Текст
• Евг. КАТАРОВЪ.
- _ _ _ *
КУЛЬТЪ
ФЕТИШЕЙ. РАСТЕНІЙ «/ЖИВОТНЫХЪ
ВЪ
ДРЕВНЕЙ ГРЕЦІИ.
С.-ЯЕТЕРІ.УРГЪ
С Е й А Т і К А Я ТИПОГРАФІЯ
1913.
Евг. КАТАРОВЪ
ии
Г
БУДЪТЪ
ФЕТИШЕЙ, РАСТЕНІЙ и ЖИВОТНЫХЪ
ДРЕВНЕЙ ГРЕЦІИ.
С-ЦЕТЕРБУРГЪ СЕНАТСКАЯ типографія 1913.
1
Культъ фетишей, растеній и животныхъ въ древней Греціи.
Гиніртіенг" БНБЛМОПК*
СССР
М. 1. М. ЗвНі
ПРЕДИСЛОВІЕ.
Первобытныя формы религіознаго сознанія древнихъ грековъ составляютъ, какъ извѣстію, одну изъ самыхъ ірудныхъ и наименѣе разработанныхъ областей исторіи греческой религіи: въ частности, культы камней, деревьевъ и животныхъ, по справедливому замѣчанію Ъ. Віосіі’а (Вигз. ЛнигезЬег. СХХіѴ, 1905, 445), до сихъ поръ еще не нашли себѣ историческаго освѣщенія съ точки зрѣнія современной науки о религіи. Между тѣмъ, пересмотръ всего относящагося сюда натеріала представляется настоятельною потребностью не только въ виду цѣлаго ряда новыхъ археологическихъ и этнографическихъ данныхъ, зачастую проливающихъ свѣтъ на многіе темные вопросы, но и вслѣдствіе выяснившейся нынѣ неудовлетворительности прежнихъ изслѣдованій въ данной области. Книги Вёійсііег’а (ВашлкпИив й. НсПепоп, Вегі. 1856) и Мпгг’а (Рйапхетѵеіі іи йег ргіссіі. Муііюіо&іе, ЬшзЪг. 1890), посвященныя роли растительнаго царства въ религіи античныхъ грековъ, являются въ настоящее время совершенно устарѣвшими трудами, лишенными къ тому же критичегктго отношенія къ источникамъ (такъ, у Ыпгг’а, наряду съ (іоскоридомъ и Плиніемъ, фигурируетъ, въ качествѣ источника, Манеръ Флоридъ, французскій писатель Хі-го стол.). Еще .менѣе разработаннымъ представляется Культъ животныхъ ві> Греціи; по этому воироср^не существуетъ ми одного спеціальнаго изслѣдованія (статья А. В. Соок’а въ Лопгпаі оГ Нейепіс Яішііез, XIV, 1894 касается .тишь микенскаго періода). Квита ^-ѴѴ. йе Ѵіввега: Ве Сгаесогшп йііз поо геГегепІіЬих ересіеш іішпа-Паіп» Ьи§й. Ваі. 1900 (нѣмецкая переработка: Віе пісііі тепвсііеп-ВШаІіі^еп СоПег й. (Згіесііеп, Ьеійеп 1903) заключаетъ въ себѣ лишь РУды сырого матеріала, совершенно не промѣреннаго критически.
ИеойсОдИМОСТЬ пересмотра всей относящейся къ папизму вопросу
традиціи вызывается н другими соображеніями. Фактическій матеріалъ, приводимый въ прежнихъ работахъ, но вгггда оказывается точнымъ и доетовѣрпымъ '); самыя цитаты часто нуждаются въ провѣркѣ 2), Всѣ эти обстоятельства побудили мспя пересмотрѣть заново античную традицію, относящуюся къ культамъ фетишей, растеній и животныхъ, п попытаться внести хотя бы самую скромную долю въ разработку этихъ высокоиитересні-іхъ, но крайне трудныхъ и сложныхъ вопросовъ.
Мысль охватить къ одномъ изслѣдованіи пережитки наиболѣе прими дивныхъ формъ эллинской религіи зародилась у меня давно. Но только благодаря заграничной командировкѣ 1909—1911 гг. мнѣ удалось подойти ближе къ огущѳгі віенію своей мечты: въ теченіе двухъ съ половиною дѣтъ я по крупицѣ собиралъ матеріалы, работая въ библіотекахъ и музеяхъ Германіи, Италіи и Греціи, и къ 1912 г., уже по возвращеніи въ Россію, могъ подготовить къ печати большую часть рукописи. Лѣтомъ 1912 года, воспользовавшись пребываніемъ въ Берлинѣ, я еще разъ провѣрила- нѣкоторыя цитаты и ссылки и сдѣлалъ рядъ дополненій къ своему изложенію на основаніи новѣйшихъ изслѣдованій въ дайной области.
Издавая цыпѣ '-ной трудъ, я хотѣть бы сказать нѣсколько словъ о пріемахъ изслѣдованія. Не смотря іы все несовершенство матеріала, не смотре на всѣ трудности метода, я не счелъ возможнымъ ограничиться простою сводкою источниковъ (какъ поступилъ, пяпр., бе Ѵізяег). Мнѣ къъиось необходимымъ не только разобраться въ собранномъ матеріалѣ и распредѣлить сго по категоріямъ, по и попытаться въ каждой отдѣльной области намѣтить общія стадіи развитія и выяснить отношеніе первобытныхъ формъ культа къ гнеудаі»-гтиенпой религіи классическаго періода. Я далекъ, конечно, отъ мысли, что мнѣ удалось выполнить эту крайне сложную задачу: лучше, чѣмъ кто-либо другой, галііаю я и ограниченность своихъ силъ, и с.ішххть
*) Тагъ, цапр., прутпякъ рлдсс, іуми) итожестмяется ыцогпмп в.іелѣдоиатеіямп съ иіоіі, хотя съ ботаиичі ікой точки прѣнія йто совершенно невѣрно; греч. г/«г»; или гіт.>; переводится сховоиъ „еіь“ (пѣм. Ь'иіі(е), хота это дерево вовсе вс прояз-ростяетъ въ Греція и мн. др. (си. ниже, стр. 122, пріим. 1: 128, иріш. 1: 172; 173. ирпм. В; 234 и т. д.).
*) Срв., наор., ни.ке 35, прим. I; 54, прим, 62. ярой, і; 116, прим. 2, 128,
Праи. 1 130, пріпі. 2: 140, прим. 2; 156, вріпм. 1; 161, прпм. 7: 188, прям. 6: 188,
ярпм. •»; 18'’, прим. 7; 217, пріш. 2. 223, прим. 16; 231, ирпм. 4; 232, орим. 1; 233,
прим. 6: 23«, прим. 3: 2II. прим. 7; 230. пріім. -3: 29'< орин. 1 и 5: ЗоЗ. ирим. 1!
Д01ГОТОВКН, в несовершенства своего изложенія. По пусть хотя пѣ-которымъ опріьвданісм ь послужить (ля меня то обстоятельство, что на протяженіи вееп многолѣтней рабочій надъ этой темой и иѣ суждено было оставаться одинокимъ, если не «-читать всегда цѣнныхъ и поучительныхъ для меня бесѣдъ съ ОНо Сгирре. Въ новое время находите себѣ все большее и большее распространеніе такъ называемый антропологическій методъ изслѣдованія *). Лично я считалъ возмож-нымт. прибѣгать къ нему лишь въ тѣхъ случаяхъ, когда гъ его помощью удается установить историческую преемственность явленій: дѣйствительно, методъ этотъ способенъ иногда указать на возможность такихъ промежуточныхъ стадій, которыя въ античной традиціи уже не сохранились, с которыя не всегда удастся возстановить ненхо-іоіпческп. По пользованіе этимъ методомъ требуетъ, вь большинствѣ случаевъ.,. величайшей исторожноств п представляетъ затрушенія, почти неизвѣстныя въ друіихь областяхъ филолоііи.
При воспоминаніи о первыхъ шагахъ научныхъ занятій въ университетѣ, въ мооЙ памяти ярко встаетъ іюразъ дорогого учителя, Э. Р. фонъ-Штериа, нынѣ про<|>сссорствуюіцаго въ Галле. Много лѣтъ тому назадъ пригласилъ оні. меня, между прочимъ, принять постоянное в близкое участіе въ его раскопкахъ на о-вѣ Березами. Здѣсь, ві> тихіе лѣтніе вечера, подъ таинственный рокотъ Понтійскихъ волнъ, ыы часто и ішдолгу бесѣіовали. За эти бесѣды, какъ и за его лекціи, я безконечно благодаренъ Э. Р.—не за то только, что онъ умѣл ъ вкладывать въ сухія даты и названія яркую жизнь прошедшихъ вѣковъ и погибшихъ народовъ, сообщая при этомъ послѣднее, всегда строго обоснованное слово науки; нѣть, ке за это только! Онь воспитывалъ духъ въ преклоненіи передъ научною Истиною, этою вѣчною путеводною звѣздою человѣчества, манящей къ себѣ изъ чудесной дали. Онъ училъ н другихъ любвть науку, не лихорадочною, страстною любовью молодого увлеченія, но спокойно п просто, какъ Дѣло вееіі своей жизни...
Почти весь трудъ мой получилъ окончательную обработку вт. Харьковѣ. Пе могу не отмѣтить здѣсь съ чувствомъ глубоко»! признательности того доброжелательнаго отношенія, того интересу къ м°ей работѣ, какіе я встрѣчалъ со стороны В. П. Бузесхула и Я. А. Деяпсова. Историко-филологическому факультету Харьковскаго уни-“ерситета обязанъ я п своею заграничною командировкой на лѣтніе ----'—-______________
’) О венъ си. нынѣ О. Лгпш, ЪЫу рЫоуіОк, ХХ\ѴП* 1910, ІСВ сіі
IV
мѣсяцы 1912 года. Приношу таижс искреннюю благодарность С. А. Жебелеву, не только давшему пріютъ моему изслѣдованію на «-іра-ннцахь Журнала Министерства Народнаго Просвѣщенія, но и никогда не отказывавшему въ авторитетномъ совѣтѣ и содѣйствіи *).
К.
ж) В* заключеніе позволю себѣ указать еще на слѣдующія два обстоятельства: такъ какъ мнѣ приходилось работать въ различныхъ бибпетевахъ и музеяхъ, то л понево.іѣ долженъ былъ пользоваться иногда разными изданіями того же самаго автора: цитаты п выписки, сдѣлквпыя на отдѣльныхъ карточка»!, инѣ вс вездѣ удалось правести къ одеону знаменателю. Я надѣюсь, однако, что особаго неудобства нрп пользованіи книгою ухазішвое обстоятельство не составитъ. Мнѣ пришлось измѣнитъ первоначальный плавь книги. Содержаніе Х-ой главы (формы культа фе тишей. растеній жпзошпъ) я предпочелъ впослѣдствіи распредѣлитъ между главами 111, VI и І\, къ которыхъ в относятся, стало быть, мі.и ссылки (си., иаир., стр. І.і, 6'2) ив эту \-ую главу.
СОДЕРЖАНІЕ.
ВСТУПЛЕНІЕ.
Часть I: Культъ фетишей.
Глава I: Сущность Фетишизма и его происхожденіе.
Опрсдѣдовіе понятія „фетишизмъ^ 3—6; отличіе фетишей отъ амглетовъ и талисмановъ 7; фетишизмъ, цинизмъ и аниматизмъ 8. Элементы фетишизма въ религіяхъ древняго Востока 8—10, въ Римѣ 11, у другихъ племенъ Европы 12—13; борьба средневѣковаго духовенства съ пережитками фетишизма 13; происхожденіе фетишизма 14—16: необходимость классификаціи фетишей 17.
Глада II: Обворъ и классификація главнѣйшихъ типовъ древне-грече-скихъ Фетишей.
Способы классификаціи фетишей 17; мять главныхъ классовъ древне-греческихъ фетишей 18; отдѣльные твпы фетишей: аруо1 ХУк* 19—21; деревянные безформенные фетиши 21; священныя колонны и пирамиды 22—23; дельфійскій »^а>« 23; аннкояическій характеръ критско-микенской религіи 24—25; бэшды: втимологія н значеніе слова 25—30; абад-Дпръ 30—31; корни культа камней въ Греціи 31; этнологія слова кіои» 81—82; деревянные фетиши, обработанные рукою человѣка 33; органы человѣческаго и животнаго тѣла: фаллъ, рога, яйцо и др. 34—40; оружіе: громовые стрѣлки, топоръ и сЬкира, смыслъ минойснаго культа копье, щитъ 41—48; антропоморфные фетиши или идолы: этимо-
логія и значеніе термина 49—53; гермы 54—55; трофеи и палладіумы 55—56; вопросъ о роли этихъ объектовъ въ развили греческой пластики 57—62; исторія постепеннаго перехода антропоморфнаго фетиша въ статую 63—61).
Глава Ш: Основныя Формы культа Фетишей въ древней Греціи Адорація 70; возліяніе и сходные съ пилъ акты (умащеніе, омовеніе, погруженіе въ воду и т. д.) 70—71; облаченіе въ одежды, возложеніе вѣп-иовъ и священныхъ повязокъ и сходные съ нпмп пріемы убранства 71—72; воздвиженіе алтарей и совершеніе жертвоприношеній 72—74;
VI
помѣщеніе фетиша въ капище. установленіе института убѣжища и спеціальныхъ празднествъ 74—7Б; клятва, оракулъ, ордаліи 75: чудодѣйственная спла фетишей 75—76; наказываніе фетиша 76; родственныя съ фетипіизмомъ явленія греческой религіи: ідохізТТ—79; амулеты и талисманы: этимологія этихъ пазвавій, классификація амулетовъ, генезисъ вѣрованія въ дурной глазъ, талисманы, какъ орудія промитивпой магіи 80—91-
Часть П: Культъ растеній.
Глава IV; Происхожденіе культа растеній.
Роль растительнаго міра въ религіяхъ різпічиыхь племенъ 92—95; гипотезы о возникновеніи растительныхъ культовъ 96—98; современное положеніе вопроса 98—99.
Глава V; Обзоръ главнѣйшихъ видовъ растеній, имѣвшихъ религіозное впяченіе въ древней Греціи.
Дубъ 99—110; тополь НО—112; ива 113—114; шилъ 114—115; ольха 115— 116; ясень 116—118; платанъ 118—121; прутпякъ 121—125; лавровое дерево 125—129; пальма 129—131; миртовый кустъ 131—134; олпвковое дерево 134—140; смоковница 140—144; грецкій орѣхъ 144—146; миндаль 146—148; роза 148—155; виноградъ 155—161; гранатовое дерево 161—163;
• яблоня и другія плодовыя деревья 163—166; іпющъ 166—169; омела 169—171; хвойныя деревья и кустарники 171—178 (кипарисъ 174. можже-• вельннкъ 178); травянистыя растенія 17-8—179; выводы 179—181-
Глава VI: Основныя аормы культа растеній въ античной Греціи.
Адорація 181; возліяніе 181; украшеніе іеріва вѣнками, иовпзкамп, евл-щеявтіп изображеніями и т. д. 181—184; воздвпжеше алтарей и совершеніе жертвоприношеній передъ сиящепнымп деревьями 184—185; окруженіе священнаго дерева стѣною или храмомъ и установленіе института табу 185—187; пляска вокругъ священнаго дерева 187; рпту-ілыіая рубка дерева пдендрофоріи 187—188; оракулы деревьевъ І88—189; сакральное значеніе отдѣльныхъ частей растеній 189—190; переживанія культа растеній 190 (п табл. на стр. 191); значеніе культа растеній въ греч-релпгіи 190 н 199.
Часть III: Культъ животныхъ.
Глава VII; Обзоръ теорій происхожденія культа животныхъ и современное положеніе вопроса въ наукѣ.
Родь животнаго ніра въ религіяхъ различныхъ народенъ 193—197; вопросъ о происхожденіи египетской зоолатріи 197—169; гивотезы о возникновеніи культа животныхъ: Туіог 198—199; ЬпЫіОск п 8репсег. ЛѴнікк, В. П. Клингеръ 199; проблема тотемизма: происхожденіе термина 200; ЛТеппап 201; ВоЬеіІзон Зпгіііі 201—202: опредѣленіе нояптія гтотемъ“ 203: внѣшнія формы тотемизма 204—205; вопросъ о происхожденіи то-
телиззіа: теоріи Бііепсеѵ'а п ЬиЬЬоск’а 205; ЛѴіІкеіГа 2о5—206; ^тоаа’а 206; американскихъ этнографовъ 206—207; Ріккт а и 8ош1і> 207—208; Лік1гі«’Еач8’а208; А. Г. НаФІоиа 208—209; ЕйЕеиГсгакібІіГа 209—210; Н. Н. Харузпна 210—211; .1. С. Егатег’а 211—213; выводы 213—214; .многообразіе факторовъ теротеизма 214—216.
Глава VIИ Обзоръ главнѣйшихъ видовъ животныхъ, имѣвшихъ религіозное значеніе въ античной Греціи.
А. Млекопитающія, 1. Хищныя: Левъ 216—217; пантера, тигръ 218; волкъ 218—226; лисица 226—227; собака 227—231; медвѣдица 231—233; ласка 233;‘вогака 233—234; 2. Грызуны: мышь 234—236; заяцъ 237; 3. Однокопытныя: лошадь 237—245; оселъ и мухъ 246—247; 4- Жвачныя: быкъ (корова) 247—259; овца (баркиъ) 260—262; коза 262—266; олень (лань, аяталопа) 267; 5: Многое опытныя: свинья (вепрь) 267—269. Летучая мышь и дельфинъ 269—270, Б. Птицы: орелъ 270—273; корпгувъ 273— 274; ястребъ 274; воромъ (гадка, сорока, грачъ) 275—276; сова, сычъ, филинъ 276—278; пѣтухъ и курица 279—281; гусь 281—283; утка 283— Э84; голубь 284—285; лебедь 285—286. В.Пресмыкающіясв и земноводныя. Морскія животныя. Рыбы: змѣя 286—296; ящерица 296; лягушка и жаба 297; черепаха, поливъ, ракъ 297—299; рыбы 299—503-Г. Насѣкомыя: муравей ЗОЗ-т-304; муха 304—305; пчела 305—306; саранча306: паукъ 306— 307? бабочка 307; выводы 307—308.
Глава ГК. Основныя Формы культа животныхъ въ древней Греціи.
Оказываніе внѣшнихъ знаковъ почитанія 308—3119; ритуальныя пхясви 809—310: закланіе и яденіе священнаго животнаго 310; вопросъ о существованіи въ Греціи тотемизма 310—313; переживанія ивтнчнаго культа животныхъ 313—314.
Заключеніе.
Дополненія.
Укавателъ собственныхъ именъ.
Предметный указатель.
ВСТУПЛЕНІЕ.
Господствующее въ іппронихъ кругахъ общества представленіе о яревне-греческой религіи, какъ лучезарномъ мірѣ радости и красоты, сплошного празднества и увѣнчанныхъ цвѣтами хороводовъ, давно уже опровергнуто наукой, доказавшей, что, варягу сь самымъ яркимъ солнечнымъ свѣтомъ, въ міросозерцаніи и настроеніи эллинскаго народа предъ вами открывается глубокая ночь безнадежной скорби, ужаса, пессимизма. Въ то время, копа Фидій и Пракситель создавали типы вѣчно юныхъ боговъ, въ которыхъ идеалъ красоты достигаетъ своего предѣла, когда въ геніальномъ творчествѣ Эсхила и Платона зарождался величественный образъ божества, какъ абсочют-ной этической силы, въ нѣдрахъ народной массы жила и развивалась вѣра въ совершенно ивой, противоположный міръ. Это - заколдованное царство тайны и мрака. Тамъ безобразные демоны прячутся въ темныхъ пещерахъ, и могучіе, злобные духи подстерегаютъ изъ своего убѣжища слабаго человѣка. Въ таинственной чащѣ лѣса, въ свистѣ вѣтра, который кружится по полямъ, завивая снѣжиые столбы, въ бурной рѣкѣ, вертящей коле<-а водяпой мельницы, въ журчащемъ ручейкѣ, въ блескѣ молніи,—всюду неводимые духи подстерегаютъ первобытнаго человѣка, готовя ему страданія пли смерть. Они па-зияютъ собою весь міръ, принимая тысячи образовъ: быстролетными чиЧ>и'« мчатся они во ночному поднебесью, то вырывай съ корнями тодѣтлеѳ дерево, то заслоняя собою іуну и звѣзды, то собираясь на Ино^^ говѣть въ горахъ п еврагахъ, на межахъ и распутьяхъ. (1С а™ загадочныя существа прянимнютъ совершенно земной своем ' дровосѣк'’> послѣ нѣсколькихъ ударовъ топора, къ ужасу довать ааыѣчагт1’’ 470 дріада выходятъ изъ дерева, готовая преслѣ-
Вй₽упіитЕ.іи своего покоя; путникъ, при входѣ въ дремучій
лѣсъ, вдругъ слыша іь страшные воплп Нана или видитъ блѣдв образы нимфъ, качающихся па извилистомъ суку и расчесывающитг при свѣтѣ серебристой луны, свои роскошные волосы...
Въ этомъ волшебномъ хаосѣ призрчновъ, среди тысячи опаснс ₽2Н грозящихъ человѣку на каждомъ шагу, нужно быть поминутно в сторожѣ. Превосходя людей своимъ могуществомъ, эти безчнеле ’ духи, то злобные, то милостивые, все же нуждаются въ пищѣ и ухог Д доступны подкупу и мести. Отсюда—первобытная магія съ ея елщ, Я ныли институтами очищеніи и заклинаній, табу и колдовства, жерть )} приношеній и каннибализма. Интимная близость первобытнаго че .
ЧАСТЬ ПЕРВАЯ.
вѣка къ природѣ создаетъ міросозерцаніе, въ которомъ нѣтъ гра» вѣрѣ въ одухотворенность стихіи, въ силу слова, въ могущество см| волнческаго дѣйствія...
Несмотря на то, что эта мрачная, демоническая сторона грс - Ц спой религіи несомнѣнно составляла жизненный нервъ народной вѣр 4 и обрядности во все время существованія античной культуры, облай 4 эта представляется ві. наукѣ до сихь поръ еще сравнительно ма-
разработанной. Предлагаемое изслѣдованіе о культѣ фетишей ревьев ь и животныхъ въ древней Греціи осуществляетъ лишь небо шую часть задуманнаго мною плана, о выполненіи котораго я моч въ настоящее время, конечно, лишь мечтать; завѣтная мечта гж заключается въ попыткѣ охватить въ одномъ обширномъ труд! в ч генетически связанные между собою пережитки наиболѣе примитивна стадія языческаго мышленія, краскою витью проходящіе черезъ е>Л исторію эллинской культуры. Поклоненіе мелкимъ неодушевленны* I предметамъ, камнямъ, скаламъ, а также растеніямъ и жпвотп составляетъ наиболѣе характерную черту первобытныхъ вѣрованій, я рѣшилъ остановиться прежде всего на изученіи этихъ культи Они дали могущественный толчекъ къ образованію цѣлаго ряд; ѳовъ и сказаній (панр., о различныхъ метаморфозахъ и т. п.), пившихъ на почвѣ анимизма, т. е. представленія некультурнаго ч<* вѣка, что вся природа одушевтеиа, обладаетъ, въ лицѣ отдѣлы предметовъ и явленій, своею индивидуальною жизнью или дуй населена многочисленными духовными существами, демонами, гепГ и т. д.
Культъ фетишей.
Гя ЙЁ « ий гялѵ 'ЕІХцаі
“і;1’- 8гЬѵ ямт- ауя/.ц-таиѵ ві/оѵ іс-і'л >.•!»«.
Раил I ІІ. 22. 4.
Г Л С В А І.
Сущность фетишизма и его происхожденіе.
Что такое фетишизмъ? Терминъ этотъ употребляютъ въ настоящее время довольно часто, болѣе того—-имъ злоупотребляютъ, соединяя съ нимъ самыя разнообразныя и самыя противорѣчивыя значенія. Между тѣмъ точное опредѣленіе этого понятія тѣмъ болѣе необходимо, что объ исторической роли фетишизма высказаны были изслѣдователями совершенно противоположныя мнѣнія. Одни, какъ Ан&, г/'ОтІе *), йпі, Ьіррегіа), видѣли въ немъ первоначальную ступень йеякой религіи, другіе же, какъ Мах МіЙІег8), О. Рйеійегег *) и т. д., усматривали здѣсь продуктъ вырожденія первобытной,.болѣе совер-
’) Соигв рЫІоя. ройііѵе, V, 1—83 (52-е Ьедоп); ср, Л 5г. ЗИП, Ац^. Сошіе РоаіЪѵівіп, 9_20.
"У Кикпг^сЪісІп.?, рус. иер. С.-Піі. 1897, 336 ср. Нівіоту оГ
4И ₽УС- яеР С.-Пб. 1807, 27} Н. Хпрузикъ, -Ннографія, IV. С.-ІГб. 1905, аіг,1ЛИ’ЬЬеГІ І‘есіиге8« Лв ‘-‘ПЙП1 аін! Спинѣ оГ Ке1і§іоп, езресіаПу а» Ши-
Ьу *Ьс Кеі. оГ Іпіііа, нѣу. вер. 1881®. 62 си. Ср. лрогввь этого 'КгЪ, 212 ^Ьіеею йег ёойіЩсвбІне1«іілсЪар, 1871. А. Ьвнд. Сивіощ апв Муііі. 1881, ^“2; ТѴ. И*ллЖ, о. Неіщіол, I, 534 едд.
РвцЗ Ее1“ |ЬГ "€8ео и- 1Ьге СезсЬісііи, П, 104: „ѴѴіг Ьаііеп йаЬег бе» І8И'^ І,Е ипЬеіі‘І,ёгеп КйсЬсІігіН ѵпш ЗіапарипКІе Йег Гггеіі-іоп хи Ье-е’І Срь. сто же Ееііріоп шкі Кеіідоікіі, ріс. пер. С.-ПІ5. 1909. 61 сл.
шейной религіи, отклоненіе отъ чистой истины богопознанія или, пса«І добно .У. ЕчЬЬоск’у *), Е<1ѵ. ЬеЬшапп’у 2) и друг., приравнивали фетц і шизмъ кт. простому колдовству. Терминъ „фетишъ “ обязавъ свошц ’ происхожденіемъ португальскимъ путешественникамъ, которые, под, I мѣтивъ то суевѣрное уваженіе, съ какимъ негры западнаго побережьц 1 Африки относились ко многимъ предметамъ, дали имъ названіе Гсііі^ід$ обозначавшее различные религіозные амулеты и талисманы, стод>, 1 распространенные н понынѣ въ странахъ южной Европы. Въ литера, туру ввелъ это слово, въ смыслѣ термина, обобщающаго цѣлую грунцу религіозно-историческихъ фактовъ, французскій писатель йе Вгохч въ 1760 году въ книгѣ: Во сііИс (Іеъ іііеих йЧісЬех оі» РагаІіМе Ф Гапсіелпе геіі^іоп бе І’Е^урІе атсс Іа геііпіоп асіисііс бе Хі&гіііе Но онъ придалъ этому термину слишкомъ широкое значеніе, пони?. . подъ нпмь почти всѣ объекты человѣческаго поклоненія: дерево, гору море, кусокъ дерева, львиный хвостъ, голышъ, раковану, соль, растеніе, рыбу, цвѣтокъ, нѣкоторыхъ животныхъ, какъ, напр., коровъ, козловъ, словомъ, овецъ и т. п., причемъ разсматривалъ этотъ куль*', < какъ сознательное поклоненіе самимъ предметамъ, и не живущимъ нихъ духовнымъ силамъ. Еще болѣе расширятъ понятіе фетпшій Апр. Сотіе: онъ усматривалъ въ фетишизмѣ ту первоначальную сі,-пені. развитія всякой религіи, на которой матеріальные объекты сч таются какъ бы одушевленными жизнью, подобно человѣческой, т. связывалъ сі> этимъ терминомъ понятіе, которое мы нъ настсящ время обозначаемъ именемъ анимизма. Широкое опредѣленіе, даю. также Ъіррегі, Вазііап, ЙсЬпИге, Асѣеііз, ѴѴіІкеп, Кгиці. ВеІ1ис< ем. Хрпсамоь, Н. Харузннъ, отчасти А. В. Смирновъ н ми. дру По БсІшИхе, напр., фетишизмъ есть религіозное почитаніе чувствени воспринимаемыхъ предметовъ3). Но Асііеііз’у, фетишизмъ обозначай -въ извѣстномъ смыслѣ всякое дѣйствіе, посредствомъ котораго чеч вѣкъ старается войтп въ соотвѣтствующее отношеніе съ невидимыя
') Огі^іп оі СігіІіявСіоп шхі ргішіі. Соийіі. ѵГ Млп. 1875®, 319: ср. ртс. и С.-ГІб. 1896, 226 ои.
а) Сіи АиГац^е <1. Не), п. <ІИ' ВеІ. <1. ргішіі. Ѵоіій г у НінпеЪегд'а въ Киі 6. «.греистяп, I, Лія. Ш. 1 (В<г1. 1906).
э) Е. &к‘і11ге, 1)ег РеІі.-е1іі?іци8ч Іларг. 1871. 21': ..ішіет Ееііесійвіиив ѵегзіе
тпаи біе твііро-е Ѵеі е1п ип§ мииІісЬег <іе^еи>Іа<Ке-: 222: _Ьег Геіксіі іві сіи аіі
Іісіі ѵвЬгвеіипЬагев ОЬіе-і, <1еіа тап Ьемимісге ніфеЫіеГіе КгаГіе Ьеииіе8І, іиЛ
шап ев аиІЬгоротогрЫвсЬ аиНав^г, шій ба® тап йе-ЬаІЬ ѵегеііг*“; срв. его
Ряуеіюіоріе <!. Хаіигѵоікет, 1900. 315.
міромъ ’). АІЬ. С. Кгиці -) находитъ возможнымъ говоритъ, вслѣдъ зз ІѴіІІібм’овъ 8), о животныхъ и человѣкѣ, являющихся въ роли фетишей, и совершенно такъ же поступаютъ II. Харузннъ4 *), О. йгарре 6 * *) н друг. ^‘п- Хрисапоъ с) считалъ фетишизмомъ обожаніе отдѣльныхъ предметовъ и явленій природы въ ихъ непосредственности; но мнѣнію А. В. Смирнова, фетишизмъ еегь „почитаніе мелкихъ предметовъ природы въ ихъ естественномъ состояніи1''’). Веііиссі называетъ этимъ именемъ употребляемые въ качествѣ амулетовъ канонныя доисторическія орудія, кабаньи зубы, кораллы, рѣдкія теперь папскія монеты сь изображеніемъ і-в. Духа, ебразкп савтыхъ, которымъ молятся при опредѣленныхъ недуіахъ и т. д.в). Еще болѣе суживаетъ это понятіе С. ГііІЙап, ограничивающій фетишизмъ поклоненіемъ предметамъ домашняго обихода, продуктамъ человѣческой индустріи, напр., копью, мечу и т. д.8). I иЪѣоск совершенно отрицаетъ за фетишизмомъ религіозный характеръ и считаетъ его простымъ волшебствомъ (іѵіісІісгаИ)'“).
Т/і. Асіиііч, 4Ьііб8 б. ѵш'рі Есіі^іоиьи-., Ьчрл. 1908я. іи. III» ».ы.-. его же
Мобегве ТііІкеЛпшІе, 189!».
•) Неі Ашшьте іп Лп Іпіііесііеи Агсіиреі. 1906, 229 си. ср».. впрочемъ, лрвкѣч. 1 на стр. 229.
6. А. ІГЖен. Неі Аніші-чпе Ц| бе ѵоікеи »аи «Іаі ІшіізсЬеи Агсіире),
АтзіегЛ. 1881—85.
*) ЭіВОГрифІЯ IV, гл. 1 л 6.
®) (дгіР'ѣ. МуіЬоІ. и. Всіідопзд» ьсіц Милей. !!(№. 772 с.и., 779 слл., 792 сы.
*) Рели г іі- древи. міра въ ихъ отношеніи еъ христіанству, I—ІП, 1873 —1878.
’З Проф А. В. Смирное-. Курсъ исторіи религій, Казань 19і>8, 71 слт. Гакіи же шпройд < -.редѣленія фкітшппзвз находивъ мы у жноевхъ другихъ авторовъ, напр., у проф. Д П. Рожоествехсмпи. Храст. Апоюгетака, С.-Пй. 188 і. 306—315, С. И^аднег’а, Піе ІіеідиысЬеи Биііиггеііфыінп и. бег ІсіІУсЬіятив. ПѵЫеІЪ. 1899. .0 схъ, отчасти у ороф. А. V. /ііитиха, Ист. рея.. Одесса 1910, 215 сл.т. п т. д.
в) Сіцл. КеІІиссі, 11 (еіісіэдю ргітіііѵо іи Ітаііа е Іе хие Гопве <1і айаііашепіо, 1*еги^;л 1907 (срв. реи. яъ Виіі. іі .V «». 4с Іи .§Ъс. А'Лиікгоіюі. <к Рпгі». V сер.. ПИ, 2. 88—90).
в) Саш. АиПйііі, Коіл> иаі1о-готате>. XVI: Еепіаг.ріі'8 впг Іа ріи® аосіеше геіірои даиюіее. Лет. ё(. амігиіч^. IV. 1902, 278: Л'вррі.Ие ісі 4е се имп_. Іез гі>Іеіз ивиек, ргобиіь бе 1’нхііівігіе Ііитаіпе. іек цие Іаисе ои <5рёе гіаюиС
(1‘ии снііе.
’°) По опредѣленію ЬчЫюѵ/і'з. .[-егишизхъ - гакап стадія религіознаго развитія, •а которой человѣкъ предполігиетъ, что онъ можетъ принудить божества уступить *'о ляланіпмъ 0'гів’ш о! Гіѵііігаіюи. 1875®, 199: Реисіі'ыіі іа (Ье -АаДе іи «Іисіі ’ьіѵі ьиррочі Ье і-ап іогае Ни* беіііез Іо сошріу ігіИі Ьі8 ДсБігеф. Поэтому, фетн-®®аМъ, въ сущности говоря, вовсе п« вядгсгса какою-либо фориою покловешл.
Гръ вѣритъ, что при посредствѣ феапша онъ мо.петь дѣйствовать на свое боже-СТВо и управлять виъ. На самомъ дѣдѣ, фетишизмъ—простое во.пп< бство (іЬ. 319:
ііа такую же отрицательную точку зрѣнія становится Е(іѵ. ЬеКшапц. не признавай фетишизмъ самостоятельною религіозною стадіей, огц приравниваетъ фетишъ къ обыкновенному волшебному средству (7;щ. ЬегшіНеІ) *). Болѣе или менѣе точное значеніе придалъ нашему тер. мину Туіог, который оставляетъ за нимъ лини, характеръ второсіе. пенной очрасли анимизма, а именно, считаетъ его ученіемъ о духахъ воплощенныхъ въ вещественныхъ предметахъ или какимъ-нибудь обр, . ломъ связанныхъ съ ними. Отъ фетишизма Туіог строго отличэ культъ растеніи, животныхъ, феноменовъ природы, идоловъ ит. д.
Но и въ этой формѣ терминъ нашъ продолжаетъ нсудовлетворят ѵ ученыхъ, и Леѵ(Ю8, напримѣръ, предлагаетъ совершенно упраздни, его, какъ приводящій къ недоразумѣніямъ благодаря своей нсоир. дѣлеиности:і).
Несмотря на все это, терминъ „фетишизмъ* можно, по моему мнѣнію, удержать въ наукѣ, если придать ему то значеніе, котоу скрывается, въ сущности говоря, уже въ самомъ латинскомъ кори! его (Гасі—ісіпз), то-ссть характеръ зависимости отъ субъективной во поклоняющагося данному предмету человѣка. Фетишъ—искусствев .. созданный человѣкомъ неодушевленный объектъ почитанія, въ смыслѣ сфабрицировавнаго имъ самимъ или же найденнаго и обращенная о имъ г >. свитыню. Такимъ образомъ, полное опредѣленіе интересующаго насъ и нятія можетъ быть формулировано слѣдующимъ образомъ: фетлаиз. есть форма религіознаго сознанія, заключающаяся въ гномъ, что отдіъл ные небольшіе но размѣрамъ объекты мертвой природы, въ гасъ еап ственномъ видѣ или же приспособленные путемъ различныхъ обраб< тываюшихъ пріемовъ къ потребностямъ культа, окружаются внолн организованнымъ и систематическимъ поклоненіемъ, какъ скрывающ съ себѣ особое духовное начало. Фетишъ можно найти или изіотоввті Въ этомъ коренное различіе фетишизма отъ культа цѣльныхъ ф< йоменовъ и стихій природы. Съ другой стороны, благодаря своей бі .тѣе или ыевѣе индивидуальной окраскѣ, фетиши рѣзко отличаютс
РеіісЬіиш 15 моі ігціу а Гогш оГ „ѵог&ір" яі аіі. Рог Не педго Ьеііеѵеѳ іііаі бу іпеапя оГ іііе Геіісіі Ье сші соегсе апй сонігоіе іда <1еіц. Іп Гасі. РеИсЪит теге «Псіісгиіі). Сра. руса., иер. С.-Пб. 1896", 144, 226, 227, 230; Са-зрі . Пі.- ГікевсЪ. іі. МепзсЫіеіі, Тлгірх. 1873'. I. 304, раззіт; СЛлпІсріс де Іа 8амвп<) . КеІІЕ>ол^. 18973, Ц 15.
*) Есіс. Ъеіппапіг, Апі’йп';>, <1. Кеіів'юіі. въ Киіѣ 4- Сеуеішаіі 1, АЫ. ПІ, 1 л) Рліиіі. СиНигв, рѵс. сер, С.-Пб. 1897*, II. 198—221.
3) Г. В. -Іегонк. Ап Іпігаіисімні іо Ніе Ні^іогу пГ Ііеі. 1908“, гх ХШ.
родственной имъ, но вторичной группы такихъ объектовъ, вакъ «глеты, талисманы п т. под. Фетишъ, въ большинствѣ случаевъ, ^но связанъ съ опредѣленною личностью илп группою, которой оЯъ покровительствуетъ. Наоборотъ, амулеты и талисманы обладаютъ магическою силой ап ші<1 йіг ьіИі и сохраняютъ свое значеніе въру-цргъ каждяго, такъ что ихъ можно отдавать взаймы или дарить дру-гнмъ. Кромѣ того, фетишъ—сѣдалище духа илп вообще активнаго духовнаго начала; ему приносятся дары, онъ окружается спеціаль-пумі,, иногда чрезвычайно сложными, культомъ. Амулеты же и та-лхеиап’ы, хотя и одарены въ глазахъ нскульт)рнаго человѣка маги
ческою силою, никогда не составляютъ настоящаго предмета культа. Психологія идолопоклонства, наоборотъ, почти та же, что у фетишизма,—вѣра, что во всякій предметъ можетъ вселиться могущественный духъ или божество, посылающее людямъ счастье или неудачу независимости отъ заботъ о немъ и ухода. Различіе здѣсь чисто морфологическое: какъ только объекту придана, та или пная человѣческая животная или тероантропическая форма, фетишъ превращается
,ъ идола1).
Не давай теперь же полной характеристики фетишизма и отдѣль-
ныхъ его формъ (это будетъ предметомъ всего дальпѣіііпаіо изложенія), я отмѣчу здѣсь, въ качествѣ существеннаго празнака, то обстоятельство, что во всѣхъ этихъ случаяхъ почитается не самый предметъ, но имманентное ему высшее духовное начало. Правда, нѣкоторые ввслЬдователп, вслѣдъ за <Іе Вговчев’омъ, готовы были усматривать первичную стадію фетишизма въ поклопенін пе духу іпп демону, вселившемуся въ объектъ извнѣ, но именно-самому объекту. Но подобная интерпретація является результатомъ смѣщенія фетишизма либо съ употребленіемъ амулетовъ, талисмановъ п аналогичныхъ средствъ чіерлобытноп магіи, либо съ предшествовавшей фетишизму болѣе примитивной языческой стадіей—апимаіизмомъ. Только на этой низшей ступени некультурный человѣкъ дѣйствительно вѣ-РУвть, что камень, дерево и пр. обладаютъ такою же жизнью, тѣми 150 свойствами и потребностями, какъ и онъ самъ: онъ отожествляетъ себа съ прародою, надѣляетъ ее жизнью, которая, однако, неотдѣлима 0141 самаго предмета п не воплощается еще въ идеѣ самостоятельнаго ц свободно движущагося духа. .Тишь впослѣдствіи изъ этого •^матизма (или ожявотноревія природы) развивается представленіе,
*) Подробнѣе о веѣхъ йіиіь вопросахъ сл. ннжв.
по которому въ объектѣ находится духъ, хозяинъ или геній, отдѣч і Культъ фетишей существуетъ, какъ извѣстно, не у однихъ только ный и независимый отъ своей видимой оболочки (анимизмъ) *). цуров ь, хотя Африка является классическою страною фетишизма.
.Итакъ, фетишъ представляется первобытному человѣку инвару Цовлонѳніе духамъ, живущимъ внутри мелкихъ матеріальныхъ иред-
ціеи духа, его жилищемъ, оболочкою, и фетишизмъ есть лишь чао I цетовъ, встрѣчается въ центральной Австраліи, у бразильскихъ пле-
ный случай анимизма а). - йенъ, на Новыхъ Гебридахъ и во многихъ другихъ странахъ. Объ
универсальномъ характерѣ фетишизма и его выдающейся роли въ религіозномъ развитіи человѣчества свидѣтельствуютъ многочислен-вые вещественные н литературные памятники- историческихъ пле-" менъ, а также быть и преданія современныхъ европейскихъ народ-г<-ДностеЙ.
Лл/Лшил Гіпглты аалмпнтями ііір.тишизма пелигін лпавняго Востока.
*) НоігѢашіе изслѣдователи ноііим.тютъ, какъ іпвѣстыо. тсривпъ „авиігязчі.* сколько шире, чѣмъ Туіог, л юіепво разумѣютъ подъ инкъ ученіе о духахъ (но |г душахъ), обитающихъ во всѣхъ предметахъ и явленіяхъ окружающей природа. (Ср^ 2?. Харузинъ, -Этнографія, П", 39). Что каспется термина „ашіматпзмъ“. то < впервыѳ предложенъ былъ В. В. -ІИагеМ’омь въ ѵт. Ргв-аліішвѣіе Кеіідоп. Еч Ілгс, XI, 1900, 162 слд. осой. 168. Необходимость допущеніи доанпмвстичес религіозныхъ стадій, когда вся природа представлялась человѣку охикотвореп хотя идеи о душѣ или духахъ, вселяющихся въ отдѣльные объекты, еще іге с, стсовало, признаете» нынѣ, не, ьна многими изслѣдователями: си. Я. Бою) Религіозный идеи первобытнаго человѣка. Зелімг.іъдѣніс, 1909. 1, 60 слл. (ранѣ конгрессѣ американистовъ 1902 г.): К. Тіі. Р/ѵм.'»«,1'гя|іШ0|: Д. Веі. и. Кшнѣ. 66 ЬХХХѴІ. 19(і-1 (срв. Т.ХХХѴП. 1905); А. ѴіегІ.аініі, АпГапре <1. ХаиЕеееі и. .. 1Ь. ХСП, 1ІЮ7. (Срв^ однако, И'. ІГипЛ, МуіЬив и. Ііеііг. П. 173 слд.). Дика, писалъ еще Тгсіс въ своемъ спч. Ееп РгоЪкеш <1ег ІіоФчііелйІпсіеиасЬар, 120—> яятгн но духу, обитающему въ камнѣ (это—болѣе высокая ступень религіи). і>из . хптся тому, что ди пасъ является простымъ маквенъ, а для нею—одушевдввп могущестиеннымь, божественнымъ существомъ (Ве тгіібе капЪійІ піеі йем цее-Л, < іи йеп ьіееп іѵоопі—баѣ ія ееп Ііоо^ѳг Ігар ѵал (іоЛьѵегеегпцг,—Ьі) аапЬібѣ б.а 1 Яече, ийі ѵоог спя ееп віееп, ѵоог Ье.пі есЪіег ееп ЬехіеШ, тпасЪіід, ^обйеіцк ѵ иеа із). Такіе по ІС. Кагніеи'у, па древнѢйшеВ ступени религіознаго развитія і читаемый объектъ есть „а 1іѵіо$г сопасіоия э^епі мііЬоиі апу ійеа оГ ач іпб» • 1іо₽ врігіі Ъеіир аиас>і<-8 Іо іі* (ТМГ- Еагяіен, Йіпііев іп рптпіііте Сгееі В-ЕІои- бі'сегиіі]1 с[ Уінзкп Г<іѵивІчд>а-&ліеГсісі.ія ЕйгІіапНІиідпг. ХЬІХ, I, Гехьсин < 1907, 47). Въ русской литературѣ подобные же взгляды проводить, шшр, В. Бою^ въ упомянутой ииню ст. Рслигіозп. идеи Первобытнаго человѣка. ЗемлеииЛьни II1 1, 60—80. Еще еп. Хрі<сг<км> стоялъ, въ сущности, па той же точкѣ зрѣнія, когі овъ ушерждалъ, что „первый, грубѣйшій видъ обожаніи природы есть обожаніе дѣльныхъ предметовъ природы въ ихъ зміосредапоезоюсти, какъ они даны чувству „Здѣсь лѣтъ представленія о каяпхъ-іпбо силахъ, скрытыхъ въ яивніп“ в т. д Г іюе міровоззрѣніе первобытнаго человѣка еп. Хрисанѳт, называлъ „фетешпзмом широкомъ значеніи этого словаи; но, во вЛѣі'ашѳ Еѵдо|іаз;,'мѣиій- хучтпе употрс' вмѣсто этого названія особый теримпъ, папр,, „ааиматизмъ11.
*) У Еі/. ЗІеусз’а (Іѣ зсЬ. йез Аіі. I 19103. 112) находимъ мы правп.і ою^,. " ----’ ---- — ----
взгаядъ ва природу фетишизма: АПе діеке ѵои МеиьеІіепЪапб резсііайепеп Ки . о* У1'сы' к₽’:яя'в- лкиогйыі! _
декіе сепіей ииіег йеш Кашеп йег Геіізсііе мизавчпсярФаявІ; п дальше: АПе оі * Оіідекіе аіпб ииг І.шЬег, Йіе ег (бег ргішіііѵв МеизеЬ) <1еп Сбііегп ксЬпИЧ и -гііе СоНЬеіѣ іві іттег <1а< цеіз1і#е ІѴезед, йіе 8ее1е, йіе іп іішеп іѣгеп иоі- 1 деііошшео Ьаі. Еще Н. Бз^иаг, впрочемъ, утверждалъ, что иокдонепіе фс г’-лть поклоненіе осойепной душѣ, относительно которой думаютъ, что ока ез ч мѣстомъ сиосто пребыванія фетишъ; эта душа есть во что ипое, ватъ порвонач:. (•
Особенно богаты элементами фетишизма религіи дравняго Востока. Поавоненіе каменнымъ я деревяннымъ столбамъ, конусамъ, обели-г камъ, колоннамъ и пирамидамъ достигло здѣсь самаго разнообразнаго рііоиитія. Самое названіе или ЗякоХіа, вторымъ въ
античной литературѣ обозначаются священные камни, несомнѣнно, і. Мі сегоичеекаго происхожденія. Въ Библѣ локальная богиня Валаатъ
-- .г.,!ПІтЛЛІ.,Г|, ГХ.ѴЛГГГГ <*-Ті-1<1ОГТ(Лт ІЮ-
почиталась въ образѣ высокаго коническаго камня, стоявшаго посреди храма. Въ Сидонѣ Астарта чтилась подъ видомъ круглаго камня, возимаго на колесницѣ, въ Тирѣ поклонялись Мелькарту въ формѣ двухъ свѣтящихся ітолповъ. Карѳагенскій Ваалъ считался обитающимъ въ каменныхь столбикахъ, называвшихся Ьапппйшш и ставившихся его почитателями у алтаря. Астартѣ воздвигались священные деревянные столбы влв колья, носившіе названіе ашеръ Свёпш, въ слав. пер. Библіи—дубравы). Аникопическнмъ характеромъ отличался и культъ аиесекаго божества Элагабала. Точно такъ же у древнихъ ара-
«ойияжъ іампмппіудь умершаго человѣка (Ргіп.-іріез «Г 8осіоІч₽ѵ, рус. пер. С.-Пи. г 1897 —и. XXI, К 160 сая.). Срв. <А бгооГ, Ееііріопеп й. СЬніе.-еи. Киіі. 3.
ЬедшгаП, I, АЫ. Ш, 1, 175: іГіе І)і1<ігг без Оойез ѵегйеп ішЪеЛшрІ бигсЪ іЬге Ь’евіе «иіег еіпе р-овяеге іеіег кіешсгв <)иииІіІаі йегзеЯэеи Ьексііші реДагЬі; также [ У Е, в. ЗІеуег’а, Мтіііоі. б. Гіегпіапеіі 151. Тйіе опредѣляетъ фетпшпамъ, какъ егеіігыд ДикЬ сіиеи і.іекь ЪезееІЬ г Оіуекіе (Оеъсіііебеиів ѵап Леи ройвіііепзі; іа е опЗЬерІ І% 1893, вѣя. пер. Сйігісіі’а, 1895, 8). Но ІѴиЬеп’у, фетишемъ является Дь-ійЙ Предметъ. ѵ>. которомъ находится волшебна;] сида, дѵ». Еіні. іп <!іе РЬіІОх
вер. М, 1899, 278. По Л. Штернбергу* въ представленіи пинковъ „горы, і ,---—, Л..к,„ип. -что только маска, подъ которой боги сври-
^^себа огт любознательно, тн человѣка*. Поэтому, Дйне^кбер» опредѣлитъ фетн-стиг*1’ *І8КЪ психологію, открывающую сперхепестэевпое человѣкоподобное сгще-І „„"в 8СІ,І',’Иъ предметѣ, имѣющемъ псобычайпуш форму, будь это высокая гора, ока-{ ц* асп или просто кусокъ камня („Гялнка*. Этг.озр. Обозр. 1904, 2, 19—21). ізд' Же стати" яФетанпгам-і.® въ -іицокл. Схпв. Брокіиузіі и Ефрона. XXXI",
бовъ существовали священные камни: самъ Магометъ долженъ быд-,] вопреки своему желанію, признать святость Каабы. Каждому изъ в ,' ловъ этихъ фетишей соотвѣтствовалъ особый терминъ въ семитш скихъ языкахъ: я позволю себѣ лишь напомнить здѣсь, что санще_" ные камни назывались обыкновенно стариннымъ семитическимъ щ волъ Ьйіі — і*І = „домъ божій “ (изъ ІіаіІЬа—„домъ-
испрашивали дождь у Юпитера Элиція, совершая обрядъ афіі-Іісіпп1 ( выманиванія воды“), который состоялъ въ томъ, что понти-
именемъ Юпитера Ляписа пли Ферстрія, символомъ котораго лв№ свЯщенііый кремень (міех), хранившійся въ древнѣйшемъ свя-^иХЪгаѣ бога-громовпика на Капитолійскомъ холмѣ »). Во время 8а-Де ТНЛ ____________.«««и игешк. « Юпятггля Плинія, е.онеопіая обпяяъ аопі-
*У1 -<1І<ЯПП*-Ѵ»- „ -
ябор^ ЬвВи въ торжественной процессіи влекли по всему городу „дождевон божество*-), о которомъ мнѣ придется впослѣдствіи говорить подрой ^яень“ (Іаріз юапаііз), лежавшей передъ Капснскими воротами близь нѣе. Новѣйшія археологическія открытія вполнѣ подтверждаютъ зш^ алентинсБШ о жертвенника Юпитера Элвція 3 *). Культъ Термина также о быломъ господствѣ фетишизма на всемъ семитическомъ Востоку н0Силъ всѣ характерныя черты фетишизма: посвященные этому бо-между прочимъ, и въ Палестинѣ найдены монолиты, повидимому -.г ^еству пограничные камни считалось священными, и было постано-жнвшіе объектами религіознаго почитанія ’). влено что кто выкопаетъ такой межевой знакъ, тотъ вмѣстѣ съ во-
У другихъ историческихъ народовъ сохранились въ позднѣппіЦ дани предается проклятію. Во время празднованія сельскихъ терми-энохи религіознаго развитія столь же многочисленные рудименты перви палій пограничные камни украшались вѣвками и ямъ приносились битнаго фетишизма. Пхъ находимъ мы въ др*каем ь Египтѣ 2), у илдП жертвы, обыкновенно безкровныя; иногда же закалывались телята и совъ 3), скиѳовъ ’), кельтовъ Б). Въ религіозныхъ институтахъ ІЧім, поросята, и ихъ кровью окроплялся пограничный камень а). встрѣчаются слѣды стариннаго культа камней. Такъ, феціалы клі---------------------------------------
------------------- ’ ! *) Геродотъ оввешаегъ, яапр.. аииковическій вуіьть Арея нъ образѣ меча, го-
') С|чъ,напр., Мптііліег, Р<й. Кгрі.р'шчі, уиаг». Маіетепі 1903. 28;Н Г, і дружеянаго въ высокую кучу хвороста (Негой. IV, 62).
сечі, Свпали й’аргез Гсхріогаіюи гесеиіе, Рапа 1907. 109 с.іл. О слѣдахъ .-пі і * ’’ ' ”
шнзив въ ревигіягь древвяго Востока в, въ частности, л пультѣ бзт.иоеъ си. < труды: 8ііч!е. СевсЪ. Івг. 456 < тт.; Иг. юп ВтА^іч, 5іи-(. ?.. <егиіЦ.ч Іі. Пеіц. ._>ЗТ веась II, 246 САЛ.; ТТеІІйаиеги, Еезіе агаЪ. Нсійепіиш#3, 212 слл„ «то же 8Г - . | и. ѴотагЬ. ПІ, 6!) сді.; ЛМл »<«,,і 8ниііі, Ееі о! гііе Уеіпііен. Ъоіиі. 1894я;
чіапи, Сеяск. іі. Ріюшг. 206; А _1. О.кспицкчі, Мегалитпч, иамлтипіш св. ;юмі ' ІІрыосл. Лаіес «. СПорн. МѴ. 2, <>Пб. 1895, ,И«б. би—78- V. Цпмзіоп, Ніи- < I пеллошлво у ДРЫ.Л. евреевъ, С.-ІІб. 18У7; О/іпеЛгІ^-КісЫег, Кургов, Діе Ві - I п. Нотсг 1 П. Вегі. 1893; 1 Екчпз, Зіусеп. Тгее-апД Т'іІІаг СиЛ еіс. -I. 1і. Л XXI. НШ1, 99—301 (срв.. однако, П’ В. Ь. Пои^с. Ііі. 268—274 п ІЬікад.к?, > I шуСёшеішен. Лег. Лій. геі. 1905, 1, 24—63); Рам Цаггтон, ЬеІрЪіка. У. II. ф| XIX. 1899, 205-251; О. Січррі йішеіі. Кііііе и. МуСііиа, I, 1887, 169; (.ГіесІЛ МуйоІ, и. КеІі^іопвревгЬ. 1906, 772 слл.; Л Піе іисЫшепвс'ЬеиерЧа11і. I Сѵиет 6. Ьгіссііеіі. 1903, 79 слл.; 6. Г. М>югс. Ваеіуііа. Л»»сгн. Л,ІІГІ,. о/ 0*1 сііасоіаду, VII, 1903. 198 с.и.; Еігдгап'р, ЕИмІев виг 1м гвіір. вбшііідиеа. Г .твД 1905’; В. Мсііхг. ГеІівсЬ іш Неі1і«іаіп Йев 7еи= Агатной. Рійіоі. ІАІ1Е 195 слд.; вг«и(-4Веи, ТЬе ЕѵоІіПіои о! Йіе Кеа о! Оо4, Ьоіііі. 1897. ы. 5 «11 & I. Счгііяя, Реишііте Зееиііс Веіідоп «о-4пу, СЫсадо 1002, ігЬ». пер. І'НЙІ
ОагаіЛі'гд-ЯгідІіѵ, ІІісйои. I, 113; Е'г. іліюпіішіі, 1Ъ. I.’642 —647. О с/і]лКЧ трухахт. по культу камеей си. шігке.
“} Си, РйіЛІпнапіі, Дерурі. ГеизеІиііетМ и. СбМегеТаиЬе. У.. /. Еі!м/, І 1878, 153 слт.
з) Си. ЛасНопеІІ, \ ,-йіс МуіЬоІо^у, БіпбзЬ. 1837, 151 сз.- А. ВаПІі. 15 !.• *І
Пшк. 7.
*) Си. С. Риіііаі», Уоіся (гаПо-гііпіаітв. ХП Кѵіиагчиев виг Іа ріив авсіеипе ’геЕ^. (гаиіоі?»-. Нее. •!. анс. IV ІЙОЗ» срв. мвогочнсзсеьыя статі.к &</. НетисІГя въ Нек. сеіііріг -а 1600 и сд.т. гг. О переъпткахт. старинной лнтолатрці въ современной Франціи св. Р. 8<!ЪіІІоі, Ее сиііс без ріеггез ъаіигев нп Ргапсе. Вгѵ. ііе ГЕсоІс Л'АпЛгор. Риг. 10(11; тт» же 1.ѵ й>]к-1пге <Іе Ріанію. 1. РйГ. 11*01. 3*ні >-іл.
Ск. а<1 Гаю. VII, 12; РоІѵЪ. III. 25; біеіі. I, 21: 8етѵ. Іеп. ѴШ, 6(; IX, -116; Рви]. Іііае. р. 115; І.іѵ. [. 21, 8: IX. 5, 3: \ѴХ, 13, 9. Срв. Иѵісіісг, XI. 1« И, 67-1 си.; РгеѴег-Зог&т, Вбш. Луііюі. I, 217 ил; ЗІчгуиагсІІ, Коти. 8ЬаМз-ѵсгѵаіі. 111, 426; О. Муягомн. Ееі. и. Ійіііиэ 6. Котеі', Діііпеіі. 19(г2._1ѵіі.
а) РаиІ. Віас. р. 128. 1; Ѵагі*. сіе ѵіі. рор. Вот. I. р. I І=Хои. р. 547: "тегѵ. А®. ПІ, 176; срв. ВозсЛел ХЕ 1,. П, 2308; Е. Комнины, І»ав Афйіісіиш. Еіі. Збі-. 1895, 18| ідл.; В. ЪЫііег, іЬ. 18Ио. 147. СооІ:. С7. /Йг. ХѴП, 270; XVIII.
м~ ііпвпмаеть эпитетъ ЕЪсшя, кваъ Піссин (огь‘ ііех). Егв:сг (Ъесі. ои ѣЪе 81. о! КщрІ!. 207) прадержввается прекней этимологіи отъ еіісеге, предлагаемой, прочимъ, и ІадГомь у Раиіу. П'і^ока, ВЕ. V, 2367 съ: Е. ВѵЦтаип. В/і. Мю. Ч 5, 481 с». интерпретируетъ Іаріз тапаіін, какъ Іаріз Зіаиішв. О іюля сішщен-1у^7.ЖМПіа ВЪ °®РН^ заклинаніи дождя срв. І’веіиг, ВІічіп. Ииг. I.. 1895, 1-17 сз; Г5.ІН 'Г** ^П*м^ше- 1884, II, 76; .V. II. ЗІогдап, Егеек аші Еюшйп гаш^ойз аиЦ рожи"18’ Т‘п"3,,,і- Ле -ітеііс. Рійоіод. А&ое. XXXII. 1901, 83 си.: о во-^ВаДЬ Т-ѴЧаИ 11 5аЕЛЛнаи’1и хо-іая срв. также Чурсинъ. Народные обычаи н Тифдпсъ 1005- За,і. Ки*к. Ото. П. Р. Г. О. XXX, 2, 19; Веі, Р-иГ оЬіеіІІГ 14 р,иіс <’11 'аирз Вёс-Ьнезве, 1996. ера- реи.
Еиь 0І' 2і6^' С0,г ейеггапііегеі 1891 Н. Сум-
1ГІРП’ ,іерсжпвза,нт к,вйъ 1890, 14 си., 39» и друг.; И". ТГияіЙ, Мѵііш* »іЬ 4,0 сі: ІЛ. м. ц. к«. II, 8(8 ш.
зьі. И, 611: ііі). I, і, П. 1)іои. Наііс. П, 71; 5іс. ЕІасс. бе сопбіі.
13
Пережитки Оььюго фетишизма могутъ Сыть коиетатііроваиы . ,, ,щ, часто приписываются волшебныя свойства, почему
фольклорѣ германскихъ, романскихъ, славянскихъ м фияских- роль въ народной ыотсвпнѣ и прииитивиой
мокъ ), Въ Европѣ почитаніе кампой сохранялось до самаго ,3«»”г>, V всѣхъ народовъ существуетъ вѣра, что камни, скалы а вяго времени. Еще въ 1651 г. жители о-ва Иаииски (11рмкді„, ^гіи ) ы стоять въ интимной связи съ жизнью человѣка, что режво заворачивали намни въ кусокъ фланели м выставляли г, г. «* ?,“ояеть происходить отъ нихъ и обратно превращаться въ поклоненіе въ извѣстные дни. Італсг уі ізываетт '!{<: въ о;,0614*8 вѣрованіе дало матеріалъ для множества разсказовъ о мѣстности Норвегіи крестьяне до конца XVIII в. обыкновенно хвааевь> ахъ вали круглые каики, обмывали ихъ каждый четвергъ вечеромъ. оти,віе нногочвиеиныхъ формъ .фетишизма и
зывалн ихъ масломъ передъ огнемъ, клали ихъ на почетное ѵявментовъ у различныхъ пародовъ вавсло бы меня слиткомъ
на саѣжую солому, и въ извѣстныя времена года погружали ихъ 'г0 ₽ и 'потому я принужденъ ограничиться приведенными выше пиво, чтобы оии принесли дому счастье п довольство 2). "^Хаии. Съ постепеннымъ развитіемъ просвѣщенія въ Европѣ
Древняя религія финскихъ племенъ обнаруживаетъ яркіе прпэ* Г₽^ми наиболѣе грубыя формы первобытнаго фетишизма; средиевѣ-фетншвэма, выражающіеся, между прочимъ, въ поклоненіи дореЛГ" христіанСкое духовенство знергичво боролось съ „ѵепаіогез нымъ истуканамъ п священнымъ камнямъ (такъ наз. „сейдамъ" и т. под.; имъ грозили преслѣдованіемъ Турскій соборъ
гм;7 г ) архіепископъ Кентерберійскіе Теодорихъ нъ ѴП в., Карлъ 7” м’и“ж-/екп3 (ГасЬ~) 1’ 1 ІІ; Ыси“‘- Х> 37: 789 г., король Эдгаръ въ X в., Кнутъ въ XII и т. д. »Г
Гтот. ДІуІІі. 25» гл. Почитаніе камней ѵ рямдянъ ѵпоминается еще ѵ іліегеѣ. А гі»""1" . ,
І'гор. I, 4, 23: Гг.А,,і. 5\тип>. 1, чо'в- и. 1№; Ар.,1. Троѣ р. Ио и. кастѣ ввемошя аашовтв порвобытяаго ніросозсрцзяія еще Нотігі. 1; АгпоЬ. »<1г. п&І. I. 31' (срв. ІТіппс. ГеІ. Осѣ, 3); І.псіая. Діех. 30.__________
9 О культѣ камней п т. под. объектовъ у германцевъ см. бганш, II Д1. 1, 257—270; его ж« ГеЬЛіяш іи ѴѴеяі-ДГнса, ІдммІ 1904; ЯснМип, Ма^іс впд
457, 537: II. 975, 1«21; III, 185: Маг!>. с. 28; 8аіи (тгавіш. ХШ, 236 (р. I' ГеііізШат, 1900; V. №. Но<Іде, НапЛЬооІ. о( Лтегіеян Іпйіаиз. ѢѴаяІііпрІ. 1907, I. <1гг) и, особенно, Кісіі. ДГ. АІсуег, ЧИаелваціасЬе Веіі^юи^еьсіі. Іяярг. 1910 (ст <56 — 458- Беип, рГ-ге, Хщея кш1 іев сготапеея еі Іея ргаіідиев <!<.- Маіілкёя К-о фетишизмѣ. 30 еа, 67 слл.). —О снящ. камняхъ во Франціи см. Р. &!ЫІВ,і 1ісь1ВІе8. Аяііігороз. 1907, II, 4—5: №. Хару ина. Замѣтки но поводу употребленія сиііс бе» ріеггея калпіея еіі Гпшсе. Лее. поіе Анікгироі. 1901.—О роли каѵ. слова фетишизмъ. Этиагр. Обіар. 1.ХХѴІ ЬХХТІІ, 1908, 1 — 2, 78 —118; Явей, неродномъ суевѣріи славянъ см. теперь Ь‘. II. Клшиеръ, каиікй м гаіюЪопк И. Меует. ОДІБсЪытші. Агсіі. ВП'. 1908, 320 слл.-, (?. -4»Иге, МЛ. Лея вЬиіІ. бонут. 1Гйй, XIX. І9і>5, -173^180. Спеціальные труды по еЦыпи-ензну и оп Мия. /. Ѵ,Лкегк Ье<у;. Л, 1907. 37 слл.; К Рдпаее. АпеЪгорой. 1908. 881 слл.: таяса сюда общая литература приведены ниже д. рѵиікег. Лиги. А/'ггс. &іс. 1909. 388 слл.
•) ...ІЪе реаяапЬ ив(ів іо ргвяегѵг гінпігі віоиев. «ябЪеіі Ніею еѵсгу ’і'іпіг *) См. обт. ятомъ И. ІЯинкевичъ, Камни, какъ медицинское средство л какъ еѵепшр.,., втеатей Йеаі мйЪ Ьцііет ЬеГоге 11к- йге, Іай Іііет ом іЬе аваі <.Г предаетъ обоцаши ви ііаванзѣ СПроток. заспо. Имп. Каікизск. Медпиикснаю поит, оп Ггееіі 51гатг, апЛ оТ ееПаіи іішеі о! Иіе уеаг зіеергй Іііет іп Ыіе аі,, Обыівсшиа, 1893, X 13)- 13. Рликиръ, Кіішічі п /.Ьокшіи ІиЛоиуш. ТГй?а. .1,™ ъ-:..» і..„ъ _,.л--г.._. «... ъ.... ,ІЯ—. жч-- 1805| 473 Сг.' (Ігідогіи-Кід',. МеШсша ророгиПй. ЛішМй Ачіііетісі
Вопапг.. Сер. ц, ѵкх, Г.И17—1908, 211. О матячссгоѵъ дѣйствіи камеей, нпспосы-лающнхъ женщинѣ мвтеранство, с«. нынѣ отдѣіѵ. I ті Іёсоибапіез еі 1с сиііе йз» ріеггея въ книгѣ Р. Іля ѵіегЕеч-гасг. еі Іев пл^тіеев шігасиіеиае^
іііву пи^'Ы Ьгіие Іпск аікі сотбяі іо ІЪе Ьои.че (Гга:ег, Гаиваи. 1Ѵ, 155), XIX, 1805, 473 слл. Сгаі_діе, Кеі. С( Дпс. Зсавб. Ілпй. 1906, 37.
3) Семіг «, Гішіі-ісііі МуЙіо). С.-П6. 1853. 223. КромІ: упомянутыхъ уже сочиненій, си. еще слѣдующіе труды, посвященные цѣликомъ пли частью фетп —.................................................................. и-,_____
Ъ. ЛсоНіоі, <геиё«е бе ГілхшапНё. Гёіісіііктв. РоІуЫібі^шс, МолоСЪёіяті-. і Раг- 1908, сіатью Б. Ледное въ Все. ігті. р>,ри!. ІЯчб; СнаЪзпд, 2ипі ГеІіаЬев- 26 /й-р. Б. Д. К 1883; А. Павіііиі, Оег Реіі -
!ѳг Кйьіе бишеп^. ВегІ 1881; ВаиЛіп, ГбіісЬійше еі КіісНеиіъ, ІА*ид 1881: I АІііІІег, ГеііясЬівпшз пай бееівпѵегеіігид# Ьіч Хвіигѵоікегп щ СЬіиіВещ 1 1901; Т. Нуткгвѵч.,. Религія, і-я сущность »і прниімй іепіе. I. Карья. ГИі2. 2_ Н. Воііпеі, Іш Емкіе Лея Реііяеііея, Ва-чеІ 1905я; Ві. Мйііег, РеіівсЪійісін а Макршпе, ОеиівеЪ-То^о. Веііг. л. КоіоіііпііюііПІ.-, 190’ V 18; Р. Вісііі ііісЪіаиіив д. Мерегкіаште іш Конро^еЪіеі. І'й ахтдеі. Мізяюііеп, 1902, 27 Я. Апкетіаин. ГейжсЬе адія Торо. Теі'ІкоаНд. Л. СеяеіІягК Апііігороі. 1 ЗОЙ слл..- В- Н. Ха^і/г. ТЬе Р)іі1ол>р1іу оГ ЕеііЛі$ш. Лнгн. А/~ііс. .^ое.| 1?
ниже, въ отдѣлѣ объ алтлетатъ н «ингнаиа* ) См. еборники сказовъ: нѣмецкихъ (Сг «
“«.оя 377, Хив. Стар. 11, 161. Манжурп,
1» гакЛ.я!. у. 5, о. КоѴяіу, VIII, 26), тр> ч
ІЬ.е Сое'іи,п’ Сопіев ро(іи1. бе Ьоггаіпе, э, 17.
» Мі^гаііоов а. НаиьГогшяііоив, 2 ѵ. Ьші. 1
‘^Ат./Іев Гегвйів Ѵоікякиіиіе. ІЬЯ'і. 1. 65
,, ^іопіе.% СтиксЪ. <1. МепнсЪеп. 1^92, ІЩі- '
и »«. і88з, в», „
>7). русскихъ (Сядов-сквл'і (СксІсТипевкі, . "2. ”9, 69) ѵі.л, Срв. , ііаг Гяіез а. Ысйоиз, , и. р. Л. іірылслаіо);
ПашІЬ. <1. дегтап. Му-
живы въ различныхъ обрядахъ и повѣрьяхъ, продолжающихъ Царц^| надъ умами.
Сопоставляя всо сказанное, можно сдѣлать выводъ, что фетвпшз^ представляетъ собою какъ бы универсальную форму прамитившип р^ лигіознаго мышленія и долженъ разсматриваться, какъ яеобхоіпм^ и естественная фаза культурнаго развит ія человѣческихъ обществъ >) Нѣтъ поэтому ничего невѣроятнаго въ предположеніи О. бсіігайег’а и другихъ, что культъ камней и бревенъ былъ знакамъ уже вндо. I европейскому праиароду, жившему, по мнѣнію ряда этнологовъ, ц5 Сѣверѣ центральной Европы: извѣстны мегалитическіе памятники позд. няго каменнаго вѣка, имѣвшіе, несомнѣнно, религіозный характеръ
Такимъ образомъ, фетишизмъ, какъ особая форма религіознаго сознанія, восходитъ къ самымъ отдаленнымъ эпохамъ исторіи чело, вѣческой культуры. Въ чемъ же кроется происхожденіе этой замѣ-нательной системы вѣрованій первобытнаго человѣка?
Въ прежнее время изслѣдователи приписывали фетишамъ симво-лическій харвктеръ, усматривая, напр., въ каменныхъ и деревяивьщ конусахъ, столбахъ и пирамидахъ то фаллическія изображенія * *), то символы небесныхъ свѣтилъ и т. д.; впослѣдствіи ученые стали ставить фетишизмъ нъ генетическую связь съ культомъ предковъ, возведя ’ священные камни, колья и деревья къ бызымъ надгробнымъ пачят-
') А. Ваяііал, Агсіі. АпіАгир. 111, 1Л>8, 1—18; X. ЬМнік, Огі^. оі < іч-іігаі. 1870’, 222 слл.; О. РгвсІи’І, ѴоІКеіѣппйе*, 1875, 259; X Ыррег(. КиІСиг^елЬ. И, 372 слл.: его же, КеЬдюпсп !. еигор. СиКигѵѵІкег. ВсгІ. 188], 10 слл.; И. V. Меуег, АНрагш. ВеІйиопагсзсЪ. 30 сл.; В. Агыігее. Еіііпоіод. Рагаіі. и. Ѵег^І. И 1889, 30 слл., X а. Ргамг, Ряизап. б. т, віопсб юъ указателѣ, особ. IV, В1*і V 35Я н (р. У РгпЪгціцч^ «сІіаазсЪ. (1. ХаіиіѵоіІ.. 1898, 295 <:л., 407; Лі. Лог- , Ртдезсіі. <]. Кппаѣ, Ѵісн 1898, 241; \прузннъ. -Глюграфія, IV, 1903, 85 см, 0<ѵ5 110 слл. Ср., одвако. Едг. Ѣ'Апіапп. Киііиг (1. Сереистагі, I АЪі. Ш, 1, ІЗг ". и« I Гезощіеге Неііроа О'іег геіііпове ёіиіе ,уе*Іос1і ізі Дег ІсІі.>сЬншиз иісІіХ
я) Веаііодк. Дез ійц. Аіб. 1902, $02; ср. В. Ліспнрес. Інйод. РопсА. МІ 131-. ХѴІП. 277 слл.; ЗСисІі. ІПгІег к. Лчісйеи. I, 1'іоу, 39 слл.
*) Иѵіііс.і, СгЕегсІі. <1. МевзсЬеи, 100 схл.; 31. 1/иг /і, Неіюаі (1. ІцДоуііпі Депа-ВегІ. 1901. 159 — 218- Іі-гЪеІеііе. МаипеІ сі'агсііёоі. ргАііБІогідце, 1, 1 Р. .$ ЬіИоІ, Ье Гпік-Іоге сіе Ргопсе. I. 30” — 412: •''ПІ ІіііпаЛ. СііКсз. туіііе . ге-ІірюпБ, III, Раг. 1908. Зііі;—іЗіі: 6. ИШе, 8йй« клсигораксііе ДІееаЫІіІ.иІГи. і и1 іѣгѳ Вегіеішпцсп хиш Опені ІХйгяЬ. 19)2, особ. 119 іл.т.
♦) Хосда, Ве егі^піе еі ивп Леіі.-'согит. 1797, 213, 599; І.)іе Ріюі і іс’г-
I, 370 слл.: Н. Сіау Тпчн^ШІ. ТІіе ТіігеаіюШ СоѵепапЬ «т (Не Ве^іппівк? оГ геИР Кііег, Кея’-Аогк 1890, 231 с.ы.; У. Ьгіюпппиі г Ѵагг>,іЬвгд-8аг/Ііо з. ѵ. Ва« 1,іи
15
^Ндеъ *); по мнѣнію нѣкоторыхъ новыхъ историковъ религіи, сая-лйиные намни служили нѣкогда тотемистическими жертвенниками и сь теченіемъ времени отожествлены были съ божествомъ 2). я буду имѣть случай подробнѣе говорить объ этихъ гипоте-5іГЬ нынѣ имѣющихъ лишь историческое значеніе. Въ настоящее фетишизмъ признается слишкомъ сложнымъ явленіемъ, чтобы можно было сводить всѣ его формы къ какому-ннбуіь одному принципу. Психологія фетишизма, какъ указываетъ IV. ІѴшкМ, слагается трехъ основныхъ элементовъ: а) представленія, что всякій предметъ, которому почему-нибудь приписывается магическая сила, служить мѣстопребываніемъ души или вообще духовнаго начала; б) вѣры въ то, что исходящая отъ даннаго объекта магическая сила можетъ принести удачу или иесчастье въ зависимости отъ настроенія вселившагося въ него духа и в) развивающагося благодаря этому убѣжденію культа, конечною цѣлью котораго является снисканіе благосклоя-носіх обитающаго въ фетишѣ могущественнаго духовнаго начала 3).
Я отмѣчалъ уже нѣсколько выше, что наукѣ неизвѣстно ни одного народа (какъ бы низко онъ ни стоялъ въ смыслѣ культурнаго развитія), у котораго не было бы вѣры въ особую жизненную силу, проникающую в<ж объекты и явленія природы; такимъ мнстігіескпмъ активнымъ началомъ, присущимъ всему ніру, является у гуроновъ „ореада* •), у меланезійцевъ „мава" 5) ц т. д. Психологическою подпочвою фетишизма мы должны, стало быть, признать то своеобразное міровоззрѣніе первобытнаго человѣка, во которому вся внѣшняя природа, живая и мертвая, населена безчисленными духами, обладаетъ въ лицѣ отдѣльныхъ объектовъ и феноменовъ своею индивидуальною
х) Ср. наир.. Сгапі-АЯеп. Еѵоіиііои оі Іііе Ива оГ Сой, гл. V слл.
я) Р. Е. Лчіоі'з, Іпіто.1. іо іііе Нізтоіу о( Веіів'юи, 1-30—143.
*) Я’ііЛ. ИіыЛ, Муіііия и. КоГі2- П, 200.
*) Ѵогепйа с'еяі Ли рпцѵоіг шуьЧцие. II й і гіеп давя Ія паіиге еі ріил іі и'еві д’Лге яліте дш пай яоп огі'пйа еіс. (2/нЬсгІ еі Д/омЛ’, ’эсгіе к$пега1е де Іа шаігіе. Ь’апчг< унеюіод. VII, 1901, 113; срв. КаиДвюнм, ^ГГ^‘ ЯІУ. ѴИ, 1.32; Е. Но'І- , ПапйЬоок оГ Ашелсаи Ідйіапз (ВиІЕ 30
. б'-)» 1—II, Каліниді. 1907, ». »- „Огепда*; Л .V. Н. НеѵіН, Огеийа апй я вЬои ''Г ііеіідюп, Атлгіс. АчІІ>гпроІощ‘1 1902,
р Соіігіпдііт. ТІіе Меіаисчіапи, ОхЕ 1891. 118 слл. 191, 219 п т. д.;
7А.>.„еП~,?ег' 1^,в Мяогі-Роіупевіан Сотрагайге ОісТіопагу, 1Я91, в. ѵ. „тала*; сГ іьГ Й. ”₽• с*1- 10й слл.; ,І- К‘ Магсіі, ТЪе Соисорііои о! Мала, Тгапяасі. Яши Іяіеге. Соидт. Гог іЪс Цізг. оС Веі. ОхТ. 1908,1, 44 —57=ТКе ТЬге-
оі Веіщ. ідо?, 115—112.
духовною жизнью, сходнощ съ человѣческой (это и есть первобытщ^ анимизмъ или, по терминологіи БсІшКхс ’), „антропопатизмъ"). ц, на вопросъ, что собственно заставляетъ некультурнаго человѣка ПОі клониться данному і^ютишу, едва ли можно найти одинъ опредѣли ныіі отвѣтъ. Достаточно зачастую случайнаго совпаденія обстоятельству между находкой предмета и ка кимъ-либо событіемъ въ жизни дик^щ чтобы онъ установилъ между иимн причинную связь и призналъ дав. нып предметъ обителью могущественнаго духа 3). Памъ извѣсу многочисленные конкретные случаи созданія фетишей на почвѣ п<ь добной логики и психологіи первобытнаго человѣка. Такъ, въ Афрвд одно изъ кафрскихъ племенъ признало фетишемъ якорь, такъ кац выброшенный на берегъ незнакомый предметъ вызвалъ ихъ изумленіи когда же одшгь изъ присутствовавшихъ рѣшился отбить отъ яъор, кусокъ и затѣмъ вскорѣ умеръ, чудесныя свойства якоря были при*, наны всѣми, и онъ окончательно превратился въ фетишъ и). Въ іер майской миѳологіи примѣръ искусственнаго созданія фетиша (ф.ип слѣдуетъ усматривать напр. въ сѣверно-германской сагѣ о Ѵоіьі *|. 11
Таковы тѣ предварительные вопросы, на освѣщеніи и разъясни;
^торыхъ я считалъ умѣстнымъ остановиться нѣсколько подробнѣе; долженъ еще лишь сказать нѣсколько словъ относительно той группировки научнаго матеріала по древне-греческому фетишизму, кото-
« л буду слѣдовать въ дальнѣйшемъ своемъ наложеніи.
” Объекты религіознаго культа могутъ быть изучаемы какъ съ точки зрѣнія ихъ внѣшняго облика и матеріала, изъ котораго они изготовлены, такъ и со стороны ихъ функцій въ первобытной религіи, т е- различныхъ культовыхъ пріемовъ н актовъ общенія человѣки рь иыманентііьімп этимъ объектамъ высшими духовными силами. Въ первомъ случаѣ мы подучаемъ въ результатѣ простое описаніе различныхъ классовъ священныхъ предметовъ; во второмъ—предъ нами раскрывается самый механизмъ скошенія опредѣленной соціальной группы съ невидимымъ міромъ духовъ. Но изученіе функцій немыслимо безъ предварительнаго знакомства съ формой п строеніемъ объектовъ, являющихся носителями этихъ функцій. Я попытаюсь, поэтому, прежде всего установить морфологическою классификацію фетишей древнегреческой религіи и дать характеристику в ошісаліе ихъ основныхъ типовъ.
’) Ег. 8'Ішіі-е. Ееійсінетшіз. 65 гдл; І’вуіЬиІ. •!. Хаіііпоіѣр.г. 217 слл.
а) По мнѣнію лскиіі'с, для тпго, чтобы какой-либо объектъ былъ првзвяг-тпшемъ, требуется наличность слѣдующихъ четырехъ факторовъ: а) предстань томъ, что «сякій необычный предметъ особенно цѣвенъ; б) аитропопатпческал вош і I прргкетл, предпоміаміцал въ пежъ способность чуиствовать и желать, в) предподс 4 причинной связи между этГішъ предметомъ п другиип представлииіямя и г) при । могущества за предметомъ, іыагодаря чеку его почитаютъ, стремясь расположит ь і I къ еебѣ или опись возбудить его гнѣвъ (Е. ХскЛіч-. Геішеііізшця, 81—82, ріъ?іьІ
Я возводи себѣ остановиться здѣсь еще па мвѣвш П. Цгкцгі^а о суп’.ііі і фетишизма. Еще въ 1893 г. онъ писалъ, что корень фютаитзма лежитъ нъ пр 3 ставленіи, по киторомх во всѣхъ прі'дмсіаѵь, странныхъ пн видъ пли чѣыъ-двг
Глава II.
Обзоръ я классификація главнѣйшихъ типовъ древне-греческихъ фетишей.
Вслѣдствіе разнообразія объектовъ, служившихъ въ первобытной греческой религіи фетишами, а также въ виду существованія многочисленныхъ переходныхъ формъ и типовъ, обзоръ п группировка священныхъ предметовъ на основаніи ихъ морфологическихъ признаковъ пишиіь !>. и«. ЧЩДсгавлается задачей сложной п затруднительной. Несомнѣнно,
стащеніи, по которою во певхъ іцц-дмчал», ыршшыаь п« м>. - п л. - .
лнчающпхси отъ дугахъ, обіпаші духи пли божества... откуда и проистекай , однако, что такая группировка имѣетъ важное значеніе ДЛЯ изслѣдователя, такъ какъ даетъ ему возможность разобраться въ дошед-ЩемхИ---------------------------------------------------------------------------- - -
изволь въ выборѣ фетишей (ТѵаІвс1йвт№ <1. Ѵоікегкшійі, Ееціг. 1893, 91, рті С.-По. 1895, 65). Въ 1903 г. яазвапиый ученый уже утвервдаетъ, что чел самъ по себѣ склоиспъ разсматривать міръ, какъ отра.і.> ніе •воего „п~ и ш предполагать сознатеіъвыя сады, имѣющія къ пему отношеніе: въ зтоиь крііеі мнѣнію &-Л«г?’в, генезисъ фепиніпм», который ві.ртгі1' слѣдовало бы иазыват мостнческижъ почитаніемъ духовъ ма матеріальной иодшіадтѣ (Н. Зіітгіл, 1 кшкіе, Ілірг. 1903, 115). (рв. его же І'грегсЬ. <1. Киііиг Цнці, рус. вер. а. ІЬ ’ повоіі и М. Неірсчстдъ. С.-По. НИмі.
а) АѴлтіъ, Сіе КаЯетпаиГ Л. біібкбзіе ѵ. АГгіЬа, 1815,72; ЫсЫспяіцн, Ке*^ легко
іш ыиііісіі. АГгіЬа, 1811—1812, 1, 412; Тк. іГпіІз. АиІІігор. <1. Хаѣигтгѵік. 11, ’Твпи ВИ‘Л' *) Исч^сг, 2ѵИясІіг. дчя Гегвс'нг /*. Ѵоікзк. ХГП. 21 са.; срв. КакДіігаш , 1Г и
/• КІГ. ѴШ, 126.
такая группировка имѣетъ важное значеніе для изслѣ-
_________________...» рОО ---------- йенъ до насъ матеріалѣ, систематизировать его и создать, такимъ образомъ, твердую почву для дальнѣйшихъ научныхъ изысканій.
Классификація фетишей можетъ быть чрезвычайно разнообразна ”ъ зависимости отъ того внѣшняго признака, который полагается въ основаніе. Съ точки зрѣнія матеріала, мы можемъ различать фе-гвШи каменные, деревянные, металлическіе, костяные, роговые и т. д.; сг^2_ВИЛ^ть’ ®лиако. что подобное дѣленіе было бы слишкомъ иекус-_—імлъ. Поэтому я позволилъ бы собѣ предложить классификацію скихъ фетишей, построенную на болѣе существенномъ для исто-
2
18
ріи религіи признакѣ, а именно—большемъ или меньшемъ вцдовзм^ нети, вносимомъ человѣкомъ въ внѣшнюю форму объекта съ цѣ.іЬі приспособленія его къ культовымъ потребностямъ. Эти измѣненія вііѣц. вяго облика фетишей, сводящіяся къ отдѣлкѣ, окраскѣ и т. ііод_ актамъ, стоятъ, какъ можно предполагать на основаніи данныхъ срад, нителыюй этнографіи; въ тѣсной связи съ общимъ культурнымъ в эстетическимъ ростомъ народа.
Съ этой точки зрѣнія, фетиши греческой народноі религіи могутъ быть релдѣлены на слѣдующіе классы, совокупность которыхъ расу сц намъ, вмѣстѣ съ тѣмъ, и общій ходъ развитія древне-греческаго тишпзма отъ примитивныхъ стадіи до того момента, когда намѣчаепв уже переходъ къ болѣе высокимъ ступенямъ религіознаго сознанія.
1. Объекты мертвой природы въ ихъ естественномъ видѣ, ыкі, напр., грубые камни (голыши, метеориты), стволы срубленнаго дерева, куски металла и т. под.: характернымъ признакомъ фетишей этоі группы является, такомъ образомъ, отсутствіе опредѣленной формы, приданной рукою человѣка.
П. Объекты мертвой природы, которымъ придана извѣстная форма, приближающаяся къ геометрическимъ тѣламъ, какъ, напр., конусы, параллелепипеды, пирамиды, обелиски, столбы, колья и т. п. изъ камня, дерева и друг. матеріаловъ.
111. Элементы живой природы: части тѣла животныхъ и человѣка, какъ, напр., фаллъ, рога, шкура, черепъ, яйцо, раковина и т. д.. и ихъ искусственныя всспронзведеігія.
IV. Продукты человѣческой культуры и индустріи: инструменты, оружіе, предметы домашняго обихода п др. (напр., мечъ, копье, щитъ топоръ, земледѣльческія орудія, жезлъ и т. д.-).
V. Объекты, которымъ отчасти придана человѣческая форма 'переходъ къ идолопоклонству).
Отъ приведенныхъ здѣсь категорій фетишей нужно отличать, гаП было указано уже нъ I главѣ, тѣ священные предметы, которые, будучи настоящими объектами культа, играли извѣстную роль въ вз-родпой медицинѣ или первобытной магіи (амулеты и т. под.).
Я позволю себѣ обратиться теперь къ обзору установлевныхъ выше классовъ фетишей и описанію наиболѣе характерныхъ пред *' ввтелей каждаго класса въ народной религіи древней Греціи 1 .
’) Этотъ цредварптеіьни'й очеркъ не можетъ, конечно, претендовать ка вчера*1' тающую полноту. Я старвлса пояснитъ сущность ападего типа інть кпкото;
Простѣйшею формой фетиша являются объекты окружающей мерт-- природы въ ихъ естественномъ, первоначальномъ видѣ, т. е. не "ввергшіеся никакой обработкѣ со стороны человѣка. Сюда отно-110 л между прочимъ, тѣ грубые, необработанные камни, которые с*1ц1’0,н, і, у древнихъ грековъ подъ именемъ аруоі (=а*рул) І.іВос.
”*”3іпажи. Подробное иаложевіе всего относящагося сюда матеріала читатель аа8-въХнав4 иастовщаго изстЬдовалін. Литература по дрівне-греческоыу фетишизму ілоіъио обширна, котя и характеризуется, большею честью, преобладаніемъ опяса-^цааго иомента. Я привожу здѣсь названія важнѣйшихъ трудовъ: С. 6'. НбПіид, ре Ьвеіуіив т'еіепіт, Сгошіцк 1715; V. О. 8іПід, Бе Іарі&Ыь 4ео рояііз ас бе-Дісаѣіъ Іяра. 1729; Раісотиі, 8иг Іев Ъаеіуіеі Псш. <Іс 1‘АсаЛ. <1е» Віксг. VI, 513' І/МЦ"- огі&іпе еі пей оЬеІіасогиш, 1787; Мннісг. ІіЬег Ши ѵош Ніпітеі яеГаІІеиап 8іеіие <1- АКеп. Аііііди. АЬЬ. Корейка,! 1805, 257 слл.-, Р. ѵ. ВаІЪегд, ЦЪ <!еп Меіеогкиіі <1. Аііеп, ѵогхйеіісіі іп Вехир аиГ Яісіпе, біе ѵош Ніпітеі ріаііап, НеібеіЪ. 1811; К. Нбск, Кгеіа. Діуііюі., Се^сЬ., Нсііеіоп и. ѴегГавзипд Ьів ап( Йіе ВошегЬегі’ьсЪаГі, I, СоШп^еи 1823, 166 ехх; Стптеі, Бе Іарібит сиІИ врпі раігіагсЬаь диаееііо, МагЪііг^ 1853; X. Ейеідк, Ве Ьаеіуіііз, ВегІ. 1854; ОѵмЪесі, Си1іи5оЬ]е\і Ьеі йеп СгіесЬеи ш вешеп ііііе^іен Сеаіаііииаеи. Вс г. 8цс/>*. безеИзіЖ. Л П7.’3. 1864, 121 слл.; Есноппапі, Ілк Ъёіуіеь. Вес. ііііі. тсісд. Ш, 18ЯІ, 31—51; ЗХ Соііідпон, Ні8і. <1с Іа всиірі. рт. I, 1882, 101 слл.; ОѵегЪеск, Ріиіік, !♦, 1893, 32 слі; Вамнеівіег, Бспкт. в. г. „ОоМегЬі14ега, [, 601 сі; Лопе Еаггйип, Беіріііка. ,Т. Н. 8. XIX, 1899. 205—231; Г.. И. Рапіеіі, Свіи оГ Сгеек 34*169, ОхГ. I, 4. 14 слі; Ш. 5; 1Ѵ. 302. 307 «11; V. 7, 360; Е. Ёаініег, Ен-пиІіепГевСв б. Ог. и. ВОт. Вегѣ 1901. 13 слі; 8Лбтапп-ІЛр>іт, Сг. Ак. II,
1902, 180 слі.; М. ІГ. сіс Ѵівзег, Ве Сгасиіпип гіііз іюц геТегеиііЪиз вреСіеш Ьшмавш.Бивб. Ваі. 1900 (и пѣм. аері’.раоотка: Віе иісііі гпспьсѣ^оревіакфеп ОоНег 4. СгіссЬеп, 1903, особ. 1 си, 16 слл, 54 слл., 108 слі); О Кетя, АпГйи^е 4. Ьеііеп. Ве). 1902, ІО слл.; Л. Еічіпв, ТЬе Мусеиаеап Тгее анй Ріііаг €иІЬ апб Из шеѣкггапеап КеІаЙоів еіс. Р. И. 8. XXI, 1901, 99—204; 6. Е. АГоотс, Вѵ-ѣуіім- Лтегіс. Хоигп. о/ Агсішыіоду. ѴП, 1903, 198 слл.; Р. (гіглгі!, Аіат Йк <1е Тёкшей. Лес. еі. ХѴПІ, I 75; И. ѴеІЬег. Ёріівсй іш Неіііріиш 4ев
Аттон. РкПоІод,^, І.Х1ІІ, 186—223; О. Сгиррг. СігіесЬ. МуПіоІ. и. Веіі-Й'Мй-, § 263, стр. 772 сдл.; &. Иоск. Сг. ХѴеіЬе^еЬггіисЬе, ІѴііггЬигя 1905, 33 слл.; Е- Кагкіеп, 8іпіііез ні Ргішіііѵс Спек Веііліоп. О/'ссгвідІ а/" Ршні-а Реісиві-арв-^Ьейіеяд РбгІіипЛіпдаг, ХЫХ. І905/,. 9 слі, 43 сіл.: 6. Каго, -ѢІікгеС. КиІІзіаПеп.
у. /ПР. ѴП, 1904, 117—156; 1<. Ниыанд, уііеяі. шусбиіалпс». Веѵ. ІЛвІ. геі, ^^05^ 1, 24—62; сго же Ьез сітіііваі. ргеЬеШпідиея, Раг. 1910, 193—273, Ет. Ре-п^іи, В^іцу гескё, I, Ргаііа 1908, 150 слл.; Е. ВеівсЪ, Епгзіекип# и. ІѴапйв! В^асЬ. СойетеевійИл. ЛІтал. й. Каіз. Акагі. А. 1П«*. ѴМеп, 1ЛХ, 1909, 394 см.; ъ Иісііе^ Ьез вигтіѵапсе? <1и СЙісЬівте ііапв 1е? сикеь рориіаігеь <1е 1а Огёсе *?с‘бппе. Веѵ. геі. ЬХ, 1909, 2. 141 слі.; 8а»< Пч<к. СпесЪ. и. Нот. Веі. въ
ш <1іе АКеПшавм-і-ч. Ь-в. ѵ. .4. Ссгске и. К Хѵггіш. П, 1910, 194, 200, в8' Срв' тааже словараыя статьи 8ікееіЪеРа, ВжЛег, М. Ьепк. I, 746 сл. (в. г. 7231,,°8)і Нй-И/а. ІЬ- П' 1672 <« ѵ- Куѣеіе); ПеіясЛ'а, Раиід-Ц'ізвоиа, КЕ. II, с*4- (>. ѵ. ’Арусі 7.'.»оі); ТіииреТп, ІЬ., Ц. 2779 слл. (а. ѵ. Ваііуііа); Е. 8адІю,
20
Такъ, напрпмЬръ, въ Петтѣ (въ Бэотіи) находилось изображеніе ракла въ старинной формѣ неотесаннаго камня арусб хаті _•
адош») *). Въ Ѳеспіяхъ (въ той же Бэотіи) издавна пользовался бымъ поклоненіемъ Эротъ въ образѣ простого камня (ЗуаЛра кліаи, тятаѵ... ар-<«; ?к8о=) 8). Въ драмѣ Харнтъ въ Орхомевѣ почитаніи ь упавшія съ неба сётряі ®). Въ Песепнупгѣ (въ Фригіи) хранился гПя. щеныыВ камень Кибелы, лишенный всякой правильной формы и оіщ, сываемый Арнобіомъ въ слѣдующихъ словахъ: Іарія поп іні5, Гепі тапи йотішя зіюе иііа ітргезвіопе чиі рокхеі, соісгіз Гщ-ъі аЦие аігі, аирх*№ ргоіпіпепНЪііз іпаечваііз еіс. *); въ 204 г. до Р. \р. этотъ священный камень (повидимому, метеоритъ: Геродіанъ* Ч 5 6) вазы, ваетъ его та я-,«/.ра ьиквтк;) перевезенъ былъ въ Римъ “). Херсо-несцами вракіисквмп почитался метеоритъ, упавшій, по преданію, щ, 405 г. то Р. Хр. возлѣ Эгосъ-Поымонъ *). Два другихъ священныхъ аэролита почитались въ Абидосѣ п Кассандріи ь). Сюда же слѣдуетъ отнести пограничные камни, которые воздвигались въ древней Греціи, I какъ и во мноиіхъ другихъ странахъ, на рубежахъ полей, на распутьяхъ и перекресткахъ и, повидимому, окружались извѣстнымъ поклоненіемъ хотя, конечно, и не въ такой степени, какъ у римлянъ э).
Тіиг г>Лсгд~ічідІк>, ІПсі., I, 413 «лл. (з. ѵ. Аг^оі ІлЫюі); Ег. ЕепопнанРл, іЬ.. I, 612 слл. (8. ѵ. Ваеіуііл). На русскомъ яз.: II. И. Ноеосадскгй, О почитанія реликвіи у древнихъ грековъ. Варшао. Унио. Нза., 1889, 5; Іі. Г. Атіемрсіпъ, Нэшіра кечія баъествъ въ др. Греція. Гимназія, 1891; В. В. Латышевъ, Очер. ь греч. древностей, II, С.-П5. 1899, 37 глх, Е. Г. Кашроп, -Длехеяти фствиіпзма і. | древне-грсч. религіи. .Гер.кш. 1910, 16—17.
Ч Раш. IX, 2-1, 8.
•) Райи. IX. 27, 1.
а) Раиз. IX. 38. I.
*) АгпоЬ. асіѵ. р-лі. ѴИ, 49. Си. К. ЗІеівег, $Пи]. ви Агиок ^Иг.-Ьег. Ваусгі^Ь. АкаЛ. й. ІГйге. 1903, 5, 14 слл.
6) Негоіііаи. Ійзі. 1, 11. I.
4) Іаг. XXIX. 10 слл.
т) РІиІ. Ьуз. ІЙ; срн. Рііи. Ь. и. II, 59.
4) Рііп. Іі. л. П, 59. Боіьипшеіво нзслЬдоватедей иринодвть почитаніе о-рвтовь въ генетическую свял съ культомъ небесныхъ свѣтшъ или сабвпзхс-* у>асвросір.івепнихъ, какъ извѣстно, повсюду въ семитическихъ религіяхъ Востока (гч. приведенные -вышо труды ДІііпіег’а, ЁаІЬегд'я, ВИпдк’й, ОгегЬеск’а, А |> -зег’а и ді>.).
®) Уже Іомеръ рисуетъ зтпть обычай (4* 403 см.); г, о" аѵя/тап^ А-Лсѵ йета -/к^і “я/а^ *ЕіиЕѴ9Ѵ г» геыш, ийдѵа, трг,/ич те рЁуяѵ те,
21
Трастъ рисуетъ намъ твпъ суевѣрнаго человѣка, который, проходя иг такихъ Кі=яуи лУѢл на межахъ и распутьяхъ, считаетъ себя копаннымъ оказать имъ знаки внѣшняго почитанія: возліяніе яас-С\ъ преклоненіе колѣнъ и т. д. "р Платонъ называетъ законъ ^мт-ТТпкровптеля границъ {’Орлс) первымъ и считаетъ, межевые ^длни неприкосновенными (млѵцта), такъ какъ онп являются освященными клятвою передъ богами (гѵоржя т.я?і №йѵ) * 2 * * * * *).
2е ивньшею распространенностью пользовались и аналогичные фетиши изъ дерева, грубые, необдѣланные чурбаны, подобно Деметрѣ въ Элевсинѣ, которая, какъ выражаемся Тертулліанъ, аіпе Госта, гшіі раіо еі 80ІО кіаіасиіо Іі/дпі іпУогтіз гергасзітШпг а). Изображеніемъ Ар-темнды въ Икарѣ служило простое бревно (шХэѵ «я гдеуазіхдо») *), Геры Киезронской въ Сессіяхъ—обрубленный пень (=р2«хѵоѵ гххгхѵд-рёѵоѵ) *), Латопы на Делосѣ—деревянная статуя, лишенная опредѣленной формы (ауа?.рх.,. ймѵоѵ аиордоѵ) ®), Геры Самосской—доска (іЕооі «геф ’) и т. д.
На болѣе высокой стадіи развитія фетишизма находимые некультурнымъ человѣкомъ камни, отламываемыя имъ отъ деревьевъ палки н т. п. предметы постепенно приспособляются имъ къ ритуальнымъ или эстетическимъ потребностямъ путемъ различныхъ пріемовъ грубой механической обработки камня или дерева въ большихъ кускахъ 8), пріемовъ, способствующихъ возникновенію опредѣленной формы, которая првб.титастея обыкновенно къ тому или иному геометрическому тѣлу. Тавт появляются каменные и деревянные фотипти въ видѣ па-
0 культѣ погранпчнихь камней въ Греціи, си. 7.ое<іа. пази. соч., 194 слл.. Вбвідк,
<х>ч., 50 ыг, іів Ѵіниег (1803), § 6. Ср., однако, Н. Кагзіен, О^спіді п[ ^іпяка Ѵ&йП>к‘ар8-8оіѵАсІепя Ригка-ыИтдаг. ХЫХ, 1906/7, 43 слл.
*) Тіісорііг. сЬаг. 16: Хда тйл Лсгзрма ЛіЭогв тйл ёч та?; тчі'пяі;, -Л'лыч ьк ттд АТ)" екаич хатз/гг», И'_ ЙА -[гіѵаті тпіг. зей граясглра;, ятз>.>зтт«®Иі.
*) Ріаі. Іе^. Ѵ1П, 842. Срв. БелюзИі. Наіошіев. 89.
*) Тегіиі]. айѵ. ^епі. I, 12; ерв, Тегіиіі. аро]. 16- Сегея Кагіа, чиае віае еГ6-вч> гиЗі раіо еі іпГопиі Іірііо рговіаі.
*) Сіеш. Аісх. ргоіг. IV, 46; срв. ІЬииш циіоізіит у Лрнобід аДѵ. ^елі.
2 С1ет. АЗех. ргоіг. IV, 46.
Шеп. XIV, Ѣ
) Сіеш. Д |ех. ргоіг. IV, 16. Ниі. іиог. ѴП, р. 49 (ВегклгЛак.) ар. ЕивеЪ. ргаер.
М|‘ 8і Саіііт. Ггі;. 105 (ЗсЬвеібег).
4ови Этіит Еі’іемазга являются, гдаввымъ образомъ, обтеска, вытачиваніе, шди-
Яиблсяіе, нарѣзываніе, и т. под.
раллелепипеда (столбы в т. д.), пирамиды (обелиски), цилиндра л. I лонны), конуса и т. под.
Священныя каменныя колонны и пирамиды упоминаются въ антц? | ной литературѣ очень часто нъ связи съ культами различныхъ во, жествъ, главнымъ образомъ, Аполлона, одинъ изъ эпитетовъ которая | ’Ауоіейг и означалъ, по свидѣтельству Свиды, Гарпократіона, Гесщц Евстаеія и др., не что иное, какъ суживающійся кверху стод^ (хішѵ ілЬ Цушѵ) ’). По Павсанію, Аполлономъ Кариномъ называла въ Мегарахъ кемриь въ видѣ небольшой пирамиды (/лОог тгаре/йі.ЕѴ,. тгорарійос о/.^ря оо иеуаЛц;) я), а въ Спкіонѣ почитался Зевсъ Ми/ также подъ видомъ пиремиды изъ камня а). До насъ дошли и много, численныя пныя преданія о священныхъ колоннахъ (хіоуб;), связав. выхъ съ культами Аполлона въ Дельфахъ «), Геры въ Аргосѣ 5), Зевсі I Лйкэйскаго въ Аркадіи в), Планетъ въ Спартѣ') и т. д. п т. д. Въ ахэйскомъ городѣ Фарахъ стояло, по словамъ Павсаяія, около трид. |
цати четыреугольныхъ камней, которые почитались жителями город I и обозначались именами различныхъ боговъ •). Подобныя свидѣтель- | ства авторовъ подтверждаются археологическими и пуывзматаческнуя данными: изображенія священной колонны встрѣчаются въ многихъ I помпеянскихъ фрескахъ, на эллинистическихъ рельефахъ я греко-ршь 1 скихъ геммахъ п). Весьма многочисленны изображенія конусовъ и пирамидъ на греческихъ монетахъ, напримѣръ, изъ Амбракіп п Орши
*) Сведя (в. т. ’А--щт-.). Гарпоъратіоігь (в. ѵ. ’Ауиі5;=Веккег. Апесй., р. 3311, Гесвхій (8. ѵ. ’Ауѵиі;), ЕвстаеіЯ (ай. 11 В 12), Схоліасты къ „Осамъ- Арието- I фана (175) и къ „Фпнш.іввк.чмъ“ Евраеіда (€31) говорятъ о столбахъ иля »•«»• I пахъ Аполлона 'А-рил; (хі<иѵ), лредстаплявпіндь самого бога: другіе авторы, клм, вавр., Гелладій (у Фотія ВІЫ. сой. 279, Есккег, р. 535), Фотій (». ѵ. Асда;), Псп- I девкъ (Оною., IV, 123) и дууг. понимаютъ слово іуиіе-5; какъ жертвенникъ (5<м>'«Х поставленный богу. Но вѣрному предяодожсвію ОѵегЬкк'я (Си1іиы>Ьіесѣ шк., Вег-&'іс7к. Сся. <1. ІИ. 1864, 158), здѣсь имѣется въ виду одинъ и тотъ же сяя«е‘»<ьЛ объектъ—конусъ Аполлона.
в) Гаи?. I. 44, 2.
«) Райя. II, 9, 6.
♦) Сіет. Аісл., вігого. I. 164. ОѵегЪсск (назв. соч., 153) справедливо отвергъ | предположеніе Воііісііег'л (Взиткиііив, 227). что это изображеніе Аполлона бы-’0 1 іпъ дерева.
•) Сіет. Аіек. $Ігот. Е 164.
в) Ганъ. ѴПІ, 38, 7.
’) Гаи5. Ш, 20, 9.
®І Рань. ѴІІ, 22, 4: -страуиѵоі ;.йи туізхегтз ріХютя отіЯ-хоч. тобгоот оі?'1'9''' I ы Фаргк «іуш Ікой тічо; о-.ада ікй.сусѵте;.
*) См., н«ор., ЛіЦіісІіег, Вяптпкііііив, фпг. 12. 23, 20, 34, 35, 40, 53е п т- *’ ]
| Эпирѣ, Аподяоніи нъ Иллиріи, Византіи, Уранополя (въ Халкн-।-ккЬ). Селевкіи (въ Сиріи), Тарса (въ Киликіи) и т. д., всегда въ обстановкѣ, указывающей па сакральное значеніе объекта, на мѣстный культъ того или икого божества *).
‘ Конусообразную иля куполовидную форму имѣлъ и знаменитый бѣлоираморвый „пупъ земли- (6р®я).і>; ут);) въ Дельфахъ, столь
часто упоминающійся древними авторами 2) и столь охотно изображавшійся на памятникахъ искусства: на краеиофигурпыхъ вазахъ, въ помпеянской живописи, на рельефахъ, монетахъ и т. д. 8); недавно найденный французскими археологами въ Дельфахъ сигало; представляетъ собою, повидимому, наиболѣе точную копію утраченнаго оригинала *). Характернымъ внѣшнимъ отличіемъ этого дельфійскаго каноннаго фетиша служили священныя повязки и вѣнки, лавровыя вѣтви и сѣтчатое облаченіе (яурт^ѵ), покрывавшіе его поверхность 6). О первоначальномъ значеніи дельфійскаго и украшавшихъ его атрибутовъ я буду говорить впослѣдствіи (гл. X) подробнѣе *).
IV. Яакп, Гііі' ясЬЬивѣеи Сквашеніе пыг. I. 23: 11, 34, 54, 60; ІИ, 36, 54 и т. д.; Х'итічхіндіег^ Апі. Сспипен. III, 44, фпт. 18, 21. Под(«бвіе у Вс П~ікзег'& (1903), §§ 38, 39.
*) Подробнѣе будить говориться объ ятемъ въ главѣ Х-й настоящаго п'слѣдо-иаим. Матеріалы собраны у (7с Ѵіяяег’л И, $;§ 24, 25, 26, 28. 36.
•)Раіа. X, 16, 8: ЙѣгаЪ.ІХ 3, С; 5сЬо1. ай. Гшй. ГуіЬ. IV, 4, 131; VI. 3; ! ѵШ, 85; XI, 17; йсіюі Іліс. йе ьаіі. 38: АевсЪуІ Епш. 40; 66; КорЪосІ. Ое<1. К 897: Епг. Іоп. 5; 222; ЗсЬоІ. 8орЬ. Оей. К. 480, БсЬоІ. Енг. Ог. 330; Незусі в. ѵ. Тора» ІЗютк; Ѵегго ]. 1 VII, р. 304 (еі Зрпікеі): Таііаи. сопіг. <ігасс. ѴШ, 251
®) Перечень нухнзматпчесішѵъ изображеній, приводимый Вс Гі««<томъ іъ книгѣ Пе рпесогиш Дііз еіс. 1900 (срв. нѣи. изд. 1903 г., II, § 44). (?. НосІ\ СгіесЬ. [ ^УеІЬспеЬгаиеІс, 13, совершенно справодянво привваегь неиолныіп>. Кромѣ того, Вс Ѵдаег т упоминаетъ о замѣчательной находкѣ, сдѣланвий французской архсо-юччееков швелой въ Дельфахъ (ом. сліх лримѣч.), обнаруживая полное вета-Жокство съ весьма важными работами Лін Наггі.чон. ОеІрЬіса. Л Н. 8. XIX 1899, 225 еда., Аерів—’Ау^-.'Х В. С. Н. XXIV. 1900, 254 см.; В. 8скк> Іе^в., 8іоі гц (ІгаЪйепкго. <1. гош. Каівеггеіі. Вогтсг .ТаЛгЬ. 1902, 75 сдл„ 8іи<1пкзка, Ясппе!, 1902. 258 с.и., Жіес, В. 8. -4. IX, 1002/3. 215 см.. которыя всѣ, ва Исключеніемъ, пожегъ бытъ, аослѣівѵи. появились до выхода въ свѣтъ нѣмецкой пЧ*работхи книги <1е Т’іяя.г’я.
*) Си. Нагпвбп, В. С. Н. XXII'. 1909, 259; ср. ВотоИс, ІЪ., -ХѴШ, 180; *» Каго у ВагстЪсгд-ВадІіо, йсі. IV. 199, фвг. 540-1: Ь-.сІ'епЬлсЛ, 57, фпг- 68.
3) Дреаяіе ввеатедн называютъ его отеррао: глот-л (Гиг. Іоп 225). -птзгль-рЬс; (8ігаЬ. IX, 3, 6) п т. нод. Объ “ТИ с*- Наггічоч, В. С. Н XXIV, 1900, 254 сл. Иосі, назв. соч. 37 сял.
”) Замѣчу кстати, >по Ае Гічсг II. § 45 совершевно не упоминаетъ о гипотезѣ
Таковы, въ самцхъ общихъ чертахъ, елѣды былого культа кац. I ной въ древнс-грочсской религіи. Но еще болѣе яркимъ аниконц. чсскпыъ характеромъ отличался, повидимому, религіозный рнтуа.ть критско-микенскаго періода; я говорю ритуалъ, потому что, судя по сохранившимся до насъ изображеніямъ, тогдашнее человѣчество представляло уже себѣ божество или демопозъ ангропоморфн. чески *), хотя внѣшнее богослуженіе носило еще всѣ черты бам,іго яркаго фетишизма. Найденныя во многихъ пунктахъ этой загадочной культуры человѣческія изображенія изъ глины и другихъ матеріаловъ лишь условно могутъ быть названы идолами, такъ какъ не опв а именно разнообразные фетиши и религіозные символы (обдѣланные камни, столбы, рога, двойная сѣкира и т. д.) служили объектаия внѣшняго культа. Какъ извѣстно, впервыс А. Еѵапз, на основаніи собраннаго имъ обширнаго археологическаго матеріала, высказалъ мысль о томъ, что „микенская11 религія сводилась, нъ сущности, къ почитанію деревьевъ, столбовъ и т. под. объектенъ3). Правда, безпристрастная критика 8) давно уже отмѣтила крайности п увлеченія въ нывод ѵь знаменитаго изслѣдователя Крита и его постѣдователей ♦). Въ частности, многія колонны, напримѣръ, въ Кноссѣ, которымъ Еѵапз цр.і-писываетъ сакральное значеніе, гораздо проще могутъ быть объ с-
ВоисА -Бееісгсца, Ніаѣ. йе Іа бітід. Ш, 78, счстаншаго оцохла; символомъ велаа-гечеснпго Зевса, какъ и о предположеніи Бам Натгікоп. Нчск'а (си. предыд. вой-мѣч.) и друг., усматрявііющихъ въ немъ былой надгробный іштііш—вредпоіожі іи, повидимому, нтнбодѣе пріемлемомъ.
'} Срв., напр., Д/іАі»', 8іці1і е іваіегіаіі <11 агсЬеоіо^іа, II, 3, II: Еѵанв, .Г. Н. л 1901, 170; Кшо, Лгсіі. ЛІГ 1904, 143 сл.; ВивчпиІ, Сіѵііізаііопв ргёЬеІІ п, 233, фиг. 176 и мн. др.
АгЛиг -I. Е*ацч, ТЬе Мусвпаеаіі Тгее пай Ріііаг Сиіі апй іія ХІеййегг. і-ап КеЫіоие тгіііі Ніивігаілоіъ- ігот Ііесепі Сгеѣап Еипйв. Д. Я. 5. XXI, !»•!, 99—204.
в) 11. Я. Колче, ТЬе ЮоиЫе Аже апй Иіе ЬаЬугідѣіі. Е И. 8. XXI, 1901.2<«8 си.; К, Вн&ашІ, (^ие^Сіои*; лпусёпіепдея. В. V. К 190а, 1, 24—63; его з:е І-ез сіѵіііваііопа ргёЬеИбпічиеч еіс. 193 слі., оооб. 211 ои.; Ай- -Л Веілас/і, А рг«-роз Дез етргешк^ пиіаіез <Іе Киоззоэ. К. Й. дг. ХѴ1П. 1905, 76—90; О. Слда-’• Муііоіов. Ідіегаіиг аи» йеп Лаіігеп 1898—1905, Ъеірг. 1908. 281 слл.
*) На точку зрѣнія Ечапіа сгалпвптся. между прочимъ. 8ак ВгіиімЬ, 1_а Сгеи аѵалі 1’Ъіэіоіге. Ъ'АпіІігороІог/іе. 1902, 1 од., 1904, 257 слл.; С. Каго, Аіѣкгаіізі ки1(зі:іиеи. АгеЕ КН". VII, 1904, 117 сял., срв. археологическую хронику его же ль іпіяв. журналѣ за 1905 и послѣдующіе годы; Р. 6ііаг/І, Ау’ах йіз Не ТёІ топ, Кс<-. Й. дг. Х1ИГ. 1905, 33 слл.; В. Вкгпм^, ТІіе Юізсоѵегіев іп Сгеіе, 19" 112 слл., 134 сял.; 7*,иі. РегоиІІа, Ьо’іну гескё. I, 1908. 150 слл. и 5р. Каго, евро-
^дни, какъ архитектоническіе элементы 1). Однако, если нельзя согла-д^ться съ 8аІ. Ксіпіісігомъ, Еѵапз'омъ. Като, Пероуткой и др., что -олонна на рельефѣ Львиныхъ воротъ въ Микенахъ представляетъ аннконическій эквивалентъ божества3), то во ыногихь слу-^аяхъ, какъ внѣ кажется, всс же невозможно сомнѣваться, что мы умѣемъ дѣло съ культомъ обдѣланныхъ камней, столбовъ и, ссорило, священныхъ деревьевъ: въ этомъ отношеніи наиболѣе поучн-^ельні’мн являются многочисленные перстни, геммы и фрески 3). Та-ххчъ образомъ не можетъ подлежать никакому сомнѣнію, что ри-‘ діуад» згейекой иля критско-микенской религіи носилъ всѣ признаки фетишизма *).
Служащіе объектомъ религіознаго культа обдѣланные камни носятъ въ современной научной литературѣ, какъ извѣстно, общее названіе бэтиловъ (греч. роггело-. или 3®то/.іді. Правда, нѣкоторые
чекъ, вй раздѣляетъ гипотезы друтвхъ ученыхъ о существованіи культа священныхъ
«іолбовъ въ ту эпоху (срв., напр.. -ЧгсЛ. /. ЯП". 1901, 113, врны. 2>.
') См., кромѣ іціпгедепныкь выше сочснешй, Еигіісапдіег, Б. Бі.-Еід. 1903,
,1И6.
•) &і/. Исп’гіеіі, СЬгопічпеч гі'Огіеиі. П, 153, 545: САпІІігорі^одія 1893, 705, 730; 190? 22, А. Еіин*, А. Л. $. XXI, 157 сл. отчасти Ь. Кпги, АІгкгеІ. •'иІЫ. Алй. І?П'. 1901, 142: Гчіюря я культѣ священныхъ камней п столбовъ, РггоиІІМ (ньзв. ооч. 158) замѣчаетъ: Так ігеЬа ѵузтёііоѵаіі зі ѵухпаш зіоири, вігеіепёЬо Йтёша 1т; юаіі гйгика рі'ііопніозіі а осЬгапу Ъоіі рго ееіу Ъгаіі. Также Б. Бчг-тм, ТЬ Візеоѵегіез іп Сгеіе, 135. пашетъ: II 15 брігііиді роксг іЬаі і< <ушЬоЬ-»з4 сь ііі. Ідопь раіе, Ьеіигевп іііе васгеіі Ьеязіз. Срн. еще Лте Еаггівоп, Ггоіе-рипа г. йіе 8іиііу о! Сгеек Веіцг. 1, 498.
3) Срв. /яп культа столбовъ, вапр., Е»нн$, .Г. В. &. 1901. 170 фпт. 18; 177. фвг. ---4 189 фкг. 63 (ср. Тзогчѵа;, Михі)чя> табл. V, 3; РеггоА-СЭіулед. VI. фнг. 428,23; Хнгіір&пуіі.г, к. О. ПІ, 44. фнг. 21: Н. гоп ЕгіІ~с, Еѵгепа НеіЬі^іаиа. 73. 3), 100 Ч АгсК. Г- ВЛЙ ѵш. 524 г т. Х. И т. д.
у *) Таково «ліѣкіѳ подавляющаго большинства изслѣдователей, кромѣ, развѣ.
На эту точку зрѣніи становится, между ігрочпмъ. а Рсгоиікч: Хс|Зѣаг.Ч ЬоЬо-^Ьь • оЪІазіі аевевк-Чю того )еяі аяіконіекі. пе)гаипё)=і яризоЬ і.сіу пАіюгеивке Н*1 П/ѵйці катепи, зіоири а кігопш (Цёіідѵ йескё. 1, 152).
Бъ нрлас.іі'пнынь мною выше трэдамъ, трактующимъ о крптгка-микексаоГг (згей-'**•) религіи, можно добавить еще слѣда Н. Вштоісз, Тііе Віьсоѵегіе^ іи €геіс, си.. 127 си_ 131 сдд., 210 Сіь. Бадгаііде, Ьа СпЧе апсіеппе, 1908; Но-Аезоаи Кеіір. у Наяіиідяа, Епсусі. оГ Ке1і§. 1 1908, Мгл В. Е. И іі-°а!К У ВоцН Накея, боигпіа, \ азііікі еіо. 1908. Лишь для вевооты обзора упи-Оіу
о фантастическихъ трудахъ ЗІЯакі (вапр., Ьа ЬіЬЬіа ргеЪаЬеІіса е Іа ѣ-ТОДіа. ргееіешеа 1905, Біиііі е шаіегіаіі) ч Л, Моно (Огівіпі ФеІІа сіѵіКа ше-4 • «РФ
26
ученые возставали противъ употребленія этого термина въ укаааи, номъ смыслѣ (въ послѣднее время, главнымъ образомъ, О. Г. Мооге і^Я ссылаясь на неопредѣленность происхожденія и первоначальнаго зн^ Я чеяія слова; однако, несмотря на это, терминъ баталъ все болѣе , лѣе входить въ обиходъ науки о религіяхъ ®). Я позволю себѣ, поэтому Я остановиться на немъ здѣсь нѣсколько подробнѣе. Въ античной ,1В’ тературѣ слово ржтоХэд (ра«ЬЛ»ѵ, Ьеѣиіиз) употребляется въ іБуЖь Я значеніяхъ: широкомъ (какъ „ХіОо; ёрфо^о;" вообще) и спеціально^ I (какъ камень, проглоченный Кроносомъ, принявшимъ его за Своег» И младенца Зевса). Древнѣйшее упоминаніе о бэтилахъ находимъ мы Въ Я ..Финикійской Исторіи” Филона изъ Библа (умершаго при Адрі ц-Ь) который опирался въ своемъ изложеніи на Санхуиіаеопа. По словамъ Я Филона, Бэтилъ былъ однимъ изъ четырехъ сыновей Урана н Гзв- 11 а кромѣ того,—говорится въ текстѣ дальше—„Іранъ придумалъ ба- 11 тнлы, изобрѣвши одушевленные камни" (’Еті 6ё, отр», ёігеѵйрте Игі-, Я Оііраѵь; ^аітШа, Хіікв; ё^о^оо; шгдоіѵірареѵс;) 8). Затѣмъ Дамаскіі I сообщаетъ намъ, что на Ливанѣ почиталось множество такихъ бэти- И
’) Сеьгда Р. АГовге. Ваеіуііа. Атсг. Ранги. Агскаеок ѴП, 1903, 198 сц Свои статью А/аогс заканчиваетъ слѣдующимъ пожезапіеиъ: Іі іа іо Ье ЬореА Ш: Н ІЬе яііиае оГ Па- іегш шау пиі Ъсспщс ипаІіегаЫу 6м<1. Тііегс із пп Іаск • Г юа- И івея ргорегіу арріісаѣіе іо ІЪе соттои ікііу зіоиеь; іЬегс із по оіЪег соиѵ«шаі ѣ | »ог<1 Іог йе геаі Ьаеіуііа (ІЬ., 208). Замѣчу здѣсь, что ііе Гіьіег’у (1903. В, 41 си.) статьи С. Р. Л&егг осталась совершенію неитвѣствск»
*) Са. ирпведсииую выше литературу по греческому фетишизму. Нѣготоуи1 * оз-іМ слѣдователи находитъ даже возможнымъ употреблять выраженіе „б.^тпіическш аі- _ таръ- п т. нод. (5. ВсііюсЬ, 1!АпІІігороІадіе 1902. 22 си.. А. Рвани, Р. II. 8. ! XXI, § 6, раавіш; В. Ви^аиіі, В. Н. В. 1905, 1. 37 си_; Гх-8 сіѵіііваііопа ргеѣеі- Я №п. 216 п т. д,); послѣднее выраженіе преіетавдлегь собою яѣкотороѳ сопігайыьо | іи яфіеіо, на что справедливо указываетъ Видгапда аіаеі ЬеІуЬ^ие еп на® М вогіе Де сопігемоз. рагее цц’аіогз 1е Ьбіуіе езі Йеѵепи ии вцррогі, И п'а р1и< еп И Іиі-шбпіе на гаівоіі Д’ёіге. іі п'еаі ріи$ 1'оЬіеі сиііиеі ргёех&іаиі ац^оеі в‘абгевя И 1е каегібсе ойегі впг ГаиіеІ (Ьа Сгсіе апсіеіше, 89).
э) РЬіІо ВуЪЪ ар. ЕовеЬ. ргаер. еѵап& I, 10; ЗІйІІсі. 1. Н. Ц. ІП, .'г", и. О. Р- АГоаге. паза. ст. въ Л»л»г. Роит. АгсЬоеоІ. VII. 1У03, 198 слл. высказй- | вается противъ интерпретаціи слона ві духѣ аппми.тяческой теоріи, тѣі» Н ггрк этомъ предположеніе, что Филонъ, по всей вѣроятности, не читалъ 7р?< а (’1 М Характернымъ призиавохъ понятія сиФо^; ЛГооге считаетъ способность въ мвосто»' тельному движенію (срв. Ро?. Зеаіідсг, Апшіаііѵ. ЕозеЬ. аб апп. 2150). Но слО* Я ёр'іи/о; прежде всего и главнымъ образомъ обозначаетъ .одупюплеввый", „жі во#' И я т. под. Въ птимх легко убѣдиться, сравнивая, папр.. выраженія: е>лАі^шѵ гг<с“>’ И
(РІаіо 1е^_ ѵі. 782 С); ёи-іоуз (ѣоп^іп. Де яіЪІ. XXXIV, 5): Я
^шч р^тишѵ =<і>5ау_й; (Еис. ВетпкіЪ. 14); Еаііцуо; (Ігі<1. Реі. Ер. ІП, 306. у 3"Й> М
уь *). Къ этому толкованію восходить, повидимому, опредѣленіе въ »ушо1о§ісчт Маапчоі 8. ѵ. ВяітоАо;- АЮо; уЕѵорвѵо; хата теѵ Афаѵоѵ • ороі ’НЛюиполеш; а). Сюда жо слѣдуетъ отнести разсказъ Датскія объ одномъ бэтилѣ, которому поклонился нѣкій Евсевій, умѣв-
ПО исходнвшииъ изъ камня звукамъ предсказывать будущее ®), слова Плинія Старшаго: 8оѣасп§ 01 аііа <1но вепега ГесЙ еегаипіае, “ кгае гиЬепІізсіие ае випііез еаз еяье зесиііЬик: ех Ьіз диае пі^гае .чшй еі гоѣтсіае, заегаз еззе, игЪез рег іііав ехрщпіагі еі сіаззез, еаздие Ьеіиіоз ѵосагі: ф)ае ѵего Іопеае ыпі, сегаппіаз *). Съ другой стороны, ѵ цѣлаго ряда лексикографовъ н грамматиковъ мы находимъ болѣе увкос опредѣленіе бэтвла. Такъ, въ томъ же Біутоіо^ісиш Ма^пшп читаемъ мы далѣе, подъ словомъ ВагаДс;- ВхІтэаоі Зё ёхЛ^ІЦ хяі о Хівоі, Еѵ аѵх: А>.6; о Крбѵос хатёгиѵ. Еір^-саі 2=, йт*. ’Рёа аіуог ааарт«ѵшоа:’а ’Ѵ Кйѵш Згйшхе" Зя‘”*і сгцизіѵгі тт'ѵ йі'іВёсяѵ. Каі -ара со раітт; раіто>.%. Вхіттр стёуаэтрсѵ эро^тыоѵ аі-реиѵ. Аналогичную интерпретацію термина какъ проглоченнаго нѣкогда Кроно-
сомъ камня, даютъ Элій Геродіанъ Б), Гесихів в), Ѳсогвосгь ’), Пристань в)_и др. На нее намекаетъ и пословица «’ яѵ ^яітэлоѵ иатёяіэ;-йі тйѵ ауаѵ ^аітэло; 6ё ётаѵ о ёаяаруаѵшрёѵо; ЛКЬ= ьѵ Крсѵо; хатв-ігѵ аѵгі тсо Ліо; ®).
Для правильнаго пониманія и критики этой античной традиціи вамъ необходимо обратиться къ вопросу о генезисѣ и первоначальномъ значенія самаго термина раітаХо^
Въ то время, какъ нѣкоторые изъ новыхъ изслѣдователей приняли античную этимологію отъ (іагг, („пастушеская куртка изъ козьей шнуры") *°), большинство филологовъ и историковъ стоитъ за семи-
{ ж) Оапизс. ар. Рііоі. ВіЫ. сой. 2-12, Вскквг. 34?.
Ъ *) РЪаѵогіпи5=2опага8 371, откуда слѣдуетъ допоапить Еі. М. 188. 58.
Д •) Ііапіа^с. ар. РНпІ. РІЫ. сой. 242. Веккег, 348=Мідпс, Раѣгоіо#. Бгаеса
СЩ, 1202 сл.- тамъ же: тйч іг ^згюХап яі.ісм аЛІ.о> ачзжЕи'къ й; ехсло:
Веы, Кріѵш, Да, *П).ир, тйі аІЭлі,.
*) РІга. Ь. іі. ХХХѴП, 135.
Ж 3 *) Негойіаи. ~б'л жа'Іьлт?,; -роэтіліа; VI (Еепіг, I, 1631.
_ ®) ИевусЬ. I. 353 (М. бсІшімИ).
Тіісеріоѳі. Кз*лс; 61. 21 (Ггаймт. Аиесй. Охою. 11); срв. Лг$пк ’Ріроріхаі (ВеккСГі Апесіі. «>гаеса, 1 2241-
а) Ргіясійп. агі. ргатт. V, 10: АЪаЛйіг <1еиз еъі: йісііпг еі 1;ос імипіпе Іаріз, 4®ещ Йаіиптз йісііиг йеѵогавве рго Іоѵе, циел Сгаесі раітоіоѵ ѵосалі. О апачевш ’врввда аЪайбіг си. ниже.
₽) Вечівск, Согр. Рагаеш. Сг. II 468; Арові. IX. 24. Агзеп. XXXII. 10.
’°) &ол»№. Веі/векг. (. Хитівш. 1888, 222; М. -Мауег у Вояске/’в. МуіЪиІ.
твческое происхожденіе слова рзгсі>).о;, причемъ одни произведу этотъ терминъ отъ древне-еврейскаго Ьёі ёі (8са1і2ег *), 8. ц|% сііал ®), ПйПіпв * * э), Хое^а *), Негсоп 5 6 *), Во§і§к «). ОѵегЬеск ’), !•'. і^, погшапѣ8), Е<1. Меуег °), Тіііпреі *°), Спірре **) и др. или Ьёѣ ’еіѵай-^ ЬёТ ’еІр°)і (Н. Ье»у)и), другіе предполагаютъ здѣсь финикійскую Во, кализацію Ьедѣ-уі или Ьбі-Ш (Мизз-Агпоіі ,3), О. Г. Моогс м)я^ір.), а третьи выставляютъ иныя семитическія этимологіи (такъ, СгіпипеІ Ч) отъ Ьі], Л. Наіеѵу “) отъ Ылѵі и т. д.}.
Т.ехік. і=. ѵ. Кгопоз, П. 1521. 50 С.Ы. п др. Съ греч. ^ѵ.-т, I). йсЪг/ііІег (Вргаеѣгеі^ и. БгвезсЗіЛ 474 и РгМи'І-. Еіуш. 4\огіегЬ. д. ртесіі. бргасііе. 1892, 44=1 Эі 15» 72 сопоставляюгь гит. раіеіа (ра-раііібп і-Л-іаѵ), др.-сажс. рё<1а, др. в. нѣм. । Ьец ср. в. вѣй. рГеіг. діал. (ады>.) рГпИ. англ, реа-іаскеі. Ср. однако Ре о Леуег, Ы;іпйЬ. 4. ёг- ЕІ. Ш. 85-
*) Л»-'. Хсаіідсг. Лпітзііѵ. ЕикеЬ. ай віиі. 2150. 216: ...опшега^ие Ііиис іаогет шаиввве аЬ со ІаріФе, доеш ипхегаі Ласой іі> Веіііеі.
а) &гт. Воеііагі, біеп^г. 8асга. СЬииаап П. 2. 785 сл. (изд. 1646. г.). Къ ип» роеаннсму фрагменту Фмока (ГизеЬ. ргаер. еѵапд. I. 10; 1В Г. II. (}. III. 568) Воскагі предложилъ смѣлую н остроуашую эмелдяцйо (С. Р. ЗІпогь, укаг. соч,, называетъ ее даже геніальною), а именно, онъ вредположп.тъ, что стоявшее у С віаѳова, этого финикійскаго ш-точаива Филона, опредѣленіе пра словѣ „камни яЗ/Тм (ипсѣі, Х-тяиі) послѣдній невѣрно прочиталъ, калъ іг/йііі і (анітаѣі) и пера- I далъ по-гречетьп прилагательнымъ (ліЭэ). Ковструвровавная Во<.ІіагС-ла финнъ, форма цеіайт образована отъ прасемнтнч. основы ‘ііаіз — гдуша“ (срв. араб. паГзіш. эиіов. пеГв, арам. паіза, аееяр. парійіи. евр. псГііз-< інйй5—в пишу согласно новѣвшей транскрипціи Вгоскеініапи'а).
3) Л С. & ІКЯІіпд, Бе Ьаеіуііів ѵеіегшв (172-1 г.).
4) 2осда, Оа няи еі огі#іпе ѳЬеІівсогнт. 201.
е) Н. Ргегяоп, Ваеіуііешііопві, 1866.
6) В. Ббіпдіс. Бе Ьаеіуііів, Вей. 1854. 2 едл
’) ЛЛ. Оѵеі-Ъеск, Баз СпііпзоЪіесі Ьеі Сеп БгіесЪеп іи яеівеп аіѣ в*еп Сезіаі-іил^ев. Вѵг. &іс}і«, 6««. іі. К’»». XVI, 1864. 146.
•) Рг. Впюпптіі, Ьсз ргешіёгез сігііібаііопз. I, Рагіз 1874. 171. срв. В. И В-ІП, 1881, 40.
®) У ЖозеЛсг'а, МуБі. Ілі. I, 1224. 65 си. (з. ѵ. ЕІ.).
1°) У Рві<Л;->Гіі.50га. П, 278 (в. ѵ. Ваеіуііа).
”) Оі(о (ггиррс, СгіесЬ. МуНіоІ и. Веіідшпзг- И, прим. 10.
”4 Неіиг. Реггу. Біе вешіІізсЪеп Ггешйкбгіег іш СгіесЬіяеѣеп. 1!ег1. 1895, 255 сл.
’8) Тгаивасі. Атігіс. РА/Ічі. Дчаос. XXIII. 1892. 51 сі.
’4) Атегіс. .Ттгп. Агсііаеоі. ѴП. 19ЮЗ. 203.
і5) Бе Іарій. сиііи еьс. 33.
в) Мбіав^сз бе сгЛіцис, 425. Многіе авторы предпочитаютъ говорятъ вооИѵ.е 0 ссыитвчеевомі. происхожденіи слова, взбѣгай болѣе точнаго оооаначенія ливгвмегя-ческой вѣтви; си., вапр., <Іс Ѵіззег § 42. Н. Меікег, ЕеІізсЪ іш Неііі.ціцп. Лез Хеи? Апішоп. РЬЯоІодпя, ЬХШ, 1901, 195 ели.
И Приводимо большинствомъ изслѣдователей древне-еврейское іга-Жн,р Ьёі ёі ’) т. е. „домъ божій" встрѣчается вь Библіи, между въ извѣстномъ разсказѣ о спѣ Іакова: на утро Іаковъ камень, бывшій йодъ его головой, положилъ сго на свящѳн-столбъ (таввёЬаЬ) и полилъ масломъ; мѣсто это назвалъ ЬёЬ ’ёі сказалъ, что самый камень станетъ храмомъ (Ьёі ЧЙІііт) а). Выра-уеяіе Ьёі 51, какъ легко можно ввдѣть, состоятъ изъ двухъ словъ, общихъ всѣмъ семитическимъ языкамъ: •Ьа|1 (ассир. Ьііп < *Ьаііи, сир Ьадіа, евр. Ьаііі, библ. арам. Ііаііа) *), въ йаі. сопзіг. *Ьёі, т. с. домъ и *і!і т. е. „богъ" (послѣднее слово встрѣчается повсюду, кромѣ ввіопскаго *), п означаетъ то опредѣленное божество Элъ, то, въ видѣ фориц зват. над., бога вообще: псспр.-вавил. Ни, араб. іі., ха-наанск. (т. е. пзраил.-еврейск., финикіВск.) ёі5 6 * * *). Въ прасвмитической религіи этотъ терминъ *і) означалъ, повидимому, всякаго духа пли демона природныхъ объектовъ, силъ п стихіи в). Нѣтъ, поэтому, нп-
Посредствомъ черты йодъ буспоіі я передаю возникшіе въ евревск. и ара-иеіек. изъ нарывныхъ (гкеилозивньиъ) звуковъ санраптк; это—родъ прогрессанной ызивмліи.сот*асвыхъ съ послѣдтюпівіів вовалаш, въ результатѣ чего изъ сбыч-'вып Ь, р, й, 1, й, Ѣ получается рядъ іі. <1, I, ѣ(=сЬ), изображаемый въ евреяск. шрафтѣ, і.пкъ извѣстно, тѣмл яе бухванп безъ дагешв (слабаго і.
®) Быт. XX VIII 18 слл.
®) Днфтоиг ь а} переходитъ въ ассиріііск. к;ь въ Г, въ еврспск. мъ ударенномъ закрытомъ ологЬ сохраняется, причемъ это ад. обыкновенно разлагается въ ауі, въ ударенномъ открытомъ слогѣ переходитъ въ ё (б^Ьэтадка > й'ІіагесЬн. _тисш слова-1), «ъ неударенномъ (открытомъ иди покрытомъ) я съ побпчпымъ удареніемъ а) > ааъ, напр. Ьеі Ъ$Я; въ арамейск. въ неударенномъ открытомъ слогѣ ад сохраняется (чбыхномяно въ бабдевси.: Ьаііа и въ сирійск.: Ііадіа), въ неударенномъ же захры-101(1 памѣяяетея въ ё (заіь-спрійск. і); поэтому Ьёі въ віаі. соіівіг.
Ъ Ср. впрочемъ, і-'. ЫіЛдси, Беіѣг. в. ветіі. Кеіі^іопз^. Вегі. 1888. сОь.
*) ПервоначЕаьпою формою слона въ ссмитаческонъ враізыкѣ приходится, та-**М* образомъ, признать •»!. а ие *ёІ, вопреки предположеніи ТІі. ХѵкЫ-е (Вѵг. Л. Ве>1 Лкмі. <1ег ІГіда. 1880, «Си схд.; 1882, 1175 си.).
) Лебев (Іег пшййііідеіі цашепіозеп аЪег гпіісІЛійеп ІѴевен, йіе гіег 8ешіІ іп ’впеп ппй Вашпеп. аиГ Н’ір'ёііі иші ІкгйЬбЬеп ѵягкепй <1еи1і иші тегеіігі, ізі
6 рВДішп' ^еуег (у Возі/іег’а, ЗГуІІі. Ъех I. 1225, 33 сдл. 8. ѵ. ЕІ). 1ахл;е
(йв*' М°Огс‘ -А»и:г. Лиги. Аг(2ш&>1. ѴП, 1903, 203 указываетъ на то, что *11
(в еЧ>еЬек, ёі, фшпш. у], какъ имъ пишетъ) озвачело скорѣе «ир.очіоч, „вирегиа-іитаі Р0Ѵеги И т- Л- П бэтвлъ есіъ, въ еущиости, „а *Ьііі& іи иіісіі ів а вирегпа-
і ^Л°*ег’ в йаеигошс 1іГе“. Срц. о всѣхъ этилъ вопросахъ еще ВіііЪуеп, Веіѣг.
ц ИеП8іопзревсЪ. 1868, 297 слл., Ьацгапде, Е1нбе> еиг Іез геГі^іопа вёті-Пщ ' 10 СИ-, Сипіоні у РаиІд-ІГіл'Піа, V, 2217 слл. я. ѵ. Е1..К С. СопуЪеаге, Леі г 4Ка1 Еата$сіи5. Тгатасі. о/' і(іе. 3<1 Іпіипаі. Соидгевв /. Ле Ні$1. о/ ' 1908.
30
какой надобности возводить слово непремѣнно къ евр. Ъй
но вполнѣ возможно предполагать здѣсь непосредственное заимств0’ ваніе изъ финикійскаго культурнаго цикла *). Во всякомъ случц мнѣ кажется, что семитическое происхожденіе интересующаго термина не можетъ возбуждать сомнѣнія: бэтплъ—гэто вещественные предметъ, фетишъ, въ которомъ поселился могущественный духъ і!Ла демонъ.
Синонимомъ бэтнла служить въ древней литературѣ слово абад. диръ я). Впервыс встрѣчается опо у бл. Августина, который говорить о пшпіпа АЬаскІігез 3). Присціанъ и друтіе писатели упоминаютг, <*бъ этомъ словѣ, какъ о синонимѣ бэтила (въ смыслѣ проглоченнаго Кро-носомъ камня) «). Рядомъ съ формой аЬшІбіг, встрѣчающейся, напр., въ мавританской надппсп: аЪаіШігі канпсіо сніѣоігея іипіогея чій вигорбагат сопзіііирго... ь), попадаются и иныя написанія: аШіг (Сшп паІи$ сввеѣ ДиррКсг, иі раггиіп сіиз сеіагсЬ іпаіег, іпіаі Ваіпгпо ееіпшаіп іп зіттШысІіиеш іасіеі сеіеаш дшин аЪкІіг ѵосапі, сшиз паіищ здтреі' іпоѵеіиг—говоритъ ватиканскій мпоографъ! с), аімбіг п т. д.
Слово абаддиръ, подобно бэтилу, семитическаго происхожденія. Еще Восііагі производилъ его отъ финикійскаго а1>(а)п-(1іг или еізри- | <йг=„круглый камень “ Гораздо правдоподобнѣе, впрочемъ, этимологія Ссяепіоза я) отъ ’аЬ „отвцтЛ п ’аббіг . могучій, великій'-. По- | добно термину бэтилъ, слово абаддпръ заимствовано, повидимому, изъ финикійскаго языка: цитированныя выше слова бл. Августина имѣютъ въ виду пуническое населеніе сѣверной Африки; приветсн-
') Тіпнреі (у І’аиіц-Ѵіѵоюа, 11, 2780) производитъ ра-.тЛог, во анаіопп съ Аіѵоѣк. возникшимъ пть 'Ііп-еі (Аглаи. гиіаіі. II, 20), отъ сяріВск,{?) Веі-ВІ.
®) О немъ см. Хосда, І)е оп^іпе еі паи оЬе!і$согии>. 201; Тнтрчі у Ра ч-ІГивои-л, I, 10 сл.; Сг. Г. Мооге. Ваеіуііа. Атепс. Лпігп. Агсііаеоі. VII, 1 -8, 203 ев.-, О. Ѵгирре. СпесЬ. МуіЪоІ. а. КС. II, 775 прам. С.
“) Ап^ивііо. еріаі. 1. 17. 2 (аб Махіт. Маііаиг.): тігог, циоб потіпіЬиз аЬяиг-(Іііаіе сотшоіо іп иіепіст пои ѵепепі ІіаЪеге тов еі іи ?асег(1оііІ>иа ЕисаЯскп ‘ іи пивіпіЬйз АВаООігеч.
♦ ) Рхізсіяп. VII, 32: АЪайбіг и Зоітоіо*-. ізрів чиеіп рго -Іоѵе бегопѵіі 8а: г-ппз (срв. И. 6; V, 18; VI, 45).
♦ ) ВрЪегп. ерідгиріі. ѴП. 1892. 1® 529.
") Муйю^г. Ѵаі. I, 101 Вобе; срв. Щ, 15, 10. Н)жа тіаіі Ьаіигпо іарібеіч пошйіе аЪкІіг диет риіѵегаіцт Оетогаѵіі. Оеігиіе е^евіии еі Гогтаіпэ с>і іп ар»"-сіеш ііитапат еі ѵіѵіГісаіиз.
V ) ВчаЪагІ, Сеодг. васга. II. 2, 707.
в) 6. Ѳеветиз. Мопцщ. РЪоеп. Ьеірх. 1737, 381.
31
-адпись о спііогез іипіогга—мавританскаго происхожденія; нако-** слово ’<1г встрѣчается въ финикійскихъ надписяхъ и въ слож-\”ъ’ именахъ латинскихъ надписей изъ Нумидіи, какъ, напр., Ваіісі-^=Васа1 ’сдег *).
^сли анализъ приведенныхъ выше античныхъ названій каменныхъ ж-гишей и аЬаікІіг показываетъ намъ, что происхожденіе ихъ *\ЯІ искать въ семитическомъ (точнѣе, финикійскомъ) культурномъ діі^дѣ, то отсюда еще не слѣдуетъ, что самый культъ камней былъ занесенъ въ Грецію съ Востока: корня этого культа кроются, несо-м^вво, въ самой логикѣ и психикѣ первобытнаго человѣка^ и мы «вдѣли уже (глава I), какимъ широкимъ распространеніемъ пользо-^вдось почитаніе священныхъ камней и тому подобныхъ объектовъ । самыхъ различныхъ племенъ земного шара. Нѣтъ, поэтому, ничего невѣроятнаго въ предположеніи нѣкоторыхъ ученыхъ, что, занимая Балканскій полуостровъ и Архипелагъ, древніе греки уже принесли собою элементы фетишизма, какъ наслѣдство индоевропейской культуры а). Придя въ соприкосновеніе съ болѣе развитой цивилизаціей Востока, эллипы заимствовали, повидимому, отъ сноихъ сосѣдей лпшь нѣкоторыя культовыя и миеологпческія обозначенія, связавши ихъ съ собственными религіозными представленіями 3).
Вотъ почему, -высказываясь за семитическое происхожденіе словъ [іайчіе; и аЬаййіг, я, тѣмъ не менѣе, не могу согласиться съ предположеніемъ нѣкоторыхъ изслѣдователей, по которому и греческое названіе столба пли колонны, хкоѵ также восходитъ къ еврейскому кіуші—статуя ') или кіуоіі—колонна Б). Дѣло въ томъ, что, помимо
*) Ерімп. ѴП, -V 702; срв. С. I. Г ѴП1 527»; Р» №>^г у Влліісгл. М. I. I, 2869; Н. Хеігу, Г)іе вешіі. ГгеіімЬѵйгіег іш СпесЬібеЬсп. 201. Срв. о словѣ •Ыіііііг еще ТЬсз. Ііпх- Ьі. I. 1900. 43 п Сіеогд СоеІ-, ЕрікгіСібсЬе Хоѣеп. Лгсй. кі. ІлжЛодг. 1. 1884. 561.
ТО. 8е1іга<1ег, ЕеаІІехіѣоп <1ег шііо^егт. АНениіодѣ. 8С2; Я«ігпс$. І'гртсіі. • Коп.чі. развііп (вапр. 160 и ір.).
*) Вопросъ этотъ. ковечпо. стоятъ въ тѣсной связи съ прпблеиоВ начала ирас-*₽0Сіранееія греческой и европейской культуры вообще, га чему л надѣюсь воз-Ч^ТІ.СД впослѣдствіи.
*) &Лгайег, 8ргасЪѵегд1. и. I геввйі.® 497.
Т Н. Ееч'у, 8еиііі. ЕгешіІиогХсг. 07.
.. 0 столбѣ влв волопвѣ, какъ объектѣ иадоеврокайскаго культа см. О. ЬскгаНег, 860; Иис7і, ХГѵгІег вксйг,,. I. ЗУ слл.; Мегіпдіт, Ыд. РогчсЛ.. Х.ѴП, 159; • 277 схг., XIX. 14-1 слл, XXI, 296 слл.; послѣдній производитъ отсюда и " слово Сбіге (ХѴ1ІІ. 280). Къ такой эволюція значенія я позволилъ бы себѣ
82 —
общихъ культурно-историческихъ соображеніи, эта этимологія не держивветь критики и съ точки зрѣнія филологической. Слово кі-является въ древие-свреііскомъ языкѣ яга; лгуёоеѵоѵ и, вдобавокъ, То мѣсто V главы книги іір. Амоса (стихи 25—26), изъ котораго Оць вамъ извѣстно, читается въ масоретскомъ текстѣ Библіи, у ЬХ\ п въ Вульгатѣ соверпіепно различно. а именно масорѳтскому чтвдіщ кіуип соотвѣтствуетъ *Рг»« у ЬХХ н іпіаро въ Вульгатѣ. Согласно толкованію нѣкоторыхъ бпблсистовъ, кіуип означаетъ: „подножіи* „подставку"; но гораздо болѣе правдоподобной представляется мщ. другая интерпретація, къ которой примыкаетъ и найть изслѣдователь М. Пальмовъ *), и которая видитъ въ этомъ словѣ собственное пня & именно, названіе планеты Сатурна: въ ассирійскомъ (варіанты и въ другихъ семитическихъ языкахъ) кітѵапи употребляется именно въ этомъ значеніи =). Что касается сопоставленія греческаго хіыѵ еь еврейскимъ ’кіу&і, го оно является, на мой взглядъ, также ввода проблематичнымъ, тѣмъ бо.тѣе, что слово кіуоп въ еврейскомъ языкѣ не встрѣчается, и оно представляетъ собою лишь реконструкцію самого П. Беѵу отъ корня кйп— „ставить", „стоять", по образцу | нМЬ, та??сЬа п гиак^еЬеі—„столбъ-* отъ н<Ь—„ставить". II поэтому, хотя Ьео Меуег находитъ, что слово пил— темнаго происхожденія । (діткіеи Ілъргипрз) * э), я все же склоненъ, вслѣдъ за Гіск’омъ *), С. Мсуег’омъ Б) н др., считать его чисто греческимъ, родственнымъ съ глаголемъ хкиѵ—„колоть*1, ..раскалывать", „расщеплять” е).
привести любопытную параллель язь кавказегпхъ языковъ, і именно сеяасіологпче-скук> судьбу груз. ртег'Іі (гдѣ р—задпеязычныя -тонкій спирантъ=новогреч. армлнсЕ. и грув. Ьтрі п т. д. (Срв. Н. Я. Марръ, Зап. Восіл. Отд. Иппер. Р ск Л/>г.ол О-в„, \Х, 2-3. 1011, 100 слл.).
’) Ійіѵ. /іа.гь.ѵові. Идолопоклонство у древнихъ евреевъ, С.-Пб. 1867, 343. Срв. Іі. Сіеі-іінтчі, 1>іе аМеяіе НеьсЫсІіівзсІігеіЬипу и. 1'горкеііе Ьгасіб (ЯсЪгіГісіі !<*•* АІГ. Гей. II, 1). 1510. 348.
я) Рг. ЛеЪіѵсІі. \&уг. (Згатш. 101.
3І -С. Мсуег, Нап’ІЬ. <1. ^песЪ. Етуш. II, Іл'ірг. ИЮ1, 223.
*) Яс=:. Беі(г. ЛІр. ЗргаеЛп. I, 333.
3) б». Мгуег, Сгіесіі. »;гапіш.в 128.
*) Въ арклвіл. я.і. существуетъ слово зйп (по ІГкб'ЦІітлнн'у, Ігліеп. ЬіиЗ. 49. <* вТѵап плн* зёѵаіО—„коіиипа-1, которое Н. Ь> репій. РгешЛи-. 97) «>• готовъ признать ееміпичеег.имъ. указывая па еър. йуііп — ;.поставлевный камелі отъ основы = 5і»Іі (ватта)—„утверждать". Однако, уже Гіск сопоставилъ съ жішѵ «*вхс:иі>=<Іе-всі-всо) ср.-в.-нѣи. 8сЫе „ХаищіГакІ-*. Я іижу -ііжь нндоевр. освога 8к(Ь)ёі- Срв. еще О. ЗсЛгаЛ-г, ііргдеіітегеі. и. Ег^езсЬ.’ 497 прпм. 1; его же Кеаііехік. «іег !<!},. Мік. 338; СІіг. Вагіііѵіотас, 8іи>1. г. ішіох, Зрикіі^езсб., Наік-
33
V Наряду съ обдѣланными въ видѣ куба, пирамиды, конуса иди яивдра камнями, греками почитались и аналогичные деревянные ^тніпп т. е. куски дерева, которымъ придана была искусственно НГ^и иная форма. Такъ, Плутархъ передаетъ, что въ Спартѣ иочи-** всЬ Діоскуры въ образѣ бохяѵа, т. с. двухъ параллельныхъ бре-ш, соединенныхъ между собою двумя поперечными брусьями ’)• нѣкоторыхъ геммахъ встрѣчается изображеніе двухъ столбиковъ, дарехвачеиныхъ лентою ’), или же безъ всякой перевязи ®). А. Гші-Кп^іег склоненъ быль усматривать здѣсь изображенія Діоскуровъ* *). Срда же слѣдуетъ отнести ѳиванскую легенду, согласно которой вмѣ-ргЬ съ молніей, ударившей къ свѣтлицу С'емелы, съ неба упало бревно, _ Цолидоръ отдѣлалъ его бронзою п назвалъ Діонисомъ Калоевымъ 5)
и МИ- АР-
1890—1801- п. 3(5; ИлЬзсЛшшін. Ѵішеіі. (іпииш. 1. Г.еірх. 1897. 490; РгеѢаіз, ѴЪ." 225.
«) ИіН. йе Ггаі. аш. I; -я -а/’мі -хп Д-'-т/лар-иѵ тз'йиіп 'л Ягарт-атхі 66-хда» хоЗ.оэо.- гтт; Ь- ійл -.арМ.-гІл ѵіт. ігі^тур,=ѵя, аой 6о<ш ^0.-
іДіАср<. гйѵ 0і»'< а/Я'л ггип т*/і аѵтТЬдхать; /мѵгч жѵ. «йммхт'/а. Срв. ЕизІаіЬ. в4 П. Г 744. По ошибочному мнѣнію Е. Сигіінв'л (Реіороп. II. 316), это былъ символъ емщанвой двеі-и гроояпцы оотлѣ > Наламъ. ('рг. ирігтілп. ноги Е. ИгПи' у І’скіу-Ѵінююа, X, 1089 в. ѵ. Піовкпгеи. Столь же мало обосіюианпъпгь представляется ютѣ объясненіе II. г. РгоЧ'я САіЛеи. ЗІН(. XXIX, 1901. 18), который ііидптт. въ этихъ брввяахъ фаллическій символъ (_І)іе Вчіѣсп кішІ Р1іа11еіі“).
") Еыт/.г.підіеі, И.-хсІігеіЬ. •!. {'вчеііпіиепеи *Чеиіе іиі АпІЦиипиш. Еег]. 1896. VI, 305, стр. 30; XIV, 6464, сір. 28<і. Ѵні. Сшшпеіі. ІП, 29 н т. д.
•) Ѵкгіггапдіег, ІкчсЬтеіЬ. ХТ.ѴП, 6617, стр. 343. Ѣпі. Отшей, XXIX. 44 вт. д.
*) С«. предщ. прямѣй. Несмотря ка ѵо-іражепія Реііп. іЪ. 1107. указывающаго па то, что тутъ, двѣ кодоішы свіыавы не оереьлаликсні. а лептою, и ы.е же СИовеиь віцѣи въ нихъ и«т<а Діоскуровъ, такъ гавъ ідѣсь, очевидно, воплощается ’а жо идея лхъ нера.>лучиости. Во вреия своего пребыванія въ Греціи въ 1910— 1®И г я видѣлъ въ Спартанскомъ музеѣ весьма сходныя съ описаніемъ Плутарга ^ражеліл Діоскуровъ въ валѣ 5о»-.а і.ѴЭё 588 в 844). Террвкоповыл влобрігевіл Иъ Киаика, Ѳпаі, (Бэот.) и ду>. ирцетлвляють ДіосБ)роііъ обяпвпіитлпя или (терра--•От И47, Олнипііі) связанными лентой ІЕ 3/агл-. .ЧІігп. 1Ѣ7/. X. 1885. 81 слл > табл. ІѴ^, о миеозепітеемшъ каченіи ’Ооіхурові. см. нынѣ 4. Еигінііпді-.і- у ™мАег’а I. 1. Ц54 Сі1л. ИіЦч. уІГ«»отс<1 V, 1111- (і. КчіЬеІ, Аххт>/.<іі
вбіііпд. ХчсЛг. 1801, 488 слл.; Л. Хіікбчн, Сгіі-еЪ. 1'ебСе. 1906, 417 с.тл.;
*тюа г)іе ейН] УкіИіпее Ь. й. І.г. Сіігівйяпіа І9о2: ,Т. ВпиІГІ Маггі*. ЧІіе ад<»сигі іп <_|ПЖ йс^п-ія, Еоші. 1903.
Т Рапв. IX, 12, 4: іёуЕтаі 6в жѵ. т-ч-- ш; о;*ои ту аирами (Й.тДНѵті і; чсіи 1'в-Р'-Чі &2АЯ|Ѵ,Ѵ ЗВТЛ Ып-а К ойрт-.г.й. По>.-Й<иул 6і та ТІХ'.ѵ тоото уѴі'м ёху-езіѵ -х%ііЧзл-.“я Дізѵасоѵ хі>,г«і Ктбрсіѵ. (или Кябиоѵ). Относительно чмйя послѣдняго
— 34
Отдѣльную группу фетишей составляютъ органы человѣческаго животнаго тѣла. Въ этомъ отношеніи наиболѣе выдающееся лѣса, занимаютъ въ народномъ суевѣріи §епііа1іа, причина чего кроется конечно, въ общихъ особенностяхъ логики и психологіи первобытна человѣка. Анимистъ, онъ признавалъ жизнь и одушевленность Н[, только во всемъ объективномъ мірѣ, но п въ различныхъ участка^,, свссго собственнаго тѣла. Въ этомъ отношеніи органы секЪуальщде скорѣе, чѣмъ всякіо другіе, должны были сдѣлаться въ его глазахъ носителями самостоятельной индивидуальной жизни *). ФаллическЬ-культы царили, какъ извѣстно, не только на всемъ Востокѣ но и въ классическомъ мірѣ, гдѣ онп концентрировались, главнымъ образомъ, вокругъ божествъ Діонпса, Гермеса, Пріапа, Афродиты, Д^. метры и др. 2) Фалдъ и ктеисъ были первоначально фетишами п лпшь
стона см. крцт. аппар. вь взд. Иіічц’л п ІПГпніи га, 328. Срв. Ьіоб. I. 23. 1.«. ІіеЛег, Ііашпк. 230; Оѵегііеск, Сиііл^оійеѣі. 151.
’) Ср. Л. Штернбереъ. Фвзлпчсскій культъ, Лц. Сл. Брокгауза и Ефрс... XXXV', 266 слл.
“) Половая жизнь, какъ ноказывавхгь намъ данныя этноірафіи, играетъ на пгіип-начальныхъ ступеняхъ человѣческой культуры огрцмную ролъ. По утверкгеии Г. ВсІіиІЦе (Рвусіюі. 4. Каііігтоікег, 1900. 159), ничто въ иірѣ не влтерпуеп дикари въ такой степени, какъ именно все то, что сіязано съ сексуальнымъ хочм-томъ. Извѣство, однако, что нѣкоторые «вторы склонны были черезчуръ прсу. іи •• вачь значеніе фаллическаго культа в усматривали слѣды его повсюду, какъ. нвир, Л А. Виіаип (Оеь іНгпиІіз вкиёгаѣгіевд <лі 4п сиііе «Іи рЬаІіиз сііез Іев апсіепі еі Іев іпоііегаев, Раг. 1805. нов. іш. съ дополнительной главой _4. іѵіл Ѳепі’.' 1905: нѣм. дзд. дополи. Г. 5. КгагиЛмъ и К. ІІпи&еТемъ. Ъеірг. 1909). Сгн.» АПсп (Еѵоіпѣіоп оі ѢЬе Ібса оГ Пой, рус. дер. С.-Пб. 1906, I 79, П 6 и т. я,, с,*-А Ьа>д. Жлч ДеЪоѵаІт а Геѣі«Ь-4опс‘.- СімІѵнроТ&у Нееіеіг, 189ч. мартъ), считающій даже Ягае первоначально священнымъ фаллическимъ к&жпемъ. хрпяііміііп'< въ особомъ ящикѣ (срц. Ъ. АІагМіег, Вег. р7«7о.ч. ХЬѴІН, 17, 26, 257). С' цГІ ВотиА (Зех-тгог>1ир. Ап Гхрокіііои «Г іЬе РЬаІЕс Огідіп оГ Беіідоп. \Ѵі |«иіі'~ 1897, срв. Ксѵ. Іпчі. геі. ХХХѴ11, 266), усматривающій сексуальные ?л.„->пи .во всѣхъ релатіезиыхъ паматпнкахъ ж символахъ отъ егеяетскнхъ пирами.) і колоколенъ и креста христіанства. Впрочемъ, не подлежитъ сомнѣнію, что многихъ первобытныхъ религіяхъ фаллическіе культы являются довольно объ дымъ элементомъ. Срв., ьромѣ указанныхъ выше сочиненій, еще; ГіекнЛ Ля Іо бгот- “ Пе Іи ввхиаііѣб сЬсв Іез іііѵшкй. Вп. Лі*!. геі. ХТ.ѴІИ, 48 сл.; <?. А В'. ІеСя оѵег ііе Ьеѣеекеиіа тан <іе НЪурЬаІіівсѣе ЪесІ«Іел Ъі) «1е тоікеп ѵал 4сі Іп^:' ^сЬеи Ігсніреі 1886 (для Индонезіи): ЗсІісеЛеІ, Гбаііиь-Сиііич іп Ларап, УоЬ.кзО® 1896, Кеи. Ыяі. геі, 1905, 3. 376 слл.; РІагеет у ІІпчн'Ьсгд'а Киііцг «1. Се^е«.-чи'-I. 3. 1, 219 (дли синтоизма): УІпии/іигЛі. Вэишк. 416 сл. 469, 521; ІГ. А. Сі-аіді. Неііо. пГ Апсіепг Ьсапсіііигіа. ІлшЕ 1г»01>. 36. аК«еЛ. .1Г Ліу-г. ДП^сгтап.
36
ьуФді твіп стали аттрпбутамн опредѣленныхъ божествъ или симво-I сексуальнаго окта н плодородія. Пи сельскихъ плп малыхъ шісіяхъ фаллъ поднимали вверхъ и носили въ торжественной про-с,щ (йя/./.т/ііліа. игра) съ особыми пѣснями (дя/.і.іха), обра-*^ь которыхъ дошелъ до насъ въ , Ахарнянахъ'’ Аристофана •). Въ ^сандріи Птолемей Фп.іадельфъ устроилъ пышную процессію, во -певя которой несли исполинскій фаллъ длиною въ 120 локтей, съ А^*эмъ и золотою звѣздой на кончикѣ ’)> а иа Делосѣ изготовленіе ЖѵпіЬ фалла вызывало значительные расходы, большіе, нежели за-^іП&віпСеся ежегодно деревянное изображеніе Діониса л).
Не имѣя возможности останавливаться здѣсь подробнѣе на роли А эпическаго элемента въ религіозной практикѣ древнихъ грековъ *), д приведу лишь описаніе деревяннаго фалла-фетиша, изображавшаго, дгвит і~,тслі.ству древнихъ авторовъ, Гермеса Киллепскаго. Такъ, Павшій сообщаетъ вамъ, что ’Е^иѵ» йг и> яуа/.р-а, чѵ ы ?аіту( оіЗочзіѵ, еріі&ѵ гзтіѵ зо.йсіаѵ ета то5 ^аііроч5), а Артемпдоръ М^м^швает'ь: еіи» й= ѵлі іч КоаЦуг, уаѵсреѵо: 'Ерр.о’3 аузіря, оігёёѵ *•
Ьеірг. 1900, 67 сх., Ц‘Ь; Ееііег п Псіпхеі, Раиі и. Вгаивев 1іеі}гадег ХѴШ. 5Ю прпм.: Г.. Моді:, Сеі го. ѴІѵІЬоІ. 93 (для тсрманСЕігхъ ллемсиъ); Норкін-, лнііа, 150, Ь. а. 8скг<‘>Іет. ІѴіеигг Ееііѵкг. гін Кіччіе Л* Могдепі. И, 33 Л. Л. Ѵаеіітеіі, ѴеОіс Муіііоіозу- (ДЛ)1 ИнДі“)- ойъ оорі/шнін сь раивег нсторич- "ми точки іц/Ьиія см. теперь Е. Р. Шшипкичдъ, Основы оиерацім об^*. і, Москва 1911. 204—254.
АгіяІорЪ Асімігп. 201 сіл. Срв. О. Сгнрре, 6г. К. о. МуіЪ. I, 648 слл.. Кѣи. ВО. 854 ор. 2; .V. УНяз,/., Ъіп ііа сіе Оіоиуэпа аШііл, 1900. его де СпесЬ. 203 сіл.
Сдііілеік ар- АОіео. V, 196 сш.
Виіі. согг. Ікіі. XXIX, 1905. 450 .*& 144, -13 сзх. О томъ, что въ такихъ ^^^Сіііхъ фалгь игралъ рои фетиша, лучше всего і видѣтельствуюгъ слова бл
^^Ѵ(ТЪео<1огеС. аНе»ѣ сиг. 3, р. 783
Фаллическій культъ ве билъ, повидимому, заг.кгтвовавъ греки <•>: съ Востока. **Аявовалъ у нпхъ всконж,- во время раскопокъ .і’.;ь въ Дпмпни «Осссадія, 'Ч*Ѣ Во ,і наЩепо било нѣсколько фаллическихъ и-обратеній въ нсолнтическикъ Яр>- Въ крптско-микенсмн пли эгейскон культурѣ присутствіе икъ до сихъ поръ
*• мі комстатироиаъо (срв. О. Кііго, АгсЛ. /. ЯК~. VIII, 1905, 517. врвм. 1)
**' и1К'ч»рыс археологи (напр., Етццѵы, Сги.ріе» гагіѵл ‘Іи Сочдгёз Іпіегпа-^ИІД’огсйбіЛ, 2-е зезаіоп. 1909. 232 гд.) готовы били видѣть фалл'хрорі»; вь которая іыображена на оіечтктовов пгъ Агіп Тріады, оиублпковаввоіі ^Іва Яаѵ>дпо>ч, ІІ&н пч!. XIII. 1903, тапд 1—ІП, стр. 85 сл. {Ет. Рсгоиіка, “і115 йескС', 1, 1908, подъ фнг. 90 а. Ъ ошибочно ішіпегь г РаМи).
36
5А>,о ч аібо'&ѵ йе5т|р.ісор-,т|иіх.ѵ і.грр -аѵ. ѵззосф* *). Объ ЭТОМЪ фетшщ, Гермеса упоминаютъ и другіе писатели; между прочимъ, Лукіаи-Ь замѣчаетъ: Оі К'лЛЦѵии Фалт/и ІЕоііэі и т. д. *). И не буду говориц, здѣсь о роли фаллическихъ символовъ въ ритуалѣ Тиееипдіи (въ честь Артемиды)3), Ѳесыофорій (въ честь Деметры) •), въ мпетеріяхь Афр0. диты Б), в укажу еще лишь на весьма частое употребленіе фаллическихъ изображеній въ качествѣ амулетовъ (пптрбтаи) “),
Въ крнгсБО-микенской религіи имѣли, повидимому, сакральной характеръ многочисленныя изображенія бычачьихъ роговъ, „Ьогпь „у <ч>п8есгаНои“, какъ называетъ ихъ А. Еѵап$ ’). Ихъ рисовали на вазахъ, стѣнахъ, саркофагахъ, вырѣзали на камняхъ, изготовляли
') АгіешМ. I. 43, 6.
“) І,пс. Лпр. ігау. 42. Срв. Нірроі. геГ. Ъаег. V, 7, р. 144, 8. р. 152, І’ЬіІ- о. тЛ. АроІІ. VI, 20, р. 120 К. О Гермесѣ Кпллевскоиь. см. ІК Іиннсгипкг. Ь Ііе и. Муіііеп АгкаіІіеи>-, I. І-еірг. 1891, 73 слл.; ГгеПсг-КиЬегі, СгІесЬ. Муііюі. 383 л.; &Лопг у КочсЛсг’а I. 2342.
®) Си. Уііяжіи, От. ГеЧе. 187.
•) ІЬіЛ., 320, 322.
•) ІЬЙ.. 365.
*) Си. литературу объ ломъ у Сгиррс. Сг. МуіЬо!. и. КС. 854. прям. 3; І\і рагхекек’я. Гс віпиіеі. ирий коіідцов иап. 1907, 27. врпх. 4. Срв. также: О. М,і . ІЛіег <1сп АЬег^ІаиЬеи йев Ьовеи ВІіске-: Ьеі <1еп Хііеп. Вег. іЗасЬ*. Ѳія. Л ТРІ». 1855, 68 ед, 97; П’е/скег, ЛаМ>. Лея Геніи# с. Ргеиті. 4. АІГегічіпяк. ЬиКІівМ. XIV. 1849. 40 слл.: ст. „Еііасшаііо** у ВагетЪегд-ВадІіо; ЭІісЪаеКх, Л. И. & VI 1885, 313 см.; &еЬоигд, Вопнег ЛаКгЬ. СШ. 125 слл., ТРоПегк, йЙ., СХѴШ. 190'». 286 првм. 3. О культѣ фалла-фетиша въ сѣв.-гермаяской сагѣ о Ѵбіві си. Псивііг ХеіічЪг. Ѵег. ?. ѴЫМ. XIII, 25 слл. (ера, Одвако, Ка^тап^, Атсіі. (. ПК ѴШ, 126 слл.). Срв. еще Неіідтанп, Ьег Ьбзе ВІіск и. Ѵегиашііез, П, 19І” 18к слл.
Я позволю себѣ еще іціпбааитъ, что во время раскоповъ, ироп-чяодюігпн’-.
3. Р. фоні^Шт^рнок-ь и ивою иа о—нѣ Береаапп (близь Очакова), обнаружвн' былъ чрезвычайно ліійоііытііый фрагментъ аттической краспофнгурной вазы съ взо-бражепіеьгь мзнахы, потрясающей двумя фаллами.
Что гасаетса Гермеса, то пивраллпческая природа :<того божества ябвѣйші: изслѣдовапіямн выисикмсп гее болѣе и болѣе (срв. А. ѣ/шц. МѵіЬ. Кііп] аіпі В< Пріоп’, П, 275 слл,: ІГаіЬе/, Аяхтмім 'Еа‘94. бИИчкі- УосИг. 1901, 499 сл.; П. РгоН, АІк. ЗІ/ІІ, \ХГѴ. 1904, 18 слл.). Къ гермамъ пссгда придѣлывался фал.и въ древнѣйшее время — въ состояніи эрекціи (Согшіі. 16 р. 68 сх), о гержаі рѣчь будетъ пн»:е; пока сошлюсь па бегЛлН. НсгтепЬіІбег апГ ^гіесіъ Ѵачеп. АЪи. Вггі. Акаіі. іі. №йв. Ц<55, 461 слл. О Пріваѣ п лр. ияпфаллическвхъ демона' । см. О. Сгирре, Сг. М. и. П(і. § 269.
АгЛ. Егапч. Мус. Тгее апф РіЛяг Спіі, Л. II. Л. XXI, Ниц, »9 2<>4 рав$ілі.
37
гипса п стеатита *). Эти вотпвяые рога находимы были въ Кноссѣ ’), *гіп Тріадѣ а), Палзкастро *), въ Гурвіа в), въ Микенахъ •), на Кипрѣ ’) т. д. Зачастую ови какъ бы вѣнчаютъ алтарь; это дало поводъ Еѵапз’у ®) сопоставить ихъ съ рогами, украшавшими углы одного ^ртвенндка въ Библіи 9)—сравненіе, которое Биодігі и др. совершенно справедливо считаютъ рискованнымъ ’°). Первоначальное, значеніе этого символа трудно установить съ точностью. Считать его однимъ изъ практическихъ приспособленій къ алтарю (вапр., для подвѣшиванія сосуда п т. под.), какъ это дѣлаетъ Н. ^сЬтісИ’1), на жоі взглядъ, рѣшительно невозможно. Рога эти имѣли сакральное зжачевіе; ови были, по удачному выраженію Би&иимі, божественнымъ атгрибутомъ второго порядка, символомъ быка, который, въ свою очередь, является аттрпбутомъ божества. И. ХаЬп*а) видѣлъ здѣсь воспроизведенія настоящихъ роговъ жертвеннаго животнаго. Каковъ бы гя былъ, однако, первоначильныЙ генезисъ этого представленія, бычачьи рога, подобно двойной сѣкирѣ, имѣли въ критсво-микенскоЙ религіозной практикѣ, какъ мнѣ кажется, двоякое значеніе: онп не только служили фетишемъ, окруженнымъ сложнымъ культомъ, но въ
") Си. куплѣ упом-.іигтаго труда Егтія’л, еще- ПчччѵшІ. фиевѣ. шусёи. Веѵ. Ыіі, ѵЛ 1905. 1, 41 н Сітіікаііои; ргёЬеІІі'п. 204; 7?. Ниггочся, Віяеот. іи Сгвіе 112 и. 159; Е»і. Регочіка, іііфііу Ііескё, і, 151 слл, ІвО, Мотиш, букрапіа свой-<я*евъ былъ не только Востоку, по уже каменному вѣку Европы (6. ИлЛе, 8оД-жеЛеигор. Ме^аіііЬкіЛіцг. ийгаЪиг" 1912. 142 слл.); Е. &геі оаисываеп иаі:-деанне ин, Иъ Пспапіа алтаря съ отростками вт. формѣ роговъ (Е'Езрадпе ртЫп-«Юпчиа, 70, фнг. 288).
*) .7. И. & Х\Ш, 204. фиг. 15, іЬ.. XXI, 108 (фрагч. иііі.енды игъ стеатита), «йл. V.
0*. 8) РагіЪепі, Цл.и<1и-. Лм 2.і<ісс>. ХП. 338.
Ж *) Пштаич, И. 5. А. МІЕ ЙЧ'.
77. А. Поі/'І, Аппіічі П‘р. о/І.. &шік$он. /іиі. 1904. тобл. П, фпт. I: /7</у4-7Ь«т’.«і Сош-ша. Ѵааііікі еіе. І9о8. 17—18, табл. ХЕ
“) II. ЛиняяшІ, Сіѵіііяаѣіоив ргёііеіібп. 205. фиг. 148.
’) -4. Егапе, Мус. Ггее аші РіНаг СиІЬ ,7. Н. 5. XXI, 107, фвг. 3.
) Ееаіт укозыоаетъ также на лсбопытиую параллель игъ сѣэерной Аравіи ѵ раиейсыв стела, наВденвап къ ТеВяѣ, пыиѣ въ Луврѣ)—іЬііЕ. 137 сх; срв.. •’Ѵочежъ, возраженіи Сітіііх ргёЬеІЕ 205 и првя. 1.
') Исход, ХХѴІІ. 2. Сопоставите ото ирязааеп. удачнымъ и &?. Леіпасіі.
Сгёіе агаиС ГЬівГоіге. Е'Апі/іПірѵІоціі', 1902, 24. Интересно, что Плѵтархъ У!|'імюіаеть о рсѵ.; «рітш-, (І’іиѣ. Тііез. 25).
) И. І.іцг аніі. ^цезі. шусёв. К. ЫіГ. геі. 1905. 1, 41.
ВиЪѵп ^екчініі, Вегі. ркіібі. \ѴыЛш»скг. 18Я8, '145.
) ЙоЬ. 2пй*,( Л,4й. Ап-еіі). 20 сл.
то же время были оберегомъ, отвращающимъ и очищающимъ всянс0 зло, всякую нечисть и скверну •)-
Къ числу „зоологическихъ", если можно такъ выразиться, фетишей слѣдуетъ отнести и яйцо, важная роль котораго въ культѣ ц народномъ суевѣріи особенно выяснилась за послѣднее время, благо, даря изслѣдованіямъ О. Носк’а 8), М. Хіі&юп’а я), И. Ѳ. Сумцчва* і * * 4), В. П. Клингера5 * 7) и др. Павеаній разсказываетъ, что въ Спартѣ въ храмѣ Лсвкпппидовъ впеѣло на спускавшейся съ потолка лентѣ яйцо рожденное, по преданію, Ледей “). На нѣкоторыхъ вазовыхъ рисункахъ яйцо Немсгпды изображается лежащимъ на алтарѣ, украшеннымъ священными вѣтвями и вѣнками и въ обстановкѣ, указываюиіей на торжественный актъ консекраціп: стоящіе вокругъ фетиша идо-рапты (Леда, Тиндарсй, Діоскуры) полны глубокаго благоговѣнія ’і). Но наиболѣе выдающееся мѣсто занимало яйцо въ древне-гроческомъ культѣ мертвыхъ. Въ античныхъ некрополяхъ неоднократно находимы были остатки яицъ п искусственныя воспроизведенія ихъ изъ глины и др. матеріала “). Еще чаще изображенія яйца на. вазахъ п рельефахъ съ сюжетами, указывающими на культъ умершихъ, какъ ввдпо
*) О рогахъ, макъ объектахъ культа, см. Е. Вкггоив, укаэ. соч. 112. Срц. > то О. Вгігк, 6г. ІѴеіЬереЬг. 1005, 03 првм. 2; Ъе/Лагс, Ье Ьпсгіпе. БрЫпх X, 67— 129 (для Ггагпв).
