани, що воно
сих реєстрів, мовляв готових уже, за для швидкого виїзду з собою
не захопило — сказано обіцяти їх присилку з иньшими послами,
натомість нагадати соймови ріжні иныігі справи, звязані з зборові-
ською угодою.
Інструкція, передана з послами на сойм, тепер нам звісна4).
Вона знов розпочинала ся стільки разів уже повторюваними фразами,
що замішання й війни стали ся против волї й бажання війська й воно
дуже радо знову слуяіити річи посполитій, користаючи з даного ко­
ролем пробачення й потвердження давніх прав і привилеїв. Послам
поручалось, „ упавши до ніг маєстату королівського і всеї річи-поспо­
литої“ , заявити, що військо стоїть при зборівських актах, і „усильно
просить“ , аби вони були потверджені конституцією сього ж сойму,
не відкладаючи на иньші: даний під Зборовпм королівський привилей
аби був потверджений привилеєм, даним на соймі, і пункти декля-
рації в повнім тексті, нічого не виключаючи, були втягнені до кон­
ституцій нинішнього сойму. Спеціально нагадувалось про унію, „котра
з давніх літ робить заколот між нами і до розстрою приводить віт-
*) Ревстра веего войска Запорожскаго, вид. Бодянським, Чтенія москов. 1874.
-)
Див. вище, с. 235, оповіданнє Паісієво го післанця.
л) Розмова була 12 падол. ст . ст . і присланий від гетьмана полковник Фед. Ло­
бода говорив Неронову: „обозного свого Ів ан а Черняту і полковників послав гетьман по
обидві сторопи Дніпра по всіх городах війська Запорозького переписувати козаків, скільки
в котрім городі бути козаків, і велів гетьман писа ти в козаки тих, котрі служать здавна
і на всяку службу годні, буде письменних (реєстрових) козаків 40.000 . і від королівського
вели им козакам буде щорічна плата. — А . Ю . 3. P . VH1 с. 305. Згаданий отаман „Яков
Ладенков“ оповідав, що в похід на московські городи гетьман і мурзи „вибрали козаків
кращих людей, конних і ружейних“ сорок тисяч, т а королівських людей, у котрих з каза­
нами бою не було, двадцять тисяч“ . —
Білгор. ст. 197 л. 472.
digitized by ukrbiblioteka.org

чину — нераз і св. отець папа ганив її через своїх лєґатів, і покійний
король обіцяв її привести до згодии. Військо, полиіиаючи уніатським
духовним зістатись далї при своїй вірі („ та к як теперц — була
се формула значно лекша, нїж те жаданнє повного скасовання унїї,
якого домагались військові „пункти“ ) , тепер добивало ся тільки по­
вернення православному духовенству в Короні й в кн. Литовськім
всього забраного від них — „церкви, иравославні катедри, котрі ві­
дібрані недавніми часами, фундації дані православними фундаторами“
аби були звернені. Друга така ж спеціальна пригадка була про
амнестію для шляхти, що опинила ся в рядах повстання — щоб
згідно з зборівською обіцянкою конституцією, теперішнього сойму були
знесені всї засуди над нею і конфіскації. Нагадувалось также, щоб
пани „українні“ не карали своїх підданих за участь в війнах, „коли б
хто і при війську був під той час“ .
За те гетьман заявляв, що
„своєвільників, котрі під час святого спокою й ласки королівської
починпли богато злочинства й людей позабивали без відома війська
Запорозького“ , він держить „в добрім секвестрі“ , і на жаданнє готов
їх приставити, куди йому вкаже король і річ-посполита.
Перепрошував ще за те, що київським і чернигівським обива­
телям прийшло ся справляти свої соймики не на своїх звичайних
місцях, і толкував ся тим, що королівський лист в сїй справі запізно
прийшов до нього. Просив взагалі' не ставити в вину, що „з простого
незнання свого проступило ся “ ,
і „ласкою своєю батьківською
покрити“ .
З сими інструкціями вислано в посольстві Максима Нестеренка
з двома товаришами 1 с. ст. грудня, як сповіщали московського посла
донські козаки, що були тодї у гетьмана *)ê Разом з ними поїхав на
сойм і київський митрополит, щоб згідно з зборівською умовою за­
сісти в сенаті і взяти участь в обговоренню релігійного питання. До
Варшави вони прибули на руське різдво, доволі' пізно 2), але що
соймову сесію продовжено ще на півтора тижнї, то їм ще прийшло ся
бути при закінченню сойму і затвердженню зборівських постанов,
відложених під кінець.
Сойм проходив дуже напружено, ставши ареню рішучої розправи
між шляхетськими популярами — Ян. Радивилом і особливо Яремою
Вишневецьким, з одного боку, і фактичним хазяїном польської
2) Акты Ю. 3. P. VIII с. 317.
*) Корот ка звістк а про авдіенцію дану козацьким послах під днем 7 січ ня у Рад и­
вила — Memoriale і Pam iętniki. Нунцій навпаки 9. І пише, що козащ>кі посли приїхали,
але ще не були на авдіеіщії у короля (с. 81).

політики
канцлером, з др у го ї!). Шляхетська суспільність і посольська
палата всяко маніфестували свою відданість, довіре і вдячність своїм
улюбленцям і з гострою ненавистю й упередженнями виступали против
канцлера й його політики; з сього становища гостро критикували ся
й зборівські акти, як ганебні й небезпечні, осуджували ся й висхі-
вали ся в памфлетах, епіграмах і віршах, тим завзятїйше, чим вище
старали ся винести їх канцлер і його підголоски, представляючи збо-
рівський епізод блискучим тріумфом Польщі — польської зброї, поль­
ської політики. Ситуація була дуже небезпечна, бо на випадок не-
затвердження зборівських актів треба було рахуватися з перспективою
нової війни з козаками й Ордою, а на шиї було ще й своє неза-
плачене військо, що ставило високі вимоги й грозило бунтом, своїм
протектором висуваючи того ж князя Ярему, а задоволеннє його знов
таки лежало в руках посольської палати, що мала ухвалити кредити
на заплату військових рахунків. Оцінюючи сю ситуацію, король кінець
кінцем не бачив перед собою иньшого вихбїу як покинути свого
ментора, з котрим необережно звязав себе занадто тісно підчас остан­
ньої кампанії, і зіставивши його одного під ударами противників, по­
шукати згоди з понулярами. Уконтентовано ріжними наданнями Ради-
нила й Вишневецького, який дуже характерним для сього шляхетського
божища способом свок^ згоду на зборівські акти ставив в залежність
не від яких небудь їарантій державних інтересів, а від нагороди
тих утрат, які понесли б від сих актів интереси приватних осіб
його самого в першій лінії. Тим способом прінціпіальна згода опозиції
на зборівську угоду була осягнена.
Входити в подробиці' її вважали небезпечним, особливо з огляду
на пункт релігійний. Нунцій же на першу вість про зборівську угоду
затрубив трівогу. •Пдканцлер, біскуп хелмінський Лещпньскпй, завзятий
противник канцлера і його політики, обіцяв йому до кінця стояти
против затвердження угоди. Паиська курія прислала рішучий протест
цротив релігійних уступок, і нунцій тримав його в запасі на випадок,
якби заносилось на се затвердженнє,
що властиво здавалось ней­
мовірним 2). Король і канцлер всяко заспокоювали нунція, то пред­
ставляючи, як ріжно можна буде натягати на практиці зборівські по­
станови (напр., що постанову про митроиолпта можна прикласти не
до православного, а до уніатського), то запевняючи в уніатських
^ Днсвників СЬОГО сонму досі не .т існ о . ДенКІ ВІДОМОСТН про нього в реляція*
ІІупція Торрсе а, Купакова п Адсрсбаха, запи сках Альбр. Ради шіла, працях Вімін и, Ко­
ховского її Рудавекого. Найбільш цїнпе в літ ературі про нт.ого остапня глава моноґрафії
Кубалї J. O ss olińsk i.
а) Сборннкь II с. 56 і д. Theiner III с. 460.
digitized by ukrbiblioteka.org

настроях митронолита, що мовляв незадовго нерепде сам на унїю.
то нарешті потішаючи, що взагалі ся справа не прийде під соймові
наради: і католицькі біскупи не приїдуть на сойм, і митрополита не
буде, і все буде відложене до нового сойму, на які два роки, а за
сей час і козаки можуть відступити від своїх жадань. Кпсїлеви пі-
слано порученне вплинути на митронолита, щоб він не приїздив,
і коли прийшла вість, що Кисіль таки везе його разом з козацьким
посольством, в двірських кругах вона викликала невдоволеннв і навіть
нарікання на Кисїля за двозначну поведінку ! ). Духовні сенатори при­
знавали можливим пустити митрополита до сенату тільки, коли він
пристане на унїю; серед світських було чимало прихильників уступки
з державних мотивів 2), але клерикали грозили формальним протестом,
і кінець кінцем, щоб не провалити затвердження зборівської угоди
опозицією біскупів, Кисіль взяв ся намовити митрополита, аби він
сим разом на своїм праві не наставав, а відложив до лагіднїйшої
хвилї, вдоволивши ся загальними уступкамп православній церкві. Митро­
полит на се пристав і заявив, що відкладає справу сю до будучого
сойму. Справу релігійних уступок винесено ноза сойм, на конференцію·
сенаторів з митрополитом, а зборівську угоду потверджено загально,
не втягнувши ДО конституцій не ТІЛЬКО ΠΟΒΗ0ΓΟ текстїї, але й якого
небудь витягу : „З огляду що конституцію про заспокоєннє козаків
запорозьких сповнено, то декларацію нашої ласки, вчинену війську
Запорозькому під Зборовим ми за згодою всїх станів повного ниніш­
нього сойму потверджуємо“ , глухо ягадували соймові к онсти туц ії3).
ї х маломовність4) король ностарав ся нагородити з свого боку,
розсипавши ся рясним дощем привилеїв виданих, мовляв, на соймі,
або при його замкненню, а в дїїісности, очевидно, —-
по замкненню
соймової сесії. Привилеї датовані днем 12 н. с. січня
днем за­
кінчення сойму, хоч укладали ся і видавали ся пізнїйше.
І так король насамперед, сповняючи, мовляв, чолобитне прошеннє
козацького посольства (хоч просило воно пньшого - втягнення „де-
к ія р а ц ії“ до тексту конституцій), видав „в день докінчення соймуu
привилей „з завісистою печатюц коронною, в котрім був повторений
весь текст зборівської „декларації ласкиц і посвідчалось потвердженнв
її нинішнім соймом. Друга грамота містила иотвердженнє військового
привилею, виданого під Зборовим. Осібним „привилеєм листом“ , чи
*) Сборникъ, с. 75 і д.
2) Широко викладає сї арґументи pro і contra Кохов.кин с. 168— 169. за дим
Pamiętniki с. 113— 114.
3) Volumina legum IV c. 130: Approbacya deklaracyi laski naszoy woysku Zapo­
rowskiemu daney.
*) 3 докором зазначив її Коховский c. 167. за ним Pamiętniki с. 111.

універсалом, король оповіщав „всїх кому то відати буде потрібно“
про потвердженнє сього привилею, — ніби то на соймі (стилізовано
се неясно, очевидно навмисно, щоб можна було думати, що потвер­
джено його на соймі). Тим самим днем, з помітою, що се стало ся
„на соймі вальнім шеститижневім“ , датовані два привилеї — оден
війську на Терехтемирів, другий на Чигирин „на булаву запорозьку“ ,
гетьманови Б . Хмельницькому і всім по нїм будучим гетьманам. Крім
тогсг особисто самому Хмельницькому видано привилей на слободу
Новоселицю, в додаток до його Суботівської маєтности *).
Результати дебат по релігійному питанню, що йшли в палатї
прімаса по скінченню сойму *), були сформуловані в королівськім при­
вилею „народови руському“ , датованім теж днем 12 січня „в Вар­
шаві на соймі, в день закінчення сойму“ , як значило ся на при­
вилею 3). Незвичайно інтересний вступ сього привилею, його мотиво-
ванне, в котрім немов звучать уже передвістя пізнійшої „Гадяцької
унії“ :
„Сполученне (унїя) шановних народів польського, литовського
і руського 4) в тій річи-посполитій, котру Господь схотів зробити за-
боролом всього християнства, являеть ся найбільшою опорою — тому
.покійні попередники наші пильнували, щоб між тими шановними на­
родами зіставала ся завсїди нерозірвана згода й любов, а спільні
сили їх були заховані й обернені против неприятеля хреста Св. Тому ж
і пок. найсвітл. Володислав IV брат наш на щасливій елєкції своїй,
бачучи шановний нарід руський роздвоєний через унїю, спасенно
силував ся погодити і обєднати його, аби річ-посполита не мала через
те трудности, і ми, щасливо вступивши на панство, старали ся, по­
гасивши внутрішнє замішаннє і кровопролитє, святого спокою досягти
*) В сі сї привилеї маємо в виписах київськ ого ґроду. і то не в оригінальни х,
а в „спи ск ах “ (перекладах) зроблених для московського прав итель ства в 1654 р. (А к ти
Ю. 3 . P . X с. 455 і далі), але вони не викликають підозріння, тільки місцями незручний
переклад робить неясним зміст, — переважно в другорядних подробицях. Привилей по-
тверження зборівської декларації з київської ж випи си, але в у країнськім перекладі
у Грабянк и с. 89. В ін каже (с. 92), що сей привилей в копіях за печатю військовою
і підписом гетьмана „пи сар внеральний Іскорости нсь кий“ роздавав старши ні. З сього
можна знати, що Грабянк а мав сей привилей в копії київсь кої виписи, справленої київським
канцеляристом Іскоростинським. Чи мала вона спра вді підпись гетьманську і військову
печать, се пи танн є. Копія надання Чигри нськ ого староства в архиві справ загр ан., снош.
съ Малороссіей, Nr. 24 і 27.
з) Про них особливо у Радивила, ор. с.
3) Видавав ся і ввдаєть ся все 8 ріжних копій. Вперше в Prawa і wolności oby­
watelom korony Pol. i w. X. Lit. religii greckiey orientainey służące, виданих Г. Ко-
ниським в 1767 р. Потім в Supplementuni ad hist. Russiae mon. (c. 190) з варшавської
обляти (внесеної владикою Кононовичем-Горбацьким). Далі в Архиві Ю . 3 . Р . П . І (с. 370)
8 обляти луцької, внесеної номінатом луцьким Чапличом. Наре шті в Архиві I I I . I V (с. 382).
з к опії Публ. бібл.
4) Ziednoczenie narodow cnych Polskiego, Litewskiego i Ruskiego, так в копії
луцкій, Polskiego і Litewsko-Ruskiego в варшавській.
digitized by ukrbiblioteka.org

і річ посполиту заспокоїти. І Господь поблагословив топ побожний
замір наш, так що за ласкою його той домашнїй огонь повагою на­
шою королівською загашено, і військо Запорозьке до вірного під­
данства привернено. А що ми йому в деклярації нашій, під Зборовом
даній, заохочуючи його до служби нам і річи-иосполитій, а народ
Руський весь, духовного і світського, шляхетського і посполитого
стану заховуючи при правах і вільностях, обіцяли на нинішнім соймі
що до знесення у нїї так як буде змовлено з велебн. о. митрополитом
київським і духовенством поступити, нарід Руський весь заспокоїти,
в їх грецькій релігії уконтентувати — так ту королівську обітнишо
дїлом сповняємо при соймовій апробатї даної під Зборовим деклярацї“ .
Тим уступкам і наданням православним, котрі далі вичисляє
привилей, умисно, очевидно, надано характер потвердження, від­
новлення, привернення до сили Володиславового акту (себто рівно-
правности православної церкви з уніатською, а не скасовання унїї).
За православними признають ся права на владицтва луцьке, холмське
і витебське (яке сполучуєть ся одначе з мстиславським), відновлю­
ються права на владицтво перемишльське, по смерти унїата А т. Кру-
пецького, на монастири жидичинський, лещинський, куиятнцььий, на
цїлий ряд церков, признаних свого часу Володиславом і разом з ними
декотрих нових (в тім люблинська,
„станом шляхетським вимуро­
вана“ , привертаєть ся „всьому народови руському тому що не в у нїї“).
Признаєть ся „свобідне відправлюваннє“ (богослужень і обрядів)
всьому народови руському не уніатському, в короні й в. кн . Ли­
товськім“ , позволяють ся „брацтва всї — де вони істнують, і де
були заборонені“ (як в Смоленську і Більску),
„заховують ся щло“
школи київські, де б не були, також друкарні, цензура книг при
о. митрополиті і єпископах в єпархіях ї х “ .
Міщане скрізь мають
бути заховані в своїх правах, і де по давнім правам і привилеям (!)
вони мають право до урядів, аби зарівно до них допускали ся. Спе­
ціально згадують ся міщане тих міст „де війна зайшла“ — київські,
чернигівські, винницькі, мозирські, річицькі, стародубеькі, пинські —
що їм зістають ся давні права і привилеї (очевидно, незалежно до
їх причетности до повстання).
„Пресвитери теж попи ру ські“ не
уніатські потверджують ся ігри вільностях духовного стану, „в своїм
пошанованню“ , не підлягаючи ніяким новинностям, підводам, податкам,
стаціям і станціям жовнірським, анї работам, анї якій небудь світській
власти, крім старших своїх. А чого б не ставало ще в тім „до
ґрунтовного заспокоєння“ народу руського, король відкладав до най-
близшаго сойму.

В тім переконанню, що сим усім козацька, чи ширше — україн­
ська справа ліквідована до ґрунту, король оповістив універсалом,
8 дня 19 н. с. січня, що угода зборівська потверджена одностайно
на соймі, в тім і амнестія всім участникам р ухів; військо Запорозьке,
введене гетьманом до реєстру, буде користувати ся своїми вільностями,
всї ж иньші піддані мають зіставати ся „в звичайнім своїм під­
данстві“ .
„Військо наше коронне і чужоземське, що йде на стано­
вища в Україні', має бути в давній згодї й конфіденції з військом
Запорозьким“ , а для пильновання його визначено комісаром воєводу
Кисїля, щоб пробував у Київі з повною властю в усім що дотикає
утримання спокою і полагоджування претенсій між військом коронним
і Запорозьким.
„Тому публікуємо тим універсалом нашим, аби всі,
внаючи про той святий спокій, постановлений нами, відложивши
всякі трівоги, Господа хвалили, до домів своїх вертали, кождий до
свого домівства, а бунтів ніяких аби нїхто не важив ся вчинати,
суворо наказуємо, — аби знав, що військо наше коронне і Запо­
розьке спільними силами так само буде і против пограничного не-
приятеля виступати і всї бунти гамувати“ *).
Все се звучало як заповідь негайного привернення нормальних -
з польського погляду — відносин на Україні*. На погляд польського
правительства і польської сторони взагалі' тепер уже нїщо не могло
стати на дорозі до того, — після того як зборівська угода була
потверджена і сповнені всі жадання козаччини, такі нахабно-великі
на польський погляд. Що дійсні жадання козаччини й українського
народу були значно більші і зборівська угода була компромісом, си­
лою обставин і щастєм польської дипльоматії силоміць накиненим
українській стороні, а не сповненнєм українських бажань, про се не
нагадувалось польському громадянству, хоч се було дуже користно
йому памятати2). В думці' воно мало тільки одно: що тепер уже
козацька Україна без усяких вимівок мусить вернутись у власть
польських урядів, державців і дідичів, а польське військо — заняти
становища на широкім пограничнім поясі, приверненім зборівською
угодою, і стати на сторожі приверненого ладу.
Але гетьманське правительство нїяк не могло сього позволити.
Воно далі не пускало нї польського війська до пограничних територій
нї панів і їх урядників до маєтностей.
‘) Паматшіки І с. 565, і знов в Архиві ІП. IV о. 386.
г) Воно часто забуваеть ся і при історичній оцінці сих подій — по часта се за­
лежить і від того, що козацькі жадання під Зборовом діставали ся неавісні.
digitized by ukrbiblioteka.org

Правда, шляхта і всяка шляхетська челядь все таки пробивалась
до своїх маєтків, особливо близше до погранична: одні силоміць, за
помічю своїх озброєних дворових ватаг, иньші добром — задобрюючи
місцеву козацьку старшину і всякими способами силкуючи ся війти
в добрі відносини з своїми бувшими підданими. Але се викликало
страшну трівогу між народом, завірушенє і розрухи. Вище було напр.
наведено оповіданнє виходця-полонянника, який проживши сю зиму
на Україні’, оповідав (в середині' лютого) про те, що йому доводи­
лося чути „від многих Черкасів по ріжних містах“ , — що польські
пани понаїздили в пограничні місця, грабують і побивають людей,
мстячи ся за зруинованнє своїх маєтностей, і мусить бути з того
неминуча велика в ій н а 1). Ігумен Йона говорив теж саме: козаки спо-
дївають ся війни з Поляками, бо ті будуть їм мстити ся за свої
маєтки; умові все ще нема певного потвердження, пани пруть до
війни з козаками, і т. д . 2).
Завірушеннє зверталось не тільки против шляхетських напасників
і пришельців, але й против свого, гетьманського правительства й са­
мого гетьмана, бо його запевнення показувались непевними, пово-
джіннє двозначним, політика підозріливою. Що правда, з глибин на-
роднього житя до нас доходять тільки припадкові відгомони, і що
діяло ся в тім часі в українськім громадянстві, взагалі* на Україні
по-за польсько-українськими та українсько-московськими стичностями,
ми знаємо дуже мало. Дещо одначе до нас долетіло.
Найбільше розголосу з тодїшніх завірушень набрали розрухи
викликані репресіями кн. Корецького. Про них дуже широко написав
в своїй історії Хмельничини Альб. Віміна, що під ту хвилю був
у Варшаві і мабуть писав під впливом варшавських оповідань (може
дещо докинувши і з того, що чув потім підчас своєї місії до Хмель­
ницького, лїтом 1 6 5 0 р . 3). Його оповіданнє одначе бідне фактичним
змістом і повне літературних прикрас.
Довідуємо ся, що Корецький приїхавши до своїх волинських
маєтностей4) почав виловлювати привидцїв і участників попередніх
рухів і для остраху своїх підданих велїв їх садити на палю. Се
дійсно зробило вражіннє, але тим часом як одні піддані почали тїкати
з маєтностей князя, иньші навпаки стали хвилювати ся, і вкінщ,
одушевлені агітаційними промовами якогось попа (Віміна вкладає йому
*) Білгор. ст. л. 52— 53, вище с. 252. . 2) Тамже с. 650.
3)
Historia deUe guerre civili, c. 200 — 203, широко переказує се оповіданнє у себе
Костомаров, Д гл . 10.
*) Вімін а отже каже про воли нські маєтности Корецького, королівський ли ст (див.
нивше) говорить, що се було в Браславськім воєводстві.

