Вісті науково-дослідчого інституту водного господарства України. Том 1. 1926-1927

Теги: історія історія україни геологія гідрогеологія

Год: 1927

Похожие

Історія України-Руси. В одинадцяти томах. Том 1. До початку XI віка

Історія України. Том І. До середини XVII століття

Давня історія України. Первісне суспільство. Том 1

Історія України-Руси. В одинадцяти томах. Том 3. До року 1340

Текст

№т.
f
НАРНОМОС У. С. P. P.
НіАУКОВО-ДОСШДЧНЙ ШСТНТУТ ВОЛНОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАІНН ,
ВІСТІ
НАУКОВО-ДОСЛІДЧОГО ІНСТНТУТУ
ВОДНОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАІНН
Том I
1926—1^7
К HI В—19:
г.
•■т.-.. —■ ,
KOMM1SSAR1AT DER VOLKSBIIDUNO DER U. S. S. R.
WISSENSCH. FORSCHUNGS-INSTITUT DER WASSERWIRTSCHAFT DER UKRAINE
DIE NACHRICHTEN
DES WISSENSCHAFTLICHEN FORSCHUNGS-INST1TUTS
DER WASSERWIRTSCHAFT DER UKRAINE
I Band
1926—1927
HIEW —1927
:>/y

НАРКОМОС У.С.Р.Р.
ауково - Дослідчий Інститут Водного Государства Укра'іии.
ВІОТІ
/~~"
м
НАУКОВО-ДОСЛІДЧЖО ШСТИТУТУ
ВОДНОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАІНН
п
ѵ'
ТОМ I ; "
І
1926—192^ Ц^
" *"" і/ ;'.> г
!1 "5
Ки'Ш—1927
"-І'НГОГ.Т ТуіКПМ ЯГіГ), '.^.м
KOMMISSAR1AT DER VOLKSBILDUNG DER U. S. S. R.
Wissensch- Forsohungs-lnstitut der Wasserwirtsohaft der Ukraine.
DIE NACHKTCHTEJSr
cles Wissenschaftlichen Forschungs-Instituts
der Wasserwirtsehaffc der Ukraine y^y
I Band
.. A
л .
1926—1927
Kiew—1927

15511
J/
-U -*№'№(
.//
, v_.
<J
Киі'вськнй Окрліт Ns 3193
Дерлтрест „КнТв - Друк",
1-ша фото-літо-д рук ария.
Заи. Ш 3022—1000.

3 М I С Т.
Сто р.
1. Проф. 6. Онпоков. Короткий нарис роботи Інетитуту Водного
Господарства Укра'і'ни протягом 1926/27 р 3— 10
2. Проф. 6. О Е а о в о в. Про дослідн над продукційниіщ силами у
галузі Водного Господарства Украіии 11— 18
3 Івж С. Писарев. Гідравлічна енергія річок на Волпні .... 19— 54
4. Проф. G. О п п о к о в. Додаткові дані про р р. Тетврів та Уборть . 55— 64
і>. Інж. А. Огіенськии. Елементи раціональноГ методики гідро-
метричнпх дослідін (ва малик несудоплавних річках) 65—82
Іі Інж. В. Турчинович. Тѳхнічні заходи для боротьби проти
маляри* 83—Ю1
7- Д-р С. Рибииський. Про потребу техаічвих протималярійисх
заходіп для епоруджень на заппаві Днінра та йогодоалнвів 102—106
8. інж. В. Черноградеький. Вплив філътранді нарозмив грунту
коло гідротехиічних споруд . . 107—116
9. Інж. В. Черноградеький. Вирахунання градіевту (або швид-
кости) фільтраци' за проф. М. Павловським (метода гідроелѳктричних
аналтійі 116—120
10. Інж. В. На варо в. Наслідки тѳоретичннх даслідів над удоскона-
ленням методи проф. 6. Оопокова довготермінових завбачань висот
водоиілля на Двіпрі та його допливах . 121—132
11. В. Ткач у к. Про охорону нідземних вод в умовах Укра'іни . . 133—140
12. Проф 6. О п п о к о в, Межі впсоких І низьких вод ....... 141—145
13 Проф. 6. 0 п п о к о в. Про штучне зрошення та його перспектпви
в Аскані'і Новій на Мелітонольщнні 146—149
14. Проф. 6. Оппокон. Гармонічний аналізатор Мадера-Отта . ISO—156
В I Д Д 1 Л 11-й.
15. Проф. П. А. Двойчвнко. Вердявский отрог Украивской
кристаллической гряды, .как область витания артезианских вод Таврии . 15!>—172
16. Йнж. Е. Ф. Тамц. Работа подмеловых скважин Киевского
городского водоснабжения в період 1897—1927 г 173—190
17. Проф. Я. Т. Ненько. 0 распределевии скоростей по речной
вертикали - 191—200
18. Проф. Н. И Максимович и прнв.-доц. К. А. Д е л л в н.
Происхождение и условия образования росы 201—209
19. Инж. В. Черноградский и доц. Г. С у х о м е л.
Пояснительная записка к проекту Гидротехнической Лаборатории Научно-Исслед.
Инст. Водн. Хоз. Укр. в Киеве . ■ . - 211—214
20. Проф. Е. В. 0 ппоков. Краткий обзор литературы по
гидрологии Украины за 1918—1927 г 215-248

INHALTSVERZEICHNfS.
(ERSTE ABTE1LUMU (in der ukrainischen Sprache).
Seite
1. Prof. E. Oppokow. Kurzo Uebersicht der Arbeiten des Wisseosch.
Forschungs-Instituts der Wassenvirtschaft der Ukraineim J. 192G/7 .... 3— 10
2. Prof. E. Oppokow. Ober die Forschung der prodtikzierenden Kritfte
1ш Gebiete der Wassenvirtschaft der Ukraine .... 11 — IS
3."Dipl. Ing. S. Pissarew. Die Wasserkriifte der Wolynj ...... 1У— 54
■1. Prof. E. Oppokow. Die Erg&nzungsangaben fiir die Fliissa Teterew
und Uborti ■ • ■ • 55~ 64
5. Dip]. Ing. А. О g i j e us к у. Die Grundaiitze der rauonellen Methodik
der hydrometrischen Beobachtungen G5— Ё2
(i. Dipl. lug. V. Turtachinowitaeh. Die technischen Massnahmen
zur Bekiimpfung d*.r Malaria 83—101
7. O-r S. Rybinsky. Ober die Notwendiglceit der technischen Mass-
nahmen гиг Bekampfung der Malaria im Flusstale des Dnjepra and seiner
Nebenflusse ... 102-106
Й. Dipl. Ing. V. T а с h e r n о g r a d s к у, Der Einfluss der Filtration auf
die Kolkbildung bei der hydro technischen Bauten . 107—116
9. Dipl. Ing. V. T s с h e г и о g r a d s к у. Die Ermittelung des Filtrations-
eradients nach Prof. N. l'awlowsky (die Meihocfe der hydroelektrischen
Analogien) 116-130
10. Dipl. Ing. V. Naaarow. Die Schlussfolgerungen der theoretiacheii
Betrachtungen iiber die Yerbesaerung dea Verfahrens von Prof. E. Oppokow
des langfriatigen Voranaaagens der HochwasaeraiVuide d^a Dnjepra and seiner
Nobenfliisse im Zuaammenhang mit den meteorologiochon Elementen ihrer Fluae-
gebiete ..... 121-189
11. V. Tkatsch.uk. jjber den Grandwa.sserschu.tz in der Ukraine . . .13^ — 140
12. Prof. E. Oppokow. Die Grenzen dea Hoch—und Niederwassers . . 141—Ha
13 „ ; Uber die kiinstliche Bewiisaerung und derer
Perapektiven in Aakania Nowa {ICreias Melitopol) .. 146—И9
14. Prof. E. О рро ко w. Harmonischer Analysator Mader-0 tt . . . .150-156
ZWEITE АВТПіиЖО (in der ruasischen Sprache).
In. Prof. P. D w о j t sc 1) e n к о. Der A.ualii.ufor von Berdjansk dea
Ukrainischen krystallinischen Massivs als. die Vei'rfickerungss telle der artestachen
Gewits^er Tauriena ..... - 159—172
16. Lipl. Ing. E. Та m m. pber die Arbeit der unterkreidischen Bohrungen
der stadtiachen Wasserversorgung Kijew in den J. 1897 - 1927 im
Zuaammenhang mit der Frage iiber die Ergiebigkeitsabanderung der Gen'oman-Grund- ._
wasserschichte der Ukraine 173—190
17 Prof. J. Nenjko. Uber die Verteilung der Geachwindigkeiten in
Stroravertilialen 191-200
IE. Prof. N. Maksim о wi tsch and Doo, K. Dellen. Die Entatehung
und die Bedingungen der Taubildung 201—209
15. Dipl. lug. V. Tscheruogradaky und Doc. G. Ssuchomel.
Erliiuterunganotiz zum Entwurf der ' hydro tech ni ache n Laboratorie d^s Wis-
aenach. Forsch иngs Institute der Wassenvirtschaft der Ukraine zu Kijew . : 311—214
20. Prof. E. Oppokow. Kurze Ubersicht dPr hydrologia^hen Liberator
von Ukraine fur die J. 1918—1927 315-24S

Проф. 6. Оппонов. ', £-'"Ж •"і-,*?^\і('і-і ";>4" .
КОРОТКИЙ НАРИС РОБОТИ ІНСТИТУТА ВОДНОГО ГСПОДАРСТВА
УКРАТНИ ПРОТЯГОМ 1926/27 РОКУ.
(Замісцъ передыови).
Kurze Uebersicht der Arbeiten des Wissenschaftlichen Forschungs-lnstituts
der Wasserwirtschaff der Ukraine im J. I926/7. Von Prof. E. Oppokow.
Науково-Дослідчий Інститут Водного Господарства, що засновано
його і/ІѴ—1926 року в м. КнШ, підпорядкований Укрнауні, і замінив
він гут колбшню Науково-Дослідчу Еатедру Гідрологіі, що працювала
з 1022 р. під неруванням проф. Ѳ. Опнокова.
За завдання свое Інститут мае всебічно вивчати поверхневі й під-
зеыні води Украінн, а також ту обстанову, що в ній можна було-б як-
найдоцільніше використовувати ці води-, щоб збілъгиити та поліпшнти
продукнійність натого сільського господарства та промисловости.
Інститут при Щіому мае об'еднувати й координуватн гідрологічні' до-
сліди різних уставов, концентруточи в себе Іхні матеріяли, науково ці
матеріяли обробляючи і оголошуючи іх для заіального відому й впко-
ристання.
Інститут мае виконувати на Украіні завдання трьох подібних ів-
ститутів у РСФРР: Російського, нині Державного Гідрологічного Інсти-
туту в Денінтраді, Науково-Меліораційного Інституту—там-таіш, і
Державного Інституту Сільсько-Господарських Меліорацій у Москпі.
Найважливіпгі завдання Інституту що-до вивчення та врегулю-
вання водного господарства на Украіні такі:
а) досліджувати добротність та запас поверхневоі' води, щоб ви-
користовувати И на водопостачання, гідравлічну енергііо, меліорацію
та як транспорта шляхи;
б) вивчатн залягаиня та режим підгрунтових і артезійських вод,
щоб використовувати і'х гштім па водопо.стачання та меліорацію.
в) вивчати, як спадають поверхневі води, визначати коефіціенти
стоків, формули абігу і витрат води по різних ложбищах;
г) вивчати, ян. пливе вода в річках під лъодовим укриттям, та вза-
галі іі зимовий режим;
д) вивчати спостереження водомірних постів і станцій та
систематично иі спостереження обробляты й об'еднувати;
е) теоретично й практично досліджувати, як пливе вода в різних
Грунтах, як переміщуються по річках намули, як відбиваеться течія на
берегах ло'/Кбиша: на землечерпальних прорізах та гідротехпічннх
спорудах; організовувати досвіди на моделях споруд;

_ .| —
ж) концентруватп відоыості про гідротеологічпі дослідженіш та
про свердліппя на Украіні, складатіг й впдавати гідрогеологічпі ыапн
та гграпі иго-до водопостачання з поверхлевих та піді'рунтовнх вод
Украінп;
з) доеліджувати украшсыа води з гідробіологічного боку, внвча-
ючи іхню флору та фавну;
и) вивчатн гідрологічну іі гідробіологічпу обстанову там, де пошп-
репа малярія, та втгвчати протныалярійпі заходи;
і) доеліджувати водяну еиергію та складати воднігй кадастр'
УкраІни;
к) зробитн гідрологічне районуванпя Украпш та ветаііовнтп рай-
онп певних ыеліорандй;
л) визначити. як треба правильно організуватн водпе господарство
в краші та ращоналізувати його.
Здійснятн всі ці завдання в Інсттгтуті утворепо такі відділи:
1) Відділ Гідрологіі—під керуванняы Директора Інстнтуту, 2) Відділ
Водннх Сполучень—під керуванняы проф. М. М а к с и м о в п ч а;
;S) Відділ Водяпоі Епергіі — під керуванняы проф. О. Шенберга;
■і) Відділ Гідробіологіі—під керувапням проф. Д. Белінга (всі за-
;шачепі особп працююгь у Кіпш); 5) Відділ Меліораціі—під
керувапням проф. 10. Ланге в Харкові, для звязку з НК-.ЗС ты пншішп
Наркоматами; е такою думка—з мапбутнього 192T/2S року утворптп
Відділ ГідрогеологІі під керуванпям проф. О. Кр а с о в сък ого, та
Відділ Ганітарпоі Техніки—в Харкові. під керуванпям проф. Я. Н і к о-
лі н а.
Штат Інстнтуту, що кого затвердила Структурно-ІІІтатна Комісія,
—невеликш'і. тілыш 10 осіб, але раиоы з пештатішын наукошшн спів-
робітникаын, дійснііын членами та аснірантами нарахолуеться па Ыпе
жовтпя цр. 34 особи, прп цьоыу в числі співробіттшків Інстнтута в спе-
ціялістп з усіх галузів гідротехніі;н. гідрогеологіі та гідробіологіі, не
тілыш в Кпіві та Харкові. але И по пиших міетах. Отже в Іистнтуті
об'еднуються спеціялістіі та вчені, що праціоють в усіх галузях
водного господарства Украінп. Разом з тпы Украшськпй Інститут Водного
Господарства тримае тісшгй звязок із вищезазпачешгші грьома
державными інститутаыи в РСФОР та з деякими подібнпші закордонннмн
інститут ами.
Із саыого початку своеі роботи Інститут Водного Господарства
пильпо взявся збиратп та з'ясовувати ыатеріяли що-до водопостачання
окремих частпн Украінп і. зокрема. збпрати гідрогеологічні мали окре-
млх частпн (колшпніх губеренъ) Украінп; так, прнміром, віп придбав
від проф. 0. Красовського ііого орпгіналыіу гідрсгеологічпу лапу
Поділля, маштабоы 10 вс. па цалъ, де позпачепо горизоиталі позеыпоі
поверхні пижпій сармат.. поверхпю силурійських та кристалічних по-
рід із свердловинами в них, абсолютною височпною іхніх гпрл та
глыбиною й рівнем води в них; позначено також на ыапі выходи джерел із
різних водонооних пдаеыів та ті колодязі, що до них підплпвае вода з
поверхні кристалічішх порід. Крім того, в Меліораційиому Відділі
НКЗС та в Сільсько-Господарськоыу Музеі в Харкові зпайдено ft ско-
пійо);ано на прозорий перкаль гідрогеологічпі мани: а) б. ІІолтавськоі
губерні, проф. В. Л у ч пцьк о г о, Ю-верст. мапітабу, б) колппшьоі
Кп'івськоі губерні—його-таки, в) нолппшьоі Черпігівськоі
губерні—геолога. Г. Бур е и і на, ю-вс. мапітабу і г) всіеі Украінп—25-вс. ыаш-
табу, професорів В. Л у ч и ц ь к о г о та Б. Л і ч к о в а. Крім того,
проф. II. Двойченко надіслав до Інстнтуту цілу низку своіх ру-

коішсних матеріялів про обелідування Мелітопільськоі, ДнІнровськш
та Бердянськоі одруг, а танож друковані матеріяли про багато свердло-
ііих колодязів у бвпаторійській та Онмферопільсьній округах.
Зібрав також Інстптут кілька сотепь Свердлов пнпих перекроів
Харківськоі губерні (зокрема й и. Харкова), Кпівськоі водопостачаль-
1Ю1 мережі, а таксик водоп оста чал ьних станціп Південннх та Півдеино-
Західніх ЗалІзниць.
Інститут цілком виготував до цруку «Покаж.чні;я літератури про
підземні води Украши та сумежних рапонів», що склали Пого акад^
П. Т у т к о в о ь к и й та проф. G. О и и о к о в. У цім покажчику біль|
ше яі; півторн тисячі пазов, подекудп в ньому відзначено ті свердло
виші, ідо про них сказано в певнпх працях; прізвыща авторів подано і
покажчику за аиетковнм порядком; роаміром покажчнк блнзько 10-тіі
друкованих аркушів (тексту). ,
Складаеться тепер також покажчнка і про иідземні води взагалі .,
всіма чужими моваші; цеіі покажчш;. міститпме в собі білъше. яі'
3000 пазов і матиме ыіжпародгге значінті{я.
Інститут мае. крім того, пербвірити й доповппти каталога свердло-
вип, що склали ііого Укргеолком та Меліораційиий Відділ НКЗО, і до-
дати до пього впщезазначепі матеріялн Інститута; тепер дю роботу вы-'
конуѳ вже почасти сніврбітннк Інггатуту Г. Буренік в одній з ме-
ліораційних організацій НКЗС.
Співробітнгки Інституту проф. М. Ма л ішев сь кий (у Хар-'і .
кові) та інж. G. Т а м м (у Киіві) провадять цікаві дослідження над'
глщбоюшы артезіпськнмп водами, підкрейдянпмп та юраськими, в ме-,
жах украіиськоі тектонічпоі мульди в Кн'іві та Харкові, а науковий"
снівробітник М. Лоташевський робить такі самі спостереження1'
в Нолтаві. Спостереження ді почисти оголосили вже М. Малішев-
ський у першім томі прадъ Першого З'ізду Вивчення Продукційних
Сил та Народнього Господарства Украіни, та інж. G. Т а м м —-у
MsjNe 8—10 «Науково-Технічного Віетге.а» за 1926 рік.
3 инших прадь Інституту ложна віздначити друковаш праці
Директора Інституту, проф. 6. О п п о к о в а:
1) «Украинская тектоническая мульда и Полесский девонский вал
по современным сведениям»; надруковаіго цю статтю в «Бюл. Моск.
Общ. І'Ісп. Природы»—1925 року, а також фраипузькою мовою в
Annates tie Soc. Geol. tie Belgique, Льеж, 1927 року.
2) «Кшматичкі й гідрологічні умови водозбору Десни за період
18S4—1Ѳ22 pp.»—1926.
3) «Опыт предсказапия высот уровней реки Дпепра в 1923—1925 г.»
—в «Изв. Рос. Гидрол. Института»—1926, № 16.
4) «Болота-торфовнща», ДВУ, 1926. та деякі инші праці. що іх
зазначено буде далі.
Треба відзначнти також працю дійс-ного члена Іпстнтуту С.
Писарева: «Гидравлическая епергая рек Волыни» (рукопис, що друкуеться
пижче).
Щоб доповнити вищенаавану прагда інж. О. Писарева, наукові
співробітинкн Інституту інж. А. О г і е в с ь к и й та В. Ч о р н о г р а д-
ський 1926 р. нронівелювали р. Тетерів протягом 72 верстов і ви-
міряли 5 вптрат ціеі річни; 1927 року додатково інж. Огіевоький
з'еднав нівелювання вподовж р. Тетерева з- заліз-ничБжми иівелгован-
ыями біля ст.ст. Тетерів, Житомир, Чуднів, а також поновив нівелю-
вання інж. Писарева поміж м. Радомишлем та м. Коростишевіш.
протягом 40 верстов; загалом додатково пропівельовано білъше, як на
і±

00 верстов; ціга нівелзованням об'еднано колипіні окремі нівелювання
р. Тетерева, протягом загалом на 348 верстов, від гирла річтш до с. Тро-
щі, що містптъся за 32 веретві від початку річки.
Інж. А. Огіевськпн зробнв доповідь на тему: «Елементи ращо-
нальной методикл гідрометричних досліджень на малих несудоплав-
них річках»; іі скорочено надруковапо далі в «Вістлх Інститута».
Науковнй співробітник. Інституту інж. В. Турчиновпч
Зробнв доповіді: 1) «Регуляторы витрат водя, іх класифікація й застосу-
ванпя в водопостачаіші та меліораціі». 2) «Техніка швидко'і фільтра-
ці'і». Доповіді ид друковано в працях водопостачальннх з'іздів. 3) 3 до-
ручення Інституту Водного Господарства іпж. Турчннович озна-
йомігася з чужомовною, переважно амернканською, -іітературою з га-
лузи протпмалярійиих заходів і зробив на двох засідапннх Інституту,
об'еднаних із засіданнями Кп'івського Бактеріологічяого Інституту та
Окрздоров'я в Кшві, доповідь на тему: «Технічні нротішалярійні
заходи». За снівдоповідача від Киівського Батеріологічного Інституту
був д-р С. Рибинський, що говорив про коиечнісяъ ужити техпіч-
них протпмалярійних за.ходів на заплавах р. Дніпра та його доплнвів.
Доповідь іиж. В. Турчиновпч а друкуеться росШською мовою в
Москві, а украіпською—в них «Вістях», зі співдоповідью д-раРибпн-
с ь к о г о.
Дііісний член проф. 0. Красовськиіі 192G року зробив дета
гідрогеологічні дослідакення на річках Жвані, Омотричі, Тернаві, Ушиці
й Мукпгі в Кам'янецькій окрузі, а науковнй співробітішк Г. Вуре-
нін зробив такі самі дослідження на р. Солоній та р. Бузулуиі, в Хер-
сонській окрузі.
Геолог Г. Буренін, з доручеппя Інституту, зробив доповідь про
обстанову для артезійського водопостачання в районі Доибасу, і з до-
ручеиня Геолкому та Інституту Води. Господарства влітку 1927 року
перевів гідрологічні та гідрогеологічні дослідження в Донбясі, в районі
pp. Калъміуса та Вовчоі".
У Допбасі, таки, з доручепня Голог.електро, Іпстнтут Водного Госп.
оргапізував 1927 р. широкі топографічні та гідрогеологічні дослід-
ження в районі с. Зуівки—на р. Кринці, в районі с. Горбачева—на
р. Кодьміюс-і, в районі ст. Алмазно!—на річках Лугані, Сенжарівці й
Ломоватці та в районі ст. Курахівки—на р. Вовчій. Роботи ці зроблено
для того, щоб з'ясувати, чи можна буде влаштувати тут велтікі водо-
збірпі і постачатн з них воду па велик! централыгі сплові стаиціі, що
і"х тут може бути запроектовано будуватп. На зазначені дослідження
Головелектро асигнувало 110.000 карб.; провадять дослідиеепня 3
парта'нід загальним керуваиням проф. М. Терпугов а, з учаетто інжені-
рів: I. Гапонова, М. Данилевськоо, М. Чеботарьова та
кількох техників; для консультант з фахів геологи та гідрогелогіі
закликано професорів Б. Ч е р н и іп е в а та О. Г е м б и ц ь к о г о, а також
співробітника Інституту, геолога Г. Б у р е п і н а.
Крім Головелектро, з дорученнямы й запрошеннямн на консуль-
тащ'і. до Інстптуту Води. Господарства почали звертатися 1927.року
й деякі трести: приміром, Хемвугіль звернувся в справі
водопостачання Содового заводу при стаиціі ПереІздііій у Донбасі (консультант До-
ручено дійсному членов! Ьютнтуту проф. М. Кр и штаф ович еві),
Донвугіль—у справі водопостачання з водозбіреиь (консультацию до-
ручено професорам Л а н г е та Н е н ь к о), Шкіртрест — у справі
що-до влаштування доброго з саііітарно-гійенічного боку ставка на

— 7 —
зболотнілій р. Сгугвд в м. Василькові (консультация проф. 6. Онпо-
к о в а, проект наук, снівр. івж. Черноградського).
Дехто з співробітників Інституту служить за постШиих коисуль-
таптів по трестах та инших організаціях, наприклад, проф. Л а и г е
працюе в «Сільському Господарі», проф. Малішевський — у
Допвугіллі, науковий сшівробітник інж. Таим працюе за технічного
керівника при Киінському Водогоні, науковий сиівробітник інж.
С п р о г е працюе за ішкеніра в Технічному Відцілі Дніпробуду,
науковий сиівробітник інжепір Комарницький завідуе Гідромет-
рнчпою Частиною при НКЗС, і т. д.
Інженіра В. Черпоградського, нісля того, як він відбув
свій трьохрічний асиіраитський стаж і зробив у вересні Місяці 1926 р.
прнлюдну доповідь иа тему: «Споруджения гребель на водопропускаль-
них грунтах та метода гідроелектричних апалогій», було зачислено до
наукових співробітників. Доповідь його надруковапо в № 2 «Науково-
Технічного Вісника», 1927 р.
Інж. ЧерноірадськиЙ, з доручення Інституту, розробив,
під керуванням проф. О. Шенберга та внкладача КШ Г. С у х о м е-
ла, проекта Гідрптехнічпоі Лабораторіі Інст. Водн. Господарства; в
проекті пристосовано для лабораторіі одну з будівель Кнівського Полі-
техеічного Інституту; на ремонт будівлі для лабораторіі, за проектом,
треба буде витратитп 12.000 карбованців та на встаткування-—70.000 к.
Про кредита на лаборатірю Інститут уже підияв клопоталня.
Інж. Ч ер ногр д ад сы,ому та Олексіеву доруепо зробитп
нівеляційне досліджения долине р. Днінра в райопі Кам'янського мета-
лургійного завода, щоб з'ясувати височінь й форми річкових терас, а
також дізнатися, як завглибшки міститься на них терасах та в заплаві
р. Днінра, поміж Днінропетровським та Верхпбдпіпровським, нідгрун-
тяна вода. Наслідки ціеі роботи матимуть значения, коли ніддоситн-
меться рівепь тдірунтових вод вище від Запорізькій греблі Днінро-
буду.
.Анадогічну роботу виконуе в райопі Брянського заводу, в м. Дпі-
пропетровському, проф. Дніпропетровського Гір ничего Інституту
С. Гембнцький, що його запросив Іиститут Водного
Господарства до числа овоіх паукових снівробітпиків. Працюе він з доручення
Брянського заводу. Наслідки його роботи маіоть бути оголошені в «Ві-
стях Інст. Водн. Госп.в.
Гідробіологічпий Відділ Інституту Водного Господарства нід
керуванням проф. Д. Белінга бере участь у гідробіологічній експе-
диціі на Дніирові пороги і в район р. Самари, щоб вивчити, яка рибяа
фавна та флора порогів тепер, поки ще не затоплено іх водою.
Інститут в особах своіх саівробітників брав участь у 2-х Всесогоз-
нпх З'іздах: 2-му Геологічному, у вересні 1926 року в Киіві, та в 2-му
Водогоновому, в травні 1927 року в Харкові.
Інститут підготував до друку й тепер' видае збірника своіх праць,
розміром на 14—15 друкованих аркушів; крім того, Інститут мае гце гото-
вих до друку матеріялів приблизно на 60 друкованих аркушів.
Крім тих робіт. що виготували до 1-го вип. «Вістей Інст. Бодп.
Госп.» снівробітники Інституту, можна відзтічнти ще такі. падруковані
по різних місцях, роботи:
1) Стаття проф. 6. Оппокова нід иазвого: «Короткий огляд
видатинх гідротехнічпих споруджепь за останні 30 років»; надруковано
'й в «Украіп. Землевпоряднику» за 1927 рік, у А? 6 та в збірппку «Ме-
ліоративне Питания», № 6.

— 8 —
2) його-таки статті «Днепр», падруков. в «Советской
Энциклопедии», і «Болота»'—-в «Советской Технической Энциклопедии».
3) Його-ж стаття про ковітні системи зрошувати доЩуванням—у
«Науково-Технічному Віснику», 1927 р. та в «Вестнике Ирригации»
1925 І 1В27 р.
4) його-ж стаття: «Днінробуд та його злачілня для Швдпя Укра-
іни»—в «Записках Кишського С.-Г. Іпстнтута», т. П, 1927 р.
5) його-ж стаття про бетонові шпунтові стішш та шлька рефератів-
і рецензііі про нові кангн а гідрологіі та меліораиД—в
«Науково-Технічному Віснику», К» 4/S, Ха 11/12—1026 р., та иніпі.
6) Проф. 10. Л а н г е иадрукував дві статті про те, як спряму-
вати водяву пару та гааи з рідин через рурки круг водомірів—у
«Науково-Технічному Віснику», Х° 2 і 3, 1927 р.
7) Надрукував також проф. Ланге окремою брошурою: «ОСзор ра-
бат проф. Оппо ковав области гпдрологин и мелиорации 1894—1924».
8) У Х° 7 «Вістей Харківсъкого С.-Г. Інстптуту» за 1926 рік надру-
ковано низку статтів харківських оііівробітшіків Інст. Води. Госио-
дарства — проф. Ланге, проф. Венька, інж. Чеботарьова, іпж. Анічкова;
з цих статей можна віданачптіг тут статтю про піезометраж греблі По-
аре на р. Пелі в о. Низах СуыськоТ округи, а також статтю асшрапта
іпж. Чеботарьова про спосіб обчисляти витрати річок. коли тгемае гідро-
метричних даних.
9) Стаття аспіранта іпж. В. Назарова: «Огляд формул і норм
максимального збігу зливовоі' та веснялоі води і умови вжитку іх д;ііг
різпих районів Украіни» — у «Щорічпику Пдрометричноі Частннн
НКЗС» 1926 р. та окремою брошурою.
Його-ж стаття: «Спроба удоскоиалити формулу проф. 6. Оппо-
кова для довготермінових оавоачеиь шиши водонілля біля м. Киіва».
Інф. Бюл. Укрмету, 1927, стор. 81—90; його-ж стаття: «Залежність між
висотами весняного водопілля p.p. Дпінра коло Киіва та Лоева, При-
п'яти коло Моаиря й Деспи коло Чернігова», тамо-ж, стор. 90—101;
його-ж стаття: «Гідрофізичний метод А. Мейера внэначінпя величитш
збігу», тамо-ж—стор. 30—36.
10) Стаття інж. 6. Та мм а: «Здобнча артезіянськоі' води в Кнів-
ському міському водопроводі»—«Наукшо-Техпічпітй Віспик», Х° S—у.
1926 р.
11) Статті наукового снівробітнпка інж. В. Сироте: «Гідротех-
еічні споруди Дніпровського будіввицтва» — «Науково-Техпічний
Віспик», Х° 2—3, 1926 р.; «Наспідіш америкапськоі експертнзи проекта
Днінробуду»—«Науково-Технічний Віспик», Х° 8—10, 1026 р.; стаття:
«Сучасний стан спорудження Дніпробуду»—«Науково-Технгчипй Віг-
ник», № 3, 1927 р.
12) Статті проф. М. Терпугов а: «До питания про землечер-
пальпі роботп на Дпіирі»—«Науково-Техпічиий Вісник», Х° 11, 1926 р..
та «До питания про знижеппя вартости землечерпальных робіт на Дпі-
прі»—«Науково-Технічний Вісник», № 2, 1927 р.
13) Стаття наукового снівробітника інж. Черпоградського:
«Обчислення основи греблі на водопрониклих грунтах за методою гідро-
електричипх алалотій» — «Науково-Техпічний Бісник», Х° 2, 1927 р.
14) Стаття наук, снівробітника інж. А. Огіевського: «До
"питания про будову кривих витрат річок для зимовото перісду», надрук.
в Інф. Бюл. Укрмету, 1927, стор. 36—44.
Можна відзпачити також і робота співробітнвшв Іистптуту, хц»
надруковано іх чужоземи г-гми мовамк за кордопом:

— 9 —
1) Le geosynclinal de l'Ukratne et la ЬаггІёге devonienne du Poles -
sje par E. Oppokov. Annales de la Soc. G6ol. de Belg'ique. t. XLIX.
1927. Liege. 25 p.
2) N. Mai ishewsky. Experiments in the Hydraulics of Filter
Underdrains. Journal of the American Water Works Association. Vol. 17.
1927. № б, June, p.—667—672.
3) N. Malisckevsky. Ein neues Mittel zur Bestimmung derStar-
ke des Untergrundstromes. Gesimdheitsingenieur 50. I. 1927.25 H. 18
Juni. s. 466—472.
При Іиституті було на 5 жовтня 1927 року 7 аспірантів; з іхніх
прзць слід відзиачити праці шж. В. Назарова про вдосконаленля
формул, з яких момша передбачати повені річок, та пращ шж. М. Ч е б о-
гарьова про складання проекту силовоі споруди на р. Тикичі.
Кредиту для Інст. Водп.Тосподарства 1926 р. дано було 6.635 крб.,
а р. 1927—13.877 карб.; 1927 р. на особовий оклад видано було 7.602 крб.
та на стнпендп аспірантам—1.800 карб.; можливо, що суму кредитІв
1927 року ще трохи збілыпать за рахунок оплати закордонного замо-
влення на встаткування Інституту, бо загалоы для Інституту 1927 р.
малося видати 15.493 карб.
Встаткування Інституту, крім того, що мае найблжкчпни місялями
прибутп з-за кордопу на суму коло 2.000 карб., таке: 4 різних гідромет-
ричиих Оггових млишш та один американський Прайоів з приладдяи,
3 оекундоміри, 2 Рейхергових мікроскопи у Відні, 3 нівеліри, з них
один Цаіісовоі фірми в Ѳні. 3 парі нівеляігДЙних рейок, один епідіяскоп
«Япус» Дізегалговоі фірмн та деякі дрібні прилади, як от: гоніонетр.
біиокль, компас, 2 рулепш, 2 внмірні стьожки, гогувальні, то-що; крім
того, е коло 300 діяпозитпвів Днінробуду. великих зрошувальних
гребель в АмертгД, різних зрошувальних систем дощувапням. екскавато-
рів то-що.
У книгозбірні Інституту паприкшці вересня 1927 року було 1577
пазов, почасти дуже рідких у нас книг і броглур з гідролоііі та різних
відділів гідротехніки; літерагура переважно чужомовна; Інститут пе-
редплачуе також кілька спеціялышх чужоземних журналів з гідро-
техпііш та меліоранді, і взагалі пнльпо стежить за новою літературоіо
з ггМ галузи.
Der am l/IV 1926 in .Kiew begrtindete Wissenschaftltcher For-
schnngs-Institut der Wasserwirtsckaft der Ukraine steht unter der
Aufsicht der Verwaltung der wissenschaftlichen Institutionen (Uprnauka)
v. Ukraine und hat das kier frliher (vom I. 1922) bestandene Wissen-
schaftl. Forschungs-Katheder d. Hydrologie. ersetzt.
Der Leiter des Instituts ist Prof. E. Oppokow.
Die wicktigsten Aufgaben des Instituts im Gebiete des Studinms
und der Regelung der Wasserwirtschaft v. Ukraine sind:
a) Quantitative und qualitative Erforscbung der oberflachlichen Ge-
wasser zum Zwecke der Wasserversorgung, Wasserkraft, Melioration
und Wassertransport.
b) Erforscbung des unterirdiscken Wassers, seiner Verbreitung, Her-
kunft, Regime und Ausnutzung zum Zwecke der Wasserversorgung und
Melioration.
c) Studium des Abflusses des oberflachen Wasser, Bestimmung des
Abflusskoeffizienten, Abflussgleickungen etc.

— 10 —
d) Studium des Winterhaushalt der Fliisse, der Bewegung des
Wassers unter dem Eise.
e) Studium der Beobachtungen der Wasserm ess-Station en und Pos-
ten und ihre systematische Bearbeitimg und Zusammenstellung.
f) Theoretische und praktisclie Erlernung der Wasserbewegung in
verscliiedenen Schichten, der Bewegung der Alluvionen in Fliissen,
des Einflusses des Wasserlaufes auf die Ufer, ausgebaggerte Durch-
sclmitte und hydrotechniscbe Anlagen nebst Versuchen mit Modellen
soldier Anlagen.
g) Zusammenstellung der Ergebnisse bydrogeologischer Untersuchun-
gen und Bohningen im Gebiete der Ukraine, Zusammenstellung und
Veroffentlichung liydrogeologischer Karten und Wasserversorgungsar-
beiten.
h) Hydrobiologische Erforscliung der Gewasser v. Ukraine, ihrer
Flora und Fauna.
i) Hydrologische und hydrobiologiscbe Untersuchung der Bedin-
gungen der Verbreitung und der Bekampfung der Malaria.
k) Erlernung der Wasserenergie und Zusammenstellung des Ge-
wiisserkataster fur Ukraine.
1) Hydrologische Einteilung v. Ukraine; Ermitfcelung der Grenzen
einzelner Meliorationsrajonen.
m) Erlernung der Bedingungen der planmiissigen Wasserwirtschaft
des Landes und seiner Verbesserung.

Проф. 6. On пои ов.
ПРО ДОСЛІДИ НАД ПРОДУКЦІЙНИМИ СИЛАМИ У ГАЛУЗІ
ВОДНОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАТНИ.
liber die Forschung der produkzierenden Krafte im Gebiete der Wasserwirt-
schaft der Ukraine. Von Prof E, Oppokow.
Досаідн над продукційними силами у водному господарстві
Украіни мають для нёі особливо велике звачіння, вважаючи на кліматич-
ні й господарчо-економічні умови краі'ни в звязку з перелюдненістю
багатьох округ і з недостачею—шоб не сказати мало ие повним
браком—працемісткого колопізаційного земельного фонду. Питания не
вскладвястьея ще через те, що по багатьох округах иівденно'і Украіші
й по багатьох промислових округах Доебасу умови водопостачання—
несприятливі.
Тимчасом -як у нівденній половин! Украіни раз-у-раз трапляеться
неврожаі через згубний вплив посух та суховіів і, в звязку з иди, вза-
іалі одзначаеться вона дуже низькою середньою врожайністю, у нівніч-
ній И половині дуже поншрені багнисгі землі (білыпе I1/; мільйона
десятин), що потрібують осушення. I тимчасом як на нівдні Украіни,
щоб збілыішти Інтенсивність сільського господарства, треба землі зро-
шуватн, на нівночі, навпаки, в багатьох округах неодмінно треба іх
осушити.
Та загалом беручи, скрізь на Украші ще надто мало використо-
вують водні багатства, як джерела енергі'і й як шляхи. Перших утилі-
зовано на Украші всьото лиш близько 43.000 кінсъких сил, тоб-то
менше. піж розвивае тепер і агрегат могутньо'і гідравлічноі або наровоі
■станцп.
За останні 10 років надежного догляду за тим, щоб водяні шляхи
й виправні та берегозміцнювалъні споруди на них не псувалися, не
було. Значною мірою через де заеепали навіть більші водяні артеріі,
як Десна й Дніпро, не кажучи вже за такі другорядні річки, як Пів-
.денний Бог і Дпіпрові допливи, що й давніш раз-у-раз були невпоряд-
ковані.
Завданвя госіюдарникове, а саме внорядкувати або врегулювати
водне господарство на УкраТні. аж надто поширюеться особливо в
звязку з розвязанням проблеми Днінробуду. Тоді, коли ваймогутнішу в
усенькому ОРСР гідростанцію буде збудовано, в ц районі з'являться
цілі нов! виде промисловости хемічно'і й металургійноі. СЧльське
господарство, здобуваючи дешеву гідравлічну енергію, легше інтенсифіку-
ватиметься; утвориться багато дрібних, але дуже прадимістких і куль-
турних господарств та 'іхніх об'едеаннів у спілки; ці спілки широко

викорЕстовуватпмуть пе тількн гідравлічпу епергію, а й воду, як один
із основпнх чнипнків, що, за Дібіховпм закопом, підтшщуб продукндй-
иість Грунту до найбільшоі можлнвоі височнни.
Відповідио до цього й завдапня правильного водного госиодарства
на Украіні можна звести до отаких узагалі груп:
д) Дослідн над уыовами водопостачання як із поверхневих, так із
підземних вод, пе виключаючи й глибпшх вододайних горизонгів.
>) Дослідн нлд річт.пмп. як дісерелаип порушіюі сиди, щоб скла-
стн водяпніі кадастр.
3) Дослідн пад річкамп. як транспортовпмн шляхами, щоб поліл-
пшти й упорядкувати іх (поробити раціопальні виправні й землечер-
пальні роботи, змііінити береги, запобігти иідмиваіініо, яровии випо-
сам і пересипам), а так само щоб оборонити од поводів і щоб організу-
вати палежні завбачання і для високих, і для низькых річкових рівнів
в інтересах транспорту й щоб запобігти лихові од водопілля.
4) Дослідп пад флорою й (равною вод, як середовищеы, де живутъ
рибн, і як джерелом дуже поширеннх малярійннх захорувапнів, а так
сало в звязку з забрѵдненням вод плпинимш покпдькамн міст. фабрик
та заводів.
5) Дослідн над низкою гідрологічних питаннів, звязанпх з м е л і о-
р а ц і е ю земель, щоб підвищитн продукційніоть сільського госпо-
дарства; так, прнміром, дослідп над тимп умовами, що в них вода пере-
суваеться по різпих груптах, серед них і по г.ткбоктіх вододайних
горизонтах, у звязку з питаниями водопостачання; дослідн над там, у
яких уыовах нанвигідніпіе використовуватн вода за різшга видів меліо-
раіііі"; з'ясуванші. в яких уловах грунта засолюються й заболочуються,
і боротьба з ним, то-що.
У пергпій точці на Украіні неодмінно треба систематично обсліду-
вати умови водопостачання й разом з тип і ті умовп, що потрібпі для
впорядкуваппя водного господарства. Таке обслідувапня почали ще в
90-их роках мипулого століття декотрі губереькі й повітові земства,
прнміром, полтавське, катеринославське й херсопське. Для деяких
колишніх повггів, иаприклад на Катер иное лавщіші, вже е докладні
обслідування гідрогеологічннх умов (прнміром, В. Д. Соколова для
давнішого Олександрівського повіту, проф. А. В. Гурова для Бах-
мутського И Олов'яносербського плвіту, Н. А. О о к о л о в а та В. А. В о з-
несенського для Новомосковсъкого й Олексапдрівського повіту,
то-що). Загальпі гідрологічні досліди поробнли в 90-х роках Експедннія
для обводпеннп па Украіні («Юге России») па Полтавпціні й Західня
Експедіщія для осушення болот—у иівдеинііі половипі давпішноі Чер-
югівщини. ІТроте таішх дослідів, загалом кажучн, небагато, до того-ж,
пороблені 20—-30 років' тому, вони значною мірого перестаріли. За цей
час у багатьох місцях, надто на нівдні, в Таври, Катеринославщині й
Харківщині, з'явилося кількасот пових свердловип. Багато відомостів
про свердловипи на Украіні зібрав Укргеолком для НКЗ, а останиіми
часами Науково-ДослІдчий Інститут Водного Господарства Украіни в
Кшві, Харкові й багатьох стапціях Бівденнпх та Швдеішо-Західннх
залізниць. А в тім, безперечпо, іще сила матеріялів лншаеться по при-
ватних архівах, в окремих гідротехників І свердлових майстрів. Деяку
частину них матеріялів використав Укргеолком, склавши досі ще ніде-
не надруковапі схематичні гідрогеологічні мапи для декотрих райопів
(губерепъ) Украі'ни. Правда, використано паявпий матеріял далеко пе
повно вже через одпе те, що для велнчезноі більшости свердловин зраз-
кн норід пе збереглися, а пройдепі гірські породи визпачав звячайно'

— IS —
сам свердловин майстер, .щуже примітивно й неточно; до всього абсо-
лютпу висоту свердловинного устя ніхто не визтачав, через це невідома
вопа й досі, а це-ж утруднюе, ба навіть почасти зовсім унеможливлюе
паралелізацію іх з науково описаними найближчими свердловинаыи.
Досигь сказати, що досі не було надруковаяо ані спеціяльного покаж-
чика літератури про підземні води Украіни, ані спеціяльного покаж-
чика свердловин з коротенькою іх характеристикою, дарма що Укр-
геолком вже складав був карткового каталога остапніх.
Останпімн часами з ініціятнви акад. П. А. Тутков ськ ого
Інститут Водного Господарства УкраІни склав докладного покажчика
літерату])и про підэемиі води УкраІни. Цен покажчик мае в со&і білып
1.500 назв рооійсышх і украінсышх. Опріч того, маѳ бути складено
узкий сашгй покажчик літератури про підземні води взагалі всіма
чужими мовами; міститиме він у собі по-пад 3.000 назв. Оголосити щ по-
кажчнки друком для загального користуваннЯ'—це річ неминуче по-
трібна й відкладати іі не можна.
Інститут Водного Господарства мав був опрацювати до друку ввесь
ыатеріял про наявні свердловини в межах Украіни. Отож, зараз-же.
скоро його засновано, почав він підготовчу в дышу напрямі роботу:
призбирав багато пових даних про свердловини в Управлениях заліз-
шщь, Коыупалышх піддрненствах Киша та Харкова, в Ы. К, 3. Москви.
где й удавсь до Н. К. 3. Украіни з прохапняы передати йому для опра-
цювання ті матеріялн про свердловини, котрі зібрапо для Н. К. 3. й
котрі перебувають у Киіві. На жаль, Н. К. 3. одмовило. Будь-гцо-будь,
ініціятива Науково-Дослідчого Інституту Водного Господарства не за-
лштілася без наслідаів: Н. К. 3. заснував у Киіві Меліоративну орга-
нізацію Тіівн. К. М. 0., що взялася готувати до Друку наявний у Н. К. 3.
матеріял. Що правда, Науково-Дослідчпй Іпститут Водного
Господарства Украіни участи в цій роботі ие бере.
Такшй самий ыатеріял, для Мелітопілъськоі окрути, що зібрав і
■опрацював його проф. П. А. Двойченко. передано для видання до
Півд. К. М. 0.
Наявні пдрогеологічні мапи для деяких районів УкраІни (давні-
ших Полтавщини, Чернігівпгяпи, Йоділля й Ки'інппши в маштабі 10
верстов і всіеі Утраіпи в маштабі 25 верстов в 1 цалі), зібрапі в копіях па
прозорому перкалі, а для Поділля в оригіналі, в Інституті Водного
Господарства, треба перевірити, доповнити й видати. Для тих-же районів
Украіпи. де it таких мап немае (як от Харківппша, Таврія, Катерино-
■славщина), треба скласти Іх заново в маштабі 10 верстов і впдати для
загального користування.
Але і перевіряючп, і доповнюючй наявні гідрогеологічні мапи,а для
тих районів, де таких мап немае, складаючи пові, иеодьгіппо треба:
а) попереду з'ясуватн ввесь наявпий про свердлування свердловин
матеріял і зосередити його в одному місці; б) поробити далі в натурі при-
в'язні нівелювання до марок Головного Штабу на залізпицях як-най-
більшоі мількости наявних свердловин, особливо тих, котрі глибигі,
і в) щоб спедіялісти-гідрогеологи зібрали й опращовали матеріяли
свердлування та вищезазначбні прив'язні до рівня води в морі
нівелювання по районах, котрі найкраще вивчив кожен окремий спеціяліст;
після цього гідрогеологічні, що вони складуть, мапи в маштабі Ю
верстов для окремих районів Украіни можна було-б звести в одну загальну
гідрогеологічну мапу такого самого маштабу для всіеі Украінп.
Переводячи вищезазначене прив'язання до рівня води в морі устя
наявних свердловин, треба-б було виконати до 20.000 верстов нівелю-
вапнів (подвійнихХ з витратою по і0 карб. на 1 верству.

— 14 —
Безлеречна, проте річ, що базуватися на самих лиш налвних сверд-
ловинах (а дровадилн іх эдебільшого без ніякого наукового контролю,
часто ыалопнсьыешіі, овердлові мансгри), пе маючн зразків свердлу-
ванпя, й розпоряджаючи тілыта нерівпомірпо попшрениыи по окремих
округах Украши свердловинамн), для того, щоб правильно висвітлн-
ти умови вододайпости й водопостачанпя па територіі Украіни, було-б
луже рисковало, ба навіть навряд чи й ыожливо. Для цього бажано
було-б зробити додатково принаймні по 4 розвідчі свердловини в кож-
пііі із 42-х наявннх округ Украши, прычому глибину окремих сверд-
ловин треба-б доводити до 50—60 саж., а декотрих і ще білып од цього.
А в тім, у декотрих із 42 округ Украіни е глибокі, описані науково,
свердловини, зное-же по декотрих округах тепер провалять свердлування
на землях Колфонду, щоб іх землевпорядкувати. Отже й ці ыатеріялп теж
можна буде використати. Таким чином, можна вважати, що в кожній
окрузі доведеться закласти не білыи од одпіеі свердловигги, вартістго
пересічно 0.000 карб. кожяа, за вищезазначеноі глнбини. Усі ці
свердловини разом коштували були-б 6.000X42=250.000 карб., і виконати
що роботу, як і вищезазначені нівелювання, можна протягом 4—5 років.
Окрім того треба асигнуватн:
1) на видання покажчнка літератури про Груптові води Украіни,
обсягом у 12 друковаппх аркушів, по 1.000 примірників, рахуючи з
авторсышм гопораром по 200 карб. за 1 друкований аркуш—2.400 карб.
2) па видання покажчика чуікомовноі літератури про нідземні
води, обсягом у 20 друкованих аркушів, 2.000 примірників по 180 карб.
за 1 друкований аркуш—3.600 карб.
3) на підтотовчі робота над складанням гідрогеологічннх май для
даднініих Харкіпщинн, ТавріІ, Катерпнославщини й Херсонщини, з
пояспялъпим до них текстом—по 3.000 карб. на кожну; на те. щоб пере-
вірпти й доповнптп гідрогеологічні мапп давніших ІІолтавщини, По-
ділля, Черпігівптни й Кнівщшш та скласти до них текст—по l.Otfu
карб., на те. щоб перевірити зведепу гідрогеологічну И гідрологічну ману
BGi6'i Украіни з текстом до пеі—5.000 карб. і на те, щоб видати
поясняльннй до всіх 9-ох май текст; загалом до 50 друкованих аркушів
у 2.000 примірників—6.000, а всього—27.000 карб.
4) па видання кольорових у маштабі 10 верстов гідрогеологічннх
май для вищепазваних бувш. губерень, рахуючи по 4.000 карб.—32.000
карб. і мапи для всіеі Украіни—S.0OO карб., а всього—40.000 карб.
Опріч цъого треба зорганізувати й поставите роботу низки гідро-
логічпих станцій. Ці стапціі повнпні будуть вивчатн режим підземних
вод глибоішх вододайних горизонтів у Киіві, Харкові, Полтаві, Мирго-
годі, Бахмачі, то-що, де поширекі крейдяні та юраські вододайні шари,
в Василькові, Козятині, Білій Церкві, то-що—в діляиді кристалічних
порід, па Поділлі—в ділянпі силуріііських покладів, у Тавріі та на Хер-
сонщині—в ділянці сарматських і ближчих до денпоі поверхні
вододайних горизоптів і зокрема па грапітах кристалічного плато Кнів-
щини та Волини. Загалом—пе меиш як 30 станцій протягом 5 років, з
витратами па встаткуваішя електричпим приладдям, з прив'язанпям до
рівня води в морі, пересічно по 500 карб. на кожну стапцію одразу й з
щорічною витратого згодом по 400 карбовапціЕ па станцію, а па те, щоб
опрацювати п'ятирічні спостереження, по 300 карб., на видання іх, з
графиками колпваннів рівня, G.000 карб., а разом 50ОХ30+400ХГ>ХЯО
+300X30+6.000=90.000 карб.
За роботи найпершоі черги треба кважатп систематичні гідрохеміч-
пі доглі;щ над шгпіими подами Украіни в рйших округах, прнчому.

— 15 —
через те, що робота ця надзвичайно складна, передусім годилося-б
обслідувати води з свердловнн. Рахуючи по 300 свердловин на округу
й по 20 карб. на те, щоб узяти зразки вода та заналізувати Іх, мати-
мемо, коли аналізи переводит масово, витрату не менту од 252.000
карб. на 5 років.
Загальна, отже, сума витрат за п. і етановить на б років—864.000,
або по 173.000 карб. на рік.
Обслідування річок з тіею метою, щоб скласти водянки кадастр по
всіх 42-ох округах, потрібуватиме протягом 5-ох років, рахуючи в серед-
ньому на округу на облсідування 300 верстов річок з подовжними ніве-
люванням річища, мензульним зняттям його на план і виыірюванням
витрат річок найпростіпгами способами, з опрацьоваиням матеріялів.
(креслінням профілів, планів, то-що), по 60 карб. на верству—18.000І
карб, па округу, а з додатком витрат на одночасний гідрогеологічниЙІ
опис річкових берегів—22.000 карб. На всі-ж 42 округи витрата дорів-і
нюватнме 924.000 карб., а з надрукованням матеріялів—950.000 карб|
Коли розподілити витрати на 5 років, на 1 рік припаде білыпе-меніш
190.000 карб.
Таке обслідування не тілыш визначило-б гідравлічну енергію всія
водяних потоків, але дало-б дуже цінний матеріял і для меліораціі річ|
кових долин, надто тоді, коли-б сполучене воно було з господарчо-еавд
номічним обслідуванням річкових долин. Через це попередня робота
подорожчала-б ириблизно па 4.000 карб. на округу, а з надрукуванням
матеріялів—па 5.000 карб. на округу, збільшивши попередню цифру'
950.000 карб. до 1.160.000 карб. у 5 років, або на 1 рік до 232.000 карі
Ці роботи неодмінно треба було-б звязатн з мережею наявних гідрс -;
метричних постів на річках, а так само з мережею нівелюваннів Голоі ■
пого Штабу по залізницях.
В царині меліораціі перед Украіпою стоіть величезне завдання- -
осушити до I1/. міл. дес. заболочених земель у північній половипі t
обводнити до 2 міл. дес. земель у півдееній, пооушливій половит,
склавцш й звязавніи проект широкого обводнения на півдиі Украіни з
проектом Дншроиуду.
Завдання осушення треба звязати з завданням нідвищення взагалі
продукційиости лучноі площі, включаючи й незаболочені луки, що про-
дукційність іхия тепер теж, здебільшого, дуже низька, лричому внщі
луки в долинах річок потрібують не тільки агрономічних заходів шшіп-
ніення, а й гідротехнічних, у вигляді обводнения, звязаного з
правильного лучною культурою, для того, щоб досягти найбілыпих можлн-
вих урожаів. Ботанічне й економічне обслідування лук у звязку з гідро-
логічним, тоб-то з з'ясуванням іх рельефу й залягання грунтових вод,
а так само й глибини торфу, це завдання—найпершоі черги. Топотра-
фічні досліди над річковими заплавами в звязку з ботанічніши й гідро-
логічними треба покласти в основу тих проектов, що мають бути скла-
деш для поліпніення лук, переважно заболочених у нівнічній половдні
й не раз-у-раз заболочених, а иноді й зовсім не заболочепих—у півдеп-
ній половині.
Початок таким обслідуванням поклалп ще в 90-х роках роботи
особлввих Експедицій М. 3. й Д. М. у губериях Чернігівській та Пол-
тавській і роботи місцевих органів того самого міністерства в иншнх
тубернях. Там, де за цими дослідами виконано й деяку частину робіт,
як от иа Полтавщині, Чернігівіпині й Ктгівщині, тепер пайіптеисивніш
роввпваготься меліоративні товариства.

— 16 —
Теперішню поставу обслідування тих, що потрібують меліораціі.
земель у Н. К. 3. не можна вважати за правильну й раціональну. Так,
приміроы. Н. К. 3. передав своім окружннм органам кредита на обсліду-
вапня, а ті ва браком достатнього й досвідченого гідротехнічного
персоналу доручають досліди дрібпим підпрнемцям-рядчикам із тих студен-
тів Політехнікн, ба навіть Меліоратіівного Технікуыу, що не закіпчплп
свое! освітн, керуючпсь при цьому прпншшом «яко ыога дешевше».
Незадовго до війнн кол. М. 3. іі Д. М., у Відділі Земельних Подіп-
шень> почало організовуватн особлнві роввідчі партіі на те, щоб
переводили вонп велика розвідчі роботи. Так, зоргапізовано Поліську пар-
тію під керуваннлм В. В. О п п о і;. о в а, Полтавську—під керуванпям
Ю. В. Л а и г е, Нцжиьо-Дишряпсысу—під керуванпям В. В. Чикова
Колп-б же ці партіі своі досліди закіпчпли, малося на думці доручитп
ім-таки під керуваппям паіідосвідчепішнх гідротехппків виконати сами
гідротехнічпі роботи, перетворивши партіі з розвідчлх у будівелъпі.
Таку саму організацію слід було-б впкорпстаги й тепер, або орга-
нізувавшп подібні-ж роввідчі партіі, або скорпстувавшнсь для цього з
двох краевнх меліоративпих організацій при Н. К. 3. (одна з них
повстала тілыш 1926 р.), з дуже, що правда, обмеженим складом у коашій.
Вопи працюють тепер не так над технічніши дослідаыи в царнні
меліораціі, складаючн потрібні проекта робіт,—бо так само, як і окружпі
Земуправліішя, пе ыають для цього достатпього техпічного персопалу,—
а над пнтппнями паукового обслідуваня в царині меліораціі й гідро-
геологіі, викорпстокуючи, проте. для оетанігьок здебілыпого запрошува-
нзх is еторопн окремо спеціялістів-геологів.
Цнм оргапізаціям можпа-б доручптн гідротехнічпі обслідувапнл
тих земель, що потрібують меліораціі. внділившп зовсім із іх фупкцій
досвідно-меліоративиу справу, для якоі ці організаціі спочатку й при-
зпачувано. і передавши іі Управліншо досвідноі справн Н. К. 3. Або
навпаки можна сконцентрувати в них роботу тілыш досвідпо-меліора-
тпвноі справіь тепер дуже складноі й відповідальпоі в звязку з
широкими перспективами меліораціі як у нівігічній, так і в півдеппій
половит Украіні, зоргапізувавшн пові велпкі краові дослідчі партіі спе-
ціяльно для розвідок, а може й самих робіт. Через це і праця одзпаче-
них оргапізацій, і досліджеиня та складапня проектів меліоративппх
робіт набули-б належноі плаповости й виразпостп. Знов-же й наслідкн
■оОопдуваннів булп-б належно правильні, а складені па іх нідставі
проекта робіт—доцілыіі.
На обслідування передусім хоча-б 500.000 дес. із загалъпоі площі
до I1/; міл. дес. заСолочених земель і на складання проектів осушения
треба, рахуіочн по 2 карб. на дес, 1 ыілъйон карб.; виконати ці роботи
можна протягоы 5 років, витрачаючи що-року по 200.000 карб. На обслі-
дування-ж 2 мільйонів дес. південно-украшсышх, що потрібують
обводнения, степів, треба в ірунтово-геологічнпми й економічнпыи обслі-
дуваннями вкупі, рахуючн по 0,6 карб. на дес, 1,2 мільйонів карб. Цю
роботу виконати можна протягом 2—3 років.
Щоб обгруптувати проекта меліораціі з економічного боку, надзви-
чаііно важливо поставит як-найшвндше й як-найширше роботу досвід-
по-меліоративних станцій, як зрошувальних на півдніі (Сагайдацька,
Камепська, Вознесенсышй участок, нові станціі в районі Дніпрових
порогіві. так і осунших та лучппх (Казаровіщька на Дніпрі вище од
Кніва, Рудне-Радовельська па Боллиі, Підставська на Супою, на Пол-
тавщині). Що-до цього і перед Півд. К. М. 0., і перед Бівп. К. М. 0. стоітъ
величезпе й дуже відповідалъне завдання. На ньому вони й повинігі-б,

— 17 —
-отаге. скупчити теиер усю свою уваіу, не розішдаючись у царині дослі-
діб над водяі-шм кадастром, гідрогеологіею, то-що.
Коли-б обндві організаціі прилучено до Управлшня досвідноі'
слрави Н. К. 3., то це забезпечыло-б усім досвідно-меліоративним стан-
цілм доситъ широк! кредита іі гарантувало-б, що досвідно-меліоративну
справу поставлено й лроваджено буде правильно в звязку з сільсько-
господарчою досвідною справою взагалі ')-
Кожна з досвідно-меліоративннх станпдй потрібуе щорічноі вн-
трати коло 15.000—20.000 карб. (цей кредит може переходы™ через
обрахунки Управління досвідноі справи Н. К. 3.). Звідомлення
досвідно-меліоративннх станцій неодміино треба що-року оголошуватидруком.
Украіиа, а зокрема Кнів з його дослідчими й навчалънимн
закладами, дуже лотрібують гідротехнічноі, а заразом гідрологічноі й гідро-
механічно'і лабораторіі, яка-б обслуговувала потреби не тільки науково-
дослідчих і навчальних закладів Кніва, але й потреби гідротехяічното
Пудівпицтві на Украіиі. ТакІ лабораторіі в Західніы Евроні й Америді
не тільки обслідують і з'ясовують низку наукових питаннів із царини
гідрологі'і та гідравліки й не тільки виконують навчально-допомічні
фуикціі для тих, хто етудіюе зазначені дисцепліли, а й перевіряють
роботу запроектованих гідротехнічжих споруд на моделях, штучным
способом утворіоючи в лабораторіі умовы манбутнъоі іх роботж. I гепер
жадну з більшых гідротехнічннх споруд не будують там, попереду не
перевірнвпш проекта спорудн на моделях у гідротехнічннх лаборато-
ріях. Як видко з чудового опису таких лаборатория, що р. 1926 видала
його спілка німецьких ішкенірів, заснування іх уважають тепер не за
розкіш, а за пемипучу потребу, бо вони, даючы змогу правнльніш кон-
, струювати споруджеішя, заощаджують цим такі сумы, які з верхом по-
криваіоть усі іштраты, зроблепі па іх заснування. Із таких лабораторііі
выйшло чимало великих наукових робіт, надежных такым корифеям
гідротехніки, як професори: Ей гель с, Ребок, Крен, Шокліч,
Ш а ф ер и а к, Кох, і багато ынших.
У Киібі гідротехнічна лабораторія потрібна не тільки Науково-
Дослідному Інститутові Водяного Господарства. але й трьом
факультетам К. П. I., а в маіібутньому потрібуватиме И й запроектовапий Інсти-
тут Шляхів.
Коли приміщения для такоі лабораторіі приділпть К. П. I., то встат-
кувати іі коштуватиме на перший рік, за обрахунком Науково-Дослід-
пого Іпституту Водяного Господарства Украіии, 3S.455 карб. і в двоэ на-
стушшх років приблизпо по 30.000 карб.
Мало-б дуже велику вагу для Науково-Дослідного Іпституту
Водяного Господарства Украіии, для Ветерижарно-Зоотехкічного Іпституту
й для шкіл, коли-б засновано в Ктгіві гідробіологічну лабораторпо в дуже
для пъого придагаому будинку давнішоТ рнбні А. Шелюжка. Коли-б
будинок ціѳ'і рибпі було відповлено H прпстосовапо для гідробіологіч-
ноѴ лабораторіі, то це мало-б. опріч науковоі й началыш-допомічноі
ваш для одзпачених інститутів, ще й величезне навчально-показове
зпачіпня в навчапиі природозпавства для всіх киТвськнх шкіл:
лабораторія була-б не тільки таке місце, де-б шкільні екскурсі'і вивчали во-
дяну флору й фавну, але вона лостачала-б школам і відповідпнй нав-
чально-допомічний матеріял. Щоб відновити цю лабораторію-рибню,
треба вптратити одразу до 15.000 карб., а на роботу іі треба не мепше
як 5.000 карб. у рік.
') Це адійснѳао у Н.К.З. з 1027 p. ^, j
і
А
г -* . .ѴЦГІ iff

— 18 —
Кошторнсні сумп на дві остаыні лабораторіі, ыа перший рік іхнього
заспування й устаткування, прохав Науково-Дослідчпй Інстптут
Водного Господарства па 192[>/27 р.; вопи входили до загальноі сумы в
обрахупку цього Іпституту, що дорівнювала 260.287 карб.
Пдробіологічні дослідп над водами УкраТпи. пад головною павіть іі
артеріеіо—Дніпром, і досі дуже мало посунулися паперед. Так, пріші-
ром, порожиста ділъпнця річкл ппжче од Дніпропетрівського й увесь
біг рачіш внще од Дніпропетрівського лишаютъея недосліджені. Перту
ділыіпшо обслідувати почали частиною тільки біжучого року, бо ще че-
к.іти—вже не ыожка в зг.язку з будуваштям Диілробуду.
Щоб дослідитн фавпу й флору наших вод. нсодшппо треба засну-
вати при Гідробіологічноыу відділі Науково-Дослідчого Інстнтуту Вод-
пого Господарства Украши особливі експеднціі, приміроы 3, з участю
в кожній спеціялістів флористів і фавністів. Спеціялістц такі в пас, е, а
ііше: проф. Д. Белінг і проф. М. Хо л о дни іі у Кп'іві, проф.
Д. О в и р е и к о іі М. 3 а г о р о в с ь к и іі и Одесі, проф. К о р ш і к о и.
Рол і Фадеев у Харкові. Колота така ексиеднція потрібувала-б пер-
жого року разом з устаткувашшы по 6.000 карб., а в два наступиі роки
по 5.000 карб.; опріч того, па друкуванпя Іхпіх праць треба-б було по
2.000 карб. що-року, загалоы па 3 роки—54.000 карб. Праці цпх експе-
дищй дали-б міцинй Грунт для практичных заходів Наркомзеыу в ца-
рпні рибнпцтва иа Украніі й для Наркомздоров'я—в царині боротьби
з малярісю, забрудненням річі;овпх і ішішіх питних вод, то-що *).
Zusammenfassung des Aufsatzes v. Prof. E. Qppokow: „Uber die
Erforschung in dera Gebiete der Wasserwirtschaft der Ukraine11.
In seinem Referat giebt der Verfasser einen kurzen Uberblick der
ftrforsclmngsarbeitcn, die in den naclisten 5 Jahren zur Verbesserung
des Standes der Wasserwirtschaft und Uebung der Ei-zeugungskral'ten
dieses reichen, mit auserordentlichen Entwickelnngsresourcen bpgabten
Landes, durchgefiihrt werden miissen, in Verbindung mit der jetztigen
schwachen Ausnntzung der Wasserkraft und dem grossen Bedarf in
Verbesserung der besteliender Wasserversorgung. Die niedrige Erzeu-
gang der heutigen Landwirtschaft kann man sehr leicht. mit Hilfe
der Irrigation im Siiden und der Moorentwasserting im Norden, wie
der Verbesserung der Agroteclmik im allg^meinen, urn melir als 3 mal
vermehren. Bei der dichten Bevolkerung und in Abwesenheit von Reser-
velander ist die Hebung der Landwirtschaft imentbehrlich.
Der Verfasser zeigt ausfuhrlich die Notwendigkdt der Erforschung
der hydrogeologischen, Wasserversorgungs- und Meliorations- Bedingun-
gen in Ukraine in Zusammenhang mit den Aufgaben des im Jahre 1926
rieugegrundeten Wissenschaft. Forschungs-Institut der Wasserwirtschaft
der Ukraine.
') Док.чадніще не аачепленпх питаниях га ннших в сііраві водного
господарства Уі;раѴни, иаприклад, а фаху водяних шляхіи, автор зуппняеться в нарисі:
..Инда', лкого вів склав за доручѵнням Організаціііного Бюра в справі дослідженця
продуі;п.ійних сил та народні.ого господарства Украінп у вйревні ц. р. й я кий Бюро
мае надрукуватн наТіблпэчого часу.

Інж. С. Писарів,
Дійсн. Чл. Н.-Д. Іист. Воп. Госп. Ѵнр.
ПДРАВЛІЧНА ЕНЕРПЯ РІЧОК НА ВОЛИНІ').
Die Wasserkrafte der Wolynj. Von Dipl. Ing. S. Pissarew.
іПоправно, тоб-то ошадно порозвязуваги
пнтання енергетмки можна тількіі плановим
порядком".
(3 доповідн Л. Тройского на нарадІ ро-
Яітників електропромисловости й електри-
фікацп 6 червня 1925 р.).
Загального кадастру для гідравлічних сил у Союзі немае, а про більше-
менше невеличкі водяні потоки бракуе часом і будь-яких відомостей. Це,
коли доводиться працювати над питаниям, який спосіб постачати енергію
тому чи цьому районов! найвигідніший, не дозволяе обчисляти гідравлічну
могутність отих потоків і призводить часом до випадкових, ба навіть не-
раціональних висновків.
Тимчасом, електрифікуючи невеличкі міста й сільсько-господарські рай-
они, де шляхи часто й густо дуже погані, користуватися паливом при-
візним— недоцільно. Отже експлуатащя наявно'і природньот енергі'і потоків
набувае тут, зрозуміло, особливо! ваги, не кажучи вже за те, що цей рід
енергіТ мае ще й инакші супроти инших переваги.
Але для -докладних дослідів над річками треба здебільша багато часу й
коштів. Через те, здаеться мені, не пошкодить подати тут мою спробу попе-
редніх загальних дослідів над річками Волини, де я пра'цював у 1925 році,
з'ясовуючи найпридатніші для використання гідравлічнол енергіТ місця2).
Такими дослідами можна — за не що й довгий час і витративши порів-
нюючи небагато коштів — з'ясувати найголовніші можливості що-до
використання «білого вугілля». Надежно порівнявши щ можливості з місцевими
економічними, промисловими й сільсъко - господарськими особливостями,
можна скласти реальний план енергетики району і дальші заходи
(докладе розвідки, проекти, будування) робити тільки там, де це буде справді
потрібно, найдоцільніше й найвигідніше.
I. Коротка гідрографія волинських річок.
Територія колишньо'і Волинсько'Г губерні (тепер Шепетівська, Ж и-
томирська й Коростенська округи) мІститься іиало не цілком
') Відомості про декотрі волннські річки і і'х енергію подано в праиі проф. £. В. Оп-
покова: Водные богатства Украины. ДВУ. 1925, стор. 34—99; на що працю автор статті
покликуеться далі.
-) Праця інж. С. Писарева, за техлічннх обставѵш, д'рукуеться в скороченні, не лише
без графічннх додатків до неі, а з пропуском частини тексту, а сане розділів про мождп-
вість поширити впкористовування гідравлічно'Г енергіТ, про заходи для цього і про можяивий
тип гідроустансв та іх коштовпість. Проф. 6. О и п о к о в.

— 20 —
у межах Дтпрянського водозбірного басейну, опріч мізерно'і завбільшки
площ! на швденному заході губерні. Річки ціе'і територіТ належать зде-
більшого до системи Днііірового допливу — Прип'яти. Найголовніигі з цих
річок: р. Горинь, р. Случ, р. Уж, р. Уборть. Всі инпгі річки належать до
икшого Дніпрового допливу — Тетерева.
Ггівденкою частинною територі'і в загальному напрямі з заходу на схід
проходить вододіл, що одрізняе басейни найголовніших волинських річок
од сусідніх басейнів Південного Бога й р. Роси; другорядні вододіли йдуть,
загалом кажучи, в північному й швнічно-західньому напрямі.
Основний вигляд територі'і—рівнина, вкрита полями й лісами, а в пііі-
нічній частині — й болотами; вища частина верхоріччів, а часом то й се-
редні частини річок це не що инше, як початок правобережно'і" криста-
лічно'і смуги, що простягаеться з Волині через КиТвщину І Катеринослав-
щику аж до Озовського моря. Основний п масив— то граніто-гнейс І в
ш'дпорядкуванні йому гнейс та граніт. У вершинах Ужа коло Коростеня
поширено червоний граніт.
Пересічна річна кількість опадів, на територі'і Волини за період з 1888
до 1912 року, за даними С. Небольсіна й додатковими даними Укрмету,
коливаеться від 525 до 575 мм.; у ііівденно-східній частині басейну, загалом
кажучи, випадае Тх менше.
Р. Горинь починаеться коло села Валищ давнішого Кам'янецького
повіту і, бувши завдовжки загалом десь близько 554 верстов1), тече в
межах Волини на невеличкому тільки протязі, од Ямполя повз м. ізяслав до
Острога. Площа сточиша дорівнюе з заокругленням 24.000 приблизно кв. ва).
Найголовніші допливи-1), що вливаються в Горинь, починаючи од вершин
та й до низу річки: р. Вілія (пл. бас. 1.660 кв. в.), Усте (пл. бас. 600 кв. в.).
Стубель (пл. бас. 810 кв. в.), Путилівка (пл. бас. 500 кв. в.) й р. Півд.
Случ {пл. бас. з заокругленням близько 12.000 кв. в.|.
із цих допливів у межах Волини протікае в більшій сво'ііі частині
(опріч пониззя) тільки головний доплив Горини— Півд. Случ. Усього з за-
гальноТ плопц басейну Горини в межах Волини міститься близько 11.000
кв. в., а це становить щось із 41°,о1) од усіе'І площі губерні.
Пересічний похил Горини, як подае «Нарис робіт ЗахідньоТ Експедицп"
для осушення болот», дорівнюе 0,00027. Та цей похил для всіеТ річки не
характерний, бо-ж у вершині своТй Горинь мае значно більший похил
(у межах Волини — близько 0,00045). Де-далІ до низу похил Горини все
нижчае, і вона набирае характеру болотяних поліських річок.
') Через те, що в різннх джерелах дані про довжину річок та площу іхніх басей-
ніи■—різні, то, щоб не затемнята викладу, дані ці подаеться а примітках.
Завдовжкч р. Горинь:
За Тілло . ■ 575 вер.
, Тутковським ■- 596 „
„ Нарисом робіт ЗахідньоТ Експ. для осуш. болот 536 „
, Пдрометричною частиною Наркомэема ..... 54 „
У середньому . . 554,5 вер.
або 587,8 клм.
-) Площа басейну р. Горини:
За Тілло 24.411 кв. в.,
„ Оппоковим 2-1 140 „ „
„ Пдрометричною частиною Наркомзему . . . 23072 . „
„ моіми вимірами 24391 „ .
У середньому ^4Лі2 кв. в.,
або кругло 24 000 кв. в,
тоб-то 27-312 кв. клм.
') Величину площ для басейнів допливів головних річок 1 відсоткові відношекня площ
у кол. Волинській губерні взято за даними ПдраметричноУ частини Наркомзему УкраТни.
■) Див. лопереднго прішітку.

— 21 —
ПІвд. Случ починаеться в західній частині давнішого Старо-Костянти-
нівського повіту коло с. Яиівки, недалеко м. Базалі'і, тоб-то недалеко
вершин Горини Й Південного Бога, а так салю — вершин Збуча й Серета.
Завдовжки Случ близько 430 верстов1). Площа сточища, як уже
сказано, з заокругленням близько 12.000 кв. в.2), до того-ж мало не вся вона
(оиріч пониззя) міститься в межах Волини.
Найголовшші допливи р. Півд. Случ: правобережна р. Тня (пл. бас.
890 кв. в.) і лівобережні—р. іконоть (пл. 530 кв. в.), р. Хомора (пл.
бас. "1.300 кв. в.), р. Смолка (пл. бас. 590 кв. в.), р. Церем (площа бас.
480 кв. в.), р. Корчик 'пл. бас. 1.260 кв. в.) І Клецька (пл. бас. 520 кв. в.).
Середній похил р. Півд. Случ за „Нарисом робіт ЗахідньоТ Експедицп
для осушення болот" дорівнюе 0,00027. Але, як докладно показано буде
далі, похили горішньот й середньоі частини р. Півд. Случ подекуди дуже
великі, і річка швидко протікае поміж берегами високими, мальовничими
ще й частенько гранітними, до того-ж і заболочених земель у Волинсь-
кому районі по річиі Півд. Случ дуже мало.
Р. Тетерів починаеться в Житомирському повіті (біля Летичівського
повіту на Поділлі) двома невеличкими річками Тетеревом і Тетерівкою, що
й собі починаються десь між селами Суслівкою, Носівкою та ЖереОкою.
Завдовжки Тетерів з заокругленням близько 325 верстов :і).
Площа сточища дорівнюе округло близько 14.000 кв. в.J), з неі в ме-
') Завдовжки ПІвд. Случ:
За Тілло . 415 вер.
„ Тутковським 4fi5 „
„ Нарисом робіт Західньо'і Експ. для осуш, болот . 458 ,.
., Пдрометричною частиною Наркомзему Украіни . 3S0 „
У середньому . . 429,5 вер.
або 455,3 клы
-) Площа басейну р. Півд. Случ:
За Тілло 12-207 кв. в
„ Оппоковмм (за напою 3—вер. маштабу) . . . 12.034 „ .,
„ Оппоковмм (за малою 10—вер. маштабу) . . . 11.810 ., ,
, моіми вихйрами 11,350 „ „
„ Пдрометричною частиною НКЗ Уираіиіі . . . 11.97S . „
У середньому . 11-974 кв. и.
з заокругленням 12.000 „ „
або 13.656 кв. клм.
3) Завдовжки р. Тетерів:
За даннмн Киіеськоі' Округи Шляхів 297,5 вер.
„ Оппоковим (за напою 10—вер. маштабу) .... 236,0 *
„ Максимовичем (очевидячки, помнлково) 490,0 „
„ Пдрометричною частиною НКЗ Украіни 2S0.0 „
У середньому . . 325,9 вер.
або з великим заокругленням 325,0 „
тоб-то 3-І7 клм.
■') Площа басейну Тетерева дорівнюе:
За Тілло 13.364 кв. в-
Нарисом Західньоі' Експедицп" 13.800 „ .
Пдрометричною частиною НКЗ Украіни ... 13642 „ „
моіми вимірами 13.675 „ „
Оппоковим (за 10—вер. малою) 13.741 „ .,
Максимовичем 13.900 ^ .-
У дередньому . 14.020 кв. в.
або з заокругленням 14.000 „ „
тоб-то 15.932 „ км.
інж. Лепешинськш'і у своіх оппсая Тетерева, мабуть помп л ново, подае 23.136 кв.

— 22 —
жах Волини міститься тільки горішня частина басейну (коло 22°/0 усіеі
територі'І Волини).
Із значніших Тетерева допливів одзначимо: правобережні—Гнилоп'ять
(пл. бас. 1.300 кв. в.), Гуйву (пл. бас. 1.290) и Здвиж, що міститься по-за
Волинню (пл. бас. 1.600 кв. в.), І лівобережні-—Лісову Кам'янку (площа
бас. 455 кв. в.), іршу (пл. бас. 2.800 кв. в.) і Мику (пл. бас. 750 кв. в.).
Загальне падіння води в Тетереві за давніми джерелами дорівнюе близько
100 с, що відповідае дуже великому пересічному похилові, близько 0.0007.
Дані що-до похилів у вершинах я подам далі; дані-ж для пониззя за Ра-
■ домишлем е в обслідуванні Ки'івськоТ Округи М. Шл. у 1900, 1907 й 1914 pp.
(за ними похил пересічно дорівнюе близько 0,0002) і).
У межах Волини Тетерів тече дуже швидко, часто поміж внесшими
скелястими берегами, серед мальовничих ушелин із пряиовісними грані-
товими стінами і в багатьох тісцях виглядае неначе гірська річіса.
Р. Уж починаеться в Житомирському повіті на Волині і вливаеться в
Прип'ять трохи нижче од Чорнобиля. Завдовжки Уж близько 250 в.-).
Площа сточища дорівнюе округло близько 6.500 кв. в.-") і на територі'і
Волини займае з 24%. Найбілыііі допливи — лівобережні: Жерев (пл. бас.
1.500 кв. в.), Норин (пл. бас. 930 кв. в.), Грезля [пл. бас. 660 кв. в.) і
Ілья (пл. бас. 470 кв. в.).
Середній похил, за «Нарисом робіт Західньо'і Експедиціі», дорівнюе
близько 0,00035. У своій вершині річка мае більше падіння (його одзна-
чено буде далі) й протікае подекуди вузысим річищем у високих, скеля-
стих, часом цілком прямовісних берегах. Але на 70-ій більше-менше верстві
нижче од Коростеня, у тому районі, де вливаються річки Норин і Жерев,
Уж набирае вже живовидячки рівнинного характеру, а далі йде колінку-
ватит річищем у дуже низьких і болотнистих берегах.
Р. Уборть починаеться коло села Неиізнаничів Новоград-Волинського
ловіту. Завдовжки Уборть щось із 220 верстов4). Площа басейну
дорівнюе округло близько 5.000 кв. в.6) і мало не вся міститься в межах 8о-
>) Про р. Тетерів докладніші відомості полагаться далі, в статгі проф. 6. Оппокова.
-) Завдовжки р. Уж:
За Пдрометричною частиною НКЗ Украіни .... 212 вер.
я Оппоковим ■ . ■ 218 ..
У середньому . . 246 вер
округло 250 ,.
або 265 клм.
') Площа басейну р. Уж:
За Нарисом робіт Західньоі ЕкспедішіТ 5.560 кв. в.
„ моі'ми віімірамн й.оОО „
„ Пдрометричною частиною НКЗ Украіни .... 7.Й58 „
У середньому . 6.57В кв. в.
приіімаемо 6.500 . ,
або 7.-JO0 кв. клм
') Завдовжки р. Уборть:
За Пдрометричною частиною НКЗ Украіни .... 208 вер.
„ Нарисом робіт ЗахІдньоІ Експедиціі 230 ,
У середньому близько . 220 вер.
або 233 клм
5) Площа басейну р. Уборть:
За Пдрометричною частиною НКЗ Украіни .... 4.8:!7 кв. it.
, Нарисом робіт Західньоі Експедиціі 'J.SflO „ ,,
„ мо'ши вимірами 5.100 ., ,.
У середньому округло 5.000 кв. »
або 5.690 кв. клм,

— гъ —
лини, забираючи коло 13е/,, '('( територіі. Найбільші допливи—
правобережий Перга (пл. бас. 315 кв. в.) і Свидока іпл. бас. 780 кв. в.). Середній
похил Уборти, за «Нарисом робіт ЗахідньоТ Експедиціт» дорівнюе 0,00033.
У горішній своі'й частині річка мае високі не заболочені береги, де
часом трапляються виходи гранітів, та далі вона вже зовсім рівнинна й
оточена широкими багнами, набирае, отже, характеру живовидячки багни-
стоТ поліськоТ річки.
Найповноводіші річки на Волині—це Случ, Горинь і Тетерів. Про ви-
трати річок докладно сказано буде далі; та вже тут одзначимо, що
режим Волинських річок сильно порушують численні загати тідросилових
лаштунків.
II. Програма загальних гідротехцічних дослідів над річками Волини,
щоб установити ті на них дільнииі, де можна використовувати гід-
равличну енергию.
У місцевих управліннях достатніх відомостей про характер волинських
річок небуло. Отже, щоб виконати поставлене собі завдання, мусів я по-
виучувати літературні та архівні матеріяли, розкидані по різних місцях
(ці-ж матеріяли, стали мені в пригоді. як складаа я попередній розділ ціе'і
праці). На підставі цих матеріялів, знов-же й тих пііркуваннів економічного
характеру, що висловило Волинське Управління Промисловости про роз-
міщення промислових закладів, стуш'нь залюднення й місцеву потребу
в електро-енергі'І, опрацьовано план обслідування. Вирішено найперше до-
слідити всі зазначені головніші волинські річки на тому протязі, на якогау
використовувати гідравлічну енергію було-б найвигідніш, де річки вже до-
сить повноводі, и де падіння, як сподівалися, будуть велик!.
На підставі цих міркуваннів вибрано такі дільниціі):
1. Горинь—44 верстви. Од греблі коло с. КлембІвки до м. Славути (на
1 верству нижче од П греблі).
2. Случ—154 верстви. Од м. Любар до Городниці (на 1 верству нижче).
3. Тетерів—153 верстви. Од залізничого мосту на ст. Подолянці до
Радомишля.
4. Уж—88,5 верств. Од с. Могильне до Ново-Шарно.
5. Уборть—68,5 верств. Од млина коло с. Рудні БистроТ до млина
коло с. Хочина.
6. Хомора—21,5 верства. Од залізничого біля ст. Полонне мосту до П
гирла.
7. Норин—12 верстов од гирла.
S. Жерев—14 верстов угору од гирла.
Основні завдання та цілі авторових дослідів мають дати тільки загальну
характеристику річок і встановити дільниці, де використовувати гідравлічну
енергію найвигідніше; докладні ж розвідки на цих дільницях доведеться по-
робити вже геть згодом. Знов-же й коштів та часу в дослідника було мало.
Отож вироблена програма дослідів не претендуе на всебічне вивчення
річки, проте повинна все-ж таки дати змогу з'ясувати основні питания,
звязані з наміром використати гідравлічну енергію волинських річок. Ви-
падае ще одзначити, що цим дослідам, характеру суто технічного, не
ставлено завдання з'ясовувати економічні умови сумежного району. Так
само треба згадати, що мало не повний брак водомірних постів І гідро-
метричних станцій на досліджеких дільницях І чимала кількість вододійних
діевих установ дуже утрудняло вивчати режим річок.
') Довжшш річок узято з вшськово-топаграфічіюі' шапп (ыаштаб 3 верстви в цалі),
причешу деколп брато на у вагу колінкуватість річки.

— 24 —
Основне завдання 'дослідів було яко-мога повніш визначити дві вели-
чини, що становлять могутність водяного потоку, — його витрату й па-
діння. Опріч того потрібна була загальна характеристика досліджених на
річці дільниць і штучних споруд та вододійних установ.
У звязку з зазначеним треба було з'ясувати:
1. Загальний характер прибережно'і смуги або річкозоТ заплави
{ширина заплави, заболочуваність, характер ложища, то-що).
2. Характер берегів (височшь правого й лівого берега, положистість
берегів, то-що).
3. Загальну геологічну будову берегів і річища {граніт, вапняк, шско-
вик, жорства, льос, глина, ш'сок, торф, рослинна земля, то-що).
4. Характеристику річково'і течіі (широчінь, глибочінь і швидкість течі'і).
5. Падіння й похили річки, надто по тих місцях, де падіння зосеред-
жене (на греблях, водоспадах, порогах І бистринях).
6. Загальний характер височини найвищих і найнижчих річкових рівнів.
7. Витрати річок на характерних дільницях (у місцях, придатних для
вимірів, і в місцях, де витрати різко змінюються).
8. Характеристику штучних споруд на річці (призначення споруд, стан
споруд, тип споруд, матеріял споруд, загальна схема споруд, височина
споруд над рівнем води, основні розміри водоперепускних частин у спо-
руді — водоспусків, водозбігів, то-що).
9. Характер вододійних установ (у чийому віданні вони перебувають,
іх стан, призначення силового лаштунку, кількість агрегатів, тип І система
водяних двигунів, 'іх могутність, використовувані натиски, витрати, то-що).
Щоб здійснити цю програму, зорганізовано 4 загони. Складалися вони
з інженіра або досвідченого техника, десятника й потрібноі кількости ро-
бітників (до 5). Кожен загін мав нівеліра, гоніометра, вимірну сталеву
бинду, рулетку, і'рунтвагу, сталеву линву або тонну міцну кодолу, се-
кундоміра, млинок або глибинні поплавці, рейки, віхи, потрібне госпо-
дарське начиння, польові книжки й топографічпі мапи в маиітабі 3 в.
в палі. За загоном 'іхала шдвода або плив човен залежно од того, в якому
стані була річка.
Залежно од коштів виданих на дослідження окремих дільниць, нівелю-
вання влітку було суцільне, а взимку — тільки на дільницях з найбільшим
падінням, на всіх місцях, де падіння було зосереджене, і коло штучних
споруд. Звязування з рейками залізничих, котрі траплялися, мостів і ре-
перів уважалося за обов'язкове.
Віддалі визначувано залежно од 'іхньоТ ваги; за мапами, далекоміром,
биндою або на око.
Витрати вимірговано перед великими допливами або після них, але не
менш як у трьох пунктах на кожній дільнищ {усього виміряно 46 витрат).
Вимірюючи витрати, вибирали відповідну звичайним технічним вимогам
дільницю, неодмінно за греблею Й за грядою—лавою. Вимірювано здебіль-
шого поплавцями, бо характер волинських річок часто не дозволяв вико-
ристати навіть маленького Вольтманового млинка.
Дослідчі загони не тільки безпосередньо оглядали й вимірювали, ба й
розпитували адміністращ'ю вододійних установ і тямучих людей.
Опріч звичайних, що вимагають технічні інструкці'і, польових книжок
дослідники складали докладного журнала-щоденника для всіх пороблених
дослідів.
Коли досліди закінчилися, складено подовжні профілі річок, рисунки
вилиряних живих перекро'ів, швидкостей і витрат, відомості-описи вододііі-
них установ, докладні журнали дослідів І схематичпі рисунки (плани та
розрізи) найголовніших штучних споруд.

Р. Тетерів у и. Житомира.
■'й^М*,.
Пороги на р. Тетереві вище м. Житомира.

■.-. :*-■■< ■ ■-:.?-)
Г?*ч-
:..'■..::
. . ..,«..,:&.-:.. .-. 1

— 25 —
111. Опис досліджених річкових дільниць.
РІчка ТетерІв.
Як було в же сказано, досліди над Тетеревим почато од залізничого
мосту коло ст. Подоляніді. Площа сточища Тетерева до цього пункта до-
рівнюе всього лиш 600 кв. в., і він виглядае як зовсім невеличка річечка.
Далі води в ньому все більшае, проте виглядати як читала річка починае
він тліьки коло Житомира. До цього місця в нього вливаеться 33 допливи,
3 них трое найзначніших—Гнило п'ять, Гуйва й Лісова Кам'янка (загальна
площа басейнуоо 3.000 кв. в.). Влиеагаться ці трое доплиеіе перед самі-
с^ьким Житомиром. Загальна площа басейну Тетерева коло Житомира
вже 4.500 кв. в. Далі на протязі до Радомишля в Тетерів улиеаються такі
значніші річки: Ів'янка (пл. бас. 300 кв. в.), Вілія (пл. бас. 320 кв. в.), і
Мика (пл. бас. 750 кв. в.). Коло Радомишля площа сточища Тетерева до-
сягае вже коло 6.350 кв. в. Питания про витрату води в Тетереві відкладімо
до дальшого розділу, де розглянемо його докладніше, в звязку з витра-
тами инших обслідуваних річок. Тимчасом опииіімо річку за и протягом.
На обслідуваному передусім (узимку 1925 р.) районі од Подолянці до
Левкова1), загальним иротягом 76 верстов, падіння досягае 30.248 с, при-
чому на 69,5 верстоній дільниці між двома залізничими мостами (коло
с. Подолянці й коло ст. Житомир), що зазначки іхніх рейок Оули звязані
з рівнем води у р. Тетереві, — падіння 27,85, а це відповідае похилові
0,000802. На всьому цьому протязі ніеелювання зроблено не було, але на
поодиноких дільницях, де падіння особливо велике, як от коло с. Псище
(біля Житомира), визначено похил до 0,003. I характер течі'і, і сила на-
яэних уже вододійних установ дозволяготь уеажати, що згадана дільниця
Тетерева цілком придатна на те, щоб будувати на ній дрібні гідросилові
лаштунки. із докладно обслідуваних 19 пунктів (що маготь греблі й
перепади) з загальним падінням у 16,35 С.3), на 15 пунктах. 6 вододійні
установи, що розвиваюгь загалом близько 280 кін. сил за сумарногэ натиску
14,85 с, а на инших 4-х пунктах е тільки греблі (трое з них несправні).
Натиски вододійних установ коливаються од 0,71 до 1,56 саж. На 5-х
лаштунках, а саме коло ст. Подолянці, Чуднова, Дубищ, Високо'і Печи й
Вили поставлено турбіни могутні од 12 до 70 к. с, а на инших —тільки
дерев'яні водяні колеса.
Ширина річки од 2 саж. коло с. Носівки зростае до б саж. коло
ст. Подолянці, де річка тече серед прямовісних скель. Ширина заплави
спочатку невеличка (коло 50 саж.), але далі річка трохи збільшуеться й
заплава П то поширюеться до 100—150 саж., то знову еужчае, і на
дільниці с.с. Фрисарки—Триг^р'е дтрівнюе вона всього лиш 30—40 саж., при-
чому річка, завширшки не більше як 20 саж., протікае серед мало не
прямовісних скель заввишки до 25 саж. Після Денишів заплава знов шир-
шае (100—200 саж.) і аужчае знов вже тільки коло сіл Рудні (70 — 100 саж.)
и Псищі (40 саж.), причому од останнього місця до Житомира знов
протікае серед прямовісних скель заввишки 15 — 25 саж., а завширшки вона
подекуди тільки 10 саж. За одну верству до Житомирського шосейного
мосту й нижче береги річки й заплави значно нижчають, а ширина
збільшуеться.
Геологічна будова берегів Тетерева досить різноманітна й по багатьох
місцях трапляються відслонення гнейсів та гранітів, укритих інсками й
:) Перша гребля с. Левково—6 верстой ннжче од Житонирського залізничого мосту.
г) Зиідси відьне падіння на цій дільниці 30,24S — (16,35 — 0,96,тоб-то падіння греблі
напрнкішіі дільниш коло ст. Подолянці] = 14,858 с.

— 26 ■—
лісами. Скелі різних відмін згаданих кристалічних порід супроводять річку
з обох боків, досягаючи чималоТ височини й утворюючи мальовничі межи-
гір'я. Дно в річки здебільша ніщане, але де-не-де й кам'янисте. Завглибшки
річка в горішній своій частині бувае од 0,15 саж. до 1,5 саж. (коло
гребель), але подекуди трапляються глибокі западини, як от коло Чудмова
й Житомира. Швидкість течіі од найменшоТ, коло гребель, збільшуеться,
доходячи до 0,5 і більше, в тих місцях, де річка протікае вузькими гра-
нітовими ущелинами и на невеличких водоспадах. Найпридатніші місця
для того, щоб будувати на них гідро-електричні лаштунки, це коло Три-
гур'я-Денишів й Житомира, трохи вище од шосейного мосту.
Дальший район Тетерева од 1-го шина Левково до Радомишля, як уже
було сказано, повноводіший од попереднього й його докладніше досліджено
нівелюваиням. Це дало змогу визначити загальне його падіння в 12,19 саж.
на протязі 76 верстов, що відповідае ухилові і = 0,00031, а крім того й
часткові ухили окремих дільниць. При цьому виявлено, що 6 вододійних
установ у цьому районі використовують разом натиск у 3,74 с. Вони
розвивають тільки коло 100 кінських сил, причому одна з цих установ
мае турбінний лаштунок, а инші—колісні.
1-ша дільниця цього району за 21 верству 400 саж. од нижнього б'ефа
млина Левкова до млина в СтрижевцІ мае загальне падіння 2,92 саж., що
відповідае похилові 0,000267. Із цього падіння 2-ий млин Левкова (на
2.4 вер. нижче од першогоі використовуе 1,06 с. і млин коло Стрижевки
0,56 саж., усього 1,57 саж. Отже ще коло 1,35 саж. не використано, і
тут на 13-ій або 16-Ш верстві нижче од с Коніарище можна було-б по-
ставити новий силовий лаштунок, тим більш, що коло с. Кошарище е
зосереджене падіння в 0,6 саж. Ширина річки на описуваній дільниці ко-
ливаеться од 15 до 45 саж., а заплави—од 75 до 400 саж. Береги зав-
вишки до 7 саж. Глибина річки коливаеться од 0,2 на водоспадах до
1.5 саж. у ямах і коли гребель. Грунт берегів і дна здебільшого ніщаний,
але скелі трапляються коло 2-го млина Левкова й мало не на всьому
протязі од 6-о'і до 16-о'і верстви в районі с. Кошарище.
2-га дільниця од млина с. Стрижевки до Коростишева, протягом у 10
верстов 200 саж., мае падіння 2,56 саж., що відповідае похилові 0,0005. Усе
це падіння цілком використовують млини: 0,85 с. — Харитонівський (він на
1,2 верстви нижче од Стрижевського млина}, 0,78 с. — Коречанківський,
0,87 с. — Коростишівський. Отже тут мова може бути тільки за те, щоб
перебудувати греблі й зосередити всю енергію в одному досконалішому
силовому лаштункові {приміром, Коростишівському) коштом тих, котрі
знаходяться вище, коли-б тільки це було треба. Широта річки та заплави
й глибина річки коливаються мало не в тих самих межах, як і на попе-
редній дільниці. Береги заввишки од 0,2 до 9,00 саж., причому найбільш
скелясті й иайвищі вони коло Коростишева.
3-тя дільниця, од Коростишівського млина до млина коло с. Город-
ського, протягом 13,5 верстов, мае падіння 1,93 с, що відповідае похилові
0,000286. Через те, що на щи дільниці е один лиш млин (наприкінщ Ѵі)
з натиском 0,52 с, то лишаеться ціе невикористаних коло 1,43 с. Отже
додатково використати силу води на цій дільнищ це річ цілком можлива,
наприклад — коло Коэпэки, збудувавши тут новий лаштунок з натиском
близько 1,3 с. або-ж коло Городська1), довівши тут натиск.до 1,9 с.
Ця дільниця характерна через те, що на ній закінчуються виходи скё-
лястого Грунту, трапляючись тут, правда, тільки врядигоди, здебільшого
'! У цих місиях річка протікае серсдскелястлх з обох боків берегів(дужестрімких);
завішірілкл вона тут не більш ол 40 саж., а заплава— 60 с.

— 27 —
наприкінці дільнищ. Завширшки річка то 10, то 50 с. Ширина заплави од
75 до 250 с. Береги заввишки од 0,80 до 7,00 с. Річка эавглибшки од
0,2 до 2,00 с- Грунт берегів 1 дна переважно шщаний, опріч Козіі'вки й
Городського, де знов трапляються скелясті береги.
4-та дільниця от Городського млина до селища Литовки (на 1 верству
нижче од Радомишля) протягоіи 31,6 верстов мае падіння 4,78 с, що від-
повідае похилові 0,0003, причому тут немае ні млина, ні греблі. Завширшки
річка од 10 до 40 с; заплава мае ширину од S0 до 450 саж.; береги
заввишки од 0,65 до 4 с. Річка завглибшки од 0,2 до 2,00 с. Через те, що
на щй дільниці немае гребель, тут можна було спостерегати швидкості
річки в природньому Tf стані. Виявилося, що пересічно дорівнгоготь вони
0,2 с. і доходять до 0,33 с. На цій дільниці річка часто йде двома річи-
щами, утворюючи иіщані або кам'янисті острови. Скелясті береги
трапляються тут на 62-ій і 68-ій верстві (од Левкова) й коло Радомишля, де
мало не прямовісні скелі бувають заввишки до 5 саж.
Коли-б умови дозволили чистково заливати заплаву або оточити П
валом, тоді можн і було-б поробити лаштунки між 65-ою й 68-ою верствою
або коло Радомишля.
Далі, поза обслідуваною дільницею, Тетерів приймае в себе доплипи
Білку, Кодру, Вирву й іршу І, починаючи од мосту давнішо'і Киіво-Ковель-
ськоТ заліэниці, мае вже живовидячки характер пониззя рівнинно'і річки
з невеличкими похилами, ніщаним, що легко розмиваеться, річищем
завширшки до ТОО саж. і заплавою на 2 верстви.
Додаткові нізніші дані про р. Тетерів подано в дальшій статгі проф.
G. Оппокова.
Річка Південний Случ.
Весь обслідуваний протяг од м. Любар до м. Городниці можна поділити
на такі райони:
а) Горішній, протягоіи 40 верстов од м. Любар до того місця, де вли-
ваеться в р. Случ перший П великий доплив—р. Хомора. Басейн р. Случ
у цьому місщ без Хоморы дорівнюе 2.800 кв. в., а ввесь басейн із Хомо-
рою — коло 4.100 кв. в.
б) Середній район — од гирла Хомори до Новоград-Волинського эалізни-
чого мосту, де в р. Случ уливаються найбілыпі допливи: з правого боку
р. Тня, а з лівого— р. Смолка. Загальний протяг цього району 62 верстви,
а басейн р. Случ до Новоград-Волинського—6.400 кв. в.
в) Третій, долішній район, в 52 в. од Новоград-Волинського до м.
Городниці й на дві верстви нижче од нього. із значніших допливів у р. Случ
уливаеться перед Городницей з лівого боку р. Церем і нісля м.
Городниці р. Корчик.
Загальний басейн р. Случ до Городниці 7.580 кв. в.
Усього од верніин до кіния 3-го району в р. Случ уливаються 23 допливи
(завдовжки не менш як 10 верстов) і сила-силенна дрібних джерел та
балок. Поза межами обслідувано'і дільниці в р. Случ уливаеться опріч
р. Клецьки {пл. бас. 520 кв. в.) і р. Бобер (пл. бас. 400 кв. в.), ще низка
незначних допливів.
Перший район р. Случ (у 40 в.) мае загальне падіння 7,60 с. (що
відповідае похилові і -- 0,000386); з цього 7 вододійних установ (загаль-
ною могутніетю коло 735 к. с.) використовують 7,38 с. Тут збільшити
використовувану могутність можна найголовніше збільшенням дотеперіш-
ніх лаштунків (коло Мирополя и Ульхи, приміром), поставивши додаткові
агрегати й ш'дтопивши для того мізерні та примітивні лаштунки, розмі-
щені вище. Ширина річки коливаеться од 10 до 25 саж., заплави — од

— 2S —
40 до 125 саж. Береги заввишки од 0,75 до 2,00 с, а заплави — до 3 саж.
Річка протікае подекуди шщаними й глинястими, а подекуди скелястими
берегами, надто на дільниці од Мирополя до ТокарІвки. Береги на цій
дільниці мають характер то вкритих рослинністю схилів, то мальовничих
стрімких скель заввишки до 8 саж. Далі береги нижчають і долина ширшае.
Другий район р. Случ, у 62 в., мае загальне падіння в 9,45 с, що відпо-
відае похилові £ — 0,00031. У межах одзначено'і дільниці 7 гребель, що 5
із них обслуговують чинні гідросилові лаштунки (загальною могутшстю
коло 530 к. с.) й використовують натиск 5,21 с. Виходить, отже, що зали-
шаеться ще натиск коло 4,24 с. Частину його можна-б використати,
поновивши греблі в Острожку й Кикові, а також збільшивши трохи де-
котрі справні греблі.
Ширина річки в цьому районі коливаеться од 15 до 35 саж., а заплави —
од 50 до 500 саж. Береги річки заввишки од 1 до 3 саж., а заплави—до
8 саж. Спочатку річка тече піщаними й глинястими берегами, маючи зага-
лом рівнинний характер, але в Кикові (приблизно на 35-ій верстві од гирла
р. Хомори) з'являються кам'янисті береги. Коло Гільська обидва береги
високі скелясті та й далі скелі, иноді дуже високі, трапляються до самого
Новоград-Волинського.
Третій район р. Случ. загальним протягом 51,8 верстви, мае загальне
падіння 8,48 о, що відповідае ухилові І = 0,00032, з цього 3, иідчас обслі-
дування чинні, установи (з загальною могутністю 328 к. с.) и одна
нечинна використовують падіння в 3,15 саж. Не використано ще, виходить,
падіння в 5,33 саж. Д через те, що гребель у цьому районі небагато й
річка досить могутня, маемо повну змогу будувати тут нові лаштунки.
До 12-о'і верстви од Новоград-Волинського Случ мае гірський характер.
Тут на протяэі 10 верстов униз од Олександрівського млина падіння 4 с,
що відповідае похилові 0,0008, і е пороги; нижче од Олександрівського
млина в 0,S4 с. (на протязі 1 вер.) и слідом за Чижевською фабрикою
в 1,72 с. (на протязі 3,5 вер-).
На цій дільниці можна-б збільшити натиск греблі у Чижевці й збуду-
вати новий лаштунок нижче од останніх порогів. Тут на порогах річка
завширшки 15 самг., коло Новоград Волинського—25 саж. І перед млином
Чижевського—60 саж. Ширина заплави коливаеться од 80 до 200 с. Береги
без скель заввишки од 0,4 до 1,7 саж., а коло скель біля Новоград-
Волинського, Олександрівського й Чижевського млинів—до 10 С. Грунт
берегів і дна поза скелястими місцями-—ніщаний.
Од кінця 12 верстви на дальшому протязі в 39,8 в. річка мае значно
спокійніший і рівнинний характер; загальне и тут падіння 3,60 с, що
відповідае похилові / = 0,00018. Тут невеличкі пороги трапляються тільки
в кінці дільниці, а саме на 43-ій верстві — 0,1 і с, на 48-ій верстві — 0,15 с.
і на 51-ій та 52-ій верстві — 0,79 с, а в загальному падіння порогів до
1,05 с. На описуваній дільниці всього лиш 2 млини (один із них тепер
нечинний), що шдчас обслідування утворювали натиск 0,91 с. Залишаеться,
отже, невикористаного падіння 2,69 е.; його можна використати на те, щоб
підвищити натиск коло нечинного лаштунку в Курчицях І на те, щоб
збудувати новий лаштунок нижче од порогів, що починаються за с. Город-
нищ. Тут ширина річки коливаеться од 15 до 50 саж., а заплави — од 80
до 500 саж. Береги заввишки од 1 до 2 саж., підвищуються в тих місцях,
де трапляються скелі (коло Курчиць, Любитова й Городниць), иноді до 10с,
Глибина річки на всіх описаних дільницях коливаеться од 0,3 на
перекатах до 2,00 у ямах і побіля гребель. Швидкости течі'і коливаються
навпаки — од великих на порогах до мізерних коло гребель.

