УКРАЇНСЬКІ
ПИСАНКИ






ЦККАІМІАК «РУ5АМКА»
ІЖКАІМІ9СНЕ «РУ55АМКА»
УКРАИНСКИЕ ПИСАНКИ
"РУ88АМКА" СККАІМІЕН
«РІ8АМКА" ПККАМІАНА
УКРАЇНСЬКІ ПИСАНКИ
ВСТУПНА СТАТТЯ, АКВАРЕЛІ ТА УПОРЯДКУВАННЯ
ЕРАСТА БЇНЯШЕВСЬКОГО |
ВСТУПИТЕЛЬНАЯ СТАТЬЯ, АКВАРЕЛИ И СОСТАВЛЕНИЕ
ЗРАСТА БИНЯШЕВСКОГО
штрооистоку актісье, штее-соеокз аиб сомріьатюм
ВУ ЕРА8Т ВШУА8НЕУ8КУ
ЕІМБЕІТІІМО, АРПАКЕЬЬ ІІ№ КОМРІЬАТІОН
УО.М ЕРА8Т ВІША8СНЕАУ8КУ
ІИТКООПСТІОН, АС)иАКЕЕЕЕ8 ЕТ СОМРІБАТЮИ
О’ЕРА8Т ВІМАСНЕУ8КУ
ІМТКОПІІССІОМ, АСОАКЕБА8 У СОМРІЬАСЮН
ОЕ ЕКА8Т ВШІА8НЕУ8КУ

Сьогодні важко знайти, людину, яка б не милу-
валася чарівною красою нашого декоративного
розпису та орнаментів. Слава їх вже давно сягну-
ла за межі України. Тому не випадково ужиткове
мистецтво українського народу має визнання
одного з найбагатших і найкращих у світі.
Поруч із гаптуванням і ткацтвом, гончарством і різьбяр-
ством невичерпним джерелом все нових шедеврів орнамен-
талістики та декоративного розпису є українські весняні
писанки.
Як і інші галузі народного мистецтва, писанкарство сягає
в сиву давнину й до певної міри відбиває уявлення наших
предків про навколишній світ.
Таємниця яйця — зародка життя, як і таємниця дерева,
тисячоліттями викликала найрізноманітніші асоціації і була
одним із найбільших див для стародавніх людей. Згодом
і дерево, і яйце у слов’ян, а також у деяких інших народів
стали символами весняного пробудження на Землі, симво-
лами перемоги життя над смертю.
Святкування приходу весни у давні часи на території су-
часної України припадало на кінець квітня—початок трав-
ня. Радісні дівчата й хлопці, старі й малі йшли до ожи-
ваючого від зимової сплячки гаю, де піснями і танцями
славили повернення життєдайного весняного сонця, водили
гаївки, веснянки, влаштовували молодецькі забави, ігрища,
катали розписані символічними знаками (що перейшли
згодом в орнамент) галунки.
Як не дивно, але і в наш час деякі необізнані люди вва-
жають, що писанки походять від християнської релігії. Але
це помилкова думка. Християнство, яке офіційно було
прийняте Київською державою лише у X ст., увібрало в
себе багато місцевих звичаїв та народних традицій. Тому
поруч з «поганським» святом Івана .Купала, новорічними
щедрівками і колядками залишилася також стародавня
народна традиція — навесні розмальовувати писанки.
За технікою виконання писанки поділяються на «крапан-
ки» — тобто яйця, вкриті кольоровими плямами на тлі ін-
шого кольору; власне писанки — розписані за допомогою
воску різними декоративними орнаментами; «мальованки» —
розмальовані пензлем, і нарешті «скробанки», або «дряпан-
ки». Найбільшого розповсюдження набрав «восковий» ме-
тод. Він зводиться до майстерного нанесення розтопленого
воску на яйце за допомогою спеціального писачка —
металевої конусоподібної трубочки, причепленої до дере-
в’яного держачка, або різних патичків, цвяшків, шпильок.
Спочатку наносяться деталі орнаменту, що мають лиши-
тися білими. Після цього яйце забарвлюють, приміром, жов-
тою фарбою. Далі по жовтому тлі пишутв воском певні
елементи задуманого розпису, які мають бути жовтого
кольору, і опускають яйце до розчину якоїсь наступної —
темнішої, припустімо, червоної, фарби. Потім на червоному
тлі записують відповідні деталі орнаменту, що мають бути
червоними, і т. д. Нарешті тло забарвлюють якоюсь най-
інтенсивнішою — темною фарбою, частіше чорною, вишне-
вою або коричневою. Опісля яйце трохи підігрівають у печі
або у гарячій воді, щоб розтопився й зійшов віск,— і пи-
санка готова. Для того щоб фарба краще бралася, як
правило, перед розписуванням поверхню яйця відповідно
обробляють — протравлюють оцтом або галуном (алюмо-
калієвий галун). Використання в технології виготовлення
писанок галуну в деяких районах України обумовило і їхню
іншу назву — галунки.
Щоб мати на писанках чистіші кольори, окремі на-
родні майстри щоразу після нанесення деталей орнаменту
воском решту зафарбованої поверхні витравлюють капу-
стяним квасом, а «відбілене» тло, згідно із задумом, за-
барвлюють іншою фарбою. Така модифікація методу виго-
товлення писанок дає чарівну гаму чистих кольорів, а
орнамент набирає неперевершеного звучання барв.
Другою дуже цікавою галуззю писанкарства на Україні
є виготовлення «дряпанок», або, як їх ще називають на
Східному Поліссі, «скробанок». Це один з найдавніших
методів наших предків. Яйце фарбують^в^який-небудь тем-
ний колір, а потім металевим вістрям чи голкою зішкря-
бують пофарбований шар шкаралупи яйця, утворюючи
найрізноманітніші ажурні орнаменти. Деякі скробанки Лем-
ківщини і Полісся за тонкістю виконання можуть сміливо
конкурувати з найдосконалішими художніми ювелірними
виробами.
Фарби, що їх використовують народні майстри для писан-
карства, здебільшого готуються за традиційними рецептами
з коріння чи кори різних дерев та кущів, з цибулиння
тощо. Вони світлостійкі й не мастяться.
Поряд з натуральними фарбами широкого розповсюдження
на Україні набирають і анілінові. Найбільшими знавцями
всіляких рецептів виготовлення натуральних фарб для пи-
санок є зараз гуцули.
Для виготовлення писанок, як правило, беруть курячі яйця.
Але часто розписують також яйця качок, гусей та, як і в
давні часи, диких голубів.
Різні за технікою виконання і сюжетами декоративні
розписи писанок яскраво відбивають високий мистецький
рівень народу, його здібність до узагальненого сприймання
краси квітучої природи своєї Батьківщини, до вельми та-
лановитих форм її стилізації, утворення чудових геомет-
ричних і рослинних орнаментів.
Беручи до уваги матеріали археологічних розкопок, можна
припустити, що найбільшого поширення в давні часи пи-
санкарство набрало у нас в період X—ХНІ ст. Тоді ж для
ринків Київської Русі майстрами майоліки виготовлялось
багато керамічних писанок. Деякі з них зберігаються зараз
у різних історичних музеях України. Цікаво відзначити, що
мистецькі традиції писанкарства з усіх народів багатопле-
мінної держави наших предків були притаманні саме тим
етнічним групам, які згодом стали називатися українцями.
Через те, що віддавна на писанках зображали певні сим-
волічні, магічні знаки, шкаралупа від них в уяві людей
також набирала сили символів і традиційно зберігалася до
нової весни, а з її приходом правила за зразки орнаментів
при виготовленні нових писанок. Введення нових елементів
з боку скутих ритуалами майстрів у давні часи було рідким
і випадковим явищем. І лише пізніше, коли через багато
століть поступово губився зміст певних символічних зобра-
жень, на зміну їм приходили елементи декоративного роз-
пису, позбавлені будь-якого магічного значення. Можливо.
що саме завдяки такому упередженому ставленню до но-
вовведень деінде на Україні й досі в писанкарстві зберег-
лись і побутують елементи орнаменту тисячолітньої дав-
ності. Прикладом цього можуть бути деякі писанки Київ-
щини, Східного Полісся, Поділля, Галичини, Лемківщини,
і Закарпаття.