в уста довгу, доволї складно зложену промову), вони підняли пов-
станнє, иочалр побивати панів, що встигли появитись в тій околицї,
і сї ватаги повстанців прибирали все більші розміри. Корецький
вислав против них значний кінний полк (три тисячі, мовляв), але
повстанці' його погромили і тільки недостача коней не дала їм змоги
знищити його до решти. Рух після того поширив ся ще більше
і чутки про нього викликали велике незадоволеннє в правительственних
кругах
король звернув ся сам з листом до Корецького, поручаючи
йому ириложити всї старання до заспокоєння сього руху.
Сей королівський лист ми маємо — записаний в книзі коро­
лівської канцелярії між листами з другої половини лютого *), — се
дає нам приблизну дату сих подій, але саме листуваннє кидає также
мало світла на сї рухи, як і літературні вправи Віміни. Король, пише,
довідав ся, що Корецький „післав своїх збройних людей глибше
в ті краї, куди не тільки що приватним, але й військам річи-поспо-
литої не годило ся входити до соймової деклярації *), і з того вже
почали ся знову замішання між поспільством, так що приходить ся
боятись, аби не була розірвана згода, осягнена такою великою пра­
цею нашою і стараннєм всеї річи-посполитоїц. Король звертає увагу
князя, що з огляду на амнестію, проголошену зборівською декляра-
цією і потверджену соймом, він не має права карати своїх підданих
і не повинен іти протії* волї річи-посполитої, стягаючи на неї не­
безпеку нових замішань. Разом з сим король вислав лист також до
гетьмана, сповіщаючи Його, що він з своєї сторони „зганив“ вчинки
„людей кн. Корецького, за необачністю котрих стало заносити ся
на нові розрухи в воєводстві Браславськім“ , і поручає гетьманови
з свого боку запобігати тому, щоб з Запорозького війська люде не
мішались до тих бунтів, і взагалі за порозуміннєм з воєводою Кисїлем1
ужив всяких способів против сих замішань 3).
Корецький одначе не дуже послухав сього королівського у т -
мнення і досить не чемно відписав на нього, так що король вважав
потрібним не тільки повторити йому свій докір, що він „скоро і не­
відповідним способом кинув ся до пімстп підданим своїм“ , але й згань­
бити за невідповідний тон, котрого ужив він в свій відповіди4).
Чи сей другий королівський лист зробив сильнїйше вражіннє на не­
*) Knura кор. капц. архива загран. справ. л. 54, друк, в Жерслах т. X I I с. 125.
Перед сим листом дата 13 лютого, по нім 24 лютого (н. с.) .
-) Конфлікти Корецького я місцевою людністю значить почались ще минулого року.
Про конфлікти з козаччиною перед війною див. вище с. 168— 169.
3) Лист тамже, вписани й зараз за листом до Корецького (друк, в Жерелах 1. е .) .
*) Лист тамже, л. 62, записаний між датами 12 і ЗО марта, досі не друкованій.
digitized by ukrbiblioteka.org

покірного маґната, зістаєть ся невідомим. Розрухи одначе раз по­
чавши ся не втихали.
По словам Віміни, сї розрухи знайшли свого дальшого промо-
тора в Нечаю, полковнику браславськім. Він нише, що Нечай, невва-
жаючп на свою відвагу, славу і заслуги в попередніх війнах, не
тїшив ся прихильністю гетьмана і мав богато неприхильників серед
старшини, будучи чоловіком примхуватим, вдачі твердої й упертої,
при тім перейнятим незвичайно високими гадками про себе, і гетьман
при останній реорґанїзації козацького війська хотів його позбавити
уряду. Ображений, мовляв, тим Нечай чекав тільки нагоди віддячити ся
за сю кривду: на перші вісти про повстаннє викликане Корецьким
і його успіхи, зараз став на чолї сього руху. Прийнятий з оду-
шевленнєм повстанцями, він заохочував їх горячими промовами до
рішучої боротьби (знов Віміна пописуєть ся революційними декляма-
ціями від імени Нечая) і повстаннє виросло до грізних розмірів: до
сорок тисяч збройного люду стало в рядах його. Але кінець кінцем
гетьман зумів дати собі з ним раду — як саме, сього Віміна не
вміє докладно обяснити: складає головно на недостачу у повстанців
зброї, припасу і поживи, тому що край був спустошений, і що було,
забрано для гетьмана. Тому повстанці не могли вчинити нічого се-
ріозного, і кінець кінцем погрози гётьмана, дозвіл даний ним шляхтї
на те щоб зібратись на соймик і узброїтись на непокірних підданих *)
і кілька суворих кар на участників повстання, для остраху ішыпих, зро­
били свій вплив: одні розійшли ся до домів, иньші розбили ся на дрібні
ватаги, які могли тільки займати ся дрібним розбоєм. Самого Нечая геть­
ман силкував ся дістати до своїх рук, зваблюючи його ріжними обіцян­
ками, але Нечай на се не дав ся й зістав ся цілий.
Коротше ніж Віміна, і ще загальнїйше оповідає про сей рух
Коховский, від котрого пішли звістки про нього і в українській
традиції. Він також говорить про 40 тис. виппсчиків, які нїяк не
хотіли вертати ся до підданства, докоряли гетьманови через своїх
післанцїв, що він віддає їх в панську неволю, давши себе здурити
Полякам, і грозили, що знайдуть собі кращого вожда, коли він далі
хоче вести себе і військо до погибели. 9 „ Особливо нідбивала до такої
розправи з гетьманом про сю кривду чернь поднїстрянська і по-
божська, головою котрої був легкодушний Нечайu 2). Але наслідком
ł) Віміна, ломнлкою пр иплітає сюди белзьку шляхту і говорить про заходи геті.мана
коло заспокоєння Pv e u Г а лиць к ої. Мабуть помішано ту т ухвали шляхти київсь кої і чгр нн-
гівеької на житомирськім соймику — про них ннзше, с. 282 .
2)
Talia plebs аТуга el Bogo maxime, cuiNeczaius temerarium capul, ea super iniuria re-
qnirendi (lucip auiinos focorat. facilius iiinuens ab imivcrsis quae siiiguli noi|iiiivnt obtinciula.

сього у Коховского гетьман, тільки „ почухуючи голову“ , раз у раз
відказував иеред Кисїлем, що зборівська угода вложила на нього не­
можливу задачу, і переведеннє реєстрації грозить викликати повстаннє
против нього або против Поляків *).
В сучасній кореспонденції побіжну згадку нро Нечая як про­
відника випищицького руху маємо в листах нунція Торреса, ще
з осени — з 20 (ЗО) жовтня: „повстанці, не хотячи вертати ся
до давньої неволї, вибрали собі проводирем такого Нечая і засїли
кілька міст“ 2). Потім знов в його ж депешах з 2 (12) марта — се
вже, видно, з тої стадії вістей, яку відбиває оповіданнє Віміни: нунцій
тут, на підставі варшавських відомостей, називає Нечая головою
опозиції против Хмельницького, і дає. міру того, наскільки серіозно
рахувались з сим рухом в тім моменті' в польських правптельственних
круга х: проектованого венецького висланця (поїхав ним власне Віміна
потім) нунцій замишляє виправити не тільки до Хмельницького, як
проектував венецький посол, але і до Нечая, як проводиря опозиції
(але поки Віміну в сю дорогу виправили, в місяці квітні', повстаннє
вже заглохло, і до Нечая йому вже ніяких інструкцій не дано)3).
В листах Кисїля є згадки теж досить побіжні — але се треба під-
черкнути, що в них виступи Нечая представляють ся зверненими не
против гетьманського правління, а против Поляків тільки і якого
небудь замирення з ним^и. По його словам,
„Нечай полковник бра­
славський, — понад котрого більшого бунтівника немає“ ,, „наробив
богато злого“ , а саме, скориставши, видко, з посунення польського
війська на козацьку теріторію, післав до очаківського бея вістку, що
„згоди з ляхами нема“ —
аби бей післав йому в поміч до Бра-
славщини 2 0 0 0 орди.
„Орда, лакома на здобич, пішла зараз“ , але
що Нечай під той час був в Київі, в його непрпсутностп не вміла
нічого мудрого зробити: постинавши чимало людей, і якогось шлях­
тича, заставши в його маєтности, теж усмертивши, пішла назад.
Гетьман, довідавши ся про се, закляв ся зробити Нечаєви кінець
(„шию Нечаєви дати утяти“ ) — так писав Кисїлеви, і з тим післав
по Нечая.
„Але що то чоловік богатий — кладуть його на рівнї
з Хмельницьким“ ,
то скінчилось на тім, що гетьман взяв з нього
кільканадцять тисяч і пустив цїло, а перед Кисїлєм, що наставав,
аби його доконче таки скарано на смерть за таке нарушеннє спокою,
*) Ор. с. 179— 180. Грабннка переказавши сю звістку, говорить більше тж К о­
х о в с к и й : що гетьман, „устра шившеся да не яко извержепъ чести гетманской будеть, оставм
панисовати козакл, но даде нмъ свободу, хто хо чегь козакомъ быти, да будетъ“ (c. 8 2 — 93).
г) Див. вище с. 226 .
-) Записки львівські т. ЬХХУШ , с. 72.
digitized by ukrbiblioteka.org

виправдував ся, що мусїв його пустити з огляду на прошеннє хан­
ських послів. Кисїль далї наставав на гетьмана, та не докладаючись
<йлыпе на своє писаннє, радив, аби ще король від себе „горяче“
написав до гетьмана, щоб „за таку велику зраду“ доконче таки
Нечая скарано на смерть; але з того нїчого не вийшло *). Судячи
по даним в листах Кисїля вказівкам ся Нечаєва „зрада“ сталась
в середині або другій половині марта с. ст., так що вона хронольо-
їично не покриваєть ся з „опозиційною“ ролею Нечая, про котру
нунцій мав відомости ще в лютім або в самих початках марта *).
Безоглядно розправив ся гетьман з повстаннєм, яке коло того ж
часу виникло на Запорожу і було звернено против нього самого. На
жаль тільки, досї ми не маємо ніяких близших відомостей про нього
і ті гасла, під котрими воно піднялось: все що ми маємо, се короткі
згадки в листах Кисїля з місяця марта з Київа — в однім, що на
Запорожу проголошено гетьманом Худолїя против Хмельницького,
в другім, з 19 (2 9) — що сьому повстанню вже зроблено кінець:
гетьман „велів шию утяти тому, що був на Запорожу проголосив себе
другим гетьманом“ 3). Такий же був кінець і ріжних ватажив, що
по словом ного ж листу, повчинали розрухи „на березі* козацтва від
волости“ , себ то в пограничнім київськім поясі, очевидно.
„Чернь
по сїм трохи утишилась; ті що були покозачились, а зістались поза
реєстрами, уживають ріжних способів, аби не віддавати підданства
своїм панам: одні продаючи все і зістаючись без нічого (без всякої
нерухомости) стають до козаків за джурів і постоїв, иньші з усім
ідуть за Дніпро, а декотрі — тих найменьша часть — уже й панам
своїм кланяють с я “ , характеризує мартівські відносини на Правобічу
Кисіль 4).
Таким чином гетьманське правительство, не вважаючи на всї
дуже грізні і небезпечні познаки народнього незадоволення, роздра-
ження й трівоги, що дуже мало доброго віщували і сьому правлінню
і українському житю (особливо ся масова еміїрація української людности
з Правобережа за Днїпро, про котру крім Кисїля чуємо і від иньших
*) „Чернь гамук і крів аві дак приклади, але карас мепьших, а коли хто з ста р ін ні
покаясеть ся винним, то або покривав, або вдаривши по к али тці випускам“ , завважає про
гетьмана з сього приводу Кисїл ь .
2) Реляції Кисїля з мая-червня, одна в оригінальній формі, друга в чиїмсь пере­
казі у Міхалов. с. 548— 552.
3) Перший лист в копії Нарушевича 143 с. 483, другий — в Памятп. П с. 569.
4) Памятники I I с. 569— 570.

свідків в сїм часї,1) — все таки не хотїло в тій хвилї йти ва го­
лосами непримирених і вривати зборівську угоду. Ріжні упущення
і недокладности в її санкції й сповненню, одмічені вище, воно вва­
жало за краще не роздмухувати в данім моменті, а прийняти факт
її потвердження так як він став ся, і з свого боку заявляти всяку
охоту стояти на сїй угодї.
Ілюзій що до неї не могли тут мати. Коли навіть такий опти-
мист, як воєвода Кисїль, в мартї, як побачимо зараз, вважав все
таки дало угоди беэвяглядним, то не можна думати, щоб в гетьман­
ських кругах могли потїшати себе надїями, що якось воно уложить ся:
ще напр. непримирений елемент стече з західнього погранича і там
зможуть уложитись відносини в дусї угоди, а від східньої, козацької
України польську сторону можна буде змусити відріктись — поволі
призвичаїти її до гадки, що там уже не бути пї панському праву
нї католицькій чи уніатській церкві. Без нової завзятущої боротьби,
бе8 рішучої розправи се було неможливо, і в гетьманських кругах
се мусїли бачити зовсім ясно. Тож коли вони відкладали сю розправу,
виставляючи себе на всякі обвинувачення перед масами, ріскуючи
в високій мірі своєю популярністю, повагою, кредитом серед них, то
робили се, очевидно, тільки тому, що даний момент не вважали
відповідним для нової війни.
Чому саме? Одну обставину, що в даній хвилі змушувала до
заховання відносин з Польщею, в усякім разі можна вказати з уся­
кою правдоподібністю — се що міжнародні відносини не давали все
ще якогось певного опертя в конфлікті з Польщею.
Кримська орда, сей по всїх попередніх великих надїях знов
єдиний реальний союзник України *), підтримуючи приязні відносини
з військом Запорозьким, нїяк не давала себе розвести і з Польщею,
навпаки залицяла ся до неї досить горяче. Два тижнї по соймі до
Варшави приїхало татарське посольство з листами, де пригадувалось
про виплату решти обіцяних під Зборовпм сум, але устно посли мали
заявити королеви бажаннє хана за помічю Польщі розпочати боротьбу
з Портою, доходячи якихось прав своїх на опіку над малолїтнїм сул­
таном — пропонували спільний похід на Царгород3). Т у т можна 6
одначе ще підозрівати, що се за порозуміннєм з гетьманом хан хотїв
і)
Крім згад аного ли сту Кисїл я читаємо про неї в анонімній листі з Ковеля до
якогось сенатора про у кр аїн сь кі справи я місяця марта, копія в тек ах Нарушеви ча, 142
с. 45—54.
*) 3 прикрістю підносить се звісний пам іг. Нона в своїх поясненно — л. 51.
-
1) Листи пр исла ні з татарськими послами — у Міхалов. с. 528— 560, про устні
лаянії привезені пими дописі, л Варшави з 1 марта в Ga/etle de France — у Кубалї ор. с.
digitized by ukrbiblioteka.org

втягнути Польщу в війну з Портою (і ся ханова пропозиція, разом
з депутацією до балканських християн, що прибула в тім же часі,
в особі П . Парчевича 3), справді дуже була підогріла в варшавських
кругах старі пляни війни з Туреччиною,
—
поки не прохолодив їх
гострий ультиматум привезений в мартї московськими послами). Але
що вже в тім часі* хан таки випустив з неволі польських гетьманів *)
-
того Потоцкого, котрого в українських кругах все ще вважали першим
ворогом козаччини, — ясно було, що хан не хотів бути б»ззогллдним
союзником козаків. А иныних союзників певних в тім моменті на­
було, і гетьманське правительство з огляду на се не вважало за добре
загострювати в сїй хвилі свої відносини до Польщі. Через те вва­
жало вказаним відповісти . на останні акти королівської прихильності!
певними маніфестаціями своєї вірности зборівській умові.
Першим доказом того мало послужити спорядженнє реєстру. Його
таки списано і в мартї' привезено до Київа: явлено в київськім гродї.
мабуть разом з явкою королівських привилеїв, виданих на соймі,
і з осібним посольством відправлено до короля. Як би не була пере­
ведена ся реєстрація і якими застереженнями не обставлялась реалі­
зація її наслідків, се все таки дійсно був великий акт льояльности
гетьмана і правлящої старшини, велика з її сторони жертва тяжким
вимогам зверхньої політики. Другим актом льояльности був сей другий
київський зїзд їх з воєводою Кис'їлем і ті форми, в яких він вилив ся.
Перш нїж перейти до нього, вважаю потрібним дещо спинитись
на реєстрі.
Як відомо, реєстр заховавсь до наших часів, навіть в своїй
автентичній формі — в оригіналі* підписанім рукою гетьмана і вій­
ськового писаря і ствердженім військовою печатю3), і як одна
1) Про сю місію справозданне Парчеви ча при згаданій пр аці Пеясевича в A r ch iv
für österreichische Geschichte т. 59, c. 499— 501. Привітний лист Кисїля Потоцкому по
його повороті з 4 н. ст . квітня у Міхалов. с . 542.
2) Ще на королівській роді 2 н. с. січня сенатори мали подумати над способами
визволення гетьманів (Архивъ Ю . 3 . Р . П І . I V с. 3 80), справа їх значить була зовсім не
порішена — одмічую се тому, що в виїмках з депеш ну нція, виданих теперь, в депеші
з 25. X I I нунцій пише, немовби гетьмани вже викупили ся і пущені на волю (с. 80).
Очевидно, се стало ся тільк и після татар ського по сольств а в січні. Вісту н з Київ а (про
нього низше, с. 2 81) оповідав в О лешнї, що господар волоський приставив гетьманів на
Дніст ер 1 марта (л. 6 00). Я к за сим, видко, слідили й інтер есув али сь !
3) Оригінал сей — мабуть з коронного архиву, опинив ся в першій пол. X I X в.
в посіданні'
„сенато ра варшавсь ких депар таментів“ А . Стороженка, а по його смерти
у його спадкоємців, від котри х в 1870-х pp. дістав його для видання О сип Бодянський
і надрукував в московських Чт еніях за 1874 р. (Реестра всего войска Запорожск ого).
Вид аннє не мудре. Крім того що всякий раз болюче н агадує себе недостача іменного по-
казчи ка, дуже жалко що автор відступив від того виду, в якім подані ймення в ор игі­
налі — в двох стовпцях на ли сті. Коре кта дуже не певна.

з особливо цінних памяток внутрішнього козацького устрою здавна звертав
на себе особливу увагу. В нїм справді все цінне, при загальній
бідности таких автентичних памяток з сеї доби і сих кругів — від
вступної вінети з гербом Хмельницького („Габда нк“ , W , або краще
сказати — зіїза ї 8 хрестиком на середнім виступі) і його ініціалами:
Б(огдан) Х(мельницький) Г(етьман) В(ійська Е (го ) К(оролївської)
М(илости) З(апорозького) і крутими віршами „На старожитный клейнот
п. Хмельницьких“ :
Старожитность то тилко якъбы обновила
же вѣкопомность явъно знову ся одкрила
Клейнотъ, который Хмелницъкихъ дом приоздобляєт
в мужьности, в правдѣ, въ вѣрѣ моцъно утверждает
Не дивъ: бо Абданкъ знакъ єсть щодрой поволности
крестъ ва фѣрмаментъ вѣры, Хмелницких мужности
Незвитяжоный кролю въ християнском панъствѣ,
кгды поволность Хмелницьких маешъ у подданствѣ! *)
і до кінцевої, польської підписи гетьмана (окрім властивого підпису
його — українського, як весь реєстр споряжений по українськи):
„Згідно з волею і умовою з й. кор. м. паном моїм милостивим під
Зборовим до тих реєстрів печать військову притиснувши, рукою своєю
власною підписав Богдан Хмельницький гетьман з військом й. кр.
м. Запорозьким“ . І як автентична перепись без малого сорок тисяч
осіб приналежних в тім моментї до війська (осїнь — зима 1 64 9 до
1650 р.) з їх поділом по полкам і сотням „реєстр“ має велику
вартість, служить і служитиме невичерпаним джерелом для ріжних
помічень і інформацій.
Але все таки значіння його не треба перецінювати. Реєстр не
робив ся для власного ужитку і меньше всього мав на метї дати образ
дійсного стану річей — він був, так би сказати, дипломатичною
одпискою, приладженою до вимог зборівської угоди; потім — робив ся
прихапцем, з бажаннєм перед усїм як найменьше звертати на сю про­
цедуру увагу місцевої людности. В ін не включав всеї людности, яка
фактично входила в склад козацького війська і зісталась в нїм і після
сеї реєстрації, без огляду на неї. По друге — він не обіймав усеї
козацької теріторії, бо не міг розтягатись на краї, виключені з неї
4)
Не пригадую, щоб хтось задав собі труду перекласти на зрозумілу мову сей
сіолястичжий ребус. Зміст його очевидно сей: „Старанна слава оновлябть ся і відкриваю ть
ся в гербі, що прикрашав дім Хмельницьких, свідчачи про їх мужність, правдивість і в іру :
А бданксезнак широї служби, хрест твердиня віри, Хмельницькі се сама відвага! Непере­
можний ти, королю, серед християнсь ких володарів, коли маєш підданими Хмельницьки х*.
digitized by ukrbiblioteka.org

зборівською декларацією. Правда, всупереч їй включено до реєстру
Овруччину (Овручська сотня Київського полку). Але не маю сумніву,
що тільки з огляду на зборівську угоду не бачимо тут козаків старо-
дубських і новгород-сїверських, житомирських і взагалі з країв між
Тетеревом і Случею, а також подільських (на захід від лїнїї Винниця-
Ямніль). Вписано до реєстру меньше 4 0 тис. Ч — себто не використано
всеї цифри реєстру, щоб дати в нїм можливо більшому числу' захист
від панського права, — хоч гетьман, відсилаючи реєстр королеви
й звиняв ся за переступленнє цифри зборівських пунктів. Се для
мене також важний доказ того, що реєстру анї не брали дуже по­
важно, анї пе дбали дуже при його складанню.
Військо поділено на 16 полків, с^ меньше. скільки їх знаємо
перед тим, і скільки їх рахувало ся і в тім моменті, але треба при­
знатись, що в часі складання реєстру ми більше полків чи полко­
вників з певністю вказати не можемо2), ( ’я система полків приблизно
*) По підрахунку Бодянського 87745, коли зрахувати подані ним цифри — 38745.
Я не задавав собі труду провірятн цифр, тому що не маю віри що до докладностн ви­
дання самого реєстру. Вводжу їх як прпблизпі. Завважу, що в польських кругах обертали
«•я рахунки з вищими цифрами. Напр. рахунок ркп. Осолїн. *224 наведений у Р.-Гаврон-
••ького (П с. 85) дає в суні 40.477. Коховський нодас цифри які в сумі дають коло 39560
(с. 186, пор. Максимовича с. 666).
2)
Число полків в перших роках Хмельниччини — се питаннє не вияснене і труднеі
може бути навіть так, що й не зможе бути вияснене. 16 полків реєстру дослідники при­
знавали цифрою занадто низькою вже здавна, з огляду на відомі ймення полків, звісні
:і иньших звісток, і ходячі цифри полків в иньших відомостях сучасників. Максимович
в своїй звісній праці, „Обозрѣніе городовыхъ полковъ п сотень бывшихъ на Украинѣ co
временя Б . Хмельницькая“, досі не заступленій чим небудь більш повним і основним
(Лазаревський мав дати повтореннє такого огляду в більшім розмірі в своїм „Описанії
Старой Малороссій“, але встиг обробити тільки не цїлі три полки), доповнюючи реєстр відо­
мостями Самовидця й тпгьтттим приступним йому матеріалом, рахував за Хмельницького
26 полків. Крім полків реєстру приймав ще Лисянськин, Паволоцький. Могилївський
(Подольський). Животівський, Овруцький, Ічанськнй, Лубенський, Зїньківськин (Гадяцький).
Звягельський, Брагинський. Ляпинський, що в останнє заняв ся питаннєм про число пол­
ків сеї доби (Z dziejów Ukrainy c. 429), положив підвалиною звістку Лукаша-лїкаря, що
під Збаражем з гетьманом було 23 полковники (див. вище с. 187), і з них 19 зазначує по
йменням і їх полкам (крім полків перечнелених в реєстрі ще полк подільський, звятель-
ський і гадяцький), а крім того ще кладе охочекомонні. Завважу, що той же Лукаш Кли-
мовський, оповідаючи що збаразьку кампанію в московськім приказї (Білгор. ст. л. 331),
рахував з гетьманом уже 22 полковники, і се до йоти сходить ся з оповіданнєм Самовидця,
що теж рахує в кампанії 1649 р. (коли додати з недовдяду пропущений Київський по^гк)
теж 22 полки: крім вичислених в реєстрі ще полки: Лисянськпй, Паволоцький, Могилїв­
ський, Животівський, Овруцький, Ічанськнй, Іркліївській, Лубенський і Зїньківський. Але
хоч як інтересно виглядають спомини Самовидця про подробиці устрою і відносин сих
років, їм ніяк не можна надавати документального значіння, і сю тотожність цифри його
і Лукаша я вважаю просто припадковою, особливо що сам Лукаш міняв свою цифру. На
скільки взагалі були хиткі понятя про число пзлків в тім часі, я наведу ще оден при­
клад. Підчас весняної мобілізації 1650 р. на Україні оповідали, що гетьман посилав:
в поміч ханови 10 тис. козаків, „вибравши з тридцяти полків по триста чоловіка з полкуu
(Білгор. ст. 297 л. 26). І очевидно, тут мова йде не про якісь „охотницыгі“ полки
а справжні, теріторіальні. Вибераючи назви полків, розумієть ся, треба вважати, що той