— 29 —
Р Ічка Уж.
На всьому обслідуваному протязі в 88,5 верстов тільки в кінці дільниці
приймае в себе чималі допливи р. Норин і р. Жерев, а на більшості цього
протягу мае характер невеличкоТ річки з чималим загальним похилом
0,0005і І різноманітними падіннями, протікаючи раз-у-раз одним річищем
серед вузьких скелястих берегів. Через те, що на всьому обслідуванному
протязі зроблено нівелювання, можна виділити найхарактерніші дільнищ
й описати річку, додержуючись зазначеного поділу.
1-ша дільниця (в 8,8 верстов) од сел. Могильне до Коростенського
залізничого мосту ■—з падінням до 6,18 саж., що відповідае похилові 0,0014.
Тут 4 водяні млини аикористовують загалом падіння в 3,64 с; отже, не
рахугочи падіння горішньо'і греблі 0,76, що 'іі тут на увагу брати не
треба, виходить, що не використано ще 3,30 саж. падіння. На цій дільниці
виразно'і заплави немае, а річкові береги віддалені один од одного на
25—150 саж. Ширина річки коливаеться од 5,5 саж. на стромовинах І
перекатах до 150 саж. коло гребель; завглибшки річка відповідно од 0,2
до 2,2 саж. На останніх 2,5 верствах до Коростенського залізничого мосту
на річщ е низка стромовин і перекатів, а гранітові береги і'і заввишки
не нижчі од 4,5 саж. і досягають 10 саж. Річкове ложище кам'янисте,
рінисте, а зрідка — інщане. Тут, коло Коростенського залізничого мосту,
одна з найкращих, наймальовничіших і найпридатніших, через сва'і при-
родні особливості, для збудування гідроелектричних лаштунків
дільниця р. Уж.
2-гу дільницга, од Коростенського залізничого мосту до сел. Барди
(у 16 вер. 125 саж.), мало не всю всіяно млинами (семеро млинів), відда-
леними один од одного на 1—3 верствн і з натисками од 0,46 до 0,69 с,
що використовують усього 3,93 саж. падіння. Виходить, отже, що загальне
падіння в 4,34 саж. (а цьому відповідае похил 0,00053) за малим не до
краю вже використано. Заплава тут завширшки од 30 до 150 с. Річка
завширшки 12 — 30 с, завглибшки од 0,40 с. до 1,5 с. Береги заввишки
досягають 8 с. Грунт— ніщаний, ріняковий і де-не-де скелястий.
3-тя дільниця од селища Барди до Дедчовичів (у 17 верстов). 6 2
млини з натиском 0,89 і 0,68 с. Загальне падіння на цій дільниці 3,86 с,
що відповідае похилові 0,00045. На цій дільниці, а саме: на 20 — 21 верстві
од залізничого мосту, е перепад в 1,5 с. на протязі 450 с, що відповідае
похилові 0,0033. Щоб використати водяну могутність, можна збудувати
греблю коло одзначеного перепада або-ж підвищити й перебудувати греблю
на 24-ін" верстві од залізничого мосту. Таким чином можна використати
додатково близько 2 с. натиску. Завглибшки річка на одзначеній дільниці
теж од 0,2 на порогах до 1,5 с. коло гребель. Ширина річки коливаеться
од 6 — 7 с. (на порогах) до 60 с. коло гребель. Завширшки заплава дося-
гае 150 — 200 с. Береги заввишки до 8 с. Трапляеться скелі й каміння,
але взагалі рідше ніж на перпнЯ дільниці. Поблизу річки на перегоні Межи-
рІчки-Дедковичі трапляеться чимало джерел.
4-та дільниця — одДедковичів до 1-ого Тартацького млина (у 6,5
верстов), знаходиться в сфері підпирання од понижчих гребель, маючи
невеличке падіння 0,65 саж. і похил рівний 0,0002. Використувати водяну енер-
п'ю тут не можна. У цьому місці річка неначе наближаеться до свого рівнин-
ного характеру й тече мало не виключно серед низьких берегів—0,05 —0,60 с.
і тільки на перших верствах височина і'х досягае 2 саж. Завширшки річка
од 6 до 20 саж. Ширина заплави досягае 350 — 400 саж. Грунт—самий
пісок, де-не-де з глиною. Опріч заплавних лук треба одзначити появу
заток і староріччів.

— 30 —
5-та дільниця— од 1-го млинаТартак до 2-го млина Розсоховського (в
11,3 верстов) мае всього 4 млини з загальним падінням 2,33 с, а в тім, за-
гальне падіння ціеТ дільниці в 4,24 саж., що відповідае похилові і = 0,00075 с;
отже використовувати тут водяну енергію—річ цілком можлива. Тільки на
одному перегоні в 1,82 верстан коло Тартацьких млинів е падіння в 2,42 с;
це вкупі з падінням коло 1-ого Тартацького млина дасть загалом 2,89 с,
що відповідае п.іхилові 0,0032. Збудувавши замість теперішніх мізерних
Тартацьких лаштунків одну високу греблю на 42-Ій приблизно верстві од
залізничого мосту, можна б дістати чималий лаштунок з натиском до
3 саж. Ширина заплави колиеаеться од 150 до 450 саж. Річка завширшки
ол 5до 20 саж., завглибшки— од 0,5 до!,5 саж. Береги заввишки досягають
4 саж. Коло тартака береги скелясті, а од 44-оі верстви— інщані. Дно—
з брилкастого піску й грузу, а де-не-де кам'янисте.
6-та дільниця - од 2-го млина Розсоховського й до млина в с. Народичі (у
12 верстов 125 саж.), а над то 7-ма дільниця —од Народичів до сел. Н. Шарно
(у 15 в. 125 саж.) мае вже рівнинний характер. На 6-ій дільниці е 3 млини
з натиском 1,49 саж. Загальне-ж падіння на цій дільниці 2,17 с, а тому
додаткоае, хоч трохи значніше використання—тут неможливе. Загальний
похил і = 0.00035. На 7-ій дільниці млинів немае. Загальне падіння 0,95 с,
що відповідае ухилові 0,000124.
Річка на 6-ііі і 7-ій дільнищ завширшки од 7 до 30 саж. Заплава на
6-ій дільниці завширшки од 350 саж. до 2,5 верстов, на 7-ііі — од 2,25 до
5 верстов. Швидкості течі'і здебільшого незначні. Грунт тільки Щщаний.
Береги невисокі. Річка тече де-не-де подвійним річищем, а на заплаві тра-
пляються озера й болітця. Ще далі річка поділяеться на декілька рукавів
і тече серед низьких (0,25 саж.) багнистих берегів.
Допливи р. Уж-р. Норин і р. Жерев.
Цід опливи, що вливаються—перший на 61-ій верстві од Коростенського
залізничого мосту (себ-то коло с. Народичів), а другий — коло Ново-Шарно
(на 78-ІЯ верстві), обслідувано на протязі 12—14 верстов. Виявилося, що
вони взагалі мало придатні для використання енергіі' і через незначну
свою величину (витрата води в них 0,005 і 0,007 куб. с), і через низкі пі-
щані, мулисті та багнисті береги.
Річка Уборть.
На обслідувіному протязі в 69 верстов р. Уборть мае загальний
похил 0,00035; похил цей розподілено загалом рівномірно, зосереджених (поза
греблями) падіннів не одзначено. На всьому горішньому й середньому
протязі обслідувано'І дільниці в р. Уборть хоч трохи великі допливі не
вливаються, і тільки на 50 верстві вливаеться р. Перга.
На протязі перших 14 верстов 300 саж. од Рудні Бистро'! до Тепе-
ниць падіння річки — 2,46 с, що відповідае похилові 0,00033. Двое, що туч
е, млини використоеують падіння 1,40 с. Далі на 8 в. 200 с. од Тепениць
до Сущан падіння —1,33 с. і похил 0,00032, а еикористовуе Сущанський
млин 0,49 с. Од Сущан до 1-го Юрівського млина на протязі .17 верстов
250 саж. падіння —2,59 с. і похил 0,000296; при цьому Юрівський млин ви-,
користоеуе тільки 0,66 с. і невикористаних залишаеться 1,93 с. На
протязі 3-ох верстов од 1-го до 2-го Юрівського млина падіння в 0,79
еикористовуе гься мало не цілком. Похил тут 0,00052. Од 2-го Юрівського
млина до кінця обслідувано'І дільниці на протязі 25 верстов падіння
загальне—4,62 с, що відповідае ухилові 0,00037. 3 цього еикористовуе всього

— 31 —
0,51 с. шіинова гребля нижче од Хочина, так що 4,11 с. залишаються не-
використані. Ширина річки коливается од 5 до 40 е., причому од 38-о'і
верстви річка иноді розгалужуеться на низку річищ. Завглибнжи річка
од 0,1 до 2,00 с. Ширина заплави до Тепениць од 50 до 150 е.; далі до
2-го Юрівського млина вона досягае 175 с, а після того місця, де вли-
ваеться р. Перга, коливаеться од 200 до 250 с. Береги заввишки 0,50 с.
до 5 с, причому за Сущанами вони взагалі нижчають, і річка набирае
равнинного характеру. Грунт здебільшого піщаний, але в горішньому районі,
коло Олевського й коло деяких млинів—скелястий. Взагалі доводиться од-
значити, що за браном на р. Уборть великого падіння, зосередженого в
певних пунктах, тут не можна будувати велихі гідросилові лаштунки.
Проте, вважаючи на те, що береги тут стінкі, а часом то и скелясті, за-
плава иноді вузька і е невикористане падіння, все-ж-таки можна або збу-
дувати невеличкі ланітунки, або відновити греблю на 49-ій верстві чи коло
Рудні Хочинсько'і. Опріч того можна зміцнити деякі ланітунки, що вже
існують.
Річка Хомора.
Річка Хомора на обслідуваній долішній дільниці в 21,5 верстви—-це
невеличка річечка, завширшки од 7 до 20 саж., що протікае здебільшого
серед високих, дуже мальовничих скелястих берегів, маючи дуже вузьку
заплаву—од 20 до 80 саж. Височина берегів беэпосередньо коло річки—
1—2 саж., а далі доходить до 8 саж. Загальне падіння обслідувано'і
дільниці на Хоморі дорівнюе більше-менніе 10 саж., що відповідае чималому
похилові 0,00091. із цього падіння на 18 верстах 6 наявних гребель
утворюють эасереджене падіння в 7,71 саж. П'ять наявних вододіііних
установ, устаткованих турбінами, роэвивають тепер близько 290 кінських
сил, при цьому могутність окремих агрегатів коливаеться од 12 до 100
кінських сил, а найбільніий лаштунок у м. Полонному розвивае 140 кінських
сил. Через те, що гідросилові лаштунки розміщені тут часто, збудувати
на обслідуваній дільнищ нову греблю не можна, а щоб збільшити
могутність, треба використати греблю коло селища Панинки й поширити
лаштунки коло Майдан-Воля не ького та Токарівки.
Річка Горин ь-
Це едина річка, що загальне падіння П не пощастило визначити
через те, що другий кінець обслідуваноТ дільниці далеко лежить од заліз-
ниці та й за браком спеціяльних коштів на нівелювання. Виміряно тільки
окремо падіння 9-ох гребель, загалом 6,6 саж. Навсправжки-ж падіння
річки багато більше. Так, напр., за вимірами Кигвськоі Контори «Укржел-
ветви» р. 1923, похил од Ташок до Славути дорівнюе 0,00045 для межен-
них вод і 0,00039 для високих весняних вод. Коли вважатимемо цей
похил за пересічний, то для всіеі дільниці матимемо падіння 9,9 саж.
Обслідувана дільниця не одэначаеться великою різноманітністю. Ширина
річки коливаеться од 12 до 17 саж. коло Клембівки й од 15 до 30 саж. у
райопі Славути. Ширина заплави відповідно досягае од 50 с. до 800—350 с.
Височина берегів коливаеться од 0,3 до 1,5 саж. Береги заплави заввишки
од 3 до 6 саж. Грунт річки — пісок І кам'янистий груз: Грунт заплави—■
пісок, груз І мул. Іэ одзначених 7-ох вододійних установ, що роэвивають
загалом 530 кінських сил, у 4-ох е турбіни, а саме в ізяславсько'і Гідро-
електричноі Станці'І могутніетю в 140 кінських сил (тепер и перероблюють
і поширюють), в Ізяславського млина—-в 40 к. с, у ТашківськоТ Паперо-
воТ Фабрики-в 120 к, с. і в СлавутськоТ Паперово'і Фабрики—в 150 к. с.

— 32 —
Вакантні місця, де-б можна було побудувати гідросилові лаштунки, на
Горині е коло селища Путринщ й селища Сивки, поблизу погорілих па-
перових фабрик.
IV. Пдрологічний огляд обслідуваних дільниць на річках Волини.
СхарактеризуЙмо тепер другого множника, що входить у формулу гі-
дравлічноі могутности, а саме витрату води.
Режим річки звязано низкою природніх і метеорологічних чинників дуже
складною залежністю, і через змінливість отих чинників коливаеться він
у дуже широких межах не тільки протягом днів, місяціз і пір року, але
й протягоіи низки років. Отож, щоб висновки дослідника були правильна
й обГрунтовані, повинен він усебічно вивчати річку в цілому і в окремих
пунктах протягом довгого часу.
Встановити, за яким законом коливаеться чинники стоку, ще нікому
не пощастило. А в тім деяке уявління про періодичність коливаннів дае
проф. ВрІкнер. Він на нідставі численних для нівнічно'і нівкулі спосте-
режень визначив, що основний період коливаннів дорівнюе більше-менше
35,5 років.
Тимчасом на Волині не тільки бракувало гідрометричних дослідів за
такий довгий час, але й взагалі були тільки дуже обмежені й недовгочасні
спостереження у небогатьох пунктах, недостатні для того, щоб поробити
будь-які висновки про цікаві для нас річкові дільниці.
Через це, щоб з'ясувати потрібні нам дані про витрати річок (здебіль-
шого меженні і зимові), зроблено роботу в трьох напрямках.
По-перше, зібрано колишні архівні й літературні дані; по друге,
зроблено (по зіиозі одночасно] 46 безпосередніх вимірів над витратою води в
різних характерних пунктах обслідуваних річок; нарещті дані цих'
вимірів і давніших (загалом 117 витрат води) порівняно з витратами, вира-
хуваними для цих самих річок на піцставі площі сточища, кількости
опадів і коефіціента стоку.
ВсІ ці дані зведено в доданій тут відомості, де вміщено дані про фак-
тично виміряні площі живих перекроТв, швидкості й витрати води, послі-
довно погуртовані за окрепший пунктами річки, починаючи од низу до
вершини. Опріч того для декотрих найхарактерніших пунктів подано для
порівняння згадані «вирахуванія витрати, що в основу Тх покладено от-що.
За даними С. Небольсіна про кількість атмосферних опадів у період од
18S8 до 1912 р., доповненими за останніми даними УКРМЕТ'а, складено
мапу розподілу середньорічних опадів на Укра'іні в ізогіетах. 3 нет видко,
що середня величина опадів на Волині—коло 550 мм., причому в захід-
нііі і інвнічній частині Волини кількість опадів наближаеться до 575 мм.,
а в нівденно-східнін частині знижуеться до 525 мм. До того-ж більшість
басейиів обслідуваних річок (окрім Тетерева} міститься в смузі, де опадів
більш од 550 мм. Та щоб дальни висновки про могутність річок були пев-
ніші, прийнято середньорічну кількість опадів у 550 мм. І тільки для
Тетерева іидраховано варіянт для опадів у 525 мм.
Через те, що емпіричні формули для коефіціенту стока, подані в
різних авторів, дуже умовні і через те що найпридатніпй ці формули бува-
ють для умов, близьких до тих, за яких Тх складено, через те в доданій
тут таблиці коефіціенти стока наведено за багатьма формулами, а саме:
1) за Пенком у = (Н — 420J >(0,73;
2) за Келлером у = (Н — 430; X 0,942;
3) за інце у=Н — (300 до 350);

— S3 —
4) за Шрайбером j'=ftrXl° н
де а од 200 до 300 для струмків і рівнинних річок І од 350 до 500—для
річок з значниіии витратами в середш'й Тх течіі';
5) за Уле у ^ 18 ХКН X И-\- 9ХЮ~*Х № + 10 X Ю-7 XНл\
6) за Ребоком А= 0,933 — -^ .
В усіх формулах Н—височина шару середньорічних опадів за довгий
період спостережень, у — височина шару стоку й /с= "/н-
Зведена ВІДомість висот шару стоку у й коефіціентів стоку к:
Ммення авторів
„Уле
Серед іт е й . .
Висота середньо-річноГ
525
Висота
стоку
У
мм
89,8
89,5
175
76,7
264
мм
Коефіц.
стоку
к^уІИ
%
550
Висота
стоку
У
мм
1
0,171 113,3
0.170-1 ИЗ
0,333 200
0,116 і 94,9
0,503 j 292,6
кіль кости
мм
Коефіи-
стоку
к=уІН
%
0,206
0,205
0.364
0,173
0,532
113 0,216 1 126:7 і 0.2305
із шістьох формул j із піістьох формул
0,254 ! 0,281
із п'ятьох формул
0,235
опадів Н
575
Висота
стоку
У
мм
136,9
136,6
225
ИЗ
323,4
141,5
мм
мм
Коефіи.
стоку
к=у}Н
%
0,238
0,2375
0,392
0,196
0,562
0.246
із шістьох формул
0,309
Як видко з ш'еТ таблиці, декотрі формули дають дуже близькі наслідки.
Так, для 550 мм. опадів за Келлером к =0,205; за Ребоком к =0,206;
за Шрайбером к — 0,230; за Пенком коефіціент стоку переменшено, а
came—0,173; за Інце — перебільшено, а саме—0,364 і, нарешті, за Уле коефі-
щент стоку выходить багато більший од попередніх, а саше 0,532. Середня
з усіх 6 формул величина коефіціента стоку 0,281, а середня з 5 формул
(без формули Уле, що для Волини дае напевне перебільшений наслідок)—
— 0.235.
Нарешті, за таблицею ішковського—коефіціент цей, що залежить од
рельефу й грунту, прийнято для багон і низовин у 0,20, для плиских
низькодолів—0,25 І для почасти низовин, почасти горбів—0,30. 3 ціеТхарак-
теристики до наших умов найкраще підходили-б коефіціенти 0,225 — 0,275.
Наостанку, фактично, визначено коефіціенти стоку для Дніпра (проф.
6. В. Оппокова)— 0,247 і для Оки (6. А. Гейнца)— 0,205- На ііідставі
всього вищенаведеного й уважаючи на місцеві особливості Волини, я вва-
жаю, що було-б раціональніш і обережніш прийняти для дальших ш'дра-
хунків коефіціент стоку (при 550 мм. опадів) у 0,225.
3 н веденоТ таблиці видко ще, що, коли середня кількість опадів змі-
нюеться на 4,5 — 5°/о°/а, то середній коефіціент стоку змінюеться при-
близно на 9 — 10°/о°/в.
Вісті-3.

— 34 —
У дальшому витрати волинських річок вирахувано на підставі фор-
л k.H.F .
мули стоку: Q сер. р. 3(.Ѵх24 У'бТхбб' Щ° ,шковськии зв,в " д0 та"
k.H.F ХЮОО X 1000 л „,,,.,,Jr-
кого вигляду: Qcup.p.= -ігтЛттоѵ*™ - 0,031 71/<№ де F-
о
31,54 X ЮООООО
шшща басейну в кв. кілометрах, Н — середньо-річна кількість опадів у
метрах І Q сер. р. — середньо-річна секундна витрата в куб. m.jc.
Щоб прлегшити дальші підрахунки, я розвнэав це рівняння для площ
басейнів у 1.000 кв. кліи. и 1.000 кв. в., при 550 мм опадів і коефіціенті
стоку 0,235; тоді виходить: 1) при F= 1.000 кв. кліи., Q сср р. = 3,924
куб. м./сек., або 0,404 куб. с. сек.; 2) при F= 1.000 кв. в., Q сер. р. =
= 4,466 куб. м./сек., або 0,459 куб. ссек.
Щоб одержати решту характерних витрат, поданих у зазначеній зве-
деній відомості, використано такі формули ішковського, що він вивів
на підставі численних вимірів витрат 14 річок з басейнами од 11 до
160.000 кв. в.: <2 ССр. „еж. =0,7X^X9 сСр. „.; Q СЕр. „из. = 0,4 X і'Х
XQ сер. Р. и Q абс. низ. = 0,2XvXQ сер. Р.; де ѵ для басейнів от 175
до 175.000 кв. в. коливаеться от 0—-0,3 для гірських струмків до 1,5 для
озерних річок Для наших умов найбільш ііідходять значіння ѵ од 0,8 до 1,0,
тоб-то для середніх умов Грунту й рослинности або менше проникли-
вих r/рунтів і більшо'г рослинности, Прийнявши в дальших ш'драхунках
ѵ = 0,8, иатимемо:
Q сер. меж. = 0,7 X 0,8 Q сер, р. = 0,56 Q «р. р., або грубо=' 2 Q сер. р.;
Q сер. киз. = 0,4 X 0.8 Q ссР. р. = 0,32 Q сер. р. „ .. =Ve Q сЕр. р.;
Q абс. ннз. = о,2 х 0,8 Q сер. р. = 0,16 Q сер. р- „ „ =Ѵв(?«р. р.:
тоб-то близькі до тих, що знайшов автор для багатьох украТнських річок,
відношень середньо-меженних, середньо-низьких і абсолютно-низьких ви-
грат до середньо-річних витрат, відповідно до рівних, що легко можна
затямити, чисел */.2, 1/3, 1;t.
При згаданій раніш середньо-річній витраті для басейна в 1.000 кв. в.
Q сер р = 0,459 куб. с/с. дістанемо відповідно за Ішковським: Q сер мсж =
0,257 куб. с/с, I? сер. „. = 0,147 куб. с/с. і <>айс. „. =0,0734 куб. с/с.
На ш'дставі цих відношень і дійсних величин басейнів, що взяв я, виходячи
з зазначених попереду джерел, Й вимірявши Тх на військово-топографічнШ
маш, в маштабі 10 верстов в 1 цалі, і заповнено графи «вирахуваних»
витрат вищезгаданоТ зведеноТ відомости (див. нижче, наприкінці статті).
Розглянувши цю відомість, мусимо поробити такі висновки:
1) Що-до повноводости коло гирла на першому місці стоТть річка Го-
ринь, а тоді Тетерів, Случ, Уж і Уборть.
2) Між авирахуваними» і справді виміряними витратами, як виявилося,
загалом кажучи, велика відповідність. Це доводить, що формулою
ішковського можна користуватися для загальних міркуваннів про повноводість
річок, вибравши, розуміеться, належним способом, для наших умов, коефі-
ціенти стоку.
3) У межах обслідуваних річкових дільниць багато есть вододійних уста-
нов, одна од одно'і розміщених дуже близько. Ці установи то затримують,
то скидають воду, залежно од того, чи велике навантаження і чи надміру
багато або бракуѳ води. Це дуже утруднюе точний обрахунок витрат
річок на всенькому Тхньому протязі безпосереднім вимірюванням, бо через
ті пропуски та затримки води на повищих установах виходили часом
мало не в одному й тому самому місці чималі розбіжності в витратах,

— as —
виміряних протягом коротких періодів часу, а так само певна невідповід-
ність між витратами, виміряними вище й нижче по течі'і.
4) Розраховуючи середню могутніоть гідравлічних лаштунків, коли плани
водного й силового господарства вододійних установ складено правильно,
гаожна середкьо-меженну витрату приймати за розрахункову. -Деколи можна
приймати і більшу величину (щось середне між середньо-річною й се-
редньо-меженною витратами), виходячи з того, щоб забезпечувала вона
гідросиловий лаштунок не менше як на 9 місящв у році. Але в дальших
наших нідрахунках гідравлічно'і могутности ми, щоб висновк-и були обе-
режнінп і солідніпгі, навмисне взяли менші витрати, тоб-то близькі до
середньо-низьких. Отже ш'драховані на іх підставі могутності стакщй будуть
мало не завсіди забезпечені (опріч коротких періодів, коли води дуже
мало) и тільки на 33°/d будуть менші од тіе'і могутности, що іі можна
було-б використати, коли-б плани водного й силового господарства було
детально складено.
Спиняючись зокрема на витратах поодикоких річок І порівнюючи ви-
трати «вирихувані» з витратами, справді виміряними, одзначимо, що:
а) у період обслідування (на початку травня 1925 року) витрати р. Уж
каближалися до абсолютного мінімуму, трохи його перевищуючи. Для роз-
рахунку могутности станці'і" приймемо витрату річки Уж коло Коростеня
в 0,20 куб. с./с, витрату в районі Ново-Шарно-0,66 куб. с/с. и гирла—
0,96 куб. с/с.
б) у період обслідуваннів (наприкінці квітня 1925 року) витрати річки
Уборть наближалисядо середньо-низьких витрат, будучи трохи од "іх менші.
Для розрахунку могутности станцій приймемо витрату річки Уборть коло
Олевського в 0,25 куб. с./с, коло Хочина — 0,35 куб. с/с. і гирла —
0,75 куб. с/с.
в) на річці Тетерів у період зимових обслідуваннів (у другій половині
січня 1925 року) витрати води наближалися до середньо-низьких витрат,
бувши загалом трохи більші од Ух коло Житомира й менші в двох
пунктах з малим сточищем. У період-же літніх обслідуваннів (на початку
червня 1925 року) витрати Тетерева були трохи менпн од попереднтх і
вирахуваних середньо-низьких витрат. Слід ще одзкачити, що середня
величина з численких вимірів витрат Ки'івськоі Округи Шляхів у пониззі
Тетерева протягом серпня й вересня 1925 р. лежить між середньо-низь-
кигаи витратами, вирахуваними для опадів 550 І 525 мм. А трое витрат,
що іх виміряло міністерство шляхів у серпні й вересні 1900 р., наведені
в праці проф. 6. В. Оппокова, наближаються до абсолютного мінімуму.
Для підрахунку могутности станці'і ми приймемо витрату води Тетерева
коло с. Денипгі 0,20 куб. с/с, коло Житомира—0,66 куб. с/с, коло Ра-
домишля—0,93 куб. с./с. і коло гирла^—1,80 куб. с/с.
г) на річці Случ у період зимових обслідуваннів (наприкінці грудня 1924 р.
й на початку'січкя 1925 р.) витрати були трохи вищі за середньо—низьк
витрати, а в період літніх облідуваннів (на початку червня 1925 р.)-—
трохи нижчі од них; це доводять відповідні висоти рівнів на підставі звяз-
ного нівелювання з верхом рейок НовоградВолинського залізничого мосту
причому виявилося, що літкій рівень на 0,20 с. нижчий од відповідного
зимового. Опріче того варт одзначити, що в вершинах р. Случ і Хомори
чимало е великих ставів І кідземних джерел, а тому справжні виміряні
витрати там, виявилося, більші од «вирахуваних». Через це, розраховуючи
могутність станцій, прийнято, такі витрати: р. Хоморіг—0,30 куб. с./с,
р. Случ перед злиттям з Хоморою—0,40 куб. с./с, нісля злиття з Хомо-
рою—0,70 куб. с./с, коло Новоград-Воликського—1,00 куб. с/с, коло Го-
родниці—12, куб. с/с. І коло гирла—1,80 куб. с./с.

— 3(1 —
д) на Горині а період зимових обслідуваннів витрати перевищували се-
редньо-меженні, ііідходячи до середньо-річних витрат. Окрім того треба
одзначити, що вершини Горини більш ніж инпи обслідуваііі річки набли-
жаються до передгір'ів Карпат, живляться ряснішими спадами й джерель-
ними водами, а тому витрати води тут багато білыпі супроти вирахува-
них за наведеними нормами стоку. Що-ж до витрат у пониззі, то, навпаки,
треба одзначити, що абсолютно-низькі й середньо-низькі витрати, які ми
вирахували й здобули на иідставі дійсних вимірів,—дуже схожі. Для шд-
рахунків могутности гідросилових лаштунків прийнято: витрати Горини
коло Ізяслава — 0,6 куб. с./сек., коло Славути —0,8 куб. с./сек. й коло
гирла —4,6 куб. с/сек.1).
Наприкінці одзначимо дуже характерне для 1925 року явище — мало
не повний брак весняних дошових вод і низькі горизонти на-весні та на
початку літа. Це, бувши наслгцком дуже сухо'і осени 1924 року, мало не
безсніжно'і й дуже тепло! зими 1924/25 р. і сухоТ весни 1925 р., спричи-
нило сухість того періоду, що втлограе найбільшу ролю в живленні водою
наших рівнинних річок.
Що-до річного режиму волинських річок, то він цілком відповідве зви-
чайному режимові наших рівнинних річок снігового живлення, з високими
й порівнюючи короткими весняними дощовими водами в березні й квітні
і гострим періодом маловіддя в липні, серпні або вересні. В-осени, а часом
то й узимку, горизонт води трохи, бува, иідвишуетьея. Зливи, а так само
сила гребель та вододінних установ дуже перейнакшують звичайний
режим річки.
V. Висновки.
Могутність обслідуваних дільниць.
Могутність потоку визначаеться з співвідношення:
*-100W =i3(3Q//.
/5
У дальшому-ж нідрахуемо гідравлічну могутність за формулою
' _ 1OQO^Qii
75 "'
тоб-то запроваджуючи коефищент корисно'і діТ турбіни т„ що в сучасних
турбічах коливаеться звичайно од 0,75 до 0,93, в середньому = 0,84. Ради
обережности зробимо розрахунок для коефіціента корисно'і ді'і 0,84. ТодІ
зазначена формула перетвориться в таку:
Л*" = 10,666... QM, або кругло 10,7Q//, де Q й //-витрата й натиск у
метричних мірах, або
в Л/*= 10,666... X 9,712 X 2,134(3//= 220,932 або кругло 221(5//, де <? й
И у сажн. мірах.
Виходячи з зазначених попереду падіннів і витрат води на
обслідуваних дільницях, за ціею формулою можна скласти таку таблицю:
') 6. В. Оппоков („Водные богатства Украины" 1925, стр. 97) подае аитрату р. Го-
рчні біля с. Шогуніи (недалеко аід гирла) при середньому баіаторічному рівні (за
1895—1914) 7,624 куб. с /с, а при се ре дн ь о-низ і, кому рівні — 3,142 куб. с.'с. Тіік витрати
р. Горині у с. Збужа складають відповідиьо 3,46 й 1,87 куб. с/с.

?,; —
Річкн й річиові дільниці
I
: „, Падіиня і Середньо-низька
5s»i с затрата
о ч в саж./метр. в саж /метр.
Р. Случ-од и. Любар до р. Хомори . ill
„ —од р. Хомори до Н.-Волин.
7.0
16.188
0,4/3,855
зал. мосту
-од Н.-Волин. зал. мосту до
с. Городнниі
! 0,7+1,0
№ , 9,45/20,122, -—-,—— = 0,8э/8,2зо'
51,8 . 8,48/18.06 j-1-0-"^--=1,1/10.681
Разом по р. Случ . . lul i 25,8/54.35
Р.ТетерІв—од с. Подолянці до с. Де-
ниші 48.5 iG.S2tJ/35,844 0,2/1.948
—од Денишей до Житомира 29,0 іЦ.ЗІб/Зб.ІбВ' —~~2~'~~~ = 0,43/4,177
—од Житомира до Радо- 0664-093
мишля . 80,5 '13,794/29,381 ' ., ' = 0.SO/7..77
Разом по р. Тетерів . 153 112,438/90,393
Р. Уж —од с. Могильна до 2-го Мли-
на Розсоховського ' 59 . 19,27/41,043 0,2/1,943
„ —од с. Розсоховське до с. Н.- , j ц9+0 6
Шарно 27,о ; 3,12/6,843 '- '—,к— — = 0,4/3,835 :
Разом по р. Уж . . . ! 87,3 ! 22,39/47,69
Р. Уборть—од РудШ-Бистро! до с. Хо- ■
чина й на 3 верстви нижче ; бВ.о
Р. Хомора—од ы. Полонне до гирла . | 21,5
Р. Горинь—од с. Клембівки до м, Сла- ;
вутп II
11,73/25,112^^=0,30:2,914,
10,0/21,30 ■ 0,30/2.914 I
1 0,64-О.В і
8,8/18,744 ——„ = 0,,.15,799
! с ь о г о на обслід) ваних дількицях j
рік (за внйнятком рік Норин
1 Жерев) 1 =dS,N
12

- 38 —
А виходячи з згаданих у попередньому розділі співвідношеннів тіж
середньо-меженними, середньо-низькими й абсолют но-низьким и витратами
до середньо-річних витрат, цю кругло можна прийняти в 1j,iQ С(ф. p.;
VsQcep. р. і Ѵ*(? «р. р, здобудемо відповідні могутності, на підставі попе-
редньо'! таблиці могутностей, вирахуваних для середньо-низьких витрат:
МогутнІсть у к і н с ь к н х силах
Обслідувані дільшші річок
За сер.-річ. і За сер.-меж.; За : -за
сер.-шізьн. Іабсол.-ннзьк,
витрат о іо витрат о ю
I
вит ра тою : витрат ою
Сіуч .
Тетерів
Уж . .
Уборть
Хоыора
Горпш.
Разом . . . .
13,52-1
12.9IS
3.38-1
2.346
1.989
4.08S
3&244
6.762
6.459
1.692
1.173
995
2.041
19.122
4.508
4.306
1.128
782
663
1 .ЯВ1
2,251
2.153
564
391
332
6t#)
12 748
6.374
Надежно й повно використовуючи річку, можна очевидячки забезпечити
протягом 9-охг більше-менше, місяців у році загальну могутність станцн
в межах обслідуваних дільниць од 12.748 до 19.122 к. с.
Використоаувана тепер могутність лаштунків.
МогутнІсть окремих гідросилових лаштунків наведено в наступній відо-
мості. 3 неТ видко, що на р. Случ використовуеться 1.663 к. с, тоб-то
Зб,9°/о од могутности, що відповідае середньо-низькій витраті. На Тетереві
використовуеться 447 к. с, тоб-то 9,9%. На р. Уж — 422 к. с, тоб-то
37,4°/,,. На Уборті—100 к. с, або 12,9%. На р, Хоторі —290 к. с, або
43,7% і на Горині—-530 к. с, або 38,9",,о, й всього використовуеться
3.452 к. с, тоб-то 27,Ои/о од загально'і могутности потоків на
обслідуваних дільницях, нідраховано'і за середньо-низькою витратою.
Як видко, найбільший відсоток могутности використовуеться на р. Хо-
морІ, а найменший—на Тетереві. Що-до кількости використовуваних сил
на найпершому місиі сто'Іть Случ, а на найостанш'шому— Уборть. 3
загально'і кількости 75 гідросилових лаштунків тільки 30 — турбнші; пере-
важають вони на Горині, Случі й Хоморі, тоб-то в промисловіших районах,
а на Уборті Тх зовсіга немае. Наймогутніший лаштунок мае 300 к. с,
найбільша могутність одного агрегату доріанюе 125 к. с. Натиски чинних
лаштунків підчас обслідування коливалися од 0,94 м. до 3,90 га.

— 39 —
Зведена відомість гребель і гідросилових лаштунків.
а
■А
3
^
S7
=3
Э
О
я t-
'. а о
в в
Віддале
початно
пункту
:с
от
В 5
all!
И С иі
Be рстви
2
3
■1
;>
6
о
0 .
11
13.5
18
■1
а
1,5
о,5
1
і
3
4 '
о
6
г. 1
1
0 !
е
1-1,5 ■
і
-:і !
40,5.
1
43-5 '
49
6
8,5
8,5
17.5
3
1 ;
19.5
S , 68.5
pi
я
Місцк іі призначення
лаштунку
t
I
Натиск у
саж./метр.
Примігка
0
13
РІчка Хомора.
м. Полонне, млин . . : гурб. | 1 , 25 ,
■ 100 '
м. Полонне, Дгрж.млин. ; турб. 2 і т»
хут. Рудня, млин ... і турб. - 1 | 40
1 і
с. Панінка лаштунку немаЕ
с. Майдан-Вол я не ький , ! турб, ] 1
с. Токарівка, завод Укр.
Пор цел ян-тресту . .
турб.
Разом
1,14/2.43
1.42/3,03
1,40/2,98
0,51/1,08
1,83/3,90
1,-11/3,01
7,71/16,43
Гребля земля-
на,водоспуск
кам'яний
т е ж
Гребля кам'я-
на
Гребля земл. з
кам. водосп.
т е ж
РІчка
с. Рудня-Быетра, млин
м. Олевське, шин і со
лонорізка . . ,
У б о р г ь.
с. Тепениця, млин. .
с. Сущаны, млин . .
с. Юрівка, 1-ий млин
с. Юрівка, 2-ий млин
с. Перга, гребля колиш
млина
с. Хочин, млин . . .
Разом
кол.
кол.
кол.
кол.
кол.
кол.
—
кол.
—
2
2
1
1
2
1
—
1
—
20
20 |
10
10 |
20 |
ю!
—
10
100
0,84/1,79
0,77.1,64
0,93/1,98
0,49/1,05
0,66/1,41
0,75/1,60
0,14 0,299
0,51/1,09
5,09'1035S
Скриньова
т е ж
Скриньова !і з
хмизу
Скриньова
т е ж
и
Гребля зхмизу,
земл, камен.
Річка Горин ь.
13
с. Клеыбівка, млин , .
м. Ізяслав, електр. стан.
Раймісгоспу . . . .
турб.
40
40
100
. 0,65/1,39
1.30/2,70
Гребли з хмизу,
кам'я на, зем-
ляна. Тепер
лаштунок
стерев удову ют ь
і поширгоють

— 40 —
s
8
Р
і>
J
«
о
о
и t-
= S
імале
очатко
ункту
асе
Вер
За
;і
1
'о
G
13
13,8 і
і
20 '
21
0,8
fi.2
1
зв,5:
і
43
Місце и призначения
лаштунку
X
Ей
«
Е
1 JS І.Я
' >і = S
*\І£ Натиску
■ " н'« У саж./метр.
■ и. Ізяслав. млин .... і турб. ] 1
м. Ізяслав, млин .
кол.
3
40 1.30/2.77
30 ■ 0,46/0,9Ъ
с. Путринці й Михля . :зруйнована гребля погорілоі I
паперовоі фабрики !
с. Сивки j зруйнована гребля погорілоі'
іі і паперовоі фабрики
2Й , с. Голики, млин. . . . кол. і 1 ' 10 I 1,02/2.17
Іі.5
с. Ташки, пап. фабр. Укр-|
паніртресту .... турб.
м. Славута, папер. ф-ка і
Укрпапіртресту . : турб.
Разом —
0 90
1 30 ■
" .0)
— ;530;
Щі7/1,43
1.20/2.а(!
6,00/ і 1,07
Примітка
Гребля з хмизу,
кам'яна, зеы-
ляна. Тепер
лаштунок пе-
ребудовують
і пощпрюють
Гребля скри-
ньова
Р. У ж.
1
2
Л
■1
а
6
7
S
9
10
11
12
IS
14
Id
0
3
7
9
11
15
19
21
23
24
26
34
■13
-19,Ь
і.1,0
6,8
1,2
0,4
с. Мопільне, млин . . .
с. Чоловки, млин . . .
м. Коростень, 1-ий млин
м. Коростень, 2-йй млин
с. Шатрище, 1-ий млин
с. Шатрище, 2-ни млин
с. Воронево, І-иіі млин
с. Воронево, 2-нй млин
с. Бехлі, 1-ий млин .
е. Бехлі, 2-нй млин .
е. Бордп, млин . . .
с. Межирічки, млин .
с. Дедковичі, млин .
с. Та рта к, 1-ий млин
с. Тартак, 2-ий млнн
турб.:
КОЛ. г
турб.:
КОЛ. !
турб.
кол. .
1
1
1
I
1
1
кол.
КОЛ. | 3
кол. ! 2
кол. \ 3
кол. і 2
кол.
кол.
кол.
турб.
кол,
кол.
10
2-1.
24'
3-1,
301
20:
I
зо;
20 j
30[
20
20
20
20
20
20
0,76/1.ІЫ
0,74/1,5S
0,99/2,11
1.15/2.45
0,54/1,15
0,16.0,9а
0,56/1,19
0,47/1.00
0,61/1,30
0,69/1,47
0,60/1,28
0,89/1,89
0,68/1,45
0,47/1,00
0,60/1,28
Гребля э хмизу,
кам'яна земл.
т е ж
Гребля кам'яна
и накпд
т е ж
Гребля з хмизу,
кам'ян. земл.
Гребля суш-
ньова
Гребля кам'яна,
з хмизу, земл.
т е ж

— 41 —
1
I
"3.
■3 *l
asm
ІІ5І
H
;f
Місце (1 призначення
латтунку
В е р с т в и
к
.3
а.
■з
I к 2 і
' *!
S3'
.У и1
О щі
Si
Натиск у
саж./метр.
IS
17 '
18
19
20
21
51,4
57
Й1 .
QG
68 '■
73 ,
5.Ѳ
4
4
с. Тартак, 3-іЙ млин - . кол.
с. Розе охов с ьке, ылин
що будуетьея ... —
с. Розсоховське, 2-иЙ
млин
кол.
кол.
хут. Булев, ылин , .
ы. Народичі, 1-иЙ ылин ; —
м. Народичі, 2-ий млин і кол
Разом
10 0,92/1,96
- 0,17/0,36
I
2 ■ 20' 0.64/1,30
30^ 0,53'1.13
і
—і 0Л38/0,»1
30| 0,58/1,24
422 і 13,43/28,61
Примітка
Гребля кам'яна.
з хыизу земл.
Річка Півд. Случ.
1
2
3
4
5
6
7
S
9
10
И
0 !
3
15
21.5
27 ■
32 і
38 ■
1
1
50 j
1
74,5
86,5
3
12
6,5
5,5
5
6
12
17
7,5
.■12
б
м
с.
м
с.
ы
с
с
Р
с
с
с
с
Любар, Держ. ылин .
Юрівка, млин ....
Ново-Чарторея, ылин
Укрыуту
Колодежне, ылин . .
Миропіль, папер. ф-ка
УкрпапІртреста . .
Хвостівка, млин . .
Ульха, млин . . .
азом до того ыісця,
де вливаеться р, Хо-
Баранівка, порцеляно-
вий з-д і млин . . .
Острожок, погоріла
паперова ф-ка . . .
Кнково, зруйнована
Гильськ, млин . . .
ТУРб.|
кол.
турб. і
кол. .
турб.:
КОЛ. ,
турб.
-~
турб.
турб.
2
1
4
3
1
3
2
—
2
—
1
І2а
75
10
1100
1 70
t 70
1 70
30
ВО
30
45
45
740
40
80
130
1,48/3,16 ■ Гребля каигяиа,
зеыляна
0.45/0.96 | Гребля каы'яна
1,72/3,67
0,44/0,94
1,78/3,79
0,74/1,58
0,77/1,64
7,38/15,84
1.04/2,22
0,24/0,51
0,14/0,208
1,00/2,133
Гребля кам'яна,
эемляна
Гребля з хмизу,
земл., каы'яна
Гребля кам'яна,
земляна
Гребля з хмизу,
земл., кам'яна
Гребля земл.
Гребля каы'яна

— 42 —
о
«.si;
II
fill
! е р с т в'и
12 92,5
1:1 96,5
14 08,5
15 105
16 110,5
17 135
1У 142.5
11 38,5
12
13
49
■13,5
і
5,5
2-1.5
7,5
1
2 '
з :
-1 ;
0 ,
6 '
J ;
8
У
10
1
5,5
0,5
19
20
23
!>й
31
31,3
3-1
1,5
4
9.5
1
3
0
3
0.3
2,7
3,5
0.5
-1,5
11,5
Місцс \\ пріізначення
лаштунку
!
5
£■
S
Ц
ч
Е
Я
s
:»
U
S
§
ІСТЬ
£
л
£
І.Я
1- Ч
S я
Я U
ч .
-2
G*
= '5
w?>1
О ы
ЕЁ
Натиск у
саж./метр.
Примітка
с. ІвашкІЕна, млин
с. Лубчнці, млин . .
г. Новоград-Волинське
млин місгоспу .
с. Олександрівка.млин
с. Чпжевка, пап. фаб.
с. Курчіші, не прашоЕ
с. Любчтів
Разом після того міс
цн, де вливаетьсн р
Хомора ....
В с ьо г о по річиі Півд
Слѵч
турб. 1 'Ю, 0.73/1,56 ; Гребля кам'яна
ТУР6- '2 олі 1.40/2,138 і Гребля кам'ян.
° I скриньопа
турб
турб.
турб.
турб.
турб.
.">
о
1
1
1
ли
30
4й
15
17S
75
60
1,06/2,26
0,88/1,88
1,36/2,90
0,07/0,15
0,8-1/1,79
— — 903
— — 1Ш
8,36/17,83-1
15.7-1/33,674
Р і ч к а Т е т е р і в
; с. Подолянці, млин - - турб,
j м. Чуднов, млин . . . ; турб. .
с. Яубише, млин . . . ; турб.:
- с. Корвииівка, млин . . § кол.
і
хут. Поповичка, млин . j кол.
с. Шнеерка, млин . . . ' кол.
с. Годиіа, млин .... кол. •
і і
с. Висока-Піч, 1-нй млин | турб
с. Висока-Піч, 2-ий млин ' кол. •
с. Рудня - Пошта, зруй- :
I нована гребля - . . ! —
с. Фрисарка, 1-ий млин j
зруйнована гребля . ! —
', I
'- с. Фрисарка, 2-ий нлин ! кол.
20| 0,96/2,05
і
■45J 1,54/3,28
70 1.56/3.33
10: 0,52/1.11
10* 0,71/1,51
10; 0,907/1,93
ІОІ 0.78/1,66
12, 0,89/1,90
10| 0,73,1,56
— ' 050/0:64
— : 0,52/1.11
30І 1,50/3,20
[ с. Денингі, зруйнована
, гребля
_ __ ' _ 0,37Ю,79
Гребля кам'яна
Гребля скри-
ньова
Гребля кам'яна
т е ік
Гребля кам'яна,
земляна
т е ж
Гребля кам'яна

■IS —
1
?
<U
г-
1-1
15
16
17
IS
19
20
21
22
23
24
25
Віддалсння
початковог
пункту
1
В ер ст в іі
5S
60
62
63
72,5
76,2.
79 ,
98 !
1
99,2
105 1
108 ■
122 >
і)
1
1
1
11,5
3,7
2,8
19
1,2
5,8
3.2
13,3
Місце й прнзначеннн
лаштунку
Ч 1 =
! с. Вили, млин ....
с. Рудня, млин . . .
I
! с. Пенни, млин . . .
!
I Гребля Житомирського
| водотягу ....
с. Бистра, млин . . .
с. Левково, 1-ий млин
с. Левково, 2-ий млин
с. Стрижевка, млин
с. Харитонівка, млин
е. Коречанка, млин
м. Коростшнів, млин
е. Городське, млин
Разом при Тетереву
турб.
кол.
кол.
кол,
кол.
кол.
кол.
кол.
КОЛ;
турб.
кол.
| || .;аж./метр.
Прнмітка
■й і-і
1 1о 0,975(2.08 Греблн кам'яна
1 10' 1,15/2,43 ■ т е ж
1 10 0,32/1,75 ■
3
2
2
і ;
2
Л 1
1
1
—
ао
20
20
10
20
30
25
10
0,308/0,60
0,986/2,10
0,80/1,71
1,06/2,26
0,51/1,09
0,85/1.81
0,78/1,66
0,87/1,86
0.52/1.11
-
п
I.
Гребля кам'яна.
земл. з хмизу
т е ж
..
»
»
— — 447- 20,906/44,59
Про одзначеиі на цій таблиці наявні гідросилові лаштунки доводиться
сказати от цю:
1) На зазначених річках—дуже багато гідросилових лаштунків. Це
свідчить за те, цю місцеаа людність і промисловість давно вже побачили
ті переваги, які дае використовування сили падіиня тікучих потоків, супроти
асіх инакших видів енергі'і, та й звикли експлоатувати порушну силу води.
2) Місцеві гідросилові лаштунки здебілыпого примітивні: складаються з
дерев'яних коліс з дуже низьким коефіціентом корисно'І дП й невеличких
турбін, иноді перестаріло'і конструкцП. Греблі мало не раз-у-раз у кеп-
ському стані й нераціональні своею конструкціею.
3) Лаштунки ставлено випадково, без будь-якого загального плану, без
повного й раціонального використовування природніх можливостей.
4} Дуже часто гідросилові лаштунки розміщені занадто близько один
од одного і через те нижчий лаштунок, бува, нідтоплюе вищий.
5) Дуже часто не використовуеться в належпій мГрі ні наявні падіння,
ні витрати води річки, і лаштунки мають багато меншу могутшеть, ніж
дозволяють природні умови.
6) Законів, що регулюють водокористування, часто не додержувано й
відповідного технічного нагляду за лаштунками бракувало. Через це часто
виникали різного роду позви між окремими завідувачами сусідіііх володій-
них установ і околишньою людпістю в справах затопления, затримки або

— -14 —
випуску води. А сами споруди иноді гинули тільки через те, що своечасно
не вжито було заходів для Тх ремонту.
Чи можна в майбутньому поширити використовувану
гідравлічну могутність.
Порівнявши гідравлічну могутність обслідуваних дільниць з тіею могут-
ністю, що П використовують там тепер, легко побачити, що можна здо-
бути ще багато додатковоТ енергі'і.
Висота и будова берегів (дуже часто скелястих), невеличка подекуди
ніирина річища, часті дільниці з великим падшням води — усе це утворюе
цілком сприятливі умови для будування тут гідросилових лаштунків.
Де саме гідросилові ланітунки найбільш були-б бажані з погляду потреби
в енергК Й ціло'і низки економічних чинників, —про це докладно не гово-
ритимем. Проте, все-ж-таки можна одзначити три основні напрямки, що
по них повинно буде іііти місцеве будування, а саме треба:
а) поширити могутність гідросилових лаштунків, додавши турбінні агре--
гати й збільшивши натиск на декотрих наявних лаштунках,
б) відновити ті лаштунки, котрі через що-небудь попсувалися,
в) побудувати нові лаштунки там, де на це е найсприятливіші природні
й економічні умови.
Щоб упорядкувати теперішне гідросилове господарство й найповніш
використати наявні природні можливості, необхідно скласти загальний
план цього використування й примиритися з неминучою потребою пока-
сувати декотрі, найдрібніші й найгірш устатковані лаштунки1), коли вони
своею безпосередньою близькістю заваджають утворити належний натиск
у поширюваних наймогутніших і найжиттьовіших лаштунках.
Отже, наведені визначення для витрат води в річці за кількістю опадів
і визначення похилів за одним нівелюванням не можуть претендувати на
особливу точність. А в тім, знайдені так кількості води й натиски все-ж-
таки дають спромогу поробити досить імовірні припущення про величину
наявно'і гідравлічно'і енергі'і й Ті розподіл по окремих пунктах, що неми-
нуче потрібно для всякого роду планових міркуваннів про енергетику Волині
!) У такому разі касованим лаштункам могли-б гюстачати електроенергію еусідні
могутніші станціТ.

ЗВЕДЕНА ВІДОМІСТЬ
ВИТРАТ ВОДИ В ВОЛИНСЬКИХ РІЧКАХ.
{До статті інж. С. Писарева).

— LG —
Назва ріки
1
5
8
9
10
it
За внрахуваннямн інженера
П ѵ н к
>-. ■
X I-
о о
3 Я
с; *
с;
d
ее М
.І со
. СХК
О
та
я л
і 3" н
Cl J3
С К
.3
CQ
О
н
о
н
■ѳ-
о»
о
Пересічна Пересічна
річна витра- меженна ви- ,
та води за трата води
секунду за секунду ■
куб. куб.
саж. мтр.
куб. ! куб.
саж. ' мтр.
р.Півд.Случі Гирло
м. Березно
Городниця (на -19 в. ыижче Но-
воград. Вол. моста) . . .
На 19 в. нижче Новоград Вол
зал. мосту
На 4 в. ннжче Новоград Вол.
зал. мосту -
Новоград-Воишський (1 в. вище
зал. мосту) ... ...
с. Острожок
с. Майдан Волянський . . .
1 в. впще Ммроиільського за-
лізничного мосту . .
с. Ко остки (вище гирла р. Хо-
мори)
12000
13656
10-100
11835
73S0 -I
S626
6400
т
-иоо
-1666
2800
3186
1 р. Хомора , Коло гирла
Коло с. Смоляркн
1300
1479
550
550
550
550
550
550
550
0,225 : 5,50
і
0,225 J 4,77
53,42 3,08: 29,9:.'
46,331 2.67 25,9*3
0,225! 3,48 33 80: 1,95 1 18,9-1 ;
0.225 І 2,94 | 2S,56 . 1,64
і | і
0.225' 1,88 18,26 1,05 10,20
0,225; 0,60 | 5,83
I
15,93
0,225! 1,28 12,43 0,72 6.9»
0,331 3,21
*) Вимірн переводились у водоспускові. "
и) Млин, що стоГть вгорі, затрммував воду ( Пеоесічне , обох ВІІМІОів л 6і м ;;/с
3) Млин, що стоГть вгорі, скидав воду \ иеРесічне 3 о0ох вимірш ±,оі м. /с.
У вага: Після того як я склав цю відомість, я одержав додаткові даиі про виміри
на р. Случ, коло хут. Данцева 20/Х — 1925 р., причому виявилося: витрата — 8,18 м. 3/с;
на р. ХоморІ, коло села Рудня 8/Х — 1925 р., „ „ — 1,668 м. 3/с;
к
— 47 —
С. О. Писарева
Пересічна
ннзька
витрата води
за секунду
куб.
ж.
1,764
17,13
1,53! 14,86
1,11! 10,18
0.94
0,411 3,981
і
0,19
Абсолютно
низька
витрата води
за секунду
куб. куб
мтр. саж
0,88
0,56
9,13. 0,47
0,60! 5,831 0,30
1,85: 0,10
За вимірами інженера С. О. Писарева
и
го
со
о
н.
о
ГО
Я
со
' О
и
О
ГО
03 '
со
S ш
СХ *
8,55
0,761 7,38
5,-14
4,56
2,91
0,21 | 2,04
те
ь
о
о
го
О
X
X
н
О) ГО
СО
а
го
го
о
j Витрата води
за секунду
П р и м і т к а
су и м
С._ч ей
куб.
саж.
куб.
метр.
5/ѴГ -1925' — 13,99 0,054 0,754
2/VI -1925І — 5,84 і 0,148
0.864
31/Ѵ -1925 — ! 14,70 0,051 0,75
3/1 -1925
31/Ѵ'ІІ -1925
29/ХІІ-1924
7,32
8,39
Ѵ,2
17,90 і 0.073
1,94: 0,63
10,82! 0,08.
1,31 112,72 |
1,22 111,85 ^І
0,86 І 8,35 :
27/Х1І -1924-
27/ХІІ-192-1
12,00' 0,07 і
і
5,5 0,08
0,84: 8Д6 :
0.-14 I 4,27
За попередніми вимірами:
0;97
9/Ѵ1І -
22/Х -
14/ѴІП-
4/Х -
4/Ѵ -
21/ѴІІІ'
31/ѴІ -
21 VIII-
24/ІХ -
1899
■1899
■1900
-1900
1901
1901
■1902
■1904
4914
НадО
рейки
0,22
0,274
0,101
0,039
0.122
ОД 00
0,232
0.066
0.25-1
м. Березно
12£8
12,81
4,12
1,395
5,56S
5,175
2.25
0,167
0.187
0,134
0.129
ОД 62
0,162
ОД 63
ОД 72
Пересічна з них .
2,039
2,408
0,552
0,180
0,902
0,S37
1,348
0,368
0,975
1,07
19,80
23,39
5,36
1,75
S,75
8ДЗ
13,09
3,58
9,47
10,37
За вимірами інж. С, О. Писарева:
26/ХИ -1924
25/ХІІ -1924
2Д5
0,13! 0,281 2,72 2);
4,15 0,16 0,66 I 6,41 J)
=(
су
с
о ь
* о
-_ о
я 5
«S3
|о
та
го
СО
О
І7и
I <3 ш ц
3 ;."
—в -,
X
с ! [
7 ~" t-
^ LZ г .
і
О -;- '
нглг
•■1 ч
1
с
т
5
і
-! І
ПдрометричноГ частннп Наркомзем'у:
жив. перес —18,56 кв. м.; пересічна швпдк. 0,439 м/с.
я — 4,45 кв. м.; „ „ 0,34 м/с

— 48 —
Назва ріки
1 , р. Уж
3!
4-
О:
6;
п
н к т
За внрахуваннями Інженера
до
<и о.
о «
га ш
чэ
с; ав
£
с;
а:
га
ас
ш
ТО CQ
.2. то
Cut:
О
то
Я л
э* н
о «
<и ы
сил
а> ^
г—• **"•
С ас
*
^
*=:
'і-і
«<
а
о
н
а
X
CD
а>
о
Пересічна
річна витра-
та води за
секунду
І _
! ~ і
І Куб. ! Куб.
! саж. ! мтр.
Пересічна
меженна ви-
трата води
за секунду і
куб. ! куб.
саж. | мтр.
Коло гирла
Коло Нового Шарно (нмжче впа-
дання р. Норнна)
Нижче впадання р. Жерева
Нижче Коростеня :
Нижче Коростеня (на 26*/г вер.) !
Нижче Коростеня (на 1 вер. '
180 саж.)
Коло Коростеня (зараз же коло ; ізОО
залізничн. мостѵ) . . . . ■ ттбя
' 14MJ
2,98: 28,95
1,67
6500 '
7397 І 55° °'225
4560 ! і
щд 550 1 0,225, 2,07! 20,3 ; 1,16
16,2 :
11,27:
550 ' 0,225 і 0,6 : 5,88 0,83
3,22
8
9
10 j
И
Уж
р. Жерев
р. Норин
р. Уборть
я
и
Jt
р. Уборть
it
с. Черевач
м. Хабне
Д о п л и в и:
Коло гирла ,
Коло гирла
Коло гнрла
с. Хочин
нижче вливу р. Перги . . . .
коло впливу р. Перги . . . .
коло с. Сушани
нижче від залізн. Олевського
мосту ...
I і£00
1708
I 930
{ І058
F000
5690
2400
2731
В Олевську
коло с. Бобровки нижче р. Рудні
Бистрій ....'.
1600
1820
с. Копище
коло вливу р. Перги
') Спуст води з млина, що стоі'ть вище.
550 , 0,225 0,691 6,70 0.39 3,78
550 ! 0,225
0,43| 4Д8: 0.24 j 2,33
550 0,2251 2,291 22,24 1,28
550 0,2251 1Д0 10,68 0..62
12,43
6,02
550 ; 0,225 j 0,73 7,09 | 0,41 3,98
— 49 —
С. О. Писарева
Пересічна
низька ви-
трата води
за секунду
куб.
саж.
куб.
мтр.
Абсолютно
низька ви-
трата води
за секунду
куб.
саж.
0,96
0,66
0,19
0,22
0,14
0,74
0,35
9,32
6,41
1,85
0.24
2,14
1,36
7,19
3,41
0,48
0,33
0,096
0,11
0,068
0,37
0,18
2,33
ОД 2
куб.
мтр.
4,66
3,205
0,93
1,07
0,66
3,59
1,75
1Д7
За внмірами інженера С О. Писарева
о:
X
а
то
со
2
о-
то
то
н
о
а
к
СП
то
03
о
о
к
д
то к
g cu^
Д <и то
Пси
3
э
то
СП
то
3*
то
а
і. >>&
О) Л *
о- н
си и
м
си
о
Витрата води
за секунду
куб.
саж.
куб.
мтр.
П р и м І т к а
11/Ѵ
11/Ѵ
10/Ѵ
8/Ѵ
4/Ѵ
1925
1925
1925
1925
1925
2/Ѵ - 1925
8/Ѵ - 1925
9/Ѵ
10/Ѵ -
1925
1925
1,86 I 0Д58
1,06 і 0,11
1,56 j 0,072
4,64! 0Д7
0,371
0,435
0,294
0,117
0,113
0,078
0,106
0,139*)
0,149*)
3,60
4,23
2,86
1Д4
1,10
0,758
0,98
1,35*
1,45*)
За попередніми вимірами:
15/ѴІ -1917) —
15/Х -1915І -
8/ѴІІ-1917 -
4/1X -1925 -
2,694
2,166
1,88
2,05
0,189
0,171
0,090
0,212
0,509
0,370
0,169
0,435
4,94
3,59
1,64
4,228
За вимірами інж. С. О. Писарева:
9/Ѵ -1925
11/Ѵ -1925
30/1Ѵ -1925
29/IV -1925
28/ІѴ -1925
26/1V -1925
26/IV -1925
25/1Ѵ -1925
24/1Ѵ -1925
24ДѴ -1925
—
—
——
—
—
—
—
1,73
1.0
1,78
1,87
2,44
1,649
1,247
0,655
—
0,037
0,077
0,064
0,077
0Д75
ОД 86
0,111
0,158
0,0364
0,3
0,312
0,348
0,271
0,257
0,261
0,454х)
0,197
0,291
0,62
0,75
3,03
3,38
2,62
2,50
2,54
4,41
1,91
2,83
За попередніми вимірами:
25/YIII-1895
2/VII -1878
3/Х -1925
0,553
0,226
0,221
ОД 86
0,125
1,218
*) Під час пемІр кодомдвпа,
що стоіть в еще, підтряаг. зав-
шдв тон сам. pis. коде, тому
вайповв. ввтр. к* до Коросте-
0,189 + 0,149 =0іШс3/,
вя
2
9/Ѵ—1925 р.
Пѳрѳсічво арвтыѳт. з всіх 3
ввтрат в равові Коростѳвя—
0,106 с'/с.
За вимірами Нарком-
зем'у.
> Зах. Експ. по ос. бол.
За данимп Нарком-
зем'у.
Вісті— 4.

— 50
За вирахуваннями інженера
С. О. Писарева
Назва ріки j
П
у н к т
>\ .,
х ь
«2 «
** &*І
и Ф 1
га со ! ■
Ю Е
•
Is
С а
X
ш
S
1 ТО 03
.Л то
о«с
о
то
я л
з* н j;
'Я и s
CU id Ч
Пер
кіль
В МІ
О
н
о
ш
=f
СУ
о
Пересічна
річна витра-
та води за
секунду
куб.
саж.
Пересічна
меженна ви-
трата води
за секунду
1 р. Горинь
I
4
о
6
7
If
»
»»
Гирло . . .
с. Білогуша
с. Збуж . .
м. Славута
с. Голики . .
с. Сивки (прибл. 10 в. н. м. ізясл.
с. Васьківці „
» »
вище
{
24.000
27,312
23.740
27,016
9,000
10,242
3,200
с. Білогуша
36,416
2,400
27^312
550
550
550
550
550
0,225
0,225
0,225
0,225
11,01
10,89
4131
. 1,47
106,78 6,17
105,77
6,10
40Д2І 2,313
14,27
0,225
1,10
■ с. Збуж . •
10,68
0,82
59,93
59,25
22,47
7,97
Пересічна
низька ви-
трата води
за секунду
куб. ! куб.
саж. мтр.
Абсолютно
низька ви-
трата води
за секунду
> 3,53 34.28 .1,76
0,62
6,02
<
1
і
І с-
1
. м.
с.
.
Полян и
Славута
Ташки
3,49
1,323
0,47
0,35
333
12,85
4,57
3,41
1,74
0,66
0,24
0,18
За вишрамн інженера С. О. Писарева
Витрата води
за секунду
П р и м і т к а
2/11 - 1925
1/П - 1925
31/1 - 1925
30/1 - 1925
4,1
11,93
6Д8
— | 5,33
За попередніми
20 V -1S99 0,27 24,03
10/Ѵ1 -1900 0,04 12,42
12/ѴШ-1900 0.02 14,79
5/Х -1900 0,07 11,47
3/Ѵ -1901 0,09 16,46
26/ѴШ-1901 0,03 14,42
26/ѴІІ -1902 0.27 22,6S
25/ѴШ-1904 0,20 11,06
19/ѴШ-1893 0,S6 45,81
22/ѴІ -1894 0,96 50.11
24/Y1 -1894 0,9S 57,4
16/П1-1896 - 24.S6
10/VII -1898 0,55 3S.2
18/ѴІІ-І898 0,56 37,7
20/Х -1898 0,79 36,S
13/ѴІ -1903 0,83 56,35
27/ѴШ-1914 — —
18/Х -1914 - -
Пересічна річна витрата
„ низька
Абсолютно мінім. „
0,435
0Д34
0,236
0,215
вимір
ОД 94
0,19
0,24
0,21
0,24
0,19
0,25
0Д7
0,21
0,27
0.24
0,23
0,22
0,25
0,22
0,46
0,46
8/VI -1900
16/ѴШ-1900
3/Х -1900
ЫУ -1901
З/ѴШ-1901
30/V -1902
19/ѴШ-1904
14/ѴІ -1903
15/ѴІІ -1899
25/Х -1899
24/ІХ -1914
одо
0,16
0,11
0,13
ОД 6
0,25
0,04
0,81
0,46
0,45
0,40
13,0
10,63
12,0
13.66
13,48
15,30
11,18
25,43
17,85
18,45
Пересічна річна витрата
„ низька „
Абсолютно мінім. „
6/И - 1923 -
18/1 - 1923 -
26/і - 1923 —
34,96
38,35
47,52
59,92
42,17
46,30
0Д1
0,17
0,15
0,15
0,16
0,17
ОД 4
0,33
0,21
0,20
0,78
0,78
0,256
0,256
0,32
0,32
1,78
1,60
1,46
1,15
ами:
4,66
2.36
3,55
2,41
3.95
2,74
5,67
1,88
9,36
13.76
13.7S
12,73
8,79
S.29
9,211
12,4
16,28
20.65
7,624
3,142
1,848
1,43
1,81
1,80
2,05
2,15
2,60
1,56
8,40
3,77
Я,71
3,35
3,460
1,874
1,082
2,81
3,0S
1,25
1,53
1,39
1,52
17,29
15,54
13,18
11,17
45,26
22,92
34.4S
23,41
3S.36
26.61
55,07
IS, 26
90.91
133,65
133,SS
124,65
S5 3S
S0,52
S9.47
120,44
158,13
200,57
74,05
30,52
17.95
13,89
17,58
17,48
19,91
20,88
25,25
15,15
81,59
36,62
36,04
32,54
18,20
10,51
27,27
29,90
12,17
14,85
13,49
14,80»
CD
W g
15
§i
со В
то о
u 4
!>»*
u
ca
CO
/
i
}
}
}
За впраіув. проф. Б. В. On-
повова па підст. дав. впыірів
1893- 1914 р. для pinutti 1895-
10U р. по зазиач. посту. На
куб. нетрв ив пирев. ваш.
3 Нарису праць За-
хілньоі Експепицп для
осушення болот.
За впрахув. проф. Е. В. Оп-
покова за дап. зазвачов.
поста за тон саман поріод. На
куб. мотрп мв поревели самі.
За вимірами Укрзал.
вітки (в метрах).
Теж.
Теж.

52
За вирахуваннямн інженера
Назва ріни
Пункт
£Ѵ
всей
вере
Площа б
в квадр.
£
ы
ѣ
ш
со со
річн
паді
о
те
Я JS
Пересіч
кількіст
в мілім.
>-,
ы
сто
ент
Коефіці
Пересічна
річна витра-
та води за
секунду
1
р. Тетерів
ГУ
я
Г)
Я
п
п
р. Шийка
р. Лісна
р.Ліс. Камен.
р. Гнилоп'ять
р. Гуйва
Гирло
w
м. Радомишль .
м. Коростиннв .
с. Комарище . .
м. Левково . .
м. Житомир (вище шос. мосту)
14000
15932
6350
7226
и
JI
с. Денинн
Рудня Поштова
хут. Мишина! (нижче впливу .
„ р. Вибри) . . .
Міст КиТво-Ковельськ. залізн
На 6-ій верст, нижче
4500
5121
1400
1593
600
683
и
п
и
и
я
»
п
л
I)
и
■
и
»
п
и
13
18
33
34
40
42
46
48
56
74
84
97
111
114
123
коло гирла .
71
ч
1)
п
*
п
Т1
»»
»
п
п
п
»
и
п
• ■
я
и
в
II
и
и
■»
п
п
If
п
»
»
»
»
• »
I Житомир (вище шосейн. мосту)
Д о п л и в и:
коло гирла
5» »
7)
п
500
569
1400
1593
1200
1365
550
525
550
525
550
525
550
525
550
525
550
525
550
525
550
525
0,225 ■ 6,43
0,205 5,57
0,225 ; 2,915
0,205
2,53
0,225 2,07
0,205 ; 1,79
0,225 І 0,64
0,205 ' 0,56
0,225
0,205
0.28
0,24
0,225
0,205
0,225
0,205
0,225
0,205
0,23
0,20
0,64
0,56
0,55
0,48
Пересічна
меженна ви-
трата води
за секунду
62,45
54 ДО
28,31
24,57
20,10
17,38
6,22
5,44
2,72
2,33
2,23
1,94
6,22
5,44
5,34
4,66
куб.
саж.
3,60
3,12
1,63
1,42
1Д6
1,00
0,36
0,31
0,16
ОДЗ
ОДЗ
ОДЬ
0,36
0,31
0,31
0,27
куб.
мтр.
34,97
30,30
15.83
13,79
11,27
9,71
3,50
3,01
1,55
1,26
1,26
1,07
3,50
3,01
3,01
2,62
1) За вимірами Пдрометр. частини Наркомзем'у Украіни.
— 53 —
С. О. Писарева
Пересічна
ннзька ви-
трата води
за секунду
Абсолютно
низька ви-
трата води
за секунду
2,06
1,78
0,933
0,81
0,66
0,57
0,21
0,18
0.09
0,08
0,074
0,064
0,21
0,18
0,18
0,15
За вимірами інженера С. О. Писарева
я
я
ге
со
2
си
•■н
S
я
со
С!
те
я
Я
со
те
н
о
и
а
те
ей
со
О
t-
о
со
я
те Я
те
о
те
я
У
о
те
Витрата води
за секунду
«.у S
и
с: *
куб.
саж.
куб.
мтр.
20,01
17,29
9,06
7,87
6,41
5,54
2,04
1,75
0,87
0,78
0,72
0,622
2,04
1,75
1,75
1,46
1,03
0,89
0,47
0,405
0,33
0,29
0,10
0,089
0,044
0,04
0,037
0,032
ОДО
0,089
1,088
0,076
10,00
8,64
4,57
3,93
3,20
2,82
0,97
0,86
0,43
0,39
| 13/ѴІ -1925
10/YI -1925
7/ѴІ -1925
7/1 -1925
{
4,60
3,60
3,76
8,375
3,113
0,17
0,24
0,164
0,0964
0,081
Разом
19/1 - 1925
22/1 - 1925
23/1- 1925
25/1- 1925
—
—
—
11,655
-
0,970
1,674
0,147
0,789
0,871
0,616
0,829
0,253
1,082
0,844
0,129
0,143
0,057
7,66
8,46
5,98
8,05
2,46
10,51
8,19
1,25
1,39
0,55
За попередніми вимірами:
0,36
0,312
0,97
0,86
0,855
0,738
27/VII-
29/YII -
1/ѴІІІ-
2/ѴІІІ-
4/ГІИ-
18/ѴШ-
13/VIII-
16/ѴШ-
18/ѴІЦ-
19/ѴШ-
21/ѴШ-
25/ѴІІІ-
5/ІХ -
9/ІХ -
12/ІХ -
22/1Х -
23/ІХ -
25/ІХ -
27/ІХ -
Пересічно . 1,8889! 18,33
29/ХІ1-1925І - I — | - 1,11 |10,7й4а)
За вимірами інж. С. О. Пісарева:
1914
1914
1914
■1914
•1914
■1914
■1914
■1914
•1914
•1914
•1914
■1914
1914
1914
1914
■1914
■1914
1914
1914
8,125
19,450
5,780
8Д50
5,355
6,275
5,700
5,75
9,725
9,325
21,200
5,975
6,025
■10,275
І11.315
117,125
26,025
32,675
|98,425
0,238
0,185
0,248
0,253
0,250
0,200
0,233
0,189
0,218
0,178
0,186
0,302
0,187
0,128
0,145
0,128
0,042
0,043
0,036
1,934
3,597
1,438
2,062
1,341
1,255
1,327
1,087
2,115
1,655
3,952
1,807
1,128
1,315
1,646
2.192
1,083
1,412
3.542
18,78
34,94
13,96
20.02
13,02
12,18
12,88
10,55
20,52
16,07
38,36
17,52
10,95
12,76
15,97
21,25
10,51
13,70
34,40
23/1 - 1925
24/1 - 1925
20/1 - 1925
24/1 - 1925
19/1 - 1925
ОДО
0,06
0,40
1,09
0,158
0,190
0,140
0,342
0,016
0,011
0,056
0,373
- І 1,21 0,225 І 0,272 2,64
0,155
0,107
0,544
3,52
П р и м і т к а
сэ та
и
_ о
Я си
||
•Я °
* Ъ£
О—«
о\ t>
•; Е- О
3 оо
—j і і
,оо
^ оо
о
сГ
\о
ы
о
со
о
I
о
о
cnos ~
с.
со
О «
. и
Я о
ч5 о
—* С
■5.0
те . оо
S^s
.2 о о
■г: с те
да ■
e=t те *
О, л
5 с я
§«§
;-..&.
те са
о і .
2ХХ
р.-
а-
г
я
§
'те4
те ч
ч о,
я t-
^ ее
J3 - D.
н cu<u
те а) пэ
н о
Sf см СМ
Ь- ЯI *—'
то ѵ™ са
*-■ S*=
оря
Э о е-
о
я
те
О
Я
О О
о о
«=; ^:
о о
і
те
ч
о.
.3
те
о
я
ге
со
О
О
чи
re
Я
о
О)
сх

— 54 —
Zusammenfassung.
Auf Grund des Untersuchung von mehr als 530 Werst der Fliisse
Wolyrriens mit 46 Abflussmengemessungen, rechret der Verfasser die
Wasserkraft des Fliisse bei verschiedener Abflussmenge, namlich: a) mittl.
Jahresmenge, b) beim mittl. Sommerwasserstand, c) b. niedrigem Wasser-
stand und d) b. niedrigstem Wasserstand, nach der Formel N=10,7QH,
wie foist:
Flussstrecken
Siidl. Sslutsch . . . .
Teterew
Usch
Ubortj
Chomora
Goryn m. d. S. Sslutsch
(oberhalb Sslawuta) .
Zusararaen
Abfluss-
aebiet
nadr.
Werst
12.000
Ы.000
6.500 i
5-000 :
1.300
24.000
— ; 530
Auf Grand dieser Tabelle, rechnet der Verfasser die im Laufe von 9 Mo-
nate per Jahr zur Verfiigung stehende Wasserkraft zu 12.748 bis 19.122 PS,
zur Zeit werden nur 3.452 PS. ausgeniitzt, d. heist nur 27°/o von dem
ersten Wert nach dem niedrigem Wasserstand gerechnet.
Der Aufsatz d. Ing. S. Pissarew enthalt gewisse Erganzungen zu den
Angaben, die im Buche „Die Wasserreichtiimer v. Ukraine" v. Prof. E. Oppo-
kow, 1925, S 84 — 99, gedruckt waren.

До да тон.
Проф. 8. Оппоков.
ДОДАТКОВІ ДАНІ ПРО PP. ТЕТЕРІВ ТА УБОРТЬ.
Die ErgSnzungsangaben ffir die Flusse Teterew und Uborfj.
Von Prof. E. Oppokow.
A. P. Тетерів.
P. Тетерів досліджувала КиТвська округа ВодоніляхІв 1900—7 року
на віддаленні 156 верств від IT впадіння в р. Дніпро, а 1914 р.—на відда-
ленні 123,5 верстви від того-ж впадіння до залізничного мосту біля ст.
Тетерів. Дані цих досліджень наведено в моій книзі: «Водные богатства
Украины», 1925, стор. 85—86, де показано, що в той час, як останне
дослідження виявило падіння річки на 123,5 верстви рівне 12,415 саж.,
попередне дослідження на протязі 131 верстви від впадіння в Дніпро до
с. Макалевич дало падіння 13,089 саж., а на всьому дослідженому
протязі річки —146 верств до с. Межирічків— падіння 17,176 саж. Середній
похил в обох випадках дорівнюе 0,0002.
1925 року інж. С. Писарів досліджував частину річки, довжиною
77 верств, від тіст. Левкова до с. Лутовки, що трохи нижче к. Радо-
мишля, при чому ділянка річки від с. Лутовки до с. Межиричок, на
протязі всього 14 верств, залишалась недослідженою.
Того-ж таки 1925 року, неэалежно від С. А. Писарева, переводив
дослідження р. Тетерева, за дорученням Житомирського Окр. 3. У., технік
М. Кожевников на протязі 83 верстви від м. Коростиніева до с. Дригалова.
1926 року р. Тетерів, в його верховинах, на протязі 19 верств від
с. Дубища до с. Трощі, досліджував технік С. Кудін, причому знов діль-
ниця річки від с. Дубища до с. Дригалова всього 6 верств, залишилась
недослідженою, а нівеляція —незвязаною з попереднъою роботою М.
Кожевникова.
Дані всіх цих нівеляцій, непов'язаних: між собою, надійніли в розпо-
рядження інст. Вод. Госп., і останній доручив своі'м співробітникам, інж.
А. Огіевськомута інж. В. Чорноградському, звязати попередні" ніве-
ляцП між собою, а почасти й перевірити 'іх.
інж. А. Огіевський 1926 року виконав 34 верстви 200 с. нівеляці'і
від м. Радомишля до с. Макалевич, з промирами 5-ти витрат р. Тетеріва
в и. Житомирі та в с. Макалевичах; 5 других ѳитрат він виміряв тамо-ж
і в с. Гринях за дорученням Гідрометрично'і частини НКЗ.
Того-ж — таки 1926 р. інж. В. Чорноградський, за дорученням інст.
Вод. Госп., виконав 36 верств перевірочноТ обходноТ швеляці'і між м. Лев-
ковим та с. Денишами, з метою перевірки нівеляці'і М. Кожевникова, при-
чому виявилося, як це видно з приведено'! нижче таблищ" всіх зазначених
нище нівелящ'й, що помітних розходжень між двома нівеляціями на зазна-

— 56 —
ченій діпянці р. Тетерева немае; нівеляцію інж. Чорноградський переводив
у 2 нівеліри, з допомічником, і констатував, таким чином, надійність ніве-
ляціТ М. Кожевникова.
1927 року інст. Вод. Госп. доручив науковому сшвробітникові інжен.
А. ОгІевському довести свою нівеляцію 1926 року від водяного млина
в с. Макалевичах до залізничного моста біля ст. Тетерів, а також звяза-
тись з залізничним мостом на Тетереві у с. Бистро*! й біля ст. Чуднів-Во-
линський. Від останнього тоста інж. А. Огіевський подовжив нівеля-
щю до хут. Поповички, на 20 верств вниз від моста, до першого репера
нівеляціТ М. Кожевникова, який зберігся, з зазначкою 102,50 саж. по ні-
веляці'і Кожевникова. Крім того інж. А. ОгІевському було доручено
перевести нівелянію вверх від м. Радомишля до с. Стрижевки, на протязі
52,5 верств, з метою перевірки попередінх нівеляиій та встановлення
зазначок деяких реперів, що були відсутні в півеляци М. Кожевникова між
Стрижевкою й Коростишевом.
Всього сінвробітники інституту в 1926 та 1927 роках зробили 143 вер-
стви нівеляцш для звязку й перевірки попередніх робіт, що й дало змогу
визначити падіння р. Тетерева на недослідженому раиіш участкові річки
від с. Межирічків (145 верств від падіння) до с. ТрощІ (324 верстви від
впадіння в Дніпро), а також перевірити вжитий у інж. С. Писарева
засіб опреділяти падіня й зазначки рівня річки шляхом інтерполяціі кін-
цевих зазначок рівня води під залізничними мостами біля Житомира та
м. Чуднова.
Перні за все можна зазначити, що взявши залізничну зазначку для ін-
дошви рельса на тосту біля ст. Тетерів, що дорівнюе 61,86 сажня над
рівнем моря, та для верху каменя під фермами того-ж моста—60,99 саж.
над р. м., інженер А. Огіевський одержав зазначку для рівня води
16/ІѴ —1927 під мостом — 57,78 саж., дуже близку до зазначки залізнич-
но'і (57,70 саж.) і до зазначки 57,75 —1914 р. Ки'івсько"]' Округи Шляхів,
де ця зазначка даеться, приймаючи для верха підфермового каменю
зазначку 60,679 с.1), трохи нижчу, ніж залізнична. Тому зазначку 60,99 с.
над р. м. для підфермового каменю моста на Тетереві біля ст. Тетерів
прийнято, як основну, І по ній вирахувано всі инші зазначки нівеляцП
(обходноі) 1926 р. від ст. Тетерів до м. Радомишля й 1927 р. від м.
Радомишля до с. Стрижевки, які наведено в таблиці, що даеться нижче.
В останній, поруч з попередньою нівеляціею, подаються зазначки
нівеляцій Інж. С. Писарева таМ. Кожевникова (див. табл. на стор. 43-44).
3 попередньоі таблиці видно, що нівеляція Інж. А. О г і.е в с ь кого від
ст. Тетерів дае для рівня р. Тетерева в м. Коростишеві зазначки, досить
близькі до зазначок інж. С. Писаре в а (різниця лише на 0,25 саж.); хоч
значне розходження між цими нівеляціяти, яке сягае майже 2-х сажнів,
маеться між м. Коростишевом та м. Радомишлем й потребуе перевірки.
Другий звязок нівеляціі Інж. А. Огіевського з залізничними ніве-
ляціями на мосту на р. Тетереві між Житомиром та Бердичівом, біля
с. БистроТ, де зазначка нідошви рельса е 89,20, дае для рівня води під
мостом зазначку 78,26 с, близьку до залізничноі зазначки рівня 78,21 с.
Розходження нівеляцй М. Кожевникова з залізничною коло цього мосту
не перевищуе 0,28 с. (репер Кожевникова у водяного млина в с. Бистрій,
з зазначкою 79,56 с. мае, за звязком А. Огіевського з залізничними ніве-
ляціями, зазначку 79,28 саж., себ-то на 0,28 саж. меншу, ніж дае М. Ко?
жевників).
') Основна зазначка при цьому для репера № 30 Чорнонорсько-БалтіАського
Водного Шляху, при впадіиш р. Тетерева, дорівнюе 47,477 саж. над р. м.

ВодяниА лліш на р. Тетереві в с. Чудпні. (Типова споруда).
- ■•- "- ■ ■-■■' ■ -- -•-•■* <■
Бодяний млик на р. Тетереві в с. Вишевнчах
(не працюе, бо floro обійшла рітка).

. 4*
-,'S
■\

— 67 —
Відомість нІве'ляціТ р. Тетерева.
М і с ц е
Інж. А. Огіевського Інж. С. Писарева
Рівень
води
сажн.
Похнл
Репер
Рівеньі
води ■ Лохил
сажн I
Репер
Залізн. міст. біля
ст. Тетер і в .
с. Макалевичі,
вод. млин . .
Вод. пост тамож,
№. 72 . . .
8 вс.
2О0с.
15
20
24 вс.
200 с.
27 }
28bcJ
400 с. і
31
ІРівень води .
с. Вищевнчі, був.
вод. млин . .
с. Межирічки,
вод. млин .
} Рівень
води
с. Чудин, вод.
млин ....
33 вс.
•100 с.
35 вс.
200 с.
36 вс.
200 с.
65 вс.
200 с.
78 вс
400 с.
81 вс.
200 с.
87вс.
2О0с.
89вс.
108 вс,
Рівень води .
с. Бережш, бувш
вод. млин . .
ІРівень води ннжче
| с. Лутовки . ,
|Радомишль, був.
] вод. млин ■ . .
ІМІст в м. Радо-
| мишлі, рів. води
1с. Городське, був.
/ вод. млин . - .
1м. Коростиніів,
J вод. млин . . .
Ід. Киричанка, вод.
} млин
]с. Харитонівка,
j вод. млин . .
с. Стрижевка, вод.
млин
м. Левково,
НИЗОВИК ВОД. МЛИН .
57,78
/58ѵ
1 58,46
58,66
59,86
61,59
( 62,51
1 63,01
63.55
I 64,38
1 64,74
65,03
65,44
65,71
65,00
66,23
" 12
I 66,
1 66,
69,23
70,88
71,75
І0ДО58
}о,00055
І0,00039
|о,00056
} 0,0005
І0.00059
І0.00072
0,00037
0,00019
■0,00036
/0,00047
0,000215
0,00025
0,00034
( 72,36
I 73,22
f 73,16
I 73 60
59,12
59,40
67,96
69,91
73,77
73,11
75.32
- {
64,25
68,70
69,22
70,63
71,50
I 72,31
1 73,16
I 73,19
1 73,70
74,96
76,02
0,00030
0,00029
0,00038
0,00026
М. Т. Кожевникова
Рівень
води
сажн.
Похил
Репер
71,'
72,77
72,77
73,36
if 73,4'
it 74,2
f 74,21
1 74,66
if 75,74
\\ 76,93'
■0,00036
■0,00023
78,55

— 58 —
«
M i с ц е
Нів.
інж. Чорноградського
За ІнтерполяцІею
інж. С, Писарева
Нів.
М. 'Г. Кожевникова
Рівень
води
еажн.
Похнл
Репер.
Рівень
води
сажи.
Похнл
Репер.
Рівень!
води j Похил
сажи, '
Репер
110 вс.
300 с.
114 вс.
200 е.
123 вс.
400 с.
124 вс.
400 с.
126 вс.
400 с.
128 вс,
400 с.
143 вс
100 с.
148 вс.
100 с.
148 вс
400 с.
152 вс
400 с.
155 вс.
100 с.
155 вс
400 с.
159
164
167
16S
177 вс.
200 с.
181 вс.
2О0с.
185 вс.
'200 с.
187 вс.
1Э1
195 вс.
200
200 вс.
I Там о ж, верхній
I вод. млин . .
Іс Бистра, вод.
[ млин . . .
ім. Житомир, зага-
I та міськ. водоп
іс. Псниіі, вод
[ млин ....
Іс. Рудня, вод
I млин ....
!х. Вили
с. Денииіі, бувш
вод. млин . .
с. Фрисарка, нижч
вод. м лин
}'Гамож, верхній
вод. млин . .
Іс. Рудня Пошта
с. Внсока Піч,
нпзч. млин
Тамож, верхній
млин . .
с. Годнха,
млин . ,
д. Шнеерка, вод.
млин
х. Половички, вод,
іілин (зруйн.}
с. Корвииівка, вод
млин .
вод.
}с. Дубише
}м. Чуднів .
Іс. Подолянщ
Зал. міст .
с. Волосів,
млин . .
"Іс. Каривиі,
і млин . .
с. Троша,
вод
вод.
вод.
77,60
77,67
78,40
81,51
81,76
82,20
83,22
83,22
84.42
84,52
89.6S
90,04
Нів. Інж. А.Огіевського
1100,10
[100,64
(101,41
1103,75
11 5,35
105,41
107,00
(107,03
1107,71
107,71
0,00070
(0,00082
102,50
102,06
105,88
107,36
108,11
(під. р.
118,06
111S.13
76.11
76,91
77,71
78,70
81,69
82,00
83,00
82,82
S3,10
84,24
84,36
85,34
89,53
89,90
91,30
92,80
92,80
93,32
93,70
94,00
94,68
95.41
95,41
96,30
96,42
97,20
/ 97.S9
\ 9S,80
Г 98,96
1 99,67
/ 99.6S
Ц00,20
(103,20
1104,76
/104,86
\106,40
/106,36
1107,32
107,32
Гол. р.
117,59
76,94
77,59
77.73
78,54
81.54
81,84
82.1!)
83,35
83,36
84,35
S4.32
85,30
89,67
90,021
94,14|
9о,14І
95,40
96,05
г -
I -
96,90
97.57
I 97,57
1 98.42
8.44
'9,25
I 99,26
\ 100,01
/100,03
1100,83
/100.S3
1101,39
Нів
/104,27,
1105,40,
[105,60
1106,S3
/107,02
1107,77
107,77
/107,90
1109,03
1109,22
1110,59
/110,83
lll2,0S
0,00061
0,00086
0,00106
0,00074
0,00205
0,00047
0,0OO0S
■0,00033
0,00078
0,00073
78,60
79,56
85,97
92,13
95,50
99,00
99.5ti
100,<Ю
101,50
102,50
102,00
С. КудІна:
105.88
0,00053
0,00065
107,98
108,23
111,08
ш,рі
112,38
На 200 вс. падіння 11Q.S3 —57,78 = 53,05 саж. СереднШ похнл і = 0,00053.

— 59 —
При такому невеличкому розходженні з залізничною нівеляціею біля
с. Бистро'і, зазначки нівеляці'і Кожевникова, в кінці п, в м. Коростишеві,
на цілу сажінь вище зазначок А. Огіевського й примірно на 0,75 с.
відрізняються відзазначок Інж. С. Писарева.
Прийнявши в другому кінці нівеляці'і М. Кожевникова, в хут. Поповички.
зазначзу 102,50 с, яку подае Кожевників, Інж. А. Огіевський одержав для
індошви рельса на мосту через Тетерів біля ст. Чуднів и с. Подолянців,
зазначку 118,06 с. для право"]' коліТ, в напрямку на Шепетівку, і 118,13 с —
для ліво'і колі'і, себ-то на 0,54 — 0,61 с. більні високі, ніж подае для
індошви рельса на цьому тосту (117,52 с.) інж. С. Писарів. Таким чином
і для другого кінця нівеляці'і" Кожевникова, біля Чуднова, як і в
м. Коростишеві, зазначки М. Кожевникова здаються перебільшеними трохи
проти зазначок інж. С. Писарева, як! подано в попередній відомості.
Але "іх залишено без змін, хоча в звязку з розходженням на 0,75 саж. 1|
з нівеляціями інж. А. Огіевського в м. Коростишеві, слід би .було всі
зазначки нівеляці"і М. Кожевникова зменшити на цю різницю.
ВзагалІ з попередньо'і" таблиці видно, що в той час, як на нижчих
123,5 иерствах від залізничного моста біля ст. Тетерів до впадіння в
Дніпро, р. Тетерів мае падіння 12,4 саж. і середній похил 0,0002, на про-
тязі 200 верств вверх по течІІ від зазначеного мосту до с. Трощі падіння
Тетерева дорівнюе приблизно 53 саж. і середній похил складае 0,0005.
На деяких дільницях річка ця мае характер цілком гірськоТ річки з ске-
лястими, крутими берегами й правдивими порогами (див. малюнки).
Такий характер річка мае у м. Коростишева, де на протязі 3-х верств
до с. Стрижевки падіння річки доходить до 2,5 саж., й тут збудовано 4
водяних млина один за другим. Поріг височиною в 1 арш. маеться на б
верств нижче м. Левкова. Далі пороги маються у м. Житомира, і значне
падіння— 4,84 саж. на протязі 9 верств 200 саж. — знаходиться між
С. ПсиііН та хут. Вила, і тут теж маеться 3 гідроустановки, які однак не
використовують уповні всього того падіння.
Ще вище по течп', біля с. Денишів і Фрисарки, йде низка порогів аж
до с. Висока Піч. Біля само']' Фрисарки частковий похил збільшуеться, як
видно з попередньо'і таблиц], до 0,002, а на протязі 2,1 верств з с. Фри-
сарці, де падіння складае 4,8 сажня, похил досягае навіть 0,0043.
Взагалі між с. Псищі та с. Висока Піч на протязі 27 верств р. Тетерів
спадае на 12,5 саж. і мае середній ухил 0,00093, найбільш значний на
всьому протязі річки. Далі вверх падіння вже зменшуеться й використо-
вуеться уповні існуючими млиновими установками, між тим як між с. Пси-
щами та с- Високою ПІччю падіння далеко не використовуеться, й цей
участок заслуговуе на особливу увагу при використанні гідравлІчно'Г енергі'і.
Далеко також не використовуеться падіння р. Тетерева між ст. Тетерев
і м. Коростиніевом, де ціла низка бувніих млинів зникла (с. Вишевичі,
с. БережцІ, м. Радомишль, с. Городське), а ті, що залишилися, мають дуже
незначний натиск, наприклад в с. Чудині всього 0,36 саж., а с. Макале-
вичах—0,38 саж. І в с. Межирічках—0,51 саж. Але цей участок річки
мае низькі береги й тому не сприяе для використання гідравлічноТ енергі'і
(можливо забагнення берегів).
Коли порівняти зазначки інж. С. Писарева на ділянщ від Левкова до
Чуднова, де він Тх дае не по нівеляці'і, а по інтерполяці'і, приймаючи між
цими пунктами рівномірний похил згідно залізничних зазначок і відкла-
даючи эамірені в натурі тиднесення води в ставах, пропорційно віддаленню
1) Після відрахувакия 0,25 с, на яку величінь зазначки М, Кожевникова вищі від
дШскпх по звязку з залізничніши у с. БистроѴ.

— 60 —
гребель одна від другоі", над похилою прямою середнього ухилу річки, то
можна бачити, що вирахувані в такий спосіб зазначки досить збігаються
з зазначками М. Кожевникова по нівеляцгТ, наприклад від с. Бистро? до
с. Денишів, але біля с. Фрисарки вони значно відрізняються (до 3 саж.)
через нерівномірний тут похил річки. Тому завжди треба віддавати пере-
нагу безпосередній нівеляці'і над засобом подібно'і інтерполяці'і. I нівеля-
ція 1925 р. М. Кожевникова, про яку не знав інж. С. Писарів, значно
поповнюе його роботу відносно р. Тетерева.
Витрати р. Тетерева 1925 та 1926 р.
|і
Мі с т о
Час
5
3
о
£
8ё
5
gg
■~g
II
£5
s
V
£•
трата
сек.
СП ш
ь.
5
н
ГУ
3 гп
С з
Швпд-
кість
о.
II
2
ГЛ
Г£
D-O.
Я н
Я .я
*
еч
п
ь
та
X
ЕЙ
щ d
>»?Г
й%
1< г- Житомир .
2
3 с. МакалевичІ
4' С. ГрКНІ . .
6; г Житомир .
9
10
с. МакалевичІ
27/ІХ 1925 69
39/ХІІ „
30,'ѴШ „
ао/ѵін „
18 VI 1926
12ѴІ]І ,
М/VIII ,
15/ѴІІІ „
16/ѴІІІ ,
21/ѴШ „
72
0,420
1,100
1,613
750,277
69
72
2,082! 6,38,0.326,0.45-1:32,00
Г ' !
10,764 22,58 0,476 0,661.42,50
8,577126.24:0,326.0,420 32,02
I ]
9,740 15.96І0.610 0,72027,74
1,098 41,24 І77,92|0,530
0,900il6,SI2j 25,8510,59
0,810
0,666
2,054
1,839
0,659 50,90
0,63144,30
14,28 125,930,552 0,000;43,40
9,07
19,09
13,61
19,94 0,455,0,560-42,00
І
40,60 0,470
33,02 0,411
0,55
32,50
0,15 32,50
0,35
1,02
0,72
з.зі;
0,911
I
0,S6|
0,72
1,55
1,30
ЗасІб ві-шіру
Млнн. Отта № 6
..As 2610
,. № 6
Виміри витрат переводив іюк. А. Огіевськиіі, перші 5—за доручеиняы Пдрометрич-
ноі частики НКЗС, останні 5-за дорученням И.-Д. Інст. Волн. Госп. Укр.
Імовірне рівнення кривоі витрат для водпоста № 69 в м. Житомир! в межах висот
від 0,40 до 0,90 м. понад 0 поста без льодового вкрпття, за моЫ вирахуванням, е таке
(?=]2,а (0,2+/;,з (в м.-О
Проф. Е. On п о к о в,
ZUSAMMENFASSUNG.
Als Erganzungs zu den Angaben der Instrumental-Erforschung d. Flus-
ses Teterew die, auf der Lange von 77 Werst v. d. Ort Lewkowo bis zu
d. Stadt Radomysl, im J. 1925 von Ing. S. Pissarew durchgefiihrt war,
teilt Prof. E. Oppokow die Angaben der spateren Untersuchungen des
Flusses Teterew, auf d. Lange v. 200 Werst. von der Eisenbahnbriicke
bei d. Station Teterew bis zum Ort Trostscha (324 Werst v.. der Mundung),
mit d. Resultaten der 10 Abflussmengemessungen. In der Tabelle werden
die Angaben der verschiedenen Vermessungen zusammengestellt, erganzt
und gepruft durch das Wiessenschaftl. Forschungs-Institut der Wasser-
wirtschaft v. Ukraine.

— til —
Die Neigung des Flusses auf der angezeigten Lange v. 200 Werst
macht 53 Ssagen bei dem mittler. Gefalle v. 0,0005. Stellenweise hat er
den Charakter eines Gebirgeflusses und eine Reihe von kleinen Strom-
schnellen. Die grosste Neigung findet sich auf der Strecke v. 27 Werst
zwischen Psistschi und Wysokaja Petsch und macht 12,5 Ssagen, entspre-
chend dem Gefalle v. 0,0009 und auf d. Strecke v. 2 Werst bei d. Ort
Frissarka —4,8 Ssagen mit d. Gefalle 0,0043.
Б. Р.Уборть.
За відомостями Наук. Дослід. інститут. Водн. Господар., Коростенське
Окр. 3. У. 1926 р. перевело дослідження р. Уборти на всьому П протязі
166,3 ас. = 177,4 кт. в межах Коростенсько'і округи та и доплинів, за-
галом 143 км. Площа водозбору Уборти в межах Коростенсько'і округи
вираховуеться в 3.540 кв. вс- = 3.777 кв. км. Загальне падіння річки
од верховин {зазначка 217,49 м.) до межі БілоруськоТ Рад. Респ. (зазначка
Уборти тут = 143,54 м.) складае 73,95 м., а середній похил річки на
протязі 177,4 км. дорівнюе 0,000417. Часткові похили розподілюються так:
ВІддалення
від аерловпн
км.
Частно вий
похил
0
30,5
00,3
8ІІ.0
97,5
103,2
115,6
135,0
153,0
169.0
177,4
177,4 км.
Верховцни, уроч. Чахли
міст. ЕмІльчин ....
с. Зубковичі ....
р, Каменка
д. Рудня Вистра . . .
м. Олевське
с. Сущанм
д. Перга
с, Хочин ■
с. Копище
Межа Б. Р. С. Р. . . .
Допливи р. Уборти:
217,49
196,40
189,16
176,41
172,72
169,38
165,53
15S,5S
152,76
146,58
143,54
73,95 м.
0.00069
0,00034
0,00034
0,00044
0,00055
0,00031
0,00036
0,00032
0,00039
0,00036
0,000417
Н а з а а
Довжи-
на
км.
Зазначка
гирла
м.
Зазначка
верховин або кінце-
вого пункта si-
вел яціі, м.
р. Орлиця
р. Береспж
р. Угля
р. Теремша (доплив Углі)
р. Радча
р. Каиянка
р. Юрова
р. Перга
р. Ракіша {доплив Перги)
р. Прирубшя ......
8,3
19.5
15,2
ИД
12,2
8,3
11.7
35,3
10,83
10,7
208,10
196,60
186,02
186,64
185,52
173,06
160,91
158,48
163,26
177,99
209,70
209,87
196,59
197,22
204,40
184,10
180,96
186,15
182,21
185,50
Середній
похил
6,60
13,27
10,57
10,58
18,88
S.03
20,05
27,66
13,94
7,51
0,00081
0,00068
0,00070
0,00095
0.00156
0,00097
0,00171
0,00078
0,0013
0,00070
Плоша водозбору: р. Угл) . .
р. Каыннки
р. Перги .
. 135 кв. вс.— 153,6 кв. км.
. 16В „ „ =191,2 „ „
.315 „ „ -=358,5 „ „

— 62 —
Крім цих відомостів про височину рівня та часткові й середні похили
р. Уборти й головнях и допливів, подаемо ще слідуючу цікаву вщомість
про водяні шлини, в кількости 15 окреіиих установок (гребель), височинь
'іхніх королевих брусів (бортниць), натиску води під час обслідування 1926 р.
при кожній греблі, зазначки рівня води (абсолютні, себ-то віднесені до
рівню моря), зазначки реперів з коротким описом останніх. Цю відо-
мість, за нашими вказівками, склав на нідставі матеріяліа досліджень
К. Розенталь, який переводив і самі дослідження Уборти 1926 р. Вона,
так би мовити, резюмуе дослідження, концентруючи всі головнініі Іх
наслідки й даючи можливість перевірити ці дослідження.
Відомість височини рівня води ft реперів за дослідженнями р. Уборти 1926 р.
Корсстенськогс Окр. 3. У.
Назва пунктів і №№ реперів
р-
ss
■!и
я ч
$2
S - *
й 5 о.
сп 3 О
т°'
а
.*.
о.
ш
с
SL
з:
s
5
К
ПІ
—
Вид
репера
І метр и
Р. XXVIII, верховнни р. Уборти, уроч.
Чахли (Гнила Крннпця) . . . .
Р. XXVII, залізн. мост на 289 вс. лініі
Юіростень—Щепетівка
Р. XXVI, гирло р. Орлиці
Р. XXV, впадітшя рівчака Полонецько-
го (Мокриінки)
Р. XXIV, с. Куленіі
Р. ХХШ, впадіння рінч. Мурнна . . .
Р. XXII, впадіння рівч, Неужа . . .
Р. XXI, и. Емільчин
Р, XX, впадіння ріеч. Береетка . . .
Р. XIX, впадіння р. ТалинноТ . .
Р. XVIII, с Рудня-Підлубецька . . .
Р. XVII, уроч. Кам'яне Озеро . . - .
Р. XVI, с, Лідлуби . ■
Р. XV, впадіння рІяч.Ляхове Провалля
Залізничий мост між ст. Жужель —
Пост Дров'яний
Р. XIV, впадітшя рінч. уроч. Кружок
Р. XIII, с. Янча-Рудня, впадіння річ.
Глумчі
Вод. пост № 49 .
Р. XII, впадіння рівч, Вомлі
P. XLIV, впадіння р. Переспи . . . .
Р. XI, с. Зубковичі .
Р. X, впадіння р. Углі
Р. IX, впадіння р. Радіу ...
Р. VIII, хут Кулижник, вод. млин {
Р. VII, впадіння рівч. Бужейка
Вод. млин в хут. Сердюк . .
Р. VI, впадіння р. Золыіі . .
217.49 218,35' Зарубка на дубі.
206,08 208,42. Підфермовий камінь.
203.20J 204,59 Зарубка на дубі.
202,02. 203.18
200,80! 211,13
199,19
198,42
196,79
196 56
194,75
194,58
193,75
192,45
191,84
190,25
189,71
188.95
188,26
186,88
186,16
185.90
185,45
185,14
184,32
182,63
181.61
18031
179,87
201,91
200.68
201,94
199,25
197,15'
200,60
194.88'
196,83:
193,91!
Верх памятника проти
церкви.
Зарубка на дубі. . . .
Цок. винок. зав.
Дубовий слуп.
Заруб, на зріз, дубі.
Цок. паров, млпна
Дуб. слуп.
Цок. церкви.
Заруб, на дубі.
Голов, рельса.
На зрубан. дубі.
I
193,28'
192.06J
I
190,76' Дуб. слуп.
187.35І 0 поста
189,80 Заруб, на дубі.
191,54 Каи. цок. ганку церкви.
187,80 На зріз. дубі.
187,86' Дуб. слуп.
186,03 На зріз. дубі.
184.65 Король (бортнипя) ялов.
j опусту.
184,66] Теж робочого опусту.
184,30] На зріз. дубі.
181,12| Король робоч. опусту.
181.13! Король ялов, опусту.
181,59 На зруб. дубі.