Особливу увагу серед них привертають писанки «Богиня»
з села Чаповичі зі Східного Полісся (1966 р.) та «Княги-
ня» з села Окопи із Західного Поділля (1967 р.), на яких
зображення антропоморфізованих постатей цілком тотож-
не з широко розповсюдженим в ужитковому мистецтві
наших предків (5—6 ст.) зображенням жінки-праматері,
«поганської» Великої Богині, або, як її ще називали, Боги-
ні Мокош, Богині-Берегині чи Вогині-Живи. Вона завжди
виступала символом життя і родючості, матір’ю усього
живого й існуючого.
Подібний образ жінки-праматері був широко відомий і в
інших народів. Образ її персоніфікується в єгиптян в ІзІду.
у вавілонян — в Іштар, у греків — в Беру, у фракійців —
в Семелу, у скіфів-землеробів — в Табіті.
Як і в ті давні часи, сучасні українські народні майстри
зображують на писанках жіночу постать на івесь зріст з
піднятими догори руками. Використання цього мотиву ши-
роко розповсюджене сьогодні у вишиваних і тканих руш-
никах, килимарстві та різьбярстві. Незважаючи на те, що
зображення жіночої постаті окремими майстрами доведено
до максимального узагальнення, завжди неодмінним еле-
ментом її пози є благально піднесені догори руки.
Іншими, не менш цікавими й поширеними в сучасних писан-
ках, є старовинні космогонічні, тобто солярні, знаки, які
складаються зі стабільних форм стилізації зображення не-
бесних світил — Сонця й зірок. За кількістю ці орнаменти
в писанкарстві посідають значне місце і є своєрідним гім-
2
З
с
5
6

9

Елементи українського меандра в писанках:
1,	2, 3, 4 — Гуцульщини
5	— Північної Буковини
6	— Закарпаття
7	— Волині
8	— Херсонщини
9--Елементи давньогрецького меандра
ном Сонцеві — вічному джерелу тепла, найбільшій силі, що 9
перемагає холод зими й повертає всьому живому весняне
пробудження.
Як бачимо, солярні знаки за своєю формою у писанках
дуже різноманітні. Так, у розписах Галичини, Лемківщини,
Пряшівщини і Перемишльщини «зорі» і «сонця» постають у
вигляді лаконічних розеток. У писанці з Одещини — у ви-
гляді вітражно вишуканих мерехтливих рубінових зірок,
а в писанці із Західного Поділля — відносно реалістично
зображеними весняними сонцями.
Серед інших солярних знаків у писанках Поділля і Оде-
щини також привертають увагу так звані «круторога».
Напевне, одним із найдавніших варіантів цього солярного
знака слід вважати «павучки» зі Східного Полісся.
У писанках різних районів України широко розповсюджена
ще й тема «сосенки» — вічнозеленої травички, що плететься
по вологій землі. Ця тема походить від особливого став-
лення наших пращурів до рослини, мотив якої ще в дав-
нину використовували для символічних зображень міфіч-
ного «небесного змія», що, згідно з тодішніми уявленнями
про життя, запліднював яйце.
Коли взяти до уваги форму і характер зображення сосенки
нашими сучасними народними майстрами, то ще більш
прояснюється зміст орнаментів майолікових писанок, які
дійшли до нас від періоду княжої доби (X—XI ст.). В них
сплетення жовтих і зелених смуг якнайкраще передає красу
і свіжість цієї травички.
Серед різноманітних геометричних орнаментів сучасних
українських писанок певне місце посідає надзвичайно своє-
рідний елемент у вигляді хвилеподібної смуги. В народі
він має назву «безконечника» і дуже розповсюджений в
писанках Гуцульщини і Буковини, а в деяких писанках
Поділля, Волині, Херсонщини виступає домінуючим еле-
ментом орнаменту, що композиційно підкорює собі не лише
інші форми геометричного розпису, а й розподіл на писанці
кольорів. На Полтавщині й Поділлі цей елемент набрав
дальшого розвою і внаслідок видовження гребеня хвилі
та взаємопереплетіння перетворився на своєрідний лабіринт
складного кольорового рішення.
Аналіз орнаментів сучасного народного мистецтва України
та археологічних пам'яток ясно показує, що хвилястий ор-
намент «безконечник» наші сучасні майстри успадкували
з далеких часів минулого і що він походить від мистецтва
Трипільської культури — періоду енеоліту. Враховуючи те,
що «безконечник» — хвилеподібний орнамент у пам'ятках
мистецтва Трипільської культури — був широко розповсю-
джений набагато раніше, ніж віднайдено його в пам'ятках
мистецтва Стародавньої Греції, можливо припустити, що за
основу славнозвісного меандра Еллади грецькі майстри за-
позичили стилізоване зображення моря від наших предків.
Хоч зміст більшості елементів українського орнаменту, що
через писанки дійшли до нашого часу, розшифровано, ще
існує багато питань, які чекають на своє вирішення у май-
бутньому.
Особливу увагу привертають до себе надзвичайно тала-
новиті узагальнення й кольорові рішення в декоративних
розписах українських писанок — шедеврів народної графіки.
Деякі твори нашого писанкарства за переосмисленням на-
тури, оригінальністю й довершеністю колористичних сполу-
чень можуть бути порівняні навіть з деякими знахідками
великих майстрів мистецтва.
Чи можна без хвилювання і захоплення дивитися на пи-
санки з Херсонщини? В одній вражає не лише прекрасно
переданий колорит цього степового краю з гарячим сонцем
і пекучими пісками морських берегів, а й лаконізм та
виразність у зображенні безбережного й бурхливого Чор-
ного моря, в іншій — неозорість зелених полів, вкритих
полум яніючими червоними маками...
Не можна залишитися байдужим і до чудового декоратив-
ного розпису «Козачих левад» з Одещини, де контраст
сполучення зелено-чорно-золотавих ділянок з білими ство-
рює настрій волого-зелених лук.
Те ж саме можна сказати й про писанку «Березняк» з
Харківщини, у якій чергуванням коротких і довгих, світлих
(жовтих) і темних (червоних) смуг, що умовно позначають
деревця беріз, народний майстер талановито й влучно
створює настрій пейзажу, досягаючи зорового ефекту різ-
ноплановості у розміщенні дерев.
Максимальне узагальнення усього, що оточує людину, пе-
редача лише найголовніших і найбільш специфічних рис
тої чи іншої рослини або тварини, упущення деталей пред-
мета, які могли б обтяжити й перевантажити сприймання
образу, створеного художником,— характерні для всього
українського народного мистецтва. Особливо це має місце
в декоративних розписах писанок, де талановитим розта- 10
шуванням чи комбінацією лише двох-трьох смужок або
спрямованістю лінії вичерпно передається задум. За при-
клади правлять безліч писанок, але такі, як «Чорногузи»
зі Східного Поділля, «Баранячі ріжки» із Західного Полісся
або «Бузьки» з Лемківщини, є чи не найкращими зразками
лаконізму в передачі навколишньої природи.
Слід відмітити, що писанки із зображенням людських
постатей зустрічаються дуже рідко. Тому особливу увагу
привертають дві українські писанки з Пряшівщини, в яких
винятково вдало передано характери персонажів. На одній —
дівчата, взявшись за руки, танцюють коломийки, на другій
зображено сусідок: молоду, рухливу та старшу, поважну.
В декоративному розписі деяких українських писанок май-
стерно передається і рух певних елементів. Для цього кож-
ного разу той чи інший майстер завдяки вмілому чергу-
ванню світлих і темних елементів орнаменту та введенню
додаткових смужок створює кінетичний ефект. У писанці
з Курщини це досягається ще й через зображення асимет-
ричних метеликів з трьома крильцями — їх народний
художник немовби зафіксував під час своєрідного наплав-
ного лету.
Одним з найкращих прикладів поєднання таланту узагаль-
неного мислення і кмітливості є оригінальне тлумачення
майстрами зі Східного Поділля та Кубані мандрівного
характеру циган (писанка «Циганські дороги»).
Особливою групою писанок щодо майстерності виконання
є гуцульські. Гуцульщина по праву має визнання краю
мистецтв, і тому не дивно, що писанкарство тамтешніми
народними майстрами доведено до найвищого у наш час
рівня досконалості.
Любов до писанок в окремих родинах і селах така велика,
що, наприклад, у Цосмачі, Пістені, Дблунівці, Білій Берез-
ці, Шешорах важко знайти людину, яка б не була хорошим
писанкарем. Одною з характерних рис майстрів Гуцуль-
щини є ревне оберігання традицій, оригінальності й чистоти
орнаментів та кольорових рішень, притаманних певній міс-
цевості. Тому не дивно, що за розмаїтістю орнаменталь-
них мотивів Гуцульщина посідає одне з провідних місць
на Україні.