рівномірно розкладала ся по обох боках Дніпра. На Правобережі було
9 полків, а на Лївобережі 7, але в Чигринськім, Черкаськім і Київськім
полку декотрі сотні переходять на лівий бік. На першім місці вписаний
полк Чигринський, і на чолі його -
„єго милость пан гетьман
Хмельницький“ , за ним гетьманич „Томіш Хмельницький“ і четверо
старшин: Іван Чернята обозний військовий, осаули військові Михайло
Лучченко й Демко (Лисовець)1) і писар військовий „Иоапъ Остафиє-
вичъи (Виговський). Иньша старшина вписана низше в реєстрі Чиги­
ринського полку: Васько хоружий бунчучний, Опанас Процовкин
хоружий військовий, Васько Томиленко хоружий гарматний, Петро
Дорошенко писар гарматний, Гаврило Кульбака комисар, і кілька
визначних імен без всякого титулу, як Павло Япенко, Михайло Крисн,
Іванець Хмельницького, і т. ин.
Полковником чигирин ьским бачимо все того ж Федора Якубович а
(Вешняка) „лучшого (наивизначнїйшого) полковника і совітника геть­
манського“ , як його атестував Лука ліка р 2). Крім нього асавули
полкові Андрій Пилипович і Васько Лигвиненко, хоружий полковий
Дацько Костенко, і кілька імен з буквою А при них, що значить
мабуть отаманів. Все се в складі того, що становить наче першу
сотню полку, чигиринську3). Всього тут записано 4 67 козаків і я
думаю, що тут разом сшісані козаки кількох чигиринських сотень,
як се було в иньших іюлках. Крім того полку є ще 18 сотень,
з них 10 на правім боці — Крилівська, Воронівська, Бужинська,
Боровнцька, Медведівська, Жаботинська, Смілівська (чи Смілянська по
теперішньому), Оловятинська, Баклиська і Орлівська, a 8 за Дніпром :
Вереміївська, Жовнинська, Максимівська, Кремінчуцька, Потоцька,
Омельницька, Голтвинська і Остапівська. Крім сотників (вони не скрізь
і прописані з сим титулом, як се і по иньших полках теж часті)
трапляєть ся) иньших урядників позначено дуже мало (тільки хоружий
в Жаботинській сотнї). Всього записано в полку 3 2 9 1 козаків4),
разом з тою старшиною, що вписана в реєстр полку. Пять сотень
мають рівно (або майже рівно) по 100 чоловіка (в иньших полках
сам полк часом виступає під ріжними назвами. Наир. полковник борзенський, очевидно,
той же иолковлик черлигівський, иньшим разом віл же аветь ся полковником батурин-
ським, і т. ин.
*) Не Многогрішний, як думав Грабявка (с. 92) і за ним Максимович (І с. 176):
його иризвніце відкривав справозданнє Унковского, л . 153 („войсковому осаулу Лесовцу
дана пара соболей“), — його ж, очевидно, під іменем „Демка Лисовця полковника“ нази­
вай польська реляція з липня 1650 р. — Архивъ Ю. 3. Р . ПІ. IV . 496.
а) Білгор. стол. 297 л. 320.
3)
Чигиринською вона не названа, як і в иньших полках (з виїмком Київського)
перша, „полкова“ сотня пишеть ся без назви *) По підрахунку Бодянського.
digitized by ukrbiblioteka.org

такі круглі цифри стрічають ся далеко рідше), в чотирьох сотнях
більше як по 200, в одній 80, в девяти від 100 до 200.
На другім місці полк Черкаський, полковник Ясько Воропченко.
Ніяких урядів крім нього і сотників не позначено. Сотень 18, з них
тільки 5 : з правобічних Мошенська і чотири лівобічні: Богушкова.
Золотоношська. Домонтівська і Піщанська названі по місцевостям,
дванадцять - - по іменам своїх сотників (сотня Шубцева — Фесько
Шубець сотник, сотня ІІетрашкова — Петро Синоданович сотніп:,
і т. д .) : тому що сї іменні сотні йдуть за полковою, перед названими по
місцям, сама собою насуваєть ся гадка, що сї іменні сотні всї черкаські
(Черкаси ж найбільше, традиційне гнїздо козацтва). Всього записано
в сім полку 2 8 0 8 чоловіка. Чотири сотнї мають меньше як цо 10 0
(50 до 97), чотири понад 200 (226 до 288), десять від 100 до 200.
Третій полк Канівський, полковник Семен Савич. Сотень 1 6 : за
полковою девять іменних, правдоподібно канівські, а шість названі
по іменам сотенних місць: Межирицька, Терехтимпрівська, Ржшцівська,
Стаяцька, Михайлівська, Маслівська. Крім сотників в двох прописані
иисарі, в одній осавул. Всього записано в сїм полку 29 5 7 чоловіка,
дві сотнї мають коло 1 00 козаків, одна меньше (6 6) , шість від 111
до 200, сїм понад 200 (в тім сотня Івана Стародуба 333).
Полк четвертий Корсунськпй; в нїм містить ся і полк лисянський.
що в иньиіих роках виступав окремо. Полковник Лукіан Мозира, Іван
Демкович Креховецький писар (полковий, очевидно, але фіїурує і як геть­
манський). Поза тим крім сотників ніяких урядів. Сотень 19, з них по
іменам місць означено тільки чотири: Імглїївська (Млїївська по теперіш­
ньому), Лисянська, Ольшанська і Ситницька ; решта 14 по іменам сот­
ників, але при тім деякі називають ся іменами не теперішніх сотників,
а хіба попередніх, — так напр. в сотні Горкушиній сотником стоїть Остап
Ярошенко, а Василь Горкуша виступає сотником сотнї Вергуненкової;
в „сотні Максима Городійського“ сотником Максим Кулїй, не знати
чи той сам Максим, чи може другий. Коли судити з порядку, в якім
ідуть сї іменні сотнї, можно думати, що маємо тут одинадцять сотень
корсунських, три млГївські, три лпсянські. Всього вписано в сім полку
3 3 3 3 особи, так що се найлюднїйший полк. Остання з сотень,
Ситницька має тільки 4 8 чоловіка; три сотнї мають по сто і кілька,
сїм від 110 до 200, вісім понад 200 (209 до 250).
Сї чотири полки, вписані на початку реєстру, займають ту тери­
торію, де по словам Кисїля в його листї до гетьмана,
„сама натура
козаків хотіла мати“ , і він радив звідти записувати козаків до реєстру
як найбільше, „тільки прибираючи з дальших волостей“ . Чи сповню­

ючи сю раду чи без огляду на неї, але з сеї теріторії справді' вписано
до реєстру найбільше: відкидаючи навіть задніпрянські сотні, на сеіі
розмірно невеликий куток козацької теріторії припадає повиш 10 тис.
козаків, себто більш четвертої частини всього реєстру. Се дуже ки-
даєть ся в очі, особливо коли порівняти з сусідніми західнїми йол1
ками : Білоцерківським, Уманським, Браславським і Калышцьким
(Винницьким) — в сім порядку вони йдуть у реєстрі; в них записано
теж понад 10 тис., на теріторії більшій може в три рази, і се власно
там, де питаннє про свободу від панського права стояло особливо
гостро. До Черкаського або Читинського полку пани однаково коли б
ще поткнулись, а для Браславщини, взагалі для Побожа, та для за-
хідньої Білоцерківщини ся перспектива стояла перед очима, і тут
вапись’ до реєстру мала для кожнього незвичайну вартість, в інтересах
тутешнього козацтва повинна була бути використана особливо сильно
і широко — далеко ширше, ніж ми то бачимо на дїлї.
Білоцерківський полк записаний до реєстру без поділу на сотні.
Крім полковника Михайла Громики і Івана Кравченка осавула більш
ніяких урядів не прописано. Під заголовком Білоцерківського полку
після полковника вписано 1 0 37 козаків, що вважаючи на дальше
означає мабуть білоцерківські сотні': козаків з Білої Церкви й її близ-
шої околицї. Потім під заголовком: „Чорний Камінь містечко“ вписано 70 0
8 лишком козаків. По нїм меньші козацькі гнізда: Германівка 9 9 , К а ­
мінний Брід ЗО, „з Хвастова“ 100, „місто Волоховець“ 100 круглі
цифри, наче сотні — але зараз далі що иньше: містечко Боярка ЗО,
місто Антонів 69,Торчи ця 1 0 0 , Пятигоре місто 12 0 , Сквира містечко ЗО,
Дїдовщина 50, Карабчіїв 21, Паволоч 99, Ходорків 47,
„Івничане1*
(з Івницї) 5 0 , Грищів 6.8, Водотиї 2 2, Вилля містечко 19, Брусилів 19,
Рожів 50, Войташівка 39, Коростишів 90. Тут містить ся і те, що
в иньших роках виступає як окремий полк Паволоцький. Всього впи­
сано в сім полку 3 0 3 5 козаків.
Уманський полк — полковником Йосиф Глу х. Перша сотня не
названа — очевидно Уманська, всі иныпі називають ся іменами місць:
Маньківська, Іваньгородська, Вузівська, Бабанська, Бершадська, Ко­
чубіївська, Цибулївська, Іванська, Бучанська, Романівська, Кисляцька,
Соболївська, Ладижинська. Всіх 14. Сотники скрізь, окрім першої,
мають сей титул; крім того в одній сотні осавул. Всього вписано
в сім полку 2949 козаків, в пяти сотнях меньше як по 200 (153
до 198), в иньших поцад 200 (200 до 295).
Браславський полк має полковником все Данила Нечая. Крім
нього показані тільки сотники (майже скрізь мають сей титул). Полк
digitized by ukrbiblioteka.org

поділений на 22 сотнї (більше ніж у якім небудь полку), всї нази­
вають ся по місцям своїм, а в богатьох крім того козаки розписані
по місточкам і селам. Перша сотня (очевидно Браславська) як то зви­
чайно в сім реєстрі, не названа по імени й не має ніякого подїлу.
По ній сотня Райгородська — крім самого Райгорода очевидно, має
означені місця: Городниця, Бортники, Вшпковець, Салинцї, Мачоха,
Ястребпнцї. Сотня Тульчинська — Білоусівка, Журавлївка, Кршцинцп
Кобелївка. В сотнї Краснянській Іванівцї, Черемушнп, Рогізне, Соко-
лівка, Звоннхи, Тиврів, Клещів, Соколпнцї, Юрківцї, Сілнпця, Тру-
ківцї, Білоусівка, Михайлівка, Ворошилівка: в декортих з сих сїл
показано тільки 3 — 4г козаки. Иньші сотні такі: Клебанська, Браї-
лівська, Вільшанська, Вербська, Горяшківська, Тішонівська, Олексан-
дрівська, Яланецька, Ямпі.тьська, Шаргородська, Мурахівська, Стани-
славівська, Мястківська, Лучинецька, Багланівська, Чечельніщька.
Комаргородська, Чернавицька. Всього козаків вписано 2 6 6 2 . Дві сотнї
мають 99, одна 100 козаків, девять меньше (40 до 85), пять 108
до 196, тільки чотири понад· 200 (208 — 256).
Полк Кальницькпй
-
пізнїпше званий Винницьким. Полковник
Іван Федоренко (Богун). Крім нього судя (полковий, очевидно) Филон
Немира. Реєстр взагалі богатпй означеннями урядів: в ріжніх сотнях
знаходимо писарів (хоч і не систематично), хоружих, осавулів, ата-
манів. В декотрих сотнях навіть по кілька сотників; з них сотня
Немирівська доволі велика ( 2 1 4 імен), так іцо коли тут бачимо двох
сотників і двох хоружих, то можна думати, що в немирівскій околищ
було дві сотні. Але сотня Вороновицька має записаних всього 59 імен,
і в тім трьох сотників : чи се прості призвтца тільки, чи. давиїйші
сотники, трудно рішити. В сіх сотень 1 9, називають ся по іменням
місць: крім Кальницької (по імени не названої) се Животівська, Бор-
щагівська, Тетиївська, Погребпська, Липовецька, Балабанівська, Ілин-
ська (Ілинцї), Кунянська, Рахнівська, Дапгівська, Терлицька, Жорницька,
Ометинська, Бабипська, Прилуцька, Винницька, Немирівська, Вороно­
вицька. Всього вписано в сім полку 19 7 6 осіб. Девять сотень мають
меньше як 100 (20 до 77), чотири рівно по 100, чотири понад
сто (131 — 199), дві понад 200 (214 — 296).
Північна Київщина вся представлена одним Київським полком:
реєстр держить ся в тїсно зачеркненних зборівською угодою границях
козацької теріторії (по Димір, Горностайполь, Коростишів), тільки
Овруцька сотня робить несподіваний екскурс за сю границю — на
лддину овруцької шляхти. Поза тим всї сотнї в близпгіп околищ Київа;
на лївім бощ тільки Броварська, всї иньигі, здаєть ся, на правім.

Три сотні названі по йменням сотників і мабуть се також київські
сотнї, що йменнями своїх сотників відріжняють ся від першої Київської
сотні (так і названої ту т Київською): сотня Нередримирського, сотника
печерського!), У всякім разі теж київська сотня
та мабуть і сотнї
Гамійла Білецького і Тишка Нагірного. Іїо йменням місць названі
сотнї: Васильківська, Білгородська, Ходосівська, Трипільська, Обухів-
ська, ГІреварська, Гостомська, Броварська, Ясногородська, Макарівська,
Мотовилівська, Ворсівська, Овруцька. Богато тут старшини: крім пол­
ковника Антона Ждановича на чолї полкового реєстру, перед київ­
ською сотнею записано два писарі: Іван Яхимовнч і Пилип Скоро-
ходенко і нять осіб без титулів, але видко
з категорії полкової ж
чи військової старшини: правдоподібно, позіція козацтва в Київі як
українськім центрі і воєводській столиці вимагала від нього більшої
репрезентативності!. По сотнях стрічаємо крім сотників асавулів,
хоружих і отаманів, але не систематично. Всього до полку вписано
1792 особи. Вісім сотень мають меньше як сто (58 до 94), девять
понад сто (1 0 5 до 1 8 6 ), перша Київська сотня найбільша.
Нинішня Полтавщина представлена в реєстрі иятьма полками :
Переяславським, Кропивенським, Миргородським, Полтавським і При­
луцьким. Кропивенський (на місці такого ж ефемерного Ірклїївського
полку)2) потім був поділений між Переяславським і Лубенським; Лу­
бенський3) в реєстрі поділений між Кропивянським і Миргородській:
Гадяцький включено в склад Полтавського: полк Ічапськпй 1 6 4 8 р .4)
в склад Прилуцького. Всього вписано в сих пяти полках 12 тис.
козаків (а як рахувати лівобічні сотнї чигиринські й черкаські то без
малого 14 тис.
—
але за те північні полки, Переяслаьськпй і При­
луцький, значно заходять на територію нинішньої Чернпгівщини).
Полк Переяславський має полковником Хведора Лободу, крім
нього і сотників (подекуди) ніякої старигани не прописано, в одній
тільки сотнї значить ся осавул і отаман. Всіх сотень 1 9, з них перші
названі по йменням сотників, так що й ту т можна думати, що перші
сотні (числом 6) всї переяславські. Потім ідуть: Яготинська, Гельмязів-
ська, Березанська, Биківська, Воронківська, Баршипільська, Баришська,
Басанська, Гоголївська, Козельська, Остранська (Остерська), Заворпцька
і'і Муравська: приблизно половина припадає на чернигівську теріторію.
!) Так читав Максимович і Бодянськиії в передмові (c. CV. але ;; знаком?). в тексті:
-іючаискиц“.
2) Про нього у Максимовича І о. 712 (сучасна записі, на міангелїї).
;;)Проньоговч.1с.201.
*) Про нього ягадув Мужилівськпй, Україна с. &4.
digitized by ukrbiblioteka.org

Всього вписано в сїм полку 28 5 1 осіб, так що сей полк найбільший
з лівобічних в реєстрі. З сотень тільки одна має меньше 100 ( 8 0 ),
одна кругло 100, одинадцять від 100 до 200 (1 0 1— 196), пять
переяславських понад 200 (201 — 250).
Полк Кроппвенський - полковник Филон Джалалий1). Крім нього
нїякої полкової старшини в реєстрі не прописано, по сотнях крім
сотників в двох хоружі, в одній осаул. В сіх сотень 14, після не
названої по імени полкової „Демська“ 2), три Арклїївські, дві Пиря-
тунські, три Чорнушинські, Оржицька, Яблонівська, Городиська, Жу-
равська, Курінська. Всього до реєстру вписано 2 0 1 0 осіб. Чотири
сотнї мають меньше 100 (80 — 99), вісім понад 100 (102 187),
сотня полкова 2 0 7 , і перша Ірклїївська 3 2 3 душі.
Полк Миргородський — полковник Матвій Гладкий, після нього
через одно імя писар, котрого можна вважати хоч за полкового, хоч
за сотенного: писарів, так само хоружих, осаулів, атаманів позначено
в кількох иньших сотнях. В сїх сотень 16. За полковою ідуть сотнї:
Гаврила Гладченка, Андросова, Кирика Поповського — очевидно також
миргородські. Потім Краснопольська, Уцтивицька, Комишанська, Хо-
рольська, Лубенська — очевидно міська, бо по ній Лубенська сїльска,
Роменська, Константинівська, Лохвицька, Сенчанська, Паньківська,
Глинська. Всього вписано в сім полку 2 6 3 0 осіб; дві сотнї мають
меньше як 100 (80 — 90), десять понад сто (112 —199), решта
понад 200 (238, 300 , 300 і 303).
Полтавський полк — полковник Мартин Пушкар. З старшини по
декотрих сотнях позначені крім сотників писарі, хоружі і отамани.
Крім полкової сотнї є ще Петрашова полтавська і Оксютина полтавська,
потім Зїньківська, Кобеляцька,
„сотня з Опушлоєц # (Опішнянська),
Богацька, Борківська (Бурківська), Куземинська, друга Борківська,
Ковалївська, Балаклийська, Лукомська, Веприцька, три сотнї гадяцькі -
просто „Гадяцька“ , сотня „Книшівська од Гадячого“ і
„сотня По­
дільська Гадяцького повіту“ , і ще дві сотнї з старого Гадяцького
староства: Рашівська і Лютенська3). В сіх .сотень 1 9 ; з них низше 100
чотири (49 — 85), коло 100 (98— 101) три, понад 100 (108— 199)
шість, понад двісті* теж шість ( 2 2 8 — 281)*. Всього вписано в сїм
полку 2441 особу.
1) Ся форма імени полковника Филона в переписи його полку найбільш авторитетна,
в иньших звістках сучасників називаєть ся він преріжно.
2) Максимович (с. 714) читав „Денезька“ (село Деньги), у Бодянського (с. 240) —
. Дсмская4· (сотник Демко).
а) Всі отсї гадяіц>кі сотні, разом з Бурківською, Куземинською і Веприцькою потім
відокремлено знову в осібний полк, званий якийсь час Зїньківським, а потім Гадацысиѵ.

Дальші три полки визначують ся дуже правильним поділом на
сотнї, рівно по 1 0 0 душ, або приблизно стільки. Се особливість
північного Лївобережа.
Прилуцький полк — полковник Тимофій Носач; крім нього і ще
нисаря Васька (сотенного чи полкового, се не знати, але я скорше
думав би на полкового) більш ніякої старшини не позначено своїм
урядом. Всїх сотень 20, з них видимо чотири прилуцькі— крім пол­
кової безіменної дві названі так („сотня прилуцкая“ , без усякої від­
міни), а третя по імени сотника — Шкуратова; е також дві Варвин-
ські, дві Іченські; потім Срібранська, Дївицька, Переволоченська, Горо-
денська, Іваницька, Манастирська, Корибутівська, Краснянська, Гор-
люнська, Гужівська, Кропивенська. 13 сотень мають рівно по сто,
иньші 98, 99 , 101, і тільки одна 110. Всього вписано в сїм полку
2 0 0 6 осіб. В Кропивенській сотнї осібно зазначені „ Липовчане“ числом 6 0 .
Ніжинський полк — полковник Прокіп Шумейко. З старшини
позначено тільки сотників подекуди, та асаула і хоружого в двох
сотнях. Сотень усіх записано 11, але дві останні зеднані разом, так
що в дїйсности їх десять. З того шість ніжинських, без усяких близ-
ших призвищ, і ще й сьома мабуть теж ніжинська, названа від імени
.свого сотника Гр. Кобилецького. Поза тим сотня Дївицька, Березівська,
і сполучені разом сотнї Носівська й Кобизька. Пять сотень мають
кругло по 10 0, иньші ітрохи меньше (9 5 — 9 9 ), подвійна Носівсько-
Кобизчанська разом 9 9 . Се найменьший з полків: всього в нїм вписано
991 душ.
Чернигівський полк — полковник Мартин Небаба, поруч нього,
без означення уряду, Степан Пободайло, звісний участник литовської
кампанії 1 6 4 9 р. і наступник Небаби на полковництві; взагалі урядів
сливе не нрописано : єсть двох хоружих, асаул і в одній сотнї сотник.
Сотень вписано ніби тільки сім, але в дїйсности їх треба рахувати
що найменьше десять: чернигівські козаки записані без подїлу на
сотнї, і їх ту т, очевидно, три сотнї чернигівські (разом 3 1 0 чоловіка),
а четверта Борзенська (99 козаків записані під заголовком: „Борзенщ),
потім ід уть: сотня Борзнянська (друга, значить, в ній ще осібна
група: Загоровцї), Бахмацька, Батуринська, Конотопська, Сосницька,
Івангородська. В сї вони мають по 99 і но 100 козаків, так що полк
властиво відповідає у всім Ніжинському. Всього вписано в сїм полку
1007 осіб.
В літературу пройшла звістка про особливо святочну обстанову,
я якій санкціоновано сей реєстр— на українськім соймі, скликанім на
digitized by ukrbiblioteka.org

початку марта і відправленім під проводом Кисїля ‘) . Хоч говорить ся,
що відбув ся він в Переяславі, але нема сумніву, що мова тут іде
про мартівський зїят козацької старшини з Кисїлем у Київі, тільки
він у сім оповіданню набрав иньшого характеру.
Про сей київський зїзд маємо доволї докладні відомости від са­
мого Кисїля і від ріжних свідків, які добре освідомляють про нього2).
Єрлич пише в своїх записках, що гетьман з полковниками,
сотниками й иньшою старшиною приїздив до Київа, щоб довідатись
від воєводи, які постанови постановили король і річ-посполита
що до їх бажань. З ним були й мурзи з татарським відділом,
очевидно в ролі сторожів і свідків козацько-польської угоди. Приїхало
се все, по словам Єрлича, 5 марта (н. с . ) 3). Королівські нривилеї
були у їх в руках, — привезені мабуть козацьками послами, і дня
10 марта „пан Демко осаул військовий і пан Данило Нечай полковник
браславський“ занесли їх до київського їроду для вписання до книг -
всі пять військових привилеїв, видані королем по соймі і вичислені
вище4). Правдоподібно, коло того ж часу приїхав з Варшави й митро­
полит з духовніші, з королівським привилеєм і оповіданнями про сой-
мову опозіцію і по-соймові конференції5). Вісти сї розбудили велике
J) Джерелом її послужило оповіданне Рудавського (с. 57): „Серед вагання козаків
між ягодою і війною, Хмельницький на початку марта визначив Руси в Переяславі сойм
(publica comitial, небувалий иеред тим — на взірець Польщі. Проводив ним Адам РСпсїль—
але що діяло ся і постановило ся па тим соймі, се вони заховали в повнім мовчанню,
тільки реєстр Хмельницький на другий місяць переслав королеви“. Костомаров (II гл. X)
повторив сю звістку дещо розширивши її: „Никогда еще не пропзводилось въ Украйні
такой рады: „она — говорить современникъ, была похожа на польскій сеймъ и была
яастоящимъ національпымъ собрцдіемъ государства волыіаго и не^ависимаго“. Сучасник
не говорить сього, як бачимо, і пе каже так катеґоричпо, що „там в останнє прочитано
і затверджено народом реєстр“, як лисав пок. історик.
-) Від Кисїля маємо два просторі листн-реляції а Київа королеви: перша переказана
Костомаровим (Б. Хмельницькій, гл. 10, с. 349 вид. 1904), з ршг. Публ. бібл., друга, ігізнїйша,
з 29 марта, видана в Памятниках кіев. ком. I I ч. 3. З оповідань Єрлича і Радивила вибераю
далі що цїкавійше. В Білгород. стовб. (297 л. 599) є ще небезінтересне оповіданне донського
козака „Павлика Лазорева“ в Олешнї 17 марта 1650 р. По його словам, приходив він з
товаришами з Дону до Київа „чудотворцям помолитись“ і пробув там „поділь з десять“. „ І при
нїм приїхав до Київа пан Адам Кисїль і гетьман Богдан Хмельницький а полковниками і крим­
ськими мурзами, для договору, щоб гетьманови і козекам з Ляхами помиритись, і в місяці
февралї Ляхи з гетьманом і козаками помирились, а котрі з пограничних городів на Україні були
за кл. Яремою Вишневецьким, ті городи взито на короля, а кн. Вишпевецькозіу дано городи
в Польщі, і вчинив його король коронним гетьмапом, щоб пе бути йому по давнійшому
в українних городах“. Мова йде, очевидно, про весняний зїзд з Кисїлем, а не осїнпїιί.
3) В виданню Войцщкого 5 maja. З того у Костомарова вийшло два зїзди гетьмана
з восводою весною 1650 p., бо розповівиш раз на підставі листів Кисїля про зїзд у маргї.
він вдруге коротко згадав про зїзд в маю (с. 352), на підставі друкованого Єрлича. А в
рукописи Єрлича mca marca Г> dnia (завдячую сю звістку редакторови нового видання/.
4) Ми маємо сї виписи з актів київського ґроду, як уже було сказапо, в москов­
ських перекладахυ— Акты ЮЗР. X с. 454: — 462.
3)
Ігумен Йона казав 9. П, що митрополита в Київі ждуть :: сойму к сирній неділі
що була того року 24. II) - Білгор. ст. 297 л. 4*.