“) О. Наііг. бгіесЬ. \ѴеіЬс^еЬг„ 44 сх.
в) ЛІагііп Р. Уікмт, Пай Еі іш Тоіепкиіѣ Д. -Міеи. -4п7і. Г- ЛН". Я (1908) 4. 530 сял. (сра. его же статью въ шведск. журналѣ: Р'гип Еііоіодіііка ЕОгепінде*
і Ілииі, БрнИІіі/п Ѵрряикчіг. II, 1002).
*) Н. О. Сумцовъ. Писанки. Кпвск. Сііщр. 1601. Х'ё 5—8: срв. тш:же Ео, В.
Аничковъ, Весен, обряд. пѣсня на Западѣ и у славянъ, I, С.-Пб. 1903, 326 слл.
Л. П. К.іиніері, Яйдо въ народцемъ суевѣріи. Йітіа Вопзіііепіса, Кіевъ
1911, 119—145 (иного цѣннаго матеріала).
“) Райя. III, 16, 2. С вшепчеекпхъ подробностяхъ см. ІлЛвек, А"1аор1і, 52 првм-Епдеіттш у Повсксг’я. Ъехік. I, 1955 сж.; ВІосЪ, іЫ<!., II, 1931, О. Бгирре, 6г. М. и. КС. 662.
7) См. Кгкиіс. Еш ргіесЪ. Ѵаяевеет.і1(іе іт акяйеш. Кілійімпйсит ги Всии-1879 (бонвекіи овембафоііъ изъ Гнаоін; тамъ же указываются- вѣнскій окейбаф В*. 1>в ІмЪопІе, Соіі. ІашЪсгр. 1. табл. 14. •$. Веишсб, Керегі. 1 279, 1; П, 177. 6; краспофиг. ослика изъ Еыози ІгсЛ. XXIX, 1871, тобл. 46—17, В. Веі> гк, Нср. I. 278, 2, 411, I; вала въ Уривтажѣ, Д8 2188. Отч, ЛІ.чнер. Археол. ЛімЛ-1662, табл. 6 н т. д.). Добавить слѣдуетъ еще: крясвофиг. мытъ беркпнепаго Аі •' марія. Аё 2430 изъ Нолы, 6'. Веіносб, Кер. 1, 287, 2 п крвенофиг. кияикъ Не*11’'' лиіа взь Каоук _4и/. Вткпі. I, табл. 59, Срв. О. Огирре, 6г. М. и. ВС 6бЗ прим. 2; Рси'Іу-'Игів8оіса, V. 1113 сж. и ЛагетЬегд-БадІю, IV, 52 слл.
") См. V. Уііккоп, ук. соя., 530—535.
вз і многочисленныхъ промѣровъ собранныхъ Міхкоп’омъ ’). Въ чемъ Вр. >тся источникъ сакральнаго и мигичетсаго значенія яйца, сказать рь увѣренностью трудно. Роііівеп думаетъ, что въ народномъ суевѣріи яйцо имѣетъ эротическій характеръ =). По предположенію Біе-іпгіеіі’а3) и Хікхоп’я 4), яйцу приписывается особая жизненная сила, -взывающая ростъ и плодородіе. По мнѣнію В. П. Клингера 5), къ яйцѣ -смотрѣно было очистительное, апотропонческое средство. Это послѣднее мнѣніе представляется мнѣ нѣсколько одностороннимъ и, во всякомъ случаѣ, требующимъ оговорокъ. Первоначальной идеей, легшей въ основѣ связанныхъ съ яйцомъ суевѣрныхъ вонятій и обрядовъ, скорѣе могла быть, какъ на это указываетъ особенно Хііязоп, влевво вѣра въ зиждущую, животворящую силу яйца, какъ символа здоровья и плодородія. Начать съ того, что въ самой античной же литературѣ сохранились слѣды вѣрованія въ эротаческоо-дѣйствіе яйца, яко-бы возбуждающаго половое чувство в). Яйцо составляетъ обычный элементъ весеннихъ аграрныхъ обрядовъ и празднествъ и свадебной драмы ’) Въ различныхъ космогоніяхъ (наир., у орфпвовъ) даръ возникаетъ изъ исполнвскаго первобытнаго яйца, являющагося икь бы. промежуточнымъ звеномъ между хаосомъ и космосомъ и преді евляющпмъ собою источникъ мірового процессав). Эти п подобныя имъ представленія не могли выроста, конечно, на почвѣ одного люстраціоннаго ритуала, и, такимъ образомъ, необходимо допустить длн нихъ иныя причины возникновенія и развитія’).
* * ’) 1ЫС.: 535 слл.
* *) Рг. Роиіяеп, Іііруіоизгаѵеае сг Оіруіопѵаяегое. КіЛЪепІіаѵа 1ІИН. €3 (есть
Ии. сер. Ьеірг. 1905).
®) ЛѢг. Піс!сг!сіі, Аіиііег Епіе, Г чрг. 1»0=>. ]ич
V *) Лпй. ЛИ'". XI, 1908, 545 сл.
И *) бегіа ВогізіЬешса, 122, 139, рздэіпі.
И *) Аіехіз Іг. 299 К., НегасЬй. Тагепі. ар. АіЪеп. II, р. СЗ Е и 6-1 А.
И Еяі. В. Аничкинъ, Весевкаіі обрядовая пѣсня на Зап. и у схаванъ, I. 326 см. ряэдт., 335, 348 сл., 351 в г. д.; Імше НадЪеіу, Раакй^деп осѣ дагав Ьідгйвка ®Г-’ртип^. Раіаііиггц К'гіімг ІяеіогіЛ ІіЛякп/1,1906, 129 «.хі.; -Іі. А'ймоп, АгеК ®ІР. 19(»8. 545; В. Ршкѵера, 8егІа Вогі.«Ніеп. 129 слл.. 132 слл.
*) Ъе/ѴЬиге, Нео. Ім(. геі. XVI, ІС см. Іиказ, Оаз Еі а]я кояторошвсЬе ^ОгМеИиир. ЛсіІвеЛл /; ѴиЯсвк. IV. 1894, 227 слл. Объ орфизмѣ н сго философіи **’ прочинъ, мои -»іюды по ясчоріи греческой религіи. ІП. Фч.і'/л. .За». 1905, И н приведено) іі тамъ іиіерапру
в) -Ь. II. Климгръ повсюду усматрвваетъ лалгъ „ілціаіцающуЕ41 и .очищающую* I10'11 аЬ;а къ пародкомъ суевѣріи; по »•> жиоппъ пзі приводимыхъ пмъ примѣрокъ ’Ьи играетъ роль во оберега, а талисмана, ейбіцйіощаго здоровье, урожая и т. д.
40
Остальныя части тѣла человѣка и животныхъ также служили въ древности предметомъ суевѣрнаго почитанія и употреблялись въ Ка_ чествѣ волшебныхъ средствъ, какъ, напримѣръ, голова, волосы, зубы кровь, слюна и т. д. *і. Что касается довольно многочисленныхъ изобра.
Въ этомъ—смыслъ заговоровъ: „Какъ яичко полное, такъ и ты полнѣй*1 и т. пг.. (130), обрядовъ разбрасываніи лмчпой скорлупы во полю (133) и т. д. Всѣ гяа магическія лаклиналія и дѣйствія—не секупла^псыя явленія, капъ п»яагаетг Е. Км№, яръ (133), во первичныя. Замѣчу кстатп. что предположеніе г. Клингера, будто всѣ этн обряды — не только въ Европѣ, во дагі въ Ы..лой Азіи, пн Кавказѣ и въ Африкѣ—предетавлиють соПпъ. продукты греко-рписквго)') вліянія, кажется ипѣ совершеппо неправдоіюдибнымъ, тѣмъ болѣе, что его утнерждеиіе, будто въ фолылор^ динахъ племенъ аналогичныхъ обычаевъ не обнару кепсі. явдяетсн п фактически ве-вѣрныхъ: яйцо фигурируетъ въ качествѣ священнаго объекта у африканскихъ не-[ровъ и спязавч съ суевѣрными предітапгенілмя у абнпоновъ и ми. др, ^см.. напр.. И. Упрузкнъ, йтнографи. IV, С.-Пб. 1903, |»5, 121). Къ собранному В. II. І'гин-геро.ѵ?. обширному материну необходимо пылѣ добавить факты, приведенные Луизою НадЬсгч въ сочиаіпіи: І'ваіарреи осЬ бога? Ьеіиіака пгярппщ. Еаіаімгеи 1906 129 слл.. авіа п содержаЩіВея въ старой работѣ, Ее/еіиот а. і.’оеиС гіале Іа геіір. брурііеіше. Нее. Ічяі. геі. XVI, 1887, 16 слл Въ егплетск. іерогхлфпчѵск. письмѣ яйцо служили дев'рмикатнг.омт, женскаго пола изображаепаго Гкгкготва пли человѣка (4Ф. Еггітіі, АедурС. <іташгп. Вегі. 1911, § 51) См. еще С. К. Кулжинскіѵ, Опытъ жоиеыри шціадиыхъ апсянокъ, I. Москва 1899, 30 слл. І<К Яворскій, (Ікініліия п повѣрш ». яйці. и ізеіідтапи, па.ів. еич. Ц. ]2<і ы.
’) О частяхъ и «ріалахъ тѣла, игрвкшитъ въ древкостп роль амхлетовъ, та.тас-мапопъ и т. вод. см. Ыіч, ВІЬог >1сп АЪегрІаыЪео (Ь’8 Ьовеп Вііскев Ьеі йев Аік-в. .УіІсітдвЪег. іі. Ніісіів. Ссс. <1. II і«*-. 1855. равеіт.: Віевв у Ртіу-^ів^віга, I, 83 слл. 8, ѵ. АЬег^ІаіЛе. ср. Апшіеііе; /•'. ТІі. Еіа-егМу, ЕѵіІ Еуе, ап Ассоппі оГ ГІнв Алсіапі апй ІѴібевргеаіІ НпрегзЦСіпи. Вопй. 1895, 115—157: О. КтораівеЪесІ-, Вг шаиіеіогит ариіі апіідиов гіви сарііа йио, Вів.«. 1907, 27. Шей. Л/. ЗІеуег, АН^ег-таа. Веііріонвйевсіі., 72 К. КпГігІз, І»еі теивсМіеІіг кбгрег іп ^аве. Вгаисіі ииИ Бргісііѵгогі. ЧѴйтаЬ ЫМІ ^Іі/інапн. впчн. с >ч. П 135 с.П
О фаллѣ- О. (ііііррі 'ігіесіі. МуСІічІ. и. КІі. 854 прпа. 3, 895 прпн. 1-Ѳ. КпЛіеІ, (ііініпд. Хміч-. 1901, 488 си.: Аіиігч, \оІіте и, ХѴешераЬеп 109 сл.. йіебоіор, Воіимг Лкг>>. СШ, 125 слл.. МЗДетя. іЬіб. СХѢ1ІІ, 1909, 266 првж. 3.
О печени см. работы ТІінІаі'а, И . г. ВагГеЬ'а, А. Г. Бі-киопрежа и др.
О черепѣ н волосахъ: И. А. И'М^п, Іеів оѵег йе >сЬе<1е1ѵсгееггп^ Ьц йе ѵоікеа тап Деи ІпАівсЬеи Агеіиреі. Вуіімдею <1. К. Ічя(. соиі Не Тааі-Ъаги1 пі Уоікечкыініг гаи ХглІ.-ІиеМ. 5, IV, 1889; его же І Ь. <1аз ПтппірГег сіс. Ьеі гіеп Ѵбіксга Ішіопевіевв. Веі. соЬиылТе мііеіпаѣ. 1886—1887; О. (ігыррс. Сг. М. и. ЕС-882 прлм. 3, Л. Ф. Воеводскій, Чаши изъ человѣчьихъ череповъ. Одесса 1877.
О сдцінѣ: .Іийи^ ука?. соч., 39; БіШ. ІЗеЕиЛеп Й. <1г. п. Ейга. ілірг. 1896, 11 < слл , И". Лі< іюічоч, ТЪе Каііѵа бирсгвіійоп іп Сіа-аіс. І.іівгаіиге. Нагеапі ЯіиА4'"2-VIII, 1897, 23—40: И'7<Ш:е-Мсѵ<'>. Беиізсіі. ѴбІкгаЬегдІаиЬе, 1900, 184; О. Спері"-ѵьаз. соч. 890 врвнт.ч. 4, Ееіідтііпп, назв. сич. П. 3)7 слл.
О впяѣ—въ другомъ мѣстѣ: сы. А. Кігскег, Віо вактпіе Вейеніодр йев ’йг’еіпез
41
* ,‘й рукъ в йогъ, встрѣчающихся на каминныхъ предметахъ въ раз-
’ «пн. <ъ странахъ, то происхожденіе лхъ еще не вполнѣ выяснено
д[ слѣдующей, четвертой группѣ фетишей м хотѣлъ бы отнести продукты человѣческой культуры и индустріи. Почитаніе различныхъ Г Ж10* *' °РУЖ*Я> инструментовъ и т. под. объектовъ является чрезвы-—распространеннымъ элементомъ примитивной религіи, хотя, КечДО, не исчерпываетъ ея, какъ это предполагаетъ 3. КеіпасЬ, «тощавшій ва 2-мъ археологическомъ съѣздѣ въ Капрѣ творію ^исхожденія греческой религіи изъ культа оружія („іюріоіаігіе'д.
• рц>ю-тЬе распространеннымъ изъ всѣхъ предметовъ вооруженія н домашняго обихода, окружавшихся религіознымъ почитаніемъ, яе-давтся, естественно, топоръ, клкъ самый необходимый инструментъ |ь хозяйственной жизни человѣка, употреблявшійся съ древнѣйшихъ временъ (уже въ шслльскую эпоху палеолитическаго періода). У первобытныхъ народовъ, успѣвшихъ уже перейти къ металлическимъ орудіямъ и утратившихъ всякое воспоминаніе о быломъ каменномъ вѣкѣ, ископаемыя каменныя подѣлки надѣляются сверхестестасЕнымп свойствами п пользуются особымъ поклоненіемъ. Почти повсемѣстно существуетъ повѣрье, что это—орудія бога грозы, мечущаго ихъ въ тж«т*тъ молніи на землю. Ппогда же молнія представляется въ быка, который съ гнѣвнымъ ревомъ вонзаетъ въ землю свои зуба “). Они отожествляются съ паходтіымп въ землѣ каменными
Ію АДі_. і. ВеІідйтвдезсК I еганс/іс к. ѴогагЪ. IX. 2 (си. мою рец. въ 1811, Я 7). Подробнѣе о вѣрѣ въ „порчу одурнои глазъ-* и т. х п о различныхъ жтеюріяхъ оберегов* и таіксмаііовъ см. ниже, въ особомъ экскурсѣ, Пика уьажу Чв разъ на новое обширное интересное изслѣдованіе офіЛ.чъио.юі.і 5. мііччтни'а.. О® Ьбзе Вііек и. Ѵегиашкез, Вегі. 1910 (даа большихъ тома). О фетишахъ п ре-
*чіяхъ въ Палестинѣ си. нынѣ Лкіі. И'-гГггтт, Аг<-1‘ С- Н1Г XV ірі?. 14В си
І1Ы. IV, 2-1; Нсгоб. IV, 112. Религіозное значеніе ихъ инѣ представляется ••авдиывъ въ виду роли такахъ слѣдовъ во» въ народномъ суевѣріи і П'нНѣе3. ®- ѴЙѢниЪегвІ. разаііи) и обычности изображеній рукъ на надгробіяхъ, Но мнѣнію ІРпйега, пыеказавому іпн. въ докицѣ „РІисЫіапбе-. который инѣ удалось •Р'сгугсачь въ засѣданія Австрійскаго археологическаго ішстппта 2-то парія и. ет. г., подобныя изображеніи рукъ помѣщались на надгробныхъ нахияхъ лицъ, ^бнигь насильственною смертью, и означали проклятіе убійцѣ. і рв. КгдпаиН, ввргешіев Де тпаіпя Ьшпашез бапз Іа ргоіѣе йс 6аг?аг. ѴиІІ. гіе Іа Оое. гГАп-^'!9- Рогй-, 1906: ДІ. Ііагнс}і, Бозе «іоркі. АгсЪеоіо^ія і ГоіЫог каіліепі а ѵу-®^йооуші йіаііапа Чщі, УѴягии. 1307: 8<<1. Летаріі, Сиііс-'. шуіііез ег геі- ПІ, 1908. СЛХ; сггчастп Аідгемокі, Ранн- ивй бсІіпН^ушЬоІік ииЛ Епііік. Ьеірх. 1909. “} Зачастую эти камеипыи орудія полгчають даже названіе ,громовыхъ зубовъ**: ' Юп нааги й'і Ма1еі8СІі із ^оиіиг, Йаѣ із йгіщіегіаиіі, копі 4е Іибіапеп *®°°*еп, баѣ бе боибег веп ^тоіеіі кор ЬевГі аіз ееи зйег, еп баг & боіі'іегчіееиеи
42
орудіями предшествовавпіей эпохи, почему поі-лѣдішмъ приписывай . । сверхеетествевное могущество, и оии окружаются суевѣрнымъ почв. тавіемъ или употребляются въ качествѣ фетишей п амулетовъ ») Этотъ комплексъ повѣрій и обычаевъ объясняется двумя причина-во-первыхъ, наблюденіемъ, что зачастую послѣ грозы подъ выворочі-ц ныии бурей деревьями обнажаются каменныя подѣлки, сврывавшіяг, дотолѣ въ землѣ среди корней сваленнаго дерена; во-вторыхъ, обстоятельствомъ, что при ударѣ молпіп въ песокъ происходи-^ сплавленіе отдѣльныхъ частицъ его въ одну длинную цплпндрпчеіъуц, трубку, носящую названіе фульгурита: наблюдая образованіе фуль. гурвтовъ, некультурный человѣкъ приписываетъ пмъ, какъ уиавіпвіп, съ неба объектамъ, чудодѣйственныя свойства, а натыкаясь въ землѣ на первобытныя каменныя орудія, напоминающія по формѣ фульгуриты, отожествляетъ ихъ съ „громовыми стрѣлами" =).
хуп ііе С&пбеп, Лемеіке Іщ шізриотТ, пі» Ііц ѵегвташі ів, гупйе Ъеі йоіхіе,, тоі^нь Ьии ісшоейсп аосіегз піеі Лаи Ьеі ЪгиІІеи ѵаи «беи кііег" (2?<і>«/іЛ,., Ю’ЛшЬоігзсЬе гапіеіікапкт, Ашяіегііш 17-Я, 207 сл.. цитирую по О. А. ІГ'і Ітн’ѵ: Неі Алітікшс ІМЦ <1е іоікеи ѵеи «Іей Ыівсііеіі Хгеіііреі. I, 1884, 134—І38і: ери. еще С. Л'ирегІ Иіѵ РІііІфршеи и. іііге ВекоЬпег. ІѴііі-хЪигв 1860, 61 ІліЫюск, РгеЬіяіогіс ’Гіпіез. 427; -4. С. КгнчІ, Неі Ігііппвте іп Леч ІпЛ* ч Шіііреі, 1906. Ю4 сх
*) Паши гтрістыпіе тав.ке называютъ этя вылшамхыл подѣлки вэь камня „іг-иовыміі стрѣліями-* (дят. сеіашііяе, вѣм. Ношіегкеііе. Вопиегяіеіие, голлаидск. <1|М йегвіеепев, ііпибсткеііеп. шоадск. Нюгэ-іі^аг, Ыюгзіеп, іпогкіі, ѣзк-тіздаг). О читати такахъ сегшшіае у дреанихъ греповъ и рпмдлмъ см. Н Сяе «г. СвіЬ піа шеп, 1896, 286 са.1.. Кегаицов. Шіе-ін. Мня. І.Х, 1 слі.: (I, 1'іяясг, § 5: О. Сге/рі. вг. М. и. ВО. 773, 776 сл.. 785 прих. 4.
’} См. 8адо («гапип. XIII. 236 (<«]». 421 Л По/Лт^ ЗІѵгІюгі. Ье ІарійіІ-іь ХХѴІ1І, 410 сяя.- Г7г<»»п«, ІН-піч’Іі» Мгііісі. П* ХХ\ѴЦ, 1021 ц., ра«5Ітп ; IVя* Неггтачи, Когйі<с1іе Ігіуіію!.. Ъсірх. ІИОЗ, 340, ср. 352 и 105: Е. И. ЛГсі/еі. МуіІіЛ 6. Оогілапеж. бНавэЬ. ІЙІіЗ. 357, 35!» слл; Н'чШх=Меуег. ѴоІкуіЬсгдІ.3 88; К. Р-г,І'-ги-Ья, Ѵпп ЯаиЬег- ііиіі \\ іішіегвіеіиеп. Аачяо.ч VI, 74 слл., Вісіі. II. ДЛ-угг, 41-раппаи. КН. 282 с.і. (для Германіи);- Еі. I .погтапі, Ьск ргешіёгеи сіѵіЪ»аі. 1-171; Лгг. ІііЛ. геі. 1881, 47 слл; Спті/аит, ^г,М>г. іІаіІяЛ. яюгдічіішіА всиесЕ XXXI, 1877, 251 {для Востока); О. А. П~і!1.тн. Неі Апітівие кі; <1е ѵоікси ѵап гіен Ііпі. АгиЬір. 1. 184 слі; С. А. Кп<іі(. Неі Аііітізте іо йап Іікі. Дг. 1Г]’-204 сл. (для Индонезіи) и т. д. Вь повсемѣстной распространенности суевѣршіе-' отношенія і-ъ .громовымъ сіріднянъ" ве можетъ бып ящяжого сомнѣнія; срв. Кг»")1 »тат. соч. 204-.Вц іебег ѵоік іп Леи ІпЛічсЪеи Агеііірсі кчи іиеп Деге Меі-псю (і »!'* ЛооЛеіъіеі'пец) тЬмЪ-п** и Лісіі. Л. А/еуг, указ. соч. 283: ,,І)ег Ьоапегкеіі іві іп іі[’г риігеи ѴѴсІг. еш ЪеІіеЫег ГеіисЬ“ н т. д. Срв. еще Ю- ійюрскііі, І^юмовыя стр I *»> Кіе-сх. Стар. 1847, 7 — 8, 227 елл, п И«шІошп еі Ноинёпте, Ьев ІіісЬеа рпіі13 Лаііз ГІіі^Юи е іиэдп'ші XIX кіесіе. ЛнІІ. еі Мёт. ЬЪе. <Г АпІІіго/і. Рап>. V. 190^
43
Бронзовые о желѣзные топоры окружались въ древности тавлмъ же ^Жчьто* * **•7., какъ и примитивныя каменныя орудія. Слѣды подобнаго ЬлЬ,ц находимъ мы въ древнемъ Египтѣ, гдѣ слово піг (коптск. доуТЕ)—„богъ" изображалось іероглифомъ, представлявшимъ фигуру ^пора съ длинной рукояткой. Въ памятникахъ пятой династ іи встрѣ-оффиціальный титулъ гжреца сѣкиры" '). Но нигдѣ культъ ІЕацого топора (наиболѣе характерную форму котораго пр!дставля-два клпнка въ видѣ полумѣсяца, обращенные внутренними сто-- попами другъ къ другу) пе достигалъ такого пышнаго развитія, какъ № Критѣ въ ыинопскую эпоху его прошлаго. Недаромъ 8. МііПег дкюда выводилъ дальнѣйшее движеніе культа сѣкиры на сѣверъ Фроны, гдѣ, три тысячелѣтія спустя, критская снова всплы-ваегъ, по его мнѣнію, въ видѣ молотка Тора -)-
Правда, далеко но во всѣхъ случаяхъ сл. изображеніями „миной-сюй“ сѣкиры возможно соединять религіозное значеніе, и А. Еѵапз, иеомнѣнпо, заходить слишкомъ ылеко, когда онъ отожествляетъ Читавшееся на Критѣ „божество двойной сѣкиры" съ Зевсомъ ДЗДаиѵсс;, а раскопанный имъ дворецъ въ Киоссѣ — „чертогъ двойкѣ сѣкйры" (Поизс оГ іііе ЬаЬгуя) — съ знаменитымъ лабиринтомъ царя Мнноса. Съ другой «тороны, аналогичныя изображенія еѣкврі обнаружены пе только па Критѣ пли вообще въ области гоіекой культуры, но іі въ различныхъ другихъ стремахъ Европы, даже въ отдаленной Швеціи э). Подробное изложеніе всего отво-
-*) Хсч'Ъсггі/, А>і АгсЬ. ЛпІІігвр. И, 24 елх
• Зоркич Мійігг, Ѵгдг'-хЬігЪіе Еиіорав (нѣм. пср. О. I. ДігІсгеЬ'а, ЗДгдевЪигя 1906), 59, 186, срв. противъ тавого предоодоженів Д/нс/і, Січ>і. (Іеі. Лти. 1909, 2, И ы. ц ііісіі. 21. Лісусг, А1і"егтаи. Пеііиіѵігвенгіі., 71. О п»лі>іѣ. какі. аітрвСугЬ Тора. си. у вето же 282 сіл: срг. приведенныя тамъ сочиненія.
•) Си. В. 8, .4. VII, 22, прим. 1; VIII, 97, фиг. Гм, 102. фпг. Зі>, IX, 114, Ф*г- 70; X. 12, фиг. 14; <Л Н. 5. XXI, 110. ХХШ, 204, фиг. 15; Лійппі, 8/иЛі е КѴегіаЛ, II, 86, фиг. 270 в ик др. (Квоссі); Д/ол. пн/. XIV, 439, фиг. 49, В. 8.
ѴП, 22 при». 1 ыв. др. (Фостъ). Верог/я о/1.. 8ініІЛяоп. Ін*і. 190-1, 571', табл. п. фиг. 7: Впуі-Ніисех, ыоигиіа, Ѵа«Лікі чіч. таіа. О. 1 к др. (Гурша); Д. И. 8.
78, фиг. 5 (Засроі: В 8. .1. МП. таил. ХѴШ (Пад шпсгро); Всп/Іісоліі гісВа ^чгиі. ш XII, 343. ІГоліии. чн/. XIX (саркофягъ) п др. (Лг. Тріада); &аМ РгеЬівюг. ТошЫ пГ Кпочеов, Ьоад. 1900, 167, фиг. 116 и др. (ІІсопатаі;
' 8. XX], Ю7, фиг. 3 в др. (Кипръ); В. Пег:чу, Ман, 1901, 52 (Косъ);
СтМн. ргбЬеіІёп. 269, фиг. 193 (Вафю) и г. х Ср. Ееап\ В. 8.
• 43; А. В. СоОІ', Сгеіап Лхе-СвІѢ оивййе Сгеіе. 1’гаіыаИ. о/ Сопдггвя оу
/"'г/, П, 184 см.: -4. Л. Ветасі», Все. еДийев дпечнех. ХѴЩ, 1905, 76 едл,
**• Лі'.ч/. |<щуэ п 244 сд>ь. ур д; /д Воике, ТЬе ГіоиЬІе Ме ииб іЬе Га-
44
сящагося сюда археологическаго и литературнаго матеріала влекло бы меня слишкомъ въ сторону, в я позволю себѣ здѣСь лишь прибавить, что личное пребываніе на Критѣ п изученіе коллекцій въ аѳинскомъ, кандійскомъ в другихъ музеяхь вполнѣ убѣдила меня въ необходимости признать за изображеніями двойкой сѣ. кнры въ нѣкоторыхъ случаяхъ язно религіозное значеніе. Такъ, если мы водимъ і-арри украшенною священными тзніями, какъ, напр., Ва вазахъ взъ Гурніа *) в Агіп Тріады 8) на Критѣ (быть можетъ, ца золотомъ перстнѣ изъ Вафіо) я) или потрясаемою въ воздухѣ *) (8а). КеіпасЬ 5), со свойствепиеВ ему манерой, называетъ зту сцену „воздвиженіемъ сѣкирыа, схаііаііоп бе Іа Ьірсшю), или же, наконецъ, водруженною на пьедесталѣ и украшенною сидящпмс па верху птицами (воронами?), въ то время какь дѣвушки-жрицы совершаютъ
Ьулпііъ Л //. &, XXI, 268 «<я; 11. Бчгпягв, ІХзіот. іи Сгеѣс, 110 схъ; Ет. Рг. гіічіка. Пёрну Ііескё. I, 160 слл.; П. ВняитіІ, Січіів. ргёкеііёп. 2‘) I Слі. п \ поминавшіяся уже мною выше пллѣдіівзвія во крвгеко-михевгкой или агейской цивн-латанія. Ѵл вопроса о взаимоотношеніи натвапіГі .'іЗрт;, .ѣхЗряа-.'ле и Л«Ъ'. Йо; важны тавже ілѣдующін сочиненіе: II. II. НпП. ТІіе іѵо Еяііугіпйі». «Г. Н. 8.. XXV, 1905: 1‘. КгеІясЛтег, Еіаі іп 4іс ЛевсЬ. 4. рпесіі. КргосЬе 1896, 3<іІі сц, Ічі, Ѵ«.«- Ѵ"у‘ , Лгсіггіоі .МігЪ. 18‘*2. 19) ска.-. Іі. 8. <Чм«я</, ГгеЬ.Ікиіс Іп-.гір-Іюня о( Ггпеж»'-. В. & 1. VIII, 125 слл., срв. X, 115 слл.; ІоГЛулі/?, Шіст. 1/ш. ІіЮі», 119—161: Впггоич. ваза. соя. 107 слл., 116 СЛІ_ 227 СЛ-Ц Р-гииіка, иллв. соя. 230 стх 254 см.: Яіііычші, жазп. соя. II. 209 И т. X Новѣйшая лтературв но интересующей пасъ цішнлисаціи проведена въ яопхъ статьяхъ въ Гермесѣ !‘Ю9. Лё№ 17—20 и въ Зап. іМас^. (Яш Исп. « Дречи. Х\1\. 1911. Что касается двойныхъ сѣг.прт п топоровъ ра.ілжчпоп формы, находимыхъ зъ остальной Европѣ, то я позволю себѣ сослаты п пока на < хѣдующіе труды: V. 1/исЛ. Тгвдвродвіім огіеиіаі. кііііиг іи 4еп ѵогдезсЬ. ЗеііаКегп, Лена 1907, 21 слл., 83 си., 48 слл. о2 см.; о двойныхъ топорахъ 93 слл.; X. /ілчашг, Іін Пирреіачіе 4. КирГе./ Д Иеіічсііг. /. Е3)ич>1. XXXVII, 1905, 519 слл.; •?. МиіЪ г. Гг«ге5сЬ. Ешорав, Зіга^Ъ. 1906, 59 слл., 6« О. йІоиісЛнн. КііНш%енсЪ. Кйі'ге&чін. 1906, 67 слл.; ОчЬчпи. Лаз Веіі. 1887 (отчасти устарѣло); Ипі^сііг. /. Еііиюі. 1904, 537 си.; 1905. 793 сліі 1906, 817 слл.: 17. ЕІіСіі у Ноор.ч'а, Кеаііехік. 4. регшап. ѢІвегішпзк.. I, біев--)1 І9І1, 147 слл. ВІаисІ«(, Е. &іс. АиЛгор. Егапсе. 1903, 137 слл. и т. д.; срв. М" Россіи труды гр. .4. С*. Уепрот, А. А. Иноеіяраниеи*. Д. Н. Анцчипа, В. С. Вг-р-допикм, и ыіъ др.
Нане/, Ооигаіа. Ѵачіікі еи. таЛл. 9. 1
*) І)и»г<пч/, СіГіІіваС. [ігеііеііёп. 206. фнг. 150.
») ІЫ4. 269, фнг. 193: срв. «. Мпуп. Агсіию!. ЕчІігЬ. )892, 191.
♦) ’Еэ>]|і. о>. 1900, тебя. Ш и П; Лііиіи, Жабі .Ѵа-
іегіиіі, 1. 176, Ч. Каго, АічЛ. /І ЛИ'. 1904, 146 сі, фвг. 28 я др.
®) Ьа С'геіе пѵапі 1’ІиЧоігс В' ЛнІІігироІѵрІе, 1902, 15 (имѣется въ вві’-сцена иа тайл. П \УѴЮ=В-іппеіі. фиг. 20).
сѣкирою торжсствеішое возліяліе (сцена, изображенная на зна-^гатомъ саркофагѣ изъ Асіи Тріады *),—то мы не можемъ, конечно, ^ признать за этимъ таинственнымъ объектомъ характера священнаго ^нвола или фетиша, окруженнаго самымъ яркимъ культомъ.
Мы подошли, такимъ образомъ, къ чрезвычайно интересному, но -денному вопросу о генезисѣ н первоначальномъ значеніи этого культа ^кйры. Многіе, какъ извѣстно, усматриваютъ въ Ха^ѵл; символъ діінечилго божества или бога молніи *). Я позволилъ бы ссбѣ, однако, іиск .іатьея за иное предположеніе (8ігсІ п др.).
Если мы умственно проведемъ поперечную линію подъ пупкомъ передне-верхней подвздошной кости одной стороны брюшной по-достн человѣка къ соотвѣтствующей кости на другой сторонѣ, то дрдучняъ такъ называемый гипогастрическій (пли подчревный) треугольникъ, внизу ограниченный паховыми складками; въ этой области сосредоточены самые важные органы женшикы, какъ носительницы цмизводіггельниго, зиждущаго начала природы. Сходство этой треугольной фигуры Ьуроцазіііигп'а съ топоромъ пли сѣкирой рано, повидимому, бросилось въ глаза первобытному человѣку, и послѣдній опытъ разсматривать это орудіе, какъ символъ женщины п плодородія. ( Извѣстно что для пппмиіпвнаго пластическаго искусства является
характернымъ пе только рѣзкое подчеркиваніе половыхъ органовъ и гипогастрическаго треугольника •), по именно изображеніе
^Ь-лть поразительный памятнввъ чииойсвой культуры, найденный ігтадьянсхой фиеіалічеі:кі.іі миссіей въ 1903 г., опублпковапъ И. І'агіЬсиі въ ХІХ-мъ томѣ м' іеі Ъіги'сі 1908, 5—ВО; три іірпн-іеходвып табящн въ враскахъ. пспоа-
ьжхня ю ацвлре.іямъ 6/е[аиі, отаачаютсіі своею точностью п отчетливостью, и въ МП№ откошеніи п могу лишь пришедшгатм'п г.ь отливу Рг. ѵоп Ои/іи'а, Агеіі.
ХП, 1909, 161 слл. Гисѵнші на саркофагѣ тобрахають памъ шнойскі* хто-Ит I ратѵалъ ко есѣхъ его деталяхъ. См. еще Л. .1. Кеі^иск, Вге. атсіииі. 1908, И, 278 сна.: К. Ллххгмя/, Ц>т. Ыві. гсіід. 1908, II, 861 глд, в Сітіііз. ртёііеі). Си., л. Реіііяін, Ат’-Моі. ./«кгЬ, 1909. 162 си. л т. х Что васаетса птицъ, ЧОЩНІ;. ва сѣкпрахъ. то К«»и считалъ пхъ прлівп (4г<й. ЯП'. 1901, 130), Ж"*- дятлами (ТгщмісІ. о), іік Т/ііпі ІпГсглаІ. Соиугт /Де Н-Могу о/ПсІ. Ц 19о), а Ригііниі (указ. соч. 31 сх.1. Р. ». Ппкн (указ. соч. 166 сл.), ТК Рои>-*г(въ письмѣ хъ т. ВиНп’у (іЬі'1., 167 прцм. 2). (Гіѵі1і5. ргЯіеІІ. 264)
дар~8орипами, чтп, въ виду хтоввческагл зпачеиія ттой птицы (срв. В. Кдиніері, **1°т'ое въ аитичиомі. н сопременипігь суевѣріи, Кіевъ 1911, 61 слл.), прадста-мпё б„ліп правдоиолобвы-чъ.
) Су16-, напр., 1>»9япч4, СіѵіЪ’-. ргёНеП. 207 сл.: Е. Мщк, Сегтац МуіЪоіорс, йиднть въ мечѣ ииоичсскій образъ солнца.
сТизц (хипогастралаата] область ѵеърдѣ чести е прѣлстлвена въ прѣдвсторігч-Фягури и чест>і нлтц съ твърдѣ силио развити янтимнв оргяни. Несъразнѣрно
топора на животѣ или груди жепскпхъ фигуръ иди же рядомъ ними. Любопытнымъ примѣромъ такого обычая ыожеть служить свіщ. новый идолъ изъ Гиссарлыка, гдѣ внутри треугольнаго топора йодъ пупкомъ помѣщена еще свастика •). Сюда же слѣдуетъ отнести много-численныя женскія фигуры, обнаруженныя въ недавнее время во Франціи, Испаніи, Болгаріи ц т. д. 3). Если, далѣе, мы припомнимъ что топоръ до изобрѣтенія плуга былъ единственнымъ земледѣльческимъ орудіемъ, п что па первобытныхъ ступеняхъ культуры земледѣліе находилось въ рукахъ женщинъ 3), то предположеніе о символической роли сѣкиры, какъ олицетвореніи женскаго божества п пло-дородія, представится памъ еще болѣе вѣроятнымъ. Въ народномъ суевѣріи послѣдующихъ временъ топоръ (илп молотъ) занимаетъ впд. ное мѣсто въ качествѣ могущественнаго талисмана, ниспосылающаго плодородіе, и поэтому часто употребляется въ брачномъ ритуалѣ чтб и дало поводъ Е. И. ЗІеует’у приписать молоту фаллическое значеніе ®).
развита в врѣдставеаа сѣдалпщиата область (тедо ріиіеа), мето впрочемъ, трЬСпа да кажемъ, е характерно за повечето прѣднсторичвп идола и рисунци, каю се почяе отъ иалео.титното врѣис-* * (Р. Поповъ, Идола и живот. фигура отъ прѣдпсюр. могилъ сіе. Нчвпстия иа Пларікгпчо 1р.теплоі Трумгепасо, И. 1. 1911, 72 с-і і Срв. (г. ІРІѴДт, Мя^аііііікиііиг, ІѴііггЬ. 1912. 124: ,Аийегег^еЙ^ шшз тапігеіІі'Ь гидезіеііеіі, йазз іи йет ріазіізскеи ЕиазЬ рега<1е ііаз шииѵ ВаисЫтеіеек гвіі Ѵп-ІіеЬе тй еіпет р'етгіззел Касіійтиск ЬегтотреІюЪеп питіе". Утвержденіе это находка себѣ доказательство въ .акнхъ произведеніяхъ, і.акъ торсъ жеископ ст. •• л изъ Испаніи (П7/А.С, 124, фиг. 114 а но 8ігсі), терракотговын жеисгій вдодъ изъ Гиссаріьіпа (іЬііі, фнг 114 !=&%№.виіпл, Тгоза, 155, .V 70), вдоды изъ Болтд я (напр, Р. Поповъ. Извѣстна на Ьъліарскопю Арл'еол. Друж. II, 1.1911, 73, фнг. і 77 фиг. В; Л. Д. Ѵйлитироп, іЪйЬ, 83. фиг. 2, 84, фиг. 3; срв. его же Ко-ли вдоха отъ врацеюричиото селище въ с. С\ ліанъ. Соорниъ» зи пар. умоъмор. XX’-. 1910, 1 — 54 еі. д.; болѣе старые .матеріалы у Лйгиеь-’а, Вгрезіф. й. Ьіісі. Кшні іп Ентора, напр, табл. 111, фвг. 1 и 2), Франціи (<іс ЗІпгіШгІ, Мизёе ргёЬізІоіі'"11’, 1903. табх. XXVII, фиг. 229 си) и пи. друг.
*) Н. Пекііетапп, Іііиз, 337, Лё 226.
*) Си., напр, Н&гмз. пази. соч. 243, фиг. 67: Ъ'АіЛгороІодіс, 18Й4, 152 фвг. 158, фиг. 8; Вег. йе ѴЕсоІс <1 ДиіЛго/.о?. 1892, 89, фпг. 10. 1891, 291, фнг. -І/онМиде, Сіпііааі. ртішіі. I, табх ІЛХѴИ, фиг. 2 о т. д.
в) Ср. Нотпек, Іігдезсіі. йвд МспясИеп, 114- 1/. Рогри, Нізіогу оГ іЬе X, -ТУогІй, II, 7—8: А^гіепііигѵ игаа оп^іоаЦл Ьаввіі ои і.’1н- ьегиіийе оГ -кошеи. Рг. ппіпе таи геіиае іо іпбегГете ш а^гіеиііиге-. Ііе Йиаѣз іі тпарісаііу ііереабноі гг кпссевв оп н опіііц анй соііиіыеі ѵііѣ сЬіМ-ііетгіпу еіе.
*) іиіі^епчіегпг КаизаІгиваштпепЬацй /отяігііет. СевсШесІіитегкеІіг и. ЕшрГаі • пів. 2-ііясІіт. Еікноі. 1909, 674.
в) Е. .V. Ѵеуег, Сегшаи. ЭІуЫюІоуіе, Вегі, 1891, 212.
Ьетущественномъ
Жетонъ 3), въ
рядомъ съ молотомъ илп топоромъ, мечъ н копье также служатъ ектами первобытнаго культа •). Слѣды представленія о копьѣ, какъ фетишѣ, возможно усматривать, вслѣдъ за Боі-обычаѣ древнихъ грековъ класться своимъ копьемъ, ^акъ^. о Партенопоѣ, сынѣ Аталаиты, читаемъ ми у Эсхила, что окъ
"Ортоа’. т}ѵ е/бі, р.ЗШ>ѵ Оеоа
2гре*.ѵ кетакОш? хтл 3).
д Евсевіи прямо сообщаетъ, что священнымъ копьямъ воздавалось почптавіо (бз^ооч; «««ершааі хяі готтък іортіх й-э.ѵ хлт' іто; •). Эти дан-дм, а также другія свидѣтельства древности 5) въ связи съ приведенными выше въ примѣчаніи параллелями изъ фольклора родственныхъ народовъ (германцевъ, римлянъ и т. д.) заставляютъ меня пришать полемику ОѵегЬеск’а в) и ііе Ѵіявег’а ’) противъ Воііісііега не вполнѣ основательною. Здѣсь же умѣстно будетъ упомянуть о жезлѣ Агамемнона, почитавшемся жителями Харонеи (въ Бэотіп) въ качествѣ фетиша, не менѣе могущественнаго, чѣмъ сами боги 8). Еиу еже
Элементы фетишизма возможно усматривать, папр., і,ъ своеобразномъ индус-
скомъ ритуалѣ соблюденія цѣломудрія (азиІЬататгаІаХ въ которомъ играетъ роль е.'Л (&1еизІег, 2еііяе/гг. іі. Т)еі<ІяьЛ. ЗГогдег'ІпінІ. (:г?с№сІ>. ХѢ, 523 слл.^-Гпі. (тгйпт, Ійаівсііе ЕесЬізаІіегі.3 168) и т. д. Си. о культѣ оружія въ ведійск. вер, МасіІопгЯ, Ѵейіс МуіЬоІ. 155. Свящеимыа копья существовали у древнихъ египтянъ [А. •Еглті», Ві» Ййурі. Кеі. 1905, 214}, кціыаві^'въ. (ДІорА, біегш. МуіѣоІ. 317, Л>сЛ. Д1. Ѵеуѵг АІ^егшап. ВО. 182 слл.; для этимологія словъ Ьаооаг — Лыологь“ и 8аЬв — ,.мечь“ «и. МіиЖ, АЫі. г до-ш. Ріміоі, КевІ^аЬе Г. НеижаІ, НаІІо 1898, 232, Апд. /. **2.с‘ігг АНегіиш ХКѴІП, 306), у римлянъ (Сіеш. АІсх. І'гоіг. IV, 46; Ріаі. Ко-спі 29; Ѵатго ар. АтпоЬ. айѵ. #епі. VI, 11; ср. В'і.’.-яига. Веі. и. Киііиз <1. Кою. 131), оиастн китайцевъ {Р/И:»иіігг. НікиидяЬег. Ц'іеяеі- АксІ. ЬХІІ, 1878, 25 сл.) в У мисіг. друг. народовъ (сри. еще II. [Гвенег, СоКвгиаш. 285 ѵл^ раььіш), о иѵр --ИДІ стилизованной формы мллнта, тишр., у германцевъ (Сі<Л11кг. Наибѣ, й. дгтшлп. МуІЬоі. 251, 2). въ нвобракеніе креста (въ магіи) см. (іоЪМ Лічіеііа, Ід іпіцга-Чіои ііса вушЬоІе»’. Рагіз 1991. 229 сл. О культѣ оружія у кельтовъ см. Агііііпп.
Л. апс. 1902, 278; у евреевъ—ЗсІМ'иІІу, 8епиС. Кпе^аКегІ. 16; у пер-’обииыт.ъ пародовъ — А. 8еу(іегІ, Вав МГевяог. ІгеЛ. /. іпіКгор- X., 1911,
*3? си, Срв, еще & Веііутаіпі, Ііег Іібае Віігк, И, 15 сл.
*) Вашпк. 234. Срв. II I. 223.
а) АеасЬ. йері. 511, срв. Н. І'^епег. Соіівго. 285.
*) ВввеЬ. р&ер. стаи# I, 9.
) Ііійі, ХЛПІ. 3, 3: рег еа іешрога ге^ее Ііазіая рго бівбетаіо ІіаЪеЬшіІ, циаз гаесі еееріга біуогс и т. д.
в) Сиііцяоіуесі, 156.
г) Еіе пісЫ юепэсЬепзезіаІі. Соііог <ѣ Сг. 1903, § 96.
) Раиз, IX, -Ці, 11; 6г ракізтг Ха-ршѵгі; тсілйзі то вк-пттооѵ, 6
48
дневно приносились жертвы, п чередъ внмъ стоялъ столъ, полный всевозможныхъ видовъ мяса и печеній ’). Подобныя реликвіи и цц_ сигігіи были въ Греціи очень распространены 2).
Но и оборонительное оружіе играло зачастую роль священнаго объекта: вмѣстѣ съ ляррис, въ критсво-микенскоВ религіи фетишемъ служилъ, повидпмому, воіъмпобразний щитъ 3); впрочемъ, въ Римѣ культъ ттстъ оставилъ больше слѣдовъ, нежели въ классической Греціи4). Также точно и остальные роды оружія, земледѣльческіе инструменты п т. д. могли быть предметами суевѣрнаго поклоненія в).
Чѣмъ выше, однако, поднимается культурный уровень народа, тѣмъ сильнѣе ощущаетъ развивающееся религіозное чувство велѣ-
иЦян Аіі '’Олцрч Тімвзиѵ, ячуя йг Ліо; Дя^-лтя *Ер|«р оооѵаі ПеХок1, Сі Л9~а $г жітяЛіггіѵ, -ич йі 'Атка —зря Уивотоо бв вугюл 'Ауаргрѵпз
тч вх\~трэѵ сх^оияі, бори оѵ^«і.аІ9ѵтв«. жяі еіѵяі рсѵ ті Якіотер'.-. о-іу ^<хг йцілі ~о г; т-л>; яѵЭршгяі; ётеляхг; іі ззиіі. Срв. еще Пгйтсг, Рег®. 82; ѴацЪгчті, ХеиккиІІ. 26: Н. Всгі. КскіоггеЗе 1905. 11. Объ Агамемнонѣ= Зевсѣ см. ТѴсгпіске у Раніц-Ѵізпоіѵа, I, 721; Л. Ф. Воеводскій, Введ. въ жвеол. іідаисеи. 48. раквіпі; Ѳ. Ф. .Ъыішекій. Идея нравственнаго оправданія. Изъ гсвзпп
идей. 1, 1 слл.
*) 1’іиь. тамъ же: %>* оі «Іьэія
піѵт'лат’ш'» храйч жяі кгиая-оіѵ айлгрт],- Этотъ кѵіьть копья проникъ въ БэотІЮ, по мнѣнію ѴЛяс^акск-КиМеі’а. (Кургов, біе ВіЪеі и. Ношеі* 205), съ Кипра. Кулыь божественныхъ скипетровъ (ьііт) и священныхъ жезловъ существовалъ въ древн. Египтѣ (ТГ. ЗрісдеІЪегд, Гісг БіаЬсііНив Ьеі беи ^Сйуріегд. Йее. ііе ігаѵ. геі. а Іа рМоІ. < і •) Г аісйёоі. чи/рі. еі ахеуг. XXV. 1903; ХХѴШ, 1906, 163 слл.).
“) Си. объ этомъ И. II. Новосадскііі, С почігтавііі релшиііі у древнихъ грею. Варш. Уяив, Пзв. 1889, X 5 п Р. Ррхіег. Бег Неійріівокпіі ип Піегі. Сіе* • , 19119, п. IV (срв. мою реи. въ Гіржт. 1009, Л? 16, 475 с*с).
*) ЛПк. Егаия, РгеІйэСогіс ТотЬз оГ Кпоааое, 100 ел_; К. Ливвачіі, Сіт > ргеЬеІІ. 206 сл.; Р. (іігаггі, А^ях 61в йс Тёіатоп. Лея. Л. дт. ХѴ1ІІ, 1905, 1 с А. КммсЪ, ІСавов еі Г ,іпѵев1ю асиіі". Вег. ІйяІ. геі, 1809, ІІ, равщпі (ка 324 слл.; 8а1. Всіпасіі, Ь Апігороі. 191У, 26.
*) См. Вйідеігад, Еагіу А^е о! Сгессе, I, 319 схз., 453 сдл.; ТГА-нж «, ЕеІ. ". КіІІІНЕ, 131.
4) У грековъ существовалъ, иапр., кулггь плуга подъ именемъ Эриспхеопа, „рв ры.хлающаго землю*1 (О. Сгквіче у ЯоусЛег’е, МуіЪоЕ 1®хік. 1, 1380 слл.; Н. І'веікг. бѵііегп. 141; Е<і. Ппіи>. ЕпШёЬипь’ <Е Рііиркиііпг, НеібеІЪ. 1909, 87, 144 сиА У кавкааскпхъ горцевъ борова имѣетъ апогрсиепческое н цѣлительное значеніе (Л. Липовъ, Лѣченіе раяъ у вяекчзсе. горцевъ. Вмино-ЗІедикинекій Ждрма.іъ, 185 іюнь), О культѣ дома п егч частей въ синтоизмѣ — Иеи Ійм. теі. 19)15, 389 сл. ' ’ ]И.ЛВ дверей въ греческой п римской религіи см. .11. В. Одіе, ТЬе Ноизе-Юоог іп Стеек апб Вошдп Кеііріоп апй Роік-Ілте. Ашегіе. Лиги, о/’ Ркі!., ХХХП, 1911. 251 слл. ІІ фетишахъ м. лр. Египтѣ см. С. ЛосЛг, ігеіі. (. ЯІР.. XV, 1912. 77-81-
49
цость подобныхъ объектовъ культа, и человѣкъ постепенно перехо-днт' вг созданію антропоморфныхъ фетишей или идоловъ. Уже вросгая геометрическая форма (конусъ, колонна, а въ особенности ^егля й т. под.), искусственно придаваемая камню или дереву, наподдала первобытному человѣку пропорціи ого собственнаго тѣла *)-дти каменные столбы и деревянные чурбаны уже мыслились „антро-лопатичеекп": нхъ украшали вѣнками и лентами, кормити и одѣвали. Отсюда -одинъ шагъ къ созданію человѣческихъ изображенія, къ возникновенію идолопоклонства. Психологическая подпочва здѣсь одна ж та же: вѣра въ то, что достаточно сдѣлать подобное изображеніе, чтобы могущественный духъ вселился въ него и оказывалъ покровительство почитающимъ его людямъ. Но консерватизмъ, которымъ отличается всякій культъ, не позволяетъ сразу перейти къ поклоне-дію вполнѣ антропоморфнымъ изображеніямъ; прежніе грубые фетиши
>ге еще окружаются священнымъ ореоломъ, и пластическое искусство ишь постепенно, исподволь, придаетъ первобытнымъ идоламъ болѣе совершениуі человѣческую форму.
Эти переходные пластическіе типы обозначались въ греческой литературѣ разливными терминами: ёбаѵі, эддеі, шХмюія и т. д. Вопросъ о значеніи этихъ словъ, равно какъ и о самомъ процессѣ послѣдовательнаго развитія религіозной пластики изъ фетишизма вызываетъ до сихъ поръ многочисленные споры и разногласія.
Что такое яаѵоѵ? Впервые йіеЬсііз, насколько мнѣ извѣство, выставилъ этотъ вопросъ, въ одной, нынѣ совершенно забытой, школьной программѣ 1818 года, перепечатанной затѣмъ въ I томѣ его жаданія Павсанія 2). 8іеЬе)і§ выдвигаетъ на первый планъ два существенныхъ признака, указывая па то, что ксоанами назывались, глав яымъ образомъ, древнія и грубыя изображенія3). Послѣдній при-эванъ слишкомъ уже подчеркивается въ опредѣленіи О. Неггоатш’а 4), ®порыЗ утверждаетъ, что ксоаны — изображенія древнѣйшаго стиля оиу гёуѵт, оиеиіі <Ь; ёѵг/г гЕпиѵ,;»ёѵіэ а въ новѣйшее время боль-
*) ОоЫг,І іГ АІгіеІІ-і., ОгІ^іпез ііе І’іДоІаігіе. Иеѵ. іііхі. геі. ХП, 1885, <5; Нбг-"*’і ІІгеевсЪ. С. ЬІМ. Кипа». 108 си.; А Пжг, § 27 си.
а) РгаеГаі. а<1 Рапваи. 1, XI.Т си.
') Ргаесірие Зйиот Се. гпСіогіЪиз Йеогиш Ьегоишцие і&пія гніеіиг шзе розі-Ва> Раивапіаз 9, 3, 2 -ісгіЬевв «л "гй-яі ~л Ига іъіімп йзйііг оиіХѵи 5** 'Т Даййле ё'/гѵви ’А&феірі; ргізса іііа еі гийіа яішиіясга хикпіпві
за рЯИ8. 1 ХЫІ).
а) Соііевйіепвіі. Аііеті- § 18. лрим. 16.
50
піинство изслѣдователей ограничивается краткой и общей формулой „выточенныя изъ дерева старинныя изображенія“. На эту точку зрг, пія становятся, послѣ ЗсІіпЬаіІ’а ’), ОѵегЪеск 3), бсііопіапп-ідрзііж >. 8ргіп§сг-Міс1іве1к *), «1е ѴікзегБ), Е. КеіМі ) и мног. др. Съ друпд стороны, уже Егапксі допускалъ, что сояѵз могли быть не только взг дерева, но также изъ камня и металла, и что этотъ терминъ пц0. слѣдсилв получилъ даже значеніе „изображенія вообще® (репстаіол мпшіасгі поііопеш раиііаііш а&ишреіі) ’). Вслѣдъ затѣмъ цѣлый рядъ новыхъ ученыхъ высказывается за предположеніе, что слово могло относиться къ предметамъ, сдѣланнымъ изъ различимо |<а_ теріамі. Этого мнѣнія держатся, напримѣръ, Ѵапіпеі' •}, Рспъі •). I есііа.1 *°), Меіігег *’). ііеоппа ,2) и др. Въ виду такого разногласія, по. обходимо остановиться на данномъ вопросѣ подробнѣе.
Посмотримъ прежде всего, чтб говоритъ намъ по этому поводу этимологія и семасіологія,3). Слово образовано, повидимому, отъ глаг. ;г*и, которыіі встрѣчается уже у Гомера, п къ которому оно стоитъ въ томъ жо отношеніи, какъ, напримѣръ, уояѵо; („горнило-) къ уёю. Что касается самаго глагола ;в<о, то онъ вонніікъ, несомнѣнно, изъ *сіяш<*к'бе8о (индоевр. У/ це^—прв. ст.-слав. чесати, чес.п -„гребенъ-, полмъ. сгемё., лпт. качѵіі—„слегка чеспь*.
*) .4. КсІкЛвгі, 1)іе ѴѴотІег я-хуух еіхшѵ, ѵл/ѵ, и Т. Д. РлШсчі. XXIV, 1866. 568.
) «Г. ѴѵегЪееі-, СодЬ. <1. рпегЬ. Ріаяіік, I4, 1803, 33.
л) 5еЛ»й»<г>т-Хцмііи, 6г. АИегк. П, 1902, 190 прим. 7.
4) Вргіндег-ЗІЫшК?. НаийЪ. Л КшЫкечсЪ. Р, 1911. 173.
«) М. Ж. Не Гімсг, 1’»00', 68; 1903» 25.
Е) .Е. Веи-хі, ЕииІеЬищ> и. иаиііьі &ііесЬ. СиШгцсзиНеа. А!мин<ісТі !. К Ака<1. О. ТГй«. зи Ѵіеи. 1.1Х. 1909, Не.
’) V. Ггпнк\1. Пе тегЬ. (мйюпіиь. чиіЬіів орег. яіаіиаг. бгаес. поідііапѣ. Пті • І_ірь. 1873, 12 сз.
®) Игне^І, А. Сипііиг, ТЬс Ргосевзея оГ бгіек Зспіріиге еіе. /. ЯІ & Ѵі 1890, 133 сл.; его жг НлшІЬоок оГ Сгеек Бсиірйіге, I. 16 орим. 2.
®) Реггоі, Піві. VIII, 113 прпѵ.
т) Н. ХесЛаГ. Аи МпзСе до ГѴсгороІе, 9 прпи. 1; І.т бспіріиге аКііупс аті"' РЬідіа.ч. Ряг. 1904. 2. ори і. 3.
") Н. ЗІеІІ^г, В’еііяііі по Неііікішп дс> Теи* Лпнпоп. Р!аІо(оди&, 11'01.1 217 слл
“) Пб Іісоппа, Тлз \|>і>Иоіі8 аісЬаічііѵ?, Оёиёѵе 1909, 35.
’3) Въ дмьіЛйшемъ я пользуюсь обпгпряымъ матеріаломъ, собраннымъ въ 1904' И. ЗІсІІ'ѵг'от (въ упоиниугой мною выше статьѣ) и лишь отчасти измѣаеавнвъ -дополненнымъ ьпіою.
В^-дсвребываті.1* *, лат. сагеге<с5м.*гс(?і, лігг. ка8іі=др_-болг. каса, ет.-сл. I * пуссе. «коса", лпг. казй, кавіі—,окапывать11; латышгк. каьі „сгре-^ть“ казй „скоблтъ1- и т. под.; др.-прусск. соуыіів „гребень1-, сое^іпе Д.ДТКД11; др.-исіаид. Ііаббг „дкспская коса") в означалъ, подобно род-| ’^ртвѳпвому ^я>'ѵи> (<*;аѵ»ш),—„скоблить-, „чесатьи, „стругать*-, ,,ца-пжпать-, „обтесывать-1, пмять“, „валять11 (о кожѣ, шерсти) и т. д.“ *). образомъ, этимологическій анализъ слова Ебкѵоѵ показываетъ данъ, что оно вовсе вс должно было обозначать исключительно деревяп-яую подѣлку. Данныя семасіологіи еще болѣе подтверждаютъ этотъ выводъ. Правда, въ гомеровскомъ словарѣ ЕЬеІіп^’а подъ словомъ егш мы читаемъ: всиіро, <1о1о, изиграіиг кепірег бе Іі^во роііепбо, раано какъ подъ словомъ ёч=ез;о;: Ьепе Іае\т§а1нв, Ьепе роіі(и$, шйѵегзе: Ьепе ^сіив. Зепірёг <1е Іі^псіз геЬп8. Однако, такое словоупотребленіе еще не довязываетъ ничего. Въ томъ жо словарѣ Еііеііпд’а подъ прнлагат. значится: I) <1е ІарібіЬиз ѵеі геішз Іарііісія, 2) бе геЬиз Іікпеіь, 3) согпеае шаіегіае ігіЬиііиг. II, дѣйствительно, у Гомера встрѣчаются выраженія ітз 5еямТяі (іі 504), ея ;азгс,ізі л-ІІѵ.а> («I 6), =5~оіз*.ѵ І.ІЯООІ (х 211), ~нтрт( лі;, тггр'Лёзг-/; а-х-эія (р 79). тежтшѵ (Д 110)
(ср. Мепйез <1а Сокіа, Іівіех ріут. Ношег. ЪшмІ. Ваі. 1905, 198) и т. д. Еще болѣе обычнымъ становится такое значеніе слова ;гзті- въ послѣдующій литературныя эпохи: у Пиндара говорится ;гатоѵ ^гтглѵ (\епі.
*) Срв. П'Рг<7.'вч7г, Стівсіі. ЕІушоІ. Ѵ*Ъ. 19О53, 318. Его Лкусг, (ігіесЬ. Еіупіоі. ІГ, 290 с*, его же ѴрЪ Сгапип. П. 304. Въ древп.-руегк. яз. чесати означало не толью „убирать полисы*1, но и ..гвадипЛ, „ласкать": Піши .іадвьичт. тЬшать кто, яви по шечеиа чишюті, п т. д. (Сбор. Гроіщ. XII в. Сл. богат. и .Іазар.—см. П. ІГ. Срвяімскій, Матеріалы для словаря др.-русск. яз. III, 3, С.-ІІб. 1909, 1503. Въ полы-конь же сгеааб нміслі. о..ачешс „ті-сатъ“, гсч>)Гоп“, ппа«стрзп.“ (гч. 81оѵ-в,к І?гука роккіедо I. \Ѵаг>г. 1900, 389). Къ приведенной у Н. Ліеііѵг'л (пазв. ст-) аперахурі, я позволялъ бы себѣ нынѣ добавить, кромѣ 2-го вадавія книги ^Віиіг’а. еце слѣд. труды; Ргт«-©>і, Віпб. 2. Іл-Ііге и. <1. ХѴигмІегдѵеііегипі!
*ІС-- В’рзаіа 1891. 134 сл.; Ѵапісік, Еіуш. ѴѴЬ. <Е Іаі. Ъргасііе. 1881а, 60; Еіск П3, 59 I*, 387; Д. П'пі/Іе, Ьаі. сіуш. ѴѴЬ. БеіОеІЬ. 1907, 99, 418 сл, - р.. однаяо. *®Ю\ ІЗо; ІГ. Ѵоніігч/;, Ѵ'ді. 8Іаѵ. Сгашт. I, (ЖІІП&. 1900, 362. 315; Е. Исгнекег ®^4т- ес. 151 сл. Е. Ѵсцег привлекаетъ къ сравненію арн. Ігееі — ..тереть", яіш-^п>“. а ЯЫі/с укаіыіійеть па др.-ицд. кйаія.і в ЬАшІі—„скоблятъ11. „царакать".
Ч»ч. «я(я)а> и арм. к«еіа мы двлжны усматривать. такимъ образомъ, редукцію (п в<В8В0 ступень янулл“ ми полной исчезновеніе) коренного глтснаго (ЗсЬѵвпсЫиІе ^Дапхъ лгагвпетовь). Объ пог. и(. см. Вгиі/піан». Ьпгхе тетді. (Ігапли.
о та-лоч—Еге!іі:1ітег. ЕеіІзсЪг. ѵді. ЗртсЪ/. XXXI, 114, о ѵхіхил Лпаклп“— 'япЪ. Беіь-. XXIII, 168; о лапш. елгшеп н сатбпия, впрочемъ, ера. ЕирііУі, ^еетигді. Сийш-,<)е, Веті. 1««6, 110.
у, 67), у Евривнда—кзіяр «ѵ’ліі (Нсіт. йіг. 783), у Геродота—л>л, святой (ІІ, 124), у Лонга—;езара‘,; ігзий жя- лечхоЗ (Рая!. Іпя.) у Аполлонія—-ярі «зі^ хрхяХ^віѵ (Аг§. 1099) и т. д. Глаг. Ь’<о Симонида (АпІІі. РІап. 60, 1) употребленъ однажды въ смыслѣ ..вацтіл | (Тй кое: Вих/я, Тй ог ш.ѵ Ыог: ілбггзц). Въ ТІіеъ. 6г. Ьіпциае ’) оддг । словомъ йаѵоѵ значится: мі цио«І газика я. хсаірѣіга роІіТппі еы, ех чахо зсиірішп ап! ех Іі^по «іоіаііпп еяі; у Геснхія: та =х гіез;лгѵа >.іІ)<иѵ. 5 Аммонія (р. 99): тмѵоѵ то гиаряѵоѵ 7,ійіѵ.ѵ »( іЛЕ, віѵтмгаѵ. II, дѣйствительно, въ греческой литературѣ мы находимъ примѣры примѣненія слова ;озѵоѵ къ произведеніямъ изъ различило, матеріала. Такъ, Ксенофонтъ пишетъ: то тоатоѵ «иигѵ ш: укжрйз’.ѵо» Хрцайі бѵа то» ёѵ ’Екгзш (АнаЬ. V, 3, 12), Еврипидъ говорить о згшѵ 'ояѵшѵ тй-и (Тго. 1074), а Стробонъ называетъ этимъ именемъ колоссальную мраморную статую Нсмеітіды въ Рампунтѣ (IX, 396). Стало быть, глаголъ ;за» ч производныя отъ пего имена характеризуютъ обработку пе только дерева, но камня, металловъ и т. д. г).
Такимъ образомъ, болѣо или менѣе правильное опредѣленіе понятія ^бяѵоѵ дано было О\егЬѳсй'омъ еще въ 1864 году; онъ понималъ подъ этимъ терминомъ „изображеніе боговъ, сдѣланное человѣческое рукою, созданное посредствомъ скоб тенія, вытачиванія, высѣканія пзъ камня, соединенія золота п слоновой кости, однимъ сло-1 вомъ—статую боговъ, какъ художественное произведеніе* 3). Мс Іігег I исправляетъ это опредѣленіе въ томъ смыслѣ, что исключаетъ ж« него признакъ художественности изображенія, конечно, совершенно неприсущій понятію о ;бяѵсѵ, и предлагаетъ слѣдующую формуляровъ): „йаѵоѵ есть то, что создастся посредствомъ обработки рѣжущнм' , скоблящимъ, ца}«шающ0ыъ, шлифующимъ или долбящимъ инструментомъ изъ любого матеріала, доступнаго подобной обработкѣ в въ любой, иногда грубой и даже апикеянчсской формѣ" •). Одиак«.
’) Р. 1674. <’рв. сшр >>гт. ас! Аеп. IV, 5(8 и VI. 68. Роііих I, 7 ц т. д
*) Срв. Е. А. СапиІ^г, 3. ІЕ 8. XI, ]Н9о. 133—134: Піе Гасі іьі іЪаі іі‘ ѵегЬ ігш і.< [>го)іЁГ1у аррііі вЫе іо аіоие (сГ. Зггтзд Ійк;) ог илей, виб ІЪс поі а ?баѵо> із ивей Гог аич яіпіпе, еііЪог іѣгае таіегіаі® «г оГ гиеіаі. Срв. его Н.чпбЬоок оГ СігееК 8си1рі. 1. 1(5 пр. 2; Н. ЗМ/гег, ук®. соч.. ІГ. Л. с,ииа, I " АроПоиа агеЪшупез. 35.
’)... Йіе Г;оПег-ІаІи( а]з еіи гои ЗІеиі^ЬеііЬапЗ СетасЪіе-., Дигсіі 5сЬа1< ЗсЬііляеп, Ашііаиеп ппз біеіп. ЕизаштеііГііцеп аи< (ігій шпі ЕІГелЬеіп Нитог- -ЬгасЫдо, аізо тіі етеш УѴпгІе <1ая СёііегЫМ Кии^Ьгегк (X ОгггЪеск. Л-Іічс/і--. (7сз. <1. ІИ?». XVI, 249).
*) П. ЗГеІІуг. іЬШ.: „іи-А-. ізі ііал ѵав ЬгвіАсПі «ігЛ бигсЬ ВеагЬсііиас
„дедѣлепіс эт0 страдаетъ, кикъ мнѣ кажется, двумя крупными не-„гтатками: оно слишкомъ подчеркиваетъ грубость и безформенность объекта и не указываетъ существеннаго, въ данномъ случаѣ, нри-
—антропоморфности изображенія (ігегім і-лрштзз^Е; хггіхазрз
ОгЫЗ РоІІпх. ОіюпіакЬ I, 7). Строго говоря, слово ляѵоѵ нерво-лчальво вовсе не обладало оттѣнкомъ примитивности и весоверіпен-напротивъ, оно заключало нъ себѣ элементъ положительный: Даромъ у Аполлонія Родосскаго говорится Ц=зе 'Артч в-іхооиш; (Аг? I, 1И9, 5<і»); такимъ образомъ, лхѵлі. въ противоположность ало; заѵі;, есть гр/л ео;иѵ’і. Вотъ почему совершенно правъ щ. СоІІіеооі), замѣчая: Іп ргепііег рго^гёв, Іпеп ГаіЫе епсоге, «Іпі «0П5ІКІСГ а іа$оініег Іа гоіоппе, Іс ігоііс (ГагЪгс. Іа роніго ои Іа ріап-^е, " ічЛіциег Іа Ме, Іе іез Ъгиа іоиі си ІтгжчЛ Іе Ъав Ли согрз сотпі'- еявеггс Ланя нт ц/Гтс гііііЛе: с'езі Іе еоаиии 3). ІІаиоолѢе характерною чертою нсоаяовь нужно признать именно пхъ полу человѣческій обликъ 3), и въ нихъ мы должны, поэтому, усматривать переходную стадію между совершенно лишенными человѣческаго образа фетишами и вполнѣ антропоморфными изображеніями, Елаѵа—зм станьуи боговъ изъ различнаго матеріала, въ ъчпіиірыхъ намѣчены лишь важна,йиия> основныя формы и пропори ін человѣчесі.аго тѣла. Недаромъ греческіе писатели называютъ древнѣйшіе ксоаны четырехгранными и сообщаютъ, что у шіхт. были закрытые глаза, прижатыя къ бокамъ руки (Оіоіі. 8іс. IV, 7»і), а иные вовсе не имѣли ни глазъ, ни рукъ, ни потъ (Тхеіх. СЬіІ. I, 538) и т. д. Относящіеся сюда тексты собраны у ОѵегЬеск’а въ его 8сІігійдпеіІеп Л?Х 63—73 *).
чйіеіпеш всЬпеиДешісл, всЪаЬсшІеи, гіігеіійеп, ^Шіедйеп ойегшісЬ кІчрІеийепТѴегк-«иіЯ аиз еіиет ЬеІіеЬдои >окЬсг Веііапйіии^ кцдац^іісііііі 8іоі& іи іщеімі еиюг, тіеПеісЫ посіі гоііеи. яасЪ аіиКіяііві Ііен Гони.** Ц* речисленіе различныхъ видовъ *ыдосеі!тиі>і я п|ім*ховъ не стінчаѵіся, впрочемъ, полжіетыи, тньъ какъ ъгошо бшо уиокапузь и о расліилвапіи, обтескѣ, строганія, сверленій, иврізывааіп, ке-«блеиіл, обтачиваніи и т. д.. да «>л<і п совершенно ваітвнѵ. Горатдо цѣлесообразное быю бы. ка мой язглядь, оамѣипть этотъ неученъ краткой общей характерн-ст,исй всѣхъ этнхъ пріемовъ, какъ грубой мехаюпеекчй оъравонгкѵ матеріам ѴОзмущісптінно въ йолътихъ кі/ы-им при помощи раз.іичпымъ Неуюрмируюирыя орѴдіа.
*)-Вгвни, СенсЪ. Й. кг. КОоъІІег®, 21: Р'. Роніячі 2иг Гуреііічіііипк іи йег агсЬаія:Н. Ріаьіік. Аггіі. .Мий. ІОі.іС. |9(Ц Н'. ІЗыипч, Ье» АроІІоив, 35.
") Л/. СоІЦдчозі, ІІІ8І. «Іе Іи еспіріиг'.- ресчис, I, Раг. 1'лі.
а) Срв. Л. Еі'нп^. ,Т. П. & Х\І. 127: Іііе тові аисіеоѣ Ут<а <еге яігеайу Іиніті
*) ЛидрглТнѣе і, ксоаиахч см. Ві чпп. < Іп-сЬ. Кипеіц. 1]. ^3 сл; V. С'о//»7«ои,
Другимъ переходнымъ типомъ древнѣйшей греческой религіозной іпас-тшш являются, такъ называемыя, гермы (ёриаі, Ьеппае) •), т. < фигуры божествъ изъ различнаго матеріала (въ историческую эпоху главнымъ образомъ, изъ камня) представляющія сосою четыреуголь-пыіі столбъ или колонну съ придѣланною къ нимъ человѣческою годовою (маской) и иногда фалломъ и верхними конечностями. По мѣткому выраженію Ь. Сшііпьа, это было каменное сокращеніе человѣческаго образа (сіле іаркіаге АЬЬі'сгіаІш- сіпег тепйгіпіеііеп Сеьіаіі) Эти гермы особенно часто упоминаются Павсаніемъ и нерѣдко встрѣчаются на монетахъ, причемъ на долю Гермеса приходится и въ томъ и въ другомъ случаѣ львиная доля 3), каковое обстоятельство, не говоря уже о самомъ названіи, служить подтвержденіемъ мысли о тлмъ, что гермы первоначально изображали одного Гермеса (а не Вимха, какъ предполагалъ Сегііагсі) •), и лишь впослѣдствіи стали посвящаться другимъ богамт, Б). Въ послѣднее время большою распространенностью пользуется гипотеза происхожденія гермъ изъ такъ иазываеммхъ г{?хай иди гришк;, т.-е. сложенныхъ въ кучу камней, котсрые служили въ древности путевыми знаками, и посреди
І1І5І. <!е Іа кі и]рі. ^г. 1, 104 слл., X ОтгЪсск, Сессіи 0. цг. Ріай I4, 32 ілл.; , АіЛ. Ѵііі., 1904, 19; Тегго/, ѴПІ, 1803, 141 слл.; ІмІіаІ. Ілі ксиірі. аіСічие. 3 сл; ІЗскпЪагі. РЫІоІодия, XXIV, 5С8 «. п ВІи'іи. Ѵпя. X. !•’. XV, 111; Мигіка, І.ея васы'боая аіЬ&ІІМВ, 16 ел.: В. В. Лаплииеп, Очеркъ греч. древностей, П, 38, 167, 8сІібпшин-Іл'р$іи*, Сігіесіі. АІѢ. П. ПЧІ?, 180 слл.. 188 с.и. 190 (притѣч.), К А. Сагіііиг, Л. Н. 8. XI, 133 сл.; Р. Риніпл, АгеЛіюІ. Лаіігіі. 1906, 189: И'. Ікоі-'і, Ьез Ароііоііе аг< 1іаіі;аеэ, 83.
*) О названіяхъ гр-чТ, Ьегтае (іп. н т. д. см. В. Сигі
»ВЬ- ааіікс Негше, Ьеірв. 1903, 4 слл.
®| Ъ. Гигі'иг, пази. соч. 16.
а) Перечень гермъ, уиомипаеяьнъ Павсапіеиъ, прпведепъ у <1е 1 і'лег’а § 50; перечень монетъ сь и.1 раженіемъ гермъ—танъ же § 51: страннымъ образовъ
<1е Ѵіяяег не приводить п-ойра’ненііі тернъ въ вазовой живописи и на теммач (см. § 52), См. (іѵгііагіі, ѢЬег НеппеиЬіІйег аиГ ргіесіі. Ѵавеп. Акаіі. АЫі. II. 126 слл.; ЯеЛеігег у Во-чсксг'я МуіЪ. Ьех.І, 2393 сл.; ТМічеі\ Лій., 1092, 1121 пл Въ музеѣ Императорскаго Одесхкаго Общества Исторіи п Древностей хранится красяофнтурвьгй оі.сіюа^юпт. (колоколообразнілй вратеръ) *?ъ изображеніемъ консе-
краліи бѣдой терны (Діониса?) изъ Ольвіи (Иингнт. .V ш/аив- иеонублтвнешп.)- ерт тамъ же, ІЫ6 ін/а, и іііДзц.
4) бегйлгД. Се геіір. Ііегшатшп, Всгоѣ 1815, 9.
а) И даже богшшмъ, срв. К. V. ШІІсг, АгеЬ. §315, 2. С. О. Цыбумскч., въ своей статьѣ „О гермахъ^ (І’ер.кесъ 1803, М 14, 377) пишетъ: „не было, кажется. лишь гермъ Геры и Лртемпды“. Срв., огиакч. І’анв. П. 10, 7, Саіаі, Вій Мпл, Соіп$, Ілсіа XV, 7 и ян. др.
55
Которыхъ обыкновенно возвышался столбъ или башня, какъ это можно Ерйатривать изъ СЛОВЪ Бабрія: іѵ іЗй ти 'Елр-^? тег^а-;<иѵо; еіог^ге, ' ідОшѵ ь’о-’ а'я‘У С(иР°^ V? * *) и изъ нѣкоторый, памятниковъ античнаго нсві^'™1, в)* Однвко О. бтирре 8) справедливо отвергаетъ это предположеніе- гормы представляютъ собою обычный переходный танъ примитивной пластика, аналогичный деревяннымъ „гермамъ", т. е. брѳв-нлиъ, украшеннымъ маской, оружіемъ или одеждою (какъ трокля, ^Кіоска и т. д.), п пе имѣющимъ рѣшительно ничего общаго съ іл-,а іррьаЬ'. ЛІы увидимъ впослѣдствіи, что послѣдніе стоять ві тѣс-сяой связи съ культомъ мертвыхъ и выросли, какъ эте въ послѣднее время особенно ясно показалъ Ь. Сигіінз *), изъ свойственнаго первобытнымъ пародамъ обычая забрасывать могилы камнями ®).
і Къ числу условныхъ человѣческихъ изображеніи нужно отнести еще такъ называемые трофеи и налладіумы. Подъ первыми разумѣются обыкновенно деревянные столбы, увѣшенные оружіемъ и игравшіе роль побѣдныхъ знаковъ. Этими трофеями (трйяка) врядъ ли могли быть явсрубленныя деревья, какъ предполагали Вйііісііег ®) и ОѵегЬеск ’), потому что водруженіе трофеевъ передается въ греческомъ языкѣ посредствомъ глаголовъ а-хрѵ., <рЭйз», 87,321 в). Эти трофеи воздвига-
') ВаЬг. 48.
*) Напр.. 2ѴоЪ гГ. йкн-1, 1879, та >д. ѴШ. Фнг. 10; текстъ, 2!«к=Л. Счгііие, І)іс апЬ Нсггае, фнг. 3.
ж а) СгіесЪ. Муйюі. и. Пе1і«іои8§. П. 1311, тірим. 2.
•) Навв. соч. 12.
См., напр., И. Хчрдмю, -Ииографія, IV, 209, 259. Литература о гермахъ 4щволън( обширна. См.. вапр.. Яосда, 1>е отір. еі изо оЬеІіаеогпш, Копіае 1797; К Сегішпі, Се геііеіоие Ьеппагиш, Вето!. 1815; его же Нурегііог, $іий. II, 107— 283 и Акай АІЬ. И, 126 слл.; С. Р. Непшиче, Ве (егтіпге еогпшфіе геіір'юие ар, Ь’оеііів^ае 1846; Нмскег. Мѵік. Ілх. I. 5. ѵ. „Нсипе*", особ. 2382 и -89! слл; ЛагсиЖид-ЧадІіо, І)ІСІ. Ш, 1, 5. ѵ. Вегшае, 130; Річ^Іег-КоЬеі І, Сгіесіі. МуЧюІ. I4, 385 схл: <?е Ѵі^ег, 102 слл.; В. Сигііш, Ьіс впЬке Негшс. Еі„е туіЬо-ІІ^іссЬ кипв!<;₽,с1ис1і11ісЬе Бішііе. Ееірг. 1903; О. Цгнррг, 6г. 11. и. К;. II, 1341. ®соб. пртім. 2, 5 и 6; С. О. Лыбульскій, О гермахъ. Гермесъ. 1908, 11 —11.
К. ‘А. *Ро>рзТог, О, ;ісЭ';р'лі Аахш'лхо* ‘ Ѵ&ѵ,-. і. XX, 1908: 881 езл. и друг. ®) Ваатк. 71 слл.
К| ’) Ѵег. Л’ЛеАт. Сеч. «I. ТРі'яя. 1804, 13-1.
“) Еіігір. РЬоед. 12511;
ПоІ.-легле;, і-‘ У,1 '.ьЯоіті-
К Еіігір. НегаЛій. 936:
"Т//',; исѵ и» ? гзИІлс 1*Йл<о; ?рітя;
А ~,у,-ѵ.'л 7М.іпіг.ѵі •.5ТЯЭТѴ.
— 56
лисъ не одному только Зевсу, какъ думаетъ <Іе Ѵювег '), ио м Герѣ, которал также почиталась подъ именемъ 'Грмжкі—?іі то та трогай ...и.7) р.йѵоѵ Діе аѵат*!)аа!)аі аллз ха-. тг, "Нра 2). Что касается падла-діумовъ 3), го этимъ именемъ обозначались старинныя нерукотворный изображенія богини Паллады *), считавшіяся настолько великими святынями, что обладаніе ими составляло залогъ общественнаго благополучія п безопасности государства. Обычнымъ эпитетомъ этихъ „фетишей", какъ ихь правильно называетъ М- ХіКчоп с), является прилагательное &4=етй; или ч’ллетё; в); главнымъ матеріаломъ для пазладіу-мовъ служило дерево, хотя они изготовлялись и изъ кости
Сюда же относятся сельскія изображенія Діониса къ видѣ столба съ маской и одеждою, встрѣчающіяся въ аттической вазовой живописи прекраснаго стиля и собранныя ВбШсІіег’омъ 8), и т. д.
’) 1)іс вісЬі шенасІіепЕваіаИ. Ьойег іі. Сіг. § 99. Къ приведеннымъ тамъ ста тсльствамъ древпостп о культѣ Зевса Трогаю: ну .и но добавить Ььсііг. ѵ. Вегралі. I 237; 3-17, 111 (Пергомъ). О другихъ ёщжг^згк Зевса; Троза-й/% и Тротзі-хаор; сл О. впчцл1. ПгіссИ. МуЫюІ. и. К(і. II, 1117, прнк. 2.
’) Еіупіо]. Мацппш 768, 31.
>) О нихъ сл. РепіатІ Скаіания, Ье РаІІаіИі гарІи, Вегоі. 1891 (ср. рег Нт. сл/. 1891, 113. Ппіі^к Іліегаі.-Яеіід. 1892. 252; Легі. уііііоі. ТРосІктсІн 1892, 504 ели (аіігаіиг. ИЬ. /Ігс РѵгГвс/и'. <1. к'І. Лііегімтчс. ІАХХІ, 1894, 9-1 Г.ХХХѴ. 1895, 136; 207); П’Йнісг у га, МуЙ. Еех. ІП, 2, 3413—3449 (и внѣшнемъ видѣ паліадумолъ си. осоіпщпо 3447—3|48: объ ихъ изображешк въ автнчііопъ искусствѣ тамъ жг ІП, 1, 1Я25—1333): О. Огчррс, іігіесЪ. МуіЪоІ и ВО. П, (угамт., 1839); Ие. Г««ег, § 100: ©ипдаЛг у І’ггніц-Пг-лви», И, 198Ц 1995; ЛГ. Л7/»-вои, Гіг. Ісзіе, 86 сл.; Рсіегнеп, І)іе ВигріетрсІ <1ег Мѣеиаіа, ВегІ 1907; РііЛепіипія, І)ач АІкеітІчЫ <1ез аі/ен Тешреів іп Аіііів. Л/Аі'л. МіН ХХХП, 1908. 17 слл.; (і. Ічіндегея у ВагетЬ.-&йдю, Кісі. ». ѵ. Міпегѵа, 1912. 1923.
♦) ІІа/.іа-лѵ,—уменьшительное къ Па/лаг, -іѵ,;. Этииплогіл послѣдняго вмеііп еще ае выяснена: О. Кеііег, І.а». Ѵоікяеіут. 1891, 228, въ вцду легенды о троянскомъ Палладіумѣ, производилъ его отъ сеянтич. корня ра1аІ=лсиасаті.к, съ чѣлъ, впрочемъ, несогласенъ И. Тлісу, йеіпіТ. Ртенійк. 251, предлагающія этимологію ѵті евр.-финнк. 1>а'а]аІ=„в*адычпна“: подробнѣе объ зтомі. см. (ігирре, иадв. соч. II 1142, првм. 1.
в) Сгіесіі. Ке-Те., 86.
®) Ср. Ееиіі ѵоп ТіоЪисІіЩг, СЬгівІпвЬіЫег. СлѣегзиіЬ. гиг сЬгінП. Ье^епвг, 1899. 1, врюг. 2 сл.; Г. ЯЛпчеіі, Хеіівсііг. /. гді. 8ргиек{Ък^Іі. 1911, 162 сл.
’) 8сЬо1. Гои'ніеуаи. ай И. 11, 88 (Е. ЗГпл^ч, Тош. 5, 208),
®) ВбІПгІісг, Вайтѣ, фиг. 42—14 (см. ните); ср. <1е Ѵіякег, §§ 28—29, 98 Нптоііе, Виіі. сиггеяр. Лей. 1900, 441 (Аполлонъ). О палладіуиахъ мпкепскай культуры см. П'вгвсг'у ВояеЛсгв. МуПі. 1-ех. ІП. Й. 3149; ѲігагИ, Вег. ёі. дг. ХѴПІ. 1905, 1—75. Въ этомъ нпюшевш особенно любодытеиі., шпр.. золотой перстень изъ
• я имѣлъ уже случай упоминать о томъ, что миогіе изслѣдователи ве находятъ возможный ь усматривать въ вдоанахъ, гермахъ и т. под. лромсжуточпую стадію между лишенными человѣческихъ очертаній в^ъектамл н первыми произведеніями греческой пластики. Къ числу противниковъ „эволюціонное4*, если можно такъ выразпться, теоріи -пеисхождснВі античнаго искусства относятся такіе ученые, какъ ТіііегзсЬ *), (?егІмг<1 *), І-’еиегЬагІі а), ОѵегЬесК *), \Ѵ. НсісЬсі Б) Ке-киіб®), Епі. Ьоеѵу І*с1шпкииі-Ілр8іи8К. Ропівсіі’), Е. Кеі5сЬ у\'_ Всоипа “) и друг.
Такъ ОѵетЬсск указываетъ ва то, что человѣчество пи на одной
ступени религіознаго развитія не представляло себѣ божества лить отчасти человѣкоподобнымъ, напримѣръ, обладающимъ только головою “*)• Онъ называетъ отвергаемую имъ теорію „лишь по виду органическимъ, въ дѣйствительности же совершенно механическимъ воззрѣніемъ на посдоиенпор возникновеніе статуи, которое ни теоретически, ни всторзческн не можетъ быть доказано**13}. Ііо мнѣнію Оѵег-Ьеск’а, наоборотъ, какъ только пробуждается потребность въ изображеніяхъ боговъ (а это могло совершиться или подъ вліяніемъ эпической поэзіи, рисующей боговъ антропоморфными, или же благодаря воздѣіісівію иноземныхъ образцовъ), тотчасъ же вмѣсто необдѣлап-
Мимвп и др,; си. РепоІ-СІі-рч \ М фиг. -123; Тигіігітуіег, Анѣ Ьеішп. И, 9, М 20, Ш, 38; Оагіпег, .Г Н. & XIII. 1893, 21; .1. Еѵтів, 1Ь. XXI, 1901, 107, 17« 174; Мііпиі, 8ішІ. е ыаИг. I. 9 і © і^аиі/. Сіѵііік. ргёііеіі. фнг. 181.
’) ЕросЬеп 4. ЪіМ. Книві іп йпесЪеи! 19 едл.
I “) ВурегЬот. 11, 206.
йрт в) ѴаЙсвп. Ароііои, 18.
*) Е.г. 5псі‘.-: 6с 1 П’, 1804, 121 схі.. 166 см., Сс-сЬ. 4 «тюеЪ РІаМік
V. 82 слл.
* ®) ѴоіѣеВеіі. бйНаѣнІіи 75 прпм. 35.
®) Сітег йиі ЕпЫеІіип^ <1. ।ібпегіііеаіе <1. ріесЬ. КиивІ, 810115. 1877, 12.
® ’) Ктаііігв-іе6ег^я1>с іп <1 чііегеи ^песЬ. Кипяі, Вот 1990, 3-1.
) 61. АІѣ II, 186.
®) 2кг ТгрепЫІіІині; іи <1ег аі'СІіаіасіісп РІниМк. .4гсЛ«о?. ЛіігЬ. 1У0ІІ, 190 слл ”) ЕиЫеЪинк н- "’аибеі ^гіесіі. <?лИі’Г5е8ІпІІеіі. АЪпаѵпгІіЛ. Каі\ ЛкаЛ. <?.
^вв. Же., ЫХ, 1909. «й
‘) кез АроІІоіы агсЪаідисз, 35 схі.
п) ОічгЪіс}.-, Ііег. Насі^. Сгз., тамъ же.
Віеве пиг чсЬеіпЪаі' огдапізсЬе, іи ѴѴігІ.ІісІікеіі рапг іпесЪаоЬсЬе АіівісЬі Ѵ® ^ет аПшйЫісѣеи ІѴепІеп йег 8іа1ие ізі іеііоеіі кеОег іп 4ег ТЬеогіе всЬаіІ 1» 712и^бгеп досЬ аисіі йізіогібЛі иасІіѵеьЬаг (Огег/іесі-, ОезсЬ. Й. ^г. Иазіік,
ныхъ предметовъ появляются совершенныя изображенія боговъ ’). В самомъ дѣлѣ, продолжаетъ ОѵогЬеск: тотъ, кто ощущалъ потребность въ созданіи головы и рукъ и умѣлъ осуществить се, йогъ съ таки , же успѣхомъ присоединить къ нимъ еще и ноги и тѣмъ удовлетвп. рить своему желанію обладать человѣкоподобныя ь изображеніемъ божества 2), Въ виду всѣхъ этихъ соображеній, ОѵегЪеск считаетъ возможнымъ говорить объ „историческомъ фактѣ непосредственнаго перехода безобразной эпохи въ иконпчсскуго, создающую человѣкоподобныя изображенія боговъ** *). Въ томь же смыслѣ высказывается и Кекиіё: изображенія боговъ, говорятъ онъ, возникли но такимъ образомъ, что къ камню, означавшему бога, придѣлывалась голова, а потомъ руки и т. д. Въ самой сущности художественнаго творчества лежптъ стремленіе къ высочайшему п благороднѣйшему. Тотъ, кго ставитъ себѣ ие конечную цѣль, ио ближайшую, болѣе удобнуі. не достигнетъ и ея *). На эту точку зрѣнія становится и Ель Ьоем у, энергично высказывающійся противъ предположенія о „власти формы*-въ искусствѣ (Сіе^еіісчзеіп или Яіѵапц «Іег \\ егкГопп): если художникъ приступалъ къ своей работѣ съ представленіемъ, соотвѣтству юши і дѣйствительной округлости человѣческаго тѣла и отношенію его ширинъ къ оси глубинъ, то технически нпчго не мѣшало ему обтесны. каменный блокъ въ видѣ многогранника; вѣдь умѣли же въ товрем. обдѣлывать камень для колоннъ в/. Къ мнѣнію Ьоему присоединяете
*) Іш Очепіе:! зГеИі ез хивЗсЬзІ аЬ ре-сІііеЫІісІіе Тііаь-аеЪе Гез4, йаъв, вс. ів •І«л ВейіігГиія- ѵои Віійеги епѵасЬіе, йіе йіе ОоПѣеііеп йагвіеііеп воПіеп, иий йаз ѣаііп ппг ипіиг йеш ЕіиІІиззе Йег Йав (іоИехіЪпт геіи шспзсЫісЬ йагзІРІІеіик Вадеороезіе иий даих Ъсзоийегз іЬгег Ыісіівіси Епіиіскеіішк іш Ероз оіег иии Йеш.іешдеа Ггеиніівіиііі.сііег ѴогЪіИег вемѣеіжц зеін, аІьЪак! аи <1іе ЙіеІІе Ѣг го!.< (Йцосіе еоП/ііаінІгде Сі’І'егЪіЫсг ігаіоп (ІЬ. 32—33).
’) Ьеіш ѵег еішпаі Ізз ВеййгГиі^ь іііііііе, еіши КорГ илй \гте ги ЬіІЙі шій ѵег йіече Ьіійеи копоіе, йег коііи4ѵ еЪсіізо ріі аисіі посЪ Велю ЬіпгиГііре" иий йаппі зеіпегп Ѵегіапдеи иасіі етет теизсіііісіі ре-іаііепеи СоИегЬіІйе репи# (іЬ. 33).
..Діе ^сіисЬіІісІіе ТЬаізасЬе Йе.4 илѵеппіІіеИеіі ЕЬегкаіщ.в Й«т Ьіііікз* ЕросЬе іп Й№ ікоиізсЬе, (і^иві'ЪіІйег шец-ісЫісЪ ^екіаКсшіс...
*) Х’ісЫ зо ешй <1іе <>биегЪіЫпг епізіадйеп, йавз шап ап йеп 8іеіи, йег йеи СіоН ЬейеиОД еілеп КорГ иий йапп Атше лпвеШе. Ек Ііері ни ДѴезсп йез кйп» ІегізсЬеи КскаЕеюз, й;івк ез иа«Ь Йего ПисЬзІеп ипЙ Ейекіеп вігеЬі. ѴГег еіеіі чісЬг Йаз ІеШе 2іе] ^Іескі, вопйі пі еіп пакег. з. Ьсі|иетеген, иігй ашѣ йіев пДЬ-шскі еггекксп (КсІиЦ', назп. соч., 12).
*) Веил т»еші йег КЯпчЦег ₽іііе йег ѵ-ігкІкЬеіі Кшійші^ гіег МвичсЪеизезіаІі иой ііета А «тііаііпів ііігег Рп-ііеп гиг Ті> Гепяіе епіяіігесііепйс Ѵог?ій1иир тііЬгасіае
1 — 59 —
ѵ Роиксо, указывающій на то, ч»о археологическія находки сви-іятльствують о развитіи антропоморфизма ужо въ искусствѣ каменнаго вѣка *). Кеівсіі также считаетъ ^несомнѣнно ошибочнымъ*' утвержденіе, чтс древнѣйшія человѣкоподобныя изображенія возникли до діетной степени механическимъ путемъ изъ примитивныхъ деревянныхъ чурбановъ піи досокъ, символизировавшихъ божество, то-есть, что люди скачала научились вытачивать у чурбана наверху голову, позднѣе—прикрѣплять руки н, постепенно совершенствуясь, дошли до-созданія цѣльныхъ человѣческихъ фигуръ 2). Такпмь образомъ, нѣтъ ничего удивительнаго, если ЛѴ. Веісііе! еще въ 1897 году находилъ возможнымъ презрительно отзываться о теоріи постепеннаго развитія статуи, какъ объ „устарѣлой гипотезѣ** 3); въ 1909 году ЛѴ. Бсоппа еще разъ возвращается къ этому вопросу и снова настойчиво рекомендуетъ „оставить мысль о темъ, будто пластика выросла изъ грубыхъ примитивныхъ символовъ" 4).
Аргументація названныхъ выше изслѣдователей представляется мнѣ, однако, пе вполнѣ убѣдительною; въ осппеикостп несправедливы
50 Іішйгпе Піп ІесЬпівеІі піеіііз, йен Меіпіііоск йет аи^епЯЬегІ ѵіеівеііір, гиги-
, ѵивьіе шап Піп йосЪ аисіі йіг 8Ао1еп тоггиагЬеіСеп. (Ѣ'пі. Ъоеѵу, навв. соч. 34).
*) Беи бІаиЪеи си Йіе Епіѵіскіип; Йег Рііѵіік аин гоііеи КиІівутЪоІсп, йеп Іоеиу тіі КесЩ Ъезігекеі. Ьгаиекеп ігіг еівепйісіі пісЫ Ійп^ег ги ЪекйтрГеп.
Йіе Еиийе Ьі8 іп йіе $іеіпг<тС іііиеіп гои йег Апікгорошогріійіегип^ іи йег Копві Евлалія к'ППС аЫеден (Г. Раніхсп, паза. соч. 190). Срв. $<.й6млні<-Х»/мшк, ’Сгіѳе'а. ЛИ. II, 1456: база аЬет йіе Негшеп ии^ігіеіі аіз йіе ІІЬег^апрзГогт ангизекп «ідй, йиісЬ йегел Ѵегииіііипі; шап егзі хиг 4-сЬиріші^ гои боіІегЬПйеги іи ѵоііег ^^ііЕсІіеігзі'маІі іоп^Ё^-ІитНеи веі. ізі еіие гѵаі »е1іеш1іаі- лаЪсІіс^спйс. аЬсг се-•сЪісІіНіск ійекі га гескНегіір.-пііе АннаЬів-. 2еіде>і йоск йіе іп тукепіееЬеп 6га-Ьега юлй аоикі ^еГщійепеп Тіюпійоіе аиз аііезіег 2еіі 1>»геіі« йіе Ггеіііі Ь 0Ъсгаи< тоЬ апг^еГаІіеиеп Ѵегвисііе, йіе шепзеЫіеЬс <Зе>4аІі паеІшіЫккп.
’) Еэ і&і гіеііег игід, иеіш ілнпег ѵічйег ЪоЬаиріет. » іі!І, йааз йіе.-е аііе.чіеп ®еп8сЪеіі^е<;Та1іі^еп ЙсЪпіігіпІіІег ^ігізмтпі іраеп аиГ іиееЬапівсіюш \Ѵеяе аиз йеп . Рптіііѵеи НоІхрГоаІеп ойег ВгвМетп, йіе Деи Сой Ъсйеиівіси, іи «ІегДУеізе еііШш-
«сіеп, йазз швв гшіасЬ~1 ап Йеп НоІгрГоаІеи оЬеп КорГе Ьегаи.«гиагЪеіІеп, .«ра-**г Апое апги-еігеп ректпі ЪаЪе шій во щ аЦтдІйісИег ѴегѵоІІЛмиііршд е'О’бе “исЪепцсзиііеп т Ьіійеп геганіавзі гѵог-іеи эві (Ь*. Печсіі, пазв. соч. 403).
Сіе гепПСеІе НуроІЬезе. йа^з йигск „Апв^езіакипр' яліеііег Хаіигтаіе ги ®«икеЬетіа1іпІісІіт СеЬіІйск „<1іс СиІІЪіІйег еиШаийеч* <еіеп, ЬгаиеЬі пісЬі чеііег ЬегиЪгь ги негйеи (П" Веіі-М, наяв. соч. 75. прпи. 33).
_ ) 11 Гаиі вііапйоинег Гійее -ріе Іа ріазіідие езі зогііе йез ^гоззіегв «-ѵтиЬоІсз (П-. пали. соч. 36).
— 60
возраженія, дѣлаемыя съ религіозно-исторической точки зрѣнія. Фетишизмъ, по своей природѣ, ничѣмъ не отличается отъ почитанія идоловъ или культовыхъ статуй, ц психологическая подпочва въ обоихъ случаяхъ, какъ мы уже видѣли, одна и та же. Конечно, ОѵетЬеск совершенно правъ, указывая па то, что частичная антропоморфная концепція божества (напр., съ одной человѣческой головой и т. д.) врядъ ли существовала на какой-либо ступени религіознаго раавптія язычества. По на первобытныя изображенія боговъ нельзя емотрЬть. какъ на точныя копіи представленія некультурнаго человѣка о внѣшнемъ обликѣ божества, чтб доказывается распространеннымъ у весьма многихъ народностей обычаемъ изображать своихъ боговъ, напр., ст. головою животнаго; это—лишь одна изъ переходныхъ ступеней пе|н вобытной* пластики, а вовсе ие воспропзве іеше какой-либо смѣшанной (тероаитропичегБоп) концепціи божества. Подобныя фигуры легко объясняются живущею бъ каждомъ культѣ мощною властью традиціи, освящающей старыя религіозно-историческія формы и но позволяющей сразу перейти къ вполнѣ антропоморфному воображенію божества. Прежніе фетиши, зооморфные идолы и т. д. окружаются особеннымъ почитаніемъ; ихъ долго еще хранятъ въ дразнихъ святилищахъ наряду съ болѣе совершенными произведеніями пластики. По и возраженія, дѣлаемыя съ эстетической точки зрЬиія, также не являются, на мой взглядъ, достаточно вѣскими: у некультурнаго человѣка, какъ и у ребенка, фантазія можетъ принимать характеръ совершснв< безсознательнаго процесса, вь которомъ отдѣльные штрихи и намеки способны соединяться въ художественный обрезъ помимо всякаго контроля .разсудочной дѣятельности. Дикарь довольствуется условнымъ изображеніемъ, отдаленныиъ сходствомъ, совершенно такъ же, какт, въ рукахъ ребенка обыкновенная палочка превращается въ тошадь, а обернутый въ тряпочку кусокъ дерева—въ куклу. Въ этомъ отношеніи голова является наиболѣе существеннымъ признакомъ, отличающимъ, по мнѣнію первобытныхъ народностей, человѣка отъ всего остального міра ’). Полную аналогію исторіи пластическаго искусства мы находимъ именно въ развитіи дѣтскихъ рисунковъ, на воторыхт ясно можно прослѣдить, какъ постепенно, сообразно съ возрастомъ ь опытомъ, формируются отдѣльныя черты липа, намѣчаются вполнѣ отчетливо глаза, ротъ и носъ, подчеркиваются волосы и пальцы рукъ, а нижнія конечности либо вовсе не. изображаются, либо передаются
*) Ср. Гг^евсЬ. <і. Кинзі. 115.
р-ь видѣ двухъ прямыхъ линіи Что касается археологическихъ хвниыхъ, то опи не только нс опровергаютъ теоріи, видящей въ ксоа-нахъ, гермахъ и тому подобныхъ полу человѣческихъ изображеніяхъ преддверіе пластики, но, наоборотъ, еще болѣе подтверждаютъ ее, представляй, какъ я надѣюсь показать впослѣдствіи, наглядные примѣры промежуточныхъ стадій эволюціи. Высказанная внервые Ѵіп-^еішаппомъ, „теорія развитія" заслуживаетъ большаго вниманія: она была плодомъ вѣрнаго и глубокаго историческаго чутья. За нсс говорятъ многочисленные факты художественной миѳологіи. Такъ, по словамъ Ь. К. Г’агпсіі’я, на древнѣйшей стадіи образного искусства ны находимъ концепцію божества, незамѣтно выросгоющаго изъ неорганической глыбы (Хйк; ггогоі; и т. д.), хотя черты лица этой за-родыіпной формы уже вполнѣ человѣческія в). И легче всего прослѣдить постепенное развитіе антропоморфной фигуры изъ безобразной ауялоа на вазовыхъ и пластическихъ изображеніяхъ Діониса я). Такъ на рисупкѣ одного краснофигурпаго сосуда Берлинскаго музея представленъ бородатый богъ въ получеловѣческихъ очертаніяхъ; одежда облекаетъ тѣло въ видѣ столба, окруженнаго виноградными вѣтвями-, одна мэнада пляшетъ передъ идоломъ, въ то время какъ другая играеп. позади него па двойной флейтѣ 4). Аналогичныя во типу фигуры Діониса находимъ мы па картинахъ амфоры Британскаго музея в), рггаческаго кратера въ Неаполѣ 8), па одномъ .мраморномъ рвтьефѣ (Діонисъ, Деметра и Кора) 7) и т. д. Къ еще болѣе ранней стадіи
І ‘ г) См. іЧ Іл-г'міеі-и, КймІегхеісЬтіп^еи. Ьчрг. і9о», тзбл. ! —ІП. V н др.. Лхт 4 слл
э) X. Іі. ЕагпеИ, Тко Сиіік оГ СЬе Сгеек 9іа1ед, I, 20: Аі ІЬе еагіісаі віаре <>Е Доиаш... ГіиЛ Ніи Гогы йГ ІЬе йагкіу стіГй.п" Егога ІЪе іиог^акіе ЪІоск,
ІЪе МЯт; йзт'.;, Ьиі іЪе Геаіигся сГ (ѣіз ешЬтуо Сопа аге Ъипшп. Срв. его же ТЬе Сгі^іп апй Ііагііеяі Осѵеіоріпепі оГ /ігеек Йяііріиге. ЭТіе Лтсііасокід. Ікѵ. П. 1889, 167 слл.
а) ѣ. П. Глгнеіі. Сійів о! Ыіе бгеек Ьіаіез, V, 210.
•) Віііііеііег. Вапшк., фвг. 42; Ссгкапі, ГгіпкаеЬаіси I. табх, IV, Тіепшіог^ ѴаіІе§аЫаИег А 4. Ввмыемнт, Оенкш. I. -132, фпг. 479.
®і I.. 11. Гагн./І, СиІІ-, А табх XXVII.
®) Такъ же, табл. ХХХП1; Кііг!и«/і//7<т-і?с,сАЛоА/, Ѵайешиаіегеі, табл. 36—37.
?) ЗГйІ/сг-ПУг^Ііг. І)енкт. П. іаііл. XXXI, 341. Ср. ііе Ѵіѵ»г, 28 сл., 98;
Си]іа V, 211 слл. п дрѵг. работы. 11. И. Фар-каковскій (Аттическая вазовая ’Ивописг, 1902, При.т. 80, 16) упоминаетъ оба. одной вазЬ (въ А іііа 61 рара 'йіо въ РимЬ)—стамнѣ съ пзображепіемъ иэпадъ, священиодкиетаующіт. переть “Доломъ Діоинса-Дендрата. Обь ан.иогичвыта изображеніяхъ египетской бопгнп Га-,ОРЬ. „владычицы елкожірм" еи. 1Г<крего, НіЛ. аае I. 81, 1: Епішп. Ае^.ВеІ., 27.
развитія мтиосягся аурихіхі ауа/.ілятз, о которыхъ упоминаетъ .Максимъ Тирскій: х«« уешр-.оі Дісѵлзоѵ таршзі тпртпгск: ёѵ 'А/іто» »«.»•>« гфзрод ауроіхіхоѵ ауоі.рх *) и культы Діониса ілб/.о;, Пбріи’лѵю;, “Еѵікѵоро; н т. д, въ которыхъ аниконическій элементъ выступаетъ во нсеіі своей перво, начальной силѣ -).
Не касаясь пока вопроса о роли былыхъ фетишиегическпхъ представленій въ культѣ и художественныхъ типахъ другихъ греческихъ божествъ (это будетъ предметомъ Х-й главы) а), я укажу здѣсь на то, что данныя этнографіи, пакъ и археологіи всего .міра розволліе ь намъ зачастую воочію наблюдать постепенный переходъ отъ фетишизма къ идолопоклонству, отъ безобразныхъ объектовъ культа къ антропоморфнымъ изображеніямъ боговъ иди духовъ; переходъ этогь .совершается черезъ посредство цѣлаго ряда почти незамѣтныхъ моментовъ развитія плвотики, въ которой человѣческое все болѣе ц болѣе выступаетъ впередъ *).
*) Мах. Туг. ѴШ, I.
’) См. объ ятомъ ниже; пока срл. О. Кеги, ЛгсІгаоІ. 'Іаіігіі. \І. 1896, 113 слл.
а) Пона сошлюсь ва ТІі. НопѵАІе. Г)с аиіідиівзітів Ріаиае втіиіасгіь ііеііасі* Раг. 1885, 66 слл. 72 слл.
*) Тагъ, Л. Игеіііе ГПеІі®. йс« реиріев іюп-сіѵіЪзёз I. 85) между прочп говорятъ: Се чиі езі. іогі іпіёгеамп», с’езі цие Гоп реаі виіѵге в Іа ігасс еп АЬі-Чие Іа Ігаіівіііоп Йи ЙНсІпмпе А Гійокііаіпе. По словамъ Е. Іі. Туіогл, ча. достаточно бываетъ нѣсколькихъ надрѣлопь, царапинъ плп мазковъ кпетп. что обрати?:. грубый чурбанъ н.п: камень іи. идолъ (А Ге» сЪіра ог зстаіеііен ог йаііЬ оЕ раіиі" киГйсе іо соигегі ІЬе гийе роЛ ог віоис іиіо ап ійиі. Ргііші. (иіі. II. 168• Процессъ поетенеянаю развитія подчеркшіптъ также Агііі. Еічінз (Л Н. & XXI. 163 слл.. іЬе аиіеопіе ійоі... тѵаа дгаііиаіііі шоиійой іпіо апѣЬторопіогрЪіьаІ Гогш; ср. тамъ хо 12С слл), 8аІ. Іівіпасіі (Е'АиЧіторокідіс, V, 304 гл„- <ІігсІоррсч„ /• іпіегпе <1 Црсл, ра..-ч>і! Ли зёот&гіфіе X І’апЙігорашогрІн^ие раг иие вёгіе бс ргойгіі4 ргездпе іизепщЫе»), ЗсктеіЪег (Г'тгіііеноззіийіеи. Агсііііоі. 7іг). 1883.288 сл. Вег ЕЬетдавд ѵон йсш •иикопівсііеп 1<1о1 хи Йеіп еі^еиіІісЪеп СиКЬгІй капи «йіі пиг дапг аІІтіШ'д тоНго^еп ЬаЪеи, кеіпе еітеіпеп Рііпвсп зтй ііосЬ иоЪІ егксіш-Ьаг), а въ особенности йе Г»мсг (Віе ііісіік тѵпвеііеі^евіаііівеи Сбііег й. Сг. § 27 Віе Негтеп шій йі₽ іиіЬ сіпег Мавке ипй Ккійегп теггіегіеп РГііЫо Ьіійеіеи й ѴеЪггдппд топ ікв гоііеи $геіиеи ипй Кіоігеп га йеп ^апг теіі-'СЬеиаІшІісЬ [ ніаІісЬчі Віійегп. Ср. § 30 Х\ <г шосЫе... ки^иеп, йанв йіе ргіміііітеп бгіесЬ" 8Іи[спи:с.іве топ апікошасЪеп 2п ікоаЬсЪеп Ійоівп ГогІксЬгііІеп/), Л. Нбгпкв (11г ртзск. й. КппзС, 114: &> кчшпіС іппп впГ щесЬяшвсЬеш ХѴиде, іааі аиіопіа1і<<-1 ѵош ашкоп чсЪси гшп ікоиі-сііеп ІйоІ. Срв. гамъ же 108 сл. и оговорку касательно трековъ 693) и Н. Мсіксг (ГеііксЪ іш Нсіііуіигп йез Хеиз Ліпшоп. РЪіМоди-1804, 217 слл. Послѣдній ссылается тамъ же 222 па инсущестауюіцую квиту К [=11 &'Лі'гГг!и: Киіінг йег Пгг.еіі. Срв. тяаже Еосда, Ое тіви еі огі{. оЪоіілс. 217 О. ИиѴег, НаийЬ. § 67; Кгкчч, 8ііт.-Еег.«/. Ііаусг. Акші. гі. Іі'ив. 1884, 507 см-
сз
I Исторія постепенна со перехода. фетиша въ идолъ или—чтО то же-^Ивлѣдоватедьннго роста антропоморфизма въ греческомъ религіозномъ Кдоусствѣ доисторической моги можетъ быть сведена, на мой взглядъ, слѣдующимъ основнымъ моментамъ.
А. Простѣйшею и первичною формой являются объекты съ болѣе влв менѣе элементарными очертаніями и съ отдаленными намеками я4 Г0лову или верхнія конечности; иногда замѣтны слабые слѣды глазъ, носа и рта. Внутри этей группы возможно различать, согласно моимъ изслѣдованіямъ, нѣсколько наиболѣе характерныхъ типовъ, а аменно:
1°. Цилиндръ или усѣченный конусъ; полоза почти не обозначена; верхнія конечное гн переданы въ видѣ двухъ боковыхъ отростковъ или ручекъ. Таковы, напр., бронзовые предметы, хранящіеся въ Мадридскомъ національномъ музеѣ А?.Ѵ 18161 — 18172, балканскіе и троянскіе идолы изъ глины *) п многіе другіе.
2°. Два треугольника, имѣющіе общую вершину, еъ высотами, составляющими одну прямую; ворхігія конечности въ видѣ боковыхъ ручекъ. Таковы, напр., бронзовые и глиняные брелоки изъ галлыптатт-екаго, микенскаго и другихъ культурныхъ круговъ и т. д. 2).
3°. Трапецоидъ: туловище съ педпфференцпровавінимпся конечностями п годовой. иногда съ стабыми намеками на черты лица въ
-Вагійоі, Агсіі. /. Лиікгпр. Ш, 16; Сііапіеріс дг. Іа &и<ё.чауе, Кеіі^іоіь^евсіі. 1', Ы сіл іОЛпеі'аІксІі-ІІігІііеі-. назв. соч. 180, 260; Л. &ІінгИ, ІІгдовсіі. й. Каііог 1800 560; Ьесііаі, Іа есиіріиго аиіфіе 3 сз., ІК. К1< іи, Сем-Ь. <1. ргіесЬ. Кшкі. 1. Ірз. 1901, 09; Е. А. ИапЫег, Кеі. :щ<1 Агі іп Апсіѵпк Сгеесе, 1лп>1.-Ке« Тогк 1810, 14 см,, 62 і.ы. и ми. др.
—_, ПсвЫиіпн наизідоваіель германский религіи Ііісіі. V. Ѵеу‘г (АІідягтпп. Не-Ьвіов^ввясИ. 433 сл.) пригашаетъ три главныя ступени развитія іератической ша-СтИ5я- 1) пияволичі.кі/ю (еШ^іез и зіцил Тацита, бегшап. ", Ніві. IV, 23), соотвѣтствующую вретьвй и четвертой группамъ въ предложеньи мною классификаціи фе-т*иеЗ; 2) типическую (камеашле п дереавпные столбы, иногда съ получеловѣче-т»Ц очертаніями), охватывающую первые два и послѣдній, 5-й классы и, нако-
*еС\ 3) ^коническую ступень, на которой статуи уже иааются какъ йы нвдкіпі-Дуальныиц портретяии боговъ. Въ греческихъ гермахъ и ВісЬ. ДГ. АІеуег видитъ, У**®0, обраіоад, переходную стадію (срв. тамъ жо 50 и 69). Срв. еще Р. ВіеЛ-Нкіотуа К»*а№іи- ІііавСи зЬаіоіѵіпеео, КгаЫи- 18&3. 29 см.
а) Ср. паир., ДГ. Гаяігх, Ргаіііяіог. ^еіівскг. 1910, табл. 9, фи г. і, Ц,; Р. По-иод, цяа мд Бъліарското Арсеол. Друмеж^т. 1911, 71 фпг. 1; Мивеиш Г. Ѵоі-«Аши],. КЪ БеріпнЪ, Змі Шлпяана I, Л5№ 7638-7689, 7623 и ии. др.
„ я) Н.Ягит, ІГтцечсЪ. д. Кшіяі. 111, фиг. 136, срв. 412 и таол. XII, 8; тігупз 111. № 136.
64
верхней части тѣла. Одна изъ наиболѣе примитивныхъ формъ, такъ какъ обнаружена въ первомъ слоѣ Трои и встрѣчается повсюду въ бассейнѣ Эгейскаго моря *).
4°. Идолы въ формѣ скрипки или, вѣрнѣе, скрипичнаго футляра-иногда съ намеками па верхнія конечности плп черты лица. По мнѣнію многихъ, это—древнѣйшія пластическія произведенія въ эі ейскомъ культурномъ циклѣ. Особенпо характерные для такъ называемой „кикладской*1 цивилизаціи, идолы эти впервые были опубликованы Цундой. Аналогичные идолы обнаружены въ неолитическихъ слояхъ Испаніи, Сициліи, Трои и т. д. а).
5°. Плоскіе идолы въ формѣ четыреугольной доски съ длинномъ выступомъ вверху (недифференцпровавшінся голова и шея), съ сл.:оц обозначенными чертами іица и богатымъ орнаментомъ, въ которомъ нѣкоторые изслѣдователи видятъ слѣды татуировки. Таковы квярікю идолы изъ глины, португальскіе изъ сланцеватаго камня и г. д. а).
’) А. Боіге у ОбгррМ'я, Тгща и. Піон, I, 381 — 382. ср. Кічичх, Ыап, 19ч|г 181—186.
*) См. Тв'лйѵтіг, ’Ефздр. пр/я'ол. 1898, табх 11; боси’у, ^аіигніегіегд’іііи іп йег доссЪ. Кит-1, раавіто: Вг. МнИег, ѴпекѢЬеіі ипЛ ЕпІЬІоаеипп-, 1906, 6’2 сд.: /’*. Рочіч'' і. 7мг ТурепЫКітв і» Йег агсЪаіасЪ. Гіпъіік. Ігс/пчиі, Ла/ігЬ. 1906, ІМ ІУ. і-’чп ии, Хеіб и. Оаиег <1. кгеСіасІі-іпукепізсЪеи Киііпг, ѣеірг. и. Вегѣ Кю.г. 23; П. Цю-чтиі, СіпЪв. ргеІіоН. 223 слл.; О. ТРЖс, ЗиЗпе-іеигор. Медоііііікикиг. 119 слл. Объ псоаясапгъ _Д іоіішбоіе" су. ь'ігсг, Ь-'в СіъвіСёгійеа еі Геиіріге соіѵ-иті 4еа і'Ііеііісіеи?. ѣ'АигіігороІодче, XIX, 129 &ц послѣдній иыстааляетъ, впрочемъ, совериіжлпо нсвѣроттяую гипотезу происхожденіи такихъ фигуръ, а именно, усматриваетъ въ нихъ н.-сбраи;свія полипа (ери. его а:е Ксіфіоп оеоіііѣідие йе ПЪепе На-, рпіихіог. 1908, Лё.Ѵ 7—8): критику этой гипотезы см. у Л'ЙІъ, пмв. с-123 си.
’) Си. СллхаиЛ. назь. соч. 22С, фиг. 1С9 Ѵіікй, вазв. ъич. 103, <рш. 83; 1-е, фиг. 118—119. Изъ другихъ разновидностей класса А упомяну объ идолахъ въ ви кегли иди бутылки (И’іК-е, 129, фиг. 120, а; отчасти г. П&чіпд. Ьо? ЛёЬіЛз <1с I яіаіпаіге сп ЕетіЛе- агсМоІ. 1910, 244 слл.. фпг. 1 и 3, доппштскоц зпох въ видѣ грубаго овала безъ верхнихъ и нижнихъ конечностей и съ слаоымм и; знаками головы и линій лица (нанр,, женская фигура изъ Нсііаліп: С Саііаі, тав ехріоглсіопез йе уасітіспіов ргеѣкіог. ни іа ргоѵ. Не 5еѵШн. 363, фиг. 15) т. д. О доисторической татуировкѣ см. ЛчЬ. ЗектиІІ, 2сй*еІа-. РПтоІоще 19(С 466; ѴссІіеІеНе, Магиеі й’агсЬёоЬ ргёііізіогіцие, I, а96 схз.. фиг. 230 сл., (г. П'іік. Мг гіііііікііііиг. 102 сл.; для Грсціа—срв. идолы К.'ё 186 слл. у 5<Аіівттіп'я. Пю-. ШіпІиъЬегд'в.. Лбм. 8ос. іоуаіе Дв' Апіиріііія <Іа Уоггі. 1896, 48 фиг. 13, и мк др. .4. Ск/ім-іеико, Труды \И-го археологическаго съѣзда въ Харьковѣ I, 11)05, 14> считаетъ черты и лояіп въ орвпиентѣ вдодовъ попытвий передать движеніе мускулатуры тѣла. Ѵкл/ус М. ВасіЛі (Преисторіцсвп сбредай иродхети. Спкцткар, Оріох Српскоі Ар-сеолошкіл Дрѵ^пва Н. I'. ПІ, ІЭОб', 71) высказывается противъ мпѣіп 1
Б. Па слѣдующей стадіи развитія голова уже значительно обосо-^нсва отъ туловища, намѣчены вполнѣ отчетливо глаза, ротъ, уши ЯОсъ; начинаютъ слабо формироваться важнѣйшія пропорціи тѣла: <цвя, грудь, талія, животъ; нижнія конечности, однако, все еще оста-обычно неднфференцнровавшвмися. Сюда относятся многочисленныя человѣческія изображенія критско-микенской культурной области: «политическій идолъ изъ Кносса безъ головы 1), балтійскія глиняныя фигуры а), микенскіе 3), тириноскіе •), иаламидскіе и танагрскіе 5у, дареніе в), трипольскіе ’) идолы и т. д. ").
В. Дальнѣйшимъ шагомъ впередъ является дифференціація ниж-даъ конечностей, которыя пока, впрочемъ, отдѣляются другъ отъ друга лишь надрѣзомъ или прямой линій спереди и сзади, безъ яс-иаго обозначенія отдѣльныхъ частей ногъ. Но моделировка головы и
р ААиіЛ’а и друг.: Погрешио іе миш.ъсн.е, да евп пртежп на преисторпісквм ^ятуегама у Дупавскоі Далани представъаіу тетоварвпе уирасе, н да на** ове тяпа яооедочизаіу посюіа&е таквог обвчиуа у векадашіьих станоппша те области. М. Влеиіі ввдпть въ орнаментѣ, покрывающемъ доисторическія изображенія, услои-ую передачу волосъ, одежды и обуви. Послѣдняя гипотеза представляется инѣ яаи-боііе вѣроятною.
’) Л. Шо.«о, Огідооі гіеііа сігііік иіеДііеггапеа, <!»іг. 86.
•) См., вапр., ДГ. Нбгпе.і, Сгдасй. й. Кішві. ЗіНІ: табд, I, фиг. 1.
а) См„ нанр., П. 6'М'етапгі, Мусвпае, 81, фпг. 113, табл. В, фг.г. е. Г, табл ХѴІП, № 101; срв. вообще В, XVI—XIX.
*) Си. тамъ же А, фиг. й; Реггоі-СМріег, Ній. VI, 739, фпг. 330; 742. фиг. 335; фрв. также Н. Псііііепіапн, Тігупч, 168 си., табл. 25.
•) Рбпоі-Сіііріеі. VI, 748 слл., фпг. 342 сл.
*) К. Віімаік!, Сіпііівііопв ргёЬеІІ., фиг. 170, 2—3.
7) В. В. Хвойка, Раскопай 1901 года въ области Трипольской культуры. Завлеки оілііьл. Русской и Славянской Археологіи Пятереипулкаю Рческаю ф^жолоіическаіо Общеіяеа, V, 2 (1904) табх. I, фиг. 2, 4, 5, 6, 7.
•)О цвлиндричееклхъ в коіокплообразиыхъ идолахъ хрн гско-юпсеиекаг» искусства ®-₽. РоѵІяеп.АісЛаоІ. ЗаЪгЪ. 1906 раь'кію (особ. 183). 8. ТРТйе (АіАен. ДІі((. XXVI, «01, 253 сл.) допускаетъ непосредственную связь между пилпцдріічесалмп идолами иоіемй апохп в бэотійеыма колоколообразнымн фигурами. Терракоттовыя нзобра-***‘л этой второй стадія см. у ТГінІег'а въ его монументальномъ изданіи античныхъ кИ*котть. Сюда же я хотѣлъ бы отнести очень древнія женскій фигуры изъ главы 11 ₽<Цѣ изображенной у 8. Мйі/егѣ, ІТгя<’5сЬ. Еигорак 150, фяг. 127, такіа ста-*1«и, пахъ, нвпр., ХеііясЪг. /. НЮню!. 1908, 7В4, фиг. 9; равнымъ образомъ мяопя Ивь Русскихъ „каменныхъ бабь“ относятся въ этой категоріи: см., пвпр.. Сборникъ 1баіІЪ Т₽-Тдовъ г1>’ А- 11 (Москва 1910), табх XXXVI. I; ХХХѴІІІ,
ііу ХІ.Ц, 18,19. О происхожденіи зтвхъ послѣднихъ палитпвгывъ ср. Н. И. Не-е^°Кк>й, Мвимыи каменныя бабы. С.-Пб. 1905 (Влсніні м Археологи и Испю-р’* ХѴП).
66
туловища характеризуется большею тщательностью и правдоподобностью. Типичными примѣрами этой группы могутъ служить примитивныя (дотинитской эпохи) египетскія статуетки взъ слоновой кости ’) и терракотты ®), па которыхъ только надрѣзъ илп даже щель отдѣляетъ иогп одну отъ другой. Сюда же относятся нѣкоторые скрипичные идолы болѣе развитого типа 3), терракотговая фигура (на корточкахъ) Британскаго музея изъ Линіи *), свинцовый идолъ изъ второго слоя Трои Б) съ линіями щекъ и подбородка, локонами волосъ, грудями, пупкомъ, но схематически трактованной нижней частью тѣла (переходъ къ слѣдующей стадіи) и т. д. в).
Г. Характернымъ признакомъ этой стадіи является пластическая трактовка каждой ивъ нижнихъ конечностей въ отдѣльности; ноги, впрочемъ, по прежнему плотно прижаты другъ къ другу. Общая трактовка тѣла почти совершенно лишена прежняго геометрическаго схематизма. Брови, глаза, носъ уши и подбородокъ моделированы вполнѣ отчетливо, хотя еще крайне неуклюже; части тѣла закруглены, замѣтны борозды и складки, полъ ясно обозначенъ грудями п гениталіями, но голова нее еще непропорціонально велика, шея все еще толста, и ноги по-прежнему сдвинуты вплотную. Многіе изъ типичныхъ представителей этой группы изваяній образуютъ переходъ къ архаическимъ статуямъ Греціи, извѣстнымъ подъ именемъ хойроі и та Аполлоновъ, переходъ, конечно, въ смыслѣ морфологическомъ, а не эволюціонномъ, такъ какъ, напримѣръ, принципа фронтальности крвт-ско-мпкенское искусство не знаетъ
') .Теан Гараті, Ргітіі. агС іп Е^урі, 1905. <|опг. 133, 9.
°) СпраіЧ, таю. же, фиг. 126; терракотты и.іъ ломекціи о. №ъя»>д‘я, Вег. ог-скеоі. ІЫѵ, фиг. 6—7.
«г К. Вкч>агіі, Сіѵіікаііоти ргёѣеіі, фиг. 166, 9—10.
*) Визімиі, тамъ же, фнг. 165.
в) ВсЫіетапп, 11105, 337, М 226.
®) Упомвву, кромѣ того, еще о балканскихъ довсторячесивхъ идолахъ II г ** Еімарското Археол. Дружество. 1911, 73, фиг. 3—4; 76, фиг. 5—6; РгаЫвМ-ЯсИвсЛг. 1910, табл. IX, фнг. і и друг.; А. Чилнкгаро&ъ, Костин «доли отъ пр. і' торачното селище въ с. Султанъ. Сборникъ на кар. умочюор. XXV, 1910, табл. I й П. Терракотговая статуетъа РгііЪыіог. Хеіівсіг. 1910, табл. 9, Ь хюбопытна въ то** отношеніи, что это первое мужское ігображеше въ Сербіи, анахогачвое фигура»* изъ РеЬоіѣ {ѣ. 5. А. IX, табл. X) и «іессаліи (Тяе.-іѵтзт, Аі ярЯоторіхзі я»р'іг<«й Дірл;ѵюц «й 24тхЛ'.и, 1908, 289, табл. ХХХПТ, 2, 7: XXX Ѵ1І,1). Срв. еще „іотіѵа’ Арт^’ жиды изъ Эфеса: Р. (г. НодагЛ, Ехсаѵаі. аі Еріикиз. ТЬе Агеіиіс Агіешізіа, Ьо»’-1908, чабл. XXIV. 1. 3, 4 и хр
’) Я привожу здѣсь лишь нѣсколько наиболѣе характерныхъ примѣровъ: бров'
67
д. Дальнѣйшая эволюція греческой пластики заключалась въ отдѣленія нижнихъ конечностей статуи другъ отъ друга (иска въ предѣ-одной и тоя же вертикальной плоскости) »), выступленіи лѣвой аогИ впередъ а), въ освобожденіи рукъ отъ туловища и т. д.; этотъ «регрессъ античное преданіе связывало, какъ извѣстно, съ Дэдаломъ, длервые создавшимъ статую, какъ художественное произведеніе3).
Ду-и статуетка игъ коллекціи Алі. Ѵітез къ Мадридѣ: Р, Р«п<. Е>ьаі еиг Гагс ег рп^иі.іпе >1е ГЕзра^пе ргішіііѵе. II, 190-1. 159, фнг. 229; зыс=ѵ,ік>2 х.; сиублга-ко8»»а У 'Т- «ав,<Аі Л'ійіа, І.а соіессіоп <1е Ьгопееи апсі^иоз де Г>. Аиіопіо Ѵіѵев.
гіе агсініоя, 19110, 73, Да 8. табл. V, 8; аналогіи у Раня, иазв. соч. 171, фвг. 254—239: 173, фиг. 260; 185, фиг. 282—298; 189, фиг. 295—306, и т. д.; срв. дспвпскю щогьчпки „сегго Фе Іов иаиШи іЬ. I, 174 слл., 181 слл., 2ѵ2 слл. и т. д., тш&і. VIII); бронзовыя фигуры Аоиаскаго Національнаго музея №5 12585, 75-12 (ііе Лііііег, Са.1. бе* Ъгоптев бе Іа ёосіёіё агсЪ. 143, Д® 816; Всѵ. итскіоі. 18ич, Ц, ДЙ) и 6584 (•/. II. $. 1892—1893. 238 фиг. 9; гіе ЖнИег, Саі. бея Ьгспіев бе ГАсгороІе 56, Аё 168, фиг. 31. 32. (,'аі. бея Ъгопгез бе Іа 8ос. агсЪёоІ. 143, Лг 816); ^яванская статуя ікъ коллекціи Віансіі.сі (Вег. атеЬёпІ. 1848. II. 267 сл.; Апіег. Іочп. Лгсішгоі 1899, 290»; ср. Рсггоі, III. 560, фнг. 383: Сирші, Ргіиііѣ, агі т Кртрі 158—157, фиг. 119—120: о. Вѵхіпд, Вее. агсііёоі, 1910, фиг. 13; ср. Вес. Л. ігаѵ. XXII, табз. VI и т. д. Въ ятихъ ианятшаахь многіе справедливо усматриваютъ мродыпп. греческаго архаическаго типа таьъ называемыхъ «'.Сья (по терминологіи Л«оѵар5?;'а ’Еэ. ару. 1895, 75, прнм. 1- ср. Всг\ ё(. дг. 1896, 251, Вескаі, Всгіірі. иіідао 251, Е'оігцёгек. Сііісіе Іоаппе, АіЬёпеа. 1906, 123 и другихъ) идя ,Аподдо-о«ъ“ (о шпъ см. нынѣ ІК Ѵтии. Іи-в АроНоііа агсЬа‘н;пе.я. Ііенёѵе, 1909). ІІри-вожу еще нѣкоторыя женскія ксоаиопо.іобвыя статуи архаическаго греческаго нг-куоства: етатуетва изъ известняка. яаобраа:еивая въ В. С, Н. XIX, 1905. 312а, ♦и. 4; Реггоі, ѴПІ, 183, фиг. 243; даръ Никавдры съ Делоса: 27і. ПытНе. В. С. II. ІП,' 1879, табл. I, 3, 99 сдЛ\ его не Не аиі. Ліалае иішиіасгік табл. I: яэвестиако->м фигура изъ Нмкратис-а: КацсгаІі> I, табл. II, статуетка изъ Птоіова- 31. Сьііі-йлѵіі, НцД. бе Іа есцірі. е1’. I- 123, фиг. 62; хелосская сгаіуя; ПѵінѵѴе, Ве апі. Оі*пае впаоі. табл. ІП; бронзовая статуетка изъ Одимпш: Оіуиіріа, IV. 23, табл. VII, враморнан статуетка оттуда же Й>. ІП, 26, табл. V, 4—3, Реггоі, ѴШ, 438, фиг. 213—214; мраморная статуетка изъ Элевсяиа: "Е^. яьу_. 1884, табл. \ Ш;
^оЧідчоп, НІ5І. I, 122. фиг. ВО; Б<тры съ аѳинскаго Акрополя; ’Еэ. ор)>. 1887, п®*- IX; 1891, табл. XI; Хес/і«1. Ап Мпвёе бе ГАсгороІс 187. фиг. 19: 325, фнг. 31; ^осевая статуи въ Луврѣ: Сігіигі. В, С. И. 1880. 483. табл. ХШ—XIV: Реггоі, • , Фпг- 70: греч. архалч. статуетки Мадридскаго (.V; 2ій4, Р«гі$, вазв. соч.
фиг. 82—831 и Гренадскаго (іЪ. 110, фиг. 84—85) музеевъ и ми. друг. См. Иомъ В, Роиіяеп, 2иг ТуреиЬіІбипр ли йег агсЬаіьсЪ. ГІагіік. Агеіійо!. ЛакгЪ. у ’ 198—203; .V. СоѢцпоп, ^іаіпеііе Уёииюпе бе Еіуіе §гес вгсішмріе бе
е авэде. Всѵ. агсііёоі. 1УИ>, 66 слл., особ. 82.
) -Ьеопна, иазв. соч. 261 слл-
) Тамъ 58, 374.
) Іршто; з^-зіраииѵ ебрітг|і, АроИой. Ш, 15, 9.
68
Такимъ путемъ „архаическій Аполлонъ, по выраженію \Ѵ. Тіенила ц пробудился отъ своего ска, зашевелился, выставилъ лѣвую ногу вшк-редъ“... По дальнѣйшая судьба этого типа въ греческомъ ваяніи, вскорѣ сбросившемъ съ себя оковы суроваго принципа фронтальности,—ужц не входить въ мою задачу3).
Итакъ, мы видимъ, что періодъ ксоаиовъ былъ не „ мистическимъ “ какъ это утверждаетъ ^Ѵ. Оеоппа 8), во вполнѣ реальнымъ временемъ зарожденія греческой пластики; и совершенно справедливо Вгиші •; М. СоІП^поп5), ОѵегЬеск6), Реітоі-СІііріе/7), ЬесЬаі 8), А. А. Павловскій •) и др. начинаютъ съ него свои курсы исторіи античнаго ваяніи. Фактъ постепеннаго перехода получеловѣческихъ изображеній къ статую подтверждается многочисленными этнографическими аналогіями, отчасти приведенными мною выше. Напомню здѣсь еще, что у древнихъ германцевъ существовали грубыя, аляповатая человѣческія фигуры изъ дерева., такъ называемыя ігепіепп („деревянные люди") ,ву.
") Ни'В. соч. 374.
*) По опредѣленію .Гиі. Хчит/е (въ его ПагзіеІІшіЕ Ыеп*сЬеа, XIX). прин-
дѣлящая, такимъ обра-омь, человѣческое тѣло на двѣ симметрическія половины, остается постоянною, ни подвергаясь наклону или вращенію въ ту или иную сторону. См. объ втомъ Імеѵу, Хаѣцгм іейегпаЬе іи ІШег. р. Кппвѣ, 25, 27; его же Ілэд и. веіпе 8іе]1ипд іи бег ${гіес1і. Кипвѣ. 17—18; -ТоиЬіи. Ьа Зсиіріиге рее^ие епігв Іве рисггез шбйіцмее <4 Гёроцие йе Рёпсіѣв, 64; ЪесЪаі, Вѵ. /Іеѵ І.пЛ’егмЬ» <1» Місіі. I, 1 сл.; Всі-гоі. МП, 689; Ѵеоппа, Ьеа Ароііопа агсѣаіупсв, 7, 251 прпн. 2, 357, 363, 374, 376. Ерптеко-ыикеискому искусству принципъ фронтальности был совершенночѵяда(&7г. Вег. й. Впусг.Май. Л. Я7яя. 1889. II, 564—565; К«-. < г. дг, 1900, 374).
а) Ьез Ароііолз агсЪаирю, 35.
*) ІігівеЬ. КшівѣрісзсЬ. И. 83 слл.
Піяі. <1е Іа яеиірі. егеедце, I, 104.
•) СеасЬ. й. впегЬ. Ріа>іік. I*. 32; срв. Аіііен. МіН 1304, 19.
9 НіЧ. йе Гагѣ, ѴШ. 144 слл.
•) Усііірі. аііідие аѵапі РЬійіаз, 8.
®) Курсъ исторіи древв. искусства, Одесса, 1905, 90.
“) ЛІисй. Ноіт и. Меписіі. И 'Мег гі. Бисііеи, КиМигІнеІчг. Леікеігг. Г. БугасЬ-и. БасЪ[<>гѵсЪ. 1. 1909. 39 глх.; ВісЪ. М. Ѵеусг, Акдегш. Роевіе, 69. Замѣ'П" кстати, что такія выраженія, какъ ср. в. нѣм. кпПг. кпйія, н. в. иѣм. Бел^гі. Р1е" цеі, датск. ріуе. йгепр, ст.-русек, болванъ, двяѣе, такія собстісиныя пмеоа. кМ® (іивІаГ, йі^івіаЬ я т. д., ведутъ свое начало, песомвѣино. отъ грубыхъ человѣче вг* изображеній зъ видѣ столба, бревна, чурбана п т. под., обозвачваіоихея доевие-германскими ояовамп: скаіи. віаСг, др. в иѣк. яКІ и др. (Я. Меі іпуег, ІпЛод. !•< сЛ-> XVI. 151; Х\ ПІ. 277 слл, Мнеіі м&зв. ст.); д.іл вельдовъ ср. С. ./иПюп. Не/
ципъ фронтальности заключается въ томъ, что срединная плоскость, ііронйД*’іінщ мысленно черезъ теми, носъ, спаяно! хребетъ, ^Іегаиш, пупъ и половые органы
69 т-
Что касается происхожденія всѣхъ этихъ примитивныхъ автропо-^лрфяыхъ изображеній, то сакральный характеръ ихъ, какъ мнѣ ^дт-ется. не подлежитъ никакому сомнѣнію. Но были ли это вотивныя рдтуи или же настоящіе идолы, фетиши, въ которыхъ божество или духъ охотно имѣетъ свое мѣстопребываніе, рѣшить въ каждомъ отдѣль-яОыъ случаѣ почти совершенно невозможно*).
1'ланл Ш.
Основныя формы культа фетишей въ древней Греціи.
Благоговѣйное чувство п суевѣрный страхъ, которые испытывалъ »яіин~ь передъ своимъ фетишемъ, находили себѣ яркое выраженіе въ деогочисленвыхъ внѣшнихъ формахъ или пріемахъ культа, начиная <и, простѣйшаго ритуальнаго акта адораціи и кончая сложными сакральными институтами оракула, храмового служенія и і. д. Къ ихъ размотрѣнію я и позволю себѣ теперь обратиться *).
амс. IV, 1902. 284 сл. и пркясгенігые тамь труды по кельтской миѳологія 6а?. &>-иве&’е, РеЯоиііег н др.). Срв. о всѣхъ ятяхъ вопросахъ, отчасти, с!в Ѵііиг, 1903. Т. В 83 слл. О пропевохыеніп и ггерноиачядыю.чъ звачеаік русса, бігваяъ. болванъ м. 0. Л. Кормъ», Лгск. /. яіаг. РІіПоі. Ѵ'Ш, §51; Изо. отд. рус. лл. и слоя. ІІямр. Дкад. Наукъ VIII, 4, 2 си., XI, 1, 266 слл.; П. .V. ЛІе.пораненій. Или ѴП. 2, 87* си.. X, 2, 68 слл.; К Вегпсксг, 81аѵ. еіуш. \ѴЬ.. я. ѵ., 41.
*) По мнѣнію НоіУг'а, Апііігор. 4. Хаіигѵ. II, 133, примптпвиые вдоды являются М пмѣстнтеламв боговъ, но ііродаетавп, въ которыхъ богъ охотно поселяется, и кото-ри ннвкретно напоминаютъ человѣку О сто присутегвів. Срв. отдѣлъ объ пвдододатріп“ У Нбпчк'и, Иг^евсіі. й. Кстві, 107 слл. Ѵил. ВлсиТі, Старика?, Н. Р. Ш, 1908, •в. пркходктъ въ заключенію, что большую часть прямігтивиыхъ статуй нужно раз-ЯЛірньаіі., кань пѵсьнпггічыіые дары божеству (іг.аѲі-у.хгі), хотя отдѣльныя статуя •гою (стоящаго) типа и могли быть настоящими культовыми идолами, изображаю» Джкк почитаемое божестао: Наше имряжнваіье о стоіеііея типу статуетя иа пашпи ***ехииа пружа кам могуѢности іа веляку веЬяну статуета смаіраио кал вотхвни отломя бовавству не спореііи при томе, да су ноуедвне статусте тога типа могм ^тн и права кудтня щоліі к<ци си прідетавлыи у култу обожаваио божанстао.
ясакомъ случаѣ, слазь „островныхъ пдоловъ“ и авалоглчпылъ лзображеиіЕ съ ^•впростраііенноп нѣкогда по всей Европѣ дипсторіческоя пластикой не подлежать, ***’ якѣ кажется, вп малѣйлюку сомнѣнію: См. 8пІ, Всіпасіі. Ьа вгиіріиге сл Еигоре,
• 3/й?/<т, КаскѣЪеіѣ и. ЕпІЫбввппв- Ьеірг. ІЭСИі. 5" слл.: И. И. Веес ювспій,
ж ““Игровыя и глиняныя статуетки домпкевской пультуііы въ кургапахъ юмиой Россіи Кавказѣ. Иівѣстія Импер. Археол. Комм. ХХХ\’, 1916, 1 слл. и укх-іаниую 8^*хъ сочиненіяхъ литературу.
а— 1 * '"піозаое чувство, съ которымъ нпаультурныі человѣкъ откосится къ своему “!» обозначается вь греческой литературѣ, въ болыпнеечвѣ случаевъ, глаголомъ
70
Адорація. Подъ этимъ терминомъ я понимаю совокупность выра,-зи гольныхъ движеній тѣла, а также мимическихъ элементовъ, обычно сопровождающихъ молитву, какъ, иапр., протягиваніе рукъ и обращу ніе взора къ священному предмету, преклоненіе передъ нимъ колѣнъ, цѣлованіе его я т. п. Этп знакп внѣшняго почитанія засвидѣтельствованы намъ для культа камней античными писателями *).
Возліяніе и сходные съ нимъ акты (умащеніе, омовеніе, пофцменіе въ воду и іп, д.). По словамъ Павсапія, въ Дельфахъ находился небольшой камень, проглоченный, по преданію, Кропосомъ; камень этотъ ежедневно поливали оливковымъ масломъ'8). Ѳеофрасгъ яркими красками обрисовываетъ намъ типъ суевѣрнаго человѣка, который, проходя, напр., мимо камней, стоящихъ на перекресткахъ, считаетъ своимъ долгомъ совершить передъ ними возліяніе масломъ изъ лекиеа и преклонить колѣна а). Согласно тексту опубликованной ѵ. ІѴіІ&тоѵгйг’емъ
зё^г-.м иди зг^хзОзі—„почитать", „иокліпитпп". Такъ, иапр., объ о]№»ісііаагъ ІГавсаній IX, 36, 1, говорить: та; ;лгч 6ц звіоиз* тт ріічга. Срв. также 1’аиз. VI, 22, I: -иот-х тоо; тгтрзушѵи; р.іЬо»;) зг^оззг* зі Фіо:7;. IX, 40. 11: тэйто от» то в-/.ц=т(иѵ са^оиз:, Хепоріі. Ыеш. I, I, 14: гй; 5е жа: г-.ік»; гз: аД.а та ттутаі жз! Оцр:а зі^.зйац Ріѵі. І^иаезі. Огасс. 13: рЬ І.’іВч ч«:-лч й; іф» зіЗачтіі, Еув. 12: з^оиЁѵ<оѵ яитбѵ (мч ІіЯоч) т«Ьч Хгроочцз-тшч, Сіет. Аіех. Йігопі. I. 25, 164: о! таГлакй ёоЕіоѵ тоітоа; (т-л; жіэѵа;) <і>; о^призгтж то5 8зо5 и мн. друг. Рядояъ съ этимъ употребляются еще слѣдующіе глаголы: -іріч— „уважать11, „почитат1; срв., иапр., Раи>. IX, 40, И: Оешѵ о* р.а>.ізтз ХаіушчгТ; гіишоі тэ згй-галч Е яфи Діі ірц-гч "Л]м5р»>; ТЦииотач жз>..; грмжиѵФиѵ—„падать пяцъ передъ жіыъ-аябуд'с, „поыопшьса кому-либо11; срв., иапр., СІеіи. Аіех. Зегош. ѴП. 4, 26: аі айтоі б’ейтоі кач ;51оѵ жа- гачса /лйоч, тч оц Х;рз>ілчсч, >.:пмйѵ -рэзѵ.зѵсйѵтг; кті..-, Ргоіг. IV, 46: Паі.аі [йч оаѵ... о? *Лра-*і; точ Шоч... троакаиѵооч; ср. также Нсііаі ар. Гіюі. ВіЫ. соѣ 279 (ВеКк) р. оЗо; вй/ктззйаі— „холиться"; срв., иапр., АроІІ. 1> "! И, 1172: ЕЛзи» 6г иккз; Л‘йо; ід^цриіто | 'ѵул ш пота гпзаі 'Ара.очг; бо/_5_о<і>ѵ-'< я друг.; ЗвіаСсг»—„пророчествовать", у пьздн. писателей „обоготворитъ"; срв.. иагр., Сіет. Аіех. Зігот. ѴЦ, I. 4: б -ачта Исіз'а>ч хж ;і».чѵ *зі /Шэт ха- -чібра в-Л-
рагсш тг Лоуіхш; Зв5-Л1 ѵ-зтйэтокіаряг-; п Т. Д.
1) Піеорііг. гНат. 16; ТіЬиІІ. 1, 1, 11; Іис. Аіех. 30, АгпоЪ. аііѵ. хвііѵи. 1,39; Ргцдепі. с. ьуштасЬ. I, 208 п г. я.
х) Раи 8. X, 21, 5: ётхѵзЗзѵаі Ее і-п таб >.іЙ4і еогч аі ріуа;. сойти
ай Е/дюч отдімра: хатаус'/яя хт>..
а) ТЬесрЬг. сЬаг ІС: жі' тшч Іпгзршч >.*.Эшѵ тйг/ Ь» тзІ; тр:й«ц г-іут ік тці Дг|х.5й-.о ілоюѵ жзтз/5т>, 7.ѵ гг> убѵзтз ->зшч ».з- гоогг.очгрз; Яйз/Латігійаь Срв. обычаѣ умащенія священныхъ каагаеп І.ис. Аіех. 30; ДриІ. Погій. I, 1; МиК-Ь’еі. Осіаѵ. 3, АгпоЪ. I, 39 и др. <И5ытай атотъ широко распространенъ по во ву свѣту. Срв. прпведенвый миою выше примѣръ пережи’ -а старины въ горной мѣстности Норвегіи, гдѣ. вплоть до коиця М1ІТ стоі. крестьяне обявэывалв священ-
71
милетской надипси * *), во время праздничнаго шествія пѣвческаго цеха, Чр Отправлявшагося въ Дндимы а), между прочимъ, водружали два обе-
диска (\о/.ім), поводимому, посвященные Гекатѣ и Аполлону’А-рлг-к 3): одинъ изъ нихъ окропляіея чистымъ, несмѣшаннымъ съ водою виномъ (дарт’тсс -хзтаасЁѵбесг). Этими примѣрами я хотѣлъ бы пока ограничиться. Что касается обрядоваго обливанія водою ялн погруженія въ рѣку фетишей, кук-ть различныхъ демоновъ, статуй боговъ и т. д., ю опо служило либо однимъ изъ средствъ ватартики, либо пріемомъ гакъ называемой симпатической магіи, и поэтому на данномъ комплексѣ обрядовъ я здѣсь останавливаться не стану •).
- Облаченіе въ одежды и покровы, возложеніе вѣнковъ и священныхъ повязокъ м сходные съ ними пріемы убранства. Каково бы ни было первоначальное происхожденіе обычая одѣвать и украшать фетиши »), повсемѣстная распространенность его въ Греціи не подлежитъ ли иалѣйшему сомнѣнію. Упомянутый выше священный камень Крсноса въ Дельфахъ окутывали въ праздничные днп шерстью в). Деревянный или каменный столбъ (хш>ѵ) аргосской Геры впервые освященъ былъ, по преданію, КаллвооеЙ, возложившею на него ленты и кисточки «кёрратя хай бйзаѵхл ’). По особенно извѣстны эти формы культа въ
аые камни ласковъ (Гглгег, Раня. Пени. о( (ігсесе, IV, !55=Тр?ог. Ргішіі. СиІЬ. II, 167).
’) V. с. ѴбіІапк»гИг-Мі>ПепЛ)г{р, 8.-13. ІЗегІ. Акай. сі. ТГіед. 1904, 619 слл.; ср». ѣе^ез йасгае Лё 158; 6. Носк, ОгіесЪ. ѴГеШе^еЪг. 46 сл.
•) См. ДГ. Л7&5О», (іігіесЪ. Еезіе, 167 сл.
1 5) V. ѵ. ІГЦатокіі:, іЬ. 628; объ Аполлонѣ 'Аущг-і; см. <3‘ Ѵі&ег, II, Я 22 сл.;
назв. соч. 166 сл, *
♦) См. объ этомъ О. Сгирре, ІігіесЬ. М. и. ПС. 821, ирпя. 1; ІзагаЛ і'ііткіга АЫга, ІЪІк-Іл/П, IX, 277; «Г. Ікшіеі Наггіз, ГіЛк-Ъогс, \Ѵ, 427 слл.. 434 слл.; Носк, вазв. соч. 88; Кііяюн, вмв. соч. 44 сл., 48, 173, 255 сл.; ІИ. П ниЛ, МуІЬ-Н- Вві. П, 440 сл.: Н. Ф. Сужчовъ, Були. оережпв. Іё 58; Чурсинъ, Народные обычаи в вѣрованія Іиігетіп, Тифлисъ 1905 (Зля. Ксівк. 0>нд. II. Р. Г. О., XXI", 2), ІЯ; В. Харузшиі, .Чтноір. Обозр. 1908, 112 слл.
а) По мнѣнію -Г. в. Ргоаедв. (Рапа. Ьевсгірі. оЕ Сгеесе, V, 354 сл.) первоначальнымъ іилмвомъ этого обычая были желаніе, хранятъ камень-фетишъ въ теплѣ. 05» аналогичныхъ обычаяхъ у друнггь народовъ ся., вапр.. С. Тигпег, Ьяпі&а а ЬііЕйгей уеагз а#> ансі Іоп^ ЬеГоге, І.он<1. 1884, 62, 268; Рга^гг, назв. соч. ГѴ, 1*1 сЯ СоМеп, ХсіІ^сЪг. де» Ѵсг. р. ѴоІЫ. 1835, 100; А. Кгн(р, Апітінше щ Леи Ішіівсііеи ЛгсЪір. 205 слл.; Н. Хчрузинъ, Эгеогра*1>іл, 1Ѵ, 97 сл.
®) Раня. X, 24, о: ѵ.и хітз «втор» гу.івтцѵ ер-.а Ёсгаіілззс м авуа.
’) Сіет. Аіех. ігігот. I, 23. 161. Носк, вазв. соч. 35, склоненъ ввлъті. таной «голбъ (х’ш-,) Геры въ предметѣ, изображеніе’МЬ у СА. П'аЫкігін'в, ТЬе Аг^іѵе Но-^ешв. ], 43. фпг_ у.
72
примѣненіи къ дельфійскому „пуну земли" *). Античные писатели очень часто упоминаютъ о тэніяхъ и сѣтчатомъ покровѣ («7РѴ»оѵ), какъ о главномъ внѣшнемъ признакѣ с;х'раХ6;’&, и награждаютъ его эпитетами етеирягаі ёѵоотос2 * 4 * *), тэданшреѵс^ •) и т. д.; эти свидѣтельства вполнѣ подтверждаются и археологическими данными •). Священная повязка п другія украшенія весьма часто изображаются на обелискахъ Аполлона Агійея Б), Діониса Пернкіонія •), Гекаты 7) и др. Пережиткомъ этого стариннаго обычая являются греческіе праздничные обряды торжественнаго приношенія платья въ даръ кумиру божества. Такъ, въ Олимпіи черезъ каждые четыре года корпорація изъ 16 женщинъ изготовляла одѣяніе для статуи Геры ®), подобно тому какъ спартанскія гражданки дѣлали это [ля Аполлона въ Амвклахъ аррефоры для Аепны ,0) и т. д.
Воздвиженіе алпшрей и совершеніе жертвоприношеній. Наряду съ молитвою, жертвоприношеніе является наиболѣе существенный!, актомъ культа, полнѣе и ярче другихъ отражающимъ отдѣльныя
•) О немъ см. выше, м. II в ИёСег у ВолАгг’а, М. Ь. ІП, 3377 сіл.: онв.і-а шкурѣ, покрывавшей бриваілс, см. іЪ. 3380, примѣч.
®) Епгір. Іои, 225.
*) 8ігаЬ. IX, 3, 0.
4) Перечень дошедшихъ до васъ нзоораженій дельфійскаго ор^аХос'а с». ] йс КгѴт/а, I) 44; ІІ'асе, В. 8. А. IX, 215 ед.; НюсѴа. 36 слі.; 2іс/ісп’я. Вигя. Мі Ъег. СХЬ, 1008, 36 сіл.
*) Срв. автономныя монеты илъ Амбракіи (ОѵегЬеск. КЬЦАроЛ^ Мгѣаі. I, I— Не Ѵйжг. § 24), Орика (</< Уайет, § 25) и др.; срв. также Носк, вазв. соч. 45 сл.
е) О.Кепі, Агсй. .ТаМ>. XI, 1896. 113 см. По мнѣніи Кепі'», кумиромъ Дн»ш< • Псрхі&юс первоначально стужахъ отйіхс, столбъ, увѣвчанвый плюшемъ (ср. Еипр, Гг. 203); названный изслѣдователь укалываетъ на сцену убранства жепщпвамл такое» втЬХм’а, изображенную на аттич. локиѳѣ съ Родоса. Лиалогичпая картина находится также на опубликованномъ недавно Р. бгаіпііог’ом аттическомъ рельефѣ (ЛГгкс, Веіде, IX, 105 слд).Бъ донодненіе къ іаиотезѣ О. Кегп’а, Нелк (нала, соч. 52 слл.) высказываетъ весьма правдоподобное предположеніе, что отЕ)-о; Діониса былъ куклой, изготовившейся періодически на время празднества, викъ не Делосѣ въ мѣсяцѣ Галаксюиѣ.
Э Гр. милетскую надпись, опубликованную Ѵйаім^йг'ыъ, 8.-Ѣ. Вегі. Ака<і. 1908, 619—640 (ёо=чірсѵсс ув>>.і;).
•) Рана. V, 16, 2: срв. Ргалг, Райя ІП, 592 сл.: Хгіккон, 62.
*) Райи. ІП, 16, 2: срв. Л’іЬтои, 136.
См. В. В. Латышевъ, Греч. древа. II, 135 слл. Объ аналогичныхъ рехигю шгь сбычаллъ въ древней Греціи см. еще Р'гахег, Раив. II, 575 ел.
73
Іруадіи религіознаго развитія человѣчества ')• Однимъ изъ самыхъ ^разительныхъ примѣровъ жертвоприношенія фетишу въ Греціи можно «міетривать въ культѣ скипетра Агамемнона въ Хэронеѣ; по слоемъ Павеанія, этому скипетру ежедневно приносились жертвы, и передъ нимъ стоялъ столъ, покрытый всевозможными родами мяса и печеній *). Жертвоприношенія совершались также передъ фаллическимъ фетишемъ Гермеса Кпллснскагоя), передъ священнымъ камнемъ въ
К ’) Вопросъ о генезисѣ и первокачалыюмъ значеніи аиі жертвоприношенія врц-.цівмть къ числу наиболѣе загадочныхъ и спорныхъ проблемъ исторіи религія. Ві послѣднее время въ наукѣ все болѣе п болѣе устанавливается теоріи, усматривавшая въ этомъ обрядѣ идею „богоадеяіи“, т. е. мистическаго причищенія самой сущности божества, его ваяти и >|юви. Впервые эту точку зрѣнія выдвинулъ, если вс ошибалось, ВоЬегізон РтіЛ въ своей замѣчательной книгѣ 1{і о! Ніе Вепіііея, а впо лѣделпп въ нему правки) ли многіе другіе изслѣдователи, между про-чажъ, Каі. ѣетасЪ (Сиііев, 11)11юв еі Кеіі^іонв, I, Риги 1908*, 97 си.), АѢг. РіеІегісЛ (Еіпе МіЛгайігЪигЕіе, Ьеірі. 1903, 100 слл) н т. д. Срв. ЫеЬгескІ, Ог аиГцсксввеие Соіі. 7мг Ѵоіквкшніе, 436 слл.; Нчііегі еі №ашя. Екзді ьиг 1а ваіиге еі И Гопсііоп Йи касгіЙсе. ѴАппёе мсіоіод. 1897—1898,29—138; О. Сгирре, (ягктЬ. М. о. КО. 730 слл.; Жейіеі, СЛгікН. К'с/1 1903, 16 45; ТК Жили?/, М. и. В*1- П, 838 «и.; Р. ЬЧендеІ, ОрГегЪгйосЬе й. 6г., Геірг.-ВегГ 1910, 73 сл.; Егіѵ. ІлЫпапп въ КеІ. іп 6е$еЬ. и. Недеплг. П, 514 слл,; (I. Више, ІІгургип» и. Епі-иіскішіи Й. ОрГегееЬгДпсІіе. Егвргинк Лея ОрГегя еіс. ІѴеис К'еІІапзсІшнипд 1908, 401 слл., во же Сіе раусЬівсІіеи Моііче, й. ОріегдеЬг. іи <1ег ЗІиГепГоІде ІЬгѵг ЕпІѵіскТші^. ХеОяскг. [. Веіідіопяряуеіий. П, 1 слл.; И. Харузннъ, Этаогр. IV, 342 слл. О человѣческихъ жертвоприношеиіяхъ у грековъ см.. кромѣ старыхъ трудовъ Я. 6. ѴепГв, В. Знскіег И Л’. Ф. Яоевийскию, еще Р. Ріепдъі, пазя. соч. 127 сл., 18г, 199, 213 слл. п КиНиваІіегіЛ Но слл.; И. ѵ. Ргоіі. Вксін. Ѵив. ІЛ1_ 202 слл.; Еііиоп, назв. соч. 105 слл., 296; у древи. семитовъ—(Ігмктапп, 1)іе АиьдгаЬиорец іа Маьііпа и. й«5 АКе Тезііш. ТйЬш^. 1908, 36; А. АГсіісг, Сіе МепвсЬоиорГт А «М, НеЬгНег п. й. ЬеиасЪЪаПеп Ѵбікег. РіЫіяске 6'?«<й’сн Ья(^ т. О. ВагйепЬе-»вг, XIV, 5—6 (1909); у римлянъ: ТГмйжа, вазв. сот. 345; у германцевъ — Е. ЗІлдк. МяисЬепоріег Ьеі йем бегтапец. АЫі. РшА». (Іи. Л. ІУівв. XX ѴП. 1909. О недопущенія женщинъ къ участію въ ритуалѣ жертвоприношенія у дрена, евреевъ см. М. ЬСІи, Біе ЙіеПопе йек УІ’ічЬев іи ЗаЪтев Кеіія- и. Киіѣ.» Ьеірв. 1908, 51. О ге-•влжсѣ обычая подарковъ вообще см. 6’гіиііп, ЁЬег КсЬепѣеп ипй СеЪен. К1. $с1іг. Ц 174; Ніск. ДГ. Меуег, 7иг СеусЬ. йеа імѣепкеиз. Лг<й. І- КиНмгуеясІі. 1897, 17 ы.
’) Раив. IX, Ю, 11: *аі яі бивіяі ача -5яя* 8-тоѵтві ааі трзке^а тір«»паі ’са*тиагііѵ хрешѵ -лій яерратшѵ сЦрг,;. На такіе дары слѣдуетъ смотрѣть, ве Жакъ в.4 МІ<Ѣну старинныхъ кровавыхъ зкертвопрняопіезій, но какъ на екмвал участія ге-Духовъ-похровшслен или дувъ предковъ въ домашнемъ обѣдѣ, тризнѣ и г. л. См.
**«Оісп. валя. соч. 345; УІогІептн-ОІгік, Ра.ыке .Чииіісг II. 115 сл.-. М. Зіигіо, *>а» СтаЬ а!» ТисЪ. И ѵгіег н. Расілч П, 1910, 79—160.
®) Ілсіаи. Іпр, ігар. 42: гл Кь/.1тр«н Фаі.гді Очооаг.
странѣ лніаяовъ (юкн, Ѳессатія) * *), передъ гермами Діониса ’), пал-ладіумамв 3) и т. д.
Помѣщеніе фетиши въ капище, установленіе пнстипіуіна убѣжища (табу) и спеціальныхъ празднествъ. Помимо одѣванія и кормленія фетиша, культъ его выражается также въ устройствѣ ему жилищъ. Некультурный человѣкъ псраопачально хранитъ своихъ фети-шеЙ въ собственномъ домѣ, въ опредѣленномъ мѣстѣ, которое, поэтому, и считается свящекымъ. Впослѣдствіи онъ даетъ имъ помѣщеніе въ дуплѣ дерева, въ разсѣлинѣ скалы, въ пещерѣ и т. д. и наконецъ, строитъ для нихъ особое зданіе, храмъ. Па такое происхожденіе античнаго храма указываетъ, по мнѣнію большинства изслѣдователей, и самая этимологія слова ѵаі; «ѵаз/о;) пли ѵе<і>; (отъ ѵаіы—-обитаю) *).
Изображенія фетишей, покоящихся въ капищѣ, довольно часто встрѣчаются на монетахъ, эллинистическихъ рельефахъ и т. д. Такъ, на нѣкоторыхъ монетахъ нзъ Селевкіи (Сирія) мы видимъ небольшой коническій камень посреди храма, кровля котораго покоится иа четырехъ колоннахъ, а на вей сидитъ орелъ; подъ храмомъ легенда: /«ч К-ізю: 6). Иногда священный камень украшенъ геніями и также
’) 1‘Іні. циаеЛ. <лг. 13: ~пч рвч і-ІІц ёхяппч й; іміч афта?. хаі 0-ло-ляю тйтй
*яі то5 ісрвіои ~й> ^срсхяІ-й'Г'гооас.
“) Срв., напр., изображеніе алтари я градъ гермою Діониса 1Ь»и д. I. X. глбл. хьѵ.
Сж..ТаІіч,Ѵе квГи;. Мшегѵяе зішиіасгі* аШсіз, табд. III; па монетахъ—Іпѵі иС. Кабб. 1167, 1184 сл. Жертвоприношенія пограничнымъ клипамъ описаны у Сііяуда Фллгва, бе соцб. а^гпг., (ігпп. ѵеС I, 141 [Імсііиіапп],
*) В. В. І/тпниеп, натв. соч. П, 24: РгеІІігіі:*. 305 сд. (водъ вопросомъ;. Ьь послѣднее иреия. впрочемъ, предложева каая этпмодоня эюго олові шъ <>с*. «ы ѵсЬЛь—(срв. іоп. зп. ѵт/;), означавшей древесный стволъ (О. 5еЛ»піТег, Тіеаііе*. -53 сл., его же Агуап Ееіір. у Еаяііпдя'а. Юісі оГ Ві-1. анб ЕЫіісз, II- 44 сл. Іі. №• гіпдег, Іду. Рогисіі. XXI, -500. Дѣйствительно, до нпсі дошло много аятичкых гендь о чудесномъ объявленіи фетиша, идола какого-лнбп божества и т. под. объе: въ въ деревѣ илп кустѣ, о чімъ а буду имѣть случаи говорить подробнѣе. О. К' ' Раи?і;-Иі?8о»са| ПІ, 156 склоненъ даже самый культъ деревьевъ выводитъ пмч > взъ обычая укрывать фетапш въ выдолбленномъ пли дугапстоагь деревѣ (сѵ. и гх IV). О первоначальномъ драмѣ у германцевъ см. Е. Моуі;. Сегтая. Муііюі •, во/іЛгг. 540; А. Тіпітѵіеі, Лишены. Тешрсі, 1‘. Іі. !!• ііг. XXXI', Ц Вісіі. М. І1< : Аіірегт. ЕС. 313. О новыхъ теоріяхъ проиехоіиеиіл гуечесавго храпа см. А. I-КеіпасЬ, Ропгн. Лея ^агпііія 1309, 5. О такъ палыпаемыхъ „музеяхъ" фетишей У сопремепяыхъ некультурныхъ племенъ см- .'СеІіѵеіЛег. Ееіір. б. аГпкап. КаСигѵ< ‘, г< Мйпяіег і/М 1891, 184 слл.; ВоЬпег, Іт Ілшбе бен Ееііяі’ііез. 1903*-
в) См. ВагетЬегд-^одІіо, з. ѵ- Каьіиз; В.С.Н. 1897. 75 слл.; де Ѵіяягг. 11. 5 Ю'
| покоится въ храмѣ *). (Іа императорскихъ монетахъ изъ Перги (Пам-фнлія) попадается изображеніе истукана Артемиды въ видѣ пышно г разукрашеннаго коническаго камня посрединѣ храма 2). Нѣсколько другихъ примѣровъ приведено въ упомянутыхъ уже мною (гл. I)
> труда*ъ ло кУл&ту камней въ древней Греціи а).
Объ учрежденіи спеціальныхъ празднествъ въ честь фетишей сообщаетъ, напримѣръ, Евсевій *).
Клятва, оракулъ, ордаліи. Вѣра во всемогущество фетиша приводитъ также къ обычаю приносить клятву надъ нимъ, обращаться къ нему, шікъ къ оракулу, и пользоваться имъ для отысканія вннов-наго при ордаліяхъ *). Павсаніп разсказываетъ намъ, что фенейцы (въ .Аркадіи) приносили, въ особо важныхъ случаяхъ, клятву передъ двумя большими священными камнями, между которыми хранились документы, касавшіеся мистеріи въ честь Деметрыя). Я упоминалъ уже о привычкѣ Пароенопэя клясться своимъ собственнымъ копьемъ, которое онъ почиталъ „пуще самого бога" (оаі./.оѵ <)гсй)7).
I Фетишъ зачастую игралъ въ Греціи роль оракула. Къ нему обращаются, чтобы узнать будущее, вывѣдать вѣрное средство отъ болѣзни н т. д. ®).
Чудодѣйственная сила фетишей: исцѣленіе, отъ недуговъ, ткро-еителъство кропанъ и государствамъ и т. д. Наконецъ, особые фетиши-покровители играютъ значительную роль во всѣхъ вообще моментахъ частной и общественной жизни человѣка: они исцѣляютъ больныхъ, оказываютъ покровительство государству въ войнѣ или при заключеніи союзовъ и договоровъ н т. д. •). Въ Гісттѣ, напримѣръ, зъ храмѣ Геракла, гдѣ стояло старинное изображеніе его въ видѣ необдѣланнаго камня, страждущіе могли, по словамъ Цавсанія, нахо-
I *) Вгй. Міи. (айда., ХХХШ, |0. р. 279. 1; Исай, 655; Р.Л1к!, II, 323.
I “) Лі І'ічясг, II, § 53.
I ®) Срв. еше: Сіегііаг'}. Апі. Віійѵ., таб.т. 42; НѵНіііісг, наэв. соч.. фиг. 26, IV, 36г, 979 СЛ-; <Іс Ѵічег, II, 5§ 10 СИ., 18, 53 и др.
•» Епмѣ. ргаер. ет. I, 9.
“і Изъ пивѣйшеп оііщей литературы пи итпкъ вапроіамъ упомяну: Я. Ніг;еІ, 1^г Еій, Ееірг. 1902; Л. Ха«с5. Г)ег ЕвІ, ве'ше ЕпІ«Іеііии(г и. Вегіеііип^ ги СІаиЪе Вгаис]і <!_ Каіигѵбікег. 81<ИІ. и. ГогксЪ. яиг М<.п«сІіеи-и. Ѵоіквкшійе к«д. т. ВизсЛап, V, 8іии#. 1908; 6. (Поі-, Ь'огйаііе йап< Іа П» ’се ргішіііте. Раг. 1901.
Раиз. 1П1. 15, 1; срв. 31. ІГіІіяыі. 343 см.
’) Аеесіі. 8ері. 511 сл.; де І'імгг, П, 96.
®) Ріюі. ЬіЫ. 242 Веікег, р. 318 [Пашляс.].
*) (рв. Н. Харучип, на?», оич. IV, 106 сл.
76
дать себѣ исцѣленіе (іарата сѵрксѲзі) *). А каменный фетишъ Великой Матери боговъ изъ Псссвнунта (Фригія) сдѣлался залогомъ здравія, радости и благополучія всего народа 2). Подобнымъ фетишамъ („бэ-тиламъ1*) приписываются обширныя чудотворныя способности; съ ихъ помощью можно завоевывать цѣлые города и побѣждать непріятельскіе флоты а).
Въ заключеніе упомяку еще объ одномъ институтѣ фетишизма, восходящемъ, повидимому, къ самымъ истокамъ сознательнаго человѣческаго существованія: я разумѣю обычаи наказыванія, избіенія и уничиженія фетиша за неисполненіе обращенныхъ къ нему просьбъ и моленій. Поразительный образецъ такого истязанія фетиша Пайа сообщаетъ намъ Ѳеокрить въ ѴП-ой идилліи:
хп рёѵ твйт* вроои, «• Паѵ '^О.е, рт^-и то -аі&с ’Архаогхоі ах&лаіоіѵ йкб яАеирі; те ха» <Ьа<04 таѵіха распіоосіЕѵ, оте хрія тотОа тгпреіт] •).
Таковы основные пріемы и формы культа фетишей въ древней Греціи. Однако, прежде чѣмъ совершенно закончить эту главу, мнѣ хотѣлось бы, въ виду частаго смѣшенія фетишей съ нѣкоторыми другими, родственными киъ, но не тожественными явленіями, остановиться нѣсколько на этихъ послѣднихъ. Онп возникаютъ и развиваются, въ большинствѣ случаевъ, на почвѣ ияыхъ формъ религіознаго сознанія язычества: культа предковъ, первобытной магіи и т. под.
*) РаііЗ. IX, 24, 3: ’Еѵ ’І'цтгф Еі ѵзо; ёгаѵ ’НралІсь^ хаі іаратз сиргэЗз* вара тоотои тоі; хар.'нлв.ѵ сат», аѵмв шу\ ауа).р.ятв; аѵч тс/ѵц, 6в ар^ой хта* то сь-/аіаѵ. Самый культъ Геракла, какъ т^рші іатр«і, вытТ.спидь, вѣроятно, другое бавѣе древній культъ (ТРіІліпагсіТг, Еигір. НегакІ. I, 34, прим. 67).
’) АгпоЬ. абт. депі. VII, 48: эеб еі Мари» іпфііі, Маіег ассііа сх РЬг- .Іо Резвіпипіе ліваія соп.'іпиіііег таіипі ваіиіагіі рориіо еі иіа^иишп саивв Іаеійіа-гиш Гиіі.
®) У Плинія читаемъ: — ех Ьія циае підгае яіпс еі гпішиіае, васгаз еме, ит< рег іВая ехриріагі еі еіаваев, еазфіе Ьаеіиіов госагі (Ріін. п. Ь. XXXVII, 135).
«) ТЬеосг. ѴП, 106 слл. в схоліи къ атому мѣсту; ср. Яе Ѵмаег, 1803, Щ; ВояіЯег, МуОюІ Ьех Ш. 1337; ЯаГдоои. 443 сл. О данномъ обычаѣ вообще см. К &ЛиІіхе. І)ет Геііасійвпшз. 129 сл.; .4»м//се, Еіііпорг. Рагаіі., 9 сл.; Мтей'ег, оазд. соч. 180; ІѴеіскег, 6г. (іііііегі. Ц, 662; 1). ТЬе Ккзепііаі Кабг, 1904, 91: Я. Харузинъ, назв. соч. IV, 91 слл.; В. Харузиші, Энтогр. Обозр. МИ*-87 слл. Объ обычаѣ приковывать н;іобра«:е«ія боговъ см. Хііззоп, 230, прим. 3, 242 к др, О такъ наз. эКасІіеріірреп“ см. О. (Ігнрре, 883: Н. РадепяігсЛег, Аг-.Ъ (. ЕІѴ. 19)2, 313 слл.
77
I Сюда нужно отнести, напримѣръ, такъ называемыя ёрраіа, ёрца-или врраіоі Лс^оц т. е. сброшенные въ кучу камки, имѣвшіе, аесоинѣино, сакральное значеніе *). Вопросъ о сущности ірр.а»а вызывалъ и продолжаетъ вызывать до сихъ поръ самыя различныя предположенія со стороны новыхъ изслѣдователей. РгеІІег видѣлъ въ ЯВІЪ древнѣйшія изображенія Гермеса а). АѴеіскег приписывалъ этимъ [рудамъ камней чисто практическое значеніе дорожныхъ знаковъ для путешественниковъ 3). На эту точку зрѣнія сталъ въ самое послѣднее время ЕаглсП, также видящій въ нихъ ѵау-шагкз зеі пр Ьу ѢІіѳ Ігвѵсііеіъ Ьоѵоге Иіеге № апу тееІІ-ііейпеД гоаіі, ,іизі Ііке очг Ііеарх оГ сЪаІк-зісіпез аіоп# Ніе соазі-^и&ііз’ Ігаск гоиімі онг соазів; эти груды вамнеЗ считались „табу“, вотѣдствіе того, что были посвящены богу путей (Ъу соняесгаНоп Іо Ніе ігау-«го<і) *). ЬіеІігесЫ усматривалъ въ нихъ старинныя надгробія (аііе СгаЬезііепкпіаІег) Б). По мнѣнію Нагі-Іаші'а, всѣ аналогичные обычаи были лишь актами церемоніальнаго соединенія съ духомъ, живущимъ въ данномъ объектѣ: источникѣ, деревѣ, палкѣ или кучѣ (асія оГ сеі-етопіаі ітіоп ѵііи Сію зрігіі КпІібеА ѵіііі меіі, ѵѵіііі ігее, ог яіоск, ог саіго) •). За это предположеніе высказываются бе Ѵіззег ’), А. С. Пасігіоп в) и др. Остроумная гипотеза выставлена была В. Бсіііпібі’омъ: ардеин мео'. возникли, по его мнѣнію, изъ обычая символическаго проклятія по адресу преступника или врага*). Ритуальная эволюція прошла, по В. йсІітйН’у, въ Греціи слѣдующія стадіи: бросаніе камней въ кучу играло первоначально роль символическаго проклятія, предающаго преступника юдземнычт, силамъ; отсюда развиваются: I) грряіт, какъ святыни бога путей, ибо Гермесъ искони былъ хтоническвмъ божествомъ и
_ Пот. Ой. XII, 471; схолія г.ъ этому мѣсту; ТЬсорѣг. сііаг. 16; СогпіЛ. 16, Р- 24; ВаЬг. 48: Огле. 8іЬу11. Ргадоі. III, 30 (р. 237 Ягас/і); Роіуаеп. вігаіед. VI, 24, ВігаЬ. МП, 12, 343; Гапя. Ѵ1П, 34. 6, 8шД. в. т. ’ЕК«этѵ, Г.іуш М. 375. 55 (бей/1.); 8сЬоЪ ай Хігашіг. ікегіас. 150 п др.