У переважній більшості гуцульських писанок домінують
дрібні геометричні орнаменти. Своєю насиченістю, склад-
ністю та кольоровою гамою вони перегукуються з орна-
ментами гуцульських вишивок. В декоративному розписі
писанок тут також поширені зображення різних тварин:
оленів, овець, коників та риб.
Певне місце в українському ужитковому мистецтві з дав-
ніх часів посідає зображення коня. Слід вважати, що це
не випадково. У стародавніх віруваннях кінь був однією
з найбільш, шанованих тварин. Він пов’язувався з культом
сонця. Так, у русичів це був Бог-Хорс, у греків — Колісни-
ця Феба. Священний кінь, на думку людей того часу, рухав
сонце по небу, тому зображення коня завжди поєднувалось
із символічним зображенням сонця. Це виразно видно на
унікальній пам'ятці стародавнього мистецтва, виявленій на
Київщині,— Дударківській сокирі (/// тис. до н. е.). Цікаво,
що всі тварини, зображені на ній — олениця, вівці, свині,
вовки,— звернуті головами праворуч, у бік сонця, за винят-
ком коня. Він займає місце одного з променів. Прекрасним
прикладом поєднання зображення коней із солярними зна- 11
ками є гуцульські писанки. В цьому альбомі вони пред-
ставлені писанкою «Коники».
За вишуканістю творчого смаку і витонченістю виконання
гуцульські писанки можуть рівнятися до всесвітньовідомих
шедеврів іранських, індійських, китайських та японських
мініатюр.
Весняні писанки на Україні завжди вважалися зразками
вищого прояву художнього смаку, тому не випадково гені-
альний Кобзар красу українського села дорівняв до краси
писанки. Село на нашій Україні —
Неначе писанка село...
Можна сподіватися, що подальше вивчення розписів укра-
їнських писанок відкриє не тільки безліч загадок праісторії
східнослов’янських народів, а й дозволить краще зрозуміти
джерела сучасного декоративного мистецтва України.
Писанки — одна из наиболее ярких страниц деко-
ративного искусства Украйни. История их про-
ї’ЛЖЗу исхождения уходит в далекое прошлое украин-
ского нарада и связана с язьіческим ритуалом
восхваленая извечного закона весеннего возрож-
-4 дения жизни на земле...
Разньїе по технике исполнения и сюжетам, декоративний
росписи писанок ярко отображают високий уровень искус-
ства украинского народа, его способность к обобщенному
восприятшо цветущей природи своей Родини, к талантли-
вьім формам ее стилизации и созданию чудесних геомет-
рических, растительних и животних орнаментов.
Наиболее распространенной группой орнаментов на укра-
инских писанках оказьіваются различньїе форми космо-
гонических солярних знаков. В основе их лежат символи-
ческие изображения Солнца— источника тепла для всего
живого на Земле. По своей форме они очень разнообразни.
Так, в росписях Галиции, Лемковщини, Пряшевщини и
Перемишльщини «звездьі» и «солнце» имеют вид лаконич-
них розеток. В писанке с Одесщини они напоминают изи-
сканние рубиновие звезди, а в писанке с Западной Подо-
лай представляются относительно реалистическими изобра-
жениями весеннего солнца. Однако одним из наиболее
старих сохранившихся вариантов солярного знака следует
признать «паучки» с Восточного Полесья а весьма распро-
страненние по всей Украине орнаменти под названием
«круторога» (крутие угли). Не менее древними можно
считать и изображения на писанках Украйни «Богини» и
«Княгини». Они, вероятно, являются продолжением тра-
диционного изображения предками восточних славян, Ве-
ликой Богини, или как ее еще називали, Богини Мокош,
Богини-Берегини, Богини-Живи. В нашей мифологии она
всегда била символом возрождения жизни и плодородия,
матерью всего живого и существующего.
Подобний образ женщини-праматери бил широко известен
и у других народов. Образ ее персонифицируется у єгиптян
в Изиду, у вавилонян — в Иштар, у греков — в Беру, у
фракийцев — в Семелу, у скифов-земледельцев — в Табити.
В украинских писанках, как и во всем прикладном искус-
стве украинского народа, єсть также орнаменти, берущие
своє начало от Трипольской культури (знеолит). Таким
следует считать волнообразний орнамент «бесконечник»,
известний под названием «украинского меандри». Сейчас
он наиболее распространен в писанках Гуцульщини. Он
часто встречается и в писанках Волини, Подолай, Полтав-
щини, Северной Буковини, Закарпатья и Херсонщини.
Особое внимание привлекают к себе чрезвичайно талант-
ливьіе обобщения и щветовие решения декоративних роспи-
сей украинских писанок. Некоторие из них по переосмис-
леним природи, оригинальности и совершенству сочетания
цветов могут бьіть сравними лишь с находками великих
мастеров искусства. Такие шедеври писанок, как «Черное
море» с Херсонщини, «Казачьи левади» с Одесщини, «Бе-
резняк» с Харьковщини, «Листи» с Лемковщини, «Сосед-
ки» с Пряшевщини, «Боковая роза» и «Трилистник»
с Киевщини, «Торцевая мальва» из Запорожья, являются
гимном народному геншо, миллионам безимянних творцов
декоративного искусства Украйни.
Різапка (раіпіей Еазіет ерр) із опе о( іке тозі
іпіетезііпр (отз ої Икгаіпіап десогаііое агі. Из
Ііізіогу (іаіез Ьаск іо іке сіізіапі разі о( іке Икгаі-
піап реоріе апд із соппесіед юіііі а рарап гііиаі
о} ргаізіпр іке сотіпр о{ 8ргіпр.
Тке раіпііпр оп еррз із ехесиіед іп с1і((егепі іеск-
підиез, апсі іке сатіоиз зиЬ(есіз сісісіїу те(1есі іке кірк Іеоеі
о( агі о( іке Икгаіпіап реоріе; ікеу іеіі аЬоиі іке реоріе’з
сараЬИііу о} ретсеісіпр Хаіите, дерісііпр іі іп Из сатіоиз
(оттз апсі сгеаііпр ЬгіИіапі реотеігісаі, ріапі апсі апітаї
огпатепіз.
Тке тозі юісіезргєасі огпатепіз о} Икгаіпіап різапка аге
оагіоиз (огтз о( созторопісаі зоїагіит зірпз юіік а зутдо-
Ис ітаре о} іке 8ип зегвіпр аз іке Ьазіз. Ткеу ргеаііу сії}-
(ег іп (от. Іп іке раіпііпрз о( (іаіісіа апсі і ке Беткі, Ртуа-
зкее апсі Регетізкіуапі геріопз “зіагз” апсі “зип” аге сіеріс-
іесі іп іке (огт о( Іасопіс гозеііез, юкіїе іп іке Осіезза апсі
шезіегп Росііііу а геріопз ікеу гезеткіе сіеіісаіе гику зіагз
ог гергезепі а геїаііоеіу геаіізііс ітаре о( іке зргіпр
8ип.
Ноюесег, опе о( іке оїдезі оагіапіз о( зоїагіит зірпз, юкіск
геаскесі оиг сіауз, аге “раисккі” (зрісіегз) (гот еазіегп Ро-
Гіззуа апсі іке огпатепіз саііесі “кгиіогорі” (іюізіесі Потз)
юісіезргеасі іп аіі рагіз о( іке Иктаіпе.
Иерісііопз о( “Сосісіезз” апсі “Ргіпсезз” сап аізо Ье сопзі-
сіегесі аз апсіепі. Ткеу аге ргоЬаЬІу а сопііпиаііоп о( Іке
ігасШіопаї тертезепіаііоп Ьу апсезіотз о( Базі 81авз о(
Стапсі Соддезз (кпоюп аізо аз Мокозк, Ветеріпа, Хківа).
Особую групу представляю! гуцульские писанки. По изис- 12
канности творческого вкуса и тонкости исполнения они
могут бить приравнени к всемирно-известним шедеврам
иранских, индийских, китайских и японских миниатюр.
Весенние писанки на Украине всегда вчитались образцом
високого проявлення художественного вкуса, и потому не
случайно гениальньїй Тарас Шевченко красоту украинскоео
села приравнял к красоте писанки.