— 63 —
Назва пунктів і №№ реперів
II
■£.-=■
«Я
?«
Щ
$SS
йЭ
:пер
-
5
1
«8
м е т р и
I ид репера
Р. V, вод. мл и и в слоб. Лопатичській
Р. IV, с. Лопатичі
Р. IV б
Зруйнована гребля |
Р. III, хут. Гамарнл, впадіння р. Ка-
м'янки , . .
Довгосельський вод. млин |
Р. II, впадіння рівч. Мудрича . . . .
Р. II б
Вод. млин в с РуднІ-Бистрііі, Р. I .
Р. I г
м. Олевське, Р. I, дерев, ніет . .
м. Олевське, вод. млин
Нижче порогів, за вод. млином . .
Залізн. мост білн ст. Олевськ, Р. 2
Р. 3, вод. млин у с. Тепеншн . .
Р. 4, при впадіині рівч. Радорабель .
Р. 2 а, проти с. Радорабель . . ,
Р. 5, впадіння річки Плетовоі . . .
Впадіння рівч. Островка
Р. 7, вод. млин в с. Сущанах - - . {
Впадіння рівч. Осаги
Р. 9, вод. млин в с. Юровій . . . . |
Р. 10, вод. млин № 2 в с. Юровій . |
Гирло р. Перги, Р. 11
Вод. пост № 51 .
Р. 14, вод млин у хут. ГорішнІ, біля/
с. Хочина \
Р. 15, вод. млин в хут. Майдан . .
Р. 16, вод. млин в хут. Горіла Гребля
Вол. млин ѳ хут. Глукіковичі - - ■ {
Р. 17, с. Копище
Р, IS, межа Білорус. Р. С. Р., не
доход. 3 км. до с. Мілашевпчі . .
179,18 1Д1 1В
177,72 181Д6
178,16
177,37
177,00
176,48
176 40
175,36
175,53
175,27
174,78
173,10
171,82
171,75
170,18
169,38
169,29
169,19
167,29
167,38
167,05
166,48
165,71
163,65
162,10
161,09
160,45
159,78
158,51
153,47
152,76
151,72
150.50
150,54
158,55
148,41
147,53
146,58
178,62
180,59
184,96
177,79
175,16
175,78
177,97
178,74
177,02
178,'
177,05
170,87
180 63
180,70
169,25
170,17
169,18
170,24
168,51
165,50
162,68
163,36
162,79
159,90
163,04
157,65
155,68
154,84
151,09
151,42
152,36
149,87
147.81
147,78
152,48
1-13,54 144.61
Дуб. слуп на острові.
Король робоч. опусту.
Король ялов, опусту.
Заруб, на дубі.
Цок. церкви.
Дуб. слуп.
Король ялов, опусту.
На зріз. дубі.
На дубов, пні.
Заруб, на дубі проти млина.
Дуб. слуп.
Король робоч, опусту.
Настіл мосту.
Король опусту.
Верх. кам. устоя моста.
Голов, рельса на мосту.
На стіні вод- млина.
На суку дуба.
На зріз. дубі (верх пня).
На куті буд. А.Сущанського.
Король (бортниця).
Заліз костиль в стіні млина.
Король опуста.
Заруб, на дубі перед млином.
Король опуста.
Дуб. слуп.
О вод. поста.
На скелі проти млина
Дерев, слуп.
Король роб. опуста.
Король плов, опуста.
Дуб. колода, закопана
проти млина.
Король опусту.
Король опусту.
■ п
Дерев, слуп.
Зарубка на дубі, на правому
березі р. Уборти.

— 64 —
Вииіри витрат р. Уборти за дослідженнями 1926 року Гідром. Части НКЗ.
Місце внміру
с Рудня-Янча, водпост
№ 49
с. Перга, водпост № 51
Р. Глумча, с. Янча-Рудня
Р. Зольня, дер. Андрпвка
Р. Кам'янка в хут. Ка-
м'янці
Р. Перга, с. Рудня-Пер-
жанська
Дата
[ 26.VIИ
26.ѴІІІ
1 29.ѴІІІ
1 19.ІѴ
і З.ІХ1)
ІЗ.Х-1925
29. VIII
1 16.ѴІІІ
і 31.VIII
1 1.ѴШ
( 2.ІХ
1 4.ІХ
{ 8.1Х
к
Н
'о- s
S £
СП сг
-Я °
189,04
189,04
189.09
159,85
159,07
15S00
189,68
183,51
183,22
177,76
177,23
165,08
165,07
Плоша
живого пере-
тяпу, кв. и.
3,73
3,73
4,15
35.36
6,0'7
3.19
3.41
15,SG
13,34
4,51
1,92
4,72
3,49
Швидкість
U 3
0,070
0,093
0,420
0,458
0,331
0,131
0,073
0,032
0,2Р
0,080
0,161
0,171
■5 «
■о S
S5 о
га ■ --
Е 3
0,129
0.170
0.544
0,550
0,482
0,261
0-43
0,088
0,255
3!
Й
•о
KS
& .
X з
0,69
0,69
0,73
1,42
0,80
0.GO
0,75
1,02
0,65
0,64
Ширина м.
8,2
8,2
8,50
16,7
10,67
5,50
9,40
9,70
5,61
4,75
8,85
8,75
1>
га ".
та *
0.26Э
0,252
0,399
14,985
2,771
1,218
0,425
1,102
0,414
0,13
0,154
0,760
0,749
Що до вимірів витрат р. Уборти, в кількости коло 20, та Л допливів,
які робила дослідча партія Коростен. ОЗУ 1926 р., то порівняння 1х з по-
передпіми вимірами й з тими, що подано у статті інж. С. Писарева,
доводить, що вони перебілыпені від 2 до Ю разів, по більшости—в Ю разів,
через те, що вииіри ці переводились поплавцями в непридатних для вимірів
місцях, а саме —в великих живих перетинах річки, замість того, щоб
переводити Тх навпаки—в стислих перетинах, на перемілах, бистринах
то-що. Про.це доводить безпосередньо розгляд гідрометричних елементів
вимірів дослідчо'І парті'і й стверджуе вказівки статті наук, сиівроб. іиж.
А. Огіевського в цих «Вістях» на необхідність звернути увагу на
методологию переведения гідрометричних спостережень не лише на заба-
гнілих річках, а навіть і на незаболочених, як на Уборті1).
Необхідно також зазначити, що гідрографічний та геоморфологічний
опис р. Уборти та Гі допливів в дослідженнях 1926 р, цілком не задо-
вольняючий, але, на щастя, для ціе'і річки ми маемо таку. канітальну
■Й вичерпувуючу працю, як «Узбережжя ріки Уборти» академика П. Тут-
ков с ь к о г о г), де докладний гідрографічний та геоморфологічний опис
узбережжя Уборти, з абетковим географічним показчиком і списком вико-
ристано'І літератури, займае 220 сторіиок друк. тексту. На цю канітальну
працю необхідно заернути увагу при ознайомлениі зводозбором р. Уборти.
ZUSAMMENFASSUNG.
In der Erganzung fur den Fluss Uborij sind vom Prof. E. Oppokow
-einige Resultate der Untersuchung dieses Flusses im J. 1926 durch Koro-
sten'sche Landwirtsch. Kreisverwaltung auf der Large 177,4 km. von der
Quellen bis zur Grenze der Belorus. S. S. R. mitgeteilt. Ganzes Gefalle
auf dieser Strecke macht 74 m-, mittleres relatives Gefalle — 0,000417.
In besonderen Tabellen giebt es die StauhOhen bei der 15 Muhllen-
wehren, die Koien des Wasserstandes und der standhaften Panke der Nivel-
lation 1926 wie einige Erganzungsangaben von den Wassermengemessuri'
gen 1926 der Ubortj und ihrer Nebenfliisse.
') ДиВ. примітку нашу до ціеі статгі. Проф. €. Оппоков.
-) Труди Фіз.-Мат. Від. ВУАН, вип. А, 1926.

Інж. А. Огіевський.
Наук- співроб- Інст. Б-Г- Укр.
ЕЛЕМЕНТИ РАЦІОНАЛЬНОІ МЕТОДИКИ ПДРОМЕТРИЧНИХ
ДОСЛІДІВ (НА МАЛИХ НЕСУДОПЛАВНИХ РІЧКАХ).3).
(Про деякі помилкові ухнли в теперішній практиці з погляду вивчення
стоку).а).
Die Grundsatze der rationellen Methodik der hydrometrischen Beobaehtungen
Von Dipl. Ing, A. Ogijewsky.
I, Загальні засновни.
Раціоналъна методика гідрометричних робіт—це одне з тих питан-
нів у гідрологіі, котрі останніми часами поставлено на порядок денний
й які потрібують спещяльних дослідів і праці над багатьма своіми
сторонами3).
Всебічно треба опрацювати і ті способн, що ними гідрометрія тепер
послутуеться, і той бік питания, що звязуе гідрометрію з Ті «спожива-
чами»,—оправу оптимально! економіки, в розумінні точности окремих
елементів гідрометричних робіт, відповідно до різннх завданнів
практичного характеру.
В умовах Уісраши питания ді, через те що гддрометричяі роботи
починають тут потроху розвнватися і в звязку з своерідним місдем пн-
таннів про водиі досліди в водному господарстві й меліораціях краі-
нн,—набирають особливо актуального інтересу.
Мпнуле й сучасне гідрометричних робіт на Украі'ні даіоть нідставу
для шло! низки сумних висновків. Спричиыилнся до цього почасты
об'ективпі умовп, а наіібілыне те, що дослідники ігнорували деякі, зда-
валося-б, елементарні, оспови раціоналъного нідходу до снрата.
У е,іё нашій розвідці впкладаемо лиш декотрі основні питания
про ращоналізацію методики гідрометричних робіт на малих несудо-
ллавних річках. Підходимо ми до цього завдання переважно з погляду
сэудій лад річковим стоком, у прямому звязку з тнм формулуванням
щіх пнтаннів, що його прийняв теперішній керівничий центр гідроме-
') Через гахиічні причини розвідку цю друкуетьея в екорочѳннІ.
2) МатерІнли ціе'і розвідкн поданп Науково-Доелідчому Інетитутові Водного Го-
еподарстна Укра'Гни на заіііданні 7 грудпя р. 1926, Тоді-ж-такп головыі приконечні
внсыовкіг ствсрджеио оаоблпвою рсзолюціего
3) Дпв., напр., проф. S. Г. Глушков: О постановке гидрометрических работ(..Тру-
ды 1 Воеросе. Гпдрол. Съезда". Ленинград 1925).
Бісті-Б. '

- 66 —
тричних дослідів над невеликими річками Украіни (по ліні'і НКЗС) й
що безпосередтте своя коріппя мае ще в мипулому гідромет-
р іі, відколи вона на Украіпі почалася.
Гідрометричпі спостережешія на малих несудоллавних річках
Украіни систематично організував з 1911—1912 pp. кол. Відд. Зем. Ио-
ліншень Мін. Хліборобства. За цих років повстае ціла низка водпостів,
розміщених, загалом, иноді дуже примхливо.
У тих губернях, де меліоративні заходи були іптенсивніші або,
ноже, меліоративннй персонал енергійніший та освідченіший, на гідро-
метрію вважали більше (як от на ІІолтавщнні); иніні губерні не давали
на цю справу сливе жадних коштів (приміром, Чернігівщина).
Перейиіовши через низку стадій, що іх викликали подіі военного
й ніслявошіного періодів, справа гідрометріі на малих несудоплавних
річках Украіни за дальшого періоду характеризуеться швидким збіль-
шенням наявноі на 1922 р. кількости водпостів, здебілыпого, коштом
відновлення тих із них, котрі вже передніш були засновані; а в тім
характер цього будівництва залншався такнй самий, як і давніш. Оливе
ніякнх инших робіт, опріч будування водпостів, ніде більше не
переводили. Так, приміром, на Кпівщпні за період 1913—1923 pp., тоб-то за
десятв років, в активі виявнлося 29 водпостів і всього лише 66 витрат.
Впйнятком може бути хиба одна Полтавщина; тут меліоративні традпціі
давнішнх часів знову позначнлися на тому, що ыісцеві діячі звернули
ппльну увагу й на визначення витрат.
Року 1925, в звязку з ідеего Рос. Гідрол. І-ту про необходіність утво-
рити замість дотогочасного хаосу основну опорну мережу водомірних
постів,—було внзнано, що треба не тільки пе поширювати безладно па-
далі мережу водомірннх постів, ба й коріниим способом и перебуду-
вати: утворити невеличку, але раціопально розміщепу мережу па юо
водпостів для воіеі Украіни. Коло цього-ж-таки часу було централізо-
вано гідрометричні роботи по ліні'і НКЗ утворенням гідрометричних
Областей. Чимало постів, установлених давніше, було закрито. Так,
.приміром, на Киівщині з усіх 35, що раніш існувалн, Іі водпостів (а у
1923 р.—29 водпостів) до новоі онірноі мережі ввійшло тільки б (шість).
Чимало постів, заведених до онірноі мережі, було відкрито иілком
наново,—приміром, у 1-й області—близько 14 водпостів з усього числа 22,
тоб-то коло Gi%. Наслідком пього наприкінці 1926 р. для всіеі Украіни
утворепо мережу з 93 опірних постів. Але центр ваги гідрометричних
робіт, як і давпіш, полягав у провадженні тілвки водомірних спостере-
жеппів.
А в тім, оскілыш стаповище гідрометріі на Украіні і в минулому
було, загалом кажучи, невтішие,—ми пе бачимо гаранта, щоб справа
дя доцільніш розвнвалася й в далыиому. Безвідрадісну картину мину-
лого значною мірою моясна пояснити тим, що тодішня гідрометрія дуя>е
залежала од драктичноі меліораці'і па міоцях, а ця
остапня взагалі не дікавилася завдаппями науковими, в тому чпслі й
гідрологічними дослідами в широкому маштабі. У 1925 році питания
розвязано (діялектично, м. б. логічно) як-раз у розумінні протилежноі
крайности: в розумінні тенденціі, скерованій до того, щоб цілком виді-
лнти гідрометричні роботи з відання всіх инших устапов, близвких до-'
дослідів водно-меліоративного характеру, і падати цим гідрометричпим
роботам самодоволяющого значіння.
Самодоволяща гідрометрія, не звязана досить щільно з водним
господарством і меліораціями краши, на нашу думку, як свідчитв до-

— 67 —
свід на Украші, і еадалі ее забезпечуе того, що оправу поставлено буде
правильно *).
Прикладів, що-б доказували паведене вище твердження про иедо-
цілыгість самостійного існування идрометріі, як такоі, можна було-б
подати багато; можна довести, що в умовах Украши за едино раціо-
нальну форму організаціі гідрометричних робіт може бути така форма,
коли гідрометрія відограватиые тілыш нідлеглу, допомічну ролю, без-
посередньо бувши нідпорядкована загалъшгідрологічшш завданням,
тюк звязаным як-найщільиіше з науково-меліоратнвним і водно-госпо-
дарсышм вивченням краі'ни взагалі.
Ціею-ж-таки одірваністю сучасноі' украшськоі тідрометріі од гідро-
логі'і чнмалога, може, мірою треба лоясняти и ті методичні неправилыгі
ухшш, що про них мова буде далі.
Як уже нолереду одзиачувано, далі викладено лиш декотрі
питания з-поміж тих, що іх можна було порушитн, але-ж ті, що маготь
загальну приииипову вагу; стоеуготьея вони до тіеі царини, що трактуе
про основну методику переведения гідрометричних робіт на малих річ-
ках Украши, иереважно э погляду вивчення іхнього стоку.
2. Елементи загальних тверджень до методики гідрометричних робіт
з логляду вивчення стоку.
Коли вивчати самі лиш рівні річок, не спостерігаіочи рівнобіжно
инших елемеетів річкового потоку, то значіння рівнів будуть тілыш
побутовиып характеристиками потоків, не маючи часом особливоі ціни
з погляду вивчення іхпього стоку.
Завдання правильно поставлених гідрометричних робіт—з
погляду вивчення стоку—мае полягати в організаціі не тілыш самих спо-
стереженпів над рівнями, а й таких робіт, які могли-б давати коректи-
ви до «побутових» значіннів рівнів або, що те саме, давали-б змогу
точніш обчисляти самий стік річкн.
Це твердження тепер можна вважати за загальновизнане.
3 другого боку, методика гідрометричних спостереженнів,—як і
всяких инших вішірних метод,—мае бути така, щоб наслідіш цих
спостереженнів були величинами иорівняннимн, і щоб давали вони м о ж-
ливу максымальиу або потрібиу точність. Абсолютні
гранипд ціеі точности для різних випаднів, певна річ, можуть буты
різні; одноманітности, в розумінні иорівнянности, очепидячки, треба в
таких випадках досягати. намагаючись здобути в кінневих вислідах
1) 3 цього приводу автор ціеТ роботи свого часу склав був епеціяльну допо-
відь 'за завданням од Півн. Мел. Кр. Орг. НКЗ). Цга доповідь розглянула нарада
при Меліовидгоипі НКЗ з 25-27. XI. 26, скликана на те, щоб вирііпити, які мають бутп
дальни формн гідромитрнчннх робіт на УкраТні У своій допивіді автор одвначив,
що немныуче потрібно оргаіііауватн гідролопчний центр для Украши (поліиі'і НКЗ).
Ця авторова думка суперечила поглядові Пдрометрпчного центру, що оботоював
потребу самистійно'і вузькоТ гідроыетрично'і влужбн Й дуже ріэко внступнв проти зга-
двни'і дппивіди. Та, будь-що-будъ, нарада погодилася в тнм, що перейти до органі-
вацй ширшого гидролигічного центру таки треба.
На цій самій нараді автор порушив питания про конечну потребу раціоналі-
аувати гідрометрнчні риботи, що теж зафікоовано було спепіяльними постановами.
Цікаьо одзначитн, що переведений, згідно а цими постановами перегляд оп р-
но'і мережі водимірнпх поі-тів (в погляду потреб иеліораці! й водного господар-
ства ваагалі), утворенни'і на 192/ с,—дав такі наслідки: в 93 наявних водпоатів
маеться аакриги цлком 21 пост, тоб-то мяло не ѵ8/0, й аа невідшівідні своему при-
значенню визнано 2і поит, тоб-то з усів'д опорно'і мережі не зачеплено тілъкн коли
5-1% наявних опорних постів.

— 63 -
однакову тільки «відиосну» похибку або похибку, достатню для даннх
спеціяльпих аавдаішів. Отже, шіакше кажучн, максимум можливоі по-
миліш мае внражатнся певним відсотком од величины розглядувапого
явшца, а пе якимсь певшим значінпям винірювало'і величини.
Звідси зрозуміло, що різні величинами свой значіннів явища
треба різними-ж-таки способами й обраховувати, щоб здобути однгаманітш
наслідкн.
Або, ще ннакше. впвчаючи об'екти, різні що-до величини 'іх зна-
чіяііів або для різнпх цілів, дослідннк, муситъ, щоб мата потрібні на-
слідіш, по р і з н о м у шдходити до гаіъого виБчеішя.
Малі несудоплавні річки Украіни, що перебувають тепер у відашіі
НКЗО, мають багато всяких одна супропі одно! одмін, одрізняючисъ
цим од рік великих, судоплавнпх.
6 річки різко заболочепого талу (Суяа, Хорол), з міпімальиим по-
хилом, з дуже малнми коливапиями рівнів; е річки мало не гірського
типу, де вода прибувае інвидко, ti траплягаться вечиісі та часті поводеві
води (Гірський Тікнч, горіщня течія Роси); е такі річки, що несуть іэ
собою силу намулу (Рось у пониззі); е й такі річки, що природне шк
існування звязугать вододійні установи; рівыі пых річок протягом дня
можутъ змінюватися на десятки сантиметрів в обпдва боки, утворюючи
па графикові иримхувату зигзагувату, безладну криву (Гннлоп'ять,
Роставиця).
Внтрати об'ектів вивчення по лініі НКЗС—малнх річок—колнва-
ютъся в таких траницях, як від сото'і частки куб. метра до десятків куб. м.
у секуиду—за инзькнх горнзоптів. Дуже різноманітна й морфологія
річнщ у виучуваних річок: од річок з кам'яипстим иезмінпим дном
мошна знайти вс-і проміжні типи до річок з мулким. раз-у-раз рухомим
і зміннтш річищем.
Нарешті, і завдания студШ над різиими річками можутъ бути
різні.
Отже, з позначених попереду загальпих принщшів і загалъпоі
характеристики виучуваних об'ектів уже неначе-б виходить, що радіо-
нальна методика студій над малнми несудоплавннми річками. ігнору-
ючи ці загалькі принципи, не забезпечуе здобуття таких, близьких до
дійспости й порівнянних або досить повних иаслідків, як де може й
повинно бути.
3. Прийняті елементи методики гідрометричних спостереженнів на ма-
лих річках Украіни.
Тимчасом, осповні принципи методики гідрометричних робіт, що
"іх тепер переводять у яшття па малих річках Украшн,—і трохи не від-
повідають внщерозвиненим твердженням.
Ці перпті иринцнпи знайш,ии офщійне відображення й остаточне
оформления (правда, застосовували іх і раніше в продесі безпосеред-
Ш.ОГО керування справою) у «Сборнике инструкций длм производства
гидрометрических работ и наблюдений» (видав Меліоводгосп НКЗО у
Ктіів; ]925 р.), що, судячп з передмовп, претеидуе взяти па увагу всі
новітні досягнення в методиді гідрометріі, Навсправжки-ж упорядчикп
цього збірника із сімох, що сюди ввііііилн, методичинх інструкцій
(усього в збірникові П інструкцій) п'ятеро основних (тоб-то 77% або
36%, коли не рахуваіи omicy статистнчпого способу опрацьовуванпя
грівнів) ііуялн за малим не дослівно з тексту давніх інструкцій В. 3. П.
(іяструкціі: як внбирати місце для водпосту, як споруджати найпростіші

— ьо —
тшги водпостів, як робити створні перекро'і П як визпачатн витрати—
поплавцями та млішками). Тілыш декотрі неістотыі додатіш пороблено
в інструкціі про те, як виміряти вигратп млипкамн, а в тім, посутніших
корективів, іцо іх ыожиа було-б навести на підставі наявноі ново! літе-
ратуры (а на неі й упорядчпкп покликуютъся в передыові), там не дано
(так, прим., весь відділ про зимовий реяты 1 про зныові витратп і трохи
не відбивае в собі того, що стало безперечннм у цій царині ще 5—б років
тому).
Докладно не розглядаючи «Сборник инструкции»,—бо це не ввіхо-
дить тут у наше завдапня,—одзначимо тілыш ті його пршщипи й ті
пункта, що стосуються до дальшого шіжченаведеного вшигаду.
Основні пршщипи робіт на гідрометрпчних спостережнпцьких
пунктах Меліодиодгоспу НКЗС такі. По-перше,—одноыанітнйлъ цнх
робіт для всіх споетережуваш-шх об'ектів, тоб-то для всіх водомірних постів
і для всіх річок, де ці пости містяться. По-друге,—така організація
всіеі справп, що збудовапо и на припущенні про пезмінність ыорфоло-
гічшіх елеметшв річища,—па припущенні, що вимога відповідного
параграфу з Інструкціі про споруджеиня водпостів на тих дільніщях
річок, де річище незыінне, раз-у-раз здіііснюватиыеться на практиці.
Гідрометричні спостереяшицькі пункты поділяються на два тіши
(опріч гідрометричних станцій), що одрізияються тілыш обсягоы вико-
пуваних на них робіт не гідрометричного характеру: 1) водоыірні
пости, 2) водо-дощоміриі станціі (окрім того ыаготь бути: 1) гідроыетрпчні
станціі П розряду й 'і) гідроыетрпчні станціі I розряду).
На водомірних постах уважаеться за обов'язкове: що-дня спосте-
регатн горизонт поди двічі па день, робити додаткови спостереження
над горизонтом дощовнх вод і над горизонтом весыяноі води в три до-
даткові, але щлкоы певні терыіии. Кріы того, у програму введено спо-
стереягення над зиыовиы станом річки, періодичні виыірп річковнх
витрат (з побажаыням робити б разів, але не менше як двічі на рік) і,
парешті, спостереження явищ погоди й ипших побічннх чинників у
місцевому режимові річіш.
Спостереження на вододощощрних постах, в одміну од звичаііпнх
водпостів, маеться доповнювати ыетеорологічниыи спостереженнями,
вкупі з постережен нямн над грозами й зірницяып. За гідроыетрпчні
станціі тут ми не казатимемо.
Зазначений внще стереотвп для водомірних .постів, що встановлено
його докладиим перерахуванняы програыи спостережеш-іів і робіт. не
мае жадних додаткових застереженнів.
Навпаки, в дальшпх іиструкціях—деталізація іх суворо й невхпль-
но нідкреслюе основні одзначені внще думки програмовоі частнии.
Не наводячи тут подробипь, обмежиыося ось чиы.
Дуэке яскраво принцип стереотипу й другий з одзначеиих
принципов нідкреслено в «Инструкции по обработке данных^ водомерных
наблюдений»—останнШ інструкціі збірннна. Тут подано обов'язкову для
всіх водпостів (див. § 3 ціеі інструкціі. стор. 97) докладну схеыу опра-
цювання річковнх рівнів статистнчною ыетодою ( в Росіі вперше засто-
сував іі інж. Ессен для р. Зах. Двини, в уыовах мало не повного бра.ку
витрат на пііі річці, як основу для висновків, що іх дуже легко можна
було-б поробити, мавши дані про стік). За идею методою, починаючи
опрацювання, треба знайти середні добові,—як середні артнметичні я
раніпшіх і вечірніх сиостережениів, для всіх річок, пезалежно од того,
якого характеру зміни Іхніх рівнів; у цьоыу опрацювагші зимові рівні
йдуть під снільну мірку з усіма ингаими рівнями.

— 70 —
Цей ухил стереотипу буде цілком зрозумілий, коли згадаемо, що
за початок будь-якоі гідрометричноі роботн в давнішій РосІ'і взагалі
булж тілыш ті водомірні спостереження, що іх зорганізовувано спочатку
лиш на судоплавних великих ріісах із спеціяльною метою—служитн
судоплавству: отож і постава гідрометричноі справн перейшла, очевн-
дячки, за інерціею через колншні установи В. 3. П. до теперішніх Иого
наступншш на Украіні.
Тпычасом, цілі спостереженнів на несудоплавних малих річках
Украши—ннакші та й сами об'екти спостереженнів мало спільного
мають із колншніми.
Адже-ж одне з найголовніших завданиів, що поставлено його тепер
перед гідрометріего,—це внвчення не рівнів, як самодоволящоі величипи,
а, переважно, річкового стоку.
4. Про помилковість принципу одноманітности в гідрометричних
дослідах.
Коли способы спостереження одноманітш, то це може призвести до
того, що здобуті матеріяли будуть непорівнянні 1 що-до рівнів, і що-до
витрат.
Почнімо з рівнів. Одноманітні спостереження над рівнями бува-
ють: 1) коли однаково часто виыірюють рівні на всіх річках (двічі на
день—7 г. ран. й 7' г. веч.; а як е дощові води, то ще о Ю г. р., і г. дня
в 4 г. дня), 2) коли стушнь точности цих вимірів однаковий (точність
до 1-го см.), 3) коли метода 'іхнього одр'ацювання одноманітна.
Ці правила, може, мають рацію для одного часткового випадку—
велшшх (судоплавних) річок, із незвязаною штучиими перегорожами
течіею, себ-то з природнім режимом.').
Порівняимо щоденні двохразові записи рівнів на водомірних постах
якихось річок, що одрізняються своім режимом, напр., р. Остра, Ірпеня,
Роставіщі й Гнилоп'яти.
Візьмімо навмання рівні 1926 р. за П-гу декаду линия:
О
Пост № 78
р. Гнпло-
п'ять. С
Головин к а.
Пост № 174
р. Остер, хуг.
КривицькйЯ
№S |7 г. р.|7 г. в.І7 г. р.
И
12
13
14
15
16
17
18
19
20
і
68 j 113
98 j 115
70 ' 75
111 ! 97
se ; 88
105 і 65
89 78
70 68
т 1 66
68 і 78
.18
23
25
26
; 25
. 23
23
22
1 22
1 -
7 г. в.
20
24
25
26
24
23
23
22
22
Поет № 106
р. Роств-вп-
ця. С. Матю-
ші.
7 г. р.
115
119
129
138
122
161
129
127
122
170
7 г. в
130
124
141
134
132
141
140
127
139
191
Пост Jfi 91
р. Ірпінь,
С- Моетвще
7 г. р.
62
62
62
63
70
69
70
71
71
7 г. в.
62
62
63
67
70
70
70
74
76
II р я м І т к а
Рівні не введено
до „0'' водпоетів.
') Тепер Упр. Внутр. Вод. Шляхів иерейшло аа систему тідысн однорзовпха
[у ранц!) спостереяіень улітку та ваииісу і чаотіших спостережень на весні.

— 71 —
Ці вибіріш доказують, яка велика одміна в характер! змін рівнів
на цих річках: тимчасом як. на Гншгоп'яті й на Роставиці за день різ-
ниці в стояниях рівнів досягають 40 см. (Гнилоп'ять, 16/Ѵ11) Й 20 см.
(Роставиця, 16/VII), на Ірпені й Острі ці різннці не перевищують 2—3
см. у день.
Річ зрозуміла, що середні аритметичні із щоденних спостереженнів
для таких випадків даготь цілком непорівнянні величини, коли
перевести is на стік.
Коли змінн рівнів мають такий характер, як у pp. Гнилоп'яти й
Роставиці, тоб-то в тих річках, що природній побут іхній викривлюготь
численні вододійні установи, то термінові спостереження о 7 г. р. й
7 г. в. дають цілком випадкові дані, внхоплені з дуже, очевидячкн,
своерідного ряду добових змін рівнів. Такі випадкові цифри, певна річ,
жадним способом не можна вважати за достатні на те, щоб середня
арнтметична з них могла-б схарактеризуватн добове стояния рівнів.
Коли режим річки такий, що рівні за добу змінюготься на ній мало,
як от у p.p. Ірлінь або Остер, то враніпіні it вечірпі спостереження можуть
давати досить даннх, щоб білыне-менше точно судити про добовий стік.;
зміна рівнів тут ие може бути така різка й швидка, щоб не виявнтнся
в двохразовому відрахунку.
Приблизні нідрахунки за графиками для Гнилоп'яти й Роставиці
(тільки приблизні, бо для точщших нідрахунків треба було-б рівнобіж-
но з терміновими спостереженнями мати ще записи лімніграфа), пока-
зуіоть, що середні аритметичні з вечірніх і раніпшіх рівнів на цих
річках для окремих днів дають до 25 см. розбіжности з можливими дій-
зними (накресленими з тіею думкою, що рівні, які зафіксував спосте-
режннк. відновідали моментам перед пусканиям млинів у роботу й
нісля припинення іх).
Це саме в переводі на стік дае для Гнилоп'яти приблизно щось із
140% різниці проти діёсноі витрати на добу.
Що в деяких випадках двохразові спостереження на добу недо-
статні, коли треба вираховувати стік, таку думку вже давно висловлю-
вало багато авторів (прим. В. Г. Г л у ш к о в). В ідеалі було-б раціональ-
но визначати добовий стік таких річок за безперервною кривою
добових рівнів (лімніграф); в Америці в навіть спеціяльне приладдя, скон-
струйоване за принпи^пм планіметра, що дозволяе інтегрувати добові
витрати (приладдя jJibharge Integrator, що сконструтовав його Мг.
Е. S. Fuller, Assist. Eng. U. S. Geol. Survey).
Устаткувати водпости лімніграфами—це для нас заиадто дорога
річ (нересічна вартість лімніграфа новітньо'і американськоі конструк-
ціі, не рахуючи витрат на уставлення, дорівнюе приблизно 300 карб.).
Виточнити обчислення добовоі витрати можна ще
инакше—уставивши максимальяо-мінімальні рейки. Це единий спосіб для тих річок,
де рівні змінюіоться швидко й різко, бо запровадивши до
характеристики добових рівнів макс, і мінм. рівні, на багато нідвищимо іхшо
точність, а по-лросту збілыпуючи термінові спостереження, досягти
цього не можиа (спостережені рівні все-таки будуть випадкові).
Уставивши максим, і мінім. рейки, можна обчисляти добовий гори-
зонт замість формули Ьщ,. = —'-,,■ - -"
за формулою: hcsp.~ —! —„■ -1---1 -
□
де Я', іі Н"'у — раніганій відрахунок тіеі доби, що занеі беруть Я,д,-„
і Н„іаа:. Я°1в — вечіриій відрахунок (7 г. веч.).

— т>.
Ясна a priori білыпа точпість таких спостережеынів потрібуе для
ще докладнішоі оцінки—відповідішго матеріялу, та ііото в нас бракуе.
У серпневому ч. 8 «Вестника Ирригации» Л. Коревицький
наводить деякі цікаві в цШ справі дані; віи порівияв иаслідки рівнобіж-
них обчислевнів середиього добового горизонту трьома способами: за
трьохразбвнми рейковими спостережениями (практикованный в
Туркестан!), за го данными вколамп лімніграфськоі стрічкн 1і за двохразовими
терміновими добовпми впмірами, доповнепимн відрахункаын за max. i
min. реіікою. блнжчі до еправжпіх: нія; ті, що і'х звнчаііно здобувають
за рейкою підчас терміновпх спостереженнів.
Автор зацнтованоі впще роботи каже, що матеріял, який він спе-
щяльпо опрацьовуе, вясе дав нідставп запеиняти, паче-б помилки од
обчислення добового стоку за середньоіо арнтметичною з рівнів лежать
у межах «сотен тнсяч десятин под хлопком», а помшіки од обчислення
нитрат за самим терміяовітм спостерелсенням лежать у межах «тысяч и
десятков тысяч десятин под хлопком» (як-до величини річкн).
Тан. само відомо, що павіть для
річок із природпш пезвязаним
режимом двохразові впмірп рівнів на добу
можуть давати великі помилки. бо
крива залежности внтрат од рівнів змі-
шоеться не лінійно.
Припустнмо, що добові терміиові
спостережепня по рейці водпоста були
А та В (рис. 1), відповідна ім середия
арптметнчна 1\ср\
fift Qc Шв
Кр.
л-\-в_
2
= С
Мал. 1.
И середпій добовиіі стік можна вн-
значити як такніі. що відповідае рів-
ню С, себ-то Qc\ а тнычасом, насправді він повинен дорівнювати:
Яв -г б,,
-=Ялв (див. рис. 1).
(коли вважати, що рівні від А до В змінялися повільно). 3 рисунку
видно, що 0,ав > Qc-, себ-то витрати, що "іх вирахувано за середньоіо
аритметичною, в загальному випадкові,—завсігди мають помилку з
одним знаком: вони завсідн применшені. Це-ж твержения легко
довести й аналітичним шляхом.
Щоб судити про величину дих поішлок, можна- матн цілком певний
критерій. Річ очевидна, що за мірнло тут може правит величина, неза-
лежна од розмірів річкн и од амплітуди ц рівпів. Таішй критерШ тут—
максимальна дозволена ноыилка в обчнсленні добовоі витрати, напр., не
білыи як 2% витрати. Припустимо, що ми маемо криву Q=f (h), близьку
до параболи (див. рис. 1). Броведемо хорду А' В' до кривоі витрат так,
щоб нрямовисний нарис (проеіщія) аЬ віддалення від середйнн пде'і хорди
до кривоі витрат, дорівнювала-б. напр., \% від відповідного Q; тоді
рівні АВ для взято'і ділыіищ кривоі витрат—будуть граничною
разницею добових рівнів, при якій вирахувания добовоі витрати за середн.
аритмет. рівнем не даватиме ломилок білъших од 1%.

— 73 —
Легко скласти для окремих ділышць кривоі витрат таблицю, у
якій ці максимально добові різниці рівнів було-б наведено для усіх
можливих випадків.
Для тих річок або днів, коли різннці, прим., ранішніх і вечірніх
спостережеинів, виходили-б по-за прийняті межі, добовнй сгік треба,
обчислятн, знаходячи часткові вптрати за окремі періодн,' ба навіть
годин и діб.
У таких випадках, зрозуміла річ, може виявитися, що двохразові
спостереження на добу зовсім недостатні.
Отож. усе сказане наче-б доспть перекопливо доводить, що зтідно з
харктером зміи рівнів на досліджуваних річках нількість терміновнх.
спостереженнів над іхніми рівнями,—щоб правильно вивчати стік,—
треба визначати, вважаючн на особливості річкового режиму й прнй-
нятий ступінь точности; тілъки тоді наслідки од спостереженнів можна
буде порівнювата.
Що-ж до самоі точности виыірів рівнів (незалежпо од частота), то
теж не важко довести, що тілыш одмовлвшись од принципу
трафарета, можна здобути порівнянні наслідіш.
Ступінь точности, ш.о іі повипні мати вігміри рівнів, мусить зале-
жати од співвідношення ыіж змінами витрат і змінами рівнів, щоб раз-
у-раз давати ту саму відносну помнлку. Ця точність, отже, теоретично
може бути різна не тілыш для річок різного типу, ба й для ріэних гори-
зонтів тіеі самоі річки.
Встановити. як впливае точність вимірів рівнів на обчислення стоку,
легко на підставі формули, що ми іі подаемо нижче:
Е=1Ьгъ х100>
де 0, й Q-^Битратам, що відіювідають послідовно взятим рівням води,
з інтервалоы у 10 одиниць, а середню помилку відрахунків за рейкою
нрийнято в 0,25 іі поділу.
Для прикладу скористуймося з криво! витрати для р. Хорола
коло Миргорода (інж. Хорошев сы< ого).
Для низышх горизонтів. напр. 0,05 і 0,10 саж. за рейкою маемо
л п лп„ куб. саж. . „„,,куб. саж.
відповідно: §і=0,008 — -; Q-> = 0,016-^-- ■.—
сек, сей.
. „ 0,010 — 0,008 н „ .„.
іЕ= 5.4.0,008 -Ю0 = о%
тоб-то одна лигц иоыилка од того, що рейка.була калібрована в саж. мі-
рах (сотки) в середпьоыу може давати помилку в вирахуваині стоку
в ь% для рівнів нижче од 0,10 саж. за рейкою посту.
Коли-б рейка мала сантиметрові поділи, то Ъг=%ъъ%, тоб-то змен-
нгалося-б удвое.
У той самий час для рівнів в 1,00 й 1,05 см. за рейкою здобуваемо:
Giover і Hoyt дають приклад для рііш Potomac коло Point of Rocks,
коли виыога, щоб середпя помилка в внмірі не давала-б помнлки
в обчисленні стоку на 1%.. примуснла вживати рейки, покалібровані
трьома способами: в 0,01 фута—для рівнів нижчнх од 1.0 фута за рейкою

— 74 —
посту, в 0,05 фута—для рівнів у метках 1,0—2,0 футів і в 0,1 фута—для
рівнів понад 2,0 фути за рейкою посту.
Перейдімо до останнього з пунктів, що стосуеться вимірів рівнів,
тоб-то до недоцільности з погляду вивчення стоку опрацьовувати рівні
трафаретно. і передусім застережеыося, що нід таким опрацюванпяы
маемо на увазі не тільки статистичний сносіб, якого прнстосовуіоть те-
нер на Украіні.
3 погляду вивченпя стоку, як уже згадувано попереду, навіть ви-
водити середній добовий горизонт із двох або білыпе термінових спосте-
реженнів—не раз-у-раз бувае доцільно.
Вище було наведено, що добовий сіік, обчислюваний за середніы
аритметичним із добових спостереженнів над рівнями, в загальноыу
випадкові завсіди буде применшений.
Можуть бути випадкы, коли цим прнменшенням неітувати не
вільно; тоді з погляду внвчення стоку виводити середиі добові—річ
зайва. Проте, коли вавіть уважатн, що петочністга в обчисленні добового
стоку за середнын аритметичними ыожна лонехтувати, то все-таки
всталовлення одноманітного для всіх водлостів способу опрапъовувати
'іхні рівні за статнстичною методою, що прийнято на Унраіеі. внзнати
за раціональне не випадае. Річ у тіы, що за цим способом доводиться
обчисляти не тільки звичні й загально-
прийняті величини, характерні для рін-
нів, а й низку инших величин. Не роз-
глядаючи цього питания по суті, одзна-
чимо лиш деякі сумиіви з цього приводу,
що примушують уважати за бажане спе-
діяльнішиё розгляд Ціеі справи в даль-
шому.
Як відомо з теорі'і статистики, най-
краща елементарва характеристика для
низки чисел—де Гі середня аритметична.
Можна довести, що середня аритметична М„ лежить дуже близько
до справжньоі середньоі величини.
Медіяна не мае жадних лереваг суироти середньоі аритметнчноі
{всупереч твердженню «Инструкции» Меліводгосна НКЗС Украіни)г).
Це видко ось із чого: коли рівні зміняються плавно (приміром, за ыі-
сяць), то і медіяна, і середня аритметична збігаються або мало не збіга-
готься, ыагочи розбіжність, практично неважливу. Коли рівні—розки-
дані, середня аритметична Мп як це можна довести, обчислгое картину
всього ряду; а медіяна (Мг.а.), по сво'ій суті, може цього й не обчислиги:
адзке іі величина не змівюеться од того, коли заступаемо перші або
останні числа ряду на якісь инші. Це виразно можна добачитн з ота-
коі схеми.
При ряді значінЕів, обмежених АВ, медіяна мае значіния Меа„ а
середня аритметична—Мп. Замінімо цей ряд на инший, що обмежуе
його А' В', дотична до АВ в точці Мей.; тоді Маа. залишиться без зміни,
а середня аритметична виразиться М'п~~>Мн, тоб-тоЖ,, обчистить явище,
a bU,i. не обчислить.
Ми дозволимо собі усумнитися, щоб вимога—н еодмінно зна*
хояити нідчас опрацювання такі елементи, яійквадрильяни ё
Ма.і. 2.
') В „ПнструкціТ- наведено помилкову характеристику як середньоі арптые-
тичноТ, так і медіяии.

— 75 —
імовірні розбіжносіі, була раціональна. Не спишпочись на
них, покличемося лшп на теоретиків статистики. Один із таких авторів—
проф. Ю. А. Филипченко, в своему курсі «Изменчивость н методы
ее изучения» (Москва, 1923), каже з цього приводу: «это мерило
изменчивости не удержалось в вариационной статистике и скоро было
заменено другим, более совершенным,—почему в настоящее время... (цей
спосіб)... имеет лишь историческое значение» (нідкреслення
наше—А. О.).
Другий автор—проф. А. А. С а п е г і н (Вариационная статистика.
Одесса, 1922), одзначаючи, що пе знаряддя статистичноі аналізи мае
цілу низку хиб. робить висновок: «по всем указанным причинам... (цей
спосіб)... применяется в вариационно-статистических исследованиях
в очень редких случаях... и встречается... больше по недоразумению
или по непониманию истинного значения етой величины».
Слід теж узяти на увагу, що, коли опрацьовувати рівні за стати-
стичною методою, обсяг роботи збілыпуетьея супроти звичайних розмі-
рів, мабуть, відсотків на 200 1).
На цій методі ми вдруте спипилися тут тільки тому, що в ній най-
яскравіш позначаеться захоплення рівнямщ як такими, на шкоду інте-
ресам вивчення стоку.
Деяісі західні краіни, як сбідчпть д-р Гравеліус (Франція,
Америка), вже давно покинули вивчати рівні, різними способами іх опрацьо-
вуючп: вони почали безпосередньо обчнсляти добовий стік і ваміняти
всі характеристики ріки, що виражалиея давніш у ріннях, на величини
стоку.
Рівні—величини непорівнянні взагалі; рівні побутові—величини
фіктивні до певно'і міри; рівні за різннх періодів у житті ріки—зимові
й літні—величини різномірні.
А в тім,—не з погляду вивчення стоку,—можуть бути і такі випадки,
коли питания можна розвязати самим лиш порівнянням побутових рів-
нів; такі питания: про нідтопления угіддів, питания судоплавства й
деякі инші.
Для них випадків можна й побутові рівні дркладно опрацьовувати,
передусім, звичайно, загальноприйнятим порядком, а коли відповіда-
тиме це еправжній потребі, то й за методами варіяційноі статистики.
Загальне-ж правило опрацьовувати рівні всіх рік і всіх водпостів
за етатистичного методою, розуміеться,—не раціональне.
Закінчуіочи цим розгляд питания про одномаиітний нідхід до сно-
стереженнів і вивчення рівнів, нідкреелімо, що все вищесказане не-
наче-б довело вже наше основне в цій еіграві твердження. Само собою
зрозуміло, що не слід наше твердження про потребу: внбрати раціо-
нальні формн спостереженнів і опрацювання залежно од характеру ви-
учуваного об'екту—тлумачити занадто формально: там, де одноманіт-
ність у нідході не призводить до різниці в похибках, уживати тих
самих метод і способів. певна річ, необхідпо за-ради тіеі-ж-таки остаточноі
мети, щоб наслідки можна було порівнювати й щоб були вони яко
мога точні.
') Далеко більш! Проф. G- Оппоков.

— 76 —
Обертаючись теиер до питания про методику впвчеппя ппшпх елемеп-
тів стоку, спинімося дередусіы па самых способах визначати витрату.
Як відомо, за найточнішнй спосіб визначати витрати pin уважають
телер внзначення скоростей за допоыогою млинків.
Але-ж і це, безперечио загалы-іе, правило не раз-у-раз бувне
справедлив е.
По-перше, навіть на тих ріпах, де течія швидка,—млпнкові виміри
мають границю: млпнки можпа вяшватн при глибинах не менпіпх од
0,10—0,20 метр, (для середпього тппу млттпка Ott'a. вважаючи на
величину млинка); коли кршіьця млпика висовуються з води або торкаються
до дна, наслідкн будуть непевні.
Ио-друге. незалежно од глпбппи річки, млинок дае точыі насдідкп
тілыш за тпх скоростей, що ие мепгаі од деякоі певноі гранпці.
Нагадаймо з цього приводу дослідц проф.'Н. Тяпкіпа, то подав у
сво'ій розвідці можлнві похнбкн ылинковпх показів залежио од вішірю-
ваних скоростей.
Из даних проф. Т я п к І н а видно, що при F < 0,10 м.'сек. помилка
самого млпнка, в середньоыу, дорівпюе 13,90% і може досягти 17,207",
отже ылинок ділком утрачае своі перевагп супротп поплавщв, навіть
коли вважатп помнлку поплавцеЕпх впмірів у 15%.
Це само собою зрозуміло і на дьому пе варто було-б спннятися, ко-
лп-б практика—може нідо вплпвом догматичного правила про перевагу
млннків у всіх можлпвпх вппадках—не давала відповідних ирикладів.
Прішіроы. серед внзначеинів вптрат на ріках Шлтавщпнп з періоду
1914—1919 pp. можпа зпайтп прпклади, коли впзпачуваио млжнком вп-
тратп при Ѵта^ що дорівнюваші: 0,14—0.16 м,сек. (Сула), або 0.06—
—0,07 ы сек. (Ворскло), або 0,06 м;сек. і навіть 0,04 мсек. (Хорол).
I в теперішній тідрометричній практіщі можна одзначити відповідні
прпкладж: так, прпміром, па р. Хоролі, коли вныірювано витрату J4 11—
ill—1926 р. (пост Лі; 242), ылипком виміряпо такі скорості в точках
вертикала: 0,048 м,с.; 0,084 м,с., 0,059 м/с 0.054 м,с, 0,048 м,с. і навіть
0,039 м/с; на Тясьмині в 1926 р. (4/П) млжнком вимірювано скорості в
0.008 м/с. і навіть багато менші. Реалъне значіння цпх цифр, побачимо.
перегляыувшн крыву тарувапня того млинка, що ім роблепо щ впыірп
СКі 2152). Виявляѳтъся, що координата останпьоі точкж, впзпачені нідчас
тарувапня,—це скорість у 0,188 м/с. прп числі оборотін 1,12 за 1 сек.,
себ-то впзначувані скорості лежали за границею тіеі скорсти, що вхонігв
млинок нідчас таруваня, становлячи од неі всього лиш близько 20%.
Час спостережеиня за 50 оборотами (2 дзвошгки) впражавсь у таких
цифрах, як 4'50,3", 3'21,6", доходячи до 8'14" (звертае на себе увагу все-
таки затшс з точністю до 0,1 секунда).
Збудувавшн по координатах таруванпя, в більшому маштабі, кржву
тарування, можна знапти, що нохибка цих впмірів скорости може до-
сягати 80—90%' і навіть більше.
Отож, у теперішній практиці випускають із уваги ті внпадкп, коли,
вжпваючп млинка, можпа зробитп білыпу помплку, ніж тоді, навіть, як
послугуватися поверхневим поплавцем.
Тут нідкреслиыо, що методику студій над стоком заболоченпх рік
узагалі розроблено мало й потрібуе вона корінних корективів').
') ІЗааначнмо тут, що же при дослідженві 1895—1901 р. аабагиілнх рііок Укра'нш,
як от Остра, Удая та ішш., мн влшвалп я а правило робнты вниіри вптрат лпше на
перемілах а помітною пгвідкіетю течи та в вуаысііх міецях. Ср. Е. О п п о к о в.
Материалы по исследованию болот Черанг. губ. Чернигов 1905. стр. 8~іО.Его;ке: Речные
долины Полт. губ. ч. 2. 1905, стр. 281. Порівн. вище, стор. 6J. „Вістей".
Проф. С- О п по ко в.

3 цього погляду можна вітати той почин у цьому папрямку, що ви-
янлено вже в РСФРР, і спроби Меліоводгоспа ВКЗС в нас на Украіыі:
побажавши тілыш, щоб цьому останньому вивченнто надано було лла-
новігаого характеру.
На дуже невелпчких річках, що is багато на півдні Украіни, біші-
рювати витрати треба за доломогою водозлнвів'1.
Американська практика рёкомендуе, коли глибина на малих річках
невелика,, вживати ще, так звані, aitifical control—штучниц контрольный
перекрШ, тоб-то штучні поперечні вагати, завширппш 1—2 фути, пере-
важпо з бетопу або каміння. Утворюючи постійний нідпір коло місця. де
одбуваеться слостерегання (між иншнм, «Инструкция» Меліоводгоспа
р. 1925, в одміну од інструкціі В. 3. П., не дозволяв, щоб подібні місця
були біля посту,—через очевидце нелоровуміння), ці контролі внконують
подвійну ролю: по-перше, роблять рейку нечулою до тих неминучих змін
річтца, що трапляються по ыалих річках; по-друге, утворкготь сприят-
лнвіші умовн для роботи млиика, даючн потрібну глнбину потока.
5. Питания про змінливість річища.
Тепер перепдімо до істотпого питания в методиці внвчення стоку—
до питания про змінлнвіств річища й про облік цього явища
Остаішіми роками в російській гідрологічній літературі з цього
приводу знято свого роду трнвогу.
У ч. 16 «Известий Гос. Гидр. Нн-та» Д. I. Кочерин. наводячи отДлу
низку відповідыих даиих, робить нелотішливий висновок про сумнівнѵ
вартість—з догляду вивчення стоку—тих спостереженнів над рівняміі
рік., що призбнруються оце в 80 pp. минулого століття. Такнй висновок
Д. I. Кочернн робить, уваяшочи на те, що в умовах наших рівнншшх
річок несталість ложища й колнвання іхнього дна не такі невеліікі, щоб
ними можна було нехтувати. Д. I. Кочернн наводить цілу низку цікавих
даиих із цього приводу, що стосуються до Волги, Оіш, Чусово'і, Вілоі !і
инших рік.
Цьому самому питанию—про змінливість річкового дна й методам
переходу од рівпів до витрат—присвячуе статтго А. П. Троіиький у
«Бгол. Н. Гидр. Кружка» Дон. Політехп. Ін-ту (ч. з—4—1926). Тут він
' одзначае, що в умовах Півн. Кавказу, не бравши на уиагу змінливість
річища за одни тілыш рік, можна зробнти помнлку що-до стоку
на 200 %.
Бевперечна річ, що в умовах дослідів лад річками Украіни по лініі
HKSC од півночн та й до нівдня, серед багатьох тинів досліджуваннх рік
теж е такі, де річнш.е змішоѳться в широких межах..
На ;каль, серед того нечисленного матеріялу, що ѳ на Украіні, вал;ко
знаііти такий, на який можна' було-б цілком звіритися, роблячн ті чн ті
певні внсновки.
Для прикладу візьмімо одну з річок Полтавшини, що для пих е
багато впмірів витрат, прпміром, Хорол. Дані ці стосуються до періоду
1914—1917 pp. Вже тюбіжио лереглядаючи дані про горизонти й витрати,
помічаемо великі різниці в витратах при тнх самих горизонтах, при-
міром:
') Еіріас іюдіилішів та поплашіів па переыілпх, дуже добрі паслідкн дае вжвва-
ти батоиетрів проф. В. Г л у шкива, теж на перемілах. Проф. 6. Онпоков.

Ж№
випадків
1
2
3
4
5
6
Горизонт над „0"
вод-понта
0,18
0.1S
0,29
0,293
0,27
0,29
Внтрата
0,029
0,012
_
0,0576 4
0.062
0,087
0.038
Ріаншія від
Абиолютна
0,017
0,023
(1,049
меншого Q
У %%
141
62
129
Тоб-то різннці ді сягають понад 100% при тих самих горизонтах.
Коли позначити цифрн площ живих перекроів, то вони дуже пенно
розмістяться, відповідно до років, коло онремих проетих, розташованнх
одна під одною: 1914 р., нід ним—1915 і ще нижче—1916.
Порівнявши криві площ для 1914 й 1916 pp., дістанеыо різниці при
низьних горизонтах, у відсогках од 1914 р.. такого порядку: 54%, S&% i
навіть 100% -).
Не роблячн з цього дальших висновків через те, що изші елементи
витрат сумнівні, иодамо ще нриклади.
Річище р. Сейма коло Мутнна за період з 18./VII—1925 до 20IX—
1926 pp. розмито на 21 % од площі живого перекрою 1925 р. (15,30 м*. при
шіощі 1925 р. — 72,49 м. 2); річище р. Роси поступово занулюеться
коло с. Дереиковець на десятки сантиметрів за сезон- За посередиі доводи
на те, що річища відомих мені малих несудоплавних укра'інсьних річок
(коло водпостів) змінюються, можуть бути такі нриклади: па р. Уж коло
с. Черевач водпост з 1912 р. тричі переходив з одного місця на инше
через те, що раз-у-раз вимивало палі; р. 1925 виявилося, що частину паль
на посту, котрі були передніше в річці, заеипано на новому березі, при-
чому річка одійшла од свого старого берега сажнів на 40—50; білыпе-
менше те саме сталося з водпостом на р. Сулі - коло с. Малярівки; на
р. Росі коло с. Деренковець за період у 2l/s міо. виявлено намули по
всьому живому перекрою, завгрубшки до 20 см., при середній глибині
річки близько 1,50 метр, і т. д.
3 погляду вивчення стоку, в таких випадках треба кожного разу
корегувати рівні, як снонстатовано, що дно змінилося, а над цими змі-
нами—запровадити відповідні спостереження. Метс-ди такого корегу-
вання—загалыю відомі: треба або часто виміряти витрати, або часто
обмірюватн річище.
Такі рівні, з поправками на зміну дна, вже можуть правити за тих
покажчнків Q, що Ім иадають у рівнянні Q=i(rr).
') Звертають увагу ак чотири десятичних знаки!
-'] За нашими Еіідрахуинами, ыоас.нива помнлка в обчисленні стоку ішк. Хоро-
шевеького ыоже дорівнюватн. 60—50%°/о.

— 79 —
6. В И С Н О В К И,
Коли ігідходити до питания так, як це зробили ми, то нові завдання,
що повстають перед гідрометричними дослідженнями, можуть здатися
занадто широкими, ба навіть нездійсненннми за наших грошових ре-
сурсів *).
Проте, це було-б-так, коли-б: 1) і далі виходити з.методично хибних
принцинів одномаііітности тідрометричних спостереженнів у вищезазна-
ченому розумінні і 2) коли-б і далі вважати за найперше завдання орга-
нізацію й утримання яко мога ширшо'і ыережі самих лнш водомірних
спостереженнів над побутовими ріннями.
За принципу «одноманітностив тепер у кошторис і план робіт заво-
дять і здійсніоіоть таку схему: зробити створні перекроі на в с і х
постах; виміряти витрати по п раз у рік—на всіх водпостах, тоб-то одна-
кове число разів і т. д.
А тимчасом, з усіх численных водпостів HKSC передусім треба виді-
лити ті, котрі призначено для самих лиш водомірних спостереженнів (ре-
«страція побутових рівнів), себ-то ті пости, що з ними не звязано дальші
завдання що-до студій над стоком. До таких річок слзд залічити ті, що
енергію іх пемае раціі використовувати (бо похил 'іхній—менший од міні-
ыально на це потрібного) і що можуть придатися тільки як об'екти ыеліо-
рагивно-осуніних робіт. Щоб усе-таки всебічно науково дослідити такі
річки, можна ставити додаткові гідрометричні роботи лит на декотрих із;
них,—може, для поодиноких тілыш внпадків, уважаючи на реалъніі
фінансові ыожливості. Для водпостів на таких ргчках саму програму спо-1
стереженнів слід переглянут, щоб яко мога Іі спрс-стити.
По-пнакшому треба підходити до гідрометричяих робіт на річках ий-'
шого типу.
ЬІожна накреслити, загалоы кажучи, таку схему, як ыають розподі-
лятися наявні посте:
A. Пости для реестраціі побутових рівнів (опрощена програма споете-,
реженнів над рівнями).
B. Пости для вивчення стоку. Ці пости можна иоділити на, при- (
міром, такі категорі'і:
I. Що-до способів спостерегати рівні:
1) Спостереження один раз у день (велик! рзки з спокійшш
режимом).
2) Спостереження двічі в день.
3) Спостереження з макс-мін. рейками.
4) Спостереження з лімніірафами.
П. Що-до морфологи річища:
1) Незмінне дно (приміром, Хорол, Роставиця).
2) Дно, що змівюеться періодично (приміром, Рось коло Деренко-
вець).
3) Дно дуже змінливе (приміром. Сейм коло Мутина).
На постах типу А робити створні перекроі й виміряти витрати не
треба.
]) Старший спеціяліот з гідрометріі Меліоводгосну інж. С. К. Комарницький,
що фактнчно вавідуе водомірынмн постами на ыалих нѳсуплавних річкаі Укра'іни
по ліяіі" НКЗС., спорячись по суті протн наших твердженнів і внпраидуючи вста-
новленнй порядок, саме й внставив був цей момент- фінаноовѳ питання.

— SO —
На постах талу В—II—1 виміри витрат можна відкласти на той нас,
коли буде практична (отже й фшаисова) спромога це зробити.
На постах типу В—II—2 й В—II—з визначати внтрати треба як-най-
частіше. за особливо складеною інструкціею.
Вже ця схема показуе, що за даних фіыаноовпх можлпвостів, прова-
дячи справу рационально, можна використати наявну суму незрівняііш
додільеіш, нія; цедозволяй принцип «одномані'шогаи»: заыість, скажімо,
того, щоб 200 разів визначати внтрати на всіх 100 водпостах у рік, (ра-
хуючи по 2 на кожен), можна буде з багато більшою користю для справи
визначати внтрати тілъки на>, припустімо, 20, водпостах типу В—II—2 й
В—II—3, але вже, на крут, по 10 вимірів на кожному з них у ргк..
Друге міркування, неначе-б неодмінно, будь-що-будь, треба мата
ширшу мережу водпостів, хоч-би й не мігпш через фінансові причини
провадити на них усі гштрібні гідрометричщ робота,—засноване на
очевидному непороаумінні.
■ Справді, потреби водного господарства Украіни (на малих несудо-
плавних річках) що-до гідрометричних робіт можна коротенько схаракте-
рнаувати так.
Гідрометричні дані можна використовувати на те, щоб:
1) проектувати й споруджати гідроусталовіда;
2) проектувати й здійснювати осутдні роботи на річкових зашшвах
(нівніч Украіни);
3) проектувати Й здійсніовати зрошувалъні роботи на річкових за-
плавах (нівденъ Украіни);
4) проектувати всякі гідротехнічні споруди (мости, водопостачання
то-що).
5) щжзбирувати матеріял про ріки, потрібний для науковнх гідроло-
гічннх узагальненнів та часткових дослідів.
Усі ці завдання—дуже гпирокі Й важливі—справді вимагаіотъ як-
найпшршоі мережі водомірних посгів. Та колн-б поставити завдання—
Е^ке тепер дата чисто ввесь матеріял, щоб відповіети па всі можливі у
майбутньому загшти в зазначених напрямках, то це була-б, зрозу-
мьіо, річ надснлъна.
Десь, очевидячки, повинна бути грань, що відокремліое бажане од не-
минуче потрібного.
Таку грань добачаемо ми в утворенні мережі: що-б освітлнти тількн
тииові річки типових, із багатьох наявних, районів, додержуючи до
того-'.і; усіх правил раціоналъного гідрометрнчного дослідження, згідно
а попереднім. Инакше кажучи, здобуванню за як-найкоротгний час за-
кінчених і вірогідних матеріялів иа нідставі дослідів над
небагатьма типовими річкамн типових ранонів слід тддати перевагу
перед, дарма, що широким, дак зате однобічыим, призбыруван-
н я м одних найпростіпшх елементів—и обутових рівнів1).
Оправді, на Украіні водомірна мережа (на малих річках), підчас най-
більшого іі розвитку—р. 1919, складалася а 165 водпостів (до того-ж
повстала ця мережа 1912—1913 р.). 3 ціе'і старо! мережі збереглося досі
ледві чи 30%; що-ж до матеріялів із инших водпостів, то вони мало не
втратилн, або такн й цілком утратили свою вартістъ. Ці матеріяли не
авязано ні з нитратами, иі з можлнвими змінами річигца, ні навітъ з пев-
г) Що-до цього слід побажатр, щоб дістэла дальший практичвий розвптоі: ці'
кава думка проф. К. К Кісельова, що він іі' висловив р. 1924 на 1-му Вееров.
Гідрол. ЗТздІ в Ленінграді (див: Об организация Гидрологических исследовании
ыутем постановки базиових наблюдений. „Труды 1 Веерос. І'идрол. Съезда в
Ленинграде". 1925, ст. 399),

- 81 —
ними висотшши точками (ренери и палі здебілъшюго загипули): отже-ж
дарсш-іе, загаяом кажучн, внтрачено було чималі гроші.
Коли шзъмемо всю кількість іводпостів, засноваяих будь-коли на
Укра'іпі (з 1912 р.), то вийде цифра напевне не метла за 165+70^235
водпостів. I т и м ч а с о м, ц і л к о м и а д і и и и х та в і р о г і д и и х
д а н и х, щ о б с у д и т и про с т і к н е с у д о л л а ів н и х р і ч о к
У к р а і и и, й д о с і, ы о ж и а с к а з а т и иемае1). коли не раху-
кати, здебілыиого дуже непевиих, уривчастнх відомостів для деяішх рі-
чок Полтавщшіи.
I цих даних, основних даних, що 'іх повинна давати гідрометрія,
иемае—не через те, що не було можливости над цим працювати, а тому, ню
на и ершом у плані раз-у-раз стояло саме лиш
«водом і р я н н я» — вимірюваиия р і в іі І в і до того-ж з
тенденцию як-найішрше розвиватн саме таку мережу, не вважаючи на реальпі
можливості що-до ш-шгах гідрометричннх робіт.
За яскравиы приклад що це стверджуе, можуть бути планов! при-
пущення провідиого в справах гідрометріі на Укра'іні (на -несудоплавиих
річках) центру з 1922 р.: тоді складено було (і вжито заходш до здгке-
иення) проекта—поширити протягом чотирьох років иаявну під той час
.мережу до 555 пунітв!
Ніслідком цього тепер, коли меліоратнвні робота почннаготь уже
потроху віджввати. ця прогалина в гідрометричних дослідах даеться
в знаки дуже різко й боляче.
Таких даних, щоб на нідставі іх'можиа було розвязати завдання,
сиолучені з стоком, немас; і не не тільки для поодиноких конкретшіх
річок, 0а й узагалі для всіх рік Украіни.
А тимчасом, самі лиш побутові водомірні спостереження можуть
заспсксіти з доніру перелічених п'ятьох головних потреб ті.тьки одну:
осушні меліораці'і (за тіѳго умовою, що доповнено буде і'х спеціялыгими
гідрометричними роботами під той час. коли одбуватимуться вишукн
перед складаиням самого проекту).
Тут до речи буде звернуга увагу на те, що потреби, одзначені
в рубриці (4)—гідротехпічні споруди—-властішо не можиа засііокоіти
навіть дуже широкою мережею стаціонарних водомірних постів:
водомірні постй дають елементи режиму, характерні лиш для даних річко-
вих дільипць: отож зрозуміло, що на практіщі. проежггуючи гідротех-
нічні споруди. вдоволъняготься данями, здобутими за допомогок спе-
шяльннх розвідок (пю, правда, точлістю своего здебілыпого віддтовідае
завданням).
Що-ж до рубрик (1), (3) и (5). то вони Биыагають дашгх передусім
про стік, а не про рівні; матеріял про стік за трое-п'ятеро
років -) тут багато ціпнішиіі од водомірппх спостережеинів за
десятки років; матеріял про збіг для поодиноких річок
у різних природньо-кліматичних районах Украіни тут незрівняно
ц і н п і ш и и, и і ж о д н і в О' д о м і р н і с п о с т е р е ж е н н я на
сотиі водомірних постів. Це буде зрозуміло, коли згадаемо,
що й досі (ба й тепер) практика, зоч мусить користуватнея чужими для
умов Украіни матеріялами, зпаходить. проте, спосіб розвязувати пи-
') Тут ип не ыаеко на уваэі тпх гідрометричннх робіт, що виконала Ух Півд.
Кр. М. О. на гідрометр. станціях.
2] Маючп па уваэі можлпвість попшрюватп впеновкп, пороблені за короткий
отрок, на довші пвріодн порівняиням і'х іэ данпьш по пунктах, дв е довгочасніші
спостереікення.
Вісті^В.

— S2 —
тания (i) й (3) рубрик, без довголітніх гідрометрлчних спостереженнів,
комбінуючи розвідчі матеріялы з еыпіричними формулами та залежно-
стями. Отож, колн-б ці, широко застосовувані, емиірінчиі1 залежності
малн булн коректпви, виведені для певних тішін різнпх природньо-клі-
матичннх районів У краши, то м о ж н а б у л о - б п а д і й н І ш і
т"руитовніш. лііш на підставі матеріялпз, здобутих у процесі розвІ-
док перед складанням проекту, порозвязувати ті завдаппя. що
іх ставить більшість потреб водного господарства Украіни.
А тому, згідно з усім вищезазпаченіш, завдаппя в справі оргаиі-
задіі стаціонарних гідрометричних робіт') па найбгаіжчиіі час слід,
здаеться нам. зформулувати так:
1) Неодмішю треба основно раціоналізувати лаявну мережу водпо-
стів, поділивіііи іх до того на класи (категорі'і). згідно з подайою внще
схемою.
2) Загальна кілъкіеть водолостів, що- ввіходять у лостійпу мережу
(олорну), мусить точно відповідати фінансовим можинвостям, розумі-
ючи нід ним необхідністъ цишом влконуватн на водлостах різних ка-
тегорій всі нотрдбні для пых гідрометрпчпі роботп.
3) I для науки, і для практики краше мати невеличку мережу
[з кількадесятих водпосгів), але обслуговувану ділком, апіж силу водно-
стів з не досить рационально поотавленнмн на них роботами.
4) Одзпачене швидше доведе до цілн й гарантуе, що ті коітітн, які
дерлсава може давати на гідрометрію, витрачатимуться справді доцілыю.
5) Далъша працп над питаниями раціоиалізаціі гідроыетрнчнпх
спостереженпів і робіт мае бути поставлена на черту дня, як найближче
та невідкладне сьогочасне завдания.
УІ. 192S—1/ІІ. 1927.
Der Vertasser macht folgende Vorschlagc:
1) Es ist eine griindliche Umgestaltung des Netzes der bestehender
Wasserm ess posten notwendig, mit derer Einteilimg in Gattungen, gemass
ihrer Zweckbesti miming (Messung d. Abflusses, Schiffahrt etc.).
2) Die Anzahl der Posten, die ein gewisses stiindiges (Stiitz-} isTetz
bilden, muss ganz den finanziellen Moglichkeiten entsprechen, urn die
Vollziehung aller notvvendigerhydrometrischer Arbeiten auf Posten jeder
Art zu sichem.
3) Fi.ii' die Wissenschaft, wie audi fur den Praxis, ist es besser ein
kleines, aber gut besorgtes, Netz zu haben, als ein grosses, jedoch rait
weniger rationeller Bedienung.
4) Eine solche Reorganisation garantiert die zweckmassige Ausgabe
der Summen, die der Staat fur die Hydrometrie anweisen kann.
5) Weitere Bearbeitung der, mit der Rationalisierung hydrometri-
scher Arbeiten verbundenen Pragen, muss ohne Aufschub folgen, da es
eine dringende Notwendigkeit der Zeit ist.
'} Тут ыи цілком не порущуеыо пнтання про гідроыегричці станці'і й програму
Іхніх робіг, маючн на увазі гількн ыерожу водоыірннх постів.

Інж. В. Турчинович.
HnyJt. ситро». Іпст. В. Г, Уьф.
ТЕХНІЧіНІ ЗАХОДИ ДЛЯ БОРОТЬБИ ПРОТИ МАЛЯРІТ ')■
(.Що ішкеиір повинен знати про маляріш).
Die technischen Massnahmen zur Bekampfung der Malaria.
Von Dipl. Ing. V. Tu rts ch i now itsc h.
Малярія—це, може бута, наАважлнвіша э людеькик
недуг. Беаиосѳрѳдньо вбпвав вона не так часто, але, широко
роэііовеюджена ио всіх краі'нах в теплішиы підссннлм, ви-
клинае надзвнчайннй эріот эагально'і заслабноѳтн Э
смертности в тих ыіецях, де з'лвдлеться.
Sir Ronald Roas.
I. Загальне.
!. Маляріею, або болотяною пропасницею, зветься своерідпе зане-
дуяіаішя, властнве люднні. Занедужання це викликають мікроскокічні
тілъця-паразита, належні до тваринного світу, так зваігі пласыодіі, що,
іштрапляючи в кров, утворюють там спещіфічну заразу.
2. Малярія впявляеться на людині:
а) Везпосереднім занедужанням, а саме підващэнням температура
що періодично чергуетъся, збільшенням коси (сележия), то-що.
Занедужання може або закінчитися оамовигошням, або, повторю-
ючись в вигляді р е ц и д и в і в, перейти в хронічне, явне або прихо-
ване. За приховапоі формы людина. иа вигляд зродова, може зробытнся
розносцем зарази (Bacillontrager).
Г>) Зменшенням працездатности, надто за хронічшд п формн,
недуги.
Слабый на малярію стае недокровний, легко фізичпо й розумово
стомлюеться, до всього робиться баіідужиіі, худне іі т. д.
Занепад нілоі низки краін (прішіром, давньоі Греччини) ложей
пояс-иити виливом дуже поширеноі маляріі на актпвність іхкьоі
людности.
в) Збілыпетгям схильноети до занедужання взагалі.
3. 1 гостре, і надто хронічне занедужання па малярію утворюе дуже
іі даже спрыятливі умови для захорування па тубер;іульозу та инші
недуги. А через це иа багато нідвииіуеться загальний відсоток
смертности, особливо серед дітей.
4. Малярія трапляеться і теперь в ОРОР на нівдень од GO" широти
мало не скрізь, особливою силою одзначаючись на Кавказі, в Туркестан^
коло гСаспіііського й Чорного моря, по берегах Дніпра, Прип'яти, Дні-
стра, Дона й Волги.
') Доповідь в аасіданні Н.-Д. Інст. Водян. Госи. Укр, 31. Щ. 1927.

— 84 —
На кояші 10.000 люду в УОРР припадав 247 малчрпків,
5. Отож, через тс, що малярія побивав масу людей сале в розцвіті
іхніх сил і в молодому віці, одриваючн ііх од пильно'і ігргщі на довгш'і
час, ба иавіть украй руйнуючп іхне здоров'я, нідвиінуючи смертшсті.
од заразлнвих недуг, впклнкаючп занспад добробуту людности 1! на-
решті фізнчне та пспхічне іі внродженпя,—через це треба визыатн цю
хоробу за одпе з найважливіпшх соціялъних лих, що чроти нього
макітъ бути мобшзовані всі громадські паукові й технічиі снли.
С. Тиычасоы, досі інженіріп кола лишаються осторонь од цМ
справн. бурши мало обзнайомлеш і з причинами, що викликають ма-
лярііи та П поширюють, і з заходами дтя боротьби протп ие'і.
Через це багато інжешршіх епоруд, як от задізнцці II шосе, побу-
довано було так, що утворплпея нові' місця, де ыаляріШіі комарі діста-
вали змогу розмножуватися.
Бували вппадкп. що великі, але неправильно поставлені роботи
над осушениям швидше погіршуваллі. ніж поліпшували малярійні
умовп місцевості, то-що.
7. А тому, переводячи всякі будівелыіі роботи, як от: будуючи
дороги II копаючн каиави, осушуючи й зрошуючн місцевість. споруд-
яіуючіг дамой, загати, плануючи селища, впорядковуючи іх, будуючн
окредгі будішки, упоряджаючи водоностачаш-ія й капалізацію для
селищ та будинків, то-що, в ыіецях з енідемічною маляріэю, треба вва-
жатп на сііеціяльш вимоги, що іх ставить практика боротьби протн
маляріі. і знати методи піеі боротьби.
S. Сукупність техиічннх заходів для боротьби протн маляріі це
така сама равноправна галузь санітарпоі технікн. як і дав-
вішпі загальпо оздоровчі іі відділн—постачапня чисто! води, зппщепня
покидьків, то-що.
И. Побудники й роэносці маляріі'.
1. Тепер відомі три побудники (паразита) трьох відмін маляріі:
а) Plasmodium vivax—побудішк, трндешюі пропаошщі (malaria
tertiana),
б) Plasmodium malariae—побудиик чотириденно'і пронаеннці (та-
Іатіа quartan а),
в) Plasmodium praecox—побудите тропічно'і пропаснищ (malaria
tropica).
П.р-имітка. Паразптп маляріі, пласмодіі, що належать до
типу найпростіщих тварип (protozoa), являють собою значио вишу
організацію супроти звичайних бактерШ, як от побудники холери,
тифу, то-що. Цим треба пояопитп складшшу картону недуги,
брак, певразливости (імуиітету) нісля раз перебуто'і хороби. не-
можлнвість запобіжного прищеплюванля, то-що.
2. Псредаеться недуга тілыіи од недужоі (заражено!) людннп до
здорово*. Коли немае в дапііі місцевості олпбих, еттідемія повгтати
не може.
3) Розносять, передаючи заразу од ліодніпі до людини, оамі лит
комарі. що належать до роду Anopheles.
А. Цикл розвнтку паразнта-пласмодія розпадаеться на дві частииі:
безполу—всередіші ;подіши й полову—всереднні комара.
5. Перебуваючи в людс-ькіи крові. паразит увіходить усередииу
червонокрівця та й живиться його надіб'ям. За 24, 48 або 72 годиіш

— 85 -
після того, як увійшов у кров (залезаю од форми маляріі: тропічноі,
три—або чотиридеішоі), ділиться він на 1Ь—20 тілець—молодих па-
разитів, що й собі ввіходять у нові червонокрівиі, і т. д.
Цей пронес розмножування ділінням, а так само розгтад червоно-
крівця з виділеиням чорного пігменту, що його виробляе паразит (мача-
піну), і отруйних продуктів його жнттьовоі діяльности, отруюе людську
кров, виявляючпсь у підвищешгі температури—-прпступі маляріі.
Л р и м і т к. а. Таи., температура підвищуеться не одразу, а
тільки піоля того, як в оргапізмі доснть назбираеться паразитів.
Настае це згодом. за 8—14 день, після так званого інку бацій-
ного періоду. Часом цей період бувае довіний. Так, хто за-
иедужув на-провеспі. той заразивсь, очевидячки, ще в-осени.
'" 6. Шдчас третього, прибліизно, приступу в кроія одночаоно з без-
полими формами—ш и зонтами з'являються И полові г а м е т и.
Відносна іхня еілыіість зроетае що нового приступу.
7. Чоловічі форми гамет нестійкі.й досить легко гинуть, а жіпочі
можуть жити в людській крові навіть тоді, коли приступи припиии-
лися, иевизначено довгий чес, не одбиваючись нгкідливо на здоров'і
людини. Але підс- впливом навіть незначннх зовпіншіх причин
(застуди, різяих надужитгів, утоми, зворушення) жіночі гамети можуть
самовольно партеногенетичыо розпадатися на ішгзопти н давати цим
початок новому пропасшму процесові—р ецидивові.
8. Кров слабого на малярш вкупі з паразитами, що в пій містяться,
іде в шлунок комаре, після того, як він укусить і поомокче недужого.
Безполі форми гинуть (перетравлюються). а гамети залишаються в шлуіі-
ковііг порожнипі, і тут чоловічі гамети запліднюіоть жіпочі.
Примітка 1. Звідсн видно, що комар може заразитися
паразитами тілыш тоді, коли вкусить людину, активно слабу на
малярш, тоб-то підчас третього й далыиих пристуиів або межи ними,
як у крові вже е гамети обох полів.
Примітка 2. У шлункові більшости кс-марів, лгодська кров
ттеретравлюетьея разом з безполими формами й гаметами. Комарі
з роду Anopheles, саме через те й розносять заразу, що, перетра-
влюючи безполі форми, вопи неспроможві перетравити гамети.
я. Коли запліідиення одбудеться, гамета, дістаточись поза стінку ко-
маревого шлунку. утворюэ цисту. Бистигши циста даэ од кілысох со~
тень до десятків тисяч зародов. Зародки потрапляють комареві в кров
і зооереджуються переважно в слииових його залоз а.х.
10. Кусагочи людину, комар виорскуе ій під шкіру частину свое!
слинн. Разом із единою передаеться частина зародків, що там містятьоя.
В крові людини вопи игвидко розвиваготьоя в безполу форму парази-
тів і т. д.
У залозах одного комаря зародків може бути, як каже Грасі (Grassi),
ДО 10.000.
Один комар1 може заразити скілышсь чоловіка поспіль.
11. Тепер уважаеться за встановлене, що комар не передае малн-
рійних зародків сво'ім нащадкам через яйцн й личинки. Так само одки-
дають думку, неначе-б зараза може зберегатися в тих комарах, котрі
перезимувалн.
12. Розвиток зародків у комарів залежить од серелньоі температури
ыавкружного середовища.

Паразит тридепиоі иропаспиці потрібуе температури пе нижчоі од
14°0, а паразит тропічиоі—-не менпгоі од 24°С.
Втда температура повітря, але не тальша од певного максимуму
(коло 35°С), прискорюе роавиток зародків.
П р и м і т к а 1. У середиьому, як каже Г р а с і, розвиток
одбуваеться в температурі 25—30°С за 8—9 днів, а в температур;
18—гг^С—за 18—20 дпів.
Отже, заразившись комар теж понереду проходить певний ін-
кубаційішй період і вже доніру тоді стае небезпечний для людипи.
Примітка 2. Тим, що для розвитку комарів потрібна певна
температура повітря, треба пояснити йідсутпість маляріі у холод-
ніших крашах.
III. Комарі-розносці.
1. 1з відомих у науці видів комарів пебезпечні для людипи, як пе-
репосншш недуг, тільки ті комарі, котрі належать до роду Culex i до
роду Anopheles.
2. Всі виявлені розносці маляріі належать до комарів із роду
Anopheles (хоч, знову. не всі комарі Anopheles розносять малярш).
Примітка. Комарі з роду Culex иешкідливі, як переносящий
маляріі, але вони можуть розносити инші недуги: жовту иропас-
шппо. то-що.
3) Ооновні одміни іюміж ішичайпим комарем (роду Culex) і комарам
Anopheles:
Culex.
На розмір—менпшй.
Коли сидитъ, то тулуб мало не
рівнобіжний з поверхнею, перед—
трохи вищий за хвіст.
Голова z смоктальцем похи-
лепі що-до черевця.
Вусики у оамця до вин за
оиоктальце, а в самичок—багато
коротші од иього.
Задня пара ніг коротша, ніж
у Anopheles.
Кладе яйця купкою.
Личинка розташовуеться нід
кутои 45° до поверхці води.
Пераважае в весняні ыісяці.
Anopheles.
На розмір—більший.
Коли сидить, то тулуб нахи-
лений уперед нід кутом 45°.
Хвіст—вищий за перед.
Голова й черевце—одна
проста лінія.
Вусикн завдовжки мало не
дорівнюють смоктальцеві, і в сам-
дя, 1 в самичок.
Задня пара таг довша, ніж у
Culex'a.
Кладе яйця поодинці.
Личинка лягае рівпобіжно а
поверхнею води.
Переважае з середипн літа і
до осени.
4. Розмножуються комарі. і Anopheles зокрема, так; самичка кладе
в середньому коло 150 яець, звичайио в нагрітій од сонця нетечі або в
такій (теж теплій) воді, що тече поволі. Почннаэ самичка класти тоді,
ноли температура води не нижча од 12°С. Дпів за 2—4 (як-до
температури гередовища) з яечок вилуилюються личинки. Личинки жи-
вуть у воді, годуючись найпростішими тварииами та водоростями й
нищими надіб'ями органічного походження. Дихають личиніш киснем

— 87 —
іг иовітря, втягуючи його крізь дихальну відтулину, що виста-
влятпть іі на поверхню води.
5. Живе личинка 18—22 день. Протягом цього часу личинка 4 рази
линяе і нарещті перетворюеться в лялечку, що з неі за 2—і дні
виходить молодце комар.
Разом на повний розвиток комара Anopheles треба в температур!
20—25°С приблизно 25—30 день.
П р и м і т к а. Одна самичка може класти яйня окількись разів.
По наших місцях бувае од 5 до 7 масових генерацій у рік.
6. Комареві самички незабаром по тому, як з'являться на світ, на-
■бувають здагности смоктати кров людини й теплокровних тварнн.
ІІримітка 1. Смокчгуть кров тілъки самички, вонж-ж тдлыш
і\ попшрюють малярш.
Примітка 2. Кров не есть абсолютно потрібна для життя
й розмноження комарів. Бона тільки сирияе доститанню яець і
прискорюе 'іх. відкладання.
ІІримітка 3. Один комар Anopheles ыоже смоктатн кров
кожні 3—Ю днів, вважагочи на те, як швидко вона перетравлю-
еться, а це залежить од температуря.
Отож, комари кусають здебільшого тоді, коли погода тепла.
7. Самичкн, досягши 20 днів, вже можуть одкладати яйця.
Протягом одного літа, отже, може бути од 2-ох до 3-ох комариних
генерацій, залежно од того, чи довго тривае воно в даній місцевості й яка
бувае його температура.
8. Наприкінці літа самці гинуть, а самичкн найпоширенішого в нас
виду малярійното комара ховаються. Вони вибирають собі місце на
з и м і в л ю й зимують там у стані зацшенініія або слабкоі рухомости,
залежно од умов зимування. Коли настав весна, самички, що перези-
мували, вилітають знову, смокчуть кров, одкладають яечка й дагать
початок новим поколінням. Після того як ді самички, що иерезимували,
одкладуть яечка, вони гинуть, і шшнсь, отже. час дорослих комарів
зовсім не бувае.
П р и м і т к а. Так само, перебуваючи в зрртних місцях (на дні
ставів та инших водоймшц), яечка й личинки комара тюк лерези-
мовуготь і закінчують свій розвиток наступноі' весни.
IV. У яних умовах живе малярійний комар.
1. 3 різних видів комара Anopheles на всін Укрініа й РСФСР трапля-
ються двое основних: An. rnaculipennis (claviger) i An. bifurcatus. Оггріч
того, на нівдні (Маріуніль, Херсон) традляються An. pseudopictus, An.
nyrcanus, а на Кавказі Іі Туркестан!—ще An. superpictus i An. pulcliei-
rimus.
2. У Киіві вилітають комарі з зимівель од кінця березня до кіыця
квітпя. Ііерші комарі з тих личинок, що иерезимували, трапляються з
середини травня. Летіти на зимівшо починають комарі в середині
жовтня.
3. Ово'ім побутоы An. rnaculipennis щільно звязаний з житлом лю-
днии й тварин та й жнве коло людей у хатах, господарчих забудуван-
нпх, хлівах, стайнях, повітках. Досліди в Киінському Інвалідному
Городку (Лавра) дали на 100 комарів: у жилих приыіщениях: Anopheles—

— 88 —
73, Gulex—27, по городах—Anopholes—10. Culox—-S-l. Bin ховаеться вдень
по темнпх кутках, за занавісками. за різнимп речами, в павутинкі.
го-що,
4. An. bifurcatns і іпшіі шідіт. навпакп. це пгревааѵно лісоішк тип.
що живе осторонь од житла. Він ховаеться вдень у траві. кущах, дуплах,
розколинах і щілнлах деревней корт, то-іцо.
5. Комар Anopheles—це тварина и і ч и а. Вилітае иіі-і. коли сонце
запде, а ховаеться, коли зШде. Отже виліт його припадав наігбідьше на
вечір і ранок. Під цеи. час залітае він у жнтла іі нападав на лвдпну,
У день An. raaculipennis кусае тідькн в темряві.
С. Личинки комарів Anopheles розвпваються переваляю в стоячій
иоді. але порівшоючи—сріжін, не забрудиенШ покпдъкаш-і і! не гііплШ.
Передусім потрібпа ім вода багята на органічиі надіб'н іі кисель
(не менш од 00% пасичення), заселена певними водоростями, але ли-
заросла пиші суспіль, з багатою мікрофлорою й мікрофавпою 1j. An.
niac-ulipennis розмножуетъея по тих водонмлщах, що більше нагріва-
ються, а по басеіінах холоднігних—An. bifurcatiis. Останиій одкладае
явчка в маленькі струмкн ft невеличтсі річки з повільною течіею.
Прпмітка 1. На шви'дковідді личинки наших вндів An.
гинуть, >бо не можуть захоплтовати собі Іжу. Так само не бувае і'х
у дідком чистих водойыпщах.
Л р и м і т к а 2. У глибоких водоіімнщах личинки трапля-
ються тілыш коло берегів. Іхньому розвиткові перенгкоджають тут
хвилі, рух, брак водоростіп і нижча температура.
Примітка з. Під Кні'вом An. raaculipennis трапляеться по
невеличких (не білын од 50 кв. м.). неглнбоких водонмщцах. зде-
білына забагненоі заплави Днігіра іі Либеди. Великі Днп-ірові
затоки павіть із слабкою течіею іі водоростями порівшоючи чдеті.
7. Комар не тільки не уннкае невеличких скупченнів води, але
павіть (через вищу іх температуру) дае ім перевагу. Так, знаходжуваио-
лпчиніш Anopheles в одбитках од копит, відрах. пооуді іі навіть у
пазухах листя різі-шх рбслип, приміром, Angelica, з р'о-динн парасольковпх
(за Шестаковим).
8. Як правило, комарі Anopheles не траплмються в каналізаціішій
(відпливній) воді.
Примітка. У таких водах часто бувалоть личинки Gulex
pipiens.
Ѳ. Як далеко літають комарі, ще не встановлено ділком точно: ті
вида комарів, котрі звпкли до жител, не віддаляються, звичайно. од
них далі за 100—200 метрів. Мажна вважатп, що наііддлі комарі
літають на 2—3 км. Сприятливиіі вітер може на багато збільшувати цю
віддаль. Так, у Персъкій затоіп' в гирлі Шат-ель-Араб. коли з берега
віяв постійний вітер і на суходолі було багато комарів, з'являлися іг.о-
марі за 25 км. од берега.
У Муганському степу, в зоні Панамського каналу, в Порту га льській
Африці траплялися перелітні роі, що переселялпея з одного місця
яа наше.
') Через це в болотявнх «ісцевостях не такі вебезпечні сами торфові болото,
з дуже застоялою водою, як калюжі do Тхніх краях, куди притікае свіяіа вода.

- 89 -
10. Як на граничну внсоту, що до неі злітають комарі, вказують
S—10 метрів. По схилах горбів -або по стінах будикків вони можуть.
що правда, забиратися й вище.
V. Оргавізація протималярійних заходів.
1. Успіх протималярійних заходів залежить:
а) од правильно оргаыізованих попереддііх розвідок;
б) од того, чи знайдено, хто заразу розносить і де розмножуеться;
в) од добре обміркованого плану боротьби:
г) од методичного переведения його в життя.
2. Треба одрізняти:
а) заталыіі прогималяріниі заходи, що мають повинищувати чисто
всі місня. де комарі розмножуються.
Спосіб цей, дарма, що не вимагае численных попередніх дослідів,
ноже бути, дорого коштуватиме, підчас самого виконаиня.
б) Специфічні протималяріііні заходи, скеровані безпосередньо
проти саые того вид;' комара Anopheles, котрого виявлепо як
специфичного розносня зарази в даному районі.
Хоч для цього способу доводиться робити вичерпливі попередпі
розвідки, проте виконання його копгтуе дешевше.
3. Щоб виявити специфічного рознооия маляріі, над цим питаниям
повинпі працговати спілыю лікар1 і ентомолог.
Обслідуючи лікар мае:
а) визпачити тип і характер маляріі, що пануе в місцевості;
б) скласти криву занедужаннів за порами року (міояпями);
в) визначити, як. малярія попіирилася топографічно, иозазначавши
огнища недуги па мапі.
Обов'язок ентомолога полягае в тому, щоб:
а) знайти той вид An., котриѣ передав малярію в даному випадконі.
П р и м і т к а. У низці віпіадклв докладнініі відомості ви-
являли, що переносить заразу ищний вид An. або що поширений
вів не в тому міелд, ніж попереду про це гадали.
б) з'ясувагн, якого роду ті водонмшпа, де він розмножуеться;
в) визначити: хемічниіі склад води в них (у тону чисді концентра-
ціго водневих йонів),
г) встаяовитн род мікрофлорн іі мікрофавнн, що споживають іх
ііого личинки,
д) дізнатися. як ставиться віп до соіщя. тіни, роелинности. висо-
чияи місцевости, зишвлі, то-що.
е) довідатися, як далеко він літае.
4. Щоб позначнти міспя розмноження іі огнища недуг, треба мати
точну мапу місцевости (бажано в горизонталях), де-б було показано, як
розподілябться вода it рослипиість у водяных протоках, болотах,
ставах, канавах, наявних дренажных трубах, иідмоклих і затоплюваних
луках, то-що. Бажано одзначити рівень Груінтових вод, де не відомо.
Далі. треба вказувати ті. що вже ѳ, и ті, що мають бути збудовапі.
жилі будинки, коніари, стаіші, то-що.
На мапі великого маштабу бажано позначати дрібиі водопровода
цистерни, басейни, то-що.
5. Опріч того треба мати:
а) Даш про геологічгопі і гідрологічюін характер місцевости в
звязку з рухом поверхневих і грунтових вод.

- — 90 —
б) Метеорологічні відоііості про температуру повітря й водоймищ,
про місцеві опади, переважпі вітри, то-що.
С. У залгодиених місцях протималярійні заходи треба вважати за
загально-санітарні, що оздоровляють весь район у цілому.
7. Грубо економічно ( з погляду самого лиш нідприемства) заходи
ігроти маляріі виправдують себе:
а) на тішчасових роботах, коли вартість запобіжних заходів, укуні
з тим, що коштуе тдтримувати іх за ввесь час робіт, менші за здогадпі
втрата од маляріі;
б) на постійноыу впробпиптві, коли сума побічноі витраги для
покриття видатків на запобіжні заходи й вндатків на 'іх нідтримання
та амортизацию менша од сумн здогадних щсрічних збитків.
VI. Методи протималярійноі борстьби.
Можна розрізнятн:
I. Заходи протп коыара-розносця:
а) біплогічні;
б) гідротехнічііі—коли знищують, розчпщуючи, культивуючи, за-
сшіаючи й дренуючи, ті місця, де розмножуються коыарі;
в) знигдения личинок:
1. заливаниям або отруюванням водоймяща,
2. культивуваиням тих рослин і тварии. котрі винищують личинок:
г) зндщеиня заростів-захнстів;
д) знигдения комарів.
П. Заходи, що захищають людей од комарпиих укусігс:
а) сітки;
б) ночівля на шдвищеноыу шсці.
III. Заходи для захисту коыарів од зарази:
а) лікування слабих до повного видужання;
б) утримувапня іх у примііценнях захищених сітками.
IY. Заходи щгати занедужання людей, що вжалив іх комар-
а) профілактична хінізація.
VII. Біологічні заходи.
1. Суть біологічзшх заходів полягае в тому, щоб, змінивши склад
(реакцію) води, усунути тим ті умови, що сприяють розвитнові коыа-
ревих личинок.
2, За такі «оприятливі умови» може бути, очевидячки, наявність у
воді певннх бактерій мікроорганізмов і найдрібнших рослин, що ними
годуються личинки.
3). Окрім того, присутність у воді бактерій та Іх виділеішів, як
свідчать деякі дані, помітно впливае на розвиток і достигаиия комаре-
вих яечок,
4. Флора й фавна, що населюють водоймища, як-найтіспіше зале-
жать од хемічного складу й, зокрема, од реакіщ води та й змінюються
рівнобіжно з тим, як змінюеться вона. Отже, так чи инакше вшшваючи
на реакпдю води, ми можемо зробити з не! середовище, иепридатне для
розмножеиия в ньому личинок.
5. Так, змінити склад води можна:
а) або суто хемічним способом, тоб-то додаючи певні реактиви,

- 91 —
6) або змілюючи росшганість, що вкривае водоймище, бо внщі рос-
лиии, одбпраючи свош корінням сояі з води та грунту, можуть впли-
ватн на іі оклад.
6. Що-до хемічного складу води, то рішуче значіння мае, очеви-
дячки, іі реакция.
а) Найбілыпе сирмяють розвиткові дичинок лугуваті води (коицен-
трація вод. йонів 8,0—8,4 й внще), як такі, що максимально допомагають
розвиватися всякому в них життю.
б) Невтралъна реакція води (конц. вод. йонів 7.0—7,3) не сприяе.
як і кисла, життю личинок. Невтралізуючи отак воду в водойыиир, ми
могли-б припииитн 'іхиій розвиток (спостережения Н. Ноте в Гвіяні,
Алголі, Б. Індіі, бгипті, д-ра Buxton'a в Палестит й М. Е. Mac Gre-
gor'a на о. Маврйкія).
Прииітка. Виходячи з цього, ыожна припустлти, що деякі
промислові відпливні води могли-б у певних випадках бути ко-
рисними для боротьби з розвитком личинок, у тих водоймищах,
котрі не мають господарчого зиачіння.
7. Та слід. проте. мати на увазі, що комаріі An. можуть у певних
випадках пристосовуватися до складу води.
Так. одзначено вина док,, коли личинки An. розвивалися в дуже
ішелотній боді. отруйиій для риб.
Примітка. Аналогічно до пього, личинки наших видів An.,
mo не живуть звичайио в воді з умістом соли понад \.\%, можуть
пристосовуватися до значно солоніших вод.
S. За приклад того, як. рослинність впливае на склад води, можс
бути спостережувана в Каліфориіі відсутиіоть комаревих личинок у
воді рижових полів (за W. О. Purdy).
ft. Home спостерегав p. 1913 на о. Ямайці, що лугувата вода, яка
зрошувала рижове поле, пройшовши його, робилася невтральною, і
личинки An., численні в привідному каналі, пілком зникали з вивідного.
Примітка. Води сфагново-болотняжих районів мають кислу
реаидію (конц. вод. нонів 3,88—5,66), що характеризуе Тх бідність
на флору й фавну.
9. У цілому методику біологичних заходів іще не можна визиати за
встановлену. Бона перебувае ще в періоді розроблення.
VIII. Гідротехнічні заходи.
1. В основу плану гідротехнічних заходів мае бути покладено обслі-
дуБання всіх можливих, згідно з даними спеціяліста-ентомолога, міедь.
де розмножуеться малярійний комарі у певиому районі.
2. Плап гідротехнічних робіт може ставити собі мету—оздоровити
великий район у цілому, тоб-то являти собою завдання державного
маштабу, або-ж перевести місцеве оздоровления в межах певно'і з а-
х и с и о і з о ы и навколо залюднених І виробничих пунктів. Ыавіть
невсличкі, переведепі місцевими засобаші. робота можуть дати часом
не аби-яку користъ.
3. Ширину захисноі зонн навколо певиого пункту визначають раз-
у-раз спеціялъним обслідуванням. Бриблизно може вона дорівнювати
1,0—3,0 клм.

— 92 —
4. Переводячи обслідування, треба маги на увазі, що комар може
розвпватися. ще й охітиіше павіть (бо вода там тепліша), саме по нев»-
личких завбільшки іі завглибшкн водоймищах геть аж до калю ж. ді-
жок. ба навіть— одбпток од копит.
о. 3 технічного погляду роботы над оздоровлениям певиоі місцевостн
за дои ом ого ю слеціялъиого внливу на водопмнща іі протоки можуть
полягатіі:
а) в абсолютному іх знищенні (де це можна через технічні. фінан-
сові іі ин. міркуваиня):
1) заоипуванням.
2) спусканиям,
J) перепомдувапшш;
б) в урегулюванпі або специальному оброблеіші тих водойынщ і
проток, іцо іх не можна знищпти через певпі причини.
6. Одна з паііважливішііх причин, що через них попшрюеться т-
лярія. це брак або иорушения стоку як атмосферных опадів,
так і фунтових вод. які виступають на ноперхню.
7. Біілив атмосферних вод багато залежпть од характеру Грунту іі
од того, як швидко вбирав він у себе опади. Шщаииіі Грунт—найспри-
ятлывішиіі, глинястші—навиаки.
5. Грунтові води—небеапечні:
а) внступаючи в вигляді калюя;, то-що, у иайпижчих точках по-
верхиі,
б) виступаючп в вигляді джерел, то-що, по схилах і кручах горбів
та іі заболочуючи іх,
в) в вигляді одкритих або закинутих криниць.
!). Вояку заглибипу в грунті. де вода не впоихае за 10—н днів
після дошу. треба засшіати або добре дрепувати.
Гіриыітка. Як одзначено иопереду. комар, щоб розвинутися
іі одкладепого яііця, потрібуе довпюго часу. А в тім. яіідя
Anopheles можуть витриыувати, як свідчатъ спробп Грасі іі ин., 12-денне
внсушування. Личинки гинуть у сухііі землі аа 12 годин, а в
сирому піврідкому мулі зберегають яшттездатність протягоы 4—-о
днів, лялечки-ж—понад 3 диі.
10. Отож треба иозасипувати всякі ааііві (природні іі іитучні) загли-
бини в грунта, як от: яші, карьери, непотрібні канавп, закішуті кршпщі
іі ннакші нерівності, де може скупчуватися дощова вода або виступати
ірунтова.
11. Так само треба періоднчно звільняти двори, вулиид и майдатш
од заіівих діжок, барнл, казанів, посуду іі инжих закинутих і вже
негодящих речеіі а гослодарчо'і обихідкы, геть аж до консервных коробок,
що правлятъ або можуть правпти за вмістище на воду.
12. Треба повіісушуватн пежилі залляті водою нідвали іі позаси-
пати ті ялп. що залншилися після того, як розібрано зруйновапі бу-
ДИ1ІКН.
13. Будуючи нові іі доглядаючн вже готові про'іздп, вулнтц, зви-
чаииі дороги іі залізшщі. то-що, треба додержувати отаких правил:
а) Пилыіуватн, щоб іхні насини не порушували наявного стоку нп-
верхневих і грунтових вод, утворюючи нетечі з застоялою водою.
Для пього мае бути доспть поперечних канав, труб і инших отво-
рів: дно 'іхие не повинно бути внще за дно привідного риштака з го-
ряного боку, щоб не утворювалися нетечі.

— 93 —
<"п Саму колію залізтщі треба добре подренугіати бічшшп поздовж-
иими канавами. А в тім, ці канави повинні мати достатііій похнл. щоб
сами вони не поробилися місцями, де застоюеться вода.
б) Усі зазначелі канави іі отвори треба неріодично прочищати од
•і;і]юстів. иаыулу It сміття. щоб забезпечити ним безперервпість стоку.
г) Закладаючи резерви для земляних робіт, треба пилыіувати, щоб
утиорюваиі заглишення не ставали за міоця, де застоюеться доідова або
а'являеться Грунтова вода.
Для цього резерви треба закладати на високмх місцях або брати іх
ил невеличку і'ллбину. Дно резервів мае бути инрівняне з похилом ло
дироѵгшіх канав або до иишого стоку. Так само слід звернути увагу на
гллиища-ями, що залишаються піеля здобування глиии для цегелень.
П р и м і т к а. За приклад того, як недоладньо побудовапі
дороги сприяють підсилеиню маляріі, може бути «гододне шо&е» -ш
Сухумом. залізниця в м. Петровську, то-що.
14. По тих місцях, де виходять груптові води на схилах, треба
вяіпти заходів до того, щоб іх було дреновано або каптовано. Заходи
ид заразом явлшоть собою поважний запобіжішіі захід нротн сіілиеГе.
Отоя;. боротьба з спливами, змщпювання ярів. то-що. це вкуні з тип—
реалышй захід і нроти маляріі.
Прпмітка. Треба все-ж-таки звернути увагу й на те, що
і цю, зібраиу, таким чином, воду необхідно одвести в підхоже во-
доймище, бо ставки, які утворюються нід той час, коли збігають
з гір струмки, буваютъ, приміром. у Кніві. за місце, де розмножу-
ються комарі.
15. Дощова вода мае яко мога стрімкіше сиускатися з покрівель
до канавок, що одводять і'і в стік. Робити на дахах горнзонталы-іі жо-
,'іоби іі ставнти під ршівами діжші—ие можна.
16. Як спосіб висуигдти Грунт і зннзитм рівень грунтових вод,
можиа раднти садіння дерев: білоі верби. береста або таких рослігн. як
сонячник. Оадитн іх треба на такій одне од одного віддалі, щоб вони
не аатішгли Грунт сусиіль і не заваджали випаровувати з нього воді.
17. Один із основных протималярійних заходів у залюднених
місцях—це врегулювання водопостачальноі справи.
Найкращий для цього спосіб—підземна сітт;а труб, що підбодять
воду під натиском.
Як попередній захід можна радити реестрацію всіх водоймищ—
джерел для водопостачання й пыльну над ними контролю.
18. ЯриБиці мають бути закрптого типу з випомповуваилям смоко-
внком. Місце навкруги кршпгть і ишшгх водорозборів треба ііідвищптн й
добре зміцннти, вбивши та нобрукувавши його, то-що.
Для бризок і зайвишг води повинно зробити добрий стік.
19. Коли треба мати якісь баки, плстерни, то-що. іх повинно захи-
піати с.іткою (див. далі).
Дерсв'яііі покришіш не молша вважати за певний захпст, бо вони
розсихаіоться й жолобляться.
Варила й відра взагалі небажані, а в крайнъому разі повнині вони
матл покришіш з листового заліза.
20. Коли водопостачання натискове, то як вуличні водорозбори иожна
вживати тільки еамозамикалыгі грантіг або-ж буддш, що обслуговуе іх
павна особа.

