Автор: Тарасенко О.Г.  

Теги: право   законодавство   господарське право   фінанси   банківська справа  

ISBN: 966-7320-00-6

Год: 2000

Похожие

Бюлетень законодавства і юридичної практики України 05. Державана та комунальна власність в Україні

Журнал "Господарське судочинство", 2009 №1. Судова практика у господарських справах

Господарське судочинство №2(38) за 2009 рік. Судова практика у господарських справах

Постанови верховного суду України та вищого господарського суду України у господарських справах 2(29) 2006

Текст 
                    Реформа
системи банкрутства
в Україні
ЗА РЕДАКЦІЄЮ О. Г. ТАРАСЕНКА
КИЇВ
2000


ББК 67 .9 (4УКР) 304
Р45
Р45
Рефо рма системи банкрутства в Україні .
АГЕНТСТВО З ПИТАНЬ БАНКРУТСТВ А ; За
редакцією: О . Г . Тарасенка. - К.
Преса України, 2000.
-
с . 528: портр.
(Настільна кн . ринковика).
ISBN 966-7320-00-6.
Запропоноване видання ставить за мету розкрити широкому
загалу читачів новий підхід до системи банкрутства в Україні.
Вперше в одному виданні узагальнено вітчизняний і світовий
досвід та нормативно - правову базу з питань банкрутства. Книга
з ацікавить к е рівників будь - якого рангу та рівня , стане
корисною парламентарю, викладачу і вченому, а також
широкому колу читачів.
ББК 67.9 (4УКР) 304+67.304
Січе11ь 2000 року
© 2000 Європейська Комісія
Замовлення на друк та передрукування видання надсилати за
адресою:
Іт/10р.11tщій111: Бюро Тасіс, Євро11еііська Ко,11ісін,
Е111·ореш1 Co111111issio11 , Aarle11 .~tmat 88 1/06 R11e t!'A1·/011 , В-1040
Brussels.
Зведення, висновки і тлумачення авторів статей , шо містяться
в даному виданні, не можуть розглядатися як точка зору офіційної
позиції Європейської Комісії.
ISBN 966- 7320-00-6 .
© За редакцією : О. Г. Тарасенка, 2000.


ЗМІСТ
Слово до читача
6
Передмова
8
Про деякі підсумки економічних реформ
в Україні, здійснюваних в 1991-1999 роках
10
Реструктуризація підприємств, як один
із засобів попередження їх банкрутства
18
Огляд практики застосування Закону України
"Про банкрутство", прийнятого ВРУ України
в 1992 році
45
Реформа системи банкрутства в Україні
53
Нормативно - правова база, що врегульовує засто -
сування процедур банкрутства до боржників
60
Що дасть реформована система банкрутства для
прискорення оздоровлення економіки України?
63
Всеукраїнська асоціація фахівців з питань
банкрутства
64
Статут "Всеукраїнська асоціація фахівців з питань
банкрутства"
66
Типовий профіль українського
підприємства - банкрута
76
Діагностичний аналіз та реструктуризація
підприємства
Типові практичні кроки в роботі ліквідатора
і санатора
Професія фахівця з питань банкрутства
та законодавство у Великобританії
94
103
117


Ліцензування фахівців з питань банкрутства
у Великобританії
132
Законодавство з банкрутства у Польщі
138
Місце та роль розпорядника майна
у польському законодавстві
Європейська асоціація фахівців з питань
банкрутства
Міжнародна стандартизація законодавства
по банкрутству
Додаток:
Вказівки щодо проведення діагностичного
149
161
166
аналізу підприємства
174
План реструктуризації
181
Пілотна реструктуризація
183
Загальний листок опитування
для ліквідатора/санатора
187
Закон України "Про відновлення платоспромож -
ності боржника або визнання його банкрутом
205
Схема проведення процедур банкрутства
293
Методика проведення поглибленого аналізу фінан -
сово - господарського стану неплатоспроможних
підприємств та організацій
Наказ Міністерства економіки "Про затвердження
Методичних вказівок щодо проведення реструкту­
ризації державних підприємств
Методика розробки планів реструктуризації
державних підприємств та організацій
297
334
345


Методика складання бізнес - планів
368
Постанова КМУ від 3 липня 1998 року No 1020
"Про порядок ліцензування підприємницької
діяльності"
382
Постанова КМУ від 18 жовтня 1999 року No 191 О
"Про внесення доповнень до деяких постанов КМУ
з питань ліцензування підприємницької діяльності" 405
Постанова КМУ від 8 лютого 1994 року No 67
"Про затвердження Положення про порядок праве -
дення санації державних підприємств"
406
Положення "Про порядок формування та ведення
єдиної бази даних про підприємства, щодо яких
порушено провадження у справі про банкрутство" 4 11
Порядок видачі ліцензій на здійснення діяльності
арбітражних керуючих
419
Постанова КМУ від 21 вересня1998 року No 1482
"Про передачу об"єктів права державної
та комунальної власності"
429
Постанова КМУ від 22 липня 1998 року No 11 14
"Про затвердження Методики оцінки вартості майна
під час приватизації"
445
Закон України "Про аудиторську діяльність"
496
Наказ ФДМУ "Про затвердження Положення про
порядок відчуження основних засобів, що є дер-
жавною власністю"
510
Адреси та телефони Агентства з питань банкрутства
та його відділень
521


Слово до читача
Україна протягом останніх кількох років здшснює
перехід від планово - розподільчої, командно
-
адміністративної економіки до суспільства з вільним рин -
ком із соціальним його спрямуванням.
Послідовно втілюючи в життя політичні та економічні
реформи, утверджуючи державність, Україна забезпечує
демократизм у всіх сферах життя.
Проте демократія - це не тільки забезпечення прав і
свобод, а ще й відповідальність. Економіка перехідного
періоду характерна цілим рядом особливостей. Вона
нерідко стає вразливою від політичної нестабільності,
приречена на вплив таких факторів, як інфляція, криза
платежів, відсутність фінансової дисципліни, нездатність
ряду господарських керівників працювати в умовах ринку.
Особливо негативну роль в цьому ланцюзі відіграє не -
платоспроможність підприємств.
Виникла велика кількість підприємств, що парази -
тують на кризі неплатежів. Нерозроховуючись із своїми
партнерами, державою та по заробітній платі такі
підприємства стають генераторами ланцюгової реакції
неплатежів.
До таких підприємств необхідно застосовувати за -
ходи, спрямовані на їх фінансово - господарське оздо -
ровлення шляхом реструктуризації, санації, добровільної
ліквідації під контролем кредиторів та власника, а також
6


шляхом примусової санації або ліквідації на основі
рішення арбітражного суду.
Вирішувати ці проблеми покликана система банкрут -
ства, що створена в Україні на основі Закону "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом".
Вихід у світ даного посібника безумовно допоможе
арбітражним судам, підприємцям, керівникам
підприємств, власникам як запобігти банкрутству, так і
цивілізовано здійснити процедури банкрутства.
Банкрутство - невід" ємний елемент ринкової еко -
номіки і один з головних факторів ринкової конкуренції.
Ефективне і цивілізоване застосування механізму
банкрутства буде слугувати прискорювачем оздоровлення
економіки України, на що наголошують автори даного
видання.
Вітаю шановних читачів, авторів з виходом у світ цього
видання і висловлюю впевненість, що воно стане кори -
сним для всіх, хто бажає і діє в інтересах прискорення
економічних реформ на благо суспільства України.
П. ГАЙДУЦЬКИЙ,
Заступник Глави Адміністрації
Президента України, академік


Передмова
Уповільнені темпи економічних реформ, починаючи з
1991 року, після ринкового вибору Україною, на що була
спрямована законодавча база, до рубежу двохтисячного
року очікуваних економічних результатів не принесли.
Як наголосив у своїй іновгураційній промові ЗО листо -
пада 1999 року Президент України Л.Д.Кучма, "Україна вже
ніколи не відмовиться від своєї незалежності і не повер -
неться до попередньої політичної та економічної системи".
Соціально - економічний стан в суспільстві , в дер -
жаві на новому етапі розвитку вимагає прискорення перш
за все економічних реформ, усунення гальмівних фак -
торів в ім' я досягнення головного результату - підне -
сення добробуту населення України.
Підтримана основною масою народу передвиборна
платформа Президента України Л.Д.Кучми дає реальний
шанс здійснити радикальні кроки по реформуванню як на
макро - , так і на мікроекономічному рівнях. Що стосується
макроекономічного рівня, то це перш за все подальше ре -
формування податкової системи, яка повинна забезпечити
стимулюючі фактори мя підтримки вітчизняного товаро -
виробника, корінних змін в кредитній політиці шляхом
зміцнення банківської системи, життєдіяльність якої по -
винна забезпечуватись не за рахунок високих кредитних
ставок, а за рахунок прискорення обороту кредитних ре -
сурсів. Потребує також постійного вдосконалення митна
політика держави з точки зору недопущення засилля на
ринок України товарів за демпінговими цінами по відно -
шенню до таких самих товарів вітчизняного виробництва.
Що стосується мікроекономічного рівня, то, з точки
зору автора цих рядків, слід здійснити такі заходи:
-
рішуче подолати недоліки, допущені при прива -
тизації великих і середніх підприємств, що означає на -
самперед припинення паразитування на майні і потуж -
ностях цих підприємств;
-
одночасно із стимулюванням населення до при -
ватної власності на законодавчому рівні забезпечити за -
хист прав акціонерів та інших власників;
-
з метою зміцнення фінансової дисципліни посилити
відповідальність щодо боргових та майнових зобов'язань
суб'єктів господарювання і перш за все їх власників;
8


-
нарешті застосування ефективних процедур бан -
крутства щодо неспроможних боржників, не здатних
відновити свою платоспроможність та задовольнити ви -
моги кредиторів в установлені договірними та іншими
зобов'язаннями строки.
Стосовно останньої тези відповідь на неї дасть сис -
тема банкрутства, реформування якої в Україні прак -
тично завершене.
В основу системи банкрутства покладена перш за все
нова нормативно - правова база, спрямована не на
ліквідацію виробничих потужностей підприємств -
боржників, а на їх збереження, відновлення виробництва,
забезпечення робочими місцями працюючого населен -
ня, збереження великої кількості платників податків,
життєздатних клієнтів банківської системи.
Реалізація на практиці нової системи банкрутства за
рахунок санації, як основної процедури, забезпечить появу
реальних, а значить і ефективних власників, прискорить,
хоча це декому не подобається, усунення від керівництва
підприємствами - б<?ржниками осіб, не здатних працю -
вати в умовах рин'<ової економіки.
В розробці нової системи банкрутства в Україні брали
активну участь члени Кабінету Міністрів, керівники інших
центральних органів виконавчої влади, спеціалісти -
практики в галузі банкрутства, судді арбітражних судів,
широке коло зарубіжних фахівців, представники міжна -
родних фінансових організацій, за що Агентство з пи -
тань банкрутства висловлює їм щиру вдячність.
Слід зазначити, що розробляючи нову сисrему банкрут­
ства, Агенгство досконально вивчило світовий досвід і прак -
тику перш за все таких країн з розвинутою економікою, як
Англія, Франція, ФРН. США. Кана,11р, враховано позитивні і
негативні явища в цій сфері країн постсоціалісrnчного табору.
Нормативно - правова база системи банкрутства
уніфікована до світового законодавства і водночас
відповідає ситуації, що склалася на перехідному етапі
економіки України.
Колектив авторів запропонованого видання висловлює
надію, що воно послужить серйозним посібником шир0 -
кому колу читачів, фахівцям з питань банкрутства, суддям,
управлінцям, господарникам, бізнесменам, банкірам.
О. Г. ТАРАСЕНКО
9


"Ринок - це те, чим займаються люgи,
якщо і:Х залишити в спокої"
Кеннет Міrоут
Про деякі підсумки економічних
реформ в Україні, здійснюваних
в 1991-1999 роках.
Починаючи з проголошення Акту про незалежність
України 24 серпня 1991 року, схваленого 1 грудня 1991
року всенародним голосуванням , Україна обрала курс на
ринкові перетворення економіки. Цьому курсу перш за
все була підпорядкована законодавча база.
Конституція України, прийнята Верховною Радою
України 28 червня 1996 року, закріпила гарантії захисту
прав всіх суб'єктів права власності та господарювання,
соціальну спрямованість економіки. ,,Всі суб'єкти права
власності рівні перед законом" - гласить стаття 13 Кан -
ституції України. Разом з тим "Власність зобов'язує.
Власність не повинна використовуватись на шкоду лю -
дині і суспільству", - це теж вимога Конституції.
Не дивлячись на зусилля, що вживались всією сис -
темою влади, Україна не стала винятком на пострадянсь­
кому просторі, і як більшість колишніх союзних рес -
публік, з відомих об'єктивних причин пережила періоди
інфляції, гіперінфляції і навіть галопуючої інфляції.
Це не могло не вплинути на темпи економічних ре -
форм, на соціальний стан в суспільстві.
До причин, що стримували темпи економічних ре -
форм слід віднести і деякі суб'єктивні фактори. Це перш
за все постійне зволікання Верховною Радою прийняття
реформаторського ринкового законодавства в тому числі
і першочергових законодавчих актів, надісланих Пре -
зидентом України та Кабінетом Міністрів.
Сьогодні можна твердо констатувати, що для паво -
роту назад (до попередньої економічної системи) немає
ні причин, ні можливостей, а той, хто гальмує реформи,
протидіє, той працює не на інтереси суспільства.
Аналіз процесу роздержавлення власності, як одного
з головних чинників ринкових реформ, свідчить і про
10


позитивні наслідки приватизації. Тяжко знайти опонентів
стосовно позитивної оцінки результатів малої привати -
зації: закладів торгівлі, побутового обслуговування та
інших об' єктів.
Причина тут одна - ці об'єкти приватизувались за
реальні кошти, тому і з'явився ефективний власник.
Що стосується приватизації великих та середніх
підприємств, очікуваного результату економіка України
не отримала. Розроблена нормативно - правова база сто -
совно так званої великої приватизації в більшості ви -
падків була помилковою. Але так можна говорити з ви­
соти сьогодення, так би мовити, маючи "результати".
Ілюзорна ідея соціальної справедливості при розподілі
загальнодержавної власності на 1\52 мільйонну частку
за допомогою майнових іменних сертифікатів (тобто на
кожного жителя України) стала ідеєю фікс.
Свого часу у зв'язку з суттевою критикою, вислов­
леною Президентом України щодо процесу приватиза -
циї, засоби масової інформації ще в листопаді 1997 року
оприлюднили як деякі недоліки, так і порушення зако -
нодавчих актів України з питань приватизації:
• заниження вартості об'ектів приватизації;
• обмеження можливостей використання громадя -
нами своїх житлових чеків у розрахунках за привати -
зоване майно державних підприемств;
• надання в оренду приміщень, в яких розміщено
приватизоване майно, здійснювалось шляхом примуса -
вого продажу орендарям патентів на право оренди
приміщень;
• продовження практики передачі повноважень влас -
ника державного майна щодо здійснення функцій уп -
равління акціями (частками, паями), які належали дер­
жаві у майні господарських товариств та інших об'єднань,
уповноваженій особі без гарантій належного виконання
договору доручення;
• відс утність правових засад та належного контролю
за виконанням зобов'язань покупців, визначених у до ­
говорах купівлі- продажу об'єктів приватизації;
• неефективне використання кошгів позабюджет -
ного фонду приватизації;
• невиконання затверджених мобілізаційних завдань
щодо надходжень до держбюджету від приватизації .
11


Зволікання з усуненням
зазначених порушень та
створенням на законода -
вчому рівні дієвого меха -
нізму управління корпора -
тивними
Непоодинокі приклади,
коли керівники госпо­
дарських товариств, во­
лодіючи великим пакетом
акцій, усуваються вц уп­
равління ним.
правами захисту майнових інтересів держави при -
звели до такого стану, де панує невизначеність, нечіткість
окремих продекларованих в законах положень.
Неврегульованість правовідносин в процесі відчу­
ження державного майна та порядку погашення забор -
гованості підприемств приз вели до с итуації , при якій
кредитори через рішення арбітражних судів отримували
у власність високоліквідне державне майно за ціною, яка
не відповідала його реальній ринковій вартості. А за -
боргованість по заробітній платі та до бюджету,
пенсійного фонду фактично залишилась не погашеною.
При цьому кожний інший кредитор, з яким боржник
повністю не розрахувався, має можливість подавати по -
зовну заяву про визнання його банкрутом .
Непоодинокі приклади, коли керівники господарсь -
ких товариств, володіючи великим пакетом акцій, усу­
ваються від управління ним.
Такий стан господарської бездіяльності з точки зору
соціального аспекту призводить до блокування окремих
рішень, а інколи і до банкрутства.
Так, наприклад, ВАТ "Радон" (м. Івано - Франківськ)
не працюе з 1996 року, хоча за ним значиться 2220
робітників електронної галузі. За державою тут зали -
шено 49,23% акцій. При обсягу виробництва 1838 тис.грн
товариство мало в минулому році збитків 622 тис.грн,
допустивши заборгованість на 9339 тис.грн.
Такі плачевні показники сталися через усунення від
управліня з боку держави, так і основного акціонера ЗВФ
"Прінком-фонд" (м. Івано-Франківськ), який володіє
часткою в 438,6 тис.шт. акцій.
ВАТ "Барва" (село Ямниця Івано - Франківської об ­
ласті) спеціалізується на випуску хімічної продукциї
барвників, синтетичних хімікатів. Число працюючих
12


2179 чол. Випуск продукції в минулому році становив 22,4
млн грн, збитки склали 5,68 млн грн при сумі креди -
торської заборгованості - 17,5 млн грн. Головні влас -
ники акцій, якими є Київська Інвестиційна компанія
"Оптіма - Інвестментс" (590,8 тис.шт.) та довірче това -
риство "КіНТО-Траст" (140 тис.шт.) не здійснюють не­
обхідного управління, тому ВАТ мае негативні показни­
ки господарської діяльності.
Не краще становище в відкритому акціонерному то -
варистві "Вигодський лісокомбінат". 30% акцій передано
холдинговій компанії 0 Прикарпатліс" (державна форма
власності), яка отриманим пакетом не управляє, хоча він
є впливовим для вирішення як тактичних так і стра -
тегічних питань відновлення виробництва меблевої про -
дукції. Тому за минулий рік лісокомбінат при випуску
продукції в 9177 тис.грн мае 831 тис.грн збитків та за -
боргував 10723 тис.грн.
06'ектом соціальної напруги від негативних наслщків
приватизації стало ' відкрите акціонерне товариство
"Київський завод художнього скла". Власниками стали
-
держава 31,2%, АТ МІК "Гарант Фінанс" - 26,9%, ко­
лектив підприємства - 24,4%, ЗАТ ІФ "Старокиївський"
-
8,8%, 'ІФ "Київська Русь" - МДС"
-
8,7%.
В процесі приватизації відбувалось перекуплення ве -
ликих пакетів акцій комерційними структурами, а
підприємство, незважаючи на це, івестицій не має .
Керівники замість вивчення потреб ринку, організації
випуску та збуту продукції зайнялись саме організаціею
перепродажу акцій, отриманих згідно з планом їх
розміщення.
Внаслідок невтручання державних органів привати -
зації, на які було покладено управління державною ча -
сткою, залишились непроданими 162340 акцій, які оцінені
в 108 тис.грн.


Використовуючи стартові умови
становления фондового ринку в
країні, фінансові посередники
скуповують акції на аукціонах,
але після придбання займають­
ся їх перепродажем за більш
високою ціною. ОzриміlВШИ тіlКИМ
чином своїдоходи, вони не тур­
буються про подальшу вімачу
акцій через виробництво
Простої заводу
обертаються дер -
жаві та її власни -
кам неотриманням
прибутків,
дивідендів, непе -
ре рахуванням
платежів до бюд -
жету, інших цент -
ралізованих дер -
жавних фіондів.
Загальна сума боргів перед кредиторами становить
13,7 млн грн, співвідношення яких до суми дебіторської
заборгованості склало 14:1. А;\Я довідки: по народному
господарству України станом на 1.01.99 р. таке співвідно­
шення було 1,5: 1. Залишались на звітну дату непогаше -
ними борги за газ - 3,2 млн грн, за тару - 4,6 млн грн,
та пенсійному фонду - 1,5 млн грн, податки та збори -
2,8 млн грн, відрахування до держфондів - О, 1 млн грн.
Заборгованість по зарплаті становила 212,8 тис.грн.
Подібна ситуація склалась і в таких столичних
акціонерних товариствах як "Радикал", "Квант", "Радіо -
завод" тощо .
Не завжди спрацьовують нові організаційні форми
управління. Так, холдингова компанія "АвтоКраз" (м.
Кременчук Полтавської області), що спеціалізується на
виробництві та реалізації вантажних автомобілів, запасних
частин до них і випуску товарів широкого вжитку та має
чисельність 10,6 тис. чоловік працюючих і 27,9 тис.
акціонерів, працює збитково. За 1997 рік компанія мала
16,7 млн грн збитків, за 1998 рік вони склали 17,2 млн
грн.
ВАТ "Запорізький автомобільний завод" з профілем
випуску та ремонту легкових автомобілів, на якому пра -
цює 465 чоловік та значиться 44244 акціонерів, знизив
обсяг виручки від реалізації продукції та наданих послуг
в порівнянні з минулим роком на 4,9 млн грн. Збитки
хоча і зменшились майже на 1О млн грн, але їх розмір на
початок року все ще має непомірно високу величину -
15,6 млн грн при загальній сумі боргів 149,7 млн грн (за
рік виросли на 20,5 млн грн).
14


Високий рівень затрат
як по старих, так і
панових моделях, що
виробляються за участю
корейців, та деякі
нижчі техніко-
економічні характеристики
«Запорожця» в умовах
невизначеності з
вектором ринкової
спрямованості роблять
продукцію заводу неконку­
рентоспроможною на ринку.
Через господарську
безрозпорядність,
невміння працювати в но­
вих ринкових умовах
більшість голів правління
акціонерних товариств не
знайшли свого місця на
ринку, тому і продукція їх
стма неконкурентоспро­
можною
Через незадовільний фінансовий стан деякі з ак -
ціонерних товариств, які отримали збитки понад 1 млн
грн за підсумками господарської діяльності за 1998 рік,
можуть стати першими - кандидатами в банкрути. Се -
ред них: ВАТ "Облагрохім"(м. Херсон) - Збитки за 1998
р. - 2481,6 тйс.грн, за 1997 р. - 120, 1 тис . грн, ВАТ
"ДБПФ" з спеціалізацією виробів з трикотажної пряжі
(м. Долина Івано - Франківської обл.)
-
збитки 2271
тис.грн і аналогічно 1180 тис.грн; ВАТ "Конвеєр" (м. Львів)
-
збитки 1995,3 тис.грн та 1651,6 тис .грн; ВАТ "Харківоб­
лагропостач" (смт Со - лонцівка Харківської області)
-
збитки за 1998 р. 1278,6 тис . грн, за 1997 р. прибуток 276
тис.грн; ВАТ "Латиських стрільців" (смт Нова Маячка
Херсонської об-часті) - збитки 1340 та 671 тис . грн.
Два роки поспіль із збитками працюють ТДВ "Довірче
товариство "Укрсоц- Траст" (м. Київ) - за минулий рік 92
тис.грн та за позаминулий рік 134,9 тис.грн, ВАТ "Перво­
майська меблева фабрика" (Миколаївська область) - 104,3
та 106 ,5 тис.грн, ВАТ "Імперія - С" (м. Кіровоград) по ви­
пуску пива, солоду -245,6 та 4,7 тис .грн, ВАТ "Бобри­
нецька сільгосптехніка. (м. Бобринець Кіровоградської об -
ласті) - 371 та 178 ,6 тис.грн, ВАТ "Херсонський маслоза ­
вод" - 84 тис . грн та 176,6 тис.грн, ВАТ "Олександрійський
пивзавод" (Кіровоградська область) - 403,3 та 160,5 тис .грн,
ВАТ "Стрійське АТП- 1 4609" (Львівська область)
-
293 та 292 тис.грн, ЗАТ "ЛЕЛА" (м. Київ) - швей ­
не виробництво - 182,6 та 86 тис . грн, ВАТ " КИЯНИ" (м.
Київ) випуск взуття - 319,9 та 338, 1 тис . грн .
15


Використовуючи стартові умови становлення
фондового ринку в країні, фінансові посередники
скуповують акції на аукціонах, але після придбання
займаються їх перепродажем за більш високою ціною.
Отримавши таким чином свої доходи, вони не тур -
буються про подальшу вімачу акцій через вироб -
ництво.
Така ж позиція при масовому падінні виробництва
спостерігається і з боку інвестиційних компаній та ко -
мерційних банків, їх менеджери забувають, що основа
збільшення капіталу лежить в матеріальному виробництві,
а фінансова кмітливість, фондові маніпуляції через по -
середницькі операції - це лише тимчасове джерело на -
копичення свого капіталу.
Через господарську нерозпорядливість, невміння
працювати в нових ринкових умовах більшість голів
правлінь акціонерних .товариств не знайшли
Саме тому число справ
про банкрутство в країні
невпинно зростає. Якщо в
1996 році ар бітражними
судами було пору шено
справ провадження 6552,
то в 1997р. їх було 9645, -
1998 р. - 12281. їх питома
вага ДО числа поданих по­
зовів сКАадає: 1996 - 69,1%.
1997- 76,3%, 1998 - 75,1%
свого місця на ринку. тому
і продукція їх стала не -
конкурента - спромож -
ною. Саме тому число
справ про банкрутство в
країні невпинно зростає.
Головними причинами цих негативних явищ в при­
ватизації великих та середніх підприємств є з одного боку
-
це відсутність реального, а значить і ефективного влас -
ника в результаті придбання цих підприємств акціоне -
рами практично за безцінь; з іншого боку - відсутність
законопослушності керівних органів акціонерних това -
риств стосовно забезпечення майнових прав акціонерів.
Постає закономірне питання: чи можна виправити
сьогодні ці негативні явища та результати сертифікатної
приватизації?
16


Так, можна!
Більшість акціонерних товариств, в т. числі і з дер­
жавною часткою, з різних причин нажаль працюють
зб1пково, являються неплатоспроможними, а значить є
потенційними банкрутами. Застосування до них нової
нормативно - правової бази з питань банкрутства за ра -
хунок як досудової так і судової санації забезпечать збе -
реження виробничих потужностей, робочих місць,
відтворення виробництва. Крім того санатори виступ -
лять в ролі нових реальних власників і без сумниву в
більшості випадків стануть ефективними господарями .
О. Г. ТАРАСЕНКО


"Кожен - коваль свого щастя,
особливо коли має власну кузню"
Лешек Кумор.
Реструктуризація підприємств,
як один із засобів попередження
їх банкрутства.
Більшість промислових підприємств різних галузей на
своєму балансі мають надзвичайно складну як вироб -
ничу, так і соціальну інфраструктуру. В період планової
економіки це був закономірний процес. Середнє та стар­
ше покоління пам'ятають, коли тодішні директивні ор­
гани доводили завдання підприємствам, особливо ВПК,
випускати не тільки профільну продукцію, а і товари
народного споживання. Будувались спеціальні цехи, до -
поміжні виробництва і навіть тваринницькі ферми і ком -
плекси. Крім того на балансі багатьох підприємств були
такі об'єкти соціальної інфраструктури, як клуби, лікарні,
спортивніспоруди,дитячісадки ,навчальнізаклади(ПТУ)
і таке інше.
Інфляційні процеси, спад виробництва та інші вже
окреслені в попередніх розділах причини не дають мож -
ливості утримувати цю інфраструктуру, особливо тоді,
коли підприємства в своїй більшості стали неплатоспро -
можними.
Вирішувати цю проблему стало можливим за раху­
нок господарської реструктуризації підприємств.
Кабінет Міністрів України в січні 1998 року доручив
Агентству разом з іншими центральними органами ви -
конавчої влади здійснити "пілотну" реструктуризацію
підприємств різних форм власності.
З цією метою були відібрані такі підприємства:
• Ізюмський оптико - механічний завод, Харківська
область - державне підприємство;
• ВАТ "Електрокераміка", м.Біла Церква - акціонерне
товариство, сто відсотків акцій якого належать державі;
• ВАТ "То мак", м.Київ - акціонерне товариство, кон -
трольний пакет акцій якого належить державі.
Для проведення "пілотної" реструктуризації зазна -
чених підприємств були сформовані робочі групи, до
складу яких увійшли фахівці Агентства з питань бан -
18


крутства, Фонду державного майна України та учас -
ники навчального курсу, які отримали сертифікати
фахівців з питань банкрутства. Робочу групу очолювали
досвідчені експерти компанії "Делойт і Туш" .
Робота над проектом здійснювалась в три етапи:
1 етап - аналіз фінансово - господарської діяль -
ності підприємства станом на 01.07.98 та розробка кон­
цепції проведення реструктуризації (липень 1998 р.) ;
2 етап - розробка бізнес - планів підприємств, ство -
рених у процесі реструктуризації, згідно з затвердже -
ною концепцією (листопаg-груgень 1998 р.);
З етап - провадження в дію розроблених планів (І
півріччя 1999 р.)
Проаналізувавши фінансово - господарський стан
підприємств, члени робочих груп зробили висновок, що
зазначені підприємства знаходяться на грані банкрут -
ства, але з метою збереження основних виробничих по -
тужностей, кваліфікованої робочої сили та для погашення
кредиторської заборгованості, а також враховуючи той
факт, що їх продукція необхідна для економіки держави,
доцільно провести реструктуризацію на вказаних
підприємствах. На кожному з цих підприємств була роз -
роблена своя концепція по виходу з кризи, яку погодили
з трудовим колективом, керівництвом підприємства, дер -
жавною адміністрацією та кредиторами. На основі уз -
годженої концепції були розроблені бізнес - плани, які
будуть впроваджуватись у дію в 1 півріччі 1999 року.
2. Робота з конкретними підприємствами.
2.1 . Ізюмський оптико- механічний завод (ІОМЗ),
Харківська область
ІОМЗ був заснований у 1957 році і до кінця 80-х
років був головним в СРСР і єдиним на Україні вироб -
ником очкової оптики - окулярів, оправ, алмазних
інструментів, оптичних виробів. Розпад СРСР, втрата
ринків збуту в Росії і країнах СНД, загальна криза в Ук -
раїні, неплатоспроможність споживачів його продукції,
проникнення на вітчизняний ринок більш дешевої (але
неякісної) оптики негативно вплинуло на фінансовий стан
підприємства і довели його до передбанкрутного стана -
вища .
19


Спад виробництва та його чисельність можна відслідку ­
вати за даними таблиці.
Таблиця
Назва
продукції
1991 1992 1993 1994 199 5 1996 1997 1998
Nнзи оку-
лярні
тис.шт. 31212 3074( 19118 8455 5268 4900 2653 1264
Оправи
окулярні
"
16788 1275, 5028 2351 965 928 59 391
Чисельність
працюючих чоловік 6827 6813 5768 492~ 4451 3832 3290 2746
Кредиторська заборгованість заводу станом на 01 .07.98
становила 8137,4 тис. грн, у тому числі:
• перед бюджетом - 910,0 тис.грн.;
• по страхуванню - 1311 ,6 тис.грн.;
• по оплаті праці - 1525,0 тис.грн.;
• іншими кредиторами - 4390,8 тис.грн.
Дебіторська заборгованість складає 1,55 тис.грн.
На даний момент велика кількість виробничих по -
тужностей не задіяна повністю , деякі цехи знаходяться
на консервації, ряд обслуговуючих виробництв також не
задіяні у виробничому процесі . Причому, всі непрацю -
ючі виробництва територіально згруповані і можуть роз -
глядатись як цілісний майновий комплекс. Крім цього, є
допоміжні виробництва, які займаються непрофільною
для ІОМЗу діяльністю і здатні працювати самостійно.
Робоча група проаналізувала фінансово - господарсь -
кий стан підприємства, провела маркетингові дослідження
і зробила висновок, що для збереження виробництва ос -
новних видів продукції необхідно провести реструкту­
ризацію підприємства.
Метою проведення реструктуризації є:
• створення повноцінного суб"єкту підприємницької
діяльності, який здатний ефективно функціонувати в
ринкових умовах і виробляти конкурентоздатну про -
дукцію, яка відповідає вимогам сьогодення .
При виборі форм і методів ре структуризації фахівці
керувались слідуючими критеріями :
• монопольне положення заводу на товарних р и нках
України та СНД;
20


• стратегічне значення продукції підприємства;
• значення підприємства у вирішенні соціально - еко -
помічних питань м.Ізюма;
• особливості цілісного майнового комплексу;
• технологічні, організаційні та територіальні зв"язки
між структурними підрозділами;
• можливість фінансового оздоровлення підприємства.
Після обговорення можливих варіантів проведення
реструктуризації робоча група прийшла до висновку, що
найоптимальнішим з варіантів буде відокремлення від
неплатоспроможного заводу нового підприємства "ІОМЗ
-
Холдинг" вільного від боргів, передавши йому, згідно
з розподільчим балансом, відповідні основні та допоміжні
виробничі підрозділи, частину соціальної сфери, ос -
новні засоби, майнові активи та необхідну чисельність,
що зможе забезпечити випуск конкурентоспроможної
продукції. Усі інші виробничі і допоміжні підрозділи, ос -
новні засоби та решта працівників, а також кредиторська
заборгованість залишаються на діючому ІОМЗі, до якого
застосовується механізм банкрутства з метою погашення
заборгованості кредиторам .
Даний план реструктуризації був погоджений з тру­
довим колективом, Головою Ізюмської міської ради,
Ізюмською міжрайонною державною податковою
інспекцією та затверджений наказом Агентства з питань
банкрутства від 09 .11 . 98 No 90.
Відповідно до розподільчого балансу, затвердженого
наказом Агентства від 06.11.98 No 116, валюта балансу
"ІОМЗ-Холдинг" - 25111,6 тис.грн., а ІОМЗу - 26786,8
тис.грн. Кількість працюючих на "ІОМЗ - Холдинг" ста -
новить 1138 чол., а на ІОМЗі - 1605 чол.
21.10.98 року Виконавчим комітетом Ізюмської міської
Ради було зареєстровано державне підприємство "ІОМЗ -
Холдинг", а 09-
.11 . 98 року Арбітражний суд Харківської
області порушив впровадження справи про визнання
банкрутом Ізюмського оптико - механічного заводу .
Інформація про це була опублікована в газеті "Урядовий
кур"єр" від 26.12 .98 року.
Кредиторська заборгованість заводу на дату пору­
шення справи про банкрутство складала 9, 1 млн.грн., у
тому числі:
• по заробітній платі - 1,8;
• по соціальному страхуванню - 1,4;
21


• перед бюджетом - 1,3;
• за електроенергію - 1,8;
•загаз-1,1;
• інша -1,9.
В даний час Арбітражний суд опрацьовує позовні за -
яви від кредиторів, після чого, згідно з чинним законо -
давством, почнеться процедура ліквідації підприємства
На основі затвердженого плану реструктуризації но -
востворене підприємство "ІОМЗ - Холдинг" розробило
бізнес - план, в якому було передбачено:
• скорочення витрат на виробництво;
• зміну структури управління;
• зменшення запасів на складі;
• інші організаційні заходи.
Усі заплановані заходи дадуть можливість збільшити
обсяг виробництва в 1999 році проти 1998 року в 5 раз з
подальшим його щорічним ростом. Реальність такого росту
підтверджується фактичними даними. Так, за два місяці
з початку своєї діяльності підприємство "ІОМЗ - Хол -
динг" виготовило 251,0 тис.шт. оправ, що в 5 раз більше,
ніж за весь 1997 рік та 848 тис.шт. лінз, що складає 63
відсотка від обсягу виробництва в 1997 році. Тобто,
підприємство отримало реальний позитивний результат
від проведеної реструктуризації.
2.2 . Відкрите акціонерне товариство "Томак", м.Київ
Для проведення "пілотної реструктуризації"
підприємства, контрольний пакет акцій якого належить
державі, було обране відкрите акціонерне товариство
"Томак", м.Київ.
Підприємство засноване в 1930 році під назваю дер -
жавне підприємство "Торгмаш". Відповідно до наказу
регіонального відділення Фонду державного майна Ук -
раїни пом. Києву від 27 вересня 1995 року No1274 дер­
жавне підприємство було перетворене у Відкрите
акціонерне товариство "Томак".
Статутний фонд ВАТ "Томак" становить 1597 тис. грн.,
які розподілені на 6389897 простих іменних акцій,
номінальна вартість кожної - 25 копійок.
Акції, які були реалізовані згідно з планом їх
розміщення, склали 71,57% і належать 1545 фізичним та
10 юридичним особам, а 28,43% належать державі і пе -
22


редані в управління ФДМУ (станом на 01.07.98).
Основним---видом діяльності підприємства є вироб -
ництво машин і автоматів мя торгівлі, громадського хар­
чування, агропромислової галузі та товарів народного
споживання.
Поглиблений аналіз фінансово - господарської діяль -
ності ВАТ "Томак" станом на 01 .07.98 показав, що
підприємство знаходиться на грані банкрутства. Згідно з
бухгалтерським звітом ВАТ "Томак", починаючи з 1996
року, працює збитково. Так, якщо за 1995 рік підприємство
отримало 545 тис . грн. прибутку, то за 1996 рік збитки
становили 497 тис. грн., за 1997 - 914 тис. грн., за шість
місяців 1998 - 18 тис. грн.
На фінансові результати діяльності негативно впли -
нуло значне збільшення витрат на виробництво, що було
обумовлено інфляцією, негнучкою системою ціноутво -
рення, скороченням обсягів реалізації в той час, як рівень
непрямих витрат зберігався на тому ж рівні, а по деяких
статтях навіть збільшився. Недостатнісь обігових коштів
станом на 01.07 .98 становила 1294 тис. грн., кредиторська
заборгованість - 3018 тис. грн, а дебіторська - 226,7 тис .
грн.
На підприємстві заблоковані банківські рахунки, тому
реалізація продукції здійснюється, в основному, по бар -
теру та через посередників. Крім цього, були виявлені
такі недоліки:
• значна зношеність виробничого обладнання;
• відстала технологія виробництва;
• відсутність фінансових ресурсів мя розробки но -
вих видів продукції та інвестувань у поліпшення вироб -
ничих потужностей;
• обмежені функції маркетингу;
• недорозвинена система дистриб"ютерства;
• значний відтак кваліфікованих спеціалістів;
• низький рівень контролю та управління витратами
на виробництво;
• велика кількість обладнання та приміщень, які не
задіяні в основному виробництві;
• "розпорошеність" акцій та пасивність основн и х
акціонерів в процесах виробництва та управління;
• тощо.
Але, незважаючи на значні недоліки, ВАТ "Томак"
має і свої переваги, а саме:
23


невеликий асортимент технічно надшної продукції, що
користується попитом в Україні та на ринках країн СНД;
• наявність обладнання та потужностей для вироб -
ництва основних видів продукції;
• кваліфікована робоча сила;
• розуміння керівництвом основних вимог конку­
ренції при ринковій економіці;
• імідж підприємства на Україні і в Росії;
• можливість використання об"єктів нерухомості, як
джерело отримання коштів.
Проаналізувавши всі позитивні та негативні сторони
діяльності підприємства, робоча група запропонувала
кілька варіантів виходу підприємства з кризи. Після їх
обговорення з керівництвом підприємства і основними
зацікавленими акціонерами був узгоджений варіант про -
ведення реструктуризації шляхом створення двох нових,
звільнених від боргів, акціонерних товариств "Новий
Томак" і "Томак Нерухомість".
Щодо погашення боргів АТ "Томак", то, відповідно до
затвердженого ПЛ.і:!НУ, всі боргові зобов"язання, незадіяне
виробниче обладнання, устаткування, деякі об"єкти соц­
культпобуту та працівники, які не будуть переведені на
новостворені підприємства, залишаються за АТ "Томак".
Після продажу акцій новим юридичним особам та ре -
алізації майна АТ "Томак" зможе розрахуватися з кре­
диторами та ліквідуватися.
Робоча група розробила бізнес - плани підприємств
"Новий-Томак" та "Томак-Нерухомість". При роз -
робці бізнес - плану підприємства "Новий- Томак" взято
за основу виробництво конкретних видів продукції, не -
обхідних для економіки України, при цьому, викорис -
тонувати існуючі виробничі потужності та приміщення,
відпрацьовану технологію, кваліфікованих спеціалістів і,
головне, без додаткових фінансових витрат.
Маркетингові дослідження показали, що АТ "Новий
Томак" повинне зосередити свою діяльність на вироб­
ництві наступних видів продукції:
• автомат газованої води Н - 50П (пром);
• установка газованих напоїв Н - 50 (торг);
• автомат продажу жетонів АВЖ;
• автомат продажу телефонних карток АПТК - З;
• пончиковий автомат АП - ЗМ;
24


• пиріжковий автомат АЖ - ЗПМ;
• крупорушка АПК - 300;
• насадки накачування шин НС.
В бізнес - плані створюваного АТ "Новий То мак"
здійснено розрахунки:
• обсягів виробництва кожного виду продукції;
• суми прямих та непрямих витрат;
• кількості необхідного обладнання та його перелік;
• кількості виробничого та обслуговуючого персо­
налу і витрат на них;
• площі необхідних виробничих та допоміжних
приміщень;
• суми очікуваних результатів діяльності підприємства;
• інші необхідні розрахунки.
Крім того, подано аналіз потенційних ризиків і маж -
ливостей підприємства та кроки, які необхідно зробити,
щоб уникнути цих ризиків.
На основі отриманих даних розраховано баланс
підприємства, звіт про прибуток, звіт про рух грошових
коштів, а також подано аналіз фінансових коефіцієнтів.
Для розробки та обрахування бізнес - плану
підприємства "Томак Нерухомість" за основу взято всі
будинки і споруди АТ "Томак", які потенційно можуть
бути здані в оренду. За призначенням вони розподіля -
ються на три категорії:
• виробничі приміщення;
• складські приміщення;
• приміщення під офіс.
В бізнес - плані представлені розрахунки не -
обхідних витрат та результати діяльності новоствореного
підприємства.
Кінцеві показники розроблених бізнес - планів обох
підприємств свідчать про ефективність та доцільність
впровадження запропонованого варіанту проведення ре -
структуризації. Тобто, в ході реструктуризації неплато -
спроможного АТ "Томак" створюється два життєздат -
них, прибутково - працюючих підприємства.
Згідно з чинним законодавством, реструктуризація
акціонерного товариства шляхом поділу можна здійсню -
вати тільки за згодою зборів акціонерів. Зважаючи на
це, розроблені бізнес - плани були передані керівництву
підприємства для остаточного розгляду і представлення
їх зборам акціонерів. Але в той час, коли закінчувалась
25


робота над розробкою бізнес - планів (грудень), ста -
лись зміни в розподілі акцій. З" явився потенційний інве -
стор (компанія "Юність"), який викупив 18,43% акцій у
Фонду державного майна і 17% акцій у інших акціонерів.
Тобто, він володіє 35% акцій і має намір стати основним
акціонером. Крім того, банк "Київ" також викупив 10%
акцій, які залишились за ФДМУ і йому також належить
контрольний пакет акцій підприємства.
Зважаючи на те, що майже всі акції підприємств зна -
ходяться "в руках" трьох основних акціонерів (банк
"Київ", компанія "Юність", робітники "Томака"), робоча
група неодноразово зустрічалась з керівництвом банку
та представниками потенційного інвестора для вирішення
питання подальшої долі підприємства та можливого ко -
регування розробленого плану реструктуризації.
Представники компанії "Юність" запропонували свою
схему оздоровлення підприємства шляхом проведення
позасудової санації. Тобто, вони беруть на себе зо -
бов"язання щодо погашення всіх боргів підприємства з
подальшим перепрофілювання його діяльності, але при
умові, що їм будуть належати не менше, як 60% акцій
цього підприємства.
Керівництво підприємства погоджується з пропо -
зицією інвестора при умові збереження виробничих по -
тужностей для випуску основних видів продукції в об -
сягах, розрахованих у бізнес - плані підприємства "Но -
вий Томак" .
Банк "Київ" дасть згоду на перепродаж свого пакету
акцій при умові підписання угоди про погашення боргів і
інвестування грошей у виробництво підприємства.
В даний час здійснюється робота щодо узгодження
взаємовигідної схеми проведення реструктуризації АТ
"Томак" для представлення її зборам акціонерів, які при -
значені на 26 березня ц.р.
2.3. Відкрите акціонерне товариство
"Електрокераміка", м.Біла Церква
Для проведення "пілотної" реструктуризації
підприємства, 100% акцій якого належить державі, було
обрано відкрите акціонерне товариство "Електроке -
раміка" ,м.Біла Церква.
Підприємство засноване в 1957 році під назвою
26


Державне підприємство завод "Електроконденсатор".
Основною продукцією підприємства до 1999 року були
металокерамічні корпуси для силових напівпровідника -
вих приладів.
В січні 1997 року завод перетворено у ВАТ "Елект­
рокераміка" зі статутним фондом 8807 тис.грн., розділених
на 35288000 простих іменних акцій, які за станом на
01.01.99 року належать Фонду державного майна Ук­
раїни.
Аналіз фінансово - господарського стану підприємства
показав, що вже шість років воно не випускає основну
продукцію - металокерамічні корпуси з тієї причини,
що основні замовники цієї продукції - Саранське ВАТ
"Електровипрямлювач" і Таллінський завод ім.Калініна
фактично зупинилися .
Підприємством освоєне виробництво автомобільних
свічок запалювання, побутових світильників та іншої
продукції, що дозволяє завантажити діюче виробництво
на 15-18 % і забезпечити роботою 900 чоловік. Але
відсутність замовлень на основну продукцію, висока
вартість основних фондів, специфічне обладнання, яке
призначене для виробництва технічної кераміки в об"ємах
1200-1500 тон на рік, хронічна нестача коштів на технічне
переозброєння та впровадження у виробництво нових
видів продукції не дозволяють підприємству працювати
рентабельно.
Сума кредиторської заборгованості підприємства ста -
ном на 01.1 1.98 року становить 8498,0 тис . грн., в тому
числі :
• перед бюджетом -1,198 тис.грн.;
• по страхуванню - 635,0 тис.грн.;
• по оплаті праці - 301,0 тис.грн . ;
• постачальникам енергії - 5,667 тис.грн.;
• інші кредитори - 697,0 тис.грн.
Дебіторська заборгованість складає 3688,0 тис.грн.
Найбільшим боржником підприємства є "Білоцерківтеп -
ломережа", його борг складає 3,437 тис.грн.
Рішенням суду банківський рахунок підприємства був
заморожений до 31.12 .98 року.
Великим тягарем для підпр иємства є наявність ве -
ликої кількості об"єктів соцкультпобуту : гуртожиток,
житловий будинок, дитячий табір, будинок відпочинку,
27


"Дермеморіал "Курган слави", дві їдальні, теплиця, кон -
ференцзал, які необхідно передати до комунальної влас -
ності міста, або продати з метою погашення заборгова -
ності підприємства .
Зважаючи на фінансовий стан, робоча група прий -
шла до висновку, що ВАТ "Електрокераміка" зможе рен -
табельна працювати при умові оптимізації виробництва,
вдосконалення організаційної структури, технічного вдо -
сконалення обладнання і запровадження нових техно -
логічних процесів та продукції. А це можливо зробити
при умові здійснення реструктуризації існуючого
підприємства.
План реструктуризації передбачає виділення опти -
мально прорахованого виробництва в окреме підприємство
ВАТ "Електроконденсатор", вільного від боргів. На це
підприємство передаються 6,3% будівель і майже все ви -
робниче обладнання. Товаро - матеріальні запаси, вклю -
чаючи сировину, незавершена та готова продукція пе -
редаються, щоб не вдаватися до зовнішнього фінансу­
вання, як початковий обсяг оборотного капіталу.
В розробленому бізнес - плані подано детальний пе -
релік необхідних будівель та обладнання, запропонована
організаційна структура нового підприємства і обрахо -
вана оптимальна чисельність виробничого персоналу (652
чол.) .
Крім передачі основних виробничих приміщень, пе -
редбачено передати їдальню і теплицю з метою отри -
мання коштів для підприємства, здаючи їх в оренду третій
стороні.
Економічні розрахунки показали, що обсяг реалізації
продукції новоствореного підприємства в 1999 році зросте
на 32% і складе 6,7 млн.грн .
На діючому ВАТ "Електрокераміка" залишається 94%
виробничих приміщень, працівники, що не задіяні на
новому підприємстві, дитячий табір, будинок відпо -
чинку, їдальня і всі боргові зобов"язання. На ВАТ "Еле­
ктрокераміка" впроваджується процедура банкрутства
з метою продажу майна і задоволення вимог креди -
торів.
Запропонована схема реструктуризації погоджена з
керівництвом підприємства, органами місцевої влади,
кредиторами та трудовим колективом.
28


2.4. Провадження процедури банкрутства із засто­
суванням механізму санації на Валківській швейній
фабриці ("ВШФ").
Відповідно до рішення Кабінету Мінстрів України від
27.09.97 No 478-р Мінпромполііітики передало до сфери
управління Агентства державне підприємство Валківська
швейна фабрика Харківької області.
На момент передачі фабрика виробничої діяльності
не здійснювала, кредиторська заборгованість складала 95,8
тис.грн. Аналіз фінансово - господарського стану пока -
зав, що відновити виробничу діяльність без суттєвої
фінансової допомоги не має можливості. Був запропо -
нований план реструктуризації фабрики шляхом пере -
профілювання її у завод продтоварів за договором про
спільну діяльність з АТ ""ГАЛС". Але позитивного ре­
зультату підприємство не отримало. Темпи зростання
кредиторської заборгованості перевищували календар -
ний план її погашення; крім того, не до кінця була
вирішена проблема зайнятості працівників фабрики.
Агентство зобов" язало Валківську швейну фабрику до -
бровільно подати позов до Арбітражного суду про виз -
нання її банкрутом.
Згідно з чинним законодавством боржник, який подав
заяву про визнання себе банкрутом, має переважне право
на вибір умов реструктуризації та санації, при цьому умови
проведення санації державного підприємства шляхом ре -
організації погоджуються з органом, уповноваженим уп -
равляти його майном . Цією нормою закону скористалося
Агентство і запропонувало застосувати до фабрики ме -
ханізм банкрутства за умови проведення санації акціонер -
ним товариством "ГАЛС" з чіткою регламентацією прав і
обов"язків санатора по оздоровленню фабрики.
Ухвалою Арбітражного суду Харківської області від
19.06 .98 року розпочато провадження справи про виз­
нання фабрики банкрутом. Ухвалою від 20.07.98 року на
територіальне відділення Агентства разом з Фондом дер -
жавного майна покладено виконання функцій розпо -
рядника майна фабрики .
На протязі місячного терміну до суду по цій справі
надійшли заяви від б кредиторів та санатора - АТ "ГАЛС" .
Крім заяви про бажання виступити санатором, АТ "ГАЛС"
подало також заяву про майнові вимоги до фабрики на
суму 21,9 тис.грн., яка склалася із сум заборгованості, що
29


виникла в зв" язку з виконанням угоди про спільну
діяльність в розмірі 11,9 тис . грн. та двох договорів про
уступку вимоги в сумі 10,0 тис.грн.
На судовому засіданні 30.11.98 року Арбітражним су­
дом визнано майнові вимоги кредиторів на загальну суму
68,6 тис.грн.
9.12.98 року відбулися збори кредиторів, на яких було
погоджено перевод боргу державного підприємства
"ВШФ" Акціонерному товариству "ГАЛС" та календар­
ний графік погашення заборгованості на 1999 - 2000 роки.
Умови санації передбачають:
• погашення заборгованості перед працівниками фа -
брики по заробітній платі;
• погашення заборгованості перед бюджетом, в т.ч.
реструктуризованої, Пенсійним фондом, фондом
соціального страхування, а також кредиторами, що за -
явили про свої майнові вимоги до суду;
• працевлаштування всіх працівників фабрики;
• перетворення державного підприємства на госпо -
дарське товариство, у статутному фонді якого санатор
повинен мати частку відповідно до обсягу заборгова -
ності, що переводиться на нього .
Арбітражний суд ухвалою від 03.02 .99 року затвердив
погоджені з кредиторами, санатором, боржником, Агент -
ством та регіональним відділенням Фонду державного
майна України по Харківській області умови санації дер -
жавного підприємства "Валківська швейна фабрика" і
припинив провадження у справі.
Враховуючи досвід пілотної реструктуризації та за -
вдання Уряду планами реструктуризації на 1997 - 2000
роки одинадцяти галузевих міністерств та відомств пе -
редбачено проведення реструктуризації на 545 держав -
них підприємствах.
На виконання доручення Кабінету Міністрів України
від 17 вересня 1998 року No 14063/46 Агентством з питань
банкрутства проаналізовано здійснення планів реструк -
туризації державних підприємств галузевих міністерств
та відомств за результатами роботи у 1997 - 1998 роках.
На цей період планами міністерств та відомств було
передбачено проведення реструктуризації на 393
підприємствах, фактично здійснено реструктуризацію на
400 підприємствах.
Повністю закінчили реструктуризацію, передбачену
30


галузевими планами, Держнафтогазпром, Украгро -
промбуд та Укрбуд шляхом перетворення державних
підприємств у державні відкриті акціонерні товариства.
Із запланованих до виконання протягом 1997 - 1998
років 845 організаційно - економічних заходів по рест -
руктуризації підприємств впроваджено 659, в стадії ви -
конання - 186.
Реструктуризація підприємств провадиться в основ -
ному за такими напрямками:
-
приватизація підприємств і перетворення їх у відкриті
акціонерні товариства;
-
поділ з утворенням нових юридичних осіб;
-
ліквідація в зв"язку з укрупненням;;
-
передача об"ктів соціальної сфери до комунальної
власності;
-
скорочення чисельності працівників;
-
інші.
Економічний ефект отриманий від проведення за -
ходів по реструктуризації за рахунок реалізації за -
лишкового виробничого обладнання та площ, здачі в
оренду приміщень, консервації обладнання тощо скла -
дає 374468,6 тис. грн. при запланованому 404089,6
тис.грн.;; рівень виконання в цілому по міністерствах
та відомствах - 92,7%. Кошти направлені на пога­
шення заборгованості до бюджету, до фонду оплати
праці тощо.
При проведенні заходів реструктуризації підприємства
та організації практично усіх міністерств та відомств сти -
калися з проблемами, які не тільки стримували виконання
цих заходів, а взагалі, у зв"язку з недосконалістю норма -
тивно - правової бази, робили неможливим реалізацію
окремих з них.
Основні проблеми, які стримували реструктуризацію
підприємств і потребували впровадження нових рішень в
законодавчому полі такі:
-
відсутність чіткого механізму примусової передачі
об"єктів соціальної сфери від підприємств і організацій до
комунальної власності;;
-
відсутність законодавчого механізму щодо наділення
підприємств, які реструктуризуються, обіговими коштами;;
-
відсутність можливості (законодавчої) звільнення
робітників підприємств, що реструктуризуються, без ви -
плат вихідної допомоги (з послідуючою виплатою);
31


-
відсутність спрощеної схеми виведення обладнання
підприємств та організацій з експлуатації (консервація
обладнання);;
-
відсутність механізму утримання мобілізаційних
потужностей (зараз за' рахунок бюджету, а кошти не
виділяються на ці цілі);;
-
інші проблеми, які висвітлені у матеріалах наданих
Агентству міністерствами та відомствами.
Нижче подаються стислі огляди стану справ по
міністерствам та відомствам згідно їх розроблених планів
реструктуризації на 1997 - 2000 рр.
Держкомrеолоrія
В 1997 - 1998 роках виконувалися, в основному, за -
ходи щодо створення окремих державних регіональних
геологічних підприємств передача до комунальної влас -
ності об"єктів соціальної сфери, укрупнення відособ­
лених структурних одиниць тощо .
В 1998 році було продовжено виконання 35 ор­
ганізаційно - економічних заходів, виконання яких дає
можливість одержувати додаткові кошти на проведення
робіт, збереження при цьому існуючих робочих місць, а
також збільшення завантаженості працівників.
Серед організаційно - економічних заходів, від яких
одержані додаткові кошти або зменшені витрати на ви -
конання робіт, найбільш ефективні такі:
-
створення чотирьох державних регіональних ге -
ологічних підприємств, ліквідація при цьому двох са -
мостійних підприємств та десяти відособлених струк -
турних одиниць;
-
надання в оренду майна, виробничих площ та
службових приміщень;;
-
продаж майна, яке не використовується у вироб -
ництві;
-
буріння на договірних умовах експлуатаційних або
технічних;
-
буріння на договірних умовах свердловин на воду;
Виконання цих організаційно - економічних заходів
дозволило отримати додатково коштів або зменшити ви -
трати на загальну суму 65221,8 тис.грн., в т.ч . 1998 рік -
37952 тис.грн.
32


Але незважаючи на здшснення підприємствами за -
ходів по пошуку додаткових коштів ;::,.,ля виконання робіт,
і збереження при цьому робочих місць, зменшення за -
боргованості із заробітної плати і інших платежів в по -
точному році, фінансовий стан підприємств порівняно з
1997 роком значно погіршився внаслідок незадовільного
фінансування з захищеної статті держбюджету за ви -
конані геологорозвідувальні роботи. Так, якщо у 1996 році
геологорозвідувальні роботи були профінансовані на 23, 1
% до річного ліміту, у 1997 році - на 43%, то за 1998 рік
фінансування склало всього 25,2 % до річного ліміту.
Аналіз виконання підприємствами організаційно -
економічних заходів з реструктуризації державних гео -
логічних підприємств показує, що ;::,.,ля успішного за -
вершення цієї роботи необхідно вирішити на урядовому
рівні ряд питань:
-
по передачі об"єктів соціальної інфраструктури з
балансу підприємств до комунальної власності з визна -
чення ;::,.,ля цього відповідних коштів;;
-
дозволити реалізацію майна, яке не використо -
вується у виробництві, з направленням одержаних коштів
на погашення заборгованості до бюджету, по заробітній
платі, до Пенсійного фонду;
-
надання пільг при виділенні довгострокових кре -
дитів ;::,.,ля фінансової підтримки підприємств, які мають
стратегічне значення для економіки, безпеки держави, а
також казенних підприємств.
Мінпромполітики
В Мінпромполітики було визначено ЗО державних
підприємств і організацій, які потребують реструктури -
зації у 1997 - 2000 роках.
На деяких підприємствах основним заходом рест -
руктуризації було визначено приватизацію (ВО "Знамя",
м.Полтава; завод "Красний Луч", Луганська область ;
Нікопольський Південнотрубний завод, дніпропетровська
область; Клавдіївська фабрика ялинкових прикрас,
Київська область; Бахчисарайська вовна - прядильна фа -
брика, АР Крим) .
На більшості підприємств почалося часткове впро -
вадження організаційно - економічних заходів і одер -
33


жано економічний ефект у сумі 26216 тис.грн.
На Ізюмському приладобудівному заводі Харківської
області завершено перший етап реструктуризації, в ре -
зультаті чого на базі структурних підрозділів заводу ство -
рено 4 самостійних підприємства: ДП "Техприлад", ДВТП
"Окуляр" , ДПВП "Приладрембуд"; ДПП "Копір-центр".
У подальшому планується здійснити приватизацію цих
підприємств.
При реструктуризації НДІ "Квант", м.Київ на базі
його структурних підрозділів створено 6 самостійних
організацій: НДІ "Квант-Навігація", НДІ "Квант­
Радіолокація", Український ДНВЦ "Квант- Модуль", НДІ
"Квант-транспорт", ДНВП "Обрій", СКБ "Квант­
Біомед" .
Серед виконаних заходів слід відмітити:
-
продаж зайвого устаткування, матеріалів та транс -
портних засобів;;
-
списання або відстрочення боргів;;
-
призупинення капітального будівництва;;
-
продаж незавершеного будівництва.
Більшість підприємств проводить реструктуризацію
без підтримки держави. Лише для реалізації ВО "Крив -
басруда" та РУ ім.Кірова державним бюджетом України
на 1997 - 1998 роки передбачена фінансова підтримка у
розмірі 1ОО млн.грн. Але з передбачених бюджетом
коштів на реструктуризацію виділено тільки 30% від за -
планованого, внаслідок чого в повному обсязі не вик0 -
наний жоден із заходів реструктуризації.
Важливим заходом реструктуризації підприємств є
передача об"єктів соціальної інфраструктури до кому­
нальної власності та працевлаштування працівників, які
будуть звільнені. Не повною мірою виконуються й ці
заходи. З необхідних 13,7 млн.грн. для передачі об"єктів
соціальної інфраструктури в комунальну власність
виділено лише 5,4 млн.грн.
У більшості підприємств виникають проблеми з пе -
редачею житла, що потребує значних витрат на його
капітальний ремонт. Для вирішення цього питання не -
обхідна підтримка з боку місцевих органів влади.
Для поліпшення робіт по реструктуризації потребу­
ють вирішення такі питання:
-
передача об"єктів соцсфери, що залишаються на
балансі підприємства, до комунальної власності;
34


-
виділення коштів для проведення реструктури -
зації стратегічно важливих підприємств;;
-
реалізація виготовленої техніки за допомогою
лізінгових чи інших компаній, які мають фінансовімож -
ливості закуповувати у виробників техніку і на вигідних
умовах передавати її у користування сільськогосподарсь -
ким споживачам;;
-
передбачити у державному бюджеті України у по -
вному обсязі кошти, які необхідні для утримання
мобілізаційних резервів підприємств.
Держкомзв,язку
В основному завершено перший етап програм рест -
руктуризації підприємств.
Об"єднання перетворені на підприємства з філіями,
відокремленими структурними підрозділами з вертикаль -
ною структурою управління.
В Укртелекомі на базі 35 підприємств і 738 філіалів
утворено 29 філій з 345 відокремленими структурними
підрозділами .
В Укрпошті на базі 32 підприємств та 607 філіалів
утворено 28 філій з 517 структурними підрозділами .
При цьому від Укртелекому відокремлені та передані
до сфери управління Держкомзв"язку два проектні
інститути - "Дніпрозв"язок" та "Укрзв"язокпроект" ; ; від
Укрпошти в стадії відокремлення три підприємства, що
не брали участі в єдиному технологічному процесі.
В результаті реформування трирівнева структура уп -
равління перетворена у дворівневу.
Обидва підприємства досягли основних економічних
показників, передбачених програмами на 1998 рік .
По Укртелекому продуктивність праці зросла на 24%
при плані 13%, по Укрпошті - на 16% при запланованих
10%. Укртелеком забезпечив зниження дебіторської за -
боргованості за послуги електрозв"язку до рівня
двомісячних доходів. Укрпошта досягла приросту доходів
за послуги поштового зв"язку на суму 49 млн . грн . при
завданні програми 22 млн . грн. та виконала річне завдання
по зменшенню витрат держави на доставку пенсій . Укр -
телеком забезпечив збільшення надходжень до бюджету
на 105 млн.грн. при завданні 100 млн.грн.
35


В обох підприємствах за участю банка "Аваль" за­
початковане впровадження ефективних вертикалей уп -
равління фінансовою діяльністю. Організоване кошто -
рисне фінансування дирекцій та їх структурних
підрозділів, впроваджується автоматизована система
централізованого фінансового управління дирекціями.
Укртелеком централізував розрахунки з СНД та оренду
магістральних некомутованих каналів зв'' язку з міжна -
радними операторами та регіональними дирекціями. В
ряді дирекцій Укртелекому впроваджена комплекса си -
стема розрахунків зі споживачами.
В 21 дирекції Укрпошти повністю впроваджено ав -
томатизовану систему централізованого обліку витрат, в
інших - частково.
Проведена інвентаризація об"єктів незавершеного
будівництва Укртелекому, за результатами якої
регіональними віміленнями Фонду державного майна
виставлені на продаж через аукціон б об"єктів . На даний
час продано два об"єкти.
•
Обидва підприємства досягли оптимізації окремих
статей експлуатац ійних витрат.
Укрпоштою впроваджена ефективна схема марш -
рутів транспортування пошти автомобільним та залізнич -
ним транспортом.
Загальний пробіг залізничного транспорту за 1998
рік зменшився майже на 43%;; витрати на перевезення
пошти залізницею скоротилися на 5%;; автомобільним
транспортом - на 2%.
Проведена робота по закриттю нерентабельних
вімілень зв"язку за рахунок розширення зон обслуго­
вування населення шляхом організації виїзного обслу­
говування споживачів, організації пересувних вімілень
та пунктів поштового зв"язку. Протягом 1998 року
відкрито 25 пересувних вімілень та 137 пунктів зв'' язку.
Головною умовою вирішення завдань реструктури -
зації є відповідна кваліфікація персоналу, тому ще
більшого значення в цей період набувають підготовка та
підвищення кваліфікації персоналу. В обох підприємствах
проведено реформування навчально - курсової мережі.
В ході :відпрацювання новостворених структур уп -
равління усувалося дублювання функцій уп -
равлінського та оперативно - технічного характеру,
умови праці, впроваджувались нові технології і об -
36


ладнання. Це призвело до скорочення одних і ство­
рення інших робочих місць, вивільнення та переста -
новки працівників.
В Укртелекомі у минулому році з 8,3 тис.працівників
1,9 тис.чол. було переведено на нові робочі місця;; 1,2
тис.чол. вийшли на пенсію і звільнилися за власним ба -
жанням;; 5,2 тис.працівників вивільнені і направлені до
служби зайнятості.
В Укрпошті з 7,0 тис.працівників 2,0 тис.чол.
було переведено на нові робочі місця;; 1,0 тис.чол.
вийшли на пенсію і звільнилися за власним ба -
жанням;; направлені до служби зайнятості 4,0
тис. працівників.
Мінтранс
Загалом по міністерству згідно з уточненим пла -
ном реалізувалося 232 організаційно - економічних за -
ходів, фактично виконано 217, у стадії виконання - 15
заходів.
В результаті проведення реструктуризацїі підприємств
всіх галузей цього міністерства:
-
приватизовано 182 автотранспортних підприємства;;
-
ліквідовано підприємство "Ремграніт" у зв"язку зі
збитковою діяльністю. КУВТР продано через аукціон
приватній фірмі 31.07.97. При цьому сума отриманих
коштів складала 338,8 тис.грн.;;
-
завершений розподіл Харківського держав -
ного авіапідприємства на авіакомпанію та аеро -
порт;;
-
передано до комунальної власністі 1О автотранс -
портних підприємств.
За 1997 - 1998 рр. планувалося отримати кошти
від проведення організаційно - економічних заходів
в обсязі 224,2 тис.грн., фактично отримано 338,8
тис . грн.
За звітний період вдалося зменшити загальну забор -
гованість залізничного транспорту та дорожнього гос -
подарства по заробітній платі та виплатів до бюджетів
всіх рівнів і до Пенсійного фонду з 1083 ,016 тис.грн. до
493,099 тис.грн., в тому числі: до бюджету з 719,306 тис.грн.
до 245,632 тис . грн.
37


Укрбудматеріали
Від впровадження заходів передбачалося отри -
мати станом на 01.01.99 кошти в сумі 6075 тис.грн., в
тому числі від впровадження організаційно - технічних
заходів - 525 тис.грн., від реструктуризації податкової
заборгованості підприємств станом на 1.04.97 р. - 5550
тис.грн. Фактично станом на 1.01.99 одержано коштів
2569 тис . грн . , в тому числі 732 тис.грн. (138,4%) від
технічного переозброєння та 1837 тис.грн. (33, 1%) на по -
повнення обігових коштів внаслідок реструктуризації
податкової заборгованості .
Для удосконалення проведення реструктуризації
підприємств корпорація вважає необхідним вирішити такі
питання:
-
реструктуризувати заборговність до бюджету, що
утворилася станом на 01.01.99, терміном на 5 років, а та -
кож скасувати штрафн і санкції і пен і за умови здійснення
поточної проплати;;
-
концентрувати частину суми амортизаційних
відрахувань і зносу (включених до Державного бюджету
в обсязі 10%) у корпорації із збереженням їх на окре­
мому рахунку із відповідальністю за їх цільове викори -
стання;;
-
створити механізм надання довгострокових кре -
дитів підприємствам будівельного комплексу за спро -
щеною схемою на принципах розподілу прибутку з
обліковою ставкою до 30% при наявності відповідних
бізнес - планів;;
-
переглянути Закон про інноваційний фонд, який
передбачав би направлення 50% його у Державний інно -
ваційний фонд і 50% - у галузевий;;
-
ввести квотування на поставку імпортних
будівельних матеріалів та виробів, які виробляються в
Україні;;
-
відпрацювати механізм передачі до комуналь -
ної власності об"єктів соціальної сфери підприємств,
що мають критичне фінансове становище і на яких
відсутні кошти для забезпечення функціонування цих
об''єктів.
38


Мінагропром
Відповідно до Державної програми реструктуризації
підприємств на 1997 - 2000 роки здійснюється реструк -
туризація 130 підприємств Мінагропрому.
До галузевого плану реструктуризації за 1997-1998
роки було включено 121 підприємство. З них на 88
підприємствах вже завершено виконання передбачених
планом заходів реструктуризації.
На 80 - ти підприємствах основним заходом рест -
руктуризації була визначена приватизація, 75 з них уже
завершили її і перетворилися у відкриті акціонерні то -
вариства. На решті підприємств цей процес продав -
жується.
На підприємствах Укрсадвинпрому проведена рекон -
струкція цехів з переробки плодовиноградної продукції
за власні кошти. На них встановлені лінії розливу вина.
Деякі садівничі господарства заклали інтенсивні сади,
посадили частину матеріалу ягідних культур . Кошти та
економічний ефект від проведення посадок садів і ви -
ноградників у 1997 - 1998 роках будуть отримані лише
через 3 - 5 років після вступу їх у плодоношення.
Радгоспу - комбінату "Калитянський" була виділена
фінансова допомога в сумі 2,0 млн.грн. На ці гроші було
закуплено 1100 голів племінних свинок.
Ведеться певна робота щодо реструктуризації
підприємств харчової промисловості.
У ряді підприємств агрохімічної служби намічався
продаж частини майна чи здача його в оренду, проте це
питання ще не вирішується. Ці підприємства не можуть
також знайти собі інвесторів для перепрофілювання баз .
Значна увага серед заходів реструктуризації приділя -
лася передачі об"єктів соціальної сфери у відання місце­
вих держадміністрацій. Однак це питання також не
вирішується через нестачу коштів у місцевих органів
управління.
Трохи зменшилася за цей час заборгованість
підприємств галузі. Так, на початок реструктуризації вона
становила 34649,4 тис.грн., а на 01 .01 .99
-
25683,9 тис.грн.
Міністерство наполягає, що проведення реструкту­
ризації державних підприємств без фінансової підтримки
держави не можливе.
39


Держкомрибгосп
На протязі 1997 - 1998 років реструктуризація
підприємств рибної галузі проводилася шляхом прива­
тизації, яка здійснюється на пільгових умовах згідно з
Законом України від 10 липня 1996 року "Про особли­
вості приватизації майна в агропромисловому комплексі"
без залучення коштів. Погоджено з Кабінетом Міністрів
України та Антимонопольним комітетом плани прива -
тизації ЗО підприємств.
У період підготовки до приватизації ряд підприємств
демонополізовано шляхом реструктуризації зі створенням
підприємств з правами юридичних осіб. 16 підприємств
знаходяться в стадії реструктуризації та привю'изації.
Реструктуризація була здійснена без залучення грошо­
вих коштів.
Держнафтогазпром
Згідно з галузевим планом реструктуризації держав -
них підприємств, підпорядкованих Держнафтогазпрому,
на 1997-2000 роки було передбачене створення верти­
кально - інтегральних компаній (ВІК) "Укртранснафта" ,
"Укрнафтогаз" та "Укршельфнафтогаз" .
Постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.97
No 599 створено Державний концерн "Укртранснафта" у
складі Державного підприємства Придніпровських
магістральних нафтопроводів та Державного підприємства
маістральних нафтопроводів "Дружба".
Рішення про створення ВІК "Укрнафтогаз" загаль -
ними зборами акціонерів ВАТ "Укрнафта" не було прий­
няте. Постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.98
No 28 Державний концерн "Укртранснафта" ліквідовано.
Висновки
Аналіз реструктуризацн 400 державних
підприємств галузевих міністерств та відомств за ,1 997-
1998 роки показує, що проведення заходів по реструк -
туризації впливає певною мірою на зниження темпів зро -
стання боргів до бюджету, по заробітній платі, приско
40


рює процес передачі об' 'єктів соцсфери від
підприємств органам місцевого самоврядування. Запро -
вадження заходів по зміні організаційно - правових форм
господарювання дозволяє підвищити ефективність
функціонування підприємств.
Разом з тим, реструктуризація підприємств різних
галузей стикається з одними і тими питаннями, які не
знайшли ще свого вирішення на макрорівні. Головними
серед них є:
-
мінімізація недержавних посередницьких струк -
тур, що дасть змогу створити умови для підвищення рен -
табельності і конкурентоспроможності продукції;;
-
створення умов для відновлення виробничого про -
цесу на реструктуризованих підприємствах шляхом на -
дання податкових канікул або державної гарантії при їх
кредитуванні;;
-
поповнення обігових коштів за рахунок власних
можливостей підприємств або створення умов фінан -
сування суспільних робіт;;
-
забезпечення соціального захисту працівників, що
вивільняються в процесі реструктуризації підприємств,
шляхом виплати по регресним позовам, працівникам
реструктуризованих державних підприємств - за ра -
хунок страхових чи інших фондів;;
-
створення механізму примусової передачі від
підприємств всіх об"єктів соціальної сфери до кому­
нальної власності та інше.
Необхідно відмітити, що більшість мш1стерств
сподівається на потужну державну підтримку (зрозуміло
ж за рахунок бюджету) в питаннях проведення рест -
руктуризації підприємств. Але найближчим часом коштів
на ці цілі від держави не буде виділятися. Тому, конче
необхідно, створювати комплекс різнопланових фінан -
сово - економічних механізмів, спрямованих на ор -
ганізацію самофінансування заходів по реструктуризації
та фінансування оздоровлених підприємств.
Більшість організаційно - економічних механізмів, як
на макро так і на мікрорівні, Агентство розробило і внесло
до Закону "Про відновлення платоспроможності борж -
ника або визнання його банкрутом", який прийнято Бер -
ховною Радою ЗО.06.99р.
О. Г. ТАРАСЕНКО
41


ПОКАЗНИКИ
ходу виконання планів проведення реструктуризації підприємств та організацій за 1997 - 1998 роки
Кількість організаційно -
Оrримання кошrів
Очікуваний результат від про-
Назва
Строки проведення
економічних заходів , шту> від проведення організаційних
ведення реструктуризації, тис.
No міністерств
(місяць, рік)
заходів, тис.грн.
грн.
п/п (відомств)
Початок Закінчення За
Фактично
За
Фактичне Уточнено За планом
Фактично
планом
за фак-
за фак-
планом
виконано
в стадії всього вт . ч. таном Но станом
всього
вт. ч.
станом пропюз
nла- ТИЧНО nла- тично
уточнене
станом на виконання
за
станом
01 .01 .99 на 1999 р за про- станом
на
на 1999
мін ісrер
станом на про-
на
rромою
на
01 .01 .99.
р.
ном
НОМ
01.01.99.
(прогноз)
сrвом
01.01.99 rрамою 01.01.99
01.01.99
І
2
з
4
5
6
7
8
9
10
11
12
ІЗ
14
15
16
17
І.
Мінагропром 02.95 08.95 2000 трива 190
145
45
10283,0
-
7419,0
-
-
-
-
-
2.
Міненерго
04.97 06.97 12.98 триває 6
з
з
11910,0
-
-
-
19330,0
-
-
-
З.
Мінпром-
01.97 02.97 12.2003 трива, 72
48
21
183714,І 107420,0 26216 . О 49051,0 34918,0 26889,0 26183,0 6904,0
політики
4 . Мінтранспор,у 02.97 02.97 01 .99 триваЕ 232
217
15
36,0 2 4,2 338,!
-
9,6
-
114,6
-
5. Держкомзв' ' язК)і 01.98 01.98 2000 триває 174
132
42
964000,( 243400,0 272704,0 100000,0 1392000,0 100000,0 ІОSСОО,О 230000,0
6 . Держкомrеолоrі · 01.97 01.97 12.98 трива, 109
68
41
9304.О 46970,4 65221 ,8
24478,9
-
-
-
-
7. Держо~tрибrосп 01.98 01.98 12.98 триваЕ 41
ЗІ
10
-
-
-
-
-
-
-
-
8. Держнафтогаз- 01.97 0197 12.97 10.98 5
5
-
Створені державні акціонерні товариства, лист від 1.03 .99 No 29 -52 -204
пром
9. Укрбудматеріал, 01.97 01 .97 12.98 трива, 16
10
6
9470,0 6075,0
2569,0
4 15,0
2485,0 920,0
545,0 185,О
ВСЬОГО:
845
659
183
=т 404089 ,6 374468.6 173944.9 1448742,І 127809,0 131842,6 237089.О


No
п/п
І
1
2
з
4
5
6
7
8
9
ДОВІДКА
про ефективність проведення заходів реструктуризації підприємств
та організацій відповідно до галузевих планів за 1997-1998 роки
Кількість
Заборгованість по підприємствах, як і охоплен і галузевим планом , в mc. грн.
підпри ємсrв та
в тому числі по видах
організацій, які
Всього
По позабюджетних
підляга ють рест -
Бюджету
По оплаті праці
фондах та страху -
руктуризації в
ванню
IQQ7 - IQQ8 nn,
Назва міністерства
за
факти-
ДО
ДО
ДО
ДО
фактично вклю- фактично вклю- фактично
вклю-
фактично
планом чно ре -
вклю -
ста-ном
чення в станом на чення
станом на чення в станом на
сrрук -
чення в
на 1.01 .99
план
01.0 1.99
в план
01.01.99
план
початок
туризо-
план
(сума граф
01.01.99
ваносm-
рест-
рест -
рест-
ном на
ресrрук-
в+10+121
рукту-
рукту -
рукту-
01.01.99
туризації
ризації
ризації
ризації
2
з
4
5
6
7
8
9
10
11
12
Мінагропром
130
121
34649,4 25683,9
6979,1 5910,4 3805 ,4 4335,5 23864,9
15438,0
Міненерго
1
-
81773,5'
..
10447,0
..
6820,0 '
..
7099,7 '
..
Мінпромполітики
11
11
101275,0 78530,0
32873,0 39354,0 12062,0 18954,0 48882,1
20222,0
Мінтранспорту
188
217
1083,0
493,1
719,3
245,6
1266,2
1271,8 289,1
423 ,7
Держкомзв''язку
з
з
108517,0 138927 ,0
58318,0 81677,0 29569 ,0 36759,0 20630,0
20492,0
Держкомгеології
9
9
31536,6 48221,1
8907 ,4 18064,0 14033,6 18713,4 8595,6
11443,7
Держомрибгосп
41
зо
2561,6
3262,9
748,9
1807,1
841 ,8
803,7
970,9
652, 1
Держнафтогазпром 5
5
Створені державні акціонерні товариства, лист від 01.03.99 No 29-52-204
Укрбудматеріали
5
4
7964
16600
3528 ' 9278
1941
1813
2495
5509
ВСЬОГО:
393
400
287586 ,6 311718,0
11201з,v 156336,1 63519,0 82650,4 105727,61 74180,5
• показник не враховується при розрахунку загальної суми заборгованості по міністерствах та відомствах;;
.. дані
по пп. 6, 8 , 10, 12 , 13 підприємство подає до Мінстату.
Крім
того,
строки
оплати
перене-
сенаї по
плате-
жах в
ДПА
13
ІЗ! 1,0
..
19540,0
26,0
25499,0
-
611,5
1328
48315,5


Довідка
по виконанню основних показників господарськоі діяльності підприємств, підпорядкованих Агентству
з питань банкрутства станом на 01.10.99
Кредиторська
заборгованість
станом на:
No Перелік підприємств
(тис.грн.)
п/п
1
2
1. ДП завод "Бескід"
2. Сакський хімзавод
з. Новомосковський механічний
завод
4. Єнакієвський завод ЗБВ
5. ЮМЗ - Холдинг
6. Завод "Калькулятор"
7. Завод "Чернівцілеrмаш"
Вс, bro
Прим1тка:
· ) спільна діяльність
Сакський хімзавод
І>:
:,:
:,:
і:'
..
Q)
:,:
Q):,'u
~І"'Q)
о
~~
~
"'
з
24,0
4475,0
1249,0
-
-
2629,0
4278,4
2683,3
а,
а,
°'
°'
-
-
q
q
-
-
о
о
4
5
33,0
зв.о
1010В,0 15950,О
2173,0 159,1
1,4
7,3
859,9 3129,1
3521,3 3766,7
5112,0 6651,5
20884,6 31715,6
12360,0
.. .. ) впровадження аІТТИкризових заходів
3590,0
Агентством дозволило зменшити обсяги зростання
кредиторської заборrованос'Іі приблизно у 2,5 раза.
Дебіторська
забор-
гов ані сть
станом на:
(тис.грн.)
І>:
:,:
.. :,: і:'
:,:
~~
Q)
~Іа,
о
~~
~
"'
б
-
1706,7
200,0
-
299,8
412,0
207,8
2785,4
а,
°'-
q
-
о
7
2,0
4011,0
267 ,0
8,4
2435,8
510,0
250,8
7418,0
1856,0
2155 ,0
Обсяги виробництва
станом на:
(тис.грн.)
а,
а,
а,
°'
°'
°'
-
-
-
q
q
q
-
-
-
о
о
о
8
9
10
2,0
2,1
2,0
19, О 3995,0
6301,0
213,0 32В,1
422
16,3
-
-
1238,0 2179,0
3336,0
49,0
-
-
1353,4 426,0
851,8
2944,7 6815,1
11670,7
6301,0
Середньооб -
лікова
чисельність
(осіб)
а,
а,
°'
°'
-
-
q
q
-
-
о
о
11
12
73
6В
900
912
390
в,о
24
3
1119 1078
854
544
1454 1337
4846 4332
Погашення
кредиторської
заборгованості
станом на:
(тис.грн.)
а,
°'-
q
-
о
13
-
241,0
162,0
25,7
109,4
-
286,8
670,9
а,
°'-
q
-
о
14
-
4076 ,0
25,7
264,9
-
83,4
4612 ,0
3939,0
137,0


"Банкрутом може ш ти не бути"
Оrляд практики застосування
Закону України нпро банкрутство,,,
прийнятого ВРУ України в 1992 році
Офіційна статистика (дані Держкомстату) свідчить про
те, що за останні два роки (1998, 9 м - ців 1999р) кількість
підприємств усіх галузей народного господарства, що
працює збитково, коливається в межах 51 - 54% до їх за­
гальної кількості, не ди влячись на форми власності.
Особливо їх багато в паливній промисловості - 47%,
кольоровій металургії - 49%, машинобудівній та мета -
лургійній - 57%, хімічній і нафтохімічній - 48%, легкій
-
58%, харчовій - 51%.
За 9 місяців 1999 року загальна сума збитків від ре -
зультатів господарської діяльності всіх підприємств Ук -
раїни склала 4164.0 млн. гривень. Кредиторська забор­
гованість за цей же період досягла 213073.0 млн.гривень і
перевищує дебіторську на 51544 млн. гривень.
Ці негативні явища не могли не позначитись на тен -
денціях банкрутства в А економіці України.
З часу прийняття в 1992 році та застосування
арбітражними судами України Закону " Про банкрутст­
во" динаміка розгляду справ про банкрутство харак -
теризується слідуючими даними:
Динаміка порушення провадженням справ
про банкрутство
За період 1992 - 9місяців 1999рр
Рік
Кількість справ
1992
20
1993
144
1994
400
1995
2000
1996
6552
1997
9645
1998
12281
9мес . 1999
9365
Всього
40407
45


Динаміка закінчених провадженням справ із
затвердженням ліквідаційного балансу
За період 1996 - 9 місяців1999рр
Рік
Кількість справ,
закінчених провадженням із
затвердженням
ліквідаційного балансу
1996
855
1997
2330
1998
2896
9мес. 1999
2907
Всього
8988
На протязі 9 місяців 1999 року зберігається стійка
тенденція зростання кількості порушених проваджен -
ням справ про банкрутство, яка досягла 9365 справ, що
на 5, 7 відсотка перевищує рівень відповідного періоду
1998 року та практично дорівнює кількості справ пору­
шених провадженням в 1997 році в цілому.
Значно зросла кількість винесених постанов про виз -
нання суб"єкту господарювання банкрутом. За 9 місяців
1999 року винесено 4391 постанов, що на 55,9 відсотка
перевищує кількість винесених постанов про визнання
банкрутом у відповідному періоді 1998 року (2817 по -
станов).
Найбільш інтенсівно зростає кількість рішень
арбітражних судів, щодо ліквідації підприємств. За 9
місяців 1999 року ліквідовано 2907 підприємств, що на
73,9 відсотка перевищує кількість ліквідованих
підприємств у відповідному періоді 1998 року та при -
близна дорівнює кількості ліквідованих підприємств на
протязі всього 1998 року.
Загальна кількість справ про банкрутство, які зна -
ходилися в провадженні на протязі 9 місяців 1999 року,
дорівнює 20274 справам (враховуючи кількість справ, які
перейшли з 1998року - 10909).
Залишок справ, які знаходяться у впровджені на кінець
третього кварталу становить 13936 справ, що на 27,7
відсотка перевищує кількість справ, які залишилися не
закінченими на кінець 1998 року.
46


Сугrєвим недоліком у розгляді справ про банкрут­
ство є майже повна відсутність санаційних процедур. Так,
кількість справ, припинених провадженням із затверд -
женням умов санації дорівнює 14 справам, а саме:
Кіровоградська обл. - 3;
Запорізька - 2;
Полтавська - 2;
Харківська - 2;
Волинська - 1;
Донецька - 1;
Київська - 1;
Миколаївська - 1;
Чернігівська - 1 справа.
Наведені дані свідчать про фактичну відсутність ба -
жаючих санувати збиткові підприємства .
Невиконання неплатоспроможними суб"єктами гос -
подарювання податкових забов"язань створює серйозні
труднощі в наповненні доходної частини бюджету і
фінансуванні заходів, пов"язаних з виплатою заробітної
плати, пенсій та інших соціальних виплат. Головним по­
зивачем у державі є Державна податкова адміністрація
України . Так за 9 місяців 1999 року податковими орга -
нами передано до арбітражних судів 5406 справ на виз -
нання підприємств - боржників банкрутами на суму
801328тис.грн. З порушених за позовом податкових ор­
ганів справ винесено 833 постанови про визнання
підприємств банкрутами на суму 66450 тис . грн. Але за
рахунок продажу майна боржника за цей період надійшло
коштів до бюджету лише 3374 тис.грн. та було списано,
як безнадіна заборгованість 140943 тис . грн.
В той же час після подання податковими органами
позовів до суду самостійно погасили недоімку 993
підприємства на суму 91474 тис.грн.
В обласному розрізі найбільша кількість порушених
за позовами податкових органів справ про банкрутство в
областях:
-
Донецькій - 576 на суму 56740,8 тис.грн.;
-
Дніпропетровській - 451 на суму 186072 тис.грн;
-
м.Київ - 394 на суму 43341 тис.грн;
-
Харківській - 326 на суму 100312 тис.грн.
По формах власності найбільша кількість позовів по -
даткових органів на визнання підприємства боржника
банкрутом подана проти підприємств, які засновані
47


фізичними особами - 2705 позовів (50,03% від всіх по -
завів податкових органів) на суму 155974,3 тис.грн. Але
до бюджету за рахунqк продажу майна боржника
надійшло лише 709,8 тис.грн., та списано як безнадійну
заборгованість 85340, 1 тис.грн.
На другому місті - акціонерні товариства, створені
на добровільних засадах - 436 позовів на суму 122528,6
тис.грн., з них порушено 315 справ на суму 102273 тис.грн.,
визнано банкрутом 52 підприємств на суму 7211,8 тис.грн.,
надійшло до бюджету за рахунок продажу майна борж -
ника 398,6 тис.грн. та списано як безнадійну заборго -
ваність 19819,8 тис.грн.
ВАТ, створені на базі державних підприємств - 327
позовів на суму 259712,5 тис.грн., визнано банкрутом 23
підприємств на суму 2884,9 тис.грн., надійшло до бюд -
жету за рахунок продажу майна боржника 822,6 тис.грн
та списано як як безнадійну заборгованість 163,3 тис.грн.
Підприємства підпорядковані Мінагропрому України
-
324 позова на суму 59512,8 тис.грн., з них порушено
149 справ на суму 36521,3 тис.грн., визнано банкрутом 21
підприємство на суму 4698,4 тис.грн., надійшло до бюд -
жету за рахунок продажу майна боржника 303,4 тис.грн
та списано як безнадійне 21,3 тис.грн.
Найбільш інтенсівно зростає в цьому році кількість
порушених провадженням справ про банкрутство в:
Донецькій області: - 920 справ, винесено 417 по -
станов про визнання банкрутом, завершено 344
ліквідаційних процедури, по 1 підприємству затвердже -
но умови санації. По 34 справам вимоги кредиторів за -
доволені. На четвертий квартал перейшло 1740 справ. За
рахунок продажу майна боржника надійшло коштів 203,46
тис.грн., та списано як безнадіну заборгованість 11146,8
тис.грн.
Дніпропетровській області: - 768 справ, винесено
860 постанов про визнання банкрутом, завершено 282
ліквідаційних процедури. По 77 справам вимоги креди -
торів задоволені На четвертий квартал перейшло 1289
справ. Надійшло коштів до бюджету за рахунок продажу
майна боржника на суму 58,6 тис.грн., та списано як без -
надіну заборгованість 7513,4 тис.грн
Харківський області: - 719 справ, винесено 250 по­
станов про визнання банкрутом, по 2 підприємствам за -
тверджено умови санації, завершено 121 ліквідаційну
48


процедуру. По 3 справам вимоги кредиторів задоволені
На четвертий квартал перейшло 736 справ. Надійшло
коштів до бюджету за рахунок продажу майна боржника
на суму 165,3 тис.грн. та списано як безнадіну заборго­
ваність 12436 тис.грн
м.Київ - 783 справ, винесено 335 постанов про виз -
нання банкрутом, завершено 601 ліквідаційну процеду­
ру. По 43 справам вимоги кредиторів задоволені На чет -
вертий квартал перейшло 440 справ. Надійшло коштів до
бюджету за рахунок продажу майна боржника на суму
295,5 тис.грн. та списано як безнадіну заборгованість 56699
тис.грн
Одночасно найменьша кількість справ про визнання
боржника банкрутом порушено та знаходиться в про -
вадженні в:
м.Севастополь - 65 справ, 45 постанов про визнання
банкрутом, завершено 36 ліквідаційних процедур. По 20
справам вимоги кредиторів задоволені На четвертий
квартал перейшло 47 справ.
Тернопільська обл. - 116, справ винесено 36 поста -
нов про визнання банкрутом, завершено 7 ліквідаційних
процедур. По 8 справам вимоги кредиторів задоволені
На четвертий квартал перейшло 213 справ.
Чернівецька обл. - 152 справи, винесено 73 поста -
нови про визнання банкрутом, завершено 10 ліквідаційних
процедур. По 33 справам вимоги кредиторів задоволені
На четвертий квартал перейшло 215справ.
В Закарпатській та Херсонській областях на протязі
третього кварталу не було порушено жодної справи про
банкрутство.
Питома вага підприємств проти яких порушено про -
вадження справ про банкрутство по формах власності
розподіляється:
Державна - 5%;
Коле1>тивна - 64,8%;
Приватна - 26,2%.
По организаціно - правовий формі господарювання
питома вага підприємств проти яких порушено провад -
ження справ про банкрутство складає :
-
товариства з обмеженою відповідальністю - 26,4%;
-
малі та приватні підприємства - 18%;
-
сільскогосподарські підприємства (КСП, агрофірми,
49