невдоволенню знов винливо гасло боротьби за віру. Ігумен михайлів­
ського монастиря Ісайя Козел, себто звісний богослов Ісайя Трофимоїшч,
по словам врлича, став на чолі а гітац ії1). Відомости про поворот
з неволї Потоцкого, що ставсь у тім часі, приймали ся як потвер-
дженнє ворожих замислів лядських. До Київа зібрала ся сила народу,
очевидно
щоб не допустити того „докінчання“ козаччини з Польщею,
що сподївали ся ири тім зїздї. Настрій був дуже ворожий для прави­
тельства і дуже непевний супроти гетьмана, котораго обвинувачували в за­
надто великій податливости для Поляків. Пішли вісти про проголошенню
нового гетьмана на Запорожу і боялись чернецької ради в самім Київі.
Коли приїхав Кисіль, тиждень пізнїйше по гетьмані, його стріли
незвичайно холодно, як представника правительства і ворожого панства,
що посунуло тепер з ним разом до Київа. Саме відбуло воно з ним
також мабуть завдяки приїздови гетьмана — соймики воєводства Київ­
ського і Чернігівського в Житомирі, і на них між иньшим ухвалило
орґанїзуватп три легкі хоругви і віддати їх в розпоряджень воєводи -
„Генерального комісара України“ , аби він, „зносячи ся з й. м. паном
старостою чигринським, гетьманом війська й. к . м. Запорозького“ , міг
разом з ним нищити бунти серед селянства2). Се не могло бути се­
кретом в Київі - і не могло приготовити доброго прийнятя нї воє­
воді', нї шляхтї, що приїхала з ним до Київа, з сїмями і слугами,
„мов до дому“ , покла^аючи ся на запевнення правительства.
Воєводі в Київі не показали ніякої чести. Гетьман, котрого воє­
вода застав у церкві (була неділя), здержав ся теж від усяких реве­
рансів, нікого не вислав на зустріч воєводї і навіть не встав його
привитати — так оповідає Радивил. Кисіль був тим дуже ображений
й гостро дорікав гетьманови за таку зневагу. Прийшло до перепалки
між ними. Митрополит постаравсь її утихомирити. Не час був ниль-·
нувати гонорів. На Подолі збирались великі юрби народу й жадали,
щоб воєвода відправив драїонів, приведених з ним, потім — щоб він
ставивсь перед народом і здав справу, з чим до них приїхав. Гетьман
зпочатку тримавсь видимо осторонь, не мішаючись до сього конфлікту
воєводи з людністю його столиці. 6 (1 6 ) марта, в середу він поїхав
з старшиною і мурзами до Кисїля на замок, до його резіденції, на
') В друкованім тексті ся подробиця ііроиущена.
3)
Ухвали соймику видані тепер в Архиві II I. IV г. 411. Соймик був визначений*
на останній день лютого, але не мігши відбутись тоді був перенесений — може в -.оммку
я сподіваним приїздом до Київа гетьмана — на день 7 марта. і тодї очевидно відбув ся.
Вище я вазпачив (с. 267), що Віміна, говорячи про вплив, який яа втихомиренне Нечаьного
руху зробило між иііг.шнмн нозволенпя гетьмана відбути шляхтї еоіімик, де вопа ухвалила
зібрати збройні сили против непокірного селянства, мав очевидно відомости про ухвали <ч.ого
соймику, тільки помилкою приплів сюди галицьку (бел:;і.кѵі шляхту.
digitized by ukrbiblioteka.org

обід і розмову, але в місті' пішов розрух, маси народу кинулись на
замок, добувати воєводу. Гетьман вислав осавулів, щоб загамували сей
рух, але се не пішло так легко. На замку піднялась паніка серед
шляхти, що приїхала з воєводою, особливо серед жіноцтва. S обіду
нічого не вийшло, добре було й те, що не дійшло до крівавих сцен,
котрих уже всі сподівались. Конференцію відложено до пятннцї.
Тим часом напруженнє ослабло. Прийшла вість, що новопроголо-
шеного гетьмана вхоплено й відставлено до Чигрина. Становище геть­
мана скріпилось на ново. Кисіль оповідає, що другого дня гетьман,
порозумівшись з Кисїлем, скликав козаків на раду і сказав велику
промову. Присяг перед усїма, що не буде входити з Кисїлем нї в які
умови; запевнив, що й Кисіль не має ніяких зрадливих замірів
а коли б щось за ним виявилось, то він його затримає; панів (се
очевидно те болюче місце, з якого виходили всі підозріння й невдо­
волення!) до маєтностей не пустить і вишле в сїй справі посольство
до короля, а тегер велить козакам розійтись по полках і пильнувати
границь — щоб Ляхи їх не переступили. Се зробило свій вплив.
Конференція S (1 8 ) марта пройшла доволї вже гладко. Правда, Ра ­
дивил мав відомости, що козаки на сих зборах говорили дуже різко,
„так що воєвода й писнути не смів" —-
особливо винуватили його,
що не задоволено релігійних жадань1). Кінець кінцем одначе все
скінчилось доволї згідливо, як свідчить Єрлич: „вважаючи на волю
королівську і наказ його, переданий через п. комісара, згоду уложили,
обіцюючи всяку послушність і службу королеви й рІЧИ-ПОСІІОЛИТІЙ
чинити, а бунтів не підносити“ . Инакше сказавши, старшина но всїх
замітках прийняла факт потвердження зборівської умови, вимовивши
собі передачу своїх дезідератів королеви через послів, що мали дору­
чити йому оригінал спорядженого реєстру. Другий примірник реєстру
був ту т же поданий до книг київського ґроду2).
Гетьман і старшина заявляли, що будуть рішучо поборювати
всякі бунти і своєвільства. Видано гетьманські універсали против
розрухів і бунтів. Полковникам наказано карати зараз на смерть про­
винників, і для прикладу зараз на місці відправлено кілька екзекуцій
над провідниками розрухів, або як висловляєть ся Кпсїль
„тими
що на березі козацтва від волости зачинали р у хи“ . По його помі-
*) Радивил пише навіть, що Кисіль вже зібрав ся впочи тікати л Київа, і тільки
довідавшись про порозуміннє Татар з Польщею гетьман взяв лагіддїйшнії тон. Так ял··
мабуть не було, і про татарське посольство і настрої гетьман довідавсь мабуть не в .пе­
рерві між двома зібраннями.
') Антонович иисав (РІсторич. пѣсяи II с. 95), що реєстр був внесений д о к и їв с ь к ії \
книг Нечаєм. Здаєть ся, се сказано було під впливом слів Грабянки. що НочаїІ ниогии д о
київських книг привилеї 1650 р.

чѳнням, сѳ 8начно втихомирило чернь, але гетьман ще обіцяв пусти­
тись у спеціальну експедицію на Запороже, щоб вичистити його
з усякої „своєвільної наволочи“ й осадити там „певну старшину“ .
Старшина, відвідуючи зчаста воєводу, також і з свого боку за­
певняла його в своїх миролюбних настроях. Західнім полковникам
наказано „пильнувати берегів“ , запобігати бунтів і не входити в нїякі
конфлікти з коронними „регіментами“ , що зближили ся до козацької
лїнїї, до Хмельника і Б а р у 1). Але з другої сторони і гетьман і стар­
шина вказували воєводї, що і з польського боку треба рахуватись
з обставиннамп моменту: податків поки що не збирати, коронного
війська нї в якім разі* не зближати до граничної лїнїї, панам до маєт­
ків своїх не тиснутись: дрібнійші дідичі, котрі вже приїхали до своїх маєт­
ків, нехай уже зістають ся, але можнїйші нехай не показують ся, поки не
заспокоїть ся поспільство — нехай посилають урядників, але невід-
мінно тільки Русинів, і з малими асістенціямп, а з підданими щоб
поводились яко мога лагідшйш і приязнїшп.
Результатом і виразом отсих переговорів і розмов був лист геть­
мана і старшини до короля, позначений Київом і днем 20 марта
і вислании з козацьким посольством. Гетьман дякував ще раз за збо-
рівську деклярацію ласки з нагоди її потвердження королем „і всею
річею-посполитою на соймі“ і просив уваги, щоб постанови її спо­
внялись докладно. Нагадував одначе, що релігійна справа („заспокоєннє
релігії“ ) все таки не полагоджена в дусї тих інструкцій, які були
дані (на чсойм, очевидно) митронолитови й иньшим духовним. З осібна
складав велику подяку за ласку показану грецькій релігії королем
в його дипльомі— і теж просив, щоб висловлене в нїм було сповнене
дійсно, „бо то звичайна річ панам унїятам на накази королівські не
вважати“ . Але заразом, в виразах дуже делікатних, давав зрозуміти,
що релігійної справи воно не розвязує і бажань військових не задо-
воляє. Військо таки стоїть при повнім скасованніо унїї — „аби дісі-
деніцї в грецькій релігії не було'більш е“ , хоч і не вимагає сього
скасовання відразу: „по смерти панів духовних унїатів старших, котрі
тримають катедри і церкви з їх маєтностями за привплеями покійного
короля, аби ті бенефіції передавали ся нашим духовним релігії старої
грецької, послушенства патріарха константинопольского“ . Сею справою
військо не перестане докучати королеви, бо вона живо зачіпає його
інтереси: „сила єсть в війську Запорозькім таких, котрих предки
*) Антонович писав (Псторич. пѣсни I I с. 95), що ревстр був внесений до київських
книг Нечавм. Здаегь ся, се сказано було під впливом слів Грабянки, що Нечяи вносив до
київських книг привилеї 1650 р.
digitized by ukrbiblioteka.org

лежать по церквах коронних і литовських, що їх уніати позабирали,
вони хочуть, щоб за душі їх богослуженнє відправлялось порядком
старої віри, і доти будуть просити, поки не дістануть до рук наших
православних“ . Звиняв ся за переступленнє уставленої цифри в реєстрі,
що посилав ся з послами, „бо і так в компутованню війська мали ми
великі трудности“ . Сповіщав про свої заходи коло „святого заховання
покою“ — про кари на убійників своїх панів і їх урядників „під час
побуту в К иїві ясновельм. воєводи київського і всеї шляхти тутешнього
воєводства“ , і на будуче обіцяв за порозуміннєм з воєводою запобігати
всяким „тумультам“ . Просив тільки, аби коронні війська не зближались,
„щоб не викликати трівоги в поспільстві“ .
Ипьші справи полишав
устним суплїкам послів, просячи ласкаво до них поставитись, — про­
сив ще тільки про увільненнє двох українських купцїв, невинно
арештованих краківським воєводою Любомірским1).
Інструкції послам досї не маємо в повнім тексті - - можемо до
невної міри судити про її зміст з королівської відповіди, даної на сю
інструкцію2). З неї можемо міркувати, що крім загальної пригадки
про усуненнє релігійної ріжницї в народі Руськім, себто скасоваинс
унії, з сфери релігійно-національної пригадувало ся про роздаваннє
урядів в руських землях особам „релігії грецької“ . Просило ся, щоб
не тільки військо коронне не зближало ся „до вюгіреної лїн її“ , але
щоб взагалі' ніякі військові контінїепти чи то в виді панських двір­
ських полків чи то в виді* військової асістенції коронних достойників,
як от воєводи київського, не переходили поза ту ж лїнїю*). Ще раз
підіймала ся справа вислання помічного козацького війська на жаданнє
хана — про що вже були переговори, в осени минулого року. На­
решті гетьман ще раз підіймав свою вічну і неутолиму образу, що
з таким успіхом служила йому вже стільки разів, коли треба було витягнути
польське правительство на відмову — справу покарання Чаплїпського.
*) Лист гетьмана, ніби то з ор игіналу (сьому не легко увіри ти » огляду на ріжні
очевидні недокладности тек сту) в Памятпик ах 11 ч. 2. Коли нрийняти тут ешню дату і дати
Єрлича, виходило б, що лист сей споряджений зараз по конференції з К и сілех , за два дні
до виїзду гетьмана з К иїв а.
2) Відповідь ся не друкована — тіль ки зміст її був переказаний Костомаровим з рук.
збірника П е т. публ. библіотеки ( I I гл. X ), офіціальна копія її — в к низі кор. канц. архива
за грай справ (л. 71). Ли ст короля до гетьмана (тамже) докладнїйше обговорює тільки справу
помочи ханови, поза тим не додає нічого, що могло б містити ся в ін струкції козацьки х послів.
3) Варто піднести, що про те аби коронне військо „не зближало ся до л ін ії“ ,
очевидно, з тих же мотивів загального спокою, пр осила й шляхта зібрана на житомирськім
соймику, через свого посла до короля; досить се було несподівано, і король нагадав їй.
як на останнім соймі сенатори і посли сих воєводств просили як раз навпаки — щоб
військо зблизило ся туди; але входячи в подані хоти вя, в ін обіцчє теиер, що звелить
війську не зближати ся, а стати обозом в иньшім місці. Натомість відмовляє своєї згоди на
постанову про наєм повітових хоругов — тому що се належить до компетенції сойму.

Цїлий ряд відновних відповідей на сї військові жадання можна
було зиати наперед зовсім певно. Що з сього випливало, не говорило
єн виразно нї в гетьманськім листї, нї в інструкції, і в ки ївськи х
розмовах на се мабуть хіба тільки злегка натикалось. А се було най-
иажнїйше — те, що ч огляду на нецїле сповненнє зборівської угоди
і додаткове предложеннє королеви козацьких дезідератів військо до їх
полагодження признавало неможливим скінчити переходовий стан —
який досі був проголошений до потвердження зборівської угоди. Не
вважало можливим вивести козацьке військо з країв виключених угодою
з козацької теріторії, фактично виключити з війська всіх незареєстро-
ваних і допустити панів і їх урядників до виконування панського
права над поспільством.
Все се вияснилось Кисїлеви тільки під час пізнїпших переговорів,
в квітні' й маю н. с ., коли йому нарешті' сказано виразно, що до по­
вороту послів виписка затримана і всї зістають ся в козацтві по
давньому, незалежно від реєстр у 1). Сказано було про Заднїпровє, але
очевидно могло бути сказане про всю теріторію.
Я к про сподіваний термін повороту послів від короля говорилось
про Зелені свята, -
що доти буде трівати сей переходовий стан, але
се не мало ніякого реального значіння, бо коли говорилось про по­
ворот, то розумілось, .очевидно, поворот з прихильною відповідю, а
сього зовсім не можна було сподіватись: не так складано інструкцію
посольську. Кисїль тоді порадив королеви (що той і вчинив) писати
до гетьмана, що зборівську угоду з польської сторони сповнено у всїм —
щоб отже й він сповнив її, — і ставив чотпрп дезідерати, що дають
нам понятє про характер сих переходових відносин попереднього часу:
аби відкрито католицькі костели для богослуження, козаків аби виве­
дено з-за лїнїї і понад реєстр не приймано нікого, хлопи аби віддали
панам своїм належне підданство і не боронено збирати з підданської
людности ухвалений с-оймом податок, і нарешті — щоб головою ска­
рано Нечая за його зраду: І так: реєстр фактично не був переведе­
ний в житє, козацькі війська не зведено з-поза лїнїї, панське право
не признавало ся, і так мало бутп до полагодження військових жадань.
В мартї все се мабуть говорилось не так виразно, як потім'
в квітні; але й листи писані Киселем з Київа після мартівських кон­
ференцій, після всіх реверансів з 'козацької сторони, при всїм, звіснім
уже нам оптимизмі воєводи, повні дуже трівожних рефлєксій. Лист
*) Лист Кисїля з Київа без дати — у Міхаловского с. 548. При документі зазначено:
кодо 6 мая, і так воно повипно приблизно бути, бо 4 червня н. ст. король писав уже свої
листи я приводу сього листу В06 В0ДИ.
digitized by ukrbiblioteka.org

Ґіого до короля і другий
до гетьмана Потоцького, розділені кіль­
кома днями, при певних характерних відмінах перейняті тими самими
настроями п гадками і дуже цінні з того боку, що дають досить до­
кладну і навіть яскраву характеристику ситуації з становища най­
більш пирозумілих прихильників згоди з козаччиною1). Воєвода ви­
ступає: прихильником політики вичікування для даного моменту: сим
мотивом і подиктовані властиво Його листи, особливо другий
до
Потоцкого, котрого і Кисіль, очевидно, вважав прихильником аґре-
сивної політики,
-
але дане становище сам Кисіль признав незносним,
особливо для українної шляхти.
„Одна, минї здаєть ся. ра да ,и пише він королеви -
„дати чаг
і всемогущій волі божій - - чи не схоче вона утишити сю біду, і за-
присяженим обіцянкам Хмельницького — як то він їх схоче дотримати, -
хоч то велика кривда і властиво неволя для нас українних! Коли б
я не бачив такої їх сили і готовости, яка у них тепер, коли б спілку
їх з Ордою розірвано, а військо (коронне) могло війти сюди перше,
ніж ріки пустили, - -
то я не тільки бажав, але просив би покірно
в. кор. мил., аби з огляду на такі пониження в сім покою, що пахне
рабством, краще пробувати воєнного щастя, ніж маючи підданих не
мати ї х и. Але в даних обставинах — чекати.
„Вести переговори
з Ордою, черни не давати оказії (до повстання) — хоч то й велика
кривда для всіх нас, що тут з маєтками нашими потонули, чекати
своєї нори і погодии. „Сам ваша мил. зволиш бачити замішаннє того
берега (погранича) — від Дністра, а від мене - зболиш довідатись, що
тут від берегів Дніпрових дїєть с я а , пише він Потоцкому — „з по­
голосок довідаєш ся, в якій небезпеці я був, встрявши в сї розрухи —-
тай тепер зістаюсь під потрійною небезпекою, бо як для моєї так
і для цілої річи-посполитої безпечности треба сих трьох умов: перше
щоб Хмельницький тримав ся вірности, як її присягою убезпечав,
і щиро хотїв гамувати чернь, по друге — щоб воля Хмельницького
була сполучена з спромогою: щоб чернь, взявши гору і через нього
не переступила і під новим провідником не стала ще твердша, по
третє
щоб з нашого боку не вдарили в беріг і з тої сварки не
зняла ся велика буря“ .
Обставини можуть поправитись. „Орда не може бути з ними довго,
а як її не буде, ми при божій ласцї завсїди можемо взяти горуи.
„ І то маю на увазі, що голод у них великий: розгультяєне хлопство
знов мусить узятись до рілї, або - - коли їх не зачіпати, то
і) Лист до короля з 29 марта в Памятняках 11 с. 569, лист до ІІотоцкого з 4 квітня
у Міхаловского с. 542.

Хмельницький — як то вже взяв собі доконче
вимислить собі якусь
иныну дорогу (війну) і тим способом те множество збройної черни
могло б якось розвестись і розійтись“ . „Або утишить ся саме се бур­
ливе море, і ми хоч оце рік приложимо до свого вигнання
мало
що коштуючи господарства і достатків наших, але вітчина, маючи
спочинок, могла б і нас ратувати, а ми б поволі запізнавались з зди­
чілими підданими нашими, з початку вдоволені самим признаннем пан­
ської власти навіть без доходу. Або знищить Бог махінатора (Хмель­
ницького) і розсипле те все, що зміцнив і обєднав на кару за гріхи
наші. Або — скаравши нас нашою черню дасть і нам божа спра­
ведливість помститись над нею“ . В такім разї річи-посполитій ніколи
не забракне оказїї — аби тільки ночувала себе на силах і в* готовости
до війни. „Оказія втім, що хочби вони (козаки) хотіли заховати нам
покій, то покій сей ніколи не буде такий, щоб не тільки нас бідних
міг вдоволити, але навіть і трактатови ь ними уложеному відповідав,
бо тут дві важні справи не скоро могли б прийти до ладу : відновленню
відправ католицької віри і підданство панам з доходом. Бо вони або
мало дуже або й зовсім не хотіли б мати податків, а бути підданими
тільки по імени, — тому я в тім покою, коли його Бог і сам час не
направить, не можу бачити ніякого смаку, ирпзнаюсь по щирости,
тільки що тепер вважаю дуже небезпечним брати ся до війни“ *). А на
випадок якби таки рішено почати війну зараз, Кисіль просив короля
і Потоцкого/ щоб його загодя покликали — аби він і сам міг безпечно
вислизнути з Київа і звести шляхту, що поїхала до своїх маєтків -
„аби не ретіруватись раптом серед небезпеки, котра нас в тій же хвилі
обхопить, скоро тільки піде голос, що військо рушилось і йде на Ук раїну“ .
Таї; безнадійно представлялись справа навіть і по тім як збо-
рівську угоду потверджено, і се потвердженнє нїби то прийняла ко­
заччина. Конфлікт висів весь час у повітрі, і було тільки питаднєм
часу, коли він мав упасти — коли мали вірватись ті перепони, що
ще притримували його вибух.
і) „Чимало братиї їхало за Дніпро, хоч а відраджував, — не вважав біда та нувд а
і на небезпеки“, поясняв К исіль Потоцкому.
„Моїх слу г проведено туди нїби то з великої
ласки ще перед сонмом, але й досі вони там гість ми, а не господарями, і я — Богом
свідчусь — і ш ага відти не маю, а нї зерна живности на віт ь; пи сав одначе до слуги вмл.
п. Лисковского (що затримав ся в Чернигові, почувши про той огонь, в якім я був), аби
приїхав до мене до Київа , бо вже втихли sa ласкою божою розрухи, по тім як стято
кількох бунтівників; коли буде й далї поправлятись, я взявши Господа Б ога в поміч хочу
переступити за Дніпро і з собою вівьму слу гу в. мил“ . Се в ли стї повнім так их понурих
прогнозів! В сїм непереможнім потягу панів-шляхти до сво'іх маєтків ід о „провенту“ » них
лежала, як бачимо з вище сказаного, найбільша погроза для всякої — згоди заповідь неми­
нучого конфлікту.
digitized by ukrbiblioteka.org

ПОКАЗНИК ІМЕН І РЕЧЕЙ
ТОМ 8.ЧАСТИНА І.
Абаза-паша ст. 207-209 .
Азов м. ст. 207, 240.
Адріанопіль м. ст. 208, 245.
Акерман м. ст. 239 .
Акерманські степи ст. 228 .
Аслан-Кермені м. ст. 38, 61.
Аслан м. 41, 51, 55, 61.
Ахілева п'ята ст. 167.
Баковецький Мукосій (владика) ст. 86,
89, 92, 199.
Балтийське море ст. 215, 216, 218.
Бар м. ст. 30, 227. 251, 253.
Батурин м. ст. 201.
Бахмат (татарський кінь) ст· 3.
Бахчисарай м. ст. 43, 44, 46, 53.
Бачинський Іван ст. 119, 126.
Белза м. ст. 180.
Біла Церква м. ст. 31, 36, 73, 102,
124,
153, 241, 248, 261, 314.
Білгород м. ст . 121, 203, 238.
Богуспав м-ко ст . 241, 267.
Боґадур (хан) ст. 245.
Бобрикович ст. 82 , 85.
Бобриковий Йосиф (отець) ст. 85, 172,
179, 181.
Борґезе Павло V (папа) ст. 221.
Борецький (митрополит) ст. 16-18, 74,
77, 79-81, 83, 85, 87-89, 92, 93,
95, 123, 130, 132-134, 169.
Борискович Ісакій (владика) ст. 19,
152, 169, 183.
Боровиця с. ст. 271, 272, 274-277, 282.
Боровицький Олександер ст. 126.
Боярин Іван ст. 310, 313.
Боярський Теофан (священик) ст. 94.
96.
Бубновський Левко (осаула) ст. 118,
274, 310, 315.
Буг (Бог) р. ст. 38, 252.
Бужин (дніпров. перевіз) ст. 292 .
Бурчевський Сава (писар) ст. 23, 155,
174.
Бут Павло Мих. (гетьман) ст. 252.
Бут Антін Конаш. ст. 115, 118.
Бут Левко ст. 118.
Бухар-султан ст. 31.
Варшава м. ст. 39, 86, 124, 128, 132,
156, 171, 218, 224, 225.
Видубецький манастир ст. 149, 165,
194,
Вильно м. ст. 147, 191.
Винниця м. ст. 189.
Винницький манастир ст. 190.
Витебськ м. ст . 148, 194, 199.
Вишневецький Єремія (магнат) ст. 201,
203, 206, 260, 262.
Вовк Конст. (коз. старш.) ст. 29, 39,
118, 215-217.
Володислав (король) ст. 135, 139, 141 ,
143, 146, 147. 152, 157-161, 166,
168, 172-174, 180, 181. 189-193,
200, 208, 210, 214-217.
Волинь ст. 30, 31. 137, 145. 146. 289 .
Волинське братство ст. 166.
Воронович (прав, деп.) 161, 170.
Гадяч м. ст. 224. 253. 255, 265. 312.
Ганібал ст. 113, 115.
Ганібалова присягя ст. 167.
Ганджа ст. 253, 256.
Гладкий ст. 108, 109, 112, 130.
Городенський манастир ст. 194.
Грубишів м. ст . 181, 197, 198.
Гулевич-Васютинський ст. 161, 170,
176, 177, 182, 183. 188.
Гулевич (владика) ст. 189. 199.
Гуня Дмитро ст. 270. 280 . 290 . 303