в) РгеіІег-КоЪегІ. (ігіееіі. МуІЬоЕ I*, 386. прим. 5.
а) П’ісіскег, Сг. Соііегі. II, 455.
*) X. К. РагпёП, Соііз о! бп> ’ігеек Біаѣев. V, ОхГ. 1909 18.
а) РсКл /леІігкЫ, Сіе реѵигГепен Кісіне. 2м Ѵоіквконйе, 271.
*) Е. 5. НагіІпиЛ, ТІіе ЬехсаД оГ Регзеив, II, 205 см., особ. 298.
’) Назв. соч., 1003, П. § 80.
’) М»хіс ааіі Ееіівііівш. Іунні. 1910, 8 сі.; срв. ТЛе Аічіігор. 4оигп. 1907, 285.
ВггпК. ВсіііпМ, ЁТеіпНаиГсп аів Ыисіішаіе еіс. ! ІеЛтсп'в .ТаЪгЪ. РМ/оІ, 83, Збу сдя_ (срв. Ц. г. РгоіІ, Ригігіап'я -ТаЬгееІісг. СП. 1899, 75 слл.); его же •ОвбесЪ. Ѵо11>яІшп<1е. Д’. МиЬ. Л Иаед. АП. 1911, 662 слл.
78
2) надгробные памятники въ видѣ каменныхъ грудъ; въ обоихъ этихъ случаяхъ первобытный обычай камнемъ такія, какъ символа ужасной казни черезъ побіеніе камнями, превратился въ церемоніальную жертву или форму поклоненія божеству и покойникамъ *). Съ результатами изслѣдованій В. БсіишЛ’а соглашаются, въ общемъ, Н. V, РічЯі2 3 ч *), Р. Біеврі а). О- Сгирре*) н др.; возраженія противъ этой гипотезы выставлены были бе Ѵімег’омъ6), М. Хіізвоп'ояъ«), Е. Сшііпб'омъ 7), Л. Н. Еіраіпз’омъ 8), К. ’А. 'Ршиаіосомъ ®) и др. В. П. Клингеръ высказалъ предположеніе, что камню въ данномъ случаѣ приписывалось значеніе іготрб-мкоѵ’а, т. е. средства, отвращающаго злыя силы п сглазъ, и что интересующій нисъ обычай ведетъ свое начало еще со времени каменнаго вѣка, являясь отголоскомъ той поры, когда камень служилъ главнѣйшимъ естественнымъ орудіемъ доисторическаго человѣка; впослѣдствіи камни эти долго еще употреблялись въ качествѣ обереговъ (а-стоо^аи), будучи пережиткомъ каменнаго вѣка въ сферѣ духовной культуры, подобно тому, какъ камвиные ножи и молоты были такими пережитками въ области культуры матеріальной ,в).
’) ІМе піиЛІе ЕпіхпсЫшц' іві аізо пасЪ ілеіоег АпвісІіЪ ГоІ^епДе ^еѵеч’п: Лі-аия аііреиогіетеп Біеіпеп рчЬіІііеІеп Нйрті віпгі ііпртбовіісіі ииг Іііісѣгсак иыі ЪаЪеи Леи 7ѵеск, Леп ѴегЪгесѣет Леп ііпІегігйізсЬеп Масіііеп ги йѣегапіжог’ п. Гагяиз яий аЬ^еІеііеГ I) Ліе Негтаіеп аія Неііі^ійпіег Лея ІѴедедоиев. Ла Негшез ѵии Наи> аав еіле іепег Маскіе іяі, 2) Ліе аия ЯешЬаиГеа ЬеэІеЬепЛеп СгаЬ.1 а-₽е1. Іи Ьекіеи ЕаІІеп иі Ліе ргішііпе Йіііе Дез ЗіеіичигГз аів ЁіинЬіІЛез еіп-т всЬгескІісІіеп ТиЛезагІ иш^еяѵаяйеК іи еіп хегепюиіе1!е« ОрГег ойег еіпе Ѵа-еіігиіщбібгтііеіікеіі Еіг Леи (ййі «Лег Ліе Тоіеп (В. ІкІнніИі, Дт. ЛІігЪ. С- & 1' АП. 1911, 665 сл.).
') Диг*йік< ЛЛіѵЛі». 1899, 77.
3) СгіееЬ. КиІіи?аИсгіа. 76.
♦) (Месѣ. М. и. КС. П, 888, прни.
*) Наая. соч. II, § 80.
е) «г. Реле, 389.
ч) Сіе авііке Негше, 12, прім. 1.
•) ®сАйт«ик-Хі)мі«б, Сг. АііегІ. П*. 273. лрим. Ъ.
“) Оі іиѲф'і Дяхшѵци- 'Ериай ’ААцѵа, XX, 1908, 401 СЛ, ирнм. 3.
“) М’йоМ КІ'пдсг, Калиеп к ргякі>кае1і і гаЬоЬоиасІі ІиЛоѵусЬ. В’м?«,У1Х. 1905, 47л ѴіЛешш Се<1у, І2 пе ѵхвувікіеѣ рггуіосзоиусѣ тгурабкасѣ Кашіеше оЛ-ргуѵаЗа геі? «тоііка, оЛятасадае^о шосе гіе і вакоЛІічге. Тахъ
478: Ву4 шок^. ва]«іесе.і га я>1>^ ргаѵЛороДоЬіейзСиа тіаІоЬу рідшоѵапіе шиуяі-кіеѣ іусѣ ргакіук і жаішѣопі’ж, зако піерггеЪггпиаІеси Лоі^б есЬа Лаіекіе] ерок> кахоіеппез. Китіей. уак чгіаЛипю, ЬуІ ріег*вг$, паіигаіпіу Ьгопі^ -егіоѵіека ргееД-йаіеіоѵгеко... О6»гасн]%се гиасгепіе кашіепіа ЬуІоЬу іеЛу Іакіт ватут рггс&уікіе"1
Данныя сравнительной этнографіи побуждаютъ пеня высказаться то предположеніе, которое усматриваетъ въ ёррякд л«мк остатокъ уіЯВерсадьнаго примитивнаго обычая забрасывать могилы покойниковъ (особенно, самоубійцъ, преступниковъ, враговъ, и т. под.) кам-рями, въ виду повсемѣстно распространенной вѣры въ пагубное вліяніе душъ такихъ лицъ; символика въ этомъ комплексѣ обычаевъ— дѣленіе, несомнѣнно, вторичное. Бросаніе камней на могилы, главнымъ образомъ, ненавистныхъ народу вокойвпковъ широко практиковалось др, только у грековъ и римлянъ, но и у германцевъ и славянъ, у евреевъ и арабовъ и у множества другихъ народностей, сохранившихъ этотъ обычай, въ видѣ переживанія, и до нашихъ дней * *). Онъ упоминается уже въ Ветхомъ Завѣтѣ1). Цѣлый рядъ паломниковъ первыхъ вѣковъ христіанства описываетъ каменныя груды подобнаго происхожденія въ Палестивѣ 3). Какъ долго обычай этотъ жилъ въ Англіи, видно изъ одного мѣста Шекспировскаго „Гамлета** (актъ V, сцена 1), гдѣ священникъ заявляетъ Лаэрту, что трупъ его несчастной сестры должевъ былъ бы вѣчно покоиться въ неосвященной могилѣ, подъ грудою „черепковъ, креуней и голышей** (кйагсія, йіійя апд реЬЫеь) *).
ніёкп к*тіепае“о и вГегге иуоЪгагеп, іак <л»е катіеппе поке і тіоіу, іакісЬ іак йіоре піу^аіі гпѣиусЪ Іийоіѵ карі&аі і ойагпісу, 4^ |е^о рпекуікіет » яГсгяе та-Іецаіііе] киііигу.
*) Срв. приведенную ниже литературу ко хаппожу вопросу.
") Ія г. Нав. ѴП, 26; VIII, 29; X. 27.
•) Такъ, напр., анонимъ ил Пьяченцы въ своею. „Хожденіи11 рааекаамваі-гь: ™ епіш іасеі (іоііаз іп шейіа тіа, асегѵиго 1і(лииш пй сариі. Соп^егіе^ реігагши, иопі еігеізив, ііа иі ай лпііа XX Іаріз-тоЬіІіз ада Ьіѵешаіиг, дша соіьиеіийо сяі, ТпапОсшп^ие ѵеі уиоіі(П8сшпі|Ш. ігапл’егіі, іегпав Іарійе< регіапіез еі зирет ірлиш Іииііит іасіаяіе^ (ТМгг-ІИгіІтіег, Іііпега НіеголоІуппЬпіа... ЪеІІІБ ваегі* апіегіогз, 10В; Сеуег, Іііпега Ніегозоіуш. еам. III—ѴЦ[, 178); Петръ Діаяонъ, меадѵ про-чиь,
пишетъ: Берпісѣгиш тего ЛехаЪеі издие Ьойіе иЬ ошпіЪшг Іар'кіаіиг (Оеуег, Паъ же, 113) в нв. друг. (цит. по А. Г- К1Ѵ. 1012, 187 слл.).
*) Гм. о врияіз, кромѣ названныхъ ужо трудовъ, еще: Кпгі НаЬегІапЛ, Ые Че йея 8іеіиѵегіепь и. й. Віійипг ѵоп ЬіеіиЪапГеіи Ліі&еЪг. /. Ѵб№ег/і»ускоІ. лргаскіе. хд, 1830, 289 сіл.; Г. Ап^ее, ЕіИпо^г. РагаІІ. 46 сіл.; .7. Ъіррегг, Ьпаіепііиі, ѴоІк^ІаиЬе и. ѴоІкеЬгдвсІі, 430; А. Л. Колляре скій, О погребалъ-
обычаяхъ я.ычесжпхъ славянъ, М. 1868=СЪори. 1‘усск. Отй. Нмпераѵі. ІйТ^ &а!ІКъ' ^'ІХ, 1891, ралзіт (вапр., 140, 145, 156 и др.); Сочиненія, С.4І6.
1 т- Ш; Ьечу. РЪИчІ. 1Л. 1894. 568; 8сЪеггг у Нолсііег’а, М. Ц I, 2382; ^’*сЛс’-, КупиііЪгоріе. ЛЫ>. А 5ас/и. Сее. ,1. ІГ«8.. рЫЛіЯ. СІ. ХѴП, 1896, Ш.
®и-; Е. Моуіс въ (ігипйг. (1. регга. РЬіІаІ. III, 427; М. ЛІыЛо, Ѵогіег и. Васкеп ’ ЙЮ, 158 сл.; Р{'иЫ, Агііі. ТЬ. 1905, 76 си.; -И. ТЛ. Ноиішч, Ѵегвіядеп гі>
Но особенно часто смѣшиваются съ фетишами такъ называемые амулеты и талисманы. Характерною чертой этой группы объектовъ является то обстоятельство, что они, въ противоположность фепъ-тамъ, не окружаются никакимъ религіознымъ культомъ, такъ какъ не служатъ обителью для духовъ или вообще разумнаго активнаго начала; въ глазахъ некультурнаго человѣка это — неодухотворенныя, безличныя вещи, н источникъ ихъ сверхестественныхъ свойствъ таится не внутри нихъ самихъ» но во внѣшней демонической силѣ. Сь другой стороны, фетишъ рѣзко отличается отъ амулетовъ и талисмановъ своею болѣе или менѣе индивидуальной окраской: фетишъ, въ большинствѣ случаевъ, тѣсно связанъ съ опредѣленною личностью или соціальною группою, которая окружаетъ его поклоненіемъ н культомъ. Наоборотъ, магическіе объекты, обладая волшебною сплою ап ип<1 іііг 81сІ, сохраняютъ свое значеніе въ рукахъ и глазахъ каждаго. Они заряжены, если такъ можно выразиться, извнѣ вѣчною магической энергіей, такъ что ихъ можно отдавать взаймы или дарить другимъ. Религіозный фетишизмъ тожественъ съ фетишизмомъ психіатрическимъ: и для эротомана, вѣдь, имѣетъ сокровенный смыслъ лишь данный платокъ, данная перчатка, принадлежащая опредѣленной, любимой пмъ особѣ ’). Наконецъ, крупное различіе между двумя разсматриваемыми категоріями предметовъ заключается въ томъ, что въ функціяхъ магическихъ объектовъ существуетъ извѣстная дифференціація: каждый амулетъ илп талисманъ имѣетъ свое вполнѣ опредѣленное предназначеніе: есть обереги отъ порчи, сглаза, недуговъ, для людей, для жилища, для домашняго скота. Фетишъ въ состояніи ниспослать все, о чемъ ни попроситъ его почитатель: вѣтъ такого чуда, котораго этотъ, зачастую ничтожный на видъ, вредно > не могъ бы совершить: дождь или вёдро, побѣду илп урожай, гибе..п врага или исцѣленіе отъ тяжкой болѣзни а).
ііиМгеІіпден йег I. Ак/иі. тап ІлЛіеЛтиІе, 4. Е. VI. 183 си
Гсиммзичожое побіеніе камнями демона засухи); НісЛ. НиПтипн. Агск. [. Ііеіі-
XV, 1912, 147 сл Оба институтѣ дптоболіп см. Н. Нігг*1, Оіе !>іга(е й-с 8іешіяш1І?- Л 8&скв. бе». Л. уІйМ.-кіхі. КІ. ХХѴП, 1909, 255 слл.
*) Срв., напр., Кга/р-ЕЫнпд, РзусІюраОйа вехиаііз. 155 слл.; Аѵд. Гогеі. Ют вехоеНв Ега^е, Мііасіі, 1906, 40 сл. 285, 235, 437.
*) Сказанныя здѣсь черты различія мекду фетишами сь одной стороны н м<-летп.чн и таінсмаяаип—съ тругой, «рчс всего выступаютъ въ інзпкенін И". П'мшіі ’ иавв. соч. П, 202 сл Однако, онъ подчеркиваетъ, глвавымь образомъ, два жар тарныхъ призиака яагическгхъ объектовъ: отсутствіе культа въ стрпгоаъ смыі ' слова и дпффе[ епціацію функцій. Третій признакъ. указываемый упомянутыхъ уче-
81
Между амулетами и талисманами, въ свою очередь, существуетъ крупное различіе въ зависимости отъ ихъ назначенія: первые охра-яЯН ь человѣка отъ несчастья, почему и называются оберегами, зетлргёаія и т. под.; вторые обладаютъ способностью произвольно измѣнять явленія окружающей природы, оказывать активное доздѣПствіѳ на жизнь вещей н существъ. Такимъ образомъ, амулеты носятъ пассивный, талисманы—аггресснвный характеръ *). Въ связи рь этимъ различіемъ пхъ функцій стоитъ и разница въ способѣ ихъ сохраненія: амулеты носятся открыто, напримѣръ, на шеѣ или выставляются на показъ въ домѣ, въ саду, на поляхъ; талисманы, наоборотъ, тщательно прячутся отъ глаза постороннихъ.
Происхожденіе словъ „амулетъ1* и „талисманъ" до сихъ поръ не выяснено еще съ точностью. Первое изъ нихъ (лат. апнііе(шіі) производятъ либо отъ арабскаго ііатаіі (ленточка для ношенія), Ьашаіеі (бреловъ, срв. Ііаіпаіа—носить) либо отъ встрѣчающагося въ поздней латыни а) апмйеіпт = ашоішіепішп (отъ атйігі—отвращать [несчастье]). Въ настоящее время эта послѣдняя этимологія, ведущая
ностъ отъ какого-нибудь самостоятельнаго культа, представляется мчѣ яв шкивѣ
«ѣржъав: нагія старше фетишизма, и вѣра въ амулеты п талисманы гораздо перво-бытиѣе и грубѣе. Выше мы уже видѣли, что идея о духахъ яви теніяхъ ^хозяевахъ* и т. под.), живущихъ внутри предметовъ, харамершуегь собом> болѣе позднюю стадію развитія религіозныхъ воззрѣній. Съ другой стороны, у ГГнпгІ! а остались въ Лжи нѣкоторый существенныя черты фетишей, кавъ, напр., большая или мевыики ицквпдуаіьсость ихъ культа и, употребляй выраженіе Р. пхъ „аіітроио-
батязмъ“; фетишъ обладаетъ хпчиостью и волей, человѣческими слабостями и стра-
Спгш. Кикъ глубоко заложена въ душѣ человѣка вѣра въ оживленность вамвей и т. под. предметовъ (Лг., напр., .4. Яа*й«Л. І)ег Зѣеіпсиіѣиз іп <1ег ЕіѣпокгарЫе. Апк, с, Иіітодг. III, І8С8, 1 слл.; ТуЪ>г, Ргітіѣ СиН., II. 181 епц ЪиЬЬѵск, Огі^-Л (Зтіііз.в 3(і1 еллу ІіоЬегІпіпк .5інігЛ, Ее). оГ Яешіі’. 201 слл. и мп. др.) видно •'зъ того, что недавни еще у бѣлоруссоаъ, французовъ и друг. вульт. пародовъ, заежа-
*Ь®мьствовано было повѣрье, будто намни и свалы способны чувствовать н плакать, ІЮств и размножаться {Боібановѵт, Пережитки древп. міросозерцанія у бѣлорус-гові, Гродно 1895, 23; Р. РіЫІМ. Рег. ііс ГЕсчіІе І'АпіІігвучІ. 1902. 175 слл., 205 слл.; его же ГеІИоге <1і Егаисе, I, Ряг. 19И4. 300 слл.. 322 сл, Срв. еще Р. Н. Я'К’як, Геіісііізш ш ІѴеаІ.АГгіса, Еопі. 1ЯМ, разьіш, напр. 62).
’) Си. А. ВепЯе, В.е1л<д. <1ек роиріез пои сіѵіііеів, I. 79 слл., 87, 97, 178; Веѵ. геі. XI, 91; АЫ, р.е]. іп Сессіи и. бедешѵ. I, -147; ПгиЫоп. Мадіс іш<1 Кеііе-
•У; налв. соч. II, 205 слл.
“) Примѣры приведены у 6. Кго/мМеЛей’а, Ве ашпіеіог. ар. апііуипз ики, ’’гІР1>іае 1907. 9 слл.; /?. ПЧив Л’а. Ашиіеіиш. С/пЦа II, НПО, 219 слл. и Н. Пшг-явУ,еп’а, ТЬее. іім^иае )аі. в. ѵ.
внит, а именно вторичный, регрессивный характеръ подобныхъ предметовъ, завиеи-
82
свое начало еще отъ латинскихъ грамматиковъ ’), повидимому, начинаетъ вытѣснять всѣ остальныя: за производство термина аішііоіигп отъ глаг. апюііог высказываются, иапр., О. 8сІігайег *), А. №№е 3) Ай. ЛЪІ*) и др. Дѣйствительно, семитическія этимологіи представляются слишкомъ натянутыми, какъ съ точки зрѣнія языка, такъ в въ культурно-историческомъ отношеніи: уже 1. біісіешеізіег Б) показалъ что римляне во времена Баррона не могли заимствовать этого слона у арабовъ. Еще фантастичнѣе сопоставленіе нашего термина съ ассир. Ьиііа-атёіи, эпитетомъ одного взъ дѣйствующихъ лицъ эпо<а о Гильгамешѣ, сопоставленіе, сдѣланное однимъ изъ нынѣшнихъ „панвавплонистовъ** •). Столь же неудачными нужно признать попытки объясненія этого термина ЕогсеИіпі 7) (отъ слова аіпніа, собственно Ьашиіа—янтарный сосудикъ, ведрышко), Ь. Сесі ®) (взъ апютеііші превращеннаго народной этимологіей въ апшіеіііт подъ вліяніемъ глаг. аіиоіігі) в друг. в). Наиболѣе пріемлемымъ является, на мой взглядъ, предположеніе, высказанное недавно К. ХѴііпзсЬ’емъ; онь возводитъ лат. апиііеіпіи къ аіипіши (изъ греч. то арДоѵ), обозначавшему „крахмалъ", одно взъ излюбленныхъ средствъ античной медицины ,0). Къ этой интераретаціи присоединяется и Г. Бѣпізсіі ’•). Дѣйствительно, хлѣбъ, особенно пшеничный, играетъ въ народномъ суевѣрія выдающуюся роль именно въ качествѣ средства отъ порчи, сглаза и навожденія: его привѣшиваютъ въ шеѣ, кладутъ въ кар-мапъ, держатъ во рту, прячутъ подъ подушку ’-).
') Согр. Лозз. Іаі. II, 473, 41».
*) Неаііехіѣ. д. ійц. Дііегіипвк. 729.
а) Ьаі. скула ХѴйгіегІі. 27. 38а. 866*.
*) Віе Кеі. іп Оезск и. Св^еи-. I, 447.
л) Кейочѣг. Л. Ѵеиівсіі. МргдпМіпА. (Зе*. XXXVIII. 1881. 140 си,
®) Гііідат. табл. I. 601, IV, 1. 6 (КеіІіизсЬгіМ. ВіЫ. VI, 1, 126). ѣехіе. 8. ѵ.
•) Всп&’і. Аіин/. Иші, 8сг. V. ѵоі. ІП. 1831. 615.
я) И«<Ме, тамъ же,
") СІоИа П. 1810. 224 си.
") Тахъ же, 398.
’*) См. Н. >ЪсЬтіІІег, Вег АІег^ІапЬс Лея Мііьіяііег, Вге&іаи 1858, 349; ВеиІзсЬ. АЬегрі. § 175. 452; вгімігя О. М. 111. 460; С. 31. Иічів, Сегнтніп XXIV 85, § 61, 66: і*. АІргпЪнгд. МуіЬеп и. 8а/еп Тугоів, 2<ігіс1і 1857. 349 сл.: К. Н-Ітиі Сівіпи, Х|.П. 76 свх. 88 слл.. 104 елд.; Л’йвиі. циг. соч. ІЗі, 466; V. Ми* о. Ва? (5гаЬ пів Ті-ч-Ь. ІИогІег п. ЛісЬеіі, 1910, 79 см.: И. Ф. Сумною, Хлѣбі. «ь обрядахъ и пѣсняхъ, 1885; (і. Ріігё. ВіЫ. беііе Ігмі. рор, 8іс. XIX, 13 с-х; ЛГ. Норгг, НеіІЬгиіе. ГеДзсІіг. Негпіаті Вная іп Ѵогіля гиш 70. СеЪигІзІ.
83
К Классификація амулетовъ недавно установлена IV. ѴѴипсІѴомъ. фнъ различаетъ четыре главныхъ формы амулетовъ: 1) части человѣческаго тѣла и ихъ изображенія; 2) фигуры животныхъ; 3) амулеты, связанные, благодаря ассоціаціи идей, съ первичными миѳоло-уичсскиміг представленіями; этотъ классъ, охватывающій предметы растительнаго и минеральнаго царствъ, распадается, по ЛѴипЛ’у, на группы^ а) объекты, играющіе роль въ волшебствѣ, и Ъ) объекты, имѣющіе религіозно-культовое значеніе (символы и г. под.), и, наконецъ, 4) писанныя магическія формулы („заговоры") * 1 *). Слабая сторона этой классификаціи состоитъ, какъ мнѣ кажется, въ опредѣленіи третьяго класса: ассоціативные мотивы могутъ характеризовать собою и остальные классы амулетовъ. Я позволилъ бы себѣ, поэтому, предложить слѣдующую классификацію амулетовъ (преимущественно
1) Объекты неорганической природы: металлы3 * * * *), камни8), стекло*)
ѵігіш., НатЬиі){-Е--і|>г. 11'08, 163 см.; ЕІд. НсиіспІіідМ, ТйІ (гаі.яп ош ирркош-аіоп оГ Пкгашепіаіа Маіііііег, Ііррзаіа, 1908, 137 слх.
') 11”. инт. соч. II, 207 си.
I •) Звонъ металла, особенно бронзы, счиіалон а-гілат-м; тшѵ різорзтшѵ, бить можетъ, потону что она изобрѣтена самішъ человѣкомъ и незнакома духамъ ста-рилы, которые избѣгаютъ ея, нв обладай водъ нею канавою властью. Колокольчики бубенчики ка античныхъ амулетахъ составллюп. обычное явленіе у Еаиіу-Ѵікхопѵ, I. 51; .Мні, І'Ьег <к’п АЪегуІаиЬео <!ез Ьозеа Вііскз Ьеі <к-о Аііеп. 8.-1І. &сЪ* Ося. іі. Ж®. 1855, 79; «Г. Тіч/тапп. МІнчгне. IX. 1898—18ДО. 64; Не-
'птЪѵгд-^дІіо, Лісі. ПІ. 2. 1197; А. В. СмЛ, Н. 8. XXII, 1902, 14; В. ИніисА.--Апііі. к 2аиЬег#егаІ аиз Реграшои. АгсІі. .ТаІігЪ.. КгваихипрбЬеГь VI. 1905, 38; ЛгсЪ. С. АIV. 1905, ВеіІіеГі, 18; Г.'ТГд,Чсги, Воппег ЕаІігЪ. ГХМІІ. 1909 266 с.іх.: Для Египта см. е. Вѵътпд ипй -Г. Сирагі, ХеНвскг. (. Аеддрі. XXXIX, 144 слл.,
ДМ остальныхъ племенъ—8. 8сІідтапи, Иег Ьове Вііск П. 274 слл.; язь литературныхъ свидѣтельствъ приведу Аезсііуі- Кері. Я'іѵ. ТЬсЬ. 368, Еигір. НЬез. 806, 7л-
«Иг. Сіігоп. П, 32; изъ археологическихъ примѣровъ—Еоддіпі, Миз. СарйоІ. IV. 256. табл, 59; Ѵйсопіі, Миз. Ріо-Сіешепі. IV, 155, габх. 20; АНі АссаЛ. ІЛпсеі 8вг. ЯП, X, 1, табл. 5, фкг. 77, 79; Бег. IV, III. табх. 19, фпг. 8: Апіід. ВозрН. спи-а^г- I, габл. 9—12а, 19; АЪ/гл. /I. Оин’і. 1878, чабх. 12. фпг. 4. 6; Лакп, вазв.
Соч. 8|- І^іаге, цпт, соч.. пѣм. персраб. I, Дё№ 20, 27, 137, 138; РгіеЛігісІі^ Се-^кіе и, Вгоигео іт Аііеи Ѵгы. ТЙАг 1340 слл., особ. 1374. 1382. 1384: От^тъ ^"нер. Археол. Еомм. 1865. табл. П. фнг. 1—3; 1868, 153, г,рпх. 4; 1880, табл. I.
^,г- 1, 17; табл. Ш, фнг. 2—5. О другихъ предметахъ изъ металла, какъ-то гвоздяхъ, иглахъ, псрсгнпхъ и т. х. см. КнІінегІ у Рпн/у-В'ізяоив, Л , 2374; НчЪеп-•°К Лійен. Мін. ХХѴП. 1902. 229, В. АгсК .ТаЬтЪ. Нг^.-НеіС. VI,
42 си.; Е. и. ЗІагнЪиП, Е. И. 8. XXIV. 1904. 323 с«.; И милей. В. рЫІ. ІЕ.
• 6*
84
2) Объекты органической природы:
а) вегетативные объекты:
а) растенія и ихъ элементы'),
р) растительные продукты (зола, нить, сѣть, узелъ, одежда льняная, вино, масло, хлѣбъ и т. д.) 3 * * * * *)
Іі) зоологическіе объекты:
а) животныя п члены животнаго тѣла (рога, зубы и ми. др,) 3) животные продукты (яіщо, молоко и др.) •)
с) человѣкъ:
а) человѣческія изображенія:
XXV, 19(15. 1072 сл.; (і. Кгараівсіѵк, цчт. соч. 25 сл.. А’. Лсіірмвн», Ц, 6 слл, 229 сл. п мн. др. О водѣ си. I. Сіо!<І-Лиг, ѢѴивлет аШ ІІЦшонеи аЬ'итЬтеініев Мніеі.
Лі-сЛ. С- Кіг; XIII, 1‘І1О. 2" сдд.
•>) См.. кромѣ приведенныхъ выше труденъ, (•. Кгораіяскек, 24; Кеіъдташ-. П. 24 слл.; И. Ф. Сумковъ, Культ. лере-аь 390.
*) См. V. Вчгіеіп. Ме<1ігіп 4. Х'аѣиггоікег, Ь-ірх. 1893. 43; &1гдтаип, II, 42.
*) Срв., «ромѣ общихъ трудовъ о іюли растеній въ релпгіламыхъ обычаяхъ и суевѣріи древнихъ нариовъ (см. ниже, гд. IV слл.1, еще слѣдующія сочиненія; Иіе<-* у РамІу-ТГ/вяоіеа. I, 51 слл,- ѴЫекег, КІ. Всііг. III, 20 сл.; ТисЛніаічі, Шіинне. ѴП. 24! емц С. Ѵпуг, ХЪ»гпІ. <!₽з >Ь«е1я1(ес5. Нв«'І 1884, 60 слл ; Ѵ»Ш,-
Ѵсуег, ВеиѣзсІ». ѴоИкаЪегкІ-3 06 слл.; (. КгораізсЪек. цит. соч. 20 сл.. "соб. 41 слл.: ігіідттиі, цпт. соч., П, 49 слл.; Н. Ф. Суяцовъ, цит. соч. УвАё 6. 30 (стр. 101), 55, 57, 91, 175, 188; язь старыхъ сочиненій Кгораіисікк указыва г Ленс/мт. Се ѵеееѣаЬіІіЪи» шаціав. ТѴіиеЪсгиас 1700; -V. Р. Зіепіг, 1)е ріаьиз циав а<1 геш ша^ісатп Гасеге сгебійегипі ъНсга. Ілрзіае 1705 (этихъ двухъ квитъ я водъ рука «и ве имѣлъ).
9) О золѣ п Углѣ въ роли амулетовъ си. Хм&гесігі. 7иг Ѵоіквк. 316, X 13; 318, Д« 44: Псі/дтипп. П, 92. 85 сл.; Н. Ф. Сумцовъ, XX 127, 170. О сѣта— Л. Ф. Сумцовъ, .<ицііи. слои. Бринг. и Ефр. в. ѵ. Обь уздахъ и нити Р. ІГо/ /сг?, Гя'іеа и. Кюоісо аія АшпІеПе. Лгеіі. /. І?Ж ІШ, ВсіІіеЛ (1007), I елллдля Египта ѵ. Віыпи], тамъ же, 23 слл.; Ргаівг, Катепи 4‘ог, I, 319 слл.; Псіідпшпік II. 94 сл., 228 сл. Генезисъ мистическаго страха передъ узломъ П. Ф. Сивцовъ, Ку --т. переж. № 117. объясняетъ тѣмъ, что первый завязанный узелъ зппыенопатъ сон о большой прогрессъ въ развитіи человѣческой культуры. Срв. еще объ узлахъ- П. Ч-Ломялт.-кій, -Зпиграф. втюды. 17; Аѳанасьевъ, Поэт. воззр. ІП. 429 слл.; ДЛТк.ч- е. 1895, Л&.Ѵ 8—9; Кгора/ье/кк, 35. г> сакрадыкіжъ значеніи вина въ древносі- -К. КлЛег. Сіе ьакгаіе Ііеііеиіип^ 4ев Меілез. ѣеіюмдіък. Гегвискг м. Ѵогпе-Ьіііси, IX. 2. О роли хлѣба въ вародномъ суевѣріи см. выше.
Литература по этому вопросу приведена была уже во П-ой гд.; си. теп ь. главны»і, образомъ, .•іеііднччі». цят. соч. 11. 112 слл. и В. П. Клингеръ, Жи- >-ное въ пягпчномъ п современномъ суевѣріи, раэ*>ш. < жертвѣ волосъ иа Восі ѣ см. К"гПЛаччп, Веяіо агеЬ. НеиН.9 62 сл., 122 сл.. 197 слл.; КсІиѵаПу, Ь«*о-Кгіе^аК. 69 слл.- 1. ОоІгЫЛег, Мойатшегі. 8іц4. I, 247 слл.
— Ъ5 —
ха) мпеичѵскіе образы в историческіе дѣятели (Елена, Сократъ, Аіексиндрь В., Вергиліи) Ч,
а?) святые, религіозные дѣятели, высшіе іерархи э); 3) органы человѣческаго тѣла (глазъ, фаллъ в т. д.)1), у) соки п выдѣленія (кровь, моча, слюна и т. д.) •);
3) Магическія слова и фигуры (свастика, квадратъ, кр}гь, отдѣльныя буквы, заговоры и т. д.)5).
4) Волшебныя числа *)•
5) Божественные п демоническіе амулеты (Пріапъ. Гермесъ, Нанъ, Гераклъ, Сераписъ, Горгона и т. д.)1).
I ) См. Беііцчітіп, И, 301 слі.
V ) Тамъ не, II, 324 см.
») Литература ію атому вопросу приискна была выше; срв. еще В. АпЛгсе, РГвпвгІ-.рпчі-Іі.кІ ! аіз 'Гсіпк/еіааае. ЗНігіскг. ііч І'Л. С- Гоік'і. XXII. 1912, 1 см.
&йіиг, „НяагорГег" у Раиіу ('Жй’оютТ-КгсН, ѴП. 2105.
♦) Кромѣ упомянутыхъ уже трудовъ, сх. Беіідитпн, Ц, 207 слл.
®) О магическихъ знакахъ (уяртхт^рг;) п заговорахъ сх. Кгораі^скек, цит. соя. 28 си. .УЛдииииі. П, 292 си., 297 слл., 338 см., 374 слл. и приведенную тамъ литературу. Объ алфаввті.—А. ІііеіегісЪ, АВС ВсііЬіииІег. ВКеіи. Ліи*. ІЛТ, 1901, 77 си.; НйІ*еп, ВСнн. МШ. XVIII, 73: 11. В. Брюллова-Шаекоеъская, Гермесъ, 1911. Ій 3, 02 слл. <• русскихъ заговорахъ и заклинаніяхъ см. сборники 3. ЗІии-ю$а, И. Еіришнко. Е. Романова, В. Доброволъекаю. Б. Гринчекка, А. В. Ве-елумва и др.
“) Ср. по этому вопросу Н. ['венсг, ВЛсчі. Ѵиѵ. ЬѴШ. 1 слл., 161 слл., 321 слл.; 1Г. И. Ковсііег, І)іе еішеайізеііыі и. ІіеЫоіпадізсЬги Кгізісп и. ѴѴосІіеп і! йііі-зг. <>гіесЬеп. АЬ/і. 8йеЛя. бе*, А. ІРів. XXI; его же. Пі< 8іеЬеи- іин! Хеии-іаЫ 'Ш КиІіиБ и. Муіііиз 8. 6г., тамъ "КС, XXIV (срв, РМЫ. V К XIV, 360 слл); Піе гіііД 40 ип ііІаиЬеи, БгаисЪ и. 8сІігіПіит (1. 8етіІеп, тамъ же, ХХѴП. 1909, 91 слл: -Г. НеЪп. Веірг. Яъіі. БЪц/. П. 5. 1907; БоЫиІісг. Хаіііеи іш то-Ьд-ч Ѵоікьрі. Аи*7аш1, 1884. Д& 17; Беіцрнинн, П. 259 слі. в Рчніу бТГі-лоичі)-ЖгеИ.. ѴП. 2517.
Обереш въ образѣ Гермеса, окруженнаго рогами нзобиліа и украшеннаго вогозислеііні.гми келокольчпками; ВаЪеІоп-'ВІипскеІ. Саі. Іігои?.. аиі. ВіЫ. Хаі. 160; 6. ИеіиисЛ, АлГм]. паііои., Мияёе бе 81 Ггеппаш-ен Ьауе 83; ЕнсНегісЪ*, бегаіе ч- Вгопіеи іш АП. Миз. Л 1833 а. Амулеты въ видѣ демона Фобоса: ІГоІГегз, Волтег .Ві/ііЪ. 1909, 269 слл. Поразительный примѣръ Гераква въ родп амулета у Л»»Лгі’я, ^ййт. 1138:
і» «5 А-ц емі; азмлчак ’НрххН,;
еѵВіад хиііхгі, ]»4ЗДЧ хіз*т«> ѵ.і7.оч.
® Горгоні; ЗіИгАКб^ег. АгЛііоі. Ееъіу. XXXIX. 281 слл.; биегІссТісн*. Воппег ^о/ігЬ. ХІ.Ѵ1. 26 слл.; его же, Мейнзепііаирі ѵ. Віагіасиш, Воал 1874, Тічіипипп, IX, 155—165: II'. Н. Вовеіиг. (іогуоиеп и. VепѵаиЛез. Ьеірг. 1879, <8е-*,Я’авя»і. 1], 305 Г'игіи'ічдіег у Ко'с/іег'а, М. I... I. 1701 слл.: О. бпгуре.
86
Вѣра въ дурной глазъ и обереів—одно изъ древнѣйшихъ и наиболѣе стойкихъ вѣрованій всего человѣчества, продолжающее и до сихъ поръ мощно царить надъ умами. Генезисъ этой вѣры особенно ясно раскрывается намъ благодаря новѣйшемъ изслѣдованіямъ цф. тальмолога 8. Йеіівпіапп’а * *)- Выдвинутая имъ въ 1910 году теорія „сглаза" сводится, въ существенныхъ свонхъ чертахъ, къ слѣдующему. Существуетъ въ народной жизни два ряда наблюденій.- во-первыхъ, группа неправильно интерпретированныхъ анатомическихъ, физіологическихъ и физическихъ фактовъ, касающихся человѣческаго п животнаго глаза, и приведшихъ, въ вовнѣ концовъ, къ представленію о глазѣ, какъ „зеркалѣ" или сѣдалищѣ души; во-вторыхъ, группа наблюденій, сдѣланныхъ некультурнымъ человѣкомъ въ области психической жизни (гипнотизмъ, внушеніе и т. д.), не поддающихся его пониманію и, благодаря тѣсной связи ихъ съ зрительными ощущеніями, возводимыхъ къ вліянію „дурного глаза". Первобытный человѣкъ рано подмѣтилъ, невидимому, необычное выраженіе глазъ у лицъ, обладающихъ силою внушенія, равно какъ и все значеніе этого фактора въ явленіяхъ гипнотизма. Отсюда мистическій страхъ передъ дурнымъ глазомъ, въ которомъ некультурный человѣкъ видитъ единственный источникъ безконечныхъ людскихъ страданій и гибели животныхъ и растеній. Нѣтъ такого существа пли такой вещи въ мірѣ, которыя не подвержены были бы ужасающему воздѣйствію сглаза. Въ одной польской повѣсти отъ недобрыхъ очей пана засыхаютъ деревья, и на морѣ поднимается буря. Всѣ люди бѣгутъ отъ яего. Въ отчаяніи панъ вырываетъ свои глаза и закапываетъ нхъ въ землю. Когда впослѣдствіи слуга нашелъ зарытыя очи, они горѣли, какъ двѣ вѣчи въ ночномъ мракѣ, и едва свѣтъ ихъ коснулся его лица, слуі упалъ бездыханный ’).
6г. 11. в. 116. 902; ІѴимІГ, II, 308; Яіедісг у Раиіу (Ѵ^ока^КгцН, ѴІІ. 1630 і л . главнымъ образомъ 1650 с«. О Пріапѣ, Папѣ, Сервлисѣ п др. 8с!ідтапп, II-317 ыл.
*) См. иеадиодрагио уже тіігтпроітшвое мною изслѣдованіе его: Бег Ь6?е Вііок исЛ ѴсгѵаііЛеа. Еіи Веііга^ аиг СеасЬісІіІе <к® АЬегрІаиЬепэ аііег Яеііеи и. Ѵ<1 кег, и, 117—175.
") Аѳанасьевъ Пот-гич. воззр. I, 175. Послѣдній ошибочно объясняла происхк детпе вѣры въ сглазъ культомъ соллпд а іро ы (тамъ же, I, 172). Первобытная и ыоноэогіз, къ которой правильно возводить вѣровати, п зурной глазъ Н. Ф. Суу-«оег (Культъ переживанія, >• 104), все-така на разрѣшаетъ, иа мов взглядъ, коренного вопроса о геаезпеѣ самой пдеп іизІоссЬіо: чуть лп не во всѣхъ языкахъ иіі-
87
| Мяѣ остается еще сказать нѣсколько словъ о тпАкезигнап. По формѣ и матеріалу, изъ котораго сдѣланы эти предметы, они могутъ быть безконечно разнообразны; по своей сущности, это—средства или орудія первобытной магіи. Новѣйшіе изслѣдователи различаютъ двѣ
Ьриввозомя этого суевѣріи связывается съ зрительными ощущеніями (срв. Х&д-, Вег Ьбве Вііск, I, 12 сл. п таб.т. ка стр. 48 слл.).
| Литература о сглазѣ и амулетахъ громадна: до 200 сочиненій указано въ № 8 Хс?"'*'"’ ла 1^95 г. Я приложу здѣсь лишь важнѣйшіе, главнымъ образомъ новые трудя »ъ виду того, что увазанія на этотъ счетъ, особенно для кудьтурпыхъ народовъ Европы, дая:е у КіораІясМсв, 8еІідічаип’а и друг. далеко ве отличаются полнотою.
Дм античнаго міра: V. Ракп. ІЛіег йес АЪегдІннЬеп йеа Ьёзен Вііска Ъеі Йеп дііеп. Вгт. 8аск« (іек. Л И7».?. ркіі. Ыяіиг. СІ. VII. 1855; Ііигідну, РЬуІасіеге ЯІешимІгіі'п. Йег. <:(. дг. IV, 1891; 11. ТРЯпяск. Апіікез ХапЪегхегЭД ааа Рег^а-иоп. ЛпЛіоІ Р<ЖгІ>. Ег^АалиіідвЬеІі VI, Вегѣ 1905; его же Веімйяппопіса. ЛтЛ. [ ВкР. XII, 1 слл.; А. ЛЫ, Оіе Ароіоріс Йез Арпіеіиз ѵов Майаига, ЦЮкэти 1808: К Яіе^ У РаиІуЛѴкзоіса. I, в. т. АшиІеН в АЪег^іаиЬе; Р. Регйгігеі, ВчН. сог-гг.р. кеіі. XXIV* 291 слл.; Віеі'ікоіѵякі, Мніосѣю. Егаиоз XX иійоі). 285 слл.; И"о7/ега, АкЪ. /' ВЛІ 1905 ВеіЬеІС, 1—22, Вони. ЛіЛгк. 1909; Вгирре, <>г. М. и В(і. II, 885, 894 см.; .V. Зігіюнгд. Еп» #пояіізсііс8 боійятиіеіг аиа <<еі)ер- Вани. ДакгЬ. СШ. 125 слл.; ЛигетЬегу-ЗадІю, Віеі. я. ѵ. ЕазсшвЫо; А. Вісіггіс/і, АЬгаіа^. 8іий. х. КеИ^іоа^. йея араіеі*. Аіі. 1891; П. Веіігепкігіи, Роітапбге>. 8іид. г. рте Ь.-адурІ. и. йгОЬсЬгі»!). Ьііег. 1904. особ. 291 слл.- В. ЯсЫѵткспі'Т. АшиіеНея Ъугапі- анс. йеЛіпбз 4 сопіЬаиге Ісз тпяІёГ. еі 1с= шаіайіез. Яег. ёі. дг. V, 1892; Ы. Кгараізсккк, Ве аоиііеіопіпі орий каеіциоз ини сарііа Йио, Вія».. Ьгуріііае 19и7; В. ЛсиЪяег-В. И-’йімсЛ, Сііагшя апй япіиісЬ, Назкпдх’ Цісі. оГ Веі. аг.й ЕіИіев; В. М. Нри-. дни, Греческ. заклятіи и амулеты ивъ Южной Россіи. Хурк. Мин. Нау. Прося. 1889, дек.
Дм Ищій: ІК Сгойке, ІЪе Ропііаг Кеііз. кай Еоік-Ьогр оГ Хогііі. Іп-Ііа. II, I си., 259 слл.
Для германскихъ племенъ: ІСчіІкс-Меуг, Ііеіііаеіі. АЬегі 1. <1. «іе^еи.»’.3 рлваіш;
Ві погііівка (ііі'іін'вкіеаіеі'піі. Дціікн-'ігіЛ ріг &хгіді XIV, 2; V.
Ло,ііеіікл, 8<і]^ийеііз уха осѣ Тога Ііатшаге. г®. Рт{'. Ті<Ы‘г. X, 277: А. Тйіе, ТЬеи,. Аппііеів. АсоГа Іогг 1895, 61 слл.: Кинге, Вег ВігкепЪезев, Ееійен 1900; Реі-г^ен. Віе РГегДекорГе аиГ йеі< ВаиегиМйінепі, Кіеі 1860; КппиІІсід. 1<уушпдя-втеаеп 1878; Е. Ѵоцк, Ашиіеііе у Ночр^'я, Неаііехік. Й. бепппп. Аііегіишбк. I, №11, 80 слл.; его же Вбзег Вііск. 1Ь. II, Г312, 304 сл.; ЕеіѢегд. Вег Ьб^е Вііск іп вогйіаеЪег СЬетВеГегинд. 2'!іІ’>скг. «Ісв Гег. /. Ѵаікзк. X!, 1901, 804 слл.; ера. ХПІ,
Дм др. Египта: Ъедое. Піе АІадіс Іѵопез оГ Піе МійЩе Епіріге. Ргос. >Чиг. ВіЫ. 4г«*. ХХѴИ, ізо щ, 397 си.; ХХПГГ. 15$ сдл.; .V. Ѵчп«і/, тамъ же, ХХѴШ. 83 си,- пг „ Вйи'ид. Агск. К1Г. ХШ ВеіЬеН 23 слл.; А. Піг/Іентчі. Веі. й. ^1. А<“ртріег 161 слл.: его же Апшівііе й. аіі. Ае#. Веірк. 1010: Н. 8екН(ег, Віе **чіяіеЬиі1к еішдег ХІишіеилтцІеііе. Хсіі^Лг. /. Ледурі. 8рг. Х1.П1, 66 си ; С'нрагі, Іиіе «І’апшіеіі'-я. 2>НксЛг. {'. АсуурІ. 8рг. ХІ.Ѵ. 14 слл.: Лііее 6геи(сІІ. Апт-с 8с*гаЬя еіс. Гот ІЪе йе^еазей. Кес. ігаѵ. гЛ еіе. XXX, 105 слл; Ьс/еЬиге,
, — —
основныя формы примитивной магіп: активную пли позитивную (чародѣйство, колдовство) и пассивную или негативную („табу'). Каждая изъ этихъ основныхъ формъ въ свою очередь подраздѣляется на три вида сообразно тремъ идеямъ, лежащимъ въ основѣ магическихъ пріемовъ: принципу сходства (симпатическая или гомеопатическая магія) закону непосредственнаго перенесенія (контагіозная магія) н принципу противоположности (знаитіопатичоская магія), чті> наглядно можно представить въ видѣ слѣдующей схемы *):
Іе Висгаие. Л)*ЛГ«.е. X, 67 < лл; ^циіег, Ііок ргоіесіеаг Де ГЬірророіаіиі.:. Яес. Ігаг. теі. еіс. XXX, 1808. Іо сал.; Саіаіо^ие ^пёгаі йі* а*іі'|иікё^ ёрурі. <1п шиьее ди Саіте XX ѴШ: (і. А. Веівиег. Аіииісііев, Іл Саіге 1807.
Для Ассаріи и Вавилова-, литература такъ обпгаряа, что я могу сослаться лшщ не книгу V. Аазігок'а; ТЛе Кеѣ ВаЪуІошепз п. Лнкупслн (нѣм. переработка эизчиі. дополнена авторомъ) I—П и па обзоры ассиріологичесБой литературы въ вурецыахь; Огіеніаі. ВіЪИчуі-арІые. Хсііэскг. С- Аввугі&одіг, 2еИіЛг. <!. Л. Ыпгдсмі. Сня., Ніѵівів іігдіі ЬНіиІі Огіен(а/і и т. д.
Для др. евреевъ: А. И. Кенпиід, Исі. оГ іііе ВіЫе еб. Ьу А. Нм^іпдв. ІП 1800, 869 ыл.; Пге Ле*й1і ЕисусІораеОіа, I, 1901. 516 сал.; X, 1»й 21 слл.: I.. Еіѵюіег. Оае Ъозе Аікге іи Раіавіша. Хеііксііг. ііез ІкиіасЛ. РаКііІта-Теге^ ХИ, 1889; ііѣ бігамЛ Апіиіеіѣе уиіѵе саЬ&Ііаііуие сопіге Іе шаиіаіз осіѣ ѵ ятчиі. йк І>іуігІечнііГв. V. Еегіе. IV, І’лгік 1872. И'. 1. Уа*Л, НеЬгелг Апшіеі ацаіпві Віаеазе. Рпіс. 8ос. ВіЫ. АгсЛ. ХХѴІІТ; Іі. (гоіікеіі, К’оіісе зиг Іез ащиіеі-4оа уийёо-агатёеппев. -Г. ««. ІІЮ7, 2. Хів остальныхъ семитич. плекевъ; Еіш ага-ЬічсЬе ХаиЬегіоітеІ иеее’1 Ьрііеряіе. X. А. XX, 1907.; С. Іі. ѣесі-ег. АгаЪ. лсЬіііѵ шшЬег. АгсЛ. і- ИН~. XI, 1907.
Для римаш-нахі племенъ: В(11иеіі. Агииіеіі ііаГкіиі апіісЪі е соніе: ,ю-
гаиеі 1900.
Для славянъ: Н Ф. Суяімнп, Культурный переживанія. ДёЗё 29 — 37 (здѣсь, впрочемъ, авторъ смѣшиваетъ амулеты съ ткліемаиами), 104, 117, 191 и др.; егі іе Личные обереги отъ ігла.а. Сбоуичк:- Хари:. Псіііир.-Филгіл. О-ва 1896; еп " ст. въ ЛЛ7«я7«г, 1893, М.Ѵ 10—12; М. Ськомвъ. Жу/лі. Мчн. Нау. Просв. т. 24.», 1893 и Труды См’і. Кѵм.'і. I; ХіЪгі. Хегват рогег еіс. Ргаііа 189-1, 44 сал,; А. 7»«-лові. С лѣды языческ. культа въ руссъ, народныхъ домашнихъ украшеніяхъ. I'/--Вѣешк. 1906, кя. 7, 66 слл.
Для цыганъ-. Н. г. Н'/^Іоекі, ѴоІЬе^ІаиЪе и. геіф. Вгяисіі 6. Еі^і-инег, Ібэі; его же ЕаиЬег- и. 1‘с8ргесІиіиі'в-1<’огше1іі д. Тгапзліѵ. и. Зійип^аг. Ядесипег 18ѵ3.
Объ амулетахъ вообще: Я. &АміТ-. Агаиіеііе и. 2яп1>пеііПеѣ АгсІі. [. Аі-Іг11-роі. ХХП; Р. 8еІяНчІ. Ьа реіиіиге еі Іе іпяиѵаіз «еіі. Ліг. ігай. роу. ІП 1887, ІТтЫші. Ма^іс кагі Геіізііізт. 29 слл.: ІГ. П'хчіІІ. МуіЪ. и. Веі. II. 202 елл.; 8'і‘- • гнапіі, Оег Ьбме Вііск. II. 3 слл.: А АЬі.. Аюпіеіѣе въ Кеѣ іа ОеасЬ. и. Цндея*-I. 147 слл.; Е. Еегі/ти- и. Іі. ІКііивсЛ. Сѣагшх агкі агоиІеС? у НнзИч'/і'а. Ьісі. оі Кеѣ кя<1 Еіінсз-. Е. Мѵук. Ѣпшіеіи у /Л.иук'а, Ееаііехік. й. дегш. Аіск. I. 80 < -V.
') Срв., пока, А. С. ПіШѵн. ХІа^іс агаі ГсііяЬізпі. 1 см.: А. С. Ет^г, Ѣ -іигек оп СЬе Гагіу Ніаіогу оГ С!іе Кіирэііір. І.оиѣ 1963. 10.
89
Активная Пассивная
Магія
Симпатическая (миметическая,
Контагіозная Энантіопатическая.
символическая
гомеопатическая, и г. А-)-
Вѣра въ могущество магіи и страстная жажда ея воздѣйствія коренятся, прежде всего, въ общемъ міровоззрѣніи некультурнаго человѣка. Анимистъ, онъ представляетъ себѣ, напримѣръ, смѣну временъ года и связанную съ нею жизнь рестительнаУо царства, какъ результатъ періодическаго умиранія и возрожденія земледѣльческихъ божествъ или демоновъ. Отсюда многочисленные весенніе и осенніе обряды, основанные, въ большинствѣ случаевъ, на принципахъ симпатической магіи. Схожія дѣйствія вызываютъ и схожія явленія. Оттого, чтобы воздѣйствовать на эти божества въ наиболѣе важные моменты, при посѣвѣ или во время жатвы, первобытный земледѣлецъ прибѣгаетъ зъ торжественному символическому изображенію гибели и возрожденія Аттнса, Адониса, Озприса, Діониса и другихъ земледѣльческихъ божествъ и фаллическихъ демоновъ, геніевъ плодородія. Это изображеніе, по „симпатіи" или, но выраженію V. Нігиа *), „гомеопатіи должно было вызвать пробужденіе и пышный расцвѣтъ всей природа, урожай хлѣба, плодовъ, скота и т. д. а).
Еще ярче обнаруживается идея гомеопатической магіи въ актахъ такъ называемой порчи или навожденія, состоящихъ въ томъ, что жадъ изображеніемъ врага продѣлывается все то, что желательно при-«нить послѣднему, въ полномъ убѣжденіи, что символическій актъ оказываетъ неизбѣжное воздѣйствіе на душу пронзеннаго іи еШ^іо врага 3). Особенно частою была манипуляція „связыванія" души врага посредствомъ волшебныхъ узловъ и петель 4). Симпатическое колдовство примѣняется зачастую въ обрядахъ призыванія дождя: чтобы вызвать дождь, некультурный человѣкъ либо разводитъ костеръ, искусственно воспроизводя въ образѣ поднимающагося къ небу дыма гро-
*> 1'. Ніѣ, Тѣс Огі₽іін оГ Агі. А ₽>тсѣо1с5іса1 иші 8осюІО{пса1 Іпциігу, Іи'пі іэоо, 278, 282.
И *5 Объ гтомъ см. теперь Д/тог. ТЬе бѵМеп Вои^Ь5. НЕ
®) К. №'«н-5<7<, РіііМ. ЬХІ, 1802, 26 сях; срв. ПѴг»»~. АаЬЬгороІ. й. Каіигѵоік.
• 174; Ргпіег, цит. соч. I. 11-1 с.ті.; ІГітіІІ, цит. соч. II. 191 слл.; И. Ф. Сі/.уцоп, пережми. АгМ 104, 119 а др.
*) П. ф. (У/мци^ъ, Кули. переайв. Дё 117.
— 90
аовую тучу, либо обливаетъ себя водою, либо бросаетъ особую фигуру или куклу въ рѣку. Въ этомъ смыслъ сербской Додолнцы, болгарской Пепсруги, украинской Тополи, грузинскихъ Лазарэ, цѣлаго ряда античныхъ обрядовъ и т. д. *). Наконецъ, различные пріемы симпатическаго чародѣйства нашли себѣ широкое примѣненіе въ любовномъ волшебствѣ античнаго и современнаго міра я). Но еще большаго распространенія достигла въ эротической сферѣ другая форма— магія контагіозная, основанная на вѣрѣ въ чудодѣйственную силу талисмана, обнаруживающуюся прп непосредственномъ соприкосновеніи его съ объектомъ чародѣйства. Я лишенъ возможности останавливаться здѣсь на роли волосъ, слюны, одежды и т. под. объектовъ, какъ могущественныхъ талисмановъ, употреблявшихся въ античной мірѣ именно въ обрядахъ этого вида первобытной магіи а).
*) Обь античномъ повѣрій, по котор.іиу путемъ облипанья подою изображая а
божества можно вызвать дождь, см. О. Сгирре, Сгіесіі. М. п. К6. 821, ирнм I.
Спеціатьнын изслѣдованіи о заклинаніи дождя были указаны ныпіе. Приведу еще нѣкоторыя менѣе важныя работы; Тісчііеі Наггіи, Рпік-Іюгв XV, 427 слі., 434 слл: Н. ІЪмг. Лгсіі. С. КП'. ХЦ. 386 слл.; ІП. Оно, Рііііоічунз, ЬХІѴ, 183 слл. Гі
процессіяхъ съ сохою, устраиваемыхъ противъ засухи въ Етвсаві’тііолы.ттііі губ.-С’трн. .члм. д.ія оичс... Кпвкп.т XXV, 2, 132; въ Тіонетсвоьгь уѣздѣ—Кѵ. Р-Эрнстов», Зан. К. О. Н. Р. Г. О. ІП, 143. Срв. «тце Т.иіі, КтагІ/йп. сіпочгчі. ХѴП. 1911. 37.
а) В. Регіо. І)е аиі.циогипі пчрег^ііііопе атаіогіа, ІкурЪіае 1901 (срв, К. ТГЙі* - Ь, В. рійі. ѴогЛснзсЛг. XXV, 1905, 1215 слл.); Е. б'аяТ-,, ЕавпІіепГезІ'- а. Ох. и. Иопі. Вегі. 1901; Ьссгіѵаін у ОатетЬегд-ЗпдІІо, Вісі., я. ѵ. Маіппюпіиш: Ъ. В Ре роеіагиш Котапогиш йосігіпа твріса чиаеьі. мі. 1904.
3) Терминъ сопіа^іопв ніа&іс введенъ первые Л 6. Втхг'тп, Ьесгиге? »и Йіе Еагіу Нікіогу оГ Йіе КіпрзЬір, 77. Подробнѣе о различныхъ фермахъ мапл м. ЛиМон, цпг. соч. I ехц НагІІапЛ, ГЬе ЬгреиО оГ Регзеиз I—Ш, раыйш., Л\ 1Г. ТЬ»ша$, 8іи(1іе-і іи Теггаіпоіору, I Мадіс. Маи. 1904, Лё 107; К- ТІі, Рпѵа. Г1 г Ггергоив <1. Не!. (гІоЬи*, 1.ХХХѴІ, 1904, 20; ІИ ІРинЛ, цит. соч. П. 177
МнЪегі-ІІичіл, ТЬёпгіе дёпёг. <1е Іа іларіе. Е’ЛппЛ: восіоі. ѴП, 1901; 1'. Личу, Ьа гнаніе Йаиз ГІтіе апі.1, 1904; Са/тчІ. АПішІ. ЕапЬегсі, ѣгазіегі 1908; Ъ. Ві’1' Ика аН>а«)іксЪе ЙаиЪегчтевеп. .ГакгиЬег. іі. ІмшІез-ВаЬЪіііегбскиІе Вшіпрев/. 1898, Лі. СиінЪагіеи, Еа шннщпе еі ]а шаріе, Рат. 1909; А. Хѵгеі, ІА таре йапв ГЕ^уріе аис. Раг. 1907 (1Іік<Ѵ Ігиішеі, ѵиідагів., XX); Неіиепииіп, АѣегрІаиЪе. ре-Ііейне ѴѴіьвепбсЬ.. ѴѴппДегзиеЫ 1907; Лг. ЛГ. Реіегмн, Ні^іогізке Ь’огІаеПіпрег В. 283 см.; А. Ргіананч, ЛЬег^І. и. ХаиЬетеі топ йеи аііе^і. 2еі1еп Ьів іп <1іе берси-иаті, 1908*. Срв. также сочти меобозрамук литературу по народной медицинѣ, икт. вапр., работы НчіМЛідггл въ ЛгсЛ. /. СексЛ. А, .ІМі^м и др. (обзоры въ -А" у. ЕІИ XII, 338 сах XIII, 439 сдл.). Для Гуеіип — 1‘. А. Жебемп, Религіо-к врачеваніе въ др. Греціи. С.-П6. 1893. Срв. еще Мічайловскіи, ІПамаистьо, П ? Ммп. О-ва Зюб'чп, Лети-мотанія, ІЛХѴ, Н. Харузичъ. Этнографія, IV и мпог*-
— 91
На этомъ я позволю себѣ закончить первую часть своего изслѣдованія, анализъ тѣхъ глубокихъ и многочисленныхъ слѣдовъ, кото-рЫ<> оставилъ старинный фетишизмъ въ народной религіи древней І’рел.іл- Но фетишизмомъ, какъ мы знаемъ, не ограничивается вѣра дапіихъ предковъ въ одухотвораиность окружающей природы, въ оживленность стихій. Та же жизнь, чтб въ мертвыхъ камняхъ, разлита, по убѣжденію некультурнаго человѣка, и въ мірѣ растеніи ’).
«еленими работы проф. Схаричеик'>-АмПм)гя>і. Спеціаіьно о талисманахъ (веще-ствеинылъ и словесныхъ) см. для античнаго міра: И'. І/еоппи, ТаІімпния іиа^ідие^ ігоиѵіз Йапз ГПе <Іе ТЬаооз. Веѵ. ёі. дг. XX, 1907; К. ЧѴйпзск. Апііке Еішѣіабеіп. Ю. Техіе 1 ГЪеоІ. Ѵогіевд. п. ЦЪипц., НеГі 20: Ішаиііг.. Бег Нисіі Ьеі <1сп Сг. и. К 8іаД. <1. И. 111. 159 слл.; 2іеЪ«гІЬ, Хеие аНівсЪе 1’ІисЬиГеІп. Каскг. (іі-Чд. Оев, Л. ТГг«л 1899; Ъ. ТШегиииЪег, Ьсйсііеп и. ЕІисЪеп. ЛгсЪ. /. ІІК XI. 1907/8. К ІГепіШенЪѵг]. Кщ ТаИйівам. ВІііНег {. МйдКеЛ. Леч ігі&енкінірі. 2епІгаІѵе-геіна I, Вегі. 1909 (срв. ТѴосАептгЛг. Ы. Рініоі. XXVI, 38); ерв. С. Медег, ЛЪег-вкнЪе бев МіііеШіегв, 57 си.; для исторіи идеи о философскимъ камкѣ Кчрр, СемЬ. Л. СЬегпіе П, 155 слл,
") Разставаясь съ областью перемваній былого фетяопізиа въ религіи грековъ, хотѣть бы здѣсь, въ дополненіе къ сказанеому мною нъ I и II главахъ о фаюсн-'ескокъ характерѣ священныхъ столбовъ у семитовъ (*$ігіш, Ъашшапіш и, въ осо-баногтв, щакьёЪоі), упомянуть о томъ, что такая интерпретація впервые, насколько
извѣстно, предложена была ЛАл-еге’омъ (Біе Ріюпігіег, I, 570 слл.) и, подверг-•*'-ь натѣііь рѣзкому осужденію со стороны ВлЬ. ВтіЛ’а, въ вовое время саова ^оеврепіена Венгіпдег'от (ІГеЪг. Лгс1іао1.в 323 см.), 8роег«яъ (7е>ічсІіг. [. аІИечіат.
ХХѴІП, 271 см.), Сигіівк’омъ (Пгдапіі. ВеІ. іиі ѴоІккІеЬен йев Ьеиі. Огіеиіз.
И-, 310 са); срв., однако, ѵ. ВаиНіыіп, ст. Маізіеіпе. РгсФ. ВЕ.а XII п преди-мовіе къ книгѣ Сяг/йч'а, ІЦСгеічтанн. Боішеп, Мазвеіип и. КарПосЪег. 2еііяс}іг. ^ *ЛііеіГат. И'Й& XXIX, 1909, 113 слл. См. но этому вопросу еще б>Лпе/<г1$сЛ-с^'т, Кургоа, 14-1 слл.: ЕегЛтапч, ТЬе 8ери1сфга1 Моишпепі МазэёЬаЬ. -Гоигн.
&Ы. Ёііег. XXX, 1911, 109 си. п К <$е№л, 2п Дег игергйпці. Ве^егПил^ МангеЬеп. ОгігньЛ. Иіпагпігеіічпд, 1912, 119 см.
ЧАСТЬ ВТОРАЯ.
Культъ растеній.
Ілоп. каиг. 32.
Глава IV.
Происхожденіе культа растеніи.
Культъ растительнаго міра представляетъ собою одну изъ основныхъ формъ религіознаго сознанія первобытнаго человѣка, нѣкогда .одинаково распространенную почти у всѣхъ племенъ земного шау. я въ массѣ народа не вымершую отчасти и до сихъ поръ. Такъ, напр., почитаніе деревьевъ является существеннымъ элементомъ языческихъ религій всѣхъ индоевропейскихъ племенъ. У кельтовъ друиды поклонялись священнымъ дубамъ *); у индусовъ 2), литовцевъ 9), дреки, пруссовъ •) существовали священныя деревья п заповѣдныя рощи: верховный богъ бцтгіискихъ племенъ Перкунь былъ, по мнѣнію нѣ
’) Рііп. Ь. и. XVI. 219 слл.; Махіпі. Туг. і!і5$сгЪ VIII. 8; срв. С. Іі . А. лнс. 1901, 213; 19и2, 275 слл.; Е. Лпт/І, С'еіііс ВеБдіоп, 19045, 32, 44. Осло-зочжыхъ тѣсныхъ существахъ, феяхъ и т. д. п заповѣдныхъ деревьяхъ въ довѣріяхъ современныхъ французовъ см. Р. Еёійво}, І.е Го!к-1оге Де Егмпсе, I. 253 сла. 292 слл.
“) Срв. №<сЛонеѴ, Ѵеііс МуіЪоІ. 104 слл., 154; ОІНепІіегд, Кеі, <Іех Ѵе 175 схі_ 255 слл. и особое но ІИ. Сгоо1:е, ТЬе Рориіпт КеІІИоп япб Гоік-І.оге Г ѣ'огЫіепі Іпйіл, ІѴі‘5ііпііі5і>г 1896, II, 83—145.
а) Срв. Етгег, Ье Вашеаи <Гѵг, ІП, 1911, 3 края. 6. Ъ. Ккуігіі-Іч, киіііігу. РогаЛпік Л)а запміиѣби, V, 514. фпс. 155.
•) Срв. Н. ЪиЩе&, 2ит <>0Пеі'{;1аиЬеп й. аіі. І’гсикеп, копі^чЬ. уі’г. 1904, в слл.
93
воторыхъ изслѣдователей, божествомъ дуба’). Въ Германіи почитаніе священныхъ рощъ и деревьевъ сохранялось въ видѣ переживаній чуть ли не до нашихъ дней *). За сдираніе коры съ заповѣдныхъ деревьевъ древне-германское право устанавливало крайне жестокую, мучительную казнь Главною святыней саксонцевъ считался знаме-датый деревянный столбъ Ігшіпкпі подлѣ Эресберга, (н. Зіа&Ьегве), разрушенный Карломъ Вел. въ 772 г. *). Одинъ изъ наиболѣе распространенныхъ повсюду сказочныхъ мотивовъ, а именно представленіе о міровомъ деревѣ, оказывается характернымъ главнымъ образомъ для германскихъ племенъ: скандинавскій міровой ясень Урціігазіі— ппичный промѣръ такого представленія 5). Какую громадную роль вграет ь „майское деревцо1* въ сельскохозяйственныхъ обрядахъ въ Западной Европѣ и у славянъ, показали недавнія изслѣдованія Е. В. Аничкова ®). Культъ деревьевъ существовалъ, повидимому, и у древнихъ римлянъ ’). Въ славянскомъ фольклорѣ растительное царство занимаетъ выдающееся мѣсто. Лѣтописныя извѣстія зачастую говорятъ о
х) О родствѣ др. прус. регсииіз, ли. регсйпаз, латышей, регкипя съ хат. циег-см и ір.-врх.-нѣм. Гогіш (=ЕоЪте) см. ВсгпиЗіСг, Біе ргеиззіясЬе 8ргасЪе, йігаззіі. 1896. 312.; Н. Інаііея, цвг. соч. 17, прп.м. 5.
*) Сгітт, Б. МЛ I. 56 слл.; Ваѵагіа, ІП. 927 сід.
а) бгипт, I). КесМздІі.* П, 39; В’. ЛЬшиІіагИі, Ваишк. <1. Ссгшап. 26 слл.
*) Е. Н. -3/еуег, Лтікоі. <1. Іітп. 25, 312, 311. 318: )/»сй, ПчИгІег и. Ха-еПеп, I, 40.
‘ ‘) (ггііпт, I). II. I. 664 слл.; Е. Н. ЗІсцег, пит. соч., 170, 253, 293, 450, 461 сл.;
•?. е. Нѵіиі, ЙадиізвеичсЪаЛІ. йіиЛіеи. 535 вах: 1/адыіЛагЛ, Ваишк. 54 слл. У- Н. РМІрі.і, ТЬе 5асгей Ттев’ Ь)п>1. 1897, 109 слі; Л -V. СЫЛаЛ, ТЬе Сиіі оГ Оіііп, ЬопЙ. 1899, 72 слл.; Р. Нсггтпгіи ХпгбіесЬе МуіЬоѣ Ьеірг. 1903, 68А слл, 593 слл.: Й»еЛ. .V. ЛІеуег, Міцстшаи. ВС. 474 слл.
с) Е. В. Амчѵкот, В'х пли обрядовая пѣсня на Западѣ у славивъ, I — П, С.-Пб. 1903—1905 (Сборп. Отд. Вуе. яз. и Слои. Имнер. Лкао. Нчук». ЕХХІѴ и ЬКѴЩ). По культу деревьевъ у дрены, германцевъ основнымъ сочкаеиісыъ остается *° Ихъ поръ ЁИаітЬапі^ ВаишкпВ. <1. Сегшапеп. Вегѣ 1875, срв. такае Е. Н. Веуег, МтЙюІ. іі. Сегшап.. 20, 26. 30. 150 сл.; Л‘. Ѵоі/к, Оегшап. МуіЪоІ. 293; Ветп апн, Лпгс!. ІіуіЪиІ. 512 слл.-. Вісіі. _1Л Меуег, Аіідегшап. ВГі, 69 сл. Нѣяо-терыл спеціальныя пяслѣдолайя и сообщевія приведены будутъ «послѣдствіи (напр., ^ІІ19сгІе, Пег Ъеіііре Ваиш Ьсі Кашіегв (Тпроль). Есіі- сііг. Г. ВеиіясЬ. МуЙшк и. ®^<»іАчиг/с. IV. 1859, 33 слх; .Т. ЛГац/.г. Рйапгепкиііиз іи <3аг ЕіГеІ. ЕеіІясТіг. г^-іч. РоИъ!-. VI, 2 и мн. др.) Срв. также Е. Ноиря, кѴаМЪаите и. КиІІигрШпгсп |щ кегшап. АИегІшп, ЙЬавЛ. 1905.
’) См. ВбМіскег, Ваишк. б. Неііеп. 128 слх., 130 схі., 135 слл. и др.;Д. В. Соок, «еп». ЛпрНет аш! №е Сак СІ. Вгг., XVII. 1803.
4
— 94
культѣ деревьевъ и рощъ у восточныхъ славянъ. „Иные кладеземъ озеромъ, рощеніямъ жертву приношаху"—говорить Густянская Лѣтопись. Въ боснійской Пожегонской провинціи еще въ началѣ ХѴІі в священникъ совершалъ требы подъ священной липой; около того же времени въ Россіи существовалъ полухристіанскій культъ рябины Ч( которой говорится въ житіи св. Адріана Пошехонскаго *). Сюда же относится обычай „завиванія березки" на Троицу, многочисленные обряды чествованія „майскаго деревца" представленіе о чудесномъ деревѣ въ нашихъ сказкахъ ) и т. д. *). У современныхъ грековъ мы также встрѣчаемъ, напр., повѣрія о нимфахъ, живущихъ въ деревьяхъ н называющихся дрпміями,—несомнѣнно, остатокъ древне-эллинскаго представленія о дріадахъ в) и т. под. Какъ велика была роль культа деревьевъ въ былой религіи арійской вѣтви индоевропейскихъ народовъ, можно видѣть, напримѣръ, взъ того обстоятельства, что иранскій терминъ уагіі—„богъ" означаетъ въ сущности высокое дерево (букъ или дубъ—спеціалисты расходятся въ толкованіи) в). Почитаніе деревьевъ сохранилось у армянъ вплоть но вашихъ дней: въ этомъ отношеніи любопытны, напр., такія вереживанія въ канонахъ армянской церкви, какъ запрещеніе вредить дераиу даже тогда, когда оно явилось виновникомъ чьей-либо смерти ’). Въ Грузіи сюда слѣдуетъ отнести сказаніе о кипарисѣ, чудесно вознесенномъ на небо
') Е. Аіинчх'овъ], Народная поэзія и древній вѣрованія славимъ. Исторія русса лигер. подъ ред. Е. В. Аничкова. А. К. Бороздима п Д. Н. Олсяннко-Кулпи, ю
I. И. 1908, 59.
*) Ср. Е. В. Амтхлп, Весен, обрнд. пѣнія, I, 134 слл„ 139 слл, II, 75, 183, О лавявавіи березки—I, 144, И, 113 сл-, 192.
3) Ср. объ этомъ Л. Д. Лсселовтй, Разысканія въ облв>яи духовнаго ... .аа,
IV, -17 слл,; XI (дополи.) 351 сіл.,-, А. Аѳанасьевъ, ІІоэт. возар. П, 277 сдд.; Н. Дорпбка Чудесное дерево и вѣщая птица. ЛГѵв. Старика, XIX, 1910, 189 см., 281 слл.
*) О культѣ растеній у славивъ см. еще ЗоЬоЛа, Воз11іп$1ѵ<і т пбгоііиіт рг>йапі віиѵапякёт, РгаЬа 1879, раввіт, особ. 5 си; 54 см. А Т. Нлиевъ, Расгптмн'яо царство въ вародиата иоазия, обнчаптѣ, обредитѣ и повѣрилта ва бмгарятѣ. СГ-у-и-за пародки умотвир. ѴП, 1891, 412 слі, IX, 1893, 408 слл.; Е. Еедсг. ЕшЛ йе тпуІЬоІ. Мате. Вей. Лй4. ге/. XXXI, 101 слл.
®) ПоІ.і-гѵ,;, Мйётт; ігі тоі ріоэ тші ѵгштгрілт *Е/Хірит,*АЯ^-<т,ж 1871, 129 СЛМ А. С. Ілтяоп, Мойегп <ігевк Гоікіоге аші Авс. Отеек КеК^іоо, СашЬгій^е Г* 1 * * IV,10, 151 сах; ВегпК КсІиниН, ХеиргіесЬ. Ѵоіквкишіе. А". АиІ/гЪ. Л. М. А1І !$!* «57.
®) И. Я. Марръ, Зап. Вт.. Отд. Нмнер. Русск. Археол. О-ва, XX .1911. 144, црвм. 1.
7) Си. цитируемые II. Я. Марромъ работы Е. Лалаяна и ел. Месропа.
95
ѵ послужившимъ фундаментомъ при постройкѣ первой христіанской [ церкви ’) Голь Чкондндсли въ ірузинской церкви объясняется, по вполнѣ правдоподобному, на мой взглядъ, предположенію П. Я. Марра, переживаніемъ языческаго культа великаго дуба (ікоп сіідіі) въ Мин-треліи 2 э *).
Мы видимъ, такимъ образомъ, что растительный міръ играетъ I выдающуюся роль въ фольклорѣ не только индоевропейскихъ, но и * волусемитическнхъ народовъ (грузины). Но и воображенію древняго египтянина священныя сикоморы рисовались населенными божественными существами, которыя на памятникахъ иногда какъ бы выступаютъ азъ ствола дерева наружу а). Тексты пираиндъ 6-й династіи уігоми-иаютъ объ одной сикоморѣ, какъ сѣдалищѣ боговъ, а Гаторъ полу-чаеть прозваніе владычицы итого растенія *). Слѣды культа деревьевъ обнаруживаются и въ языческой религіи финскихъ племенъ; у эстовъ на о—вѣ Эзелѣ во времена Генриха Латыша посвящены были богу войны Тарапитѣ заповѣдныя деревья, которыя хронистъ считалъ кумирами 5).
I Итакъ, мы впдвмъ, что культъ деревьевъ является какъ бы обычной формой религіознаго міропониманія язычества, и стоитъ только прослѣдитъ исторію религій, чтобы въ каждой изъ нихъ вамѣтить явные и многочисленные элементы этого культа ®). Въ чемъ же кроются причины его возникновенія?
Д Н Н. Я. Маррг, Боги языческой Грузія по древве-іуул. источникамъ. Згігг, вмі. Отд. XIV, 1002, 15 СЛ.
V •) Н. Я. Марръ, Зап. Васт. Отд. XX, 1911, таль же.
э) ОЛѵс/оІхк-КісЪіег, Кургоз сіс. І.ХХ!—ІДІХП-. ЛГ<щр<то. НЫ. вис. I. 121, ІМ слл.; Е. П. РІіі/роГ, ТЬе Засгей Тгее, 10, фпг. 7; АП. Егніан, Ае^урі. Пн К*’27.
В *) С. ВоеПег, Ьаз АедурііьсЪе РапіЬеоп. АтсЪ./'. ВІГ. XV, 1912, 77 слл. Срв. •О вопросу о культѣ деревьевъ въ дрсвн. Египтѣ Н. 8с1иі?ег, Оаз О.яіпь^таЪ ѵ<щ АЬуйоа и. »1ег Вашп ріг. ЯеіічЪг. С АеуурГ. ХЬ, 1004, 107 ель; 8. Й|>ікмсЛ]. Ье «иііе йп иегрепѣ еѣ йе ГагЪгв еп Е#уріе. Ъ'Ачііігорвіоуіс, XIV, 62С сл. 1 попинаемте Ч>всгіанеЕйми падоииикаии священное дерево Богородицы подлѣ МаіагіеЬ въ Егвпт* ѣіагорые изслѣдователи объясняютъ, напъ результатъ прикрѣпленія христіанской яе-тв®-' къ древне египетскому культу дерева въ Иліополѣ (I'. Я. РнІНеп, (ДагЪге <1е I* Ѵіетйе й МаѣагіеЬ, вѣм. пср. 1906; Ьоге(. 8/,Кпц- VI, 99 ель).
А- МігггуйЛі. АІуѣЬоІ ІдГипиІсае Мопит. I, ПО слл.; СлЧгёп. Ѵогі. І1Ь. ИуІЪоІ. 210. 241.
) О культѣ растеній и свааавпмхъ съ нивъ аграрныхъ празднествахъ у совре-*вныдъ некультурныхъ племенъ си., главнымъ образомъ, Етег. СіоЫеп Вои^Ъ, I,
96 —
Основной вопросъ о генезисѣ растительныхъ культовъ досслЬ но вышелъ еще пзъ области споровъ. Одни, какъ, наир., Вйѵіііе >) склонны выводить поклоненіе различнымъ растеніямъ изъ чпсто-прнк-тнческой пользы, которую эти растенія приносятъ людямъ, благодаря своимъ плодамъ. Другіе приписываютъ этимъ культамъ символическій характеръ: такъ, англійскій архитекторъ и археологъ Л. Еег-§ик§о!і а) утверждалъ, чго стоящій въ каыой-то миѳологической связи съ деревомъ змѣй представляетъ собою мужскую производительную силу, а само дерево — женскую. Аналогичное толкованіе предложено было Н. Сіау ТпшіЬпіІ’емъ, по которому змѣи является символомъ соединенія дерева съ конусомъ, которые въ свою очередь являются эмблемами женскаго п мужского пола * 3 *). Къ этой'же группѣ возможно отнести извѣстнаго изслѣдователя семитическихъ религій \Ѵ. ѵ. ВашН&чіп'а. ііо его мнѣнію, напримѣръ, въ кипарисовыхъ, пальмовыхъ и гранатовыхъ деревьяхъ люди стали усматривать божественную силу вслѣдствіе ихъ плодородія, въ дубѣ—вслѣдствіе его мощи п величія и т. д., почену отдѣльныя деревья стали почитаться въ качествѣ символовь того или иного божественнаго начала •). До крайняго преувеличенія доведена символическая интерпретація у \Ѵ. 5с!і«агіг а и Л, Ф. Воеводскаго, выводящихъ культъ деревьевъ изъ почитанія небеснаго или мірпвого дерева, вѣтви, листья и плоді > *о-тораго суть солнечные лучи, облака и созвѣздія 5). Всѣ эти теоріи страдаютъ тѣмъ общимъ недостаткомъ, что придаютъ врядъ ли свойственной первобытному человѣку склонности къ символикѣ слишкомъ односторонній характеръ, сводя ее либо къ половой жизни, либо къ астро-
48 слл. и 111, і слл. срв. также, Ктці, Неі Ашшівше сіг. 136 слл., 503 см і. КггуіііІ.І. Еоіѵ.<у киііні'у. Рогайпік <Пи одпюикоѵ, V, 530слл.-, Е. В. Аніе Весен. обряд. пѣсня, ря«аіш, осой. I, 155 слл.
*) А. ВскіПе. Ргоіёропк-иеа йе ПігёЬчге дез і'віій- 1886*.
’) Е Еегдиямн. Ггее-апд бегреиі Ног$Ъір іп ІшІІа, 1878’.
э) Іі. Сіау ТгитЬиІІе. ТЬе ТЬгевкоМ Соѵепаиі ог тііе Ве^іпиіп^я оГ Кеіік1’0® Вііев. 230 слл.
*) ІИ. с. Еаийі&іп. Зйід. г. ветійесіі. НеІійіопд^е.'сЬ. И, 184 слл.
5) ІИ. •УсЛк’огіг, Іп<1<ъ'. ѴиІкз^ІаиЪе, 1885, 1; срв. сто же Ггзрпш# д. МуіЬ’1-1860, 130 слл.; X Ф. ВпевмНжій, Введеніе въ мноолопю Одвсееи, Одесса 1881, 8Т „въ народныхъ нредаиіяхъ и обрядахъ всѣ деревья, нуегарипви н вообще расте піѣсіо которыхъ нерѣдко являются даже цѣлый рощи, сады и лѣса, такъ же точно, какъ и другіе субституты небеснаго дерева: вѣникъ, вѣпохъ, идетъ и т. д., ыу і'.м” нервпиачально г,писаніемъ покрытаго звѣздами неба, н.тн, по крайней мѣрѣ,«вкі’аиВ квеічесхвмн о немъ преіетавлевінми".
— 97
цомігич квмъ п метеорологическимъ явленіямъ. Такою же односторонностью страдаетъ теорія О. Сгпрре, сводящаго генезисъ поклоненія [ растеніямъ къ первобытному культу огня * *).
I Особое мѣсто занимаетъ гипотеза ПегЬ. Брепсег’а, который, какъ извѣстно, сводить всѣ формы религіознаго мышленія къ культу прѳд-ровъ, единому корню религіи. По мнѣнію Брепсег’а, люди называли себя сначала по миенамъ различныхъ растеній и животныхъ, впослѣдствіи же дикарь, смѣшивающій названіе объекта съ самимъ предметомъ, сталъ вѣрить, что отдаленный его предокъ, прозванный по имени растенія, въ дѣйствительности былъ имъ; въ результатѣ такого неправильнаго толкованія имевъ (тіьиіЬегргеШіоп оГ піскпатез) культъ ігоедковъ переносится на самыя растенія ®). Эта теорія не можетъ быть признана состоятельною уже потому, что каждый человѣкъ имѣлъ полную возможность провѣрить значеніе прозвища на самомъ себѣ или окружающихъ, которые также часто назывались по именамъ растеній и, тѣмъ не менѣе, ничего общаго не имѣли съ анонимнымъ растеніемъ (Л. ІІ. Штернбергъ). Связь поклоненія растеніямъ съ культомъ усопшихъ подчеркиваетъ и Сггапі-АПеп •). Однако, несмотря иа то, что душа умершаго предка нерѣдко мыслится яереселившеюся въ то пли иное дерево, преимущественно растущее у могилы *), выводить отсюда всѣ формы и явленія культа растеній совершенно неправильно.
Ъ' Нѣкоторые, наконецъ, какъ О. Кегп, пытались поставить культъ деревьевъ въ связь съ возникновеніемъ перваго храма въ видѣ выдолбленнаго или дуплистаго дерева, скрывающаго въ своемъ сердцѣ священный фетишъ 5). Хотя эта гипотеза и находитъ себѣ отчасти подтвержденіе нъ выставленной недавно этимологіи греческаго назва
') Ѳгирре, П. 784.
*) НегЪ. Зренсгг. Ргіпсіріее оГ Зосшіодо, I, 337 слд , гл. XXII—XXIII; сра. ной Рефератъ: Современныя теоріи ироисмпданіи религіи и миловъ. (.'лесса, 1908, 16. Л *) ТЬе Егпіпііоп оГ ІЬс Ыеа оі Со(1. І.оіій. 1897, гл. 6 «ял.
*) ИЫкен, Ніі Анітічпе, 75 слл.- Ѵаіін/иігііі, Апі. ѴѴаІгі- Ши! ГеИкиІіе, сл-с; А. КвЪсгліеііі. ІУеіи.МЛ. I. 1854.73 елл^ I/. КМег, ійиъ же, 479 слл.; «ЛичЛ/, РЫоі. І.П1, 1891, 735; «.«*, Ог. ІѴеіІіе^сЬг. 8 слл.. ІіІ/ТГ. ТКангіА МуіЬ.
На П, 80 см.
) О. Кегп у Риніу-ІІ'мчіио. III. 156: АисЪ <1ег Тг.треі Оіеиі «ІоеЬ гппйс1і>( Иеііег тпсЫв аіе хит ВсЬпІге йез Ьеііщеп Вйдез, йаз ѵог йеп ЕіиМэдеи гіег ^№игші|; ІіекаЬгЬ ѵегйеп тиь-;. 8п (НИ <Ьт Ваит віе Ьсітіаііасѣ Йев ілііегЬіШм ® Киііиэ дег Сгіесііеп еіп, аіз \Ѵі>Ъіі)іаив і!е« (іліез. аЬег иісЫ аія ЕеІізсЪ.
аіл АЬЬіЩ Ле> Соііе?. Бег аіодеЪоЫіе Вапщ ѵиг аііст. іи ііеи бл> КиІіЬіМ м ігй, і8і <іиг ег.-іс Т>тріЧ еіс-
98 —
нія храма отъ основы ѵа/о—„древесный стволъ“ *), но зато она постулируетъ бблыпую древность фетишизма по сравненію съ культомъ деревьевъ, чтб мнѣ представляется маловѣроятнымъ и, во всякомъ случаѣ, требующимъ особаго доказательства.
Въ послѣднее время изслѣдователями религіи выдвигается громадное значеніе разнообразныхъ сельско-хозяйственныхт. обрядовъ, направленныхъ къ поднятію урожая хлѣбныхъ злаковъ, ягодъ, плодовъ, гі.омашняго скота и т. д. Мнѣ приходилось уже упоминать о томъ, что симпатическая магія покоптся на принципѣ: схожія дѣйствія вызываютъ и схожіе результаты. Во время майскаго праздника въ селахъ торжественная процессія иаправтяется съ молодымъ деревцомъ, разубраннымъ лентами и вѣнками, на площадь: здѣсь, вокругъ дерева, начнеаются пѣсни и пляски, игры и забавы; къ майскому деревцу обращаются съ жатвами и молитвами объ урожаѣ; дома убираются зеленью и цвѣтами. Въ чемъ же заключается смыслъ втого комплеі а обрядовъ, одного ивъ самыхъ старинныхъ и самыхъ распространенныхъ на землѣ? Наряжаясь въ цвѣты и листья, отвѣчаетъ повѣіі-шая теорія (главнымъ образомъ, въ лицѣ Кгагег’а), первобытный человѣкъ желаетъ принудить обнаженную землю вновь покрыться пышною зеленью. Это минское деревцо первоначально носили вмѣстѣ <ъ листвою и корнями, потомъ оно замѣнено было шестомъ, убраш імъ цвѣтами и зеленью *). Иногда роль священнаго дерева играетъ соломенная кукла или вообще изображеніе аграрнаго божества или демона. Въ этомъ смыслъ древне-греческихъ Адоній а) и цѣлаго ряда другихъ обрядовъ, саязанныхь съ культами Афродиты 4), Аполлона : Артемиды в), Котито 7) и т. д. Подобные обряды, говоритъ новѣйшіе шведскій ученый Е(І. КенісгзкіоМ, являлись не только _заклпнапіі ъ
') О. 8/кгсиІгг, ІЬ вііехік. 855 сл., К. Міітдіг. Іпйод. Рагск. XXI, 300.
*) П-. МаппІшгіІ/,У\'я1й-шЛ ГеШКиІіе, 1.160 слл.; Рглѵг, ТЬе ОпНеп Вой ’і*, I, 196 слл.; П, 96 езд^ ІП раквіт; 8ски<к, Кішііег і пегбівк ГііІеглІиг-осЬ геіірі І№І<ігіа П. віоскЬоІш 1904. 117 слл.: ВаппіиігяІгЛі, бігійеп <оп ѵедеіаііг.піяіадій1-РаіаЪнгеіі, 1907, 193 елх, Тйідат НечіепкиМ. Й&і.гапіепіаіа АіаІіЮіг, 11>|>> 1908. 124.
Си. .V. КЯмыі, бгіесіі. Реви, 384 слл.; В. ПТтмЛ, ГгНІіІш^віёп гіег I Мнііе. 19 слл.; Ѵгагег, ТЬе Соіііеи Віш^іі*, ІП. 115 слл.; В. В. Аничковъ. В, н обряд. пѣсня, равзіпі.
*) Уііччо*, 363, прим. 4.
е) Тамъ же, 117, 165.
6) Таи. же, 183.
') Тамъ же, 438.
^есны или лѣта въ селѣ"; посредствомъ ихъ люди стремились увеличить или укрѣпить жизненную силу, какъ собственную, такъ и своихъ омвшнихъ -животныхъ. Отсюда широко распространенный обычай, пріурочиваемый въ Швеціи и у другихъ обыкновенно къ Иванову дню заключающійся въ томъ, что подлѣ жилыхъ помѣщеній, хлѣвовъ и конюшенъ водружаютъ срубленное зеленое деревцо пли вѣтвь съ листьями '). Въ этихъ предметахъ воплощается, по мнѣнію некультурнаго человѣка, творческая растительная сила.
Я не имѣю возможности вдаваться здѣсь въ критику изложеннаго выше воззрѣнія на сущность аграрнаго ритуала. Я позволю себѣ лишь замѣтить, что, несмотря ііа нѣкоторую неудовлетворительность объясненій Ггаиег’а, Кеиіегзкібісі’а, Е. В. Аничкова и др. въ отдѣльныхъ частныхъ вопросахъ, новая теорія во многихъ отношеніяхъ, какъ мнѣ паяется, является болѣе пріемлемой, нежели ея предшественницы
Глава V.
Обзоръ главнѣйшихъ видовъ растеній, имѣвшихъ религіозное впяченіе въ древней Греціи.
7. Деревья и кустарники.
Дубъ кіегсііз} 8). „Какъ орелъ между птицами, какъ левъ между авѣрямм, такъ дубъ между деревьями, не только русскими, но и вообще «ропейскими, считается царемъ, по своей могучей, величественной
') КеШгяІ-іб/Л, Закгатетаіа М.гІііЯег, 125: Меи <іеі Ііаг іу Ыоіі (Аіп, аи
^кжйа ѵііг сііег спттаг і Ъу“. иіап іваііиізкал Ьаг гокі ідгіікя еііег <ілгка вш.
осѣ ста 1іГ>кгвГі. Ьеііа. Ггаіпіпміег < ои ѵіЛі иІЬк.Ц ІгцІ.,
і гаіі Іаоіі1 аІІтапЬеІ аг Гогіарѣ 1,11 іпі&ошіпаг пѣшіірсп аіі ѵігі Ііілилрзіт*, 1*4о^гг(] леѣ аіаіі ріасега ргопвкяпіе іга<1 еііег Іо&ияког.
О различныхъ теоріяхъ пропехожденія культа деревьевъ <-м. отчасти также гіе Цит. соч., 1, § В сад. О роли растеній въ народныхъ піііікрихъ—Н. Теігііш/, АІ^евдеп отегасЫ. <1ет рипііепСоІкІогв. Н<Лан. ЛгагЬоек. 1891 (йодъ рунашл не
3) О миііологечс-скомъ саьральиохъ піачепіи дуба въ Греціи срв. ИбИггкег, •Чшкиіс. й. Неііепѵіі, Вегі. 1856, П, м. XXIX, А. ііе СиЪетаіів, Еа шуікііеді, ріапі.еи, И. Рат. 1882. 64—86; Л)-«. ІІмгг, РЙапгептѵеН іи йег дпесЬ. МуіЪѵІ., “^Ьг. 1890, 3— 12; Р. Пиуіег, Віе Еісѣе ш аііег и. пеиег 2еіІ, сіце іиуіѣоЬі-рсЬ-кикшійяіогіясІіе 8іиДіе: I. 1‘гоят. К^І. Сутпаз. хи ѴУшхеп 1891. II, ііегі. 1881; Сі>і>вІчнІс, Кес. игекёоі, 12*19,341—357- -1.В СогЛ, 2епіі, .Іирііег Оак. С7л«. Пег, XVII, 190:4, 174 слл.. 268 сл.. 403 см., О. Кегч у Рчкіу-Ш, 162 сл., Оіек у РнііІу-И'івяии:ч, X, 2027 ілъ Срв. еще }’геІІег--ТосІпн,
— 100 —
красотѣ и выражающейся въ немъ силѣ“—говоритъ Д. И. Кавгорі^ довъ въ своихъ „Бесѣдахъ о русскомъ лѣсѣ“ х). Въ религіяхъ всѣхъ почти народовъ языческой Европы дубъ и дубовыя роши играли поистинѣ выдающуюся роль.
Въ виду многочисленности названій, воторыми обозначаются въ греческой литературѣ дубъ и различные его виды, умѣстно будетъ остановиться предварительно на этой крайне сложной в запутанной номенклатурѣ ®).
Самымъ обычнымъ и наиболѣе общимъ терминомъ для всѣхъ видовъ дуба было слово йрй^, первоначальнымъ значеніемъ котораго я, несмотря на соображенія ОзіЬоІГа я), Ноорз’а •) Вегоекег’а *) и др.г
Вйт. МуѣЬоІ., I3, 108 (длп вталійсшт племенъ), С. ^іЛіан, Вег. апс., Ійоі, 213; 1902, 275 си.; Е. Ітіуі, Сеіііс Веіі#., 32, 44 (діа кельтовъ); Е. И. Міует, МуіЪиІ. д. Сегтап. 312. 341; Е. г. Еегд, бетЬ. й. ііеніасіі. ТѴаЪІег Ыч «ни ВсЫиззе йсй Міііѳіаііег.-?, Оге.$4. 1871, 41 іил., 69 слл.; «Г. Ноорв, КиІіІЫіш и. КиІіигрЙапгеп ігп цеппвп. АПсгі., ЗДгаявЪ. 1905, 29 слл., 115 слл., 227 слл.; Ліу-гепюпі, ѴиВгеегоІік п. РПвпггакеІі, Вора. 1910, 1’. 38 сл. (для германцевъ); Р. л'о-ЬоГка, ВШІіпПѵо т пбгоівйп ро<1йи( віоѵатек&о, РгаЪа 1879, 69—86: Я. У. Пли'п, Раствтелното цирство въ народііята поезпя, обичавтѣ, сбредитѣ и повѣранта на българвтѣ. Сбчрн. м паридки умнтвѵр. ''П, 1892, -187—899; Я. Детамшнѣ. Символика растеній въ великорусскихъ пѣсняхъ. Ж. 1Г. Я. Я/>., 1902, 76 II, 88 — 92; Нзв. на семи», по слое. филѵл. ПІ, 1911. 11 (дли славииъ). Срв. наконецъ, Ега^г, Т)іе СоНеп Воидіі, И’, 291 си. и ііі. 1 слх., У- Л. ѵ. Ілтдідц. Нсіі. В&ішн і. Рйаигез. Ягігі-я-Ле йітйл-Лли, 1890. 146 си. и Но/Ігг, ѴѴаІй- ші<1 ВаиткиІС. 1892, 98 слл.
) 11® (Чернолѣсье), 40.
) О греческихъ породахъ дуба см. С. Епмг, йупорвіз ріапіегиш Погае с!с«.«. 1345, 247 слл.; Н. О. Еснг, Воіалік <1 аИ. Огіесіі. и. Нош., 1859, 397 слл.; 'Л>. » НеіЛгеіск. 1)іе ХиСгрНапхеа ІіггесІіеаІацсЬ, 1862, 15 слл.; хѴ. СТЛіг«»,ѴѴаМи ' ' пі^яе бгіееѣелідисія, 1884, 27 слл.; Р. Унгг, 8 слл.; 4. Р)иІірхи»і. Реіороаніъ. 1892, 529 си, 550: Іі. <1л іа Е.—И. ЕагнеШ, Пія. ііі вцпсііііпта, МП V, 1895, 496 -«4 Оіск у Рди/у-М'/ялоим, V. в. ѵ. ЕісЪе; Е. Раз^ (ігиийл.і'іре й. І'ііапгепѵегііг. КаграіЪеіі, I, 104. 119. 134. 238; П, 24. 28. 40. 118 СИ. в др. -ЛЛппй<ч< V еіа^ Іічпвѵегііііііпііае іі. ВаІкапІДпйег, Ееірг. 1808. 25(1 слл. Солремешшя народш > ’>* знанія дуба въ Греціи и на островахъ приведі’ны у 0/сі'а, 2013 слл. Этимологія праеллв. хІрЬъ (русса, дубъ, ц.-сл. йаВІЬ, польск. ческ. <1и1і н т. д.) до иит ’п>ръ не вполнѣ еще выясвена (см. Е. Еегчеіег. 216 са.}; о дрѵгпхъ славянскихъ ивлв»-шяхъ дуба—Нміеп, 387 сл.; о герваненпхъ названіяхъ зтого дерева (крвтіік і"*" зрѣнія ЯіП'л п &7іпиЛт’а, по которому др.-в.-иѣм. Іо о пн <впдоепр. ‘бЬапра 03*' чадо „дубъ") сн. Р. Ясоря, мт. соч. 115 си.
8) Я. ОііЬо(]\ Еіупюі. Рагвгде, I. Ьсіра. 1901, 177.
4) Л Л'оорк, 117.
®) Е. ѣспик'г, 216.
— 101 —
^эонѳвъ считать „дерево** вообще: оі ар/віьі пяѵ оаіюрсѵ Врйѵ схаХоиѵ— говорятъ, какъ извѣстно, Аристархъ и схоліастъ къ Аристофану ’). Индоевропейская основа *<1еген- означала: „крѣпкій, какъ дерево® и дишь впослѣдствіи связана была съ понятіемъ о „дубѣ*-, какъ деревѣ мате’ й^ѵ. Особенно много споровъ вызываетъ вопросъ о значе-«іи Другого, столь жо респространеннаго въ древней Греціи названія дуба, а именно »Ѵі’о» *)- Фонетически соотвѣтствующее этому имени д®г. Га^ок означало у римлянъ не дубъ, а букъ (Га&пз ыіѵаііса Ь.), тогда какъ греки для этого, сравнительно рѣдкаго у нихъ, дерева (нынѣ встрѣчающагося лишь въ Ѳессаліи, на Пиндѣ и въ Этоліи) выѣли особое обозначеніе «Ц ’). Нѣкоторые изслѣдователи (ЕисЬ-Ьо!г, К. Косіі) старались доказать, что означало каштановое дерево (Сазіапіа ѵп1§агі5 Ьаш.) *); однако, хотя эта древесная порода принадлежитъ, вопреки мнѣнію V. НеЬп’а 5), къ туземнымъ въ Греціи, встрѣчусь одиночно въ Пелопоннесѣ °), и хотя пріятные на вкусъ плоды жаштана и позднѣйшее названіе ихъ Діё; {&Ааѵо>. ’) отчасти также говорятъ за указанное предположеніе, оно не можетъ быть принято въ виду того, что, напр., додонскій дубъ, обозначавшійся обыкновенно въ греческой литературѣ именемъ а въ римской—9<&си8, получаетъ иногда
5) ЗсЪоІ Агівідріі. е>|. 672, АгЦіагсЬ. др. Угіыопіс. іЕ. РгіеЛ/атІкг. Агіяю-піоі гір‘. сцуеішѵ ’ІХійог ге]іі|шае, 189=5сЪи1 Ц. XI, 80); срв, К. Ьпкгя. Ве Апк-игсіі. віпб. Ьош. 1865®, 151, греч. оро; посходить, месомнѣнио. къ ицдоеврои. основѣ •йегч;-1| йгТі; см. ІК. РпИтІ:. 122; И. Ояі1и>{}\ Еісѣе пой Тгепе. ЕігпюІ. Ра-гегд* I, 9< еи., 136 слл., 148, 177; Ншір*, 117 си.; Л. ІРчЫе. Іаі, Нута. КЪ.. Неі-4е№. 1910°, 2-17 (в. ѵ. сііігив) 414 сл. (е. ѵ. Іагіх). Обычное соиосіаллиие оѵЗ; и „де-1**0“ съ вЬороѵ яио бы <5«хорг .Г-о-ѵ (съ удвоеніемъ, напр.. РгеІІи’і(г\ 110) предста-•м— • мнѣ неправильнымъ: я склоненъ скорѣе сближать 6ёѵ8«.ч съ средне-болг ДХБГЪ <Чжслав. 'іІрЬгъ <шцоеврои. •допдг'о- (1><*гі путемъ диссимиляціи).
*) Античныя этимологіи приведены у ОІск'л, іЬ. 2030. во Р. КгНиіинег’у (Вші, ід Діе Оевсіі. Л. кгіасЬ. 8ргасІіе, 1896. 65, прим. 1; срв. О. /ісКгаіІег, Кеаі-*“» Иб сл.), имя восходитъ въ индоеврои. формѣ ’іЬй^ов, которая по ІГмМе*
«озпиша изъ болѣе древней основы ♦Ыіаое- (срв. вурдск. Ыів—иляхъ,- ВатіНо-Івпае, ГпЛ^. РѵгкеК, IX. 271).
3) См. Митг. 6, прим. 2; срв. объ этомъ словѣ (<индоеврон. *<іцыі-) ІИа/Л*. 547.
«) ЕщЫюіз, Юійгя Ношепса, 1848 (шп. ио Л/«»гг'у. 4, пр. 2), К. Косіі, Віпше * ®№чс)іег <1е,ч аіі. 6тіесйеіі1аи<1э, 187Й, 45 сал. .
*) Т«с1ог ІМп, КиНигрПипгеп и. Нпивііеі в, Віті, 1911®, 398 сл.
) РНіИряон, Геіоропп. 531; срв. вынѣ .4. Епцігг къ новѣйшемъ издавіи «ШрЛапгев НеЪч’л 401 и О. 8е/>гаіІег вь томъ же изданіи; ЛНаіпоМ цит с®’-. 139.
л, < м- объ этомъ на іванів РгеПісНЛ 72; ІГоМе*. 344 в. г. гіапз и гдапп. обр. "го,Іег У ЛеЛвѴ. 893 см.
— 102 —
названіе ор? *). Въ индоевроп. праязыкѣ *ЬЬнп^ означало, несомнѣнно, букъ. Перенія южную границу буковыхъ лѣсовъ Европы греки, повидимому, перенесли это имя па другое дерево, дубъ, въ то время какъ италійскія т аемсиа удержали старое, названіе въ его первоначальномъ смыслѣ Мшт интерпретируетъ Гомера, какъ левантскій лубъ ((}. аерйорк Ь. к. ІІп&егі Ку=(^. Тгоіапа ѴѴеЪЬ.) ») а этП'А Ѳеофраста, какъ итальянскій (ф. аездніпз Ь., (Ііе ьѵаЬге йреі-вгсісЪе) 4). Совершенно справедливо, однако, ОІск замѣчаетъ противъ этого предположенія, что у. аезспіиь Ь., въ существованіи когораго на греческой почвѣ Воікзіег вообще сомнѣвался в), встрѣчается въ І’реціи, во всякомъ случаѣ, слишкомъ рѣдко •), чтобы можно было отожествлять этотъ видъ дуба съ античныхъ писателей По. этому, правильнѣе всего было бы, какъ мпѣ кажется, идентифицировать эцуб; съ левантскимъ дубомъ (О. аерііорх Ь., Кпоррегпекѣе, Ѵеіопіап Оак), наиболѣе красивымъ в распространеннымъ видомъ высокоствольнаго дуба въ Греціи, и съ разновидностью его—9- іпаего-іеркіз Ку.
Изъ другихъ обозначеніи терминъ яріѵо; охватывалъ собою въ позднѣйшее время, повидимому: I) вѣчнозеленый иди каменный лубъ (9- ііех Ь., Зіеіиеісііе, Гуеизе, стсг^геен ог Ьп))у Оак) съ подвидомъ его у. ВаІІоіа Е. ГіезЕ и 2) согсйега Ь. (кошенильный дубъ, Кеппе -еісііс, Іе сІЦ’пе сосііспіііег), «ч, можетъ быть, еще и 3) чериоорѣы-ковый дубъ (0- іпіссіогіа Оііѵ., сііе ччаііте СаІіарГеіеісЬе, іс сЬёпе & даііея, огіепіа) СаІІоак). Для обозначенія произрастающаго гладнымъ образомъ въ сѣверныхъ и прохладныхъ частяхъ страны бургундскаго дуба (9- септа Ь., Иегг-ойег Вш-^ишіегсісііе, сііёпе бе Воиг^овпс, Вй-
') Ноли. 04. XIV, 328; Райя. ѴШ, 23, 5; ІМоп. На!. 1. 1 і п др. Срв. артуиентаі і» прошвъ иредполох.ешя КогА'а въ изслѣдованіи Ѵнгг’л, Зреізс-ЕісЬе, КазІапі< ѴетѵшмНеа. Ргодг. йеа К. К. Зіаиздупшав. іи ІдпвЬіиск 1888, 62 слл. и въ статьѣ Оіек’л 1 Раыіу-Шятаі, V. 2030 см.
*) Славянскія нахвшііп бука заимствованы, какъ маігЬство, изъ германсваъ лі: Илчеті 401; Хо<«,т, Каіш’я Иеііісііг. ѵді. •'іргасіі/'.. XXXIX, 327 см.. В'Т-иексг, УВ сл.
э) ЛІхгг, РВаіііепиеЗі, 5, цргш. 1.
’) Тамъ же 4.
*) Л-пкяісг, Гіога •пени! 1867 слд.. IV, 1164. И72.
6) 1 именно. ДИШЪ въ большомъ лубовомъ борт Кэтёклоі подлѣ Ді^і въ НлиД^ НіМгейіі, цпт. сот. 16; І'ЛЛ/жоь, цит. соч. 530) и въ расположелныхъ меЖДУ Ф'Хрѵа и Ю.к/> въ Этоліп вѣсахъ (С/і/огоя. цпт. соч. 27).
Окк, тамъ же, 2033.
— 103 -
I іег-Оик) ) употребительно было названіе «лгр.? 2). Что касается про-язрПсгающихт> въ лѣсахъ Европейской Россіи двухъ видовъ дуба: лѣтняго (С- реДішсиЬйа Иігіі.) ”) и зимняго ((,>. хекяіійога 8к. = (). гѵЬиг Ь.) *), то они въ греческомъ яз. ие имѣли особыхъ названій я обозначались общинъ именемъ срѵ; 6).
Полный величественной красоты и могущества, дубъ у всѣхъ почти народовъ Европы считался посвященнымъ верховному богу неба и его атмосферныхъ явленій: по мнѣнію новѣйшихъ лингвистовъ, имя главнаго божества балтійскихъ нлепенъ Перкуна (лит. Регсйпаз; прусск. регкшмБ, латышск. регсшщ—„громъ") возможно сопоставлять съ лат. диегсив “). Латинскому Юпитеру ’), славянскому Перуну ®), германскому Донару в), эстонскому Таарѣ *п) посвящены были дубъ и
Рпс. ДГ. УѴіІПяи», Рогеѣіісііе Нога топ ЮеаівсЫапй п. ОзГетгеісЪ. І.еірг. 1875', 397; Е. ІІаПіег, Нога ѵ. І)іпІ5СІі1апО, 1882, X.
*) Срв. объ этомъ слонѣ 1‘геііиіі^, 59. О слонѣ зіуОз»{> см. Я. Сипу. 1. К -ухѵт, 21 слл. и СіоНа 1142. 335.
з) Въ Бѣлоруссіи ЛЯД8ЫП дубъ, иь Малороссіи—волынь. Рвс. у Реіеля, Русса, дендрологія, 1879 слл., П. 92: Ѳ. ірно.пда, Рісск. лѣсъ, С.-Иб. 1891,11 168. 172. 179.
•) Въ Малороссіи—дубъ осенчунь. Рнс. у Паіііег, ХХХП; \ѴгШ.ппчп’а. 840.
я) Въ Библіи въ однихъ случаяхъ сдай, „-геревнипъ" ис]іедаетса въ русск. переводѣ саовомі. „дубъ" (Іис. Нан. XXIV, 26; 1 Ки. Царствъ ХѴП, 2). въ другихъ— вкѣсто схав. „дубъ" стоитъ въ русск. текстѣ „терпентинъ" (Суд. VI, II, 19); наконецъ. иногда и въ сда». и въ русск. текстѣ „дубъ". тогда какъ въ переводахъ Библіи на другіе языки уиоиинветси ТсгеЬіпіЪ (I Бя. Цар. ХѴИ, 19; 2Кп. Цар.ХУПІ, 9. 10. 14; 3 Ни. Цяр. XIII, 14). Объпсішетеи это противорѣчіе, Ийвпдгпложу, тѣмъ обстоятельствомъ, что внзчевіе др.-свр. імііпіш съ точностью не установлено. Въ послѣднее время. впрочемъ, лредподо^віе ВосЪагГа, Сео^г. яасга. II, 1, 10, что Оглъ терминъ означаетъ фисташковыя деревья. находить себѣ, послѣдователей въ ладѣ Ѵеіггіеіи’л и др.; названіе это, повидимому, весьма древнее, такъ какъ вотрѣ-чается еще въ ассир. аз. (Ъніии—Ег. ІкІИжк, Аъзуг. Иаіпімѣ., 171). Срі. ЛкнсІ-дпіп, РБги. і. 6. АТ. Кеі. 1908, 20 см. Полный списокъ трудовъ, пмѣющохса въ Русской ботаіінчесиоі литературѣ о дубѣ, приложенъ къ 10-му вып. (декабрь) Лмсхоыі Журкам за 1910 г., 1220—1238.
®) См О. &Л>аікг. Кеаііе.ѵ., 285; Я. Ьиіііее, 7. 1«о»іег^1 <1. аіі. Ггеивзеп, 17; ІРаИе". 632 сі. Срв., впрочемъ, С. ВогМтд, К.-ВІ. <1.1). А.Е. 17. XI, 1909,81.
’) О роди дуба въ культѣ Юпитера срв. А. В. Сиок. 2еиз, Іирііег аші Ціе Оак. Сіоіз. Всі-‘, ХѴи, 1803, 174 едл, 268 слл., 403 слл.
•/Ср. 8<іІ>о>ка, ВоъИгаеІѵо, 75 слл.; І/іиел, Раститыппто царство. Сбор». иар. 9*ояи., VII, 393. О происхожденіи чтопі имеом срв. Рсгігт^и,, Вегз. Веііг., XX,
Ср. Сиіісічім/і.9, ивт. соч. II, 73 сх.; Е. В. ЛІчкг, МуіЪоІ. й. Оегпъ, •2, 341. Быть можетъ. Максимъ Тирскій ВіЗбегЬ Ѵ1П, 8 имѣлъ въ виду германцевъ (°Р8. С. Е^іілп. В. а. аиг, IV. 1902, 275.
") Ср. Э. Вѵлътеръ, Что такое -Іпнданнсск? 1901. Пин Таяга зашепоааио,
— 104 —
и дубовыя рощи. Въ Греціи дубъ съ незапятиыхъ ’) временъ считался деревомъ Зевса. Гомеръ неоднократно говоритъ о Діо; вцуч, а схоліастъ къ арястофановымъ „Птицамъ" замѣчаетъ: т; орб;... ёстсіѵ івра точ Ли; 3). Въ Додонѣ (Эпиръ) владыка Олимпа имѣлъ своею обителью вѣковой священный дубъ, шорохъ листьевъ котораго возвѣщалъ людямъ волю божества 3). Какимъ высокимъ авторитетомъ окруженъ былъ этотъ додонскій дубъ въ народномъ сознаніи грековъ, видно изъ того предааЬі, по которому Аѳина вдѣлала кусокъ его, въ качествѣ талисмана, въ киль корабля Арго, чтобы ораиулъ постоянно возвѣщалъ аргонавтамъ волю и совѣтъ бога*). Особая близость владыки Олимпа къ данвону дереву ясно выступаетъ и въ аркадскомъ культѣ Зевса Ликэя ®). Въ Скотуеоѣ, городѣ ѳессалійской Пеласгіотвды. Зевсъ носилъ прозваніе
повидимому, изъ еі андявавской миѳологіи (др- «м. рбгг—богъ Торъ) взамѣнъ ціональнаго бога веба Ю(б)маіа иди Ужко (Согігеп, Ѵогіев. ііЬ. йпп. Муііі
50, 241).
') 11. VII, 60: учуф бёіѵ^.ц гагсро» Дю; аіуюуою. V, 693: 6і? трь/ою Аітг -= рхяШі ’ѵчуш и др.
) 8сію1. АгівЬорІі. Ат. 480; срв. ЕияШЪ. п<1 И. V, 693, р. 584, 34; ѴП,
р. 661. 36.
я* Гій. XIV. 328 стггтѴТѴ 297 сл : ~ѵ/ V г; иі-ч рзці.е'.з:, бура 9і/
ёх ерзо; йіилцв'іа Діо; Зо»І.^ѵ Невіой. Іг. 80: оё (Дшошч^ч) Хрэі ё^йтзъ
хаі ь-< урозт^рат виза -при» а’ЛІратач, ѵаігѵ о’ Ёѵ ігйиі-ѵі уурб, іг. 192: Діибаіѵг-. ют]убѵ іе ІКдмушѵ Ймсѵт». АевсЪ. Ргоіп. 833: «ра; алиггоѵ, » ігрос^-рро'. брк;. 8ор ТгйсЪ. 171: <Ь: тц-» яаЛхгё» «ч;Ѳ» «бЦазі потх До>я»-л ге», ёх хх>. чйшѵ бэд, 1169: хри тт; сатршіл жз1 —оЛ-іуХиківоэ брхк. Віои. На! I, 14: ёхгі (ёѵ ДѵЛйѵд) рг-< : ори1,; херіакра Ч-атиЛей -Іёуссо. Срв. Нотой. 11, 55; Наиз. 1, 17, о,
ѴШ, 23, 5; Сіием Гт. 4 ар. Кіеріі. Муъ. а. ѵ. Лиіоагл;: ЗДгаЪ. VII, 329; РЬіІо; . ішяд. II, 23, 1; Оѵій. Меѣ. ѴП, 622; 8егѵ. Ѵетр. Аеп. 111 466. Срв. еще: Виіііеі^ , 111 сл; Л/кгг, 5; -іггвеѵ у РаиІу-УѴ^аоіеа, II, 721; И-т» у РвиІу-и,'і»яиіѵаІ 1П-162, 166: <?е ТТямг, И, Й 102, РгсІІсг-РмЬегІ. !♦, 122; Рагміі, Сиііа оГ іЬе (іг< < Йіаит, I, 38 слл., 141 слл. Мотивъ о двухъ голубяхъ, сидящихъ на дубѣ ( Р. Ііикюі-Ріитег—О. К>Пег. Тіег и. РЙЬ. V, 28), встрѣчается въ велвкорусси >
пѣсняхъ: „Какъ ка дубчпхѣ два голубчика елдвгь" (І1. В. Шейнъ, Вешкоруееъ саоихъ пѣсняхъ, обрядахъ, обычаяхъ и я. д. I, 1925), „Какъ на дубчикахъ гольчики сидятъ" (А. II. Сибомескиі, Велкаорусскія народныя пѣсни П", 95) и др. (ср. Яоік/іка, Нойітяіио, 78 п Я. 1. Авошмонивъ, Жури. ЛІин. Нар. Цро“ 1902, К 11. 90).
3) РЫІочѣг. Іта^. П, 15. I: трбтзт (тт;; ’А₽То5д б^рщити тд «ці осѵЯ, > аруаіеѵ, ы жзтз Аь?шѵі}Ѵ б /гіі ё; та раѵтгіа Ё/рт,и. ХроБоЛ. I, 9, 16; Ьусо[. XIII, 119 п др. Срв. ЫЯікІкт. 113 сл.. .Ѵхге. а, прим. 5; А. В. Соок. СІавв.В ХПІ, 184 сл.
*) Раик VIII, 38. 4; Жнгг. 6 сл.; НЪуІег. Вегі. ХШ, 7 с«л.; /ттети-аіи", КиНс и Аіуйіеп Агсадіепя, 1 слл; Кіівкоп. 8 слл.
— 105 —
ф,іѵяіьі ’), въ Памфвліп—Лрйиѵю- =), въ Галннарнассѣ—’Азхряіос {ЦезусЪ.: «охра* * 8ро= ахяріго;) •). По А. В. Соок’у, сюда нужно отнести іігце слѣдующіе культы Зевса: Ехмгёя; 4), И. Гькуаѵй- 3), И. Тро-
дааіо; •), 2. Вя-(аіо; ’) и др. По поводу этого послѣдняго фригійскаго эпитета Зевса я позволилъ бы себѣ, однако, высказаться противъ сопоставленія его съ ѵчуп; (дор. вяуб;), въ виду того, что фригійская форма предполагаетъ индоевропейск. р, а пе я склоненъ допустить вдѣсь, вмѣстѣ съ Зоітьеп’омъ в), заимствованіе изъ древне-иере. Ьара, дівст. Ьауа,—„богъ".
Но и другія божества Греціи стояли въ извѣстномъ отношеніи къ интересующему насъ дереву ®). Такъ, въ пультѣ Геры дубъ играетъ большую роль: въ Платэять, во время празднованія великихъ Дяі-въ честь этой богини, въ процессіи несли 14 дубовыхъ куколъ {{оаѵа, оаіох/.я) Деметра почиталась въ дубовой рощѣ (Зртшѵ ЗХао?)
х) Зиііі. и Еепоіі. ар. ЯіерЬ. Вув. а. т. Дсюшѵф всЬоІ. И. XVI, 233.
*) Тгеіг І.усорѣг. 336.
в) Ріпі. апішіпе а» согр. аН’. реі. 501 ₽: ’Авхріф Дй Аиоішѵ хзртгаш а-яр'/аі ^«роѵгг;. Ароііоп. Рага<іоіс^г. 13, р. 107 (ѴѴезІегдь). Съ поправкой г. ІГіІдаиомчМЪ {=Л1*раіо;, ом. Негтея, ХЬ, НИ, приж. 2; срв. также И’. В. РаІЫі, СІД69. Кеѵ., ХП. 47) д пе йогу согласиться, въ виду того что. наряду съ Зевсомъ, въ Галпкар-асеѣ называется и Афродита ’Аохра'.а (СооА-, Сіаяв. Ііеѵ.. XVII, 416). Срв. В. М.. ооша, Сапа еіе. 111, Лё 88; Веой-Лоо/’пооя, ДА, 7 (бородатый богъ между двумя деревьями); Сиок, Роік-Імге, XV, 292. 296; А'іГвном, 16 с*.
•) Райя. Ш, 10, 6; Сои*. С1ги№. Ко ., XVII, 414.
*) НезусЬ. в. ѵ. Гелуяѵк, В. С. Н. ХШ, 1889, 61; XXIX, 1905, 204, « 67: ’В. М I соіиз, Сгеіе XV, 10; Сиой, Сіаяв. Кег., ХѴП, 413: Роік-Ъоте, XV, 295 и. В* основѣ апнтета Алуг®; лежитъ, повидимому, і/*ца1,|- „свѣтить"; родство съ 'Ѵоікйпил не подлежитъ сомнѣнію (ѴапіМе, Еіуш. ѴУЪ., 272; Ріск, V#]. I4, 132 сл., Я«1 , Ьаі. еі. \ѴЬЛ 853 сх.).
*) Соок. СІакх. Псѵ., ХѴПІ. 364; Роік-Ъоге. 373.
7) Соок' Сгам. Веі-., XVIII, 79; РЫк-Імге, 296.
*) По Тог)і'у, Індод. Рогвек., V, 193 сх., КгеМслмег'у, Еіпі. 65 и др., Ятуаіо; ®бр»аовадо отъ ’Ъая»—„букъ". Но греч. хат. іароз, гот. Ьбка восходятъ въ •ЬЬіЗ- СЫівПй- (ер. хр. иранск. *Ьиг- Лагікч/цтпае, Ііхіод. Ротпск., IX, 271 сх.);
*в* сочему фриг. Вхрт« нужно считать валмствованныісь изъ пранск. языковъ Емкн’в 2сііисііг. /. іуі. ЯртмкС-, XXXIV , 4В: здѣсь же назваяный уче* высказываетъ предположеніе, что славяне также переняти слово „ботъ“ отъ ^исаиіъ сживовъ; ср. Т’. Не5па. 44; НігГ, Ііиіодегт., 589). Срв. еще КЧеіІенапп, ^еііг.. ХХѴІН, 13.
") ^адіег, Вегі. ЯЫ., ХШ, 2, 1891, 11 см.
₽апа- 3, 3. О празднествѣ Дх’огйа ом. Рга^ег, Соій. Вои^ѣ, І\ 226 слл.;
50 йЛюЦег у РаиІу-ІРіаоіѵи, IV. 1991. Объ отношенія Геры въ ? **• яиик, ІДігг, 7; Соок, СІ. В. XVII. 180.
— 106 —
возлѣ Фигаліи (Аркадія) и между ТегееЙ и Аргосомъ ’). Артемиоц, амазонки вооружаютъ статую богини ([іратд;) подъ развѣсистымъ дубомъ (?ЧТч> гокрерѵф), на мѣстѣ позднѣйшаго храма въ Эфесѣ а Нелей вытачиваетъ изображеніе богини нзъ этого дерева въ Милетѣ 3); по ѵ. ІѴіІагооіѵй/у, Артерг, Ідрыѵщ означаетъ Артемиду дуба *). Діонисъ также имѣлъ прозваніе Фт^аіеэ; 5). Вакханки украшаютъ себя дубовыми вѣнками на Киѳеронѣ “) и прячутъ свои головы во снѣ въ дубовыя листья ’) и т. д. Кромѣ ТОГО, дубу Лрв-надлежала извѣстная роль въ культахъ Геракла ®), Реи Кибелы *) Пана10), Пріапа “), Гекаты,8), Мойръ *3) и Эриній ’•) и др. “), но это уже явленія, повидимому, вторичныя пли случайныя. Ыиоологичр-ское значеніе этого дерева сказывается въ проданіи о золотомъ рунѣ, повѣшенномъ на священномъ дубѣ въ Колхидѣ “), дубѣ, ко-
• ) Раііь. VIII, 42, 12; 54. 5. Ср. легенду объ -.Ѣрпсаіѳовѣ, ОѵіЛ. Меі., \'ПІ, 738—878 и Оіѵк у Раиіу-П'івямса, V, 2052 сл.
’) Са)І. Ь. 3. 238 сл.; срв. О. Ксгп у РанІу-К'ісмн-о, III, 163.
* ) 8сЬо). СаІІ. Ь. 1, 77; срв. Соок, Сіаъ. Вч-., ХѴІП, 370.
* ) ѵ. 1ѴИа>шжі(і-МѵІІеіиІоі-П, Сгіесіі. Тгарііот. Р, 95. прим. 1.
Э ЕичРаіЬ. 664-. срв. ЛГнгг, 11. ІѴауІег Вігі. ЛгыЛ, 1891, 14.
• ) Еиг. Вяссіі. I ІО, 703: ТЬепсг. XXVI, 3.
’) Еиг. іЬ.. 686.
• ) Егус. АпіЬ. Ра). IX, 237; срв. ВсіМсЛег, 411; Мигг, 7; Оіск, 2036, 2032 сл. 2064.
в) Ароіі- ШіоЗ. I, 1124; 8сЪо). АгіЫорЬ. Аѵ. 745; но гжедв маюааМскагп го-рсі Адраста, стоящаго въ бливкомь отноілеиіи къ Немезидѣ и Кабелѣ (О. К Всг, В. рМ ИогЛг»/вгАг. 1892. 631), названа была одна мѣстность возлѣ Графика 'Аімзтоо брі;.
,0) Ряив. VIII, 54. 4: ;.рй;, срв. Оіск, 2036; Кісаийг. &. ар. Айіеп. И, слл Фі~'- Птлі 5т«>4»; Мйбрр. ТЬезьч АпіЬ. Ра). И, 99.
п) ТЬеосг. еріет. IV. 1- Ммс. ЛпіЪ. РаІ. VI, ЗХ 5.
и) АроІІ. КНой. ПІ, 1215; Воріюсі. яр. 8сЬо). Аро]1. КІиИ. Ш. 1214.
"*) См- Сгпиг.г, БутЬоІ. и. Муііюі.*, IV, 156.
’*) рщщ. и. и, і.
І&) А- В. Соок пытается, кромѣ того, установить связь дуба съ культами \ галлона (Сіаян. В-с.. ХѴП. 417 си.), Дюны я гипотетической богини ‘До (< Пеѵ., XVIII, |79 сі.), Діаны (СІ. В., XVI, 378 ся. ХИЦ, 369), Эгеріи (О Р-ХѴШ, 366. срв. Ргагег, Ьесі. оп ІЬе Ніві. оГ ІЬе Кіп^зіі, 196), Квврина (< < ХПИ. 368, срв. Ргилсг, цнт. овч. 2мб) в др. Но эті коибинаціи СшЯРа и РпгегЛ нредставдаютса инѣ мало вѣроятными. Отъ виянашя ЛГнгг'а и др. ускоді г-*1' и-івѣсліе объ оскопленіи Крвчаса, водъ высоаолистхенишш дубами (4=о 8риз‘-- 1 кор/лвг»). РогрЬ. Де апіго пушрЬ. 16 (оропч. теогонія).
«) АреІІ. ЮюА И, 1270; АроНоЛ. I, 9, 16 (орб;); Ароіі. ВЬоі II, 405; ГЫ)-Іші Іпіар. 12: Игрѣ. Агідоіі. 890, 925 (^т)7'Х): Ѵа). ЕІвсс. V. 250.
— 107 —
дорый ученые прежней школы истолковывали, какъ облачное или точное небо, скрывшее за собою солнце ’)> и который новѣйшіе ^слѣдователи античной ботаники, старающіеся придумать для всякаго легендарнаго растенія линиесвскія названія, отожествляютъ съ <2 ке&чііійог.і 8\ѵ. или 9. риЬексспя IV. или даже у. аппспіаса Ку а). Миѳологическій характеръ дуба въ народныхъ представленіяхъ обнаруживается и въ преданіи о зломъ демонѣ Форбантѣ, царѣ флегійцевъ, жившемъ внутри дуба у пиѳійской дорого в вѣщавшемъ на его вътвяхъ головы убитыхъ имъ людей; впослѣдствіи ояъ погибаетъ отъ руки Аполлона*). ВбШсѣег*) и ЛѴа^іег») видятъ здѣсь отзвуки той глубокой старины, когда культъ демоновъ требовать человѣческихъ жертвъ. Я хотѣлъ бы сравнить съ Форбаптомъ одинъ изъ образовъ русскаго былиннаго эпоса, а именно грознаго Соловья-разбойнвка, Одихмавтьова сына, который также, засѣвъ у дороги въ Кіевъ на 7 дубахъ, губитъ своимъ посвистомъ людей, ни-кого не щадя и не пропуская, до тѣхъ поръ пока Ильи Муромецъ но вастъ его8).
’) И’. іеккагіі, Бгярг. <1. Муііні]., ВеіІ. 1860, 130: Агі. АГнАн. АМ. Бегі.
АкагІ. Л. ПТвя. 1873, 134; .Ѵлпі'Ллг'И. 2ей*екг. /. ЕіІтаІ. VII, 1875, 243 слл.
шарно-метеорологическое толкованіе саги объ Арговийтахъ находимъ мы и въ овѣйшилъ работахъ: срв., иапр., А. Б. Соок, Сіаен. Кеи. 185, К. ЯіБгайег, Ьіи Агвопасіі-пьа^ѵ и. Ѵегнгапгііе.ч, Рояеп 1890 (Язонъ—весенній герой); Еаикі, Еіпі^е Лепіясііе и. с-песЪ. &>реп іш ЬісЬіе іЬгег игвргііцді. Вейеиіоп^, МйІЬапвеп і. Е. 189- 38 слл.; Ѵйгікпт. Бе Агсопипіогит ѵеііега ангео. ЛІпетояупе, и. я. XXX,
1 190», 54 слл.
3) Ср»., напр., Оіск у Раиіу-Б'іѵиген V, 2021-
• ) Нотой. IX, ЗУ; РІНІО8ІГ. Іша&. II, 10, р. 842; срв. Тмеіх. ай ЕусорЬг. 159.
* ) Г^іиик., 48, 137.
• ) Вегі. ХП1, 1С. Ср». о Форбантѣ .4. Б. Соик, (Лаю. Нее., ХѴИ, 270 сл.
* ) Литературная эволюція обрвза Ссківья-раэбойввкц, какъ извѣстно, не вполнѣ
** выяснена, и предложенныя гипотезы отправляются отъ самыхъ различныхъ всхсд-“зі пунктовъ. Лауіс сопоставляетъ :лу былину с* сказаніями о Соломонѣ, Б. Ѳ. !•*•*/)*—съ иранскимъ преданіемъ о птицѣ Снмургѣ; V. Г. Хал/текій сближаетъ Образъ Соловья съ героями германской народной поэзіи (Сигурдъ). Ирежняа мноо-•отмчегкая школа усматривала въ Соловьѣ олицетвореніе гркювыхъ явленій плп м«ца. убивающаго звѣзды (Иоян/рлмав. Поэт. воззр. III. 303.305,308 сж.; О]>. Мил-Илья Муромецъ и богатырство кіевское, 180 сл., 255, 269, 274 сл.: Л. Ф. Бое-
Ввод. въ ѵиоод. Одиссеи, 14 сл.); О. И. Буслаевъ л нѣкоторые другіе из-®*^іоватмц подагаятъ, что здѣсь хы имѣемъ дѣло съ отраженіемъ историческимъ •"^зопъ: Соловей—предгтавитель русскаго разбойничества, залегшаго въ дѣвстмп-лѣсахъ. Б. А. Бемуяла, наконецъ, утверждаетъ, что это—образъ богатыря— РПінка («пчеловода") изъ племени ключей иди финновъ (Курсъ исторія русеі
— 108 —
Религіозное значеніе дуба, проявляется и въ представленіи о многочисленныхъ нимфахъ, живущихъ въ различныхъ деревьяхъ и называвшихся дріадами и шкадріадами. Онѣ рождаются п умираютъ вмѣстѣ со своей растительною обителью'). По свидѣтельству античныхъ авторовъ, овѣ обитаютъ преимущественно въ дубовыхъ деревьяхъ *) или даже исключительно въ нихъ 3). Возможно, впрочемъ, что дубы упоминаются здѣсь лишь въ качествѣ представителя чернолѣсья, лиственныхъ деревьевъ, подобно тому какъ называется иногда рядомъ съ какъ представительница хвойнаго лѣса4}. Эти лѣсныя ввифы получаютъ свои имена и отъ другихъ деревьевъ: тавовы Цѣлые классы Ла^ѵаіа1 II, * * V,, Медіа-., Птедясгог; п др. и отдѣльны! нимфы: АХ*ироц ’'А|*ягИі. "Аохрц, Даоѵть ’ЕАахт,, Мбі.Ц, Издц Хии-п т. д. Б). Гамлдріады были типичными душами деревьевъ, рождающимися в погибающими вмѣстѣ съ иими, дріадами же называли^ свободно обитающія въ чащѣ лѣсныя нимфы; какъ говоритъ Сервійа), НашаЛгуаіІез Кутрѣае, <ріае сшп агЪогіЬнв еі паясшЛиг еі регеіл.,, Бгуасіев ѵего аіпі, іртае іпівг агЬогез ЬаЬйапІ. Первое представленіе въ исторіи религіи, несомнѣнно, древнѣе7).
литературы, I. С.-ІК- 1906, 431. Краткій курсъ и т. д. I, С.-ІК. 1908. 3421. (Срі еще А. С-4»ктт, Бесѣды г> русск. словесности. С.-11Е, 1009. 96 слл.; А. К. БщллУыні въ Исторіи рус. литер. подъ ре*. Е В. Амчтина, Л. К. іюриіЛи^ в Д. Н. Овсякихо-І^рчкоалаіи. I, 247 сл.).
’) Саіііш. іі, іп Ьеі 83; ОѵИ. Га>1. IV, 232; ЫкезішгсЪ. ар. 8с1ш]. Ароіі. ВІ
II, 477; Ѵідоп. ійуіі. 12, йв ііізі 7; РгоЪ. Ѵег«. бетг^. I- II; 8егѵ. Іеп. ПІ, к X, 18; Есі. X, 62: Ет. М. 75, 30; Рѣяѵогіп. в. ѵ, сре. $1а1. ТЬеЬ. VI, 113; Хо-.і. ХХП, 117; Л іюі. ТЬеосг. III, 13.
•) Раня. X, 32, 9.
а) РгоЬ. Ѵегд. ІісогіГ- 1. лі; срв. ьеііо]. Ароіі. Віині. II, 477.
*) Нош. купш. іп Ѵет>. 264; Еиг. РЬоеи. 1515; Ротрііуг. Йе аІМін. I, 6.
•) Сре. ЗІигг. 292; ооъ отношеніи лріадъ и гамадріахЬ къ ели, талъ же, 9. !•’ срв. его жо ІЪе Рагизіе йег боІІЪеіі іп гедеіаіігег БиЬЛапг ѵош Ьіапірипкіі I-ргіесЪ. Муйи-1. ЬеігасЪѣеѣ. ІппвЬг. 1892, 13 сл. Саясохъ всѣхъ нимфъ иунвед въ Ыч-ісаіА ВііМп. XI. 1904, 111—119. Ср. №гА у Ки-сЛ/т’а. М. Ь. Ш, 522 сл-
•) 8егт. Ѵеге- Есі- X, 62; срв. $ц>Ц у Вѵзе/іег'л, 11. Ь., I. в. ѵ.
?) ТѴ. ІГіиід/, цят. соч.. II, 82, о раоінтелыіыхъ дсмовахъ, тамъ же, 110 С-’Л-Срв. о дріадахъ и гамадріадахъ ВЫНсІит, Вашпк., 187 слл.; ХеЛг.«, РориІ. АиІ-ваіге’. 114 слл.; 1Гй?сАтг, Сгіееіі. СііНегІ., Ш, 57 елл^ Л/«имЛлггК, Айѣ. \ѴвІ<1-пиіі Геійсиііе. II, 4 слл.; Бгінітапн Ор. ас. II. 127 сяя.; 1‘геІІ«г-ІІоЬс.гІ, I. 127 слл.; ‘'ііиіі у йьяе/к’г’а, М. I,., I. 1824 сл*,; ,Т. ДГигг. І'ПапгеіпгсМ іп йсг ^г. Ліу’іі-9, 18 слм 120. 237; его же ІІіс Рагиэіе <1. <.'оіСЬеіі еіс., 11 схі.; КпМ. Аиі^-АЬег^І., 12 слл.; Вовсііег, АгеЬ. р. НИ’ I. 1898, 72 слл.; ІГявсгу РпчІу-К^лег/ич-
V, 1742 сл< Бгі'іч, іЕ. \І1. 2287 сл*.: Ъгнррг, 6г. М »і, В С». II, 784, ІІЪиДк
— 109 —
I Наконецъ, указаніе на старинное религіозное значеніе дуба можно усматривать въ антропологическихъ воззрѣніяхъ грековъ, по которымъ первые люди произошли, между прочимъ, отъ дубовыхъ деревьевъ: уар ако орис; ёоа'. калаівітоо со? ітй твтртр—замѣчаетъ Пенелопа, обращаясь къ мнимому нищему съ вопросомъ о его происхожденіи * *). Воззрѣніе это стоитъ, повидимому, въ связи съ народнымъ повѣрьемъ дойной ь, по которому дубъ былъ первымъ растеніемъ на землѣ2), а также съ идеей небеснаго мірового дуба3).
Ь Отъ различныхъ названій дуба часто образовываются греческія .собственныя имена: такъ въ Аттикѣ существовали демы Фцуаія, Фтг ро?*); язь миѳическихъ образовъ упомяну объ арвадскомъ царѣ Фегеѣ (Фт^ео;) и другихъ одноименныхъ герояхъ5), о Дріопѣ •), Дріопсѣ 7), Дріалѣ 8) и т. д. Многочисленныя изображенія дуба съ съ явно выраженнымъ сакральнымъ характеромъ были собраны еще ВбііісЪегомъ; мы вцдимъ здѣсь то статую божества, стоящую подъ священнымъ дубомъ8), то дерево, окруженное стѣною святилища, передъ которымъ стоитъ Артемида •“), или Парисъ съ Эротомъ **) и т. под. Зевсъ ДодонскіЙ зачастую увѣнчанъ дубовыми вѣтками, какъ, напр., на одномъ бюстѣ Берлинскаго музея,3). На монетахъ дубовый
цвт. соч., II, 80 елл^ ХіКгмі, иат. соч.. 4-12- В. ЬскшйІІ. ѴчІкзІеЬеп <1. Хевдгіе-сЬеп. Ж ЛиЪтЪ. С. Л И- ЛИ, 19! 1, 654 слл.
*) Нот. 04. XIX. 163 Срв. II. XXII. 126: Н<Чо4 ТЬсод. 35; ГЫ. Вср. ѴТІІ. 544 й; Ароі. 34 <к РЬпь*4г. 275 Ь: ГІиі. Асѣ. ліоіе. 41; 2оиа> 5агй. АдНі. Ра]. IX. 818, іЬ. X, 55, XI. 253. Хщичвыл толкованія пословицы приведены у ОМк’я, Раиіу-^Кмоюа, V, 2025. Срв. разсуа.дешя .7. Ф. Виыодскпгч по атому поводу в-ь духѣ Солярной теирів, Ііяед. въ мвііол. Одиссеи, 01 слл.
) Кгіиіоп. яі! Нога. Н. XI, 86; І'іиі. (^иаеві. гош. Й2; (г. йе ОаейаІ. Ріа». 7; Еі. М. 228, 31: 288, 28; срв. .4. <&• ОиЪсгчаІів, цпт. соч, 65, 68.
а) О міровомъ дубѣ у славянъ- 1. Авахнсывч, цпт, соч., II, 29-1 и гл. XIX; Л. Кистома/ч і. Объ историч. анячеяш русск. вар. осэзіп, Харьк., 1843, 66; его « ст. въ Ѣ с ийъ, 1872. К 8, 3«.
«) іІіи/ейЪ у Рачіу- И'жовчі, II. 2227; срв. карту демовъ къ 2204.
4) Нот. II. V, ]]: Ѵегд. Аси. V, 263: IX, 765; Х11. 371; 8іяі. ТЬеЬ. II. 601», -596; Ьюй. ХѴП. 93.
*і Ѵигг, РЛаіютг., 18. 71; Бхі-іи-г у 1‘ииіу Піятвт. V, 1747, Л'іісаин, 442.
’) ЛІчгг, гІ«., 10, 18; ЯЬеКег у Ракіу- 11<«чо се, V, 1749; Ат»7«80й, 432.
’) Л/чгг, і1>., 10, 121. Срв. СвиТіиа. Іігипйя. й. ^т. Епш я, 239; ЯшюН, О. С.
’ 2МІ БѲ;-Вес1^еІ, Кг. ГХЛ 3§7: (ср. ір.-р)сек. древляне, дервичп).
*) ЕцНіі_-1.ег, 148, 539. фиг. 21.
ІЬ-, 138 сл., 539. фог. 26.
’") ІЬ., 150, 543. фиг, 57. Срв. П'чуіег, Ліе ЕісЬе еіс.. I. 40.
**) Ла^пиѵУег. Пепкш., 2132. фиг. 2888.
— 110 —
вѣнокъ нерѣдко украшаетъ главу Зевса, Аполлона. Геракла, По, -дона, римскихъ императоровъ1 *).
Топалъ (Рориінв Ь) =). Въ древнее время словомъ аіуыра' обозначались, повидимому, оба вида этого дерева: черный тополь или осокорь (Р. пі"га Ь.) 3 * *) и серебристый или бѣлый тополь (Р. аІЬа Ь.) Такъ, красивое описаніе въ IV пѣсни Иліады •') примѣнимо скорѣе ко второму виду, обычно называющемуся у Говера а/вршід *). Пр -ложенная ВасЫі Іг’емъ ’) интерпретація гомеровскаго агуеірк въ смыслѣ осины (I*. Ігешпіа Ь.) маловѣроятна въ виду крайней рѣдкости этой древесной породы въ Греціи (она встрѣчается лишь въ Ѳракіи и Македоніи) 6 *) и непримѣнимости къ ней гомеровскихъ эпитетовъ рахро;, рахЕ^ѵо; и др. 8). Съ тополемъ связывалось въ греческой народной символикѣ грустное, мрачное значеніе. Какъ и въ пѣсняхъ малороссовъ и юго-западныхъ славянъ*0), тополь въ Греціи служилъ символомъ горя, несчастья: въ поэмѣ объ Аргонавтахъ овъ даже называется коХохдвихл; •'). Въ такой трагической концепціи осою ь
*) Срв., напр., ІікЪоо{-ІіІіппег и. КеИст, 54; МіЯкг-ТѴгевікг-ІѴетпіске. Алі. Пеикш. XII, 51 и др. Въ изображенномъ ш фризѣ Пергамекато алтаря (І,ер.- му: і дубѣ, ить-.’а котораго Гераклъ наблюдаетъ въ Тегеѣ за Авгою (С. Ппіигі. Лг-’Л .Іч/ігЬ. III, 58), Оіск, 2063 усматраваетъ С]. Ваіееіиітріі Теи. Противъ такого стре
мленія къ бптаппческой „акраоіп" говорятъ, па мпй взглддъ, уже то оостоитеіы
что, наср., греческіе поэты придавали очень мало значенія точности своихъ описа-
ній; іакь, по Софоклу (Тгасіц 1195), Гераклъ сиитаѳп. самого себя мп кострѣ изъ дубоваго в нас.тпчнаго дерева; дѣйствіи происходитъ иа кзришвѣ торы Лты, сі_.іо быть на высотѣ 2.000 слаппъмъ метровъ, гдѣ, конечно, не могутъ уже рости ?п дубъ, мв тѣмъ болѣе маслина.
“) О роди тополи въ греч. культѣ и жнеяхъ см. ЛбІ/хіЛег. гд. XXXIII; іі 17 слл., 20 слл.; Огируе, ,Й1і на. II тоислѣ въ елпоипсьихъ народныхъ обряда) а повѣрьяхъ—•&>1юіка. КоиіІ. 125 слл. (сря. объ осинѣ 121 слл.), Н. Ф. Сули , Пулы-, ііереж. № 56ѢЭ>піюц>. Обозр. Ш. 51. 211; ѴП, 2(52; Кіевск. Спіар. 1890. XI. 208; Я. А. АеиЯлонов?., Иьурн. АГик. Нар. Пр., 1902. № 11, 79 слл. (и»* сипѣ). Срв. для Германіи А/. Нб]1ег, ѢѴпЫ- пп<1 Вашвкиіі, 139 гд.
’) Рнс. у Нетр.Гя, табл. XXXV; И. АЫ. Гіе. 219—220: П7Ио«*і. У, 11.
♦) Рнс. у НспіреГя. кнч XXXIX: ТѴгПктшп. 415.
») П. IV. 483 слл.
6) Ѵигг, 17. прпм. 6.
’) ІІошег. Всаііео, I, 2, 241.
") Ѵгагн, цігт. соч. 222; Ноорч, цит, соч. 122.
") УІигг, 17, ирпм. 6. *
,0) 8иЪ<іІка. 127; въ велнг.орусс-ппхъ пѣсняхъ въ этой роли является сосна, ель и, особенно, осина (Я. А. Авіпазимовъ, 75 см., 79 слл.).
") Огріі. Агрой. 956; нь великорусской народной поэзія осяна называется „горы
выступаетъ и въ извѣстной легендѣ о Геліадахъ, сестрахъ несчастнаго Фаэтона; характерною подробностью являются здѣсь янтарныя слезы превращенныхъ въ деревья дѣвушекъ * *). У Гомера рощи Персе-фені'і въ подземномъ царствѣ состоятъ ивъ ивъ и осокорей 2). По свидѣтельству Баррона, пиѳагорейцы окутывали иногда своихъ покойниковъ, передъ погребеніемъ, въ листья чернаго тополя 3). Осокорь фигурируетъ въ легендѣ о Дріопѣ, возлюбленной Аполлона, превращенной въ это дерево •). Аоиней сообщаетъ намъ имя одной гамад-ріады. Аіуар05 6)* каемся серебристаго пли бѣлаго тополя, то и ©въ приводится въ тѣсную связь съ подземнымъ царствомъ и стано
вится выраженіемъ мрачной тоски *'). Съ другой стороны, сохранились указанія на какое-то отношеніе этой древесной породы (греч. іеохтц къ свѣтлымъ олимпійскимъ божествамъ: Зевсу который носилъ даже
н „безсчастною11 (А. И. Соѵмжкій, цит. соч. IV, 334). 1/игг не увомяааетъ о любопытной характеристикѣ Порфирія; фіЛиздЭІ); хіі “ро; хартиуулхѵ (РпгрЪ. ар. 8іоЬ. алій. ре 57 (IV, р. 26 Меи.).
" ’) Неаіоб. ар. Иуиііі. Гаѣ. 152, 154, 156: ЙсЪоІ. Ой. XVII, 208; Ар. В1ю<1. IV, 595 си.; Віоі V. 23: І’ЬіІозіг. іш. I, 11, Еигір. Нірроі. 735; Т)іоп. Рсг. 292(Еиь1аіѣ. 288). Копи. Иоп. П, 153; Ріш. с. 1ц ХХХХП 11, Оѵій. Исі. II. 340—366; НегаЛ <к іпегей. 36; Невусѣ В. г. ^ёчитрл: ЕІ. М. я. ѵ. т^.ехтсоѵ 425, 19; 'Ю.ійг; 427. 13 а т. д. Срв. .1. Н. ОіеЛасІі. Гіога івукЪоІ., 31; Ле СиЬегпчіія. II, 286; ІѴаМмапи. Вепввісіи іт Аіі. 1882, 10 сл.; ДІигг, 20. ИііНісксг п Огирре ((>. М. 789. пріш. 4) «тот'еетмяютъ дерево Геладъ съ серебристымъ тошыемъ, который, дѣйствительно, имѣетъ отношеніе къ Геліосу (см. ниже). По іИіот’у, ІЬП ивгвяо каліи слегъ, высѣвавшія на корѣ дерева. указываютъ на сшілпстыіі осокорч По Сгиррс (С. М. ІІ, 789, први. 4), ввдь'зіуЕіро; заступилъ лишь впослѣдствіи мѣрю вида /-лиц, а по-«лѴяій, въ скио очередь, замѣнилъ въ Греціи стираксовое дерево (Ійшеіі). Срв. еще РЫіоІ., И. Г., I, 3-12 (лг5%і]=!і1>пп1і) и для худож. мпоклогит Іігыіег у Вояеііег'а М. Е. I, 1983 сл.
К *) 0'1. X 509 сл. ]5ыть можетъ, однако, здѣсь йодъ отрірг,; надо разумѣть бѣлый тополь, называемый у Гомера обычно а/ероя; (II ХШ, 389; XVI, 482), а у иоздиѣй-иит швдпелеВ—Ьэхт; (такъ полагаютъ, напр.. Кгиве, Пеііаз. I 340 п Сгаяіюі, Гиѣг-
*иегА 3 1; цот. по ЛІигг’у, 19. орпм. 4). О серебристомъ тополѣ, какъ ѵреиѣ Лидл **. ниже.
Ѵагг. ар. Піи. и. Ь. XXXV. 4Л Бъ болтарскитъ ніхвяхъ ва могилѣ юпака мростають два тополя (8<Лоіка, 127).
’) Апіои. ІлЬ. 32; УіерЬ. Вук. 8. ѵ., срв. МпппкапІІ. Ачт. XV. и ГК., 17; Зігігг, СЧ 2’бр/)сг, Лив бег Хпошіа, 42.
В в) Аѣѣеп. III 78 Ь.
®) 5егѵ. Аяп. V. 134, VII], 2'6. есі. VII, 61. Срв. также Огирр,., II. 791. I сіл. Ь. СокрогеІІі. І,аіиіш «е огбсЬв. Нгепгс 1910. Зі слл.; О. (Ігирре. Л- 17. ХХХП. 1912, 10.,.
I ’) 1*аич. V. 14. 3.
— 112 —
эпитетъ Леоияіо; *), образованный, по Соок’у, отъ названія серебристаго тополя а), Аполлону * * 3 * *), Гераклу •), Геліосу 6 * * * *). Отношеніе это представляется мнѣ случайнымъ, и я не вижу ничего невѣроятнаго вт, предположеніи Соок’а, что въ этихъ культахъ черныі тополь ®), какъ и серебристый ’), заступили мѣсто дуба. Замѣчу, наконецъ, что, такъ какъ серебристый тополь, въ качествѣ хтоничесваго растенія (о«і гі ХЙбѵюѵ еіѵаі "о ^охбѵ, Нагросгаі.) посвященъ былъ Діонису-Вакху, сыну Персефоны ®), участники элевснискихъ мистерій, какъ и сатиры ₽,, украшали себя вѣнками изъ вѣтвей бѣлаго тополя.
Какъ возникло у грековъ представленіе о печальномъ, хтонвгче-скомъ характерѣ тополя? Мигг,0) полагаетъ, что въ образованіи этой символики извѣстную роль игралъ серебристый оттѣнокъ воры и листьевъ Р. аІЬа Гораздо правильнѣе, на мой взглядъ, вскатъ здѣсь причину въ горечи коры тополя (въ русской народной поэзіи осина постоянно называется „горькою"-) и въ непрастанномъ, безпокойномъ шелестѣ тополевыхъ листьевъ, имѣющемъ въ себѣ, вслѣдствіе твердости лвста и зубцовъ на его краѣ, что-то жесткое, мрачное, сухое 11).
') Рана. V 3, 5, у ВгиеЛтаііі^а Ер. ііеоі. 133 пропущено.
м) ІЪок, РМ-Ііоге, XV, 297; срв. однако Сгирре; Сг.М. и В. О. 1108, прв
3) Соок, Роік-Імге, XV, 419.
*) Тііеосг. і«1уИ II, 121: Ѵвг;;. есі. ѴП, 61, РгоЬ. ай I. 1.; Рііп. п. Ь. XII, I 2; ^егѵ. Аеп. V, 134; Іѣаедг. ІаЬ. ІІІ, 17 и др.; срв. о ) Геракла ВЫгдо. Апк. Л>. I, 1886, 56; СгаеГ, Ввт. И. IV, 1889, 189 сл.; ЗГигг. 21; СооЬ, Роік-І. -с, XV, 422.
°) Зсііоі. Ріпѣ 01. VII, 141 см. [’АХіаа]; Ьуаірр. ар. РвеийодісаеагсЬ. ЕШь. II, 256, 5 [’Ал’.ахог ттаэачог]} ср. РоиеагГ, А«вос. геіір. 35; ІКсЫег, 6г.' ОоіЬтІ 1, 410, Вісндеі у І’аиіу (Н'іяяоісл}—КгоІІ, VII. 2245.
•) См*, И. 297, 119. 423.
П СопІ-, Л. 298.
®) ИетозІІі. XVIII 260: срв. Зіігі. II. 1. 513 я. ѵ Лелпд.
я) ВіегЪаЛ, цит. соч. 31. Ѵигг, 23.
*°) РПкшепч1. 21 сл.
“) Эту черту, особенно хараітервую для Р. ігетиіа Ь., Я. Полонскій вере ’ъ въ с.іѣяуюіцпхъ стихахъ:
Твхо проносится еочь благовоинна. Хѣръ, внемли Богу, холчиті.
Бъ рощѣ одной лишь оспина безсонная, Іястіщ ыиеблл, шумитъ.
Срн. также разсужденіи Я. _4. ітпамонова по поводу оепны, Жури. Х’і’1-Нау. Пу. 1902, .Ѵ= II, 80 сл.
Леч (8аІіх Тошчі.) * *). Греческія названія этого дерева: еітёа, ітёа (съ / и I < гітёв) 2), иі*4, ЭОЛ. Зіті»; восходятъ, вѣроятно, въ индоевр. основѣ ’неіі, срв. зѳвдск. ѵаёіі=(„ива ), латышск. ѵііоіз (то же), прус. тѵіікап (тоже), др- в. нѣм. ѵі<1а = в. в, нѣм. ѴѴ’еійе, аяглосакс. ѵігГі"= англ. \ѵі11іу (то же), др. вся. ѵіЙег (то же) г), лиг. л уіі.ч (ивовый прутъ), лат. ѵйех (прутнякъ), ѵіііз (лоза), ст.-слав. Ш1ТІІ и т. д. Родъ ивы составляетъ, какъ извѣстно, одну изъ самыхъ богатыхъ видами лиственныхъ породъ. Но въ Греціи ива распространена далеко не въ такомъ изобиліи, какъ у насъ въ Россіи. Въ греческой флорѣ встрѣчаются, г тайнымъ образомъ, слѣдующіе представители рода ивъ: Заііх аіЬа Ь. 4) в 8. 6-а^іііз Ь. 6), а также 8. ату§4а1іпа Ь. •) (тальникъ), 8. сіпегеа Г. (сѣрая ива) ’), 8. рпгрчгеа Ь. (желтолозникъ, врасносталъ) ’) я 8. ѵіпшшіів Ь. (верболозъ, бѣлоталъ) ®). Любопытный гомеровскій эпитетъ ивы шХвзіжар^а 1О) объясняется, должно быть, тѣмъ, что созрѣашіе ивовые плоды растрескиваются по двумъ швамъ почти до самаго основанія, и изъ нихъ вылетаетъ, разносясь повсюду но воздуху, масса крошечныхъ хохлатыхъ сѣмянъ. По характеру своей символики, ива близко примыкаетъ къ тополю 11)- Она также входитъ въ составъ подземной рощи Персефоны Іа). Въ Колхидѣ, по дорогѣ къ золотому руну, расположена была доликв, усаженная Медеей ивами, на которыя вѣшали тѣла усопшихъ |3). На Критѣ, подлѣ знаменитой пещеры, въ которой протекли годы младенчества Зевса, росла единственная верба, приносившая твердые
’) О миооліігич. теченіи ивы въ Греціи см- ЛГмгг, 23 слл.; (ітирре, 791. Срв Дли славянъ &>Ь/іЛа, 128 слл.; 8. А. іппіямпкот, 82 слл. Для Германіи—ЛІ. Н&рег Ѵаіхі- иші ВашпкиИ. 132 слл.
* “) Л. ГД/,, К^. XXX, 271.
3) Ноцря, Ьиіод. РыісК. XII, 480. Объ этимологіи греч. ітёа—Ргі-Шсііг. 200 сл.
*) Рис. у БетуеГя, табл. XXVII; П'іПкотчі’і,, 384.
V •) Рис. у БпиреѴя. табл. ѴХVIII Н •) Рис. у НетреГя, табл. XXIX. I ’)Рис. у ЯонреГп. П АП. Гі₽. 19» Р. V ®) Гос. у БгтреТя, табл. XXX, Рсіеля, II. 78, |>ят. 13. 91 Рис. у Бешреі'я, иаіа. XXXI.
"’} О<1. X, 510.
Ж|) ІІигг. 24. Срв. рѵсс-ж. народи, иісвю: Иаушвл, «пушка гелевая ина, Что же ,ь,> ивуіииа, неаеіло етопшь?
") ОЛ. X. 509 сл. Объ нві, какъ деревѣ явртвыхь, срв. ^с/іи-епск, ЙіпвЬ. Л, аіі. Ю7 слл.; Ар. НІі. IV 1428.
V !) віЛі-пюіія. И, 337.
— 114
плоды величиною съ горохъ *). Одна ивъ Геспѳридъ, скорбѣвшихъ по поводу похищенныхъ Геракломъ золотыхъ яблокъ, правращаетея въ иву =). По имени ивы назывались нѣкоторыя героини греческихъ миѳовъ. Такъ, среди 50 дочерей Даная мы встрѣчаемъ и Итею Отъ аркадскаго названія ивы ёАйпд •) произведены имена: одной дочери Ликаона, воспитательницы Зевса и Гермеса Б), супруги (а не дочери, какъ думаетъ Мпгг), Эиопіона (нимфы) •), одной изъ Данаидъ ’) и др. *).
Илимъ (ІЛпш5 Б.) •). Греческое названіе этого дерева — пт&Хёа эпидаврск. гглга сопоставляютъ обыкновенно съ лат. ІіЯа (<*іеІій), арм. Геіі (РеЛепчеп), др. в. нѣм. Геіаѵа = н. в. нѣм. ГсІЬс (Ргвіі-адйг) и т. д.,0). Изъ трехъ видовъ илимовъ: Г. сатрезігіз 8т (берестъ) “) V. пюпіапа 8т (черный илимъ),а) и I). еЕГиза ХѴіІкі (вязъ)13) только первые два попадаются нынѣ въ Греціи и то сочти исключительно въ кустарной формѣ*1). Такъ какъ Ѳеофрастъ приписывай и втому дѳрову высокій ростъ ,ь), то приходится предположить, что съ теченіемъ врнмеии данная древесная порода дѳгеяерировалась вслѣдствіе измѣнившихся климатическихъ условій ,в). Благодаря очень раннему цвѣтейію (задолго до появленія листьевъ), неказистымъ цвѣ
') Ріін. Іі. п. ХМ, 46: іыа (вяііх) Гашеп ргогіііиг ай шаіигііаіет рсгГсгге и Іла и Сгеіа іпвиіа ірао Дексеови Іотіа креіипсае іотѵит Іі^аеигицие та§вііи<Ііпе сіеегц.
) ЗЫгг, 21.
3) Нуі. ГаЪ. 170.
*) Піеорііг. Іі. рі. III, 13,7, объ этимологіи этого слова см. Л. Нооря, Ігчічд. Рогкіі. XIV, 481; .ЗДѵбсн, Емкп’ч X. С- ѵді. Вргаск^. XXXII, 283 см.; БЛ Л'« ЫІІ 147, ир. іі РпІЪѵИ^. 138; Воікасд, Оісі. ёіут. <1е Іа Іки^ие уг. 243.
*) Р1ц1о$1-р1і. іп ЗсЬиІ. ГіпА. (ІІ. VI, 144 (у Л/игг’а 25.3 ошибочно Ркііо-Дг.).
’) Рагіііеп. егоі. 20. (Л/игг, 25).
’) Мапп. Раг. 16.
в) Ск. пицкхіиѣе Мн/г, 23; Ніоіі у Воскег'д. М. к I, 1985 сл.; (іиц у Р/тІр—(ІРіяедичі) КіиІІ, VII, 2855 см., особ. 2862.
*) Объ илимѣ въ грвчѵск. теологіи см. ЛГкгг, 26 сл., Сггирре, 791.
“) Ре&гееи, КиЛп’в X. (. ѵді. 8ргт^- XXXIX, 342; 388; И’<Ы«*,
600, 770. Сла». тоіісіь (рориіпи вслѣдствіе дисснмпллців (ЭТегІтаоп». I >іод. РиткИі. XXVI, 59): рус. панкъ, темъ, чеш. ріт, иольск. 11т заамствовавн и ъ ср. ики. ііте (ЛІікІо^ііЛ, Еь ѴѴЪ 05; Б. ДГ. Ляпучош, Изслѣд. о я.чыьк епВ"Д-си иска 1 иовгор. лѣтов. I. С.-П6. 1КН9, 78).
’*) Рвс. у Нетре! я, табд. XXXVII; Реісля, II, 99, рис. 15.
т) Рис. у НетреІ’а, табл. ХХХПГ Лрнолъда, П, 334.
,3) Рис. у Непреі'я, табд. XXXIX; Лрколъйа. ІІ, 335 с*.
м) Ргал>, 243 сл., Купкчі, 8у11. П. Еигм 233 но ІІ/мгг’у, 26.
ю) ПіепрЪг. Ь. рі. Ш, 14. 1.
«) Тш яе Мпгг, 26.
— 115 —
тамъ, собраннымъ маленькими, полупіаровидными пучками съ ржавчинно-красными пыльниками, и небольшимъ плодамъ-крылаткамъ, илимъ считался у древнихъ ірековъ однимъ изъ безплодныхъ деревьевъ, которымъ придавалось обыкновенно грустно.е или зловѣщее значеніе *)- Оттого, напр., илимы осѣняютъ, по античному представленію, входы въ подземное царство2). На могилѣ Эетіона, по разсказу Иліады, горныя нимфы сажаютъ пламы 3). Геспернды, въ припадкѣ безысходной грусти н отчаянія, правращаются одна въ илимъ, другая въ осокорь, а третья въ иву4). П Геліады, соглвено одной версіи, обращены были въ илимы 5) и т. д. Преданіе называетъ намъ одну гамадріаду по имени Птелея ®), а Гссихій упоминаетъ о цѣломъ родѣ ильмовыхъ нимфъ Птелевдъ 7). Въ Аттикѣ существовалъ дѳмъ ЦйХёя, названный такъ, по всей вѣроятности, по имени анонимнаго героя Птелеопа в).
Ольха (Аіпііз рпіііюзи Ьап>. ЛѴіІкІ.) ’). Греческое названіе этой породы—хі.т(Ьг,а (гомер. хл^Ор], пов.-греч. ахХ^Оро. зхіМОрц хХ^Ор'.) восходить, понндимону, къ основѣ *кіаі1Ьго- или *кіаіі>го- Довольно рѣдкой въ Греціи11) ольхѣ придается въ народномъ суевѣріи преимущественно мрачное значеніе, чтЬ объясняется, должно быть, томнобурымъ цвѣтомъ коры старыхъ стволовъ съ трещинами, темною зеленью липкихъ въ молодости листьевъ и невзрачностью мелкихъ сережекъ (мужскія достигаютъ лишь 5п—100 мм. длин.) и буроватыхъ
) Хкгг, тамъ же.
I ’) (ггищн II, 701 и прим. 5.
а) II. VI, 417 еллд срв. Огирре, II, 781, щр. 1.
«) Ар. Ююі IV, 1425 са.; $егѵ. Аеп. IV, 484.
В Ч РбИіс^г, 274.
•) Рііегепіс. ар. АІІіеп. III, 14 р. 78 Ц; срв. ЛсЛьмопи, оривс. асиіі. II, 133. ’) ЙезуЬ. ѵ. ПтеХейт;.
Е в) АрсДІой. III. 15. I и ни. др. (см. подробнѣе ЯІигг, 27, п Нб&г у Ковс/мт'а. М. Іх Ш, 3250).
| “) Объ ольхѣ въ греческой кинологія см. Ьбііісксг, 274; Мигг, 17: ИічИ-1>гг-с1ег
3 ВолсЬег’а М. Ь. I, 1983, 8(а<ІІег у РтЛу-ЗѴіышбн, VI, 470 слл. Гос. у реіем И, 4»г. 8 и Арнольда II, 286. Срв. для Германіи ВИ/Ісг, \\. и. ВК. 144 сжз.
”) всЛллгкг, КеаІІск. 199; РгМніи\ 227. Лат. а!пи$ возникло изъ •аівпов Саіівпоа (ІРііЫс*, 27 сл.), ст.-сл. іммр. чеш. оі&е, польск. оІсЬа, оіеха □ т. д. ближе ®СвГ0 стоятъ вь гормапемей группѣ: др. в. нѣм. еііга, в. в. нѣм. егіе (съ перестановкой), діал. еіае <“аІІ5б (ср. асііав. аііва—ясльха“. фр. аіівѳ—„боярышнакъ11); лпт, латыш. яііезпін п т. д. Гомеровская хЦЯр», (ОІ. V. 61, 289) объясняется *віив. какъ ольха (ЛигЛЛоЪ, Нотег. І?еа1. I. 2, 242; срв. Реіімг, Нот. Кіогя, 19).
’О Войхег, Р). огіеиі. IV, 1179; Нсііігсісіі, илав. соч. 15; Сіііигоз, ХѴаМѵег-“Щіпіие (іпееѣепГ 30. Срв. цатир. выше новые труіы Р. Рлс’а и Ь. Лііаиюгчб'в.
— 116 —
шишекъ (10—20 мм. д.іин. п 10 мы. шир.). Роль ольхи въ греческой миѳологіи незначительна. Вмѣстѣ съ осокоремъ в кипарисомъ она растетъ у грота волшебницы Калипсо и, но одішіі версіи миѳа, оплакивавшія своего брата Гсліады обращены были вь ольхи8).
Ясень (Ггахіоов)а). Греческое названіе ясеня раліа (соврсм. гроч. реілі-, радгуо;) возникло, по РгеІКѵіІх’у, изъ * *ар.г^/ія *). Нашъ обыкновенный ясень (Г. ехсекіог Ь.)Б) почти не встрѣчается въ собственной Греціи и произрастаетъ лишь въ горныхъ мѣстностяхъ Ѳессаліи п Македоніи “). Зато другой видъ ясеня — Г. огпнв Г. 7) очень распространенъ во всей южной половинѣ Европы, доходя въ Австр Венгріи почти до Тупаяв). Изъ ствола этого дерева вытекаетъ каме дштый сокъ, который твердѣетъ на воздухѣ и образуетъ нзвѣствут манну “). Гроч. обозначала, вѣроятно, лишь второй видъ (птал. огпіеііо, аѵогосііо, исп. (гсбпо <1е іібг, фр. іі'ёпе А Ношъ пли огпе а піапус, англ. ТІіе Маппа-Тгее или Еіоисгіп^ АясЬ> пѣм. Вішпеп- іы Маішие&'йе). Что касается Г. схссізіог, то оиъ обозначался, какі можно заключить изъ словъ Ѳеофраста ,с), македонскимъ **) названіемъ т, івтал. Ггазяво, исп. і'гезію, фр. й-ёпе <Гге8пе, нѣ
ЕзсЬе и т. д. *-). Съ миѳологической тбчкп зрѣнія, чрезвычайно характернымъ для лгсил преѵтаплястся его антропогоішческос значеніе
«) О(І. V. (И.
’) Нійіи/іѵ, 271; іі'оіі іа пе Егехіег, какт, сшичочно пишетъ, вслѣдъ Мигг'ояъ, 17. пре». 5, АГаіНег у Реі»ф-П7здои-п. 1’1. 471 гл.) у НгисЪсг’а. I, 19Ь
а) См. Уигг, 27 слл,. Оіск у ЕииІ>1Г/ысп и. 11. 620 сл.. бгчщіе, 4-39, прпи. . 787. нр. 5. О роли лого дерева въ Славинскихъ ня ровныхъ иовѣрівхъ— 5’оЬм ' « 11,9 слл.: П.ЧЧ-Л, 410 елл. I рв. зля Гафлаиік- іЕірег. \\. и. ПК.. 139 слл.
«) РпІІнИг', 288.
РіІВ. У /Ьиіія. 111. 213, Фиг. 51. Арн».««!<». II. 315 слл.
6) ОІік, пазв. ст.. 617 сл.
’і Рпс. у ТіірреГч, НіІЬ. Л. ІлиЬіюІгК. 1. 70, фиг. 33’. Нпііпт. \\.
*) ОМе, іЬпі. ІЕрпведапііыя тамъ ссылки ва ппвую фитлгеографическую лите ратуру я пе имѣлъ возможности провѣрить, кромѣ Е. Рвя, дпт. соч. I. 116. I 180, 182. 180, 229: II. 181. ІШ. йі, 244 и т. д. и Л«/«нюг«. цит. соч. 1’4. 128. 4П'
) Дрепніе ппсате-іп о ней. одиакн. совершенно ис упоминаютъ.
,о) ТІісорЬг. Іі. рі. Ш. 11. 1 сл.- ери. IV, 8. 2.
") ГІш Ь. и. XVI, 63 (Ііитейа).
иі Но .V. .4. ГЫоюз'у. 11 яМѵегЪііІіиічяе і*пеѵЪеті1^ 32, визъ Г. ехееіыог а'" чначаени нъ эдмійск. дюлекѣ -ѵхіоъ. ЫеІ: ѵ РтіІѵ-ЛУяеока, П, 621 пишетъ О" Еіушоіоцн' гои ігпдйінл і5і пикѣ Ьеѣаіші, Несомнѣнно, однако, что лат. Ггаію’ів Гагиоз (<*Гагсиок) родственны съ др.-ивд. ЬЬнѵда-в. хчт. Ъегіав, прус. Ьегзе, др-нѣм. Ьігеііа. а. в. цѣм. ЬігѢс, рус. Гн-ре-іа и т. д. іподоевр. *Ыіегиж”—^сверкая1!' бѣли-іиові д. 11.1(0“ пра. таія.і- П*пИ«а. .111: Лссвеѣтг, 52).
Согласно старинному повѣрію, ярче всего отразившемуся у Гесіода')г третье, мѣдное поколѣніе людей произошло отъ ясеневыхъ деревьевъ (ёх іізХі*»). Подобное провсхожденіе приписывается даже всему человѣчеству вообще "). Въ связи съ этимъ находится, повидимому, преданіе о нимфахъ по имени Медіа*. а), рожденныхъ Геей въ одно время съ Эриніями п Гигант ами изъ каплей крови Урана, оскопленнаго Кро-иосомъ •). Отъ нихъ произошли родоначальники людей: Фороней, Аникъ, Доліонь и др.6). Онѣ считались также воспитательницами младенца Зевса на критской горѣ Дпкто (отсюда йхтаіо*. ]|шя) ®). Уже Огішш, А<1. кпіш н др. сопоставляли съ греч. преданіемъ ѵ происхожденіи людей изъ ясеневыхъ деревьевъ идею исполинскаго мірового ясеня Ѵе^сігааіі сѣверной миоологіп •). Въ скандинавскихъ сагахъ первый человѣкъ называется, по имени ясеня, Аскроыъ Въ виду этого Мшт ®) высказываетъ -предположеніе, что мпоъ о происхожденіи людей отъ обыкновеннаго ясеня (Г. ехсоіяог) восходить къ индоевропейской эпохѣ, и что въ Греціи это воззрѣніе перенесено было и» болѣе распространенный тамъ видъ К. оппія (цвѣтистый ясень). Причиною, по которой подобное происхожденіе присвоено было въ Греціи именно третьему, воинственному поколѣнію людей. Мип- и др. считаютъ употребленіе ясеневаго дерева для изготовленія копій,
’) НвііпѢ ор. 145 и у ЕизѣаЧі р. 1262, 11; 1859. 21. срв. 1‘аіаерЬ. 36; Талъ былъ по Аполлонію Род. IV, 1638 СЛЛ. рл).-.т|-<-д-Лш'ѵ і-Л'хотшѵ ?чц;-
*) Невусѣ. е. V. хартчд- то тйѵ яѵіѣшпаѵ уг»М: РаІаерЪ. 36: т'і грштоѵ уг.с: аѵшѲ» г/, ргілшч ув-лзіЬк оіт.ѵ,
®) Копи. Сіоп. XIV, 212; Ьопц. Ш. 23: Невусѣ. 8. і. Мут; Еіыаіѣ. р. 1963, 40.
*) йезіті. ІЬиод. 187.
3) ІІвдробпѣе у Ліигг’а, 29 и Сгчщре. I, 439, пр. 2.
*) Саѣііш, Іі. 1, 47 и эвек. •Уейиейіег’а. I, р. 272 сл.: 8сѣо1. ѣроіі- Шіыі. II, I; ср». вги^ре, I, 411, пр. 7 в прпведеяиую темъ литературу.
*) О міровомъ деревѣ я имѣть уже случаи говорить подробнѣе въ П’-ыі главѣ «стоящаго плслѣдоланія. См. главнымъ образомъ ІУасксгнадеІ, Гііе Апііігор. 6. Сена. Наирі'х Яеііесііг. VI. 1848. 15 си.: Нлггтачп. Хогв. Муііц 589 слл., 593 ®*л.; Я»сй. Л/. М.еуег, АІІ^егтап. НГі. 174 слл.. и Р. КЛп'игекй. АНе. МуіЬоІ. Ьеірг. 1910, 145. ЪгіІ/Іег. Еа$ькгіГі ііП Н. Е. ІѴіІЬеі^. 5іо<ѣііоіві. 1911. 617 слх„ 694 гчи-тщ,ть Ѵрріга.чіЛ за тиссъ.
’) Др.-вслявдск. азѣг соотвѣтствуетъ др. в. нѣм. азѣ. англосакс. аезк, в. в. яѣм. ^сЬс^яясеоьи; срв. образованіи белъ -к- лат. отішв, <*б8ііюз, лат. и’еіз. латыш Ьйін, пр5с. м оеяіі, рус. «синь, пслбск. )а8Іей в т. д: по ЯЛгагкг’у. ВеаІІ, 205 ѴЫепЬеск у, Раи! и. Вгаипе\ Ваігііде еіс. XXVI. 295. сюда же слѣдуетъ ввести гр, яуерші; ыз-;. СрВ. Н<‘"}1Л, ЦИТ. СОЧ 121.
а) Цит. соч.. 28 сл.
— 118 —
также носившихъ, какъ извѣстно, названіе ргліят *). Быть можетъ, на этомъ же основаніи карающая Иемеспдгі изображается съ ясеневою вѣтвью въ рукѣ 3). Аполлону КХарюс была посвящена ясеневая роща недалеко отъ малоазійскаго Колофона *). Въ античномъ народномъ суевѣріи ясень фигурируетъ въ роли растенія, отвращающаго имѣй •).
Платанъ (Чинаръ, РІаіаішз огіепіаіів, Б.) 6). Греческой названіе кіагяѵюто; (Гом„ і'ерод., Ѳеогн., Ѳсокр.), -Латаѵо; (аттич.) происходить отъ првлаг. (скорѣе вслѣдствіе формы листьевъ, а не вѣтвей, какъ думаетъ РгеПкіІ/.) е). Полный своеобразнаго величія и красоты, платанъ, со сеоими изящными глубоколопастными листьями и длинными раскидистыми вѣтвями, стоялъ въ Греціи въ тѣсвой связи съ культомъ верховнаго бога и царственнымъ родомъ Пелопидов Подъ тѣнью вѣчно-зеленаго платала въ Гортинѣ на Критѣ Зеві раздѣлилъ брачное ложе съ Европой 7). Подъ красивымъ платаноі (хя/^ іеі т/.ятяѵіягіи) въ Авлвдѣ явилось Агамемнону знаменіе, истолкованное Калхантомъ въ смыслѣ указанія на десятилѣтнюю продолжительность Троянской войны ®): остатки этого дерева хранились еще во времена Павсанія въ храмѣ Артемиды въ Авлидѣ •). Въ Кафія<
) II. II, 543; XVI, 1-18. оа. XIV, 281; XXII, 259. 276 я т. д.
“) Іюкоо(-В1итег — Кеііег. яігг. соч., табл. XXV, 5. срв. ВіегЪаЛі, 36; I.'-ОыЪегнаіів, II, 149; Ѵигг, 30.