колгоспи, радгоспи та ін.) - 11 %;
-
фермерські господарства - 1,6%;
-
промислові підприємства - 8,2%;
-
споживчі товариства - 3,3%;
-
будівельні організації - 4,5%;
-
підприємства торгівлі - 7 ,3;
-
науково-виробничі підприємства 1,6%;
-
Інші - 18,1%.
Аналіз сітуації, яка склалася в державі напередодні
введення в дію Закону України "Про відновлення пла -
тоспроможності боржника або визнання його банкру­
том" засвідчує, що кількість підприємств проти яких по­
рушено провадження справ про банкрутство невпинно
зростає, накопичуються обсяги списання безнадійних
боргів, одночасно майже відсутне провадження са -
наційних процедур. Зростає кількість незакінчених справ,
які переходять з року в рік .
Таким чином виконання Закону України "Про бан­
крутства" 1992 року, який спрямований на ліквідацію
підприємств - боржників, за період з 1996 - 9 місяців
1999рр. призвело до ліквідації 8978 підприємств всіх форм
власності, що, в свою чергу, призвело до ліквідації ро -
бочих місць. За сучасними підрахунками для створення
одного робочого місця потрібно витратити 50 тисяч до -
ларів США.
Відповідь на це одне - докорінна зміна підходів щодо
запровадження процедур банкрутства на основі вимог
Нового Закону України "Про відновлення платоспро -
можності боржника або визнання його банкрутом".
О. Г. ТАРАСЕНКО


VI
......
АР Крим
Вінющька
Волинська
Дніпропетровська
Донецька
Жкгомирська
Закарпатська
запорізька
Івано- Франківська
Кmвська
Юровоrрадська
Лvганська
Лвівська
Миколаївська
Одеська
Полтавська
Рівненська
Сумська
Результати розгляду справ про банкрутство суб"єктів господарювання
за період 1996-1999 рр.(9 місяців)
Кількість справ порушених Кількість винесених по- Кількість справ, припине- Кількість справ, закінче- Залюпок справ на кінець
провадженням у звітному станов про визнання бан - них провадженням із за - нихпровадженням із за - зві'ІНого періодуЗалиш.ок
періоді
кругом
твердженням умов санації твердженням ліквідбаланс) справ на кінець звітноrо
періоду
1996
1997 1998 1999 1996 1997 1998 1999
1996 1997 1998 1999 1996 1997 1998 1999 1996 1997 1998 1999
-9
-9
-9
-9
-9
міс.
міс.
міс.
міс.
міс.
435
478
560 401 144 341
353 185
з
1
-
-
80
297 292 134 279 344 408 579
101
212
686 335
64
69
253 248
2
-
1-
23
14
15
36
32
72 359 430
ЗІ
106
114 118
25
4
28
35
-
-
-
1
4
4
28
7
46 136 183 280
497
418 1118 768
62 122
248 860
-
-
-
-
58
122 248 282 328 487 1056 1289
854 1083 1093 920 301 438
430 417
5
9
І
1
130
290 208 344 599 908 1554 1740
74
198
317 260
7
50
71
94
1
І
І-
7
49
71
57
84 181 377 488
97
178
123 224
44
68
110
58
2
-
-
-
о
о
18
43
16
90
42 185
256
460
533 362
27
75
115
35
1
з
-
2
27
75 115 126 197 403 611 703
81
147
209 224
28
42
37
78
-
І
-
-
4
2
12
24
88 158 270 438
50
246
483 314
13
61
88 184
-
2
1
І
5
29
49
зо
49 193 444 564
170
224
248 169
61
95
104 197
2
2
І
з
46
95 104 100 157 227 286 290
567
869
657 429 121
259
229 158
-
І
І
-
20
70
74 108 319 503 1046 1177
139
501
651 492
33 123
118 172
12
4
-
1
27
54 118 137
55 317 365 551
103
137
328 318
5
33
96 102
-
-
-
-
о
5
зо 55
80 126 331 446
220
Збб
501 324
зо 107
155 173
-
1
-
-
16
100 155 162 204 362 498 567
112
277
344 231
9
61
91
138
-
-
1
2
9
59
84
74
95 239 277 330
64
129
234 239
20 100
32
35
І
-
-
-
6
43
32
40
21
15 141 285
172
131
396 450
14
79
188 141
1
-
-
-
12
22
47 157 156 156 266 452


Кількість справ порушених Кількість винесених по - Кількість справ, прилине- Кількість справ, закінче
-
Залишок справ на кінець
провадженням у звітному станов про визнання бан - них провадженням із за - нихпровадженням із за - звітного періодуЗалишок
періоді
крутом
твердженням умов санації твердженням ліквідбалансу справ на кінець звіпюrо
періоду
1996
1997 1998 1999 1996 1997 1998 1999
1996 1997 1998 1999 1996 1997 1998 1999 1996 1997 1998 1999
-9
-9
-9
-9
-9
міс.
міс.
міс.
міс.
міс.
Тернопільська
248
230
172 116
52 170
63
Зб-
-
-
-
19
зо
32
7 176 166 150 213
Харківська
386
636
689 719
79 186
225 250
-
2
-
2
7
93 143 121
122 224 391 736
Херсонська
105
189
458 318
18
70
144
64
з
-
2
-
2
48
79
57
80
96 220 328
Хмельниuька
237
332
355 215
18
66
67 106
-
1
-
-
18
66
65
56 101 257 394 442
Черкаська
287
200
236 214
51
59
63
82
-
-
-
-
48
57
61
34 174 197 245 323
Чеоніве □ ька
100
108
199 152
15
74
59
73
-
3
-
-
о
21
13
10
77
57 135 215
Черніrівська
132
155
516 205
11
67
65
90-
-
-
1
11
о
65
69
97 121 407 398
м.Київ
837 1494
927 783 324 1176
991 335
-
1
-
-
260
586 669 601 449 605 402 440
м.Севастоnоль
177
141
134
65
61 115
102
45
-
-
-
-
16
89
69
Зб
57
61
51 47
Всьоrо
6552 9645 12281 9365 1691 4107 4525 4391 33
32
914
855 2320 2896 2907 4138 6701 10909 3 936


"Ринок без банкрутства - все рівно,
що християнство без пекла"
Франк Борман
Реформа системи
банкрутства в Україні
В сучасних умовах реформування економіки на рин -
кових засадах, відновлення вітчизняного виробництва
неможливо без створення ефективної системи банкрут­
ства, яка повинна відповідати вимогам часу та передовій
світовій практиці.
Практика застосування Закону України "Про бан -
крутство", прийнятого ще в 1992 році, дозволяє зробити
досить глибокий аналіз результатів його дії. Це питання
постійно стояло на порядку деному пленумів Вищого
арбітражного суду України, колегіях та нарадах в
Агентстві з питань банкрутства. Аналіз проблем бан -
крутства знайшов місце в публікаціях ряду науковців,
юристів - практиків, економістів, управлінців . Заслуго -
вує на увагу праця кандидата юридичних наук, голови
арбітражного суду Харківської області М.І . Тітова "Бан -
крутство. Матеріально - правові та процесуальні аспек -
ти", в якій автор освітив практику та проблеми застосу­
вання процедур банкрутства на основі діючої норма -
тивно - правової бази, в основі якої лежить Закон України
"Про банкрутство" 1992 року.
Цей закон приймався ВР України в умовах відсут­
ності практики банкрутства, адже тодішня система гос -
подарювання навіть ідеологічно не сприймала це по -
няття. Але це не означає, що при командно - адміністра -
тивній економіці бувшого Радянського Союзу
господарниками не порушувалась фінансова дісциплина,
значна частка промислових та сільскогосподарських
підприємств, в результаті безгосподарності працювали
збитково, несвоєчасно розраховувались з державою та
партнерами по виробництву, накопичували кредиторську
заборгованість. Були навіть планово - збиткові вироб -
ництва. Проте процедура банкрутства до таких борж -
ників не застосовувалась, а борги систематично спису­
вались (прощались) за рахунок держави .
53


Такі методи господарювання поряд з іншими при -
чинами якраз і призвели до екстенсивного ведення на -
родНого господарства. Як негативний спадок перехідНий
етап економіки України від командНо - адміністративної
системи до ринкової отримав значну кількість госпо -
дарських керівників, які ні при соціалістичній, ні при
капіталістичній системах не здатні забезпечити еко -
номічну ефективність підприємств та господарств.
Розпад бувшого Союзу, розрив економічних зв"язків,
повільні темпи конверсії підприємств військово - про -
мислового комплексу, що дістався Україні в спадок,
інфляційні процеси, як і, нерідко безгосподарність при -
звели до зростання великої кількості неплатоспромож -
них підприємств. В деяких галузях та регіонах їх кількість
доходить до 80%. І якби безогЛЯдНо сьогодні до них за­
стосувати чинний Закон "Про банкрутство", спрямова -
ний перш за все на ліквідацію боржників, то можна зни -
щити весь економічний потенціал держави.
Неврегульованість багатьох процедурних питань, прав,
обов" язків і відповідальності як сторін так і учасників
арбітражного процесу при провадженні справ про бан -
крутство ( та це і неможливо вирішити в 22 статтях за -
кону) вимагала кардинальних змін в цій сфері, вироб -
лення нових підходів, виправлення помилок і фактично
забезпечити реформу банкрутства, створити її, як сис -
тему.
У зв"язку з цим Кабінет Міністрів України протягом
кількох років наполягав перед Верховною Радою і 13-го і
14 - го скликань про необхідність прийняття нового закону.
Уряд доручив Агентству забезпечити організацію до -
опрацювання законопроекту та його супровід у ВРУ, її
комітетах і фракціях.
Враховуючи світову практику, законодавство бага -
тьох країн, сформована робоча група із урядовців, фахівців
практиків, народНИХ депутатів, зарубіжних спеціалістів,
перш за все розробила концепцію нового закону.
Концептуальними завданнями цього закону є:
1. припинення паразитування на майні підприємств -
боржників незалежно від форм власності при заправа -
дженні процедур банкрутства шляхом введення інсти -
туції розпорядження майном з моменту реєстрації заяви
54


в суді про порушення справи про банкрутство, що також
забезпечує збереження майна і виробничих потужнос -
тей;
2. на основі досягнення мирової угоди між боржни -
ком та кредиторами здійснення процедури санації борж -
ника, спрямованої на відновлення його платоспромож -
ності;
З . задоволення вимог кредиторів
Розроблена концепція принципово відрізняється від
практики застосування процедур банкрутства на за -
старілій законодавчій базі.
Треба зазначити, що, як засвідчують факти, креди -
тори в Україні в своїй більшості нажаль примітивно ро -
зуміють (усвідомлюють) ситуацію при реалізації своїх
вимог до боржника за рахунок запровадження проце -
дури банкрутства. На черговому з"зді Європейської
асоціації фахівців з питань банкрутства, яка відбулась у
вересні 1998 року в м.Осло відзначено, що при ліквідації
боржника пересічно по країнах Європи кредиторська
заборгованість задовольняється в межах лише 15-25%.
А примітивізм у деяких кредиторів заключається в тому
(вибачте автора за прямоту), що побутує думка: буде по­
рушена справа про банкрутство, суд прийме рішення про
ліквідацію банкрута, розпродасться майно і вирішаться
справи по погашенню боргів. Нічого подібного!
Враховуючи те (про це свідчить практика в Україні),
що найбільш питому вагу в більшості випадків в струк -
турі кредиторської заборгованості займають борги по
податках і обов'язкових платежах, заробітній платі, за
енергоносії, інші кредитори вилаштовуються в чергу в
послідуючому порядку, що вімаляє їх від можливості
реалізувати боргові зобов'язання за рахунок продажу
майна боржника, а в більшості випадків - просто уне -
можливлює.
Тут доцільно послатись на статтю З 1 нового Закону
України "Про відновлення платоспроможності боржника
або визнання його банкрутом", яка встановлює черговість
задоволення вимог кредиторів.
В першу чергу задовольняються:
1. вимоги, забезпечені заставою;
2. виплати вихідної допомоги звільненим працівни -
55


кам банкруга, в т.ч. і кредитів, отриманих на ці цілі;
З. виплати, пов'язані з провадженням у справі про
банкругство в арбітражному суді та роботою ліквідаційної
комісії.
У другу черrу задовольняються вимоги, що виникли
із зобов' я зань банкрута перед працівниками
підприємства - банкруга.
В третю черrу забезпечуються вимоги щодо сплати
податків і зборів (обов"язкових платежів)
В четверту черrу задовольняються вимоги креди -
торів, не забезпечені заставою, у тому числі і ті, що ви -
никли із зобов' я зань у процедурі розпорядження май -
ном боржника, або в процедурі санації боржника.
В п' яту черrу задовольняються вимоги щодо повер -
нення внесків членів трудового колективу до статутного
фонду підприємства.
В шосту черrу задовольняються інші вимоги.
Приблизно така ж ієрархія черговості задоволення
вимог кредиторів і в нині діючому Законі "Про бан­
кругство", як і в законодавстві більшості країн Європи,
Америки.
Практика засвідчує, що у більшості випадків при
ліквідації банкруга коштів від реалізації майна для кре -
диторів, віднесених до четвертої, п'ятої та шостої черг
не залишається.
Постає запитання, який вихід із становища у креди -
торів і чи є він взагалі?
Безумовно вихід є, його відкриває новий закон про
банкругство.
Туг доцільно привести таку мудрість: "Розумна лю -
дина завжди знайде вихід із скругної ситуації, а мудра в
неї не попаде".
Ринок, бізнес - це завжди ризик.
Але ризик підприємств, партнерів по виробництву,
банків, при виділенні кредитних ресурсів позичальни -
кам, зменшується або зводиться до мінімуму за рахунок
як упереджувальних заходів - вироблення умов угод,
контрактів, так і за рахунок систематичного оператив -
ного відслідкування виконання цих умов кожним із парт -
нерів.
Можна відзначити, що в певній мірі перестрахову­
ють себе банки, створивши систему економічної безпе -
ки (службу безпеки), яка забов"язана здійснювати аналіз
56


фінансово - господарського стану потенційних позичаль -
ників кредитних ресурсів з точки зору гарантій своєчас -
ності і повноти повернення як позичальної суми коштів,
так і процентів, одночасно беручи в заставу високоліквідне
майно позичальника з відповідним коефіцієнтом запасу.
Однак, навіть при застосуванні таких застережувальних
заходів, банки теж нерідко попадають в ситуацію не -
можливості задовольнити свої боргові вимоги особливо
у випадках використання кредитних ресурсів позичаль -
ником не за призначенням, тобто не на відтворення ви -
робництва, не на поповнення оборотних коштів .
В реальному житгі, коли через безгосподарність,
низький рівень фінансової дісціплини, несвоєчасність
контролю за боржником, а з його боку і елементарна
недобросовісність у виконанні своїх зобов" язень, скла -
дається ситуація, коли проблеми між боржником і кре -
диторами треба вирішувати в судовому порядку.
Враховуючи концептуальні завдання нового закону
законодавець установив такі судові процедури, що за -
стосовуються до боржника:
-
розпорядження майном боржника;
-
мирова угода;
-
санація (відновлення платоспроможності) барж -
ника;
-
ліквідація банкрута.
Саме тому, що при ліквідації банкрута більшість кре -
диторів по задоволенню своїх вимог залишаються "за
бортом", вихід із ситуації можна знайти у застосуванні
процедури санації боржника, яка спрямована на віднов -
лення його платоспроможності. Якраз в цьому випадку
з"являється можливість, при успішній реалізації плану
санації, забезпечити вимоги кредиторів, правда, в періоді.
нерідко на протязі кількох років.
В цьому основна суть переорієнтації поглядів кре -
диторів - не ліквідація банкрута вирішить проблеми, а
розробка та реалізація плану санації, тобто фінансово -
економічного оздоровлення боржника.
Слід зазначити, що розроблений на основі концеп -
туальних завдань закон "Про відновлення платоспро -
можності боржника або визнання його банкрутом" навіть
своєю назвою уособлює основне завдання і мету, що
стоїть зараз і перед економікою України в цілому.
В плані прискорення структурних реформ як на ма -
57


кро - так і на мікрорівнях застосування нового закону
про банкрутство буде одним із головних механізмів оз -
доровлення економіки іменна через здійснення заходів
по відновленню платоспроможності підприємств -
боржників, тобто завдяки застосуванню процедури са -
нації боржників. Надзвичайно великим досягненням за -
кону слід вважати вперше законодавче врегулювання
цілого спектру понять і заходів, які розкривають суть і
зміст дій щодо відновлення господарської і фінансової
життєздатності підприємств - боржників.
Закон передбачає, що планами санації в судовій про -
цедурі можуть бути передбачені:
-
реструктуризація підприємств;
-
перепрофілювання виробництва;
-
закриття нерентабельних виробництв;
-
продаж частини майна боржника;
-
продаж майна боржника, як цілісного майнового
комплексу (для недержавних підприємств);
-
ліквідація дебіторської заборгованості;
-
реструктуризація кредиторської заборгованості в
тому числі шляхом переведення боргів (частини боргів)
на санатора, інвестора та погашення ними боргу.
В результаті успішного виконання санатором взятих
зобов"язень, передбачених планом санації, він може на -
бувати права власності на майно боржника відповідно до
законодавства та плану санації .
Революційність процедури санації боржника заклю -
чається в тому, що за допомогою її застосування будуть
не тільки збережені виробничі потужності, робочі місця,
а й появиться реальний власник, а він по своїй природі
обов"язково буде ефективним.
Одночасно за рахунок здійснення цих заходів будуть
виправлені помилки і недоліки, допущені при так званій
сертифікатній приватизації великих та середніх
підприємств.
За допомогою застосування процедур розпорядження
майном та санації боржника буде припинено паразиту­
вання на майні і потужностях, буде прискорено процес
заміни керівників - менеджерів, нездатних працювати в
нинішніх ринкових умовах.
Таким чином концептуальні завдання проблем бан -
кротства, реалізовані в Законі України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його бан -
58


крутом" стали основою організації системи банкрутства
в Україні, яку схематично можна зобразити слідуючим
чином.
Страктура системи банкрутства в Україні
Арбітражні керуючі
{розпорядники майна, керуючі санацією,
ліквідато и)
Судові процедури та судові рішення про:
-
роспорядження майном боржника;
-мирову угоду;
-
санацію (відновлення платоспро-
можнос,; боржника);
-
ліквідацію банкруrа
ві,мілення
(АР К им, областях та м. Севасrополі
Здійснення державної поліmки щодо за­
побіrання банкрутсrва, забезпечення умов
реал.ізації процедур відновлення платоспро­
можності державних підприємств - боржників
та підприємсrв з державною корпоративною
власні
Єдина база даних про підприємства - банкруrn
Користувачі єдиною базою даних про
підприємства - банкрути
Доречно, слід звернути увагу боржника, його влас -
ника, кредиторів на те, що санацію боржника можна
здійснити в досудовому порядку, що передбачено стат -
тею З Закону, в тому числі і стосовно державних
підприємств з особливостями застосування як держав -
них, так і недержавних коштів .
При цьому заходи по фінансовій та господарській
реструктуризації застосовуються ті ж, що й при засто -
суванні планів санації за рішенням арбітражних судів.
О. Г. ТАРАСЕНКО


"Не такий страшний закон,
як його трактують"
Данило Рудий
Нормативно-правова база,
що врегульовує застосування про­
цедур банкрутства до боржників.
Провадження у справах про банкругство регулюється
Законом України "Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкругом", Арбітражним
процесуальним кодексом України.
Крім того для врегулювання багатьох проблем, що
виникають між боржником і кредиторами в арбітраж -
ному процесі сторони і учасники (арбітражні керуючі,
санатори, інвестори) застосовують цілий ряд норм
Цивільного кодексу (ЦК), цівільна-процесуального ко­
дексу (ЦПК), Закону України "Про підприємства Ук­
раїни", Закону України "Про аудиторську діяльність", за­
конодавство з питань приватизації та інші законодавчі
акти.
Одночасно в багатьох випадках сторонам і учасни -
кам арбітражного процесу при провадженні у справах
про банкругство допоможугь цілий ряд підзаконних актів
Кабінету Міністрів України, положення і методики, роз -
роблені Агентством з питань банкругства та затверджені
в установленому порядку.
Деякі нормативні акти, положення, інструкції, ме -
тодики публікуються в цьому виданні.
В основі нормативно - правової бази, що врегульовує
процедури банкругства, безумовно знаходиться Закон
України "Про відновлення платоспроможності боржника
або визнання його банкругом". Він прийнятий Верхов -
ною Радою України ЗО червня 1999 та підписаний Пре -
зидентом України 17 серпня 1999 року.
Враховуючи його складність і необхідність вивчення,
а також потребу розробки нормативної бази в його роз -
виток, Закон вводиться в дію з 01 січня 2000 року.
Новий Закон суттєво відрізняється від Закону Ук -
раїни "Про банкругство" 1992 року як за змістом, так і за
завданнями.
60


Закон структурований у 7 розділів, які містять 53 статті
та 365 частин.
Такий об"єм дозволив деталізувати процедурні нор­
ми, їх застосування чітко регламентовані в часі, що по -
силює відповідальність сторін і учасників арбітражного
процесу. Законом задекларована антикризове управління
шляхом введення процедури розпорядження майном,
врегульовані права, обов"язкі і відповідальність
арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих
санацією, ліквідаторів).
Надзвичайно велика роль в законі відведена проце -
дурі досягнення мирової угоди між боржником та кре -
диторами, а також санації боржника з метою його фінан -
сово - господарського оздоровлення.
Законом врегульовані особливості застосування про -
цедур банкрутства до окремих категорій суб"єктів
підприємницької діяльності - містоутворюючих, особливо
небезпечних, сільськогосподарських підприємств, стра -
ховиків, професійних учасників ринку цінних паперів,
суб"єкта підприємницької діяльності - громадянина, а
також відсутнього боржника.
Застосування норм Закону "Про відновлення плато -
спроможності боржника або визнання його банкрутом"
з 1 січня 2000 року стане стартовим моментом функціну­
вання нової системи банкрутства, як прискорювача еко -
номічних реформ в Україні. Незрозумілими є позиції
окремих впливових осіб, які наполягають на перене -
сення терміну введення в дію нового закону на більш
пізніший час.
Позитивні аспекти закону та його вади можна виз -
начити лише на основі практики застосування
Доречно сказати, що більшість арбітражних сумів -
практиків високо оцінили цей законодавчий акт, як і за -
рубіжні фахівці.
Позитивно оцінюючи законодавчий акт, не можна
не звернути і на очевидні його вади. Серед головних
вад Закону (на думку автора) є мараторій на його за -
стосування до 01.01.2004 року стосовно підприємств­
сільськогосподарських товаровиробників. По-перше,
така позиція порушує права кредиторів таких
підприємств, no-gpyre - в державі відсутні кошти на
погашення боргів цієї категорії підприємств, по-третє
-
мараторій стане гальмівним фактором по відно -
61


шенню до реформування цього сектору економіки Ук -
раїни.
До вад Закону слід віднести недостатню врегульо -
ваність матеріальної зацікавленості арбітражних керу­
ючих та деякі інші недоречності як наприклад проблема
публікації оголошень про підприємства, щодо яких по -
рушена справа про банкрутство в засобах масової інфор -
мації.
Ці недоліки Закону можна швидко врегулювати при
розумінні і підтримці депутатським корпусом Верховної
Ради України.
О. Г. ТАРАСЕНКО


"Наgія - єgине благо, котри11;
не можна насититися
Люк де Вовенерr.
Що дасrь реформована сисrема
банкрутсrва для при<Хорешш
оздоровлешш економіки України?
Комплексне засrосування нормативно - правової бази з
ІШ'Гань банкрутства, розширене коло учасників арбітражного
процесу, в тому числі арбітражних керуючих, представників
державного органу з ІШ'Гань банкрутства, накоrшчення в єдиній
базі даних відповідної інформації про підприємства - банкруги
забезпечать досягнення перш за все слідуючих результатів:
1. засrосування процедур банкрутства, особливо санації
боржників прискорить ві,лродження виробницгва, забезпечить
робочі місця як по конкретних підприємствах, так і по регіонах;
2. в результаті примінення як процедур санації, так і
ліквідації боржників прискорять процеси появи реальних,
а значить і ефективних власників, стосовно державних
підприємств - прискорить процеси їх роздержавлення;
З. за рахунок розширення кола учасників арбітражних про­
цесів, формування, ведення та корисгування Е+І,ИНОЮ базою даних
про підприємсгва - банкруги з одного боку ці процеси будугь
більш прозорі, контрольовані, а також докорінно змінять сmу­
ації щодо недопущення суб"єктивних помилок при rrідrотовці і
прийнятrі рішень суддями, наглядовими інстанціями і таке інше;
4. користування єдиною базою даних про підприємства -
банкруги дозволить оперативно аналізувати процеси бан -
крутства і на основі позитивних та негативних тенденцій
готувати зміни до нормативно - правової бази, виробляти
пропозиції щодо програм дій Кабінету Міністрів України як
на макро - так і на мікро - економічному рівнях.
Зважаючи на те, що банf:рутство в Україні стало маса -
вим явищем, прискорене запровадження процедур банкрут­
ства як за ініціативою кредиторів, так і боржників стає ефек -
тивним інструментом прискорення економічних реформ.
Подальше гальмування цих процесів призведе до знищення
виробничих потужностей, до втрати робочих місць, а зна -
чить і до соціальної напруги в трудових колективах
підприємств, що опинились в стані неплатоспроможності.
О. Г. ТАРАСЕНКО
63


"на хліб заробляють руками,,,
на масло - головою
Юзеф Булатович.
Всеукраїнська асоціація
фахівців з питань банкрутства
В багатьох країнах з традиційною ринковою еко -
номікою, враховуючи багаторічний досвід врегулювання
проблем між боржниками і кредиторами, створене
національне законодавство і на його основі - національні
системи банкрутства. Вивчення світової практики і досвіду
дозволило практично завершити реформу системи бан -
крутства в Україні.
Прогресивним досягненням багатьох країн є перш за
все уніфікація національних законодавств до законо -
давства інших країн, а поряд із цим і практики його за -
стосування, безумовно враховуючи спеціфіку національ -
них економік .
По різному в країнах Європи, Америки називаються
фахівці з питань банкрутства (в нас - арбітражні ке -
руючі), але функції виконують приблизно одинакові -
розпорядження майном, санаційний менеджмент,
ліквідація банкрута.
В багатьох країнах фахівці об"єднуються в національні
асоціації, існують також міжнародні асоціації фахівців з
питань банкрутства, зокрема, Європейська та Світова.
Наприклад Європейська асоціація проводить щорічні
конференції (з"їзди) :
1998 р. - в столиці Норвегії м . Осло .
1999р. - Мюнхені (ФРН).
Деякі українські фахівці з питань банкрутства вже
стали асоційованими членами Європейської асоціації та
прийняли участь у її конференціях.
27 січня 1999 року в Києві відбувся установчий з"їзд
Всеукраїнської асоціації фахівців з питань банкрутства,
в роботі якого взяли участь делегати з 15 регіонів Ук -
раїни. Делегати з"їзду розглянули та затвердили Статут
Асоціації, обрали керівні органи, визначили найближчі
завдання.
Статут Асоціації зареєстрований в Міністерстві юс -
тиції україни, що засвідчює її правовий статус як гро-
64


мадської організації з відповідними правами та завдан -
нями.
Створення незалежної Всеукраїнської асоціації
фахівців з питань банкрутства дає можливість зкоорди -
нувати спільні дії по захисту професійних, соціальних,
економічних та інших інтересів її членів, сприянню
здійснення начальних економічних реформ, вирішенню
проблем кризи і платежів, впровадженню ефективних
механізмів санації боржників та банкрутства, розроб -
лення пропозицій щодо вдосконалення нормативно -
правової бази в цій сфері, уніфікації національного за -
конодавства до світового, покращенню соціально - еко -
номічної ситуації в Україні.
Асоціацією встановлені ділові стосунки з іншими гра -
мадськими організаціями України економічного спря -
мування, з Європейською асоціацією .
О. Г. ТАРАСЕНКО


ЗАРЕЄСТРОВАНО
Міністерство юстиції України
23 вересня 1999 року
No 1 Свідоцтво No 1225
ЗАТВЕРДЖЕНО
Установчим з'їздом
фахівців з питань
банкрутства
ПРОГОКОЛ
від "27" січня 1999 р.
СТАТУТ
ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ АСОЦІАЦІЇ
ФАХІВЦІВ З ПИТАНЬ БАНКРУТСТВА
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
1.1 Всеукраїнська асоціація фахівців з питань бан -
крутства (далі - Асоціація) заснована відповідно до
рішення Установчого з'їзду є всеукраїнською громадсь­
кою організацією
1.2 Асоціація створена та діє на основі самовряду­
вання, законності, гласності, рівноправності його членів
згідно з Конституцією України, чинним законодавством
України та цим Статутом (далі - Статут).
1.3 Повна назва Асоціації українською мовою - Все -
українська асоціація фахівців з питань банкрутства.
1.4 Скорочена назва Асоціації українською мовою -
ВАФПБ.
1.5 Асоціація не переслідує комерційних цілей та не
ставить перед собою завдань щодо отримання прибутку
з метою перерозподілу його між своїми членами.
1.6 Асоціація з дня її державної реєстрації є юри -
ДИЧНОЮ особою, що :
1.6.1 Статуту та чинного від свого імені представляє
інтереси її членів у відносинах з будь- якими фізичними
та юридичними особами, укладає цивільно - правові угоди;
1.6.2 може бути позивачем або відповідачем у суда -
вих органах;
1.6.3 від свого імені набуває майнові та особисті не -
майнові права;
66


1.6.4 має власне майно, рахунки у банківських уста -
новах та веде самостійний баланс;
1.6.5 здійснює володіння, користування, управління
та розпорядження своїм майном відповідно до цілей та
призначення цього майна;
1.6.6 має печатку зі своєю повною та скороченою
назвою, штамп, емблему, символіку, зразки яких затвер -
джуються керівним органом Асоціації. Символіка
реєструється у порядку, встановленому чинним зако -
нодавством України;
1.6 .7 може вступати до неприбуткових національних
та міжнародних спілок, асоціацій та інших об'єднань і
організацій у порядку, встановленому чинним законо -
давством України;
1.6 .8 має інші права та несе обов'язки, що виходять з
положень цього законодавства України.
1. 7 Асоціація поширює свою діяльність на територію
всієї України через місцеві осередки в областях, Авто -
номній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі.
1.8 Асоціація не відповідає за зобов'язаннями місце -
вих осередків та її членів, а місцеві осередки та члени
Асоціації не відповідають за зобов'язаннями Асоціації.
1.9 Місцезнаходження центральних керівних органів
Асоціації: Україна, м. Київ
1.1 О Асоціація утворена на невизначений строк.
2 МЕТА ДІЯЛЬНОСТІ ТА ЗАВДАННЯ АСОЦІАЦІЇ
2.1 Метою діяльності Асоціації є захист законних про -
фесійних, соціальних, економічних та інших спільних інге -
ресів членів Асоціації та сприяння здійсненню нагальних
економічних реформ, вирішенню проблем кризи платежів.
2.2 А.ля досягнення своєї мети Асоціація виконує на -
ступні завдання:
2.2 .1 сприяння підготовці спеціалістів у галузі кри -
зового управління підприємствами;
2.2.2 сприяння впровадженню ефективних методів
оздоровлення фінансового стану та погашення забор -
гованості підприємств;
2.2.3 сприяння створенню прогресивної законодавчої
бази, яка б відповідала міжнародним стандартам, по -
кращання соціально - економічної ситуації в Україні;
2.2 .4 поширення світового досвіду кризового уп -
равління.
67


2.3 А,ля. виконання своїх завдань Асоціація у порядку
встановленому чинним законодавством:
2.3.1 сприяє в підготовці та сертифікації арбітражних
керуючих, розпорядників майна, керуючих санацією,
ліквідаторів, експертів з питань неплатоспроможності,
реструктуризації і банкрутства підприємств, а також
інших фахівців у галузі кризового управління згідно з
чинним законодавством України;
2.3 .2 розробляє пропозиції щодо діяльності фахівців з
питань банкрутства і кризового управління;
2.3 .3 взаємодіє з Вищим арбітражним судом України,
арбітражними судами АР Крим, областей, м. Києва та м.
Севастополя, Агентством з питань банкрутства, міністер -
ствами та іншими центральними органами виконавчої
влади.
2.3 .4 бере участь у розробці методології кризового
управління і стандартів діяльності фахівців цієї галузі,
збирає та розповсюджує інформацію про свою діяльність;
2.3.5 представляє і захищає свої законні інтереси та
законні інтереси своїх членів у державних та громадсь -
ких органах;
2.3.6 співпрацює з державними, громадськими та про -
фесійними організаціями України, а також закордон -
ними, що беруть участь у вирішенні питань кризового
управління;
2.3 . 7 вносить пропозиції до органів державної влади і
управління з питань неплатоспроможності, реструкту­
ризації і банкрутства підприємств;
2.3 .8 за дорученням державних органів України роз -
робляє і бере участь у виконанні державних програм щодо
кризового управління підприємств;
2.3.9 приймає участь в організації семінарів, конфе -
ренцій, лекцій, виставок та інших заходів, що спрямо -
вані на розповсюдження досвіду кризового управління;
2.3.10 створює в порядку, встановленому чинним за -
конодавством, госпрозрахункові установи та організації
із статусом юридичної особи, засновує підприємства,
необхідні для виконання статутних завдань і цілей
Асоціації;
2.3 .11 здійснює видавничу діяльність шляхом ство -
рення видавництв учбової, методичної, наукової літера -
тури та довідкової інформації з питань кризового уп -
равління;
68


2.3.12 збирає інформацію та створює банки даних з
метою надання допомоги членам Асоціації у їх про -
фесійній діяльності;
2.3.13 своєчасно подає членам Асоціації інформацію,
що стосується діяльності Асоціації у галузі кризового
управління;
2.3.14 вивчає міжнародний досвід проведення про­
цедур банкрутства, підтримує зв'язки з аналогічними
міжнародними організаціями;
2.3.15 направляє членів Асоціації для участі в міжна -
родних симпозиумах та конференціях, а також у відря -
дження для стажування і перепідготовки, для навчання
та ознайомлення з досвідом організації і діяльності гра -
мадських організацій за кордоном, для участі у перего -
варах, виставках, аукціонах, встановлення ділових кон -
тактів тощо;
2.3 .16 одержує від органів державної влади і уп­
равління інформацію, необхідну для реалізації своїх ста -
тутних цілей та завдань;
2.3 .17 створює зі складу членів Асоціації, для вика -
нання статутних завдань, комісії, які діють відповідно до
положень про комісії, затверджені керівним органом
Асоціації.
З ЧЛЕНИ АСОЦІАЦй, УХ ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ
3.1 Членство у Асоціації є індивідуальним.
3.2 Членами Асоціації можуть бути тільки фізичні
особи:
3.2.1 громадяни України - фахівці з питань бан­
крутства та спеціалісти, що працюють (співпрацюють) у
сфері вирішення питань неплатоспроможності, банкрут­
ства підприємств та організацій, беруть участь у реалізації
статутних завдань, визнають та виконують положення
Статуту Асоціації;
3.2.2 громадяни інших держав, які здійснюють прак -
тичний внесок у справу вирішення проблем кризового
управління та неплатоспроможності в Україні;
3.2.3 почесні члени.
З.З Члени керівних органів Асоціації з моменту їх об -
рання на посади набувають статусу члена Асоціації.
3.4 Набуття статусу члена Асоціації здійснюється за
рішенням Виконавчого комітету Асоціації і регулюється
Положенням про членство в Асоціації, що затверджується
69


вищим органом Асоціації, на підставі письмової заяви, за
умови визнання положень установчих докуменrів
Асоціації та сплати вступного внеску.
3.5 Членам Асоціації видаються посвідчення зразка,
затвердженого Виконавчим комітетом Асоціації, підпи -
сане від його імені і завірене печаткою.
З.б Члени Асоціації мають право:
3.6 .1 обирати та бути обраними до керівних органів
Асоціації, брати участь у їх діяльності і всіх її заходах
відповідно до положень Статуту;
3.6.2 вносити пропозиції до органів Асоціації та ви -
магати пояснень з питань, що пов'язані з її діяльністю;
З.б.З брати участь в обговоренні всіх питань діяльності
Асоціації, отримувати без перешкод інформацію про
діяльність Асоціації та її органів;
3.6 .4 отримувати від Асоціації методологічну та іншу
практичну допомогу в рамках своєї діяльності в галузі
кризового управління, надавати Асоціації безповоротну
фінансову допомогу у вигляді коштів або майна;
3.6 .5 вибувати з членів Асоціації на підставі власної
заяви.
3.7 Члени Асоціації зобов'язані:
3.7 .1 дотримуватися положень Статуту, документів
та рішень, що схвалені вищим органом Асоціації;
3.7 .2 брати активну участь у діяльності Асоціації та її
органів, виконувати доручення та рішення вищого і
керівного органів Асоціації;
З. 7.З сприяти діяльності Асоціації, поширювати відо -
мості про її діяльність та залучати відповідні особи до
співпраці з Асоціацією та її членами;
З. 7.4 не вчиняти дій, що можуть завдати збитків та
зашкодити діловій репутації Асоціації та її членам;
З. 7.5 постійно підвищувати свій професійний рівень
та брати участь у навчальних заходах Асоціації.
3.8 Члени Асоціації повинні регулярно сплачувати
членські внески, розмір яких щорічно визначається
керівним органом Асоціації.
З.9 Членство в АсоціаціїпрШІИНЯєrься у вшzадках:
3.9 .1 добровільного виходу на підставі власної заяви
після прийняття рішення Виконавчим комітетом Асоціації;
70


3.9.2 виключення на підставі рішення з'їзду Асоціації
відповідно до Положення про членство в Асоціації.
3.1 О Після припинення членства в Асоціації вступні
та членські внески не повертаються.
4. СТРУКТУРААСОЦІАЦІЇ ТА ЇЇ КЕРІВНИХ ОРГАНІВ
4.1 Статутними органами Асоціації є: з'їзд Асоціації,
Голова Асоціації, Виконавчий комітет на чолі з Головою
Асоціації, Ревізійна комісія.
4.2 З ' їзд Асоціації є вищим керівним органом Асоціації,
що скликається не рідше одного разу на 2 роки . В разі
необхідності, за рішенням Виконавчого комітету, між
з'їздами можуть скликатися конференції.
4.3 Не пізніше ніж через 6 місяців після державної
реєстрації Асоціації скликається наступний з'їзд Асоціації,
на якому затверджуються регламент роботи керівних
органів Асоціації та Положення про членство в Асоціації.
4.4 Позачерговий з'їзд членів Асоціації може скли -
катися на підставі:
4.4.1 рішення Виконавчого комітету,
4.4 .2 на вимогу не менше 25 відсотків членів Асоціації.
4.5 З'їзд членів Асоціації визнається правомочним за
умови присутності на ньому більшості від числа обраних
делегатів. Рішення з питань внесення змін та/або до­
повнень до Статуту Асоціації, припинення діяльності
Асоціації вважаються правомочними, якщо за них про -
голосувало не менш 2/3 делегатів, присутніх на з'їзді.
Рішення з інших питань приймаються шляхом голосу­
вання простою більшістю голосів присутніх на з'їзді де -
легатів.
4.6 Повідомлення про скликання чергового з'їзду
членів Асоціації направляють до осередків Асоціації не
пізніше як за ЗО календарних днів до дня скликання з'їзду.
На керівні органи осередків Асоціації покладається
обов' язок сповістити своїх членів про час і місце скли -
кання з'їзду. Індивідуальні повідомлення повинні бути
розіслані не пізніше як за 15 днів до дня скликання з'їзду.
4.7До компетенції з'ізду Асоціації належить:
4.7.1 затвердження статуту, внесення змін та допов­
нень до нього;
4.7.2 затвердження програм діяльності, звітів та кош -
торису Асоціації, звітів Ревізійної комісії та Голови Асоціації;
71


4.7.3 обрання та відкликання Голови Асоціації, членів
Виконавчого комітету та Ревізійної комісії;
4.7 .4 затвердження організаційної структури Асоціації,
положень про порядок роботи керівних органів Асоціації,
Положення про членство в Асоціації;
4.7 .5 делеrування Голові та Виконавчому комітету по­
вноважень з питань, що належать до компетенції з'їзду
Асоціації;
4. 7.б утворення комісій Асоціації та затвердження
положень про порядок їхньої роботи;
4. 7 . 7 прийняття та виключення з членів Асоціації;
4. 7 .8 реорганізація та ліквідація Асоціації, призначення
ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу;
4.7.9 визначення розміру вступних та членських
внесків;
4.7 .10 прийняття рішення про скликання з'їзду, для
вирішення конкретно поставлених питань;
4.7 .11 розгляд інших питань, що стосуються діяль-
ності Асоціації.
4. 8 Виконавчий комітет:
4.8 .1 обирається з'їздом Асоціації строком на 2 роки;
4.8 .2 збирається на свої засідання по мірі необхідності,
але не рідше 1 разу на місяць;
4.8 .3 рішення приймаються простою більшістю го -
лосів присутніх членів Виконавчого комітету;
4.8 .4 засідання Виконавчого комітету є правомочни -
ми якщо на його засіданні присутні більше половини
членів Виконавчого комітету;
4.8 .5 очолює Голова Асоціації, який обирається на цю
посаду з'їздом Асоціації строком на два роки;
4.8.б подає на розгляд з'їзду Асоціації звіти та ба -
ланси діяльності Асоціації;
4.8.7 організовує виконання рішень з'їзду Асоціації;
4.8 .8 затверджує положення про місцеві осередки
Асоціації, приймає рішення щодо їхнього створення, ре -
організації та ліквідації;
4.8 .9 подає на розгляд з'їзду Асоціації клопотання про
зняття з посади Голови Асоціації;
4.8 .10 визначає порядок делегування та модус на з'їзд
Асоціації;
4.8 .11 розробляє зразки символіки та іншої атрибу-
72


тики Асоціації та подає їх на затвердження з'їзду;
4.8 .12 готує на розгляд з'їзду документи Асоціації;
4.8 . l З створює, реорганізує та ліквідує госпрозра -
хункові установи і організації, а також засновує
підприємства з метою виконання статутних завдань і цілей
Асоціації;
4.8 .14 придбаває та відчужує майно і нерухомість,
розпоряджається майном Асоціації у межах, визначених
і затверджених з'їздом;
4.8 .15 затверджує порядок сплати вступних та членсь­
ких внесків;
4.8.16 вирішує інші питання, що не відносяться до
компетенції з 'їзду Асоціації;
4.8 .17 приймає інші рішення, що витікають із ста -
тутної діяльності Асоціації.
4.9 Голова Асоціації - Голова Виконавчого комітету:
4.9 .l представляє Асоціацію у її відносинах з будь­
якими юридичними та фізичними особами в Україні та
за її межами;
4.9.2 організовує роботу Виконавчого комітету;
4.9 .3 затверджує зразки печатки, штампів, бланків
Асоціації;
4.9 .4 діє від імені та в інтересах Асоціації, відкриває
та закриває банківські рахунки, підписує фінансові до -
кументи Асоціації;
4.9.5 підписує від імені Асоціації міжнародні догово -
ри та угоди в порядку, встановленому чинним законо -
давством України;
4.9 .6 здійснює оперативне управління та розпоряд -
ження майном і коштами Асоціації згідно з чинним за -
конодавством;
4.9.7 для здійснення фінансово- господарських
функцій Голова Асоціації може утворювати Виконавчу
дирекцію, делегувавши їй відповідні повноваження;
4.9.8 виконує інші функції, покладені на нього за
рішенням з'їзду.
4.10. Члени Виконавчого комітету обирають заступ­
ників Голови Виконавчого
комітету за відповідними
напрямками діяльності . На період відсутності Голови його
функції виконує один із його заступників.
4.11 . Голова та члени Виконавчого комітету мають
73


право на відшкодування витрат, пов'язаних з виконан­
ням своїх функцій, передбачених кошторисом.
4.12 . Ревізійна комісія:
4.12 .1 збирається на свої засідання по мірі необхідності,
але не менше 1 разу на рік;
4.12 .2 приймає рішення простою більшістю голосів;
4.12 .3 засідання Ревізійної комісії є правомочним якщо
на ньому присутня більшість членів Ревізійної комісії;
4.12 .4 зі свого складу обирає Голову Ревізійної комісії
та його заступника;
4.12.5 здійснює внутрішній контроль за діяльністю
Асоціації;
4.12 .6 проводить перевірки фінансово - господарсь -
кої діяльності Асоціації та подає свої звіти і висновки
Виконавчому комітету та з'їзду Асоціації;
4.12 .7 здійснює контроль за дотриманням керівними
органами Асоціації вимог чинного законодавства, Ста -
туту та інших документів Асоціації.
4.13 Основою Асоціації є місцеві осередки.
4.13.1 Місцеві осередки об"єднують членів Асоціації
за територіальними ознаками . Місцеві осередки діють
на підставах своїх статутів (положень), які прийма -
ються їх керівними органами і затверджуються Вика -
навчим комітетом Асоціації. Місцеві осередки можуть
набувати статуту юридичної особи - у разі їх реєстрації
у встановленому порядку. Місцевий осередок який не
набуває статусу юридичної особи повинен легалізу­
вати свою діяльність шляхом письмового повідомлен -
ня.
5. КОШТИ ТА МАЙНО АСОЦІЇЦІЇ
5.1 Джерелами надходження коштів та майна Асоціації є:
5.1 .1 вступні та членські внески;
5.1.2 безповоротна фінансова допомога та добровільні
пожертвування;
5.1 .3 надходження від госпрозрахункових установ,
організацій та підприємств, що створені Асоціацією з
метою виконання структурних завдань і цілей Асоціації;
5.1 .4 інші джерела, не заборонені чинним законо -
давством України.
5.2 Майно Асоціації включає в себе основні фонди,
74


обігові кошти, інші цінності, вартість яких відображена у
балансі Асоціації, а також усі види інтелектуальної влас -
ності.
5.3 Асоціація відповідно до чинного законодавства та
Статуту здійснює володіння, користування, управління
та розпорядження майном.
5.4 Кошти (майно) Асоціації знаходяться у її повному
розпорядженні і використовуються на виконання її ста -
тутної діяльності згідно кошторису, затвердженого Ви -
конавчим комітетом.
5.5 Асоціація та її місцеві осередки ведуть оператив -
ний і бухгалтерський облік, статистичну звітність,
реєструються як неприбуткові організації в органах дер -
жавної податкової адміністрації.
6. ПРИПИНЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ АСОЦІАЦІЇ
6. 1 Припинення діяльності Асоціації здійснюється
шляхом реорганізації або ліквідації відповідно до чин -
ного законодавства.
6.2 Реорганізація Асоціації здійснюється за рішен­
ням з'їзду Асоціації, а ліквідація Асоціації - за рішен -
ням з'їзду Асоціації або судових органів, якщо
діяльність Асоціації суперечить чинному законодав -
ству України.
б.З Майно Асоціації у випадку ліквідації Асоціації не
може розподілятися між його членами і використовується
на благодійні цілі, а у випадках, передбачених законо -
давчими актами, за рішенням суду передається держав -
ним органам.
7. ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ
7.1 Статут Асоціації набирає чинність після держав -
ної реєстрації Асоціації.
7.2 Всі зміни та доповнення до Статуту дійсні лише
за умови прийняття з'їздом Асоціації відповідного
рішення.
7.3 Всі питання, що не врегульовані Статутом
Асоціації, вирішуються на підставі чинного законодав -
ства України.
7.4 Про зміни, що сталися в статутних документах,
Асоціація повідомляє в 5 - денний термін Міністерство
юстиції України.
75


Типовий профіль українського
підприємства-банкрута
Вступ
Україна - це захоплююча країна з дуже ввічливим
та привітним населенням, з гарним кліматом (зокрема
влітку), з багатьма різноманітними та чудовими ланд­
шафтами та старими привабливими історичними цент -
рами, такими як Київ, Харків, Одеса, Львів, Ялта.
Я вперше приїхав до Києва в 1996 році, з Цент -
ральної Азії, і місто мені відразу ж сподобалось. З січня
1998 року я почав постійно працювати в Україні, як
відповідальний за проект, що фінансувався Тасісом.
Метою цього проекту було допомогти уряду України
заснувати професію фахівців з питань банкрутства для
того, щоб цих спеціалістів в майбутньому Арбітражні
суди призначали для надання допомоги при проведенні
реструктуризації або ліквідації підприємств - банкротів.
Протягом цього часу я зустрівся з багатьма урядовцями
та директорами підприємств, відвідав та ознайомився з
багатьма українськими підприємствами . За останні п' ять
років я, напевне, відвідав та ознайомився приблизно з
сотнею виробничих підприємств з різних галузей по
всьому СНД - з Росії, Прибалтики, Білорусії, Цент­
ральної Азії та Кавказу. Дана стаття висвітлює деякі
комплексні проблеми, з якими зіштовхуються
підприємства виробничого сектору в Україні, хоч
більшість з цих проблем характерні і для інших країн
СНД .
Україна - короткий огляд
Україна, що налічує 51 мільйон населення, має віднос -
но коротку історію промисловості. Україна була пере -
важно аграрною країною аж до Великої Громадянської
війни . Сьогодні 40 відсотків населення все ще живуть у
сільській місцевості. Індустріалізація країни почалася у
50- 60 - х роках. Україна здобула незалежність від Ра -
дянського Союзу в серпні 1991 року .
ВНП завжди важко точно визначити в поетко -
муністичному суспільстві з його успадкованими спотво -
реними цінами та довгим періодом гіперінфляції на по -
76


чатку 90 - х років. Аналіз ВНП показує, що він значно
скоротився після здобуггя незалежності - і зараз зна -
ходиться на низькому рівні, що становить близько 1500
доларів США на душу населення. На додаток до цього
неофіційна економіка також робить значний вклад у до -
бробут суспільства. Це особливо характерно для України,
де неофіційна економіка за оцінками складає щонай -
менше 50% від офіційної економіки, а часто і значно
більше.
Україна пройшла через період гіперінфляції на по -
чатку 90 - х років, що знецінила всі заощадження в країні.
З 1992 до 1994 року Україна користувалася купонами, як
тимчасовою грошовою одиницею, після виходу з руб -
левої зони. Після введення власної нової грошової оди -
ниці у вересні 1996 року інфляція та обмінний курс значно
стабілізувалися завдяки монетарній політиці . Бюджет
країни дефіцитний уже протягом багатьох років, його
фінансування проводиться комбінацією короткострокових
позичок під високий процент, що фінансуються
внутрішньо переважно через державні банки, а також
вибраними міжнародними фінансовими інвесторами.
Дефіцит бюджету, на жаль, фінансував переважно по -
точне споживання, а не реальні інвестиції. База оподат -
кування була і є слабкою - вона переважно складається
з системи оподаткування підприємств, відносно нещо -
давно введеного ПДВ, та податку на прибуток. Подат -
кова адміністрація протягом усіх цих років мала великі
труднощі у збиранні податків, значно зросли податкова
заборгованість та ухилення від сплати податків.
Зовнішня торгівля традиційно в значній мірі зале -
жала від інших країн СНД - особливо від Росії, Білорусії
та країн Прибалтики. Експорт в західні країни (США,
Далекий Схід, Середню Азію) періодично зростав, але
суперечки щодо ціноутворення (демпінг сталі у США) та
зниження світових ринкових цін на традиційну експортну
продукцію (сталь, залізо) вдарили по країні.
Національний Банк України був відносно незалеж -
ним у своїй монетарній політиці. Иому вдалося протягом
останніх п' яти років тримати стабільною національну
грошову одиницю, а також резерви валюти. Однак в 1998
ситуація погіршилась і Україна в значній мірі відчула
наслідки Російської фінансової кризи серпня 1998 року.
Міжнародне фінансування МВФ у формі Розшире -
77


ного Кредитування (РК) стало вкрай необхідним для
підтримки стабільності української гривні та фінансу­
вання дефіциту. У вересні 1998 року правління МВФ на -
дало кредит у розмірі 2.2 мільярди доларів США, який
повинен поступити у вигляді декількох траншів, і який
призначається для реалізації макроекономічних реформ.
Протягом осені 1998 року Україна успішно реструк -
туризувала більшу частину свого зовнішнього та
внутрішнього боргу, вигравши цим трохи часу, не -
обхідного для впровадження серйозних реформ.
Президентські вибори заплановані на жовтень 1999
року. Таким чином країна зіштовхнулася як з зовнішніми
складними завданнями по задоволенню вимог міжна -
родних кредиторів, так і з внутрішніми проблемами сто -
совно значно розділеного Парламенту та жорстокої пре -
зидентської виборчої кампанії.
Після здобуття незалежності Україна не спромоглася
акумулювати кошти, які могли б бути спрямовані для
інвестицій в країну. Прямі зовнішні інвестиції - не -
значні. Таким чином країна дуже потребує інвестицій в
усі сектори економіки. Інфраструктура країни - дороги,
залізниці, аеропорти та авіалінії, громадський транспорт,
комунальний сектор - потребують ремонту та реінве -
стицій. Найбільш інтенсивні сектори, такі як енергетика
та телекомунікації, теж відчувають велику потребу у
інвестиціях та удосконаленні.
Банківський сектор знаходиться на початковій стадії
розвитку і складається з господарських ощадних банків,
банків, якими частково володіє держава і які надають
субсидії державному сектору промисловості та сільському
господарству, та створюваних комерційних банків. Всього
на Україні налічується 230 комерційних банків, з яких
близько 120 - діючі. Біля 80% активів зконцентровані у
п'яти основних банках, з яких чотирма все ще частково
володіє держава. Активи банківського сектору дуже малі
у порівнянні з розміром економіки, що відображає
відсутність довіри споживачів до системи і таким чином
небажання вкладати свої малі заощадження в офіційну
економіку. Таким чином банківський сектор не в змозі
забезпечити фінансування продуктивного сектору ні у
формі обігового капіталу, ні тим більше у формі інвес -
тицій ініціюючих фінансування проектів.
78


Після більш як сімдесяти років панування командної
економіки з повною відсутністю приватного сектору
країна не має досвіду приватного виробничого
підприємництва. Таким чином, створювані бізнеси кон -
центруються на короткочасній торгівлі або обслугову­
ванні з коротким періодом повернення коштів. Численні
перешкоди для ведення бізнесу вносять також свою ча -
стку - складна та жорстка система оподаткування, не -
гнучкі та затримуючі митні процедури, вимоги ліцен -
зування, процедури тестування по захисту продукції тощо.
Український виробничий сектор
Загальна кількість українських середніх та великих
підприємств оцінюється приблизно у 12000. Майже всі
підприємства були корпоратизовані, тобто перетворені у
акціонерні товариства. На сьогодні приблизно 8000
підприємств приватизовано. Приватизація проводилась
у вигляді поєднання початкового продажу акцій колек -
тиву працівників і пізнішого продажу акцій на аукціонах
фізичним особам та інвестиційним фондам при оплаті
приватизаційними сертифікатами. Планується подальша
приватизація через грошові ауціони та торги.
За оцінкою, 80% українських підприємств є непла -
тоспроможними в тому розумінні, що вони не можуть
оплачувати рахунки в необхідні строки. Бартерна торгівля,
невиплата або затримка виплати заробітньої плати
працівникам, а також взаємна заборгованість між
підприємствами - є нормою. Більшість підприємств пра -
цюють на низькому рівні використання своїх потужно -
стей або не працюють взагалі. Випуск продукції про -
мислового сектору знизився до 35% (1997) в порівнянні з
рівнем, що був до здобуття незалежності (1990).
Багато підприємств промислового сектору є історично
великими, типовим для них є наявність декількох тисяч
працівників. Таким чином в Україні, загальний офіційний
рівень зайнятості в промисловому секторі все ще є ве -
ликим, оскільки лише деякі з підприємств звільняють
працівників. Близько половини робочої сили все ще
офіційно працює у виробничому секторі, тобто приблизно
12 млн. людей. Приховане та невизнане безробіття, що
складає близько 1О млн . людей на неплатоспроможних
підприємствах, а також відповідні соціальні проблеми
таким чином є величезними труднощами для країни в
79


доповнення до її економічних проблем.
Декілька слів про основні характеристики промне -
лової структури та історії для того, щоб зрозуміти сьо -
годнішній стан української промисловості.
Виробництво пов'язане з сільським господарством
Першою рушійною силою в індустріалізації України був
її сільськогосподарський сектор. Україні подаровано одні з
найбільш родючих земель на планеті - так званий "чор -
нозем", що може забезпечувати найвищі врожаї при не -
значному вкладі. Основна сільськогосподарська продукція
-
це зернові, соняшникове насіння, цукрові буряки, фрукти
та овочі, а також вино. Розведення худоби та свиней також
є традиційним. Територія колишнього Радянського Союзу
була величезною, але площа земель придатних для куль­
тивації була дуже обмеженою. Україна була житницею ко -
лишнього Радянського Союзу завдяки природі своєї землі .
Близько 40% населення України все ще є аграріями, які
проживають у сільській місцевості, однак, аграрне вироб -
ництво, на жаль, знизилось приблизно на 50% після здо -
буггя незалежності в 1991 році, в основному через про­
блеми пристосування до нових ринкових умов та проблеми
структурних реформ сільськогосподарського сектору.
Сільськогосподарський сектор сьогодні не має готівки,
коштів для інвестицій, йому ледь вистачає коштів на за -
купівлю матеріалів, необхідних для функціонування.
Традиційно сильний сільськогосподарський сектор
сформував базу для створення галузей промисловості, які
постачали сировину та основні фонди, необхідні для тра -
диційного сільського господарства, а також переробної
промисловості . Виробництво вхідних матеріалів для
сільськогосподарського сектору, таких як міндобрива та
пестициди, виробництво сільськогосподарської техніки та
обладнання для переробки продукції, а також сама пере -
робка продукції - молока та м'яса, цукру, овочів та
фруктів, виробництво вина - є важливою частиною про -
мислової бази . Однак, значна кількість первинної про -
дукції все ще переробляється домашніми господарствами.
Мінеральні ресурси, металургія, важка та машино­
будівна промисловість
Другою рушійною силою в індустріалізації України
стали її мінеральні ресурси, що складаються з запасів
80


заліза, кам'яного вугілля, марганцю та природного газу.
Це сформувало базу мя створення вугільної та залізо -
рудної промисловості, які зосереджені у східній частині
України, а відтак і металургійного промислового ком -
плексу.
Військово-промисловий комплекс
Оборонна промисловість була, мабуть, третьою
рушійною силою в індустріалізації. Виробничий сектор в
Україні відігравав головну роль у військово - промиело -
вому комплексі Радянського Союзу. Його виробничі
підрозділи були тісно пов'язані з виробничими підрозділа­
ми, розташованими в інших місцях Радянського Союзу,
особливо в Росії, Білорусії та країнах Прибалтики .
Підприємства військово - промислового комплексу
типово були високо - спеціалізованими з зосереджен -
ням на виробництво відносно малої кількості напів - го -
тових виробів. Складання готової продукції відбувалося
в інших місцях . Наукові дослідження та конструкторські
розробки типово проводилася в науково - дослідних
інститутах, які розміщувались та управлялись окремо від
виробничих підрозділів . Деякі види продукції мали та -
кож цивільне застосування - але звичайно ці напів -
готові вироби також постачалися іншим державним про -
мисловим підприємствам на підставі державних замов -
леннь згідно з системою центрального планування. Але з
цього правила були винятки. Це виробництво танків у
Харкові, виробництво ракет у Дніпропетровську, та ви -
робництво військових літаків АН у Києві.
Таким чином більшість підприємств військово - про -
мислового комплексу зосереджувались на удосконаленні
технології виробничого процесу на основі розробок на -
уково - дослідних інститутів та виконанні виробничих
планів. Історично характер підприємств військово - про -
мислового комплексу є більш подібним до виробничих
підрозділів великої промислової компанії. У цих підприємств
дуже мало або й зовсім немає досвіду проведення марке -
тинrу для споживачів, немає досвіду та ресурсів для про -
ведення наукових досліджень та конструкторських роз -
робак, дуже обмеженими є фінансово - управлінські вміння.
Інші сектори промисловості
Легка промисловість України виготовляє текстиль (в
81


основному одяг), шкіряні вироби та іншу продукцію.
Будівельна промисловость постачає будівельні матеріали
-
цемент, черепицю тощо . Електронна промисловість
традиційно була бідною - з лише декількома висо -
коспеціалізованими підприємствами. З'явилися галузі ма -
шинобудування - виробництво залізничних вагонів, ци -
стерн вантажівок, автомобілів та сільськогосподарс ьких
машин (тракторів, комбайнів тощо).
Типові риси підприємств-банкрутів
Картина типового українського підприємства - бан -
крута є досить похмурою.
Власність
Значна частина підприємств були перетворені в
акціонерні товариства, тобто вони більше офіційно не є
частиною лінійної командної структури міністерств.
Більшість з них функціонує самостійно, і майже всі
рішення самостійно приймаються діючим керівництвом
без втручань офіційних власників (акціонерів). В бага -
тьох приватизованих компаніях приватні акціонери
приймають досить пасивну участь у справах компанії.
Керівництво активно контролює акціонерів - працівників.
Інвестиційні та інші фонди, які купили акції на аукціонах,
організованих Фондом Державного Майна, за привати -
заційні сертифікати, в основному мало зацікавлені в
діяльності та стратегії підприємства, зате зацікавлені у
потенційному отриманні доходів шляхом продажі своєї
частки . Фонд Державного Майна, що контролює акції
якими ще володіє держава, не має змоги відігравати ак -
тивну роль у загальному управлінні та розвитку
підприємств - їх основною метою є приватизувати
підприємства. Реальних стратегічних промислових при -
ватних акціонерів з здатністю та зацікавленістю в інве -
стуванні підприємства є дуже мало.
Керівники
Керівники типово мають технічну освіту та "вирос -
ли" на цьому ж підприємстві. Часто вони працюють в
одній і тій же компанії на протязі майже усієї своєї
кар'єри. Вони добре знають свою продукцію та вироб ­
ництво і гордяться своїм підприємством та позицією, яку
воно займало, коли ще працювало на повну потужність.
82


Багатьом директорам за 50- т ато й 60- т років і вони
наближаються до виходу на пенсію. Лише на деяких
підприємствах призначили нових керівників. Керівники
лише нещодавно отримали досвід в тому, як діяти за умов
вільного ринку, незважаючи на те, чи підприємство все
ще офіційно є державним чи приватизованим. Керівники
переважно повністю зайняті тим, що безнадійно нама -
гаються знайти короткострокові рішення, щоб підтри -
мати хоч частину виробництва і заплатити заробітну плату
частині працівників . Середньо - чи довгострокове пла -
нування просто не входить в порядок денний.
Робоча сила
Робоча сила традиційно була багаточисельною . Ба -
гато підприємств мали величезну кількість робітників для
виконання основної діяльності, а також досить значну
кількість постійного персоналу для підтримки будівель
та інших засобів. Традиційним є те, що підприємства за -
безпечують власні внутрішні потреби, такі як механічні
цехи, транспортування та ін . , а не купують їх у зовнішніх
постачальників . Також наймається персонал для вика -
нання соціальних функцій для дитячих садків, поліклінік,
піонерських таборів, гуртожитків та баз відпочинку, якими
володіє підприємство. Низький рівень комп'ютеризації
вимагає багато чиновників у адміністрації . Тисячі
працівників, з яких лише незначна кількість прямо за -
лучена до основного виробництва, є звичайним явищем.
Технічні навики були основною кваліфікацією для
отримання роботи. Одне місце роботи на все життя -
така практика традиційно переважала, тепер це, зви -
чайна, змінилося . Однак дуже важливим є мати офіційне
місце роботи, навіть якщо працівнику не виплачується
зарплата, тому що без цього особа втрачає права на
соціальну допомогу та пенсію, навіть якщо вони є не -
значними. Багато підприємств, таким чином, формально
тримають своїх працівників, хоча більшість з них зна -
ходяться у вимушених відпустках без оплати або отри -
муютьзаробітнуплатузб- ти, 9- тичи 12 - ти місяч -
ними затримками.
Іншим важливим фактором є те, що звільнення
працівників є дуже дорогим для підприємства, оскільки
воно тоді вимушене оплатити заборгованість по зарплаті
(включаючи соціальні виплати), а також зарплату за
83


період повідомлення про скорочення . Більшість
підприємств просто не мають коштів, щоб зробити це,
хоча місячний розмір заробітньої плати є надзвичайно
малим. На більшості виробничих підприємств прийняття
на роботу нового персоналу не проводилося уже декілька
років. Робоча сила, яка формально рахується на
підприємствах виробничого сектору таким чином старіє
і багато працівників залишають роботу, в зв'язку з ви­
ходом на пенсію (пенсійний вік для жінок - 55 років,
для чоловіків - 60 років). Молоді ініціативні працівники,
які знайшли кращі можливості де - інде, залишили
підприємства і перейшли в основному в неофіційну еко -
номіку. Молоді люди, які лише розпочинають трудову
діяльність шукають можливостей в інших місцях, але не
у виробничому секторі.
Розташування
Багато підприємств розташовані на околицях вели -
ких міст. В менших містах часто 2 - З основні підприємства
забезпечують більшість зайнятості населення, особливо
якщо враховувати сім'ї та постачальників. В таких містах,
так званих містах одного заводу або містах декількох за -
водів, - звільнення працівників стає основною соціаль -
ною проблемою, оскільки там немає і не передбачається
ніяких інших реальних можливостей працевлаштування.
Тому реальною загрозою є високий рівень безробіття
серед молодого покоління, що ще загостриться в зв'язку
з рухом молоді до великих міст.
Продукція
Продукцією переважно є промислові, а не споживчі
товари. Перевага в значній мірі надавалася функціональ -
но - технічним характеристикам, а не дизайну. Продукція
часто є напівготовими виробами, які традиційно поста -
чалися до інших виробничих підрозділів, що були розта -
шовані на території колишнього Союзу. Конструкторські
розробки та наукові дослідження традиційно були
відділені від виробництва і проводилися в спеціалізова -
них науково - дослідних інститутах, тобто самі вироб -
ничі підприємства не мали досвіду та можливостей для
цього. Таким чином звичайним є той факт, що на протязі
останніх 1О років не вводилось ніякої нової продукції і не
проводилось модифікацій існуючої. Відсутність сер -
84


тифікації та відповідних документів, що підтверджують
якість продукції, робить експорт до інших країн окрім
СНД дуже складним, навіть якщо ціни і могли б бути
конкурентноздатними.
Ринки
Для більшості підприємств, традиційним ринком був
промисловий сектор в колишньому Радянському Союзі.
Маркетинг в основному заключався в постачанні, і най -
частіше колишні союзні торгові організації, яких зараз
уже немає, діяли як посередники. Таким чином знання
про конкретних кінцевих споживачів продукції часто є
дуже незначними. Велика частка (часто до 80%) вироб -
леної продукції традиційно постачалася в інші країни
колишнього Союзу, найчастіше до Росії, Білорусії та країн
Прибалтики. Ці ринки переважно втрачені. Внутрішній
ринок України знаходиться в стані депресії також і от -
римати замовлення на цьому ринку надзвичайно важко.
Деякі підприємства металургійного та оборонного сек -
тору традиційно експортували свою продукцію і до інших
країн (окрім колишнього Союзу), таких як США (сталь
та залізо), Далекий Схід (сталь і залізо), та Середня Азія
(обладнання для важкої індустрії та військову техніку).
Конкуренція
Після здобупя незалежності конкуренція змінилася.
Щодо виробництва споживчих товарів, то невеликий
внутрішній виробничий сектор в значній мірі скоро -
тився під впливом імпортованої продукції з Центральної
Європи (зокрема з Польщі), Західної Європи, Турції та
Далекого Сходу (Китаю, Кореї, В'єтнаму - часто через
Росію). Одяг, шкіряні вироби, косметика, тютюнові ви­
роби, продукти харчування та напої, кондитерські ви -
роби, побутова електроніка, меблі та предмети побуту,
фармакологічні препарати та оптика - все це зараз пе -
реважно імпортується.
ІнвестицЛ
Серед інвестицій, які все ще робляться в Україну
імпортоване, переважно західне обладнання, яке зараз
посідає основне місце на ринку основних фондів . Інже -
нерно - промислове обладнання, транспортні засоби, об -
ладнання для переробки с/г продукції, сільськогоспо -
85


дарські машини та обладнання - все це зараз у зроста -
ючому темпі постачається з заходу, створюючи сильну
конкуренцію потенційним українським постачальникам.
В будівництві, більш складна продукція, така як кухонне
обладнання, віконні рами та двері, сантехніка, кахель,
шпалери - зараз переважно імпортується.
Принцип виробництва
Традиційно принцип виробництва базувався на вер -
тикальній інтеграції, тобто майже все вироблялося на
самому заводі. В окремих випадках це могло означати
виробництво, починаючи з лиття заліза і закінчуючи го -
товими або напів - готовими промисловими машинами.
Це зменшує залежність від зовнішніх постачальників,
однак також приводить до значних недоліків через
відсутність спеціалізації в виробничому процесі. Таким
чином, відсутня сучасна концепція організації вироб -
ництва, що грунтується на широкій мережі невеликих
спеціалізованих суб - постачальників, які вчасно поста -
чають сировину та матеріали, що мінімізувало б інвес -
тиції в незавершену продукцію на протязі усього циклу
виробництва.
Виробництво традиційно базувалося на досягненні
великих обсягів виробництва, а не якості продукції. Мало
уваги приділялося виробу та конструкторським розроб -
кам, зручності продукції, потребам покупців, чистоті про -
дукції, екологічній безпеці, безпеці користування та зда -
ров'ю робітників. Відсоток відходів виробництва часто є
надзвичайно високим. Промислові відходи викидаються,
а не переробляються . Споживання електроенергії є ве -
личезним, через традиційно низькі ціни на електроенергію
та відсутність ініціативи та досвіду інвестування в еко -
номію електроенергії або розробка виробничого проце -
су таким чином, щоб мінімізувати споживання електрое -
нергії . Через низьку оплату праці робітників, більшість
продукції є дуже працемісткою, майже ніякого досвіду
немає щодо автоматизації виробничого процесу.
Багато виробництв було побудовано самим
підприємством, тобто інженери заводу розробили ви -
робничі споруди, розміщення виробництва та часто навіть
самі будували деякі з виробничих ліній. Виробничі спо -
руди часто мають низьку якість, швидко псуються про -
тягам суворої зими через недостатність догляду, погане
86


опалення та невикористання. На невикористовуваних
ділянках заводів часто можна побачити незавершені спо -
руди кінця 80- х років. Обладнання та машини були най -
частіше виробництва колишнього Союзу, за винятком
деякого західно - європейського обладнання (часто
німецького), що було імпортоване в кінці 80-х років. В
більшості випадків підтримка обладнання здійснюється
самим заводом, включаючи виробництво та заміну за -
пасних деталей. Обладнання та машини типово не
підтримуються згідно з профілактичним планом, а ви -
користовуються аж поки не зламаються і лише потім
проводиться ремонт. Підприємства часто мають надлиш -
кові активи - невикористовувані будівлі, транспортні
засоби, машини та обладнання. Перешкоди, що не доз -
валяють продаж надлишкових активів, спричиняють те,
що активи не використовуються і таким чином швидко
втрачають потенційну ринкову вартість.
Засоби виробництва
За останні 8 - 1О років в удосконалення засобів ви -
робництва вкладено лише незначні інвестиції. Таким чи -
ном, за західними стандартами більшість засобів вироб -
ництва вже давно перевищили термін використання і в
порівнянні з сучасною автоматизованою технологією
виробництва таке виробництво є неефективним. Однак,
багато машин та обладнання, особливо в металургійній
промисловості, мають дуже довгий термін служби і та­
ким чином можуть використовуватись на протязі бага -
тьох років, оскільки при цьому оплата праці достатньо
низька, що і компенсує низьку ефективність її викори -
стання.
Управлінська інформація
Автоматизація управлінської інформації та бухгал -
терського обліку знаходиться на низькому рівні. Більшість
бухгалтерських розрахунків та ведення затрат право -
дяться вручну. Розуміння базової концепції затрат, на -
приклад різниця між постійними та перемінними за -
тратами, є теж на низькому рівні. Найчастіше ціноу­
творення базується на основі собівартості плюс технічно
визначені виробничі коефіцієнти без врахування, або з
недостатнім врахуванням реальних затрат. Накладні за -
трати є часто величезними, перекриваючи потенційну
87


перевагу низьких прямих трудових затрат . Мало або й
зовсім ніяких зусиль не робиться для того, щоб змен -
шити накладні затрати відповідно до нового нижчого рівня
обсягу виробництва. Коли виробництво скорочується, ціни
часто зростають з метою покриття високих накладних
затрат. Це часто приводить до відсутності цінової кон -
куренції, і таким чином навіть нижчих продаж і створює
замкнене коло, що базується на відсутності управління
затратами та відсутності ціноутворення на основі рин -
кових принципів.
Ситуація з готівковими коштами
Суспільству хронічно бракує готівкових коштів, як
на рівні підприємств, так і у фінансовій системі. Усім
підприємствам бракує обігових коштів, необхідних для
того, щоб вони могли вчасно чи взагалі платити поста -
чальникам і працівникам. Багато підприємств є спро -
можними виробляти продукцію, яка все ще має попит,
особливо на внутрішньому ринку та на ринках інших
країн СНД, однак попит на придбання продукції за готівку
є надзвичайно обмеженим . В цій ситуації підприємство
має два можливі варіанти дій - або повністю зупинити
виробництво і оплату - або виготовляти малий обсяг на
основі бартерних угод.
Бартерна торrівАЯ
При відсутності коштів для оплати за продукцію,
торгівля на основі бартеру стала тим рішенням, яке ще
підтримує виробництво. Часто бартерна торгівля складає
80 - 90% усієї торгівлі підприємства. Бартерні угоди пе -
реважно є дуже складними, включають багато поста -
чальників, споживачів, та торгових посередників . Дуже
проста, але поширена схема передбачає забезпечення
постачальниками основної сировини та напівфабрикатів,
а також готівки в частині, необхідній для виплати за -
робітної плати. Постачальником, як правило, є приватна
торгова компанія, яка отримує оплату готовими вира -
бами, які вона потім продає - часто ця бартерна схема
продовжується і далі. Постачальник є фінансистом, який
в кінцевому рахунку отримує оплату готівкою від кінце -
вого споживача. Досить поширеними є більш складні
схеми, які часто включають приватні торгівельні ком -
панії, керівництво яких виступає співвласниками. Західне
88


понятгя корпоративного управління та конфлікту інте -
ресів в таких схемах частіше всього не застосовується.
Такі бартерні угоди роблять вхідні та вихідні ціни
повністю випадковими і непрозорими. Таким чином,
будь- яке вимірювання прибутковості такої продукції є
теоретичним. Виробництво на основі бартеру є дуже "ко -
роткозорим" - воно концентрується на короткостро -
ковому прибутку для торгівельних компаній і нічого не
залишає для інвестицій та росту. Однак бартер надає
декілька переваг тим, хто в нього задіяний. Підтримується
виробництво, хоч і на мінімальному рівні, деякі працівни -
ки отримують з цього невеликий прибуток, отримуючи
плату або готівкою або продукцією, яка виробляється на
цьому підприємстві. Найбільша вигода існує, напевне, для
приватних підприємців, які отримують відносно великі
прибутки з кожної операції.
А.ля суспільства в цілому це є шкідливим і не несе
ніякої перспективи . Часто підприємство руйнує власний
ринок, насичуючи його продукцією, поставленою через
бартер, таким чином втрачаючи всякий вплив на вета -
новлення ринкових цін та розподілу. Ця ситуація ство­
рюється продукцією, яка продається робітниками (вони
отримують платню продукцією власного підприємства),
а також продукцією, поставленою торгівельним парт -
нерам по бартеру. Ніяких інвестицій, низький рівень
виробництва і повна неефективність щодо розміщення
ресурсів в більшості промислових галузей економіки.
Прибутковість
Більшість підприємств є збитковими згідно усіх ре -
алістичних способів визначення прибутків та втрат. Об -
сяги використання потужностей є надзвичайно низь -
кими - 5-10-15%. Накладні витрати та фіксовані по­
датки (тобто податки, що не стосуються обороту або
прибутків) є високими. Витрати на амортизацію є висо­
кими, вони базуються на довільній індексації основних
активів, тобто історично на вартості будівництва або вар -
тості купівлі обладнання та машин. Це включає аморти -
зацію та оподаткування активів, які не використову­
ються підприємством і для яких немає перспективи, що
вони коли - небудь будуть використовуватись. Зайнятість
часто зберігається майже на тому самому рівні, на якому
вона була 5 - 8 років тому - хоча більшість працівників
89


навіть не з' являються на підприємстю 1 не отримують
зарплати . Однак суми заробітньої плати та соціальних
виплат продовжують рости. Ціни на електроенергію, воду
та інші комунальні послуги, а також сировину в значній
мірі зросли, і майже досягли рівня ринкових цін.
Структура боргу
Переважна більшість підприємств стали боржни -
ками на протязі останніх 5 - 8 років, переважно перед
своїми працівниками, традиційними торговими поста -
чальниками (сировини, напів - фабрикатів), перед по -
стачальниками комунальних послуг (електроенергія, вода),
а також податковою адміністрацією. Через обмежений
розмір фінансового сектору, фінансовий борг є типово
незначним або взагалі відсутнім. Підприємство не має
перспектив повернути свій борг, використовуючи от -
римані кошти від проведених операцій, оскільки таких
коштів просто немає. Податкова адміністрація усвідо -
млює це і тому було здійснено попереджувальні заходи.
В більшості підприємств заблоковано рахунки, що оз -
начає, що будь- які кошти, які поступають на банківський
рахунок підприємства, використовується для оплати за -
боргованості по податках. Податкова адміністрація має
право безакцептного списання по меньшій мірі 50% будь­
яких коштів, що поступили на банківський рахунок
підприємства, для погашення боргу по податках. Зви -
чайна, це сприяє бартерній торгівлі, яка забирає у по -
датковц ів можливість впливати на такий процес .
Бухгалтерський баланс
Протягом цього періоду фінансовий стан підприємств
погіршувався. Зобов'язання нагромаджуються без серй­
озного управлінського контролю. Основні активи оціню -
ються нереально завищено на основі традиційної індек -
сації. Оборотні активи теж не в кращому становищі . За -
паси невикористовуваної сировини та готових виробів,
які не можна реалізувати, які роками лежали на складі,
переоцінюються на основі нинішніх ринкових цін,
сумнівні рахунки дебіторів, які вже неоплачуються ро -
ками, все ще оцінюються по їх колишній ціні, незважа -
ючи на відсутність будь - якої реалістичної надії на їх
повернення. Всі підприємства таким чином терміново
90


потребують перегляду бухгалтерських балансів.
Перспективи для підприємств-банкрутів
Можна запитати які конкурентноспроможні та стра -
тегічні переваги України? Формально тут є добре освічена
робоча сила - але те ж саме можна сказати і про багато
інших країн. Робоча сила тут традиційно добре навчена
по основним технічним дисциплінам, але не досить на -
вчена тим навичкам, які будуть особливо необхідні в май -
бутньому. Тут немає традиції вчити людей навчатися, що
може допомогти робочій силі бути мобільною та заста -
вить людей змінювати професію або набувати нових ро -
бочих навичок. Навпаки - тут людей традиційно на -
вчають дуже вузькій кваліфікації і передбачається, що
вони будуть виконувати одну і ту ж роботу протягом усьо -
ГО ЖИТТЯ.
Україна має деякі природні ресурси, але ніякі з них не
є унікальними (окрім, мабуть, її унікального плодовитого
грунту - чорнозему), і ніякі з них не створюють спеціаль­
ної цінової переваги. Природний газ, вугілля, залізні руди
та інші руди - ці ресурси є не на такому рівні, щоб сфор -
мувати базу для галузей промисловості, які є основними
для забезпечення росту. Якщо виробництво сільськогос -
подарської продукції знову зросте, то це може стати
рушійною силою в розвитку переробної промисловості, а
також більш широкої галузі постачання.
Україна має вигідне розташування - близько до ве -
ликих ринків Європи, близько до потенційних нових
ринків, що розвиваються навколо Чорного моря, та з
потенціалом розвитку торгівельних воріт до Кавказу та
Азії. Транспортний рух в Україну і з неї зручний, як по
суші, так і по морю.
Виробничий сектор України страждає від того факту,
що він був захищений від конкуренції поза Радянським
Союзом , аж до того часу, поки після здобуття незалеж -
ності ринок раптово за одну ніч не відкрився. Місцеві
виробники таким чином отримали шок, від якого вони і
досі повністю не відійшли.
Україна обтяжена досить великою кількістю
підприємств, що входять до "хворих" галузей промис -
ловості. Низькотехнологічна оборонна промисловість,
важка промисловість, металургійна та інші галузі. Ук­
раїнські підприємства в цих галузях жорстоко конкуру-
91


ють з багатьма іншими подібними підприємствами в інших
місцях світу, причому попит на ринку має низхідну тен -
денцію. Деякі підприємства можуть бути в стані зали -
шитися в бізнесі ще на деякий час, але багато з них,
напевне, будуть значно скорочені, змінять свій напрям
бізнесу або будуть закриті.
Машинобудування було традиційно сильним в Украіні,
коли ринок був захищений від серйозної конкуренції поза
Радянським Союзом. Сьогодні більшість підприємств цього
сектору мають невеликі перспективи для того, щоб стати
конкурентноспроможними і напевно будуть скорочува -
тись до компаній по складанню і наданню сервісних послуг
в період після продажу, або будуть закриті.
Електроніка, телекомунікаційне обладнання, споживчі
товари , фармацевтика - це сектори, що розвиваються.
В цих галузях Україна має мало підприємств .
Інший спосіб розгляду перспектив виробничого сек -
тору - це вияснити звідки збирається прийти попит?
Попит на внутрішньому ринку роками був слабким.
Купівельна спроможність споживачів є низькою і стоїть на
місці або далі знижується . Більшість попиту на споживча -
му ринку спрямовано на саму основну, дешеву споживчу
продукцію. Невелика кількість тих, хто маж~ дозволити собі
більш дорожчу і складнішу продукцію, надають перевагу
імпортованим західним товарам. Якщо купівельна спро -
можність споживачів зросте в широкому масштабі, попит
скоріш за все буде спрямований на більш складнішу хар -
чову продукцію та напої, одяг, косметику, побутову елек -
троніку, та предмети домашнього господарства - пріори -
тетність продукції напевне буде йти у такому ж порядку.
Попит на споживання та на інвестиції громадського
сектору є також слабким і стоїть на місці. Тиск на уряд
стосовно збалансування бюджету означає, що попит на -
певно і далі знизиться. Основні інвестиції, які могли б
створити внутрішній попит, такі як інвестиції у дороги,
залізниці, аеропорти, інший транспорт, будівництво, а
також в лікарні, освітні заклади тощо, напевно не будуть
здійснені у найближчому майбутньому. Більшість коштів,
напевне , буде спрямовуватись на виплату заробітньої
плати працівникам бюджетної сфери, а також на деякі
соціальні виплати (пенсії тощо).
В багатьох кра'інах будівницгво часто є основним факто -
92


ром, який стимулює попит, коли економічний ріст
сповільнюється або наступає криза. Будівющтво нових будівель
в Україні знаходиться на дуже низькому рівні, а реконст­
рукція існуючих будівель та будівющтво торrівельних центрів
обмежується лише деякою діяльністю в центрі великих міст.
Потенційний попит внутрішнього промислового ринку,
напевне, не зросте також. Більшість галузей промисло -
вості не мають коштів для інвестицій, і таким чином по -
пит на засоби виробництва є постійно низьким . Деякі
галузі однак можуть мати певну надію. Якщо привати­
зація енергетичного сектору та сектору телекомунікацій
відбудеться в значному обсязі, то це може створити по -
пит на інвестиції, деякі з яких можуть бути внесені
внутрішніми виробниками.
Увесь досвід показує, що без реального стабільного
внутрішнього попиту, підприємства мають труднощі
підтримання прибуткового бізнесу, базуючись на попиті
експортних ринків. Також якщо хтось не може конкуру­
вати з імпортованою продукцією, він швидше всього не
зможе конкурувати і на експортних ринках. Це та складна
проблема перед якою стоять українські підприємства.
Традиційними експортними ринками України є най -
ближчі країни СНД. Росія з відносно невеликою еко -
номікою, яка зараз ще й знаходиться у стані занепаду та
кризи, Білорусь з її ізольованою командною економікою,
та країни Прибалтики, які зараз успішно орієнтуються
на західних торгових партнерів. В деяких секторах (залізні
і металеві вироби, продукція оборонної промисловості)
Азія, Індія та країни Арабського світу є також тра -
диційними торговими партнерами. Центральна та Західна
Європа не є типовими торговими партнерами, і при те -
перішній ситуації не скоро ними стануть.
Чи знаходиться виробничий сектор України в гіршому
стані, ніж в інших країнах СНД? Напевне ні. Багато
підприємств Росії та Білорусії стикаються з подібними
проблемами. На Кавказі більшість виробничих
підприємств вже повністю закриті. В більш обмеженому
виробничому секторі Центральної Азії підприємства та -
кож боряться за виживання.
93
Клаус Фрост- Хансен,
Делойті Туш


Діагностичний аналіз
та реструктуризація підприємства
Можна запитати - чи є вихід з цього заплутаного
становища? За нинішніх ринкових, економічних і
політичних умов можливість для успішного маневрування
є дуже обмеженою.
Реструктуризація часто використовується як ком -
плексне поняття, як щось, що допоможе підприємству
вижити, і навіть процвітати - але що це насправді?
Реструктуризація - це не реконструкція. Під ре -
конструкцією розуміється, що хтось - інвестор, фінан -
сист - бажано терпеливий
-
забезпечує фінансування
для заснування того, що колись вже там було - тобто
інвестиції в удосконалення та модернізацію виробничих
засобів, в розробку продукції, відновлення ринкової по -
зиції, наймання та навчання нового персоналу, запро -
вадження управлінської інформаційної системи і т.д. і
т.п. Для проведення реконструкції майже відсутні кош -
ти. Більшість основних потенційних інвестицій в рекон -
струкцію існуючих підприємств в нинішніх ринкових
умовах є сумнівними в частині потенційної прибутко -
вості. Ті іноземні інвестори, які інвестували в країни ро -
били це по нових проектах, без успадкування старих
боргів, зобов'язань по зайнятості, охороні навколишнь­
ого середовища і переоцінених в більшості випадків не -
використовуваних активів. Існуючі підприємства, якими
раніше володіла держава, з точки зору іноземних інве -
старів мають більше зобов'язань ніж активів, незважа­
ючи на те, що офіційно зазначено в звітах.
Реструктуризація - це те, що підприємство саме може
зробити без надходження будь - яких додаткових грошей
ззовні. На жаль, багато підприємств були дуже пасивни­
ми на протязі останніх років, нічого не робили і все ще
надіються, що прийдуть кращі часи, або хтось зверху
забезпечить фінансування та інструкції, як це було ко -
лись до часів перебудови. Нічого такого не трапляється і
ситуація погіршується.
Бездіяльність - це варіант дій, якого пасивно до -
тримуються деякі керівники підприємств. Виробництво
поступово скорочується, працівники не з'являються на
94


роботу, активи псуються, борг наростає і в кінці кінців
завод заросте травою і припинить своє існування. Згідно
з документами підприємство все ще там - але воно
реально вже мертве.
Діяльність сама по собі і передбачає реструктури -
зацію. Незважаючи на труднощі, керівництво
підприємства фактично може здійснювати багато роз -
судливих кроків, що може збільшити ймовірність ви -
живання деякої частини потенційно життєздатного
бізнесу . Однак проблема в тому, що мало керівників
підприємств мають мотивацію для проведення рест -
руктуризації підприємства, оскільки це важко і
керівництво не отримує ніякої або майже ніякої вина -
городи - крім гордості за врятування частини вироб­
ництва. Однак цю мотивацію не слід недооцінювати,
оскільки більшість керівників підприємств надзвичайно
гордяться своїми заводами. Однією з проблем рест -
руктуризації є те, що директор підприємства часто сам
один постає перед цим завданням. Немає нікого, хто б
керував, підтримував і направляв його, це він робить
вперше в своїй професійній кар'єрі, існує так багато
перешкод, які треба подолати, багато людей, що ото -
чують його є противниками або навіть перешкоджають
у вчиненні необхідних дій, важким є людський фактор,
такий як звільнення працівників, яких ти знаєш про -
тягам усього професійного життя.
Реструктуризація не є космічною наукою . Вона ти -
паво представляє добре узгоджену програму дій, яка в
усій сукупності підвищить вірогідність того, що частина
життєздатного бізнесу зможе вижити - але ніхто не може
дати гарантії, що все буде саме так. Стандартні засоби є
добре відомими в будь - якому економічному середа -
вищі . Ключем до успіху є те, як ви їх творчо поєднаєте,
щоб вони найкраще підходили до даних специфічних
обставин, а також як ви визначите рушійну силу, яка
зможе забезпечити активне досягнення загальної мети.
Нижче подаємо деякі з найбільш типових складових.
Власники
Важливою і необхідною відправною точкою є по -
чаткові переговори з існуючими власниками чи акціоне -
рами. Власники можуть подавати якісь задуми по рест­
руктуризації, однак при цьому необхідно управляти їхніми
95


намірами та бажаннями (тобто обмежувати їх), адже най­
частіше в ситуації неплатоспроможності їх повноваження
є обмеженими (всім керують кредитори). Часто влас­
ники або акціонери є погано інформованими про дійсний
стан справ і продовжують вірити, що вони сидять на ро -
довищі золота. Дати їм зрозуміти, що їхні гроші можливо
втрачені, - надзвичайно важко. В деяких випадках існу­
ючі приватні власники можуть бути джерелом фінансу­
вання - якщо вони мають гроші для інвестування, і якщо
вони зацікавлені в цьому підприємстві. Але існує багато
"якщо", і тому на них не можна покладатися. Найваж­
ливішим є досягти розуміння власниками реального стану.
Кредитори
Іншим важливим моментом є переговори з креди -
торами. З ними необхідно поводитись дуже обережно.
Надто пряма відкритість перед кредиторами стосовно
дійсного стану справ може часто обернутися проти. Кре -
дитори не хочуть надто різко почути гірку правду. В
такому випадку вони можуть здійснити рішучі дії, які
можуть не сприяти збереженню потенційно життєвого
бізнесу. Розвиток добре продуманої послідовної стратегії
переговорів з кредиторами є нелегким завданням.
Вирішальним є час і спілкування. Метою є визначення
способу повернення боргу або хоча б складення неіндек -
сованого, вільного від відсотків та штрафів плану рест -
руктуризації боргу. В багатьох випадках під цим буде
розумітися дійсне списання боргу через інфляцію.
Реструктуризація бухгалтерського балансу
Привести бухгалтерський баланс в реальний стан є не
легким завданням. Щодо активів, то під цим розуміється
оцінка оборотних і основних активів за реальними рин -
ковими цінами, що незмінно веде до набагато нижчої за -
гальної їх вартості. Щодо зобов'язань, то все залежить від
успіху проведення переговорів стосовно списання час -
тини боргу або досягнення угоди з кредиторами стосовно
мораторію. Негативна рівновага є серйозним ризиком.
Короткострокові дії для отримання готівкових коштів
Більшість підприємств мають оборотні активи, на -
приклад у вигляді інвентаря або основних активів, які
більше не використовуються. На деякі з цих активів дійсно
96


є покупці, які хочугь придбати їх за готівку, хоча ціни
часто будуть набагато нижчими ніж балансна вартість .
Утворення готівки шляхом продажу таких активів може
стати виходом з такого важкого стану. Незважаючи на
очевидну логіку цього, в реальності існують чисельні пе -
решкоди у вигляді юридичних труднощів. Однак, це не
повинно зашкодити у вивченні можливості такої про -
дажі.
Програма скорочення затрат
Постійні затрати дуже часто є високими, так як про -
тягам останніх років не проводилося їх перегляду з вра -
хуванням ринкових умов. Значні скорочення адміністра -
тивних працівників та працівників соціальної сфери, на
жаль, часто є необхідними. Концентрація виробництва на
меншій території часто приводить до зниження наклад -
них затрат на угримання будівель, опалення та водопос -
тачання. Невикористовувані засоби теж вимагають сплати
податків (податок на землю тощо). Домовленості щодо цих
податків можугь привести до збереження коштів. Зняття
невикористовуваних активів з бухгалтерського балансу
веде також до нижчих амортизаційних затрат.
Детальний аналіз змінних затрат міг би також вка -
зати шляхи економії. Нові дослідження ринку поста -
чальників могли б привести до більш вигідних умов
на отримання сировини та матеріалів. Аналіз
розміщення виробництва та усього виробничого про -
цесу виявить потенціал для збереження енергії, змен -
шення трудомісткості , скорочення споживання си -
ровини та матеріалів і зменшення частки відходів. Цей
аналіз повинен включати розрахунки відносно рішення
виробляти чи купувати окремі складові продукції.
Глибокий аналіз затрат на виробництво часто пока -
зує, що вартість внугрішнього виробництва послуг,
запасних деталей або н апівфабрикатів часто є ви -
щою, ніж закупівельна ціна у зовнішнього постачаль -
ника. З переходом на зовнішніх постачальників
вартість може буде зменшена і постійні затрати мо -
жугь бути конвертовані у змінні затрати.
Закриmтя/Проgаж неприбуткових частин бізнесу або
активів, включаючи соціальні активи
97