— Э-1 —
Криниці для засувів, гідрантів, то-що, повинііі мати добрі
иокришки.
21. Коли будинок улітку залишають на довшнй час, усі баки в
ньоыу, в тому числі й ватерклозетні, мають бути спущені. а водяні за-
тулкн в приладів запляті нафтою.
22. Перед там як братися до водопостачания великого міста в ці-
лості або окремого будинку, треба розвязати питания про те, як одво-
дитп И як дренувати подавану воду.
23. У проект! дренуванпя (капалізаціі) певного району мае бута
передбачено необхідність:
а) одвестіі атмосфериі онадп;
б) зннзити рівень Грунтовых вод настілыш, щоб не внходіілп на
поверхню й не утворювали калюжі-нетечі;
а по залюдпеші.х і фабричных районах, окріы того:
в) одвести господарчі й промнслові відплнвні води.
24. Дренуванпя можна викопати, в загалыюму вігаадкові, відкріі-
тішн канавами, коли: а) в достатній похнл, що забезпечуе воді швндке
течіння, б) дно та береги канав добре повідчнщувано од заростів, вони
бо не тільки змепшують течію води, але й утворюють жнітьові умовп
для комаревпх личинок.
Примітка. Там. де це треба через техшчпі уыови, або там,
де роишнність занадто буйно розвинеиа, доводиться впкорпсто-
вуватн підзеыні стоки.
25. Текти вода в канавах повинна не иовілыііш од 0,2 м/с (за Челлі)
і не швидше за розмивну для відповідного Грунту. Що краще й рівніше
зроблено дно та береги в канави, і, що краще та чпстіше і"х доглянеію,
то меишиіі похил потрібеп, щоб досягтп ціе'і швндкостп.
26. Дно тих канав, що діготь періодично, мае бути зроблепе так, щоб
вода в них ніколн не застоювалася.
Примітка. Коли така канава протікае через гтавкл, то дно
іх мае бути не нижче, ніж дно в капаві, щоб спорол;шовалися вони
одночаспо з канавою.
27. Береги проток треба доглядати, щоб булн в доброму стані й не
заростали зілляы та звислими рослинами.
Ті дерева, що пускають коріння в протоку, мае бути повирубувано,
а пні іхні повикорчовувано.
Примітка. Ту прибережну сыугу, що П мае бути очищено
од заростів, можна прийпятн для канав—у 2 м. завширшіш, а для
річок—3 ы.
28. Краіі канав мають бути по змозі рівні з узбіччю пе меішгою од
тіеі, що "іі дозволяе якість грунту (в звичайному грунт! 1 : 1).
29. ІІайкрашнй спосіб обробити краі—це бетонуватн іх (цементу-
вати). Далі можна забруковуватн, тинькуватн, тарасувати, то-що,
надежно од технічних і екопомічних можливостей.
Примітка 1. Обробка краів особливо велику вагу мае в
тих канавах, де похил невеличкпй. бо дозволяе здобути білыиу
швидкість.
Примітка 2. Для невеличкпх ]іоверхиевпх стоків поблпзу
будиііків радять нівкруглі бетонов] або гапчарпі лотоки з бетопо-
вою узбіччю. Коли лотоки—иегліші, і'х мае бути потшіьковапо.

— 05 —
30. Коли канавою протікае дуже неоднаковас кілъкість води, то
може бути, що потрібен буде подвійпий профіль; для малоі й велико!
вптрати.
Будь-що-будь, мае бути встановлено тверде річище для низь-
ких вод.
31. Вийняту з канав землю не можна залишати суцільним валом
уздовж іхиього краю, бо це заваджае поверхневому стокові, а по змозі
іі треба розкидати, підсипаючи найнижчі місця.
32. Проектуючи будь-яку зову систему каналів, треба звернути
увагу на наявну систему дренувания. Окремих канав маѳ бути як-най-
менше.
П р и м і т к а. Особливу увагу треба звернути на стоки фабрик
та заводів і на іх урегулювання. У стоках цілоі низки Дніпропетрів-
сышх заводів знайдепо личинки.
33. Шдземний дренаж (за допомогою труб, каміння, тарасування,
то-що) може бути:
а) коли це потрібно через технічні міркування;
б) щоб знизити рівеиь грунтових вод;
в) коли занадто буйна рослинлість на поверхш утруднюе роботу й
утримування відкритих канав.
34. Із болот наіібілыпу вагу мають ті, що виникають уздовж
каналів, річок і проток.
Повставати вони можуть:
а) через те, що береги підчас повени періодично затоплюються;
б) через те, що штучні споруди (як от дамби, греблі, насини, мости,
то-що), перегороджуючи (підпираючи) річку, нідносять 'і'і рівень;
в) через те, що не врегульовапо річище, а в звязку з цим з'являються
мертві рукави, розмиваються береги, то-що;
г) через те, що підвншуіоться береги річки, утворюючи гриву, а вона
заваджае стікати весняні воді в річку та поправно дренувати сумежну
місцевістъ.
д) через те, що протоку або канал оточено валом, отже рівень води
в них вищий од рівня сумежноі місцевости. У цьому випадкові эабо-
лочувати містину може та вода, що просмоктуватпметься крізь здержні
вали.
35. Боротися з маляріею тоді, коли заболочено береги й заплави,
надто великих річок—це одие з найважчих завданыів, і гідротехнічш
заходи розвязують його тільки почасти. Ці заходи полягають:
а) у регулюванні течи' річок, а так само в очищенні берегів од за-
роотів і в знищенні заток;
б) у слорудженні рівнобіжних каналів із вільним випуском нижче
за течіею;
в) у тому самому з перепомповуватшы;
г) у засилуванні з використовуванням природніх памулів річки1);
д) у дренуванні до спеціяльно оброблюваних ставків;
е) у знижуванні рівня само'і річки.
36. Мае бути звернено уваіу на ті місця, де переходить і спиняеться
на водопій худоба. Для цього треба по змозі вибирати невні місця,
найкраще з піщапим Грунтом і зміциеннми берегами. Необхідно сте-
жити за тпм, щоб довнііій час не залишалися сліди од копит виповнені
водою.
') Часом це полепттуе еиеціяльна роолнниість на дні річки.

— 96 —
37. Уряджуючп штучие зрошення, треба стсаштп за тпм, щоб на
полях І по каналах не залишалася застіііпа вода.
Через де зрошувати можна тіяыіи періодпчно. пыльно стежучи за
иусканнпм води на окремі поля і за часом іхнього обводи ювання.
3S. Що краща культура росліш і що лапше дреновано грунт, тіш
мепше шанеів для розвитку коыарів.
39. Прнвідпі капали, здебілъшого. лемш пеііезііечні. А в тім, щоб
аапобігш розыножентш коыарів (у зостапкових калюжах), ралять
ноблнзу людських осель замикати 'іх у труби. Слід тел: узяти па увагу
те, що через просмоктувапня з таких капалів ыожуть ііідвщцитпся
грунтов! води.
40. Ыайпебезпечнііпі одвідиі—дреиажні капали. ІЗони повннні прохо-
дптп найпнжчиыи місцямн. ыатп достатній иохнл. бути без застішшх
міспь; внконувати іх треба добре іі утрпмуватп сщ'авнншт та чпстпмп
од заростів.
IX. Винищування личинок заливаниям I отруюванням водоймища.
1. Коли не ыояша внсупштп водоймища цілком, то треба вжити за-
ходів до того, щоб поБинишувати в ыьоиу всі. що можуть тут розвива-
тнся, личинки яечок і лялечок.
2. Для цього ыожпа:
а) залпваты водонмище гагом, ыафтою, мазутом або спеціялышми
оліямн;
б) отруювати ііого особлпвимн надіб'ями (ларвіщідамн).
3. Вплив заливания пояснятн треба по-перше. тиы. що налнті на по-
верхчю падіб'я утворюють плівку, яка заваджае личинкам дііхаты, або,
потрапляючп в іхиі дихалыіі відтулнші. вопи безпосередпьо іх заду-
піують: по-друге, тпм. що ці падіб'я мають летіочі отруігливі складов
частнни.
Примітка. Що легший пафтовпіі продукт, тпм віи струили-
ьінлгй. Газоліп діе швидше за гас і т. д.
4. Отже, може буш два типп залііванпів: заливания легким на-'
діб'ям (газоліп, гас), що швидше випаровусться, але швидше if діе, або
заливания важкиы надіб'яы (мазут, олін), що вппаровуеться погюлі
та Й діе поволі. тільки душачи.
Прнмітка. Гас і нафта не отрунні для рнб ані трохн.
о. Щоб заливания було успішне. водойшпце треба попереду нідгс-
тувати, очистивши ііого од трави, що іі треба скосити' або попрыминати.
6. Заливати можна, розпорошуючп нлнп дощеы пад поверхнею
водоймища (для важчих п.тинів) або поливаючн ним із брандспоііта чи
рукава невБІ точки (це зручніше для легших плнщв, бо-ж підчас ро^і-
бризкуваипя нанотруйлившгі іхиі частнпи внвітріоються).
П р'н ы і тк а 1. У першоыу вппадкові подають плпн гідропуль-
том, у другому—ішевматично, за принципом пальника «Прімус».
ІІримітка 2. Як простішпй спосіб ыояша вживати ганчірки
на дрючках, змочепі в оцмх надіб'ях, ганчірки іі тирсу в торбах, ви-
мочуваних ціду добу й прикріплеиих на якорях у різних місцях
водоймища. нарешті, ту саму тирсу, змочену та яисушепу іі пущену
на воду.

— 97 —
7. Щоб заливания приставало до берегів, радять змащувати береги
тоді-ж-таки, як подають плит усередину. Щоб заливания буяо успітп-
ігіше, його треба робити за тихоі погоди й з завітряного боку.
S. Залываючы текучі канави, ыожна вживати автоыатичні краилеві
прилади, що подають плин у текучу воду безперервно.
9. Щоб винищити личинки' з кожного песінпя, треба повторювати
заливания кожник 10—14 днів. уживаючи од 20—40 грамів длину на
1 кв. метр протягом идлого сезону.
10. 3-поміж плинів, що отруюють усе водойыище й убивають там
личинки, вжнвають крезол (панаыська рідина), ціянід калія, то-що. Ужн-
вания іх до певпо'і мірп небезпечне й виыагае пильноі організацц та по-
передніх спроб. Що-до уснішности й економиости щ>ого способу, то віп
поступаѳться перед заливаниям.
П. Опріч того обгшлковують водоймища И болота ыішаншюю 1ja на-
рпзькоі зелени Я % вапиякового порошку з височшш 10—30 ыетрів за до-
поыогою аеропланів.
12. На зрошувапнх і оброблювантіх палах, за деякимп відоыостями,
чиыалу користь давали ставки-па стки. Іх ыожка робити в зеылі,
але краще в вигляді неглибс-ких дерев'яних ванн, нановнетшх дощовою або
болотяною водою. На дно насипаіоть шар землі й запроваджуіоть у воду
певпу кількість водоростів. Прнзначення ставків—прашаблювати тих car
мичок, що несуть яДця, і одпаджувати іх од инишх водоёыищ. Періоднчно
ставки оглядають і личинки випищують. Такі ставки особливо корисні
тоді, коли містяться вони між селищем і природам водоймищем.
13. Хиба всіх перелічених способів полягае в тому, що всі вонл зале-
жать од того, як пильно іх переводили.
X. Як ни щит и личинки, розводячи рослини й твари ни.
1. За ще один спосіб иищити личинки ыоже бути розвід спеціядъних
рослтш і тварин.
2. 3-номіж рослжн, що нищать личинки, можна одзначити:
а) р я с к у (Lemna palustris); вона ыоже вкривати сусніль ціяі
водоймища ё діяти, отже, механічво, як заливаиня;
б) «пухирчатку» (Utricularia vulgaris); як каже проф. М а р и, и н о в-
ський, вопа безпосередиьо поідае личинки своіми пухирцями.
3. 3-поыіяі тварин треба одзначити:
а) риб, ' і
б) водяних комах,
в) тржтонів, . >
г) качок. "■ -' , ■ "1
4. Із риб найбілъщѵ' вагу мають мальки риб із породи коропо&кх
(Oyprinodon Gyiardinus) і рибка Ganxbusia affinis. Визначаючись нена-
жерлжвістіо та невеличкимн розмірами, ді риби дуже добре полюіоть на
личинки комарів.
П р и м і т к а. Ннші риби, опріч коропових, в ОРОР, не рахуіочн
Кавказу, не акліматизовані.
5. Ужывати рыб здебілыного доводиться тільки по штучних басейнах
зі стрімкішими порівшоючи берегами, утримуваннюі досить чисто, віль-
ыиіги од заростів і захнщеними од великих риб-хжкашв. Оюди стосуіоться
всяві ставіш, резервуари, то-що. Коли треба, в такі «рибні ставки» моявна
звести капали, що дренують певну ділънгщю, якщо инакпшй нанрямок
стоку неможлиЕий.
Biu-rt—7.

— 98 —
6. Рослішы з прямнын стеблшіаын й лпстяы н;ід водою не заваджають
роботі. риб, Але коли в прнродніх водоіімпщах е підводне лнстя іі пнтча-
сті водиросгі. а так само коли береги цях басеігнів положіюті, то всі ці Р.
нпіні чшшшш. захшцаючи лнчннокч корпеть од риб можутв зрббптп
сумиіввою, бо не тільки ыеханічио захпщатішутв лпчнпок, а 11 однад-
жуватнмуть рыб ішшщш оргаиізмами, що л;ивуть на водоростях.
Примітка. Треба, звпчаііно, іце обороняти ці рпбы од біль-
ших хнжаків.
■ 7. 1з водяных комах треба одзначнтн: жука-водяна (.Hydrophilus pic-
cus), шшвця лѵовтоберегого, хребтоилава сірого (Notonecta glauca) и ші.
Але шпцать вони перважно лпчшпш тілыш Culex, отже Іі корпеть од них
не дуже велика.
S. Качки, за спостерсжсннямн Dixon' а, павиаки нищать идебідь-
зпого личинки та лялечкп Anopheles і добре внчшцаюгь водоіімітща.
XI. Знищення прикриттів.
1. Одне з головных іірпкриттів для личинок комарів—це питчасті во-
дО]»ості (водяиа вата). Зтіщуватн іх радять або механічпо (граблями),
або хемічпо (енніы каменел; водячц ііого в торб]іні по водь в концентра -
ціі' 1.0—0,2 частшш синього камедя ыа мільііоы часшп воды).
2. За прнкрнття для дороелнх комарів по-за оселею можуть бутя, беу-
ладні зарості кущів, старі дуплннасті дерева, рослшш-повзунн, внеока
трава, то-що. Зишцуючп іх, мп заразоы ішщнмо ырытулки комарів і
енрняемо внеупіуваі-шю грунту. Осташіе мае особлігву вагу поблизу жллнх
будівель, на воп;ш: місцях і іга схилах горбошш, бо-ж тут комарі по цих
заростях можуть злізати вгору.
3. Але взагалі вирубати поблизу селищ чисто всі дерева не треба.
Правильно розміщені дерева з гілляи, що не доторкуеться до землі,
можуть: а) зішяіуватн рівенв груттговнх вод і спрняти новерхневому вису-
інуванию, б) захпщатн од вітру іі у певлнх вішадках утворювати заслону
уд комарів, в) скеровуватн вітер так, щоб провіював ті місця. де можут!і.
розмиожуватнея комарі, д) ватіняш водоШшще іі змешігуваты нагріванш!
іхпе од сошія.
XII. Знищуваннн номарів,
1. Зштщуватіг дорослих комарів мо;шіа або в л і т к у, коли залітають
вопи всере;щпу прпміщення, або в з и м к у на тих місцях, де вопи зиму-
ютв. Перше—це захід тілыш допомічннн, друге—мае поважнііпе зна-
чіння.
2. Зипшуючп комарів, улшвають таких заходів.
■ а) Выкурюють комарів дымом, палячн в прішіщенні лнстя. ялівець.
сінСі то-що, або спеціялътіі мішашши (Цанцоліно, тирсу з салітрою П
нафтою, то-що), а тоді вигапяють або ловлять іх.
б) Ловлятв руками нісля пильного оболідуванпя.
в) Ловлятв пасткамн—ящиками з дротяшімп стінкамн it щілиііаміі
и ішх: попавши сюди, комар уже не може видряпатися.
г) Розводять кажаиів, що поідаіоть комарів. В Амеріщі, за пропозы-
ціею Campbell'я. поблизу маляріііішх огнищ роблять спеціяльні
прпміщення на кажанів (вежі СатрЬвІГя) в вигляді дерев'яноі чотнрп-
гралоі зріааноі ніраыідп на етовпах. У середіші нірамідн роблять полнці
на кажаин. Коштп, вптрачені на будівлю, оплачуе ціние вгноеныя, що
дають кажапн.
д) Випалюютъ комарів за допомогою ыафі'овнх смолоекппів ( у кам'я
яіщях, галеріях, ";смотровнх!< колодязях і ішішіх негорючих будівляя).

— УУ —
e"t Внкурюють приіііііичінн сіркою (5—10 грамів на 1 м.3), тютюном
із салітрою, порошком піретри, тютюновпм порохом, ціяніетнм газом, а
тоді вимітають і спалюшть очамрілнх комарів.
е) Оббріізкуіотв: прішіром, роачнноы зеленого пила з формаліном.
ж) Змашують егіпп креозотом (1 літр на я м.-).
з) Оббрнзкуіоть з аероплапів паризького зелешпо, то-що, як роблять
це підчас боротьби з сараною
П р и м і т к а 1. Викурюючн й обкурюючн треба додержуватн тих
самих правил, як і підчас дезинфекціі після заразннх недуг: поза-
ліплювати й нозамащуватн теть усі щілнни в прпміщепні. то-що.
II р п м і т к а 2. Щоб иовниншувати комарів на зныівлях, можпа
вжііватп способы а), д), е) и е).
з. Зимуе комар найчастіше б підвалах, підземеллях, лъохах, поаітках,
стаіінях, сінях, коморах. Опаліовашіх і ясішх приміщеннів, а так само
горищ та горішшх поверхів, комарі унггеають.
Примітка. В опаліовашіх примііпеннях коыарі можутъ бути
в активному стані, але не підчас сплячки.
XIII. Заходи, що захищають людей од комариних укусів,
Загальне плануваиня ж н те.л.
1. Окремі жилі будникп та селища маіотъ міститися на високих. добре
дренованнх місцях, не блшкче як за двое кілометрів од болот, ставів,
заток і иншпх ыожлнвих д;керел зарази.
2. Селища не повинні бути од зазначеі-гах водойшіщ у наггрямі нере-
вджппх вітрів. щоб вітер1 не заносив комарів.
Примітка. У якому напрямі летять комарі, ложна довідатися
за допомогою двох скляннх пластин. Треба помасшти іх з обох боків
каітіфоллю вкуні з рнцнновою оліею (липуча ыішаннпа) іі розмістити
на відстані і—2 метрн перпендикулярно' одна до одноі. Кількість
ЩШ.ТИПЛИХ за добу комарів дасть потрібпі вказівки.
3. Овоіы розміщенням окремі будинкн пе тговіп-ші заваджатн вітрові
вільно обвівати всеньке селище.
4. Будішкн треба розыіщуватп вздовж або під гострнм кутои до на-
лрлдіу п'ерева-жних вітрів, щоб зменшнти завітряннй бік, де люблятт.
скупчуватися комарі.
5. Через цю-ж такп причину вхід до будннку треба робнтн з навііря-
ного боку. Кількість одчинюваяих дверей мае буш а ведено до мінімуму.
6. Плаиуючи житдо всередпні, треба ушікатн темпих кутків, полны й
nit. притулків для комарів.
7. Шдлога в прпмішешіі мае бути непропиклііва, без щілнн.
S. Дверна рама повинна обтуляти своім виступом двері з усіх чотн-
рьох боків так, щоб, коли двері зачинено, ні під пимы, ні з боків іх не
залишалися-б щілинн.
Поріг, а коли треба, то и бічну сторону рамп, мае бути оббито, щоб
не зношувалися, залізом.
Двері мають одчшіятися падвір.
9. Отіни и стелі повішні бути білі.
10. Мае бути вжнто заходів до того, щоб зменшптп світло од штучних
джерел освітлеиня за допомогою вікоі-и-шщ., ;іавіс на вікнах і затінюванпя
вуличннх ліхтарів деревами.

— 100 —
Н. І]рішіщеішя. иршші'іені да ночівлю, сиальні, ыають міститпгл.
колы можна, на другому повеусі. Отож будиніш (по робітшічпх селищах,
то-що) бажано проектувати на два поверхн.
Роблячи еііальні на другому поверсі, не годиться розводнти по стінах
будинків внткі рослшга. Треба віддалнти прилеглі до стін дерева, стоси
дров, то-що: щоб по цпх предметах коыарі пе злазпли на горінші поверхы.
вщце за свііі звнчаііш-ііі літ.
Примітка. Коли немае горішніх поверхів, на ніедні можна
поробнтп для спання спеціяльні вежі на етовпах завпшкп 8—10 м.
12. Як показали спостереженіш (Тх, що правда, треба ще перевірптн)
Roubaud й Legendre у Фрапціі, люднну чішалою мірою захищаб
од комариііпх укусів присутність тварин. надто хатиіх. Наіібілыне при-
ваблюють AHOpheles'a: свині, бикп. коровп, коні, кози: вівці; кролі it
собаки.
Вважаючн на це. корпело триыатп худобу як" припаду не иоруч жптла
(бо тоді воііа шкодить), а білыие-менше поблнзу (тоді віілнвае вона від-
паджуючн комарів).
Примітка 1. У Слолучеішх Штатах випробувано пасткп
в вигляді невелнчкнх стіііл для свішеіі, де нороблені були відту-
лиші з сітчастнын клапанами.
Примітка 2. Можна вважаты навіть, що за одну з причин,
через які поширнлася малярія після війщі, було вменшення хатньоі
худобп.
XIV. Захист сітками (засіткування).
1. Відколи почнеться весна и геть аж до осіппіх холодів у дуже маля-
рійних ыісцевостях слід захыгцати вікна іі двері жллих приыііденнів
(надто спалень) од комарів особлышми еітками з тонко! дротяноі тканкп.
2. Ткаику можда вживати і поциикова-ну залізиу і брондзову,
приблизив на 5 кліток па иовздовжпий сантиметр, а дротнна мае бути
завгрубнгки коло 0,3 мм. '
Примітка 1. Нитяиі сітки можііа вживатн тілыш гардинного
плетева (тюль) з мало не круглимн отворами. Марля, кисія, канва, як
непридатшій, що легко деформусться, матеріял, не годяться.
Примітка 2. Залізпі сітки, щоб не ржавши, треба пофарбу-
ватп, бажано білою фарбою.
3. Там, де вікна одчиняються всередину, сітки або прпбивають дерр-
в'яними плааками до рами, або спочатку натягають на опеціялъні рамки,
вставлиовапі на надвіриьому боці віконноі рами щілыю або так, що можна
зншатн.
4. На вікиах, що одчиняються надвір, сіткн роблять або зсереднпп,
або знадвору, незалежно од віконннх рам, у вигляді ліхтарів або закри-
ТЕХ з усіх боків сітчатих балконів.
При м іт:-'. а. Через те. що цей спосіб багато екладнішпп за по-
переднін, то вікна, тих будпні;ів, де його ыають застосовуваш, повшші
б одчннятися всередппу примігцення.
5. Надвірпі входи до прішіщеннів мае бути захыщено другими сітча-
стиыи дверпма в вигляді особливого тамбура, до того-ж ці сітчасті двері
побенні зачинятпся автоматично за допомогою особливого тягарця на
блоку або на пружнні. Двері в тамбурі одчігнятиси повігшіі надвір.

— 101 —
6. Так само мають бути позатулюваиі сітками горішні відтулини ко-
минів і всякі продухкини б стіиах.
7. Треба пам'ятати, що певність усъого засіткування залежить од того,
чн певна иайслабша його частина. Через це всі частшпг рам і сіток мае
бути ретельно одну до одно! припасовано, за цілістю сіток повинен бути
раз-у-раз пильний догляд, а всі щілини іі відтулини в стіиах, підлозі та
стелі треба познищувати.
S. Коли будинок такий старин або поганий, що цілком позакривати
всі відтулинн не можва, тоді засггковувати вікна немае ранді й лншаеться
зробити з а п о и у над ліжком, иайкраще з тюля, щоб звисала вона
з стелі й позасовувана була з усіх боків нід матрац.
9. Нарешгі, коли доводиться бувати вночі надворі, та радять од укусів
ногнтп голов'япі сітки й рукавиці.
Примітка. Мастита тіло разними мастями не мае рапіі, бо.
особливо! користи це не дае.
XV. Час роботи.
1. Найбілъшій небезяещ заслабнути на малярію иідпадають ройіт-
пики, ]цо лрацюють на повітрі: хліборобн, будівельншш, транспортовики.
2. У малярійних місцевостях працювати можна тільки до заходу сон-
ця. Так само мае бути тут заборонено ночуваги не в приміщеннях.
XVI. Заходи для захисту комарів од зарази.
1. Цілком так само, як здорових людей захнетнтн можна сітками од
укусів недуша: комарів, здорових комарів можна захистити сітками од
можливости заразитися через слабих людей.
2. Через це всі лікарні та шішталі, де в слабі на малярію, мае бути
так само пильно ізольоваво сітками, як і житла здорових людей.
2. Річ зрозуміла, коли вилікувано буде всіх слабих у данШ міоцево-
<:ті, комарі перестануть заражатися, і епідемія прииижиться сама собою.
XVII. Заходи проти занедужаннн людей, що покусали Тх комарі.
1. Од комаревого вкусу людина може й не заразитися, коли паразит,
що потраішв у кров, зустріне там готову протиотруту в вигляді хініну і
загине.
Отож, коли в небезпечному що-до маляріі районі скупчуетьея на
якийсь час багато захожого шоду й лнші радикалънйиі заходи (див. уторі)
номожливі (бущвельні роботи, війна, то-що), то велику вагу мае тоді
профілактична хініз.ація, що полягае в періодичиій роздачі
всім хініпу (пришром, 0,25—0,4 грама що-дня), щоб підтримати достійне
насичення крови хіиіном. А в тім, спостережено, що ті люди, котрі пере-
були таку хіпізацію, передавши до здоровоі місцевосги й пригшнивпш за-
ягаватн хілін, усе-таіш занедужувалн, бо той пласмодій, що потрапив до
і'х у кров, не загинув, а був тілыш притлумлений і залишавсь у прихова-
ному вигляді.
2. Отож, там, де е організовані маси людей—військові частины, то-що.
і коли не мають вони стосунків із шодністю, то, внявляеться, іфостіше—
з'ясувати, хто слабував на малярію найближчимн роками, та й піддати
хінізаціі тілыш з'х.
23. ІТІ. 27.

1
Д-р С. В. Рибинський.
НЛ}К. СИІвр- Квіі'к. Сліі.-БлііГ. Til-TV.
ПРО ПОТРЕБУ ТЕХНІЧНИХ ПРОТИМАЛЯРІЙНИХ ЗАХОДШ ДЛЯ
СПОРУДЖЕНЬ НА ЗАПЛАВІ ДНІПРА ТА ЙОГО ДОПЛИВІВ.
Ueber die Notwendigkeit der technischen Massnahmen zur Bekampfung der
Malaria im Flusstale des Dnjeprs und seiner Nebenfliisse.
Von Dr. S. By b i nsky.
(Догювіды-іа ііаеідашіі Інетитуту Водпого Господарства в Кшві 31
березки 1927 року).
Широкий розвыток маляріі на УкраІяі остаішіші роками примушус
вважатп П за таку саму малярійтіу і;раітгу, як Італія або ІОго-Славім
де малярія мае багато ендемічішх огнищ. Хоч наша малярія і лагідніша
і п легше люди переносять, а все-таки вопа важко відбнваеться на па-
родпьому організмі.
Черев те, що екопомічпе становище паше покращало й державу буд-і'
шдустріяліэовано, па Украіні найближчими роками мае початися низка
великих спорудженііів і розвнток чпмалпх ыеліоративпнх робіт. Так.
приміром, у самому лпш Киіві мае бути збудовано товарову стаі-щію
па заплаві Диіпра, нового пасажпрського вокзала, електростапцію и
осушено Дарницю.
Тимчасом у шнрокі іпжеиірііі кола ще не проШила думка, що па
Украіні, як у кожпііі малярііпііп краіні, будь-яка зміпа топографіі
міспевостп або розподілу водных басепнів може сприятн поснленнго и
ноширеішю маляріі; що в разі потребы необхідпо або додатково робитіі
спеціялъні протималярійні техпічні епоруджеі-гая, або просто вжлватн
деякнх запобіжних заходів (приміром, не заболочуватн місцсвости нід-
час землнипх робіт, робнтп нідзомшій дрепгж замість одкритих одвід-
гтнх канав, то-що).
Район великих річоі; Украіггя з гх донлнвами являе собою місде-
і-іість, де зиаходятъся просторі малярійні огнища. Малярія запосіда
Дніпро та ііого доплыви на всенькому Іх протязі, подекуди набнраючн
характеру народнього лиха (ГІрии'ять, Дпіпрові плавпі, долішня течія
Деспп, то-що). Ті частнпи Киіва, котрі межують із заболочепою запла-
вою Дпіпра и Либеди, являіоть тепер собою епдемічпі малярійпі
огнища, а тимчасом тгавіть торічпі іпженірні роботн не раз-у-раз уважали
па зазпачеие явище. Місцевість через це заболочувалася й наставала
загроза околипшій ггодиості заслабнуты на малярію. Щоб зілюструвати
сказапе. л дозволю собі податн декотрі з сво'іх опостережетгів над кнів-
ськпмн околицями.

— 103 —
На самому початку мл.тярітіій епідеміУ г. К'иі'ні, ще ііа-весні 1923 р..
д-р Клейн був установив, що район ІПсвчепківсъкоі (давпіш Кирилііі-
'■ько'і) лікарні іі геть чисто вся Кирнлівська вулиця являють собою ма-
лярійнё огнище. Д-р Ткач у к і ми подбалп як-иаііпилыпш енідеміоло-
гічно досліднти населения ліікарні (близько тисячі службовців і 'іх
родин). Бпявлено, що малярія пошііреиа, тут иадзвичайно. Року 19-2-")
і; Шевченківськііі лікарні зиандеио ѵ>'&% маляриків. Року 193G ішівський
комгосп почав роботи пад змінненням Рсп'яхового яру, що межуе з ль
карйею. Щоб не датп бокам яру сплпватн під розмивною діею струмка,
що течс но його дну, струмка цвого перегороджено земляннми греблями
:.і тинами г» декількох місцях. Таким чином утворилися маленькі
станочки з ус-ша. умовамн, іготрібшшя для розвитку малярійнпх комарів.
На щастя для околншньоі людности, в-осеии того самого року одну
греблю розмнто дощамп, а друга, мабуть, розмпетьея тепер, коли тану-
тішуть спігп. Навкругп Шевченківськоі лікарні і так, е багато водоіім,
що в них дуже добре виплоджуютъся anopheles, отож не варт утворю-
і:ати ще нові саме тоді, коли кивська санітарна організація почала боро-
тнся з заболочувапням у межах міста.
Коли ми звернемо увагу на надбережпе шосе, що йде Дніпровим
берегом од Петрізки (давиішого Подолу) до залізничного мосту, то помь
ти'мо, що між шосе и стрімкимн кручами высокого правого берега ви-
копано глибоку канаву, щоб одводити зашкурпі води. Через щорічні
<лілгаш канава пи деформувалася, іі на дні іі поробилися чималі калюжі,
де знаходнли ми дуже багато anopheles. Нечисленна людність, що живс
издовж шосе, здебільшого, робітникн залізппчного водотягу іі сторожі,
дуже терплять од мадяріі, у іхпіх хатах ми знайшли багато anopheles.
Лнших місць, де-б легко могли виплоджуватися anopheles, зиайти не по-
щастило. Отжс, виходнть. цілком здорова місцевість перетворилася на
маляріішу, через те: що шосе догляпуто не так, як олід.
Велик! протималяріііпі технічні сооруди доведеться оргапізувати,
■'■удугочи залізшніну товарову стаііцію на лініі Кнів-Гавань. Що Дкіпрова
наплава коло Киіва малярійна, це, можна вважати, встановиліг роботи
д-рів Вазилевича, М" аз ура іі наші. Протягом остаиніх чотирьох
років ми, і сами, і в складі спеціяльних комісій, багато разів досліджу-
валн були територію майбутньо'і товаровоі станціі, в звязку з вивчеиням
селища робітнгайв-залізипчииків, роаміщеного в так- званому «трикутни-
кові» (де перехрещуються залізішчпі ліні'і на Дніпровііі заплаві). Тут,
через те щопороблено пасипи для залізпичиоі колі'і, заболочепістъ місце-
пости ще збілыниляся. Річ у тім, що час-типу землі для насипів здобу-
вали з нанближчих горбів і привозили іі баластними поіздами, а
частицу брали тут-таки на місці з околишпІХ дільпиць Дпіпровоі заплави.
Згодом ці виімки на заплаві запорожпювала підчас водопілля вода, і.
;:авдяки тому, що завбілышга були вопи певелнчкі, anopheles лгали тут
як-найкраще місце для виилоджування. На жаль, ми не могли зфото-
графуватн одного такого місця, де безпосередньо коло водотягу. що
живе там родина машиніста, е сила таких водоіім, а в них аж кишат*,
личинки anopheles, маючи тут чудове місце для впплоджування. Мало
не вся родина цього мапшпіста, а так само іі населения залізшічного
селища «трикутник» переслабували на малярію. До всього пасиші зроблеио
було так. що вони заваджали правильному стокові вод річкового
водопілля, надовго залишагочи заболочепістъ. Тим-то будівник маіібутнъоі
товаровоі стапціі повинен зверпути серііозну увагу на дренаж усіеі
місцевости, в протпвиому-бо разі малярійна епідемія не тільки сналахпе
серед службовців, а 11 посилить малярію в сусідніх частннах Киіва.

— 104 —
Кажучи про споруджения в раііоні Дніпровоі заплави. не мояша
обминути мовчки початі робота над упорядкуванням і електрифікаціею
порогів, так званий «Дніпробуд». Шелл того, як гребля нідійме Дніпро-
ві води, розподіл води в тій області, що на ній одбнватнметься вплш)
Дпіпробуду, значно змішгться. На нідставі всіх, що маемо, даних цей
район треба визнати за багато небезпечыішиіі на малярію, ніж Ки'ів.
Теперішпя статистика іпфеіщійних запедужуваннів, дарма що недоско-
нала (бо, рееструючи не правднву заслабність населения, а те, скілыш
разів удавалося воно до лікарськпх установ, подае цифрп в декілька
разів мепгаі од справжніх), зробити цей внснобок уее-таки дозволяв. На
самому міспд, де мае бути Дніпробуд—Хортицькому райоиі Запорізькоі
округи—заревстровано внпадки маляріі. Каган, у опеція.іыіій статті.
прнсвяченій Хортпцысому районові, констатуючи поганпй стан лікар-
ськоі мережі, в райопі, одзначае. що в 1925 р. зареестровано тут 394 ма-
лярнків (тоб-то блнзько 112,5 чоловіка на ю тисяч людности). Дані
Наркомздоров'я Украіпн для всіе'і Запорізькоі округа дають значно
більшу заслабність на малярію. Так, на ті-ж-таки 10 тисяч людности
в 1923/24 р. припадало 1.0S3 малярики, в 1924/25—1.000, а в 1925/26—
540 маляриків. Абсолютна ісількість слабнх на малярію в самому м. За-
поріжкі дорівнювала в 1925 p. 7.6S2 чол., у 1926 р.—5.S35. Точп'іша мае
бути статистика м. Дпшропетрівського, дс е велика ганітарна організа-
ція й Бактеріологічний Іыститут. У 1924/25 р. тут на 10 тисяч людности
припадало 643 малярнки. в 1925/26—50S: разом установлено, що тра-
нлялися занедужания і па троиічну малярш. Ми пе хочемо обтяжати
увагу читача цифрами, а тому тілъки одзначпмо, що і в третііі еумежній
з Дпіпробулом окрузі—Крпворізькій малярія оста тын роками теж
сильно була попшрилася.
Вплнв Ділробуду позыачатнметься мало не до самого
Дпшропетрівського. Бактеріологічний Інститут цьою міста зверпув увагу ще на тс.
що малярія загрожуе пабрати силн в залюднешгх пунктах по р. Оамарі.
Коли нідійметься вода в допіпшій течіі р. Оамари. то це затопить чи-
малу частипу і'і заплави й збілыпить, безперечпо, Іі забагиеиість. Хоч
відомості наші неповні и випадкові, мояша, проте, встановити, що те-
пер серед тамтетпьоі людности дуже попіирепі занедуяышня на
малярію. По всій течіі р. Самарн од шрла та ц до м. ІІовомосковського знаіі-
депо чимало anopheles. Дітей у селпщі ім. К. Маркса слабувало на
малярію до 70% (паразгітарний іпдекс—56. ендемічний—ТО), серед ттсихічно-
хвсрнх у місцевій лікарні—багато недавніх занедужаігаів у 1926 р.
На нідставі даних про те, скілыш люду вдаеться до лікарйышх пунк-
тів, установлено, що в с. Одииівці на 10 тнсяч населения припадав
4.410 слабпх на малярію, а в о. Олександрівці й с. Новоселівці—од
1.500 до 1.700 чол. Виходпть, отже, що на долішній течіі р. Оамари е
широке малярійне огнище.
Велике озеро, що утвориться повище од дніпробудівськоі греблі
після того, як нідійме вопа воду в річці, особливо сильно снрияти роз-
виткові маляріі пе буде, бо маляріншгіі комар по великих водойыпщах
здебілыпого не трапляеться. Такі водоймшна, як показали ігаші спосте-
реягення над затоками й старинями Дніпровоі заплави, не сприяють роз-
виткові anopheles чооез сво'і гідюологічні та біологічиі умови. Вони
погано заростають водоростями, сильно хвилюють нідчас вітру, вода в них
холодніша, то-що.
Багато більпіе нсбезпекн являе собою те, що неминуче мають підій-
нятися грунтові воді і в звязку з ним угворитися нові дрібпі водоіімп та
болітця. Новоутворену невеличку водойму, за раз-же як з'являться

— 105 —
а ігій водорості, заселяіоть лнчишш anopheles, загрожуіочн утворитн нове
огнпще маляріі. Що-ж до болот, то в справжніх болотах, як. от торфо-
вих, та іі осокових і очеретяних, немае спрнятливих умов, що в них
моглн-б були розвлвати-ся личинки anopheles, ism вода западто бідні
на кнсень1), а сильно розганені птиттьові процесн рослинних та тварин-
яих решток згубно діють на личинки anopheles. У просторих болотах
доліншьо'і течіі ГГрип'яти, на Ірдинсъкому болоті коло Сыілн И торфо-
вому болоті біля с. Хапъкн недалечко Оміли ми не зпаходилн anopheles.
Болота загрожують лнакшим: коло найблнжчнх тдвищептв,—а тут
авичанно и розміщугаться сельбища,—у звязку з поверхневим
стояниям грунтових вод утворюються дрібні водойми в кожній нерівності
Грунту. Вони через своі біологічні прнішети не мають характеру болот,
а стосуються до так званых мезосапробів (за К о 1 k w і t а' е м і М а г s-
soh'om). Отож у них калгожахірозвиваютьсямаляріннікомарі, що через
них слабуе окшишня людність. Леікі формн маляріі навкруги них болот
ендемічігі бувають багато десятків років, впснажуючи людність змалеч-
ку. Осушуючи велика болота, часом не щастить зробнти так, щоб вода
в одвідннх каналах бігла нтидко. Отож згодом знаходять у таких
каналах личинки anopheles, і лікарі починають обвинувачувати ці меліора-
тивні споруджепня в тому, що вони небезпечні для людности. Такпй
вішадок був у Коростепській окрузі. Подібні канали, розуміеться, за-
багнености не збільшать, бо замість сотень, а то и тисяч водойм матп-
мемо однн-два канали, що іх лето буде і очищатн і иафтувати.
Та хоч як добре дреновано місцевість, треба все-таки, щоб інженір-
па організація регулярно доглядала була за всіею дренажном системою.
Часто невеличке пошкоджеппя дренажпоі снстемп, не порушуючи тех-
Шчпоі вартости слоруди. спричиняеться до дрібного заба^зення навкруж-
ноі коло дренажу місдевости та й утворюе умови, що спрняють розвит-
кові малярійних комарів. Таке явнще спостерегалп ми на Смілянській
пукроварні. Рафінарня міститься на р. СеребряппД (доплив р. Тясьми-
на), з пеі-ж-таки бере вона потрібпу для робіт воду. Безпосереддьо з
заводом межуе парк кол. маетку Бобршгсышх, що лежить у чудово дре-
нованій місцевості. Останнімн роками дренажів капіталъно не ремонто-
вано, але система з технічного боку нрагдовала ггілкоы добре. Проте,
частина канав засмітилася, дерев'яна обшивка іхніх боків прогнила,
впала та й перегородила течію води. Поутворювалися невеличкі затоки,
де рясно оселнлися личинки anopheles, як показало наше обслідування
дього парку в 1924 р.
Закінчуючн це повідомлення, ми хотілн-б одзначити, що боротьба
ітроти тако'і вперто'і інфекціі, як малярія, не може бути успішна, поіш
не притягнуто до діеі боротьби все населения. Самі лікарі, лікуючп
слабих, песпромояші викорепити малярію, бо-ж частина занедужаннів
па ие'і одбуваеться в такій легкій форма, що слабни навіть сам не ліку-
яться, але стае за джерело зарази для иншнх, а частина маляриків ре-
цидивуе далі, дарма що лікують іх правильно.
Треба, щоб, як у Даніі або в Італіі, вся людність снілыіими силами
заходилася оздоровляти ыіспевість, підноснш кулътурний свій рівень
та й викоренила тіш місдеву малярію, знищлвшн до того можлнвість
повороту И в майбутпьому.
J) Див. у Беклеііішеви про аа.чежміоть мі;к наснченням киснем води і
мояилвістю роэвлтку в нііі лпчпнок anopheles.

— 106 —
Літературні покликування.
[. Базнлевпч. «Профилактическая Медицина», Мі о—о. 1924.
-'. Б е к л е м и ш е к «Навестил Биологического Научно-ІІследова--
телъского Института и Биологической станции при Пермском
Государственном Институте», том III, вьш. у. 19'2о.
3. Kara п. «Профилактическая Медицина», № 10, 1920.
4. К лен п. Там-же. № 11—12, 1923.
."). Мао у р. «Укра'інські Меднчні Бісш», Xs 4/5, 192с.
G. Рыбинский. «Профилактическая Медицина», № 8, 192.1.
7. Рьтбн иски it и Ткачут;. Там-же, № 9, 199G.
Zusammenfassung des Artikeis von Jng. V. Turtschinowitsch.
Dei* Verfassei* weist auC die Wichtigkeit fur den Techniker die
Ursachen der Verbreitung, wie audi die Massnamen zur Bekampfung,
der Malaria, kennen zu lernen. Wie es, z. Beispiel in den Vereinigten
Sfcaaten sclion liingst anei'kannt ist. bilden die technischen Massnahmen
S'egen die Malaria einen ebenso wiclitigen Bestandteil des gesammter
Sanitilts-Technik, wie z. B. die Wasserversorgung, Kanalisation etc.
Der Verfassei* beschreibt weiter. im kurzen die Erreger und Triiger
der Malaria. Entwickeliing. Verbreitung imd Lebensweise der
Anopheles Milcken in Ukraine und giebt eine ausfiihrliche Ubersicht der Me-
todik der BekiLmpiimg, biologischer, hydroteclmisclier Massnahmen, der
Verniclitung der Larven durch Olung und Vergiftung, durch spezielle
Pflanzen und Tiere, die Vertreibung der Miicken, nebst baulichen Mas-
nahmen gegen derer Eindringen in die Wohnungen etc, mit besonderer
Beriicksichtigung aller, fur den Techniker wiclitigen und zugimgliehen,
Mitteln.
Zusammenfassung des Artikeis von D-r S. Rybinsky.
Der Verfasser weist auf die grosse Verbreitung der Malaria in Ukraine
in den letzten Jahren und erliiutert es an vielen Beispielen aus verschie-
denen Teilen des Dnjepr-Gebiets.
In Verbindung mit den grossen Bauarbeiten, die zui* Zeit im Dnjepr
tale, wie in Kiew, so auch auf den Dnjeprschwellen unternommen sind,
zeigt der Verfasser auf die A'otwendjgkeit, sclion bei der Durcliiulmmg
von ban- und hydro teclmisclier Arbeiten im Tale des Dnjeprs und seiner
Zufliisse, genugende Massnahmen gegen die Verbreitung der Malaria
vorzunehmen. Er betont, class die Bildung eines tiefen Reservoirs bei der
Diimmung der Dnjeprschwellen von selbst nicht gefahrlich ist, Jedoch
kOnnen, bei der Ubersehwemmung der Ufer durch das aufgestaute Wasser,
die Briihstiitten der Miicken in dei* Umgebung von Dnjepropetrowsk unci
Hamara-Pluss wesentlich vermehrt werden.
Zum Schluss sag't der Verfasser, dass die Bekiimpfung der Malaria
ohne Mitwirkimg der Bevolkerung aussichtlos ist, da dieselbe die mei-
sten Triiger und Verbreiter der Malaria enthiilt und nach und nach
wieder Bezidive auf weist.

інж. В. Черноградський.
Н»ук. сіііпроб- Іпг.т. В. Г. Укр
ВПЛИВ ФІЛЬТРАЦІТ НА РОЗМИВ ГРУНТУ НОЛО ПДР0ТЕХН1ЧНИХ
СПОР УД.1).
Der Einfiuss der Filtration auf die Kolkbildung bei der hydrotechnischen
Bauten. Hit Beilage: Die Ermittelung das Filtrationsgradients nach Prof. N.
Pawlowsky (die Methode der hydroelektrischen Analogien)-
Von Dipl. Ing. V. Tschernogradsky.
Останвіми часами розвшіулася в ОРОР помітна й успішка праня
над питаниями теоріі про рух фідьтра-ційних вод у звязку з іштавыаші
розрахуику гідротехпічішх сноруд. Одзначпмо роботн проф. М. М.
Павло в с ь к о г о 1), проф. Н. П. П у з и р е в с ь к о г о'-), Я. Т. Е е н ь-
д;а3), М. М. Гер севанова4) та ниш.
Замість емпіричних формул Блея з'явлашься нобі, пауково об-
ірунтовані методы розраховутати сгорудн, поставлені на, водопрониклн-
них Грунтах. Нанбідьша заслуга в цШ царипі належшъ проф. М. М- П а. в-
л о в с ь к о м у, що дав струнку, науково o6f рундювану й пидъно роз-
роблену теорію про рух фільтраційюіх вод під гідротехнічиими спору-
далпі. А в тім. дарма що теорія проф. П а в л о в с ь к ог о мае не аби-яку
паукову вартість, для практичннх розрахунків и, можна, сказати, ще не
застосовують: по-перще. здобуття конкретного розвяэку для певші гідро-
техяічтюі схеші—надзвігчаііно складне з матеыатичного боку; по-друге.
проф. П а в л о в ський, вдастиво, і не дае певного иритерія для стій-
кости іі надШности с-портди, поставлено! на водопропішливому й розмив-
кому грунті. Встаіювішх такий крытерііі—завдання майбутнього.
іЦоб гребля працювада надшно. треба, як відомо, забезпечити ста-
тичну й гідравлічну и сгіі'гкісгь.
На перпюму чинннкові ми не слинятнмемося; звичайна метода роз-
раховувати статичну стіігкі'стъ полягае в перевірці Гі на сковзання й
иерекйдання; оригінальпішу методу статичного розрахунку запрононував
М. М. Г е р с е в а и о в.
■) ДоповІдь в заеіданні Н. Д. Ікет. Вод. Госп. 23. IX- 1926.
-j II. II. ТТавл овеькпй, Теория движения грунтовітх вод под
гидротехническими сооружениями. 1923.
а) Н. П. П у а ы р ѳ в о к и й, Расчет фундаментов. »
4) И. Т. Нвпько. Подходы к проектированию земляных плотни. 1923 г. Ы
вопросу о работе флютбета во время постройки плотины („Водный Транспорт", 1026,
Хі 1, стор 29).
5) И. М. Г ер се ванов, Расчеты фу и да ментов гидротехнических сооружении
на оонованни деформаций построенных сооружения.

— 108 —
Під гідравлічною стійкістю розуміють сукупність умов, що не доз-
воляіоть з'явнтпся ровшгеам у раііоні спорудл, поставлено! на водопро-
нішшвому й розмнвному і'рунті. Такий розмив можуть зробігги два
основні чішынкн: надземннй водяннй потік, що мае певну донну швнд-
кість w, яка перевншуе припустиму для дан ото Грунту швидкість, і ггід-
земннй фільтраційинй потік, що протікае нід спорудою, а саме тіею ІІ
частшгою, яка впходнть па поверхгпо і'рунту в долішыьому б'офі.
Тут-таки можпа розглядатн прнпустжму швидкість фільтраціі ѵ, що
залежить найбільше од питомоі ваш й діяметру грунтових часток; а в тім,
багато зручніш буде, коли заступнтн ѵ на иринустнмий градіент J.
Ці дві величжни звязуе одну з одною проста залежпість v = k.J,
де к—коефілцент фільтраціі Дарсі.
На нідставі даших Паркера1) й Вересфор да2), проф.
Павло вськнй пропонуе таку залежпість між прпнустнмим градіептом і
середнім діяметром зернпни: J^=d mm. для Грунтав з зернами завбілышш
,:, до 1 мм., уважаючн, що цю залежпість можна поишритн і трохи далі
в'обндві стороны. Але верхне зна-
чіиня припустлшого градіента мае
граииіцо, шо залежпть, як показано
буде далі, од пнтомоі ваги і!рунтових
часток.
Другнй чишгаі; розмиву грунту,
надземппй потік, мае більше вапі.
Практика свідчить, що пайчастіше
руйнуються греблі. поставлепі на
водопронпкливпх Грунтах, підчас
високих вод. т;оли допні швндкості
максимальні, а не підчас низышх,
коли через максима льну різнитдо
рівнів горіганъого й доліиінього б'ефа фільтрація—найбілына. Як на
прнклад можна покликатися на катастроф:! з греблями Нарора, що
описав Блей8), Низовсько'іJ), Білоомутсько'і5): сталнея вони підчас висо-
ких вод. ■
Далі, щоб утвормвеь розмив, треба, щоб г'рунтові частки віднесені
буош иабік, а на це иотрібпа позема сила. 3 цього внходить, що основ-
иийі чннник розмиву—це донна швидкість, а філътранія, прнскорюючи
розмив, тілыщ енрняе йоіо появі.
Спробуймо тепер аналітпчно знайти залежпість між середнім
діяметром зернини з розмивного і'рунту й швндкостями домною та філь-
траційлюю.
Передусім з'ясуймо ті умовн, що за них грунтов! частки почннають
рухатися по дну. Розглянъмо, згідно з F1 a m а іі t ').. сфернчну частку
(мал. і) з діяметром d, що мае перегорожу в точні а, нижче од центра
частки, і нідпадае діі води, яка рухаеться з швидкіспо w0; рівноді'йна
сила тиску води—Р переходить через центр частки. Гранична умова
рівноваш, що ггісля не'1 частка, яку рухае вода, посукеться—це рівпість
момеіггів діево'і енлн Р і сили Р вапі частіш, що ставить ій snip, від-
носео точки а. Поиеречний перекрій частіш, що підладае діі струмепя,
Мпл. 1.
і) Parker, Control о£ Water. London 1913. p. 77.
2) Bereaford, Min. Proo. Inst. Civ. Eng. V 158, p. 77.
3) W. G. Bligh, Tbe Practical Design of Irrigation Works. London 1925. p. 173.
M В- Тихомиров, Постройка Низовскоіі плотины. Харьков lf>2&.
L) Н. П. Пузыренскпй, Расчет фундаментов. 1023.
с) F]am ant, Hydraulique. Paris 1900. p. 295.

— 109 —
впразиться через - , а сила тнску струменя, що мае середіш швід-
4
кість wa, буде х ■'■■■ --£; Де 0 = !*>81 м-> я—коефіціент, що зале;кить
од форми поверхні тіла й набирав для сферичных тіл значіеня 0.53.
3 другого боку, вага Р—частки, зануреноі в воду, выразиться через
■ -тг# (й—1), де 3 —литома вага частки.
6
Щоб частку ыіг захонити струмінь, треба, щоб відношення сия Р,Р
дорівнговало або леревишувало відношення іхніх шгіч відносно точки
обертапгня а, яке означимо через Ѳ.
Отток, умова гранично! рівіговаги частки—така:
Коли частка мае не сфегягчну форму, то виведека залежиість збере-
гае свін загальшги характера але замість -— треба нідстановпти
величину А найбільшого поперечного перекрою частки, перпендикулярного
до напряыку струменів, а замість- т.сР,—обсяг часттш V.
Тоді залеянність пабере виг ляду:
V-1?-"''-1'"-
ЗВІДІіЫ
2 а <-> V
^=-^--А$-п
а для сферичнях часток
*.■=*'•-■'".с»-і).
7. о
Відношення обсягу часттш до поперечного перекрою -,-, що виразимо
через діяметр d частки й коефіціент В, душе різже й залежить од форыи
у
частки -j- = pd.
->
Для сферичных часток відношення це дорівнюе-^d, тоб-то 2~о,67.
Для часток несферпчиых відношення це можна выразиты через серед-
ній діяметр— deep, шзначаючи його як швсуму найбільшого й наймен-
шого лінійного розміру часткі!.
Так, для частки, що мае форму прямокутноі призмы з квадрато-
вою основою, «)<а> і высотою, рівного половит боку основы, тоб-то
а, „. . Г а* X a j-2 ....
—-(мал. 2), відношення-- = ■—^ ■■'-- = а, середши діяметр — acsp =
Коефіціент fi для цього внпадыу дорівнюе 1,00. PI am ant ириймае
цеіі коефіціент для каменів пересічке 1,00. Для пігдинок віи менший і

— по —
^находиться в гратщях од 0,75 до 0,90. Коефціент а, рівпий 0,53 для
оферичнвх часток, зростае, так само як 1 ft, в міру того, як збілыцуеться
ііерівщшірність форми поверхііі і набпижаеться до одшіиці; коефідіент Н,
що виражае відношення пліч спли, яка захоплше 1і яка ставить опір,
иалсжить од формы Іі роамірів частки іі од того, наскількн злежавсь та
затужавів даний Грунт. Коефідіент цей—меншжй од одипиці; за данимл
S а і и j о п і на ііідставі спостереженнів Р а г t і о ѣ *) над рухом намуліь
Луарн, для річкових пісків лае він значіння 0.S0.
Виведімо ще один коефіціент ?, ЩО ду^е істошо вшгавае на
величину pooSiuBHoi швндкостн V) і то ііого не мо;іша внзначнти теоретична.
Де косфіціент «чистоты грунту», що характеризуе присутпість серед
зерен діяметром d цементацішглх надіб'ів (мулкі та глнпясті надіб'я).
лі;і підвіпцуготь відпорлість Грунау на розмглв. Для чтістігх і'ручггів цеіі:
коефідіент дорівшое однииці й неозначено збілыііуетьел в іірлсут-
ігості цем&Етаційшіх надіб'ів.
Отжс, до формулл розмивноі швндкостн веіходять 'іотнри коефи-
піентп. ню залежать од фізігчних прнкмет грунту. Заступімо іх одним
/ 1
/ \
/ \
/ \.
\
V'
у
^ /
f /
W
,'У\
/0>
Ма.ч. 2.
К
Н|і-
коефіціеитом 7й„ па підставі рівности /;с. = j -'. Тоді формула розмшнк/і
швидкостн иабере внгляду
іга = 1 \~2д. d [Ь—1|" (і)
Позначімо генер на ііідставі всього вищесказаного граннці для 7с,.;
вони ыіститиыуться при у=і, тоб-то для чистого піщаного грунту,
пржблизно між --'-
0,75X0,70 „ __ . 1,00X1.00
= 0,75 І
= 1,25 ; для гальки и ка-
0,70 ' 0.80
ыіиня неправильно! форми 7ц, ыоже бути трохи вищий. Звідки
видно, що для чистих піщаних грунтів кй змінюеться порівнюючи в ие-
величких границах:, маючи пересічне значіння близько 1,00. Для
піщаного грунту, що поценентували ііого глинясті та ыулкі частки.
'{> 1 , а відиовідно до цього і значіння кѵ ноже сильно зростн.
Величина іштомо'і ваги грунтових часток «3 , що ввіходнть у
формулу (1), набирае значіння для кварцевих иісків од 2,50 до 2,80. а для
легших річкових намулів—од 1,85 до 2,50.
Нарешті, пайваждивіший чинішк, що визначае розішвну швнд-
.-.■ість,—це величина середнього діяметру Грунтових часток.
На підставі внведено'і фермулн (1) визпачмо розмиші швидкості для
часток діяметром 0.1 ым. до 3 мм., при Аи =1.00 і питоыій вазі часток
Й = і>,20 І 2,70
'■) Р а г t І о t, Memoires sur les sables do la Loira. „Ann. ues ponts et chaussiies".
1S71. 1 supt.. p. 2S9.

— Ill —
Баслідки ііідрахуиків подано на табліщі 1-й.
ТАБЛИЦЯ 1.
Діяыетр іі чпстск у ѵілі-
метрах
0,1
0,25
0,50
1,00
2,00
3,00
Рсзшівні шнидкості. w,, у
нет.' йен.
Дл я 6 = 2,20 Для в = 2,70
0,040
0,074
0,104
0,147
0,20S
0,255
ІІІІІІ
Цікаво тепер порівияш підраховадіі теоретнчні значіння розмпвных
півидкосгів з практичшшп для них данншт.
Що-до експсриментального матеріялу в ішташ-гі про швидкості, за
і\ [;нх грунт почшіае розмиватися й частки—котитися по дну, то він чиыа-
дий. Але хиба цих даних у тому, що автори здебільшого не зазначають
діяметру груптовихчасток, обыежуючись самим лиш описом. як от: гру-
бий ііісок, дрібний нарінок. Отож, коли захочемо иа підставі цих даних
зиайти залезиіість ліж діяыетром частіш та швндшстіо, при якій почн-
нае та частка котитися по дну, то залежність ця не позбавлепа буде
невноі довільностн.
Найдавпіші дат подашь Д ю - Б у а і Т е л ь ф о р д.
Треба розрізшіти нівндкості, прн яішх частки почжиають відокрем-
люватися од дна. і швпдкостз, при якнх пргшиняеться котіння, що вже
було почалося. Цівидкості другі, зрозуміло, менші од першнх. Дго-Буа
дае грашгчні пшндкості, при яішх вода перестае волокти за собою груті-
гаві частки:
мет./сек.
Б.ѵра ганчарсъка глижа 0,081
Піщаиші зостааюк глннястого грунту .... 0,162
Грубігй ріяькатдй пісок 0,216
Нарінок заазбілышш з ганушове зорнягко . . 0,10S
Нарінок завбілынки з горошину 0,189
Нарінок завбілынкн з біб 0.325
Галька морська, заокруглепа, завбільшки
в дюйм 0,650
Каміннн завбільшкгг з куряче яйце ..... 0,975
У цифрах Дю - Б у а помічаеыо деяку невідповідпість між данимк
для піску—0,162, і для нарінку—0,108; це, може, ыожна поясннти фізич-
ші'ми прикметамн грушу, примірои, заокрутленою формою зерен на-
ріішу й ріжкатою у піску, а так само присутпістю цеыентаційшіх наді-
б'ів у теку (•[> 1), а це в загальному підсуш;ові дае більпгі значения kQ
для піску й ыенші для нарінку.
Телъфорд') дае дошгі швддкості, прн яішх починаготь частіш
відокремлюватися од річкового дна. Його ггифри, розуміеться. більпгі од
цифр Дю - Б у а:
і) Flamant. Hydraulique. Paris 1900 p. 298.

. — 112 —
Розріджеиьі земля 0,076
Легка мша 0,152
Пісок 0,305
Нарінок 0,609
Галька 0,914
Уламки кдміпня 1,220
Наметыі 1,520
Океля верствувата 1,830
Океля тверда 3.050
Дані Каіізера1) бли:іысі до Тельфордових:
Тонка глнпа Г)т07
Дрібний пісок 0,2
Грубий пісок 0,3
Дрібний наріыок 0,7
Галька дрібна завбілынки з біб 0,9
Галька завбілъшки з голубнне яйце .... 1,6
Галька завважки I1/;, кіло 1,7
Коли спробуемо иоказати графічно дата Д ю-Б у я, Т е л ь ф о р д а Гі
Кайзера, відклавши на осі абсіщс діямеір Грунтових зерен, а на. осі
ординат розыжвпі швидкості водяноі течіі, ирийлявши при цьому діяметр
зерен дрібного піску в 1 мм, а грубого в 2—з мм, то вище од усіх ляже
крива (або л&мана) за Кайзером, почасти низкче од неі, почасти
вище—крива за Т е л ь ф о р д о м, і багато нижче—за Д ю - Б у а. Крива
розмивних швидкостів, побудована за запропонованою попереду
формулою (1):
и>в<=Ѵквъ'у d (0 — 1)
при /йі=1 ляже вище або нижче од криво! Тельфордовоі, залей™о од зна-
чібня иитоыоі ваги частик * , що ствердзкуе справедлашість формули (1).
Проте нагадусмо, що формулу (1) виведено для грунгів з зернами зав-
більшки однаковими. У тих Грунтах, де зерна на розмір різні, явшце роз-
миву ускладшоеться, бо велнкі зерна затримуватимуть вюшваняя
дрібних.
Для глинястих Грусшгів, що для них заіачіния розмивноі швидкости
дуже різне (од 0,07 за Кайзером до 1.00 і білыпе), формулу (1) вза-
галі застосовувати не можпа.
Проф. Фрідріх (Kulturtecnnischer Wasserban) каже, що иа.11-
більша ирипустима в каналах швидкість—така:
Мулкин Грунт і пісна глина 0Д0
Тонкий пісок 0Д5
Жирна глина (маслянка) 0,25
Суглинок і грубий річковий пісок . . . 0,45
Хрящовий Грунт 1,00
Грубо-кам'янистий Грунт 1,25
Конгломераты и лулаки 1,85
Верствуваті гірські породи 2,25
Тверді неверствуваті породи 3,70
За Ф л і н н о м, «Іригапійпі капали», піщане дно розмиваеться коли
швидкість води з фути=0,91 мет. у сек., а глинясте дно—коли 4 фуш-=
1,22 мет. у сек.
і) Dr. Е. Kayser, Lehrbui;h der Allgemeinen Goologie. Stuttgart 1021, p. 470.
•

— 113 —
ІЦе білыііі ті иормн, які припускало icon. Міяістерство Шляхів:
для піщанош дна, збитого ... 0,5 сана. = 1,06 мет./сек.
для глиншстого збитого Грунту . 0,8 саж. = 1,83 мет./сек.
За таких нхшдкостей течіі, як 0,9—1,00 мет. у- сек., частки горіш-
нього шару піщаного Грушу, безперечно, невшшно перемдшатямутьсц,
аде це переміщевшя захопшое тільки тонку верству Грушу, і тому в зви-
чайшх умовах великих розмквів не робить.
Дальше паше зашдашш)—з'ясувати, якою мірою впливаб філътраіція
на розмив дна, що снричишое його донна іпвидкість. Для иього розглянь-
мо ті явища, що виікликае іх фільтраэдйна течія, посуваючись
вертикально знизу вгору.
Еиділім у Груыті, де одбуваоться фільтрація (мал. 3.), елементарний
ииліндр, дуже невелнчкий на розмір, з вертикального віссю, площею
поперечного перекрою q й висотою Дж . Позначнвнгя питому вагу Грунто-
вих часток через Ё, поруватістъ Грунту, тоб-то відношенпя обсягу Груи-
тових порожний до всього обсягу, що його
грунт займае, через ц, здобудемо вагу Грунту
в обсязі циліндра:
Р, = q. йж (1—[і) й.
Коли лсі порожнини Грунту заповнюе
плин, на Грунтов! частки в обсязі д. Дж діе,
опріч сели ваги часток, вираженоі іх вагою,
ще сила таску плину з пнтомого вагою 50. ске-
рована за Архімедовим законом зннзу вгору
й рівна вазі плину в обсязі, що його займаютъ
Груптові частктт, тоб-то:
Pt = q. Дж (1 —10 8„.
Далі. припустімо, що через проміжіш
грунтових часток в обсязі циліндра з-Джодбу-
ваеться фільтрапдя в вертикальному напрямку
зпизу вгору. Фільтраційні струміга рухаються через те, що тисіш Яг Й
На на горішшо it долішню основи розглядуваного щліндра різні. Ця різ-
ність Hj-—JL=H в втрата натиску на дорозі Дя; вона пропорігійна, за
законом Д а р с і, швидкості фільтраиті.
Різність тисків дЯ передаеться часткам Грушу, що в обсязі q. Дж
назнають такого тисну, величину якого знайдемо, уявивпш собі
«модель» явища фільтраціі в такому вигляді: плин протікае через елемен-
тарний ціліндр q. Дж; щоб це було мояигаво, ми повинні уявити собі, що
цеп пиліидр попропизувано вертикалынши капілярнимн трубочками
з постіёним перекроем; із иього виходить, що відношення поперечного
перекрою цих трубочок до пдощі поперечного перекрою всього циліндра до-
рівкюе поруватості Грунту, тоб-то відноіпенню обсягу Грунтових
порожний до всього обсягу, що його цей Грунт займае. Коли питома вага надіб'я
цього циліндра а поруватість ц, то для нього справедтвМ виведепі вн-
ще значили для Рг й Р5.
Таішй елементарний ииліндр q. Дж з «фіктишою» структурою,
коли одбушеться фільтрація, зазнае додаткового тиску од плину; црй
тиск скерованю в тон бік, нуди рухаеться філътраційшзнй: потік, тоб-то
книзу вгору:
P3=qbE (1—А
ТІ№ТІ~В.

— 114 —
ьеручн на увагу, що —- ■-= J,
CtZG
де J—гідравлтчннй градіент, тоб-то
відношеяия втраченого натиску до довжини філътрдаійші дороги, силу
тиснения Р3 выразимо так:
-\i) = qkx J (1—|і),
а рівнодійна всіх сил, прикладених до Грунтовнх часток в обсязі еле-
ментарного іщліндра дЬх, дорівшоб: R=P,—P.,—Р, = дДж (l—y-) 3—
-qAx (I — р.) Зо—qAx (1—ц) J=qAx (!-ц) <3—*„—./).
Цей вираз показуе, що нідчас фільтраціі частом Грунту неначе-б
утрачають на вазі, або легшаіоть; рівнодійна всіх сип, прнкладена до тгиу
і скерована донизу, зменвтуеться, може обернутся в ноль і навіть зроби-
тися негативною, тоб-то дістатн напрямок зншу вгору, так що філътра-
щйяі струмки можуть і"х тдкидати вгору, а найметпа позема донна
швпдкість—одЕОСігга пабік. Коли грунт коло гідротехнічноі слортди пе-
ребувае в такому стані довшнй час, то пастае катастрофа.
Вираз для К перетворюеться в ноль при 3— 3Q— J*=0; звідси, беручи
на увагу, що шсгома вага води 3„ дорівнюе 1, критлчне значіння граді-
еша, при якому весь грунт переходить у суспендованнй стан, Jkp =5—і
Для ніску з зернами питомоі ваги 2,50 граничний або крптичний градіент
дорівшое 1,50 *■). ,
Але па пракгиці гідравлічний градіент не досягае такого великого
значіння, не леревищуючи звичайно 1/„—ijs,-i значно імовірнішнй той вж-
падок, коли фільтрапійні струміш, що маіоть невеликий градіент, титьки
полегшують розмлвну роботу допних струменів. Справді, коли одбува-
еться фільтрапДя, рівнодійна вертикальнжх сил, що діють на частки
грунту обсягом V буде вже не Ѵ{ё—1), а 7(5—1-7), і заыість виведеного
вираву для припустимо'і донно'і швидкости
матимемо:
w<:w0 = Y ка2 д. d (Ь—і)
tc<w0=YU02g.d(8-l-J) (2)
3 останньо'і формула видко, що, коли градіент зростае, значіння роз-
мнвноі швидкости падатиме.
Формула (2) при завдашжх d,S г к і при перемшшшу градіенті J даѳ
сім'га парабол, що остання з тгпт критична при J„, перетвориться в просту
лінію й нрлиаде до оси абсиде.
Таблипя 2 дае значіння розмивних нпшдкостей у метрах за секунду
при J од 0 до 1,00 для грунту з часткамл питомоі ваш 5=2,60, коефі-
ціентом 7сгі=і,оо И діяметром часток од 0,1 до 3 мм.
ТАБЛИЦЯ 2.
d mm.
0,1
0,25
0,5
. 1,0
2.0
3,0
J=0
0,054
0,086
0,121
0,172
0,2-13
0,297
J=0,10
0,052
0,083
0,1П
0,166
0,235
1 0,287
J=0,20
0,050
' 0,080
0,113
o,iao
0,236
0.277
J=0.5
0,044
0,070
0,099
0,140
0,168
0.243
J=1,0
0,031
0,i'48
0,070
0,099
0,140
0,172
') Пор. висновок M. E. Кнорре в вид.: „Метология гидравлических расчетов,
принятых при составлании проекта Запорожской Гидроэлектрической станции на р.
Днепре". Стор. 312—314.

— 115 —
При критичному градіенті JKp.—b—1 вся водопропжклііва верства
переходить у суспеидованнй стаи. Але суспендованжи може бути не тільки
весь грунт загалом, а й опрічні, дрібніші, частіш зокрема, переважно
в торішніх верствах грунту; цей суспеидованнй стаи може перейти в ви-
миваиня дрібних частом у тому випадкові, коли ловнщі або сусідні частки
не спроможщ припинити рух дрібиіпшх часток. Щоб повстало таке вими-
ваішя, швидкості фі.ттьтраційннх струменів мають досягти деякого пев-
ного значіпня.
Вертикальні швидкості водяних струментів, потрібві на те, щоб су-
спендувати дрібні частки Грунту, за досвідами проф. К р е я в Шарло-
тенбурзькій лабораторіі — невелпкі, а виражаютъ іх такі емнірічні
формули1):
й (8— 1)=0,007і;і'2
для часток з d<0,20 см.
d (8—1)=0,0064 ѵ2
для частой з rf>0,20 см.
Тут 3 — питома вага часток; d i г>—у сантиметрах.
Значіпня швидкостів, що суспендують, обчислені за формулою
К р е я, дуже близыгі до значіннів вертикальних швидкостів внсхіднкх
струменів, що можуть нідтримувати суспендовані частки за даннми
М. Т о и 1 е t=). на нідставі наслідків ііого спроб.
У таблиці 3 подано швидкості, що суспендують, за К р е е м і за
Туле, виражені в сантиметрах за секунду.
ТАБЛИЦЯ 3.
Діяметр часток
у мм.
0,01
0,05
0,1
0,2
0,4
0,6
0,8
1,0
Значшня швидкостіе, що суспендують, —— -
При
За К реем
0.20
0,76
1,35
2,40
4,27
5.69
7,62
9,12
Э = 2 ! При в
За Туле ; За Креем
- 0,26
— ; і,об
—
2,3
4,0
1,89
3.36
5,69
5,7 8,40
7,0 10,7
9,2
15.6
ион*.
= 2,5
За Туле
_
—
—
3,2
5,5
7,8
9,4
10,7
ІПвндкості, що вжмЕвають із Грунту найдрібшшй його частям, легко
можуть повстати підчас фільтраціТ. Це видко з отакого прикладу.
Обчисливши коефіщент філътрадд к за формулою Г а з е н а:
& = Ю00 ЙѴ ^іг =1,16^-5^- (def у м\м).
дооа сек.
для Грунту з ефективним діяметром зёрен d?f—0,2; 0,5 і 1,0, здобуваемо
такі значіння коефідіента /,:■—0,04(3; 0,29 і 1,16. При градіенті «/='1 ці
нифри внражатиыуть швидкості фільтра'тгіі, коли натиск дорівнюватиме
ПІГЯНН'ІГІ
!) Проф. М. А. Великанов, Гидрология суши. 1925, ст. 59.- "
а) Flamaat, Hydraulique. Paris.

- 116 —
Швидкість руху філътраційщіх струменів у порах грунту видаа-
читься формулою «'= — , де р. —поруватпсъ Грунту, що і прнймемо
за рівну 0,40; тодіі/выразиться відповідно через 0,115; 0,72 Ё 2,90 сант.
у сек.; не будуть такі швндкості, які вимиватимуть пайдрі&ншші й дрібні
частки грунту.
Втоіадене поясшое ролю фільтрадП.
Фільтрація звичайш пе може зсунути з ыісця велик! частки, що ста-
новлять кістяк Грунту, але вона, безперечно, вшгявае на відпорністъ
грунту на розмив.
Найдрібннпі глинясті й мулкі частки, що цеменгують грунт та дуже
підвіщують відпорність його па розмпв від донноі швітдкости (збілъ-
шуючи множннка у, що ввіходить у коефщіент к„), можуть нідчас філь-
траціі ошііштыся вимнтндш, нричоыу -f обертаеться в одігвжщо.
Отож, якщо в гідротехнічних спорудах, коли фільтращіі немае,
ыожна, припустити великі значіпня донних пшидкостей, приміром, за
нормами Hutte, Ф л і и н а, то. коли е хоч-би невеличка фільтрація, слід
користуватпся низькимп нормами Тельфорда й ин. або теоретичною
формулою {■!).
Ііорнстуючжсь формулою (2), перевірятп грунт доліпіпього б'ефа
гребель на розынвання треба так. Передусім мае бути розглянепо точку дна
доліпшього б'ефа, що ггрилягае до контуру основи греблі (звичайно но
долішній шпунт).
Ця точка, каже проф. Пявповські и, з-зюміж усіх точок на по-
верхні дна долішнього б'ефа мае найбілылу швидкість фільтращі. Коли
виявиться, що нерІЕність (2) не вдоволено, тоб-то wz*=w0, то треба пере-
проектуваннял снорулн аио зыеншити іс, збільшнвпш, прпміром, довжи-
ну водозлпва, або збільшитн и\„ а пього можна досяітп або змеішгавши
гідравлічнніі градіент, або збі.-іышівши діямстр трунтових часток у водо-
злнвній частипі греблі.
Зменшуючн градіент філырацілішх струменів, доведаться перепро-
ектувати нідземний контур греблі, щоб збільшити його або надатя Йому
раціональніпюго обрису. Другнй захід може полягати в спорудженні
кам'яного накиду в водозливній частипі греблі й у спорудженні відпорот-
пого фільтру, тоб-то засипки шарами матеріялу з зернами, що діяметр
іхній де-далі вгору постунінпо збілыпуегься. Оставжій спосіб особливо
добре й певно захшцае од розмиву. Ужішагочи його, треба зробити другу
переварку за формулою (2) в тій точці. що відповідае кічцеві накиду або
фільтру.
Додаток,
Вирахування градіенту (або швидкости) фільтраці'і за проф. М. М. Пав-
ловським (метода гідроелектричних аналогій).
Перед тнм, як з'явилася канітальна праця проф. М. Павловського,
вираховуючн гідравлічнин градіент, уживалж так званоі методн—Б лея,
„теоріТ контурноі ліні'і" шляху фільтраціі. Теорія, або певпіше
модель Блея, полягае в тому, що припускають наче-б фільтрація
відбуваеться ляше безпосередньо нід спорудженням, по контурові
його фундаменту, фільтраційшгми трубками з постійними перекроем.

- 117 —
3 цього припущення виходить, що закон про зміиу тиснения
фільтраційноі води на споруду подаеться прямою.
Щоб спорудження було певне, за Блеем доспть, щоб відно-
шення тиску до контурного шляху фільтраціі (гідравлічний гра-
дібнт) не переважало деякоі, залежноі' від грунту, границ! (від 1/6
до 1/18).
Крім того, Блей дав деякі, виключно емпіричні, формули, щоб
ними визначити довжину водобою й водозливу.
Блеева метода проста й зручна, але вона не відповідае фізичній
суті явища фільтраціі', що очевидно охошгое всю товщу водопро-
никливого шару.
Инакшб підходить до цього питания проф. М. П авл овський,
що ставить його, як завдачу математичноі фізики.
За проф. Павловським, весь водопроникливий шар бере участь
у фільтраціі. За основу дослідження ставиться відомий закон Дарсі,
який подав витрату води Q на часову одиницю, що проходить через ци-
ліцдр з поруватою річовиною, з площею поперечного перетину », за
ТТ IT
формулою: Q — 1ш т =]coiJ—(ov, звідки и—7с -,-= Ы, де И—тиск,
I — довжына шляху фільтраціі J—піезометричний ухил, або градіент,
к — коефіціент, що залежить від фізичних властивостей поруватоі
річовинн.
У диференціяльній формі, відносячи явище до прямокутноі ко-
ордияатноі системи, рівняння руху фільтраціпних вод, на нідставі
закону Дарсі, будуть такі:
, dh
, dh
dy
До цих двох рівнянь додаемо рівняння нерозривности руху:
dvx dvv __ q
dx ' dy
що нісля того, як підставити ѵх та ѵу, й дасть рівняння Лапласа:
#а ■ аѣ
Так що ѵ {1і) б потенційна функція й гармопічна.
Проф. Павловський ставить фільтраційну завдачу так: дано
обриса водонепроникливого шару, на якому міититься
водопроникливий шар, що е за фундамент для спорудження, а також обриса під-
земноі частини спорудження.
Також завдапі значіііня функціі натиску по контурові дна верх-
нього й спіднього бьефа h, й А,2. Різпість іх е дііочий натиск В. Для
непроникливих частин контура умова непроникливостн:
an
Отже, завдача полягаб у визначенпі гармопічноі функціі за зав-
даним ід' значіпням на одяій частині контура й за нормальними по-
хідними1)—на другій частині контура, себ-то ми маемо змішану зав-
дачу Д j р и х л е - Н е й м а н а.
') Проннводнвин.

— 118 —
Проф. Павловський розвязав завдачу для ціло'І низки ча-
сткових випадків за допомогою методи конформного змалговання, вн-
значаючи значішея функціі h для допомічного прямокутника, що його
назвав автор „нормальним", 1 переносячи ті значіния конформно на
завдану область.
Ця метода дае змогу визначити всі елеыенти фільтраційного
потоку: лініі рівних натисків, лініі отрумів, епгорн натисків, швидкості
фільтрацій, то-що.
На нідставі результатов теоретичннх досліджень, почаоти пере-
віренвх і експернментально, проф. Павловський робить низку
ціинвх висновків, що мають значнии практичннй інтерес, як напр.,
про розміщення шпунтів, глибину 1х забивки, віддаль поыіж
шпунтами, злучення водобою и водозливу, то-що.
Особливий інтерес являепоняття про „фокусирозмиву",іцо йогоза-
провадив проф. Павловський, себ-то про місця, де зосереджуються
найбільгаі швидкості фільтраціі.
Нажаль, аналітична метода проф. Павловського надто
складна: розвязання рівяянь фільтраціи подаються поворотннми тригоно-
метричними, еліптичнимн, ба навіть гідереліптичними функціями.
Цю хибу компенсуе красива метода, що запропонував Ті теж
проф. Павловський і що дае спроыожність здобути доснть точні
результати убічним, лабораторним шляхом.
Де—метода гідроелектрнчних аналогіп, коли диференційні рів-
няння руху фільтраційннх вод іитегруеться за допомогою електрич-
ного току. За основу методи е аналогія доміж основним законом руху
фільтраційннх вод (закон Дарсі) й електричного току (закон Ома).
Закон Дарсі можна форыулювати так: швидкість фільтрацЦ' ѵ
через колону ніску постіиного перетнну прямо пропорційна тискові
Я й обернено пропорційна довжині колони I, себ-то:і; — /с — -, деА —
ь
коефіціент фільтраціі'.
При тому-ж Дареі не розглядае руху окремих фільтраційннх
етрумків, а умовно вважае, що фільтрація одбуваетъся неначе су-
цільною масою (модель Дарсі).
Закон Ома: сила току J прямо пропорційна електропорупшій
силі е і обернено пропорційна опорові провідника:
Для проводу з постійним перетином й = р—, де I довжина
проводу, <о— площа його перетину, р—коефіціент електропровідніісти.
Підставляючи значіння В і визначаючи через г густоту току
J 1 Е
я — — маемо г — —. —,-.
О) р Ь
Порівшоючи цю формулу з формулою Дарсі, помічаемо анало-
гію поміж наступними величинами: і) іивидкіотю фільтраціі' й
густотою току {ѵ і г), 2) тиском і потенціялом [His) і з) коефіціентом
фільтраціі й електропровідности {к і—).
На нідставі цеі аналогіі цифрові розвязки, одержат для завдачі
про рух току в провіднЕКОві (напр. у платівці, обрис якоі відповідае
обрисові флютбету и водонепрониклового шару гідротехпічного мо-

- 119 —
делю), можна застосувати до розвнзання про рух фільтраційинх вод
нід гідротехнічним спорудженням.
ЛабораторниЙ прилад проф. Павловського, що його він скон-
струював на те, тцоб розвязати завдачу за методою гідроелектричних
, аналогій, не складний. Він складавтьоя з станіолевоТ платівки, на-
лінленоі' на картон, градуйованого реостата, точного гальванометра
(бажано дзеркального) і батареі акумуляторів. За принципом Уітсто-
нового містка, на платівці знаходять ліні'і рівнихпотенціялів.що для
фільтраційноі завдачі е лініями рівних тисків, а піеля чого-—і лінИ токів.
Щоб вЕзначити швидкість фільтраци в будь-якіЙ точці схеми,
що К розглядаѳмо, треба визначити густоту току. Компонентн
густота току і„ і % подаються через
. l__ de . . _ 1 dz
е, —Еч dx '
і—Ч ' <НГ
dt
Величину -з— визначають лабораторно, як відношення різниці
потенціалів двох близышх точок (від 2 до 4 мм) до віддалення по-
між цими точками.
Л
It.—і,)р..%.-Л--\а--
Т"
S
Рис. 4.
J0 за 11 а в л о в е ък и и
Таблиця гідравлічних градіентів.у точці А1), вирахуваних за
методою проф. Павловського для гідротехнічноі: схеми з одним
шпунтом:
Довжина шпунта
Sjb
0,1 0,98
0,25 0,60
0,50 0,40
0,75 0,30
1. 0,25
2. 0,14
Градібнт за Блеем вирахувано як відношення тиску до довжени
„контурноі лініі шляху фільтраціі".
Градіѳнт </„ вирахувано при И рівному половині довжини флют-
бету; при другому Я градіент визначаеться формулою J=—■. J0,
[Г
шведкость фільтрацЦ (за Дар с і) ѵ = к—у-■ Joi швидкость руху філь-
А Н
траційних струмків «' = /Г"^>> де ft — коефіціент фільтраціі,
jjt ■—иоруватість грунту.
Jj за Б л е е м
0,45
0,40
0,33
0,29
0,25
0,17
') Точка А. на нал, і повинна бутн трохи праворуч, ніж заэначено.

— 120 —
Zusammenfassung.
Der Verfasser betrachtet die Bedingungen, unter welchen sich die
Ausspiilung eines kornigen, wasserdurchlassigen Bodens in der Nahe
einer hydrotechnischen Anlage anfimgt, unter der gleichzeitigen Wir-
kung von Grundstromung mit der Geschwindigkeit iva und der
Filtration mit der Geschwindigkeit v.
Die Geschwindigkeit w0, bei der sich die Ausspiihlung anfangt,
hangt ab von dem Durchmesser der Bodenlcorne d, ihren Specifischen
Gewicht 3 und der physischen Eigenschaften des Bodens, d. n. von der
Kornform, seiner Dichtigkeit und der Anwesenheit von bindenden Be-
standteile
w0 = [/Ico 2g <f[3 —Tj,
ico 7<;0 —ein Koeffizient, der die physikalischen Eigenschaften des Bodens
charakterisiert, ist.
In Anwesenheit von Filtration mit dem Gradient J. bekoramt die
Gleichung fiir die Ausspiilgeschwindigkeit den Ausdruck:
Щ = ]/ lc0 "igd (5 — i — Jj
Nacli Darcy ist J = —, wo «—die Filtrationsgeschwindigkeit, k —
fc
den FiUrationskoeffizient bedeutet.
Fiir hydrotechnischen Projekte kann der Gradient J anniihernd
nach der Methode von Bligh berechnet werden Oder genauer nach der
analytischen Methode v. Prof. Pawlowsky und indirekt durch
Versuch nach der Methode der hydraulisch-elektrischen Analogien*).
Fur hydroteclmisc.he Anlagen mit einem Spund, sind die Gradiente
fiir den Punkt A auf der Oberflache des Grundes der unteren Haltung,
(s. fig. 4) folgende:
Jn nach
Bligh
0,98 0,45
0,60 0,40
0,40 I 0,33
0,30 i 0,29
0,25 0,25
0,14 0,17
Die Filtration ist gewohnlich nicht im Stande die, das Skelett des
Dammes bildende, grobkornige Erdmassen herauszuspulen, sie hat aber
einen merkbaren Einfluss auf die Wiederstandsfakigkeit des Bodens
gegen Ausspiilung.
Die kleinsten Schlamm- und Tonpartikeln, die den Boden binden und
seine Wiederstandskraft gegen Ausspiilung vergrossern, konnen in
Anwesenheit von Filtration herausgewascht werden, was den Wert des
Koeflizient /c„ wesentlich vermindert.
Wo aber die Filtration nicht zu furchten ist, sind, folglich, grossere
Werte fiir die Bodengeschwindigkeit zulassig.
*) Sieha N. Pawlowsky: „Die Theorie der Bewegung der Filtrationsge-
wasser unter hydro technischen Anlagen". Petrograd, 1922.
Lange des I Jn nach
Spundes a/b (Pawlowsky
0,1
0.25
0,50
0,75
1
2

Інж. В. Назаров,
Аспнрппт И,-Д. ІцеТі
Вод, Госп, Уйр.
НАСЛІДКИ ТЕОРЕТИЧНИХ ДОСЛІДІВ НАД УДОСКОНАЛЕННЯМ
МЕТОДИ ПРОФ. 6. ОППОКОВА ДОВГОТЕРМИНОВИХ ЗАВБАЧАНЬ
ВИСОТ ВОДОПІЛЛЯ НА ДНІПРІ ТА ЙОГО ДОПЛИВАХ.
Die Schlussfolgerungen der theoretischen Betrachtungen iiber die Verbes-
serung des Verfahrens von Prof. E. Oppokow ties langfristigen Voraus-
sagens der Hochwasserstande des Dnjeprund seiner Nebenfliisse im Zussam-
menhang mit den meteoroiogischen Elementen ihrer Flussgebiete.
Von Dipl. big. V. Nasarow.
У цШ коротенькій статті автор згуртував здобутки теоретичних
овоіх дослідів, переведених із згаданою в заголовкові ыетою. Окрім
того подано тут сами наслідки отих завбачань.
Перевести зазначені досліди р. 1924 доручив авторові, як аспі-
рантові Науково-ДослідчоІ КатедриГідрологН (тепер Інституту
Водяного Господарства Украі'пи), и завідувач проф. 6. Оппоков, ішці-
ятор завбачань за ціею методою на Украіні ')■
Фактично виконано цю праціо на елужбі в Гідрометеорологічній
Оекці'і Укрмету, здійсшоючи певну іі програму").
Тут-таки одночасно переводились и самизавбачання 1924 — 1927 p.p.
Повніні переведені доелідження видрукувано майже одночасно
в виданнях Укрметуд)-
Розглядувану методу, як сказано, вперше на Украі'яі запропо-
нував та розробив проф. в. Оппоков, застосупавши II" для Дніпра
й Десни.
Методу засновано на тому, щоб корелятивним способом встано-
вити математичну залежність між сумами опадів (ж), за місяці XI—Ш,
лочаети IV включно, у водозборі Дніпра (Десни).до Киі'ва (Черніго-
ва) і відхиленням (№) од норми оередньоі зимовоі температури за
місяці XII—II того-ж водозбору з одного боку, а з другого—висотами
1) Проф. 6. Оппоков, „Корелягивипй эвявок щізк внтратами р. Дніпра в
м. Кві'ві га атмосф. опадами й температурою в його баеейпі внще ы. КиТва*. Інформ.
Бюл. Укрмету, ч. 1—3, г. III 1924 р. К. 1927. Иого-ж, Пѳредбачавня вѳеняно'і повіді
р. Дніпра у Кпіві в 1924 р. Декад. Бюл. Укрнета. Березевь 1924. ч. 7, отор. 6—11.
^ Проф. 6. Оппоков. Програц працьДІдроыетеор. Бгора Укрмету. Інф. Бюл.
Укрыета. 1. 1922. ч. 22-25. стор. 16-17.
3) Інж. Б. Назаров, „Спроба удооконалити методу довготермінових вавбачань
внеог весняного водопілля р. Даіпра коло Киі'ва", Інф. Бюл. Укрмету за 1925—26 р. р-
Й о г о-ж, „Залежність між виеотамв вееняного водонілля р. Дніпра та його до-
плнвів та кліматичнимя елеменгаыи басейнів що лежать внще". Тамож.

— 122 —
вееняного прибуття води (у) на Дніпрі (Десні) коло Киіва (Черні-
гова) над низькзм перед скресом рівнем.
Ті залежності, що здобув іх проф. в. Оппоков, такі:
1) для Дніпра коло Киі'ва для періоду 1876/7—1908 р. р.
^ = 0,3493—13,12Д* +121,27 (I)
де у—у сажнях ; х—у mm, а М— у градусах С°,
при коефіціентах кореляціі часткових
Гуа. = 0,38±0,102
гаЛІ= —0,605 ±0,075
ГхЫ= — 0,183+0,116
та повному Д„Лій( = 0,66 ±0,067
2) для Десни коло Чернігова *):
?/ = 0,53^— ЮДі!+128 (IT)
при Й уіХы = 0,54 ±0,083
Сшікугочись знайти повнііну залежніеть опечатку між згаданими
елементами Дніпра, автор ціеі статті звереув увагу на те, що треба
точніга облічита самий зимовий період, за який підраховують суму
опадів, тоб-то брати лише той період часу, за який справді скуп-
чуютьея зимові опади на поверхні грунту, утворюючи, отже, найго-
ловиішу причину вееняного водопілля.
Звичайний календарний облік по міеяцях, для всіх досліджу-
ваних років однаковий,—не досить доцільниё, бо перші місяці
взятого періоду XI та 511 (особливо XI, як це доводить корелювання
міжута сумами опадш тільки за листопад), за де-які роки не можна
характер из у в ати як місяці, коли волога скупчуеться на грунті.
Отже и вплив значінь х на висоту водонілля за ці місяці не
скрізь ідентичний для всього досліджуваного періоду.
Але відмовлягочись від однакового календарного обліку величин
х, треба обрати якийсь новий певний критерій для обліку цах
величин за перші місяці.
За такий критерій може добре правити середня температура
в водозборі цих міояців, оскільки вона характеризуе в цілому вид
опадів та стан Іх на поверхні землі. Отож через ці міркування, дальни
досліди проваджено було так1):
Для того самого водозбору Дніпра до Ка'іва та того самого
періоду 1878/7—1908 pp., корелятивним способом знаходили елементи
залежности між парами зміиних у та хи причому значіння у в усіх
випадках залишалися без зміни, а значіпня ж,- для кожного випадку
кореляцЦ по 2-х зыіпних брато за різнзх умов 1'х нідрахунку, а саме-
опади в водозборі за місяці XI та XII якогось року з розгляну-
того періоду заводили до підрахунку сум х; або-ж ні, залежно від
того, чи була середня температура за даний міояць у водозборі
х) Проф. 6. Оппоков, „Про залежніеть впеоти водегаіллів р. Дѳсни в м. Чер-
цігові від атмосф. опадів та температуря в баеейпі річкн за данями 1685/6—1917
років". Інф. Бюлет. Укрмету, ч. 4—6, 192-1.
') Попереду ввесь внхідний цифровнй матеріял по у, х, М, що ним кориетувавсь
проф. 6. Оппоков, перавірѳао Ѳ повиправлюваво де-які дрібні помиліси нідра-
хунків у та х (наввдені в вищеэаэпачених етаттлх івж. В. Назарова, иадруков.
в Інфоры. Бюл. Укрмету за 1925—26 р.).

— 123 —
нижча або вища од ранііп обраноі межі—критично! температури цьо-
го місяця, характерно! для зимового режиму.
Вишукугочи далі елементи залежноеті у од xs для низки значін-
яів „критично! температури",—обраео тіі випадки, що для них від-
повідні коефіціентЕ кореляціі ?-ухі були найвищі.
Наслідки цих досліджень наведено в таблиц! 1-ій.
Як бачимо, найкраще корелюють у та <с7, црнчому проти випадку
1-го маемо підвищення коефіціента кореляціі' мало не вдвое.
Отже за критичну зимову температуру міс. XI та XII у згада-
ному розуміпні можна прЕЙняти—l,5°G.
Далі, такою самого методою зроблено дослідження, щоб виявити
той облік з-о'і зміпноі t, за яким дістаемо повнішу корелятивну
залежність між у та Ді,-.
Деякі з узятих випадків та наслідки досліджень по них
наведено в таблиді 2-й. ■
Тут вже не так яскраво шдвищуеться ступіпь залежности, як
між у та Хі, але все-ж таки запровадивши березневу температуру,
матимемо точнішу залежність.
КорнстуючЕсь здобутими точніншми залежноетями пар зміпних
у та Хі Й у та \th зеайдено далі и залежність по всіх цих 3-х
зміпних, для випадків, що давали найВЕЩІ гѵхі та гуьи, тоб-то для у, х1
й йі6, такого вигляду:
у = 0,582 Хт— 10,12 Діе+Ю1,5 (ПІ)
за повним коефіціентом кореляціі
Я = 0,764 ±0,0496.
.Як величина коефіціента кореляціі, так і порівняння вирахува-
них у з справжніми у за 1876—1908 pp., що наведено нижче в таб-
лиці 4-іп, безпоеередньо показують доеягнені наслідки.
Згодом ще новнішу залежність між тими самими елементамн
Дніпра коло Ки'іва пощастило здобути, дослідугачи нові дані про міс.
опади та температуру того-ж водозббру Дніпра за 1909—17 pp., що
іх недавно опрацював інж. О- Комарницький 1).
Так само ці-ж нові дані дозволили знайти досконалішпй вид
аналогічноі, що й для Дніпра коло Киіва, залежности для Десни
коло Чернігова та встаеовити Гх для горішнього Дніпра коло м. Лоева
й Прип'яти коло Мозиря.
По всіх цих випадках знаходили залежноеті між у,—ніднесен-
нями рівня води в річці та кліматичними елементами х й Д£,- відпо-
відних водозборів. Величини у,, Хі й Мі обпічено тим способом, що дав
наикращі наслідки в попередніх дослідженнях для Дніпра коло Киіва
за Шб'7-—1Э08 pp. тоб-то тим, що правив для рівняння (III).
Для Дніпра до Кйва залежність знайшли для 2-х періодів часу:
1876/7—1917 pp. и 1884—1917 pp.— останне, щоб усунутн негатквний
вплев не досить певних даних по х та t за першІ роки 1876/7—1883
через обмаль станцій, де-б ці величини нідраховувано за одзначені
роки.
У нижченаведеЕіЙ таблиці 3-й цодано знайдені елементи запеж-
ностей, а в таблиці 4-й—звід збіжности обчислених за рівняннями
цих залежностей величин у э діпенимн іх эначіннямн.
1) Інж С. Ком ар а ицький, „Кліматичні ѳлѳменти басѳЭну річки Дніпра
нище ы. Киіва за час 1909—1917 з додатком рѳзульт. мат. за 1876—1917" Вид. Укры.
Ки'ів. 1В25.

— 124 —
Т А Б Л И Ц Я 1-а.
коефіціентів кореляціі по 2-х змінних у та ж; {г^) за різними умо-
вами для обліку значіннів х,-.
опадів, що випали в водозборі ДнІпра вище од Ки'і'ва за місяці
Уаяті амі-
нн
ХІ-Шча-
стковоІѴвп-
ключео а
обликами эаХІ
та ХП тількі
за ті'і роки,
коли Тк тѳм-
перат. ( лист.
та груд.
<0°С.
хь
Теж. що а
длявипадку
х5, алѳ при
межі f за
лист., груд.
<— 1,0°С
Те-м, що а
для випадку
ж5і але при
межі f за
лист., груд.
<- 1,5°С.
Висотв у ве-
сняного при-
буття води ва
Дніпрі коло
Ки'і'ва вад
аизьким перед
скресом рів-
нем
о
о
и
CS
со
о
о
о"
о
+1
о
с?
ц
о
о
ТІ
8
ТАБЛИЦ Я 3-а
коефіціентів кореляціі по 2 змінних у та д t,- (>\\а) за різними умо-
вами для обліку значіння і,-.
Узяті змі-
БИ
Відхиленвя сѳрѳдніх температур у водоаборі Дніпра вище од Кяі'ва
од аорми (1877—190S p.p.) за місяці:
1
р-н
1
X
if,
•г
і—і
X
Щ
3
J, і Й і 6
а
і
В *
ifs if4
і—і
j—с
1
і—■
Щ
г\
1
1
Я
з.
7 ( 8 і 9 ■ 10 | 11
—і
і—і
1
ни
dfj
XI-III ! ХП-Ш
при облі- { при
обліку fji a a
тп роки.
«ОЛИ f(i
<- 1.50С.
^
«У Глі за
тп роки,
КОЛИ fill
<— УС.
Щ
ХП-Ш
при
обліку fin за
ті'і роки,
КОЛИ tm
<- І.5°С.
it10
XI-II
при
обліку fti за
тіТ роки,
коли in
< - 1.0°С
i*U
Вис от в у вѳ- ^
евяного ! g
првбуття ■ ,-j
води в Дні-1 ц
ирі коло ю
Ки'і'ва вад g
низькимпе- о
рѳд скре- ■ |
сом рівнеы
га
о
IZ?
О
I
со
S
о"
+1
■СО
8
о"
S-
о
О
С?
+1
с?
о
і
■*
о
о
II
С-
ТН
ю
о"
о
ч-1
ю
о
о
ТІ
о"

Т А В Л
И
Ц Я
3-я
Узяті зміни
Висоти
весили, при-
буття води Суми
над низким опадів
перед скрес]
рівнем |
И о >»§
« ►а Е-і Я
ч а «а
я «=г £-2
03 О <0 О
у водозборі
Д н 1 п р а
(коло Ки'іва
ук
Ук
до Киі'ва
Хк
Хк
ДЙс
Д н і п р а
коло Лоева
Ул
до Лоева
Хл
Ь&л
П р и п' я т и
коло Мовиря
Ум
до Мозиря
Хм
At.
м-
Д е с н и
коло Черніг.
Уп
до Чернігова
Хч
АІч
За який пе-
ріод років
Д
а
н
о
Коефіціенти кореляці'і
Ч а с т к о в і
Гух,- . ГуМ,-
ГхМі
П о в н и й
Ву,Хі Д ti±L f
I
1877—1917)
(41 Р-) /
1884-1917
(34 p.)
1885—1917І
(33 p.) J
0,743
- 0,645
0,747 -0,693
0,760
1880-1916
(37 p.)
0,767
1886 - 87 1
1895—1917
(25 p.)
0,762
- 0,654
- 0,786
- 0,618
- 0,490
0,462
- 0,428
-0,346
0 808 rt 0,0365
0,843 ±l 0,0335
0,842 it 0,034
- 0,442 ! 0,915 ± 0,018
0,851 ±. 0,037
8
ftj
22,2
25,2
24,8
22,8
и
л
н
P i в н я н н я
ук = 0,705Хк- 9,93&tk+ 82
Ук = 0,658 Хк — 12,65 btk + 85
У л = 0,863 Хл — 12,17 Мл + 69
50,3 Ум = 0,928#.м - 18,8 Мм + 32
уч = 0,752 Хч — 10,52 ДЙ + 115
1
g
се
СО
к
Ч
m
ч
ф
с5
•р-(
Я
ф
Н
Р
а
Рн Н
ф
о
*
Рі
ш
of
»
М
Рч
29,7
27,3
29,4
24,3
26,4
(IV)
(У)
(VI)
(VII)
(ѴШ)
со
ел

— 126 —
Т А В Л II . Ц Я 4 - а.
Роэходження об-
чнсдених у од
діЁсанк у межах:
сотки саж.
0-20
21—30
31—10
41—50
51-60
61-70
71-80
Разом .
Число випадків эа ріваяныям
I
16
3
5
3
1
3
1
32
16
4
IV
20
0
V
14
К
3 | 9 10
6 1 5
3 , 1
0 1 1
0 | 0
32 і 41
1
1
0
0
31
VI
15
К
5
4
и
1
0
33
VII
20
7
7
ѵш
15
э
3
2 0
1
0
0
1
и
1
37 25
У %°/о В*Д аагального числа
числа випадків за ріваяныям
і
I III
50,0
9,4
15,6
9,4
IV
V
п
ѵіі
ѵш
I і II''
50,0' 48,S' 41,2' 41,5 54,lj 60,0
12,5 12,2
9,4 22,С
18,9 12,2
3.11 од 2,1
9,4! 0 , 2,4
3,1 0 ! 0
23.6 23,6; 18,91 20,0
29,2 15,2' 18.9
3,0 12,0' 5,4
3,0 0 2.7
0,3,0
0 0.0
12,0
0
4,0
0
4,0
і : і 1
100%
3 цех таблиць безпосередньо можна бачити, що для Дніпра до
Кні'ва з 4 рівнянь найкращі наслідки маемо для періоду 1S84—іэі7 pp.
Отже, справді, коле включите в обробку перші 7 років, то це
негативно впливае на ступіпь вірогідности залежности, а коли вклгочити
останні 9 років, то вдлив цей буде позитивний.
Для всіх складових частин Дніпра залежності здобуто дуже ві-
рогідні, особливо для водозбору Прип'ятн; пояснити це останне треба
мабуть тем, що кліматичві зміпи в цьому водозборі Мали рівномір-
ніпшй характер.
Розхождення обчислених рівнів з дійсними для років, що ввіпшли
в обробку, як бачимо (табл. 4-а), дуже рідко перевищуе 0,40—0,50 с,
у середньому, по всіх рівняннях дае ймовірну поыилку 0,25—0,30 с.
Усе це дало змогу використовувати з згаданою точвіетю здобуті
рівняЕня для довготерминових завбачань.
Здобуті дуже вірогідні зележності взятих велЕчин для
складових частиЕ водозбору Дніпра до Киіва та досить близька збіжність
обчислених за ними рівнів до діпеннх (вихідних) дозволили погле-
бити дослідження що-до всього водозбо-ру, а саме: визначити певну
залежніоть величин у для Дніпра коло Киіва од кліыатнчннх елементів
Хі й hi/ вже Ее всього водозбору, а складових його частин.
За нідставу для цього став той факт, що висота прибуття води
в Дніпрі коло Киі'ва е суыарннй вираз, звязаних що-до часу, коли
нідходять вони до Кні'ва, висот нідеяттів води в ДпіпровЕх допли-
вах—Горішнього Дніпра, ПрЕП'яти та Десни.
Для низки пунктів Дніпра та його доплевів і для різвих харак-
. тервих висот рівнів відповідні залежності в математичній формі знаЁ-
шов був іпж. А. ОгіевськЕЙ1)-
Зокрема для випадку вайвищих весеяеих рівнів Дніпра коло Киіва,
Горішнього Дніпра коло Лоева, Прип'яти коло Мозиря та Десни коло
Черпігова він дае рівняння:
у'к*=0,291 у'л-т+0№Ъ у'л— + 0.*Ыу,ч-в—Ю . . ■ (IX)
J) Іпж. А. Огіевський, „Звязок рівиів р. Дніпра коло Киіва з ріппяыи p.p.
Прнп'яти, Берѳзини, Сожу та Дѳсни й приогосуваныя зиайденого звязку до цілів ко-
роткотермінових завбачань рівнів р. Днінра". Інф. Бгал. Укрм. ч. 10—12, 1924,

— 127 —
де у'*, ifJt, у'л, у'ч — рівні в відповідних.пунктах у рейкових показах
за старими нулями спостережень, а позначки— 7,— 5,— 6—пока-
зують терміи у днях, що протягом його хвйлі даних рівеів посу-
ваються до Киіва.''
Розхождення обчислених у'« за цкы рівнянвям з дійсними висо-
тами рівнів не перебілыпуе 0,20 саж.
Якщо замість у'л, у\«, |/ч ставити не діясні виеоти прибуття води
коло Лоева, Мозжря та Чернігова, а обчиелені за рівнянням (VI), (УІІ)
і (VIII) (попереду переобчислені на рейкові покази), що до певноі
міри річ припустима, бо вони досить близько збігаються з дійсними,—
то цим рівнянням можна кориотуватися, як контролем у процееі зав-
бачань, до даних по рівнянням (IT) — (У).
Обчиелені величини у'„ за рівнянням IX здебілыпого вищі од дій-
оних, як наслідок умови, за якою його адобуто — одночаеннй підхід
до Ки'іва гребешв повени допливів, що бувае далеко не раз-у-раз.
Справді, прикладаючи рівняння (IX) для років 1886—87,1895—1916,
по яких опрацьовано величини yt, х,-, Mt й для всього водозбору, і
для згаданих складових частно його, маемо для 17 років з 24-х об-
числене у"к білыпе од дШеного; найбільша помЕлка з знаком плюс
е 0,57, а із знаком мінус — 0,25 сажня.
Не зважаючи на це, рівняння (IX) подае досить близькі значіиня
у'я до дійених (за абсолюта, велич.) (таблиця 5).
Але можна знайти й безпосередньо залежність між величинами
у„— дійсними висотами (у рейкових показах) весняного водопілля на
Дніпрі коло Киіва та у\, у'м, ?/',,,— обчисленими за кліматичними еле-
ментами (та переведеними на рейкові покази) висотами весняних водо-
піллів відповідних допливів, вживаючи способу кореляцій по цех
4-х зміиних.
Тоді чинник неодночаеового підходу гребенів допливів до Ки'іва
буде взято на облік автоматично в процееі порівняння рядків значінь
?/к та у1,,, у'д, 2/'„.Для ТЕХ-же 24-х років 1886 — 87, 1S95 —1917 цю за-
лежність знайдено було в вигляді:
f/)f = 0,411 у' +0,071 г/,, + 0,5181/',,— 53 . . . (X)
з повним коефіцібитом кореляціі
#«/*, «Л, if», зА^ 0,887 + 0,0296,
при середній квадрат, помилці,
*ѵ«, г/Ч у^,у'и = 22,з.
Шдставимо в рівняннях (YI), (VII) й (ѴЩ) замість величин уМ] уЛі у„
іхні вирази через рейкові покази:
ум=у'м—7і.и де у'і— найвищі рівні в відповідних пунктах над
ул —у'л — ііл нулями спостережень(стариыи), а/1,- — виеоти по тих-же
ук =у'ч — 1і„ нулях низьких рівнів перед скресом.
Якщо тепер вирази для ?/.„, уЯі уч підставимо в рівняння (X), то
матимеыо другу форму залежности ук (у рейкових показах) від
кліматичнЕХ елементів складових частин водозбору та висот низькех
перед підняттям рівнів у гирлових пунктах цих водозборів, а саме:
ук = 0.3S1 Ж * +0,061 Жл +0,390 Жч — 7,72д(я— 0,864 іія — 5,45 Дс„ +
4- 0,411 Им +0,071 7t„ + 0,51S;t/i-|-2-l,S . . . (X')

— 128 —
Цілком зрозуміло, що обчислееня за цим рівнянням дае тотожні
наслідки з (X) та що воно не е наиточнігаиЁ вираз залежности. зыіп-
них, які ввііішли до нього, бо відбиваб неточності як рівеянь (VI),
(ГІ1), (VIII), так і (X).
Далі для порівняння було зеайдено залежність між величинами
Ун і я-'к, А(к (аналогічних значіпь із запровадясѳними в рівняння I, III—V),
теж для тих саме років 1SS6—S7, 1S95—І916, такого вигляду:
ук = 0,85 Хк — 6,72 Л(К+ 53 . . . . (XI)
з повним коефіціентом кореляціі
Еу, Х„- Л,к = 0,842 + 0,0403
Порівнявши обчислення величин ук (у реЁкових показах) за рівнян-
нями (X) і (XI) (таблиця 5 и 6), безпосередньо побачимо більшу збіж-
ність з дійсними здобутих за рівнянням (X), а це дае нідетаву вва-
жати, що деталізація обробки кліматичних елементів по складових
частинах водозбору підвнщуб ступіпь залежности від них рівнів по-
вени.
Так само, порівнявши дані обчислення рівнянь (IX) і (X) (таблиця
5 и 6) наочно зілюструемо, як хвилі гребееів допливів, одночасово
нідходячи, впливають на виеоту гребеня Дніпрового водопілля коло
Киіва, що запроваджено було, як умова будування рівняння IX. Мало
не по всіх роках обчислені ун за рівнянням IX білыні од таких за
рівнянням X, але нанезначну величину: середня різниця ук (іх> — У * (У)
дорівшое 0,10 сажня, а наЁбілыпа не перевищуе 0,22 сажня.
Отже це даб певну нідетаву твердити, що чинник одночаоового
нідходу гребешв повені Дніпрових допливів відограе невелику ролю
в виеоті водонілля Дніпра коло Кшва.
Бсі розглянуті рівняння залежностей—дуже вірогідні. Це дало
змогу вживати Іх, завбачаючи висоти весняного водонілля на ДніпрІ
та його допливах на довгий чае уперед, за роки 1924—27.
Перші такі завбачання для Дніпра коло Кшва та для Десни коло
Чериігова дав на-веені 1924 р. проф. в. Оп'иоков1), користуючись
рівеяенями I та П.
На 1925—27 pp. завбачання подавав автор ціеі' статті а), викори-
стовуючи рівняння залежностей переведених досліджень, для Дніпра
коло Киіва й Лоева, Десни коло Чернігова, Прип'яти коло Мозиря.
') Проф. 6. О п п о к о в, „Передбачання весняноТ повіді р. Дніпра у Кв'і'ва в
1924". 'Декад. Бюл. Укриету, ч. 7, 1924-
Його-ж, „Передбачання внеоти повіді р. Десни у Чернігові року 1924". Дек.
Бюл. Укриету, ч. 7, 1924.
-) Інж. 13. Назаров, „Гідрометеорологічннй режии эими L924—-25 р. у водовборі
р. Дніпра внще м. Кв'і'ва та деякі виоаовки про можлнвий характер весняного
водопілля". Дек. Бюл. Укриету, ч. 7, 1925.
Його-ж, Замітка про нові досягненвя в галуаі яавбачань рівнів р. Дніпра.
Декад. Бюл. Укрмету, ч. 9, 1925.
Йог о-ж, Завбачання висот весняного водонілля в 1926 р. на ДніпрІ та Ііого
допливах Прип'яти й Десни. Вид. Укриету Ешв, 1923.
Його-ж, Завбачання висот весняного водопілля 1927 р. на ДнІпрі та його
допливах Десві а Прип'яти. Декад. Бюл. Укриету, ч. 7, 1927 р.