«) Хіс. Гг. 20; Раив. VII, й, 10; 8ігЫ>. XIV, 642; срв. М’егпіеке у РаиІу-ІѴ /часа, II, 56 и Ітт&сіі, ЛЛгЬ. Рііііоі. ЙиррІ. XVII, 125 слл.
♦) Х’іс, Гг. 31; І’Ііа. Іі. п. XVI, 64; Оіск. тамъ же, 622. Срв. для сламвсяп анаюгіб: ЗіЛпІка, 119 съ, ЛІЛиСв», 412.
•) Д/игт, 12 слл.. /ІеЛн®, 294 сяя.; для славянъ —Илчееъ IX, 422 слл. Спеціальныя изслѣдовати указаны будутъ ниже. Рис. у І/ірреі'я III. 277, фиг, 14Р.
®) Ргеіікііа*. 378, в. ѵ. тл?тг„ ТРвМс’,'589. По НеЛп’?, 298—нраясяое сіе (ср. враговъ этото ЙсЛгв&т у ЛсЛи’а®, 301 съ). Однаяо, платанъ, вопреки ігаѢв Некплѣ, 298 (и Нлчыа, 1Ь. 423: Отъ 4'рдгил, Літхил идя Правъ тона дърво се е лр' несло въ Гьрецпя, отъ дѣто се распространило и въ Нталпв) приходится приза: растеніемъ туземнымъ для Греціи и Италіи (Епдіег у НеЛп’а®, 300). Руссо. чиня (въ поэзіи иногда чинара), тур.-татарск. ІаіцЁг, труа., имер., гур. сапдагі заимствова изъ ирап. к. аз. Срв. еще Ъ. А&ипоі іс. цит. соч.. 188 сл.
’) ТЬеорЪг. Ь. рі. I, 9, 5: ё» Кр^Н, ХЁувтпі -іатаѵіѵ тм еіѵат іѵ Гсрт ' 'і трй ХЦУ5 тім ой ртХІО^оКст иЛД-оу'.'ит сі ш; й» Т»з>ч ЧХ'7Ч Ейршпуі і 21-1 ' ті; ы -л^аія; еяозі Срв. І’Ііл. Ь. п. XII. 1, 5; Ѵ'агго, т.т. I, 7. 6; Яоііи.
XI, 9. Гортаіісжіл макеты съ п. ображевіемт. Европы, сидащсй на деревѣ, лрпввде-иі Л ІѴчагг’а II, § 115; сре., однако, .$гогмоя, Яеѵ. Ъеіде Не пшпівт. 1894, 1 «я-
») II. П, 305 слл.
") Раив. IX, 19. 7.
— 119 —
(Аркадія), немного повыше города, росъ, по свидѣтельству того же Павсанія, высокій и красивый платанъ (лкітяѵь; хаі ЕйеіЦе),
называвшійся Меѵелаи, потому что былъ посаженъ, по преданію, Ме-нелаемъ еще въ то врамя, когда онъ прибыль туда набирать войско для похода подъ Трою *); впрочемъ, по Ѳѳофрасту и Плинію Старшему, дерево это посажено было не Менелаемъ, а Агамемнономъ •). И платанъ подлѣ Кастальскаго источника въ Детьфахъ посаженъ былъ чѣмъ жо Агамемнономъ 3). Сюда же слѣдуетъ отнести извѣстія, ука-яывающія на связь платана съ культомъ Елены, повидимому, старинной богини растительности, косившей па Родосѣ даже эпитетъ „древесноіГ (йаѵбрик) 4). Ѳеокрить разсказываетъ намъ въ своей этіологической поэмѣ, какъ спартанскія дѣвушки, въ ознаменованіе помолвки Елены съ Менелаемъ, обѣщаютъ ей украсить ея чинаръ лотосовымъ вѣнкомъ, полить дерево благовоннымъ масломъ, а на ворѣ его вырѣзать надпись: зв^ои р.’, 'Екёѵа; ^отвѵ гірі Б). Согласно родосскому сказанію, Елена, послѣ смерти Менелая, искала убѣжища на Родосѣ, у своей подруги Полнксо, вдовы Тлеполема. Но, желая отомстить Еленѣ за смерть погибшаго подъ Троой супруга, Поляксо велѣла своимъ служанкамъ схватить гостью и повѣсить на деревѣ; въ память этого, прибавляетъ періагѳтъ, у родосцевъ воздвигнуть драмъ Елены Деѵ5р«»« ®). Вопреки мнѣнію II. ІІяепсг’а, что эта ро-досская легенда покоится на представленіи „объ умирающемъ мѣ-ясцѣ" (ѵош аЬзІегЪепііеп топф мнѣнію, раздѣляемому, по отко-
Г *) Равз. ѴШ, 23, 4; срв. УРмІе, Ьяк. К. 317, 34а.
*) ТЬеорЪг. Іі. р. IV, 13, 2: Рііп. Ь. и. ХП, 8К.
3) ТЬворЪг. іЬій. ср. АіЬеп. XV, 62.
*) Раи». Ш, 10, 10. О Еленѣ, какъ ѵѵгинѣ ристшхиыіаги міра, иь ВІМісІіег,
Вжишк. 50; ЗІпииЛаН/, АиС. V». и Е. К.. 22; «Гехтоі у Рпиіу-П'ічяиил, V, 215; ЙГввяон. 6. Е. 426; ВетЛе у Раиіу (11'й.со іа)—КгоІІ'Я- ѴП, 2824.
•) ТЬезсг. ІЙ, ХѴШ, 43 слл. Объ чтоиъ культѣ платана Елены въ Спартѣ си. КаіЪеІ, ТЬеокгіІз *Е).ёчт(; Ніг.пг* ХХѴП, 1892, 249 слл.; КаіЬе.1 кон-
струируетъ для Елены, на осковааіи ТЬеосг. ХѴШ, 44, особую йпвклозу тѣітаѵітк, ’иб О. Оигрре, впрочемъ, считаетъ ошибочнымъ (іггііігаіісіі): Си. 2}игяаш ЛаіігехЬ г. ѢХХХѴ, 1895, 232. ІРй/е, Ь, К. 317; 343 слл.: Піг КпІІ геісМ іи Іжкопіеп іа іііе Иіеві, 2еЛ ЪіпаоГ май шияз сиашаі іііе Еогш Йег ВаитѵегеЪгшц/ рчІіаЬі Ііаьеи І^Йллоп, 426 сл: Зоові іві аЬег Йіе ѴегеЬгип# йег ІІеІепа еіпн Йег гіеиііісѣвіеп Вві-'ріеіе Гйг Деп Ваиткніі, ВеіЛ^, цит. ст. 2824, 35 слл.
1 Рапа. ПІ, 19, 10: иаХа^ойозі ттр> 'Е/сѵт;, аі улѵяіхг; огз^уооз'.ѵ ёгі 5^'йрс.и, етгі тойгиі 'Ро%ок ’ЕІ.Ё’л;; ігр>л ёэті ДгЛрітЛаь Другія версіи легенды: Роіуаец, •Ь'аіе'!. I, 13; Ріоіеіп. НерЬ. 4 (ІРёяігпиалн, .4., 188).
*) І'іемг, Обііегп. 239 сл.; срв. сго же статью въ Я7і. Мия. ХХІП, 336, ир. 56.
— 120 —
тенію къ Артемидѣ ’Аму/чдёѵі], и Іпипегѵ,а1іг’омъ "), въ ней нужно усматривать слѣды аграрнаго ритуала, какъ это ясно вытекаетъ изъ сравненія данной легенды съ дельфійскимъ праздникомъ въ честь Хартли (дѣвочки-сиротки, повѣсившейся отъ стыда и горя) ®), съ культомъ Артемиды Удавленницы (’Ана^'хоріѵт)) ®) и т. п. Не останавливаясь иа отношеніи платана въ Аполлону •). Протесилаю * 3 * 5 * 7). Діомеду €). Гераклу ’) и другимъ героямъ в), я упомяну здѣсь еще лишь о недавно открытомъ культѣ Діониса Плат«ѵіатт(і. Въ одной падпнеи изъ М&гнесіи на Мэандрѣ сообщается в), что жители этого города нашли въ стволѣ сломавшагося отъ бури платана изображеніе (а^мрцдо) Діониса; дельфійскій оракулъ посовѣтовалъ имъ пригласить изъ Ѳивъ, для учрежденія культа, трехъ мэнадъ изъ рода Ино: Когко, Баубо и Ѳессалу, изъ которыхъ первая основываетъ ѳіазъ тЗіѵ іі/.атаѵіоіг)ѵшѵ. Маа§8 и КаіЬеІ справедливо заключаетъ отсюда, что въ Магнезіі Діонису присвоено было культовое имя Платкѵ«гт|г, соотвѣтствующее эпиклезѣ Аполлона ПХятаѵігао; ІП). Правда, О. Кеш не соглашается съ такимъ предположеніемъ и производить имя еі&за Плятахогірюі не-
*) ІУаІіег Іттепсаііг. Оіе КпВе п. МуѣЪеіі АгЪшііепв, I, Ьеірг. 1891, 154 и прии. 3. Иноо годковнни «редлоивзъ ДЛмыз, РМгйоу, Ѵнігѵіич-Іі. XII. »68. прнн. 13
•) Ииі. диаеЛ. 6г. 12. ц. 293 Е. Срв. Ѵяеііег. Наі МуНіеп. ЛЛ. 31. XXX, 2».; МаппЪагііі. Апі. ѢѴ. п. Е. К. 298; Ргеііег-Виііеті, бгіееіі. МуіЪ. I4, 287, ирни. ; АГ>7$лон, 466 сл.
3) Райя. ѴП1, 23, 6 слл: срв. імилгкеоАг, 142, 159- Квепег, Сойега. 239; гіг Ѵіаіег, И, § 119. Во всѣхъ этихъ хинахъ и культахъ ИЫс, Ь, К. 343, РгеІІег-1 Ііегі, I*. 305 пр. 2. Уапісіі, СиКа оГ (ігвоѢ Зсаіех И, 428 сл, 506. Лг»/ізои, 6. Е. 232 слл. справедливо усматриваютъ остатки'пріемовъ первобытяой магіи, имѣвшихъ цѣлью поднятіе растительнаго плодородіи.
*) Раиз II, 34, 6 (гНтгжмч зпитеть Аполлона въ Гревнвѣ): срв. И. Ноііаі Негоедѵореі іи йег ^гіесЬ. МуІЬоІ, Ьеірг. 1895, 32 сл.
®) Ніи. Ь. п. XVI. 44, 88, срв. фишѣ. Вмугц. ѴИ, 408 слл.. Апііріііі, АпіЬ Раіаі. ѴИ, 141: РЫІоЛг. Ьег. II, 1.
•) РИп. Ь. и. XII, I, 3; Тііеорііг. ТѴ, о, 6.
7) РіИііекег, 123: Хигг. 15. Послѣднія почему-то пе цитируетъ Раня. П, 37. ।
) Срв. 3!мг, 14 сл. О сестрѣ Алоздовъ Платавѣ, превращенной, япелѣ изь смерти, въ одноименное дерево (КісерЬог. КНсІ. (іг. I, 439 И"аІя-ТѴевіеппапп Му 381 № 61; Лію», у Л’іій’а, гамъ же I, 613 сл.), Зіигг также не упихиваетъ
в> О. Кегн, Ььсііг. ѵ. Марюиіа ат Маіаіійгоэ, 1900, 215 а.; срв. его же ст. Ваилікорч* у Р(іиІу~ІѴія<юѵа ПІ, 157; Аікеп. МіЦ XI’, 1890, 330 ель И лЛ, б-К. 167 сл.
*°) ЗІапа, Негтев, XXI"I. 1891. 187: срв. ХчЛеІ, Нтпг» ХХАИ. 1892, 2'7, пр. 1.
посредственно отъ названія дерева ’)• Однако, существованіе конструируемой Маазз’омъ в КаіЬеГемъ эпвклезы Діониса представляется инѣ тѣмъ болѣе правдоподобнымъ, что тѣсная связь этого божества съ растительнымъ міромъ находитъ себѣ выраженіе въ цѣломъ рядѣ эпитетовъ, какъ напр., 'Еѵйеѵйро; “), * 3 * *), ДеѵЧрео; *), а также
Гіжітіі; б * В *), Кіозо? ®), -та^элкт^ ’) и т. д.
Прутнякъ (Ѵііех а^пиз сазіиз Ь.) в). Этимологія греческаго (аттическаго) ®) названія куста—«уѵо? спорна. Одни, какъ схоліастъ въ ^[яам Никавдра10 *), Евстаѳій "), ЬоЬеск12), Сгепгег І3 * * * *), производили его отъ «уоѵо; въ томъ смыслѣ, что употребленіе этого растенія умѣряетъ поЛовое чувство или вызываетъ безплодіе; другіе сопоставляли ато слово съ прн.таг. іуѵоі (Діоскорпдъ) *); третьи, наконецъ, сближали его съ глаг. Дуѵэр.' (Раре-Вепзеіег 18), отчасти Мпіт) ,в). Что касается латинскаго адпш саЛпз, то оно, какъ и соотвѣтствующія обозначенія въ новыхъ языкахъ, заимствовано изъ греческаго Ѵііех в^пиі савіиз Ь.—очень распространенное въ южной Европѣ.
’) Р. П'епНІпніІ—О. Еспі, Веііг. и. ‘іевск, 6. цгіесЬ. РЬііоз. и. Кеіі-иоп (Н.
ВіеЬ гшп. 23 Ііегеті». 1895). 92.
ИезусЬ. »•. ѵ
3) Ріиі. д. сі>вѵ. V. 3, 1, р. 675 Г. Срв. РгеЯег-Виііегі, I», 707; Огирре, 141, 2-*) Ап. Ьаиг, 8іиЛеінитІ, Апесгі. ѵаг. I. 368.
*) Айей. Ш, 14 р. 78 С (ср. П'ѵіе, Ь. К. 159, [66 «.хи/.
I •) Реи». I, 31. 6.
*) Леѣ ѵ. к Ш, 41.
? ") Мигг, ІСО слл.; Кеги у Рпиіу-К'івіока, Ш, 163, К'аціег у РаиІу-іѴи-
Кіѵп. I, 832 слл.; Л’іКлом, 48 сл . 190 слл Отрре, 161 ігр. 15: ЯссА", ОпесЪ. ХѴеіЬе-<йг„ 51.
Аѳі. Ьюп. пр. кизіаік. 0'1 IX. 42і р 1638. [О: Лоуол г'атьокл •> Ц «а1, вуѵо; Лі}гтаі! іига' ’Астаод;.
В *°) 8сЬо1. Хісаи<1г. Яіет. 71.
’О ЕивІаіН. П. XI, 105 р. 834. 35.
I ”) ЪоЬеск, І’агегк, 346.
К ’а) Сгеигег. ЙушЪоІік, IV. 453.
|Г м) Оіпзс. I. 136.
“) Рауе-Ренъекг, з. ѵ. і-рк.
Мигг, 100. прнзсѣч. Срв. еще Ѵич.ч'ек. Еіуоі Ѵ\Ь. 75л; Воіяас^. Оісі.
в. ѵ.
”) Срв. ИИт, Іічіод. Рогясіі. ХѴІП, 506 сл., И'аЫп *, 20. Изъ европейскихъ
Вазваній приведу слѣдующія: рус. агнецъ непорвчпый. цкхомулренішкъ, п>иьск. Ьага-
віеиіпду, нтад. а^по савіо англ. сЬхвіе іпшЪ Ігее. Въ вовогреч. яз_ Коучх, Хи-изъ древн. Вену, 8ет Ггет'іѵ. 50 и Воіжісд, 8 возводить греч. аучос
похожее на иву растеніе выс. 1—* * (иногда даже 8) мстр. съ узко-лавнетовидными листьями, длинными, чрезвычайно гибкими вѣтвями и красивыми цвѣточными метелками красновато-фіолетоваго цвѣта *). Оно играло важную роль въ античной медицинѣ, особенно при различишь Формахъ дисыенорреи, неправильныхъ родахъ и вообще при женсквх;, болѣзняхъ ')• Аѳинскія женщины клали вѣтви этого куста въ свои постели во время праздника Ѳесмофорій, чтобы легче соблюсти требовавшееся отъ нихъ половое воздержаніе, или гнали на ложѣ изъ такихъ вѣтокъ въ храмѣ в). Въ греческой ралигін кустъ этотъ былъ посвященъ, главнымъ образомъ, тѣмъ богинямъ, которыя имѣли извѣстное отношеніе къ половой жизни женщины, а именно Герѣ и Артемидѣ. Согласно самосскому преданію, Гера родилась на этомъ островѣ у рѣки ІІмврнса подъ кустомъ прутняка *). По свидѣтельству Павеанія 5), Артемида Орѳія въ Спартѣ носила прозваніе Лъ-уоБёарх (..связанная или закутанная вѣтвями прутмвка**). Спартанскій культъ Артемиды Ореіи или Лигодесмы, сопровождавшійся бичеваніемъ эфебовъ, принадлежатъ къ числу наиболѣе загадочныхъ явленій въ религіи древней Греціи, н поэтому я позволю себѣ остановиться на немъ вѣско.іко подробнѣе. Много недоумѣній вызывай ь, прежде всего самый эпитетъ ’ОьІКя ( ОьОотя). Древность завѣщай намъ четыре этимологіи: 1° отъ горы Ореіона или Ороосіола ®); 2° отъ вертикальнаго положенія ндола Артемиды въ кустѣ прутн а
') Срв. описаніе прутнива у Оеофрасга 1ь р]. III, р. 91 си. ЬсѣиеіДег, Діоско-ряда I, 131 и др.; въ Россіи этотъ кустарникъ растетъ дико пь юишохь Крыму и на Кавказѣ (въ ЧереоворскоЙ губ.)—И. ТТсяысовсклі, III, 47; Я. С. 'ХІсдчміевъ, 182. Въ филологической литературѣ смѣшоваегел лапастую съ ивой (гіе І'іи^сг, Ѳ. Г іішц'мко въ переводѣ Павеанія и др.), котя прутаваъ отисоитса къ еовершевв крутому семейству- верііевовыхъ (ѴегЬеоасаеу
•) Віовсог 1. 134: Ійуо; ууулиц ЕГЕ/орЕѵаи та ёр!і\’.а... кжі.йіі бе ХО< уОТѴ-Срв. Саіеп. VI, 807, Ріш. п. Ь. XXII, 59; 62.
3) Аеі. паѣ. а о. IX. 2'1; РГш. п. Ь. XXIV, 59; 5сЬо1. Хісюкіг. ІЬег. 71; 5с* !> АгівіорЪ. е<}. 785: Саіеп. XI. 8('8; Еизіаііі. (Ы. IX, 453 р. 1639, 2; Отід Газѣ 503; ср. В'іН/Ъег, Ваишѣ. 334, Мигг. 101, Кет у Раиіу-Ѵівяоюа, III, 163.
4) Рап$. ІП. 4. 4- 2арш ?і айты ёѵ ѵт^ош ттрі 8ѵл "’Р
Т'и *Ір4р»»і тл-заш ха*, ігй тт) ійуу гі] іч т<и 'Ньаш* хвт* ере га чл<ржЫф. Ср«-і’ви.-*. ѴЦ. 23, 5; АіЬеп. XV, 12; ВбНісЛег, 29.
*) Раиз. Ш, 16, 11: «а)»йа Іе ойх ’ОрІкг. «іьхл, алія хаі Аиумёзисч тт,ѵ алцъ оті г- 8ір*ы лѵущч ЕорсОт, —еріЕіХт^еісв 5< г, Іи^ос ёгоЦяе то з^аХуа срЙсѵ.
*) бсіюі. ѵеі. еі. гес. вЗ Ріші. 61 111, 54; НевусЬ. еі РЬвѵог. в. т. ’О 111 ’Артвріг; Тгеік. 1.ус. 1331.
(гбріЕіХчІІеі'із йг т) Лоуо; ёкссщав то оузХрз ср»оѵ ПавсанЖ *); 3е ту,; фрОшоія; ’АртЁиі5о;, т^; т^ѵ жоЛітеіаѵ &ѵорОоѵзі); *) п 4° би сріісі аі; ошггр'аѵ г( орНоі точ; уаѵѵшрёѵоое я). Объясненіе ііавсанія, которому слѣду ютъ РгеІіег-КоЬсЛ, *), П'еіскег 6 * В * * * *), отчасти М. Мауег в) и др., конечно, совершенно непріемлемо и справедливо отвергается 8еѣгеі-Іютомъ ,), ХіІ.чяоп’омъ в) и друг. Многіе изъ новыхъ изслѣдователей дедоины были усматривать въ эпитетѣ намекъ на вѳифаллическій культъ (бегЬвгб ®), Е. Сигііик ,0), ВсЬгеіІісг "), Мигг ••), К. О. МіШсг13 * * *), ГШпипІег “), хотя и для такого предположенія у иасъ нѣтъ достаточныхъ основаній. Къ послѣднему изъ перечисленныхъ ыною античных ъ объясненій (схоліаста къ Пиндару), примыкаютъ ХѴкІе '*), ІІоГег ,6) ДрУг-> видящіе въ Ореіп такимъ образомъ боганю-моцѣлитсльницу, Илвѳііо (Еі>.ейЬ>а), облегчающую женскіе роды (Неіі-осіег ѵіеітеііг Сс-мгіи-^бШп, по-выражезііо \Ѵібс)І7). Еще Нагіпп^ ,в) объяснялъ эпитетъ ’ОрЫа громкими криками роженицы; и во всякомъ случаѣ послѣдняя интерпретація изъ всѣхъ приведенныхъ мною выше являотся наиболѣе вѣроятною: вспомнимъ, что Асклепій въ одной эпидавреной надписи также навызается ()рйю; *в), а Артсмида-Ораія въ одномъ отрывкѣ
К •) Райя. Ш, 16. 11.
) 80Ѣ0І. Иаі. 1е#. 198, 1 р. 1511 ВеНкег.
I ) Ксііоі. ѵе». Гшй. 01. ПІ, 54. Друпя аналогичныя обмененія античныхъ ни-слтелей собраны у ІРіА', Ь. К. 98 с»., 112 слл. п Яо/'ег’а, Воекет’а М. к Ш, .1212, 33 слл.
Ь *) РгеІІег-КоЬеП. 6г. МуІІі. I, 309.
И *) 'Я'еіскег. 6г. боііегі. 1, 584.
В •) Лі. Мауег, АѢеп. МіИ. XVII, 1892, 28».
м ’І ПсІігсіЬег у ЛояЛсг’а, М. Ь. I, з87, 50 слл.
“) М. Хііляоп, 6г. Гевіе. 191; срв. также ІѴегпіске у 1’аиіу- ІѴімоѵмі, II 139 5 87 слл.
И ") ввгІшгЛ, Лге/і. 2ід. 1844, 77; Сг. МуіЬ. I. 343.
"“) Сигііих, Агск. Хід. 1853. 150.
") 8скгеіЬег у ЛесЛег’а, II, Ь. I, 586, 57 слл.
г “) АГигг. 102 сл.
“) К. о. Мйііег. Богісг, 1, 386.
**) А лпчіег, РЫІоІ. |.ѴІ. 1897. 31.
“) & ИТ.*, Еак. К. 113 сзл.
*’) Нб^ег у Во^Ііег’а, М. Ь. ІП. 1213; срв. также 1’. Всгагсі, Се Гсігікіпе йеа *1е» агсаб., 189; В. ВеЛ^енвіеіп, Ері^гашт и. Ькоііой, 216.
I,. К. ПЗ слл.
Г **) ВагГі,и9і Всі. 8. Сг. Ш, 183.
I ) Ерщл. аоу. 1883, 89; Саеѵаііиіз, Еопіііев »Г Ер'ніааге, 155.
— 124 —
Ллкмана слыветъ подъ именемъ тоѵшѵ іітшр '). Однако, всѣ этв гипотезы страдаютъ однимъ недостаткомъ: онѣ но рѣшаютъ удовлетворительно ворепного вопроса о генезисѣ культа и смыслѣ ритуальнаго сѣченія. Въ виду этого предложенное недавно объясненіе датскаго ученаго ТЬошзеп’а -), принятое ватѣмъ Хііззоп’омъ 3), заслуживаетъ, быть можетъ, большаго вниманія, чѣмъ попытки ихъ предшественниковъ. Согласно этой повой теоріи. Артемида Ороія—лаконская богиня растительности и плодородія, первоначально самостоятельное божество, позднѣе растворившееся въ образѣ великой Артемиды, ц, шараотсрьзі: эфебовъ передъ ея алтаремъ—не остатокъ человѣчески жертвоприношеній, но магическій актъ перенесенія жизненной си,г вѣтвей на юношей, совершенно аналогичный др.-гсрманскому „8Ы іпіі ЬеЪеіі5гоіе“ и характерному русскому обычаю въ Ворбное воскресенье („роста, какъ ива!**)1). На Дону, на гульбищахъ „хожденія но себѣ*1, соблюдается обридовос (впрочемъ, безболѣзненное) бичеваніе болотнымъ растеніемъ кугой 6) и т. д. в). Нѣтъ также ничего нслѣ-роятяаго въ предположеніи Тйошаеп’а, что первоначально бичеваніе спартанскихъ эфебовъ въ честь Артемиды Лигодссмы производилось именно вѣтвями >.07<і;’а, и что самое имя Ороіи (отъ орЙбхЛгЖ соотвѣтствуетъ санскр. шчіііѵаз ®;.
Благодаря своимъ мсдицинскіодь свойствамъ, прутпякъ посвященъ
9 АІсш, і'г. 23 (Негдк. 1'1,0. Ш4 * р. 41). 87 елле; срв. Оіеів. Нвгтп XXXI, 1896. 367 сл.
ж) Ап!.чп Огііиа, ев геіі^іоп^іііьіогізк шійеіъодеібс. йіиОіеі Гм
врго8-о< оМЫівіогзктп^, иіі^іѵпе а! йеі рЪі1оІое>вк - Ьівіогівке ЙатГппй .Ѵі 55 (ХП, 3), КбЬыіІіат», 1002 (рец. & Ц7і»іе, Вегі. ркіі- ІУоскепвкг- 1003, 1230): ерь его же ОгіЪж. Леей. /' КИ7 IX, 1906, 397 слл.
з) М, Кіізяоп, Ог. К, 191 слл
-*) Срв. Л/пчіпЛпгЙ, Аиі. ѴѴ. и. ГК,, I, 251 слл.; &*/юДэт, Ковііііюто, 135
4) Эяінолр. Обозр. ПІ, 1889, 7.
®) Срв. Д/. Кулишеръ. Очерки сревнвт. этаографіи и культуры, С.-Пб. 1887. 57—81.
’) .4. ІЪотяе», ОіІЪіа, еп геіідюпвііівіопвк ішдегвббеівс. 34; А. і. КМ. IX, 1906, 469 сл. Срв. обо всѣхъ этикъ вопросахъ еще ІИ. Л. Кояскег, Лино и. ІІ«га 87, пр, 274; ѴРіІапилѵЛг. ОбІІ. ОеІ. Уаскг 1895, 234 пр. 38: (ггцрре, Сг. М и-ВО. 161, вр. ІО слл.; 128-1, пр. 3; Муііі, Іліег. 417 сл.; Ноек, 51; ВоЪегіяоп ВеІ. о( 8егаііев, 322; О. Ггозег, Раса. Певсгірі. «Г Сігеесс, ІП, 341 сл.. і К-Яі'апиіі. Сиіія оГ бгеек Йіаіев П, 439, а также Пі. Ргедег, МивіасЬе КиЙеи»с11’' кагарГе іи Ьрагіа. Аііит. Міи. XXII, 1897. 334 слл. Тоф Аікеп. Зіііі. XXIX. 1*М" 50 сдд. (эпиграфическій матеріалъ); Агск. /. ИіР. XIV. 1011. 643 слл.
) Л. ТІютвеп. Агск. К. 1Г. IX, 1906. 4И; такъ же А'лйшо», цит. м
былъ Асвлспію, который, по Ппвеанію, имѣлъ даже эпиклеау ’А’,ѵітя; ’), сі, которою возможно сопоставленіе Асклешл Е/о.ѵоіта: (отъ о/йѵог— камышъ, Зсігріж 8р., се»!, осоковыхъ *). Ша88 истолковываетъ эпшиезу Діониса "ЕХо-.гі;, какъ ёѵ лйуш3). Упомяну еще, что Прометей, въ воспоминаніе о своихъ оковахъ, постоянно носилъ вѣнокъ ивъ прутняка*).
Лавровое дерево (Ьаипіз поЬііів Ь) 5). Вопросъ о происхожденіи греческаго названія этого аерева—оа'лѵт) и отношеніи его къ лат. іаштів до сихъ Поръ еще вс вышелъ изъ области сборовъ ®). Боіпізеп ’) возводитъ ’бссеал.я) и кипрі-к. ) форму ад-і/уя къ * омж-аѵа отъ Ѵ*ът-жечь“; а еессал. *°) онъ сопоставляетъ съ лат. іапгнз < *<1аіігоя. По мнѣнію Яісііенпшпт’а* 1*). первоначальныя формы *<1^!,'оа > ожапд и •1ач5О8>Іаогіі8 доли, вслѣдствіе проэтпическоіг контаминаціи, формы ^аи^йоа'м’Ѵ.ѵа п Іаз“Ьпй> нергек. Хяаѵтр Родину лавра Неііп,3) видѣлъ въ Малой Азіи; новѣйшія палеонтологическія изслѣдованія показали, однако, что эго растеніе существовало въ Пгаліи п южной Франціи еще въ доисторическую эпоху, нъ виду чего Ен§ісг *’) склоняется даже
ъ ) 1’аііа. 111. 14, 7: ’АэдІдаой 6г взтіч ЁэтЦта 6 ’А-ргся:. Ьті Т/ч ауч'м тш Нею -ітчоч. т; йг >->,'0; ѵ.ті зйту жата таіиг ітт- рт;лѵш (і.--ча; здѣсь логически подчиненъ, въ качествѣ 8рссіе<, роду 7 гр,; СН&:ід-1)Ійтпег}.
) С. 1. <4. 1144. ри. Еѵііііікі, 333, РггЛег-Нѵін гі, I. 520, пр. 1; Тіігаінег у Вовскег’и.]. 627. 57 п у РччІу-ТѴ’кил'.-а, II. 1679, 51; И і<Іе, ѣ. К. 101; вгнрре, 157, пр. 1; Еіігоч. ІЯе р'ИЬ Иіищс Ьеі йеи 6'пгсііеп. 100, пр. .3; Пй[ег у Ко-•еЬег’а, |Ѵ, 501.
|[ •) Міга-і. Неніи*. XXVI, 187, ир. 3; шніысоа у Невусіі. к, ѵп въ виду несо-
отвѣтствіи алфавитной} порядку, епмппте.іьца ЗА/даи опіибочпо переводитъ іга ІРеГ-Лят^ЬиясІі^ вмѣсто „ЕенисАІѵтш^еЪіізсІі**. ЕІІгап, ВЪ ЗІия. 1.ХГѴ. 333 слл. исплвопмелетъ тцитетъ Гчрмееа какъ По>у-?.ір>і^
*) АЙ1МІ. XV р. 617 а.
ВеЛн", 223—210; Ксгп у РииІу-П~ілчи>ги, III. 164, /УосІ, 68. 114 сл. и особенно АС В. Ор/г, Ьаигеі іи аисіеиѣ Ке1і{і. апй Епік-Ілге. Ачіегіеап Ранги, РіиМ. XXXI, 1910, 287—311. О лаврѣ въ велнкіфус. пѣспихъ Аитшоковъ, 87.
’) Рггііцй/^^ 106; Кг(іІ)!еІ. -118; Вчіхп.с<), 168. Гурійск. п пмер. Зар(|і)пі ппм-ЕВМаио, пппндимомѵ, іі.п. греч. лі.
Е ") Чо^Спшич. 41г. СіаІ. II, 429, 501.
“) ТЪитЪ. НаіійЪ. (I. згісеЪ. Пія!.. 210, 292. •
*°) 'лійіЬ- т; гѵ ~'лі Ггчпа-' йіуѵц,
ЙЧ > ^П'1' С 13 <Д- У Ис.)т-ЧсІіга4е>’яв 238 неправильно на..ыкаетсл
«‘енппн. Г[нг. еще СМіи, 1913, 335.
’а) ѴеЛи-ЛсЛг^/ч», 223.229; грв. Нсіч>\ 185.
іев І41- у ЯеЛн-Хей) <м7' г аа, 231 слл. Какъ нлЬстио, П'ііаіпои іп ?11и- ХХАЦІ. 1904, 575 слл, иоыгіалъ, что кшмлояъ является бчивп-скнтальпеп».
— 126 —
къ тому предположенію, что лавровое дерево проникло изъ Западной Европы на востокъ, найди себѣ предѣлъ въ Передней Азіи. Въ Греціи растеніе это тѣсно сроднилось съ культомъ Аполлона, божества исцѣленія и искупленія, бога-Апотропэя хат е;о/т'ѵ. Эпвклезы Аполлона, образованныя отъ названія лавра, составляютъ самое обычное явлепі богъ называется «тріо;1), оа^ѵяіо;2), ьаоиттр»), оя?ѵт^бро; *), Зэкроуг. ІЦ;, •) взфѵокшіт};, ®) Зафѵохбдо; клн ёя'рохоро; -1) и т. д. Въ мш ческихъ папирусахъ о лаврѣ прямо говорится, какъ о священно, растеніи Аполлона (Йаоѵт; раѵтоаоѵтр ирбѵ сотоѵ ’Аколксоѵо; ®). Дельфііі-скій богъ родится, по преданію, подъ лавровымъ деревомъ*); древне шее капище его представляло собой не что иное, какъ хижину изъ вѣтвей и листьевъ лавра ,0); впослѣдствіи это растеніе находилось въ Антонѣ дельфійскаго храма “), входы въ который гіеіродулы должны были
(ІѴапйсгдоН). имиигрироіиіеілииъ иь Грецію игъ М. Азія. Но. конечип, даже еслибы удалось точно доказать, что поклоненіе /аиру вавметиовано г]Ч'каніі, вмѣстѣ съ кутыожъ Аполлона, съ Востока, что нисколько не помѣшало бы лавровому дерену быть туиешкій породой въ Зхладѣ (ср. также Епуіег, ІЬ. 285).
*) Еизіаііі. егоі. X, 10; срв. X, 6; 15.
9) РЬіІоаіг. ѵ. Ар. I, 16; Ыоиіт. Піовуз. XIII, 82; 129; XXIV, 99, XXXVIII, 60; ХТЛ'ІІІ, 300; Апііі. Раі. IX. 477; До. ТгеІ*. Ргоетп. іп ТІіаЛ. 437; С. 1. Ь. ПІ 4285; Аге/і.-грідг. МШ., IX, 6
а) НевусЬ. ч. ѵ—ГЛ М. 250, 38.
<) С. I. А. Ш 298; 720 А; Апасг. XI, С Вегвк; РІиі. ТІіеш. XV. 2. Для -»ре-тріи важны надписи: ’Еу.. ар/_. 1860, 40-Іа; 1872, 418; 1892, 121: аѵіураіа- -ій« ТО фтррсдра ем МНіѵу, ха: ттірті іч тш Ігрй -иЗ Атй.1шѵоь т&5 Дяр-«>;ропл 111 в. до Г. Хр.; ДеХт. ару- 1889, 104. Для Хэроиеи: С. Е С. 1595=1. С. 8. I 3107
а) Апі. Раі. IX, Л23.
АгізіорЬ. ар. ПсзусН. Іг 151 (АгіиіорЪ. іг. 761 Кіосі).
’) Орр. Суп. I, 365. Перечень ппитетовъ в источниковъ у Мкгг'а,94, гіе Ѵй-ч/а, II, § 214 и ІігисІнплніГа, Ер. 4юг. 22 ве отличаются въ данномъ случаѣ полисной.
“) Рар. Апнзі. 5 (ХІ.ѴП, Вгіі. Мня.) С; 40—41; Рар. Вегоіш. (Рагііку) II. ч1, ср». также Оуіі. ііа-ів. соч.. 306
э) 8егг. Аеп. Ш, VI, ери. Еиг. Нес. 156 сл.
“) Раш. X. 5, 9; Ріиіоьіг. мі. Ароіі. VI. ІО, 34; ЙігаЪ. IX. 3, 9.
") Еиг. Іріі Таиг. 1244
Пір-.ТЯ'Л хоршрѵ, сНі_ -и,т.Л4ч«іЖо; оіѵшсь; Ьртхыѵ схйрі -хаттуаХхо; с-іуЛХш Ъіфп, уа: геі.ырѵл тёрк, аріуігта уІІІѴЛѴ.
ЬсЬоІ, АгівІорЪ. Ріиі. 213: '^тмѵ «і>; —І.т^'л то! -•лт'Ло; із^ѵг, іотам, V Ч 11 ^ѵіха суріутілвЛлц аздо. Іімоіл жевала л остья сипщениаго лавра: Ьис. Ьія ассиь. 1; с₽в
украшать свѣжими лавровыми вѣтвями ). Въ честь Аполлона учрежденъ {іудъ въ бэотійскихъ Ѳивахъ праздникъ Дафпефорій * *). Богъ зачастую изображается увѣнчаннымъ лавромъ а); нъ спискахъ даровъ и приношеній, найденныхъ въ его храмѣ, упоминаются от^ѵтр отэтэпю*. •). Побѣдители на пиеійекпхъ играхъ награждались лавровымъ вѣнкомъ •> Любимая Аполлономъ нимфа Дафяе была превращена пмъ въ лавровое деразо п т» Д- “) Лавру приписывались въ Греціи главнымъ образомъ катартическія и аиотропснчсскія свойства Самъ Аполлонъ, послѣ убіенія дракона ііиѳона, подвергъ себя очищенію лавромъ въ Темпей-ской долинѣ, чтобы Возвратиться затѣмъ увѣнчаннымъ его листьями въ Дельфы, въ качествѣ побѣдителя п владыки оракула Б); п каждыя восемь лѣтъ въ Дельфахъ, во время правднества -театт'ріоѵ, учрежденнаго въ память побѣды Аполлона надъ Пинономъ, представлялось зто очищеніе бога *).
Въ Трэзенѣ, на томъ мѣстѣ, гдѣ были зарыты аъ землю люстраціонные аттрпбуты (ті хабарз’.а) Ореста, выростаѳтъ лавровое
І.усорѣг. 6 и 8сІю1. Ггеіг.; ЙеЬоІ. Нев. Оіео^. 30: оіучг, хѵвр-рі грх гай; ё-.^іхпзаюі;; срв. также Дитеп. ѴИ, 19; ГіЬиІІ. II, 5, 63, яру.
1889, 89 слл.; Ѳгнррі, 6г. М. п. КС., II. 783. прмм. 2: 890, прим. 8; 92», прим. 1. О. Сгіиіив. Ріпіоі.. ЬШ, Егвавгич^вЬеН, 11 сл. Кромѣ экстатичесвилъ отмѣтой. Плеів, въ Дейьфахъ существовало еще гаданье по пелесту хиспевъ священнаго лавра (ем. С. ВО^іі. Агсіі. .ГакгЪ., III, 1888, 60. Вйіііскег, Ваишк., 344 сл.).
Л Еиг. Доп. 78; 103.
*) См. В. В. Латпасвъ, Очсркь греч. древн. II. 163; 6'ГелдеІ у ДѴіиІу-И іыоѵл, ' В". 2140; .ѴгѴххсп, (гг. К 164 слл.
а) И’. Н. ПочЪег. Арпіі. и. Магз. 90, првм. 207; (іпірре, II, 1259 сл.; Л Гм-
*т, И, § 108.
«) См. ОіНаЛегдег. 8у1І. I 161; II 321.
В *) Раиа. ѴШ, 48, 2; X, 7. 8; біо. Сак. ѢХПІ, 9.
®) Относящіяся сюда мѣста изъ древнихъ писателей собраны у >Га»ег".і. Раиіу-ѴГѵаоки, ІГ, 2138 сл.; тамъ же различныя толкованія этого миьа. Изображенья мш»а исаусствѣ <Іе Гіямг II. 8 108 п НсНйд, НЪ. 31. ХХІѴ, 251 см.
*) Ср., главнымъ образомъ, бдіе, цят. соч.. 287 слл., 291 слл.,
') АеІ г. Іі. ІИ. 1: РІпі. ч- 6г. 12, бе ііеіесі. ог. 15; Тегѣ Йе сог. тіі. 7; ссылка ®мгг’а (цпт. соч. 92, ирвм 6) на Раив. X, 5. 5 объясняется, повидимому, недо-РМумѣніекъ.
’ э) Подробнѣе о празднпсѣ см. Ниггілоп, Ртоіе^. іо Піе Йіініу оГ бтеек
^а'- ІіЗ сл.: Л'йчи>», 150 слл. чсоб. 157; ТііѵЪ у ВокЛеі 'а. Ш. 3406; Н. Роіііег 7 Ьвге«*Ьсгд-5г.«ІГо, VIII, 1206 сі*. 4- В. Соо!;, Роік-Ьогг, XV, 1904, 402 си. Тілвы о борьбѣ ст. драконами теперь собраны у Е. Нгпкс, ЬгасЬепкйшрГе, Іеірх. 1907 (о Пяѳові 42 сл.); срв. объ этой аравпе односторонней книгѣ мои брошюру: Ѵо*Р. тееор. Еронсх. реі. и мировъ. 6.
— 12Ъ -
дерево *). Суевѣрный у Ѳьофраств беретъ въ ротъ, въ качествѣ очистительнаго средства, листья лавра и ходитъ съ ними цѣлый день •). Отвращающее значеніе этого растенія отчетливѣе весію выступаетъ въ обычаяхъ семейныхъ праздниковъ грековъ; такъ, при достиженіи аттическими мальчиками зрѣлости, во время свадьбы и т. под., лавроі і.ч вѣтви прпвѣшпваіись къ домамъ или выставлялись передъ двер въ качествѣ спасительнаго амулета а). Такая роль лавра аъ народномъ суевѣріи грековъ объясняется, по мнѣнію бгирре, О^Іс’я и др. «), тѣмъ, что лавру рано стадо приписывать огненную натуру: овъ употреблялся, преимущественно передъ другими деревьями, для добыванія игня посредствомъ тренія5). Вообще лавръ, въ противоположность еі, многимъ другимъ священнымъ растеніямъ, имѣющимъ аъ религіи мрач-
') Ранз. И. 31. 8 (а не И_ 31, 11, какъ у _Ѵ<<гг’а, 94 прим. 10): //6/іт у Нч-кскег'й. ІП. 88р, 68 ошибся но называетъ зто дерево і.и парагонъ (ѢеЬепзЪаит): , топографической поправкѣ. ІГиІе, Ьяк. К. 122. прин. 3 къ словакъ ѴмггЬ. 114 в
>хТс(. ие останавливаюсь На вазовыхъ картинахъ.. и.<обра'л;аюиціхъ сцену очищепіа Ореста, зачастую фигурируютъ лапровыя вѣтви (Срв. Рлгеег, Раие.. П1, 277 сл.).
’) Пікорг. сііаг. 16, 2: ь М ёгюшаіишя тиоотѵ; тч, -ни яа/уипіу яяо-іаѵг-.
та; /етра; ха- глитохтірЕѵм ик> іыиі $а<рт,ѵ е-д тъ т^ри геыготЕі. О катартическомъ значеніи лавра си. еще Соітіиі. 32 еѵеллхюто^ сліза ха: йръ: та: ааНарац; оіхіиѵ тс л/ооаа. ЬСІіо]. отйійѵи ~ьо тйѵ 4Ві>.йч «трака атцр'лггтг: лзть; гтіЙхаті эия хла сдсгл; "ерфра'-ллтс. Ь’сЛ. р. 117. Сіеш. АІсх. Ргоіг. I. 10; Іпіегр. ѣіегѵ. Лео. I, 329» еиі [АриІІЬіі] Іаіігиш іііѳо касгаіиш, циіа Ьаес агіюг киИшшиСія рш-^аіючі-
Ьивдие абЬЛіеаіиг.
л) Еі. М. 331. 54: кяртНо/т, г, Три тшт Эирш-. ад-Ьѵг, -дііг^кѵі;.—Т'ЛЙ оі, 5ті і^ѵііѵ-мии тйя -Дым ѵ.х ^иуятершѵ ояфѵа; троетЫи-ѵ (сой. ізт(рйи«) ха: уа{И«. Срв. Іиг. П, 79; Сіциб. бе гар. Ргм. III. 74 сл.- сріІЪа!. ве юпр. Ьпи. 298; 4ри1. шеі. IV 2й- Г.чіві). яіі ііх. П И; ПтягопІ 'Мей 236 и д^іег Ивъ ит/огвтъ ннтпчн''ХЪ
сіівдѣтеяьътвъ о катартическомъ зкачеиш лавра приведу здѣсь лишь слѣдую Я’
• XI. 2. 3, аггуйажа: сам-таі ».аі ЁѵІІсѵ а-< т( ьаз-.^. ёхгоді» ча-’іияе;, ІЬ. 7- « йл -рр 7( -лоа ѴЛ4: т, чаігшѵ гаргѵо/>лі то> той о, ёѵ іи ча^чт, гадѵ. Хеиоіь III, 12 (==Р.0&. IV, 1-1): Дж'лѵлхѵ Улй Йх-лтцріам. туЗуо ігуЕя е№>8азі-і 'А йто “і-лвя ё-гфѵАЕмбиг-.о:’ "л-рбт’-л алЕііу.зріхлу.'--. 15 отсѵц. Аіі. паі. іш 1. 35: вхоіш уй» Йатхаѵж яиъ-»т^р« (ртт-о; тоиіѵа атотртрозз; Хе~а, «та рпт-'л та7: Ёа»тшѵ ха>.*а>: гмтівоаі млттиі* І'ріі. ели- Суб- Іе іпепз. П'. I (р. 68, з слл. ХѴшыгЬ). Ріиь Ь. п. X’
135 и др. еэь В«е«» у Раѵіч- ІГ‘-5«о«с«, 1, НѴ, ^ічпіег, РашіІіеиІ'., 87 слл., .Іігчр" ксМ. 64 сл.; у &ііц‘іиічіг а, 11,76 матеріалъ крайне с-лічаевъ и неполонъ. О іаири иъ мапп—^іціс, ігот. соч, 309 сл. іРаруг. Г’аг. 25В2. 2ЫБ: 1
бегоі. II, 35, Рар. Аііакі. 203 сл.)_
4) О. (ігнрре. Сг. М. и Н<»._ II. 785 и прим. 1 слл.; О/Іе ц:гт. соч. І9'і.
а) Гіін. п Ь. ѴѴІ, 208: шіпі Ііебега ргасксапііив цоае іегаЬіг. Іапго і;ца<' І-' срв. ТЬеорііг. Іі. рі. V. 9, 7- Нота. 1і. III, 108 сл.
129 —
даій, хтопичсскій характеръ, является типичнымъ символомъ свѣтлой, небесной религіи Аполлона •). Поэтому я не буду останавливаться подробно на другихъ божествахъ и герояхъ, имѣвшихъ отчасти отношеніе къ лавровому девеву, такъ какъ это отношеніе носитъ, несомнѣнно, вторичный характеръ. Такъ, матери Аполлона Латонѣ было носвящево лавровое дерево на Делосѣ я), Артемида, подобно своему брату, получаетъ прозванія іааѵіа и мс^таіа, а) хор&аКгія (если хоро&я-іті = оа'^ѵт() *); Музы изображаются на памятникахъ искусства съ лавровыми вѣнками или вѣтвями 5); кромѣ того, лавръ находится въ какой-то связи съ Діонисомъ Геракломъ ’), Діоскуромъ в), Аскле-иіеиъ •).
Пальма (финиковая, РЬоепіх діасіуіііега Ь.),о). Греческое названіе пальмы зипѵк —„финикіянинъ14 (ср, егсп. ѣіЬѵ — финикіянинъ: Ь. В. III За, 164а: дат. Роеппз—карѳагенянинъ) указываетъ на страну, откуда заимствована была греками культура пальмы 11). Въ вритско-
") Срв. АіТетіб. <вш- IV, 57: ё—• тшѵ ё( рёѵ ёлачх Ѳаѵагц'^йро; “23
I сетт|(Л$та'- аіті] те ха: б хар-о: абт^; жя: -і у51)а, 6ауѵт| 5с ашт^рю;. жей уар віхб;. ИІ5 -[ір ё—Латоізіѵ сХаісц иёѵ ». бяаѵа? 5с айоаиш;. Срв. Юіеіз, ВіЪ. ВЕ, 120.
Об* отношеніи лаврв къ хтоничесцихъ силамъ см. Оуіе, 300 слл.» 303., который, какъ квЬ кажется, сплпо пре) нелпчввпетъ /то отношеніе.
“) Еиіір. Іоп. 910; Зегѵ. Аеп. Ш, 91; срв. Еиг. Нес. 458.
») Нігак ѴШ. 313 (оя?«я), Раив. III. 24. 8 (ба-ряіа). Срв. Н’.гіс, І..К. 106, 122.
•) Ѵбъ 'А/згр.'; КориНадія упоминаетъ Полсхопъ у Іониея IV, 13!) а, Ь. Уравненіе ^Вг^=гош<!а>.т| «ы находимъ у Гссихіл у, ѵ. тирійяіія, Евстаюл ай 0<Е 1856, 33 сц.. въ Еіуш. М. 531, 54. Объ зтпмодопв этого слова см. И'іг/е, Ь. К.. 124 Слуірс, С. М. и К.П- 1271 прим.; ТЫхмп, С. Г., 183 Сл. Первый несправедливо, н» моі взглядъ, оспариваетъ древпіп сохгпстамеиіе Артемиды йя^ѵка съ жорЫк)?® Цеыагаеіюе имъ толкованіе зпнтета, капъ хдарэтрб^о; (отъ •кор/:-о;-|-ЯаХ>.8<ѵ), пред-ставлпетеп пеораодоиодоонымъ уже потому, чта въ нашемъ преданіи ЖоЭал& отожестви -гсл иногда съ зір-госл; (майсваи вѣтвь); срв., шшр.. Еі. М. 8. ѵ. еіог^шл; 303. 32: хоі.йт. 5= мё УЛриИаКгиѵ.
я) Міт, 97, ІЗіе. Ліе Ми-си іп Йег аиі. Кппзі. Вегі. 1887. у КочЪег'з, М. І_ П. 3238 слл.
“) Райя. ѴШ, 30, С; срв. КчіІшІ. .Ѵосйт. СбИтд. Сен., 1901, 510; Нош. 1і. XXVI ТегіиЕ Йе сог. т»И. 12.
’) Масс. Ш, 12, 1, 8огѵ. Леи. ѴШ, 276.
в) Рвик. ІП, 22, 5.
®) НевусЙ. <. ѵ, йіхЦпі;. ЕС. М. 154. 48. О горной нимфѣ Дафнпдѣ и пастухѣ Лифипсь см. Лгіигг. 95 сл.: Кпчосі' у РчиІу-'іѴ'ізиоіѵа. [V, 2141 слл.
,и) ВііНісІіег. ія. XXX; Мигг, 48 слл.; Яейтг®, 270 слл.
I I ' Др.-егио. Ьпг—„фивякъ" (іероглифъ изображаетъ рѣпу) врядъ ля относятся *ь а»оВ этцмологической группѣ; сра- І'геигпф, 493; ІЫіѵь (Искгавег) 273, 284.
щ <^,. а таіже вг увоиннаеиую указанными авторами, ко цѣнную статью егпвто-
130 —
микенскомъ искусствѣ это дерево изображается довольно часто: въ шахтовыхъ гробницахъ Микенъ, на геммахъ, перстняхъ, вазахъ и на одномъ изъ знаменитыхъ кубковъ изъ Вафіо1). Поэтому, то обстоятельство, что пальма не упоминается аъ Иліадѣ, должно признать простою случайностью. Въ Одиссеѣ она встрѣчается лишь ,в ь эпизодѣ съ Навсикаей: сынъ Лаэрта сравниваетъ прекрасную царевну съ нѣл нылъ отпрыскомъ стройной пальмы, которую ему привелось видѣть у жертвенника Аполлона па Делосѣ5). Пальма считалась въ Грецъ посвященной, главнымъ образомъ, Аполлону, Артемидѣ п матери ихъ Латонѣ. Обнявъ своими рунами стволъ пальмы на Делосѣ, Латона рождаетъ сребролукаго бога8). 11а автономныхъ делосскпхъ монетахъ зачастую попадаются изображенія пальмы и Аполлона*) и АртеыидьГр Передъ храмомъ Артемиды въ Анаидѣ росли, по свидѣтельству Павса-нія, пальмовыя деразья®). Тотъ же авторъ упоминаетъ о мѣдной пальмѣ въ храмѣ Асины Поліады (въ Аѳинахъ), пальмѣ, подины шеися надъ свѣтилыіпкомь до самаго потолка и втяі-ввающей весь чадъ’). Повидимому, случайнымъ является отношеніе къ пальмѣ
лога ^>іеді1Ъегд'п, Пог Халле Дез РЬоепіх. Гезізсііг. г. 46 ѴегЛ йеиівсіі. РЪіЫ. и. ёсііиіш., 8Сі'айбЬ. 191'1. 163 гм. О флпвкопой пальмѣ въ Египтѣ—Иоенм/, Гйс ГР Іві а!і. Ае&г 304 слл.. въ Хеслріп—Е. Зскггніег, З.-Вег. Ііегі. Лки<і. іі. Ж*»«. 1881. 5, въ соврем. Греціи— V --у '.ѵцтт,{. Ю.Іиз -і,; ’ЕІ-і.ѵлу, I, 299 слл. Русское (грузігнгі. пни Тамара отъ семпшч. іашаг—пальмовое дерево. ОЛі, отечествѣ пальхы сѣ. I • дісг у НеЙк’Л 282.
*) Сря. &МЙПШЯН, Мук., Х-.Ѵ 471»—471; Рсггоі-СІііріе . ѴІ.табл. 16,1,фпг. 42*. 22: 431. 10- АІІкя. М>И.'\Х\[Ѵ. 1909,312, тибл. XXI, XXII, 2; 2'<-г№/-СМ'« іЬ. 786.
®) Нот. Ой. VI, (а не ІП, какъ у Г-тг’а П, 103), 162 слл.
Срв. Пѣевь Пѣсней. VII, К
э) Нот. Іі. іо Ароіі 117: арірі 4” -іО'.ѵіх' ^з’л- “ХУ5’. 7«>чя і' ’р&зіѵ / ряіаісш. Срв. ІЬ. 17; Гііепрг. Іі. рі. IV, 13. 2; Еог. Нес. 458: Іоіі. 920; Іріі. Т 1099; СаПіт. 11. іи 1)еІ. 210; Опій. теі. VI, 335: срв. Ріиі. зуілр. VIII, 8 3. Ні ЛМ &-В. Вѵгі. 4кагі. 1905, 088.
4) Впі. Миз. Соіов ХХПІ. I: НеаЛ, 413; Нсад-Зеогопоя, I. 616.
®) Ііпяічсі, 8ирр1. IV. 31*0. 1417- Нс.лА, 413; Л<ѵ«?-&ч>гілиы. I, 617.
®) Гайа. IX, 19. 5.
') Раиз. I, ?6, 7. І’явдпчпкя предположенія о коисірікіцл агой иальмія-лі отвода, у Встиіог^’и., ЬШіЬіІЛ Ц. АІІі. Хікѳ, 40 и Еигіігітдіет'я, Мічвеег». Срв. мѣдное пзобрвжеиіе сильны го статуей Аеины І’аоя. X, 15. 4- Гіиі. Хк 8>ЪпЪпгі, -4лЛ 7і<) XX. 233 ілл. О иѣднытт. дареніяхъ вообще см. В»Ці<Л<г. и
— 131 —
’ Геракла, Горъ и др. ’). Изображенія этого дерева встрѣчаются часто на, монетахъ изъ Сиракузъ (Переефона)’), Македоніи (Зевсъ)2), Гіе-рапитны на Критѣ (то же) •), Эфеса (Артемиды) * *), м. ПбуаХа въ Іоніа (то же)в), Танагры (то же)7), ІІріены (Асина)®) и т. д.
Миртовый кратъ (Мугіик сотпшшз Ь.) в)—ввервые встрѣчается нъ гомеровскомъ собственномъ имени Мороіѵо; (зъ Элидѣ)*®) и въ прилаг. цораіѵогіЗт^ въ гимнѣ къ Гермесу11). Греч. иорто?, аороіѵт} (Архил.), роррип) или рорріѵо; (Ѳеофр.), въ противоположность къ роррв (смола аравійскаго дерева Ваікаіпеа МуггЬа: арам. шштаЬ, др.-евр. іибг „горькій*1) *2), не заимствованы, какъ полагаютъ МиззАгпоІі,г) е НеЬи1*), изъ семитическихъ языковъ, но родственны съ греч. (встрѣчающимся у Гомера) названіемъ гребенчука (Татагіх)— иоріхт,13), в, быть можетъ, въ арм. пшгі, порс. іпйгй, хотя врядъ ли съ др. в. пѣм. ивего, п. и. нѣм. зсіітіегеи и т. д.,в). Очень распространенный въ Трещи красивый кустъ съ блестящими, вѣчно-зелеными листьями и полными благоуханія цвѣтами, миртъ имѣетъ въ греческой религіи, подобно мно-
*) АІніг. 49 сл.
*) Вгіі. Миз., Соіиз 208, 509.
®) ЗІасгіопаЫ, Ншгіегі&п СоН. I, 313, 168.
«) Вг. ’Иив. ХИ, 1, р. 48. I; ІюК^-ВІітіег, Моші. щ?. 21?. 28: Пеай. 397, фнг. 252; ЛежІ-біогово’, I, 588, табл. КАЖ, 10,
а) Вг. Ы. X. 8, р. ё7, 79; ХІ\. 14, р 103, 365. Иснгі, 497; НеаЛ-йѵогѵПов, и, іо-і.
®) Вг. М. XXIV, 2. р. 228, 4 слл. Меѵ. піияіми., 1858, 246; Леей, 508; ЛеаЛ-&>0гопоч, II. 139.
’) МиЛиіс», Йцррі. III 522. 110.
’) Вг. М. 233, 50. Срв. «Іе Пѵчт, 11, §§ 172 175 сл., 179, 183, 187, 194. 1»9 сл., 203 си., 208.
“) м. XXXIV, 1/ім'г, 84 еді, Меіиі*, 223 схг., О’сІ у ѴакІу-'П’і:
жала, VII, 8111. Свисали куста у Пеньковскаго, IV, 33.
“) Нащ. II. II, 616.
’1) Нога. Іі. ш Негт. 81.
“) РгеІ1ѵіІг\ 303.
,3) ТГ. Ѵивв-АпюИ, Оп Йешіііс ІѴтДя іл ОтееѢ ап<1 Ілііп Тгшчисі. Атаги.. ѴЪйоІ. АччиаІ. XXIII. 110: срв. 118 сл
м) Неіін». 6<і2.
"8) 11. XXI, 350: \. 466 и др.
*°) Сри. всѣхъ итвхъ аои)ии-акі. кромѣ упомянутой ныин- статьи Нгіяя-Агкои.
Агпсг. Явв, ХХІІІ, 118 сл, еще :ЧітіІ. 1’гепкіѵт. іп> бгіесіі., /?<7Ьѵ(5ыацн, Апнеп. бгагат., I. 197; (іі ирре, 1287 <Л. и О. &Лга<ІСГ у Яс^іпя" сл. Вь слав. пер. Библіи удержвиа греческая форма „ішреішаи (Псяіл ХИ. 19; 13). „вѣтви мирьиниыв4* (Неем. ѴІІІ. Г5). Упоминаемыя у Аристофана А» . 1100 а-іуса относятся, по О/сА'у. Рпліц-ТТ’іч-импа, VII, 80!. м. М. Іеисисагра Зга.
182 —
гямъ другимъ растеніямъ, дуалистическій характеръ. Съ одной стороны миртъ стоитъ въ интимной связи съ эротическимъ культомъ Афродиты и ея спутницъ Харнтъ п Горъ, а съ другой—занимаетъ видное мѣст въ атоническомъ ритуалѣ. Павсаній сообщаетъ, что Пелопсъ изготовилъ изъ пышно разросшагося миртоваго куста изображеніе Афродиты въ Темпѣ (Эолида)’). ВоШсІіег понималъ эго свидѣтельство въ томъ смыслѣ, что Пелопсъ посвятилъ богавѣ самый кустъ въ качествѣ ея ауаАра *), но ОѵегЬеск 3), гіе Ѵікзег4) и др. справедливо возражали протезъ ЭТОГО: ВЪ текстѣ ЯСНО ГОВОрНТСЯ «уялр.я... П5КС'.1)ілгѵоѵ ёх р.ироіѵу таВг/.оіа;6). На книдскихъ монетахъ глава Афродиты украшена миртовымъ вѣнкомъ в); греки вообще охотно надѣвали его ’), особенно е при исполненіи священныхъ обрядовъ3). Полпхармъ изъ Навкрати приводилъ въ своемъ сочиненіи объ Афродитѣ легенду, сохраненную намъ Аѳинеемъ, о чудесномъ появленіи множества миртовыхъ вѣтвей на кораблѣ во вриыя морского путешествія навкратидскаго купца Герострата, когда испуганные бурею матросы взмолились къ богинѣ <» помощи ®). Чрезвычайно страннымъ является то обстоятельство, что аъ преданіи объ основаніи лакейскаго города Бэи (Іѣлж) фигурируй ь миртъ вь связи съ Артемвдой. Ііавсаній разсказываетъ, что когда соединявшіеся вмѣстѣ жители трехъ городовъ искали, гдѣ бы имъ поселиться, оракулъ повелѣлъ имъ основаться тамъ, гдѣ уватгетъ Артемида. Выйдя въ открытое мѣсто, онн увидѣли зайца, въ которомъ и признали вожака. Такъ какъ заяцъ затѣмъ скрылся въ мпр-токомъ кустѣ, то на этомъ мѣстѣ они основали городъ, а мирту этому
’) Раив. V, 18, 7.
®) ІіѵНісІнг, Ваишк.. 103.
в) ОгггЬпіг СиІіигг>Ь)егт е»е. №>г. Кгіііія. &?<>., 1861, 147 ?•».
*) сіе І’йяч-, II, § 152; срі. Огчррѵ, 654. пр. 10.
е) Зсіпйпгі иереводит слова п рирапі;; таНт/йф;: „апз ігізѵііСііі МугіепЬ г“, во п-ишгаеть, что правильнѣе было бы: аин еіпеш зсиасЬвепеп Мугіепаіа»не, лівіке б), Г. Мищенко (стр. 168): яішь живого миртоваго терсва“. Я понимаю щЬсь тзііѵ/л недѣль за ІПігіц'чя-Ъ и Шйтпег'от, 359, кань регі. іпіеивіѵиіп: „пыпгио па і росшійся“. По опредѣленію В. ВМгИск’а (Ѵегді. Зупіах іі. ішіод. йрс. П, $4і» з1> 1897, 177), регіесіпт вообще есть время. которымъ означается состояніе. йо<?и«"-ндтое нгнілежащимг. Срв. Рапа. IX. 25, 1: тіі-Гі ;лгѵ тгУщЛов вгѵвр» еяй» * *’1
®) ВолеЛег, Муйоі Ьех., I, 411.
7) АііВсг. ар. АІІлеи. XV, 676с І’оІІ. VI. 107; Гіімі. ІЧІпа. Ш. 88: РЬіів и! шей- и [і. АІЬеп. XV, 675е; ЕиІ>«і1 іЬ. 679»?.
*) Вчііиіі'.г, ВаіпнЬ, 445 си.; Мчгг, 84 слл., Нечк, 91, 113.
в) РоІусЬагш. ар. 4іЬеп. XV, 675а, Ь=РНіі. IV, 4В0. 5. Срв, Мигг, 87: •Л 224; 1351 пр. 3 и 1856 ир. 2.
133 —
стали воздавать поклоненіе, Артемиду же назвали Спасательницей *). Однако, 8. ХѴійе 2 * ч) справедливо задаетъ но этому поводу вопросъ: ѴѴа8 Ьаі Агістік пгіі <.1ет МугІепБИЛгЙіісЬ ги ІЬті? Дѣйствительно, Артемидѣ, какъ и строгой Герѣ, миртъ чуждъ и ненавистенъ в). Въ приведенной выше легендѣ все остальное говоритъ за Афродиту: и имя одного изъ трехъ городоаъ: Афродисіада •) н роль зайца, животнаго посвященнаго богинѣ любви 5), и отношеніе къ Энею в). Вотъ почему предположеніе ІѴійе ’), что здѣсь произошло сліяніе (синкретизмъ) обѣпхъ богинь, является вполнѣ пріемлемымъ. Эротическій характеръ мирта сказывается и въ легендѣ о Фэдрѣ, пропзнвшей, въ припадкѣ бѣшеной страсти къ Гипполиту, листья этого куста ®), въ откошеніи мирта къ иѳифаллическому Гермесу, идолъ котораго въ храмѣ Аоипы Поліады былъ весь покрытъ миртовыми вѣтвями в), къ Пріапу ,п), Гименею ”) и друг. Но, подобно розѣ, миртъ занималъ
') Рапя. ПІ. 22, 12: іео ^о&тсоѵ тщѵ ~«Литі еЦтоѵѵ еч8а О’.Ж'^заі
в®а; /ре«>ч гпд' иаі ті іт рдотаора яэтоіг ’АртЕіяѵ еѵЗі оѣбдсовзті ктйеі;ви. «« ѵг>
пѴ/хп тір ииргіѵг(ѵ, жж *Л{.теаіѵ Хѵ>теі(Д?г.
*) ІдЬ. К., 121.
[ а) Мсапйг. Аіех. 539 см. Саіііш. Ь. іи Агіеш. 201 см.; 8сІю1. ІгізСорк Вви. 330. Срв. Нарр у Яозеііеі’а М. Ь., I, Я2І; КіЪииш, 22& 1Міна 225.
•) Рапз. ІІІ, 22, 11.
”) РІиІоДг. ішай- I, 6; монета съ пзойрржеиіемъ вайца Саѵе&піі. Йріс. паю. 200. Сх. ВіепдеІ, Неппез XXII, 1687. 95; О. КеЧег, Апі. ТаегѵеН, 1. 216. Миртъ, со античному предетаоденію, считался посвященнымъ іфроднтѣ Ь’гйш'гзм (Согп. 24 р. 138 Оз.) илв вслѣдствіе цѣлебныхъ свойствъ при жі-исапхь болівнигь (МуіЪ. Ѵаі. ІП, 11, 1 р. 229, 10). Артемида имѣетъ богѣе отдалеппое отеошеніе къ этому животному, хотя и называется (Коли. Л. XXXIII, 126); грв. Хеіюріі., ѵеп. VI,
М; Саіііш. Ь. іи Оіаи. 2.
6) Рана. ІІІ, 22, 11, срв. ѴШ, 12, 8.
’) Ьак. К. 122. Срв. ИгіІ/ісЪіг, 241 слл.; ЗГчгг, Н7 сл.. ННгід-ІЗМтпгг. Райя. 858 сл.; Ргагег, Рана. ІП, 384 ех
“) Рапа. П, 32, 3: ЁѵтаиЗя еіге^охеі тз сілі.а, <в; иаі гр леміѵ еурабз
Е/оивв тгтрѵСТ]р.Ёѵа" ия’« ідѵіаа ^горвіто Файра хаі ртатй’г^ѵ т<о ёршп ѵИга'.аѵ н'р'лкеч,
ч таіт^; -я ^о/Л.а іаларлі&ч ті(? иира'.ѵт^.
®) Рапз. I, 27, I: 5г еч тш -<аш ПгЛлао^; "Ерчі;? гЭ.'и... йгл
нирг-.і;; ,5 тулг.-ѵ-. Ойъ илііфвмическоѵъ ларактерѣ іаниаго изображенія Гермеса ем- О. Ліііііег, Кппа’агсіі. ѴѴегке I, 116 (срв., впрочемъ, ННзід-ИІнптег, Райя. 802 сх). О статуяхъ ботовъ, закрытыхъ листвою, срв. еще Гш&. II, 11, 6: ІІІ, 26, Ь ^П. 39, 6.
*°) Вбіііеііег, 98; рис. 20 п За
ІГ) ВіегЪае/і, 63 сл.
— 134 —
видное мѣсто и въ хтоническонъ ритуалѣ грековъ; ие даромъ Афродита считалась, какъ извѣстно, богиней мертвыхъ ('А. ёкетод&а) ) миртовый кустъ выростаетъ надъ могилами Элпенора 3) и Полидора 3); онъ становится настоящимъ згёоо; тій ѵехрйѵ * *) и растеніемъ подземныхъ боговъ: на вазовыхъ картинахъ съ изображеніемъ погребальныхъ сценъ встрѣчаются часто миртовыя вѣтви, какъ, напримѣръ на южно-италійской вазѣ съ Адонисомъ 6), на враслофпгурноЗ вазѣ Архемора и) и г. д. Не вполнѣ яснымъ представляется мнѣ роль огромнаго миртоваго вѣнка, носимаго въ процессіи во вре і критскаго праздника Геллотій въ честь Европы ’’). Позднѣйшее происхожденіе имѣетъ, повидимому, связь мирта съ Аполлономъ ®) и Аѳиною н).
Олшгкшое дерево ((Леа еигораѳа Ь.) І0). Дикая маслина носила у грековъ названіе мотіѵо;, культурная—ёіяа (аггич.). елсгіта (іон.).
’) О ней см. (ігнрре, 11, 1358 цр. I.
’) Ткеорііх. Ь, р!. V, 8, 3; Ніи. 11. и. XV, 29, 36.
а) Ѵегд. Аец. III, 23.
*) 8сЪо1, Гіпй. Ьѣіип. ІП. 117.
“) Виііеі. Хароі. X. 5. ѴП, 1859, табл. 9,
®) ДГо», еі Нет. 1891, таГи. VII. О мартѣ, какъ атоническомъ растенію Іоріюіі, Тг»2. Ог. 1’Л 761, 3; Всііоі. АгіаЬорЬ. Вап. 333; Ѵег§. Доп. VI, 41-1 слл. (тѣни тѣлъ людей, которые несчаствдво любили на иемхЬ, безпокойно скатаются яо мвртоной рощѣ ьъ подземномъ царствѣ),
*) АЫіеи. XV, 678а; Хвіэдос 6' іѵ -Ц; ГХодазч 'Еллш-йа ха/.гІзЙз'. ррі - рлерр’ѵт;; пДлэярс-ѵоѵ атеаачел, 5уга т»,ѵ герівггр'л тсд)Гйѵ 'хрляшіѵ тг ё\ тт; тйт 'ЕІЛшТ-чт е.рт'і;. ^аа: V зѵ яэтй та т>;; Ейрияц; '.ста жих'І'аВаі, тдѵ ёжаілач ’ЕХХштіта. О праздникѣ 'Елдйта си. Хііеиоп, 94 слі: Евеііег у РаиІу-ѴУізеоию, VI, 1295.
®) Мдейя>; СІ6. III, -5138; срв. РггПт-ВлЬегі, |* 292, прия. 2 (въ Епрсп’); Миотя'Т’р: Нчуагііі, Беѵ. Сургіа, 25 (на Кипрѣ); Сіеорои, XI, 6: сра. вгнруіе 1288 пр. I.
®) ТЬеорііг. ар. Аіііеп \Ш, 609 іра. АЧЫои, 94. Ня именахъ героес и героинь, обрдвованныхъ отъ •сорта; в рярріѵі; (Миртяль, Мирто, Мирила и др и Здѣсь не останавливаюсь, о нихъ см. бгиррс, 1287.
“) ІЗоНісііег, гл. XXXI; ЛІигг, 40 си,; >5іагк. МуіЪоІ. ГагаПеІеп, I, І)іе Мщіі-іеі, Біегпегііввеі и, <1ег ОІОапга іш ВегеісЬе рЬбпіківеІісг и. ^тіесіі. МуіЪеп. Исг. в&сЛх. ОыеПес/і. <1. 1856, 32—120. Л. КбЪегі, Бег гаЪше ОеІЬаит ія дег
геіі^іовеи Ѵогвівііищ: А СтіесЪеи (у (ггчррс, 6г. М. и. ВС. П, 879 пр. 7 нев'. не іп 4сг Гі-І. АиНавипв 0, ПсИенеп). МііпсЬ. 1894 (срв. О. (Ітирре, Виги, ^а^^т СП, 173); В. ТГепіум. Иег Ьеііі^е ОеІЬаппі іп Оіутріа, ѢѴеітаг, 1895 (срв. V 'к. О. Ыі.-гіу.. ХП, 1895, 683 сл. и Н. ѵ. Ргпі(. Вигъ ЛакеевЪ., СП, 116 еі): О- А у Раиіу- ІГгл«»<!ѵ<. Ш. 163 сл.; втирре, Сг. М. и. ВС., II, 787 ы,; Носк, 72, 91. 114 слл. .Г. Е Нчткон. ТИегоіб, 1912. 170 сл., 220, 230 сі 238.
135 —
ігііліі а. Этимологія этихъ словъ до сякъ поръ остается ковыяснен-вою- РгоІІййг сопоставляетъ гроч. ёКаія съ лат. ай-оіего, апглосавс. йіап др.-саке. екі-, др. в. нѣм. еіо, еіалтег однако, въ греческомъ языкѣ такой основы не существуетъ: отношеніе греч. ёдаіоѵ въ арм. іні, по мнѣнію НйЬзсішіапп'а, является также неяснымъ я). Съ другой стороны, общее всѣмъ семитическимъ языкамъ названіе оливковаго дерева *геііп, отразившееся въ кавказскихъ и тюркскихъ нарѣчіяхъ (груз., имер., гур., мипгр. геіѣііз [-сііііі], тат. геііип, серб. зейтинтаие, заимствованное изъ турецкаго), но оставило, повидимому, викавого рефлекса въ греческомъ языкѣ’).— Широко распространенная по всему побережью Средиземнаго моря а далѣе, отъ Пенджаба и Кавказа до Португаліи, Канарскихъ и Азорскихъ о—вовъ, маслина образуетъ въ Греціи и нынѣ цѣлые лѣса и рощи. Еп$ег, на основаніи палеонтологическихъ данныхъ, приходить къ заключенію, что эта древесная порода, благодари распространенію сѣмянъ птицами, разсеіилась по всей средиземноморской области задолго до того, какъ восточные культурные пароды сдѣлали изъ нея одно изъ важнѣйшихъ полезныхъ растеній *). Правда, Везпісг и Друг-сомнѣваются въ глубокой древности культурной маслины ®), однако такое сомнѣніе основано лишь ка недостаточномъ знакомствѣ съ новѣйшими археологическими данными: находки въ области критско-микенской культуры (изображенія оливковаго дерева на памятникахъ искусства, остатки оливковаго пресса, косточки плодовъ маслины) вполнѣ подтверждаютъ справедливость воззрѣнія Еп^еі-’а и другихъ ®).
& ’) ЛеЯдаіг» 135.
“ ) Аппеп Сгвпіів., I, 394
3) Ср. еще 8с1ігпи.г, ЕеаІІех., 588 сях.; Кгеівсктег, Еіиі, 112 слл.; 8сіігоЛ>г у НекпгР. 121 сл.; ИбЛІе®. 538; Воіяасд, 237. Въ славянскомъ переводѣ Библія оіибочно „древо кипарисное" (3 кн. Цар. VI, 23), „дрввя. смерчій" (тамъ же. VI, 31, 33), „древа пептоны" (тамъ же, 32), по-русски—„масличное дерево".
I *) Епдіег у Не/ін-8сЛгО(/ег'а°, 119,
®) М. Везиіег у 1)атетЬег<і-8<ідІіо ѴП, 162; И п’еЛ раз ргоЬаЪІе цие Гоіі-’іег воіі гёеііешепі іпіідспе еі >репІапё йанз іоия Іез раук йс ГАяе, <1е ГЕигоре «I Йе ГАГнциг Йи ой іі ехівіе а Гб.іаі каита^с, пі шёгее ди’іі ве гепсопігйі вп сЬасші й’еих Йёв шіе Ііаиіі- адіідиііё. Въ 1890 г. ЛІигг, 40 пріурочивать начало УДьтуры оливы въ Греція лишь къ ХПІ—XII стод. до вашей ары.
®) На знаменитомъ саркофагѣ изъ Агіи Тріады мы находимъ изображеніе кудь-’Урной маслины (ЗГоп, ей/. ікі Ыпсеі, XIX, 1908. табл. 2): В. РагіЬепі, 1Ь„ 42:
». Виѣп, Леей. у. ЯТГ. ХП. 1909, 164, В. БІш/аШІ, Спгіш. ргёѣеП. 265, 272 ь ДРуг. высжазываютсп ииеоао за оливковое дерево, а пе за лавръ. Объ оливковомъ
— 136 —
Эго дерево стояло въ тѣсной связи съ культомъ національной вттп ческой богини Аоипы, чтЪ сказывается и въ извѣстной лепчідЬ о спорѣ ея съ Посейдономъ, сохранившейся въ различныхъ версіяхъ древнѣйшею изъ пихъ приходится призвать, въ противоположность Мшт’у ’), не Ну{пп. ІаЬ. 164 (здѣсь, вопреки мнѣнію Мигг’а, о происхожденіи оливковаго дерева изъ воткнутаго богиней аъ землю копья ровно ничего не говорится), но редакцію Аполдодора, ВіЫіоіЬ. Пі, 14, 1, такъ какъ разсказъ Гмгнна заключаетъ аъ себѣ нѣкоторые ингредіенты (роль Меркурія, мотивъ перваго города на землѣ;, несомнѣнно, позднѣйшаго происхожденія. Третья редакція мвоа (бсо-роп. іХ, і) содержимъ въ себѣ ужо элементы раціоналистическаго толкованія и поэтому должна быть призвана позднѣйшею3). Священная маслина Аоипы показывалась впослѣдствіи на воинскомъ акрополѣ:<). Согласно одной легендѣ, сынъ Посейдона, ГалирротіЙ, пытался срубить это дерево, но ранилъ самъ себя топоромъ и умеръ 4) илп же, по другой версіи, лезвіе, соскочпаъ ігь топорища, ударило
прессѣ см. отчетъ А. /•.'евлл'н. В. 8. Л. VII, 82 слл.: Л. Ѵихятиі, Сіѵіііз. ргеѣеІІ. 14- В(іугІ-Наісе«, Соитій еіе. 27, табл. I. И.
') ДЛггг, РЯапгинѵ 41, прим. 1.
®) Такъ же КбЬегГ, Вег яаіппе ОеІЬаит. 8 сл. Срв. еще Оѵіб. шег,. VI. 80.
Регсизваіидие еиа вішиіаі бе сиврібе іеггат Ейеге сит Ьасік Геііип сапепіі^ оігтае.
РгоЬ. Ѵегд. Сеогв. I. 18. Мшегѵа ісіи сиарібіз оіеаш егссааье и ми. др. (См. слѣд. прим.). Состязаніе между Ачішон и Посейдономъ составляло одинъ изъ валюблпоиыхъ сюжетовъ грвческага псаусства- опо изображено ни нападной ф; ошонной группѣ Парѳенона (Риг)ѵ-&пдЛг. Псіяіепг., 231; КІеі'и, Кпнзі^езсЪ^ 102). на рельефной картинѣ петербургской гилріп изъ Керчи іѣппді. Г-Йііьт п. Негйеп, 34; Впч 1 8сЬг. ІІІ, 49: КоЬегі. Нгппы, XVI, 60), ап мраморномъ рельефѣ въ Луврѣ (Сои-Іаясе, І.'оііѵіег, Раг. 1877, 23, рис. 16). па аттическомъ красиофигурппмъ кратерѣ каина V стоя, до Р. Хр. изъ часткой коллекціи Апніі’а въ Мпнкопѣ (опубляконааъ ЛІ. Вііііс у йоясАсг’в, М. Ъ.. Ш, 2865, ріц. 4а), очень часто на аѳинскихъ монетахъ (Л’ Ѵияег II, $ ІІ2).
а) Негоб. ѴЩ, 55; АроІЫ. ПІ. 14, 1; Рапа. I. 24, 3; I, 27, 2; V, 26, 5;8«»Ь. р. 396; Еигір. Тгоаб. 799 с.и. и Гг. 46 (Ма111і.)=Гг. 360. 46 А'. (ЕгесЫЬсиы »ЫТ ТЬеЬ. Ѵ1(, 35 а І.асѣ ай Іі. Ц Сіе., бе Іе#. I, 1, 2; РІіп. XVI, 240: Н- у*ѣ-8. г. атгі] ёі.я-а; РоІІих IX, 17; ЕияіаіЬ. г.4 Ой. I. 1. 1383 и др. Срв. ВЫічіі^, 1И7 слл.; Ь. 8іерЛапг. (Ътріе гс.іиіи еіс. 1872, 5 сдх.: ОегЛапІ. АЫ». Вегі.
Л Н'іед. 1850. 163 слл.. 185; СнгГгиз, ЗіаЛдыЛ. г. АІІип 24, 35 см.. 151; Ло-ЬеП. Оег кайте ОрПіашп, 6 слл.; 11 слл, Ргасег. Рапв. И. 343 елд Р«//гг-Ло5'/І ІѢ 202. 203 пр. I: .Ѵаіт. 41. ‘
а) 8сЪоІ. ѣгІеТорѣ. пиЪ. 1ІЮ5.
137 -
[дерзкаго по головѣ и отсѣкло ее1); въ зтомі, Галирротіи возможно, ^сматривать ѵігбамоіс Посейдона. Другое священное дерево Аѳины (Находилось въ томъ же городѣ, въ Академія 8). Происшедшія отъ иего священныя маслины въ окрссвостя назывались исрик 3). Проис-кояаденіе этого имени спорно * *), но интерпретація ихъ, какъ агЬогез Гаіаіев (О. Піпрре и друг.) Б), представляется мнѣ наиболѣе вѣроятною, особенно въ виду того, что олива въ народномъ суевѣріи зачастую играетъ рель „древа судебъ1* в). Какимъ священнымъ ореоломъ окружены были эти деревья въ глазахъ всѣхъ грекоаъ, видно изъ того, что, такъ какъ рубка ихъ, согласно аѳинскому закону. Водлежала *(р®?ч аяг?2**?’1), то даже лакедемоняне, вторгшись подъ [предводительствомъ Архидама нъ Аттику, пощадили священныя оливы - Аѳины ®). Тѣсное родство оливковаго дерева съ кульгомъ Аѳины обнн-| ружпвается еще въ легендѣ и старинномъ, упавшемъ съ неба, идолѣ
Аѳины Поліады изъ масличнаго дерева ®). аъ сушсствовавіп в ь Линдѣ
') 8егт. Ѵеі’Е- (теог#. I, 18. Срв. ЛІиі'пйчгіІІ, цит. соч. 28; ЗІигг, -12; КііЬегІ. цэт. соч. 12 сл., Р. Нгіеііаіиіег у 1'ииіу- ІГіедоіга, VII. 2270, в. г. ПаІіггЬоІІііоа.
*) Раи*. I. 30. 2; хяі фіпвѵ ёгт с/.аіа;, тоЗто І.-'у’Ог-ѵ, срв.
всііиі. 8«р!1. «>РЗ. Соі. 70! слл.: тоѵ 5ё м>.я?-л т?,; г, АххЦузГз г/а-’а; йи> $•> Ахрс-бьи іртсЛѵраі этаі* хт>..
*) Есііоі. 8<ірЬ. 0еі Соі. 701 слл.; Йсііо]. Агініоріі. ииЬ. ІЫій сл-: Еі. М. я. ѵ. !«ѵ. 8иі<1. я. », ио'ли. Срв. (ігч/ірс, I, 349, ирвм. 1: П. 879 сл.; КііЬсгІ, 17 сл.
•) Автпчиия толкованія: 8иій. 8. ѵ. *'лн: ѵрт Ъ- -«шеи Сі’ -ь-ч а»л8и',ч аі рь-
’АѣірроЬіг/и 'гкцязНгіза'. «итш; г, 5ті ёѵЕроѵто жаі ёр.ері7«*т« то лѣамч то т>~іп "АВг,-
*К‘- азаѵтв;. ЬсІІОІ. АпяІорЬ. |шЪ. 1006: хаі ІЙ тоэто (?іа то» улроѵ т« 'А>.<ррб№и) р'Ч-ѵаі л[ ёі.аіяі і’лЛ^Нт(яаѵ. <; ік» то тамта ачНршгмѵ жехтѵДіЬоѵ ёхаіяц іѵа^ха'саіЬ: рі-1*4 сі г-; та Па'.ай-^ѵтіа’ у.еоаио-1 уао «Ха'-Оіи ЕЛаи^з-ѵіѵ «•. ѵіхшѵсец.
®) О. Огнррс, Сг. М. и. Пі)., II, 879 сл.: Лгігя. .ГаІие^Ь., 137, 19Н8, 375. Срв. - Л&пнЛяі гІг, цнт. соч. 26, пр. 1; Рс.ие Паткин, СІ. Кее^ IX. (895. 89.
®) Ліп. Ь. и. XVI, 199; оІеаЛіТ... іаіяіія ехсіДіо игЬіз. См. подробнѣе .Гегопс. Ьігоо. іо €Ья НЫ. о{ Веіів-, 207 .-лл.; ОІіп^а^еЪ-Р.сМег, Курго? и т. д„ 121: бгиррс, Пг. М. п. ВС_ II, 880 и прн.м, 2. Замѣчательно, что въ феппк. яз. „олив-вд8ое масло1* и „участь11 вырал:авітся однимъ п тѣмъ л:е словомъ ше^ЬаІ).
*) РМіррі, Агеорав и. ЕрЪеіеп, 155 .сі.; Мпсг. АІііесіГ. Ргос.. 302. П' Нагій,
*) 8с1іо[. 5орЬ. О. Соі. 701:
®ІЙ
і'лЗа)ъѵгз;. гі еххо^зіс
Нрахі.а-оа;, т<и«, чб рьрішѵ «іа та; ім;. Срв.. 1Ь.. 698: аЯЕЗуоѵто тшѵ Хеувіхё-рср'іи» 'АЯтѵяѵ «і:са’/ТЕ^ ^тяі.
) ЬсЪоІ. СепюзіЪ. с. Апйгоі. 13: ср. О. ,Та1т. І)е алій;. Міиегѵае вшшівегів
13г- —
на о. Родосѣ оливковоВ рощи, посвященной этой богинь ’), въ Іорданіи о снкіонсвоыъ царѣ Эпопеѣ ®) в т. д. — Согласно делосскому сказанію, Латопа разрѣшилась отъ бремени водъ тѣнью оливы или пальмы, я'іврлѵ»! гАхіа; ѵ.ѵ. здіѵіхо; (8сіюІ. іі. I, 9). Хоръ саламнн-скихъ женщинъ, служанокъ ІІфнгеніи, поетъ у Еврипида:
ПоНооз’ 'Артаріѵ іХ^іаѵ, •5 кара Коѵ&юѵ о/йоѵ оіхгі доводя !)’ х^рохоряѵ оі'^ѵаѵ т* аозрѵгт хаі -•ля'яа; ііаААоѵ ірьѵ гІ.зи;, Аятой; <й51ѵя ^>?.аѵ
Хотя отмѣченное Іііеія’омъ различіе между „небеснымъ1* лавромъ и „«тоническою*1 маслиной а), дѣйствительно, сказывается, напримѣр . въ роли, которую играетъ послѣдняя въ культѣ Евменидъ * 3 * * 6), въ погребальныхъ обычаяхъ ®), мани ’) и т. д., однако провести отрогу ю демаркаціонную линію между свойствами этихъ растеній не всего» бываетъ возможно. Въ мантнкѣ оливковое дерево играло такую же
•) АпіКоІ. Раі. \Ѵ. И.
3) Радо. П. <5, 3. Сра. ЕчЬег у РшіІуК'м^оки, VI. 240,
а) Еипр. Іріі. Т. 101’7 слл. Изъ квінп Каллимаха щ ІМ. шы узнаемъ за-мучительномъ обычаѣ, находящемся въ связи съ упомянутымъ выше преданіемъ (ѵ. 319 слі.1:
‘1!т.г»; гттг’ля.тп, іей ой зиНі; і^цзаѵ Пр.*« }*гуят зеі “/.ѵу^т'л е/.щз'
ГГ'Яілііѵи хм -»грѵ« гЛхлтііП мурѵ йяі» Хгй.тг «'ИГОТІІЬлѵгчк. а АтХіз; зГо’Т'» ч-гкат;
Пз'уѵ.я тлзр^оѵті хзі 'Аяодміт уулзтйч.
Схоліастъ замѣчаетъ по этому поводу слѣдующее: ’Е-< Ду.ш хг« точ (Зиіроч т«< 1 •
Холг,; «Во; ^ч тсіуе'.ч хіі тігтыч ?оѵ Зш;ліч [тоі "А—оХі.шѵо;] рттгіуі хй іилтлтИ* б^тітт.іитізи^.одг іх тір ёі.яіа;. Свидѣтельства Еі. М. в. ѵ. Аі'І. г. Ь. 4. ’•«<!• шеі. М, 335 согласуются со словами ЗсЪоІ. 11. I, 2; і-іачіѵт, г/.я-яс х-аі - [ѵ1' хо;. По Каллнидху ()і. Ьеі. 262. Ср, 322) в Катуллу (Х\\ТѴ, 5: О. Ьаііяііа .. <]па® шаіег [і«»ре Беііаш гіерояпі оііѵаго) Артемида рождается водъ оливяовымг дере' помъ, тогда какъ по Гпгппѵ (Гаѣ. 140) мо преданіе относится и въ Аполлону в СаІІіш. Ь. ОеІ. 21” называется ѵйъіі. <рв. еже Річ1>. Ѵеів- беогд. ІП, 1.
•) ВіеК «іѣуіі. Віаігсг. 120.
®) 5орЬ. О. С. 484; Агіешід. Ошгосг. IV. 57. Срв. КііЬегІ. 33; |,3:
,Ѵшт. 44. пр. 4, ссылается лишь на ІЪегЬлсА’а. 95.
е) Лгіетіб., іЬ.-, срв. Р1(іі. Ьас. Іпві. 2380: Рііп. Іі. о. XXXV, І1Ю.
г) Си. КііЬсгі, 44 сл.; Кг'-}іаіхі:Ііе\. 5Д,
— 13$) —
роль, какъ и лавръ *), н чо же самое нужно сказать о семойпыхъ Еуйяіняк&хъ -) и аграрныхъ обрядахъ ’). Символическое значеніе масличнаго дерева, какъ эмблемы благодѣтельнаго мира, возникло, по мнѣнію нѣкоторыхъ изслѣдователей (Мшт и друг.і, еще па семитическомъ Востокѣ (голубь Ноя) 4 * * * * * 10), хотя какихъ-либо опредѣленныхъ данныхъ по этому вопросу у насъ не имѣется. Упомяну, наконецъ, о томъ, что въ нашемъ преданіи содержатся нѣкоторые намеки на сбвзь культурной олины съ религіей Зевса: онъ навивается рб-ріе; я), 4. іламб; в). Дикая олива посвящена была Гераклу: въ Олимпіи наход0лся славный экземпляръ этого дерева, по прѳдавію, посаженный самимъ героемъ: изъ его вѣтвей сплетались вѣнки для побѣдителей на играхъ ’). Какъ показалъ Ь. ѴѴспі'іег, тотъ Пантеонъ, въ которомъ, по словамъ Псевдо-Аристотеля в), стояла знаменитня йХяіа хаА-
*) 77іе?«, цнт. соч., равзіш: ВеиЬнег, [)е іиеиЬаі. 26.
*) Тазъ, васр., въ Аттикѣ существовалъ обычай при рожденіи младенца муж-фкото пода вывѣшивать оливковый вѣяикъ передъ дверьми (ПеаусЬ. в. ѵ. «лухѵчѵ пфірыѵ ёЙ% і~6~г тѵЛ'Ѵ» ірргѵ увѵзгг'і "ірт ' ДтхяйЬк, зтё^хчиіч ёХаіа; Т'.Йгѵті —р‘. тііѵ й-іршч). Срв. Еигір. іоіі. 1433 слл. Бъ этомъ п въ авалопічныѵъ ему обычаяхъ «иѣдустъ усматривать пи отдачу новорожденнаго подъ покровительство мѣстной богинѣ (Авивѣ), какъ нредіюлагаічъ КоЪсгІ, 32, и, конечно, не символъ земледѣлія, для ааиятія которымъ цредказикчеиъ человѣкъ, какъ думалъ Соиіаіие, цмт. соч. 40 > могущественный оберегъ, средство отъ дурного глаза, атьтротяг»; еще ц теперь къ Греціи, на Кипрѣ, Соорадскадъ островидъ практикуются такіе обычая (-*йКд-млнн, цит, соч., II, 79).
а) Сюда нужно отнести, іі&цр., обычаи „завиванія11 маслины (віргзіш*л^: соот-'лѣтогяующі5 майскому деревцу на Западѣ Европы, ивииаиію березки*1 у нввъ и
т-X. Си. объ еір-окйѵ»; подробнѣе ,у ЛТанпІиіпІГл, цпт. соч., 214-2-18, КѵЬегІ'з 34 слл., Кег»’а у Раиі</-ІГі«м»ісл, V, 2153 сх н КіТяяон’а, 116 іл., 165, 182.
*) Ѵи/г, 43. Врядъ ли въ Ьыт. МП. Іі можно усматривать такую символику. Сра. противъ итого и у КЛегГа. 39, нр. 2. О роли оливковаго дерева аь ветхозавѣі-
•ов редагиі см. Гг. Внпйдгееп, Веипѣг. гі. ГПшігеілѵ, іп Йег. аИіеДіпп. КеІ„ Оісваеи,
10О8, 63 слл., Ц7 слл. 125 слл.
®) См. ЯомЛсгЧ 51, I., П, 2, 3212. А. В. Соок, ТЬе Еигортпп 8ку-ро<]. ЕЪ7к-XV, 1904, 208; ср. его же статью въ Сіаю. Вег. ХѴІП. 80 сл.
“) Си. .Гезяе.н у РііиІд-Ѵ'мвои-а, V, 2228.
’) Ніи. Іі. в. \ѴІ, 89: Оіухиріяс оіеазіег, ех ^ио рпіииз Негсціез согоиаіиз еі пиас соягойііиг геѣріозе: ТІісорЪг. Ь. рі. IV, 13. 2: жотплѵ пг тоѵ ёѵ 'ОХэр-“г б этгг.зчо; хті^ Гаиз. V. 15. 3: хзда о; то' ч-габ-Л'.'і'// (тгр "ААтгол;!.
. , 'а ёзтг, ёѵ 5т5а г.з/.т'тті Вг ё).»!з иалХ'-ТтгуКіс, хт. тсі; ѵхшэт
ха8гтг>;хсѵ яі:’ аЗтг,; ВіѵиЙх- тоі>; вяилэ;. -'лгеп зирСаѵ ->Л жог'ѵол Мб}і’-рзт ,?оірб:' хл/.'Ь.зта^тѵ'л; хаі тіоут;.
д, і Агікіоі. шіг. аизс. 52: гѵ ПхѵЯвіш мгіѵ ёідіа, ѵ.-іі.Л-ѵ. Вв >.т:7.'лізг'»тѵо:— 'Тгб упВч ; Поххл?,; ь-^і-лигѵ ’О/.-ар.-!іэтѵ. а^' оі яеійяѵп тоі;
— 140 —
І.іэгёэтѵо;, представлялъ собою искусственное насажденіе изъ оливковыхъ дерезъ въ Олимпіи, вѣтви которыхъ должны были употребляться для жертвоприношеній; среди нихъ вызвыпіаліхъ и то посаженное героемъ дерево, изъ отпрысковъ котораго разрослись вагѣмъ цѣлая роща, и вѣгвв котораго попрежнему служили для изготовленія побѣдныхъ вѣнковъ’).
Смоковница (Еісиз сагіса I* *) г). Наиболѣе распространеннымъ названіемъ культурной смоковницы въ Греціи было і) оохі), диво растущей — о ёртѵ[е]6г. Этимологія этихъ словъ представляется загадочной. Врядъ ли возможно возводить треч. ооѵлѵ (гдѣ а <р<т, срв. бзот. тіхоѵ) вмѣстѣ съ лат. Йена, ст.-сл. тыкы и арм. іііх къ одной и той же основѣ в). Съ другой стороны, предположеніе непосредственнаго заимствованія изъ семитическаго источника (евр. ра^аі» ІІѢ< , Пѣсн. II, 13; фяннк. рііа^^іпі и т. д.) является фонетически совершенно непріемлемымъ *). Быть можетъ, оригиналы гречсск. егохт, и ЗДц-ѵВо; (плоды особаго вида культурной смоковницы) слѣдуетъ искать нъ языкѣ носителей эгейской или критско-микенской цивилизаціи: по крайней мѣрѣ, суффиксъ -ѵО- (какъ показалъ уже КгеізсЬтег) чуждъ греческому или вообще ицдо-европейскимъ языкамъ, но встрѣчается зъ географической номенклатурѣ первобытнаго населенія Малой Азіи и Крита6). Столь же неясно происхожденіе остальныхъ греческихъ
аНЦтвд 6і5'№. хт). Срв. 8еІіоІ. АпяІорЬ. Ріиі. 586; отсюда, повидимому, такегь Свнды в. ѵ хиЬоэ атЕ^авш; срв. еще Всііоі. ТЬеосг. і<1. IV. 7. Пантеонъ слѣдуетъ локализовать ие въ Аѳинахъ (какъ, напр.. гіе Гйад-, II. § 132), но въ Олимпіи (Г. УГепірег, Вег Ьеіііде ОеІІшит іп (Нушріа. Ѵ'еипаг. 1895, 12; тамъ же. ирі « 3, стари литература).
’) I.. ѴѴепіуег, 13. Срв.. однако. О. КеѴег, К. рК. И', 1896, 622.
’) В'Лііскгг, гл. ХХХП: Мигг, 31 слл.; О. Кегп у Раиіу-П'іякоіпі. III 1<»4; Оігк. тамъ же. О, 2100 слл., особ. 2114 слл., НеЛп-всІігаіІеі*, 95 слл.; (ігѵуре, Сг. М. и. КС.. 785 сл. О сикофантахъ см. теперь И. Еі/іег. ,ТпЛу. КопеЯ.. XXX 1912. 388 слл.
я) Такъ, >шнр., ВагіМ'ллпе, МЪекепзскг. /. кі. РНіІоІ-, 1895, 596 предполагать здѣсь (хртѣ арм. ІПж) общую Ицдоевроп. основу; ср. также ЕсЬниІег у ІМіп'п. И111 сл-
*) Попытки объясненія тнль словъ изъ восточныхъ (сеѵятич.) языковъ: А'о/иі*' ѢанІіасЛ, АЫі. (іоИ. Ѳея. XXVIII, 1882; Мкв«-Лпи7/, цит. соч. III. По Ег. у Іиппін^'а, НзойтгогіегЬ. А. Тевѣ. 189511 указаіпіво семитическое слова встрѣчается н въ сирійскомъ съ значеніемъ „смоква11: отсюда и названіе жѣстнсста Бнафлсія (Вг(»-улуг|=яломъ (ЪёІЬ) смоввъ“) ка горѣ Елеонскоіі Оіато. XXI, I: Мврк 'I Лук. XIX. 29).
') Я. Кгеічсішег, Еіві. іп Діе (іевсЬ. Л. дгіесЬ. ВргасЪе, 308, 401 слл. 1 >,Я-МгіІіеГ, ЗІі іп. яос. Існуниь, XV, 161—161; Екк. (5г. Огіяпаш. 153; Нігі. Ліе ік’^0' ксппацее, 568 слл.
названій винныхъ ягодъ: ш/яі, ерёѵяіѵ, и г. д. 1). Родину фиговаго дерева нужно искать на Востокѣ; однако культура этого раненія проникла въ Грецію задолго до гомеровской эпохи, и противоположное мнѣніе Нсѣп’а-), Миіт’а8) и друг, совершенно опровергается новѣйшими археологическими данными. На произведеніяхъ иинойскоа эпохи (изъ Кносса/ встрѣчаю гея изображенія смоконинці.і *), ит. Пелопоннесѣ обнаруженъ погребъ приблизительно XIV в. до Р. Хр. сь цѣлымъ рядомъ пиоосоаъ, наполненныхъ винными ягодами5), а аъ Ѳессаліи онѣ найдены въ слояхъ, датируемыхъ еще болѣе раннею эпохой, отчасти даже каменнымъ вѣкомъ ®). Въ религіи древней Греціи фиговое дерево связано было, главнымъ обревомъ, с ь культами Дѳметры и Діониса. По старинному аттическому преданію. Деметра, въ благодарность за гостепріимство, подарила царю Фаталу священную смоковницу Оттого в самая мѣстность получила названіе ’Ігра стхтр а самая ягода — т,-теорія, такъ какъ съ той поры
’) Можно предположатъ, что із/а^-а'іо; образовано отъ ёт/ѵл-ѵш, т/ѵб; (/‘п іі-2001; объ еріѵб; (дерево), гр'ѴЕоч (ягоды), яріѵа; (дикая смоковница), ги, РгеІІ-15<5; Оіск, цит. ст. 2105; Во/.-пс/, 279; > ем. РтеПтІі1. 487: Оіек. цкт. от. 2108. Руссъ, и колдавск. визиръ заимствовано изъ соврем. иранскихъ и туріе-сишскихк діалектовъ: арм. Імш ивъ семит. Чі’пи (евр. іНе‘ёиаЪ): происхожденіе лрул.і шер., гур. Іеуті (ідѣ у обозиачяетт заднеязычный звонкій спирантъ) дли мсни неясно. Упоминаемые въ Гіпбдін смоковвпцп (Лук. XVII, 6: XIX, 4; А«ос. ѴП. 14) лип сикоморъ (3 І[ар. X, 27: 2 Парал. I, 15; 11с. XI, 10), соотвѣтствующіе въ ста-вднеж. кореводѣ „ягодичинѣ*1 (Лук. У’-'П. 6: XIX, 4) или „черничью*1 (3 ІІар. X. 27 Друг.), относятся къ Гіеив яусошогпа I.. (франц. йршег де рЪагаои, сербск. щпок-тша едіреідке).
- *) Нс7ж-8сІіга(1<‘гя. 95? Аімг аиГ «Іев паЬереІертит кіеіпавіаіівсѣеп КПзіеп ни<і
Ьіаеіп 6и4еі зісЬ «Ііе Геі^е аів. РгисЬгЪаиго жнг ХеіІ чті іиі Кгеігг гілг Ціа* пгіеіі
*ісМ, шпзо тѵепірсг Гоі^іісіі аиі йет дгіесЬі.-жйеп Резііаийі
•') Мпт, 31: .. в'оре^еа тгй гидс^сЬео иегдеп іпПезеп. <1аб.< йіе Ѵеге<ІеІип;л Йег Р’еі^с гиетйі іп Ѵогдегавіеп егіоіаі ееі, ама ьеекііе.т беЬіеіе еіѵ.# іш 8. Лаііт-Ьцпбегі ѵ. СЬг. <!ю е<11е ЕтсЫ пасЬ СпесЬепІалд... цеЬгасЪѣ ѵипіе.
•) А. Ееапз, -Т. Н. 8., XXI, 1901. 101, рнс. 2, 48.
*) Ж Вбгр/с!,1, АІІіеіі №П., ХХХП, 1907. стр. XIV.
) Тв^йѵтзі, Лі тілгіторхаі а7.р9"'Л'^-Т Л!рг,ѵіоо м< -^тмч, 1’К«8, 358 іЛ.(Срв.
этой книгѣ мою статью пъ „Герзисѣ^. 1909, Іё 17) Уже въ мипеискую эпоху чаще дерево играло видную роль въ культѣ мертвыхъ: < рв. золотые фиговые зветыг, авДіенные 8с1і1іечтічі'пяі, въ 3-ей піаітовой гробницѣ (П. ХеЫіттм, Яѵкенае.
') Рап$. I. 37. 2: ери. Ріиі. нтлпр. ѴП. 4, I. р. 7иЗс.: Рпііег. Решеѣ. и. Ркм^>Ь., 32іі.
14'2 —
начинается болѣе чистая и культурная жизнь человѣчества Праздничный поѣздъ изъ Элевеина въ Аѳины дѣлалъ правилъ въ пригородѣ ’Іаря взхі] *). Но еще больше точекъ соприкосновенія имѣеі-ъ фиговое дерево съ культомъ Діониса. Эротическія характеръ символики нашего растенія Оіск, вслѣдъ за Мшт’омъ, объясняетъ, на мой взглядъ, не вполнѣ удачно мягкостью всѣхъ частей ого и пышною плодовитостью а). Генезисъ фаллическаго значенія смоковницы въ народномъ суевѣріи представляется мнѣ тѣсво связаннымъ съ обычаемъ искусственнаго оплодотворенія ея (еріѵааабс, саргі(ісаііо), обычаемъ, упоминаемымъ Аристотелемъ, Ѳеофрастомъ, Плиніемъ и друг. и заключающимся въ томъ, что на вѣтви культурной смоковницы подвѣшивали, съ цѣлью перекрестнаго опыленія, вѣтви шкой (саргіГіси ,) такъ какъ оба растенія оказываются, согласно новѣйшимъ ботанич скинъ изслѣдованіямъ, лишь мужскою и женскою особями одного и того же вида *). Особыя насѣкомыя, переносили пыльцу на женскіе цвѣты и оплодотворяли ихъ. Такимъ образомъ здѣсь ярче, чѣмъ гдѣ-либо, выступалъ сексуальный моментъ растительной жпзип. Быть можетъ, эта наблюденія сдѣланы были впервые еще на семитическомъ Востокѣ. Недаромъ въ др.-евр. яз. слова „смоква" (ІІіе'ёпаІі) и „половой акгь“ ((Ііа'яііаіі) звучатъ почта одинаково а Адамъ и Ева прикрываютъ свои ^епіінііа фиговымъ листомъ6). Чре і-нычайно характерно скабрезное сказаніе о Лросимяѣ (или Полимі ): онъ обѣщаетъ Діонису указать путь въ подземное царство, ьіігсоііін ѵоіпріаіек ряіегеіпг ох зе сагрі. Но, не заставъ уже Проснмпа аъ живыхь, богъ, по возвращеніи изъ обители мертвыхъ, приготовляй, і>
’) Еі. -М. 418, 52 з. т. Ърі Хота; то жехЦзяі г.ті іі Ѵіяъ •.«-
<лі т.-м АІІ-ірпгіоі;. ёч трйтчѵ еѵогВг, то впорэч. Срв. Еі. М. 469, 16: Маде> ар. Аіііеи. ІІІ. 746 [»; аѵ-Щ т^еишч -аій хабара» Д&к» т«4 аѵбыйгыг хуѣ/схо и ЁцзіаіЪ. Ой. 1964, 11. Срв. А. АІпноі^еп, РеаСе гі. Йіайі АіЪеп, 3«1, 22«.
3) РЬіІовіг. ѵіі. порЪ. II. 20, 3. К. Воііѵіігг (Леиіхіііе Неѵие, 1898, 18- по О/еА’ѵ, цпт. а., 21-15) усматривалъ іп. ломъ прзданіп доказательство того, чти .ію-чеежая культура іиокоеппци зародитесь именно въ мѣстности Гіера<ш;а. На ді"-гпхъ всяовхъ о вознивіювеиіи фиговаго дерева, какъ, панр., преданіи о Сякоі Л’*»' пои ар. Аіііеп. Ш. 78а, срв. 8іерЬ. Вуа. п ЕияІаіЬ. 04. 1961, 13), Оксидѣ іРІіе’ гооіе. пр. АіЪси. Ш. 78Ь, ІІіррои. >Ь,; срв. ЕиБІаіЬ. 04. 1964, 15; Нозусѣ. Ха* іоо^и/лх; Ь. В'еш'егг у Кочіісг’й, М. Ь.. ІІІ. 1237 іт і я здѣсь не оста вдали
8) 1І«гг. 32: О7сА, 2145.
*) Апзіоі. Ьізі. аи V, 116; ІЪеорІіг. Іі. рі. II. 8; с. рі П. 3; ріш. Ь. и.
8о слл.. \Ѵ11. 234 сл. в т. д.
я) • рп. Ечдіег у ЕЫін-&Ііг<нІсгѴі. 99 сл.
“) Быт. Ш, 7.
— 143 —
язъ фиговаго дерева изображеніе фалла и, водрузивъ его надъ могилой Проснмна, садится па него, чтобы такимъ образомъ хотя бы символически исполнить свое обѣщаніе ’). Въ Спартѣ Діонисъ появился подъ именемъ „фиговаго" (ямхітт;;) *). Изображенія иѳифалли-ческаго бога дѣлались изъ этого дерева а). Съ Гермесомъ, первоначально демономъ фаллическаго цикла * 4), винныя ягоды также ставились въ,извѣстную связь: въ Греціи существовало выраженіе ойхо» ёз* ‘Ерр-^, обозначавшее счастливую находку и объясняющееся стариннымъ обычаемъ нрпвосить Гермесу въ даръ первые плоды смоковницы которые потомъ уносилпеь нашедшими5 *). Гетера сравнивается съ фиговымъ деревомъ, которое даетъ пріютъ многимъ воронамъ, лакомящимся его ягодами е). Возможно, что обычай ритуальнаго бичеванія уаррахоі фиговыми вѣтвями во время аграрнаго праздника Ѳар-гелй объясняется народнымъ представленіямъ объ оплодотворяющемъ характерѣ этого растенія, тѣмъ болѣе, что старались ударять по ог-В&па вепііаііа:
--ар ракіааѵте; Ёхгіѵоѵ =•; то ггЁо;
ѵак'кѵл, аох-зі; а-ріяі; хт>. 7).
Смоковница играла значительную роль въ античной катаргнкѣ: по
’) Сіет. Аіех. Ггоіг. П, 34, р, 3» 1’'>иег=±-Ѵ7р«е, р. 111; (іге^ог. Хаг. ог. іп Іцііал. р. 127Д (еЛ. Соіоіі. 16Эѵ)=ЛІ»<7«'е, І'аігоі. Ьег. Сг. 35, р. 705, 3 и друг. Вопріісъ о боділ1 правильной формѣ пкепп героя для насъ въ данномъ случа! ііев-ржзличснь; срв. ѴіЬгсои, 6. К, 289. пр. 1.
. а) АіЬеп. Ш, 78с. Срв. НееуеЬ 8. ѵ. 2-л[г)тг<іс. Індрпскъ и Аглаоскеиь съ Острова Наксоса разскваывдють у Іпивен, что Дюпіісь называется изіл-ух да то, что онъ даровалъ плоды смоковницы (у жителей Наксоса—иг./.іуі), почему п лицо Діпкаса Мейлпкін у пемсосцевъ сдѣлано изъ фиговаги дерева іДкіХ'/ѵл хаЛазВт'. тоѵ
Икрчі; то иіѵ ?/> Ві7./_«и; Адолззд ѵлі.-мл~т» аѵхі зигг/ѵлѵ, то сі ІІгй’/іи, аѵ-ті узр тил ѵѵі’/а хйгсэІЬі). Срв. ЕичиіЬ. СМ. ІШ14. 15 сл. О ДіоипсІ. ялй-тѵ см. И^иіе, 1,. К. 1116 ся.
а) Тііеосг. ері|:г. 4. 2; Ног. яаЬ. 1, 8, I: ЛпіЪпГ. РІііпиИ. 8С>, 3. Н.юбра:кеіил Пріапа часто стоятъ водь смоковницей Ціі/иігГй, _1л Л.-»рірг_ МИ(., 1. табл. 6: ®ма/аі.«.'о>і, Апііі]. ехрі, П, табл. 85. Срп. о(п. отношеніи Пріапа иъ фипшому ®Речу 4ийю1. Раі. VI, 102. I; Хпііюі. Ріап. 240, 241- Ггіар. 1.1, 5; ІЛІ\, 1.
4) Си. выше.
а) ЕетюЬ. 92; Цезусіі.; РІюі. •ішд. ь- ѵ. оъхо-< т-тгч Ещіаік. (Ы. 1575 І'ІіЯгь, ЛцЦюк І’пі VI, 2гі'Д 3. У Мнггя, 33, пр. 4 лишь ссылка на .
®тЛ’в, іи.
В' в) ІггЬіІ. ар. ЛСІісіі. ХШ, 50Ъ1.
> ІІірр'іи. др. ТаЯг. сіііі. V. 733 сл.: срв. Незѵсіі. -•. ѵ. х.рнопр ѵи»о;. О
см, В. В. .Іатытегъ, цот. оч. Н, 149 сл.;
213-
— 144
С.іовамь Евстаоія, лг'гтаі 6г хи зчхтэд; Хѳ»; =ара гс:г гя/.иоі; о ха-Ъіраіо;. тэд -(-ар иглг, Е^рйѵ-о. йзвіѵ, ёѵ ха»ар»і.аіс ’). Фиговое дерево называется даже анергія» -гой хяІ)арвш> рке> -). Этимъ объясняется и чо видное мѣсто, которое занимало наше растеніе « его плоды въ праздничномъ ритуалѣ Греціи 3).
Грецкій оріьзѣ (Л п^Іапа геці,і Б.) *). Названіе дерева (ц харйя) ц самихъ орѣкоаъ (то хароѵ) стоитъ, повидимому, въ связи съ лат. Саппа „орѣховая скорлупа", „киль" (корабля) и кельтской группой: ср. ирл. сшатап, кимр. суіог, ср. бретои. соінгеп, и. бретон. коіег Въ основѣ всѣхъ этихъ имевъ лежитъ У* ^аг-. по РгеІЬѵйх’у, впрочемъ. 1 ♦ каг-, „быть твердымъ" •). Въ новогреч.—хара^і. хяріб-.а
А. Мочипапі, Гезѣе •!. 8т-к1» Аіііеп, 468 см.; ЛТЯичін. 105 слл. Ддп фадлнчеи;
значенія смоковницы сх. еще Г)юе. СЬгуз. ог. XXXIII, р. 412, 36; слово ір-Аіу* родственно съ гре-рт?—„козелъ® (І’геѴнчѣг, Веті. В*Иг., XXII. 284 и Еі. КЪ.*. 156;
Оіек, 2105); ярко-эротическая символика этого животнаго въ ниточной Греціи н
полежитъ сомнѣнію (срв. О. Кеііег, Анѣ. ГіегиеІІ. 305). -Зтимогогія шпіета (Іі ня
ГШліііаЧ* отъ гиюа=ш:шіиіа представляется мнѣ вѣроятной въ виду того, что смо-
ковница богата густымъ млечныхъ сокомъ; любопытно, что въ итальянской селъско-хозниственпой терминологіи соцвѣтіе дикой смоковницы называется танина. О свяли »тлго дерева съ прелвегімн поливой с[«ры ві иарпдпг.хъ суевѣріи см. вце .і»рг< топ/, ѴоІквсгоЬік и. РЛадгелтгеІі. 74 си.; тамъ же 20 сл. объ обычаѣ улар вѣтвями деревьевъ ко рсііііаііа, какъ нереи.иті.ѣ сммиатическато пріема оплоділі'-реиія женщинъ и самокъ домашняго скота. Си., наконецъ. ІИ. К. Рпіыі, ІЪе Нінгіга коі еіс. Ясг. пгеіі. 1905. 51 слл. п ЛД Нл/Іег, Огр.іноіііегаріс. 26.
*) ЕоМаІІі. (М. 1572. 57. Ср. » Зевсѣ Іокви НчСет у Ао*сА<г*а. М. I. II. 2560; Соок, РоІИоте, 1»01. 299.
я) Мари. ар. АЫіси. ІП. 7 Ій.
в) Срв. ЯіендА. Сг. ЬакіііІ&И. 201. 213: Лор/ег,Сеиеа1. 249; Уіііячп, 107. 131
135. ирим. ) (Аиоллоиъ); іченце/. 213 (Діимисъ*, 214 ед. (Амана Пийида?, < > 'Рірі'гг, Сен. 135; іікчпніц- у РчіЛр-ІГікяон-п, II. 1962, ІГегнйЖв у Гаіліу-Ц < яіисп, 11, 1170, 5(1; 1171. 27: Кегн у Річііу- ІГіяяоіго, Ш. 825 (Артемида).
Спеціиіыіос отношеніе смоковницы нъ божествахъ и демонахъ аграрію-ф > лп-
ческаго циігіа зачастую псі'іеркиваетсн и въ античномъ искусствѣ. Сре, ивіч
И'. НеЧчд, М'аікіъеш. •!. ѵоц Ѵекиѵ ѵегвсіійиеісіі 8іа<1Се Сатрапіею. Ьеірт. 18' ',
.Ѵі.'ё 400 (дѣвушка съ винными ягодами передъ Дюннсомъ}, 580 (чашка съ ся«* вамп персть изображеніемъ .Говиси); Вчш.піѵііг, Беиѣш., I, 703, фиг. 760 (Діові” и юноша, олицетворяющій осень, съ смоквихп) и друг.
•) .Г, Л/кгг, 35 слл. Рсс. у Лашргі'в. табд. Х\ХѴІ.
4) Хіоіік. В>г:. Ве^г.. \ХШ_ 45 сл.; Ненгц, кехкуііе біёш. йе<- Гсгтсв Іез рі"' изиек -Іи Ьгеіпп, Пеппеч 19<иі, 59.
“) РіеІІчііг'. 2ІО; ИпМе®. 132 з. ѵ. сагіла: Воіяас'р 417.
г) Бъ сторонѣ стоитъ кавказеио -септическія обозішчеиш: осет. зіф-ол.л.
<’“В"*г, груа. іи^огі. евр. ’едог іПНІкіііінінчі. Аіпъ-о бігаіши. I, ЗоЗ».
Отечество атого растенія и его мѣсто въ греческой флорѣ долгое время были предметомъ самыхъ оживленныхъ споровъ въ наукѣ. Въ го время, какь Поівзіег *), Косѣ2), Неіша) и мн. друг. считали грецкій орѣхъ занесеннымъ пзъ Азіи, Тіі. ѵ. Неііігеісіі •), Мілт ’) и друг. видѣли вь немъ, какъ и въ каштановомъ деревѣ (Саяіалоіі ѵезса), туземныя породы Греціи. По мнѣнію Я. С. Медвѣдева, орѣховое дерево является на Кавказѣ породою культурнаго происхожденія, но въ очеиь отдаленныя вримена одичавшею и разселившеюся по лѣсамъ изъ первоначальной родины—Персіи. На это пред-ооложеніе наводитъ русскаго дендролога то обстоятельство, что вблизи орѣховыхъ деревьевъ почти всегда можно замѣтить резвалвны ка-щхъ-либо зданій, остатки исчезнувшихъ поселеній •). Въ Испаніи, южн. Франціи, Алжирѣ, Венгріи, Славоніи орѣшина резводплась съ вез&памятііыхъ временъ и образуетъ, напр., въ Греціи даже маленькія роши Остатки грецкаго орѣха найдены уже къ доисторическихъ (отчасти палеолитическихъ) гнояхъ средней Европы ь). Впрочемъ, можно предположить, что греки заимствовали лучшій, облагороженный сортъ орѣшины съ Востока, о чемъ евндѣтельсівують и названія хзриа —пкикіха, "Нрахкгштіхі, ІЕѵтиса к). Па сакральный характеръ орѣховаго дерева укаэываеть лакейскій культъ Артемиды Ксфоітід въ Каріяхъ, сопровождавшійся своеобразною пляскою дѣвушекъ “). Согласно мѣстной легендѣ, сохраненной намь Лакчашиемъ,
В» •) В Втяяіег. Нога оггеиізіів. IV. 187'». НПО.
И * * * В 9) С КпеЛ, Ваише и. Жмисііог ііея аіі. (7гіесіігпІ8п<ѣ 1879. -»0.
а) К /Іе№, 3'4
В •) Тк. п МеМггіск. I *гк. Ъоі. Ѵег гГ 1‘ічп. ИгшиІенЬ., XXI. ІН8У. 147 СИ. *) Л ІГигг, 35.
в) Я. 216 Ьи^еі-ъ. 1_і репья н кусіарпиаа Капжа.п, Гпфдпе.ъ 1883, 240.
I ’) В. Иеілкш» кій, Деревья и кустарь. V, 87. Срв. попійіпікі ряооту по йаакансі.ой фіорѣ ЛЛичоіліГа. ѴедвШть-тегкаіШ. 4. Ваікаиійп&т. Іфх. 19«9, ІЗі. 440, 165. I ®) Веттіп. Ргаііьхог. Иіаііаеитезіі- МіНеІеигораъ ХйгісЬ. ІіЮ.», 36 (по Рнда-Іег'ГУ ІЫиі-ИісІігшІег а.*, ЗіН»ф Ркііг, МЛгорпІпдк, ѴП, I» <лз. (пп Нпо/і^’у, КвМі, и. КиНпг)іЛ.. 553. прим. 2).
®) Ашрііііосіі ар. ІІІісп. П. 54- Ніеорііг. Ь. рі. III, 15, I: І»іояс. I, 178 ед.: Ь. п. п ми. др. Быть молотъ, впрочемъ, ?.т;ла тулпха означали орѣхи
Віуіи« ЕоЬиІш» ЛѴіІЪІ. нлп С. <о]ип>п I- (чрв. Поо]!?. иит. соч. 551).
*°) Райя. III, 10, 7: то рр /Ш'лѵ- 'Аузі^Лщ ѵ.ѵ. гэтіѵ яі Кчра-н, ха*
«Гйр-і &тт1ікѵ 'Артё;».'?бг іч йгзіЯ'да йзииигаіѵ /'Мі; '« ч"9а іі
варі хат^ !Т-д3!. Х2, ё'г/чц-ві цтяк жздІ5т»,х.ѵ ѵ^угр;. Срв. ІЬ„ ІА- 10. 9 п Раіь.. ІП -І’Ѵ- Невуеіі. я. ». Кмлц Кірьітсі. Кірітія РІюІ ь. ». Кцдаз.
іп
— 146 —
участницы хоровода бросались однажды въ испугѣ къ свящспкому дереву богини я, превратившись внезапно въ орѣхи, повисли на вѣтвяхъ *). ЛѴкіе =) усматриваетъ въ этой Артемидѣ Кхроіті' хтониче-ское божество, справедливо отвергая предположеніе ЛѴеІскег'ал) и Мшт'а •) о восточномъ вліяніи. Другая легенда передаетъ вамъ, что Карія, дочь лаконсьмо царя Діона, возлюбленная Діониса, превращена была вмъ въ орѣховое дерево * 3 * *). Одна изъ гамадріадъ носила имя Карій 6). Въ одной милетской надписи сообщается, что Ѳемида, Латона и Геката получаютъ по 'мякц хариол^ 7),
Михаилъ (Аіпурііаіітч соштиіііз Ь.) в). Греческое ярпуЗзхть несомнѣнно, семитическаго происхожденія. Врядъ ля, однако, возможно сопоставлять я-}м>?6-і>.-Т| съ евр. ’ёт «®іІ<ЙаЬ=та8па піаіес, какъ полагали Моіегз8) в, повидимому, Неііп *•): правильнѣе усматрива . здѣсь евр. іпержб "ё! или ша§(1і ’ёі—„драгоцѣнный даръ божій“ ”).— Какъ дикорастущее дерево, миндаль встрѣчается лишь въ Афгани-
тая; Роііііъ IV. Ю4- Ідс. бе заіѣ. 1<Н. 4іЬси. VI. 241 >1. 1\, 392Г.: 8іаІ. ТЫ. 1\.
225; Ріііі. Агіах. іа.
") Ілісѣ. ай. 8Ш. ГИеЬ. ТѴ, Л25: Сагуве іеиіріиш ені іи Ьасопіса Іѣзпал лас-гши, «|ис4 еііиіл СагуаѴиш іютіпаіит е^І сх Ііас саиза- епш іийегеиі подиез, те-гіііаіи* іиташ оииия сііогін іп агЬогспі аисія Ги-діі еі іи іашо еііь- ререибіѣ; ццага писет бтаі-сі сапали гоеапі. Срв. ВСМгскет, 264: Ѵн/г, 36 (послѣдній, гаро* «=. еихахмхъ цитатъ не приводитъ, ссылаясь лишь на Воіііскег'з).
я) & Іі. К.. 1118. Пользуюсь случаемъ, чтобы отмѣтитъ невѣрную ссылка '1с Ѵіяяегп (II, § 211) оа Л7г/г 112 (гдѣ ин слова, объ А^иі; Кло-кг.': пе нворніъл).
а) ІГеМ.ел От. «ібПсеІ. ІІ, 392.
*) Мигг, 36. Срп. о праздникѣ Кэолатлиг Ъагнеіі. II, 429: .Ѵі/«члц 196 с.и ) 8егг. Ѵсг5- ісі. VIII- ЗН. П пей ед. БіиЛ-ѴіИе-ОгетІ у ЙочЛсг'а, У 1 II. 069 слл.
®) РЪегепус. Негасі. ар. МІіеп. III, 78Ъ; Еиаіаііі. 1961. 15.
С. I. (і. 2852.—Объ 'ротическомъ значенія грецкаго орѣха въ европейскомъ фольклорѣ си. Аіг/гсшоиі, I, 84 слл. Сри также ЪІ. ]Іі>Ііег, ХѴзИ- иий Паишѣиіі 123 слл.
“) 31ч гг, 37 С.Ы., АіугсічичІ. I. ь> слл., срв. Искгчгіег, Кеаііет., 52о.
3) Иоіегч. ІЧівтіъ, I. 578, 586.
’°) /Іеки-Зс/ігчіІеі*, 613.
*•) 1/ичь- Ігнѵіі. цит. соч. 106; У.> »•</. 8еииі. Егешйи'., 24 слл., 64: Вы*"
56; 1‘геПи-Ні1. 33; ЛеЛн-СйЛгиіІеі®. Ш2. Отсюда всѣ еьропейскиі названіи чер ь
посредство лат. ашапНиІа (срв. Яео/і.«, 555 ель, 608). Иерс. Ьаііаш, бухар. и сарт-
Ьзбаш, тур. ЪаДет—изъ сеиптвч. яі. (сріі. евр. Іоіпіги. асспр. Ъиіпц—фисташковое дерево: ІМіГміі. Аакуг. НанЛнЪ. 171) ІІроіісхоа-депіе груз. піёі, арм. ни*
— 147 —
Г станѣ. Курдистанѣ, Месопотаміи и Закавказьѣ *). Своеобразная форма 5 плода (яйцевидная костника) дала поводъ древнѣйшимъ пародамъ Азіи видѣть въ немъ символъ половыхъ органовъ и эмблему производительной силы ®). Ярко-эротическая символика этого дерева выразилась въ циклѣ малпааійскихъ легендъ, изъ которыхъ я остановлюсь лишь на одной, приводимой Павеаніемъ и Арнобісмъ. Однажды Зевсъ во снѣ пролилъ нѣсколько капель сѣмени на землю. Изъ этого сѣмени, черезъ нѣсколько времени, произошло демоническое существо сь двойными половыми органами, мужскими и женскими, которое получило имя Агіистнсъ. Боги отсѣкли у него фаллъ іі закопали послѣдній въ землю, но изъ него выросло миндальное дерево. Случайно дочъ рѣчного бога Санглрія (Нана по Арнобію) сорвала плодъ этого дерева и положила его за пазуху, но плодъ исчезъ, а дѣвушка сдѣлалась беременною и родила мальчика Аписа. Вырсс ь мальчикъ дивнымъ красавцемъ; въ него влюбляется Агдистисъ; но родственники Г отправляютъ Аттпса въ Пессннунтъ, чтобы опъ женился тамъ на царевнѣ. Уже пѣли бречную пѣсню, какъ вдругъ является Агдистисъ и приводитъ Аттиса въ такое изступленіе, что тотъ отсѣкаетъ себѣ а отецъ невѣсты продѣлываетъ надъ собою ту же операцію 3).
•1 Я. С. Медвѣдевъ, Деревья и истацп. Кавказа, 77 елх: Епдіег у Нскч-8сЪга-ІегѴ, юи
К *) Спияі, ЙупіЬоІ. и. МуЧюЕ®, П, 53; Аіг/гтчті, цит. соч., 82 о.
В а] Раиз. XII, 17. 10 СЛЛ.: Д-’а ахчш;*г-«ѵ «регѵя-. ясёрчя ё: -ру». йг ячз уроѵ-я йче-ѵ»: ~«йлоѵі оі~15 ё/',ѵ;а айа-я. та иг-. аѵор'к, ~і ?г тЗ-<пѵ уичячсбг оѵо-ія 3» *А'/-Віэтіч гітш т-З^таі. Нгсі йіі "А^йізгѵ одвяѵтг; ті зійсііа та ті яЛро; з—тхлтг-'эсі'.. 42? К і‘_’ абтіѵѵ тѵЯфізх я;іоуйх}.і| «угѵ шраТоѵ тоѵ харпіѵ, Ьо-ятёра тоі &і---арч,о “іта- д роо Кя^сёѵ :ряз- тоо хараоЗ" саЭтигѵі]; ог ё; -о-< хлХго* хтрто: ргѵ ехгп-ос V- я-ітіхя дітт; ьз юшѵ* т«оозт(; ов таз^о; тгрк-.тх тси -яійя ёххг-.иг^л. о>; йг яЗ;я„-Р**(> іаМще, та ;л.;ір тѵггі ыц ячМршгоо. іѵтяіЭ» то-5 т?иоо; ёрад; гв/’ѵ 'Л^-
вюгш. А);т,!кѵга і~ ’Аттт,'» адодгЛАтакпъ ё; ПгяаЕѵойѵтя оі -ѵл^хѵ/те; зимо’іддоѵта ггі рааГг.еш5 ІЬуятрС •і;лвѵага; 4г цоггс, хя-. ’Ауоиа; ерттз-я-.. хя! гя зіооіг •і-еѵ.'Лг Тмпеіс о ’Аттт;;, і—ог у.аі о тт,ѵ ІЬ^т.хісв зітш оооіг. ’Ау&от'ч йг |хгт>4ікя втугѵ оиі *Аттт;м горзте- ха- оі ларя Дю; горгто рт-г я^гвпѴа- т-. "Атт»; т«5 аіііиа-о; р.т,тЕ т^хгаНа-.. тяое ч ’Атсг(ѵ ті рлвоѵмігсятя. Срв. ТіпіоЫі. ар. АгиоЬ. аііѵ. ваі. V, 5~«, 12 р. 178. 12 и 185, 11 ПеіЦіі^сІкіЛ (V. К сидьио испорченное мѣсто). С|в И'РроІ. геГ. Ііаегез. V, Н, < І.ХѴ1П. М> Ііп-Йсіііі.: ѵ» (’Атщ>) -олляргос ттжтго Ч*итйа».«. Аналогичны:: екяіаиія у другпѵь нардовъ приведены у Кгогсг в. і’йіь
138 слл. Значеніе имени 'А-остг неваясвево: іл-іі-ц. г-еіпіі. Ргепці».. 2 И* сл. ^ихуеть его. какъ д <Іё«вІі=:рП0скащевнаяа; срв. также Лііатік-іт, Іііііпц. /’о/яіА, І9ИЗ, 27і). (,10во Кяѵа восточнаго происхожденія (срв. Кгеі^екічсг. Еіііі. 311 и обіізяачаеті. стириіпіхп секитнческую богиню плодородія, испдывающужі во божествѣ образовъ: въ шіиплонской Каиаі архипской богояѣ ѣ'апо (Ов/ло1, /иг
іе*
— 148 —
Согласно одной версіи миеа о Филлидѣ и Дсмофонтѣ, заимствованной Каллимахомъ изъ народныхъ сказаній *), Филлида, изнывая отъ тоски по Демофонту, превращена была въ минди.ц»ное дерево 3); по другой версіи, также восходящей, повидимому, къ александрійской эпохѣ, Демофонтъ, возвратившись и узнавъ о случившемся, въ отчаяніи обнялъ засохшее деревцо; и въ этотъ моментъ, какъ бы привѣтству возлюбленнаго, оно покрылось снѣжимо зелеными листьями:І). Па,і ладіи называетъ миндальное дерево но имени несчастной дѣвушки Филлидой 4).
1‘оэа (Воза ^аіііса, В. сепШоІіа Ь) *). Въ научной разработкѣ исторіи культурныхъ растеній роза и виноградъ занимаютъ особы мѣсто: ихъ отечество, время и путь ихъ проникновенія въ Европу ц связанные съ этимъ вопросы вызывали и продолжаютъ вызывать до спхъ поръ самыя разнообразныя мнѣнія. Въ фольклорѣ в литературѣ Востока роза играла, какъ извѣстно, выдающуюся роль. Не знаютъ этого цвѣтка, однако, египтяне (во времена фараоновъ;, ассиро-вавйлоняне и евреи (въ древнѣйшія эпохи ихъ исторій): ни па египетскихъ') и ассирійскихь’) памятникахъ, ян въ ВедахъЕ и
агілсіі. СЛіііеіѣ Вег. ЗшЛ». Ье-. </. ІІ7«»в ХѢА'ПІ, 1836, 123 сд., 137, 11*») л
Мяча означаетъ „віать“ (Нѵііінппн, ЛЬЛ. (Ііе Кнш/« Лл Мигдаяі., ѴІЕ 157 сл ) п, иовядимому, идентична ст Кибелой; срв. еще ('чіпрагеііі, Ілио/. 4./л«1..Х\ХГѴ, 1862. 38 еллл (ггирре. II, 1329, врям. 4; объ АтгисЬ л Агдиствсь—АІчпн/пг11 цит. соч. II, 291 С.Ы.; Наіиіі^іп, 8Ш-). -ч-лйі. В(і., П. 207 смл 7/. ТА’/кІчм/, Аи.18, -сиіе Муіііеіі и. кейі І\и11. іііеязеи, 1903; Ь'гаиг. \<!опіб. А111& Ояп« Ілп-Цоп ІЯ07, 219 си.
’) Кмчіек, Дііаі. Аіех-- Киша на, бгуріиае І88о. 29—48.
*) Оі ій. Ііегоій. II. Жд срв. Нуріи. Га1>. 39.
а) Ѵегд. есЬ V, 10 (=8с(ю1 Рго. I. Л: Муііі. \а». 1, 159. II. 211: ІЪеоіІиі. с<-і 109 с.иа. Срв. Кначск, цит. соч., 42 сл., (ггирре, I. 24, прим. 2; 224, ария иь
•) Ра11а<1іи> <!•• пті. <!І 97. 147.
») ІІ«Чі>Ііег, га. \\\Ѵ: -ІІн/т, 78 слл-; М. Л гйМеіі/ен, ІііеКове, СезсЬ. и. ЗуііЛ іи сІІіаоргарЪ. и. киІІигІіЫог. Вехіеііішр. Ьеірх. |873. Сіічгіч Лгеі, Ія ГОА «Іапь Гаиііциііё е! аи шлусп аре. Раг. 1892; ІМоі-ЛсЛгпАт®, 251 слл.; Н. ІРе//»*!, Визеп. Нпііечі ііе ЯаінНіімЪІ. 1912. Іб 27, 107 сл. О розѣ къ славянскомъ и веллкорусск ^ъ фольклорѣ см. .ЧоЪоіЬн, КоМІііюѣго, 205 едлл Я. Л. .І«юычоя<»я, Хуря. Нар, Нрисв.. 1902. ноябрі.. <>9 си.
Ь1 1'г. ИѢсімр, 1)іе Рі'Іяпгеп ііи аііеи Австріей. І.еірі. 1886, 18: О. &І‘ч:чі-І'ігІіааМ. /I. (іс-3. АпОігьроІ. ВегІ. 1891. 1354: ЛогеГ. Ііозе, 8, 32. <т<> к® Ьав ріаиіел <Іпи^ Гаиіщшіё ег ап пюуси н^е, Гас. 1897, 156 НгІіи-АІччіІе
’) 8сІ'н-еги/'іиіІі. цнт. ст. 663 сі.: ЛЪгеГ, Ков'., 9; 1'іапіез, 385 сл. Дссяр. І®1 іиигіІІии (ідѣ аіл < ѵ) означаетъ, пожегъ «нті. не розу, но дгутон жиѣтакъ і пани, во всякомъ случаѣ, слово чавметковеіиіое.
149 —
Авестѣ ') роза не встрѣчается «чшершепны, а въ Ветхомъ Завѣтѣ ина упоминается лишь въ книгахъ неканоническихъ, т. с. возникшихъ гораздо позже вавилонскаго плѣненія ). Гдѣ возникла впервыс культура этого цвѣтка? Ботаническая іюографія не дастъ прямого отвѣта на, этотъ вопросъ. Область распространенія садовой розы (Е. ^аПіса Ь.) крайне велика: она охватываетъ Таврическій полуостровъ, Кавказъ, турецкую Арменію, сѣверкую часть Малой Азіи, сѣверо-восточную часть Киликіи, гору Аоонъ въ Македоніи. Эпиръ, Ѳессалію, Ахайю {окрестности Патръ), Евбею, Андросъ, Керкиру и, можно сказать, вообще южную половину Европы а). Такою же неопредѣленностью уарактерийуюті'н и данныя языкознаніи. Неіпі высказалъ предположеніе, что греч. /рйоѵ, какъ и само растеніе, заимствовано изъ иранской культурной области, а именно изъ Персіи черезъ посредство Арменіи в Фригіи •); это объясненіе принимаютъ, между прочимъ, Рге1Іѵ>Й2 '’) и ХѴакіе «). Быти предложены, однако, и иныя этимологіи. Такъ, Кіск ’) считаетъ рб%.ѵ чисто-греческимъ словомъ, родственнымъ съ р«?аиѵо; и ;л'а; подобнымъ же образомъ АЛМсоІаи) признаетъ греч. рбооѵ и лат. сова (<*га1-к-а) не зэнмствеванвымв. во исконными на греко-италійской почвѣ словами, родственными другъ съ другомъ, съ греч. 'м'л, лат. гшііх и ліп. гасіавіаі—„розовый кустъ". Болѣе правдоподобнымъ представляется мнѣ предположеніе А. МеіІІсі, по которому греч. рйоѵ—весьма раннее заимствованіе изъ области старинной культуры бассейна Средиземнаго моря и Малой Азіи9]. Нѣкоторыя данныя (нортумберлзкдек. ѵюпі—„колючій кустарникъ" ,0)
*) ’Ічгеі, Киве, У с.і. Іаже Каііііява. такъ охотвп іітводищій хісіи флорѣ, ні увоммпнегь о розѣ въ своихъ драмахъ.
* *) Л»пЧ. Ксье, 10.
I *) Премудр. Іис. сына Сирахова XXIV, 18; XXXIX, 13. Ь. 8. Премідр. Содои. И I ОбЬ книги представляютъ собоп. какъ извѣстно. плодъ алсасандрійсі.ой тео-соф'.и Ц вѣі;а до Р. Хр.—.Іютері. ошибочно перевелъ свр. яяаппаіі (Ос. XIV, 6, п*сиь ПЬсн 11. 1, 2 и друг.) еловомъ пВове“: евр.- чг=аппаЬ означаетъ лиліи (««•ли,-, у (ДХ). Срв.. впрочемъ. Оелгтю-ВііІІ, НапЛѵ . Лев ай. Тев». 1895“ 783.
I э) Окк у МпіІу-ѴІ'нмпмі-КгчІІ, 1*11, 778
Г *) ЛеЛп-ЛМтІ.-А 253, «04.
I ’) РіеПн.І^, 101».
") ИсИЛ 659.
’) Л. Р„к, Гетрѣ ИК, 1«. 556.
і “) ЛІіНоДл. Всііг. XXII, 241.
} А. МсіЯеІ. Не дпе!чие> сіпргшіів рпіі>аІі1е.< еп чтег « еп Іаідп. Мею. в&с. , XV, 161.
*) ІГ. ВсЛчЬв. А'йг-Вег. Вегі. Лклгі іі. ІГмв, 19|0, II. 807.
— 150 —
говорятъ за индоевропейскій характеръ языка, изъ котораго интересующее насъ слово могло проникнуть въ Грецію *). Танинъ образоы ь др.-оерс. *ѵагйа, арм. ѵагб, авест. ѵаѵ.иіііа должно признать не семитическими, но исконными индоевропейскими именами, а арабск. ѵагіі арам. тагДа’, груз. ѵагДі, наоборотъ, заимствованными изъ индоевропейскаго культурнаго циклаа). Во всякомъ случаѣ, наиболѣе цѣлесообразнымъ быйо бы пріурочивать колыбель садовой розы къ первоначальной индоевропейской цивилизаціи Закавказья и Ирана2 *). Роса, какъ растеніе, у Гомера не называется: эпосъ упоминаетъ лиші э розовомъ маслѣ,—конечно, не въ современномъ техническомъ смыслъ, то-есть какъ продуктѣ водной перегонки свѣжихъ розовыхъ цвѣтовъ, но въ смыслѣ оливковаго масла, сдобреннаго сокомъ розъ для аромата4 * * *). Кромѣ того, въ гомеровскій и гесіодовскій эпитеты [лЗоЗіх-тчло; Б) (ср. у Гесіода рсоотп^оі) в) роза входить въ качествѣ составного элемента сревненія. По мнѣнію V. НеЬп’а, подобныя обозначеніи имѣли въ виду лишь „вообще нѣчто прекрасное изъ міра цвѣтоні.-(еідѵая ипЬевІішіиІ НеггІісЬез <1ег ВІишепкеК) ’). Но это ывлоправдо-подобно: именно такія ерііЬеІа. огоатіііа- показываютъ, что роза въ -і у отдаленную эпоху была уже извѣстнымъ и любимымъ цвѣткомъ въ Греціи 8). Лѣтъ сомнѣнія, что при этоыь имѣлась въ виду имени"
') $<ЛгшІег у Нсіпі'о.", 262.
") Что касается іат. гпзк, то вративъ предположенія Мс<Ѵеі, ІЬ. о вепосі сх-
ственкомъ даиметвовавів лого слова азъ стариннаго языка средиземноморской цивп-
лізацпі говоеіггь лат. з; къ силу пэвѣстныхъ фонетическихъ законовъ латинскаго языка иы ожидали бы формы 'гола или ’говза (< ЪитИ^); предположитъ же, что
шісізычный звукъ превратился въ а на латонской почвѣ послѣ топь какъ завовъ
о вереходѣ италійск. я къ /, пересталъ дѣйсттюииъ, мы но вправѣ въ виду глупкмій древности заммстповаіпн (срв., ИТгМс’, 658). Поэтому, пока приходятся допустить,
что гоза іакметвопонп язь эол. *р4>» < *ромт—рпоез или изъ діал. (родосск.), въ моторовъ о звучало уже какъ еппраптъ. Срв. еще отчасти (рЛчч—гоза плавлено "Ъ сторонѣ) В1 ІІбІІег, У^І. шФцт.-Есіиіі. ѴѴбгіегЬ. 268 сл.
8) По НеЬи'у “ 253 сл.. &Лга&т’у. Неаііех., 694 сл., Яотеі, Ко<е, 11, '22 п другимъ изслѣдователямъ, собственною родиною культурной розы была Мидія “ Западеаа Азія: Яѵгеі 14 наливаетъ передідгкш провинціи: Мазондеранч. (вл юиИ-бер. Каспійск. ы.) и Фарепстанъ (па бср. ІІереидск. за.<.).
*) И. XXIII, 186: (' Іачхлті;) робосугі '.ё /ркѵ зіочи.
*) II. VI, 175; 0± II. 1 и друг^ см. Впігіітач», ЕрііЦ. ііеог., 121.
6) Нея. ТЬеок. 211». 351 (Нереиды).
Нгіиі-Зсіігаііе^, 251: срв. ИсЛгаіІег, «спііехік. 695.
®) Срв. также -ГогеІ, Козе, 13: 11 еяі іпірозяіЫе (Гаіііпеиге грГі! не я'а^иас Р*8 ісі <1е Яеигз іопппез аіогя ея Сгѵсе; іі п’езі ріёте шоіол ішрозвіЫе бв аиррозі
культурная, а не дикая роза *). Подъ послѣднею іреческіе писатели разумѣли, по Еепг'у, главнымъ образомъ, В. яеіорегѵігепб Ь.4),— очень распространенный въ области Средиземнаго моря, но совершенно непригодный для добыванія масла видъ 3); И. Анненковъ •) отожествляетъ дикую розу древнихъ (у.оѵорроЗоѵ, киѵооратоѵ) съ К. сапіпа у,. Согласно странному и ци на чемъ не основанному предположеніи) ЕеЛпег’а 5), Гомеръ понималъ подъ словомъ рбЗоѵ какъ дикую розу, такъ и каменный розанъ (сікіиз, нѣм. СізігозепБІгйіісЬ, англ. ІЪе НоИу-Возе, Ню Еоск-Козе, пол. гйга рзтегеіпа). Однако, по Еп^іег’у знаменитыя розы древности могли относиться только къ группѣ формъ К. ^аИіса Е. и, быть можетъ, еще къ мускусной розѣ—К. іпозеЬаіа діііі. ®). Путь проникновенія садовой розы изъ Азіи въ Грецію осре| дѣлается изслѣдователями различно. Островъ Родосъ получилъ свое названіе, повидимому, отъ садовой розы (ЬоЗоч) "); нѣтъ, поэтому, пн-
дие Іа гозе гіоні ста роёѴч йті піііяі шепііоп пе воп рг* ОДО і’езр&е сиіііѵбе, Іа Левг сЬагшапіе цоі огеирега ббаогіпаіз пле зі ргапбе ріасе <Ьіи> Іеь сЬапіз бем Іундпея ртес».
•) К. Косѣ, Вашпе и. ЗДг.іисІіег бе-- аіі. НгіесЬепЕ 157 (срв. объ античныхъ фірхзхь культурной розы. тамъ же. 157—166).
“) О. Ьеиг, Воіаиік <1 аІЕ (1г. а. Кош. 699 (срв. объ античныхъ формахъ культурной ро.іы, тамъ же, 691—700).
ж •) Ендіег у ПгІіп-ИіІігаіІег'аР. 261.
і *) Н. Лшиикчвъ, Ботаническій Словарь’, 3»Ю.
л) ЕсІІМг, Сіе копіег. Пока, \Ѵіси 1897. 2б (срв. ргц. на эту ьнпгу &<ч11ег'& І.ац,. С.умп^ XXXV, 1899, 323 слл.).
л) По Епдкг'у. іЬп 261. садовыя ріанітидвост розы происходитъ отъ К. раі-Іісі Ь. (фрапцузскал рта), къ которой исиоср^лственио ирпкыкаыть К. батазсспа М:1І. (дамасссак пли ремоЕтапсиап ропа), сепоГоІіа Е. (цеіпифеи-лап иди столп-«твеиная роза, матор. гроянда<греч.). іигійпаіа Ай, а На Е.: иезявпспмо отъ вея Въ восточной Ааіп В. іпгііса !□. дала начало нашей чайиоп пли бенгадъекой розѣ, зъ скрещпвагія эпіХЪ двухъ группъ получились формы: нѵяаетъ-роза (К КоіБеі-*лано Веб.), бурбешская роза и друг. Недавно лишь стали культи опрощаться воеючно-•зіатскіп Е. ги^о.'Я ТЬЬ^. и В. шиІІІПога 1'Ыіу'. Длв большей нападностп н поз-олю себб приложить слілуюдуп' схему къ наложенію Епчкі 'л:
В. раіііса. Е. К. шйіеа 1„
|І К. ііатансена )1і1Е. 11. і.еііІіГ<>]іа Е. бенгальский или чапиап умия.
К. [ігоѵіисіаііь УѴіЦ п друг.
И,®Р|І*вын формы; Нуязетъ-рова (К. КоівеВіалп Всіі.), бурбоискял роза, многія ₽азяовихности рамонтаненчп ропы.
Срв. также, Н. Дннсикое», Ботаняч. Словарь, Я(иі—301, 169.
і ) -I. Мчгг, Оіе репр-арЬ. и. тѵіЪоІор. Матеи б. яИргіеіѣ. ХѴеІІ іп іЬгег
— 152 —
чегп невозможнаго въ томъ, что Родосъ в Кипръ служили въ древности этапами постепеннаго распространенія культурной розы на за-па.і^; несомнѣнно, съ другой стороны, что она перешла въ Грецію изъ Фригіи черезъ Ѳракію и Македонію1). (Вполнѣ правдоподобно предположеніе Оіск’а8) п друг., что гомеровское розовое масло добывалось во Ѳракіи: и въ настоящее время, какъ извѣстно, главнымъ центромъ производства розоваго масла является восточная Руиелія). Я представляю себѣ процессъ, вслѣдъ за Мш/омъа), слѣдующимъ образомъ.-оба наиболѣе распространенныхъ въ Греціи вида культурной розы перешли туда изъ Азіи: но каждый ивъ нихъ избралъ себѣ особый путь: В. (Іаіпаксепа Ь. проникла, вмѣстѣ съ культомъ Афродиты (или, вѣрнѣе, соотвѣтствующей иалоазійской богини плодородія) на Родосъ п Кипръ; наоборотъ, культура К. сепіііоііа Ь. перебѣсилась въ Грецію изъ Ѳракіи вмѣстѣ съ религіей Діониса. Указанные этапы оставили по себѣ яркіе слѣды въ цѣломъ рядѣ греческихъ тегендъ и культовъ. Па Кипрѣ роза возникла, согласно преданію, изъ крови любимца Афродиты, Адониса * *). По другой версіи, богиня поранила себѣ ногу шипами розы Б), и первоначально бѣлый цвѣтокъ ея окрасился отъ капель крови Афродиты въ пурпурный цвѣтъ в); пли же
Ѵегѵегіиіі}; Г. йіе апі. РПапгеіщ^оугарЫё (Гго^г. <1. К. СіЬеодтші. 2П НаІІ). Ііш.йіг. 1889, 25; его же РЯапгешг., 79; «Гогві, Вове, 30 сх: Шкхіев ратаЛ Іпі (а Іа ги.-е) бетоіг бои іюлі^ 117. Во всякомъ случаѣ, городъ Родосъ имѣлъ въ своемъ гербѣ изображеніе розоваго цвѣтка, какъ показываютъ дошедшія до насъ мопеты (Оги-«г, ЙушѣоІ. 1, 118: Я. ІѴеі7 \ Нахгпегхісг'й 946 и фнг. 1068—1069- 7>н/іео/‘-1г>Ь-то и. О. Кеііег, пнт. соч. табл. X, 6, 7).
’) НеІ<пе, 253: ... иий аап Мейіеп аізо. 01>ет Агшеиісп идй РЬгудоп кашеп ЬеиеппіиіУ шій йасііс йеи ьпесііеп ги. Тамъ же. 254: ІчасЪ ОпесЬелІаш! аЬег ѵаийегге Йіе ВІпше ГіЪег РЬгуріеи, Тіігакіеи иий Макейопіеп еіи еіс. Лгеі, ІЬже, 16: Оп ѵоіі соштепѣ йе Іа Ріігуіре Іа гнве іиі Вгаизрідпіёе Йапв Іе согй ,1е ГНеІ-Іайе. Е11е аіігііі ЬіейЬЛ *е гёрапйге йаое ігчйе Іа Рёпіпвпіе Л йе 1а йапБ к >а>яо йе Іа МбЛЛеггаиёе Іоиі епііес. Срв.. одвака, противъ этого ОМі у РичІу-ТУі^чіга-КгоѴп, ѴП, 777. 62 слл.
ОІсИ, іі)., 778, 20. ( ра. о крьту|йі розы въ Румеііи Ь. АЛавіоѵіС. ѴеггЛ»" йопбѵсгЬ. !. Війкяпі.. 349 слл.
®) йіигг, 79 слл.
•) Вюп 1, 65 сл. (ѵ.'іі пбиѵ тщіте...); Отіаі. шеі- X, 729: сгилг йі І1ог₽т Ьііиг- 8егѵ.-Асп. V, 72: баи^иліеш еіив (Айояійів) ѵегНЬ іп Оогет.
6) Рііііо.Чі . ер. I: 'И зхлгАіз -аіч ^авкйлач 'Азрой-цѵ сжя’еѵ, «>і рѵл Аі-учл- г.г Фо-ѵімг. Срв. Роеі. Іаі. гоііъ ѴП. р. 125 Гета<ге=АаНіок Іа1-р. 100 ВІеее.
®) Сеорип. XI. 17.
— 153
самъ Адонисъ превращенъ былъ въ 'розовый кустъ *). Роза является вообще постояннымъ аттрпбутомъ богини любви, чаще всего въ видѣ розоваго вѣнка Этотъ цвѣтокъ служитъ также украшеніемъ Эрота а). Харить *), Музъ * 4 5 б *). Въ античной любовной поэзіи роль розы огромна. Съ другой стороны, роза занимаетъ видное мѣсто въ культѣ Діониса. Въ одной легендѣ богъ предстаетъ предъ Аріадной съ челомъ, увѣн-вдшіыыъ розами ®). Этотъ цвѣтокъ, повидимому, былъ ему особенно дорогъ: Діонисъ изображенъ на одной ватиканской мозаикѣ поливающимъ собственноручно розовый кустъ Па колоссальной статуѣ Діониса въ ѴіІІа АІЬапі чело бога украшено розовымъ вѣнкомъ в). Па праздникахъ въ честь Діониса, на пирушкахъ, во время веселаго бражничества, розы считались необходимымъ элементомъ 8). Указанія ва Ѳракію и Македонію можно видѣть въ цѣломъ рядѣ произведеній греческой литературы: въ гимнѣ къ Деметрѣ Псрсефона собираетъ
*) 5>егѵ. і'сі X. ІНі іаиІН визегаіюііі- Ѵепепз ш говапі сопѵітзпт (Абпшйею) йіеппі.
•) Рапв. VI. 21, 7- 7.ѵ [лира'ѵт.ѵ «4»=*™. Пол|><іблѣе Аогет,
Рове. 46 сіл.; Вгисіітагт, .ер. йеог. Ы).
8) Иітсг. ог. I, 19: Ератя « '/лвп зтг^аѵи»; г/е^яч.ь»!л) оѵ; Ё; ’Аірр'Літір жід-—<іг<, отаѵ ?рг-я.іи. Ииіовіг. ер. ЬѴ, 34: ѵ<тш; ті рбоа *Ершто; шитх, Срв.
8сЬ®1. АгізіорЪ. ТгЬагв. 901 (Впіпп. КипзіІег^ійсЬ ’ II, 52 сл. [77 сл.]); Рв. Апасг. V, 1 сл.; ХЕ.П, 9 сл.: Роду, т тг-гі; ч КоЯцртр | втгфвтз.-. ѵМ'а.і іобХоо;. ЬШ. 7; 15. О роли розы въ свадебной драмѣ см. АЬгеі, '43 слл. Объ эротической символикѣ роаы см. А/дгетчпі, 110 сл
4) І’в. Апасг. ХІ.ІѴ, 2: Харіяг; рота Зрототг. ЫП, 1'аах. V, 24, іі.
®) Рз Апасг. ЫП. 9- /ѵ/.гѵ зитьѵ тг Мюзшѵ ТЬеосг. ері§г. I, 1. Подробнѣе Лгй, 53 сл.
в) Ріиіовіг. по. I. 14, 2: ... тц"-' добоіе «ѵИ>.зч; гр^гтзі гярйтч» "Асіявѵцѵ
б Аіочѵзо;.
» ’) СЛ. гГогсЛ, Ново, 53.
®) Е. З'Лгитеі- у Я<»сЛсга, М. Ь. I, 111)2.
Срв., папр., Рв.-Апасг. \Ш, 1 слл. {еіі. Вохе р. 43 >11
То рЙ0'< то тйѵ ’Ерштии
Аюѵлзш.
тл рйм«'< то
хсотя^ояіѵ аридяч—;
тткоо_> аЗр^ уг/.соѵгв».
Н«і, іЬ., XII. I слл. (еіі, Ном р. І2і.
Етеэаѵои; }і=ч /роталокг
[іоЗічви; аи’ѵярр.омѵта;
рзѴйш;хгѵ а^рі увХшѵтв:
— 154 —
розы въ нисейскихь поляхъ Ѳракіи •); Сафо говорить о піерійскихъ розахъ а); гора ’РоЕсет] находятся во Ѳракіи * 3 4); по свидѣтельству Гс-сихія, жители Македоніи называли розу особымъ словомъ ара-ря •). Еще важнѣе свидѣтельство Геродота 5 *), который сообщаетъ намъ, что въ Македоніи, у подножья горнаго кряжа Бермія, раскину ты были сады Мидаса, сына Гордія; въ нихъ росли махровыя розы съ 60 лепестками: это—первое по времени упоминаніе о культурѣ розъ. По свидѣтельству Ѳеофраста, лучшія столистныя (іхатоѵгадаілів) розы произрастали около Филиппъ, города въ Македоніи ®). Н.о^ роза рано является въ Греціи н въ роли цвѣтка усопшихъ ’); еще въ большей степени нужно сказать это объ Италіи 3). Во время поминальныхъ празднествъ розами украшались могилы безвременно умершихъ (хшроі), вѣроятно, въ сопровожденіи особыхъ обрядовъ и пѣсенъ. Эти празднества, составлявшія лишь частный случаи посвященныхъ культу піапея паронтвлій, и пріурочивавшіяся, обыкновенно, въ маю—іюню, назывались іііез гозас, гояаііа, го^агіа •). Какъ извѣстно, выставленная еще Миклошичемь ,0) теорія античнаго происхожденія славянскихъ Русалій въ настоящее время пользуется всеобщимъ признаніемъ”).
Ч Іі. іи Вей. 427.
°) 8арЬ. 1г. 68: ѵі уір т.Л^/еч ^ехпшѵ | тёіч ёг. Пауск.
э) О другихъ собственныхъ именахъ, образованныхъ отъ рйс,ч, ем. ІИмгг, 82 сі.; Ніі(\.г у кЛіАі/’а, М. Ь. IV, 112—119 и Л ЛЬегд, ІЬ., 119.
*) Не$ус1і. «. ѵ.
4) Негойоі. ѴПТ. 138.
в) ТІичірЪг. Іі. |»і. VI, іі. 4: вѵія -,'ір (рйа) иѵи 5 *і: хт/.ойтѵ Ѳа гга-рінъ. ПХ-"вга тя :ѵѵт &ті 7±рі ѵ.-і. Срв. Ніи. іі. и. XXI. 17.
’) См. подробнѣе Л>геі, Козе, 107 сіл. К Регііпгеі, ВѵМ. сои. Місп. XXIV, 1900. 29» слл. ѴенМ, ІЪ„ 404.
в) Срв 1’. РепІгізсТ, Ііиіі. согт-р. ІіеНён. XXIV, 1900, 309: Севі еп ІіаЪі Інси ріиз іуи’еп Кті-се, Іа гоае а .[опё со ргаид гЛІе Ланя Іе соііе Гппбгаіге а се роіпі чие Іез Ііаііегз врреіаіеиѣ говаііез (гозаііа) Іеигз Гёіез Йез іингіз.
”) См. Ѵгпптяеіі, Вег. ЛаеЛз. Сеч. гі. ІГёзл. 1850, 67; И7. Тотпвсііек. П«г Іігитаііа и. Ііозагіа, В.-Вег. ІГіеп. Лка<1: !Л, 1868. 351 свл. Л Магдігаг/іі, Н.й. Й. гбш. Аііегі. VI*, 310 едх; Бі-кіііп Сагішн> ІмечіМ. Іл Іезіа беііа гова, Е< * 1888, Лэгеі, Иияе. 109; В Ьчпсіпш, І'аран апй СІігЫіап Кои. 1.. 1892, 48;Ег« кеі. Ніе ІмясЪгіГіеп ѵоп Ріграіиои, П. 2»И>; йіитлу, ТЬе Сіііев аи>1 ВізКоргіев о! Гіігуріз, II, .163; "Н етртт, тмѵ г*лшѵ. 'Арр.^мі-», 1, 201 сы.;
аЛгічк Iе. 2511; .И«<1Лйі« Ѵигко. 1>а? »>гаЬ аія ТіаеЬ. Ц'іігіег и. Заеіині. ІІ 19ІО. 142.
“) Г г. ЗІЛІо^Іі, Оіе Пнзаиеіѵ 8.-Вгг. ІГик. А1а<1. ХІ.Ѵ1, 385—403. <>•» ВепІ^сЪг. ІГ»ея. Ас/ііі. 25 сл.
Іх) Въ самое послѣднее время за это выскавыевютсіі . Воташку, Ье1іп«біч'г
Онѣ заимствовали были славянами изъ уракіи и Македоніи, причемъ старинное ^тоническое значеніе ихъ отчасти затемнилось различными весенними обрядами и играми Нѣкоторые изслѣдователи полагаютъ даже, что самое представленіе о русалкахъ у восточныхъ славивъ возникло, въ связи съ русаліями, подъ вліяніемъ античныхъ идей о душахъ умершихъ ар
ВипоцхкЬ, (Ѵііів ѵіпіГега Ь.} 3). Несмотря па то, что ботаническими изслѣдованіями новѣйшаго времени установлена обширная область распространенія вишлрадной лозы уже для тротичпой эпохи 4), кольібвль виноградарства и винодѣлія слѣдуетъ искать въ Азіи, быть можетъ на Кавказѣ, въ западной его части, и вообще въ прилегающихъ къ Черному морю странахъ, гдѣ лоза развивается весьма роскошно, взбираясь на высокія деревья стволами нерѣдко въ 1—Р/± фу г. толщины 3). Греческое обозначеніе вина—оіѵо; (какъ н виноградной лозы—и. йѵя[о];) родственно съ лат. ѵіпнпі (откуда готск. ѵсіп, др. в. нѣм. хѵіп, квмрек. рпіп, ет.-слан. вино, лнт. нупаз), съ алб. ѵёпе (< * *иаіпа), арм. кіпі « *поійоі-) и восходить, но Ноорз’у 6), РгеіКѵйг’у ’), \ѴаМе ®) п друг,, къ Ѵ~цеі(о), откуда лат. ѵіеп, ѵПів и т. д. Замѣчательно, однако, что семитическія названія этого иа-пнтка обнаруживаютъ большую близость къ индо-европейскимъ (ариб. даірпп=„ііѵав, эѳіоп. «ліп=,діѵа, ѵіпшп, ѵіпеа“, ассир. іпіі=„ііііппі-.
ІаЫп. ІІгзргші^ез пп Виі^агізоііеп (отд. отг. кі Аиііге-кет. Лія Л&і. еоінйіі. дре. М Іііірг. XV). 127 и 31. Зіигіа, цит. ст., 144.
') Срв. А. Н. Бесіловсхій. Рялісклніл іііъ обласы русскаго духовнаго стика, г*. XIV (Сбі^інт Пмпер. 4кпо. Наукъ Х1АТ, 261—266); его же Генварскія ру-гадці и гикьіи игры въ Византіи. Лууи. Мин. 1Іщ>. Ириса. 168а, Аё 9.
*) Срв. обі отношешк ѵр.-іреч. р.итЛ'.д къ сдае. и русскимъ УусадІямь (когда. ДО выраженіи! Стонали, сходились „міжие, жевы и дѣвицы на нощное плещованіе и па безчинный топоръ и па бѣсовсыя пѣсни и па олиѵаіпе и на екпкате")—ѵ Литію, цит. ет_ [43 сл.
а) 1/іог, 130 слл.; срв. НсІм-ЯеЬгаіІе^, <15 сях; ЛсЛгя<&г. Кеаііех., 943 слл.; В’ое/ну, і)іе РПангеи іш а)і. Ае^. 254-276, Тлгеі. Іл (Іоге рЪаглгчицін’, Рнг. 1887, 16, (г. Тіпк Ітп, Ѵоі'^евсѣісЪіІ. Виіапік, 220—230. .1. ^Гиіимег, 2. Сгде-сіі.
ЕеЬе и. Де» ІѴеіпЬлиз. ЛіЦ. пні/ігор. СічгІІ»і.І<. 11'іеи ХІ.Т, 1911. Срв. Я. А. ^Б«.«оиова. іЬ. 91 слл.
Ендіег. Л., 85 сал.
Я. С. Ледвлгіевъ. Деревья и кустарники Кавказа. 32.
*) Ночрв. ѴаІйЬ. о. КиІСагрй. 561.
► ’) Ѵгсіііпі^ 325.
) И’вй« Я39. Внервые это предположеніе высказано было РѵІГояъ.
— 156 —
евр. іадіп С семит. •паіп-) ’); въ вигу этого Ііеіін * 2) предположила что вино н его названіе заимствованы греками изъ семитическаго культурнаго круга, въ то время какъ Кепап3) высказалъ противоположною догадку. По первое мнѣніе является неправдоподобнымъ волѣ ствіе отсутствія въ семитическихъ языкахъ соотвѣтствующаго исконнаго корпя, а второе рѣзко противорѣчптъ культурпо-игторпчеекилъ фактамъ. Согласно гипотезѣ Бсйгасіегя, происхожденіе нашего слова таится въ армяно-малой зійскоп языковой группѣ, откуда, кромѣ албав. Ѵёпг и греч. заимствованы были р западно-семигическія обозначенія вина 4 * 6). Въ Грецію культура лозы проникла въ доисторическое время, вѣроятно, подобно розѣ, двумя путями: на югЬ греки впервые, повидимому, у фиинкіяпъ познакомились съ виноградомъ на Крп гѣ, Наксосѣ, Хіосѣ: па сѣверѣ ѳракійцы стали разводить лозі •).
Еще. однако, вѣроятнѣе то предположеніе, что задолго до этихъ культурно-историческихъ событій, еще въ эпоху крнтеко-микснек-ііі цивилизаціи, виноградъ разводился по берегамъ Средиземнаго моря, и тогда же возникло названіе вина, перешедшее затѣмъ въ другіе, историческіе языки. ВпІІе обнаружилъ ко время своихъ раскоь къ въ Орхомеяѣ (въ ранне-микенскихъ слояхъ) виноградныя зерна изслѣдованіями Британской архсологпчсской школы въ микенскомъ поселеніи недалеко отъ Мевелайона (подлѣ Спарты) вынесены были ка свѣтъ Божій сосуды, предназначавшіеся, несомнѣнно, для храненія вина ’). Что касается греч. йрк2І.ос=вгйіБ, ѵйіеа", то Ьаеаічіс в)
) См. Р. Лоіпіті, І'ѣег <1а*і ХГогі ІѴеш иьк. Яеіі^сііг. <'. ііешчк. іи уепі Сы., ХЬШ. 1881), 653 елц у ЯгйгогГег’я (ЯеЛи-А-Іігаг/ег®, 51) лигируется невѣрно Я. Г- К. А ДА; Паю. ЗІоПег. ЙешіІівсЪ и. ІшІо^еггаапЬеІі, 1, 1907. 27 си.; его же. Ѵегйіеісііетіе^ івгіо^.-вепііь. ѢѴІІгіегЬ., 264.
в) НгІиі-8еЬга<Іеіе, 70.
3) >Г. Е. Ііенг'іі, Нізі. уёвёгаіе беи Іао^иеа Беіпііщиез 18-17’- 153.
*) ВсЛи-8'с/ігаЛ»4, 93 ея.
в) Таль же, 91.
6) ЕнИе. Опѣошетіов I. АЫі. Паці'г. АкасІ. Л ТГі««., 1307. 61.
’) В. 3/, Нагекіпя. А. И. &, XXX, 1910, 359: ТЬе Ьсзі ргевегѵев Іюизе уи?І<5ей вогое Йпе Ьгаіегг іині сигіонв сіау зсаііпрз іо сіосе іііе шоиіэ оГ иіпедягя. 1,е^ іи ріпее «ііЬ гизіісе аий віашрев тгіііі я веаі. ѵгЪісІі Ьоге ап іпіаіДіо Деме" аиішяів. Рг. Іітптеі^ Агск. Ачікгор.. XV, Биррѣ, 163 ім., срв. АиГ₽М« л іЫіаікИр. агаЬ.-кепііІоІор. Іпк. I. 16112, 102, преіпо.те киль, чтс пндоваровеВик " се" виты одинаково іаимстппвахи па іяаніе сива отъ третьяго варлдя. Этимъ рбиишъ всточ-нкконъ были, по его и пѣнію, каика дскія племена і. ѴеіІ^І (Ме'т.аѵс. Ііпу., XV. !«531 высеаааіь предположеніе, что в-ь даігніигь е-тучаѣ мы имѣемъ дѣло сь ст.'ііімниым* іапыетвованіемъ и іъ до-лвіоевропейскаго языка области Средиземнаго мчрл. 81’
157 —
сопоставлялъ его сь евр. гёпйЬ=„ша“, чтб совершенно невѣроятно, а РгеІНѵііг •) и друг. возводятъ это стово къ *аоі]еІо-8 (срв.
—„кривой**, др.-иид. йііеаіі—„гнуть*', апкпгй-8), что также вазывасть сомнѣніе, главнымъ образомъ, въ виду проблематичности чередованія >]: ч“ 2). Хотя у античныхъ грековъ и существовало, повидимому, мнѣніе объ автохтонности виноградной лозы въ ихъ странѣ 3), по наиболѣе распространеннымъ было все же представленіе о виноградѣ, какъ дарѣ Діониса, введшаіо ого культуру въ Грецію. Мшт высказываетъ догадку, что первые индоевропейскіе колонисты нашли уже въ Греціи дикую лозу и тотчасъ же стали ее воздѣлывать; такъ возникъ сельскій культъ Діониса; культура же благороднаго сорта винограда перешла въ Элладу съ сѣвера, изъ Ѳракіи, вмѣстѣ съ оргіастическою религіей Діониса 4). Противъ этой гипотезы говоритъ отчасти то обстоятельство, что въ культѣ Діониса вияо занимаетъ лишь второстепенное мѣсто, первоначально же Діонисъ былъ, несомнѣнно, богомъ растительности вообще (іііе Ііее-дімі, по выраженію ЕагпеІГя), божествомъ плодородія 5). „Вопреки всеобщему мнѣнію, покоритъ О Ф. ЗЬлпнскііі. Діонисъ не былъ собственно „богомъ яйна** (Гомеръ отлично знаетъ вино, но не Діониса, какъ его дарователи); вначалѣ это былъ просто „богъ*, котораго чествовали на горахъ восторженными вакхическими обрядами1* ®). Тѣмъ не ыевѣе интимное отношеніе Діониса въ винограду н приготовленному изъ вего напитку въ позднѣйшія эпохи исторіи религіи не подлежитъ
ЕгнпгЬ иішодкпѳ восходахъ къ очень лреввиш, вреиеяамь Іершлифпческое ѵііозначе-
•10 >№ ігр (срі. коптск. НРП) научало, повидимому, жпаъ гр, ибо пвчальвое і очень
рано стало пепетодігп. въ алефъ (оттого у лУоиуі? а. 51і0 и ЛеЛіг-й-Агвгіег а“, Ѵ2
неточно ту.). Виноградная кисть обоіпнчадась къ древне-егіиіетстомь п-іыкі. гм Отлуда коптское Г 500 ѴС.
*) ТггдатЛс, ]№іеіІ„ II. 336.
И 0 РггИп.г1. 34.
’) Сря. 55. Объ 5;і-е/л; см. также МсіѴеі. Цчи. ►ог. Іиід. XV. 163. Д Тѣі-оротр. ар. АЙіси., I. 31 а.
И *) ЗІкгг, 131 сл.
6) I.. К. Рнтсіі. ( иіія оі (ігеек Йіаіеч, V, 240 слл. Ойъ отношеніи Дюішса в«піу см. теперь О. Кспі у V, 1013. бгндо, <Іт. М. и ІМ>. 1414;
2ви сл Гпорпчягый хараатерт. этого отнишешн пветвуегъ изъ т«го о»с№м-ІВЛісіиаі тло кудътопыя имена (г-я.1г;пя;) Діониса очеиь рѣдко подчеркиваютъ эту сг°1)и11І йога. Пі іюэтпчеі-кпхъ -оплетахъ, какъ н нь мскуіетрі, опа. наоборгітг. '*°®І°яяво выдвигается на первый плавь (гаі. ниже).
1 Ѣі. ф' Зіиликскіп. Язычество. -)ив. Слов. Брокччіза » Ефртм. ЧЫ. 552.
— 158 —
никакому сомнѣнію. Виноградная лоза и гроздья являются обычными аттрибутамя бога въ античномъ искусствѣ *), и даже знаменитыя іпрсъ Діониса и ызнадъ разнился, какъ это въ послѣднее время яенч показалъ ѵон Рареп. изъ вѣтокъ плюща и винограда 2). ’ЕгаДтрхі; Діониса подчеркиваютъ, хотя я рѣдко спеціальное отвѣшеніе бога къ винограду: таковы, напримѣръ. А. йаехфоХо; въ Ливадіи 3), А. .Зотрог въ Филиппахъ •), быть можетъ, сгзгопіітф 3), жпфвш “), акрато?о[>'ц ") и л^ѵя’о; ®), Зато поэтическіе эпитеты Діониса большею частью или образованы отъ названій лозы и виноград. ной кисли, или же имѣютъ отношеніе къ вину, или же, наконецъ, содержать въ себѣ указаніе на процедуру приготовленія нанвтка. Къ первой категоріи относятся такіе эпитеты, какъ
’) Примѣры легки отыскать у Е. Пгііннг'а, Коасііегь М. Ь., Е 1089—Ц»3, В. ЕогпеІГи. Сиііа оГ Сгеек Зіаіез. 1, раззіш и друг. Я позяоя» семѣ привести здѣсь изображеніи ввиограда въ какхическоК обстаиоваѣ на вазахъ музея Императорскаго Одесскаго Оощест Нітлріп и Древностей: Нив. Отд. IIЦ №5- 731 (силенъ), 735 (чаша оригинальнаго вида, но Еигіиандіег'оъссол схемѣ форма 196, по тсрмиил югіи РапоТка—кпсспбій: Силенъ верховъ па нудѣ); 746 (энохон: бородатый Повисъ); 2881—3882 (два скнфоеа изъ Ольвіи; вокругъ надпись -ко 3616 (кувшинъ; та же надпись); 3702 (вакхичесьая сцена): 3889 (то же) и дріг Ввпогра.іныл аастьв п гроздья пэтюражены также нв елѣд} ищихъ пялахъ: ІЬ (ігд. III .Ѵ.Ѵ 381 (леіиніъ). 403 (го же), 410 (тс же), 714 (чернидак. чаша)- 723 (лсиніч), 739 (ииасада. ГшТчг. 331); 761 (оаснбафонъ). 825 (фрагм; Эрлті). 29ч > (кувпшпъ, АенипХ 3659 (красноф. фрагм.); 3897 (фр.). 4108 (фр.), 4208 (фр.) Г-55 (фр.), 4259 (фр ); 5360 (чеііипф, фр.): 5750 в друг.
“) Еепітапіі-Сииііеп: сои Рареп, Исг 1 Ііугжк іп йег ктіееЬ. и. гйп. Ілй і о Кипзі Вегі. 1905. 16: Ліе НаиріТогт Лея пМіігІісЬеп ТЬугзоя .ізі йіе ЕГеи- пий
ІѴсіпгапке: срв. ІЬ.. 18; 27, рянзлц.
») Піи. 1. С. >.. I. 3098.
♦) ВиП. «•оп'«7». МІ., Х\І\. 1800. 3|7 (на.иіисъ ивъ Македоніи).
“) \еІ. ѵ. Іі. III. II.
®) АеІ. іЬкі, ЛеЬіІІ. Іаі,. II, 2 и Водеп а<1. Ь. I., Апон. Ьаиг. АлесД. ѵаг. вй <5сЛбР-5ь«А’іиіниІ, I. 26ъ. О звѣздѣ Протриуцтур срв. Апаі. Егаіод
109 слі. и Кстп у Раніц- Имаоиті, V. 1032, 32 слл. П происхожлепш эпю срв. К. 7ліігт. 1)ів~. рііііоі. Нніеіів. 111, 163 сл.