Можно надеяться, что дальнейшее изучение росписей укра-
инских писанок раскроет не только множество загадок пра-
истории восточнославянских народов, но и позволит лучше по-
нять истоки современного декоративного искусства Украйни.
Іп 81асіс туікоіору зке г^аз акімауз а зутЬої о( ге/иеепа-
ііоп апсі (егіііііу, іке тоікег о( аіі ікіпрз Нсіпр апсі ехізі-
іпр оп Еагік.
Оікег сіоііігесі реоріез касі зітіїаг роддеззез: Ерурііапз —
Ізіз, ВаЬуІопіапз — Ізіаг, Сгеекз—Нега, Тіігасіапз — 8е-
теїе, 8суікіапз — Такііі.
Іп Икгаіпіап різапка, аз іп аіі Икгаіпіап аррііесі агі, ікеге
аге огпатепіз хтоКісН юеге (отесі сіигіпр іке Вгагеп Аре
(іке Тгіріїїуа сиііиге); (ог ехатріе, ипсіиіаііпр Ипез кпо&п
аз ((Икгаіпіап теапдег” ьМск із пою юідезргеасі іп іке
бихиі геріоп апсі аізо [оипсі іп іке Уоіуп, РосШІуа, Роїіаоа,
погікет Викоеіпа, Тгапзсаграікіап апсі Ккегзоп геріопз.
Тке ехігетеїу іаіепіед репетаіігаііопз апсі іке соїот зскетез
о( Икгаіпіап різапка аіітасі ратіісиїат аііепііоп. 8оте о(
ікет аге оаіиед (от ікеіг регзопі(ісаііоп о( Наіите, огірі-
паїііу апсі рет(есііоп о( соїот сотЬіпаііопз апсі сап ке сот-
ратесі юіік ртеаі тазіетріесез о( аті. Тке раіпііпрз “Віаск
8еа”, іке Ккетзоп теріоп; “Соззаск Меасіоюз”, іке Одезза
теріоп; "Вітск ^00^3^, іке Ккаткіе теріоп; “8іоткз”, іке
Беткі теріоп; “ІУеіркЬогз”, іке Ртуазкео теріоп; “Еаіетаї
Козе” апсі “Тті(оІіаіе”, іке Кіуіо теріоп; "Епсі Маїїою", іке
Харотігкуа теріоп; “СоскетеГ, погікетп Викооіпа, аге а
кутп іо іке реоріе’з репіиз, іо іке тіїїіопз о( ипкпоюп
сгеаіогз о( Икгаіпіап сіесогаііое агі.
Оигиі різапказ аізо ееоке ртеаі іпіетезі. Ткеу етЬосІу іке
агіїзі’з ге(іпе<1 стеаіїое іазіе апсі зикіїеіу о( ехесиііоп юкіск
сап Ье сотратесі юіік юоМ-тепоюпед тазіетріесез о( Рег-
зіап, Іпдіап, Скіпезе апсі /арапезе тіпіаіитез.
13
Икгаіпіап зргіпд різапка Паз аіімауз Ьееп сопзісіегесі аз ап
ехатріе о} іке агіізііс іазіе; іі із по їм о псіег ІЇіаі іке £геаі
Икгаіпіап роеі, Тагаз Зкемскепко, Іп сіезсгіЬіпу іке Икгаі-
піап соипігу-зійе сотрагез іі іміїк а Ьеаиіі(иІ різапка.
Еі-УЇТЯ Руззапку — кипзіооіі Ьетаїіе Озіегеіег — декдгеп
Мг 'А А ги сіеп кегоогзіескепсізіеп ЗеІЇеп сіег икгаіпізскеп
ТпРлП сіекогаіімеп Кипзі. Оіе Сезскіскіе ікгез Игзргип§з
£екі іп іїіе Іете Уег$ап£епкеії сіез икгаіпізскеп
Уоікез гигйск ипсі ізі тії сіет кеісіпізскеп Кііиаі
“ сіег ЬоЬргеізип§ сіез еімі^еп Оезеігез сіез Ргйк-
Гтузегімаскепз аіїеп ЬеЬепз аи$ сіег Егсіе иегЬипсіеп.
Оіе сіекогаііоеп Уеггіегип^еп ііег Руззапку, сііе зоїмокі іп
сіег Тескпік сіег Лизійкгипд аіз аиск пасії сіет 8и}еі мег-
зскіесіеп зеіп кбппеп, смісіегзріеуеіп іп тагкапіег Меізе сіеп
Ііокеп 8іапсІ сіег Кипзі йез икгаіпізскеп Уоікез, зеіпе РакІ$-
кеіі гиг оегаІІ§етеіпегпс1еп Аи^аззипЕ сіег Ьійкепсіеп Маіиг
зеїпег Неітаі ипсі ікгег іаіепіооііеп 8ііІізІегип£ зоїміе гиг
8скоріип^ йег уеотеігізскеп, РЦапгеп- ипсі Тіегогпатепіе.
Оіе ат теізіеп иегЬгеііеіе Сгирре сіег Отатепіе аЩ сіеп
икгаіпізскеп Руззапку смеізеп оегзскієсІепагііуе їеіскеп сіез
УРеІіаІІз ипсі сіег 8оппе аи{. Ікпеп Ііе§еп зутЬоІізске Оаг-
зіе11ип$еп сіег 8оппе, сіег ЧРагтеуиеІІе }йг аіїез ЬеЬепсЩге
аи? сіег ЕгЛе, хиугипсіе. Оег Еогт паск зіпсі зіе зекг мег-
зскіесіеп. Іп сіеп Уегхіегипдеп сіег Озіегеіег аиз Саіігіеп,
аиз сіет Рг]азскеімег ипсі Регєтузскііапуег СеЬіеі ипсі аиз
сіет СеЬіеі, сіаз сііе еікпоугаркізске Огирре Ьеткі Ьесмокпі,
Ьеізріеїзімеізе зекеп сііе “8іете” ипсі сііе “8оппе” сміє іако-
пізске Козеііеп аиз. Іп сіеп Руззапку аиз сіет Од/>ззаег
ОеЬіеі егіппет зіе ап егіезепе РиЬІпзіегпе, ипсі аи( сіеп
Озіегеіегп аиз сіет хмезШскеп РосІоІЇеп зіеііеп зіе иегПаІі-
пізтаріу геаіізіізске Оагзіеііип^еп сіег Ггйкііпуззоппе сіаг.
Аіз аіїезіе ипз йЬегІЇеІегіе Уагіапіе сіез 8оппепгеіскепз
§еІіеп сііе „8ріппеп“ аиз сіег бзіїіскеп РоІізз]а ипсі сііе іп
сіег дапгеп Икгаіпе аирегогсіепІЇіск зіагк иегЬгеіїеіеп Ота-
тепіе, сііе „детмипсіепе Нбгпег" уепаппі смегсіеп.
Иіскі смепіуег аії зіпсі сііе Оагзіеіїип^еп ооп Одіііппеп ипсі
Ейгзііппеп аиї сіеп Озіегеіегп сіег Икгаіпе. 8іе зіпсі імакг-
зскеіпііск еіпе Рогізеігип^ сіег ігасІІііопеІІеп йагзіеііип^ сіег
Огореп Одіїіп (сііе аиск аіз Мокозск, Вегекуща осіег 8кііма
Ьекаппі ізі) іїигск Уог$аІігеп сіег Озізіасмеп. Іп ипзегег
І і із коресі ікаі іке {игікег зішіу о( Окгаіпіап різапка їм НІ
^еаі іо тапкіпсі Іке тапу тузіегіез о( іке Еазі 81ааз’
кізіогу апсі аі іке зате ііте рготоіе а ^геаіег ипсіегзіапсі-
іп& іке зоигсез о{ Икгаіпіап сіесогаііае аг і.
МуікоІо§іе уаії зіе іттег аіз 8утЬоІ сіез УРіесіегегзіекепз
сіез ЬеЬепз ипсі сіег ГгискіЬагкеіі, аіз Миііег аіїез ЬеЬеп-
сііуеп ипсі Ехізііегепсіеп.
Оіе Игтиііег смаг іп акпііскег Оезіаіі аиск іп сіеп апсіегеп
Ьапсіегп Ьекаппі. Зіе смігсі Ьеі сіеп А^уріегп аіз Ізіз йаг-
уезіеііі, Ьеі сіеп ВаЬуІопіегп аіз Азіагіе, Ьеі сіеп Огіескеп
аіз ІІега, Ьеі сіеп Ткгагіегп аіз Зетеїа ипсі Ьеі сіеп зкуіііі-
зскеп АскегЬаиет аіз ТаЬііІ.