Багато підприємств мають частини бізнесу, які стали
неприбутковими, через зовнішні фактори, такі як зрос -
тання цін, наприклад на імпортовані товари, високі
постійні витрати і низькі обсяги виробництва та реалізації,
зумовлені ринковими факторами. Закриття таких без -
перспективних частин бізнесу є хоча болісним, але не -
обхідним для виживання решти бізнесу. Продаж або пе -
редача власності на соціальні активи є частиною цього
процесу. Хоча часто необхідно зробити хоч якісь
мінімальні інвестиції в ремонт соціальних активів, перш
ніж буде проведена їх передача, однак це дозволяє збе -
регти значні кошти, які витрачаються на їх підтримку та
використання.
Покращення структури бізнесу (юридичні особи)
Високо - диверсифіковані підприємства часто важко
піддаються управлінню в середині однієї структури. Більш
чітка структура управління і витрат може бути досягнута
завдяки холдинговій структурі . Створення нової окремої
юридичної особи або навіть декількох для потенційно
життєвих бізнесів може також бути засобом реструк -
туризації боргу і ліквідації надлишкових актив ів . .
Дії щодо розвитку ринку
Багато підприємств застосовують пасивний підхід до
маркетингу і збуту. Отримання замовлень на відміну від
активних дзвінків з пропозиціями - це типова традиція .
Це часто приводить до налагодження контактів лише з
незначною кількістю споживачів, без перспективи їх
збільшення. Систематичні ринкові дослідження, які
включатимуть існуючих і потенційних торгових агентів/
дистрибюторів та кінцевих споживачів на основних рин -
кових сегментах, часто призведуть до зростання збуту,
що може відновити базу споживачів підприємства. Удо -
сконалення функції маркетингу і збуту шляхом ведення
систематичної і реалістичної програми дзвінків з про -
позиціями може привести як до нових замовлень, так і
до отримання маркетингової інформації, цінної для прий -
няття рішень щодо удосконалення продукції, впровад -
ження модифікованої і нової продукції, пристосування
цін та введення нових каналів збуту. Перевага повинна
надаватися місцевим та регіональним ринкам, про які
98


підприємство має якісь базові відомост1 1 на яких воно
також має потенційну конкурентноспроможну перевагу,
на відміну від намагань проникнути на зовсім нові ринки.
Аналіз асортименту продукції і дії, спрямовані
на розробку продукції
Аналіз асортименту продукції тісно пов' язаний з рин -
ком. Чи кожен вид продукції чітко враховує потреби і
вимоги специфічних ринкових сегментів або груп спо -
живачів? Які основні переваги чи недоліки, на думку спо -
живачів, має кожен продукт у порівнянні з конкурую -
чаю продукцією? Чи є баланс в цілому асортименті про -
дукції між різними ринковими сегментами і продукцією
на різних етапах її розвитку на ринку? Чи є баланс між
продукцією, що потенційно генерує кошти, та новою
продукцією, яка лише виходить на ринок? Ось декілька
запитань, на які необхідно дати відповідь для того, щоб
вирішити питання розвитку та удосконалення продукції,
а також припинення виробництва іншої продукції.
Канали збуту та дії, спрямовані на розвиток
розповсюдження
На промисловому ринку типовим є продаж кінцевим
споживачам. Однак, стосовно продукції з ширшою ба -
зою споживачів, особливо продукції для споживчого рин -
ку, то більш постійне використання торгових посеред -
ників, таких як приватні оптовики чи дистрибютори з
кращими можливостями маркетингу і збуту, може при -
вести до кращих результатів реалізації. Постійний аналіз
структури та учасників на ринку посередників може при -
вести до зміни стратегії реалізації, відкритої для нових,
більш ефективних можливостей маркетингу і збуту,
особливо для підприємств з недостатнім досвідом їх про -
ведення.
Дії, спрямовані на врегулювання цін
Ціноутворення традиційно базується на принципі
повного розподілу вартості, в той час як ціноутворення
на основі пропорційності доходів або на основі конку­
ренції не використовується. Часто теоретично заплано -
вані затрати, а не дійсно зафіксовані затрати викорис -
товуються як основа для розрахунку собівартості. Пе -
регляд усієї системи та принципів розрахунку затрат і
99


ціноутворення може привести до значного в регулю -
вання цін, потенційно ведучи до зростання обсягів про -
дажу та прибутків.
Дії, спрямовані на удосконалення продукції
Покращення якості продукції і зменшення відходів
та інших виробничих затрат за допомогою змін у прин -
ципах виробництва є основним моментом при аналізі
виробничого процесу. Виробництво часто планується та -
ким чином, щоб створити великі проміжні запаси для
зменшення можливих труднощів. Пов'язуючи планування
виробництва з передбаченнями щодо обсягу реалізації,
можна зменшити інвестиції в запаси та проміжну про -
дукцію і таким чином збільшити прибутковість. Запро -
вадження нових концепцій для організації виробництва,
таких як самоуправління, орієнтованість на результат і
оплачуваність виробничих груп, може покращити якість
і зменшити відходи. Розробка виробництва на принципі
вчасності може значно зменшити інвестиції в незавер -
шену продукцію. Такі дії не вимагають ніяких капіталь -
них вкладень, але можуть мати значний вплив на ефек -
тивність виробництва і таким чином на прибутковість.
Управлінські та організаційні врегулювання
Діяльність підприємства традиційно зосереджується
навколо виробничих підрозділів, і дуже незначна увага
приділяється маркетингу та збуту. Зміна організації та -
ким чином, щоб покращити маркетинг та збут, а також
удосконалити фінансове управління звичайно приведе до
зростання ефективності виробництва. Прийняття на ро -
боту кваліфікованих спеціалістів для цих двох сфер дасть
перевагу, якщо це вдасться зробити. Використання но -
вих управлінських принципів, з передачею повноважень,
мети та результатів середньому рівню менеджерів, в
поєднанні з їхньою прямою участю в процесі плануван -
ня, може виявити нові ідеї для покращення діяльності
підприємств. Щоб цього досягти, часто необхідно буде
провести навчання працівників.
Удосконалення фінансового управління
Інформація про затрати на виробництво часто
фіксується вручну і знаходиться в багатьох різних відділах.
Системи, які б об'єднували ці дані у корисну управлінську
100


інформацію зустрічаються рідко. Створення фінансової
моделі, що поєднує дані затрат, може бути корисним по -
чатком для керівництва у розумінні динаміки структури
затрат та прибутковості різної продукції. Впровадження
нових методик для швидкого і систематичного збирання
та аналізу інформації про затрати може, навіть без ос -
новної підтримуючої комп'ютеризації, удосконалити що -
денне управління підприємством.
Удосконалення управлінської інформаційної системи
Досконала система управлінської інформації типово
вимагає значних інвестицій. Однак, часто багато можна
зробити просто систематизувавши існуючу інформацію
всередині підприємства , та переконавшись, що прово -
диться правильний її аналіз для того, щоб вона була дійсно
корисною при прийнятті управлінських рішень.
Довготривалий інвестиційний та фінансовий план
Зовнішнє фінансування інвестицій - дуже рідкісне
явище, яке навряд чи буде мати місце у ситуації рест­
руктуризації на ринках, що розвиваються. Фінансування
невеликих термінових інвестицій може відбуватися лише
завдяки реалізації надлишкових активів. Завданням ре -
структуризації є повернення до прибуткового
функціонування підприємства та отримання коштів .
Прибутковість в середньому повинна гарантувати, що
деякі кошти могли б використовуватись для менших інве -
стицій. Показуюч и здійснення прибуткових операцій
підприємство може поступово отримати доступ до
зовнішніх інвестицій або фінансування .
Як організувати процес реструктур изацШ
Без зовнішніх інвестицій, керівництво швидше всього
не зможе самостійно провести повністю увесь процес
ре структуриз ації. З о внішні інвестиції можуть поступити
від нових влас ників приватизованих компаній, але це не
обов' язково , оскільки внаслідок приватизації є
підприємства з диверсифікованою структурою власності.
Підприємства, що проходять процедуру банкрутства через
Арбітражний Суд можуть проводити реструктуризацію ,
під контролем Арбітражного Суду.
Незважаючи на те, ким ініціюється реструктуризація ,
101


керівництво виграє, коли має зовнішню групу, яка до -
помагає в проведенні діагностики ситуації на підприємстві,
в підготовці різних сценаріїв, приймає участь в складанні
досконалого плану реструктуризації. Керівництво також
буде у виграші від наданої підтримки у переконанні бага -
тьох сторін, які беруть участь у процесі, а також обгово -
рення коректуючих дій, які характерні для початкової фази
реструктуризації. Цей процес дуже часто може тривати 9 -
12 місяців, що часто є повністю новим для керівництва.
В групі, що проводить реструктуризацію, повинні бути
представлені спеціалісти різних галузей. На чому пови -
нен бути зроблений наголос, залежить від ситуації на
підприємстві, а також кваліфікації керівництва
підприємства. Але часто для цього необхідно мати відо -
браження основних функцій підприємства : менеджмент,
фінанси, маркетинг, виробництво, а також юридичних
та податкових експертів.
Чи має Україна життєздатну майбутню
промислову базу?
Успадкована Україною промислова база має багато
недоліків у вільній ринковій економіці. Традиція
підприємництва є слабкою. Керівники підприємств в
більшості випадків орієнтувалися на виробництво, ви -
конуючи централізовано визначені виробничі плани. За
останні 9 років керівники не мали ініціативи для впро -
вадження радикальних змін. Часто ситуація просто
погіршувалася з року в рік, при цьому виконувалися не -
значні замовлення, скорочувалося виробництво і зай -
нятість, нагромаджувалися збитки і борги, не здійсню -
вались інвестиції та погіршувалися фізичні активи.
Багато підприємств в дійсності не працюють уже
декілька років і, якщо дивитися реально, виробництво на
них уже не відновиться. Краще було б для кожного ре -
ально подивитися на ситуацію і забезпечити ефективне
використання ресурсів за допомогою швидкого, керо -
ваного і прозорого процесу ліквідації. Фізичні активи,
такі як будівлі та машини швидко псуються, коли їх не
використовують, не опалюють, і не утримують в на -
лежному стані. Хоча ринок є незначним, продаж цих
активів навіть по дуже низькій ціні є все ж таки кращим
виходом, ніж просто доведення цих активів до непри -
датного стану через погане утримання.
102


Інші підприємства мають певну частку життєздат -
ного бізнесу. Визначення та виділення цього бізнесу у
поєднанні з ініціативами реструктуризації та ліквідації
решти повинно проводитися швидко, мя того щоб уник -
нути ситуації, коли потенційно життєздатний бізнес по -
ступово вмре разом з збитковим.
Через п' ять років Україна буде мати різнорідну про -
мислову базу. Але вона буде дуже відрізнятися від
нинішньої структури промисловості .
Клаус Фрост- Хансен, Делойт і Туш
Типові практичні кроки в роботі
ліквідатора і санатора
Цей розділ є загальним і стосується питань які мо -
жуть відноситись як до ліквідатора (у випадках призна -
чення ліквідатора) так і до санатора (у випадках реор -
ганізації, яку проводить сам боржник). А тому певні пи -
тання даного розділу можуть застосовуватися в залежності
від виду призначення.
Оскільки цей розділ стосується ліквідаторів і сана -
торів, надалі я буду вживати загальний термін "Фахівець
з питань банкрутства".
Робота фахівця з питань банкрутства відрізняється у
кожному випадку його призначення, в залежності від
розміру підприємства, продукції, що випускається, від
різних проблем, які виникають у підприємства тощо.
Практичні кроки, які необхідно здійснювати в роботі
фахівця з питань банкрутства в більшості випадків бу­
дуть подібними. Наводимо їх нижче.
Початковий етап
Перед своїм призначенням на підприємство, фахівець
з питань банкрутства повинен зв'язатися з усіма залу­
ченими сторонами, щоб визначити, чи є конфлікт інте -
ресів.
Після призначення, фахівець з питань банкрутства
повинен подати Директору копію ухвали суду, яка
підтверджує його призначення. Фахівець з пита1;1ь бан -
103


кругства повинен зустрітись з дирекцією та керівництвом
і пояснити, що певні повноваження, які випливають з
призначення, зараз належатимугь йому. Фахівець з пи -
тань банкругства повинен також подати копію ухвали
суду всім статугним органам підприємства , а також
опублікувати його у відповідній газеті, якщо це необхідно.
Директори
Під час виконання своїх обов'язків фахівець з питань
банкругства має право вимагати співпраці від існуючого
керівництва, з метою швидкого визначення фінансового
стану підприємства та гарантування безпеки активів
підприємства. Фахівець з питань банкругства повинен
підготувати та подати керівництву лист, в якому викла -
дені їхні обов' язки та відповідальність , а також він по -
винен отримати копію про повідомлення керівництва
про його призначення.
Фахівець з питань банкругства має право вимагати
від керівництва заповнити анкету з інформацією про стан
бізнесу.
Контроль
Після свого призначення фахівець з питань
банкрутства зобов'язаний:
• Отримати всі статугні документи, включаючи всі
печатки та основні документи, такі як: реєстраційні до -
кументи, угоди купівлі - продажу, оренди та основні кон -
тракти.
• Вступити у володіння всіма активами підприємства.
•Отримати/скласти перелік всіх активів підприємства
з зазначенням їх розміщення (включаючи активи, якими
володіють треті особи)
• Скласти перелік контрактів по оренді, купівлі - про -
дажу майна та обладнання.
• Здійснити кроки по запровадженню контролю за
приміщеннями та транспортними засобами.
• Замінити замки в приміщеннях .
• Найняти охоронну фірму.
• Організувати інвентаризацію та оцінку запасів.
• Повідомити банк, про заблокування банківських
рахунків підприємства та перевірити всі рахунки
підприємства.
104


• Відкрити новий банківський рахунок та організу­
вати переведення на нього коштів.
• Переадресувати поштову кореспонденцію за не -
обхідною адресою та визначити адресата.
Страхування
Фахівець з питань банкрутства повинен переглянути
всі страхові угоди, щоб впевнитись в тому, що всі активи
належним чином застраховані. У випадках, коли необхідні
нові страхові поліси, фахівець з питань банкрутства по -
винен отримати коверноти (тимчасові посвідчення про
страхування), а також копію кожного страхового полісу.
Персонал
Фахівець з питань банкрутства повинен звернути увагу
на питання інструктування персоналу щодо:
• Повідомлення про призначення фахівця з питань
банкрутства
• Обмеження повноважень персоналу
• Заборони купівлі - продажу
• Заборони на отримання товарів
• Контролю вхідної та вихідної кореспонденції
• Необхідності завершення інвентаризації
• Інформації, яку необхідно надати клієнтам та по -
стачальникам
• Можливої потреби у проведенні обговорень між
керівництвом та фахівцем з питань банкрутства
• Впливу призначення фахівця з питань банкрутства
на зайнятість працівників
Фінансовий стан
Фахівець з питань банкрутства повинен швидко виз -
начити фінансовий стан підприємства, для того щоб
вирішити питання продовження діяльності.
При визначенні фінансового стану фахівець з питань
банкрутства може:
• Підготувати фінансовий звіт підприємства, в який
включити всі активи (запаси, незавершене виробництво,
суми до отримання, основні активи, нематеріальні ак -
тиви тощо) та зобов'язання (податкові зобов'язання, кре­
диторську заборгованність, права працівників, зо -
бов'язання по охороні навколишнього середовища тощо)
105


• Провести аналіз короткострокового руху коштів
• У випадках, коли арендовані активи або активи тре -
тьої особи не потрібні мя продовження бізнесу, відповідно
повернути орендодавцю чи третій особі.
• Перевірити систему бухгалтерського контролю та
процедуру внутрішнього контролю
• Вияснити чи є випадкові зобов'язання
•Розглянути можливі зарахування претензій основ ­
ними боржниками
Загальний лист-повідомлення про призначення
При скликанні зборів фахівець з питань банкрутства
може підготувати і розповсюдити лист - повідомлення про
призначення, який отримують :
• Торгов і кредитори та постачальники
• Місцев і мун і ц и палітети (податки на землю, місцеві
податки)
• Власники/орендодавці
• Особи, які володіють майном підприємства
• Особи, які мають майно на території підприємства,
що підлягає нотифікації
• Юрист підприємства, аудитори та інші професійні
радники
• Фондова біржа, якщо необхідно
• Орендарі, торгівельні компанії
• Організації, що надають послуги (електроенергія,
газ, вода, телефон тощо)
• Податкові органи
• Організац ії , що видають кредитні картки
• Судов і виконавці, шерифи
Аналіз
Фахівець з питань банкрутства аналізує стан справ
на підприємстві і формує варіант найкращого курсу дій.
Фахівець з питань банкрутства може підготувати звіт
кредиторам стосовно діяльності підприємства, його майна,
фінансового стану.
Якщо необхідно, фахівець з питань банкрутства може
підготувати акт мя розгляду кредиторів.
Слід взяти до уваги вплив запропонованих в звіті
термінів на податковий стан підприємства.
106


Якщо після завершення аналізу фахівець з питань бан -
крутства вважає, що у підприємства є хороші перспек -
тиви виживання через проведення того чи іншого виду
реконструкції, то він повинен скласти пропозицію і по -
дати її на розгляд кредиторів. Така пропозиція може мати
декілька варіантів, серед яких списання боргу, взаємо -
заліки, виплата боргу на протязі довшого періоду, оплата
частини боргу готівкою, а частини активами підприємства
тощо.
У випадку скликання зборів кредиторів для розгляду
пропозиції, фахівець з питань банкрутства повинен за -
безпечити виконання наступного:
• Реєстрацію відвідування
• Ведення протоколу зборів
Продовження діяльності
Напевне найважчим під час проведення адміністру­
вання для фахівця з питань банкрутства є прийняття
рішення щодо продовження діяльності підприємства -
банкрута. Метою продовження діяльності повинна бути
максимізація ціни за яку можуть бути продані активи
підприємства . Це може бути короткострокова діяльність,
з метою перетворення сировини та незавершеної про -
дукцію у готові вироби для реалізації, або довгострокова
діяльність з наміром продати бізнес як діючу компанію,
або розпочати реструктуризацію за згодою кредиторів.
При прийнятті рішення про продовження діяльності,
фахівець з питань банкрутства повинен розглянути
ймовірність успішного досягнення домовленості за цим
рішенням.
Рішення не повинно бути занадто поспішним. Краще
затратити додатковий час та прийняти вірне, а ніж
поспішне рішення.
Можливі питання, на які потрібно звернути увагу
перед прийняттям рішення про продовження діяльності:
•
Чи існує ринок для продукції підприємства, і чи
буде ця ніша заповнена конкурентами? Чи відбудеться
на ринку підвищення ціни, чи необхідним буде її пони -
ження?
•
Асортимент продукції необхідно зменшити чи
збільшити?
• Чи продовжувати постачання матеріалів?
107


• Чи може підприємство справитись з запланованим
випуском продукції?
• Чи перспективним є майбутнє промисловості?
• Чи можливо відповідно контролювати, керувати і
використовувати персонал при діючому бізнесі та ефек -
тивному використанні коштів?
• Чи підприємством добре управляли, а якщо ні, яку
додаткову експертизу необхідно провести?
• Чи є можливо отримати технічні консультації для
подолання будь - яких технічних проблем , що є на
підприємстві?
• Який стан портфелю замовлень підприємства?
• Чи угоди продажу при неплатоспроможності мо -
жуть бути визнані недійсними?
• В якій мірі підприємство покладається на основні
контракти для отримання прибутку?
• Чи будуть основні споживачі купувати продукцію?
•
Чи залежить промисловість від підтримки уряду
через тарифи, квоти та субсидії?
•
Чи збільшиться роль імпорту в майбутньому, чи
буде вплив від зміни тарифів, квот, чи валютних курсів
інших країн?
• В чому причина проблем підприємства? (наприклад
недостача обігових коштів, застаріле підприємство, втрата
ринкової частки , неадекватність менеджменту, втрата
конкретного контракту тощо)
Після прийняття рішення про продовження діяль -
ності треба розглянути наступні питання:
•
Необхідно переконатися, що над діяльністю
підприємства запроваджено відповідний контроль.
• Політика маркетингу та менеджменту залежить від
адекватної інформації про затрати. Впевненість в адек -
ватності використовуваної інформації про затрати є
обов'язковою. В термінових випадках необхідно здійснити
перевірку і якщо необхідно модифікацію системи затрат.
•
Потрібно провести перевірку собівартості про -
дукції та відпускних цін , щоб переконатися, що
підприємство отримує прибуток від продажу.
•
Визначити тенденції в даній галузі та вивчити
діяльність конкурентів.
• Провести повну перевірку маркетингової політики
підприємства та угод, з метою виявлення можливостей
108


розширення ринку, покращення проникнення продукції
на ринок, покращення результатів діяльності або змен -
шення затрат.
• Не допускати некомпетентності та нехтування виз -
наченими напрямками (політикою) персоналом
підприємства. Необхідно встановити та підтримувати
відповідну політику з метою досягнення організаційної
дисципліни, що є важливим для ефективної діяльності
підприємства.
• Потрібно провести перевірку рівня керівних ор­
ганів підприємства, і якщо є необхідність, то провести
зміни. Доти, поки не буде ефективно використовуватись
керівництво з визначеними повноваженнями, віднов -
лення діяльності підприємства є важким. Якщо не можна
буде продовжувати ефективну діяльність, проводиться
реструктуризація підприємства.
• Зустрічі з персоналом на різних рівнях можуть бути
необхідними для підтримки та покращення діяльності
підприємства і виявлення організаційних недоліків.
• Фахівець з питань банкрутства повинен відвідати
основних клієнтів. Таким чином краще можна буде зро -
зуміти реакцію клієнтів на якість продукції, обслугову­
вання та ціну.
• Якщо прийнято рішення про продовження діяль -
ності, навіть на короткий період, то фахівець з питань
банкрутства повинен підготувати бюджет руху коштів.
Це покаже чи буде достатньо коштів, чи виникне по -
треба в їх залученні .
Фактори, які впливають на рішення продовжувати
діяльність повинні постійно контролюватися, а рішення
необхідно постійно переглядати. Основну увагу при про -
веденні перевірки необхідно звернути на підготовку бю -
джетів за відповідний період.
Не всі питання, які виникнуть, можна буде вирішити.
Основні питання, які є спільними для більшості ситуацій,
були перераховані, інші випливають з відповідей на ці
питання, ще інші - з конкретних ситауцій.
Загальні питання
Фахівець з питаннь банкрутства при виконанні свої
обов'язків може зіштовхнутися з такими загальними пи­
таннями:
109


• Направленням листа - прохання про оплату про -
страчених рахунків боржниками.
•
Якщо необхідно, відкрити нові загальні облікові
документи та виділити документацію для кредиторів чи
фахівця з питань банкругства.
•
Отримати перелік усіх заключених контрактів та
проконтролювати їх неупередженість.
• Перевірити чи не залишилось незавершених справ
у юристів, аудиторів та спеціалістів з страхування.
• Отримати підтвердження інтелектуальної власності,
частки та інших інвестицій, а також інших нематеріальних
активів .
• Проконтролювати ситуацію з зайнятістю.
• Встановити права працівників.
• Якщо необхідно, подати заявку на нову податкову
реєстрацію.
• Відкрити реєстр для запису зобов'язань фахівця з
питань банкругства.
•
Перевірити, чи є який - небудь невитребуваний
капітал.
Продаж бізнесу/ активів
У випадку необхідності продажу активів, фахівець з
питань банкругст.са повинен обрати найбільш оптималь -
ний метод реалізації. В основному є два методи реалізації
бізнесу або активів:
• Продаж як діючого підприємства
• Продаж активів поштучно
Бізнес та активи діючого підприємства повинні буги
широко прорекламовані, повинна буги підготовлена бра -
шура про продаж, яку надсилають усім зацікавленим сто -
ранам. У випадку, коли продаж діючого бізнесу немож -
ливий, фахівець з питань банкругства доручає своїм
агентам поштучний продаж активів, після чого вони го -
тують відповідні брошури і заключають угоду.
В залежності від вартості та типу активів , які прода -
ються, використовується продаж на тендері, аукціоні чи
за домовленістю. Доцільно отримати, якщо це можливо,
альтернативні оцінки, щоб визначити найбільш точну
"ринкову" ціну активів .
При відчуженні бізнесу та активів, необхідно забез -
печитии максимальну їх реаліз ацію. Для цього потрібно
запросити якнайбільшу кількість конкурентів, оскільки
110


продажа за низькою ціною може зашкодити інтересам
тих, хто повинен отримати ці надходження. Бажано, щоб
активи були продані одним з методів публічних торгів. У
випадку реалізації активів за домовленістю, бажано, щоб
така реалізація була посвідчена у письмовій формі не­
залежним експертом або потрібно подати підтверджен -
ня, що об'єкт продажу був широко виставлений на ри­
нок .
Важливо, щоб перед продажем будь- яких активів,
фахівець з питань банкрутства підтвердив, що він має
повноваження на реалізацію активів запропонованим
способом.
Оскільки основною метою фахівця з питань бан -
крутства є максимізація надходжень від реалізації ак -
тивів, то на початку роботи необхідно звернути увагу на
публічне рекламування активів, що будуть продані на
тендері. Паралельно потрібно проводити більш загальну
рекламу про те, що фахівець з питань банкрутства бажає
розпочати обговорення з будь - якими сторонами, які
можуть бути зацікавлені у придбанні активів/бізнесу.
У тих випадках, коли діяльність продовжується, дуже
важливо, щоб клієнти, персонал, а також постачальники
знали про рекламу, за якою пропонується продаж бізнесу,
так як це дозволить уникнути непорозуміння стосовно
того, що підприємство продовжує свою діяльність.
Фахівець з питань банкрутства повинен встановити ,
чи будь- який агрегат чи обладнання підприємства було
вироблене по ліцензії і чи продаж може порушити при
цьому права третіх осіб. Якщо це підтвердиться, то будь ­
яка спроба фахівця з питань банкрутства продати такі
активи може привести до судового розгляду справи по
порушенню прав власника патента .
При реалізації активів, в залежності від обставин, для
фахівця з питань банкрутства може бути доцільним
підготувати для зацікавлених сторін брошуру про про -
даж. Зміст брошури про продаж буде залежати від типу
бізнесу та типу активів, що пропонуються. Нижче по -
дається схема, яку пропонується при цьому застосову­
вати.
• Вступ
-
Опис ситуації
-
Підсумок бізнесу
111


• Правове обмеження (див.далі)
• Історія бізнесу
-
Організаційно - правова форма
-
Вироби та диверсифікація
-
Підсумок попередніх результатів діяльності
• Нинішній стан
-
Виробничі площі
-
Обладнання
-
Менеджмент
-
Працівники (кількість, опис посад)
-
Фінансові результати на даний рік
• Виробництво та продукція
-Типи
-
Обсяг
-
Постачальники
-
Розміщення виробництва
-
Процес виробництва
-Основні конкуренти
-
Відпускна ціна
• Споживачі/Продаж
-
Основні споживачі, теперішні та минулі
-
Портфель замовлень
-
Прогноз продаж
-
Стандартні умови торгівлі
-
Дистрибютери
• Керівництво та працівники
-Директори
-
Найвищий орган
-
Організаційна структура
-
Працівники, кількість, опис, розміщення
• Приміщення
-Опис
-
Розташування
-
Якщо можливо звіт агентів по нерухомості
• Машини та обладнання
-Опис
-
Перелік оцінювача
-
Функція
-
Рік виробництва
-
Потужність
112


• Транспортні засоби
-Опис
-
Перелік оцінювача
• Арматура та установка
-Опис
-
Перелік оцінювача
• Запаси та незавершене виробництво
-
Розміщення
-
Аналіз по категоріях
-
Діючі контракти
• Інші активи
-
Патенти, торгові марки тощо
• Рекламні брошури
-
Брошури про бізнес, продукцію, послуги тощо.
Дані про всіх зацікавлених сторін, які отримують
брошуру від фахівця з питань банкрутства, повинні
містити:
• Назву зацікавленої сторони
• Контактні дані
• Дані про проведені візити
• Надану їм інформацію
• Додаткову інформацію надану на їх прохання
• Нотатки щодо ходу домовленості
Важливо підходити вибірково до інформації, що на -
дається зацікавленим сторонам. Прохання про брошуру
в основному поступають від різноманітних зацікавлених
сторін і фахівцю з питань банкрутства потрібно про -
аналізувати претендента перед тим, як надати інфор -
мацію. Такими зацікавленими сторонами можуть бути:
• Конкуренти, які шукають інформацію для отри -
мання переваги
• Професійні інвестиційні компанії
•
Фізичні особи/підприємства, які спеціалізуються
на демонтажі активів
Інформація про клієнтів підприємства не повинна
розголошуватися поки домовленість не буде більш
надійною, для того, щоб уникнути, наскільки можливо,
розголошення конкурентам інформації, яка дасть їм змогу
переманити клієнтів і таким чином зменшить вартість
113


бізнесу. Якщо у брошурі міститься конфіденційна інфор -
мація, фахівець з питань банкрутства може просити
зацікавлені сторони підписати конфіденційну угоду сто -
совно даної інформації.
Правове обмеження для брошури
Фахівець з питань банкрутства повинен включити до
брошури правове обмеження, в якому він пропонує пе -
редати третім сторонам в ході своєї роботи розпоряд -
ження активами підприємства. Зразок такого правового
обмеження викладено нижче.
"Ця брошура була підготовлена, щоб сприяти зацікав -
леним сторонам у прийнятті рішення про продовження
подальшого вивчення підприємства та його операцій.
Підготовка цієї брошури базувалася на інформації, на -
даної керівництвом (вказати назву підприємства) і на -
дається адресату за умови, що ні ліквідатор/ санатор, ні
керівництво (вказати назву підприємства) не дають га -
рантії щодо точності чи повноти вміщених матеріалів.
Твердження, що містяться в даній брошурі, є до -
стовірними та базуються на інформації, отриманій на дату
видання цієї брошури. Однак ліквідатор/санаторне про -
водив незалежний аудит, а також самостійно не зміню -
вав ніяких даних, вміщених в брошурі . Ліквідатор/ са -
натор не бере на себе відповідальності інформувати тих,
хто отримав цю брошуру, по питаннях, що виникнуть
після дати видання брошури , і буде стосуватися вміще -
ного в цій брошурі.
Кожен, хто отримав дану брошуру повинен право -
дити власну перевірку та аналіз будь - якої інформації,
тверджень або положень, вміщених в брошурі, і пови -
нен покладатися на власну перевірені дані та шукати
відповідні професійні консультації для вирішення того,
чи продовжувати далі аналіз діяльності підприємства.
Ця брошура містить певні фінансові прогнози діяль -
ності. Ці прогнози не є гарантіями майбутніх справ .
Скоріше ці прогнози були підготовлені керівництвом
(вказати назву підприємства), як їхня теперішня оцінка
майбутньої діяльності. На бізнес та діяльність (вказати
назву підприємства) впливає велика кількість факторів.
Прогнози базуються на припущеннях і часто містять
значні непевності і випадковості, більшість з яких є поза
контролем ліквідатора/ санатора.
114


Не дається ніяких гарантій, що будь - який прогноз,
що міститься в даній брошурі буде досягнуто. Майбутні
операції можуть суттєво відрізнятися від прогнозів. Ко -
жен, хто отримав брошуру, повинен провести власні за -
пити та аналіз стосовно припущень, непевненостей та
випадковостей, які можуть вплинути на майбутні опе -
рації (вказати назву підприємства).
,
Ліквідатор/санатор не несе відповідальності за оп -
лату будь - яких комісійних, винагород брокеру або інших
виплат будь-яким агентам чи брокерам, які знайдуть
покупця для усього бізнесу або його частки. Будь - який
такий агент чи брокер повинен проводити власні домо -
вленості з можливими покупцями про оплату його вит -
рат .
Ліквідатор/ санатор має право просити будь - яку
зацікавлену сторону подати переконливі докази щодо
їхньої фінансової здатності придбати будь - яку частину
активів підприємства.
Ліквідатор/санатор може просити особу, яка робить
пропозицію, представити йому переконливі докази їх
фінансової здатності виконати контракт чи декілька кон -
трактів, якщо їхня пропозиція буде прийнята."
Ліквідація/дистрибуція
Якщо після реалізацн активів отримано кошти,
фахівець з питань банкрутства повинен звернути увагу
на наступне :
• Дати повідомлення у відповідній газеті для креди -
торів на подання доказів боргу (Заява про претензії)
• Скласти перелік кредиторів і зареєструвати отри -
мані претензії
• Переконатися, що всі зобов'язання фахівця з пи­
тань банкрутства відрегульовані (податки, заробітня плата
тощо)
• Організувати відповідні гарантії забезпечення не -
виконаних зобов'язань фахівця з питань банкрутства,
якщо можливо (наприклад - страхування).
• Проконтролювати невиконані фахівцем з банкрут­
ства замовлення
• Оплатити судові витрати
• Забезпечити, щоб всі претензії першочергових кре -
диторів, що виникли перед призначенням, були опла -
чені (претензії працівників тощо)
115


•
Виплатит и кошти незабезпечен и м кредиторам
(проміжок 1, проміжок 2, заключний)
• Якщо залишились надлишкові кошти, виплатити їх
акціонерам
• Закрити банківські рахунки
• Подати документи, визначені законодавством (по­
датковий звіт, звіт для Арбітражного суду з переліком
вжитих заходів та проведення адміністрування тощо)
• Після припинення діяльності або продажу бізнесу
переконатися в тому, що відключено чи записані по -
казники :
• Електроенергії
• Газу
• Телефону
• Води
а також припинено угоди:
• Страхування
• Охорон и
• Інші
•
Пов і домити про припинення діяльност і
підприємства:
• Податкові органи
• Місцеві муніципалітети
• Страхові організації
• Незабезпечених кредиторів і постачальників
• Фондову біржу (якщо необхідно)
• Орендарів, орендодавців та торгівельні компанії
• Власників житла, наймачів
•
Юристів підприємства, аудиторів і інших про -
фесійних консультантів
• Довірителів агентів отримувачів ліцензій ліцензіарів
• Осіб , які мають власність на території підприємства
•
Осіб, які волод і ють будь- якою власністю
підпр иємства
• Розглянути інші питання, необхідні для завершення
адміністрування
• Звільнити посаду.
Фелім Данлі, Делойт j Туш
116


Професія фахівця з питань
банкрутства та
законодавство у Великобританії
Професія фахівця з питань банкрутства
Актом "Про банкрутство" 1986 року встановлюється,
що лише "ліцензовані фахівці з питань банкрутства" ма -
ють право вчиняти будь-які дії, пов'язані з неплатос­
проможністю, включаючи ліквідацію платоспроможного
підприємства. Як правило, такий фахівець має бухгал -
терську освіту.
Кожен ліцензований оахівець з питань банкрутства
повинен подати страхову гарантію щодо можливості на -
несення збитків майну, завданих будь- якою недбалістю
чи протизаконними діями як з його сторони, так і зі сто -
рони його помічників. Гарантія надається як в загаль -
ному, так і стосовно кожного призначення у відношенні
до вартості активів, що знаходяться під його контролем.
Уповноважений фахівець з питань банкрутства не має
права здійснювати діяльність по відношенню до непла -
тоспроможних підприємств, з якими він чи його фірма
мала професійні або договірні стосунки не пов'язані з
неплатоспроможності протягом останніх трьох років.
Ліцензований фахівець з питань банкрутства
наділялться виконавчо - розпорядчими повноваженнями
і, в залежності від справи, виконує функції ліквідатора,
адміністратора чи розпорядника майна . В складних ви -
падках цими повноваженнями наділяється двоє чи більше
фахівців, як правило, з однієї фірми . Рішення щодо при -
значень в основному приймаються на зборах кредиторів,
часом Даржавним секретарем і дуже рідко судом . При -
значення проводиться після того, як фахівець з питань
банкрутства дав свою письмову згоду працювати з да -
ною справою.
В осноному,хоча це узагальнено, роль кожного, при -
значеного на посаду фахівця з питань банкрутства це -
виявити і реалізувати активи боржника і справедливо
розподілити виручені кошти між кредиторами, попередньо
утримавши частину їх на оплату виконаної ним роботи .
Повноваження фахівців з питаннь банкрутства виз -
начені в спеціальних описах, що додаються до Акту "Про
117


банкрутство" 1986 року. Деякі повноваження можуть бути
здійснені лише за умови отриання попередньої згоди
комітету кредиторів чи суду, але для здійснення більшості
з них такої згоди не потрібно таких санкцій. Обов'язки
ліквідаторів визначені не тільки в Акті "Про банкрутст­
во", а також вони зазначені в окремо опублікованих
"Правилах проведення процедур банкрутства" 1986 року
та підзаконних актах.
Актом передбачається, що в процесі ліквідації компанії
та при проведенні інших процедур банкрутства, призна -
чений фахівець з питань банкрутства має право зверну­
тися до суду за рішенням (щодо того, який курс дій най -
краще вибрати) по будь- якій проблемі, що виникає під
час ліквідації. Це право не дуже часто використовується,
але все ж таки воно є важливим в складних ситуаціях.
Винагорода фахівця з питань банкрутства, як пра -
вило, встановлюється зборами кредиторів. Це може бути
відсоток суми, одержаної від продажу активів або, що
зустрічається частіше, нарахування плати в залежності
від витраченого часу, складності справи, ефективності
виконання обов'язків, вартості та природи майна, з яким
доводиться працювати фахівцю з питань банкрутства.
На цей час нараховується приблизно 1 800 ліцензо -
ваних фахівців з питань банкрутства, 800 з яких наділя -
ються виконавчо - розпорядчими повноваженнями Інші,
головним чином, призначаються менеджерами у справах
з банкрутства в професійних фірмах, або консультатами
та радниками з технічних питань.
Законодавство - Підсумок
Мета політики
У Великобританії, основним завджанням діяльності
Департаменту торгівлі та промисловості, як державної
установи, відповідальної за справи з банкрутства - є
сприяння, допомога та забезпечення належного регу­
лювання британської торгівлі, промисловості та госпо -
дарської діяльності, а також створення клімату, який
сприяє покращенню діяльності цих галузей та зростан -
ню національного добробуту.
Цільовий іlНіlЛіз ЗіlВДіlННЬ
Виходячи з вищенаведеної мети принципова роль за -
конодавства з банкрутства полягала в наступному:
118


(і) встановити ефективні та прозорі процедури роз -
гляду справ неплатоспроможності фізичних та юридич­
них осіб в інтересах їх кредиторів;
(іі) встановити законодавчу базу, яка б примушувала
компанії слідкувати за своїм фінансовим станом та ви -
являти проблеми на ранньому етапі їх виникнення перед
тим, як інтересам кредиторів буде завдана значна шкода;
(ііі) шляхом притягнення до відповідальності стри -
мувати безвідповідальну поведінку та протизаконні дії з
боку тих, хто керує справами компанії;
(iv) для розв'язання справ з банкрутства призначу­
вати компетентних фахівців, які дотримуються
відповідних норм; та
(v) сприяти процесу реорганізації компаній, що за -
знають фінансових труднощів, з метою зведення до
мінімуму завдання збитків кредиторам та економіці при
неплатоспроможності підприємства.
П' ять вищеназваних елементів інтерпретуються в за -
конодавстві наступним чином.
По-перше, існують різноманітні процедури припи -
нення діяльності неплатоспроможних компаній. Це як
"обов'язкова ліквідація", яка контролюється судом, так і
"добровільна ліквідація кредиторами", яка починається
за ініціативою директорів та набирає чинності за рішен -
ням зборів акціонерів та кредиторів. Подібні процедури
встановлені і при неплатоспроможності фізичних осіб,
хоча регулюються іншим законом.
По-друге, існують три основні попереджуючі засоби
в випадках, коли компанії не надавали достатньої уваги
своєму фінансовому стану, і де поведінка директорів вий -
шла за межі встановлених правил/норм/.
Двома з них є цивільні заходи - дискваліфікація та
притягнення до особистої відповідальності, а третій -
притягнення до кримінальної відповідальності.
Дискваліфікація с позбавленням права займати по -
саду директора може застосовуватися на термін від двох
до п'ятнадцяти років. Особиста відповідальність за "не­
правильну діяльність" - що означає продовження ве -
дення бізнесу, коли очевидно, що реальної перспективи
уникнути неплатоспроможності і ліквідації немає - може
застосовуватися судом на строк, доки компанія не по -
гасить усі свої борги. Кримінальна відповідальність за
правопорушення, зазначені в Акті "Про банкрутство"
119


може передбачає штраф або позбавлення волі стро -
ком до 7 років, якщо правопорушення полягало в пред' яв -
ленні недостовірних відомостей чи шахрайстві.
По-третє, для запобігання порушенням чи притяг -
нення до відповідальності за незаконні дії, необхідні
відповідні компетентні органи, які б займалися розсліду­
ванням та виявленням правопорушників, а також тих,
хто своїми діями показав, що не відповідає займаній посаді
директора компанії.
В першу чергу це завдання покладається на офіційних
розпорядників майна, які є державними службовцями, і
яким доручено розслідувати причини невдач компаній
при обов'язковій ліквідації та звітувати про результати
таких розслідуваннь відповідним правоохоронним ор -
ганам, якщо виникне така необхідність. Законодавство
вимагає, щоб у випадках добровільної ліквідації фахівець
з питань банкрутства, призначений на посаду ліквіда -
тора, звітував про виявлені ним порушення директора,
за які може наступити дискваліфікація чи містять озна -
ки злочину.
По-четверте, існує спеціально розроблена система,
яка гарантує, що особи, які беруть участь в процедурах
банкрутства компаній є компетентними та дотримуються
професійних норм.
В грудні 1986 року у Великобританії набрала чин -
ності схема самоврядування, яка визначена законодав -
ством. В подальшому ця схема була розвинута та розши -
рена. Визначені професійні органи, що видають фахівцям
з питань банкрутства ліцензії, які щороку оновлюються,
продовжують вдосконалювати процеси регулювання та
заохочувати своїх членів до вдосконалення професійної
підготовки.
По-п'яте, існують процеси сприяння реорганізації
компаній, що зазнають фінансових труднощів.
Поняття "культура врятування" має достатню
підтримку в законодавстві з банкрутства. Зокрема це
підтверджується, по-перше, заснуванням в 1986 році
адміністративної процедури з відповідним сприянням
добровільній ліквідації (коли рішення 75% кваліфікова­
ної більшості голосів примушує всіх кредиторів погоди -
тися на отримамня менше 100% належної їм суми), а по -
друге, впровадженням процедури адміністративного роз -
порядження майном, де призначення, як правило,
120


здійснює банк, що володіє борговими зобов'язаннями,
забезпечененими майном компанії.
Окремі нормативні акти.
Основні норми, укі регулюють питання банкрутства
у Великобританії, знайшли відображення в Акті "Про
банкрутство" 1986 року та в Акті "Про дискваліфікацію
директорів компаній" 1986 року. Обидва акти, що на -
брали чинність 29 грудня 1986 року, мають 470 розділів
та 18 таблиць.
Окрім цього, в Великобританії існують "Правила
проведення процедур банкрутства" (1986), що містять 752
правила, а також додаткові правила та інструкції містяться
ще в ЗО подібних підзаконних актах, які регулюють пи -
тання банкрутства.
Прециденти
В доповнення викладеного слід зазначити, що, згідно
загальної законодавчої системи Великобританії рішення
Вищого та Апеляційного Судів стосовно спорів, що ви -
никають під час проведення процедур банкрутства, які
ними розглядаються, встановлюють обов'язкові преце­
денти, що публікуються та призначені допомагати
фахівцям з банкрутства та їхнім юристам правильно за -
стосовувати та тлумачити законодавство з питань бан -
крутства.
Компанії з обмеженою відповідальністю
Комерційна діяльність у Великобританії здійснюється,
в основному, через компанн з обмеженою
відповідальністю, які мають акціонерний капітал. У Ве -
ликобританії існує понад мільйон таких компаній, їхня
діяльність регулюється актом "Про компанії" 1985.
Компанія з обмеженою відповідальністю є юридич -
ною особою, відокремленою від своїх Учасників/Заснов -
ників/ , акціонерів; вона може володіти майном та вис­
тупати від свого імені позивачем та відповідачем в судах.
У разі б анкрутства такої компанії, відповідальність її
Учасника/Засновника/, акціонера обмежується неспла -
ченою частиною номінальної вартості його акцій.
Діяльність компанії з обмеженою відповідальністю
регулюється її Меморандумом та Статутом, в одному з
яких визначена організаційна структура компанії та її
121


цілі, а в другому - її внутрішні правила. Більшість ком -
паній приймають стандартні форми цих документів.
Компанію з обмеженою відповідальністю очолює рада
директорів, яка обирається акціонерами (в державній
компанії директорів повинно бути принаймні двоє, а в
деяких приватних компаніях можуть обирати одного ди -
ректора, якщо це передбачено в Статуті). Працівники
компанії не мають права обирати директорів до ради.
Фінансова звітність компанії, що перевіряється не -
залежними аудиторами,
повинна щороку заноситися
до загального Реєстру компаній, де вона завжди доступна
для ознайомлення громадськості.
Реорганізаційні процедури
Для реабілітації неплатоспроможних компаній про -
водяться дві основні процедури, такі як адміністративне
розпорядження майном та управління / адмініструван -
ня/ в поєднанні з добровільною угодою.
Адміністративне розпорядження майном
Адміністративне розпорядження майном - це скоріше
не реорганізаційна процедура, а запровадження гарантій
над активами неплатоспроможної компанії для забезпе -
чення кредиту (як правило для банку). Однак, адміністра -
тивне розпорядження майном використовується з метою
врятування неплатоспроможної компанії, особливо при
нових власниках, і тому потребує призначення фахівця з
питань банкрутства на посаду розпорядника майна.
Адміністрування
Процедура адміністрування була впроваджена Актом
"Про банкрутство" 1986 року. Це правова процедура, яку
звичайно ініціює сама компанія, і яка дозволяє непла -
тоспроможним компаніям провести реорганізацію та
рефінансування. Вона може використовуватися з метою
забезпечення кращої реалізації активів ніж при ліквідації.
Адміністратор призначається судом і звітує перед ним.
Повноваження та обов'язки адміністратора визначені в
акті "Про банкрутство" 1986 року, але вони можуть
змінюватися чи поширюватися судом. Адміністратор
керує справами компанії від імені усіх кредиторів. Мета
адміністрування визначена в заяві про встановлення
адміністрування, по якій прийнято рішення суду.
122


Адміністрування може бути лише проміжним етапом
у забезпеченні захисту компанії від кредиторів в процесі
реорганізації. Частіше адміністрування проводиться в
поєднанні з укладанням добровільних угод, передбаче -
них актом "Про банкрутство", за якими кредитори по­
годжуються зменшити свої претензії.
З початком адміністративного процесу, кредитори, як
правило, утримуються від подання вимог відносно сплати
боргу, тим самим забезпечуючи ефект мораторію.
Адміністратор має право звільняти та призначати ди -
ректорів, скликати збори працівників компанії чи її кре -
диторів. Ні компанія, ні її директори не мають права про -
водити будь - яку діяльність, що належить до компетенції
адміністратора, без його згоди.
В тримісячний термін після початку роботи адміністра -
тор повинен скликати збори кредиторів. Перед зборами
адміністратор повинен надіслати акціонерам і кредиторам
перелік його пропозицій для того, щоб досягти мети, виз -
наченої в рішенні суду. Кредитори можуть затвердити
пропозиції чи внести до них будь - які зміни, на які
адміністратор повинен дати згоду. Збори також можуть
призначати комітет кредиторів, який матиме право звер -
татися за поясненнями та інформацією до адміністратора.
Протягом дії рішення про адміністрування,
адміністратор вважається представником компанії. Його
договірні борги та зобов'язання, а також заробітна платня
і витрати компенсуватимуться за рахунок активів ком -
панії, за винятком активів, за рахунок яких здійсню -
ються постійні платежі .
Добровільні уrоди
Одним із завданнь призначенного адміністратора
є спроба забезпечити заключення кредиторами доб­
ровільних угод. Це є компромісом, за яким наглядає
ліцензований фахівець з питань банкрутства.
Через існування ризику втрати контролю та
відсутність мораторію під час формування схем здійснен -
ня угод, немає підстав сподіватися на укладення доб -
ровільних угод до проведення адміністративних проце -
дур в компанії.
Перед скликанням зборів кредиторів та акціонерів
компанії необхідно, принаймні за чотирнадцять днів
надіслати їм письмове повідомлення про збори. Перед
123


зборами кредиторам та акціонерам також треба надіслати
копію пропозицій по добровільних угодах та звіт про стан
справ, в якому відображаються активи та пасиви ком -
панії. Також слід вказати, в чому полягатиме вигода кре -
диторів від укладання добровільної угоди. Пропозиція
повинна містити детальний опис діяльності компанії та
допоміжну інформацію. Майбутнє фінансування ком -
панії може забезпечуватись шляхом залучення коштів чи
списання /прощення/ боргів.
Фахівець з питань банкрутства, який надсилає про -
позиції, повинен переконати кредиторів, що добровільна
угода, яку пропонується укласти, є життєздатною з ко -
мерційної точки зору.
Кредитори приймають пропозиції голосуванням та
можуть вносити до них зміни. Для того, щоб пропозиції
були затверджені, за них повинні проголосувати три чет -
вертих кредиторів (виходячи з вартості претензій), які
беруть участь у зборах. Окрім того, рішення не вва -
жається прийнятим, якщо проти нього проголосували
кредитори, які володіють більш, як половиною боргових
претензій та письмово повідомили голову зборів про свої
борги та не є "пов'язаними сторонами" відповідно до Акту
"Про банкрутство". В даному випадку маються на увазі
директори та споріднені компанії.
Після затвердження пропозицій кредиторами, фахівіць
с питань банкрутства став керівникам схеми та бере на
себе відповідальність за її реалізацію. Реалізація пропо -
зицій може забезпечити реабілітацію компанії, позба -
вити її від колишніх кредиторів та затвердження фінан -
сової програми. З іншого боку, можна залишити від ком -
панії тільки оболонку, яка може бути ліквідована чи
розчинена.
Процедури припинення діяльності
Компанія визнається неплатоспроможною, якщо вона
не в змозі своєчасно та в повному розмірі сплачувати
борги. Це стає очевидним, коли, наприклад, залишають
несплаченими борги, по яких вже порушувалися судові
справи, або якщо банк компанії повертає несплачені чеки.
Компанія також вважається неплатоспроможною,
якщо сума її зобов'язань, утому числі умовні та майбутні
зобов'язання, перевищує суму її активів.
Існують три основних типи ліквідаційних процедур:
124


(а) добровільна ліквідація платоспроможної компанії
її учасниками, коли усі борги сплачуються повністю та
акціонери отримують повернення свого капіталу. При
цьому директори компанії готують офіційну декларацію
платоспроможності;
(б) добровільна ліквідація компанії кредиторами, при
якій акціонери та кредитори неплатоспроможної ком -
панії призначають ліквідатора без прямого контролю з
боку суду чи державних органів;
(в) судове припинення діяльності компанії (процес
відомий під назвою "обов'язкова ліквідація"), коли до суду
подається заява потерпілої сторони, як правило, креди -
тора. Даний тип ліквідації проводиться судом та Служ -
бою неплатоспроможності, яка є виконавчим органом
Департаменту торгівлі та промисловості.
Добровільна ліквідація кредиторами
Добровільна ліквідація компанії кредиторами, як пра -
вило, більш вигідна для кредиторів, ніж обов'язкова
ліквідація з точки зору як витрат, так і часу. В більшості
випадків, якщо тільки кредитори не бажають, щоб справи
неплатоспроможної компанії розслідував Офіційний роз -
порядник майна, чи якщо в них є підозра в необ'єктив­
ності ліквідації, в їхніх інтересах є провести добровільну
ліквідацію, а не наполягати на проведенні обов'язкової
ліквідації. Це є найбільш ефективним методом припи -
нення діяльності неплатоспроможної компанії, і тому ця
процедура застосовується в більшості справ з ліквідації.
Взагалі, процедура добровільної ліквідації компанії
кредиторами може бути охарактеризована наступним
чином. Якщо директорам стає відомо, що компанія не -
платоспроможна, вони скликають збори акціонерів та
кредиторів, щоб обговорити початок добровільної
ліквідації компанії та обрати ліквідатора. Якщо дирек -
тори не вживуть цих заходів, то їм прийдеться нести осо -
бисту відповідальність за борги компанії.
Директори звичайно дають завдання обраному фахівцеві
з питань банкрутства скликати збори кредиторів, підготу­
вати звіт про активи та зобов'язання та виступати на збо­
рах від імені директорів. Водночас компанія припиняє ро -
боту, особливо тоді коли її робота збиткова.
Призначення ліквідатора акціонерами може бути
відхилено кредиторами, які повинні зібратися на 14 - ден -
125


ний термін після зборів акціонерів. Як правило, збори
акціонерів та кредиторів проводяться в один день.
Кредитори можуть обрати ліквідаційний комітет з трьох -
п'яти членів, до обов'язків якого входить нагляд за роботою
ліквідаторів і встановлення розміру їх винагороди.
Роль ліквідатора і характер його адміністративної
діяльності майже аналогічні як при проведенні доб -
ровільної ліквідації, так і при проведенні обов'язкової
ліквідації.
Припинення діяльності компанн за рішенням суду
Обов'язкова ліквідація проводиться в Англії та Уельсі
Офіційними розпорядниками майна, які є державними
службовцями Департаменту торгівлі і промисловості , і
тому цей процес є набагато більш офіційним, ніж доб -
ровільна ліквідація . Даний вид ліквідації особливо за -
стосовується у випадках, коли:
(а) директори не розпочинають процедури банкрут­
ства за власною ініціативою;
(б) кредитори вважають, що є справи, які повинен
розслідувати офіційний ліквідатор, як незалежна поса -
дова особа, зокрема питання, які стосуються ведення
справ компанії директорами;
(в) активів компанії недостатньо для оплати роботи
фахівця з питань банкрутства.
Розгляд справи починається з подання до суду заяви
про здійснення обов'язкової ліквідації. Заява може бути
подана кредитором, самою компанією або ( дуже рідко)
Департаментом торгівлі та промисловості, якщо вва -
жається, що проведення обов'язкової ліквідації вимага -
ють інтереси громадськості.
Найчастіше заява подається за тою підставою, що
компанія не спроможна сплачувати борги. Неспро -
можність сплачувати борги виражається в тому, що:
• кредитор, якому компанія заборгувала більше 750
фунтів стерлінгів, подав письмову вимогу про виплату
цієї суми, а компанія не задовольнила цю вимогу протя -
гом 21 дня;
• рішення суду про сплату боргу не виконується;
• суду належним чином доводиться, що компанія не в
змозі своєчасно сплачувати борги, або вартість її активів
нижче вартості зобов'язань.
Кредитори повинні знати, що процес обов'язкового
126


припинення діяльності компанії може бути дуже доро -
гим, навіть якщо вимоги визнаються боржником. Окрім
цього може виявитися що вартості активів недостатньо
аля покриття судових витрат.
Після подання заяви кредитор - позивач може звер -
нутися до суду з проханням призначити Офіційного роз -
порядника чи фахівця з питань банкрутства для вика -
нання функцій ліквідатора, поки заява не буде розгля -
нута судом. Метою цього призначення є забезпечити
захист активів компанії протягом часу, до моменту
закінчення розгляду заяви судом.
В засіданні суду компанія може заперечувати заяву
та висловлювати власні пропозиції щодо сплати боргу.
Однак, на практиці, більшість заяв не заперечується.
В Англії та Уельсі при припиненні діяльності компанії
за рішенням суду офіційний розпорядник майна стає
ліквідатором. Він набуває статусу службовця суду, та на
нього покладається проведення початкових етапів
ліквідації. Протягом 12 тижнів після призначення на цю
посаду він повинен вирішити, чи треба скликати збори
кредиторів для призначення фахівця з питань банкрут­
ства, який проводитиме ліквідаційні процедури замість
нього. Офіційний розпорядник майна має право са -
мостійно призначати фахівця з питань банкрутства на
посаду ліквідатора, якщо цього не зроблять кредитори .
Головна роль ліквідатора в тому, щоб реалізувати активи
та розподілити виручені кошти між кредиторами.
Офіційний розпорядник майном зали шається
відповідальним за розслідування справ компанії та
діяльність директорів навіть тоді, коли буде призначений
інший ліквідатор. Якщо директор чи інша особа, яка зай -
мала керівну посаду в компанії, під час співбесіди з
Офіційним розпорядником майна даватиме пояснення,
які його не влаштовуватимуть, вона може бути викли -
кана в суд для дачі поясненнь .
За результатами свого аналізу Офіційний розпоряд -
ник майна має право звернутися до суду з проханням
дискваліфікувати директора компанії на певний період з
позбавленням права займати керівні посади. Офіційний
розпорядник майном також повинен повідомити пра -
воохоронні органи, якщо під час свого розслідування він
виявить ознаки злочину в діяльності, яку здійснювала
компанія.
127


Активи,доступнtкредиторам
Активи, доступні кредиторам під час ліквідаційного
процесу, включають всі активи компанії, які були в на -
явності на початок припинення діяльності компанії.
Здійснення постійних та змінних витрат, проведений
компанією в різні періоди часу можуть бути непра -
вомірним.Тому ліквідатору треба ретельно дослідити ці
форми виплат. Він також повинен визначити, чи мож -
ливо повернути якісь активи шляхом розірвання /вінди -
кація/ угод, здійснених за суттєво заниженою вартістю,
або отримання сумнівних переваг.
На підставі заяви ліквідатора суд може прийняги рішення
про визнання недійсними угод, здійснених за заниженою
вартіспо, якими компанія займалася за останні два роки
перед ліквідацією, окрім тих випадків, коли вважається, що
така угодіі сприяла продовженню діяльності компанії, особ -
ливо , якщо під час її здійснення були вагомі причини вва -
жати, що компанія отримає вигоду від цієї угоди.
Сумнівними переваги вважаються тоді, коли непла -
тоспроможна компанія, на свій розсуд, проводить будь­
яку діяльність, для покращення позиції кредиторів чи
поручителів під час проведення ліквідаційних процедур.
Це має місце тоді, коли така діяльність проводилася з
пов'язаними особами якщо не буде доказано інше. При
цьому аналізується здійснення угод з особами, пов'яза -
ними з компанією, протягом двох років перед початком
ліквідації, а для непов'язаних осіб - протягом шести
місяців перед ліквідацією .
Такі угоди можуть бути визнані судом недійсними,
якщо компанія була неплатоспроможною, або вважалася
такою, або угода заключена по занижених цінах з
пов'язаною особою. Це достатні підстави для припу­
щення про неплатоспроможність компанії.
Альтернатива, яку часто застосовують в Великобри -
танії, полягає в тому, що безпосередньо перед ліквідацією
директори компанії з обмеженою відповідальністю вип -
лачують банкам борги, сплату яких директори гаранту­
вали особисто.
Відповідальність третіх осіб
Треті особи, які за певних обставин можуть нести
відповідальність за борги компанії, є її директорами та
128


тіньовими директорами. Тіньові директори - це такі
особи, рішеннями та розпорядженнями яких звикли ке -
руватися директори компанії. Існує норма за якою саме
по собі надання професійної консультації директорам не
робить радника тіньовим директором.
Обставини, при яких директор повинен нести осо -
бисту відповідальність і доплатити певні суми до активів
компанії під час проведення ліквідаційних процедур,
включають "нелегальну діяльність", "шахрайську
діяльність", зловживання службовим становищем чи
втрату довіри.
Налеrальна gіяльність має місце тоді, коли директор
знав, повинен був знати, що ліквідація його компанії не -
минуча, але при цьому не вжив заходів, щоб мінімізува -
ти збитки кредиторів. В таких випадках ліквідатор звер -
тається до суду з проханням прийняти рішення про зо­
бов'язання директора провести доплату до активів
компанії. Суд на власний розсуд визначає винагороду
ліквідатору та вирішує, хто з директорів має платити та
скільки.
Шахрайська gіяльність має місце тоді, коли дирек -
тори чи інші особи навмисно примушують неплатос -
проможну компанію брати на себе зобов'язання, знаючи
про те, що немає ніяких гарантій того, що ці зобов'язання
будуть виконані. Це вважається кримінально караним
діянням, яке переслідується законом, і тому не часто ви -
користовується для відшкодування коштів.
Зловживання службовим положенням чи порушення
gовіри. Директор компанії чи будь- яка особа, причетна
до її заснування та управління нею, або особа, яка ви -
конувала функції фахівця з питань банкрутства в цій
компанії, і при цьому привласнила собі активи компанії,
чи не змогла належним чином виконати свої обов'язки
по відношенню до неї, може бути зобов" язана компен -
сувати збитки компанії, до яких призвела недбалість цієї
особи. Звертатися з заявою про прийняття рішення
відносно сплати такої компенсації може Офіційний роз -
порядник майном, ліквідатор компанії, кредитор чи
акціонер (останній при цьому повинен отримати
спеціальний дозвіл суду).
Директор може нести відповідальність за борги ком -
панії, якщо він працював на посаді директора протягом
періоду, на який він був позбавлений прав обіймати ке -
129


рівні посади . Необхідно зауважити, що директор може
бути дискваліфікований на період від двох до п' ятнад -
цяти років, якщо суд вирішить, що він не відповідає цій
посаді. Підставою для такого рішення не обов'язково
повинна бути злочинна діяльність. З 1986 року у Вели -
кобританії було понад 5 ООО випадків дискваліфікації.
Претензії кредиторів
За своєю сутністю, неплатоспроможна компанія не
має достатньої кількості активів, щоб повністю повер -
нути борги кредиторам. Після свого призначення ліквіда -
тор вживає ефективних заходів для того, щоб стримати
дії незабезпечених кредиторів проти активів компанії.
Закон визнає рівноправність претензій британських
та іноземних кредиторів, але не можуть бути стягнені
іноземні податки, в процесі ліквідації британської ком -
панії, за одним винятком. Rиняткvм з цього правила є
податок на добавлену вартість, нарахований по угодах,
які здійснювалася в іншій країні - члені Європейського
Союзу.
Відповідно до різноманітних нормативних актів, че -
рез шість років претензії кредиторів стосовно виплати
звичайних боргів вважаються застарілими. Однак, якщо
претензія не вважається застарілою перед початком
ліквідації, вона не буде вважатися такою і пізніше.
Ліквідатор затверджує подані претензії на підставі
наявних пояснень та документів компанії. Вони обме -
жуються вартістю, яка повинна була бути сплачена на
початку ліквідації, наприклад, на дату припинення діяль -
ності компанії у випадку обов'язкової ліквідації. Якщо є
вимоги на отримання суми боргу в іноземній валюті, ко -
шти перераховуються за офіційним валютним курсом на
цю ж дату. Кредитор , претензія якого була відхилена
ліквідатором, має право звертатися до суду.
Пріоритетність претензій
Надходження від реалізації активів ліквідатором ви -
користовуються в такому порядку:
• Виплата забезпеченим кредиторам;
• Компенсація витрат та оплата винагороди ліквіда -
тору;
• Повернення боргу привілейованим кредиторам;
• Сплата боргів кредиторам, забезпечених борговими
130


зобов'язаннями;
• Сплата боргу незабезпеченим кредиторам;
• Задоволення претензій на пост - ліквідаційні ви -
датки.
Розподіл коштів, що залишилися.
Якщо після задоволення претензій всіх кредиторів
залишаються кошти, вони розподіляються між акціоне -
рами.
Привілейовані кредитори
Інформація про різні категорії витрат та кредиторів є
дуже складною, і це виходить за рамки даної статті. Все
ж таки, слід додати, що права на привілеї були значно
обмежені законодавством 1986 року. Тобто зараз ці права
поширюються на обмежені суми заробітної платні
працівників, відповідний прибутковий податок з гро -
мадян та національні страхові збори, а також на податок
на добавлену вартість по наданих товарах та послугах.
Якщо компанії не вистачає коштів, щоб повністю
сплатити борги привілейованим кредиторам, бо вони от -
римують сплату на пропорційній основі.
Закінчення справи.
Після того, як усі активи будуть продані та кошти
розподілені між кредиторами, ліквідатор повинен скли -
кати остаточні збори кредиторів, перед цим розіславши
їм письмові повідомлення та опублікувавши повідомлення
про збори в засобах масової інформації. Під час зборів
ліквідатор звітуватиме про проведення ліквідації та подає
перелік надходжень і платежів. Якщо кредитори будуть
задоволені звітом, повноваження ліквідатора закінчу­
ються. Після цього компанія ліквідовується та вилучається
з реєстру.
ФІЛІН ПІНК
ліцінзований бухгалтер та фахівець
з питань банкрутства
131


Ліцензування фахівців з питань
банкрутства у Великобританії
Розділ 388 Акту "Про банкрутство" (1986) передба­
чає, що лише особи, які належним чином уповноважені
діяти як фахівці з питань банкрутства і які забезпечують
відповідні страхові гарантії діяльності, можуть бути при -
значені розпорядниками майна, адміністраторами чи
ліквідаторами компаній або розпорядниками майна у
випадках банкрутства фізичних осіб.
Особа, яка, не маючи належної кваліфікації, діє як
фахівець з питань банкрутства по відношенню до
mдприємства чи фізичної особи, може бути притягнута до
кримінальної відповідальності у вигляді позбавлення волі чи
виплаті штрафу, а в деяких випадках - обом покаранням.
Акт "Про банкрутство" запровадив багато змін до
законодавства і практики банкрутства, більшість з яких
базуються на рекомендаціях Рецензійного Комітету, звіт
якого було опубліковано в червні 1982 року. Ці зміни
визначили порядок уповноваження, визначення напрямків
роботи та контролю фахівців з питань банкрутства . При -
чини такого пояснювались наступним чином :
"Успіх будь-якої системи неплатоспроможності в
значній мірі залежить від тих, хто її адмініструє . Якщо
вони не мають довір'я та поваги, не лише у судів, кре­
диторів та боржників, але також у широкої громадсь -
кості, тоді скарги будуть збільшуватись і, якщо не буде
прийнято запобіжних заходів, система отримає погану
славу та стане непридатною для застосування".
Історія застосування законодавства по банкрутству
містить багато прикладів незадоволення громадськості
адміністрацією.
Коли взяти до уваги усі різноманітні питання, з яки -
ми фахівець з питань банкрутства повинен бути знайо -
мий, стає зрозумілим, що для адекватного виконання своїх
функцій він повинен мати певний обсяг знань та досвіду.
Наприклад, він повинен знати законодавство, що ре -
гулює відносини між боржником та кредитором; ор­
ганізацію судів, які займаються питаннями неплатос -
проможності та процедури пов'язаними з цим; розсліду­
вання стосовно ведення бізнесу та торгівельних операцій
132


неплатоспроможного боржника; визначення місцезна -
ходження та повернення реалізованих злочинним шля -
хам активів з метою обману кредиторів; порядок по -
вернення добровільно переданих прав власності на майно
та інші активи, які призводять до спірних переваг; пра -
вила розподілу активів неплатоспроможного боржника
між кредиторами. Також він повинен бути здатним взяти
повний контроль над бізнесом, часом величезних розмірів
або складної структури, або і того і іншого разом, він
повинен продовжувати цей бізнес з наміром або продати
його як цілісну функціонуючу структуру, або повинен
внести інші пропозиції щодо продовження діяльності даної
економічної структури.
Тривогу повинно викликати те, що (в 1982 році), за
незначними винятками, кожен міг діяти як фахівець з
питань банкрутства, не маючи при цьому ні практичного
досвіду ні професійної кваліфікації."
Відповідно, одним з основних завдань Уряду у за -
провадженні нового законодавства було: "Приборкати
невідповідальні та непрофесійні дії певних ліквідаторів
та розпорядників майна, промахи яких послабили довіру
до процедур банкрутства, шляхом запровадження про -
фесійно уповноважених або ліцензованих фахівців з пи -
тань банкрутства, які будуть в обов'язковому порядку
подавати страхові гарантії проти халатності та протиза -
конних дій."
Ліцензії надаються в індивідуальному порядку фізич -
ним особам з правом їх відновлення кожного року Вімома
професійними асоціаціями, визнаними Державним Се -
кретарем з торгівлі та промисловості. Він також має право
видавати ліцензії фахівцям з питань банкрутства, якщо
останні відповідають необхідним кваліфікаціям.
Більшість із 1 800 ліцензованих оахівців з питань бан -
крутства у Великобританії отримали свої ліцензії або від
Інституту дипломованих бухгалтерів Англії та Уельсу, або
аід Асоціації фахівців з питань банкрутства.
Правила на отримання ліцензії є всесторонньо роз -
робленими. Правила Асоціації фахівців з питань бан -
крутства, наприклад, вимагають, щоб кожен претендент,
який бажає отримати ліцензію вперше, відповідав на -
ступним вимогам:
(і) мав сертифікат практика;
133


(іі) міг переконати ліцензійний Комітет о тому, що
він/вона є належним кандидатом на посаду фахівця з
питань банкрутства;
(ііі) успішно склав екзамен Об'єднаній екзаменаційній
комісії з неплатоспроможності; та
(iv) безпосередньо перед поданням заяви на ліцензію
має, як МІюмум, п'ятирічний досвід постійної роботи у
справах з банкрутства, з якого не менш ніж два роки
(обов'язково постійної роботи) присвячені виконанню
відповідальних завдань процесу банкрутства.
Термін "постійна робота" при цьому означає в се -
редньому 1 ООО годин на рік, а під "відповідальними за -
вданнями процесу банкрутства" розуміється участь в
роботі пов'язаній с розпорядженням майна, для чого і
призначалася відповідна особа та керувала чи спостерігала
за веденням справи з банкрутства.
Також ліцензійному органу повинні бути сплачена
плата за видану ліцензію .
Усі ліцензійні органи встановлюють дісциплінарний
контроль над тими своїми членами, яким вони видали
ліцензії як фахівцям з питань банкрутства.
Ліцензії можуть бути призупинені чи скасовані, якщо
на те буде поважна причина. На фахівців, при цьому,
можуть накладатися штрафи чи інші санкції. Апеляційні
процедури в таких випадках проводяться через Коміте -
ти, що складаються з непрофесійних членів, які не ма -
ють бухгалтерської чи юридичної освіти.
Ліцензійні органи заохочують ліцензованих ними
фахівців до дотримання позитивних практичних методів
та постійного вдосконалення своєї професійної підго -
товки. Усі ці професійні органи зараз є філіями одного
центрального представницького органу - Товариство
фахівців з питань банкрутства, членами якого сьогодні є
95% усіх фахівців з питань банкрутства. Товариство ор­
ганізовує теоретичні семінари та навчальні курси , видає
добірки з описами найкращої практики, а також кодекси
етичних правил та брошюри з новими законодавчими
актами. Це Товариство не є складовою частиною регу ­
люючої системи, але виконує представницьку роль від
імені усіх фахівців з питань банкрутства.
В грудні 1986 року, при введенні ліцензування ,
більшість діючих на той час фахівців з питань банкрут -
ства боролися за право отримати індивідуальні ліцензії,
134


демонструючи відповідним професійним органам, що вони
вже отримали необхідну глибину практичного досвіду з
банкрутства, приділивши принаймні визначений мінімум
часу керівництву справами з банкрутства за останні два
чи три роки. Особи, які отримували ліцензії від Дер -
жавного секретаря, повинні були також довести, що вони
мають високий рівень загальної освіти.
В той же час у 1986 році уряд оголосив, що з часом
буде висунута ще одна вимога до нових претендентів на
отримання ліцензії, а саме складання письмового екза -
мену з правових та практичних питань банкрутства.
Пізніше професійні органи створили об'єднану ек -
заменаційну комісію для оцінки фахівців з питань бан -
крутства, яка розробила та узгодила програму і зараз
щорічно проводить екзамени . З 1 квітня 1990 року перед
першим отриманням ліцензії обов'язковим є успішне
складання екзамену. Екзамен складається з трьох пись -
мових робіт, кожна тривалістю в три години.
Фахівці з питань банкрутства, які отримали ліцензії
до квітня 1990 року, не складають екзамени, але повинні
щорічно продовжувати свою ліцензію, якщо вони вла -
штовують професійний орган, який видав їм ліцензію, як
спеціалісти, що мають відповідний рівень знань та досвіду
і заслуговують отримати ліцензію. Окрім цього, щоб мати
право на продовження ліцензії, вони повинні щороку
проходити курс, визначений як "підвищення професійної
кваліфікації". Багато з спеціалістів проходять таку підго -
товку, відвідуючи курси, які проводить Товариство
фахівців з питань банкрутства.
Для того, щоб забезпечити вимоги контролю, всі
ліцензійні органи мають розроблену систему періодич -
ного контролю за роботою тих, кому вони видали ліцензії,
і це здійснюється через агентство Об'єднаного керівного
комітету з банкрутства.
З метою збереження статусу визнаного професійного
органу, ці органи звітують уряду про контроль та підго -
товку ними фахівців з питань банкрутства, а також по -
дають щорічні звіти по цим функціям Державному Сек -
ретарю.
В березні 1994 року два основні органи - Інститут
дипломованих бухгалтерів Англії та Уельсу та Асоціація
фахівців з питань банкрутства - створили Об'єднаний
керівний комітет з банкрутства ("ОККБ"), !:Ш який вони
135


поклали функції свого агента при здшсненні процесу
контролю . Цей Комітет переважно фінансується з річних
внесків членів вищезгаданих органів, і цим органам на -
правляє свої звіти .
Спочатку до складу ОККБ входило вісім інспекторів,
що працювали на постійній основі. Їхнім обов'язком було
вибіркове відвідування офісів ліцензованих фахівців з
питань банкрутства, принаймні, раз на три роки . Метою
цих візитів, що як правило тривали щонайменше два -
три дні, було проконтролювати процесуальні системи, що
використовувалися на місці, переглянути документи
практиків з банкрутства з метою перевірки виконання
останніми вимог законодавства та відібрати зразки най -
кращої практики.
Після віз иту інспектор готував звіт про результати
своєї перевірки, укий подавався відповідному про -
фесійному органу для визначення ним подальших не -
обхідних дій .
Окрім цих вибіркових візитів, проводилися офіційні
розслідування у відповідь на скарги кредиторів та інших
зацікавлених сторін відносно професійної поведінки
фахівців з питань банкрутства.
Інші · органи, такі як Асоціація дипломованих бух -
галтерів та Департамент торгівлі та промисловості, в свою
чергу теж перевіряли роботу фахівців, яким вони нада -
ли ліцензії.
В 1997 році був проведений огляд досвіду ОККБ з
моніторингу, в результаті чого була впроваджена нова
структура, яка значною мірою використовує для
оцінки діяльності комп'ютерні дані, надані самими
фахівцями , з одночасним використанням більш пред -
метної програми візи тів, яка передбачає, що кожен
фахівець відв ідується щонайменше один раз у шість
років .
Кожен ліцензійний орган має власні правила по -
ведінки, як для своїх членів загалом, так і для тих, кому
вони надають ліцензії фахівців з питань банкрутства .
Однак кіжен з них також намагається забезпечити ви -
конання своїми працівниками загально встановлених
етичних норм.
Будь - яке порушення законодавства, правил чи норм,
що нібито мало місце і про яке повідомили ОККБ чи третя
особа, може стати предметом офіційного розслідування
136


комітетом, що складається з членів відповідного про -
фесійного органу.
Якщо розслідування встановить, що існує підстава для
притягнення до відповідальності, справа може розгля -
датися самостійно чи передається на розгляд
дісциплінарного комітету.
Результатом такого розслідування може бути накла -
дення одного чи декілька стягненнь на порушкика, які
відрізнятимуться за ступенем суворості - починаючи з
штрафу і закінчуючи позбавленням ліцензії та виклю -
ченням із членів професійного органу.
Апеляційний процес може проводитися в будь - якій
із цих дисциплінарних систем .
У випадках, коли виявляється злочинна діяльність,
таким результатом може бути притягнення до криміна -
льної відповідальності .
З кінця 1996 року урядова робоча група, що скла -
дається з представників усіх визнаних професійних ор -
ганів з банкрутства, обговорює ефективність регулю -
вання та упорядкування практики з банкрутства у світлі
десятирічного досвіду, починаючи з часу вступу в дію
Акту "Про банкрутство".
Уряд Великобританії зараз також розглядає відгуки,
що надійшли від учасників нещодавнього ширшого кон -
сультаційного процесу, які включають детальний звіт про
механізм визначення винагороди фахівцям з питань бан -
крутства, а також спосіб за яким реєструється та
аналізується затрачений час.
ФІЛІП ПІНК,
ліцінзований бухгалтер та фахівець
з питань банкрутства


Законодавство з банкрутства
у Польщі
Вступ
Перехід від адміністративно командної економіки до
ринкових відносин, який відбувся у Польщі на початку 90 -
х років, спричинив істотне зростання значення багатьох пра -
вових інституцій. Важливу роль у зміцненні ролі ринку в
системі польської економіки, а також в приватизаційних
процесах виконує економічне приватне (торrівельне) право,
а особливо, ті його галузі, що регулюють здійснення госпо -
дарської діяльності, від її початку і аж до кінця. В цих галузях
дуже велику роль відіграють інстmуги банкрутства та угод.
З величезним зростанням кількості нових суб'єктів
господарської діяльності має поєднуватись процес при -
пинення їх діяльності . Він може відбуватись шляхом до -
бровільної ліквідації в разі неплатоспроможності або
шляхом процесу банкрутства, тобто шляхом примуса -
вого виконання забов'язань . Велику роль також відігра­
ватимуть санаційні процедури, що мають на меті ряту ­
вання підприємств, яким загрожує банкрутство. На жаль,
ці інституції, de facto, не обов'язкові у юридичній практиці
або забуті законотворцями, були абсолютно невідомі
протягом багатьох післявоєнних років.
Пов ' язана із цим недостатність відповідних знань та
досвіду суттєво впливає на впровадженні ринкових ме -
ханізмів. Виявилось, що можливість пристосування суб' єктів
господарської діяльності до нових умов для багатьох з них
обмежена. Невиконання забов'язань, яке існує в кожній
системі, у нашій країні набуло тривожного характеру. Ця
ситуація триває вже протягом кількох років і деструктив -
но впливає на функціонуваня польської економічної сис -
теми як єдиного цілого. а також окремих її складових.
Саме явище банкрутства не є патологічним для еко -
номіки. оскільки ринок з його засадами гострої конку­
ренції стає досконалим контролером функціонування
суб'єктів господарської діяльності, поділяючи їх на слабкі,
зайві і мало корисні та перспективні. Перші підлягають
ліквідації, змушені застосовувати санаційні процедури чи
банкрутувати, інші мають перспективи розвитку. Так кон -
куренція і невтручання держави призводять до того , що
138


банкрутство є природнім інструментом зникнення слаб -
ких підприємств, а для фахівців є визначником прийнятих
засад та напрямків інвестицій. Можна стверджувати, що
банкрутство є рисою, властивою ринковій економіці.
Вищенаведене яскраво показує необхідність
функціонування законодавства про банкрутство в нашій
господарській діяльності. Починаючи з кінця 1989 р.
зросла зацікавленність цією проблемою.Спостерігається
систематичний ріст кількості заявлених в судах заяв про
оголошення банкрутами, з чим і пов"язується збільшення
кількості проводимих процедур банкрутства.
Проведення процедур банкрутства було врегульо -
вано ще в 1934 році.однак в останніх роках бло внесено
певні зміни та прийнято нормативні акти, які дозволя -
ють пристосувати ці приписи до теперішнього стану за -
конодавства Польщі (розпорядження Президента РП від
24.11 .1934 р. - Закон про банкрутство з наступними
змінами в т.ч. змінами, прийнятими Законом від 31.07.1997
року, який вступив в дію 02.01.1997 року)
Нормативним актом, пов"язаним з тематикою бан­
крутства є законодавство про процедури домовленності,
яке регулює процедури санації неплатоспроможних
підприємств (розпорядження Президента від 24.11. 1934
р. Закон про процедури домовленності).
Суть банкрутства і напрямки цього процесу
Згідно з положеннями Закону про банкрутство
арбітражний суд оголошує банкрутство підприємців (гос -
подарська діяльність може проводитись фізичними осо -
бами, юридичними особами та іншими організаційними
структурами, які не мають статусу юридичної особи), які
незалежно від причин, тривалий час не сплачують борги,
а також ті, майна яких не вистачає на покриття за -
бов'язань.
Цей процес застосовується для надання можливості
кредиторам рівномірного задоволення своїх претензій з
майна збанкрутілого підприємства, яке підлягає обов' яз -
ковій ліквідації.
Другим напрямком цього поцесу може бути укла -
дення договору, що має на меті сплачення кредитів в
найбільший мірі завдяки компромісному розподілу за
139


боргованості, поєднаного з економічною санацією всього
підприємства.
Отже, банкрутство має характер примусового вик0 -
нання і є для кредиторів захистом пред можливими по -
дальшими збитками, пов'язаними із функціонуванням
неплатоспроможного підприємства. Можлива подальша
діяльність боржника залежить від його активності і зго -
ди кредиторів .
Процедура оголошення банкрутства суб'єкта госпо­
дарської діяльності тягне за собою настання юридичних
наслідків в сфері матеріального і процесуального права.
Отже, це специфічний судовий процес, для реалізації
якого встановлюються спеціальні органи та сторони . До
них належать: суд і суддя - комісар, розпорядник майна
маси банкрутства , рада кредиторів та зібрання креди -
торів .
Певну роль може також відігравати сам банкрут (для
юридичних - їх представники, а для державних
підприємств: засновник і представник Казначейства . Всі
ці органи наділені законодавством певними обов'язками
та компетенцією . Однак, виконання розпорядником майна
багатьох дій залежить від згоди відповідних уповнова -
жених осіб . Отже, провадження справи про банкрутство
обумовлюється реалізацією встановлених норм спеціаль -
ними органами та сторонамищо робить неможливим
втручання в провадження по справі інших суб'єктів.
Ліквідація маси банкрутства, як основний напрям
провадження процесу
Як було раніше зазначено, основним напрямком
справи про банкрутство є розрахунок з кредиторами після
ліквідації майна маси банкрутства. Це завдяння розпо -
рядника майна маси банкрутства, який з моменту ого -
лошення банкрутства бере на себе обов'язки провести
ліквідацію майна. Розпорядник майна при виконанні цього
обов'язку особливо контролюється з боку судді і ради
кредиторів. За свої дії він несе цивільно - правову
відповідальність. Розмір його винагороди визначається
судом після поданням судді - комісара та після отри -
мання пропозицій банкрута і членів ради кредиторів.
Згідно Закону про банкрутство розпорядник майна
повинен приступити до ліквідації майна після інвента -
140


ризації майна або зібрання документів, які дають про
нього загальні відомості, і не пізніше як через місяць після
оголошення банкрутства. Ліквідаційні дії полягають у
продажі рухомого і нерухомого майна, стягненні забор -
гованності з боржників банкрута та в реалізації інших
майнових прав, які входять до складу маси банкрутства.
При цьому законодавство визначає пріоритетним про - -
даж збанкрутілого підприємства в цілому. Неможливість
цього зумовлює продаж майна частинами чи окремими
складниками.
Певні правила встановлені законодавством і для
технічної сторони продажу майна . В основному продаж
майна повинен проводитися шляхом "виконавчого стяг -
нення". Передбачається також можливість продажу майна
розпорядником майна особисто, однак, ця форма зале -
жить від отримання згоди судді чи ради кредиторів.
Тільки повна ліквідація майна маси банкрутства дає
підстави для виконання остаточного плану поділу коштів
і дозволяє суду прийняти рішення про закінчення спра -
ви про банкрутство (ст. 215 і 217 Закону про банкрутст­
во). Звідси випливає, що законодавство не передбачає
можливості розрахунку з кредиторами "натурою", тобто
майном. Крім продажу, не передбачається також мож -
ливість передачі третім особам будь - яких складових
майна, оскільки все майно повинно бути переведене в
грошові кошти, які направляються на покриття витрат
на процес і розрахунок з кредиторами.
Передбачувані підстави для утримання від ліквідації
майна маси банкрутства
Встановлений напрямок ліквідаційного процесу може
бути зупинений тільки в випадках, передбачених зако -
ном. Правом для прийняття такого рішення наділений
тільки суддя. Він може зупинити ліквідацію, яку право -
дить розпорядник майна, до набрання чинності ухвалою
суду про оголошення банкрутом, а також в разі звер -
нення банкрута з пропозицією укладення договору. Тільки
у випадку початку процесу укладення договору він за -
бов'язаний (і тільки на прохання банкрута) до зупинення
ліквідації.
141


Укладений же і затверджений судом договір дозволяє
закінчити справу про банкрутство і передати банкруту
його майно.
Окрім вказаних вище випадків, скасування ухвали
про оголошення банкрутом судом другої інстанції, в по -
рядку оскарження цієї ухвали, а також припинення су ­
дом розгляду справи про банкрутство зупиняє ліквідацію
маси, закінчує діяльність розпорядника майна і є підста -
вою для передачі банкруту майна, що залишилось.
Законодавець, спеціально, встановлюючи можливі
форми припинення справи про банкрутство, зобов'язує
суд припинити справу тільки в трьох випадках.
Суд зобов'язаний припинити розгляд справи: коли
виявиться, що майна маси не вистачить навіть на по -
криття коштів процесу; коли кредитор, який вимагає ого -
лошення банкрутства, не сплатить авансу, який вимагає
суддя, а також коли всі кредитори виступлять з рішен -
ням про припинення справи. Окрім цих випадків роз -
порядник майна не має права відмовитися від виконання
визначеного законом обов'язку проведення ліквідації
прийнятої в розпорядження маси.
Договір і справа про банкрутство
Ліквідація майна неплатоспроможного суб'єкта не завжди
приводить до повного, або хоча б часткового задоволення
претензій кредиторів. Д;ш багатьох кредиторів ліквідація
підприємсгва - боржника породжує певні проблеми в подаль­
шому їх функціонуванні. Це пов'язано з втратою власного
ринку збуту товарів чи послуг. Таким чином, законодавство,
діючи в інтересах як боржника так і його кредиторів, вво -
дить інституцію договору. Суть процесу договору полягає в
наданні боржникові можливості домовитися з кредиторами
таким чином, щоб така домовленність була вигідна всім кре -
диторам, які беруть участь в цьому процесі. Це можливе в
випадку згоди з пропозицією боржника кредиторів, в по -
рядку визначеному законом .
В нашій юридичній системі можна говорити про два
процеси договору.
Перший, що випливає з розпорядження від 1934 року
-
Закону про процес договору, що захищає від бан -
крутства боржників, які в результаті виняткових і неза -
лежних від них обставин потрапили в стан неплатос -
проможності.
142


Другий застосовується в провадженні вже розпоча -
тих справ про банкрутство і можливий для всіх банкру­
туючих фірм.
Найважливішим привілеєм банкрута в провадженні
всієї справи про банкрутство є право звернутись до
сумі з проханням розпочати процес договору з ме -
тою укладання угоди з непривілейованими кредита -
рами. З таким проханням, крім банкрута, може звер -
нутись також засновники і орган уповноважений
представляти Казначейство, звичайно, в випадку про -
вадження справи про банкрутство державного
підприємства. Не мають такого права ні розпорядник
майна, ні кредитори банкрута, ані треті особи. Об -
станини, що роблять неможливим право банкрута на
заключення договору, визначені в Законі. Не може
скористатись цим правом банкрут, який переховується,
чи який був покараний за злочин проти кредиторів в
зв'язку з банкрутством. Банкрут може укладати до­
говір тільки після складання переліку заборгованності,
а результатом цього договору є припинення ліквідації
майна.
Договірні пропозиції, скеровуються тільки до не -
привілейованих кредиторів, оскільки заключення договіру
можливе тільки тоді, коли проведено повний розрахунок
з привілейованими кредиторами і кредиторами маси бан -
крутства. Звідси випливає, що борги, які виникли після
оголошення банкрутом, борги по податкових зобов'язан -
нях, зобов'язаннях перед органами соцзабезпечення,
працівниками, забезпечені заставою, тощо, виключаються
при заключенні договору і повинні бути повністю вип -
лачені з маси банкрутства. При цьому можливе заклю -
чення індивідуальних угод, що стосуються можливих умов
виплати цих боргів.
Рішення про заключення договору можуть приймати
лише кредитори банкрута, яким розпорядником майна
будуть подані висновки про подальший хід розгляду
справи та по висунутих банкрутом пропозиціях. Щоб таке
рішення було прийнято, за нього має проголосувати
більшість кредиторів, які володіють не менше двома
третинами загальної суми боргів, згідно затвердженого
сумею списку кредиторів. Умовою набуття чинності до -
говору, прийнятого кредиторами, є затвердження його
судом в порядку, визначеному в Законі про банкрутство.
143


Тільки так заключений і затверджений ухвалою суду
договір за умови повного розрахунку з кредиторами дає
суду підставу для закінчення провадження справи про
банкрутство.
Ведення господарської діяльності під час
провадження справи про банкрутство
Законодавець передбачає, що під час розгляду спра -
ви про банкрутство можлива діяльності збанкрутілого
підприємства під керівництвом розпорядника майна.
Однак, ця можливість трактується як виключення з пра -
вил, оскільки розпорядник майна, щоб продовжувати
діяльність повинен отримати відповідну згоду органів,
контролюючих його дії. Щоб провадити діяльність
підприємства протягом трьох місяців з моменту огола -
шення боржника банкрутом, розпорядник майна пави -
нен отримати згоду ради кредиторів чи сумі. Діяльність
понад три місяці, вимагає згоди суду. Рішення про про -
довження діяльності державних підприємств можуть бути
прийняті після розгляду його радою працівників, за -
сновником, чи представником Казначейства.
Господарська діяльність під час розгляду справи не
залежить лише від рішення розпорядника майна. В кож -
ному випадку таке рішення повинно бути спеціально
обумовлено. Прийняття такого рішення залежить від еко -
номічних результатів і від потенційної вигоди для маси
банкрутства. Поряд з тим згода на ведення господарсь -
кої діяльності повинна базуватися, наприклад, на ба -
жанні банкрута укласти угоду вигідного продажу всього
підприємства, виконанні укладених і вигідних договорів
(вимагається згода сумі чи ради кредиторів), викорис­
танні сировини, тощо.
Розпорядник майна, отримуючи згоду на цю діяльність
має певні повноваження, пов'язані з розпорядженням
майном. Однак, деякі його дії прицьому вимагають схва -
лення окремих органів та сторін процесу. Зокрема, от­
римання кредитів, виконання і розірвання заключених
банкрутом угод, прийняття рішень по спірних пре -
тензіях - вимагають згоди сумі чи ради кредиторів .
Розпорядник майна може також за згодою сумі - коміса -
ра залучати і керівництво банкрута до управління
підприємством.
144