) Раин.. ѴШ. 39, 6.
) Апопут. Еаигепі. ЧН>оП-Ян^ст«я»І. Ап гаг.. I. 268. Вѣроятно, четь посЛнгахъ прозванія не хѣфяк;. но (срн. бгиррс, 1114, 11. О проясм'-жденіп слова см. теперь Рп-Іііпіг*, 269; УіІ^пн, 2І75 слл.; РггЛі, ЛГЯі„ XXIII, 1898. 225: ЕашгП. ІЪм». Нес, XIV, 1900, 375 (послѣдніе три У"” нихъ нітріпплло огдХгив'п итоть эпитетъ отъ ілова —,данил’дія“I.
®) Ееои. Таг.. 18 (Алііі. Ра!.. ѴЕ 14. ІЬ
— 159 —
іжа/леі; * * •*)), аіі}*ка/л; “), «і).і|ьгг?л; а), ёрскз^од; в), -л/.татаооХс; ь), ко«а?’->>лів), ?«рв«ауі»л;’’)> ^трот^оро; в), ротриом; »), 'іг.уюулігі^|о), Естріюхоа.ао; •*), ?отроо»аіі1В), ^йоротроі ), с^ахітт,; *«), зшеоЦюрч »), во второй—оіѵойбта;,п), оіѵозорк *’), о'.ѵс.тетг,р1В), епѵо^лсо: *в), іл-ѵѵ/ѵыі м), віѵ<і>'і- “)» оіѵо; цз) и т. д.; къ третьей, наконецъ, упомянутыя
рке выше эпиклезы: Лт(ѵ»1о= =*), -^ютрбуаю: 25), ёи> цѵю: 2>і) и друг. Какъ
К •) ЭІоші. Пюи. часто; инир.. VII. Ц.М; ХП. 153, XIV, 328; XIX, 8 сл.; XIV, 49; КХІ1. 90; XXV, 326: ХЫ, 121- ХЬѴІ, 70. 118.
*) Апопуш. Іі. іп Вастіі^ 6 АЬеІ (АоіЪ. Ра!.. IX, 521).
э) Х’опл. Оюп., XII, 12.
I •) Хопо. Юіт, Х1І, 251, Хі.ѵи. 2, Аліи Ра!., IX, 580.
з) Нош. Ь., XXVI, II.
«) Копи- 1)1011., XX, 122.
’) Орр. сУНч ИІ, 79. ХпіЪ. Раі.. IX. 3)33; Копи. Біоп., XXVII. 287.
«) Огріі. Іі.. XXX. &
’) Хоіш. Ьіші. XVIII. 9, XIX, 122; Х\Ч, 89; XXIV, 91, XXV. 118; XIV. 25
“7 Аішп. Ь. іи Бассіі., 3; АЫІ, Оіріц і>. 281 (Іпііі. Раі.. IX. 524).
п) Огріі. Ь., ЫІ, II-
“) РЫірр.. 45 (АніИ. Риі., XI. 33).
а) Зіопч. Біоп., XVIII. 210.
•*) АеІ. ѵ. Іі.. ІП, 11; Агаш. Ьапг іпічіі ѵаг. е<1. ИсЪлгП-ЯііѵІепіччіІ, I. 268, 29; срв. Ѵияег. Сдііегп. 243.
'*) Хоап. ІІіоп.. IV, 29.
1В) Еиг. Н. Ьіг, ОО.
В •») Кичи. 1>іоа„ ХЦѴ, 17
га) Копв. Ліои., XII, 380.
**) Хони. ЛіОи., XXI, 172.
*») Ходи. Ліоіі., XII. 201. Ѵ11І. 256; 273; XVIII. 103; ѴХѴ. 290; УХХХ11, 721.
”) Йоріі. о. В, 211.
“) Ьеои. Тиг. АиіЪ. Риі., XI, -И, 5, Кииіі. Оіии.. XIII. 227. XXVII, 34, XXXI, ье хххи, 4і: хх.хѵпі. іб: хххіх, <з; хь, то, хіли. 721.
**) Огріі &. 201 АЬіІ: Оі-«ш—хоарш Дій:. НекусЬ. в. ѵ.: Тгар. аііоп. Гс. 570 X.: йггртять;. 1<іп. Гг. 1, 12 Нггук-. (еМ. оіѵоі); остальные
случаи сомиительиы; напрасна Лмгг, 135, лрпм. 17 Ссылаете» ва С. I. О.. IV, 7102: здѣсь О'ѵ,; —имя Сатира, какъ ноілэахъ Неуііппакп. Заіуг- иий Воксііеи-Яашеп, 22, 26. Сря. также Кеіе^< пімгогг, Оіе Еиіттігкіии^ Йе< шпіонуш. СеЬгяисЬв *іп СоИсгпатеи, 8, 4-1 сл., 89.
**) ІЯоД. 8іс_ IV, 5: Бісріі. Тіуг. ЕІ. М, 385, 41;‘ігр1і. Ь., Ь, 1 (сТ. іііпі: !«!••» 7.ЧѴ1-.,). |.]1, 2, 11с. Ыс8<. Лпііі Раі, IX, 519. 1; Аиоп іі. іи Васск, 12. •^*ЖАліЬ. Раі., IX, 521). .Ѵ«/"«он. 276 о'іъасвяегь тпвтеть )г,-кп',і какъ 7.тул-7®?Ѵ (<іп. вактаини]. Срв. такп>е выше. Объ эпитетахъ Діовиса, ука .иоаю-*5>хь ва отожествленіе йога съ виноградомъ—М. И. Новгл^Искій, Орфпч. гишяы, ®*₽я. 1900. 93 н оряя. 4. О косскіоіъ иштетЬ Діониса.—тліЛл-ті: см. Ліпвол. Слоя. рляАег’, а. »
160 —
распространено было въ Греціи представленіе о Діонисѣ—богѣ винв. видно взъ того, что Платовъ самое имя Діоѵооо; понималъ, какъ Ліо-оіѵ-иас; ). Еще поразительнѣе первобытная концепція бога въ искусствѣ, гдѣ онъ изображается къ видѣ исполинской виноградной кисти, изъ которой выступаютъ голова и конечности 3), или иго нъ видѣ человѣка, изъ волосъ и бороды котораго ныростаютъ пышныя гроздья а). На монетахъ (напримѣръ, острова Тсноса) виноградная кисть зачастую замѣняетъ изображеніе Діониса 4). Имена миѳическихъ лицъ, стоящихъ въ какомъ-либо отношеніи къ Діонису, также чрезвычайно прозрачны. Таковы іпххктз&к бога: Стафилъ, сынъ Діониса, отецъ Ботрисл ®); любимецъ бога, красивый Ампелъ Оиио-піоігь, тоже сынъ Діониса 7), Ойвей 8), Ойпаръ я); далѣе, цѣлый рядъ женскихъ миоическнхъ образовъ, какъ напримѣръ, любимая Діописомъ нимфа Стафила превратившаяся передъ смертью въ виноірадиыіі кустъ, Оііноіш (Оіѵ&іт,) **), Ойноя (О’.ѵЦ) * *'), ОГшсида (О'.ѵгД) *-), Ойнояа (Оіѵшѵц) ,э)> три Огѵотрокоі, нзт> которыхъ одна называлась Оѵ<Ь 14) » ір, Отношеніе винограда въ другимъ греческимъ божествамъ (Аполлону, Артемидѣ, коанѣ, Герѣ, Кибетѣ и т. д.)>
“) Срв. выше.
м) игрѣ. Ь.. I. I
’) І’іаі. Ста*., XXIII, р. 106 с.
Ги-кЗ, би-., иміилі., VI, 1880, 10
’) ЗК<ІІа-К','.>4Іеі, 11, 344.
*) /і)Л:и/-.НІѵп,сі. Уши. сіігчп., Ш, \Ѵ, 1893, 273.
е) НУЕ- Г»Ь., 130; \р.Поі1., I, 9. 16.
Оѵій. Гакі.. ПІ, 407 слл.; Коня. Б. А. 178 ра»іш.
т) Ѵіпо.. II, 35 Ь: 1І-, IX, 533—XIV, 117 рао»Іш, А,.і>'1оіІ.. II, 1, 3; Хо»». VI ЦТ. 71-1 (четыре различныхъ обрила, подробности у Тіігк'а, Виліісг, М. I... ПІ. 751 7«3).
6) і'іііі. Тііев., 20. Срв. Л«Ы>г-А' Апі. и. Еиіитскі. <1ен І1іоп\яшч'іі1иі< іп Аиіка 1869, 5.
я) Хешъ Б., XXIX, 249, 1р7; XXX, 223.
*°) Ар'іІІ. КІіогі., 1, 626. 1 рв. ТирІ/ег, Ди. <(еи_ 200. ирим. 2.
“) Раи$., ѣ 33, 8- VIII, 30, 3; ѴіаеіЪ. Тее. іп $сЪоі. Еиг. Вкее., 30 (три р. личныхъ нпмфы- кромі, того, еще два 'кеввкпхъ иіи,пчесі;пхъ образа). Срх. .Ѵ««‘ </иас5І. иіуНіо^г., 10 слл.
") Аті^ирр. ар. Ьскп]. ІЬеост., I, 3=Епі1осіа. 747, р. 536 РІпік.
1а) Віоп, И, 11: ЛпИ>. І’аІ, II, 2, 211. 220: (^иші. Чіиуги., X, 262—284 р.і-Ароііоі. Ш. 12, 6. Срв. О. ЖіЛ». Агсіі. Веііг., 330—351. Откѣ Ьег^ V.
’4) Тхпіг, Ьус., 570, л80, Ароіісб. ѵріі„ Ш. 10. Подробнѣе см. Ъ'ічіс ч ',п' а1и:г’-.\. М. ѣ, ПЬ 7ІЧ) см.
161
Изводимому. позднѣйшаго происхожденія *). Выдвигаемое Огорре -) иіітпмпое отношеніе вина и его бога къ огню инѣ представляется крайне преувеличеннымъ.
Кі Гранатовое дерево (Роніса вгапайші Ь.) з). Этимологія греч. роа, роія спорка: по О. КеШт’у, это названіе восходитъ къ семятпч. *гіЫхйі) (> евр. гішшйи*), по КсЪгаіІег’у, наоборотъ, оно греческаго происхожденія, быть можетъ, отъ реи®). Что касается другого названія граната—ойт„ аі^чт„ алб. ве^е, то оно, несомнѣнно, восточнаго (карійскаго?) происхожденія °). Согласно изслѣдованіямъ Епеіег'а, гранатовое дерево въ передней Азія п части балканскаго полуострова является дикорастущею породой, въ Италію же м вообще въ западную часть бассейна Средиземнаго моря культура этого растеігія проникла лишь въ историческую' эпоху ’). Названіе ріюісиіп піаіопі свидѣтельствуетъ о томъ, что культура граната распространилась изъ Азія по побережью Средиземнаго моря черезъ посредство финикійцевъ. Въ Сиріи гранату присвоено было, но Моѵсгз’у и др., имя солнечнаго и іи
*) Аріенпда яа-іывается Оіѵат:; въ Арголщѣ (Незмііі. н. >.), Ііі'.шіп; въ Аттикѣ (Еиг Нег. іиг.. 379; Невусѣ. п РЬаѵог. а. ѵ. Г)і->іг(й)^ і’аиз., II, 25, 3; ср. 8іерЬ. Вуг. ». ѵ. О:ѵг,) в іЯъхіъ въ АгпіьЪ же іСяІ:ег, НЪііаІхЪег. Нті. Акмі., 1872, 172: Ли*. ЛЛгіі., IV. 210, прнм. 13. С. 1. А., I, 534; Ш. 336: Е. СчеіІин, 8.-Е. Й Л Акпд, 1887, 1168, ІГеги«Х-г у Ран/у-П'ізиѵіпі, И, 1394, 51 г.тл.).
’) О. (Тгирре, 6г. М. и. В. Ст., 11. 787, прим. 7- Много интересныхъ, хотя не всегда правильныхъ соображеній по поводу интересующихъ пасъ -ідѣсь вопросовъ вѣете въ лпстѣнівапіп Д. Н. Овслпики-Кдликовскто. Опытъ влеченія вакхичс-«иі, культовъ ігвдоевронейской древности въ евп-яі съ ролью экстаза па раннихъ ступеняхъ оСпіі ітвепности. Запнскп Императчрскто Новороссійской! уітверси-ЖЛ'І XXXIX Внесся, 1843)
а) ЕоПісксг. гд. XXXVIII; ЗГигг, 50 см. ПгЛл-А'сЛгягіст®, 2-10 см.; срв. также ЙшсЛпн, Ѵоідечсіі. Воіашк, 155 слл , Аідгсіпопі, ѴоІІветиІіК, I2.102 слл. І'і. Ілінд-дтевн, І)іе Вепиігии^ й. РВккгеииеІі іп Дег аИІезіашеііІІ. Веі., Иеввеп, 1908, 18, 76 сял.
*) 0. Лс!/ег. Ьаі. Ѵпікзеіую. 193; ірп., одпино, Ѵи-< ігпо'і. Тгапеасі. Аиісг. іЪс. \\Щ 1892, 110 сл.
ИГ ®) О. 8сЛгінІіі- у ЯеЛв’а8, 247: срв. Т^гіу, 8еіпіі. ГгешЛи’. 25.
Ж *) РгсІІи'і.ісі, 411. Гесихіено риздз—„гранатъ" < —ііепйп. отъ слі. Въ елкп.
®ЕР. Еийхи „плитокъ*, въ то вреья яахъ въ русск. иер. „гранатное аблоКіЛ: ХХѴШ, 33. 34; Чпелъ МП, 21; Второч. МИ, 8; 1 ни. Царствъ XXV, |7-^чь Иісіі. IV. 3. 13: VI. 6, 10, Ід>ем- ЫІ. 22, Іоіыъ I, 13. Въ иѣгілпрыи. мѣ-^!ахъ чо-смняпекп „яблоко", а по рѵегкп „гранатовое дерево"; Числъ XX, 5: Кн. ^Р. ѴП. 8. 20 42, Пѣснь Піьн. ѴП. 12; МП, 2; іггей И. 20.
Е^дісг у й< Лн-&Лпкбга" 217.
— 162 —
грозового бога Нас1а<1 Пііптоп '). Изъ семитическаго культурнаго круга перешла въ Грецію, невидимому, и ярко-эротическая символика этого растенія- Быть можетъ, шарообразный плодъ съ безчисленнымъ множествомъ сѣмянъ далъ поводъ видѣть въ немъ эмблему брака и плодородія*). Сі> другой стороны, въ образованіи этого представленія играли роль, вѣроятно, и медицинскія свойства граната, способствующаго, по утвержденію древнихъ писателей, зачатію * 3 * * * 7), облегчающаго роды ’) и исцѣляющаго диемеиоррсю8 * *). По мнѣнію КагпеЛ’я, кроваво-красный цвѣтъ граната символиэировалъ борьбу п смерть, а его зерна.—жизнь “), Во всякомъ случаѣ, гранатовое дерево, не лишенное и хтоничсскаго значенія, тѣсно связывается съ культомъ Афродиты и Геры. Оно играетъ извѣстную роль въ свадебномъ ритуалѣ’). Тіа Кипрѣ Афродита, по преданію, сама посадила это растеніе’). Цвѣтокъ (о хтеѵь;) и плодъ его встрѣчаются, въ качествѣ аттрибута обѣихъ бопінь. на памятникахъ искусства8). По словамъ Фплострата, гранатъ считался посвященнымъ Герѣ (т) рой ов иоѵл] тд "Нр« 'рбстаі) “). По описанію Павсапія *°), въ храмѣ Геры, недалеко отъ Микенъ, находилась статуя богини работы Поликлета; она держала въ рукѣ гранатовое яблоко: почему она держитъ яблоко, перізгетъ обходить молчаніемъ, заявляя, что это—тайпа (тй рі-5 55» е; ;іо>йѵ, атжрртітстгсг,- узр гэтіѵ о коус^, шргіавш р.и); Ѵо^сі11), вслѣдъ за УѴеІскег’омъ и) и друг.,
*) О пеиъ см. .Ѵокегя. Рѣошггег, I, 196 слл.; г. Башіів&н, 8іп6. г. $егаіь. КС. II, І$?«, 215, >і въ Всаіспсукіор. Г. ргоіеві. ТІіеоЕ3 ѴЦ. 283 си. 287—293. XVII, 3 слл, Ноіпмеі, АиГз. н. АЫі. 98; Ѵихх-Аічюі/, цит. ст.» 110. Противъ сопоставленія яжяъ бога в дерева высказываются &іусс, Астісыу, ХІАI, 283 и й. Ѵивгаші у І’піііу-ІѴі^чоіт-КгаВ, VII. 2158. Дѣйствительно. Ваіпшаа (чтеніе Вітпюи невѣрно) озза-чаегь „гремящій’1 (КАТ, І9033, 445, Иітмегіі у Н«$1іпдк'&, Епсусі. II, 313).
Аінгг, 50 сд.
3) Нірросг. III, 580 ГисЛв.
<) РІ/и. Іі. и. ХХПІ, 107.
3) ІЪ. ХХІП. 112.
®) і. К. ЕагягЛ. Сиііа оГ СгееѴ Біаіез, II, 697. прим.: ііз Ыиоі1-ге4 еоіоч» соиІО зупіЪоІіге вігііе алй гіеаііі, ііе веейз ІіГе.
7) Егіріі. ар. Аібеп. II, 84 с. Объ отношеніи граката къ Афродитѣ см. г. !№’ 8іші. г. зет, ЕС. II, 207 сіл.; бгчрре П. 1369.
®) См. ЯочсАег, МуЙіо]. Ьех. I, 414, 1350 слд. 2133: Ь'дЪеІ. С'яіаІ. 8со1рі-Аііюп, Эё 388; Вйі(іе7іег, Агсй. 1856, 160 слл., ЕатеИ, цит. соч. I, 2І‘: II. 680 примч 69В и.; таб». ХЬПЦ
®) РЪііпзіг. иі. Араіі. IV, 28.
“) І'аия. II, 17, 4.
«) і ЕотЛег’а, М. I... I. 2132.
И'сІсЛтг, Сг. СбМегІ., II, 320, прим. Тикъ же Еагміі. I, 216 сд.
— 103 —
сп|в4₽едливо усматриваетъ здѣсь символъ супружеской производитель-иостн; наоборотъ, млѣніе ВоМісЬег’а* *) с хтоиическомь значеніи граната въ данномъ случаѣ должно быть отвергнутоа). Въ той редакціи изложеннаго выше фригійскаго миѳа объ Агдветисѣ, которую мы на-ходиыъ у Арнобія г), мѣсто миндаля занимаетъ гранатъ. Мшт4) склоненъ усматривать эротическую символику и въ миѳѣ о Персефонѣ, Проглотившей гранатную косточку рглщоё’ ёоиіо^ѵ)8) и
принужденной съ тѣхъ норъ проводить часть года въ подземномъ царствѣ, хотя правильнѣе, на мой взглядъ, видѣть здѣсь у же хтонн-ческое настроеніе, также снизывавшееся съ гранатомъ (хотя и не въ такой степени, какъ думалъ Воіѣісйсг): вспомнимъ что надъ могилами Этеокла вблизи Ѳивъ®) и Мевэкся, сына Креопа17), росли гранатовыя деревья. Объ отношеніи этого растенія къ другимъ божествамъ Греціи: Деметрѣ (ненавидѣвшей его), Гермесу, Аполлону см. Мшт, РПап-хеп«. 52ѵ 54 сл.
Яблоня (Рігіів іпаіиз Ь.) а другія плодовыя деревьяв). Слово р-т/лѵ, какъ и лат. рошшп, означало всякій съѣдобный плодъ: не только представители семейства яблочныхъ (Рошасеае Жі&ъ), по даже абрикосы, персикп п лимоны назывались и^Хя арркѵіяха, тгероіхі и р.Т|Шха®), Преобладающее значеніе яблока въ греческой миѳологіи—эротическое. По мнѣнію Могг’а, символика эта—«торичнаго происхожденія и з.шм-
г) Агекааі. %ід., 1836. 170.
а) Срв. Ѵоуеі. тамъ же; ГатеІІ, тамъ же и II, 698 прлм. с.
®) АгвоЬ. а<1ѵ. паі. V, €. Срв. (/гирре. 760, арки. 2; 1529, првм 4: 1543 прим. ®) Л Митг, пвт. соч., 52.
®) Ноіп. Ь. іи Саг. (V), 412.
• ®) Иціогіг. ііп. II, 29, сра. I, 4.
'1 Райи. IX, 25. 1. »
’) О роіп яблони и вл вдодовъ иъ народномъ суевѣріи и религія античныхъ Фетовъ см. ВоНіекег, гі. XXXVI; Ргітіхі, Агск. %Ід. XXXI, 187-1, 86 слл., Д/игг, 55 см.; Н. ВаіАог< Есчіе ргаіиуи Лея каи/е* ёіидее. 8ее(. Ій*іиг. еі ркіМод. 1902. 12—22; О. І’готЬгг, Вачегп/гсипЛ, Веіі. <(?« (геп.-Апг. р. НаН* изиі. 1909, № 21;
Нб/Іе ѴѴаМ- пмі ВашикиИ іи Ѣегіеіішзк гіИ Ѵоікзвичі. СіЬеЛауепі?, 117 с.и.: ѣ. О. р'оя/ег, ѣгоіе$ ов Йю Ьутііоіівщ оі' ІІіе Арріе іи СІаэдсаІ АдОДшІ}. Нпгеагіі Вія'ІІея, X, 39 яі; АідгетопІ, I, 59 си.; Оіск у Ртду ІГі&ялні, С 2700 см. (Щао«гичеекая сторона почти пе затронута), НеЛн-ЕсЛгаИсЛ С26 еля.; 1> .1. ^''««всвіГі, Щуря. Зіяя. Нар. Проев.. 11’11, Л“ 10. Срв. &Ииіікп Поеіііпаіго, 141 си. ж -ѣппелояоте, 61 сзл.
") Объ эіиипдогіи словъ и^Хоѵ, ул/лі ея. Ргеііичіг2, 292; ІГ«Ме®, 457. Иазза-я6хока въ современныхъ европейскихъ языкахъ ироисхі^ятъ отъ имени города ь ®5 Кампанію срв. вѣм. АрГеІ. лит. оЪиІаз, елав. «ли» и т. д. (см. Лоор.ъ ^а11- I, І15).
— 164 —
гтвовака <>ть гранатоваго дерева* 1 *), чтЪ, однако, мало правдоподобно въ виду распространенности эротическихъ идей, связываемыхъ съ яблокомъ, по всей Европѣ: уже въ Римѣ яблоками (таіа) назывались иногда мужскія яички (іезіез)3 * * * *); въ Германіи весьма обычными являются сравненія яблока съ женскими грудями3), съ кепііаііа*); въ немъ усматриваютъ символъ плодовитостиБ), женской красоты, любви в); равнымъ образомъ и въ любовной магіи плодъ этотъ находитъ себѣ самое широкое примѣненіе1). Правда, О. Еойог отвергаетъ возможность возникновенія эротической символики яблока подъ вліяніе • ъ сходства плодовъ съ женскими грудями н предполагаетъ, что божествамъ цикла Афродиты усвоено было ябтоко въ качествѣ аттрнбута совершенно случайно, напримѣръ, вслѣдствіе того, что въ какомъ-нибудь мѣстномъ культѣ это растеніе оказалось такъ или иначе связаннымъ съ культомъ Афродиты8). А французскій изслѣдователь Н. баібох и вовсо. отрицаетъ за яблокомъ э| отческое значеніе: обычай символическаго прнзнанія въ любви путемъ подношенія яблока8) не заключаетъ въ гебѣ, по сго мнѣнію, ничего иносказательнаго и
•) .Ѵіыт, 51, 57.
а) ^Ігргсоюн/, I. 61.
в) Аідгепюиі, 1, 65-
*) ДідіѵпіопІ, I, 64 слл.
е) АідгетопІ. I. 60 слл.
в) Аідгетопі. I, 62 слл
’) Аідгетнпі, I, 65 слл. Срв. объ аротичсскою значеніи злого плода (тпірр;.
I, '->84, прпх. 7 сл. Вотъ аѣы.олько примѣровъ сравненія яблока съ даяскоиі грудь»
изъ античной литературы: Ап$іор1>. І.уз. 155 (у 11. О. Т'о'-Тег’а, Наге. 8іи<1. X. 1899, 32 невѣрно 115}: ті; 'Е?гѵзч -а р5Х.т и БсЬоІ. ай 14.: ѵив рззтйі {Л}Х« 'рріѵ. АиЫ>.
Р|ап. 182- ха- р-зіде. яхр.ті ауу/ле, эвЛш'ѵія. -Іиііі. Раі. V, 60: /рзга из.оч.. »у -
Срв. Аііііі. Раі. V, 290: Сгаіозіг. 40 КчсІ- ГаоіЪвг. <г. 6 ІГосХ; ТІіеосг, і<1. \\ѴИ. 48 сл., Хони, I). ХШ. 297 см. КаМу.
®) Лму. ОЪчиг Гокіег. \<Оея ян ійе Буіпііоіізш иГ Ыіе Арріе іи Сівззіеаі Хл1‘-Наге. 8іч<1. X. 39 слл. Си. исоб. 55: ТІіс огі^іпаі азлосіаііоп о! АрІігоДіИ апД іііе арріе гоау тегу Іікеіу Ъате Ьееп риге]у ассісіеліаі. агыіц' Стога а теГУ аисіеиі сшшехлш, ія копіе Іссаіііу о! ІІіе ѵсгвііір оГ Ійе прріе-ігее ппгі іЪе «ыъііф <>( а ^оіМеБЭ о! Іоѵе.
®) Этотъ обычай, какъ извѣстно, неоднократно упокеиаетса древнпмп автора*® ІЪеосг. И. 1*20. Ш, 10; 1'. 83; VI. 6 слл.; XI, 10: ХШ, 38; Ріаіо яр. 1)1 у. Ь Г11-23. бсііоі. Агізіоріі. ХіЪ. 097; Усг^.«сТ. ІП, 61; Саші. IX V, 19; Ргор. I. 3, 24. Ь«с-Тот. 13; сра. ІііІЛеу. 1)е Саіііш. СуДірра. 114 слл;; Н. 6г. МагсЬ. Еря-
1877. 85, 228. !>гоіт> обычай создалъ даже гпетпальиѵп терхппъ ит^ліо?-?-- (ср-Апяіоріі. ХиЬ. 997: -іп ювѵ'Зл; Р]аІ. ІІ). -д> иу.ы гіэл>.<в 5» и іічДаЙ1®
Арпстоі|і. ЫпдЛсх, IX (Іічіія 1890), р. 176)
— 165 -
.доренится въ простою* * желаніи доставить любимому человѣку удовольствіе (напр., посылкою цвѣтовъ), подобно тому, какъ осыпаніе плохого оратора или пн-ударгтвевпаго дѣятеля тухлыми яйцами не заключаетъ въ себѣ какого-либо сокровеннаго смысла, во является лишь однимъ изъ способовъ выраженія недовольства1). По съ этими утвержденіями врядъ ли возможно согласиться. Мы видѣли, какую выдающуюся роль играетъ яблоко въ любовной символикѣ и волшебствѣ у различныхъ народовъ Европы. Въ античномъ искусствѣ и поэзіи яблоко и аіівс являются обычными аттрибутамн Афродиты “), которая полу чаетъ даже эпитетъ Мт/.еіа (въ .Магнезіи на Мэандрѣ; Ьізі. пічпт. 502: О. Кегп, Майи. р. XXV; Епі-иапе:1ег. Меічіегч. 624,4). Что касается „яблокъ Гееперидъ“ 3), то были попытки идентифицировать ихъ съ апельсинами (Вбіііеііег, И. Аянсвкові.), лимонами (еще Юба), айвой (Теце, ІІеІш, Мигг); по Н. Анненкову, волотыя яблоки Гссоеридъ принадлежать къ виду СК'пх Аигаііішш ніпеівіс Кі58о4).
К» Остальныя плодовыя деревья, какъ груша6), слива6), квэндъ1).
*) Н. ОшЛог, І.а п’диіяііюо й'ашоиг еі 1е вушЬоІівше Не іа ршашс. лЕил/е
угайдчі’ йм Ііииіез ёіиііез, Зесіім Лея іыелсез Іияіог. еі гіІяМод. Раг. 1802,
5 схі.; «фв. о« писано 32: Ее» деппев ципа. ие ве 1ап$аісиІ рав &.в рыишез рагее ірие іароюше ёіаіі ип вушЪоІе Л'апиіиг; дп'ец аагаіеиі-ліе во. Іез раиѵгсв, еих *риі в’атаіепі рая ёііиѣЁ еі диі пс сиппаіаяаіепі ра« Іа аутЬо|і<]ие? ...11 н’у аѵаіі раз ріш Йе кушЬоІізіис. а 1'*>гц;шс, <1апв сез ргаІІциев •аяиііёгез еі рориіаігев, ди'іі и’у еа а сЬеи !е реиріе «І’аіцоішГ Ьиі (раі' ехешріе еп Анріскегге) а Іаисег, а со огяіеиг ои 4 ип ріііііісіеи цаі йёріаіі, Йоз роплиев сиАез ои <Іез оеиів (роиггів, Йе ргвібгедсе).
’) Срв., вапр., В. О. Вочісг, Нагъ. НГийіев. 1899, сл., 45, 55, Рагічіі, II, 680, табл. XII", ХЪѴЕ Сгирре. И, 1370. пріім.; 1372. ігрии. 7. 8сЬо1 Агівіоріі. ХиЬ *®7: ТО Рілоѵ ’А^р-ліп;; ІЗТІѴ Цъ>.
Авсіер. ар. АІИеп. III, 83 Ь, РатрЪіІ. іЪ. 111, 82 с. Подробнѣе си, ПгстІе1 Чоаеаі. піуіііиі. йе Незрогійит ГаЬиІа ВгевІ. 1885.
*) ШогЛег, 465 слл.; В. Анненковъ, Ботан. Слои. 101; АЙіеп. ІП, 83 Ь; ®*в, Впстн. Ими. Росс. Общ. Сидоводспіва, 1874, Д» 7- Ве/іч-ЗскгиЛег*. 318; и,Т. 50; о происхііиденш названія айвы см. Воікаед, 530; Г. ‘хЛиіве», (ііоііч, Ш.
плоды—ятаоі,дикжа груши—з/ра;, іугйч-. Срв. Мигг, 62 см^ Нгіт-і.,вПГ&'Л’ 6~° сл" 6“8і Стрре. I. 178. прим. 2; 472. прим. 3: II. 1123, ирки. 5;
‘8. прим. Н.
«, плоды—хп'.чвиѵз, трдаиая, ₽ра^/,3. і рв. ДІ»»т, 65 сл.; ЛеЛн-
*вдм^*>л, 382 слл.
Кра-ляя. Срв. Мигг. 70 слл.- ‘ ЛеАп-&АгвйеА 404 слл.. (Згчрре, I. 162.
‘ ] ВІ,ЯЛ'Ь ли куліл ь Амты Крѵий (1'аив. 34; срв. надписи въ ВиЧ. еиг-
е^0 ^887, 318) кмѣят. хтко-либо отношеніе къ каамловоиу дереву, какъ
венъ думать йе Тч&ег (II. 214); этимологія эпитета спорка; Ог.гЛпгЛ (Сг. ЧуіЬ»
— 1С6 —
боярышникъ•), лавровишневое дерево2 э * * * *), грудная и.іи придорожная иголка (Хіхуріімк ѵпі^апк Ь.)а), лохъ или пшатъ (ЕІсадпиз аіі§ик-(іГоІіа Ь.)‘), шелковичное дерево8) и друг. не играли почти пикакоіі рола въ греческой миоологіп и культѣ, и поэтому я останавливаться яа нихъ не буду.
Плюшъ (Посіега Псііх Ь.) ОІск ’) неправильно возводить оба античныхъ названія плюща: хізот; (атт. х«то;) и Ііеііега (<*еЬе<І08а), вмѣстѣ съ др.-инд. ^йЛІііІа-и къ общему корню Въ греч. яз.
могло бы получиться отсюда лишь или °/і8ас^ чтО, въ свою очередь, дало-бы *уіззо; •); съ другой стороны основной вокалъ въ др.-инд.рібііііа-8 (отъ рйіІІіунН) какъ показываютъ латышей. готск.
Вбря, ср. в, нѣм. заіьчі, ст.-слав. годити, годы», восходитъ къ иидоевроп. *<». а но къ *с. Въ виду отсутствія какихъ-либо надежныхъ данныхъ, я не рѣшаюсь высказаться за ту или ппую изъ предложенныхъ этимологій ®).—Плющь является въ искусствѣ однимъ изъ наиболѣе устойчивыхъ аттрнбутовъ Діониса и его свиты, особенно на чернофнгурныхь аттячеекпхъ вазахъ ,0). Богъ награждается эпитетами хмеюара: •’),
§ 233. 3. Ь), Ч'еШш- (6г. СоИегІ. П, 294, прим 7) н друг. производили его ••и.
—„султанъ на шлемѣ-; Р. Рагік (Ыаіс-е, Іи ѵіііе, Іе Іешріе іГАіІі. Ссиа., 1’аг. 1802. 86)—отъ уріі-.я—„источникъ1*; правильнѣе, какъ мнѣ кажется, сопоставлять ыіптетъ Краѵхія и *рт-<5—„глава1* (Невусіі. и. в.) и видѣть въ АопнѢ Кр > богинь* горныхъ вершинъ (срв. эпиклезы Аннвы ’Ау.ріх. ’Уяігг,, Коои-датл и др.). (ігмрре (II, 1210) ошябочио усматриваетъ здѣсь намекъ нп легеіцу о рожденія іипііы изъ головы Зевса: :та мннііческан иодробносіь, вѣроятно, болѣе поздеят пропехиждаия. Срв. еще Ечгпеіі, I, 302; объ Асинѣ, какъ богинѣ горныхъ высотъ,— Огріі. 1,. XXXII. 1.
Х1 ІГмгг, іО4. прим. 4,
®| Азс-чх, из-ыгды,,,, Срв. Мигг, 99.
г) ЛІигг, 73. 104, прим. 4; .44. ИМЛсІж, НеКг. к. кг- ІявсЪгіЛепкшмІе, 1909.
196, -V 160: і;
♦) Ѵигг. 24.
й) 2ихх;»г»«. иоргза Сри. Мигг, 68; //ейп-&'сЛгл4№, 387 слл.: бпц і'. П» 783 ел.: 1360, прим. 1<і,
в) ЗІшч\ 141 слл.; Оісіс у Раі4і/-ІГ«>.’оч'а, V. 2826 елі.; особенно 2833 слл.? (чиррс. II, 734, 783. 1413 прим 5; 31. Нб/Іег, Ѵоікатс-Шгіп. В^ІаінѢ, 55 слл.
7) У 1‘аніу- 1Г««но»гл, V, 2827.
“) і’рв. КчЛіѴі Япівсіи-. ХХ\ІП, 294 слл.
э) Срн. РгеПичіг*, 225; Лгпхісч, КІО, по Лйч7гт-8)іаіЛ'у, Ддисг. Ли«г»'.
Рін/'іі. ѴП, 1895, 38 слл., первоначальной формой было *мзиі.
•°) Подробоѣе см. \ ОІсРв. іЪ, 2839 слл.; матеріалъ иснодь-юванъ ве весь: глѣ-
хгегь добавить, напр.. ка|пнну „нолансной" амфоры въ Бэмбрндаѣ (К. С"'
СаЫІ., табл. XXXIV), отображающую ДісшпеЯ съ плющевой вѣткой въ рукітъ,
— 167 —
сіхцлі;, *), иівао,®тт|; к), иютозгацвѵсщ я), хюоео; •), хізооѵёро; в), Ьіаао/арѵ ’), хшаоуітшѵ хіаабррсю; 8) и, 410 всего замѣчательнѣе, »э®>; ’). Послѣдній эпитетъ ясно указываетъ на полное отожествленіе божествч съ растеніемъ, характерное для дѳндролатріи въ ел первоначальной, исконной формѣ ,0). По преданію, Діонисъ ваервые украсилъ себя вѣнкомъ, и этотъ вѣнокъ былъ изъ плюща1*). Оттого богъ часто изображается въ античной поэзіи увѣнчаннымъ этимъ растеніемъ *')- Такъ же точно сто статуи *®), ого алтари *•), его тирсъ,в)
жи. ЛГУ1- (Срв. ііоск, Сг. ѴѴеіЪедеЪг. 53 ии.). Ііахъ извѣстно, это рястен е является рь греч вазовой живописи одапхь изъ излюбленныхъ орнаментальныхъ мотивовъ; И добавленіе къ перечню ОІ&’а. я привожу здѣсь свосокъ вазъ Музеи ІІнс. Одессъ. Обц. Ист. и Древн, съ изображеніями плюща: леиіюы—инн. отд. ПІ, АУІ8 367, 389. 892, 396, 4()7, 411, 604, 727, 2816, 3825; лекала—4459; квлшссі—5286; вавнаръ— 2862; фрагменты- 788—789, 4054, 4119, ИЗО, 1136, 4149. 4807.
“ •*) Ршй. Гг. 75, 9: чтеніе -ліэооіра; (т. е. хіэт^рт,;) предлагаетъ Вскгоегіег, другія чтенія: ягхлоці;, хѵиоо-та;, эиазооѵгхі, хизолітат, пп./тгг,; (сри. БсгдР, р. 391).
') Впіа, Ь. XXVI, 1; Кочт, Іа.<ст. іасй., П, 36. 135.
•» Ргаііл. Гг. I, 17 (ТісгуѴ, III, 559): Есрѣапі. Гг. 3 Коск.
э) АпіЪ. Ра). IX. 524, 11=Апоп. Ь. іи ВіссЬ. 11 АМ.
I •) Огас. ар. АгіяіМ. ог. 26 (Лінгі. I, р. 513. 15).
*) І’юй. 01. II. 27; АгіБіорІі. Тѣсепі. 988: Орр. суп. I, 365; Хопп, Ююіі. XII, 109.
в) ѴгрЬ. Іі- ЪІІ, 12.
Г ’) Отріі, ЬііЪ. 261.
») СгрЪ. Ь. XXX. 4.
I 9| Раи5. I. 31, 6 (Аларны); сра. С. I, «і. IV 7461.
і°) ЗГигг, І)іе Рагивіе 6. СоиЪеН еіс. 1Ц его же Рііавтептг. 144. ѴіІсЫгі/ег у Л«І^-И«.’ои'а, I, 210. 29 СЛ*.
’•) Ніи. Ь. п. XVI, 9.
В п) І'гаііті. Гг. I, 19: Рпмі. Гг. ХІЛ’, 9; ЕсрЪапТ. Гг. 2, Сгаіш, іпс. сот. Гг. 54; Нст. іі. XXVI, 1, 9, Еиг. Вассіі. 81; Агіарѣ. Тітят. 999, Кісаепеі. Ллііі. Раі. ХШ, 29: Анин. іЬ. IX. 524, 11; ОгрЪ. Ь. XXX, 4; ЬіІЪ. 261; Копи. О. ѴП, 100, Свев. Внбз. Рг". роеѣ. Вигкгеля I р. 361, 5; Х’етезіап. есі. III, 18. О плющѣ, обвивающемся вокругъ столба |зтй>л;) Діониса (Еиг. Анѣ. Гг. 203. Г. Т. 6.® Р- 421), подробоѣе ивже; сри. О. Кст, Агск. .Ыи-Ь.'ХІ, 1896; 113 слл. и (і. Нпск, Сг. ѴѴеіЬерсЬг. 53 си.
’З) Раиз. ѴШ, 39, 6: 3:. ха’. Дм-мзоэ ѵзйі- ёг-'хітрі; рвѵ езт:ѵ аатш тарі
Ёщ/шуйи-. ’Ахротѵлрк, » 7.ЯГШ 05 омх вкі зачокті тоо атоідлзяе ЙИ оіхѵт,; Т1 жз> хізвшѵ (сра. ННі.-Ы. 262); СаіЪзІг. еіаі. 8. Этотъ мотивъ убиранія статуя Діониса плвіщенъ (тсёср.т^с1.;) является обычнымъ въ вазовой э'иаоопсп; срв., напр., арпіну на втгнч. леииііѣ пь Берлинѣ (ЛгеЛ. Лі. XI. 115. срв. Р. Сігаііиіог. Мивёі ^^9^. IX, 105 слл), на леі;н»Ь нъ Лоинахь (Содас, Саѣаі. тэб. реіпь № 820 6і>) НВсііофигурнои чашѣ Персты зъ Берлинѣ {Ригіт'іпдіег, Ѵазел. № 2290), стамнѣ въ Ловдонѣ (В. М., Саѣ. «Г ѵпл. В 453=І'«ио/'/.-а, Біолуда и. 6іі> 'Пцабеп, табл. II. 3 и •вбНтсѢсг, Вашик. фвг. 44; НочЬсг. М. К I. 1091 [сра. В. М. Е, 151=Р<шо/Х’л И,
украшаются плюшемъ, растеніемъ, спеціально посвященнымъ Діонису *). Плющъ фигурируетъ во многихъ миѳахъ, повѣствующихъ о приключеніяхъ Діониса. Въ легендѣ о гибели Сеыелы это рнстаііе является до нѣкоторой степени даже въ (юли спасителя божественнаго младенца 1 2). Нимфы убираютъ его колыбель плющомъ 3 * 5), купаютъ его въ источникѣ Кюаооаз около Галіирта •). Въ миѳѣ о тирренскихъ пиратахъ плющъ обвивается неожиданно вокругъ мачты корабля &), покрываетъ собою несла, паруса, •) канаты 1) п всю корму судна •). Ткацкій станокъ дочерей Мипія внезапно окружается, по велѣнію Діонисіі, массою плюша и винограда в). Плющъ служитъ также атрибутомъ свиты Діониса: сатировъ*0), первоначально исполнителей об-рядового дѣйства на діонвеовыхъ празднествахъ, ряженыхъ, костюмъ которыхъ (оіторо;=дор. -гссорох—„козелъ")**) ваимствованъ у іотема
1 и 6. ЗаІІа, I тааі іСаІ-ь^геч йе! з. Сарпіі ді Наги, табд. VI, стр. 51 сд^. -*4 328, I], на всаполотапскоб ва»ѣ (ІІіуАспіачп. Ѵачепзшпті. дез Миз. Хах. гц Хеареі ?ё 2-118). ведавію вновь олублковаяяой у РигІігііпуІсг-КеісЫіоІ‘>'л. табд. XXXVI— XXXVII О друг.
**) Тііеосг. XXVI, 3; Іюп₽. IV, 3.
ю) Еиг. Вассіі. 701- аіат-ѵи Эйрзд Срв. !.ис. <1іяІ дсог. ХѴЦ], і; Хииа. (Пои. I, 17; IX, 122, ХЬ, 93, ХИѴ, 238. Бакъ въ поыѣдвее время особсино ясно п«ха ;алъ Р.-С. ѵпи 1'прси, І)ег Піугаоз іп дег доссѣ. и. ?ош. Ідіег, и. Кипзі, В. 1:105. 11, 21 си.. тирсъ въ древігѣйшее время состоялъ паъ вѣтки плюща (иногда виноградной дозы или сосноваго дерева), позднѣе изъ стебля особаго зонтичнаго растеній Іегиіа еипшпшіа Ь. (ѵірІЦ;), украшеаеаго плющевыми листьями и плодами. Въ алишіета-ческу ю апочу возвигаотъ обычай украшать прутъ тирса листьями плюща; срв. брчя-зовую статую Діошіса въ Мизео беііе Тегше въ Римѣ, НеІЫд Ц П17 (У5У), мраморную базу въ А ойкалъ. Апн. <?. Інхі. 1861. табл. VI. Ргіиігііііз-П Яегн, .V 2147. Р,г і/се-ПѴиІег, Г)ег ВДіІСіІо-ішег ЙіІЬегГиид. ВегІ. 1001, табл. XIV. \Ѵ,
XVI. XXII, ХХШ.
’) Ріпі. Із. еі Овіг. 37, Нагросг. в. ѵ. Кіззѵ. По ДіосЕоридѵ (Піи*- П з' I, р. 328 Кйіч») хчтгі; называется Хаак пли Дтітіо; (Рііо. Ь. а. XV, 1471. С'б* античныхъ попыткахъ объпсиеяйі связи плюща съ Дюлпсомъ см. РЪікшіЛ. вр. чійеп. XV, С75 4; Поі. яутр. III I, 3; Ѵагго ар. 8егт. есі. VIII, 12 и друг.
“) Еиг. Рііоев. 651; Мппзе&в ар. 8і-1іо1 Еиг. I. I; срв. Еиг. ВассЪ. 6—12: Рін-Іозіг. іп. I. 14 м О. Леги у Рии/^-ІѴі’ммся ІП. 161. С см.
а) СІѵ. Гаві. ПІ, 770.
*) РІиС. Ьѵь. 28.
*) Пот. Ь. VII, 39-
в) Оѵ. шеі. ПІ, 665.
’) Нуд. ГаЬ. 134.
®) Орріап. суп. IV, 262; Арроііоіі. ІЛ, 5, 3; срі.-. І’ІикьСг. іш. I, 18. 3.
5) Асѣ ѵ. Іі. ПІ, 42.
”) Масекіои. АиІЪ. Раі. VI, 56, 1, АіЬсп. 1'. 197 Г, 198 Ь.
”) Зеііоі. ТІіеосг. Ш, 2: ~гэ« труои; ткйрои; /ё;ои®ѵ.
I чествуемаго бога (А. II. Всссдовскій) ’), Пріапа а), Папа а), вакханокъ ’), монадъ °) и друг. в). Встрѣчающіеся кое-гдѣ намеки ни отношеніе плюща къ другимъ божествамъ, какъ, напр., кЪ Аѳинѣ 7), Аполлону в), музамъ ®),—вторичнаго происхожденія.
Омела (Ѵізешп аІЬшп Ь.) * *°). Греч. іЙа, Ко; <*Лзхо; соотвѣтствуетъ вполнѣ латинскому названію \і8сн-ш “). Это чужеядное растеніе считались священнымъ еще въ античную эпоху, хотя культъ его достигъ высшаго своего развитія, повидимому, у кельтовъ и германцевъ. По О. бгирре, народное суевѣріе и въ омелѣ усматривало растеніе съ огненной природой,3); по Егагегу ’а), омела представлялась стоящей въ какой-то особой, таинственной связи съ солнцемъ: легенда объ ужасномъ наказаніи, которому царь лапиѳовъ Пксіонъ подвергся въ въ подземномъ царствѣ или въ воздухѣ (какъ извѣстно, онъ былъ привязанъ къ огненному колесу и обреченъ постоянно вращаться вмѣстѣ съ нимъ)'*) сопоставляется при этомъ съ средневѣковымъ
') А. Н. Веселовскій. Гри главы изъ исторической иоэгимп, С.-Пб. 1891» 126 слл.
Ь ) Аіііеи. V, 201 4; ТЬеосг. г|іікг. ПІ, 4.
э) П'іе*е!ег, ОбІІ. веі. І^асКг. І87о, 416; страннымъ образомъ, статья П'іслеіеги ускользнуш отъ внияппіо ІТигг’а, готорып ссылается (115 еріш. 7) лишь иа Лігг-басіі'в.
*) Еиг. Вассіі. 702; Ріиг. яушр. Ш. 1, 3; фіаеві. гот. 112.
3) Оѵ. ГШ. ПІ, 767; лиеі., VI. 399: Апои. ар. Маг. Ѵіскогіп. 144, 15 К- срв. Зоріі. ТгасЪ. 220.
®) Мл.1. Тііеіі. VII. 653; 1 ні. Г1. II, 2і>8. Срв. еще Еиг. Вассіі. 82. 106, 205, 25Х 328, 8<3 и мм. друг. Срв. Ѵигг. ИЗ сл.
’) А. К>лзха—Раоз. И, 29, 1 (Эпщавръ); на фрагментѣ одной терракотти
(Рапо^а, ТеггасоНсп, табл. ѴП идемъ Аоинм уирашевъ илэщемъ).
в) А. ши. ьи 2-мъ беря, ыаіпч. папирусѣ (с-!. Раг&су
р. 45И Кімгк (Аіізііб. ог. 25 р. 586; ІезсЬ. Гг. 341 Линей’), Кіята; (ВетІ, Ь. и. 519), срв. Н'пиМАѵ у РтИу- ІЕі®о«мі. П. 33
®) О», піе». 338.
І “9 О. (ігнр/іе, <5г. М. и К. О., П, 786, прим. 8 (сря. его же отчеты пъ Вигчіач а ЛЛпхЬег. СП. 173 п ѴуіЬиІ. ВИсг., іЬ. Зиррііяі. 1907, 372 си.); II. Ваг/'щі, Эіе Мізы, ІЬге Хагиг^езсіі, іЬге ЙгеНии# іп Дег ЫуіЬоІ. гі. Кеік. и. Оегшапеи, іп <1ег 4ега АЪег^ІаиЪеп и. 4. ІлИеглІит. Віе. В'аіиг, УЕѴТП, 1899. 433—138; -145—
*48. ('тдінпыыъ образомъ зто растеніе ис упомияяетсн совершенно у ДГкгг'а, Мвпгситсеіі еіе.
“1 РгеІІігі'Л 1р7 ед., ТѴаІіІе*, к42; Выпасу, 377 сл.; срв. Поорк, \\акіЬ. и. КйіигрП. 545 си.
л) О. бгирре, Сг. М. и. Й<і., П, 786.
? ,21 Ѵгитег, Пи* СоИеп Вои^Ъ. II 367 сл.
РЬід. РуіЬ. П. 21 слл.: Етгропті тт»та IV
магическимъ пріемомъ скатыванія съ горы горящаго колеса. По Ссюк'у *), Зевсъ-Иксіонъ—богъ солица; равнымъ образомъ эпиклезу Аполлона на Родосѣ * 3 4 * 6 * * *) англійскій изслѣдователь производитъ отъ названія омелы. Нельзя не признать такое толкованіе одностороннимъ. 5'огНсп, посвятившій омелѣ особый экскурсъ въ своемъ комментаріи къ шестой книгѣ Энеиды я), приходитъ къ заключенію, что съ этимъ растеніемъ связывалась въ наіюдвомъ представленіи двоякая символика: омела была эмблемой сверти и возрождающейся жизни в потому считалась посвященной Персефонѣ. Независимо отъ Хогііепа, Н. ВагіЪЛ достигаетъ такихъ же результатовъ въ области германской и кельтской миѳологіи: по его мнѣнію, для германцевъ это растеніе служило символомъ смерти п звѵилго оцѣш-нѣнія природы, для кельтовъ—символомъ возрожденія угасшей солнечной мощи *). Ві. самомъ дѣлѣ, въ миѳѣ о Бальдурѣ солнечный іерой погибаетъ (но крайней мѣрѣ, согласно Эддѣ) ь) отъ вѣтки омелы, пущенной въ него Годомъ по наущенію Локи в). У кельтовъ,
69, Ілс. еііні. деог. Іі; Йсіюі. Еиг. РЬоеп. 1185; 8с1іо1. АроІІ. Клод. III, 62: Есіюі. (.М. XXI. 303; _8іаѣ. ТЬеЬ. ѴІП, 50; 8еи. ІІегс. Оеѣ. 916 и друг. (срв. ІИсияви.г у Я»«/иг'а, И. Е. П. 766 слл.). То обстоятельство, что нллесу придакпеп иногда і.уі.тлъв (РіікІ. ІЪ_ срв. Ясіюі Еиг. І'іюеи. 118а; въ вазовой живописи -бес. Втіііі, СІ. 1і<ѵ. IX. 1895, 277 слл.), говорить мъ пользу войной атмосферы, какъ арены наказанія Ипсіоиа {II. Саепег. Сбікі. Еупоп. Шіет ЛІт. X. Р. 1,111, 1898, 346; Ытуірг 1019, прим. I. срв. 810 прим. а).
’) А. В. Соок, Теи-. .Іирііег ао<1 іЬс оак. (Л. В<ч. ХѴП, 1903. 420 Піе Еигореаи Йку-^оі ЕоНс-ІЮге. XV, 424 слл. (объ омелѣ, паразитирующей на дубѣ).
*> 5іерк. Вуг. в. ѵ. ’15ю, 333. 2.
3І Е. Хі/гсіея, Ѵегд. Леи. VI, Ііеірх. 1903, Піі слл.
*» II. Виг/Ъ<і, ГМе Міьіеі ш>м. Ыі Уиіаг, \І,ѴЦ1. 1899, 446- Г)іе ДІІаісІ ш Ёушіюі Ііаі еще ііорреіѣе, ягшніѵегясіііеііеие Ііеиіші^ огІоДтеп.---1)еи Оеп-«пьа
йи 8ушІю1 Дез Тодеа шій ѵшѣегіісііег Етчіаггии^- йогсЪ йаз СЬгівіепІит гиг /изепаіог еіѣобеи, егзсЬеіиІ <Ііе МійеІ <1еіі Кеіѣеп іп ѵегкійгѣеяіепі ІлсЪѣе, аВ ип .УртбоІ Лсг ПіегіггЪеІіЬнщ ііег ег/мсіичіеп ВопнепкгаІІ (курсивъ автора!
8і Каяъ извѣство, ш> Лддѣ Бадьдуръ иопібаеть отъ вѣтае омелы, ло Савсгіу Грамматику—отъ рокового меча, и среди гермаіінстовъ господствуетъ раваогласіе по поводу того, который нэъ утихъ двухъ мотивовъ древнѣе, ІіоІІІиг, УінЬісг и друг-становятся ва примирительную точку зрѣнія, согласно когерой ЫкІіІГеіп было старіШ-нымъ именемъ кеча: Л«Л. 31. ЛІ/уег. АІІуегш КС. 323 признаетъ омелу іерво-начальяып іхехлюмъ саіп.
6) Въ вопросѣ о смыслѣ яіюа о Бальдурѣ среди гермаавеговъ господствье’*
полное единодушіе: это вірвобытный. индоевропейскій природный мнеъ. Бальхур1'"
свѣтлый солнечный герой—умираетъ, хотя омъ олицетворяетъ яоі шѵіеіиз; опію’11
идея уязвимости и представленіе о возрожденіи героя. <’р. о Бальдурѣ теперь вэллкі0"
наоборотъ, омела ассоціируется съ рядомъ свѣтлыхъ образовъ ’). Вѣроятно, такое двойственное представленіе связывалось сі. омелой я въ античной народной нѣрѣ а).
Остальныя лиственныя породы занимаютъ въ повѣріяхъ и обрядахъ древнихъ грековъ менѣе значительное мѣсто: таковы грсбенчукъ (роріхііі Тапіагіх раНіса Ь. иТ. огіепіаііз Ь.)> посвященный Афродитѣ, рѣчнымъ божествамъ, Аполлону Мѵріхаіос, (Хіс. Пісг. 613 н Зеііоі); ткенна (раиѵо^ І.усіііт еигораент Ь,), растеніе подземныхъ боговъ; пальмовое дерево или самшитъ (гад_. Впхіік яешрегѵігепя Ь.), также ^тоническое растеніе и мног. друг.
Перехожу въ хвойнымъ деревьямъ и кустарникамъ 3). Номенклатура отдѣльныхъ представителей ботаническаго семейства еловыхъ (АЫе-Ііпсае Вісіі.) была крайне запутана еще въ Греціи. Повидимому, общимъ названіемъ для всѣхъ хвойныхъ растеній было первоначально слово стго:. Впослѣдствіи, однако, ДЛЯ ВИДОВЪ сосны создалось особое коллективное обозначеніе тейец, хотя оно все же не могло вытѣснить стараго термина. Что касается греч. ЁЛяг^, то оно означало пяхгу, а именно, такъ наз. греческую пихту (АЬіек серѣаіоігіса Ьк. сі. разновидностями ея: А. Ароіііпія П<.=А. рагпавхіса Непк. и А. вгсайіса Непк.) *) и европейскую, гребенчатую пихту (А. ресНпаіа ВС=Ріп«і5 рісса Ь.)5). Наиболѣе распространенными хвойными деревьями были въ Греціи, вѣроятно, приморская сосна (Ріішб Ьаіерепкіз МШ,=Р.
ваиія Р. Каи{‘(пиѵ»^ч, Ваійег. Муіішк и. Йаде, БігавзЬ. 1802 (замѣчательно своикъ фольклористическихъ метоломъ); Н. ЯсМісКл. Кіпгііег 1 погйідк ІіНегаісг осіі йеіі-ВІѵпвЬіЛоііа, КІосМюІт 1907 (главнымъ образомъ, іісторпко-лЕтервтурііый анализъ) в Др.
’) іГ. Ваг[оЛ, нат. ст. 436 сл., 44іі слл.
а) О роли омелы въ народноиъ < усвѣріи см. кромѣ упомянутыхъ уже сочиненій, Сгііпін, О. М. І1“, 1156 сллп й. Еи-аЫ, Рііііоі. Ы1І, 1891, 735; Ргагаг. ТЬе Поій. Вои^Ь. II, 367, МііПенІюД, Ьа^еп. Магсііец и. ІлеДіт иэтг. 213; Шеіі. 3/. ]№уег, АІЬвегт. ВС- 321 слл.; Гг. ЗіНти, І'маеге РПаигеи, іііге КашеизсгМ. нікі іііге 8іе1-
іи Дег МуЙюІ. и. іпі \ оІкдакег^ІапЬ. Ци. 1907*. 140 слл. Рис. омелы—НаЯнт XV; ОЛдаи, р. 224.
। а) Мигг. 110 слл.; Яеіін-Исіігаіісі9, 301 слл. О соснѣ въ славіюсковъ фольклоръ Йлч'-нг, Сбпрн. за иар. ухотчор., IX, 1893. 41-1 слл. и Ачтамчнчиъ 75 слл. О Полныхъ въ герхаисдлмъ фольклоръ—Аіугепюпі. Ѵоікзегоіік и. І'Папіели. I. ®с«., 47 сл., 49 сл.. 52 сл. М. НіЯ'гг. КаЫ- иіЩ Ваиіпк. 151 слял его же Ѵоікб-Иеііігіп. Во*«шк. 17 Слл.
*) І'писаиіе у Л. М. І/еныаі ,ъоіо. Деревья и кустарники, 1. Херсонъ 1901. 38.
*) Рпс. Нагіід, табл. П. Аркчлъді, Рус. лѣсъ П, -1(!І—402; Рсіѵпег, НаигІЪ. •к Хк'ІеІЬоІвкипйе, 429—430.
піагіѣмла БаіпЬ.), называвшаяся таши^ (а;рі’я, яарамсч) * *), п зонтичная пинія (Ріпнк ріпеа Ь.), обозначавшаяся терминомъ теохт) или теЗхц і} хшѵо^оро;8); иногда же оба вида объединяются подъ общимъ названіемъ тгіти;. Остальные виды не имѣютъ, съ религіозно-исторической точки зрѣнія, особаго значенія, гакъ какъ встрѣчаются въ Греціи крайне рѣдко (вапр. наша обыкновенная сосна—Р. бііѵсьіі-ік Ь. и др.). Обыкновенная же ель (Ріпііз аЬіек Іи—Ріееа ехсеіка Бк.)») не встрѣчается въ собственной Греціи вовсе*). Поэтому, сильно погрѣшаютъ противъ научной точности тѣ изслѣдователя, которые переводятъ греч. гХатт, или ксто; словомъ ель (нѣм. І-'ісІіІе) или вообще полагаютъ, что это дерево нровзростаетъ въ Греціи6). Запутанность номенклатуры еще болѣе усилилась благодаря тому, что римляне называли ель ріееа, а пихту—аілек, Линней же назвалъ первую Ріініх аЬіез, а вторую Ріппь ріееа, т. е. какъ разъ наоборотъ. Въ виду громаднаго значенія системы Линнея, это неудобство на первыхъ порахъ пе бросалось въ глаза; впослѣдствіи оно было замѣчено, и І)н Коі первый возстановилъ прежнюю латинскую терминологію, т. с. обозначилъ ель словомъ ріееа, а пихту—именемъ аѣіез. Но Ооп, . ва нимъ англійскіе ботаники все еще придерживаются лиияеевскоп терминологіи; нь Германіи, Франціи и Россіи, наоборотъ, бодЬе распространены назвавія, установленныя Г)и Еоі, а впослѣдствіи Ьівк’омъ.
Пихта (или пинія: тл-го-) фигурируетъ въ нѣкоторыхъ миѳахъ діо-писова цикла. Такъ, согласно коринѳскому преданію, Пенсіей «"Прятался въ вѣтвяхъ этого дерева на Кпѳеронѣ, чтобы подсматривать за вакханками во время ихъ оргій, въ которыхъ принимали участіе сестра Понеся и его мать Агава, въ своомъ изступленіи принявшія его на іикаго звѣря; онѣ «-валили дерево и рвгтерзяти царя®). Впослѣдствіи
’) Рнс. ЯетреІ-ТѴіІЫін. табл. ѴШ.
а) ТЬеорЬг. Ь. рі. ПІ, 9, 1; II, 2, 6. Рис. Нчнреі, ПО.
а) Рис. Рсігаъ, Руссъ. дендро.*. I, 39, рис. 9; Лрколъдь, Руссъ*. лѣсъ, II, 431, 430.
*) Ср». Зіигг, 111 в нрцм. 3; Оіск у РаиІу-КЪмыеа, VI, 2265 сіл.
®) Срв™ вапр., статьи въ ліцокдоиедіяхъ Р/шІо-И'мь-ига и Ко'.-еЬег'й о ии-п-ческихъ лицахъ, имена впвхъ обраиовапы отъ слова Эятг,, вла «/е Т'йь'ес, II. § 12**, 161 в др., гдѣ постоянно говорится о гРісІіІеи, или, наконецъ. Сгирре, Сг. М. и. К,;-АІрІіаЬсѣ. Ведюіег 1903, я. ѵ. „ИсІЛе“.
®1 Еиг. ВассЬ. 1063; РІііІобѣг. іа. I, 17 (18); Хыіп. Сіоп. Я,IV, 73; ѴГ.П, И Мпп, 113; срв. интересное и ^слѣдованіе А. О. ВаІІіеРл, ТЬе РгоЫеш оГѢЬс „Вассіі“ •Г. Н. 8. XIV, 1894, 214 слл. (авторъ видитъ въ «ранѣ ополосни стариннаго аграрій 1 ритуала), К В. ^еѵ|>п•^, 1вІго4. Іо Йіе Ибі. оГ Кеі. 225 еліц Л. ВсиНпйаіШ. .-чікгъ шгліііа Маіііііег, 154 сл.
пяеін ііоветЬла коринѳянамъ воздана™, сваленному дереву почести подобно самому богу (Ьа тй «Нй тешете) *)- Въ Аѳинахъ во время Діонисій носили въ горжественной процессіи вѣтви пиніи (кітос) и сажали ихъ передъ домами, подобно нашимъ „березкамъ" в<« время Сомика8). ІІоевяшенный Діонису островъ Хіосъ назывался иногда (Іптіугсой 3). Пихта (или пинія?) и въ особенности ся шишки играли большую роль въ качествѣ необходимыхъ атгрибутовь діонисовскаго ритуала4). По Еврипиду, вакханки кружатся съ вѣтками дуба или пихты въ рукахъ (оро'к глота; х/.йоіоі)6). Тирсъ въ позднѣйшее время часто украшается пихтовыми шишками: Фалэкъ называетъ тирсъ „шишконоснымъ" (хшѵооороч), а Свпда п Геспхііі совершенно приревннваютъ йороо; и хйѵо; другъ къ другу®). По словамъ Плутарха. пихта (~іто;) была посвящена по только Діонису, но и Посіі-дояу7). Мшт склоненъ, впрочемъ, усматривать здѣсь не пихту, но приморскую юсну или пинію®). Быть можетъ, онъ не высказалъ бы своего мнѣнія столь рѣшительно, если бы ему были извѣстны многочисленныя данныя о связп именно пихты (іХатт,) съ Посидономъ ®). Третьимъ религіознымъ цикломъ, связаннымъ съ хвойными деревьями, быть культъ фригійскихъ божествъ растительнаго плодородія '°і. Смерть * I
э) 8сІпі1. АгіяЬфІі. Гі|, 408.
I *) ^еіігііііег, ги <кп ЫгиЬдеіікш. й. гбіа. Канегіен. Пппнсг РчкгЬ. 1’802, 74 (о тярсѣ): Огиррг, 6т. М. и. КС. 1-118, прим. -1.
к б) Еиг. Васс-Іі. 108. Срв. Уепорііші. Гг, 17, I В.
И РІіаІаее. Апііі. Раі. IV. 165: Ви;<тл уЬосрты хшѵоѵброѵ парахъ. 8иі4. 8. ѵ. В№«о»6о'л. НевусЪ. 8. ѵ. хшѵос Р.-О. ѵон Рарсп. 15 считаетъ вѣтки, находящіяся въ ргкъіь у ызпадг въ вазовой тпвпппсв. -•» вѣтки ппхтн (срі. мпнатѵ взъ Абнеры V и. Ічііиліі-Вішмг, Мопиаіе? ртеедие.*, Лтдіегй. 1883, 38 табл. С, 2). О (сосновыхъ- шпіонахъ на тярсЬ—ыт Рарен. 26. Претивъ теоріи ороисколлепіх мог<>
отива изъ асеирійслаго пальмоваго цвѣтка РоПеу, ся. і 2ге1ипч Цнгхігиія Лгкге*-Ъег. СХЕ 1808. 17 прим.
В ’) Ріиг. «упір. V. 3, 8.
V •> Мнтг, 117: ѴУіг «’СПІсіі Ьеі йег яіто; іш Ввгире аи Рокеійоп ѵог аПет агі Йіе аіЯ йеп ГГегІіоІіеіі бег Меуагі^ шій Лея івіѢпіор во ЬЬіійде МгетнігаиіІв/іісСеі йепЬе:і ЛпсЬ ьсііеіпі ея пісЫ яие^еісЫоізеп, йа53 ашѣ <1ег Іігііфе ІІаит йе? Розеі()<.ц кепі алйегег аів <1іе Рііій «аг п. 8. «•.
®) См. Іѵ»иегіг<ікг, Киііе и. ДІуіЬеп Агкабіеоа, 38 і тл.; Ч. Кнллск, СіоН. <}сІ. -Лщ. 816 слл.; (ігирре, П. 748. пріш. 4; 1161, прим. 1 (гдѣ ё>яті] авторъ ®ші„,0ЧІІО щреводип. „РісЬіе" вмѣсто „1Ѵсі»8Ііяие“): I ^епег, Вііеіч. Ий’. М. Е. ЧП, 18У8, 340.
Н ,о) 2оедп, Па.чъі гіі. I, ІШ. 123: ІІапнкпаІІ, Апі. п. Е. К. II, 282 слл.; Ж
— 174 —
Аттиса приводится въ іірнчішную связь съ линіей по Арнобію, настрсція Аттиса имѣла мѣсто подъ этимъ деревомъ1). Оттого оно считалось посвященнымъ Кибе.гѣ8). Въ честь Аттиса совершалась въ Римѣ особая религіозная церемонія, въ которой сосна играла важную роль *). Наконецъ, слѣдуетъ упомянуть о томъ обстоятельствѣ, между прочимъ упущенномъ изъ виду МпгРомъ 5 * 7), что кеітт,е) и ріі-еа встрѣчаются въ качествѣ могильныхъ деревьевъ; этимъ (а не легендой о Марсіи)8) объясняется, вѣроятно, эпитетъ лпь; *ргрі у Менандра 9 *).
Изъ остальныхъ хвойныхъ деревьевъ лишь кипарисъ (Сиргездк хеіирегѵігепз Ь.) занималъ видное мѣсто въ миѳахъ и ритуалѣ Греціи ,0). Слово хикаріззо;, несомнѣнно, иноязычнаго происхожденія, на
ѵ. Пан И**ін, 5іий. т. яет. ВО. II, 203; (гіиігі-АПсн, АИв оС Ѵаіег. СаІііІІ., Ели!. І8'Л2, 17 і-дл.; Ѵнгг, 117 сл.; II. ЕеуЛіпд, АІІІ8, яіве МуіЪеп и. яеіп Киіі, віся-ясн 1803, рач-іт, ваир. 147 слл.; Егагвг, Не СоШ. Вси^іі, Е 205 сл.; П. 179, 184 сл. 193 слл. (фольклористическій матеріалъ); его же Абоція, АКів, Оаігі$. Еопсі. 1807, 230 слл.
’) От. шеі. X, 103 си,. 505 сл. и Бсіюі. ай. 1. 1.
“) АгпоЬ. вйѵ. паі. V. 7. (Ігирре 1543 прим. О соспѣ на вещественныхъ оя-мя-іника.ѵъ, посвященныхъ Атгису, ІІ. И ьині, Іпзсг. ІаС. веі. .Ѵ.Ѵ 4143, 4і.'і2, •1153; Н. ИгрИіпд, цит. соч. 82 сл., 83 сл.
э) Алііі. Раі. VI, 173; VII, 223; Ѵег^. Ааі. IX, 85 к йегт. а-І I, I.; Іпіег] . Йегг. Леи. IX, 116; ХпюЬ. Ѵг Іб; 21: Рйаейг. ГаЬ. Ш, 17, Май .ХШ, 25; Йі,. Асіі. II, 345. Сіаікі. 18 (Еиігор. I) 279; 33 (іарі. Стоя. I), 203.
*) См. Л 'ЧапріагіІІ, Воли. Йіааінѵегтгак. 11ГЛ 370 слл., 11. МапіЛаг'ІІ, Апі. \Ѵ. и. V. К- 291 слл.; его -ке Вашпк. 572 слл.; Н. Нерііііід, цит. соч. 147 езл^ (і. Н’млоіси, ПеІ. и. Киіл. й. Нот. І9І22 э *, 321: Егагег, Аііія, Айоніз, Озігк, 229; (Ичірі'р, іЗДи
"1 Срв. Нип, 110—122.
ь) ІГіжісгмапи, МуІІищг. 194, 7.
7) 511. ІиЪ Е 81.
Й) Какъ полагаетъ ІЛ'іт, 116.
й) Хісанйг. АІехірЪагпі. ЗоО.
,0) ЕйиЯЛсг, гл. XXXIX; ІІигг, 122; К ІицагЛ. КесЬеггІіеэ міг Ь- сиііс л сургез ругаптіа] сііех Іев ртіріеа сіѵііінёк <іс Гапііуиііб. Ѵсчі. Іпяі. Егапсе. Аса<<-Ьііір. Веіірк-Іліігс», XX, 2, 1854; Ойі: у РаиІу-іѴі'<яои>а, IV. 1909 слл. (аь сальной зависимости отъ Ьц/агі'а и его „піігаее «ітеиіаі11), Нгііп-.'ісЛгв(Іе>а, 286 слл • Ъ. (Ъмрагеііі, ЕапйиеіСе ОгЯсЬе, Рігепае 1910, ра?зіш (ср. Огирре, В. ріі. Л.
\\\ІІ, 1912, 105 сл.). О роли ншіарлсо въ семитическихъ религіяхъ см. также ©»'• яаиіі, КоІе$ ііе шуіІюЕ вугіеііпе. Ііеѵ. иіс/і<оІ. IV, 1904, 236 слл.; Е. Імп<1ді':(і<. РПаіівопи. іп 4. А Г. Неі., 31, 5Н сл.; о кииари‘1. №• фольклорѣ славянскихъ народовъ—ІІ іиевъ, І'борп. за иар. у нот»., IX, 109 слл.: Ае»»«л<оков», 86.
— 175 —
что указываетъ самый суффиксъ -иа- ’). Была попытки возводить это слово къ евр. рейгіі, боіег (названіе дерева, изъ котораго сдѣланъ былъ Ноевъ ковчегъ) * I * 3 *); во эта этимологія представляется сомнительною въ виду того, что упомянутое еврейское слово—ѵѵк реѵоѵ я). Родомъ съ Востока, кипарисъ рано, еще въ догомеровскую эпоху *), проникъ изъ семитическаго культурнаго круга въ собственную Грецію и сталъ разводиться здѣсь, какъ декоративное дерево, особенно на кладбищахъ, служа выразительнымъ символомъ скорби: и дѣйствительно, его темная зелень, его печальный, но величественный видъ невольно наводили человѣка на мысль о смерти и способствовали сближенію этого дерева въ народномъ представленіи съ хто-иическими божествами: ЕИі васга еѣ ісіео ЕіпеЬгі кірпо ай йотой ро-эііа—говоритъ Плиній объ этомъ деревѣ 5). Надпись на золотой дос-чечвѣ ІП в. до Р. Хр. гласитъ:
Еорт^аа; 2’ ’ А іодо здршѵ ак’ аріэтері хрт;ѵт;ѵ, —ар’ 5’ аот^і Хгох»;ѵ ЗФГфайаѵ хокаріззоѵ ®).
Но словамъ Павеанія, гробница Ллкмэона, сына Імфіарая, въ Псо-фидѣ (Аркадія) не отличается ни величиною сооруженія, ни какими-либо украшеніями. Но вокругъ могилы растутъ кипарисы, достигшіе такой вышины, что своею тѣнью они прикрываютъ даже расположенную около Псофиіы гору. Ихъ мѣстные жители не хотятъ срубать, считая посвященными Алкмэову и называя ихъ „дѣвушками" ’).
[ '} Р. КгеІяіЛшег. ЕіпІ. 405 слл.; Еіі. Меуег, СсвсЬ. без А11. Р, 2, 683 сл.
) Увм-Лгпоіі, цит. съ, 109; 8скга<Іст, 1іеа11ехч 493; РгеПшііз*, 251.
I э) Быт. VI, 1-1. Срв. Ъему, Уепііг. Ггегшіѵ., 33. По .Вйізася’у, 535—ешріпаі А ІШё Іаи^иг іиёйііегі.
к •) &ЛгмІеГ' ІЬ.; Окк у Раиіу-М'іяі'оині, VII. 771. Капарн ъ росъ на островѣ Калипсо (Ой. V, 64); изъ атего дерева сдѣланы были двери оп дворцѣ Одп. сел (04. ХѴц, 3-10): Гомеръ упомниаегь в о городахъ Ко^зѵзск въ Фокцдѣ (Ц И. Гіій) и Кь-асіга-; въ Элидѣ (іі>. 593).
э) Иш. Іі. п. XVI, 139.
“) КпіЪсІ, I. О. 1. 638, 2.
’) Раиз. ѴШ, 24, 7: ТЁОа-тк вг хей ’АХхиаш» і.ч ЧДо^і'л о ’А^ирлои. гл< й
*° Ёзт« йлт,<іі оЗті р.с-уБ.Эеі ооте іі айго хилзркпоі
’вэахалѵ ё; тгдліііч б^ьзе аѵіригозаі, йвге хзі то Зрат то яр'.г тт; Ѵш'^іоі хатлпиі^то ’вх'ітоіѵ. таѵтас оих ёМХсизіѵ ётѵг.'і'ѵ ілріс той ’А).*;лзі«и'<лі ѵ^иІпѵтта ха^лг/та1 Зе иго ТщѴ гасЯімоі. Е. Сигііив, Реіороппе^ое, I, 400 и Ѵигг, 125 видятъ
ЗЙсь около-.одъ старинной х<'гецды о превращииіи, п (ітціре. 783 аляніе вѣры
накфы деравычіь. Вііхід н ВІГштсг въ своемъ комментаріи въ зтоиу мѣсту іЛВсавія (стр. 194 сл.) сопоставляютъ въ зтпмъ і-водѣтвлы^вомъ слова Зсхила
— 176 -
Наоборотъ, въ предати о точеряхъ Эіеокза, упавшихъ, во время пляски въ честь Дсмстры и Коры, въ колодецъ, но превращенныхъ Геей въ кипарисы, самыя дѣвушки получаютъ назввиіс х>кзхрикюі Основной характеръ этого дерева траура сказывается и въ обычной версіи легендъ о Кипарисѣ, сынѣ Тслефа, умершемъ отъ тески по любимомъ оленѣ и превращенномъ Аполлономъ въ кипариса.2). Хто-ничсское значеніе этого дерева обнаруживается, далѣе, въ аттическомъ обычаѣ украшать кипарисовыми вѣтками домъ, въ которомъ находился покойникъ а). По, съ другой стороны, кппарпсъ стоялъ па Востокѣ въ интимной саязи съ цикломъ малоазшекихъ богинь земледѣлія и плодородія и служило символомъ жизненной силы, И300ІЦІЯ и производительности: оиъ игралъ извѣстную роль въ культахъ Кп-белы *), Реи с), Артемиды Эфесской а). Въ самоя Греціи святилища Артемиды зачастую были окружены кипарисовыми рощами Въ Спартѣ Артемида косила прозваніе Кіігаріопа * 3 * * 6 * 8 9). Храмъ Афродиты Мглаі/і- также находился посри (И кипарисовой рощи ®). Кромѣ того, интересующее насъ здѣсь дерево имѣло какое-те отношеніе къ Аоипѣ;
Рег«, СІЗ: >-',3'^ ’л-г/і'; -і І|^и -т’7(; ай» и Еврипида Н<1. 1: Лечи ао»*_
’) біеоргча. VI. 4; 8. Ьоі. II. V. 51: Сіаші. йі- гаріо Ргоя. II. 108; срв. Тііес .. XVI, Ій-1 (<-. П'іІиіноігіи-'ЧйІІпиІогІГ, С611. веі. Ха<Лг.. 1891, 191 прим. 1).
РгоЪ. Ѵш-д. Оеогр. II, 81; 5егт. Ѵегр. Ава. ІП, 680; Іліегроі. 8егѵ. Ѵедг. Аг-в. ПІ, 61; Оѵі.І. піеі. X. 121 ли.; Хопп. О. XI, 36-1. Слаеввекш прсдапія превращеніи человѣка -въ кппарпсъ у Няѵсва, Сборн. IX, 4II.
3) Іпіегроі 8егѵ. Ѵвгр. Аеп. ІП, 680. Обь обычаѣ обсажевять могилы гпиэріі-самн въ Греціи см. ВпНыЛег, 276 слл. 282 слл. 291 слл., Е. Ситііііз, 2пг СезсЬ. «Іго \ѴеріЬаие> 1м іЬ о Сгіее1)>п, 51; Е. ілцаг(1 293 слл.; ЗІнгг, І2-і; О. Иос!:. 1<>-у славянъ—Йлнеуі, Сбирк. IX. 410. О кипарисѣ у входа въ подземное царстиа-Реігоп ІіеІІ. сіг. (=5аі. 120), 75: срв. 8еи. ТЬуеэ*. 654.
*) ГгоЬ. Ѵсгр. Сеоі'р. П. 8-1.
Ѣ Ыоі V, 60.
6} ЙігаЬ. XIV, I. 20 р. 639; РІіц. Іі. в. X VI. 215. Объ стппшсяіп нипарнс > въ Апартѣ Вааізі см. II’ е. Л’ішАя-чи, 8іпй. $еш. ВО. II. 186 сд. 196.
’• Напр., на гирѣ Диконѣ, гдѣ ночиталасъ Артемида ’ЬЬВіа (Раня. п. 21, .‘і|. В’“ Яаіі»іп (Фоввда—Раи$. X. 38, 9), въ Фигалиі. гдѣ почиталась Еврипома, отыке - -вляемал населеніемъ съ Хртемадой (Ранъ VIII- II, 4). Объ оіпошеніп импарпей іл-Артемидѣ срв. Оіск, 19°!.
в) ТяіІюоГ-ЕОппгг апй К С<гг<1гиг. Хивоі-чв Соштепі. ов Раиз., габд. К. ' р. 55. НІ5І. пиши). 364.
9) Раи*. П, 2. 4 Объ отношеніи кяпврнса къ Аф|ЮдитЬ га. Ег/апІ. ПО <. Ы 061, 1922
она, даже назывались Кхяилкмія въ Асоиѣ (Лаконія) *) и въ Кпварпс- сіяхъ (Меесеиія) Высказанная 0і.і8ь-аік1 догадка, что эго дерево
йдіѢ.іо на своей семитической родпнѣ звѣздное значеніе а), ітредіт.ь-вллстся мпѣ наловѣроягною; во всякомъ случаѣ, въ Греціи кипарисъ дяшь изрѣдка приводится въ связь съ солнечными богами в героями, какъ Аполлонъ в), Беллерофонть Б) и др. Слѣдуетъ упомянуть, наконецъ, о темъ, что кипарисъ имѣлъ въ Греціи нѣкоторое отношеніе К'[, культамъ Гермеса в) и Асклепія ’), быть можетъ, вслѣдствіе хто-вическаго характера названныхъ божествъ в).
к ’) Раич. Ш, 22, У.- ’АНтр.г; і^ѵп -гаѵ іч тц а/лаглілі Ки-яозгаі ё-ахгхрѵ. Сра. 5іерЬ. Вук. 393, 2 в Л. И. & ѴП, 1886, 67 (монета Септимія Севера: Апина іер-житъ въ -тіііой рукѣ кипарисовую вѣтвь).
ж) Райя. IV, 36. 7. Л Ѵ«гг, 123 с*. предполагаете, «по Авила была
пиг <1іе кгіесЪівсІіг Леиіші" 4ег ЬеѵаНиеѣеп ьетйксііеп НіітиеЫпш... йіе воиз! деѵбЬпІіеІі аіз Аріігоііііе оэиглз §еіа»зі «иг<1е“. 8. ІѴі/Іі, Ьак. К. 59, возводить втоть культъ въ мивійпаыъ. Однако, обѣ зте гяоотсяы пе могутъ считаться убѣдп-теіьпымя- такъ, !17<!е въ доказательство своего положенія о томъ, что кпоорнсь играхъ извѣсти ую роль у мипійцевъ, <ьы«астья лишь на одно предаше—о Клпярпсѣ, сынѣ йіиніа (Всігоі. И. II, 519 ВІ.А и др.).
3) Ііітнаті. ХіЛев бе шуіііоі. вугіепсе. Вег. олЛ. IV. 1901, 236 см.
*) Раиз. IV, 33, 4; Рігікплс. ѵ. ЛроІІ. 1. 16. Срв. косскіи декретъ IV г. до Р. Хр • 4кш; Ьехг-Лазт^ии тй таі 'І-Мяек т-л> Кькяріззн* (. ІгхЛ. Аіі-. 1905, 11). О .тюбвмцѣ Аполлона, Бшіарш Г см. выше. Иная версія—о бѣгствѣ дшрши еъ горѣ Кассіовѣ въ Сиріи—Ілкегроі 5игѵ. Аеи. Ш. 680. Срв. еще о криг-ейамъ культѣ Кипариса Ві піигуне, /Іиіі. сагг. Іге/І. ХХШ, 1899, 635.
б) Райя. П, 2, 4. ЛІінѵ. 123 относить сюда и -Зевса ІІемейскаго (Гаіь. И, 15, I); сра, одпак», ІГ»</е, цит. соч. 59 нр. 2.
1 ’) Гаиэ. IV, 33, -1. Начади нздааиоіі ІЛ-иагфне'мъ, Виіі. согг. ІіеІІ. XXIV, 1900,
24! си, критской ппдіЯ'св гтасить- I . . •[«<>*] . I . »)лг . . | -ліиъашгл 1 . . «/ач [ зі, аурирізо'захойзѵіг и т. д. ІІспшіуііС усматриваетъ въ иосдѣдавхт. словахъ вобоч иую форму къ имени Аиодлонсва люиимца Іісшариса. І/гидииіія,
Виіі. >ат. ІіеІС 1900, 524 слл. читаетъ ату надпись слѣд. оброзоль: [ Е|ри[ѵ | II] оІьтЕтр-іх.ѵ] | К.утрк Х4Ѵ’І I | ХЛ Кгатру КЛліѵж, | злрмѵ» а-уализ в т. д. Еаоборить^ ЩНсг гоя (іагігіндеп, Испііея, XXXI1. 1901, 452 соединяетъ оба слова вмѣстѣ* К-дааы-зн видать тутъ обращеніе кі. ..ивившемуея въ квпиріісѣ-'. Одпаио, 8'яуЛ. У«іиАнЛ<І». В»Л. согг. ІіеІІ. ХХПІ. 1903, 291 ілл. утьірждаегь, "ОО ь надписи ясно читается: Кд^тр’.згтз:. Онъ отиосиі ь эти "ііштогы къ Пану. Объ Ияошецід кипариса къ Гермесу срв. еще 1я/лгг!, 108, Оіік, 1921 сл.
’) Гана. II, 11. 6 (роща подлѣ Спкіоиа); Г=-Нірросг. ср. 11 а-1 Аѣдег. III р. <78 Кніо; (о. Косъ), О праздничны* ь ироцеосіихт, тфебовь въ кипарисовую рощѵ Аскле-10,1 ііа Косѣ см. Раіоіі. аий Нй.ке, Іпяс-г. <Г Кое, ОхГ. 1891, 43: I. ііе.. РгиЧ. Еаяі ®-сгі (Ге^се О'гэсіогиіп ааегае Г1 6; 1)іИі ііЪі.гдрг. ЬуІІ. івзег. (гг.2 619 I. 10 г]і» *аг"‘ фз-г,. і . Й0: ё-ф» Дзі.в.ѵ ѵ.х- [ і; К]-<таѵті.ч и жи. др. Въ Ортомеиѣ Асклепій
Изъ остальныхъ хвойныхъ растеній я упомяну лишь о ліожмееьель-нмкіь (хв8р&і),—вѣроятно, Лопірегіі8 ехсеЫ ВіеЬ. и разновидности его Л. гсііуіоіа *). Но словамъ Павсанія, въ Орхомепѣ (Аркадія) передъ городомъ, въ дуплѣ большого можжевеіоника, стоять идолъ (^бзѵьѵ) Артемиды, которую жители называютъ КЕѵ,еіті; а). Правда, ЛѴегпіске думаетъ, что эта эпиклеза обязана своимъ происхожденіемъ какому-нибудь топографическому названію, напр., имени древняго карійскаго города Кеоргяі, и воситъ поэтому, вторичный характеръ ®). Но мы увидимъ въ слѣдующей главѣ, что почитаніе старинныхъ изобрааіснііі божества, находящихся внутри дерева или среди его вѣтвей, является одною изъ обычныхъ фориъ культа растеній •).
2. Травянистыя растенія.
Кромѣ деревьевъ и деревянистыхъ породъ, зъ і реческой народной религіи играли роль, отчасти, и остальные представители расгвті .ъ-наго царства; злаки, овощныя растенія и многочисленные цвѣты и полевыя травы. Но о культѣ ихъ въ томъ смыслѣ, въ какомъ мы понимаемъ поклоненіе деревьямъ и кустарникамъ, не можетъ быть рѣчи. Травянистыя растенія занимаютъ видное мѣсто въ народнг и мсдицтгѣ и магіи 3), или играютъ извѣстную роль въ хтоническочъ ритуалѣ, какь, напр., золотоголовникъ (азайем;;) “), мальва (ряі.іут.' ”,
иоснхь апвклезу Кисзыізс;. С. I. С. 8. I 3205 с-іХшѵ то: Киггаршаас Срв. монету Шіт^-Ыта п О. Кіікг, IX. 2 р. 54.
в) С) жговнчсевомъ характерѣ Гермеса см. (ігирре, 1320 слл.; Еііге#, Нслісв иші йіе ТіЛеи, СЬгі$Сіапіа 1908; Аеилелгя ТѴМіег, Сг. СиКег]. 73-1; Воініс, Рвусііе
1а. 142; Сгирре 1445.
’1 ЛІигг, 127 слл., Пі.нъкѵ<тии, I. 59, «шрх «иіораоильци всрслодд— за соврм<-иііые языка словомъ „кедръ** 1 * 3 4 * 6; тамъ у ііе Уіачг’л, Ѳ. Г. ЗІиѵр'нка и д>.: пра-ольно у (Ігнрре: я\\аіііІіоІ(іега. Объ атяхологін см. Гхиу, 8еш. Ргеіпгіѵ. 35; Іяііен, Іічі. ГогесЪ. XVIII, 191; ЯЛгайсг, Коаііех. 926; Впіяасд, 426; Вігі"1^-Еі ѢѴЪ. 407.
“) Рана. ѴШ. 13, 2: тра; 5с 75 сіХгі іит ётаѵ ’А™»и5ол- йуитхі 5і ёѵ -<і5ру р-с^яХтр май -г^ѵ бѵсрх'Лоя* алз 'г*р'-л КеірЕз-тс*. Срв. Іиииепсаііг, 1э».
3) П'еписке у Гииіу-П'йяаил, В, 1388.
4) Пока сошлось на екптанвое выше, въ отдѣлѣ о клитаиѣ и аи Саііші. Іі. Ш. 239: Бюн. Рсг. 821'- гр^иио ёЛ ѵігііці. Незіоіі. ар. ^сіюѣ 8<>рІі. ТгаеЬ. 1169 (Гг. о4 бііІІІ.у. сѵ гиОигѵІ
а) ЪІтг. 204 слл., О. Кгорічвсііек, 1)е підиіеіогиш ар. ппі. иди, 2о сл., 4.'»
60 слл., Срв. выше, въ отдѣлѣ объ амулетахъ и талисманахъ.
6) Мпгг. 2-10 слл.
’) Ѵигг. 213: срл. О. Кгііег, Вегі. ріиіоі. П7>сІіепксЛг„ \П. 1892, 563 сл.
— 179 —
дилін іхрі'лѵ, Аеіриіѵ) •), шафранъ (хромо;) ’), гіацинтъ (оахіѵііо;) 3), фіалка (іоѵ) •), Лобъ (хйяро;) Б), или же, наконецъ, находятъ себѣ Т примѣненіе въ аргарномъ ритуалѣ, какъ, вапр., злаки: пшеница («про;), ячмень (кріѴѵ,, крі), оркппгь и полба (^еіа, оХора), просо (хіу/ро;, ІЛиро:, ра/лѵч) и др. ‘)-
На этомъ я позволю себѣ закончить обзоръ важнѣйшихъ растеній, игравшихъ роль въ греческой религіи; попытаемся теперь сдѣлать нѣсколько выводовъ изъ того, чтй было изложено выше.
| 1°. Всѣ растенія, занимающія болѣе или менѣе выдающееся мѣсто въ греческой народной религіи, принадлежатъ, въ противоположность въ мнѣнію Нсііп’а, Мыта и др., къ числу туземныхъ породъ Греціи или, по крайней мѣрѣ, были занесены сюда еще въ доисторическую эпоху.
2°. Культъ растеній развился на почвѣ анимизма, т. е. вѣры въ «ущеетвованіе многочисленныхъ духовъ, населяющихъ всю природу; въ соотвѣтствіи с-ъ этимъ растеніе либо представляется обителью души умершаго ’) и пріобрѣтаетъ тогда хтоничегкое значеніе, (тополь, нва,
') Мнгг, 251 слл. Сри. ч лиліи еще Л. В. Соок, СІ. Кеѵ., XVII, -109 сл., Сгируе. 6г. Ы. и. К6. 1123, прим. 3, Г. ««« Ееатеи, АГінопо-д/пв, X 8.. XXXI, 1903, 115.
“ * *) 1/лт, 253 слл.
в) Мі'гг, 256 слл.; его то ЛосЪ еш ХѴвгІ ОЬ. 8. жглп>№;, Рговг. ІппаЬг. 188». 48 слл.: Віг'ііѵооіі, Аіііеиаекш. 1001, X: 3855, 351).
*) Зіигг, 259 слл., 4. Іі. Сиик, ІовІерЬаііок. ?. Л. >'. XX, 1900, 1 слл.; по мнѣнію Л. Вгеі?7’я, Вііаи. Гог*сЬнпрея 8еч Аіехаіміеггиііі-.ч 1903,38. Ѵѵ і>еофраста= МаШпоІ я иі сада.
я) СЛг. .4. ХобссІ', АрІаорЪ. 252 си. Ѵигг, 165 слл.; О. Сгаяіня. ВЛеія, Л/их. XXXIX, 1884 164 сва; С. Іібік. Бе зсіщтаіія віѵе вушЪоІі* 1*уІіі»догісів. 1894, 25; СІ. ІПискІгг, 0і>- ЪаЬуІоп. Кпііиг іп ііігсг ЕсгіеЬшір гиг ііпзгіреп, 42; 2?. НоііИе, ГьуГ, г, 19о74. И, 164. 1. ра-ьіш, Е. Начі/сі, ЛгсЛаоІ. Ліігіі. XV, II слл.; Впяскгг, ЕрЬіаІіе . АІЖ. ЬѵсЗѵ>. Се$., р1йІ.-1ы*1. СІ.. XX, 1900 Л, 27 сл.; Вісіі. ЮіляеЯ, Пав РгйЫіи^.'Гсч) йег Іизеі МаВа, Іри. 1902. 31 і.ил Ь. і. ИсЬгііііег. Муяісг. и. Мітца ііц Йі^ѵеОа, Ірг. 1908, 116, 29(1; его же Впз БоІіпсдѵегЪоі Ь. І’угЬя^огаз и. ™ Ѵе<1а. ГГ. X. К<1. V. XV, 187 слл; Н Ы/'д. Хскиііг, 11а* Ѵегікіі ііе* Воішішеяяепв <1сп Руіііа^огеегп. У/етпои, 1909. 93 слл.
*1 Ѵчгг. 151 слл. О ]ши хлГбпьвсь злаковъ въ народномъ суевѣрія вавказсвихь лехевъ см. Сб. мпт. IX. 2, 107; ХПІ, 2. 146; ХѴШ 3. 421. Хія славянъ—ЛіЬиіка, Ноиі. 301 сід. Срн. еооткізспіу-юпйя мѣега цатнровапиыдъ ранѣе общлх?. сочиненій Поор«а. Вгпггт’а, 6. В? V. 1—2( 8|ініі5 оі іііе Сото аші оі ГЬе ХѴі|<1, I оікі. 1912 и др. То обспиггелы.пю, что на иірн растеній лишь дерявья •ЧРуааюіся рі-липозяымъ культомъ и вообще і=ваіімнюг> первое мѣсто нъ мивонога-Ческой апперцепціи, ТГщиІІ обі.ік'няі'п. ассоціаціей деренп сі. >к-ловѣчесі:п»г оора-®°»ь (оііт. соч. 83)
*) О сЬронанін. пи которому человѣческая душа переі елиетиі въ то илп иио<-
12*
— 180 —
кліімъ, ольха, оливковое дерево, бобы и т. д.); либо считается убѣжищемъ оплодотворяющей демонической силы и тогда становится символомъ брака и природной производительности (прутнякъ, яблоня смоковница и ми. др.); либо, наконецъ, получаетъ, въ качествѣ сѣдалища благо іѣтельвыхъ духовъ, катартическое значеніе и посвящается впослѣдствіи свѣтлымъ небеснымъ божествамъ (дубъ лавръ,*платанъ). Иногда эротическій характеръ растенія соединяется въ народной сѣрѣ съ хтонпческоп символикой, поводимому, въ связи съ идеею сяа и пробужденія природы (миртовый кустъ, роза, гранатъ, кипарисъ).
3°. Вслѣдствіе вѣры въ демоническій характеръ болѣзни и сглаза *), группа растеній рано находитъ себѣ примѣненіе въ народной меднцпвѣ и магіи.
4°. На доступной намъ стадіи развитія культъ растеній имѣетъ всегда ту форму, которая выражепа, между прочимъ, въ сльвахь Снлія Италика: агЬог питен Ііаіюі соііішгріе ІервпШміб агіз а); то-есть духовное существо здѣсь тѣсно связано съ деревомъ. Такова греческая гамадріада, живущая и погибающая вмѣстѣ съ растопіемь, служащимъ вя оболочкой. Дальнѣйшимъ шагомъ въ религіочюм эволюціи является представленіе о томъ, что духъ дерева можетъ покинуть свою обитель и переселиться въ другое дерево а«: такъ возникаетъ вѣрованіе въ духовъ, свободно живущихъ въ чащѣ ль-каковы, напр., греч. дріады, лат. фаввъ и сильван-ь и др. Съ пере-
растете, см. А КиЬегИгіп. ѴсгтівсІіЪ- ХиГв. г. ІШегаСигд. и. Аѵ?іЬаік. 31—ві (срп. Я. Кйіііег, ТѴечл. Мі. I, 1851, 179—483); Л. Ѳгіиии, Ксішеппат. аи» ІЙшпеи К1 ЙсЪт. II, 366; 31апн!ічг<ІІ. Алі. IV. и. Е. К. 20 слл.; Лбііпкег, Ваигак. 272 ілц И7Нч»», Неі ниішіБше Ьу сіе тоікеп ѵиь <1еп ІінІівсЬеп ѴгсЬірвІ, 75 см^ А7- ялііі.
ЫІІ. 1891, 735. И'.ииЙ. П, 80 ЛѵЛ. Ь сЛл.. 1С. V. Лцкг. ѴоІЬі^З Воіаіик, 63: А. Егѵтп, Ае$. НсІ. 1909% ЮЗ, 116; ТГ. На Айош< и. Еепіиі Ьра. 1»и, 434.
х) См. объ этомъ Нірр-сг. 1 583 К.; Йе тогЬо эдсг« I. р. 324; АгеОіепб Сарра-1. сіе шогЪо сіігое. I, 4; Ьпій. ». лрі ѵіз%-. Гі. М, в. т. «тотэр.гоѵ, ОгсЬав. ь}іі-ѴШ, 2, Аіі. Апйі. ІіЬг. имчі I р. іо-і. Срв. Отѵрре, 886 емц Н'сіхЛ, 386 ЛітсЛст, ЕрЬіаІіев, есае раіИо1о(;ізск-ш)11іоІо^і8еЬе АЬЬанйІиіі^ ііЬег йіе Аіріга-. и. Ѵірііассіопе йеь кіавв. НіеПиша. АЫі. (іпсі,-. Оеа. •!. ТГ««. ХА, »Я < ; К. ОеГіх. іиЬ. АП. ргаеѣ ІА 1; На/. Каг^іен. Ь/ееткці и/ /-»<
I еіеімі.ар -Лосссіе/ен* /'йгЛаиЛоірлг. НЮ7, 77 слл.
*) Ъіѣ Ііаі. III, 691; срв. Оѵій. атог. III. I, 2, 13, 8; Гаві. Ш, 296; РІсч. и. XII. 2.
3) Срв Егаге.г. Со1<1. Р, 180: Вці ассогДищ іо ішоііісг апй по <1-Іаіег тіит іЬе Ігее іа ьоі (]іе Ъо>1у. Ьиі тегеіу іЬе вЬобс оГ іЪе зріпі, жіп<Ь -• Ч“іі іісе ііуигыі ігие ан пыі чосі а сіііярійаіе'1 косье.
— 181 —
___I у.юм'ь духовъ п демоновъ въ боговъ, растенія превращаются въ аггрвбуты того или иного божества п считаются только посвященными и лишь нѣкоторые эпитеты и эпнклезы боговъ, миѳы о превращеніяхъ и старинные обряды свидѣтельствуютъ о томъ, что нѣкогда растеніе составляло излюбленное жилище божества, а еще ранѣе—и само представлялось богомъ.
Глава VI.
Основныя формы культа растеній въ античной Греціи.
Священныя деревья окружались въ Греціи, въ древнѣйшую эпоху,
сложнымъ и вполнѣ организованнымъ культомъ, многочисленныя формы котораго сохранились, какъ мы уже знаемъ, въ видѣ переживаній вплоть до позднѣйшихъ времени. Къ числу такихъ религіозныхъ обрядовъ, связанныхъ съ отдаленнымъ прошлымъ, от-I носятся, напр., возліяніе, возложеніе на дерево вѣнковъ, священныхъ повязокъ и т. п. предметовъ, совершеніе жертвоприношеній и
мн. др. Памъ предстоитъ теперь познакомиться съ этими актами культа нѣсколько ближе и детальнѣе. Предметы критско-микенской культуры часто изображаютъ адорацію дерева; это простѣйшій ри-
туальный актъ, выражающійся въ знакахъ внѣшняго почитанія объекта. Такъ на золотомъ перстнѣ изъ Кіюсса *) мы видимъ парящее передъ священнымъ деревомъ изображеніе духа или демона и
женщину, поднявшую руки ко лбу, какъ бы ослѣпленную слишкомъ яркимъ свѣтомъ. Тотъ же жестъ поклоненія представленъ на микенскихъ золотыхъ поратняхъ ’) и т. д. Однимъ изъ нвиболЬе важныхъ Обломковъ былого культа растеній является кансекраиія дерева, т. е.
^Торжественный ритуалъ, въ результатѣ котораго божественная сила Сообщается данному дереву или кусту посредствомъ опредѣленныхъ Дѣйствій и призыванія того иди иного божества. Къ числу такихъ дѣйствій относятся, главнымъ образомъ, слѣдующія.
| Возліяніе. У Ѳеокрпта спартанскія дѣвушки обѣщаютъ полить посвященный Елепѣ платанъ слоемъ изъ серебрянаго жбапа:
. . .ар-'оріх; с; еХкіах; эуроѵ акеирар
і.а'еигчаг отаЕеоаг^ •ітл эхіераѵ яХатаѵ’.агоѵ * 3).
Н ') і’енпх. Л. И. Я. 1801, 170; Мііані, 81. е МаГ. П. 3; Каю. АІГкгоі. КоіЫ.
Агск. у. ЯТГ. 1904, рис. 24.
*> Етпс, & Н. X. 1С111, 175. 182 сл., 180.
3) ТЬеоег. ХТШ, 45 сл. I ра. КічЬеІ, Негтек. ХХѴП, 1892. 255 сл.
— 182 —
Украшеніе- Персеи спнками, повязками, священными изображеніями и т. д. ’). Въ упомянутомъ ужо выше ѳеокритовомъ зпиталаміп Елены хоръ спартанскихъ дѣвушекъ обѣщаетъ возложить но священное дерево вѣнки изъ лотоса:
~рэтаі то', стёоаѵоѵ >.штш уау-ѵ- аоздреѵоіо кХёхяоаі вхіграга хзтяІЦаореѵ ё; клатаѵіатьѵ * *).
Деревья, въ которыя превращены были Филемонъ и Бавкида, убираются вѣнками 3). Стволъ священнаго дуба Деметры, на который поднялъ топоръ Эрисихѳонъ, по Овидію, обвитъ былъ шерстяными лентами и украшенъ вотивиыми табличками:
8іаЬаі іп Ііія іпдепв аппояо гоЬого 9иегси8 ппа потна, ѵійае іпсіііат шеіпогезфіе ІаЬеІІае уміафіе сіі^еЬапі, ѵоіі аг^ншепіа роіепіія *).
О красныхъ и бѣлыхъ тэиіяхъ упоминаетъ и Стацій: аЪ агЬоге сааіа песіепі ригрнгеа.5 ійѵео «Ивсгішіію ѵіМая Б). Періодическое убираніе священнаго оливковаго дерева въ Аоинахъ вѣнками явствуетъ изъ одного фрагмента Евршінда:
ой? 7лт’ ёі.аас до>эгя; те уоруоѵо;
тр'’яіѵаѵ орВт(ѵ зтаааѵ гѵ гоіеш; ЗаОроі;
Е-іро/.ъо; ооВЁ Нра; аѵяатв’^гі лгю;
зтгиаѵслсі, Па/.ла; о’ ойааиой тір.Т'агтяі ).
Додонскій дубъ и дельфійскій треножникъ украшены были тзніямн1). Священные «рай’), дерево Аттиса®) убирались цвѣтами и т. д. О. Кегп предполагаетъ даже существованіе священныхъ деревьевъ въ извѣстной гомеровской сценѣ -жертвоприношенія Эгисоа, выступающаго съ посвятительными дарами*0). Какою популярностью пользовались
') Сра. въ общемъ ВбНіскег, и. ГѴ. VI, VII; ОѵегЬесІс, 185. слл., 138 слл
«) ТЬеосг. ХѴШ. 43 сл.
я) Опй. юе». ѴШ. 724.
*) ОѵШ. шеі. ѴШ, 742 слі.
®) 8іаІ. ІЪеЬ. II. 737 сл.
•>) Еиг. йг. ЗВО. 46 Л’ішсй.
’) РІйІовіг. іш. П. 33.
°) АіЬеп. XV, 684 а. <• т^хоі см. твиерь ІИ. ВпгІІі,Моріа аг,хо;. 'АНг(ѵ« \ДЛ> 1905, 166—178.
®) Сігкррг, 1530. пр. 6.
т) О. Кеш у РаиІ^-ІГітеоіга, Ш. 159.
— 183 —
консекрацін деревьевъ въ массЬ народа, показываютъ
писателей *). Эти литературныя данныя
себѣ подтвержденіе и въ многочисленныхъ памятникахъ
античнаго искусства.
Такъ,
напр., на южно-италійской
вазѣ, обычно
приписываемой Астею, позади изображенія Аполлона высится священное лавровое дерево; вѣтви его перевиты пестрыми лентами, концы воторыхъ развѣваются въ воздухѣ 2). Священное растеніе, убранное шерстяными повязками (агЁр[і«ха, тиѵіда) в т. под. предметами, встрѣчается зачастую въ вазовой2) и стѣнной живописи"), на рельефахъ5).
монетахъ®) а т. д. Коти допускаетъ даже, что около тысячи вотпв-ныхъ глиняныхъ табличекъ, найденныхъ въ Пёѵтг зхои^іі, недалеко
отъ Акрокоринѳа, предназначались для подвѣшиванія къ вѣтвямъ священныхъ деревьевъ въ рощѣ Поспдона ’). Въ числѣ сакральныхъ объектовъ, украшающихъ дерево, фигурируютъ нерѣдко аттрибуты, маски и изображенія того или иного божества®), а въ дробнѣйшія эпохи, быть можетъ, животныя и люди®). Правда, Ксгп ”), Носѣ ") и др. отрицаютъ фактъ убранства п освященія дерева культовыми символами (флейта, свирѣль, кастаньеты) “), н Кеш видитъ въ нихъ
’) АтноЬ. айѵ паі I. 39: У, 16. 21; ТІісорІіР. ептгп. іп 8. Зоя. IV. р. 616 срв. Ариі. Ь'ІогіД. 1 и мн. друг.
") МіІІін-Всіпаек. РеівС. йе ѵвье^ аиі. II. табл. 68 р. ВО слл.; ірв. Ііиіі. еагг. кеіі IX, 189$, 103, 6 фиг. 7 = Неугіппапи, Рагіз. Лпѣіѣеп 57 сл.. 60, Б. В. Фпр-жг«хопслгй, цит. соч. 497, фиг. 44. Примѣровъ -чтилъ моігно привести множество.
*) Си., напр. Л«Л. 7іу. 1883, табл. 11; .Г. В. 8. IX, ]88з, табл. I и мп. др.
• | ®) См. напр. Агск 7ід. 1813, табл. V, 2 = ІМііекег, рис. 1; Вочі. ѴіП.
1890, 265; Ліагіка. Ь'агі Еігіыріс, 136.
I “) Іл-Ва*, Ѵоуа^е агсйёоС (Не<і«чЛ}, табл. 98 Ыя; срв. Ргои, АЛеп. ЗЫі. 1902, 266, Сй’іігг/, Аиі. Віііі». тмй.і. 82, ПЛіц, Ейіиег’, 1141 — 1144, 1146 — 1148 и др
®) См. Кія'сг П § 175 сл,-, гра. въ общемъ сапаЬтігвуіпщіе примѣры у г’а. рис. 1 слл., ѴсегЬеск'я, 13». Е &ідІіо, ЛтЬігез аасгае въ Оісі. <Іе» »аі. I, 1, сіе Иіяяг’а, ІІ. и, VI—ѴШ: Л«м№, Сгеск ОНсгііі^а. 50, 282.
I ’) Кеш, ІЬ. 159.
") Наср. БтіісЪіг. рис. 5, 7. 11—13, 16—17, 20, 45, 48; йе Гшег. II. § ІЙ5 сл.
®) См. ниже. О Форбавтѣ, вѣшапшемъ головы убитыхъ югъ людей па вѣтвяхъ Дуба, и о золотомъ рунѣ см. въ отдѣлѣ о дубѣ.
"°) О. К’тп. іЬ. І60.
I ") С. Иоск, цит. соч. 22 сл.
“) Такъ. напр.. па барельефѣ, украипюшеиъ алтарь Квбелы и Лгагеи (7чеда, >И8ігі1. аог. I. табл. XIV. р. 15) изображены падвѣ.иеняыми къ вѣтіямъ сосны ®4>пвга, жо.юкольчикн, корзина, ведро в другія орудіи культа Великой Матери боговъ. Срв. ОітгЬесІ, 135 слл.
— 184 —
лнигь обыкновенные предметы ремесла и забавы. Однако, обвѣшиваніе дерева различными предметами не могло носить въ ю отдаленное время характера простой забавы, но имѣло, несомнѣнно, магическій характеръ, все равно, приписывалъ лп некультурный человѣкъ этому-акту оплодотворяющую или же отвращающую силу *). Вполнѣ правдоподобно также предположеніе Хііяяоп’а * 2 * *), что въ обычаѣ подвѣшиванія къ дереву куколъ, изображеній животныхъ и т. под., какъ и въ миѳахъ объ удавленницахъ Еленѣ ДеѵорТтс, Аріаднѣ, Эригонѣ, Аспалидѣ, Артемидѣ 'А-аууси-ёѵ-г), Харялѣ и ір, а) еохрвиилось воспоминаніе о первобытныхъ человѣческихъ жертвоприношеніяхъ, совершавшихся въ честь священнаго дерева. Аналогичные обычая распространены и у другихъ народовъ •).
Обычай воздвиженія алтарей и совершенія эюертвопргаиянені перечь священными деревьями—опредѣленнѣе всего формулированъ въ словахъ Синія Италика: агіюг пптпеп ІіаЬеІ соІіЬіггріе іерепіііше агія 5 *). Въ античномъ искусствѣ весьма часты изображенія дерева съ стоящимъ вередъ кимъ алтаремъ в). Напрасно Кегп 7) высказываетъ недоумѣніе по поводу того, чтб здѣсь ргіііві алтарь или дерево: многочисленныя ритуальныя сцены въ критско-микенскомъ искусствѣ ясно свидѣтельствуютъ о томи, что воздвиженіе жертвенниковъ была тогда одною взъ обычныхъ формъ почитанія деревьевъ 8). Въ произвед< ніяхъ классическаго искусства мы наблюдаемъ сцены жертвоприношенія М’реву съ жрецами, іеродуломъ, ведущимъ животное на закланіе и а і. ®): на императорскихъ монетахъ Иліопа мы видимъ живую ко
*) Срв. ддя германцевъ Е. ВетяЛег, І'пѣегзпсЬппреп и. (^иеііеп УоЬ. топ Ь ДагреЪпи №. Ргав 1908, 1 см.
2) V. /Ѵ/іь.топ. 6. Г. 234 слл.
3) Г. Віітнііег, РЫМ., ІА 1, 1397, 29=К1. 8сЬг. П, 236,
*} Нѣкоторые примѣры собраны у Д’ТІкяоіі а, 234 прим. 3 в (Ігнррс. 782.
й) 5>і1, Ііа1_ VI. 691.
®) Сл. В«’«/сйег, фиг. 5, 6, 8, ]0. |2, 13 п Др.. бить, можетъ, 22, 34, За, 3«, 41. -13 сл. 46 сл. Въ нѣкоторыхъ изъ этихъ пвображеиій ОгегЪсек, 132 ни находитъ
ни «ожиыяъ видѣть ііоклопевіе дорену. такъ валъ, по его мнѣнію, жертаоприиошепіе
сюжетъ относиться къ спинамъ съ религіозными символами. О. Кегп, 160, опкитггся
вообще скептически къ сущестгованію данной формы культа деревьевъ. ДрѵН-- примѣры у <Іг Ѵіяхег'п. П. 163—172.
’) Тамъ же: Веі беи ІнМІісІіеи Хеи^твисл ѵоііеіібя ѣапп піешапгі епЬсЬеібоп, о!> Йег Аііпг «Йег Йег Ваапі ак Йая Рпиз ^ебасѣі іьі.
п) Срв.. напр.. Ееаня. .У. Н. Я., 1901, 103 фвг. 2: 142 фпг. 2м я др.
І Нппр., ва барельефѣ, изображенномъ у &ідІіо. цит. ст. фвг. 117.
рову. повѣшенную на деревѣ, на которомъ сидитъ жрецъ, готовый вонзить пожъ въ шею животнаго * *).
Олуі/.м’мке священною дерева стѣною или громомъ н уппановленіе инею н шута табу. Вопне высказалъ мнѣніе, согласно которому культъ растеній обязанъ своимъ возникновеніемъ лишь тому обетшггечьству, что то или иное дерево или кустъ случайно росли въ округѣ, посвященной божеству (тгреѵо:), подобно тому какъ животныя, найденныя въ дакой округѣ, считались связанными такъ или иначе съ даннымъ божествомъ 2). Мнѣ кажется, что въ подобныхъ случаяхъ происходитъ скорѣе обратный процессъ: священное дерево сообщаетъ табу всей окрестности я). Оно окружается оградой, небольшимъ капищемъ иди высокимъ зданіемъ, напоминающимъ храмъ, лишенный покрова. Такія аеШсіЕІа или г-асеііа часто изображеются какъ въ критско-микенскомъ, такъ и въ античномъ искусствѣ 4). Они считались януіа, и священныя деревья запрещалось срубать, пересаживать на другое мѣсто и т. под. Насколько строги были въ этомъ отношеніи иногда жреческіе эдикты, видно, напримѣръ, изъ аттической надписи конца [V в. до Р. Хр.. воспрещающей не только рубить деревья въ святилищѣ Аполлона 'ЕріОмго;, но даже выносить оттуда дрова, валежникъ, сухія вѣтви и опавшія листья:
Н 60 і.
’О ЬрЕІк то5 ’АяоХкоѵог то5 ’Ерійаоёоо к[р]оауорейаі илЁр те гао?[ой] | хаі тйѵ 6т]и[о]тшѵ хя’і то5 таи ’Айт^ѵзр] || иѵ рт) хбятеіѵ то іербѵ
[ *> Ср. г. Ргіівс у ГііігррЛІ’о, Тгща и. Іііоп 51-1 слл. п приложенія ЬХЛІ, 68—
8В; ІДІѴ, 85: ДгсЪ. „П., ХѴШ, 1903, 58 см. Другіе примѣры у Задііо, іЪ. фиг. &-1. ііб- г/« Н/в.чзг’а, II. 163 слл; 21 й, 2. Л’йічонз, 235.
я) Воизе, (хтеек Ѵоціѵе (ійогіод*- 40- Срв. противъ ьтогг. мнѣнія В. Кагзіен,
*Р|Т> ет. 1В, првм. 4.
, э> І>. Г’няіпп, Гіпп. Муіііоі. 206. 226; срв. (іаііііг.г, пит. соч. 598, Е. //. Мв;/ег, МугЪ. 4, Сѳгш. 316. Вопросъ о происхожденіи понятій „священный1* и »тжбу“ завелъ бы мепп слишкомъ далеко: ірв. дли германское религіи и. ѲгіенЬег-0‘г. Агкіс. оопіічк ЕіМоуі, XI, 127; Пеппінд, Беиіасіі- Впяепйепкіи.. ВігаезЬ. 1^7 31- Кіеде. Р.-Ті. Веііг. \ХХѴ. 150; для античнаго міра теперь ГС Т)еІе-
8«псіиз. Вгихеііев 1909. О табу ім. теперь Ргву-г, ТаЬоо аий іЬе Регіів ІЬе 8ииІ, 1,. іяц- Ктоіі, І’езЬасЬг. г. ДаМішійегГ. .1. Сніѵ. гиВгеаІаи. І9Ц, ^8 сзл.: 3. Е. Нагпечн, ТЪеіпіб. 1912. 7-5 слл.
1 Срв., ванщ Яадііо. ІЪ. фиг. 439 сл„ 450 (узкая ограда); 445. 451 (широкая ОгРМа, примыкающей кь аппищу); 152 (храиь). См. также, щюмЬ промѣровъ, пріі-^Двнвыхт, у Впііісііег'п, развіпі, и Огегікек’п 13а, еще Л ІГіяяег, II, §§ 177—181,
~Ч, 212, 5 (обширный, яо не пуниѣренный Брвтпчеспя матеріалъ).
— 186 —
тоб ’А-оЛХоі-ио; ргрг [у] ] гргі(ѵ) 5*’}^ хоороѵ улт^е ^роуаѵя рцЕ[г] ] <ро).Ао[^]ока ёх той ігроб' яѵ ог ті; АцоОеі [х]о~щѵ -ргршѵ ѵ. тшѵ я[г|е>-р7]р.Ёѵ(иѵ ёх той [і] | ероо, аѵ ивѵ оойко; гі о Дт([к]6гі;, раатфі>[а] || етаі тгеѵтідхоѵта клтра; хаі гяраошаеі |а| | Ьтоѵ хаі той оеапбтео тойѵъиа о •грей; [т] | <йі ряаі) гі ѵ.аі тёі ^ои/ г хата то »],уііа(р.] | а тг(; хаі той ог(рсъ тшѵ ’АЬ^ѵаішѵ’ | яѵ ог ёХсоОаро; гі, Яоааеі аотоѵ о іерго[:] || игта той от]рарусо тггѵт^коѵта йрауиа>; | хаі яараошзгі тойѵоиа аотои тйі ЗааіХ[еі] | хаі тгІ ^ооігі хата то ’^'ріара тт;; рои[л] | т(; хаі той 2тіро’> той ’А0т,ѵаі(оѵ
Аналогичныя постановленія содержатся въ надписяхъ довольно часто. Такъ, въ обширномъ эдиктѣ о «истеріяхъ, найденномъ въ древней Андаліи (Мессскія), читаемъ, между дрочимъ: Пер: тшѵ хоптбѵтшѵ ёѵ тші іершг р^оес; хоттгтш ёх той ігрой тогой' ) яѵ ог а).ші, о раѵ ооб).о; раат'.уойаЯш ілто тшѵ іершѵ, і, ог ёЛгиікрох оняпзізатш Еаоѵ ха оі ігроі гтахріѵшѵтг о ог гтято/шѵ яуётш |] аотой; ёто той; сгроч; хаі /ярЗаѵётш то т^маи а). Въ другой надписи говорится: ѵор'л; уір іероі; хаі араІ; хаі гэттірлі; аѵшОдѵ йігхгхшлито іѵа рт)8й: ёѵ тйі ігоші той Аіо; то» Аіхтай» рт^тг гѵѵгр.Т|і ;-іт(тг гѵа’>?.оатат^» рт^тг опеірт/ рт,тг зДейф в). Или, еще примѣръ: аі ^ё ті; ха т, ѵёреі т, агргі ? тйѵ ёѵ хаі Інара* -,яі тйѵ огѵоргшѵ ті хогѵг4‘. г, Яряит^і т, край*, т, ял/л ті аіѵт^таі, Ьо иЕо.ізЬшрзѵо; ёуоіхіі^таі Ьо>; да-Аитшѵ хаі Ьот- хя >.арг>, аігео; ііёсеі *). Всѣ эти эпиграфическія данныя подтверждаются лнтери-тѵриыли свидѣтельствами. По словамъ Павсанія, въ Псофидѣ (Аркадія) вокругъ гробницы Алкмэона росли высокіе кипарисы: мѣстные жители не рубятъ ихъ, считвя посвященными герою: тайтя; (тя; хикаріазал) ойх г&ЁХооиѵ гххіятеіѵ іера; той ’хѴЛхраішѵо; ѵои-.-^оѵтг; в). Такъ же точно въ святилищѣ Прянно въ Эпвдіврѣ. по свидѣтельству перпэгета, запрещено было ломаті. или брать домой что-либоа). До насъ дошелъ цѣлый рядъ миѳовъ о томъ, какъ нп-
’) I. С. П 841; ОіІіоіЪсгдег, ЙуПЛ ЗС8; Б. ХіеЪси, Ьевм Йасгае, 1 34 !>• 103 сл. Срв. ТГі?Л«/т. ОаІіггеісЪ. .ЫігаЛ, ѴПІ, 11.
*) Б. ХіеЬеп, І.е/. Багтае, I, 58 р. 172. § 15 (=БіІ(еиЪ. 8у11.я 653).
3) БіИс»Ь. 5у11.® 920. 8п слл.
4) Ѣоііиквп, іпйсг. Сг. 4іа1. веі. 18, 128. Срв. еще Хіеііеіі. цит. соч., 81 э. 3-1'1 сл; 87 р. 251 сл.; 107 р. 288; 153 р. 372. іниигвчный ішстптуті. сущестп• иіэт « у риялияъ срв. латапск. вадиись: Ьопсе Іоисош не ои(і)з ѵіоівіой пе<іие ехѵеЬіі‘> іедие ѳіГегІо чиоі! Іоисі віеі ііефіе ссбііо (=саейііо) н т. д. (Бгипя, р. 241).
*) !‘шія. ѴПІ, 24, 7.
®) І’янз. П, 28, 7.
187 —
рушеніе табу влечетъ за собою страшное наказаніе виновнаго: такая судьба постигта, вапр., Эрисихоопа, срубившаго священный тополь Деметры’), Гнллирротія, сына ІІосидона, нанесшаго оскорбленіе посвященнымъ Аеивѣ оливковымъ деревьямъ иа Акрополѣ (рсріаі ёкзфп) в) и т. д.
Пляска вокругъ священнаго дерева—составляетъ также одну изъ обычныхъ ритуальныхъ формъ, встрѣчающихся у различныхъ народовъ въ связи съ культомъ растительныхъ духовъ э). Такъ, въ Лаконіи культъ Артемиды Кароаті? сопровождался своеобразною пляской дѣвушекъ 4), которыя, повидимому, но гили хороводъ вокругъ священнаго орѣховаго дерева а).
Ритгригмая рубка дерева и дендрофорія. Болѣе или менѣе опредѣленныя свѣдѣнія объ этихъ культовыхъ формахъ сообщаетъ намъ Фирмвкъ Матеряъ: Іп ваегіз РЬгуріІч. цнае таігіз <1епт (Іісшй. разсказываетъ онъ, рег апімю 8Іп§о1оь агЬог ріпеа саесіііііг еі іп теЛіа агЪого Бітиіасгилі іиѵепіз БпЫі^аѣиг, Іп Ізіаіяв каегія сіе ріпеа агЬоге саеЛііпг іпііісііб, Інііав ігипсі теіііа рага БиЫіІйег ехсаѵайіг: Шіс ііе КтІпіЪиз Гасііпп іЛоІит Обігійіз ьереШиг. Іи Ргояегріпае ъаегіз саезд агЬог іп еЯздіет Чг^іпіз і'опиатс]ое соіпропііиг еі сот іпіга сіѵіШеш Йіегіі іпігѣа, дщиіпіртпіп погійшч ріипдііш', днжІгаЩ'ята ѵегоішеіе сот-ЬигіЬіг ®). У Арнобія, какъ мы уже видѣли, имѣются интересныя свѣдѣнія о роли девдрофоріи въ культѣ Аттиса; приведу одну лишь выдержку: <Эиі<1 егііпі ьіЫ ѵиіі Піа ріпиз—восклицаетъ съ негодованіемъ аполо-гетъ—циаіп ьеіпрег ьіаіиііч «Пеки? іп сісііпі піаІгіБ іпігопііШііз &аи-.іѣіагіо?.. Іапапіш ѵеііега, циіЬш> аіѣогіз соп1і§аіі8сі сігсштоігіНз
’) СаІІіпі. Іі. VI, 25 слл.; Ьусорііг. 1393; Неііаи. У. Н. (і. I. 48, 17 (Дйіеп. X, 9, 416 Іі); Хіеатіг. і'г. 45 іЛоІѵП. І,іЪ. 17); Оѵііі. іиы. ѴШ 741 ѵдд.. ирв. О.
Ргоіед. ц;і сл*; Ргеіісг, ОеіисС. и. І'еглерЬ, 330 слл.; Л/«гг. І’Паписпк-. 1»; Ѳ. Ф. Злмгнсх/І, РІМ X. Р. IV, 1891, 137 слл. справедливо ввдпть въ --Іриеих-«оиі лишь 'Іг.ігая; Посіідоои. О. Сгинйів у ВоягЛег’а М. Ъ I. 1374 слл.; О, Кегг-I РаиІд-ІГІ№ока. VI. 571 слл.
, “) 8сЬсіІ. Агізіоріі. шіЬ.992, ИлН5;8егт. Ѵегц. Сеогр. I. 18; срв. КбііісЬсг, 431.
•3/игг, 42, Ѳ. Ф. Зѣ-іинск/й. цит. ст. Р. Егіе,<ѴтіЛегу Рчн7і/-Пгітоіѵа-К>-оІІ. VП. 2270
’) іЯіпі, Дак ве кгіу ѵ Сссііасіі іапсоѵаіо, 1895, 164 слл.
*) І'аіи. Ш, 10, 7; IV, 16, 9; Роііпх IV, 104; Пис. сіе ваіх. Ці; аіаі. ТЬс-Ь. 225, Ьасі. ал. 81аІ. I. I. Срв. Рсч-чеіі. И. 129: И піе, 102,108. ДОІод», ]$Жслл„ 1. 167. ирии. 4 елх
*) Вь а втачной литературѣ сохрінищсь нѣкоторыя указанія по это: срв., «янр.. слова Іактаиція: сшп Інсіітеді гігрт.ее, шеѣіаіив гиіиапі оіпиіз сЬогиз іп агііогеш пвсІ8 (идіі €( іп га то еіпи ререпШі (і.асі. Яіаѣ, ТІіеЪ- В. 225).
I ) 1'ігпі. Мяѣ. Не еггогс ргоЬоатш геіі^іопит, 27.
— 188 —
ніірИепі?.. ’). Въ одной косской надписи императорской эпохи ветрѣ-чаегся терминъ каѵ^уцре; тоВ ЗаѵЗрохопіоч г% "Пря; а). Въ этомъ празднествѣ, какъ я въ свидѣтельствѣ Павсапія о культѣ пихты Пепоея а), несомнѣнно, слышатся отголоски старинной формы культа деревьевъ, когда священное растеніе, подобно семицкому «дереву въ Россіи и „маю* * (1е іпаі, йег Маі, Іііе шауроіе) на Западѣ, торжественно срубали и, при соблюденіи цѣлаго ряда ритуальныхъ церемоніи, носити въ праздничной процессіи *). По вопросу о дафнефо-ріяхъ см. сказанное выше, въ отдѣлѣ о лаврѣ, и Хіівзоп, 164 слл.
Оракулы деревьевъ. Нѣкоторымъ священнымъ деревьямъ приписывалась способность возвѣщать людямъ волю боговъ, открывать будущее. Способы, которыми сообщались прорицанія въ этихъ оракулахъ, могутъ быть сведены къ слѣдующимъ видамъ: 1) шелестъ листьевъ (напр. священнаго дуба въ Додонѣ, о которомъ знаетъ уже Гомеръ, влн лавра Аполлона въ Дельфахъ) ь1; 2) галлюцинаціи и сновидѣнія, являвшіяся спящимъ подъ священными деревьями, наприм. подъ платаномъ въ Смирнѣ, пли вкусившимъ сокъ ихъ, какъ было напр. нъ Дельфахъ «); 3) человѣческая рѣчь, яко бы раздаютъ яе изъ дерева (агЬогея Іосіяае у Плинія) ’); 4) журчанье источника, протекавшаго у корпя дерева, напр., священнаго дуба въ Додонѣ в). Вѣра въ пророческую силу деревьевъ бытовала, повидимому, уже въ
') Аі'пиЬ. айѵ. паі. V. 16; •рс. V. 7; 39. <_> жреческой коллегія см,
Іоапп. І.уД. йе теиз. IV, 41; Реяяаи, I. 1.. 8. 4116 сл., 1171 сія., 1176; Яерііі -і. Міь, 86, 92 сл., 96, 152 слл. Срв. еще 8ігаЬ. X, 3 р. 468; Раиз. \, 32, 6, У».,г. СЛс<-«. 1892, 89 едх
*) Виіі. согг. ЪеѴ. ХѴ|1. 1893, 2Н8, 10.
э) Ряпз. 11 2. 1.
*) Здѣсь спока позволю себѣ сослаться на извѣстное двухтомное изслѣдованіе Е. В. Анігчкіюа'. Весенняя обрядовая пѣспл на Западѣ н у славянъ. Срв. АІач>-ічігііі, Аиі. \Ѵ. и. Р. К. 291 слл.: ЛГі/гг, 114, Яііяяон, 61; тля Рима—Н. С. ТЧаіч', 1)іе Ѵегеіле <1. РаЬгі, Сепіяііатіі и. Оашігорііогі еіс. РгваіГ. М. 1886, 3, 19 слл. 33 слл.: Л Р. ѴаИннд. Еішіс Ызіог. еиг Іея еогрогайсва ргоГезйопсІІея сіі«» Іев Еошаіііэ 1895—190'1, I. 310 слл.; И. 195 слл.; Е. Когнетвин у Рв«Іу-В7» *,"<»> IV, 395 еллд С. И'ияоич/, НеІ. и. КиІІ. 4. Кого. 1912*. 322. 5.
а) Нота. Іі. П, 215. Срв. ссылки и литературу, приведенныя выше въ птдѣ-б 11 лубѣ, и ЕнЪегі, АгеЬ. РаЪгЬ. ХШ, 1888, 60. Но срв. С. А. Жебеіевъ. Зап. Я*л-Русск. Арх. Общ. VI. 1893. 380 пр. 4.
®1 Срв. «лигъ Алексиіирл: 1‘аия. 111, 5. 2. Пользуюсь случаемъ, чтобы нспря-вкть .шечатку ) (ігцррг 793, прим. 1. гдѣ мы находимъ ссылку са 296, 12 вмѣсто 292. 12 О іигоіи, жевавшей лавровыя листья, см. выше, въ отдѣлѣ о лаврѣ.
Т) І'ІІП. Ь. и. XVII, 213.
в) Йсгѵ. Аеп ПІ, 466.
189 -
индоевропейскую эпоху, и первыми жеребьями служили отломанныя отъ священныхъ дерсиьѳвъ вѣтки; возможно, что іреч. хлаосо (со-I ©твѣтсгвующее др. исл. ЬоК, др. в. и. Ьоіг) родственно съ нѣм. Ьоох
(изъ Ыиг) *). Впрочемъ,вѣрованіе въ „роковыя деревья* 1 **, о которомъ мнѣ приходилось уже упоминать въ отдѣлѣ о маслинѣ, распростри-вено у многихъ народовъ не только Европы я) но и Востока 3) и иныхъ странъ *).
Сакральное значеніе отдѣльные частей растеній вытекаетъ изъ той выдающейся роли, которую играетъ растительный міръ въ гре-I ческой религіи. Такъ, вѣтви ііеревъевъ, какъ мнѣ неоднократно при-I родилось указывать, занимали видное мѣсто въ античномъ ритуалѣ и магіи, въ качествѣ могучаго катартическаго средства или же опло-I дотворяющаго талисмана. в) Возложеніе вѣнки (изъ листьевъ или । цвѣтовъ) представляетъ собою, какъ доказалъ ІѴіІаіпошІ/, религіозный актъ, знаменующій посвященіе даннаго лида или вещи божеству; I вѣнокъ есть вс что впое, какъ сакральная мѣтка чистоты. с) Уже I античные писатели подмѣтили, -чго Гомеръ не знветъ вѣнковъ. ’) Предположеніе К. ЬеІігз*а, что незнакомые героямъ поэта вѣпки все же были извѣстны самому Гомеру в), опровергнуто Е. КоЬсІе э) и встрѣ-чаетъ с<*аЬ противорѣчіе въ томъ обстоятельствѣ, пн цвѣтоводство оставалось гомеровской эпохѣ совершенно чуждымъ Вѣнокъ впер-вые упоминается лишь у Гесіода ’) и въ Кппріяхъ а съ начала
I ") О. Лйгтіег. йргвеііѵег^і. и. ГгвезсК’ 404; ПеаИех. я. ѵ Ьоз. О. Ючп у । Раиіу-Н'іляоѣа, 111, 165.
И ХапнІшгЖ, Апъ. IV. п Е. К. 23; Вашпк. в. <1егт. 32, 50; (ггиррс, 879 слл-V ®) Срв іглАсѵпуиі егпчеі' кѵ»> <-кя:«іу « двухъ браг.яхъ, іг Рад/ ііепм/. Пм.. о! 1 «». 1, 2. 138.
*) Ргигег, Соі<1. ВощгЪ. П, 328 сіл.
1 Срв. ЛисА, 8 слл., 10 сл.. 51, 111 гл. 125 сл., Ѵійадои, 117. 165. ІЯЗ, 363 пр, 4, 433.
®) V. ». И'ійнноѵчіг-іІоПепіІсг/1. Еиг. Негакісч’*. И, 156; Е. ПвМе, Рвусііе, I. -20, прпн. 2, 231, ІІГеВ', 8іЪу!1. Ві. 120; НоЛ Сг. ѴѴеіЬе^еЗгапсІіе. ѴѴЯггЬпгп 1905 (у ИхгиціІ'я, ОрГегЬгаисІіе 18. пр. I невѣрно (іпесЪ. іЬ<;ыс1іеп1.е ііпіі-'ксд 1!Ю5), 9 см., 111. Срп. V. 7Ю/№>’, Огуапойегіцие, ЗіиОД. 1968, ЗУ слл.
’) ЯсЬгі] Нош. I). XI, 700: МП. 736; АІІіеп. I, 18 е.
К ’) К. І.сйга, Агіъіагі Ъ.3 328.
| э) Е. ЯоМг, КІ. 8сЬг. I, 1901, 80.
*“) Ііін-Мю!;, Н>ищ>г. Йсаі. И. 1, 1881, III, Есіінсѵ, ІІотег. Погі 54, 58 сіл. “) Незіод. ор. 7->; этотъ і-.тиль, іювіідимому. можно признать иодлиннымь, срв. •Чдипіе д. К. Мч^, Цпадеі, ср. Ііе^іш. 1837, 227, счпталъ. какъ іи-
190 —
ѴП в. д<> I* *. Хр. проникаетъ во всѣ уголки религіозной, общественной и ссыеііной жизни Греціи
Къ числу переживаній культа растеній въ греческой мвоологіи нужно отнести также многочисленныя сказанія о превращеніяхъ героевъ и героинь въ растенія. Въ виду того, что выше мнѣ не разъ приходилось уже упоминать объ этихъ кипахъ, я укажу здѣсь литъ на то, что у о того Овпдія встрѣчается множество сказннііі о превращеніяхъ въ различныя деревья, цвѣты и травы (см. табл. на стр. 181)-
Пзъ всего предыдущаго изложенія вполнѣ ясно, какъ я надѣюсь, вытекаетъ то крупное значеніе, которое имѣлъ культъ растенія на раннихъ ступеняхъ развитія религіи античной Греціи. Поэтому, я могу лишь признать глубоко несправедливымъ мнѣніе одного изъ современныхъ изслѣдователей, а именно ОИо Кегп’а: Ѵоп сіпет «ігкіі-сііеп ВошикиІІнз іпі АКегІнт капп пісМ (Ііе Вейо кеіл. Вег Іеідакііре Ваша тИ веіпеп 2вецгсп шій Аезісп іяі піе еіп ГеіізсЬ ееѵгезец іт<1 Ііаі піе Лая КііііЬіііі еіпех (хоііез ііаіцезіеііі *). Мы видѣли, что по-
вѣство. все -мѣсто 69—82 интерполяціей. Незіод. іЪео^. 576 со времени Р. 1 ІГЪ//’а считается вставкой.
"•) АіЬеп. XV, 682 і.
*) Вѣнокъ встрѣчается уже на «азахъ яіпоиіонскаго“ Сталя; сра. Носк. 10 и прим. 1.—.Іля изученіи культа растеній въ Греціи важны, кромѣ приведенной въ главахъ |\ —VI литературы, еще изслѣдованія о священныхъ рощахъ въ древіин.та, какъ ваіір.: Гіг'.якг 1)е Іосія геііріопі допііі. сімііпаі. Еірк. 1720; Ексііенімсіі, Ре опвесгабз яеіКІІшт Іисіа, Оікз. асаіі. Ш, ХопЪ. 1705; А. 2’сег, ЕгІеЬЬвіттаіі-.ІеІі, И: Наше и. НеіѣДОйшег, УѴіеп 1889: Вггпиит, Соііезвіеіізіі. А]ѣ. 58; Ст кпКиеаН* II. 18: Ксгн у Р«и1і/-ТК>яв<щя, ПІ, 158 сл.; К & Лвтшиы , Оч. греч. древа. II. 17, 20; И. Нчспіід, Наше о. (лагіеп іги кпесіі. АП СІчі-і 1893: О. гЯага-ТсЛк, Кнѣегсе еиііа еѵоіигіоие ііе! сііііо «іеріі аІЬегі <1а1 ргнкірш Сеі эесоіо <]нзгЪ> іп рои В,/І1. синий. 1907, 129 слл.; его же Возсій з&сп ДеІГп Ій а Копи. Вчіі. сопяп. 1905, 189 елх; срв. ЗЬідк, Кепи. МуСІісіі. 396; в •"А*. НдЪ. доти. ЛІуЛ. 590 слл.
а) V. Кеги у Ри»>1у- ІИи'яоші, Ш. 167.—Разставаясь съ вопросомъ о рохи растительнаго царства въ религія и суевѣріи грековъ, я хотѣлъ бы указать щісь ва нѣкпт«рыв новые труды, хотя а не имѣющіе прямого птношешл къ предмету моего нзсдТщі.ващп, но тѣмъ не иенѣс заключающіе къ ссоѣ иногда крайне питсресны'' “ і.а.і;аые матеріалы, сопоставленія в догадки. Таковы, напр.. \1чл ВС'/Іег, Гйе' <)1ь$' хпеііігіійзеіш Воіашк іі. Сегіианеи, ѴѴісп І9о8 (о ясенѣ 31 сл.. дубѣ 11 слл.. нить і? слл, лещинѣ 52 си. плющѣ 55 слл. и .Чрѵг.); ЛЛ. Нѵѵ^. і’ііадяіп: Ьеі Леи Лпре1»асІісп. ОІоЬт, ІЛІІІ, 303 см. (срв. сго же \1аИ1і. и. Киііиі, ,х 615 сл-ѣ (ггЬи. иілотіі. Иеіікпийе. Ланин 1908, 131 слл.; I'. і>. В гдт. Апіш* аиЛ Рііаг І,чге. Зігтоіг^ Пн Лгасгіспп ^оШоге Косігіі/, ѴП, 1899; В“І<
— 19!
Имени героевъ и героинь. Плаваніе растенія. Соотвѣтствующіе отрывки взъ поэмы Овидія. ПРИ МѢЧ \ НІЯ.
Дпфне. . Н Спринга. . . К Геліаіы. Яарішссъ. . & Пирамъ и Нис.ба. Леввлт'л Билія 1 Брикъ. . Смндакъ. . . . Пі-.в.”- Кербера. Филемонъ. Киилрл ъ. . с ГІИціТЯТЪ, Марръ . Адонисъ. . 9заѵтг иорет. Аі?а^ ^Хіогрбгюѵ. ДрМК-з;ШТ; яхбмгоч 6рй;_ Й»*0й{; " НЧ1!®- 1. 548—567. I. 689 712. И. 310-366. Ш, 339-510. IV, 55—166. IV, 180—255. IV, 256-270. | IV. 283. ѴП. 116. 11П, 611—724. IX. 324—393. X. 106—112. X, 162—210. X. 297—505. \. 503—739. X. 726-780. ЗГигг. 95, 97: Огирре, 89 нрпм. 1. Ѵшт, 279, Стіірре, 1393, С. Ѵчгг. 17, 20. 26; (гтрре. 789. 1. ЛІѵгг, 247, 268. Мигу, 68 сл. Мигт, 78. Лнгг, 271. Мигг, 236. Ямгг, 236. Лйлт, 219. Лчгг, 16. .Ѵитг. 16; (ігиррі, 45«, 7: йГ«гг, 74. Аішг. 122. Ѵгітг, 257 сл. 1/«гг. 76: Сгирре, 780, 4. Мигг, 265. Срв. 8сііоі. Хіс. Аіех. 375; ЙігаЪ. ПП. 344, Лііиг, 244- (ігкррс. 1188 1.
Еаяадикп . Аішулъ. Копье Похули. ІурІЕАТЯ. XI. 67—81. XIV, 512—526. XV. 560-561 •)-
ь *І <’|Ж. <>'. Ьа[аус. ІЙ8 Мёівтогрі.ом»: (Гсігйіе, Рлг. 11И.І1, іі|гв.тоа:_ О другихъ *и<"л ) о превращеніяхъ въ растеніи см.* О. Сггиррс. 827, 2; 782 слл.; 785. 5: 790. 9: 1081 Ц79і 9; 1288, 1; 1356. 3; 1530 прим. кь 1529. Немаловажнымъ пережиткомъ $4>лшіаго культа растеній были иіюг.ічпслепныа дсревьярелпвніи клѵспческоіі норы.
0 «мторыхь я иэгі-ль случай не разъ утіомнизть: сри. !'. Гряит, Кеіі'рііеикіііі ітп А|кгіии;_ ц 1909. 30| ыя. Сида и.е сжіиуеть отнести обычай давать людямъ, пуичму-ЧИ’Тмііиг! аиіпщннамъ. нлеса растеній: срв. Яск-Ииіііеі, Сгіесй. Регя>шеппат = сх; НссІіІеЦ Аііічсііс Ггяиепнаш. 100 сдл.. Ч'«>тт(;, Н^зяіха. 150 сл.: Н. С'. чъ, Кгев. С'пиір. ХѴП, 72 сл.; ДГ. 1'пктеі', коипіск ВІаижІфШці. ІП, 1910, 258.
— 192 —
клоненіе священнымъ деревьямъ должно было носить въ доисторической Греціи всѣ признаки сложнаго и вполнѣ организованнаго религіознаго культа, корни котораго восходило, повидимому, къ самому истоку дней человѣческихъ, а многочисленные отголоски долго ещо звучали въ бытѣ в вѣрѣ темной народной массы Эллады, еще болѣе усилившись ко времени разложенія античнаго язычества.
Иогі’ рориіаіге 1—IV Рапа 1898- 1903, ЛГ. Кгоп/еІ<Іг ЗаиЪетрЯ. и. ДоиІеОе. УѴіеи 1898; і. Д. Л И-'. Нігоп Яіѵсі сан <1еп Вегіе, Леѣ ѵоік-^еіооі аап Ьеі Ъ<і-ѵешіаіішгііукв іп Ііві гцк 4ег рінагеи. б'»Й5, 1881; <пт«ылаъя, В&шпс Ъеііі^е. ЕеІ іи Кезсѣ. и. Ое^ен». I. 19<і9, 898 сл; дѴ. Д. і:чп іп<№, ѴоНгБиепеезкшні гі А’--ІЁГІал'Л, Ійгесій 1909 (напр, о яблоки 106, 126, 190 сл, 241. 267, 323. 395: лупѣ 80, 173 сл, 251 сл, 310; сиоховкппѣ 105, 201, 208 сл, 21-1. 225, 228, 380. 383. 894, 414, виноградѣ 189 с*. и 1. Д.); Р'гѵм Іойич, Ппзеге Рйаигеп еіс. Ьр2. 184)7* пятаго н.даиів, вышедшаго въ 1912 г., и пе имѣть подъ руками); Ь. Кггуиііскі. Іб з-«ш киИіігу. Рогаііпіѣ Ла ьишпико»-, V, 530 слл.: ЛГ. Пѵ(1ег. ѴѴаМ шіб Вайтѣ і.’. Ведеііиц# хпг ѴоікзшеОісіп ОЬегЪауегиз. МііясЬ. 1892 (напр., о дуііѣ 98 слл. яблонѣ 117 слл., грецх. орѣхѣ 123 слл., внѣ 132 сл*.. ясенѣ 139 слл, соснѣ 151 слл . шчь 16 и.обрикеиіе лайеьахо деревда); Ъ’наіг. Ъчнвугеиі, Ріо ВешЛхип# й. Г!1а еи мті: іи Йег аІПс&атвег.П. Ее’і^.. прв»ел (раетече, вак» нѣсто куйітя- 1 срв. 54—79; растеніе, какъ орудіе культа 80—134 и т. д.і; Иеги/юМ. 4. 1 Ѵоііік. 1901, I слл. (о зи-щині,)- Г)Мі, ОгіепіаПасііе КаЬсІи іи ргіесійасіісгіі < папйи. Ініегнаі. ѴРисЬоі-Лг. [. ІРілчн«с-Л,, Кип«і ч- Тгсіийк, IV, 1910. 'Л'З ' (и переходѣ къ древамъ сказки о рветекіяхъ отъ ассяро-ввішяоііяігі-): Л. Ѵг іч Р©еі. ВегіеЬ. Йез МепвсЪеп гиг РЙанкеп- и. ІЫегѵеІІ ІШ Ьеиѣідси Ѵоікяіі ЬосМеиійсЬеш Воііей, Л/пиил»а» \Х\І, 97—183 н, особенно. Г. ѴанЛелы ао.«,
Опытъ <т>і,иснепія обычиевъ я т. д. С.-Пб. 1.ѴЙ (мпиы о происхожденіи чся>.і:Ѣь і
ратгепіі, сказанія <і превращеиих'* человѣка въ {шствніг, аиперцеішровашс
какъ живого существа, вГра въ духовъ, населяющихъ растееіл и связанные < иоы-іан, вгаеодогяческое значеніе травъ). О. Кегп въ ст. „ііаитпкиіііщ”, ТГіхяии-а. ІИ. 1«>7 называетъ среди трудовъ, касающихся культа деревьевъ, >- ЬІ° К”, ІИимАоІіГа, 2 СечсЬ. <1ел Ііекіп. Ешк АЬк. Вс-1. ЛЬЛ 189ік ни іюслѣА
толкуетъ хнии
культа растеній.
» значеніи наготы въ народныхъ обрядахъ, совершенно ие ал
ЧАСТЬ Ш.
Культъ животныхъ.
ІТшійи оё ара рЕѴ імо-,. 2з-
|им бе кроріед-/, ’Ау.пряхкікаі 72 р.ѵм ед ©йм Хёмѵаѵ.
^ЛВ , \еЕап. пас. аніш. ХП, 40.
Кзі Ѳт.Зяк»! бе сё^/Оистѵ, 'ЕУлрк бѵ-те;, <і>5 ях«іа>, уяі.іръ
ДеГіан, &., ХП, 5,
Глава ѴЦ.
Обзоръ теорій происхожденія культа животныхъ и современное положеніе вопроса въ наукѣ.
К Культъ животныхъ, обозначаемый въ литературѣ иногда назва-йямн „зоолатріи*1, „теротсизмъ", а въ послѣднее время также тиминомъ „анимализмъ*' (Ь. ЕгоЬспіпв, ЧѴ. іѴиінІІ) ), представляетъ собою, подобно фетишизму и культу растеній, какъ бы универсальную форму религіознаго сознанія язычества, нѣкогда іюснодствовавшую у "Хногихъ историческихъ народовъ Востока я Европы, а въ настоящее время распространенную почти у всѣхъ некультурныхъ племенъ. Классическою страною зоолатрія является, какъ извѣстно, древній Египетъ. Не было, кажется, ни одного животнаго, которое не почиталось бы въ той ити другой части долины Нила 2). Смерть священ-
х) Л. РгоЪепіім, ХѴеІІапзе-Ьаииие 4. Каёштбікег, АѴеіхиаг 1898, 394; ІУгіпіІі, И.
І8э, лрим. 1.
*) См. перечень священныхъ животныхъ (по даннымъ античной литературы) у
13
— 194 —
наго животнаго повергала въ трауръ всѣхъ членовъ нома; убившій его наказывался смертью. Діодоръ Сицилійскій разсказываетъ, что во время его путешествія по Египту, одинъ римлянинъ, жившій въ Александріи, нечаянно убилъ священную кошку; сбѣжавшійся народі. тугъ же умертвилъ его, несмотря па то, что, какъ римскій гражданинъ, онъ не подлежалъ суду по египетскимъ законамъ, несмотря па мольбы паря, находившагося въ зависимости отъ Рима и опасавшагося за свою ворону * *). Самыми священными животными считалась быкъ Миввисъ и птица Бепву въ ІІдіополѣ, козелъ въ Мендесѣ и быкъ Аписъ въ Мемфисѣ. Распространенный среди многихъ народностей обычай изображать боговъ съ головами животныхъ достигъ въ Египтѣ наибольшаго расцвѣта Животныя служили также эмблемами пли гербами городовъ и номовъ а). Если въ религіи Ведъ, со-
Сіиеі. РагіЛеу, РІиіагсЪ ііЪег Іків и. Ѵвігів, Вегі. 1850, 260 елх; ѴГіЖйілоіі, Мап-вегб вп<1 сизиппз оГ Йіе аос. Еяурігап>, ЬошІ. 1811 (2-6 эет.), гл. XIV.
’) І)іиб. I, 83.
*) О кѵльгѣ животныхъ въ древнемъ ЕгнптЬ см. А. К'іе/Іемангі, І.е сиКс без аншоаих. іа Минеоі/, ѴШ. 1889, 211 сл., 308 слл.; его же, (^иеіциев гспіагциея зиг Іе еиііе аштаих еп Едоріе. Мияыі, и. з. VI, 1905, 113 слл.; Ьогіеі-Сші-1л Іаипе іиишійее Пе Гапе. Е^., 1’ 8еі» Мои 19і>3, II -~ёг. 1905; Ш с 1907. 1Ѵ“ 8Йг. 1908; РНпЛгг* Реігіе. Іиіша] Ногаііір іп Ерурі. Ргис. о[ ііі 8о
ІнЫ. АгѵЛаеаІ. XXVI. 1904, 113 сл.: Л Пче/меиЬшт, Тіегкиіі іп Мгікі Іп-Іегпаі. Аітіі. (. Еііиюуг. XVII, 1904, 150 сл.; Іогіе/, Ьі» т-япіев апіліаІе< ііс Гапс. Е^. І?е«. гіе. гіеѵг якимівл. 1905, 368 слл.; ІііИІаг<1-Ѣигеияу, Ьа Гаиие шопи-бёе сіе Гапі. Еууріе, Санъ 1905; Лпіеі-іыш, Би тіііе бва вегрспіз йапв Іея сгоуан-сев гё!і@. бе ГЕ^уріе. Иеѵ. Іині. геі. 1905, 1.1, 335 слл.; III, 1 си.; 1’Л. Лгі/і»; Гйе ЕіКігіскІ. б. Киііе ѵни АЪувнз и. біе вод. Бскаіа1|гШвг. Аед. ЯеіисЪг. \Ш, 1904. 97 слл.; ѵоп Лі№ііід, 2иш ѴѴоІГв—и. Нолбе-Сои. Іім. ігпгч геі. а ГЕдурі. XXVII, 2-19 сл.; АеІ. ігнмін, Аі'иурі. Ксі. 1909“ 8, 28 слл. 194 си.: Коню!, Сііа* ргііе б'пи Мпсѵіз бе Ваіивов Ш. Нсс, Ігаѵ. геі. й ГЕдурі. Х\Ѵ, 29 слл.; ІкіЧЬчп, І,« $ Ліеил би іуре гаі бана Іе сиііе ё₽урЕ. Ь/Мп.е, V, 189 слл.; Сарагі. Ке/ ЬшѢ геі. 1901. 238: 1906. 311 слл.; ЫѴ, 10; ІДѴ. 162 слл.; Еіііиіегз Лвітіе. Піе Кеі. оГ. аас. -Екурііапв, Еоиб. 1906, 20—27; Еогсі, Ногпз Іе Еаисои. Виіі. Іпхі. Г чпд. агсііёоі. огіепі. III, 1903 (срв. его труды, посвященные вопросу о егшіетгпоі то* тениямѣ и приведенные ниже). Теоріи происхожденія египетскаго культа жпвотпимь приведены, между прочимъ, в въ мопй брошюрѣ: Религія дрі-еннго Египта, С -Ші. 1906, 18—26. Срв. еще С. Ноеііег. Агеіі. [. Ж1Г. 1912, 73 си. и А. И'іеЛ І)ег аііе Ог. XIV I (1'112).
э) Г. Еогеі, пелядь за Діодоромъ и Плутархомъ, пытался вывести отсюда гене-висъ египетскаго кѵлъта животныхъ вообще; срв. его Ьез епвецрт®3 ийііі. без іті* Ъаз. Кеі'. ёддріоі. X, 1902, 94 слл.; І^пеічиез ібёез виг Іа Гоппе ртішіі. бе ссті»1' пеа ге1І8іои< ё^у|і*. еіс. Лсс. ёдуріиі. XI. 1904, 69 слл. Іжпі, усіаяавлпваить дующую элолн.пію плаченія іероглифа 1> 15 (соколъ), служащаго архаическимъ до*
— 195 —
^зсно новѣйшимъ изслѣдованіямъ НіІІеЬгаіиІі’а, животной концепціи Ьддрвтва не существовало *), то элементы торотеизма можно отмѣ-уцТь въ древнихъ семитическихъ религіяхъ 3), въ Ремѣ3), у кель-човъ 4И германцевъ 3) и другихъ. Въ полной силѣ культъ животныхъ „хранился еще до сихъ поръ почти у всѣхъ некультурныхъ народовъ. Птица да звѣри—вотъ единственные боги австралійцевъ, гово-вгь Вгои&Ь 8іпуіІі: ®> въ частности туземный медвѣдь является предметомъ особаго почитанія и культа’). Одинъ ивъ наиболѣе замѣча-т&іьныхъ миѳологическихъ образовъ Нелапезів ЛІагахѵа—паукъ, вѣрный спутникъ полубога, героя-цивилизатора (і)іе сиііше-кего) фаі. в).
дармяпагпв-'нъ понятія „богъ": 1° кланъ, тотемъ этого клана, божество племенъ, образовавшихся к ъ клана; 2° бого покоренныхъ племенъ; 3° боги вообще; 4° боже-Иво. Эта теорія падаетъ уже потому, что теротеизяъ встрѣчается и у лругнгь на-роловь, которымъ совершенно нев-таомъ обычай изображать животпг-хь на ана-
К ) АІ/'гаЛ ІЫігЬгашИ, Тіеге и. ббѣіег іш те<]і8СІіеи Кііиаі, Вгевіаи 1905, 5с Міг всЪііпеч аиз еіпег ИеІгасЪіші^: ііег іікІізсЪеіі ГісгорГег Гоіуеийи Ваіге бісіі ки едеЬеи- I) псдаііѵ. <1а?ь іп І)агЬгіа§ші^ оііег Ѵегпіеійипд рвѵ.'і<зег Тіеге еіпеЗриг топ ТсЛевйвшия ойег еіи Нингеіз апі еще еііетяііре Тіег^ечіаіі <1ег Ооііег піеЪі ЬемгІЬаг і$і; 2) ро.тійл, Давз пш йі еіпхе]неп Рііііеп еіпе Ьевііпппіе ТіітдаНшц; іи еіпег СоПЪ-іі іп ВекіеЬил^ реяеіхі ѵпг>1 иий еіпе еиізсііеиіеіісіс ЕоІІе <1іе ГагЬе <5еа Тіегея зріеіі. Извѣстный мѣста Рягвгды, въ которыхъ Индра называется „быкомъ" влт „буйволомъ", пе говорятъ. по мнѣнію НіОеЬгачЛСа, ва то, что самъ Иідра представлялся въ образѣ животнаго; песій- Ыеі псоіі боіібі Іаввеа вісіі аісЫ'е Зрпгеп еіпег 1)іепоіпоі'рЪі$с1іви АиНазэдп^ 4ег Сібіісг иасііѵеіяеи и т, д. (тамъ же, 7). Срв. ЗілаІанеЯ, Ѵебіс Мѵііюіору. 147—153: ѴЪЛегніІг, Осі ЙаіраЪаІі, еіп іКвіізсІіег ЗсЫагц^епсиІі (Іезіе ііе Ггмеп.
*) См. теперь ІЕгШ НеЛЪагн. Ваз Тіег 4еЬосаІі8, Вегі. 1905, Е6 сл., 43 сдд.; 1» Хйкид, Оезсіі. іі. аійеяіатп. Кеі. 1912; С. ІГгапк, Зіікі. еиг ЪаЬуІоп, Неііріоп, I, 1811, 239 слл. О такъ насыпаемомъ шеиизмѣ у дреішихъ семитовъ си. ниже.
’) См. ііе Ѵімег, I, § 16, прим. 5-, С’Іі. Ііенеі, Спііез ішіііаігез (1с Копіе. 1. Ьв> Елаеідпеэ- Аипаіез Лс ГѴніѵ. Ле Іа)чп, и. а, УП, 1903 (срв. Л. ѵап Оенпер, Тоі^шіяпе еі сиН» дез си^еі^не^ а Коте. 7?ес. ігтЬ рор. 1904, авг.=Ве1., Мосигз
І^ігепііез, Раг. П, 190'1, 9 слл. н -Г. Тоиіаіп, Ііег. К*1. геі., 1908, 333 с«.= Ькіев <1е шуіЬоІ. еі д'Ызѣ. гс!., Гагів 1909. 56 с.тл.).
*) См. С. гГнІНап, Віг. Й. ам. ГѴ, 1902, 271 слл.; 8аІ. Веіпас}і, Ьез бигѵіѵая-^[ви іоіёшічпіе сііег Іеп апсіепя Сеііеь. Вес. Сеііідис 1900=Си!іез, МШез еі *^КЮпв, I, іоо’і. 80 сл.; СІі. Еенгі. Ьез геіі^іолз йс Іа Слиіе, 1906, 240 слл.
6) Си. КісЛ. ДА 1/еуег, АНаегш. КС. 33, 35, 39, 76. 92, -186.
*) К. Вгоѵдк ЗтуіЪ, АЪогіриез оГ Ѵісіогіа. 1. ЬопД, 1878. р. IX; срв. Еіхоп -Есгп’/і, Кашііагоі аші Кигпаі, МеІЬоигие а. ЗіЙпеу 1880, 210.
) Й. ІігоидІі-ВпіуІІ*. цет. соч. 1. 449.
*) Й. Н. СоЛг(пд(»п, Тііе Ыеіапезіапя, ОхГ. 1891, 152, 157, 373; А Ъппд, Вііиаі апй Кеіід. II. 47 сл.
— 196 —
На Самоа почти всѣ божества представляются въ животной формѣ причемъ почитается обыкновенно весь зоо логическій родъ *). У тлвв-китовъ богомъ-покровителемъ племени является чудесный воровъ УеЫ, вокругъ котораго сгруппировались многочисленные миѳы о мірозданіи3). Коняги считаютъ своими родоначальниками птицу и собаку могущественныхъ боговъ-деміурговъ, которымъ они приписываютъ созданіе моря, рѣкъ и холмовъ а). Почти воѣ боги племени 2ийі р8, суются въ теріоморфныхъ образахъ4 * * * *). Л. АѴеівзепЪогп прилагаетъ къ своему изслѣдоваиію о культѣ животныхъ въ Африкѣ Б) карту географическаго распредѣленія анималивма въ Африкѣ "), причемъ заштрихованныя мѣста означаютъ области, въ которыхъ существованіе даннаго культа не подлежитъ сомнѣнію или представляется вѣроятнымъ: болѣе половины африканскаго материка и весь Мадагаскаръ охвачены зоолатріей. Еще обширнѣе область распространенія тотемизма на картахъ, приложенныхъ къ IV тому сочиненія 1-Тагег'а: ТоШпібіп аоіі Ехо^ашу (Ьоші. 1910). Типичный культъ медвѣдя констатированъ въ крайне архаическихъ чертахъ у многихъ изъ нашихъ инородцевъ Пріамурскаго края: гиляковъ, орочей, о.іьчей, и т. д.; празднества, устраиваемыя въ честь убитаго медвѣдя, косятъ, кавъ это показали па<>люденія П. Л. Гондаттп, Л. Я. Штернберга и труг., вполнѣ религіозный характеръ Въ Индонезіи особымъ поклоненіемъ
’) (і. Тигпег, Башоа, Л>. 1884, 16 слл., А. Ъ«пд, цпт. соч. П, 56—59.
э> Н. Л. НоІчЬегд, ЕіЪво^гарЬ. Вкіггеа ііЬег йіе Ѵоікет йез піавксЪ. Апопка, НеІнш^Г. 1855—1862, 52 см.; Н. Вапсго[і, Піе Зіаііѵе Ка<.е.-> оГ Еасійе 8Йа-іез оГ КотіЪ Атегіса, Ьсигі. 1875—1876, ПІ, 98 слл.; А. Вану, цптир. сочвн. П, 74 слл.
3) Н. Ва/нагор, Цвт. соч. ПІ, 101; А. Ъапд, цит. соч. П, 76.
А. Вапу, цит. соч. II, 85: Сіпсе шоге, ійе зирегваіига! Іешдо оГ 5!ий> ге‘
Ііро» аге аішолі іпѵагіаЫу іл іЬс кЪаре о? апітаЬ, ог іп топзігоив всіпі-ІІіепо-нмігріііс Гогт.
я) ЛА. Нсіыі.Ъогн, Тіегкиіі іи Адгіка. Еіие еЬішиІо^.-коНигЬіЯог. Ініег-
вис1іии&. Іиіегпаі. Аіеіі. Еікноді'. XVII, 1904, 91 сіь
т) Л. Н. Штернберіъ [В. И. Клингеръ, цит. соч. 277 неправильно вишетъ
Стернбергъ/, Сахадписгіе пылки. Этноър. Обозр. 1893, 2; Главки. Пролстот*а®>
быть, семья, родъ и религія. Зілнотр. Обозр. 190-1, 1—2; его же, Піе Не1ц№ **" ПЦІакеп. АгсЛ. Г- -ВІГ. VIII, 1005, 244 слл., 456 слл.; срв., его же статьи ь®*
орочахъ Татарскаго воберажьн въ газетѣ Владивостокъ, дек. 1890, краткіе чіч^9 * * * и сообщеніи въ Живой Старинѣ за 1901 г. и др. И. Л. Гондатти, Слѣды ->13-
культъ недв. у маяьэовъ. Тр. Этнтр. Отд. Имп. О—ва люб. ест. 8. И-
рузииъ. Медвѣжья присяга л тотемігческш основы культа жедвѣдл у осіяно”1,11 ловъ. М, 1899 (изъ Эткоір. Обозр. 1899, 3—1).
— 197 —
" окружаются крокодилъ, крупная ящерица и тигръ ж). Но и домашнія | животныя служатъ объектами культа у большинства пастушескихъ п земледѣльческихъ народностей ’). Тавъ, племя мади въ центральной Африкѣ считаетъ овецъ полу божественными существами и устраиваетъ ежегодно празднество торжественнаго закланія священнаго ягненка и помазанія присутствующихъ кровью жертвы*); у зулусовъ и у дамара, ’ быки признаются священными животными и т. д. •). Такимъ образомъ, въ настоящее время культъ животныхъ въ различныхъ формахъ является единственною религіей во всей Австраліи, господствуетъ въ Сѣверной Америкѣ и встрѣчается у весьма многихъ племенъ Африки, Южной Америки, Индіи и т. д.
К Вопросъ о сущности и происхожденіи культа животныхъ издавна доставлялъ предметъ оживленныхъ споровъ и болѣе или менѣе остроумныхъ догадовъ; лишь въ послѣднее время, благодаря успѣхамъ сравнительнаго изученія религій, проблема эта начинаетъ мало-по-малу
• проясняться. Древніе греки, сохранившіе въ своихъ миѳахъ и культахъ столько слѣдовъ анимализма, все же не могли понять психологіи египетскаго культа животныхъ п объясняли его обыкновенно символически; ихъ примѣру послѣдовали в нѣкоторые изъ новыхъ изслѣ-
К ’) -1. С. Кгиці, Неь Ашіиізше іи йеи ІшіівсЬсп АгсЪірѵІ, 1908, 187—198. „Ві ѵпваглз чш Йеи кгикоііі коші :і1Ісгяе°е іи Йеч Агсііірві ѵоог“—пишетъ (і. 4.
ІІеІ ІтГппівте Ьі) йе Ѵоіксп ѵвп йеи ІпйізсЪеп АгсЬіреІ. Ішчіеггі. 1884— 1885, 68. О культѣ кроаолпла въ Индонезіи си. еще Ерр, 8с1ііМегип§еп аив Ноі-ем^п Озііпйіеп, НеійеІЬ. 1852, 159 сл. О роди іуаемной ищерицы въ ралипім-нхь представленіяхъ малайцевъ можно судить по примѣрамъ, приведеннымъ (і. А. ИЬмЧікъ въ статьѣ 4>і: На^ейія іп ііес ѵоІкв^еІооЕ йег Маіауо-Рніупезіёгв. Ві,)-К. 1п8і. г.. Т. Ѣ. е. Г. 5, А I, 1891, 463 слл.: срв. Б. 11адепг І)іе РПапгеп-члй Ткістя-еЦ ѵои Беѣ аиЕ йег Оаікііьіе Йишаігаз. 7уЛ Хей. АагЛг. 6т. 5» яег п Ѣеійсп 1890, 188; Егиі/і, цит. соч. 192 слл. О почптаииі титра си. П'. П’_ Мвіау Маріс, Ъопсі.—Хея Тогк 1900, 68, 158; Кпиуі, 197 сл.
• ’) Е. В. «Геѵолл, Іпігой. ’іо ІЬе НІ81. о{ Веі. гл. X и ХП; ВоЬегівоя 8ти/і, ®Л оГ Зеппт. 293 слл.
*) В, И' Есікш, Коіоз оп Ніе Мнйі ог Моги—ТгіЬ’е^ оЕ Сепсгаі Айтса. Рго-о[ Б. Ное. о/ ЕіІгпЫгдк XII. 306 см.; Н. ІГ Харумт,, Этвогр. IV, слл.
*) Си. еще общіе труды, вамъ Аѵдеіо Ле биЪгтаН*, 2о<йорса1 МуІЬоІору. 1872 (нѣм. пер. Нагітапп'л: Віе Тіііеге Іа йег. іойор Муііюі. 1874); Туіог. жудьт. П, 1896. 275—299: ПсА>. Зрепсег, Оспов. содіол. м. XXII; /. ІмЪ-*°г1. Нач. цивниз. 189—204; ТЕміНі, Му»8. п. Неі. II, 1907, 234-300; К. Вгеу-Ѵбіѣаг еѵі(>ег Гггеіі, I, Вегі. 1906. 210 слл,, 236 слл., 241 см., 440 слл., 452, • срв. тааже шае отдѣлъ о тотеив.ш1..
— 19Я —
дователеіі, какъ, напримѣръ, І.е Радо КепоеГ *). Плутархъ предполагалъ, что зоолатрія возникла изъ обычая изображать животныхъ на знаменахъ. Діодоръ объяснялъ происхожденіе культа животныхъ миѳами, согласно которымъ боги, изъ страха передъ Тифономъ, гигантами и т. под., принимали образъ животныхъ, тавъ что вслѣдствіе этого люди стали почитать послѣднихъ А<1. Егшап а) и ХѴіІкеп *) пытались отыскать слѣды этого представленія въ древнѣйшихъ египетскихъ текстахъ, въ надписяхъ пирамидъ 6-ой династіи. По мнѣнію другихъ (КбіЬ, Бсііегг, Ріеггеі., ЬіеЫеіп), египетская зоолатрія обязана своимъ происхожденіемъ іероглифическому письму* 6); но противъ этой теоріи говорить то обстоятельство, что почитаніе животныхъ въ Египтѣ древнѣе іероглифической системы; кромѣ того, культъ этотъ констатированъ у множества другихъ народовъ, которые не знаютъ никакого образнаго письма8). ѴѴіеііетапп пытался вывести поклоненіе животнымъ въ Египтѣ изъ особаго, чисто практическаго мотива: съ ранвитіемъ эсхатологическихъ идей возникло поклоненіе отдѣльнымъ лицамъ, считавшимся двойниками или геніями (к<) царей; этотъ культъ оказался опаснымъ въ политическомъ отношеніи и поэтому былъ замѣненъ болѣе безобиднымъ культомъ животныхъ 7). Легко видѣть, что гипотеза ІѴіеіІетагш’а является крайне натянутой и неправдоподобной. Впервые вступилъ ва новый путь Еііѵ. Туіог, положившій въ основаніе своихъ работъ изученіе психологіи пародовъ и указавшій на огромное значеніе первобытнаго аинмвзиа (т. ѳ. одухотворенія природы) въ образованіи религіозныхъ понятій. Человѣкъ рано сталъ размышлять о различіи между тѣломъ живымъ и мертвымъ, о причинахъ сип, болѣзни, смерти, о тѣхъ неясныхъ, вѣчно зыблимыхъ образахъ, которые являлись ему въ сновидѣніяхъ..-. Такъ дошелъ онъ постеиепво до понятія о душѣ—особомъ живомъ существѣ, ио-
ж) ів Рауе Пепой/', Ѣесіогев ші іііе Огі^іп ап<1 СігоѵіЬ оГ Веііц. вв іііпвіг. Ьу іііе Веі. <і( \пс. Ецурі. І.опА. 1880, нѣм. пер. 218 см.
*) Ріиі. Де Ьіі 72; ’ЕіоД. I, 86; Ьисіап. Де ваегіГ. 14; Нуръ. роеі. влгоч-II, 28.
®) ЛіГ. Епнпн, ЛгдщіІ. Хеіі'екг. XXXI. 79.
•) ІІ’іѴАтн, Агс/і. (. Рарупѵі^ог.іек. П, 258.
6) ІібіЪ, Аед. бІаиЪепЧеііге, пі. III, 180—193; ВЛегг, (ІевсЬ. <1. Веі. II. >’1 м*-’ иРіеггсі, Квяві яііг Іа туііюі. ёдурі. 1879; Ье РапНіёоп ^вуріИп 1881; Ьи’М<яЯ’ еатопіеівсвурііяк Веіі#. 1883—85: ТЪе Едурііаи ЕеІід. 1884.
6) Срв. Ріеічйтанп, Ае#. Ре&сЪДіепяС еіг. 2. (. ЕЯтоІ. 18’8, 163.
’) См. приведенныя вілле пзсхѣдоЕаоіп А. П'іе/Іеыаіі.п'а..
— 199 —
добя'омъ пару пли тѣии, которое является причиной жизни п мысли, памяти и воли, можетъ отдѣляться отъ тѣла в проникать въ тѣла другихъ людей, животныхъ п даже въ вещи, съ нашей точки грѣнія совершенно лишенныя жизни 1). Абсолютнаго различія между человѣкомъ п животнымъ, которое часто поступаетъ такъ, какъ будто і инъ руководитъ человѣческая мысль, первобытное міросозерцаніе но допускало и поэтому приписывало душу и звѣрямъ 2). Изъ этой вѣры ’ въ души развилось далѣе вѣрованіе въ духовъ, демоновъ п боговъ, которыми некультурный человѣкъ населяетъ въ своемъ воображеніи всю окружающую его природу: горы и воды, деревья и животныхъ •). Что касается культа послѣднихъ, то Туіог склоняется къ старой теоріи страха 4). ЬпЬЬоск а) и И. Брепсег 6) выводятъ теротеизыъ ивъ обычая давать отдѣльнымъ лицамъ, а впослѣдствіи и цѣлымъ родамъ имена животныхъ; по мнѣнію Зрепсег’а, зоолатрія выросла изъ не- правильнаго истолкованія прозвищъ (тікшіегргеіаііоп оГ піекііаіпея).
Мы видѣли уже (глава IV), что это объясненіе должно быть признано несостоятельнымъ. Въ послѣднее время ѴѴ. ХѴипсѣ, примкнувъ въ школѣ анимистовъ и усматривая въ теротеизмѣ первую ступень второй стадіи развитія вѣры въ существованіе дутъ, признаетъ источникомъ зоолатріи представленіе о животномъ-душѣ (Зееіепііег; 1/. Къ взглядамъ ѴѴппДГа всецѣло примыкаетъ В. II. Клингеръ в). Но, не говоря уже о крайней односторонности такого воззрѣнія, усматривающаго
въ одной идеѣ животнаго-души корень чуть лп не всѣхъ стадій и всѣхъ формъ религіозной жизлн человѣчества, приходится прязнап., что во
1 /многихъ случаяхъ роль животныхъ въ народномъ суевѣріи не обна-
* ’) Есіи-. Е. Туіы, РіішіШѵ СаИиіе, ріс. пер. 11, II—44.
К “) Тамъ же, 45.
Тамъ же, 237—287.
| *) Таль же, 275-290.
®) «Гой» ІлЬЬоск (І.ог'І ДѵеЪпгу), (ігодп оГ Сіѵіііэаііоо іикі іііе Ргітіііте Соп-оі Маи, Ьопгі. 1902°, 217, 275 слл.
®) НегЪ. .Чренсег, Тіге Отідіп оГ Лиітаі ЛѴогзЪір. Рог! идкііу Ііеоіего, 1870,
фвХнеауе Зсіепіійс, Роіііісаі ішс! Йреспіаііѵе 111, ЬоаЗ. 1878, 101—124; срв. ^г‘псір1ев оГ 8осіо1о{гт, I, ІВ043, 331 слл., 354 слл. Ирснсег, признающій, какъ іш-фетиши.піъ, культъ растеній, животныхъ в т. д. лишь видоважѣвеніямн пгр-“яачаквагп культа предковъ, ищетъ оиълсяеніл зоолатріи, помимо гипотезы влп-Че<ъ, п явленіяхъ иетаиорфола въ природѣ и т. поі.
7) УР. Л'чікі/, И, 139 сл.; 234 слл.
6) Лпіогадв Клиніе^ъ, Иіпвотнез въ витвиною, п современномъ суевѣрія,
— 200 —
ружпваегъ никакихъ слѣдовъ представленія о душѣ умершаго в гораздо проще объясняется чисто утилитарными мотивами я чувствомъ зависимости отъ міра звѣрей, которые зачастую представляются сознанію некультурнаго человѣка благодѣтельными существами, какъ это особенно ясно показалъ, нѣсколько лѣтъ тому назадъ, К. Вгеу-віе ’)• Наконецъ, рядъ изслѣдователей (МТеппап, А. Ьаіщ, р. д Леѵоіьч друг.) сводить генезисъ культа жнэотныхъ къ топіемиміу. Въ виду выдающагося положенія, занимаемаго вопросомъ о тотемизмѣ въ современной научпой разбработвѣ родіи ін первобытныхъ народовъ а также въ виду недавнихъ попытокъ нѣкоторыхъ ученыхъ отыскать слѣды этой своеобразной религіозно-соціальной организаціи въ миѳологіи и культахъ античной Греціи 2), я считаю необходинымъ остановиться на этой проблемѣ подробнѣе.
Впервые терминъ „тотемизмъ" для обозначенія особаго суевѣр.,, сѣверо-американскихъ дикарей употребленъ былъ англійскимъ переводчикомъ .1. Дюймомъ, долгое время жившимъ среди племени оджаб-веевъ и издавшимъ въ 1791 г. свои путевые очерки 3). Подъ тотемизмомъ (іоіаіпізні) Ілшц разумѣлъ вѣрованіе сѣверо-американскихъ племенъ въ то, что у каждаго лица есть овой „тотемъ" или духъ-покровитель въ образѣ того или иного животнаго, которое декарь никогда не убиваетъ, не преслѣдуетъ и не употребляетъ въ пищу * *).