Опіег сіеп икгаіпізскеп Руззапку сміє йЬегкаирі іп сіег дап-
геп апдешапШеп Кипзі сіез икгаіпізскеп Уоікез (іпйеп зіск
Отатепіе, сііе аоп сіег Тгурі11]е-Ки1іиг (Апеоііікікит) зіат-
теп. Оаги £екдгі сіаз смеїіепагіі^е Огпатепі, сіаз ипіег сіег
Вегеіскпипрг „икгаіпізскег Маапсіег" Ьекаппі ізі. Неиіе ізі
ез сіаз аегЬгеІЇезІе Огпатепі аи} кигиіізскеп Руззапку. Ез
іаискі аиск оЦ Ьеі Руззапку аиз ^оікупіеп, Росіоііеп, сіег
пдгсіїіскеп Викосмупа, Тгапзкаграііеп ипсі аиз сіет Скегзо-
пег ипсі Роїіасмаег СеЬіеі аи^.
Везопсіеге Аиїтегкзаткеіі енмескеп сііе іаіепіаоїіеп Уегаїї-
уетеІпегип§еп ипсі їагЬі@еп Ьдзип^еп сіег сіекогаііоеп Ве-
таїип^ іїег икгаіпізскеп Руззапку. ЕІпі§е соп ікпеп Іаззеп
зїск паск сіег Іпіегргеіаііоп сіег ІЇаіиг, сіег Огідіпаїііаі ипсі
Vоіікоттепкеії сіег ЕагЬкотЬіпаііопеп пиг тії сіеп Еипсіеп
сіег дгореп Меізіег оег£Іеіскеп. Зоїске Кіеіпосііеп сміє сііе
Руззапку „Зсксмагхез Меег“ аиз сіет Скегзопег СеЬіеі, „Ко-
закізске У7іезеп“ аиз сіет Осіеззаег СеЬіеі, „Вігкешмаїсі"
аиз сіет СкагкІюег ОеЬіеі, „8ідгске“ аиз сіет ОеЬіеі сіег
Ьеткі, „Оіе КаскЬагіппеп" аиз сіет Ргіазскесмег СеЬіеі,
„Козе“ ипсі „ОгеіЬІаії“ аиз сіет Куісмег СеЬіеі, „Маїсе"
аиз сіет ЗарогІзкіаег СеЬіеі, „Накпскегі' аиз сіег пбгсіїіскеп
Викосмупа зіпсі ги§1еіск аиск сіаз Нокеїіесі аи$ сііе 8скбр}ег-
кга(і сіез Уоікез.
Еіпе Ьезстсіеге Огирре зіеііеп сііе кигиіізскеп Руззапку сіаг.
Іп сіег РаЦІпіегкеіі сіез зскбр^егізскеп Сезсктаскз ипсі сіег
Геіпкеії сіег Аиз}йкгип§ кбппеп зіе пиг тіі сіеп смєІЇЬегиііт-
іеп 8ійскеп сіег регзізскеп, іпсіізскеп, скіпезізскеп ипсі {а-
рапізсксп Міпіаіигеп §єтеззєп їмегсіеп.
14
Ьіе Ргйкііпдзруззапку §аІіеп зеіі ек ипН /е іп Нег Іікгаіпе
аіз Мизіегкеізріеіе кокеп Кипзі£езсктаскз. Кіскі итзопзі
Паї Нег Ьегйктіе икгаіпізске ЗскгЦізіеІІег Тагаз $скею-
ізскепко Ніе Зскдпкеіі Нез икгаіпізскеп йог^ез тії (Іег Нег
Руззапку оег^ііскеп.
Мап капп пиг коЦеп, Нар еіп хмеііегез 8іиНішп Нег икгаі-
пізскеп Руззапку піскі пиг Ніе Секеітпіззе Нег Ік^езскіскіе
Нег Озізіахмеп аи^Нескі, зопНет %и§1еіск аиск еіп Ие^егез
УегзіапНпіз {йг Ніе кеиііде Некогаііїе Кипзі Нег Іікгаіпе
юескі.
РЮІЧ ^е8 РУ55ап^8 — оеи}з Не Радиез соиоегіз Не Нез-
зіпз огпетепіаих соїогіез — ргезепіепі ип Нез сд-
іез Іез ріиз Ьгіїіапіз Не Гагі сіє ГІІкгаіпе. Ь’кізіоі-
ге сіє Іеиг огі^іпе гетопіе аи Іоіпіаіп раззе Ни
ІаЛЯЙ реиріе икгаіпіеп еі езі Ііее аи гііе раіеп Не Іа &1о-
гі[ісаіІоп сій гепоиаеііетепі Не Іа сіє зиг Іа іегге...
Оі^егепіз Н’аргез Іеиг іескпідие Н’ехесиііоп сі Іеигз зщеіз,
Іез Неззіпз НесогаіЦз (Іез руззапкіз геїіеіепі Н’ипе тапіеге
Ігаррапіе Іе пісеаи еіесе (іе Гагі сій реиріе икгаіпіеп, за
іасиїіе сіє регсерііоп §епегаІізее Не Іа іегге паіаіе Цогіз-
запіе, зоп аріііиНе а Іа зіуіізег еі а сгеег (Іе тегееіііеизез
Несогаііопз £еотеігідиез, ие§еіаІез еі апітаїез.
Ье ргоире (1 отетепіз Іе ріиз герапНи рагті Іез руззапкіз
икгаіпіепз зопі Нез {огтез Ніоегзез Не зі^пез созто^опідиез
еі зо’аігез. Из опі а Іеиг Ьозс Гітаре зутЬоІідие (їй Воіеіі,
зоигсе Не скаїеиг роиг іоиі се диі сіі зиг Іа Теггє. Аіпзі іез
„еіоііез4' еі Іе „зоїеіГ зопі гергезепіез еп гозасез Іасопідиез
Напз Іез Неззіпз (Іез гедіопз Не ОаІІсіе, Ьеткіс, Ргіаскес еі
РегетісІїпу. Оапз Іез руззапкіз Не Іа ге§іоп Н’ОПезза, Нз
гарреііепі Н’еіе^апіез еіоііез Не гиЬіз еі сеих Не Іа РоНоІіе
оссіНепіаІе гергезепіепі Н’ипе }а$оп ріиз ои тоіпз геаіізіе
Іе зоїеіі ргіпіапіег. СерепНапі Н езі а гесоппаїіге дие іез
ріиз апсіеппез гергезепіаііопз Ни зі&пе зоїаіге зопі іез
„раоиісккі“ (реіііез агаі$пеез) Ни Роїеззіе-езі еі Іез оте-
тепіз ігез герапНиз а ігаоегз ГІІкгаіпе зоиз Іе пот Не
„кгоиіого£иі“.
Оп езііте дие Іез „Вееззез44 еі Іез „Ргіпсеззез" гергезепіеез
зиг Іез руззапкіз икгаіпіепз Наіепі е^аіетепі Ни Іоіпіаіп
раззе. ЕІІез сопііпиепі ргоЬаЬІетепі Іа гергезепіаііоп іга-
НіііоппеІІе раг Іез апсеігез Нез ЗІааез Не ГЕзі Не Іа (ІгапНе
іїееззе, арреіее епсоге Оееззе Мокоск, Веге^иіпа еі Лоа.
Коіге туікоіо^іе гаррогіе ди’еііе еіаіі іощоигз сопзіНегее
сотте Іе зутЬоІе Ни гепоиаеііетепі Не іа сіє еі Не Іа
[есопНііе, сотте Іа теге Не іоиі се диі уіі еі ехізіе.
Ііпе ітаде зетЬІаЬІе Не ргосгеаігісе еіаіі Іаг^етепі соппие
раг Н’аиігез сіаііізаііопз. С’еіаіі Ізіз скег Іез Е§урііепз,
Ізкіаг скег Іез ВаЬуіопіепз, Нега скег Іез Огесз, Зетеїе
скег Іез Ткгасез еі ТаЬІіі скег Іез Зсуікез-а^гісиїіеигз.