— 129 —
ТАБЛИЦА 5-а
Роки
| Віісотн наіівищих веевяних рівн:в
над ,0" опоетѳреяи'нь р. Дніпра
коло Кп'і'ва {ijn)
ОСчислеііі ва рівняннями
IX
У
XI _
о т
Дійсні
Відхилення сбчиелених I Р'аниця
(у,,) од дійеавх за ріваян- ™*™™-
нями: і слвнимн
, „ІЗ/маа рів-
няаняин
XI та X
IX
X
XI :'у,а1Х)
1886
1887
№5
1896
1897
1893
1899
1900
1901
1902
1903
1904
1905
1906
1907
1908
1909
1910
1911
1912
1913
1914
1915
1916
147
■93
218
201
189
142
106
186
135
169
10G
111
179
161
237
219
209
115
168
162
109
133
200
201
144
94
221
179
174
131
89
173
121
162
101
109
Ш
155
217
230
196
99
150
152
101
120
184
194
151
96
213
208
160
142
75
164
139
128
75
ПО
166
151
219
279
163
128
129
114
103
НО
201
222
164
118
221
161
183
112
73
206
136
144
100
83
185
150
220
237
152
83
128
153
100
118
222
203
— 17
— 25
— 3
-40
+ «
4-30
+ 33
— 20
— 1
+ 25
+ 6
+ 28
— 6
+ 11
+ 17
+ 12
і 57
+ 32
+ 40
+ 9
+ 9
+ 15
— 22
+ 1
— 20
-24
О
+ 18
— 9
+ 19
+ 16
— 33
— 15
+ 18
+ 1
+ 26
— 26
+ 5
— 3
— 7
+ 44
+ 16
+ 22
— 1
+ 1
+ 8
-38
+ 9
— 13
— '2
— 8
+ 47
-23
+ 30
+ 2
-42
+ 3
— 16
— 25
+ 27
— 19
4- 1
— 1
+ 42
+ 11
+ 45
+ 1
— 39
+ 3
— 8
— 21
+ 19
3
— 1
-3
22
15
11
17
13
14
7
5
2
20
6
20
19
13
16
18
10
8
7
15
10
TAB Л И Ц Я 6-а
Розходженая об-
числеанх у,: од
дііісних рівнів
Двіпра. коло КиТ-
ва в метках:
(сотки сажня)
0—10
11-20
21—30
31—40
41—50
51-60
Число внпадків за рів- У 0/о°/о ОД эагальаого числа ви-
нянням оадісів за ріпнлнням
IX
X
10
7
4
-)
1
О
XI
IX
33,4
25,0
20,8
16,7
О
4,1
X
41,7
29,2
16.7
8,3
41
О
XI
33,4
20,8
25,0
4,1
16,7
О
Наслідки завбачань виявили, що точніить Тхня цілком достатня.
Звід цих завбачань за вс\ 4 роки нодаемо в таблиц: 7-й.
Там-таки подано ще наслідки завбачань {у сант.) рівнів водо
лілля коло низки инпшх пунктів на Диіпрі й Десні, що виведені
ВІСТІ—9.

— 130 —
були за формулами звязку, котрі позпаходив інж. Л. Огіевський1)
між відповідними рівнями Дніпра коло Киіва та нижчими пунктами,
р. Десни коло Чернігова та вищими пунктами (для Нікополя—за
формулою автора для звязку між рівнями коло Лоцманів. Кам'янки й
Нікополя), причому за вихідні рівиі Дніпра коло Ки'іва та Десни
коло Чернігова взято було завбачепі значіння Тх, по кліматичних
елементах (і и з рядки таблиц! т).
Т А Б Л П ЦЯ 7-іі
Р і ч к а
1. Дніпро .
Пункт
. | Ки'і'в . .
. I До'ів . .
3. Десна . . . . і Черынгів
■1. Прпп'лтъ . . і Мознр
П.
6.
7.
8,
9.
10.
Днівро .
н
>.
Десна . .
„ .
. ' Черкаси . . . .
- - [ Кремінчук . . .
. . | Лоцм Кам'яика .
. . ' ГОкопіль . . . .
, Ыовг.-СІверськ .
. . Макошин . . .
Напвшці весняні рівиі
понад „О" еноетер. за рокш
Помплкп завба-
чань за рокп
1924 ! 1925 ' 1926 1927
'ё
а
в-
оі
'О
а
а
СО
,^
X
щ
Й
а
щ
=■
d
о
а
d
м
'3
п>
т1
Й
О
=
гі
ОТ
—і
3
--
<=
.—
Ч
■
Я '
о ■
V
в
•о
а
сі
г?
192-1 1925 1926 1927
<іі>;
тоі
и а
(I II іі X р
657 307 203і553 612:527І500' 0 ' + 10J -59+27
335 25li5S9.G44!576 516 — і + Ы— 55 + G0
597 —
~ |595 G25J51S.515! І-І07і - -30:+ 3
— '38в'заи;ЯЯ9'з38! — ! - + 2б' + 1
501l504 224 1U4l0 4G5
521499 149 83 392 452
427:401: 531 9:272 321
— — 1511 83331396
— ! - I43G4G7
386 3G2
356 331
239 209
305 313
37S 352
122 38G
— 3
+ 2'
т26
—
—
4-ИО1—55 +24
+ 6G|—GO +25
+ 44! 49+30
+ 71,-65— 8
— -31 +26
- - ■ + ;№
Для оцінки вжитоі методи довготермінових завбачапь цікаві дані
тільки для перших 4-х пунктів таблиц!, бо для инших завбачання
відбивають так помилки що-до КиТвського та Черыігівського рівнів,
як і помилки формул звязку між відповідними рівнями.
Абсолютною величиною за веі роки и по всіх 4-х пунктах роз-
ходжеппя обчислених од дійсиих рівпів не перевшцуе 0.50 саж. = 1,07
метра (тоб-то межі збіжности обчислених за виведенгши рівнями до
дійсних рівнів).
Найгірші наслідки маемо для 1925 року, що як раз був виключно
аномальний і висотою водонілля (мінімум мініморум за всі роки спо-
стережень), І метеоролог!чним режимом у водозборі Дніпра (виключно
теши січень та лютий, брак снігу иапочаток водонілля); все це без-
перечно мало було негативно вплинути на наслідки пр.ікладання
рівнянь залежности, що головніше відбивають середні умови мете-
орологічного режиму водозборів та висоти водонілля.
Важливо одзначити й те, що завбачання роблено за іѴ3—і місяць
уперед до того часу, коли наставали найвиші рівиі, а тому у фор-
мулп запроваджувано середыі дані про опади та температуру в во-
дозборах за березень, иноді квітень (згідно з значішгями я,- и Ati у
') Інж. А Огіевський. Звязок поміэк рівпями р. Дніпра біля Кн'і'ва fi іііля
декількох пунктів, що лежать цижче від КиТва. Окрсма відбнтказ ,Ыаук. Записок"
У. А. Ы., ч. II, 1924 р.

— 131 —
рівияннях заыість невідомих у момент завбачання діёсыих іх величин
— оеганне мало негативно вплинути на точніеть завбачання).
Та й сіправді, коли, наприклад, для 1927 року эапровадимо дій-
сні значіння бсрезневоі температури в водозборах та опадів за III-—IV
міеяцІ 1), то матимемо ще білыиу збіжність обчислених за вжитими
рівняннями величин у до дійсных значіиъ, а саме:
Різннця міяс об'іисленЕми та дійсними висотами рівня за обліком
дійсннх значінь температури за березень та опадів за 111—IV міс. по
водозборах дорівнюватиме:
Для Киіва = 1 сантим.
„ Лоева = 7
„ Чернігова — — 14
„ Мозиря — — 7 „
Zusammenfassung.
Prof. E. Oppokow gab fur die Voraussage der Hochwasscrstitnde
bei Kiew die Gleichung:
|/ = 0,349x— 13,12 ДІЧ- 121,27-.. (I).
Hier 1st у— die Hone des Hochwasserstandes тол Dnjepr bei Kiew
uber dessen Wasserstand vor dem Eisgang;
x — die Summe der XiederschUige im oberliegenden Abflussgebiete
filr die Monate XI — HI, teilweise IV.
At — die Abweichung der mittleren Temperatur im Abflussgebiete
fur die Monate ХЛ — II, von der Norme.
Der Gleichung (1), die auf der Beobachtung der Werte von у, x
und № fur die Jalire 1S77 — 1908 begriindet 1st, entspricht der Corre-
lationskoeffizient
Sy, x, M — 0,66 ± 0,067.
Der Verfasser findet einen genaueren Zusammenhang zwischen den
Werten y, x und Af (die Gleichungen III, IV u. V) indem er die Werte
x und \t fiir die Monate November und Dezember nur dann in die
Redlining nimmt, wenn die mittlere Temperatur dieser Monate unter
—1,5"С ausfiillt (damit den Begrifl einer kritischen Winter-
temperatur einfuhrendl und durch die ffinfiigung der Daten filr
d. J. 1907—17.
Aenliche Abhiinglicbkeit zwischen yh ж,- und ht sind audi fur die
Zufliisse gefunden: flir der oberen Dnjepr bei Lojew, f. d. Desna bei
Tschernigow u. f. d. Pripjat bei Mosyr mit sehr hohen Correlations-
koeffizienten (Tabelle 3, Gleichungen VI —VI]]).
Auf Grand der Tatsache, dass die Gr-Ssse des Hochwasserstandes
von Dnjepr bei Kiew eine summierende Funktion derselben seiner 2u-
flusse ist, war weiter, mit Hilfe der Correlationsmetode mit 4 Vatiablen,
die Gleichung X oder X' gefunden. die den Zusammenhang zwischen
dem wirklichen Werte von ylc bei Kiew und den nach den
Gleichungen VI — VIII berechneten Werte fur уЛі #.«, уч des Dnjepr b. Lojew,
Pripjat bei Mosyr und Desna b. Tschernigow, giebt.
Der Gleichung X entspricht der Correlationskoeffizient
By*. У J У J 1/,' = 0,887 d= 0,0298;
') іизк. В. Назаров, Наслідки доиготершвових вавйачавъ висот всеняного во-
допілля р. Дніггра та ііого доплнвів. Декад. Бюл. Укрмету, ч. 13 1927 р-

- 132 —
dieselbe gieb eine Reihe von Werte fur yK, die im Vergleich mit anderen
Gleichungen, der Wirklichkeit am nachsten liegen. Somit verbessert die
DetailHerung der Bearbeitung kliinatiselier Elemente x und At nach den
einzelnen Zuflussen die Resultate des Voraussagens des Standes von
Dnjepr bfii Kiew.
Die Erfahrung mit der Anwendung der Gleichungen 1-Х fur das
Voraussagen der Hohe des Hochwisserstandps v. Dnjepr und seiner Za-
fliisse. fiii' d. J. 1924 — 27 war uberaus befriedig-end, wie es aus d. Ta-
belle 7 zu sehen ist.l)
') Das Jahr 1925 war duroli sein medrigenfrflhei' (soit 1S60J nie beobaohten
Fi'iiblingshoohwasaei' stand, ganz ausshliesslich.
Prof. K. Oppokoir.

В, Ткачук.
Доп. Н.-Д. Ьіч* Водіг* Гооп- Упр.
ПРО ОХОРОНУ ШДЗЕМНИХ ВОД В УМОВАХ УКРАТНИ.
Ueber den Grundwassersehutz in der Ukraine. Von Valentine Tkatschuk.
Людина вважае за іютрібне охороняти те, що мае для не'і певне зна-
чіюія. '3 цього боку нідзеыні води маютъ велике право на охорону. бо
вони в житті шодани, надто тепер, відограють чималу ролю.
Як відомо, людське жнття взагалі звязано з водою; люди раз-у-раз
оселювалися там, де легше можна було здобути воду, иеобхідну для життя.
Такі місця були найбільше коло річок, джерел, а де іх не було, там
людина шукала води вже в землі. вдавалася до ближних до іі поверхні по-
верхів грунтових вод.
Де далі людей на зеылі більшае; разом з тим розвиваеться культура,
виникае та постунінно поширюеться промисловість. Це все збільшуе
кількість води, потрібно'і для людей, а тимчасом сапітарио-гігіенічш ви-
моги що-до властивостей води, а так само потреби промисловости обме-
жують, або й зовсім знищують. можливість використовувати річкову
воду, бо що-року річкп дрогресивно забруднюються. Отож люди все
більш та й більш ночішають користуватися підземщщи водами; вони
звертаються до що-раз глибпгах поверхів грунтовоі води, постійніших
та чистіших, а з XIX століття, завдяки досягненням техніки свердлу-
вання, особливо широко иочннають використовувати запаси артезій-
ських вод.
Яку велнку перевагу дае людина гадземним водам иад річковнми та
й узагалі поверхневими, видко з того, що по деяких місцевостях, де е
річки, але грунтових вод не стае для водопостачапия, влаштовують так
звані «фабрики і'рунтових вод»: штучними засобами дають можливість
річковіи воді просякатн в землю, щоб на певному віддалетіні взятіт іі
звідти зиов, вже як Уруптову.
Можна сказати, що на початку XX віку, там де тільки можяа, міста
та промислові центри використовують артезійські води. Так, ще перед
війною, в Німеччині лиш 8 % місыші людности живилнся річковою водою,
решта—арірзійською. Те саме спостерігаемо й по инншх державах. Навіть,
у давній Росіі' була така сама тендеьщія; вже тоді Киів, Харків, Полтава
перейшли на артезійську вода, а для таких ыіст, як Москва, Петербург—
шукали ц. Ллр артезійські свердловіши ще занадто дорогі, і сілъська люд-
ність здебілыного, а в нашій краіні. можна сказати, вшшючго. користу-
еться звичяйними, білып чи менш глибокими груитовими водами.
Отже, нідземні води, як артезійські так і Грунтові—це тепер основне
джерело для водопостачання. Тим-то відограють вони не абн-яку ролю
в господарстві кожно'і краі'ин і мають право па охорону від забруднення
та від каснажеиня.

— ш —
Имзешіі водв неыіштъ стільки ііікідліівііх бактерій та нродуктів роз-
кладу органічпих губетаицШ, яі; пове|.шіеві. Але іі нідяемиі во;ш можуть
занечнсгнтися; всі води .можуть забрудшоватпся, коли з паверхні прося-
катимуть ііікідлнбі падіб'я. Бонда вода, поли вона інфільтруетъся крізь
Грунт га яідГруптя, до невноі мірн очишуеться; але цеіі процес мае свою
метод;-, бо для цього потрібні: перше—шѵвнвіі розмір fpyH-товтгх частой
та друге—певие віддалення і'руптових вод од міеня інфілырацЛ. Коли-ж
цього ]іемае: цідземний ітотік буде забруднеио шкід;піш<шіі надіб'ями, то
вода принесла іх з іюверхііі. Загроза забрудненея стае иадзвнчайно
великою, коли над підземшшм водами лежать щілшіувап породи; тільки. коли
шілшш іщх порід дуже ыалі. так що дорівшоють капіляршш ходам, ачіо
коли воші велит ало заповнеиі дрібипм матеріялом, що ыоже грати ролю
фильтра, тоді вода, в щілинуватнх породах фідътруватнметы'.я: в пншлх
внладках щілнніі пропустить брудлу воду, з шкідллвішп субстанціями
та організмамн. до Гр-унтовпх та взагалі підзеыних вод. II р і и ц у своііі
кшикці Hnndbiu h der Hydrologie наводить такпн ыалюнок. що лак уяг,-
лівя про тѵ. яі;і щілшіуваті породи фільтрутті. воду та які не роблять
цього:
Гіі"іі:-яічно чиста Гігіенічно Срудип
иода.
Завданші охо]іони лолягак в тому, щоб не датп шдземшш водам за-
брудніоватпея. Для артезШсышх вод треба встановлюватп охороннѵ
зону в раііоні живлеішя даного артезШсъкого Оасепну, а для Грунтовых
вод, оскільки воин ялівляться на всьому свопоыу протязі. така охороппа
зона мае охошіти всеііыли'і басейп. (Дни. шлюпок ппягче праворуі).
FT^yi Водопрониіишии шар
ігт-п Воуоеміский ,,
с^т Водогттриеалии ,,
У зоні охорони не моѵкна спускати в і'рунт та иід нього шкідтнві.
брудні падіб'я. Не моиша робтті смітптгків та шівозпщ, або якось шіакши
зпОруднюватп поверх] пи :іе.члі та і'рунт.

— 135 —
Відміпа між Грултовими та артезійськими водаші полягае в тому, що
■останні перебуваіоть нід левним гідростатичпим натиском, і через це
в свердловппах дідносяться до иевно'і ви сочини, а ииоді навіть фонта -
пують. Груптові води такого тиспеішя не мають, іх доводиться випошіо-
вуватн з глибипи залягапня водовмісного піа.ру, що звичайпо утрудняв
Ух здобуванпя. Це ятшще дав перевагу артеиійським водам, але мае и пе-
гатикні рітси: нідземні водні басеііні можуть впслажуватись. 'Гак, коли
довго та іитет-іпівио ликористовувати ірунтовиіі потіт;, у иьому утво-
рюеться так звана депресійпа лійка. За математнчнимн формулами
Дарсі, Люгера та ншп. можна внрахувати пайбільшу глибину ціе'і
лійки. і*ли дебіт колодязя пуде наибілыпий, а сашій басеііп Грунтових
вод ще не буде захоплюватнся. Ця депресійпа лійка матнме левні межі
і не внлі-іватиме на всепький басеііп і*рунтових вод1)-
Коли використовують артезійську воду, в свердловииі теж встано-
влюеться зюіжений рівеиь, але тут, через тлдростатичне тиснения, иа
місце забрано! з свердловиші води, надзвнчайно швидко подаватн-
муться з зопи живлештя пові водні маси, і тому абсолютно зниженнй
рівень не 'гільки встаповлюеться там, де забираеться ця велика кіль-
кість води: але иередаеться ло всьому артезійсъкому басейну. Через це.
колы виграта вода з свердловпии або кілъкох свердловни стапе більша.
ніж додержуе води зона живлення,—басейн внспажитъся, уменьшиться
дебіт усіх свердловип, зникнуть, якщо бути, самовиливні води и).
Наведу кілька лрнкладів, як виснажугаться артезійські басейни:
1) у ыісті Ферзеці- па краю Угорсько'і низини, у 1S60 роиі зробили перпгу
артезійську свердловнну; у іэзз'році там було вже S3 свердловш-ш, бо
ьоны фонтанували, і кожному 'біль-менш заможному громадянинові хо-
тілося мати в себе таку прикрасу. Свердловни не вачиняли, вода текла
день і ніч; парешті вона не тілъкн перестала фоптанувати, але рівень іі
остільки знизивия, що тепер там воду иже випомловують:<).
2) Класичний приклад того, як впсиажуються артезійсъкі басейни—
Сполучеиі Штати. Там у багатьох місцевостях, иалрнклад у Чикаго,
через те, що ліодиісгь педоцільио витпачала артезійську воду, довелося
замість фонтанів корнстуватпся помпами, але и воин пе можуть датн
■стільки води, що рашш виливалася була сама.
Л) У нас па приклад того, як впсиажуються артеаійські басейни.
може бути колышня Ставроиільська губерня. телерішня Терська округа.
Там внснаження не дійшло ще до такого ступеия, як у Ферзеці. або в Спо-
лучених Штатах, але за пього свідчить те, що дебіт свердловип весь
час лоступінно зыеншуеться: це встаповили спостережепня Отопне-
вича перед війноті та Сіде л ъ щ л ков а в 1925 році. Наступна та-
блиця наочио локазуе. як зменшувався дебіт окремих свердтовин у селі
Воронцовой) лек сандрівськоыу:
Місце свердловини:
1) Свердловияа коло млі-шу
2) .. нід горою
3) Маріипівська площа
4) Оад Барпльникова
') Гефер. „Подземныеводы и источники". Дебпт потоков грунтовых вод.
а) Койльгак, „Подземные воды". Пропэводптелт.носгт. п дебпт артезпанекпх
■скважин.
:Ч Prinz. „Handbuch der Hydrologie". Verwildete arteaiche Brunnen.
Дебіт у
1007 р. 190S
нпу ... 12
ото' ... 10
—
. —
відрах
р. 1911
10
10
10
—
за
Р-
5
—
S
—
хвилину:
1913 р. 19
3
7
3.2
66
25 р.
1,7
6,5
2,5
6.5

— 136 —
Внсиажуіотьсн артезіііські басеііни часто через те тільки, що Іх
недоцільно використовують, надто там. де людияа мае дало з самовилив-
ішми водами. Недоцільно вптрачаеться артезійська вода: 1) коли свер-
дловина з самовиливною водою не мае замка, і через це вода дуриісінько
тече день і піч; 2) коли свердловину не закршлено трубами на повну
глибину і через це частина води по дорозі до поверхні може просякати
крізь водопроникливі шарн і знов увіходити в землю; 3) коли свердло-
вину залишають І не заштуковують іі як слід, так що вода після того
або виливаеться на поверхню, або, піднявшнсь до водопроникливих
шарів, просякае в них; 4) коли свердловішу роблять виелючно з метою-
прошения L користуючнсь нею тілыш в вегетативну частину ^юку, не
вживають жадних заходів до того, щоб вода не пропадала дурно
зимним часом. Багато фактів иодібноі недоцільноі витрати води наводить
Стопневпч у своіх працях: «Об охране подземных вод
Ставропольской губернии», «Что сделано в Росип по охране артезианских вод»
то-що, так само проф. Оідельщиков у своій ішижці
«Гидрогеология Терского округа». За нідрахунками Отопневича, для Ставро-
нільськоі губ. пропадае дурно не менш як 50%, і иноді, навіть, і 70%
артезШськоі води.
Таке недоцільне витрачання природніх запаеів мае бути заборонено;
треба вжнти всіх заходів, щоб вода з артезійсыіоі свердловини не
пропадала даремно. Для нього перш за все треба, щоб кожна свердловина мала
обсадні труби на повну глибину, бо без цього вода може протікати в про-
міжні водопроникливі шари; друге—щоб іі аачиняли на замок, і вода не
виливалася весь час, коли ця свердловина з самовиливною водою; нареш-
ті, всі покинуті свердловини мае бути забито на повну глибину. Віддовідні
органи повинні доглядати за влаштуванням артезійсышх свердловин та
викорястаням артезіііських басейнів з певними його обмеженнями.
Отож, мусимо зробити впсиовок, що, зважаючи на значну ролю нід-
земних вод у житті людини. потрібні певні правила чи постанови, які-б
регулювали викорисгання підземних вод та охоронювали іх від забруд-
ноння. Звичайно, таішх правил треба шуі;ати у законодавстві.
■Що-до законодавства окремих капіталістичних держав, то коріния
його знаходяться ще в римському праві, що базувалося на визнанні при-
ватноі власности, і згідно з яким: «землевласник мае безмежне право
використовуваш наземпі та підземні води, що знаходяться в його воло-
діннях, незалежно від того, чи впливае та як вшшвае це на інтереси його
сусідів та взагалі громадянства; він моя^е будувати або зиищувати спору-
дження, що використовують підземні та наземпі води, а також навіть за-
бруднювати іх, аби він не робив нього виключно для того, щоб пошкодити
своім сусідам». Звичайно, останне обмеження не мае иіякого реального
значіння, бо в кожному окремому випадктеі не можла довести, з якок>
метою робив землевласник те чи инше спорудження.
3 римського права принцип приватно! власности перейшов у водпі
кодекси різних держав, а саме: Німеччинж. Франціі, Австріі, то-що. У
них розглянено здебілыното наземні води, а за підземні згадано лиш
побічно, коли йде мова про кригащі або джерела. Приватна власність па
підземні водн, що давала кожному окремому землевласннкові можли-
вість робити на своій землі все, що спаде Ному на думку, не тільки не
сприяла охороні водних багатсгв та іх раціональному використанню, а
навпаки в окремих випадках надзвичаііно загострювала суперечності
між інтвресами окремих труп людей.
Усе це примусило уряди окремих держав намагатися обмежити
приватну власність на води взагалі, в току числі іі лідземні. Тоді в за-

— 137 —
вонодавчих Кодексах в'являютъся суперечливості; перяіі статті надають
тих прав, що !х відбирають осгаипі статті того-ж Кодексу. На приклад
візьыеыо Бадеиський водний закон lSflfi року: § 4 право власности на
землю включае також, оскільки це не заперечуе законові та правам тре-
тіх осіб, і права на вода, що знаходяться на або нід поверхнею землі.
особливо на криниці, цистернн, джерела та грунтові води. Але: § 48—
користуватися водою або осуиіувати може заборонити влада або обме-
жити шконаниям певних умов, коли ці робота аагрожуватимуть люд-
ності різншіи невыгодами га незручыостяын. Далі перераховаио, коли
саме ыожуть ■бути ці заборони та обмеження. Аиалогічні
суперечливості е в Кодексах Саксоніі*, Ваваріі, Угорщиии, Фраиціі та ин. держав.
Особливо цікаве що-до цього законодавство Сполучених Штатіе;
воио еволюціонувало від повного визнання приватно! власности на діід-
земні води до таких важливих обмежень П, що по деяких штатах від ціеі
власности нічого не залишилося. Закони ці стосуються головннм чином
артезінсышх вод. Опочатку кожний землевласник робыв на своін ді-
лянці що хотів, використовуючи або навіть виснажуючи артезійські
води. Коли виявилися ці негативні наелідки, що про них уже згадувано,
особливо, коли виснаження одних свердловин відбилося на дебіті ин-
ших, коли, отже, виснаження почало загрожуваты крапі, тоді окремі
Штати вндали відцовідні постанови, що обмежували користуванпя арте-
зійсі-кок.- водою та запроваджували для нього певні вимоги, а саме: закрі-
иляти свордловину обсадними трубами, зачиняти !і, щоб вода не вштива-
лаг,я дурио, то-що. За иевиконання цих правил карали судом.
Характерна риса законодавчих кодексів Сполучених Штатів—'іхня випадковість:
пемае загального законодавства для всіх Штагів, ото-ж деякі з них не
иав-щ. досі жадеих водних закоиів, і тому використання підземних вод у
них, як і раніш, у хаотичному стаді.
Щоб закіичнтн огляд законодавств чужоземних держав, треба згада-
ти ще Австралію, що перебувае в надзвичайяо своерідних умовах. Як
відомо, Австралія належала була до пустельних місць на земній кулі, аж
иоки там свердлуванпям не здобули артезійську воду. Допіру відтоді
почииае розвиватися там життя, що пого затримувала нестача води.
Отже вода для Австраліі—це неминуче потрабна умова життя, умовароз-
витку і! культури. Тому тут не могло бути місця приватній власно-
сті на воду з И непогодженням інтересів окремих землевласників та
держави, а тому закон 1011 р. штату Квшсленд коротко та .ясно к&же:
«Право використовувати всі водотоки, озера, джерела, артезійсвкі сверд-
ловини та взагалі всі підземпі запаси, а так само порядкувати ними,
належить державі, хоч би з якою метою це вона робила, і нідлягае всім
законам та обмеженням, що встановлюе даний закон». Даяі іідуть
правила, що обыежують користування артезійськнми водами певними умо-
вами, щоб не допустнти недоцільного 'іх витрачання. Міпістрові нада-
еться право зовсім закрити свердловину, коли II иедоцільно внкори-
стовують.
Коротенький огляд законодавств ріэних держав що-до підземних вод,
*іх використаня та охоронн, дае змогу сказати, що принцип приватно!
власности рішуче перешкоджае раціопальному викорнстанню підземних
водних багатств. Деякі сдроби окремих держав поставит використання
підземних вод у певні умови. як-раз обмежують цю власність, що
особливо яскраво позначилося в Сполучених Штатах. Законодавства Австраліі
вказуе нам едиішЁ шлях, що ним можна дійти до раніоналвного викори-
итапня підземних запасів води, і тому знищення приватно! власлостл
і; наглому С'РСР' слрияе раціоналізаціі охорони нідземипх вод.

— 13S
У давнііі Росіі окремого водного кодексу ни було. Можна тільки вка-
заш па те. що аналогічно тому, як це було і к'чужоземтгнх державах,
були статті в лікарсккому статуті, згідно з якнмн міиералы-іі джерела
могли бути визнані за такі, що мають громадськс зпачіппя, і тоді коло них
встаповлювапо охороныі зояи. У цпх зонах не можна було робнтн жадних
земляпих робіт без дозволу відповідшіх установ, а також забрудпюБатп
новерхпю землі тп. Грунт, щоб як-небудъ по пінеуватп міпералыінх джерел.
Окрім того, у 180G році Таврійське ГуСіерське Земське Зібрання тіро-
хаяо, щоб дано Ітому іграво видавати обов'язкові постанови що-до кори-
стування артезіпгъклми водами та що-до проведения свердловнн. В осеобі
дього прохашія лежало вже оомеженпя ііриватноі власносш. Дозвіл па не
Тавріпському Земству дано, і воио йоге внкорпстало в кш, 1912 p.p.,
видавши пнзку постанов що-до свердлування та ппкорпетовуваппя під-
земно'і води, ставлячи в них елемептарлі впмоги, а саме: закріпляти
свердловини обеадішмн трубами, зачнпяти іх. то-що. Т[пм і обмежнлися
заходи Росіпськоі Іыпері'і що-до охороіш підземппх вод.
Переходячи до теперішпього моменту в житті панюі кра'пш, треба нід-
креслити. що перша стаття Земельного Кодексу касуе власпість па землю
і п надра, води та лісн: все це належнть у нас державі, що внкористову-
ючл іх керуеться інтересами всепькоі людности в цілому, а не окремжх
осіб та труп. Отже, головпа переду мова раціопалыюго внкористання під-
земішх вод. іх охороіш—у нас е. Але. на жаль, доводиться сказатн, щи
досі цго передумову не віікорпстапо. що можлпвість раціонально прова-
дити водпе гоеггодарство залпшзеться ігоіш-що ті.тыш можлпвістю.
У ІЭ23 році положения про надра передав Г!. Р. Н. Г. догляд за
правильною експлоатаціею всіх надр СРОР. прнчому підземиі води, як
мінеральпе багятство, тел; включено сюди. Г. Е. У., у розвиток закону
про надра, може вндавати іпструкційні правила що-до викорнстанші
підземиш: вод, обліку іх кількостн. охороіш від забру;щенпя та впсиа-
жеппя. Але, жадних загалышх постанов що-до підземшіх вод ще it те-
пер, себ-то в 1927 році.—немяе.
Тпмчассм, иісцеві установи по різннх губерпях роблять спроби еп-
даваты постанови, щоб урегулюватп викорнстанпя підземшіх вод. Як
на приклад таких спроб можна вказати па окремі міські постанови
що-до сапітарноі охорони водоймпщ, постанови деякпх губерень що-до
оільського водопостачапня. проект Терського Губ. Земьского Управлівтія
обов'язкових поі.-тіінов що-до охорони артезійських вод, то-що. Ці
окремі спроси вказують, шо кодекс, який розвязав-би питания
про водіі вааіалі. і зокрема нідземпі. падзвичайпо потрібний. Про те-я;
кажуть і факти теперішпього недоцільного водного господарюванпя.
Наводи' кілька тгрикладів для Украіпп:
1. Санііарно-гігіенічні та геологічлі обслідувапня в багатьох місце-
востях встаповили за остаппі рокн факт забрудпеппя неглибоких повер-
хів ірунтовоі води через забрудненпя поверхні; а тимчасом щімп верхні-
ми горизонтами часто користуеться сільська людність.
2. Далі, як відомо, у стсповпх місцевостях і'руптові води часто під-
трнмуються через поверхневі ставки, що зцвдякн ім утворюютьск так
звапі влсячі горпзонтп грунтових вод. За браком охорогших зон коло
них ставків. вони попропадалп через замулювапня, впенхапня. то-що.
А тимчассм ці ставки та звязапі з нимп грунтов! води, по деякпх
місцевостях, як наприклад у колишн. Катериноелавщипі та Херсопщині,
являють важ.тнве джерело водопостачапня для сільсъкоі .тюдпоггі.
3. Вже було наведено той факт, що в ТерськІй окрузі педоцілыго ви-
трачають артрчіиську воду, тут даремпо пропадав від 50 до 75%; в той-же

— іау —
час у сусідиіх районах лтодніеть зиирае и ни стерли дощову воду і потім
п'е цго брудну застоялу воду.
Нарешті, треба загадатнза щеодііу міецсвість, деохоропа підземних
вод надзвпчаііпо потріСна. Справа водопостачапня в Донбасі стоіть над-
звичапно гостро. За остапніші ііроеілаіш частіші місцевости зблраютьоя
ностачати тюду зрічкп Діпця, адеякнм частннам можиа буде даты арте-
зійську воду з Донещіію'і мулъдп. Перевага оі/тішньоі над водою Дінця
безперечна, але IT неба га то. бо область живлення цього артезіпеького ба-
сейііу невелика, а сале—и лоща Допецышго аптиклшаду. Тому, щоб дати
артезійську воду можливо білыпій кількості людности, доведеться ко-
ристувлппя нею суворо обмеяшти. щоб пе могло бути педоцільноі п ви-
трати.
Все це яскраво вшгвлда пекучу потребу в раціоиальиому провадженні
водного господарства та закоцодавчііі охоропі підзсмпих код.
Треба сказа til. mo проеитп закоиодавчих кодексіг. вже іы-гуютъ по
окрсмих peony (Ѵііках. Так, па першому гідрологічному з'ізді проф. Ф ро-
лов допонідав за проект водмо-меліоратнвного кодексу для РСФСР.
Для БСРР—аналогічішіі проект видано в Мінську 1926 року. Цен
кодекс поділяеться на дві чпетині: загальну та мс-ліоратнвиу; друга з них
забіграе бі,ль]пу частпну цього кодексу (224 пункта з усіх 42S); не ділкоы
зрозуміло, коли згадатн ті великі площі, що заіімагатъ іх у БСРР болота.
нчч.1 відограють у ті гоенодарстг-.і значиу роліо. Кодекс складено в певному,
цілко.м прал;ідішму, напрямкові; але про підземпі води немае в ньому
ані згадкн. Б.'шрпклад, коли ііде нова про охорону вод від забруднення
і коли докладно обговорено та заборонено заирудшовати різні поверх-
певі води—річкові. озерові. то-що,—про можливість грунтових вод за-
брулшоватлея крізъ fpynr або пнишмн шляхами зовсім не згадувано, і
ніяких постанов про це немае. Не обговорено доепть питания навіть про
артезійські води; згндуеться тільки, що артезіііські свердловини вважа-
сться за ыеліоративні праці, І що сиоруджати 'іх треба на загалышх
умовах; в одному пункті додаеться. що при цьому мае бути выкопано
певиі техыічпі вішоги. але які саме—]іе вказувапо.
Що-до >'крашн. то як на фаііттічіте досягнення в справі охорони під-
леи них вод, можиа вказатн на Постанову Ради Народпіх Комісарів
У. С. Р. Р. про саніта]іну охорону вод. що ц було видано у 1925 році. Ця
постанова забороняе забрудпювати не тільки наземні, але також і підземві
води; для цього заборонено робити поглнпальыі колоддзі та взагалі вво-
дпти в грунт та цідгрунтя ткідлнві речовини. Крім того, е проект
водного кодексу Ѵкра'шн. що і'гого опращовав для Н. К. 3. небіѵкчикВ. Г р и-
г о р ' і в. відоміпі знавець водного права; иьому кодекс! (розділ ІѴ-іі)
свердловнм колодязим відведеио 5 §§ (ст. j 7Н—130). які нередбачаготь
повністю доцільне влаштуналня та гагкористовуваппн свердловнх коло-
дязів. В другому розділі.'про сапітарпу охорону вод, у иьому досяівно
повторено Рік'е згадапу Постанову Ради Народпіх Комісаріг. 1925 року.
Таким чипом прош;т побитого кодексу Украі'ни робнть нажлігвип крок
наперед у спракі охорони підиемннх вод та раціопа.тізаціі іх вико-
рн ста ни я.
Але сі;ласти та. затвердить воднніі кодекс це не буде останній кроі;
у справі охорони підземних вод; його треба буде ще перевести в життя.
Цього не можиа зробнти штрафами чн ииптпми карами для тих. що його
не виконуватиыуть. Тут мае буш ішіілііг шлях, а само—треба з'ясувати
широким колам людности надзвнчаіпіо вслш;у ]іолю підземних вод,
особливо в умовах нащого иідсошш. іх перевагу над полерхневнмн з боку сані-
тарно-гігіенічного та промнелового: трепа довесит т. що лідземші вода в

— 110 —
левне багатство кра'шд, так само лк, иаігриклад. корисиі кшалнни, що це
багатство не бечкрае, що ііого слід бсрегти і не внтрачати дурно. Тоді зако-
нодавчі постанови не залишаться у самих лігш книжках заішттів, а справді
стануть за. шдвалини' водного гослодарятва наіщи краши.
Zusammenfassung.
Hinweieend auf die Vorziige des unterirdischen Wassers, dem ober-
Elachigen gegeniiber, zeigt der "Vt-rfasser auf die Mbglichkeit der Verun-
reinigung und Verarmung der wasserfiihrenden artpsischen Schichten
mit Beispielen desselben (in Ungarn, Ver. Staaten, ehemal. Gouv.
Stavropol) und sprk'ht Liber die Notwendigkeit des Si-hutzes der
unterirdischen Gewasser .gegen "Verun reinigung und Erschfipfung.
Aus kurzer Ubersifht der westeuropaischen und amerikanischer Ge-
setzgebung marht der Verfasser den Schluss, dass dieselbe Шг einen
zwckmassigen Schutz der Gewasser ungenugend ist, da einem solrhem
das Recht des Privatei gen turns auf das Erdinne're und untprirdische
Gewasser hinderlich ist. Den einstig richtigen Weg hat die Gesetzgebung
Australiens eingesehlagen, dass, wie auch dusselbe einiger N.-Amerika-
nischer Staaten, das Privatrecht anf die Gewasser limitiert.
Die Aufhebung des Privatei gentums im U. S. S. R, ist fiir die Re-
gelung der Gewasserausnutzung und deren Reglementation mittels Ge-
setzgpbung giinstig, jedoch ist dieselbe zur Zeit noch in keinem Staate
des Vereines vollstandig ausgearbeitet.
In Grenzen von Ukraine ist die Yerordnung des Rates des Volks-
kommissare von J. 1925 iiber den Schutz der Gewasser im allge-
meinem gtiltig, das im Projekte des Wasserbdex v. Ukraine zitiert wird.
Dieses Wasserkodex projekt enthalt fiinf Paragraphen (t-§ 176—180)
die Rohrbrunnen betreffend.
Abgesehen von der Einschliessung zweckma=siger Regeln iiber den
Schutz unterirdischer Gewasser in den Wasserkodex, muss auch die
BevSlkerung mit der Wicht'gkeit dieses Schutzes, in unseren klimati-
schen Verhaltnissen, bekannt gemacht werden.
Der Verfasser weist, unter anderem, auf die ungiinstige Lage der
Wasserversorgung im Donetz-Kohlengebiet und die Notwendigkeit der
Begrenzung der Ausnutzung der artesichen Gewasser der Donetz-Muldp
wegen ihres beschrankten Vorrats.

Проф. £. Оппонов.
МЕЖ) ВИСОКИХ 1 НИЗЬКИХ ВОД.
Die Grenzen des Hoch—und Niederwassers. Von Prof. E. Op.pokow.
Дарма що повсякдень уживаемо й чуемо назви: ,виеокі", „низь-
кі" та „еередні" води а'бо рівні річок, проте-ж одЕШмаштеих та для
всіх обов'язкових меж, щоб визначатн ці води, не маемо; так само не
ви^азна трохи і поширена назва „меженеві" або „межениі води",
що відповідае ннзьким водам.
Правда, 1909 року на з'ізді представників гідрографічних служб
Шмеччини, АвстріІ та ШвайцаріІ в Лінці запроп'ововано було вжи-
вати такі межі:
' як нижчу межу середеіх вод: гІ1=Ч! (1ъыа-\-^)
„ витцу „ „ „ гѵ2 - і/, (A mai -f hg)
де h0—е багаторічна (принаймні ю-річна) середня річна висота рівня.
ftmin та Іітлх—середні аритметічеі з найнижчих та найвищих річних
рівнів, теж принаймиі за Ю років сиостережень. Цю пропозицію визнае
за доцільне вжнвати загально і проф. Гравеліус1) за кордоном.
і у нас проф. В. Глушков 2), що зазначае ті-ж межі.
Нещодавно з'явшіаея цікава робота інж. А. М. Рундо 3), що теж
торкаеться цього питания й пригадуе зазначену вище пропозицію.
Приймаючи з 1815 р. цю пропозицию при обробці гідрометричних
сиостережень для Полісся *) та Украі'ни, автор цібіі замітки вважае
все-ж цю пропозицію не за едино можливу й не за вільну від деяких
заперечень; можна визначати межі високих і низьких вод инакше.
Подаемо тут ще два инших можливих способи іх вираховувати.
На нашу думку, доцільніше и деякими сторонами зручніше кори-
стуватнсь, замість меж ги й т,2, межами % й ц, що визначаються так
само, як і попередні, але на нідотаві багаторічних сёредніх річних
висот рівня:
гі = /г (А(ішіи + ''о)
Ч II. «ravelins. Fhisskun.de, 1914, а. 91.
г) Проф. В. Г л у ш и о в. К вопросу о характеристике рижнна рек н проч. 1915.
■стр. 14.
н) Л. М. Руцдо. Нории уровня и расхода рек. Нац. Гос. Гидролог, Паст. 1926.
•Na 17, стр. 2й—37.
■') За епост&рсженняші на 16 водомірцнх постах на річках та иа каналах По-
ліеея аа 1894 по 1914 рік. а чаетпвою за ще довшніі періид часу (не надруковані
матеріялп колпшньоТ ЗахідиьоТ Екенеднці'Г для осушения боліт Поліссл, окрпм 3 по-
отів,1 що для них ыатеріяли ці надруковано в нраці: проф. Е. О о п и к о в. К вопросу
о норнах стока. Мат, раб. Оп. мелиор. части К. К. 3. М. 1923, в. 36).

— 142 —
де А'ви„ йА'ошіп—е найбілыний і найменшій Із середніх річних
рівнів за довгу низку років.
Можеа вираховувати межі высоких та низьких вод і ще простіше,
а саме користуючись багаторічннм середнім (фіктивним) рівнеы, з його
максимом Ьотяі та мінімом 7to ит, причому межі не дуже відрізнятп-
муться від запропонованих 1909 р., а саме:
тм = Ѵа (''отіп-ИМ
^ 2 ~ 9 '"О ш"* ~Т~ ''о J
Покажімо на прикладі багаторічних спостережень над рівнями
р. Десни в Чернігові 18SJ—1922 та р. Деіпра r КиТві 1877—1908 р.
як порівняльну впсочінь цнх меж за 3 різннх зазначених виіце
способов Іх вираховувати, так і тривалість рівиів високпх, низьких I
середніх вод э кожного шдрахунку.
Для р. Десни в м. Чернігові з 1884 но 1922 рік'):
і.Вищі річні рівні коливаються від ft mm — 1,30 с. 1921 (найнижчий]
до Я,а„ = 3,68 с. 19; 7 р. (найвищий), при середньому—ft',,,,* = 2,53 саж.
2. Нижчі річні рівні коливаються від найвищого й11|Ш =- 0,24 саж.
1919 року до найнижчого Лтіл - —0,37 с. 1891 р., при середньому
ft'mm —— 0,06 саж.
3. Середні річні рівні коливаються від найнижчого ft'omiu=0,16 с
1921 р. до найвищого 7і'Орті = о,90 с. 1916 р., при середньому Ь0^ 0,60 с.
(багаторічна середня річна).
4. Багаторічний середній рівень (фіктивнии) мае, максимум ha ,п„ —
= (2,32 С. 9.ІѴ" СТ. ОТЯЛІО (22.IV), МІНІМуМ /tomin =0,05 С. 6. IX СТ.
стилю (19. IX). при середній річній ftn = 0,60 саж.
Звідси маемо для р. Десни в м. Чернігові за 1881 — 1922 р.:
Ч(=і/з (2,53+ 0,60)=1.57 с. j >!';, = і;а (2,82+ О,0№ = !,J6 и. га'"■ Ѵ«(0,30 + 0,60) =0,75с-
*?і =Ѵе (0.60 —0,06)=0,27с !^|1=1/г№ВД+-0,05)-=01325о. ; =, — Ц%(0,60 + 0,16) =0,38 с-
Різнпця 1,30 о. [ Різннця ІДЗоо.' Різнпця 0,37 с.
Тривалість (на підставі середнього року;.
Високпх вод—а 24.111 до з 22. III по Ю V ст. стилю= | э 2 ■ Ш по 25 . V от. ст. ---
8.Ѵ ст. ст. = 4а днів. =49 днів. =84 дня.
Нпзьких вод—з 19. ТІ по з 14. VI тю 11 . XI = з 9. VI ео 20 . XI ст. ст. —
1.ХІ ст. ст..= 135 днів. - = 150 днів. - = 165 днів.
Середніх вод—регата=185Д. j Репгга = 166 днів. Решта=11Ѳ днів.
Для р. Дніпра в Киі'ві за 1877—1908 р.:
1. Вищий річний рівень коливаеться від ft щи = 0,73 с. 1899 р-
(найнижчий) до ЯШ,„. = 2,46 с. 1877 р. (найвищий), при середньому
7і'шаІ=1,57 С.
2. Нижний річний рівень коливайтьсявідЯтш=—1,02с. (найнижчий і
до ft гаіп = — о,16с. 1879 р. (найвищий), при середньому( h га1В = —0,66 с.
3. Середній річний рівень коливаеться від найнижчого 4',ІШ -
= —0,385 с. 1904 р. (найнижчий) до 7&'„„.и =0,53 с. 1879 р. (найвищий),
при середньому ftn = — 0,03 с.
') Проф. 6. Оппоков та івя;. С. К о м а р н и ць к и а. Кліматичні та гідр(,-
лоі'ічні jsiobb водозбору Десни за паріод 1884—1922 р. Укрмет, 1S26.

- 143 —
1. Вагаторічний середній рівень (фіктивний) мае максимум 7іЛШяі =
= J ,4=1 С. 19.IV СТ. СТ. (2. Ѵі, МІНІмум ft0min = —0,58 С. 16. IX СТ.
ст. (29.IX), при середній річеій висоті ft0 —— 0,03.
Увідсн маемо для р. Дніпра у Киіві:
т;3 = І'г(1.57~ 0,03) = 0,77 «■ I Ѵз = Ѵі! (1,-И-О,ОЗ} = О,09 ] ба = і/а (0,53 - 0,03)-= 0,25 с.
Ч,=1/а(-0.03-0.66)=—0,Я45;1,',=1/, (-0,03-0,58)=— 0,305 | в1=Ѵг (-0.03-0,3S5) = ~0,21
Ріанпця — 1,115 . Різвпця = 0,995 | Різниця — 0,46 с.
Тривалість (на шдставі середнього року):
Високих под—з 29-III по І з 27 III по 18. V ст. \ з 16. Ш по 30. У ст.
15. V ст. ст. = 47 днів. ' ст. = 52 дні. ст. = 74 дві.
Ниаьких вод-з 19-VII по, в 4. VII по 17 . XI = а 21 .VI по 10. XII =
5.XI ст. ст. = 109 днів. =136 днів. =173 дні.
Середніхвод—решта=209д-' Реіпта = 177 дв. Рсшта= 118 двів.
ИорІвнюгочи між собою ці три різеими способами вирахувані ыежі
високих і низьких вод, бачимо, що перший спосіб дае межі гіг і Г|а,
найширші, другЕЙ — межі VjTarj'a—трохи вужчі, третій—межі е, тан2 —
знатно вужчі, ніж перші два способи, тому і тривалість с е р е д н і х вод
за перншми длома способами виходить значно довша, ніж за третім
способом; що-ж до тривалости низьких і високих вод, то вона, нав-
паки, значно довша при вузьких межах st и е,, ніж при ыежах t/j й
Tj's та Т|, і Т|2. Розподіл що-до тривалости різних вод, безумовно, білып
відповідае діисності при межах е/ та es, ніж при межах г(, і ті2: напр.,
для Дніпра коло Киі'ва маемо по межах г, і еа низькі води протягоы
173 днів (мало не иівроку), високі води—74 дні або 21Г2 міс, а середні
води, решту—себ-то тільки lis днів, або третину року.
За межами-ж та та г|2 ми повинні-б рахувати в середньому низькі
води протягоы тільки 109 днів, високі - 47 днів, а на середні—209 днів.
себ-то ыали б значне перебілынепня середніх вод за рахунок високих
і особливо низьких. Різниця виходить чиыала залежно від того, які
межі умовимося брати для нідрахунку.
Межі S] й ев мають однак ще и ту перевагу, що за ними можна
легко віднести в ту або иншу категорію кожний рік що-до режиму
ріки, або И повновіддя чи ыаловіддя, коли ми маемо середні річні
висоти рівня за кожний рік. Так, напр., для р. Десни по тех
середніх річних висотах hQ, що ми вирахували за р. 1884—1922 для м.
Чернігова '). ми відносимо роки, для яких 7'0>-ег = 0,75 с. — до багатих
на воду, роки, для яких he<^et:=o,s& с. —до бідних водою, а решту,
для яких А0 міетиться між 0,3S и 0,75 с, — до середніх років. Таким
ченом за період часу 1884—1922 ыаемо багатоводні або повноводні
роки: 1888, 1880, 1893, 1895, 1902, 1906, 1907, 1915, 1916, 1917 та 1919;
маловодні рокті: 1884, 1891, 1892 та 1921; решта —середні рокп.
Такими вони й характеризуються нами кожний зокрема в звязку з атм.
оиадами у водоз'борі на ці роки, при розгляді кожного окреыого року.2)
Так само і для р. Дніпра за період 1877 —1Ѳ08 р., за данный
наведенимн в нвшому „Режнмі річкового збігу", ч. 2 1914 8), стор. 19
додатку, за межами Ej = — 0,21 йе2 = 0,25с. для м. Кні'ва, ми повинні
віднести до повноводних роки 1877 та 1879; до ыаловодних—1S82,
') Кліматнчні та гідрологічпі уцови водсзбору Деснп, стор. 33, або -17, остання
іппальта.
а) Тан такн.
3) Резким речного стока в бас, Днепра. ч.2, 1914, стор. 19 ^приложения", остання
шпальта.

— 14-1 —
1892, 1S9S, 1900, 1901 и 1904, а решту—до середніх років, що-до
водности рікн.
За межами ^ та ті2 такоі легко!' характеристики дати вже не
можна; так, напр. для р. Десни у ы. Чернігові за межами ги Й і\ъ
можна-б уважати за маловодний один 1921 р. (за середніми річними
іщсотами), а до повноводних—не можна-б зарахувати жадного року.
Для р. Дніпра за період 1S77—1908 р. до маловодних роігів за ме-
межаын г„ та jj3 можна-б однести тільки 1992, 1901 та 1904, для яких
середні річні висотш рівпів нижчі від rh ^= — 0,345 с, а до
повноводних—теж жадного року. Тому рока 1892, 1901 та 1904, як і 1921,
треба вважати за абсолютно маловодні.
Колн-б ми переглянули всі вищі та нижчі річні рівні, то для
р. Дніпра у Киі'ві за період 1877—1908 ми-б мали право вважати за
абсолютно повноводпі тільки роки 1877, 1879 та 1893 тому, що для
них усі рівні в ці роки перевощувалн мелсу тіі (те-ж маемо для
років 1876 та 1879 і за межеіо е,);для р. Десни коло Чернігова ми-б
не могли констатувати жадного такого року, коли-б рівень не спадав
нижче від ыежі ;<■,, = 0,27 1).
Взагалі треба внзнати межі як тп й г,., за непридатні для такого
швидкого вшзнання повноводности або маѴіовіддя року, яке припу-
скають, за середніми річними виситами рівня, ме*жі ;л та £2. Ось чому
ми віддаемо теж перевагу цим межам перед попередиіми.
Шрівнюючн трпваліеть низьких вод р. Дніпра в Киіві і Десни у
Чернігові за межами е, и і2. ми маемо 173 та 165 днів, при мало не
однаковій тривалості середніх вод (118 та 116 днів). Тимчасом за
межами ?), ц % знаходимо тривалість низькох вод Дніпра 109 и Десяи—
135 при тривалості середніх вод 209 и №.
Іыовірність перших даних. за межами г1 та гъ на наш погляд,
більша, а різниця в тривалості—менша, ніж останніх (за межами
% та %); за останніми межами (jj,) трнваліеть низьких вод Десни
значно більша, ніж Дніпра, за першими (Sj) — навпаки вона трохо
менша у Десни проти Дніпра э): у Десни це збілыпення (при щ,) Йде
за рахунок зменшення при межах tj, та Tti тривалости середніх вод
ГОЛОВИНЫ ЧИНОМ.
Все це свідчить за те, що в уыовах наших водозборів краще ко-
ристуватися межами з, й £2, а не теми уыовними межами, приклади
яких наведено внще.
Додамо где наприкіящ ті витрати р. Дніпра у Киіві, які відпо-
відають різним найпоыітнішим (характерним) рівням *):
При Я min
., Ь mm
» Ъ,
.. ч.'
>■ гі
„ ha
» еэ
>• V
» І2
„ h mcu:
„ Я max
= -
= -
=
= -
=7-
=1
=!
^
—.
==
=
-1.02 саж.
-0,66
-0,345
-0,305
-0,21
- 0,03
0,25
0,69
0,76
1,57
■2,46
Ч
"
п
У
„
-J
витрата 23,8
■і
т-
*9
„
^
У
V
"
Л
51,1
'1,4
74,3
81,7
98,8
137.4
242,')
269,7
718,6
1747,3
і) Тільки рокн 1917 та 1919, для яких ііайннжчий рівеиь и.ѵіі 0.22 іі 0,2*'с, на-
олнжалися до таких побноподыих, але іі то h min для них буи менте ніж >ц.
-} Це цілком «ровуміло, так воно іі повинно бути, в а в я я к. у а характером
водозборів.
■'■) Натіідстнві нашого: .Рижиму річкового іібігу р. Дніпра", ч. 2, 1913, етор. 73—75.

— 145 —
Себ-то середнім водам р. Дніпра, за нашими межами ^ та es,
відповідають витрати р. Дніпра в Ки'іві від 81,7 до 137,4 куб. с. в 1 сек.
Вирахувана нами в „Режимі річкового збігу" ч. 2 1913 р. багато-
річна середня витрата р. Дніпра у КиШ дорівнюе 150,4 куб. с. в 1 сек.
і відіювідае височині 0,32 е. по рейці, себ-то височині, значно біль-
шій, віж середня багаторічна височина рівня h0 = —0,03 саж. з від-
повідною витратою 98,8 куб. с. в 1 сек.
Для р. Десни коло м. Чернігова, на жаль, таких даних навести
не можна, бо витрат там не вимірювано.
Zusammenfassung.
Der Verfasser deutet an, dass ausser den', im J. 190Э, aid der hy-
drographischen Konferenz zu Linz, vorgeschlagenenen Grenzwerten т\,
und 7]2 des Hoch- und Nieder- Wasserstandes, kann man, bei der Bear-
beitung der Wasserstand-Beobachtungen, auch die engere Limiten oder
Grenzwerte s, und e2 benutzen, die ahnlich den vorhergehenden be-
rechnet werden, jedoch mit Ersetzung des arithmetischen Mittels der
Jahresmaxima h\,inx und der Jahresminima h'mio durch das Maxima
hc'mBi und Minima ho'min aus der lieihe mittlerer Jahreswasserstunde fur
verschiedene Jahre, d. h. indem statt
7ji = '/a (h'miii + ho) und -Ца—Чі (h0'ma.+ ho)
die Grenzwerte
Ei = 1/2 (Wm-,a + hD) und б2 = 17г (Ьо'шк + ho) genommen werden.
Die Grenzwerte г, und e2 егІаиЬчп, fur das Dnjeprabflussgebiet,
das WasBerreichtum oder die Wasserarmut eines jeden einzelnen Jahres
durch die mittlere Jahreswasserstande sehr leicht und direkt charakte-
risieren. Auch geben sie eine, mit den praktischen Vorstellungen gut
iibereinstimmende, Hoch-, Mittel- und Niederwasserstandsdauer, an.
Deswegen 1st der Verfasser geneigt diese Werte fur besser den
wirklichen Grenzen des Hoch- und Niederwasserstandes, als die konven-
tionelle "Werte rn und rJa, entsprechende, zu halten.
Man konnte die Grenzwerte der Hoch- und Niederwassersstande noch
leichter direkt mit Hilfe der langjahrigen mittleren "WasserstandshShe
oder des mittleren Jahres berechen:
Чі'=1/з (homin -(-h0) und Ѵ = 1/г (hom»x + h0),
wo h0 — den mittleren langjahrigen Wasserstand, homm den minimalen
und hoщП* den maximalen Wasserstand auf der langjahrigen mittleren
Wasaerstandskurve des fiktiven mittleren Jahres, bedeutet.
Diese Werte, die ihrer Grosse nach, zwischen den breiteren Gren-
zen jj, und Tj2 und den engeren sx und э2 liegen, kSnnen auch als konven-
tionelle Grenzen des Hoch- und Niederwasserstandes gebraucht werden
ohne, aber, irgendwelche Vorteile zu haben.
Zum Schluss teilt der Verfasser die Abflussgrossen des Dnjeprs, die
den meist charakteristischen Abflussbedingungen, zwischen 23,8 bis
1747,3 Kubik-Ssagen pro Sekunde, entsprechen. Dem mittlerera Abfluss,
nach den Werten von e, und e2 berechnet. untsprechen die GrQssen
zwischen 81,7 bis 137,4 Kubik-Ssagen pro Sekunde1)-
') 1 Kub.-Ssagen--11,713 ma.;
Біоті - 10.

Проф. Е. Оппоков.
ПРО ШТУЧНЕ ЗРОШЕННЯ ТА ЙОГО ПЕРСПЕКТИВИ В АСКАНІГ
НОВІЙ НА МЕЛІТОПІЛЬЩИНІ. ),
Uber die kiinstliche Bewasserung und derer Perspektiven in Askania Nova
(Kreiss Melitopol]. Von Prof E. Oppokow.
Початок штучному зрошепню в Асканіі Ноеій поклав Ф. в. Ф а л ь ц-
Ф а й и, що створив, завдяки тому зрошепню, в сухому безводному стопу
свій відомнй зоопарк і ботапічпиЙ сад з чпслешшмп екзеыпляраыи рідких
деревних і чагарнпковпх порід на площі коло 150 дес: зрошуеться та-
кож блнзько до дес. города ц луки, що-до пього прилягають, а також
8 дег. розсадника в степу. СвоІ вдалі спробл викорнстати штучне зро-
шеішя Фальц-Фаіін гадав злачно лошнрптн іі р. 1916 відрядив свого
довголітпього снівробітішка в справі водопостачанпя й іригаціі I. М.
Привалова до Симферополя, щоб ознайомитись з полями зро-
шуванпя Тавріііського Земства при богоділъні, але війна перешкодпла
дальшому лошпрешпо ііого цамірів у галузі ірцгацп.
Треба так само відзначити, що артезійне водопостачаня, яким кори-
стувався для зоопарку й гадав корнстуватися в майбутньому при іригаіт
лунів Ф. 6. Ф а л ь ц-Ф а іі п. ще перед війною спльно пошырылося в Асі;а-
ні"і Новій і сусідпнх маетках Агаркова, Мордвінова, та ігшп., що брали
приклад з Асканіі, й на іі степу нараховуеітъся тепер 37 свердловпх ко-
лодизів, з яких у р. 1922 геолог В. В. Різжнченко,-—за дорученням
від Меліоратіівноі секнді Сільсько-Господарсвкого Наукового Комітету
Украіни, дослідив, щось із 30 колодязів.
В. В. Різничепко, в резулътаті свого озпайомлеішя, прпйнюв до
дуже сприятлнгах що-до можлпвостн розвитку іригаціі в Асканіі Новій
висновків і впклав іх в особливому його полередньоыу про гі досліди зві-
домленні. Тут В. В. Різниченко одзяачае, що за джерело зрошенпя
ноже правши в Асканіі Новій досить багатпй горизонт неглибокпх і ціл-
комп ярпдатішх для пиття артезійшіх вод, що заяягають на глибипі всього
ііі—20 саж. у горшньо-третпчпнх вашщках Понтичного поверху й що
дають воду, яка не доходить до поверхні землі на ѳ—16 саж. Тут 2
свердловпх колодязів ь дм. діяметра біля майстерель в одній шахті дають до
12.000 відер води на годину, а третій такий колодязь, у другій шахті. то
міститься поруч. подае одни 10.000 води ла годину відосереднього помпою.
Вони ото Й служать для ^рошшшн зоопарку, ботанічного саду 11 города
и Асканіі Новій.
6 ще й ншлі колодязі, що ыістяться лоблжзу попередніх трьох, а
само: один—у дворі тих-таки маіістерель, два—в боталічлому саді біля
'] Дерікзаповідішкімеіш X. Г. Р а к о в сыс ого.

— 147 —
старого стану и один—біля цегелъні. 3 останнього локомобілем на 12 сил
спершу подавалось 12.000 відер води на годину для зрогления зоопарка.
8 колодязі й в швнічних частннах Чапельського поду, напр., у хуторі
Кам'япіы, у кооперативі села СаыіылІвки, в хуторі Олександриніы та инш.
1. М. Привалов ще за Ф а л ь ц-ф а й и а заклав був також 2
глпбші свердловини па самому поді біля ставка, завглнбшки 67 саж.;
іх доведено до поверхні Сарматсышх вапшіків і пісків, що лежать
ш-шче, які дали иоду а натиском, що на 0,3 саж. иеревищуе підійыання
води з ІІонтычиого поверху, а,"іе меппі придатну для шіття через прнсут-
иість у ніД сірководня.
Усе це вказуе, що в райопі Аскані'і ЕовШ е цілі 2 горизонта артезін-
ннх вод, що можуть правити для цілеіі ірпгаціі площі поиад 1.000 дес.
при влаштуванні свердлових колодязів більшого діяметру и з могутиінлши
помпами ніж ті 5 дм. колодязі, що працюіоть тепер.
Що-я; до топографічних умов для зрошення, то вони наіісприятли-
віші на положистих схплах, а иочасти на дні просторого Чапельського
поду, що півдеипу окраіну його займае Асканія Нова. Тут артезійні води
за;ш гають паіШепш г/шбоко, і підняття іх на поверхню землі буде
найме] пне, не і іеревнщуючи 9—12 саж.
Колн-б треба було підняти для зрошення 1000—1200 дес. навіть
500.000 куб. са;к., воды протягом 2 місяців весни й початку літа, рахуючи
по 500 куб. саж. па 1 дес, що відповідас 500 м. м. опадів і значно пере-
вищуе потребу в воді, то це впмагало-б подачі 1 куб. метр, на секунду,
або 288.000 відер на годину. Підняття ціеі кількости води на висоту 26
метрів потрібувало-б иарово'і мапшни могутаістю в 440 кінсышх сил, з
витратою иалива по 1,6 кг. на і кінську силу в годину, або в 2 місяпД
63.000 пудів по ніні 50 коп. за пуд на суму 31.500 карб., що на 1 куб.
саж поднятоі води доріЕі-ше 6,3 кон., а па 1 дес. площі, що зрошувати-
меться, 31 карб. 50 коп.
Витрата на влаштування 14-х свердлових 8-ми дюйм, колодязів. зав-
глпбпікп до 20 саж., з продукційніетю 20.000 відер води в годину кожний,
судячи зціпи тих колодязів, що вже іепуіоть, пе перевпщить 1500 карб..
а з водотягом—2.000 карб. па кожний, а на всі колодязі—30.000 карб., або
по 30 карб. на 1 десятину.
Улаштувати іригацШну сітку, при невелнчкій довшгпі протоків,
пе перевиіцить 30 карб. на десятину.
Улаштувашія силовоі сталціі на 440 кінсышх сил викіжкало-б одно-
разову витрату пріімірпо 90.000 карб. Добавлягочн вартість
колодязів і сітке—60.000 карб., матимемо одноразову витрату на ірпгацію
1000—1200 дес. коло 150.000 карб., або приблизпо 150 карб. на 1 десятину.
Щорічна витрата на експлоата<цію з відсоткамп й погашениям кані-
талу не повинна перевищити, при вищезазначеноыу рясному зрошеншо,
36—40 карб. на десятину.
Що-ж до прибутку від меліораціі, то віп стаповитиме вартість вроя;аю
звнчаыного сіиа ыінімум 200—250 пуд. на 1 десятину по цілі 20 коп. за
пуд=40—50 карб., а при культурі люцерни—в 500—750 пуд. на десятину,
за 3 покоси—в 100—-150 карб.
Бищенаведені приблизні розрахунки дають підставу вважати, що
штучне зрошувагшя луків, особливо при культурі люцерни, в Аскані'і
вповпі впправдае всі вытрати на нього, павіть улаштувавши окрему силову
станцію для зрошуваиня. Колп-ж у маеткові використовуватиыуться ло-
комобілі від молотарок і трактори, то вживания іх протягом 2-х місяців
весин й початку літа могло-б значно скоротити і розыір силовоі станци, і
і'і вартість.

— 148 —
Добування від 200 до 500 тысяч нудів сіна на рік. э луків, що штучно
зрошуватиыуться, дало-б спромогу не тілыш зберегти. ввесь степ в Асканіі
від косіпня й вппасанпя влітку й узгшку. але дало-б можлывість зпачпо
поишрптіг скотарство й зокрема вівчарство, порівиюючи з теперішшм
його розміроы, утриыуючи худобу в стійлі. Со 1 дес. зрошуваноі люцерпн
забезпечпла-б кормом не і—2 вівці, як природній степ, а ыінімум
10—12 штук.1).
Проект іритатгіі повинен передбачнти улаштуваігня водоодводітоі
(дрснажноі) сітки на поді.
До шіщеі-іаведеиоі записки, яку складепо 2(j/VIII—25 р. в Асканіі
Новій, можпа додатн, що за і-іпсометрнчнны планом, якого склала Меліо-
рицШпа (ЗекпДя С.-Г. Наукового Комітету Украши 1925 р.=), видно, що
біля Чапельського поду для детального проекту зрошеішя треба дослі-
діітп птііХ7=:77 кв. верстов=8.000 дес, для чего треба зробнти до 400
верстов нівелювання, рахуючи по 5 карб. за верству, на суму 2000 карС.,
а з (якладанням проекту, найыанням робітииків та инш.—до 4.000 карб.
Штучне зрошення в Асканіі Новій, яка займае илощу біля 30.000
дес, мало-б величезне значіпня не лише для піднесення продукдійностн
р!анн5 сільсько-господарсышх культур, а зокрема для зпачного поши-
репня іспуіочого гут вівчарства в звязку в величезною потребою вовіш
для сукняних фабрик не лише на Украші, а взагалі в Ооюзі.
Штучне зрошенпя настаю уявляло-С, який могутній засіб боротьби
з посухою та неврожаяшг па півдні дае іригація при спріятлнвпх для того
гідрологічних уловах, які маемо в Асканіі Новій.
Білын придатного великого радгоспа для зразкового широкого
зрошення трудно й підшукати.
Der bekannte Zoopark und Botanischer Garten von Ascania Nova
wird zur Zeit ktmstlicn durch Rohrbrunnen bewassert. Die Erforschun-
gen, die der Geologe "W. Risn у tschenko im J. 1922 durchgefiihrt hat,
haben ge7eigt, dass diese Bewasserung bedeutend vergrfissert werden
kann, da es in dieser Gegend zwei wasserreiche Schichten gibt, aus
denen eine genugende Wassermenge zur Verfiigung steht. Die erste liegt
in der Pontischen Kalksteinschicht des Ober-Tertiar, nur 15—20 Sagen
unterhalb der Erdob^rllache, die zweite-in dem Kalksteine und Sande
der Sarmatischen Schicht, zirka G7 Ssagen unter der Oberflache.
Das Relief der Gegend ist Шг eine Bewasserung gunstig.
Die Bewasserung v. 1000—1-200 Dessjatin (oder Relet.) Land mit d.
Bau von 14 Rohrbrunnen, Pumpstation und Irrigationsnete wird z-ka
150.00 Rbl. kosten.
Es ist die Organisation genauer Untersuchungen, nebst Projekt und
Kostenanschlag, wie auch der Versuche mit Pflanzenkultur bei
Bewasserung, nolig.
r>er Verfasser weist auf die grosse Bedeutung der Bewasserung der
Luzerne zum Zweck der Vergrosserung der Schafzucht in Ascania Nova
') Зрошення в Австраліі в оильну посуху 1903 р. дозволило утртіиуаати на
площі 80 гектарів з люцерною Іо.ООО онѳць, себ-то по 187 шт. на 1 гктр. Див. в. О п-
пиков, Меліорація в боротьбі и посухою, 1923, стор. 9.
5) План цеЁ складено аа нашим дигллдом В предано до Дерліааповіднику.
Проф. Е- О—в.

— 11$ -
йиг industrielleu Gewiimung der Wolle, wie aueh der Bewassenmg
fi'ir andere Getreide-und techniscke Kulturen (Baumwolle, Kenaf etc!)
im Zusammenhang mit der ktinftigen breiten Bewiissenmg der siidrus-
siselien Steppen nach Beendigimg der grossen Hydroelektrischen
Station auf 650.000 HP. bei Saporoshje („Dnjeprelstau") auf den Kata-
rakten des Dnjeprs.

Проф. £■ Оппоков.
ГАРМОН1ЧНИЙ АНАЛІЗАТОР МАДЕРА-ОТТА.
Harmonischer Analisator Mader-Ott. Von Prof. E. Oppokow.
У фізиці й техніці дуже часто доводиться сностерігати періо-
дичні коливання, прпміром, досліджуючи морсышй прнплив та від-
шшв (1), обробляючи записи сейсмографів, що вели позначаеться
коливання земноі корн підчас землетрусів, досліджуючи записи пало-
графів, що рееструють вібрацію корабля, або дослідлсуючи вібрацію
звука, або записи осцшіографів, що рееструють коливання сили або
напрямку переыінноі течіі в електротехніці, дослідясуючи пульсацію
в гідрометріі то-що.
В\усіх цих випадках треба позначену періодичну криву y=f(%)
розікласти на прості гарлонічні сннусоі'дальні и косянусоі'дальпі
криві або коливання, або (це все одно)—розікласти на ряд Фурье
за формулою:
f(x) =Лп -г- Аі cos - ' -і- А2 соз / 2 —'— -j- . . .. + Л„ cos f n - —-- j +
2 -х ,„.,../. 2 -х \ . . „ . / 2тг.с\
+5, si. ■ -~ + Ъ si,, ^ _ - j + ....+Вѣ sin I» a j,
де іъ ч довільне ціле позитивне число.
1 Г'1
Тут поотіиней членЛ,)=— / ydx означав пересічне значіння
и, J
функціГ у, і ігого можна обчисляти звичанннм плані метром, а що
до постишкх коефіціентів А„ і Вп, то іх обчислюетьсл за формулами:
2 Г" ( 2-х\ ,
л — / у cos га.- сіх
та
2 Га / 2-х\
і — ■ / у cos га.-
й= — / у sm (и,— ) ах
дс .'/ = / (ж) е сама розкладувана на ряд фушщія.
На підставі теореми Фурье можна комгау періодичну криву до-
бути, накладаючи (суперпозиція) ряд косину соідів та сннусоідів
з амплітудами Л„ і В„, при цьому, коли складает'ьея кожну пару члепів
з ряду Фуры-; з коефіціентами А„ і В,„ що мае однаковий період
Т„= - ', то добуваеться одне просто коливання:
2 та; . _ . 2 та: . / 2 та; ,
А„ cos ?г h-"« sin п = ь., sin (я -4-<ь
я ft \ я

— 151 —
відношення аышіітуд А„ до Д,
позначае початковнй стан ір„ ціеі складно! компонента, а и амшгі-
туду 0„=ѴЛ,?-ігВ,г графічно внзначаеться просто як діягональ па-
ралелограма, побудоваиого на ординаті А„ та абсцисі Д„ що відкла-
дено Іх угору або вниз, праворуч або ліворуч від початку коорди-
натів відповідно до ихнього знаку, а !р„ це е кут ціе'і діягонали
з осою абсциеів.
Обчисляеться коефшібнтн або амплітуди А„ і Д, ряду Фурье
через гарыонічну аналізу. Аналіза ця доснть трудна, бо, щоб обчи-
слити коефіціеитн АЙ і Д> доводиться робити зчаста досить складні
інтегрування, що іх не завжди навіть можна розвязатн, отже, форма
періодичноі криво! аналітично зчаста линіаеться невідоыа. Щоб опе-
рувати періодичниыи коливанняыи в фізиці та техніці, треба знатися
на гармонічиій аналізі. Описано що аналізу (поверхово) в новех еле-
ыентарних курсах для інженерів та техників (2). Але, щоб щирніе
ыожша бул-j вживатя гармонічно! аналізя у фізиці та техніці, треба
!'і спростити.
Герман Іще 1890 року запропонував для гарыонічно! аналізя
табличний спосіб, щоб досліджувати явища звуку; проте методу цю
мало вжнвано і про ееТ швидко забули.
1922 року вдруге табличного, способу для гармонічно! аналізи
запропонував інж. Циперер (3), маю чи на увазі досліджувати пе-
реважно перемінну течію в електротехніці.
Про те, як уживати табличного способу, можна дізнатися із статті
проф. В. Зернова: „Табличный и механический гармонический
анализ"1) та а „Курса высшей математики" Я. Тамаркина та
Б. Смирнова, Ч. 2—1926 р., стор. 310—316, де цей спосіб описано
за підручником Ломано в им (4).
Таблнчним способом гармонічно! аналізи досить легко
досліджувати періодичні явища та іхнго закономірніеіъ. Крім того, можна
иживати також механічних приладів, що іх зветься аналізатори.
Рис. і.
') Труды Московского Института Инжепоров Транспорта, due. 2, 1926.

- 152 -
Гарионічніімп ■ анализаторами (Томеоиовны, Джоулевим, ГенрІчІ
Шхертовщі, Маіікельсон-Стратоновии, Зомерфсльдовиы, Мадеровьш)
легко визначаеться механічниы способом коефіціенти ряду Фурье.
Проте, деякі з цих гармонічних аналізаторів дуже складні й дорогі,
а деякі—ее доснть точні.
Бигідно вирізняеться серед них через свою простість і точність
прилад д-ра інж. Мадера, що описав його і сам автор (5) і
А. Шрайбер (С).
Роеінською моізоіо описав Мадерового аиалізатора {за Шр а й-
бером), у зазначенін отатті проф. В. Зернов, але там, на жаль,
подано занадто дрібиі рисунки, а також автор ціе'і статті (7).
Докладніше ознайомити з цим цікавии і корыснии, надто для
багатьох науково-доелідних робіт, гармопічішм аналізатороы ыи вва-
жаемо за річ потрібну, і оппсуемо його нижче за оригінальним опи-
сом самого автора, наводячн і Гюго рисунок 2.
Проетий цей прилад тим, що в ньому е ціла низка спеціяльних
переставних кружал (рис. 1) відшукувати коефіціенти ряду Фурье,
тобто вцьому приладікожнийкоефіціентобчисліоеться окреыші
кружалом, тимчасом, як инші прилади побудовапо так, що ними
визначаеться відразу кілька гармонічних кривих або колнвань, і через це
вони мають дуже складну будову, як, приміром, прилад Майкель-
сон СтратонІв.
Прилад Мадерів (див. рис. 1) угрунтовано на графічній ме-
тоді КліфордовоІ (в Фінетервальді) гарыонічно'І аналізи; подібнин
він почасти, як каже сам автор, до Джоулевого приладу (Yoidei. Будова
його така (рис. 2).
Да карстці або рямі приладу, що переміщуеться вподовж
оси ординатів на двох1 коліщатках (ці коліщатка рухаються по на-
ырямнШ лінілці в спеціяльному рівчачку), і що К підрімуеться тре-
тім коліщаткол. примоцьовано 3 рухоыі частині:

— 163 —
1) колінувату, внгнуту під прямим кутом, підойму FKS, що
крутиться круг точки К і мае на одному кінці коліщатко S, а на
другому штифт F обводити аналізовану криву;
2) зубчасту рейку ZZ', що може переміщуватцся на. коліщатках
уподовж каретки, також тільки в одаім напрямку оси у; рухаеться
воиа коліщатком S та підоймочкою, що мае напрямок від зубчастоі
рейки вподовж оси абсцисів х.
3) зубчасте кружало радіюсу R, що крутиться круг точки D
каретки, прс цьому його зубці зчінлюються з зубцями рейки ZZ'.
Отже, коли поиертаеться колінузата підойма FKS,m кружало
крутиться круг точки I). На цім к'ружалі на віддаленпі г від осередку
D, е два поглиблення Ps та Р„ в них уставляеться штифта звичай-
ного полярного плааі метра, що показано Ёого ліворуч на рис.. I, на
спеціяльній підставці.
Як що штифт аналізаторік F проходить цілу путь від ж=0
до х = а і назад до х = О ііо аналізованін крнвій y = f (х), то, вста-
новивши штифта ггланіметрового в поглиблення Ps i обчислнвши на
плашыетрі, ыатимемо безпосередньо амплітуду синусоі'дів або розыір
коефіціента В», а встановивши штифта в поглиблення .К на кружалі
і обчисливши потім на планіметрі, ыатимемо амплітуду косинусоідів
або розмір коефіціента А„ в ряді Фурье (або величини, в К разів
кратпі ш). При цьому, якщо наприкшці плапіметр позначае білыне,
ніж на початку, то коефіціенти будуть додатні, инакше вонн будуть
від'емні.
Аналізовану криву вирисовуеться на аркуші паперу і прикрі-
плюеться кнопками на рнсувальну дошку. Напрямну лінійку для
кареткових коліщаток міститься до аналізованоі криво! сторч,
уподовж оси у; при цьому обертальна вісь К колінуватоі підойми FKS
(рис. 2) завжди мае бути на ординаті, що відповідае х== -—, або на
сторчі, що поставлено иого від середини періоду а криво'!. Це легко
зробити рисувальним трикутником L з міліметровимиділеннями на од-
пім бонд (див. рис. і). Щоб лінійка не зсовувалась, іі прикрігшо-
еться до рисузальноі дошки кнопками, що для них на лінійці е спе-
ціяльнІ дірочки.
Штифта F на підоймі FKS можна переміщати, при цьому дов-
■жину базиса а можна встановити в межах від 20 до 360 мм-, відра-
ховуючи ділення на колінуватій підоймі.
Сполучаеться зубчаста рейка з коліщатком підойми К, вживаючи
одночасно запобіжних заходів проти мертвого ходу, через те, що по-
між них в дві спіральні пружині, які притягують іх одне до одного.
Зубчасті кружала з поглибленнями Рв та Рс для штифтів пла-
піметрових, що зчіплюеться і'х із зубчастою рейкою ZZ', можна ыі-
няти. Такими кружалами д об у ваеться коефіціенти ряду Фурье від
1-го до 6-го та коефіціенти 8-й, 10-й і 12-й гармонічних кривих (ко-
ливань). Для 7-о'і, 9-о'і й 11-оі' гармонічних кривих (коливань) ужи-
ваеться паристих кружал і так само корпстають із плашметра.
Передачу аналізаторазробленотак, що К= ю, г„=1 =31,8309 мм.,
120
І2„ = і = мм.1); при цьому і кв. центиметр на планіметрі від-
повідае 0,1 центиметра для розміру амшіітуди або для коефіціента
Аа і Вп. Що на полярпім плапіметрі в обчисленнях можна досягти

— 154 -
точности до ОД кв. центам., то коефіціенги А і В ыожна обчисляти,
додержуючи точности до 0,01 центиметра або 0,1 мм., а цього ціл-
ком досить для практики.
Спосіб уживати аналізатора.
Рисунка з аналізованою кривою прикріплюеться кнопками на
рисувалънім столі. Потіы відзначають на досліджуваній крнвій
початок і кінець періоду і накреслюють базисну лінііо а (на рис. 2),
коли п не накреслено равігае, як це здебілыпого й бувае. Далі
напрямну лінійку, що мае рівчачка для кареткових коліщаток, кла-
деться вподовж осн ординатів так, щоб обертальна точка
колінуватоі.' підойми в аналізаторі (точка К на рис. 3) переыіщалась по сторчі,
гцо поставлено його від середнни базиса х— - . Щоб лінійка не зсо-
вувалась, П прикрінлюеться до дошки спеціяльнеми кнопками.
Шсля цього на напрямну лінійку ставиться обережпо каретку
аналізатора так, щоб і'і коліщата пересову вались рівчачком ліпійки,
не виходячи з нього.
Щоб правильно намітити довжину базиса, штифта F пересовують
настільки, щоб вістря його припадало на початкову й кінцеву
ордината базисноТ лініі. ВстановлягочЕ, користають з маштабу, що позна-
чено його на довгому кінці колінуватоі' підойми. Якщо рисунка
зроблено на ватмановому папері, то вістря обвідного штифта можна
віддаляти від паперу, коли відкручуеться вниз ціжку на кінці
колінуватоі підойыи. Якщо потім на мідяній кутовій ліиійці (шо
додаетьсяп доприладу, див, рис. 1) позначаеться базисна ліпія ліворуч
або праворуч від нулевоі' точки, приміром на 15 центимстрів,тообвідний
штифт F на колінуватій підоймі аналізатора треба поставити на 15
центиы.; тоді, коле кулька колінуватоі підойми дійде до кіпцевоі
точки каретки аналізаторовоі', обвідний щтифт підойыи стоятиме на
кіицях базисное лініі' ліворуч або праворуч на 15 центиметрів.
Як прилагоджувати зубчасті кружала (колеса).
Коли обчислюеться An і Вп — косфіціенти члепів ряду
An cos In I и Bn sin f « ], то вісь колеса, що позначено його
цифрою п (приміром, цифрою 3), втикаеться в поглиблення, що його
також позначено тівю самою цифрою (3). При цьому треба, щоб
кружало так ізчіплювалось із зубчастою рейкою ZZ', щоб риска на
рейці припадала до риски на кружалі. Коли п — 7 і 9, то треба вклю-
чити парпсті зубчасті кружала, що 'іхня осьова дірочка позначаеться
цифрою 5 на подвійному колесі. Паристе кружало сполучаеться
з простою рейкою так само, як і просте кружало, тоб-то, щоб рнсочкн
на зубчастій рейці І на колесі (кружалі) припадали (рис. 3). Шсля
цього штифта F колінуватоі підойми (рис I) відхиляють праворуч
доти. поке ыожна буде встановити колесо 7 або 9 так, щоб рнсочка
на hex припала до рисочки на підвінному колесі з цифрою 5 (див.
рис. 4, 5). Переставивши штифта F назад до початковоі' лівобічноі
!) При цг.ому 1і = а— . —— --— й »■= .-_.. К, де I та т — рамена колінѵватоѴ
підойми, а — довжива иеріоду;?; — 1,2,3...; К— поетійне число = (10).

— 155 —
точки, можна починати виыіряти. Уставляти або перѳміняти кружала
можна тільки тоді, коли штифт F стоі'ть на початковЩ точці, як
на рис. 2.
Нк прилагоджувати планіметра.
Плаціметр ыіститьоя збоку аналізатора (рис. 1) на окреыій де-
рев'яеій дошці (підставці), що до нет кнопками прикріилено аркуіыа
паперу. Коли треба обчислити коефіціента An члена того ряду, що
відновідае косинусоідній кривін, то обвідний штифт планіметра
ставиться в поглиблѳння Ра на зубчастім кружалі, а коли треба обчис-
лити коефіпДбнта Вп синусоідноі криво!', то штифта ставиться
в дірочку Ps на кружалі. ПланІыетрову підставку ставиться так, щоб
коліща планіметрове, коли мірятиметься, не сходило з аркуша паперу
на підставці. Планіметра заздалегідь треба вивірити, щоб знати, на-
екільки він точнии.
Нк трѳба виміряти.
Ставиться обвідного штифта F коліиуватоі* підоими аналізатора
в початкову точку періода криво! і обчислюетьея на планіметрі.
Потім штифта аналізаторовоі* ігідойми обводять по кривій (фиг, 2)
з лівого боку на правий, а після цього по базисовій ліні'і з правого
боку на лівцй до поча'тковоі точки. Тоді знову обчисляють на плані-
ыѳтрі. Ріжниця поміж двох обчислень що до вѳличини и знаку І в
відшукуваний коефіціент; при цьоыу 1 кв. цм. на планіметрі відпо-
відае од цм. амплітуда.
Приклад: приміром, трѳба відшукати An, де п = 3, отже, As
в члені А-,. собЗ. -—- .
а
Береться колесо 3 І становиться планіметр на Ре,
Початкове обчислення на планіметрі 794,0
Кінцѳве „ „ „ 733,9
Ріжниця „ „ „ 60,1
Тоб-то As = 06,01 цм. у маштабі рисунка.
Мадер зазначае, що, ступнево міпяючи довжину базиса, можна
відшукувати неясні иѳріодичності; встановляючи базиса —, ыожна
відшукувати коефіціѳнти An і Вп і тоді, коли не стае одного
кружала; для цього базиса поділязться на п рівних частин, і для кожно'і
частини відщукуетьея окремо коефіціента 1-го гармонічного коли-
вання; якщо суму частковых коефіціентів, що обчислено іх у такий
спосіб, поділити на п, то матимемо відніукуваний коефіціент An і Вп.
Гармонічпі Мадерові аналізатори виробляв фірма Штерцѳль
(Stiirzl) у Мюихепі; ціни на них такі (на місці):
аналізатор із б першиын кружалами 370 мар.
кружала для 7, 8, 9 гармонічнпх коливань . . ■ . - 70 „
„ Ш, И, 13, 15, 17, 19, 21, 23, 25 гарМОНІЧНИХ
коливань по 36 марок колене 324 „
один компенсаційний полярний планіметр 80 „
Разом
844 мар.

— 156 —
Крім фірми Штерцля аналізатор Мадерів постачае також відома
фірыа А. Отта у Кемдтені. На мал. 1 зазначеко гармоничного аналі-
затора Мадерового-Оттового. Фірма Отта постачае аналізатор з різною
кількістю кружал: а) з 6-ыа лершныи № 1 — 6; б) а 9-ма першими,
№ 1 — 9; В) 3 J\'s№ 1—11, 13, 15, 17, 19, 21, 23 І 25;г)з№№ 1—19,
21, 23 і 25. Аналізатор з повниы набором кружал коштуе 924 марки
або 220 доларів, а з 6-ыа першими кружалами — 462 марки або 110
доларів, крім упаковки, що коштуе 5 марок. Планіметр до аналіза-
тора оплачуеться окремо, для одних мір—66,3 марки, а для різних
мір — 95 марок. Аналізатор зі скринькою розміром 60Х36 х 7 центі-
метрів важить 15 кілограмів, а без скриньки— 7,4 кілограма.
Отже, хоч і просто! будови Мадерів аналізатор, але коштуе
віп дооить дорого; через це, звичайно, гальмуеться поширення Маде-
рового аналізатора, але для науковнх установ, техшчних
лабораторий то-що прилад цеи конечно потрібний.
Література:
1) Й. Б. Шпиндлер. Обработка наблюдений над приливами
с применением гармонического анализа. Записки по
гидрографии. Вип. ХХ11, J9O0, 1 — 59; вип. ХХШ, 1901, 47 — 51.
1-а) И. Б. Шпиндлер. Методы обработки наблюдений над
приливами и отливами при помощи гармонического анализа. Там-таки.
Т. XLJ, вип. 1, і окремо, 1917. 101 стор.
1-в) М. Б. Никитин. Гармонический анализ приливов.
1-е) Е. Sterneck, Harmonische Analyse und Theorie der Gezeiten
des Schwarzen Meers. Annalen der Hydrograph i e und Marit.
Meteorologie. 15 Aug 1926.
2) Г. M. Ф и x t e h г о л ь ц. Математика для техников. 1926,
стр. 522 — 530.
3) L. Zipper ег. Tafeln fur harmonische Analyseperiodischen Kur-
ven. Berlin. J. Springer, 1922.
4) W, Lohmann. Harmonische Analyse zum Selbstunterricht.
Berlin, 1921.
5) Elektrotechnische Zeitschrift, 1909. H. 36.
6) A. Schreiber, Phy sikalische Zeitschrift, 1910.
7) E. Оппоков. Гармонический анализатор Мадера. «Вестник
Ирригации». Ташкент. 1927. № 8.
Zusammenfassung.
Hinweisend auf die breite Anwendung der harmonischen Analyse
nicht nur im Gebiete der Physik und Technik, sondern auch in der
Hydrologie (Flut und Ebbe, Seichen, Wasserpulsation etc.), zeigt der
Verfasser die Kompliziertheit der gewonlichen Rechmmgsmetoden und die
MSglichkeit derer Vereinfachung mit Hilte der harmonischen Analysato-
ren. Weiter beschreibt er ein einl'aches, aber genttgend genaues Instrument
von Dr.—Ing. Mader'),nach dessen Angaben in der Elektrot. Zeit-
schrift f. 1909, wie auch seine Abanderung von der Firma A. Ott
in Kempten.
') Siehe: „Vestnik Irngstii", Ш7. Л» 8. Taschkent.
■J Си. Веотвик Ирригация, Ташкент. 1927 г. № 8.

Отдел ІІ-й.
Zweite Abteiltmg.
(in der russish'en Sprache).

Проф. П. А. Двоичен ко.
Действ, член Н.-Ии. Инст, Ьидн.
Хов. Укіі.
БЕРДЯНСКИЙ ОТРОГ УКРАИНСКОЙ КРИСТАЛЛИЧЕСКОЙ ГРЯДЫ,
КАК ОБЛАСТЬ ПИТАНИЯ АРТЕЗИАНСКИХ ВОД ТАВРИИ.
Между Украинской кристаллической грядой и складчатой горной
системой Донбаса—на Севере, а с другой стороны, массивом Добруджи,
Крымскими и Кавказскими горами—на Юге, притягивается в
широтном направлении пологая ложбина мелководных бассейнов и
низменных степей, образовавшихся на месте более обширных и глубоких
бассейнов Неогеновой эпохи.
Пластичная полоса земной коры этой ложбины в течение целого
ряда геологических эпох, начиная с Верхнего Мела и кончая Средним
Плиоценом, подвержена была плавному прогибу и выполнению
мощными осадками непрерывно сменявших друг друга морских бассейнов.
Наоборот, северные и южные окраины этой зопы носят явные следы
поднятия и местами сохраняют признаки древних береговых линий,
с положительными и отрицательными колебаниями их.
Эти физико-географические перемены отражались на литолошче-
ском составе оеадков, а также на трансгрессивном или регрессивном
характере залегания их вдоль южной и северной границ древних
бассейнов. Белые каолиновые^ глины и пески сменяются вдали от грапи-
тов белыми мергелями Верхи. Мела. Песчаные и галечные отложения
Бучакской эпохи с прослоями бурых углей сменяются
отложениями мошной глинисто-мергелистой толщи Киевского и
Харьковского ярусов; песчано-раковинные осадки 2-го
Средиземноморского яруса сменяются отложениями черных иловатых и
сланцевых глин Нижнего Сармата, включающих ископаемые
соленые воды, битумы и горючие газы; известпяково-мергелистая толща
Среднего Сармата сменяется извесгняково-раковинными
отложениями Мэотического и более обширного Понтического
бассейнов; наконец, центральная узкая полоса ложбины выполняется
песчаными и глинистыми отложениями последнего
Киммерийского басейна, с выделениями железо-марганцевых минералов.
В то же время склоны этой ложбины покрываются сыпучими и
плывучими песками озерно-речного ироисхожденя, а приподнятые окраины—
тучными континентальными красноземами Ср, и В. Плиоцена.
Так заканчивается геологическая история древних морских
бассейнов Третичного периода в широтной ложбине степных районов
Таврии, Крыма и северного Кавказа, которые с этого момента
осушаются и превращаются в степи и пустыни Четвертичпой эпохи.
Начинают отлагаться толщи карбонатных желтоземов в виде лёсса и лёссо-

- 1G0
видных суглинков, чередующихся с прослоями древних погребенных
почв межледниковых эпох.
Речные системы вырабатывают совремеппую пластику рельефа, а
балки и долины врезываются глубокими терассироваипымп капьопами
в коренные породы н загромождают их галечными и песчаными
отложениями многоводных потоков, выбегавших из-под материковых
ледников эпох Великих оледенений Северной Европы.
В последние моменты Четвертичного периода происходит новое
опускание той же пологой ложбипы между Украинской трядой и
Донбассом на Севере и горпым Крымом и Кавказом на Юге. Воды вновь
образовавшегося Черного моря вторгаются в устья рек и балок и
превращают их сначала в узкие и глубокие эстуарии и бухты, а затем—
в мелководные лиманы и озера. Базис эрозии внезапно повышается, и
все реки и ручьи лодпруживаются морскими водами, образуя заболо-
чеппые плавпи в своих устьях. Груптовые воды, опирающиеся низшими
точіиши своих параболических поверхностей па базис эрозии данного
района, быстро подымаются и местами заливают подовые котловины,
превращая их в заболоченные солончаки и соленые озера. Наиболее
пониженные раііоны в устьях древних систем заливаются морскими
волпами и превращаются в мелководные бассейпы Одесского залива и
Азовского моря.
Однако, кроме периодического прогрессивного опускапия широтной
ложбины и медленного, плавного изостатического поднятия ее окраин,
происходят в течение всего Неогена тектонические нарушения как
днз'юнктивпого, так и иликатпвного характера. Вдоль южного более
крутого склопа, где мощпость осадков достигает паиболыних
размеров, развиваются молодые складчастые системы Тамапского,
Керченского и Тарханкутского полуостровов и северного Кавказа. Система
продольных и поперечных сбросов, главным образом вдоль того же южного
склона, разбивает всю серию осадков, захватывая даже Поптические
отложения, что свидетельствует о чрезвычайной юности орогеннческих
процессов.
Одновременно с моментами максимального опускания широтной
плоскодонной ложбины, в виде флексурообразньтх изгибов окраин ее,
в ней развиваются столь же пологие меридиональные выпуклости,
которые так метко названы проф. А П. Павловым а и т и к л и з а м и.
В результате этих сложпых -движений земпой коры вся площадь
широтпой ложбины разбивается меридиональными антиклизами, а
частью и широтными складчатыми системами, на ряд пологих впадин,
выполненных мощными отложениями Третичной системы и
представляющих собою эмбриональные формы геосинклиналей, которые названы
А. П. Пвловым с и и ек л и з а ми.
Особепно резко выделяются очертапиями совремеппых морских и
озерных бассейнов две мери-диальные антиклизы:
Северо-Кавказская, образующая на Юге Ставропольское поднятие, и С е в е р о-
Крымская, соединяющая Таврию с Крымом. По обе стороны этих
антиклиз мы видим обширные широтные синеклизы, отчасти до сих пор
запятые морскими бассейнами: западную синеклизу—в
области Одесского залива (от Тарханкута до устья Дуная), который глубоко
вдается в соседнюю антиклизу Перекопским заливом; среднюю
синеклизу, частью залитую волнами Азовского моря, а частью занятую
прикубайскими и приазовскими низменными степями; и, наконец,
восточную синеклизу, покрытую солончаковыми степями
низовьев Кумы, Терека и Сулака, которые сливаются с бассейном Каспия.