307.
Густав Адольф (швед, король) ст. ЗО,
130. 131.
Дарманський манастир ст. 15.
де Боплян І. Л. ст. 213, 218. 221. 223.
224.
Дервинський (прав, деп.) ст. 161. 162.
Дервинський Лаврін ст. 10. 11. 16. 85,
86.
89-93 . 96 . 140. 167, 170.
Дермань ст. 81-83 .
Девлет-герай ст. 45, 54. 55. 64, 71.
Джанібек-герай ст. 46. 54 . 55, 62. 63 .
227.
Діденко Андрій (гетьман) ст. 152, 155.
202.
Дін р. ст. 21, 27. 107. 116. 136. 137,
139. 289 . 294. 295.
Дніпро р. ст. 31. 35, 37-39 . 41. 51,
52 54, 55, 62. 107. 108. 110-112,
203-205. 220 . 233, 236. 243. 259,
260, 264-268, 271. 273. 289, 292.
294, 297.
Дністер р. ст. 64, 207-209, 228, 258,
260.
Дорошенко М. (гетьман) ст. 20 -22 . 25-
31, 33. 36. 41-43, 58, 71.
Дунай р. 42. 48. 228 . 251.
Жидачинський манастир ст. 181.
Жидачинська архнмандрія ст. 181.
Жигимонт ст. 103, 131, 139. 195. 214.
253.
Жигмонт Старий ст. 227.
Жигмонт III ст. 229.
Жовті Води ст. 276.
Жовнин м. 154 . 301.
Жолкевський Лукаш (калуський ста­
роста) ст. 206. 210, 223, 229-232 .
234. 235. 238 .
Задніпров'я ст. 107. 259. 264. 276.
277, 279.
Задніпрянці (Задніпровці) ст. 265. 268 .
Замойський Тиміш (канцлер) ст. 195.
225.
Запоріжжя ст. 21. 22 . 27-29 . 41 . 46.
47, 49, 50. 55. 57. 60. 61. 63,
64. 66 -69 . 72. 105. 114 . 115. 118-
120. 122. 126. 130. 134. 213. 214.
222. 232 . 234. 235. 237. 242 244.
24П-250. 252. 256, 257. 260, 265,
280. 281. 294.
Запорозьке військо ст. 153, 186. 203 .
204, 212, 233. 247, 252-256. 267.
Заславський Домінік (князь) ст. 15 . 87.
96. 143. 146.
Івашко ст. 152, 154.
Іляш Караімович ст. 253, 274, 292,
304. 307, 315.
Іля/а/ш (нак. гетьман) ст. 202 . 206 .
Інаст-герай ст- 236, 239, 244. 245.
Іполітович Паісія (владика) ст. 183.
Ісайя (митрополит) ст. 98 . 134. 152.
154. 155 . 169. 182-186.
Кам'япсць (Камінець) м. ст . 207, 209.
Канів м. ст . 35, 37. 124. 132, 136. 210.
212,
226. 236, 241. 243. 24$. 266 .
Кантемір (мурза) ст. 41-46, 54, 55.
62. 207. 208 . 228 . 235, 239. 240.
245, 254.
Кантемірові Ногаї ст. 228, 239. 244.
Кантемірові мурзаки ст. 65. 244.
Камінний Затін ст. 52. 55 .
Каланчак м. ст. 55. 61.
Качкири м. ст. 55. 61.
Кафа м. ст. 38. 43. 44. 239.
Кварцяне військо ст. ЗО.
Київ м. ст. 70. 73. 77, 78. 81-83, 85.
87. 97. 99 . 104. 105. 107, 108.
110, НІ. 113. 115. 134, 149,
154. 171 . 184. 186. 192. 210, 248,
265. 266 .
Київський собор ст. 73. 84. 88. 94.
Київська трагедія ст. 84.
Кисіль Адам ст. 88 . 90 -95, 161, 162,
170, 174, 176, 177. 187. 201. 203 .
204. 210. 222 -224. 232 - 234. 236 .
238.
241. 244. 251, 217-274.
Кисіль Михайло ст. 70.
Кисіль Остафій ст. 98.
Кисіль Станіслав ст. 273.
Кизим ст. 265. 267. 268 . 277. 279.
Кизаревмч Філатсй ст. 133. 134.
Кліша Яііко ст. 39. 174.
Кобрин м. 14 . 181.
Копію м . ст. 216. 217.
Кодак ст. 215. 218. 221. 224. 226 .
257. 273.
Кодацький замок ст. 218. 222 . 226 .
227.
Конопооич Сава ст. 251. 255. 256. 272.
Коиашсвич Антін (гстьмап) ст. 122.
Копішський (архимаплрпт) ст. 18. 134.
1S6. 194.
digitized by ukrbiblioteka.org

Косів (владика) ст. 184, 190, 199.
Конвокаційний сойм ст. 141 .
Конецьпольський Станіслав (король)
ст. 20, 21, 24-30, 57, 66. 67, 69,
99. 100-105, 107-109, 112-115,
117, 119-122, 124-127, 132, 147,
152, 154, 203, 204, 207, 210, 211,
213, 219, 223, 224, 227, 228,
230, 236, 239, 240, 245, 251-254,
256-258, 260, 265, 272, 276, 277.
285, 287, 303, 308, 312, 313.
Казимир (королевич) ст. 152-154 .
Корсунь м. ст. 101, 102, 108, 115, 153,
154, 226, 230, 237, 248, 250, 254,
260, 262, 264, 267, 268, 284.
Козлов (Балаклава) м. ст . 50.
Королевець м. ст . 216, 217.
Кропивницький Михайло ст. 85, 86, 89,
90. 92 . 93 . 142. 147, 168, 170,
171, 174, 176, 178, 179.
Красностав м. ст . 180, 188, 198.
Крилів (Крилов) м. ст . 235, 248, 253,
255. 256. 282 .
Крим ст. 42-51, 54-56, 59, 60. 70-72.
122. 236 . 239 . 240, 244-246.
Кулага (гетьман) ст. 145, 146, 152,
153-155 .
Кулага-Петражицький Іван ст. 130-132,
136. 137.
Кумейки с. ст. 268, 274, 303.
Крупецький ст. 182, 183, 194, 198, 199.
Курукове с. ст . 24.
Куруківський трактат ст. 20, 24.
Куруківська війна ст. 21.
Куруківська комісія ст. 57, 70.
Куруківська ординація ст. 24.
Кучманівський шлях ст. ЗО .
Куцкович ст. 144 . 145 .
Лагода Андрій ст. 90, 91.
Лащ ст. 267, 268, 308, 314.
Лащ Самусь ст. 103, 104, 112.
Лохвиця м. ст . 259, 295.
Львів м. ст . 106, 182-184.
Львівський літопис ст. 98, 215. 220 .
Лубні м. ст . 21, 201, 259, 295. 297,
299.
Лукаріс Кирил (патріярх) ст. 36.
Лукомля (м-ко) ст. 299, 300.
Лучинець (м-ко) ст. 251, 258, 259.
Лущинський ст. 50, 59.
Любомирський С т. (воєвода) ст. 146.
Магомет-герай ст. 24, 25, 45, 46, 51,
55, 61, 62, 71.
Максим (патріярх) ст. 8.
Масловий Став (уроч.) ст. 153.
Манастир Спаса ст. 165.
Манастир О нуфрія ст. 165.
Маріон (франц. старшина) ст. 214,
218. 219.
Микольський манастир ст. 230 .
Михайлівський манастир ст. 83, 132-
134, 164.
Микитин Ріг (уроч.) ст. 52, 249.
Мисько (команд, коз. фльотилії) ст. 27,
28.
Миргород м. ст . 201, 297, 301.
Могила (митрополит) ст. 16, 17 , 74,
77, 82, 90, 92, 93, 95, 98, 99,
133, 134, 169-172, 179, 181-191,
194, 198, 233.
Могилів м. ст . 49, 251.
Молдава ст. 209, 229.
Москва м. ст. 145, 154, 169, 187,
201, 202, 206-209, 229, 262.
Мошни м-ко ст. 260, 262-265, 267,
268, 270, 274.
Мужилівський ст. 80, 81, 132, 184.
Муравський шлях ст. 45 .
Муртаза-баша ст. 209.
„Нагайська даржава"— земля ст. 51.
Нагаї (Ногаї) — назва людей по місце
вості ст. 54, 228, 244, 245.
Великі Ногаї ст. 55, 56.
Ногайська (велика) орда ст. 55, 56, 59.
Ніжин м. ст. 21, 278.
Никольський манастир ст. 185.
Новгород-Сіверський м. ст . 98, 134,
135.
Обухович Филип ст. 218, 224.
Окольський ст. 267, 269. 271-273, 277.
Оліфер (гетьман запор.) ст. 25, 43.
Олифер (полковник) ст. 154, 202.
Онуфрієвський манастир ст. 181.
Онушкевич (Онишкевич) ст. 162, 234,
253.
Орендаренко (Одаренко) ст. 118, 123,
130, 202, 206, 213.
Оскольський ст. 252, 260, 261.
Осолінський Ю рій (підскарбний) ст.
164, 190, 191.
Острозький (князь) ст. 148.

Острянин Яцько (полковник) ст. 202 ,
203.
Острянин ст. 263 . 266 . 293, 294, 300,
301.
Очаків м. ст. 38, 60. 122, 244.
Павлюк (Павлюк Бут) ст. 226, 234,
236, 236. 246. 250-252, 254-269 .
261-263 . 266 -272. 276.
Павлюківці ст. 247. 252, 254. 257 262.
Паволоча (м-ко) ст. 262 . 263 .
Перемишль м. ст . 148. 182, 183, 194.
Переяслав м. ст. 32 . 108. 110, 121.
123. 154, 204. 230, 241. 243. 252.
253. 264. 265. 278. 292 .
Перекоп ст. 27. 43. 50-55, 62. 63 .
Печерський манастир ст. 73. 77 . 78.
82. 98. 180. 233.
Пешта Роман ст. 303, 308-310.
Пісочинський Александр (каштелян) ст.
201. 203 .
Полоцьк м. ст . 194, 199.
Польща ст. 152. 159. 161. 202 . 206 -
208. 227-229 . 237. 240. 245. 246.
251, 258.
Попель Іван шл. ст . 181-183.
Потоцький Микола (польний гетьман)
ст. 215. 241. 258. 260 -262 . 264-
274. 276. 278.
Потоцький (воєвода) ст. 101. 112.
Потоцький Станіслав ст. 251. 274. 277.
Порта м. ст. 122. 227. 228 . 239 .
Половець Роман ст. 284. 313.
Почаповський манастир ст. 181.
Прилуки м. ст. 21. 25.
Прокура Федір ст. 85. 90.
Прокопович Каленик ст. 310, 315.
Псло р. ст. 293, 294.
Пузина Ол. (князь, єпископ) ст. 96 .
172. 179-181. 189. 199.
Путивля м. ст. 202 -204. 206 .
Путивлець Мурко ст. 296 . 297.
Радивил Альбр. (литовський канцлер)
ст. 150. 151 . 162. 163. 172. 180.
192.
Радивил Ольбрахт ст. 214-216. 218-
221. 224.
Радивил Криштоф ст. 23 . 57 . 152. 161.
164. 215.
Радивил (князь) ст. 126. 154 .
Расава р. ст. 39. 232. 241, 251. 256.
274. 284.
Рафаіл (патріярх) ст. 8.
Рим ст. 149. 221.
Ріпка ст. 296 . 297.
Романовський (ротмистр) ст. 70. 210.
Ромни (Ромен)ст. 259. 264. 297, 301.
Рокитна (м-ко) ст. 31, 265, 267.
Рось р. ст . 31, 265. 267.
Рутський (митрополит) ст. 14 -16. 18.
86. 87. 95. 96.
Рутсьяі ст. 148, 149.
Сакович Касіян (ректор) ст. 5. 10. 81.
Сасів Ріг уроч. ст. 207.
Семигород м. ст. 228 . 239.
Скидан Павло ст. 252. 259.
Скидан Карпо Павлович ст. 252, 259,
261-267, 270, 272, 275, 280, 283,
300, 304.
Скиданові універсали ст. 260 .
Смоленськ м. ст. 202, 203, 205, 206.
Смольницький манастир ст. 165. 181.
Смоляга ст. 253. 256.
Смотрицький Мелетій ст. 6 -8 . 10-13.
15-19. 74-84. 93. 96. 97.
Св. Софія ст. 179.
Софійська церква ст. 184.
Софійська катедра ст. 149, 165, 170,
184.
Собєський Якуб. ст. 176, 178, 188.
Солоницька кампанія ст. 3.
Сніпород ст. 299, 300.
Спаський манастир ст. 165. 181.
Стеблів м-ко ст . 250. 266 .
Сулима Іван Мих. (гетьман) ст. 57 .
218-225. 246.
Султанський фірман (наказ) ст. 24. 25.
Сула р. ст. 295, 297, 301.
Тарас (полковник-гетьмана) ст. 62, 63.
71, 72. 101. 115 . 117 . 120. 136.
137.
Теофан (владика-патріярх) ст. 8. 183.
200.
Терлецький Методій (владика) ст. 197.
198.
Терехтемирів ст. 255. 280 . 315.
Тисаревський Єремія (владика) ст. 183.
Томиленко ст. 234. 236 . 246. 247. 251.
252.
255. 271. 272. 275. 284
Трактат в Дєуліні ст. 135.
Туреччина ст. 206 -208 . 228 . 229. 239 .
240. 245. 251.
Україна ст. 138. 139. 212. 213. 217.
digitized by ukrbiblioteka.org

218, 223. 227, 232, 237, 245.
251. 253. 254. 256. 258. 269 . 260 .
262. 265. 266. 279. 280. 292.
Угри р. ст. 202, 206.
Фастово ст. 265.
Фердинанд II ст. 9 .
Филоненко (полковник) ст. 202 , 308 .
Филип (отець) ст. 21.
Хмельницький Богдан (писар) ст. 274,
275. 313.
Хотинська війна ст. 3 . 148, 155.
Царгород м. ст. 25, 26, 36, 37, 42,
208, 239.
Цецорська кампанія ст. 208 .
Черкаси м. ст. 153, 155, 220, 234,
244. 247, 248, 254, 260. 261.
265, 284, 311.
Чернигів м. ст. 202 .
Чернецька Рада ст. 212.
Черняхова Діброва ст. 152. 153.
Четвертинський (киязь) ст. 179.
Чечуга ст. 282 . 283 .
Чигирин м. ст. 153. 235. 247, 248,
250, 266, 272, 284. 292. 303.
Чигиринці с. ст . 234.
Чигрин-Діброва (дніпров. перевіз) ст.
292.
Чиж Кирик ст. 315.
Чичаклей р. ст. 38 .
Чорний Грицько (Чернята) (гетьман)
ст. 46. 57, 60. 62 -64, 65-67, 69
72, 100, 101, 114, 115.
Чорний шлях ст. ЗО, 64.
Шагін-герай ст. 24, 25. 39, 41-59.
61-63, 70, 72. 122. 229. 239.
Шагін-гераєва Рада ст. 53.
Шаргород м. ст. 148.
Шегиня с. ст. 194.
Ш еін (московський нач.армії) ст. 206 .
Шклінський Томаш (комісар в козаць­
ких справах) ст. 35. 36 .
Яблонський Станіслав (посол) ст. 39 .
138.
Яблоновський Терешко (полковник) ст.
274.
Яцина (військовий суддя) ст. 154 .
Юрбурґ м. ст. 216.
ТОМ 8. ЧАСТИНА II.
Азов м. ст. 14. 15. ЗО. 32, 34, 35.
Алепський Павло ст. 153.
Базавлук (Січ) ст. 161.
Батурин м. ст . 149.
Барабаш (Барабашенко) Іван ст. 142.
143. 157, 183.
Біла Церква м. ст . 186, 187.
Бобрик с. ст. 39.
Богуслав м-ко ст. 162. 174, 191.
Бочурач р. ст. 35, 36, 39.
Бузулук р. ст. 40.
Бургунська переправа ст. 25.
Валки м. ст . 40.
Валуйки м. ст. 36-38.
Варна ст. 14.
Винниця м. ст . 181.
Вишневецький Ярема ст. 25, 44, 49,
50,
121, 168, 187, 193. 194.
Вишневецький Юрій ст. 55 . 56.
Вишневецький Дмштро ст. 59.
Вовчі води ст. 33.
Война-Оранський Пахомій (владика)
ст. 102.
Володислав (король) ст. 4 . 6 -10, 16,
17, 19, 20-22, 24. 26. 50. 144.
145, 147.
Волинь ст. 12.
Ворскла р. ст. 42.
Габсбурги ст. 9 -11 .
Галичина ст. 12.
Гадяч м. ст. 39.
Гданськ м. ст. 9.
Гізель Інокентій (ред) ст. 97.
Глубока р. ст . 40.
Гниле море ст. 25.
Горбацький Йосип К. (ред) ст. 97.
Горохова діброва ст. 189.
Густинський манастир ст. 110.
Дін р ст. 34-36 . 38-40, 42, 50.
Дінець р. ст. 36. 38, 40, 42. 50.
Дніпро р. ст. 10, 11. 13. 42. 57.
Дніпрів Низ ст. 41.
Дунай р. 13. 14 .
Желибовський (владика) ст. 131.
Жеребець (Чорний Жеребець) ст.36 .
37.

Жовті води ст. 170, 183, 186.
Жолкевський ст. 153.
Забузький Семен ст. 36, 37.
Запоріжжя ст. 36.
Зіньків м. ст. 39.
Ізюмська сакма (шлях) ст. 62 .
Ібрагім-султан ст. 13.
Інаєт-герай ст. 10.
Іляшенко К. ст . 143, 167, 183.
Іслам-герай ст. 18.
Камінний Затін ст. 184.
Калміуська сакма (шлях) ст. 62 .
Кальнофойський Ан. (ред.) ст. 97.
Камінець м. ст . 21.
Караімович Іляш ст. 142, 143.
Керч м. ст. 34.
Кисіль Адам ст. 147 .
Кодак ст. 12. 26, 27. 161.
Конецпольський (король) ст. 10, 12, 13.
16. 17. 26. 27. 44. 139. 142. 144.
161.
Конецьпольський Олекса ст. 60, 139.
Константинопіль м. ст . 15.
Корсунь м. ст. 181. 187, 191.
Косів Сільвестр (єпископ)) ст. 97, 98.
Крим ст. 15. 16. 20.
Кречовський ст. 167. 168.
Крилов м. 161. 168.
Купецький (владика) ст. 87.
Ладинський манастир ст. 110.
Лохвиця м. ст. 25.
Лукаріс Кирило (патріярх) ст. 89. 108.
Лубенський манастир ст. 110.
Лютенька с. ст . 39 .
Маслів Став ст. 27.
Микитин колодязь ст. 36 .
Миргород м. ст . 40.
Миргородець Матюшка ст. 38.
Мисько Таран ст. 33.
Могила ст. 89 -95. 98 . 100. 108-111 .
„Могилянський атеней” ст. 90 . 97.
Мошни с. ст . 187.
Муравський шлях ст. 60, 62.
Мурад-султан ст. 13.
Муртазі-бей ст. 33 .
Мясковський Лукаш ст. 14 . 167.
Недригайло м. ст . 48.
..Обросимів караул” ст. 39 .
Освєнцім Станіслав ст. 139-142. 149,
150.
Осодінський ст. 12, 148-151 .
Остряниця Яцько ст. 31.
Острянин ст. 56, 73-77, 156.
Острозький Ол. ст. 88.
Парчевич Петро ст. 26.
Павлюк ст. 156.
Перекоп ст. 26.
Петрошенко ст. 39.
Полтава м. ст. 36. 40.
Потоцький (гетьман) Микола ст. 22,
26, 27. 35, 43, 121, 139, 142, 144
156, 162, 164, 167, 168, 170 172,
174, 176-182, 186-188.
Потоцький Стефан ст. 183, 185.
Почаський Софроній (ред) ст. 97.
Пузина (владика) ст. 131.
Пясецький (єпископ) ст. 87. 101.
Радивил Ян ст. 21.
Радзейовський ст. 146.
Радлинський ст. 161.
Ракочій ст. 10, 12.
Рокитне с. ст. 168, 191.
Рябуха Василь ст. 36 . 37.
Сатановський Арсеній (ред) ст. 97.
Сафонович Теодосій (ред.) ст. 97.
Святогорський манастир ст. 38 .
Сахнівка с. ст. 187.
Селява Антоній (митрополит) ст- 101.
Славнецький Єпіфаній (ред.) ст. 97.
Сльозка Михайло ст. 93, 108.
Старо Констянтийів м. ст . 12.
Старушич Ігнатій ст. 97. 114. 115.
Суботів (хут.) ст. 153. 165.
Сула р ст. 42. 48.
Старов Олексій (отаман) ст. 34.
Сулима (полк.) ст. 34.
Таваня с. ст . 12.
Терлецький (владика) ст. 101, 111.
Торрес-нунцій ст. 112.
Тьепольо ст. 17, 35. 147 .
Турган-бей ст. 17 . 185.
Україна ст. 15. 18. 28. 34. 37.
Українська колонія в Корочі ст. 67-70.
Умерлі-аґа ст. 16.
Урматетеві улуси ст. 35.
Фердинанд II ст. 9.
Хмельницький (Хмель) ст. 1. 81-83 .
137. 142, 143. 146. 149.
Хмельницький Богдан-Зиновій ст. 151 -
185. 191-195.
Хмельниччина ст. 43. 44 . 46. 47 . 50,
83, 118. 119. 127.
Хмельницький Михайло ст. 151 -154 .
Хмельницький Тиміш ст. 167.
digitized by ukrbiblioteka.org

Хмелецький ст. 168, 169.
Хмельник м. ст . 191.
Хопр p. ст. 40.
Чаплинський ст. 156, 158, 159, 161,
164.
Черкаси м. ст. 34-36. 39. 40.
Черкашаниця Демко ст. 37.
Чигирин м. ст . 162, 165, 185. 187.
Чорне море ст. 34, 35.
Шафран Олекса ст. 50.
ТОМ 8. ЧАСТИНА III.
Адеребах ст. 103, 114, 260.
Антонович ст. 224, 283.
Аслан-городок ст. 73, 179.
Батурин м. ст. 32, 241.
Бар м. ст. 5, 36, 39, 54. 57, 73. 149.
152, 153. 156. 163, 169. 170. 176.
212, 220, 223. 225. 238. 284.
Берестя м-ко ст . 34. 107.
Бердичів м. ст . 43, 178.
Бжозовський Максиміліян ст. 62, 121.
140.
Бжозовський ст. 178.
Біла Церква м. ст. 5, 10-13, 18-23. ЗО,
36, 44, 50, 111, 118. 166. 178.
179, 194, 213, 235, 252, 276.
Білогрудка м-ко ст . 35, 124, 171, 172,
249.
Біла Русь (Білорусь) ст. 5, 34, 173,
190.
Битомський ст. 96, 98 -101.
Бодянський Осип ст. 271. 273, 274.
278. 279.
Бодянський ст. 258.
Богдан ст. 125-127, 129, 133, 135,
U4, 162, 172.
Богун ст. 94, 149, 155, 169.
Броди м. ст. 74, 81, 82, 95, 96. 98.
Бут Григорій ст. 14.
Буджацька Орда ст. 172, 175, 179.
Васильків ст. 141, 235.
Варшава м. ст. 6, 12, 20-24, 26. 28, 32,
42. 51, 55. 58. 62, 68, 91. 94,
96. 99 . 103, 106-112. 122, 140.
152. 157 . 158. 161. 168, 185, 193,
198, 208. 210. 213. 216, 218. 226,
244, 262, 265, 270, 281.
Величко ст. 29, 31.
Венеція м. ст. 19. 54. 249, 251.
Вешняк (полковн.) ст. 60, 144. 173.
Вишневецький ст. 5, 18, 20, 29-31, 40-
46, 48-50, 53-55 . 58. 63, 64, 66,
67, 69, 73-75, 78. 84-91, 94, 96,
97. 100. 106. 108-111 . 113-115 .
130. 142. 143. 151 . 152. 155 . 158.
160. 180. 182. 183. 186. 190. 222,
236. 252. 253, 260, 281.
Ярема (Вишневецький) ст. 42, 45, 47,
51, 52, 81, 95.
Ярема (князь) ст. 50, 52, 55, 130, 180.
211, 260.
Вишневецький Ярема ст. 31. 62 . 66 . 81.
95. 121, 252, 259, 281.
Вишневецький Дмитро ст. 135.
Вишневецький Михайло Корибута (кн.)
ст. 190.
Виговський Іван ст. 105, 247.
Виговський ст. 79, 80, 152, 228, 229,
236, 239, 245, 247, 251, 255
Виміна Альберт ст. 260 . 265-268 .
Висла р. ст. 21, 45, 47, 75, 78, 83.
91. 94. 98 . 99 . 106, 107, 113, 135.
146. 178. 222 .
Винниця м. ст . 39 . 118, 123. 152. 215.
251. 273.
Вишнівці с. ст. 74 . 81.
Високий Замок ст. 88. 92 .
Висока Порта ст. 240.
Вкраїна ст. 45 . 100. 156. 162, 165.
Володислав ст. 5. 60 . 102. 133. 140.
241.
Володислав IV . ст. 101. 110, 262. 263 .
Володимир ст. 96 . 182.
Волинь (земл.) ст. 5. 21. 26 -28 . 34. 40.
51.52.61.66.67.71. 83.94.96.
122. 130, 146. 147 . 151 . 180. 183.
212. 214. 224. 225.
Востоков ст. 58. 150, 173. 245.
Гавриіл (митрополит) ст. 126.
Гадяч м. ст. 255-257.
Галич м. ст. 83, 146.
Галичина ст. 66. 92 -96 . 138.
Ганжа ст. 38 -40. 49. 52. 72.
Ганновер (кореспонд.) ст. 29 . 34. 38 .
43. 44. 55. 68. 71. 73.