Лапз Іез руззапкіз, сопіте Напз іоиі Гагі арріідие Ни реи-
ріе икгаіпіеп, іі у а аиззі Нез отетепіз диі зопі яепиз
Не Іа сиііиге Не ТгіріІПа (А§е Не сиіаге). Теї езі Н сопзі-
Негег Гогпетепі опНиІе Леззкопеіскпік" (запз Цп) соппи
зоиз Іе пот Не „теапНге икгаіпіеп'4. А ргезепі іі езі Іе ріиз
герапНи Напз Іез руззапкіз Нез Ниігиїз. II зе гепсопіїе
аиззі зоисепі Напз Іез ге^іопз Не Уоіупіе, РоНоІіе, Роїіаса,
Не Іа Воикоаіпе Ни ІЇогН, Не Тгапзсаграііе еі Не Ккегзоп.
Ьез £епегаІІ8аІіопз іаіепіиеизез еі Іе скоіх Нез соиіеигз Нез
Несогаііопз Нез руззапкіз ргезепіепі ип іпіегеі рагіїсиїіег.
Сегіаіпз Н’епіге еих, Н’аргез Іеиг поиаеііе іпіегргеіаііоп Не
Іа паіиге, Гогі^іпаїііе еі Іа рег}есііоп Не Гкагтопіе Нез
соиїеигз, реиоепі еіге сотрагез а диеідиез оеиагез Нез
£гапНз таїігез Не ГАгі. Ое іеіз скеїз-Н’оеисге Не руззапкіз
сотте „Ьа Мег Моіге“ Не Іа ге§іоп Не Ккегзоп, „Ьез ргез
созадиез4' Н’ОНезза, „Еа ЬоиІаіе“ Не КкагкІо, „Ьез сі£0£пез“
Не Ьеткіо, „Ьез соізіпез" Не Ргіаскеа, „Ьа гозе Іаіегаїе"
еі „Ье ігі^оНит44 Не Куіо, „Ьа таисе“ Не Еарогціа, „Ье реііі
сод44 Не Іа Воикосіпе Ни КогН, зопі ип кутпе аи ^епіе
рориіаіге, аих тіїїіопз Не сгеаіеигз апопутез Не Гагі Несо-
гаіії Не ГІІкгаіпе.
Ьез руззапкіз киігиіз ргезепіепі ип %гоире рагіісиїіег. й’ар-
гез Іе §ойі гескегске еі Іа Цпеззе Н’ехесиііоп, оп реиі Іез
сотрагег аих ске(з-Н‘оеисге Не тіпіаіигез регзез, іпНі-
еппез, скіпоізез еі /аропаізез соппиез Напз Іе топНе
епііег.
Ьез руззапкіз ргіпіапіегез Не ГУкгаіпе опі іои]оигз еіе соп-
зіНегеез сотте Іе тоНеІе Не каиіе тапііезіаііоп Ни §ойі
агіізіідие, еі се п’езі раз раг казагН дие Тагазз Скесіскеп-
ко, роеіе £епіаІ, а сотраге Іа Ьеаиіе Не Іа сатра^пе икгаі-
піеппе а сеііе Нез руззапкіз.
Оп реиі езрегег дие ГеіиНе иііегіеиге Нез Неззіпз Нез руз-
запкїз икгаіпіепз, Іісгега а Гкитапііе поп зеиіетепі Іез
епідтез сіє Ькізіоіге апсіеппе сіез реиріез зіасез огіепіаих,
лТЛТТ; І05 "різапкі”, (киесоз разсиаіез сіесогасіоз соп
тіпіаіигаз) зоп ипа сіє Іаз рауіпаз таз аіїтігаЬІез
мрій сієї агіе сІесогаііоо сіє ІІсгапіа. ЕІ огідеп сіє Іоз
ДгпіЬ тізтоз зе гєтопіа а ііетроз Іеіапоз йеі риеЬІо
исгапіапо у езій геїасіопайо соп еі гііиаі ра$апо
ж сіє гепсіігіе сиііо а Іа еіегпа Іеу сієї гєпасітіепіо
ргітаоегаї сіє Іа сісіа еп Іа Тіегга...
Зіепсіо сіїсегзоз рог Іа іеспіса сіє зи Є]есисідп у рог зи
сопіепісІо, Іоз сШш]08 сіесогаіісоз сіє Іоз "різапкі” ге^іе/ап
еі аііїзіто піоеі агіїзіісо сієї риеЬІо исгапіапо, зи роаег
регсеріісо £епега1ігасіо с/е Іа Ііогесіепіе паіигаїега сіє зи
ііегга, (іе зи сарасиіасі сіє езіііігагіа еп іаіепіозаз [огтаз
у сіє сгеаг тагасіїїозоз отатепіоз &еотеігісоз, ое^еіаіез
у апітаїез.
ЕІ £гиро сіє отатепіоз таз сІіїипсІісіоз єпіге Іоз ''різапкі"
исгапіапоз гезиііап зег сіїоегзаз [огтаз сіє зі§поз зоїагез
у созтоубпісоз, дие зе Ьазап еп Іа гергезепіасібп зітЬо-
ЇІса сієї 8оІ, росіегоза {иепіе сіє Іиг у саіог рага іойо Іо
оіоіепіе зоЬге Іа ТІегга. Еп Іаз тіпіаіигаз сіє ОаИігіа, Ьет-
коозскіпа, Ргіазкеозскіпа, Регетізскіпа, Іаз езігеїіаз у еі зої
ііепеп їогтаз сіє гозеіаз Іасбпісаз; еп Іаз сіє Іа ге^ібп сіє
Осіезза зе азетеіап а сіеіісасіізітаз езігеїіаз сіє гиЬі у Іаз
сіє Іа РосШіа Оссісіепіаі ііепеп арагіепсіа сіє гергезепіасю-
пез геїаіісаз сієї зої ргітаиегаї. 8іп етЬаг&о, ипа ає іаз
сагіапіез таз апііуиаз сієї зіупо зоїаг сопзегсасіаз пазіа
коу сііа зе сІеЬе гесопосег а Іоз "раисккі” (агаїїііаз) сіє Іа
Роїезіа Огіепіаі у а Іоз отатепіоз тиу сіІ^ипсШоз рог
іосіа ІІсгапіа азі Патасіоз "кгиіого£иі” (сиетоз геіог
сісіоз).
N0 зоп тепоз апіідиаз іатЬіеп еп Іоз "різапкі” Іаз Ітйуе-
пез сіє Іа "Віоза” у сіє Іа “Ргіпсеза”. Ьаз тізтаз зоп, зе£и-
гатепіе, Іа ргоіоп^асідп сіє Іа гергезепіасібп ігасіісіопаї
рог Іоз апіеразасіоз сіє Іоз езіасоз огіепіаіез сіє Іа бгап
Оіоза, о сота іатЬіеп іа ИатаЬап Оіоза Мокозк, Оіоза
Вєгедиіпі, Оіоза 2кіоі; еп пиезіга тііоіоуіа еііа зіетрге
}ие зітЬоІо сієї гєпасітіепіо сіє Іа оісіа у сіє Іа (егіИісіасі,
тасіге сіє іосІо Іо сісо у ехізіепіе.
О па Ітауеп рагесісіа сіє Іа ти]ег ргосгеааога ега атрііа-
таіз еііе регтеііга аиззі сіє тіеих сотргепсіге Іез зоигсез 15
сіє І’агі сіесогаіії сопіетрогаіп сіє ГІІкгаіпе.
тепіе сопосісіа у рог оігоз риеЬІоз сісіїігасіоз. Еп Іоз е£ір-
сіоз езіаЬа регзопі}ісасіа рог Ізісіа, еп Іоз £ґіе£оз рог Нега,
еп Іоз ЬаЬіІопіоз рог Ізіаг, еп Іоз ігасіоз рог Зетеїа, еп Іоз
езсііаз ІаЬгасІогез рог ТаЬііі.
Еп Іоз "різапкі” исгапіапоз, азі сота еп іосіо еі агіе аріі-
сасіо сіє Ікгапіа кау отатепіоз дие ііепеп зи огі£еп еп Іа
сиііига сіє Іа ероса епеоІІііса. А езіоз регіепесе еі огпа-
тепіо опсіиіасіо "Ьезкопескпік” (зіп $іп), сопоМо Ьа]о еі
потЬге сіє “теапсіго исгапіапо” у асіиаїтепіе тиу сіі}ип-
сіісіо еп Іоз "різапкі” сіє Іаз гедіопез сіе Сиізиізскіпа, Уоііп,
РосііГіа, Викооіпа сієї ^[огіе} ТгапзсаграіІа у Іегзоп.