•) Кигі Впупд, Ьіе ЕпІіІеЪіт- йев Ооиодеііяпкеііз п. йег НеіІЬгіпдег, С-Л 1905, раавіт, особинво заключеніе. 171—187. Ср. его же Ѵбікег ентцег І'гтеіі I, Вогі. 1907, 210—263, 435—464. Вгеуащ 4>айие преуві-личиваетъ роль культа вотныхь на раннихъ ступеняхъ религіознаго развитія. Срв. Р. ЕЛгепгсІеЛ, Сбиег в. НыПігііі-'ег. 2. Л ЕПиюІ. ХХХѴ1Ц, 181)6, аЗД—610.—По ГА. ІсЛе/гѴу, ІІЪег Тіеп.и1Сиз. 1}іь ГыяЛак, I, 1897, 30 ѵхь, лиыіохаьщ прідстаіамлім.» ііщ>воЛы'іъь>у человѣау воплощенія ми душъ усопшихъ (Іпсагоаііопеи ѵии Зееіеп \Ьяе$сІііе<1ел-г), ватѣмъ добрыхъ ин злыхъ духовъ н, наконецъ, божественныхъ силъ. Однако какихъ «ибо конкретныхъ промѣровъ, подтверждающихъ этотъ процессъ разіктіа, автор* не приводитъ.
•) Объ этихъ попыткахъ си. ною вступительную лекцію: О древнѣйшемъ ьіріодѣ исторіи греческой религіи, Харьковъ 1812, 8, пр. 1.
а) .Міп Імпд, Ѵоуадо пнй Тгаѵсіз оГ ан Іпйіал Іійегргеіог апй Тгабег, Ьопй-1791: нѣм. пер. 2/іттеглиіип’а подъ загл. Ееі.ч- еіиев апіепк. Оо1шеІзс1іег< въ ' томѣ Кеиеге ОевсЪ. 6. 8ее- ипй ІАпйгеікеп, ЯапЖ. 1791; фраиц. пер. /. ВіН-йодъ эаіх. ѴЪуа^е сЬеа йійбгепіев саііпая каиѵадвв <1е І'Алгёг. 8ер1епіг. Рагіл аппбе йе Г Его В'іриЪІісаіле".
*) і-опд, Ѵоуаден апй Тгаѵеіз, 86 слл.: ... оие рагі оІіЪе ггіі^іоив ыі] ііоп і>Г ІЪе ааѵа^ев сопзізія іи еасЬ Ііатіпх Ьів іч(аіп, ег Еаѵоигііе врігіі, тгіііок 1і1’ Ъеііеѵев ияіеіігв оѵег Ьіш. ТЬев іоіат ѢЪеѵ сопсвіте аязатев Ніе .“кара о! «отв
— 201 —
Однако, 1ИШЬ М’Ьсшіап’у удалось въ 1869 —1870 гг. внервые выяснить все значеніе тотемизма въ древнѣйшей исторіи человѣческихъ обществъ ') Для него тотемизмъ былъ необходимою стадіей развитія всѣхъ народовъ и к,почемъ въ пониманію матріархата и экзогаміи *). ІДТеппаи не только констатируетъ существованіе тотемизма въ Америкѣ и Австраліи, но находитъ признаки его и во всей Океаніи3) н даже отчасти въ центральной Азіи *). Но и культурные народы древности прошли черезъ эту стадію развитія, такъ что тотемизмъ лежитъ въ основѣ ихъ миѳологіи 8). Однимъ изъ существенныхъ не-і достатковъ изслѣдованій М’Ьспиап’а является то, что въ его изложеніи тотемизмъ постоянно смѣшивается съ культомъ дпиотныхъ и . растеній; эта ошибка повторяется затѣмъ у многихъ другихъ писателей, между прочимъ и у ЬпЫюск’а. Труды Ы’Ьеппаа’а послужили ' исходнымъ пунктомъ для работъ КоЬ. ВпіИЬ’а. Изученіе арабскихъ соціальныхъ институтовъ, особенно обычая кровавой мести, привело ВоЬ. бспіііі’а къ убѣжденію въ быломъ господствѣ тотемизма у всѣхъ сеиитич'.ч'.кнхь племенъ. Мотивомъ обычая кровавой мести является, по БшЙІГу, происхожденіе отъ одной и той же крови, которое лежитъ также въ основѣ заключенія союзовъ у арабовъ посредствомъ смѣшенія крови в). Цо этотъ обычай примѣняется и по отношенію къ блестку или фетишу: жрецы обмазываютъ идолъ своею кровью, чтобы возобновить союзъ съ тотемомъ-покровигелемъ племени и подчеркнуть общность ихъ происхожденія Эти обычаи и вѣрованія могли возникнуть лишь во времена матріархата, а не въ эпоху гос-одствующего нынѣ у арабовъ патріархата8). Полное доказатетьство
Ъса?.к ог міііег, иші іінлеіоіе 11іе> иеѵчт киі, ііипі, ог епі ІЪе аштаі «Ьо?е Гогше Йву С1шік іЬів іоіат Ъеагз (ігЬм. пер. ]28 сзл., франд. пер. 16-1 слл.).
И_ ’) Л Р. М’Ьспнап, ТЬе ѴогзЪір оГ Лиігааіз авй РІаііЬ- РогІчідШу Веѵгеѵ, ^1. 1869, 407—127, 562—582; ѴЦ, 1870, 194—216. Эта статьи перепечатаны бита ^тЬяъ въ посмертномъ трудЬ ЛСЪеппапа: Яіийіев іи Алсіапі Нівіогу, 5есоп4 8е-
•* ТлпД. 1896, 491 слл.
’] М'Ьеипап, РогІшдМу Кеѵ. Ѵ|, 1869, 427.
У *) ЛГІІемсап, тамъ же, 411.
*) Тввъ же, 418.
* 4) Юѣеппал, Рогін. На. VII, 1870, 214 слл.
“) Ж НоЬегіхті 8тіѢ, КіпзЪір апй Маггізде то Еагіу АгаЬіа, СатЪгі4#в Вв5 47. (вь 1Э07 г вытло второе изданіе этого труда, хоіииневаое авторомъ, ^оИгі'Асгоиъ я 81. Соок'іягь).
я *) Тамъ же, 50 сл.
6) Тамъ же, 119.
— 202 —
существованія тотемизма у какого-либо племени слагается, по мнѣніи* КоЬ. бтШГа, пвъ слѣдующихъ мотивовъ: 1) наличность племенныхъ кличекъ, образованныхъ отъ именъ растеній и животныхъ; 2) господство вѣры въ то, что члены рода находятся въ кровномъ родствѣ съ анонимнымъ животнымъ или же происходятъ отъ тотемнаго растенія; 3) почитаніе тотема, какъ священнаго существа, проявляется лп это почитаніе въ томъ, что тотемъ считается племеннымъ богомъ, или же въ томъ, что запрещается употребленіе его въ пищу Эти воззрѣніи КоЬ. 8тйй’а нашли себѣ дальнѣйшее развитіе въ его книгѣ „Религія семитовъ** *). Отношенія между божествомъ и его поклонникомъ первоначально были, по мнѣнію КоЬ. 8піііЬ’а, такими же, какія существуютъ между членами одного и того же клана или, вѣрнѣе, между отцомъ и его дѣтьми 3). Основной моментъ въ религіи заключается въ томъ, что всѣ члены группы, а, стало быть, и само божество могутъ принимать участіе въ совмѣстной веселой трапезѣ, но время которой, путемъ общаго вкушенія тотемнаго животнаго, узы родства и единеніе съ богомъ возобновляются и закрѣпляются *). Въ жертвоприношеніи щипанный изслѣдователь усматриваетъ, такимъ образомъ, просто актъ единенія съ божествомъ в). Придавая тотемл-чееннмъ представленіямъ большое зпачепіо въ религіи семитовъ, Во-Ьегівоп Біпіѣіі далекъ, однако, отъ того, чтобы выводить всѣ миооли-гнческіе образы и всѣ проявленія культа изъ тотемизма. Его послѣдователи идутъ въ этомъ отношеніи дальше и приписываютъ тотемизму черезчуръ уже крупную, почти исключительную роль въ исторіи человѣческой цивилизаціи. „Какъ ни велико вкаченіе тотемизма нъ смыслѣ особой стадіи религіознаго развитія, говорить Яеѵопь, оно еще важнѣе въ исторіи матріальной культуры, ибо тотемизмъ
’} Тамъ же, 188: Тііе епшріеіе ргооГ оГ еагіу іогелпаш іп аиу гасе іяѵоіѵев Иіе ГоПоіѵіп^ роіиіз: (I) йе ехйіепсе о? вівскв пашеіі аГіет ріасы ашЗ аіпшаів; (->) Піе ргетаіепсе оГ Ню сопсерііоп ійаі Ню тстЪега о( ІЬе аіоск жге сГ йе Ьіооіі оГ Йіе еропут апішаі, ог аге яргипй Ггот а ріаиі оГ іЬе аресіеа сЪоьеп »-ЙЛып; (3) Йе авегірііии Іо ІЬе ІоГеш оГ а васгей сЬагасіег, хйісіі тау геаиѴ і» Ля Ьеііщ герм-йей ав йе рой о! йе віоск, Ьиі аі впу міе такез іі Ье гейалЫ »ійі тепегаііоп, ао йаі, Гог ехатріе, а іоіет апішаі іа поі ове4 а» огіііпагу Гоов.
а) И7, КоЪегікпі і'іиііЛ, ТЬе ВеГщіоп оГ Піе Веиіііев, Ьопй. 11)01.
а) Тамъ же, 40, 255 слл.
4) Тамъ же, 265, 275.
4) Тамъ же, 111, 226 слл.
— 203 —
▼ былъ первымъ двигателемъ всего матеріальнаго прогресса* *" *). На эту точку зрѣнія становится и КоЫег: „Вѣра въ тотемъ—пишетъ онъ— принадлежитъ къ числу наиболѣе творческихъ, наиболѣе жизненныхъ религіозныхъ факторовъ человѣчества. Тотемизмъ заключаетъ въ зародышѣ все послѣдующее развитіе семьи и государства"2). А для | ВгаЬгоок’а тотемизмъ является геральдикой, архитектурой, хозяй-_ ствомъ и соціологіей ®). Дальнѣйшимъ своимъ развитіемъ ученіе о тотемизмѣ почти всецѣло обязано Я. О. Ггагег’у.
Основной вопросъ о сущности и генезисѣ тотемизма доселѣ составляетъ предметъ ожесточенныхъ споровъ п рѣзкихъ разногласій. Классическимъ опредѣленіемъ понятія „тотемъ" считается опредѣленіе ргааеі’а, предложенное имъ еще въ 1887 г.: „Тотемъ есть классъ матеріальныхъ предметовъ, къ которымъ дикарь относится съ суевѣрнымъ уваженіемъ, вѣруя, что между нимъ и каждымъ членомъ класса Ь (почитаемыхъ предметовъ) существуетъ интимная и совершенно особенная связь" (А Мет ів а сіа&ч оГ інаіегіаі оіуесіз хѵЬісЬ а каѵа&е ге^агііз \ѵйіі вирегзШіоиз гсзресі, Ьеііеѵіл» Йіаі (Него ехізіз Ьеіѵѵееп іпт аші етегу шешЬег оі ІЬе сіазз ап іпіішаіе апіі аКо^ѳѣІіег ъресіаі геіаііоп) •). Въ 1910 году тотъ же ученый выпустилъ въ свѣтъ капитальный, четырехтомвын трудъ о „Тотемизмѣ в экзогаміи", заключающій въ себѣ, въ общей сложности, свыше 2100 стр. іп осіаѵо и , представляющій всестороннее, почти исчероывающеѳ освѣщеніе вопроса Б). Но и здѣсь ны находимъ почти то же общее опредѣленіе «темЕзмг.: „Тотемизмъ, говоритъ Егахег, это интимная связь, пред
И ’) Р. Б.Лѵопи, Іпігоіі. іо іЪе Ніаі. оГ ВеІівД 113: Ішрогіапі аа іоіеіпіаю іа
• ..г геіі^іоиа ёегсіоршепі, іі 15 аішозі шоге ітпрогіалі іп іЪе Гіаіогу оГ
Иаіегіа] сіѵіііепіііш, Іог іоіешіаш и-ае іііе ргпде поіог иГ ьіі таісгіаі рго^гезя,
В •) 1. КоЪІег, 2иг Сг^езсЪ. <1 ЕЬе. Тоіетізтиз, (ігирреіісЬс, МииеггесЫ. ЯеіІгЛг. /. ѵегді. Кеекіь^гыслчЛаГі, XII, 1897, 213: Лег ТоІегпр’ІаиЬе ^еЪогІ ги веп ЪіМепяіеп, ІеЬеивѵоІІвіеп геііріёзеп ТгісЪеп ііег Меп.чсЫіоіІ. Іп йет Тоіешіз-иа Ііеді (Ііе ЪііиНі^е Еатііісо-іпкі 8іааіепЬіНип§ іш Кейпе.
В •) ВгаЬгоок, РоПНоге XIV, 22.- Тоіетіат іа іѣе ЪегаМгу, агсЪігесіеге, есопо-
•) Л С. Ртигег, ТоЬетіапі. Е<ііпЪііг^]і 1887 (перепечатано въ 1 т. его Тоіешіяш Ехо$ппіу, 3 сл.); есть фраііц. оер. Оіп*& и А. іап Ссппер’л, Іл Тоіёшіяше, 18Й8.
#) >Г. С. Ргигег, Тоіетіаш апй Ехо^ату. А Тгеаііве на Сегіаід Еагіу і'огтв ® Йпрегвіііііш ап<? Зосіеіу, I—IV, Ьопй. 1910. Къ IV тому приложено 8 каргъ. Срв. 061 «томъ трудѣ А. ѵап Сепмр, Веііриіь, Моенг- еі Ьёцетиіез ГѴ, Гаг. 1912 82 '
— 204 —
полагаемая между однородною племенною группой съ одной стороны и видомъ естественныхъ пли искусственныхъ объектовъ—съ другой, каковые объекты и получаютъ названіе тотемовъ человѣческой группы** *). Эта вѣра въ мистическую связь между опредѣленной соціальной группой и даннымъ видомъ предметовъ (чаще всего животныхъ и растеній) характеризуется обыкновенно убѣжденіемъ, что тотемъ является родоначальникомъ данной общественной группы н каждый члепъ класса тотемовъ — кровнымъ родственникомъ, сородичемъ каждаго индивидуума дайной группы (племени, рода, семьи)* 2). Тотемизмъ находитъ себѣ внѣшнее выраженіе въ слѣдующихъ формахъ: 1) наложеніе „табу** на тотемные предметы: если это—животное, запрещается убивать его, употреблять его въ пнщу, одѣваться въ его шкуру: если это—растеніе, избѣгаютъ рубить его, употреблять въ пищу и даже иногда садиться въ его тѣни3 * * * *); на почвѣ „табу" возникаетъ и институтъ экзогаміи*); 2) стремленіе уподобиться внѣшнимъ образомъ тотему, для чего первобытный человѣкъ прибѣгаетъ въ различнымъ средствамъ, & именно: а) къ ношенію шкуры тотемнаго животнагоь), б) къ украшенію и деформаціи своего тѣлав); в) къ ритуальнымъ пляскамъ, воспроизводящимъ ЬаЬііоъ, движеніе млп походку тотема’’); г) къ обычаю хавать отдѣльнымъ лвцамт и цѣлой группѣ имена тотемныхъ животныхъ и растенійв); и, наконецъ, д) къ періодическому вкушенію тѣла (нлн плодовъ) тотема, какъ способу наиболѣе интимнаго единенія съ тотемомъ8 *): 3) внѣшнее почитаніе тотема; отвѣшиваніе ему поклоновъ при встрѣчѣ, кормленіе его, выраженіе соболѣзнованія при нахожденіи трупа тотемнаго животнаго и торжественное погребеніе я т. д.ІО). Впрочемъ, сама система тотемизма представляетъ собою настолько сложное явленіе, и отдѣльныя формы его, иапр., въ Австраліи, Индонезіи. Зап. Африкѣ къ
’) Ргахг, Тоіет. апй Ехо-;. И. 3.
”) Утагег, Тоіет. аік! I, & ыг.
3) Ггагсг, таи» же, I, 8 слл.; Хщ>узииь, 15’, 74 слл.
•) Ргтег, таять же, I, 34 слл. Срв. IV, 71 си.
“) Ггііяег, таи» же, I, 26, Харузикъ, IV, 78 сл.
®) Егаеег, тамъ же, I, 26 сл. (прическа), 27 (выбпваніе зубовъ). 28 (топ про» Харузикъ, ГГ. 79 ы.
’) Ргагсг, таять же, I, 37 слл.; Харузикъ, 15', 79.
в) Ртагег, тамъ же, 1, 58 сл.
") Ргагег, тамъ же, I, 109 см.; Харуэияв, 15', 363 слл.
“7 Гггиег, тамъ же, I, 15.
— 205 —
глубоко различаются другъ отъ друга’), что о иакомъ-лвбо единомъ я „водексѣ" тотемизма, о которомъ нѣкогда мечталъ 8а1. КсіпасЬ ’), но можетъ быть въ настоящее время в рѣчи, хотя, съ другой стороны, пѣтъ никакой необходимости придумывать для каждой формы то-Ітемизна новые термины, какъ это дѣлаютъ Нііі-ТоіЛ2), А. ѵап Ѳеп-пер*) и друг. Да и самый терминъ „тотемизмъ“ надлежитъ уво-і треблять съ большею осторожностью.
Вопросъ о происхожденіи тозѳмизма рѣшался самымъ различнымъ I образомъв). Мы уже видѣли, что Ц. Зрепсег и Я. ІліЬЬоск склонны были считать тотемизмъ результатомъ какого-то недоразумѣнія, вызваннаго обычаемъ давать отдѣльнымъ людямъ имена животныхъ и растеній. Главнымъ возраженіемъ противъ этой теоріи является то, что она придаетъ слишкомъ большое значеніе чисто-языковому процессу и предполагаетъ совершенное отсутствіе здраваго .смысла у дикарей, которые имѣли полную возможность провѣрить значеніе прозвища на себѣ или сородичахъ, часто ко имѣющихъ ничего общаго сь анонимнымъ объектомъ; кромѣ того, она оставляетъ безъ объясненія цѣлый рядъ отдѣльныхъ фактовъ*). Иная гипотеза выдвинута была голландскимъ учовымъ О. А. ХѴіІкеп’омъ; по его мнѣнію, въ основѣ тотомизма лежала вѣра въ переселеніе душъ (<Іо хіеізѵегіші-хіпе), составлявшая какъ-бы соединительное звено между тотемизмомъ, въ эдной стороны, и культомъ усопшихъ—съ другой (<іе ѵеіѣіпіісікіе сЬакеІ (пзясііеп Ьеі (оіетівпіе аап Леи ееиоп, еп сіеп йіепьі йег і?ре-
ірлтігп и Ьііііп'а, А. ѵап Бептр’л идруг.
•) &ІІЧШ0П Выгикіі, Спііеэ, ХІуІІ.еа еі Кеіі^. I, Рагів. 1905, 17—26.
*) СЛаНед НШ-ТиШ, Аи/ктороі. Ін/Иіі. XXXIV, 1904, 26 си.. 324 Ч-і; XXXV, 1905, 141—194 (ыіііа—епііаіьш).
* ) Л. ѵап Ссппср, Таіюи еі Гоіёшівгое а Майара^саг. Раг. 1904, 321: . . . іі рпЙёгаЫе бе рагіег, шяі йп Іоіёиія /е, шаіз «Іи пуагопдіьте Леи І:ойопІв>е:)я, ^0 педиаійіліе йеэ Лоіёгіпсііепв сенігаиі, Йи яіЬокіяте Йев Вяпіоич еіс. Срв. п о же
Мпвага еі Ъёе- ГѴ, 99 сл.
* ) Обзоръ іоорін возникновенія титехлама у А. Ъаид'л, 8осіа1 Огіріпз, І,оп-1903 и Е. М. Тогге*. Апаіея /Іеі Мшео Касіомі /іе Виспоя Аігея, 1911, 5^0 ыж.
* ) Срв. Ргагег, IV, 43 сіл.; Е. КелаегЛиЯЛ, Закгашепіаіа МіІІЙег, 93 сл.
* ) О. Л. ІГіТіти. Неі 4піпііяпіе Ъц Йе ѵоікел ѵаи ,Іеа Іцгіі^сЪен Агсіиреі, * ІПГ/І, сЛг &і/1с, 1884, 997 с«. Ср. Е. В. Туіог, Еепіагкз пи Тоіеоивш. Тѵиги. І^ПіІігор. І,ігі. ххѵіп, 1899, 146 слл.
2П6 —
ходило замѣтить, что, хотя въ нѣкоторыхъ случаяхъ вѣрованіе въ переселеніе душъ дѣйствительно могло повлечь за собою возникновеніе культа животныхъ, однако у тѣхъ тетаническихъ племенъ, о которыхъ мы лучше всего освѣдомлены, ученіе о метемпсихозѣ не-встрѣчается*). Остроумную теорію предложилъ Леѵопз. По его мнѣ нію, тотемизмъ произошелъ изъ стремленія той или иной человѣческой группы вступать въ союзъ съ даннымъ видомъ животныхъ или растеній 3 * *). Примитивный человѣкъ, представляющій себѣ всю природу по своему собственному шаблону, думалъ, что я общества духовъ организованы такъ же, какъ и кланы людей. Каждый видъ животныхъ или растеній казался ему сознательнымъ родовымъ союзомъ 3), съ которымъ можно вступать въ договоры, скрѣпляемые кровью*). Вотъ почему тотемъ—не индивидуумъ, но классъ объектовъ, съ которымъ связана не личность, а родъ Б). Привычка видѣть въ тотемѣ сородича породила вѣру въ реальное происхожденіе отъ тотема, какъ общаго предка рода6); тотемъ-богъ дѣлается отцомъ людей, люди—его дѣтьми; поэтому онъ вскорѣ превращается въ антропоморфное существо"). Во и эта теорія не рѣшаетъ удовлетворительнымъ образомъ многихъ фактовъ, напр. вопроса о разнообразіи тотемовъ, среди которымъ мы находимъ такихъ животныхъ, какъ червь, муха, муравей6). Американскими этнографами (К. Воаз, Сіі. НіІІ-Тоііі и друг.) °) выдвинута была теоріи происхожденія тотемизма изъ вѣры въ личныхъ духовъ-покровителей: тотемы клана это просто духи-покровители предко1
*) Ргагег.Тоіст. авд Ехоц. IV, 4(1 еллі По СІа&І'у, МуЙіз аііб Пгеатв. ѣопД. 1885, 99 Слі., тотемизмъ былъ скорѣе ирачинов, чѣмъ слѣдствіемъ вѣры въ переселеніе душъ.
а) /елшлк, Іиіюіі. іо Йіе Ні.-Д. ѵГ Вс!., 96 слл.
®) ^е^оп$, ІЬ., 97 слл.
*) Лгода. 100.
4) Лгонх, 101.
6) Лѵоня, 104.
г) Лѵопі, 104 сл., 208 сл., 213.
•) Си. о теоріи .Геьонч'а статьи X. ЗІапМег, Ѣаріаіе <1п гоібтівпю <1ап« 1'йтоі. геіі». Кеѵ. ЪіхГ. геі. XXXVI. 1897, XXXIН. 1898 (срв. отвѣть Лиоад’а, ТІіе ріасо оГ Тоіеппвш іи Йіе Еѵоі. <іі Пеі- РЫк-Імге, X, 1899, 369—383) и Е. Н. 7 <пГ 6 въ Лиги. о/ Апігориі. Іняі. ХѴГП, 1899, 138—148.
в) Г. Яса», ГЬс Зосіаі Оідошзві. апД Йіе Кесгеі Вйсіеііе? оГ ІЪе КжвѢніЧ Іпійапя. Яер. чС Іке Ъпіі. 8іа!м А'аІ.-ЗГиееит 1895. 336, 393, 662; СЛ. ЕіИ-Тоиі. Огіріп оГ 1'оіепшш апіопр Йіе АЬогіі;еііз оГ БгЙ. СоІишЬіа. Тгапе Я.
СапиЛі, Йес 8ег. 1901—1902; срв. Лтегіс. ЛпЛгороУідіяГ, И. 8. VII, 1905, 681 -** (по Епксгу, ГѴ, 48, 1 п К-иісгек/йІіГу, 31—59).
— 207 —
у унаслѣдованные потомками. Это объясненіе страдаетъ тѣмъ недостат-’ комъ, что считается тишь г.ъ фактани, характерными для сѣверо- американскаго тотемизма. Вѣра въ существованіе индивидуальныхъ В духовъ-покровителей, отличвыхъ отъ тотемовъ клана, наблюдается
Чрезвычайно рѣдко въ Австраліи и у племенъ банту въ Африкѣ, оиа совершенно неизвѣстна нъ Индіи, и поэтому не можетъ быть признана общимъ корнемъ тотемизма*)..Мало того, въ самой Америкѣ эта теорія встрѣчаетъ себѣ противорѣчіе въ томъ обстоятельствѣ, что индивидуальные духи, покровительствующіе женщинамъ, но играютъ здѣсь почти никакой роли, въ то время какъ групповые тотемы въ Сѣверной Америкѣ передаются По материнской а не по отцовской лияіпг). Въ 19011 г. Л. Рікіег и Г. Зошіб выступили съ иной теоріей, I согласно которой тайна возникновенія тотемизма кроется въ первобытной пиктографіи. По мнѣнію названныхъ ученыхъ, проблема тотемизма вращается вокругъ слѣдующихъ трехъ пунктовъ: 1) отчего извѣстныя группы у примитивныхъ племенъ называютъ себя по имени какого-нибудь предмета, большею частью животнаго; 2; почему окѣ почитаютъ эти предметы ло такой степени, что не убиваюгь и не съѣдаютъ, напр., животныхъ; 3) почему онѣ думаютъ, что происходятъ пгь этпхь предметовъ. Изъ этихъ трехъ вопросовъ основнымъ ц является первый По мнѣнію Рікіег’н и 8ош1<» примитивный чело-вѣзъ могъ обозначать извѣстную общественную группу лишь при помощи рисунка какого-либо объекта внѣшней природы, преимуще-АСгвенно животнаго или растенія, какъ наиболѣе удобонзображаеыыхъ '•предметовъ. Отсюда возникло смѣшеніе условнаго знака племени съ самимъ племенемъ, такъ что послѣднее получало свое названіе по имени перваго, а впослѣдствіи разнялось представленіе, что объектъ, йВоужиіііпііі прототиповъ, образцомъ для тотемнаго знака, былъ дѣйствительны нь родоначальникомъ племени. Легко видѣть, что эта теорія заключаетъ въ себѣ логическую ошибку: непонятное нанъ ото-Жествленіе. племени съ анонимнымъ предметомъ какъ разъ п нуждается-
Г *) Рпиег, Тоі. аті Ехо^- ГГ, ІИ.
*) Ргагсг, іЬ., IV, 49—50. Объ анерпхавссохь тотемизмѣ си. ныпѣ Рптег, іЬ., 1—583 н НенІеп&ИіЫ, 31—59. Существуетъ и п|Ютивопсцожное мнѣніе, по ко-*Чюму групповые тотемы .іатн начато духамъ-покровителямъ (Е. 8. НагПапіІ, ^Ік-Ік-,гл, \І, 1900, 68; И. НиЪчгі еі V. АГаіш, 1 Ьёогіе вёиёгаіе йе Іа иадіе.
®) Л І'ікісг шіД Р. 8отК. Оег Пгериіп® йе? Тсіетіапшз. Еіп Веіігац гиг вгіаІізіі.чЬеи ОезсЬіі>ЬізЛеог<е. Вегі. 1900 (?), 7.
— 20ъ —
то въ объясненіи. Кромѣ того, болѣе правдоподобнымъ представляется обратное іюиниавів процесса: пиктографія—скорѣе с лѣдствіе тотемизма, нежели его причина’). Ашігеіѵ Ьап§ также видать основное ядро тотемизма въ мистической связи между именемъ и носителемъ послѣдняго. Некультурный человѣкъ склоненъ считать свое имя, какъ и собственное изображеніе, частью самого себя; оттого, нося имя какого ни-будь животнаго, онъ легко отожествляетъ себя съ этимъ -животнымъ *). Что жо касается обычая давать отдѣльнымъ лицамъ и цѣлымъ группамъ имена животныхъ и растеній, то онъ былъ установленъ въ видахъ взаимнаго различенія. Имена эти стали стереотипными, и ихъ происхожденіе было забыто. Вѣра' въ то, что между животными и людьми, носящими одно и то же имя, необходимо должна была существовать извѣстная связь, наводила на размышленія о характерѣ этой связи. Естественнымъ отвѣтомъ на данный вопросъ былъ тотъ, что люди и звѣри одного и того же имени были кровными родственниками. Будучи особенно загадочнымъ, зто родство съ животными сдѣлалось и наиболѣе священнымъ. Эти идеи породили табу и тоте-мнческую экзогамію2). По и эта гипотеза не въ состояніи пролпть свѣтъ на многія стороны тотемизма; кромѣ того, имя тотема во многихъ случаяхъ занимаетъ слишкомъ подчиненное мѣсто по отношенію къ тѣмъ суевѣрнымъ представленіямъ, воторыя связываются съ даннымъ о&ьоктомъ, чтобы возможно было выводитъ изъ этого, чисто внѣшняго, фактора всѣ явленія тотемизма*). Совершенно неправдоподобную теорію выставилъ А. С. Надііоп. По его мнѣнію, каждая территоріальная человѣческая группа питалась преимущественно однимъ какимъ-либо видомъ животнаго или растенія, по ямсни котораго опа и с.тычя у своихъ сосѣдей. Такъ возникла идея родства, между группой индивидуумовъ, съ одной стороны, и группой животныхъ или ра-
ж) Срв. объ этой теоріи Неиіегякіііііі, 94 сл. Ргазсг въ своемъ четырехтоилонъ трудѣ о тотемизмѣ и анзогамів почему-то совершенно вс упоминаетъ о РіМсгк и 8от16.
») АпАгегв Ъанд, Піе Кесгеі оѢ Ніе Тоіеш, ѣонй. 1905. 115 слл.: ера. его же ТЬе Огірп оГ Тоіет Хапіез аой ВсІіеГз. Еоік-Еоге, ХІП, 1902, 347—397.
®) А. Імпд, ТЬе Йесгеі оі’ ЬЪе Тоіет, 140 сл.
4) Ср. Е. КеиІегіЖііЯА, 95 слл.; ТРіыіЛ, И, 264 слл. Впрочемъ, вѣра въ Сіпческую силу слова дѣйствительно ирападіежить къ числу самыхъ распростраи®11-пыхъ представленій среди некультурныхъ народностей (Л ЛѴйу.% ѴѴеІьЬ ГйгіИ-ХтеіегМЬ Сепіигу, 1891, 566 сл.; Кіева у Раиіу-ЛѴіявоіоа, I, 88 слл.; Ег'^(Г-4зоЫ. Воаріі, I, 443 — 446); А. іі. Заговоры, накликанія, обереги. Вар-
шава 1907, 67 слл.
стеній—съ другой, идея, покоящіяся на самой мощной и глубже остальныхъ заложенной потребности человѣка*;. Совершенно справедливо указываетъ, однако, В. йрѳіюег въ опроверженіе этой теоріи на то, что постулируемая ею дифференціація пищи не существуетъ
_ у наиболѣе примитивныхъ тотемичсскихъ племенъ; напротивъ, каждая І| группа туземцевъ употребляетъ въ пищу всѣ съѣдобные предметы, ___I которые попадаются въ ея районѣ2). Съ другой стороны теорія
Насібои'а не рѣшаетъ удовлетворительно вопроса о томъ, почему
племя, получившее отъ сосѣдей соотвѣтствующую кличку, отказывается
отъ употребленія того самаго животнаго илп растенія, которое нѣкогда составляло его осаовную пищу8). Кромѣ того, среди тотемовъ яы находимъ и такіе объекты (напр., изъ животныхъ—червя, муравья и т. под.), которые врядъ ли употреблялось въ пищу даже дикарями. Къ старой теоріи прозвищъ (насмѣшливыхъ или почетныхъ) склоняется, повидимому, и Ей. Меуег, вообще крайне отрицательно относящійся къ вопросу о тотемизмѣ ’), въ то время какъ по \Ѵ. ТСіішІГу тотемичсскіе обряды п идеи возникли изъ представленія о животныхъ, какъ обителяхъ душъ предковъ 3). Изъ чисто-утилитарныхъ мотивовъ выросъ тотемизмъ но мнѣнію Еѣ Кеійегзкіоііі’а, высказанному имъ въ 1904 г. і іа его теоріи я позволю себѣ остановиться подробнѣе. Сущ-Іівость ея сводится къ слѣдующему. Главнымъ признакомъ тотемизма [является тожество вида объектовъ и клана, находящее себѣ самое |вркое выраженіе въ томъ, что оба овн носятъ одно и то же имя®). Въ чемъ таятся причины такого отожествленія? Примитивное мышленіе, говоритъ Вепіегькііііб, не дѣлаетъ никакою различія между чело-
вѣі, і.мъ и животнымъ и покоится на наиболѣе очевидныхъ вссоціа-Иіяхь нредет івтеяій. Гдѣ отыскиваются пункты ассоціаціи, устанавливается не только сходство, но и тожество’). Въ пазахъ лерво-
К *) А. С. ТкМоп, АДгезя іа Йіе Йесііоо оГ ЛпіЬгчроЪ^у. Пер. о/ (Іс Вгііізіі ^вяоилС С. і(іе ААсапс. Ясіенсе, ІГЮ2, 715 си.
В *) Ваі&ггін 8репсег, Тсіетіят іп Аизігаііа. Тгоягасі. Іке АиЧтаІавіап . Л-Ьсч,’ о/ Піе Аіѵіче. о/’ Всіепсе, 1904, 417 (ко Ргпу:г'у, Тоіет. шій Ехо". IV, пр. I).
| 3) Ргагіт, Тоіеш. апй Екщ. IV, 51—52.
I 4) ЕА. ’ІІеует^ СсзсЬ. й. АксЛивія. 1, I3, 110 сд.
*) И-'. ТГапЛ, П, 268 слл.
Еіі'ріг Веиіегбкійід, Тіі! Ггя^аи ош ирркошяіеп аГ яакгапіеиіаіа шаІШег ®>ей ч4ккіИ Ііаняуи Ы] іоіетіяшыі, Ъ'ррваіа 1908, 101.
7) Тамъ ме, 103: І)я аяяоеіаііопвриокіег Гіпоаз, аг іекь етійакг ІікЬеіеп пил
*&іі а( ійепіііеівп аСщогі.
к
— 210 —
битнаго человѣка, продолжаетъ названный изслѣдователь, звѣри являются господами надъ многимъ изъ того, чтб необходимо для его культуры. Зубы, кости, когти, рога, шкура, и т. д, все это—матеріалъ, при помощи котораго дикарь зачастую изготовлялъ свое простое оружіе и домашнюю утварь и.іи сооружалъ свою хижину. Человѣкъ еще не считалъ себя царемъ природы; напротивъ, онъ ощущалъ свою полную зависимость отъ нея ’). Онъ чувствовалъ себя тѣсно связаннымъ съ тѣмъ видомъ животнаго, с-ь воторым ь онъ дѣлилъ свое жилище; нѣть, поэтому, ничего удивите іьнаго если онъ ассоціируетъ себя съ тѣмъ или инымъ видомъ животнаго Тавимъ образомъ, религіозный элементъ не игралъ въ процессѣ возникновенія тотемизма существенной роди: тотсмпческія пляски, ритуалъ посвященія (іпИіаііо), церемоніи іпІісЬішш преслѣдовали, по ВеійегзкіоМ'у, одну и ту же цѣль—представить членовъ племени въ образѣ тотема пли, ниыми словами, добиться интимнаго союза ихъ съ даннымъ животнымъ (По Ъа аііа Ьай НИ шепіпц ай йатзіаііа, ніатшепк теШеіптаг і ШепщсзІаК еііег т. а. о. <Ісга-з папь йігЬишІ пич! «Іезна <1)иг> г). Н. Н. Хярузпнъ въ вопросѣ о возникновеніи тотемизма примыкаетъ къ Туіог’у и считаетъ основой этого явленія анимизмъ. „Причины почитанія, пишетъ II. II. Х.іру-зинъ, могли быть различны: случайная примѣта па охотѣ, кажущаяся помощь, оказанная животнымъ и т. п., п примитивный человѣкъ видитъ въ этомъ послѣднемъ своего покровителя и почитаетъ его. Въ результатѣ у одного дикаря и его потомства свой тотемъ, у другого—другой. Любознательность, порождающая миѳы, заставляетъ искать объясненіе, почему одна группа почитаетъ одно, а другав—другое животное. Лица, почитающія тотема, пс ѣдятъ его мяса; некультурныя народности обыкновенно также не ѣдятъ или избѣгаютъ ѣсть, кромѣ случаевъ ритуальныхъ, членовъ своей группы. Слѣдовательно, тотемическая группа и ея тотемъ происходятъ отъ одной плоти, т- с. между тотемомъ и его почитателями существуетъ генетическая связь. Этимъ порождается мвоъ, тѣмъ болѣе легко
’) Тамъ же: Гбг (Іеп рптіііѵа тйппівкап іго «Цигев Ьеггаг оіѵег щусЫ.
4г иоЛѵапсіі^і Гбг Ьеппев киііиг. ТаиЛег, Ьеп, кіог, Ьогп, Іпи! еіс. аго пшісгіаХ теіі Ііѵіікеі Ь<т оТіа йзіайкоттег віпа епкіа ѵареп осѣ Ьив^епій еііег ‘і,п Ъуііііа.
*) Тамъ же, 11.11.
») Тамъ же, 106.
усвояемый потомствомъ и сосѣдями, что въ самомъ фактѣ происхожденія отъ животнаго нѣть ничего невѣроятнаго для некультурнаго ума“ '). Такова, въ общихъ чертахъ, теорія ІЬ Н. Харузвна. Я обращусь теперь къ взглядамъ одного изъ лучшихъ знатоковъ вопроса, Л. С. Ггахег’а. Внимательно слѣдя за новѣйшими изысканіями въ области быта и вѣрованія некультурныхъ племенъ, ргагег нѣсколько резъ принужденъ былъ, въ виду открытія неизвѣстныхъ еще фактовъ, мѣнять свои взгляды на сущность и происхожденіе тотемизма. Согласно его первой теоріи, тотемизмъ покоится на вѣрованіи, что въ данномъ предметѣ, животномъ или растеніи, находится душа того или иного типа; а такъ какъ съ точностью неизвѣстно, какой именно индивидуумъ животнаго класса служитъ оболочкой души членовъ той или ниой соціальной ।руппы, ю послѣдняя почитаетъ весь видъ животнаго * *). Дальнѣйшія этнографическія изысканія, однако, не подтвердили этого предположенія. Въ 1899 г., на основаніи новооткрытыхъ Зрспсег’омъ и СгіІІеп’омъ церемоній іпіісіііішіа 3), І’гагог построилъ вторую теорію тотемизма *). Тотемизмъ первоначально былъ организованной кооператниной системой магіи, пмѣюшей цѣлью, съ одной стороны, обезпечить членамъ общины изобиліе всѣхъ необходимыхъ продуктовъ потребленія, а съ другой—песдохранить ихъ отъ всякпхъ опасностей, подстерегающихъ человѣка на каждомъ шагу нъ его борьбѣ съ природою (ТЬе ^епе-гаі ехріапаНон оГ Тоіошіяп іо хѵііісЬ Ніе ІпійЛлнта сегѳпюпіез кеепі іо роіпі і§ ІЬаі іі І8 ргігоагііу ап оі^ашѵчі атмі соорегаНѵе зузіет оГ та^іс іІезі^ноЛ іо иесш’ѳ іог іііе тетЬега о? іііе сотітіпйу, оп ѣ)іе
К' *) И. Н. Х.арузит, -Іпіографія, IV, 54—35. Попытку психологическаго объа-сяеша генезиса тотвииима. сдѣлалъ УйгАогс, X. [. Еіііпоі. XXI, 1889, 164, по по-тороиу въ почптвніп тотемовъ выразилось какъ бы темное шцущевіе дарвинизма (3&6 іппкіе СеГііЫ <ІС8 Паптіпічиіиа, кеІсЬез егпе ѵегяапйіаеЬаГіІісЪе ВекіеЪшу;, Ѣ -іьв Сетеіпзаткей йег АЬзіаттидк Йіг гег.чсЫейепе Сіаячео йег ІеЬепйеи ЛѴеІІ •Нйисііі и т. д). Въ послѣднее время на эту точку зрѣнія стаповніся и Л С.
*) Рго~ег, Тіге Соііі, Вон^іі, П. ЬошЗ. 1890’, 332 слл.
’) ЕаІАѵііі Ярепсег апй !•'. Л. СШІеп, ГЬе Квііге ТгіЬея оі СйПгаІ \иМга!іа, Ѣодіі. І&91). Срв. нхь же статью 8оше Йетагка <щ Тоіегоіаш еіс. Лочгн. Апііігор. /п*і- ХХѴШ. 1899, 275 см.
*) Рги-ег, ОЪзеггаІюпв оп Сепігаі Аивігаііап Тсівтізт. Лиги. Анікгор. Іѵыі.
1899, 281 си. и особенно Тіге Огі^іп оГ 1'оіетінт. Еі>гІ». Цег. 1899, IV—
*- Тоіет. ан(1 Ело^. I, 89—133.
— 212 —
опе ііаші, а ріепііѣіі чпрріу оі аіі Іѣе соіошо<Ііііе» оГ .ѵѵііісіі ѣііеу «Лаіці іп пйсіі, апсі, ои іііе огкег йаиіі, іпшіипііу Ь-ош аіі 11іе регііз атні ііаи-5сг5 Іо \ѵЬіск шап із ехрозеіі іп Ьіз ніпі^ціе ѵѵіііі паіше) *). Тотеми-ческая группа воздерживается оть употребленія въ пищу того или иного животнаго или растенія, съ цѣлью сохранить и размножить опредѣленные полезные виды, и отъ времени до времени совершаетъ извѣстную магическую церемонію Іпіісіііита, вь результатѣ которой получается изобиліе пищи и продовольствія для племени а). Но в оть этой теоріи Ггаиег долженъ былъ вскорѣ отказаться въ виду того, что, во-первыхъ, мотивы возникновенія тотемической системы носили у него слишкомъ раціональный характеръ и, во-вторыхъ, соціальная организація, допускаемая этой теоріей, слишкомъ сложна для тою, чтобы быть примитивной * * 3 4 5 * * * *). Наконецъ, третья теорія Ега-гег'а заключается въ слѣдующемъ: первоначальнымъ источникомъ тотемизма является непониманіе дикаремъ физіологическаго механизма зачатія и рожденія, въ частности—незнакомство съ ролью отца во всемъ этомъ процессѣ (і^погаосе оГ раіегпііу) *). То, что она должна сдѣлаться матерью, женщина замѣчала при первомъ движеніи ребенка; отсюда естественное предположеніе, что ребенокъ лишь въ этотъ моменгь проникаетъ въ ея тѣло. А если ребенокъ лишь при первомъ движеніи катки проникаетъ въ тѣло матери, то что могло быть естественнѣе отожествленія его съ первымъ бросившимся ой въ глаза п таинственно исчезнувшимъ предметомъ? Быть можетъ, это былъ кэнгуру, только что вспрыгнувшій передъ нею и скрывшійся въ кустѣ; или веселый мотылеьь, порхающій въ солнечномъ сіяніи, сверкая металлическимъ блескомъ свопхъ крыльевъ, пли нарядный попутай, рапірпв.тяюшій свои нѣжно блестящія перья пурпурнаго, малиново, о и оранжеваго цвѣтовъ Е). Эта новая теорія
*) Ргазег, Огц{. оГ Тоіеш., Тоіем. апЙ Еход. I, 116.
“) Егчгег, тамъ же, 104 иі
®) Егаг>г, Тоіет. вті I ход. IV. 57.
4) І-'гагег, тамъ же, IV, 57 слл.
5) Ег«::ег. таю. же. IV. 62: Ап<1 іГ Й<е сѣіііі епіете Йіе вопіап сіпі ѵ ві *і‘е
ЙГ5І цціскепіир и! Ьпг тготЬ, ѵЬаі шоге маіигаі Іііаи іо ібепіііу іі тѵіііі яоаіе-
іЬіпд іііаі знпиіипеоіміу вігиск Ъег Гапсу апіі регЬарз тузіегюизіу ѵвиівЬей? I1
пв^ЪС Ъ • а кавдохоо іѣас Іюрреіі ЪеГоге Ьег аіи! ПіварреигеД пі а іЬіскеГ 11
тІЕІЛ Ье а (.-ау Ьиііегіу іііаі ПіскегеЗ разі іп іЪе зппзЫле *тііі ІІш шеіаіііе Ьлі"
Ііапсу оГ ііэ ^Ііііегіпд иіиеа, ог а рогцеоиз раггоі Оарріп^ Ьу ге^рІенЗапі *и 8Р^
ріотаре оГ ригріе, спігнса шій огал^с.
— 213 —
Егллег’а, удовлетворительно объясняющая отдѣльныя стороны тотемизма, оставляетъ въ тѣни такія существенныя явленія, какъ торжественное вкушеніе тотемичѳскаго животнаго и т. д. *). Такимъ образомъ, несмотря на долгую и упорную работу человѣческой мысли, мы снова, повидимому, стоимъ лицомъ къ лицу съ неразрѣшимой загадкой
На самомъ дѣлѣ тотемизмъ представляетъ собою слишкомъ сложное явленіе, отдѣльныя формы его, напр., въ Австраліи, Африкѣ, Индонезіи и т. д. слишкомъ рѣзко отличаются другъ отъ друга, чтобы возможно было выводить его изъ одного общаго источника. Вѣра въ реальное происхожденіе отъ тотемическаго объекта, составляющая основу тотемизма, объясняется не только множественностью представленій о животныхъ, какъ обителяхъ душъ усопшихъ, но и вѣрованіемъ въ партеногенсзисъ, т. е. въ возможность внѣко-лового зачатія отъ любого объекта природы, наблюденіемъ надъ тератологическими явленіями (заячья губа, козья ножка, обиліе волосяного покрова). Въ концѣ концовъ, веѣ эти факторы тотемизма,
’) Іеоріл эта впервые выдвинута была ѣг«~сг’ояъ аъ статьѣ: ТЬе Ве#<пшп§а оГ Ееіщ. аші Тоіешіяп агаипр йе АивігаІіап АЬогі^іпез. Рогіи. Лег. 1805, 7 п 9= Тоіепі апй Ехо^. I, 13і>—172. V пей срв. послѣднюю главу пинги А. Іаид'в, ТЬе босгеі «Я іЪе Таіега. Си. еще А. паи Оптер, РпЫісаІіоив поиѵсііев нпг Іа йёогіе Ли шіійльгие. В. II. К. 1012, 340 слл.;
°) Среди другихъ теорій прі’иехо.адеяія тотемизма обращаетъ ва себя вціімпвіе ортпшалноідью (чтобы не сказать больше) мнѣніе Мня. Змалродзнию, по которому , юте. хіит.- лніяь видоизмѣненіе пантеизма индусовъ, перенесеннаго въ Австралію изъ Индіи (см. ЛісЯаі ^гпіргог} кі, Тоѣетігго, ХѴГПт. Сбора. Хчръковск. Іістор.-Фи.і. 0~ва 1909, 7 сл; срв. 9: 1'оѣещіэш АшЯгаЦі дезѣ Іо рапіеігш Ніаби<бч' родіу оѣсе ріеівд! ргозіасге, апуаіочо г роѵіегхеЪоѵлш, ]иг: ѵ в»о,)е] ргчгеніхіпіе РтѴг піеоАч-іссопц 1и<1и ГаЫуіѵіе гогшшапу, роѣеш и іе] лвкпіопе] йитще рггешездаіу і!<> АизІга1]і, оп г Ые^іеш сгази, а рггу оэапкйпіепіп ро.іейупсгусЪ ^Ч Іо гезгіу врасгуі яід і зкагіві). Эвтектическій характеръ носитъ теорія Ъ. М.
-ве (ЕІ Тоіешіэто, ни оп^еи, зірціісабо, еГесѣов у яирегтігеисіаа. Лпаіся іЫ Нисіітлі гіе Виепоіі Аігез, 1911, 485—553), который усматриваетъ проис-,вдДеиіе ютеі.яама въ примитивныхъ представленіяхъ о начатіи и воарощдеши. въ °®чхаѣ даииіъ отдѣльнымъ лицахъ и цѣлымъ семьямъ прозвища п въ необходкилегк Р'влкчать сомеіісгва ірафичееви (срв. 530: Еп сакпіо аі огі^еп гіеі іоіетіапіо п«із і**есе ѵегіо соп сзгасѣетез тіз Гишіатсаіаіез ап !аз ісіеаз ргітіііѵав воЬге Іа с<т-*4>сіоп у геепсагпагіоп; ез розіЫе цие еі тесііо йе ви ркіра^асіов у ѵиі^агігасібп Т4!* ііійо епсоиігайо еп Іа созѣишііѵѳ йе оріаг рог Іов яоЪгепотЬгез рага йеэіріпг іваіѵійио.ч ѵ Гатіііа^ о еп Іа песеацЫ 4е дізііиииіг Іаз Гашіііав ^гайса-*мііе)
— 214 —
несомнѣнно, .коренятся въ первобытномъ анимистическомъ міросозерцаніи человѣка. Какъ несправедливо стремленіе возвести всѣ формы тотемизма къ одному источнику (напр., богоядснію), показываетъ то обстоятельство, что. согласно новѣйшимъ этнографическимъ изслѣдованіямъ, ритуальное убійство священнаго животнаго не всегда- совершается въ цѣляхъ единенія съ тотемомъ, а съ другой стороны, встрѣчаются случаи почитанія нототемнческнхь животныхъ и растеній. Изо всего этого слѣдуетъ, что тотемизмъ не нокрьчаетъ собою культа жиеотнызл и не можетъ считаться ею источникомъ.
Возвращаясь теперь къ поставленному въ началѣ главы вопросу о причинахъ возникновенія зоолатріи, необходимо замѣтить, прежде всего, что то или другое животное, которое первобытный человѣкъ сначала считалъ совершенно ничтожнымъ или, по крайней мѣрѣ, нисколько не превосходящимъ его самого *), могло, благодаря особымъ способностямъ, силѣ, разуму и т. и., естественно сдѣлаться предметомъ вниманія. изумленія, поклоненія со стороны некультурнаго человѣка, начинающаго видѣть въ этомъ животномъ сверх-естественное существо. Такъ, вѣра въ долговѣчность змѣп, подсказанная дѣйствительнымъ фактомъ ежегоднаго сбрасыванія змѣей кожи, наводила на мысль о ея безсмертіи и, стало быть, божественности ’)- Съ другой стороны, вслѣдъ за неудачною попыткою борьбы съ могущественнымъ хищникомъ, человѣкъ обратится къ молптвѣ въ ея первоначальной, грубой формѣ, а отсюда недалеко уже и до жертвоприношенія: животное становится обителью божества 3). Но настоящаго культа удшгонваются только тѣ животныя, которыя видимо шікровительсіву югъ людямъ, пригоняя нлп уничтожая вредныхъ хищниковъ или же доставтяя человѣку пищу, за что послѣдній
*) Ьео Угоіл-чик, Іііе АГтікапізсЬе Леіідіоіі. Л/'гіка (Ьв". ѵ- сѵапреі. ІГгіка-Ѵегеіп ии Вегііп), IV, 1897. Ег (йег ргііпіііге Менвсіі) йеЫ іп іЬіівп (іп йсп Тіе-геп) ІѴевеи шіь веідсцКгаГіеи,2аЗ ез., срв. 352, 367 слл.; ЖлЛг, П, 177; Ъсо ГгчЬе-піив. Ѵоікегкишіе, 96 ы.і иксіів, Ѵііікегкиийе, 375; ЗскиН.гс, РзусЪоІ. й. Баіиг-тііВсег 245.
“) Реігу, ШЬгороІодо. П, 85; Ілруегі, КиНиг^гьсІі. <1. Меовсііііеіі, В, 403? ЗкЬиІІяе, 1’нусЪоІ. іі. Каіигѵоік. 245; Асбеііи, Ѵоікегкппйе, 376; В. П.
155 см.
л) Вавііап. Мепзсіі іл гіег НегсЪ. ]. 169 сал.; Л. Ііогпег, Іігипйгізэ Й. Л*'1' Віоп^ріііішоріііе. Ьрг. 1903, 318; Асііеііз, Ѵёіксгк. 373 сл.
— 215 —
иногда приноситъ своему благодѣтелю жертву •)- Наблюденіе, что хищный звѣрь, вкусивши досыта принесенныхъ ему жертвенныхъ даровъ, становятся относительно безопаснымъ и безвреднымъ, могло еше болѣе укрѣпить человѣка въ его дѣйствіяхъ и т. д. 2). Во всякомъ случаѣ, только подъ вліяніемъ представленія о животномъ, какъ благодѣтельномъ существѣ, превосходящемъ человѣка умствси-ІноП или физической силой, могла сложиться вѣра въ реальное происхожденіе человѣка отъ тотемическнго животнаго, зпонима-родона-і ча.іьника данной общественной группы я). Съ другой стороны, представляется вполнѣ вѣроятнымъ, что животное, охотно живущее въ землѣ, ва кладбищахъ, какъ, напр., змѣя, или случайно поселив-II шееся послѣ смерти члена семьи въ жилншѣ послѣдняго, принимается за воплощеніе души усопшаго и окружается культомъ *). | Такимъ образомъ, помимо обоготворенія животнаго, какъ благодѣтельнаго существа, покровительствующаго человѣку, идо демонизп-ровачія его, какъ злобнаго, губительнаго духа, теротепзмъ коренится также и въ представленіи о теріоморфноыъ характерѣ души В предка и въ цѣломъ рядѣ неправильно интерпретированныхъ явленій йргапическоп природы (уродства, метаморфозъ, мимикрія) и психической жизни человѣка (сонь, іилліоцшіаціы, эротическія аномаліи съ М- твующпми лицами нъ образѣ животныхъ) п т. д.6).
г) Плй , П, 176; Аіиігее, Еіііподг. І’пгаіі. 122; ЗскнеМсг. Кеі аігік. Каіпг-тбВ 196.
В ®) Иинііап, МвиясЬ іп йег (>евс1>. I, 169 см.; ЕгоЬепінв, ѴбІкегЬ. 187.
_ 3) ілкиіи. ВременаЬиіе, НааиЪ. 1893, 35 ѵял.; Асік-кв, Ѣоіквгк. 374, ЗН1;
Ь. РгоЬсічни, 1>іс аГгікаи. Ііеіі^іоп. Л/гіка, IV. 367 сал.; Ріррегі, Никиту. б. Мее*с)0.<і! 390 слл.; Л. Ѵогнсг, бгипйг. <3. Ке1ірі>п8рЬі1ол. 60: Іп деш Тіег в<еЫ «г «1«в ѵиіікоттеизіе Ьсзееіи ІѴеяеп, <1іі5 ееіпе Гііапіаэіс аигері. Ев Ьі іп і]іш •ик ^еііеіпшівѵоііе ЫасЬі, <1іе Йег Меивск піеііѣ Ьаі, юіап^е ег зешпв Сеюісв »кіі піеѣі піасЬѣщ ^еѵогбеп іві. Ев іяі Ьіег еіпе КотЬіпаіісп ііез АЬа пиі бепі Тіег ипб таи (’ІаиЫ ейіе ЬйЪеге ЛЬвІапипшія ги ЬаЬеп, мели тап <1ак Тіег аі« 4Ьд ѵегеіігі Зсііыііге. Рвусііоі. <1. Маіигѵбік. 246.
Н *) 3{агдиагі, Іпіегпаі. Лгсіі. /. Еі/ишдг. XIV. 1901, 39; Е. ѵті Лвг Ілуеи. /. а. 8(т1. <1. неиег. 8рга<Л. и. Ъііегаі. 1005, 6.
к) По иоп]Иісу о ігропехоядевіи тотемітма нпЬ хотіаоеі. бы «-щѳ упомянуть о Пйіимхь работахъ К. Пшпн-аій'п, К.-1Й. Л. I). (іѵ. /. Лпіііг.. ЕЛпоІ. и. Ггд, рД 1911, 173 п А. боІЛлчгсчіег’а, Лскгѵ. о/ Алегк- Еоік-Ьоі е, ІАХХѴШ, ІОрые подходить къ «адатѣ съ психологической точки зрѣнія. О тотемизмѣ въ ирахш см. нынѣ ТГ. Роу, Лісіі. К'1Г. XV, 1912, 497 слл., 501 сіл
— 216 —
Обзоръ главнѣйшихъ видовъ животныхъ, имѣніи ихъ религіозное значеніе въ античной Греціи ’).
Д. Млекопитающія (Зіиттаііи).
1. Хищныя (Саккіѵова).
Левъ а). Основнымъ миѳологическимъ признакомъ этого животнаго слѣдуетъ призвать, вопреки мнѣнію В. Л, Клипгсра ®), не хтониче-ское, а астральное значеніе. Послѣднее является особенно характернымъ тля древняго Востока, гдѣ левъ повсюду выступаетъ въ качествѣ аттрибута солнечныхъ и звѣздныхъ божествъ: Бина въ Ассиріи, Ре и Гаторъ въ Египтѣ, Беса въ Аравіи, Геба въ Эеіопіи, Миѳры въ Персіи и т. д. *). Отсюда это представленіе перешло въ Грецію, гдѣ левъ часто приводится въ связь съ солнечными героями, напримѣръ, съ Геракломъ, Веллерофонтомъ и др. 5). Впослѣдствіи, когда это животное обратилось въ „стрежа могилы**, отголоски первоначальнаго характера его долго еще звучали въ народномъ представленіи, какъ это мы видимъ, напримѣръ, на рельефѣ гробницы Антіоха I въ Немрудъ-дагѣ (і в. до ₽. Хр.), гдѣ изображенъ левъ, вегъ усѣянный звѣздами, съ луннымъ серпомъ на груди е). Огненный характеръ льва въ миеологіи и народномъ суевѣріи Греціи засвидѣтельствованъ Эліаномъ, Лидомъ и другими античными писателями. Эліанъ замѣчаетъ о львѣ: йі«~орпѵ йг вей. то йоѵ іо^орш;, хаі гѵтебОеѵ хаі ’ІІсаізпу яѵ^аѵ «ото Аіт'йгпоі* то За ё;ш8еѵ яЗр шашяакаі хаі эвоуві, тоо
Поивлеіііе >!> 1011 >. >РУД» Іі. И. Елчтс^ш. ЖиьоіЛОе Въ античномъ II ѵѵ-временвоиъ суевѣріи (оттискъ игъ Еіевск. Уяи«. Извіъстій) идетъ мнѣ воэмоаность не останавлпватьсл подробно ва отомь обзорѣ а сосредоточитъ свое вниканіе на вопросахъ, оставшихся у названнаго изслѣдователя въ тѣни (преякуществеяяо ва формахъ культа животныхъ и проблемѣ тотемизма).
а) Ре (тиЬегпаііз (Нагітапп), Тіііеге іп йег іпйо^. МуѣЬоІ. Ьеірг. 1874, 458 ехх; О. Кеііег. Оіс ані. ТіегтѵеМ, Г Ьеірг. 1909, 45 слл; О. Ѳгирре, 798 сл., Р- &• Кдкхіерг, 277; дѴ. Ж ТІюпиів у Наяіиідв'к, Епсусі. оі Веіів- аші ЕіЬіея, I. 521.
а) Цпт. соч. 278.
’) Си. примѣры, пряведенііые у Кгііеі’а, Апі. Тіепг. 46, 52, 422, срв. также ВгыдксЪ, Ае#. МуіЬ. 332 сл., 486 сл.; Л. Усгетіаз у ВозсЬег'я, М. Ь. ГП, 254 сл-(а. т. Кегяаір
КсПег, тамъ же, 47; о БелдерофовтЬ Гвепег, ВІ&іп. ЗІѵв. ЬѴПІ, 171.
®) Лшниічі-Ркс/іяііія, Кейеп іп Кк-іпавіеп п. ЭіѲгйвутіап, табл. ХЬ (но Іег'у, Апі. Гіегмг. 46),
— 217 —
вѵооОгѵ, ««оіѵ. *ЕтггіЗт) ог ауаѵ тгоьшоёг ёаті, оіхоѵ ’НЛіоо 'лааіѵ еіѵаі *). У Лида находимъ слѣдующее сообщеніе... еугроѵ сі отраттр^оі еігі тйѵ юХЁршѵ Діб; хаи 'ІІХіои хаі ХкХтдѴГ;;_ абр^оля, хаі Аіб; рёѵ агтбѵ, 'ИХіоо
оё Хгоѵта *). У Еврипида говорится яорі^кёуеоѵ брааИа». кёоіѵ (В<ъ. 1018). Въ Греціи левъ приводится въ тѣсную связь съ Аполлономъ ’), Діонисомъ •), Артемидой 6 *), Эротомъ 8), Аристземъ ’’), а на Востокѣ— съ цикломъ богинь плодородія, какъ Кибс.та (Рапч. ѴПі, 44, 3), Истаръ, Персидская Артемида в, въ особенности, минойско-крнтская богиня •).
О культѣ этого животнаго въ Греціи сообщаетъ намъ Эліанъ: по его словамъ, жители Амбракіи (коринѳская полонія) поклонились дьвицЬ: тіршоі йг ара... ’Аргрдоагсаі ув ртрі то уиоѵ тт// Хеаіѵяѵ*®). Очень рано сложилась Атоническая символика льва, проникшая въ Грецію также съ Востока ,0). Въ народной магіи животному этому приписывалась апотропеическая сила ”).
’) Аеі. п. а. ХП, 7; срв.. іЬ., V, 39.
“) Ьусі. йе шедв. I, 22. Срв. также 81аІ. ПіёЪ. I, 720; Бегт. Ѵег₽. Неотр. I, 33, р. 140 Тініч (пользуюсь случаемъ, чтобы исправить невѣргую ііитату у Іі. И. Клинкера 278, 1: 8сгг. Асіь I, 33); МасгоЪ. ааі. I, 20, 12; 21, 16; ТсгШП. ЛІагс. I, 13, МуІЬ. ѴаѴ П, 19.
[ ®) IV. Ліітапн, (іяь.гг. Ліиѵ.лЬ. АI, 1903, 195 (срв. ною замѣтку о Дѣвушкѣ
жзъ 4цціо. Физил. Зап. 1911, стр. 4 ОП- отг.).
"9 Кеііег, АлЬ. Тіегтѵ. 53; вгирре, 1425, 2.
“) Сгирре, 1277, прим. 10: 1301, 1; РагпеІІ, II, 432.
I ®) Кеііег, тяжъ же, 53 сз.
В* ’) Зптдиопі, ’Е?. ару, 1898, 236.
I °) Кеііег, тамъ же, 48 си.; срв. Іі. Ливяаші. Веѵ. агсАсоІ. IV, 229; Шііапц е піаі. 1,- 6 са.і.; Сгош(и»і, 3. И. 6‘. XX, 118 сал.; І>. Іі. Лодагііі, Еісатаі. аЬ ЯрЬсэпз. ТІіе АгсЪвіс Агіешівіа, Ь. 1908 (Техі), 334 сл., 337, 110. 166. 241, 326, 828" грв. 82 слл. 90 сі: К. Ііизяаіиі, (^пезі. шусйі. Веѵ. М&. геі. 1905,58; С. Киго, I Агел. /. КЖ VII, 152: А. Кі-аич, Л II. 8. XXI, 167.
в) Ап], п. а. ХП, Ю
I “9 О хтопическоят. характерѣ льва въ передкамъ суивѣріи см. В. II. Клингеръ, 278 си.; добавить слѣдуетъ еще КеПсг, Аиі. Тіегн>. 56 сл.; срв. его же статью въ баіегг. ЗаіігелЛ. IV, 53; СоНіднон, Зігѳпа НеІЬідіапа, 42. По предположенію Еі(гст\ шРпіоі. их 465 елх, Атадапта бьи.ч превращена въ львицу, такъ какъ послѣдили Сада посвящена Артемидѣ.
К ГІ) См. объ атомъ подробнѣе у Іі. И. Клиніери, 279 слл. Добавить слѣдуетъ: ^еВсг, Апі. Тіегч». 54, 422; 3. ПЬегд, Лгск. В. ТГ. 1910, 14 (матка львицы, какъ ^^^@Шманъ); 8еІіді>іанн, цпт. соч. II, 125.
О львѣ, какъ странѣ источниковъ (хр^ѵоейХзЕ), Ѵгнрре, 799. 2. О демонахъ съ “«илыми головами въ макевскомъ искусствѣ А. В. Соок (у Е. Кагвісп'» 20, прим.
— 218 —
Пинтерн ’) считалась, главный ь образомъ, священнымъ животнымъ Діописа, согласно иоздпѣйіпему объясненію, тй ттоіхО.оѵ уроія; і; <л>с хаі та аутлштята ооиретро-л оі'лЬаеси; еЁг|и,арооат1с
Въ греческомъ искусствѣ пантера, часто фигурируетъ въ вакхическихъ сценахъ; особеннно часто пзобрыжается Діонисъ верхомъ на пантерѣ 1 * * * * * * 8). Изъ другихъ божествъ, это животное имѣетъ каков-то отношеніе къ Демстрѣ ') и Артемидѣ а).
Тицѣ считался, главнымъ образомъ, посвященнымъ Діонису ®).
Волкъ ’) принадлежитъ, по мнѣнію многихъ ученыхъ, къ группѣ хтоническихъ животныхъ. Не останавливаясь на этой роли волка и на вопросѣ о лнкантропіи, въ самое послѣднее время обстоятельно изслѣдованныхъ В. II. Клингеромъ “), я обращусь непосредственно
1, невѣрно СгтЖ). Апіша] ѢѴогвІор іи €Ье Мусеп. А^е. Л И. & XIV, 1894, 81-169, особ. 104 елл., 120, 138, 153 и др.; <Іе Ѵмлег, II, § 278. Срв. еще о львѣ А. ТгепЛеІепЪигд, СІЪ. Деп Ібч-епрезіаіііреи Сі^апіеп ВІюНоя. Агск. Оея. Ѵегі. 1898.—Привожу здѣсь списокъ вазъ Музея Одессіаго Общ. Ист. п Древн. съ изображеніями льва: Пнв. ПІ, №№ 693, 4014, 5307, 5333, 536>в(фр.).
’) Кеііег^ Тійеге бея еіаяз. А1І. 140—154; 384—398; Лиі. Тіепг., 62 си,
*) Сот. 30, р. 181-
з) Срв.. иапр., тплпкт. въ упавереитетсЕОкъ музеѣ въ Іенѣ: ЛгсЛ. Уід. 1857, табл. 108, I; ЛеміасЛ, Кер. I, 387. 2; килекъ въ С.-Пб. Эркитажѣ: Сотріев ВенЛ. 1869, табл. IV, 8. р. 183; Випасіі, Вер. I, 31, 13; педику въ ІЗратапсп. муз. Е 129: челнку Бсрі. антикварія 2648 (Діонисъ пн пантерѣ), асвъ Вѣискаги К.-Н. НсГ-іиикеиіи. ЙасЬеп-Кѳвпсг ІІІ. 200 (сатиръ ползетъ къ паптерѣ), пелпка въ С.-Пб. ЭрмптадчЬ 1601 (Силенъ несетъ на рукахъ пантеру), Пантера кетрѣчаетея въ качествѣ аттрчбута бога на монетахъ изъ ДІонпсоподл въ Фригіи (Леа<1. Ііізі. питію. 562), Селевый {ІяЛооТ-КІигпег. ІОеіиая. Мйпг. II, 483. 11), Пріени (іЬ., 1,95) и др. Срв. еще Ко»і. 31А(. ХП, 1897, 279. Привожу здѣсь перечень вазъ Одесскаго музея Общ. Иеі. я Дреьъ. сь изибрашц>яхіі паитъры. Или. ІП, Л>М 34 (аевъ), 249 (арі балдъ), 309 (фр.)> 819 (Фр). 850 (Фр)< 2672 (арпбамъ), 2866 (кувшинъ), 4253 (фр).
*) Сн. Іатоі, Мёі. Регпй, 199 сдд. (енвавская терракогта, взображающан богиню нЯ пантерѣ).
См. Сгѵрре, 1301, прим. 1.
®) Кеікг, Апъ. Тіегѵ. 112; Всѵ. агсМоІ. XXXI. 1897, 18 сл.; табл. IX; (іі-рре, 1409, прам. 8; 1425, прим. 2.
1) гіе СѵЬепиЦіч, гл. ХП; КеИсг. ГЫеге, І58 слл.; Ааі. Тіетчг, 87 см; 7>. Віоік, І.е Іопр 4апБ Ім туіііоі. Де іп Іігёее еі Де Гііаііо аас. Ііеѵ. іяіЛг. риЫ. ѣсід. XX, 1877, 14а см, 217 слл.; (ігѵруе, 8Й5; Клітіеръ, 216 слх.; IV. И’. Ао-гпаз у Ыиіііпд^'г., I. 531 сд.
я) Я иопволю себѣ сдѣлать здѣсь лишь нѣсеодько дополненій въ собранному аазвавньімъ изслѣдователемъ матеріазу. О волчьемъ обликѣ хтонп чесани, демоновъ у кельтоиъ толкуетъ подробно 8аІ. Випаск въ Нег. Сеіііфіс, 1904, 208—224: по
В. ВсиІегнтЬег'у, Па.$ .Іепяеіія іш Муіііоз Д. Ні'Нопеп, Вшіп 1903. 53, прим. I»
— 219 —
въ греческимъ культамъ, связаннымъ съ этвмь животнымъ. Среди нихъ первое мкею занималъ детьфійскій культъ волва, впослѣдствіи пріуроченный къ религіи Аполлона. По словамъ Эліава, -иишоі й іра Де/^оі ргѵ аоу.&ѵ... ДеХтиід ркѵ іароѵ сапч),т;иеѵьѵ изй ёѵ ти> Пар-ѵааоф хаторозроурёѵоѵ іѵ./юкхч о І.бхс; *). Этотъ анекдотъ о волкѣ, помогающемъ отыскать украденныя храмовыя сокровища, Эліанъ разсказываетъ нѣсколько подробнѣе въ другонъ мѣстѣ, гдѣ онъ приводитъ и иной мотивъ сближенія волка съ Аполлономъ: Хаіреіѵ оё аотш (•сф Аожш) х«і тёѵ ’Акбдксоѵх Хоуо;. иаі і] 5ізррёоиав хяі ёі
ёрв а'^схнто" тіѵ уяр то» Печѵ тойтоѵ тз/ІЦѵаі уяаі Ацтс/щ ргтя^аі.ой-ат;; ті еіоо; еі; Хйхяіѵяѵ тяот^ теі /.г'"б' хяі ”Ор.Т|ро; еікаіѴ Іахт^еѵёі хі.ѵигё&р" тя’Л»і тоі иаі еѵ Аеі.^о’г аѵохеіаО'іі і.ігмѵ яёпоара* /я/.хооѵ, СТ|Ѵ АтрСй; иліѵх аіѵіттёркѵчѵ. Оі 4е со Ріа тало -уаоіѵ, аЛАя ётеі хкахёѵта аѵаІЦрата ёх то» ѵеііі ияі иат&роу&ёѵта око тіііѵ ігрьао?.і»ѵ Апхо; то ^Доѵ хатеатриэе, тареАЙшѵ ащ хѵі ’ѵ&ы-і хаі тшѵ крйол^тшѵ иѵа ёа-®^то; тф; «рі; алхооя; тш атіаат'., хаі крояа-аушѵ РѴР* 1 та® токоо, ёѵ <р
I пр-тѵіаълеяіе это во.ішпло на италійской апчвѣ. О волкѣ въ римской религіи— Ті.^ікг, йога. РсбѣігаІЕ. 310 слл. О водкѣ въ народномъ суаякупп торманекахъ пде-невъ см. также I. А. X V. Нагои Ніоеі. І)е гііегеп ш Ьві ^егшаавзсік- ѵоікьде-ІооГ иі ѵнІкбдоЪгшк, Пгаіеиііа^е, 1Къ8. ЗУ 72; Лоіі- (въ иоей рецііглн
ва книгу В. II. Клпнгерв, Жуун. ЛГчн. Нар. Проси. 1912, апрѣль, иезѣрво МіА-№>М, ІМе Тіете іи Псг Йеиѣзсііев Ѵоікзтеіііхіи аііег и. пеиег 2еіІ, МіМп'еідп 1900, 251 слл.; у ровансппхъ піемапъ—Ог. Огіупгііі-Кідо, Мейісіпк рпрогиіиі. Ачаіеіе |Вѣілйепіт Потаю, 1907—1908, 119, 198 сл.; у славивъ И. Ф. Сумщнп,, Кмьтури. веигж. 390 сл.; А. С. Ирми.ічвъ. 251 ель: ѵ армянъ—31. АЬсдІиап, Аппси Ѵоіклді. Ірг. 1899, 111 слл.; срв. еще Зеіідѵтпч. II, 13-1. Л. Ф. Во юітій Введ. въ жиеод.
I Одиссеи, 114, 212 си. усматривалъ въ волкѣ символъ < олвца.
Р Что касается ликяптроти и вѣры въ вохку.такоиъ. то, кромѣ приведенныхъ В. П. Клипіеромъ теорій ек происхожденія, попытки обмсвпть это невѣріе сдѣланы были И". И’іоиІЛия. (I, 379; П. 120), выводящимъ представленіе о щ-ловѣг ѣ-вшгі зъ обычаи одѣвать маску и волчью яшгрѵ, Харо.тной Бітѵагі (Піе Еійвіеішпд 4еа ІѴ'егкоІГдІлиЬепз. 2. Шкйк. XIX. 30—51), также іцч’дпоіагяющеіі, что при-Юпивиий человѣкъ часто надѣвалъ звѣриную шкуру для защиты отъ холода яги | привлеченіи добычи, при грабежахъ м т. д.; отсюда взглядъ и» ватка, какъ на
I иереодѣтаго врага, См. кромѣ укыанной въ книгѣ Елктеуа литературы, еще:
Е. АІѵук. Сегшап. Муііюі- 272 слх.; (івііііег, НяийЬ. <1. ^ітгаап. Аіуііюі. 101 **•; Е. В. ЪІеуег, Сегтяп. МуѣЬоІ. 76 оил Вісіі. 31. Ѵсуег, АП^егшаи. ВС,, 128 сы.; Сагі. ЗІеуег, ДЬегрѣ йеь Мігіеіаіі. 286 слл.; Аиіігее, ЕІЬпрвг. РагаП. 1. е2 сл.; ОяЕ. Ноѵогка Егікг ѵ. ХЛегач. X. б&егг. ѴОкик. М, 1900, 4—23; А. Потебня, С) мввпч. заач. вѣхот. ибр. и ітовѣр. ДІ. 1863, 279 си.; В. Ф. Сум-•Човь, Сборн. Хары;. нап -фіія. О—ва, ІП, 1891. Для псяхаюгіп суевѣрія см.
Ніоіі, Йц^еяііон и. Нурноііяпшв іп йег Ѵйікегрьусііоі. 155 см.
— 220 —
тя аѵаІЪг'ратя ёхех'Хітгго, е'.та таі» -рос'ііоч шздттаѵ «Ьтоѵ * *). ПявсянІЙ сообщаетъ намъ, повидимому, пореоначальиую 8) версію анекдота: ЛеЛзшѵ 2е аѵіНт^а ёат'.ѵ аотшѵ зАтрі&ѵ той той игуальи Хйхо;
доХлоос. АЁуооаі €е тйѵ той Веоо /ртдотшѵ зоЛ^оаѵтя яѵііош-оѵ, тоѵ иёѵ оиоо тф /роаир хатахрифаѵта ё/еіѵ а-лоѵ ёѵЙа той Пярѵяаой ряіізтя т)ѵ соѵгуёі ѵ~о іурииѵ 6=ѵ8ра>ѵ, Хйхоѵ 51 ёгі&гаііяі «. хаЙЕбооѵті, ха? •іхоНяѵгіѵ те ояЬ тоо Хохоо тоѵ аѵйршттэѵ, ха? ищ Ёі ттр» ттоХіѵ 6эт(иёраі чоітшѵ <Ьрй-ето о ХйхоГ ёкеі сё оох аѵео Вгой —аоя^іѵгаЭаі аѵіз'. йкекар'-іаѵсіѵ, сѵтш; ЁтлхоХооВойаі тф Нтдаир, хаі яѵборіахосаі та то і§роѵ дооаіоѵ ха? аѵёікзаѵ Хйхоѵ т«5 &зй уайхоЗѵ 3). Въ этомъ анекдотѣ переплетаются два распространенныхъ фольклористическихъ мотива: животное въ роли хранителя подземныхъ сокровищъ *) и животное въ роли вожатаго ®). Анекдотъ носитъ несомнѣнно этіологическій характеръ и имѣетъ цѣлью объяснить связь волка съ Аполлономъ; это животное, но словамъ Гесихія, посвящено было Аполлону €), и самъ богъ въ различныхъ мѣстностяхъ Греціи носилъ эпиклезы: Лйхзос, Лѵхит, Лох<иргй; въ Аѳинахъ Дельфахъ ®), Спкіонѣ в), Аргосѣ І0), Эпвдаврѣ *’), Аіе-
') АеІ. п. а. X, 26. Мотивъ превращенія Латоны въ волтаду упоиппаеп-я у АеІ., іЬ., IV. 4; Агівіоі. Ыэі. ап. VI, 35 р., 580 А; Аиіір. Сахуві. тігаЬ. 61; Еі. Ш. 680. 21 8. ѵ. -гяіій іик ЗсЪоІ. АроІІ. КЪ. II, 121: Ипі. дц. і<аі. 38; РЬіѣіеіерЬ. РНС. Ш, 33, 32.
в) КаЛаиапп, 112.
з) Раив. X, 11, 7. О бровловохъ пзойражеаіл возка въ Дельфахъ упохвпяеп. н Ріиі. РегісІ. 12.
*) См. Хлипгеръ, 341, «. ѵ. „Клады".
®) См. Апіігеіс Імнд, Синіопі аи<1 Муііі. II, 71; Ліііісііс-І.есіегсц, БіѵТпаЬ I, 146: IV, 121; (г. Каунаті, Кеи. Іііяі. геі. XXIV. 188; Р. ВесТюгте, МуОюІ. 116. (ігирре, 792, пр. 6.
6) Пелусіі. ь. ѵ. Аі.^аг'іѵ и 9еъ»... ежи уяр ч Аѵжк ироѵ 'А.-хК/м'ж.
’І І’аиг. I, 9, 4: Аихекіѵ 81 агс. реч Лолой тоо Пхѵоіоа; то оѵо;із, ’А*хіЛд«-ѵоі 81 ироѵ ё$ ар/Дг? те сйЯвс мі ха»' ^|*ат гмор.<ЕТОа Лихею; и '> Эе« еѵтайОа «»с-[>ав»т( хрйѵл* ХЁуітаі оё 8а -ла> ТсррЕХак, і: ьи: ѵ,І Вем ч' іохс; ^еиушѵ Аіуга, хи ті-точ ап»; ёта Лілиоиз вс' айтей хтІеізУаі. Ьисіап. ІивсЪ. 7: о ріѵ /йро; обтзе, <5 ’Лма-)гарзі, уирѵаоюм б^‘ ^ршч сѵоиаСвтаі хаі ёзтг< іеотѵ ‘АхЙЛвлог тьи Іохгіои. С. Е А-ІП, 89: Лѵ.ѵозчг ІгшгАтрр Аохйоо 'А^о?)ллц 292: крёш; ’А-ллАчло; Лихгіои. Нвт-росг. (5иіД) 8. ѵ. Двхгюѵ е-/ тшѵ тар' 'А&дѵаік; уор.ѵазіш'» іал т» Іѵхясѵ хт>.^ БсЬоІ. АроІІ. КЪ. П. 124; 5сЪо1. І)сіпсз1.1і. 24, 114, р. 736: тр«- тшѵ ё&Аиг» іі'.тХкік тіѵ« еуе^оѵто вѵ тф Аохеіш. Срв. еще НезусЪ. в. ѵ. Ібхіюі, Л^лк&т; АгіяІорЬ. рах 355 <яі.; Хсп. Ъірр. 8, 6; Л. Д/»7еЛЛ«</ег, А14. АроІІ. 33—38.
*) Віііі. согг. МІ. 1895, 12, |. 37: та тй Лихсми оаррата (V в. до Р. Хр.): Еп=еЪ. III, 14, 5 (РигрЪ. г.ері ту ёх л&ршѵ ^Млѵріі)-. аѵа о* ё^ёВоре;, риіѵті Дих"’ рей, | тсвьтз Раив. X, 11,7 (цит. выше).
е) Раиз. И, 9. 7: -гЦоі-л вх 'Ат.'Лгчіюі ёгтг, и&іч Аихіоѵ хтХ.
тарѣ *), на островахъ: Делосѣ * I 2), Паросѣ 3), Лморгосѣ *), Лесбосѣ (Эресъ) 6 *), въ Эриѳрахъ ®), Милетѣ ’), Лпкіи ®), Тарсѣ в) Мета» понтѣ Ѳсмисояіонѣ въ Фригіп **), быть можетъ, въ Египтѣ,в) ит. д.,3). Этимологія слова А*іх(е)іа; спорна; Сіінрре приводить 11 древнихъ и новыхъ толкованій ••); изъ нихъ наиболѣе распространенными являются въ новѣйшее время а) сопоставленіе съ і/ Іпс-(лгбх-), защищаемое К. О. Мііііег’омъ*6), Сигііиз’оыъ*8 *), КсІскеЛшъ1’), РгеІІег-Коіюіѣ’омъ18), Н. Ьмчісг’омъ *8), Есі. Меуег’омъ ао) и др.. но недавно окончательно
I Іо) І'аііз. II. 19, 3: 'Аруеівь; тшѵ *ѵ со Іефаѵ&тзтбѵ ізсіѵ ’АтхМштоі и-
ро. А-л™; ѴШ, 40, 5: 8сЫ_ 8орЬ. ЕІ. 6; Еизі. В 894, р. 354, 18; А 101. р. 449. 1; 1‘іиі, РутгЬ. 81: НезусЬ. Э. ѵ. ,Ѵіѵ.ію; а«ора- ёѵ ті; тшѵ *Арр>мъ; СЮ. I 1119; Е-і ар/. 1885. 57, 13: срв. АезсЪ. хиррк 636; б^гЛісг-Лпйоо^ Хтв. Сошіп. оп Гаи;. 35; НечЛ, Іі. п. 366 сл. ІІгЛ. Миз. Сопы, Реіиргішиіаіз, 126 слл., табл. XXІП -\\ѴІП.
я) 'Еу. ар/.. 1883, 89; ёѵ тш Аослш (П в. до Г. Хр.); срв. 1884, 86= П7Уе Ь. К. 70.
ж) С. I. (і. 8. 1 35 (VI в. до Р. Хр): ‘А-Млпоі Лшиѣіи.
•) А1І8ЮІ. р. 580 V 17.
В а) О. КпЬе4іяоІ>н, Аііісн. М>11. XXVI, 1901, 213: Ди; ‘Ая6Хк<оѵос
Дикзіг-., ' кга»і’-Тр (V с. ю Р. Хр.).
V *) І!сг. ё(. Ог. 1903; 155: гэо рцопл хазст Ёѵ то» *Нрио> . . . ~ро; т'Л Лохеии (V > до Г. Хр.).
К ®) ІЯ5СГ. М. \ер. II 526, 31 (ГѴ в. до Р. Хр.): . . . ‘Атб».о«а ііаад,
Iе) ІХііснЬегусг, 8у11.а ооіі, 2і.) (ши 870 г. до Р. Хр.): ‘АхгАХшѵе; Димюи . . . ®) Х'ісапДг. ар. Апіоц. ІдЪсг. ігапзГ. 30.
К в) ВіоД. V, 56 1; ср. АііРш. Ідііег. 35.
И ’) /. Н. 8. 1898. 171; ОгегЪсск, Кш.^шукЬоІ. II (АроИов), 3, 29, Мгі. I, 30 «ии Срв. Вгй. ІІИБ. Соіз>, Ьусаыгіп еіс. 202 сы. XXXVI, 4, XXXVII, 10; ЛСасііо-Ншо. СоІІ. 11. 551, 34, табл. І,Х. 15; І-'гіеЛІаіиІег, X. (. Хит. 1881, 10 табл. П.С.
I ,0) I. С. 8. I. 617: ‘Аг«Й.ш»оі Л'лф’оиі іірі (VI в. до 1’. Хр.).
1с) Л7ѵ.. Ь. >1. 569.
К “) Масг. Баі. I. 17. 40.
I ч *) Обь Апіиловѣ .Ъіі.ш <_р. еще РЫІоаІг. Ьег. X, 1, р. 310; Кегт. \еп. IV, 377 Др. (Ьгисіічіини, ср. <Іеог, 27): 8еЫгшіг у Вовсйеге. М. ѣ. «. т. Ьукеіов, ѣукіоз; ІРег)іі<.г.с у Раиіу-П'ііѵіии, П. 59.
'*) Огирре. 1236, ирпи. 6* онъ ошибочаи насчитываетъ 12 тоіксііаній.
I “) К. О. ѴйѴег. Погіег, П. 304.
’в) Снгііик, Сггипбг., 160 ы.
М *’) С. ПУкіег, (іг. ііііііегі., 1. 473.
") РгеІІеі-ВьЬсгі, (7г. МуіЬ., Р, 253.
В 19) II. Ѵеечег, Соііеіп., 198 слл.
*) І^исгЛ ЛІсулг, ГогзсЬшійеп г. аіі. СезсЬісѣіе. I, 61.
— 222 —
опровергнутой Ь. К. ЕапіеіГсмъ '); б) географическое толкованіе эпитета (отъ страны Линіи), гдѣ Аполлонъ былъ національнымъ божествомъ (ТгспЬег) °) н откуда его культъ проникъ въ Грецію (ѵ. \Ѵі!а-тпо’й'ііх) ’); по Сгирре, однако, сана Ливія скорѣе названа была такъ но имени бога * *); и в) толкованіе Аполлона Дикія, какъ божества, первоначально почитавшагося въ образѣ волка или, но крайней мѣрѣ, вытѣснившаго старинный дельфійскій культъ волка, о которомъ, какъ мы уже видѣли, намъ сообщаетъ и античная традиція. Эта постЬд-няя интерпретація (А. Ьапрг, сіе Ѵізхег, М. Хііязоп, Еапіеіі и др.) 5) представляется мнѣ наиболѣе вѣроятною. Волкъ игралъ выдающуюся роль въ миѳологіи и ритуалѣ Аполлона. Помимо приведеннаго мною выше анекдота о похищеніи храмовыхъ драгоцѣнностей и сказанія о Латонѣ, традиція разсказываетъ намъ, что Аполлонъ поручилъ волкамъ охранять и кормить своего собственнаго ребенка Милета *). Въ Аргосѣ, по мѣстному преданію, Атюлловъ наслалъ волка на стадо ’’), въ Снкіоігѣ, наоборотъ, богъ избавилъ населеніе отъ волковъ, похищавшихъ скотъ ®). Эти миѳы носятъ этіологическій характеръ: позднѣйшія, болѣе культурныя поколѣнія, желая объяснить, почему тому пли иному богу посвящено животное, значеніе котораго въ качествѣ обители духа или демона предшествовавшей ста ци религіознаго разнятія уже изгладилось въ народномъ сознаніи, создаютъ миеы о по
‘) Ь. Е. РагпеІІ, СиІІз о Г ІЬе СЗгмк 81аіез, IV, ЦЗ см. Еще равѣѳ Е. Лв Еіоск, Ье Іоир Лапа Іез шуіііоі. сіс. Ееѵ. ІчлЕ". риЫ. еп Ееідй/ие, XX, 1877, 151 см.
*) ТгеиЪег, (ТевсЪ. іі. І,,кіег, 68 слл.. 30 си.
э) П. г. Л'На/іопііт-ЛЕіІІепіІотІІ, АрроИпп. Негтез, ХХХѴШ, 1003 (у АЧЬ-«<»»’«, С. Р, 102 невѣрно 1001). 575—580. Срв. Нотщеі, Сгшійг. й. Сеодг. и. Оезсіі. Оев віі, Огіепѣ, 53.
•>) Сгирре, 1230, в, И 8.
®) Лшіггір Імкд, Муік., Вііиаі аші Ксйртш, И, 220 см.; </• ІѴииг, Еіе пісііі-пепзсЬспдеаІа1іі(геп Соііег <1. Ст. 1, § 52, ЪІ. Хй&оп, 102, прим. 1 (послѣдній предполагаетъ здѣсь даже тотемистическіе элементы); Е. Е. РагпеІІ, Сиіів о! іііе Сгеек Зіаіез, IV, 113 см. Въ сторонѣ стоитъ крайне натянутое толкованіе Сгирре, 920 Сл, который объясняетъ связь водка съ Аполлономъ и Зевсомъ (си. впже) сравненіемъ людей, лишенныхъ прова и родины, по яаходвщихся подъ защитою боговъ, съ полками.
в) ХісапОг. ар. Апіоп. ЬіЬег. 30: ’АттЯХсілс: хаі 'Ахахті./лбос тг,; Или» 9оув-'л; іуіѵЕТО ~<йі іѵ Крѵ]тт] МіХето;- тоогоѵ т4 ’АхахаХХі; Г-.’иоа Міѵш е;ЁЪ/Хе. Н; ',і'1 ОХт^м хаі айтоѵ ё-і^о.гіаѵтс; Хбхоі ^оиХг( ’АпбХХшѵЧ вуЛогтоѵ хаі ыреуоѵ Гірт иІ' рос уаХа.
Райи. II, 19, 4.
“) Раиа. II, 9, 7.
бѣдѣ божества надъ животными (Аполлонъ Хохохтоѵо;) •), о защитѣ населенія отъ хищныхъ звѣрей и т. под. а).
Такіе же слѣды стариннаго теротеиаиа возможно усматривать въ культѣ Зевса .Іокэя (отъ Лихо;—волкъ); правда, большинство филологовъ до самаго послѣдняго времени считало его за бога спѣта, лишь впослѣдствіи, благодаря народной этимологіи, приведеннаго въ связь съ волкомъ. На этой точкѣ зрѣнія стояли О. АІііНег * I * 3 4), Ьо-Ьеск в), Всііѵгепск 5), Ьаиег ®), Ссгііагй ’), ХѴеіскег е), Ргеііег ®), Маису*0), Е. 6игіііі8*‘), а въ новѣйшее время Ѵявпег'*), Ей. Меуег*3), йс Ѵіваег1*), ЛіЬегв’6 * * *), В. II. Клингеръ13) и мн. др. Это объясненіе, однако, давно уже опровергнуто Н. I). МііІІег’омъ”), ІттепѵаЬг’омъ
’) КаіЬеІ, ер. 821, 8; 8орІі. Е1. С и Бсѣоі. ай IX; АпзСагсЬ. ар. Не-р-Е. Ліжохтіѵот; Согп. 32. р. 200 (X; Ріиі. зоіі, пп. 9; РЬІивІг. Ьег. X, 4, р. 178 К.; Р*и.?. П, В, 7; Еезі. І,ус. Ароіі. 119, 16 М.
I *) Ср. объ Аполлонѣ Лйхад и волкѣ еще Возскег, АроІІоп I, 443; Зішіаісхка,
Кугепе, 150; Рг. Сиіі. Кскюагіг, Т)е ппііцпіязіта АроІГіпіе оаіига, Вегоі. 1813, 37 сп. & ІѴиіс, Сак. К., 73, 93; К. 5с6го<!«-, Віе Атвооаиіеиваде и. Ѵепѵапбіез, Розеп 1899; Сыгіічв, Сіеа. АЫі. П. 173; Княскегз М. Ь. 1, 423: П, 2175.
а) К. О. ЗІЯІІег, Ггоіер. г. пвег теівзепксіі. М)Ию1. 290 сл-; Попег, I (у <ів
4 Уйвег’а, 45 прим. 3 иввѣрао II), 305 сд.
. *) СЛг. Лиу. ЬиЪеЛ, Д^ІаорЪ. 895.
•) &!Іиоеііск, Муііюі. й. Сг. 177; Срв. Шіеіп. Ліде. VI, 554.
I в) X. Р. Вачсг, 8увІ. б. СпесЪ. Лугіі. 180 иь
®) Ш. вегкагЛ, Сг. МуІЪ. I. § 195.
? «) Р. О. ТѴІЛскег, (1т. Соііегі. Г, 210.
I ®) Ргеііег у Раиіу НЕ. IV, 549: РгАІег-ВаЬегІ, Г, 127.
’°) А. ііе Мангу, Ніяі, йсв геіі^. йе Іа Стссе аві. I, 62.
’1) Ргп-іі С'игіші, Сг. Сексѣ. Г, 46.
К “) В. Рхеиег, Сбііегп. 198 сл
К “) Ейиагсі Мсусг. РчгзсЬ. г. аіі. Ссзсіі. I. 60 слл.
и) Л-, Пвжг, 46, § 53, 201, § 279.
И ”) АІЬегч, Бе бия іп Іосіз ебіііа сиІСів, 20 сп.
Н 10 * *) Срв. В. П. Кліміеръ, Животное въ шгг. и совр. суев. 228, Лр. 3, съ совер-иевно нвдравплиюй ссылкой яа А. Ьапд’я, МуіЪ, Кііпаі ипй Кеіі^. П, 220: ао-СЛѣдній далекъ отъ приписываемаго ему кіепскииъ ученымъ толкованія свяли волка Аполлономъ, какъ плода народной этимологіи. Наоборотъ, Ьапд категорически ’ааддяетъ яа той же 220 страницѣ: Ви» 11 іе ргеаепсе оГ ѵегу шапу апітаів іа Сіе Ароііо Ь-^нвб апб іи Ьів Іетріез. . . . сап кагееіу Ье йпе іо рориіаг еіутоіояіе-’ •Іопе. срв. такъ же, сір. 221.
Н. Ю. Мііііег, СеЬег йеп Хена Ьукаіоз, Соіііи^. 1851; МуіЬ. б. вгіееЪ. 8&тте, И. 78 слл. -
1 ") ТК ІитепиаИг, Кчііе и. Муйеп Агкабіепа, 16 слл.
__ 224 __-
НоксЬег’омъ ’), а вь послѣднее время О. Сгирре * *). Согласно предположенію И. Л. Мйііег’а, Зевсъ является вь греческое религіи въ двухъ образахъ: какъ благодѣтельное, „олимпійское" божество плодороднаго времени года, в какъ убивающее растительность, „хтони-ческое" божество лѣтняго зноя, символомъ котораго и представляется енпрѣпый волкъ 3). Аналогичное мнѣніе высказывалось Зйпгепск’омъ •), Г. Когк’омъ в), Ооггез’омъ ®) и, особенно, ШппііапІГомъ ’), усматривавшимъ въ аркадскомъ праздникѣ Аіхаіа торжество лѣтняго солноворота; но противъ этого предположенія говоритъ, какъ па это впер-вые указалъ Іпііпегмаііг Е), то обстоятельство, что, судя по упоминаемому Ксенофонтомъ “) случаю съ аркадянниоыъ Ксеігіемъ, праздникъ Абхаія могъ приходиться, саиое позднео, на середину май, когда о солноворотѣ п лѣтнемъ зноѣ не могло быть и рѣчи. Самъ ішіікт-іѵайг, на основати изслѣдованія О. Лаіт'а ,0), приходитъ къ заключенію, что Зевсъ Аих<ирію;=,І,оѵ.!>; тожественъ съ Зевсомъ Діжзйд: волкъ является символомъ бѣглеца, изгнанника “). КоЬеіѣяоп 8тЙЬ“;, а за нимъ РагпеІІ ,а) разсматриваютъ традицію о Зевсѣ Ликэѣ съ точки зрѣнія тотемизма и считаютъ его богомъ плана волковъ. 11... прежнихъ теорій упомяну еще о мнѣніяхъ Сгеихег’а ,4) и 8ис1іісг '®), усматривавшихъ вь Зевсѣ Ликэѣ горнаго духа, йсіпхагіка1®), считавшаго волка за символъ побѣды, и V. ВёгагіГа"), возводившаго этотъ культъ къ финикійскому вліянію и отожествлявшаго аркадскаго бога
’) ІГ. ВочЖег, МігЬ. С. РЪПоІ. ч. Ріиі. СХІА". 1892, 705.
“) О. бгадре, 805 и иршс 3.
э) Н. О. ЗВЯІег, тамъ же.
л) Л'огІ,. МуІЬоІ. <1, Ѵоікмав- в. ѴоІкятйгсЬ., &иОД. 18-17. I, -12,
») О. воггст, Вегі. ІІІнЛ. X, 2, 1889.
г) ІК Зіаніікапіі, Аиі. ѴѴ.-и. Е. К., 336 сі.
) Тамъ же, 20 сл
®) Хепор. апаЬ. I, 2, 10.
’п) О. Р(Лн, Вег Ши. Сев. а. I. 1848, 123. -
“) ІтіиепыіЛг. 22 сі.; срв., олнаап, Ъ. Іі. РагпеІІ, Сиііе оГ ІЪе Сгсек 87а;
I, 42.
“) ІіоЬегікпп 8тіі1і, Евс. Впі. XXI, 136, 2 я. ѵ. засгі&се: срв. его же Веіір. < і ІЪе імтііез, 209.
*з) Ь. К. Ватпеіі, Сиіія оГ ІЪе Сгеек Віаісв, I. 41.
“) В. Сгеигег, ъутЪ. и. МуНі. II’, 532
Х*І В. ВиеШег, В<- ѵісііт. Ьишапіз вр бгаесоз, Напоѵ. 1848, 17.
Вг. СИ. Мпеагіг, І)е апііеріі&ята АроПіпік ипі., 37 сіл.
Г. ВсгагЛ, Ве Гогфіпе ёев сиііек агспД., Раг. 1891, 59 си., 92 сл., 116-
— 225 —
съ Вааломъ. Всѣ ати объясненія имѣютъ подъ собою очень мало почвы. Основнымъ моментомъ во всемъ комплексѣ сказаній и обрядовъ, пріурочиваемыхъ нъ культу Зевса на Ливанской горѣ, былъ, по моему убѣжденію, старинный культъ волка, который считался, повидимому, священнымъ животнымъ у первобытнаго аркадскаго населенія. Недаромъ остальные греки приписывали аркадяаамъ способность оборачиваться волками; эта способность приводилось въ связь преимущественно съ культомъ Зевса ЛикэЙскаго *), Сюда же слѣдуетъ отнести аркадское сказаніе о Ликаонѣ, превращенномъ въ волка 8) в т. Д.; вообще, роль волка въ данномъ миѳологическомъ комплексѣ кажется мнѣ слишкомъ значительной, чтобы быть вторичнымъ явленіемъ. Вѣроятно, здѣсь произошло сліяніе первобытнаго культа Ликэя, представлявшагося въ образѣ волка и требовавшаго себѣ человѣческихъ жертвъ, съ культомъ бога высотъ и доищи, какъ это предполагаетъ и Мііззоп 3).
В У аѳипямъ волкъ также, повидимому, считался священнымъ животнымъ. Они почитали героя Лика (Аижц) въ образѣ волка: Аохч Ёотіѵ т;ри»5, ё/<иѵ тоб Вт^іоо- тро; йё тоі; ёѵ ’АНт^аі; аѵззпр.щтаі &ха<к»,;л'.«». Про; Еѵ оі о<ороо&хабѵт=; хата йёха аѵгатрБ'^оѵ'о *). Убившій волка долженъ былъ, согласно аѳинскому закону, похоронить его рий лар’ ’А0т(ѵаім; о апохтгіѵа; >.6хоѵ ауеірЕ* аотш та лрё; тяуф») Б), чтб
К *) См. подробнѣе у Іі. II. Кіикира, 218 сл.
®) См. подробнѣе у Іііі игпніЪг'а, 14 сл., І’тасаГл, ВенЛіс. АссаЛ. Еіпсеі 1895, 218 слл. я Сгирре, 920, пр. 4. Ей. ЛІеуіг, 1’огвсіі. I, 56 слл. отожествляетъ Лемма съ Зевсомъ .Іисземъ. 5. ІИйіе, Вешегкіш^еп зи <1ег нрагіаи. І,укиг#оз1е^еп4е. &аг<2. Агск. 1891, 102 сід., Ьак. К. 12 допусваегь блпзхое родство пехлу Зев-сѳіь Пикаемъ. Аполлономъ Лнаіемъ и героями Тиваовомъ, .іивомъ, Ликургомъ.
3) ЛІ. Кіілзоп, С. ₽., 5 сл. Всѣ свидѣтельства дрѳвиигь авторовъ о мультѣ Зевса Дохамз; собрано у Іиіте.гиіпкг а I СЛЛ., и потому а ихъ не привожу. О затронутыхъ вйсь вопросахъ срв. еще Л. Юрісикчг,, І)е Зоѵіз Ьусаеі пнѣ. созоотіпіэдие Іпііне **йонв, Одесса, 1867; Л. Ф. Воеводскій, Каннибализмъ нъ греч. мноахъ, 1874 (о Ьваонѣ), Р. ѴѴекеІ, І)е Доѵе еі Рапе бів Агсайісів, ВтезІ. 137», 1 слл.; Е. діа <.«. Яелим, XX У, 1890, 400 саз
4) Еі. М. 254, 34 б. г. Дтхоян. Срв. Аг. тезр. 889 и 8сЬоѣ а<1 І.І.; НезусЪ., 8иі<1. 4. ѵ. Айхоэ б’хі;; Раиз. I, 19, 4: Дѵхиэ; тг б ІЦо; (’А-^Дшѵ) ЁѵтзіОх (’АИт;-
Шѵораібт; гаштоѵ; Роіі. ѴШ. 121.
л) Еі. М. 680. 21 &. ѵ. Поі-чі І.'іа&ѵ. КсЬоІ. АроІІ. В9- II, 123. А. Імід, Мукѣ, ши! Веі. I* 267 едц Лиоп®, ЬіігоЛ. іо іѣе Нібт. оГ Веі. 126. Аналогичные «Ьыпап существовала а у другихъ народовъ; срв. ВоЬегІхон .'і*иІі. КшзЪір іп Еагіу ^тйіа, 195 слж.; Тигнег, батоа, 21 срв. 26, 60 сл.; ЕЛдаг ТІшг^Іон, Еіѣпо^гарЪіс
ід КоиіЪегп Іпдіа, Мабгаз 1906, 288; Егагег, Тоіетіат ппй Ехоуагау. I, 16; »6, 556 сл.; 633, 635; IV, 175 сл.
— 226 —
напоминаетъ намъ аналогичный обычай жителей острова, Серифа, которые, найдя мертваго рака, погребали его и оплакивали, пакъ одного изъ своихъ Если пѣть основанія усматривать въ этикъ обычаяхъ, вслѣдъ за Ггпгегомъ Н. II. Харузинымъ а) и др,, слѣды тотемизма, то всс же, какъ мнѣ кажется, нужно видѣть здѣсь остатки существовавшаго нѣкогда въ Греціи культа животныхъ. Быть можетъ, всѣ миѳологическіе образы, какъ Ликаоиъ, Ликургъ, Лвкъ, равно какъ и эпиклезы боговъ, образованныя отъ слова лоха;, — представляютъ собою обломки стариннаго культа волка (или демона, почитавшагося въ образѣ волка); культъ этотъ нѣкогда господствовалъ во многихъ мѣстностяхъ Греціи, а впослѣдствіи, при достиженіи болѣе высокой ступени культуры, послужилъ почвой для обравованія цѣлаго ряда миѳовъ, имѣвшихъ цѣлью смягчить первоначальную грубость представленій •).
Роль лисины въ греческой религіи нпчтожпа. Сохранились лишь нѣкоторыя данныя, указывающія па отношеніе этого животнаго къ Діонису. Такъ, вакханки носили лисьи шкуры п назывались -іатіраі г) (по Геснхію—африканское обозначеніе лисицы) самъ Діонисъ получаетъ прозваніе Вамаро; ’), Ваомрзб; ®), должно быть, въ смыслѣ охранителя виногра.щ иковъ отъ лисицъ, какъ предполагаютъ Ві«1-
‘) АеІ. п. а. ХПІ, 26.
Ргагег, Тоіет. ав<і Гхо§. I. 15 сл.
8) И, В. Харузннъ, Этаогр. IV, 78.
4) Объ Артемидѣ и Аігхсіа см. Сгцрре, 171, ирпи. 1; 591, прим. 6: 192 прим. В и 1296, прим. 4; въ магическомъ гимнѣ въ честь Артемиды богиня называется волчицею (ійиаіча): Ъ. та&. іп 24 Иеааебу. Объ отіюшеиів водки къ Марсу см. В. ЯсктіЛ. Ве Нѵтеп. сі Таіязю, Кіі. 1886. 93; Л. ѵ- Ікпповгпкзкі. Нігепа Не1Ъі"іапа, 52; СН. Вепеі. Епвефпев, 75 сы.; О. ТРі.'воц’а й. и. К. 1912*, 145. О Долоиѣ, переодѣвшемся волкомъ (Еиг. Кеэ. 208; срв. И. X. 334), ся. .7. А. К-Ткотеоп. Ііоіоп ІЬе АѴоІГ. >'1. Ясѵ. XXV, 1912, 238 сзл. О роли этого жввотваги въ народной магіи и медицинѣ см. Р. Згсіінагз, Мевдсііел и. Тіеге іш АЬег^ІаиЬ. с. Сг. и- Вот. Ссііе 1888, 45 слл.; АйЪЯпд, Тіеге іп йег йеиіясЬ. Ѵоікдасй. 250—254; Ііагоп Яоеі, І)с йіегеп, 39 слл.; ЛІ. До//ег, Сіе ѵсіквтейігіи. ОграпоЙіегаріе ипЛ іЬг ѴегІійІІпівБ гит КиІіорГег, Зіиіірагі 1908,66 сг. 160 сх, 199, 239, 256. 272 сл.; Лши, 1912, 12 слл. 5ей<7нш»п, II, 134.
е) АіЪеп, V, 28, 198е: рахітаі а! хзХойрлѵаі шрзШѵв; иаі Йяямгш ««
в) НезусЬ. Ъзтарг, (въ Кирепіііікѣ); ^аоатріа- та зХшггхіа <х АіЗое; Хёуоит-'-1-Ногоіі. IV, 192; Еі. М.: Хёуетж раозаро; -і] аМагх^ гНьлль« Око КирТ)ѵз’-і"''-Сра. Вега. Веііг. I, 25К.
’) ОгрЬ. Ь. ХЬѴ, 2; ІЛ, 12.
’) ОгрЬ. Ь. ХЕѴ іііиі. Срв. Сотппі. паѣ. ііеог. 30.
— 227 —
^етѵау ’) и ТЬопі«і8 г); по ЕЬгІісЬ’у, эпитетъ Діониса *)
означаетъ „ЕисІі.нГеІІІта^ег0 *). Впрочемъ, нужно замѣтить, что значеніе слова раотяра (рйоазри и т. д.) передается въ античной традиціи различно *). Нельзя, поэтому, ,ие призналъ слишкомъ смѣлою теорію 8. Веіласѣ’а о сакральномъ значеніи лисицы, сводящуюся, въ общиѵъ чертахъ, къ слѣдующему. У оракійцевъ лисица считалась посвященной Діонису, такъ какъ въ этомъ животномъ, столь падкомъ до винограда, видѣли воплощеніе демона вина; но до этого лисица была духомъ нивы въ животной формѣ, а еще ранѣе—-тотемомъ опредѣленнаго клана ’).
Въ народномъ суевѣріи лиса является, но Сгпрре, типичнымъ „огненнымъ" животнымъ * 1 *).
Собака *). Вопросъ о первоначальномъ значеніи собаки въ миѳо
[ ’) Ж КіИдкѵоу, СІ. Пег. X, 1896, 21.
К а) -Лт. В7. ТАоитв у Начііпдв’а, I, 516.
3) Си. ВгисАтаіт, ер. йеог. 83.
| ♦) И. ИкгКеА, X ѵегді. ЗргасЬ. XXXIX, ІН05, 567.
і •) Срв. свидѣтельства, собранныя у віърре, 1410, прим. 9.
I ®) 8аІ. ІісыасК, Ьа шогі. й’ОгрІісе. Ксѵ. агсЛМ. 1902, 242 слл^=СиіІе$, ІІу-
Йи еі Ксіір. II. 107 слл. Срв. возраженіе противъ атой теоріи у Рагги.Л'я, Сиііэ ІеГ Сгеек біаіеа V, 108, при»., Лсаіе Наггіхоп, Рго1е§. То Піе Бішіу оГ Сгеек Ее-№. 161, врии. 2 и О. Легім, ІлЛу ріоіод. 1910, 187.
’) Си, (Ігирре, 818, прим. 3. Срв. также о рожи этого животнаго въ народныхъ овѣріяхъ п обрядахъ &!ідиіаии, II, 118; Вог. віоеі, йе Оіеген іп Ье4 {'«гшаапасЪе ййкіщскіоГ, 72 сл., Л/. ТѴгВ*шап у Рппід-П'іч^оил, VII, 189 слл.; ТіеЬгсеА/, 2. Ѵоікйк. 1. 261 сллч ДОлсТег, Поіп. Рейіѵаѣ 77 сл., ЛіАІіпд, цит. соч. 42—46, АГ. Еп/Мг, Ог»апоіЪстаріе, 62 слл., 158 слл., 198, 238, 263, 271 сл.; Лапие^ 1912, 15 сл.
®) Наавваіс собаки сходно во всѣхъ индоевропейскихъ языкахъ: др.-ивд. ^лЖ (81'г- сипая), авсст. да, ашіб, арм. вш:. лреч. ждшѵ, лят. саше, лит. виі (реи. ягипа), гот 1 ІН1ШІ8, н. в. нѣи. Ішікі, оть зат, салів произошли птал. саое, иров. сана, Фр '.Ьіеа; въ вспан. вытѣснено словомъ регго (=Реіпіа), сард. регги (бсі/гаЛ г, Ьеаііех. 382; РгеЧю/і^, 253, <?- Кбгііпд, ГаС-гош. ѴТ». 1907э * * *, 327, Шея. Вотан. ЧѴопасЬбрГипр, 41); русск. „собака" иранскаго (скввекато) происхоядевіл.
О происхожденіи этого животнаго, волвявшагося, повпдамочу, очень рано въ ** Рвропѣ (ТА. Віиііег, І)іе ргаііізіог. Ннініс іп іЬгег ВегіЫішщ го Зеп додопіхѵ. Ійепйі п Наьосн, 130) кромѣ общихъ трудовъ С. Кеііег'а, НііАп'а, Оио, Пно-®тр«нкгі/и, ЛіисА'е, Неіт. й. Ій^. 182 слл., п др., см. О. АІЬгкАг. 4еиеа4е безей.
век Нпагіея; О. КёИег, Нннйсгааьеп іш АВегІлт. бкіегг. ЛіАге^Іі ѴШ, 243 слл.; ®- ф. Штернъ, Доистор. греч. культура, Москва 1906, 22; Тегі!. ОііА, Уег Нішй ** Аііегінш, ёсЫснаіпрті 4910 (Ргодг. Эів 3-17). О роли собака въ хвесдагіп и еуе-•крів см йе (,’чЬегпаіі^ (Нагітапн), I, гл. VI, 351 ель; Ат. ІП ТА'чнач у 11<ія-й'ич«’а, I, 511 слл.: О. Кеіісг, Апі. Тіег». 136 слл.; Л. ѵ. У’едекін, 1)<?г Той аіз ^Жцег иий бсіп Ннп<]. ХеііесАг. Лев Ѵег. /"• Ѵк^Іі. ХПІ, 1903, 263 слз.. 368 СЛХ;
1 15*
— 228 —
логіи рѣшается различно: по бгирре, она представлялась однимъ изъ огнедышащихъ животныхъ (ѵоп еіпеш Реист^еізі ІмчееІІ) и лишь впослѣдствіи приведена была въ связь съ царствомъ мертвыхъ *). Напротивъ, Л. ѵоп йе&еіеіі) и В. П. Клингеръ видятъ въ собакѣ «тоническое животное, одинъ изъ образовъ человѣческой души * 3 * *). Но моему мнѣнію, при выясненіи роли собаки въ миоологіи, необходимо исходить изъ разнообразія породъ этого животнаго іі ихъ значенія въ хозяйствѣ некультурнаго человѣка. Охотничья собака рано, повидимому, была ассоціирована съ Артемидой 3), Геракломъ *), Мелеагромъ 6 7); овчарка—съ Сильвиномъ, Ваномъ “); дворняжка—съ Юпп-тероыъ-Стражемъ Капитолія ’), лерами (Іагез ргаеяійек) 3); бродячія, бездомныя собаки—съ божествами перекрестковъ Гермесомъ °) и Гекатой “) и съ царствомъ мертвыхъ. Мотивы сближенія нашего животнаго съ царствомъ усопшихъ опредѣляются новѣйшими кинологами различно. По Д. ѵ. Ке^еіеіп’у, всходнымъ пунктомъ послужило, въ данномъ случаѣ, обычное въ народномъ суевѣріи Европы представленіе о смерти, какъ о грозномъ охотникѣ, жертвой котораго являются человѣческія души; а такъ какъ всякій охотникъ имѣетъ собаку, то восіѣціяя становится естественнымъ спутникомъ смерти и). Легко видѣть, однако, что это толкованіе довольно патянуто. По мнѣнію
IV. И. ВтсКег, Пая ѵоп йег Купаііііігоріе йаидеітіе Ргадпі. Л. Ыагсеііпя ѵ. 8і<1. АЬк. &ккя. (ге& Л. Н'іея, XVII. 1>9Ц Е. Огік, цит. соч., 32 сиц А. С. Ермиловъ, 152 слі.: В. П. Кяишсръ, 242 слл.; М. А. гпп Апйеі, Ѵоік^теизкиимі і і Кейсгіапгі, ІЛгесѣі 1909, 71 сл., 126, 153, 318, 332. 114 слп 440 (срв. 218 сл., 331, 355); ЛІ. Вй{1<я, Ог^апоЫіетріе, 67 слл.. 162 слл., 199 сл,, 239, 263 ежь; РйкКпд. 71 52; Всіід^апп, П, 122.
’) О. Огирре, 803 сл.
•) См. цлт. выше соч. .7. ѵ. Ведеіеіп ’а н В. И. Кпол ра. *
3) (ггирре, 1247, пр. 3; 1295, пр. 1; объ Артеиндѣ ЕхиХзхгп; 121, 1289, пр. 2. Богиня часто и ображаегся въ искусствѣ съ собакою; ср_ вацр., лекавъ С.-Пб. Эрл. 1644 ((’ Н 1868, ЬЧ = РоШет. Ьес. Ыпміа 5, 1, Л° 20), энохою Неапол. нуля: ВиМ. Кароі. п. а. VI. табл. 5; 5. Веіпаск, Кёр. I, 494, 1, 2. 12.
♦) (ігирре, 318, пр. 5.
3) О. Кеіісг. Апі. Гівк., 136, 425, кр.іх. 106.
’) Е. Ѵгік, 35; Копгигі ІѴегін'ске } Вовскег’л, Ы. Б. ПІ. 1477 сл.
7) О. Кеіііт, Іпі. Тіегѵѵ., 139; К. Огік. 33.
“) Оѵн). Гавг. V, 139 слл.; Е. ОгПі, 33, пр. 7.
®) О. КеІІег, Апі. Тн-сѵ. 140. 426, пр. 113; ВоьчЬаск, Есѵе АсЛгЪ. С- кі. АП. IV', 1901, Зн5 (сказаніе о Квдопѣ); ср». Ѳгирр , 947, 6.
См. ниже.
’1) Л г. Хгдеіеіп, іі. <1ся Ѵег. ГкА. XIII, 1903, 263 слл.
__ 229 __
Возсѣег’а, идея объ интимной связи даннаго животнаго съ подземнымъ царствомъ возникла подъ вліяніемъ наблюденій надъ собаками, лижущими кровь, пожирающими трупы, рыскающими по кладбищамъ и глухо завывающими по ночамъ *). Съ этимъ объясненіемъ справедливо соглашвптся и В. П. Клингеръ я). Хтоническіе демоны и божества часто рисовались воображенію древняго грека въ видѣ собакъ: такъ, о Гекатѣ антячное преданіе сообщаетъ намъ; оѵгю хаі ’Ехапу; яуіХрата, аі хйѵг;. габтт, уір ?ааі Оооѵтаі, туѵ жаі хоѵоярб-сш-оѵ «акХ.аттеѵтаі. ’Аратойіѵт;;' хаі хошѵ ахрі/о/.о; 'Ехяттр іг'»Хи.а ушо^брок рѵупроі3 *). Въ магическихъ папирусахъ богиня прямо называется собакой: хйшѵ ріХаіѵа ’), пожирающій пи даль (охрхѵііуо;) 5) и т. д. Животное это считалось посвященнымъ Гекатѣ, приносилось ей въ жертву 3) и изображалось зачастую рядомъ съ богиней Андъ, Керы, Эриніи п стражъ ада Керберъ также представлялись въ
Г ’) ІИ. ВоясЛег, Бая ѵоп «Зет Купанііігоріе Ьапйеіпйе Ега^ш. й. АІагсеІІия ѵ. 8ійе. 25 сл.
| 3' Епяіайі. О«1. ПІ, 274, 1467, 37; Веккег, Апесй. I, 336.
в) Рар. Раги., р. 80, I. 1432.
ѣ “) Н. шар. Рагіч. 2866 (Пба^/у, ПепкнсЛг. Ѵісп. Акай. XXXVI, 1888, 117).
Сра. ещ« І’огрЪ. йс а1>8І. ІП 17: >} ’Л 'Е*зтц тайро; ийшѵ іііт а»й*о«а роХХоѵ
(г. 868: 'Ежатцс а-(з?иа ашчрйх»» хішѵ ёц. Геката называется тзіпач (ОгрЪ. Іі.
I, а), вхоХ.а-лаугіа (І'ар. Раг. Йт'Я',б/, ОеиІясЛг. И’ы’и. Акай. 1888. ѵ. 2722), <гло-? Ьуіті; (АЬеІ, ОгрЬ. 289. 7); о охйХахг; богима упомикаеть Раруг. гпар. Ратівп ’ ВепХяеЛг >Иеп Акай. XXXVI, 1888, 2530; срв. 2117 см., 2251. 2614, 2549, 2722.
ОСт эпит. Артемиды охиЛямгеро^о; см. ВепіиІогС-ІОаиаіііі, Ееіве іп Ьукіеп и. Ка-. «иж >3, Е, 16, р. 77 и т. д. Ойъ ашпеіѣ Гскаіы ілі. Піг/сі у ЛипсІиг’А
") РІиІ. цааеяі. гош. 52, р. 277: йзгер оиѵ оі "Шуи; 'К*»ттп *а’ Ге-
5 (Мй'у') 'Рвщпім Вйитіѵ бяір тйѵ гухьувѵшѵ- ’Аруекл; ог Енглойті;; т[) аѵгіл ийча ййеіѵ біа тіу» рзкшѵцѵ Хоугіа;. ІЪ„ С8: а» охи\4-«а._
“₽<итаі, Х#У'іа Сс бейгдо Тіхгг^ і; тріоли;. Срв. -ІиЬан. ог. V, р. 176:
«йѵа; ЪШ; "ЕХХт^к 'Кхітт, В-оош; Всіюі. АгМ. рас. 277; Райя. ІІІ, 14, 0: Зорііг. ар. Тгеіг. ЬусорЬг. 77; Агівіоріі. іи Всіюі. Тіісосг. П, 12; Гг. 23, р. 184. Йпй.*; Срв. Віеіиііпд у Яояскгг'а, М. Ь. I, 1889, 1894; Т>гчгІ<т, іі», Л, 1707; Г»епег, КЪ. Мих. Х^ЛІ. 335; ЬѴПІ, 165; Ь. В. Рагпеіі, Сиіів о! Йіе Сгеек Віаівз, II, 507 сі,: Лт»7в. •оп. 396, 399; НескепЬаЛ у Ріи^-Жмонті, VII, 2776 сл., 2781-
I ’) Напр., на монетахъ Стратоянкін въ Карій (ЛпЛоо/’-ВІишег, Кіеіпаа. Мйахеп, 156 сі.Ѵ
— 230 —
видѣ собаки ‘) Относвтельвл послѣдняго мнѣ хотѣлось бы, впрочемъ, замѣтить, что В. II. Клингеръ, вслѣдъ за Рошеромъ, неправильно, на мой взглядъ, приводятъ Кербера въ ближайшее родство съ трехглавою Гекатой й). Древніе приписывали Керберу не только три головы но сто ®), пятьдесятъ *), иногда лишь двѣ Б), и первоначально съ нимъ связывался образъ пе пса, а адскаго змія или дракона «). Схоліастъ въ гесіодовой Теогоніи замѣчаетъ: тоѵ йе Кёр^есоѵ оі <леѵ ора-хоѵтя еіітоѵ, оі 8г хоѵя 7 * *). Впослѣдствіи представленіе объ адскомъ псѣ вытѣснило прежній образъ чудоинщаго змія, и отъ послѣдняго остались въ народной фантазіи лишь слѣды въ виуѣ змѣй, обвивающихся вокругъ затылка в) или туловища а) Кербера и змѣиной головы, которою зананчнвается ого хвостъ10 *). Рыжія собаки считались, быть можетъ, посвященными божествамъ огня •*). При храмѣ Гефеста у Этны содержались священныя собака (івроі хйѵз^) 12); астральный миѳъ объ Оріонѣ и Сиріусѣ, повидимому, восточнаго происхожденія *’). Роль нашего животнаго въ культѣ Асклелія легко объясняется вѣрою
’) Примѣры у Клингера, 248 и Сгирре, 405 сл., 406, пр. 2 в 8, 459, ир, 1. 1325, яр. 2.
а) ІИ. ВозсЛег, иит. соч. 43; В. П. Клингеръ, цит. соч. 249.
а) Рііиі ар. Эсѣоі. II. ѴПІ, 368. АВѴ; Ног. сагш. П, 13, 34.
*) Незіой. 11ісо.г. ЗІ2.
®) Л’огісиг, Атег. Лиги, о/ АгсЪаеоІ. \1. 1896, 15, рис. 12.
6) Такъ же Р. ОгЛ, 37, вслѣдъ за ІттіісЛ’гпгь у Нояс/геРа, М, I.. II, 1110 см.
ѵ) ЙеѣоІ- Неыод. ѢЪео^. 311.
®) Примѣры у Сгирре, 408, ор. 6.
®) ІІргмѣрм тамъ же, 4<>«, пр. 7.
ш) Примѣры тамъ же, 483, ир. 8. Я ллшіпъ возможности оі.таііав.такатъел здѣсь иа вопросѣ о значеніи имени Кербера и замѣчу іиші., что пвъ новылъ антологій уравненіе КёрЗерк—(І’аЪа1а (песъ Индійскаго бога смерти Тата), выдвигаемое II Ьегомъ, Я.-В. Вауа. АкаіІ. 1895,848, ХІ. ЗРіИег’ожь, СоиІгіЬ. іо Йе 8сй-.цсе оі МуІЬііІ. П, 268 сл., 31. ИІоотреИ'гжъ, Свгосгия ІЪе Ко^ оі Вайей, СЬісадо 1905 и другими. щмдетавдиетси мнѣ талъ ко мало вѣроятнымъ, какъ и производство отъ евр. чеЪот—„мигила* (Кену, бешіі. І’гстйте. 228).—О Керберѣ съ головами собаки. уьаа и волка см. Аѵчіипд, Леи. агсіі. II, 201 си.; объ нзобра юпіяхь собаки ва надгробіяхъ—СоНідноп, Веѵ. агсЛ. IV, 50 сл.
") О. Сгирре, 803, пр. 9; 818, вр. I сд. указываетъ ва то, что для отвращенія засухи приносились въ жертву рыжій собаки (гиіііае саііез).
«) Аеѣ и. а. XI, 3.
**) Сгирре, 945 слл. Сра. о собакѣ— звѣздѣ К. Вгои-п )г., Ргосе А. Вос. ВіЫ-Агск., МѴ. 1892, 287.
[ іп, волшебныя, преимущественно, стращающія свойства собаки ’). При храмахъ Асклсігія содержались священныя собаки ’); въ Эпи-даврѣ онѣ, согласно нашему преданію, даже лнзалн больные члены паціентовъ в вылѣчивали ихъ 3); животное ото изображалось въ античномъ искусствѣ рядомъ съ Аскл опіемъ •). Сохранились, наконецъ, слабые намеки на отношеніе собяки кі, Аполлону К-іѵѵ(н)юс, ®), Авинѣ в), Посидону К*ий&рт ’), Зевсу ’), а также Адрану ®), Эмалію10), Діоскурамъ"). Эпитетъ Діонпса ЬшШта; (на Косѣ, см. ііуі-Ьоі ЬехіѢ. Номаіег’а )Ѵ 8. ѵ.) имѣетъ отношеніе къ виногридноіі лозѣ.
Артемида почиталась въ нѣкоторыхъ культахъ въ образѣ медвѣ-
’ - Объ этихъ свойствахъ см. теперь Хлиіиръ, 251 см.
I “) Сасѵмііис, Ь'оиіііез сГЕрійаигс, ЛЙІ I, 1. 124; И, 1. 36; Ем. вру. 1885, 187= 1 й. II 1651 = Лі71. 8ІС*. 631: т.’зз'л -м-аях тріа. Срв. еще Е^. ару. 1883, 215 сл.; 1885. 16 сд.. 35 сл. С. А. Шебелевь, Религіозное врачеваніе въ древп. Греціи. Вап. Ими. Руе. Арх. О—ви, VI, 1893, 391, 401.
к ®) СимпиАіа^, ІЬ., Н 1, 125; Ваютск, Ркііоі. ХІАХ, 1890, 596.
К) ♦) Ора< имедъ изобразилъ ѣсклсшя съ собакою (Рапа. II. 27, 2); срв. Нвші. Ес'* ішшіп. 256; Еевег. ѵеі. шппш. 149. Объ отношеніи Асвхепіа къ со-баь 1 си. >$ц?. ЛеінпеА, Ьез еЬіеп- йапв 1с сиНе й’ЕкспІаре еі Ісэ КеІаЫіп. СЪго-
відий д’0гіеві.=/іеп. ягсЛ. 1884, 129 схі.; Н СаМоз, ІЬ., 217 см. СкттопІ-(гап-Яеиѵ, ЕзсиЕ еі Іі сіііеп. Тіее. стіі. 1884, 502 слі; О. А. Жебелевг, Фічол. Обозр. 1893 61. СІіг. ІІІІпкеиЬегд, Аекісріо- о# Ііапэ Егаепйсг і Ніегон ѵесі ЕріДаигой. Коѵепбаѵп 1803, 22 сіл. (пазываа здѣсь эту кашу, пе ногу вс отмѣтить неспра-веддс вти упрека автора 79, ирнм. 77 ш> ^гпошегію къ лЕ ЗТіга-чес’у: слова по-«Иідалго у ЛоясАгг’а, 31. Ь. а. ѵ. ІІу|гіеіа 2774, представляютъ собою лишь цитату къ статьи Кіірр'а въ ЛіЛек. МШ. X, 1885, 256).
| *) Сгирре, 41, лр. 3; 947, лр. 5; 1247, пр. 3; 1446, пр. 1- Н’еіекег, (іг. Соі-
ЧсгА I, 1С1, ІГсгиісТх у Раіііу-ІГ’і&зоіга. II, 57 сл, РгсІІсг-ИіЛиI, Ог. АІуіЬ. I, 24;' пр. 2; 272, пр. 1; неправильно толкуютъ зтоть анптсть Аполлона Т6р([а\ Ліі. €е_і. 303 (отъ имени вгпіческаго героя Кйтѵі;;), М. ЗАауег у Конекег'з., II. 1705 (какъ иноземное слозо) и (г. КаіЪеІ, (ібіі. Сеі. ЛисАг. 1901, 495 (отъ сипшіе).
V Сгирре, 1247, пр. 3.
М ®) -ііштеть оілім;: СН. &'огоио3, ’Еи. ару. 1893, 8; Ііиіі. СОі'Г. Леіі. XVIII, 1894, 116.
V ®) Сгирре, 803, пр. 8.
В “) (іікрре, 1381, I.
") О. Ъе^іпд, Севіаіѣ йег Ьіовкигсп и. іЬтс ШгіЪ. Мйпсіі. 1891. 35 сх Совершенно певѣрпыя разсѵлдевіа и собакахъ бога смерти находвяь вы у К. Вкске, ЬіеЪе -деесіі. Оев Нігашеіз, 56 слл. О пралдвикѣ Каѵ/^йѵтч у аргивянъ РГйееѵм. 435 *лх; объ отношеніи собаки къ ларамъ вь древнемъ Римѣ—Реиеіег, Вот. ЕезЙ-
— 232 —
дицы * *), какъ можно предполагать на основаніп особенностей праздника Браорйѵія въ честь Артемиды Бравронской въ Аттикѣ. Въ ея храмѣ дѣвочки отъ пяти до десятилѣтняго возраста подъ именемъ медвѣдицъ (арх-мі), въ особой ритуальной пляскѣ, подражали походкѣ и движеніямъ этого животнаго, отчего и самый праздникъ назывался архтеіа 2). Эти дѣвочки одѣвали во время танца особую одежду шафрановаго цвѣта *), которая, по вполнѣ правдоподобному мнѣнію А. Бапц’а и Ъ. В. ЕагаеіГя, должна была напоминать бурую шерсть медвѣдя н, быть можетъ, заняла мѣсто прежней мндвѣжьей шкуры *). Согласно одной версіи миѳа о Кал гисто, послѣдняя была обращена въ медвѣдицу Артемидою 6), и нѣть ничего невѣроятнаго въ предпо-
') ІВасЛо/сп, Вег Вііг іп Деи Кеіі^іопеп сіе» АІіегѣЬшпз, ВазеІ 1863; Л' П~ Ткотаз у ЕсиІіпдя’Л; Епсусі. оГ Ве1і& м<1 ЕВГіс», I, 502 слл.
°) 8пі<1. в. ѵ_ ’Архто; ё Врхіроялы;* архтюсроді -уа-.яіхг; "Артё.и.Ді іччтігі ьтёлоиѵ, лр^хштоѵ т^^ивр.іѵяі, Чита ^рьтёйтерпі б ётшѵ опта ё?^і_-іг>; е’, а—О'леі?,*лао|ГЕ-.аі т^ѵ Лея». $сЪо]. АгіЛорЬ. Бу&ІВІГ, 615: ’Арх-оѵ рір&Зрети та ртзті^ріаѵ с$кё).гл». Не~усЪ. 5. т. ’Архга:... ха* то Сйаѵ хаі і; іёрЕіа ігір 'Артёр.*?»;. Векісет, Алссіі. I, р. 4-14: тсу-ах тір» •’Артеаіѵ хаі Жааі хбрт)Ѵ тд архтш (чтеніе вапраепо залодозрѣво ІГе/Лег'омг, Сг. СбКегі. I, 574. пр. 16); сра., іЬ., 206: ’АртёрЛі хаі тд аахтш отхлиЬааДЫ хаі 85зяі. Нагросг. а. ѵ. ірхттйтаі.
з) АгіяІорЪ. Бузівіг. 643: хат’ к/шаа »< крохш-лп архто; Враюрш-л-сс, бсііоі. аб Ы.: аі зрхталрстаі ад Йеш хрохштот ха'1 в»ѵгтё>.оиѵ т^ч 8иоіі»
Врааршѵіа ’АртЁідйі хаі тгт; Мчѵѵи^іа, ёкіІЕуарЕѵаі тдріітіьі, оитг трса.Зйтера* Ввха ётшѵ «5т* елаттчъ; кгѵге.
*) РагпеИ (А. Імпд, МуЙі., Віі. аыі Кеі. П’ 233, прим. 2, неправильно пишетъ РагпсИ), Си1І5 о[ ІЬе Огеек 8іаіев, II, 436: і)іе ваІГгоп гоЬе т»ав розйЫу «огп іп огйгв іо ііпіШе *1іе іаѵпу »кіп оі Йіе Ьеат, ятхі ргоЬаЫу іп іЬе еагііезѵ іішез оГ ІЪе гііе ап асіііа! Ьеаг-акіп теаз ттогл Ьу ІЪе йапсегв. Срв., огиако, тивъ ае. иримѣч. С. б’гту/іе, 44. пр. 4. полагаетъ, что шяфріноваи краска оянячача посвященіе бпжеству, а О. КёІІег, ТЬіеге 6. И. Ап. 111 видитъ здѣсь даже валекъ ва луну. Объ Артеввдѣ Бравронской си. еще Бпскіег, І)е Оіап. Вгапгоп. МагЪ. 1847; ТРеІскег, (іг. боііегі. I, 571 —574; РгеІІег-ВоЪегІ, Ог. Муііі. 312 — 315; (Лаия, Бе Віапае аиПдпі»». ар. бгвесов паѣ. Ѵгаііаі. 1881, 76; Р[иМ, Рошр. васг. 82; Р. Васк, Бе Сгаес. саегішоійіз іп цшЪпв Ъошіпез йеогит тіее Гип^еЬіілІііг, ВепА 1883, 26 слл.; Рагнеі/, И, 435 — 440; ТГегпіске у Раи^у-Іршои-а, ІГ, 1170 сід.; Лк**еп, іЬ. ІП, 824 сл; Кг.ги, іЬ. 825 сх; (гтирре, 9-13, прим. къ 942 (здѣсь аке прсКЕйа, неоравиіьвыя атимолопи названія іеродузѣ ірхтаі ХеЛгя’а (5—ер-л'Л „не-стдѣленвыа“), О. Кеііег’е (архтй „посвященныя“), Мааза („быстрый"). А'- Б' Іііопіив у П<і$!лнд*’а, I, 504 видитъ въ этомъ ритуалѣ пережитокъ обрядовъ ввп-ціаціи.
®) Си- водропнѣе С. О. Ѵііііег, Ргоіе#. 73 слл.; ВейА. Рганг, Бе Саіііми» ІаЬиІн, Ьіра. 189<і {Ъсіргід. іііиі. XII) и у Ви-ч/іег’а, М. Ь. П, 931 сдл. (В-Х«ві«ер», 270, прпн. 1, неправильно пошетъ КаПіяіЬо).
— 233 —
доженіи, что КаХХ’.ати» было лишь аркадской эипклезой Артемиды, которая, какъ извѣстно, называлась даже КаШатт; въ Аѳинахъ Аркадіи ’), Сиріи »).
Относительно ласки дошло до насъ лишь свидѣтельство о почитаю и ея ѳиванцами: Эліанъ сообщаетъ намъ: хаі Нт^аии 8г зе^шшѵ, “ЕХ/.т^е^ огегс, <і>4 ахоош, уаХ^ѵ, хяі Аеуопоі уе ’Нрахлёьо; аогг,ѵ "бѵесііяі •). Въ такомъ же видѣ передается этотъ фактъ и у Климента Александрійскаго; Йт^яіо*. 8г ті; уа/.ад (-ет'.р^хат) ѵ.а ті)ѵ ’Нрах/.ёоод •уёѵеслѵ б). Зато животное это занимаетъ видное мѣсто въ народной медицинѣ и магіи, въ качествѣ цѣлебнаго и профилактическаго средства, п, подобно многимъ другимъ животнымъ, носить въ народномъ представленіи и зловѣщій характеръ е).
Кошка вытѣснила домашнюю ласку, какъ доказалъ въ недавнее время О. Кеііег, лишь въ періоп. Іі—V* вв. по Р. Хр. ’) п поэтому
б) Раин. I, 29, 2.
•) Раи«. ѴПІ, 35, 8.
| 3) С. I. О- 4445. Объ отношеніи медвѣди къ Зевсу см. (тгирре, 341 пр. 2; 942,
прлм. 3; къ Кабелѣ—тамъ же, 747, прим. 7 и 8; 943, ир. къ 942; 1270, пр. 3; 1538, ар. 3. Къ приведеннымъ В. II. Емішерот примѣрамъ сказами о метаморфозахъ чезовѣка въ медвѣдя можно добавить еще: Полю. Гі/б. Вѣд/ім. 1896. .V 15: ВерлЛіаъѵкг, Вотяки (изъ 3. И. 1‘. Г. О. Отд. Эжм. ХП'), 70; В. В. Добровольна Смохенск. зінограф. сборн. 288, 640; Сборн. лажер. б.ія изученія . .. Кав-аз, IX, 107; Харъхоелк. Сборн. 1 ІП, 303; Сборн. за народи, умотвор. ѴП, 134;
ѵііадот. до шіігороі. Ягцртчу П, Ібэ (іечіе 11. Ф. Сумцовъ). О роли медвѣдя въ веродн. суевѣріи см., кромѣ нАсріадя, приведеннаго В. II. Клинчеромъ, еще ѴнЫіпу, 1 см.: Пб/Іег, ОгкапоіЬегаріе, 61 си, 160, 198 сд. 238; его же. ./аліи, ''•42, 8 си; Ве/іупіапп. Ц, 113.
К •) Асѣ и. а. XII, 5.
” “) Сіет. Акі. Ргоіг. II, 39, 6, р. 29—30 ВИПіІіп. Сра. іДішіі «.о даиаому
Жгу: тав уаЛаг бгі г{ ізторш -ірйукі й>; ’АХхиідѵг,; оитмлдоэт,: уа'Лц _арт|).Йл> *аі
-е Ж»ехоі;эв-і •=6ѵ 'Прау.).Ёз. біо тіршшѵ яотір Ѳт^аі'Л РМ (ВМЫт, р. 309).
I в) Эти вопросы обепителъмс и удачно пзслѣдаваіпд В. 11. Клинчеромъ, 175— 188 Я позволю себѣ лишь исправить невѣрный написанія названіи ласки въ лорту-^*®*‘Юмъ яз. бочшіід (а не йошшЪа) и въ венгерскомъ шеііуёі (а пе шепуеі). См.
®Мс ііоеі. І)е 8іетеп 74 слл.; ВіЫіпц, 249 ьд.-, ПІ. Лб(Іег, (праооіііегаріе, 79 со., <64 201, 241 и Лш»<5, 1912. |97.
О. Кеііег, 2иг бевсЬіеѣіе баг Каіге іт АІіегіопі. Вот. ЪІііі. XXIII. 1908, >"““70, особ, 68: АІІтаМісЪе Ѵегдгаприій йез Наием'іеиеів Лиссѣ Оіе Каіие іт веііеп Ъіз Гйлѣіео Даѣгѣипйсгі и. СЪг. Срв. его же 4пѣ. Тіегѵ. I, 75: Віе Ѵег-Лез Наиз’йіезеіа йигсЬ Йіе КаЛхе Ъаѣ ЬевгеіПісІіегтеіае дапг аІІшаЫісІі ^ИрЦзвіінібеп, ил^еГаІіг «оііі ѵопі яѵеііеи Ьіз Гйпйеи ІаЪгЬпаДегІ пасіі Скгівѣив. Чй также Г. К. Шмидъ, Нвъ древней аошопп. Гермееъ, І91О, Іі 9, 258 си. и **о че ст. въ X У. буінпасіаію. 1912, 6 сл.
— 234 —
не могла играть никакой роли въ древне-грнчсской религіи. Я считаю, однако, необходимымъ исправить здѣсь одно нецоразумЬніе, вкравшееся въ трудъ В. П. Клингера „Животное въ античномъ и совре-менлоыъ суевѣріи11. О кошкѣ упомпнацтъ виервые въ античной лш е-ратурѣ не Е линіи, какъ полагаетъ названный изслѣдователь а Геродотъ (въ описаніи Египта) и Аристофанъ (въ Ахариянахъ), у которыхъ, пятью столѣтіями ранѣе, встрѣчается уже слово аіг>.сарь;; впосл Іідсгыи называютъ это животное комики Анаксандридъ и Тв-моклъ (у Аспнея), Аристотель и Каллимахи (яілоэрс?) 2 3 * *). Вь томъ, что а&ла&к, означало, дѣйствительно, кошку, не можетъ быть сомнѣнія: срв,, хотя бы, приводимыя О- Кеііег’омъ позднѣйшія толкованія этого слова: аѵлоро;, »;ѵ хэгегяѵ г( опч^Веи ).ёуеі ®) или о а^Хозро; о іеуерзѵо: хар’ т(рЬ ршряіосі маттод /.гуктск *) к др.
2. Грызуны (Випехтіа).
Мышь. По останавливаясь на роли этого животнаго въ народномъ суевѣріи 6), я прямо обращусь къ вопросу о культѣ Аполлона Е$иѵі)зи; или -•д.іѵЭіоі и отношеніи его къ мыши (аріѵОо;). Какъ извѣстно, культъ этотъ упоминается еще въ Иліадѣ; впослѣдствіи онъ распространился изъ Троады но самымъ различнымъ мѣстностямъ Греціи в). Уже въ
*) Іі. П. Елиюерь. цит. соч. 264.
’) Негоб. И, 66; АгіеЬорЬ. АсЬаіті. 879: Упахалйг. еі Пішосі. ар. Аіііен. ѴП, 59, р. 300; Агыкіі. Іі. а. V, 2, 3; VI, 29, 3; Саіііш. Ъ. іп Сег. 111, И въ римской литературѣ задолго до Іілпиія слово іеіез встрѣчается въ дпаченіи „кошка": у Цицерона, Овидія (шеі. V, 33(1), хотя у Плавта Геіез означаетъ еще вуницу (Рст5. «34, Вшѣ 748).
3) О. ЕеНег, Н.аін. МгН., 19(18, 50.
*) Танъ же, 51,—См. о кошкѣ ІІекіА, 463 слл.; Лт. П~. Лютая у НвМыіу^», 1, 506; С. ТГемеІу, Цганш. ІѴіеп ®/н, 1909; Е. Наіт, Нанзііеге, 237 слл. Въ Египтѣ уже въ вооху V и VI дни, встрѣчается названіе метни пуѴ. и. р. ЩІ" - 1-коит. ЕМОѴ. Бъ критскихъ письменахъ зто животное также ^інгурируеть; А. Е Ш*> Йсгіріа Міапа, I, Охѣ 1909, 209, § 75, а. Ь; 270, фнг. 121а: табл. II, Р. 23а, Р. 36; ера.. ІЬ„ 284—0 мешкѣ въ пародноЗ медицинѣ- Лѣ А. ѵап Ангіеі, Ѵсііквяепее.-Ѣі:'» 1 іп ХейегІаиД, ѴігесЬі, 1909. 23, 144, [52 сл., 287; срв. 134, 218, 331, Зоо, 438; ЬТові, I слл.; Пѵрег, Огр. 74 слл.; 164. 240 н Ааѵѵв, 1912, 202 сл.
*) См. объ этомъ Хінніеръ, 188 едъ; А. Зус-іег, ІВе Мапзе нп Ѵоіквшппбс о-іш ЛЬст^ѣ КігіФіЪнгдсг Розі ’/гі, 1909 (ПпіегЪаИшірдЬІ., Лі 695); Р. ИеЬ'^^-Меп8с1і. и. Тіеге сіс. 41 сл.; .ІйМту3 123, 346; 81оеі. Пе йіегеп, 82 слл., 98 щпп Ли<?е?, ѴоІк-^енеезкипЛ, 03, 134 си., 142 сля., 185 сл., 323; АІ. ЛдРег Ог-рапоіііег. іі*9 сжл., 179 сл., 215; 1912, 198 іля.; Веііугпанп, П, 126,
®) 8ігаЬ. XIII. 1, 48, р. 605: тліУлу'Л С ёзті Т9 тѵй чѵора.
— 235 —
I древности существовали различныя объясненія этого культа: но однимъ, богъ, въ гнѣвѣ на своего жреца Криинса, уничтожилъ, при помощи мышей, его ниву, но впослѣдствіи умертвилъ нхь »); но другимъ, критскіе переселенцы учредили этотъ культъ, потому что мыши перегрызли вблизи г. Гамакспта ремпн на щитахъ непріятелей и тетивы луковъ * I * 3) и т. д. Новѣйшіе изслѣдователи либо предполагаютъ связь эпиклезы „Сминѳій“ еъ представленіемъ объ Аполлонѣ, какъ богѣ чумы (встрѣчающимся уже у Гомера), связь, возникшую йодъ вліяніемъ наблюденія надъ ролью мышей въ распространеніи эпидеміи (Сойісу, Мопііоп, Оезігпр, С. йіісксг, отчасти О. ІѵеЛет) 3), либо объясняютъ сближеніе мыши съ Аполлономъ вѣрою въ пророческія свойства этого животнаго (б'гпрре, В. П. Клингеръ) 4 * * * В), либо усматриваютъ іп, Аполлонѣ Смпиѳін аграрное божество, отвращающее мышей отъ посѣвовъ (Хііззоп) Е), либо, наконецъ, отмѣчаютъ здѣсь слѣды стариннаго тотемизма (А. Гап§, отчасти \іІ8«оп) *). Пзъ всѣхъ
") 8сЬо1. П. I, 39: Кріѵ:; -с-; іерса: уч тй глйЬ- ’А~оаХшѵог тоэтш брцсИсі; о
I ЁітерФеѵ озт5Э той оурііі ийз;_. ро'Я.-дЗЕЧ лотъ о Эво; аэтш мітаІДз'/дѵзі грЬ{
йт(ч тоѵ ар'/і^сѵлчѣоч витоо пареуёѵего, еяр" ы Ееѵіз8е'ч “шѵ хтлшч
Ѵ-іл 5т, пара/рт^ -?!;в‘л5а; тЛ; у.-»; 5іЁ9<Ь'.рі... Кріѵі; "ЛрМ
□вито ті 9-™, ткітвѵ трсах^рЕйза;- х—ѵл'
®) Сіет. АЬ х. 1’гоіщ іЬ.: Поі.ёышч Её т»5{ гцѵ ѵ.іг'лѵг ѵтм ізтореі
»<оѵ ётг^’ііт.'і. Срв. Ксііеѣ
Л 11, р. 309 &ІіМіп; Негой. Г), 141.
К 3) и. О. воМсу.'сіав*. Каю: XV, 1901, 184; Л И. МчиПоп, іЬ., 284; .7. Оік-іги*. ЗшіпіЬеия. 2. Іошег. МуЫюІ. Огіваѣ. 8іий. Г. №. КсМеке, Ѳісявеп 1906, И, 845 см.; О. Кеііег. Апі. Тіегч-., 194 ед. Срв., однако, -4. 2’ С. Сгее, Сі. Вс®. 1901, 884 :ы. (понимаетъ связь мыіпп съ чумой, ккаъ слѣдствіе восточной метафоры); Д. Імпд, іЬ., 319 сі. (указываетъ на то, что полевыя мыши у Геродота II, 141, ка Югут. быть восятемми инфекціи, и чти вь аналогичномъ разсказѣ въ Саіараіка. Вгііилапи [у Імір^’а. ЗаіараѣЬа ВгаЪшапа] фигурируютъ муравьи, ве имѣвшіе ровно Мбапого отношенія кь эпидеміи и посѣвамъ; съ медициисной точки зрѣнія вто со-Лршеннп невѣрно: си. 6. Вііеіѵг. АЬЬ. аок в. 8еие]іеіі.сезс1і. и. 8еие1ігіі!еЬге, I, 2, ®о«іеп 1910, 144; объ псчезвовепіи муравьевъ въ олной аптекѣ вь Москвѣ во врепк *Укы 1771 года сообщаетъ Сг. Оггаеиз въ соч. ЮеаепрНо рееіі#, диае аіто 1770 іл Лазяі» еі 1771 іп Моеспа рга&ааѣа е>і. Рсігороіі 1784. (Сра. С. Яіеівг, іЬ., 164); ®бъ Аполлонѣ Сминѳін — ІЬ_, 135: авторъ сопоетаізяегъ католическія молитвы къ Ѣкоторымъ сватамъ, иапр.. къ св. Гертрудѣ, припиваемымъ противъ чумы в мышей.
В *) О. вгиррс, 803; В. П. Клчперъ, 190.
К в) М А’^иоп, С. Г. 142 сл.
I *) А.Ъапд, Сиаіош аай Муііі, 103 сл. (противъ сравненія съ Даймоку въ Японіи
— 236 —
этихъ толкованій третье п послѣднее, какъ основанныя иа случайныхъ и второстепенныхъ признакахъ (напр., связи Аполлона съ Діонисомъ, богомъ растительности въ родосской легендѣ) * *). представляются мнѣ малоубѣдительными. Второе толкованіе заключаетъ въ себѣ очевидное Бвтгроѵ крбтгроѵ 3), и лишь первая теорія является, ва мой взглядъ, пріемлемой. Важная роль мышей въ распространеніи заразы, признаваемая современною медицинскою наукою, могла быть извѣстною и древнимъ народамъ 8). Какъ бы то ни было, не подлежитъ сомнѣнію, что за культомъ Аполлона Смвнѳія скрывались забытыя теротенстпческія вѣрованія, и что миѳы, повѣствующіе объ очищеніи богомъ нивы отъ мышей и т. под., создавались болѣе просвѣщенными поколѣніями для того, чтобы примирить формы первобытнаго культа животныхъ съ возвышенными представленіями о богахъ. По словамъ Эліана, жители города Гамавснта въ Троадѣ почитали мышей, которыя были посвящены Аполлону Смпнѳію, содержались въ его храмѣ н получали пищу на счетъ государства; у треножника бога находилось изображеніе этого животнаго *). Въ искусствѣ мышь является однимъ изъ обычныхъ аттрибутовъ Аполлона ®).
см. М. Всгоп, І.е аЪлмоіБгое. Иеѵ. Ы/1. теі. 1., 1901, 351 прим. 1); К. Л'Яяв-л, (>. ₽. 101. Послѣдній обнаруживаетъ, такимъ образомъ, странное колебаніе во взглядахъ.
*) Агі&«оп, 142 сл.; срв. 305.
•) Правильный взглядъ на пророческій характеръ мыши въ неродномъ суевѣрія, какъ ва слѣдствіе (а не причину) сближенія ея съ Аполлономъ, находимъ мы у Ѵеккег'л. Ог. СоПегІ. I, 482.
®) Намеки на ото можно усматривать въ словакъ Страбона ІП 1, 18: а=>' ѵч (йтЛ тйѵ риыч) илі Хбіуііхаі ѵбяк яохХахі; іріоіоййіраѵ I Цар. 5, ₽. А. 1). Цоіку, цит. ст. 194: 1 вЬміМ Ііке Іо аоздеязѣ хЬе ЬуроіЬеніа іЬаг Ароііо тв ІЪе >1чи>е-рой... яішріу Ьесаизе Ье із ІЪе непгіег иікі Ііеоіег оГ ііівеаве: іі іѣ Ье шЛ ехігаѵа-рапі іо яиррозе іЪаі наізчнііу шау Ьати гесоршвесі ІЪе роьвіЫе ігапвшівьіоп оГ
Ьу тісе, уиэі аа тіхіегп пюдіса! нсіспсе аззосіаіея іпГесііоп ч’ііЪ гаів. Совершенно ошибочнымъ является объясненіе Л. Ф. Воевод кам, Введ. въ мнеоі. Одессой 115, 120, въ духѣ солярной теоріи. О мышахъ, калъ носителяхъ инфекція, си. 6. 8ИЛег, АЪЬ. аня 4. ЗеисЬеп^евсЬ. I,1 рііезаен 1908). 409 си.: I. 2 (6іе>-веп 1910). 133 си.
♦) Аеі. а. а. XII, 5: Кяі оітіу» 'Аиа;ітоѵ ос Трыаох латоіх-йѵиі ри; сіроѵ-віѵ іѵйеч тох илі хѵч ‘АзйДшв, тоѵ лар‘ аото<{ тіршркѵоѵ, ЕрЬЬдо «аХоояі Каі трёфоѵзк [*ёѵ сѵ ті ХціѵЯам а бе; т'-Зэт*!, сіул'/зіа: трсі^і; ё.аийіва»"^ ста» т<“ Зшцш хаі ^ші.ем'пі хз1 кара тй трігхлі то5 •АгоХ/.чло; сзтг(ке цѵ^. Срв. ^-ітвЬ. \ПТ, 1, 48, р. 604: ’Е‘. ?ё Хритт, тл&гц хзі то той ЕроНіш; ’АтоёД.шѵб; сзт» п'-ь' хаі то то т^ч Ёти|мт<]та той о-<б[ізто; вш'оѵ, о ий;, цпокеітзі ті тА ТОО
ѵои* 2x6га 5' іят’.ѵ груа той ІІаріои.^ 'ПрзхЪеіог,: 8’ о Почтіхо; т/.т(Ъйо'>:і; іроо' .'Л*
— 237 —
| Объ отношеніи зайца бъ Афродитѣ н Артемидѣ мнѣ приходилось умсс говорить выше, въ отдѣлѣ о миртѣ. Я хотѣлъ бы здѣсь лишь добавить, что сближеніе этого животнаго съ богиней любви возникло, по всей вѣроятности, вслѣдствіе вѣры въ эротическое дѣйствіе его мяса, которое но Гиппократу, нанр., оказываетъ вліяніе на органы н ічѳполовоіі системы *). По сообщенію Эліава, на Икарѣ, въ Персидскомъ залпвѣ, въ храмѣ Артемиды держали между прочимъ и зайцевъ ).
3. Однокопытныя (Зоіібопріііа).
I Лбшадъ 3) занимаетъ въ культѣ, мвеологіи и народныхъ повѣріяхъ вндо-европейскихъ племенъ весьма видное мѣсто. Въ Греціи она при
рйа; тьрі то героѵ ѵои.іа8і]и! те 'крѵЬс жіі то Уіѵоч «ѵт«> хліізтиляйгдм іта
рѵС (РНС. II, 200).
К ®) Срв. ствгую Аполлова Сиивнш, изваянную Свопасомъ (ЙІгаЬ. 1.1, и ЕикіаіЬ. | 1 Ц. ЗУ, 31, 16; ѴгІик\ Зкораз 109 <ущ ОісгЬес», КипиІшуЫюІ. Ц, 3, 81 слл.), ис-Александріи въ Троадѣ (Е. В<Мон, Іиѵеиі. ХѴаСбіи^Іоп, 1081—1084, 1096, ЧуОЭё «л.; НеаИ, Ь. и.* 1. 469). Остальныя данныя о культѣ приведены у Стирре, ЗОІ, 803,1229 прим. 2 и ьь статьѣ .7. ІНісгд'в, 8шшіЬеів у ЛоясйеНо, М. Ь. IV, 1083 слл. Срв. обо всѣхъ -<тпхъ вовросахъ старое изслѣдованіе .Т. Г. (гіоіиіктп’в,. Ароііо «Бвйііііи іи: ип4 йіс Вебі-иіиар дег Ыйивс іп Дсг МуіЬоІ. 6. Іпйорегшапсг, І’гіс, 1802 я таьже Сяепег, (лбиепь, 260 слл.: Л. Еіск, ѴигртіесЬ. Огіэпет. 116; Еаг-пеіі. СиНа оі Йю Огеек Еіаіев, IV, 161 слл., 256 сл.: «V. И’. Тін ииіх у НаШіпдк'я I, 523 О саьраіькомъ иначезіи вашего жкпотиаго у семитовъ РіеіясЛтапп, СевсЬ. А. 1*Ьс іігіег, 228 в ИоЬсгІяоп /іійіііі, Кеі. лГ іЬе 8еш. 338.
I ’) Нірросс, ііе ѵісіи II, 10; Рііп. и. Ь. ХХѴШ, 248.
’) Асі. п. а. IX, 9. Срв. Хеп. супер. V. 14. 06* отношеніе табци въ Афродитѣ ш еще Е. Хіаіе, (лбМегаипЬ, Іеиа, 1800, 151. О зайцѣ въ яиоискй ииноіопи । «ре. новый матеріалъ А. Ренина* а. Мошішуіііеи іо Зарап. І)ее Ееіідей-І, I 1012 № 18; въ кароди. суевѣріи—Р. ЗсКісагг, 40; Біаеі, 102 сзл.; ЛіЫчід, 47
I елл. V. ИС ТІютак ѵ Нмііпде'в, I, 518; ЛГ. НаЦег, 58 слл.; 157 сл„ 195 спь,
337 сл. п Рапия, 1912, 84 сл.
1 “) СиЪетаІіч-НаеІіііапп, 220 слл.; О. кгііег, Аиі. Тіегн'. 218 слл.; Л ѵоп
Аед.’сін. Бав РГегД іш Бееіепкиіѣ 2гіівсНг. ііез Ѵггеім (• АеміясНе ѴЫкякипгІі’ XI, 406 си.; XII, 14 ска; 377 слл.; сго же Бая РГегй ііи ппзсііеп АІІегіши (а не ^оіі КІаиЬсп, ккаъ у В. II. Клнеіера, 328). Тсиіопіа, АгЬсіІсп гиг деппап. Ркііоі. П, 180 (* ис 1907, какъ у Клингера, тамъ же); Р. Віепдеі, ОрГегЬгйисІіе Л. (ІГіесЬ. •91-, 155 слл,; <!•' ІІиЫег, ѴыІІ. соп\ ІіеІІ. XXII, 228 слл.; А. П'. ЗЪо-лаи у На-I, 519; Оеідег, Оьіігап. Киііиг 1882, 350 сл.; Дт. Н. Баднез, ’Піе ѴѴогзЪір ’і ІЬе Ногае іи І’егвіа. Ск Вгѵ. ХХѴѢ 50 сл. Д[іугіа спеціальныя сочиненія будутъ Р&заны иажо. 0 лошади въ Египтѣ—А. ІИитІеліапп, 1)аь Иегй іш аіі. Аеруріеп. Ѵгаяскаи ГШ, 1904, 1023 слл.; въ кельтской нкиолотіп — Веѵ. СсІЦдие XXI, вь Рвхі — Еокіег, цит. соч. 241 ы., 248 сл. О лошадв, какъ домашнемъ жл-
— 238 —
водится въ какую-то таинственную связь, главньлгь образомъ, съ культами Посидона, Деметры я Анха.
Культъ Носи гона "Ітзгас была однимъ изъ самыхъ распространенныхъ во нссіі Греціи. Онъ существовалъ въ Ѳессаліи * *), Иллиріи *), А і гикѣ 8), Бэогіи •), на Истмѣ ®) п въ коринѳской колоніи Поти-деѣ *) Арголндѣ ’), Аркадіи в), Элидѣ ’), въ Ахаіи “) и т. д.; сюда
ватномъ въ неолитическій періодъ на сѣверѣ Европы — Зіигіі, Неішаі й. Ііиіор. 1904я, 288 слл.
’) Е*. М. 473, 42 я.
гр.ііві хзШоогаі ё* ветЬ-і. Рівй. РуіЬ. 1Ѵ, 138: гаі Пешбато; Петеаіоэ. 5сЬп1, ай
13. Пстраіо; тіи&аі Пооеіошѵ -яря ѲитаЪм;, оті біат-ршѵ ті Ър$ Ветг-Шха, Аёра оі]
ті Теряг;, тге—оіі}хе оі’ аіі~йп ёпітрЕуеім то* -отауоѵ Щ*гій*. НеаусЪ. 8. ѵ.
Сгійс:, Неттаіа. ’ірйюг. ПсаеіЬш* о 26уиі. 8егг. ѴвГ& Сеог^. Г *" а Тііеьааіы Меріиво ефіеяіге сегіашео тпешогепі ЬівіНиІшп: ипйе арий Сгаесов Тятюі Пошей*, * поЬін едиевіег Керіипиэ (ТЫо р. 134; срв. Аноп. Сеогр. Ьгеь, евро?, ай 11., р. 203 Я«реп; РгоЬ. іп Ѵегв- (іеогр. 11., р. 350 — 851 Надей-. Сатрі іп ТЬев-наЪа вилі 1’еігаеі, іп цшЬпа Іосиз, Реіга попппс, регсиввиа іпйепіе ХерЬипі епйвіі еуиши, циі бсурЬіоя ѵоеаіиг. Вошаш аиіеш 5ерСипиш еіріезігета ѵосапі, Сгаесі іппіадѵ По7Е'.ой*я еіс.).
я) 8егѵ. 6еог§. I, 12, р. 131 ТЛіІо.
а) С. 1. А. I 196: Поаейо>*о4 Ястѵ’ои (Аеиныр С. I. й, 527 (Болонъ?); Рань. 1 30, 4: [Ниро; Потейй*к ’1“ки мі 'А8т,*« 'ікеія; (Коловъ); борѣ. Ое-1. Со!, 712 с“~
Кббѵои, ОІ> уір *1* іі
і—гида «* ахгзт-^рз /ам*оѵ
Срв. Огарре, 39; прим. 4 сл.
*) Нош. Нулю. АроІІ. 231 ш. Мѣсто это не вполнѣ ясно (срв. РгеІІет~ЛоЬ» г, 6г. МуСЪ. I4, 593, вр. 2; АПеп, Роіігп. Неіі. ШиЛ. 1697, 247), но РіігпеП, Сп№,
IV, 16 правильно, какъ инѣ кажется, относитъ его къ Ипсилону Гипнш.
4) Нішег. ог. Ш, 10: 'І^лиоѵ Поагіойѵя тіршсіѵ "ЕХХчрчс ‘елі вбоида ёкі ТсЛі • •ай 8гш, ОЕиѵй<іѵ-ес яитйі г^Аѵ/оч чиіі ё* яйтоТс тя: ауаірааім.
6) Вгіѣ Мив. Соніе. МассЙовіа, 99; НеаЛ, Иіаѣ шиши. 188; Неа&ЗѵогопО’'. I-
279 (V в.).
’) Рань. ѴШ, 7, 2; Лю Савз, ХЕѴП1, 48. Срв. 8ітде1, Сг. ОрГегЬг. 153.
*) Піоо. Наііс. I, 33, Рапа. ѴШ, 10, 2 (Маптнвен); ІЪ., VIII. 14, 5 (Феней «р-Неа/1, Ніві. пиши. 378, Неа^-8ѵопнея I, 570); іЬ., ѴШ, 36, 2 (Меепдрій); і^ч ѴШ, 37, 10 (Ликосура; ІЬ., Ѵ1П, 25, 5; 7 (Ѳелыіуса). Всѣ данныя объ аркадеі. мі’ жультЬ Лосилена Гиппін полностыо приведены у Ллтлвпсайг’а, Киііе и» МуіЬсп Агкайіспя, 85 сл., 38 слл. Срв., танъ же, 113 слл.; 219 си.
®) Раиа. V, 15, 5 (Олиинія),
“) Раин. VII, 21, 7 (Патры).
— 239 —
же слѣдуетъ отнести почитаніе Посвдона Члвтдёг-ір на Делосѣ *) и ГІгксиа-іріоь въ Спиртѣ ®). Въ поэзіи Посадовъ также награждается
эпитетами ікгіоі а), іятссфуоі 4), ивтяетцг 6), іпкшѵ орт^р *), гіяомздч Х&ѵ ітпкиѵ ’), яріііѵі; хоіЛсиѵйушѵ ілтоиѵ ”), кшХоояраѵт^сас ®), хі.итбігш-.Іо;'®). Еще ярче проявляется связь коня съ Лоспдономъ въ миѳахъ; таковы старинныя сказанія о вступленіи бога въ бравъ съ Демстрою ®ъ образѣ лошади, результатомъ чего было рожденіе коня ”), сказанія, позволяющія думать, что Посадовъ нѣкогда и самъ представлялся грекамъ въ образѣ могучаго коня. Смягченіемъ этого нерво-. начальнаго грубаго теріоморфпзма являются легенды о созданіи По-сидойомъ коня посредствомъ трезубца ”) иди о полученіи героями 4 боевыхъ коней отъ Посвдона13). Лошади приносились ему въ жертву, при чемъ онѣ бросаемы были живьемъ въ море*4). Вопросъ о причинахъ сближенія Посвдона съ этимъ животнымъ рѣшался различно. Довольно обычнымъ является н доселѣ символическое толкованіе, по которому богъ моря ассоціированъ былъ съ конемъ, такъ какъ К бурныя, пѣнистыя, бушующія волны напоминали страстную природу
ж) ѣусорЪг. 767; 8сЬо1. ай Ы.
I в) Рвлк. Ш, 14, 2.
[ а) АевеЬ, ₽ері. |3«; АгыіорЪ. ед 551; шіЬ. 83—84: Аіріі. МуІП. іи АпіЪоѣ Раі. IX, ЙО, 1; ОгрЬ. Ь. XVII, 2; Аопо. ІЯоп. V, 129; ХХХѴІП, 393 и друг,
I «) І'пиі. РуіЬ. IV, 79 сл.
В “) См. выше.
в) Ною. й. XXII, 4-
Сото. 22, р. 128 сл. О-чапн.
| ®) КиэісЪ. Гг. 49 ВегрЛ.
®) Еиг. КЬ. 187.
| 1О) РіпЗ. іг. 243 Кстк.
V “) Раі18. ѴШ. 25, 5: -Іаѵирёѵіі) дяр -і, Ачрчт₽1 тт,ѵ =аВа сЗрт1., 1*7 -Иіѵ
ЬкііаГ 'іі еа» ПозгшйЛа ёгйоиалгз ай.'д рл^Йтрші, жлі ргѵ ё; ітгоѵ цета'іэ?/’ізаѵ
I тай псхас; ѵергзЙа: тоі; *Ор«>и, іісяемшѵ оё ат:а-<арг»04 хзі оѵууіѵетаі 75 ^Ч'/7!-?1 5,меѵі ітпу »зі оэт»! сішгЛек п т. Д- Срв., іц, ѴШ. 42, 1; РіпіІ. РуЙі. IV, 241 ЗсЬоІ. Агаі. Ніаопош. 205: ИевусИ. к. ѵ. "іхее>« Пезгівйѵ. Пеп/ггІ. Ашли.
| слл.
“) Еі М. 473, 42 (тевегь приведенъ выши); Оѵ. шеі. \7, 75.
Н Ароііий. ПІ, 170;РіпЛ. 01. I, 86 сіл.; РгоЪ. Ѵегр. Сооць I, 12, р. 351 А/«-!№ расие іга<ІиоІ аЬ ео (Херіппо) йопаіцга Айга>іо ецишп Ѵгіоиа й -Іилопі
А Хепі_____іш ,1 СуІІагои, цаив іііа йейегіЬ СаьШгі еі Роііисі.
К и) Кехі Етріг. "Ітати-мз. 7. 221: г<р Псігййѵ каМ.івойіяіѵ. Раив. МП, 7,
я Егагег, а<1 1,1.; Оіо Са$5. ХІ.ѴЦІ, 48. Сра. Р. Зіеігдеі, Агек. ИIV. VIII, I 1®65. 203 елх=Д»г. ОрЬгЬг. 154 слл.; ЛѴвѵоч, С. Р. 71 сл.
— 240 —
этого животнаго (Е. Н. Меуег, Ь. В. ГагпеІІ и мн. др.) *). Съ другой стороны, били дѣлаемы попытки доказать хтоинческііі характеръ культа Посидона и посвященнаго послѣднему животнаго. ІѴіІатоѵ’И? высказалъ предположеніе, что Поспдонъ былъ ѵоп Напяс аик йег Негг (Іег ЕпШеГе •) н на такую з;е точку зрѣнія становится О. Сгпрре. и Р. Біеп^еі а). Особенно настойчиво выдвигаютъ связь лошади съ подзсмныыт. міромъ, царствомъ душъ Я. ѵ. Хсреіеіп и В. П. Клингеръ •). Рѣчные богп, духи ручьевъ въ образѣ коня составляютъ столь же обычное явленіе въ первобытныхъ религіяхъ в), какъ и идея таинственной связи между лошадью и смертью 8). Но если мы вспомнимъ, что Поспдонъ былъ также и богомъ растительности (сюда относятся, напр., его эішклеза Ф'кіІ.імо;, его культы въ Кизнкѣ рядомъ съ Геей и т. д.) ’), и что, съ другой стороны, лошадь представляется иног іа, какъ показали изслѣдованія МаппІіагДРа и Егагсг’а 8). воплощеніемъ духовъ нивы, зрѣющаго хлѣба (оттого и Деметра рисовалась въ образѣ лошади) •), то, быть можетъ, мы не найдемъ ничего невѣроятнаго въ іі|іетположсггіи, что Поспдонъ "Ьпат; первоначально почитался, въ земледѣльческой религіи Греціи, въ качествѣ
*) Е. Н. Меуег ѵ КовсЛег’а в. ѵ. Роьеібоп 2790; ѣ. К. ЕагнеІІ, СиНя. IV. 21: А ікг шоге паіигаі Ніеогу ів Йіаі ѵЪісЪ ів пвпиііу ассеріеё: іЬе Іюг&е «аз аШ сісб іо Рояеніов, Ло »ѵаіеі-ко4, Ьееаизе іп Сгеск іпіедіиаііоп іі ѵаз Ле вуіаЬо! оГ ІЬе гизЪіпд маіег ог гііе ассіив^ ѵаѵе. Еще ВяЛЛоІг, Нотпег. Кеа.1. ІП, I. 312 писалъ: Ба?8 аЬег регаДе 4а> 1'ГегсІ ѵогги^зѵеізе 4ая робеіДопізсІіе Тіег ізі, Ьзі веіпел (ЗгиіпІ <1агіп, Йа.-» йа? ио#епйе Меег піе еіи ЛаЬшгешіепЯев Возз цейасЬі иігй, лгеІсЬез віеіі «аЪгешІ Йез Ьаиіев тіі ЙсЬаши Ъейескі.
И. и Я'ііатогсііх, ІопізеЬе ХѴапЗегип^. 8.-В. Вегі. Акай. А. Мѵ.. 19пв, «7.
’) Л ѵ. Хедеіеіп, І)аз Ріепі іт Зееіепкиіі. X. Л. Ѵег. С. ѴкЛ. XI—ХП; срв. его же Ьаз РГегі! іт агізсЬеп АПегіит. Теиіоніа, II, 1903, 148 емд В. П. К.и геръ, 10" слі., 113 еді
4) О. 6гчрреу 1188 слл.; Р. ^Ітдеі, Ог. ОрісгЬг 155.
в) Срв. Сгіпап. I). М.*, I, 105 сл., II. 831. ІП, 142 сл.; Е. Мѵдк, 396; Е. Я. Меуег, Сі. М. 105; Лиги. НеЫ. БіііА. XXVI, 19о6, 17. фнг. Н (Ахедой въ видѣ нона/, Л ѵ. Яедеіет, Тсиіопіа II, 1903, 70—90.
6) Си. кромѣ цитир. выше работы г. Хедеіеіп’а (къ X. Л. Ѵег. /і УЫ.) в Клингера, статью А. И'. Ѵеггаіі'а-, ВеаіЪ шмі «іе Ногае. Аопгп. Пеіі. Біиі. XVIII, 1898, 1 слл.; срв. СоЛ\ ІЬ., 1894, 143.
’) Си. пгідробиостя у Сгирре, 1158, пр. 9.
МаппІіагЛі, Ваитк. 411; МуІЪоІ. ЕогзсЬ. 241 слл.; Егагег. ОоИ. Воп^Ь. И*. 281, 303.
9) і* Деметрѣ Мс>.з'.ѵл с» лошадивоВ головой въ Фигаліи см. пеже.
— 241 —
бога благодатной влаги, питающей растенія и обезпечивающей пищу человѣку *).
Обращаюсь теперь къ культу Деметры въ г. Фнгаліи (Аркадія), сохранившему яркіе слѣды старинной зоолатріи. Вотъ что разсказываетъ о велъ Павсаній. Въ 30 стадіяхъ отъ Фигаліи находится священная пещера, называемая гротомъ Деметры Черной. Послѣ сочетанія съ Посидономъ, богиня, въ гнѣвѣ на него н въ тоскѣ по дочери, надѣла черную одежду и удалилась въ эту пещеру, гдѣ и скрывалась въ теченіе долгаго времени. Между тѣмъ произведенія земли погибли, и люди умирали съ голоду. Наконецъ, Пану удалось открыть убѣжище Деметріи. Тогда, по повелѣнію Зевса и указанію Мойръ, Де-мѳтра переложила гнѣвъ на милость. Вслѣдствіе этого фнгаліііцы и признали эту пещеру священною и поставити туда статую изъ дерева. Статуя эта сдѣлана слѣдующимъ образомъ: богиня сидитъ на семѣ и представляетъ женскую фигуру за исключеніемъ лишь головы; голова же н волосы лошадиные (уоѵяіхі м ёоіхЁѵаі таёлз -Хт(ѵ хг^я-х&гаЛ^ѵ оё хаі хортуи еіугѵ ігхоо). Для чего они сдѣлали статую (Есаѵоѵ) именно такимъ образомъ, это для человѣка неглупаго и знающаго толкъ въ древнихъ памятникахъ ясно. Черною же прозвати Деметру, какъ говорятъ, потому, что богиня одѣта была въ черную одежду. Это старинное изображеніе впослѣдствіи сгорѣло, и эгвнецъ Онатъ изготовилъ, по просьбѣ фигалійцевъ, новую статую Деметры, Шредетавлявшую точную копію утерянной в).
*) РпгпеП, Спііз, IV, 21 (срв. ІП, 61) напрасно, на кой взглядъ, откааываегея
оп> такого преиохожеше. Также ошнботпо, во коему, Ѳгкрре, 1159, пр. I, пв-) вег.. Міі 4ег РеисЫі^кеК аів йег Сгааіѣе «іег Ѵе^еШюп Ьаі Ров. РЬуіаЪшов вісЪ»,- ги ІЪип. Дзойствеппу® природу Посидоиа полчертнваеть -1 Л1 ПЬЫ'Г,
йкге Іе сЬеѵаІ еві воп вШііші; іі іГоп вві рая цш І’асмшраіще ріиб сонзіатпіепі Л ірті рагаівзе ріив іпвёрагаЫе йе ва ііаіиге Івггеяіге.
В Я оставляю ьъ сторонѣ объясненія содлрвой теоріи происхожденія киоовъ, »р- иый приправъ которой снова встаетъ передъ вішіі къ трудахъ &ес&е, (яИХегаІІгіІі. 30 сі, 41, 43 сх, -13, Р. Юігепгеіск’ь, И. іѴіпскІег’а н вообще „паиваввлоим<.товъ“, * особенно С. Р’ггея’в; срв. его пингу: В!е ^ГІесЪ, (ѢЛІег и. Негоеп ѵеш Шгвішуіііо-ЯипДршікі аив ЬеігасІіОД Вегі 1»Ц, 187.
В я) Раив. ѴШ, 42, I еаи.:
к.