Банкрутство і працівники
Оголошення банкрутства суб'єкта господарської
діяльності завжди пов'язане з негативними наслідками
для працівників і їхніх сімей. Те, що дане підприємство
стає неплатоспроможним та банкрутує, може бути вик -
ликане винятковими і незалежними обставинами, а та -
кож може поєднуватись з некомпетентністю осіб, що
керують цим підприємством чи "наглядових органів".
Часто це є наслідком злочинних дій, що спричиняють
шкоду кредиторам. Тому подальша доля працівників за -
лежить тільки від прийнятого варіанту ходу справи про
банкрутство і форми його закінчення.
Банкрутство підприємства, і пов'язана з ним не­
обхідність припинення його діяльності і систематична
реалізація окремих складових частин майна, створює
необхідність розірвання трудових договорів і звільнення
працівників.
Для згладжування наслідків дії цих факторів, у 1991
році в законодавство про банкрутство були внесені зміни,
згідно з якими всі борги працівникам підприємства бан -
крута були зараховані до 1 - ї категорії, замість відне -
сення їх до 3- ї категорії, як це було раніше.
Для гарантування якнайшвидшої виплати коштів
працівникам був створений Фонд Гарантійних Виплат
Працівникам. Проте, незважаючи на ці заходи, не можна
говорити про повне уникнення негативних соціальних
наслідків оголошеного боржника банкрутом.
Однак, аналізуючи встановлені правові аспекти про -
вадження справи про банкрутство, можна навести при -
клади, коли вони дозволяють утримати колектив без
значного скорочення. Звичайно, це стосується лише тих
випадків, коли продовжується діяльність підприємств,
що дозволяє закінчити процес банкрутства укладанням
договору з кредиторами, або шляхом продажу всього
підприємства, чи теж в випадку припинення справи в
зв'язку з виступом кредиторів з такими заявами. Саме,
керівництво підприємства, що стає неплатоспроможним,
мусить усвідомити можливість санації підприємства і
вчасно прийняти рішення про оголошення такого
підприємства банкрутом. Затягування з прийняттям цього
рішення зменшує шанси його виходу з такого стану, і як
результат, працівники відчувають негативні наслідки,
пов'язані з цим.
145


Картина банкрутства до цього часу
Протягом десятиліть Закон про банкрутство був при -
речений на забуття, оскільки банкрутство вважалось од -
ним з інструментів капіталістичних соціально - еко -
номічних відносин. Зустрічалися лише окремі випадки
ведення справ про банкрутство кооперативів. Однак в
загальному вони не мали жодного економічного зна -
чення. В системі планової економіки щоденною прак -
тикою було залучення адміністративних чинників в еко -
номічні процеси, що забезпечувало слабким державним
підприємствам дешеві кредити, чи різного роду дотації.
Результатом такої ситуації стало негативне -ставлення
до функціонування цієї інституції. Величезний стрибок у
зростанні справ про банкрутство, який відбувся в ос -
танні роки, висвітив ряд протиріч в положеннях, що сто -
суються процедури з банкрутства, що дозволило зроби -
ти багато критичних висновків. В загальному стосуються
вони низької результативності справ про банкрутство,
які порушуються.
Причини такого становища загально відомі. Незва -
жаючи на величезну роботу з боку органів, що ведуть
справи про банкрутство, ці дії , на жаль, у багатьох ви -
падках мали показовий характер, який не служив ані
економіці, ані безпеці підприємництва.
Така песимістична оцінка ведених справ великою
мірою зумовлена недостатністю знань і досвіду в засто -
суванні цих положень. Насамперед, це стосується всіх
осіб, що займаються господарською діяльністю та пред -
ставляють суб'єкти господарської діяльності. Суттєвим є
нерозуміння суті банкрутства, підстав і умов його ого -
лошення. Мало відомі також правові норми що регулю -
ють захист неплатоспроможних боржників від банкрут­
ства, яке їм загрожує.
Пов'язано це також і з нестачею кваліфікованих кадрів
для ведення справ такого характеру. Коло обов'язків,
економіко - правові знання і відповідальність вимагають
від сумів, розпорядників майна і прокурорів постійного
вдосконалення і вивчення досвіду в цих нових галузях.
Тому під час зміни економічної системи недостатність
відповідної кадрової і організаційно - технічної підготовки
з боку суддів також впливає на розгляд справ про бан -
крутство.
146


До війни, тобто до 1939 року, Закон про банкрутство
був тісно пов' язаний з діючою на той час системою
торгівельного права. Він був пристосований до Цивільного
процесуального кодексу від 1932 року, Кодексу зо -
бов'язань від 1933 року, Торгівельного кодексу від 1934
року і Кримінального кодекс.у від 1932 року.
Одразу ж після війни зміни Закону про банкрутство
гармоніювали з змінами правових положень. Однак, з
моменту запровадження в 60 - х роках кардинальних змін
в правовій системі, прийняття нового цивільного кодексу,
цивільно - процесуального кодексу, сімейного кодексу і
кримінального кодексу Закон про банкрутство перестав
оновлюватись. Це призвело до ситуації, в якій він в ба -
гатьох випадках був непристосований до діючого за -
конодавства. Спроби в 1989 році виправити такий стан ноли,
на жаль, лише характер механічного пристосування за -
кону до термінології діючих законів, і це було зроблено
пізно і недосконало.
До цього часу для багатьох правових актів, створе -
них ще для потреб планової економіки, банкрутство є
чужою інституцією. Тому положення Закону про бан -
крутство в багатьох випадках не узгоджуються з іншими
спеціальними правовими нормами. Це стосується і но -
воприйнятих правових актів. Багато з них вже на по -
чатковому етапі застосування мають "правові прага -
лини", встановлюють незрозумілі чи суперечливі норми
по відношенню до усталених та перевірених положень
Закону про банкрутство. На практиці це створює ба -
гато непорозумінь і труднощів в реалізації процесів бан -
крутства.
Однією з причин такого стану є виникнення
своєрідної, небезпечної практики в економічному житті,
яка нерідко має злочинний характер і спрямована проти
кредиторів.
Наслідком цього є те, що при розгляді справ про бан -
крутство виявляється недостатність грошових коштів та
майна. Рішення, переважно, приймаються з запізненням
і виконання їх не дає можливості розрахуватися хоча б з
частиною кредиторів. Це пов'язано з відсутністю карних
санкцій щодо боржників чи осіб.
Згадана вище негативна оцінка застосування Закону
про банкрутство створює підстави для початку роботи
над його вдосконаленням. Без сумніву, необхідність "мо -
147


дернізації" цієї галузі не може бути пов'язана із повною
зміною засад, закладених у законодавство у 1934 році .
Така "модернізація" повинна бути спрямована на при -
стосування деяких окремих норм, які використовуються
юристами в нині існуючих суспільно - економічних умо -
вах. Крім того, що Закон про банкрутство становить ве -
личезну галузь у законодавстві, він не може функціону ­
вати у відриві від норм, що регулюють іншими норма -
тивними актами господарського законодавства.
Великим кроком вперед у зміцненні захисту еко -
номічної безпеки підприємств було внесення змін в Закон
про банкрутство від 31.07.97 року. Ці норми застосову­
ють, починаючи з 2.01. 1998 року.
Ухвалені зміни мають на меті: мінімізувати втрати
кредиторів, які несвоєчасно подали заяви про приєднання
до справи про оголошення боржника банкрутом ,
впорядкувати провадження справ про банкрутство та
збільшити ефективність цієї процедури; спростити мож -
ливості продажу маси банкрутства та запровадити "більш
справедливий" розподіл маси банкрутства.
Але здається , що ці положення ще не повністю
відповідають вимо1·ам що ставляться існуючою ситуацією.
Тож необхідні кардинальні зміни господарського за -
конодавства, які б, перед усім , полягають на відновленні
чинності всього Торгівельного кодексу, з одночасним
внесенням відповідних змін в господарське законодав -
ство. Адже на практиці кожна галузь законодавства яко -
юсь мірою пов'язана із банкрутством . Банкрутство тягне
за собою наслідки , що сягають далеко за межі цієї галузі,
та стосуються багатьох галузей економічного та
суспільного житгя. Звідси і те, що розв'язання de lege
ferendo не можна обмежити лише рамками одного за -
конодавчого акту. Розпочата законотворча діяльність дає
надію на швидке покращення ситуації.
ЯНУШ ПЛОХ,
сумя-комісар, Краківський воєводський суд


Місце та роль розпорядника
майна у польському
законодавстві
Статус розпорядника майна
Згідно зі сга-ІТею 90 Закону "Про банкрутешо", розпо -
рядник майна приймає в розпорядження майно і проводить
ліквідацію маси банкругства 1 . З цього випливає, що розпо -
рядник майна є стороною процесу банкрутсгва, який діє на
підсгаві закону і посганови суду (посганови про визнання
банкругом). РозпорЯМІИК майна є сгороною, яка не залежить
ні від волі банкруга, ані від волі кредиторів, а в~гак жоден з
них не має впливу на призначення розпорядника майна .
Функціонування розпорядника майна базується на повно -
важеннях визначених законом, а тому він не набуває таких
повноважень від інших осіб, не дивлячись на те, що керує він
чужим майном. Розпорядник майна є стороною справи про
банкрутсгво, і розпочинає здійснювати свої повноваження
лише на підсгаві рішення суду про його призначення .
Розпорядник майна не є стороною з боку держави чи
працівником органів влади . Казначейство 2 не відновідає
за дії розпорядника майна (за шкоду, завдану його діями) .
Як клю,юва особа, що бере участь в провадженні справ
про банкрутство, розпорядник майна особисто відповідає
за шкоду, завдану недбалим виконанням своїх обов'язків .
Призначення розпорядника майна проводиться су­
дом у складі трьох сумів одночасно з визнанням
підприємства банкрутом . В такому ж порядку прово -
диться заміна розпорядника майна.
При провадженні справ про банкрутство призначення
розпорЯМІИКа майна є обов'язковим, і при цьому по кожній
справі може бути призначений тільки один розпорядник
майна. У випадках, коли розпорядник майна незалежно від
причин не може виконувати своїх обов'язків, або, коли суд
визнає це за необхідне, може бути призначений заступник
розпорядника майна, чи управлінець окремого майна (коли
майно знаходиться у віддалених місцевостях) . Однак, роз­
ПОРЯNІИК майна може бути тільки один.
В 1960 році була введена норма, згідно з якою роз -
порядником майна може бути тільки фізична особа. На
даний час ним може бути і юридична особа.
149


Функції розпорядження майном банкрута і праве -
дення його ліквідації розпорядник майна повинен ви -
конувати особисто, оскільки з цією метою він був при -
значений судом . У випадку, коли розпорядником майна
виступає юридична особа, особисте виконання дій оз -
начає, що вони повинні виконуватися органом юри -
дичної особи, виходячи з її Статуту, та дотримуючись
порядку, передбаченого законом. На практиці це озна -
чає, що повноваження розпорядника майна повинні ви -
конуватися керівництвом юридичної особи, директо -
ром, а не іншими особами, пов ' язаними з такою юри -
дичною особою договірними відносинами .
Суд не зв'язаний обмеженнями щодо залучення кон ­
кретної особи в якості розпорядником майна, так як це
є незалежним вибором суду в силу закону.
Однак, особа, що призначається розпорядником май -
на, повинна бути дієздатною (в правовому розумінні) ,
гарантувати належне виконання своїх обов' язків , во -
лодіти відповідними знаннями в межах проблем , пов ' яза -
них з провадженням справи про банкрутство, мати до -
бру репутацію і бути гідною довіри, а також не бути
пов'язаною з жодною із сторін справи про банкрутство,
а відтак незалежною в діях , дбати про інтереси, як кре -
диторів (на першому місці), так і про інтереси банкрута.
Розпорядник майна повинен також мати власне майно ,
оскільки в іншому випадку його відповідальність за шко -
ду, завдану кредиторам, недбалим виконанням обов ' язків,
буде ілюзорною (ст. 102) . Розпорядником майна може бути
як чоловік , так і жінка. Призначення розпорядника май -
на, так як і відкликання його, належить до компетенції
суду та носить таємний характер . Постанова суду про
відкликання розпорядника майна не може бути оскар -
жена .
При цьому слід зазначити, що нікого не можна зму ­
шувати виступати в ролі розпорядника майна, і перед
винесенням постанови судом, розпорядник майна по -
винен повідомити суд про свою згоду. Після призна -
чення розпорядник майна приносить присягу сумлінного
виконання обов'язків. За порушення присяги розпо ­
рядник майна несе відповідальність у вигляді догани або
штрафу (ст. 100), усунення (ст. 101), а також майнову
відповідальність (ст. 102).
150


За роботу розпорядник майна отримує винагороду,
початковий розмір якої визначається судом на пропо -
зицію сумі - комісара протягом одного місяця від дня
складання розпорядником майна списку інвентаря і ба -
лансу. Остаточну винагороду визначає суд після подання
розпорядником майна остаточного звіту. Як правило,
розмір остаточної винагороди визначається в постанові
суду про закінчення чи припинення справи про бан -
крутство.
В міру виконання повноважень розпорядник майна
може отримати від суду призначений аванс, який вира -
ховуватиметься з майбутньої винагороди. Аванс не може
перевищувати 75% визначеної винагороди. Винагорода
розпорядника майна визначається судс,м виходячи з пев -
них критеріїв: стану майна маси банкrутства, часу, не -
обхідного для виконання повноважень розпорядника май -
на, стану розрахунків з кредиторами, інших обставин
справи. Ця винагорода не може перевищувати 5% вар -
тості маси банкрутства, або 50- кратного розміру се -
редньої зарплати в державній бюджетній сфері за рік в
якому була проведена інвентаризація і складений баланс
банкрута. Це стосується винагороди, яка визначається
на початку справи. Остаточна винагорода вже не обме -
жується таким чином.
У випадку дозволу розпоряднику майна проводити
господарську діяльність підприємства (тобто дозволу
на ведення діяльності), суд може визначити почат­
кову винагороду в подвійному розмірі вищевказаних
ставок. Розпоряднику майна також відшкодовуються
витрати які він поніс в зв' язку із виконанням своїх
повноважень. Постанову про винагороду і повернен -
ня витрат суд виносить після заслуховування розпо -
рядника майна, ради кредиторів і банкрута. Розпо -
рядник втрачає право на винагороду і повернення
витрат, якщо він не вимагатиме _їх до закінчення
терміну внесення змін до плану остаточного поділу
маси банкрутства.
Кандидати в розпорядники майна вносяться в спи -
сок кандидатів, який ведуть голови окружних судів. За -
несення в цей список проводиться на підставі заяви особи,
яка подає клопотання про внесення в список, після пред -
ставлення доводів, що вона відповідає кваліфікації або
151


умовам, визначеним в Розпорядженні Міністра Юстиції
від 16 квітня 1998 року.
Фізична особа повинна відповідати таким вимогам:
•вища освіта (без обмежень спеціалізації);
•не менш, ніж п'ятирічний стаж роботи на керівній
посаді або управління власним підприємством, обізнаність
у сфері економічного права, цивільного права, праці і
фінансів;
• не бути притягнутою до відповідальності за умисні
майнові злочини;
•не бути внесеною в списки осіб, за яким на підставі
ст.17.1 -17.2 Закону "Про банкрутство" забороняється
займатися господарською діяльністю і виконувати функції
представника чи уповноваженого підприємця, члена спо -
стережної ради,ревізійної комісії в акціонерному това -
ристві, товаристві з обмеженою відповідальністю чи ко -
оперативі;
• не бути відізваною судом на підставі Закону "Про
банкрутство" за недбале виконання обов'язків розпо­
рядника майна.
До представників юридичної особи пред' являються
такі вимоги:
• всі члени керівництва повинні відповідати пере ра -
хованим для фізичних осіб вимогам, мати вищу освіту і
стаж роботи на керівній посаді повинен хоча б один з
членів керівництва.
• від умови стажу роботи звільнені адвокати, юри -
дичні радники і експерти.
• фізична особа, яка не має вищої освіти, може бути
внесена до списку, якщо, до набуття Розпорядженням
сили вона виконувала функції розпорядника майна про -
тягам не менше двох років.
Організації розпорядників майна
Розпорядники майна не мають свого спеціального
законодавства, як, наприклад, адвокати чи юридичні кон -
сультанти. Об'єднання розпорядників майна відбувалося
спонтанно. Якщо до війни розпорядником майна пере -
важно був адвокат, і в банкрутстві переважали юридичні
проблеми, то тепер адвокати становлять меншість. Се -
редовище розпорядників дуже неоднорідне. Є багато
економістів, бухгалтерів, а також інженерів, соціологів,
педагогів, істориків, тощо.
152


Поряд з правовими проблемами важливе місце в про -
вадженні справи займає проблематика керівництва
підприємством (менеджмент). Економічно - фінансові
проблеми (в т.ч. податкові), проблеми стосунків з
працівниками і профспілками, тощо.
Товариства, що об'єднують розпорядників майна (під
різними назвами) виникли в багатьох регіонах Польщі
(Вроцлав, Краків, Варшава, Лодзь, Катовіце, Ольштин) і
діяли протягом кількох років незалежно один від одного.
Внаслідок ініціативи варшавського осередку 10 грудня
1996 року дев'ять регіональних товариств об'єднались в
Загальнопольську Федерацію Товариств Розпорядників
Майна і Ліквідаторів, зареєстровану в 1997 році в суді у
Варшаві. Найголовніше її завдання - підготовка про -
екту закону про професію розпорядника майна і прий -
няття його Сеймом .
Умови функціонування розпорядника майна
Розпорядник майна офіційно приступає до виконання
обов'язків після винесення постанови про оголошення
боржника банкрутом. Датою банкрутства є початок дня,
коли винесено постанову суду про оголошення
підприємства банкрутом.
А тому, першою дією розпорядника майна є отри -
мання постанови про оголошення боржника банкрутом і
складання присяги сумлінного виконання обов'язків. По­
станова суду є достатнім свідченням законності дій роз -
порядника майна. Ця постанова, вступає в силу з мо­
менту її винесення, однак може бути оскаржена. Всі юри -
дичні наслідки, пов'язані із оголошенням боржника
банкрутом стають обов'язковими для виконання з мо -
менту винесення судом постанови.
В першу чергу розпорядник майна звертається до
банкрута з метою отримати майно та активи банкрута в
розпорядження. З дня оголошення боржника банкрутом
він втрачає право розпорядження, володіння та корне -
тування майном, яке з цього часу стає майном маси бан -
крутства. Це випливає із закону, і у встановленому по -
рядку, право розпорядження майном переходить до роз -
порядника майна . Обов'язком банкрута є видача
розпоряднику майна всього майна, та документів, надан -
ня розпоряднику необхідних пояснень. Передане майно
позначається "печаткою банкрутства" . Закон "Про бан -
153


крутство " передбачає можливість виключення з маси
банкрутства певних складових частин майна банкрута,
які одночасно вилучаються з - під управління розпо -
рядника майна і передаються банкруту (за певних об ­
ставин він може користуватись поверненим майном), або
до третьої особи. Ці речі не входять до маси банкрутства.
Розпорядник майна може зустрітися із труднощами в
отриманні майна банкрута. Вступати у права розпоря -
дження майном,розпоряднику допомагає судовий вик0 -
навець. Отримавши право розпорядження майном, роз -
порядник зобов'язаний приступити до складання інвен -
тарного списку і затвердження майна маси банкрутства.
Отже розпорядник детально визначає складові частини
майна та його ліквідаційну вартість, тобто суму, яку роз -
порядник майна сподівається отримати від продажу майна.
Перед складанням інвентарного списку майно може бути
опечатане, в випадку, коли воно включає в себе багато
складових частин. На підставі затвердженого інвентар -
ного списку розпорядник майна складає баланс маси
банкрутства або виправляє баланс, поданий банкрутом.
Закон "Про банкрутство" передбачає короткий (од ­
номісячний) термін для подання пропозиції розпоряд -
ником майна сумі - комісару, що стосується балансу маси
банкрутства.
Наступною терміновою дією розпорядника майна на
початку провадження справи є публікація про оголо -
шення боржника банкрутом в пресі - урядовій газеті
"Господарському та судовому віснику про банкрутство".
Це є важливим, оскільки , після оголошення банкрутом
всі юридичні та фактичні дії банкрута, що стосуються
його майна, неправомірні. З дня оголошення банкрутом
зупиняється нарахування відсотків по боргових зо -
бов' язаннях банкрута. А тому публікація про оголошен -
ня банкрутом є юридично значимим фактом.
Суттєвим моментом є повідомлення розпорядником
майна всіх значних кредиторів. Інформацію про їх на -
явність та адреси розпорядник майна отримує з доку ­
ментів банкрута . У повідомленні, направленому до іно -
земного кредитора, розпорядник майна повинен попе -
редити його про обрання адреси у Польщі куди він може
направляти кореспонденцію для участі в справі про бан -
крутство та з метою, щоб суд міг направляти на цю
адресу кореспонденцію для зарубіжного кредитора.
154


Розпорядник майна повинен окремо повідомити про
банкрутство Казначейство, органи соціального страху­
вання, поштову. Кореспондеція, що надсилається бан -
круту, повинна потрапляти до розпорядника майна, який
сам вирішує, які листи затримати, а які передавати бан -
круту.
Розпорядник майна також повинен терміново
опублікувати оголошення про банкрутство в усіх доку­
ментах та реєстрах, до яких внесений банкрут, навіть в
документах, де він ймовірно може бути внесений.
Приймаючи у розпорядження майно банкрута, роз -
порядник майна повинен одноособово прийняти у роз -
порядження всі банківські рахунки банкрута разом із
речами, що знаходяться на зберіганні у банках та інших
місцях . Якщо частина майна знаходиться у третіх осіб ,
то необхідно здійснити заходи по його віндикації, або
вказати це майно при складанні інвентарного списку та
його затвердженні.
Звітність розпорядника майна
Складання розпорядником майна звітів, дає мож -
ливість сумі - комісару здійснювати нагляд над ходом
справи про банкрутство та над діями розпорядника майна.
Розпорядник майна має регулярно звітувати про свою
діяльність в терміни, визначені сумею - комісаром, але
не рідше одного разу на три місяці . Звіт розпорядника
майна про свої дії повинен висвітлювати повну картину
його діяльності, включаючи перелік дій, виконаних роз -
порядником, надання пояснень по них з визначенням мети
їх мети чи обгрунтованості. В цей самий термін розпо -
рядник майна складає фінансовий звіт, що містить
порівняння прибутків та збитків (доходів та витрат) за
зазначений звітний період, а також вказати джерела до -
ходів та мету витрат.
При цьому необхідно зазначити скільки, коли та від
кого отримано дохід, а також скільки, коли і на що про -
водились витрати. Видатки повинні бути належним чи -
ном обгрунтовані відповідними документами . Звітність
має бути послідовною, тобто кожен звіт має бути про -
довженням попереднього .
Фінансова звітність є підставою повернення витрат,
яких зазнав розпорядник майна, а звіт про діяльність є
155


підставою для визнання права на отримання авансу та
винагороди. Звіти мають бути затвердженими сумею -
комісаром, який може вимагати від розпорядника майна
їх доповнення. Відмова від необхідності затвердження звітів
може бути підставою для притягнення до відповідальності
розпорядника майна, аж до його відкликання.
Остаточний звіт подається розпорядником майна після
закінчення його діяльності, а також у випадку відхи -
лення чи закінчення банкрутства. Не виключається, що
суддя - комісар може вимагати від розпорядника майна
складання позачергового звіту, що стосується окремої
конкретної проблеми, оскільки він користується правом
нагляду за діями розпорядника майна.
Розпорядник майна та рада кредиторів
Рада кредиторів є органом, що представляє креди -
торів. Вона може але не мусить бути створена в процесі
розгляду справи про банкрутство. Якщо рада не була
створена її функції, прередбачені Законом "Про бан -
крутство", переходять до сумі - комісара.
Без згоди ради кредиторів розпорядник майна немає
права :
• керувати діяльністю підприємства банкрута, коли це
необхідно але не довше ніж три місяці після оголошення
банкрутом;
• самостійно продавати нерухомість;
• продавати права та борги, що належать банкруту;
• брати позики;
евиконувати умови, узгоджені із банкрутом, чи, на -
впаки, відмовитися від їх виконання;
• викуповувати майно, що знаходяться у власності
третіх осіб, майно, що знаходяться в заставі, чи обтя -
жене іншим чином;
• визнавати, відмовлятися чи укладати угоди, сто -
совно спірних питань, чи передавати спірні питання для
вирішення третійським судом.
Рада кредиторів приймає рішення на засіданнях, які
скликає і на яких головує розпорядник майна. Ці рішення
мають форму ухвал. Д,ЛЯ здійснення контролю за діями
розпорядника майна і контролю за станом маси бан -
крутства засідання ради також може скликати найстар­
ший за віком член ради, повідомивши про це розпоряд -
156


ника майна. Рішення приймаються відкритим голосу­
ванням більшістю голосів.
Розпорядник майна та банкрут
Банкрут - це боржник, якого судом оголошено не -
платоспроможним. Він зобов'язаний вказати та видати
все своє майно, а також всі документи та подати роз -
поряднику майна необхідні пояснення. До виконання цих
обов'язків банкрута можуть змусити примусовими за -
ходами, передбаченими Цивільним процесуальним ко -
дексом .
Банкрут, як сторона процесу про банкрутство наділе -
ний також правами, в т. ч правом брати участь у скла -
данні інвентарного списку, який складається розпоряд -
ником майна, подавати свої зауваження до списку та
вносити їх при його затвердженні, не визнавати огола -
шенні кредиторами борги. Банкрут також має право вис -
ловлювати свою точку зору стосовно винагороди роз -
поряднику майна.
Проект списку заборгованостей
Складання проекту списку заборгованостей належить
до термінових забов'язань розпорядника майна.
Після закінчення терміну для подання претензій, за -
значеного у постанові про оголошення банкрутства, суд -
дя - комісар передає претензії розпоряднику майна, який
на їх підставі складає проект списку. Форма проекту виз -
начена у Законі "Про банкрутство", і туди включено назву
(ім'я) кредитора, обсяг заявленої заборгованості з роз­
поділом на основний борг та відсотки, категорія, до якої
відноситься заборгованість. В окремій графі розпоряд -
ник майна засвідчує визнання, чи заперечення забор­
гованості, як частково, так і в цілому, та подає обгрун -
тування. В проекті також має бути пояснення банкрута
та його обгрунтування.
Проект списку заборгованостей затверджує суддя -
комісар. Претензії до списку розглядаються судом у
відкритому засіданні, на яке також запрошують розпо -
рядника майна. Підготовка списку заборгованостей є
однією з найголовніших дій розпорядника майна, і вона
вимагає детального визначення кожної претензії та до -
казів, що їх підтверджують, відповідного розрахунку об -
сягу боргу та відсотків, а також перевірки по документів
157


банкрута чи така претензія є обгрунтованою. Список
заборгованостей становить наступну підставу для скла -
дання плану розподілу майна.
Розпорядження масою банкрутства
Через деякий час після оголошення підприємства
банкрутом розпорядник майна зобов'язаний прийняти
рішення щодо подальшої діяльності підприємства (гос -
подарської діяльності). Керівництво підприємством
терміном до трьох місяців вимагає згоди ради креди -
торів, а довше ніж три місяці - згоди суду. Така згода
може бути отримана лише за клопотанням розпорядника
майна, котрий повинен подати детальний розрахунок
економічної доцільності такої діяльності. При цьому най -
важливішим питанням є те, чи продовження діяльності
збільшить масу банкрутства чи призведе до її зменшення
і, як наслідок, зашкодить інтересам кредиторів. При
вирішенні питання продовження функціонування
підприємства є можливість залучити до управління ним
його керівництво, якщо це дозволяє його кваліфікація
Якщо керівництво має отримати за це винагороду, то
таке рішення приймає суддя - комісар на підставі кло -
потання розпорядника майна.
Оренда підприємства чи нерухомості банкрута також
вимагає згоди суду. Це пов'язано із тим, що вищевказане
може зашкодити подальшому продажу підприємства.
Ліквідація маси банкрутства
Ліквідація маси банкрутства належить до найваж -
ливіших обов'язків розпорядника майна. Вона повинна
сприяти реалізації майна банкрута, тобто, заміни всіх його
складових коштами. В результаті ліквідації нагромад -
жуються кошти від реалізації маси банкрутства, при -
значені для покриття витрат на провадження процедури
банкрутства і на задоволення претензій кредиторів, тобто
на досягнення основної мети процедури банкрутства.
Ліквідацію належить розпочати якнайшвидше, після за -
твердження сумею - комісаром списку інвентаря і ба -
лансу, складеного розпорядником майна, тобто протягом
місяця від дня оголошення боржника банкрутом. Ефек -
тивність проведення ліквідації в більшості залежить від
тривалості процедури реалізації майна, а також часу за
який кредитори отримують належні їм кошти. Якщо при -
158


гадати, що від дня оголошення банкрутства не нарахо -
вуються відсотки по отриманих претензіях кредиторів,
то легко зрозуміти, що швидке задоволення вимог кре -
диторів має для них вирішальне значення.
Зупинити ліквідацію можна лише у виняткових ви -
падках, при умові, що єдиною причиною для зупинення
є бажання банкрута та отриманий ним дозвіл на за -
ключення угоди з кредиторами.
Продаж майна, здійснений в процесі провадження
справи про банкрутство, має такі самі правові наслідки
як і продаж, здійснений в процесі функціонування
підприємства . Покупець купує річ без жодних обтя -
жень , звільнену від зобов'язань щодо третіх осіб. Про­
даж розпорядником майна нерухомості є підставою для
зняття зобов'язань по заставі, якою обтяжена ця не­
рухомість . Насамперед, розпорядник майна повинен
вжити всіх заходів по продажі підприємства в цілому,
так як це має певні переваги: ліквідація проводиться
єдиним актом, покупець, як правило, залишає
працівників, отримана ціна є в більшості випадках ви -
щою , аніж у випадках, коли покупці купують майно
частинами, котрі у відриві від цілого не мають вартості
(наприклад, товарні знаки, документи, патенти, тех -
нологічні рішення і т. п.).
В інших випадках вживається заходів по реалізації
особливих категорій складових майна: нерухомість,ру­
хоме майно,інші майнові права.
Можливий також продаж організованої частини ви -
робництва. В разі недостатності коштів на покриття ви -
трат процедури розпорядник майна може розпочати
ліквідацію із розпродажу рухомого майна. Це також сто -
сується рухомого майна, яке швидко псується, або коли
витрати по зберіганню майна не співвідносяться з його
вартістю чи тих, які швидко втрачають свою вартість.
Розподіл коштів маси банкрутства
Основним в Законі "Про банкрутство" є рівномірне та
пропорційне задоволення кредиторів. Це реалізується за -
вдяки виконанню плану розподілу, підготовленого на підставі
списку заборгованостей. Якщо в масі банкрутства є не -
обхідні кошти, то вимоги першої та другої категорії (до них
належать, перед усім, зобов'язання перед працівниками та
зобов'язання, що обтяжують масу банкрутства) задоволь -
159


няються невідкладно, поза чергою розподілу. План роз -
поділу підготовлює розпорядник майна. Планів розподілу
може бути декілька. Так, якщо по мірі ліквідації майна
банкрута з'являються достатні кошти для задоволення
(або часткового задоволення) хоча б частини креди -
торів, необхідно підготувати і такий план.
В плані розподілу належить визначити:
• суму, що підлягає розподілу;
• заборгованості та права осіб, що беруть участь у
розподілі;
• суму, яка належить кожному з кредиторів у разі
розподілу;
• суми, які мають бути сплачені, і які покладені на
депозитні рахунки.
Запропонований розпорядником майна план розподілу
контролює суддя - комісар і вносить до нього зміни та
доповнення, про що повідомляє всіх кредиторів, розпо -
рядника майна та банкрута, а також повідомляє про пе -
редачу плану до секретаріату суду та можливості вне -
сення виправлень протягом двох тижнів з моменту вис -
ловлення заперечень.
Виконання І1ЛЩІ)' розподілу є справою розпорядника
майна. Полягає вона на виплаті грошей відповідним особам.
Закінчення процесу банкрутства
Закінчення процесу банкрутства настає після
виконання плану останнього розподілу коштів, от -
риманих від ліквідації маси банкрутства. Суд, після
отримання остаточного звіту розпорядника майна,
затверджує закінчення процедури банкрутства.
Після затвердження звіту розпорядник майна по -
вертає все, що залишилось з маси банкрутства бан -
круту, який з цього часу може вільно ним розп о -
ряджатись.
Скасування процедури банкрутства.
Скасування процедури банкрутста зустрічається у ви -
падках або узгодженого клопотання всіх кредиторів про
це, або коли бракує коштів на покриття витрат процедури.
ТАДЕУШ КОХОРЕВИЧ,
розпорядник майна, Польща


Європейська асоціація фахівців
з питань банкрутства
Законодавство
Діяльність Асоціації регулюється французьким за -
конодавством. Вона була заснована 1 липня 1981 року.
До статуту Асоціації зміни в останнє вносились 16 жовтня
1997 року.
Назва Асоціації
Асоціація має назву "Європейська Асоціація фахівців
з питань банкрутства". Мовами асоціації є французька
та англійська.
Завдання
Місією Асоціації є:
• Займати ведучу роль у питаннях Європейської не -
платоспроможності,
• Сприяти обміну інформацією та ідеями між її чле -
нами,
• Обговорювати проблеми неплатоспроможності з
офіційними європейськими та міжнародними ор­
ганізаціями, які займаються процесами неплатоспромож -
ності.
Асоціація сприяє широкій міжнародній співпраці та
спілкуванню в межах Європи, а також по всьому світу.
Мета та стратегія
Мета та стратегія асоціації є наступними:
• Займати ведучу роль у вивченні, оцінці та розвитку
питань неплатоспроможності в загальних інтересах
Європи.
еСприяти та координувати розповсюдження як технічної
так і тематичної інформації, включаючи публікацію ви -
дання "Єврофенікс", що випускається раз у пів року.
• Проводити переговори та досягати домовленостей з
відповідними службовцями Європейських та міжнародних
організацій стосовно будь- якого питання, яке стосується
її членів.
еЗбільшувати кількість своїх членів та забезпечувати адек -
ватне фінансування Асоціації мя досяrnення її ЗдЩІрНЬ та мети.
161


• Організовувати та проводити річні конгреси на тери -
торії Європи.
• Співпрацювати з міжнародним відділенням ІНС ОЛ та
його членами по будь- якому проекту по банкрутству.
• Забезпечувати можливість своїм членам співпрацю -
вати з людьми з інших Європейських організацій та сприяти
тому, щоб окремі члени приймали участь в роботі Асоціації.
Офіційний офіс
Офіційний офіс Асоціації знахоgшпься за аgресою: 75001
Париж, вул. Тікіетон, 11.
Термін існування
Термін існування Асоціації затверджено на 50 років 1
липня 198 1 року, і цей термін закінчується ЗО червня 2031.
Ск,~.-ц Асоціації
Асоціація складається з:
• Членів - засновників.
• Почесних членів.
• Дійсних членів (які повинні бути або фахівцями з
питань банкрутства і володіти практичним досвідом, та
мати ліцензії у власній країні на призначення в справах
з банкрутства) .
• Асоціативних членів (це юристи, бухгалтери, судові
виконавці, позикодавці, академіки, та іншні особи, які цікав -
ляться процесами банкрутства).
Заявка про членство
Для того, щоб приєднатися до Асоціації, кожен пре -
тендент для дійсного чи асоціативного членства повинен
заповнити відповідну заявку і подати її Директору, який
представить її на розгляд Комітету з питань членства.
Більшістю голосів присутніх на зборах Комітет голосує
за кожного претендента окремо.
Почесне членство
Рада Асоціації анонімним голосуванням повинна обго -
варити почесне членство будь - якої особи, яка на її думку
внесла значний вклад у професію фахівця з питань бан -
крутства. Такому почесному члену не потрібно платити
вступні чи річні внески.
162


Членські внески
Рада на своєму засіданні встановлює розмір вступних та
річних внесків безпосередньо перед загальними зборами, на
яких членам подаються рахунки. Рішення ради приймається
2/3 голосів від кількості присуm:іх на зборах. Рішення ради є
остаточним.
У разі, якщо річний внесок не був сплачений на протязі
шести місяців після належної дати , член Асоціації не от -
римає тих переваг, які Асоціація час від часу надає своїм
членам.
Припинення членеrва
"Членство в Асоціації припиняється:
• У випадку смерті;
• У випадку відмови;
• У випадку виключення з Асоціації.
Асоціація може припинити членство за рішенням
більшості Комітету з питань членства, у випадку:
• Якщо Асоціація вважає за раціональне припинити
членство, або член перестає відповідати умовам повного або
асоціативного членства;
• Якщо річні внески не оплачувалися на протязі двох
розрахункових років.
Кошти
Асоціація отримує коІІТТИ з таких джерел:
• Вступні та членські внески
• Добровільні пожертвування
• Внески на конференції
• Банківський та депозитний відсоток
• Спонсорування
Рц4а
Асоціацією керує Рада, яка складається з Президен -
та, його Заступника, Віце - президента, попереднього
Президента та декількох обраних членів . Обраних членів
є на 4 більше, ніж країн, де Асоціація має 20 або більше
членів, але кількість в загальному не повинна переви -
щувати двадцять осіб.
Кожен член обирається на трьохрічний термін і може
переобиратися повторно .
Особа не може бути обрана членом Ради, якщо після
виборів кількість обраних осіб, включаючи посадових
163


осіб, буде більше трьох з тієї країни, де практикує даний
член.
Д,ЛЯ кожної країни, яка має двадцять або більше членів,
в Раді зберігається одне виборче місце. Якщо на це місце
номінують більше одного кандидата, то його займає той,
хто набрав більшу кількість голосів. Якщо на таке заре -
зервоване місце країна не номінувала нікого, то аби -
рається будь- який інший член, щоб зайняти цю ва -
кансію, однак враховуючи обмеження, згадані в попе -
редньому параграфі.
Кандидати до Ради повинні бути дійсними членами
Асоціації і повинні номінуватися іншими двома дій сни -
ми членами. Порядок номінування та процедура го -
ласування викладені в законодавстві та Статуті
Асоціації.
Призначення посадових осіб
Щорічно на першому засіданні Ради, після чергових за -
гальних зборів на яких проводяться вибори до Ради, Рада
призначає з своїх членів Віце - президента, який буде зай -
мати цю посаду до кінця насrупних чергових загальних зборів.
В кінці кожних чергових загальних зборів Президент
залишає офіс . Заступник президента тоді стає Прези -
дентом, Віце - президент стає Заступником президента і
обирається новий Віце - президент.
Призначення Директора
Рада має повноваження призначати Директора, який
діє як Головний Виконавчий Директор Асоціації на період,
який визначає Рада. Директор одночасно виступає і Се -
кретарем Асоціації. Директор не є членом Ради. Він
відвідує засідання Ради, але не має голосу. Зараз дирек -
тором є Річард Тертон, його адреса: The Office of the
Director, Insol Studio, 7 Russell Place, Nottingham NG 1 5
HJ, UNIТED КINGDOM. Великобританія, Нотінгем (факс:
(44) 115 924 0272).
Призначення скарбника
Рада обирає одного з своїх членів на посаду скарбника.
Засідання ради
Рд,LІ,ёІ. проводmьзаqдрння щонайменше NxJ. рази в рік. Рішення
на засіданнях Ради приймаються просrою більшіСІЮ голосів.
164


Чергові загальні збори
Всі члени Асоціації будь - якої категорії можуть брати
участь в чергових загальних зборах. Однак лише дійсні
члені мають право голосу. Рішення приймаються про -
стою більшістю голосів присутніх членів або через їхніх
представників.
Чергові загальні збори відбуваються один раз в рік.
Внутрішні положення
Рада має право приймати внутрішні положення, що
стосуються управління Асоціацією. Рада також має право
делегувати частину своїх повноважень комітетам, які є
зобов'язаними регулярно звітувати Директору про свою
роботу, який в свою чергу повідомлятиме Президента.
Бухгалтерські звіти
Річні бухгалтерські звіти Асоціації готуються щорічно до
З 1 березня і подаюгься на затвердження черговим загаль -
ним зборам. Бухгалтерські звіти, по яким потрібно провести
аудит, включають Звіт про прибутки і витрати та баланс.
Політична діяльність
Асоціації забороняється проводити будь- яку
політичну діяльність.
Європа
З метою сприяння діяльності Асоціації, вважається
що Європа включає всі країни континентальної Європи
та континентальний шельф. Асоціативні члени можуть
обиратися з країн, що не входять до Європи, дійсними
членами можуть бути лише європейці.
Члени ради
Члени Ради в даний час обираються з наступних країн:
Австрія
Бельгія
Франція
Німеччина
Угорщина
Ірландія
Італія
Нідерланди
Великобританія
165


Комітети
В 1998 році структура комітетів була розширена та
зараз включає активну участь багатьох членів , які не вхо -
дять до Ради. Зараз існують наступні комітети:
• Конгрес - технічний
• Фінансова підтримка
еІНСОЛ
• Публікації та гласність
.технічний
• Майбутні плани
• Членство
Нові члени
На щорічному Конгресі , який відбувся в Осло у ве -
ресні 1998 року, делегатів переконували у необхідності
збільшення кількості членів до 1000 до кінця 2000 року.
ІНСОЛ, Міжнародна організація
Членство в Асоціації відкриває шлях до членства в
ІНС ОЛ, що є міжнародною організацією фахівців з пи -
тань банкрутства, яка між іншим, організовує міжна -
родні та регіональні конференції для своїх членів та
публікує періодичне видання "INSOL WORLD".
ФІЛІП ПІНК,
ліцензований бухгалтер та фахівець
з питань банкрутства
Міжнародна стандартизація
законодавства по банкрутству
Вступ
Національні кордони вже не мають вирішального зна -
чення мя господарської діяльності, що не можна сказати про
суди, які розглядають спори, що виникають під час проведення
такої діяльності. Політичний суверенітет залишається осно -
вою, на якій суди кожної країни захищають права та 3⁄4ійснююrь
правосуддя. Між характером спорів та повноваженнями судів,
які вони застосовуюrь під час розгляду цих суперечок, завжди
існує несумісність. Звичайно міжнародне господарське право,
як і деякі міжнародні конвенції, покликане покращити це ста -
166


новюце. Але мя деяких галузей положеШІЯ міжна_~:юдного гос -
подарського права дуже важко тлумачиш, і відповідні міжна -
родні конвенції відсугні. Найбільш виразний з цієї mчки зору є
закон "Про банкругство міжнародних компаній" .
МККБ
В якості яскравого прикладу можна навести справу
МККБ. МККБ - Міжнародний КредИ'ІНИЙ комерційний банк
-
неплатоспроможна люксембургзька компанія, яка •
здійснювала діяльність через мережу філій в більш ніж ЗО
країнах світу та мав в них активи. По відношенню до кре -
диторів було б справедливо припинити діяльність цього банку
у всьому світі, оскільки в іншому випадку тільки кредитори
в країнах, де розміщувалися значні активи, самі скориста -
лися б нагодою це зробити, отримати в першочерговому
порядку належну їм суму боргу з місцевих активів. За ви -
нятком ClllA, в країнах світу не існує національного зако -
нодавства, яке б гарантувало таку справедливу ліквідацію
або підтримувало б співробітництво з іноземними ліквіда -
торами та адміністраторами чи юридично визнавало їх.
Визнання статусу ліквідатора
Ліквідатор неплатоспроможної міжнародної компанії
повинен вивчати та використовувати на практиці зако -
нодавство по банкрутству країн, де знаходяться активи
чи кредитори цієї компанії, хоча визнання його статусу в
таких країнах часто є надзвичайно складним .
У Великобританії розділ 426 Акту "Про банкрутство"
1986 року дозволяє співробітництво між судами різних
країн, які розглядають справи по банкрутству хоча країни,
в яких застосовується це положення, є переважно чле -
нами британської співдружності, такі як Канада, Авст -
ралія та Нова Зеландія.
Господарські рішення
В порявнянні з іншими проблемами міжнародної не -
платоспроможності компанії, виконання в країні А судо -
вих рішень, прийнятих в країні Б, є нескладною справою.
Виконання рішень іноземних суддів було полегшено су­
довим комітетом, двосторонніми угодами між країнами та
нещодавніми міжнародними конвенціями. Найпримітніша
з них є Конвенція "Про юрисдикцію та виконання су­
дових рішень по цивільних та господарських справах", яка
167


була прийнята країнами - членами Європейського Союзу
і набрала чинності у Великобританії в 1982 році. Ця Кон -
венція регулює питання банкрутства та дії по припинен -
ню діяльності неплатоспроможних компаній.
Права кредиторів
В межах банкрутства міжнародної компанії пору­
шується багато питань, які здаються зрозумілими та не -
залежними від політичних проблем в національному кон -
тексті, але важко вирішуються на міжнародній арені. Так
більшість країн визнають, що при банкрутстві окремим
кредиторам повинні надаватися переваги. Ці країни, як
правило, погоджуються щодо загальних категорій
привілейованих кредиторів, якими найчастіше стають
державні органи. Але, в такому контексті надзвичайно
непопулярною могла б бути норма, яка б визнавала при -
орітет вимог іноземних кредиторів про повернення коштів
перед аналогічними вимогами національних кредиторів.
Без міжнародної конвенції, яка б регулювала ці питання у
судів немає бази мя розв'язання проблем, що виникають у
зв'язку з визначенням приорітетносrі претензій іноземних та
місцевих кредиторів країни, де розглядається справа з бан­
кругсrва. Відповідно до законодавсrва своєї країни, іноземні
кредитори можуть корисrуватися привілеями, але це може буш
не визнаватися в країні, де порушено справу з банкругсrва.
Скандинавська Конвенція
Зараз існує лише одна міжнародна конвенція з бан -
крутства, яка діє по всій території Європи. Вона була
заключена в листопаді 1933 року між скандинавськими
країнами Данією, Фінляндією, Ісландією, Норвегією та
Швецією. Позитивною рисою Скандинавської Конвенції
-
її простота. Однак вважається, що та ж сама простота
може зробити Конвенцію непридатною для викорис -
тання її як моделі для інших країн, в яких відсутні такі ж
сприятливі передумови, як дуже подібні законодавчі си -
стеми та однакові базові цінності.
Стамбульська Конвенція
Ці питання регулює також міжурядова угода, проект
якої спочатку був підготовлений для 24 країн - членів Ради
Європи, та яка буда відкрита для підписання 5 червня
1990 року в Стамбулі . Лише невелика кількість країн
168


підписали її, і, наскільки відомо, жодна з них ще не ра -
тифікувала.
Конвенція Європейського Союзу
В 1990 році Європейська Спільнота заснувала комітет
експертів, завданням якого було продовжити роботу, при -
зупинену раніше, з написання конвенції, яка була б прий­
нятною для усіх країн - членів ЄС. Остаточний варіант тек -
сту Конвенції був затверджений в 1995 році, та з того часу
його підписали усі члени ЄС, окрім однієї країни. Можна
сподіватися, що його підпише і остання країна, після чого
будуть зроблені кроки, по ратифікації Конвенції.
Принципи Конвенцій
Умови та основні принципи Стамбульської Конвенції
та Конвенції Європейського Союзу мають багато спільного.
По суті, вони дозволяють міждержавне визнання при -
значеного фахівця з питань банкрутства та право іно -
земних кредиторів на подання претензій та отримання
коштів на рівних правах з місцевими кредиторами.
Узгодженість
Під час зборів, що відбулися в Брюсселі наприкінці 70-х
років, комітет членів ЄС зробив спробу узгодити норми, які
могли б бути включені в законодавства з банкрутства усіх
країн - членів ЄС, але ця спроба була невдалою. Ця невдача
пояснювалася не стільки відмінностями в вирішенні питання
першочерговості кредиторів, скільки базовими відміннос -
тями національних законів та господарських відносин.
Єдність та універсальність
Під час обговорення мети двох запропонованих Кон -
венцій найчастіше вживалися слова "єдність та універ­
сальність": в ідеалі справа з банкрутства порушується в
країні, де боржник має свої основні ділові інтереси, з
таким розрахунком, щоб процедури розгляду справи
визнавалися усіма країнами, а не лише в країні, де цю
справу було порушено. Як ми побачимо далі, такої мети
досягти практично неможливо.
Європейський Суд.
Європейський Суд має право тлумачення Конвенції.
169


Це суггєва норма, оскільки зміст Конвенції не завжди
зрозумілий і розуміння її змісту не полегшується навіть тим,
що вона перекладена на 12 мов, причому всі тексти аутен -
тичні. Тлумачення змісту та мети тексту міститься в окре­
мому Пояснювальному звіті, опублікованому Радою ЄС.
Узагальнення положень Конвенції
Європейського Союзу
55 статей Конвенції є дуже складними , однак най -
важливішими є наступні положення :
Центр основних інтересів
Якщо центр основних інтересів боржника знаходиться
в будь-якій країні-члені ЄС, то в цій країні можна по ­
рушити справу з банкрутства. В Конвенції немає визна -
чення поняття "основні інтереси", але з її тексту зрозуміло,
що маються на увазі економічні інтереси. В Звіті це виз -
начено, як місце, де боржник реrулярно здійснює управління
своїми інтересами, що може бути підтверджено третіми
особами. Кожен боржник може здійснювати управління
своїми інтересами лише в одному місці. Якщо це компанія ,
то таким визнається місце, де зареєстровано її офіс, що
вважається центром основних інтересів боржника, якщо
не буде доведено протилежне. Справа, яка порушена в
країні - члені ЄС, де знаходяться основні інтереси борж -
ника, називається основною справою.
Установи
Інші країни-члени ЄС, в яких не знаходяться ос ­
новні інтереси боржника, мають право розпочати справу
з банкрутства лише в тому випадку, якщо в них знахо -
дяться установи компанії - боржника. Якщо так, то про -
цедури банкрутства обмежуються активами, розміще -
ними в цій країні, і справа, яка в ній порушується, має,
як правило, характер вторинної справи порівняно до ос -
новної. "Установа" при цьому означає будь - яке місце,
де боржник проводить постійну господарську діяльність
з товарами та залученням людських ресурсів.
Країни не члени ЄС
Справи з банкрутства компаній - боржників, основні
інтереси яких знаходяться в країні, яка не є членом ЄС,
не реrулються Конвенцією, а вирішуються відповідно до
законів кожної країни - члену ЄС.
170


Застосування Закону
Розгляд справи з банкрутства, порушеної в будь- якій
країні - члені ЄС, та її вирішення регулюються законо -
давством цієї країни. Законодавтством цієї країни виз -
начено активи, які є частиною майна, повноваження
боржника та ліквідатора, процедури подання, зміни та
отримання претензій, порядок розподілу коштів, кла -
сифікація претензій за важливістю та вплив наслідків
розгляду справи з банкрутства на поточні контракти.
Визнання
Справа з банкрутства, яку порушено в країні - члені ЄС,
де знаходиться центр основних інтересів боржника, ви -
знається в усіх інших країнах - членах ЄС, однак це визнання
не передбачає порушення вторинної справи в країні - члені
ЄС, де знаходиться установа боржника. Визнання означає,
що здійснення правосуддя буде мати такі ж результати а інших
країнах - членах ЄС, як по законах країни, де розпочато справу
з банкрутства. Це включає також заборону боржнику роз -
поряджатися активами.
Повноваження ліквідатора
Ліквідатор може застосовувати будь- яке з повнова -
жень, гарантованих йому законами країни, де розпочато
справу з банкрутства, навіть в інших країнах - членах ЄС,
при умові, якщо в них не порушено вторинну справу.
Державна політика
Визнання та виконання будь - якого рішення може бути
відхиленим на підставі державної політики, але відмова не
може базуватися на тому, що справа з банкрутства не роз -
глядалася у відповідності з місцевим законодавством.
Вторинна справа
Вторинна справа з банкрутства розглядається у
відповідності до законодавства країни, де цю справу
порушено. В межах вторинної справи передбачається
припинення діяльності компанії, а не реструктуризація .
Вторинна справа може бути порушена на прохання
ліквідатора, працюючого з основною справою, або на
прохання будь-якої іншої особи, яка за місцевим за­
конодавством має право на це, наприклад, кредита -
ром, який вважає, що його шанси при розгляді з вто -
171


ринної, а не з основної справи, яку порушено в іншій
країні - члені ЄС.
Співпраця ліквідаторів
Конвенція зобов'язує ліквідаторів, працюючих з ос­
новною та вторинною справами, зобов'язання до ши­
рокої співпраці в різних напрямках, наприклад, через
обмін інформацією та передачу будь- якого залишку
коштів за вторинною справою ліквідатору, працюючому
з основною справою.
Права кредиторів
В деяких статтях йдеться про необхідність надання
інформації кредиторам, а також про заявлення претензій.
Особливо важливим є те, що податкові органи країн -
членів ЄС мають право на заявлення претензій під час
розгляду справи з банкрутства. Однак претензії щодо
сплати іноземних податків майже ніколи не вважати -
муться першочерговими. Практичним наслідком такої
ситуації є те, що в країнах, які вважають приорітетними
претензії по податках податкові органи, для того щоб збе -
регти приорітетність, будуть подавати заяви на відкриття
вторинної справи у своїй країні.
Будь-який кредитор може подати заяву про
приєднання як до основної, так і до вторинної справи з
банкрутства. Окрім цього, кожний ліквідатор може
пред' явити в інших справах претензії, які вже він
пред'явив в іншій справі якщо це служитиме направ­
лено на дотримання інтересів кредиторів. Таке пере -
хресне пред' явлення претензій може створити конфлікт
при задоволенні претензійних вимог.
Відомі кредитори інших країн - членів ЄС повинні
бути персонально проінформовані про порушення справи
з банкрутства та з пропозицією пред'явити претензії.
Повідомлення для цих кредиторів складаються офіційною
мовою країни, де порушено справу з банкрутства, але
під заголовком "Запрошення подати претензії, строки по -
дання" повинен бути переклад на всі офіційні мови Євро -
пейського Союзу для того, щоб отримувачі запрошень
розуміли, про що йдеться в повідомленні.
Конвенція ЄС - це результат тридцягирічної праці, що
є величезним кроком вперед. Критики цієї конвенції по -
винні усвідомити, що вона складається з багатьох компромісів
172


тому, що альтернативою певного положення є не краще по -
ложення, а відсугність згоди взагалі.
ФІЛІП ПІНК,
ліцензований бухгалтер та фахівець
з питань банкрутства
Модель закону ЮНСІТРАЛ
нПро банкруrство міжнародної
компанії"
Модель закону ЮНСІТРАЛ "Про банкрутство міжна -
родної компанії" була затверджена та прийнята під час трид -
цягої сесії Комісії Організації Об'єднаних Націй з Міжна -
родного Торгового Права ("ЮНСІТРАЛ"), що відбулася у Відні
в травні 1997 року. Це стало кульмінацію двох з половиною
років праці, яка проводилася представниками багатьох
країн - членів ЮНСІТРАЛ, секретаріатом цієї організації та
представниками дорадчих органів.
Модель закону
Це модель закону, а не договір чи конвенція; тому не -
обхідно, щоб її розглянули національні уряди країн та щоб
вона пройшла через національні законодавчі системи.
Основна мета.
Відповідно до звітів, проект мав такі чотири основні
завдання.
По-перше, необхідно було створити закон, який підхо -
див би для. більшості країн. Це означало, що закон не по -
винен втручатися в національні закони "Про банкрутство''
та інші місцеві закони .
По-друге, "модель" такого закону повинна була містити
базові положення про:
• Право допуску представників іноземних справ з бан -
крутства в суди держави, в якій порушується справа з бан -
крутства;
• Визнання іноземних судових справ з банкрутства су­
дами даної країни;
• Гарантію надання допомоги цими судами стосовно
процесу адміністрування неплатоспроможної компанії на
благо всіх кредиторів.
173


По-третє, закон повинен залишатися на безпечній
відстані від складних та суперечливих проблем вибору за -
кону і конфліктів.
Врешті-решт, закон повинен сприяти співробітництву
між судами по справах з банкрутства міжнародних ком -
паній, а також намагатися забезпечувати координуван -
ня, якщо по відношенню до банкрутства одного борж -
ника розглядається дві чи більше справ.
Вважається, що кінцевий варіант залишився значною
мірою подібним до концепції, створеної на початку про -
цесу. Так сталося, не дивлячись на те, що в багатьох ви -
падках робоча група була змушена розглядати вимоги де -
яких країн та пристосовувати до них норми моделі закону.
Інструкції по введенню закону в силу
Організація Об'єднаних Націй розробила та опубліку ­
вала в грудні 1997 року "Інструкції по введенню закону в
силу" для цієї моделі закону з метою допомогти урядам
багатьох країн зрозуміти та оцінити положення моделі за -
кону, а потім прийняти її в своїх країнах.
Додаток: Вказівки щодо проведення
діагностичного аналізу підприємства
Порядок денний
• Вступна частина
• Екскурсія по заводу
• Історія підприємства
• Керівництво, організація та зайнятість
• Інформаційні системи керівництва
еПродукція
• Виробництво: поточне виробництво, устаткування та
технології
• Постачальники
еЗбут
• Ринки, споживачі та маркетинг
• Структура витрат та ціноутворення
• Конкуренція
• Екологічні питання
еОб ' єкти соцкультпобуту
еКредитори
• Бартерна торгівля
• Фінансове становище
174


• План реструктуризації
• План довгострокових інвестицій
•довгостроковий фінансовий план
Екскурсія по заводу
Візьміть участь у екскурсії по заводу перед інтерв'ю.
Під час екскурсії бажано, щоб ви робили нотатки своїх
спостережень з тим, щоб після екскурсії мати можливість
охарактеризувати головні етапи виробничого процесу;
робіть фотографічні знімки під час екскурсії.
Історія підприємства
Задайте наступні питання:
• Який правовий статус підприємства?
• Коли воно було засновано у тому вигляді, у якому
існує тепер?
•Який обсяг акціонерного капіталу?
•Коли підприємство було приватизовано?
•Хто володіє акціями (структура власності)?
•Які плани керівництва щодо приватизації акцій, які на -
лежать державі? Коли вони будуть приватизовані? Яким
чином?
• Чи мали місце якісь значні зміни з часів приватизації,
наприклад, зміна керівництва, ситуації із зайнятістю, асор -
тименгу продукції, споживачів, постачальників, інвестицій
у виробниче устаткування?
Керівництво, організація та зайнятість
З'ясуйте, усвідомте та обговоріть наступні питання:
•Яка структура організації (чи існує певний графік ро­
боти)?
• Чи змінювалася структура останнім часом? Якщо да,
яким чином? Чому?
• Хто є головними керуючими фігурами та ведучими
службовцями? Чому?
• Якщо голова правління людина похилого віку, чи є в
нього плани стосовно передачі правління іншим людям?
• Чи зменшилася останнім часом кількість працівників ?
Наскільки? Чому?
Інформаційні системи керівництва
З'ясуйте, усвідомте та обговоріть наступні питання:
•Яку інформацію та в якій формі керівництво отримує
175


ре1улярно сгосовно виробництва та фінансових результатів?
Наскільки кор и сним це є для цілей прийня'ГІ'Я рішень
керівництвом ?
Продукція
• З'ясуйте, усвідомте та обговоріть наступні питання:
е Які основні груrш виробів чи окремі вироби підприємсшо
виробляє теперішнім часом?
е Якщо це буде можливим, ознайомтеся із зразками про -
дукції та сфотографуйте їх!
• Роздивіться брошюри чи перелік асортименту товарів,
якщо такі є на підприємстві!
• Чому підприємство виробляє саме ці товари?
• Які переваги виробів даного підприємства перед то -
варами , що виробляються іншими підприємсгвами?
е Яка продукція найбільш важлива з точки зору: обсягу
продажу? Показників прибутковості? Перспектив
збільшення обсягу продажу? Перспектив поліпшення по -
казників прибутковості? Чому?
• Чи є продукція підприємсгва запатентованою або за -
хищеною правами торгівельної марки? Якщо так, з'ясуйте,
що саме.
• Виробництво яких товарів припинено на підприємстві?
Коли? Чому?
• Чи є на підприємстві плани щодо розробки нових
товарів та початку їх виробництва? Якщо є, яких саме
товарів? Чому саме цих товарів? Коли розпочнеться
здійснення цих планів?
Виробництво:виробничіпотоки,усrаткування,
технології
З ' ясуйте, усвідомте та обговоріть нас1упні питання:
• Яким є поточне виробництво на підприємстві? При
потребі попросіть охарактеризувати його на прикладі однієї
групи виробів, або зверніться до директора підприємства з
проханням проілюструвати його за допомогою схеми ви -
робничих потоків.
• Чи купує підприємство сировину?
• Чи купує підприємство комплеюуючі матеріали?
е Якими є окремі стадії виробничого процесу?
• Незавершені вироби?
• Готові вироби?
е Якими є головні виробничі потужності (усгановки, ма -
176


шини, устаткування для поточного виробництва, складські
приміщення)?
• Скільки часу іде на обробку продукції? Попросіть
проілюструвати на прикладі певних груп виробів, якщо це
буде необхідним.
еЯка потужність основного устаткування (річний обсю ·
обробленої продукції)?
еЯкого усгаткування невистачає у виробничому процесі?
еЯкий приблизний теперішній рівень завантаження ус -
таткування (процент виробленої продукції порівняно до ви -
робничої потужності)? В разі необхідності попрохайте
проілюструвати на прикладі роботи окремих видів голо -
вного усr-аткування.
еЯкий приблизний річний обіг запасів (сировина, готові
вироби)?
еЯкі основні перепони на шляху збільшення обсягу ви -
робницгва?
еЯкі нові технології дали б можливість підприємству
збільшити рівень автоматизації?
еЯкими могли б буги наслідки впровадження нових тех -
нологій для: показників затрат праці на одиницю продукції,
рентабельності виробництва, якості готової продукції?
Постачальники
З'ясуйте , усвідомте та обговоріть наступні питання:
еЯкі головні закупівлі здійснюються на підприємстві
(сировина і т. і.)?
еХто є головними постачальниками? Чому?
• На яких умовах підприємство здійснює закупівлю у
поста чальників?
• Яким чином встановлюються ціни?
• Як часто здійснюються постачання?
еЯкі умови оплати?
• Чи існує якась письмова угода із постачальнком?
Які її основні пункти (обсяг постачань, графік постачань,
політика цін тощо)?
Збут
З'ясуйте, усвідомте та обговоріть наступні питання :
е Хто є кінцевими споживачами продукції? В разі не­
обхідності попрохайте охарактеризувати збут окремої
групи виробів .
• Чи здійснює підприємство прямий продаж своєї
177


продукції кінцевим споживачам? Якщо ні, то через які
дистрибютерські канали продаються товари?
Ринки, споживачі, маркетинг
З'ясуйте, усвідомте та обговоріть наступні питання:
• На яких ринках підприємство продає сьогодні свою
продукцію (в межах області/республіки, на внутрішніх
ринках (уточніть яких), на зовнішніх ринках (з'ясуйте,
в яких країнах). В разі необхідності розпитайте про рин -
ки збуту для певної групи виробів. Чому підприємство
продає свої вироби на цих ринках (які історичні при -
чини цього) ?
•Яка приблизно частка продажу даного підприємства
від загального обсягу продажу на ринках збуту? - на
прикладі однієї групи виробів. Чи є частка продажу
підприємства стабільною, або тяжіє до зростання чи
зменшення?
• На яких ринках обсяг продажу продукції
підприємства зростає? Проілюструйте на прикладі ок -
ремої групи виробів.
• Хто є безпосередніми замовниками продукції
підприємства? При потребі з'ясуйте, хто є замовниками
певних груп виробів. Як довго підприємство співпрацює
із своїми замовниками? Чи укладало воно із ними дов -
гострокову письмову угоду? Якщо так, які основні пункти
цієї угоди? В разі необхідності зробіть копію.
• Які основні критерії висувають замовники щодо
вибору постачальників (ціни, умови сплати, графік по -
стачань тощо)?
•Як часто підприємство здійснює поставки своїм за -
мовникам?
• На яких умовах замовники купують продукцію у
підприємства (ціни, умови платежу, графік постачань)?
• Чи планує підприємство співпрацювати із новими
замовниками? За якими критеріями підприємство ви­
биратиме нових замовників (розташування, профіль і т. і.)?
Яким чином підприємство планує знайти шляхи до но -
вих замовників (через прямий продаж своїх виробів,
шляхом розміщення їх на виставках, через рекламу тощо)?
• З якими новими замовниками підприємство вета -
но вило контакт останнім часом? Яким чином підприємство
вийшло на цих замовників (через прямий продаж, рек -
ламу)?
178


Структура витрат та ціноутворення
З'ясуйте, усвідомте та обговоріть наступні питання:
еЯким чином підприємство встановлює ціни на свою
продукцію (які його принципи нарахування цін)?
• Наскільки враховується реальна ціна товару та стан -
дартна ціна за одиницю подібного товару?
• Яким чином встановлюються стандартні ціни за
одиницю товару? Коли і яким чином в останнє перегля -
далися ціни за одиницю товарів?
• Які основні принципи розподілення витрат і особ -
ливо розподілення основних витрат?
еНаскільки враховуются нижчезазначені фактори при
нарахуванні цін?
• Витрати на оплату праці
• Витрати на купівлю сировини
• Плата за електроенергію та інші операційні ресурси
еТранспортнівитрати
•Відсотки
еАмортизаційнівитрати
•Інфляція
Конкуренція
З'ясуйте, усвідомте та обговоріть наступні питання:
• Які підприємства чи типи підприємств, на думку
керівництва, є головними конкурентами даного
підприємства? Чому?
еЯка приблизно доля продажу підприємств - конку­
рентів на спільних ринках збуту? Дайте приклад якої -
небудь групи виробів конкурентів. У котрих із
підприємств - конкурентів ринкова частка стабільна,
зростає чи зменшується?
Екологічні питання
З'ясуйте, усвідомте та обговоріть наступні питання:
• Які типи відходів виробляє підприємство?
еЯким чином підприємство позбувається відходів?
• Наскільки підпрємство забруднює навколишнє сере -
довище (воду, повітря)?
• Чи є на підприємстві плани щодо зниження рівня
екологічного забруднення? Якщо є, в чому їх головний
зміст?
179


Об'єкти соцкульmобуту
•Які об'єкти соцкульmобу~у має rrідприємсmо? Чи є плани
щодо їх передачі органам влади? Продажу? Створення не­
залежних струкrур? Закриггя?
Кредитори
• Банківський рахунок підприємства відкритий чи за -
блокований?
еХто є головними кредиторами?
•Кредитори, що надають торгівельний кредит/кредито-
ри - посгачальники?
• Фінансові кредитори? .
• Бюджетні кредитори?
.службовці?
еlнші?
• Чи розпочали вже кредитори здійснешт процедури бан­
кругства? ПопросіТh охаракгеризуваш теперішню сmуацію.
Бартерна торrівля
• Будь- ласка, опишіть структуру бартерної торгівлі
підприємства з:
еКлієнгами
• Постачальниками
еlншими
• Охарактеризуйте обсяг і процедуру непрямих бартер -
них операцій, які здійсmоються rrідприємсгвом (із залучен­
ням окремих юридичних осіб)?
•Будь -ласка omnuiть як бартерна rоргівля обліковується в
балансі rrідприємсmа (активи та пасиви), особливо як оціmоЮТhСЯ
бартерні активи та пасиви (вище, ніж рШІКова варrісrь rоварів)?
Фінансове сrановmце
З'ясуйте, усвідомте та обговоріТh насгупне:
• Звіш про прибутки та збитки
• Баланс підприємства
• Грошова позиція
• Просгрочені кредити
• Прострочена дебіторська заборгованісТh


План реструктуризації
Вступна частина
• Чи складено на підприємстві офіційний письмовий
план реструктуризації? Якщо так, отримайте копію.
Цілі та завдання - Коротко/середньостроковий план
реструктуризації
З' ясуйте, які головні цілі та завдання визначені у плані
реструктуризації.
Головні фактори успіху - Коротко/середньостроковий
план реструктуризації
З' ясуйте, чи є нижчезазначені фактори рішучими для
успішного проведення реструктуризації підприємства:
• Проведення переговорів із теперішніми власника -
ми/акціонерами
• Проведення переговорів із теперішніми кредита -
рами
• Ініціативи стосовно накопичення короткострокової
каси
• Програми зниження збитків
• Закриття/продаж неприбуткових підрозділів або
об'єктів підприємства, включаючи об'єкти соцкультпо­
буту
• Розвиток ринку
• Вдосконалення розробки продукції
• Вдосконалення ціноутворення
• Розвиток системи розповсюдження товарів
• Вдосконалення виробництва та технологій
• Вдосконалення програм постачань/закупівель
• Зміни керівної та організаційної структури
• Вдосконалення системи управління фінансами
• Вдосконалення систем інформування керівництва
• Вдосконалення структури підприємства (юридичної
особи)
Чи розроблено на підприємстві детальний бюджет для
здійснення короткострокової/середньострокової рест-
181


руктуризації? Якщо так, зробіть копію. До балансу по -
винні входити проекти щомісячних звітів про прибутки
та збитки, складених на період 1 року, баланси та звіти
План інвестицій на довший період
• Куди планується зробити головну інвестицію:
• Установки, машини та устаткування?
• Хто може стати головними постачальниками?
• Якою буде вартість інвестиції та її доля на кожний
із вищезазначених компонентів? Яким чином будуть виз -
начені пріоритети?
• Якими будуть головні вигоди від інвестиції?
• Додатковий продаж (яких товарів, на яких ринках,
за яку вартість та в якому обсязі)?
• Зростання продуктивності?
• Розвиток продукції
• Розвиток ринків збуту
• Зниження витрат
• Якою буде структура інвестиції у 1, 2, З та 4 - й
роки її виплати з точки зору:
• Капітальних інвестицій
• Продажу (додаткового)
• Додаткових знижень витрат
• Руху коштів
План фінансування на довший період
З'ясуйте, яким чином підприємство збирається
фінансувати інвестиції із наступних джерел
• Внутр1шні джерела
•
• Зовнішні джерела
• Кредитори, які надають торгівельний кредит
• Короткострокові банківські позики
• Довгострокові банківські позики
• Новий акціонерний капітал


Пілотна реструктуризація
Проведення процедур
банкрутства на трьох
підприємствах
Документи, які повинні бути надані
пілотними підприємствами
Загальна інформація
•
Статут
•
План приватизації
•
Перелік акціонерів
•
Протоколи зборів акціонерів
•
Ліцензії , дозволи і т. і.
•
Судові справи: листування з приводу судових справ,
що розглядаються
Керівництво, організація, зайнятість
•
Перелік членів Ради директорів: ім'я, організація
•
Схема структури організації
•
Перелік обов ' язків по ключових посадах
•
Контракти з роботодавцем (приклади)
•
Перелік працівників:
•
Ім'я
•
Посада
•
Відділ/цех
•
Вік
•
Строк роботи на підприємстві
•
Місячна ставка в грн.
•
Заборгованість по заробітній платі в грн.
Інформаційні системи керівництва
•
Копії типових звітів, що регулярно подаються
керівництву
•
Опис комп'ютерних систем
183


Продукція
•
Перелік виробів:
•
Назва виробу
•
Опис
•
Спосіб виробництва
•
Відпускна ціна
•
Основні замовники
•
Кількість одиниць, вироблених минулого
року
Ринки, клієнти, маркетинr
•
Перелік клієнтів, яким було надано послуги
минулого року:
•
Назва клієнту
•
Розташування
•
Вид клієнту
•
Вироби, продані минулого року
•
Обсяг продажу в минулому році
•
Письмові угоди з головними клієнтами
•
Маркетингові матеріали: брошури, рекламні
матеріали і т. і.
Структура витрат та ціноутворення
-
•
Типовий приклад нарахування ціни найважливіших
виробів
Конкурентне середовище
•
Перелік конкурентів:
•
Назва
•
Розташування
•
Вироби
•
Величина/важливість для економіки
Навколишнє середовище
•
Дозволи/листування з офіційними контрольними
службами
184


Об'єкти соцкультпобуту
•
Перелік об'єктів соцкультпобуту:
•
Назва
•
Опис/теперішній рівень використання
•
Рік зведення
•
Балансова вартість
•
Юридична документація по об'єктах
соцкультпобуту - акти, листування з офіційними
органами влади
Кредитори
•
Перелік кредиторів - сума кредиту та строк
виплати
•·
Угоди/листування з кредиторами
Дебіторська заборгованість
•
Перелік статей дебіторської заборгованості - сума
та строк виплати
•
Угоди/листування з приводу збору дебіторської
заборгованості
Бартерна торгівля
•
Перелік партнерів по бартерних операціях:
•
Назва
•
Тип бартерної торгівлі
•
Сума заборгованості
•
Письмові угоди з партнерами по бартерних
операціях
Фінансовий стан
•
Детальна фінансова звітність
•
Бюджети
•
Банківський рахунок: остання виписка
185


Огляд правових та податкових питань
•
Загальнодержавні податки та збори:
•
Податок на прибуток підприємств
•
пдв
•
Акцизний збір
•
Збір на ремонт та утримання автомобільних
доріг
•
Податок з власників транспортних засобів
•
Податок на землю
•
Податок на забруднення навколишнього
середовища
•
Плата за споживання води
•
Гербовий збір
•
Податок на доходи фізичних осіб
•
Мито:
•
Ввізне мито
•
Митні збори
•
Місцеві податки
•
Виплати до державних фондів:
•
державний пенсійний фонд
•
фонд соціального страхування
•
фонд ліквідації наслідків Чорнобильської
катастрофи
•
державний інноваційний фонд
План реструктуризації
•
Письмові плани реструктуризації/ бізнес - плани
КЛАУС ФРОСТ-ХАНСЕН,
Делойті Туш


Загальний листок опитування для
ліквідатора/санатора
Назва підприємства: ................................................................ .
За реєстровано: ...... ... ........... ... ............ ............ ........ .. ...... ... ........ .
Дата призначення: .................................................................. .
Проводить діяльність: ...... ... .................. ................................. ..
Номер справи: .......................................................................... .
Nоп/п
Зміст діяльності
Номер
Завершено
справи (дата/ініціали)
Початкові Kfl.OKH
1. (а) Провести початкові збори
з дирекцією підприємства.
(б) Розглянути чи є будь-які
причини чому ліквідатору/
санатору не слід діяти, і як -
що їх немає дати згоду на
діяльність.
2. Перевірити, чи присвоєно
справі номер та чи вірно за -
несені деталі про призна -
чення до внутрішніх адміні -
стратив них контрольних до -
кументів.
з . Огримати лист- повноваже -
ння від підприємства.
4. Перевірити меморандум та
статут підприємства щодо по -
ложень, які можуть вимагати
ще деякі крім стандартних
процедур, наприклад вимоги
зборів.
5. Пересвідчитись, що дирекція
проведе збори з метою:
провести збори членів та
провести збори кредиторів.
187


Номер
Завершено
No п/п
Зміст діяльності
справи (дата/ініціали)
6. Отримати від директорів
-
Баланс .
-
Підсумок стану справ.
-
Офіційний контроль -
ний звіт .
Анкету
Загальні Кf!.ОКИ
7. (а) Прийняти володіння
активами:
-
отримати або скласти
перелік усіх активів
та їхнє місцезнаходження,
включаючи активи, яки -
ми володіюrь треті сrорони.
-
прийняти міри щодо
контролю над ключами
від приміщень та транс -
порту та забезпечити їх
безпеку.
-
провести заміну замків,
найняти зовнішню охоро -
нну фірму тощо
-
відповідно підготувати -
ся до інвентаризації/ оцінки.
-
встановити графік на -
дання в аренду майна та
обладнання та контрактів
на продаж або покупку в
кредит.
(б) Отримати книги та
статутні документи, вклю -
чаючи печатку компанії
та правові документи тощо.
8. Повідомити податкові ор -
гани про призначення лік -
відатора/санатора.
-
Корпоративні прямі
податки:
Податок на прибуток під -
приємств
188


No п/п
Зміст діяльності
Номер
Завершено
справи (дата/ініціали)
Податок за землю
Рентні платежі
Податок з власників тран -
спортних засобів
Податок на промисел
Податок на нерухомість
-
Індивідуальні прямі
податки
-
Податок на доходи фі -
ЗИЧНИХ осіб
-
Відрахування в фонд со -
ціального захисту населе -
ння (індивідуальні)
-
Відрахування в Пенсій -
ний фонд (індивідуальні)
-
Непрямі податки
-
Податок на додану ва -
ртість
-
Акцизний збір
-
Митні (імпортні) збори
-
Податки пов'язані з
виплатоюзаробітної плати
-
Збір у фонд Чорнобиля
-
Збір на обов'язкове со-
ціальне страхування
-
Збір у Пенсійний фонд
-
Інші податки та збори
-
Збір за геологорозвіду-
вальні роботи, виконані за
рахунок державного бюджету
-
Державне мито
-
Митні (експортні) збори
-
Збір за спеціальне ви -
користання природних ре -
сурсів - води
-
Збір за забруднення на -
вколишнього природного
середовища
-
Відрахування та збори
на будівництво, ремонт та
189


No п/п
Номер
Завершено
Зміст діяльності
справи (дата/ініціали)
підтримку вантажного тран -
спорту
-
Обов'язковий збір до
державного інноваційного
фонду
-
Оплата за торговий
патент, на деякі види під -
приємницької діяльності
-
Податок з реклами
-
Комунальний податок
-
Готельний збір
-
Збір за припаркування
автотранспорту
-
Ринковий збір
-
Збір за видачу ордера
на квартиру
-
Курортний збір
-
Збір за участь у бігах
на іподромі
-
Збір за виграш на бігах
на іподромі
-
Збір з осіб, які беруть
участь у грі на тоталізаторі
на іподромі
-
Збір за право використа -
ння місцевої символіки
-
Збір за право проведе -
ння кіно - і телезйомок
-
Збір за проведення міс -
цевих аукціонів
-
Збір за проїзд по тери -
торії прикордонних облас -
тей автотранспорту, що
прямує за кордон
-
Збір за видачу дозволу
на розміщення об'єктів
торгівлі та сфери послуг
-
Збір з власників собак
-
Гербовий збір
-
Збір на обов'язкове дер-
жавне пенсійне страхуван -
ня від виконання різних
операцій
190


No п/п
Зміст діяльності
Номер
Завершено
справи (дата/ініціали)
9. Подати заявки для нових
податкових реєстрацій, які
вимагаються:
-
Корпоративні прямі по-
датки:
Податок на прибуток під -
приємств
Податок за землю
Рентні платежі
Податок з власників тра -
нспортних засобів
Податок на промисел
Податок на нерухомість
-
Індивідуальні прямі по-
датки
-
Податок на доходи фі -
зичних осіб
-
Відрахування в фонд
соціального захисту на -
селення (індивідуальні)
-
Відрахування в Пен -
сійний фонд (індивідуальні)
-
Непрямі податки
-
Податок на додану ва -
ртість
-
Акцизний збір
-
Митні (імпортні) збори
-
Податки пов'язані з вип-
латоюзаробітної плати
-
Збір у фонд Чорнобиля
-
Збір на обов'язкове соці -
альнестрахування
-
Збір у Пенсійний фонд
-
Інші податки та збори
-
Збір за rеолоrорозвідува -
льні роботи, виконані за ра -
хунок державного бюджету
-
Державне мито
-
Митні (експортні) збори
-
Збір за спеціальне вик0 -
191


Nоп/п
Номер
Завершено
Зміст діяльності
справи (дата/ініціали)
ристання природних ресур -
сів - води
-
Збір за забруднення нав -
колишнього природного се -
редовища
-
Відрахування та збори на
будівництво, ремонт та підт-
римку вантажного транспорту
-
Обов'язковий збір до де-
ржавного інноваційного фонду
-
Оплата за торговий па -
тент, на деякі види підприєм-
ницької діяльності
-
Податок з реклами
-
Комунальний податок
-
Готельний збір
-
Збір за припаркування ав-
тотранспорту
-
Ринковий збір
-
Збір за видачу ордера на
квартиру
-
Курортний збір
-
Збір за участь у бігах на
іподромі
-
Збір за виграш на бігах на
іподромі
-
Збір з осіб, які беруть
участь у грі на тоталізаторі
на іподромі
-
Збір за право використан
ня місцевої символіки
-
Збір за право проведення
кіно - і телезйомок
-
Збір за проведення місце -
вих аукціонів
-
Збір за проїзд по територї
прикордонних областей ав -
тотранспорту, що прямує за
кордон
-
Збір за видачу дозволу на
розміщення об'єктів торгівлі
та сфери послуг
-
Збір з власників собак
192


No п/п
Зміст діяльності
Номер
Завершено
справи Ідата/ініціали)
-
Гербовий збір
-
Збір на обов'язкове дер-
жавне пенсійне страхування
від виконання різних операцій
10. Інші зацікіlВJІею СТОJЮНИ
Підготувати та розповсю -
дити повідомлення про
призначення іншим заці -
кавленим сторонам:
-
Торговим кредиторам та
постачальникам
-
Транспортним посеред -
никам
-
Комунальним органам,
прийняти відповідні міри
для продовження або від -
міни послуг
-
Місцевим муніципаліте-
там (податок на землю, ко-
мунальні податки)
-
Емітентам пластика -
вих карток, а також відмі
нити пластикові картки
персоналу
-
Фондовій біржі (якщо
застосовується)
-
Арендаторам/ аренда -
давцям, компаніям по по -
купці або продажу в кре -
дит/ власникам/ наймачам
-
Адвокатам підприємств,
аудиторам, іншими профе-
сійним радникам
-
Начальникам/ Агентам/
отримувачам ліцензій/
ліцензіарам (перевірити
використання процесу
патентування чи інших лі -
цензійних угод)
193


Nоп/п
Номер Завершено
Зміст діяльності
справи (дата/ініціали}
-
Судовим виконавцям,
шерифам, тощо.
-
Особам, що мають
власність на території
підприємства
-
Особам , які володіють
власністю підприємства.
11 . Працівники
(а) Проконсультувати пра-
цінників по їхнім посадам
та визначити іїхні назви.
(б) Дати інструкції перса -
налу стосовно:
-
Обмеження їхніх пов -
новажень
-
Обмеження щодо купі -
вельних замовлень
-
Обмеження по отри -
манню товарів
-
Обмеження по поста -
чанню товарів
-
Контроль внутріш -
ньої та зовнішньої корес -
понденції
-
Необхідні сть повної
інвентариз ації всіх активів
-
Контроль сто совно
кредитних авізо
-
Інформація, яку не -
обхідно пр едставити клі -
єнтам та постачальникам
-
Необхідність готов -
ності керівництва до пе -
реговорів з ліквідатором
с а натором.
12. Страхування:
(а) Проконтролювати до -
говори срахування , щоб
194


No п/п
Номер Завершено
Зміст діяльності
справи (дата/ініціали)
визначити чи є адекватним
існуючий гарантійний
фонд. (Знайте, що ба-
гато полісів стають недій -
сними після призначення
ліквідатора/санатора).
Там, де необхідні нові по -
ліси:
-
Отримати коверноти.
-
Отримати копії кожно -
го полісу та забезпечити
відповідне докуменrуван -
ня всіх деталей (включаю-
чи задіяність ліквідатора
санатора) .
-
Відмінити існуючі
поліси та отримати назад
страхові премії.
(б) Чи є адекватним гаран-
тійний фонд?
З місяці після призначення
б місяців після призначення
12 місяців після призначення
24 місяці після призначення
Зб місяців після призначення
с) Коли страхування біль-
ше не вимагається, запла -
тити відповідні премії або
отримати премії назад.
13. (а) Повідомити банк, щоб
заморозили розрахунко-
вий рахунок (рахунки) пі -
дприємства.
(б) Відкрити банківсь-
кий рахунок (рахунки)
ліквідатора/ санатора.
14 . (а) Обдумати, чи про-
довжувати бізнес під -
приємства (визначити ві -
195


Nоп/п
Зміст діяльності
Номер Завершено
справи (дата/ініціали)
рогідний розмір чистих
відшкодовуваних активів
на кращій/гіршій основі,
та визначити курс дій).
Визначити стан руху гро -
шової готівки.
б) Якщо бізнес продовжу-
ється:
-
повідомити службовцям
компанії в письмовій фо -
рмі, що на ПОШТОВИХ па -
перах повинні з'явитися
слова "Призначено лікві -
датора/санатора" .
-
видати письмове пові -
домлення службовцям та
працівникам з викладен -
ням їхніх зобов'язань.
-
контролювати рішення
стосовно продовження біз -
несу на звичайній основі.
-
відкрити реєстр для
запису зобов'язань лікві -
датора/санатора.
-
проаналізувати сис -
тему бухгалтерського об -
ліку та процедури внутрі -
шнього контролю.
15. Повідомити відповідні ор -
гани про призначення лік -
відатора/санатора та про -
вести відповідні заходи
для продовження або від -
міни послуг.
16. Прийняти до уваги пере -
силку кореспонденції .
17. Визначити графік аренди
власності і обладнання та
контрактів по покупці і
196


Nоп/п
Зміст діяльності
Номер Завершено
справи (дата/ініціали)
продажу в кредит, а та -
кож провести відповідні
зміни і коли це зроблено:
-
повідомити зацікавлені
сторони.
-
якщо необхідно, помі -
стити оголошення .
18. Визначити, чи потрібно
скасувати будь-які арен-
дні угоди або інші об -
тяжливі контракти чи вла -
сність.
19. Отримати підтвердження
інтелектуальної власності,
інвестицій у інші органі -
зації, та інших не фізич -
них активів.
20. Отримати перелік усіх іс -
нуючих контрактів та пе -
ревірити на наявність не -
упередженості.
21. Проконгролювати з аген -
том фірми, аудитором,
страховою компанією на -
явність незавершених справ.
22. (а) Перевірити на наяв -
ність непотребуваного ка -
піталу.
(б) Якщо необхідно, скла -
сти перелік та зателефо -
нувати співпрацюючим
сторонам.
23. Послати повідомлення бо -
ржникам, скласти перелік,
зібрати.
24. Послати повідомлення
кредиторам стосовно
-
призначення ліквідатора/
санатора.-
197


Номер
Завершено
Nоп/п
Зміст діяльності
справи (дата/ініціали)
-
підсумку балансу.
І, якщо необхідно
-
подання неофіціної
заяви - позову.
-
Постачання товарів та
послуг ліквідатору.
-
ніяких зарахувань
передліквідаційних бор -
гів за рахунок продаж
ліквідатора.
25. Перевірити чи будь - які
платежі або перерахунки
були підроблені.
26. При перевірці відомос -
тей підприємства , пе -
ревірити чи будь - хто з
директорів підприємства
є винним.
27. Перевірити придатні
методи для реалізації над -
лишкових активів.
28. Якщо існують забе з пе -
чені кредитори, перевіри -
ти дійсність гарантійної
документації тощо
29. Податкові розрахунки
Подана податкова декла -
рація і розрахунки по по -
датках:
(а) Податки до приз-
начення:
-
Корпоративні прямі
поgат.ки:
Податок на прибуток
підприємств
Податок за землю
Рентні платежі
198


No п/п
Зміст діяльності
Номер Завершено
справи (дата/ініціали)
Податок з власників тра -
нспортних засобів
Податок на промисел
Податок на нерухомість
-
Індивідуальні прямі
податки
-
Податок на доходи
фізичних осіб
-
Відрахування в фонд
соціального захисту на -
селення (індивідуальні)
-
Відрахування в Пен -
сійний фонд (індивідуальні)
-
Непрямі податки
-
Податок на додану вар -
тість
-
Акцизний збір
-
Митні (імпортні) збори
- ПоДіЛКИ пов'язані з
ВІШ/иlmю заробіmоїПlиlти
-
Збір у фонд Чорнобиля
-
Збір на обов'язкове
соціальне страхування
-
Збір у Пенсійний фонд
-
Інші податки та збори
-
Збір за геологорозві -
дувальніроботи, виконані
за рахунок державного
бюджету
-
Державне мито
-
Митні (експортні) збори
-
Збір за спеціальне ви-
користання природних
ресурсів - води
-
Збір за забруднення
навколишнього природ -
ного середовища
199


Номер Завершено
Nоп/п
Зміст діяльності
справи (дата/ініціали)
-
Відрахування та збори
на будівництво, ремонт
та підтримку вантажного
транспорту
-
Обов'язковий збір
до державного інновацій -
ного фонду
-
Оплата за торговий
патент, на деякі види
підприємницької діяльності
-
Податок з реклами
-
Комунальний податок
-
Готельний збір
-
Збір за припаркування
автотранспорту
-
Ринковий збір
-
Збір за видачу ордера
на квартиру
-
Курортний збір
-
Збір за участь у бігах
на іподромі
-
Збір за виграш на бі -
гах на іподромі
-
Збір з осіб, які бе -
руть участь у грі на тота -
лізаторі на іподромі
-
Збір за право викори -
стання місцевої символіки
-
Збір за право пров·еде -
ння кіно - і телезйомок
-
Збір за проведення міс -
цевих аукціонів
-
Збір за проїзд по тери -
торії прикордонних об -
ластей автотранспорту,
що прямує за кордон
-
Збір за видачу дозволу
на розміщення об'єктів
торгівлі та сфери послуг
200


No п/п
Зміст діяльності
Номер Завершено
справи (дата/ініціали)
-
Збір з власників собак
-
Гербовий збір
-
Збір на обов'язкове
державне пенсійне стра -
хування від виконання
різних операцій
(б) Податки після п2из -
начення:
-
Корпоративні прямі
податки:
Податок на прибуток під -
приємств
Податок за землю
Рентні платежі
Податок з власників тра -
нспортних засобів
Податок на промисел
Податок на нерухомість
-
Індивідуальні прямі
податки
-
Податок на доходи
фізичних осіб
-
Відрахування в фонд
соціального захисту на -
селення (індивідуальні)
-
Відрахування в Пен -
сійний фонд (індивідуальні)
-
Непрямі податки
-
Податок на додану
вартість
-
Акцизний збір
-
Митні(імпортні) збори
- Податки пов'язані з
ВШl/JіlТОЮ зароб.іпюїШJіlТИ
-
Збір у фонд Чорнобиля
-
Збір на обов'язкове
соціальне страхування
-
Збір у Пенсійний фонд
201


Номер Завершено
Nоп/п
Зміст діяльності
справи (дата/ініціали)
-
Інші податки та збори
-
Збір за геологорозві -
дувальніроботи, виконані
за рахунок державного
бюджету
-
Державне мито
-
Митні (експортні) збори
-
Збір за спеціальне ви -
користання природних
ресурсів - води
-
Збір за забруднення
навколишнього природ -
ного середовища
-
Відрахування та збори
на будівництво , ремонт
та підтримку вантажного
транспорту
-
Обов'язковий збір
до державного інновацій -
ного фонду
-
Оплата за торговий
патент, на деякі види
підприємницької діяльності
-
Податок з реклами
-
Комунальний податок
-
Готельний збір
-
Збір за припаркування
автотранспорту
-
Ринковий збір
-
Збір за видачу ордера
на квартиру
-
Курортний збір
-
Збір за участь у бігах
на іподромі
-
Збір за виграш на бі -
гах на іподромі
-
Збір з осіб, які беруть
участь у грі на тоталіза -
торі на іподромі
202


No п/п
Зміст діяльності
Номер
Завершено
справи (дата/ініціали)
-
Збір за право вик0 -
рисгання місцевої симво -
ліки
-
Збір за право прове -
дення кіно - і телезйомок
-
Збір за проведення
місцевих аукціонів
-
Збір за проїзд по тери -
торії прикордонних об-
ласгей автотранспоІ)'Іу,
що прямує за кордон
-
Збір за видачу дозволу
на розміщення об' єктів
торгівлі та сфери послуг
-
Збір з власників собак
-
Гербовий збір
-
Збір на обов'язкове
державне пенсійне стра -
хування від виконання
різних операцій
Докази боргу/дивідендів
зо У випадках очікування
дивіденду, дати пові -
домлення кредиторам у
щоденній газеті, що по -
ширюється в загальному
по місгу, про подання
деталей їхніх боргів чи
претензій.
31. Скласги перелік креди -
торів, та докази реєстру
боргів стосовно отрима -
них претензій.
32. Всі зобов'язання ліквіда -
тора вирішено - податки,
зарплата та інші кредитори
33. Оплатити звичайним неза -
безпеченим кредиторам.
203


Nоп/п
Зміст діяльності
-
Період 1.
-
Період 2.
-
Завершення.
34. Оплатити співпрацюю -
чим сторонам згідно з
статутом підприємства.
Закриття
35. При припиненні або про -
дажу бізнесу перекона -
тися що були зняті по -
казники або відключено:
-
Електроенергію
-
Газ
-
Телефон
-
Страхування
-
Охорона
-
Вода
-
Інше
-
Муніципалітети
36. Надіслати повідомлення
кредиторам та співпрацю-
ючим сторонам про зак -
лючні збори разом з зві -
том, який буде представле -
ний на зборах.
37. Закрити банківський ра -
хунок ліквідатора/санатора.
38. Дати повідомлення про
збори в місцевій газеті.
39. Розглянути інші питання,
що виникли в роботі.
204
Номер
Завершено
справи (дата/ініціали)
ФЕЛІМДАНЛІ,
Делойті Туш