ІЛатап езресіаїтепіе Іа аіепсідп Іаз ехігаогйіпагіаз £епе-
гаИхасіопез у Іа еіесисібп еп соїогез сіє Іаз ріпіигаз сіесога-
ііоаз сіє Іоз "різапкі”. АІ^ипоз сіє еііоз, рог Іа сотргепзібп
сіє Іа паіигаїега дие Ііеоап, рог зи огіуіпаїісіасі у рег[ессідп
еп Іа сотЬіпасібп сіє Іоз соїогез риесіеп зег сотрагасіоз
зоїо соп сИ(егепіез ехііозаз сгеасіопєз сіє Іоз дгапсіез таез-
ігоз сієї агіе. ОЬгаз таезігаз, іаіез сото "ЕІ Маг Неуго” сіє
Іа ге£Ібп сіє Іегзбп, "Ргасіоз созасоз” сіє Осіеза, "АЬесіиІаг”
сіє Іагкіо, "Сі^иепаз” сіє Ьаткоозскіпа, "Ьа гоза сієї соз-
іасіо” сіє КіуІо, "Ьа таїєа сієї ехігето”, сіє Харогігкіа, "ЕІ
уаііііо” сіє Викооіпа сієї Могіе у оігоз зоп ип кітпо аі
£епіо сгеасіог сієї риеЬІо, а Іоз тіїїопез сіє сіезсопосісіоз
агИЦсез у сгеасіогез сієї агіе сіесогаііоо сіє Іісгапіа.
Мєгесеп ип рагга}о арагіе Іоз "різапкі” сіє биізиізскіпа, дие
рог зи сіеіісасіізіто Ьиеп £изіо у Іа таезігіа сіє зи є]еси-
сібп риесіеп зег сотрагасіоз соп Іаз типсііаїтепіе [атозаз
оЬгаз таезігаз у тіпіаіигаз регзаз, кіисійез, скіпаз у ]аро-
пезаз.
Ьоз "різапкі” сіє ргітаоега еп Осгапіа зіетрге {иегоп то-
сіеіо у тапЦезіасіоп сіє іаіепіо агіїзіісо у по їие сазиаіі-
сіасІ дие еі ^епіаі Тагаз Зкеоскепко сотрагага іаз Ьеііегаз
сіє Іа аісіеа исгапіапа соп Іаз Ьеііегаз сіє іоз "різапкі”.
8є риесіе йесіг соп зе^игісіасі дие еі иііегіог езіисііо сіє Іаз
ріпіигаз сіє Іоз "різапкі”, аЬгіга рага Іа китапісіасі по зоїо
тискоз зесгеіоз сіє Іа ргекізіогіа сіє Іоз риеЬІоз езіасоз
огіепіаіез, зіпо дие іатЬіеп регтіііга сотргепсіег те]'ог Іоз
огі§епез сієї агіе сіесогаііоо исгапіапо сопістрогапео.


17
Писанка X—XI ст.
Київщина
Бокова троянда
18
Трилистки
Вазон
19
Баранячі ріжки
Київщина
Трикути
20
Сороки
Соняшник
21
Квітка
Полтавщина
Трикути

Сторчова рожа
Сороки
23
Безконечник
Полтавщина
Безконечник
24
Криві пояски
Баранячі ріжки
25
Березняк
Чернігівщина
Сторчова рожа
Квітки

27
Квітка
східне ПОЛІССЯ
Вітрячок
28
48 клинців
Т у ліпани
29
Берегиня
східне полісся
Огірочки
зо
Павучки
західне полісся
Баранячі ріжки
31
Сосенка
ВОЛИНЬ
Крученики
32
Г ребінмики
Вітрячки
33


Безконечник
ВОЛИНЬ
Безконечник
34
Зірка
східне ПОДІЛЛЯ
Чорногузи
35
Безконечник клинковий
східне ПОДІЛЛЯ
Клинці з сокирками
36
Вітряк
Перерва
37
Циганські дороги
західне поділля
Качур
38
А
Зірка
Заячі зуби
39
Круторога
західне поділля
Королева
40
Кучері з гілочками
41
Кучер з деревом і сонцем
Кучер з деревом і сонцем
західне поділля
Круки
42
Кучер з квітками
Зірка
43
Княгиня
західне поділля
Сонечко
Павучки
Харківщина
Сакви
45
Березівник
Херсонщина
Чобітки
46
Ластівчині хвостики

48 клинців
47
Чорне море
Херсонщина
Листки
Павучки
Яблуня
49

Заступці
Одещина
Круторога
50
Зорі
А
Вовчі зуби
61
Козачі левади
Запоріжжя
Дубовий лист
52
Косичата троянда
південна буковина
Шовкова косиця
53
Пасочки
північна буковина
Вітрячок
54
Дзвінички
Хрещаті пасочки
55
Косий пасок
центральна Галичина
Квітка
56
Зозуля
24 клинці
57
Кошички
центральна Галичина
Зірка
58
Сонця
Вітрячки
59
Зірка
Закарпаття
Шовкові косиці
60
Рожа
Соняшник
61
Кошички
покуття
Хрещаті пасочки
62
Ведмежі лапки
Зернятка
63
Красноставці
покуття
Кучері з гребінцями
64
Деревця
Дубове листя
85
Вітряк
гуцульщина
4
Косий пасочок
66
Пасочки
Квітка
67
Каченята
гуцульщина
Козлцки
68
Косиці
Олені
89
Вівці
гуцульщина
Смерічки
Зірка
Круті стежки
71
Метелики
гуцульщина
Зірка
72
Коники
Вітряк
Звізди
лемківщина
Сосенка
Квітка
75
Кривульки
Бузьки.
бойнівщина
Вітрячки
Зорі
Сорочачі лапки
77
Сосенка
пряшівщина
Пасочок
78
Деревця
Коломийки
79
Сусідки
пряшівщина
Конвалії
80
Сосенка
Зірки
81
Ружа з сіточкою
перемишл ьщи на
Зірочки
82
Черепашка
підляшшя
Гребінці
83
Панни
холмщина
Зірка
84
48 клинців
вороніжчина
Барвінок
85
Грабельки
курщина
96 клинців
86
Метелики
нубань
Ж
шовк
Зірки
87
Стара баба

Сергій колос
89
історичні та мистецько-конструктивні засади
побудови писанкового орнаменту
7//А1Ї1 Українські народні писанки довгий час знаходи-
ру/лІІГ лися поза увагою радянських дослідників та
цГЇ ИГ мистецтвознавців.
Видавництво «Мистецтво», публікуючи роботу
ЛГІИА Віняшевського «Українські писанки», постави-
л0 собі за мету ознайомити мистецтвознавців, ху-
дожників, дослідників нашої культури та широкі кола
читачів, які цікавляться народною творчістю, з цією бага-
тою ділянкою українського декоративного мистецтва.
Дорадянські публікації в галузі писанкового мистецтва
вже давно стали бібліографічним раритетом. Вони здебіль-
шого мають фрагментарний характер і не дають повного
уявлення про надзвичайну красу та багатство цього виду
народної творчості (не кажучи вже про низький полігра-
фічний рівень цих видань).
Альбом «Українські писанки» Е. Біняшевського складається
із 144 кольорових зарисовок писанок усіх основних райо-
нів, що їх заселяють українці, як в УРСР, так і за її ме-
жами. Автор спиняється саме на такій подачі писанкового
орнаменту, яка дає можливість показати дійову локальну
силу кольорів і співвідношення їх між собою, що немож-
ливо зберегти в кольоровій фотографії, де в перспективній
фіксації обсягового об'єкта мимоволі з'являється затемне-
ність та забіленість кольорів у місцях сильних ракурсів
малюнка на сферичній (точніше, яйцюватій) формі. Крім
того, механічна фотографічна перспектива занадто спотво-
рює свідоме сприймання орнаменту, розташованого на ра-
курсних ділянках, чого можна деякою мірою уникнути при
площинній зарисовці. Поряд із замальовками в альбомі
подано репродукції писанок, виконані засобом кольорової
фотозйомки, які завдяки протокольній фіксації доповнюють
уявлення про орнамент на писанках.
Розглядаючи українські писанки як твори орнаментально-
декоративного мистецтва, слід звернути увагу як на їхню
композицію, так і на художні засоби одержання кольоро-
вого ефекту.