— 161 —
Северо-Крымская антиклиза прорезывается сложной системой Си-
гиашей, соляных сзер и засух, образовавшихся в результате интеграции
■затопленных подовых котловин, а Северо-Кавказская—прорезана
степными долинами Восточного и Западного Манычей, с системой соляных
озор посередине.
Условия залегания осадочных пород не только в сииеклизах, но
.даже в районах антьклкз, с чередующейся сменой водопроницаемых и
иодоуг.оргшх пород, представляют весьма благоприятные условия для
■образования водоносных артезианских горизонтов. В центральных
частях синеклі:з мы встречаем, начиная сверху, обильные воды, к
сожалению, почти всюду соленые, в кварцевых светлых песках В. Плиоцена
и в железистых, песках Киммерийского яруса Ср. Плиоцена. Однако,
местами, как, напр., в южных частях Днепровского и Мелитопольского
-округов, железистые воды Киммерийского яруса все же
эксплуатируются скважинами. Этот горизонт пластовых вод мы обозначаем—1„,
как не имеющий большого самодовлеющего значения.
Под ним мы находим более постоянный и почти всюду пресный
■артезианский горизонт 11 о н т и ч е ск о г о яруса, который мы считаем
1-ым сверху. Он питает многочисленные глубокие шахтные, так паз.,
<'.лробиЕнъ:е колодцы»—на склонах сикеклиз и почти столь же
многочисленные артезианские скважины—в центральных частях тех же
синеклиз. Непосредственно под ним залегает П-й артез. горизонт пресных
вод, приуроченный на склонах сннеклиз к верхним горизонтам
Сармата, а в центральных частях — к раковинным известнякам
"Мэотиса. Местами встречаются непостоянные пластовые воіы, типа
артезианских, и в отложениях Ср. Сармата, особенно когда они вьіра-
жены песками и залегают среди водоупорных мергелей и глин. Под
толщей черных глин Нижнего Сармата всюду залегает не особенно
■обильный, но чрезвычайно постоянный, ІІІ-й горизонт артез. вод
в песчано-раковинпых отложениях 2-го Сред и земно-морского
яругаіф,щііііфп.'і;ідіііщх.ічі!іниііД(штеллокьі* и до нескив и песчпниьив).
Далее следует, обычно безводная и чрезвычайно мощная, серия
зеленовато-серых глин и голубовато-серых мергелей 1-го
Средиземноморского (и Полтавского), Харьковского и Киевского ярусов, почти
выклинивающаяся по краям и достигающая мощности в сотни метров
в осях синеклиз. Под нею мы встречаем песчано-галечные отложения
Вучакского яруса с обильным ІѴ-ым артез. горизонтом,
который разбивается прослоями черных углистых и бурых глин на
отдельные водоносные слои. Наконец, по окраинам синеклиз удалось местами
достигнуть глубокими скважинами (300—500 метр.) последнего—Ѵ-го
артез. горизонта, приуроченного к кварцевым пескам, залегающим среди
каолиновых глин и белых мергелей Верхнего Мела.
Таковы условия залегания артезианских вод в том пологом прогибе
земной коры, который мы детально изучили лишь в пределах Крыма и
Таврии, но ие сомневаемся, что такие же условия господствуют и
в остальных районах указанных выше синеклиз. Интересно отметить, что
наиболее благоприятными районами для эксплоатации артезианских вод
являются не центральные чисти синеклиз, где мощность всех осадков,
а следовательно, и глубина залегания артез. вод наибольшие, а наоборот—
окраинные части синек л на, т. е. склоны их, и, что особенно странно,
выпуклости антик лнз, где глубина залегания всех артез. вод наименьшая О-
') Об'ясненпе этого явления можно повндиаому найти на стр. 253-й „Гпдротех-
■янкн" проф. В, I. Дейча (лптогр.) Варшава 1911, в главе о грунтовых юдах.
Проф. Е. Оппоков.
Віоіі—11,

~ 162 —
На северном склоне средней синеклнзы, особенно же в глубокой
долине р. Молочной, где верхняя часть осадочной серии отсутствует, а.
мощность Палеогена наименьшая, удалось сравнительно неглубокими
скважинами (в 200—300 метр.) достигнуть наиболее глубоких артез.
горизонтов (IV и V) и получить фонтанирующую воду с большим
напором и дебитом. Наоборот, ближе к ссяы сипеклиз глубочайшие скважины
Таврии оказывались либо безводными вследствие недостаточной
глубины (в с. Ново-Троицком, глуб. С61,4 мтр., остановлена в глинах
Киевского яруса), либо имели горько-соленую воду (в эк. Софиевке, глуб.
4S4,6 мтр., доведенная до Ш-го гор.; в эк. Эльбинг, глуб, 519,2 мтр.,
доведенная до V гор.),
В пределах аптиклмз удается получать фонтанирующую артез. воду
1-го горизонта (из Бонтичесн. известняков) с глубины всего 25—40 мтр..
Столь же благоприятные условия эксплуатации артез. вод имеются и
в районе Ставропольского поднятия (на Оев.-Кавказск. антиклизе). Но-
весьма мало надежды получьть пресную артезианскую воду в областях
наибольшего опускания сішеклиз и последующей складчастости, как,
напр., в Майкопском и Грозненском районах.
Тепер мы переходим к ряссмотгениго условий питания
артезианских вод по окраинам сішеклиз. В виду того, что осадки
морских бассейнов прошлых геологических эпох залегают то регрессивно—
в моменты наибольшего опускания осей сипеклиз, то трансгрессивно,
когда мощность их остается почти всюду постоянной, по окраинам нашей
обширной ложбины наблюдаются местные (прибрежные) перерывы и
развитие песчано-галечных терригеновых фаций. Так, напр.,
трансгрессивно залегают отложения В. Мела, Ср. Эоцена и Н. Плиоцена.
Регрессивно по окраинах, но огромной мощности в центральных частях
сішеклиз достигают отложения Харьковского и Киевского ярусов, а частью
Н. Сармата и Мэотиса (в глинистой фации).
Оказывается, что моменты регрессивного залегания осадков по
окраинам синеклиз почти всегда связаны с опусканием центральных
частей синеклиз и увеличением здесь их мощности. Эти опускания
происходили в форме флексурообразных изгибов окраинных частей фор-
ляндов, которые покрывались прибрежными осадками лишь в моменты
крупных трансгрессии {Б. Мела, Ср. Эоцена, Ср. Сармата, Н. Плиоцена).
Таким образом, пересекая поперек синеклизу, мы встречаем следующую
схему залегания трансгрессивно отлагавшихся осадков: на абраднро-
ванной поверхности окраинных частей форляндов, нарощенных более
древними породами, почти горизонтально отлагаются осадки
прибрежных фаций; затем следует флексурообразный изгиб с более крутым
падением, где наблюдается смена мелководных более глубоководными
фациями; далее за этим изгибом образуются с южной стороны наиболее
глубокие ложбины, в которых проявляется слабая пликативная
дислокация; наконец, между этой ложбиной и северным флексурообразным
изгибом расстилается обширная, почти плоскодонная впадина,
выполненная осадками постоянной мощности.
Водоносными породами являются, главным образом, песчанные и
Диковинные отложения начала траигрессий (Бучакского яруса, 2-го
редиземноморского, Н. Понтического яр.), соответствующие базальным
конгломератам горных областей и крупных геосинклиналей. Эти
осадки покрывают тонким слоем верхние крылья флексур и образуют
обширные области питания расстилающихся ниже
плоскодонных впадин—синеклиз. Поэтому, несмотря на малую мощность этих

— 163 —
осадков, области питания включенных в них пластовых и грунтовых
вод занимают значительные площади.
Вторым источником питания пластовых вод являются наводоч-
ные русловые воды и мощные грунтовые истоки в древних речных
галечниках и песках, выполняющих эрозионные каньоны в низовьях
крупных рек. Ііри пересечении таким потоком водопроницаемых пород,
масса воды уходит в них и обогащает данный горизонт. Для примера
мы рассмотрим влияние грунтового потока Днепровской долины на
пластовые и артезианские воды Мелитопольского ы Днепровского
округов.
У Кичкасского жел.-дор. моста, выше г. Александровска, русло
Днепра с обеих сторон стеснено гранитными скалами, высотою до
30 мтр., и имеет ширину всего в 180—200 мтр. Однако, глубина реки
здесь, особенно в знаменитой излучине «Школа», достигает 40—45
метров в межень и до 55 метров в половолье. Ета глубокая каньонообраз-
ная ложбина, с почти отвесными склонами, высотой в 75—80 метров,
совершенно лишена аллювиальных наносов и представляют собою
результат грандиозного водопада, отвергавшегося в Четвертичную эпоху
с гранитных скал Украинской кристаллической гряды. В результате
отступания вверх по течению и постепенного понижения водопада
образовался выше порожистый участок Днепра между Александровском
(Запорожье) и б. Екатеринославом (Днепропетровском).
Ниже Александровска Днепр вступает в область распространения
мягких осадочных пород Ср. Миоцена и Н. Длі:сцена, которые образуют
крутые склоны долины, высотой до 85—125 мтр., постепенно
понижающиеся к устью реки. Днище долины занято заболоченными плавнями,
шириной от 2—3 до 20 клм. (так наз.. Великий Запорожский Дуг между
Александровском и Никополем).
Опыты бурения в низовьях Днепра показали, что мощность
речных и лиманных отложений достигает здесь до 80—85 мтр. (ниже
уровня моря), при чем в основании их забегает толща крупного гравия
и гранитного галечника. Дно оголенной от наносов ложбины «Школа»
располагается на 10 метров ниже уровня моря. Соединяя эти две точки,
мы получим рельеф ложа древнего Днепра в коренных породах и
мощность аллювиальных отложений в пределах залегания осадочных
пород. Она колеблется от 40—45 до 80—S5 мтр. близ устья.
К сожалению, все опыты бурения в пойме р. Днепра,
производившиеся между Александровском и Херсоном (напр., при изысканиях
Черноморской дороги и Александровским земством) ни в одном случае
не достніли коренного ложа. Однако, как эти скважиьы, так, особенно,
глубокие артез. колодцы в устье Днепра, указали на чрезвычайное
обилие воды в грунтовых потоках, которые движутся в гравиальных и
песчаных прослойках среди иловатых речных наносов. Особенным же
обилием отличаются воды в галечных отложениях, залегающих в
основании речного аллювия, непосредственно на коренных породах.
Между Александровском и Херсоном глубокая (до 150 мтр.)
каньонообразная ложбина древнего Днепра, наполовину заполненная
речными и лиманными осадками, прорезывает всю серию осадочных
пород. При этом не только грунтовые потоки, но и паводочиые
русловые воды Днепра получают возможность непосредственно питать все
артезианские горизонты (2-й Средиземноморской, В. Сарматск., Мэо-
тич. и Понтический) и несколько пластовых, менее постоянных. Опыты
бурения в долинах других рек, в том числе Крымских, показали, что
всюду в низовьях их имеются глубоко-погруженные под уровень моря

— 164 —
галечные террасы о подземными древними руслами, обильно
насыщенными водой. Поэтому этот способ питания артез. и пластовых
горизонтов грунтовыми потоками всегда должен учитываться и приниматься
во внимание при изучении областей питания артез. вод.
Наконец, переходим к рассмотрению третьего способа
питания артезианских, пластовых и грунтовых горизонтов водами,
выпадающими на обнаженные или прикрытые наносами площади
распространения кристаллических пород. В этом отношении особого
внимания заслуживает Бердянскнй отрог Украинской кристаллической гря-
ды, достигающий наибольших абсолютных высот, обнаженный от
покрова осадочных пород на значительной площади и далеко
выдвинутый к югу.
Бердяпско-Мариупольский отрог занимает значительную площадь
вдоль северных берегов Азовского моря. Он вытянут с В. на 3. на
190 клы. и с С. на ТО. от 42 до G4 клм. Две трети западной части его
(до р. Бел оса райской) образованы, главным образом, кристаллическими
сланцами и гнейсами, прорезанными многочисленными жилами
розовых аплитов, а также интрузиями гранитов, реже сиенитов и жилами
основных (диабазовых) пород. Восточная треть сложена по
преимуществу гранитами с подчиненными интрузиями порфиров, амфиболо-
вых и элеолнтовых сиенитов и излияниями древних лав (палеобазаль-
тов и иалеоандезитов на р. Кальмиусе).
Гидрогеологические условия кристаллического отрога детально
изучены нами лишь в западной его части, которой по преимуществу мы
и будем касаться в дальнейшем. Вдоль северной границы его, от Ток-
мак-Могилы на западе через ст. ТДареконстантиновку и до кол. Кни-
Сала (Янисаль), протягивается пологий водораздельный гребень с
высшими точками (могилами) всего района, по которому проведена Токмак-
ская жел. дор. (от ст. Федоровых до Волновахи). Куполообразные
«могилы» этого гребня представляют собою интрузии гранитов, ортофнров
и даже древних лав (бл. мог. Саввы) среди гнейсов н кристаллических
сланцев, К северу с него стекают притоки p.p. Конки и Волчьей,
впадающих в Днепр; к западу—притоки р. Молочной, а к
югу—многочисленные мелкие речки, впадающие в Азовское море, среди которых
наиболее крупными являются: Обиточиая, Берда, Белосарайская, Кальчик
и Кальмиус.
Все эти реки получают питание в области распространения
кристаллических пород, образующих водораздельный гребень, местами
прикрытый незначительной толщей суглинистых и щебенистых наносов
(лессовидных суглнпков и дресвы). Верховья всех рек и балок
врезываются в коренные породы (гранито-гнейсы), которые вблизи гребня
обнажаются не только на склонах, но и в тальвегах их. Уклон русел рек
и тальвегов балок—весьма значительный (0,005—0,05); течение воды—
быстрое; нередко наблюдаются небольшие каскады и перекаты на дейках
аплитов, прорезывающих гнейсы и сланцы. Крутое падение тальвегов и
отсутствие в них аллювиальных паносов указывает на медленное изо-
статическое поднятие этого гребня и омолаживание рельефа.
Наоборот, в расстоянии нескольких километров от гребня во все
стороны, речные долины сильно расширяются, появляются широкие
поймы, часто заболоченные и заполненные мощной толщей древнего
аллювия. Течение воды в ручьях и реках .делается медленным, а уклоны
русел—незначительными. Наконец, в низовьях рек появляются
обнажения осадочных пород: на северных и западных склонах
кристаллической гряды—В. Меловые ы Палеогеновые граветты и пески с про-

— 166 —
слоями каолиновых глин и слоистых белых мергелей, а на южном
склоне—раковинные пески Ср. Миоцена. В первых породах образуются
обильные водоносные горизонты, эксплуатируемые в верховьях рек
шахтными колодцами и копаиямн, а в пизовьях—буровыми
скважинами (IV и V горизоптов). На южном же склоне непосредственно на
кристаллических породах или на продуктах их разрушения залегают
серые крупные пески 2-го Средиземноморского яруса, с массой раковин
фолад и спаниодонтелл, к которым приурочен Ш-й артезианский
горизонт.
Не имея возможности, за недостатком места, привести описания
многочисленных родников, а также разрезы шахтных и артезианских
колодцев вдоль кристаллн'іекого гребня и по его окраинам, дадим
лишь несколько типичных примеров.
Для суждения об абсолютных высотах водораздельного
гребня приводим песколъко отметок продольных профилей
Берлинской и Токмакской (б. частной) жел. дорог, которые показывают, что
высоты над уровнем моря на топографических картах Ген. Штаба (в
масшт. 3 и 10 в дюйме) определены совершенно неправильно.
Р. Тик мачка: рувли—104,52 c.=222 36 мтр., рельвы—106 78 с.=227,8 ытр.
Б Беліігліінка: та.чьвег—101І.25 С. „ 109,17 с.
Пире нал у рач'изда. 107 но.—110,12 с. „ Цч.0' с.
Б. Кин-Кулла: тальвег- 109,68 с. , 110.45 с.
Перепал у Т-кчак-Мипілы —Ш.66=2-И,64мтр.* 1U66 е.—244,64 мтр.
Б. Сыі-іі-Кулл.і: тальвиг-Юі 75 с. „ 11094 с.
Пире іе'іемпа Тикмаііцкиіі ж.д—9".55с „ 989а с.
Ст. В.-Токмяв Бі^ід. ж. А— 95,-4 с.=203,20 мтр., рельсы—95,11 с.=?02,92 м.
Р Токмак у ік. д пиита- 45,33 и.=96:53 мтр., рельиы 50 20. с =107,10 мтр.
Б. Сыси-Кулн: тальвег—9007 С. „ „ 93,40 с.
Ст. В іокмнк Токлак<-к. ж д.—96.78 с .—206,48 м., рельсы—96,85 о,- 206,63 ытр.
У прис. дпрогіі на 34 вер. — 108,58 с. 108 41 с
У мигііл Рлсішх, на 33 вер. 112.25 — 112,51 —
Дорога п П. Токиав 114,22— 114,а1—
Раи'еаД 28 (і вер. 126,79 — 125,21 —
Гранина б. Тиврич. Гуй. 130.24 а. = 27788ы., рельсы —130.55 с.=278 54 мтр.
Ст. Бельмаика (Чумаки)—124.78 с.=Н6Й,23 м. „ 124.80 с—266,27 мтр.
Ст. Царекснстантннивка— 1119,34. с.= 233,^8 мтр. „ 110,00 С.=234,69 мтр.
На картах Ген. Штаба отметки высших пунктов определены так:
Токмак-Могнлы в Ю5.4 с, мог. Алексеевы!—91,7 с, мог. Кордон-
скоіі—9ігб с, мог. Бельмак—117,6 с, что, безусловно, неверно (сажен
на 20 ниже действительных).
Грунтовые воды близ водораздельного гребня залегают: либо
в почвенном заболоченном слое, как, напр., у подножья Токмак-Могилы,
либо в желтых песчаных глинах (иногда лессовидных), либо в
гнейсовой дресве и продуктах разрушения кристаллических пород, либо,
наконец, в коренных гнейсах. В последнем случае вода обычно бывает
солоной или солоноватой, с незначительным притоком, Исключение
представляют «криницы», т. е. родники, вытекающие у подножья
склонов из трещин в гиейсах и гранитах. Эти трещины играют роль
естественных дренажей, собирающих воду из дресвы и вышележащих
щебенистых продуктов разрушения и выветривания кристаллических пород.
Приведем несколько типичных примеров эксплуатации грунтовых
вод. В с. Ново-Григорьевке, в пойме р. Токмачки, имеется
криница с хорошей обильной водой (Т°=12,0°Ц.), вытекающей из
аллюв. чернозема. Глубина шахтных колодцев на склопах колеблется
от 7,26 до 22,6 мтр., в зависимости от высоты места над поймой реки.

- 166 —
В дресве и желтой кесчяной глине вода пресная и обильная, в
гнейсах-—соленая и слабая (Т°—10,0—10,5°).
В с. Ы о в о - П о л т а в к е, у подножья г. Тбкмак-Могилы,
существовал 45—50 лет тому назад очень мощный родник, который
являлся истоком ручья Кан-Кулак, протекавшего через село. В
настоящее время он иссяк, а взамен его появилась группа родников ниже
селения, вода которых пробивается сквозь наносную почву грифончи-
ками. Шахтные колодцы в етом се,і:екі-ш ішеют глубину от 5 до 8 неаров
и пройдены в глпке или дресве, а изредка—в гнейсе. Вода—всюду
пресная; Т—10.0—10,5°Ц.; приток в большинстве колодцев обильный,
но в некоторых вода вычерпывается.
В Верхнем Т о к м а к е, в верхней части села, имеется
несколько родников, вытекающих из трещип в громадной Федошшой
скале из красного гранита на правом берегу р. Токмака. Вода—пресная,
Т°=12,0°Ц. Шахтные колодцы, глубиною от 7,4 до 19 мтр., проходят
Яч'едтую глину и получают воду из выветрелого грмито-гнейса. Почти
всюду вода пресная, но приток обильный лишь в нижней части
склонов долины. В верхней части их вода имеет слабый приток и местами
солоновата.
В с. П о н о в к е, в верховьях р. Берды, имеются небольшие
родники, вытекающие из гнейсов и гранитов и не пересыхающие летом.
В самом селении находятся в пойме долины мелкие «копани»,
вырытые в речных наносах (0,5—1.5 мтр.), и более глубокие шахтные
колодцы (от 5 до 30 мтр.), углубленные и кристаллические породы или
в дресву. Вода в болынинсті-е случаев пресная, но не всюду обильная.
Т°=10.0—10,5°Ц. На водораздельных площадях грунтовая вода обычно
отсутствует, а если имеется, то солоноватая и со слабым притоком.
Грунтовые потоки в речных наносах почти не
эксплуатируются, в вп,ігу половодий и трудности проходки колодцев. Весьма
интересный опыт использования их помощью мелких буровых скважин
проделан был в Низянской части с. Ч е р н и г о в к и, в верховьях р. Ток-
мака. Здесь ареидаторами-болгарамн в 1905 г. выбурено IS скважин,
глубиною от 4 до 25,5 мтр., которые дали пресную фонтанирующую
воду. При бурении пройдены были: чернозем, желтая глина, белый
мелкий песок с водой, выветрившийся гнейс (дресва) и, наконец, твердый
серый гранито-гнейс на глубине 25 мтр. ниже поймы.
Опыты бурения в районе распространения кристаллических пород
немногочисленны и давали большею частью отрицательные результаты.
Для примера укажем следующие.
На ст. В, Ток мак в 1912 г .выбурены две скважины:
1-ая, на высоте 205;8S мтр. над ур. моря, доведена до глубины всего
22.7 мтр. и оказалась безводной, если не считать горькой грунтовой
воды в дресве на глубине 9,0—10,0 мтр. В граните пройдено 5;5 мтр.
2-ая скважина, на высоте 193,6 мтр., глубиной 14,3 мтр.
обнаружила пресную воду в сером песке (на глуб. 11,6—12,3 мтр.), которая
не дошла до пов. земли па 4,0 мтр. При бурении пройдены были серые
твердые песчаники с прослоями песка, а в основании—серый гнейс.
в экомном. Штейнбах, быв. Я. Я. Дика, на р. Юшанлы, в 1892 г.
выбурена скважина, глуб. 47,2 мтр., при чем встречена вода на глуб. 22 мтр.
в темном песке среди продуктов разрушения кристаллических пород.
О глуб. 22,8 мтр. скважина шла в безводных серых гнейсах с
прожилками розового аплита.
В б клм. к ю.-в. от кол. Алксандркроне, в верховьях балки
Араб, выбурена скважина, глуб. 51,8 мтр., встретившая гранит, в
котором оказалась вода, не поднявшаяся до пов. земли.

— 107 —
В с. Ново-Спасском (Шевкай) кристаллические породы
Бскрыты шахтными колодцами иа глуб. 15 мтр., но к югу они уходят на
глубину более 45 мтр. В центре села выбурена в ІЭ06 г. скважина
глубиной 53,3 мтр., которая с глуб. 15 мтр. шла в гнейсах и воды не дала.
В расстоянии 1 клм. к югу от с. Мариановкы для разведки
железных руд иа холме «Коксунгур» были заложены две шахты,
глубиной 40—42;5 с, в железистых кварцитах, при чем одна из них
встретила очень обильную пресную воду. К сожалению, эту шахту закрыли
сами местные жители, хотя во всем селении нет воды, годной для питья,
ш таковую приходится привозить из соседнего села Апостоловки.
Таким образом, в пределах распространения кристаллических
пород обильные пресные воды встречаются лишь в верховьях рек и
балок, причем они приурочены либо к продуктам разрушения этих
пород (дресва), либо к трещинам, играющим роль дренажа. Ыа
водораздельных площадях вода в кристаллических'породах имеет слабый
приток и плохое качество.
Совершенно иную картину мы видим, когда вступаем в область
развития осадочных пород, особенно Палеогеновых песков на западных и
северных склонах кристаллического массива. Они обильно насыщены
вполне пресными водами, которые эксплуатируются сначала шахтными
колодцами, а затем, по мере удаления от кристаллич. массива,
буровыми скважинами различной глубины (от 35 до 320 мтр.).
Особенным обилием и прекрасным качеством отличаются пласто-
пые воды в палеогеновых песках по р. Курашану, менаду с.с. Гнаден-
'таль и Контениусфельд, где возникло в последние годы (с 1923 г.) много
новых поселков и хуторов (Широкий Яр, Раздолье и -пр.). В этом районе
наблюдается глубоко вдающийся к востоку залив, выполненный
водоносными палеогеновыми песками и ограниченный с севера и юга двумя
отрогами кристаллических пород (длина и ширина залива около 20
клм.).Уклон кристаллического ложа на гребнях колеблется от 0,005 до
0,01, а в заливе—до 0,02. Бри этом ва гребнях вода плохого качества и
в ничтожном количестве.
Не имея возможности, за недостатком места, привести полные
разрезы артезианских скважин в низовьях рек, мы приведем лишь
краткий перечень тех из них, которые расположены в ближайшем соседстве ■
■с кристаллическим массивом.
На северном склоне его, опыты удачного бурения произведены
■были вс. Пологах и в г. Орехове, где артез. вода получена из
палеогеновых песков. При этом в самом городе Орехове гранит был
встречен на глубине 83,3 мтр. (разрезы сев. см. N° 24). В 12 клм. к с.-в.,
в с. Белецком, скважина встретила гранит на глуб. всего 25,9 м.,
но все же дала воду.
На западном склоне имеются многочисленные артез. колодцы
в долине р. Молочной и левых притоков ее. Против северного гребня,
в Большом-То к маке, выбурено несколько артезианских
скважин, из которых самая глубокая на станции Токмакской жел. дор.
достигла глубины 209.4 мтр. (устье—па высоте 74,6 метр.). Артез. вода
ІУ гор. встречена на глуб. 156,3—100,1 мтр., а VI гор. — на глуб.
258,7—269,1. Ниже обнаружена гранитная дресва.
В упомянутом выше заливе самые восточные скважины имеются
в кол. Вальдгейм, глуб. 59,1 мтр. Вода получена из гранито-гнейса
с прослоями каолиновой глины, залегающего под черной углистой
глиной (IV гор.).
В кол. Гнаденталь, в долине р. Курашаи, выбурены две скв.,

— 168 —
пз которых одна достигла гранита на глуб. 10(і,5 м.,- а вторая дала воду
из палеогеновых песков (IV гор.) с глуб. 59,7 мтр.
Против южного отрога имеется несколько скважин в с. Астра-
хаи к. е, вз которых самая глубокая, в балке Араб, глубиной 382,7 мтр.,
кристаллических псрод не встретила и остановлена в черных иловатых
глинах и. и. В. Мела. Она обнаружила три горизонта артез. вод:
ІІІ-іі—на глуб. 143—164 м., JV-ii—на глуб. 220—240 м. и Ѵ-іі—на глуб.
ззе—31-7 м. В 15 клм. к ю.-в., в с. Н. Васи л ье вне-Молоканской
имеется несколько артез. газовых колодцев, глуб. от 57,9 до 85,3 ытр.
Вода Ш-го гор. получена с глуб. 52—60 мтр., а ниже обнаружена
каолиновая глина и серый граиито-гпеііс.
В Г> клм, к ю.-в., в той же балке Апанлы. в с. Ф е д о р о в к е, гранит
с белым полевым п.гіатоы, темной слюдой и сизым кварцем, обнаружен
на глубине 51,4 мтр. Артез. вода Ш-го гор. с запахом сероводорода
встречена в сером песке с фоладамп на глубине 30 мтр.
В смежной балке Метрезлы, в с. В о с к р е с е п к е, гранитный
щебень залегает на глубине всего 3S мтр., а серый коренной гранито-
гнейс—на глуб. 54,2 мтр. Слабая во;а обнаружена на глуб. 15,5—18,3 мтр.
В 3 клм. от села продукты разрушения кристаллич. пород пачалнсь на
глуб. 11,3 мтр., а коренной гнейс—па глуб. 37 мтр. В 4-х верст, от того же
села, на уч. Кіхлик, гпекс встречен на глуб. 20 мтр. Вода ІІІ-го гор.
в вышележащих песках оказалась пресная, но слабая.
По р. Корсак, в с. Степан о вке, гнейсы обнаружены па глуб.
36,5 мтр., а в соседней колонии Богдаиовке — па глуб. 57,9 мтр.
В последнем пункте сбнаругьена вода ІІІ-го гор. в раковинных лесках,
лежап.их непосредственно на крнсталлнч. породах. В виду того, что
грунтовке воды зг.есь соленые, жители для питья пользуются артез.
водой из нескольких скважин.
На следуюп ей к всстоку речке Лозоватке опыт бурения в 1914 г.
дал отркгаіелышй результат: артез. воды ые оказалось, а кристалл,
породы обнаружены на глуб. 29,2 мтр. Однако, в 10,5 клм. к ю-з.,
вс. И и з о в к е, встречена сероводородная года Ш-го гор. в сером леске
над коалнвом, под которым залегает граиито-гнеііс на глуб. 64,6 мтр.
В 4 клм. к югу, вс. Орловке, артез. вода Ш-го гор. оказалась
солоноватой, с горючим газом, а гнейс обнаружен на глуб. 90,0 мтр.
На р. Обиточной, с притоком Кильтичьей, в 1915 г.
произведен опыт бурения вс. Борисовне, где кристаллич. породы
встречены на пезпачит. глубипе. Ниже слияния обеих рек имеется несколько
скважин в г. Ногайске, глуб. от 45,7 до 87.6 мтр. Гранито-гнейс,
вверху вь'ветрелкй, встречен на глуб. 77,8 мтр. Буровыми скважинами
эксплуатируется вода с глубины всего 18,3—45,5 мтр.
В 6 клм. к ю.-з., в низовьях р. Обиточной, на хут. б. Глебовой,
кристаллич. породы встречены на глубине 172,7 мтр., а все артез. воды,
хотя >іг фонтанировали, по оказались солепыми.
Между Ногайском и Бердянском, у шосс. будки № з, иа П-й вер.
от г. Бердянска, в 1914 г. выбурена скважина, глуб. S4,7 мтр., которая
дала воду с глуб. 74,5—83,0 мтр. Кристаллич. породы не встречены.
По р. Берде бурение производилось в трех пунктах:
1) В кол. Нейгофиунг, где скважина 1906 г. достигла
глубины 99 мтр., причем встретила пресную воду в четвертичных
галечниках на глуб. Ш—20 мтр. и соленую воду в Н. Сарматских глинах на
глуб. 84-—S9.5 мтр. Кристаллические породы не обнаружены.
2) В 7 клм. к югу, в с. Николаевском (Куном) скважішаі.

— 169 —
1913 г., глуб. 56,9 мтр., встретила обильную пресную воду в сером песке
па глуб. 45—55 мтр.
3) В г. Бердянске большинство скважин имеет глубину всего
31—32 мтр., но в 1889—93 г.г. производились опыты глубокого бурения
до 208,4—300 мтр. Все три глубокие скважины дали соленую вода,
с горючий газом, из грубого песка среди белых каолиновых и
коричневых глин. Вышезалегающая вода Ш-го гор. оказалась также соленой.
Грубые продукты разрушения кристаллич. пород и каолин указывают
не неглубокое залегание под забоем скважины коренных грапитов.
Заключение,
Из краткого обзора гидрогеологических условий Бердянсного отрога
Украинской кристаллической гряды следует, что наибольшей
водоносностью отличаются: во-первых, склоны s водораздельного гребня у
Токмак-Могилы, и, во-вторых, палеогеновые пески западных склонов
кристаллического массива. Южные окраины его, прикрытые
лёссовидными суглинками и каодипоыми глинами, бедны водой, и постедняя
плохого качества. Наиболее обильные артез. воды в палеогеновых
песках ГѴ'-го гор. встречены в долинах р. Молочной и ее левых
притоков. На юго-западных склонах на кристаллических породах залегают
пески с более слабой артез. водой ІІІ-го гор., прикрытые темными
глинами Ы. Сармата, с горючим газом. Наконец, между Ногайском и
Бердянском все глубокие артез. горизонты имеют соленую воду, и здесь
приходится эксплуатировать неглубокие горизонты (30—32 м.) пресной воды.
Всего в Бердянском округе зарегистрировано около 380 артез.
скважин, к которым имеется более 200 буровых журналов. Однако, недостаток
места не позволяет нам останавливаться более подробно на условиях
залегания артез. вод в этом округе, а тем более приводить разрезы
многочисленных и зачастую весьма глубоких скважин.
Во всяком случае, кристаллическая гряда, несомненно, является
областью питания не только всех ручьев и рек, стекагопгих с нее, но
также грунтовых потоков в древнем аллювие речных долин и всех
пластовых и артезианских вод этого округа.
С гидрологической точки зрения главный водораздельный гребень
заслуживает самого серьезного внимания и изучения.
С этой целью считаем необходимым: во-первых, составить точную
гипсометрическую карту его с нанесением истоков всех рек
(эта задача весьма облегчается наличием продольного профиля Токмак-
ской жел. дороги, с которой легко связаться), во-вторых,
обследовать, расчистить и оградить от заиления и затаптывания скотом
родники в верховьях рек и балок; в-третьих, установить
гидрометрические посты (рекомендуются па мелких ручьях водосливы
Чиполетти) в тех пунктах, где в русле обнажаются кристаллические
породы; в-четвертых, открыть з—4 метеорологические стан-
ц и и 2-го или 3-го разрядов (дождемерные посты рекомендуются на
г. Токмак-Могиле, па ст. Цареводаровке и в д. Ени-Оала или Янисаль:
в-пятых, произвести разведочное бурение в поймах
главнейших рек для изучения, состава и водоносности как древнего аллювия, так
и осадочных пород за пределами кристаллической гряды.
Только после выполнения этих пожеланий мы сможем составить
себе вполне ясное представление о гидрологическом режиме проточных
и подземных вод в районе истоков многочисленных, ныне исчезающих,
ручьев и рек и количественно учесть значение кристаллического отрога
в деле питания родников и артезианских вод всего района.

— 170 —
ГЛАВНЕЙШАЯ ЛИТЕРАТУРА.
1. Соколов, И. А, Геологическая карта России, лист 48 (с обзором литературы
до '8S9 г.). Труды Геолог, Колпт. Т. IX. в. 1 1 кдэ г., с геолог, картой.
2. Соколов, II. А. О месторождениях железных руд в Бердянском уезде.
Изв. Геолог. Ко м нт IX, 1,^90 г., стр. 123- 1-13.
3. Соколов, Н А. Геологические исследования в южной части
Мариупольского yea да, Екатерин осла* с. ю,іі губ. Там же Т. XVIII. № 1, стр. 1 —36, І8&Э г.
■1. Сок о л о и, II. А. Шпкнс-трстнчпые отложения Южной России. Труды
Геолог. Ком. Т. IX. № 2. lS'13 г., стр. 9G—99.
о. С о к о л о о, Н. А. Гидрогеологнч. исследования в Алекеандроіском уезде,
Глсатерн послав я;, губ Изв. Геолог. Ком I. XV, 1S1I5 г.
6 Соколов. II. A. О происхождении ли анов Южной Росопн. Труды
Геолог. Ігом. Т. X, в. 4, стр. 1-58, С партий.
7. П я т н н ц к и и, П. О крнеталлнч. сланцах Бердянск, уезда, Таврпч. губ и
пр. Го р и о Зав. Л и сток 1S!I7 г № 2—Jfi 3.
8. Пят н и цеп й, П Исследование кристаллнч сланцев степной полосы Юга
России. 9Тр Х.і р ь ко в. Об щ. И сп ы т. ГІ р н р 18 S г. Т. XXXII.
9 IIо роз ев и ч. II О лнтилогич. составе Южгіо-Рус.;к. крпетал. площади в
пределах Марнуііольик. уезда. Изв. Геолог. Ком. 1S98 г., стр. 133—3G.
10 М о р и з е в и ч, II, I еологпч. наследовании, произведенные в Мариупольском
уеэде летом 1898 г Там же, 2S7-"95.
11. М о р о з е в п ч, II Геилогнч наблюдения, произведенные в Бердянском уеяде
летом 1SP9 г. Там же, 1НН9 г.. Т. XVIII. '-тр. 371 — 3W1.
12. Мороэовнч, II. Крнеталлнч. породы приазовской площади, Геологпч.
наблюдения в Александр, у. и Таганрог, окр. Там же, Т. XX, ІіЮІ г. (с картой), стр.
355 - 573.
13. Соколов, Н. А. О рудоносностп и гпцрогеологнч. уелокнях местности к
югу от Екатерппннск ж ел. Дороги.Там же, Т. XIX. : 900 г стр 21 - 31,42-43, ь2-8'і.
14. Ы sok'il ow.'N D<r Wins— Limn іі шкі (lie Einsiehuiig^zeit der l.ininne
Siidrussliiiuls. Зап. (ТШ Минер. Общ. '903. 2 сер т. X.
1.). Синцов. II Ф 0 буровых и копаных килодцах казенных пшіных склад в.
Зап. СПБ Минералог. Общ. XL, в. 2. 93—413; XU. HIT,—221; XLH, 35— £'а; ХІ.ІѴ,
в. 1, 1907 г. l'fi -151; ХІЛ'П. 1 6. 1 НОЙ г.
16. Соколов, II А. К истории причерноморских степсіі с конца третичного
периода. Почвоведение ѴЛЦ г.: № 2. 105—124; Кі :, 107 — *'2П (с картой).
17. Ласкарев. В. Д. Заметки по вопросу о тектонике Южно-Русской
кристаллнч. площади. Изв. Геолог. Ком Г'О'і г XXIV, стр. '>5—2S4, с картой
18- Мороэевнч. И. Отч"Т о геологнч изысканиях в Бердянск, уеэде. Годов,
отчет Геологпч. Ком. 190G г., стр. 101.
19. Головин некий, Н. А. Артезианские колодцы Таврнч. губ. Н о в о ро ее.
календарь 1S90 г., стр. 131 — 169, і; каргой.
20. Г о л о в к и и с к и й, И А. О современном положении артрз. дела в Таврнч.
губ. Изд. Таврнч Земства 1R96 г.. стр. 1-1'.
21. Соколов, Н. А. Об артеа колодцах юікноіі России. Изв. Геолог. Ком.
" XI, 1S92 г., № 4.
22. Кар а каш, Н. И. Гидрогеологнч исследования при постройке 2-ой Е ате-
рпнннек. жел. дороги 1907 г. СПБ 1—!Ш, с 2 черт.
23. Соколов, В Д. Главнейшие выводы п результаты гндрогеологич. работ
в Берд. уеэде в ШОВ г. Ч!Ц г Изд. Берд. У 3jm. Упр., стр. 1—35.
24. Соколов, И. Д. Описания отдельных селений Берд. у. 1911 г. Изд. Берд.
у. Зем. Упр., сір 1-388.
25. Г л у ш к о в II. Артсзнап кие колодцы юга России. 1914 г., стр. 2—8-
, 26 К о н а т а н т о в, С. 13. Буровые скважины Бердянск, уезда. Горный
Журнал. 191") г., I, стр 77-85
27. П р и г о с о в с к и И, М. М. Артез. воды Русской равнины. Изв. Геолог.
Ко м. 1922 г. Т. XIJ, № 1, стр. 33-52, с 6 черт.
2S. Двоичен к о, Г[. А. Геологнч. наблюдения и обследование полезных ис.оп.
Таврии в области Украин. кристалл, полосы летим 1928 г. И а в. У к р. Г е о л к о м.
Ш4 г., стр. 1-15.
2''. Двойченко, П. А. Краткий отчет о полевых исследован, в Берд. и Ме-
лптоп. ус'дах летом 1924 г Там же, 1925 г
30. Д в о й ч е н к о, П. А. Сннеклнэы и антнклизы Крыма и Таврии. Труды
Крымск Н.-Ие- Пиит. Т. I, 192'і г., стр. 35-47.
31. Двойченко, П. А. Артезианские воды и колодцы Мелитопольского
округа Тр. Юікн. Обл. Мелиор. Орг. Одесса, вып. VII, 1927 г., стр. 1—120, с 6
разрезами.

— 171 —
DER AUSLAUFER VON BERDJANSK DES UKRAINISCHEN KRYSTALLINISCHEN
MASSIVS, ALS DIE VERSICKERUNQSSTELLE DER ARTESISCHEN GEWASSER
TAURIENS.
Von Prof. P. A. Dwojtschenko (Sslmferopol).
Zwischen dem krystallinischen Ukrainisclien Massiv, dem Falten-
system des Donezbeckens, dem Bergriicken Kara-Tau von Mangysnhlack
im N'>rden und den Hochlandern der Dnbruds1 a, der Krim und dem
Kaubisosgebirge im Siiden, erstreckt sich iiiLangerichtung, ein schwach
abschussiger Trog, ni't flarhen Wasserbecken und Steppen, welche sidi
an d<-n Stnllen von gr(5sst-ren und tieferen Wasserbecken des Neogens
gcbildet hab n. Wahrend einer ganzen Reihe von geologischen Zeital-
tern—von der Oberen Kreide an bis zum Mittleren Pliozan,—erfuhr die
plastis-he Strecke der EiMrinde in dieser Strike eine langsame, gleich-
massige Durchbiegung und Senkung; gleidizeitig f til I ten sich, die
unimterbrochen sich bildenden und einander ersetzenden Wasserbecken
mit Sedimenten an. Die positiven und negative» Si-hwankungen der
Uferlinien bedingten den often Facienwerhsel, d'e Srtiichen Randre-
grcssionen undTransgre.->sionen, die verschieden^ Eigenschaften des Was-
sers und den Sedimentbestand. Sn entstanden giinstige Bedingungen t'iir
die Bildung von Grund-und artesischen Wassermengen, eingesdilos-en
in bestimmte Scliichten, die untereinander durch wasserdiclite Gesteine
getrennt sind.
Wasserfiihrende Scliichten sind von о ben an:
Is— Salziges Wasser in hellen Sauden, See-oder Flussbildungen des
Oberen Pliozan.
12— Eisenhflltiges Wasser in roten Sanden und Sandsteinen mit Si-
derite, dem S'gen. Tabackstein.
II.— Susses Wasser in Muschelkalken der Pontischen Schicht des
Unteren Pli zan.
II m.—In den Sanden und Muschelkalken der Meotischen Schicht.
II s-—In den Mactrakalken der Oberen Sarmatischen Schicht des
ОЫ'Гк'П Miozan.
III.—In den Musehelsanden mit Pholas und Spaniodontella der 2-ten
Mediterraneischen Schicht des Mittleren Miozan.
IV.—In braunen Sanden und Kiesen der Butschakschen Schicht des
Mittleren Eoz&n.
Y. ■ In grun^n und weissen Sanden zwischen Kaolintonen und Mer-
geln der Oberen Kreide.
Konstant wasserdiclite Gesteine sind:
a)—Die Tonfacien der Pontischen und Meotischen Schichten.
b)—Die Mergelfacien der Mittleren Sarmatischen Schicht und die
sdiwarzen Tone mit Brenngas und „fossilem" salzigem Wasser der
Unteren Sarmatischen Schicht.
c) —Die machtige Schichtfolge der grtlnlichen Tone des Untere,n
Mi'-zan, des Oligozan und des Oberen Eozan.
d]—Schwarze, kohlenhaltige und braune Tone des Mittleren Eozan.
Die s< hwach abschiissige Senken, ausgefiiUt durch machtige, ununter-
brochene Sed:mentserien—Embrionalformen der Geosinclinalien darstel-
lend, wurden vom Professor A. P, Pa w lo w—Si n eel І sen genannt.
Sie liegen inderLangerichtungimdwerden durch Langefaltensysteme der
Halbinseln von Tarchankut, Kertsch und Tamanj in einzelne Beeken ge-

— 172 —
te:lt. Es sind Embrionen. von drn Orogenen, nach Prnfos^orL TCobor. Bie
wi-rden iiT'h nuch rlun-h m ndiimile. schwach abschiissigf. Wolbungrn-
Anticlisen gettvnnt, ѵчіі doinn dip i-ine —die Krim mit diM* Ukraine,
die andcre—d"ii Kaukasus mit den Ste] pen von A«br;ich"n verb ndet.
Der Auslaivt'rr von Berdjan.sk bestrht aus kristallinis hen Srhiefern
unci Gniiissi'n, die von Gn'nitmtrusi'n- n und Aplibdern durch/,' gon
sind; er tritt st-irk mu-h SLiden vur und b Idi't das Nalii'uiigsgvb et
idler Fliisse, Grundstriime. WasKerschi'dilon und Artesiscbr G"\va.S5<T
der Umgvgund. twine ahsoli.te Hohc b> tragt 1м 1-145 mtr. iib'T dem.
Meerosspiegel. Er bi'det die Wassersclieide iler FiUsse und Bauhe, die
vun ihm nach versdvedenen Richtungcn hinabMh-ssen. Er 1st reieh an
(juellon in seint'-m Zentralteil. лѵі-іі-іи-т dentlii-ho Zoiclnjn der Hcbung
und di-r Verj ungung des Reliefs aufweNt. Seine R;indt"iln dagvgon
tlMg'4l Z.dchen derScnkung und S ml zurrst ill I lossnrtiger Gelberde und
mit 7, rfallprndukten der Gne ssen, wcitcr hinunter mitsand gen Farbn
dor bi'dimentgi'Sieimj b«jdi-i-kt. Auf dem nQrdlirhen und westli'di 11
Abhangsind іііе. ilas kiistiillinischeMassiv ubcrlagomdi n. band'Und Kiese
des MittliM'i-n E"zan (Butsi-hak Sehichte) die лѵа-seri'uhronden Hchichtpn;
ant dem sudlichen sind es die bande des MiLthTt-n. Miozim (zuvite Me-
diterr;incischc bVhicht).
Dili (jrsten sind wassereich und diis Wasser ist gut, in den zwciten
ist das Nasser schlerhter. Zwischen N< gaj к und Merdjansk Mind die
tieferc Gewiissor durchuvgs salzig. An den Randern dew kristallinischen
Massivs h.ibe U-h ---bO f rtesisclie Brunnen r'gisiriert; de Tiefr vardrte.
von 50 bis 3 U mtr., und d'C nieiston Вшппиі waren taugliidi, лѵ ah rend
В hrungsversuche auf d m Mas-iv s1 Ibst kuine psitvm Resultate
ergaben. Die zablreichon (uegrabene) foVhachtbruniirii zoigi-n. dass auf
dem "Wasserscheidokamm das Wasser sivh in Vcrwittoningspr-idukteii
der kristallinisch-n G'-steine sammelt und sich in b>dtrn k. nzontrii-rt,
die dii' Ridlc ein г Drainage spiden und aus dciii-n claim die Quellen
hervurfliessen. Alle Gewasser tivten aus dem Z''iitraltoil -rntwedtT als
Bache und Flusse, odor als Grundstrome — in mil litigcn, alten alluv aleir
Ablageruni>'en, die cine Miii-btigkeit von 40 bis SO mtr. erreichen. Die
Grund und die Flussbetiwasserstrome tlberqueren di^ wassTdurchlassigen
ti-hicht'41 der Bedimentgesteine und na.hr jn reiililich die art sischen
Honzoiitc, besonders den III und ]V\ AussH'dem be'ibae.hten wir an den
Random der Sineklisen Ausbi'gungen der Seclimentschiuhton in Gewtalt
von Flexuren, deri'ii ob^rs Fliig lte.le trotz der gdringen Ma htigkeit
der Wrfsserfuhrenden S-'hichtcn umfangreiche, schwaeh iibschunsige Nah-
ruiigsrcgiunen der artesiscln-n, weiter nach unten liegendeii Beeken—
bilden.
Hier entstehen Grundwassersammlnngen und Wasserschichten die
ausserhalb der Flexuren, sich in typisoln- artrssidie vewandrln. Um
di"S Batze zu beweisen, ffllire i'h Beispiele vun Rolmingen an der
Peripherie cU-s kristiillinischpn Massivs an, abi-r der Mangel an Raurn
gestatletnicht die vollen g.-ologiscben Prophile dieses Massivs, im Gebict
seiner Uberlagcrung dureh Sedimentschichten, anzufiihren.

р
шт
н
Инм. Е. Ф. Тамм^
Наѵчи сіітр Н-Ис. Иііст
і иди Хоа У к р.
РАБОТА ПОДМЕЛОВЫХ СКВАЖИН КИЕВСКОГО ГОРОДСКОГО
ВОДОСНАБЖЕНИЯ В ПЕРИОД 1897-1927 г.
в связи с вопросом об изменении производительности подмелового (сено-
мансного) водоносного горизонта Украины.
Uber die Arbeit der unterkreidischen Bohrungen e'er stfidt sehen Wasser-
vemirgung К jew n den J. I897 I927 im Zusammenhang mit der Frage
uber d.e Ergiebigke tsabanderung der Cenoman-Grundwasserschichte der
Ukraine. Von Dipl Ing. E. Та mm
Все возрастающее потребление в городе водопроводной воды
повелительно требует разрешения задачи, каким образом увеличить добычу
воды: расширять ли Киеву дальше свое артезианское водоснабжение
или же начинать переходить на Днепровскую воду? Если 15-20 лет тому
назад переход с артезианской воды, безупречной с бактериологической
точки зрения, на речную мог вызывать опасение, получится ли столь
же безупречная речная вода, то в настоящее время это сомнение
отпадает, так как современная водопроводная техника вполне гарантирует
надлежащую очистку речной воды, причем эта вода по сравнению
с более жесткими подземными водами имеет много преимуществ в
промышленности и хозяйстве.
В нижеследующем мы имеем ввиду дать некоторое введение к
разрешению поставленного вопроса, которым занималось в 1914—-is гг.
бывшее Ккевское Городское Управление после приема водопровода от
kohlессионера.
Всецело на артезианскую воду Киевский водопровод перешел
в 1908 г. по приказу гражданской власти, после развития в Киеве
значительной холерной эпидемии и обнаружения в Днепровской воде
холерных вибрионов.
Начало частичного питания водопровода артезианской водой
положено было в 1897 г. присоединением части артезианских колодцев,
построенных по заказу Киевского общества водоснабжения проф. С. Г.
Воиславом.
Бере^од на артезианскую воду, по официальной версии, диктовался
тем, что насосные трубы городского водопровода забирали воду Днепра
ниже гавани, и поэтому вода подавалась на фильтры настолько
загрязненной, что получить доброкачественную воду, при тогдашних способах
■очистки воды, не представлялось возможным.
По другой, неофициальной версии, приводимой известным
городским и водопроводным деятелем инж. Г о л у б я т и и к о в ы м, перейти
■с речной на артезианскую воду принудило концессионера перегружен-

— 174 —
ность веек водопроводных магистралей, которые при дальнейшем
развитии водоснабжения необходимо было бы менять; поэтому
концессионеру прншлось постепенно переходить на артезианскую воду и
расположить артезианские колодцы на всей территории города, т. е.
начать питать сеть магистралей с нескольких мест.
Каковы бы пи были причины перехода на артезианскую воду, нам
теперь надо решать вопрос, как быть дальше?
За время нахождения водопровода в концессии, по вопросу о
выяснении надежности артезианского водоснабжения имеется очень
скудный материал, кроме ценной записки геолога С. Н. Никитина
«Современное положение вопроса о водоснабжении Киева артезианской
водой»., ,
Кроме записки С. Н. Никитина издана была брошюра
гидротехника С. Г. К оклика «Подземные воды Киева», в которой
хронологически собраны все скважины Киева, построенные до 1908 г., и
приведена история их постройки.
В записке С. Н. Ни к ити н а описаны границы питания юрского и
подмелового артезианских горизонтов, охарактеризованы водоносные
слои и высказана уверенность, что «современное Киевское артезианское
водоснабжение *) может быть удвоено и даже утрсено, без оскуднения
общего напора, как подмеловых, так и юрских вод».
После перехода в 1914 г. водопровода в непосредственную эксплоа-
тацню города, Городское Управление образовало авторитетную
гидрогеологическую Комиссию, под председательтвом проф. П. Я. Ар м а-
шевского при секретаре Б. И. J] у ч и ц к о м, для выяснения вопроса
о возможности сгущения на территории Киева скважин с целью
получения до 20.000.000 ведер воды в сутки (2,85 куб. мтр.,сек.), вместо
получавшихся 3.500.000 ведер (0.5 куб. мтр.,сек),—этого количества воды
было мало для города, и многие части города испытывали хронический
недостаток в воде.
Комиссия начала свою работу 2G мая 1915 г. и работала до 29,111
1917 г. Из 4G протоколов заседаний Комиссии, сохранившихся в делах
Водоканала, можно проследить работу Комиссии. '
Из этих притоколов видно, что имевшийся в распоряжении
Комиссии материал по скважинам, но значению своему, чрезвычайно скуден.
Б первом своем заседании Комиссия поручила выделенной ею
гидрологической Подкомиссии, под председательством инж. К. Р. Р ж о н-
с н и ц к о г о, «составить доклад с описанием существующих скважин на
основании имеющегося у членов П,комиссии материала», а также
выбрать место расположения для устройства двух пробных скважин.
Ѳтой же П|Комиссин во втором заседании поручено было составить
сведения по дебиту скважин, проверив дебит всех скважин, для чего
предварительно проверить водомеры при скважинах. Затем инж. И. Р. К о-
бецкому поручено было составить «отчет о годичной кривой дебита
буровых скважин и разработать программу наблюдения над дебитом
буровых скважин».
В дальнейших заседаниях Комиссии разрабатывался вопрос о
пробных скважинах и решено было' расположить их в Межигорском
районе возле скважин № 29 и 26.
Скважины эти предназначались, главным образом, для определения
пьезометрического уровня подмелового и под'юрского горизонтов и
') Потребление артезианской воды в Киеве достигало тогда 2.000-000 ведер
в сутки.

— 175 —
колебания их при откачке из эксплоатируемых скважин Кі 29 и 26, а
также «для тщательной проверки геологического разреза, для точпого
петрографического определения проходимых пород и в особенности
водоносного слоя».
Вопрос об устройстве пробных скважин обсуждался и в
последующих заседаниях. В протоколе третьего заседания Комиссия
формулировала след. образом необходимость постройки двух пробных скважин:
«Определить, что так как понижение статистического горизонта
б двух скважинах дает возможность сколько-нибудь точно подойти
к вопросу о кривой депрессии в подмеловом слое и под'юрском,
Комиссия пришла к заключению о необходимости закладки по две пробных
скважины возле работающих уже скважин».
Эти две пробных скважины были сооружены к сентябрю 1916 г.
Из переписки с подрядчиком и из различных актов видно, что скважины
эти сначала дали очень мало воды—всего около 400 ведер в час,
вследствие чего переставлялся фильтр.
При произведенном 18,Х 1916 г. опыте с этими скважинадн
получились след. результаты: при откачке из скважины № 1 1400 ведер
воды в час, уровень воды в ней понижался на 13 фут. (с 66 до 79 фут.),
а уровень в скважине № 2 в то же время падал на 6 дюймов (скважины
отстояли друг от друга на расстояние 18 саж.).
Дальнейших опытов с этими скважинами не производилось, и
было предположено углубить эти скважины до юрского горизонта.
По вопросу о дебите скважин'инж. К. Р. Р ж о и с ни ц-кий,
председатель Гидрологической П,комиссии, представил результаты разра-
боіки материалов о количестве воды, полученон из работающих скважин
за последние пять лет п указал при этом иа невозможность
установления причин, вызывающих остановки работы скважин.
В деле не сохранилось самого доклада, па основании которого по
заключению Гидрогеологической Комиссии можно было бы, в связи
с другими данными, делать выводы относительно артезианских
горизонтов.
При заслушании этого пропавшего для нас доклада, поднят был
вопрос о необходимости «выяснения причин остановок и понижения
деятельности буровых скважин». Инженер Эссен по этому вопросу
сделал раз'яснепие, что «общего понижения дебита в скважинах Киева
за все время их деятельности им не наблюдалось» и указал, что «на
понижение дебита отдельных скважин особенно большое влияние
оказывают качества насосов».
Кроме опыта определения влияния одной сеноманской скважипы
иа другую., проведенного над пробными скважипами, произведен был
4, VIII 1915 г. опыт с юрскими скважинами № 12 и 15, отстоящими друг
от друга на расстояние всего 39,5 мтр.
При начале опыта определено было, что динамический урокень воды
в скважине № 15 стоит на 148 сайт, от края трубы при откачке из
скважины 5900 вед. в час (20,2 л./сек.). При увеличении откачки до 6900
ведер (23,6 л.,с.) уровень воды понижался на 60 сант., устанавливаясь
на 208 сайт, от обреза трубы скважины.
Так как уровня воды в скважине № 12 нельзя было определить, то
Комиссией зарегистрировано, было только изменение дебита этой
скважины, который весьма незначительно понизился; так, по записям
Комиссии, в первом случае юоо ведер счетчик отметил в 15 мин. 30 сек.,
во втором—в 15 мин. 40 секунд.

— пч —
Вот собственно все, что сохранилось в делах Водоканала по
работам Гидрогеологической Комиссии.
Необходимо отметить еще заявление проф. П. Я. А р м а ш е в с к о г о
в 18 Заседании Комиссии, что единственным петрографическим
материалом для чертежей скважин, имеющихся в делах городского водопровода,
послужили образцы пробной скважины, заложенной Киевским
Водопроводным Обществом на берегу Днепра в 189С г.
Кроле приведенных выше результатов работы Гидрогеологической
Комиссии по материалам, сохранившимся в делах Водопровода, в Л1™ 8
«Известий Укр. Отд. Геолог. Комитета» за 1920 г. помещена статья проф.
В. И. Лучицкого (состоявшего членом-секретарем
Гидрогеологической Комиссии): «Данные по гидрогеологии северо-восточной
Украинской артезианской мульды в связи с вопросами водоснабжения сел и
городов».
На этой интересной работе одного из участников Гидрогеологической
Комиссии необходимо остановиться и разсмотреть ее подробнее.
Проф. В. И. Л у ч п ц к н й, на основании приводимых им данных,
говорит: «что касяется понижения уровня в водоносном горизонте, то он
несомненно имеет место; статический уровень этого горизонта за время
работы скважин понизился на некоторую величину, определить
которую очень трудно, так как не было сделано достаточно хороших замеров».
Затем ниже В. И. Л у ч и ц к и й по этому же вопросу говорит: «ныне,
после длительного, около S лет отдыха скважин, согласно сообщенных
мне С. Г. Коклпком сведений, уровень их восстанавливается». Наконец,
В. И. Л у ч и ц к и іі считает, что «все же выявившееся понижение уровня
сепоманских скважин настоятельно требует в будущем особенно
бережного отношения к эксплоатадии этого горизонта, а возобновление
откачки из пего может вызвать дальнейшее попижеппе уровпя, а затем
понижение производительности скважин».
Итак, проф. В. И. Лучицкий устанавливает, что к 191G г.,
статический уровень в сеноманском (подмеловом) горизонте попизился. Из
чего вытекает, что к этому времени был превзойден предел
рациональной эксплоатации подыеловых скважин.
Из представляемой таблицы потребления артезианской воды видно,
что в 1915 и 1910 г.г. подача артезианской воды составляла 1.033.920.000
и 1.139.104.000 ведер, т. е. в оба конца подавалось приблизительно
одинаковое количество.
Из всего количества воды, подававшегося в город, около 05%
приходилось на подмеловые скважины, а остальпое—на юрские.
Кроме подмеловых скважпп городского водопровода, в городе
работали подмеловые скважины приватных учреждений, дававшие около
900.000 ведер воды в сутки.
Таким образом из подмелового горизонта в 1915—10 г. добывалось
900.000.000 ведер в год или 118—120 литр.'сек. и, по утверждению проф.
В. И. Л у ч и ц к о г о, это количество воды являлось критическим,
выходя за пределы ращюнальпоіі эксплоатадии скважин.
Между тем, если принять во внимание характеристику подмелового
артезианского горизонта, сделанную геологом С. Н. Н и к и т и и ы м *), то
получение из этого горизонта 120 л./сек. является не только не
исчерпывающим количеством, но даже количеством ничтожным.
') С. Н- Никитин. Современное положение вопросов о водоснабжении Киева
артезианской водой.

— 177 —
Утверждение о понижении статического уровня подмелового
горизонта, очевидно, основано на неправильных данных.
Так, В. И. Л у ч и ц к н й сопоставляет замеры статических уровней
воды в скважинах 1916 г., при наибольшем конусе депрессии, с
замерами при значительно меньшем (1909—10 г.) потребления воды, когда,
следовательно, и конус депрессии был пе столь глубоким.
Сравнение этих замеров, разумеется, привело В. И. Лучицкого
к неправильным выводам.
Б поле зрения,' судя по протоколам Комиссии, не вошла скважина
№ 40, сооруженная в 1915 г. Калътом на Курепевке иа расстоянии
145G мтр. от работавших тогда подыеловых скважин. Скважина эта,
следовательно, расположена была практически вне деирессионной воронки,
а отметка статического уровня в ней должна быть близка к отметке
истинной пьезометрической высоты.
По протоколу Комиссии, принимавшей 15-го июля 1915 г. эту
скважину, отметка статического уровня определена в ней в 90,4 мтр. над
ур. моря. Отметка же статического уровня воды в скважинах по
берегу Днепра в 189G—-97 г. определялась в 90.G мтр.; следовательно,
говорить о каком либо понижении статического уровня
і) под меловом горизонте пе приходится.
Затем, если обратиться к последующим данным (вероятно не
известным В. Н. Лучицкому), а именно к замеру уровня воды,
произведенному в скважине № 19, зо-го января 1919 г.. после ремонта, этой
скважины, то увидіш, что отметка статического уровня в этой скважине,
г; деирессионной воропке, образованной работавшими скважинами № 52,
22, 18, 1С и др., определена была в 85,562 мтр. над уров. моря. Эта
отметка близка к теперешней отметке статического уровня в подмеловых
скважинах, поставленных в те же приблизительно условия эксплоатаціга.
Все вышесказанное совершенно опровергает предположение, что
статический уровень воды в подмеловом горизонте, когда либо за время
его эксплоатащш, понижался.
Затем проф. В. И. Л у ч и ц к и й приписывает исключительные
гидрологические свойства эксплоатируемому Киевскими скважинами
водоносному слою, образованному гезовыми породами с губками, дающими,
по словам В. И. Лучицкого, «превосходный, устанавливающийся на
долгое время, при правильно поставленной откачке, естественный фильтр
с войлоком из спнкулей губок».
Этим свойством гезового слоя В. И. Л у ч и ц к и й об'яспяет
постоянство дебита сеноманских скважин в Киеве, в противовес Харьковским
скважинам, в которых «отсутствуют условия образования естественного
гезового фильтра, в связи с чем в Харькове дебет скважин сильно
понижается, вследствие засорения скважин».
Этому свойству гезового слоя В. И. Л у ч и ц к и й приписывает и
чудодейственную силу неизменяемости дебита при общем понижении
уровня в артезианском горизонте; так, он говорит: «Сравнение дебета
скважин этого горизонта заставляет думать, что хотя понижение уровня
имело место в 1916 г., но вследствие правильного использования
естественного фильтра и ухода за скважинами, их дебет не изменился».
Постоянство дебита Киевских сеномаигашх скважин, кроме отме-4
ченного нами постоянства напора, обусловливается, разумеется, пе
свойствами гезового слоя, а зависит: а) от насосного устройства, б) от
небольшого, по сравнению с Харьковом, содержания солей железа в воде, и.
наконец, в) от различия петрографического строения водоносных слоев
г. Харькове и Киеве.
Вісті —12.

- 178 —
Эксплоптируемый в Киеве водоносный слон состоит из крупных.
от 20 до 20 сайт, в поперечнике, гезовых стяжеішіі с заполнением
промежутков некоторым количеством мелкого песка и мелкозема, тогда кат;
в Харькове зксплоатпруемыи подмел овыми скважинами водопойный
слой состоит из гравия и песка.
Добыча воды п-ч сеноманскііх скважин в Киеве производится или
вертикальными центробежными насосами, спет. «Фарко», погруженными
внутрь скважин, пли поршневыми двойного действия насосами, также
погруженными в скважины.
Так как насосы в действительности погружаются ниже
динамического уровня воды, то дебит скважин практически мало изменяется
с. наростанпеы, до известного, разумеется, предела, сопротивления при
ироходе воды в скважину при засорении фильтра, и вызываемого при
этом понижении динамического уровня в самой скважине.
В Харькове же откачка воды до 1925 г. производилась гори зонта лъ-
нымп центробежными насосами, установленными на определенной
высоте, и поэтому, с понижением уровня воды при откачках, вследствие
засорения фильтров скважин, производительность насосов падала, и ее
приходилось уменьшать прикрытием напорного вентиля, во избежание
обрывов струн во всасывающих трубах.
Применение погруженных в воду насосов и их состояние и
обусловило постоянство дебита скважші в Киеве, а не «естественный фильтр
с войлоком из спикулей губок».
В Харьковских скважинах, в которых водоносный слой состоит и"
гравия и песка, засорение скважин происходит от отложений солен
железа, как на сетчатых стенках фильтра, так и в порах водоносного слоя.
Подобное отложение железа наблюдается и в Киеве в юрских
скважинах, водоносный слой в которых состоит из гравия и песка.
Чтобы увидеть, насколько такое отложение влияет на дебит
скважины, приведем опыт со скважиной >й 26 Мики горек ого района.
К декабрю 1920 г. уровень воды в этой скважине при откачке
21,2 л/сек. отстоял от обреза трубы на 5210 мм., что вместе с 2050 мм,
превышения центра насоса над обрезом трубы, давало геометрическую
высоту всасывания в 7260 мм., а с прибавлением величины сопротивления
во всасываюшеы клапане и коленах труб, полная высота всасывания
несколько превышала 8 мтр., что не только понижало экономичность
работы насоса, по и ставило эту работу в неустойчивое состояние.
Вследствие такого значительного понижения динамического уровня,
нами решено было провести опыт очистки скважины.
В этой скважине, как и в двух других юрских скважинах (№ 26 и
34), построенных в 1908—1909 г. фирмой «Рекорд», фильтров не. было
поставлено.
Скважина ~№ 26 была пущена в работу в ноябре 1909 г.; и обсадные
трубы ее были сначала, по данным, любезно сообщенным нам инж.
К. Н. Л о т а ш е в с к и м, строившим эту скважину, опущены на глубину
699 фут. от поверхности земли.
Скважина, проработав всего шесть дней со средней
производительностью 128.600 ведер воды в сутки, внезапно прекратила изливание воды
в шурф в достаточном количестве; поэтому пришлось углубиться, для
чего опущена была новая колонна труб, диаметром 8 дюймов, и после
углубления до 729 фут. дебит скважины повысился, и скважина давала
самоизливанием в шурф по 229.920 ведер в сутки.
Дебит этот последовательно понижался, и к середине 1925 г.
самоизливалось всего 6.000 ведер в час, а к декабрю 1926 г., как упомянуто

- 179 —
выше, уровень воды при откачке 6.200 ведер воды в час=21,2 л./сек.
стоял от обреза трубы на 5,210 мм.
Так как скважина эта не имеет обычного сетчатого фильтра, и вода
поступает в обсадную трубу из некоторой воронки, образовавшейся при
первоначальных откачках под тшним концом трубы, то очистка
скважины производилась вычерпыванием желонкой отложении в воронке.
Первые три желонки извлекли из скважины около 40 литров черно-
бурой окалины в пластинках, толщиной lVs—2 мм., которые, очевидно,
откололись от стеиок нижней части обсадных труб, наиболее
подверженных раз'еданшо. Пластинки эти были изогнуты соответственно
кривизне стеиок труб и па поверхности имели следы прокатки труб. По
анализу, произведенному Хнмич. Лабораторией Окружи. Санит.
Гигиенической станции, окалина эта состояла нз 43,16% Ре (0Н)а и 30,9% FeS.
Затем последующим опусканием желонки извлечена была из
скважины густая, вязкая черно-бурая масса закисных солей железа,
которые иа воздухе окислялись и нагревали банку, в которую были собраны.
Химический анализ выявил следующий состав осадка: влаги 1,92%,
окиси кремния SH>—3,62%, Ре (ОН),—59,G% FeS—31,46%, СаСО,—
—2,76%, фосфорн. ангидрида—0,18%.
После извлечения этого осадка, состоявшего из солей железа,
желонка давала песок с примесью солей железа, окрашивавших этот песок
в бурый цвет.
По мере извлечения песка, количество в нем железа уменьшалось, но
получить чистый песок без примеси железа нам не удалось, и очистка
скважины остановлена была при содержании железа D,is%.
После этой прочистки скважина пущена была в работу, и дебит ее.
увеличился до 9230 ведер в час. при понижении уровня воды при
откачке всего' до 3.530 мм.
В Харькове вода содержит большое против Киева количество
железа, отчего и отложение железа, как на фильтре, так и в фильтрую- ;
щей породе идет интенсивнее.
И только в этом заключается причина быстрого засорения
Харьковских скважин, а не в отсутствии там гезово-губковото слоя.
Наконец, в Полтавских подмеловых скважинах фильтры не засо- -
ряются благодаря тому, что в Полтавской воде отсутствует железо, хотя
строение водоносного слоя здесь вполне сходно с Харьковским
водоносным слоем.
Гидрогеологическая Комиссия 1915—1917 г. в г. Киеве мало
осветила вопросы дебита скважин, их болезней и причины их гибели, между
тем эти вопросы должны играть видную роль при решении вопроса о
переходе с артезианской на Днепровкую воду.
При наличии даже мощных подземных потоков могут возникнуть
сомнения в достаточной мощности этих потоков при нерациональных
или неудачных способах каптажа воды.
Этого вопроса несколько коснулся проф. В. И. Лучицкпй, об'яе-
няя постоянство дебита подмеловых скважин особыми свойствами
естественного гезового-губкового фильтра, а наевшееся восстановление в них
уровня—отдыхом скважин в течение 8 лет.
В нижеследующем попытаемся осветить вопросы жизни Киевских
артезианских скважин.
За период с 1396 г. по настоящее время для водопровода построено
было 62 скважины, 19 юрских н 43 подмеловых.
В счет юрских входят четыре подмеловых скважины, переделанные
в юрские после неудачных результатов их эксплоатацтш.

— 180 -
В Киевском водопроводе скважины размещены в четырех раііонах.
В Главном районе, по Набережному Шоссе, вблизи быв. пасоспоіі
станции, забиравшей воду из Днепра, построено бвіло 18 подмеловых и
13 юрских (четыре из них переделаны из неудачных подмеловых).
В Межи горек ом районе, расположенном также вблизи Днепра,
построено было 6 подмеловых и четвіре юрских скважины.
В Бульварпом и Васильковском районах, в долине речки Лыбедн.
построено было—в первом шесть подмеловых и і юрских скважины,
во втором—шесть подмеловых и 5 юрских и, наконец, для
водоснабжения предместья города—Куреневкн. была построена а 1925 г. одна под-
меловая скважина.
Из сооруженных 62 скважин к 1927 г. уцелело 32 скважины: 23
подмеловых и 9 юрских.
Первые две пробные скважипы для Киевского Водопровода
построены были в 1895. У(5 г. проф. О. Г. Воиславом па берегу Днепра у
Днепровской насосной станции городского водопровода.
Материал, отобранный при бурении этих скважин, и служил; как
это заявил в Гидрогеологической Комиссии, проф. П. Я. Армашсв-
с к и 11, для петрографического определения проходимых скважинами
пород, вследствие чего вкравшнеся в эти определении ошибки оставались
долгое время не раз'яспенпыми.
Опытная откачка из первых двух пробных скважин, отстоявших
друг от друга на расстояние 8 саж., показала, что статический уровень
в одной из скважин для наблюдений понижался на 8 фут., при откачке
из другой скважины до 6.000 ведер воды в час.
После получения такого благоприятного результата Водопроводное
0-во решило построить еще 7 скважин большего, чем опытная скважина,
диаметра, расчитывая получить из них до полутора миллиона ведер
воды в сутки.
К концу 1896 г., намеченные скважины были закопчены, но четыре
нз них, за №№ 1, 3, 5 и S, были вскоре переделаны в юрские, вследствие
невозможности получить нз них чистую без примеси песка воду. По
этой же причине были заброшены скважины за Ні№ 2. 4 и 6, и к 1900 г.
уцелела всего лишь одна подмеловая скважина № 7, дававшая в час
около 37 куб. м.
О причинах гибели этих подмеловых скважин у нас имеются об'яс-
нения двух лиц, работавших по Киевским артезианским скважинам,
горного ннж. К. Р. Р ж о н с и и ц к о г о и гидротехника С. Г. К о к л и к а.
Гибель первых подмеловых скважин Ржонсницкнй приписывает
превратпому представлению о строении водоносного слоя, который, по его
мнению, состоит «исключительно нз мельчайшего пылеобразного глауко-
нитового песка, со сростками ноздреватого твердого кремнистого
песчаника».
Песчаник этот, раздробляемый долотом в скважине, по его словам,
послужил поводом для обозначения песков крупнозернистыми.
Это мнение инж. Ржоиеницкого—ошибочно. Эксплоатируемыіі
подмеловыми колодцами гезовыіі слой, как это теперь вполне
установлено, состоит из круппых, от 2 до 20 сапт. в поперечнике, стяжений
кремнистого песчаника, который при бурении свободно проходится без
обсадных труб.
Некоторое количество глауконитового песка и мелкозема,
находящихся в промежутках сростков песчаника, легко извлекается из
скважины при первоначальных откачках воды, если фильтр не покрыт

— ]Й1 —
густой сетчатой тканью, в противном случае мелкозем плотно закупо-
ршвает сетку фильтра, о чем мы будем говорить ниже.
Постоянное пескование первых подмеловых колодцев, по нашему
мнению, происходило от проникновения в скважину мелкого глаукони-
тового песка из вышележащих слоев, как то видно из прилагаемого
рисунка jNe 1, который нами составлен по описанию первых подмеловых
скважин в книжке О. Г. Кок лика: «Подземные воды Киева». В этой
книжке мы находим указание, что «трубы начального диаметра 12 д.
опущены были до мела, а в водоносном слое установлены были 8 д.
фильтры с нарощенными глухими S д. трубами, входившими в
обсадные 12 д. трубы футов 15— IS».
Вели 12" трубы доведепы были только
до мела, то для постановки в водоносном
слое 8" фильтра, необходимо было подмело-
вые пески пройти обсадными трубами
диаметра 10", которые затем были извлечены
после постановки 8" фильтра.
По вынугии из скважины 10" обсад
ных труб; между наружными стенками 8"
труб и слоем плотной серой глины и слоем
кремневой гальки, подстилающих мелкий
глауконитовые пески, образовалось
кольцевое пространство, через которое и
проникали в скважину мелкие пески, и обезпеско-
вание такого колодца, разумеется,
невозможно.
Для устранения проішішовення в
скважину верхних песков, надо обсадные
трубы плотно зажимать в глину,
покрывающую гезово-песчаниковый слой, или
применять закрепление песков цементным
раствором.
Гидротехник О. Г. Коклик все неудачи
с первыми подмелвыми скважинами
Киевского Водопровода приписывает слишком
близкому друг от друга расположению
скважин.
Так, О. Г. Коклик говорит: «При
близком друг от друга расположении скважин
при откачках из них воды происходит
значительное понижение уровня воды в них.
вследствие чего скорость притока воды
через сетки фильтра оказалась чересчур интенсивной и вместе с водой
увлекался обычно мелкий песок, причем желаемое равновесие между
частицами грунта в силу пересечения линий депрессии никак не могло
установиться».
Мнение это также ошибочно. Мы выше указали, откуда собственно
поступал в скважину мелкий песок, и если бы было устранено
проникновение верхних песков в скважину, то присутствующий в пороз-
ных гезовых стяжениях песок был бы быстро вместе с водой извлечен,
и скважина давала бы чистую воду. Скорость притока воды к фильтру
не зависит от понижения уровня воды в скважине, а зависит от дебита и
от поверхности фильтра. При тех незначительных дебнтах (3—6000
вед/час) н больших относительно фильтрах, которые имеются в Киевских
exeiytffivf/fereBcw/vBiWp/iposifflff.
■■. '_Лрс?'и'-:~;
7 /,
фоефррі'/оя
//rfJ'A fl>tH!pt,i.
' ■ •-/S&p/rwp"
'- ",-t>pw*JtSS,
■.- Ліщгч~е/тда&/Ы
!_ -, /'^oh'^"
•1
i
'.; /Jkc/tu "'
-'. /•/ ■
- fffffl/l
ЛРС/ftf ' .
\
necw .,- ;, -~
• r/ Г/ifJ и V fss j'-'j'
■- .y-r >
z.Jif?CC*fi*. \ 'i '_■ !.i_;'m*-~;
rflHH/t s
-чіа'г~
?ПС. J6 1.

182 —
f/adptp/wiitw c-r.wrtj*ntf/r/v //л/одл/цялСА
-ifi 6*3 ft Д*енр/і па //яберегяног"? шике
скважинах, скорость притока полы получается умеренной, а обесііеско-
вание водоносного слоя, состоящего главным образом из крупных гезо-
иых стяжений, совершается быстро.
Неудачный опыт с этими подмел ив ыын скважинами в Главном
районе заставил Водопроводное 0-во перейти к сооружению юрских
скважин.
К подмеловым скважинам в этом районе Водопроводное О-во снова
перешло лпшт> в 1007 г., соорудиі: на берегу Днепра, против усадьбы
Водопровода, подмеловую № 16 скважину. В атой скважппе обсадные
трубы диаметром 12" упираются в слоі'г плот-
нон глішы. отделяющей водоносный слон
от вышележащих мелких песков,
поэтому скважина эта не несковала и
продолжает работать до сих пор с дебитом до
10.000 ведер в сутки.
Последующие подмеловые сі;
нажины, в которых угтранена была
возможность попадания верхних песков, давали
после предварительного обеспеекования
чистую воду, хотя некоторые ии лих
также гибли, вследствие
неудовлетворительной их конструкции.
Прежде нем перейти к описанию
причин порчи пли гибели отдельных
скважнп. остановимся на
петрографическом строении подмел овых водоносных
слоев г. Киева.
Под толщей серовато-белого
пишущего мела идет слон зеленовато -'черных
глауконитовых песков, лежащих па слое
кремневой гальки с преобладанием
крупных галек от 2 до 15 сант. в поперечнике.
Слоі'г кремневой галькн подстилает
плотная, серая, слегка песчанистая
глина, под которой лежит эксплоатируемыіі
скважинами слой гезовых или губковых
песчаников от 2 до 20 сайт, в
поперечинке, толщ, до 10 метров, с небольшим
содержанием рыхлых
пород—глауконитовых песков и мелкозема.
Поверхность губковых песчаников
очень тсреховата. 'что сильно
увеличивает сопротивление движению воды,
благодаря чему падение давления при откачке и подмеловом горизонте
получается большим по сравнению С падением давления в юрском
горизонте, в котором водоносный слой—mi песка и гладко-окатанпойгаяъкн.
Переходим теперь к рассмотрению причин порчи и гибели скважин.
Главнейшей причиной порчи н гибели скважин является
постоянное их иссковапие.
Так, например, скважина Хг 17 Бульварного района выоыла. из
строя в 1919 г.1) вследствие внезапной остановки работавшего в ней
штангового насоса, цилиндр и поршни которого были заклинены песком:
вследствие этого пришлось извлечь всю колонну насосных 12" труб-
Гііс. Д1 2.
') По отчету водопров. за 1922 !'.

— 183 -
Эта скважина, при обследовании оказалась занесенной на высоту
около 196 фут.' мелким глаукоиптовым песком, который прорвался
в скважину в кольцевое пространство между первоначальными 24" обсад-
пымп трубами и второй колонной 12" труО. Это кольцевое пространство
было в свое время заделано цементным тампоном, который, как это
выяснилось из словесных заявлений рабочих, был поврежден при падении
колонны насосных труб при одном из ремонтов насоса.
Так как 12" трубы расположены
эксцентрично к сильно перекошенным 24"
трубам, то восстановить цементный тампон не
удалось, а 12" колонна труб путем
навинчивания была нарощена до поверхности
чемли, и скважина, вместо поршневого
насоса, оборудована была компрессорной
установкой, по так как песковапие
скважины не прекратилось, то она была
заброшена.
После удачных результатов,
полученных со скважиной № 1G, в Главном и Межн-
горском районах построены были в 1903—
1909 г. одинаковой конструкции скважины
за ШХі IS, 19, 2], 22, 24, 27, 28 И 29.
В этих скважинах первоначальная
колонна состоит ив клепанных труб,
диаметром 24 и 26 дюймов. Переход с 24—26" труб
па 12—]3" трубы происходит в слое песка;
поступление песка в скважину
предохраняется цементным тампоном. При разрушении
тампона, поступление песка в скважину
будет обильное, іі '24—26" трубы осядут.
Эта серия скважин, как н скважина
№ 16, в этісплоатации дала вначале
хорошие результаты, а затем некоторые из них
стали портиться.
Первой выбыла из строя скважина
№ 21; причины гибели скважины точно не
зарегистрированы; по словам очевидцев,
■жважина понесла в большом" количестве
песок, шурф осел, будка скважины
растрескалась и осела в провал у скважины.
Вместо этой скважины сооружена
была в 1917 г. скважина № 52.
Затем в апреле 1919 г. скважина № 2£ в Межигорском районе,
работавшая обычно с дебитом 90—95 т. ведер в сутки, начала давать
мутную, с большой примесью песка, воду. Песок поступал в скважину через
разрушившийся цементный тампон, вследствие чего колонпа 2G" труб
осела и была в 1924 г. нарощена куском трубы, длиной 3.5 фут.
В том же 1919 г. в августе мес. скважина І& 22 Главного' района
начала нести кварцевый песок (Днепровский) в значительном количестве,
причем дебит скважины, с появлением песка в воде, все понижался, и
8-го августа скважина совершенно прекратила подачу воды.
При осмотре шурфа, в котором помещается электромотор насоса,
обнаружено было, что стенки шурфа дали трещины ц сам шурф осел.
При обследовании самой скважины оказалось, что трубы ее были зане-
А'28 ""хЩ-я/'Обжомі'вѵз/н' ѵгдро-
CyW-lVf
Ф/.
Рис. Xs 3.

— 181 —
сены песком на высоту 246 ф. (вся глубина скважины 283 ф.). при чем
выяснено было, что песок поступал из швов и заклепочных отверстий
26" клепанных труб. Дтя восстановления скважины была установлена
колонна труб диаметром 22", внутрь 26" труб, (швы которых пропустили
песок). Скважина пущена была в работу и удачно работает до спх пор.
Уменьшение диаметра верхней части скважины не позволяет
оборудовать скважину более мощным и экономным насосом сист. «Фарко».
При предпринятом в 1917 г. обследовании скважин обследовалась
в июле мес. скважина № 24. Опущенная в скважину желонка ниже S5
фут. не проходила.- -оказалось мешала доска, лежавшая в скважине на
уступе при переходе с 26" труб на 13" трубы.
После устранения этого препятствия, опущенной печаткою
установлено было, что 13" трубы эксцентричны к 26" трубам, фильтровые 10"
трубы обрезаны не на 217 ф., как это показано иа чертеже скважины, а
па 175 футе.
В виду плохого состояния труб, было' решено не производить
предполагавшееся извлечение фильтра, а была произведена лишь очистка
фильтра от небольшого количества осадков.
Пущенная после указанных выше работ скважина, проработав около
одного часа, понесла песок, заполнивший скважину на высоту 101 ф.
Шурф дал трещину и осел. Прнступлено к очистке скважины и
креплению ее колонной 22" труб.
Из приведенных описаний видно, что применение тонкостенных
(7 м м) клепанных труб делает скважины очень недолговечными, и что
вся серия этих скважин находится иод постояшюй угрозой внезапной
их порчи.
Правильнее было бы первоначальные трубы большого диаметра,
необходимые дтя погружения вертикальных глубоководных
центробежных насосов типа. «Фарко», делать не тонкостенными клепанными, п
цельно-тянутыми, н закреплять их в песках с нагнетанием в песок
цементного раствора, а затем, пройдя долотами образовавшийся бетонный
массив, переходить на трубы меньшого диаметра.
Скважина >Й 12 Васильковского района построена в 1915 г.
Первоначальные обсадпые трубы, диаметром 20", доведены и закреплены
па глубине 144 ф. в мелких глауконитовых песках. Вторая колонна ог>-
садных труб, диаметром 16", закреплена в меловом слое на глубине
221 фут. В 16" трубы входят трубы, диаметром 12", опущенные на
глубину 275 ф. в кремневый слой, затем в эти 12" труСіы входят фпльтровые-
трубы, диаметром 10".
Скважииа эта, подавая около 3.500 ведер воды в чао (12 л./сек.),
внезапно в 1320 г. занесена была мелким глауконитовым песком на высоту
около 60 фут.
После прочистки скважины от песка, скважина была пущена в
работу и, проработав около 2-х лет, снова занесена была мечким
глауконитовым песком па высоту 28 м.
После очистки скважины от песка, Управление Водопровода
решило сменить фильтр. Извлечение фильтра при помощи метчика и колонны
труб, диаметром 200 мм., происходило со значительными осложнениями,
ічак это отмечено в отчете 1922 г., ио в конце концов фильтр был извлечен,
и вместе с фильтром подняты были з шт. обсадных 300 мм. труб, общей,
длиной около 21 мтр.
С поднятием па поверхность 300 мм. обсадных труб, обнажился
почти весь слой мала, глауконитовые пески, кремневый слой и серая

- 185 —
глина, прикрывающая гезовый водоносный слой. В результате этого,
скважина была занесена леском.
Вследствие этого неожиданного осложнения, пришлось через все
обнаженные слои бурить, что и было закончено в 1923 г.
Откуда же попал в эту скважину песок? Управление Водопровода
в 1920 г. высказывало предположение (Отчет Киев. Водопр. за 1922 г.),
что песок мог поступить из кольцевого пространства между 12" и 16"
трубами, ввиду отсутствия в этом месте тампоиажа.
Здесь было упущено из вида, что мелкие лески кроме того могли
проходить в скважину и через кольцевое пространство, прорезанное
в слое плотной серой глины башмаком обсадных труб.
Скважина М» 46 Васильковского
района, построенная в 1915/16 г. одним из
опытнейших киевских строителей
скважин 0. Г. К о к л и к о м, сразу начала
давать воду с большим количеством песка.
Невозможность обеспесковать
скважину строитель ее об'яснял тем, что за
время простоя скважины с февраля по
май для установки насосного
оборудования, «скважину успело засосать песком».
При ремонте скважины в ней оказался
наплыв песка, высотой в 110 фут., тогда
как водопропускающая часть фильтра
имела длину в 31,5 ф.: таким образом,
если стать на точку зрения подрядчика,
что во время бездействия скважина
заносится песком, который будто
перемещается с водой в артезианском потоке, то
скважина должна была быть занесена на
31,5 ф., а не на но ф., как это оказалось
в действительности.
После очистки скважины от песка,
исправления тампоиажа и значительного
углубления насоса, скважина давала
некоторое время от 4.000 до 4.500 ведер
воды в час, проработав до апреля 1919 г.,
когда она была остановлена для ремонта
насосного оборудования. По окончании
ремонта насоса скважина была вновь
пущена в работу, но понесла песок, поэтому
была остановлена.
К ремонту этой скважины приступле-
но было лишь в 1923 г. Попытки извлечь
та скважины фильтр не удавались вследствие постоянного наплыва
мелкого глауконитового песка; кроме того фильтр установлен был
эксцентрично к обсадным 16" трубам, и скважина была признана погибшей.
В этой скважине обсадные 16" трубы были доведены до слоя
кремневой гальки; при прохождении слоя гальки для постановки фильтра
тасть гальки, вероятно, переместилась, образовав проход для мелких
глаукоиитовых песков, которые и поступали в скважину как через
фильтр, так и через зазор меліду 16" обсадными трубами и 10"
фильтровыми трубами.
у й Кирпичного ілиодяі
-™slu! О.
"ІНУ** witss: „ і -
I. . -- I
hi. г>»"ч."/"' ■
3---~"--- '-■#
пес™*.
m'
as'
I , • ' - -—'
I j ■ _-\ -■ - '_' 2№ '
i ■' ' -•' "^ \i k J_'"~ ■ ■; »*'
I ' ЕнезеияГДГИЕ-. Ызмяяйгт'дп*. »■
\Ц ' %MHl_CfflfB ntpufl/xrfrjliltfi.
Pnc. Jfe i-

— 186 —
Если бы фильтр удалось извлечь іи скважины, то предохранить ее
or заноса песком возможно было бы цементованием кремневого слоя.
Б Главном районе в 1915—-IS г. построено было по Набережном
шоссе в направленны от Насосной станции к Цепному мосту шесть
скважин (три подмеловых и три юрских).
Все эти скважины, как юрские, так и подмеловые, оказались
неудачными; так, скважина Х> 48, отстоявшая от насосной станции на 200
саж., построенная в іэіб г. тем же подрядчиком: что и гкважипа '№ 46.
к 1917 г. погибли.
Конструкция этой скважины следующая: первоначальная колонна,
составленная из клепанных труб, диаметром 24", опущена на глубину
135 фут., затем идут трубы 12", опущенные до гезового водоносного слоя.
Скважина, пущенная в работу с первоначальным дебитом в 3900
ведер воды в час. все понижала свой дебит, и к нюня 1017 г.. как это видно
из акта от 21/ѴІ—-17 г., скважина подавала воду прерывисто в крайне
ничтожном количеств. Из акта видно, что «бочка в 22 ведра
наполнялась в G сек., и такое количество насос качал 107 сек., после чего
струя воды прерывалась на 7 минут. Затем вода снова шла прежним
порядком».
Вследствие прекращения подачи воды, скважина сдана была в
ремонт подрядчику, ее сооружавшему.
При ремонте фильтр из скважины был вынут, н и ном на высоту
7 фут. оказался глинистый песок, затем выше, на высоту 9
фут.—довольно однородный кварцевый песок с вкрапленными кусочками
строительного мусора. Водопускающая часть фильтра составляла всего Ю фут.,
причем сетка фильтра была занесена слоем глины.
При производстве ремонта этой скважины, при пробных откачках
из нее. выяснилось, что клепанные трубы в стыках разошлись
вследствие среза заклепок, н через образовавшиеся неплотности в скважину
проникали грунтовые воды п кварцевые Днепровские пески, почему
скважина н была заброшена.
Такая же участь постигла скважину Хе 50, построенную тем же
подрядчиком в 200 саж. от погибшей скважины Х> -14. Эта скважина пущена
была в эксплоатацню 20-го июля 1917 г. и установленный на пей насос
системы «Воислава», размерами: Д=91/а", Н=24". при 23 оборотах в
минуту, погруженный на 93 фут. ниже статического уровня воды, подавал
всего 3120 вед./час; таким образом поршневым насос, который должен
давать около 5500 ведер воды в час. давал лишь 3120 ведер, т. е.
работал с коэффициентом наполпепия всего в 37%, вследствие падения
уровня воды при откачке до края всасывающей трубы, отчего г-, подои
засасывался п воздух
Дебит скважины последовательно все понижался, и к августу 1918г.
скважина прекратила подачу воды и сдана была в ремонт строившему
ее подрядчику.
'После прочистки скважины (без извлечения из нее фильтра) и
углубления насоса па 4 звена труб, скважина была пущена снова в
работу 2/Х'—-1918 г., но дебит ее не восстановился; скважина подавала
прерывисто всего около 600 ведер воды в час, вследствие чего признана
была погибшей.
Причина прекращения подачи воды этой сквалшной будет ясна из
последующих данных по скважнпе ~Нч 55 и других.
Скважина № 55 построена в 1924—25 г. на территории Васнльков-
ской станции, была пущена в работу в конце 1025 г., и дебит ее
определился в 3000—3200 ведер воды в час при поршневом насосе: Д=12",

- 1S7 —
Н=", п=13 обор, и ішн., загруженном ниже статического уровня воды
на 26,2 м.; и здесь насос работал с очень малым наполнением—всего
в 60—62$, вследствие засоса воздуха от большого понижения уровня
воды при откачке до обреза всасывающих труб.
С дебитом от 2S0O—3200 ведер воды в час скважина работала до
■26-го февраля 1926 г. В мочь на 27-е февраля дебит скважины внезапно
увеличился до 4200—4300 ведер б час. Непосредственные замеры
изменения уровня воды при откачке (насосом Реда)г) показали, что
удельный дебит этой скважины составлял 1,33 л/сек.
Чтобы выявить причины малого удельного дебита и внезапного
увеличения производительности скважины, решено было извлечь из
скважины фильтр.
По извлечении фильтра оказалось, что медная сетчатая ткань,
покрывавшая дырчатую трубу фильтра, была совершенно закупорена
налетом глины с мелким песком, а в нижней части оказался песчано-
г.тиннстый нанос в 5—6 фут. высотой, обволакивавший фильтр.
Вода в скважину поступала через несколько небольших прорывов
и сетке фильтра, с большой скоростью, явственно омывал края
отверстий в трубе.
Так как площадь прорывов в сетке, чере:; которую поступала
і; скважину вода, была невелика (около с—7 % от всей поверхности
фильтра), то в этом крылась причина уменьшенного дебита скважины.
Внезапное іке повышение дсОнта .произошло вследствие поднятия резв-
нового тампонажа вдоль труби, открывшего кольцевое пространство
между 16" обсадными трубами и 12" трубами фильтра.
После очистки фильтра и снятия с него сетчатой ткани в скважину
опущена была фильтровая дырчатая труба г отверстиями, диаметра
15 м/м.
Дебит скважины, благодаря устранению излишнего сопротивления
воды в закупоренной глинистым налетом сетчатой ткани, увеличился,
насос начал работать с полным коэффициентом наполнения, и явилась
возможность увеличить число оборотов насоса. Теперь дебит скважины
составляет 7.200 ведер воды в час, и дальнейшему увеличению- добита
скважины препятствует лишь слабая конструкция насоса.
В вынутых фильтрах других скважин (№ 45, 36, 29 и т. д.)
сетчатая ткань везде оказывалась закупоренной глинистым песком, и вода
поступала только через прорывы в сетке фильтров.
Прорывы эти получались при установке фильтра в гезовом слое
задеванием сетки фильтра за острые выступы гезовых стяжений,
разрезавших сетку. Чем больше рвала-сь сетка, тем выше был дебит
скважины.
В скважине j\a 50, история работы которой приведена выше.
сетчатая ткань повидимому не была порвана, и как только ткань
закупорилась глинистым песком, скважина перестала давать воду.
Закупоркой фильтров, которые совершенно неправильно
покрывались густой сетчатой тканью, об'ясняется разнообразие удельного
дебита подмеловых скважин Киевского Водопровода. При очень
однородном петрографическом строении водоносного слоя удельный дебит
скважин колебался между 160 и 1050 ведрами воды в час (0,5S—3,7
л/сек.) на один метр понижения уровня воды при откачке.
Чтобы определить истинный удельный дебит иодмеловой
скважины, нами сделан был опыт откачки во;гы во вновь строившейся
1) При поршневых глубоководных насосах и при некоторой кривизне насоса
замерить уровни воды в скважияе у нас. еще невозможно

— 188 —
скважине Х° 57. фильтр которой ие был обтянут сетчатоіі тканью, а
представляет из себя медную трубу с продолговатыми отверстиями
5X15 М|М.
Удельный дебит этой скважины определился :в 8—9 лптр'/сек.
(2500—2600 вед/час.) вместо oT5S—3,7 л/сек., получающихся пз
скважин с сетчатыми фильтрами.
Изменчивость дебита подмеловых скважин многие об'яспяют
исключительно изменяемостью петрографического характера водоносного
слоя, мы же полагаем, что здесь главнейшую роль играет конструкция
фильтра.
N16. N18. N19. N5/. N32. N2^,'. N22
Примечание.
В числителе —
отметки
динамического ур. в. в мет-
рак а знаменателе
— пропвводптель-
ноеть скважины в
литрах в сек.
РИС. Ji» !).
Это положение явственно подтверждается нз рассмотрения дебитов
скважины X» 57 и скважины Ха 52, отстоящей от нее всего на расстояние
33,6 мтр.; первая скважина, ие имеющая фильтра из сетчатой ткани,
имеет почти в три раза больший удельный дебит, чем скважина Х° 52
с обычным для Киева фильтром с густой сетчатой тканью.
Чтобы закончить вопрос об изменчивости удельных дебитов
скважин, а также выявить влияние одной скважины на другую,
приведем здесь замеры в ряде скважин во время их роботы.
Скважины Х°№ 16, 18, 19, 57, 52, 22, и 24 загружены были
с максимальной производительностью, допускаемой их насосными
установками.
Отметки уровней и дебита в отдельных скважинах видны из
прилагаемого графика. Из него видно, что с наихудшим удельным дебитом
работает скважина X» 18, с паіілучшнм—скважина № 57, фильтр
которой не имеет сетчатоіі ткапп.

— 189 —
Заканчивая приведение данных, добытых нами по эксплоатапии
Киевских подмеловых скважин, коснемся еще вопроса, можно-ли идти
дальше по пути увеличения дебита скважин и до каких пределов,
иными словами, ыожио-ли большое "количество скважин малой
производительности заменить относительно малым количеством скважин
большой производительности'.'
Подошва мела, покрывающая артезианский поток, залегает на
29—30 мтр. над уровнем моря, пьезометрический же уровень подмело-
вого артезианского горизонта имеет отметку 90,6 м. над уров. моря; таким
образом артезианские воды имеют здесь давленые около 60—61 метра.
При заборе воды из семи скважин динамический уровень
устанавливается, с достаточным приближением, в среднем на 82—83 мтр.'), т. е.
потеря давления (напора) определяется в 7—s мтр. при заборе около
120 л/с. (42000 ведер воды в,час).
Поверхность всех 7 фильтров составляет около 65 кв. метров;
принимая площадь водопропускающих отверстий в 30% от всей поверх-
нсти фильтров, получим площадь водопропускающих отверстий
в общем около 19,5 кв. метров; отсюда средняя скорость воды в
отверстиях фильтров=6,120 :10,5=0,006 м., или 6 м/м.
Этот, хотя и очень грубый, подсчет показывает, насколько еще
незначительна скорость воды при проходе ее через водоносный слой
в скважину, насколько еще далеко отстоит эта скорость от предельной
размывной для водоноспого слоя скорости, измеряемой 300—400 м/м.
в сек. ■
Таким образом, на наш взгляд, дальнейшее увеличение дебита
скважин Киева вполне возможно; здесь дело лишь в чисто
экономических' соображениях и конструктивных возможностях.
Необходимость мириться в работе Киева с большим числом скважин
малого дебита, согласно приведенному выше расчету, надо считать,
таішм образом, вовсе не обязательной2).
Zusammenfassung.
"Wie es das titudium der langjahrigen Arbeit der Tiefbruimen des
Wasserwerks Kijew festgestellt hat, hangt die Maimigfaltigkeit ihrer
spezifisclien Ergiebigkeit nicht von irgendwelchei' Versi'hiedeiiheit der
petrographischen Zusamnieiisetzimg des "Wassertr&gers ab.
Derselbe ist imter dern ganzen Stadfcgebiet von Kijew identisch.
Die Ursacne soldier Veranderliehkeit liegt aber in der unrichtigen
Konstruktion ihrer Filterkorbe. Diese waren mit einem allzudichtem Tres-
sengewebe iiberzogen, welches fortwahrend mit Lehm verstopft war.
Als Folge der mangelhaften Befestigimg der Tiefbrunnen mit Bohr-
sdialen und Eindringen des Saades aus hoheren Schichten, wurde die
bestiindige Sandimg vieler Brunnen, sogar deren Verlust, hervorgerufen.
Dank der glu-Mich gunstigen Zusammensetzung der Cenom am solum
wasserfuhrenden Schicht isfc bei Kijew kein Filtertressengewebe niitig
',1 Более нпзкпн уровень в отдельных скважинах, напр. 71,475 мтр, в скв. JS- 18.
происходит исключительно из-за сетчатого фильтра; вне фильтра пли без него, дпна-
мпч. уровень, разумеется, должен быть около 83 м.
-) Б другом очерке автор предполагает косаутьея буровых скважин юрского
горпэонта r г. Киеве.

— 190 —
und es ist mSglich, nach Verandenmg der Kassimg, due grosse Anzahl
dcr Ticfbruimen von schwacher Ergiebigkeit, durch wenige Brunnen mit
starkerer Brgiebigkeit, zu ersetzen.
Die Voraussetzung einiger Autoren, dass das piezometrische Niveau
des Cenomanischen Artesischen Wasserspiegeis bei Kijew, wie audi die
Ergiebigkeit des Wassertriigersim Laufe der Jahre 1897 bis 1916, herun-
tergcgangen ist, hat sidi als i'alsch erwiesen, wic es die neustcn Untcr-
suchmigeii und Beobaditungen beweisen.

Проф. Я. Т, Нвньно,
Науц Сотр Н.-Ис, Інет.
Волн. Хчн. Укр.
О РАСПРЕДЕЛЕНИИ СКОРОСТЕЙ ПО РЕЧНОЙ ВЕРТИКАЛИ').
Uber die Verteilung der Geschwindigkeiten in Stromvertikalen.
Von Prof. J. Nenjko.
§ 1. Вопрос о распределении скоростей по речной вертикали
издавна интересовал гидравликов, как чисто теоретическая задача, а
гидрологов и гидротехников, как задача практического порядка:
определения расходов воды в любом водотоке с наименьшим
количеством измеренных по вертикалям скоростей.
Однако, сложность самой задачи в виду значительного
количества факторов, так или иначе принимающих участие в работе
речного потока, не позволяет еще и до сих пор более или менее уве- ,
репно решать задачу о распределении скоростей по речной вертикали.
Гидравлика свои задачи в большинстве случаев решает в
предположении наличия ламинарного движения, учитывая фактическое
отклонение действительных процессов от принятой модели движения
путем введения тех или иных коэффициентов.
Наблюдения же и опыт
показали, что ламинарное •-.(
движение в природе может ік'
существовать только в по- — —-4—__
токах очень малых разме- І~~~~~—~~—
ров при очень малых ско- I
ростях, или, на наш взгляд, , pr^rjfe--
в потоках бесконечно боль- Г ѵГ"*"
ших при относительно ма- ,^__ I
лых скоростях движения _";"'1_ 'r^^^^&smBSff^f^—^^^. т
жидкости. {Примером по- т „. . ' ,™**й~^-X
следнего вида потоков мо- "V-ivm-
гут послужить морские
течения, например—Гольфштрем, какой несет свои теплые воды чуть-
ли не до центра Ледовитого океана, не смешиваясь со смежными
холодными водами, образующими как бы русло течения).
Если бы мы имели в природе явлений только случаи
ламинарного движения жидкостей, то задача о распределении скоростей по
любой вертикали любого потока (особенно прямолинейного) решалась
бы гидродинамически крайне просто, как задача плоского
движения жидкости.
') Основные положения настоящей работы вкратце былп сообщены в заседании
Иаучно-Исслед. Кафедры Гидродинамики й Авиации в Харькове 30 мая 1927 г.

— 192 —
В самом деле, для решения плоской задачи гидродинамики
мы будем иметь, согласно обозначении черт. і,.такую систему
уравнений в переменных Эйлера:
dVr_ dVr , dVr dU 1 _dp . |
dt + * dJTT s"dy"~~~ dx """ "
dV„ dV„ dVs _ dU
1
T-l
\J
dp
dx
dP
dy
(a)
и уравнение несжимаемости:
%■+-%•-» «ь»
где:
Ѵг и У,—компоненты скорости потока на оси X—ов и У—ов;
U— потенциальная силовая функция;
Р— давление в данной точке потока;
р —плотность жидкости.
Если мы оперируем с вязкой жидкостью при условии
установившегося!—-~- = 0 1, равномерного ( Гг | = IWIlst = const) посту-
нательного движения ее вдоль оси Х-ов, то при наличии
ламинарного движения система уравнений (а) и ур—ние (Ь) перепишутся
в таком виде:
■ (а')
dU
dx
dU
dy
1 dP
[j dx
l dP
p dy
dVa.
dx
dT
dx
dT
dy
= 0;
= o:
(V)
Действующие силы будут таковы:
1. Сила тяжести U= — ду; ее составляющая (проекция) на ось
Х-ов будет равна:
Ux~gy sin i:
по малости угла і можно написать:
Ur = ду sin i = gytgi = дуг.
откуда:
%'-« *'="■
2. При равномерном движении и, следовательно, при
неизменности глубин потока давление вдоль элементарной струйки на
глубине h будет постоянно:
Р^= P0-|--7s= const.

— 193
3. Вязкость жидкости (сила сопротивления) проявится в виде
■силы трения между элементарными струйками и будет иметь,
согласно чертежа 2, такое выражение:
7—а d7- ■ ЛТ — , &ѵ'
Т —
— Т =
dy ' dy r dy2
dVT
&Ѵ,\ dVx
d2V^
dT — j = — - —
dy J y^ dy [i dy2 } r dy ~ r dy- '
В результате подстановки найденных значений действующих сил
в систему уравнений (а') получаем одно дифференциальное
уравнение движения в виде:
*+*%'=°-
(1)
У А
Интегрируя это уравнение,
будем иметь:
У, = - I0 У2 + Оху 4- С, . . . (2)
О
т~
■т-Щ
£Г
-9-Х
F,.
у^о
Постоянные О, и 02
определяем, исходя из таких погранич- Черт. 2.
пых условий.
1. Приращение скорости элементарной струйки, пограничной
с дном потока, должно целиком поглощаться сопротивлением силы
трения струйки о дно, т. е.
; dvr
' \ dy >у=с
2. Приращение скорости на поверхности потока равно нулю:
\*Ы ет0.
I d'J >У=Н
В силу этих условий имеем такую систему уравнений для
определения постоянных Сі и 6Ѵ
Откуда:
о
Тогда окончательный вид уравнения (2) будет такой:
■\а (•/-, if
°<-*ъ
Ѵ.= Ч[ЯѴ-*і)+'°-Н;
(2)
или заменяя:
напышем в виде:
Вісті -13.
Ч!
= 4;
Ѵн=в,
F,. = А Ну
V'
+ В,
{■2")

— 194 —
Это—уравнение параболы с горизонтальной осью вдоль оси потока.
Уравнение (2") для своего вычисления требует определения двух
параметров.
§ 2. В практических случаях движения жидкости в открытых
водотоках задача о распределении скоростей по вертикали потока
так элементарно просто не может быть решена, ибо, если на
бесконечно малом отрезке по длине потока
движение может быть рассматриваемо, с известно it
степенью точности такого приближения, как
равномерное и даже, как параллельно струйное, то наличие вихревых
образований потребует введения в полученное нами выше
уравнение (1) потерь на сопротивление вихрей (дополнительное
расходование энергии движения на внхреобразованне).
Поэтому в элементарной постановке
і задача распределения скоростей по вер-
*if [ _^_^_ тикали потока может быть решена с не-
~ которым приближением путем введения
^ѵ^ в дифференциальное уравнение днпже-
Ч у-С^Х- ■*-Ѵі ния С1) потерь на турбулентное движе-
*?— нне. Точность такого
приближения будет всецело зависеть
0W^:fati#W/№»^ от Удачно принятой в ра.с
суждения модели вихревого дви-
Черт. з. жения.
Нашу задачу мы попытаемся
разрешить в двух различных постановках вопроса о сопротивлениях при
вихревом движении:
Первая постановка — если образовавшийся в потоке вихрь
рассматривать, как твердое тело, движущееся в потоке с двумя
компонентами скорости (вдоль потока—Уг и вертикальной — Ѵг), то
потерю энергии на вихреобразование можно приближенно считать
равной действию элементарной струйки на твердое тело, движущееся
в потоке в одном направлении с потоком (удар), т. е.:
где (черт. 3):
Ѵх — скорость перемещения вдоль потока вихря, поднявшегося
со дна до рассматриваемой элементарной струйки;
г*-\- , скорость элементарной струйки;
а —некоторый коэффициент, каким учитывается расхождение
между принятой моделью движения и действительным
явлением.
При такой постановке вопроса модель вихревого движения для
нас совершенно безразлична, будь-то вихри с вертикальной осью
(по Френсису) или с горизонтальной1).
*) Автор пе может ііе упомянуть об очень интереоыоіі статье F. A h 1 b о г п ' а
помещенной в журнале: Physikaliache Zeitschrift. 1932 j. Лг 3—„Turbulenz—und G<-schwin-
digkeitaverteiluriK in Flusslaufen", где проведен прекрасный анализ обрааовпыня
вихрей в потоке и дано очень красивое об'яеігеиие того рисунка на поверх/гости
потока, какой создают вихри. Этот рисунок, как автор это доказывает, — результат
„шелушения" вихря на поверхности потока. Кроме того, названная статья наводит

— 195 —
В результате таких рассуждений мы будем иметь
дифференциальное уравнение движения жидкоии в потоке в таком виде:
. . &ѴГ &ѴГ
ді+* w -»;d/- = ° <3)
Общий интеграл его находится крайне просто, и будет иметь вид:
v* = Gi + Csfi'hf + ~U (4)
Пограничные условия сохраняем те же, что мы приняли для
случая ламинарного движения, т. е.:
dij
йУ „--=
= 8(7^=9, для дна потока;
Ѵ=и
— О—для поверхности.
у=л
нас на мысль и повволяет нам дать геометрическое об'яснение загадочного
явления пульсаций в потоке, какие воспринимает любой измерительные прибор
для скоростей. В самом деле, пусть на чертеже 4, кривая AG изображает кривую
скоростей ва вертикали потока, кривая — В— вихрь:
Черт. 4
Из чертежа видно, что если измерительного прибора вихрь коснется верхним
своим контуром (в точке о),то произойдет увеличение показания прибора на
величину &Vw —к скорости потока в данной точке будет прибавляться дополнптельная
(касательная) скорость от вихря — й Ѵх; напротив, если вихрь коснется прибора
нижним контуром (в точке Ь) то эта прибавка войдет в показание прибора со
знаком минус ( — iVw), и, следовательно, прибор покажет скорость меньшую, чем
таковую имеет поток в данной точке. Эти точки будут крайними пределами
отклонении; в промежутке между ними изменение прибавки будет происходить
непрерывно и может быть изображено графически так (черт. 5):
о
Ѵі
t
Черт 5.