ЗАКОН УКРАЇНИ
Про внесення змін до Закону України
"Про банкрутство"
( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1999,
N 42-43, ст.318 )
ВерховнаРадаУкраїнипостановляє:
Внести зміни до Закону України "Про банкрутство"
( 2343-12 )
(Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 31, ст.
440; 1993
р., N 29, ст. 308; 1994 р., N 27, ст. 224), виклавши його
в такій редакції:
ЗАКОН УКРАУНИ
Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом
Цей Закон встановлює умови та порядок
відновленняплатоспроможності суб' єкта підприємницької
діяльності - боржникаабо визнання його банкру­
том та застосування ліквідаційноїпроцедури, повного
або часткового задоволення вимог кредиторів.
РОЗДІЛ І
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення термінів
Для цілей цього Закону терміни вживаються у тако -
му значенні:
неплатоспроможність - неспроможність суб'єкта
підприємницької діяльності виконати після настання
встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання
перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а
також виконати зобов'язання щодо сплати податків і
зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через
відновлення платоспроможності;
боржник - суб'єкт підприємницької діяльності,
неспроможний виконати свої грошові зобов'язання пе -
ред кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати
податків
зборів (обов'язковихплатежів), протягом
205


трьох місяців після настання встановленого строку їх
сплати;
банкрутство - визнана арбітражним судом не -
спроможність боржника відновити свою платоспро -
можність та задовольнити визнані судом вимоги кре -
диторів не інакше як через застосування ліквідаційної
процедури;
суб'єкт банкрутства (далі
банкрут)
боржник, неспроможність якого виконати свої гро -
шові зобов'язання встановлена арбітражним судом.
Суб'єктами банкрутства не можуть бути відокремлені
структурні підрозділи юридичної особи (філії, пред -
ставництва, відділення тощо);
кредитор - юридична або фізична особа, яка
має у встановленому порядку підтверджені докумен -
тами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржни -
ка, щодо виплати заборгованості по заробітній платі
працівникам боржника, а також органи державної по -
даткової служби та інші державні органи, які здійсню -
ють контроль за правильністю та своєчасністю справ -
ляння податків і зборів (обов'язкових платежів);
грошове зобов'язання
зобов'язання боржника
заплатити кредитору певну грошову суму відповідно
до цивільно - правового договору та на інших підста -
вах, передбачених цивільним законодавством України.
Склад і розмір грошових зобов'язань, в тому числі
розмір заборгованості за передані товари, виконані
роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням
процентів, які зобов'язаний сплатити боржник, визна -
чаються на день подачі в арбітражний суд заяви про
порушення провадження у справі про банкрутство,
якщо інше не встановлено цим Законом. До складу
грошових зобов'язань боржника не зараховуються не -
устойка (пеня, штраф), визначена на день подання за -
яви до арбітражного суду, а також зобов'язання, що ви -
никли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю
громадян, зобов'язання по виплаті авторської винаго­
роди, зобов'язання перед засновниками (учасниками)
боржника
юридичної особи, що виникають з такої
участі;
206


безспірні вимоги кредиторів - вимоги кредиторів,
визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтвер -
джені виконавчими документами чи розрахунковими
документами, за якими відповідно до законодавства
здійснюється списання коштів з рахунків боржника;
досудова санація
система заходів щодо
відновлення платоспроможності боржника, які може
здійснювати власник майна (орган, уповноважений уп­
равляти майном) боржника, інвестор, з метою за -
побігання банкрутству боржника шляхом реор -
ганізаційних, організаційно - господарських,
уп-
равлінських,
інвестиц1иних, технічних,
фінансово - економічних, правових заходів відповідно
до законодавства до початку порушення провадження
у справі про банкрутство;
розпорядження майном боржника - система за -
ходів щодо нагляду та контролю за управлінням та роз -
порядженням майном боржника, з метою забезпе -
чення збереження та ефективного використання май -
нових активів боржника та проведення аналізу його
фінансового становища;
розпорядник майна - фізична особа, на яку у вета -
новленому цим Законом порядку покладаються повно -
важення щодо нагляду та контролю за управлінням та
розпорядженням майном боржника на період прова -
дження у справі про банкрутство в порядку, встанов -
леному цим Законом;
санація - система заходів, що здійснюються під
час провадження у справі про банкрутство з метою за -
побігання визнання боржника банкрутом та його
ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово - гос -
подарського становища боржника, а також задоволення
в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом
кредитування, реструктуризації підприємства, боргів і
капіталу та (або) зміну організаційно-правової та ви­
робничої структури боржника;
реструктуризація підприємства - здійснення ор -
ганізацшно - господарських, фінансово - економічних,
правових, технічних заходів, спрямованих на реор -
ганізацію підприємства, зокрема шляхом його поділу з
207


переходом боргових зобов'язань до юридичної особи, що
не підлягає санації, якщо це передбачено планом
санації, на зміну форми власності, управління,
організаційно - правової форми, що сприятиме
фінансовому оздоровленню підприємства, збільшенню
обсягів випуску конкурентоспроможної продукції,
підвищенню
ефективності виробництва та задово -
ленню вимог кредиторів;
керуючий санацією - фізична особа, яка відповідно
до рішення арбітражного суду організовує здійснення
санації боржника;
ліквідація - припинення діяльності суб'єкта
підприємницької діяльності, визнаного арбітражним
судом банкрутом , з метою здійснення заходів щодо
задоволення визнаних судом вимог кредиторів шля -
хом продажу його майна;
ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до
рішення арбітражного суду організовує здійснення
ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкру­
том, та забезпечує задоволення визнаних судом вимог
кредиторів у встановленому цим Законом порядку;
арбітражний керуючий (розпорядник майна, керу­
ючий санацією, ліквідатор)
фізична особа, яка
має ліцензію , видану в установленому законодавством
порядку, та діє на підставі ухвали арбітражного суду.
Одна і та ж особа може виконувати функції арбітраж -
ного керуючого (розпорядника майна, керуючого са -
нацією, ліквідатора) на всіх стадіях провадження у справі
про банкрутство відповідно до вимог цього Закону. У разі
коли арбітражному суду не запропоновано кандидатуру
арбітражного керуючого у встановленому цим Законом
порядку арбітражний суд має право призначити
арбітражним керуючим працівника державного ор -
гану з питань банкрутства за поданням останнього;
мирова угода - домовленість між боржником та
кредитором (групою кредиторів) про відстрочку та (або)
розстрочку платежів або припинення зобов'язання за
угодою сторін (далі - прощення боргів);
офіційні друковані органи - газета Верховної Ради
України "Голос України" та газета Кабінету Міністрів
208


України "Урядовий кур'єр",
відповідної обласної ради
боржника;
друковані видання
за місцезнаходженням
представник працівників боржника - особа, упов -
новажена загальними зборами, на яких присутні не
менш як три чверті від штатної чисельності працівників
боржника, представляти їх інтереси при проведенні про -
цедур банкрутства з правом дорадчого голосу;
сторони у справі про банкрутство - кредитори
(представник комітету кредиторів), боржник (банкрут);
учасники провадження у справі про банкрутство
сторони, арбітражний керуючий (розпорядник
майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна
(орган, уповноважений управляти майном) боржника, а
також у випадках, передбачених цим Законом, інші
особи, які беруть участь у провадженні у справі про
банкрутство, Фонд державного майна України, дер -
жавний орган з питань банкрутства, представник
органу місцевого
самоврядування, представник
працівників боржника;
заінтересовані особи стосовно боржника - юри -
дична особа, створена за участю боржника, керівник
боржника, особи, що входять до складу органів уп -
равління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер)
боржника, у тому числі і звільнені з роботи за рік до
порушення провадження у справі про банкрутство, а та -
кож особи, які знаходяться у родинних стосунках із
зазначеними особами та підприємцем (фізичною осо­
бою) - боржником, а саме: подружжя та їх діти, бать­
ки, брати, сестри, онуки. Д,ЛЯ цілей цього Закону
заінтересованими особами стосовно керуючого санацією
чи кредиторів визнаються особи в такому ж переліку, як
і заінтересовані особи стосовно боржника;
мораторій на задоволення вимог кредиторів
зупинення виконання боржником грошових зобов'язань
і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов' яз -
кових платежів), строк виконання яких настав до дня
введення мораторію, та зупинення заходів, спря -
мованих на забезпечення виконання цих зо -
бов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів
209


(обов'язкових платежів), застосованих до прийняття
рішення про введення мораторію;
погашені вимоги кредиторів - задоволені вимоги
кредитора, вимоги, щодо яких досягнуто згоди про при -
пинення, у тому числі заміну, зобов'язання або при -
пинення зоб()в'язання іншим чином, а також інші ви­
моги, які відповідно до цього Закону вважаються
погашеними;
значні угоди - угоди щодо розпорядження май -
ном боржника, балансова вартість якого перевищує
один відсоток балансової вартості активів боржника на
день укладення угоди;
угоди, щодо яких є заінтересованість - угоди, сто -
ронами яких є заінтересовані особи зі сторони борж -
ника, керуючого санацією чи кредиторів .
Стаття 2. Повноваження державного органу з пи -
тань банкрутства
1. Державну політику щодо запобігання банкрут -
ству, а також забезпечення умов реалізації про -
цедур відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом стосовно державних
підприємств та підприємств, у статутному фонді яких
частка державної власності перевищує двадцять п ' ять
відсотків, суб' єктів підприємницької діяльності інших
форм власності у випадках, передбачених цим Зако -
ном, здійснює державний орган з питань банкрутства,
який діє на підставі положення, затвердженого у вета -
новленому порядку.
2. Державний орган з питань банкрутства:
сприяє створенню організаційних, економічних,
інших умов, необхідних для реалізації процедур віднов -
лення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом;
пропонує арбітражному суду кандидатури арбітраж -
них керуючих (розпорядників майна, керуючих са -
нацією, ліквідаторів) для державних підприємств або
підприємств, у статутному фонді яких частка державної
власності перевищує двадцять п' ять відсотків, щодо
яких порушена справа про банкрутство, та в інших ви -
падках, передбачених цим Законом;
210


організовує систему підготовки
арбітражних
керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією,
ліквідаторів);
здійснює ліцензування діяльності фізичних осіб -
суб'єктів підприємницької діяльності, які зДІиснюють
діяльність як арбітражні керуючі (розпорядники
майна, керуючі санацією, ліквідатори);
забезпечує реалізацію процедури банкрутства щодо
відсутнього боржника;
здійснює ведення єдиної бази даних про
підприємства, щодо яких порушено провадження у справі
про банкрутство, встановлює та затверджує форму
подання арбітражним керуючим інформації, не -
обхідної для ведення єдиної бази даних про підприємства,
щодо яких порушено провадження у справі про бан -
крутство;
організовує проведення експертизи фінансового
становища державних підприємств і підприємств, у
статутному фонді яких частка державної власності пе -
ревищує двадцять п'ять відсотків, при підготовці справи
про банкрутство до розгляду або під час її розгляду
арбітражним судом у разі призначення судом експер -
тизи та надання відповідного доручення;
готує на запити суду, прокуратури або іншого упов -
новаженого органу висновки про наявність ознак при -
ховуваного, фіктивного банкрутства або доведення
до банкрутства щодо державних підприємств чи
підприємств, у статутному фонді яких частка дер -
жавної власності перевищує двадцять п' ять відсотків;
готує та подає на затвердження Кабінету Міністрів
України у встановленому порядку типові документи
щодо здійснення процедур банкрутства;
здійснює інші передбачені законодавством повно -
важення .
Стаття З . Заходи щодо запобігання банкрутству
боржника •та позасудові процедури
1. Засновники (учасники) боржника
-
юридичної
особи, власник майна, центральні органи виконавчої
211


влади, органи місцевого самоврядування в межах
своїх повноважень зобов'язані вживати своєчасних
заходів для запобігання банкрутству підприємства -
боржника.
2. Власником майна боржника державного чи
приватного підприємства, засновниками (учасниками)
боржника - юридичної особи, кредиторами борж
-
пика, іншими особами в межах заходів щодо запобігання
банкрутству боржника може бути надана фінансова
допомога в розмірі, достатньому для погашення зо -
бов'язань боржника перед кредиторами, у тому числі
зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових
платежів) і відновлення платоспроможності боржника
(досудова санація) .
З. Надання фінансової допомоги боржнику зобов'язує
його взяти на себе відповідні зобов'язання перед осо­
бами, які надали таку допомогу в порядку, встановле -
ному законом.
4. Досудова санація державних підприємств про -
вадиться за рахунок коштів державних підприємств та
інших джерел фінансування. Обсяг коштів для про -
ведення досудової санації державних підприємств за
рахунок коштів Державного бюджету України щорічно
встановлюється законом про Державний бюджет Ук -
раїни.
Умови проведення досудової санації державних
підприємств за рахунок інших джерел фінансування
погоджуються з органом, уповноваженим управляти
майном боржника, у порядку, встановленому Кабінетом
Міністрів України.
Досудова санація державних підприємств провадиться
відповідно до законодавства.
Стаття 4. Судові процедури, які застосовуються щодо
боржника
1. Відповідно до цього Закону щодо боржника за -
стосовуються такі судові процедури банкрутства:
розпорядження майном боржника;
мирова угода;
санація (відновлення платоспроможності) боржника;
ліквідація банкрута.
212


2. Санація боржника або ліквідація банкрута
здійснюється з дотриманням вимог антимонопольного
законодавства України.
Стаття 5. Законодавство, що регулює провадження у
справах про банкрутство
1. Провадження у справах про банкрутство регу­
люється цим Законом, Арбітражним процесуальним ко -
дексом України ( 1798 - 12 ), іншими законодавчими ак -
тами України.
2. Особливості провадження у справах про бан -
крутство банків регулюються законом про банки і
банківську діяльність ( 872 - 12 ).
З. Провадження у справах про банкрутство окремих
категорій суб'єктів підприємницької діяльності регу­
люється з урахуванням особливостей, передбачених
розділом VI цього Закону.
4. Положення цього Закону застосовуються до юри -
дичних осіб, які діють у формі споживчого товариства,
благодійного чи іншого фонду.
5. Положення цього Закону застосовуються до юри -
дичних осіб - підприємств, що є об'єктами права
державної власності, які не підлягають приватизації, в
частині санації чи ліквідації після виключення їх у
встановленому порядку з переліку таких об'єктів.
б. Положення цього Закону не застосовуються до
юридичних осіб - казенних підприємств.
7. Положення цього Закону не застосовуються до
юридичних осіб - підприємств, що є об' єктами права
комунальної власності, якщо стосовно них виключно на
пленарному засіданні відповідної ради органів місце -
вого самоврядування прийняті рішення щодо цього .
8. Провадження у справах про банкрутство за участю
кредиторів - нерезидентів регулюється цим Законом,
якщо інше не передбачено міжнародними договорами
України, згода на обов'язковість яких надана Верхов -
ною Радою України.
9. Порядок виконання в Україні рішень судів іно -
земних держав у справах про банкрутство визна -
чається відповідними міжнародними договорами України,
згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою
України.
У разі відсутності міжнародних договорів України
213


рішення судів іноземних держав у справах про бан -
крутство визнаються на території України взаємно, якщо
інше не передбачено законом .
РОЗДІЛ 11
ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ
ПРО БАНКРУТСТВО
Стаття б. Підвідомчість, підсудність, право та
підстава порушення справи про банкрутство
1. Справи про банкрутство підвідомчі арбітражним
судам і розглядаються ними за місцезнаходженням
боржника.
2. Право на звернення до арбітражного суду із за -
явою про порушення справи про банкрутство мають
боржник, кредитор.
З . Справа про банкрутство порушується арбітраж -
ним судом , якщо безспірні вимоги кредитора (креди -
торів) до боржника сукупно складають не менше
трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не
були задоволені боржником протягом трьох місяців
після встановленого для їх погашення строку, якщо
інше не передбачено цим Законом .
Стаття 7. Заява про порушення справи про банкрутство
1. Заява про порушення справи про банкрутство
подається боржником або кредитором у письмовш
формі, підписується керівником боржника чи кредита -
ра (іншою особою, повноваження якої визначені за -
конодавством або установчими документами),
громадянином - суб'єктом підприємницької діяль­
ності (його представником) і повинна містити:
найменування арбітражного суду, до якого подається
заява;
найменування (прізвище, ім'я та по батькові) барж -
ника, його поштову адресу;
найменування кредитора, його поштову адресу, якщо
кредитором є юридична особа, якщо кредитор
фізична особа, в заяві зазначаються прізвище, ім'я та
по батькові, а також місце його проживання;
214


номер (код), що ідентифікує кредитора як платника
податків і зборів (обов'язкових платежів);
виклад обставин, які підтверджують неплатоспро -
можність боржника, з зазначенням суми боргових вимог
кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неу­
стойки (штрафів, пені), реквізитів розрахункового доку­
мента про списання коштів з банківського або корес -
пондентського рахунку боржника та дату його прий -
няття банківською установою боржника до виконання;
перелік документів, що додаються до заяви.
2. Заява боржника повинна містити крім відо -
мастей, передбачених частиною першою цієї статті, такі
відомості:
суму вимог кредиторів за грошовими зобов'язаннями
у розмірі, який не оспорюється боржником;
розмір заборгованості по податках
(обов'язкових платежах);
зборах
розмір заборгованості по відшкодуванню шкоди,
заподіяної життю та здоров'ю, виплаті заробітної плати
та вихідної допомоги працівникам боржника, виплати
авторської винагороди;
відомості про наявність у боржника майна, у тому
числі грошових сум і дебіторської заборгованості;
найменування банків, що зДІиснюють розрахун -
ково - касове і кредитне обслуговування боржника.
З. До заяви боржника додаються:
рішення власника майна (органу, уповноваженого
управляти майном) боржника про звернення борж -
ника до арбітражного суду з заявою, крім випадків,
передбачених частиною четвертою цієї статті;
бухгалтерський баланс на останню звітну дату,
підписаний керівником і бухгалтером підприємства -
боржника;
перелік і повний опис заставленого майна із зазна -
ченням його місцезнаходження та вартості на момент
виникнення права застави;
215


протокол загальних зборів працівників боржника,
на якому обрано представника працівників боржника
для участі в арбітражному процесі під час провадження
у справі про банкрутство;
інші документи, які підтверджують неплатос -
проможність боржника.
4. Боржник подає заяву в арбітражний суд за наяв -
ності майна, достатнього для покриття судових витрат,
якщо інше не передбачено цим Законом.
5. Боржник зобов' язаний звернутися в місячний
строк до арбітражного суду з заявою про порушення
справи про банкрутство у разі виникнення таких об -
ставин:
задоволення вимог одного або кількох кредиторів
приведе до неможливості виконання грошових зо -
бав' язань боржника в повному обсязі перед іншими кре -
диторами;
орган боржника, уповноважений відповідно до
установчих документів або законодавства прийняти
рішення про ліквідацію боржника, прийняв рішення
про звернення в арбітражний суд з заявою боржника
про порушення справи про банкрутство;
при ліквідації боржника не у зв' язку з процеду­
рою банкрутства встановлено неможливість барж -
ника задовольнити вимоги кредиторів у повному об -
сязі;
в інших випадках, передбачених цим Законом.
6. У разі, якщо справа про банкрутство порушується
за заявою боржника, боржник зобов'язаний одночасно
подати план санації відповідно до вимог цього Закону.
7. Заява кредитора повинна містити крім відо -
мастей, передбачених частиною першою цієї статті, такі
відомості:
розмір вимог кредитора до боржника з зазначен -
ням розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті;
виклад обставин, що підтверджують наявність
216


зобов'язання боржника перед кредитором, з якого ви­
никла вимога, а також строк його виконання;
докази того, що сума підтверджених вимог пере -
вищує суму в триста мінімальних розмірів заробітної
плати, якщо інше не передбачено цим Законом;
докази обгрунтованості вимог кредитора;
інші обставини, на яких грунтується заява кредитора .
8. До заяви кредитора додаються відповідні доку-
менти:
рішення суду, арбітражного суду, які розглядали
вимоги кредитора до боржника;
копія неоплаченого розрахункового документа, за
яким відповідно до законодавства здійснюється спи -
сання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням
банківською установою боржника про прийняття цього
документа до виконання із зазначенням дати прийняття,
виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис
нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджу­
ють визнання боржником вимог кредиторів;
докази того, що вартість предмета застави є недо -
статньою для повного задоволення вимоги, забезпече -
ної заставою у разі, якщо єдина підтверджена вимога
кредитора, який подає заяву, забезпечена активами
боржника.
9. Заява кредитора може грунтуватися на
об'єднаній заборгованості боржника щодо різних зо­
бов'язань перед цим кредитором.
Кредитори мають право об'єднати свої вимоги до
боржника і звернутися до суду з однією заявою. Така
заява підписується всіма кредиторами, які об'єднали свої
вимоги.
При проведенні процедур банкрутства інтереси всіх
кредиторів представляє комітет кредиторів, створений
відповідно до цього Закону.
10. До заяви кредитора
-
органу державної подат­
кової служби чи інших державних органів, які
здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю
справляння податків і зборів(обов'язкових платежів),
217


додаються докази вжиття заходів до отримання за -
боргованості по обов'язкових платежах у встановленому
законодавством порядку.
11. Кредитор зобов'язаний при поданні заяви про
порушення справи про банкрутство надіслати борж -
нику копії заяви та доданих до неї документів.
12. Якщо на момент подання заяви про порушення
справи про банкрутство в суд вже надійшли одна або
кілька заяв про порушення справи про банкрутство од -
ного боржника, суд розглядає всі заяви, включаючи
заяву кредитора або боржника, подану останньою.
13. Із заяв про порушення справи про банкрутство
справляється державне мито відповідно до закону.
Статrя 8. Прийняття або відмова у прийнятті за -
яви про порушення справи про банкрутство
1. Суддя арбітражного суду приймає заяву про по -
рушення справи про банкрутство, подану з дотриман -
ням вимог цього Закону та Арбітражного процесу­
ального кодексу України ( 1798 - 12 ).
2. Суддя арбітражного суду відмовляє у прийнятті
заяви про порушення справи про банкрутство, якщо:
боржник не включений до Єдиного державного
реєстру підприємств та організацій України або до
Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності;
подано заяву про порушення справи про бан -
крутство ліквідованої або реорганізованої (крім ре -
організації у формі перетворення) юридичної особи;
стосовно боржника юридичної чи фізичної особи
суб'єкта підприємницької діяльності вже порушено
справу про банкрутство;
якщо вимоги кредиторів, які подали заяву про пору­
шення справи про банкрутство, в сумі складають менше
трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, якщо
інше не передбачене цим Законом;
вимоги кредиторів повністю забезпечені заставою.
З. У разі відмови у прийнятті заяви виноситься ух -
вала, яка направляється заявнику не пізніше п'яти днів
з дня надходження заяви разом з заявою та доданими
до неї документами.
218


4. Ухвалу про відмову у прийнятті заяви може бути
перевірено в порядку нагляду. У разі скасування цієї
ухвали заява вважається поданою в день первісного звер -
нення до арбітражного суду.
Стаття 9. Повернення заяви про порушення
справи про банкрутство
1. Суддя не пізніше п' яти днів з дня надходження
повертає заяву про порушення справи про банкрут -
ство і додані до неї документи без розгляду, про що
виносить ухвалу, якщо:
заяву підписано особою, яка не має права її підпи -
сувати, або особою, посадове становище якої не вказано;
у заяві не вказано повне найменування сторін, їх
поштову адресу та інші відомості, перелічені в статті 7
цього Закону;
не подано доказів щодо сплати державного мита у
встановлених порядку та розмірі;
заявник не дотримав строку, зазначеного у абзаці
третьому статті 1 цього Закону;
з інших підстав, передбачених статтею 63
Арбітражного процесуального кодексу України, з ура -
хуванням вимог цього Закону.
2. Повернення заяви не перешкоджає повторному
зверненню з нею до арбітражного суду в загальному
порядку після усунення допущеного порушення.
З. Якщо про порушення справи про банкрутство по -
дається кілька заяв і одна заява повертається без роз -
гляду, суддя розглядає інші заяви.
4. Ухвала про повернення заяви про порушення
справи про банкрутство без розгляду може бути пе -
ревірена в порядку нагляду.
Стаття 10. Відкликання заяви про порушення
справи про банкрутство
1. Заява про порушення справи про банкрутство
може бути відкликана заявниками до опублікування в
офіційному друкованому органі оголошення про по -
рушення справи про банкрутство або після такого
опублікування, якщо протягом місячного строку не на -
219


дійшло інших заяв кредиторів щодо задоволення їх ви -
мог.
2. Суд виносить ухвалу про відкликання заяви,
якщо це не порушує права боржника та кредиторів .
Статrя 11. Порушення провадження у справі про бан -
крутство
1. СудNo., прийнявши заяву про порушення справи
про банкрутство, не пізніше ніж на п'ятий день з дня її
надходження виносить і направляє сторонам та дер -
жавному органу з питань банкрутства ухвалу про
порушення провадження у справі про банкрутство, в
якій вказується про прийняття заяви до розгляду, про
введення процедури розпорядження майном боржника,
призначення розпорядника майна, дату проведення
підготовчого засідання суду, яке має відбутися не пізніше
ніж на тридцятий день з дня прийняття заяви про по -
рушення справи про банкрутство, якщо інше не
передбачено цим Законом, введення мораторію на за -
доволення вимог кредиторів .
Якщо при прийнятті заяви про порушення справи про
банкрутство призначити розпорядника майна не -
можливо, розпорядник майна призначається на підго -
товчому засіданні.
2. До дати проведення підготовчого засідання
боржник зобов'язаний подати в арбітражний суд та за­
явнику відзив на заяву про порушення справи про бан -
крутство.
З. Відзив боржника повинен містити:
наявні у боржника заперечення щодо
заявника (заявників);
вимог
загальну суму заборгованості боржника перед кре -
диторами, у тому числі по заробітній платі працівни -
кам боржника, а також заборгованості по податках і
зборах (обов'язкових платежах);
відомості про наявне у боржника майно, у тому числі
і кошти, які знаходяться на його рахунках у
банках чи інших фінансово - кредитних установах,
поштові адреси банків чи інших фінансово - кредит -
них установ.
4. У підготовчому засіданні суддя оцінює подані
220


документи, заслуховує пояснення сторін, розглядає об -
грунтованість заперечень боржника.
5. З метою виявлення всіх кредиторів та осіб, які
виявили бажання взяти участь у санації боржника
суддя у підготовчому засіданні виносить ухвалу, якою
зобов'язує заявника подати до офіційних друкованих
органів у десятиденний строк за його рахунок оголо -
шення про порушення справи про банкрутство.
Газетне оголошення має містити повне найменування
боржника, його поштову адресу, банківські реквізити,
найменування та адресу арбітражного суду, номер справи,
відомості про розпорядника майна.
6. Якщо боржником є державне підприємство,
щодо якого прийнято рішення про приватизацію, суддя
виносить ухвалу про зупинення процесу приватизації
до припинення провадження у справі про банкрутство
цього підприємства. Ухвала направляється органу, що
здійснює управління майном боржника, державному ор -
гану з питань банкрутства та відповідному державному
органу приватизації.
7. ДТ\Я визначення фінансового становища борж -
ника в підготовчому засіданні суду чи під час
розгляду справи про банкрутство суддя може призна -
чити експертизу. За дорученням суду експертиза про -
водиться державним органом з питань банкрутства із
залученням для її проведення спеціалістів у встановле -
ному порядку.
У разі звернення до суду боржника із заявою про
порушення справи про банкрутство у підготовчому
засіданні з'ясовуються ознаки його неплатоспромож­
ності.
8. Кредитор, за заявою якого порушено провадження
у справі про банкрутство, має право заявити додат -
кові майнові вимоги до боржника у межах строку, вета -
новленого у статті 14 цього Закону.
9. Кредитор, вимоги якого забезпечені заставою,
має право заявити вимоги до боржника в частині, не
забезпеченій заставою, або на суму різниці між розміром
вимоги та виручкою, яка може бути отримана при про -
дажу предмета застави, якщо вартість предмета за -
стави недостатня для повного задоволення його вимоги .
10. Арбітражний суд в ухвалі про порушення
справи про банкрутство може зобов'язати боржника
221


подати аудиторський висновок або провести аудит. Якщо
у боржника немає для цього коштів, арбітражний суд
може призначити проведення аудиту за рахунок кре -
дитора лише за згодою останнього.
Відсутність аудиторського висновку не зупиняє про -
вадження у справі про банкрутство та не є підста -
вою для припинення провадження у справі.
11. За результатами розгляду заяви кредитора та
відзиву боржника у підготовчому засіданні виноситься
ухвала, в якій визначаються:
розмір вимог кредиторів, які подали заяву про
порушення справи про банкрутство;
дата складення розпорядником майна реєстру вимог
кредиторів, який має бути складений та поданий до
арбітражного суду на затвердження не пізніше двох
місяців та десяти днів після дати проведення підготов -
чого засідання суду;
дата попереднього засідання суду, яке має відбу­
тися не пізніше трьох місяців після дати проведення
підготовчого засідання суду;
дата скликання перших загальних зборів кредиторів,
які мають відбутися не пізніше трьох місяців і десяти
днів після дати проведення підготовчого засідання суду;
дата засідання суду, на якому буде винесено ух -
валу про санацію боржника, чи про визнання борж­
ника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи
припинення провадження у справі про банкрутство,
яке має відбутися не пізніше шести місяців після дати
проведення підготовчого засідання суду.
Суд виносить ухвалу про припинення провадження у
справі про банкрутство за наявності підстав, перед -
бачених статтею 40 цього Закону.
Ухвала може бути перевірена в порядку нагляду.
12. Відсутність відзиву боржника не зупиняє про -
вадження у справі.
13. Якщо заявник не виконує вимоги ухвали
арбітражного суду щодо публікації оголошення про по -
рушення провадження у справі про банкрутство у виз -
начений строк, арбітражний суд має право залишити за -
яву про порушення справи про банкрутство без розгляду.
222


14. З дня винесення ухвали про порушення провад­
ження у справі про банкрутство рішення про реор -
ганізацію або ліквідацію юридичної особи - боржника
приймається в порядку, визначеному цим Законом.
15. Після опублікування оголошення про порушення
справи про банкрутство в офіційному друкованому
органі всі кредитори незалежно від настання строку
виконання зобов'язань мають право подавати заяви з
грошовими вимогами до боржника згідно зі статтею 14
цього Закону.
16. Після залишення заяви первісного заявника без
розгляду арбітражний суд вирішує питання про пору­
шення провадження у справі про банкрутство за за -
явою іншого кредитора відповідно до календарної
черговості її надходження до арбітражного суду.
Стаття 12. Забезпечення грошових вимог кредиторів
і мораторій на задоволення вимог кредиторів
1. Арбітражний суд має право за клопотанням
сторін або учасників провадження у справі про бан -
крутство чи за своєю ініціативою вживати заходів до
забезпечення грошових вимог кредиторів згідно з
Арбітражним процесуальним кодексом України та цим
Законом, про що виноситься ухвала, а саме:
1) накладати арешт на все або частину майна чи
грошових коштів, що належать боржникові або осо -
бам, які відповідають за зобов'язаннями боржника;
зобов'язувати боржника передати цінні папери,
валютні цінності, інше майно на зберігання третім осо -
бам або вживати інших заходів для збереження його
майна;
забороняти посадовим особам боржника або влас -
нику його майна чи уповноваженому ним органу або
іншим особам вчиняти певні дії щодо майнових активів
боржника;
забороняти власнику майна боржника або упов -
новаженому ним органу вчиняти дії щодо реор -
ганізації чи ліквідації юридичної особи - боржника;
2) забороняти без згоди розпорядника майна ук -
ладати та здійснювати угоди:
пов'язані з передачею нерухомого майна в оренду, зас -
223


ставу, з внесенням зазначеного майна як внеску до
статутного фонду господарських товариств, або роз -
поряджатися нерухомістю іншим чином;
пов'язані з одержанням і видачею позик (кре­
дитів), поручительством, видачею гарантій, уступкою
вимоги, переведенням боргу, а також передачею в довірче
управління майна боржника;
щодо розпорядження іншим майном боржника, ба -
лансова вартість якого складає понад один відсоток
балансової вартості активів боржника.
2. В ухвалі про порушення провадження у справі
про банкрутство вказується про введення мораторію на
задоволення вимог кредиторів. Мораторій на задово -
лення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання,
строки виконання яких настали до подання заяви про
порушення справи про банкрутство. Мораторій вво -
диться на задоволення всіх вимог кредиторів, крім ви -
падків, передбачених цим Законом.
З. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кре -
диторів:
забороняється стягнення на підставі виконавчих до -
кументів та інших документів, за якими здійснюється
стягнення відповідно до законодавства;
не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші
фінансові (економічні) санкції за невиконання чи
неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань
щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) .
4. Мораторій на задоволення вимог кредиторів не
поширюється на виплату заробітної плати, аліментів,
відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю
громадян, авторської винагороди, а також на задово -
лення вимог кредиторів, що виникли у зв'язку з зо­
бов'язаннями боржника в процедурах розпорядження
майном боржника та санації.
5. Після закінчення дії мораторію на задоволення
вимог кредиторів у зв' язку з закінченням або достро -
ковим припиненням процедури санації або ліквідаційної
процедури чи затвердження арбітражним судом ми -
рової угоди неустойка (штраф, пеня), а також суми за -
224


вданих збитків, які боржник зобов'язаний був спла -
тити кредиторам за грошовими зобов'язаннями та
зобов'язаннями щодо сплати податків і зборів (обов'яз­
кових платежів), можугь буги заявлені до сплати в
розмірах, які існували на дату введення мораторію, якщо
інше не передбачено цим Законом .
6. Заходи щодо забезпечення грошових вимог кре -
диторів можугь буги вжиті одночасно з винесенням ух -
вали про порушення провадження у справі про бан -
кругство або після цього у будь- якій стадії прова -
дження у справі про банкругство. Заходи щодо
забезпечення грошових вимог кредиторів скасову­
ються у разі затвердження арбітражним судом звіту
керуючого санацією чи припинення санації боржника,
або визнання боржника банкругом і відкриття
ліквідаційної процедури, чи затвердження арбітражним
судом мирової угоди, чи відмови у визнанні боржника
банкругом.
Арбітражний суд має право скасувати заходи до
забезпечення грошових вимог кредиторів до настання
обставин, передбачених цією частиною, про що вино -
ситься відповідна ухвала, яка може буги перевірена в
порядку нагляду.
Стаття 13. Розпорядник майна боржника
1. З метою забезпечення майнових інтересів кре -
диторів в ухвалі арбітражного суду про порушення про -
вадження у справі про банкругство або в ухвалі,
прийнятій на підготовчому засіданні, вказується про вве -
дення процедури розпорядження майном боржника і
призначається розпорядник майна у порядку, вета -
новленому цим Законом.
2. Розпорядник майна призначається арбітражним
судом із числа осіб, зареєстрованих державним орга -
ном з питань банкругства як арбітражні керуючі, відо -
мості про яких надаються в установленому порядку Ви -
щому арбітражному суду України.
Кредитори мають право запропонувати кандидатуру
розпорядника майна, яка відповідає вимогам, передба -
ченим цим Законом.
З . Якщо інше не передбачено цим Законом, розпо -
рядником майна може бути призначено фізичну особу
суб'єкта підприємницької діяльності, яка має вищу
225


юридичну чи економічну освіту або володіє спеціаль -
ними знаннями, не є заінтересованою особою сто -
совно боржника та кредиторів відповідно до статті 1 цього
Закону і яка має ліцензію арбітражного керуючого, що
видається в установленому законодавством порядку .
4. Позбавлення в установленому порядку розпо -
рядника майна ліцензії є підставою для винесення
арбітражним судом ухвали про усунення розпорядника
майна від виконання ним своїх обов'язків.
5. Розпорядником майна не можуть призначатися
особи, які:
здійснювали раніше управління боржником - юри -
дичною особою, за винятком випадків, коли з мо -
менту усунення даної особи від управління боржником
пройшло не менше трьох років;
мають судимість за вчинення корисливих злочинів .
б. Ухвала суду про призначення розпорядника майна
може бути перевірена у порядку нагляду.
7. Розпорядник майна призначається на строк не
більше ніж на шість місяців. Цей строк може бути про -
довжений або скорочений судом за клопотанням
комітету кредиторів чи самого розпорядника майна або
власника (органу, уповноваженого управляти майном)
боржника .
8. Розпорядник майна має право:
скликати збори кредиторів і брати в них участь з
правом до радчого голосу;
аналізувати фінансове становище боржника та
рекомендувати зборам кредиторів заходи щодо фінан -
сового оздоровлення боржника;
звертатися до арбітражного суду у випадках, пе -
редбачених цим Законом;
одержувати винагороду у розмірі та порядку, пе -
редбачених цим Законом;
залучати для забезпечення виконання своїх повно­
важень на договірнш основі спеціалістів з оплатою їх
діяльності з коштів боржника, якщо інше не перед -
бачено цим Законом або рішенням комітету кредиторів;
226


подавати в арбітражний суд заяву про дострокове
припинення своїх обов'язків;
здійснювати інші повноваження, передбачені цим
Законом.
9. Розпорядник майна зобов'язаний:
розглядати разом з посадовими особами боржника
копії заяв кредиторів про грошові вимоги до барж -
ника, які надійшли до арбітражного суду у зв'язку з
порушенням справи про банкрутство та надіслані борж -
нику в установленому цим Законом порядку;
вести реєстр вимог кредиторів у встановленому по -
рядку;
повідомляти кредиторів про результати розгляду їх
вимог боржником та включення визнаних вимог до
реєстру вимог кредиторів або про відмову визнання ви -
мог боржником;
вживати заходів для захисту майна боржника;
аналізувати фінансову, господарську та інве -
стиційну діяльність боржника, його становище на то -
варних ринках;
виявляти ознаки фіктивного банкрутства чи до -
ведення до банкрутства;
скликати збори кредиторів;
надавати державному органу з питань банкрутства
відомості, необхідні для ведення єдиної бази даних про
підприємства, щодо яких порушено справу про бан -
крутство;
надавати арбітражному суду та комітету кредиторів
звіт про свою діяльність, відомості про фінансове
становище боржника, пропозиції щодо можливості
відновлення платоспроможності боржника;
виконувати інші функції, передбачені цим Законом .
10 . При здійсненні своїх повноважень розпо­
рядник майна зобов'язаний діяти добросовісно, ро­
зумно, враховувати інтереси боржника та його креди -
торів.
227


Розпорядник майна несе відповідальність за
неналежне виконання своїх повноважень відповідно до
законодавства України.
Повноваження арбітражного керуючого як розпо -
рядника майна припиняються з дня затвердження
арбітражним судом мирової угоди чи призначення ке -
руючого санацією або призначення ліквідатора, якщо
інше не передбачено цим Законом .
11. Після призначення розпорядника майна органи
управління боржника не мають права приймати рішення
про :
реорганізацію (злиття,
приєднання,
поділ,
виділення, перетворення) і ліквідацію боржника;
створення юридичних осіб або про участь в інших
юридичних особах;
створення філій та представництв;
виплату дивідендів;
проведення боржником емісії цінних паперів;
вихід із складу учасників боржника юридичної осо -
би, придбання в акціонерів раніше випущених акцій
боржника.
12 . Рішення про участь боржника в об'єднаннях,
асоціаціях, спілках, холдингових компаніях, промис -
лов0-фінансових групах чи інших об'єднаннях юри­
дичних осіб приймається органами управління барж -
ника за згодою розпорядника майна.
13 . Керівник або орган управління боржника ви­
ключно за погодженням з розпорядником майна укла -
дає угоди щодо:
передачі нерухомого майна в оренду, заставу,
внесення зазначеного майна як внеску до статутного
фонду господарського товариства або розпорядження
таким майном іншим чином;
одержання та видачі позик (кредитів), поручитель­
ства і видачі гарантій, уступки вимоги, переведення
боргу, а також передачі в довірче управління майна
боржника ;
розпорядження іншим майном боржника, балансова
228


вартість якого складає понад один відсоток балансової
вартості активів боржника.
14. Розпорядник майна не має права втруча -
тися в оперативно - господарську діяльність борж -
ника, крім випадків, передбачених цим Законом.
15. Призначення розпорядника майна не є підста -
вою для припинення повноважень керівника чи органу
управління боржника.
16. Повноваження керівника боржника або органів
управління боржника, покладені на них відповідно
до законодавства чи установчих документів, можуть
бути припинені у разі, якщо ними не вживаються за -
ходи щодо забезпечення збереження майна боржника,
створюються перешкоди діям розпорядника майна чи
допускаються інші порушення законодавства. В такому
разі за клопотанням комітету кредиторів виконання
обов'язків керівника боржника ухвалою арбітраж­
ного суду тимчасово покладається на розпорядника майна
до призначення в порядку, визначеному законодавством
та установчими документами, нового керівника борж -
ника. Про припинення повноважень керівника або ор­
ганів управління боржника арбітражний суд виносить
ухвалу, яка може бути перевірена у порядку нагляду.
17. З дня винесення арбітражним судом ухвали про
припинення повноважень керівника боржника або ор -
ганів управління боржника розпоряднику майна про -
тягам трьох днів передаються бухгалтерська та інша до -
кументація боржника, печатки і штампи, матеріальні
та інші цінності.
Стаття 14. Виявлення кредиторів та осіб, які виявлять
бажання взяти участь у санації боржника
1. Кредитори у місячний строк з дня опубліку­
вання в офіційному друкованому органі оголошення
про порушення справи про банкрутство подають в
арбітражний суд письмові заяви про грошові вимоги до
боржника, а також документи, що їх підтверджують. Копії
зазначених заяв та доданих до них документів кредита -
ри надсилають боржнику. Боржник разом з розпо -
рядником майна в результаті рQзrляду цих вимог виз -
нає їх або заперечує, про що розпорядник майна
повідомляє письмово заявників і арбітражний суд. Виз -
229


нані боржником грошові вимоги включаються розпо -
рядником майна до реєстру вимог кредиторів.
2. Фізичні особи та (або) юридичні особи, які
виявлять бажання взяти участь у процедурі санації
боржника (далі - інвестори), подають розпоряднику
майна заяву про участь у санації боржника.
З. Боржник має право при проведенні процедури
розпорядження майном одночасно задовольнити ви -
маги кредиторів відповідно до реєстру вимог креди -
торів.
4. Виконання зобов'язань боржником у процедурі
розпорядження майном можливе лише за умови за -
доволення одночасно пропорційно вимог усіх кредиторів
відповідно до реєстру вимог кредиторів за згодою кре -
диторів та за погодженням з розпорядником майна.
5. Заяви кредиторів про грошові вимоги, щодо
яких є заперечення боржника, розглядаються арбітраж -
ним судом у процедурі провадження у справі про бан -
крутство .
За результатами розгляду зазначених заяв суд може
винести ухвалу про включення грошових вимог креди -
торів до реєстру вимог кредиторів. Ухвала може бути
перевірена в порядку нагляду.
Стаття 15. Попереднє засідання арбітражного суду
1. Попереднє засідання арбітражного суду про -
водиться не пізніше трьох місяців після проведення
підготовчого засідання суду. Про попереднє засідання
суду повідомляються сторони, а також інші учасники
провадження у справі про банкрутство, визнані такими
відповідно до цього Закону.
2. У попередньому засіданні арбітражний суд роз -
глядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо
яких були заперечення боржника і які не були вклю -
чені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.
За результатами розгляду арбітражний суд виносить
ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом
вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна
до реєстру вимог кредиторів, та призначається дата
проведення зборів кредиторів.
Реєстр вимог кредиторів повинен включати усі виз -
нані судом вимоги кредиторів.
У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відо -
230


мості про кожного кредитора, розмір його вимог за
грошовими зобов'язаннями чи зобов'язаннями щодо
сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), чер­
говість задоволення кожної вимоги, окремо розмір не -
устойки (штрафу, пені).
Ухвала є підставою для визначення кількості го -
лосів, які належать кожному кредитору при прий -
нятті рішення на зборах (комітеті) кредиторів.
З. Копію ухвали арбітражний суд направляє сторо­
нам та іншим учасникам провадження у справі про бан -
крутство, а також державному органу з питань банкрут -
ства.
Стаття 16. Проведення зборів кредиторів і утворен -
ня комітету кредиторів
1. Протягом десяти днів після винесення ухвали
за результатами попереднього засідання арбітражного
суду розпорядник майна повідомляє кредиторів згідно з
реєстром вимог кредиторів про місце і час проведення
зборів кредиторів та організовує їх проведення.
Учасниками зборів кредиторів з правом вирішаль -
ного голосу єкредитори, вимоги яких включені до реєстру
вимог кредиторів. У зборах можуть брати участь
представник працівників боржника та арбітражний ке -
руючий з правом дорадчого голосу.
2. Збори кредиторів вважаються повноважними
незалежно від кількості голосів кредиторів, які беруть
участь у зборах, якщо всіх кредиторів було письмово
повідомлено про час і місце проведення зборів
відповідно до частини першої цієї статті.
Кількість голосів кредиторів визначається відповідно
до частини четвертої цієї статті.
З. Збори кредиторів скликаються арбітражним ке -
руючим за його ініціативою або ініціативою комітету
кредиторів чи інших кредиторів, сума вимог яких
складає не менше однієї третини всіх вимог, включених
до реєстру вимог кредиторів, або за ініціативою однієї
третини кількості голосів кредиторів.
Збори кредиторів на вимогу комітету кредиторів
або окремих кредиторів скликаються арбітражним ке -
руючим (розпорядником майна, керуючим санацією,
ліквідатором) протягом двох тижнів з дня надход -
ження письмової вимоги про їх скликання.
231


Збори кредиторів проводяться за місцезнаходжен -
ням боржника.
4. Кредитори, у тому числі і органи державної
податкової служби, інші державні органи, які
здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю
справляння податків і зборів (обов'язкових пла -
тежів), мають на зборах кредиторів кількість голосів,
пропорційну сумі вимог кредиторів, включених до ре5.
До компетенції зборів кредиторів належить прий -
няття рішення про:
вибори членів комітету кредиторів;
визначення кількісного складу комітету кредиторів,
визначення його повноважень, дострокове припи -
нення повноважень комітету кредиторів або окремих
його членів;
інші питання, передбачені цим Законом.
б. На час дії процедур банкрутства збори кредиторів
обирають комітет кредиторів у складі не більше семи осіб.
Вибори комітету кредиторів проводяться за спис -
ком відкритим голосуванням більшістю голосів при -
сутніх на зборах кредиторів, визначених відповідно до
частини четвертої цієї статті.
7. Рішення про створення та склад комітету
кредиторів направляється до арбітражного суду.
8. До компетенції комітету кредиторів належить
прийняття рішення про:
вибори голови комітету;
скликання зборів кредиторів;
підготовку та укладення мирової угоди;
внесення пропозицій арбітражному суду щодо про -
довження або скорочення строку процедур розпоря -
дження майном боржника чи санації боржника;
звернення до арбітражного суду з клопотанням про
відкриття процедури санації, визнання боржника бан -
крутом і відкриття ліквідаційної процедури, припи -
нення повноважень арбітражного керуючого (розпо -
рядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та про
призначення нового арбітражного керуючого (розпоряд -
232


ника майна, керуючого санацією, ліквідатора), надання
згоди на укладення арбітражним керуючим значних
угод боржника чи угод боржника, щодо яких є заінте -
ресованість;
інші питання, передбачені цим Законом.
У роботі комітету має право брати участь з правом
дорадчого голосу арбітражний керуючий, представник
працівників боржника та при необхідності представник
органу уповноваженого управляти майном боржника,
представник органу місцевого самоврядування.
9. Рішення зборів (комітету) кредиторів вважається
прийнятим більшістю голосів кредиторів, якщо за нього
проголосували присутні на зборах (комітеті) креди -
тори, кількість голосів яких визначається відповідно
до частини четвертої цієї статті.
Стаття 17. Винесення ухвали про санацію боржника,
призначення керуючого санацією та його повноваження
1. Арбітражний суд за клопотанням комітету кре -
диторів у строк, визначений статтею 11 цього Закону,
має право винести ухвалу про проведення санації
боржника та призначення керуючого санацією.
Санація вводиться на строк не більше дванадцяти
місяців.
За клопотанням комітету кредиторів чи керуючого
санацією або інвесторів цей строк може бути продав -
жено ще до шести місяців або скорочено.
2. Комітет кредиторів, приймає рішення про по -
годження кандидатури керуючого санацією, вибір інве -
стора (інвесторів), схвалення плану санації боржника .
Кандидатури керуючого санацією та інвестора
(інвесторів) можуть бути запропоновані комітету
кредиторів будь- яким із кредиторів, представником
органу, уповноваженого управляти майном боржника.
Керуючим санацією може бути запропоновано особу,
яка виконувала повноваження розпорядника майна,
або керівник підприємства, якщо на це є згода комітету
кредиторів та (або) інвесторів.
З. Одночасно з винесенням ухвали про санацію
арбітражний суд своєю ухвалою призначає керуючого
санацією за наявності у нього ліцензії, крім випадків,
передбачених цим Законом.
233


Ухвала про призначення керуючого санацією
може бути перевірена у порядку нагляду.
4. З дня винесення ухвали про санацію:
припиняються повноваження керівника боржни -
ка, управління боржником переходить до керуючого
санацією, якщо інше не передбачено цим Законом;
припиняються повноваження органів управління
боржника - юридичної особи. Органи управління
боржника протягом трьох днів з дня прийняття рішення
про санацію та призначення керуючого санацією зо -
бов'язані забезпечити передачу керуючому санацією
бухгалтерської та іншої документації боржника, печаток
і штампів, матеріальних та інших цінностей;
арешт на майно боржника та інші обмеження дій
боржника щодо розпорядження його майном можуть
бути накладені лише в межах процедури санації.
Після закінчення або дострокового припинення
процедури санації неустойка (штрафи, пеня), а також
суми завданих збитків, які боржник зобов'язаний
сплатити кредиторам за грошовими зобов'язаннями
та зобов'язаннями щодо сплати податків і зборів
(обов'язкових платежів), можуть бути заявлені до
оплати в розмірах, що були на день прийняття
рішення про санацію, з урахуванням положень ми -
рової угоди щодо відстрочки та (або) розстрочки,
прощення боргів.
5. Керуючий санацією має право:
самостійно розпоряджатися майном боржника з
урахуванням обмежень, передбачених цим Законом;
укладати від імені боржника мирову угоду та
інші цивільно - правові угоди;
відмовлятися від виконання договорів боржника у
випадках, передбачених цим Законом.
б . Керуючий санацією зобов'язаний:
прийняти в господарське відання майно борж -
ника та організувати проведення його інвентаризації;
відкрити спеціальний рахунок для проведення
санації та розрахунків з кредиторами;
234


розробити та подати на затвердження комітету креди -
торів план санації боржника, погоджений з боржником,
органом, уповноваженим управляти майном боржника;
організувати ведення бухгалтерського і статистич -
ного обліку та фінансової звітності;
здійснювати заходи щодо стягнення дебіторської за -
боргованості перед боржником;
розглядати вимоги кредиторів щодо зобов'язань
боржника, які виникли після порушення справи про
банкрутство в процедурі розпорядження майном борж -
ника та санації;
заявляти в установленому порядку заперечення щодо
заявлених до боржника вимог кредиторів, зазначених
в абзаці сьомому цієї частини;
звітувати перед комітетом кредиторів щодо
послідовної реалізації плану санації;
повідомляти у десятиденний строк з дня винесення
арбітражним судом відповідної ухвали державний орган
з питань банкрутства про своє призначення, затверд -
ження мирової угоди, закінчення виконання плану са -
нації, звільнення від обов' язків;
здійснювати інші повноваження, передбачені цим
Законом.
7. Затвердження звіту керуючого санацією або
дострокове припинення процедури санації тягне за со -
бою припинення повноважень арбітражного керуючого
як керуючого санацією, про що зазначається у відповідній
ухвалі суду.
У разі дострокового припинення процедури санації у
зв'язку з укладенням мирової угоди або погашенням вимог
кредиторів керуючий санацією продовжує виконувати
повноваження керівника (органів управління) борж -
ника до призначення в установленому
порядку
керівника (органів управління) боржника.
8. Керуючий санацією може бути звільнений
арбітражним судом від виконання повноважень керуючого
санацією, про що виноситься ухвала, у таких випадках: за
його заявою;
235


на підставі рішення комітету кредиторів у разі не -
виконання чи неналежного виконання ним своїх
обов'язків. При цьому комітет кредиторів повинен
запропонувати кандидатуру іншого керуючого санацією,
про що виноситься ухвала арбітражного суду.
Ухвала арбітражного суду про звільнення керую -
чого санацією може бути перевірена у порядку на -
гляду, що не зупиняє її виконання.
9. Власник майна боржника (орган управління май­
ном боржника) не може обмежувати повноваження
керуючого санацією щодо розпорядження майном
боржника.
Значні угоди та угоди, щодо яких є заінтересо -
ваність, укладаються керуючим санацією тільки за
згодою комітету кредиторів, якщо інше не передба -
чено цим Законом або планом санації.
10 . Керуючий санацією в трьохмісячний строк з дня
прийняття рішення про санацію має право відмовитися
від виконання договорів боржника, укладених до
порушення провадження у справі про банкрутство, не
виконаних повністю або частково, якщо:
виконання договору завдає збитків боржнику
порівняно з аналогічними договорами, що укладаються
за таких же умов;
договір є довгостроковим (понад один рік) або роз -
рахованим на одержання позитивних результатів для
боржника в довгостроковій перспективі, крім випадків
випуску продукції з технологічним циклом, більшим за
строки санації боржника;
виконання договору створює умови, що пе -
решкоджають відновленню платоспроможності борж -
ника.
Сторона договору, щодо якого прийнято рішення
керуючим санацією про відмову від його виконання,
має право в тридцятиденний строк з дня прийняття
рішення керуючим санацією вимагати в установленому
порядку відшкодування збитків, які виникли у зв'язку
з відмовою від виконання договору, в процедурі права -
дження у справі про банкрутство .
236


11. Угоди боржника, у тому числі укладені до
прийняття арбітражним судом рішення про санацію,
можуть бути визнані арбітражним судом недійсними
за заявою керуючого санацією відповідно до цивільного
законодавства у разі якщо :
угода укладена боржником із заінтересованими
особами та в результаті якої кредиторам завдані або мо -
жуть бути завдані збитки;
угода, укладена боржником з окремим кредитором
чи іншою особою протягом шести місяців до прий -
няття рішення про санацію, надає перевагу одному кре -
дитору перед іншими або пов'язана з виплатою (ви -
дачею) частки (паю) в майні боржника у зв'язку з його
виходом із складу учасників боржника.
Все отримане за такою угодою повертається сторо -
нам.
Розгляд заяв керуючого санацією про визнання угод
недійсними і повернення всього отриманого за такою
угодою здійснюється арбітражним судом в процедурі
провадження у справі про банкрутство .
12. Уступка вимоги може бути здійснена керую -
чим санацією шляхом продажу вимог на відкритих
торгах за згодою комітету кредиторів, якщо це перед -
бачено планом санації.
13. У разі визнання арбітражним судом боржника
банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури керу­
ючий санацією продовжує виконувати свої обов'язки
до моменту передачі справ ліквідатору або призначення
його ліквідатором у встановленому цим Законом по -
рядку.
14. Якщо порушено провадження у справі про
банкрутство державного підприємства, його трудовий
колектив має переважне право вимагати передачі йому
цілісного майнового комплексу підприємства - боржника
в оренду за умови взяття на себе грошових зобов'язань
боржника і за наявності згоди на це кредиторів.
Стаття 18. План санації боржника
1. Протягом трьох місяців з дня винесення ухвали
про санацію боржника керуючий санацією зобов' язаний
237


подати комітету кредиторів мя схвалення план санації
боржника, крім випадків, передбачених цим Законом.
План санації повинен містити заходи щодо
відновлення платоспроможності боржника, умови
участі інвесторів, за їх наявності, у повному або част­
ковому задоволенні вимог кредиторів, зокрема шляхом
переведення боргу (частини боргу) на інвестора, строк
та черговість виплати боржником або інвестором
боргу кредиторам та умови відповідальності інвестора
за невиконання взятих згідно з планом санації зобов'язань.
План санації повинен
передбачати
строк
відновлення платоспроможності боржника. Плато -
спроможність вважається відновленою за відсутності
ознак банкрутства, визначених цим Законом.
У разі наявності інвесторів план санації розроб -
ляється та погоджується за участю інвесторів.
2. Заходами щодо відновлення платоспроможності
боржника, які містять план санації, можуть бути:
реструктуризація підприємства;
перепрофілювання виробництва;
закриття нерентабельних виробництв;
відстрочка та (або) розстрочка платежів або
прощення (списання) частини боргів, про що укладається
мирова угода;
ліквідація дебіторської заборгованості;
продаж частини майна боржника;
зобов'язання інвестора про погашення боргу (час­
тини боргу) боржника, зокрема шляхом переведення
на нього боргу (частини боргу) та його відповідальність
за невиконання взятих на себе зобов'язань;
виконання зобов'язань боржника власником майна
боржника та його відповідальність за невиконання взя -
тих на себе зобов'язань;
продаж майна боржника як цілісного майнового
комплексу (мя недержавних підприємств);
одержання кредиту мя виплати вихідної допомоги
працівникам боржника, які звільняються згідно з
планом санації, який відшкодовується в першу чергу
238


згідно зі статтею З 1 цього Закону за рахунок реалізації
майна боржника;
звільнення працівників боржника, які не можуть бути
задіяні в процесі реалізації плану санації. Вихідна до -
помога у цьому разі виплачується за рахунок інвестора,
а за його відсутності - за рахунок реалізації майна
боржника або за рахунок кредиту, одержаного мя цієї
мети;
інші способи відновлення платоспроможності борж -
ника.
З. Інвестор (інвестори) за умови виконання зо -
бов'язань, передбачених планом санації, може набувати
прав власності на майно боржника відповідно до зако -
нодавства та плану санації.
4. План санації розглядається комітетом креди­
торів, який скликається керуючим санацією в чоти -
рьохмісячний строк з дня винесення арбітражним су­
дом ухвали про санацію, якщо інше не передбачено
цим Законом. Керуючий санацією письмово повідо -
мляє членів комітету кредиторів про дату і місце про -
ведення засідання комітету і за два тижні до прове -
дення комітету кредиторів надає можливість попередньо
ознайомитися з планом санації.
План санації вважається схваленим, якщо за нього на
засіданні комітету кредиторів таке рішення було
підтримано більш як половиною голосів кредиторів -
членів комітету кредиторів.
5. Комітет кредиторів може прийняти одне з таких
рішень:
схвалити план санації та подати його на за -
твердження арбітражного суду;
відхилити план санації і звернутися до арбітраж -
ного суду з клопотанням про визнання боржника
банкрутом
відкриття ліквідаційної процедури;
відхилити план санації, звернутися до арбітраж -
ного суду з клопотанням про звільнення керуючого са -
нацією від виконання ним обов' язків та про призна -
чення нового керуючого санацією. Зазначене рішення
повинно містити дату скликання чергового засідання
239


комітету кредиторів для розгляду нового плану санації,
яке має відбутися не пізніше ніж у місячний строк з дня
прийняття рішення про відхилення плану санації.
Схвалений комітетом кредиторів план санації та
протокол засідання комітету кредиторів подаються ке -
руючим санацією в арбітражний суд на затверджен­
ня не пізніше п' яти днів з дня проведення засідання
комітету кредиторів. Протокол засідання комітету
кредиторів може містити особливу думку кредиторів,
які голосували проти порядку і строків погашення
заборгованості, передбачених у плані санації.
Керуючий санацією зобов' язаний попередньо по -
годжувати план санації боржника з органом, уповно -
важеним управляти державним майном, стосовно
підприємства - боржника, у майні якого частка дер -
жавної власності перевищує п' ятдесят відсотків.
Арбітражний суд затверджує план санації барж -
пика, про що виноситься ухвала, яка може бути пе -
ревірена в·порядку нагляду.
б. Якщо протягом шести місяців з дня винесення
ухвали про санацію в арбітражний суд не буде подано
плану санації боржника, арбітражний суд має право
прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і
відкриття ліквідаційної процедури відповідно до цього
Закону.
У разі схвалення комітетом кредиторів плану са -
нації, який передбачає більший строк санації барж -
пика, ніж початково встановлений, арбітражний суд
продовжує строк санації, якщо є підстави вважати, що
продовження строку санації і виконання плану санації
приведе до відновлення платоспроможності боржника.
7. Керуючий санацією щоквартально звітує перед
комітетом кредиторів.
8. У разі порушення сторонами умов угод, укладених
згідно з планом санації, під час проведення проце -
дури санації захист порушеного права, що виникло у
зв' язку з проведенням процедури санації, здійснюється
в процедурі провадження у справі про банкрутство.
Стаття 19. Продаж в процедурі санації майна
боржника як цілісного майнового комплексу
1. З метою відновлення платоспроможності та задо -
валення вимог кредиторів боржника план санації може
240


передбачати продаж майна боржника недержавної
власності як цілісного майнового комплексу.
Заходи до забезпечення вимог кредиторів стосовно
майна боржника, яке підлягає продажу згідно з планом
санації, скасовуються ухвалою арбітражного суду.
2. При продажу майна боржника недержавної
власності як цілісного майнового комплексу в уста -
новленому порядку відчужуються всі види майна, при -
значеного для здшснення підприємницької діяльності
боржника, у тому числі приміщення, споруди, облад -
нання, інвентар, сировина, продукція, права вимоги,
права на знаки (позначення), що індивідуалізують
боржника, його продукцію (роботи, послуги) (фірмове
найменування, знаки для товарів і послуг), інщі пра­
ва, які належать боржнику, за винятком прав і обов'язків,
які не можуть бути передані іншим особам.
З. При продажу майна боржника недержавної
власності як цілісного майнового комплексу, що
здійснюється відповідно до цієї статті, грошові зо -
бов'язання та зобов'язання щодо сплати податків і зборів
(обов'язкових платежів) підприємства - боржника на
дату прийняття арбітражним судом заяви про пору­
шення справи про банкрутство не включаються до
складу майнових активів підприємства - боржника.
4. При продажу майна боржника недержавної
власності як цілісного майнового комплексу всі трудові
договори (контракти), що укладені до дати продажу майна
боржника як цілісного майнового комплексу, зберіга -
ють силу, при цьому права та обов'язки роботодавця
переходять до покупця майна боржника.
5. Сума, одержана від продажу майна боржника
недержавної власності як цілісного майнового комплексу,
включається до складу майнових активів боржника .
б. Продаж майна боржника недержавної власності як
цілісного майнового комплексу провадиться на відкритих
торгах, якщо інше не передбачено планом санації, в
порядку, передбаченому законодавством, з урахуван -
ням особливостей, встановлених цим Законом.
Керуючий санацією виступає організатором торгів або
залучає для цих цілей спеціалізовану організацію.
Спеціалізована організація не може бути заінтересова -
ною особою стосовно кредитора чи боржника .
241


7. Керуючий санацією зобов'язаний опублікувати
оголошення про продаж майна боржника недержавної
власності як цілісного майнового комплексу на відкритих
торгах у офіційних друкованих органах за тридцять днів
до дати проведення торгів.
8. В оголошенні про продаж майна боржника
недержавної власності як цілісного майнового комплексу
повинні зазначатися:
відомості про цілісний майновий комплекс і
порядок ознайомлення з ним, граничні строки подання
заявок на участь у торгах, але не більше місяця з дня
опублікування оголошення;
час, місце та форма проведення торгів;
порядок оформлення участі у торгах;
початкова ціна ц1Л1сного майнового комплексу,
встановлена комітетом кредиторів;
розмір завдатку, строк і порядок внесення завдатку;
порядок оформлення результатів торгів .
9. У разі якщо протягом строку, зазначеного в ого -
лошенні , надійшла заявка на участь у відкритих торгах
з продажу цілісного майнового комплексу від одного за -
явника, торги не проводяться. За згодою комітету кре -
диторів цілісний майновий комплекс може бути прода -
но такому заявнику без проведення повторних торгів.
10. Торги проводяться у формі аукціону, крім
випадків, передбачених цим Законом .
Особа, яка перемогла на аукціоні, та керуючий са -
нацією в день проведення аукціону підписують прото -
кол, в якому вказуються умови придбання цwсного
майнового комплексу, про що укладається договір
купівлі - продажу.
У разі проведення торгів у формі конкурсу умови
конкурсу погоджуються із комітетом кредиторів .
У разі проведення торгів у формі конкурсу на
підставі протоколу, підписаного переможцем конкурсу
та організатором торгів у день проведення конкурсу,
не пізніше п' ятнадцяти днів з дати проведення конкурсу
підписується договір купівлі - продажу цілісного май -
нового комплексу.
242


11. Сума завдатку, сплачена особою, яка виграла торги,
у разі її відмови від підписання протоколу чи договору
купівлі - продажу майна боржника як цілісного май -
нового комплексу, включається до складу майна борж -
ника за вирахуванням витрат організатора торгів на
його проведення.
Якщо боржник за рахунок суми, вирученої від про -
дажу майна як цілісного майнового комплексу, задо -
вольняє вимоги кредиторів у повному обсязі, прова -
дження у справі про банкрутство боржника підлягає
припиненню арбітражним судом за заявою керу­
ючого санацією.
12. Якщо суми, вирученої від продажу
боржника як цілісного майнового комплексу,
майна
недо-
статньо для задоволення вимог кредиторів у повному
обсязі, керуючий санацією пропонує кредиторам укла -
сти мирову угоду.
У разі, якщо мирова угода не укладена, арбітражний
суд визнає боржника банкрутом та відкриває ліквідаційну
процедуру.
До затвердження арбітражним судом мирової угоди
або визнання боржника банкрутом і відкриття
ліквідаційної процедури керуючий санацією не має права
здійснювати розрахунки з кредиторами.
Стаття 20 . Продаж в процедурі санації частини майна
боржника
1. З метою відновлення платоспроможності
боржника та задоволення вимог кредиторів план санації
може передбачати продаж частини майна боржника
на відкритих торгах. Керуючий санацією після прове -
дення інвентаризації та оцінки майна боржника має право
почати продаж частини майна боржника на відкритих
торгах. Заходи до забезпечення вимог кредиторів сто -
совно частини майна боржника, яка підлягає продажу
згідно з планом санації, скасовується ухвалою арбітраж -
ного суду.
2. Майно боржника, щодо обігу якого встановлено
обмеження, продається на закритих торгах. У закри -
тих торгах беруть участь особи, які відповідно до зако -
нодавства можуть мати зазначене майно у власності чи
на підставі іншого речового права.
243


Продаж частини майна боржника - державного
підприємства в процедурі санації проводиться відповідно
до законодавчих актів з питань приватизації з ураху­
ванням особливостей, передбачених цим Законом.
З. Початкова ціна майна боржника, що виставляється
на торги, визначається керуючим санацією відповідно до
цього Закону та інших нормативно - правових актів.
4. Переможець торгів зобов'язаний заплатити про­
дажну ціну майна боржника в строк, передбачений
протоколом або договором купівлі - продажу, але не
пізніше місяця після дня проведення торгів.
5. Майно боржника, не продане на перших торгах,
виставляється на повторні торги, якщо інше не перед -
бачено планом санації. Майно, не продане на повтор -
них торгах, може бути реалізовано керуючим санацією
за згодою комітету кредиторів на підставі договору
купівлі - продажу, укладеного без проведення торгів.
Стаття 21. Звіт керуючого санацією
1. За п' ятнадцять днів до закінчення санації, а
також за наявності підстав для дострокового припи -
нення санації керуючий санацією зобов'язаний надати
зборам кредиторів письмовий звіт і повідомити їх про
час і місце проведення зборів.
2. Звіт керуючого санацією має містити:
баланс боржника на останню звітну дату;
рахунок прибутків і збитків боржника;
відомості про наявність у боржника грошових
коштів, які можуть бути спрямовані на задоволення вимог
кредиторів боржника;
відомості про дебіторську заборгованість боржника
на дату подання звіту та про нереалізовані права вимоги
боржника;
інші відомості про можливості погашення кре -
диторської заборгованості, що залишилася.
З. До звіту керуючого санацією додається реєстр
вимог кредиторів.
Одночасно із звітом керуючий санацією вносить
на збори кредиторів одну із пропозицій:
244


про прийняття рішення про дострокове припи -
нення процедури санації у зв' язку з відновленням пла -
тоспроможності боржника;
про укладення мирової угоди;
про звернення до арбітражного суду з клопо -
танням про продовження процедури санації;
про звернення до арбітражного суду з клопотанням
про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквіда -
ційної процедури.
4. Звіт керуючого санацією розглядається зборами
кредиторів, які скликаються не пізніше десяти днів після
закінчення процедури санації чи появи підстав для її при -
пинення.
5. За результатами розгляду звіту керуючого са­
нацією збори кредиторів приймають одне з таких рішень:
про виконання плану санації, закінчення процедури
санації та відновлення платоспроможності боржника;
про звернення до арбітражного суду з клопо -
танням про дострокове припинення процедури санації
у зв' язку з відновленням платоспроможності боржника
та переходом до розрахунків з кредиторами;
про звернення до арбітражного суду з клопо -
танням про продовження встановленого строку проце -
дури санації;
про звернення до арбітражного суду з клопотанням
про визнання боржника банкрутом і відкриття
ліквідаційної процедури;
про укладення мирової угоди.
б. Якщо зборами кредиторів не прийнято жодне з цих
рішень або таке рішення не подано в арбітражний суд
протягом п' ятнадцяти днів з дня закінчення санації чи
виникнення підстав для її дострокового припинення,
арбітражний суд розглядає питання про визнання
боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної проце -
дури в порядку, передбаченому цим Законом.
7. Звіт керуючого санацією, розглянутий зборами
кредиторів, і протокол зборів кредиторів направля -
ються в арбітражний суд не пізніше п' яти днів після
дати проведення зборів кредиторів.
245


До звіту керуючого санацією додаються реєстр вимог
кредиторів і, за наявності, скарги кредиторів, які
голосували проти прийнятого зборами кредиторів
рішення або не брали участі в голосуванні.
8. Звіт керуючого санацією та скарги кредиторів роз -
глядаються на засіданні арбітражного суду. Про час і
місце розгляду повідомляються керуючий санацією та
кредитори, які подали скарги.
9. Якщо збори кредиторів прийняли рішення про ви -
конання плану санації і закінчення санації або про звер -
нення до арбітражного суду з клопотанням про при -
пинення санації у зв' язку з відновленням платоспро -
можності боржника та переходом до розрахунків з
кредиторами, звіт керуючого санацією підлягає
затвердженню арбітражним судом, крім випадків, пе -
редбачених цим Законом .
У разі встановлення арбітражним судом обгрунто -
ваності скарг кредиторів або відсутності ознак віднов -
лення платоспроможності боржника арбітражний суд
відмовляє в затвердженні звіту керуючого санацією .
10. Про затвердження звіту керуючого санацією або
про відмову в затвердженні зазначеного звіту, чи про
продовження санації, або про затвердження мирової
угоди виноситься ухвала, яка може бути перевірена у
порядку нагляду.
11. За наявності клопотання зборів кредиторів про
визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної
процедури, а також у разі відмови арбітражного суду в
затвердженні звіту керуючого санацією чи неподан -
ня такого звіту в установлений строк, арбітражний
суд може визнати боржника банкрутом і відкрити
ліквідаційну процедуру.
12. Затвердження арбітражним судом звіту керую­
чого санацією є підставою для винесення арбітражним
судом ухвали про припинення провадження у справі
про банкрутство.
13. За наявності клопотання комітету кредиторів
арбітражний суд може винести ухвалу про вета -
новлення кінцевого строку розрахунків з креди -
торами, який не повинен перевищувати шести
місяців з дня прийняття зазначеної ухвали. У та -
кому випадку провадження у справі про банкрутство
246


припиняється після закінчення розрахунків з креди -
торами.
14. Розрахунки з кредиторами проводяться боржни -
ком відповідно до реєстру вимог кредиторів почина -
ючи з дня затвердження звіту керуючого санацією
арбітражним судом, у порядку черговості, передба -
ченому статтею З 1 цього Закону .
15. Якщо в установлені арбітражним судом строки
не проведені розрахунки з кредиторами, арбітражний
суд визнає боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну
процедуру.
16. Копія ухвали арбітражного суду та звіту
керуючого санацією направляється державному органу з
питань банкрутства.
РОЗДІЛ ІІІ
ЛІКВІДАЦІЙНА ПРОЦЕДУРА
Стаття 22. Постанова про визнання боржника бан -
крутом і відкриття ліквідаційної процедури
1. У випадках, передбачених цим Законом, арбітраж -
ний суд приймає постанову про визнання боржника
банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.
2. Строк ліквідаційної процедури не може пе -
ревищувати дванадцяти місяців . Арбітражний суд може
продовжити цей строк на шість місяців, якщо інше не
передбачено цим Законом.
Стаття 23. Наслідки визнання боржника банкрут<;>м
1. З дня прийняття арбітражним судом постанови про
визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної
процедури:
підприємницька діяльність банкрута завершується
закінченням технологічного циклу з виготовлення про -
дукції у разі можливості її продажу;
строк виконання всіх грошових зобов'язань бан­
крута та зобов'язання щодо сплати податків і зборів
(обов'язкових платежів) вважається таким, що настав;
припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені),
процентів та інших економічних санкцій по всіх видах
заборгованості банкрута;
247


відомості про фінансове становище банкрута пе -
рестають бути конфіденційними чи становити комерційну
таємницю;
укладення угод, пов' язаних з відчуженням майна
банкрута чи передачею його майна третім особам,
допускається в порядку, передбаченому цим розділом;
скасовується арешт, накладений на майно боржни -
ка, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо
розпорядження майном такого боржника. Накладення
нових арештів або інших обмежень щодо розпоря -
дження майном банкрута не допускається;
вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного бан­
крутом, що виникли під час проведення процедур
банкрутства, можуть пред' являтися тільки в межах
ліквідаційної процедури;
виконання зобов'язань боржника,
визнаного
банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, перед -
баченому цим розділом.
2. З дня прийняття арбітражним судом постанови про
визнання боржника
банкрутом
і відкриття
ліквідацшної процедури припиняються повноваження
органів управління банкрута щодо управління бан -
кругом та розпорядження його майном, якщо цього не
було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з
роботи у зв' язку з банкрутством підприємства, про що
робиться запис у його трудовій книжці, а також при -
пиняються повноваження власника (власників) майна
банкрута, якщо цього не було зроблено раніше.
З. Опублікування відомостей про визнання боржника
банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури
зДІиснюється ліквідатором у офіційних друкованих
органах за рахунок банкрута у п'ятиденний строк з дня
прийняття постанови про визнання боржника банкру­
том.
4. Не дозволяється опублікування або розголошення
іншим чином відомостей про визнання боржника бан -
кругом до дня прийняття арбітражним судом поста -
нови про визнання боржника банкрутом.
248


5. Відомості про визнання боржника банкруrом і про
відкриття ліквідаційної процедури повинні містити:
найменування та інші реквізити боржника, визна -
ного банкруrом;
найменування арбітражного суду, в провадженні
якого знаходиться справа про банкруrство;
дату прийняття арбітражним судом постанови про
визнання боржника банкруrом і відкриття ліквідаційної
процедури;
відомості про ліквідатора (ліквідаційну комісію).
Стаття 24. Функції арбітражного суду у
ліквідаційній процедурі
1. У постанові про визнання боржника банкруrом
арбітражний суд відкриває ліквідаційну процедуру,
призначає ліквідатора в порядку, передбаченому для
призначення керуючого санацією.
Арбітражний суд має право призначити ліквідатором
особу, яка виконувала повноваження розпорядника
майна або (та) керуючого санацією боржника.
2. За клопотанням ліквідатора, погодженим з
комітетом кредиторів, арбітражний суд призначає
членів ліквідаційної комісії. У разі ліквідації дер -
жавного підприємства або підприємства, у статуrно -
му фонді якого державна частка складає більш ніж двад - •
цять п'ять відсотків, арбітражний суд призначає чле­
нами ліквідаційної комісії представника державного
органу з питань банкруrства та при необхідності -
органу місцевого самоврядування .
З. Ліквідатор (ліквідаційна комісія) виконують
свої повноваження до завершення ліквідаційної про -
цедури в порядку, встановленому цим Законом та іншими
нормативно - правовими актами.
4. У ліквідаційній процедурі арбітражний суд:
розглядає скарги на дії учасників ліквідаційної про -
цедури;
здійснює інші повноваження, передбачені цим За -
коном.
249


Стаття 25. Повноваження ліквідатора та членів
ліквідаційної комісії
1. Ліквідатор з дня свого призначення здійснює
такі повноваження:
приймає до свого відання майно боржника, вживає
заходів по забезпеченню його збереження;
виконує функції з управління та розпорядження
майном банкрута;
здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута
згідно з законодавством;
аналізує фінансове становище банкрута;
виконує повноваження керівника (органів управління)
банкрута;
очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну
масу;
пред' являє до третіх осіб вимоги щодо повернення
дебіторської заборгованості банкруту;
має право отримувати кредит для виплати вихідної
допомоги працівникам, що звільняються внаслідок
ліквідації банкрута, який відшкодовується в першу чергу
згідно зі статтею 31 цього Закону за рахунок коштів,
одержаних від продажу майна банкрута;
з дня визнання боржника банкрутом та відкриття
ліквідаційної процедури повідомляє працівників бан -
крута про звільнення та здійснює його відповідно до
законодавства України про працю.
Виплата вихідної допомоги звільненим працівни -
кам банкрута провадиться ліквідатором у першу чергу
за рахунок коштів, одержаних від продажу майна
банкрута або отриманого для цієї мети кредиту;
заявляє в установленому порядку заперечення по
заявлених до боржника вимогах кредиторів;
заявляє про відмову від виконання договорів бан -
крута в порядку, встановленому цим Законом;
вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та
250


повернення майна банкруга, що знаходиться у третіх осіб;
передає у встановленому порядку на зберігання
документи банкруга, які відповідно до нормативно -
правових документів підлягають обов'язковому зберіганню;
реалізує майно банкруга для задоволення вимог,
включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, пе -
редбаченому цим Законом;
повідомляє про своє призначення державний орган
з питань банкругства в десятиденний строк з дня
прийняття рішення арбітражним судом та надає дер -
жавному органу з питань банкругства інформацію для
ведення єдиної бази даних щодо підприємств - банкругів;
здійснює інші повноваження, передбачені цим За -
коном.
2. Протягом трьох днів з дня призначення ліквідатора
органи управління банкруга забезпечують передачу бух -
галтерської та іншої документації банкруга, печаток і штампів,
матеріальних та інших цінностей банкруга ліквідатору. У
разі ухилення від виконання зазначених обов'язків органи
управління банкруга, у тому числі керівник банкруга,
несуть відповідальність відповідно до законодавства.
З дня призначення ліквідатора до нього перехо -
дять права керівника (органів управління) юридичної
особи - банкруга.
Ліквідатор (арбітражний керуючий) має право
замовити виготовлення дубліката печатки та штампів у
разі їх втрати.
З. До складу ліквідаційної комісії включаються пред -
ставники кредиторів, фінансових органів, а в разі не -
обхідності - також представники державного органу у
справах нагляду за страховою діяльністю, Антимонополь -
ного комітету України, державного органу з питань бан -
крутства, якщо банкругом визнано державне підприємство,
та представник органів місцевого самоврядування.
4. Дії ліквідатора (ліквідаційної комісії) можугь
буги оскаржені до арбітражного суду власником
майна (органом, уповноваженим управляти майном)
банкруга; особою, яка відповідає за зобов'язаннями бан­
круга; кожним кредитором окремо або комітетом кре -
диторів; особою, яка, посилаючись на свої права влас -
251


ника або іншу підставу, передбачену законом чи
договором, оспорює правомірність віднесення май -
нових активів або коштів до ліквідаційної маси.
5. При здійсненні своїх повноважень ліквідатор має
право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до
законодавства несуть субсідіарну відповідальність за зо -
бов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до
банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається ви -
ходячи з різниці між сумою вимог кредиторів і
ліквідаційною масою.
Стягнені суми включаються в ліквідацшну масу і
можуть бути використані тільки для задоволення вимог
кредиторів у порядку черговості, встановленої статтею
31 цього Закону.
Стаття 26. Ліквідаційна маса
1. Усі види майнових активів (майно та майнові
права) банкрута, які належать йому на праві влас -
ності або повного господарського відання на дату
відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході
ліквідаційної процедури, включаються до складу
ліквідаційної маси, за винятком об' єктів державного
житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих
дошкільних закладів та об' єктів комунальної інфрас -
труктури, які в разі банкрутства підприємства пере -
даються в порядку, встановленому законодавством, до
комунальної власності відповідних територіальних гро -
мад без додаткових умов і фінансуються в установлено -
му порядку.
2. Речі, визначені родовими ознаками, що належать
банкруту на праві володіння або користування,
включаються до складу ліквідаційної маси.
Майно банкрута, що є предметом застави, включається
до складу ліквідаційної маси, але використовується
виключно для першочергового задоволення вимог за -
ставодержателя.
З. Індивідуально визначені речі, що належать бан -
круту на підставі речових прав, крім права влас -
ності і повного господарського відання, не можуть
бути включені до складу ліквідаційної маси.
4. За наявності у складі майна банкрута майна, ви -
ключеного з обороту, ліквідатор зобов' язаний передати
його іншим особам в установленому порядку.
252


5. Ліквідатор, виявивши частку, яка належить бан -
круту в спільному майні, з метою задоволення вимог
кредиторів в установленому порядку порушує питання
про виділення цієї частки.
Стаття 27. Оплата праці, винагорода, відшкоду -
вання витрат арбітражному керуючому та іншим осо -
бам, залученим до процедур банкрутства, та ма -
теріальна відповідальність арбітражних керуючих
1. Оплата праці, відшкодування витрат арбітражних
керуючих (розпорядника майна, керуючого са -
нацією, ліквідатора), спеціалістів, залучених арбітраж­
ним керуючим для забезпечення виконання своїх
повноважень, здійснюються за рахунок коштів інве -
старів або коштів, одержаних від продажу майна барж -
ника, в порядку, встановленому цим Законом, або за
рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у ре -
зультаті виробничої діяльності боржника.
2. Кредитори та інвестори можуть створювати фонд
для оплати праці, відшкодування витрат та винагороди
арбітражного керуючого (розпорядника майна, керу­
ючого санацією, ліквідатора), а також спеціалістів, за -
лучених арбітражним керуючим для забезпечення
виконання своїх повноважень, в порядку, передбачено -
му цим Законом.
З. Оплата праці арбітражного керуючого (розпо -
рядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за
здійснення своїх повноважень встановлюється та вип -
лачується за кожен місяць роботи в розмірі, встановле -
ному комітетом кредиторів і затвердженому арбітраж -
ним судом, якщо інше не передбачено цим Законом,
але не менше двох мінімальних заробітних плат та не
більше середньомісячної заробітної плати керівника
боржника за дванадцять місяців його роботи перед по -
рушенням провадження у справі про банкрутство .
Оплата праці арбітражного керуючого (розпоряд -
ника майна, керуючого санацією, ліквідатора), а також
спеціалістів, залучених арбітражним керуючим для за­
безпечення виконання своїх повноважень здійснюється
за кожний місяць роботи згідно з укладеною угодою .
4. Додаткову винагороду арбітражному керуючому і
спеціалістам встановлюють і сплачують кредитори та (або)
інвестори.
253


5. Звіт про оплату праці, винагороду, відшкодування
витрат арбітражного керуючого та спеціалістів, за -
лучених ним для забезпечення виконання своїх по -
вноважень, затверджується ухвалою арбітражного суду,
яка може бути перевірена в порядку нагляду.
б. Невиконання або неналежне виконання арбітраж -
ним керуючим своїх повноважень відповідно до цього
Закону, що завдало збитки боржнику чи кредиторам,
може бути підставою для позбавлення його ліцензії.
Рішення про позбавлення арбітражного керуючого
ліцензії може бути оскаржено у судовому порядку.
Невиконання або неналежне виконання арбітраж -
ним керуючим своїх повноважень без наслідків, пе -
редбачених абзацом першим цієї частини, може бути
підставою для припинення повноважень арбітраж -
ного керуючого.
У разі завдання збитків у розмірах, що складають
двадцять і більше відсотків суми заборгованості борж -
ника на день подачі заяви про порушення справи про
банкрутство, боржник та (або) кредитори мають право
звернутися з позовом до суду про стягнення збитків,
завданих умисними діями арбітражного керуючого у
порядку, встановленому законом.
Статrя 28. Страхування життя та здоров'я арбітраж­
ного керуючого
Життя та здоров'я арбітражного керуючого мо­
жуть бути застраховані за рахунок коштів кредиторів
згідно з законодавством.
Стаття 29. Оцінка майна банкрута
1. Майно, на яке звертається стягнення у
ліквідаційній процедурі, оцінюється арбітражним
керуючим у порядку, встановленому законодавством Ук -
раїни. Для майна, яке продається на аукціоні, оціночна
вартість є початковою.
2. Для здійснення оцінки майна арбітражний керу­
ючий має право залучати на підставі договору спеціалістів
з оплатою їх послуг за рахунок коштів, одержаних від
виробничої діяльності боржника, визнаного банкру­
том, або реалізації його майна, якщо інше не вета -
новлено комітетом кредиторів.
Стаття ЗО. Продаж майна банкрута
1. Після проведення інвентаризації та оцінки майна
254


банкруга ліквідатор розпочинає продаж майна бан -
круга на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів
не встановлено інший порядок продажу майна бан -
круга.
2. Ліквідатор забезпечує через засоби масової
інформації оповіщення про порядок продажу майна бан -
круга, склад, умови та строки придбання майна . По -
рядок продажу майна банкруга, склад, умови та строки
придбання майна погоджуються з комітетом креди -
торів. При цьому продаж майна підприємств -
банкрутів, заснованих на державюи власності,
здійснюється з урахуванням вимог Закону України
"Про приватизацію державного майна" ( 2163-12 )
та інших нормативно - правових актів з питань
приватизації.
З. У разі надходження двох і більше пропозицій щодо
придбання майна банкруга ліквідатор проводить кон -
курс (аукціон). Порядок проведення конкурсу (аукціону)
визначається згідно із Законом України "Про прива -
тизацію невеликих державних підприємств (малу при -
ватизацію)" ( 2171-12 ).
4. Майно банкруга, щодо обігу якого встановлено
обмеження, продається на закритих торгах. У закритих
торгах беругь участь особи, які відповідно до законо -
давства можугь мати зазначене майно у власності чи на
підставі іншого речового права .
5. Продаж цінних паперів, що належать банкруту
на праві власності, здійснюється відповідно до законо -
давства.
б. Уступка вимог банкруга здшснюється в
порядку, передбаченому цивільним законодавством Ук -
раїни, за згодою комітету кредиторів.
Ліквідатор має право виставити на відкриті торги
вимоги банкруга, якщо інший порядок продажу (ус -
тупки) вимог банкруга не встановлено комітетом кре -
диторів.
7. Ліквідатор зобов'язаний використовувати при
проведенні ліквідаційної процедури тільки один рахунок
боржника в банківській установі. Інші рахунки, вияв -
лені при проведенні ліквідаційної процедури, підлягають
закриттю ліквідатором. Залишки коштів на цих рахунках
перераховуються на основний рахунок боржника.
255


8. Кошти, які надходять при проведенні
ліквідаційної процедури, зараховуються на основний ра -
хунок боржника. з основного рахунку ЗДlИСНЮЮТЬСЯ
виплати кредиторам у порядку, передбаченому статтею
З 1 цього Закону.
9. З основного рахунку проводяться такі виплати:
поточні комунальні та експлуатаційні платежі;
інші витрати, пов' язані із здійсненням
ліквідаційної процедури.
10. Продаж майна банкрута оформляється
договорами купівлі - продажу, які укладаються між
ліквідатором і покупцем відповідно до законів України.
11 . Ліквідатор не рідше одного разу на місяць надає
комітету кредиторів звіт про свою діяльність, інфор -
мацію про фінансове становище і майно боржника
на день відкриття ліквідаційної процедури та при про -
веденні ліквідаційної процедури, використання коштів
боржника , а також іншу інформацію на вимогу
комітету кредиторів.
12. Ліквідатор зобов'язаний на вимогу арбітражного
суду або державного органу з питань банкрутства
надавати необхідні відомості щодо проведення
ліквідаційної процедури .
13. У разі невиконання або неналежного виконання
ліквідатором своїх обов'язків арбітражний суд за
клопотанням комітету кредиторів може припинити
повноваження ліквідатора і, за пропозицією комітету
кредиторів, призначає нового ліквідатора.
Стаття 31. Черговість задоволення вимог кредиторів
1. Кошти, одержані від продажу майна банкрута,
спрямовуються на задоволення вимог кредиторів , у по -
рядку, встановленому цією статтею:
1) у першу чергу задовольняються:
а) вимоги, забезпечені заставою;
б) виплата вихідної допомоги звільненим працівни­
кам банкрута, у тому числі відшкодування кредиту, от -
риманого на ці цілі;
в) витрати, пов'язані з провадженням у справі про
банкрутство в арбітражному суді та роботою
ліквідаційної комісії, у тому числі:
256


витрати на оплату державного мита;
витрати заявника на публікацію оголошення про
порушення справи про банкрутство;
витрати на публікацію в офіційних друкованих
органах інформації про порядок продажу майна бан -
крута;
витрати на публікацію в засобах масової інформації
про поновлення провадження у справі про банкрутство
у зв'язку з визнанням мирової угоди недійсною;
витрати арбітражного керуючого (розпорядника май -
на, керуючого санацією, ліквідатора), пов'язані з ут­
риманням і збереженням майнових активів банкрута;
витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо
аудит проводився за рішенням арбітражного суду за ра -
хунок їх коштів;
витрати на оплату праці арбітражних керуючих
(розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора)
в порядку, передбаченому статтею 27 цього Закону.
Перелічені витрати відшкодовуються ліквідаційною
комісією після реалізації нею частини ліквідаційної маси,
якщо інше не передбачено цим Законом;
2) у другу чергу задовольняються вимоги, що ви -
никли із зобов'язань банкрута перед працівниками
підприємства - банкрута (за винятком повернення
внесків членів трудового колективу до статутного
фонду підприємства), зобов'язань, що виникли внаслідок
заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян , шляхом
капіталізації відповідних платежів у порядку, встанов -
леному Кабінетом Міністрів України, а також вимоги
громадян - довірителів (вкладників) довірчих товариств
або інших суб'єктів підприємницької діяльності, які
залучали майно (кошти) довірителів (вкладників);
З) у третю чергу задовольняються вимоги щодо сплати
податків і зборів (обов'язкових платежів);
4) у четверту чергу задовольняються вимоги кре -
диторів, не забезпечені заставою, у тому числі і вимоги
кредиторів, що виникли із зобов'язань у процедурі роз -
порядження майном боржника чи в процедурі санації
боржника;
257