Найцікавішою технікою розпису писанок є техніка резерв-
ного (за допомогою воску) фарбування. В цій техніці укра-
їнські майстри створили чудові зразки декоративного мис-
тецтва. Властивості рисунка та забарвлення окремих
елементів композиції обмеженою кількістю контрастних
кольорів цілком пов'язані з технікою цього орнаментального
письма, з формою та призначенням писанки. Писанка не
має сталого, фронтального положення для огляду. її роз-
дивляються з усіх боків, і тому композиція оформлення
оцінюється в цілому, зі всіх можливих точок споглядання.
Все це ще раз стверджує, що народний орнамент не існує
поза об'єктом оформлення, з формою та життям якого він
пов язаний, для прикраси якого він створений, а є його
невід'ємною частиною.
Виникнення української писанки губиться в глибині пра-
історії. її орнамент перекликається з орнаментом на сфе-
ричній поверхні посуду Трипільської культури, яка побуту-
вала на території України на межі неолітичної та брон-
зової діб.
Різноманітність орнаментальних рішень в декоративному
оформленні писанок надзвичайно -велика. На жаль, через
нетривкість і крихкість, не збереглися давні писанки, і тіль*
ки завдяки стійкості традицій писанкарства ми можемо
вивчати український орнамент від його зародження.

Приступаючи до розпису, кожна писанкарка має в своїй
уяві певний план, так би мовити, схему розташування орна-
ментальних елементів на поверхні писанки. 1 вже в ході
розпису вона розцвічує цю схему безліччю композиційних
варіантів, що народжуються в процесі творчості. Цих типо-
вих схем писанкових композицій порівняно небагато. При-
чому їх комплекс не є властивістю якогось певного регіону,
а простежується по всій Україні. Поверхню писанки уявно
або системою ліній можна розбити на певну кількість
ділянок регулярної форми. Розташовані в межах цих діля-
нок або на зіткненні їх, декоративні елементи утворюють
орнаментальні мотиви, при певній симетрії їх — статичного,
при асиметрії — динамічного характеру.
Відомо, що всі орнаменти можна поділити на «технічні»
та «образні», або «фігурні», які створюють символи чи
узагальнені ритмічні уявлення того, що майстер бачить у
природі. Значення, зміст багатьох образних символів ми
тепер уже не можемо розшифрувати і сприймаємо їх як
суто декоративні елементи.
Основні схеми-сітки писанкових композицій зводяться до:
а) поділу поверхні писанки вздовж навпіл. (Орнаменталь-
ні мотиви розташовано у центрі кожної з двох частин.
Поділ може бути уявним, утворюватися меридіально-кіль-
цевою лінією або орнаментованим паском);
б)	поздовжнього поділу «меридіанами» на сегменти;
в)	поділу впоперек навпіл. (Орнаментальне оформлення
звичайно розвивається від «бігунів» до «екватора»);
г)	поділу на поперечно-«широтні» паси однакової чи різної
ширини з самостійним оформленням «бігунів»;
д)	одночасного поділу «меридіанами» та «широтами». (Ва-
ріанти: чотири «меридіани» та «екватор»; один меридіо-
нальний пас-кільце та один екваторіальний пас);
е)	поділу на чотири сферичні чотирикутники, центри яких
розташовані за шаховим порядком;
є) поділу поверхні писанки на 24 та 48 «клинчиків» (що,
до речі, є найскладнішим завданням в галузі рішень на-
родної сферичної геометрії. Крім двох «бігунів» на проти-
лежних кінцях писанки утворюються ще два «бігуни» на
протилежних пунктах «екваторіальної» лінії. Між обома
парами «бігунів» накреслюють по вісім «меридіанів».
У пунктах, де перетинаються обидва «екватори», утворю-
ються два нові «бігуни», які з’ єднаються додатково чотир- 91
ма «меридіанами», і таким чином поверхня писанки поді-
ляється на 24 «клинчики». Якщо на «екваторіальній» лінії
утворити вісім «бігунів» — маємо композицію, відому під
назвою «48 клинчиків»);
ж)	діагонального поділу писанки з діагональним напрям-
ком орнаментів. (При цьому писанка в меридіональному
напрямку охоплюється одним кільцем, а друге кладеться
не під простим кутом до першого, а скісно).
У межах цих основних схем поділу композицій писанок
на регулярні ділянки народні майстри створюють незлічен-
ну кількість композиційних шедеврів. Деяким, на перший
погляд, відмінним побудовам при більш пильному аналізі
неважко знайти місце у вищенаведених схемах.
Немає потреби та й можливості піддавати мистецькому
аналізу все багатство орнаментальних мотивів, поданих у
цьому альбомі. Вони краще всяких слів промовляють самі
за себе.
Деякі писанкові орнаменти мають колоритні народні назви:
«крутороги», «павучки», «метелики», «сакви» тощо. Проте
не слід думати, що народний майстер, створюючи той чи
інший орнамент, хотів відобразити «сакви» або «павучки».
Ці назви з’явилися значно пізніше. Вже в наші дні старо-
винному ткацькому орнаменту рослинного походження на-
род дав назву «яроплани» (аероплани). Такі соковиті
«прізвища» народ надає по аналоги з предметами та яви-
щами сучасного оточення тепер уже незрозумілим симво-
лічним орнаментам та орнаментам технічного походження.
Так, приміром, відомий орнамент «повна рожа» не є
відображенням квітки, він бере свій початок від солярних
символів зірки чи сонця.
Вивчення сучасного українського орнаменту треба починати
з тих прадавніх досконалих зразків, які зберегло та до-
несло до наших днів народне мистецтво. Матеріал, зібра-
ний та упорядкований в цьому альбомі, наочно показує,
як художня думка майстра, узгоджена з засобами ви-
робництва та цільовим призначенням, породжує високі
твори декоративного мистецтва, як народна творчість
шляхом внутрішнього відбору розвивається й вічно зба-
гачує скарбницю орнаментальної спадщини українського
мистецтва.

ЗМІСТ
вступна стаття	і
резюме	11
Київщина	17-21
Полтавщина	22-2в
Чернігівщина	26-27
східне ПОЛІССЯ	28-30
західне полісся	зі
ВОЛИНЬ	32-34
східне ПОДІЛЛЯ	36-37
західне поділля	за-44
Харківщина	4Б
Херсонщина	46-49
Одещина	БО-51
Запоріжжя	Б2
південна буковина	бз
північна буковина
Б4-ББ
центральна Галичина Б6-Б9
Закарпаття	во-ві
ПОКуТТЯ	62-66
гуцул ьщи на	вв-7з
лемківіцина	74-75
бойківщина	76-77
пряшівщина	78-81
перемишльщина	82
ПІДЛЯШШЯ	83
холмщина	84
вороніжчина	8Б
курщина	86
Кубань	87
с. колос, історичні
та мистецько-конструктивні
засади побудови
писанкового орнаменту	89


7СОЗ
•	Б62	•
Редактор І. Н. Бугаєнко.
Художнє оформлення та макет
Б. В. Харика, О. К. Школяренко.
Художній редактор О. К. Школяренко.
Літературні редактори англійського,
французького, німецького та іспанського
текстів А. М. Демиденко, М. В. Постников,
Л. Л. Бованенко, В. Ф. Вавілюк. Технічний ре-
дактор Г. І. Стукало. Коректор Н. М. Чередниченко.
Зраст Владимирович Биняшевский
УКРАИНСКИЕ ПИСАНКИ
АЛЬБОМ НА УКРАИНСКОМ, РУССКОМ, АНГЛИЙСКОМ,
ФРАНЦУЗСКОМ, НЕМЕЦКОМ. ИСПАНСКОМ ЯЗЬІКАХ
БФ 05821. Тем. план 1968. Поз. № 577. Здано на вироби.
22/ІІІ 1968 р. Підп. до друку 2/Х 1968 р. Формат
7ОХ9О1/іб. Фіз. друк. арк. 6. Умови, друк. арк. 7,02.
Облік.-вид. арк. 5,68. Папір крейдян. 120 г.
Зам. 356. Тираж 6000. Ціна 2 крб. 18 коп.
«Мистецтво», Київ, вул. Свердлова, 19. ФКД
Комітету по пресі при Раді Міністрів
УРСР. Київ, вул. Довженка, 3.
8-1—2
577—68