Гиря ст. 21, 42, 49, 62. 60.
Гладкий .(полк.) ст. 78, 183, 266.
Гладкий Матвій (полк.) ст. 279.
Гладкий Микита ст. 119.
Глиняни ст. 62, 66, 67.
Головацький ст. 33, 72, 82, 91, 116.
Гоща м-ко ст . 61, 166, 164, 167, 178.
Гоща (манастир) ст. 16.
Горинь р. ст. 40, 64, 64, 151, 154, 155,
160, 164, 167, 180, 181.
Гомель м. ст. 33.
Горностайполь м-ко ст . 215, 277.
Гончариха с. ст . 58-60 .
Голота Ілля ст. 181, 184.
Граб’янка ст. 60, 89, 107, 217, 219,
262, 268, 274, 283.
Грабовський ст. 124, 146, 199, 201,
218.
Гроб Господній ст. 131, 132.
Св. Гроб ст. 123.
Гусятин м-ко ст. 57, 71, 83.
Гавронський ст. 20 . 75, 76, 79.
Гданськ м. ст. 91, 94, 107.
Демко (Лисовець) ст. 274. 281.
Дін р. 172, 176, 241, 248, 251, 253-
255, 281.
Дніпро р. ст. 5, 6, 22. 27, 29-31, 36,
40, 46. 50. 53, 73. 80, 95, 128,
152, 154, 160. 167. 176, 177, 179,
215, 222, 235, 249, 258, 269, 274.
287, 288.
Дністер р. ст. 94. 113. 175 . 176, 178,
179. 215. 220 . 225, 271, 287.
Дубно м. ст. 83, 96.
Єрлич ст. 124, 125, 153. 155, 217,
231. 235, 281-283, 285.
Єрлич Мих. ст. 35.
Єрлич Йоаким ст. 35.
Єремія (князь) ст. 35.
Єрмолович Ю . ст . 109, 110. 156.
Желиборський (владика) ст. 83 .
Житомир м. ст. 40, 214, 228, 230, 231,
234. 282 .
Задніпров’я ст. 12, 26. 28 -31, 36, 111,
118. 212, 239. 286 .
Замостя м-ко ст. 66 . 78. 82, 85, 86,
92, 95-101. 108-111, 113. 115,
116, 118, 124. 129, 193. 194.
Запорожці ст. 137, 172. 176. 254.
Запарозьке військо ст. 10. 18. 25. 47.
58. 59. 85. 96. 98. 111, 114. 116,
120. 121, 136, 137, 144. 146, 147,
149, 151. 154, 158, 160-162. 166.
170-174, 177. 195. 199. 200 .
202. 206 . 213. 215, 216. 220 .
232. 238 . 238 . 242, 246-251. 263 .
268. 260, 263, 264, 266, 270-272.
282. 284.
Запоріжжя ст. 14, 17, 19, 25, 72, 96,
114, 117, 146, 162, 175, 269, 282.
284.
Заслав м. ст . 43. 52, 131, 223.
Островський-Заславський Домінік ст.
7, 23.
Заславський Домінік ст. 15, 27, 84.
Заславський ст. 27, 46, 47, 50-55, 57.
58, 66 67, 69, 71, 73, 74, 181.
186, 222.
Заславський (князь) ст. 61, 70.
Забуський ст. 69 -71 .
Забузький Семен ст. 195, 196, 199,
201-203 .
Замойський ст. 37, 186.
Збараж м. ст. 55, 60, 67, 75, 81, 122,
183,
185. 187, 190, 193, 194, 197,
218, 219, 221-225, 242, 273.
Зборів м. ст . 69, 191, 193, 194, 196,
197, 201, 204, 205, 217, 220. 239 .
240, 258, 260, 263, 264, 270.
Звягель м. ст . 137, 172, 176, 254.
Зміна Мартин ст. 78, 80, 81.
Ібрагим (султан) ст. 59.
Іква р. ст. 72.
Ікопоть р. ст . 70.
Інгулець р. ст. 178,.
Йова (митрополит) ст. 132.
Йона (ігумен) ст. 241, 253, 265, 271,
281.
Казимир Ян ст. 66, 101-105, 108-110,
112,
115, 117. 119, 133, 138, 165.
Камінець м. ст. 57, 59. 83. 92, 113,
151, 169. 170. 181-183, 251.
Кантерев ст. 123, 126.
Кантемир ст. 171, 172.
Карло-Фердинанд ст. 102.
Карл ст. 102, 108-110. 112.
Калиповський ст. 170. 251.
Карач-мурза ст. 171, 176.
Кисіль Адам ст. 7-9. 11. 16-18. 20. 21.
24-28. ЗО. 35. 44. 48. 51, 60-66,
73-75, 102-104. 106. 108. 119,
121, 127. 128. 139. 140-145 . 148,
149. 151 -153. 155 . 157 -162. 164.
165. 167. 176, 178, 181. 218.
digitized by ukrbiblioteka.org

227-230 . 232 . 234-238 . 244. 257.
258, 261. 264. 268 . 269 -271. 275.
281-283 . 285-288 .
Кисіль Микола ст. 121, 141. 144, 156.
157.
Київ м. ст. 4, 11. 23. 26. 34. 35. 61,
83. 120. 122-124. 127. 129-131.
133. 136. 137. 140-142. 150. 154,
155. 177 -179. 184, 193. 216. 219,
221, 227-231, 234-237, 244. 257.
258, 264. 268 . 271. 277, 281-286 .
288.
Корсунь м. ст. 4. 10. 46. 194.
Константинів м. ст. 26. 43. 52-55 . 60.
62. 64. 67-72. 74. 77 . 78. 81. 121,
128. 164. 178. 179. 181-183. 212,
220. 224. 225.
Кордѵба М. ст . 101, 103. 104, 110,
112.
Корицький ст. 46. 53, 55. 184.
Коряцький С. (кн.) ст. 168. 169, 252,
265-267.
Климовський Лука (лікар) ст. 187. 220 .
222. 224. 257.
Коробка Ф. (отаман) ст. 245.
Кодак ст. 26. 31. 151, 179, 249.
Конецьпольський (гетьман) ст. 37. 52.
66. 67. 70. 74. 75. 81. 82. 84. 90.
100.
108. 113. 114 . 130. 142. 143.
Конецьпольський Олександр ст. 7. 23 .
81, 89, 189.
Конотоп м. ст. ЗО, 34.
Кривонос М. ст. 5, 28. 30, 39, 42, 46-
57, 60-63. 69. 72. 78-81. 88, 92.
95. 100, 116, 143.
Костомаров (іст.) ст. 29 . 60 . 73. 75,
81. 89 . 104, 109. 125. 218. 219,
224. 265. 281. 285.
Коростишів м. ст. 35, 215, 232. 276.
277.
Кремінець м. ст . 52. 75 .
Крилів м. ст . 95. 158. 162.
Краків м. ст . 117. 121. 138. 146, 213.
Кунаков (моск. агент) ст. 109-111,
119,
143, 163, 182. 199. 202 . 208 -
210. 218. 244. 251. 252. 260 .
Крим ст. 7. 8. 21. 100. 130-132. 140.
171-173. 179. 184. 223, 240, 241,
244. 252. 253. 270.
Лазаревський ст. 29, 273.
Лащ ст. 51, 54.
Литвин Петро ст. 223, 225.
Литовське в. кн. ст. 6, 23, 33. 52, 58,
130, 138, 139, 148, 163, 200, 209,
213, 216, 234, 259, 263.
Литва ст. 32, 40. 58. 59, 106, 137-
139, 144, 145, 149, 151, 153, 163,
168, 173, 174. 176. 180, 184, 220.
Лоєв ст. 184, 185, 237.
Львів м. ст . 21, 28, 43, 48, 52, 57,
66. 70, 73, 78-82, 84-89, 92, 94-
96, 100, 101, 104, 107, 108, 110,
113, 146, 190. 194.
Лубні м. ст. 29. 31, 257.
Луцьк м. ст. 18, 61, 62. 83.
Ляхівці с. ст. 29. 54, 63, 64, 66.
Макарій (патріярх) ст. 126.
Максимович ст. 124, 273, 274, 278,
279.
Маслів Став ст. 50, 163, 178.
Машкевич ст. 29, 32, 40-42, 53-55, 68,
69, 148.
Махиівка с. ст. 40, 42, 43.
Межибож с. ст . 56, 58, 61, 163, 176,
181, 182, 223.
Межирич ст. 43, 63, 169.
Міхаловський ст. 9 -13, 16-18, 21, 23.
25, 27, 28, 30, 43. 44. 48-51, 54-
56. 60 -67, 69-73, 75. 76. 79, 82-
85, 102. 107. 109, 114, 115, 119,
122, 124-126, 128-130. 134, 135,
138-141, 146, 149. 150. 153, 164,
165, 167. 169. 171, 175-181, 185,
186. 188-190. 193. 194, 199, 202,
204, 217-220, 227-229, 232, 236,
240,
244, 269, 271. 286, 287.
Миргород м. ст . 256. 257.
Многогрішний ст. 274.
Могилів, Могилівщина ст. 34, 46.
Мозир м. ст. 40, 144, 147, 156. 181.
Молдавія (Молдава) ст. 123, 131, 241.
Могила ст. 127.
Москва м. ст. 4. 7, 8. 26, 33. 34. 50.
58. 62 . 80 . 113. 123. 133. 136.
140, 146, 150, 163. 165. 167. 172.
173. 176, 184, 193. 204. 218. 241.
243. 244. 247, 249, 250, 252-255.
257, 258.
Московська (держава.
государство.
царство) ст. 242. 243, 246. 247,
252.
Мокрський кс. ст. 90, 99. 100. 1ΙΟ­
Ι 14. 119, 120.
Мужилівський ст. 29 . 31. 58. 60, 68.

80, 123. 131. 133. 136, 137. 150.
172, 184, 187. 278.
Мунтяни м*ко ст. 132. 249.
Мясковський Войцех ст. 39 . 66 . 57 . 60,
68. 71. 75-77. 84. 109. 121. 124-
125. 128. 129. 134. 138, 140. 141 .
145. 146. 149. 151 . 152. 155 . 156.
169. 188. 194. 206, 209.
Наливайко ст. 48.
Нароль м-ко ст . 95.
Нарушевич ст. 10-13, 83, 95. 96. 98,
121,
124, 130, 148. 149. 165, 170,
182, 194, 199, 217, 267, 271.
Небаба М. (п-ик) ст. 95. 96. 223 . 242,
280.
Немирів м. ст. 36, 37, 40, 41, 45, 53.
Немирич Ю . ст . 103, 104, 109.
Неронов (моск. посол) ст. 220, 235,
239,
244, 245. 247-251, 253, 258.
Нечай Д. (п-ик) ст. 82, 150,171, 176,
182, 183, 223, 226, 267-269, 276.
281-283, 286.
Новгород-Сіверський ст. 30, 32 , 33,
243.
Новосілка с. ст. 35, 140.
Ногаї (тат. земля) ст. 252, 253.
Нунцій ст. 168, 181. 226 . 259. 260,
271.
Обухович Ф. ст . 61, 161, 164, 167.
Овруч м. ст. 214.
Овечий брід ст. 73.
Озірна с. ст. 196.
Олдаковський Станіслав ст. 115, 118-
121. 128.
Осолінський Ю . (Осолін) ст. 6 -9, 12,
13. 20. 21. 23-25, 32, 51. 54, 56,
57, 62, 67, 98. 101. 102, 108, 114,
119, 122, 124, 130, 133, 134, 136,
140. 141 . 146. 149, 157. 168, 169,
180, 204, 209, 215, 217, 229. 230,
234. 236, 237. 273.
Осінський (кн. лит.) ст. 6. 28. 52-55,
66.
68, 69. 76, 77, 79, 82.
Остророґ Мих. ст. 7, 23, 52, 66, 67,
70, 74, 75. 84, 85. 120, 136, 169,
170, 183.
Острог м. ст. 42, 46. 62, 63. 168. 169.
225.
Отаманська Порта ст. 73. 132.
Паволоч с. ст. 31. 35, 50, 54, 58, 59,
118, 158, 178, 215, 219. 251. 252.
274.
Переяслав м. ст . 29, 122, 123. 141,
142, 148-150, 156, 165, 168, 174,
176, 194, 214, 244, 281.
Пилява р. ст. 60, 72, 75, 123, 183.
Пилявецька катастрофа ст. 28, 77, 79,
81.
Пилявці ст. 66 -69, 72, 80-82, 86, 91,
104. 108. 111 . 128. 146. 164. 179,
196.
Побужжя ст. 28 . 34.
Петроній Ласко ст. 16-18, 31.
о. Ласко ст. 18, 27, 32, 35, 50, 61, 177,
178.
о. Петроній ст. 18-21.
Паісій (патріярх) ст. 122, 123, 126,
128, 131. 133, 136, 150, 182, 253,
258.
Піріс-аґа ст. 91, 92, 171.
Погребище ст. 40, 42, 215.
Поділля ст. 40, 56, 57, 66, 71. 78, 83.
94. 122, 146-149, 176, 180, 181.
183, 212, 214, 225, 238.
Поділ (част. Києва) ст. 125, 282.
Пасторій (істор.) ст. 71, 82, 86, 98,
109, 199.
Подніпров'я ст. 34, 94, 118, 177, 184.
224, .
Полонне м. ст . 43, 52, 61, 117.
Полісся ст. 26, 31, 51, 61, 147, 181.
184. 214.
Полтава м. ст. 222, 253-257.
Польща ст. 4, 5. 8, 9, 15. 19, 20, 25,
29, 34, 59, 60, 64, 77. 78. 94. 95,
99, 101. 102, 104-106, 108, 113,
122, 125, 126, 130- 132, 135-140,
143, 145, 150, 153, 153, 156. 161.
166, 167. 171 -174, 184, 185, 187.
188, 201, 203, 204, 208, 219, 220,
225. 239 -241, 244, 250, 252, 254,
260, 270, 271, 281-283 .
Порта ст. 7, 8, 78, 132, 165, 179, 240,
241, 270, 271.
Припять р. ст. 29, 151. 154, 181. 184,
224.
Прилуки м. ст. 41. 50, 51, 215.
Потоцький ст. 6, 7. 10. 11, 20, 23, 24,
29, ЗО. 113. 128. 143. 149, 170,
251. 271, 282. 287. 288 .
Пузина Анастасій (владика) ст. 83 .
Путивль м. ст . 8. ЗО. 133, 175, 242,
243.
Радехів м. ст . 194, 195.
digitized by ukrbiblioteka.org

Радивил ст. 23, 68, 69, 107, 130, 144,
147, 148, 163, 174, 180, 184, 185,
193, 209, 217, 238, 241, 252, 260,
262, 281-283 .
Радивил Януш ст. 104, 109, 138, 139,
259.
Радивил Альберт ст. 260 .
Радомишль м. ст . 35.
Радкевич Ф. от. ст. 89, 92.
Ракоцій Ю . ки. ст . 102-105, 108, 109,
112, 113, 135, 136, 138-140, 147,
157, 160, 163, 165, 174-177, 181,
184, 240, 242.
Ракоцій Жигмонт ст. 102-105.
Ржечицький ст. 68, 69, 73.
Росава р. ст . 50, 154, 158, 166, 257.
Росія ст. 123.
Русь ст. 36, 51. 59, 65, 81, 82, 88,
113, 135, 144, 153, 159, 168, 180,
195, 211. 233 . 281.
Русь Галицька ст. 267.
Рудавський ст. 44, 68, 69, 89, 110,
196, 202, 218, 260, 281.
Сабатай бен-Меір (Сабатай) ст. 32,
38, 39.
Сапіга ст. 252.
Савич Семен (п-ик) ст. 275.
Сатанів м. ст. 57, 71.
Семигород ст. 103, 105, 132, 135, 136,
165, 184, 193, 240.
Сенявський Ад. ст . 56, 58, 118.
Синява р. ст. 60, 72.
Сіверщина ст. 20. 29. 30-32, 34, 35,
179, 184. 214. 256.
Случ р. ст. 53. 54. 60. 79. 81. 152.
155,
158. 160, 181. 183. 212. 220 .
224-226, 231. 234. 235. 273.
Смірнов ст. 59. 103. 163, 174, 185.
Смоленськ м. ст . 103. 105. 132, 135,
136,
165. 184, 193, 240.
Смяровський Якуб (Смяровський ) ст.
112, 115, 116, 118. 119. 121,
122. 128, 140, 141, 156-161, 163.
164, 166, 167, 171, 176-179, 195,
205, 216.
Сож р. ст. 225, 226.
Сокаль м. ст. 15, 83, 194.
Св. Софія ст. 125, 155.
Стародуб м. ст . ЗО, 32-34, 212, 237.
Старі Голечинці с. ст. 72.
Стрипа р. ст . 196, 197.
Суботів ст. 217, 262.
Твардовський ст. 29 . 37, 38, 40-42, 44,
55. 57, 68. 73. 75-77. 81. 82.88.
89. 104. 107, 181, 185.
Терехтемирів м. ст. 117, 129, 262.
Теребовля с. ст. 71. 83. 94.
Тернопіль м. ст. 66. 196.
Темберський ст. 68 -70. 76. 77 . 80 .
Теофан (патріярх) ст. 123.
Тетерів р. ст. 60, 273.
Тімберей-аґі ст. 171, 172.
Тимофій (Тимош) гетманич ст. 135,
245.
Тишкевич ст. 12. 18. 23 . 40, 42-44 . 53.
54, 61, 66, 67, 154.
Топік (Топич) козак ст. 11 . 48.
Томашівський ст. 83. 86. 89. 94. 199.
Торрес ст. 260. 268.
Топорів с. ст . 194-196.
Тульчин м. ст. 37. 39. 40.
Туреччина ст. 133. 140, 165. 271.
Турів м. ст. 144. 156.
Тугай-бей (Тогай-бей) ст. 11 . 12, 21,
42. 50, 79. 82. 86. 90-92. 96. 113,
118, 146, 171, 176.
Угорщина ст. 94, 138.
Унковський ст. 59, 145, 172-177, 244-
246. 250. 251, 274.
Умань м. ст. 36, 39.
Україна ст. 4. 5. 9. 11. 14. 19. 21. 28.
29.41.43.52.56.57.66.69.78.
83. 90 . 96, 100, 103, 118-120.
123-128. 130-133. 136, 137, 140,
143. 144, 146. 149. 150. 154 . 156,
157. 162, 165, 166, 169, 172-174,
184. 185, 187, 188, 193. 202 . 215,
224, 227. 233 . 234. 239 . 240. 244,
247. 252-254, 264, 265, 270. 273,
278. 281. 288 .
Фастом м-ко ст . 35, 142.
Федоренко-Богун ст. 176. 190, 277.
Фірлей к-ян ст . 67. 106, 180-183. 186.
222.
Хмельник с. ст. 60 . 253, 284.
Хмельницький (Хмель) (гетьман) ст. 5.
7-18. 20-36. 38-40. 44-52. 54. 55,
58-67, 69-73, 75, 78-83 . 86 -136,
138-145, 147, 148, 150-166, 168,
171, 172, 175-178, 180, 182-184.
187. 188. 191-196. 199. 201, 202,
205, 206, 208. 209. 216-220, 223.
224, 226, 230, 231, 250, 252,

262, 266, 268, 269, 272-274, 281,
287, 288.
Томіш Хмельницький (син Хмельниць-
кого) ст. 100, 224, 260, 274.
Хмельницький Захар ст. 92, 110, 112.
Хмельницький Михайло ст. 201.
Хмельницький Іванець ст. 274.
Хмеленко Ярема ст. 12.
Царгород м. ст. 69, 136, 270.
Цєклинський Домініканин ст. 64.
Чаплінський ст. 49, 142, 143, 146, 161,
162, 166, 160, 207, 217, 221,
285.
Черкаси м. ст. 21, ЗО, 34, 162, 276.
Чернигів м. ст. 30-32, 216, 228.
Четвертинський Януш ст. 37, 38, 40,
140, 141, 144.
Черкеський (Чераський) Дмитро ст.
119.
Чехович ст. 86, 86, 90, 92.
Чигирин м. ст. 6, 18-21, 31, 35, 46,
49, 60, 72, 136, 140, 158, 162-
164, 167, 175, 177-179, 216, 219,
228, 230, 235, 238, 239, 242-245,
263-267, 262, 283.
Чернята Іван (Чорнята, Чорнота) ст.
92, 99, 116, 129, 152, 245, 258,
274.
Чорторийський (Чорторийські) ст. 12.
13, 23, 28, 42. 51, 55, 56, 58,
67, 68, 90, 97-99, 114, 119, 124,
130, 145, 146, 149, 199, 215, 217,
220, 230, 234.
Чоловський ст. 46, 86.
Чорнобиль ст. 32 , 35.
Чолганський Камінь ст. 64, 67, 68.
182, 186.
Чорний ліс ст. 176, 239, 256.
digitized by ukrbiblioteka.org

Зміст VIII тому
(в другім виданню).
Частина neptua: 0ід КуруківЩини до Ку^ейіцини
(pp. 1625-1638).
Передмова до першої частини в І виданню . . с. 2.
І.
В атмосфері льояльности (1G26 — 1628) .
.
с.3-56
ІПуканне modus vivindi (c. 3), компромісові течії в громадянстві (с. 4)
в ерархічних кругах (с. 5), місія М. Смотрицького до патріархів (с. 6),
справа прав брацьких (с. 7), їх скасованне патріархом (с. 8). Депресія
серед православних (с. 9), мрії про порозуміняе »Руси з Русю« (с. 10),
»Дезідероз« Саковича і заходи Смотрицького в 1626—7 pp. (с. 11), його
мотиви (с. 12), проект соборного порозуміння на соймі 1626 (с. 13), ко­
роль визначає собор (с. 14), Смотрицький переходить на унїю (с. 15),
його лист до царгород. патріарха 1627 р. (с. 16), переговори з Борець­
ким і Могилою (с. 17), алярми І . Копинського (с. 18).
Опортуністичичні настрої серед козаччини (с. 19), тактика М. До­
рошенка (с. 20), »розбір війська« (с. 21), справа виводу козаків з шля-
хецьких маєтностей (с. 22), посольство на сойм 1626 р. (с. 23). Татар­
ський напад (с. 24), справа отримання випиіциків від походів (с. 25),
страхи в Туреччині (с. 26), заходи Дорошенка против своєволї (с. 27),
походи на море 1626 р. (с. 27—8), екскурсія Дорошенка на Запороже
(с. 28), спорядженнє реєстру (с. 29), козацькі домагання (с. ЗО). Погром
Татар під Білою Церквою (с. 31), не задоволенне козацьких петицій (с. 32),
рада в Переяславі на поч. 1627 (с. 33) і нові петиції (с. 34).
Невдоволеннє козаків на неподатливість правительства (с. 34), вони
відмовляють ся від походу на Шведів (с. 35), шведське правительство
пробує з ними звязатись (с. 36). Турки заходять ся будувати замки на
україн. теріторії 1627 р. (с. 37), демонстрація Хмелецкого і козаків (с. 38),
козацький похід на море (с. 38 —9). Посольство на сойм (с. 39), стано­
вище пос. палати (с. 40). Похід Дорошенка на Іслам -Кермен (с. 41).
Війна Шагін-ґерая з Кантеміром (с. 42), похід козаків до Криму і смерть
Дорошенка (с. 43), уступленнє з Криму (с. 44), Шагін-ґерай на Запо-
рожу (с. 45).
Морські походи' 1628 р. (с. 45), вибір Грицька Чорного (с. 46), агі­
тація за новим походом до Криму (с. 47), посольство до короля (с. 47—8),
дволична політика ігольського уряду (с. 48), відповідь козакам (с. 49).
Морські походи (с. 50). Умова з Шагіном і Магомет-ґераем (с. 51), дру­
гий кримський похід, 1628 р. (с. 52), козаки під Перекопом (с. 53), ради
і суперечки (с. 54), відступленне на Запороже (с. 55).