— 196 —
На основании этих пограничных условий будем иметь систему
двух уравнений для определения постоянных— G1 и 02, в ур—нии {і):
fCH-i/^-SCCx + c^
М- ' !' ' СО
где 3—коэффициент трения жидкости о дно потока.
Отсюда имеем:
?
V- У. \ . . ['•
С, = е - ;■ я У -1* - ід ѵ: -f ід
и окончательный вид уравнения кривой распределения скоростей по
вертикали:
v.-f,-* ;,.-^-»+«-І*(;,/»-/»^)+<, ■ .(ч
юш заменяя:
ід = А; ,'о '.. ~ В; ' = С;
перепышем уравнение (5) в таком виде:
Vx = Aff — JBe-^a~V\^.]) (5'}
Для определения параметров в уравнении (5') потребуется
знание скоростей на вертикали minimum в 4-х. точках, или, что то же
—знание следующих величин, входящих в уравнение (5):
І, % V; ''-
Вторая постано вка—потери энергии движения в потоке на
вихреобразование рассматриваем, следуя Boiissinesq'y, как
дополнительное сопротивление трения, и внося дополнение в формулу
Boussinesq'a, предложенное Ь. РгаікШ'ем:
где: £, по Prandtl'ro, равно:
г = 1-~ЩГ>
і —означает амплитуду пульсации, т. е., по нашим прежним обо-
значениям — 1 = 2\Ѵ^ отсюда следует, что величина I изменяется по
высоте (это обстоятельство установлено опытами Pr an (Ш'л').
Тогда сопротивление
/ dV*
-' = &{-&
>) L. Prand tl, Zts. f. angew. Math, und Mecli., Bd 5, S. 136, 1925.

— 107 —
откуда:
A- dV, d?Vr
dy ~~ P dy ' dy-
Подотавляя значение
dV*
dy
в уравнение (З) вместо выражения
<d---- ж заменяя 2pZ2 через 2а (принимаем J~const.), будем иметь
dy
дифференциальное уравнение движения жидкости в таком виде:
Ч) -Y V-
dWT
dif
dV* d"- Vr
dy ' dy2
= 0
(в)
Интеграцию производим путем понижения порядка уравнения:
делая подстановку —
будем иметь:
dy
dz dz
у г' dy ■ dy
разделяя переменные и интегрируя, получаем.:
— *'#/ +ClS=ns—(рг*
решая это выражение относительно г, имеем:
;У(У
интегрируя второй раз, будем иметь:
2-sJ 3 гд
№; + ^с-
-\-С2
(?)
Граничные условия сохраняем те же, что нами были приняты
в первом случае; тогда будем иметь:
2ш"
2а У ^ щ '
ім-L^
2?
-О:
= 8
2 ш
3 і'д
2(0
"" = 0;
-С,
" + SC2:
Откуда, ив первого уравнения определяем С,:
подставляя во второе и решая относительно С2, будем иметь:
С,
і ■ 2»
$-у-'вн
2 ф
3 ід
W н

- 198 —
Подставляя значения С, и С2 в уравнение (7), получим:
'-=£>
2 и
3 Ір
о [\ 2у) q>
2?
2 »
3 iff
+ ?*'
*ff
Я
"2шо
'—*я
. . .(8).
Знак перед радикалом должен быть оставлен плюс (-]-), ибо
другой знак будет давать отрицательные величины скоростей.
Заменяя в уравнении (8):
2ш з гд
41
= С-\
2ой
■+t
'ff
Я
frYig
о і\ *
н
' = D,
перепишем уравнение (8) в таком виде:
Ѵ, = Ау+В[А*+С{у-Щ\1 Л-D
(8<)
Сопоставляя формулы (2"), (5') и (S')- проходим к выводам:
1. При наличии ламинарного движения жидкости
для определения параметров кривой распределения
скоростей по вертикали потока потребовалось бы
только два определения скоростей в любых точках
данной вертикали в натуре.
2. При турбулентном движении жидкости (что
является основным в природе явлений) для такового определения
потребуется знание не менее четырех скоростей по
вертикали, определяемых в натуре.
И отсюда, существующие методы определения средних скоростей
на данной вертикали по двум и даже по трем точкам должны давать
ощутимые погрешности, вызнанные уже самой обработкой полевых
данных, помимо тех погрешностей, какие получаются на работах в поле.
§ 3. Обращаясь далее к формулам, предложенным гидравликами
и гидрологаи и для построения кривой распределения скоростей по
вертикали потока, попробуем подвести под таковые
гидродинамические обоснования в рамках сделанных нами предположений.
1. Формула Ваяіп'а:
или
Ѵн—Ѵ, = !сѴт(і-
Ѵх=Ѵн — кУМ\ 1 —
У
Н
У
Н
легко получается из формулы (2'), выведенной нами при
рассмотрении движения ламинарного. В самом деле, из уравнения (21) путем
его некоторого алгебраического преобразования получаем:
iff
У
ѵ' = Т\Иу*
+?*—
Ю 1
У
1Q
S

— 199 —
Величина поверхностной скорости (Ѵв) по уравнению (2^ будет
равна (при у = Щ:
ѵ - W и- _і_ 'в и-
заменяя в левой части предыдущего выражения для Ѵ^ последние
два члена им равной величиной — Vg, будем иметь:
или, вводя обозначение:
—■— /С,
2|х
получаем тот окончательный вид формулы, какой ей придал Bazin:
Ѵа=Ѵж—ъѴНі{\ —
hJ-
Таким образом, нами доказано, что формула Bazin'а
учитывает только потери на трение между частицами жидкости (вязкость).
2. Формула Jasmnn еГ а, весьма распространенная в
Германии, имеет начертание:
Собственно, логарифмический вид кривой распределения
скоростей по вертикали придал Punk еще сто лет тому назад; Ясыунд
ее возобновил в несколько видоизмененном виде. Если рассматривать
формулу Ясмунда в преломлении нашего анализа, то можно легко
доказать что названная формула учитывает только потерю энергии
на вихреобразование.
В самом деле, если из дифференциального уравнения движения
жидкости (3), полученного нами выше, исключить член, выражающий
потерю энергии на трение, а потери на вихреобразонание написать
пропорциональными величине {у \ а), то будем иметь
дифференциальное уравнение для сделанных нами предположений в таком виде:
10 —?-^ЧР + в) = 0,
интегрируя которое, получаем выражение, совершенно тождественное
формуле Ясмунда:
n=-*£-Jg(y + a) + C
3. Формула инженера Моисеенко имеет вид:
ff-=a-b61g(0-7a);
«ели ее перефразировать, посчитав логарифм натуральным, то она
примет вид:
сравнивая с полученной нами формулой (5'), заключаем, что формула
инженера Моисеенко является сокращенной формулой (5'), если
в последней положить: А ^ о, а В — 1.
4. Формулы Г а г е н а и профессора М. А. В е л и к а н о в а не
укладываются в рамки проведенного нами гидродинамического анализа при

— 200 -
сделанных нами предположениях; все другие разновидности парабол,,
предложенные многими исследователями, могут быть легко
полученными из условия ламинарного движения.
Полученные нами выше уравнения распределения скоростей по-
вертикали потока (о') и (S') несколько сложны для вычисления
параметров, но по точности (к сожалению, автору пришлось ограничиться
небольшим количеством рассмотренных вертикалей) они дают
результаты не ниже пределов точности применяемых для определения
скоростей приборов и, во всяком случае, значительно выше, чем
суммарная точность полевых работ.
Der Verfasser erbalt die Gleichung derKurve der Geschwindigkeits-
verteihmg in beliebiger Rtromvertikale mit Hilfe der Losung der soge-
nannten ebenen Aufgabe der Hydrodinainik.
Der wichtigste Paktor, der, der differential Bewegungsgleidiung
dieses oder jenes Aussehen giebt und dadurch auf die Form der Geseli-
windigkeitskurvo Hiniluss hat, ist, bei der Losung dieser Aulgabe in
Betrauht genommene, Mo dell der turbulenten Bewi'gung.
Deswegen, als eine Erlauterung des Gesagten, lost der Verfasser
diese Aufgabe Mr swL'i Falle:
1) Die Widerstandskraft der Wirbelbildimgcn ist direkt proportional
der Geschwindigkeit im gegebenen Punkte
Die differentiale Bewegungsgleictuing hat Mr diescn Pall die Form:
. , d-V,. dV-r
J - ' dy- ■ dy
und die Gleichung der Kucve der Gesctnvindigkeitsverteilung in der Ver-
tikale ist:
Vx = Ay + Be- cw -»> -^D
2) Die Widerstandskraft der Wirbelbildungen ist, nach L. P r a n d I,
dem Quadrate des Zmvachses der Gescliwindigkeit in Bezug auf die Hohe,
proportional genommen. Dabei ist, zur Vereinfaclumg der Aufgabe, die
Gro'sse I2 nach der Tiefe der Vertikale als Kunstant angenommen, obgleich
es den Versuchen von Prandtl widerspricht.
Die differentiale Bewegungs Gleichung bekommt die Form:
и dy1 T dy dy*
und die Gleichung der Gesctnvindigkeiskurve:
Vm = Ay + В [A" + C{y - Щ ' + D
Es ist interessanfc zu bemerken, dass die in Deutschland verbreitete
Pormel von Jasmund die erste Annahme bestatigt, dasie sehr leichtaus
der, ersten Differential gleichung, bei Vernachlussigung der FILissigkeits-
z&higkeit auf Kosten einiger Vergrosserung der Widerstandskraft der
Wirbelbildungen proportional der Grosse (y ■+- a), zu bekommen ist, dass-
heist, indem man der Differential—Gleichung die Form
*ff—?-лг(Ѵ + »} = 0 g^bt.

Проф. Н. И. Максимович и Прив.-Доц, К. А. Деллен.
ПРОИСХОЖДЕНИЕ И УСЛОВИЯ ОБРАЗОВАНИЯ РОСЫ.
Die Entstehung und die Bedingungen der Taubildung. Von Prof. N. Nlak-
siraowitsch und Doc. K. Dell en
Вопрос о происхождении, значении н количестве росы заинтересовал
нас, когда, изучая режим и условия стока атмосферных осадков в
бассейне р. Днепра, мы встретились с указанием, что в южных частях этого
бассейна годовое испарение выше годового количества осадков.
Оказывалось, например, что для Херсонской области среднее годовое количество
осадков всего 316 м.ы., а годовое испарение 604 ы.м. Хотя, разумеется,
испарение влаги с больших поверхностей болот, прудов и водоемов,
происходит иначе, чем наблюдаемое на метеорологических станциях по
обычному эвапарометру Вильда: тем не менее, очевидно, что здесь, сверх
поглощения испарением всего выпадающего количества осадков, еще-
много влаги может извлекаться тем или иным путем из воздуха и из
почвы, и невольно мысль наталкивается на вероятность более или менее
значительного участия и значения росы, как фактора, компенсирующего
эти потери. Каждому южанину ведомо, как часто после жаркого сухого
дня, в тихие летние ночи, бывает обильна роса на луговой траве, близко
напоминая обилием влаги выпавший дождь.
К сожалению, наблюдений над росой в наших метеорологических
обсерваториях не производится, и пришлось обратиться за справками
о росе к иностранной литературе.
Углубившись в этот вопрос, мы встретили по поводу, казалось бы.
столь обыкновенного явления, как роса, множество мнений и
разногласий среди наблюдателей и ученых.
Первый шаг к научному об'яснению происхождения росы, повидн-
мому, принадлежит в XVIII в. французскому ученому, доктору Ле-Руа
кз Монпелье. Исследования Ле-Руа по этому предмету напечатаны
Французской Академией Наук в 1751 году.
Наблюдая путем целого ряда экспериментов образование осадка
водяных частиц па стеклянных бутылках при охлаждении воздуха, Ле-Руа
заметил, что частицы эти, при дальнейшем охлаждении, мало по малу
растут, появляются капли, схожие вполне с каплями росы. Таким
образом, ему стало ясно, что роса не подымается с земли и не падает с неба,
а содержится непосредствепо в воздухе, откуда, при охлаждении воздуха,
капли росы осаждаются на предметах земной поверхности. Причиной
охлаждения воздуха к наступлению ночи Ле-Руа считал закат солниа.
как исчезновение источника теплоты, вследствие чего должна понизиться
температура атмосферы. На самом деле, как показали дальнейшие
исследования ученых, явления росы происходят далеко не так просто.

— 202 —
I. Происхождение росы.
Существующие до спх пор теории о ближайших причинах
образования росы, на основании различных наблюдении, почти без исключения
сходятся между собой в одном, а именно, что накопление осадков росы
на предметах земной поверхности происходит в том случае, когда
последние после знойного дня, при безоблачном небе, под влиянием ночного
лучеиспускания, охлаждаются, а одновременно нижние слои атмосферы
находятся в состоянии спокойствия. Относительно же самого
происхождения осаждающихся капель росы теории существенно расходятся
между собою, при том в двух направлениях. А именно, в то время, как
одни ученые: Wells, Melloni, Janiin и др., придерживаются того мнения,
что роса образуется сверху из водяных паров воздуха, осаждающихся
па охлажденных предметах земной поверхности, другие исследователи,
как Stockbrige, Gersten, Fusiiiieri, Zantedeschi, Cantoni Ohistoiii, Aitken
и др. придерживаются того мнения, что роса происходит если не
исключительно, то в значительной части от водяных паров, подымающихся
снизу, из почвы, и что таким образом для образования росы необходимо
содействие почвенной влаги.
Созданная WeMs'oM теория росы из влаги воздуха была долгое время
общепринятою. Она основывалась на наблюдении общеизвестного факта,
а именно ночного охлаждения воздуха, ведущего за собой перенасыщение
и конденсацшо паров в виде капель росы. Что касается до об'ясненпя
этого охлаждения, то оно приписывалось обыкновенно деятельному
ночному лучеиспусканию. Многие, однако, продолжали скептически
относиться к тому указанию Уэльса, будто трава на лугу может
охлаждаться на S—9°С ниже окружающего воздуха, ибо она в таком случае
должна была излучать теплоту в небесное пространство через более
теплые по сравнению с ней слон воздуха.
Но некоторые опыты с охлаждением термометров у поверхности земли
повидимому подтверждали это. Ибо лучеиспускание нагретого шарика
термометра совершенно не зависит от воздуха, оно происходило бы и в том
случае, если бы этого воздуха не было. Воздух на шарик термометра
действует только в контакте с его поверхностью: если воздух холоднее, то
он отнимает у поверхности шарика теплоту, если же он теплее, то он
отдает ей теплоту. Из этого явствует, что, с одной стороны, каждый
твердый предмет, находящийся в воздухе, испускает лучи в пространство,
с другой стороны, воздух возвращает ему часть теплоты, которую он
теряет, и с своей стороны сам охлаждается. Таким образом, вследствие
лучеиспускания нагретых предметов, после их охлаждения теряется теплота,
у окружающего их воздуха она также частично отнимается, прилегающий
слой воздуха, вознаграждая потерю предметами их теплоты, становится
гам тяжелее, опускается на землю и при тихой погоде расстилается
холодным слоем по ней. Поэтому-то охлаждение ощутительнее всего внизу
на луговой траве, как это доказал своими опытами и наблюдениями
Меііопі: отсюда уже постепенно охлаждение распространяется и в
высоту. Т&ішл образом, солнечная теплота, наиболее поглощаемая и
собираемая днем у поверхности земли, ночью дает наиболее интенсивное
охлаждение тем же путем, начинаясь у ннспшх, паиболее нагретых слоев
воздуха, и переходя вверх к слоям, получившим меньше калорий.
Если эту теорию образования росы применить к влажному предмету,
дающему испарение и находящемуся на воздухе, то легко убедиться, что
у него будет еще более низкая температура, чем у воздуха, притом про-

- 203 —
порционально разнице насыщения, которая будет наибольшей, если
воздух сухой, и сведется к нулю, если он насыщен. Влажные поверхности
таким образом подвержены одновременно двум причинам охлаждения:
лучеиспусканию и испарению, так сказать, по закону психрометра.
Следует заметить, что вторая причина охлаждения является следствием
того же действия, кал. и первая: это отннманш трштоты у воздуха.
Охлажденные воздух опускается на почву и расстилается по ней, причем
влажность его быстро приближается к точке насыщения, как вследствие
охлаждения, так и вледствне поглощения испарений. Разница этих двух
влияний может сказываться в том, что первое идет непрерывно, между
тем, как второе первоначально бывает значительным, но затем
уменьшается и прекращается в тот момент, когда достигнуто насыщение. Это
последнее хотя само по себе еще и не производит росы, но все же
способствует ее возникновению и ускоряет ее, так как оно делает воздух
одновременно и влажнее, и холоднее.
Количество теплоты, отнимаемое таким путем у воздуха посредством
испарения, оказывается довольно значительным. Один грамм воды, при
испарении, способен охладить на 1° 2553 гр. воздуха, что соответствует
об'ему в 19ѲЗ литра, или почти 2 куб. метра. Чтобы сравнить
интенсивность этих влияний, исследователи выставляли в ясную ночь на воздух
три термометра: один с серебрянным шариком, снабженный крышей,
другой зачерненный, но сухой и с свободным лучеиспусканием, и третий—
покрытыіі кисеей, в которой поддерживалась влажность. Первый указывал
исключительно температуру воздуха, показание второго было ниже
на t градусов, чем определялось влияние лучеиспускания, и, наконец,
показание последнего было с понижением па t+t', под двойным влиянием
лучеиспускания и испарения, причем V указывало только влияние
испарения. Оказалось из опытов, что f по меньшей мере равно, а иногда
больше t. Этими опытами доказывается, что изучая явление росы, не
■следует пренебрегать охлаждением, возникающим па влажных предметах
вследствие испарения.
И действительно, исследования Р е и ь о показали, что выставленные,
в ясные ночи на воздухе влажные предметы охлаждаются значительно
■быстрее, чем идентичные, но сухие, поэтому они естественно быстрей
должны охлаждать и окружающий воздух.
Растения, особенно травовидньге, влажны и поэтому, конечно,
служат источником значительного испарения. Это испарение ночью не
прекращается, хотя и ослабевает. Поэтому луговая трава, равно, как и
окружающий ее слой воздуха, благодаря испарению и лучеиспусканию,
должны подвергаться быстрому и значительному охлаждению. Вследствие
этого образование росы на луговой траве наступает всего быстрее.
Эти выводы относительно наиболее деятельного охлаждения нижних
слоев воздуха подтверждаются многочисленными наблюдениями. Всякому
известно, например, что если в тихий осенний или летний вечер быстро
спуститься с холма в долину, то внизу ощущается значительная
прохлада; также в тихие и жаркие летние вечера можно часто наблюдать
на низких луговых долинах стелящийся туман.
В несколько .ином направлении развивал свои опыты и наблюдения
над росою Штокбридж.
Он производил, при Сельско-Хоз. Институте в Канзасе, наблюдения
над температурой почвы и воздуха, равно и над осадками росы на земле
и на растениях. Возражая против принятого многими исследователями
и учеными положения, что роса есть продукт влажности воздуха,
сгустившейся вследствие соприкосновения с предметами более низкой темпера-

— 201- —
туры, п что роса образуется лишь в том случае, когда лучеиспускание
понизило температуру земли и других па ее поверхности предметов ниже-
температуры воздуха. Шток бридж указывает на то, что дело
образования росы, по его наблюдениям, обстоит несколько иначе, п по его
мнению, роса есть главным образом результат сгущения теплого, из
земли подымающегося в воздух, пара. III т о к б р п д ж произвел
обширный ряд опытов, на основании которых возникла эта его теория.
Основанием его теории послужило собственно наблюдение, что летом
средняя температура земли ночью выше, чем температура атмосферы. Из-
его личных наблюдений оказалось, что температура земли в замкнутом
пространстве: на одинаковом уровне с окружающей почвой, н температура
прилегающего воздуха, измерявшиеся в продолжении нескольких месяцев
Ш т о к б р и д ж е м в самую жаркую пору дня и в самую холодную пору,
дали значительную разницу. Так. в летние ночи наблюденная средний
температура воздуха была o,si°C, а средняя температура почвы із,54°С:.
Таким образом летней ночью земля в среднем выводе была теплее
атмосферы на 4.27°0. Равпым образом Штокбридж измерял ночью,
в пределах 10-тн миль от Института, в разных пунктах, температуры
почвы и воздуха, при этом температуру измерялась в различных местах,
как покрытых травами, так и на голой почве, а также в лесу.
Результаты получились те же: почва ночью всегда была теплее
воздуха.
Эти опыты, производившиеся в продолжения целого лета, доставили
Штскбриджу следующие доказательства его утверждения, что
явление росы обязано главным образом сгущению паров, подымающихся из
земли: 1) испарения почвы ночью гораздо теплее, чем воздуха, и под
иллинием встречи с последним сгущаются; 2) испарения, уходя из почвы,
быстро растворяются п переходят в атмосферу, но так как испарение
интенсивнее всего вблизи земной поверхности, то, при прочих
одинаковых условиях, ближайшие к почве растения имеют наибольшую росу.
3) Роса, наблюдавшаяся Штокбриджем под кучами сена, под
досками и т. п. предметами па земле, не может, по его мшчшю. образоваться
из какого бы то ни было другого источника, кроме испарения с
поверхности земли.
Произведенные в России, летом и осенью іѳіо-іі 1911 г.г. проф.
-А. Ф. Лебедевым в Одессе, наблюдения в Метеорологической
Обсерватории Новороссийского Университета, также подтвердили постоянную,
весьма значительную летом, влажность почвенного воздуха.
Если исключить незначительную толщину самых верхних, легко
пересыхающих слоев почвы, то уже начиная с глубины С—7 саптнметров,
относительная влажноть почвенного воздуха всегда наблюдалась в 100%.
Сравнивая в теплый период летом и в начале осени упругость водяных
паров в атмосфере'и в почве, по измерениям проф. Лебедева, в
названной обсерватории, можно видеть, что упругость паров в атмосфере
гораздо меньше упругости паров в почве. Следовательно, в летпее время
переход парообразной воды из атмосферы в нагретую солнцем почву
невозможен.
Но так обстоит дело лишь в знойный период днем: ночью, когда
температура поверхностных слоев почвы п прилегающего к лей воздуха падает,
н притом чрезвычайно резко, напр. нередко от 30°0 до 10°С, то
одновременно с этим падает и упругость водяных паров в верхних слоях почвы и,
следовательно, переход водяных паров нз атмосферы в почву становится
возможным. Ближайшие наблюдения в Одессе показали, что число летних

— 205 —
и осенних дней, когда абсолютная влажность и упругость паров атмосферы
бывала больше упругости водяпных паров, содержащихся в поверхностном
слое почвы, достигало 130—170 дней, и тогда, с охлаждением верхнего
слоя почвы, возможна одновременно конденсация паров в виде росы, как
из атмосферы в почву, так и обратно,—из более теплых глубоких слоев
почвы поднимающийся пар может оседать в виде росы на охлажденных
предметах у поверхности почвы.
Проф. А. Ф. Лебедев, путем взвешивания стаканчиков с
почвой, в 1896—98 г., окате г. Одессы, определял конденсацию влаги
в почве в 0,3—0,5 м.м. за ночь и, считая в среднем 200 ночей, когда
таковая была возможной и происходила, он находит приток
конденсационной влага в почве, в условиях Одессы, равным 60—100 м.м. в год, или
до 20%—2Ь% всех выпадающих осадков. Эти цифры дают количество
не надземной, а подземной росы.
Насколько обильна может быть конденсация паров из воздуха
в почву, показывает сравнение количеств воды, содержащихся в
насыщенном влагою воздухе при температуре 30°О. и 10°С. При 30° О. каждый
1 куи. метр насыщенного-воздуха содержит 31.5 грамм воды, а при
понижении темпратуры до Ю°С. воздух насыщен только 9-го грамм., это
значит, что с охлаждением поверхности почвы и прилегающего к не^і слоя
воздуха с 30е до Ю°С. 22,5 гр. воды из каждого куб. метра воздуха
должно свободно перейти путем конденсации в капельки росы,
осаждающейся на предметах у поверхности. Этому процессу перехода паров воды
в капельио-жидкое состояние немало способствует' сосредоточение в
нижних слоях воздуха разных пылинок и других элементов загрязнения
атмосферного воздуха, обычпо наблюдаемых в нижних слоях атмосферы,
а еще Гельмгольц доказал, что присутствие органической и
минеральной пыли в воздухе облегчает переход водяного пара в жидкое
состоя ни е.
Указанная выше конденсация землею паров воздуха также достаточно
обоснована немецким ученым О. Ф о л ь г е р о м. Воздух, как
находящийся над поверхностью земли, так и проникающий в поверхностный слой ее,
содержит в себе водяные нары. Проходя через норы породы, воздух ей
отдает эту воду, всякий раз, когда температура породы ниже
температуры воздуха. Причем три фактора обусловливают, по мнению Ф о л ь-
г е р а, постоянную циркуляцию воздуха в порах земной коры: первый—
это разность температур воздуха над почвой и внутри ее;
второй—явление диффузии, вследствие различного химического состава воздуха
в земле ы на поверхности, и третий—разность воздушных давлении,
причем, при всех изменениях давления передвижение воздушных масс
происходит во всех паправлениях.
Вопрос о конденсации паров воздуха в порах земли, или об образо-'
вании, так называемой, подземной росы, в настоящее время стоит впе
сомнения, только значение этой конденсации для питания груитовых
вод оценивается разными исследователями весьма различно. Одни
приписывают этому источнику питания большое значение, другие это
значение весьма ограничивают, но несомненно в процессе испарения влаги
поверхностью земли, в отмечаемом испарителями дебите воды,
значительную часть его составляет конденсированная в почве подземная роса,
совокупно с наземной росой, обильно орошающей поверхность почвы.
В этих общих теориях росы мы, собственно, невидим противоречия,
оба фактора, как выставляемый Уэльсом, так и Што кбр и дж ем,
■согласно наблюдениям, имеют, или могут иметь место при образовании
росы. В одном случае возможно преобладание сгущения паров из водуха.

— 206 —
в другом— конденсация испарений, идущих из теплой почвы н
встречающих нижний холодный слой воздуха, но чаще всего невидимому оба
фактора действуют совместно.
II. Условия осаждения росы и ее количество.
Относительно количества росы весьма интересен тот факт, что во
многих наблюдениях над интенсивностью росы, количество ее даже на
глазомер было весьма различно не только на растениях одной и топ же
породы, но осадки росы нередко появлялись только в определенных
местах луга илп поля, между тем, как в других местах, находящихся в
одинаковых приблизительно условиях, роса совершенно отсутствовала. Так,
неоднократно было отмечено иаблюдателямн, что полоса травы, шириною
около 1 метра и длиною более 100 ы., находящаяся в тени в
продолжении большей части дня, защищенная деревянным забором, вышиною
в 2 и., в большей или меньшей степени покрывалась росой; между тем,
как, с другой стороны забора такая же полоса травы, подвергавшаяся
в ясную погоду в продолжении всего дня солнцепеку, или слабо
орошалась росоіі, пли совсем оставалась без росы.
Интересны также наблюдения, производившиеся над разными
свойствами почв по отношению к осаждению росы. Так, в Германии был
проделан целый ряд опытов с указанной целью. Между прочим, из толстых
досок были изготовлены четыре рамы, каждая была разделена
поперечными стенками на три отсека, емкост&о в 1 куб. ыетр; рамы были вкопаны
в землю таким образом, что верхний край приблизительно на 2 сайт,
выдавался над поверхностью земли, между тем, как нижний край лежал
непосредственно на подпочве, состоящей из мелкого гравия.
Образовавшиеся таким образом ящики были по возможности равномерно наполнены
четырьмя различными по своим физическим качествам видами почв,
а именно: один—глиной, другой—известняком, третий—кварцевым
песком и четвертый—торфом. У каждой из почв в раме образовалось, таким
образом, по 3 участка, из которых один был густо покрыт дерпом,
другой оставался обнаженным, а третий был покрыт слоем иелко-пору-
бленной соломы, толщиною в 1/!! сайт. На устроенных таким образом
участках, служивших для испытании и измерений температуры почвы и влаги,
часто наблюдалось, что после продолжительной засухи участки с
дерновой травой не обнаруживали росы. Между тем, в той же раме лежащая
на почве солома была густо покрыта каплями росы. Эта разница может
быть об'яснена разными условиями испарения почвенной влаги, ибо при
известных состояниях погоды почва под растениями и, следовательно, под
дерпом высыхает, а влага под соломенным покровом более или менее
сохраняется вследствие того, что соломенный покров препятствует
испарению, г ■ ■ і і :■■ )"■
Затем, насколько значительны могут быть разницы содержания воды
в указанных почвах, даже при сырой погоде, показывают следующие
средние цифры, взятые из тех же немецких наблюдений:
Содержание воды в %% в почве.
Обнаженной. Под травой.
Торф 41,87
Глина 16,10
Известняк .... 10,87
Кварцевый песок . 2,83
Под
соломенным покровом.
56,25
19,15
13,41
4,30
59,60
19,70
14,64
4,68

— 207 —
Еще интересны наблюдения над испарениями росы из почвы,
состоявшие в следующем. Стеклянные пластинки, разложенные на почве, на
нижней стороне густо покрывались каплями росы, напротив, на верхней
поверхности стекла показывался лишь слабый налет росы. По опытам
Hauch'a, на расставленных на разной высоте стеклянных пластинках
обнаружилось то же явление, однако, осадки на нижней стороне
уменьшались но мере высоты их установки.
При наблюдении над росой выяснилось также, что действие ночного
лучеиспускания и охлаждения захватывает почти исключительно
нижний, находящийся у самой земной поверхности, слой воздуха, н что
спокойный воздух становится все теплее, если подняться несколько выше
над поверхностью земли.
Из того факта, что во время ночного лучеиспускания температура
воздуха над растениями, при безветрии, повышается соответственно
высоте, с другой стороны, что температура нагретой днем почвы при ее
охлаждении также увеличивается с глубиной, следует заключить, что
минимум температуры при деятельном лучеиспускании и спокойном
состоянии атмосферы находится на поверхности травяного растительного
покрова. Таким образом, в образовании росы принимают участие не только
пары воды, находящиеся в атмосфере, но ташке и испарения, идущие из
почвы и выделяемые растениями. В этом последнем случае результаты
всех, до сих пор известных опытов, указывают, что образующиеся на
растениях осадки росы возникают, как из водяных паров, подымающихся
непосредственно из почвы, так равно и из той влаги, которая, будучи
воспринята корнями растений из почвы, проводится далее в их надземные
органы н при дальнейшем испарении осаждается в виде росы на
охлажденных вследствие лучеиспускания листьях. Оба эти явления
образования росы в одинаковой степени зависят от почвенной температуры
и почвенной влаги, из чего следует, что они в своих действиях
поддерживают друг друга, и что осадок росы является таким образом суммой
факторов обоих процессов.
Но и сама почва, при сухом стоянии погоды, ночью принимает влагу
из воздуха, которая или делается заметной на поверхности в
капельножидкой форме росы, или ?ке остается невидимой под поверхностью.
Это количество осадков росы тем меньше, чем земля насыщена большим
количеством гигроскопической воды.
III. Количество росы по сравнению с другого рода осадками.
Одни из ученых исследователей росы G. Dines, занимавшийся
изучением количества осадков, образующихся из росы, пытался измерить
количество их при помощи часовых стекол. Он нашел, что средним числом
;за одну ночь роса давала слой воды высотою едва в 1 мплм.
Другие наблюдения над осадками росы на траве показывали средним
числом еще менее, всего только доли м.м. за ночь. G. Dines исчислял
годичную высоту осадков росы на луговой траве в 35,5 милм.; для этого
он наблюдаемое среднее количество росы умножал на число дней с росой
в году.
Если принять во внимание даже наилучшие условия при
производстве этих наблюдений, то согласно упомянутому исследованию, ежегодное
выпадение росы определилось бы всего приблизительно в 38 милм.,
между тем в Англии таковое разными наблюдателями принималось свыше
100 м.м. и даже 127 милм. в год.
$

— 208 —
Способ вычисления D і и е s ' а, потому уже не безупречен, что
недопустимо принимать выпадение росы для каждого дня равномерным.
Бывает роса- обильная и бывает едва заметная. Кроме того, самые приемы
производства опытов Dines'ом следует считать весьма несовершеп-
нынм, т. к. при помощи часовых стекол росу трудно собирать и нельзя
измерять, особенно на растениях, мокрая поверхность которых не отдает
на собирательное стекло всей воды.
Чтобы найтн исходную точку для измерения количества осадков
росы на растениях, ввиду того, что непосредственное измерение во всех
случах затруднительно и почти невыполнимо, в. Мюнхенской опытной
Станции для сего отмечалось число дней с выпадением росы. Затем
степень обилия выпавшей росы была разделена на три разряда:
обильная, средняя и малая роса. При намерении абсолютного выпавшего
количества росы, которое соответствовало бы этим трем категориям, в
основание были положены результаты, добытые па опытов, и принятые для
обильного, среднего и малого выпадения росы:
Количество воды в 51 гр.
или в 0,54 м.м.
40 гр. 19 гр. на юоо кв. сап.
0,40 м.м. оду мм. на 1 кв. мет.
На основании этого сумма осадков росы за 1881 и 1S82 г.г. для
Мюнхена была исчислена следующим образом:
Месяцы
1881 г.
Обильн. |
роса
Средняя
роса
Малая
роса
Январь ! О
Февраль I о
Март ! О
Апрель ..... з
Май ....... 3
Июнь 4
Июль в
Аргует ..... 6
Сентябрь . . . ' 8
Октябрь 1
Ниябрь О
Декабрь 3
О
О
О
О
4
3
7
1
2
О
1
О
рога
О
О
1
(!
2
5
в
7
8
4
2
О
1S82 г.
Средняя
роса
0
0
1
1
2
3
2
0
3
3
1
0
Малая
роса
0
0
1
2
7
0
0
2
1
4
0
0
Отсюда ежегодное количество росы, принимая во внимание данные
этой таблицы, вычисляется следующим образом:
Годичное количество росы (миллим.):
Обильная роса Сред, роса Слаб, роса
. . 18,36 6,40 3,42
. . 22,14 6,40
1881 г.
1882 г.
3.23
Сумма
28,18
31.77
Общее количество атмосферных осадков составляло в Мюнхене в ѳтя
годы:
18S1 г 313,50 м/м.
1882 г . 982,60 м/м.
Таким образом, количество росы составляло лишь 3,46% суммарных
годовых осадков, что представляется весьма незначительным.

— 209 —
Ііодводя итог приведенным данным об измерявшихся количествах
росы, следует заключить, что не подлежит сомнению, что как количество,
так и полезное действие росы па питание, как подземных источников,
так и растений, вращаются, видимо, в узких грапицах.
Однако, нельзя не заметить, что способы определения количества
росы, применявшиеся доселе, не отличаются желательной точностью, и
в будущих исследованиях надо ожидать в этом направлении крупных
поправок.
Из сводного анализа ігриведенных наблюдений над росой вытекают
следующие главные положения:
1. Главным источником образования росы является конденсаіщ я
паров воды, содержащихся в воздухе, при наступлении быстрого
охлаждения нижних слоев его, в ясную тихую погоду, после заката солнца,
вследствие лучеиспускания.
2. Другим источником росы является конденсация испарений,
поднимающихся из пор нагретой солнцем поверхности земли и встречающих
нижний слой воздуха, охлажденный вследствие деятельного
лучеиспускания, при открытом, ясном небе.
3. Чаще всего, повидимому, оба фактора (1 и 2) действуют совместно.
4. В отношении определения и изучения количества росы,
применявшиеся доселе методы не дают правильного понятия о действительном
количестве ее и требуют дальнейшего усовершенствования.
5. Желательно ввести наблюдения за росой на наших
метеорологических станциях.
Zusammenfassung.
1. Die Hauptursache der Taubildung ist die Kondesation der "Wasser-
dampfe der Luft, bei rascher Abkuhhmg seiner unteren Schiehten, bei
klarem windstillem. Wetter, nach dem Sonnenuntergang.
2. Eine andere Ursache ist die Kondensation der Verdunstung, die
sich aus den Puren, der von der Sonne erbitzten Ei'de, emporheben und
die untere Schu'ht der Luft, die durch die rapide "Warmeaustrahlung
bei offenen Himmel erkaltet ist, treffen.
3. Am hauftigsten, dem Anschein naeh, wirken die beiden Pactoren
(l und 2) zusammen.
4. Die bis jetzt ublichen Methoden zur Bestimmung und Untersu-
chung der Taumenge geben ungenaue Resultate und bedurfen eine wei-
tere Vervollkumnung.
5. Es ist zu wiinscken, dass die Taumengebestimmung in das Pro-
gramm unserer meteorologischen Stationen eingefuhrt wird.
ВІСІІ—[Э.

Инж. В. Черноградский и Доц. Г. Сухо мел.
ПОЯСНИТЕЛЬНАЯ ЗАПИСКА Н ПРОЕКТУ ГИДРОТЕХНИЧЕСКОЙ
ЛАБОРАТОРИИ Н.-И. ИНСТ. ВОДН. ХОЗ. УКР. В КИЕВЕ.1).
Erlauterungsnotiz zum Entwurf der hydrotechnischen Laboratorie des
Wissensch. Forschungs - Institute der Wasserwirthschaft der Ukraine zu
Kijew. Von Dipl. Ing. V. Tschernogradsky und Doc. G. Ssuchomel.
Под лабораторию предположено приспособить существующее здание
в усадьбе Киевского Политехнического Института, занятое в настоящее
время мастерской красок.
Для этой цели необходимо произвести некоторые строительные
работы, из которых главнейшие: разборка внутренних деревянннх стен п
устройство новых, отопление н подшивка потолка, устройство входных
дверей, штукатурка, окраска it проч., всего на сумму по смете в 12.566 р.
Проект предусматривает следующее основное оборудование
гидротехнической лаборатории {на сумму около 70.000 руб.):
I. Большой гидротехпическніі лоток, длиной 33 метра, шнршюіі
3 метра, с железобетонными стенками, высотой в одни метр. Лоток
заполняется песком и служит для постановки опытов с моделями речных русел
и влиянием различных сооружений, как-то: мостовых опор, запруд, дамб,
прорезей и т. д., на режим русла.
Развозка песку по лотку производится при помощи тележки,
движущейся по рельсам, укрепленным на стенках лотка.
Лоток расчптан для наибольшего расхода в 325 лит. в секунду.
Питание лотка водой происходит из верхнего резервуара JG 1, соединенного
трубою с резервуаром № 2.
Из верхнего резервуара вода поступает в промежуточный резервуар,
а оттуда, сливаясь тонким слоем, попадает в низший резервуар. Из
последнего, пройдя через измерительный водослив, вода поступает в
успокоительную камеру, а из нее уже—в гидротехнический лоток. Проходя
по потку, вода вновь проходит через измерительный водослив и попадает
в резервуар отстойный, где оседает грязь и песок. Из отстойника вода
поступает в нижний водоем, расположенный под гидротехническим
лотком вдоль по всей его длине.
К этому водоему под прямым углом примыкает галлерея, дл. 4.10 м..
в которую опущены сосоуны 4 центробежных насосов, подающих воду
в 2 верхних напорных резервуара.
II. Большой гидравлическим лоток, дл. 18,70 мерт., шир. 1.00 метр.,
состоит из 2 частей. Первая часть, дл. 10.20 м., имеет железо-бетон, станки
и служит дополнением к большому гидротехническому лотку.
*) К подлинному прилагается 3 листа чертежей.

— 212 —
Часть стены этого лотка будет сделана разборной, так же. как и у
гидротехнического лотка, и на протяжении нескольких метров оба лотка
могут быть соединены в одно целое. Такое соединение лотков необходимо
в 2 случаях: во-первых, при изучении образования меандров, когда
необходима большая ширина лотка; во-вторых, при изучении модели
впадения притока в главную реку; в последнем случае в гидротехническом
лотке помещается модель главной реки, а в гидравлическом—модель
притока.
Вторая часть лотка, длиною S.50 мет., состоит нз металлической рамы,
в которую вставлены зеркальные стекла. В этой части будут располагаться
модели плотин, водосливов, водопусков и пр. и будут изучаться
различные явления, связанные с неравномерным течением жидкости. Для
удобства наблюдения явлений, происходящих в лотке, в полу помещения
возле лотка сделано углубление со ступепями. Из лотка вода, пройдя
через измерительный водослив, попадет в нижний водоем,
расположенный под гидротехническим лотком.
Устройство подопроводнппіх частей такое же, как и в
гидротехническом лотке.
III. Канал-лоток для тарировки вертушек.
Канал имет длину 43 мет., ширину внутри 1 мет. и глубину 1,35 м.
Вода поступает в канал из резервуара № 2 и вытекает в нижний водоем.
Над каналом проложены рельсы, по которым движется тележка, на
которой укрепляются испытываемые вертушки. Для тарировки тележка вместе
с вертушкой движется вдоль капала с определенной скоростью.
Для того, чтобы избежать излишнего засорения, канал сверху открыт
не на полную свою ширину, а лишь на 25 сант.. в виде щели, по которой
движется штанга вертушки.
IV. Малый гидравлический лоток, дл. 7.50 мет., ши р. 0,50 мет. Этот
лоток р. основном имеет то же назначение, что и стеклянная часть
большого гидравлического лотка, отличаясь от него устройством подвижной
опоры, позволяющей лотку давать переменный уклон. Лоток расчлтан па
расход воды в 25 литр, в секунду; питание его происходит из
резервуара № 2.
На этом лотке между прочим предполагается изучить совместное
действие донных струй и фильтрации на размыв речных, грунтов.
V. Фильтрационный лоток, железо-бетонный, 2,8X1,0X1,5 мет., с
зеркальным]! стеклами. Этот лоток заполняется песком и служит для
изучения движения фильтрационных вод под гидротехническими
сооружениями в различных грунтах. Лоток снабжен 200 пьезометрами для
определения давления в различных его точках и электрическими контактами для
определения скорости фильтрации.
VI. Для изготовления моделей и для текущих ремонтов при
лаборатории будут установлены токарный, сверлильный станок н другие.
Насосы. Вода подается из галлереи при низшем бассейне в
напорные резервуары при помощи 4 центробежных насосов, поставленных на
одном валу с моторами постоянного тока, допускающими возможность
менять число оборотов в больших пределах. Считая высоту нод'ема 6
метров и коэфф. полезного действия центробежных насосов 0,60, определяем
мощность моторов для подачи 325 литров в 1 секунду
-^^ =43,3 HP, округляя 46 HP.

— 213 —
Два насосных аггрегата назначены для получения больших расходов,
в 200 и в 100 лит. сек., а два—для малых расходов, в 20 и 5 лит. сек.
Соответственные мощности моторов будут 30,15, 3 и 1 Н. Р.. всего—is HP.
Нанорные резервуары. Конструкция стропильных ферм не
позволила спроектировать одного резервуара; их будет два размерами
4,4X3,7X1,50 И 4,4X3,3X1,50 мет.
Головные сооружения лотков. Головные сооружения лот-
нов железо-бетонные.
В головы лотков № I и К» II вода поступает из резервуара № 1 и № 2
черз ю" трубы, снабженные запорными вентилями. Из труб вода
поступает в промежуточные железные реезрвуары, служащие для более
равномерного распределения водных струй в головных бассейнах.
Из головного бассейна вода поступает в лотки, пройдя через
измерительный водослив и у спокоі стельный резервуар. Головные части лотков
имеют быть оборудованы самопишущими указателями уровня воды
в них.
Ориентировочная смета на устройство и оборудование
гидротехнической лаборатории Н.-Исл. Ин. В. Х.У. в Киеве.
По смете капитального ремонта здания 12566 (См. смету).
Железо-бетонные работы по оборудованию, куб. м.
72,61 X9f Р 6534
Бетонные работы, куб. мет. 334,32 по 40 руб. . 13380 См. ведо-
Железные резервуары напорные № і и JM» 2 мость ра-
4,76 ТОННЫ 2380 бОТ.
Резервуар-отстойник, весом 2 тонны, по 500 р. . 1000
Железная рама лотка № II—0,574 тонны по 600 р. 343
Железная рама и балки лотка iNs IV, 0,555tXS00 277
Железная площадка над головной частью лотков
1,25 тонны - 500
Железные раэборчатые части стен лотков № I и
№ П 200
Железная лестница и перила мостика при
напорных резервуарах № 1 и № 2 120
Запорные вентили 10", с колонками и
маховиками, 2 по ISO руб 360
Промежуточные резервуары в головных частях
лотков .Na I и № II- 2X80 р 160
Водосливы измерительные в голове лотков и при
выходе их— 4Х2ХЮ0 Р- ■ - - 800
Зеркальные стекла лотка № II, толщ. 20 м/м., кв.
мет. 16,8 по 400 р 6720 См. ведом.
Зеркальные стекла лотка № IV, толщ. 15 м/м., кв.
Мет. 12,0 ПО 220 р. . . • 2640
Фильтрационный лоток с оборудованием . . . юоо
Центробежный насос в 200 сек. литр 1800
. ЮО , „ 1200
. 20 „ „ 300
я и и 5 „ „ 200
Прокладка рельсового, пути вдоль лотков I и Ш 150
Вагонетка-тележка для лотка № 1 250
Вагонетка-тележка для лотка № 111 150

— 214 —
Электромотор достоян, тока в 30 IIP 5000 По рыноч-
„ 15 IIP 3500 еым ценам,
3 HP — включая
1 HP 300 монтаж.
Распределительная доска с измерительными
приборами .... 2500
Устройство пола в лаборатории из метлахских Ом. ведом,
плиток на бетонном основанпи, согласно
ведомости, 498 кв. л 4980
Коммуникация.
Прокладка труб приводящего водопровода —
3" труб, п. мет. SO 320 По сооб.
Внутри здания—8" труб, п. мет. 30 750
б" „' п. мет. 50 750
3" „ п. мет. 100 ^_^ .___ . 400
Итого на сумму . . 72.030
Лабораторное оборудование измерительными приборами.
Вертушка для измерения скоростей типа Isar, Ott'a I
Ems „ J имеются.
я » » >, Lippe „ I
Пантограф и измеритель глубин и высот для
лотка №, J, для с'емки и вычерчивания плана
в горизонталях, укрепленный на тележке 1500
Указатели уровней, самопишущие, для лотков
ЛЪ I М>" II и ЛЪ III по 900 р. , 2700
То же для лотка Л^ IV 700
Кинос'емочный аппарат для фотографирования Примени-
движения струй воды, с принадлежностями 3500 тельно
Секундомеры, 2 X75 15° к Ценам
Пьезометр Эрштеда 320 „Гослабор-
'Барометр ртутный 20 снабжения".
Термометры разные 100
Аспиратор 260
Микроманометры 300
Микропьезометры 200
Гигрометр Реньо . . . . ■ 100
Всего на сумму . . _9_850
Итого . . 81.880 р.

Проф, Е. В. Оппоков.
КРАТКИЙ ОБЗОР ЛИТЕРАТУРЫ ПО ГИДРОЛОГИИ УКРАИНЫ.
ЗА 1918—1927 Г.
luirze Ubersi'iht der hydrologischen Tjiteratur von Ukraine fur die
J. 1918—1927. Von Prof. R Oppokow.
I. Гидрологин.
I. Проф. H. U n iioiio в. Про гідрологію кзагалі i гідро.юліо аодозбо-
py Дііінра зокремй. Збір и и к пр и р о ды игі оі секціі У к p. Наук.
Тов. і! Епімі. кн. 4, 1915—1919. Стор. 39—50. Подробное резюме на
нем. языке. <"ф- і>і—54.
Работа распадается па две главы. В первой говорится □ пирологии вообще,
дается определишь со, излагается процесс круговорота воды и приводится
баланс его но Tj р лк п о р у и Фрнчс, с позднейшими данными Л га т г е и с а
и замечаниями oil нтнх подсчетах проф. А. В. В о е й к о в а. Со своей стороны автор
обращает внимание на пеучтенпс в схеме В р и к и с р а - Ф р и ч о подземного стока
воды в моря и океаны, который нельзя считать незначительным но сравнению
с речным стоком, при огромном количестве подземных вод. по Si ichter'у
равном примерно '/и об'сма воды в оиыше. Именно принимая во внимание подземный
сток, становится вполне понятным возражение проф. А. И. Воейкова против ,
допущения Бри кп ер ом равенства количества речного стока разности коли- !
честь испарений, переходящих с морей и океанов па сушу и возвращающихся /
о нее обратно, и его же указания па то, что пустыни получают более паров с морей '
и океанов, чем отдают им.
Во второй главе говорится о гидрологии бассейна р. Днепра н подводятся
вкратце итоги 2-хтомного исследования автора «Режим речного стока в бассейне
верхнего Днепра выше г. Киева» ч. 1, 1904 п ч. 2, 11113, в котором
рассматриваются условия речного стока п дается его подробная характеристика за 32-лет-
ішк период IS70/7 no 1B0S г. включительно, как для всего бассейна р. Днепра до
г. Киева (205,145 кв. в. ^339.910 кв. к.м.), так н его главных составных частей:
бае. р. Припяти (36%), р. верхнего Днепра с Сожем и Березиной (32%) н бас.
р. Десны (20%). Условия стока характеризуются: а) колебаниями уровня всех
названных рек и р. Днепра в г. Киеве и их отклонениями от многолетнего
среднего хода среднего уровня); б) колебаниями атм. осадков в бассейнах этих рек
и их отклонениями от нормы или многолетнего среднего в каждой части
бассейна, помесячно за все годы и в) тоже для средней температуры отдельных
речных бассейнов. Для всего бассейна р. Днепра, выше г. Киева приводятся,
также подсчеты речного стока, или расхода реки, помесячно за все 32 года,
параллельно с такими же данными об атмосферных осадках п температуре
бассейна.
Исследование .устанавливает непосредственную зависимость величины
речного стока от атмосферных осадков и посредственную зависимость его от
температуры бассейна, подтверждая полностью априорное положение проф. А. И. Вое й-
к о в a 1SS4—1SS7 г. о река х, к а в продукте климата с т р а и ы и
результате с с атм, осадков.
В то время, как влияние атм. осадков и температуры, а также влияние
рельефа бассейна, на речной сток констатируется сравнительно легко и вполне
заметно (в пооследпем случае автор сравнивает речной сток в равнинном
бассейне верхнего Днепра п гористом бассейне верхней Эльбы в Чехии), влияние на
речной сток прочих местных факторов стока, каковы—почвепно-растнтелыіый
покров ілеса и болота) и отчасти даже геологическое строение речных бассейнов,

— 216 —
хотя опо. без сомнения, п существует, но ебпаружпть его п выразить его
количественно, подобно тому, как это сделано для атм. осадков, температуры и
рельефа бассейна, не удается; отсюда вытекает непосредственно, что атм.
осадки, температура и рельеф речного бассейна суть главные факторы речного
стока, а вес прочие—лишь второстепенные и, сравнительно с первыми,
количественное влияние их не велико. Влияние их сплыю преувеличивалось за счет
непринятия во внимание факта существования многолетних колебании климата
и недооценки влияния на речной сток климатических факторов, между тем и
речной сток является, щ> А. 1-і. Воейкову, процессом по существу
климатическим.
Далее автор касается указанного пи впервые в русской литературе
значения накопления п расходования влаги в почве и грунтах речного
бассейна н их колебаний в разные годы, с приблизительной оценкой пх величины,
доходящей до 10% много летной средней годовой величины речного стока.
Необходимость принятия этого накопления н расходования влаги в грунте равнинных
речных бассейнов при рассмотрении соотношений между атм. осадками,
испарением и стоком в речном бассейне в отдельные годы, в гак называемом, уравнении
стока проф. А. Лепка, теперь уже признано в русской гидрологической
литературе, н введение его в уравнение Ненка, в виде дополнительных членов, дает
уравнение стока в отдельные годы, которому в русской литературе
придается теперь название «уравнения Пенка и О нпокова» Ч.
Только приняв но внимание наличность накопления п расходовании влаги
в почве п грунтах равнинного речного бассейна, можно уяснить и правильно
оцепить роль лесов и болот в межеппем питании рек и непосредственно! доказать,
что, используя накопление влаги в торфяных почвах болот речного бассейна
в виде грунтовых вод н летних дождей н отводя их в реки в течение лета, прежде
чем они успеют испариться в атмосферу, можно увеличить межеппсе питание
рек, а не уменьшить его.
То оистоятельство. что почвы н грунт речного бассейна верхнего Днепра,
как и других равнинных речных бассейнов, являются огромным резервуаром
влаги, из которого последняя черпается не столько для потребностей речного
стока, как для потребностей испарения влаги в атмосферу (что непосредственно
видно из сравнения цифры межеппего стока в бассейне Днепра за і месяца,
равной всего 20 м.м., со средней величиной годового испарения влаги в бассейне
в атмосферу, равной 120 м.м.]. и что величина накопления и расходования влаги
в отдельные годы достигает в бассейне верхнего Днепра 10Г>—108 м.м. в год, и
в сухие годы па эту величину повышается разность осадков н стека,
принимаемая за величину испарения влаги, а в соответствующие дождливые годы эта
разность настолько же должна быть уменьшена для получения
действительной величины испарения влаги в речном бассейне,—приводит автора
к заключению, что действительная величина испарения влаги в бассейне в разные
гидрографические годы колеблется в гораздо более узких пределах, чем атм.
осадки в бассейне реки и остается близкой к своей средней величине 420 м.м.
в. год в бассейне верхнего Днепра, хотя разность атм. осадков и речноге стока
в этом бассейне в разные гидрографические годы н колеблется в довольно
широких пределах—от S15 до 53S м.м. за 32 года с 1877 по 190S г.
Этот вывод, сделанный па стр. 4S текста реферируемой статьи п па стр. 53
се немецкого резюме, еще в 1018 г. (работа опубликована в 1910 г.), опередил
аналогичные выводы проф. К. Фишера в Германии от 1024 г. и проф. А. А.
Каминского от того же года') о приблизительном постоянстве величины
действительного испарения влаги в бассейне в разные годы.
В конце статьи автор указывает на очень широкие пределы клебапнй в
разные годы речного стока в бассеігне верхнего Днепра, причем годовая сумма
стока у г. Киева в одном гидрографическом году момет быть в 3 раза больше,
чем в другом; точно также, н месячная величина стока в летние и зимние
месяцы может быть в 3—1 раза больше, чем в другом году за тот же месяц, а
весной—далее в 0—10 раз больше. В 1877 г. речной сток за один апрель месяц был
больше речного стока у г. Киева за весь сухой J 9(14 год.
Если подсчитать, сколько раз речной сток отклонялся от нормы па '/3 и более
своей средней величины, то оказывается, что в летние, осенние и зимние месяцы
за 32 года это случилось 5—(і раз, а весной—10-—1' раз.
?) См. проф. М. А. Великанов. Гидрология суши.. 1925, стр. 13, 101; проф.
М. И. М а р ц е л л и в книге: К. А к у л о в, Й. Бр к лпііги М. Марцел л п. Курс
внутренних водных сообщений, т. I. 1027, стр. 31; ншк. Л. А. Н а р к е в и ч.
Гидротехника, 1927, стр. 17.
') См. Труды 1-го Гидрологического С'сзда №24 г., стр. 307 а Изв. Центр.
Гндромстсор. Пюро, 1925. вып. -I. стр. 22.

— 217 —
Коэффициенты стока колеблются в бассейне верхнего Днепра до г. Киева от
13 до 44%, составляя в среднем 24.7% от количества выпадающих атмосферных
осадков.
В конце статьи автор указывает также, что в его «Режиме речного стока»
рассматривается вопрос о многолетних колебаниях уровня и речного стока также
іі некоторых за па дно-европейских рек, как, например, р. Сены в Париже за
период 1731—1858 г., р. Рейна с 1800 по 1879 и др., и па основании многочисленных
летописных указаний—аа более отдаленное время. Это рассмотрение приводит
к выводу, что водоносность рек в течонпе времпші обнаруживает как Брпкперов-
ские колебания климата, так н колебания меньшей продолжительности, и что
факты резких колебаний водоносности рек (как исключительное мелководье, так и
исключительное полноводье) известны издавна в отношении как русски:; рек.
так и запади о-европейских и отмечаются многократно в связи с сильными
засухами или избытком атмосферных осадков как в наших летописях, так и в
западноевропейских хрониках. Те факты, которые раньше принимались за
доказательство прогрессивного обмеления рек и уменьшения их расхода, теперь находят
себе об'яспѳпие, принимая во внимание, с одной стороны, колебания климата,
с другой стороны—фэктьі нередких деформаций речного русла п понижения дна
рек, например, р. Эльбы в г. Магдебурге, р. Рейна у г. Дюссельдорфа, р.
Днепра у г. Киева и проч.
Эта небольшая по об'ему, но значительная по содержанию работа
реферируется подробно и па немецком языке па стр. 51—54, причем как в немецком,
так п в украинском текстах, к сожалению, пропущена крупная опечатка в
продолжительности наблюдений над ур. р. Сены: напечатано 1731—1753. тогда как
нужно 1731—1858.
■2. Проф. Е. В. О и по к о в. Про використаыне руховоі силл рік
Укралщг. Збірник Технічно'і Оекціі У к р. Паук. Т-с'тва
в Киіві 1918, іш. 4. Стор. 63—74.
Приводятся данные о падении, уклонах п расходах р. Сейма выше м.
Батурина па 60 вс, р. Вореклы в пределах Полтавски губ. и р. Пела в пределах
Полтавской губ. (347 вс.) п Суджапского у. Курской губ. (105 вс), с оценкой запасов
энергии этих рек в межешшй период. Эта работа явилась началом тех очерков,
которые вошли впоследствии в книгу автора: «Водные богатства Украины», 1Ші>
(см. ниже реферат № 32) п печатание которых начато было Украинской
Академией Наук в 1910 г., по прервано по обстоятельствам времени. Работа
напечатана, к зпачптслыю-дополпеііпом виде II. Т. О. ВСНХ Укр. в 1925 г.
3. Е. О пп о к, о в. О наблюдениях над испарением воды на почііьь
производившихся в 1879—1886 г. в г. Пинске и с. Василевичах. Г е о ф и а.
Сборник, изд. Гл. Физ. Обе, т. IV, в. I. Пгр. іэіэ. Стр. 126—141,
с нем. резюме, стр. 142—143.
Приводятся обработанные автором результаты (месячные цифры и графики)
наблюдений быв. Зап. Экспедиции по осу т. болот над испарением в Пнпске
с 1879—1886 по 2 эвапорометрам с песчаной почвой и в с. Ваепловичах,
производившиеся с 1883 по 1SS0 по трем парным эвапорометрам: а) с песком, б) с
обыкновенной почвой с травой и в) с торфяной почвой с посеипым овсом, а также по
весовому эвапорометру, параллельно с данными об атмосферных осадках.
Эвапорометры для испарения с поверхности почвы сконструированы Доран-
том *), с некоторыми изменениями в приборе, сделанном фоп-Клотом, давшим
описание и чертеж прибора для статьи автора, вместе с данными наблюдений за
1879 для с. Васплѳвіічп но двум таким эвапорометрам и по двум цилиндрическим
лизиметрам. Площадь последних, как и почвенных эвапорометров Дорапта-Клота.
составляла 1.000 кв. см., высота—35 см. Эвапорометры установлены в земле,
вровень с поверхностью почвы. Цифры испарения имеют лишь относительное
значение, так как установка прибора не давала возможности учитывать все количество
воды, попадавшей в испаритель—часть воды переливалась через его край, не
возвышавшийся над поверхностью почвы. Испарение в лизиметре с песчаной почвой
без растительного покрова, оказалось в Василевпчах во все 4 года 1883—1S8G
довольно близким к атмометрическому, по в эвапорометре с растительным покровом,
особенно па песчаной почве,—гораздо большим, чем из песка без растительного
покрова.
Ч Опиоаны a „Reobachtungsniaterial der wissenscb Expedition an den Amu-
Darja 1874-75.

— 318 —
4. Ишк. А. П. Ар т емь ев ск-и 0. К вопросу о половодьи в
настоящем году. Опыт предсказания высоты весеннего паводка и его
продолжительности у г. Киева по данным за 1881—1920 г.г. Днепровский
"В о д н "ы й Т р а н с п о р т. 1920, A"s I.
Предсказания за позднейшие годы появлялись в разных печатных органах,
например: «О половодыі па р. Днепре у г. Киева и 1(122 г.». Стат. Dion. К и е в.
Губ. Стат. Бюро. .№ 4; «Ожидаемое половодье на р. Днепре у Киева».
«Пролета рек. Правды». Іі)22, А» 07; «Водопшія па р. Дпіпрі 1023 р.». дЩемі-
і.' я ч п у. мвтео р. х а р а к т е р и с т н к а У к р а Т it п». Укрмст. Ш. 1П2;!, ч. S.
На русском языке изложение метода А, П, Ар то м ь о в с к и го и его
критический обзор даны н статье проф. Е. В. Оппокова: 0 предсказании поло-
водпГг р. Днепра в Киеве. Изв. Рое. Гид рол. И и с т. К» 11, 1!Щ г. (см. ниже
реферат А» Т2). Ом. также реферат А» И).
5. Проф. Н. И. Максим ови ч. Гидрологический и
гидрографический очерк Киевской губ. Естест.-ист. описание, вып. I, Киев, Губ.
Стат. Бюро. Киев, 1920. 32 стр.. с- 2 картами.
В брошюре содержатся сведения об атм. осадках, характере вод, времени
вскрытия п замерзания рек и приводится перечень рек губернии. В конце
говорится о размывающей деятельности воды п оврагах. На картах показано
подразделение бывш. Киевский губ. по бассейнам рек Днепра и ІОжп, Вуга и трем
районам, из которых северный —лесистый н влажный, средний — переходный
к степному п южный —степной и нзрезаппыіі оврагами.
U. Проф. Н. II. Максимович. Гидрология рек Киевской губ.
Ест.-пси. описание Киен. ryf>.. вып. П. Киев. Гѵи. Стат. Бюро. Киев.
1920, 5D стр.
Составляющая как-бы продолжение предыдущей работы, ома является не
гидрологией, а гидрографией главнейших рек губернии, как это п значится
непосредственно па заголшікс внутри брошюры, не совсем согласно с ааголовком
на ее обложке. Наиболее подробно дастся гидрография р. Днепра, с указанием
площади бассейна главной реки и притоков, расходов реки іі разных пунктах
по течению, с таблицей возвышения уровней воды в реке в рапных пунктах над
уровнем моря, с данными о времени лсдохода и ледостава, продолжительности
навигации, размерах судов, а равно с приведением данных о химическом составе
днепровских вод.
Автор янляется сторонником большого влияния лесов и болот в цмта-нпи рек
ц посвящает атому несколько страниц. В конце очерка говорится о мерах к
поддержанию и улучшению судоходного состояния р. Днепра в связи с проектом
его .шлюзования и проектом устройства Черпоморско-Балтпйского (Дпепровско-
Дііпиского) водного пути.
В конце брошюры говорится о реке Припяти и Днеировеко-Бугском водном
пути, р. Тетереве и кратко об Ирпене, Десне, Роен и Тясднше. Между прочим,
приводится указание о большом весеннем разливе р. Роен у м. Корсупя в. IS45 г..
который отмечался колоссальным вессшшм раялмвом н во всем бассейне Днепра.
7. М а к с и м о в и ч, Н. Іі.. проф. и Писарев, (\ А. шик. Ои
электрификации Киевского района, в связи с использованием водной энергии
его потоков. Ж у р п а л К и е в с к . Г у и. Э к. о и о м. П о вс щ а н и я,
1921. .№ 2. стр. 3—34.
ь. Фролов, А. М.. проф. Переходы через Днепр у Киева цепным
и железнодорожным (Курско-Киевским) мостами п Киевские
регуляционные работы. Т е х и и к а и Э к о н о м и к а Путей 0 о о б іц е н и я
Jjrp.—Москва. 1922. т. 11. А'і IS. стр. 213—2Н.
Автор дает оценку существующих взглядов па водопропускную работу
мостовых отверстий, а также целесообразности исполнеиых в крупном масштабе
регуляционных работ. Приведены данные с гидравлическими элементами менвых
сечепші р. Днепра ѵ «остов-. Цепного, Русаповскиго и Железнодорожного, а таким
площади живых сечений Днепра но осп Цепного моста, в пх изменении по
времени, с 1886 по 1892 г.г.

— 2l9 —
3- Бирюков, И. Общее состояние водоснабжении лес-т России и
и частности каменноугольных рудшікоп. Топливное Дело. Мос-
кга. И!22. jN» S. стр. 5-2—ГіЗ.
Указание и;і источники водоснабжения: из рек—35,2%. родников—2(і 7%
грунтовых колодцев—10,5%, речных грунтовых колодцев—5,7%, артезианских
колодцев—4,7%, других источников—3.0%.
10. Проф. К. О іі л о к о л. Програы лрацьГідрометеорологічиого Бюра
Мсрагету. J и ф. 15 т.ч. У крмета. т. 1. иі22. ч. 22—25. стор. і о—т т.
Приводится перечень, и Ні-тп пунктах, намеченной инициатором н
основателем Гидрометеорологического Ііюро, а впоследствии Гидрометеорологической
Подсекции, а затем и Секции Укрмста, программы работ Бюро, утвержд. 1/ХТ—1022.
С того же 1922 г. и одновременно с Гпдрометеор. Бюро была учреждена в Киеве
п начала свою работу Научио-Исследовательская Кафедра Гид рол on ш, под
руководством проф. Е. О и н о к о в а, руководившего одновременно и Гидрометеоролог.
Бюро, а затем Гидрометеоролог. Подсекцией и Секцией Укрмста до конца апреля
1025 г., до Геофизического Совещания в Киеве, на котором были подведены итоги
работ Гпдрометеор. Секции н зафиксированы в протоколах Совещания
крупные научно-практические достижения в работах Бюро, в особенности в области
предсказании высот уровней реки Днепра, но методу, выработанному 1-Іаучно-
Пгеледовательской Кафедрой Гидрологии и со сотрудниками, входившими
к число сотрудником Гпдрометеор. Бюро ').-
11. Проф. G. О и и о к о в. Про величину річкового чбігу р. Хорола
коло м. Миргорода па Полтавшіші. I п ф. Б'го я. Ук.рыета\ т. П. 1923.
ч. 1—3, стор. 20—39.
;ідоі'ь приводятся данные об атмосферных осадках, ежемесячной высоте
уровни р. Хорола в г. Миргороде, с площадью бассейна 1.457 кв. в., за 1914—Іі)і8.
а также расходы реки и коэффициенты стока за 1015—1018 г.г., по шик. А.
Хорошевскому, с дополнениями автора за 1018 г.
Из этих данных видно, что 1Ш4 п 1018 г.г. в бассейне р. Хорола, были сухими
и маловодными, 1016 г.—был средним годом, а 1015—1917 г.г.—сравнительно
полноводными. В статье приводятся данные об осадках, стоке н коэффициенте стока
за целые календарные годы п отдельно по полугодиям с января по нюнь и с июля
но декабрь. Приводим здесь лишь средние выводы за 4 года 1015—1018 г.г.
Среднее за -1 года.
1 полугодие. 2 полугодие- Год
Осадки . . . 218,6 310,2 52S.S м.м.
Сток . . . 32,115 3.2 35.25 »
Коаффнц. стока (1,15 11.1)1 11,0(17 »
Из этой таблицы видно, что средний за 4 гида сток р. Хорола у г. Миргорода
составляет всего (1,7% выпадающих осадков (520 м.м.), при чем он колеблется от
3,й% и IBIS г. до 7,S% в 1015 г.; за первую половину года (календари.)
коэффициент стока составляет 12—18%. в среднем 15%, я за вторую—всего 1% и и сухой
ШК г. сток прекращался вовсе.
Г. Хорол в своей долине содержит около 1.ІКЮ дес. болот выше г. Миргорода
и Iо.ОШ) дес. ниже г. Миргорода, при чем вся площадь бассейна реки до устья
достигает 3.348 кв. в.
Предыдущие данные интересны в том отношении, что они характеризуют
сток рек—ба.-іок в средней полосе Украины, причем даже здесь он
оказывается очень низким, в особенности летом. Наличность значительной площади
болот выше Миргорода надо считать фактором, уменьшающим меженный сток,
si не увеличивающим его. В атом отношении было бы очень интересно иметь
данные о расходах р. Хорола в устье, чтобы сопоставить их с расходами у г.
Миргорода: их к сожалению, не имеется.
') Нследствис-возникших на этом Совещании недоразумений с Уав. Укрме-
том II. Данилевским, проф. Е. U. Опноков отказался от дальнейшего
руководства Гидрометеорологической Секцией У крмета и. от участия в ее работах.

— 220 —
12. Інж. <J. Ко м а р п ицьки II. Льодове вкрпття р. Дссни біля
м. Черпігова. I иф. Б юл. У к р не та, т. II. 1923, ч. 1—з. crop. -10—4-1.
Приводятся данные о времени замерзания и кекрытия р. Деецы у г.
Чернигова, с конца 1SS-1 до замерзания реки осенью 1П21 г. Среднее число
появления льда—22-е ноября нового стиля; среднее замерзание реки—1-го декабря
нового стиля, вскрытие реки—27 .марта и освобождение от льда—2-го апреля.
Средняя продолжительность ледяного покрова—114 дней в году, диен с ледоходом—10
н свободных от льда—241. Самый продолжительный ледяной покров в 149 дней
был в 1Л08—1000 г.. самый короткий до 1021 г.—в 77 дней был зимой 1913—1914 г.
13. О амин кип, М, М. Ма-кроклнмата чески е районы ІІолтавіішны.
Материалы тто районированию Лолтавщииы. Полтава. 10-23. стр. і—99, 13
и Ю л. граф.
Продолжительность п толщина снежного покрива істр. 76—$2). Замерзание и
вскрытие рек; материал за 14 лет (стр. S3—Si, SS—01).
14. Акад. Б. <_'р ез и е в сь кп ii. Відиеденші і) збереження зливо-
воі води. Крапні зліви. збіг і резервуар. Інф. Бюл. У];рмета. Т. II,
1923, ч. 4—G. СТОр. 33—3S.
-Заметка академика Б. II. Срезневского касается весьма важного для
практики вопроса об отводе ливневых вод от искусственных сооружений и
определения величины возможных «крайних» лнвнеіі, как их назвал автор в 1019 г.,
определяющих величину тех резервуаров, которые могут вместить такие ливни.
Автор кроме графической схемы В. Кенией а, для характеристики лпп-
неіі их величиной к мм. н продолжительностью /, пользуется еще графической
схемой, включающей продолжительность ! п интенсивность г ливней (в м.м. в
минуту). В обоих случаях точки ливней на графике умещаются в одном углу
координатной сетки, соответствующем небольшим осадкам: противоположный угол
сетки остается свободным от точек ливней. Пограничная линия, ограничивающая
область дождеіі, у В. Кен пен а имеет форму параболы, а у Б. И. Срезнсв-
с к о г о—форму гиперболы и характеризует границу крайних ливней. Б. И. С р г ■<-
невекпй даст указания о геометрическом способе построения аітплптот
гиперболы.
Для Украины наибольшая интенсивность лнвнеіг указывается Б. И.
Средне в с і; и м в 4,6 м.м. в I мни., продолжительность wc диниеіі может воарт-тать
бесконечно, при чем интенсивность ливней может быть всего п,235 м.м. п .1 мин.
Вычислять резервуар как по такому бесконечно долгому дождю малой
интенсивности, так и по кратковременному ливню большой интенсивности невозможно, и
приходятся выбирать более пли менее произвольно некоторую среднюю норму,
что нежелательно. Автор показывает, каким образом путем и вычисления, и
графически можно определить то количество воды от ливня, которое останется
неотведенным во время ливня, не вмещаясь в пропускном отверстии
сооружения, п которое автор отождествляет с об'смом «резервуара».
Тема вышеназванной статьи была предметом двух докладов Б II.
Срезневского в заседаниях 3-го июня н 4-го ноября 192S г. Научно-Исследовательской
Кафедры Гидрологии в Киеве. Большой интерес и практическое значение
вопроса делают крайне желательным более подробное развитие предыдущей
краткой заметки, с изложением се па русском языке И исправленном опечаток.
ія. А ртеыьеі:сі;ііп\ А., проф. Режим р. ,'Ідіепра и его притоков
в 1921—1922 гидрометр, году. Техника и экономика путеіі
сообщен и я. Петр.—Москва. мп:і. т. I. N» 2. ггр. 90—ш>.
Автор дает характеристику режима р. Днепра у г. Киева в 1921—1022 г.г.
па основе сопоставления высоты стояния уровня за данный год с 40-лстппмн
средними высотами за период 1881— №1 г.г., с одной стороны, и с данными
метеорологическими—с другой. В статье 13 таблиц. Последняя таблица
содержит данные о расходах воды р. Днепра у гор. Рсчпцы п Киева, р. Десны. вблизи
устья п р. Припяти у г, Мозыря.
1С. Круковскиіі, А. В.; проф., и Иванов. II. А., ппж. Ои
использовании водной энергии р. Гось, для элекгрофш-здпп сел, городов,
местной промышленности и сельского хозяйства Кневшины. Ж у р и. К н-
евск. Гѵб. Эконом советам пя. Киев, 1 "23. >й 2 (П), стр. по—оз.

— 221 —
17. Писарев, С. А., ишк. К вопросу об использовании водной
анергии для г. Киева. Ж урн. Киеве к. Губ. Эконом. Сове щ.
К'иеіі, 1923, № 2 (II), стр. 94—87.
В статье приведены соображения о возможных проектах использования
водной анергии падения о. Десенкн (прежнее русло Десны), р. Десны и других
для нуиід гор. Киева. Имеются некоторые данные о расходах р. Десны.
18. Фидман, А. И. Гидрометрические работы и поверка влияния
плотин на скорости течения и розмывы дна па р. Оев. Донце. Водный
Транспорт. Москва, 1923, № 4, СТр. 419—434.
В статье приведены S таблиц, дающих'средние уклоны реки, наблюденные
наименьшие н наибольшие расходы в разных пунктах, расходы у ст. Каменской
и ст. Екатерининской в 1012 г., поверхностные іг средние скорости и ігх
отношения и проч. Также поперечные профиля у ст. Каменской и ст. Екатерининской,
кривая расходов у ст.. Екатерининской, кривые скоростей на вертикалях, кривые
изменения средних скоростей на вертикалях, в зависимости от высоты уровня
и проч.
19. Проф. в. О п и о к о в. Про завбачання весняного водопілля
р Дпіпра в м. Кыі'ві, в 1922 і 1923 р., які подав проф. А. П. Артем'ввський.
Іиф. Бюл. Укрмета, т. II, 1923, ч. 4—6, стор. 72—76.
Заметка представляет первую попытку критического подхода к
рассмотрению применявшегося А. П. Артемьевскпм в "Киевском округе П. G. способа
предсказаний высоты п времени наступления половодий р. Днепра в г. Киеве.
Ом. реф. J4 4 и № 22.
20. Проф. 6. Оппоков. Витрати р. Півд. Вуг. Іпф. Бюл.
Укрмета, т. II, 1923, ч. 4—6, стор. 4S—49.
Приводится из числа 105 измеренных между 6/ХІ—1913 г. и 14<ѴП—1915 г.
расходов р. Южного Буга у с. Богдаповкя 15 наиболее характерных. Наибольший
расход 6/1Ѵ—1915 г. равен 197,41 куб. м. в 1 сек.; наименьший—14/ѴП того же
года—13,69 куб. мет. в 1 сек.
При перенесении поста пз с. Богдановкн в с. Александрову 1/ІѴ—1923 г.
был измерен расход 26,24 куб. саж. в 1 сек., превышавший расход 6/ГѴ—1915 г.
(21,13 куб. саж. в 1 сек.).
21. Попов, В. Режим р. ГО. Буг ы возможность использования ее
энергии. Тр, Юж. О б л. Me л пор. Орг. 1923. В. 2. Одесса, 1924.
Стр. 77—84.
В этой небольшой статье содержатся следующие главпеііпше данные о
Южп. Буге. Длина реки—716 вс. Площадь бассейна—55.S76 кв. ве.. в том числе
до с. Богдановкн—30.830 кв. вс. Для этого пункта имеются такие данные
за 3 года:
Гидр о л-
годы
(ноябрь —
октябрь).
1914
1914
1916
Расход реки за
гидрол. год,
куб. сале.
332.2S4.240
Я22.496 916
257.404.176
Атм.
осадки, м,м.
(108
440
498
Сток в мм
55,5
76,8
61,2
Коэфф.
стока-
0,089
0,175
0,123
Разность
осадков и
стока, мы.
5?.2,5
363.2
436,S
Количество возможной для использования гпдравлпч. энергии, исходя из
среднего годового (календ, год) расхода за 1915 г. = 91,127 куб. м. в 1 сек., при

— 222 —
отсутствии уравнительных бассейнов (коэффпц. 0,4) но формуле N = io. QH X 0,4
определяется:
Для Мнгеп 7.63В
., Богдаповкп I. . . 3.900
., Бигдаповкн II. . . 6.000
.. Александров!!!! . . 3.390
Нсего . . . 20.98В л. с.
-22. Е. Onп оков, О предсказании половодий р. Днепра в Киеве.
Изв. Гидр ол. Пиит. М> п. і7 стр.. с резюме па французском
языке.
В статье налагается способ предсказашііі, применявшийся Л. П. Артсмьев-
екпм, для высот ожидаем и ічі ішловодья р. Днепра в г. Киеве и времени его
наступления, описанный в jS; 1 «Днепровского Водного Транспорта»
за 1020 г. и основанный на наблюдении «местной волны паводка» при начале
половодья, по которой делаются предсказания как о высоте, так и о времени
наступления гребня іюловодіш. В критическом разборе показывается, что никакой связи
между этими величинами пет, и способ предсказаний не имеет под гобой сколько-
нибудь падежного основания.
И конце статьи показывается, что с пемспыпнм успехом можно
предсказывать уровни р. Днепра, просто разделивши вес известные раньше высоты поло-
колья па 3 группы, пысокпх. средних и ппзкпх. п. определив среднюю высоту по
каждой группе под'ема поды над бывшим до вскрытия низким уровнем реки,
вычислять высоту ожидаемого половодья но топ, другой или третьей средней
высоте, в зависимости от донесения с мест о характере зимнего снегового покрова
в бассейне, зимнем стоке воды, уровне грунтовых под и насыщении почвы осепькі,
температуре, зимы и ожидаемых, по метеорологическим предсказаниям,
температурных условиях весны. Пример такого предсказания был сделан в 192-1 г. и
изложен в рефератах ,ѴЛ» 2-1. 28. 29 п -13, из которых видно, что он оказался как
нельзя более удачным, совпавши в то же время с предсказанной высотой
половодья но другому способу—но уравнении!, найденному применением метода
корреляции (см. реф. ,\і 23).
23. Проф. Е. О и п о к о в. Корелнтніішііі чвяаок мія; нитратами
р. Діііпра в м. Кпіві та атм. опадали і\ температурою в и ото Оасеііиі нище
м. Кшва за иеріод часу iS7tj 7— пшь. «I и ф, Г> юл. У і;. р м е т а:. т. II Г.
ІЯ'24. ч. 1—3. СТОр. 1— ій
Данная работа появилась в 1923 году п была доложена в первом годовом
заседании Научно-Исследовательской Кафедры Гидрологии в Киеве 16/ХП—1923 г.
Автор здесь впервые применил метод корреляции к установлению зависимости
между величиной стока и высотами уровня р. Днепра в г. Киеве, с одной
стороны, и климатическими элементами—атм. осадками п температурой бассейна—■
' с другой и указал путь для дальнейшего развития предсказании высот уровня
реки, как долгосрочных, так и краткосрочных, получивших широкое н удачное
применение в руководимой им в то время н до копна мая 1925 г.
Гидрометеорологической Секции Укрмета, в работах аспирантов названной Кафедры, инженеров
А. Огневского л В. Назарова.
Работа проф. Е. В. Он по ков а распадается па 3 главы.
В первой автор, применяя метод корреляции, устанавливает впервые
зависимость между речным стоком р. Днепра у г. Киева н годовой суммой
атмосферных осадков в этом бассейне, с площадью до г. Киева 305.040 кв. км., базируясь
па данных об атмосферных осадках и речном стоке в зтом бассейне,
приведенных за период с 1870,7 по 1005 год включительно в его труде: «Режим речного
стока в бассейне верхнего Днепра выше г. Киева за период 1870/7—1908», ч. II,
1013 г. Таким образом получено для бассейна р. Днепра выше г. Киева уравнение
стока: у = 0,83 (х---305) (1), аналогичное уравнению стока проф.
А. Пей к а: ѵ = 0,73 (х — 420) для Центральной части Западной Европы и
уравнению Г. Келлера: у = 0,942 (х —430) — для Средней Европы вообще, где у—
речной сток за год в м.м.. а х — годовое количество атм. осадков в м.м.
Во второй главе автор, пользуясь темп же своими цифровыми данными,
устанавливает впервые коррелятивную зависимость, с одной стороны, между
величиной весеннего речного стока у (в м.м.) р. Днепра в Киеве за время с марта
по нюнь п с другой—атм. осадками в бассейне за время с ноября по апрель н
отклонениями it от нормы пли многолетней средней температуры бассейна
(—5,7°С) за время с декабря по февраль включительно.

— 223 —
Эта формула имеет вид: у —0,405 х —10,14 Ы— 5,8 (2).
Коэффициенты полной корреляции для итого уравнения достаточно высоки: Ri.m = 0,7(51
0,047.
Наконец, в главе третьей, автор дает уравнение регрессии непосредственно
для предсказания иайб. высоты 1-1 под'ема воды весеннего половодья над
предшествовавшим низким уровнем реки (в сотых сажени) и атм. осадками х с
ноября по апрель и отклонениями it от нормы 1° бассейна (равной—5.7°С) на время
й декабря по февраль включительно.
И = у =0,349 х —13,12 it +121,27 (S)
Кояф. корреляции Ri.a для этого уравнения — 0,00 0,067.
Последние два уравнепя (2) и (3) являются первыми в литературе,
устанавливающими численную зависимость между высотой весеннего речного стока и
высотой весеннего под'ема воды в р. Днепре, с одной стороны, и атм. осадками
предыдущей зимы и отклонениями от нормы температуры бассейна за зимние
месяцы—с другой стороны. Эти уравнения показывают, как и следовало ожидать
априори, что отрицательные отклонения от нормы t° зимы в бассейне, т. ѳ.
холодные зимы, входя в формулу (3) и (3) со знаком (—), вызывают увеличение
весеннего половодья и повышение высшего уровня высоких вод, а положительные
отклонения от нормы t° зимы в бассейне, т. с. мягкие зимы, наоборот, влекут
уменьшение половодья и понижение его уровня. Повышение высоты половодья,
благодаря влиянию одной температуры, может доходить до 1—1,2 м., судя по
отклонению от нормы температуры зимы в 1893 г. па величину до—4,5°С.
Даппыіі автором метод Предсказаний получил дальнейшее развитие, путем
применения корреляции с несколькими переменными (до 4-х) в работах
аспирантов Кафедры Гидрологии—шок. А. Огневе к ого — в отношении краткосрочных
предсказаний1), осуществляемых теперь для р. Днепра с такой точностью, как
ито не известно ни для одной из других русских рек, а в отношении
долгосрочных предсказаний—в работе аспиранта шик. В. Назарова').
Реферируемая работа была предметом доклада в Пленуме 1-го Гидролопіч.
С'оида 1924 г. в Ленинграде и опубликована под заглавием: «Некоторые
проблемы из области гидрологии равнинных речных бассейнов п в частности
бассейна верхнего Днепра выше г. Киева», all з в. Рос. Г и д р о л. Л и с т.» Л; 12.1925.
(См. реферат JS!s 33).
24. Проф. в. О if и о к о в. Передбачаі-іБЯ несшшоі" повіді р. Дншра
у Киі'ві и 19*24 р. Декад. Б ю л. Укрмета. Березенъ. 19*24. Ч. 7.
Стар, с—п.
В этой статье сделана первая, оказавшаяся очень удачной, попытка
предсказания высоты весеннего половодпя р. Днепра в г. Киеве в 1021 г. по 2-м методам.
Во-первых, по епоеобу, изложенному в етатье: «О предсказании половодий р. Днепра
в Киеве». Изв. Рос. Гидр о л. Ппст. Л<і 11, 1924. (См. выше реферат №. 22), па
основании имевшихся сведений об атмосф. осадках и температуре в отдельных
частях бассейна верхнего Днепра, приведенных в статье Декадного Бюллетеня и
позволявших ожидать, при нормальных условиях весны, наступления
средне-высокого половодья, со сродной высотой под'ема в 2,37 саж. над низким уровнем
реки, предшествовавшим вскрытию; а так как высота последнего в момент
предсказания 7/111—192Ы г. была—0,29 саж. ниже пуля, то ожидаемая высота
половодья определялась в 2,37 — 2.29 = 2,118 саж. над старым 0 ройки в Киеве.
Во-вторых, ту же высоту можно было определить по уравнению корреляции,
составленному для предсказания высокого под'ема воды в Днепре у г. Киева:
у — 0,3'IQ х —13,12 At+ 121,27. (См. выше, реф. J* 23).
В предположении нормальных осадков марта и апреля можно было ожидать
по этому уравнению высоты под'ема '/ над низким уровнем 7-го марта 1924 г.
(—0,20 с. ниже 0) 238 сотых саж., или ііад 0 рейки 2,38—0,20=2,00 сале. Это почти
полное совпадение результатов вычислений по двум различным способам
позволило дать 0/ІІТ—1021 г. предсказание ожидаемой высоты половодья в Киеве 2,0S с.
над старым 0 рейки пли 3,08 с—над новым 0. При опубликовании предсказания
азЯІІ—1924 г. в J\!b 07 «Пролетарской Правды» п ІіГѴ'. в «Декадном
Бюллетене У к р ы е т а» было добавлено, что при достижении уровня воды по
рейке 3,05 сале над новым 0 в Киеве, уровень воды в Черкассах будет достигать
2,35 саж. над 0, в Кременчуге—2,44 и в с. Лоцманской Каменке 2,00 саж. над О.
Бывшие в действительности высоты указаны в реф. J4S 28,
') См. А. Огпѳвекпй. Звнзок поміж рівпі-мн р. Дніпра Сіля м. Кпіва и
пр. „И а ѵко ві Зап и с к и", т-1, ійи ' и Л пф В ю л. У к р м ета". №4, ч. 10—12.
-) «Інф. В юл. Укрмета», т. 1—5. 1025—С, стр. 81—100 и выше, в статье
В. Назарова па стр. 121—131 *Вістой».

— 224 —
25. Проф. в. О ппо ко в. Про залежітість высоты водоіііллів р. Де-
сни в м. Чернігові від атм. опадів і температуря в басейні річтш за
данный 1SS5 с—1917 років. Іпф. Б юл. Укрыета. т. III. 1924, ч. 4—о,
стор. 78—31.
В этой работе в 1924 г. было дано первое уравнение регрессии для
предсказания высот половодья р. Десны в г. Чернигове над'предшествовавшим
вскрытию низким уровнем реки, в виде:
у = 0,53 х —10,4 . і 4- 12Б, при коэффициенте корреляции 0,54 ± 0,083, где х—атм.
осадки в бассейне за зимние месяцы с ноября по март пли апрель в зависимости
от времени наступления гребня половодья, a At—отклонение от нормы (—5,7°С)
температуры не за 3. а за 4 месяца, с декабря по март включительно. При!
вычислении отклонений температуры от нормы—0,7°С за декабрь—февраль получается
несколько иное уравнение, с более низким коэффициентом корреляции.
Предыдущее уравнение позволяет предсказывать высоту под'ема весенних вод в г.
Чернигове с точностью до 2-х аршин. В последующей работе ниж. В. Назарова (см.
реф. Л* 47) дается уравнение для того же пункта с несколько более высоким
коэффициентом корреляции. (Ср. реф. Ла 50).
2G. Інж. А. О гі ев ськи іі. Звязок поыіж рівшшн р. Дншра біші
м. Кні'ва іі біля декількох пунктів, що лежать ипжче од Кпіва. Науково1-
Досл. Катедра Гідрологіі. Окр. відбнток з «II а у к о в ы х 3 а п и с о к»,
т. I, 1924. 17 стор. 3 резюме на пімеігькіп ыові1).
27. Інж. А. О г і в в с ь к и іі. Звязок рівнів р. Дніпра коло и. Киіва
з рівшшн p.p. Прпп'яты, Березины, Сожу та Деснп іі ирнстосувапия наі'і-
деного звлзку до цілів короткотерміяовпх завбачань рівнів р. Дніпра.
Іиф. Б ю л. Укрыета. Т. IIL 1924. Укрмет. 1925. Стор. 171—1922).
Эти две работы аспиранта, а затем научного сотрудника Ыаучио-Исследов
Кафедры Гидрологии А. Огневского представляют разработку метода
краткосрочных предсказании высот уровней р. Днепра, первая—ниже г. Киева по
высотам уровня в г. Киеве, а вторая—высот уровня в г. Киеве по высотам притоков
р. Днепра. В основу метода положена, по указанию проф. Ё. В. О п и о к о в а, теория
корреляции, в первой работе с 2-мя переменными, во второй—с 4-мя переменными.
Как сущность метода, так и найденные автором уравнения или формулы для
предсказания высот уровня па русском языке приводятся вкратце в статье проф.
Е. В. Оппокова: ^Результаты краткосрочных предсказаний уровня р. Днепра»,
Труды I Гпдр. С'езда, стр. 422—129 (реферат Л» 291 и в его же статье; вОпыт
предсказания высот уровня р. Днепра в 1923—25 г.г. Изв. Рос. Гидролог. И и с т.
1920, № 16, стр. 16—20 (см. реф. № 43), где приведены и примеры удачного
применения предсказаний в 1925г. Реферируя здесь эту работу, проф. Е. Опноков
обращает, между прочим, внимание на то, что изменение величины
коэффициентов в формулах предсказаний для высоких, средних и низких вод в г. Киеве,
данных ппж. A. Or невским, характеризует в известной мере относительную
-роль различных притоков р. Днепра в питании последнего в разные части года-
указывая, например, что весной еі поептелышя роль р. Припяти в питании
среднего Днепра ниже г. Киева уменьшается, а р. Десны—увелпнчвается, летом же—
наоборот.
По уравнениям, составленным инж. А. Огиевскпм, можно в настоящее время
предсказывать для г. Киева за 6 дней, а для других пунктов по Днепру ниже
Киева—еще раньше, высоту предстоящих уровней, в период отсутствия ледяного
покрова, с такой точностью, как это неизвестно пока нп для одной из русских и
пи для одной из американских рек п осуществляется только для некоторых
западно-европейских рек.
Разработка этого метода предсказаний высот уровнен для р. Днепра
является одним из наиболее существенных для практики достижений Научпо-Иссл.
Кафедры Гидрологии па первых же порах ее деятельности.
28. Проф. Ѳ. О ппо ко в. Ыасдідкн завбачанші внеот водопілля
*■) Работа исполнена в порядке плановой подготовки аспиранта. Инженер
Л. Огпевскпй сделал на ту же тему доклад па Первом Ьсероо- Гидролог.
С'езде 1924 г См. Труды С'езда. 1925. Стр. 419—421 (резюме).
-) Работа представляет дальнейшее развитие предыдущей, в порядке
планового задании Научно-Исслед Кафедры Гидрологии. Резюме доклада инж.
О г не веко го на ту же тему см- Труды I Всерос. Гидрол, С'езда. 1952.
Стр. 416-419.

- 225 —
р. Дніпра іі. Десны 1924. I и ф. Б юл. Угсрмету. Т. III. 1924. Ч. 7—9.
стор. 114—116').
Здесь сообщается, что предсказанная для г. Киева (ем. реф. № 24) высота
2.0S силе, по старому 0, пли 3.0S с. по новому 0, оправдалась в точности (3,08 с.
IS—1!) апреля 1924 г.); что же касается других пунктов, то наибольшая высота
половодья оказалась; в г. Черкассах—22/1V—равной 2.31 саж. вместо
предсказанной 2,35 саж.), в Кременчуге 24/ІѴ—равной 2,34 (вместо а,11 саж.) н в с. Лоцмансішіі
Каменке 20;IV—равной 1,SS с. (вместо предсказанной 2,00 с). Менее удачным
оказалось предсказание для р. Десны в Чернигове, где действительная величина
половодья 2,80 саж. над 0 оказалась па 0,5 еажеіш ниже предсказанной (ср. реф. М> 56).
29. Е. В. О п и оков. Результаты краткосрочных предсказаний
уровней р. Днепра в некоторых пунктах ниже г. Киева по высотам уровня іі
г. Киеве в конце 1923 г. Труды I Всерос. Гпд'рол. С'еада
1924 г. в Ленинграде. 1925. Огр. 422—429.
Подробное изложение доклада с указанием основании способа
предсказаний, разработанного ІЬИс. Кафедрой Гидрологии в Киеве. См. рефераты
№№ 2-1—26 и 43.
30. Проф. в. Они о ко в. Атм. опади в м. КиІві за 70 років, з 1354
по 1923. Імф. Был. Укрмета. Т. III, 1924, ч. 4—0. стор. 70—73.
Здесь приводятся очень редкие в Союзе, по их продолжительности,
наблюдения над атм. осадками в Киевской Университетской Обсерватории за 70
лет. По ним многолетняя средняя годовая сумма осадков для г. Киева
оказывается равной 572 м. si., при максимуме 852 м м. п минимуме 332 мм., при
наибольшем месячном максимуме 228 м.м. в июле 1865 г. и наибольшем суточном
максимуме 104 м.м. в августе 1868 г. Кроме табличных месячных и годовых
данных, с максимами и минимумами, месячными и суточными, приводится
также график общего хода атм. осадков в 5-тилетппх средних, указывающий па
некоторое увеличение с течением времени количества зарегистрированных
дождемером атм. осадков в Киевской Университетской Обсерватории, вероятно
в связи с увеличением ветрового затенения дождемера со стороны сада п
соседних зданий.
31. Інж. В. Назаров. Гідрометеорологічниц режим зиын 1924-—
25 р. у иодоаборі р. Дніпра ішіце від м. Киіва та де-які висновіш про
можливіій характер весияпого нодопілля р. Дпіпра коло Киіва й шіжче.
Дек. В юл. У up мет у. 1925. ч. 7, стор. 6—9.
В статье дается очерк тех исключительных условий осени 1924 и зимы
192-1—5 г., которые обусловили необычное понижение в бассейне как грунтовых
вод, так н речных в связи с засушливостью осени 1924 г. Уровень р. Днепра
в Киеве стоял в ноябре мсеь на 0,77 саж. шоке нуля, вместо нормы 0,41, в декабре
на'0,72 еазк. ниже 0, вместо нормы 0,2(5 саж., в январе на 0,07 в., вместо нормы—
0,09 саж.
Снеговой покров в бассейне был очень мал; теплая погода в начале января
вызвала даже вскрытие небольших рек.
В общем осадков в бассейне за ноябрь—февраль выпало 85 м.м. вместо
нормальных 128 м.м. и средняя температура зимы была на 3,°5С. выше нормы. Все
это, конечно, предвещало малое половодье, н, действительно, оно оказалось
исключительно низким и значительно ниже нормы.
Что касается предсказаний о высоте ожидаемого паводка, данных в этом
году в Укрмвте—июк. В. Назаровым, то результаты его оказались такими:
Ожидаемая
высота.
Вывшая в
действ.
Разность-
Лосв
Киев
Черкассы
Кременчуг , .
Лоцм.-Камеика
Никополь . . .
Чернигов . . .
1,57 саж.
1,41 „
1,05 „
0,70 .,
о.аз „
0,72 „
1,35 „
1,13
0,95
0,56
0,40
0,04
0,39
1,11
саж.
— 0,39 саж.
— 0,49 „
— 0,49 „
— 0,30 "
— 0,21 „
— 0,32 ,
— 0,24 „
т. е. предсказанная высота оказалась всюду большей, чем наступившая
в действительности (при исключительных условиях предыдущей осени п зимы).
'■ См. также рефераты .Ni 29 и 43,
Віоті—1Г).

— 226 —
32. Проф. Е. В. О п по кое. Водные богатства Украины. С
приложением статьи: О гидравлических установках, плотинах д
водохранилищах за-граннцей. Н. Т. О. BGHX Ук.р. 1925. Госизд. Укр. Ш стр. с картой.
Настоящая книга представляет собою сводку всех известных, как в
литературе, так и архивах, весьма ценных ■ материалов, ставших известными автору
к 1925 году, относительно: а) падения и уклонов рек Украины и 0) их расходов,
когда либо и кем либо измеренных. Кроме того, даются сведения о величине
бассейнов рек н гидрографин последних.
На оеповапин этих данных и принимая во внимание длину рек па
описываемых участках, автор делает попытку приблизительного исчисления запасов
гидравлической энергии главнейших рек Украины: а) минимальной—в сухие
годы; б) минимальной энергии для среднего года; в) энергии для среднего
года непрерывно втечение 9-ти месяцев п г) то же втечеппе G-тн месяцев. Эти
подсчеты сгруппированы r следующей таблице:
М и ним ал ь-,
пая
энергия в су-
хне годы,
л, с.
[ Мшшмаль-
і пая энер- !
■ гня средн.
; года, л. с.
Средняя
энергия
9-тп мес.
средн. г.
л. и.

Минимальная
энергия 6-тп
мес. средн.
года, л. с.
М
иенровские пороги 132000
Днепр (вне порогов) j 2530^0
Припять - . . . ; 3200О
Десна в Чернигов, губ. ... I 30300
Сейм 4950
Ворсила 1000
Пеьол (в Полтав, губ.) .... 2070
Оула, Олпз устья 250
Тетерев ЕП0О
Уборть S00
Горынь (все течение реки). . 12020
ТОлііі Сдучь (все теч) ■ ■ - SliuO
Рось (на всем протяжении) . 6270
Самара 1800
Сев. Донец 8000
Южіі. Буг . : 11000
Ингулец 1200
Днестр ' SO0O0
олкне роки, примерно .... 1у480
Итого приблизит.
61ОП0П
2ООП00
360000
48000
45000
7150
1500
3200
400
12000
1200
16000
10000
10450
3000
20000
16000
2000
120000
24100
90О000
ЗООООО
50О000
70000
68000
10700
2200
4В00
600
1SO0O
2300
21000
Ы000
15400
7О0О
40000
30000
3000
150000
50000
1307000
(iaOOOU
1000000
140000
130000
20000
4500
10000
1000
30000
4SO0
40000
20000
1ЭПП0
1О00О
60000
60000
6000
220000
85000
2510000
Приведенные выше, хотя п приближенные, цифры свидетельствуют, что
запасы гидравлической энергии па Украине значительны и, во всяком случае, во
много раз превышают используемую пьше, но всегда целесообразно и даже
безвредно для берегов реки, энергию, определяемую, по анкете 1923 г.
Мелиоративного Отдела НКЗ Украины, всего в 43.994 л. с. при 3.707 установках, из них
колесных—2.937, с 3.175 колесами па 23.220 л. с. и турбинных—770, с S46 турбинами
на 20.874 л. с. Установленная мощность всех существующих водяных ыелыпщ не
превышает, таким образом, мощности одного аггрегата, проектируемого для Дпе-
простроя и осуществленного в Сев. Америке, с мощностью до 70.000 л. с. на
Ниагаре при напоре в 60 метров.
Установление более точной цифры запасов водных сил Украины или, так
называемый, водный кадастр, путем специальных обследований рек является
поэтому одной из очередных задач при использовании производительных сил
страны н составляет, между прочим, одну нз ближайших задач, возлагаемых іза
Паучпо-Исслѳдовательскпй Институт Полного Хозяйства Украины.
Автор сравнивает запасы гидравлической энергии па Украине с запасами
ье в других странах но новейшим подсчетам 1920 г., приведенным в книге Р е ч-
м о р а и Л о ф а *), а также делает попытку сравнения ее с запасами тепловой
') Rush more, D. R. and И- A. Lof. Hydro-Electric Power Stations. 1923.

— 227 —
энергии, содержащейся в тех торфяниках, которые занимают обширную площадь
около 2.000.000 две. в Северной части Украины. Если бы из них только Чл часть
(500.000 дес.) оказалась пригодной для разработки на топливо при средней
мощности всего в 1 саж., хотя глубина торфяников здесь нередко доходит до 2 н
даже S1/^ саж., то из них можно было бы втеченис 100 лет получать до 1.500.000 л.
с. в год, т. е. более даже средней 9-ти месячной гидравлической энергии со
включением таких крупных рек, как Днепр, Днестр, Припять, Доена, Горыпь и
другие, из которых многие, кроме только Днепра в порожистой части, заведомо не
могут быть принимаемы в расчет в отношении эксплоатацип на них
гидравлической энергии.
Автор подробно останавливается на условиях эксплоатацип энергии
Днепровских порогов п на тех проектах, которые были для этого предложены, вплоть
до последнего проекта И. Г, Александрова. Автор сравнивает при этом
условия Днспростроя с условиями Ниагары, где также 20 лет тому назад, при
сооружении первой гидростанции, существовали опасения относительно
потребления энергии, и тем не менее число станций за 20 лет возросло до 10, с общей
мощностью к 1S23 году до 1.500.000 л. с.
В отличие лее от Ниагары, находящейся в местности с достаточно влажным
климатом, с количеством годовых осадков около 1.000 ы.ы., Днепровские пороги
находятся в районе плодородных по природе, но засушливых, бедных осадками
(всего около 400 м.м. в год), п потому дающих только очень низкие средине уро-
зішп южных степей, орошение которых па площади 1,5—2 миллиона десятин одно
может потребовать около 600 тысяч л. с. энергии втеченис весны и начала лета,
когда Днепр наиболее богат и водой для орошения, и энергией. Независимо от
того создание крупной металлургической и химической промышленности в
районе Днспростроя, как н па Ниагаре, несомненно поглотит полностью не только
всю энергию первой очереди установки (350.000 л. е.), но и второй очереди, когда
мощность .станции будет доведена до 000.000 л. с. Автор особое внимание
обращает (стр. 18—19) па возможность добывания в районе Днепростроя кальция-
карбида и цианамида кальции, выдвинутое в последнее время и в проекте
Днепростроя.
В приложении к книге приводятся статьи: 1) «О гидравлических установках
.заграницей», в том числе, в первую очередь, об Ниагарских установках,
установке Коокук на р. ІГпсспспппіг и многих других Северо-Амерпканскпх и
Западно-Европейских, п 2-я статья; «Некоторые крупные плотины п резервуары для
орошения земель и водоснабжения заграницей, преимущественно в Северной
Америке»; в последней, кроме больших Се в ер о-американских плотин для орошения и
иодосиабжения г. Нью-Йорка и г. Лос-Апгелеса в Калифорнии, приводятся
сведения о плотинах для орошения па р. Ниле в Египте, па р. Ефратс в Месопотамии.
о некоторых австралийских плотинах, плотине Талари в Испании и др.
Вообще книга «Водныо богатства Украины» представляет -собою
единственную, довольно подробную сводку данных о многочисленных измеренных расходах
отдельных рек Украины и их падении, извлеченных из редких теперь, а частью и
вовсе недоступных материалов, и служит теперь справочным пособием при
проектировании гидростанций для использования водной энергии рек Украины,
особенно небольших, несудоходных.
К книге приложена карта рек Украины, с очертанием их бассейнов и
графическим показанием запасов гидравлической энергии на описанных
участках рек. Кинга издана всего в 1,000 кземплярах, и первоначально назначенная
Госиздатом Украины цепа ее—4 руб. 70 коп. была очень высока: теперь она
несколько снижена.
33. Е. Оппоков. Некоторые проблемы нз области гадрологшг рав-
ниіишх речных бассеіінов и в частности бассейна верхнего Днепра выше
г. Киева. Изв. Рос. Гидр о л. Ипст. № 12, 1925 г. 17 стр., с резюме
на французском языке1).
Настоящая статья представляет изложение доклада, сделанного автором
!і заседании Кафедры Гидрологии в Киеве (в декабре 1923 г.) и опубликованного
на унрапн. языке в И н ф. В ю л. У к р м е т а, т. Ш. 1024, ч. 1—3 (см. реферат М° 23),
а затем доложенпого также в Пленуме 12 мая 1924 г. 1-го Беерос. Гпдрол. С'езда1).
В этой статье, кроме того, даны отсутствующие в украинской статье график
К0 3—для общего хода накопления и расходования влаги в бассейне верхнего
Днепра до г. Киева за 1877—1908 г.г. и графин № 4, на котором показаны з пря-
'] Вояее полное резюме доклада напечатано также в Трудах 1-го Всерос.
Гидролог. С'езда, 1021, в Ленинграде, 1925. стр. 1:59-1-12.