5) у п'яту чергу задовольняються вимоги щодо
повернення внесків членів трудового колективу до
статутного фонду підприємства;
б) у шосту чергу задовольняються інші вимоги.
2. Вимоги кожної наступної черги задовольняються
в міру надходження на рахунок коштів від продажу
майна банкрута після повного задоволення вимог по -
передньої черги.
З. У разі недостатності коштів, одержаних від про -
дажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог
однієї черги вимоги задовольняються пропорційно сумі
вимог, що належить кожному кредиторові однієї черги .
4. У разі, відмови кредитора від задоволення виз -
наної в установленому порядку вимоги ліквідаційна
комісія не враховує суму грошових вимог цього креди -
тора .
5. Вимоги, заявлені після закінчення строку, вета -
новленого для їх подання, не розглядаються і вважа -
ються погашеними.
б. Вимоги, не задоволені за недостатністю майна,
вважаються погашеними.
7. У разі, якщо арбітражним судом винесено ух­
валу про ліквідацію юридичної особи - банкрута, майно,
що залишилося після задоволення вимог кредиторів,
передається власникові або уповноваженому ним
органу, а майно державних підприємств - відповідному
органу приватизації для наступного продажу. Кошти,
одержані від продажу цього майна спрямовуються до
Державного бюджету України.
Стаття 32. Звіт ліквідатора
1. Після завершення усіх розрахунків з кредиторами
ліквідатор подає до арбітражного суду звіт та
ліквідаційний баланс, до якого додаються:
показники виявленої ліквідаційної маси
її інвентаризації);
(дані
відомості про реалізацію об'єктів ліквідацшної
маси з посиланням на укладені договори купівлі - про -
дажу;
копії договорів купівлі - продажу та акти приймання
-
передачі майна;
258


реєстр вимог кредиторів з даними про розміри по -
гашених вимог кредиторів;
документи, які підтверджують погашення вимог кре -
диторів.
Арбітражний суд після заслуховування звіту
ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або
окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження
звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.
Ліквідатор повідомляє державний орган з питань
банкрутства про завершення ліквідаційної процедури.
2. Якщо за результатами ліквідаційного балансу
після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна,
арбітражний суд виносить ухвалу про ліквідацію юри -
дичної особи - банкрута. Копія цієї ухвали направ -
ляється органу, який здшснив державну реєстрацію
юридичної особи - банкрута, та органам державної
статистики для виключення юридичної особи з Єди -
ного державного реєстру підприємств та організацій
України, а також власнику (органу, уповноваженому
управляти майном), органам державної податкової
служби за місцезнаходженням банкрута.
З. Якщо майна банкрута вистачило, щоб задоволь -
нити всі вимоги кредиторів, він вважається таким, що
не має боргів, і може продовжувати свою
підприємницьку діяльність. Арбітражний суд може ви -
нести ухвалу про ліквідацію юридичної особи, що
звільнилася від боргів, лише у разі, якщо в неї залиши -
лося майнових активів менше , ніж вимагається для її
функціонування згідно із законодавством.
4. У разі, якщо арбітражний суд дійшов вис -
новку, що ліквідатор не виявив або не реалізував усі
наявні майнові активи ліквідаційної маси, необхідні
для повного задоволення кредиторів, він виносить ух -
валу про призначення нового ліквідатора. Новий
ліквідатор очолює ліквідаційну комісію і діє згідно з
вимогами цього Закону.
5. Якщо ліквідатор не виявив майнових активів, що
підлягають включенню до ліквідаційної маси, він
зобов'язаний подати арбітражному суду ліквідаційний
баланс, який засвідчує відсутність у банкрута майна .
259


Стаття 33. Звільнення працівників боржника.
Пільги і компенсації звільненим працівникам
1. Звільнення працівників боржника може права -
дитися після порушення провадження у справі про
банкрутство та призначення арбітражним судом розпо -
рядника майна відповідно до вимог Кодексу законів про
працю України ( 322 - 08 ) з урахуванням особливостей,
передбачених цим Законом.
2. Вихідна допомога звільненим працівникам
боржника виплачується арбітражним керуючим у
встановленому порядку, з урахуванням особливостей,
передбачених цим Законом.
3. Питання про працевлаштування звільнених
працівників вирішується відповідно до Закону Ук -
раїни "Про зайнятість населення" ( 83-12 ). На
звільнених працівників боржника поширюються га -
рантії, встановлені статтею 26 зазначеного Закону.
Стаття 34. Зберігання фінансово - господарських до -
кументів
1. Ліквідатор забезпечує належне оформлення та
зберігання всіх фінансово - господарських документів
банкрута протягом ліквідаційної процедури.
2. Після затвердження звіту ліквідатора фінансово -
господарські документи банкрута передаються до
архівних організацій для подальшого зберігання згідно із
законодавством.
РОЗДІЛ IV
МИРОВА УГОДА
Стаття 35. Мирова угода та строк її укладення
1. Під мировою угодою у справі про банкрутство
розуміється домовленість між боржником і кредита -
рами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також
прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка
оформляється угодою сторін.
2. Мирова угода може бути укладена на будь­
якій стадії провадження у справі про банкрутство.
3. Рішення про укладення мирової угоди від імені
кредиторів приймається комітетом кредиторів більшістю
голосів кредиторів - членів комітету та вважається
260


прийнятим за умови, що всі кредитори, вимоги
яких забезпечені заставою майна боржника, висло -
вили письмову згоду на укладення мирової угоди.
4. Рішення про укладення мирової угоди приймається
від імені боржника керівником боржника чи
арбітражним керуючим (керуючим санацією, ліквіда -
тором), які виконують повноваження органів уп­
равління та керівника боржника і підписують її.
5. Від імені кредиторів мирову угоду підписує голова
комітету кредиторів.
Стаття 36. Умови укладення мирової угоди
1. Мирова угода може бути укладена тільки щодо
вимог, забезпечених заставою, вимог другої та наступ -
них черг, визначених статтею 31 цього Закону.
2. Органи державної податкової служби та інші
державні органи, які здійснюють контроль за пра -
вильністю та своєчасністю справляння податків і зборів
(обов'язкових платежів), зобов'язані погодитися на за -
доволення частини вимог з метою забезпечення віднов -
лення платоспроможності підприємства. Органи дер -
жавної податкової служби та інші державні органи, які
здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю
справляння податків і зборів (обов'язкових платежів),
зобов'язані при укладенні мирової угоди погодитися на
прощення (списання) всієї заборгованості по сплаті по -
датків і зборів (обов'язкових платежів), яка виникла у строк,
що передував двом повним календарним рокам до дня
подання заяви про порушення справи про банкрутство
до арбітражного суду та на прощення (списання) ча -
стини заборгованості чи її розстрочку (відстрочку) до
шести років, яка виникла у строк протягом двох останніх
перед днем подання заяви про порушення справи про
банкрутство до арбітражного суду календарних років.
Зазначену мирову угоду підписує керівник відповідного
органу державної податкової служби за місцезнаход -
женням боржника.
З. Для кредиторів, які не брали участі в голосу­
ванні або проголосували проти укладення мирової угоди,
не можуть бути встановлені умови гірші, ніж для кре -
диторів, які висловили згоду на укладення мирової уго -
ди, вимоги яких віднесені до однієї черги.
261


Стаття 37. Укладення мирової угоди та набрання нею
чинності
1. Мирова угода укладається у письмовій формі та
підлягає затвердженню арбітражним судом, про що
зазначається в ухвалі арбітражного суду про припи -
нення провадження у справі про банкрутство .
2. Мирова угода набирає чинності з дня її за -
твердження арбітражним судом і є обов'язковою для
боржника (банкрута), кредиторів, вимоги яких забез­
печені заставою, кредиторів другої та наступних черг.
З. Одностороння відмова від мирової угоди не допу­
скається.
4. Мирова угода має містити положення про:
розміри, порядок і строки виконання зобов'язань
боржника;
відстрочку чи розстрочку або прощення (списання)
боргів чи їх частини.
Крім цього, мирова угода може містити умови про:
виконання зобов'язань боржника третіми особами;
обмін вимог кредиторів на акції боржника;
задоволення вимог кредиторів іншими способами,
що не суперечать закону.
Стаття 38. Розгляд мирової угоди в арбітражному суді
1. Арбітражний керуючий протягом п' яти днів з дня
укладення мирової угоди повинен подати до арбітраж -
ного суду заяву про затвердження мирової угоди.
До заяви про затвердження мирової угоди додаються:
текст мирової угоди;
протокол засідання комітету кредиторів, на якому
було прийнято рішення про укладення мирової угоди;
список кредиторів із зазначенням поштової адре -
си, номеру (коду), що ідентифікує платника податків, та
суми заборгованості;
зобов'язання боржника щодо відшкодування усіх
витрат, відшкодування яких передбачено у першу чергу
згідно зі статтею 31 цього Закону, крім вимог кредиторів,
забезпечених заставою;
262


письмові заперечення кредиторів, які не брали
участі в голосуванні про укладення мирової угоди чи
проголосували проти укладення мирової угоди, за їх на -
явності.
2. Про дату розгляду мирової угоди арбітражний суд
повідомляє сторони мирової угоди.
Арбітражний суд зобов'язаний заслухати кожного
присутнього на засіданні кредитора , у якого виникли
заперечення щодо укладення мирової угоди, · навіть
якщо на засіданні комітету кредиторів він голосував за
укладення мирової угоди.
З. Арбітражний суд має право відмовити в затверд -
женні мирової угоди у разі:
порушення порядку укладення мирової угоди, вета -
новленого цим Законом;
якщо умови мирової угоди суперечать законодавству.
4. Про відмову у затвердженні мирової угоди
арбітражний суд виносить ухвалу, яка може бути пе -
ревірена у порядку нагляду.
У разі винесення арбітражним судом ухвали про
відмову в затвердженні мирової угоди мирова угода вва -
жається неукладеною.
5. З дня затвердження мирової угоди боржник при -
ступає до погашення вимог кредиторів згідно з умовами
мирової угоди.
б. Затвердження арбітражним судом мирової угоди
є підставою для припинення провадження у справі про
банкрутство.
7. З дня затвердження арбітражним судом миро­
вої угоди припиняються повноваження арбітражного
керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією,
ліквідатора).
Керуючий санацією або ліквідатор виконують
обов ' язки керівника (органів управління) боржника до
призначення, в установленому порядку, керівника борж -
ника (органів управління).
8. Винесення арбітражним судом ухвали про
відмову у затвердженні мирової угоди не перешкоджає
укладенню нової мирової угоди з іншими умовами.
263


Стапя 39. Недійсність мирової угоди або її ·розірвання
та наслідки невиконання мирової угоди
1. За заявою будь-кого із кредиторів мирова угода
може бути визнана арбітражним судом недійсною, якщо:
боржником подані недостовірні відомості про своє
майно в бухгалтерському балансі або в інших доку­
ментах, що свідчать про фінансове та майнове стано­
вище боржника (банкрута);
виконання мирової угоди призведе боржника до бан -
крутства;
існують інші підстави для визнання угоди не -
дійсною, передбачені цивільним законодавством України.
2. Визнання мирової угоди недійсною є підста -
вою для поновлення провадження у справі про бан -
крутство, про що арбітражним судом виноситься
ухвала, яка може бути перевірена в порядку нагляду.
З. Вимоги кредиторів, по яких зроблені розрахунки
згідно з умовами мирової угоди, вважаються погаше -
ними. Кредитори, чиї вимоги при їх задоволенні обме -
жували права та законні інтереси інших осіб, чю -
бов'язані повернути все отримане в порядку виконання
мирової угоди.
4. Повідомлення про поновлення провадження у
справі про банкрутство боржника публікується в
офіційних друкованих органах.
5. Мирова угода може бути розірвана за рішенням
арбітражного суду у разі:
невиконання боржником умов мирової угоди щодо
не менш як третини вимог кредиторів;
провадження боржником дій, які завдають збитків
правам та законним інтересам кредиторів.
б. Розірвання мирової угоди арбітражним судом щодо
окремого кредитора не тягне її розірвання щодо інших
кредиторів.
7. У разі визнання мирової угоди недійсною або її
розірвання вимоги кредиторів, щодо яких були надані
відстрочка та (або) розстрочка платежів або прощення
(списання) боргів, відновлюються в повному розмірі у
незадоволеній частині.
264


8. У разі невиконання мирової угоди кредитори
можуть пред' явити свої вимоги до боржника в обсязі,
передбаченому цією мировою угодою. У разі пору­
шення провадження у справі про банкрутство цього
ж боржника обсяг вимог кредиторів, щодо яких було
укладено мирову угоду, визначається в межах, перед -
бачених зазначеною мировою угодою.
РОЗДІЛ V
ПРИПИНЕННЯ ПРОВАДЖЕННЯ
У СПРАВІ ПРО БАНКРУТСТВО
Стаття 40. Припинення провадження у справі про
банкрутство
1. Арбітражний суд припиняє провадження у
справі про банкрутство, якщо:
1) боржник не включений до Єдиного держав -
ного реєстру підприємств та організацій України або
до Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності;
2) подано заяву про визнання банкрутом ліквідо -
ваної або реорганізованої (крім реорганізації у формі
перетворення) юридичної особи;
З) у провадженні арбітражного суду є справа про
банкрутство того ж боржника;
4) затверджено звіт керуючого санацією боржника
в порядку, передбаченому цим Законом;
5) затверджено мирову угоду;
б) затверджено звіт ліквідатора в порядку, перед -
баченому статтею 32 цього Закону;
7) боржник виконав усі зобов'язання перед креди­
торами;
8) кредитори не висунули вимог до боржника після
порушення провадження у справі про банкрутство за
заявою боржника.
2. Про припинення провадження у справі про
265


банкрутство виноситься ухвала, яка може бути перевірена
в порядку нагляду.
Провадження у справах про банкрутство може бути
припинено у випадках, передбачених пунктами 1, 2
та 5 частини першої цієї статті, на всіх стадіях провад -
ження у справі про банкрутство, тобто як до, так і
після визнання боржника банкрутом; у випадках, пе -
редбачених пунктами З, 4, 7 і 8,
-
лише до визнання
боржника банкрутом, а у випадку, передбаченому
пунктом 6,
-
лише після визнання боржника банкру­
том.
РОЗДІЛ VI
ОСОБЛИВОСТІ БАНКРУТСТВА
ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЙ СУБ'ЄКТІВ
ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Стаття 41. Загальні положення
Відносини, пов'язані з банкрутством містоутворю­
ючих, особливо небезпечних, сільськогосподарських
підприємств, страховиків, інших категорій суб'єктів
підприємницької діяльності, регулюються цим Законом
з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.
Стаття 42. Особливості банкрутства містоутворюю -
чих підприємств
1. Д,ЛЯ цілей цього Закону містоутворюючими
підприємствами визнаються юридичні особи, кількість
працівників яких з урахуванням членів їх сімей скла -
дає не менше половини чисельності населення
адміністративно - територіальної одиниці, у якій розта -
шована така юридична особа.
Положення цієї статті застосовуються також до
підприємств, кількість працівників яких перевищує п'ять
тисяч осіб.
2. При розгляді справи про банкрутство містоу­
творюючого підприємства учасником провадження у
справі про банкрутство визнається орган місцевого
самоврядування відповідної териториторіальної гро -
мади адміністративно - територіальної одиниці.
Учасниками провадження у справі про бан -
крутство містоутворюючого підприємства арбітраж -
266


ним судом можуть бути визнані також центральні ор -
гани виконавчої влади.
Докази, що підтверджують належність боржника до
містоутворюючих підприємств, арбітражному суду надає
боржник.
З. Якщо комітетом кредиторів не прийнято рішення
про санацію боржника, арбітражний суд може винести
ухвалу про санацію боржника за клопотанням органу
місцевого самоврядування або відповідного централь -
ного органу виконавчої влади, які є учасниками прова -
дження у справі про банкрутство, за умови укладення
ними з кредиторами договору поруки за зобов'язаннями
боржника.
Договір поруки за зобов'язаннями боржника ук­
ладається та підписується уповноваженими особами
органів місцевого самоврядування або центральних
органів виконавчої влади.
4. Орган місцевого самоврядування або централь -
ний орган виконавчої влади, які поручилися за зо -
бов 'язаннями боржника, мають право запропонувати
арбітражному суду кандидатуру керуючого санацією,
інвестора.
У разі невиконання зобов'язання боржником по -
ручителі несуть солідарну відповідальність за зобов'язан -
нями боржника перед його кредиторами.
5. Процедура санації містоутворюючого
підприємства за клопотанням органу місцевого само -
врядування може бути продовжена арбітражним судом
на один рік.
Підставою мя продовження процедури санації
містоутворюючого підприємства на строк, передбачений
абзацом першим цієї частини, є план фінансового оздо -
ровлення містоутворюючого підприємства. План фінан -
сового оздоровлення містоутворюючого підприємства
може передбачати внесення інвестицш, працевла -
штування його працівників, створення нових робо -
чих місць та інші способи відновлення платоспро -
можності боржника містоутворюючого підприємства.
б. За клопотанням органу місцевого самовряду­
вання або центрального органу виконавчої влади, які є
учасниками провадження у справі про банкрутство, за
умови укладення ними договору поруки за зобов'язан -
267


нями боржника, строк процедури санації містоутворю -
ючого підприємства може бути продовжений арбітраж -
ним судом до десяти років. Боржник і його поручи -
тель у цьому разі зобов'язані розрахуватися з кредито­
рами протягом трьох років, якщо інше не передбачено
цим Законом.
Невиконання вимог цієї частини є підставою для
визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної
процедури.
7. Кабінет Міністрів України або органи місцевого
самоврядування в особі їх уповноважених органів мають
право в бум,- який час до закінчення процедури санації
містоутворюючого підприємства розрахуватися з усіма
кредиторами в порядку, передбаченому цим Законом.
Задоволення вимог кредиторів зд~иснюється в
порядку черговості згідно зі статтею З 1 цього Закону.
У разі задоволення вимог кредиторів за
грошовими зобов'язаннями та зобов'язаннями щодо
сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) в
порядку, передбаченому цим Законом, провадження у
справі про банкрутство припиняється.
8. З метою задоволення вимог кредиторів у проце -
дурі санації може бути здійснено продаж майна барж -
ника як цілісного майнового комплексу або частини його
майна згідно із законодавством.
За наявності клопотання органу місцевого самовря -
дування або центрального органу виконавчої влади, які
є учасниками провадження у справі про банкрутство,
продаж майна боржника як цілісного майнового ком -
плексу провадиться шляхом проведення конкурсу.
9. Обов'язковими умовами конкурсу є:
збереження робочих місць для не менш як 70
відсотків працівників, зайнятих на підприємстві на мо -
мент його продажу;
зобов'язання покупця щодо забезпечення пе­
репідготовки чи працевлаштування
працівників
підприємства відповідно до законодавства в разі зміни
профілю діяльності підприємства.
Інші умови конкурсу можуть установлюватися ви -
ключно за згодою комітету кредиторів у порядку, пе -
редбаченому статтею 19 цього Закону.
268


10. Якщо зазначене в абзаці другому частини восьмої
цієї статгі клопотання не було подано або майно борж -
ника як цілісний майновий комплекс не було продано
на конкурсі, майно боржника підлягає продажу на
аукціоні.
11. При продажу майна боржника, визнаного
банкрутом, ліквідатор повинен виставити на продаж на
перших торгах майно як цwсний майновий ком -
плекс. Якщо майно боржника, визнаного банкрутом,
не було продано як цілісний майновий комплекс, про -
даж майна здійснюється в порядку, передбаченому
статтею 20 цього Закону.
Стаття 43. Особливості банкрутства особливо не -
безпечних підприємств
1. Для цілей цього Закону особливо небезпечними
підприємствами визнаються підприємства вугільної,
гірничодобувної, атомної, хімічної, хіміко - металурrійної,
нафтопереробної, інших галузей, визначених
відповідними рішеннями Кабінету Міністрів України ,
припинення діяльності яких потребує проведення
спеціальних заходів щодо запобігання заподіянню шкоди
життю та здоров'ю громадян, майну, спорудам, на -
вколишньому природному середовищу.
2. При розгляді справи про банкрутство особливо
небезпечного підприємства учасниками провадження
у справі про банкрутство визнаються відповідний ор -
гап місцевого самоврядування, а також центральний
орган виконавчої влади, до компетенції якого відно -
ситься сфера діяльності боржника, а також, при не -
обхідності, державний орган з питань надзвичайних
ситуацій та у справах захисту населення від наслідків
Чорнобильської катастрофи, з питань охорони на -
вколишньоrо природного середовища та ядерної без -
пеки, з питань геології та використання надр .
Учасниками провадження у справі про банкрут -
ство особливо небезпечного підприємства арбітраж -
ним судом можуть бути визнані також інші центральні
органи виконавчої влади.
Докази, що підтверджують належність боржника
до особj\Иво небезпечних підприємств, арбітражному суду
надає боржник.
269


З. Якщо комітетом кредиторів не прийнято рішення
про санацію боржника, арбітражний суд може винести
ухвалу про санацію боржника за клопотанням органу
місцевого самоврядування або відповідного централь -
ного органу виконавчої влади, які є учасниками прова -
дження у справі про банкрутство, за умови укладення
ними з кредиторами договору поруки за зобов'язаннями
боржника .
Договір поруки за зобов'язаннями боржника ук­
ладається та підписується уповноваженими особами
органів місцевого самоврядування або центральних ор -
ганів виконавчої влади.
4. Орган місцевого самоврядування або централь -
ний орган виконавчої влади, які поручилися за зо -
бов 'язаннями боржника, мають право запропонувати
арбітражному суду кандидатуру керуючого санацією,
інвестора.
У разі невиконання зобов'язання боржником по -
ручителі несуть солідарну відповідальність за зобов'язан -
нями боржника перед його кредиторами.
5. Процедура санації особливо небезпечного
підприємства за клопотанням органу місцевого само -
врядування може бути продовжена арбітражним судом
на один рік.
Підставою для продовження процедури санації
особливо небезпечного підприємства на строк, перед -
бачений абзацом першим цієї частини, є план
фінансового оздоровлення особливо небезпечного
підприємства. План фінансового оздоровлення особливо
небезпечного підприємства може передбачати вне -
сення інвестицій, працевлаштування його працівників,
створення нових робочих місць та інші способи віднов -
лення платоспроможності боржника - особливо небез -
печного підприємства. План фінансового оздоровлення
особливо небезпечного підприємства також має
містити заходи щодо підтримання безпеки виробничої
діяльності, охорони праці та запобігання заподіянню
можливої шкоди життю та здоров'ю людей, майну, спо -
рудам, навколишньому природному середовищу.
б. За клопотанням органу місцевого самовряду­
вання або центрального органу виконавчої влади, які є
учасниками провадження у справі про банкрутство, за
умови укладення ними договору поруки за зобов ' язан -
270


нями боржника, строк процедури санації особливо
небезпечного підприємства може бути продовжено
арбітражним судом до десяти років. Боржник і його
поручитель у цьому разі зобов'язані розрахуватися з
кредиторами протягом трьох років, якщо інше не пе -
редбачено цим Законом.
Невиконання вимог цієї частини є підставою для
визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної
процедури.
7. Кабінет Міністрів України або органи місце -
вого самоврядування в особі їх уповноважених ор -
ганів мають право в будь- який час до закінчення
процедури
санац11
особливо небезпечного
підприємства розрахуватися з усіма кредиторами в
порядку, передбаченому цим Законом.
Задоволення вимог кредиторів зд~иснюється в
порядку черговості згідно зі статтею 31 цього Закону.
У разі задоволення вимог кредиторів за
грошовими зобов'язаннями та зобов'язаннями щодо
сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) у
порядку, передбаченому цим Законом, провадження у
справі про банкрутство припиняється.
8. З метою задоволення вимог кредиторів у проце -
дурі санації може бути здійснено продаж майна борж -
ника лише як цілісного майнового комплексу шляхом
проведення конкурсу в порядку, встановленому стат -
тею 19 цього Закону та законодавством з питань при -
ватизації.
9. Обов'язковими умовами конкурсу є:
збереження умов щодо підтримання безпеки
виробничої діяльності, охорони праці та запобігання за -
подіянню можливої шкоди життю та здоров'ю грома -
дян, майну, спорудам, навколишньому природному
середовищу;
збереження робочих місць не менш як для сімде -
сяти відсотків працівників, зайнятих на підприємстві на
момент його продажу;
зобов'язання покупця щодо забезпечення пе -
репідготовки чи працевлаштування зазначених
працівників та запобігання заподіянню можливої шкоди
життю та здоров'ю громадян, майну, спорудам, на -
271


вколишньому природному середовищу у разі зміни
профілю діяльності підприємства.
Інші умови конкурсу можуть встановлюватися ви -
ключно за згодою комітету кредиторів у порядку, пе -
редбаченому статтею 19 цього Закону.
У разі невиконання зазначених вимог конкурсу, які
включаються до умов договору купівлі - продажу майна
боржника як цілісного майнового комплексу, договір
розривається в установленому порядку.
10. Особливо небезпечні підприємства не підлягають
продажу на аукціоні.
11. Вимоги кредиторів задовольняються у порядку
черговості, визначеному статтею 31 цього Закону, з ура -
хуванням особливостей, встановлених цією частиною,
а саме: в третю чергу також задовольняються вимоги
щодо відшкодування витрат на заходи по запобіганню
заподіяння можливої шкоди життю та здоров'ю грома -
дян, майну, спорудам, навколишньому природному се -
редовищу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів
України.
Стаття 44. Особливості банкрутства сільськоrос -
подарських підприємств
1. Д,ЛЯ цілей цього Закону під сільськоrоспо -
дарськими підприємствами розуміються юридичні
особи, основним видом діяльності яких є вирощу­
вання (виробництво, виробництво та переробка)
сільськогосподарської продукції, виручка яких від ре -
алізації вирощеної (виробленої, виробленої та перероб­
леної) ними сільськогосподарської продукції складає
не менше п'ятдесяти відсотків загальної суми виручки.
2. Особливості банкрутства сільськогосподарських
підприємств, передбачені цим Законом, застосову­
ються також до рибних господарств, риболовецьких
колгоспів, виручка яких від реалізації вирощеної (ви -
робленої, виробленої та переробленої) сільсько -
господарської продукції та виловлених водних
біологічних ресурсів складає не менше п'ятдесяти
відсотків загальної суми виручки.
З. У разі продажу об' єктів нерухомості, які викори -
стовуються для цілей сільськогосподарського вироб­
ництва та є у власності сільськогосподарського
272


підприємства, що визнано банкрутом, за інших рівних
умов переважне право на придбання зазначених об'єктів
належить сільськогосподарським підприємствам і
селянським (фермерським) господарствам, розташова -
ним у даній місцевості.
4. У разі ліквідації сільськогосподарського
підприємства у зв'язку з визнанням його банкрутом
рішення щодо земельних ділянок, які є у власності та -
кого підприємства, надані йому у постійне чи тимчасове
користування, у тому числі на умовах оренди, прий -
мається відповідно до Земельного кодексу України ( 561-
12 ).
5. При введенні процедури розпорядження май -
ном боржника аналіз фінансового становища сільська -
господарського підприємства повинен здійснюватися з
урахуванням сезонності сільськогосподарського вироб -
ництва та його залежності від природно - кліма -
тичних умов, а також можливості задоволення вимог
кредиторів за рахунок доходів, які можуть бути
одержані сільськогосподарським підприємством після
закінчення відповідного періоду сільськогосподарських
робіт.
б. Рішення про звернення з клопотанням до
арбітражного суду про санацію сільськогосподарсь -
ких підприємств приймається комітетом кредиторів
за участю представника органу місцевого самовряду -
вання відповідної територіальної громади.
Санація сільськогосподарського підприємства вво -
диться на строк до закінчення відповідного періоду
сільськогосподарських робіт з урахуванням часу, не -
обхідного для реалізації вирощеної (виробленої, вироб -
леної та переробленої) сільськогосподарської продукції.
Зазначений строк не може перевищувати п' ятнадцяти
місяців.
7. У разі, якщо протягом строку санації погіршилося
фінансове становище сільськогосподарського
підприємства у зв'язку із стихійним лихом, з епізо­
отіями та іншими несприятливими умовами, строк са -
нації, встановлений частиною шостою цієї статті, може
бути продовжений на один рік.
Стаття 45. Особливості банкрутства страховиків
1. При розгляді справи про банкрутство страховика
273


учасником провадження у справі про банкрутство
визнається державний орган у справах нагляду за стра­
ховою діяльністю.
2. Заява про порушення справи про банкрутство
страховика може бути подана в арбітражний суд барж -
ником, кредитором або іншим уповноваженим на це
державним органом.
З. Продаж майна страховика - боржника як цілісного
майнового комплексу здійснюється в процедурі са -
нації за правилами, встановленими статтею 19 цього
Закону.
При здійсненні ліквідаційної процедури цілісний май -
новий комплекс страховика може бути проданий тільки у
разі згоди покупця взяти на себе зобов'язання страхови -
ка - банкрута за договорами страхування, за якими стра -
ховий випадок не настав до дня визнання страховика.
4. Покупцем цілісного майнового комплексу стра -
ховика може бути тільки страховик.
5. У разі продажу цілісного майнового комплексу
страховика у процедурі санації до покупця переходять
всі права та обов'язки за договорами страхування, за
якими на дату продажу майна страховика страховий ви -
падок не настав.
б. У разі визнання арбітражним судом страховика
банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури всі
договори страхування, укладені таким страховиком, за
якими страховий випадок не настав до дати прийняття
зазначеного рішення, припиняються, за винятком ви -
падків, передбачених частиною третьою цієї статті.
7. Страхувальники за договорами страхування, дії
яких припиняються на підставах, передбачених части -
ною шостою цієї статті, мають право вимагати повер -
нення частини виплаченої страховику страхової премії
пропорційно різниці між строком, на який був укладений
договір страхування, і строком, протягом якого фактично
діяв договір страхування, якщо інше не передбачено
законодавством.
8. Страхувальники за договорами страхування, за
якими страховий випадок настав до дня прийняття
арбітражним судом постанови про визнання страха -
вика банкрутом та відкриття ліквідаційної процеду­
ри, мають право вимагати виплати страхової суми.
274


9. У разі визнання арбітражним судом страховика
банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури ви -
моги кредиторів четвертої черги підлягають задово -
ленню у такому порядку:
в першу чергу - вимоги кредиторів за договорами
обов' язкового особистого страхування;
в другу чергу - вимоги кредиторів за іншими
договорами обов'язкового страхування;
в третю чергу - вимоги інших кредиторів - стра -
хувальників, у тому числі вимоги, передбачені частиною
сьомою цієї статті;
в четверту чергу - вимоги інших кредиторів.
Стаття 46. Особливості банкрутства професійних
учасників ринку цінних паперів
1. При розгляді справ про банкрутство організації
або громадянина - суб'єкта підприємницької діяль­
ності, що є професійними учасниками ринку цінних
паперів, учасником провадження у справі про бан -
крутство визнається державний орган з питань регулю -
вання ринку цінних паперів.
А.ля цілей цієї статті під терміном клієнт ро -
зуміється інвестор на ринку цінних паперів, що уклав
відповідну угоду з професійним учасником ринку цінних
паперів, який відповідно до цього Закону визнається
боржником або банкрутом .
2. Особливості процедури банкрутства професійних
учасників ринку цінних паперів, не врегульовані цією
статтею, а також заходи щодо захисту прав та інтересів
клієнтів можуть бути передбачені іншими законами .
З. Порядок запобігання банкрутству та проведення
досудових процедур відновлення платоспроможності
професійних учасників ринку цінних паперів встанов -
люється нормативно - правовими актами України .
4. Розпорядник майна професійного учасника ринку
цінних паперів повинен мати ліцензію арбітражного
керуючого, а також ліцензію, що видається державним
органом з питань регулювання ринку цінних паперів.
5. Обмеження на здійснення угод професійним
учасником ринку цінних паперів, щодо якого порушено
275


справу про банкрутство, не поширюються на угоди з
цінними паперами його клієнтів, що здійснюються за
дорученнями клієнтів і підтверджені ними після по -
рушення провадження у справі про банкрутство.
б. Розпорядник майна зобов'язаний у десятиденний
строк з дня його призначення направити клієнтам,
які передали боржнику - професійному учаснику ринку
цінних паперів в управління належні їм цінні папери,
повідомлення про порушення провадження у справі про
банкрутство та призначення розпорядника майна. В
повідомленні зазначаються реквізити ліцензії розпо -
рядника майна, вид і реквізити ліцензії, виданої роз -
поряднику майна державним органом з питань регу­
лювання ринку цінних паперів, а також пропонується
дати розпорядження щодо дій, які необхідно вчинити з
цінними паперами, що належать інвестору на ринку
цінних паперів, які знаходяться в управлінні про -
фесійного учасника ринку цінних паперів, що є борж -
ником.
7. Цінні папери та інше майно клієнтів, які пере -
дані в управління професійному учаснику ринку цінних
паперів
не перебувають у його власності, не
включаються до складу ліквідаційної маси.
8. З дня введення арбітражним судом процедури
санації боржника чи визнання професійного учасника
ринку цінних паперів банкрутом і відкриття
ліквідаційної процедури цінні папери клієнтів підля -
гають поверненню клієнту, якщо інше не передбачено
угодою керуючого санацією або ліквідатора з клієнтом.
9. Якщо вимоги клієнтів щодо повернення належ -
них їм цінних паперів на пред'явника одного виду
(одного емітента, однієї категорії, одного типу, однієї
серії) перевищують кількість зазначених цінних па -
перів, які знаходяться у розпорядженні професійного
учасника ринку цінних паперів, повернення зазначених
цінних паперів клієнтам здійснюється пропорційно ви -
могам клієнтів.
Вимоги клієнтів у незадоволеній їх частині визна -
ються грошовими зобов'язаннями і задовольняються
в порядку, передбаченому статтею 31 цього Закону.
10. При проведенні санації професійного учасника
ринку цінних паперів керуючий санацією має право
276


передати цінні папери, передані такому професійному
учаснику ринку цінних паперів клієнтами, іншому
суб'єкту підприємницької діяльності, який має відповідну
ліцензію професійного учасника ринку цінних паперів.
Стаття 47. Загальні положення про банкрутство
суб ' єкта підприємницької діяльності - громадянина
1. Правила, передбачені цією статтею, застосову­
ються до відносин, пов'язаних з визнанням грома -
дянина
суб'єкта підприємницької діяльності (далі
громадянина - підприємця) банкрутом.
2. Заява про порушення справи про бан -
крутство громадянина - підприємця може бути по -
дана в арбітражний суд громадянином - підприємцем,
який є боржником, або його кредиторами.
Заяву про порушення справи про банкрутство rpo -
мадянина - підприємця можуть подати кредитори, за
винятком кредиторів, вимоги яких пов'язані з зо­
бов ' язаннями, що виникли внаслідок заподіяння шкоди
життю та здоров'ю громадян, кредиторів, які мають ви­
моги щодо стягнення аліментів, а також інші вимоги
особистого характеру.
Кредитори, вимоги яких пов'язані із зобов'язан­
нями, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю
та здоров'ю громадян, кредитори, які мають вимоги щодо
стягнення аліментів, а також інші вимоги особистого ха -
рактеру, мають право заявити свої вимоги в процесі
провадження у справі про банкрутство.
З. До заяви громадянина - підприємця про пору­
шення справи про банкрутство може бути доданий план
погашення його боргів, копії якого направляються
кредиторам та іншим учасникам провадження у справі
про банкрутство.
За відсутності заперечень кредиторів арбітражний
суд може затвердити план погашення боргів, що є
підставою для зупинення провадження у справі про бан -
крутство на строк не більше трьох місяців.
4. План погашення боргів повинен включати:
строк його виконання;
розмір суми, яка щомісячно залишається борж -
нику - громадянину- підприємцю та членам його сім'ї
на споживання.
277


розмір суми, яка буде щомісячно направлятися на
погашення вимог кредиторів.
5. Арбітражний суд має право, за мотивованим
клопотанням учасників провадження у справі
про банкрутство громадянина - підприємця, змінити план
погашення боргів, у тому числі збільшити чи зменшити
строк його виконання, розмір суми, яка щомісячно за -
лишається боржнику і членам його сім'ї на споживання .
б. Якщо в результаті виконання боржником плану
погашення боргів вимоги кредиторів задоволені в по -
вному обсязі, провадження у справі про. банкрутство
припиняється.
7. У разі визнання громадянина - підприємця бан -
крутом до складу ліквідаційної маси не включається майно
громадянина - підприємця, на яке згідно з цивільним
процесуальним законодавством України не може бути
звернено стягнення.
8. Арбітражний суд має право, за мотивованим
клопотанням громадянина - підприємця та інших учас -
ників провадження у справі про банкрутство, виклю -
чити із складу ліквідаційної маси майно громадя -
нина - підприємця, на яке згідно з цивільним пр оце -
суальним законодавством України може бути звернено
стягнення, якщо майно є неліквідним чи доход від
реалізації якого істотно не вплине на задоволення ви -
мог кредиторів. Загальна вартість майна громадянина -
підприємця, яка виключається із складу ліквідаційної
маси відповідно до положень цієї частини, не може пе -
ревищувати дві тисячі гривень.
Перелік майна громадянина - підприємця, яке ви -
ключається із складу ліквідаційної маси відповідно до
положень цієї частини, затверджується арбітражним
судом, про що виноситься ухвала, яка може бути пе -
ревірена у порядку нагляду.
9. Угоди громадянина -підприємця, пов'язані з відчу­
женням або передачею
іншим способом майна
громадянина - підприємця заінтересованим особам про -
тягом року до порушення провадження у справі про
банкрутство, можуть бути визнані арбітражним судом
недійсними за заявою кредиторів.
Стаття 48. Розгляд арбітражним судом справи про
банкрутство громадянина - підприємця
278


1. Одночасно з прийняттям заяви про порушення
справи про банкрутство громадянина - підприємця
арбітражний суд накладає арешт на майно громадяни -
на - підприємця, за винятком майна, на яке згідно з
цивільним процесуальним законодавством України не
може бути звернено стягнення.
За клопотанням громадянина - підприємця
арбітражний суд може звільнити з - під арешту майно
(частину майна) у разі укладення договору поруки чи
іншого забезпечення виконання зобов'язання грома -
дянина - підприємця третіми особами.
2. За заявою громадянина - підприємця арбітраж -
ний суд може відкласти розгляд справи про бан­
крутство не більше ніж на два місяці для проведення
громадянином - підприємцем розрахунків з кредита -
рами чи укладення мирової угоди.
З. За наявності відомостей про відкриття спадщини
на користь громадянина - підприємця арбітражний суд
має право зупинити провадження у справі про бан -
крутство для вирішення питання щодо спадщини у вета -
новленому законом порядку.
4. Якщо у встановлений частиною другою цієї статті
строк громадянин - підприємець не подав доказів
задоволення вимог кредиторів і в зазначений строк
не укладено мирової угоди, арбітражний суд визнає
громадянина - підприємця банкрутом і відкриває
ліквідаційну процедуру.
5. З дня прийняття арбітражним судом постанови про
визнання громадянина - підприємця банкрутом
відкриття ліквідаційної процедури:
строки виконання
зобов'язань громадянина -
підприємця вважаються такими, що настали;
припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені),
процентів та інших фінансових (економічних) санкцій за
всіма зобов'язаннями громадянина - підприємця;
припиняється стягнення з громадянина - підприємця
за всіма виконавчими документами, за винятком ви -
конавчих документів за вимогами про стягнення
аліментів, а також за вимогами про відшкодування
шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян.
279


6. Копію постанови про визнання громадянина -
підприємця банкрутом і інформацію про відкриття
ліквідаційної процедури арбітражний суд направляє всім
відомим кредиторам із зазначенням строку пред' яв -
лення кредиторами вимог, який не може перевищувати
два місяці.
Направлення кредиторам
зазначеної
копії
постанови арбітражного суду здійснюється за рахунок
громадянина - підприємця, визнаного банкрутом .
7. Постанова арбітражного суду про виз-
нання громадянина - підприємця банкрутом та вика
-
навчий лист про звернення стягнення на майно грома -
дянина - підприємця направляються судовому вика
-
навцю для здійснення реалізації майна банкрута.
Продажу підлягає все майно громадянина - підприємця,
за винятком майна , що не включається до складу
ліквідаційної маси згідно з цим Законом.
У разі необхідності постійного управління нерухо -
мим майном або цінним рухомим майном громадя -
нина - підприємця, визнаного банкрутом, арбітражний
суд призначає для цієї мети ліквідатора та визначає розмір
його винагороди . У цьому разі продаж майна грома -
дянина - підприємця здійснюється ліквідатором.
Кошти, отримані від продажу майна громадяни -
на - підприємця, визнаного банкрутом, а також наявні у
нього кошти у готівковій формі вносяться на депо -
зитний рахунок нотаріальної контори та використову­
ються за рішенням арбітражного суду, який визнав
громадянина - підприємця банкрутом.
Стапя 49. Особливості задоволення вимог кре -
диторів громадянина - підприємця, визнаного банкрутом
1. До задоволення вимог кредиторів із коштів, вне -
сених на депозит нотаріальної контори , відшкодову­
ються витрати, пов'язані з провадженням у справі про
банкрутство громадянина - підприємця і виконанням
постанови арбітражного суду про визнання громадяни -
на - підприємця банкрутом.
Вимоги кредиторів задовольняються в такій черга -
вості :
у першу чергу задовольняються вимоги громадян,
перед якими громадянин - підприємець несе
280


відповідальність за заподіяння шкоди життю та здо -
ров'ю громадян, шляхом капіталізації відповідних
періодичних платежів, а також вимоги щодо стягнення
аліментів;
у другу чергу проводяться розрахунки щодо ви -
плати вихідної допомоги та оплати праці особам, які
працюють за трудовим договором (контрактом), і щодо
виплати авторської винагороди ;
у третю чергу задовольняються вимоги креди -
торів за зобов'язаннями, забезпеченими заставою
майна громадянина - підприємця;
у четверту чергу задовольняються вимоги щодо сплати
податків і зборів (обов'язкових платежів);
у п' яту чергу проводяться розрахунки з іншими кре -
диторами .
Вимоги кожної наступної черги задовольняються
після задоволення вимог попередньої черги .
За недостатністю коштів на депозитному рахунку
нотаріальної контори для повного задоволення всіх вимог
однієї черги кошти розподіляються між кредиторами
відповідної черги пропорційно сумам їх вимог.
2. Після завершення розрахунків з кредиторами гро -
мадянин - підприємець, визнаний бан к рутом ,
звільняється від подальшого виконання вимог креди -
торів, що були заявлені після визнання громадянина -
підприємця банкрутом, за винятком вимог, передба -
чених абзацом другим цієї частини.
Вимоги кредиторів щодо відшкодування шкоди, за -
подіяної життю та здоров'ю громадян, вимоги щодо
стягнення аліментів, а також інші вимоги особистого
характеру, які не були задоволені в порядку виконання
постанови арбітражного суду про визнання громадяни -
на - підприємця банкрутом або які погашені частково чи
не заявлені після визнання громадянина - підприємця
банкрутом, можуть бути заявлені після закінчення
провадження у справі про банкрутство громадянина -
підприємця відповідно в повному обсязі або в незадо -
воленій їх частині в порядку, встановленому цивільним
законодавством України.
З . Протягом п'яти років після визнання громадяни­
на - підприємця банкрутом не може бути порушено
281


провадження у справі про банкрутство за його заявою.
У разі визнання громадянина - підприємця бан -
крутом за заявою кредитора протягом п'яти років після
завершення розрахунків з кредиторами такий гро -
мадянин - підприємець не звільняється від подальшого
виконання вимог кредиторів.
Не задоволені вимоги кредиторів можуть бути
заявлені в порядку, встановленому цивільним законо -
давством України.
Стаття 50. Особливості банкрутства селянського
(фермерського) господарства
1. Підставою для визнання селянського (фер -
мерського) господарства банкрутом є його неспро -
можність задовольнити протягом шести місяців після
закінчення відповідного періоду сільськогосподарських
робіт вимоги кредиторів за грошовими зобов'язаннями
та (або) виконати зобов'язання щодо сплати податків і
зборів (обов'язкових платежів).
2. Заява підприємця
-
голови селянського (фер -
мерського) господарства про порушення справи про
банкрутство подається в арбітражний суд за наяв -
ності письмової згоди всіх членів селянського (фер -
мерського) господарства.
Заява підписується головою селянського (фер -
мерського) господарства.
З. До заяви голови селянського (фермерського) гос -
подарства про порушення справи про банкрутство,
крім документів, передбачених частиною першою статгі
7 цього Закону, додаються документи, які містять відо -
мості:
про склад і вартість майна селянського (фер­
мерського) господарства;
про склад і вартість майна, яке належить членам
селянського (фермерського) господарства на праві влас­
ності;
про розмір доходів, які можуть бути одержані
селянським (фермерським) господарством після
закінчення відповідного періоду сільськогосподарських
робіт.
Зазначені документи також додаються головою
282


селянського (фермерського) господарства до відзиву
на заяву про порушення справи про банкрутство, по -
дану кредитором.
4. Головою селянського (фермерського) господарства
у двомісячний строк з дня прийняття арбітражним
судом заяви про порушення справи про банкрутство
селянського (фермерського) господарства може бути
подано в арбітражний суд план відновлення платоспро -
можності селянського (фермерського) господарства.
5. У разі, якщо здійснення заходів, передбачених
планом відновлення платоспроможності селянського
(фермерського) господарства, дасть змогу селянському
(фермерському) господарству, зокрема за рахунок до -
ходів, які можуть бути одержані селянським (фермерсь -
ким) господарством після закінчення відповідного періоду
сільськогосподарських робіт, погасити вимоги за
грошовими зобов'язаннями та зобов'язаннями щодо
сплати податків і зборів (обов'язкових платежів),
арбітражним судом вводиться процедура розпоряд -
ження майном селянського (фермерського) господар­
ства.
Про введення процедури розпорядження майном
селянського (фермерського) господарства арбітражним
судом виноситься ухвала, яка може бути перевірена у
порядку нагляду.
6. Процедура розпорядження майном селянського
(фермерського) господарства вводиться на строк
закінчення відповідного періоду сільськогосподарських
робіт із врахуванням часу, необхідного для реалізації
вирощеної (виробленої, виробленої та переробленої)
сільськогосподарської продукції. Зазначений строк не
може перевищувати п'ятнадцяти місяців.
7. У разі, якщо після введення процедури розпоряд­
ження майном погіршилося фінансове становище се -
лянського (фермерського) господарства у зв'язку із
стихійним лихом, епізоотіями та іншими несприятли -
вими умовами, строк процедури розпорядження май -
ном може бути продовжено на один рік.
8. Процедуру розпорядження майном селянського
(фермерського) господарства може бути достроково при -
пинено арбітражним судом за заявою розпорядника
майна чи будь-кого із кредиторів у разі:
283


невиконання заходів,
передбачених
планом
відновлення платоспроможності селянського (фермерсь -
кого) господарства;
наявності інших обставин, які свідчать про не­
можливість відновлення платоспроможності селянського
(фермерського) господарства .
Після дострокового припинення процедури розпо -
рЦІ\Ження майном селянського (фермерського) госпо­
дарства селянське (фермерське) господарство визнається
арбітражним судом банкрутом і відкривається ліквідаційна
процедура .
9. д/~я здійснення процедури розпорядження май -
ном селянського (фермерського) господарства
арбітражним судом призначається розпорядник май -
на, який може не мати ліцензії розпорядника майна.
Повноваження розпорядника майна можуть
здійснюватися головою селянського (фермерського)
господарства за погодженням з призначеним розпоряд -
НИКОМ майна.
10. У разі визнання арбітражним судом селянського
(фермерського) господарства банкрутом і відкриття
ліквідацшної процедури до складу ліквідаційної маси
селянського (фермерського) господарства включаються
нерухоме майно, яке знаходиться у спільній власності
членів селянського (фермерського) господарства, в тому
числі насадження , господарські та інші будівлі, меліора -
тивні та інші споруди, продуктивна і робоча худоба, птиця,
сільськогосподарська та інша техніка і обладнання,
транспортні засоби, інвентар та інше майно, набуті
для селянського (фермерського) господарства на за -
гальні кошти його членів, а також право оренди земель -
ної ділянки та інші майнові права, які належать селянсь -
кому (фермерському) господарству і мають грошову
оцінку.
11. У разі банкрутства селянського (фермерського)
господарства земельна ділянка, надана селянському
(фермерському) господарству у тимчасове користуван -
ня, у тому числі на умовах оренди, використовується
відповідно до Земельного кодексу України ( 561 -12 ).
12. Майно, що належить голові та членам се -
лянського (фермерського) господарства на праві при­
ватної власності , а також інше майно, стосовно якого
284


доведено, що воно набуто на доходи, які не є у спільюи
власності членів селянського (фермерського) госпо -
дарства, не включаються до складу ліквідаційної маси.
13. Нерухоме майно, а також майнові права щодо
нерухомого майна, які включаються до складу
ліквідаційної маси селянського (фермерського) госпо -
дарства, можуть бути продані тільки за конкурсом,
обов'язковими умовами якого є збереження цільового
призначення с_ільськогосподарських об'єктів, що про­
даються.
14. З дня прийняття постанови про визнання
селянського (фермерського) господарства банкрутом і
відкриття ліквідаційної процедури діяльність селянсь -
кого (фермерського) господарства припиняється.
15. Арбітражний суд направляє копію постанови
про визнання селянського (фермерського) господарства
банкрутом до органу, який здійснив державну
реєстрацію селянського (фермерського) господарства, та
органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням
селянського (фермерського) господарства.
Стапя 51. Особливості застосування процедури бан­
крутства до боржника, що ліквідується власником
1. Якщо вартості майна боржника
-
юридичної особи,
щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо
мя задоволення вимог кредиторів, така юридична особа
ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом.
У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор
(ліквідаційна комісія) зобов' язані звернутися в арбітраж -
ний суд із заявою про порушення справи про банкрут­
ство такої юридичної особи.
У разі виявлення обставин, зазначених у абзаці пер -
шому цієї частини, після прийняття рішення про
ліквідацію до створення ліквідаційної комісії (призна -
чення ліквідатора) заява про порушення справи про
банкрутство подається власником майна боржника
(уповноваженою ним особою).
2. За результатами розгляду заяви про порушення
справи про банкрутство юридичної особи, майна якої
недостатньо для задоволення вимог кредиторів,
арбітражний суд визнає боржника, який ліквідується,
банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призна -
чає ліквідатора. Обов'язки ліквідатора можуть бути по-
285


кладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора)
незалежно від наявності в нього ліцензії.
З. Кредитори мають право заявити свої претензії до
боржника, який ліквідується, в місячний строк з дня
публікації оголошення про визнання боржника, який
ліквідується, банкрутом.
4. У разі, якщо справу про банкрутство порушено
за заявою власника майна боржника (уповноваженої
ним особи), яка подана до створення ліквідаційної комісії
(призначення ліквідатора), розгляд справи про бан­
крутство здійснюється без урахування особливостей,
передбачених цією статтею.
5. Невиконання вимог, передбачених частиною
першою цієї статті, є підставою для відмови у внесенні
запису про ліквідацію юридичної особи в Єдиний дер -
жавний реєстр підприємств та організацій України.
6. Власник майна боржника (уповноважена ним особа),
керівник боржника, голова ліквідаційної комісії (ліквіда -
тор), які допустили порушення вимог частини першої
цієї статті, несуть солідарну відповідальність по не -
задоволених вимогах за грошовими зобов'язаннями та
зобов'язаннями щодо сплати податків і зборів (обов ' яз­
кових платежів) боржника.
Стаття 52. Особливості банкрутства відсутнього
боржника
1. У разі, якщо громадянин - підприємець
-
борж -
ник або керівник боржника - юридичної особи, які
фактично припинили свою діяльність, відсутні та виз -
начити їх місцезнаходження неможливо, заява про по -
рушення справи про банкрутство відсутнього боржника
може бути подана кредитором незалежно від розміру його
вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.
2. Арбітражний суд у двотижневий строк з дня прий -
няття ухвали про порушення провадження у справі про
банкрутство відсутнього боржника приймає постанову
про визнання відсутнього боржника банкрутом і
відкриває ліквідаційну процедуру та направляє копію
постанови до державного органу з питань банкрут -
ства, який у тижневий строк подає арбітражному суду
кандидатуру ліквідатора.
Арбітражний суд може призначити ліквідатора із числа
працівників державного органу з питань банкрутства.
286


З. Ліквідатор письмово повідомляє про визнання
арбітражним судом відсутнього боржника банкрутом усіх
відомих йому кредиторів відсутнього боржника, які в
місячний строк з дня одержання повідомлення мо -
жуть направити ліквідатору заяви з вимогами до бан -
крута.
4. За клопотанням ліквідатора у разі виявлення ним
майна відсутнього боржника, визнаного банкрутом,
арбітражний суд може винести ухвалу про припинення
процедури банкрутства, передбаченою цією статтею, і
переходу до загальних процедур банкрутства, перед -
бачених цим Законом.
5. Задоволення вимог кредиторів здійснюється в
порядку черговості, передбаченому статтею 31 цього
Закону. Кредитори можуть оскаржити результати роз -
гляду їх вимог ліквідатором в арбітражний суд до
затвердження арбітражним судом ліквідаційного балансу.
б. Після проведення розрахунків з кредиторами
ліквідатор складає ліквідаційний баланс і подає його в
арбітражний суд разом із звітом про свою діяльність.
7. У разі виявлення ліквідатором майна відсутнього
боржника, визнаного банкрутом, сума виручки від
продажу такого майна направляється на покриття су­
дових витрат і виплату винагороди ліквідатору.
Якщо обов'язки ліквідатора здійснює працівник
державного органу з питань банкрутства, сума його ви -
нагороди, а також сума відшкодування витрат,
пов'язаних з проведенням ліквідаційної процедури,
перераховуються на рахунок державного органу з пи -
тань банкрутства.
8. Положення, передбачені цією статтею, застосо -
вуються також у разі, якщо майна боржника - юри -
дичної особи завідомо не вистачає на відшкодування
судових витрат у справі про банкрутство або якщо про -
тягом дванадцяти місяців не проводилися операції на
рахунках боржника, а також за наявності інших оз -
нак, які свідчать про відсутність підприємницької чи іншої
діяльності боржника.
Стапя 53. Особливості провадження санації борж -
ника його керівником
1. Керівник боржника має право подати згідно з
вимогами статті 7 цього Закону заяву про порушення
287


справи про банкрутство з метою проведення ним про -
цедури санації до подання кредиторами заяви про по -
рушення справи про банкрутство за таких умов:
на підставі рішення власника майна боржника
(органу, уповноваженого управляти майном);
за наявності письмової згоди кредиторів, загальна
сума вимог яких перевищує п'ятдесят відсотків забор­
гованості.
2. f1/\я проведення санації боржника його керівни -
ком керівник боржника звертається у встановленому
цим Законом порядку до арбітражного суду з заявою
про порушення справи про банкрутство для прове -
дення санації з урахуванням особливостей, передбаче -
них цією статтею. До заяви керівника боржника до -
дається план санації боржника, погоджений з кре -
диторами, що дали згоду на її проведення, письмова
згода кредиторів на призначення керуючим санацією
керівника боржника та пропозиція щодо кандидату­
ри розпорядника майна, запропонована комітетом кре -
диторів.
З. Після розгляду заяви боржника суддя виносить
ухвалу про порушення справи про банкрутство, при -
значає розпорядника майна, запропонованого коміте -
том кредиторів, та керуючого санацією - керівника
боржника, які діють відповідно до вимог цього Закону
з урахуванням особливостей, передбачених цією стат -
тею.
4. Керуючий санацією боржника
керівник
боржника зобов'язаний зробити повідомлення в
офіційних друкованих органах та друкованому органі
місцевого самоврядування про порушення справи про
банкрутство боржника та відкриття процедури санації
боржника.
5. У повідомленні повинні міститися:
повне найменування боржника, його юридична ад -
реса, номери усіх рахунків в установах банків;
відомості про власника (власників) майна боржника;
номер свідоцтва про державну реєстрацію боржника;
дані про керуючого санацією
керівника
боржника та розпорядника майна боржника.
288


б. Кредитори у місячний строк з дня опубліку­
вання повідомлення боржника про порушення справи
про банкрутство зобов'язані подати до арбітражного суду
письмові заяви з грошовими вимогами до боржника, а
також документи, що їх підтверджують, та (або) запе­
речення кредиторів проти здійснення процедури са -
нації керівником боржника.
7. Керуючий санацією боржника (керівник борж -
ника) разом із розпорядником майна зобов'язані роз -
глянути вимоги кредиторів, включити їх у реєстр
вимог кредиторів і розпочати процедуру санації
відповідно до вимог цього Закону з урахуванням
особливостей, передбачених цією статтею.
8. Якщо справа про банкрутство боржника пору­
шується за заявою кредитора (кредиторів), комітет
кредиторів має право рекомендувати призначити ке -
руючим санацією керівника боржника, а також
розпорядника майна. Керуючий санацією та розпо -
рядник майна діють відповідно до вимог цього За -
кону з урахуванням особливостей, передбачених цією
статтею.
9. Керуючий санацією (керівник боржника) виконує
повноваження керуючого санацією без ліцензії та про -
довжує отримувати заробітну плату, яку він отримував
до призначення його керуючим санацією.
1О. За пропозицією комітету кредиторів або розпо -
рядника майна керуючий санацією (керівник борж -
ника) може бути звільнений арбітражним судом від
виконання повноважень керуючого санацією.
Звільнення керівника боржника від виконання ним
повноважень керуючого санацією позбавляє керівника
боржника права самому здійснювати санацію борж -
ника.
11. Розпорядник майна продовжує виконувати свої
обов'язки протягом здійснення керівником борж­
ника (керуючим санацією) процедури санації борж -
ника. ,
12. У разі невиконання плану санації боржника
або якщо виконання плану санації боржника не при -
веде до відновлення його платоспроможності, процеду­
ра банкрутства боржника здійснюється відповідно до
вимог цього Закону.
289


РОЗДІЛ VII
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2000 року.
Справи про банкрутство підприємств - сільська -
господарських товаровиробників не порушуються з дня
опублікування цього Закону до 1 січня 2004 року.
Положення цього Закону щодо ліцензування
арбітражних керуючих вводяться в дію з 1 жовтня 1999
року.
Положення цього Закону застосовуються арбітраж -
ними судами при розгляді справ про банкрутство, про -
вадження у яких порушено після 1 січня 2000 року.
Положення цього Закону щодо введення мораторію
на задоволення вимог кредиторів, призначення
арбітражних керуючих, введення процедур розпоря -
дження майном боржника, санації боржника,
ліквідаційної процедури та укладення мирової угоди
можуть застосовуватися за заявою сторін у справі про
банкрутство або за ініціативою суду при розгляді
арбітражними судами справ про банкрутство після 1
січня 2000 року незалежно від дати порушення провад -
ження у справі про банкрутство, при цьому відповідні
строки обчислюються від дати прийняття арбітражним
судом ухвали з цього питання. У цьому випадку по -
дальше провадження у справі про банкрутство
здійснюється відповідно до цього Закону.
2. Нормативно - правові акти, прийняті до набрання
чинності цим
Законом, діють у частині, що не суперечить цьому
Закону.
З. Кабінету Міністрів України на день набрання чин -
ності цим Законом:
підготувати та подати до Верховної Ради України
пропозиції про внесення змін до законодавчих актів, що
випливають з цього Закону;
розробити і привести у відповідність з цим Зако -
ном свої нормативно - правові акти;
забезпечити розробку та прийняття міністерствами
та іншими центральними органами виконавчої влади Ук -
290


раїни нормативно - правових актів відповідно до цього
Закону;
забезпечити перегляд і скасування міністерствами
та іншими центральними
органами
виконавчої
влади України їх нормативно - правових актів, що
суперечать цьому Закону.
4. Рекомендувати Президенту України привести свої
акти у відповідність із цим Законом.
5. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
1) доповнити Кримінальний кодекс України ( 2002 -
05 ) статтею такого змісту:
"Стаття 156-4 . Доведення до банкрутства
Доведення до банкрутства, тобто умисне, з корис -
ливих мотивів, іншої особистої заінтересованості або в
інтересах третіх осіб вчинення власником або посад0 -
вою особою суб'єкта підприємницької діяльності дій,
що призвели до стійкої фінансової неспроможності
суб'єкта підприємницької діяльності, якщо це завдало
істотної шкоди державним чи громадським інтересам
або охоронюваним законом правам та інтересам креди -
торів, - карається штрафом від п' ятисот до восьмисот
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з поз~
бавленням права займати певні посади або займатися
певною діяльністю на строк до 5 років.
Ті ж дії, якщо вони завдали великої матеріальної шко -
ди, - караються позбавленням волі на строк до 5
років з конфіскацією майна";
2) частину першу статті 40 Кодексу законів про працю
України ( 322 - 08 ) (Відомості Верховної Ради УРСР, 1971
р., N 50, ст.375; 1984 р., N 1, ст. З; 1986 р., N 27, ст.539;
1988 р., N 23, ст.556; 1991 р., N 23, ст.267; Відомості Вер­
ховної Ради України, 1994 р., N 33, ст. 297; 1995 р., N 5,
ст. ЗО, N 28, ст.204) доповнити пунктом 9 такого змісту:
"9) банкрутства підприємства";
З) у Арбітражному процесуальному Кодексі України (
1798 - 12 ) (Відомості Верховної Ради України, 1992 р.,
N 6, ст.56; 1997 р., N 25, ст.171):
частину третю статті 2 викласти в такій редакції:
"Арбітражний суд порушує справи про банкрутство
за письмовою заявою будь-кого з кредиторів, борж­
ника";
291


частину другу статті 4 - 1 викласти в такій редакції:
"Арбітражні суди розглядають справи про банкрут­
ство у порядку провадження, передбаченому цим Ко -
дексом, з урахуваннямособливостей, встановлених
Законом України "Про відновлення платоспромож -
ності боржника або визнання його банкрутом";
4) частину четверту статті 4 Закону України
"Про підприємництво" ( 698-12 ) (Відомості Верховної
Ради УРСР, 1991 р., N 14, ст.168; Відомості Верховної
Ради України, 1998 р., N 17, ст.80, N 26, ст.158; 1999 р., N
7, ст.52, N 8, ст.60) доповнити абзацом такого змісту:
"діяльність арбітражних керуючих (розпорядників
майна, керуючих санацією, ліквідаторів)";
5) частину треnо статті 9 Закону України "Про
систему оподаткування" ( 1251-12 ) (Відомості Верховної
Ради України, 1997 р., N 16, ст.119) викласти в такій редакції:
"З. Обов'язок юридичної особи щодо сплати по­
датків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із
сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або
його скасуванням або списанням податкової заборго -
ваності відповідно до Закону України "Про відпов -
лення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом". У разі ліквідації юридичної особи за -
боргованість з податків і зборів (обов'язкових пла -
тежів) сплачується у порядку, встановленому законами
України. У разі укладення мирової угоди у процедурі
провадження у справі про банкрутство заборгованість з
податків і зборів (обов'язкових платежів) сплачується у
розмірах, визначених мировою угодою, укладеною у
порядку, встановленому законами України";
6) пункт 9 статті 11 Закону України "Про державну
податкову службу в Україні" ( 509 - 12 ) (Відомості Бер -
ховної Ради України, 1998 р., N 29, ст. 190) доповнити
словами "а також приймати рішення в процедурах
санації про прощення (списання) та (або) відстрочку
(розстрочку) сплати податків та зборів (обов'язкових
платежів) згідно із Законом України "Про віднов­
лення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом".
Президент України Л.КУЧМА
м. Київ, ЗО червня 1999 року
N 784-XIV
292


11:
СІ,
с
!--
~~
СІ,
:..::
,:i:
11:
СІ'
!СІ,
~
:ІІІІ
-~
N
1
\О
w
~и
,:i:
11:
~І:"
i
:ІІІ
11:
і~
Не пізніше 6 місяuів
Наявність креди- Віа.мова У ро;ляді
торсь ких вимог (не заяви (ст. )
менше 300 мін.
розмірів зарплат
протягом 3-х
місяuів)
(ст.6)
подання заяви
про своє бан­
крутство
Повер ення
зая и
Призначення розпорядника
маА:на на строк не більше 6
міс.- (ст.ІЗn.7) (до моменту
уклалення мнровоі угоди,
nрнйняпя рішення про са-
Заяви про
участь у санації
(ст.14)
націю, відкрипя ліквідаuіАної
процедури)
Ст. 11 Ухаала
Рішення про
порушення
провадження у
• спр аві про
банкрутство
І
(Cr.2,cтll) іІ
Аудиторський
висновок
(ст .І\ n. 10.)
БорJКник-дерJКавне
підприємство, щодо
якого є рішення про
приватизацію
Вимоги
в суд
вимог
Уточнення
вимог
(ст.1 ln.8)
Реєстр
Призначається
дата прове­
дення зборів
кредиторів
Ст.15 Ухвала
Ст.17 '
--~--~-
'
'
Рішення ПJЮ
ПJХ>ведення
санації
'
'
'
'
'
'
Введення мораторію
на борги, які виникли
до подання заяви (діє
до завершення сана­
ції, відкриття ліквіда­
ційної процедури або
підписання мирової


Проведення зборів,
Комітет кредиторів
Приnняпя одного з рішень
вибори коміте,у
кредиторів і голови
І Розрахунки з І
І)
2)
3)
4)
➔
~ ком ітету (не більше Затверткує J
кредиторами
припи1tення укладення продовження иизнан ня
Повідомлення про
НЮ днів від підrотов-
ком ітет ~ре-
провал.ження
мирової процедури боржни ка
скликання зборів
чого засідання)
дитор1в
у справі угоди (част- санації не бан круrом
кредиторів
(ст . 16)
'
(повний
ковий більше 6 міс.
.'
розрахунок) розрахунок)
r
у
·;;
-
1'
Ст.17
Оrолошенttя І
J
r
про торги
З міс.
І
'
Призначення
План
І
Продаж:
Звіт керу-
керуючого са-
санаuії
~
майна
ючоrо
нацією на строк
н
J (ст.18) І
30 дн.
(ст.19,
Не пізніше санаuією
-
не більше 12 м іс
звільнення
15 днів до
(ст.21)
~
ст .20)
=
',
закінчення
~
'§
І
'
строку са-
~
""
нації
=
~
~
. .....
Ст.21
УхІUІ
Ст.21
Ухuл1 ····-
'
..
'
І) або укладе11 ня
У випадку
Затвердження
Дер жа вний
м•1рової угоди
'
орган з
непода,тя
звіту керуючого І Копія 11
Для
більше
санаuією та
питань
2) або погашення
нагляду
6 міс.-
рішення коміте -
банкрутства
вимог кредитор ів
та контролю
визнає
ту кредиторі в
боржника
Експертиза
З) або відновлення
Лрб. Держ.
банкрутом
l
суд.
орган
~
платоспроможності
І
~
боржника
t
J·•
··
-·-
..
........ . ., . ..
-- ·····-····-··- ······-- ·--
...
·······-···•··-·· ---··
l
,
"
Припинення повнова-
Призначення
жень органів упрам іння
нового керівн11-
боржника
ка боржника
Усу 11ен11я кер івни ка
боржника


N
І.О
V,
СтЗОпІЗ
Погол.ження коміте­
том кредиторів кан­
дидатур членів
ліквідаційної комісії
Поrол.ження
нової кан­
дидатури
ліквідатора
Погодження
комітетом креди­
торів порядку ре­
алізації майна
Розрахунки
Погоджен­
ня коміте­
том креди-
з кредиторами
І
:
Оrолошен-
\
ня про
Ст.ЗО п. І І - Щомісwчний звіт і
ліквіаатооа
c;::r.:s.cи CL2
Оголошення
торів
'
Ст. 32
Звіт ліквідато-
J
банкруrство !ліквідаційна проце-
1
5дн.f
дура н~ біл_ьше 12
:
МІСЯШ8
1 І Призначення 1~
_
1 ліквідатора (ст 25) . .j"'квш~щи~~<,·
~ Н про реалізацію
1і '---'м"'а:.:й:..:н:..:•:__...,.....J
f:i
----
~.i._+_
_ .__ ___j_ _
,:
_
І Реалізація майна
'8 ~-j експерт І (аукціон , конкурс,
ра та
ліквіnаuійний
І
баланс
І
'
-
-
КОМІСІЯ
І '-,~---~--"
'- ><>
І
І
А
_
·
•
викуп) (ст.ЗО)
1
Lюдн.
і
Повідомлення
Державному І
n::З~:~;н- ! [Ухаа-
•Наданнw 1нформац11 про х,д
ліквідаційної проuедури
(ст.ЗО п. І 2)
Арбітражний І Державнии ор­
ган з питань
суд
банкnvтства
Ст.ЗО п.ІЗ
Ухвала
Ст.22 ;:::овн Приз::чі!І\-І
Рtшення про ви- ліквілашйноїІ
знання боржника
ком,сн
3ам1на ткв1датора У,_раз, І
--8>\__~б~а~н~кЕрrут~о~м~_,J----'==~-+-~ неви~:•~~:і;во1х
І
І
•
І Припинення І
n1дприємн­
иuької д\яль­
ност,
•
ІЗвіл~нення,,
кер1вника
банкрvта
І Припинення нарахування неустой-1
ки (штрафу, пені), про-uентів по
всіх видах заборгованості
Ст. 29 п.6
l Позбавлення лі- !
~ цензії ліквідатора !
•
_
_
J ___
.
Збитки
боржнику ,
віддій і
і ___ л_і_ квідатора _
_
j
І
Ст. 32 i Ст. п~ Ухвала
Копії
Державно ­
му органу з
питань
банкрутст­
ва
Затверджен­
ня звіту
ліквідатора
та
ліквідаційно­
го балансу
І•
Продовження
підприємниць­
кої діяльності
у разі пога­
шення вимог
кредиторів
ІСт.40
•
Виключен­
ня з єди­
ного Дер­
жавного
реєстру
підприємсгв
та ор­
ганізацій


---,
М и ро в а угод а (на будь-якій стадії)
Рішення комітету
кредиторів про
укладення мирової
угоди
Заява кредитора про
визнання мирової угоди
недійсною
Державний
'4----=Ст:.:.3с.с7___-і податковий
Ст.17
Арбітражний
керуючий
орган
Ухвала Відмова в затвер-
Ст.40 п.5 Yx88Jla
Рішення про за­
твердження миро­
вої угоди
Припинення про­
вадження у справі
про банкрутство
дженні мирової
угоди
Ст.17 п.5
Державний орган з
питань банкрутства
(розроб. форму звіту
арб. Кер.)
Керівник
боржника
КРУ, інші дер­
жавні органи кон­
тролю
Надання не­
достовірних
відомостей
Ст.39 п.І
Ухвала Ст.39
ІдНОWІСННЯ Провад­
ЖСННЯ у справі про
банкрутство
Невиконання
боржником
умов мирової


ЗАТВЕРДЖЕНО
наказом Агентства з питань запобігання
банкрутству підприємств та організацій
від 27 червня 1997 р. N 81
Методика проведення norлибленоrо
аналізу фінансово-господарського стану
неплатоспроможних підприємств
та організацій
Ця методика розроблена відповідно до Указу
Президента України від 17 червня 1996 р. N 435/96 "Про
утворення Агентства з питань запобігання банкрутству
підприємств та організацій" та Положення про Реєстр
неплатоспроможних підприємств та організацій,
затвердженого постановою Кабінету
Міністрів
України від 25 листопада 1996 р. N 1403 ( 1403-96 -
п ), мя проведення поглибленого аналізу фінансово -
господарського стану суб'єктів підприємницької
діяльності (далі - підприємства).
1. Загальні положення
Основним завданням проведення аналізу є оцінка
результатів господарської діяльності за попередній та
поточний роки, виявлення факторів, які позитивно чи
негативно вплинули на кінцеві показники роботи
підприємства, прийняття рішення про визнання
структури балансу задовільною (незадовільною), а
підприємства - платоспроможним (неплатоспроможним)
та подання пропозицій Кабінету Міністрів України щодо
доцільності внесення цього підприємства до Реєстру
неплатоспроможних підприємств та організацій.
Джерелами інформації мя проведення аналізу є:
-
баланс підприємства за попередній рік та за звітний
період, ф.1;
-
звіт про фінансові результати та їх використання
за попередній рік та за звітний період, ф.2;
-
звіт про фінансово - майновий стан, ф . 3;
-
звіт з праці за попередній рік та за звітний
період, ф.1 - ПВ, ф.3- ПВ;
-
звіт про витрати на виробництво продукції, робіт,
послуг, ф.5-с;
297


-
розрахунок нормативу власних обігових коштів;
-
розшифровка дебіторської та кредиторської
заборгованості;
-
звіт про наявність та рух основних фондів,
амортизацію (знос), ф.11-ОФ;
-
зведена таблиця основних показників, ф.22 (річні);
звіт про рух коштів в іноземній валюті, ф.15- зез;
-
бізнес - план;
-
матеріали маркетингових досліджень;
-
висновки аудиторських перевірок;
-
інша інформація.
Нумерація рядків форм бухгалтерської звітності
за 1996 рік при заповненні аналітичних таблиць та
розрахунках коефіцієнтів подана станом на 1 січня 1997
року. Зміни номерів рядків, які внесені наказом Мінфіну
від 10 лютого 1997 року N ЗО ( z0035-97 ) до форм
Аналогічні зміни відображені згідно з наказами
Мінстату від 26.09 .96 р. N 283, від 26.11.96 р. N 348 (
z0703-96 ).
Результати проведеного аналізу відображаються в
аналітичній записці, яка є додатком N 1 до акту роботи
комісії.
Висновок комісії про доцільність занесення
підприємства до Реєстру робиться на підставі
узагальнення результатів аналізу.
Відповідно до цього Методика складається з двох
частин: аналізу фінансового стану та аналізу
виробничо - господарської діяльності підприємства.
2. Характеристика підприємства
Повне найменування _______________
Скорочене найменування _____________
___ ____ ___
за ЄДРПОУ ________
Підпорядкованість ____,
___ ___ ___ ___
________
за СПОДУ _________
Вид діяльності ___________ за ЗКГНГ
__ ___
Форма власності _______ за ЗКФВ
___ ___ __
Територія
за СПАТО ____
Адреса підприємства _____
298


Монопольне становище ______
(так. ні)
Дата, N узгодження з АМКУ ___________
Банківські реквізити _____
Адреса місцевої Державної податкової адміністрації __
Керівник підприємства
(прізвище, ім'я , по батькові)
телефон _____________
Головний бухгалтер ________________
(прізвище, ім'я, по батькові)
телефон __________
3. Аналіз фінансового стану підприємства
Для характеристики
фінансового
стану
підприємства, використання ним власних та залучених
коштів застосовуються показники балансу ф.1, звіту ф.3.
3.1 . Аналіз динаміки валюти балансу та його структури
Аналіз проводиться шляхом порівняння даних
загальної вартостімайна підприємства (валюти балансу
-
рядки 350 (в 1997 р. - рядок330) або 760) на початок
і кінець звітного періоду. При цьомузменшення валюти
балансу за звітний період свідчить про
скороченняпідприємством господарської діяльності, що
призводить до йогонеплатоспроможності.
При аналізі балансу виявляють такі його статгі, які
свідчать про недоліки та незадовільну роботу підприємства
і його фінансовий стан.
Особлива увага спрямовується на:
-
"Товари відвантажені, не сплачені в строк", ряд.165;
-
"Розрахунки з дебіторами за товари, роботи
послуги, не сплачені в строк", ряд.180;
-
"Збитки минулих років", ряд.330 (в 1997 р.
ряд.485);
-
"Збитки звітного року", ряд.340 (в 1997 р.
ряд.490);
-
"Довгострокові кредити та позики, що не погашені
в строк", ряд.520;
-
"Короткострокові кредити та позики, що не
погашені в строк", ряд.620 .
299


-
"Розрахунки з кредиторами за товари, роботи і
послуги, не сплачені в строк", ряд.640.
У разі необхідності проводиться більш детальний
аналіз цих та інших статей балансу з використанням
розшифровок до них.
3.2. Аналіз джерел власних коштів
3.2 .1 . Виявляється одна з важливих характеристик
фінансового стану підприємства - його фінансова
незалежність від зовнішніх джерел.
З цією метою обчислюється Коефіцієнт фінансової
незалежності "автономії" (Кавт) як відношення загальної
суми власних коштів до підсумку балансу:
ф . 1 ряд.490
ф.1 ряд.495
Кавт = ---
(в 1997р.Кавт = ---- ).
ф.1 ряд.зsо
ф.1 ряд.зза
Практикою встановлено, що загальна сума
заборгованості не повинна перевищувати суму власних
джерел фінансування, тобто критичне значення Кавт
= 0,5. Чим більше значення коефіцієнту, тим кращий
фінансовий стан підприємства (менша залежність
від зовнішніх джерел).
3.2 .2 . Для визначення фінансової стшкості
вираховують коефіцієнт фінансової стабільності (Кфс) ,
який характеризує співвідношення власних та позикових
коштів:
ф.1 ряд.490
ф.1 ряд.495
Кфс= ----- (в 1997 р.Кфс= -----) .
ф.1 (ряд.5ЗО+ряд.750)
ф.1 (ряд.бЗО+ряд.750
Перевищення власних коштів над позиковими вказує
на те, що підприємство має достатній рівень фінансової
стійкості і відносно незалежне від зовнішніх фінансових
джерел. Нормативне значення Кфс повинно бути більшим
1. Якщо Кфс менше 1, то потрібно з'ясувати причини
зменшення фінансової стабільності (падіння виручки,
зменшення прибутку, необгрунтоване збільшення
матеріальних запасів тощо). •
3.2.3. Важливе значення у процесі аналізу джерел
300


власних кошrів має показник фінансового лівериджу {Фл),
який характеризує залежність підприємства від
довгострокових зобов'язань і визначається як відношення
довгострокових зобов'язань до джерел власних коштів:
Фл=
ф.1 ряд.530
ф.1 ряд.490
ф .1 ряд.530
{в 1997 р. Фл = -----).
ф.1 ряд.495
Зростання значення Фл свідчить про зростання
фінансового ризику, тобто можливість втрати
платоспроможності. В такому разі більш детально
аналізуються показники другого розділу пасиву балансу.
3.2 .4. Для вирішення питання щодо забезпечення
підприємства власними коштами розраховується
коефіцієнт забезпечення власними коштами {Кзк). Цей
коефіцієнт розраховується як відношення різниці між
обсягами джерел власних та прирівняних до них кошrів
{за вирахуванням статей: "Розрахунки з учасниками",
"Резерви наступних витрат і платежів", "Доходи
майбутніх періодів", "Реструктуризований борг") і
фактичною вартістю основних засобів та інших
позаоборотних активів до фактичної вартості наявних
у підприємства оборотних коштів:
ф.І (ряд.490-ряд.450-ряд.455 -ряд.460-ряд.465) - ф.І ряд.070
Кзк = ----------------------
в 1997 р. Кзк
ф.І (ряд.ІSО+ряд.320)
ф.І (ря-д49J-ряд4.'j}-ряд455-ряд400-ряд465) - ф.І pяд<Jlq
).
ф.І (ряд.ІSО+ряд.320)
Значення Кзк повинно бути більше 0,1.
З.З. Аналіз структури кредиторської заборгованості
Аналізу підлягають дані ІІІ розділу пасиву
балансу "Розрахунки та інші пасиви" (рядки 600-
750), при цьому визначається частка окремих статей
розділу в загальній сумі кредиторської заборгованості,
а також відхилення значень цихстатей на кінець звітного
періоду відносно початку року (таблиця 1)
301


1). Особливу увагу необхідно звернуги на наявність
простроченої заборгованості перед бюджетом,
позабюджетними фондами, по страхуванню, по оплаті
праці та перед іншими кредиторами (за тепло,
електроенергію, газ, воду).
N
Таблиця 1
Структура поточної кредиторської заборгованості
Ф.1 На початок На кінець
Відхилення
п/п Показник
код
року
звітного
періоду
рядка
сума, %до tума , % ДО сума (+/
тис. суми тис. суми тис. -)%
грн. за- грн. за- грн. ДО
оорrов
борrов.
суми
по-
fІатку
року
1
2
з
456
7
89
1. Короткостро -
кові кредити
банків
600
2. Короткостро -
кові позикові
кошти
61
з. Короткостро -
кові кредити
та позики, що
не погашені в
строк
620
4. Розрахунки з
кредиторами:
-
за товари,
роботи, послу-
ги, сrрок спла -
ти якихне на-
став
630
-
за товари,
роботи, послу-
ги, не сплачені
в строк
640
-
по векселях
302


N
Ф.1 На початш На кінець
п/п Показник
КОД
року
звітного Відхилення
періоду
рядка
сума, %до сума %до сума (+/
тис. суми тис. суми тис. -)%
грн. за- грн. за- грн. ДО
6q)roE
боргов.
суми
по-
чатку
року
1
2
з
4
56
7
89
виданих
650
-
по авансах
одержаних
660
-
з бюджетом 670
-
по позабюд -
жеrnих п:лтежах 680
-
по сrрахува -
нию
690
-
по оплаті
праці
700
-
з дочірніми
підприємсгвами 710
-
іІшІими кре-
диторами
720
5. Позики для
працівників
730
Всього:
100
100
При анал1з1 довгострокової кредиторської
заборгованості звертається увага на цільове використання
довгострокових кредитів банків та позикових коштів, які
одержані протягом останніх трьох років (див.таблицю 2).
3.4. Аналіз структури активів підприємства
Аналізу підлягають І, П, ІІІ розділи активу балансу.
Активи підприємства та їх структура вивчаються як
з точки зору їх участі в виробництві, так і з точки
зору оцінки їх ліквідності. Безпосередньо з'ясовується
участь у виробничому циклі основних фондів,
нематеріальних активів, запасів і затрат, грошових коштів.
При цьому уточнюються найбільш ліквідні активи
підприємства: грошові кошти на рахунках, а також
303


короткострокові цінні папери та найменш ліквідні
активи - основні фонди, що знаходяться на балансі
підприємства та інші позаоборотні активи .
При необ)dдності до аналітичної записки ком1с11
доt,jll(УГЬСЯ розшифровки руху основІ-ШХ засобів, виробничих
запасів та товарів (з урахуванням їх підвищеного попиту).
Зміна структури активів підприємства в бік збільшення
частки оборотних засобів може вказувати на:
-
формування більш мобільної структури активів,
що сприяє прискоренню оборотності засобів
підприємства;
відволікання частини поточних активів на
кредитування споживачів товарів, робіт, послуг
підприємства, дочірніх підприємств та інших дебіторів,
що свідчить про фактичну іммобілізацію цієї частини
оборотних засобів із виробничого циклу;
-
згортання виробничої бази;
-
викривлення результатів оцінки основІ-ШХ фондів
внаслідок існуючого порядку їх бухгалтерського обліку та інше.
Для того, щоб зробити однозначні висновки про
причини зміни даної пропорції в структурі активів,
проводиться детальний аналіз розділів і окремих статей
активу балансу.
3.4 .1 . Аналіз основних засобів та інших позаоборотних
активів
Враховуючи те, що питома вага основних засобів
та позаоборотних активів може змінюватись внаслідок
впливу зовнішніх факторів (наприклад, порядок їх
обліку, при якому коригування вартості основних
фондів в умовах інфляції здійснюється з запізненням ,
в той час як ціни на сировину, матеріали, готову
продукцію можуть збільшуватися досить високими
темпами), необхідно звернути особливу увагу на зміну
абсолютних показників форми N 1 за звітний період
(рядки 010,011,012), яка відтворює рух основних засобів
(зміну норм амортизації та груп розподілу основних
фондів, вибуття та введення в експлуатацію нових) .
Аналізується рух основних фондів та амортизаційних
відрахувань за попередній та поточний роки (форма 11 -
ОФ (річна), дані аналітичного бухгалтерського обліку
за звітний період).
304


І.н
о
V,
1
Від кого
отримані кредити
та позики
2
Аналіз довгострокової кредиторської заборгованості
1995 рік
1996 рік
Отри- Використано Отри- Використано Отри-
ман0, НапрямЮ1 Сума
ман0,
Напрямки Сума
ман0 ,
тис,
тис,
rгис, грн викори- тис. грн
грн.
викори- тис . грн
грн .
стання
стання
з
4
5
б
7
8
9
Таблиця 2
1997 рік
Використано
г{апрямки Сума
~икори- тис. грн
стання
10
11


Звертається увага на основні фонди підприємства,
які придбані, реалізовані, ліквідовані або здані в оренду
протягом поточного року.
Наявність довгострокових фінансових зобов' я зань
(рядок 040) вказує на інвестиційну спрямованість вкладень
підприємства. Якщо в результаті аналізу фінансово­
господарського стану підприємство буде визнане
неплатоспроможним,
додатково
вивчається
склад
інвестиційних цінних паперів підприємства, дається
оцінка їх ліквідності, а також ефективність доцільності
відволікання коштів підприємства на дані вкладення.
При аналізі першого розділу активу балансу також
звертається увага на тенденцію зміни таких його статей,
як устаткування (рядок 035), незавершені капітальні
вкладення (рядок 030), майно в оренді (рядок 055), бо
вказані активи не беруть участі в виробничому обороті
і, за певних умов, збільшення їх частки може негативно
вплинути на результативність фінансової і господарської
діяльності підприємства.
3.4 .2 . Аналіз власних оборотних засобів
Власні оборотні засоби - це робочий капітал (Рк).
Робочий капітал (Рк) - різниця між оборотними
активами підприємства та його короткостроковими
зобов'язаннями. Тобто, робочий капітал є тією частиною
оборотних активів, яка фінансується за рахунок власних
коштів та довгострокових зобов'язань. Наявність робочого
капіталу свідчить про те, що підприємство не тільки
здатне сплатити власні поточні борги, а й має фінансові
ресурси для розширення діяльності та інвестування.
ДМ визначення величини Рк слід від суми підсумків розділів
П і Ш активу балансу відняти підсумок розділу Ш пасиву:
Рк = ф.1 (ряд.150+ряд.320-ряд.750).
Фактичне значення Рк необхідно порівняти з його
нормативною величиною (див.ф.З, ряд.590).
Платоспроможність підприємства визначається
передусім величиною і маневреніе110 його робочого капіталу.
Як нестача робочого капіталу, так і його надлишок
306


може буrи негативною ознакою. Оптимальний розмір
Рк залежить від сфери діяльності, обсягу реалізації,
кон'юнктури ринку тощо.
Якщо сума довгострокових кредитів перевищує
робочий капітал (Рк < ряд.530), то це свідчить, що
підприємство використовує частину довгострокових
позик і кредитів на фінансування поточних операцій,
тобто здійснює нецільове їх використання.
При зменшенні Рк необхідно з'ясувати, за рахунок
чого це відбулося і як це вплинуло на маневреність
робочого капіталу.
Маневреність робочого капіталу (Мк) характеризує
частку запасів у його загальній сумі, тобто визначається
відношенням величини запасів до розміру робочого
капіталу:
з
Мк=
Рк
ф.1 ряд.150
ф.1 (ряд.150+ряд.320-ряд.750)
де З - запаси і затрати.
Зростання товарних запасів, характерне в умовах
інфляції, призводить до залучення довгострокових кредитів,
що, в свою чергу, може вплинуrи, враховуючи високі
кредитні ставки, на платоспроможність підприємства.
Важливим показником платоспроможності
підприємства є коефіцієнт покриття (Кп). Він
визначається співвідношенням усіх поточних активів
(за вирахуванням витрат майбутніх періодів) до
короткострокових зобов'язань і характеризує достатність
оборотних коштів підприємства для погашення своїх
боргів протягом року:
ІІА+ ІІІА ф.1 (ряд.150 + ряд.320 - ряд.120)
Кп=
= ---------- ·- -- -
ПІП
ф.1 ряд.750
де ІІА підсумок другого розділу активу балансу;
!ІІА - підсумок третього розділу активу балансу;
ПІП - підсумок третього розділу пасиву балансу.
Кп показує, скільки грошових одиниць оборотних
коштів припадає на кожну грошову одиницю
короткострокових зобов' я3ань.
307


Критичне значення Кп = 1. При Кп < 1 підприємство
має неліквідний баланс. Значення Кп у межах 1 - 1,5
свідчить про те, що підприємство своєчасно ліквідує борги.
3.4.3. Аналіз структури оборотних засобів
Оборотні засоби підприємства складаються із запасів
і затрат (П розділ активу балансу) та грошових коштів,
розрахунків та інших активів (ІІІ розділ активу балансу).
Швидкість обороту оборотних засобів підприємства
є однією з якісних характеристик фінансової політики
підприємства. Чим більша швидкість обороту, тим
ефективніше працює підприємство.
Тому абсолюгне чи відносне зростання оборотних засобів
може свід'ШТИ не тільки про розширення виробницгва або
дію факгорів інфляції, але й про уповільнення їх обороту,
що викликає збільшення їх маси.
Д,ЛЯ. визначення тенденції обіговості оборотних
засобів розраховується коефіцієнт оборотності (Ко).
Коефіцієнт обіговості оборотних засобів (Ко) - це
відношення виручки (валового доходу) від реалізації
продукції, без урахування податку на додану вартість та
акцизного збору (ф.2), до суми оборотних засобів
підприємства (ф.1):
ф.2 (ряд.010-ряд.015 - ряд.020)
Ко= -------------
ф.1 (ряд. 150 + ряд.320)
Зменшення значення Ко на кінець звітного періоду в
порівнянні з його значенням на початок року свідчить
про уповільнення обороту оборотних засобів.
Показником ефективності використання оборотних
засобів є також час обороту (Чо) - тривалість в днях одного
обороту. Він визначається як відношення кількості
календарних днів звітного періоду до коефіцієнту оборагності:
т
Чо
Ко
де Т - кількість календарних днів звітного періоду.
308


Час обороту вказує на кількість днів, що були необхідні
підприємству мя. поповнення його оборотних засобів.
Важливими показниками ефективності використання
активів є оборотність запасів та тривалість одного обороту
запасів.
Коефіцієнт оборотності запасів (Коз) визначається
як відношення собівартості реалізованої продукції до
середньої вартості запасів:
ф . 2 ряд.040, графа 4
Коз = --------------
ф.1 (ряд.150п+ряд.150к)х0,5
•де: п - на початок звітного періоду;
к - на кінець звітного періоду.
Значення Коз вказує, скільки разів у середньому
поповнювались запаси підприємства протягом звітного
періоду.
Середня тривалість одного обороту запасів (Чоз)
визначається аналогічно показнику Чо:
т
Чоз= --
Коз
Збільшення питомої ваги виробничих запасів у
структурі активів може свідчити про :
-
зростання виробничого потенціалу підприємства;
-
прагнення за рахунок вкладень у виробничі запаси
захистити грошові активи підприємства від знецінення
під впливом інфляції;
-
нераціональність обраної господарської стратегії,
внаслідок чоm значна часrина поточних аюивів іммобілізована
в запасах, ліквідність яких може бути незначною .
При значному збільшенні запасів і затрат
необхідно проаналізувати, чи не відбувається це
збільшення за рахунок необгрунтованого відволікання
активів з виробничого обороту, що призводить до
збільшення кредиторської заборгованості і погіршення
фінансового стану підприємства.
При аналізі розділу "Грошові кошти, розрахунки
309


та інші активи" активу балансу необхідно звернути увагу
на темпи росту дебіторської заборгованості (рядок 170),
в тому числі простроченої (рядок 180), по векселях
одержаних (рядок 190). Зростання цих статей балансу
свідчить про надання підприємством товарних позик
для споживачів своєї продукції. Кредитуючи їх,
підприємство фактично ділиться з ними частиною свого
прибутку. В той же час підприємство може брати
кредити для забезпечення своєї господарської діяльності,
що призводить до збільшення власної кредиторської
заборгованості.
Важливим показником ліквідності підприємства є
коефіцієнт абсолютної ліквідності Кал, який характеризує
негайну готовність підприємства ліквідувати
короткострокову заборгованість і визначається як
відношення суми грошових коштів підприємства та
короткотермінових фінансових вкладень до суми
короткотермінових (поточних) зобов'язань:
ф.1 (ряд.250 + ряд.260 + ряд.270 + ряд.280 + ряд.290)
Кал = ----------------------
ф.1 ряд.750
Значення Кал є достатнім у межах 0,2 - 0,35, а менше
0,2 - це зовнішня ознака неплатоспроможності.
3.5. Аналіз витрат на виробництво
Аналізу підлягають витрати підприємства, які
безпосередньо пов' язані з виробництвом і збутом
продукції, виконанням робіт та наданням послуг. Дані
для проведення аналізу беруть з річної або квартальної
форми 5- с
-
"Звіт про витрати на виробництво
продукції, робіт, послуг:•.
Більш детально аналізуються ті статті витрат, які
складають в них значну частку (див.табл.З). Доцільність
таких витрат визначається з урахуванням специфіки
виробництва.
При значних питомих витратах у загальному обсязі
матеріальних витрат (ряд.О 12 форми 5 - с) за газ,
електроенергію, паливо, тепло, воду вказуються їх
абсолютні та відносні величини.
310


w
.....
.....
N
п/п
1
l.
2.
3.
Назва показника
2
Вартість продукції, робіт,
послуг
Витрати на виробництва,
в тому числі:
Матеріальні витрати
Амортизація основних
фондів
Витрати на оплату праці
Відрахування на соціальні
заходи
Інші витрати
Собівартість виробленої
продукції (з урахуванням
даваль ницької сировини)
Форма
звітного
5- С,
графа 1,
рядок
з
010
011
012
014
015
017
018
019
На початок року
На кінець
Відхилення
звітного періоду
часгка у
часгка у
тис.
tзагальнОМу тис.
загальному
(+,-
(+,-
грн .
Ьбсязі,во/с грн . обсязі, в % тис . грн )
%)
4
5
б
7
8
у
~
х
х
121
>i:;;·
100
100
=
=
-'!
'С
121
-'!
=
121
=
=
'С
Q
С\
=
=
J::
-'!
=
Q
,-J
р,
О\
~..t::
;:Q
w


З.б. Аналіз прибутковості підприємства
Прибуrковість підприємства характеризується сумою
прибуrку та рівнем рентабельності. Рівень рентабельності
визначається як відношення прибутку від реалізації (П)
до собівартості продукції (С) (робіт, послуг):
п
ф.2 ряд.050
Р=-
х 100% = ----- х 100%.
С
ф.2 ряд.040
Усі дані беруться із ф.2 - "Звіт про фінансові
результати та їх використання".
У процесі аналізу визначається, як змінюються
протягом певного періоду значення прибутку від
реалізації, чистого прибутку, рівня рентабельності,
розглядаються фактори, що приводять до їх зміни.
Крім того, вивчається вплив на балансовий
прибуток підприємства таких показників, як: виручка від
реалізації, ПДВ, акцизний збір, собівартість реалізованої
продукції, а також прибуток (збиток) від іншої реалізації
та позареалізаційних операцій (рядки 060, 070 ф.2).
Результати аналізу заносяться в таблицю 4.