II. Напруження і конфлікт 1650 р.......................... 56—139.
Невдоволеннє з Гр. Чорного (с. 56), вибір Ів. Сулими (с. 58), не-
вдоволенне козацтва (с. 58), зріст своєвільних елементів (с. 58—9), по­
сольство на сойм 1629 р. (с. 59), морський похід (с. 60), третій крим­
ський похід (с. 61), його безуспішність (с. 62), зрада Татар (с. 63).
Вибір Левка Івановича (о. 64). Похід Девлет-ґеран на Україну і погром
під Бурштином (с. 65). Напруженне між реєстровими і нереєстровими,
Левко Іванович і Грицько Савич (с. 65- 6), закінченне шведської війни
і прохід польського війська на Україну, з кінцем 1629 р. (с. 66), наказ
Чорного Запорожцям (с. 67), відповідь Левка Івановича (с. 68), справа
реєстру (с. 69) і початок конфлікту (с. 70), освітленнє його в реляції
Конєцпольского (с. 71), кінець Чорного (с 72), релїґійнпй момент в пов­
станню (с. 73).
Справа собору (с. 73), соймова постанова про субсідію руського
духовенства (с. 74), компромісові публікації М. Смотрицького — »Апо-
льоґія« (с. 75), арґументп для укр. шляхти (с. 76). Київський собор 1628
(с. 77), суд над »Апольоґіею« (с. 78), вмішаннє козаків (с. 79), капіту­
ляція Смотрицького (с. 80), засуд »Апольогії« (с. 81), анатемованнє пи­
сань Смотрицького (с. 82), нові публікації його (с. 83).
Продовженне соборової акції (с. 84), визначенне *Генерального«
і »партикулярних« соборів на р. 1620 (с. 85), переговори в сїй справі
(с. 86), прихильне итановище православної ерархії (87), протест право­
славної шляхти під Мальборґом (с. 88), протести київські (с. 89), запо­
розька делеґація (с. 90). Засідання київського собору (с. 91), виступ
козаків (с. 92), розірваннє собору (с. 93), деклярація духовенства (с. 94),
православні ухиляють ся від львівського собору (с. 94—5), трудне ста­
новище унїятської ерархії (с. 95), зїзд у Львові (с. 96), проектована
формула обєднання церков (с. 97).
Звязки православної опозіції з політичною агітацією (с. 98), пого­
лоски польські і українські (с. 99), релігійна закраска козацької війни
1630 р. (с. 100). Арешт і скаранне Чорного (с. 101), корсунський погром
(с. 101 —2), польська мобілізація (с. 102), похід Лаща (с. 103), його ха­
рактеристика дана Єрличом (с 104), козацьке посольство до К он є ц п о л ь ­
с к о го (с. 105), його похід (с. 106).
Переяславська кампанія 1630 р. : перший погром польського вій­
ська (с. 107), Конєцпольский під Переяславом (с. 108), відомости Глад­
кого (с. 109), повстанне на Правобережу (с. 110), громлоннє польських
військ (с. 111), рішуча побіда козаків (с. 112), »Тарасова піч« (с. 113),
деклярація Конєцпольского (с. 114), зміна гетьмана (с. 115), відповідь
козаків Конєцпольскому (с. 116), угода (с. 117), ревізія реєстру (с 118),
старший Орендаренко (с. 119), реляція Конєцпольского (с. 119) і фак­
тичні наслідки кампанії (с. 120), походп на море (с. 121), безрадність
правительства (с. 122), домагання козаків (с. 123), рада на Масловім
Ставі, 23 серпня 1630 (с. 124).
Козацька справа на соймі 1631 р. (с. 125), невдоволенне шляхти
(с. 126), страх селянського повстання (с. 127), польське військо на Укра­
їні (с. 128), бійки з жовнірами (с. 127 9). Ослабленне напруження (с. 129),
справа митрополичої ваканції (с. 130), невдала шведська місія до коза­
ків (с. 130—1), заходи уряду коло митрополії (с. 132), кандидатура
digitized by ukrbiblioteka.org

Могили (с. 133), митрополит Ісайя (с. 134). Перспективи війни з Мо­
сквою (с. 135), мобілізація козацтва (с. 136), козацькі петиції на сойм
1632 р. (с. 137), остання відповідь короля Жиґимонта (с. 139).
Ш. Безкоролїве і „заспокоєнне православних" с. 139— 199.
Смерть короля (с. 139), приготовання православних до рішучої рос-
прави (с. 140), українські петиції на конвокацію іс . 141), акція брацтв
(с. 142), домагання козаків (с. 142—3), інстр укція козацькій делеґації
на сойм (с. 143), постулят пр ав а. козацького війська на участь в виборі
короля (с. 144), воєнна маніфестація козацького війська іс . 145), корес­
понденція з маґнатамц (с. 146). Православна справа на конвокації (с. 147),
дебати в комісії для справи православних (с. 148), проекти формули ком­
промісу (с. 149), деклярація *Генеральної конфедерації* (с. 149—150),
відправа козацьких послів з сойму (с. 150), відкпненне козацького до­
магання в справі елекції (с. 151).
Невдоволенне православних з конвокаційного сойму (с. 152), митр.
Ісай я на козацькій раді в Черняховій Діброві (с. 152 - 3), агітац ія в вій­
ську і скиненне Кулаги (с. 153), кріза в козацтві (с. 154), смерть Ку-
лаги (с. 155), козацьке посо іьство на елекцію (с. 156), домагання в справі
ре лігії (с. 157), військо підтримує кандидатуру Володислава (с. 157—8),
заходи королевича коло справи православних (с. 158), його пляни (с. 159),
агітац ія митр. Ісайї на користь Москви (с. 160), боротьба партій на елек-
ційнім соймі (с. 161), тверда постава православних (с. 162), роля коза-
я в (с. 162 —3), порозуміннє королевича з православними (с. 163), Во-
дислав арбітром (с. 164), вироблюванне компромісової формули (с. 165),
»пункти заспокоєння обивателів грецької віри« (с. 166), протести като­
ликів (с. 167), тріумф православних (с. 168). Справа вибору владиків
(с. 169), кандидатура Могили (с. 169 —170),його вибір (с. 171), вибори
єпископів (с. 172), заходи католиків і погрози православних (с. 173).
Коронаційний сойм (с. 173), опозіція на нїм католиків (с. 174), не­
певне поведенне Володислава (с. 175), різке становище православних
(с. 176), домагання здійснення королівських обіцянок (с. 177). ком­
проміс (с. 178), королівський дипльом для православних, 15 березня
н. с . 1638 р. (с. 179), иньші королівські грамоти (с. 180), розпечатаннє
церков (с. 180—1), привилеї владикам (с. 181—2), справа перемиського
владицтва (с. 183), посвященне Могили (с. 183), відібраннє св. Софії
(с. 184). тріумфальний вїзд Могили до Київа (с. 185), справа м. Ісайї
(с. 185—6), схізма в митрополії (с. 186), посередництво козаків (с. 1*6 - 7 ),
суспільність помирила ся з Могилою (с. 187).
Марне »заспокоенне« (с. 187), оживленне релігійної боротьби (с. 188),
непримирене становище католиків і уніатів (с. 189), хитке становище
Володислава (с. 190), роепорядженне на некористь православних шкіл
(с. 191), заходи для приєднання кур ії для компромісу (с. 191), релїґійиа
справа на соймі 1635 р. (с. 191 —1), сойм приймає до відома зроблені
королем толєранційні уступки (с. 193), привилеї унїатам і православним
(с. 193), сїверська архіепископія (с. 194), визначеннє комісарів для по­
ділу церков (с. 195), комісарські протоколи (с. 196), уніатський терор
в Холмщинї (с. 197), безправства М. Терлецького (с. 198), афера Гуле-
вича (с. 198—9), труднощі православних владиків (с. 199).

IV. Козацькі справи 1632— 1637 р................... с. 200-258.
Козаччина відходить від церковної справи (с. 200), чисто козацькі
інтереси (с. 200—1), мобілізація на московську війну (с. 201), зміни на
гетьманстві (с. 202), козаки в Сїверщинї (с. 203), мобілізація козацтва
для визволення Смоленська (с. 204), оповідання про козаків під Смо­
ленськом (с. 205), відомосте з московського театру війни 1634 р. (с. 206).
Небезпека турецької війни (с. 207), похід Абази-напгі (с. 208), трактат
на Поляновщ (с. 208—9), сойм 1634 р. (с. 209), замиренне з Турками
(с. 209—210), невдоволенне в козацтві (с. 210), заходи против козаць­
кої своєволї (с. 211), соймові постанови 1635 р. (с. 212), Кодак (с. 213),
конфлікт з козаками (с. 114), походи на море (с. 215), перспективи швед­
ської війни (с. 216), похід козаків до Прусії (с. 216 —7), козацькі чайки
на Балтийськім морі (с. 217), замиренне з Шведами (с. 218—9).
Зруйнованне Кодака (с. 220), минувшина Сулими (с. 220 —1), участь
реєстрового війська (с. 222), комісарські підкупства (с. 223), зрада ре­
єстрових (с. 224), засуд і смерть Сулими і тов. (с. 225); відповідь на до­
магання льояльного війська (с. 226), справа відновлення Кодака (с. 227),
кримські усобиці — Інает і Кантемір (с. 228), правительство дозволяє коза­
кам Підтримати Інаєта (с. 229), козацьке посольство до Москви (с. 230),
роздражненне між козацтвом (с. 230—1), корсунській конфлікт з Дани-
ловичом (с. 231).
Перед повстаннем 1637 р.
—
козацькі ради 1636 p., реляції Ки­
сїля (с. 232—3), поміч від митрополита (с. 233—4), агітація Павлюка
против льоялїстїв (с. 235), старший Томиленко (с. 236), похід на Запо­
роже і море (с. 236—7), посольство на сойм (с. 238), війна Інаєта з Кан-
теміром (с. 239), участь козаків в усобищ (с. 240), заходи уряду (с. 241),
реляції Кисїля з весни 1637 р. (с. 242), рада над Расавкою (с. 243),
ревізія реєстру (с. 243—4), похід на море (с. 244), кінець Інаєта і Кан-
теміра (с. 245), обвинувачення Павлюка на старшину за кримську по­
літику (246).
Повстаннє Павлюка: забранне армати (с. 246), становище Томи-
ленка (с. 247), деклярацїя Павлюка 17 червня (с. 247 —8), його дома­
гання (с. 249), проект морського походу (с. 249—50), небезпека турець­
кого походу (251), Конєцпольский кличе козаків до помочи (с. 251—2),
старшина скидає Томиленка — Павлюк приймає війну (с. 252), його
універсали з серпня (с. 253), арештованнє старшини (с. 254), смерть Ко-
ноновича (с. 254—5), Павлюкові виправдування (с. 255), його запев­
нення льояльности (с. 256), гнїв Конєцпольского (с. 257), похід поль­
ського війська на Вкраїну (с. 258).
V . ВІЙНИ 1637— 8 рр......................................................с. 258—315
Народне повстаннє (с. 258—9), універсали Скидана (с. 259), мо­
білізація (с. 260), марш польського війська (с. 261), заходи Павлюка
коло татарської помочи (с. 262), ваганне серед козаччипи на волости —
рада в Корсуні, 19 падол. (с. 263), рада в Переяславі (с. 264), вісти
про наближеннє Павлюка (с. 265), конфедерація в польськім війську —
успіхи повстання (с. 265 —6). Відновленнє. польського наступу (с. 266),
Павлюк на волости (с. 267), універсал до задніпрянців (с. 267 —8), стріча
з Лащом (с. 268), наступ на польське військо під Кумейками (с. 269),
digitized by ukrbiblioteka.org

битва (c. 269—70), утеча Павлюка і Скидана (с. 270), Гуня проводить
відступом (с. 270—1), стріча під Боровицею (с. 271), капітуляція і ви­
дача Павлюка (с. 272), домагання Конєцпольского (с. 273), скасованне
виборної старшини (с. 273—4), деклярація продиктована війську (с. 274),
підпись Хмельницького (с. 275).
Між зимовою і літньою війною: завзятте Потоцкого на зниіценне
своевольцїв на Заднїпровю (с. 276). його мотиви (с. 276 —7). Кизимівцї
(с. 277), »повстаннє« в Лубенщинї (с. 277—8), крівавий терор Потоц­
кого в Ніжині (с. 278), екзекуції в Київі (с. 279), жовнірські лежі (с. 280).
Ревізія реєстру в Терехтемирові, в лютім 1638 (с. 281), реляція Кисїля
(с. 281 —2), козацькі страти в кампанії (с. 282). Рада в Переяславі (с. 283),
місія Мелецкого на Запороже (с. 283 —4), посольство реєстровців до ко­
роля і сойму (с. 284), даремні зусилля коло привернення ласки (с. 285),
скаранне Павлюка і товаришів (с. 286). Нова соймова ординація для
козацького війська (с. 286), авторство Кисіля (с. 287). Відновленне Ко­
дака (с. 288). Оповідання Окольского про весняний рух (с. 289), лист Гунї
до хана (с. 290). Експедиція Мелецкого на Запороже (с. 290—1), відправа
запорожців (с. 291), трівога на Україні і репресії Потоцкого (с. 292).
Війна 1638 р. : похід з Запорожа на волость (с. 291—31), Острянин
в Голтві (с. 293), невдалий приступ Потоцкого (с. 294), нагінка Остря­
нина за Поляками (с 294—5), битва під Лубнями (с. 295), погром Пу-
тивльця (с. 296), Острянин в Роменщині (с. 297), табор під Лукомлем
(с. 297—8), стратегічний плян Острянина (с. 298), повстаннє на Пра-
вобережу (с. 298—9), новий наступ Острянина на Лубнї (с. 299), погром
Секирявого (с. 300). битва під Жовнином (с. 300 —1), Острянин кидає
військо (с. 301), вибір Гунї (с. 302), переговори (с. 302—3).
Облога на Старцї і капітуляція: неренесеннє табору на Старець
(с. 303), вигоди позиції (с. 304), прихід Скиданівцїв і відновленне бо­
ротьби (с. 304—5), переговори (с. 305). польська бльокада (с. 306), ли­
сти Гунї (с. 307), надії обложених на Филоненка (с. 307), його неіцасте
(с. 308), останні переговори (с. 309), капітуляція козацького війська (с. 310).
Останні рухи: вісти з Чигриніцини (с. 310—1), з Роменщинп (е. 311).
Загальна рада в Київі 9 н. с. вересня (с. 312), посольство до короля
(с. 313), комісія на Масловім Ставу (с. 314), іменованнє нової старшини
(с. 315), її добір (с. 316, козацька покора (с. 317).
Примітки :
1. Література церковних і національних відносин другої четвер­
тини ХѴП в........................................................................................... с. 318 —320.
2. Козаччина 1635—1638 pp. Джерела і література . с. 320—321.
Частин* друга: Початки Хмельниччини
(1638-1648).
VI. „Золотий спокій1· ............................................с. 3 - 4 1 .
Депресія після краху повстання 1637—8 pp. (с. 3), тріумф шля-
хецького режіму (с. 4), упадок опозіційних елементів (с. 4 —5), мирова
політика шляхти (с. 5), вона ліквідує воєнні пляни кор. Володислава

(c. И), претенсії на царську корону (с. 7), ліквідація шведських плянів
(с. 8), вагання Володислава між Францією і Габсбурґами (с. 9), перспек­
тиви війни з Туреччиною і Кримом (с. 10), трівоги 1637—8 р. (с. 10—11),
козаки на морю 1639 р. (с. 11), напад Орди 1640 р. (с. 12), азовська
війна (с. 13), козацькі зачіпки і татарські напади 1640 —1 pp. (с. 14), Во-
лодиславів проект походу на Крим на соймі 1641 р. (с. 15), напади Орди
в 1642—4 pp. (с. 16), новий проекг Володислава на соймі 1645 р. (с. 17),
Місія Тєпольо (с. 18), плян козацької діверсії на Чорнім морю
(с. 18 —Я), Володиславові пляни війни з Туреччиною (с. 19), московське
посольство і нляни на балканських християн (с. 20), переговори Володи­
слава з козаками в 1646 р. (с. 21), оиозіція сенату (с. 22), соймові заходи
против королівських плянів (с. 23), місія Осолїньского на Україну (с. 24),
екскурсії Конєцпольского і Вишневецького (с. 25), сподівання розриву
з Ордою і Туреччиною (с. 26) і останні зносини Володислава в справі
війни з Турками (с. 26—7).
Козаччина в 1638 —1647 pp.: заходи против скуплення своєвіль-
ного елементу на Запорожу (с. 27), відновленне Кодака (с. 28), інструк­
ція залозі (с. 29), своєвільні елементи на Низу і Дону (с. 29—ЗО), во­
єнне брацтво Запорозцїв і Донцїв (с. 30—1), спільні морські походи
(с. 31—2), участь Запорозцїв в Азовській війні (с. 32), морський похід
1643 р. — польські репресії против участників (с. 33), відновленне азов­
ської війни з запорозької ініціативи (с. 34).
Українська козаччина за московською границею: українські добро­
вольці в московській службі (с. 35), українські добпчники (с. 36), Грицько
Торський і Семен Забузький (с. 37), запорозькі отамани на Донці і Дону
в 1644—5 р. (с. 38), громленне московськех транспортів на Дону (с. 39),
походи в »мордовські і черемиські місця« (с. 39—40). Останні відомости
перед Хмельниччиною (с. 40).
МІ. Український кольонїзаційний пох ід на с х ід с. 42- 78.
Кольонїзація Східньої України в 1625—48-х pp.: розвій україн­
ської кольонїзації за московську границю в 1630—40-х pp. (с. 41), за­
гальний образ української кольонїзації на сходї (с. 42), слободи в схід­
ній Україні приналежній до Польщі (с. 43), магнатські латіфундії і ко-
льонїзаційні мотиви польської політики (с. 43—4), заінтересованість її
провідників: Конецпольскі, Потоцкі, Вншневецькі (с. 44), заселенне За-
днїпровя в переддень Хмельниччини (с. 45), многолюдність задніпрян­
ських осад (с. 46), Впшнївеччина (с. 47), московське погранпче в 1640-х
pp. (с. 48), магнатські війни за лятіфундії (с. 49), справа Вишневець­
кого з Конецпольским на соймі (с. 50).
Антецеденції української кольонїзації за московською границею:
спільні оборонні заходи X V I в. (с. 51), военнє брацтво Донцїв і Запо­
рожців]— пісня про Мишку Черкашенина (с. 52), свідоцтво Олекси Шаф-
рана (с. 52), Українці в московській службі в 2-й иол. X V I в. (с. 53),
»воропські Черкаси« (с. 54), українське уходницьке господарство (с. 55),
еміґрація з польського погранича в першій пол. X V I в. (с. 56), москов­
ська оборонна організація та її запотрібованнє в оборонно-служебнім ма­
теріалі (с. 57), фортифікаційна система (с. 58). організація сторожевої
служби в москов Україні в 1550—1560-х pp. (с. 59), реформа 1571 р.
digitized by ukrbiblioteka.org

(c. 60), »Черкаси« (c. 61), будова нових городів в 1580—1590-х pp.
(с. 61—2), зміни внесені »смутними часами« (с. 62), »білгородська черта«
в пертій половині X V II в. (с. 62 - 3). будова городів і укріплень
в 1630-х pp. (с. 63), запотрібованне в воєнних людях (с. 64).
Прилив української еміґрації в 1630—1640-х pp.: московські ві­
домости з 1637 —1640 pp. (с. 65), відносини до неї москов. уряду
(с. 65—6), жалуванне (с. 66), орґанізація укр. кольопїй: м. Короча, як
взірець (с. 66 —7), земельний надїі (с. 67). воєнний устрій (с. 68), мо­
сковська реґляментація (с. 69), московська »жесточ« (с. 70), обмеження
в користуванню землею (с. 70 —1). Українці осідають за чертою: »ухо-
жаї« (с. 71), роздача »помѣстій« (с. 71—2), самовільна господарська ко-
льонїзація (с. 72).
Еміґрація Острянинцїв; Остряпин і Гуня (с. 73). поява Острянина
в Білгородї (с. 74), оселенне Чугуїва (с. 74—5), прикрости продовольчі
і служебні (с. 75), невдоволенне на Острянина (с. 76), петіції (с. 76 —7),
Острянин в Москві (с. 77), »бунт« Чугуївцїв і смерть Острянина —
Чугуївцї в ролі »воровських Черкас? (с. 77—8). Значінне сього епізоду
і взагалі української еміґрації за москов. границею (с. 78).
VIII.
„Початок і причина війн Хмельницького ”. Укра­
їнське громадянство перед Хмельниччиною . . с. 79—140.
Причини великого повстання в освітленню української традиції:
виклад »початку і причин« у Самовидця (с. 79), викіади мотивів по­
встання дані Хмельницьким : »реєстр кривд« (с. 81). Могивовання поль-
ські : Кушевич і Коховский (с. 82), Ґрондский· (с. 83).
Мотиви релїґійні : обставини релїґійного життя — боротьба за цер­
кву в Зах. Україні, як причина роздражнення (с. 84). війна за иере-
миську єпархію (с. 85): боротьба на Білоруси (с. 86); репресивні заходи
катол. духовенства і шляхти (с. 87), Ходкевпчева-Острозька і Ян Тиш-
кевич (с. 88); настрої в єрархичнпх кругах (с. 8 8 -9 ).
Могплянська доба, її значінне в культ, і иаиїон. житю: реорганізація
церкви — київський собор 1640 р. (с. 89), »Могилпн Катехізіс« (с. 90),
виступи Саковпча (с. 91) : -Літос«· (с. 92). Могилин Требник (с. 93).
пляни видання української аґіольоґії, публікації Косова і Кальнофой-
ського (с. 94). Орґанізація освіти : київська колеґія та її філії (с. 95).
наука в київській колєґії (с. 96), представники >могилямськиго атенея«
і вихованці могилянських шкіл (с. 97), характер могилянської науки
(с. 98), її слабі форми з загально-культурного і національного погляду
(с. 99) і ортодоксальна бездоганність (с. 100).
Здержіивість до катол. кругів (с. 100—1), ворожнеча против уніат­
ської церкви (с. 101), трудне становище унїатів (с. 102), репресії катол. ерар-
хії (с. 102 —3), уряд готов жертвувати унїєю (с. 104), його пляни релїґій­
ного компромісу (с. 105), формула порозуміння (с. 106), проект патріар­
хату для Польщі і Литви (с. 107), суголосні течії в Могилиних кругах
(c. 107 —8), змагання Могили до повноти єрархичної влади (с. 108), кон­
флікт з брацгвами і патріархом (с. 108—9), поголоски про пляни Могили
на патріарший титул (с. 109), агітація м. Ісайї та його прихильників
(с. 109—10), еміґрація черцїв до Московщини (с. 110). Неприхильне
становище курії до плянів компромісу (с. 111), конфлікт нунціатури