— 22S —
ыых, соответствующих уравнениям стока: Пенка. Кел л ера и К. О пи о и о и а,'
и Слизко совпадающих друг с другом, при чем последняя прямая помещается
между двумя другими, и, кроме того, показана 4-я прямая для стока по Э. О л ь-
декону, в его книжке: «Об испарении с поверхности речпых бассейнов», 1911,
стр. -12. Последняя резко отклоняется от 3-х других, пересекая пх п идя почти
параллельно осп абсцисс: аю указывает скорее всего па неточность уравнения
•т>. Ольдокопа для стока, а импг-те і- том м па поточность другого его
уравнения—для испарения.
34. Б. Э. Сир о г с. Вопросы полного хозяйства в Госплане.
Хозяйство Украины. Харьков, 1925, № 1-—2, стр. J7G—177.
35. Б. Э. Опрогс. ІОяяшй Буг нпспользовапше его анергші. Вод-
пый Транспорт. 1025; W П, стр. GS1—0S4.
36. Ма лншевскпй. И. Г. Водоснабжение гор. Житомира. Про-
ф и л іі к т. М е л зт и п н л. Харьков, 1925. № 3, стр. 50—54.
37. Л. П. Артем ъ евскпй. Режим рек Днепровского бассейна в
1922—2.ч гидрологическом году. Труди 1-го Всерос. Гидролог,
с'езда 1024 г. Ленинград. 1925. Стр. 84—87 (Резюме доклада).
В резюме доклада опубликованы средние годовые высоты уровня р. Днепра
в 5 пунктах по течению pt-кн за 1022—-3 год, р. Березины. Сожа п Десны—в 1-м
пункте по кождоіі роке и р. Припяти в 2-х пунктах. Кроме того, даются величины
расходов нтнх рек при средне-низком н папппатсм уровне, а пііенпо:
Рек
Водное т.
Іречпца . . .
Днепр . . . - к Киев
{Лоцм. Каменка
Припять .... Нозырь . . .
Десна . . - - ' Чернигов - ■
Сож : Гомель - . ■
Средпе-нпзк. уровень.
Высота
саж-
і
0,46
0,27
-0,47
-0,28
-0,00
-0,16
Расход, куб..
саж. в 1 сек.|
і
13,0
Г,9,0
55.0
17,0
П,0
0,0 .
Низший
Высота
с ал:.
0.18
-0,17
—0,08
-0.50
—0,Я7
-0,33
уровень.
Рас
саде
ход, куб
. в 1 сек
9,4
21,7
м.а
7,0
5,0
3,0
Автор также приводит сведения о величине атм. осадков н речного стока,
определенного с принятием во внимание ледяного покрова, для р. Днепра у
г. Киева за 1022—3 год. Атм. осадки составляют 641 м.м. п при площади
бассейна 295.000 кв. вс. дают 22.194.2^8.000 куб. саж. Сток—3.S 17.791.000 куб. саж.
Отсюда коэффициент стока=0,172. Сток за время половодья с марта по июнь
равен 2.378.000.000 куб. саж. пли.62,5% величины годового стока,
38. А. П. Ар тем ь ев с кий. К вопросу об изучении элементов
вскрытии рек и в частности р. Днепра у г. Киева (но данным, за время
с 1S77 по 1924 г.). Труды 1-го Б с е р о с. Гпдрологпч. с'езда.
1924 г. Ленинград. 1925, стр. 357—360, (Резюме доклада).
39. Опрогс. В. Э. Вопрос о составлении водного кадастра рек
Украины. Труды Первого Всерос. Гидролог, с'езда. 1824.
Ленинград. 1925. Стр. 153'—154.
40. Інж. С. Кома р ІШЦ1 к и и. Кліматичні елементн басейпу
р. Дніпра више м. Кшва та його складовнк частпи за час 1009—1917, п
додатком резулыатнвннх матерінлів* за 1876—190S p.p. Мат. до г е о-
(]і и -і. х а р а к т. У к р а "і іг и. Т. III. вин. Т. Кт-іів. 1925. 42 еторл ч резюме
па нім. мові, стор. 43.
Эта работа является продолжением обработки метеорологических данные
для бассейна верхнего Днепра выше г. Киева и его составных частей за период
времени р. 190!) по 1017 г. включительно, данной за период J.876/7— шок г. в труде

— 229 —
проф. E. В. On по к ов а: «Режим речного стока б бассейне верхнего Днепра
выше г. Киева и пр.», ч. 1-ая ІіЮ-1, ч. 11-я, 1918. Обработка производилась по тому
же методѵ, как и в названном труде, п дает также новые многолетние средине
за период наблюдении по 1147 г. включительно, параллельно с приведением
средних данных по 1!Ш8 год. Издатель Укрмет. вместо вышеприведенного заглавия
(находящегося внутри брошюры), поместил ш. обложке брошюры такое
сокращенное заглавие: «іі-глі. С. К о м а р п и ц ь к п й Кліматпчпі олемспти басейпа р. Диіпра
внщв м. Киева 18ТП—1917». приписав, таким образом, С. К. IV о м а р п п н ко м у
данные -а весь 12-лстнпн период, тогда как л де/іствптрльігостіі ему принадлежи!'
лишь данные за последние !) лет J!)U!)—1917 г. -За остальное л;с время в брошюре
приводятся данные, перепечатанные из вышеназванной работы Е. Б. О и и о т; о и а,
что ясно на заголовка, данпого самим автором внутри брошюры, после обложки.
41. Інзі;. О. Іѵ ом а і) и лць мі іі. Гщюграфічі-шй парно Дсоіш.
Матер, до г ч о ф і ;і. х а р а і;.т е рп о тн к и У к. р аі и п. т. J. шпс. 3,
1926, вид. Укрмету. 18 crop.
Небольшой гидрографический очерк р. Десны, і; которому приложен каталог
рок Сіассеііпа и такой же графит;, как для р. Южного ііуга в 1-м томе «Щорічппка
Гідромстрнч. Служен І1КЗС Украпш» (см. ниже, реферат Л» ЛИ). В конце
приложен список использованной автором литературы.
* 42. Проф. Н. О и покои га inn;. С. Іі о м а рп и и ь к п іі. Іі'.ііыа-
тпчві та гідрологічыі умоип водозбору п. Деснн за леріод іьм—1922.
Мат. до г е о ф і з и ч и о 1 х а. р а к. т е р и с т и і; ті У к (> а V к и. т. I,
is. 2. Укрмет. 192G. (яі crop.. ;і мім. резіимс на стор. (іЗ—71.
Настоящая работа является новым, значительно дополненным (слитком в 2
раза) новейшими данными, изданном работы Е. В. Оппокова: «Колебания
атмосферных осадков и температуры в бассейне р. Десны в связи с колебаниями ур.
реки в г. Чернигове с 1S8-1 по 1!)01 г. и с некоторыми данными о расходе роки'
іі тот лее период временна, понвпвшейся, в виде приложения Л» 1 к «Материалам
но исследованию Оолот Черниговской губ.» Изд. Губ. Вемства, 1905, стр. 1—'15.
В новом издании колебания уровня реки в г. Чернигове прослежепы с 1SS-1 по
20ЛИ—1923, а данные об щ-адках п температуре приведены по 11)17 год
включительно, при чем цифровые данные, начиная с 1902 г. для бассейна р. Десны,
вычислены шик. 0. К о м а р и іі ц і: и м. который продолжил график колебании ур. реки
с 11102 г. п вычислил новые многолетние средине для всех элементов за период
времени 1SS1—1Й17 или 188-1—Ш2.
Для обработки іі наглядного сопоставления всего собранного за 3-1— 39 лот
материала и для выяснения зависимости высоты уровня реки от атм. осадков и
температуры в ов бассейне, автор применил тот метод графического исследования,
который впервые был им применен в главе Л": «Гидрометрические работы в По-
лееі.п» в «Очерке работ Западной Экспедиции по осушению болот» геи. П. Жп-
лнпского, 1899 і'.. а затем в работе автора: Л'ежнм речного стека в бассейне
верхнего Днепра ньіше г. Киева», ч. 1-я, 190-1 п ч. II-я 1913 г.; он пзлошен также
особо в монографии; ..Methods simple servant a 1'etude du regime do fleuvoH
cut. Bull, d ѳ Г Acad- ііэ Sciences de St. Petersb.
Сущность ятого метода состоит в графическом сопоставлении на одном
графике отклонении от нормы, или от многолетнего среднего, с одной стороны, высот
уровни реки, вычисленных за каждый а-й день по порядку, в одном па пунктов
і: нижней части бассейна реки (в данном случае—и г. Чернигове), с другой
стороны—с такими же отклонениями от нормы, или многолетнего среднего,
месячных сумм атмосферных осадков (средних для всего бассейна] н средних' месячных
температур (тоже для ессго бассейна).
Из графика Л^ 1, приложенного к работе, прямо видно, что низкие уровни
реки в меженннн период, в связи е небольшим количеством выпавших нтыосфер-
ны\- осадков, по сравнению с нормой, характеризовали в бассейне реки годы:
.1S91, 1S02. 1S97, 1898, 1000, 1901, 1904, 1911 и. надо полагать, по аналогии, 1!)20 и
11)21, хотя данных об атмосферных осадках в бассейне для них и не имеется, п
приходится судить только по отклонению от нормы уровней реки: н меньше»
мере это относится и к годам: 1SS5, ISSli. 1SS7, 18S9, 190а, 1914 п 1922. При этом
:і маловодных года подряд 1920—1922 очень напоминают такие же 3 года подряд
1S90—1S92, отстоя от них ровпо па 30 лет.
Высоким мозксппіім уровнем и значительными летними паводками, при
выпадении атмосферных осадков в количестве, превышавшем норму, отличались
годы: 1BSS, 1S93. 1894, 1890, 1900, 1903, 190(1, 1907. 1!Ш9, 1910, 1913, 1915, 19КІ. 1!)17 И,
невидимому, судя по уровням. 1918 и ЮЛ).

— L>3<) —
Влияние атмосферных осадков заметно как на осепипх уровнях в 1887, 1880,
1893. 1804. 1002, 1903, 1905, 1006, 1013, 1015, 1916 и, вероятно, 1910 и 1022, таи и па
весенних уровнях в 1SS8, 1S96, 1901. 1902, 1903, ІП09, 1912 году.
Таким образом приведенный в брошюре график дает полную и наглядную
картину водоносности реки в связи с атмосферными осадками п отклонениями от
нормы температуры бассейна за весь период с 1SS4 по 1917 и, без данных об
осадках и температуре, :на пх отсутствием, и за годы 1918—1922.
На другом графике. Л* 2, автор сопоставляет высшие, средние н низшие
годовые уровни р.- Десны в г. Чернигове за 1881—1922 год. в связи с осадками за
весь год и по полугодиям, с октября по март и с апреля по сентябрь, с уровнями
р. Днепра и г. Киеве, высшими, средними и низшими, за период 1Р7Н—1022, при
чем для сопоставления берутся не отдельные годовые высоты уровня, среднего,
высшего и ішешего годового, а сглаженные 5-тнлетппе средине последовательно
за годы 1873—1S77. 1874—78. 1S75—79 и т. д.
Ход высших в году уровней для обеих рек оииаружпва.ет заметное
повышение в 5-тплетиях 1305—1909 п 1915—1910 и заметное понижение в 5-тплетпя
101О—1О14, 1MSI—88. 1S88—1802. Ход низших годопых уровнен обнаруживает
заметное понижение в 1SSS—1892 г. п затем также в 1897—1901 годѵ п. вероятно, в
1018—1022 или 1019—1023 году.
В общем ход уровнен в обоих бассейнах, в 5-тплетпнх средних,
обнаруживает весьма много сходства.
Самые высокие уровни и бассейне р. Днепра наблюдались и 1S15. 1S7.T и
1917 году, а самые пнякне—в 1891 и 1021 году. От 1877 до 1901 года идет
нисходящая половина Брпкнеровского периода, а с 1001 до 1917—восходящая половина.
Точно также, средние высоты (годовые, высшие и низшие) уровня р. Днепра
б г. Киеве на периоды 1870—1SS0 п 1005—1010 выше, чем за период 1S90—100-t.
В общем зависимость уровней от атмосферных осадков в бассейне р. Десны
констатируется па обоих графиках вне всякого сомігопгтя и вполне отвечает
положению проф. А. Всей ков а о реках, как продукте климата страны, и. в
частности, результате ее атмосферных осадков.
Зависимость высоты уровня от температуры бассейна вЕ,іступает гораздо
менее заметно, но все же она сказывается как посредственно, главным образом
в том. что после холодных зим. с отрицательными отклонениями от нормы
температуры, весенние разливы реки бывают больше, и наоборот; так, с другой
стороны, п непосредственно, так как повышенная против нормы температура
благоприятствует испарению влаги в бассейне и понижению межеппого уровня реки;
на графике Л» 1 зта обратная зависимость высоты уровня температуры
обнаруживается, например, в 1S07. в первую половину лета 1685 г. и др.
В особой таблице (Лі 7) сопоставлены известные расходы р. Доспел п ее
притоков. Автор дает кривую расхода р. Десны в м. Летках с уравнением:
Q = 5,980(0,425 + 1і)а в куб. метрах, где h—высота уровня реки по рейке в м.
Летках в метрах; уравнение это применимо для h не свыше 1,7 ы.
Для этого пункта автор вычисляет характерные уровни и соответствующие
пм расходы реки*
Няііі — абе. низший ур.=0,19 м. и соответ. расход 57,60 м.а в 1 сек-
Аілія—ерелпе-нпзкий ур.--~0,58 м. „ „ , 89,57 „ _ , „
■г],- -?"''-—-" —граница низких под (условная) =1,13 м. 172,60 , „
£, — , '°^"- = граница низк. вод, действ, по автору = 1,51 м. 2-15,93 „ „ ,. „
й0 = ыииголетн- среди, высота 1,60 м. 284,20 ,. „ .. г
£., =и "- -J- -* = Грап. вые. вед (действ., по автору) =1,03 ы. *18,0 „ .... »
la— "т., "",ot = гран, вые. вод (условная.! =2,03 ы. не известен.
А,ЛІіа! = средне-высокий ур. = 4,IS м. ,
#„,„» = ішс. еысшпіі ур. =5.74 м.
Площадь бассейна р. Десны—88,330 кв. км., и наименьший расход ее
исчислялся автором еще в 1905 г., в 6 куб. саж.=58,28 куб. ы. в 1 сек., исходя Из того,
что самый малый измеренный расход р. Днепра в г. Киеве 6/7—XII—1S92, при
уровне 2.IS метр, ниже 0 рейки в Киеве, оказался равным 242,50 куб. мет. в 1 сек.,
и р. Десна, пропорционально ее площади бассейна, составляющей 20% от
площади бассейна р. Днепра выше г. Киева, могла участвовать в этом расходе в
размере примерно 26%.

— 231 —
Но уровень.р. Днепра 17/30/ХІ—1921 г. опустился еще ниже, чо 2,36 метра
ниже 0, и расход по измерению найден равным 211,06 куб. м. в сек.; 26% от этого
расхода составило бы 54,S8 куб. м. в 1 сек., если бы уровень р. Десны в Чернигова
в 1921 г. не стоял па 0,21 метра выше, чем при измерении расхода в 1Е92 году.
И, действительно, одно из непосредственных измерений расхода р. Десны близ
устья в 1021 году дало величину всего 51,48 куб. ы. в 1 сек., что составляет лишь
0.5S2 литра в сек. па 1 кв. километр, т. е. меньше расхода р. Шпре в сухие 1904 к
1911 г., не превышавшего 0,77 литра в сек. иа 1 кв. клы., и немного больше;
расхода р. Сепы в сухой 1665 год, по В е л ь г р а и у, составлявшего 0,46 литра
в сек. на 1 кв. км. Расход же р. Днепра в сухой 1001 г. 211,06 куб. метра, при
отнесении его к площади бассейна 395,94€ кв. км., составит всего 0,54 литра в сек.
на 1 кв. километр.
Таким образом 0,5В и 0,54 литра в сек. иа 1 кв. км. есть величина
грунтового питания наших рек в наиболее сухие годы.
В заключение статьи автор дает характерные уровіш р. Десны в і\
Чернигове, при чем вместо общепринятых границ высоких и низких водч, и ч» находит
более удобным пользоваться новыми, несколько более узкими границами *t и ^,
определенными по многолетнему среднему году, как это сделано выше для м.
Леток. Таким образом, он берет для г. Чернигова вместо і:~і/!і'(о + ііч',) = 0,38 ы.
И і)а = VsC'o + А я) = 3,35 м., границы: £, = Ѵ:іІ'іи-г-V"") —0.81 м. И е„=Ч$іа +
-\- ftf>.n =■) =1,00 М.
Граница ^ наступает 23 июня и 4 декабря нового стиля, при чем период
шшішх вод обнимает в Чернигове 165 дней. Граница е2 высоких вод превышается
с 15 марта по 7 июня, и длительность высоких вод в Чернигове составляет 84 дня.
Остальные 116 дней в году приходится па средне-высокие воды1).
Пользуясь границами et и е., можно по средним годовым высотам уровня
р. в г. Чернигове сразу же отнести к полноводным годы: 18SS, 188D. 1S93, 1SB5,
1902, 1906, 1(107, 1(115, 1916, 1917, 1919 и к мелководным годы: 1884, 1891, 1892, 1898 и
1921. Остальные годы должны относиться к средним годам по высоте среднего
годового уровня. По границам лее '',, и т)и такого определения еделать совсем
нельзя, так как по этим границам только один 1921 год мог бы считаться
мелководным, а к полноводным нельзя отнести пи одного года.
Это преимущество границ е ej и ;. для наших рек отмечается и выше па стр.
141—145 и в статье проф. Е. В. О и п о кев а: «О границах высоких н низких вод».
Изв. Гос. Гидр. И if с т. М 19. 1927. (Ср. реф. Н 57).
43. Е. В. Оппоков. Опыт предсказания высот уровней р. Днепра
в 1923—1925 г.г. Изв. Рос. Гидрол. Илст. № 16, 1926, стр. 7—23,
■с резюме на франц. языке.
В статье содержится изложение оснований предсказания, как долгосрочных
для высот половодья, так и краткосрочных для всех вообще-уровней рек в бас.
р. Днепра, с приведением для этого уравнений, составленных, как сампм автором,
так и пшк; В. Д. Назаровым для долгосрочных п инж. А. В. О г и е в с к и м для
кратко срочных предсказаний уровнен р. Днепра и его притоков Припяти и Десны;
кроме того, приводятся результаты применения этих предсказаний в 1923—1925 г.г.
<Ср. реф. Ш№ 24—27 к 55—56).
44. Інж. А. Огіевсъкий. Оучасні метода завбачання рівнів
річок. в Амермці и іх одінка. Дек я. д. Б го л. Укрмету. 192бг).
Краткое изложение способа предсказаний половодий р. Мпссисиппн у г, Ка-
иро, в зависимости от высот р. Огпо у г. Цппцинатп, р.Миссиссиппп у г. Сан-Луи
и некоторых других притоков, приведенного в книге:
Town send, С. Тпѳ hydraulic principles governing River and Harbor
Construction, New-York 1022.
Описанный метод Тоунсенда—чисто эмпирический, требующий внесения
целого ряда поправок в основной зависимости высоты половодья Миссисспппп
в Канро от высоты половодья р. Огпо в Цпнцииати, установленной графически.
В общем способ предсказаний, обоснованный научно несравненно слабее
изложенного выше способа долгосрочных предсказаний высот уровней р. Днепра в
г. Киеве по методу корреляции (см. рефераты №№ 23, 24, 26, 27, 43, 47 и 48).
:) Эти цифры даются здесь исправленными но сравнению с оригиналом, в
котором ошибочно указано наступление конца высоких вод в среднем 23 апреля
вместо 25 мая ст. стиля или вместо 7 июня нового стиля.
-') Работа исполнена научным сотрудником Инет. Вод. Хея. Укр. ипж. А.
Огнев с к и м в порядка плановой нагрузки и доложена в одном из заседаний Иаучно-
Исслсд. Кафедры Гидрологии в 1026 г.

232 —
45. Щорічшпі Гідрометричыоі Служим Н. К. 3. С. Х'крашп. За аа-
галыюю редакціега Зав. Гідрометр. Службы Інж. С. К о « а р и и п ь к ого.
Рік ттершиіг. 1920. Кпі'к. 1927. 202 стр. -1 руб. Изд. НКЗС.
Первый том «Ежегодника гидрометрической службы Народного
Комиссариата Земельных Дел Украины» заключает в себе: а) ибщпе (.'.ведении о
гидрометрической службе 3 краппы и сведения о гидрометрических станциях Южпо-
Бугской и на плавнях Днепра; б) ряд материален по гидрометрии и в) большую
статью, сотрудника службі.і. аспиранта Н.-Пеел. ]Інст. Вод. Хоз. Украины, ішж.
И. А. Назарова, которая реферируется ниже—в отдельности, будучи
выпущена также в продажу и отдельной брошюроіі. и занимает значительную часть
(57 стр.) «Ежегодника».
Из обзора Гидрометрической части видно, чти, будучи основанной в 191-1 г.
она значительно развиваете я і; 1018 г.. но к 11)21 г. прекратила вовсе свое <'уще-
ствование, н лес песты пришлось с 1922 г, возобновлять вновь. К і',)2(і г.
гидрометрическая сеть J крпішм имеет і)8 волниста |ие считая (і верхних постов у
водяных мелі.ннц), п в том году было измерено 50 расходов рек.
В распоряжении части имеются, однако, судя по перечню стр. ;-!2—Ш,
материалы 22! I водности в.
В 1-м томе sЕжегодника» приведены материалы (стр. 115—190) дли U9 постов
л виде обработанных по статистическому методу ежегодных месячных данных
наблюдении :;«. Ю2(і г. п для постов па р. Уше (р. Уж) у .м. Хабпого ежедневные
данные за 11)15—1і)2(і г., с таблицей высших, пивших и средних годовых уровней,
на весь период наблюдений, и повторяемостью уровня, н такие же данные для
поста у г. Лубеп на р. Суле ва 1914—192U г. Кроме того, приложены ві.ічерчеппые
іі одинаковом масштабе п в порядке расположения постов но рекам от верховьев
к піг.ювыім, в последовательности расположі я рек и их притоков, очень
наглядные, хотя и сильно уменьшенные, графики ежедневных колебании уровни
для всех постов за 102G г. п дли двух постои, і: Хабішм и в Лубнах. уа все годы
наблюдении ііл-Ш—1!)2(і год.
В табличных данных для всех постов за каждый месяц дается уровень:
аі средний, б) наивысший п папппзіпші с пх датами, в) медианный, первый н
второй квадрпльяппый, г) вероятная расходимость, д> частота близкого к
медианному, е) наиболее частые пределы, жі мера частости. В примечаниях дается
средняя годовал высота уровня, сведения о ледоставе п измерения расходов реки па
посту, с датами уровня.
Опубликованные данные за прежние годы для постов в Хабпом и Лубпах.
очевидно, должны служить лишь примером обработки тех материалов но многим
другим постам іы Украине, какие имеются в распоряжении Гпдром. Части н не
обработаны ею за отсутствием средств и ограниченным составом
сотрудников Части.
Все же Часть справилась своевременно с обработкой текущего'материала за
1021) г. п опубликовала его своевременно в тон, довольно сложной, обработке по
статистическому методу, в которой пх никогда по публиковало раньше даже Мин.
II.'С. для судоходных рок п в какой они не пѵблпкѵются и сейчас для водпостов
РСФСР').
В «Ежегоднике» приводится также краткое описание (без -"іѵгих данных)
гидрометрической станции на р. Южном Буге у с. Алексапдровкн п па плавнях
р. Днепра у м. Никополя (с рядом водпостов), п каталог рек в бассейне р.
Южного Буга, с особым графиком. Приложена также карта водпостов Украины (стр.
18). Йздап «Ежегодник» по внешности хорошо, и цена его не высока (при 750 экз.і.
К недостаткам, требующим устранения во 2-м п следующих томах, следует
отнести:. 1) отсутствие особого алфавитного списка водпостов к таблицам и
графикам ТТ-го отдела книги, стр. 115—190: тот список водпостов, который дан в па-
чале книги, на стр. ІѲ—18, имеет совсем иные порядковые МЛ* водпостов, чем
таблицы іі графики, вследствие чего разыскание нужного поста в таблицах и
графиках затрудняется, требуя пересмотра всех таблиц и графиков, что краппе
неудобно. 2) Хотя описание статистического метода обработки гидрометрических
данных опубликовано А. ,\І. <!иш-Э с С R и о м в 1913 г. в г. Тифлисе, но оно очень
редко и мало доступно, притом изложено не совсем ясно и попятно для
широкого пользования. Поэтому было бы очень уместно в І-м томе «Ежегодника» дать
основы метода, так как для незнакомых с методом приведенные в таблицах и
указанные выше обозначения уровней не понятны, и термин—«наиболее частые
') Метод атот, кроме евоей сложности, не свободен и от некоторых пвдостат
ков, па которые указывает приведенная выше в «Іііслчх П.-Д. Інст. Вод. Гоеп.і
статья научи, сотр. ннж. А. О г о е в с к и г п.

— 233 —
пределы» представляется несовсем ясным и для знакомых с методом-]. S) Самые
цепные данные представляют пе однолетние наблюдения над ур. рек па водпо-
етях. а многолетние. G этой сторон и опубликование обработанных данных только
для двух постов, б Хабпом и Лубиах. с более чем 10-тп летними наблюдениями,
тогда как данных, судл по перечню ст|>. S3—10, имеется гораздо болг.ше,
представляется недостаточным, и желательно усилить обработку п опубликование іі
всех других данных прежних водомерные наблюдение в следующих томах
«Ежегодника», исключая из них привходящий материал, каким служит, напр.,
реферируемая ниже статья более общего характера ппж. Б. А. Базар она. место
который не в «Щорічпику», где она теряется, а в отдельном издании.
В конце книги приложен список главных опечаток, где, между прочим,
сказано: «графы I п Н (за январь н февраль) для поста М 5S па р. Конской «не
читать»; спрашивается, как же они туда попали іі откуда они взяты?
46. Інж. В. На зарои. Огляд формул і норм макс, збігу зиыовоі
та иесняноі води, та уыови вжитку j'x для різі-шх типовых раііолів Укра-
Уші. Щорічігик Гідрометр. О л у ж. б и НК-ЗО Украінн. 1926
та окремо, стор. 55—м->. S 2 графікаші. <і иередмоізого проф. В. Оппо-
];ова.
Задачи и значегшо ятоіі работы пнолпе определяются тем предисловием,
которое дано к пен проф. Е. On по к ив ыы.
Здесь, между прочим, говорится, 'іто предлагаемая работа не
ограничивается рассмотрением норм и формул стока только ливневой воды, но касается н
стока весенних вод, которые во многих случаях ішесют большее значение, чем
чем ливневые воды, при расчете сооружений. Она дает, кроме того, сжатый, по
гораздо более обширный обзор литературы, как русской, так и иностранной, чем
вс<; другие подобный работы, в том числе и появившиеся недавно в издании
Ііаучно-Техпнч. Комитета Нар. Ком. Путей Сообщения (вып. 26. 1920). Так как
работа исполнена но заданию Молиорат. Отдела І1КЗ Украины, то в пѳі'і нашли
место такие формулы п нормы стока, как ппж! L\ Та р л о в с к or о, проф.
1\ (' п а р р о, проф. 10. Л а и г с н др.
Систематизируя собранный частью по указанию проф. Іі 0 пи о к он а
материал, мало доступный для инженера при обычных условиях его работы, п срав-
пппяя его па двух приложенных к работе графиках, автор даст, хотя и очень
осторожно, оценку разных формул, оговариваясь, что вопрос о выработке1 падеж-
пых м в то же время достаточных по экономическим соображениям норм для
расчета, гидротехнических сооружений, которые главным образом интересуют автора,
требует систематических опытных исследовании н наблюдений над максимальным
стоком; последние должны быть проделаны и паучпо-гндрологнчеекпмн
учреждениями, и мелпоратптю-підротохпнчеекіімп организациями, ппоеродствоппо
в таковых заинтересованными, так как кроме вопроса о максимуме стока играет
роль и коэффициент прочности пли запаса в сооружениях; последний должен
отвечать одновременно двум, взаимно-противоположным, требованиям: и прочности,
и экономичности сооружения, особенно важной в сельско-хоз. гидротехнике и
допускающей значительное уменьшение требований в отношении
коэффициентов запаса (устойчивости] против сооружений, напр., железнодорожных.
В конце брошюры приложен довольно подробный указатель литературы и
таблица для перевода различных мер, упоминаемых в тексте.
В редактировании работы заметны некоторые недочеты, так напр., па стр. 7-1
упоминается формула і'ерк ли -Цп г л ер а, тогда как правописание «Всрклн»
было везде изменено на В ю р к л и (по указ. проф. ІІ О ни о і; о в а), кроме случайно,
пропущенных мест. На той же странице читаем про формулу Мак мота, тогда
как па стр. G1 фамилия автора дана іі правописании Мс. Math'а, и читателю,
по о мающем у англ. языка, п невдомек, что это одна и та же фамилия.
Точно также, па стр. 75 встречается дважды «М а й э р с о в а» формула н
также формула. «Май ер он*, а в заголовке жирным шрифтом читаем там же
«формула Меііереа (Муоѵи). п это в то время, когда па стр. 05 упоминается
фамилия и М е іі ера.
То обстоятельство, что работа R А. Назарова (аспиранта Научи. Исслел,
Ипст. Вод. Хоз. Украины) напечатана только па укр. языке, сильно Суживает се
распространение за пределами Украины, между том она его, несомненно, нашла бы
-) Правда, статистический способ обработки гидрометрических данных
изложен в «Сборнике инструкций для производства гидрометр, работ п наблюдении»
НКЗ УССР. Отдел мелиорации. Киев. 1025. стр. !!0—103; по ято не венкпй знает, и
инструкция стоит 1 р. 50 к.

— 2,34 —
и там, так как касается предмета первоетопешюй важности для
инженеров-практиков (в особ, гидротехников) и представляет не меньший интерес и не меньшую
ценность, чем статьи вышеупомянутого 26-го вып. трудов Научно-Техннческого
Комитета НКПС касательно норм стока, уже отсутствующего в продаже. По
обширности собранного и рассмотренного в ней материала и по сравнительной его
оценке работа ипж. Назарова превосходит даже названную русскую работу.
47. Інж. В. Назаров. Спроба удосконалгсго формулу проф.
в. Оппокова для довготерышових забачеиь висоти водопілля біля
м. Кшва. «Іііф. Б юл. Укрмета», т. IV—V. 1925—6. Укрмет. 1927.
Стор. 81—90 (з резюме на англШсыгій мові').
Автор путем кропотливых попыток различного группирования осадков и
температуры за разные месяцы, по данным проф. К Оппокова за 1876—1008 г.,
приходит к заключению, что наибольший коэффициент корреляции получается
в том случае, если сумму атмосферных осадков исчислить в формуле для
предсказаний, принимая во внпманно осадки ноября и декабря месяцев лишь в том
случае, когда температура нх была шике —1,5°С. причем уравнение рпгрессп
(формула предсказаний) получает вид: у=0,582х—10,12Ді+101,5.
Автор дает еще 3 таких уравнения и показывает, что расхождения между
вычисленными по его уравнению, приведенному выше, и действительными
высотами уровня половодья р. Днепра в г. Киеве только п 3-х случаях из 32 доходят
до 0,56—0,59 саж., а во всех остальных 29 случаях не превышают 0,5 саж,, причем
коэфф. корреляции для названного уравнения r=0,CS3 — 0.0(137.
Эта работа была доложена пнж. Назаровым в 27-м заседании Н.-Исслед.
Кафедры Гидрологии, 7 дек. 1024. Ср. выше, етр. 121—-131, «Вістей Н.-Д. Інст.В.Г.».
48. Інж. В. Назаров. Залежністт. між впеотаміі весняіюго
водопілля р. Дпіпра коло Кпіва та Лоева. Прнп'яла, коло Мозиря Я Деснп
коло Черпігова та кліматпчшшн елементами басейдів, тдо лежать вище.
Інф. Бгол. Укрмета, т. IV—V. Укрмет. 1927. Отор. 90—Юі (з
резюме на англ. мові)=).
Последняя работа является продолжением предыдущей, и в ней автор
использует также метеорологический материал для бассейна верхнего Днепра и
его составных чаетей за годы 1909—1017. обработанный шик. С. К о м а р п п ц к и м
(ем. выше реферат № 40), что позволяет автору найти уравнение регрессии с
двумя переменными для ур. р. Днепра в г. Киеве и в м. Лоевс, р. Припяти в г. Мозы-
ре и р. Десны в г. Чернигове, в зависимости от атм. осадков и температуры
бассейнов этих рек, с более высокими коэффициентами корреляции, чем при
пользовании более короткими метеорологический данными за 1876/7—190S г.; например,
для р. Припяти в г. Мозыре, при пользовании данными за 37 лет с 1880 по 1ЯІ6
получено уравнение регрессии: у.« — 0,У.'Нж.и — 1 S,8i(^ + 32 . . . . (Y) с
коэффициентом корреляции—-U015-+■ 0,018'2. Подобные же уравнения, с несколько
меньшими коэффициентами корреляции, найдены и для других рек: например, дли
г. Киева, по данным за М года с 1884 по 1917 уравнение имеет вид:
у£— 0,С58;с* — 12.65Д(* + Е5 . . . . (Ш).
Для Днепра в Лоеве дается уравнение: Ул ~ 0,863»,» — 12,17Д*Л -f- 69 . . (IT)
и для р. Десны в г. Чернигове, взамен найденного в 1924 г. проф. Оппо
ковы м (,Инф. Бшл. Укрмета" 1924, Л° 4—6), В. Назаров приводит такое
уравнение: J/ч = 0,752сс.( — 10,5-Мі,, J- 11П . . . (VI).
Имея эти уравнения и вычислив по ним высоты ожидаемого половодья
притоков р. Днепра, ннж. Назаров вычисляет зачем ожидаемую высоту в
Киеве, кроме уравнения (III), также по такому уравнению с 4-мя переменными:
ук = 0,411аД„+ 0,071J/'*-j-0,518j/V —53 (IX),
(^коэффициентом корреляции 0,887 + 0.0206, где у'я, у'л и у'ч — предсказанные
высоты уровня в Мозыре, Лоеве н Чернигове над предшествовавшим вскрытию
нисшим уровнем реки.
1) Работа исполнена в порядке плановой подготовки аспиранта.
2) Работа представляет дальнейшее развитие предыдущей, в плановой
подготовке аспиранта.

— 235 —
В зависимости от высоты половодий притоков над нулями водпостов дается
еще уравнении:
ук = 0.291?/%+0,346?/'., -t- 0,412і/\ — 63 . . . (ѴІГ).
Это уравнение, подобно (IX), может слуяшть для контроля предсказаний
высот в Киеве по уравнению (111), причем оно заведомо должно /давать несколько
преувеличенны с высоты, таи как это уравнение, выведенное шик. А. Огпевскпм,
предполагает одновременный подход к Киеву гребней высоких вод со aces
притоков, чего фактически не бывает.
Не ограничиваясь предыдущими, автор диет ешс одно уравнение для
определения ожидаемой высоты весеннего половодья в Киеве, в которое входят н
высоты поднятия весеннего уровня над предшествовавшими вскрытию низким
уровнем реки, и высоты этих последних уровней. Это уравш'пнв имеет вид:
ук— 0,38Іав* + О.ОіИіел +■ 0,390ж«— 7,7Ш ,с - 0,S6<№ — 5,454*» 4- 0,41 lft.it +
-h 0,071ЬЛ + 0,51Sh., + 24, 8 (X),
где значок .и относится к Мозырю.-і- к Лоеву и ч~к Чернигову. Автор полагает,
что пи атому уравнению можно давать предсказания высот половодья в Киеве
с точностью до 0,2—0,3 м.. причем, делая предсказания в марте, за 14» месяца
до наступления гребня половодья, приходится для атм. осадков за март и апрель
иди брать просто многолетние средине, или приближенные величины, полагаись
на невсегда падежные долговременные предсказания погоды.
Приводимая однако автором проверка за прошлые годы уравнения (IX)
показывает отклонения вычисленных величин от наблюденных в действительности
на величину от 0,4 до 0,5 саж, в одном случав из 24-х, что несколько
противоречит утверждению автора о точности предсказаний до 30 см. Точность до 30 сотых
сазконп, а не 30 см.. может быть достигнута приблизительно в 87% предсказаний.
!Іо п такая точность для практических целей вполне достаточна.
Полее подробно результаты этой работы излагаются самим автором па уігра-
ішсколг язытге в вышеприведенной статье настоящего тома «Вістей ІІ.-Доел.
Inc. т. Води. Го сп. Украіни».
Л работе аспиранта ииж. А. Назарова мы имеем, таким образом,
дальнейшее, притом почти уже закопченное, при современных данных об осадках и
температуре бассейна Днепра по 1917 г. включительно, а затем прерывающихся
вплоть до 1922—23 г., развитие метода долгосрочных предсказаний
высот уровня р. Днепра в г. Киеве и его притоков, в зависимости от их
климатических элементов, подобно тому, как в работах другого аспиранта Научпо-Иеслед.
Кафедры Гидрологии в Киеве, шіж. А. Огневского, имеем развитие метода
краткосрочных предсказаний (см. выше рефераты ,Ns 26іг27). Ср.реф.
МіХг 55 н 56).
49. Інж. А. ОгіевськШі. До питания про будову крлвжх нп-
трат річок для зішовото періоду. Інф. Б ю jr. Укрметѵ, т. 4—5,
1925—6. 1927. Отор. 36—44.
Р. настоящей работе, доложенной в одном из заседаний Научпо-Иселед.
Кафедры Гидрологии в 1925 г. и на Геофизическом Совещании того же года в г.
Киеве, научный сотрудник Кафедры ипж. А. О г и е в с к и й; использовав данные 45-тп
измерений зимнего расхода р. Днепра в г. Киеве за годы 1914/5—1916/7,
показывает, что вычисленные по летней кривой уровня расходы, не принимая во
внимание зимнего ледяного покрова, могут превышать зимние расходы под ледяным
покровом до 2,5 раз. Зимний расход составляет от 38 до 72%, в среднем 57%. от
соответствующих тем я; в уровням воды летних расходов. Кроме того зимой, при
одинаковом далее уровне, разница зимних расходов может доходить до 37%,
вследствие неодинакового количества льда в живом сеченпн.
R литературе обычно принималось, что зимние расходы меньше
соответствующих летних при том же уровне, если не принимать во внимание ледяного
покрова, на 20—30%. Проф. К Оппоков в «Режиме речного стока в бассейне
верхнего Днепра» допускает преувеличение вычисленных им за 32 года о ISTtf по
ІЯ08 г. расходов в зимний период, не принимая во внимание ледяного покрова,
в среднем за 4-х месячный зимний период, па 21,5%. Ипж. А. О г и г в с к и іі
считает, что разница будет больше, и если бы построить кривую подпора по Хо іі ту,
которая выражала бы влияние ледяного покрова па реке на уменьшение ее
расхода против летнего при том же уровне, то в среднем :<а 3 года 1915/5—1916/7 она бы
давала для Киева величину подмора в 0,49 саж., а не в 0,25 саж., как допускает
проф. Е. Оппоков, указывая па стр. 71-й, 2-й части зРсжіша речного стока», что

— '230 —
на такую величину надо было бы уменьшать зимой высоты уровня рекм пропив
летних для получения зимнего расхода по кривой летнего стока и для
компенсирования влияния ледяного покрова.
То обстоятельство, что вычисленные по Хоііту ппж. А. Огиовским для
г, Киева величины подпора только приблизительны п дают для - конца зимы
.1014—1015 и 191С—1017 величину подпора лишь 0,27—0,32 сан;., позволяет
считать, что в другие годы, с еще менее суровыми зимами, и с меньшим по толщине
п более коротким по продолжительности стояния ледяным покровом эта
величина может оказаться в среднем для і месяцев зимы по более указанной проф.
[і. В. Опноковым в tsis г. ве:піЧ][ііііі 0,25 саж. и только лини, и более суровые
лішы, как, например, в начале зимы 1915—10 и 1316—17, она может доходить до
0.50 и может быть даже до 0,78, как укалывает Л. О г п г в с к и п.
При таких условиях уменьшение зимнего расхода рек может быть очень
значительным, и вопрос об изучении зимнего режима рек приобретает весьма,
актуальное значение, в особенности при проектировании гидроустановок и
речного водоснабжения. В связи с этим, как видно из 1-го тома «Щорічшгюи
Гидрометрической части ПКЗ Украины», стр. 0, здесь ирганнзовани в течение І!)2(і г.
15 водомерных постов с рейками для измерения толщины льда. Необходимо
однако, чтобы кроме измерении толщины льда производились и намерения зимнего
расхода рек. Нел о с та ток измерения последних дал себя сильно чувствовать и
при разработке проеігта Дпспростроя.
50. Ішк. В. Назаров. Пдро-фЬпчниіі метод А. Меііера визыа-
чепня ізелпчш-ш збігу Ц умовн ііого щлшллдтшн ид У краі'ні. 1 п ф. Б ю л.
У крмета. т. IV—V. J 025—6. 1927. Стор. 30—ЗС.
Настоящая статья была предметом доклада аеппраііта ипж. Li. Назарова
іі 32-м заседании Научно-Псслед. Кафедры Гидрологии в Киеве в 1925 г. и на
Геоіііпзпческом совещании в апреле того же года, и г. Киеве. .Метод Меііера.
вследствие его нскусствеппостп, не нашел поддержки в заседании Кафедры.
ІІнж. В. Назаров также приходит к ныводу, что применение его к бассейнам
рек, для которых имеется немного непосредственно измеренных расходов, требует
осторожности, II лпшь проверив метод па тех бассейнах, которые имеют
гидрометрические наблюдения за несколько лет, можно его применять для контроля
формул стока и для вычисления стока в тех частях бассейнов, для которых пет
данных. Слабым местом метода является гадательпостъ нужных данных ии пе-па-
рении влаги вообще к о трапеппрацнп растительного покрова бассейна в
частности. И только то обстоятельство, что проверки метода М е іі о р іі X о іі т о м для
некоторых речных бассейтгов в Висконсине дала удовлетворительные результаты,
не позволяет игнорировать этот метод, возможность применения которого в
будущем п для наших речных бассейнов, когда накопится несколько больше пепо
средствевеіых наблюдений над речным стоком н испарением влаги, не исключена.
51. Ьіж. М. Ч е 0 о т а р ь о в. Диференціялышіі метод внзначения
идлккалітыього зОігу води у сточшцах річок при відсутності гідрометрііч-
них данііх на пршіці-пкш проф. ТО. Б. .'I а и г е. В і с т і X а р к. С.-Ѵ. J и с і.
іН2іі, вин. 7. стор. 69—90 г).
Работа аспиранта Кафедры Гидрологии пшк. М. Чеботарева, ценна
главным образом описанием способа проФ. 10. В. Л а и г о приблизительного опроделс-
пня величины стока с какой либо части речного бассейна между двумя пунктами
па главной реке, для которых известны расходы реки. Так, например, имея расходы
р. Днепра за ряд лет у г. Киева и у г. Днепропетровска, мотаю вычислить
приблизительно расходы за те же годы рек Воркелы. Суды, Пела и
других.—впадающих в Днепр между двумя вышеназванными пунктами. Автор, делая ряд
допущении, вычисляет таким образом расходы р. Ворсклы у г. Полтавы за IS77—
JB08 и с 1014 но 1019 г., с пропуском за 1909—1913, за которые не имеется даішых
о расходах у г. Киева в труде проф. Е. 0 и и о к о в а «Режим речного стока
р. Днепра выше г. Киева*, ч. і, ІііІЗ г.. причем для Днепропетровска автор
пользуется данными Дпспростроя.
Относительно применения ппж. Чеботаре и ы м метода 10. В. Лічііч
можно сказать то же, что сказано выше относительно американского метода
вычисления стока А. Меііера (см. предыдущий реферат Js'5 50). On тоже требует
звания величины испарения и просачивания, так как автор пользуется формулой
і;ро(|). А. Лепка, куда ісходят отн величины, а также формулой Ишковскиго.
') Работа выполнена в порндке нлапоний нагрузки аспиранта.

- 237 -
Независимо от значительного произвола в выборе величин входящих формулы
коэффициентов, аптор при вычислении расходов р. Ворсклы делает целый ряд
пмелых допущений для устранения несравнимости зимних расходов р. Днепра
у г, ІѴпепа, вычисленных' в аі'емепмо речного стока», по принимая во внимание
ледяного покрова, а также размыва дна роки у г. Киева во вторую половину
наблюдений с lSftl no 1D08 г..—с расходами р. Днепра у с.Лоцманской Камепкп ниже
г. Днепропетровска, по данным Дпепроетроя, с принятием во внимание ледяного
покрова. Автору кроме того пришлось корректировать расходы у Днепропетровск*!
за весенние месяцы, когда оіш оказывались меньшими, чем в г. Киеве. Все -это
додает результаты вычислений но мтому способу столь же мало падежными, как и
по способу М е й е р а в приложении к условиям Украины. На самый принцип
вычисления, расхода и части бассейна по разности расходов в двух пунктах речного
бассейна (принцип проф. Ю. В. Л а и г е) заслуживает большого внимания и может
найти применение при условиях, более благоприятных, чем в случае
использовании расходов у г. Киева и г. Днепропетровска.
г>2. М. Ро;іов. Залежпість ыіж метеорологічі-шыи факторами іі вро-
JitiiiiiiicTio сілъсы;о-господарсы-;их культур ш Украші. 1 и ф. Б го гг.
У к ри ет а, т. IV—У. 1925—G, 1927. стор. 102--11S.
Автор применил простейший метод корреляции с двумя переменными для
выягпс-шіііі связи между урожайностью нерповых хлебов в бывпт. Днепровском
уезде Таврической губ. и метеорологическими элементами. Для озішой пшеницы
между урожайностью п атм. осадками зимы за годы 1807—1913 зависимости не
устанавливается, по между урожайностью озимой пшеницы п атм. осадками
осени и весны (октябрь, ноябрь, апрель п май) наблюдается ясно выраженная
зависимость п в виде параллельности соответствующих кривых па графике, и в виде
уравнения регрессп: y = 0,3Ux — 6, с довольно высоким коэффициентом
корреляции—0.7G -ЬО.06.
Особо важное значение имеют атм. осадки весим, и каждые 2 м.м. весенних
и гадко в увеличивают урожай озимой пшеницы па 1 пуд (стр. 100). Автор
считает, что орошение озимых хлелбв при мелиорации вполне окупится в 10—15 лет.
Те же выводы лрпложпмы и к урожаям яровых хлебов, причем автор исчисляет,
что для того, чтобы иметь урожай в 50—(10 пуд. с 1 дес. яровой пшеницы, надо
дать воды, путем атм. осадков плп искусственного орошения, в мае месяце 513—57
кѵб. еазк. на 1 дес. (стр. 114).
Как на первое исследование для установления такой зависимости между
урожайностью и осадками, автор указывает па свою работу для бывш. Елпоавет-
градского уезда, доложенную па 1-м Геофизическом С'озде. Зависимость урожая
от осадков исследовалась однако еще в 1013 г. Б о г д а иовьгмв трудах 2-го С'езда
гидротехников Отдела Земельных Улучшений для губерний Саратовской и
других, при чем автор, вместо теории корреляции, пользовался тем методом
отклонений от нормы, с одной стороны, урожаев,—с другой—атм. осадков, который-
применил впервые в 1S9S г. Е. В. Оппоков для исследования зависимости высот
уровней рек от атмосферных осадков в их бассейнах.
54. Н. Г. Малішевс і; и и. К вопросу об определении мощности
нодыелового артезианского потопа у г. Харькова. Коммун.
Хозяйство. №2. 1925 и отд. 17 стор. нПраці Першого 3 ! і з д у до-
с л і д ж е н и я п р о д у к ц і іі п и х сил та народ нього г о с п о-
дарства У і; р а і и и. т. I. 1920. Стор. 302—323.
Автор, различая, по При и и у. сферу влияния от сферы питания артез.
колодцев и считал, что формула Дюнюп неприменима для случаи подземного
потока, определяет мощность артез. потока путем одпонременпых наблюдений па;і
откачкой воды из двух артез. колодцев. Пока полосы питания скважин не
захватывают одна другой, и питающие их потоки не сойдутся, диаграммы подачи воды
из обоих скважин будут иметь одинаковый ход. В момент же, когда потоки
сойдутся, произойдет относительное понижение подачи, так как одна скважіша
начнет перехватывать воду у другой. Взяв в этот момент сумму подач и разделив
ее па удвоенное расстояние между скважинами, считая по нормали к
направлению подъемного потока воды, будем иметь производительность потока на 1
единицу его ширины. Автор приводит пример такого определения и указывает, что
мощность потоки, в пределах г. .Харькова непостоянна, в одной половине города
она больше, чем в другой, в связи с тем что последнем случае скважины берут
водѵ в мелких песках.

— 238 —
Этот новый сиосоС определения мощности артез. потока автор опубликовал
также в Gesuii dhoi tsingpn іе иг 1927. В. 25. IS Inni. S. 409—472. в
нижеследующей статье( реф. № 54).
54. N. Malischevsky. Ein nenes Alittel zur Bestimmung der
Sttirke des Unterg'nmdstromes. Gos u nd li eitsi ngen ieu r. 1927.
H. 25. 18 Juni, 8 469—472.
Статья содержит описание указанного выше нового способа определения
мощности потока подземных вод (см. реф. № 53).
55. Ішк. В. II а з а р и в. Завбачаі-шя впеот весшшого водопілля
1927 р. па Дніпрі та його допливах—Десни й Лригг'ятн. Дек. У крмету
1927. Ч. 7, березеыь, стор. 132—137.
Приводятся кроме предсказаний высот предстоящего половодья также те
метеорологические данные, которые послужили для их вычисления, и те уравнения,
по которым сделаны предсказания па 1D27 г,
5В. Ішк. Б. И а з іі р о в. Наслідкп довготерміновпх завбачань висот
веспяпого водопілля р. Дніігра та його доилшіів у 1927 році. Дек. Б ш ч.
Укрмету. 1927. ч. 13. Травень, стор. 28;>—2S7.
Даются результаты предсказании высоты половолья 1027 г. и 7-мн пунктах
па Днепре, в 3-х—па Десне п в 1-м п.—г. Мозыре на р. Припяти, приведенные
также выше, па стр.... «Вістріі». Для Прннлтп действительная высота гребня
половодья-совпала в точности до I см, с предсказанной, тоже п для р. Десны в
Чернигове (с точпостыо до 3 см.) п для р. Дпепра в Никополе (с точи, до S см.);
в остальных же пунктах несовпадения заключались в пределах от 24 до 36 см.,
кроме одного м. Лоева, где действительная высота оказалась па 60 см. меньше
предсказанной. Автор указывает, что причиной неудачи в последнем случае Оыло
введение в предсказание—осадкон за апрель, тогда как гребень половодья в Лоеве
наступил уже 1-го апреля; равным образом неправильно было введено в
предсказание большое отклонение температуры бассейна вниз от нормы (па 2,G°C),
которого на самом доле не было. Если бы ввести в формулу предсказаний для Лоова
действительные величины атмосферных осадков н отклонения от нормы
температуры, то неточность предсказания составила бы лишь 7 см. (вместо (Ю см.), я для
Киева—всего I см. (вместо 27 см.). Это указывает па правильность составленных
Назаровым формул или уравнений регрессии для предсказаний высоты
половодья.
Можно здесь заметить, что н предложенное в «Декадном Бюллет. Укрмета»
1924 г: К» 7, стр. 12. уравнение проф. Е. Оппокова для р. Десны в г. Чернигове
в. 1927 г. дало бы при учете в койне февраля н в начале марта, при опубликовании
предсказаний, среднего количества осадков в бассейне за март—30 м.м. и за
апрель—38 м.м., а всего с ноября по апрель—150 м.м., н отклонения от нормы
температуры с декабря по март включительно на—0,6°Ц., высоту половодья в
Чернигове 2,41 с. над 0 или 513 см., вместо бывшей в действительности 26/ІѴ высоты
515 м.м., т. е. точность предсказания по этому уравнению была оы не меньшей,
чем н по уравнению В. Назарова. Точно также предсказание для Киева но
уравнению проф. Оппокова дало бы нисоту 2,37 с. = 505 м.м., вместо бывшей
в действительно 6—S IV высоты 500 м.м.
57. Е. Б. О п п о к о в. О границах высоких и низких вод. И з в. Г о п.
Гидр о л. II и с т. ,Мі 19. 1927, стр. 7—13, с резюме па франц я;:, на
стр. 14.
В этой статье автор, вместо обычных пределов высоких и низких вод,
принятых с 1009 г. за-грашщей и у пас, указывает на возможность установления
более узких пределов, в которых взамен среднего арифметического ну годовых
максимумов или годовых минимумов вводится наибольшее и наименьшее
значение за ряд лет средних годовых высот уровня, при чем нерядок вычисления
остается тот же, а именно: г., — 1/., {h'^max -\- h„) і е, -— '/» ('''плііи + /in)-
где hn—средняя годовая высота.
На примерах р. Десны у Чернигова за 188-1—1922 г. п Днепра у Киева за
IS70—190S автор показывает преимущества этих границ перед общепринятыми, как
в смысле более правильного и соответствующего действительности исчисления
продолжительности стояния разных уровней в течение года, так и
в смысле возможности но средним годовым высотам уровня за тот или иной

— 239 —
год сразу судить, по этим пределам, к каким годам—многоводным, средним или
маловодным относится данный год.
Более сокращенно об этих пределах говорится выше (стр. 141—145), в статье
проф. Е. Оп по ко на: «Межі внсокпх і ішінжнх вод», ц в реф. № 42.
II. Гидрогеология.
58. Проф. Н. А. Григорович-Березовский. Геологические
исследования вдоль ж. д. пинии Бахмач-Одесса. Ростов на.'Д. 1919,
54 стр.
Приводится ряд бур. скважин по названной ж.-д. линии, пптѳреепых для
выяснения водоносных горизонтов, например, Qyp. скважіша на ст. Біільмачевке,
глуб. 27,4 саяі.; па ст. Бахмач 2 скв. по 35 слишком салівн; на ст. Прнлукп, глуб.
40,5 саж.; в г. Прнлуках, одна, глуб. 92,3 саж., другая—73 саж. и третья 28,8 саж.;
в Ладппском монастыре, глуб. 24,7 cam.; па ст. Лішовицы, глуб. 32,7 саік.; на ст.
Пальмире, глуб. 25,1 саж.; ст. Золотопошс, глуб. 18.S саж.; 11 скважин у ж.-д.
моста через Днепр у г. Черкасс, глуб. до 12,5 саж.; ряд бур. скважин в районе
г. Черкасс, глуб. от 22 до 35 саж. и ряд простых колодцев, с данными
химического анализа води. Далее приводится несколько сісважіш по линии ж. д. к югу
от Черкасс, в районе правобережья Днепра, доведенных до продуктов
разрушения гранита на глубине 107—147 фут., например, на ст. Капнтаповке и других.
59. Л. Красівсысий. Геологічні досліди в Гайсинському ио-
віті на Поділлі в 1916 р. Збірник Природничоі Оекціі У к р.
Тов-;у. в Кніві, кн. 4. 1918—1919, стор. 74—119 з резюме на німецькій
ыові, стор. 116—118 і з картишо.
Гидрогеологический очерк Гапсияского у.—стр. 109—113 и резюме на нѳмѳцк.
яз. стр. US.
60. П. Г о л у б і в. Про річкові намули p.p. Згара, Ірттеня, Тяшина
(з 3 геол. врофіл.). Збірн. Укр. Наук. Тов. кн. 4, 1918—1919.
61. JjiTKOB. Б. Л. До гідрогеологіі міст Поділля. Бістник
Укр. Геол. Ком. В. з. 1922. Стор. з—34.
Гидрогеол. очерк г. Каменец-Подольска, е планом и данными о 70 колодцах,
бур. скв. гл, 452 ф., стр. 3—19; такой же очерк г. Могилсва-Под. (данные о IS
колодцах), с планом и разрезом, стр. 19—25; м. Ваппяркн, с планом, стр. 20—29 и
м. Яыполя,' с данными о гл. 62 кол., с планом и геол. разрезами, стр. 30—34.
62. Акад. П. А. Т у т к і в с ь к и й. Словечансько - Овруцькнй
вряж та узбережжя ріки Олавечпи. Геологічний та геоморфологічннй
omic. ВУАН. Труди Фізнко-Матем. Відділу. Т. I. в. I К. 1923. 71 стор.
3 резюме на нім. мові, стор. 55—63.
Гидрография р. Славечпы, стр. 11 н слрд. Подземные воды. Стр. 54.
63. Бурке ер. Е. С, проф. и Крокос, В. Й.,
Геологические и физико-химические исследования Славянских лечебных озер.
Курортное Дел о. М. 1923, № 7, стр. 5—12.
64. Проф. Г. Ф. М и р ч и Е к. Послетретнчные отложения
Черниговской губ. Глава I и Я. Вестник Моск. Горной Академии,
Т. П, 1923. Стр. 3—67.
Приложены геологические разрезы местности от ст. Репкк через г.
Чернигов, г. Пежин до ст. Лосииовкн и разрез левого берега долины Днепра против
г. Киева от ст. Даршщы до ст. Вобровнцы,
65. Г а п о и о в, В. А. Рельеф н подземные воды юга Украины. Т р у-
дыю.обл. ор га ни з. и о и з у ч. с.-х. мели о р аци й. Одесса. 1923
(1922), В. I, СТр. 12—16.
6fi. 13. А. Гапонов. Гидрогеологический разрез через Тирасполь,
Николаев и Качкаровку. Тр. Юж. Обл. Мелиор. Орг. в. 2, 1923.
Одесса. 1924. Стр. 57—75, с 1 лист, чертежей.

— 240 -
Разрез построен по данным 22 буровых скважші; из них самые глубокие--
в с. Иово-Грс-днсвке. глуб. 113,5 саж., до палеогеновых отложении, и в Кіщкаіівкоіі
леей, даче, глуб. 182 саж., доведенная до мела; большинство других скважин дохо-
дпх до средне-сарматских слоев. Данные химического анализа воды из 62
колодцев
07. .Ломов, Г., инж. О неі'ітраЛивадии шахтных вод и Донбассе.
Горн. Жури. М., 1924, !№ 4—5, стр. 425—428.
08. Проф. Л. К р а с і и с ь к и й. Гідрогеологічна основа Поділля.
Поясшоюча записка до гідрогеологічіюГ мани'). Каыен.-Под. 1924.
гъ стор.
Описание водоносных горизонтов Подолпп. Сведения о 100 бур. скваж. в 47
пунктах и разрезы -1-х Сур. скв. в г. Впшпше, м. Тульчипе, м. Шгінкове и с
Paxil ах-Л е со вых.
Проф. А. В. Крисов с кий сделал 'іакже доклад на нервом Всерос.
Гидрологии, с'езде 1024 г. в Ленинграде на тему: «Основные черты гидрогеологии и
гидрогеологическая карта По долин», резюме которого напечатано в Трудах с'гзда,
на стр. 2(і4—2(і7.
69. Проф. В. П. Лучпдкнй. Напорные воды в кристаллических
породах "Кпенск. губ. Изв. У к р. Отд. Геол. Ком. 1824, в. 4. Стр.
94—AS.
Несколько буровых скважші в pnilone ст. Казатнп, глуб. от 27,5 до 55 вале,
прошедших мощную толщу (19—31 саж.) каолинизпроваішых пород и
встретивших воду под напором, восходящую (па высоком плато) почти до поверхности
земли, в нижележащих, мало пзмепеных породах.
то. С. Г. К.оклик. Гидрогеологические условия т. Васильком,.
(Киев. губ.). Изв. У к р. Отд. Геол. Ком. в. 4, 1824, стр. 99— Ш.
Кроме бур. скважины в г. Васнлькове, глуб, 47,7 саж., доведенной до юрских
пород, приводятся данные о буровых скважинах: в м. Чернобыле, глуб, 110,7 саж,.
до юрских пород; в с. Кухарах, глуб. 117 фут. п Стопапецком сах. заводе, глуб.
147 фут., обе до мела; в Кагарлыкском сах. заводе, глуб. 259 ф., и Езсрапском
сах. зав. глуб. 549 ф.; 2 последние доведены до гранитов, а последняя шла в вго
продуктах разрушегаш и в трещиноватом граните 45G ф.; в Узпнском сах. заводе,
глуб. 246 ф. (до Киевского яруса и нижележащих каолинов).
71. С. Г. К оклик. Результаты 20-летнего снабжения Киева
артезианской водоіі. Труды 1-го Всерос. Гидролог. О'езда, 1924.
Ленинград, 1925. Стр. 263—204. (Резюме доклада).
72. А. Е. Зелеико. К підрогеологии Побужья в области
Украинской кристаллической полосы. Труды Первого Всерос.
Гидрологи ч. съезда. 1924. Ленинград. 1925. Стр. 252—253. (Резюме доклада).
73. В. В. Ду бяпскиіі. К геологии северной Волыни. Труды 1-го
Всерос, Гидролог, с* езда. 1924. Ленинград. 1925, Стр. 251—252.
(Резюме доклада с указанием о грунтовых водах).
74. Б. Л. Л и ч к о в. Гидрогеологические районы Украины. Труд ы
1-го Всерос. Г и др о л оги ч еск. С'езда, 1924. Ленинград, 1925,
Стр. 2С8—271.
Резюме доклада с указанием водоносных горизонтов Украины и краткой их
харакі ерпстшюй.
75. Акад. II. Тутковський. Уэбережжя рііш У борти. Укр. А п..
Наук. Труди Фіз.-Мат. Від. в. 4, 1925. 222 стор.
Гидрологическое описание реки, стр. 1—5. Геол. и геоморф, описание.
Подземные воды, стр. 207.
*) Составленная проф. А. В. Красовскпм гидрогеологическая карта
Подолпп в масштаОе 10- верст в 1 дюйме находится в распоряжении 11.-И. Инст. Вод.
Хоз. Укр.

— 241 —
■ те. Аі;ад. II. А. Ту т к о в съ к и И. Узбережжя рікіі Жерева. Гео
логічшгіі та геоморфологічітй оішс. ВУАН. Тр. Фіз.-Ыат. Віт, т I в о
Ш25. -13 стр.
Гидрография роки Жвропа, стр. :і—к
77. Акад. П. А. Т у т і; о и с ь к л и. ІІоні гисрдлоииии па Киі'в-
щшіі. Наукові Записки. Орган Н.-Д. Катедр. т. III. в. I. Геол.
1925. стор. 28—из.
Описание 2-1 буримых скиаялш; в JVііоія'. на Кпрпл. ул., Дом, зав., гл. 70,3 м.
іііь Делпоикт (Опии, гл. 22.il м.) п Казенный шшп. склад Л» 2—гл. 78 л.: и с. Мпроц-
ком. гл. 41 л.; с. Хотонс. гл. 47Л м.; л. Бытпеие, г,7. 33,2 м.; л. Фастопе, гл. Г>н.<1 л.:
Гкѵкн'і Церкви. і'Л. 47.G л.: с. Федоровке, гл. 2-1.1 л.: г. Ра.долыгле, гл. -10,2 м.;
с Кухарах, гл. 3S.P л.: л. Ходорково, 3 скв., гл. -Ш л.. 27 м. и 23,» л.; г. Сквпре
гл. :>й.5 л.; і'. Трактолпрове, гл. 31.-1 м.; м. Ііогуедаие. гл. ІІі.О л.; л. Степаапах.
гл. -la л.: г. Тараще-. гл. 20,2 л.; г. Зпсппгпродкг, гл. 31.2: с. Спфповте,- Улан.
окр., гл. -І:!.Г> л.; г. Черкассах, дне скп.. гл. ІНІ.1 » лЯ.л м.
is. Акад. IJ. А. Ту тко н с ы; п іі. Поліське нолике. о;іеро «Кплиь».
1-1 а у і; о іі і о а и и с і; п, т. 111. в. I. Геол. 192."і, crop. o's—Чі.
Гидрогрпірпя озера: подр. указ. литературы. . .
7!). Акад. II. А. Ту тков с і>к.н іі. Узбережжя рікиВул.'я, (у сс-
редпій ііоготечіі). Геол. іі геоморф. оппс. Н аукові 3 an и о і; и. т. III.
I.:. 2. Геол. IfJ-iti. Стор. 101 — 1 о9.
Гидрография. Подземные воды. Подр. указатель литературы.
НО. Ыушкетоіі; Д. и И о г р с 0 о л Н. Одесские оползни. Изв.
Гео.'і. Іі О М л т. Лгр. Н)2б (1921) Л» S. пр. 177—I ^4.
ч I. Е. О и и о і;. о л. Украинская тектоническая мульда и Полесски іі
девопскніі нал пи современным скедевллм. 13 m л. Мое к о иск. Общ.
Ее т е с т іі о и с п. Отдел Геол. т. III. Іі>2;>, .V 1—2. стр. 30—ВО с резкіме
і;а немец, яз.. стр. 59—w,
ІІрпі;одіПічі сведения о целом ряде буровых скважпп к paiionc лоловоіі луль-
ді.і, іірпгягііваііицеі'іся из Полесья и пределы Украины но направлению і; г. Харь-
і.ччіу и продолжающейся далее к г. Царицыну и Астрахани.' С-ведевпя выходят
чаетью за пределы Украины, как на ооноро-г.о<"гоко н северо-западе л у льды. так
и на тгп-воетоке ее. Ср. ппѵко реф. .N'j S3.
42. Б. П. ."1 у ч и цк п іі. Данные но гидрогеологии
северо-восточной Украинской артезианской мульды и енлзн с вопросами
водоснабжении сел и іт-1 одок. IJ ;і ]'. У і; р. Отд. Геол. Ком. 192(>. в. Ъ: стр.
і\і—94, с. картон, геологи ч. ра::рс:;амп и с резюме па франц. лзъгке ').
Содержит подробную характеристику водоносных горизонтов: Вучакгко-Ка-
пеііекого [под плаетол голубого мергели, или Киевской еппеп спопдплоьоі'] глпшл.
сепоМаііекого шодмелового] и юрского, в пределах Украинской. артезианской
MJ ЛЬДЫ.
83. Г. Бурении. Гидрогеологическая карта Черниговской губ.
(в старых ее границах). II з в. У к р. О т д. Г с о л. \і о м.- 1926. в. S.
стр. 101—іі:>. с картоіі и рнзгезамн -).
К работе приложено несколько больших таоллц, в кпторых сгруппированы
даініыг о 26 бур, колодцах, перушііх воду п І'іуча-і.тко-Іѵаооиоко.ч иодоносиом го-
ріізипті.': о :>2 Гіур. колодцих. Донодеопых до Хіірг,і;оисі;ого яруса: о Щ колодцах
с іюдоі'і из ІІолтаиского яруса пли іпі до.'іс;ішіиош>іх песков, и о ііі килодцах
с нодоіі из послеледниковых пссі.'ов.
') 1і[)оіі). И, ІІ. .:1 учпц іѵіі л составлена, по поручению Мол imp. Отд. НКЗУкр.,
гидрогеолог, карта Полтавской губ. (с песк. геол. разрезали), и ласш, II) не. іі 1 д.,
копии которой имеется п распоряжении П.-ІІг. Мнет. Поди. Хоз. Уі;|).
;) С-ообщсппо Г. С. Гі у |) с и п и а ппд тел ;і,'е лаг.тавпел напечатано в Трудах
1-го Нггрос. Гидрологич. с'езда 1021 г. в .Ленинграде,. 102/і. Стр. 210—2ГіО.
Шсті- и;

— 242 -
S4. Проф. А. В. Красовскиіі. Геологический очерк Брацлав-
іщшы. Отчет Укр. 0^'Геол. Ком. но геол. исслед. 1922 г. Ч. і. Кат-
Под. 1Я27. 54 СТр.
Приводится ряд буровых скважин на Шпнковском сах. заводе, гл. до 20,7 сауі,-.,
ряд простых колодцев в Брацлаве и буровая скважина, глуб. 38.fi саж. в с. Рахпы-
Лесовыо.
85, Е. Oppokov. Le geosyncKnal de l'Ukraine et la Barriere Do-
vonienne du Polessje d'apres les renseignements recents. Annales do
la Soc. geol. tie Belgique. t. XUX. 1927. 25 p.
Приводятся многочисленные данные о буровых скважинах в районе Украинской
меловой мульды с рядом поперечных профилей и таблиц, отсутствующие в
работе, реферированной под № 81, напечатанной па русском языке.
S(i. Проф. П. А. Двоичен ко. Артезианские воды, и ісолодцм
Меллтопол ьского округа. Т р. 10 ж. Обл. М е л и о р. Орг. в, Ѵ'П.
Одесса. 1927. ХХѴШ-Н20 стр. О приложением g геол. профилей и с
отдельной картой, составленной Ю. 0. М. 0.
1і работе сосредоточены сведения о 478 бур. колодцах Мелитопольского
округа и приводятся разрезы Ѳ2 бур. скважин, по которым составлено 6
геологических профилей; дается 8 химических анализов воды. В пояснительном тексте
к перечисленным данным н чертежам, па 28 стран, с отдельной пагинацией,
дается характеристика водоносных горизонтов.
В этой работе опубликована, н притом далеко не в полном об'емв, часть
того, весьма обширного, материала, который имеется в распоряжении проф.
П. А. Двойчонко за 20 лет его практической работы как по Мелитопольскому
округу, гак и по другим смежным округам, входящим в состав быв. Таврической
губ.; материал этот подготовлен к печати и передан П. А. Двоичен ко частью
в распоряжение Ю. О. М. 0.. частью—в Научно-Ис следовательский Институт Вод.
Хозяйства').
Частично опубликованный Ю. О. М. 0. материал издан весьма недурно и
снабжен пометкой на обложке книги: «Под общей редакцией Зав. О. М. О. 7т пр.»,
вызывающей недоумение, в чем таковая могла выражаться при печатании
табличного материала п чертежей проф. П. А. Двои ченко, кроме простой корректуры
текста п таблиц, если не считать нескольких пропусков номеров екпашпн в
геологическом разрезе К° 6, на стр. 87—89, и других мелочей, к тому же оставшихся
по выправленными.
S7. Е. Л. Ли ч ков а. Каталог буровых окважин Украины (бывш.
Волин.. Киевск., Подольской, Полтавск., Харькова;, и Чернигов, губ.).
Вып. I. Под общей ред. Укр. Отд. Геол. Ком. и Сев. Обл. Мел. Орг. Киев,
1В27, 190 стр., цена 3 рубля.
Список 1261 бур. скважин с цифровыми данными, распределенными в 17
графах в виде таблиц, с указанием в конце перечня литературных и ire опублико-
валпых источников получения этих данных. Характеристике водоносных
горизонтов уделено всего 2 страницы—VI и VII.
Материалы для этого списка тщательно собирались втеченно ряда лет
в Украинском Отделении Геол. Ком, Е. Л. Лнчковой п в копни имелись в
Мелиоративном отделе IffiiJC, в виде буровых журналов для целого ряда скважин
Опубликование перечня скважин с главігейшпм цифровым материалом и
указанием водоносных горизонтов, е распределением еввалшн по округам,
представляет лишь первую попытку практического использования собранных материалов.
для удовлетворения ближайших запросов практики. И такая попытка не лишена
известного практического значения. Она выполнена в С. О. М. О. на кредиты НКУ
лишь после того, как вопрос об обработке и опубликовании каталога буровых екга-
.жшг Украины был поднят Научно-Исследовательским Институтом Водного
Хозяйства Украины и по инициативе последнего обсуждался на 2-м Геологическом
С'ѳздо в Киеве. Не в таком виде Инст. Вод. Хоз. представляет научную обра-
*) Подобные же списки с главнейшими данными для многочисленных бур.
колодцев и скважин (467) по Евпаторийскому округу (уезду) и по
Симферопольскому и Севастопольскому округам (436 колодцев), составленные проф. 11. А
Двои чей ко, изданы Крымводхозом в 1922 г.

— 2-13 —
ботку собранного материала н «го опубликование'), но все жѳ его инициатива
и данном вопросе но пропала даром и способствовала лкорскшему частичному
опубликованию Н. К. 3. С. хранившихся там в теч- і"іе ряда лет материалов
практического характера, никакого отношения к С. О. М. 0. не имевших п не им
собранных.
Институт Водн. Хо;і. Укр., приступивший к собиранию и обработке
материалов но гидрогеологии и водоснабжению Украины еще до организации С. О. М. О.,
встретив отказ со стороны Мслморат Отдела ИКЗ передать материалы по буро-
пым скважинам, имевшиеся в распоряжении итого Отдела и поступившие затем
в С. О. М. О. после его организации, получив уже от последнего предложение
передать ему для опубликования собранные Н.-ІТсл. Институтом Водн. Хоз. Укр,
.материалы, естественно отклонил это предложение, хотя С. О. М. О. к участию в
обработке материалов привлекло, с зачислением в свой штат, и паучн.. сотрудника
Инст. В. X., геолога Г. С. Буренина,—отклонил, считая, что С. 0. М. О. берется
в данном случае за ту работу, которая уже была начата и велась Н.-Исл. Инст.
Водн. Хоз. Украины в порядке его прямых функций и утвержденной программы;
получив случайно доставшийся материал и кредит ИКЗ на его издание, С. О. М. О..
будучи по существу дела и по своему составу производственной организацией
МКЗ. вынуждено было прибегнуть к помощи Укргеолкома и отдельных его
сотрудников п сотр. Н.-И. Инст. В. X. для выполнения научной обработки доставшегося
материала.
Несмотря на двойную редакцию, ряд цифр "Каталога» потребовал
исправления от руки; вместо слова «дебит» везде фигурирует бухгалтерское выражение
«дебет»; па стр. 186 фамилия Выдр ни превратилась в Ведрнн; на стр. VI,
в выноске, 1-й Гидрологический С'езд именуется «Гидрогеологическим» и т. д.
Следует иметь в виду, что определения высот устья наших скважин, а след.
п уровней в них воды, вообще оставляют желать весьма многого в смысле
точности их приводки к ур. моря н требуют во многих случаях проверки
посредством привязки к маркам Гл. Штаба по линиям ж. д. и т. п., что делалось очень
редко. В атом отношении и данные «Каталога» прежде всего требуют проверки.
III. Научно-Исслед. Институт Водного Хозяйства Украины.
68. Проф. Ѳ. Они оков. Проект заснуванпя Науково-Досіід-
чого Інституту Водного Господарства Украіни. Вістник С.-Г.
Науки, т. П., вип. I, 1923, стор. 63.
89. Проф. Ѳ. О іі п о к о в. Про потребу заснувати Науково-До-
слідчиіі Інститут Водного Господарства Украіни. Тези доклада 1-му
Всеукр. З'іздові в справах маліораніі й землеустрого. 1923 р. Вістник
С.-Г. Науки, т. II, 1923, вип. I, стор. 20—21.
90. Е. В. О п п о к о в. О необходимости учреждения Научпо-Иссле-
довательского Института Водного Хозяйства Украины. Тру ды 1-го
Всерос. Гидрол. О'езда, 1924. Ленинград, 1925, стр. 421—422.
(Резюме доклада).
91. Е. В. Оппоков. Полтора года деятельности Научно-Исследо-
вательскоіі Кафедры Гидрологии в Киеве. Труды 1-го Всерос.
Гидрол. О'езда. 1924. Ленинград,'1925. стр. 573—574. (Резюме
доклада).
92. Проф. G. В. Оппоков. Про потребу заснувати Науково-
Дослідчий Інститут Водного Господарства Украіни. 3 а и и с к и К и}' в.
С.-ГОСП. ІНСТ. Т. Г. 192G. CTOp. 19S—202.
S3. Проф. Е. В. Оппоков. Научно-исследовательский Институт
Водного Хозяйства Украины в Киеве. Б го л. Орг. Ком. 2 - г о В о д о-
п р о в. С езда в Харькове. 1927. >$ 2, и отдельно 7 стр.
') Для примера можно указать хотя бы па издания: Ergebnisse von Boh-
rungenlK. Keilhaok, И. I—V, 1906—1909 и 'О. Soli rei her, H. VI—ѴПТ, 1914-
1922 (имеются в библиотеке Н.-Ипст- Водн. Хоз. Укр.).

Kurze Ubersicht der hydrologischen Literatur der Ukraine fiir die J. І9І8—1927.
Von Prof. E. Op рок о w.
]. Ну d volop'i e.
1. I'ber Hydrolopie im allgenieinen und Hydrolush1 von Dnjopr im einzelnsn, von
Prof. E. О p р о k oiv, ilitteilungen der Ukiainiaelien Gesellsehalt der
W isse n в i; h alten ли Kiew. Naturkundl. Section. Lief. 4. HIIS—1919. Kiew. 19111,
S. 39—50. Ausfiihrliches Resume in deutsch. Sprache. S. ."Ц —">-i.
2. Uber die Ausnutzun^ der Wasserkiafte der Ukraine, von Prof. E. О p p о k о •*■■
Mitteil. der L" k r a 1 n. Gesellsehalt der Wissenschaflen z u Kiew
Technisclin Section. Lief, 4. 191S. Kiew. S. 6;i--74.
8. Uber die Beobachtungen der Baden-Vordunstung in der Stadt Pinsk und im Orte
Wassilevilsc.ii in 80-n Jahren. Von E. Орроколѵ. G e о p h p. S a m m I u n g des
Phys. H aupt-Obs er v. St.-Petar«b. 1014. S. 127 — 114. Hit Zusammenalassungin <l,
deutsch. Sprache S. М2-Ш.
1. Uber das Hochwasser des jetzigen J ah res (1920). Probe des Vorausaagenoi
der HochwasserhShe und Hoehwasserdauer bei Kiew nach den Annabel) ltiSl —192U
von Ing. Arlemjewsky. .D n j e p г о v s к у W о d n у Transport". 1920, А» 1. Kiew.
о. Hydrologische und hydrographische Skizze des Gouvernements Kiew. Naturkundl.
Bescbreibung. von Prof іч1. 11 alt si m о v i t s с h. Lief. 1. Kiew. Gouv. Statist. Bureau.
Kiew. 1920. 32 S
6. Fluss-Hydrologie von Gouv. Kiew. Katurkundl. Pesehreiuung von Prof. N. U а к з I-
mo w it sc h. Lief. 2. Kiew. 1920. o0 S.
7. Uber die Elektrificierung des Umkreis v. Kiew, im Zusammenhang mit der Aus-
nutzung seiner WaseerkraftP, von Prof. N. Ы а к з i m о v i t а о h und Ing. S. P i s s а г е w.
Joiiro. d. Kiewer Gouv. Окоп, Hera t ung. 1921. ,*6 2. S. 3 —3S.
8. Ubergang des Dnjepr bei Kiew mit Ketten- und Eisenbahn-Brucken und die
Regulationsarbeiten bei Kiew. Tecbnik u. Okonomik der Verkehrswege,
von Prof. A. M. Fro low. 1H22. Moscau. 2. Bd. № 18. S. 21;-!—214.
U. Der Zustand der Wasserversorgungim Russland im allgemeinem, insbesondereder
Kohlengruben, von I. Tii rj u ко w. „To p 1 i v n oj e D e lo". iloskau. 1922. J4S. S. 62—53.
10. Arbeits-Programme des Hydro me teorol. Bureaus v. Ukrmet., von Prof. E. 0 p-
po ко v. Jnf orm. dull. d. Ukrmet. I. Bd. 1922. H. 22-25. У. 16—17.
11. Uber die Abflussgrb'sse desCliorol-Flusses bei der Stadt Mirgorod, Gouv. Pol-
lawa, von Prof E. О p p ок о v. Inf. Bull. d. U к r m e t. 2. Bd- 1923. H. 1—3. S. 29—39.
12. Die tisbedeckimg des Flusses Desna bei d. Stadt Tschernigow, von Ing.
S. К о m а г n i t z к у. I h i d. S. 10-41.
13. Jitykroklimatische Raionen der Gegend von Poltawa, von Ы. Ssambikin.
Poltawa. 1923. !!!l. S.
14. Die Abfiihruiig und Aufspeichening von (iussregenwasser. Grenzgussregen.
Von Akad. Prof. B. S г e s n e w s к у. [ n f. В u 11. d. Ukrmet. 2. Bd. 1923. H 1-6. S.
33 -3S.
15. Wasserhaushalt von Dnjepr und seiner NebenflUsse im J. 1921—1922, von
A, Artemjevsky. Teohnilt und Economik der Verkehrswege. iloskau.
1923. № 2. S. 90-96,
16. Von der Ausnutzungder Wasserkraft des Flusses Rossj fiir die Elektrifizierung
der Ortschaften der Gegend von Kiew,. von Prof. A. Krukovsk-y und Ing. P. Iva
now. J о u г n. der Kiew. Gouv. 0 к о п. Б e r a t u n g: К i e w. 1923. J* 2. Б. 90- ІУЛ.
17. Zur Frage der Wasterkraftausnutzung fiir Кіелѵ von Ing. S. Pissarew,
ibid, S. 94-97.

— 245 —
18- Hydrometrische Arbeiten und Priifung des Einflusses der Wehre auf die Geschwin-
digkeit des Wasaera und d*s Durchwaschim des Flusabodens d. Nordl. Donetz, von
A. F i dm.au. „W a ss e r t г a n s p о г t". Moskau. 1923. № 4. S. 419-438.
19. Ober Prof. A. Artemjewsky's Yoraussajjen von Ilochwasser des Dnjeprfluases
bei Kiew in d. J. 1922 u. 1921, von Prof. E. Op p о к о w. Inf. Bull, d, U к r met.
2. Bd. 1923. H. 4-6. S. 72-7U.
20. Abfluss dea Siidl, tiug, von Prof. E. 0 p p □ к о w. Ibid. S. 7a— 79.
21. Uber das Abflussregime des Siidl. Bug und die Moglicbkeit der Ausnutzung
seiner Energie, von Ing. V7 Popow. Abb, d. S ii d. M e 1 i о г. Organisation.
2. Heft. 1923. Odessu. S. 77—84.
22. liber das Hochwasservoraussagen von Dnjepr bei Kiew, v. Prof. E, Oppokow.
Nao h г i о h t e n d. R u s а. И у d г о 1, I n a t. H° 11. 1924. 17 S. mit Resume in d.
franz. Sprache.
23- Dec Korrelatioiiszusammenhiiiig des Abflusses von Dnjepr bei Kiew und del'
Niederschliige wied.Temperatur aeines 1-lussgebietos oberhalb Kiew fur die Periode 1876,7-
-1908, v. Prof.E. Oppokow. Inf. Bull. d. Ukrmer. Я Bd. 192-1- H. 1-3. S. 1—15.
24. Voraussagen dea Hocbwassers d. Dnjepr Lei Jii»w im J. 1924, von Prof.
IS. Oppokow. Dekad. Bull. d. Ukrmet. Miirz. 192-1. H. 7. S. 6—11.
25. Die AbhlLngigkeit der Hochwasserhbbe der Desna bei Tschernigow von d. Nieder-
schlags menge und Temperatur des Flussgebietes nacb den Angaben von J. 1SS5'6 —1917,
von Prof. E. Oppokow. Inf. Bull. d. Ukrmet. 3. Bd. 1924. H. 4—6. S. 78-81-
26. Der Zusammenbang zwischen d, Wasaeratandshohen des Dnjepra, bei Kiew und
denselbi'-n in einigen Punkten unteibalb Kiewa von Dipl. 1 cijr. A- 0 g i j e w а к у. Forsch.
"Wissenscb. Katbeder der Hydrologie zu Kiew, Wisaensch. N о С i z e n. 1 Bd. 1924.
17 S. mit Resume in d. deutscb. Sprache.
27. Zusammenbang der Wasserstluide des Dnjepr bei Kiew und der Fliisse Pripjatj,
Beresina, Ssosh und Desna und dossen Auanut/ung fur kurzl'riati»es Yorauaaagen der
"Waaserstilnde des Dnjepr, von Dipl. Ins;. A. Ogijewskv. Inf. Bull. d. Ukrmet.
3. Bd. 1924. H. 10—12. 1925. Kiew. S. 171-192.
28. Die Resuliate des llochwassei vorauesagens von Unjepr und Desna im J. 1924,
von Prof. E. Oppokow. Inf. Bull. d. Ukrmet. 3. Bd. 1924. 11. 7-9. S. 114—116.
29. Die Result ate des kurzl'rUtigt-n Yoraussagens tier Wassersliinde d. Dnjepr in
einigen Punkten unterhalb Kiews nacb den Wasseratandhohen Kiew bei Ende 1923
von Prof. E Oppokow. Abb. d- 1. R u a s. h v d v о 1. К о n g r e s s zu Leningrad
von 1924. 1925. S. 422-429.
30. Niederschlagshoben in d. Stadt Kiew fill- 70 Jahi-u 1854—1923 J. (monatlichl
von Prof. E. О p p о It о w. Inf. В u i 1. d. Ukrmet. 3- Bd. 1924. H. 4—6. S. 70—73.
31. Hydrometeorol. Regime des Winter 1924—1925 im Flussgebiete des Dnjeprs
oberhalb Kiews und einige Scbliiase iiber den moglichen Character des Hocbwassers
dea Dnjeprs bei und unterbalb Kiew im J. 1925, von Dipl. Ing. V. N a s а г о w. D e к a d,-
Bull. d. Ukrmet. 1925. H. 7. S. 6-9.
32. Die WaaserschlLtze der Ukraine, von Prof. E. Oppokow, mit Beilage: „Von
Wasaerkraftanlagen. Wehren und Wasserreservoiren im Aualande. 1925. 161 S. mit einer
Karte. (Herausie». von "Wiss. Techn. Abt. des Ob. Yolkswirtsch. Rates der Ukraine].
33. Einige Problcme der Hydrologie der Niedcrunjrsflussgebiete, insbesondere des
Dnjeprs oberhalb Kieiv, von Prof. E. Oppokow. Nachrichten des Hubs.
Hydro!, Inst. № 12. 1925. 17 S. mit Resume in d. franz. Sprache.
34. Die Wasaerwinschaftsfrage in der ktaatS|ilankommiasion U. S. S. R., von Ing,
V. Spfo«e. JVirtsehaft der Ukraine. Charkow, 1925. № 1—2. S. 176—177.
35 Der Siidliche Bug und die Ausnutzung seiner Energie, von Ing. V. Sproge.
.Wassert ransport':. Moskau. 1925. Л» 11. S. 681—684.
36. Wasserversorgung der Stadt Shitomir, von Ing, N- M a 1 i s с h e w s к у. P г о-
filaktische Medizin. Charkow. 1925 J* 3. S. 50-54.
37. Das Flussregime des Dnjeprgebietea im hydrolog. J. 1922--1U23, von A. A r t e m-
jewsky. Verhand. d. 1- R u s s. H у d г о 1. К о n g г e s s. Leningrad. 1925. S. S4—87.
38 Xur Frage der Erlernung der Elemente dea Aufgehens der Fliisse, besonders
d. Dnjepr bei Kiew nacb d. Angaben 1877—1921, Von A. A r te m j e w s ky. Ibid. S.
357-360.
39. Die Frage Liber die Wasserkatasteraufstellung fur Ukraine. Von Ing. V. S p г о g e.
Ibid. S, 153-154.
40. Die klimatischen Elemente im Flussgebiet des Dnjepr obeih.ilb Kiew und seiner
einzelnen Gebietsanteile wiihrend des Zeitraumes 1909 — 1917, von Dipl- Ing. S. К о m a r-
nitzky, Jlat. zurgeophys. Charakteristik der Ukraine, III, l?d. lif. 1.
1925. 4'2 S, mit kurzen Zuaammenfasaung in detacher Sprache. S. 43.
41- Hydrotrraphiscbe Skizze der Desna, von Dipl, Ing. S. Komarnitzky. Ibid.
Bd, 1. Lief. 8. 1926. IS S.

— 216 —
42- Die klimatischen und hydrologischan Yerhiiltniase des Flusagebietes der Dasna
in dem Zeitraum von 1884 —1922, von Prof. E. О p p □ к a iv u. Dipl. Ing. S. Кош
aril І t z к у. Mat. z. G а о p h у s. Char. d. Ukraine. Bd. t, Lief. 2, Kiew. 1926. 60 S.
rait d, ausfijhrlichen Zusammenfassung in deutBchar Spraehe au[ d. S. 63—71.
13. Voraussagensversuch der Ilochwasserst'ri.nde des Dnjeprs in d. J. 1923—1925,
von Prof. E. Oppokow. Nach rich ten d, Russ. Hydro I. 1 n s t. J* 16 1926.
K. 7—23, mit Resume in d. franz. Spraehe.
14. Moderne Methoden des Flusawstsaerstandsvorauasagena in N. Amerika und deren
Suhatzung, von Dipl. Ing. A. Qgijeivsky. Dekad.-Bull. d. Ukrmet. 1926.
■15. Jahrbuch d. Hydrometrischen Dienstes von Ukraine. 1. J. 1926. Kiew. 1927.
2(,i2 S. Unter. Red. des Leiters Dipl. Ing. S. Komarnitzky.
46. Ubereicht der Gleichungen und Normen des Masimalen HochwasBarabflusses
und die Bedingungen ihrer Anwendbarkeit in verachiedenen typiachen Bezirken der
Ukraine, von dipl. Ing. V. Nazarow. Jahrbuch des Hydrometr. Dienstes
von Ukraine. 1. J. 1927. S. 55 — 112 und besonders S. 60. Mit 2 Graph. Vonvort von
Prof. Е. Oppokow.
47. Verbesserungsversuch der Voraussagensglaichung von Prof. E. Oppokow
langfristigea Yoraussagen der Hochwasserst'ande des Dnjepr bei Kiew, von Dipl. Ing fiir
V. Nasarow. Inf. Bull. d. Ukrmet. Bd. 5 V —V. 1925—6. Kiew. 1927. S.81—90.
Mit Zusammenfaasung in engl. Spraehe.
48. Der Zusammenhang zwischeii den Hochwasserst'd-nden des Dnjepr bei Kiew,
Lojew, des Flusses Pripjatj bei Mosyr und der Desna bei Tschernigow und den klimati-
schen Elementen ihrer Abflussgebieten, von Dipl. Ing. V. Nasarow. Ibid. S. 90—101-
mit Resume in engl. Spraehe.
49. Zur Frage iiber den Bau von Abflusskurvan fiir die Winterzeit, von Dipl. Ing
А. О g i j e w s к у. Ibid. S. 36—44.
50. Die hydrophysische Methsile von A. Meyer Гиг die Berechnung der Abflusshb'he
und die Bedingungen ihrer Anwendharkeit in Ukraine, von Dipl. Ing. V. Nazarow.
Ibid. S. 30-36.
51. Die differenzialle Methode fiir die Barechnung des vialjahrigan Abflueses v.
ilem Flusagebiete bei Abwesenheit von hydrometrischen Angaben nach dem Ptinzip des
Prof. G. Langs (Charkow», von Dipl. Ing. N. Tschebotarew. Nachrichten
d. L a n d лѵ І г t s с h. Inst, г и С b a r к о w. 1926 Lift. 7. S. 69—90.
52. Der Zusammenhang zwischen den meteorologiachen Faktoren und den Korn-
erntan auf der Ukraine, von N. Rosow. Inf. Bull. d. Ukrmet. Bd. IV—V. 1927.
S. 102-118.
53. Zur Frage iiber die lliichtigkeitsbestimmung des Unterkreidischen artesischa::
Stromas bei d, Stadt Charkow, von Prof. X. ЛІ a 11 s с h e w s к у. К о m m и n. W i r t-
я ch a ft. Charkow. 1925. №2. 17 S. und Verhandlunzen d. 1. (Congresses
fiirForschungder Produkcier. Krafte undd. \'oiks wirtsc hart der
Ukraine. Bd. I. Geologie, 1926- S. 302—323.
54. Ein neuss Verfahren Гиг die Bestimmung der Miichtigkeit eines Untargrundstromes,
von Prof. N. llaliachewsky. GeBundhaitslngenieur. 1927. H. 25. S. 469—472.
55. Yoraussagen der Hochwasserstiinde im J. 1927 des Dnjepr und sener Neben-
Duaae Desna und Pripjatj, von Ing. V. Nasarow. Dakad. Bull. d. Ukrmet.
1927. N. 7. S. 132—137.
56. Resultate des langfristigen Voraussagena der Hochwassersho'he des Dnjepr und
seiner Nebenfliisse im J. 1927. Von Ing. Nasarow. Ibid. II. 13. S. 2S5—287.
57 Uoer die Grenzen des Hoch-und Niederwassers. Yon Prof. Oppokow. Bull,
de l'lnstitut H у drol о gi cj и e. Leningrag N. 19, 1927. S. 7—13 mit Zusammen-
tassung in der franz. Spraehe auf d. S 11.
IS. Hydrogeologie.
5S. Geologische Untersuchungan in Hajssyn-Bezirk (Podolien) im J. 1916, von
A. Krassiwsky. Sammelschrift d. naturwiss. Section d, Ukr. Ges.
il. Wissenschaften І п Kiew. Bd. IV. 1918—1919. S. 74-119, mit
Zusammenfaasung in d. dauteehen Spraehe. S. 116—118.
59. Uber die PI us sab la ae run gen von Sgar, Irpenj und Tjasmin, von P. Golubow,
Ibid. S. 120-123.
60. Geologische Unteriuchungen liinge der Eisenbahnlmie Bachraatscli-Odessa, von
Prof N, G ri go г о w i ts с h-B e re so w sky. Rostow am D. 1919, 54 S.
Gl. Zur Hydrologie der Stadte von Podolien, von 11. Litschkow- Bull, de
Cora. G о о 1. d e 1'Ukraine. Fasc. 3. 1922. p. 3—34.
62. Dar Slawetschno-Owrutsoher Riicken und das Uferland des Flusses Slawetschna.
Geol. u. Geomorphol. Besehraibung, von Akad. P. Tutkowsky. Ac. d. Sciences de

— 247 —
l'Ukraine. Mem de la Clause d. Sc. Phys. et. Math. t. 1. Fa3C. 2. Kiew. 1923. 73 S., mit
Zusammonfassung in deutsehen Sprache. S. 55-63-
63. Geologiache und physikalisch-chemiache Untersuchungen der Нѳіізѳеп von
Slawjansk, von Prof.E. Burkser und V. Krokosa. „Kurortnoje Djelo". Moakau.1923
№ 7. S. 5—12.
64. Die uachtertiare Abla^erungen von Tachernigow, von Prof. G. Mirtachink
Zeitscr. der Moskauer Berg-Akademie. Bd. 2. 1923. S. 3—67.
6o. Hydrologiachea Profil durch Tiraapol, Nikolajew u. Katachkarowkp, von E. G a-
p о п о w. А о b. d. S ii d 1. M e 1 i о г. Organisation. Lief. 2. 1923. Odessa. 1924. S.
57—75, mit 1 Bl.
66. Daa Relief und das Grundwaaser von Siid.-Ukraine, von E. G-aponow. Ibid.
Lif. 1. 1923. S. 12-16.
Q7. liber die Neutralisierung dea Grubenv, assera im Donbas, von Ing. G. Lomow.
„B er gb a u-Journal". Moskau. 1924. № -1—5. S. 425-428-
68. Die Grnndlage der Hydro geologie von Podolien, von Prof. A. Krassowsky.
Explicationsnotiz zur hydrogeolog. Karte von Podolien, liamenetz-Podolsk. 192-1, 25 S.
60. Druckwasaer in kriatallinischan Geateina dea Gouv. Kiew, von Prof. V. Lu-
tsehitzky. Bull- de la Section de l'Ukraine du Comite Geol. Faac. 4.
1924. p. 94-98.
70. Die hydrogeol. Verh&ltnisae der Stadt Wasailkow (Gouv, Kiew), von S. К о к 1 i к.
Ibid. S. 101-115.
71. Reaultate der 20-J'rihrigen Yersorgung dea Kiewa mit dem artesischen Waaaer,
von S. К о к 1 i к. А о h. d. 1. R u a s. И у d г о 1. К о n g г e s a. Leningrad. 1925. S. 263—264.
72. Zur Hydrologie dea Buguferlandea im Gebiete der kristallinischen Zone der
Ukraine, von A. Selenko. Ibid. S. 252-253.
73. Zur Geologie von Nord-Wolynien, von V. Dubjansky, Ibid. S. 251-252.
7-1. Hydrologiache Raionen von Ukraine, von B. Litschkow. Ibid. S. 26S—271.
75. Daa Uferland des Plussea Ubortj. Geol. u. geomorph. Beschreibung von Akad.
P. Tutkowsky. Ukrain. Akad. der Wisaenaeh. Abb. d. Phys-Mat. Abt. Lief. 4- Kiew.
1925. 222 S. Mit kurzer Zusammenfaasung in deutseher Sprache auf d, S. 208.
76. Daa Uferland dea Ріизаеэ Sherew. Geol. u. geomorph. Beschreibung, von Akad-
P. Tutkowsky. Acad. d. Sc. de l'Ukraiu. Mem. Phya. et Math. T. 1. Faae. 6, Kiew-
1925. 43 S.
77. Die пеиѳп Bohrnngen im Gegend v. Kiew, von Akad. P. Tutkoweky.
Wissenscli. Notizen. t III. Lief. 1. Geol. 1925. S. 28—53.
78. Der grosae Knjasjaee im Poleasje, von Akad. P. Tutkowsky. Wiaaenaeh.
Notiaen. Bd. III. Lief. 1. Geol. 1925. S. 68-81.
79. Das Uferland des Fluasea Ush. Geol, u. geomorph. Beschreibung von Akad.
P. Tutkowsky. Wissensch. Notizen. Vol. 111. Book 2. Geol. p. 101—159.
80. Herabrutschungen bei Odesaa. Von D. Muachketow und N. Pogre-
b о w. N ach r i ch ten des Geolog. Komiteee. Leningrad. 192S (1924), №8.
S. 177-184.
81- Die tektonische Mulde der Ukraine und der devoniache Riicken im Polessje
den gegenwartigen Angaben nach,von Prof. E, Oppokow. Bull. d. Мозк. Natur-
foracher-Gesellsch. Abt. Geol. B>I, III. 1925. № 1—2. S. 30—60. Mit Zuaammen-
fasaung In d. deutsehen Sprache auf d. S. 59—60.
8i. Die hydrogeologische Verhaltniase der Nord-oatlichen arteaiaclien Mulde von
Ukraine im Zusammenhang mit der Waaserveraorgungsfrage der Dorfer und Stadte.
von Prof. V. Lutschitzky. Bull, de la Sect, de l'Ukraine du Comite
Geol. Faso. 8- 1926. p. 67—98, mit Zusammenfaasung in d. franz. Sprache. S. 99—100.
83. Hydrologische Karte von Gouv. Tschernigow (in friiheren Granzen), von G. В u-
гѳпіп. Ibi d. S. 101—115.
81- Die geol. Skizze der Gegend von Brtitzlaw, von Prof. A. Kraaaowaky.
Kamenetz.-Pod. 1927. 54 S.
85. Le geoaynclinal de l'Ukraine et la Barriare Devonien du Folesaje d'apres Іез
renceignementa recenta, par E. Oppokov. Annalea de la Soeiete Geol. de
В e 1 g l q и e, t. X L1X, 1927. 25 p.
8S. Daa artesiache Waaser und die Brunnen des Kreisea von Melitopol, von Prof.
P. D vojtachenko. A b h. d. Siidl. Malior. Organis. Lief. 7. Odeeaa. 1927.
XXVIII + 120 S. Mit 6 Profil. (Dazu 1 hydrogeol. Karte).
37. Bohrungenkatalog von Ukraine, v. Helena Litschkow. Lief. I. 1927, Kiew.
190 S. (Ausgabe d. Nord. Melior. Organisation).

• i\S —
111. Wis sens ch. - F о fs с h un^s - I ns ti tn t der Wass с r wir L-
schat'L der Ukraine.
SS. Vorschlag der Begrlindung von W. F. Inst. d. Wasserwirtschaft der Ukraine,
von Prof. R. Oppotow. WissnykSylsko-Hosp. Naulty Bd. 2. Lief. 1. 1923
S. 63. ..
«■!. Uber (lie Notwendi^keit d, W. Fjpsc.1i. Inst, d. Waaserw. dar Ukraine zu be
giUnrien, von Prof. E. Opp'okow. Ibid. S. 20—21.
90. D a s s e 1 b e in den V erlmidl. d. 1. It u s s. H у d г о 1. К □ n g r e s s. 192;
S. 421—422.
!il. Andei'thalb .Tabre der Tbii.tigkeit dea Wiasenscii. Forsehnngs-liathedur vo
Hydrologie zu Kiew, von Prcf. R 0 p p о к о w. 1 bi d. S. 573—574,
92 Uber die Nutwendigkdt das IVisaenarh. Forschungs-InstUut der Wasserwirl
schaft der Ukraine zu begiunden, von Prof. E. О p p о к о w. Notizen d. I, a n d «
Inst, zu Kiew. Bd. 1. 1926. S. 19S—202.
93. Wissenschaftliclies Forsclumgs-lnstitiit der Waaserwirtschaft der Ukraine zi
Kiew, von Piof. E. О p p о к о w. Bull, d e s Organ. Bureau il. 2. Wisservei
а о г g un 2 s к о n g r e s s z u С h а г к о w. 1927. Jvl 2 und Sonderabdr. 7 S.
віі
ни
фі-
7s-
_ > ,
11
/

ПОМІЧЕНО ТАКІ ПОМИЛКП:
Стор.
7
8
26
33
81
122
124
126
129
134
134
156
176
178
182
223
я
и
224
229
231
234
я
я
247
Рядок
24 зверху
іо -
7 .
84 внизу
21 зверху
14 ЗЕНЗу .
Табл. 1, графа 1
Тай л. 4, графа 3
Табл. 5, останЕЛ
графа
5 і 6 вверху
16 і 17 „
6 знизу
18 вверху
2 . „
15 „
10 зверку
20 внизу
19 *
8 вверху
32 і 34 вверху
33 зверху
16 ,
18 внизу
6 ,
6 зверху
На др у ковано:
доруено
рабат
0,5
0,225
Ніелідком
1878/7
0,В8 :£ 1,102
(пропущено)
XI та X
свою методу
уявліня
Hilte
он
от 20 до 20 он.
в сутки
0,66 0,067
192Ь4
2,37 - 2,29 = 2,08
— 10,4 t
1902
S 6,1,
рѳгресси
0,915 + 0,0182
0,887 + 0,0296
TscheTDigow
Треба:
доручено
работ
0,5 саж.
0,235
Наелідкои
1877;8
0,38 ±0,102
Ш
IX та X
своі' мелеі
уявлення
Hilfe
оно
от 2 до 20 си.
в чае
0,66 ± 0,067
1924
2,37 — 0,29 = 2,08
—10,4 Д t
1909
*, Н е,
регрессии
0,915 ±0,0182
0,887 ± 0,0296
Taehernigow-Gouv.
В сгатгях А. Огіезіського та С- Рибинськпго вживаеться в багатьох
місп^ге, в родовому відмінку. загінчення на „ів", насрнклад: ее остер еже нні в,' пнтан-
нів, эавданнів, епорудженнів, ванедужаннів, эначіннів, то-що, замісць: опоетережень,
питань, та інш.