Таблиця 4
Аналіз прибутковості підприємства
Значення
Відхилення
N
Показники
Ф.N2
на кінець
%до
п/п
за минулий
звітного значення
початку
ряд.
рік
періоду
року
1
2
з
4
5
6
7
1. Виручка (валовий дохід), тис . грн. 010
2. Податок на доNШУ варrість (ПДВ),
тис . грн.
015
w
......
з ПЛВ, В % ДО ВИРУЧКИ
w
4 Акцизний збір, тис.грн .
020
5 Собівартість реалізованої про -
дvкції, тис.грн.
040
б Собівартість, в % до виручки
х
7 Прибугок (збиток) від реалізації,
тис.грн.
050
8 Рівень рентабельності %
9 Прибугок від реалізації, в% до
ВИРУЧКИ
10 . Балансовий прибvгок ТИС.ГРН.
090
11. Платежі ло бюлжетv, тис.грн.
200
12. Чистий прибугок, тис.грн. (п.10 п.11)


З. 7. Аналіз використання прибутку
Необхідним елементом аналізу є дослідження
результатів фінансової діяльності та напрямків
використання прибутку.
Аналізу підлягає розподіл прибутку звітного та
попереднього років, який відображений в ф.2.
У тому разі, коли підприємство збиткове, можна
зробити висновок про відсутність джерела поповнення
власних коштів підприємства мя ведення ним нормальної
господарської діяльності.
За наявності збитку попереднього або звітного
року співвідношення в % мя відповідної rр,афи не
розраховуються.
Аналізується тільки відхилення по статтям
використання прибутку.
Якщо на виробничий розвиток спрямовано менше
30% чистого прибутку, необхідно встановити
об'єктивність причин такого розподілу, а також звернути
увагу на розподіл прибутку "на інші цілі".
Якщо підприємство використало прибутку більше,
ніж його отримало (ряд. 481 > ряд. 482), то у цьому
випадку необхідно звернути увагу, які саме статті витрат
призвели до збитку.
Д;\я наглядності результатів заповнюється таблиця 5.


Таблиця 5
Використання прибутку минулого та звітного років
Минулий рік
Звітний рік
Відхилення
N
Показники
Ф.2 сума, тис.
%до
сума, тис.
%до сума, тис. %до
п/п
ряд
грн.
чистого
грн.
чистого
грн.
минулого
прибутку
прибутку
прибутку
1
2
з
4
5
6
7
8
9
І Балансовий прибугок (збиток) 90
11 Викорисrашm прибутку:
1 Платежі до бюджету
200
vJ
2 Чистий прибугок (ряд 090
-
VI
ряд.200)
100
100
з Відрахування в резер-
вний{страховий)фонд
210
4 Збільшення статугного фонду 215
5 Виробничий розвиток 220
б Соціальний розвиток
230
7 Заохочування
240
8 дивіденди
245
9 Вилучення виручки
250
10 Поповнення оборотних
коштів
255
11. Інші цілі, всього з них:
260
штрафи, пені, неустойки
нестачі , крадіжки, псуван -
ня цінностей
благолійні пілі


4. Аналіз виробничо-господарської діяльності
4.1 . Загальна характеристика виробництва
При аналізі господарської діяльності підприємства
в першу чергу вивчається загальна виробнича структура,
наводяться основні техніко - економічні показники його
структурних підрозділів (обсяги виробництва, чисельність,
основні фонди, ФОП тощо), кількість та місцезнаходження
окремих структурних підрозділів, в т.ч. допоміжних і
обслуговуючих, оптимальність їх розташування, а також
стан будівель та споруд.
Висловлюється можливість їх відокремлення
(виділення) в період майбутньої реструктуризації. При
цьому можуть додаватися план - схема підприємства,
опис окремих об' єктів, таблиці до них .
Визначаються основні види продукції, обсяги їх
випуску та реалізації за попередній і звітний роки, а
також прогнозні показники на наступний рік для кожного
структурного підрозділу та для підприємства в цілому.
Визначається частка кожного виду продукції (робіт,
послуг) у загальному обсязі (див. таблицю б).
Розглядається рівень існуючої технологн
виробництва: наявність сучасних передових технологій,
використання ноу-хау та власних розробок, можливість
заміни застарілих технологій новими, використання
автоматизованих систем управління. Звертається увага
на циклічність технологічних процесів (їх
безперервність), повторне використання продуктів
переробки (відходів), наявність науково обгрунтованих
технологічних норм виготовлення продукції, серійність
виробництва.


w
......
- ..:i
Nп/п
1
1
2
з
4
Таблиця б
Аналіз виробництва основних видів продукції
Обсяги виробництва, тис.грн
Частка у
Види продукції
прогноз на
Примітка
(робіт, послуг)
попередній звітний рік наступний загальному
рік
рік
обсязі,%
2
з
4
5
б
7
Види промислової
продукції
Товари народного
споживання
Роботи
Послуги


4.2. Аналіз стану та використання основних фондів
Основні показники, які характеризують використання
основних фондів, наявність нематеріальних активів, їх
знос відображаються в таблиці 7.
Ефективність використання основних фондів
характеризується показником фондовіддачі (Фв), який
вираховується як відношення виручки від реалізації,
без податку на добавлену вартість та акцизного збору,
до середньої вартості основних фондів:
Фв=
ф.2 (ряд.О 1О - ряд.О 15 - ряд - 020)
ф.1 (ряд.012п+ряд.012к) х 0,5
де: п - на початок року;
к - на кінець звітного періоду.
Зростання Фв свідчить про підвищення ефективності
використання основних фондів. Цей показник
порівнюється з середньогалузевим.
З метою визначення доцільності придбання та
використання наявних нематеріальних активів вони
розглядаються пооб'єктно. Вказується, чи дотримується
періодичність проведення 1х швентаризації, виконання
постанов Уряду щодо індексації.


1.,. .1
......
'°
N
п/п
1
1
1.1
1.2
2
з
4
5
б
7
Аналіз виробничоrо потенціалу
Назва показника
Ф.1,
рядок
2
з
Балансова вартість основних фондів, всього, тис.грн .
012
в тому числі вартість фондів, знос яких:
до 50%
від 50% ДО 75%
більше 75%
Із загальної вартості основних фондів, зі строком служби:
до 5 років
від 5 до 1О років
від 1О до 20 років
більше 20 років
Знос основних фондів :
тис.грн.
011
% зносу
Балансова вартість основних фондів , які не викорисrовуються, тис.грн.
Знос основних фондів, які не використовуються
тис .грн.
% зносу
Балансова вартість нематеріальних активів, тис.грн.,
020
в тому числі :
Знос нематеріальних активів:
тис.грн.
021
% зносу
Фондовіддача виробничих фондів, Фв
Таблиця 7
На початок
На кінець Відхиленю
звітног
(+, )
року
періоду
4
5
б


4.3 . Аналіз використання трудових ресурсів
Аналіз використання трудових ресурсів проводиться
на підставі даних статистичних форм звітності 1 - ПВ,
З - ПВ з відображенням його результатів в таблиці 8.
Детально аналізуються причини, які призвели до втрат
робочого часу (відсутність замовлень, сировини, втрата
традиційних ринків збуту, висока ціна продукції, низька
конкурентноспроможність продукції, незадовільна
робота обладнання, відсутність маркетингових
досліджень тощо), робиться висновок про відповідність
(невідповідність) чисельності працівників потребам
виробництва.
Таблиця 8
Аналіз використання трудових ресурсів
Форма, Форма, .:Sa
На Відхи-
N
ряд,
ряд,
попе- кінець лення
п/п Назва показника графа графа редній звітного в %до
199бр. 1997р. рік періоду ПОЧаТК)
року
1
2
3
4
5
б
7
1 Середньообліко -
ва чисельність
3пв 3пв
шгтних працівни-
ків облікового СКІІд. -
001
301
ду, чол.
гр.1
гр.2
2 Середньооблікова
чисельність у екві -
1пв 1пв
валеті повної зай-
001
001
нятості, чол.
гр.2
гр.2
з Прийнято праців-
ників, чол.
3пв зпв
009
501
гр.1
гр.1
4 Вибуло працівни -
ків, чол. в т.ч.:
3пв зпв
011
503
за ВІІаСНИМ бюканням.
звільнено за про-
гул та інші пору-
320


Форма, Форма,
За
На Відхи-
N
ряд.
ряд,
попе- кінець лення
п/п Назва показника графа графа редній звітногс в %до
199бр. 1997р .
рік періоду початку
DOKV
1
2
3
4
5
6
7
шення трудової
дисципліни;
013
505
з причин скороче-
ння штатів
015
506
~ Втрати робочого
часу,
3пв 3пв
людино днів
020
304
гр.1
гр.1
6 Фонд оплати праці, 1 пв 1 пв
тис.грн.
006
002
гр.2
гр.2
7 Середньомісячна
заробітна плата, грн.
4.4. Аналіз об'єктів незавершеного будівництва
Інформація про наявність та склад об' єктів
незавершеного будівництва станом на кінець звітного
періоду згідно з річною формою N 8 - КБ заноситься в
таблицю 9.
Об'єкти незавершеного будівництва аналізуються з
точки зору вводу їх в експлуатацію, перспективи
подальшого використання або передачі місцевим органам
виконавчої влади.
Комісією визначається можливість продажу
об'єктів незавершеного будівництва для покритгя
заборгованості перед бюджетом, позабюджетними
державними фондами, кредиторами.
321


Таблиця 9
Об'єкти незавершеного будівництва
Об'єкти незавершеного
Фактична вартість,
Місце- Будівельна Законсервовано
будівництва
тис.грн.
знаходже- готовність
ння
N
п/п
будіель-
(в3⁄4до Строки Витрати
но-
вартості
на
проекrnю всього
KOHC~J>-
консерва-
монтаж- робіт
будівництва вацн
цію,
них
З-ПО-
робіт
тис. грн.
1
2
з
4
5
б
7
8
9
Об'єкти виробничого призна-
чення, всього, в т.ч.
1
Об'єкти соціальної сфери,
всього,
в т.ч.
2
Всього


4.5 Аналіз об'єктів соцкультпобуту
Аналізу підлягають об'єкти соцкультпобуту, які
знаходяться на балансі підприємства . Дані заносяться в
таблицю 10.
Окремо вказується місцезнаходження об'єктів
(поштова адреса, територіальне розміщення відносно
виробничих корпусів та адміністративних споруд),
коротка характеристика спроможності надання послуг
(число лікарняних ліжок, амбулаторних відвідувань, місць
у залі, кількість гральних автоматів, кількість глядачів,
учасників гуртків, спортивних секцій тощо). По кожному
об'єкту вказується дата його передачі до комунальної
власності, узгоджена з місцевими органами влади.
Підвищену увагу необхідно звернути на витрати,
пов'язані з утриманням цих об'єктів.
Розглядається розмір доходу, одержаного від
діяльності об'єктів соцкультпобуту, від оренди або іншого
використання майна, плати за надання послуг (за
лікування, за фізпідготовку, за видовищні, культурно -
масові заходи, за навчання на курсах, інші послуги) .
Висвітлюється стан виконання постанови Кабінету
Міністрів України від 2 грудня 1996 року N 1443 ( 1443-
96- п ) "Про поетапну передачу до комунально ї
власності об' єктів соціальної інфраструктури" , зокрема
стратегічно важливих підприємств для економіки та
безпеки України.


Таблиця 10
Аналіз об'єктів соцкультпобуту, їх фінансового стану
Назва об'єкту, !Балансова
Залиш-
Доходи Фінансо-
його місце- вартість
кова
Витрати на
(крім оре- вий
Здано в оренду
N знаходження тис. грн.
вартість
утримання
нди) від результат,
п/п
тис. грн
~~ведення тис. грн.
сума
в% від ~соціально - гр. 7- орендар, термін орендна
балансовогс культурнmс гр. 5
дата, оренди плата
тис. грн
заходів,
No
прибутку
(з._по_) тис.
тис. грн .
~оговору
грн.
1
2
з
4
5
6
7
R
9
10
11
Всього:


4.6 . Стан охорони навколишньоrо середовища
При аналізі фінансово- господарського стану
підприємства обов'язково висвітлюється виконання
Закону України від 25.06.1991 р. N 1264 ( 1264-91)
"Про охорону навколишнього середовища". Необхідно
звернути увагу на наявність очисних споруд, їх стан та
використання, а також дослідити вплив виробництва
на навколишнє середовище.
Окремо відзначаються (за їх наявності) факти
тимчасової заборони (зупинення) чи припинення
діяльності підприємства чи його окремих виробничих
підрозділів у разі порушення ними законодавства про
охорону навколишнього середовища.
Звертається увага на наявність чи відсутність
споруд, устаткування, пристроїв для очищення викидів і
скидів або їх знешкодження, дотримання лімітів
використання природних ресурсів, порушення екологічних
стандартів, вимог екологічної безпеки, а також розміри
штрафних санкцій за порушення порівняно з платою за
викиди і скиди забруднюючих речовин, що здійснюються
в межах гранично допустимих розмірів.
5. Конкурентне середовище та маркетинr
Виходячи з наявної аналітичної бази суб'єкта
підприємницької діяльності, комісія вивчає та описує в
аналітичній записці основні параметри його маркетингової
товарної політики, які в подальшому будуть використані
при складанні та виконанні бізнес - плану по виходу
з кризи.
Комісія спільно з керівництвом підприємства готує
попередні варіанти для вирішення комплексу завдань по:
1) визначенню попиту на продукцію (послуrи),
його прогнозуванню;
2) вивченню конкурентоспроможності товарів,
здатності бути виділеним споживачем серед інших
аналогів;
З) забезпеченню відповідності рівня якості товарів
вимогам ринку;
4) розробленню концепції життєвого циклу товарів
(на стадіях впровадження, росту, зрілості та спаду);
325


5) управлінню товарним асортиментом (розроблення
нових видів, модифікація існуючих, зняття з виробництва
застарілих моделей);
б) розрахунку прогнозних обсягів виробництва та
визначенню номенклатури;
7) розширенню інноваційної діяльності, спрямованої
на розроблення нових товарів з урахуванням ринкових
вимог та стратегії підприємства.
б.Заключні положення
Усі дані, отримані за результатами аналізу,
заносяться до таблиці 11 "Основні
фінансово -
економічні показники та коефіцієнти". Для розроблення
заходів по запобіганню банкрутству використовуються
дані таблиці 12 "Основні показники господарської
діяльності", які додаються до аналітичної записки.
N
п/п
1
1
2
з
4
5
Таблиця 11
Основні фінансово-економічні показники та
коефіцієнти
Показники та
Норма-
Фактичне
коефіцієнти
тив
Висновок
значе-
значення
ння
на
на
почагок кінець
періоду звітного
періоду
2
з
4
5
б
Коефіцієнт покрmтя, Кп > 1
Коефіцієнт забез -
печення
власними коштами, Кзк> 0,1
Коефіцієнт абсолю-
тної ліквідності,
Кал> 0,2
Коефіцієнт автономії, > 0,5
Кавт
Коефіцієнт фінан -
совою стабільності, Кфс > 1
326


N
Показники та
Норма-
Фактичне
п/п
коефіцієнти
тив
Висновок
значе-
значення
ння
на
напоча- кінець
ток пе- звітного
ріоду періоду
1
2
з
4
5
6
6 Показник фінансо-
вого лівериджу, Фл зменшен.
7 Маневреність робо-
чого
незначне
капіталу, Мк
збільшен.
8 Коефіцієнт оборот-
ності оборотних
засобів, Ко
збільшен.
9 Час обоJ'.Ю'ІУ оборо-
тних засобів, Чо
зменшен.
10 Коефіцієнт оборот-
ності запасів, Коз
збільшен.
11 Час обоJ'.Ю'ІУ запасів,
Чоз
зменшен
Таблиця 12
Основні показники господарської діяльності
N
Од. !Попередн Звітний
Прогно0
Показники
на Приміт
п/п
вим.
рік
рік наступи
рік
ка
І
2
3
4
5
6
7
1 Вартість майна
тис.
(валюта балансу) грн.
2 Обсяг товарної
продукції
тис
грн
в діючих цінах
в порівняльних ці-
нах
327


N
Од. ІПопередн Звітний
Проrно0
Показники
на Приміт
п/п
вим.
рік
рік наступи
рік
ка
1
2
з
4
5
6
7
з Собівартість товар-
ної продукції
тис
грн
4 Рентабельність
%
5 Обсяг реалізації, гне.
всього,
грн
в тому числі:
Україна
"
снд
"
країни далекого за "
рубіжжя
6 Обсяг реалізованої
продукції (робіт,
послуг) в діючих ці "
нах
7 Затрати на вироб-
ництво реалізова-
ної продукції
"
8 Прибуток (збиток)
від реалізації
"
9 Балансовий прибу-
ток (збиток)
"
10 Використання при-
бутку, всього,
"
в тому числі:
платежі в бюджет "
відрахування в резе
рвнийфонд
"
виробничий розвиток "
соціальний розвиток "
заохочування
"
інші цілі (розшифру "
вати штрафні санкції,
І10ПІllІ:Ю{ЯООНЮЮ,КИХ
328


N
Попередн Звітний
Проrно
Показники
Од.
на
Приміт
п/п
вим. рік
рік наступи
рік
ка
1
2
з
4
5
б
7
кредитів і відсотки
за їх користування
11 Середньооблікова
чисельність працю-
ючих,
чол
всього, в тому числі:
промислово виробни
12 Середньомісячна
заробітна плата грн
13 Норматив власних
обігових коштів ТИС
грн
14 Фактична наявність
власних обігових
коштів (робочий капі- "
тал), Рк
15 Лишки(+),
"
нестача ( ), Рк
16 Вироби. запаси і зат
рати:
"
виробничі запаси "
незавершене вироб
НИЦТВО
"
готова продукція "
17 Дебіторська заборго "
ваність, в rомучисm:
по товарах відванта
жених
"
не сплачена в строк "
18 Кредиторська забор-
гованість
"
в тому числі :
за сировину і комп
лектуючі вироби
"
329


N
п/п
1
19
20
21
Показники
Од.
вим.
2
з
по кредитах банку
,,
по бюджету
"
по заробітній платі "
за енергоносії і
газ
"
Знос основних засо
бів,
%
в тому числі :
виробничих
"
Коефіцієнт викорис
тання потужностей
Фондовіддача
Голова комісії
Керівник підприємства
Головний бухгалтер
Попередн Звітний
Прогно0
на Приміт
рік
рік наступи
рік
ка
4
5
6
7
Комісія робить висновок про доцільність чи
недоцільність внесення підприємства до Реєсгру. Висновок
фіксується в акті, з яким ознайомлюється керівник
підприємства. На основі затвердженого акта готуються
пропозиції Голові Агентства з питань запобігання
банкрутству підприємств та організацій, проект постанови
Кабінету Міністрів України "Про внесення підприємства
до Реєстру".
При аналізі комісія керується Методикою розрахунку
основних фінансово - економічних показників (таблиці
13,13-а).
330


No
п/
п
І
І
2
з
4
5
б
7
Таблиця 13
Методика
розрахунку основних фінансово-економічних
показників
Методика розрахунку основних фінансово-економічних показників
підпрнємсrва за 1996 рік
Показники
Норма·
та
Формула розрахунку
тнвне
к"""1іцієнти
значення
2
з
4
Коефіцієнт
. І [ ря д. 150 +рІД.320-ряд.120]
покриття,
ф
ряд.750
>І
Кп
Коефіцієнт
забезпечення
.
1[ ряц.490-ряд.450-ряд.455-ряд.460 -ряд.465 -ряц.070] >О,1
власними
ф
ряд.150 +ряд.320
коштами,
Кз.
Коефіцієнт
. І [ ряц.250 +ряц.260 +ряц.270 +ряц.280+ряд.290]
абсолютної
ф
ряц.750
>О,2
ліквідності,
к..
Коефіцієнт
[ряц.490]
автономії,
ф.І ряд.350
>О ,5
Ішr
Коефіцієнт
[ ряц.490 ]
фінансової
ф. І ряц.530 +ряд.750
>І
стабільності,
КФС
Показник
.,[ряц.530]
фінансового
ф ряц.490
змен-
лівериджу,
шення
Фл
Робочий
ф. І {ряц. l50 +ряц.320 -ряд. 750]
розрах.
капітал. Рк
середньо-
галузеве
331


І
8
9
ІО
11
12
13
No
п/
п
І
І
2
з
ПродовжеЮІЯ таблиці ІЗ
2
з
4
Маиевре•
[
рад.ІSО
]
незнач-
ність робо·
ф.І рад.ІSО+рu.320-рад.750
не
чоrо капіта•
збіль·
лу, Мit
шеЮІЯ
Коефіцієнт
ф.2{ряд.ОІО-ряд.ОІS-ряд.020]
оборотності
ф. 11,рад. 150 +ряд. 320]
збільше·
засобів, Ко
ння
Час обороту
Кіпькісn, "8JІендар. днів звітного періоду
зменше-
оборОТНІf][
к.
ння
засобів, Чо
Коефіцієнт
ф.2{ряд.040, графа 4)
оборотності
ф. 1[(ряд.1sо, rрафа З+ряд.150, '1'•Фа4) х o,s]
збільше•
запасів, Коз
ЮІЯ
Час обороту
Кіпькісn. календар. днів звітного періоду
зменше-
запасів, Чоз
KQ
ння
Фондовід,І.а·
ф.2(ряд.ОІ О-ряд 015-ряд.020)
середньо•
ча, Фв
ф. 1[(ряд.ОІ2,'1'•Ф• З+ряд.012,'l'•Ф• 4) xo,s]
галузеве
Методихв розрахуиху основних фіяансово-екоиомічша похазmudв
підпрИОІСТJUІ 38 1997 ріх
ПоказНИЮІ
Норма•
та
Формула розрахунку
тивне
кn<>mіцієнm
значення
2
з
4
Коефіцієнт
. І [ряд.150 +ряд.320-ряд.120]
покрнтrя,
ф
ряд.750
>І
Кп
Коефіцієнт
забезпеченн
. І [ ряд.495-рц.450-р•д.4SS-ряд.460 -ряд.465 -ряд.070]
>О.І
я власними
ф
ряд.ІSО+ряд.320
коunами,
Кз,
Коефіцієнт
.І [ряд.250 +ряд.260 +ряд.270 +ряд.280 +ряд.290]
абсолютної
ф
ряд.750
>О.2
ліквідності,
к...
332


4 Коефіцієнт
ф.І [p11J1.49S]
автономіі,
>О,5
К..т
pJIJl.330
5 Коефіцієнт
[ p11J1.49S ]
фінансової
ф.І p11J1.SЗ0+p11J1.7S0
>І
стабільності,
Кфс
б Показник
ф.І[р11J1.SЗО]
фінансовоrо
змен-
лівериджу,
p11J1.49S
шення
Фл
7 Робочий
ф.J[p11J1.ISO+p11J1.320-p11J1.7SO]
розрах.
К4Пітал, Р,
середньо-
rалvзеве
8 Маневре-
[
p11J1.IS0
]
незна.ч-
ність робо-
ф.І p11J1.IS0+p11J1.320-pц7S0
не
чоrо k4Піта.-
збіль-
лу, м.
шення
9 Коефіцієнт
ф.2{p11J1.0IO-p11J1.01S-pц020]
оборотності
ф. ~p11J1. ISO +p11J1.320]
збільше-
засобів, Ко
ння
10 Час обороту
Кіnхість кuе,шар. дні• звітноrо періоду
зменше-
оборотних
к.
ння
засобів, Чо
11 Коефіцієнт
Ф2[р11J1.040, rрафа4)
оборотності
ф. *рц ІSО, rрафа 3 +pu. lS0, rрафа 4) х 0,5)
збільше-
3404Сів, Коз
ння
12 Час обороту
Кі11ькість DJІендар. дні а звіnюrо періоду
зменше-
запасів. Чоз
Kn
ння
ІЗ Фондовідда-
ф.3p11J1.0IO-p11J1.0IS-p11J1.020]
середньс-
ча, Фа
ф. 1!(p11J1.012,rpaфa З+рu.012,rрафа 4) xo,s]
rалузеве
У випадку недоцільності внесення підприємства
до Реєстру Агентство з питань запобігання банкрутству
підприємств та організацій повідомляє про це
міністерство (відомство), в сфері управління якого
знаходиться підприємство.
333


В ході роботи комісія разом з керівmщтвом підприємства
повинна обговорити можливі шляхи проведення
реструктуризації підприємсrва. Прийняте рішення комісії
вноситься до протоколу засідання та враховується
Агенгством у подальшій роботі з підприємством.
Заступник Го.ІJ.ови Агентства з питань
запобігання банкрутству підприємств
та організацій
Нача.ІJ.ьник Управ.ІJ.іння методоАоrічноrо
забезпечення оздоров.ІJ.ення
неn.ІJ.атоспроможних підприємств
та організацій те.ІJ.. (044) 261-18-56
Варrіч С.С.
Шакун Н.С.
"Офіційний вісник України" 1997, N 32, стор.144
Код нормативного акта: 2454/ 1997
МІНІСТЕРСТВО ЕКОНОМІКИ УКРМНИ
НАКАЗ
N 9 від 23.01.98
м.Київ
vd980123 vn9
Зареєстровано в
Міністерстві
юстиції України
23 березня 1998 р.
за N 187/2627
Про затвердження Методичних вказівок щодо
проведення реструктуризації державних підприємств
З метою виконання доручення Кабінету Міністрів
України від 21.11 .97 до N 18993/48 та надання мето­
дичної допомоги фахівцям центральних і місцевих ор­
ганів виконавчої влади, підприємств у проведенні ро -
боти щодо реструктуризації державних підприємств
334


НАКАЗУЮ:
1. Затвердити Методичні вказівки щодо проведення
реструктуризації державних підприємств (додаються).
2. Управлінню розвитку державного сектора економіки
провести реєстрацію зазначених Методичних вказівок у
Міністерстві юстиції у встановленому порядку.
3. Контроль за виконанням цього наказу покласти на
заступника
Міністра
Міністр
Мініна Л.В.
В.І.Суслов
Затверджено
Наказ Мінекономіки
23.01.98 N 9
Методичні вказівки щодо проведення
реструктуризації державних підприємств
1. Загальні положення
1.1 . Ці вказівки розроблено для надання методичної
допомоги фахівцям центральних та місцевих органів
виконавчої влади, підприємств у проведенні роботи
щодо реструктуризації державних підприємств. Вказівки
визначають загальний підхід і потребують, у кожному
конкретному випадку, пошуку індивідуальних шляхів
вирішення завдань реструктуризації.
1.2 . Метою проведення реструктуризації є створення
суб'єктів підприємницької діяльності, здатних ефек­
тивно функціонувати в умовах становлення ринко -
вої економіки та виробляти конкурентноспроможну про -
дукцію, яка відповідала б вимогам товарних ринків.
1.3. Реструктуризація підприємства
це
здійснення організаційно - економічних, правових,
технічних заходів, спрямованих на зміну структури
підприємства, його управління, форм власності, ор -
ганізаційно - правових форм, здатних привести
підприємство до фінансового оздоровлення, збільшення
обсягів випуску конкурентноспроможної продукції,
підвищення ефективності виробництва.
335


2. Орrанізаційне забезпечення реструктуризації
підприємств.
Етапи проведення реструктуризації
2.1. Робота щодо реструктуризації підприємств
проводиться фахівцями підприємств, центральних та
місцевих органів виконавчої влади, банків.
2.2 . А.ля проведення реструктуризації центральні
органи виконавчої влади створюють галузеві ком1С11
з питань реструктуризації підприємств галузі. Склад
галузевих комісій затверджується наказом цент­
рального органу виконавчої влади.
Очолювати галузеву комісію повинен керівник цен -
трального органу виконавчої влади.
2.3. Галузеві комісії визначають перелік підприємств,
які підлягають реструктуризації та визначають чер -
говість її проведення.
2.4 . Д,Ля проведення аналізу економічного стану
підприємств та підготовки проекту реструктуризації на
кожному з визначених підприємств галузевою комісією
створюється робоча група з питань реструктуризації, яку
очолює представник центрального органу виконавчої
влади. До складу робочої групи входять за згодою
представники підприємства, яке підлягає реструк -
туризації, відповідного регіонального відділення Фонду
державного майна України, місцевого органу виконав -
чої влади, банку, що обслуговує підприємство, Антимо -
нопольного комітету України, якщо підприємство є мо -
нополістом, інших заінтересованих організацій.
2.5. А.ля залучення зазначених представників до складу
робочих груп центральний орган виконавчої влади роз -
силає повідомлення про реструктуризацію підприємства
з пропозицією направити представників до складу
робочої групи. Після надходження пропозицій щодо
кандидатур наказом затверджується склад робочої групи
з встановленням тримісячного терміну проведення
аналізу економічного стану підприємства та роз -
робки проекту реструктуризації.
2.6 . А.ля забезпечення своєчасної розробки
проекту реструктуризації розробляється план - графік
проведення робіт щодо реструктуризації підприємства
за формою згідно з додатком, у якому визначаються
терміни виконання та відповідальні виконавці.
План - графік затверджується головою робочої групи.
336


2. 7 . Розроблений проект реструктуризації, в якому
повинні бути відображені конкретні заходи щодо його
реалізації, керівник робочої групи подає галузевій комісії
з питань реструктуризації, яка в місячний термін
розглядає його та робить відповідні висновки.
Залежно від визначених шляхів реорганізації
підприємства, впливу передбачуваних результатів ре -
структуризації на розвиток пріоритетних напрямів та
економіки в цілому, а також необхідних розмірів фінан -
сування галузева комісія:
готує наказ по центральному органу виконавчої
влади про проведення реструктуризації підприємства;
в разі необхідності готує проект рішення Кабінету
Міністрів України про проведення відповідних заходів.
3. Аналіз економічного стану підприємств та вибір
форм і методів реструктуризації
3.1. Економічний стан підприємства повинен виз­
начатись на підставі аналізу фінансово - господарських
показників діяльності підприємства, зроблених оцінок
потенціальних можливостей виробництва та становища
на товарних ринках за попередній рік. Для цього вик0 -
ристовуються такі матеріали (за звітний період):
аналіз фінансового стану підприємства;
показники оцінки конкурентоспроможності видів
продукції, що виробляється (робіт, послуг);
рівень виробничого та науково - технічного по -
тенціалу, а також прогресивності технологічних процесів;
стан коопераційних зв'язків та збуту продукції;
наявність кадрового складу підприємства;
структура заробітної плати;
належність соціальної інфраструктури підприємства;
наявність незавершеного будівництва;
оцінка впливу виробничої діяльності підприємства
на екологічну ситуацію та зайнятість у регіоні;
інша інформація щодо виробничої діяльності
підприємства.
3.2. Аналіз фінансового стану підприємства про -
водиться на основі даних бухгалтерського звіту (в об -
сязі форм річного та квартального), статистичних та
аналітичних даних. Він повинен містити оцінку за -
гальної вартості майна, активів і пасивів балансу,
аналіз структури коштів підприємств (активів) і струк-
337


тури джерел коІІПів (пасивів), аналіз нематеріальних ак -
тивів та аналіз кредиторської і дебіторської заборгова -
ності, аналіз собівартості та рентабельності продукції.
При цьому важливими показниками є абсолютна
ліквідність на початок і кінець звітного періоду та
платоспроможність. Розрахунки коефіцієнтів
ліквідності та платоспроможності викладено в По -
ложенні про порядок проведення санації державних
підприємств, яке затверджене постановою Кабінету
Міністрів України від 08.02.94 р. N 67 ( 67 - 94- п
) "Про затвердження Положення про порядок прове­
дення санації державних підприємств".
З.З. Важливе значення має оцінка технічного рівня
і якості продукції, яка виробляється на підприємстві, та
відповідність її вимогам товарного ринку. При цьому
аналізуються стан реалізації продукції, ціни, основні
споживачі та конкуренти. У результаті аналізу не -
обхідно зробити висновки щодо конкурентоспромож -
ності продукції.
3.4. Оцінюючи виробничий потенціал, потрібно
визначити ступінь завантаженості і зносу основних
фондів. Аналізуються також обсяги і номенклатура
продукції та ступінь монополізму підприємства,
оцінюються питома матеріалоємність, енергоємність
продукції і прогресивність технологічних процесів у
порівнянні з показниками роботи підприємств пере -
дових країн світу. Аналіз наявності та стану науково -
технічного потенціалу виробництва дає змогу визначити
його вплив на перспективи розвитку підприємства.
3.5 . Значна залежність виробників від наявності
сировини, матеріалів, їх якості та кооперованих поставок
може призводити до перебоїв у функціонуванні, тому
при аналізі доцільно визначитись щодо географії поставок
взагалі та імпортних, зокрема, і шляхів їх скорочення.
З.б. При аналізі показників праці використовуються
показники динаміки чисельності працюючих та рівня
заробітної плати, рівень зайнятості працівників, втрати
робочого часу, приховане безробіття, плинність
кваліфікованих робітників та інженерно - технічних
кадрів, віковий склад керівництва, робітників, інженер -
но-технічних працівників та службовців.
3.7 . Важливою причиною важкого фінансового ста -
новища може бути утримання на балансі підприємства
338


соціальної інфраструктури, тому необхідно про -
аналізувати наявність об'єктів соцкультпобуту, витра -
ти, пов'язані з ними, розмір державних асигнувань, якщо
такі мали місце.
3.8 . Невід'ємною частиною аналізу є оцінка
об'єктів незавершеного будівництва та можливість їх
реалізації шляхом приватизації. Це дасть змогу одер -
жати кошти на поповнення нормованих обігових коштів,
технічне переобладнання виробництва, освоєння нових
технологій та здійснення природоохоронних заходів.
3.9 . Необхідно визначити вплив виробничої діяль­
ності підприємства на екологічну ситуацію, наявність
робочих місць та соціальну напруженість у регіоні.
Аналізуючи вплив на екологію, доцільно використати
також інформацію про штрафні санкції щодо забруд -
нення навколишнього середовища.
3.10. За результатами аналізу робоча група робить
висновки стосовно ліквідації підприємства через
здійснення процедури банкрутства або здійснення його
реструктуризації.
4. Розробка проекту реструктуризації
4.1 . Проект реструктуризації має визначати:
економічне обгрунтування необхідності
про -
ведення реструктуризації;
форми і методи реструктуризації;
шляхи вирішення фінансових, соціальних та інших
питань, пов'язаних із реструктуризацією;
затрати на проведення реструктуризації і дже -
рела їх фінансування;
конкретні заходи, спрямовані на реалізацію проекту.
4.2. Реструктуризацію підприємств можуть за -
безпечити оптимально підібрані організаційно - еко -
номічні заходи :
заміна керівництва підприємства;
часткова або повна приватизація;
часткове закриття;
проведення процедури банкрутства;
поділ великих підприємств на частини;
відокремлення від підприємств непрофільних
структурних підрозділів;
перетворення державного підприємства в казенне
підприємство або спецвиробництво;
339


звільнення підприємств від об'єктів соцкультпобуту;
продаж (або надання в оренду) частини основних
фондів підприємства;
конверсія, диверсифікація;
поліпшення якості товарів (робіт, послуг), що випу-
скаються;
підвищення ефективності маркетингу;
зменшення витрат на виробництво;
впровадження нових прогресивних форм методів
управління;
скорочення чисельності зайнятих на підприємстві
із забезпеченням соціальних пільг при звільненні;
тимчасове призупинення капітального будівництва
та продаж об'єктів незавершеного будівництва;
продаж зайвого устаткування, матеріалів і складо -
ваних готових виробів тощо;
відстрочка або списання боргів;
пошук інвестицій та інвесторів;
залучення кредитів.
Ці заходи можуть здійснюватися комплексно або
окремо в залежності від визначених форм реструкту­
ризації.
4.3 . Вибір тих чи інших заходів щодо виходу
підприємства з кризи залежить від очікуваних ре -
зультатів їх застосування (потенційна прибутковість),
потрібних для цього коштів і можливостей їх прид -
бання, терміну одержання результатів.
Реалізація вибраного заходу повинна забезпечити
задовільний фінансовий стан підприємства на поточний
період і перспективу. При цьому необхідно враховувати
соціальні та екологічні наслідки від проведення заходу.
4.4 . Обов'язковою умовою при виборі конкретного
заходу є наявність техніко- економічного обгрунту­
вання доцільності його здійснення.
У разі проведення реструктуризації підприємства
шляхом його поділу розробляється бізнес - план нового
підприємства. При цьому потрібно використати
"Бізнес-план", затверджений постановою Кабінету
Міністрів України від 19.09.94 р. N 645 ( 645-94-п )
"Про порядок надання фінансової підтримки під­
приємствам".
4.5. При можливості перетворення державного
340


підприємства в казенне підприємство необхідно
враховувати, що такі підприємства створюються з числа
державних підприємств, які відповідно до законодав -
ства України . не підлягають приватизації у зв'язку з їх
загальнодержавним значенням. Рішення про перетво -
рення державного підприємства в казенне приймається
Кабінетом Міністрів України .
4.6 . При проведенні реструктуризації шляхом ре -
організації державного підприємства і перетворення
його структурних підрозділів (одиниць) у самостійні
підприємства необхідно попередньо визначити таке:
підрозділ (одиниця) є технологічно відособленим;
підрозділ (одиниця) є частиною цілісного майнового
комплексу;
підрозділи (одиниці) підприємства самостійно
виробляють товари;
підрозділи (одиниці) займаються діяльністю, яка
не є профільною для даного підприємства;
підприємство посідає монопольне становище на ринку.
Аналіз умов функціонування структурних підрозділів
у складі підприємства дасть змогу визначити форми
і методи його реорганізації. Особливу увагу потрібно
звертати на збереження підрозділів, які беруть участь
у забезпеченні найважливіших державних і суспільних
потреб.
4.7 . При перетворенні структурних підрозділів (оди­
ниць) у самостійні підприємства робоча група готує
роздільні баланси нових підприємств (юридичних осіб) ,
р озробляє їх с татути і ре к омендує к андидатур и
керівників цих підприємств. Крім того, обов'язково
підлягають опрацюванню і оформленню у вигляді про -
позиції питання :
закриття окремих виробництв;
консервації оборонних потужностей ;
забезпечення необхідного рівня мобілізаційної го -
товності;
забезпечення збереження мобілізаційних резервів;
соціального захисту працівників підприємства
та їх працевлаштування;
передачі до комунальної власності об'єктів
соціальної інфраструктури;
реструктуризації дебіторської та кредиторської за -
боргованості підприємства.
341


4.8 . При виборі форм і методів перебудови потрібно
визначити суму фінансових коштів, яка дасть змогу її
реалізувати (кошторис затрат}, та розробити механізм
фінансування реструктуризації. Слід звернути увагу на
затрати, пов' язані з вивільненням робітників.
4.9 . Проект реструктуризації після розробки робо­
чою групою подається на розгляд галузевої . комісії, яка
приймає відповідне рішення.
Проект реструктуризації підприємства повинен
вирішувати питання:
підвищення соціальної орієнтації виробництва;
формування ефективної структури виробництва
шляхом обмеження розвитку сировинних та напівфа -
брикатних виробництв, зростання частки виробництв,
які мають закінчений технологічний цикл і поліпшу­
ють використання природно - ресурсного потенціалу;
науково - технічне оновлення виробництва, впро -
вадження нових, більш ефективних ресурсозбережу­
вальних і екологічно безпечних технологій, підви -
щення якості та технологічного рівня продукції, ос -
воєння нових конкурентноспроможних на зовнішньому
ринку її видів;
розвиток виробництва для задоволення потреб
міжгалузевої та галузевої кооперації з метою підви -
щення збалансованості економіки і зниження зовнішньо -
економічної залежності України.
4.10. Галузева комісія з питань реструктуризації, у
разі можливості проведення реструктуризації
підприємства центральним органом виконавчої влади,
розробляє наказ по центральному органу виконавчої вла -
ди, яким і затверджується рішення про проведення
реструктуризації.
За неможливості реалізації проекту реструк -
туризації підприємства центральним органом виконавчої
влади галузева комісія готує і подає в установленому
порядку проект рішення Кабінету Міністрів України
щодо фінансової підтримки. У такому випадку рест -
руктуризація проводиться тільки після прийняття
відповідного рішення Кабінету Міністрів України.
342


Додаток
до Методичних вказівок щодо
проведення реструктуризації
державних підприємств
Затверджую
Голова робочої групи
Примірний план-графік проведення робіт щодо
реструктуризації підприємства
Термін !Відмітка
N
Перелік заходів
Викона- викона-
про
п/п
вець
ння
tвикош-
ння
1
2
з
4
5
1.
Провести аналіз еко-
помічного стану під -
приємства
2. Визначити мету та ос -
новні завдання проекту
реструктуризації
з. Визначити й охаракте -
ризувати можливі фо -
рми і методи реструк -
туризації
4. Розробити бізнес план
(у разі розукрупнення
підприємства)
5. Розробити план пере -
дачі об'єктів соціаль-
ної сфери
6. Розробити план реалі -
зації (приватизації)
об'єктів незавершеного
будівництва
343


Термін Відмітка
N
Перелік заходів
Вик0- викона-
про
п/п
навець ння
викона-
ння
1
2
з
4
5
7. Прийняти рішення про
впровадження визначе -
ної форми чи методу
реструктуризації
8. Розробити план рестру-
кту ризації кредиторської
заборгован ості та її по -
гашення
9. Розробити план консе -
рвації оборонних по -
тужностей (у разі не -
обхідності)
10. Розробиm механізм реалі
зації заходів, визначених
проектом реструюуризації
11. Провести розрахунок
усіх затрат, пов'язаних з
реалізацією проекту
реструктуризації
12. Визначити можливі
джерела фінансування
13. Розробити заходи щодо
соціального захисту
членів трудового коле -
ктиву
14. Розробити програму
залучення інвестицій
15. Підготувати проекг на -
казу по цеmральному
органу виконавчої влади
чи проекг рішення Ка -
біне-Іу Мінісrрів України
344


АГЕНТСТВО З ПИТАНЬ ЗАПОБІГАННЯ
БАНКРУГСТВУ ПІДПРИЄМСТВ ТА ОРГАНІЗАЦІЙ
МЕТОДИКА
N 73 від 02.06 .97
м.Київ
Затверджено
наказом Агентства з питань
запобігання банкругству
підприємств та організацій
N 73 від 2 червня 1997 року
Методика розробки планів
реструктуризації державних підприємств
та організацій
1. Заrальні положення
Ця Методика визначає і узагальнює підхід до
шляхів розв'язання проблем реструктуризації підприємств
після внесення їх до Реєстру неплатоспроможних
підприємств та організацій.
Проведення Агентством заходів з реструктуризації
та фінансового оздоровлення підприємств потребують у
кожному конкретному випадку пошуку індивідуальних
шляхів розв'язання завдань щодо виходу підприємства
з кризового стану.
Реструктуризація підприємства - це здійснення ор
-
ганізаційно - економічних, правових, технічних заходів,
спрямованих на зміну структури підприємства, його уп -
равління, форм власності, організаційно - правових
форм, здатність привести підприємство до фінан -
сового оздоровлення, збільшення обсягу випуску кон -
курентоспроможної продукції, підвищення ефектив -
ності виробництва.
Метою проведення реструктуризації є створення
повноцінних суб'єктів підприємницької діяльності,
здатних ефективно функціонувати в умовах переходу
до ринкової економіки і виробляти конкурентоспро -
345


можну продукцію, що відповідає вимогам товарних
ринків.
2. Вибір об'єктів реструктуризації та підстави для її
здійснення
2.1 . Реструктури зація підприєм ства здшснюється
Агентством після занесення його до Реєстру неплатос -
проможних підприємств та організацій і проведення
поглибленого аналізу фінансово - господарської діяль -
ності спеціалістами, які роблять висновки щодо шляхів
оздоровлення і пропонують концепцію господарської
діяльності підприємства.
Порядок реструктуризації представлено на схемі 1.
Схема 1. Оздоровлення підприємства шляхом ре -
структуризації
2.2. Виходячи з того, що період фінансового оздо -
ровлення підприємства має бути не більше 1,5 - 2 років,
концепція розвитку підприємства розробляється за -
лежно від умов господарської діяльності підприємства
і повинна в своїй структурі мати такі необхідні розділи:
організаційний, виробничий, інвестиційний, економічний,
зовнішньоекономічної діяльності, управління персона -
лом, соціальний і екологічний.
2.3. Розробка концепції реструктуризації підприємства
повинна бути чітко визначена та сформульована і вклю­
чати такі питання:
-
аналіз зовнішніх і внутрішніх факторів впливу
на господарську діяльність підприємства;
вибір варіанта (виду) реструктуризації
підприємства;
-
опис стратегічного розвитку підприємства;
-
оцінка можливостей для подолання труднощів
у період реструктуризації;
-
розробка бізнес - плану для реструктуризованого
підприємства.
2.4. Вибір варіанта або виду реструктуризації
підприємства полягає в тому, що з кількох представле -
них варіантів визначається остаточний, який буде
повністю відповідати вимогам і пріоритетам розвитку
346


vJ
+>-
- ..)
Схема 1. Оздоровлення підприємства шляхом реконструкції
Голова Аrентеrва
~
--- ---~ --~- ---- '/ ',, ,', ,, ,
__ ~------К-о__,л.,_е_гія
________~
Управління економічного аналізу
форму,,аннн та веденн.11 Реєстру
неПЛdтоспроможних підприємств
та організацій
Упра.влІнн.11 санації, реорганізації
непмтосnромож111а підпр11є,-ктв
та о ганізацій
Управління в11Jtонання
ПОВНОВ4ЖЄНЬ уІІр4ВЛЇНІІJІ MdlwtHOM
підприємсrв та організацій
внесених до Реєсr
НТР
,'
'
'
'
'
'
'
'
Попе-
Вклю-
Поrли•
Розроб-
редній
блениА
м
аналіз
ченн.11
аналіз
в
концеп•
стану
Реєстр
стану
цІї
підори•
пІдпрн-
рестр}'Іt
ЄМСТВІІ
ЄМСТВІІ
турнза•
ції
'
Передача власнику
'
'
~
'
Банкрут,
лwuдацuІ
Пл.ан
Контроль
І аналіз
Реитабель·
реструк•
Впровад•
результа-
не,
=-е
туриза·
ження
тів
конкурент
ціі
заходів
впровад
но-здатне
реструк•
ження
виробниц-
~
+бізнес•
туризацІї
заходів.
тво
111\АНИ
Корекц\.11
Банкрут
~
Термін дії контракту з Керівником підприємства


підприємства в даній галуз і виробництва, високій
технологічності виробництва
конкурентоспромож -
ності продукції.
Науково - технічна рада Агентства (далі
-
НТР)
може ухвалити декілька варіантів , але з визначенням їх
черговості.
2.5 . Реструктуризація підприємства може здійсню -
ватись шляхом :
-
об'єднання (злиття) підприємств з утворенням
нової юридичної особи;
-
виділення окремих структурних підрозділів для
подальшої приватизації;
-
виділення окремих структурних підрозділів з ут -
варенням на їх базі нових юридичних осіб;
-
створення державної холдингової компанії з
дочірніми підприємствами;
-
передачі виділених структурних підрозділів до
сфери управління іншого органу управління;
-
ліквідації підприємства;
-
перепрофілювання підприємства.
Основні схеми реструктуризації та порядок її
проведення представлені в додатку N 1.
2.6 . Оцінка можливостей для подолання труднощів
у період реструктуризації базується на співставленні
оцінки фактичної ситуації і можливостей підприємства
після проведення реструктуризації з таких питань:
-
вибір варіанта (схеми) реструктуризації з
оцінкою можливості виділення і самостійного існування
окремих підрозділів виробництва;
-
необхідність інвестицій для досягнення висо -
кого рівня конкурентоспроможності;
-
оцінка заходів, які дозволяють підвищити про -
дуктивність засобами, не пов'язаними з інвестиціями.
2.7 . Д,.Я вибору варіанта реструктуризації необхідно
вибрати критерії оцінки підрозділів основного
підприємства, з допомогою яких зробити оцінку мож -
ливостей реорганізації окремих підрозділів у самостійні
підприємства. Такими є:
а) ступінь освоєння нових ринків - характеризує
швидкість, з якою підрозділ може змінити структуру
збуту продукції і подолати бар'єри вступу до нових
ринків . Слід враховувати, що олігопольні ринки та ринки
348


з високим ступенем вкладення капіталу в продукцію
мають повільний ступінь освоєння;
б) рівень специфічних виробничих знань і техно -
логій - характеризує, в якій мірі застосовуються наук0 -
во-технічні знання для підрозділу, який повинен відмо -
витись від всього спектра, раніше виготовленої продукції.
Поняття специфічні виробничі знання і технології
включає до себе науково - технічні знання як у за -
гальновизнаному чистому вигляді (технології "ноу­
хау", патенти), так і специфічні систематизовані
знання, придбані в процесі роботи на даному вироб -
ництві (загальний рівень технічної освіти робітників,
інноваційні процеси) . Чим вище рівень знань, які
можуть бути передані, тим легше підрозділ може ос -
воїти нові технології і види продукції.
Вищезгадані два критерії лягли в основу відне -
сення підрозділів до однієї з категорій підприємств,
які будуть реорганізовані і представлені на схемі 2
"Визначення категорії підприємств (підрозділів), які
входять до складу об'єднання або великого підприємства
під час реструктуризації".
2.8 . Підрозділи основного підприємства вносяться
відповідно до категорії у графу З таблиці 1 і потім
розглядаються кожний окремо реорганізації в самостійне
підприємство .
Схема 2. Визначення категор 11 п і дприємств
(підрозділів) , які входять до складу об'єднання або ве ­
ликого підприємства під час, реструктуризації
2.9 . Концепція розвитку підприємств дає відповідь на
питання про те, якими шляхами буде проводити сь
реструктуризація : приєднання, розподіл, виділення
зі складу об'єднання, реорганізація тощо.
Залежно від вибраного способу реструктуризації
Агентство приймає рішення і видає наказ про її прове -
дення, який є підставою для початку проведення рест -
руктуризації .
У додатку N 2 до цього розділу пропонуються
відповідні варіанти зразків таких наказів.
2. 10 . Аналіз умов функціонування структурних
підрозділів у складі підприємства дає змогу визначити
форму і способи його реструктуризації.
349


Схема 2. Визначення категорії підприємства
(підрозділів), які входять до складу об'єднання або
великих підприємств під час реструктуризації:
Високий рівень специфічних
виробничих знань і технологій
Категорія 4
Важко пі.мається
реорганізація
Категорія 2
Потенцій но пі.маються
реорганізації
Важке освоєння нових
ринків
Швидке освоєння нових
ринків
0%
Категорія З
Підлягає ліквідації
100%
Категорія 2
Легко реорганізується
Низький рівень специфічних
виробничих знань і технологій
350


Та6лиц,r оціпв по uтеrоріп підрозділіа (підприємств) при
ресrрухтурІІ34Ціі oб't;t,11uп. або велИJUа підприємств.
Категорія
підприємств
Характерисmка , умови і критерії
оцінки підприємств
2
Категорія І
Пtдцриємmа, 111 лепо
реорциЬ)'ІІDСІ
Підрозділ швидко входить на нові ринки
jлегко збуває свою продукціюІ і частка
специфічних виробничих знань мала. Ці
умови полегшують реорганізацію, і під·
розділ може легко існуваm, як
самостійне підприємство.
Категорія 2
ruдDриємаі1, аІі nmиgttвo
П1щmн:а реорrавЬоцЦ
Підрозділ з великою можливістю
освоєння нових ринків, але рівень
специфічних виробничих знань і
технолоrій, f,IJ '.
самостійного існування
досить великий, що затруднює зміну
асортименту продухціі і відповідно
виробничого процесу.
Категорія з ruдDрвєнmо, що П1длаrає л\11Іоацt1
Підрозділ з малою моJІtЛИІІістю освоєння
нових ринків і малим рівнем
специфічних виробничих знань та
технолоrій .
Категорія 4 Пtдцриємсrао,ш вшо пІдді!m.са
реорrовІзаJ&ІІ
Підрозділ, f,/'J ',
JІКОГО ОСВОЄННЯ НОВИХ
ринків є вuким, але який має високий
ступінь специфічних виробничих знань і
техиолоrій, без яких немоJІtЛИва
структура кооперації і збуту в межах
об'єднання.
351
Таблиця І
Назва підрозділу
об'єднання або
великого підприємства
з


При перетворенні структурних підрозділів
підприємства у самостійні юридичні особи, підприємство
готує розподільчий баланс, розробляє їх статути і ре -
комендує кандидатури керівників цих підприємств.
2.11. Розробку заходів щодо реструктуризації або
ліквідації підприємства необхідно проводити відповідно
до "Положення про порядок поділу підприємств і
об'єднань та відокремлення від них структурних
підрозділів і одиниць", затвердженого наказом Міне -
кономіки, Мінстату, Антимонопольного комітету Ук -
раїни від 20.04.94 р. N 43/79/5 ( z0153-94 ) та розпо­
ряджень АМКУ від 09.12 .94 р. N 15-р ( z0051-95) (у
редакції від 25.10.95 р. N 32-р ( z0017-96 ), статей 34,
35, 36 Закону України "Про підприємства в Україні" (
887 - 12 ) та статті 37 Цивільного кодексу України ( 1540 -
06 ).
Порядок ліквідації викладено в
спільному
листі, підготовленому Мінстатом, _Мін'юстом і Міне­
кономіки України від 16.07.1996 р. N 17 - 3 - 5/93,
"Роз'яснення з питань діючого законодавства щодо
послідовності здійснення скасування державної реєстрації
суб' єктів підприємницької діяльності, їх ліквідації та ви -
ключення з Єдиного державного реєстру підприємств та
організацій України".
З. Організаційне забезпечення реструктуризації
підприємств
3.1 . Робота щодо розробки проектів реструк -
туризації здійснюється керівником підприємства за
консультативною і методологічною допомогою спеціалістів
Агентства. Доопрацювання і затвердження плану ре -
структуризації проводиться в Агентстві за участю
керівника підприємства.
3.2. Для
забезпечення своєчасної розробки
плану реструктури·зації доцільно ро зробити план - графік
проведення робіт з визначенням термшш виконання
та відповідальних виконавців. Графік затверджується
Головою Агентства. Приблизний план-графік пред­
ставлено в додатку N 3.
352


З.З. Відповідно до визначених шляхів реор -
ганізації підприємства, впливу передбачених резуль -
татів реструктуризації на розвиток пріоритетних на -
прямків економіки та необхідних розмірів фінансу­
вання Агентство проводить такі заходи:
-
готує розпорядження або наказ щодо про -
ведення реструктуризації підприємства і способу рест -
руктуризації;
-
готує проект рішення уряду про проведення
необхідних конкретних заходів (пропозиції до Кабінету
Міністрів України щодо подальшого використання об'єктів
соцкультпобуту);
-
приймає рішення про передачу майна від одного
внесеного до Реєстру підприємства іншим підприємствам;
-
приймає рішення щодо ліквідації окремих
суб'єктів підприємницької діяльності під час проведення
реструктуризації;
-
готує розпорядження (наказ) про роздержав -
лення майна підприємства.
4. Маркетинг
4.1 . При розробці плану реструктуризації
підприємства особлива роль належить плануванню мар -
кетингової діяльності. При цьому враховується основна
стратегічна мета реструктуризації - завоювання
підприємством найбільш оптимальної частки на ринку
продукції.
4.2. Планування маркетингової діяльності прово -
диться на основі поглибленого аналізу фінансово"'""'
господарської діяльності підприємства і передбачає:
прогнозування попиту на продукцію (послуги);
-
розрахунки можливої конкурентоспромож -
ності товарів, ціноутворення;
-: - - забезпечення відповідності якості товарів вимогам
ринку;
-
розроблення нових, модернізація існуючих,
зняття з виробництва застарілих видів продукції;
-
розрахунки прогнозних обсягів виробництва та
визначення номенклатури;
-
планування каналів розподілу і збуту пр9дукції
(мережа посередників, реклама, транспортування тощо);
вивчення відповідних показників конкурентів.
353


4.3 . Висновки з проведеного аналізу маркетингової
діяльності повинні лягти в основу плану маркетингової
діяльності бізнес - плану підприємства.
5. Розробка проекту реструктуризації
5.1 . Проект реструктуризації має визначити:
-
економічне обгрунтування необхідності праве -
дення реструктуризації;
-
пропозиції щодо форм і методів реструктуризації;
-
шляхи вирішення фінансових, соціальних та
інших питань, пов'язаних із реструктуризацією;
-
витрати на проведення реструктуризації та дже -
рела їх фінансування;
-
конкретні заходи, спрямовані на реалізацію про -
екту.
5.2. При проведенні реструктуризації шляхом ре -
організації державного підприємства і перетворення
його структурних підрозділів (одиниць) у самостійні
господарюючі суб'єкти необхідно попередньо визначи­
ти, чи:
-
підрозділ (одиниця) є технологічно відособленим;
-
підрозділ (одиниця) є частиною цілісного
майнового комплексу;
-
підрозділи (одиниці) підприємства самостійно
виробляють товари;
-
підрозділи (одиниці) займаються діяльністю,
яка не є профілюючою для даного підприємства;
-
підприємство займає монопольне становище на
ринку.
Аналіз умов функціонування структурних підрозділів
у складі підприємства дасть змогу визначити форми
і методи його реорганізації.
5.3. При виборі форм і методів реструктуризації
особливу увагу необхідно звертати на збереження
підрозділів, які беруть участь у забезпеченні найваж -
ливіших державних і суспільних потреб, їх значення у
вирішенні соціально - економічних питань регіону.
5.4. Реструктуризацію підприємств можуть за -
безпечити оптимально підібрані організаційно - еко -
помічні заходи:
заміна керівництва підприємства;
354


часткова або повна приватизація;
часткове закритrя;
проведення процедури банкругства;
поділ великих підприємств на частини;
відокремлення від підприємств непрофільних
структурних підрозділів;
-
виділення казенних підприємств, або спецвироб -
ництв;
-
звільнення підприємств від об'єктів соцкультпо­
буту;
-
продаж (або надання в оренду) частини основ­
них фондів підприємства;
-
конверсія, диверсифікація;
-
поліпшення якості товарів (робіт, послуг) , що ви-
пускаються;
-
підвищення ефективності маркетингу;
-
зменшення витрат на виробництво;
-
впровадження нових прогресивних форм і методів
управління;
-
скорочення чисельності зайнятих на підприємстві
із забезпеченням соціальних пільг при звільненні;
-
тимчасова зупинка капітального будівництва та
продаж об'єктів незавершеного будівництва;
-
продаж зайвого устаткування, матеріалів і скла -
дових готових виробів тощо;
відстрочка або списання боргів ;
-
пошук інвестицій та інвесторів ;
-
залучення кредитів .
Ці заходи можуть здійснюватись як поодинці , так і
комплексно.
5.5 . Вибір тих чи інших форм і методі в виходу
підприємства з кризи залежить від очікуваних ре -
зультатів їх застосування (потенційна прибуrковість),
потрібних для цього коштів і можливостей їх прид -
бання, терміну одержання результатів .
Реалізація вибраного заходу повинна забезпечити
задовільний фінансовий стан підприємства на поточний
період і перспективу. При цьому необхідно враховувати
соціальні та екологічні наслідки від впровадження за -
ходу.
5.6. Найважливішою умовою для прийняття рішення
про вибір конкретного заходу є наявність техніко - еко -
номічного обгрунтування доцільності його здійснен -
355


ня, для розробки якого можна використовувати
"Методичні рекомендації з підготовки інвестиційних
проектів, до реалізації яких залучатимуrься іноземні
інвестиції", затверджені колегією Мінекономіки та
Мінфіну України від 19 грудня 1994 року.
5.7 . Обов'язковою і необхідною складовою частиною
проекту з реструктуризації підприємства є наявність
бізнес - планів нових реорганізованих підприємств. ,Л,ЛЯ
розробки бізнес - планів можна використовувати різні
вже існуючі методики або "Типовий бізнес - план",
затверджений постановою Кабінету Міністрів України
від 19.09 .94 р. N 645 ( 645-94-п ) з урахуванням
особливостей реструктуризації.
5.8. При перетворенні структурних підрозділів (оди­
ниць) у самостійні підприємства робоча група готує
розподільні баланси нових підприємств (юридичних
осіб), розробляє їх статуrи і рекомендує кандидатури
керівників цих підприємств. Крім того, обов'язково
підлягають опрацюванню у вигляді пропозицій питання:
-
закриття окремих виробництв;
-
консервації оборонних потужностей;
-
забезпечення необхідного рівня мобілізаційної го -
товності;
-
соціального захисту працівників підприємства
та їх працевлаштування;
-
передачі до комунальної власності об'єктів
соціальної інфраструктури відповідно до постанов
Кабінету Міністрів України від 19.02.96 р. N 222 (
222-96-п) та N 1443 ( 1443-96-п) від 02.12.96 р.;
-
реструктуризації дебіторської та креди -
торської заборгованості підприємства.
5.9. При виборі форм і методів перебудови необхідно
визначити суму фінансових коштів, яка дасть змогу її
реалізувати та розробити механізм фінансування ре -
структуризації. Слід звернуrи увагу на затрати, пов'язані
з вивільненням робітників.
5.10. Розроблені проекти реструктуризації та
бізнес - плани підприємств аналізуються і узгоджуються
в управліннях Агентства "ЛИстом узгодження" (дода -
ток). Перевага надається проектам, які повністю
відповідають першочерговим вимогам щодо забезпе -
чення виходу із кризи, фінансової стабільності
356


подальшого функціонування, оборотності коштів, якщо
їх буде надано.
Узгоджений план реструктуризації затверджує Го -
лава Агентства.
•
5.11. Термін узгодження плану реструктуризації в
управліннях не повинен перевищувати 10 днів.
6. Оцінка ефективності проекту реструктуризації
підприємства
6.1. Ефективність проекту реструктуризації за -
безпечується тими заходами, які покладені в їх основу і
повинні дати очікувані результати в організації та уп -
равлінні підприємством, зростанні обсягів виробництва,
поліпшенні економічного і екологічного стану
підприємства тощо.
6.2. Переваги вибраних організацшних форм і
методів реструктуризації підприємства.
У цьому розділі слід показати, які переваги має
підприємство в результаті зміни організаційно - пра -
вової форми відокремлення окремих структурних
підрозділів у нові самостійні суб'єкти підприємницької
діяльності, яка можливість адаптації підприємства до
ринкових умов і проведення приватизації.
б.З. Зростання обсягів виробництва.
Прогнозується щорічне зростання обсягів виробництва
продукції (робіт, послуг) за рахунок:
-
модернізації устаткування;
-
поліпшення якості і конкурентоспроможності про -
дукції;
-
розширення асортименту продукції (робіт, послуг);
-
організації нових підприємницьких структур.
6.4. Поліпшення економічного стану підприємства.
Реалізація заходів щодо реструктуризації
підприємства забезпечить подолання кризового стану та
створить необхідні умови для поліпшення його еко -
номічного стану, зокрема таких факторів як:
-
зростання фондовіддачі за рахунок розширення
існуючих і створення нових виробництв, відокремлен -
ня надлишкових основних фондів;
скорочення надлишкових витрат;
використання нових джерел інвестування.
357


6.5. Гарантії соціального захисту працівників
підприємства, що реструктуризується, повинні базува -
тись на діючому законодавстві та відповідати вимогам і
правам, гарантованим Конституцією України ( 254к/
96-ВР ).
Додаток N 1
а) Реструктуризація підприємства шляхом об'єднан­
ня (злиття)
Агенство
---------
34ходи Areитcnia
ЩОДО реструктуризації
No\
/
Підприємство
\Е=]
Об'єднання або нове
підприємство з новою
юридичною особою
б) Виділення окремих структурних підрозділів шля -
хом приватизації або розподілу
Агенство
Заходи Аген -
а щодо рес­
труктуризації
Підприємство
Нове самостійне
підприємство
{юридична особа
Нове самосrtйне
прИВd'Пізоване
підприємrсво
(юрІW{ЧНа особа)
в) послідовність проведення реструктуризаційних
підприємств
358


Структура
виробничого
об ' єднання
І-й етап
Визначення основного
вироб~:ицтва
Основне виробництво
Переферійна частина
(допоміжне виробництво)
2-й етап
Роз'єднання (виділення)
Основне виробництво
після розробки нової
стратегії підприємства
Підрозділи, які в ийшли з
ос новного виробництва
Переф е рійна частина
(допоміжне виробництво)
[ lt>pl' tlн·ptнtt(І ч(н 11111(t
(111/\І)<Н,\І\И, НК І llt' IH ,1\IIOt >l l t,( Н 1\0
<Н \ІІІІНІf\І{І НІ\!)(І!-)ІІІІНІН<І
З-й етап
Роз'єднання (приватизація)
Підприємство з новим
профілем
Реконструкторизація
Приватизація
Ліквідація
Реконструкторизація
Приватизація
Ліквідація
p,, .. ., t111( 1p\k111p111,1н1~1
l ]pІtlltJlll і1ІІ\ІН
\І}( Bl,\(11tl)I


Додаток N 2
АГЕНТСТВО З ПИТАНЬ ЗАПОБІГАННЯ
БАНКРУТСТВУ ПІДПРИЄМСТВ ТА ОРГАНІЗАЦІЙ
НАКАЗ
м. Київ
Про реструктуризацію
{назва підприємства)
шляхом об'єднання
Відповідно до рішення Кабінету Міністрів Ук -
раїни від ----= - -=
N
та п. 3 Положення про Агентство з питань
запобігання
банкрутству підприємств та організацш, затверд -
женого постановою
Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 року N
990, статтями
37, 38, 39 Цивільного кодексу України.
1. Реорганізувати ____ ___ ____ ____
(назва підприємства)
шляхом приєднання до нього _____________
(назва юридичної особи, яка приєднується)
2. Затвердити статут
____ _____ _____
ої юридичної особи)
відповідно до додатку.
Призначити ___________________
(прізвище, ім'я, по батькові )
директором
____________________
(назва нової юридичної особи)
Управлінню (відділу) _______________
(найменування управління або вїмїлу Агентства)
{прізвище керівника управління (ві,аділу)
забезпечити укладання з ним контракту.
360


З. Директору ________________
{назва реорганізованої юридичної особи)
забезпечити надходження на затвердження ______
(регіональне вімілення ФДМУ)
акта передачі, який містить відомості про правонас -
тупництво по всіх зобов'язаннях.____________
(назва приєднаної юридичної особи)
направити до ФДМУ картку реєстру майна, яка містить
відомості про підприємство, та її копію до_______
(регіональне вімілення ФДМУ)
забезпечити державну реєстрацію підприємства.
4. Управлінню (відділу) ___ ____ ___ ___
(прізвище , ім ' я, по батькові виконавця)
сповістити кредиторів підприємств, вказаних у п. 1
цього розпорядження.
5. Встановити, що _ __________ _____
(назва реорганізованого підприємства)
є правонаступником по правах і обов'язках ______
{назва приєднаного підприємства}
відповідно до акта передачі.
б. Управлінню (відділу) ____________
{прізвище, ім'я, по батькові виконавця)
подати до Агентства копію картки реєстру державної
власності.
Голова Агентства
Члени комісії Агентства:
(посада)
(прізвище, ім'я, по батькові)
(посада)
(прізвище, ім'я, по батькові)
361


АГЕНТСГВО З ПИТАНЬ ЗАПОБІГАННЯ БАНКРУТСТВУ
ПІДПРИЄМСТВ ТА ОРГАНІЗАЦІЙ
НАКАЗ
м. Київ
Про реструктуризацію
(назва підприємства)
шляхом розподілу
Відповідно до рішення Кабінету Міністрів України від
___
N ___ та п. З Положення про Агентство з пи -
тань запобігання банкрутству підприємств та ор -
ганізацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів
України від 22 серпня 1996 року N 990, статтями
_____
Цивільного кодексу України.
1. Реорганізувати ____ ____ ____ ____
(назва підприємства)
шляхом розподілу, створивши ____________
та
_________ __________ _______
(назва першої юридичноі особи)
(назва другої юридично, особи)
відповідно до додатків .
2. Затвердити статути ___ ____ ___ ____
(назва першої ЮрJ.Wічної особи)
та
--------------------------
(назв а дРУГОЇ юридичної особи)
відповідно до додатків .
362


Призначити __________________
(прізвище, ім'я, по батькові)
директором (керівником) _____________
(назва першої юридичної особи)
т а _ ________________ _______
(прізвище, ім'я, по батькові)
директором (керівником) ____________
(назва другої юридичної особи)
(прізвище, ім'я, по батькові)
Управлінню (вімілу) _____________
(найменування управління або вімі,\у Агентства)
{прізвище, ім:'я, по батько.Rі)
забезпечити укладання з ними контрактів.
З. Директору (керівнику) ___________
(назва першої юридичноі особи)
директору (керівнику)
(назва другої юридичної особи)
забезпечити надходження на затвердження до _____
(територіальне вімілення Агентства)
розподільного балансу та акта передачі, в яких містяться
відомості про правонаступників по всіх зобов'язаннях
(назва реорганізованого підприємства)
направити до ФДМУ картки державної власності, які
містять відомості про підприємства, та їх копії до
(територіальне вімі,\ення Агентства)
забезпечити державну реєстрацію підприємств.
4. Управлінню (відділу)
(прізвище, ім'я, по батькові виконавця)
сповістити кредиторів підприємства, вказаного в п. 1
цього розпорядження.
5. Встановити, що
(назва першоі юридичної особи)
(назва другої юридичної особи)
є правонаступниками по правах і обов'язках ______
Іназва реорганізованого підприємства)
відповідно до розподільного балансу та акта передачі.
363


6. Управлінню ( вімілу)
прізвище, ім'я, по батькові виконавця)
подати до Агентства копію картки реєстру державної
власності.
Голова Агентства
Члени комісії Агентства:
(п осада )
(прізвище, ім'я, по батькові)
(по сада)
(прізвище, ім'я, по батькові)
АГЕНТСТВО З ПИТАН Ь ЗАПОБІГАННЯ БАНКРУТСТВУ
ПІДПРИЄМСТВ ТА ОРГАНІЗАЦІЙ
НАКАЗ
м. Київ
Про реструктуризацію
(назва підприє м ства )
шляхом виділення
Відповідно до рішення Кабінету Міністрів України
від N___ та п. З Положення про Агентство з
питань запобігання банкрутству підприємств та ор -
ганізацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів
України від 22 серпня 1996 року N 990, стаття -
ми _____________ Цивільного кодексу України.
1. Реорганізувати ____ _____ ______
(назва підприємства)
шляхом виділення з його складу
(назва нової юридичної особи)
2. Затвердити статут
____ _______
___
(назва нової юридичної особи)
відповідно до додатку.
Призначити __________________
(прізви ще, ім' я , по батькові)
Директором _______________ ___
(назва нової юридичної особи)
364


Управлінню (вімілу) ______________
(найменування управління або відо.ілу Агентства)
__________забезпечиrnзІШМ~коmраюу.
(прізвище керівника управління (відо.ілу))
З.Директору _______________
(назва нової юридичної особи)
забезпечити надходження на затвердження до _____
(Агентство або територіальне віМілення)
акта передачі і розподільного балансу, який містить відо -
мості про правонаступництво по всіх зобов'язаннях
(назва реорганізованого підприємства)
направити до ФДМУ картку реєстру майна, яка містить
відомості про підприємство, та її копію до________
(Агентство або територіальне ві,АділенняІ
забезпечити державну реєстрацію підприємства.
4. Управлінню (вімілу) ____ _____ ___
(прізвище, ім'я, по батькові)
сповістити кредиторів підприємства, вказаних у п . 1
цього розпорядження.
5.Встановити,що _________________
(назва підприємства)
(назва нової юридичної особи)
є правонаступниками по правах і обов'язках ______
(назва реструктуризованого підприємства)
відповідно до акта передачі і розподільного балансу.
б. Управлінню (вімілу) ____________
(прізвище, ім'я, по батькові виконавця)
подати до Агентства копію картки Реєстру державної
власності.
Голова Агентства
Члени комісії Агентства:
(посада)
(прізвище, ім'я, по батькові)
(посада)
(прізвище, ім'я, по батькові)
365


Додаток N З
Затверджую:
Голова робочої групи
Приблизний план - графік проведення робіт щодо
реструктуризації підприємства ___________
N
Вик0- Термін Відмітка
п/п
Зміст робіт
навець виконанш
про
виконання
1
2
з
4
5
1.
Провести аналіз еко -
номічного стану під -
приємства
2.
Визначити мету та ос -
новні завдання проекту
реструктуризації
з.
Визначити можливі фо -
рми і методи реструк -
туризації
4.
Розробити бізнес план
5.
Розробити план пере -
дачі об'єктів соціальної
сфери
6.
Розробити план реалі -
зації (приватизації)
об' єктів незавершеного
будівництва
7.
Прийняти рішення про
впровадження визначе -
ної форми чи методу
реструктуризації
8.
Розробити план рест -
руктуризації кредитор -
ськоїзаборгованостіта
її погашення
366


N
п/п
1
9.
10.
11.
12.
13.
14.
15.
Вик0- Термін Відмітка
Зміст робіт
навець виконання
про
виконання
2
з
4
5
Розробити план консер -
вації оборонних потуж -
ностей (у разі необхідносrі.)
Розробити механізм реа -
лізації заходів, визначе -
них проектом реструк -
туризації
Провести розрахунок
усіх затрат, пов'язаних з
реалізацією проекту ре -
структуризації
Визначити можливі дже -
рела фінансування
Розробити заходи щодо
соціального захисту членів
трудового колективу
Розробити програму за -
лучення інвестицій
Підготувати проект на -
казу по галузевому міні -
стерству чи проект рі -
шення уряду
Перелік нормативних та інших документів,
які рекомендовано. використовувати в роботі
щодо реструктуризації
1. Положення про порядок проведення санації
державних підприємств (постанова Кабінету Міністрів
Українивід08.02.94 р.N67(67- 94- п).
2. Бізнес - план (постанова Кабінету Міністрів Ук -
раїни від 19.09 .94 р. N 645 ( 645-94-п ).
З. Положення про порядок внесення змін та до -
повнень до Переліку об'єктів, що підлягають обов'яз­
ковій приватизації в 1995 році (наказ Фонду державного
367


майна, Мінекономіки, Мінстату, Антимонопольного
комітету України від 04.08.95 р. N 1010/127/204/
5Н ( z0283-95 ).
4. Лист Мінекономіки, Фонду державного майна,
Мінстату, Антимонопольного комітету України щодо
процедури внесення змін і доповнень до Переліку
об'єктів, що не підлягають приватизації в зв'язку з їх
загальнодержавним значенням від 16.05.95 р. N 21-
23/485.
5. Положення про порядок поділу підприємств і
об'єднань та відокремлення від них структурних
підрозділів і одиниць (затверджено спільним нака -
зом Мінекономіки,
Мінстату, Антимонопольним
комітетом України від 20.04.94 р. N 43/79/5 ( z0153-
94 ), зареєстровано в Мін'юсті України 07.07.94 р. за N
153/362).
6. Розпорядження Антимонопольного комітету
України від 09.12 .94 р. N 15-р ( z0051-95) (у редакції
від 25.10.95 р. N 32-р ( z0017-96 ).
АГЕНТСТВО З ПИТАНЬ ЗАПОБІГАННЯ
БАНКРУТСТВУ ПІДПРИЄМСТВ ТА ОРГАНІЗАЦІЙ
МЕТОДИКА
Затверджено
наказом Агентства з питань
запобігання банкрутству
підприємств та організацій
від 21 квітня 1997 р. N 56
Методика складання бізнес-планів
Ця Методика розроблена відповідно до Положення
про Реєстр неплатоспроможних підприємств та ор -
ганізацш, затвердженого постановою Кабінету
Міністрів України від 25 листопада 1996 р. N 1403 ( 1403 -
96 - п ), для надання методичної допомоги спеціалістам
підприємств, Агентства, інших органів виконавчої вла -
ди, банків та інвесторів при складанні бізнес - планів, а
368


також мя їх оцінки з метою вибору найбільш ефек -
тивного бізнес - плану в процесі проведення рест -
руктуризації підприємств.
1. Загальні положення
Бізнес - план (далі
-
план) - це специфічний пла -
новий документ, в якому відображено організаційно -
фінансові заходи мя забезпечення виробництва
окремих видів товарів, робіт, послуг.
План дає можливість визначити перспективи роз -
витку майбутнього ринку збуту, оцінити витрати на
виготовлення
реалізацію потрібної цьому ринку
продукції, визначити 11 потенційну прибутковість.
План повинен також дати відповідь: чи доцільно
здійснювати інвестування виробництва з точки зору
самоокупності витрат.
Особливістю даної Методики є те, що вона містить
рекомендації мя підприємств, які здійснюють рест -
руктуризацію і планують подальший випуск як тра -
диційних, так і нових мя даного підприємства видів
продукції з урахуванням організаційних змін існуючих
структурних підрозділів.
Короткий зміст основних розділів плану подається
нижче.
2. Резюме
Резюме складається в самому кінці роботи над
планом і відтворює його основний зміст та його пере -
ваги.
В резюме в стислій формі вказується:
-
основна мета плану;
-
наявні засоби та можливості мя здійснення плану
відповідно до загального плану реструктуризації;
-
строк реалізації плану;
-
джерела інвестування;
-
сума необхідних коштів;
строк погашення наданої фінансової підтримки;
-
висновки маркетингових досліджень;
-
обгрунтування успішності плану та фінансові
результати реалізації плану (виручка, прибуток, рен -
табельність, термін самоокупності тощо) .
369


З. ЗаrіІАьна характеристика підприємства.
Таблиця 1
Повне найменування ________________
Скорочене найменування ______________
___ ___ __ __
за ЄДРПОУ ________
Номер та дата державної реєстрації підприємства __
Назва органу, який здійснив реєстрацію _______
Підпорядкованість ________________
__________
за СПОДУ
Вид діяльності ____
за ЗКГНГ _____
Форма власності ___ _ __ за ЗКФВ
_____
Територія_______
за СПАТО _____
Адреса підприємства _______________
Монопольне становище ____ Дата, N узгодження з
(так, ніІ
А МКУ _____ _____ ____ ______
Банківські реквізити __________
Адреса місцевої державної податкової адміністрації ___
Керівник підприємства __________
(прізвище, ім ' я, по батькові)
r е ле ф о н ______ ______ _______
Головний бухгалтер ________________
(прізвище, ім ' я , по батькові)
4q>Історична довwа
теле он
-----------------------
4.1 . Дата заснування, перепідпорядкування
підприємства.
4.2 . Рішення виконавчої влади про виділення земельної
ділянки під забудову від ________ N
___
370


4.3. Розмір земельної ділянки та виробничих площ,
умови оренди землі та основних фондів.
4.4 . Скорочена історична довідка діяльності
підприємства або структурного підрозділу при умові
самостійного виготовлення продукції цим підрозділом.
4.5 . Наявність науково-технічних розробок та
досліджень, ефективність їх використання.
5. Характеристика продукціі; ринків збуту, маркетинг
5.1. Аналіз галузі та перспективи її розвитку, тен­
денції до зміни попиту на продукцію галузі, загаль­
ний рівень її інвестиційної привабливості.
5.2. Спеціалізація діяльності (перелік основних
видів продукції, що належать до однієї споживчої групи).
5.3. Обсяги виробництва (в порівняльних цінах за ос -
танні три роки, питома вага даного виду продукції в за -
гальному обсязі), див. табл. 2.
N
п/п
1
Таблиця 2
Обсяги виробництва продукції
Обсяги, тис. Питома
грн., у тому вага , % , у ПрИМПКІ1
Вид продукції, числі по тому числі
робіт, послуг
роках
по роках
2
345678
9
371


5.4 . Детальний опис продукції та послуг, основні
споживчі характеристики : ціна, розмір, вага, строк
служби, естетичність, дизайн.
5.5 . Номенклатура продукції та покращання
її конкурентоспроможності .
5.6. Відомості про патентну ситуацію (захищеність
товару (винаходу) в країні виробника та в країнах
зовнішнього ринку, обсяг прав по патентах та авторсь -
ких свідоцтвах).
5.7 . Аналіз ціноутворення товарів з врахуванням
різних альтернативних варіантів визначення ціни.
5.8 . Характеристика підприємств, які виробляють
аналогічну продукцію.
5.9 . Відмінні характеристики основних ринків та їх
сегментів (назва, розміри, географічне розташування,
перелік конкурентів проникнення на ринок) .
5.10. Основні групи споживачів товарів, циклічність
покупок .
5.11. Вторинні ринки продукції та їх основні харак -
теристики.
5.12. Оцінка розвитку виробництва та своєї позиції
на ринку з точки зору пропозиції спеціальної та цивільної
продукції, а також інших видів продукції (послуг).
5.13. Конкуренція (основні конкуренти, їх пере ­
ваги та недоліки).
5.14. Стратегія проникнення на ринок.
5.15. Стратегія здійснення продажу (характеристика
та аналіз каналів збуту, обсяги збуту продукції по кож -
ному з них; див. табл. З) .
N
п/п
1
Таблиця З
Обсяг збуту продукції підприємства по кожному
каналу
Назва
Обсяг збуту, тис. грн./шт.
·продукції на 01.01.9 І кв. 11 кв. ІІІ кв. Nкв.
2
з
4
5
6
7
372


5.16. Характеристика маркетингових служб
підприємства та їх подальший розвиток.
5.17. Засоби маркетингової комунікації (впливу на
покупця):
реклама, стимулювання збуту, оперативні рішення
служби маркетингу, спрямовані на покращання систе -
ми збуту та освоєння нових ринків, пропозиції щодо
ціноутворення.
5.18. Висновки.
5.19. Законодавчі обмеження проникнення на ринок
(податкові, митні обмеження, державне регулювання цін
тощо).
6. План виробництва
6.1 . Опис виробничого процесу, його прогре -
сивність, співставлення основних показників вироб -
ництва продукції з аналогічними показниками
підприємств відповідної галузі.
6.2. Технологія виробництва продукції. Пропозиції
щодо вдосконалення окремих стадій технологічного про -
цесу, його часткова або повна заміна на підставі за -
гального плану реструктуризації підприємства . Частка
амортизаційних відрахувань на основне виробниче
устаткування.
б.З. Характеристика обладнання. Можливість ви -
користання існуючого, пропозиції щодо його оновлення
(де передбачається його придбання, на яких умовах і в
які строки) .
6.4. Визначення потреби в розробці та придбанні
технічної і технологічної документації, ноу-хау,
що пов' язана з перепрофілюванням і вдоскона -
ленням виробництва та структурною перебудо -
вою.
6.5 . План розвитку виробництва. Повинен відо -
бразити ноr-4енклатуру та обсяги виробництва нової про -
дукції, обсяги продажу продукції (див . табл. 4, 5).
б.б. Генплан територ11 підприємств з
експлікацією основних виробничих та допоміжних
цехів і споруд.
373


Таблиця 4
Перспективна виробнича програма підприємства
Обсяг випуску
Попередній Звітний
Прогноз-
продукції в пату-
ний
ральний одиницях
рік
рік
рік
підвид 1
...
підвид 1
інша реалізація
Таблиця 5
Прогнозний обсяг продажу продукції
Назва
Обсяг випусК) Ціна од. Обсяг про-
продукції в натуральних продукції в дажу в тис.
ОДИНИЦЯХ
грн.
грн.
продукція 1
...
ішпа реалізаф.
всього
х
х
б. 7. Визначення основних та альтернативних по -
стачальників сировини, матеріалів, комплектуючих,
енергоресурсів та розрахунок потреби в ресурсах на ви -
робничу програму (див. табл. б).
374


Таблиця б
Розрахунок потреби в ресурсах на виробничу
програму
Кількість в
Назва ресурсів
натураль- Вартість, Поста-
них оди- тис. грн. чальник
нипях
1
2
з
4
1. Сировина і ма -
теріали
2. Покупні та ком -
плектуючівироби
З. Паливо
4. Енергія
5. Всього:
6.8. /!,.,ля фінансової оцінки випуску продукції про -
водиться розрахунок ефективності плану виробництва
(табл. 5) . З метою забезпечення самоокупності капіталь -
них вкладень, пов'язаних з проведенням заходів щодо
реструктуризації, вони враховуються при визначенні
кінцевого фінансового результату від впровадження
бізнес - плану.
Таблиця 7
Розрахунок ефективності плану виробництва
Витрати Капіта- Обсяг реалізації ,.... ономіч-
N Підвиди на ви- льні
п/п продукції робництво ~ в
в тис.
ний
nродукції, на обсяг --
грн.
ефект
тис. грн. випуску, них
ТИС. ГDН.
375


7. Організаційний план
7.1 . Відображаються особливості
та
переваги
нової організаційної схеми управління підприємством,
його структурним підрозділом чи групою підрозділів
для конкретного виробництва продукції, яка виникає в
результаті проведення заходів щодо реструктуризації
та оздоровлення підприємств, а саме:
закриття окремих виробництв;
конверсія, диверсифікація;
консервація мобілізаційних потужностей;
часткова або повна приватизація;
аналіз та вдосконалення організаційної структури
управління в процесі реструктуризації, її оптимізація;
-
створення нових юридичних осіб;
-
відокремлення від підприємств непрофільних
структурних підрозділів;
-
звільнення від об'єктів соцкультпобуту;
-
продаж (або надання в оренду) окремих
структурних підрозділів;
підвищення якості продукції, що виробляється;
-
підвищення ефективності маркетингу;
-
зниження витрат на виробництво;
-
впровадження нових прогресивних форм і методів
управління;
-
скорочення чисельності зайнятих на підприємстві;
-
тимчасова зупинка капітального будівництва;
-
продаж зайвого устаткування, матеріалів і скла -
дових готових виробів - відстрочка або списання боргів;
-
залучення кредитів та інвестицій.
7.2. Вказується необхідність удосконалення організації
праці, зміни керівництва, перепідготовки спеціалістів.
7.З. Характеризується якісний та кількісний склад
робітників і службовців.
Розробляються пропозиції щодо відповідності
кількісного та якісного складу робітників і службовців
вимогам ринкової економіки та потребам виробництва у
нових умовах (див. табл. 8).
376


Таблиця 8
Розрахунок потреби персоналу та заробітної плати
Середня Витрати на Нараху-
Назва категорій Потреба, заробітна зарплату, вання на
чол.
плата,
тис. грн. зарплату,
грн.
тис. грн.
1
2
з
4
5
Робітники основ -
ного виробництва
Робітники до -
поміжного вироб -
ництва
Спеціалісти та
службовці
Всього:
7.4 . Вказується система заробітної плати та ма -
теріального стимулювання.
8. Фінансовий план та програма інвестицій
8.1 . Звертається увага на виконання фінансового
плану поточного року. Основні фінансові показники за
останній звітний період порівнюються з плановими
або їх значеннями за попередній рік.
8.2. Складається прогноз фінансових результатів
на певний плановий період (рік, два, три ... ).
8.3. Розробляється план реструктуризації креди -
торської заборгованості та повернення дебіторської за -
боргованості.
377


Таблиця 9
Фінансовий план
Прогноз фінансових результатів
Попередній Поточний
рік
рік
1. Виручка від реалізації,
тис. грн.
2. Витрати на виробництво
І uеалізованої пuодvкції
З. Результат від реалізації
4. Рентабельність ре -
алізованої продукції
5. Результат від іншої ре -
алізації
6. Доходи і витрати від
позареалізаційних операцій
7. Балансовий прибуток
8. Платежі до бюджету з
пuибvткv
9. Чистий прибуток (п.7
-
п.8)
Про-
гнозний
рік
8.4. Визначається та обгрунтовується обсяг не -
обхідних інвестицій для виконання плану реструкту­
ризації та вказується ефективність даного інвестиційного
проекту (див. табл. 9):
а) потенційна прибутковість, рентабельність;
б) наявність стабільних ринків збуту.
378


Таблиця 10
Потреба в додаткових інвестиціях та формування
джерел фінансування
Потреба в
Сума, тис.
Сума, тис.
ГРН.
Джерела
грн.
додаткових
пік всюп: фінансування
р1к ~
інвестиціях
1...п
1..п
1
2345
б
78910
1. Основні
І .Власні кошти
засоби
1.2 . Будівлі,
2. Залучені кошти
споруди
виробничого
призначення
1.3 . Робочі
2.1 . Довгострокові
машини та
кредити
механізми
1.4 . Інші засоби
2.2. Довгострокові
позики
2. Оборотний
2.3. Коротко -
капітал
•
Yr....,.. •
Yrn"OY:I'
2.1. Запаси і
2.4. Коротко -
затрати
строкові позики
2.2. Грошові
3. Інші джерела
кошти
Фінансvвання
3. Всього:
4. Всього:
потреба в
додаткових
додаткових
інвестиціях
інвестицій
по джерелах
фінансування
Потреба (гр. 5 п. 3
-
гр.10п.4)
8.5 . Розробляється графік надання фінансової
підтримки (сума, рік, квартал) .
8.6. Розробляється графік повернення фінансової
підтримки та відсотків за нею (сума та термін).
8.7. Очікуваний результат від одержаної інве­
стиційної підтримки.
379


9. Аналіз можливих ризиків та їх страхування
9.1 . Вказуються основні види ризиків при виконанні
бізнес - плану:
-
ризик затримки початку виконання проекту;
-
ризик невиходу на запланований обсяг ви -
робництва та реалізації продукції (ринковий);
-
ризик зміни економічної політики держави
(введення ліцензування, квотування на відповідний вид
діяльності, зміни в оподаткуванні, митному та валют­
ному регулюванні);
-
ризик конкуруючої технології.
9.2 . По основних видах ризиків надається їх оцінка
для визначення загального рівня ризику за бізнес - пла -
ном. Відповідно до оцінки окремих ризиків надаються
засоби та форми їх ефективного страхування шляхом
створення резервних фондів зовнішнього страху­
вання найбільш суттєвих ризиків. Вказуються засоби
по зменшенню ризиків і можливих втрат (створення
резервних фондів зовнішнього страхування найбільш
суттєвих ризиків тощо).
10. Охорона навколишньоrо середовища
10.1 . Вказується на відповідність бізнес - плану
вимогам законодавчих актів та інших нормативних
документів щодо допустимого негативного впливу на
оточуюче середовище. При перевищенні допустимих
норм такого впливу визначити шляхи його зменшення.
10.2 . Вказуються наявні очисні споруди, їх стан та
потреба в додаткових заходах щодо охорони навколиш -
нього середовища окремих його складових: повітря, води,
лісових та інших ресурсів:
-
утилізації відходів виробництва, пакувальних ма -
теріалів;
очистки промислових стоків і скидів;
-
рекультивації земель тощо.
10.3. Аналізуються можливі екологічні наслідки
структурної перебудови.
380