з урядом (с. 111 —2), прихильні сподівання в православних ерархичних
кругах (с. 112).
Становище ерархії супроти громадянства (с. 113), байдужість до
брапького руху (с. 114), неприхильність до козацтва (с. 115), леґенди
про звязки Могили з козацьким повстаннєм (с. 116). На чім же опирали
толкованне Хмельниччини як боротьби за віру? (с. 116) Загальність та­
кого голковання (с. 116—7).
Соціяльйі мотиви повстання : його дійсний характер і маскованне
більш крикливими гаслами (с. 117). Ворожнеча до маґнацтва і дрібно
шляхецький елемент в повстанню (с. 118). Антісемітизм XYI1 в. (с. 119),
відзиви польських письменників (с. 120), чутки зібрані Кунаковим (с. 121),
оповідання про арендованне церков Жидами (с. 122), поетична традиція
про кривди від Жидів-рандарів (с. 123). образи жидівської пихи в ду­
мах (с. 124); оповідання козацьких літописців (с. 125). новійша поле­
міка про арендованне церков (с. 126). Насильства від жовнірів (с. 127).
Національний мотив в Хмельниччині : національний сінтез анома­
лій устрою річи-посполитої (с. 128), панське — лядське (с. 129), пі­
дозріння на владиків (с. 130), ідея національного визволення (с. 130 —1).
Покривдженне реєстрового козацтва, як безпосередній привід: на­
дужиття польської старшини (с. 131), незаповнюваннє вакансій (с. 132),
кривди від старшинської адміністрації (с. 133), жалї козацькі в петиції
1648 р. (с 134 —5), иньші відомости про козацькі кривди (с. 136), скарги
козацькі 1639—1640 pp. (с. 138), розолїдуванне 1643 р. (с. 139), пред­
ставлення Потоцкого й Кисїля (с. 139 - 40)
IX. Повстаннє Хмельницького...................... с. 140—174.
Трівожні поголоски і, знаки: побоювання Конєцпольского (с. 140),
вісти про зносини козаків з Кримом (с. 141), смерть Конєцпольского
й »іскра« в козацькім війську (с. 142), зносини Володислава з козаками
(с. 143), його прпвилей козакам (с. 144) і бунтівничі поради (с. 145),
пасивність козацької старшини (с. 146), королівські пляни (с. 147), ко­
заки не сповняють королівського поручення (с. 148), подоріж на Україну
Осолїньского, (с. 149), переговори в релігійній справі (с. 150)
Афера Хмельницького: походженне Хмельницького (с. 151), соці-
яльне становище його родини (с. 152), його вихованне (с. 153), цецор-
ський похід (с. 154) і неволя (с. 155), діяльність у війську (с. 156), житє
приватне (с. 156 —7), леґенди про нього (с. 157), Богданів роман (с. 158),
конфлікт з старостпнською адміністрацією (с. 159), обвинуваченне в бунтї
(с. 160), арештованне (с. 161—2), індівідуальність Хмельницького (с. 162),
характеристики (с. 163), утеча на Низ (с. 164).
Повстаннє Хмельницького: леґенди про. його початки (с. 165), су­
часні, найбільш певні відомости (с. 166), перші вісти про бунт (с. 167),
Хмельницький опановує Січ (с. 168), реляція Потоцкого (с. 169), опові­
дання зібрані Кунаковим (с. 170), представленнє Хмельницького (с. 171),
його пляни (с. 172), мотиви агітації (с. 172 —3), леґітімна лєґенда (с. 174).
X. Весняна війна 1648 р.......................................... с. 174 —195.
Розвій повстання і польський наступ: успіхи повстання на Низу
(с. 174), сили Хмельницького (с. 175), переговори і союз з Кримом (с. 176),
digitized by ukrbiblioteka.org

рух »на волости« (с. 170—7), трівога в іпляхецьких кругах (с. 177),
похід Потоцкого (с. 177 —8), відмовлення короля і сенаторів (с. 178),
непримирене становище Потоцкого (е. 179), його нляни безоглядного за-
давлення руху (с. 180), місія до Хмельницького і його відповідь (с. 180—1).
Жовті Води : марш польського війська (с. 181), польські сили
(с. 181 —2), експедиція наНиз (с. 182), похід ІИемберґа (с. 182—3), су­
хопутна експедиція Стеф. Потоцкого (с. 183), бунт під Камінним Зато­
ном (с. 184), гетьмани під Чигрином (с. 184—5), їх відступ (с. 185), бльо-
када Ст. Потоцкого на Жовтих Водах (с. 185—6), відступ і погром (с. 186).
Корсунь: вісти з Кодака (с. 186), трівога гетьманів (с. 186 —7),
вість про жовтоводський погром (с. 187), уступленне під Корсунь (с. 187 —8),
наступ козаків (с. 188), уступленне гетьманів (с. 189), погром в Горо­
ховій Діброві (с. 188—9), вражіннє від нього у сучасників (с*. 190).
Татарські загони (с. 191). Хмельницький під Білою Церквою (с. 191 —2),
його сили (с. 192), розвій повстання (с. 193), відомости з Заднїпровя
(с. 192—4), утеча Поляків і Жидів (с. 194), Хмельницький стараєть ся
затримати повстання в межах можливої коректности (с. 195).
Примітки:
1. Десятилїте перед Хмельниччиною — література . . . . с. 196.
2. Українська еміґрація на схід від Днїпра (Лївобереже і Слобід-
щ и н а ) ............................................................................................................... с. 197.
3. Джерела до історії Хмельниччини і історична традиція ї ї : ме­
муари сучасників (с. 200), монографічні оброблення цілої Хмельниччини
або певних стадій її (с. 201), стара українська історіоґрафія : Мужилів-
ський (с. 204), Самовидець і Грабянка (с. 205), Величко (с. 206), піз-
нїйші компіляції (с. 206 —7). Поетичні памятки Хмельниччини (с. 207),
4. Актовий матеріал: український (с. 207—8), московський (е. 208),
польський (209), иньших країв (с. 211).
5. Наукова література Хмельниччини: Енґель (с. 211), Бантиш-
Каменсышй (с. 211—2), Ол. Мартос (с. 212). »Запорозька Старина«
(с. 213), »Исторія Малороссіи« Мик. Марковича (с. 213—4), »Богдан
Хмельницький« Костомарова (с. 214), »Письма« Максимовича (с. 216),
Соловйов і Карпов (с. 217), Кулїш (с. 218 —9), иньші праці на укр.
і рос. мові 1870 —1880 pp. (с. 219) і 1890-х pp. (с. 220). Історіоґрафія
польська X I X в. (с. 221). Працї двох останніх десятиліть (с. 222—4).
Частина третя: Хмельниччина в розцвіті
(1648-1650).
Вступне СЛОВО .................................................................... с. 3 —4.
XI. Проби ко м п р о м ісу ........................................... С. 5 - 6 5
Під Білою Церквою: Паніка після Корсуня (с. 5), безкоролїве
(с. 5—6), роля Осолїньского (с. 6 —7), його роспорядження (с. 7), ди­
пломатичні заходи на ізольованне Хмельниччини, в Орді і в Москві
(с. 8), Хмельницький пробує полагодити конфлікт (с. 9), лист до підста­
рости Чорного (с. 10), відомости про козацькі жадання (с. 11), козацьке

»удільне панство« (с. 11 —2), дійсні жадання козацькі (с. 12). Посоль­
ство до короля — лист Хмельницького (с. 13), козацькі домагання пе­
редані через послів (о. 14 - Г>), иньші листи з того дня, 12 червня (с. 15).
Посольство Петронїя Ласка до Хмельницького (с. 16), порозумінне Ки­
сїля з Хмельницьким (с. 17), реляції Ласка (с. 18), настрої в війську
(c. її)), становиїце Орди (с. 20), Хмельницький устуиаеть ся з-під Білої
Церкви під Чигирин (с. 21).
ІІеремире і конвокація : радість з приводу перемиря і ѵступлення
Хмельницького (с. 2 1 - 2 ) , атаки на Осолїньского (с. 23). відправа ко­
зацького посольства соймом (с. 24), виробленне пляну супроти козаків
(с. 25), визначенне комісарів, Кисїля і тов., і проголошенне загального
походу (с. 2 6), оптимізм польських політиків і побоюванні! за Хмель­
ницького (с. 27). Розвій повстання (с. 27 - 8). Заднїпрове (с. 29), чутки,
про місію Кривоноса (с. ЗО), автоматичний розвій повстання в дїйсно-
сти (с. 31), вісти з Чернигова (с. 32), Стародуб (с. 3 3), проби боротьби
з повстанцем (с. 34). Київське Полісе (с. 35). Браславіцина (с. 3 6), зни -
іценне Немирова (с. —3 6 -7), Нестервар-Тульчин (с. 37), леґенди про ту ­
тешню різню (с. 38), перші виступи Кривоноса (с. 39).
Кривонос і Вишневецький: прихід Вишневецького з - з а Днїпра
(с. 40), карательна експедиція на Немирів (с. 4 1), погром Поляків (с. 4 2),
похід на Махнівку (с. 4 3), погибіль Полонного (с. 44), вражіння від ви ­
ступів Вишневецького (с. 4 4 —5), Кривонос як местник (с. 45), відомо-
мости про нього (с. 4 6), його ідеольоґія (с. 47), чутки про рівалїзацію
Кривоноса і Хмельницького (с. 48). Хмельницький виходить з дотепе­
рішньої резерви (с. 49), його марш з Чигрина (с. 50). мотиви походу —
в листї до Заславського : наступ Вишневецького (с. 50 - 1) і затри-
маннє послів (с. 51).
Польська мобілізація і крах комісії: висилка війська на Україну
(с. 52), операції Заславського (с. 52 —3). Кривонос заповідає війну (с. 5 3),
битва під Константиновнм (с. 54), Вишневецький і його уступленне
(с. 55), Кривонос на Поділю (с. 56), Межибож і Бар (с. 5 6 - 7 ) , пого­
лоски про Камінець (с. 57 —8). Хмельницький під Паволочею (с. 58),
дішльоматпчні заходи — універсал на Литву (с. 5 8 — 9), переговори з Кри­
мом і Туреччиною (с. 59). Марш під Константинів (с. 60). Подоріж поль­
ських комісарі п (с. 61), сил кування завязати переговори з Хмельниць-
ницьким (с. 62), неприхильність польського війська до перемиря і ко­
місарської акції (с. 63), ромірванне перемиря (с. 64), справозданне Ки­
сїля (с. 65).
XII. Осіння війна і зимова уг ода 1648 р. . с. 66—121.
Пилявцї: тріумвірат Заславського, Конєцпольского і Остророґа і су­
перництво Вишневецького (с. 66), їх обєднаннє під Чолганським Каменем
(с. 67), польські сили (с. 68), роскіш табору (с. 69), похід на Констан­
тинів (с. 70), пишні настрої в польськім таборі (с. 71), козацькі позиції
під Пилявою (с. 72), наступ Поляків (с. 72 —3), битва 13 с. с. вересня
(с. 73), поголоска про Татар (с. 73 —4), панїка в польськім таборі (с. 74),
утеча польського війська (с. 7 4 —5), пилявецька здобич (с. 76). Пляни
дальшого (с. 77), козацькі повідомлення (с. 78), Кушевич (с. 7 8 —9);
Коховский про козацькі наради і мотиви дальшого походу (с. 8 0) ; марш
на Львів (с. 81).
digitized by ukrbiblioteka.org

Облога Львова : національна позіція Львова (с. 8 2), паніч ні на­
строї підчас Хмельниччини (с. 8 2 — 3), пилявецькі утїкачі (о. 83), орґа-
нїзація оборони (с. 84), вербованне війська під проводом Вишневец ь­
кого (с. 8 4 — 5), Вишневецький кидає Львів (с. 8 5), Хмельницький під
Львовом (с. 86). проби оборони (с. 87), львівські вигадки про козаків
(с. 88), прихильність Хмельницького до Львова (с. 8 8 —9), перші пере­
говори (c. 39), львівські делеґати в козацькім об озі (с. 9 0), його образ
(с. 90 —1), капітуляція Львова (с. 91), уступленне козацького війська
(с. 92), повстаннє в Галичині (с. 9 2 - 3 ) , байдужість до нього у Хмель­
ницького і старшини (с. 9 3 —4), бажання йти »до Висли« (с. 94).
Замостє: Кунктаторство Хмельницького (с. 94 —5), м о т и в и походу
на Замостє (с. 95), інформації Хмельницького (с. 96), його пропо зіції
Замостянам (с. 9 7), листи (с. 9 8), бльокада Замостя і пустошеннє око­
лиці (с. 9 9). капітуляція Замостя (с. 100).
Елекція : підтримуванне Хмельницьким кандидатури Яна-Казимира
(с. 10 1), кандидатура королевичів і Ракочія (с. 10 2), звязки їх парти­
за нів з козаками і дісідентами (с. 1 03). заходи Немирича (с. 1 0 3 —4),
Лупѵл і Радивил (с. 104), посли Ракочія у Хмельницького (с. 1 05). Пар­
тійна боротьба на елекційнім соймі (с. 1 05 —6», виводи Кисїля (с. 106),
справа оборони (с. 1 07). паніка відввістей про козаків (с. 1 0 7 —9), вплив
козацького арґументу на вибір Яна-Казимира (с. 108), його зносини
з Хмельницьким — місія Єрмоловича (с. 10 9), д еклярації Хмельницького
на користь Яна-Казимира (с. 110), місія Мокрского <с. 1 1 0 -1 ), листи
Хмельницького з 15 н.. с. падолиста (с. 111), вибір Яна-Казимира (с. 112).
Перемирє : гр ізні відомости Морского про політику Хмельницького
(с. 1 1 2 —3), жадання його і війська (с. 1 1 3 —4), дебати над ними в се­
наті (с. 1 14), партія війни і партія згоди (с. 1 15 , реляції Смяровского
про посольство під Замостє (с. 11 5 —6), образ гетьманського двору
(с. 1 1 6 — 7), Хмельницький приймає перемирє (с. 117 —8), його розмови
з Олдаковскими (с. 11 8), рескриити Яна-Казимира (с. 11 9), амнестійні
універса ли (с. 120). виправа комісарів до Хмельницького (с. 1 21).
XIII.
Нові українські пляни і рішучий розрив з Поль­
щею. Війна 16 4Ь р................................................................... с. 1 2 2 - 1 9 2 .
Хмельницький в Київі : марш з-під Замостя (с. 122), приїзд патр.
Паїсія (с. 123), ви д гетьмана до Київа (с. 124), київські овації (с. 125),
ко нфер енції з патріархом (с. 1 2 5 —6); політична позіція київських кру­
гів і роля патріарха як посередника (с. 12 7), вплив на політику геть­
мана (с. 1 28), зміна в його настрою і плянах (с. 129).
Політика гетьмана, війська і гр о м а дя н к а : непевність згоди з Поль­
щею с. 130), ворожий настрій мас (с. 130 —1), охога Орди до війни
(с. 1 31), ідея антитурецької православної лїґи (с. 1 32), проект опертя
на системі турецькій (c. 1 3 2 —3), становиіце київського духовенства
і патріарха (с. 1 3 3 —4), волоські пляни гетьмана (с. 135), заграничні
місії на початку року. (с. 1 3 5 —6), місія Паісія і Мужплівського до Мо­
скви (с. 1 36 —7), справа Донцїв (с. 137), рахунки на Ракочія (с. 13 8),
нейтр алїзованнє Литви (с. 13 8 —9).
Комісія річи посполитої у гетьмана : її пляни і завдання (с. 13 9 - 40),
конференція з митрополитом (с. 14 0), доноси на Кисїля (с. 1 4 0 — 1), гр ізна

постава України (с. 1 4 1), приїзд до Переяслава (с. 142), надїленне геть ­
мана клейнодами (с. 14 3), перші розмови (с. 14 3 - 4), неохота гетьмана
до комісії (с. 1 44), проґрама укр. державности (с. 145), заповідь війни
з Польщею (с. 1 46). Репре сії на повстанне в в. кн. Литовськім (с. 1 47),
битви на Поділю (с. 1 48), гнїв гетьмана і старшини з сих приводів
(с. 1 4 9), надїї на Москву (с. 1 50), проект перемиря вироблений коміса­
рами (с. 151), переговори (с. 15 2), перемире 14 (2 4) лютого (с. 1 53),
його умови (с. 1 54), кінець комісії (с. 15 5), утеча шляхти з комісарами
(с. 155 -6).
Розрив: зусилля короля і канцлера коло полагодження конфлікту
(с. 156), їх трудне становище (с. 1 5 6 —7), місія. Смяровского (с. 15 7 —8 ),
інструкції Кисїлеви (с. 158), посланіе до гетьмана (с. 159), поручення
Омяровскому (с. 16 0), королівські й Кисїлеві поради гетьманови (с. 1 61),
стриманне ворожих операцій (с. 162), посольства у гетьмана (с. 1 6 3),
непримириме становище що до Польщі (с. 1 64), безвиглядність перемиря
(с. 1 65), останні заходи Кисіля (с. 166), розірванне перемиря (с. 1 66 —7),
останній лист гетьмана з З (13) мая (с. 167).
Перед кампанією: польські р епресії й зачіпки (с. 167 —8), репресії
Сам. Корецького (с. 1 6 8 — 9), східне Поділе (с. 16 9), Ьо гу н і Нечай
(с. 1 6 9 — 70), польські операції на Поділю (с. 1 70), здержливе становище
україн. погранича (с. 1 7 0 — 1), смерть Тугай-бея (c. l î l ) , заходи геть­
мана коло помочи Орди і Донцїв (с. 171 —2), нейтралітет Москви (с. 1 72),
місія Унковского (с. 1 7 2 —3), гетьман силкуеть ся за інте ресувати Москву
на Литві (с. 173), зносини з Радивплом (с. 17 4) і Ракочіями (с. 1 7 4 — 5),
рішучий настрій в війську (с. 17 5).
Початки кампанії: мобілізація (с. 1 75 —6), передові позиції (с. 1 76),
агітаційні кличі (с. 17 6 —7), маніфестації української державности (с. 177),
проектована головна рада йа Масловім Ставі (с. 178), загибіль Смяров­
ского (с. 1 78), реляції П. Ласка (с. 1 7 8 — 9), київський попис (с. 179).
Проволока в початках І сам па тї (с. 1 7 9 —80), польські сили (с. 180), ко­
зацький наступ (с. 181), пополох під Межибожем (с. 1 82), концентрація
польських сил під Збаражем (с. 1 8 2 —3), марш Хмельницького (с. 1 8 3),
діверсія Кричевського на Литву (с. 184), похід короля (с. 1 85).
Збаражська облога: поспіх гетьмана (с. 1 8 5 —6), сили польські
(с. 186), сили козацькі (с. 18 7), орґанїзаційний хист Хмельницького
(с. 187 —8), тяжке становище обложених (с. 18 8), методи бльокади (с. 189),
страти козацькі (с. 1 89), Морозенко (с. 1 8 9 —90), проби переговорів (е. 19 0),
познаки утоми (с. 1 9 0 - 1 ) , невдоволенне Татар (с. 1 91), бе звихідне гта-
новиїце польського війська (с. 192).
XIV*. Зборівська угода Й ЇЇ безвиглядність с, 193—288.
Королівський похід і зборівська бльокада : повільність королівського
походу (с. 1 93), оптимістичні погляди (с. 193 —4), робленнє настрою
(с. 194), універсали до українського народу (с. 19 5), настановленне геть­
маном Забузького (с. 1 95 —6), потайний козацький марш на зустріч ко­
ролеви (с. 1 9 6 —7), стріча під Зборовим (с. 197), »конфузія* 5 (15) серпня
(с. 1 9 7 —8), нічна рада і лист до хана (с. 19 8), посольство до Хмель­
ницького (с. 1 99), королівський лист до Хмельницького (о. 1 9 9 —200),
битва 6 (16) серпня (с. 20 0 —1), лист Хмельницького до короля (с. 201 —2),
трагічність моменту (с. 2 0 2 —3)
digitized by ukrbiblioteka.org

Зборівське замир енне : офіціальне представленне подій (с. 2 0 3),
королівське ро згрішенне Хмельницькому (с. 2 0 3 —4), навязанне пер его­
ворів з ханом (с. 204), перший зїзд (с. 205), другий лист Хмельниць­
кого (с. 2 0 5 —6), зїзд гетьмана з Осолїньским (с. 206), козацьке по­
сольство у короля (с. 2 0 6 —7), третій лист гетьмана (с. 208), угода короля
з ханом (с. 2 0 8 —9), дозвіл на »ясир« у України (с. 209). »Пункти« ко­
зацького війська (с. 2 0 9 —10), справа козацького імунітету (с. 2 11), ко­
зацька теріторія (с. 2 1 2), справа релігійна (с. 2 13), амнестін (с. 2 1 3 —4).
Переговори (с. 214), обкроенне козацької т е р ітрії (с. 214 —5), ґарантія
хана (с. 2 15), -деклярація ласки короля й. мил.« (с. 2 15 —6), привилей
козацькому війську (с. 2 1 7), Хмельницький у короля (с. 2 18), козацьке
військо рушає з -п ід Збаража (с. 21 9).
По-зборівські настрої і переговори : невдоволенне з обох сторін
зборівським актом і маскованне його дійсного змісту (с. 2 19), офіціальне
представленне гетьманське (с. 220), леґенди про короля (с. 221 ), опо­
відання про ясир (с. 2 2 1 —2), глибоке вражіннє від сього факту серед
україн. людности (с. 2 23). прокляте Хмельницькому (с. 2 24). Обкроенне
козацької теріторії (с. 2 2 4 —5), гетьманське працигельство затаює зміст
умови (с. 225) і утримує status quo (c. 226), пригнетенпй стан гетьмана
(с. 22 7), л пстуванне з Кисїлем (с. 22 7 —8), гетьман, правительство не
пухкає на Україну шляхти (с. 228 —9), інстанції Кисїля (с. 229), ири-
гадки про реєстр (с. 2 3 0), справа соймика київської шляхти (с. 2 3 1). від­
чай шляхти (с. 2 32), представлення Кисїля с. 23 2 —3), неможливости
задоволення шляхти (с. 2 3 3), бажаннє гетьм. правительства ма ніфесту­
вати свою льояльність (с. 234 —5), зїзд гетьмана з Кисїлем у Київі
в середині падолиста (с. 2 3 5 ), маніфестованне воєводської юрисдикції
(с. 2 35 - 6 ) , відмова в иньших домаганнях (с. 236), королівські пригадки
гетьмановп (с. 23 7), універсал до погранпчного війська (с. 2 3 8).
Диильоматпчні зносини осени 1 6 4 9 р . і гетьманська політика: чи-
гринські авдіенції (с. 2 3 8 — 9), відновленне відносин з Ордою tс. "239),
гетьман пильнує заінтересувати хана (с. 2 3 9 —40), зносини з Портою
та її васалями (2 40 - 1 ) , зусилля до роздмухання більшого міжнарод-
нього політичного конфлікту (с. 241), пляни похода на Москву (с. 2 4 1 —2),
мотивованне його в укр. масах (с. 242), занепокоєнне сими вістями в Мо­
скві (с. 243), місія Неронова до Хмельницького (с. 244), дипльоматичний
обряд гетьманського двору по його реляціям (с. 2 4 5 —6), гетьман ви­
словлює своє невдоволенне і докори московській пол їтищ (с. 2 4 7), по­
грози Доновп (с. 248), прихильнїйші ноти при прощанню (с. 249), по­
голоски про союз України з Кримом против Польщі (с. 2 50).
Вістуни війни зимою 1649 —50 p.: поголоски про воєнні заходи
польських маґнатів (с. 2 5 0 — 1), побоювання замислів Вишневецького
(с. 252), сподіваний походу па Москву і на Дін (с. 2 53), донське посоль­
ство у гетьмана (с. 254), відкликанне походу (с. 254
-
5), новорічна мобі­
лізація (с. 255 —6), відкликанне її в сїчнї 1650 (с. 256 —7), умисний ха­
рактер сих воєнних алярмів (с. 25 7).
Потвердженне зборівського акту : посольство на сойм (с. 25 7 - 8),
спису ва нне реєстру (с. 2 58), інструкція послам на сойм (с. 2 5 8 —9), ви­
їзд митрополита на сойм (с. 2 5 9), соймові настрої (с. 2 6 0), відоюженне
релігійної справи (с. 2 6 0 — 1), ляконїчне потвердженне зборівського акту

(c. 2 6 1), королівські привилеї війську і гетьману, 12 січня (с. 2 6 0 —1),
привнлей »народови руському« (с. 2 62), проголошенне повного замирення
і повороту всіх до дому (с. 264). Шляхта силкуеть ся вернутись (с. 2 64 — 5),
трівога на Україні (с. 2 65), конфлікти - інцідент з Корецьким (с. ^66),
виступи Нечая (с. 2 6 6), поголоски про нього як провідника опозіції
(с. 268), повстаннє Худолїя (с. 269).
Угодові зусилля гетьманського уряду (с. 2 6 9 —70), брак опертя про­
тив Польщі (с. 27 0), списанне реєстру як маніфестація льояльности (с. 2 7 1),
обережність, котрою його обставлено (с. 2 72), значінне реєстру як джерела
(с. 2 7 2 —3). Число полків (с. 273), їх склад: полк Чигиринський (с. 27 4),
Черкаський, Київський, Корсунський (с. 2 7 5 , Білоцерківський і Уман­
ський (с. 276), Браславський і Кальницький (с. 277), Київський (277 — 9),
Переяславський (с. 27 8), Кронивенський, Миргородський, Полтавський
(с. 2 79), Прилуцький, Ніжинський і Чернигівський (с. 2 80). Непорозу­
міння з »українським соймом« в літературі (с. 2 8 0 —1).
Київський зізд в лютім-мартї 1650 р. (с. 281), неприязна постава
міста до Кисїля (с. 282), непохитне становище гетьмана (с. 283), поро-
зуміннє з воєводою (с. 2 8 3 —4), посольство до короля і лист з 2 0 марта
(с. 2 8 4 — 5), домагання війська (с. 2 8 5 —6), до їх полагодження відсува-
«ть ся сповненнє зборівських умов (с. 2 8 6 —7), реляціі Кисїля (с. 2 7 7 —8),
П о к а з н и к ім ен і р е ч е й ............................................................ 2 89
-
300
З м іс т VIII т о м у ........................................................................... 301
-
314
digitized by ukrbiblioteka.org

digitized by ukrbiblioteka.org