хаі Д^рт]тро;, хзга й Фі^алкі; іузо'іѵ ьэ/
Существованіе этого поразительнаго изображенія Деметры съ лошадиною головой въ прежнее время подвергалось сомнѣнію со Стороны многихъ ученыхъ, какъ, напр., Ргеііега’), ѴѴеІскег’аа), Н. Г>. МіШег’а* 3 *), ГКіпи’а*) и, въ особенности, Е. Реіегзеп'а 5 *), къ которому привыкаютъ ОѵегЬеск ®), ВІосіі 7) и друг. По мнѣнію Реіегееп’а, старинный идолъ Деметры въ Фигаліи— пе что иное, какъ сама богиня, ложно истолкованная народной легендой въ смыслѣ изображенія, котораго, ва самомъ дѣлѣ, никогда не существовало. Основнымъ аргументомъ Реіеіъеп’а было отсутствіе въ греческомъ искусствѣ и миеологіи подобвыхъ получеловѣческихъ образовъ съ звѣриною годовою, за исключеніемъ Минотавра. Но это соображеніе окзвывается въ настоящее время совершенно несостоятельнымъ. Уже ОѵегЬеск ®) и МіІсЬЬбГег э) обратили вниманіе иа рѣзные камни микенской эпохи, изображающіе человѣческія существа съ звѣриною головою. Затѣмъ Вгеуег,п), собравъ обширный матеріалъ, вполнѣ убѣдительно доказалъ возможность существованія описанной Павсаніем
Адеѵаѵ еій-цта гѵ55'<а-, г.ѵ ё; т», -иим ё/Ообт ё- /роѵ'.ч агеіѵаі пйяѵ. и; ог к-,-
ЭЕірзто [лг* тяга оза г, 74 т?ё-лі, -о ог 7ЁѴ0; т.г ё; пі гѵі аполкѵто око той Л
уда, Эгй* йён ЗКгшѵ г^зозху. яоя обогі; гміа і_ехгхпл~ті т ог Иго іпгѵ
рёа тг)ѵ ’Лру.аьіяѵ хаі аііо~ айо> =ч аЛі-о В^ргйсіѵ то» ерша, яуіхоу.гѵэт ое хаі яро; і< ’Е/а'см хітоітгеид® ту» Д^ит^ра, здоихсб; тг <і>; еіуг хаі ёзіітра ёаеозоото гоіаг ^ііівз>1а>
цтрра- -»,ѵ оз пгітЭі;'<
ха- аглйіезЭаі ;ле» тцк бруі;», й^еІѵаі ов ха- гц;
«ирія- ~о ярДраг ха6г»гаііяі
т5
: аѵзо ауаЛия зчяйё-ѵаі гйіло. п-ѵгр^а- ог оэті ітрх, ^ѵѵаглі 5ё Ёо-хваа*. тхІЛі яі.т,'/ хеваХт^ѵ ітшѵ ог хаі аіД.шѵ Вт^рііич Е-^б-ге; -грозіпеірихеаам хкраХ^). /ітшѵі ог г-. 5 алсп; гои; пооа;- беЛ^і; 6$ ё
[іѵ^итр Цля Ё:
’) Ргеііег, Вегоеіег и, РегкерЪопе, 160 сл.
*) П'еісксг, Ог. СВИвгІ. И, 183.
3) Н. I). Мйііег, ЫуОнЯ. <1. ртіесіі. Зіатте, Ц, 415. 484.
*> Р. ІУипп, Віе Ваикиизі Л. ОпесЪвп. Іізппаі. 18Й1, 126.
в) Е. Реіегмп, КгіС Всш«тк. а. аііезг. ОевсЬісЪіе іі. ягіесЬ. Кивзг. Рісен 18<Ь 35 ыі., Во Сегеге Ркідоіеіпьі аЦие гіа Віроеи» еі 8суІ1і*Іе йівриіеііо. Вогр.
в) ОѵегЪеск, КилвітуіЬііІ. III, 410, 683.
г) В/осІі у ЛогсЛег'а, 11. 1. П, 15-10.
’) ОеегЪеск. тамъ же 883, првк. 1.
3) ЛГ»7сЛЛб/ег, АвГаи^е гі. Кіііізі іп ОпесЪепІ. ІЛірг. 1883, 54 сх ш) В. Вгеуег. Вешеісг Чеіаша. бргоіив 1895. 10 сд.
— 243 —
статуи Дсметры, какъ естественной переходной стадіи отъ почитанія боговъ въ образѣ животныхъ къ антропормофмзму *). На эту точку зрѣнія становятся въ новѣйшее время бе ѴізнегI 2), О. Сгирре3 * * * * В), Ь. К. ЕагпеІІ *) и друг. И дѣйствительно, нынѣ, послѣ того, какъ въ области критско-микенской культуры найдены многочисленныя изображенія демоновъ съ лошадиными и ослиными головами ®), всѣ сомнѣнія должны быть признаны, на мой взглядъ, совершенно неосновательными. Я уже упоминалъ о томъ, что лошадь представлялась первобытному сознанію, какъ выяснили изслѣдованія ЫвппііагЛ'а п Ега/ег’а, одною изъ многихъ обителей духа или демона нивы; на этой почвѣ впослѣдствіи легко могло развиться поклоненіе Дечстрѣ въ образѣ кобылы ®). Объ интимной связи богини съ этимъ животнымъ Н свидѣтельствуютъ и многочисленныя другія данныя; такъ, въ одной
I т) В. Вгеуег, цит. «и. ІІ- Н’іг Ьаііеп аізо іо й₽г ОеасІіісЬіе йег КнІЛіИег
йек Бешеіегкгеізез йіезеІЬси ьаііігіісііед ЕпѣмгіскеІип^віиГсп, теісѣе паз йіе ЕПі-і поіо^іе апсЬ Ьеі апйегви Киііигтоікегп кашей Іеіігі- ХиегвЬ іві йаз Тіег веіЬві I -Йав ІеЬепйіде ВіМ йег Сібіііп; Бешеісг ізі еіп Воза, ѵіе вз Розеійоп шмі Егіов
іві. Ешег враѣегеи Кеіі ^епй^ѣ е», Теііе гіег (>оііш ііегісЬ хи реаіаііеп (Ветеѣег
Меі ва), Ьіз еп'ЛісЬ йег всііопііенвяшп Йіе ѵоііе Мепксііеивміаіі аііеіп йег <іоіі-В Ьеіі ап^етеязеи йшіеі ипй йіе ііегізсііеп АССгіЬнІе ѵоп іііг ігеппі.
к ’) М. І7. <іе Гйѵг, Іі, § 263 сл.
Е а) О. Сёгирре, 1191. прим. 4: АЬег депе акеге Еіегйесіетеісг лвІЬвЬ асЬеіпі, тіг, «о асіііесііі віе Ье^ІміЫ^Ъ ізі (Раиз. ѴШ. 42. 4 і. пісііі б<> аизіоздія, иів Рн-
I *) ѣ. В, Ь'атёЯ, Сиіів оі СЬе Бгеек $іаіез, Ш. 56.- Геі сЬаЬ 5оте ыісіі ѣуре
В «И іЬе риібеза овсе ехізіей іи Агсайіа із ргоЪаІДе ешт^Ь оп а рѵіогі {,'гоипіі...
ІЬ., 56—57: Ако, а> гедогйз Піе ервсіа! іуре оГ ѢЬе Ьигвс-Ъезйей Петеіег, тге А кю юше Гигіііег шйй'есі еийепсе... Л., 58: Лазити:# іііе геаіііу оі ІЪе кура, ѵе ѣаі*« ви» Сѵ иоилікс ѵ.ііаі іке ѣѵХае иииій июаи іи Іѣіъ ралкійикі ЦіепйишіТі.е
• яиіі іі т_ д, Ткаъ же О. Кегн у Раиіу П’іявоѵа, IV, 2762.
I ®) См. нынѣ Итісітг у Р<ийі/-И-7яяоіе« ». ѵ. в6егуодеи8и VII, 1286 слл.. оео-* вевг 12Я0 слл. Дмовы сь лошадиной головой—Соок, -Г. Н. 5,. ХП', 103, фиг, 18, 147 слл.; РегііпУеІ, ВиП. согт. ЛеІІ. XXIII. 1899, 635 слл.
I ®) Нгъ другихъ теорій упомяну дашь о преіположевл ІшттісЛг'л, Кііііе и. И МуіЪни Агкайіепз, 118, но которому въ старинномъ изображеніи Демеіры съ лоиіа-Липою головою сохранились отголоски ивеа о рождеяіи Аріона, и о совершевяо не-И Чравдоподобномъ мнѣніи йііі'І/’я, 8ѣий. гог аііевѣ. ^гіесЬ. Ь,ші8І. ВатЬ. 1890, 32
Хлі., видящаго въ вавепаіевомъ идолѣ Астарту (Іаіап съ коровьей головою. См. обо • «сѣть этихъ вопросахъ еще: Віатп г къ Ре.чхіпд'у Ьэокооп. 559; Рбгяіег. ВаиЪ ип.1 ^^Вмісккеііг й. РеічерЪопе, НЮ; Рге/Іег-КиЪег(, V, 756, В’н/е, 142, 178: Егагег, С.
* в. Л. 257; Г, Вёгагіі, Бе Гопдше йеь Сиііеа агсайіепь 104 слд. (усматриваетъ п "ь фпвалійское вліяніе): Б. В. РагпеІІ. Сиііз, ПІ, 50— 62; (іоЫеІ іІ’АІі-іеІІа, К й г. А«Г. «I ХѢѴІ, 1902. 187 слл.
16*
— 244 —
девонской надписи ’) жрица Деметры в Коры называется таБХо; тоіѵ іуютжшѵ ПсоЬ. 8. ѴГйіе, Опіррс, Не Ѵіззег я др, справедливо, намой взглядъ, сопоставляютъ это наименованіе съ фигалійскимъ культомъ Деметры и предполагаютъ, что въ Ампклахъ жрвцы должны были представлять богиню въ образѣ посвященнаго ей животнаго (тгйХо;), «икъ это дѣлали, повидимому, многія другія жреческія коллегіи: арх-пі и ёоят^е; Артемиды, різ; Діониса, таброі Посидона, релиза* * Деметры и т. д. *). Ну мизматическія данныя вполнѣ подтверждаютъ литературную традицію о роли лошади въ культѣ Деметры *).
Третьимъ божествомъ, СТОЯЩИМЪ ВЪ ПОСТОЯННОЙ и тѣсной СВЯЗИ съ лошадью, является Аидъ, носящій уже у Гомера эпитетъ хЬэтгб-кшіл; *). Можно почти съ увѣренностью сказать, что владыка подземнаго царства нѣкогда представлялся въ образѣ коня. За это г ворлтъ, прежде всего, эпитеты; хохѵо/аітт^, Б), ргХау/шта; ®) („черпо-Гривый,•), ей/хірі; ’) („празраспогривый1-), /рчат/ло; я}, затѣмъ то соображеніе, что хтоническія божества вообще находятся въ интимной связи съ нашимъ животнымъ: такъ, Персефона называется у Пни-дара лейхіяяо; ®), Геката получаетъ у Порфирія прозвище кіжоі ,0);
’) С. 1 О- 1449: і/ Аирѵ)>.іт. ТЕгзсрй, яйЛлт. тоіч вритітоі» 8вмѵ АтуѴ®' зиі Кірт;.
*) 8. Ѵі,1е. ілк К. 79, прик. 1; 179, 331 (срв. АгАел. ЛЯИ. XIX, 1894,281); (і-гирре, 943, првк. къ 942; (іе Ѵізвег. I. § 48; И, § 274 см. Срв. Л Д. й. XIV, 138. Воеражешл Еагміі'в, Сиііе, Ш, 62, прим. а (Впі іЬеге іп по оІЬег ігасс оГ па е^иіпі* ВеілеЬег ш Ілсоаіа, аай НезусЪіпв іпіегргеін аз ётаіра, врсаііик оГ іііе с«Ъя 'А^р'літг,;: а роейсаі и&е оГ гй>л; ах арреагв 1л Сгеек Ста^еЛу.
е. Еиг. Нірр, 546: ІЬеге шау Ьнѵе Ъееп а вішііаг изе о! іЬе чтогб іп Ьасопіап Діаіесі Іог ІЪе шаиіеп ргіезіезв) пе представляются мнѣ дштатичво убѣдлтельштя".
э) Срв. аркадскія монеты; Леа<і. Ьіві. шиши. 373, 374, 378, 382; НеаіІ-8->гО’ яол, I, 558, 561, 562, 570.
♦) Ною. II. V, 654; XI, 445; XVI, 625. Срв. Л. ІК ГеггаИ, /. Н. 8. ХПП. 1898, 1 слл.; г. П'ііатоѵліс, ЛЯісп. АКН. XXIX, 297.
3) Ноль 1>. V, 347.
®) Еег. Аіс. 439.
’) (ірахудъ Клара, К. Впгевек, Кіагоз 81, Н. ѵ. Ргоіі, ДіЛсп. МіН. XXIV. <899 (а не 1889, какъ у В. И. Клингера, 107, пр. 8), 257: „вртЕіѵ ь-яхЛшсі? Йіаіе. і-ілп. Ітііі- I кѵ. тш |лЬ Ьі/агад-ИЧ1ЙѴ *ѵг;Хіг< Зсдіс | тОлпа о’ арош (•' 9гѵ"
«) Ріікі. ар. Рапк. IX. 23, 2.
О) Рігиі. 01. VI, 95 (160).
т) ГогрЬ. Де аЬзі. IV, 16. Привохинпй В. П. Клччіером», 108. прям. 2 эпіп»1’1-(«аргуліяои.; относится не къ Генатѣ, какъ похагаеть иазванваі изелЬдоватмь а ,ъ Артемидъ.
— 245 —
въ древнѣйшее время лошади сжигались и погребались вмѣстѣ съ покойниками *), и ва архаическихъ надгробіяхъ ыы нечастую встрѣчаемъ изображеніе этого животнаго ±).
Позднѣйшій и, иовпднмому, вторичный характеръ носитъ отношеніе лошади къ Аовнѣ, которая также подучаетъ эпиклезы Чптіа I * 3), ЭЬЛіѵѵи; 4 *) и т. п.; А. «іе Вкісісг доказалъ, что, ва исключеніемъ развѣ лишь Аркадіи, богиня пе имѣетъ прямого отношенія къ лошади, и что культы Лоины 'І~іх почтя нигдѣ не оказываются самостоятельными, но ассоціированы обыкновенно съ святилищами другихъ божествъ; Посидона Гишгія и т. д. б 7). На болѣе отдаленномъ отношеніи коня къ Аполону 6), Афродитѣ ’), Артемидѣ ®), Ге-ліосу ®), Герѣ ’”), Гермесу м), Діоскурамъ *8) и др., а также на роли лошади въ чародѣйствѣ, народной медицинѣ и преданіяхъ’8) я здѣсь останавливаться не буду.
I •) Вспомпинъ, хотя бы, Пі. XX ІП. 171 си.; срв. Е. ВоМг, РзусЬе I, 14 ста.:
Ьпс. Ле іисі. 14; Еагіюапдіег, Л(йсп. ЗЕн. ѴП, 166, Зіепдеі, АгсТі. Г. НіГ. ѴШ 1905, 208=<іг. ОрГегЬг. 158: Роніиеп, ЮіруІоіір’йЪег. 31: Затігг. СсЪигІ. НіісЪ-
ясіі иші То<1, Ьрг.-Веті. 1811, 206, пр. й.
Ш •) Р/«Л/. АгсЛ. ЛакгЬ. 1805, 4» ста.. 126 сі, 151 сл.; 6<ИС Сеі. Агг. 1906. 347; Е. Баміег, Сепцгі, НосЬхол, Тоіі, 1Ь1б.
[' э) Раиа. I, 30, 4 (ва Колокѣ); _ Гаив. I, 31, 6 (въ Діареяхъ,; Раил. V, 15.
6 (пъ Оіивоія); Раи$. ѴШ, 47, 1 (въ Тегеѣ); Ріікі. О1. ХШ, 115 (82) (аъ Кора" ) п т. д. См. подробности у А. ііс ВіМег’а. В. С. II. XXII, 223 сц, Еаг-*Ь'я, I, 408, (Тгирре, 1208, пр. 6.
| *) См. Сгирре, 123, пр. 3; 132. пр. 7; 1208, мр, 10.
*) А. <іс ЕіЛ/кт, В. С. V. XXII. 238: Воле пі Ія Іб^епДс, пі Іе сиііе, пі Гаіі Вавосіепі ргігаіііѵетеві еі йігесіетепі Іа сііетаі й Аііі&іа Срв., впрочемъ, Яжсшя Сгѵрр', 1208, пр. 5,
| *) Сгирре, 1213, пр. 2.
7) А. Л ВіАгІегг іЬ., 201 см, 213 слл.
°) Сгирре, 1292, пр. 3.
| ®) &епдеІ, Ог. ОріегЬг, 156.
”) Сгирре, 1126, прим. 1
") Сгирре, 1320.
“) О. Лгчвнір, Сееіаіі іі. Віозк. и. іііге АіІііЬ. Міівсіі. 1891, 28—35, Кііа-Негакіез П* 13; Веіке у Раиіу-П'ікеоіѵа, V, 1087 см.; Еіігет, Віе воііі ЖіПіпяе Ь. <1. Ог. гае»*. ^еічк. &г. II. 1902.
жа) Си. объ этомъ громѣ матеріала собраннаго В. 17. Елниіеромъ 111 слл.. еще рУ»’»Ѵ, 77. 127—132; Віогі, 151 слл.; ѵап Ашкі, 140, 246. 346; 2«8, 337 (кобылье Р«и®Х251, 252, 258, 394 (айнскій пометъ), 45 (черепъ); 416 (жиръ); 101 слл., 282 сл, Зеіідтанп. П, 129; М. Оі^юоЛег. 106 сл.. 178. 2(3 сл.. 249 сж. рв’; его аіе Ог₽.шоійег. Ьеі (Іаііо-Кеііео и Негшвпт. -Таііч», ХѴП, 1912, 89 слл.
— 246 —
Оселъ и мулъ * *). Античное суевѣріе отводитъ этимъ животнымъ довольно почетное мѣсто: Эмпуса (“Ерпюяа), одинъ изъ замѣчательнѣйшихъ образовъ греческой народной миѳологія, рисовалась въ видѣ хула и та существа съ оелниой ногой, отчего и получаетъ названія оѵпохаліе, і'лмолі;, оѵохшіл;, сѵохшХі), оѵтегбкц и т. д. г). Въ народной медицинѣ древности оселъ в въ особенности его пометъ, играетъ важную роль а). Что касается собственно религіи и культа, то здѣсь приходится отмѣтить главнымъ образомъ интимное отношеніе осла къ циклу фаллическихъ божествъ (Діонисъ, силены, Гефзстъ, Пріапъ), отношеніе, объясняющееся, но справедливому предположенію Л. А. Стефани и Оіск’а *), чувственнымъ темпераментомъ нашего животнаго 5). Въ античномъ мірѣ представленіе о крайне сладострастной натурѣ осла было чрезвычайно распространено: въ искусствѣ и на м» нотахъ онъ обыкновенно изображается въ яѳифаллическомъ видѣ в), а древняя медицина примѣняла различные органы его въ качествѣ могучаго возбуждающаго и оплодотворяющаго средства7). Оселъ занимаетъ въ миѳахъ о Діонисѣ видное мѣсто: онъ носитъ юнаго бога въ ящикѣ на своой спинѣ*), перевозитъ еговъ Додону, за что превращается Діо-
') Оіск у Р«и7у-ТГі?8ои-«, VI, 626 — 676, особенно 652 слл., 664, 669 сіл.; О. Кеііег, Аиі. Тіег». 259 слл; 8«1. Вейіаек, ^СМез. юуі1іе.< еі геіів- I. 342 слл. и Нее. агсЛёоІ. 1912, 398. 400- Для ямлкеискойи эпохи см. А. В. Соок, А. II XIV, 81 ш
*) См. О. Пазег у Равіу- ІГвіоч’я, V, 2540 слл.; О?Л, й>. VI, 651; Огирре, 788, пр. 8; 1306, пр. 17 в приведенную въ этихъ сочиненіяхъ литературу.
а) Си. І?«е«8 у Р«н?у-И7«он>я, I. 70. 2 слл. СЯек, іЬ. V, 1774 сл; VI. 642 сіл.. 651 еі.: О. Кеііег, Іій. Тіеги. 266 сл. Сбъ ослѣ въ современной народной меки-цянѣ—ЛоЛ. ММиіу, 1)іе 1 іеге іп <1ег йеиСасІи о Ѵоікшей. 14 сіл.: М. НіЦІет. 1>іе ѵоікгтейігіи. Ограпоіііегаріе егс. 105 сл., 177 сл., 248 сл., 266 с»., 276. его »-с ограиоіЪег. Ііеі ѲаНо-КеНеп и. Сегталеп. Аапчз XVII, 1912. 91 сі. Срв. еще КеораіУсЛсі, 21: Зеіідгішші, П. 116.
♦) В. ВіерЫші. С-В. Оои.ч. огсЛ. 1863, 236, 240 слл. и др.; Оісіс у РаѵІу-11 жига, VI, 652 сл.
Л) Срв. уже у Согппі. бе ояі. 4вог. 30 р. 181 Оедпті: іа^а і’аѵ уаіроі тоіобтш ІЬіисті 6 Ліьюзо; ия то о^еьтілсиі сіѵаі тоѵ трауоѵ, ву’ оѵ хаі і іі'Лі еѵ таі; корлл'і
®) Ори., вапр., сазу въ Эрмитажѣ 1674; п'імпеявскш фрески &&п. АЬЛ. 8ч<В'-Се*. Л 1668. 283 ед. и табл. ІП. 4, 8 и особенно Ь. ЖерТиий С.-В. Сотт. агскіоі. 1863, рач»ію: Огиррс, 1311 пр. 3.
’) Рііп. Ь. п. ХХѴШ, 261. Срв- С-тирре, 1311 пр. 3; послѣдній, 797. ее”?3' ввл’.но разсматриваетъ наше животное, какъ воплощеніе огпениаго куіа.
") Рв. Оррівв. суп. IV. 256.
— 247 —
нясомь въ звѣзду *), или, получивъ въ даръ человѣческій годенъ и будучи убитъ Пріапомъ въ состязаніи, переносится Діонисомъ на небо *). Мать Діониса, Сеаела представляется ѣдущей на мулахъ * I * 3). Изъ свити ( Діониса особенно часто приводятся въ связь съ этпмъ животнымъ силены4 * * *): наряду съ богомъ, они изображаются въ сопровожденіи ословъ и муловъ ®).
14. Жвачныя (номіхактіа).
Быкъ {корова) е). Роль этого животнаго въ религіяхъ древняго В Востока, Греціи и Рима огромна я, повидимому, стоить въ связи съ 1 одомашненіемъ животныхъ и употребленіемъ ихъ въ качествѣ рабочей силы при земледѣліи ’); подобно нѣкоторымъ другимъ животным ъ, В быкъ иногда представлялся воплощеніемъ духа хлѣба и нивы 8).
Уже въ критско-микенскую эпоху быкъ занимаетъ въ религіи чрез-
I *) Йсіюі. Сели. Лгаб р. 51 ВиЫг—^. 70, 17 Вгл ѣасі. іп$С. I, 21, 27
I а) Ну§іи. аЧг. II, 23, 5сЬ<>]. (.іегт. ЛгаС 1.1 Срв. другой варіантъ миѳа о прс->рашепіп въ авѣвду Рз. ЕгаСозѣІі. спіазісп-т. р. 62 КоЪегІ.
Г 3) Хоть Ь. ѴП,
Ь *) Саіііхеп. ЕЬоб. ар. АІІіеп. V 200е, 201н; Оѵ. Г- I, 399; Ш. 749; VI, 339; ріеС IV, 25 слл.; а.а. I. 543; Іліс. Ва. 2. йеот. сопг. 4; 8еп. Оеіі 435. Срв. Сітирре. 1388, пр, 1.
I в) Къ матеріалу, собранному у ОЮс'а. цит. ст, 666—676 и Сггирре 798. пр, 2; ИЗ«Н. пр, 1, позволю себѣ добавить вазы Му-зея Ими. Одссск. Общ. Ист. в Древн. Инв. ПІ/730, Ш/731 и Ш/735.—Объ отношеніи осла и мула і;ъ Діонису срв. еще Ливіи 1>іоп. р. 49; ЗГопи. ГМоп. XIV. 251 еах; РІіп. Ь. п. XXIV, 2: СоітпЛ, 30 р. 181 С» «т: А. В. Соок. А. В. 8 XIV. 91 сл.; Веі еаііі, Веѵ. агЛ. 1912, 398, ир. 3-
ѵ О лтонм,искомъ характерѣ осла С’оок. 95 слл. Объ ослѣ, какъ яттрибутѣ Гефаста— (л^рре, 1306, пр. 10: 1316. пр. 2. О персонажахъ съ ослиными головами въ рим-
I Ск<,ъ аталлвнахъ—17. Веісіі, 1)ег Мапп шіѣ йет Е>е1корі, УѴ еоваг 1904. На зна-
Е Мевп ій „карикатурѣ па христіанъ" дт'&тЕ йал — НеІЫд, ГііЬгег 125.
В ®от «Ьстд-Задііо, II. рис. 2084) я но ногу здѣсь остааавднваться. См. Н. Ъесіегщ
I у СаЬгоСп I, 2041 слл.
| ®) Си. КиЬепіаІчі-ВагІтапн, 1 си.; О. Кеііег, Ѵпі. Тіегтѵ. 329 сіл.-, особенно
Т 355 сял.; О. (гтиррі-, Сг. М. н. ВО. 799; Л. В. Соок, А. Іі. 8. XIV, 120 схі. Спе-I №мі>ныя взслѣдовг.нія указываются ниже.
С ’) См. Е. Накп. Наивѣіеге, Ьрх. 1895; Ііешеіег и. ВаиЬо. Ьііііеск 1896; Епк-Ш кеЪиив '! ЕНи^киІіиг 1909; К- Кеііег. ТтестгеИ ш йег І.аидчігіасІіаГі. 128—141; Н I. Дрліилъ, Мнимый единорогъ, риму и ре.чічъ Востока, уръ И туръ Европы, Ьпзрп-
В ш^епіи> палеовтолопи, Рига 1905.
в) ТйяЬпЛопЙ, МуіЬ. ГотаДі. 38 слл.; Етазет 6 В. ІР. 279 слл. (сра. третье М кіданіе этого труда, V, 1—2: Крігііз о! іііе Согп ааб оі іЪе V, іШ, СопД. 1912).
— 248 —
вычаВио видное мѣсто ’). Въ Египтѣ священный мемфисскій быкъ Аписъ считался иркарнаціей бога Пта, а быкъ Мневнсъ воплощеніемъ Ра въ Иліополѣ * *). Вавилонскій богъ Мардукъ рисуется въ образѣ этого животнаго •), Ададъ-Рамм&нъ, Энлилъ, Сивъ называются быками ®). Въ Ханаанѣ Ваалъ почитался подъ видомъ быка Б). Израиль впадаетъ въ грѣховное поклоненіе тельцу а). По мнѣнію Баусе’а, семитическій культъ быка — сумерійскаго и хстгскаго происхожденія ’3). У древнихъ индусовъ и персовъ многочисленные боги получаютъ эпитетъ вола в) и т. д.
Въ миѳахъ и культахъ Греціи это животное приводится въ связь съ Зевсомъ, Посидономъ, Діонисомъ, Герой, Артемидой, Деметроіі. рѣчными богами. Танъ, Зевсъ охотно принимаетъ образъ быка и въ этомъ видѣ сочетается бракомъ съ Дсметрой *) и Антіопой *•), похп-
Ч Си, Л. Іі. Соок, Апіюаі ѴѴотвЫр ш Піе Мусей. Аце. Л Н. 8. XIV, 120 ели.: К. ПІ. Ниггокв, ТЬе ІІБСОѵегіе;- іи Сгеіе, 31, 37. 113, 127 сл.; Імдгапде, Ьа Сгеіе аис. 82 слл.; Мил. Пренсториіеіи обредиа предмета. Старшиір, Орил
Српекоі Археолошкт Друштва. Н. Р. ІП, 1908, 96 сл.; I). 6. НодагіЬ у Ц< вітдв’л, Епсусі. I, 144 (а), 145 (0).
Аіі. Ёпгииі, Ые д^урі Исі. 1909’. 29, 190 сл.
а) II. ЧѴіпсМсг, Віе ЬаЪуІ Киііог, 29; Л. Теките». Вы аііе Тевіаш. іш Исііі бея аіі. Ог.3, 30, 67 сл.. 121: КеіІіпзсЪг. и. А. Т.3, 375; Кеіііпасііг. ВіЫ. ПІ, 1, 141; Сгг чхтапн, Аііог. Техіе II, 60, рпс. 102; А. Л. 8аусе. НіЬЪегі. Іесіигеэ, Ідпкі. 1891. 289 слд. п у НеиЯіндх’л П. 887 слл., I. Иеіігііеіокііе. Агсіі. {. ЛИ7. XV, 1912, 452.
*) Н. Яітіпвг, ВаЪуІ. Нутлеп и. СеЪеЬе 1905, 11; 1911, 7 — 8 (во Агсіі I. ЛИ7. 1912, 452, пр. 3—4); А. Лгепііав у СКанІеріе йе Іа Яаиязауе, рус. пер. I. 184.
Ъ Агсіі. /. Я. Ж. XV. 1912, 452.
*) Исх. XXXII Таіе/оп у Скапівріе <?е Іа 8аивяауе, руо. пер. I, 359; срв. С. С Глтоеееъ, іаиъ хе, 434.
’) А. Н. Хаусе, цнт. м.
®) ОЫепЬегд, Крі. йез ѴеЙа 76; Жйііегяйг, Іпй. Ілііег. 134; X. ѵ. ЯсЯгоЛ Іпйіспз Ідііег. и. Сиііиг. 350: Сгооке, 1’орпі. Не! П, 235 сл.; I. ИсНеЦеІопгНг, I- ДИ7'. 1912, -153. Срв., впрочемъ, противъ гаоотезы геріонорфиіггь божестві Ипдіи А1)г. НМеЬгапіІІ, Тіеге и. Соііег іш гейізеЬоп Вііиаі. ЛІ/гмЪег. а. ЗсЫ'" Нея. ѵаІегІипЛ. Сиііиг, ЕХХХ1П, 1905, стр. 7 оад. оттиска.—Для Персіи си. 8}* деі, Лѵевіа, 11,9-1; Ш ргаеі. XXIV; Лгстіая. АТА О’, 149: IV. И7. 27и>іма» у Пияіігчія' I, 507; /ййеуіеЛлсйг, А. (. ЛИ7. 1912, 454. По мнѣнію Н. Ф. Сухцова (Туръ т™ народной поэзіи. Кіев. Г5пвр. 1887, янв.), туръ вамѣшыъ въ русской парадной по а и обрядахъ быка остальныхъ народовъ.
®) См. Сгирре, (л. М. и. К(т. 1552, 1167, пр. 8.
") Ьаді. п<1 8іаі. ТЬеЬ ѴП, 189; срв. Н'ііапіоичі^ Непиев, XXXIV, 189:'-601.
— 249 —
даетъ Европу *) или раздѣляетъ ложе съ послѣднею ®) и т. д. Какую огромную роль игралъ быкъ во всѣхъ миѳахъ, касающихся Зевса я его потомства^ видно изъ слѣдующей генеалогической таблицы а):
Іо = Зевсъ = Гера (^ошт^
/превращена въ I
корову) |
Эііафь
I
Линія=Посидонъ
Аіснорь
Астерій = Европа = Згвсъ
/критскій Зевсъ !
иъ образѣ быка. :
еезсіі Хъ Аіі Мішоеъ — Пасыфая = Постоновъ быкъ
II,93). ’ |
Минотавръ (См. Л. 31. Зым/де». Къ легендѣ о Миногѣ И Минотаврѣ. Гер.ѵе , 1912, 90 слл.).
Все, такимъ образомъ, заставляетъ насъ предположатъ, что предъ іми разрозненные обломки былого миѳическаго цикла, въ которомъ гвсъ-быкъ игралъ основную роль.
Изъ связанныхъ съ быкомъ ритуаловъ въ честь Зевса выдаются ікъ называемыя буфоніп. Вопросъ о смыслѣ этой загадочной дере-эніи принадлежитъ къ числу самыхъ спорныхъ въ области сакральныхъ явностей Греція. Воисоѵіа входили въ составъ Диполій. праздника. совершавшагося въ Аѳинахъ 14-го числа Сннрофоріока въ честь Зевса Іоліея. Павсаній рисуетъ намъ слѣдующую картину жертвоприношенія. Іасыпадъ па алтарь Зевса Поліея ячменя, перемѣшаннаго съ шпе-ящей, оставляютъ его безъ присмотра. Какъ только предназначеній для жертвоприношенія быкъ, подойдя къ алтарю, касается зеренъ, одинъ изъ ацрецовъ, называемыя „вологубовъ“ ки-
*) 1'ЬгушгЬ, &•- 15; Асіііі. Таі. II, 15: ЗІовсЬ. I]. 85.
г) Сіеіи. ѣот. V, 13. О многочиСівниыхь изабрахеніяхь Европы иа быкѣ си. Л»йя, Ііенкяскг. ТПея. АкаЛ. 1870, 1 елл.; С. Л. 1866, ТВ слл.. 1870/7]
181 слл.; ОѵегЪсек, КМ. II, 1, 420 сл.-, <іс Ѵімег, II, § 115 (іортиескіл ионеты). П® другой версія Европа была похищена быхоиъ, ліолосхіивыиъ Зевсомъ.
3) Срв. А. Д. СЪок, А. Н. XIV, 125.
— 250 —
даетъ въ быка топоръ и убѣгаетъ, остальные же присутствующіе, кавъ бы не зная человѣка, совершившаго убійство, несутъ топоръ въ судъ *). Ѳеофрастъ изображаетъ сцену жертвоприношенія нѣсколько зъ иномъ видѣ. Избираютъ дѣвушекъ-гпдрофоръ, которыя доставляютъ' воду, чтобы наточить топоръ и ножъ. Изъ чпела точившихъ одинъ передастъ топоръ, другой поражаетъ вола, третій разрѣзы-вантъ животное. Содравъ шкуру, всѣ вкушаютъ мяса быка, а послѣ этого, сшивъ шкуру и набивъ ее сѣномъ, устанавливаютъ чучело такъ, чтобы оно имѣло видъ живого быка, н припрягаютъ его къ плугу. Всѣ участники привлекаются къ отвѣтственности за убійство; но гидрофоры сваливаютъ вину ва точившихъ орудія, послѣдніе—на того, кто передалъ топоръ, тотъ, въ свою очередь, на рѣзника, а этотъ послѣдній—на мечъ, который признается виновнымъ н выбрасывается въ море ж). Античныя легенды о происхожденіи буфонііі сохранились до насъ въ различныхъ версіяхъ, тщательно изслѣд< ванныхъ Н. ѵ. РгоН’оиъ, Р. Віеигеі’емъ, С. Ногпуйпзгку’мъ, И. Нп-ЪегѴомъ в М. Маше’омъ 3). По словамъ Павсанія, въ царствованіе въ Авинахъ Эрехеея волобоп впервыѳ убилъ быка у жертвенника Зевса
Ранв. I, 24. 4: тоэ Діо; то5 х<.і4ч хатабёѵтг; ё-< -пч иВ|М-рч-
ѵйв[йа* ёуоьаі іріяхфг
6 3«5е 8і, іі* с; т^ч Воаіа* ётоцітзаѵяс
9ЗДЗІѴ, аптетаі тй»ч атерр.атьл< «роітшѵ Ёяі то* (Ішіьѵ. хх>.о5яі 6Ё ті-л ты* . -
оі ѵбрО;—ОІуЕТЗІ О'.
5*«ра 2; йсаіе то ёруоѵ оэх еІЗДте; с; оіхт;* гтяуоии то* ъвкгѵя. Н. ѵ. РгбЫ, ІІІіеі Мш. ІЛІ, 1807, 191 приы. 1 полагаетъ, что послѣ ?&и^*ѵьч выпало: ьЗтй; -с* Дс
*) ТІіРі рЪг. яп РогрНѵг йе аЪя*. ГГ. 30- ѵйооооомк -оо9гѵ«к ха-ёХчхѵ. оі о" иВаіо
ората; тё|Ѵ ра/зіръ*, хіе
э) Н. РгчН, ВіірЪопіеп. Нкеііі. Ѵчх. 111, 1897. 187 слл.: ійви^еі Нг>-те», XXVIII. 1893, 489 слл.. ВЪеіп. Дй«. ІЛІ. 1897. 899 еи., ОрРнѣгаисЬе. 263 слл -(г (а не Л макъ у пеня въ статьѣ: О древнѣйшемъ періодѣ исторіи греч. рел. стр. ' , прим. I отд. оттиска) Ногпг/аі№Лу. Тоіеіліагіікп^ вуошок а догое і6гіёоеіЬеп-^дуеіепкя /Моіодіаі 'КИгІѵпд, XXXI, 1907. 565 елх, 809 си.\ И. Ниіпгі 1 ЛГ. .Ѵаижя. ЖІ. сі’ѣілі. <1ез теіія- ^йг- 1969, 92 слл.
— 25]
Поліея. Оставивъ топоръ на мѣстѣ, онъ бѣжалъ изъ страны; топоръ же немедленно былъ выброшенъ въ море •). Ѳеофрастъ разсказываетъ, что, по преданію, нѣкто Сопатръ, по происхожденію иноземецъ, работая на полѣ въ Аттикѣ, положилъ па столъ жертвенныя лепешки и печенья, намѣреваясь привести ихъ въ даръ богамъ во время праздника въ Аоинахъ. Одинъ изъ рабочихъ быковъ подошелъ въ столу и часть даровъ поѣлъ, а другую растопталъ. Въ пылу гнѣва человѣкъ этотъ схватилъ топоръ и поразилъ вола. Придя въ себя и понявъ, чтб онъ совершилъ, Сопатръ похоронилъ животное и, какъ нечестивецъ, отправился на Критъ въ добровольное изіианіе. Наступила засуха и голодъ. Обращаются къ оракулу, и Пинія отвѣчаетъ, что бѣжавшій на Критъ принесетъ спасеніе, и что, наказавши убійцу и воскресивъ убитаго въ тотъ самый праздникъ жертвоприношенія, когда волъ погибъ, они избавятся отъ несчастья, если вкусятъ мяса убитаго. Сопатръ призывается обратно и вслѣдъ затѣмъ, по его совѣту, совершается принесевіо въ жертву вола по тону самому обряду, который сохраняется у нихъ и доселѣ* I 2 * ч). Самъ Порфирій сообщаетъ,
В ’) Рапэ. I, 28, ІО.- 'АІЦѵаішѵ ’ЕрЕуЭіш; тоте тршточ ?ооѵ ёхтаічгч 6
еті той ^иіисй той Поѣіаи; Аю;. хм 6 рёч ігъЪкыѵ таату; точ -теХехиѵ мгуѣгѵ іа. ті,; уо>ра; (рвоушч- б оё пілехи; -араотіха аіре-.Ві] [г.; Оаіазааѵ] хріЙйі хаі г; тоое рч» тач «о; хріѵегзі Я дополняю къ -аггіЭг, слова ё; ОаАатга/яа основаніи ТЬеорЬг.
вр. РогрЪ. йе аЪЛ. И, 30. какъ эго дѣлаютъ новѣйшіе издатели ІІанелніл Ніі-ід и ЗДшнсг. Перепелъ а^еіѣг,: „былъ оправданъ*1 (капр., у Г. А. Лтелецкаю, 210) про-иіворѣчіггъ смыслу обряда; срв. еще Наге-іЪегд-ЯадІіо, III, 270, 24 и Ногиуіікзгіу,
Т ’і ТѢеорЪг. ар. Рогііуг. сіе яЬяІ. П, 29: Хёувтаі ѵ.ѵлчр Оотіа; с.оэт,; ’АЭ^ѵцда Ші-|«ри» тічо то> -уЕчЕі оіх гуу/ириѵ уешй-ряЗѵга 4ё хата тг,ѵ ’Атгіхф/, г-й геХаѵои « хаі лдоепіу» сЯ т?,; тра-еСг,; вчаруеяв хгі[ігѵшѵ] Ьа тоі; 8еоі; тайтя 86ос, тшч {іошч ті; ііш. аіт‘ ёр-[ои та «иѵ хаткиг,Ес, та ЗЁ оочъттатцасѵ, яѵгоѵ о'йтера-річахт^охѵга тш аор-!»ті. ггІЕхеш: тиод ігіцтбѵ тоипп ірпарлгп, тэтадч точ ^>йѵ.
I той роо;, ы; ё;ш ту; ор-(?р хзтазта; яи-ж^ойг^кѵ оГоѵ ер^сѵ гр іір^аоиіл;, тоѵ рйѵ р» 8ІТИ!, <ри7>;ѵ оё Ежайяіоѵ ара^ечо; й>; ёа^еч еі; Кр^тг,ѵ. ай/гайч ое
ртг іччтфч ххі 6віэт4; ахаряія; уеѵоиічтр ёпершгшаі хоіѵ^ тоѵ Веоѵ. ачвіАеѵ ПоМі, «о- іч КрТіЦ сэуайа тайта ѣйзнгѵ, тьѵ тг агачет т>рорГ|Оа^Ёчшч хм точ -е&чеш-а ячя-Хійсч ёаізііаі уеиааргѵоі; те то» тевчейтос хаі рі) ха-
гд тер'1. айтбѵ віип#ке апаХХа^цзегЗои
х'И.ѵшѵ^яоиі' той лбѵеи. сь-р/ырц&гѵтшч ьиѵ тойтшѵ, ш;
ч ечтш т»;ч гр5;Л| т,кер хм ѵйч 5'ар.гч« гар* аитоГ; (слѣдуетъ приведенное уже раньше описаніе жертвоприношенія).
— 252 —
что вола, впврвые убилъ Діомъ, жрецъ Зевса Поліея, такъ какъ во время праздника Диподій быкъ подошелъ и сожралъ часть жертвенныхъ даровъ ’). Наконецъ, схоліастъ аристофаиовыхъ „Облаковъ" замѣчаетъ: та оё роисаѵеа лаХаіа ёорті) ооаѵ ауаоЯа’. рхта та роатдеіа (Торйег, АІІ. Сеп. 158: рета риап)ріа>ѵ) ста хаі рсбѵ іійоооіѵ йкбрѵтг аіѵ той ярцггоо асѵго&ёѵгг,; роо; ёѵ ахротгьХгі, а<}>аріѵоі> той кЕАаѵой вѵ еортт) твл ДилиХішѵ... вайХшѵа 2ё тіѵа, й; еіуг т<]> кіХті Ёпяппаіѵн' тоѵ роиѵ (8сЬоі. АгізіорЬ. пиЬ. 985) а). Такимъ образомъ преданія приписываютъ установленіе ритуала буфоиіІ тремъ различнымъ лицамъ: Діому (Порфирій), Сопатру (Ѳеофрастъ) и Ѳаулоку (схоліастъ Аристофана)1 * 3). Сравнивая дошедшія до насъ описанія буфовій, мы убѣждаемся, что ритуалъ ихъ слагается изъ слѣдующихъ моментовъ:
1) принесеніе въ жертву богамъ зеренъ и печеній,
2) вкушеніе даровъ воломъ,
3) убіеніе животнаго,
4) бѣгство жреца,
5) совмѣстное яденіе мяса убитаго вола,
6) изготовленіе чучела изъ шкуры животнаго,
7) судъ надъ участниками и наказаніе гонора, какъ виновника смерти быки.
Вопросъ о генезисѣ в первоначальномъ значеніи этого комплекса обрадовъ рѣшался различно. ТбрТГет 4 *) видѣлъ здѣсь отголосокъ старинной саги, которая приравнивала убіеніе быка къ человѣкоубійству. Таког • же мнѣнія держится Вегпауь 6). БсЬбтапп усматриваетъ тутъ нѣчт. въ родѣ извиненія въ недозволенномъ уоійстнѣ животнаго ®), а Нег-
х) Рогкуг. йе аЪві. П, 10: (ййЬ ос Діаро; трыто; іерть; и>ѵ точ ВаМсш; л €ті тіѵ Діітоміи»',, о-оцёччіл мгё кареякаиаоргѵшѵ хата гі пзіоі «8к гшѵ харттвѵ, ь ’ >; трягХЙіѵ акгуейито тоЗ ирс-1 —Хамя, зѵѵеруой: уап Хдф«ѵ той; аМ.оис йоі тарг—, акехтсіѵь (6 іереи:) тобточ ^то\ 3°“'')-
*) Ср». также 8сЬоІ. II. XVIII, 483; 8с1іо1. АгівІарЬ. раі, 419; АеІ. ѵ. Ь. ѴШ, 8,- Веккег, ацлой. I. 221, 22; НевусЬ. е. ѵ. ройтч;, [Юлѵпгѵ. Воишсма, бпітрбс, Аит. хсѵтріЙщ, Еі. М. 210, 30 в. ѵ. ^соуйма, Яаій. в. т. Ѳт’.І«ал
3) Р. біекдеі (ОрСегЬгаисЬв, 206; срв. Лвіу-И'ылмси, III, 1056), вехіхь -ь ТбрЦег'ѵкь (бепед). 155 слі.), празнасп древнѣйшею редалжіей РогрЪут. II, Ю. позднѣйшею—ТЬеорЬг. ІЬ. II, 29 е*.; Ноп>уаивАу, Рііііоі. Кіігійпу, 1907, 56-і, предполагаетъ что Діожъ (срв. Дез*;) и Соцмръ (срв. И Х«йі тат^р) была ѵ-ватіаіК Зевса.
•) ТорРег, Аіі. бепеаі. 155 схл.
л) ^ас. Вепгауз, ТЬеорбтабж* бсЬгіД ЦЬег Йіе Еготшпіякеіі, Вегі. 1866, 123 «•
6) &Ьі»напп-1,ірзіил, ОгіесЪ. АН. II. 528.
— 253 —
шапп полагаетъ, что обычай долженъ был-ь символически изображать святость рабочаго вола, какъ существеннаго коиогцвика въ земледѣліи *). Новую точку зрѣнія выдвинулъ МаппЬагсІІ. Онъ считалъ быка 8» воплощеніе растительныхъ духовъ и думалъ, что волъ представлялся некультурному человѣку какъ бы божественнымъ существомъ, закланіе котораго должно было казаться смертнымъ грѣхомъ а). Къ объясненію МаппЬапІІ’а примыкаетъ гипотеза НпЬегѴа и Маизз’а. Ояп разсматриваютъ ритуалъ буфонііі, какъ аграрное жертвоприношеніе: вкусивъ зеренъ сжатаго н вымолоченнаго хлѣба, волъ является воплощеніемъ божественнаго духа, заключеннаго въ отвѣданныхъ бывомъ шматкахъ. Животное становится духомъ хлѣбныхъ злаковъ, и его убіеніе святотатство.ть. Набивая чучело изъ шкуры убитаго быка, люди воскрешаютъ какъ бы самаго духа а). Предположеніе йіеп^еі’я о томъ, что буфоніи были замѣною старинной безкровной жертвы •), опровергнуто И. ѵ. РгоіѴомъ, который, въ свою очередь, высказалъ мнѣніе, будто быкъ заступилъ мѣсто человѣка, какъ жертвы 8). Наконецъ, рядъ изслѣдователей отмѣчаетъ въ ритуалѣ буфоніи слѣды тотемизма: таковы КоЬегізоп 8тііЬ, ь) Ь. К. Еагпеіі ’) н С. Ногпу&івгку. По-[ «іѣдній пытается доказать, что въ буфошяхъ отразился переходъ отъ г^лтрскающагоси" тотемизма къ „вкушающему** 1 * * * * * * В я): Л Воріюпіа ьгег-I Іагі/і.<а гепбкіѵііі ггбекез—говорить мадьярскій ученый—йгігіі^ ГбШбп
V *) Непнапп, Соііезбіепвіі. Аіі.’, 420. На эту точку зрѣаіп становится и ІУі/а-
і Мс«ігг, НсгаЫев, 1,60.
М а) ІИ. ЗГаппЛагіИ, Муііюі. РогесЬ. 68 сл/.
I е) Н. НиЬегі еі М. Маивв, Мё1аи#ея «Гііібі. ііеа геіі^ішів, 94 слл.: аи Лі'Ъиі й< Іа сёгёшопіе, <Іе.ч рМваих еі йи дгаша вопі йброяіз еиг 1’апіеі. Се ьопі рго-, ѵаіІец<сиі іев ргііішееь <Іеи Ыён Ьагіиз. Сеііа оЫвіюп езі апаіорие а іоиіеа ееііез
ЧОІ регшсіЫпі вил ргоГаиеч Гиза^е йеа гёыЛіез. Тоиіе Іа заіпіеіё <1и Ыё & Ьаііге а біё сопсеаігёе баав іев кііеаих. Ъе ЪоеиГ у іоисііе; Іа аоибаіпеК- <1и еоир диі ре ігарре, шопіге диз Іа соііьічтаііші а развё еиг Іиі, ГоиОгоуапіе. II а іпсагпё Гввргіі йіѵіи Іодв Йапз Іез ргёгдіевз ди'і! а швл^ёнв. I! йеѵіеиі ссі езргіі, еі іііеп Чпе вой теигіге взі ип «аегііёре н т. д. Къ Лб?пиЛат<Іі'у привыкаетъ отчасти п І'галг (см. выше).
•) ВіелдеІ, Яет. XXVIII, 1883. 489 слл.
ь) И. ѵ. Ргоіі, ВорЬоиісп- Ккет. Мия. ІЛ, 1897, 187 слл.
Б) КоЪе>і8л Ятіік, Кеі. об Беш. 304 слл.
В Ь. В. ГагпеН, Сиііз о! іЬе Сгеек Йіеіез, I, 88 слл.
I ®) Сг. НогнуапзЛу пользуется здѣсь тер^ннііюгіеЁ ІК. Ткімиіі1» (МуіЬпз ц. Леіі^. Ц, 246 слл.), передачка словахв Іешопйб (іагіолкоіібу и ёіѵеъо іоіетіхппіз Литовскіе термины: епінадспііег и решеэяепДег Тоіетівтиз (срв. Едеіетеч ркііо-Іодіаі кйгіону, 1907, 178).
— 254 —
одусйііі луіііап Ьез/лЧб реЫйіа. апиак аг йітечеіпек, а теіу а Іетоміч Шетіипшя кеІуёЪе аг ёІѵег5і ІеуШі ’). И, нѣсколькими страницами ниже, Ногпу&ізхку повторяетъ: А ВнрЬопіа ь/сгіагіакаіі агоп Зіпіепеі етіё-кёпек іо^іик Геі, а піеіу &11ВІ а іагібгкоёіб іоісшізпшз аг ёіѵегЗ ѵаі-ІоПа Геі. а).
Обозрѣвая критически всѣ эти прегюложенія 3), ми, какъ инѣ кажется, можеыъ придти къ слѣдующимъ выводамъ. Старыя толкованія буфоніЙ (ТорПега, Вегпаув’а, НегілашГа и друг.) основываются ш совершенно вѣрномъ фактѣ, что древняя земледѣльческая культур Греціи запрещала убивать рабочаго вола подъ угрозою смертной казни. Правда, 8іеп(;е1 сомнѣвается въ этомъ и истолковываетъ извѣстный законъ, существовавшій въ Фригіи: ёяѵ ое =ар' яотоі; -уБшруіхбѵ атгохт&іѵі) ахноо; тшѵ цзр* *. угшр-р'аѵ хі.г^т,, Оаѵатш 'і^мойзі нъ томъ СМЫСЛѢ, что здѣсь рѣчь идетъ объ убійствѣ чужою (срв. жМ'Ті) вола *)• Однако, такая интерпретація кажется мнѣ неправильной въ виду свидѣтельствъ Эліапа: Аеі. Ь. ап. ХП, 34: Фріуа; 6в ёіѵ кар* атай; т-., аротт^ра акохтгіэд ?оо», т( Сгдмз Оіѵято; аотш. срв. Аеі. ѵ. Ь. Л', 14 Робѵ аротт^ѵ хяі 6=6 Соуоѵ гсѵхэоаѵта аііѵ йотру т( хаі ачѵ тт; ярз;»,. р.Т|6з тоотоѵ Ййгіѵ, йгі хаі йто; еп) аѵ -[-сиір^бі; хаі тйѵ ёѵ аѵйрштн; хх-ратшѵ вшѵшѵо;,—вч. этихъ свидѣтельствахъ нѣтъ нпкакикъ данныхъ для интерпретаціи въ смыслѣ 8іспр;еІ’я. Все, напротивъ, говорить ва то, что убійство рабочаго вола вообще представлялось дреипему эллину нечестіемъ (аа^Зея). Все же эта старая гворія происхожденія буфопій оставляетъ безъ объясненія цѣлый рядъ подробностей рі туала: торжественное вкушеніе мяса, изготовленіе чучела и т. і. Врядъ ли возможно, съ другой стороны, усиатразать въ буфешіях переживанія былого тотемизма, какъ то дѣлаютъ РятріІ ВоЬргТюіі 8шіП) н Ногпуйпзгку Оупіа: ритуальное убійство не всегда возннка -~і>
’) С. НогнуаияЛу, ІЬ., 817 [курсивъ автора).
•) 6. Ногпуйіиеку, іЬ. 821.
а) Я намѣренно не упоминалъ въ текстѣ с такимъ поиершейио • веправдоподо і-яыхъ объясненіяхъ буфоійн, как а мы иаходпвъ, вапр.. у (>. біѢегі'»: по мнѣвн послѣдняго, убіеніе быка означати исчезновеніе облаковъ лѣтомъ (Сг. СоИегІ, !*’• пр. 1). М. Хіікяоп, Сг. Г.. 14 сы.. воздерживается совершенно отъ объясненіи Однако уже »$. ІѴісІе, Ъ. К-, 79, пр. 1 водошелъ весьма близво къ лстпиѣ. усмири-вкя въ аналогичныхъ обычаяхъ указанія па бшоб теріомо]ирпчесий характеръ < ства. Срв. о буфошя.къ, кромѣ щп'ировашшхъ выше ліудонъ, еще А. Ѵоічч'"" НеогЬз).* 512 С*х, Не Ѵі-чхег, I. § э*> и 3. Нагквои. ТЬыиів. 142 си.
*) »е»<де), ОрГегЬг. 211 првм. 1.
— 255 —
па почвѣ тотемизма '); въ комплексѣ обрядовъ, изъ которыхъ слагается ритуалъ буфоній, мѣть на лицо многихъ существенныхъ элементовъ тотемизма а). Гораздо правдоподобнѣе теорія аргарнаго жертвоприношенія, поддерживаемая МаппЬапІІ'омъ, Ггахегомъ, НвЬегѣ’омъ и Маикз'омъ, по и она, какъ мнѣ кажется, страдаетъ тѣмъ недостаткомъ, что разсматриваетъ данное явленіе внѣ связи съ цѣлымъ рядомъ другихъ фактовъ, заставляющихъ насъ предположить существовали4 въ старинной Аттикѣ вполнѣ организованнаго культа быка; культъ этотъ впослѣдствіи тѣсно слился съ земледѣльческими обрядами и вѣрою нъ растительныхъ демоновъ; сохранились нѣкоторые слѣды этого аттическаго культа быка въ позднѣйшія эпохи: вспомнимъ, что древнѣйшимъ мѣстомъ засѣданій архонта басилсвса въ Аѳинахъ было, по Аристотелю 3), ріадхолгіоѵ. въ которомъ совершался обрядъ бракосочетанія „царацы" (супруги архонти^басилевса) съ Діонисомъ: это ро’жоАаіоѵ было, повидимому, священною округою бога-быка, Діониса Тяаро;*). Вспомнимъ о роли мараѳонскаго быка въ мноѣ о Ѳессѣ, о значеніи священнаго быка въ старинной государственной жизни Аттики и т. д.6). Съ этой точки зрѣніи изгнаніе убійцы и наказаніе топора въ ритуалѣ буфоніЙ, подобно торжественному извиненію передъ убитымъ медвѣдемъ у нашихъ сибирскихъ инородцевъ, имѣло цѣлью успокоить духъ убитаго животнаго инсценировкой суда надъ виновниками его смерти, а въ основѣ устройства чучела изъ шкуры убитаго быка іѳжала, какъ я думаю, идея воскресенія звѣрей, желаліе дать воз-южвость .духу вновь воплотиться, нс скитаясь по свѣту и не тая іести къ убившимъ.
Но сохранились и многочисленные другіе слѣды близкой связи Іевса съ стариннымъ культомъ быка въ Греціи. Недаромъ Зевсъ
I ’) Сл. И. Н. Хару зимъ. Этпографіи, IV, 359 си.
I =) Подробнѣе см. ниже, и. IX.
I ») АгіаШ. ’АОг,.. яА. 3-
•} Си. объ этомъ обычаѣ И. ІЫігенкіені, Трщі-атю и. УѢоІіоп, С-іеавеп 1893. 19:. слл., О. Сгияпів, РІнЫ. ХЬѴП, 34; г- 8гЫіІ)ег у І'аніу- ИТьвоюг, ІП, 73; ѵ. ІГі/іниоіь'йг, АгІзІоІеіеа и. АіЬеи П, 42: А. Іі. Саок, СІ. Кеі'. ХѴП, 1003, <]<• с».; ЛІ. Хіікіоп. Йішііа гіе Ыолуійк АІІІсів, 156; «Г. Ниггйіоп, Ргоіед. ІНОа’. 53ѵ. Дѵілг, КіиргЬір. 175. Ыогиупнбзку, Рууеіеич^ ріпіоіоуіиі Кѵгіѵну. 1907, 820 сл. Срв. В. II. Дузажулі, Ачпніі.аі! Полптіл А]ііі>*і'теіп, какъ источвццъ для исторіи тосуд. строя Аопкъ до конца V е. до Г, Хр. Харьковъ 1895, 172, Впаденіе •ъ исторію Греціи, Харьк. 1904’. 180; Исторія Аѳинской демократіи, С.-П6. 1909,35. Г *) Подробнѣе см. Нотуаикку. цат. ст., гл. 3; А Ьіка киііивг АИікаЬаа ІЖУЛЫъ быка вь Аттикѣ).
— 256 —
получаетъ прозванія хграоабро;, хгрогіт, тзйра; *). Такъ, но
многихъ мѣстахъ приносили въ жертву Зевсу посвященнаго ему вола. Для Милета срв. Нез. Ліо; ^сй;' о тф Дй «ѵгто; р«і; о ігртѵ ееа <5ё гѵстт) Мйтрішѵ. Но особенно птереемымъ является въ этомъ отношеніи праздникъ въ честь Зевса Сосиполида, совершавшійся въ Магнссіи на Нэандрѣ. Праздникъ распадался на двѣ части: 1) торжественное по-
священіе быка и кормленіе ёго въ продолженіе всей зимы и 2) жертвоприношеніе и совмѣстное яденіе быка 12-го числа Артемвсіона. Я позволю себѣ привести нѣкоторыя выдержка изъ описанія этого празднества, дошедшаго до насъ въ одной надписи изъ Магнесіи (нынѣ въ Берлинѣ):
. , . ітгер тоЗ яѵабе'хѵзяѣяі Ёхістоо | іѵіяотой тйі Ди таироѵ ар/ор.3-ѵоо зтор&о хяё ікгёр хатго/т,; кк. хяі Ііоаія; хаі йіггр ѵм
зі}аі Ѳблоѵ | вѵ т^і ауьъаі х«і стршѵѵиаііаі тгршиѵа;. 'Ебогв ту. ^аол^і маі тші о^рлл" уиіхіті] 6т,рои* €:<.<»; « е>'.хѵ|ѵорй'. гѵззт^хатг; ауорйзшлѵ тяй-рьѵ хаі оі агі хайіютяигѵо* і-орт^иоіѵ таороѵ Ф; хіХКіятоѵ той р}іѵо; той ’Нроійѵо; ёѵ тт,і яяѵТ(уй&гі ёхіотаі» етоо; | хяі аѵаавіхѵйсвоі таи Дй (ВС. т<й ЕоЛгмХзі НІИ.) ярдоігѵй» аяоооа «т,ѵо; || Кроѵішѵо; еѵ тф ѵаиит,ѵіаі аг-а той ігргсо хаі тт,г | йяніх; тт,с ’Артеий»; ті;; Агохсфрит)ѵт,; маі таВ ) атз-’^яѵѵ^бр’ю хяі той иоох^рохо; хві той /.Т|Кі>р*,о5ѵта; Яотоі* ту. хълг! нт. д (ЕИЙ.2 П, 553 1. 6 89^.)... ёзбау&аі ту роолт,г хай тші | о^рая... Ёгх-[у]віѵ тт(и лш[лін]ѵ тай Той Аат-аіяйіѵсі т^і 5а>||ЙЕХЯТіг]і хок Ѣо;-
тоѵ тяйроѵ тбѵ аѵяааіхѵйілгѵаѵ и Т. Д. (ІІІІ+.2, ІЬ. I. 31 Жр].)... тоѵ йё .ЗоЗѵ йтаѵ &ѵаа>тѵ |[ [^іяѵгрлтшзам ®’= зиитаижбйсаа'.ѵ и Т. Д. (ПІИ.2. Іі). 1. 54 зуу.)... 5таѵ іё аѵ«ЙЕу&^ 6 та5і|[р]о;, Ёуоооіѵ яоіеіайшзяѵ сі оіхсѵбімн йттаі; трг=т]таі іп» ] той груаКір^аа’гтс'' зу&эд 6г о еруоХа^аок та» тай-роѵ | г* т^ѵ зуоріѵ ха; ау=«ратот ттаай тв тЛѵ о'тоігаікйѵ | хзі яяра т<оѵ яХКсоѵ «уораішѵ а аѵртгі еі; ті]ѵ троіэ^ѵ, хаі аірыѵоѵ еіѵоі тоі; оібѵЗаіѵ (Пііі.8, ІЬ. Е 60 в<ід-)-
М. йПззоп, справедливо сопоставляя описанный праздникъ съ ритуаломъ буфоній, усматриваетъ въ быкѣ п на этотъ разъ воплощеніе духа нивы ®). Я склоненъ скорѣе думать, что въ праздникѣ Зевса ІлмітоХі; отразился старинный обычай торжественнаго закланія священнаго животнаго въ цѣляхъ богояденія: что быкъ, дѣйствительно, представлялся воплощеніемъ божества, видно ивъ такихъ фактовъ, к—гь учрежденіе въ честь его процессіи, оказываніе оку почестей, прп-
*) ЕгмНінопп, ер. йеог. 125 (в. ▼. аргаЕ), 129, 130, 140.
-V. ЛЧІздоп, 6. Е 23 слі. 26.
несеніе даровъ и т. и. Другую параллель къ празднеству Диподій Иаи85ои1йег указываетъ въ рот^ія въ честь Зевса Гіетія пли Сотера въ Двдиыахъ
Не менѣе многочисленны нити, связывающія наше животное съ культомъ Поеидона, нѣкогда, несомнѣнно, представлявшагося въ образѣ быка: недаромъ онъ называется хаброх8), тя-лгісс ®), костюмированные эфесскіе жрецы его—тапра а- посвященный ому праздникъ— таиргіа 6). Въ искусствѣ быкъ является аттрибутомъ Посвдона в). Въ жертву этому богу приносятся, главнымъ образомъ, волы, о чемъ упоминаетъ уже Гомеръ:
ёѵЯя А»» рз;яѵк; шззригѵеі івря эиАя,
тя'Уроѵ 5* ’Алсдф, тяброѵ Зё П>-,=5>.ёзш-л (Нош. 1]. XI, 728).
I ради ігря ѵ.ялі ІІмгі&аюѵі яѵяхт*
«рѵзйѵ тябрёѵ т=. зо&ѵ т вта^Троря хяяртѵ (Нопі. ОіІ. XI,
Срв. Согпііі. 22 р. 124 Оз.: Юбтазіѵ іотй (=Поззкіит) даёрьч; гя«.-|рг) я; іиі ттр -/р'ліѵ то» хгХарю;
Зоонор)шая природа Діониса не подлежитъ никакому сомнѣнію. [Г । словамъ Аѳннея, богъ называется у многихъ поэтовъ тзйро; и
[ ’) Нашш/иПіег, ЛІёІ. УѴеіІ, 117 слі.
| “) Срв. Огирре, 332.
3) Нсзіоіі. всиі. 104; Невусѣ, в. г. иърог -«іраа;, і ІЬзедо.
і 4) АЙіеп. X. 25 р. 123 С.: паря сг ’Ейезіоі; сі о'ло/сл”; ^Йей* 1 * той Потэдій-№с Ёортт| тяаож йаДозѵда. и; ’ -Дчеріа; от^г». Незггіі. 8. ѵ. т-аірог оі -яра ’Еэ-даи; Икуал. Срв. ІІах. Мчцсг. Агсіі. РикгЬ. VIII. 1892, 77.
®) НсвусЪ. 6. V. тяіряя’ Ёорп; т>; йри-г-л; Дса»«аѵо5. Срв. о Тяйреса и Таиро-жНііа псдрпспѣс: С. Г. 5< слл., Слуц.ь. О. II. и. 131. -326, ир. 9 (н не
М, какъ у Дгхр/іл, 1138. 1); А&»'. ЛГпідт. Агск. ЛокгІ>. VII, 1802,72 схѵ, Р. 8іеп-
ОріегІ'Г. |08; А. -V. Задярпяі. Гермесъ, (912, 95 сл. — Нп упитегъ вгіхіігш; №Спір^е, 74. 10, 575, 14; А?і?8яо(«, 74 сл: Г. г. ІРИакют'із:. Л.-ІЗ. Вегі. Акай. 1906, № слі.; Резаеп у РацІу-ЛѴі^оіса, ѴШ, 1* слл.) в, въ протпьоположноеть Сгирре.
ПЗУ, I. затрудняюсь отнести въ зтой г^пштѣ (срв. протявъ Сгирре Гагики, IV, 32. нрігч
Г 6) Гм., напр., ГатеІІ, IV. табл. I Ъ. подробнѣе Ы. ѣиРе у ЯоясЛега Ш, 2858; Ѵс аі. ||. п. 67. Срв. для отношенія нашего животнаго къ Посидову Енгір. Нірроі.
гН9в слл.; Ранв. V, 9. 2 и др.
I ’і Срв. еще Агг. ііііаЬ. ѴТ. 19, 5; Ркііоаіг. іш. ТТ, 16; Еиг. ІІеІ. 1584 слл.; Тіі врЬг. зр. Айей. VI, 79, ;>. 261 6 в друг. 8іе>ідеІ, ОрГсгЬг. 194: Бепі Рояеійои *а» іі-.т КСіег ііая ІіеЬвІе ОрГегііег: Е. Н. ЗГсцег у В^сІіеГа ІД, 2833 сх.—4’1 Ми-~роі-,,.рѣ, сынѣ Паспфап « шн-діишаго Посіиоіюмь быка, сх. Сгирре. 254, пр. 6:
Ж. по. 6.
— 25Я —
изображается съ рогами, а въ Кизикѣ стоятъ даже идолъ Діониса въ видѣ быка *). Въ элейской обрядовой пѣснѣ, сохраненной намъ Плутархомъ 3), богъ призывается жснщипаин въ качествѣ быка: я;и тябоз! Въ „Вакханкахъ* Еврипида мы также находимъ подобное обращеніе: ^яѵт(Уі тайро; а). Поразительны эпитеты и энвклезы Діониса: таоро; •), таоро^'л^; Б), тзороувѵт)' 6 * * *), таорохероі; таорорётилге; в), тао-рш;о; ®), таироэаук ’°), хеиод”). мерчатт(і ,а), хвряз^оро; *®),хгр6=і;’*)э роохржро; *6), рйхгрш; ,6), /риаохграі; гохёрао; *я), оіхершс*•), рсч--вѵ-д;10). Въ миѳологіи Діониса животное наше занимаетъ видное мѣсто, а въ искусствѣ и на монетахъ быкъ является однимъ ивъ его обычныхъ аттрибутовъ 1‘). По Корвуту, интимная близость быка къ
) Аіііеп. XI, 51, -176а- ау’оо тбѵ Дюѵазоѵ ъгрзИкрій; еДятгеоНаі, еа 6г таороѵ хі-и й"» -йілг» -доо;тйѵ, Ёѵ Йё Ко’іхш км. таорброр^о; №ріт№.
я) РІпі. ци. 6г. 36 р. 299а Всгдк, РѢ6. ІІІ4 *, р. 657: сіі та тоѵ Аюѵиотѵ аі тшѵ ’ПХв’.шѵ -рѵтйіе; йцѵоъгаі Г«р1*а>лйаі рогш го 51 гярзуЬгзНи ярое алгі;; іуеі о'оогш; б -Зр-.о^ іібеіѵ, усЦе?) Дсѵотг, 'А/еІшѵ (’А/.іоѵ) ее ѵяоѵ арйѵ зйѵ Хзрітеез-ѵ ёе ѵатѵ тш Зоею япоі 8йшѵ. естя С'.с і~ѵлит.ѵ. а;іг -море. Также Ріпі. йе Ів. еі Оз. 85 р. 364. Сра. объ этомъ кукьтѣ Дюиаса въ Эіидѣ I,. ТѴепідсг, ИеЬ. баз КоПе-(ршп.вег 16. Егаиеи. и. <1еп ГИоіі^оліІіеия іп ІІІіа, ѢѴсіпіаг 1883.
з) Еиг. Ва. 1017.
4) См.. кромѣ приведенныхъ выше цитатъ, Ьусорііг. 209. Возможно, что Исл таирои въ надиисн изъ Ѳеспіп С1С. I 1787 относится къ Діонису
«) Копи, І)юп. XII, І6І-. XV, 31; XXI, 215.
в) ОгрЪ. Гг. 160, 7.
’) Огрі). 11. Т.П 3; Еиг. Ва. 100; ЕнрЬог. р. 42 Ѵйпігег, Ь. 14; Ѵеіпёке Апаі.
Аіех. 48.
®) ОгрЬ. Ь. ХЬѴ, 1 (срв. Н. Л. Нолхадсхіѵ, Орф. гимны 103)
з) ОгрЪ. Ь. XXX, 4; АпіЬ. Р»1. 1Х, 524=апоп. Ъ. іи Ва. 20 АМ, р. 284; срв. диинраибь Іова Легдк Р1Л1. Гг. 9=Айеп. 11, 35 е.
то) 5орЬ. &. 607 Хаиск- (Гуго, срв. НеаусЬ., Биііі. Еі. М. з. ѵ. таароіуя;-:, зсііоі. АгізІорЪ. гаи. 357).
') АпіЬоІ. Раі. IX, 524, 11.
°) Ново. ІЙоп. 1Х, 15.
Мопи. йѵ.11. XX. 31-1; XXVII, 23.
«) Хояо. Пои. ХЬѴ. 242, 248.
жі) Хоші. Віоп. VII. 321-, XVIII, «5; XXV, 232; XXIX, 310; ХЬѴ, 250.
Воріі. Гг. 874, 2 АансІА
”) Лвй. РаІ. IX, 524, 23
’») АпіЬ. Ра! IX, К27 (І’ІаѴ ер. 23, 1 Вегдк).
«) ОгрЬ. ІІ. XXX, 3.
’З) Япсг. Аг®. ЕНО. IV, 498, 5 ар. Ріит. ііе Ь. еі О«. 35.
Срв., напр., Наггізоп, Ргоіер? 435, рпс. 134=Г?егЛаг<У, Аияегі. Ѵ/Іі. I. 47-Ірупе примѣры у Сгирре, 343, 18, 366. 6 и Ае ІѴйѵг'а. 11, § 255.
— 250 —
данному богу объясняется сладострастіемъ пьяныхъ *). Новѣйшіе изслѣдователи (Егагег, Зіі&оп и др.) съ большимъ правомъ видятъ здѣсь отголоски первобытнаго вѣрованія въ зооморфный характеръ вегетативныхъ духовъ, демоновъ плодородія * I 2). Несомнѣнно одно,— что за діоннсовскимъ ритуаломъ скрываются элементы стариннаго культа быка (и козла) 3).
Сохранились, кромѣ того, указанія ва отношеніе Артемиды *), Деметры *), Аоипы “), Геры Ікшп; ’), а также Геліоса “), Аполлона ’), рѣчныхъ боговъ Іо *') н др. къ быку или коровѣ *2).
*) Согциі. ЛгоІ. 30 р. 59 Імпд.
’) Рга.ег, О. В. Пр, 164 сл.-. А'іімон. С. Г. 261, 292. Въ сущности еще А. И". ; Снгііиа, йЬег йаз Йііег-ушЬоІ ііез Іііопувіщ (Рго^г. дез К. ѢѴііЬ.-Смші. іи Коіп 1892) усматривать въ быкѣ символъ плодородія, какъ и Доііе (си. слѣд. прим.). | а) Объ отношеніи быка къ Діонису см. Сгеигег, Гіісшуа. з. сошш. асай. де гег. іВассЬісиг. ОгрЫсагипнріе огі{,'. еі сішмз. 1—11, 1809. 8 слл.; Иоііс, КесЬ. вог Іе сиііе <1с ВпссЬиз еіс. Ратіз 1624, I, 137 см.; Й/ер7ині, С.—К. 108 елл^ Ре. И«‘е-яеіег, 2и дсп Шгібиіеп и. КутЬиІеп дез Віопузоя. С. С. V. 1892, 218 сял.; Гоіді |у ЕокЛсг'а, 11. Іі. I, 1055 слл.; Н. Іі. ІІовосадскій, Орфпч. гимны, Варш. 1900, 103 сл.; (ІоЫеІ Л’АІѵіеІІа, ПНИ. XI,ѴП, 1-1 с.тл.: А. 7лі»и). МуІЪ., ВіІ. а. І’сі. Па. 251 слл.; Г>оМе. Гнусію, II4, 1907, 10, нр. 3; 117; 118, пр. 2; <1е I тявег, II, § 255, 231 (о Діонисѣ Загрсѣ): II. Н. Амруяинъ, Этиогр. IV, 380 слл.; О. іигп у Раиіу-№дошса, V, 1041; О. Сгирре, Ог. М. и. ВС., 76, пр. 8; 304, пр. 5, 732 прим., 733, пр. 1. ГПсяѳеБ). 943. пр. 2 (Діонисъ н Небесный бывъ). 1425 пр. 4 (подроби, злож.); ІІ. Яііжои, С. Г. 261 сл., 291 сл., 299; Д. ІІатгіяол, Ргоіер. 1908, 431 слл.; 'сЛі//сі<іѵіііі, Агсіі. р. ВИ7 1912, 4а4, 458.
4) См. Сгчрре. 1293, цр. 1; РагиеП, II, 451 си.; йе Гіыег И, § 279; НодатіЛ, Ъе Ѵсііаіс Агісшіыа, Ьопд. 1908. 337.
в) Сгирре, 1138 слл.: 1371 прим.; Аегн у Ргш/у-П'іIV, 2719. 22 си. ТаооогЛо;); Л'ііязоп, <г. Г. 329 сх. (Хтоши въ Герміонѣ): ОбЫсі й’АІѵіеіІа ШН. ХЬѴі, 1902. 187 сл.
| в) гіе Ѵікяег, II. § 279; Еагпсіі, I, 290 сл.
’) Сгчрре, 1127, прим. 3; Л'оімізел, 2. С. ѵді. вргпсЛ/., ХІЛІ, 233, А'іізлои. О.
I 40, пр. 2; 55 сл.; Р. Сігапі, Кее. еі. дг. ХѴШ, 1905. 12 стл. Срв., однако, А. Реі-|ю7, ДгсЛ. АаІігЪ. 1910, 9 см.
®) Сгирре, 455. пр. 7; 707, пр. 2; 1326 пр.; 1392 пр.. 1384 пр.
®1 Сгирре, 1243. ир. 2; 1326 пр.
,о) ІІ’Л'ТГ у Раіі/у-Н'і»«,иѵ, 11. 2780 слл.
*') По млѣнію ІІеЫеіип. самое имя Іо въ дрв.-егппетеі:овъ пи. означаетъ ко-роіг (Ош Іо ЗІуыщ, Ешѵ. Рго^гаш Гбг 1. Йеш. 1897); С. АШі&і, І)с Іиь ІаЬ. сар. ''сі. Срза). 1901; срв. еще А. С/агк Норріп. Нпгѵ. Иііиііев ХП. 335; Епдеіпіапи, ІгсЛ. Д«7и/і. ХѴШ, 37 слл.; ВеиЬнег, РЫсІ. ЪѴП, 481 слл.
и) К. ІУегпііке, Війтзареп д. биесііеп. Ѵегікіік. й. 10. Ѵегзаішпі. демзсЪог РЫ-
4 и. НсЬиІш. іп Ітбгіііг (2—5 окт. в. ст. 1889 г.), Цв. 1890, 280—200, разбираетъ,
— 260 —
О&аи (баранъ) ). Овца также является доыашнпмъ животнымъ уже въ неолиітіческій періодъ: въ Ев[ишу она занесена, по мнѣніи» иногахъ изслѣдователей (к. Кеііег, О. ІѵоІІег и др.), |,эт‘ сѣверной Африки 3). ТгѴігіо и въ послѣднее время 8. Еііѵеіп показали, что культъ божесявь въ образѣ барина распространился въ Греціи (главнымъ образомъ, въ Лаконіи) въ эпоху, предшествовавшую дорійскому вторженію (иного взгляда держится \Ѵ. АІу) а), и что корни его восходили, повидимому, къ мивойекок культурѣ; впослѣдствіи, уже въ классическую пору, этотъ старинный культъ барана пріуроченъ быль въ дорійской области къ Аполлону (Карнсііскому), а вь остальной Греціи—кь Ггрмвеу *). Пѣтъ сомнѣнія, что культъ этого животнаго
р.ідъ греч. мааовъ о быкахъ и, усматривая зъ минахъ о борьбѣ Геравли. Ѳеюд, Ясона п др. героевъ съ Сынами параллельный легенды, спрассдлпио прігапкетъ ихъ родиною Критъ (282* мнѣ по разъ приходилось ѵже отмѣчать водаюпрюся роль этого животнаго зъ нрптеко-микенской кѵльтурѣ. О примитивныхъ иаооралеііізхі. водой., слывущихъ у испанцевъ подъ именемъ Ъсесгоя, а у португальцевъ—Ъогкп. см. Р. Рагів, Гззаі міг І’ад-г еѣ Гішіовігіе йе ГЯзрарпе ргішйіѵе, I, 56 слл.; вь высокой степезп интересенъ глиняный жененій идолъ съ коровьей гмовоп, найденный иа Кипрѣ (Сетаіа-Зісги, табл. I, 7).—НовЬйщдл литература о тнороболілхъ, на которыхъ я но могъ адіеь йстаиавдшмться подрытіи, привести у 11 (ёгаууе, Му-Ню!. 1 .ііег. еіс. (=Вигя. ДгіЛгелЬег. СХХХѴП), 362 гл.. 552; дсблвить слѣдуетъ пынѣ хМооге, Оіі Ыіе Огщіп оГ Піе ТаигоЬоіпіш. Наго. КМіея, XVII. 1506, 43 слл.; О. Жийег, Аіііеп. МНі. XXXV, 1910, 139 слл. (по повцдѵ одной «адшіеи въ софійскомъ музеѣ) п Н'мюша, Веі и. КиІѢ. 19123, 323 слл.).—Ііыаъ. корова іі молніи» играютъ весьма вайную ролъ зъ яародаимь суевѣріи и медицинѣ: см.
ѴЬет <1іе Муѣііео, <1іе віеіі ни Г МіІсЬиігІзсЪаЙ 1 ехіеіісп, І8Й!; Кгораіыіи-І. 1>е ашиіеіог. ар. апііц. тки 2і сл.; АЫіІіад- Тіеіч- іп 0. Фсиізеіі. Ѵоіѣзтесі. 142 слл., 270 слл.; ВІО'Ч, Юс Діегец еѣс. 123 слл.; ІІіі(іег, ОграпоіЪегаріе, .8-1 слл., 86 слл., 165 слл., 202 см., 211 слл, 264 слл., 273; -V. А. ѵап Ли<Іс/, Ѵо1К>2ечеезкиік , 28, 129, 249, Л5Я сл., 361, 412 сл. 438; /Уб/Івг, Аапин 1912. 76 сл.; &1ідтапп, П, 127: о ротахъ, какъ могнце* твешюлп. амулетѣ см. нынѣ Л. і'М, Ліеіиинпі", 10і2. 21 сд. и приведенную тамъ литературу. О быкѣ въ христіанской символикѣ см. И. Імт>1 у СаЬгоГя И, 966 слл.
') Си. (гиЪегпаІй-—Н< іітаті 312 слл.; (ггіірре, Сг. М. и. В(л., 8ас1ігс»іь1ег. 1916 а. ѵ. йсііаі.-, О. КеѴег, Апі. Сіепѵ.. 319 е.іл.; 8. Веіігадс еиг е*'-
Всіідюпе^. I. Ьег ѵогйогізсЬе ХѴ«ѣіеи>оЙ. Ротіиі/уіііндгт і (ііІеіиькаЪш (Лаін СЛгіяііапіа VI 1910.
’) К. КМег, Чмі. йіѣезі. Ясизѣіеге, 2об слл., I). Кеііег, Лні. Тіегіѵ. 31 ѵ срв., одааки. Д/. ЛА«Л, Неівіаі. Л. Іпйор:. 1904е, 245.
э) !Г. Аід. Ьег ѣгеѣівске АроНопкпІі, Ѣрг., 1908, 8 п ітрнм. 2, ічіпаегь іг лоно Кнрііейскаго за гдапиое божество Доранъ.
4) 8'іпі II ігіе, Каѣ. К. 73 слл.; »5. Р,іІгеш. РогкитІІііідіг і I гіІепвЫ^-" Ьеі і СІчтъ'ііпнкі 1910, К 4. 3 слл.
— 261 —
возникъ въ средѣ пастушескаго населенія, усматривавшаго въ ба-
ранѣ воплощеніе фаллическаго демона плодородія *).
Вопросъ 6 значеніи (до)дорійскаго національнаго праздника Кар-ѵгм, посвященнаго Аполлону а), рѣшался учеными различно. Одни, какъ бегЬаічІ 8), ЛѴеккег *), РгсІІсг-ВоЬегі 5), Екгсго ®), основы
ваясь, главнымъ образомъ, на этимологіи слова харѵзіа отъ и«р-ѵь; = -з&ар, Зізхт^а, ігрё^атоѵ (Гесихій), усматриваютъ въ этомъ
празднествѣ отраженіе пастушескаго быта, другіе, какъ Йсііоиіапп МаппЬагсІѢ 8), \Ѵійе ®), В. В. Латышевъ ’°), РагпеІІ полагаютъ, что Карнеи были осеннимъ аграрнымъ праздникомъ, торжествомъ окончанія жатвы хлѣба или сбора винограда, иные, наконецъ, какъ Сгирре 8), МіЬйоп •), видятъ въ Карнсахъ комбинацію праздника дожинокъ съ искупительнымъ ритуаломъ. Въ виду сходства ритуала греческихъ Кярѵгіа съ сельскохозяйственными обрядоми другихъ народовъ аграрную теорію приходится признать наиболѣе вѣроятною *•). I Въ классическій період ь Греціи интересующее насъ животное было связано, главнымъ образомъ, съ культами Гермеса (исключая Лаконіи,
') „Въ качествѣ фаллическаго животнаго,—замѣчаетъ -9. Еіігеш, тамъ же, 4,— 5пржнъ имѣлъ чрезвычайное значеніе для пастушеокаго варпа“.
і -) Первоначально жярѵвія, конечно, не имѣли ничего общаго съ Аполлономъ
3) СегЛагН, Сг. МуІЬоІ. I, 285, 289, 308.
*) ІУі'М-ег, Сг. СйИегІ. I, -16У слл.
РпІІег-КѵЪегі. Сг. МуЫіоІ. I4, 25.0 си.
ь) 5. Еіігені, РогЛанМ. г ѴііІспАліІ/НіеІйкаЬеІ і СЪгі^Иапіа. 1910, М 4. 4
’) 8еЛшнапяг Сг. АІІ. II* * 3, -158 слл.
| я) 8. П «йг. Ь. К. 73 слл.
ю) В. В. Коптевъ, Оч. греч. дреги. II3, 158 ея.
| ••) ѣ. В. Ьагміі, Сиііз еі іЬе Сгеек Ы. IV, 131, 259 слл.
I О. (ігирре, (1г. М. и. ПС., 102. Срв. также 11'иіе. Ь. К. 81 слл.
К х3) 31. УіЬлші, С. Г.. 118 слл., особ. 12-1.
| ’4) Срн. о хярѵЕ'я и Шитовѣ Кариейскоаъ еще Н. І'ѵепег, Сбѣіі. Вупоо. ййзгн.
Ьіда. ЫП. 1898, 359 слл., 377; НиЪегІ. Вег. агей. Х\\1Ѵ, 152; Л. Імнд, П. 223; 3. ГіігІЛе,»», ЛІіктов. и. в. XXXI. 1903, 231 слл.; его же І)е Аіасів огі^. 153 слл.; •I. Аід. Пег кгеіахііс ІроІІопѣиІЬ. ѣрг. 1908. 8 сл.; В. ВсЛгиій’г, АіЪеп. ЛііН. XXIX, 1904, 21 слл. Ѵиіичныя ссндѣтмьстза собраны у ІГиіь, I,. К. 63 см., <Іе Р’геіег’а, 205 и врпм. 5 п Ь. Л. РигнеІІ'я, СиЗіу IV, 363 слл., 414 слл. Срв. также ѴІб/'ег у ЙочсЛеі’а П, 961 слл.: ХѴегпйкс у ІѴл</д-И'7?«оіга1 II. 54 елх; А. Жеиелевъ, Журн. ЛГгін. Нар. Я/»ос<л. 1893. IV, 5 сл.; Ь. Миііен, Кугеле, ВогІ. 1911. 47 слл.
— 262 —
'Чргссніи и Аргоса) * *), далѣе Лфродпты, Зевса, Посвдона, Кпбсзы, Геры, Гефэста, а также съ Діопнсомъ, силенами, сатирами, наборами и т. под. *). Съ Гермесомъ роднятъ барана его соиф&аличсскій характеръ: зачастую они изображаются рядомъ, иапр., на монетахъ а), или въ пластикѣ—*Ерит^ Кривой; *). По, вмѣстѣ съ тѣмъ, наше животное рано получаетъ у грековъ хтоппчоское значеніе; такъ, оно изображается на гробницахъ, играетъ роль въ римскомъ культѣ Да-ровь и Пановъ, приносится въ жертву умершимъ *). Овца надѣляется также отвращающими и вѣщими качествами: въ бараньихъ рогахъ в шерсти древпіе видѣли могучій филактерій в), а по внутренностямъ животнаго гадали о будущемъ
Лоза ”) входила въ составъ домашняго хозяйства человѣка уже въ каменный пѣвъ; но К. ІѵеІІег’у ’), животное это азіатскаго происхожденія. Въ современныхъ народныхъ воззрѣніяхъ коза поль-
ж) Еіігет, Ь'огІиикПіпдсг. 1910. № 4. 2*.
*) Еіігсііі. іЬ. 4, орох. 2 едх Объ отнопевіи овцы въ Герѣ см. Не Уімег, П, § 220. 237 (Самосъ). Гефзету— Г. рпек. І)іе ргіесіі. Сщіег и. Негоеи, Вегі. 1**11 196. Діонису—Рг. П'іечіег, С. С. У. 1892. 229; срв іЬ. 22<і слл.. кабпраѵі.— Аомс/ Ѵачірсі ТЬгаѣ ѵаІІазЬеІі ешѣ'Ѣ АдоимишЬбІ. ЕиДареіІ гёдів/де'і. \ ІП, 1904 (по В. />Ъ. ТГ. XXIV. 12»>).
а) См. Л Гм» г II. § 27і».
♦) Гапз. IX. 22, |} срв. іЬ. П, 3. 1. IV. 33. 4; V. 27. 3 в ПѴпд-ВІйни,^, р. 453, а также Геупев, Бея (ідигез сгіпрЪогся Йаіів Гагѣ |{гес еіс., Рапз 1881 іцпт. по 2'Тпяг'у. а<1 Раиз. IX, 22, I р. 87 сл.).
& Р.Итет, Иегшез и. йіе Тоѣеи, СНгізІіапіа 1909. 24 елх; сто же Веііг. 2. рг ВИ. 1. РогІіашЯіндег 1910. К 4. 7 см., 12. 24.
6) & Еіітет, ЕогЛансПіндіг. іЬ^ 10 съ; Впі. Миз.. Вгоптс.'- ЛУё 566 слл. 578 си. О п|>офилактцчесномъ значеніи шерсти въ иипічпомъ суевѣріи см. теперь -Гпі’лЛ Ре Іжро и, впН'іоонип ггііЬнч изч Я'*'<7»'ог>'//"‘-Л>сЬѴ. Г-г^чг^г ѴогагЪгіГеп XI, 2 (Сіез>еи 1911), главнымъ образомъ стр.80—94.Срв.также Ліи’ 6г. ТѴсіЬсуеЬг. 10 сл. н ИеЪді/юпя. II, 121.
г) О. К Чег, Апѣ. Тіепе. 328 сл.—О роди барака (агнца) или овцы въ христіанской СЯМВОЛПѣ см. Н. Ресісгс</ Ч СаЪгоГя I, 877 слл.; въ ігароіНОП мехлвиві совренеііінеті аломень—см. 8/оеІ, Бе йісгсп 139 елх; ЛіЛЛ'нр, Біс Тіеге ш йег йеиівсЬеп Ѵоіквіпейігін аііег и. пеаег 7еіі, 154 слл.; ЯГ. НЬ/Іег. Біе ѵоІЬяпейіг Огдапоіііегаріе и. Йіг ѴегЪаІЕшзв г ши КиІІорГсг. 88 сдл., 170 см., 207 слл 24б 265, 273 слл.; срв. его же (.іт^апойіег. Ьеі 6аЦо-КеНеп и. Сегпииіеп. ^ани^^, XVII,
1912, 201 іа.
®) А. В. Сѵок, Л. Н. 1894, 150 слл; Лічпдіінк'к!/, В/дееІетеа рМиІ. К”-Ю>4/, 1907, 180 си. (га. 2): О. (ігирре, 822 слл.; О. КеПсг, Хиі. Тіепѵ., 304 Срв. ТІюпки у Вт/інц^а I. 517 сл.
э) К. КсНсг, Аіізіатш. а11е>1. Наивііеге 20С ілл.; срв, протапъ этого Ѵчсіі. Неив. й. 1йр„ 1904я, 250 сдл.
— 263 —
зустся довольно скверною репутаціей: она—шкодлива, зли, блудлива *); нерѣдко народъ вѣритъ, что бѣсъ принимаетъ образъ козла *). Въ качествѣ похотливаго животнаго 3) козелъ играетъ большую роль въ культахъ Діониса, сатировъ, Пана, Пріапа и т. под. Діонисъ несомнѣнно представлялся первобытнымъ грекамъ въ образѣ козленка: по Гссихію, въ Лакопіи овъ почитался подъ именемъ •), а по Аполлодору, имѣлъ въ Метапонтѣ культовое прозваніе грѵзю; 5). У Алкая овъ называется врра^аш-я; еще чаше въ поэзіи получаетъ Діонисъ эпитетъ араѵішттр стоящій въ несомнѣнной связи съ словомъ гршод. П въ миѳологіи Діониса это животное играетъ значительную роль: согласно одному преданію, Зевсъ превратилъ юнаго Діониса въ козленка, котораго Гермесъ отнесъ къ нимфамъ въ Нису в). Кормилица Діониса носить прозрачное имя Эрифы (’ЕрЬі)), Эрифіи [(Ткл’ла) иля Эрсфы (Тфіах) п). Коза является обычнымъ жертвенный ь животнымъ Діониса и его постояннымъ аттрнбутомъ,п). Но ока фяг;. рируеть также въ качествѣ священнаго животнаго діоннсова Ітіаса: многія основанія заставляютъ предполагать, что сатиру рисовались первоначально въ видѣ козлонодобныхъ существъ. Попытки А. Еигіѵѵапйіега”), 6. ЬбзсЬске*2), Е. КоібсЬ’в13) и Е. КпІіпегГа’*)
’) С. Ермоловъ, 133 слл.
I а) Л. Г. ЕрМиЛОП, 133; И. II. Клинирг. 266.
в) II. Ье/іёілнге, Яег. Ііюі. гсі. ІЛХ, ІЯі»9. 73 слл.
I 4) Нев. в. ѵ. ’Ерг^л?, срв. И'ѴЛв, 168, съ потопъ основавіет. удер-
жи мотъ трсіиіеву форму гркро; вм. обычнаго грідао;. Гакъ жв Сгхрре. Ле Ѵіяхег п др. (си. епже).
| 4) АроІІлй. ар. 81. В. в. ѵ. ’Дхмоогіх
I 8) Аіе. &. Ѵ'і Г. Ь. С. Вегдк*.
См. прііыЬры, собранные Лгіиніііипиѵнь, ср. <іеы. КО и Оіир/п., 822, 1і|>. 4. Кі связи давняго іпитета съ і(х*/9;—Рогрііуг. <1е аЪвІ. ІІІ. 17, Еі. М. 302, о!'; СЬое-Мі ар. (’гатег, аиеей. Охоп. 11, 211: срв. ІГііІс, I.. К. 169, .Іе«*ен у Раиіу-В'ія-Ен.ѵі, V, 2119. Сгирре, 823, пршг. къ 822. По мнѣнію И. ЕМіс/і'а, 2. /. ѵді. IЛ’, га. /і/". ХХХГХ, 1905, 567, еірау.штг(; = „Кисіівіеііігадег"'.
") Ароііоіі. ІІІ, 4, 3, 7.
V н) ЕІ. М. р. 872, I слл., 4 слл.; см. подробнѣе П'гіеіег, С. О. 11, 587, пр. 51; |ЬѣсНсг-ЯоЬегі. С. М. I*. 661, пр. 2; 714, пр. 5; Сгирре, (1. М. и. КС. 825, пр. 2. I См. цитированные въ прсдыд. примѣчаніи труды. О Діонисѣ Мгёлѵзіуі; см. Ібгпрре, 47, пр- 1І9 126, пр. 15; 171, пр. 2 и 7. См. также Л>: Гѵиг. 208. пр. 6. Ео Діоапсѣ ІГеііІгеІ у РанІу-УѴі^итса, 1, 976.
I "1 _4. Гигіландіег, АтіаК <ІсІГ ІикІ. 1877, 225 слл.: Йаіуг ѵоп Рег^аіиоп (10. ІАѴіпскеІшаппБргор-. 1880): обѣ слатьп перепечатаны пылѣ пъ Ы. 8еЬг. I, Мйпгіі.
1612.
“) О. І.&еЪеке, Аіііеп. ЯІІІІ. XIX, 1894, 322 си.
— 264 —
опровергнуть это мнѣніе, поддерживаемыя, главнымъ образомъ, I'. ѵ. ЛѴіІаіпотаіг’емъ, *}, К. М сгпіеке 2), Р. ИаНній’омъ а), Ргсйег-Ко-ЬегГомъ *). О. бгирре ®), А. ГЙсГіч'ісЬ’омъ «) и др., представляются мнѣ не вполнѣ убѣдительными: фактъ существованія въ Аѳинахъ А' в. тр«;іхоі усри взъ сатировъ трудно опровергнуть тѣми доводами, которые приводить, напр., Е. КиЬпегІ; в толкованіе КиішегГомъ извѣстнаго мѣста изъ АечтЬ. (?) іг. 207 Хаиск2 (въ которомъ Прометей называетъ сатира козломъ), какъ сравненія, а ые обращенія ’), не можетъ не быть признано натянутымъ *).
Сохранились указанія н.і. то, что въ Аттакѣ существовалъ нѣкогда культъ козы, которая занимала столь видное мѣсто въ хозяйственной жизни первобытнаго населенія этой области (срв. многочисленны топографическія имена, каковы горный кряжъ Аі;-я>гт:, вторая изъ аттическихъ клисоеновскнхъ фплъ Аг/тД, аттическій демъ Аіуіт, островъ Агр.ѵя, одна ивъ четырехъ доклпсѳевовскихъ фплъ Аіцхор^ и т. д.). Въ связи съ этимъ нужно, быть можетъ, разсматравить п
’з) Е. Ііеігеі/, 2. ѴогреэсЪ. й. аііізсЬ. Тга^оейіе. Ее^іясііг. Пі. Оошрегк йаг-§еЬтасІЛ, ІѴіеп 19ПЙ, -151 слл.
и) 7-7. Кѵіичг} </ Пи?' /і«Га IV. 521 слл.
‘) См. Введевіе къ его переводу Киклопа (Сгіесіі. Тга^шііео, III, 1006), 18—19; срв., впрочемъ, его же НегаМеа, I, І2.
“1 К. ІѴспііске, ВисѴ>сІюге и. Ьаіѵгдгата. ІІегтев, ХХХП, 1897, 290—310 и у Ло«сй»га. III, 1409 слх
3) Р. Латіи»дч ГИе ХѴіейегкеІіг йег Нога еіс. Ейт. Ліи. XII, 1897, 89 слл.
*) РгеІІег-КоЪегі, С. II. Iх, 726 слл.
О. Ѳгирреі С. II. и. ВО. 1387 си.
®) А. Яіеіегіс/і, ЕпСяеЬнюь' ® Тгаяойіе. АгсП. ЛИ'. XI. 1908, 163 слл. (те-лрьіЛІ. & Ьг. 411 слл.).
') Р. Киііпегі у ЛочЛсг’а, IV. 536 сл.
®) Что касается этимологіи имени тЕтлсоі (оапрс:), то РисМег (Агсіі. /і 7а/. Ъе-гіімдг. И 118 сх, 508, :а нимъ КгиЪеІ, (г. (і. V. 1961, 49ч, І177«»)оад7т, Нс-гаХІез, I, 81 пр. 43. І.в*сЛііес, АіЛен. ѴИ(. XIX, 1894, 523. Р. Егіиг, Тіітгов Ашгг. Аіяігп. о[ АгскаееЦ. IX. 1905, 165 нанимаютъ его, какъ синонимъ ѵі-нѵ/, -іч^. Е. 8оІ и-еп, Іітэро; Т:тар«. Ік/яу, Ротк. XXX, 1912. 43 усматриваетъ въ первой части слова ЬІ--'лк основу Цѵ из® *1иёи и самое пмн объясняетъ, какъ названіе того, сиі шешіігиш іогі;еі. Срв. 8сЬо1. ТІіеоег. IV, 62 о во вопросу о смвраіъ вообще (ггиррг, Еиг.”. АчЛгеяЬ. СХІІ. 235 слл. и .4. Н. Е'"-селовскііі. Три главы и.іъ нстор. воатики, 126 слл. -Тане Наггівон, Сіавц. Вевіси., 1902, 331; РгоІедД 379 сах, 420 сдд. доказываетъ, что пргаімтнвиые сну тяпки Хіо-ниеа представлялись коиеобразнымя, а пе козлообразнымв существами, п что слово т&аравіз происходятъ отъ ваввашя полбы—тра-р;. Срв. Рг. Сгчк, 1!еск6 йіѵайіо, 17, пр. 1.
— 265 —
отношеніе въ нашему животному Аонвы, которой приносились въ жертву козы на Акрополѣ *), и эгиду которой еще древніе объясняли, какъ козью шкуру I 2); въ послѣднее время Вігі^смау и 4. Наггікоп высказываютъ предположеніе, что и Горуіѵиъѵ было не чѣмъ инымъ, какъ изображеніемъ козьей головы я), а Погпуапзгку старается доказать, что эгида получила свое имя первоначально не потому, что изготовлонв была изъ козьей шкуры, но потому, что по срединѣ ея находилось изображеніе головы козы; это названіе яі-Д впослѣдствіи было вытѣспено иноземнымъ Г?р-,іѵзіъѵ ♦). Все это, какъ мнѣ кажется, вполнѣ возможно, но не уничтожаетъ и прежней іипотезы о метеорологической ь значеніи эгиды и Горгоны 5), особенно въ виду виднаго мѣста, занимаемаго козою въ обрядахъ заклипаиія погоды 6).
Артемида почиталась въ Спартѣ подъ именемъ Кѵауія 7), въ Ка-фіяхъ—модъ именемъ КѵахзЦаіа ч), а въ Тегоѣ—подъ названіемъ ІКѵа-хга-и; ®). Правда, по вопросу о смыслѣ атпхъ эниклезъ мнѣнія | расходятся: въ то время какъ ^Ѵеісксг,0), 8. \\і(1е*1), А. В, Соок*3) и др- производятъ ихъ отъ названія козла—хѵа;, иѵяхадѵ, Кіізжт *я),
I ’) Ѵагго Де ге тиві. Г, 2. 19.- ні Дішегѵяе саргіпі репегів ііііііі ііптоіагепі угоріег яііаія... Ьос потто еііаш АіЬешв ш агсып иол ртайегдиат ветеі ай пеегзвапиіи ваі гійсіппі. Срв. ГатнеП, Сиііз, I, 10О.
| ЕегаИ. IX, 189, Еиг. СусІ. 360 и др.; срв. РгеПег-ІійЪеП,]*, 120 сл., Сгирре, 823, пр. 3.
3) НИдеігау, Н. У. XX, 1900, р. ХЫѴ; Ліпе Наггікои, Егоіед®., 192.
Ь 4) У/опіу^пчЬ/, ор. сіі. 184: Ыа іеЬаІ аі аіь’іві сваіадаи а Іи і чко Го^аіній,-)»Й кеіі таруагагішпк, тіпіеду ивкёпі аКІюг а СеКеѵёвЬег )иіивк, Ьоцу азо» а Вэ^о-Дге* ете&еШвд а ки>ке акйца ІіеІуеМеяйеПс. Коду «в аідізі к&яІыЪеп че>н
|47<е. ('оуіиііа ёі. Л'оГ коду аг аідіе, а рпулоі уііепіѵ аярі^-коков /'оі-піаіі е кі/е-Івѵк. іиІа]Лоикер тауіі а кесёкёі тгні сгітепіііаіо/ деііпіеііе (курсивъ автора)
®) (Іи. Ншугп. АІѴ. -151 сіа.; Тгеі’4. Ьтс. 17. Въ новое время на згу точку иѣпія становятся Глке’г. Зікіеагіг, ІКМа.д, Коѵксі', Наіш, (ігѵрре м «и. др.-, но в. і’агпеП, I, 96.
Г е) Отрре, 822 сіл
I 7) Раи*. Ш. 18, 1.
і ®) Раиз. ѴПІ. 23, 3.
“) & Ь. К. 109, 124 (АГгЛвок, <і. Е. 231, пр. 2 неправильно ссылается 1Г.Л, 129).
") А. В. СыЛ, Н. 1891, 151-
— 266 —
вслѣдъ за Ргеііег’омъ и НііЬегѴомъ ставить ихъ въ связь съ названіемъ горы Кѵахя/л;, а гіе Ѵівчег Е * 3) и ЕагпеІІя) считаютъ вопросъ запутаннымъ и неразрѣшимымъ а). Однако, въ виду интимнаго отношенія, несомнѣнно существовавшаго между богинею и нашимъ животпимь, первое объясненіе кажется мнѣ наиболѣе вѣроятнымъ: при храмѣ Артемиды на Икарѣ содержались козы Б), въ жертву ей приносились обычно этп животныя е), а Сгирре 7 * * * *) склоненъ даже предполагать, что Артемида нѣкогда представлялась вт> образѣ козы (АІ-.іѵяіа въ Спартѣ, Рапз. III, 14, 2).
Въ Спартѣ существовалъ культъ Геры ®); ХѴісІо объ-
яснялъ эту эпііклезу значеніемъ козьей шкуры въ обрядахъ заклипані дождя °); однако Міздоп справедливо замѣчаетъ по этому поводу, что Гера первоначально вовсе не была „богпнеп погоды “
Коза принадлежала къ чпелу священныхъ животныхъ Афродиты’1;, которая очень часто изображается ѣдущей на этомъ животномъ12) и получаетъ эпвклезы Тратта ’3), ’Етлтоя-й ,1). Упомяну, наконецъ, что и Зевсъ почитался подъ именемъ Аі-рзя-.к13),
Е) РгеІІег-ИоЪегІ, С. М. I4 * *, 802, прии. 4.
“) ііе Гі'яяег, 201 прии. 3.
3) А. И. РагнсЫ. Сиііз, И, 4-19 прпи. Ь-. срв. 569, 17.
♦) О. Сгирре. 156, проп-іводить аиивдету Ургеипды—Кпуиі отъ названіи чод-игебв.чго растеши Гекаты (ОгрН. Аг|». 961).
4) Аеі. и. а. XI, У; Аіттап. ехреО. VII, 36.
Хев. НеІІ. IV, 2. 29, <1е гер. ѣпс. ХНѢ 8; Аеі. ѵ. Щ. П, 25; Гди-ІаНд. И ІЗі-26: Ріш. йе гваіірм., Пег. 26.
’) 6'гилро, (1. йі. и. ВС.. 1275. пр. 13.
“) Рпив, ІП. 15. 19: ТЕХкт^ег» Ам'.гбіги.тЛн; <жя№отірим "Н’ут; ігѵ
Ч-, Д',3,Л,О'. ..я 11- К Рі’-Ѵ. Незтг'і. 5. г 2-3;.ТТ «
Аѵ-- Кор'^Луч ІЬзізч кАоіѵге; ТІрт, <И|<х Эсш гЧ-а^л, ХешіЬ. ргоѵ. I. 27; Ві<>^. I (—І’агоош. I. р. 188).
®) Я. ІГ»Л>, I.. К, 27. Сра. также ОйеІЪетд, Баста Зісуоп. 11.
*°) ЛГ. КПвчпч, К. ₽., Ни. Ргауіг, (т. В. I1, 328. пр. I, II1. 314. заходить, пи яоему, слишкомъ далеко, прелиолагаа. что гоза представляла самое Геру п Іяену.
ХІ) Ѣ. г\ 6'еЛггиІсг, Ог. О, и. Н. 1, 48 слл.; (гі'іір/іе. <т. М. п. ВО. 31. ир. 7—’’ И др.
”) См. подробнѣе у РаиІіі-'ІГіЯьояа, VI. 222 сл? и Йе і’йвѵг, II,
и) Авоп. 1«иг. X. 18=<Ѵ' ЛоеИ-^ийемшій, Ѵиесй. ѵаг. I. 269.
”) I. С 111 335; РІиі. Тііея. 18; і.вувтзі злю (Нт,5ЕІ) ~оѵ [леѵ Дх/ооі;
Й;оѵ ‘ іііийіті;* таЯт^гиьѵі ілвива1. у.іі гяоа-лх/.г'ѵ сглеатороѵ, Яаоѵ? ог т.'/л Яіі ітѵ я;-р іЦ)«Пѵ озсіѵ іи'миітш; -рз;оѵ ^чѵёзНаг ѵ.о г.хі хіг.г-іЯаі т>]Ѵ Яхоѵ ’ -
Срв. Дея.«ел у Рпи/у-Ъ іхвоггп. ѴТ, 222 сл. н РагиеП. П. 633.
267 —
Олёнъ (лань, антилопа) * *) занимаетъ видвое мѣсто въ культахъ Артемиды, которая получаетъ эпиклезы: ’Екааія въ Олимпіи 2), ’Ьласяаія ръ Элидѣ э), ’ЕХвз-щйлос въ Атталіи (Памфилія) •); въ честь богини совершались праздники ё/.д'^Эбліа в} и Хааріа ®), и лань била ея любимымъ жертвеннымъ животнымъ ’). Въ искусствѣ, поэзіи, на монетахъ олень является постояннымъ аттрвбутомъ Артемиды, этой „владычицы звѣрей" (тготѵи іЦрйѵ), велпкоп богини охоты н закланія в).
5. .Много копытныя (Миыпхсі ьа).
Свинья (вепрь) в). О культѣ этого животнаго въ Греціи сохранн-прь лишь нѣсколько отрывочныхъ свидѣтельствъ, изъ которыхъ двалп не самымъ важнымъ являются слова Аоипся: ^грі Вё ійѵ 6т» іроѵ ёаті “о Сйоѵ ~ара Крі]а*ѵ ’А'|ЖЙох?.т)с о ВаЗо?.<оѵіо; ёѵ грійтш тіері К • Іхьи зтріѵ оотш:‘ роОсіеолѵ ёѵ Крі;т^ угѵеобяі -трі Аік тгхѵшзіѵ р» Дг«т,;, іѵ т( хя» аяёррѵрга; умггаъ Обща Хёуетаі уар йс «ра Діі
щіую роль вь народномъ суевѣріи и медицинѣ аптпчныхъ и современныхъ наро-II. срв. О. Сгирре, 1276; І-'пкег, 6. В’.. I, 462; И, 165, 271, 391, 314, Ш, 107:
развінц Віие/, 143 сл.; ѵли АгиМ, 44, 804; Веіідтаип, II, 113, ЗГ. Ні>/1ег, кяпеіі. Ог§аікіі]іегиріе, 01 слл., 172 слл., 208 слл_ 2і6 сл., 265.275; его же Огра-Ісгаріе Ъеі (ілІІо-КеІІеи и. Сегшалеи. Лише, 1912. 199 слл.
*і СиксгііпШ-Нагіттчі. 404 слл.; Л. В. Соок, Л И. & 1894, 133 сл.; ІРі»?. 139, пр. 14—15; 166, пр. 12—14; 1376, пр. 9: О. Кеііег, Ані. Тіеги’. 277 , 286 сл. к т /'«и^-ЖіТкогел.. VII. 889 сіх; В, Н. Кгичіеръ, 100 слл.
л) ЗігаЪ. ѴШ, 313.
з) Раин. VI, 22, 10.
*) В. С‘. В. ѴП, 1883: іерга 5га ,іюи ... Огя; ’Артёии^ *Е>.а^б>.ол. Очень часто Вагонъ. Впи-Ъпиіпи, ер. <Іеог. 45.
Й) ПадробяМ см. В. В Лапіъіиімъ, Оч. греч. чревн П, 147, 166; РгѵТіег-ТІъ-I «. М. I4, 311; Р. 8/еидеІ у Рітід-ІѴітогѵа, V, 2231, Сгирре, 840, ир. 2; < •, ир. Й.
61 Надробнѣе см. ДІ. хѴіТяміп, С. I., 218 сл.; срв. Ні>(е.г у КозсЛег'а, В,
’) Р. (Непуеі, ОрГегЬг. 197 слл.
। ®) Срв. ияогочпелеітые примѣры, приведенные у ёе Ѵшег'й., П, § 38 в стр. I прим. 2. Олень играетъ апачстсдьную ролъ въ р;ссвой ві род вой символикѣ , Д, ІТ/ппгбия, Опъясп. милор. пѣсенъ II, 319 слд., Л. Ф. Срмсоѵк, Ііухьт. переж. Іу, въ суевѣріи и народной медицинѣ «лиликъ племенъ (В. ІТ. Рлишсръ, 104 езз..-, КІ. 146 слл.; ЛМпід, 60 слл.; Вѵ/Ісг, Ѵоікбшей. Огр'авоѣЪег. 81 слл.. 165. 201, 1 слл,; его же ѣіг^апоіііегар. Ііеі Спііо-Кеіѣеп н. Осгтаисп. Лтдн5, 1912. 17 сл.). | я) ^нЬегЧ’іІія-НлгІмапи, 339 слл.; А. В. Соик. Л Л. 8.. 1891. 152 сл;
г, 806 сл.: О. Кеііег, АпГ. 1‘іеги'. 400 си. Срв. Т/юуіах у Ині^цідя’а,
368 —
опео/еѵ и; хя« тйі светесір ^ьтзііё» керіа'.угѵейаа тбѵ хѵи"-»)Яроѵ -»5
аѵагяіэтоѵ пн; -яршйаіѵ втіИгі, йіі яяѵтах то 'шоѵ тага жеоіаг--тьѵ ѵ|-ойѵтя4* ха« оэх аѵ отрі тйѵ хртйѵ ояізі'ѵто. Поаісіо*. оё х«( ігся рЁ'ооа'.ѵ <*і" хяі я5т^ лротгХт); аігаі: ц ІЬзія уигтаі. ті “ярятт/.т’а'.з іэд-ргі х«< КгаѵІИр 6 Кгиилро; ёѵ огитерф кзрі тсЛгтт^ ’). Кромѣ Зск.і
Кілргауаѵфѵ въ близкомъ отношеніи къ свиньѣ стояла Артемьд Сгирре 3), всхЬдъ ва Егагегомъ а), предполагаетъ даже, что эта богиня нѣкогда рисовались въ образѣ свиньи; однако крамыхъ указаніи на это у насъ нѣтъ. Мы знаемъ лишь, что Артемида имѣла эип-клсзу Казяѵзяус; 4), что свиньи часто приносились ей въ жертву ®), и что въ миоахъ, связанныхъ съ Артемидой, это животное играетъ извѣствую роль ®). (гтирро объясняетъ сущеетвовавшсес у греки , и на Востокѣ запрещеніе вкушать свинину гигіеническими соображеніями ’), чтЬ для первобытнаго времени представляется мнѣ мало
правдоподобнымъ: скорѣе можно допустить, что это было религіозное табу, хотя я не рѣшаюсь усматривать здѣсь, какъ то дѣлаюіъ 5. Всіпіісіг в), М. НоІІсг ’) и др., переживаніе примитивнаго тотемизма. Свинина играетъ большую роль въ славянскихъ и румынскихъ народныхъ обрядахъ: А. II. Веселовскій справедливо впдѣдъ нъ этомъ отраженіе римскаго ритуала сатурналій; А. II. Аѳанасьевъ, Ор. Мюллеръ, Н. Ф. Сумцовъ и др. считаютъ свинью за символъ солнца: по мнѣнію И. Ф. Сумцова, длинныя и острыя щетины этого животнаго напоминаютъ солнечные лучи 1О); послѣднее объясненіе, несмотря па его остроуміе, нельзя не призвать нѣсколько искусственнымъ. Болѣе вѣроятнымъ кажется мнѣ предположеніе Ргагсга11), по которому свинья рисовалась первобытному человѣку воплощеніемъ духа нввы:
І -Шіей. IX, 18, 375 Г. Срн. Сгирре, 247, пр. 6.
*) Сгѵрр^. 1277.
з) Ргаіег, С. В? I, 329.
•) Незусіі. 8. ѵ. (’Артгші ёѵ 2з;мо). Срв. РагнеН, П, 133.
й) Ноги. ОіІ. VI, 10 Г Тіопорёѵт, хя1. ёіаумі. 625; Кяр-< ѵѵ ёУѵзе тм КйлЯяі.
в) Текъ. богиня посылаетъ вепрей па людей (II. IX, 538: АроНо'І. ІІІ, 1р3)і кабанъ опредѣляетъ мѣсто оснояовія Эфеса (Сгеоріт. ар. Аіііеи. ѴШ, 62, р. 361 !>•
’) С-гирре, 806 на основаніи Аеі. и. а. X, 16. €рв. по тому же вопросу •-геѵ. Лйоіііз, 22|, ор. 1.
®) 8<і/. Ііеіичііі, МуДЬег. сиііеч еі геі, I, ІІ, равзіш,
в) V. Ні>(кг, ОгвапоіІюг. Ъеі Саііо-Кеітеп и. (іеггаапеп. Эііяи?, 1912. 82.
Въ настоящее претя я не ногу, къ сожалѣнію, установить съ точностью. въ какомъ нмеени трудѣ И. Ф. Румцосп высказанъ зготъ взглядъ.
") Рга:ег, С. В.* П, 285; срв. Ііѵѵ. ІІ&І-. геі. ЧХХѴІП, ЗЛі*.
— 26ч —
і въ Греціи сохранились указанія на отношеніе этого животнаго къ Іемстрѣ 9» Полису а), Аттису, Адонису а/ п другимъ растительнымъ іеыонамъ. Въ народной медицинѣ Енропы свинья находить себѣ шн-іокое примѣненіе в).
Къ числу млекопитающихъ относятся още два зшвотныхъ,—лету-іая мышь н дельфинъ, которые въ народномъ сознаніи причисляются ібыкновенно къ другимъ классамъ: первая—къ птицамъ, второй—къ іыбамъ. Но летучая кышъ, занимая видное мѣсто въ народномъ суе-іѣріп, не играетъ почти никакой роли въ греческихъ культахъ, и ютоыу я считаю возможнымъ ко останавливаться здѣсь на этомъ жи-іотиомъ подробнѣе 5). Что касается делырина *), то онъ приводится гь связь съ морскими божествами и Аполлономъ, который и самъ нѣ-югда представлялся, по мнѣніи) Аіаазз’а, въ образѣ дельфина ”), Ио-лѣднтіі неоднократно фигурируетъ въ миѳологіи Аполлона и является то аттрпоутоыъ въ искусствѣ: Аполлонъ получаетъ прозваніе Дел-|ѵю; илп Дг/.уѵо;, и въ честь него справляется въ Аѳинахъ особое ірззднество—ДеХ^’лта ®). Согласно новѣйшимъ взелѣдовапіямъ АѴ. Аіу®),
г., С. В.“ И, ?Л> предполагаетъ, что культъ Деметры ра вился изъ почитаніи духа Ія'а т оораіЬ сшшыі.
Сгирре, 787. пр. 71 1438, пр. 9; АЦіеи. ЗІііі. \ХІ, 267.
3) Р'гагег, Сг. В.*, II, 304; его ж>> Айошз, 220 сл.
*) ВіиСІ, 173 Слл.; АіМгпд, 170 слл.; гап АпеісІ, 200, 209, 226, 356. 368, 37а, 18'' 387. 302. Ьеіідщапп, 11, 116, 132; ЛііІІег, Ѵоікатеб. Огуаг.оіііег, 97 слл., .71 слл., 211 слл.. 2-17 сл. 266. 275: -Іат/и, 1912. 80 слл.—О катартическомъ зва-ніь випьи см. Ниггіічм, Ргоі. 152 гл^ въ римскомъ жертвопршгоиіеііін—С, ТѴів-рюп, Н. и. К.®, 35, 411, 552. пр. 5; о вѣрѣ нъ превращеніе бѣса въ свинью—Сборн. амр. умоиівор. VII 1-18; часто въ Житіяхъ свитыхъ п т. д.; въ культѣ мертвыхъ— У. ЛоЫе, Езу<1и, 1л, 242, арки, къ 241.
. а) См. о цехъ ІІегиі. Ьзеиег. ЙшН'ііІса^еіі, Вопи 1899, 181 слл.; О. КеПег, ЬіІІиг^свсЬіеЪіІісІп.® аиз <кт ТіепгеК. РеяЕвсЬг. вез Ѵст. I'. ѴѢвк, и. Іліц. Рга# 904, 10 СЛЛ. п 4оІ. ІЧепг. 11 слл.; 31. П'іПна^^ у Раніу-Шалма, П. 2710; 3. Л. Кмічеръ. 120 слл.
I в) О. Кеііег. Тіеге 211 глд., 416 си.; Апі. Тіепг.. -108 слл.
’) Сои. СеІ. Апг., 1889. 810.
| в) Не ппгѣи возиохвости привести лді еь всѣ свіідЬтсльства древности, позволю мбѣ еоелдться вв работы Лвмп’а у 1'аіі/у-ТГі«ѵна, IV. 2513 слл., Р, ВіеядеГа Ь., 2511 сл.. РагпеП'в, IV. 145 слл. п Сгирре, 1226 слл.; въ греч. котоніихъ іа ютѣ Россіи, мовидіімояѵ. процвѣталъ культъ Уполіонп Де.іі^іинія. срв. Ъііііреініе, . П. 5. Р. Е. I 106; надпись на ваъЬ найденной вблизи Кіева: "Ьуг-
і °) ІРоі/* 1 Аіу, Г)ет кгеіізсііе АроІІтікиІС Ѵопііііііе ги епіег Спа1у>е Йег кгеіі-ВЪел СгѵНегкійІс. Ьр?,. 1908, 13—43.
— 270 —
культъ Аполлона Дельфппія возникъ слѣдующимъ образомъ: послѣ великаго переселенія народовъ мы находимъ вь мѣстности Пвоо (ПчЛ<і>) племя Дялйоі. По имени ихъ названъ былъ воздвигнутый въ ѴЦ] -VII в. жрецами алтарь Дельфинія, отожествленнаго съ Аполлономъ *), Первоначально стоявшее въ связи съ атоническимъ богомъ Дедьфомъ *), имя Да/.'ріѵіо: стало впослѣдствіи эпнклсзою Аполлона, благодаря простому созвучію этого слова съ именемъ ДаАиед’); такъ, подъ дельфійскимъ вліяніемъ дельфиній распространились по всему греческому міру •) Эта конструкція \Ѵ. АІу представляется мнѣ, однако, слишкомъ уже искусственной, и прежнее толкованіе эпвклезы отъ названія хельфини, поддерживаемое въ самое послѣднее время Ь. МаИеп’омъ и К. \Ѵ ііпрсіі'емъ * 6 * *), я склоненъ считать болѣе цѣлесообразнымъ •>.
Б. Птицы1).
С^іе.п ’). Какъ самая гордая, сильная и величественная изъ п і иі , кавъ царь пернатыхъ (.Эяоіаео;, ару/л оішѵйѵ у Пиндара) 9), орелъ
’) И’, АІу, цит. соч., 43.
а) П’. АІу, цит. соч.. 27.
») И. ЛГр, цят. соч.. 87 м.. Ойег енііійіі ікі йіе ДеоЪсІіксіі. <1ег Ьеійео Хатли Г)еІр>п—ИеІрЬішсз Ыоъз еіпе ксЬешЬагс, Ліе шіі ^Иіскіісііег Ияпй гі. йег ІйепііПкагіпп ЛроВолз шіі Лею ріпг Ггептіеи ПеІрЪішоз ЬеідіИІ тгвгй? Еіпе апйеге Мбуіісіікеіі веЬе ісіі тогіаиіік тсііі.
*) Н'. АІу, цит. опч. 43.
“) Ъ. ЛІаІіги. Іі. ріі. И'. 1010. 332 сям К. П'йиасЛ, Лгсіі. Г- ЯТЕ 1011, 553. пр. 1.
6) Обь отношеніи Лиолллиа къ дельфину см. еще Пгпп. Свиіег, НіпіПиЬв^еп, 115 слл.
’} О птицахъ въ греческой религіи и миѳологіи см. В'Агсу Н'еніигог/Л ТІютр-здп, А СІоаьагу оГ Сгеек Вісй$, ОхС 1895 (срв., однако. ]!'. II'. Ліепу, Сітв. Все. X, 1896, 115 слл. и О. Кеііег, В. рК ІИ 1897, 307 слі.; астрадыю енмъол-чесжія толкованія миѳовъ—сущепвеопый недостатокъ книги); В. ИоПпнЛ. Негоеіі-тойві іп <Іег еііесЬ. МуЙнЯ. Ілііра. 1806,- /. В. Наггівон, Віггі апй 1’іііпг УѴог-вЬір. Тгапвасі. оГ Ыіе ЙЯгй Сощ'гезв Гог йіе Ніэіогу оГ Веііё- И (ОхГ. 1908), 154 слл.; К'сіе/сег, Вег йееіенторсі ід йег аоЫ:. ѣііегаіиг и. КіиізЬ, Ьеірг. 1902. Ве Реіта, ѣе Ьігепе йеі Маг Тіггепо. Аііі АгП’ Аса/1. Л АгеііаЛ. ВсПеге е ВАІе Агіі, Хпроіі 1906. О греч. начавілхъ птицъ см. ѣ'. ВоЪегі, Ьея нотъ йея Ок<еаи* еп ргес апсіеи, <1. кйпанг. 1. 1911,—О птицахъ иь япродвоп медицииі—Я/м /, 13і> еллл Ѵгадчч г«н Л дад., XXI. 11.
в) См. О. КеѴсг. ТЬіегс, 237—276; 430—452; Шг.т у 1’аиІу.ѴГіввока, I. 371 слл.; ТІюпіряои, СІоззагу, 4 ехц (ігирре, 793 сл. Срн. Пюшсів у ЛшНчдиа. !
«) Ріпй. 01. Х1П, 2І; ЬіЬт. М, 48 п др. Ср». Аезсіі. А#. 115; ДЛІорЬ
зздавиа признавался символомъ мощи и власти. Уже въ Иліадѣ онъ :лыветъ любимоід птицей Зевса (Ли ^йтато?) ’). Въ греческой поэзіи дослѣдующихъ періодовъ орелъ называется Ліо? лпцуо? хйшѵ ), Хѵро? рѵі?, К. аілхб;, 2. хт|р; ®), 2. реуя? яуугло? •), «окорте; аіетос 8). Порфирій говоритъ: орѵіііг; тоц «ѵЙршдоі; еізі х^рахе; 5А7лі аЛХшѵ ІІгшѵ, Ьо? реѵ агхиі ®}„, По преданію, орелъ родился одновременно съЗев-юмъ, кормилъ п охранялъ младенца-бога, отнесъ новорожденнаго Зевса на Олимпъ, возвѣстилъ ему побѣду въ борьбѣ съ гигантами в этапами Въ Дельфахъ рядомъ съ ьр.<яхХо?’омъ, стояло два золотыхъ изображенія орла въ память того, что тамъ еветѣлись оба орла, досланныхъ Зевсомъ съ противоположныхъ концовъ земли для опрс-іѣлеігія ея средины ®). ’Ораалс? изображается иногда вмѣстѣ съ і/ ірлами на памятникахъ искусства, напр., на рельефахъ изъ Спарты э) і Аоивъ на статирѣ изъ Кизпка *'), на лекиеѣ Британскаго ыу-іея**) п т. д. Зевсъ часто оборачивается орломъ во время своихъ
087; Кіслай. іііег. 448: {ЗаяЦѴо; СаНію. іі. іоѵ. 68; Оѵйі. шеі. IV, 262: геріа Гез и мн. чр.
о Ноги. П. XXIV, 810.
=) Аеч:Ь. Ргош. ». 1021. Срв. Яоріі. Гг. 766.
43) Аевсіі. виррі. 212; 8орЪ. А.|. 1040: Еиг. Іоп. 159.
♦) Ага», рііеаиош. 522.
6) Йсіюі, Рі:и1. ІеіЬга. V, 53.
•і/'ліи.:ѵгр то |И=оаГтатом- иэтвроѵ ве з^иліоч той усуьѵйтоі хаі
Е) РогрЬуг. де аІЮС, 111, 5.
См. ішідѣіеіьства, собранныя Оі/с/ожь у РаиІд-ІГііеока, 1, 374.
®) ЗсНоІ. Ріпй. РуіЬ. IV, 6: и-{к та то»это; •зрѵ1уг:І <т а Хай; то ріойтатоѵ окоиріѵГр хзгціЕТй^оао'Ьі рои)^Ніі; іво'л *«і то тя/о? аетой? ех Оиогш; маі а\а-
іі.о; аиталуто. 8с1н>1. Еис. <!е ваіі. 38 ГДасоЬіГг, IV, р. 114х=ЛаЬг, р. 189): /х-иа-и еч ДсІ.^оі; іщм’ілч гіѵаі 4-1 той стзую; той ѵго> хй хеоі зоттѵ ігтоос уЕуртрВаі 6" аиѵЙгвЕш; ХШшѴ. і'йто то ис-',ѵ апіті;: -,ч;. Срв. ТГо/^егв, Ліііеп.
Іін. УП, 1887. 379 сл.; 8і>иІш'еіка, Негтев, Х\ХМІ, 1902, 258 слл., 264 сл.
®) ІРоІ/сгв, Ліііеп. .ѴМ. ХН, 1887, 378 и табл. ХП=Вг/ггтЬсгд-8а!}Ііо. IV. К 5403=&шІпіс~І;а, Нетнѵ, XXXVII. 1902, 267, фиг. 6.
“} Оі^іігг. Лаіігс^і. I. 1898, ВсіЫаіі 43.
>') Неппех. XXXVII. 1.К2. фиг. 5=Ушя. Сіігыі. 1876, табл. ѴШ, 6=Вгіі. Міи. Ыи.«, Музіа, табл. ПИ, 7 р. 32, 100; Ие<чР, іі. о. 453; НепЛ-Исеггопо», 50.
,г) П'«Йег®, Саіаі. рт. еігозе. ѵвэ. Вгіі. Мпз. П, 291, 76 641; срв., впрочемъ, ЙіЛійчІа, Негте», ХХХІ П. 1902, 265.
— 272 —
любовныхъ приключеній: вспомнимъ мпоы о ГаипмедѢ (гдѣ, впрочемъ, этотъ мотивъ поздняго происхожденія) *), объ Эгшіѣ а), объ Астеріи 3), Въ построенной КизчЪасІі’омъ, на основаніи археологическихъ данныхъ, сагѣ о рожденіи Птолемея I, Зевсъ является Арспноѣ подъ видомъ орла и спасаетъ покинутаго ребенка а). Въ миѳѣ о Прометеѣ орелъ, по велѣнію Зевса, клюетъ печень титана 3). Въ искусствѣ орелъ также является постояяпіімъ аттрвбутомъ владыки вселенной е). Эта интимная связь орла съ Зевсомъ объясняется, по правдоподобномъ предположенію П. Еьепег’а "), тѣмъ, что древніе представляли себѣ молнію въ образѣ этой птицы я). Первоначальное значеніе орла въ народной символикѣ опредѣляется изслѣдователями различно: большинство усматриваетъ въ немъ солнечную или звѣздную эмблему (въ
*) Вь діевнЬйшпхч. версіяхъ мпеа (см. П’е&а&гг у ВогсЛсАі, I, 1595; Р. 1. <гІ-Іііщіег у РаиІу-ХГ/і^кжа-КіМ’я, ѴИ. 737 сл.) орелъ соверілвнио не фпгуроруі- ., начиная съ IV стол. распространяется (по РгісіИипНег'ч, іЪ, 738 ы„ подъ влія-
ніемъ произведеній искусства) мотанъ похищенія юноши орломъ, ігь которо.ѵь. іи. поздві'Эллпапсгпческѵю эпоху, стали усватривать уже самого бога, обернута а гом птицей. Срв., напр.. ТЬеосг. XV, 121, ѣис. йіа]. йеог. IV, Аіс. Мев>еи_, Ме1с:.гг іп Аиііі. Раі. \І1, 64 сл_ ОгИ. ше». X, 155, Нопп. І>. XV. 280 сл, XXV. 43<і ід Негасііѣ. <1е іпегей. 28 Гр. 318 Пе>7. VI. Ог.), Нот. сагпі. IV, 4, Хег^. Леи. V, і'іЗ п мв. др. Похищеніе Гапіинедп орломъ было любн.чы'лъ і юаетомт. античнаго иску, стая: Р. РпеіЯшнІег дѣліпъ соотвѣтствующія иаображепія па слѣдующія группы;
1) орелъ паритъ съ Гнвимеломъ въ воздухѣ; 2) Г. нова еще ва землѣ, но орелъ го товптък уие<ти его,- 3) Г. |ін очъ съ орломъ; 4) Г. потъ орла. Ни червофигурныхъ и древнѣйшихъ красіюфигурныхъ пазахъ мотавъ иохшцепйі прекраснаго юноши орломъ еще пе встрѣчается (Стиру <. 126. 5).
я) Хоип. О. ѴП, 122, 211 с.и.. ХПІ. 201 елл.. XXIV, 77 ехц АѣЪеи. ХІП. 5С&1; Сісш. Ълк V. 13, Ойі т«. И, П3(?).
з) ОѵіЙ. шеі. П. 108.
*) С. ІіаязЬаск, Учи ИаІігЪ. (. гі. Ы. Аіі.. IV. 190], 396 сл.
6) Не». йеоБ. 523; АехсЬ. Ргош. ѵ. 1022, АроІІ. ІІЬ. И, 1264, 1263, ПІ, ч~>1; Ну;* 1 * з)., аьігои. II, 15 п мя. др..- см. & ЛеіиасЛ, Аеіоз РгошеПіеиз. Лгс. іпсЛсЫ. IX. 1907, 59 слл. (перепечатано нынѣ въ Ш томѣ Спііез, туііівх, геііц.). По К. Лиру У-Гготеіііеи». ЦзГегргодг. Суши. ОІйепЪ. 1896, 31 пршъ—отголосокъ цревис-пер ь сваіо обычая отдавать иохойиілопъ на съѣденіе хпщиымъ втпціиіъ (Псг. 1. 140)
в) См. К. 8И11, 1)ег АгІІег и. йіе \Ѵ екки{р>1 аіз АіігіЪиіе Й. Хеиз іп Й. (,'ічссіі. и, г8ш. Кииаі. УМігЪ. (. 1’ЪіІоІ., Я«іррІ.-Вй. ХП‘, 1884—85. 1—51; Не II. б 33 (Раиэ. Ѵ|Ц. 38. 7). 115, [90. 194 (А. 199; Рат.ігЦ. СиІЬ. I
105, 128.
’) К Ъкеиет. Віісіи. І.Х, 24 сд.
®) <’рв, евлдѣтелства. приведенные у Спірут, 793. 5, и, кромѣ того. РЕ». х-3, 8егѵ. Ѵегр. \СИ. Г, 398, 8|1. ІиІ. ХП 38.
— 273 —
послѣднее время Тііоілрзоп * *), К, Опззаий а), Ег. Сішюпѣ) другіе— пшенную птицу (Сгирре) *), третьи—обравъ души чоловѣка (В. П. Клингеръ) •).
Коршунъ ®) имѣлъ ярко-вырааеяный религіозный характеръ лишь въ Египтѣ: глава ІІсиды украшалась перьями этой птицы ’); коршунъ посвященъ былъ богинѣ материнства Муть ®), такъ какъ египтяне
*) Ткыврюп, XIII: — Йіе Еа^Іе ь’ЬісЪ иШскв Іке Ькап апд іа іп іпгп деГеа-іегі«І Ьу іі, іа, ассогШцд іо ту ѵіеи', іЪс соіініеііаііоп Ацпіів, ѵгЪісІі гіам іп іііс Еаві йпгаедіаіеіу аТіег Сут-поз, Ъиі, ееіійід іп Йіе ѴРеэІ, роеэ доичі а Іііііе міиіе ЬеГпге ІЬаі шоге погіііегп сошіеііаѣіои (срв. противъ злого ЛГегту, Сіахв, Веѵіеіо, X, НС); іЬ., 8: Іі іа зотеіітез еѵйепОу а ноіаг егаЫет, а$ иі Ъ/раі 5рчц іп АеясЬ. виррі. 212... Іи ііэ сотііаі теііѣ Піе Иаге, йіе 5ѵап, гііе Виіі, 4]іс Бга&оп, аий во іогііі, Піе<е Іаііег аге ргоЬаЫу зутЪоііс оГ іііеіг віеііаг пате—какез, апй іи яисЬ Ісквев, іііе Ііохіііе Еа^Іе іа, іа гііе таіп. а ъіеііаг ап<1 поі а воіаг етЫеиі.
| “) В. Рикяги), Кег. агсМоІ. I, 134.
э) Ктап: Сшноні, Ь'аі^іе Гипёгаіге <1ея Зугіепв, Все. ікяі. геі., ІХІІ, ІУ10, 11)—163; срв. 151: Ь’аійіе Гипёгаігп еві допс Гоівеаи <1и еоіеіі сЬат§ё де рогіег 1 • алиж, еі рагПсиЪёгешепі Іез йшез гоуаіез, ѵегв Гаъіге <;ш Іее а сг'еёе.
•) О. €ч чрі>с, 793 н прим. 6.
э) В. II. Клкягер;, 49 слл.—Объ орлѣ въ вѣдовствѣ см. X. Лоу{, ТЬіегогакоІ іі Огакеіііеге, 87 см.; нъ аитичіюнь суевѣріи—РшЛ Мпоагг, МеизеЪеп іь Тіеге іі. АЪег#1. й. Сг. и. Вбіи. 30 сл: Віеях у РаиІ^-ТИіячіиа, I, 6Я; О(1ег, таыъ же, 1 173; Сгирре, 793. прим. 7; В. П. Клкмеръ, тамъ же; въ современной пародноіі «чидииѣ—Г. .ПіМтд. 184 слл.; М. Ніірег, Оіе ѵоікашедігіи. ОграпоЧіегаріе 120 1-л, 183 слл., 217 слі_, 251 слл. (о хищныхъ итяцахъ вообще); Іап-ия, XVII, 1912. 103 од; Зеіідіпанп, П, 112: въ христіанской сязаодикѣ—Л-Р. КігесКе у СаЬгоГя, | 513 сл. Орелъ играетъ, хамъ извѣстно, ічіачитвльвую роль въ геральдикѣ: ЙііН. Мі соч. 1], О. Кеііег, ’ІѢіеге. 276, Оііег, 875 н др. висклзываптся за восточнсо Ь)« исхожденіе римскаго двухиаваго орла, псолужившяго образцомъ для европейскихъ ^.ільдичеі.кихі. фшурь. іероглифическій злакъ- і, называемый обычно орломъ, по >іву зоологовъ, изображаетъ егннегскаго стервояднаго коршуна (Ѵоііаг ЬагЬагиа «иЪісиз); см. 4. П'іе<Іет<тн, Вег аііе Огіеоі, XIV, I (1912), 12. По О. КеІ-9 у у РаиІу-ТѴіяяоіга, Щ 935, оревъ на нашихъ герѵахъ. знаменахъ и нонетахъ іился изъ коршуна, первоначальнаго символа побѣды и пяреіі ва Востокѣ, аытЬс-ПіВго впослѣдствіи орломъ. Объ отношенія орла еъ Іфі'одптѣ см. Сгирре, 1332 и ас. 4; къ Гермвеу—тамъ же. 1333, прим. къ 1332. объ орлѣ въ русскомъ былпи-и пѣсенномъ іиывѣ си. Жие. Старика 11)06, 4, 258 (по Д. Л. Шестакову.
Уяив. Изв. 1912, .V 7. 8).
®) См. ТІютрхин, 47 слл. О. Кеікг у Раиіу- Ц7л<оыи, VII, 931 слл., особенно сл.
’) Аеі. п. а. X, 22.
*) Ногор. Кіего^І. I, II; ТГ. Воіскег, АІЛ. ВвсЪ». Сее. И. ІР&в. XVII. 1897. прим. 186а. Іероглифъ й 30. изображающій клршуп:і (ог-і), означаетъ богиню гъ и „матіЛ (щм-і). і рв. тнхже, ТЬтпрвои, 18,
18
думали, что существуютъ лишь самки этой породы птицъ ’). Богини Нехбстъ рисовалась въ образѣ коршунаВъ греческой миѳологіи коршувъ считается посвященнымъ Аѳинѣ ), Гераклу ’) и Аполлону Б;. Согласно одному преданію, Зевсъ въ образѣ коршуна произвелъ на свѣтъ сицилійскихъ ИаХіхм “). Въ античномъ суевѣріи птица эта представляется зловѣщею и всѳвѣдующею ’): іпіег аііак ѵоіисгез ѵеіиі рго-рЬсІа ея! в); отсюда роль ея, напр., въ дисциплинѣ римскихъ авгуровъ в).
іістр * **) 9 *°) приводи іся въ снизь съ Аполлономъ: уже у Гоме; боіъ называется іртрц гшхше 11), и эта птица слыветъ вѣстникомъ Аполлона (’Азмлашѵьі та/о; йууеАо;) *в). Причину такого сближенія В. П. Клингеръ ви/іитт. въ вѣщемъ характерѣ ястреба’3). Въ Египтѣ, по свидѣтельству античныхъ писателей, ястребъ считался посвященнымъ Аполлону (= Гору) и окруженъ былъ религіознымъ культомъ 1в); впрочемъ, по новѣйшимъ изсіѣдованіямъ египтолога Ьогсі, священною птицею Гора былъ не ястребъ, а соколъ ’5).
ж) Сгітого части тѣла коршуна употреблммсь при трудныхъ родахъ (Иіи. XXV. 44; срв. Віоэсаг. 2).
*) Игехіег у КексЛгг'а, М. Е. ІІІ. 73; 4Л Еппап, -\е& Ве1.э, 25 рас. 26.
в) Еиг. Тго. 394.
*) Гіиі. шогаі. 286 А.
6) Ойъ АпШЛонѣ Гияаіг-л; СИ. СгоіЫіЛісІ-, АроИ- еиііив шгііе Цадакіив ыі еіс. 28; Лазеи у ГиіЛу-УѴівзоіги, ѴИ. 2093.
®) СІеш. Кош. гесодп. X, 22 (I, 1433 ДЛ.); Ьошіі. V. 13 (II. 184 Лй'.і, см. Сгеыаег, КушЬоІ. ПІ. 612: ВІосЬ у ВсясЛег'а М. Ь. ІП. 1393, 51 сіл. Этимологія этою имени теина: большинство принимаетъ семитическое прояехпжгевіе пазвжвіа: отъ рік—„разсѣкать" (I- іх-'і/, ііеѵ. игЫиліі. XXXIV, 18НВ, 256 ълл.у, р'ІісЬіп— „почитаемые" (Нппг, Вену, •Звпй*. Вгепѵітг. ни Спее.Ъ. 201 вслѣдъ за БосЛагіЪиъ) н т. д. Срв. Огцрре, 794. 4. 810. 7.
7) См. Р. 8сккаг:л 29; Ѳтрре. 794, 4; В. П. Клтнеръ, 57 ѵлл.
®) ШМедасА VI, 7 по О. КсИег’у у Раиіу-ѴЪаоиіа. ѴЦ. 931, 12.
•) Срв. объ аусплійлхъ Ромула /. В. Саі'іег у ЦлчЛег’а, М. К, IV, 180 <Л-
“) 'Ікоінрхаіі, 65 С.Ы., 83 сл. Срв. Питая у Нчвііпдв'&, I, 518 5. т. Ня«к-
**) Нопі. И. XV, 237.
Нога. О(]. XV, 525; )т. Еияі. аб. І.І.; Агіві. аѵ. 516, ед. 1052.
жз) В. Л. Клиѵлеуп, 60.
“) Аеі. и. а. X, 14: Ѵіу.яеім т*л -лряха ’Аг*Х)л»чі тоійѵ ^сВчиі хй.: ііл. ХП, '3-НегоА 11, 63. 5; 67, 1; Гіиі. -Іе Іа. еі Озіг. 51; Г)іоА I, 87. 8; ЕизеЪ. ргаер еѵ. ПІ, [0; Сіет. Аіех. вігоіи. V, 7, РогрЬ. бе аѣві. ІІІ, 4 друг.
я) Ілігеі, Ногив-Іо&исип. Вніі. йв СІпяІНиі фипуулія ірагеііеоі. «и іѴнсг, Ш. І9<і3
Воронъ (галка, сорока, грачъ и т. д.) •) играетъ чрезвычайно важную роль въ народномъ суевѣріи древняго міра: онъ представляется однимъ изъ обычныхъ символовъ несчастья н смерти, быть можетъ благодаря темному цвѣту перьевъ 2); онъ предвѣщаетъ грозу и бурю »), занимаетъ видное мѣсто въ дисциплинѣ авгуровъ ®), въ свадебномъ ритуалѣ, гдѣ онъ является символомъ супружеской вѣрности э) и т. д. Что касается религіи, то здѣсь необходимо отмѣтить сближеніе ворона съ Аполлономъ. Въ образѣ этой птицы богъ указываетъ путь жителямъ Ооры нъ Кирену в); обернувшись ворономъ, овъ спасается отъ Тифона ’). Па Лесбосѣ въ храмѣ Аполлона жили вороны ®), этп вѣстники бога (’АтгблХшѵо; Ѳлрзпоѵ у Эліапа)я). Отъ ворона боіъ узнаетъ объ измѣнѣ своей возлюбленной Корониды, за что, въ порывѣ гнѣва, превращаетъ эту птицу изъ бѣлой въ черную:
Хаш йгіі Ьаес чплщіат піѵеік аг^еніса ретііз АІС'8, ій аеіріагеі ѣиіа» 8Іпе іаѣе соІптЬаз
Уже ка чернофигуриыхъ вазахъ воронъ ныступаеть въ качествѣ ат-
9 О. Кеіісг, ЕаЪе пий КгЗЪе іш АІІегіпш I. .МігпЪ. Нея аиеп№СІів/И. Ѵе-геіця ѴоѢяі. и. Віпуиіяіік (Ргд# 1893); ТІіинряаи, 91 <ал, 97 <мл.; О. (тгарре, 792. 8: 796.
а) В. И. Клиперъ, 61.
< в} А гіяіоі. ар. Аеі. П. а. VII, 7: х6ра$ ?в а5 их» х^ршѵц хой моЛ-іи; < !ля« :і '• І|[^-р1ѴТОі шйѵо; вогзЗаі т.ѵх к^чѵрізѵ шс ПіеорЬг. ир1. 'X 3- 39: ііч га./-! Йі к₽’»7у1 ’*а> тргеоѵ увіцграі а^ааіѵп хг>. Срв. Ага!. 963 СЛХ, 1002, 1022; йисг. V, 1085; Ѵеге- 6еог& I, 388: Ног. сагт. ПІ, 17, 13, ІЬ., 27, 10; Иій. я>1. Нііііі. 11, 129а. Кіе. ІЬег. 406 и мсЪоІ. аО 1.1. и т. д. Впрочемъ, ля итица предвѣ-цаетъ л хорошую погоду: Ѵеге- реор,т. I. 382. 410; Сеороп. I, 2, 6; I, 3, 8; Агаі. 1003. Отсюда роль ворона въ заклинаніи ділкія; ея (ігчрре, 820. прим. 1.
*) Аеі. п. п. I, 48; Аез. ІаЪ. 212; Сіе. бишь I, 39; Ѵегр. есі. IX, 15; СѵЙ маѣ. И, 534; Ног. сагт. Ш, 17; Біаі. ТЬеЬ. ПІ, 506; Реігоа. заі. 122; Сава. Біо (А III, 5; РІиі. Сіе. 47.
°) Аеі. 11. а. ІП. 9‘ от.о5ш 5і той; ха* іѵ т'Лг ~.'і іуі.чпіг,') ттѵ
Ірро'і-ѵт^ хзілТѵ, я-іѵЙтугз о;іоѵо*.а; тоэто то?; ои-лйсіѵ кгі -іч&яойа чйьѵтгг. Ногар. I, 8 м Срв. Сі. Кеікг, Каѣе и. КгіІІіе ітп ХІІзгі. 15; оттого воропъ является яттрибутомт. Юноны (Уезі. [Ралі. 1)іас.] р. 64: СИ , А'І 9<і. 30858).—О воропѣ въ янтичновъ суе-
11 эіи см. еще Р. &кп агг, 33 слл., 35 сл.
®) СаІІ. Іі. П, 65 слл. Рг. Шіиіпк:ка, Кугепс. еіие пііртіі-сѣ. Сбійи. І.рг. 1890, ЮІ,, 23, і. Ѵпкеп. Кугепе. Вегі. 1911. 46.
Ч ОѵіА піеі. V, 329.
®) Аіііір. Сагу?!. Іиві. п>іг. 15 Тіек*.
8) Аеі. и. в. [, 47; срв.. іЬ., 48- ’Агл?А<і>ѵ< ах<і>лъНо;. VII. 18: 8іаі. еііѵ. П. -і; І'ігрііуг <!< аЬя! ПІ. а л лруі-
*°) ѴѵіЛ. теі. П, 536 аи„ срв. Неа. Гг. 118 Вгаі-к.
18*
— 276 —
трибута Аполлона 1); срв. многочисленныя монеты малоазіискихъ городовъ: Аполлоніи (въ Пнсидіи), Алабанды (въ Карій), Евменіи (въ Фригіи), Сардъ (въ Ладіи) и т. д. 2).
Сова, сычъ, филинъ 3 *) издавна слывутъ въ народномъ суевѣріи зловѣщими птицами ’) и употребляются въ качествѣ талисмановъ п обереговъ 8 * * * *). Быть можетъ, ихъ тихій, безшумный полетъ подъ таинственнымъ покровомъ ночи, ихъ унылый, непріятный крикъ и безобразная ннѣшность способствовали укрѣпленію мрачной символики этихъ птицъ в). Въ религіи грековъ сычъ (удой?) былъ тѣсно связанъ съ культомъ Аѳины: онъ считался посвященнымъ богинѣ ,) в являлся атрибутомъ ся въ искусствѣ8), иа монетахъ (укаихг? Аяиршпхяі.,
*) ОгегЬеск, КшівЬшѵіІюІ. И, 3, 58.
“) См. </с І'іявег, 207, врам. 1. Срв. еще Наид, ІѴехіИеиіясІге Хяекг. X, 1891 310; Ригіиаядкт, Аѵскаоі. Атеідеі-, 1893, 84.—Объ отношеніи ворона къГеліоіу, Асклепію, Гермесу см. О. КеІІег,ВикгехЪ. ііея кы». Ѵег. В Ѵквк. н. Епід.. Рта$. 1893. къ Левяѣ—Раи». IV, 84, 5 сл. О воронѣ, какъ вмцѣ, доставляющей огонь и амбр'і-аію, см. Сгпуд/е, 796, 5; 820, I. Воронь занимаетъ выдающееся мѣсто въ ішнопнін некультурныхъ племенъ, наяр. у тдинхитояъ, у которыхъ воронъ-Эль мвметсв верховнымъ божествомъ, героемъ-цнвилизатороігь (И- іі. Харузикъ, Этаоір. IV, 165): Срп. 7'Аояіая у Найіндв’ъ, I, 510 схт. (е. г. еготѵ, гаѵеп). О демоническомъ характерѣ ворококъ у римлянъ—К. ЙТнічсЛ, ЛгсА. /1 В1Г, XIV, 1911, 318. О роли тгой птпды въ народной медицинѣ—М. ікфег, XVII, 1912, 7 сл., въ вародіюи словесности—Н. Ф. Сунцовъ, Эямоір. Обозр. 1890 (здѣсь же полемика пройть ео-хлрно-иеіеородогичоскаго объясненія).
») биЪегпаіія-Лагітан», 526 слл.; ТІютрзпп, 45 СЛ.; срв. также 40, 155 сл., 200 сл.; 14. ЛѴеІІпит у Раиід-Ѵіізои.'а, VI, 1064 ш,—Нужно различать, въ зоологическомъ смыслѣ, слѣдующіе пять видовъ семеньтва совъ, йігі^ев: 1) Хр)ба;. въ мово-греч. филинъ, дат. ііцію, иѣм. РЬи, англ. Еэдіе-Оп'І (йігіх ЬиЬо Ь.};
2) ш-гОі, нѣм. ѴѴаЮоІиеиІе, авиі. гіііогі-еагей 0*1, сова ушники рЧгьх ІігнеЬуоіи.-5. Аню оіиа); 3) охй-Ь (но РгеЙюйт’у®, 420, отъ отшетш), вѣы. 7м ег^оЪгеиІе, англ-ІЖ№ НогпеЛ Оѵі, совка (Грійгііец всорв I,.); 4) у>іх, нѣм. біеіпѣаіи (АЙіепе поеіш) сычъ, срв. Р. Вскгеигг, 24; 5) г/.го; в шушХю;, отожествляемые съ Нігіх Йаш-шеа 8. аіисо (сипуха).
♦) В. И. Клингеръ, 64 слл,
*) Е. Еіезз у РаиІу-ІѴіизоіва, I, 70.
*) „Въ густой тѣни лѣсныхъ трущобъ гиится совы, длинноухіе финны, плачевный, странный, дикій кривъ которыхъ въ ночное время испугаетъ а непугливаго человѣка, запоздавшаго въ лѣсу. Что же мудренаго, что народъ считаетъ »тн крвнл ауканьемъ и хоіотомъ лѣшаго1'"—говорить С Т. Ахс гкнвъ.
’) Агі-ІорЬ. аѵ. 516. ед. 1092; Алііріі. іі. 175 К.: РогрЪ. Не аЬвІ. III, 5 и мн. Др-
®) Срв. 8сЬоІ. АпзіорЬ. аѵ. 515: ті(: ’Арутдкли 'АІЬ,чж то а/хі-ш удавлх «/4Ѵ і.ч т-д /іірі. Р. Кизеричкій, АІІгеп. ІНіи. ѴШ, 1383, 21)1 слл., 304; Рг. біиНкіегЬі. 2иг Еіііс Д. 1’іиІЬешй. А геЪ. Хід, 1884, 162 сл.: РнгШтідкг у ДоясЛтт’л, М. І> Ѣ
геммахъ * *) и т. д. Вопросъ о томъ, объясняется ли эпитетъ Аѳины -•Хяѵхштк “) также отношеніемъ ея въ сычу, вызываетъ и до сихъ поръ еще оживленные споры. Наиболѣе распространеннымъ толкованіемъ этого эпитета является какъ въ древности такъ и въ новое время интерпретація его въ смыслѣ „свѣтлоокой", „обладающей сверкающими глазами" (отъ уХаохб; — „блестящій, сіяющій"): на эту точку зрѣнія становятся Вег^ѣ а), П’еіекег *), Аіпеіз-Непіхе 5 * *), Бо-йегіеіп ®), Бесѣагте ’), ВозсЬегв), РгеІІхѵіІг "), Сгпрре Лщвеп ”) и др.; по мнѣнію К. НіІбі'ЬгапбѴа, эпитетъ образованъ отъ коХго;-|-иі^=вод& и означаетъ богиню свѣтлой морской водны (вбМіп йег ІісЫеп Ип4)1в). Однако, рано высказано было и иное объясненіе, по которому эпитетъ уіиахшкіб происходитъ отъ слова улабі и значитъ „совоокая", „съ глазами совы“ (напримѣръ, Ха^еІзЬасЬ13 * * *), А. Мопнпзѳп **), Ьео Меуег Ж6); а въ самое поелѣ івее время рядъ изслѣдователей (Р. Сігапі•«), Е. Роіііѳг І7), Р. Сапег «), К Боііпзеп *•) и ір.) пришелъ къ заключенію, что въ эпитетѣ уХаохш^ч (=в«’ъ головою. совы") нужно видѣть пережитокъ той миѳологической эпохи,
695 С-ЛЛ4 АГиІІег-В'іезеІег, II, 219, 225, 229, 2-11; Рчгікііш)1ег, Меівіеіѵ. 143 слл. Сінрре, 1221, пр. 2, Е. Роіііег, Іш сіюиеііз й’АЙіёпё. Пціі. <!е соггезр. Ііеііёа. XXXII, 1908, 529 слл. и табл. ѴП—ѴШ.
-) Іткоорѣіитег ппй О. Кеііег. Т. и. РПЬ. 31 си., табл. V. 17 сл.: П^аіі., М. п.’, 309 слл. Срк. Агійі. аѵ. 1106, БсЪоѣ Агіяі. е^. 1091 и др.
’) Цитаты у Вгѵеітапіі’а, ср. бвог. 7 ц (ггирре, 1198, 3.
«) ТЬ. Вегдк, ККет. ЛГк». XIX, 1864, 603, .V- 11
") ІѴсІскег, Ог. СоКегІ. I, 303.
°) Ашеів-Ненігс, Вош. 04. къ I, 44.
в) В. ЕбгІсг7еги, Нпшег. Оіо^з. I, Егіапуео 1850, 59 сл„ йі 78.
| ’) РеЛагте, Муйтоі. Де Іа Сгёсе ни*,. 78.
®) Возскег, Оогеоиеп, 71; срв. М. Ь. I, 678.
э) Ргеіітіз, Еі. ѢѴЬ.=, 95.
“) Сгчрре, 1198,3.
’•) Веняеп у Раиіу-П'шоки, ѴП, І4П4 слі.—Одни изъ упоиявгтызъ выше из-
елѣдіяатехей всходили изъ представленіи объ Аоннѣ, і.ахъ богинѣ лупы, веба, моря,
другіе—изъ образа бопгнв грозы или войны.
я) Віек. НННеЬга «7?, ’АЯ^ѵі; Глти-лигі^. Р/іііоі,, ХТ-.ѴГд 1888, 201—209.
“) К. Рг. Еадеіякаск, Аппіегкііп^сп г. ІІіяв, I, 20В.
м) Л. АІолгізеп, СеІрЫса, 138, I.
”) Еео Меуег, И®. В. сгіесЪ. Еіуш. III, 69. ГХа« означаетъ собственно не
і:ову, а сычн.
,е) Р. Оггапі, Вкѵ- еі. дг. ХѴШ, 1905, 12 сл.
I ”) Е. Роіііег, Виіі. согг. ІіеПічі. ХХХП, 1908, 539; 545 слл.
,в) РтіІ Саиег? бгип-Игалеи <1. Ношегѣгііік, Црг. 1909я, 308 слл.
“) Еёііх 6'оітзеп, Хеі/ясЛг. Т. ѵегді. ИргагИф. ХШ, 233.
— 278 —
когда. Аонна вредгтивлялагъ въ образѣ совы (сыча), і-вященяой птицы и эмблемы города., окружавшейся религіознымъ поклоненіемъ. Это предположеніе, кажется, возможно признать наиболѣе правдоподобнымъ *).
Въ вопросѣ о мотивахъ сближенія совы съ Аѳиною господствуетъ такое же разногласіе. Одни, какъ РгеіІег-ВоЬсгІа), ТІюшрзоп 3), полагаютъ, что эта птица связывалась въ народномъ представленіи съ Аѳиною, какъ богиней ночи и луны; другіе, какъ УѴ'еіітапп *), думаютъ, что сова, какъ самая умная изъ птицъ, стала аттрибутомъ богини мудрости Б).
Не останавливаясь подробно иа роли чайки ®), цапли аиста ь), дятла ’), павлина10), журавля “), ласточки13), кукушки13), перепела,а),
*) Срв. слова Е. РоНівг, Е. С. И., XXXII, 1908, 539: Ашні, 1’сіийе йе» Іехіев. сотые сеііе йев іпштшепіб. ооив аѵеі'ІІС ци’&ѵапі: Йе в'шііг й Іа Йёевяе Й’иие Га$оп іпйікиЛиЫе, Іа сЬпиеііе засггс Соппиі ипе ехізіепсе рінл іпйёрендапіс еі дое, Г,'-ІісЪе апішаі таёіё а Ьеаисоир й'аоігев. Ііппогёѳ бапв ріизісигз гёроа$, еііе не Гиі ра<_ ві Гоа реиі Діге, паіигліівёе аіііёиіецие аѵапі Гсродие йе 8о1оп сі Йе РЫв-Ігаіе. Объ отношенія совы къ Аеннѣ срв. еще А. Іану, МуіЪ., Кііиаі а Веі. ГР 264, 269. Срв. еще Еапісіі, Сиіів, I, 16.
«) РгеІІсг-ВоЪсгІ, У. Я. 1* 194.
а) Піміряоп, 16- И іі Піе Ъігі! оГ Аіііеие., Йоиіяіем іп Ьег ргітіИѵі- сЬагнІѵі<т оГ Піе Ііоййев иГ КадН.
<) ЛГ. УРеНнишп у Рг іІу-Я'іытѵо. VI, 1070.
л) Въ Музеѣ Ики. Одесса- Общ. Пст, іі Древа, хранятся два фрагмента иац івн-яейеьихъ вазъ съ изображеніями совы (Пію. 111/4074 в 111/4004). О роли совы ц родственныхъ еЕ птицъ въ ниродаомъ суевѣріи сл. Р. всіиѵаг.-, 23 слл., В. И. Елимгръ, 64 слл, Сгирре, 793, прпм. 7. ТЛонмя у НааКидо'а, I, 523 ». ѵ. ОіѵГ, ЛіШіпу, 191 сл., Веііутаіиі, II, 117.
Е} Си. ІІахіюіІ. Мауег, Непвгч, XXVII, 189'?, 481- 487; Сіги,уре, 796, 84-3 ы., 12311.
’) Сн. (ігирре, 7У5. 844 и прим. 10, 1412, вр. 6; Р. ѣ'сіпѵаге, 37; ііе Гі# • , И, § 250; Тіюырноп, 58 сл.
“} См. Зіюі.рчіп, 127 ііц Л. II. Елиніеръ, 71 сл.
е) О. Кёііег. ТЫете, 277 см.; Сгирре, 792, при». 8; 791; 1416, прим. въ 1415. Р. ЗсЛ^агг, 26 сл.; З'Лгииуібин 51 сл^ В. П. Еммеръ. 74 слл.; срв. П'іхеои-и, К. п. К.’, 145; Сагі.ег у Н'іяс/іега, Ш, 2494 сл.
"•) Эта птица считалась, какъ извѣстно, посвященной Герѣ: 7’Лонрвотг, 161 слл <(« Ѵівеег, II, §2і8; Сгирре, 1127, прим. 2.
,г) ТІіѵін]ичлі, 41 см.- (Ітрре, 393, прим. 1; 397. прим. 5; 3/. Нб/Іег. Гаи" ХѴП, 1912, 195.
”) Р. Ееітѵг , 28: Пвшряоп, 180 слл.; /. (г. Гга~.ет, ГІаяк. Кег. V. 1891- * 1 слл.-, Сгирре. 1579, 1375 сл. О аулі.тЬ ласточки (ит) въ древнемъ Египтѣ см. 1'. Е ЕеіиЬеггу, \ Вігй СпІІ пі Піе ‘Я<1 Кіпріош. Лтіак «/ Лгсііасчі.-пид АгЧІиѵ»р>Лі<і'ь п, ГЛЮ, 19 1-лл.
цесарки ), амэвъя -) и друг. птицъ въ греческой религіи, я обращусь къ тѣмъ представителямъ группы домашнихъ птицъ, которыя, по своей роли въ греческихъ миоахъ и культахъ, представляютъ для насъ гораздо большій интересъ: я имѣю въ виду пѣтуха и курицу, гуся, утку, голубя и лебедя.
Пѣтухъ и курица3). Недавно еще среди изслѣдователей античной зоологіи господствовало убѣжденіе, что греки познакомились съ пѣтухомъ не ранѣе второй половины VI < тол. до Р. Хр., и то благодаря лишь сношеніямъ съ персами. На этой точкѣ зрѣнія стоятъ V. ІІеІиі 4), Огіп5) и ми. др. И, іѣйствительно, одинъ стихъ изъ Ѳеогнида ®) и нѣсколько кориноскихъ вазі. были тогда древнѣйшими свидѣтельствами знакомства грековъ съ этою птицей. Однако, еще въ 1893 г. РегДгі/еі пришелъ къ заключенію, что пѣтухъ былъ извѣстенъ въ Малой Азіи задолго до эпохи непосредственныхъ сношеній ея съ Персіей ’’). Эго подтверждается рисунками клазомсн-скихъ саркофаговъ в), электронными монетами изъ Эфеса®). Всіігадсг,0)
ТІніпірчип. 87 ыі.( іігі Гйиег, И, 269, 6гн>фе, 1104, іф, 1, 1124. О весьма распространенномъ мотивѣ превращенія дѣвушки въ куву шву см. Аеинасьсвг, Нар. русск. лег. XI; РеііогчяіЛ-і. Інй Ъіаіог. 1, 631 634; ЯЪиіг пчаііагя. /Іо пиігчр.ііга-іміѵі. Т. 112—3, XI. 3. 43-. XV. 3. 266; ХѴИ, 2, 120: У<нтхігіяІі. Ьчб иѣгаійзкі Д, 12 (шп. по Жииюум^чн. Збірн. XV, 1903, 117, 303—305).
'* *) Объ Артемидѣ 'О'/гзуіа, островѣ >того имени, отношеніи Герата, Латовы, Ае-тейи къ этой птицѣ п т. д. см. Ткчшряоч. 123 ель; $1агк, МуіЪоіо^. Рагаііеп. I, ’.ие ѢѴасЫёІ, Йіетпепіпвеі ши) ііег СіеІЬаит іш Ветвісііе рЬо'шікьсІіег и. ргіегЪі-всіцг ЫуІІіен, К<т. &тсйл (ггяеііміі. гі. МРк.9. ѴШ. 1856, 32—120. особ. 60 слл.; НЙ/ег"у Кохс/іег’а. XI. I.. ПГ, 1218 сля.-, (ігчрре, Нгіесѣ. Киііе и. Иуіѣеи, 1, 380 Йял.; Сг. М и ВО. 242 сл.. 717,1277 &и,= Сіѵгтччіі-Цкнле.пи. Вес.агсЪ. Ѵі, 2о9слл.
*) Сіуі Мііск. пр. АІІіеа. XIV. 71 (655 с-і); Меио&Я., іЬ.. 655а. Грв- Ткпиір-№и, 114 с-Щ-, ОЛЛ і Гачіу П •‘лма-КіиѴ. ѴП, 912.
’) 2%омушѵн. 10 СДЦ <*. КеНег, ТЪіеге. 304 ыід.; Огирро, 92. 951, пр. 7; 1231, Ьр. 4; 1356. пр. 1.
з) См. (іиЪегмІія-Лагііпанк, 553 сія.-, Етгзіик ДгОн/юі, Не ті ас аірпЖса-іяоне даііі іп геІірюпіЬия еГ нгІіЬпа Сгаесогпш еі Нотапогипі, (іпііітцрк 1887; рІЧ'Мр'іоп, 20 слл.; Ігогеіи, КиМигдемЪ. Веііг. г, Тісгкппііе йеа Лііегіишз, Рго^г. ІѴпгтеп 1904; бглрре, 794 сд. Срв. Питія у имііпу^л, 1. 515 сл. з. ѵ. р’оѵі.
*) ЛеІчі-8сІчгачІеі'\ 326 сдл.
| ’) Р. Огііі у РанІу-ІГЬвотоа, VII 905.
| ®) ТЬео^и. 861. ‘
Р. РегИгі^Л, Веі. чгсіичіі. \Х1. 1893. 157 си.
“) .4я/«Лч 1)епІмі. I, тпбі. 46. 3.
| ®) Вгііівіі Мпвепт. Рхсагаііопв аі Ерііези-ч. ’ГІіс АітЪаіс Лггипіаіа Ьу I). (1.
тащлгіЛ, Ьопіі. 19<іЗ.
| ,0) О. бсЛгяАт у Иеіаі'іі', Л»9.
— 280 —
склоновъ допустить, вслѣдъ за Ьауаічі’омъ ’), что поклоненіе пѣтуху до Иранской эпохи господствовало уже у вавилонянъ и въ Египтѣ, гдѣ іероглифъ и (имѣется въ виду (1 83=ѵѵ) изображаетъ цыпленка; послѣднее, впрочемъ, невѣрно, такъ какъ упомянутый іероглифъ представляетъ собою изображеніе молодого нерепелав). По знакомство крит-ско-минойской культуры съ пѣтухомъ (фазаномъ, павлиномъ) не подлежитъ никакому сомнѣнію: вспомнимъ портретъ кносскаго принца, въ пышномъ уборѣ изъ пѣтушьихъ или павлиньихъ перьевъя) или фреску изъ Асіи Тріады, изображающую дикую кошку и фазана •). Еще въ древнѣйшую историческую эпоху сохранялись на Критѣ многочисленные слѣды сакральнаго значенія пѣтуха. Сюда относится, напримѣръ, культъ стариннаго божества /кХ/оѵсс или /еКхаѵю;, впослѣдствіи отожествленнаго съ Зевсомъ и изображавшагося съ пѣтухомъ па колѣняхъ Б); возможно, что самое имя /вХ/аѵо: родственно съ критскимъ обозначеніемъ пѣтуха—/е).хо; в). Но и въ собственной Греціи, какі> это показалъ Рсііагхопі ’), птица эта встрѣчается, задолго до ©еог-иида, на рисункахъ вазъ протоаттической керамики такъ называемаго фалерскаго тяпа, опубликованныхъ ВоЫан ®), и среди бронзовыхъ находокъ изъ Олимпіи в).
Егіі. ВіЙЬ^еп, посвятившій вопросу о роли пѣтуха въ античной
') Імгуагсі, Кіиіѵе иші ВаЪуІои 410 сл. (но ИЛгаЛег 'у, дцт. ы.).
’) Вс/ігаііег паходплсп, иовиднмову, йодъ яяіяяіекъ .4. ГГіегіешалл’а, Негоіои гтгеііев ІіисЬ, І.рг. 1630, 545: ііосЬ веі^г йіе Ніегоріуріш V, ііаа Віід еііюз Ниіш-сЬеиз, <1»88 віе (діе НШшег) веіі йеи Шіезіеп Хсііеп йеи Ае^уріспі ЪекаппС иагеи. Но срв. М. Етжап, \са- Сгашш. 1902*, 212, К 83.
а) Лчпиаі Вгіі. 8еІмоІ чі Лікени, ѴП, 1900—1901, 15 слл., фпг. 6.
•) Иопіап. апі. ХПІ. табл. 8; срв. В. 8. Л. ЛИ, 59.
л) ОѵегЬеск, Кииэіщ. И, 1, 197, Мгі. ПІ, 3, Вгіі. Миз., соіпз, Сгсіе 63 сл, табл. XV, ІО; 12; &огоноя, Хіітівтаіідие Де Іа Сгііе апс. I, 259, табл. XXIII, 24—26.
“) ІИНкцеи, 11» нрнм. 2. О>«ъ отношеніи пѣтуха къ Зевсу Л/.уа-и; срв. Н»\*-Ьае/і. Шіеіп. Лйм, 1889, 437 елк.; КеікаіЬ, Х'Яи/АгориІоіуй?. 1910, 76,
Іі. РеИазапі, 8иг Гогіріие йи Соч- ПАпікгороІодіе, XXI. 1910, 667 еіл
•) А. Во/ііаи, РгиІіаНівсЬе Ѵазеп. АгсК. ЛкгЪ. II, 1887, 45, фиг. 3: 48. рис. 8.
®) Л. Еигіо-андіег, Оіуіпріа. ІЛе Кг^еЬпіБМ) й. ѵ. «ІеиІвсЬ. ВеісЬ гегап.чіаК. Аи^^гаЪр;, IV (Вегі 1890), іпб.т. XXIV, 420.—О происхожденіи пѣтуха см., кромѣ іртпровапямхъ выше работъ, //е/'П-ЗсЛгги&ѵ'а, А.-.Г. Леіпаеіі'а, В. Реііааоіч п др.. еще Е. Иакп, Наиеііеге, 291 сд.1.; А. Л. Погодинъ, Жури. ДП<«. Нау.
вов. сер. XXXVI, 1911, 18 11, ѵтд. 2, 87 си. (исходя илъ работъ Мехііеі в Оач-Мюі. А. Л. Погодинъ предполагаетъ, что ва наіввніе пѣтуха вадреп-іе ііможмі" было табу: его запрещало,:;, иропзносаті).
— 2Ы
религіи и искусствѣ спеціальное изслѣдованіе *), приходить къ тому выводу (на мой взглядъ нѣсколько преувеличенному), что изъ боговъ Арей ближе всѣхъ стоялъ къ пѣтуху, благодаря воинственному и задорному характеру послѣдняго 2 *). Сохранились также слѣды отношенія этой птицы къ Геаіосу и Аполлону *), Аѳинѣ4 * *), Гермесу Б), Перссфонѣ •), Асклепію ’), Гераклу*) и Кабелѣ *). Кру п-ная роль принадлежала пѣтуху въ хтоническихъ культахъ, какъ это недавно особенно ясно показалъ О. ХѴеісксг10). Первоначальное значеніе пѣтуха въ народной вѣрѣ опредѣлить трудно: по Сгирре, В. П. Клингеру и др. **), оно сводится къ представленію объ огнедышащихъ птицахъ ,2).
Гусъ ,я), какъ предполагаютъ на основаніи данныхъ сравнительнаго языкознанія почти всѣ новѣйшіе изслѣдователи (Неіт'*), ЯсЬіа-гіег *с), Оіск **), отчасти Г. Огѣіі *7 *) и др.), былъ извѣстенъ уже въ
') См. выше.
я) ВаВідеп, 9 слл., 36 сл.; срв. Гіанрсі у Раиіу-Ц'іыоіеа, II. 654, 26 см.
а) Раиз. X, 25, 6. ВйПіден, 11 сл.: Сгирре, 195. прии. 4 и 7.
•) Раив. VI, 26, 3; БЩІіден, 13 сл.; Сегішгб, Еігизк. ѴизепЬ., табл. А в В.; бе Ѵізьег, II. Л 271.
4) ВІіВідсн, 16 слл.
") РогрЪ. «Іе аЪвК IV, 16. ВіИЛдеи, 19 сл.; Сгирре, 795, прим. 8; ІѴеіскег, АВі. ЛІЛі. 19і>5. 210, пр. 6.
’) Ріаі. І'ііаеб. 118 А; Агіегшб. V, 9. р. 254 Нггскег. -с ™ ' АзлЬряш, *’ ой три гтдае 5ѵ'/эті йИо’, Іідеѵ ябтй а> •<-[,• ѵа. ВіИкден. 32 СМ.; ПоМе, РкусЬе* I. 142, юр. 3; ІІѴісЬт, АІк. МіВ. 196.7, 210, пр. 7; Д. НирГ, Піе НеіІ^оІЬт и. ^сіівіаііеп бея АКегіиши, 18.
•) ВаВир-п, 35 сл.; Сгирре, 454, прим. 7: Аеі. о. а. XVII. 46.
®) ВаВіут, 37 слл.
") Сету ИсЛХы-. Па1<и« аиГ (ЛаЬаіеіеп. ЛВкк. 31'11. XXX, 1905, 207—212, Срв. ВііІЛдеп, 23 си.
“) Сгирре, 7н I еі.,- В. II. Кмаперъ, 309 слл.
”) Родь пѣтуха курицы въ народникъ суевѣріи огромна: см. объ отврощающей опдѣ этой птицы Ваі/ідеи, 20 слл., Яеіідчіапп, II, 120: объ эротической симлишкѣ ВиВщеп, 37 слл.; о примѣненіи въ яародпой медицивѣ—.ПіЫіпд, Д>2—?22; ѵап Ап-і&Ѣ Ѵоікэдепеезкипзі, 23, 71, 156 езл, 2-14 381 сл.; -V. ІИі/Іег. ОгдапогЬег. 117 ыл.. 182 сл., 216 сі.. 251: /вши, XI"II. 1912, 86 слл. €рв еще Р. ВВигаге, 98, Ъ. ИеиЬпег, 1)е іисиііаііове, 46 сл.—Привожу списокъ иаз* гъ ИиоТраженіннъ пі. туха ігіъ собрапія Олеіч'каго Оби. Истор. и [решг.; Пни. ПІ. МА» 41, 692, 2808, 36711.
а) О. КеІІег. Тіііеге, 286—303, особенно 288 слл.; Пошриіш, 193 си.; Оіск у Ріініу-11'шп-ихі, ѴП. 722 слл.
“) ИіЛи-.’йЛсгиЬт», 370 слл.
I '6 О. &ЛгшІеі, Веаііех. 261 сл.
_ 282 —
индоевропейскую эпоху. Это единственная домашняя птица, которую знаетъ Гомеръ * *); на Гиссарлыкѣ ЙсЫіетапп обнаружилъ присутствіе костей дикаго гуся -). Въ религіи грековъ гусь приводится въ связь, главнымъ образомъ, съ Афродитою 3), Артемидою *), ІІріаиомъ 5 * 7), Діонисомъ и его ѳіасомъ ®), Эротомъ ’), повидимому, въ качествѣ чувственнаго животнаго, ®). Кромѣ того, дохранились слѣды близкаго отношенія этой птицы къ Асклепію ®) и Арсю 10 * *)- На сакральный характеръ ея указываетъ также упоминаемый Артемвдоромъ обычай держать гусей въ храмахъ: ігроі у«р еі *ХЧ*8? ®’- еѵ ѵаоі; аѵсгерв'ібреѵи *’). Всѣмъ извѣстно преданіе о гусяхъ, посвященныхъ Юнонѣ на Капитоліи и спасшихъ въ 364 году Вѣчный Городъ14): И. В. Нетушиль
и) Оіек, цит. ст., 709.
”) Р. Огік у РаиІу-ТРи&ніса, VII, 916.
’) Подробвѣс см. И' (Геуепег. Піе Тіегкек Ьеі Ношег, КбицвЪ. 1887: всѣмъ памятны 20 гусей Пенелопы. (04. XIX, 536 сдл^ срв. АЙіеп. IX, 384 с.).
«) В. Гігсііоіѵ у ЗМіетапп'а. Піоз, 360 (изслѣдованія «іеЬй’я).
з) РгеІІег-ВоЬегІ С. М., I*, 382. пр. 2; М. ОкнеГвІзск-ЯіеМег, Аікеи. ЛІШ. П, 1881, 245; вгиррс, 855 пр. 2; 1370, прам. къ 1369. По справедливому замѣчанію Б. В. Фи/и<іао-каи>, Аттвч. вазовая живопись, 276 и прим. 1, на кнлпкѣ Британскаго Музеи (Бяшие*«4й»7 Юепкш. П. 857, табл. XX), изображена Афротата, летящая на гусѣ, а не на лебедѣ, какъ предполагаютъ, «сяду протамъ, А. 7ііи»і-гиілл, Агек. ХМ. 1. 1886, 232, Го?сйсА-е. ДЙ«(. Мні. V. 1880. 382 и хр.
*) бгирре. 1294.
а) Примѣры У ѴГік'я, тамъ ие. 730—734.
в) См. предыдущее примѣч.
’) (глздн, 835, пр. 2.
‘) С. ІГйкоко, Веі- и- киііш, 1912я, 190 и пр. 11, считаетъ гусн, наоборотъ, воплощеніемъ нравственпостп и домовитости (Ѵегкбгрегиав бег ЙіиваткеЛ шій ЦйиаІісЬксіІ). Но ато, на мой взглядъ, ее совсѣмъ вѣрно: стоить вспомнить о многочисленныхъ любовныхъ приключеніяхъ этой птицы (Инѣ. зоіі. ап, 18; АеІ. I, 6; ѣ, 29; VII, 41; срв. Стиррс 141, 11; въ мясѣ о Ледѣ гусь упоминается иногда вмѣсто лебедя-. Ѵег₽. (?) Сіт, 489, Сіеш. Вот. ІюшіІ. V. 13; подробнѣе си. О. Мін, Агсіь Веііт. 3 я віеркині, С.-В.1863, 24); Аристофанъ упоминаетъ о гусѣ, какъ о подаркѣ возлюбленнаго (Аііві. нѵ. 707); въ новогреч. яз. выраженіе уг^і |ім ушлреблнеп я, какъ ласкательное. Мясо гуся возбуждаетъ похотливость {ПиГ. Ерііев. р. 321, 14 ІІвг. срв- Яш. 8еі1і. —грі уѵ,ѵшѵ), языкъ икъ же точно дѣйствуетъ на женщинъ (РЬо. XXX. 143).
э) То йроѵ той ’АэтЛѵртий еч ’Е-ййа-ірш, ’А&тѵ. 1900. 201; Б. Лі>р
Неіів. и. НеікШіеп бел Аіі. 28.
п) МппвіегЪегу, Оевіетт. ЛкгезЪ. VI, 75 сл
") Аііеппй. оиігосг. Г\, 83.
п) Ідит. В’, 681; Ггор. ІП, 3, 12; Ѵете. Аеп. ѴШ, 655: СНЫ. теі. П, 538.-Гпвг. I. 4.53; І,іѵ. V. 47, 1: Сіопуз Иаі. ХШ. 7, 3; Моб. XIV, 116. 6- Ріиі. <1с ГоП-
доказываетъ, впрочемъ, что эти знаменвтыо гуси не имѣли пи малѣйшаго отношенія къ Юнонѣ, ко содержались при капитолійскомъ ацщі-гаспішп для ауспицій ех Ігірщіііз1); съ этимъ положеніемъ рурскаго ученаго соглашается и ОІск 3), въ то время какъ 6. \Ѵі58оѵа а) считаетъ его неосиоЕ<ьте.іыіымъ; однако, до сихъ поръ, насколько швѣ извѣстно, не удалось найти ин одного археологическаго памятника, который свидѣтельствовалъ бы о тѣсной связи между этой птицей и Юноной 4).
.1 тка («трое, аіт. ѵ^тта, ^.эха;, у.язхиѵ, я^ѵглсЛ) Б) не играла видной роли въ греческой религіи. Есть спидѣтельство, что она считалась спящей ной птицей Посвдона Одпа изъ Эматцдъ (или дочерей Піера) превращена была, послѣ неудачнаго состязанія съ Ьіузами въ пѣніи, въ утку О, Ьепг ®) выі-вазалъ предположеніе, что птицы, въ которыхъ правращены были, согласно миоу, спутники Діомеда в), должны быть отожествляемы съ видомъ Апае Іайогпа Ь.; съ этимъ соглашается и ОІск ’°), въ то время какъ ѵ. ЙуЬеІ, въ соотвѣтствіи съ обычной версіей миоа, называетъ этихъ птицъ цаплями (ёрадаоі),1). Недавно Р. 8п|щ$еп высказалъ довольно правдоподобное мнѣніе, что Пенелопа, имя которой происходить отъ названія особой породы
Еотап. 12. ч. гот 98: Саго. ііі АеІ XII. 32; Сіе. рго Вовс. Ітсг. 2(1; Рііп. Ь.п. X, 26; XXIX, 14. О сакральномъ каракгерѣ этой птицы въ Рпмѣ срв. еще Реігоп. наХ 136: сшп ессе ігеа апяегез ьвогі. цш, і:Ь риіо, щебсо Ліе коіеЬапѣ аЪ аии (капа ехщеге, ііпреіііщ іи те Гасшпі.
*) ІІ. В. Вылупилъ, Гуси Каштадінсие. Филы. Чбозр. XII, отд. 1 (срв. П'исАсмясАг. Г. кі. РкЛЛ. 1897. 1О73Х
’) (Иеі. цит. сг.. 722.
«, ®) (і. ГОяздюа, Не], и. К.я, 190, ирим. 10.
*) <> роли гуся въ народномъ суевѣріи и медицинѣ см. тамъ же, 7і8сяд,; ЗііЫіну, 192—199; ьиа АіцМ, 134, 416 (псиный лирь); ДД ОіцацѵІІіеГа-ріе 115 елд^ 181 сл., 216 сіз.,- /сіщз. XVII, 1912. 88. Въ дополненіе въ списку 6/сІ’а, привожу здѣсь перечень сосудовъ Музея Пнп. Од С)бщ. Истор. п Древи. гъ изображеніями гусей: Илв. Отд. Ш Ж№ 733 (капівръ), 2854 (эпохой), 3889 (красяофиг. сосудъ).
“) ТІктраои. 118 (я. ѵ. ѵг/гтя); срв. 40 0апха;), |4 сл. (уІл-Нѵ/ѵ) и особенно 147 сл. (-лріі'Л)-, ѴМ у V, 2639—2648; А’. Опк тамъ же ѴШ.
919 слл.
®) АгівІорЬ. аѵ., 566; Еивініѣ, II. 1. 206, р, 87, 4.
7) ХісапіІ. нр. Апіоп. І.ЙІСГ, Н (Ѵц-. 4 Гг. 54 р. 62 &йпе»!е>). По
Овидію (ОѵИ. шеѣ. V, 671 сдл.) дочери Піера превращены были въ сорокъ.
®) О. I сн:, Яо<іІ. 6. аіі. <іг. и. Вот. 1856, 411 сл.
®) Свидѣтельства собраны, пнпр., Б. Веіііе у Ртіу-П'ізчиіза, V, 821. -52 слл.
“) Іікк. тамъ же, 2614.
I ") і- лдЫ у Ло.-чЛег’а. М. ѣ. I, 1026—1027.
285
— 284 —
утокъ (кі]ѵЕХс'!.=пЬітіе, 1итІЬаІві§е Еійс^), была первоначально богиней, почитавшейся въ образѣ этой птицы мнѣніе это принимаетъ и В. \Ѵііпбсіі 2). Въ художественной миѳологіи утка, по изслѣдованіямъ Л, Стефани является символомъ семейной жизни я домашняго очага 3). Я позволю себѣ привести параллели къ такой символикѣ взъ другихъ областей. У китайцевъ утка, какъ показалъ А. А. Спипынъ,— любимое олицетвореніе семейнаго счастья; въ этой же роля является утка и лебедь на одной иконѣ XVII в. изъ коллекціи гр. Уварова; въ свадебномъ величаніи Тульской губ. селезень сравнивается съ женихомъ, а утка—съ невѣстой *).
Голубъ ®) является священнымъ животнымъ уже въ древнѣйшихъ семитическихъ религіяхъ ®), а также въ критско-микенской культурѣ, для которой образъ богини съ голубями (Піе Боѵс Ѳойбезз) представляется столь характернымъ ’). Попытки возвести культъ голубя въ згейской области къ семитическому вліянію (еще недавно Аззтапп ") истолковывалъ греч. ттеріо-сера, какъ р’гаЬ Зіе1аг=птица Иштаръ или Астарты) представляются мнѣ, въ виду соображеній, приведенныхъ 55. йеівасіГомъ в) и А. Еѵапз'омъ ,0), совершенно несостоятельными.
') Ееііл Миіяеи, Хеіізскг. I. іегді. Зргаск/. ХЫІ. 1909. 207 слл.
я) Ксіі. Шпчсіі. Агск. [. В. ТГ. \ІѴ, 1911, 524. О другихъ зтигоюгіягі. имени Пенелопы си. Рі-е/ІичТл, Еі. \\ 367 и Л>5. ЛйАінГЛ у Нояйег’п. М. Ь.
ПІ, 1911 си.
3) Л. С^Цаии, С.-В. г<нюц. агЛ., 1863. раввіиі. (иапр., 24, «2, 94).
•’) Эти примѣры заимствованы мною изъ отчета Д. II. ПІестакоза, Варні. Унив.
Изо. 1912, Ів 7, 21 сз. О роди утки въ современное народной меіипинѣ см. -Л«й-Ііпд, 190 сл^ ѵоп АшМ, 23, 184, 420; 31. Ніі/Іег, .Іапиз, 1912, 89.—Въ дополненіе нъ списку ОІсЬ’а уважу на одинъ кубовъ Музея Од. Общ. Исі. и Древ. съ изображеніи» утки: Иив. Отд. ІП, Іё 3703
6) В. Ілгскд, 1>ю ТаііЪе іт Аііегіиш (ѴѴіякеішсІі. Веіі. «. Оьіег-Ргоег. 4ез К^І. Сути, ги ІѴигген еіе.) 1886; Поерзай. 129 слл, 139 елл^ Е. Наіт, Піе Наймете. 381 си.; ИеАп-Л/ігаНм®, 341 слл. 353 сл.
•) Г. Напѵтеі, 8ашісп, 401 сл.; К Вікгаіісг, КАТ1, 63 (въ третьемъ изданіи Етпмга’в. п ТГіпеНег'в. 1903 а но успѣлъ провѣрить этого мѣста): Р. Огік у Раиіу-ІГ&ѵпса. VII, 921.
’) ЗЫеКМ(сг, АпГ. <1. Кнпзі, Ь, И. V. Вигготя, ТЬе Вівсоѵегіез іп Сгеі 113. 115. 131. 138, 158: А. Ест, йегіріа Міооа, 1. 156, 210 (Эё 79: Боте ріпго л» «ів тпдо), 234 (фаг. 103 Дё 79). табл. П, Р 31а: Сгирре, 1368. ЗІОані. 8<ѵ>1 таіег. <Іі игск. е пипі. I. 213 слл., II, 129 утверааянтъ белъ достаточныхъ основаній, что ва ѵпіѵненнѵь находкахъ изображены не голуби, а чайки (^аЪЪіані).
в) Авшіап, РкіЫ. ТАѴ1, 313.
9) І$а1. Неінаек, І/Акі/ігороІсдіе 1891, 562.
’°) Агік. Ечііч, I. В. X. ХХТ, 195.
Въ греческой религіи голубь стоитъ въ тѣсной связи съ культомъ Афродиты: эта птица является въ искусствѣ и поэзіи однимъ ивъ самыхъ постоянныхъ аттрибутовъ богинп ’), впрочемъ, не въ качествѣ ха&ароѵ то ’йоѵ хаі ^О.оороѵ^тсхбѵ и не йц коѵпхт', какъ думали въ древности 3), а потому что голубь, по своей плодовитости, занималъ, согласно ученію античныхъ зоологовъ, первпе мѣсто среди пернатыхъ 8 9 *).—О голубяхъ въ додонскомъ культѣ я имѣлъ случай упоминать выше, въ отдѣлѣ о ду * 6 *бѣ 4). Въ народныхъ обычаяхъ голубь не игралъ замѣтной роли Б).
Другимъ аттрибутомъ Афродиты, принадлежащимъ къ царству пернатыхъ, былъ лебедь ®). По мнѣнію Лаііп’а ’), лебедь, птица весны, посвященъ былъ Афродитѣ, какъ богинѣ зиждительной вссенвей силы (Обіііп йег (геіЬепбеп Кгаі’Ь без Ггііііііп^х). А. Каікінапп склоненъ— усматривать въ лебедѣ символъ близкаго отношенія Афродиты къ
*) Перечисленіи поѣлъ примѣровъ заняло бы пѣсі;олы:о страницъ безъ вейкой пользы для читателя, и поэтому я позволю себѣ спсдгасл ва нзелѣдоиатя Еѵгепіз'я 25 СЛЛ.; ГюиреГн у РниІу-ІУіялонм, 1, 2767, 20 схі^ Еигігсапдіег'а. у Ііохсііегя-
I, 407, 409; Еізеіе тамъ же, ІП, 1506 сл.: Сгирре, 1350, прим. 7. Эліанъ сообщаетъ о голубятъ въ храмѣ Іфрадигѣ на горѣ Эрикѣ въ Сициліи (нынѣ Моиіс 8. ШпІіапл) слѣдующее: ’Еѵ "Ерихг гг. »’/» гѵѴз ззтіѵ о тт;; ’Аур'йггд; ѵгйіі ог;»ѵо; те хи
аую;, хаті тіѵа кгѵлч ІБоизг» оі ’Ерихг.оі та Аѵхуйра, хаі Хёуоил т>)ч 'А^рйітдѵ еі; Ацйір. іко т?5 аѵаугэйаі* тагм тѵ хаі арзѵсі; іж т-.й усиріоэ аі пгрі-^іра-
уЬочтті, йеггроЗн Ііео> □•□ѵатзооглийоч'.. Ката уе р.т,ѵ -</•, >л№» /рь-лѵ -мряо'ла г. ІЫт тшѵоі тйч ёрмВіич і^ач тш чіш тг,; шіоХ'г^аі (Аеі. г. Ь. I. 15); срв. АІЪеп. IX, 394 Г: т^т ЕпісМа; ёѵ ’Ерахі ааіроі ті; ёэтхѵ, чч 'а)ѵлч ’Аѵаувіуя, г» ю уіяэі Т«рІ 8еоѵ ек Аи^ілрі іѵгутзЯаѵ тбт' Л'і аі гтр» иѵ хгщч тг«зттра> аааѵЕІ; | уіѵчѵтаі а>; 5г, тт; бей соѵая'йг^л'/іваі хт/_. Срв. Аеі. П, а. IV, 2 н 1'. Вёгапі, Огі^піе <1еа сиііе» агсаіі. 105. По «I. ІЕс-иш-'л, цит. м_, Голубь былі. иериопачіиіьиѵ агірибу-тпмъ йевса, а вс Афродиты.
®) бгіуфе, 1350, прим. 7.
') Н. О. іеп-, 2оо!оу. й. аіі. Сг. и. Вбш. 351 слл.; Е. СгіЪ у Раиіу- Н’і’мпса. ѴП, 924. Цитаты у ТТютрзои'з. 141 (Тіміг ргоіібс іпстеязс).
♦) Сра- !. Агпеік, ЦЪег баь ТаиЬепогакеІ ѵои Оойопа. ѴГіеп 1841; РегІЛе*. Вій РІеіЛ'ц гои Ьоііопа, Ргор1. Могв, 1869; РгеПег-ВбЬегІ, С. М. I*, 125, првм. 1.
а) Ср., впрочемъ, Цекдтапи, II, 133.—Изображеніе голубя мы наладимъ, неаіду прочимъ, на вазѣ Иив. ПІ/741 Одесса. Музея.
°) ТЬоырноч. 104 слл.; 31. СоІЛвІаиЬ, Айя Лсг Тіегтуііюі. <1. СгіосЬеп. 1>ег 8сЬѵпіп и. веід Се^апк- 3>ог<і и. бн<1, XXXI’, 1, 209—218. Спеціальныя наслѣдованія приведены пна:е. Лебедь части встрѣчается пн рисункахъ вазъ Одесса. Муз.: Пнк Отд,. 111 ІёМ 245, 352 (арибаллы). 759 (лапастарагік^] но терминологіи РоноДа), 4066 (фр.). 84 (энохоя) и др.
| ’) Лі/иі, Агсі,. ЕГд. 1858, 236.
28іі -
свѣту ночного неба *). Тііошрзоп и Енгіплп^іег -) ставятъ аттрибутъ въ связь съ созвѣздіемъ Лебедя. Ь. Мііапі высказываетъ предположеніе, что лебедь символизируетъ всемогущее ено любви, которая полновластно царить въ водѣ, на землѣ, вь воздухѣ ’). Гораздо правдоподобнѣе объясненіе 5іх’а, согласно которому лебедь (какъ п гусь) былъ приведенъ въ связь съ Афродитой благодаря тому, что время перелета этихъ птицъ совпадаетъ съ пробужденіемъ поры любви *). О лебедѣ, какъ священной птицѣ Афродиты, упоминаютъ античные писатели 6); но особенно замѣчательнымъ является художественный мотивъ богини, летящей на лебедѣ, главнымъ образомъ, въ вазовой живописи и ни. рельефахъ *). Изъ другихъ божествъ имѣются лишь указанія на отношеніе къ лебедю Зевса (вспомнимъ, напр., миѳъ о Ледѣ) ’) и Аполлона 8). Это послѣднее сближеніе произошло, быть можетъ, подъ вліяніемъ наблюденія надъ музыкальными способностями нашей птицы ’).
Л. Пресмыкающіяся и земноводныя. Морскія животныя. Рыбы.
Змѣя*0). Это животное занимаетъ въ религіяхъ всѣхъ временъ и пародовъ, какъ извѣстно, весьма почетное мѣсто. Ое іопз іев апітаих,
*) Л. Каікииіяп, Агс/і. -ІаІігЪ. 1, 1ДО0, 235.
) Нютр'Ми. 107; Ригінаідіег, 8-В. Рауег. ЛкаЛ. гі. Ѵіяя. 1898, 605.
®) А/гіаш, Зінгіі е пшіег. I, 85.
♦) Бы:, Нег. ан./і'.ЪІ., XXXI. 1897. 11-1 слл. Еще Л. Стефани, С.-К. 1863, 82 видѣлъ въ лебедѣ символъ чувственной любви.
е) Главнымъ образомъ, римскіе: Огріі. Ь. Ь, 20; Ног. сапв. IV, I. 9; Оѵй шеь. X 717. 8П. Ііаі. Рои. Ѵ|І. 441; Яіаі вііт. III, 4, 22.
®) Подробнѣе см- А- Каіктаин, Аріігоііііе ваГ ііет ЙсЬиап. Агсіі. ,МігЬ. I, 1866, 231 260: М Л.шѵяг, пр/. 1898, 216 см.; Наѵвег,. АпЛ. МігЪ. XI» 1896, 192, № 41 и мн. др.
Еиг. ІрЪ. Т. 794, 11«14; НеЬ 17 слл., 214, 257, 1144. Нетс- Іат. 69», 1388 и мп. др., ои. подробнѣе 8іоЯ у Ріпекег’& II. 1923 сд.: Уісо/е, Мб]. 15 г ’9і сп. и Роіче І«ёйа еі Іе Сурпг, Кег. агсМоІ. 1912, 106—126.
«) Нот. Іі. ХХЬ Нее. ЛИ. ар. Аеі. XI. I; Еиг. ІрЪ. 7. 1079, Іоп 167; Са11«ь. іі- Лроіі. 5, Іі- Веі- 249: Агі$іорЪ. аѵ. 772, 870; Копи. О. ХХХѴШ. 202 п т. д. По Маг. Моуег'у. (Идаиі. и. і'ііаи. 80, 63 лебедь первоначально былъ атрибутомъ мненно Аполлона, а ив Лфроіаты.
а) О. Сгирре возводитъ іл атому обстоятельству сближеніе лебеди съ Чфроіи-ток въ связи сь оптакиввиіелп. упавшей утренней звѣзды (С. Ы- и. НС. 1352, I), что, во моему, крайне искусетвевво в иатануто. Не жехап загромождать свою работу ссылками, укажу на собранные у Ье?и'а, 2оо1. 384—4'Л». Ті'онцыопв, 106 сд. и отчасти (гоІдяІтіЪ'а, УогЛ. ч. 8і'аІ. XXXV. ₽00 слл. свидѣтельства древіигь писателей. Срв. о лебедѣ еще Ткопизя у Лояішдя’а, I, 528 сл.
’“) Литература о культѣ атого животпата почти необъятна. Къ сожалѣнію, по-
— 287 —
1е ріия 5ёп<таІРіпепІ гбѵсгё раг Іез Зйгіге б’АІтіфіе. г.’езі Іе вегрепі— говорить КёѵіІІе ’). Но но только въ Африкѣ,—у китайцевъ, на островахъ Тихаго океана, вь Тибетѣ, въ Индіи, въ Полинезіи, всюду господствуетъ въ самыхъ широкихъ размѣрахъ поклоненіе священнымъ вмѣямъ, получившее у изслѣдователей даже спеціальное наименованіе офіолатріи а). Въ религіяхъ древняго Востока: въ Египтѣ я), Финикіи •), Индіи "), въ критско-микенской ®) и даже, быть можетъ, въ трипольской культурѣ ’) змѣя признавалась за священное животной и окружались вполнѣ организованнымъ культомъ. Многочисленные пережитки былой офіолатріи могутъ быть констатированы и нъ іудей-ско-христіанской демонологіи и въ народныхъ сказаніяхъ и обычаяхъ современной Европы ®).
Первоначальное значеніе ямѣи въ народной вѣрѣ выяснено въ настоящее время съ достаточною очевидностью: это, по мнѣнію боль- р
свящаемыя данному вопросу сочиненія оказываются, въ бильшвветаі случаевъ, либо легвовѣсиыми ьоишілвціямн либо совершенно фантастическими домыслами. Таковы, напр., Л Н. Вескег, Бег 8с1іІапкеитуИіиз, Ьрг. 18Б0; Е. &ідоп, І'гоЫйтев бе туііюі. еі й’ЬіяІоіге 1887; С. & ІРпкс, бегрепі ѢѴогъЪір еіс., Боп<1. 1888; ОрЪю-Івігеіа, 1889, неизвѣстнаго автора; С. Р. ОІіѢат, Гііе Йии аиб ІЬе Зегрепѣ. А Сов-ТгіЬпІіоп іо Гііе Иізіоіу оГ Зегрені ХѴогзІіір, Ъоші. 1905; Беу/Іег, 1)іе всЫап^е щ бргаске и. МуІЬив. Оііа, XXI, 5 и пн. др.—Іи греческой религіи ем., главнымъ образомъ, О. &трре, 807 сд к приведенную тамъ литературу. Хорошую сводку матеріала (глава, образ. для Зап. Европы) представляетъ Кагі Кішгіг, Верііііеп а ѣшрЬіЫеп іп Зар’е, $іИе н. І.ііегаіиг, АпааЪені (васЬееи) ИН1, 1 слд.
") См. .1. 11 'гіеднбогн, Іиітѵіі. ігек. р ЕИикіг/г. XVII, 113, прим. 7.
’) /Г. II. Харузит. іГгиогр. IV, 150.
а) Атёіічеач. Би гиіе бея еегреиі,- <1алз Іев сгоуаиеез геѣ^іеивея бе 1 Едуріе, 11. Н. Іі. Ы, 1905, 335 слл.; ЬП, 1 елх; Б. В(ейіпсЛ), бе сиііе <!п аегрепі еі сіе I агЪгс еп Е&урве. ѣ Лпііігороівдіг, XIV, 626 сл.; А 6. Кгтан. Ае?. Кеі.®, 34. 193 240, 267.
*) Ж. г. Вачііілчіи, Агігіпі~ и. Евшиц, Ьрг. 1911, 324, 328—330, 342, 376 и л*. (см. ІІе^Ыег I, 516. 5. ѵ. 'чіЫап^е).
«) Ж. Сгооке. ТЬе Рориіаг Ееіі^. плб ЕоІЬ-Боге о! ХогіЬегп Ілйіа И (ІѴеяІ-тшяіег 1896), 83 слл.
®) Срв., напр.. Вгіі. Бс/іооі. о(' АІІіеп-% IX, 81 слл., фаг. 58: ІЬ. X, 1903 — 4, 217 223, фиг. 6: Ачііиаі Кір. Біиіііняиі. Ііііі. 1904, табл. И, фиг. 1; ТІііегвсІ» у Ригіиаі'діег'я. іеріші I, Міінсіі. 1906, 372; Биі. Иеіпасіг, Виіі. соггеяр, ІиИ. XXX. 1906, 150 160; V. <г. Нѵцчіііі у Яаяііпув’а. I, 145 и фиг. 2 ва стр. 143.
’) К. БцлсуповекіЪ, Символъ змія въ ..Трипольской культурѣ". АІпмодогпческій »гюдъ. Кіевъ. 1905.
®) И. II. Харп/зѵнъ, тамъ же, 133 сл.; В. II. Клнніеръ, 160 сл.
Тля кельтской религіи см. .Е -7. Веінасіі, Віѵіііііёа ваиіоіяея анх иеірепів. 26т. агсЪ. ХѴЫ, 1911, 221—256.
— 288 —
шинства ученыхъ,—типичное хтоиическое животное ("(І?’.;—Гт^;
Ногой. I, 78) *); древне-египетскіе тексты называютъ зиѣй живыми душами (Ь].« ЧЙу.ѵ) а) и замѣчаютъ при этомъ: іи ір п гйг пЬ пі ЬѢѵ/.ѵ (т. е. езі апіта сніизѵіз ііеі іи кегрепІіЪнз) а). Вопросъ о томъ, въ чемъ именно кроется происхожденіе такой символики, рѣшается изслѣдователями различно. Одни, какъ Сг. ѢѴеіскег * 4 *) и, вслѣдъ за иимъ, О. ѴѴазег 6), усматриваютъ источникъ ея въ наблюденіи, что змѣи часто живутъ у могильныхъ кургановъ, а также въ жуткомъ впечатлѣніи, которое производитъ ихъ внезапное появленіе и исчезновеніе. Другіе, какъ Я. Ілррсгі “), указываютъ на загадочныя особенности внѣшняго вида змѣи: ея рѣдкую быстроту движеніи, блескъ глазъ, отсутствіе рѣзко различаемыхъ членовъ, а также на случаи появленія змѣи на постели человѣка. Третьи, какъ АѴіимй, возводятъ представленіе о душѣ-зыѣѣ къ аналогичному представленію о червѣ, выползающемъ изъ разлагающагося трупа ’). Четвертые, какъ Я. Маг-гршгі е), Ег. ѵоп йег Ьеуеп в). В. П. Клингеръ ,0) и др. ищутъ объ-
Срп. Некюіі. Гг. 2(3 К.-, ЗсЬоІ. Ршй. РуіЬ. ѴШ. 64; ’ИКЫу. Віе (5сЫап$е іш МуіЬ. и. Киіі. <1. к(. Ѵоік. 17.
ЛІагіеІІе, НеийбгаЬ, III, 9.
а) ЕереЬиге, ТотЬеаи сіе 8<51і I, (V, табл. ХѴШ, 84; І«п гошЬеаи йе Иашл< VI, габа. ХП. 7 слл. Мёш Ае Іа ЗНззіоп г!и Саіге, іопіе III (обѣ шпаты ш> Лпѵііяеаи, назв. соч., 349, 356; транскрипція ноя).
♦) С. ІѴеіекег, Вег бееіепищеі, 30.
4) О. ИТмег у КозсЬсг'я, М. Ь. Ш, 3221.
•) Миіз Ьіррег!, Рег Зеёіеіісиіі, Вегі. 1881, 37 см.
7) Ж ТѴипЛ, МуІЬиз и. Не]. II, 61 ол.: Нвіег йіезеп Еогтеп йег Ьікогро гіепті; віеЪі йіе Ьеі Маіоггоікегп и-еіі ѵегЬгыіеіе Ѵогвісііппц Лея 8ееІепѵипнк посіі ппііеп іппе гѵіьеііеп йеш НепвсГіаі’із^ѳЬіеІ йег Когрег&евіе пай йег РаусЬе Рег М’ипп, йег пшшіѣеІЬаг аив йеш ѵеги’езеийеп Реіскпаіп ііегтогкгіеекі, геі еіік МсіашогрЬозе йег Кёгрсгвееіе..... Рег піеііаіе РЪегеалв *51 Ьіег йег й«.я ТѴигпів іи йіе ВМстде, йіе йег паітеіі АнНавяшій вцг аік ѵіігдго&эвгіе • АЬЬіІй бея егэЬ-і вгзсЬеіпі.
®) Л ЯГат^иагі, Іпіегпаі. Агск. /1 Еікиѵдг. ХГѴ, 1901, 39.
®) Гг. ѵ. гі. Ьеуеп, 2. ЕпіяІеЪипй йев МйтсЪеав. Леей. /I Лге Віиііііт й. пеитн Ыртсііеп к. Ыиегаіпг СХІѴ, 1905, 6 (Іееіе В. II. Клитер», 155, пр. 7)-“) В. И. Елшлеръ. 157. Напрасно, впрочемъ, назвавный изслѣдователь полагаетъ, что Рг. ѵ. (I. Ьеуеп воервые высказалъ эту мысль. Мы находахъ ее уже у Л ^Ісігеріагі'в,, цит. ст.: ІѴепп йег Тойіе іп йіе Егйе веЬеИе* і«г. к» ѵігй аисіі йіе ѵош Котрег 1оа$е1і>аіе Ёееіе йогі іг^спйѵіе 1ѴоЬпцп§ пеіітеп. Епіег йеп ЬеІвМеи ІѴевсп аЬег, йіе іп йег Егйе Иней 811г Ііаііеп, іві еиізсіоейеп йіе ЗсШапце бая анВаШ^еіе, 8о кат шап ги йеш СІамЬеп, йе» йіе йееіеп ѵоп ѴегзІогЬвпев йі 8сЫап*;еп Ѵг'оЬппп^ Ьаііеп ііпй еісЪ оГ1 ріиіаіісіі яеідіеп... Мап ваѣ іп йег ріоіі-
— 289 —
яенеѣія въ тонъ, что змѣи выползаютъ изъ земли, и въ землѣ же покоятся тѣла усопшихъ. Пятые, наконецъ, ограничиваются общими замѣчаніями объ огненномъ, „демоническомъ*' характерѣ змѣи (Стир-ре) ’). Я не упоминаю уже о такихъ фантастическихъ теоріяхъ, которыя сводятъ все вначеюе нашего пресмыкающагося въ народной религіи къ культу солнца *), фалла 3 4) и т. д._ На самомъ дѣлѣ, и здѣсь слѣдуетъ, какъ мнѣ кажется, помнить слова Макса Мюллера: \\іг П1ІІ55СП по» баЬеі гпегаі ѵог <Іепі веНг аІІ^етеіпеп І'еЫег Ьіііеп, йіг .)ейеіі геИ^іонеп СеЬгаисЬ. пиг іттег еіпеп Вемгейртиші апгипеЬ-шеи в). Вѣра въ змѣю, какъ въ воплощеніе дути усопшаго могла сложиться не только подъ вліяніемъ наблюденія, что зто пресмыкающееся охотно живетъ на кладбищахъ, мгновенно исчезаетъ и неожиданно появляется снова, періодически сбрасываетъ старую кожу (Вий-іпапп, Міііііу) 5) и т. д., но н благодаря такимъ единичнымъ, чисто случайнымъ фактамъ, какъ, напр., появленіе змѣи, послѣ смерти члена семьи, въ хижинѣ послѣдняго или на его постелп, истребленіе ядовитыхъ видовъ безвредными, почему послѣдніе легко могли сдѣлаться въ представленіи первобытнаго человѣка воплощеніями духовъ-покровителей и др. ®).
Хтоническіи, зловѣщій характеръ нашего животнаго въ античной традиціи обстоятельно и удачно обрисованъ В. П. Клингеромъ ’) н, въ самое послѣднее время, О. Беійегі ’омъ е), и поэтому я на немъ
й.'і аиз йег Егйе ІіегѵогЬотшепйеп бсЫаи^е еіпе Егзсііешші^ <Ѣ> Цеікіез йез
н іиНеггп еіс.
О. Сгирре, 807, прим. 2.
*) ('. Ь\ (ЯНктп, ТЬе 8ип амй Йте Зегреиі, Ь. 1805.
В) С Я П'гЛ:е. РегрніГ ТѴог4іі]і еіс., 188.
4) ДГах ЗГйІІег, Іікрг. и. Епі'ѵгісѣеі. Й. Неіі^., 129; АпСѣтороІодосЪе ЕеІ., 121.
ь) Ріі. К. В-Штапп, МуИюІо&де, I, 147; МііЫц. Віе ЯсЫапде іш МуіЬ. и. К.ІІ, ВікеІ 1867, 10.
•) Прежніе язсдѣдоватеіи стрсмямеі отыскать въ офіматріи какой-то особый, с«фовепвы8 смыслъ, глубокое символическое значеніе. Позволю себѣ привести въ ГлЬ примѣра слова Айтова Хадеіе, Вет Зсіііаодеп-Сиііиа. X. р. ѴбТкегрчдсЪоІ. и. И^асИшмя. XVII, 1887. 276.- Вег 8сЫап^е іяС іш апіікев МуіЪиз еіпе Ворреігоііе ’иреіеііі, «іе іві егзіепа еш ЗуіиЬо! <1ег «сЬаЕепйеп инй гѵеііепв сіп ВушЪоІ Йег хаі$ібі'еіі4еп КвіигкіаЙ; Йаііег егзсѣеші йіе $сЫап{;е аисЬ іш регзіасЬвн МуіЪиз •Іе АіСпЬиІ Дез Огшигй «омо! аіз Йеа Аіігітан. Ьаій аіз АдаЫіойашоіі, Іаігі а!» ѣ.хойашоп.
В. И. Клингеръ, 155—175.
в) Оііо Веі^егі, Віе ТоіспасИап^е анГ Іакоц. КеІіеГз. КеяІзсЬг. гог УаЪгЬпп-йегіГеіег й. Впіѵегаііаі ги Вгевіаи, 1911, III—126.
19
— 290 —
останавливаться здѣсь не буду ’). Обращаясь къ вопросу о культѣ вмѣн въ древней Греція, я позволю себѣ, прежде всего, отмѣтить яркіе слѣды офіолатріи въ Аргосѣ, гдѣ запрещалось убивать это животное 3), и, особенно, въ Ѳессаліи, гдѣ жила священная змѣя (о иръ-Йои), которая не только укусомъ, но однимъ своимъ прикосновеніемъ умерщвляла все живое я). Но, какъ и у другихъ народовъ, объектомъ поклоненія оказывались въ Греціи преимущественно безвредныя змѣи (кареіяі «рві;), которыя, по Фотію, убиваютъ ядовитыхъ гадовъ * *). Изъ отдѣльныхъ культовъ змѣя занимаетъ наиболѣе видное мѣсто въ религіи Асклепія, самое имя котораго означаетъ, по всей вѣроятности, змѣю. Правда, подъ словомъ аэхаілро;, охаХзршгт^ разумѣлся особый вид ь ящерицы, но ХѴеІскег в) н, главнымъ образомъ, Еіск ®) показали, что нервоначально слово это обозначало змѣю; съ этимъ соглашаются Ргейи'йг’’), отчасти Сгирре “), хотя Зіах. Мауег *) и Ь. ПепЬ-пег ,б) все еще истолковываютъ имя Асклепія, кавъ бога ящерицы.
’) О амѣѣ, какъ хтоапческомъ животномъ: см. еще & 'К'іііе. Мукеп. боіІегЬіІй. и. Іііоіе. Аііісп. Міі(. XXVI, 1901, 247—257, фвг. 2 сіх; такъ же 250: Ізі ев йосЪ аІІЬеѣапві, Йаза іп йег аіі.ЬеУедігсІіеті Псіідіоп Йіе ЗеШаидо еіпе сЫЪопіясЪе пай еіпе иериікгаіе Вейепіипд Ьаііе; срв. его же СгаЬеззрепйе и. Тоіепъсіііаіі^е. Агсі. Г. КІГ. 1909; о змѣяхъ, какъ обителяхъ душъ усопшихъ (=Эрппій) -Гпнг Яаггі.^і, ВеІрЫка. /. 5. Н. XIX, 1899, 205 слл.; І'гоіе^ошепа Іо іЬе Зіиііу оГ СігееѴ Всі" 232 слл. л Г. Ясііе/'іеіогіі;, Агс/і. (. КІѴ. XIV, 1911, 358 сл. Для Египта Л»нсЛ-ііеіш, ШІИ., 1905, 355: Іеа «яреніе ёШіепі сопвійёгёз солппе йе» ргоіесіеита рагсс Чи'іів ёіаіепі ге^агйёз соште Іен согрз ой е'ёіаівні гёіо^іёез Іез ашев гіез Йісих яргёв Іа шогі.
’) Сіеагсіі. ар. Аеі. п. а. XII, 34: рйѵъи; Пй.оглчѵгрип 'Ар^гіои; ѵрѵ рг, атох-
') Рб.-Агізіоі. пйг. аизс. 162: 'Еѵ ѲголаІЛк «рзаі ігроѵ хзілб^кѵъѵ о-р.ѵ -аѵ-таі вгок/Лзіѵ, оэ |ииѵ гаѵ оах^ иХ'лк ха- ііѵ Эіц- ьй ха- <лач <раѵ«і хаі -
ахоіаша — іуііогтх ог апздю;, — <уеоуо-ип хаі оі хх т хіі т’ а)л.а г.і - а
*) РЬоІ. ІехІС. Б. ѵ. Пар'гг «рк-» гар^а; с/рѵтк; ргугіз; іероі- со «о: аѵііршо»^ а)лі той; аХІзл аоио-Зм-::;. Срв. тогъ же мотивъ почитанія змѣй въ Африкѣ (ТГсйвеяѣоги, 115).
4) С. УГёІсІсег, Ѳ. 6. П, 736 и прим. 10.
®) Гіск, Ве"_. Веііг. ХХ\7, 1902, 319 сл.
7) Рге/Іісііз, Еі \ѴЬ.“, 58. Ужѳ М<Му, І)іе йсЫпо^е іт МуіЬ. и. Киіі. 4.
ѢІавв. Ѵоікег, 6 высказывался ва талоо толкованіе имени Асиеиія.
®) О. Сгирре, 1444 пр. 1. Что касается имени Аеклепія, то и ранѣе этотъ ученый высказывался ва этимологію и. Жі&іиюкиѴе, ІзуІ1о>, 91 сл. А(0оу>.-т;я>’5;. См Сгирре, Лига 7оЛге4>. СП, 1899, 187.
9) ЛІахйміѴіан Маусг, Сід. и Тіі., 94 прпи. 105.
то) Б. НеиЬмг, Бе іпсііЪаі.. 37.
— 291
Литературныя свидѣтельства и произведенія искусства редставляютъ многочисленныя доказательства того, что въ змѣѣ древніе греки усматривали воплощеніе божества. Наиболѣе любопытнымъ эпизодомъ является, въ этомъ отношеніи, разсказъ Лукіана о лжепророкѣ (или религіозномъ фанатикѣ, какъ думаетъ ТЬіпнпе) *) Александрѣ, основавшемъ въ пафвагонскомъ городѣ ’А^шѵш т=і/о;, около 150 г. по Р. Хр., культъ священной змѣи—Гликона, которую онъ выдавалъ за воплощеніе Асклепія а). Лукіанъ яркими красками обрисовываетъ поклоненіе толпы вѣрующихъ богу въ змѣиномъ образѣ. Повидимому, эта новая религія опиралась на какой-либо мѣстный культъ: мы увидимъ далѣе, что змѣя играла крупную роль во многихъ восточныхъ мистеріяхъ (напр., Сабазія и друг.). Свидѣтельство Лукіана находить оебѣ полное подтвержденіе въ малоазійскихъ вещественныхъ памятникахъ, главнымъ образомъ, монетахъ ’). Въ змѣиномъ обликѣ является Аскдеши и въ различныхъ легендахъ объ основаніи снкіон-скаго храма, святвлвща въ Эпидаврѣ-Лимерѣ, Римѣ. По словамъ Павсанія, въ то время какъ эпидаврскіе послы ѣхали на Косъ вовро-еить Асклепія о томъ, гдѣ основать имъ колонію, сиовидѣпіе в не-і-заданное исчезновеніе змѣи, находившейся вмѣстѣ съ ними на кораблѣ. указали имъ мѣсто для поселенія *). Сиіаонцы же прямо утверждали, что богъ прибылъ къ вцмъ нъ видѣ змія ('л«л й о'лѵяѵ «• ’Езг’.оачрѵ.» х'лиз’Цмхі здѵ Огоѵ агі т^і'лѵшѵ, очххоѵта гіхязиё-
' чѵ) 5). Сходна съ этимъ и римская легенда о ииренеееніи культа Эскулапа, легенда, которую недавно подвергъ детальному анализу Ъ. Бсіітійі ®). Сюда же слѣдуетъ отнести сказанія о бракахъ жеи-
') Піттс, РНПоІ. ХЫХ, 507 сі
। •) Еисіаи. Аіех. а. ряеийошапі. 7, 12, 14, 18 ои. 43, 58 и друг.
в) Примѣры собраны у І)гехІег'а, М. Ь. I, 1692 сі, Ситопі ’а, НЕ. ѴИ, 1465 М. и (гпірре, 1487, прим. 1 см.
. ♦) Раи®. ПІ. 23, 7: муомі йз хяі «>: оіхвввѵ ёх тѵ,с •Ег.іоааріи орзхыкз ёпауор.4-
а-ітоі; ёх ттр мгоі; 6 срахшч, ёхф-лушѵ сі о-і тхррш хтр« йз/.хял;;, хг
з,.пѵ ор.90 Тыч бѵьфітшѵ 66г хз: асо кй іт]іміс> хоэ ххіі тоѵ брахоѵга
хагаияіѵачтк сіф®- Ср®- ®- Ь- К. 189 сл.: РгсІІег-КоЬегІ. I4. 519.
I ”) Раиз. П, 10, 3.
с) <Егіиі &ЛтМ, КиІійЪегігадипйеп (Н.-Ѳ. V. и. V. ѴШ, 2), біевзви 1909, 3« глл. (срв, мою рец. на эту книгу въ Гср.чесл, 1911, .V 7). Легенда сообщается намъ юдробио у Овидія (іпсі. XV, 669 елі. 722 слл.), Валер. Максима (I, 8, 2), Аврелія Ь»*тора (йе ѵіг. НЕ 22), вкратцѣ, напр., Ідѵ. рег. XI: сиш сіѵііаз резіііепііа ІаЬо-г, е>, шіазі Іераіі, иі Лезсиіаріі >і^пит Ноташ дЪ ЕрійангоГгаивТиіепІ, апдиет, Ч ае іи паѵеіп еогиш сопіиіегаі, т </иі> ірхит яия/гп піе сотІаЬаІ, Лерогіаѵе-|»>Л. Срв. о всѣхъ этихъ вопросахъ еще ІІ7б«оил“ 307 с»-
— 292 —
щияы со змѣей (дракономъ) и рожденіи отъ нихъ героевъ, считавшихся, подобно Арату, сыновьями Аеклепія *). РапоГка собралъ цѣлый рядъ изображеній ва монетахъ в вазахъ, на которыхъ богъ представленъ въ видѣ змѣи ’)• Впослѣдствіи, съ развитіемъ антропоморфизма, это животное опускается до степени аттрибута Аеклепія: по замѣчанію схоліаста, иёѵ хяі гоі; яХКоі; т'ршзі орахоѵп; ~х-рФ-хіОеѵта, ё;яірё~а>; оё "ф ’АохХцкіф а). Въ ченъ кроются причины сближенія змѣи съ Асклопіемъ, сказать съ увѣренностью трудно; образъ самого Аеклепія до сихъ поръ еще, какъ извѣстно, не вполнѣ выясненъ наукою. Древніе писатели, исходя изъ предстанленія объ Асклепіи, какъ богѣ врачеванія, искали объясненія въ нѣкоторыхъ особенностяхъ змѣи, напр, остротѣ зрѣнія, цѣлебныхъ свойствахъ, способности предвѣщать эпидемію, питаться ядовитыми травами, періодически сбрасывать кожу и т. д. *). Наиболѣе пріемлемымъ является предположеніе о хтоническомъ характерѣ Аеклепія, выдвинутое уж< ІѴеІскег’омъ Б), а затѣмъ Воініе ®), Б. ѢѴі«1е ’), отчасти О. Сгирре и другими ®).
Гигіея, дѣвственная дочь Аскленія, также награждается аттрибу-
') Ра из. II, 10, 3, IV, 14, 7 сл. Обь этихъ ска націяхъ см. ниже.—О тхЬшшмі. обдпкѣ Аеклепія см. еще ЛгізІорЪ. Ріиі. 733. 740, 746.
’) Рапо/Тм. Авкі. и. Авкіеріаіі. ЛЫі. Бауег. ЛйаЛ <1- Ч'і&в. 1845.
3) Есііоі. ЛгЫ. Ріиі. 733.
*) Подробнѣе су. бти/іре, 1444, прпм. 1.
*) ІГккег, О. и. И, 734.
®) Е. ЕоМе, РвусЬе*. I, 142 прия. 3: Сіе сЫЪош’СІіе КаСиг Лея АвИерк геірХ віеіі пашепЙісЬ баііп, йазе йіе ЯсЫандс йш вісМ пиг Ііеііід ипй Ъвц’еееЬ'п іяі. вепйегп йанэ ех зеІЬзІ р'егайегді іп ЗсЫап&еп^ѳзІаІс рейасііі ігігЛ.
’) 8ат ИЫе, Ь, К. 190: Ев веШе піешапй Йагап гн’еііеіл. гіазз йіевев Аіігі-Ьиі (йіе йсЫапде) йег игвргйПЕІісЬ сЫѣошзсІіеіі Иаіиг йез Авкіерісо апдвЬогІ еіо.
®) О. (ттиррс, 1444 в прим. 1. Названный изслѣдователь предполагаетъ, что, такъ какъ Асоеиій нѣкогда рисовался въ образѣ змѣи, то его имя (по (жги* , изъ ’АзуХ—а=»й) армедено было въ связь съ вкаваніемг змѣи згліі.а^оі.
в) См. объ отпоивши Асклвніл къ змѣѣ, кромѣ упомянутыхъ выше сочніе й. еще Т/ігйикг у БовсЛег’а. М. Ь. I, 629; С. А. ЖеВеле^ъ, Рел. врачей, въ дрегв-Греціи. Зап. Ими. Русск. арж. Общ. VI, 1893, 394, прим. 3; И. Реівнен, Зы Сее зіікепбеп Аакіерюз. Епт. IX, 1894, 74 си.; Кя^}аЫа4, То Ігроч «5 ’Алцтію-З ёч ІЕлозар®, 198 слл.; .V. Ееятег. Ь'ііе Тібёгіпе Сама Гапіі^иіі^, Р»г-1802, 175 слл.; Аѵіеіипд, -ІгеЛ. /. ВІР’. ѴПІ. 157; Нор/. Неіі^. и. Неіізі. 17 «• 21. 27 (отожесталяетъ священную змѣю Аеклепія съ СоІиЬег Яа»е$сеп8); ТГ. Ликін, Хііопіз и. Евшип, 329 сл, 333. 336 сл. Объ Асіиеоіи см. теперь .4. С. Ага-ѵан/іпо», ’Ата.трп; ха- ' Ізх/лрзЛе, ёч Аяф. 1997 (эвгемериствческое тодков • і® кулма).
— 293 —
томъ въ видѣ змѣи, рѣже посоха съ обвивающеюся вокругъ него змѣею ’). II другія божества в полубоги хтоническаго цикла сближаемы были съ этимъ животиымъ, какъ, напр., Геката * 2), Деметра и Трипто-лемъ а), Эриніи*), Благой демонъ6 *), Трофоній8 9 *). Какъ символъ могилы, змѣя становится образомъ скрывающагося въ ней духа или героя. Я приводилъ уже слова аристофаиова схоліаста: хоіѵй? рй
Тірои- Зріхоѵте; тяретІЭеѵто То же самое сообщаетъ намъ Плутархъ: «і ісхХаій рілюта тшѵ тоѵ очахоѵса таТ; ^оаізі тоѵсохЕІоіоаѵ в). Въ самомъ дѣлѣ, вспомнимъ хотя бы легенды о Кихреѣ, Сосиполидѣ, Эрихѳоніи и т. д.э). Сохранились, далѣе, слѣды отношенія иашего
*) См. Е Ткгатсг у ЛоусЛег'а, М. Ь., I, 2788 слл.; Ж Атеішід, Вѵт. Ліііі., IX 1894, 66 сял.; бтиуіре, 1069, пр. I; Ь. Сигііш, Агсіі. МігЬ.-ХІХ. 1904, 55—85. |«эб. 74 ель
•) См. Сгирре, 1289, пр. 2.
я) См. Сгирре. 808, пр. 8; 1161, пр. 1; 1574, вр. II. Срв. X Дзо ’Е/.во-
। аіѵлт.а ачяуХоэх. АгЪ. ЗІіІІ. XX. 1895, 256 сл. и таб*. VI.
> •) X Нагтівои, А. И. 8. XIX. 1899, 206 си. и Рхоіе^*. 232—237.
6) А. ЯІогк, МЗгсЬеп топ йапѣЬ. Тіегеп. 102; КоМе, Рзугііе I4 *, 251, 2; Сгирре, 808, пр. 3. Обь отношеніе Благого Духа Къ Лпду п Ссрашісу си. ЗІісЪае-іік. Е И. 8. VI. 1885, 307 слл.
6| ЭД1ОІ. .АгізІорЪ. пиЪ. 508 р. 105 Ь 32- іч ЛвЗаогіа іврбѵ ёзп Тртршѵіои, о-оо буі; г,* б рдѵсо ірсдо, <’> о: «тпкхоуг-.і яХххойМс ймііоѵ р&.еп Ьялмлёпчі- Ср». Е. Воіиіе, РяусЪе4. I. 121 прии. къ 120.
') 8сЬо]. Апвѣ. Рѣй. 733.
«) Ріііі. Сіеош. 39. — Срв. о герояхъ и змѣяхъ X Наггімт, РгоІ.° 325 си.; О. ЕеіНегі, Еевізсііг. гиг ІаіігІіииОегіГ. Л. Б'піт, ВгезІ. 1911, 111 слл.; Ейгет у РаиІу-К'ізми-а, ѴШ. 1119.
9) Подробности си. у У. Еепекен'л, М. Б. I, 2166 слл. п В. Е. Ааяпииева, Оч. греч. древа. П, 35. Замѣчу лишь, что С. ЕоЬегі, Аікеи. ЫМ. ХѴШ, 1893. 38 см. отожествляетъ Сосшіолнда съ критскимъ Зевсамъ, который также яредеіавлплся въ образѣ змѣи (ЗсЬоІ. Агаі. 46 р. 37,срв., впрочемъ, Н. Ѵеепег, СоИегп. 173 сл. и НЦз. ЕІ. Рііиз. къ 11, 20,3, р. 638.—Въ дета.ш чрезвычайно спорнаго вопроса объ отношеніи героевъ къ богамъ я пе йогу здѣсь входить: достаточно указать, что древніе , дреки не сомнѣвались въ истврнчн-^та героевъ:—яі-дадо билн многочисленные
и реликвіи. Соврсмевпад гпперкрпіика выставляетъ положеніе, что герои—яв что иное, ыкъ боги, опустившіеся до огевепи смертныхъ (К Ее/чкеп, Н. Саелег, Ей. Ъіеуіг); исііоиииігь объ оживленной полемикѣ но этому вопросу жевду Е. Еокйв СЯкет. Мия. Ь. 1895",“22 41.77. 606 слл.. 631 слл.: РзусЬе I4. 148, прим. 2) и Ж Меуег'ахъ (О. Дев АП. П. 1893, 93, 119 са 125; Лег«с*, XXX, 1895, 2-11 с«.; <рв. теперь бепеіЫіакоп С. ВоЬеК, 166 слл.; О. йеэ АІІ. I4 114); срв. о „деградированіи11 боговъ еще Л с. Еереіеіп, Е. р. ЕЛпоІ. XXXIV, 1902, 55, Ейс. Ееіпиапн, Спйег ой Ьеііа (Боги и герои). К^ЬеаІі. 1898 и Гіігст у Раиіу-ТГівіаша, ѴШ,
1127 си.
— 294 —
животнаго къ Аполлону •), Зевсу Мейлихію2), Аѳинѣ Поліадѣ, въ хракѣ которой жила священная змѣя, получавшая въ пащу каждый мѣсяцъ медовую лепешку (указаніе на хтоническій характеръ животнаго)’). Въ культѣ фригійскаго божества Саб&зія змѣя занимала центральное мѣсто. Она считалась воплощеніемъ бога. Суевѣрный Ѳѳофраста при видѣ змѣи восклицаетъ: „Сабазій!“ (вяѵ ТЗ^ «ріѵ вѵ тт] ожіа, хадЛѵ) •). Зевсъ-Сабазій совершаетъ свои отврати-
тельныя съ нашей точки зрѣнія любовныя похожденія, обернувшись змѣемъ: въ такомъ именно обликѣ сочетается онъ бракомъ со своею матерью в родною дочерью 5). Символическое представленіе этого священнаго брака бога-змѣя съ женскимъ существомъ составляло самую существенную часть мистерій въ честь Сабазія. По словамъ Климента Александрійскаго, катт^р ха’’ уйоребц Кору;; 6 2еіц ха? ріуѵ-тав Зоійфѵ
*) Элаиь сообщаетъ иачъ объ эшірсвомт. оракулѣ слѣдующее: въ восвящепвой Аполлону рощѣ жили змѣи; смотря во тому, айвъ опѣ встрѣчали жрицу, приносившую имъ нормъ, судили объ урожаѣ и общественномъ здравіи въ грядущемъ году (АеІ.
тьоуг,» тоі; бражвиѵ тирі^еи Хёуоѵтаі 8г ара б~о тшѵ 'Н—гірштшѵ съу&Ш зоэ *Ѵ Дсіфоц реХОоовігѵ тт,ѵ іёрсіэт грот^ѵй; Кгаэтоѵтаі аиі та; к икоот^айч оро/.суоьѵтті эиі сто; аѵоасм. сі»
рхч оіггЕІьѵтаі, сі 6= вХяіЬьу.ѵ. Срв. /Ѵитмй. СпКа. ГѴ, 222 ед.).
*) Срв. посвятительные рельефы изъ Пирея съ виображеніехь змѣи н вадвисьь: Дй ЗЬ-І.і/іы С. I. А. П 1578 см. Срв. іагпс.П, Сиіія, I, 117, табл. II в. Подробно толкуетъ объ этохъ выяѣ .Тане Наггівоп, Ртоіед.2 17 сіг. Ср. РаігЪапкв, Кеі.^. 212.
в) Передъ битвой при Саламявѣ аойвяае такую лепешку вашли нетронутою н поэтому рѣшили, что богиня покинула акроиоль (НегоД. VII, 41: ліуоиоі ’АЗхд-лі'л
[иігг’езоа сѵ
ту» іхобло).»). По Фаларху у Фотія (Ніоі, 319, 22), двѣ змѣи въ храмѣ Аенды Поліады, по другимъ—одна, носила названіе сімьрс; 5з«, срв. АгіеіррЬ. Ьуа. 759. Нееусѣ а. ». Опицрмі іу.ѵ, ЕнеіаІЪ. Нош. О± 1423, 7. Цтіого богная получаетъ у Софокла эпитетъ ьрхлжЛл; (Зорѣ. Тушрашзі. Іг. 580 Уашк; срв. довольно смутное обвиснете звЕіета въ ЕС. Ма^.і. 287, 14) в цгшсіа (Огріі. Ь. ХХХП. 11). Срв, ОсНіа^> С. М. § 249, 6: О. Спити. НесШів. ЛтЛгЬ. РкЯ. СХХШ, 1881, 293: X- Хп ОІК- и. Ті4. 13; ВоМе. Р?усЪс I*, 135 слл.; б-гирре, 808.
•) ТЬеорѣг. сЪаг. 16.
") Детали см. у Еіяеіе, М. Ь. IV, 252 слл. и Хеив ЛйтЬ. КХШ, 1909.
- 295 —
-уеѵор-вѵо;, о; тр» ёХву/Ові;, Ѣа^а'ішѵ уойѵ [хі>отт]р<’<оѵ отр.3о?лѵ тоі; іпіон-ргѵоі; о ма У.0Л-М9 8го;* Ёрахшѵ и еэтю сото;, оіекх'.ргѵо: тс5 хоі-оо аііѵ теХоир-Ёѵшѵ, ЕХеу/с; ахраоіа; Діб;. хэві хас т( Ферогкятах таіоя таоро|іор^оѵ арЁЛг'., отрті «; яоітртр вишЕіхб;*
тавро; Зрахоѵго; хаі йат^р тяороо йрахшѵ •).
Въ смягченной формѣ находимъ мы тотъ же ритуалъ у Арнобія: Ірза поѵЬьіша засга, еі гйиз пйііаііопіз ірзіиз, циіЪиз 8еЬа<1ііз пошеп, іезішюпіо еззе роіегипі ѵегіЫі, іп ціпЬиз аигеиз соІиЪег іп зіпіип гіе-тіШІиг сопзесгаііз еі ехііпѣиг гигзиз аЬ іпГегіогіЬиз рагііЪиз аідие іпііз* 8). .Такую же фаллическую символику имѣетъ змѣй и въ мистеріяхъ Діониса, Деметры и Кабировъ: вспомнимъ, хотя бы, такъ называемыя кистофорныя монеты съ изображеніемъ ящика.. изъ котораго выползаетъ священная змѣя 8). Цѣлый рядъ греческихъ ыиеовъ *) свидѣтельствуетъ о фаллическомъ значеніи этого пресмыкающагося: такъ, родъ ’Овіоуеѵві; велъ свое начало отъ фо»; ар^т^ётт^ въ образѣ божественнаго змѣя (Веіо; ёрахюѵ) 5), сочетавшагося сі. Галіею, дочерью Сибарнса въ рошѣэ посвященной Артемидѣ.
Еъ іудейско-христіанской литературѣ змій становится символомъ зла. Уже въ библейскомъ разсказѣ о сотвореніи міра эго животное является такимъ символомъ®); позднѣе онъ повторяется въ образѣ Лсвіаоана, а еще позже—въ Сатанѣ-драконѣ, котораго побѣждаетъ св. Георгій, восходящій, въ своей первоосновѣ, быть можетъ, еще къ египетскому Горусу Но эти проблемы выступаютъ уже за предѣлы Помѣченнаго ивою изслѣдованія, и я позволю себѣ лишь сослаться
х) Сіега. АІех. ргоіг. П, 16 (ВіаЛІіп I р. 13). Срв. АіЪепак- Бе^. 71; гі8" Еп «яй»?ѴГ| т>] Ёиіут], Эізотцечоі хзі тяйтгрі ороѵлтос аут(ааті, ё; тр “а?; Деййюи
я) АгпоЬ. V, 21. Срп, кромѣ приведенной въ статьѣ Ейеіе. 31. Б, IV, 253 сд ЛчХратуры, еще втрре, 1423, пр, 5,
а) Стгирре, 1171, пр. 1: 8а7. Иеіпасіі. Ье Кегреді согни. МуСЬев, Спііез сі ВеЕ
В. 58—65.
♦) О илхъ сж. теперь Стгирре, 866, прнм. 1 ц Р. Зачііуѵех, Ьез Ѵіегеев Мёгев •1 Іез .Ѵакяапсеа шігасиіеивев. Р. 1908, 122 си,
а) 8ігаІ). ХІП, 588; Леѣ и. в. ХП, 39.
э) Н. (іге&яіпапп, Агеіі. /. .НИ”. 1907, 357.
7) Е<1. АГерег у Еачііег'я, ДЬ ѣ. I, 2748: Ев іві аиГ- <Ісм егвѣеп Віісѣ Наг, Оив ёіеве безіаіі (ѵои Ногев) аіз Ргоіоіур (Іе? сЬгі?і!ісѣаі ПгасЬепіоѣегз, ііез Іц>-Гідеп Оеагд, ^еЛіепІ ЬаЬ. Иг. І)гехІсг, іЬ. И, 432, 60 слх.; т&хь же и старая («івраттра вопроса.
— 296 —
здѣсь на новѣйшія работы въ данной области М. Мауег’а*), Н. Сип-кеі’я*), Е. Яіеске *), А. В. Рыстенко4) и др.6).
Ящерица н) играла роль болѣе въ чародѣйствѣ ’) и народной медицинѣ (въ леченіи глазъ) ®), нежели въ культахъ Греціи, хотя и была посвящена Аполлону (по Сгирре,—въ качествѣ пророческаго существа) •), Асклепію *°), Афродитѣ **), Геліосу * * 9 * * * І3). То же саыое
') 31. Маует, ІІЬег йю ѴегтапбізсЬай ЬеіЛп. и. сѣгівіі. ВгасНепШег, Ѵегіі.
А. 4(С Ѵегя. ДеийсЬ. РЬііоі. п. 8с!ш1ш. Ьрх. 1890, 336 сзх.
9) И. СипкеТ, 8сЬбрГ. и. СЬаоз, 1895 (срв. его же Хшп ге1і#іопБйе$е1і. Ѵегв-Ііпгіпів И. Т. 1903,54—58). Срв. еще Нти &ІияіАі, Дона. (Ібіііся- 1907. 14 ілл.. раазіт (увлеченіе солярной теоріей).
3) Ит-зі &еске, І)гасЬеіікашрГе, Ьрі. 1907.
*) А. В. Рыспіепко, Легевда о св. Георгіи в драконѣ въ византійской в славяно-русской литературахъ, Одесса 1909; Новогреч. обработка легенды о св. Георгіи и драконѣ, Одесса, 1909.
Й) О змѣѣ см. еще ОѵЪеп аіів-Пагітаип, 637 см.; Ноу/. 'ГіегогакеІ и. Огаѣеі-ііеге, 182 сп; Р. Ясіисагх, Меизсііеп и. Тісге ип АЪегрІ. <1. Сг. и. В. 43 сі, Нб(ег у Лоаейег’а М. Ь. ГО, 2761 см., 2770 см.; Тііотаа у Наяітд^а, I, 513 з. г. Ога^оп, 525 си.; /(. ІТ. Шсетакоп, ІІисл. въ обя. греч. яар. скаэ. о свят. Варш. 19X0, 165; Хдрк. Ліин. Нар. Просо., 1911, 522. Объ отношеніи вмѣи въ Діоску рамъ—Сакеп, В. С. Н. ХХЛІ, 1899, 599 сі. в рис. 1; А’іЬио», О. Г. 417, 419; объ Эрихяоши В. Рокеі, ЕпсЬйіопіиз аші Не іѣгев ОаивЬіега оі Сеспіря. СогнеЯ ЕіиНіез іп сі. РМоТ. ХѴП, 1906; объ Эгпсвѣ—О. Ф. Зжтмсхей, Идея яравств. оправданія в въ ІТ. ДакгЬ. III, 86, пр. 1: о Химерѣ—17««іег, ВЛ. ЛГиа. І.Ѵ1ІІ, 17 и Е. ВеЛе у Раи!у-№Ъ<*оіса, ІІІ, 2281 сі.: С Бореѣ—ВѵЫаи, РМаІ. І.ѴІІ, 516; объ Алешѣ—ЯІаМег, (іЛегг. МегеяЪ. П, 77 слл.; объ Еаднѣ—Епскег у РаыГр-ІГі воыа, У, 1917 см.; о Пвповѣ—Тйгк у Вояііч-г’», М. Е., ІІІ, 34СО см.
Роіь змѣи въ народномъ суевѣріи огромна. Ддя Греціи см. Віехе у Раиіу-Шихогса, I, 77 см.: КгораГлсЛек. 23: Е. /вйя. 133, 6. Сра. ЛЫиід, 158—ІСі 81че/. 306 сп: Н. Ф. Суѵиом, Кузьт. иережив. №7® 7, 32. 191- А. С. Ермоловъ, 383 си.; ѵап АпАеТ, 399, 419, 292 (змѣиная вола); ВеНдітшп, 130 сяя.; М. Нб(1е ОграпоПютаріе, 143 см., 133 сі, 223 с»., 2Ѳ1 оі-, 269 и Рапич, ХѴП, ІГ’.і. 191 см.: Я О. Демичі. О змѣѣ въ русской варолпой медицинѣ. зКнвая старѵм XXI, 1912. 39 -60.
•) Сгирре, 1231. првм. 2; срв. въ общемъ—А. Киогіг, ВерЫ. и. АшрЫЬ 36 Слл.; ТКопмя у Яііягйі^и’а, I, 521 сл.
г) Кіезв у РаиІу-ІЕізііоіса, I, 68; В. ІТ. Елитеръ, 154 сі.; ВбсХ, 67; Веіід-»іапп, П. 116.
) Иг. Іігсеіег, Ркііоі. ЬѴШ, 610 ем.
в) Стрре, тамъ же; сре. 1441, пр. 1; 1451, ир. 6.
“) См. предых прим.
”) Сгирре, 1357, пр. въ 1356.
и) Сгирре, 793, пр. 2; 1231 пр. 2,—О ящерицѣ въ народной медицинѣ Европы сж. Віосі, 300 см.; Лікітд, 11 сл.; Нб/Іег, ОграпоІЬег. 141 см., 187 сл., 222. 264* и .Тапие, 1912, 209.
— 297 —
нужно сказать о ляіушкѣ и жабѣ ’): и эти животныя, не будучи предметомъ религіознаго поклоненія, окружаются различными повѣ-ріями, сказаніями и предразсудками. Это—существа мантическія (отсюда, повидимому, ихъ сближеніе съ Аполлономъ) а) и хтоничсскія: у Аристофана, напримѣръ, лягушки населяютъ преисподнюю ’). По недавнимъ изслѣдованіянъ 8ріе§сіЬег§’а и ЛасоЬу, лягушка является въ египетской религіи символомъ воскресенія * *). Папротивъ, черепаха 8) полипъ •) п ракъ ’) составляли объектъ настоящаго культа въ Тре-
') О. КеІІег, РгоісЪ и. Кгбіе іш кіавз. Аііегішп. КаІіпхЬійопзсЬез аив Йег Тіегѵсіі (Ѵегеіи {. Ѵоіквк. и. Ілп$. іп Ргад), 26 см.: ІИ. Ѵеіітапп у Раиіу-Ѵіи-яоюа, VII, 113 см. Срв. I' И. Клиніеуь, 200 слл.; Віеіпіііаі, Атсіі. р. Я И'. I. 183 слл.; К. Кпогг-- Керііі. и. АшркіЬ. 30 см., 69 си. Піотаз у Назііпдя'я, I, 5115 сл.; ЯсИдтаип, П, 118, 125. О любопытномъ жпвологическомъ мотивѣ сближенія жабы съ луною см. Ж Втехіег^ .ЫігЬ. р. Ркгіоі. СХЬѴ, 1892, 860 с*.; В. Вгоипі ІТ., ЕгосееА ор іііе Вос. ор ЫЫ. АгсЪ. ХШ, 1891, 257; о лягушкѣ, какъ символѣ безконечнаго числа лѣтъ—Ж ВгеАег, МуіЬоІ Веііг. I, КпИия Й. адурі СоШ. щ беп Бопаиіапйегіі. 28, о лягушкѣ въ русскомъ народномъ суевѣріи—И. Ф. Сумамъ. Культура. переж., 891; его же: Шаба я лягушка въ народныхъ повѣрьяхъ и сказкахъ. Хари;. Сбора. 1896; о лягушкѣ и жабѣ въ народной медицинѣ Европы— РМінд, ЗС слл.; 113 слл., М. ЛоЦсг, ОгцапоОюг. 139 слл., 186 сл., 222, 259 сл. к Аанѵ.ч, 1912, 209 сл.
*) АгіаІорЬ. гап. 231; Л1. Егапкеі, ОехуеіЫег ЕховсЬ, Агсіі. РаНгЪ., 1, 1886, 48 слл., осоо, 51: \Ѵиа йеп Сой іи ѴѴаЪгЬеіѣ ипі йеш Егозсѣе ѵегЫпйсі, іві йіе ве-ЬегіясЪе КгаГі, шіі иеІсЬег »іе Ъеійе Ье^аЬі віпй; йег ЕгоясЬ Ьайв патІісЬ аисіі ясЪоп іт Аііегішп йіе ЕЗЬщкеіі йаз ѢѴеІіег ип ргорЪихеіІіеп и т. д.
э) Агігіоріі. гап. 205 слл.; Іиѵеп. П, 150. Срв. Открой, св. Іоанна, XVI, 13: Н видѣлъ я... трехъ духовъ нечистыхъ, подобныхъ жабамъ.
*} ВріегрЯЬегд и. АасоЪу, Ііег Ргоасіі аів ЬуівЬоІ 4. АиГегаіеІшлр Ьеі Йеп Аедур-іегп. Л^Лвиг, ѴП, 215 слл.
°) О. Кеііег, ІІіе КсЬіІіІкгбіе іш Аііегіипі, Ргад 1897. О аначевіи этого животнаго въ греческомъ народномъ суевѣріи см. нынѣ Е. Ректіе. Актапта, III, Е6. 4 (40), 1812, 22 сл. Срв. также Оиіігпюіія-Нагітапп, 616 слл.; Я. АпЛт, Ѵоѣіѵе и. ѴѴвіЬедаЪеіі. 1901, 129 слл.; ТКатав у ВіиГіире'я, I, 530; Кпогіг. Перій, и. АшрЬіЬ. 79 си.уВеѴдтапп, П, 130; въ народной медицинѣ Европы—ЛГ. НЦІег, ОгдаіюІЬег. 137 си., 186, 221 сл.
6) Поливъ играетъ ввачитольную роль уже въ неолитическомъ искусствѣ Зап. Европы п въ крптско-илкеиской культурѣ; см. объ этомъ работы X. Вігеі, Кеіідіоп пёоііііпдие гіе ІТЪёгіе. Ііеѵ. рпКЧог. 1908, 7—8; Ьев Сааэііёгійев еі Гепфіге со-ІопіаІ йеи Ркёпісіепв. Е‘Анікгчроіодіе XIX, 129 слл., заходящаго, правда, слишкомъ далеко въ своихъ выводахъ, чтй п дало повлдъ 6. П’іІке, Ме^АІШікиІІііг, ѴѴйгхЬ. 1912, 129 упрекнуть автора въ „полипоиаюи1*.
Относящіяся сюда изслѣдованія указаны ниже. Срв. Н. Ф. Сумцокъ, 391-Веіідтапп, П, 124. О ракѣ въ народной медицинѣ Европы—АйМіпд, 106 см.
— 298
зонѣ и окружены были ятабу“: по словамъ Аеинея, -ері йг Трс<т^х то каХа'.бѵ г^тріѵ о аитй; - КХёмр/о; обтг тоѵ ігрсѵ хзЛойигѵоѵ таоХо^соѵ оѵг= тоѵ ха>пт|Ха“ѵ^ѵ ігоѵХѵ^ооѵ ѵбрцаоѵ т}ѵ О^ргоек, а>.л* хлгі—оѵ тсітшѵ тв-хя т^; ОаХагаа; /ѵііпѵ^ аэтеэйяі *). Еще замѣчательнѣе то, что Эліаяъ сообщаетъ о почитанія жителями о-ва Серифа морскихъ раковъ. Если они находили мертваго рака, то погребали и оплакивали его, если же онъ еще живымъ попадалъ въ ихъ рыболовныя сѣти, они выпускали его обратно въ море; Хері^йш; оі яхѵлш хай Оюлг-.ѵ ѵехроѵ ёаХогхота* С*йѵтя йг еі; йіхтооѵ ёрпеасѵта ой хзтёусміѵ, а'і./.і яіггл’.ймаг йялэтц а?8і;_ Врт^обоі йе эре той; ятоОаѵйѵта; хтХ. в).
Черепаха приводилась въ связь, главнымъ образомъ, съ Афродитой. Въ храмѣ Афродиты Ураніи стояла, по Павсапію, статуя богвни, опирающейся одною ногой на черепаху •). Темная легенда этіологическаго характера, повѣствующая о томъ, какъ ѳессалійскія женщины избило до смерти гѳтѳру Лансу деревянными чераоахами (таі; ЕиХіѵяі; /еХшѵаі;) *), восходитъ, вѣроятно, къ старинному ритуалу бичеванія, въ которомъ черепаха играла извѣстную роль; какую,—я нъ настоящее время затрудняюсь опредѣлить ближе. А. <1е Кі&Ісг предполагаетъ, что это животное служило атрибутомъ Афротнты въ виду-близости богини къ морокой влагѣ 6); а Вѵогопоз высказывается за астральное значеніе черепахи ”), во все это пока лишь гипотезы, опирающіяся на случайные или единичные факты. Сохранились также * •*)
") СІеагсЪ. ар. Аікеп. ѴЦ 103.
’) АеІ. и. а. ХШ, 26.
®) Раив. VI, 25, 2 тіу/ рёч ёч тй май хяіилг* ОорЯ’Лаѵ, сі ёзт: хзі /[л>-
аы>, те/ѵт, фсіеіои, тй іе етерш лѵп ии /х/.шѵір —іі ракѣ въ греческой мико-
логіи см. еще К. Тйюреі. РІикіІ. 1894, 51-1—353; Сгѵрре, 463.
•*) Тіш. РНС. I, 219 1(15: Роіет Гг. 14 ар. АіЬеи. ХІП р. 5891>=₽НС. Ш, 127, 9-1: тай» сй>.«3» уггЛиЧи; гѵ 'А'^р'.СІгтд ігр'р- ВіС Х«і ТО тг'іЕ-л;
’Аѵьзія: ’Аэрйстт,;. Срв. объ этомъ Кііусоп, 378 (въ указателѣ IV „Йасіітедівіег стр. 489 невѣрно покатано 368) сл. и Сгирре, 1349, пр. 3. 8піі1. в. ѵ. ХеКшѵг,- хзі <уат.\ Зті 'іултзгхізаі оі ѲетгіГлі -ргдехіе ё^іъсиіаѵ айгг,* сѵііѵаі; /е/апчі’.; [Тіынреі у Раиі]/-Н'іеяока, I, 2729 неправильно переводить: „скамейками" „гертами") ток-^'^ат с.1 то, іерш -і,; ёѵ 5чоо-; ѵі —аргуіччлч. Срв.
8сЬоІ ЛгігІорЬ. Ріиі. 179.
а) А. ііе ВііІ/Іег. ’Евъді. ар/. 1895 (у Сіпірре, Виг». РаІ/гсяЬ. СП, 1899, 171. невѣрно 1893), 170; 'Н =йо« 8а).іазѵл г, «йаг/кгеѵ т-.т«и» т( «лілз«>.ѵ, т,р]х<4< Іао-гр тр "А^рЛітг,;, 8x5; тт^ 8з?.а»зг^ ха йуразв; едаіроа тпп'лЛ.
•} А. Хѵогопов. ПСИ. XI ІП, 1891, 109 сі. Срв. 6п<рре, 1349, ар. 4.
— 299 —
данныя, указывающія на отношеніе черепахи къ Аполлону ’) и Гермесу
Свяіценныб характеръ полиса и интимное отношеніе его къ Афродитѣ выяснены были, главнымъ образомъ, изслѣдованіями К.ТіішреГя хотя не со всѣми его теоріями миграціи культовъ возможно согласиться •).
Рыбы *). Первоначально рыбы принадлежали, повидимому, къ числу тѣхъ животныхъ, которыя рисовались грекамъ обителями душъ усопшихъ. Такое атоническое значеніе имѣютъ изображенія рыбъ уже въ критско-микенской культурѣ; вспомнимъ, напримѣръ, рисунки «а погребальныхъ урнахъ изъ Крита ”) или золотую рыбку изъ гробницы въ Вафіо Хотя прямого свидѣтельства о вѣрѣ въ рыбъ, какъ обитель умершихъ, въ греческой традиціи, насколько мнѣ извѣстно, не существуетъ, во о ней позволяютъ заключать, помимо ісритско-микенскихъ находокъ, нѣкоторыя косвенныя данныя. Такъ, др_ХЬцу-1 тарху ®), Анаксимандръ училъ, что—иадн^произошлн отъ рыбъ; въ' гомеровскую эіГОху геройне вкушали рыбной нищи за исключеніемъ случаевъ крайней необходимости •). Пнѳагорейцы, по словамъ Плутарха, не приносили рыбъ въ жертву богамъ*®). Во многихъ мѣстностяхъ Греціи и Малой Азіи запрещалось ловить и ѣсть рыбъ, такъ накъ овѣ считались посвященными тому или икону божеству. Одинъ рыбакъ съ острова Икара, по имени Эпопей, осмѣлился вкуситъ, вмѣстѣ съ своимъ сыномъ, посвященной Посидону и самоеракійскимъ
’) Сгирре, 1253, пр. 1.
3) Сгирре, 1333, 11.
4 К. Тйтрёі, РММ. К. Г. V, 1802, 385—402: іЬ. X, 1897, 3-40—354; Реаіасііг. Г. ОѵиЪиХ, 1693, 144—101.
•) Срв., внвр., справедливыя возраженія Сгирре, Витз. МыгееЪ. ІАХХѴ, 161 сі.-, СИ, 17“ сл.
Мнѣ неизвѣстно ни одной работы, гпецімьно сосващевной вопросу о роди рыбы въ греческихъ миѳахъ н культахъ. Нѣкоторыя данныя можно найти въ общихъ изехѣдоавніяхі, касающихся іудейсхо-хрнітіапской сіивоіики: см., напр., Р'г. •!. 1)61-уег, ІХѲТЕ. Лаз ГізсЬзушЬоІ іп ігШісЪгыІІ. ХеіЬ. I, Вот 1910; 1. Зскфеіоиіііг:, В—. РізсЬ-йутЪоІ іт Гшіепіит и. СІіпиіепЬат. Агеіі. ЛИ* XIV, 1911, 1 слл., 321 слл.; срв. ТКошаз у На/Сѵдк’л, I. 514 сд.
®) І'епоССМріез, VI, 456, фиг. 171 (погребальная урна въ видѣ ванны), ИЗО, фнг. 490.
’) Тамъ же, кошювяа на стр. 106.
«) Ріпі. вѵтр. ѴШ, 8, 7 (Ріеіі, Ггари. а. Ѵогзокгаі. 1* 14, I. 15).
”) Ноги, О± ГѴ, 369; ХП, 330. Срв. Р. Віенуеі, ОрГегЬг. 197.
”) РІиі. вутпр. ѴШ, 8, 3.
— 300 —
богамъ рыбы (11ор<гі>л;), но, въ наказаніе за это, проглоченъ былъ на глазахъ сына появившимся изъ моря чудовищемъ ’). Помнилъ же этотъ былъ прежде человѣкомъ, но превращенъ былъ въ рыбу за то, что, внявъ просьбамъ Окирои, дочери Имбраеа и нимфы Хесіады. отвезъ ее на родину, чтобы избавить отъ приставаній Аполлона 3 * 5). По Діодору Сицилійскому, въ источникѣ Ареѳусѣ на Ортигіи водились нъ изобиліи рыбы, „священныя и неприкосновенныя" (ігрои; мтзй ха> а0іхт:оо; аѵ&ршяы;) э). Хтоничѳскимъ характеромъ рыбъ въ античной религіи объясняется, вѣроятно, и вапрещеніе ѣсть рыбу участникамъ мистерій *). Въ Египтѣ не разрѣшалось удить рыбъ, живущихъ въ священныхъ прудахъ: вспомнимъ фразу изъ знаменитой 125-ой главы Книги мертвыхъ: іш Ь’ш-] гш-ѵѵ п Іуѵу-ѣ-йп (то есть піг-«)! Въ частности, угорь посвященъ былъ богу Атуму (ііт) Б). Сирійцы, по-словамъ Діодора, поклонялись рыбамъ, какъ богамъ: хаі то!>;
Еіроо; рг/рі тоо ѵоѵ... тір.аѵ і^8й; й; 8бой; 6 7). Но особенно интересна надпись изъ Смирны:
іероо; рт; аЗіхеЦѵ) ] рлцЗі охабо; тшѵ | «1еи> ’’) І.ораіѵа-
*) АіЬеп. VII, 18 р. 2831>: Пяуг.рап;; 6' 6 ’Арха; іѵ та: вііяэтіок Іруоі; е-х-
троа.мйч*
Пгрг^.о;. &ѵ хзіёоао’.ѵ бііглооі ілроѵ іуйъѵ
хат" пѵВршгоэ; оѵто;. очоріа 5' тр аітш 'Етшг'іі; ха- ё; ’Іхіро» ір т о5ѵ а-іа тш иіш аЛізблта хаі оэх еотоутраѵта ЙЭ.шѵ -/Я’лоѵ ЕМ
аура ?! тсфяйшѵ оѵх а-оз/ййЬі тір тоігшч еошЦ;, аЛЛа итй Ми вйй хата ЧоіѵцНіріві хаі |іе-' оі» «оХЬ «/а; іхтик т^; &дга^іа:* тро; уар вгеі.воѵ тд ѵці то-’Етоогва іч Зіы той кайо; жатапиіѵ. Срв. Аеі. в. а. XV. 23; О. Кеш Аі/іеп. Ѵ/І
ХѴШ, 1893, 883.
•) Ариіі- ВЬий. ар. ЛіЪеп. VII, 1У р. 2ИЗе. Срв. Аеі. п. а. XV, 23; ЛІ. НеЙ-шнш, Пеплея, XXVI, 1891, 522 съ; О. Сглдере, О. М. и. ВО. 1351, пр. 1
з) Рюй. V, 3, э. Согп. 34 р. 209; ЛСЬеп. ѴП, 128, р. 325с; Срв. ЛіЪеп. ѴПІ, 2, р. ЗЗІе. О рыбахъ, посвяценнтлхъ Апоыону (Аеі, п. а, XII. I) и Афродитѣ (Ьисіап. йе Оеа 8уг. 45) см. внке.
*) Ср., напр., Іиі. ог. V р. 176 сй н, подробнѣе, II. ВерЛтд, Аііія, 156, 189; Ситопі, Ше Огівніаі. Кеіі;;- 283 а., рввеігп.
5) ІОагевеу, Ъ’ап^иіііе югиангбе аи Йіеи ііш (ими бога в принужденъ привеейі въ трапехрипціи). Коіез еі гешагдпея ССХ111. Вес. йв Ігас. геі. а Іа рМ. еі а Гагск. ёд. еі. аезуг. XXVI, 1904, 133 сі.
в) ГІіоЗ. И, 4, 3. Срв. Хеп. АпаЪ. I, 4, 9: Ріскег, Я.-В. Ікгі. Акай. Л. ІГІм-1894, 101 сл. 107; Віеіегіск, Еіне Міікгазіііигяіе, 40 сді.; А. Лгетіав. ВвЪуІ ш И. Т. Ьрв. 1905, 41.
7) Юеа віие йпЬіо Аіаграііз віѵв Сегсеіо еві (Л<Н.). Послѣднее имя иредета ляеть .собою сокращеніе псрвага=хнр. ’Аіаг'аіа.
— 301 —
оОаі, «ирё | [ё]х^ергіѵ ёх гоб імлй ё-[і] || жХтеі]. о тойтшѵ « ітоіійѵ | ха-жос хах^ ёздлзіа ако'лоітс. і/Оьорршто; у5ѵ6ре[ѵо;- ёаѵ йг ті; тшѵ і^вй-оѵ атгоОіѵть харлобабш || го&т^лероѵ ёкі тоо ^шроО *). | і<л- йё <г»хгикаазои-аіѵ | яск ёпащадзіѵ та ТІ]; | &еои тіила хаі то іу&оо^рб'рюѵ аот^; | ^іоо хаі || ёруааіа; ха)л]; ^ёѵоіто [ кара т^; Осой йѵцоі; ®).
Возможно, что въ восточныхъ религіяхъ съ рыбою соединялась и эротическая символика 3). Переходя къ отдѣльнымъ греческимъ божествамъ, я позволю себѣ остановиться прежде всего на культѣ Артемиды Евриномы въ Фигаліи, рисовавшейся, какъ извѣстно, въ видѣ женщины съ рыбьимъ хвостомъ. Павсаній сообщаетъ намъ по этому поводу слѣдующее. Въ 12 стадіяхъ вверхъ отъ Фигаліи находятся теплые источники, а неподалеку отъ нихъ впадаетъ ЛимЛкъ въ Неду; тамъ, гдѣ обѣ этн рѣки сливаются, стоить храмъ Евриномы, священный съ давнихъ временъ, но почти недоступный изъ-за скалистой мѣстности. Вовругь него растетъ множество кипарисовъ, одинъ подлѣ другого. Простонародье въ Фигаліи считаетъ Евриному прозваніемъ Артемиды... Разъ въ годъ, въ одивъ и тотъ же день, это святилище Евркмомк открываютъ и совершаютъ'общественныя и частныя жертвоприношенія; все же остальное время у нихъ не въ обычаѣ открывать храмъ... Отъ фигалійцевъ я слышалъ, что изображеніе богини (то Еоаѵоѵ) приковано золотыми цѣпями и до бедеръ похоже на женщину, въ нижней же части навомиваетъ. рыбу *). Къ разсказу своему, въ которомъ каждая деталь дышитъ глубокою стариной, періэгѳтъ
*) СрВуР. Ніепдеі, СрГегЬг. 202 и И05, ЕН«. Ш. 155.
ЬаогХ. Ѵ'Ш, 34; Мпаяеаэ Гг. 32,
•) Лііі. IIя, 284 ы., К 584. При храмахъ Атаргаты обычно содержались священныя рыбы: въ Аскадоаѣ (1)іоЗ. И, 4, 2; Писівіі. <1с й. 8уг. 14), Іерапохѣ (Ьи-сіап. -15; Аеі. п. 8. ХП. 2; РГш. Ь. п. ІП, 17), въ Эдессѣ (ІІ.ЛиѵаІ, НівЮІге роііі., геіір. сі ІііХёг. д’Егівзяе упадц'й !«, ргетіёге сгоіваііе. Лигп. анаі. ХѴІП—XIX, 1891—1892). Срв. Ж ВаиЛівзт, Біий. г. ветіі. КС П, 165 си.; Р. ѢІііІіеке, гі)Мв. XXXV, 220; О. Сгирре, 1345.
э) Срв. I. &ЪереІоѵ:іІя, Аг<Ж. (. Л?1Е 1811, 376 сы.
4) Раив. ѴПІ, 41, 4 слід Ітайіоіі 6е ожч ьшвехі іѵшгіаш ФіуяМа; Иірій тё ёоті лоитра, хаі тсйтиіѵ ой ^йррь» хзтеѵті о Лир.а§ ег К^,-тѵ 2г аищіалі'ояі та рей-ратз, еап Ейрэѵ'фф то іербч, аута» те ёх -яаі.аий «• ѵко тра/ітсро; сой угора»
с\)зпроа»>т і:ері вито каі хихарігооі теайхат го/Лаі те хаі аХ).т]Хаіс виѵЕуеі^ ті;ѵ бе
Ейро«х^ч і ріѵ чйіѵ фіуаІЁшѵ %г,;хо$ ёпЬЛцаіѵ ёіѵаі К'і’іатеолгѵ ’ Іртёрйтс... ^рёра оё
Е'ХатгО'' то «ооѵ итогуѵйямі гі;; Ейриторлуг тоѵ ®лоѵ уріточ ой
гі) айт^ хпа ёіоі
аоіяіи атогуѵлаі ха8ёаті)хеѵ. т^ѵіхаэтя 8Ё жаі Ииоіае оі;и.о!яа те хаі Іоіейтаі Вѵоизіѵ... тйѵ ФіуаХвшѵ ов ^хоиаа, <1; уроаоё то Еоамоѵ вичбёоиал яі.отеіі хаі еіхшѵ Цглило; та адрі тйѵ у),<»тшѵ, -о аао тойтаѵ 8е ёатіѵ іуВй;. Срв. Нііг.-Ві. Кскмент. 264 сл.
— 302 —
добавляетъ, что, по его мнѣнію, чакой видъ статуи по отношенію въ Артемидѣ лишенъ всякаго основанія. Хотя Павсавій въ этомъ случаѣ не вполнѣ правъ, и нѣкоторые слѣды сближенія Артемиды съ рыбами въ античной традиціи имѣются * *), но цѣлесообразнѣе все ®е допустить, что за описаннымъ зооморфнымъ изображеніемъ въ Фигаліи скрывался старинный культъ богини-рыбы Еириномы, отожествленной впослѣдствіи народной массою съ Похѵіа ВтдеЛѵ, могущественной Артемидой. М. КП580П отвергаетъ возможность созданія примитивнымъ искусствомъ стоящаго идола съ рыбьимъ хвостомъ и, въ виду этого чисто-техническаго соображенія, предполагаетъ, что 5баѵ->ѵ Евримомы представлялъ собою герму ’). Но возраженія Кііззоп’а врядъ ли справедливы: возможно, что упоминаемыя Павсаніемъ волотыя цѣпи, окружавшія сбхѵоѵ, отчасти в предназначались для того, чтобы поддерживать статую въ равновѣсіи. Что касается самого имени Еври-номы, то оно, въ качествѣ Эпвклезы Артемиды, упоминается только въ цитированномъ выше мѣстѣ Павсанія, который, полемизируя съ соштипІБ оріпіо, утверждаетъ, что Евринома была на самомъ дѣлѣ дочерью Океана. На эту точку врѣнія становятся ѴѴіегйіскег 3), Сгирре 4), новѣйшіе издатели Павсанія—11ІІ2І& и Віііпіпег 5), въ то время какъ ХѴеІскег “), РгеІІег-КоЬегі Хйяхоп в) и др. высказываются за правильность народной традиціи, в Ь. К. Еагпеіі •) приходитъ къ выводу, ЧТО Е'люѵбрі) было однимъ изъ тѣхъ общихъ опи-
*) Срв., напр.. афессгос преданіе СгеорЬ. ар. АіЪ. ДТП, 62. р. 3614 и, въ особснпосп, изображеніе Артемиды на вааѣ геометрическаго стиля изъ Бэотіи; здѣсь рыба довольно крупныхъ размѣровъ покрываетъ собою почта всю нижнюю часть одѣянія богини {Еагпеіі, Сиііз, II, табі. XXIX а= ІГоІГетв, ’Еф>;и.. ару. 1892, таов. іо, 1). Срв. Л. В. Соі>к, СІ. Не». XVI, 373.
я) ЛІ. Ніівюп, О. Е., 230: ѴѴіе зоіі Ліе ргішіііѵе Кшіві, Ліе Ліе Агіетіз Ле-ХікапЛг» теи-бегеріе^еіі. е$ Гегіі# двЬгасМ ЬаЬеп, гіп ьокЬсе 1>іп(? аиГ ьеіпеп ЙсЬтеагге віеЪеп хи Іаявеп.
а) Н'екніскіг у ВтсЛа*», М. 1,. I, 1427.
•) Сгирре, 1295, нрнм. 1.
*) ІИицрІЯіиппег, 264 сх
•) Пеккег, С. 6. I, 651.
РгеІкг-КоЪ.гГ, I* 318.
®) 31. А'йіяш, С. Е„ 229.
9) Ь. Я. Еапкіі, Сиііз, П, 430: лдоп, Піе Шіе вееіде іо Ье оие о!
Не бе-егірііѵе шпі цепегаі арриііаііѵев, Ііке ЕоХХятш аиб Дгігоіѵз, иней іо Леиоіе оие оГ Ніи рснМезы:!, рге-етіаепі іп іке ІапЛ. Коте іп ДгсаЛіа ііііз тиві еііЪег Ьаѵе Ьееп Агіешія, ог ГІетеіег, ог РегьерЪопе; Ьці ІЪе бвѣ-Іогт теоиІЛ Ье арргор-гіаіе іа пеііііег о! іЬе ітео іаііег, Ьиі опіу іи Агіешія Л:;ьѵітч.
— 303 —
нательныхъ обращеній, которыя, подобно Кя/.Ь.зтш и Декоіѵя, употреблялись для обозначенія первенствующей богини страны, скорѣе всего_
Артемиды. Іготег’ѵаЬг *), Еагпеіі») и НоСег ») отожествляютъ Артемиду Еврниому съ Артемидой Дірѵйтц, Кіікоп4) и, независимо отъ него Г МаИоп 6), видятъ въ Евриномѣ, наоборотъ, богиню земля, а V. Вё-тапі6) и здѣсь видитъ семитическую богиню. Мнѣ кажется, что предположеніе о позднѣйшей сиикразіи этихъ двухъ образовъ—Артемиды и Евриномы—является наиболѣе пріемлемымъ.
Въ искусствѣ тупецъ является въ древнѣйшее время излюбленнымъ агтрибутомъ Посвдона ’).
Г. Насѣкомыя.
Насѣкомыя не играли почти никакой роли въ греческомъ ритуалѣ. Зато они представлялись народному воображенію одною изъ самыхъ частыхъ обителей душъ усопшихъ, какъ это въ послѣднее время особенно ясно показали 6. ѴѴеіскег 8), О. УѴазег в) и В. П. Клингеръ ’°). Я остановлюсь въ дальнѣйшемъ лишь на тѣхъ данныхъ, которыя опредѣленно указываютъ на былой культъ животныхъ въ Греціи.
Такъ, о муравьяхъ11) Климентъ Александрійскій сообщаетъ наыъ,
*) И". Іткепваііг. К. и. М. Атѣ. 155.
*) Т.. В. РапігП, ппт. м.
г) Нб/ег у Раиіу-ЖЛшоісо, VI, 1339 сі. О сходномъ съ его собственнымъ предположеніемъ мнѣніи Ъ'агпсіі'а Нбрсг, повидимому, ко знаетъ, хота П-ой томъ Си1І5 англійскаго ученаго пышекъ въ 1896 г-, в соотвѣтствующій полутомъ Энциклопедіи Рапіу-Ѵіівзоиа—въ 1907 г.
♦) М. '^Яязѵп, С. Е-, 229.
і. Зіиііеп, Аісіі. Мігіі. 1912, 261, прнм. 3.
•) И ВётаггІ, Огід. <)ез счііея агсайіепа, 97 елх
См. Вѵііе у ЛоясЛсг’а, Ы. I,. Ш. 2857.—Срв. объ Артемидѣ Евриномѣ также гіе Ріёйег, II, § 265. О священныхъ угрятъ у ііоішидскііо озера п на Косѣ— К. Тйчреі, РкіЫ.. К. Р. IV. 1891. 828 сіл., срв.. В. р'і. И-'. 1893. 555. О рыбахъ въ цзродноіі -ѵ.еднциаѣ Европы см. 81ое1, 356 слл.; ѵап АпіМ, 201, 204. 205. 207; ІИ. Нб/Іег, І)іе соікзшсіігіл. Ог&аноіЬег. 189 слл., 224 слл., 260 сл.: его жо Ог^аиоіііег. Ъеі Саііо-Кеііеи и. Бегтанеп. Рани-і. XV И, 1912, 206 слл.—Статью С. В. ЛІогеу. Тке Опдін о! Піе Еів1і-8упіЬо1. Ргйчеіоп Пеоіод. Веііеѵ. ѴШ, 3, 1910 я знаю лишь но заглавію.
”) Сеогд Псл/ат. Ьег 8се1епг<іве! «п ёег аіѣеп І.ііегаіиг и. Кішаі, раьшш.
3) Оно ВТаіег у Лм-с/н/а, И. Е. ІП, 3221, 3234 слл.
”) В. П. Клшісръ, 126 слл. Срв. также В. 31. ЛІеуег, АИреппап. В. О., 76.
”) См. А. Маг.т у Ра«І.«-ІГі58оіга, I, 1820 слл.; (іпірре, 800 сл^ В. 11. Илия-ъеръ, 205 слл Срв. также «Ѵіш. Л. Мигіап (а не Лагіапи, какъ у В. П. Клин-
— 304 —
что еессалійцы въ древности поклонялись имъ, такъ какъ вѣрили, что Зевсъ, обернувшись муравьемъ, сочетался бракомъ съ дочерью Клитора Евримедузой и произвелъ на свѣтъ Мврмпдона '). Тотъ же авторъ разсказываетъ со словъ Гераклида Понтійскаго, что жители Аварнаніи приносили нъ жертву мухамъ -) быковъ 3), каковое свидѣтельство мы находимъ и у Эліана •). Согласно Павсаяію, въ Олимпіи элеЙцы совершали жертвоприношенія Зевсу ®). Нако-
нецъ, въ Алиферахъ, небольшомъ городкѣ Аркадіи, во время одного празднества, приносились жертвы Міагру; при этомъ, какъ говоритъ ПавгаиіЙ, герою молились надъ жертвами н призывали его ва помощь; тѣмъ, которые принесли такую жертву, мухи уже не причиняютъ никакого вреда ’). Вопросъ о томъ, былъ ли этотъ арвадскій культъ тожественъ съ элндскимъ, какъ полагаетъ Ьпшегя-аііг ’), или же
іери, 329), Іпзесіеів іи ІішЬа, сгеіііпіеіе 8І оЪісеіагіІе Вошапііог, Висигезсі 1903, 231—252; Кагі Кпогіх, Сіе Ідаокіеп щ За^е, Зійе и. Ыегаіиг, АпиаЪег^ 1910, 148 схі.
’) Сіет. Аіех. ргоіг. П, 39: хі 8ё гаііѵ Усгтаёлі: роррфса; ое$!гіѵ,
ігві -соч Діа рЕ|іаНіріаагѵ ср/ шОсѵта тт; К1г(тор с биуатрі Еср'рлоойад р.:-
ТѴ3» хаі Моррі;6оѵа уе/ѵ^ка. (Атоіі. ГѴ, 26); срв. Сіет. Кош. Ьошіі. V, 13; Ыі огіВ- IX, 2. Срв. /ІозЧмгсѣ, А'сие ЛІігЬ., VII, 39₽. Л. Ф. Воеводскій, Евад. ьъ мпо. Од. 79 см. ввдѣлъ'во всемъ этомъ комплексѣ мировъ солнечную символику.
’) Си. объ этомъ еацѣнимомъ 31. іі'еѢпапп у Раиіу-П'івеоша, II, 2744 сах;
ЛЛ КНквон. О. Е., 441; Іі. И. Клнхіеръ, 126 сл.; срв. К. Ъіпогік, І)іе ІщекЬга. 84 см.; 8. Г. Напап, Іпвесіеіе, 366—381; ТКотал у Мдвііпдв’а, I, 515.
3) Сіеш. Аіех. ргоіг. 1Ц 40: 'Врал1с5«^ (=Е.Н.С>. II, 197 Ь) 5с ёѵ Кті^э-.ѵ
йротаі, хаі
XI, 8: ёѵ бе тт] Аеихйе ахра рсѵ ёшеѵ 5}»»])^. ѵеш; 8ё *Ая6>Дві\
ёр.іО.г<аѴе?ти щи аірато; а^эт^оѵиі.
а) Райя. V, 14, 1: '^аоі ос 'Нра-Дсё Ийоѵаі еѵ 'Оіи^піа 6Г оу)лі> раіізта уе-лэ" ті; рляаг в&троѵга аігаѵ у; хаі ѵп’ аШи 8і5а^йёѵта 'Аг:ор.иі«о Йизяс Ди, м:-сЗто>5 аг.'/ермкт^аі тас риіа{ кёраѵ той ’АІ^усий. ёгуаѵгіі 5с пата тайта хаі ’Нлві'л
8. ѵ. *Аи6|іою;. У Илавіл Ь. в. XXIX, 106 называется Муішіев. іЬ., X, 75—Муіа-согеч или Муіагодов (рук. Муьасогез). Л. Ф. Воеводскій, Введ. въ мве. Од. 215 я
въ этомъ культѣ усматривалъ солярную сиивмнву.
®) 1‘аив. ѴПІ, 26, 7: ёѵ тайтд ѵз ла-лдоргі Мыаурір -глЙэоида», ёяси/бии'Л тс хата тѵ-і йрйшѵ ту ^ьші хаі ёгхгляілцреѵоі тоѵ Мзіаурлѵ- хаі зс»і -айта 5разааіѵ сажс» ёті ткароѵ <іяѵ аі рлнаі. Срв. РІюІ. Ваід. в. ѵ. Мзгху^:, 8оІ. I, 10 слл.
ѵ) Рѣ- ІттегихЖг, К. М. А. 213: Ра иип АІірЬега іи иптіІіеіЬпгег КасІіЬлт-
— 305 —
олимпійскій слѣдуетъ идентифицировать, вслѣдъ за ЪѴеіскег’омъ *)» съ акариавскиыъ (левкадскимъ),—для насъ существеннаго значенія не имѣетъ. Несомнѣнно, какъ мнѣ кажется, одно: нъ основѣ всѣхъ этихъ образовъ и культовъ лежитъ представленіе о грозномъ демонѣ моровой болѣзни, воплощавшемся, но народному понѣрію, въ нашемъ насѣкомомъ: недаромъ демонъ тлѣнія и смерти Еврнномъ рисовался въ образѣ стервоядной мухи (вспомнимъ вѣру въ муху, какъ демоническое существо [Вѣка] у грековъ, или воплощеніе божества врачеванія Ваалъ-Зебуба у филистимлянъ); этотъ Міагръ, подобно Сыииѳію, могъ быть умилостивленъ лишь кровавыми жертвоприношеніями ®).
Жрицы Артемиды Эфесской и Деметры носили названія кзелртг; 8) и р.’Л«яя« •), что указываетъ на особое значеніе пчелы °) въ куль-
всІіаК Леа ѵЯІій еіеікігіеа Нсгамх Ьигі аи <1сг Сгсаге ѵоп Еііб Ііеді, ее йег йсЫизз везіаиеі, Дав< ЛегзеІЬс Киіі чіе іо Оіушрія еисіі Ьіег ѵоіііе^і.
') ТѴеІскеі, С. О., II, 213 сл.
=) Срв. 1Ні(Іег, Ог^апоНісгаріе, 13 сл. Обь Евриномѣ, колонѣ гніеніи въ образѣ стервоядной нухи, си. Р. -I. Ѵоіді у Во^скегя, М. Ь., I, 1427; 37 слл.; Коясііег. іі)., П, 3303, 31 слл.; V. ТРеЯтапп у РакІу-И7-''/ол<’П. VI, 2745, 63 слл. Срв. О. Кеш у Рш7у-'№7лсыіѵ, VI, 1310. 39 слл. О демоничееконъ существѣ Илч, у грековъ—Лгехіет у Во.'сЛсг’а. М. Ь.. П, 3303, 23 слл. О Ваалъ ?ебубѣ=:Вла7. рмя вы,? у ЬХХ—Ъсдде, ІЧж.геІ. и? Вис. ч[ ИіЫ. Агскаеоі., ХХШ. 1901. 48 схл.; В'. ВаиЛівмн, К.-Е. Г. ртоіеві. ТІіеоІ.* * 3 * 5, П, 514 слл.; С. А. Вагічп у Ли«Гіі</ѵ*я. II. 298 сл. А. Імпд, МуІІі., Віі. аид Всі. II, 222 и ./есолв, Іпігпі, 125 усматрл-глютъ въ этомъ помпаексѣ образовъ и индолъ иеревигхи тотемизма.
3') 1’виз. 1111, 1.3, 1: тт/ійта ейа е—оа Ёѵжлоч хаі ой Трош ’Еугзіал ётгтц&б-оѵт»; -гё; т>] 'Артами іатіаторк т§ ’Е^гаіа угтрЁѵю;. гаЛ.ооиЕмолс ос ого Тчйѵ т.сУл- тйѵ 'Езатргяі. Срв. Еі. ДІ. 8. ▼. ’Езат,»- о {ІяаіХгйі хата "Еггогои; ото (лг-га^ора; той іыХсазшѵ о; гіртуіа: Ёэтф. &Ъи1. ай Саіііш. іі. 1, Віі [гд. 50а; азцѵ хори»;
< 'ззсЧлік тшѵ |М>лазшѵ. По РггНіиіз’у, Еі. \ѴЬ.Я 160, іазуі или еззу» изъ * вѵеііоп. Срв. также Ртахг и НіШд-ВНішнег Гайа. ай 1.1.; А. В. Со<ік ТЬе. Вее іи Сгеек МуіѣоЕ X Л. В. XV, 1895. 12 сл.; Огирре, 908, ир. 7. В. Вп.чт, Ргосее<1. (іос. ВіЫ. Дгск. ХШ, 189), 257 отмѣчаетъ здѣсь хвттптское вліяніе.
*) РогрЬ. <!е апіто путрЪ. 18: ха- тіе Д^ил^гро: о\ -г^; -/ Ьлёк Эе5« иц-
охіоа; игілаза; оі -а/аіоі еххі.оѵѵ з-іт^ѵ т< ту» Коот,» Мс>.>ѵайогг Срв. Йс.ЬоІ Ріш!. Руііі. IV 106; Саіііш. Ь. II Ароіі. 110: АцоТ о'озх ото хаѵтсіъошч рі/ла-
ски, НсзусЪ. к. ѵ. рлі.-ттм н рт,трсголои;. Срв. А. В. Соок, Цпт. и. 14 сл., Ті'еііі-дег и Пгехіег у Вогсіісі^а, М. Ь. П 2639 см.; Сгирре, 136, ир. 2.
5) Старая хивологтескаа литература объ этомъ пасѣкоиохт. приведена В-егм-рег'омъ и Огежісг’омъ у Лож Лсг а, М. С. И, 2641 «-л,; добавить слѣдуетъ нынѣ, Ок'к у Раиіу-Н'штса, III, 446 сл.; Дбпазя, Сг. и. Еош. 25 слл.; Сгирре. 801 гл,<. 908 сл. (тутъ жо о Зевсѣ гт«Х:уіО5^ В. И. К.чап/ръ, 139. Срв. также Н. Ф. Суи-иов;.. Иульт. пер. 303 слл.; 8і»і. Е7. ЛГогіяи, Ілзесіеіе ііі ІішЬа, сгейіиісіе эі оЬь
20
— зпб —
такъ обѣихъ боівпь. Значеніе это подтверждается и археологическими данными: но имѣя возможности датъ здѣсь исчерпывающій обзоръ относящихся сюда памятниковъ, я ограничусь лишь ссылкою на новѣйшее изданіе: Ехсаѵаілопз аі ЕрЬезиз. ТІіс Агсііаіс Агіетізіа Ьу I). О. НоеагіЬ, ЕотІ. 1908, р. 337, табл. ПІ, 5; IV, 26, 31; ѴПІ, 22. Засвидѣтельствованы, кромѣ того, эпиклезы Зевса МзХиоаТое ), Перссфоны ІІеХіѵ2і« * 2), МеХітй&ц:;3), Аѳины Во|4Ыіа *).
Изъ другихъ насѣкомыхъ мнѣ остается еще упомянуть о саранчѣ *), по имени воторон Аполлонъ называется ІЬфѵбтог (отъ аттич. тахр-•ліЛ) •) или Поргаишѵ (у азіатскихъ эолшцевъ: отъ эол. бэот. хбр-ио>р) ’) въ смыслѣ ІЬе „аѵегіег оГ 1оси8І8в, какъ правильно переводить Гагпеіі ®); затѣмъ, о паукѣ ®), который игралъ извѣстную роль
оеішііе Ковіашіог, 122—191; К. Кнѵгіг. Івзесіеи, 1 слл.; Л. ІганІІпоі, Мёіп. 4е Іа Впсіёіё >іе Ітунівііцке <іе Раня, 1910, 264—280 (см. Л. Л. Леюдинъ, Жури. Мим. Нар. Лроев. Нов. Сер. XXXVI, 1911, ноябрь, отд. 2, стр. 8а сдд.); ТІнм«я у Навііпря’й, I, 504.
') Срв. С. Ргіея, (ІгіесЬ. СбЙег, Еегі. 1911, 194. НеаусЬ. в. ѵ. Подробности у Ікенідгг’а я І)ге-вІег'ъ ВовсЪег'а Ы, Ь. П. 2642, 18 слл.
,ТоЬ. МаЫ р. 62, 10; срв. Н<і[ег у КояЛег’а, И. Ь. П, 2636, 33 сдх- КгМе, РзусЬе, I* 206 пр. 2.
3) ТІісосг. XV, 94 и КсЬоІ ай 1. Подробности у ТѴепідеРа. Вѵясінгв М. С. П, 2615. 41 слл.
4) Йеіюі Ьус. 786; вшнетъ образованъ, повидимому, отъ „пчела-, „оса-, отъ звусоиодражаіелінаго глагола [крЗёіа—жужжать (Ргеіііпів-, 80).
®) Срв., въ общемъ, К. Кмыгк, Іпзекіеп, 118 <ах; Н. Ф. Сугяцооъ, Куяьтурн. переж. 305 сл.; А’. РеМс, Піе НеивсЬгеске іш АЬегрІаиЬеп, Иеяк. ВІ. Пі. XI, 1912, 207 слд.
6) Гаив. 1, 24, 8: тоо ѵзол се Ётп т-ерзѵ ’А-ллЛ<іл> уалхоаг, хм то ауаі.ра леуѵит. Фейтч 1И1Т;!ГХГ Пзрбпіоч чг т.іА'лізі/, та з^ілі тзрѵѵЕшѵ уг,ѵ зготрё-
іліѵ ’і 8=оі еіг=ѵ ёх тгл уырх;.
ПетеСг. 8серв, ар. ЗігіЬ. XIII, I, 64. р. 613: гзр' АіоІ=5да 5е вѵ 'Азія [іад тя жяХеі-заі Порѵопішч, ьигш той; гарѵокз; лаі.ол'Диѵ Вокитшѵ, аа'і 8иа*з зиѵтДеі-аг Поьѵгѵллі ’АгоХІ.оіѴ.
в) I/. К. Ратёіі, Сиііз, Л", 130. Срв. еще Еіеёіе у ЯомЛег'п. М. К ІП, 1611: .1. Лапд, Яуй, Віі. йпб Веі. II 222; Ліі/воч, С. Е. 113; Лгиррк. 1229, --Г. Ф. Волядекій, Введ. въ инв. Од. 115, 120 разсилгрцвжтъ и Аполлона Пар нопія съ точки зрѣнія солярной теоріи. О Гераклѣ Коои-коѵ см, Н. Ітяепеі~ СбИепі. 261; Сгирре 453, 6; Р. РгіеіПатІвг, Негакіез (Ріпіоі. Ідйеге. XIX. >907) 83.—О Панѣ съ туловищемъ саранчи—Ригічандіег, Сетт. XXV, 41.
Срв., въ общемъ. (гиЪегпаІія-НагІтакіі, 466 слл.; К. Кпогіз, Ідвекі. 10о сЛі.; I). ѵап НМоорен ВпІЬег/.он, ІТЬег йіе Весіеаішід йег Вріапе іп йег іікіі-вейек Ыіегаіит. ЛѴЗІСі. 1912, 601 слл.
307 —
не только въ обрядахъ заклинанія дождя *), но и въ культахъ (по О. Сгирре, исторія Арахны примыкаетъ къ старинной культовой легендѣ) в бабочкѣ, этомъ тпивчпомъ хтоническомъ насѣкомомъ 3). Здѣсь я позволю себѣ закончить обзоръ важнѣйшихъ животныхъ игравшихъ роль въ древне-греческихъ культахъ, и попытаюсь лишь сдѣлать нѣсколько выводовъ изъ того, чтб было изложено выше.
Въ основѣ культа животныхъ лежитъ то своеобразное первобытное міровоззрѣніе, которое мы называемъ анимизмомъ (Туіог) или анпматпзмомъ (ЗІагеМ). Классификація животныхъ съ мнеологической точки зрѣнія до сихъ воръ еще не вполнѣ разработана, но уже можно намѣтить нѣсколько опредѣленныхъ группъ. Мы видѣли, что одни изъ звѣрей окружаются культомъ вслѣдствіе представленія о животномъ, какъ объ одной изъ формъ человѣческой души, въ частности, обители души усопшаго. Такія животныя становятся впослѣдствіи атрибутами хтоническихъ божествъ.
Другія животныя рисуются въ народномъ воображеніи воплощеніями растительныхъ демоновъ, главнымъ образомъ, духовъ хлѣбныхъ злаковъ, плодовъ, лѣса. Эти животныя разсматриваются, какъ носители урожая, плодородія матери-земли, и ассоціируются съ божествами аграрнаго и фаллическаго цикла (Діонисъ). Такъ, хтонь-чеі’кій характеръ животнаго соединяется въ народномъ вѣрованіи съ эротической символикой, повидимому, въ связи съ идеей сна и пробужденія природы. Отсюда культы Персефоны, Адониса, Аттиса, Осириса и ня. др.; вспомнимъ также образъ Пава, Сатировъ, Фавна, Сильвана, нашего Лѣшаго и другихъ вегетативныхъ демоновъ съ слѣдами былого зооморфизма.
ж) (ігирре, 1216.
”) вгирре, 1216; прим. 1.
®) Ся. В. И. Жликег/я., 127 слл.} К. Киосіг, Іпяеѣь. 136 еіт.
НиДклыі.'п играли важную роль въ ащюдвой медицинѣ и нагій Европы, см. о пчелѣ Р. Бсйлагг:, М- и. Т., 38 слл.; Лиііііпд, 83 слл., 270 слл.; 81оеІ, 406 си.; IД. С. Ррмо.иігъ, 219 мл.; -«в іпііеі, 436 си (о медѣ 132. 162, 201, 202, 291, 356); •еііуіпанп, II, 113; Ші/іег, Лише, ХѴП, 1912, 214; с му]'авьѣ—ЛЯМіпд, 84 ілл.: •Іпе/, 430 слл.; Яіікрпапп. II. 112: Пб(1ег, Л. 213. о мухѣ-^ЛШщр, 89 слл.; 8ІОСІ, 434 слл.; 8сІідпмічі. П, 118; о наукѣ н паутинѣ—Р. 8сЪігаг- И. и. Т. 43: Іііііііпд, 96 слл.; 8?оеі, 445 слл.; імв Аіиіеі, 39, 298 си., 301 сл., 347 іл.; о 1С)Ч)Ѣ ЛаЫиід, 133 слл.; біоеі, 157 сл„ Нч/'іег, 211 слл. (срв. о Гераклѣ Ипок-тояЬ Сгирре 1229, ир. 3); о божьей коровкѣ — 11. Ф. Сумцоаъ, 392 сл. (гим-полъ солица); О жукѣ Еппин. Аср. ЕеІ.я, 8, 10, 82, 161, 163, 193, 209; В" Ъ. У««Л, Ргм. 8пе. ВИІ1. Хг<1ъ XXX. 293; Тінміая у НиЧшдя'я. I. 504 сл. в. ѵ. Ьееііе.
20*
— ЗОЯ —
Въ особую категорію можно выдѣлить опасныхъ и вредныхъ звіъ-реЛ. Имъ приносились жертвы, чтобы они удалиіись и не тревожили людей. Отсюда культы Смвноія, Бассарея, Апомюія, ІІарнопія, слившіеся впослѣдствіи съ культами боговъ: Аполлона, Діониса, Зевса.
Наконецъ, цѣлый рядъ животныхъ рано получаетъ космологическое значеніе: первобытный человѣкъ, переносящій на всю окружающую природу свои собственныя качества и способности, объясняетъ геологическія и астрономическія явленія, особенно затменія солнца и луны и землетряспвія, дѣятельностью небесныхъ и подземныхъ чудовищъ. Иногда въ возникновеніи культа могло принимать участіе нѣсколько факторовъ: такъ, змѣя, благодаря своей близости къ землѣ и могиламъ, становится однимъ изъ типичныхъ хтоническихъ животныхъ; но, съ другой стороны, она принадлежитъ къ группѣ опасныхъ тварей, подобно хищникамъ или крокодилу -
Процессъ развитія зоолатріи въ общемъ сходенъ съ исторіей культа растеній. Вначалѣ почитается само животное-божество; отголоскомъ этой доанинистической стадіи являются такія эпиклезы, какъ Дібѵиао? "Ерюб;, Д. ТяЗро: и т. д. По ыало-по-малу у человѣка пробуждается вѣра въ душу, живущую внутри тѣла, и духовъ, населяющихъ всю видимую природу. Теперь животное оказывается священнымъ не ап шій Гііг кіеіі, но потому, что въ немъ живетъ сверхъестественное существо, духъ-благодѣтель кли хищникъ-демонъ, къ которому и возносятся отнынѣ жертвенный дымъ и слова молитвы. Посидомъ 'Ъп»; превращается въ Пчспдона "Ііяаос, Діонисъ въ Діониса ’Есі-зю; п т. д. Божество уже вполнѣ отдѣляется отъ своей звѣриной оболочки, и животное считается только посвященнымъ ему или же опускеісгся на гтепснь его пттрпбута. Такъ антропоморфизмъ достигаетъ іюстічіеішо своего завершенія.
Глава IX.
Основныя формы культа животныхъ въ дргвпеі! Греціи.
Благоговѣйное отяошевіо античнаго грока къ тому или иному жп-вотноку, обозначавшееся въ греческой литературѣ обыкновенно посредствомъ глаголовъ яг^яѵ ») пли тцлаѵ а), находило себѣ выраженіе въ положительныхъ в отрицательныхъ формахъ культа. Къ первымъ относятся различные религіозные акты, обезпечивающіе болѣе или
•) Ср., напр., АеІ. п. а. АП, 5.
*) Ср., напр., Ѵеі. п. а. \П. 40.
— 309 —
менѣе интимное общеніе съ духомъ священнаго животнаго: молитва ритуальная пляска, воспроизводящая внѣшній впдъ и тѣлодвиженія звѣря, торжественное вкушеніе его тѣла и т. д.; ко вторымъ принадлежитъ институтъ „табу".
Въ предшествовавшей главѣ мнѣ приходилось уже не разъ останавливаться на многочисленныхъ формахъ зоолатріи въ Греціи, каковы: оказываніе внѣшнихъ знаковъ почитанія волку въ Аоияахъ (убившій волка обязанъ былъ похоронить его), морскому раку на островѣ Серпфѣ (населеніе, найдя мертваго рака, погребало и оплакивало его); совершеніе жертвоприношеній божественнымъ животнымъ (даже такимъ, какъ, напр., мухи); ритуальныя пляски въ честь почитаемаго звѣря, пляски, въ которыхъ жрецы, костюмированные соотвѣтствующимъ обравомъ, старались подражать движеніямъ и походкѣ, напр., медвѣдя (аргсоѵ ріреТзііяі въ ритуалѣ БравроніВ); отсюда, какъ мы видѣлиг названія греческихъ коллегій: ПшХо*, Мёліззя'., Тайри, ’Еогі;ѵб^ Гг. Васѣ еще въ 80-хъ гг. прошлаго столѣтія пришелъ къ справедливому заключенію, что „іоіа Ііаес арреііапііі гаііо ішіо оі-іа езяе ѵіаѳіиг, <рюй рітасіз іетрогіЬиз Гезііз йіеЬиз Іютіпез Ьеьііа-гшп реііеь' іпзі^піа регзопаз іМиеЬаві *). Какое огромное значеніе имѣютъ эти миметическія, если можно такъ выразиться, пляски въ старпннонъ культѣ животныхъ и первобытной религіи вообще, можно видѣть хотя бы ивъ новѣйшихъ изслѣдованій въ этой области, предпринятыхъ Н. Кеісіі’омъ 2), К. ТІі. РгеіМомъ 3) и др. Пѣть ничего невозможнаго въ предположеніи, что корни такихъ танцевъ таятся въ иврвобытной символической магіи. Люди, одѣтые въ шкуры звѣрей, пріобрѣтаютъ силу и ловкость послѣднихъ; изображая изъ себя жертвъ охотниковъ, они тѣнь самымъ обезпечиваютъ себѣ богатую добычу на охотѣ, уже ив воображаемой, а дѣйствительной; чтобы вызвать благодатный дождь, кли ускорить наступленіе весны, нужно лить совершить рядъ магическихъ обрядовъ, въ которыхъ фигурируютъ животныя, сближаемыя въ народной фантазіи съ грозой пли весеннимъ тепломъ, и
') Гг. Васк, ])« Сігаесогиш саегітоппз іл цпіЬиг Ьотідез Йеогиш ѵісе Гип^е-
Ькиіщ-. Вегоііиі 1883, 26. Сри. тамъ же, 2": Сгосеае аііОлп ѵзіез. диаз іп Вгапго-піі8 рііі'Пае ГетеЬапі, игзагігш кпвііііцгііпепі диапйапі иігипі соіоге еіГесегйй, ап— і<1 циод шіііі ргоЬаЬіІіог ѵі<1еІиг—Іана сгеіігізге ріііз, Іеѵіогін пютепй еві пецие <15-Іпііісагі роіеві. '
П. КеіеП, Вег Мітпз I—II, 1803.
а) К. 7Ъ. Ргецчі, 1)ег Ггзргко^ Й. Кеі. и. Кииві. СіМічі’, Т.ХХХѴІ, 1804, 377 еп.
1 т
— 310 —
т. Л. *) Что касается закланія и ритуальнаго яденія счящтнкю животнаго, то, говоря о буфоніяхъ, я имѣлъ уже случай указывать но, мотивы такого рода жертвоприношеній: это—„сакраментальныя пиршества", въ основѣ которыхъ лежала, согласно новѣйшимъ изслѣдованіямъ НиЬегі-МапБк’а Кеиіегзкіокі’а 3), і-’агпеіі’я 4) и др., жажда интимнаго единенія съ божествомъ, стремленіе погрузиться въ самую тайну божественнаго бытія, пріобщиться его плота и крови. Та же идея объясняетъ намъ роль животныхъ въ различныхъ ли-стеріяагъ.
Одною изъ основныхъ формъ культа животныхъ въ античной Греціи многіе изслѣдователи признаютъ тотемизмъ, ка которомъ я подробно останавливался въ главѣ ѴІ1-Й своего изслѣдованія. Крайнее увлеченіе этой своеобразной религіозно-соціальной системой, возведеніе ея на степень чуть лп не единственнаго фактора религіознаго развитія человѣчества повело къ тому, что изслѣдователи стали отыскивать признаки тотемизма и въ религіяхъ культурныхъ народовъ древности п въ повѣріяхі. и обрядахъ современной Европы. СІі. Кс-пеі объяснялъ почитаніе военныхъ значковъ у римляпъ былымъ господствомъ тотемизма среди италійцевъ 5), С.-Е. (готте и 5аI. НеіпасЬ
’) Срв. К. ТА. Рг&чф, СІоЬи», 1004, 38& Ые вгшмНаве Гйг сііе Егкіаітиіі.' Ыеіеі ако Лі‘ Ліжсішшіщ;, і'азз тки <1іе Тісгс. іо<Іеш таи вгс йагзіеПі, Ііегсііі, іи етт<-іс1іЬ»гег КаЬе, ГаъЬ ів йег (ІетгаН Ьаі, ао йазв ішг искѣ й е Ла^йшіиеі апвг-хѵкшіі !Еіі т-гііеп ЬгаіісЪыи Танъ же, 388: 8іе каші еііеияо біе ПагвІеПии^ ѵоп цго»-вегеп Тіегеи ип Таохе Іімѵоггиіеп, <1а ііиіеп еііеиііііз ііемгида КГЛе хиг Н ЪсіГііііпш(і ѵоц Ве^еи, ЯопвепзсЪсіі) шій таи ЧѴіііі гии^хиаііігкіеи аііег Агі іпле-«оЬиев. Тамъ же, 392: Юеп Тіег-шк! Сеізіегѣаихві ^ешеіизаш І5І ея аисЪ, гіаая вів еіиеи ХаиЬег Ьоаіѵескеп. .V. И', І'Ао»м<і« у Ыа-чііпди'а, Г, 495: Паду ргішііітг рсоріг.5 аі.' іп Ніс Ііаіііі <Г шгііаііи^ іЪ. хлѵгсшсиіз аий егіез оГ аиииаѣ, апй изиаііу іп 5о йікп^ авзілпе ІЬе алітаі іпакког •ігеяк. Іи воше сазез Піе оЬДесі зіешк іо Ъе <ішрІе атизешепі, Ьпі іійз Мпй оГ <1гаіиаііс гертезеліаііші ів изпаііу шаіч-саі ог геііеіоиз іп ііз ригрове. О роли жіиюпшхъ въ обрядахъ іав.тананія дождя у древнихъ грековъ см. О. Сгирре, 818 сзл.
’) Н.НнЬегі еі ЛІ. ЛГ<ія«, Мбіапрей «Гііізі. йев геі., Раг. І9Ѵ9, 1—13и (здѣсь обзоръ теоріи но данному вопросуА ипее Ьосюі. II, 1899. 29—138.
э) К. НеніепІчбШ. Яаілаиіепіаіа Міііьійаг, 109 схі.. для гречсікьхъ культ >т>— 149 слл.
♦) Ъ. В. РааиЯ, Ьастапіиііаі Сошшсіміоп ш Ѳгеек Пеііс. ІВЬЬегі .Гонги 1904; его же Ніц1іег Ахрссів, 1912. 137.
Сііагіея Веиеі, Сикез шііііаіпз йе Поте. I. Ьеа Гааеіциея. Аппаіев <1і ГѴше. де Ъуѵп, и. а. XII, 1903; срв. противъ этого- А. паи Сепшр, ТоіёішБше сі сиііе Іез епзеі^пев а Ійлие. Кет. Ігай, рорик 190-1. 321—327=Ве1., Моелгз іі Із'-^епіісз, II, 9—21; Ѵчпгі ІГпіы-в, Аннёе КагМ. ПН. 1905, 238—240; Д. Тоіііп/п.
отыскивали слѣды тотемизма у кельтовъ ’), Ілгеі я Аіііёііпеаи__________________у
египтянъ 2 * 4), ІІ0ІМЧІ50Л Ёпііііі у древнихъ сеыптовъ я), Гг. ѵ. О. Ьеуеп______
германцевъ “) и т. і- Неудивительно, поэтому, чго очень рано вдѣланы были попытка найти пережитки тотемистическихъ прадетавіенііі и въ античной Греціи. Сюда слѣдуетъ отнести раооты Апіігтѵ Ьап^’а, Леіоіга’а, Соок’а, 5. НеіпасЪ’а, Ггаяог’а, Лапе Наггівоп, Н. П. Хару-зпна в), отчасти О. Кепі’а °), (Іе Ѵідеег'а ’), Ь. ВіосіГа 8), С. С. Глаголева "), В. П. Клингера *°) и друг. Но никто, кажется, ве отворился съ такимъ увлечепіемъ къ идеѣ греческаго тотемизма, какъ мадьярскій ученый С. Потуйпзгку, посвятившій этому вопросу спеціальное изслѣдованіе ”).
ВВП. І,ѴП. 333 слд.=Еіи6ез Де туіііоі. сі й’Ьізі. Ден геіі^. апі. Раг. 1909, 56 см: 6. 'КЧпшга. Веі. и. Киііиа Д, Ншп.а, 27, прим 2.
’) С.-В. Сояіте, ТоіетіБШ іи Вгііаіп. Агскаеоі. Ееѵіеіѵ, ІІІ, 1889, 217—212; 3а(і—375; его нр Го)к-Ілге ак аи НюѴтпсаІ Лэепсе, БопД. 1908, 309 сл., 276 слл.; Зпіотоп Веіпасіі, Без Бигѵітапсез >1и іоіёлііявв сііег Іея апсіеиз Сеііез. Кев. іеі-І.ідие, 1!ИЮ==СиІІС8, Муіііез сі Ке1>Д. I, 1905, 30—78: ЛГ. И'. Т/ипиа<, Ба мігтітапсе <1п сііііе іоіёпидие <]св атишаих еі кз піеь- лргаігм давя Іе рауз йе СжПсз. Л.Н.11. XXXVIII, 1898, 295—357 (срв., одиаво, А. га» Сспиер, Кеѵ. Лея ІЛа 15/ѴШ 1905; Не)., АІоеига,' Бёр. I, 50—58).
®) I. Впгсі. Ііез епясц’пек шШітігея Лея ігііпіп еі ]<® яутіюіс-і Ьіёгоріуріі. Дез Діппііёв. Ееѵ. ідуріо!. X. 1902, 91—101; Нота 1с Гапсои. ВиП. Іняі. Егап^аік Л’ипііеоі. игіепі. ІП, 1903: І.'Едуріс аи іешрз Ди іоісшІБше. Счп/і'г. (Іи ЛІияГе &Нііиеі XIX, 1906, 151—221; Е. Аіп/1ііи.ач, Пи гбіе Дез аегреиіз Даля кз сгоуяи-сев геіі^іепзез Де ГЕруріе. ІІНВ. 1905. Ы, 335—360; ІЛ, 1—32, І*гоІ>'цотёиез а ГеіпДев Де Іа гсііріоп (^уріісине, Евзаі зиг Іа туііюі. Де ГЕ^уріе. ВіЫ Ее. Н. Еі. Ве. ВО. XXI. Рагіз 19<»8.
а) ВоЪегілап Вкіііі, Аійшаі \Ѵ огзіир :іиД АпітаІ ТгіЬез ашоие АгаЪз аікі іи Піе ОЫ ТеМат. Лиги,. оС ЕЫІѵІ. IX, 1880; Епсусі Вгіі. в. ѵ. Йасгійсе; ЫивЪір ащі Іи Еагід ЛиіЫа 1885т, 10075 * *; Тііе ПеІ, о Г Піе Зеинісв 1890х; ьдш.,
олвако. Л. Лгнѵік, Аге ІЬеге іоіеш еіапз іи Піе 016 Тевіаш. Агек. Йсі'Лтг. ПІ, 144 -164; 1'. Аауіеіаі, 1>ег Іяіешяшиз и. Діе Кеіід. Іягаек, Егеіб. (ЯсЪи.) 1901; Рёге Еадгпі'де, ЕіиДез еиг Іев геіія. зйвпіі., Раг. 1906®.
4) Ът. ѵоп ЛегЕеуея, Оі иіэсііех Йа^еиЪисЬ 1,1.рі. 1909, 71; сри.. однако, ВіѵЫ V. Чеуіт, Аітрегт. ВО., 33, 92. О предполагаемомъ тотемизмѣ у древнихъ вракій-цезъ си. пыпѣ (г. Какаго, с, Кію. XII. 1912, 364.
а) Срв. цитироваапыя уже неоднократно сочиненія укачанныхъ авторовъ.
®) Оііа Кепі, АнГапре 6. ІіеІІеи. Кеіі^., Вег). 1902, 14.
') Ле І’»явег, Бе Сгаесог. -Іііз еіѵ. 1900; нѣсколько ііерѣшіггельиѣе въ иѣміцкой переработкѣ 1903 г. I. § 13 сл.
®) Ъ. ВІсеЪ у КгоІГв. Вигя. Лаіікяііег., виррПій. СХХІѴ, 1905, 445.
'•') С. С. Глаюнѵъ. Греч. рел.. 51.
“) В. П. Клииіеръ, 207.
") Ніігщ/апаАу Сучій. Тоіетівг.Ькпя оуошок а діігор; іотіёпеМеп. Едуеіете.х
— 312 —
Приводя объясненія сторонниковъ тотемистической теоріи, касающіяся различныхъ явленій культа животныхъ въ Греціи, я неоднократно уже имѣлъ случаи указывать на натянутость и односторонность толкованій, предлагаемыхъ этою повою школою въ неукѣ о религіи. Сущность тотемизма сводится, какъ мы видѣли, къ слѣдующему: I) стремленіе цѣлаго клана уподобиться внѣшнимъ образомъ своему тотему (отсюда украшенія и деформаціи тѣла, теріофориыя имена членовъ клана и т. д.); 2) экзогамія, т. о. запрещеніе членамъ одного и того же тотемнаго клана вступать въ бракъ между собою и 3) наложеніе „табу“ на тотемное животнео и періодическое вкушеніе его тѣла. Ни въ одномъ изъ греческихъ ритуаловъ мы не находимъ соединенія всѣхъ зтихъ элементовъ, а нѣкоторые изъ нихъ со-храншіЕсь въ столь блѣдныхъ, неясныхъ очертаніяхъ, что говорить о древне-греческомъ тотемизмѣ, какъ о доказанномъ фактѣ, на моя взглядъ, еще слишкомъ преждевременно; воззрѣніе Дюлы Гориян-скаго на аттическія фнзы, такъ на тотемпческіѳ кланы * *), а па аоивскій праздникъ ПяѵЗія, какъ на остатокъ старинной тотемической корпораціи подъ эгидою акропольскиго Зевса Е), и тому подобныя гипотезы опроаѳріаются многочисленными историческими данными и оказываются висящими въ воздухѣ домыслами 3). Что касается того соображенія, что тотемизмъ яко бы является всеобщей и необходимой стадіей культурнаго резвптія человѣчества, стадіей, которой не мсглн миновать и греки въ доисторическій періодъ своего существованія, то эта посылка и сама нуждается въ подтвержденіи. При всей распространенности пережитковъ культа животныхъ среди различныхъ семитическихъ и ивдо-европейскихъ народовъ, господство тотемизма у зтихъ народностей далеко еще не можетъ считаться доказаннымъ. Противъ предположенія объ универсальномъ характерѣ тотемизма
рЛИоІодіси Кміііпу, XXXI, 1907, 177—201, 560—572. 809—822. Насколько я знай, это изслѣдованіе осталось вь внукѣ совершенно незалѣченнымъ, ие смотря иа то, что но солидности ясторпко-фпдологпческоп подготовки автора око стоитъ горлъю выше многихъ двлитанпішіъ повытокъ; по всякомъ случаѣ, это—единственная работа. спеціально посвященная вопросу о тотемизиі пъ антпчаой Греціи.
) 6- Ногпуаіа&у, 180 слл.
*) (г. Нг>гпуапя*ку, 820.
а) То же самое нуапо сказать объ остальныхъ попыткахъ разрѣшить различные проблемы греческой религіи съ тотемистической топни зрѣнія. Такъ, .Егагег, Тоіеш. ащі Ехо§. I, 39 сл. ссылается на Аеі. п. а. XV, 28; Аіііеп. 391 аЪ, 629 и т. д.; ко мы уже видѣли, что эти свидѣтельства не содержатъ никакихъ основаній вь пользу тотемизма и пстолповшаюпя гораздо проще иііимь образомъ.
— 313 —
высказываются такіе ученые, какъ Туіог '), Матііііег в), ІГпЬегі и Маи® * * 3 4 * * *), Е<1. Меуег *), О. бгпрре 3), А. ѵап Оеітер '•) и мн. др. Его существованіе не доказано для Китая и Океаніи ’), евреевъ 8 * 1) индусовъ °), германцевъ *°), славянъ*’); признаки тотемистическихъ представпенІй въ древнемъ Египтѣ сомнительны **); какъ справедливо подчеркиваютъ А. ѵап Ссппер18) и Ідлітѵі^ ХлсЬсп ’4), въ самоіі Австраліи проявленія тотемизма среди отдѣльныхъ племенъ рѣзко различаются друіъ отъ друга. Любопытно, что даже такой изслѣдователь, какъ Ь. К. ЕагпеІІ, котораго, конечно, нельзя причислить къ сторонникамъ критико-филологической школы въ наукѣ о религіи, въ послѣднихъ томахъ своего монументальнаго труда относится скептически къ гипотезѣ греческаго тотемизма 15 * *). БаІ. Кеіласіі въ введеніи къ І-ау тому своихъ Спііев, Ыуіііез еі Веіі^іопз, со свойственною ему манерою, заявляетъ: А(?іг яиігеіпспі (т. е. не сводить сущности античныхъ религій къ табу и тотемизму), аргё.ч Ісз геБПІЫв асірііз с'еьі Іопгпег іс <1б8 а Геѵійепсе, ]е йігаів ргевчпе а іа ргоЬііб всіепііііцпе1В). Па эту фразу можно лишь отвѣтить, что при современномъ состояніи „результато * *въ11 сводить все къ тотемизму и табу значило бы „повернуться спиною" самымъ грубымъ образомъ къ основнымъ принципамъ научнаго изслѣдованія вообще.
Культъ животныхъ оставилъ послѣ себя многочисленныя пере-
') Туіог, КошагІчБ оп Тоіетіяш. Лхігл, А»і/гор. Іпяі. Сг. ВгІІ. XXVIII, 1899.
Л. МагЯІіег. Ьа ріасе (1с іоіетпізте еіс. В. И. И. XXXVI, 208 слл„ 321 см.; XXXVII, 20-1 ели., 345 слл.
3) Н. НиЪегі еі АГ. Маинн, І’Апнёе восіоі. 1898, 32.
4) Е>1. ІГ.уе»', Екіиеіііс <1. АпіЬіцрьк^іе (Семѣ. Оев ЛИ. I3, I), 110 сл.
•) О. Сгирре, Витя. ЛкгенЪег., 8ирр1. 1907, 38 слл.
в) Л. ѵап Сепиер. Веі., ііоеигв, Сё^- П, 34 слл,, 68 слл.
’) і. Магііііег, К. Н. Л, XXXVI, 216, 251; XXXVII, 211, 389 слл.; Лее. рЪйоз. ХЬѴШ, 2'18.
®) Сііагіее Ъуаіі, Лпггп. Аніаі. Яос. 1904, 589.
®) А. В. Каі, Лига. Апіа/. 5осм 1907, 929 езл.; НШеЪгапМ, 1.
1О) Л(сЛ. ДІ Меуег, АНдегш. ВС., 92, 487.
ІГ) Каквхь-днйо паучпыхл попытокъ въ этомъ наврешевів л не знаю.
І!) Срв. пыше.
га) А. ѵап Сеппер. Кеі., Мсеогз, Ьёц. П, 13: IV, 99 сл. Срв. также его ТаЬои
еі Тоіётівше ѣ Мяліа^авсаг. Рагіз, 1904, 321.
«*) I,. ХіеЛеп, (іЫІ. Сеі. Ачг. 1911, 107.
Ь. К. РагпеІІ, Сиііэ о! Сгеек Яіаіеъ, ПІ, 184; IV, 2 сл.
ІО) Яаі. Кеіптіі, Спііз. МуЛез е» Ве1іеівп8. І*. ІііігоНисііои, сір. VI.
— 314 —
неиаагая въ миоахъ и обычаяхъ класснчеснои Греціи, о которыхъ мнѣ приходилось ужо но разъ упоминать выше. Сюда относятся теріоморф-ныя изображенія божествъ (Деметры въ Фнгаліи, Артемиды Гвриномы тамъ же и т. и.) х), обычай держать животныхъ при храмахъ (вспо-мниыь, хотя бы, священныхъ имѣй въ святилищахъ Асклепія и мн. друг.)или выставлять изображенія животныхъ въ храмахъ в иныхъ мѣстахъ культа (такъ, бронзовый волкъ стоялъ въ храмѣ дельфійскаго Аполлона) ®), теріофорныя имена людей * *), эпитеты и эппклезы божествъ, образованные отъ названій звѣрей, реликвіи ыионческих животныхъ, столь обстоятельно изслѣдованныя въ послѣднее время Рг. Ріізісг'омъ ЕХ многочисленные миѳы о превращеніяхъ, космологическія и космогоническія идеи, связанныя съ животными (вспомнимъ, напр., ученіе орфиковъ) в), наконецъ, роль звѣрья въ свадебныхъ обрядахъ ,), народной медицинѣ (органотерапіи) и магіи ®). Все это — обломки того отдаленнаго времени, когда нее животное царство представлялось человѣку волшебнымъ міромъ могучихъ, сверхъестественныхъ существъ, отъ которыхъ вполнѣ зависѣли его собственныя жизнь и благополучіе.
Заключеніе.
Мы видѣли, что въ основѣ культа фетишей, растеній и животныхъ лежитъ свойственное человѣку первобытныхъ вѣковъ оживотвороніе природы, которое Н. И. МагѳМ обозначаетъ терминомъ „аниматизмъ**. Эволюція разсмотрѣнныхъ нами культовъ можетъ быть построена въ настоящее время лишь гипотетически. Она сводится, повидимому, къ слѣдующему. Первоначально каждое отдѣльной явленіе, привлекшее къ себѣ вниманіе человѣка, представляется ему свсрхъ-естествспиымъ существомъ, требующимъ жертвъ и поклоненія (Аи-§енЫіскз§биег Н. Сяепег’а). Но затѣмъ цѣлые классы однородныхъ существъ становятся объектами религіознаго культа (волки
•) Срв. Регдгігеі, В. С. В. ХХТП, 635 слл.
=9 Срв. <!е Пма. II, §§ 238—254.
3) Срв. де Ѵі-лсг, П, §§ 255—262.
*) Срв. IV. Ж Ткопіая у Нахігид»’&. I, 497.
®) Ь'г. Р^ічіег. ВеПдчіепкпІГ іш АІісгішп, I. 324—330.
6) Срв. К. ІГ. 27«іілл« у Наяііндка, I, 491 сл.
7) Срв. К. ВС Ткіяпая у Паеіітди’&, I, 495, 23.
®) Срв. шггироаанныя выше пасдЬдовяиіп Лгй/іир'а, кип АшЫ’я, V. І/іі/Іег’я в друг.
— 315 —
въ Доинахъ, морскіе раки иа островѣ Ссрифѣ и т. д.). Впослѣдствіи божествомъ является одинъ лишь выдающійся представитель класса (Додонскій дубъ, священная змѣя въ Эрсхосйонѣ, быки Аписъ въ Мемфисѣ, Мневисъ въ Пліополѣ и т. д.)_ Мало-по-малу начинаетъ почитаться не самый предметъ, но духъ или демонъ, поселившійся внутри фетиша, растенія или животнаго (гамадріады). Дальнѣйшимъ шагомъ является представтеиіе ѵ томъ, что духъ дерева или животнаго можетъ покинуть свою обитель и переселиться въ другой однородный объектъ (дріады). Наконецъ, растительный или животный духъ сбрасываетъ съ себя матеріальную оболочку и превращается въ чисто-антропоморфнаго бога. Эти новые боги античнаго политеизма долго еще сохраняютъ, въ видѣ переживаній, отличительныя свойства даннаго растенія или животнаго (производительную силу, мудрость и др.) и способность къ превращеніямъ. Такъ, Дѵлиао; "Еиѵк становится А- ’Ерцгед, ІЬэеіЗйѵ Тяко« превращается въ II. ’кігіоі и такъ далѣе.
Вопросъ объ отношеніи того или киого фетиша, растенія, животнаго къ божеству въ настоящее время съ увѣренностью рѣшить трудно. То обстоятельство, что, напр., Діонисъ представляется то въ образѣ быка, то въ видѣ козла, объясняется, повидимому, смѣшеніемъ въ одномъ лицѣ двухъ божествъ, имѣвшихъ одинаковый или сходный характеръ, но принадлежавшихъ двумъ различнымъ племенамъ, изъ которыхъ одно почитало быка, другое—козленка.
Въ тѣсной связи съ жертвоприношеніемъ стоить вся народная органотерапія: по справедливому замѣчанію нидерландскаго изслѣдователя М. А. ѵап ЛшІеГя, примѣненіе органовъ животныхъ въ народной медицинѣ слѣдуетъ разсматривать, какъ рудиментъ первоначальныхъ кровавыхъ жертвъ демонамъ болѣзней *). Отсюда возникъ впослѣдствіи терапевтико-магическій принципъ: зішіііа зітііііліз сп-гепіиг. Культъ растеній, согласно изслѣдованіямъ ѴѴітсІІ’а и др., предшествовалъ культу жикотныхъ, какъ ботаническая медицина предшествовала органотерапіи.
Если мы бросимъ взглядъ на карту распространенія интересующихъ насъ культовъ въ античной Греціи, то увидимъ, что болыпин-
') -V. Л. ѵап Дгкіеі, Ѵаікэдспеккипзі іп МеДегіапд, Йіеііш^еп. П: Ііе іоераз* зшр ѵап діегіірке ог^авеп іп йе ѵоік^етіеезкшійе із Ь ЬооИгаак іе ЬввсЪоігоеіі аіз ееп гиіітепі ѵап ііеі оогврвшкеіцке Ывейц-е оЯег. Срв. также НііУег, Ог#л-ппіѣегаріе Ьеі СаПо-К^Юп иа<1 Сегшадеп. Лапия. АгсЪл-ѵе? іпіетміііопаіев роиг ГЛчІѵпе <Іе Іа Яіёіігстс еі іа вёодгауіііе ЪІёАісаіе, 1912, 3 ш.
— 316 —
ство ихъ приходится иа изолированныя, замкнутыя въ горахъ области, „медвѣжьи углы" (какъ, напр., гѴрвадія), въ которыхъ народная масса сохранила во всей первобытной чистотѣ патріархальныя формы быта, старинные вѣрованія и обряды.
Зародыши этой старинной „религіи природы" существовали, повидимому, уже въ эпоху индоевропейскаго единства, когда весь міръ казался пытливому взору человѣка полнымъ таинственной жизни и движенія, когда, по слову поэта,
Съ природой одной» онъ жизнью дышалъ,
Ручья разумѣлъ лепетанье,
И говоръ древесныхъ листовъ понималъ, И чувствовалъ травт. прозябанье.
Была ему звѣздная книга ясна, П еъ нимъ говорили морская волна.
ДОПОЛНЕНІЯ.
1-гпр.
11
12
23 СЛ.
31
38 слл.
38
10
41
42
48
48
82
84
85
1 Срв. еще Ь. И. ГагпеИ, Нідікт Азресів, Б.
— Срв. Г. ВеіЛяег, А'. .ІЬ. 1911, 334 СЛ.; НынеЬпсдег, К.-РІ. (-(I. кбкег. 8с/тІ. П'йгВеиІіегдя 1907. 260—270; 295—309.
1 (срв. 13, Болѣе точное заглавіе статьи В. П. Клшшра прмиедепо прим. 1). ниже, 78, іірии. 10.
— Объ Аполлонѣ ’Ауии'к см. еще «Г. Нагпвоп, Тііепив, 406 слл.
(срв. 72) Объ оизАб;*Ѣ СМ. ИЫНѢ -Г. ИагГІ*ОН, іЪ. 396 слл.
5 УжеЗіипдошнчъ, 1)енк$<1іг. Акай. )!«?,«. XXIV. 36 слл.
— «і лицѣ: $акь г, ОеЬіпІзІад, ІіосЬлсй, Тей. 159, прим. 2; И'. КИидег, Ла)ко ж гаІюЬопіс Ішклѵгш и иаз і « віаіогуііюьсі, Кгакотѵ 1908; Рг. Сниеіёк. Ьші XVII, 1911, 24 слл.
7 Ьеіміс, &Л. Акай. Вегі. 1908. 691 СЛЛ.
1 О кровп въ народномъ суевѣріи Гатеіі, ЕѵлЕ оі Вей#., ь8 сіл.
1 Срв. еще &МЫ, I, 359 слл.
— См. теперь Скг. ВІшкегіЬегд. ТІіе Іѣшміспѵеароп іп Веі. аші ЕоіЫоге, СапіЪгійде 1911, особ. 13 слл., 42 емь, 107 слл.
2 Г. Ріілісг. I, 331 слл.. 340 см., 363 сл. Объ исторіи культа рслиьвіП II, 526 слл.
К О дверяхъ въ народномъ суевѣріи Яяпіег. 28 сл., 125, 141 сл., 189 сл.
12 Срв. X. ІІацЪггд, Еагііад «ск НеіѵДфг РЫвкг. іііі Н. ЕсіІЬегя, 1911.
2 23, 51’. ЗЯ
2 Л«і«Лг. 122 сл., 126, 128 сл.
5 А. Н. Дере-тцкіи, Лптер. но вопр. о заговорахъ, ганлп-навіяхъ и т. д. въ древн. Греціи. Харък. Сборк. IV. ІЙО'». 291 сл. А. Вкіеііеіі. К1. 8сЬг. 202 слл., 229 слл, 409.
90 1 (срв. II1)
91 1
93 1
93 4
102 —
103 —
104 3
105 5
124 7
127 9
187 Сл. —
194 2
315 8
217 11
222 3
234 о
237 2
Н. Мдхгап. Магія и колдовство у ассиро-вавизоияиъ: Кіеві. 1905; -1. ЛЛв. Юіе Ііііпюпеи іЬге АЬжгііг іпі А. Т„ Іфя. 1912.
ІміІ, КісагІсЛн, Еіподга]"- ХѴП, 1911, 37. Е І-'еЪгІе. Аіе-ніаппіа 1912, 13 слл.
Ь\ ІлтЛугееп. Вепиігипк <1. РНаихепѵ., 33 слл. К. ІП< «ч<Л, Аві. ГІисЪіаіеІп, 2-ое над.. 1912.
Срв., однако, С. ЕтіМіпц. К -Ш. <1. На. [. Л. Е. 17. XI,. 1909, 81.
Аа-еі (Нпіі въ иорвежск. журналѣ Мааі ЛГіпім», 1910. 1 слл.; СЪаЛтск. Сігір. оГ ІЬе Кп#1. Каі., 226.
Срв. объ этимологіи -зх^ймі» А. Сииу, I. Е. XXVI, 21 СИ, КМ*Лтег. (НчЛа 1912, 335.
Срв. также Н. Мипгп С/киІи-іск. ТІіс Опк аші іЪе ТЬші-«Ісг-роЛ., /. -4. Т. XXX. 22 слл.
Срв. 8ерог8ІейІ, Екрнйеп іи Потопа, Вши] 1906.
Срв. Ані/м-чроіодк XXI, 1910, 7(5 слл., 668 слл.
Срв. еще Е. Р^иМ, А. ЕН'. 1911. 643 слл.
О Хм-:т«Ірт—«Г. Паггіяоп. Тіісіпіб, 425 слл.
О маПсЕомъ деревцѣ—ІГ. ВидчІ. К.-ВІ. </. Оев. .4. Е. I 1911. 143; А. ПМегЛЛ КІ. 8сЬг. 328 слл., 338 слл.
Срв. нынѣ Е. ^чпмглацп, Ьег іі.нурі. Тіегк.. 1912.
Срв. еще Ж Нелино. Ееѵ. ЕОмодг. Иѵааі. 1912, 1—2.
СрВ. 2>. .Т. Бошеѵскій, Дгш-< Жури. Мин. Нср.
Проси., 1911, январь.
Противъ взгляда Н'ііамітііг’в. нывѣ к'чгясЦ. Ні^іег Авресів, 1Б.
Н. Ф. Сі/яцоп. Мышь въ яар. слоя., 3. О. 1801. 1.
И. Ф. < умцоп, Заяцъ въ нар. елов., О. 1891, 3.
УКАЗАТЕЛЬ СОБСТВЕННЫХЪ ИМЕНЪ *).
А. По русскому алфавиту.
Лпинковъ Е. В. 99. 1884.
Анненковъ Н. 151. 165.
Аполлонъ 22. 71 сл. 126 слл. 219 слл. 234 слл. 260 сл. 269 сл. 27Б. 306.
Артемида 21. 75. 106. 119 сл. 132 слл. 1294-146- 176. 178- 2264. 232. 265 слл. 301 слл. 305 сх
Астеній 178’. 230 сл. 290 слл.
Атгисъ 147. 174. 187 сі
Афродита 132 си. 162. 165. 177, 237.
266. 285 сл.
Аѳанасьевъ А. Н. Н5®. 107®. 268.
Дойна 72. 136 слл. 245. 276 слл.
Ііазьдуръ 170.
Богоразъ В. 8’.
Буслаевъ Ѳ. И. 107я.
Васій Мііозс М. 6Р. 69.
Веселовскій А. Н. 169. 264". 268.
Воеводскій Л. ф. 96- 1076. 109'. 238’. 3044 306’.
Геката 71 сл. 229 сл.
Гера 21 сл. 71 сл. 105.
Гераклъ 20. 75. 857. 139.
Гермесъ 35 сі 73. 77 слл. 857. 178’. 262.
Глаголевъ С. С. 311.
Горгона >57.
Деметра 21. 75.105 сл. 141 сл. 241 слл.
Діонисъ 33. 56. 62. 72. 74. 106. 120. 142 сл 157 слл. 166 слл. 172 сл. 218. 226 сх 246 сл. 257 слл. 263.
Діоскуры 33.
Елена 119. 181 сх
Жеболевъ С. А. 188*
Захаровъ А. М. 249.
Зевсъ 21 сл. ои*. 74. 104 сл. 223 слл. 248 слі 270 слл.
ЗѣлинскіО Ѳ. Ф. Іб7. 187‘.
Мксіонъ 169 сл.
Иллевь А. Т. 118
Кайгородовъ Д. II. 100.
Кедгумла Г»- А. 107".
Керберъ 230.
Кпбела 20. 76.
Клингеръ В. П. 38 с.ы. 78. 196’. 199. 216. 217'. 218. 223- 228 СІЯ. 233е. 234 сх 240. 244'°. 273 сл. 281. 288 30». 311.
Кантонъ Д. М. 5.
Кроносъ 70 сх
.1 ісышевъ В. В. 261.
Леда 33.
х) Имена новыхъ авторовъ приводятся лишь въ тѣхъ случаяхъ, когда въ текстѣ содержится упоклнаиіе объ ихъ мнѣніяхъ или заслугахъ въ данной области.
— 320 —
М.інде.’ыпчаич. I. 192.
Марръ Н. Я. 95.
Марсъ 2264-
Медвѣдевъ Я. С. 14Б.
Миелошпчъ 154-
Малдеръ В. Ѳ. 10<е-Мащсиво О. Г. 122'. 1781.
Мюллеръ Ор. О. 268-
Нетуіпидъ И. В. 282 сл.
Новосадскій II. И. 159м.
©пслнпкп-Ку.тпкчвскій Ц. Н. 161’.
Павловскій А. А. 68.
Палыіовъ М. 32-
Павъ 76,
Погодинъ А. Л. 230’'.
Посадовъ 136. 238 сд.г. 257.
Рождественски! И. П, 5.
Рыстенко А. В. 296.
СаГ <П ™>4.
Скрплеігао А. 64я.
СоловеЙ-Раабоііпикъ Ю7.
Спицынъ А. Л. 284.
Смирновъ д. В. 4 Сі.
Стефани Л. А. 24(ъ 284-
Суѵцовъ И. Ф. 38- 84’. 86’- 268. 248*.
«ПармавовскіП Б. В. 61’.
ХатавекіЙ М. Г. 107е.
Харузпнъ И. Іі. 4. 210 с». 226. 311
Хріісаннъ еа. 4. Б. 8’-
Пыбу.іьекій С. О. 51а-
Мітерпбергъ Л. Я. 9.
Юпитеръ 11-
Янчевецкій 251'.
Б. По латинскому ал®авяту.
АЫ Аіі. 82 Асііеііп 4. 200*.
АИіеіъ 2Й-
ІЪ ѴѴ 260. 269 сл.
Дтёііиеан Е. 311.
АпЛеі ѵап М. 1. 315
Авятапп 284.
Васѣ Гг. 309.
ЕаіГінІ П. 170-
Ваеіииі 4.
ВаіЬсг А- П. 172*.
ВйіЬнед 2Л сл.
ВаіиІі5$іо \Ѵ. ѵ. 96-Ваиг Р. 264®.
ВеКиссі 4 СЛ.
Встагй V. 224. 243®. 303.
Вегкі ТЬ. 277-Бештау» 252. 251. Всгпекег Е. 100. Веяпіет М. 135.
ВсЙір Е. 33'.
ВІіикенЬгір СЬг. 231*.
ІЙнсІі 242. 311.
ВосЪагі Баііі. 28. 30. 1О35.
Вбіііаи 280.
Ейкірк Ь. 23.
ВбПіеЪег С. 47. 55 сл. 107. 109. Ш’-132- 142*. 183. 185.
Плі$аеч 175.
Воіімег 102. 145.
Вппсііё—Бегіегсц 24.
Вгеиі 179*.
Вгсусг В. 242-
Вгеу&ік К- 200
Вгов2і*$ йе 4. 7.
ВисЫшІх ПО. 241/.
Віісііеіег 264®.
Виііе 156.
Саиег Р- 277.
Сесі Ь. 82.
Соііідпои М. 53- 68-
Сопііе Аіцг- 3 сл-
Сіиік А. В. 105. 103“. 112. 170. 265.
311.
Саиіаисс 139*.
Сгее А. Т. С. 235.
— 321
Сгеійл- 121- 221.
Срділиі Гг. 273.
ІЛ1ГІІП5 А. ЛѴ. 259’.
( шііік Е. 83». 175’- 223.
Сигіііь Ь. 34 сл. 78. 221-
Нееіиіпие 277.
І)( іпііг"ие 1776-
Всиекси 293э-
Иеоппа АѴ, Ж). 57. 59. 63-
ІІеиЪиег Ь 290-
Біе1< И. 138.
ІНеіегіск А. 73’. 264.
І)*іЛег1еіи І_ 277.
Віацишіа 177®.
ІНііпшІег 123-І)и1ш Е. ѵ. 135®.
Биіаиі-е Л. А. 34я.
Вини Л. 242.
Визвапй Е. 37- 135®. 162*. 177. 273.
ЕЬгІісЪ II.
Гіітеиі 217'°. 260 слл.
Еш-кт 123 сл. 135. 151. 161
ЕпеЫюІг 101.
Еѵппз А. 25. 36 сл. 43. 62’. 284.
ГпгпеІІ Ь. Н. 61. 77. 162. 222. 224. 23-2- 240. 241’. 345. 244’. 253 сл. 2і»1. 266- 302. 310. 313.
Геіілег 151.
ЕегсоБеои .Т. 96.
Гінчілкіі 57.
Гіеі 1- 32. 149. 290.
ЕогсгІІіпі 82.
ЕоМег В. О. 161.
Гічикеі М. 50
Гг;і?ѵг Л. Сг. 71®. 98 сл. 169. 196. 203 сл. ЗЦ1 слл. 226. 210. 343. 23В. 259. 96<Х11. 312®.
ГпіЪепіих Ь. 192.
Гиіі\м‘иіс1й^ А- 33. 264. 286.
Сшбол И- «64 сл.
(тапіпег Е. -V 50.
Сенпер А. талЛзОа. 313.
Ссгііэга 54. 57. 123. ІЙ»1. 223. 201-
Севсиіи.' 6. 30.
Сііііегое&іег 1. 82.
Сііісп Г. Л. 211.
Сігагй Р. 277-
Сшііег А. В. 235. 2364.
Соней 224.
Сгішшсі 28.
Сгирре О. 5. 28. 55. 78. 97.111*. 119®. 128. 137. 161. 169. 172®. 173'. 175’. 188®- 221 сл. 224. 227 сл. 230”. 232’. 235- 240. 241’. 243. 244. 261. 264. 266. 26ч 273. 277. 281. 3869. 290. 292. 296. 302. 307. 313.
НаіІЛоп А V,. 77. 208 сл.
Наіёѵу 4. 28.
Наггівоп Л. 24. 264®. 265. 294’. 311.
НаМіапі] 77.
Иагішде 123.
ІІагйЯи Р- 264.
Пшіодиіісг 257.
Пеки V. 101. 118®. 125. 141. 145 сл. 149 сл. 156. 165. 179. 279- 281.
ИеЫгеігіі ТЪ. ѵ. 145.
Иеппаип С. 49. 252 сл. 254.
ИіІЛеЬгаіиІГ. Е. 277.
ІйІІеЬгаінІі 195.
Ніііег ѵ. Сііігкщеи Г. 177®.
Нігіі У. 89.
Носк С. 38. 71г. 72®. 183.
ІЮГег 123. 128*. 303.
НйЯег М. 264.
Пбіійцг 2?.
Нйпи?5 М. 624-
Цоиінісі 1‘- 1567.
Иоирз Л. 100. 155.
Нопіуаизгку С. 27Ю. 253 сл. 265. 311.
Нотсагіі С. 34’.
Виііегі И. 250- 253. 255. 313.
Ьтпепѵакг 120. 223 сл. 243. 303 сл.
Ла^іс 1- 107®.
Лаііц С. 224. 28л.
Лсѵоиз.Р.В. 6. 200. 202.206. Й05’. ЗЦ.
ЛогеТ 150.
ЛпПіаи С. 5.
__ 322 __
КаіБеІ 119’. 120 сл. 231'. 264е.
Каікшаіиі А. 285.
Като Сг. 25.
КагзКт К. 8'. 217“.
Кекиіё 57 сл.
КіШсг К. 260. 262.
Кеііег О. 564. 161. 232*. 233 слл. 260.
273.
Кегп V. 72е. 74*. 97. 120 сл. 182 слл.
192. 311.
Киоіі 243.
Коей С. 101. 145.
КоЪегІ 139’.
КоЫег I. 203.
Кгѳівсішіег 140.
Кпіуі 4. Б.
КиЬл А4. 117.
Киішегі Е. 263 сл.
Ііарягбс 156 сл.
Ьап§ А. 200. 208. 222.223™. 232.2353.
305’. 311.
Ьапде Лій. в#1.
Ьаиег 223.
ЬауагЙ 280.
ЬеёЬаІ Н. 50. 68.
Ьеіітаіт Еііѵ. 4. 6.
ЬеЬгз К. 189-
Ьеппап Мао 200 сл.
Ъепогпжиі К. 28-
Ьепг 151. 288.
Еетеп ѵ. Л. Гг. 288. 311.
Веку Н. 28. 32. 564. 1473. 274.
ІлеЪгесІй 77.
Т.ііфегі Лій. 3 сл. 288.
ЬоЬеск СЪг. А. 121. 223-
Ьбвсііскс О. 268. 2648.
Ьоетгу Епі. 57 сл.
Іопд Л. 200.
Ьогеі V. 1943. 274. 311.
ЬаЬЬоск Л. 4 сл. 199. 205.
Мяаз.ч 120 сл. 125. 269.
МаПеп Ь. 270. 308.
МавпЬапІі ЛѴ. 224. 240. 243. 253. 255.
261.
Магеіі К. К. 8х. 307.
Магіііісг Ь. 313.
Мэтфіагі Л 288.
Маигу 4. йе 223.
Майза 51. 250. 253. 255. 313. \
Мауег М. 123. 231’. 290.
МеіИеі А. 149. 150я. 156’
Меііхег II. 50 сл. б24-
Мсуег Ей- 8я. 28. 209. 221. 223. 2ЧГ.
295’- 313.
Меусг Е. II. 46. 240.
Меуег Сг. 32-
Меуег Ь. 32. 277
Меуег К. М. 63. 1705-
Міккоіа 149.
Мііапі 284’. 286.
МіІсЫібСег 242.
Моіііпілеп А. 277.
Моиге В. Е- 26. 28. 29°.
Моиііоп 3. И. 236.
Мотель 146- 161-
ліиііег II. В. 223 сл. 242.
Мійісг К. О. 123. 221. 223.
МйІІег М. 3. 289-
Миііег & 43.
Могг 102. 111 сл. 114. 117. 121. 123.
135 сл. 139. 141 сл. 145 сл. 152.157-159“- 163 слл. 173 слл. 177. 179.
Мивз-АпюИ 28.
Иадеіе А. 289®.
Керсіеіи 3. у. 223. 240. 4
МІ35011 М. 38 сл. 56. 78. 123 с.т. 184.
222. 225. 235. 256. 259. 251- 265.
302 сл
ЬотДеп Е. 170.
Хогк Г. 224.
Оебігир 235.
Ояіе М. В. 128 сл.
ОЬиеіаІасЪ-ІіісЫеі' 43х.
Оіск 102. 110'. И612.
246. 281. 283.
Огі Г. 279. 281-
166- 174‘л.
ОбВіой’ К 100. /
ОѵьгЬеск 3. 28. 47. }Ю. 52. 55. 57 сл.
60. 60. 132. 184®. 212.
— 323
РвпоГка 292.
Рареп Р.-Сі. ѵ. 158. 173е.
Рана 1’. 166.
Раикеп 9.
Репігігеі р. 279.
Регоиіка Е. 25.
Реіегасп Е. 242.
1’йіѵ^опі 280-
РНеіЛегег 0.3-
РНвТег Рг. 314.
Ріегаоп Н. 28.
Ріісіег (в Коіиіо) 207 сл.
РоШег Е. 277.
Раикеп Г. 39. 57. 59. 65в.
Ггсііег 77- 123. 221- 223. 242.261.2Ы.
266. 278. .402.
РгеШѵій' 116. 144. 149.
Ггепз8 К. Тіі. 309. 165. 157. 277. 290.
РгоН Н. у. 33’. 78. 250. 253.
Елрі» К. 272*.
Веіс.Ь Н. 309.
КеісЪіІ IV. 57. 59.
Вешасіі 3. 41.
Ееіюасіі 8а1. 25. 44. 62*. 73’. 205. 227.
263. 284. 310 сл. 313.
ЕевсЪ Е. 50. 57. 59. 233.
Кепаи 156.
К&пеІ СЬ. 310-
І’еиіегекіоій Е. 96 сл. 209 сл. 310.
Иеѵіііе Л. €2*. 96. 287.
Ві.Ыег А. сіе 241х. 245. 298.
Ккійеиау V. 227. 265.
ВоЬегі 293® см. Ргеііег.
КІюшаіоз (гРо»цяіо« К. ’А). 78.
НоЫе Е. 189. 292 сл.
Козйіеі ѴѴ. 224. 229 сл. 277.
ТІПЯ8ІКІСІ1 О. 272.
Всаіірег 28.
8еЬеЙе1о«Нг 282.
БсЫіемгапп Н. 282.
БсЬигіЛі В. 77.
БсЬийЛ Е. 391.
Бсіщііііі ІІиЬ- 37.
ЗсЬозиаии (Ііраіиз) 50. 57. 78. 252.
261.
8сІиа0ег О. 14. 82. 150®. 156. 161-280 сл.
БеЬгеіЪст ТЬ. 62*. 123.
ЁсЬиЬагі А. 50.
БеЬиІіхе К. 4. 16.
БсІдиПх 16.
БсІкгаЛг ѴѴ. 96. 224.
ЙсЬкепек 223 сл.
БеіЙегі О. 289
Беііриіяіщ 8. 86.
8іеЬе1і8 49.
8іеске Е. 231". 296.
8ігеІ 45. 64°. 2976.
8іх 286.
8киІксЬ Г. 82.
8шІІЪ (ЕоЪегІеои) 73’. 201 сл. 224. 253 сл. 311.
Боіакеіі Г. 105®. 125. 264е- 277. 283-
8репсег В. 209.
Брепсег И. 8я- 97. 199. 205.
8іеп§е1 Р. 78. 240. 250. 253 сл.
Біекагі Кагоііпе 219.
Бііскег О. 235.
Бисіиес В. 224.
Бѵііеі ѵ- 283.
ТЬіегясіі 57.
ТЬітгпе 291-
Тііотав X- ѴѴ. 227. 232’.
ТЬотрзоп 270’. 273. 278.286.
Тіютаев 124.
ТЬгатсг 231*.
Тіеіе С. Р. 8х. 9.
ТбрЙег 231*. 252. 254.
Тоггев Ь М. 213а.
ТгеііЪрг 222-
ТшпіІіиН Н. I. 96.
Тііпіреі 28.
ІЧкл Е. В. 6. 62’. 198 сл. 313.
Ѵвепег II. 119. 221. 223. 272. 293®.
Ѵізеег бе 233. 47. 50. 543. 58. 62*. 77 сл. 122’. 132. 165’- 172*. 178е. 222 сл. 243. 244. 266.
Ѵо§е1. 182.
— 324 —
ТСдект 107.
ІѴ-утет 6. 5.
69.
ѴаЫе 82. 149. 185.
ХѴаІИіег О. 41*.
ЛѴаьег О. 288- 303.
ЛѴск-кег 6. 281. 288. 292. 303.
ХѴ'еіі.ііоіа К. 192.
\ѴіІ88епЬогп .Т. 196.
ЛѴгігзКцкег 302.
ѴГгігігег 11. 123. 146. 162. 166. 221.
223. 242. 261. 265. 277. 290.302.305.
ЛѴеІІгааип М. 278-
ЛѴсиі^ег Ь. 139.
ЛѴспііскс Іі. 178. 264
\ѴЫе 8. 123- 128‘. 1294. 134.146.177’
225’, 244. 260 СТ. 265. 292.
ЛѴіІалюімГх-МОІкікІогіГ II. ѵ. 70. 105й. 106. 12б‘а. 189. 222. 240. 264. .
ІѴіІксіі 4 сі. 205 сл.
ѴѴіокеІтапп 61.
ДѴі««оѵ?а Іт. 283.
1ѴГ1П5СІІ К. 82. 370. 284.
ЛѴшпІІ ЛѴ. 15. вО3. 81. 83- 1796. 1!і>.
199- 209. 253. 288.
Хапі.кисіігіія (ЗаѵВси'.К^с). 177®.
2аіш И. 37.
Хіеіісп Ь. 173е. 313.
2гоі#то(1гкі 213’.
гоеда 28.
ПРЕДМЕТНЫЙ указатель.
Абаддирь 30 съ
адорація 70. 181.
аистъ 278’.
алгирь 72 слл, 18).
амулеты 7. 36. 40'. 80 слл.
аннматнзмъ 7 сл. 307, 314-аяимиямъ 2. 4. 8.
«ру'л /л8м 19 слл.
Ьабочіа 307.
бобы 179’.
болѣзнь, демоническій характеръ ея 1ЧУ.
боярышникъ 1663.
буфовіп 249 слл.
быкъ 247 слл.
бвтилы 9 сл. 25 слл.
Вино 40'.
винограхь 155 слл.
вода 84.
возліавіе 70 сл. 181.
волкъ 218 слл. 309.
волосы 84’. 853.
ворова 275 сл.
вѣнокъ 189 сл.
Гявадріады 103- 180-
грііз'.х 77 сл.
герцы 54 сл.
герои 293 и дрим. 9.
гіацинтъ 1793.
голубь 1О43. 284 сл.
угр-рдол 265.
гранатъ 161 сл. •
гребенчукъ (раст.) 171.
громовыя стрѣлки -11 сл.
груша 165’-
гусь 281 слл.
Дельфинъ 269.
дендроконія 187 сл.
дендрофорія 187 сх
доадь, заклинаніе его 11’. 90'. у ётхіма 33.
дрихіи, дріады 94. 108. 1”0.
дубъ 92. 95. 99 слл. /
дятелъ 278э.
К-кзчіѵі; 139я.
ель 172.
Жертвоприношеніе 72 слл. 184 сл. 310.
журавль 278”.
— 3'25 —
Лаяцъ 287.
злави 179®.
змѣя 286 сіл.
зо.іотогмовникъ (раст.) 178®-
ч 113 сл.
иготка, грудная или придорожная (раст.) 16*Я
идолопоклонство 7. 49 слх паемъ 114 сл.
Камни 10 слл. 20. 31. 70 сл. 74 сл. 77 слі. 83а.
варней 261.
кизилъ 1657.
кііпарпсъ 94 сл. 174 слл.
31 сл.
клятва 75-коза 262 си. колонна 22. 25. копеекраціа 181 сл. корова си. быкъ, коршунъ 273 сл.
котика 233 сл.
критско-микенскій періодъ 24 сл. 354. 36 слл. 43 слл. 66®. 63 слл. 156.181. 217, 248’. 280. 284’- 287е. 299.
49 СЛЛ. кукушка 278”,
Лавровишневое дерево 1663 іаска 233.
ласточка 278”, лебедь 235 сх іеиь 216 сл.
лнвантропія 218 сл.
литія 1791.
тина 94.
лисица' 226 са-
лолъ, пгпатъ (раст.) 1664.
лошадь 237 слх лягушка 297.
!Иа. л 88 слл.
майское деревцо 93. 98- 1393. 188.
мальва 178’.
медвѣдица 332 сл.
металлъ 83’.
метеориты 20.
миндаль 146 с.п.
миртъ 131 слл.
иожяевельникъ 178.
мотылекъ см. бабочки.
мулъ си. оселъ, муравей 303 сл. мула 301 сл. 309. мышь 234 слл.; летучая 269.
Паказываніе фетиша 76.
Облаченіе (тэніи к т. д.) 71 сі. 181 с л і. овца (баранъ) 260 слл.
олень 267.
оливковое дерево 134 слх.
ольха 115 сі.
омела (раст.) 169 слл. члаоіі; 23. 72. 271.
• ракутъ 75. 188 сл.
органы тѣла 34. 315.
орелъ 270 схт.
орудія земледѣльческія 48®.
оружіе 41- 43. (сѣкира); 47; (мечъ, копье); 48 (щитъ).
орѣхъ грецкій 144 ехх оселъ 246 СЛ.
Павлинъ 278'°.
шпладіумы 56. пальма 129 слл. пальмовое дерево (самшитъ/ 171. павтера 218.
паукъ 306 сл.
перепелъ 278".
печень 40’-пинія 172 слл. пирамиды 22. пихта 171 слл. платанъ (чинаръ) 118 слл. плющъ 166 слл.
пляска 187- 309 сл.
полпеъ 299-
превращеиія въ камни 13’, въ растенія 190 сл.
прутнякъ (раст.) 121 см.
— 326 —
пчелы 305 сл.
пѣтухъ 279 слл.
Ракъ 298. 309.
рога 36 сл.
роза 148 слі
розаліи 154 сл.
руно золотое 106 сл.
рыбы 299 слл.
рябина 94-
Саранча 306.
свинья (вепрь) 267 слл.
сглазъ 86.
силены и свтиры 263 сл.
слива 165'*.
слова магическія 65’.
слюна 40'.
смоковница 140 слл.
собака 227 слл.
сова (филинъ, сычъ) 276 слі
соколъ 274.
соловей 279’.
сосна 171 слл.
статуя (идоть) 67 си. 63 слл.
стекло 8311.
Табу 7. 185 сіл.
тавроболіи 260.
талисманы 80 слл. 87 слл.
тигръ 218-
ткенна (раст.) 171.
тополь но слл.
тотемизмъ 15. 200 слт. 253 слл. ЗІО слі травы 178 сіі.
трофеи 55.
Узелъ (въ магіи) 84’-утка 283 сл.
«Валлъ 34 слі 40е. 73.
V ?а«АЯи4І 143 сл.
фіалка 1791
Хлѣбъ 82 и ирпмѣч. 12.
храмъ 74. 185.
Цапля ЯПР.
цесарка 279".
Чайка 278е-
черенаха 297 сд
черепъ 40’. 85э.
числа магическія 85®-
Пафранъ 179’.
шелковичное дерево 1661
Яблопя 163 слл.
яйцо 38 слл. 317.
ясень 93. 116 сл.
ястребъ 274.
ящерица 296-
ЗАМѢЧЕННЫЯ ОПЕЧАТКИ.
Страя. Строка. Напечатано. Слѣдуетъ.
4 22 сверху человѣческой человѣку
9 16 „ Валаать Ваалахъ
11 7 „ лежавшей Лежавшій
12 16 снизу ои іп
15 „ оГ аі
12 „ Са*4гей Сааігёп
13 13 сверху ѵепаіогсв ѵепегаіогез
21 12 . тір-раііё'^ч
39 10 снизу Разкардеи Раака^еп
10 29 „ п
45 10 сверху умственно иыс.іенно
47 18 „ ньмІЬатаѵтаЛа авкІЫгаѵтаІа
70 14 снизу иуоі крм
83 7 „ Биіаге Впіапге
86 2 » Культъ Культура.
99 4 сверху у другихъ въ другихъ странахъ
103 4 снизу Ве (інЬсгпіаііз Ве (э-иЬегпаіІЕ
116 18 „ нарооныхъ народныхъ
19 . Раиіх Рапіу
117 7 „ Тнрагяеііі Тейдгазііі
124 19 сверху
126 5 снизу ОЗфѵа огоѵ«
127 1 тесор. теор.
170 10 сверху Когйепа ИогДеп’а
ч 173 1 снизу Ваььі гіЕ ВаьзігіЕ
ЧІ9 3 сварху аргарномъ аграрномъ
195 6 снизу ДаЬгІінпбегГ. ІаЬгІлщДегИ.
185 1 „ А. Егасіі’а А. Егасіі’а р. 56.
190 \ 14 „ КісЪегсѳ ВісегсЬе
192 \ 12 „ ЛѴосЬепнЬг. ІѴосЬепесІіг.
213 8 сверху тозетгизмъ тотемизмъ
225 14 снпзу собрано собраны
230 9 сверху чудовшцаго чудовищнаго
233 5 снизу Гермееъ Гермесъ
240 2» „ ВиЬЬоІг ВисЫюІх