11. Заключні положення
Бізнес - плани для забезпечення випуску окре -
мих
видів продукції, робіт, послуг складаються
підприємствами, занесеними до Реєстру, при консуль -
тативній допомозі спеціалістів Агентства на підставі
затверджених Агентством планів реструктуризації цих
підприємств.
Доопрацювання та затвердження бізнес - планів
здійснюється Управлінням санації, реорганізації непла -
тоспроможних підприємств та організацій.
Значення основних
фінансово - господарських
показників підприємства на прогнозний період вказується
в табл. 11.
No
nn
І
2
з
4
5
б
7
8
Таблиця 11
Основні фінансово-господарські показники
підприємства
Найменування показників Один.
Звітний Проmозний Відхилення
виміру (базовий)
пепіод
DiK
рік! рік2 ріІtЗ
Обсяг виробленої продух- тис.грн.
ції у діючих цінах
Обсяr реалізації (без ПДВ) ТИС.ГРН,
Прибуток від реалізації
rnc.rpн.
Балансовий прибуток
rnc.rpн
Витраrn на виробництво
реалізованої продvкції
ПІС,ГРН,
Рентабельність реалізова-
НОЇ ПРОДvкnіЇ
%
Середиьоспнскова чисель-
ність
чолов.
Середньомісячна заробіт-
на плата промислово-ви-
грн.
робничого персоналу


КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
від З липня 1998 р. N 1020
Київ
Про порядок ліцензування підприємницької діяльності
( Із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ
No 1611 ( 1611-98-п) від 09.10.98
No 1693 ( 1693-98-п) від 26.10.98
No 1954 ( 1954-98-п) від 10.12.98
No 6 ( 6-99-п) від 04.01.99
No 22 ( 22-99-п) від 06.01.99
No 592 ( 592-99-п) від 14.04.99
No 1340 ( 1340-99-п) від 22.07.99
No 1910 ( 1910-99-п) від 18.10.99)
КабінетМіністрівУкраїни постановляє:
1. Затвердити такі, що додаються:
Положення про порядок ліцензування
підприємницької діяльності;
перелік органів, які видають ліцензії на провад -
ження певних видів підприємницької діяльності.
2. Установити, що тимчасово, до прийнятгя окре -
мого рішення Кабінету Міністрів України, застосову­
ються раніше встановлені нормативно - правовими ак -
тами Кабінету Міністрів України розміри плати за
видачу ліцензій на провадження певних видів
підприємницької діяльності.
3. Ліцензійній палаті за поданням уповноважених
на видачу ліцензій органів виконавчої влади у двомісяч -
ний термін:
подати на затвердження Кабінету Міністрів України
розміри та порядок зарахування плати за видачу та пе -
реоформлення ліцензій на провадження певних видів
підприємницької діяльності;
затвердити інструкції про умови і правила провад -
ження певних видів підприємницької діяльності, які
підлягають ліцензуванню, та контроль за їх дотриман -
ням (за винятком тих, які відповідно до законодавства
затверджуються іншими органами);
382


подати до Кабінету Міністрів України пропозиції
щодо приведення актів Кабінету Міністрів України у
відповідність із цією постановою.
4. Ліцензійній палаті подати до Кабінету Міністрів
України пропозиції щодо визначення органу, який ви -
даватиме ліцензії на проведення довірчих та інших
операцій з майном довірителя (вкладника).
Перший
віце - прем' єр- міністр України
А.ГОЛУБЧЕНКО
Інд.25
ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів
України
від З липня 1998 р. N 1020
ПОЛОЖЕННЯ
про порядок ліцензування підприємницької діяльності
1. Це Положення визначає порядок видачі, пере -
оформлення, зупинення, анулювання та поновлення дії
ліцензій, обліку виданих ліцензій. ( Пункт 1 із змінами,
внесеними згідно з Постановою КМ N б ( б- 99 - п ) від
04.01.99)
Це Положення не поширюється на види діяльності,
ліцензування яких належить до компетенції НКРЕ. (
Пункт 1 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ N
22 ( 22-99-п) від 06.01.99)
2. Для отримання ліцензії на кожний вид діяльності
суб'єкт підприємницької діяльності подає до органу,
що видає ліцензії, заяву за формою згідно з додатком 1.
З. У заяві зазначаються:
відомості про заявника: для. громадянина - підприємця
прізвище, ім'я, по батькові та паспортні дані (серія і
номер, ким і коли виданий), місце проживання, іден­
тифікаційний номер фізичної особи - платника податків
та інших обов'язкових платежів; для. юридичних осіб
-
найменування, місцезнаходження, банківські реквізи -
ти, організаційно - правова форма, ідентифікаційний код;
383


вид діяльності, на який заявник має намір отримати
ліцензію;
термін дії ліцензії.
4. До заяви додаються такі документи :
підприємцями - громадянами
-
копії документів, які
засвідчують рівень освіти і кваліфікації, необхідний
для провадження відповідного виду діяльності, копія
свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта
підприємницької діяльності; юридичними особами - копії
свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта
підприємницької діяльності та установчих документів .
Усі подані заявником документи формуються в ок -
рему справу.
5. Орган, що видає ліцензії, приймає рішення про
видачу ліцензії або про відмову у її видачі протягом не
більш як ЗО днів з дня одержання заяви та відповідних
документів. У разі необхідності проводиться перевірка
відомостей, які містяться у цих документах; та спро -
можності виконання заявником ліцензійних умов про -
в~ення певного виду підприємницької діяльності.
б . Міністерства та інші центральні органи виконав -
чої влади, уповноважені видавати ліцензії, можуть де -
легувати це право своїм місцевим органам.
Ліцензія видається за формою додатка 2 і є доку­
ментом суворої звітності. Бланки ліцензій виготовля -
ються друкарським способом із забезпеченням їх за -
хисту від підробки та несанкціонованого тиражуван -
ня.
7. У ліцензії зазначаються:
найменування та ідентифікаційний код органу,
що видав ліцензію;
прізвище, ім'я, по батькові, місце прожи-
вання, ідентифікаційний номер фізичної особи - плат -
ника податків та інших обов'язкових платежів або
найменування і місцезнаходження, ідентифікаційний
код юридичної особи;
вид діяльності, на яку видається ліцензія;
місце провадження діяльності;
особливі умови та правила провадження даноrо ~иду
діяльності;
номер реєстрації ліцензії;
дата видачі і термін дії ліцензії.
384


Ліцензія скріплюється підписом відповідальної за
видачу ліцензій посадової особи і печаткою органу, що її
видав.
Якщо підприємницька діяльність, вид якої
підлягає ліцензуванню, провадиться у кількох терп -
торіально відокремлених підрозділах суб'єкта
підприємницької діяльності, у ліцензії зазначаються їх
адреси.
Передача ліцензій іншим юридичним і фізичним
особам забороняється.
Термін дії ліцензії встановлюється органом, що 11
видає, але не менше ніж на три роки і може бути
продовжений за заявою суб'єкта підприємницької діяль­
ності в порядку, встановленому мя її видачі.
Ліцензія видається не пізніше трьох днів з дня
прийнятгя рішення про її видачу · за умови подання
заявником до органу, що видає ліцензію, документа про
внесення плати за її видачу.
У видачі ліцензії може бути відмовлено у разі
виявлення недостовірних відомостей у документах, по -
даних заявником, а також у разі неможливості про -
вадження заявником певного виду підприємницької
діяльності відповідно до ліцензійних умов. У рішенні
про відмову у видачі ліцензії, яка видається заявнику у
письмовій формі у термін не пізніше ЗО днів з дня одер -
жання заяви, зазначаються підстави відмови.
Рішення про відмову у видачі ліцензії може бути ос -
каржено в судовому порядку.
8. Продовження дії ліцензії провадиться у
порядку, встановленому мя її отримання.
9. У разі втрати ліцензії суб'єкт підприємницької
діяльності зобов'язаний у 10-денний термін повідо­
мити про це орган, який видав ліцензію, з поданням
заяви на видачу дубліката ліцензії за формою додатка З.
Дублікат ліцензії
видається
суб' є кту
підприємницької діяльності у 5 - денний термін після по
-
дання відповідної заяви.
На бланку ліцензії праворуч у кутку ставиться
штамп "Дублікат" і дата видачі.
У видачі дубліката ліцензії може бути відмовлено у
разі порушення терміну подання заяви про видачу
дубліката або виявлення розбіжностей у відомостях, ви -
385


кладених у заяві про видачу дубліката ліцензії, із зазна -
ченими у реєстрі виданих ліцензій.
У рішенні про відмову у видачі дубліката, яке
видається заявнику в письмовій формі у 5 - денний
термін після подання відповідної заяви, зазначаються
підстави відмови.
Відмова органів, уповноважених на видачу ліцензій,
у видачі дубліката може бути оскаржена в судовому по -
рядку.
10. Ліцензія підлягає переоформленню у разі зміни:
місцезнаходження, а також найменування юридич -
ної особи (якщо ця зміна пов'язана з реорганізацією);
відомостей, зазначених у ліцензії, виданій
підприємцю - громадянину.
Для переоформлення
ліцензн
суб'єкт
підприємницької діяльності зобов'язаний у 10-денний
термін з дня настання однієї із зазначених змін по -
дати заяву на переоформлення ліцензії органові, який
видав ліцензію, за формою додатка 4.
До заяви додаються документи, що підтверджують
зазначені зміни.
Переоформлення ліцензії проводиться протягом 1О
днів з дня подання заяви разом з відповідними доку­
ментами у порядку, встановленому для її видачі. До
проведення цього переоформлення діє раніше видана
ліцензія.
Переоформлена ліцензія скріплюється підписом
відповідальної за видачу ліцензій посадовою особою і
печаткою органу, що її терміну подання заяви про
відповідне переоформлення ліцензія підлягає оформ -
ленню в порядку, встановленому для її видачі.
Відмова органів, уповноважених на видачу ліцензії,
у її переоформленні може бути оскаржена в судовому
порядку.
11. Розмір плати за видачу
переоформлення
ліцензн та порядок її зарахування встановлюється
Кабінетом Міністрів України.
12. Орган, який видає ліцензії, має право зупи -
нити дію ліцензії у разі:
порушення суб'єктом підприємницької діяльності
ліцензійних умов;
невиконання суб'єктом підприємницької діяльності у
386


визначений термін розпоряджень Ліцензійної палати або
органу, який видав ліцензію, щодо дотримання
ліцензійних умов.
У разі своєчасного усунення порушень, що привели
до зупинення дії ліцензії, орган, який видав ліцензію,
приймає рішення про поновлення її дії.
Орган, який видав ліцензію, має право анулювати
ліцензію у разі:
виявлення недостовірних відомостей у заяві на ви -
дачу ліцензій чи в документах, що додаються до неї;
передачі суб'єктом підприємницької діяльності ліцензії
іншій особі;
повторного або грубого порушення суб'єктом
підприємницької діяльності ліцензійних умов.
Ліцензія вважається анульованою з дати прийнятгя
рішення про її анулювання або з дати скасування дер -
жавної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності .
Мотивоване рішення про зупинення дії ліцензії
або її анулювання доводиться у письмовій формі до
відома суб' єкта підприємницької діяльності у 5 - денний
термін.
Копія рішення про зупинення дії ліцензії, її ану­
лювання та про поновлення дії ліцензії надсилається до
податкового органу за місцезнаходженням суб'єкта
підприємницької діяльності для прийнятгя відповідного
рішення.
' Рішення про зупинення дії ліцензії або її анулю­
вання може бути оскаржено суб'єктом підприємницької
діяльності в судовому порядку.
1З . Орган, який видає ліцензії, веде книгу їх
обліку за формою додатка 5.
Діловодство з питань ліцензування здійснюється
органом, що видає ліцензії, окремо по кожному
суб'єкту підприємницької діяльності. Кожна справа має
подвійну нумерацію - порядковий номер справи та
реєстраційний номер ліцензії. У справі вміщуються всі
документи, подані для видачі ліцензії (дубліката) та
її переоформлення, а також відомості про суб'єкта
підприємницької діяльності.
Орган, який видає ліцензії, веде реєстр виданих
ліцензій, до якого вносить такі відомості :
ідентифікаційний код - для юридичної особи;
387


ідентифікаційний номер - мя фізичної особи
-
платника податків та інших обов'язкових платежів;
найменування юридичної особи; прізвище, ім'я та
по батькові підприємця - громадянина;
код території, місцезнаходження - мя юридичної
особи, місце проживання - мя фізичної особи, факс,
телефон;
місце провадження діяльності (повна адреса);
код і найменування підпорядкованості (мя суб'єктів,
що підпорядковані органам виконавчої влади);
код і найменування організаційно - правової фор
-
ми юридичної особи;
код і найменування виду діяльності;
номер ліцензії, дата видачі та термін її дії;
дату, номер рішення, причину зупинення, про -
довження, анулювання ліцензії.
Після закінчення терміну дії ліцензії чи у разі її ану­
лювання матеріали передаються на зберігання в уста -
новленому законодавством порядку.
На базі реєстрів, що ведуться органами, які видають
ліцензії, створюється Єдиний ліцензійний реєстр, до
якого надсилається електронна інформація про ви -
дані (зупинені, продовжені, анульовані) ліцензії та
зміни у відомостях про відповідних суб'єктів
підприємницької діяльності.
14. Контроль за дотриманням суб'єктом
підприємницької діяльності ліцензійних умов
здійснюється органом, який видає ліцензії, та
Ліцензійною палатою.
Контроль за дотриманням порядку видачі
суб'єктам підприємницької діяльності ліцензій здійснює
Ліцензійна палата.
У разі виявлення порушень контролюючий орган
приймає рішення відповідно до своїх повноважень.
Періодичність та обсяг проведення контролю вета -
новлює орган, який видає ліцензії, та Ліцензійна палата.
Інструкції про умови і правила провадження пев -
них видів підприємницької діяльності, які підлягають
ліцензуванню, та контроль за їх дотриманням, затвер -
джуються Ліцензійною палатою за поданням органів, які
видають ліцензії.
15. Відповідно до законодавства:
388


орган, який видає ліцензії, несе відповідальність
за недотримання порядку їх видачі, а також за до -
стовірність і повноту інформації про видані ліцензії і
відомості про відповідних суб'єктів підприємницької
діяльності;
заявник несе відповідальність за достовірність відо -
мастей, викладених у заяві на видачу ліцензії та у
доданих до неї документах.
ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів
України
від З липня 1998 р. N 1020
ПЕРЕЛІК
органів, які видають ліцензії на провадження певних
видів підприємницької діяльності
Вид підприємницької
діяльності,що підлягає
ліцензуванню
Орган, який видає
ліцензії
Пошук (розвідка) та експлу;rгація Держкомгеології
родовищ корисних копалин
Виготовлення і реалізація:
спеціальних засобів, заряджених
речовинами сльозоточивої та
сльозоточивої та дратівної дії,
індивідуального захисту, акти -
вної оборони і засобів для ви -
конання спеціальних операцій
і оперативно - розшукових за -
ходів (крім спеціальних техніч -
них засобів для зняття інфор -
мації з каналів зв'язку, інших
засобів негласного отримання
інформації) спеціальних техні -
чних засобів для зняття інфор
мації з каналів зв' язку, інших
засобів негласного отримання
інформації
389
мвс
СБУ


Виробництво, ремонт
реалізація
спортивної, мисливської вогнепальної
зброї та боєприпасів до неї, а також
холодної зброї, пневматичної зброї
калібру понад 4,5 міліметра і
швидкістю польоту кулі понад 100
метрів за секунду; створення та
утримання
стрілецьких тирів,
стрільбищ, мисливських стендів
Надання послуг, пов'язаних з охороною
державної, крім об'єктів, пов'язаних з
охороною окремих особливо важливих:
об'єктів права державної власності,
перелік яких визначається в
установленому Кабінетом Міністрів
України порядку, та іншої власності, а
також з охороною громадян
мвс
мвс
Надання послуг і виконання робіт про- Головнеупра-
типожежного призначення
влішІя пожежної
охорони МВС
Виготовлення та оптова реалізація д е р ж к O м -
лікарських засобів
медбіопром
Діяльність підприємств - виробників,
пов'язана з обігом {крім ввезення в
Україну, вивезення з України)
наркотичних засобів, психотропних
речовин, включених до переліку
наркотичних засобів, психотропних
речовин і прекурсорів, з обігом
яких пов' язана діяльність, що
підлягає ліцензуванню, а також
прекурсорів, зазначених у списку
N 1 таблиці IV цього переліку
Виготовлення і реалізація особливо
небезпечних хімічних речовин за
переліком, визначеним Кабінетом
Міністрів України
390
Комітет ме­
дичної та мік -
робіологічної
промисловості
Мінпром -
політики


Видобування дорогоцінних металів
дорогоцінних каменів
Здійснення операцій з мегалобрухrом
кольорових та чорних металів
Ремонт та експлуатація об'єктів
трубопровідного транспорту
(аміакопроводів)
Діяльність підприємств - виробників,
пов ' язана з обігом (крім ввезення в
Україну та вивезення з України)
прекурсорів, включених до списку
N 2 таблиці N переліку наркотичних
засобів, психотропних речовин і
прекурсорів, з обігом яких
пов'язана діяльність, що підлягає
ліцензуванню
"
Мінпром
політики
Виготовлення спирту етилового, ко - Держспецмо
-
ньячного, плодового, виноградного, го - нополія
рілки, лікеро - горілчаних виробів,
міцних напоїв, напівфабрикатів ліке -
ро - горілчаного виробництва (соків,
морсів, настоїв, спиртових консер -
вантів), виноматеріалів, вина, вермуху,
шампанського, коньяку, бренді, сокі
плодова - ягідних зброджених, спирта
ваних, зброджено - спиртованих, ела -
боалкогольних тихих та газованих на -
поїв, виготовлених з використан -
ням спирту етилового, коньячного,
плодового та виноградного з вмістом
спирту етилового від 1,2 до 8,5 відсотк
об'ємних одиниць, спирту етилового
технічного, пива та ТЮІЮнових виробів
Оптова торгівля спиртом етиловим,
Держс:rіецмо -
коньячним і плодовим, алкогольним нополія
напоями та тютюновими виробами
391


Експорт, імпорт спирту етилового, ко -
ньячного і плодового, алкогольних на -
поїв та тютюнових виробів, роздрібна
МЗЕЗторг за
погодженням з
Держспецмо -
торгівля алкогольними напоями та тю - нополією
тюновими виробами
Виготовлення ветеринарних м~енrів Дер ж а в н и й
і препаратів Мінагропрому
департамент
ветеринарної
медицини
Ветеринарна практика
Республіканське
Переробка і зберігання донорської
крові та її компонентів, реалізація їх
і виготовлених з них препаратів
Роздрібна реалізація
засобів
Медична практика
лікарських
управління
державної
ветеринарної
медицини Ради
міністрів Ав -
тономної Рес -
публіки
Крим, уп­
равління
державної ве -
теринарної
медицини об­
л ас них,
Київської та
Севасто -
польської
міських дер -
жавних
адміністрацій
моз
"
Медична практика закладів охорони Міністерство
здоров'я комунальної форми власності охорони здо-
ров'я Авто-
392


Діяльність, пов'язана з обігом
(використання,
зберігання,
перевезення, пересилання, торгівля,
ввезення в Україну та вивезення з
України) наркотичних засобів,
психотропних речовин і прекурсорів,
включених до переліку наркотичних
засобів, психотропних речовин і
прекурсорів, з обігом яких
пов'язана діяльність, що підлягає
ліцензуванню,
крім
обігу
наркотичних засобів, психотропних
речовин і прекурсорів, що
здійснюють підприємства - виробники
Судово - експертна діяльність
Юридична практика
Аудиторська діяльність
номної Рес­
публіки Крим,
управління
охорони зда -
ров'я обласних,
Київської та
севастопольсь­
кої міських
державних
адміністрацій
Комітет кон -
тролю за нар -
котиками
Мін'юст
Аудиторська
палата
Діяльність, пов'язана з використанням Мінекобезпеки
радіоактивних відходів, джерел
іонізуючого
випромінювання,
перевезенням ядерних матеріалів та
радіоактивних речовин
Проектування, будівництво
та
експлуатація об'єктів атомної
енергетики, а також надання послуг з
393


їх обслуговування
Внутрішні і міжнародні перевезення
пасажирів та вантажів залізничним
транспортом; міжнародні перевезення
пасажирів та вантажів автомобільним
(крім країн СНД), повітряним, річковим,
морським транспортом; надання за
переліком, який визначається Кабінетом
Міністрів України, спеціалізованих
послуг транспортних терміналів, портів,
аеропортів; надання послуг з
користування залізничними коліями та
визначеними згідно з переліком
Кабінетом Міністрів України іншими
об'єктами інфраструктури залізничного
транспорту загального
користування
Агентування морського торгівельного
флоту
Виконання авіаційно - хімічних робіт
Виконання аерофотознімань
Виконання топографо - геодезичних і
картографічних робіт, кадастрових
знімань
Мінтранс
"
Укргеодез -
картографія
Страхова діяльність
Укрстрахнагляд
Надання послуг телефонного зв'язку #ржкомзв'язку
(крім відомчих об'єктів), технічне
обслуговування мереж теле-, радіо-
проводового
мовлення в межах
промислової експлуатації
Пересилання грошових переказів, листів
вагою до 20 грамів, поштових карток
Використання радіочастот
Діяльність, пов'язана з розробленням,
394
Департамент


спеціальних виготовленням, ввезенням,
ивезенням, реалізацією та використа -
нням засобів та захис~у інформації СБУ
криптографічного та технічного захисту
інформації, а також з наданням послуг
із криптографічного та технічного
захисту інформації
Надання послуг мя здобугrя освіти з
видачею спеціального документа дер -
жавного зразка (підготовка спеціа -
лістів різних рівнів кваліфікації)
Надання послуг мя здобугrя освіти з
видачею спеціального документа
державного зразка (загальна середня
освіта)
Діяльність, пов'язана з організацією
іноземного та зарубіжного туризму
Ремонт та експлуатація об'єктів
трубопровідного
транспорту
(нафтогазового комплексу)
Ремонт та експлуатація об'єктів
трубопровідного
транспорту
меліоративних систем
Ремонт та експлуатація об'єктів
'Ірубопровідного 'ІJ)dНСПОJЛУ (житлово­
комунального господарсгва), централі­
зоване водопостачання, водовідведення
та централізоване посгачання теплової
енергії; виробництво теплової енергії
(крім випадків , коли вона використо -
вується виключно мя внутрішньо -
виробничих потреб) в обсягах,
що перевищують, рівень, який встанов -
395
телеко­
мунікаційних
систем
Міносвіти
Рада ююстрів
Автономної
Республіки
Крим, обласні,
Київська
та Севасто­
польська
міські дер­
жавні адмі­
ністрації
Держкомтуризм
ержнафтогазпром
Держводгосп
Держбуд


люється умовами і правилами
здійснення підприємницької
діяльності з виробництва теплової
енергії (ліцензійними умовами)
Будівельна діяльність (окремі види
проектних та будівельно - монтажних
робіт, інженерних пошуків мя
будівництва, надання інжинірингових та
інших послуг, які потребують
відповідної атестації виконавця за
обласних, переліком, визначеним Ка -
бінетом Міністрів України)
Посередництво у працевлаштуванні за
кордоном
Створення та утримання гральних
закладів, організація азартних ігор
Держбуд,
Держнафто­
газпром, ор -
гани місто­
будування та
архітектури
Ради міністрів
Автономної
Республіки
крИМІ
Київської та
Сева сто -
польської
міських дер -
жавних
адміністрацій
Державний
центр зай­
нятості
Мінпраці
районні,
районні у
містах Києві
та Севасто­
полі державні
адміністрації,
виконавчі
органи
міських,
районних у
містах Рад
Фізкультурно - оздоровча та спортивна Держкомспорт
діяльність, перелік видів якої затверджу-
ється Кабінетом Міністрів Украііш
396


Здійснення операцій з металобрухтом
дорогоцінних металів і дорогоцінним
камінням (крім їх видобутку),
виготовлення і реалізація виробів з їх
використанням
Виготовлення та ввезення бланків
цінних паперів, документів суворого
обліку і знаків поштової оплати, а
також матеріалів та напівфабрикатів
для їх виробництва
Наукові дослідження, пов'язані із
створенням і використанням космічної
техніки та технологій (крім
ракет - носіїв)
Розроблення, випробування,виробництво
та експлуатація космічних апаратів та
їх складових частин, наземної
космічної інфраструк1УJ>и та її
складових частин, обладнання, яке
входить до складу космічного сегмента
супутникових систем, за винятком
систем телерадіомовлення
Передавання, О'ІJ)имашщ розповсюдження
та використання даних з космічних
об'єктів (крім питань, віднесених до
компетенції Національної ради з питань
телебачення і радіомовлення)
Надання інших космічних
переліком, затвердженим
Міністрів України
послуг за
Кабінетом
Виробництво електричної енергії в
обсягах, що перевищують рівень, який
встановлюється умовами та правилами
здійснення підприємницької діяльності
з виробництва електричної енергії
(ліцензійними умовами), передача та
397
Мінфін
Мінфін
НКАУ
НКРЕ


постачання електроенергії; зберігання
природного газу в обсягах, що
перевищують
рівень,
який
встановлюється умовами та правилами
здійснення підприємницької діяльності
зі зберігання природного газу
(ліцензійними умовами); постачання
природного газу; транспортування нафти
та нафтопродуктів магістральними
трубопроводами;
транспортування
природного і нафтового газу
трубопроводами
Виготовлення і реалізація вибухових
речовин
Діяльність, пов'язана з обігом
(крім ввезення в Україну, вивезення
з України, виготовлення, вироблення
та розподілу наркотичних засобів
рослинного походження, включених до
таблиці І переліку наркотичних
засобів, психотропних речовин і
прекурсорів, з обігом яких
пов'язана діяльність, що підлягає
ліцензуванню
Діяльність арбітражних керуючих
(розпорядників майна, керуючих
санацією, ліквідаторів)
Держнагля­
дохоронпраці
Мінагропром
Агентство з
питань бан­
крутства
( Перелік із змінами, внесеними згідно з Постано -
вами КМ N 1611 ( 1611-98-п ) від 09.10.98, N 1693 (
1693-98-п ) від 26.10.98, N 1954 ( 1954-98-п ) від
10.12.98; N 22 ( 22-99-п) від 06.01.99; N 592 ( 592-99-
п ) від 14.04.99, N 1340 ( 1340-99-п) від 22.07.99, N
1910 ( 1910-99-п) від 18 .10.99 )
398


Заявник
Додаток 1
до Положення про порядок ліцензування
підприємницької діяльності
ЗАЯВА
на видачу ліцензії
----------------------
(найменування, місцезнаходження юридичної особи)
(прізвище, ім'я та по батькові керівника юридичної особи)
(прізвище, ім'я та по батькові громадянина-підприємця, серія і
номер паспорта, ким і коли виданий, місце проживання)
організаційно - правова форма
____ ____ ____
ідентифікаційний код юридичної особи ________
ідентифікаційний номер фізичної особи - платника по -
датків та інших обов'язкових платежів _________
розрахунковий рахунок N _______ в
_____
(найменування кредитної установи)
.валютний рахунок N ______ в
________
(най менування кредитної установи}
просить видати ліцензію на провадження такого виду
діяльності:
1) -------------------
2) ___________________,
З) _____ ______ _____ ____
Термін дії ліцензії _________________
З порядком отримання ліцензії, умовами правилами
399


провадження підприємницької діяльності ознайомле -
ний і зобов'язуюсь їх виконувати .
Перелік документів, що додаються:
1 ___________________ )
2
)
з
)
Підпис заявника __________________
"
... __________
199_ р.
Дата і номер реєстрації заяв и "__"
_____
199_ р.
N _____
(посада особи, яка прийняла заяву)
(підпис)
(ініціали та прізвище)
Додаток 2
до Положення про порядок ліцензування
підприємницької діяльності
ЛІЦЕНЗІЯ N
{найменування, ідентифікаційний код органу, який видав ліцензію)
Видана _ _____ _______ _ _____
(найменування , місцезнаходження юридичної особи
або прізвище, ім ' я та по батькові
громадянина - підприємця , місце проживання)
ідентифікаційний код юридичної особи ________
ідентифікаційний номер фізичної особи - платника по
-
датків та інших обов'язкових платежів _________
на право провадження підприємницької діяльності
(вид)
місце провадження діяльності _______ _____
(адреса місця провадження підприємницької діяльності
400


суб'єкта або адреси територіально відокремлених
його підрозділів, за якими провадиться підприємницька діяльність)
Особливі умови та правила провадження даного виду
діяльності ______________________
Дата видачі "_____"
----- -- 199_ р.
Термін дії ліцензії _________________
(посада)
мп
(підпис)
(ініціали та прізвище)
Додаток З
до Положення про порядок ліцензування
підприємницької діяльності
ЗАЯВА
на отримання дубліката ліцензії
(найменування, ідентифікаційний код органу, який видав ліцензію)
Заявник ____________________
{найменування , місцезнаходження юридичної особи)
(прізвище, ім'я та по батькові керівника юридичної особи)
(прізвище, ім'Я та по батьхові громадянина-підприємця, місце проживання)
організаційно-правова форма ____________
ідентифікаційний номер фізичної особи - платника
податків та інших обов'язкових платежів ________
ідентифікаційний код юридичної особи _______
вид підприємницької діяльності, на яку було видано
лі це нз ію _______________________
401


реєстраційний номер ліцензії _____________
дата видачі ліцензії __________________
термін дії ліцензії __________________
просить видати дублікат ліцензії у зв' язку з ______
(зазначити причину)
Підпис заявника ___ _______________
11
199_ р.
Дата і номер реєстрації заяви "__"
_______
199_
p.N ___ __
Підпис особи, яка прийняла заяву __________
(посада, прізвище, ім'я та по батькові)
{посада особи, яка прийняла за.яву)
(підпис)
(ініціали та прізвище)
Додаток 4
до Положення про порядок ліцензування
підприємницької діяльності
ЗАЯВА
на переоформлення ліцензії
(найменування, ідентифікаційний код органу, який видав ліцензію)
Заявник ____________________
(найменування, місцезнаходження юридичної особи)
(прізвище, ім'я та по батькові керівника юридичної особи)
(прізвище, ім'я та по батькові громадянина-підприємця,
місце проживання)
місцезнахоNo-ення __________________
ідентифікаційний номер фізичної особи - платника по -
датків та інших обов'язкових платежів _________
ідентифікаційний код _______________
вид підприємницької діяльності, на яку було видано
ліцензію _______________________
402


реєстраційний номер ліцензії _____________
термін дії ліцензії ___________________
просить переоформити ліцензію у зв'язку з ______
(зазначити причини)
Підпис заявника ___________________
199_ р.
Дата і номер реєстрації заяви" __"
______
199_ р.
N ____
(посада особи , яка прийняла заяву)
(підпис)
(ініціали та прізвище)


No Реєстра-
Види
пп
ційний
діяль-
номер
ності, на
ліцензії та
які
дата її видаєть-
видачі ся ліцензія
КНИГА
Додаток 5
підприємницької діяльності
обліку ліцензій, виданих суб'єктам
підприємницької діяльності
Прізвище, Юридична Орган
Іденти-
Орга-
Термін дії
Відмінні
ім'ята по
адреса
державної фікацій-
нізаці-
ліцензії припинення
батькові суб'єкта реєстрації НИЙ КОД
йно
та
громадянина підприєм-
дата і
(іденти-
правова
анулювання
підприємця ницької
номер
фікацій-
форма
ліцензії
або
діяльності свідоцтва ний номер
наймену-
проєдер-
платни-
вання
жавну
ка
юридичної
реєстрацію обов'яз-
особи
кових
плате-
жівІ


КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАІНИ
ПОСТАНОВА
від 18 жовтня 1999 р. N 1910
Київ
Про внесення доповнень до деяких постанов Кабінету
Міністрів України з питань ліцензування
підприємницької діяльності
У зв'язку з прийняттям Закону України "Про вне­
сення змін до Закону України "Про банкрутство" (
784-14 ) Кабінет Міністрів України п ост ан о в л я є:
1. Доповнити перелік органів, які видають ліцензії
на провадження певних видів підприємницької діяль -
ності, затверджений постановою Кабінету Міністрів
України від З липня 1998 р. N 1020 ( 1020-98-п )
"Про порядок ліцензування підприємницької діяль -
ності" (Офіційний вісник України, 1998 р., N 27. ст. 1004,
N 41, ст. 1511, N 43, ст. 1594, N 50, ст. 1843; 1999 р., N 2,
ст. 61, N 15, ст. 610, N ЗО, ст. 1534), абзацом такого змісту:
"Діяльність арбітражних керуючих Агентство з пи -
тань (розпорядників майна, керуючих банкрутства".
санацією, ліквідаторів)
2. Доповнити пункт 1 розмірів плати за видачу та
переоформлення ліцензії на провадження певних
видів підприємницької діяльності, затверджених поста -
новою Кабінету Міністрів України від 4 січня 1999 р. N 6
( 6-99-п) (Офіційний вісник України, 1999 р., N 1, ст. 16,
N 13, ст. 527, N 15, ст. 610, N 19, ст. 830), після слів і цифр:
"Виготовлення і реалізація
ЗО
15"
вибухових речовин
словами і цифрами:
"Діяльність арбітражних керуючих
10" .
(розпорядників майна, керуючих
санацією, ліквідаторів)
З. Агентству з питань банкрутства подати у двотиж -
невий термін Ліцензійній палаті на затвердження
Інструкцію про умови і правила провадження
підприємницької діяльності арбітражних керуючих
(розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів)
та контроль за їх дотриманням.
Прем'єр-міністр України
Інд. 66
405
В.ПУСТОВОЙТЕНКО


КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАі'НИ
ПОСТАНОВА
від 8 лютоrо 1994 р. N 67
Київ
Про затвердження Положення про порядок
проведення санації державних підприємств
КабінетМіністрівУкраїни ПОСТАНОВЛЯЄ:
Затвердити Положення про порядок проведення санації
державних підприємств, що додається .
Виконуючий обов'язки
Прем' єр - міністра України
Ю.ЗВЯГІЛЬСЬКИЙ
Міністр Кабінету Міністрів України
І.ДОЦЕНКО
Інд.18
ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 8 лютого 1994 р. N 67
ПОЛОЖЕННЯ
про порядок проведення санації державних
підприємств
1. Це Положення визначає порядок і способи праве -
дення санації державних підприємств з метою запобігання
їх банкругству, поліпшення їхнього фінансового стану та
підвищення конкурен -тоспроможності продукції (робіт,
послуг) .·
2. Під санацією розуміється система економіко -
організаційних заходів, спрямованих на оздоровлення
фінансового стану підприємства - боржника.
Санація підприємства проводиться у зв'язку з:
забезпеченням подальшого розвитку пріоритетних
галузей народного господарства;
406


галузевою або міжгалузевою переорієнтацією діяль­
ності підприємства;
здійсненням антимонопольних заходів;
в інших випадках з ініціативи органу, уповноваженого
управляти державним майном.
З. Санація підприємства здійснюється шляхом:
погашення боргів підприємства;
злиття збиткових підприємств з фінансово міцними
підприємствами;
переоформлення короткотермінових кредитів у до -
вготермінові;
випуску і розміщення цінних паперів для мобілізації
фінансових ресурсів;
продажу майна підприємства - боржника або передачі
його в оренду;
перетворення підприємства - боржника у інше п -
ідприємство, в тому числі засноване на колективній та
інших формах власності.
4. На основі попереднього аналізу фінансових
результатів діяльності підприємств, їхніх виробничих по -
тенціалів, перспектив розвитку тощо орган, уповнова -
жений управляти державним майном, визначає перелік
підприємств, які підлягають санації. При цьому вра -
ховуються соціальні наслідки припинення діяльності
окремих підприємств і виробництв.
5. Д,ЛЯ проведення санації орган, уповноважений
управляти державним майном, на кожному підприємстві,
що підлягає санації, створює комісію.
Підприємство готує і подає комісії в зазначені нею
терміни такі основні документи і матеріали:
бухгалтерський звіт (в обсязі форм річного);
документацію про результати інвентаризації*;
акт оцінки вартості майна підприємства··;
відомість розрахунку вартості будівель, споруд
передавальних пристроїв**;
відомість розрахунку вартості машин, обладнання,
транспортних засобів та інших основних фондів, а також
нематеріальних активів**;
відомість розрахунку відновної вартості
незавершеного будівництва**;
• Це Положення не поширюється на проведення
санації підприємства - боржника у разі порушення с -
прави про його банкрутство.
407


відомість розрахунку вартості оборотних засобів..;
розшифровку дебіторської і кредиторської
заборгованості;
копію виписки банку про наявність коштів на
рахунках, у тому числі валютних;
аналіз ринків збуту та конкурентоспроможності
продукції.
На вимогу комісії підприємство подає й іншу необхідну
інформацію.
6. На основі поданих матеріалів комісія проводить
аналіз фінансово - господарського стану підприємства,
який починається з оцінки основних показників діяльності
та майново - фінансового стану підприємства.
7. За даними бухгалтерського балансу визначається
загальна вартість майна, сума оборотних активів та
величина власних і позикових коштів, вкладених у майно
підприємства.
Наявнісгь власних оборотних коштів розраховується
таким чином: підсумок першого і другого розділів пасиву
балансу зменшується на підсумок першого розділу активу
балансу і показників у статтях "Використання позикових
коштів" та "Збитки звіrnого і минулих років" активу балансу.
8. Аналіз фінансового стану підприємства проводиться
за показниками абсолютної ліквідності на початок і на
кінець звітного періоду та за показником
платоспроможності.
Коефіцієнт абсолютної ліквідності визначається як
відношення суми грошових коштів та короткотермінових
фінансових вкладень до суми короткотермінових
зобов'язань.
• Перелік документації наведений в п.13 Положення
про інвентаризацію майна державних підприємств, що
приватизуються, а також майна державних підприємств
та організацій, яке передається в оренду, затвердженого
постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 1993
р. N 158 ( 158-93-п ).
•• Форми відомостей та акта оцінки вартості майна
підприємства наведені в Методиці оцінки вартості об'єктів
приватизації, затвердженій постановою Кабінету Міністрів
України від 8 вересня 1993 р. N 717 ( 717-93-п ).
408


Грошові кошти - це готівка в касі, суми на
розрахунковому і валютному рахунках, інші грошові
кошти, короткотермінові фінансові вкладення (цінні
папери, депозити).
Короткотермінові зобов'язання - це короткотермінові
кредити банків та інші позикові кошти, короткотермінові
кредити та позики, не погашені в строк, розрахунки з
кредиторами (крім кредиторів, майнові вимоги яких
повністю забезпечено заставою) .
Значення коефіцієнта абсолютної ліквідності
визнається достатнім, якщо він перевищує 0,2 .
За даними аналітичного обліку на останню звітну дату
проводиться розшифровка дебіторської та кредиторської
заборгованості із зазначенням дати її виникнення та суми .
Якщо наявних активів у ліквідній формі недостатньо для
задоволення в установлений термін вимог, пред' явлених
до юридичної особи з боку кредиторів, та виконання
зобов'язань перед бюджетом , такий суб'єкт
підприємницької діяльності визнається непла -
тоспроможним.
Коефіцієнт платоспроможності, або загальний
коефіцієнт покриття, визначається як відношення суми
оборотних коштів до загальної суми короткотермінових
зобов'язань за кредитами банку, інших позикових коштів
і розрахунків з кредиторами. При цьому сума коштів у
чисельнику визначається за показниками таких статей
балансу: виробничі запаси, тварини на вирощуванні і
відгодівлі, малоцінні і швидкозношувані предмети за
вирахуванням зношення, незавершене виробництво,
готова продукція, товари за вирахуванням торговельної
націнки, витрати обігу на залишок товарів, готівка в касі,
суми на розрахунковому і валютному рахунках, інші
грошові кошти, короткотермінові фінансові вкладення
(цінні папери, депозити), розрахунки з дебіторами за
товари, роботи і послуги, за векселями одержаними,
розрахунки з бюджетом, з персоналом щодо інших
операцій, за авансами виданими, розрахунки з дочірними
підприємствами та іншими дебіторами.
Загальна сума короткотермінових зобов'язань за
кредитами банку, інших позикових коштів і · розрахунків
з кредиторами в знаменнику визначається за показниками
таких статей балансу: короткотермінові кредити банків,
короткотермінові позикові кошти, короткотермінові
409


кредити та позики, не погашені в строк, розрахунки з
кредиторами за товари, роботи і послуги, строк оплати
яких не настав, а також не оплачені в строк, за векселями
виданими, за авансами одержаними, розрахунки з
бюджетом, за страхуванням, позабюджетні платежі,
оплата праці, розрахунки з дочірними підприємствами
та іншими кредиторами.
Якщо значення загального коефіцієнта
платоспроможності становить 0,5 і нижче, то
підприємство - боржник є неплатоспроможним.
З метою конкретизації основних показників
ліквідності проводиться аналіз коштів на розрахунковому,
поточному, валютному, спеціальних та інших рахунках,
на акредитивах, а також заборгованості за позиками
банків, дебіторської заборгованості.
9. Комісія визначає суму витрат у собівартості
продукції, не пов'язану з виробничо - господарською
діяльністю. При цьому аналізу підлягає фактична (у
натуральному і вартісному виразі) наявність сировини,
матеріалів, палива, покупних напівфабрикатів, тари,
запасних частин, малоцінних та швидкозношуваних
предметів, товарів, інших товарно - матеріальних
цінностей, що не мають відношення до виробництва
продукції. На цій основі даються рекомендації щодо їх
подальшого використання, у тому числі продажу чи
передачі в оренду.
10. На основі даних, одержаних у результаті аналізу
фінансово - господарського стану підприємства, комісія
подає свої висновки та пропозиції органові,
уповноваженому управляти державним майном, який
приймає рішення щодо проведення санації даного
підприємства, шляхів та термінів її здійснення.
11. Фінансові і матеріально - технічні джерела санації
визначаються індивідуально для кожного підприємства
(структурного підрозділу, виробництва) під цільові плани
і проекти з урахуванням даних аналізу, проведеного згідно
з цим Положенням.
410


ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Агентства
з питань банкрутства
б листопада 1999р. No96
Зареєстровано в
Міністерстві юстиції України
2 грудня 1999р. No 835/4128
внесено до Єдиного державного реєстру нор -
мативних актів з присвоєнням йому реєстраційного
коду 12933/ 1999
ПОЛОЖЕННЯ
про порядок формування та ведення
єдиної бази даних про підприємства, щодо яких пору­
шено провадження у справі про банкрутство
І.Загальні положення
1.1. У цьому Положенні наведені нижче терміни вжи -
ваються у такому значенні:
єдина база даних про підприємства, щодо яких по­
рушено провадження у справі про банкрутство (далі -
база даних) - програмно
-
технічний комплекс, який
забезпечує отримання від арбітражних судів та
арбітражних керуючих відомостей про суб'єкти
підприємницької діяльності, щодо яких порушено про -
вадження у справі про банкрутство (далі - боржники), а
також їх належне зберігання, накопичення, користування,
підготовку звітів, захист на всіх технологічних ланках
від несанкціонованого доступу, взаємодію з користува -
чами бази даних;
електронні засоби захисту - програмно
-
технічні
засоби, які забезпечують захист електронних документів
від несанкціонованого доступу та спотворення на етапі
передавання цих документів електронною поштою;
адміністратор бази даних - підрозділ центрального
апарату Агентства, який, на основі положення про нього,
наділений відповідними правами та обов" яз ками, про -
411


грамно - технічними засобами та несе відповідальність за
збереження інформації, що занесена до бази даних;
повідомлення - письмовий документ установленої
форми, який заповнюється арбітражним керуючим,
подається до відділення
Агентства та містить відомості про хід провадження у
справі про банкрутство і фінансово - господарські по
-
казники боржника;
запит - письмова заява (запит), складена заявником,
яка засвідчує потребу та мету одержання витягу з бази
даних;
витяг - письмовий документ, що формується про
-
грамними засобами бази даних, надається користувачу
бази даних та містить інформацію про хід провадження
у справі про банкрутство.
1.2 . Положення про порядок формування та ведення
єдиної бази даних про підприємства, щодо яких пору­
шено провадження у справі про банкрутство (далі -
Положення), розроблене відповідно до Закону України
від 30.06 .99 (784-XIV) "Про відновлення платоспро­
можності боржника або визнання його банкрутом".
1.3 . З метою здійснення моніторингу процесу відпов -
лення платоспроможності суб"єкта підприємницької
діяльності - боржника або визнання його банкрутом,
оперативності та об'єктивності доведення первинної та
аналітичної інформації до відома органів виконавчої влади,
арбітражних судів, органів місцевого самоврядування,
громадських організацій, засобів масової інформації,
населення України Агентство з питань банкрутства (далі
-
Агентство) веде єдину базу даних про підприємства,
щодо яких порушено провадження у справі про бан -
крутство.
1.4. Обов"язки із формування та ведення бази даних
покладаються на відділ з формування та ведення єдиної
бази даних про підприємства - банкрути (далі
-
відділ)
та відділення Агентства в регіонах.
Відділ є адміністратором бази даних, забезпечує її
формування, ведення, експлуатацію програмно -
технічних засобів та їх підтримання у робочому стані,
захист даних від несанкціонованого доступу на всіх тех -
нологічних ланках, формує, за дорученням керівництва
Агентства, аналітичні та довідкові матеріали.
412


Вімілення Агентства забезпечують збір повідомлень
від арбітражних керуючих та копій ухвал і постанов
арбітражних судів, їх обробку та формування регіональ -
них баз даних.
1.5. Право володіння, користування і розпо -
рядження інформацією, занесеною до бази даних, у ме -
жах України належить Агентству, а в межах області
відповідному віміленню Агентства.
2. Порядок формування бази даних
2.1. Підставою для внесення повідомлення до бази
даних є ухвала арбітражного суду про порушення про -
вадження у справі про банкрутство боржника.
Правила та технологія занесення, зберігання, пере -
давання та користування інформацією, внесеною до бази
даних, визначаються наказом Голови Агентства за вета -
новленими правилами експлуатації носіїв інформації та
програмних засобів.
2.2. Повідомлення до бази даних надаються арбітраж -
ними керуючими до вімілень Агентства в 1О - денний
термін після кожної процедури, передбаченої Законом.
2.3. Відповідальні за формування, ведення і збере -
ження бази даних посадові особи в центральному апа -
раті та віміленнях Агентства затверджуються наказом
Голови та наказами начальників вімілень Агентства.
2.4 . Відповідальні особи у віміленнях Агентства фор -
мують регіональну базу даних та надсилають її за допо -
могою електронної пошти на адрес, Агентства.
2.5. У повідомленні обов'язково мають бути вказані
такі реквізити:
номер справи та дата її порушення;
повна назва боржника та його підпорядкування;
код за ЄДРПОУ;
місцезнаходження;
форма власності;
код галузі за КВЕД;
назва міністерства або іншого центрального органу
виконавчої влади (для державних підприємств) ;
ініціюючий кредитор (кредитори);
кредиторська заборгованість, яка визнана судом.
2.6. Інші реквізити заповнюються у міру руху справи
про банкрутство на дату кожної із судових процедур на
підставі офіційних документів арбітражних судів та
413


повідомлень арбітражних керуючих на визначених За -
коном етапах (призначення розпорядника майна,
керівника санації, ліквідатора, досягнення мирової угоди
тощо) відповідно до форми повідомлення арбітражного
керуючого (додаток).
При потребі, за поданням вімілу, показники до -
датка можуть змінюватися та доповнюватися. Усі зміни,
уточнення чи доповнення затверджуються наказом
Агентства.
Категорично забороняється працівникам Агеmства та
його відділень додатково вимагати статистичні та бух -
галтерські дані обліку і звітності об'єкта банкрутства, які
не передбачені формою повідомлення арбітражного ке -
руючого .
2. 7. Відділ має відслідковувати повноту інформації про
суб"єкт підприємницької діяльності - боржника, що
зберігається в базі даних. Для цього відповідальна особа
у відділенні Агентства має періодично (не менше одного
разу на квартал) надсилати до Агентства підписаний на -
чальником відділення звіт про формування регіональної
бази даних.
З.Порядок користування базою даних
3.1 . Користувачами інформації єдиної бази даних є
Адміністрація Президента України, Верховна Рада Ук -
раїни, Кабінет Міністрів України, Правоохоронні орга -
ни, центральні та місцеві органи виконавчої влади, Ви -
щий арбітражний суд України, арбітражні суди в Авто­
номній Республіці Крим, областях, містах Києві та
Севастополі в межах їх компетенції.
3.2 . Користувач для отримання витягу з бази даних
має надіслати письмовий запит до:
3.2.1 . Голови Агентства щодо отримання даних у ме -
жах України.
3.2 .2 . Начальника відділення Агентства щодо отри -
мання даних у межах відповідної території.
З.З. Для одержання повних та достовірних даних про
боржника у запиті необхідно вказувати повну його на -
зву та код за ЄДРПОУ.
414


3.4 . Для забезпечення конфіденційносrі інформації вся
інформація, яка передається засобами телекомунікаційного
зв"язку, обробляється електронними засобами захисту
інформації відповідно до встановлених вимог.
пасиву балансу зменшується на підсумок першого
розділу активу балансу і показників у статтях "Викори­
стання позикових коштів" та "Збитки звітного і минулих
років" активу балансу.
3.5. Інформація в базі даних про завершену справу
про банкрутство зберігається з дати завершення справи
протягом п"яти років.
4.Відповідальність
4.1. Арбітражний керуючий за неподання в установ -
лений термін або за подання у повідомленні недостовірної
інформації, за розголошення конфіденційної інформації,
за протиправні дії, які завдали шкоди боржнику чи кре -
дитору, несе відповідальність згідно з чинним законо -
давством.
4.2 . Працівники Агентства несуть відповідальність за
розголошення конфіденційної інформації щодо суб"єкта
підприємницької діяльності та протиправні дії, які за -
вдали шкоди боржнику чи кредитору, згідно з чинним
законодавством.
5.Припинення функціонування
5.1. Ліквідація чи передача єдиної бази даних іншому
державному органу здійснюється відповідно до законо -
давства України.
На вимогу комісії підприємство подає й іншу не -
обхідну інформацію.
б. На основі поданих матеріалів комісія проводить
аналіз фінансово - господарського стану підприємства,
який починається з оцінки основних показників діяль -
ності та майново - фінансового стану підприємства.
7. За даними бухгалтерського балансу визначається
загальна вартість майна, сума оборотних активів та ве -
личина власних і позикових коштів, вкладених у майно
підприємства.
Наявність власних оборотних коштів розрахо -
вується таким чином: підсумок першого і другого розділів
415


8. Аналіз фінансового стану підприємства проводиться
за показниками абсолютної ліквідності на початок і на
кінець звітного періоду та за показником платоспро -
можності.
Коефіцієнт абсолютної ліквідності визначається як
відношення суми грошових коштів та короткотерміно -
вих фінансових вкладень до суми короткотермінових зо -
бов'язань.
Грошові кошти - це готівка в касі, суми на розра -
хунковому і валютному рахунках, інші грошові кошти,
короткотермінові фінансові вкладення (цінні папери, де­
позити) .
Короткотермінові зобов'язання - це короткотермінові
кредити банків та інші позикові кошти, короткотермінові
кредити та позики, не погашені в строк, розрахунки з
кредиторами (крім кредиторів, майнові вимоги яких
повністю забезпечено заставою).
Значення коефіцієнта абсолютної ліквідності виз -
нається достатнім, якщо він перевищує 0,2.
За даними аналітичного обліку на останню звітну дату
проводиться розшифровка дебіторської та кредиторсь -
кої заборгованості із зазначенням дати її виникнення та
суми. Якщо наявних активів у ліквідній формі недостатньо
для задоволення в установлений термін вимог, пред' яв -
лених до юридичної особи з боку кредиторів, та вик0 -
нання зобов'язань перед бюджетом, такий суб ' єкт
підприємницької діяльності визнається неплатоспромож -
ним.
Коефіцієнт платоспроможності, або загальний ко -
ефіцієнт покриття, визначається як відношення суми
оборотних коштів до загальної суми короткотермінових
зобов'язань за кредитами банку, інших позикових коштів
і розрахунків з кредиторами. При цьому сума коштів у
чисельнику визначається за показниками таких статей
балансу: виробничі запаси, тварини на вирощуванні і
відгодівлі, малоцінні і швидкозношувані предмети за ви -
рахуванням зношення, незавершене виробництво, го -
това продукція, товари за вирахуванням торговельної
націнки, витрати обігу на залишок товарів, готівка в касі,
суми на розрахунковому і валютному рахунках, інші гро -
шові кошти, короткотермінові фінансові вкладення (цінні
416


папери, депозити), розрахунки з дебіторами за товари,
роботи і послуги, за векселями одержаними, розрахунки
з бюджетом, з персоналом щодо інших операцій, за аван -
сами виданими, розрахунки з дочірними підприємства -
ми та іншими дебіторами.
Загальна сума короткотермінових зобов'язань за кре -
дитами банку, інших позикових коштів і розрахунків з
кредиторами в знаменнику визначається за показника -
ми таких статей балансу: короткотермінові кредити
банків, короткотермінові позикові кошти, коротко -
термінові кредити та позики, не погашені в строк, роз -
рахунки з кредиторами за товари, роботи і послуги, строк
оплати яких не настав, а також не оплачені в строк, за
векселями виданими, за авансами одержаними, розра -
хунки з бюджетом, за страхуванням, позабюджетні пла -
тежі, оплата праці, розрахунки з дочірними
підприємствами та іншими кредиторами.
Якщо значення загального коефіцієнта платоспро -
можності становить 0,5 і нижче, то підприємство - борж -
ник є неплатоспроможним.
З метою конкретизації основних показників
ліквідності проводиться аналіз коштів на розрахунко -
вому, поточному, валютному, спеціальних та інших ра -
хунках, на акредитивах, а також заборгованості за по -
зиками банків, дебіторської заборгованості.
9. Комісія визначає суму витрат у собівартості про -
дукції, не пов' яз ану з виробничо - господарською
діяльністю. При цьому аналізу підлягає фактична (у на -
туральному і вартісному виразі) наявність сировини, ма -
теріалів, палива, покупних напівфабрикатів, тари, за -
пасних частин, малоцінних та швидкозношуваних пред -
метів, товарів, інших товарно - матеріальних цінностей,
що не мають відношення до виробництва продукції. На
цій основі даються рекомендації щодо їх подальшого ви -
користання, у тому числі продажу чи передачі в оренду.
10. На основі даних, одержаних у результаті аналізу
фінансово - господарського стану підприємства, комісія
подає свої висновки та пропозиції органові, уповнова -
женому управляти державним майном, який приймає
рішення щодо проведення санації даного підприємстіа,
шляхів та термінів її здійснення.
417


11. Фінансові і матеріально - технічні джерела са -
нації визначаються індивідуально для кожного
підприємства (структурного підрозділу, виробництва) під
цільові плани і проекти з урахуванням даних аналізу,
проведеного згідно з цим Положенням.
і
!
о
f!
І~ .~
~ ~і"
~iІ
:i"
~~і
І!:• І
f(1
:::і
Iit
~1~
І~~
'
!
;
Іі
Начальник відділу формування
та ведення єдиної бази даних
про підприємства-банкрути А.Л.Командишко
,
~
,І
2
j@
Jі
i
,_
-~
... ~
n--
!
!!
f
z
ііІ
J
( ....
!
~ ---
~ ·--::: <
і '""'18J ~
f
-
l rnwi~
_
-,,n.llиl8UIJ"
.......... -
.... -
.
.:~
ш
-РІ
І1Н.~
~;
!
.
~~
іі
Іі
(
'
-·~
.,_
[ ,_!!
--=·
..... ,
11•
-·
_,
~,
§ 1'11'ІЖМ1 •
І ·--~ ..
,І!
·-
~
·-·
"мdJ"~
~
=-
с:;
"'°"''.__.. ..
~- ..
,І!
·lfdJ':Ж.
1w:;: ....
...м,.,.І'ХtІІІ
-··
tмtt!IIIW!-.J •
., .,,
--·
11
/
,_
~
-
~
~
.
і
~omod
І.О...~І
І
!
......_
~..
.,
;ё
·-
., §о:мr-~ ..
-. 1:t11d..,
'і
.-111,n.wi•• ..
,І!
---
~.11
---
....
·-
· •-оммtІІІСІ1 м
'111111<0.СМ.. ~
,U;Jp"LI ~
-
!
·tt o- -~
...
11•og,oc .....
-.W,...1111..ogodN
...,,.. ...
---
І!
1;
н3~
І
!~
Іj
:І r~
І.
fi і!
'
'
!
=І
І
І.-ІІі~1:.1
J 1·1
Ji
і -~І
І :,1
fi=
-
їІ
f:r
І·
а
J
І.І
it
І.І
,1
1• iJ
!ІІ
1·
j'.
(І
ll
І!і
!
418


ЗАТВЕРДЖЕНО
наказом Агентства з питань банкрутства
від 1О листопада 1999р. No97
ПОРЯДОК
видачі ліцензій на здійснення
діяльності арбітражних керуючих
1. Загальні положення
1.1. Цей Порядок розроблено відповідно до Закону
України "Про відновлення платоспроможності борж -
ника або визнання його банкрутом" (далі - Закон) та
положення "Про порядок ліцензування підприємниць­
кої діяльності", затвердженого постановою Кабінету
Міністрів України від З липня 1998 року No 1020, і виз -
начає порядок видачі, переоформлення, зупинення, ану­
лювання та поновлення дії ліцензії, а також обліку ви -
даних ліцензій на право здійснення діяльності арбітраж -
ного керуючого.
1.2. Ліцензування (видачу ліцензій) діяльності
арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих
санацією, ліквідаторів) здійснює Агентство з питань бан -
крутства (далі - Агентство).
1.3 . Діловодство з питань ліцензування здійснює
Відділ ліцензування.
Для кожного арбітражного керуючого відкривається
особова справа, яка має подвійну нумерацію - поряд -
ковий номер справи та реєстраційний номер ліцензії. У
справі вміщуються всі документи, подані для ви­
дачі ліцензії (дубліката} або її переоформлення, рішен­
ня про видачу, відмову, зупинення дії та анулювання
ліцензії.
Відділ ліцензування веде Книгу обліку виданих
ліцензій суб"єктам підприємницької діяльності за вста­
новленою формою (додаток 5).
1.4. А.ля підготовки рішення щодо видачі (в окремих
випадках) ліцензії, зупинення дії та анулювання ліцензії
в Агентстві створюється кваліфікаційна комісія. Рішення
кваліфікаційної комісії затверджуються наказом Голови
Агентства.
419


2. Ліцензія
2.1 . Ліцензія
-
це документ суворої звітності, що
підтверджує право фізичної особи - суб"єкта
підприємницької діяльності, якій вона видана, на
здійснення діяльності арбітражного керуючого на те -
риторії України відповідно до вимог Закону України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом" та чинного законодавства з питань
діяльності суб"єктів підприємницької діяльності.
Облік надходження і використанння бланків ліцензій,
а також їх зберігання здійснюється відповідно до вимог
законодавства.
2.2 . Ліцензія видається згідно наказу Агентства за
встановленою формою (додаток 1).
2.3 . За видачу ліцензії справляється плата у розмірі
десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,
яка зараховується до Державного бюджету України на
рахунок Держказначейства за місцем реєстрації (код
14060200 "Плата за ліцензії на право здійснення діяль­
ності арбітражного керуючого. Класифікація доходів і
видатків державного і місцевих бюджетів, символ звітності
банку 069) .
.4 . Термін дії ліцензії
-
п"ять років.
Термін дії ліцензії може буrи продовжений за заявою
арбітражного керуючого у порядку, встановленому мя її вЦІІрчі.
З. Порядок видачі ліцензії
3.1 Ліцензія видається фізичній особі (арбітражному
керуючому), яка зареєстрована як суб" єкт підприємницької
діяльності та відповідає вимогам Закону.
3.2 . Для отримання ліцензії суб"єкт ліцензування
подає до відділення Агентства за місцем проживання
(реєстрації) письмову заяву за встановленою формою
(додаток 2), а також пред"являє паспорт.
З.З. До заяви додаються ноторіально посвідчені:
-
копія документу, який підтверджує реєстрацію за -
явника як суб"єкта підприємницької діяльності;
-
копії документів, які засвідчують рівень освіти (дип­
лом) та кваліфікації арбітражного керуючого (свідоцтво).
3.4 . Заявник несе відповідальність за достовірність
відомостей, викладених у заяві та документах на видачу
ліцензії. Невідповідність поданих документів вимогам
420


чинного законодавства та цього Порядку може бути
підставою для відмови у видачі ліцензії.
3.5. Подані документи у тижневий термін розгля­
даються у відділенні відповідальною за це особою.
Відпрацьовані документи направляються Агентству із
супровідним листом, підписаним начальником відділен -
ня, з рекомендацією:
"рекомендуємо (не рекомендуємо) видати ліцензію
(прізвище, ім " я, по батькові)
З.б. Відділ ліцензування протягом 10 днів з часу над -
ходження документів перевіряє їх та подає на підпис Го -
лові Агентства проект наказу про видачу ліцензії.
З. 7. У разі виявлення причин для відмови у видачі
ліцензії, Віміл ліцензування передає документи на роз -
гляд Кваліфікаційній комісії, я!Са на своєму засіданні роз -
глядає спірні питання щодо видачі ліцензії .
Рішення кваліфікаційної комісії оформляється про -
токолом, який підписується всіма членами комісії, та пе -
редається до Відділу ліцензування для підготовки ним
проекту наказу Агентства про затвердження протоколу.
3.8 . Відділ ліцензування повідомляє про прийняте
рішення відділення Агентства, від якого отримані доку­
менти, для подальшого інформування заявника.
3.9. Заявник повинен особисто прибути до Агентства
для одержання ліцензії та представити копію платіжного
доручення з відміткою установи банку про сплату за ви -
дачу ліцензії в розмірі 1О неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян.
Крім того, заявник вносить в бухгалтерію Агентства
кошти за бланк ліцензії, які направляються на відшко -
дування витрат за виготовлені бланки.
3.10. Інформація щодо виданих ліцензій подається
Відділом ліцензування, за встановленою формою, Ви -
щому арбітражному суду України для залучення
арбітражних керуючих до участі у судових процедурах.
4. Порядок переоформлення, зупинення дії
та анулювання ліцензії
4.1. Ліцензія підлягає переоформленню у разі зміни
відомостей, зазначених у виданій ліцензії.
Для переоформлення ліцензії арбітражний керуючий
421


зобов"язаний у 10-денний термін з дня настання за­
значених змін подати до Агентства заяву на переоформ -
лення ліцензії за формою додатка 4.
До заяви додаються документи, що підтверджують
зазначені зміни.
Переоформлення ліцензії проводиться Вімілом
ліцензування протягом 1О днів з дня подання заяви ра -
зом з відповідними документами у порядку, встановле -
ному для її видачі. До проведення цього переоформлення
діє раніше видана ліцензія.
У разі прострочення арбітражним керуючим терміну
подання заяви про відповідне переоформлення ліцензія
підлягає оформленню в порядку, встановле - ному для її
видачі.
У разі своєчасної подачі арбітражним керуючим до
Агентства заяви про переоформлення ліцензії, а саме
протягом 1О днів з дня зміни відомостей, зазначених у
ліцензії, з нього справляється плата у розмірі 40 відсотків
суми плати за видачу ліцензії.
У разі несвоєчасної подачі арбітражним керуючим
зазначеної заяви з нього справляється плата у розмірі,
встановленому для її видачі (10 неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян).
4.2 . Агентство має право зупинити дію ліцензії у
разі:
-
порушення арбітражним керуючим вимог Закону
та ліцензійних умов;
-
невиконання арбітражним керуючим розпоряд -
жень Агентства або рішень Вищого арбітражного суду
України (арбітражного суду), передбачених Законом.
У разі своєчасного усунення порушень, що привели
до зупинення дії ліцензії, Агентство приймає рішення
про поновлення її дії.
4.3 . Агентство має право анулювати ліцензію у разі:
-
виявлення недостовірних відомостей у заяві на
видачу ліцензії чи в документах, що додаються до неї;
-
передачі арбітражним керуючим ліцензії іншій
особі;
-
повторного або грубого порушення арбітражним
керуючим ліцензійних умов.
Ліцензія вважається анульованою з дати прийняття
кваліфікаційною комісією рішення про її анулювання,
422


яке оформляється наказом Голови Аrентства, або з дати
скасування державної реєстрації арбітражного керую­
чого, як суб'єкта підприємницької діяльності.
Мотивоване рішення про зупинення дії ліцензії
або про її анулювання доводиться у письмовій формі
до відома арбітражного керуючого у 5 - денний термін.
4.4 . Копію наказу про зупинення дії ліцензії, її ану­
лювання або поновлення дії ліцензії Відділ ліцензування
надсилає Вищому арбітражному суду України та до по -
даткового органу за місцем реєстрації
суб'єкта
підприємницької діяльності для прийняття відповідного
рішення.
4.5 . У разі втрати ліцензії арбітражний керуючий
зобов' язаний у 1О - денний термін повідомити про це
Агентство з поданням заяви про видачу дубліката ліцензії
за встановленою формою (додаток З).
Дублікат ліцензії видається арбітражному керую -
чому у 5 - денний термін після подання відповідної заяви.
На бланку ліцензії праворуч у кутку ставиться
штамп "Дублікат" і дата видачі.
У видачі дубліката ліцензії може бути відмовлено
у разі порушення терміну подання заяви про видачу
дубліката або виявлення розбіжностей у відомостях,
викладених у заяві про видачу дубліката ліцензії, із за­
значеними у книзі обліку виданих ліцензій.
У рішенні про відмову у видачі дубліката, яке
видається заявнику в письмовій формі у 5 - денний
термін після подання відповідної заяви, зазна - чаються
підстави відмови.
4.6. Рішення про зупинення дії ліцензії, її анулю -
вання або відмову у видачі дубліката може бути оскар -
жено арбітражним керуючим в судовому порядку.
4.7 . Після закінчення терміну дії ліцензії чи у разі її
анулювання особова справа арбітражного керуючого пе -
редається на зберігання до архіву в установленому за -
конодавством порядку.
5. Контрольні функціі:
5.1. Контроль за діяльністю арбітражного керую -
чого здійснюється Агентством та його відділеннями шля -
хом перевірок своєчасності та повноти поданих ним звітів
та інформації, передбачених Законом. Крім того, у разі
423


отримання звернень та зауважень від арбітражного
суду, комітету кредиторів або керівника підприємства -
боржника (банкрута) щодо недоліків у роботі арбітраж -
ного керуючого, Відділ ліцензування передає їх
кваліфікаційній комісії, яка готує висновки для прий -
няття відповідного рішення.
5.2 . Контроль за дотриманням порядку видачі
ліцензій арбітражним керуючим здійснює Ліцензійна
палата. Агентство несе відповідальність за недотри -
мання порядку видачі ліцензій, за достовірність і по -
вноту інформації про видані ліцензії та відомості про
арбітражних керуючих, а також за організацію зберігання
бланків ліцензій.
5.3. Особові справи арбітражних керуючих зберіга -
ються у Відділі ліцензування.
Начальник Нормативно -
методолоrічногоуправління
Н.Шакун


Додаток 1
до Порядку видачі ліцензійна
здійснення діяльності
арбітражних керуючих
ЛІЦЕНЗІЯ N
(найменування, ідентифікаційний код органу, який видав ліцензію)
Видана ______________________
(прізвище, ім ' я та по батькові,
місце проживання)
ідентифікаційний номер фізичної особи - платника по -
датків та інших обов'язкових платежів __________
на право провадження підприємницької діяльності ___
(вид)
місце провадження діяльності ____________
(адреса місця провадження підприємницької діяльності
Особливі умови та правила провадження даного виду
діяльності ______________________
Дата видачі "_____
-------- 199_р.
Термін дії ліцензії _________________
(посада)
(підпис)
(прізвище та ініціали І
мп
425


Додаток 2
до Порядку видачі ліцензій
на здійснення діяльності
арбітражних керуючих
ЗАЯВА
на видачу ліцензії
Заявник __________ ___________
(прізвище, ім ' я та по батькові громадянина - підприємця , серія і
номер паспорта, ким і коли виданий, місце проживання, домашній та робочий телефон}
ідентифікаційний номер фізичної особи - платника по -
датків та інших обов'язкових платежів __________
розрахунковий рахунок N ____________
в
_____________________________
(найменування кредитної установи)
валютний рахунок N
в
(найменування кредитної установи)
просить видати ліцензію на провадження такого виду
діяльності:
1________________~ )
2 ________________)
з~-,--=---,--~~-----------)
Термін дії ліцензії _______ ___________
З порядком отримання ліцензії, умовами прави -
лами провадження підприємницької діяльності оз -
найомлений і зобов'язуюсь їх виконувати .
Перелік документів, що додаються:
1_________________)
2 ________________)
з________________ )
Підпис заявника ________
--------
199_ р.
Дата і номер реєстрації заяви "
199_ р. N _____
{посада особи, яка прийняла заяву)
(підпис)
(прізвище таініціали заявника)
426


Додаток З
до Порядку видачі ліцензій
на здійснення діяльності арбітражних керуючих
ЗАЯВА
на отримання дубліката ліцензії
( найменування , ідентифікаційний код органу, який видав ліцензію}
Заявник ____________________
(прізви ще, ім'я та 110 батьков і громадянина - підприємця, місце проживання, домашній
та робочий телефон)
ідентифікаційний номер фізичної особи - платника
податків та інших обов'язкових платежів
вид підприємницької діяльності, на яку було видано
ліцензію
1____________________)
2
)
з
)
реєстраційний номер________________
дата видачі ліцензії__________________
термін видачі дублікат ліцензії у зв'язку з _______
зазначений термін
Підпис заявника___________________
199_ р.
Дата і номер реєстрації заяви "
N ------
(посада особи , яка прийняла заяву}
(підпис)
427
_____199_р.
{прізвище таініціали заявника)


.J::.
N
оо
Код виду діяльності -243
КНИГА
Додаток 5
до Інструкції про порядок
видачі ліцензій на здійснення діяльності
арбітражних керуючих
обліку ліцензій, виданих суб"єктам пІдриємницької діяльності на провадження діяльності арбітражних керуючих
(розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів)
No Реє
..
Прізвище,
Домашня Орган дер- щ:япфкаційний
Тер-
п/п номер
ім"я та по
адреса,
жавної реє-
номер
мін дії
ліцензії та
батькові
телефон, страції, дата і платника
ліце-нзії
дата її видач громадянина -
факс
номер
податків та
(дата)
Прийняте рішення Агентства
підприємця
свідоцтва про
інших
(No та дата наказу )
державну
обов"язкових
реєстрацію
платежів
rq:mи- понов- щю- llfJi!- про-
не-
лен-
фо- чу дов-
ння та ня дії i:we- f>Уб- ЖНJНЯ
анумо- ліцензії ння лікага дії
ва-
дії ліце- ліце-
ння
ліцензі нзії нзії
ліцензії
І
2
з
4
5
б
7
8
9
10
11
І


КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКР.МНИ
ПОСТАНОВА
від 21 вересня 1998 р. No 1482
Київ
Про передачу об'єктів права державної
та комунальної власності
(Із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ
No 887 (887- 99-п) від 24.05.99)
Відповідно до пункту 5 статті 116 Конституції
України (254к/96-ВР) і Закону України "Про пере­
дачу об'єктів права державної та комунальної влас -
ності" (147/98-ВР) Кабінет Міністрів України
постановляє:
1. Затвердити Положення про порядок передачі
об'єктів права державної власності і Порядок подання та
розгляду пропозицій щодо передачі об'єктів з кому­
нальної у державну власність та утворення і роботи комісії
з питань передачі об'єктів у державну власність (дода­
ються).
2. Визнати такою, що втратила чинність, постанову
Кабінету Міністрів України від 26 червня 1996 р. No678
(678- 96- п) "Про порядок передачі державного майна"
(ЗП України, 1996 р., N 14, ст. 377).
Прем'єр-міністр України
Інд. 25
В. ПУСТОВОЙТЕНКО
ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 21 вересня 1998 р. No 1482
(Положення втратило чинність в частині передачі
акцій (часток, паїв), що належать державі у статутних
фондах господарських товариств на підставі По -
станови КМ No 887 (887 -99- п) від 24.05 .99)
429


ПОЛОЖЕННЯ
про порядок передачі об'єктів права державної власності
1. Це Положення визначає порядок безоплатної
передачі об'єктів права державної власності із
сфери управління мш1стерств, інших центральних та
місцевих органів виконавчої влади, Ради міністрів Ав -
тономної Республіки Крим, Фонду державного майна,
об'єднань підприємств, яким делеговано функції з уп­
равління майном підприємств і організацій, засно -
ваних на державній власності (далі - органів, упов -
новажених управляти державним майном), Національ­
ної академії наук, інших аналогічних самоврядних
організацш, яким передано в користування державне
майно (далі - самоврядні організації), до сфери уп -
равління інших органів, уповноважених управляти дер -
жавним майном, або самоврядних організацій.
Дія Положення не поширюється на об'єкти
капітального будівництва, які передаються в експлу­
атацію після завершення будівництва.
2. Об'єктами передачі згідно з цим Положенням є:
а) цілісні майнові комплекси підприємств,
установ, організацш, їх структурних підрозділів (далі
-
підприємства), крім об'єктів, визначених підпунктом
"д" цього пункту. Структурний підрозділ підприємства
може бути об'єктом передачі після виділення його в ус -
тановленому порядку в цілісний майновий комплекс
на підставі розподільного балансу;
б) нерухоме майно (будівлі, споруди, у тому числі
об'єкти незавершеного будівництва, а також нежит­
лові приміщення після виділення їх в окрему облікову
одиницю (інвентарний об'єкт) на підставі складання в
установленому порядку розподільного балансу за умови
обов'язкового наступного укладення з іншими
балансоутримувачами будинку, в якому розташовані ці
приміщення, угоди про спільне користування та
утримання будинку і прибудинкової території);
в) акції (частки, паї), що належать державі у
майні господарських товариств (крім передачі акцій
державним органам приватизації засновниками
відкритих акціонерних товариств, створених у процесі
корпоратизації);
430


г) державне майно, що не увшшло до статутного
фонду господарських товариств, створених у процесі
приватизації, корпоратизації;
д) цілісні майнові
комплекси
підприємств,
установ, організацій, їх структурних підрозділів у зв'язку
з прийняттям рішення про їх приватизацію;
е) інше окреме індивідуально визначене майно
підприємств (крім нерухомого).
З. Ініціатива щодо передачі об'єктів права дер­
жавної власності може виходити відповідно від ор -
ганів, уповноважених управляти державним майном, або
самоврядних організацій.
4. Передача об'єктів права державної власності
здійснюється за рішенням:
а) Кабінету Міністрів України
щодо об'єктів,
визначених підпунктами "а" і "в" пункту 2 цього Поло ­
ження;
б) органів, уповноважених управляти державним
майном, або самоврядних організацій за погодженням з
Мінекономіки, Мінфіном і Фондом державного майна
-
щодо об'єктів, визначених підпунктами "б" і "е" пункту
2 цього Положення;
в) засновника господарського товариства та
органу, уповноваженого управляти державним майном,
який приймає майно, за погодженням з Мінекономіки ,
Мінфіном і Фондом державного майна - щодо об'єктів,
визначених підпунктом "г" пункту 2 цього Положення;
г) органів, уповноважених управляти державним
майном, самоврядних організацій та Фонду державного
майна - щодо об ' єктів визначених підпунктом "д" пункту
2 цього Положення.
Передача об'єктів права державної власності від
одного підприємства іншому, що належать до сфери уп -
равління одного і того ж органу, уповноваженого
управляти державним майном, або самоврядної ор -
ганізації, здійснюється на підставі рішення цього ор -
гану або самоврядної організації.
5. Пропозиції щодо передачі об'єктів права
державної власності, яка здійснюється за рішенням
Кабінету Міністрів України, погоджуються ініціатором
передачі з:
відповідним органом, уповноваженим управляти
державним майном, або самоврядною організацією;
431


підприємством - у разі передачі закріпленого за ним
майна;
трудовим колективом підприємства - у разі пере
-
дачі об'єктів соціальної інфраструктури, споруджених
за рахунок коштів цього підприємства. Згода трудового
колективу підприємства подається у формі виписки з
протоколу загальних зборів (конференції
представників).
У разі недосягнення згоди між сторонами, що пе -
редають і приймають об'єкти передачі, або з іншими
сторонами, що погоджуют передачу об'єктів, спільним
рішенням цих сторін може створюватися тимчасова
узгоджувальна робоча група для опрацювання
взаємоприйнятних рішень та визначення у разі потреби
додаткових умов запропонованої передачі. Якщо вик0 -
нання зазначених додаткових умов передачі залежить від
органу, не задіяного раніше у процесі передачі, ініціатор
передачі погоджує додаткові умови з цим органом.
б. Якщо передача здійснюється за рішенням Кабінету
Міністрів України, пропозиції, погоджені відповідно до
вимог пункту 5 цього Положення, подаються ініціатором
такої передачі до Мінекономіки.
У пропозиціях зазначається:
у разі передачі підприємства - його найменування,
юридична адреса, найменування органу, що здійснює
функції з управління майном підприємства,
стан
приватизації (корпоратизації) підприємства;
уразі передачі акцій (часток, паїв), що належать дер­
жаві у маиш господарських товариств,
дані про
уповноважену особу (прізвище, ім'я та по батькові - для
фізичної особи, найменування і юридична адреса - для
юридичної особи), що здійснює управління зазначеними
акціями, частками, паями, дата укладення та термін дії
договору на управління цими акціями, частками, паями .
У разі подання пропозицій, що не відповідають
зазначеним вимогам, Мінекономіки у двотижневий
термін повідомляє про це ініціатора передачі.
Мінекономіки на підставі узгоджених пропозицій,
внесених із дотриманням вимог цього Положення, готує
і у місячний термін подає за погодженням з Мінфіном,
Фондом державного майна та Держкомстатом
проекти відповідних рішень Кабінету Міністрів
України.
432


7. Якщо передача здійснюється за рішенням
органу, уповноваженого управляти державним май -
ном, або самоврядної організації, пропозиції щодо пе -
редачі (крім випадків передачі майна у зв'язку з
прийняттям рішення про приватизацію) погоджуються
відповідно до пункту 5 цього Положення, а також з
Мінфіном та Фондом державного майна .
У пропозиціях зазначаються: назва майна,
його місцезнаходження,
найменування
та
місцезнаходження підприємства - балансоутримувача,
найменування органу, що здійснює функції з управління
майном підприємства.
Ініціатор такої передачі подає Мінекономіки
пропозиції з оригіналами документів про погодження .
Мінекономіки на підставі узгоджених пропозицій, вне -
сених з дотриманням вимог цього Положення,
надсилає у двотижневий термін ініціатору передачі свої
висновки. Рішення про таку передачу приймається
після отримання згоди Мінекономіки.
8. Передача об'єктів права державної власності
здійснюється комісією з питань передачі об' єктів, до
складу якої входять:
представники органу, уповноваженого управляти
державним майном, або самоврядної організації, які
приймають та передають державне майно, місцевого ор -
гану виконавчої влади, фінансового органу, під -
приємства, представницького органу трудового ко -
лективу підприємства в особі профспілкового комітету
(або іншого органу, який представляє інтереси
трудового колективу)
трудового колективу під -
приємства, майно якого підлягає передачі, - у разі
передачі підприємств та нерухомого майна;
представники органу, уповноваженого управляти
державним майном, або самоврядної організації, які
приймають та передають державне майно, державного
органу приватизації і уповноважена особа, яка здійснює
в установленому порядку управління акціями (частками,
паями), що належать державі у майні господарського
товариства, - у разі передачі цих акцій (часток, паїв);
представники органу, уповноваженого управляти
державним майном, або самоврядної організації, які
приймають та передають державне майно, підприємства
і його трудового колективу - у разі передачі .іншого
433


окремого індивідуально визначеного майна (крім
нерухомого).
У разі передачі орендованого майна до складу комісії
з питань передачі об'єктів додатково включаються пред -
ставники орендодавця і орендаря .
9. Комісію з питань передачі об'єктів створює та
призначає її голову орган, уповноважений управляти
державним майном, або самоврядна організація, які
приймають державне майно.
Комісію очолює:
заступник керівника органу,
уповноваженого
управляти державним майном, або самоврядної
організації - якщо передача об'єктів здійснюється за
рішенням Кабінету Міністрів України;
керівник структурного підрозділу органу,
уповноваженого управляти державним майном, або
самоврядної організації - якщо передача об'єктів
здійснюється за рішенням органу, уповноваженого
управляти державним майном, або самоврядної ор -
ганізації.
Орган, який створює ком1с1ю з питань передачі
об'єктів, у триденний термін з дня прийняття рішення
про передачу об'єктів повідомляє відповідні
підприємства, установи і організації про визначення
кандидатур до складу комісії.
Відповідні підприємства, установи і організації
зобов'язані у п'ятиденний термін з дня отримання
повідомлення делегувати до складу комісії своїх
представників. Якщо у зазначений термін вони не
делегували своїх представників, орган, який створює
комісію, має право затвердити склад комісії без цих
представників. При цьому участь представників від
сторін, що приймають і передають об'єкт, обов'язкова.
Передача майна здійснюється в місячний термін з дня
прийняття рішення про передачу.
10 . Передача оформляється актом приймання-пе­
редачі за формою згідно з додатком до Порядку подання
та розгляду пропозицій щодо передачі об'єктів з кому­
нальної у державну власність та утворення і роботи комісії
з питань передачі об'єктів у державну власність, затвер­
дженого цією постановою. Акт складається у чоти -
рьох примірниках, підписується головою
членами
комісії та затверджується органом, який створив комісію.
434


Право на управління об'єктом передачі виникає з
дати підписання акта приймання - передачі.
До акта приймання - передачі підприємства додаються:
нотаріально засвідчені копії статуrу підприємства
(положення) і свідоцтва про його державну реєстрацію;
контракт з керівником підприємства;
договір оренди цілісного майнового комплексу;
договори найму (оренди) нежитлових приміщень;
бухгалтерський баланс, складений на останню звітну
дату, з відміткою органу державної податкової служби
про його прийняття.
До акта приймання - передачі акцій (часток, паїв),
що належать державі у майні господарських товариств,
додаються:
нотаріально засвідчені копії статуту, установчого
договору товариства і свідоцтва про його державну
реєстрацію;
бухгалтерські баланси на дату складання акта оцінки
цілісного майнового комплексу і на останню звітну дату;
сертифікат на сумарну номінальну вартість акцій
акціонерного товариства (документ, що засвідчує право
власності на частку, пай у майні господарського то -
вариства) або акції;
договір з уповноваженою особою, що здійснює
управління державними акціями (частками, паями) у
майні господарських товариств.
До акта приймання - передачі об' єктів, визначених
підпунктами "б", "г" і "е" пункту 2 цього Положення,
додаються:
виписка з бухгалтерського балансу, складеного на
останню звітну дату, про вартість об' єкта передачі;
проектно - кошторисна документація
-
у разі
передачі об' єктів незавершеного будівництва;
договори найму (оренди) нежитлових приміщень.
11. Органи, до сфери управління яких передано
об'єкт державної власності, у двотижневий термін з дня
затвердження акта приймання - передачі зобов'язані
повідомити про таку передачу органи державної ста -
тистики та державної податкової служби, фінансові
органи, а стосовно об'єктів, передача яких провадилася
на підставі рішень Кабінету Міністрів України, також
Мінекономіки_ та своїм наказом закріпити нерухоме та
інше окреме індиві-дуадь}{Q___ визначене майно за від -
435


повідним підприємством (організацією) на праві повного
господарського відання (оперативного управління) .
12. У разі передачі об'єктів, визначеІШХ підпунктом "д"
пymcry 2 цього Положення, державний орган привати -
зації у п'ятиденний термін після прийнятгя рішення про
приватизацію державного майна підприємства повідомляє про
це відповідний орган, уповноважений управляти державним
майном, а також місцевий орган виконавчої влади.
Орган, уповноважений управляти державним май -
ном, у тижневий термін з дня отримання зазначеного
повідомлення приймає рішення про передачу майна
підприємства у зв'язку з прийняттям рішення про його
приватизацію в управління державному органу
приватизації та повідомляє орган приватизації про
кандидатури до складу комісії з питань передачі об'єкта.
Державний орган приватизації у п'ятиденний термін
затверджує склад комісії з питань передачі об'єкта і
призначає свого представника головою комісії. До
складу ком1с11 включаються представники органу,
уповноваженого управляти державним майном,
підприємства і органу приватизації.
Передача майна здійснюється в місячний термін з дня
прийняття рішення про приватизацію.
До акта приймання - передачі майна державного
підприємства у зв'язку з прийняттям рішення про
приватизацію додаються:
нотаріально засвідчені копії статуту підприємства
свідоцтва про його державну реєстрацію;
контракт з керівником підприємства;
бухгалтерський баланс, складений на останню звітну
дату, з відміткою органу державної податкової служби
про його прийняття;
перелік майна, яке згідно із законодавством не
включається до статутного фонду об'єкта приватизації;
інші документи за визначенням комісії з питань
передачі об'єкта .
Державний орган приватизації, який прийняв в управління
майно підприємства, разом з органом, уповноваженим уп­
равляти майном, який передав зазначене майно, зобов'язані
в місячний термін після реєстрації статуту відкритого
акціонерного товариства визначити порядок подальшого
ефективного вик0 - ристання державного майна, яке не
увійшло до ста'rу'ІНОГО фонду господарського товариства.
436


ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 21 вересня 1998 р. No 1482
ПОРЯДОК
подання та розгляду пропозицій щодо передачі
об'єктів з комунальної у державну власність
та утворення і роботи комісії з питань передачі
об'єктів у державну власність
1. Цей Порядок визначає основні вимоги до подання
та розгляду пропозицій щодо передачі об'єктів з ко­
мунальної у державну власність, а також утворення і
роботи комісії з питань передачі об'єктів у державну
власність відповідно до Закону України "Про передачу
об'єктів права державної та комунальної власності"
(147/98-ВР).
2. Ініціатива щодо передачі об'єктів з комунальної у
державну власність може виходити від міністерств,
інших центральних та місцевих органів виконавчої
влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим,
Фонду державного майна, об'єднань підприємств, яким
делеговано функції з управління майном підприємств
і організацій, заснованих на державній власності (далі
-
органів, уповноважених управляти державним май -
ном), Національної академії наук, інших аналогічних
самоврядних організацій, яким передано в користування
державне майно (далі - самоврядні організації), ор­
ганів місцевого самоврядування.
З. Передача об'єктів з комунальної у державну
власність здійснюється за рішенням:
сільських, селищних, міських рад - щодо об'єктів
права комунальної власності відповідних територіальних
громад;
районних, обласних рад - щодо об'єктів права
спільної власності територіальних громад сjл, селищ, міст,
що перебувають в управлінні районних, обласних рад.
Передача об'єктів з комунальної у державну
власність здійснюється за наявності згоди на передачу:
437


цілісних майнових
комплексів
підприємств,
установ, організацш, їх структурних підрозділів (далі
підприємства). Згода на передачу структурних
підрозділів дається після їх виділення в установленому
порядку в цілісні майнові комплекси на підставі роз -
подільного балансу;
нерухомого майна (будівель, споруд, у тому числі
об'єктів незавершеного будівництва, а також нежит­
лових приміщень після виділення їх в окрему облікову
одиницю (інвентарний об'єкт) на підставі складання в
установленому порядку розподільного балансу за умови
обов' язкового наступного укла - дення з іншими
балансоутримувачами будинку, в якому розташовані ці
приміщення, угоди про спільне користування та
утримання будинку і прибудинкової території);
акцій (часток, паїв), що належать суб'єктам права
комунальної власності у майні господарських товариств;
б) органів, уповноважених управляти державним
майном, - щодо іншого окремого індивідуально визна -
ченого майна підприємств (крім нерухомого майна).
4. Ініціатор передачі об'єктів з комунальної у дер­
жавну власність погоджує пропозиції щодо їх передачі з:
відповідним органом місцевого самоврядування; ор -
ганом, уповноваженим управляти державним майном,
або самоврядною організацією, яким пе - редається майно;
орендодавцями - у разі передачі орендованого майна;
трудовим колективом підприємства - у разі пе -
редачі майна, закріпленого за цим підприємством,
об'єктів соціальної інфраструктури, споруджених за
рахунок коштів цього підприємства. Згода трудового ко -
лективу підприємства подається у формі виписки з про -
токолу загальних зборів (конференції представників).
У разі подання пропозиції щодо передачі цілісного
майнового комплексу структурного підрозділу під -
приємства згода на таку передачу надається загальни -
ми зборами (конференцією представників) трудового
колективу підприємства, з якого виділяється структур -
ний підрозділ.
У разі передачі акцій (часток, паїв), що належать
суб'єктам права комунальної власності у майні госпо­
дарських товариств, згода трудового колективу під­
приємства не надається.
У разі недосягнення згоди між сторонами, що
438


передають і приймають об'єкти передачі, або з іншими
сторонами, що погоджують передачу об 'єкта, спільним
рішенням цих сторін за участю ініціатора передачі
може створюватися тимчасова узгоджувальна робоча
група для опрацювання взаємоприйнятних рішень та
визначення у разі потреби додаткових умов запропо -
нованої передачі. Якщо виконання зазначених додат­
кових умов передачі залежить від органу, не задіяного
раніше у процесі передачі, ініціатор передачі пого -
джує додаткові умови з цим органом.
5. Якщо передача об'єктів з комунальної у державну
власність здійснюється за згодою Кабінету Міністрів
України, пропозиції щодо передачі зазначених об'єктів,
погоджені відповідно до вимог пункту 4 цього Порядку,
подаються ініціатором цієї передачі до Мінеко -
номіки.
У пропозиціях зазначається:
у разі передачі підприємства його найменування,
юридична адреса, найменування органу місцевого са -
моврядування, який здійснює управління майном
підприємства, стан приватизації (корпоратизації)
підприємства;
у разі передачі закріпленого за підприємством майна
назва майна,
його
місцезнаходження,
найменування підприємства - балансоутримувача, його
місцезнаходження, найменування органу місцевого
самоврядування , який здійснює управління майном
7. Передача об'єктів з комунальної у державну
власність здійснюється комісією з питань передачі
об'єктів, до складу якої входять:
представники виконавчого органу відповідної ради,
місцевого органу виконавчої влади та органу, упов -
новаженого управляти державним майном, або само -
врядної організації, яким передається об'єкт, а також
фінансового органу, підприємства, трудового колек -
тиву підприємства, майно якого підлягає передачі , - у
разі передачі підприємств та нерухомого майна;
представники виконавчого органу відповідної ради,
органу, уповноваженого управляти державним майном,
до сфери управління якого передається об'єкт, органу
приватизації і уповноважена особа, яка здійснює в ус -
тановленому порядку управління акціями (частками, пая -
ми), що належать суб'єкту права комунальної власності
439


у майні господарського товариства, - у разі передачі акцш
(часток, паїв) цього господарського товариства;
представники виконавчого органу відповідної ради та
органу, уповноваженого управляти державним май -
ном, або самоврядної організації, яким передається
об'єкт, а також підприємства, трудового колективу
під - приємства, майно якого підлягає передачі,
-
у разі
передачі окремого індивідуально визначеного майна
(крім нерухомого).
У разі передачі орендованого майна до складу комісії
з питань передачі об'єктів включаються також пред­
ставники орендодавця і орендаря.
До роботи комісії можуть залучатися експерти,
радники з правом дорадчого голосу.
8. Комісію з питань передачі об'єктів створює та при­
значає її голову орган, уповноважений управляти дер -
жавним майном, або самоврядна організація, які прий -
мають об'єкти.
Комісію очолює:
заступник керівника органу, уповноваженого
управляти державним майном, або самоврядної ор -
ганізації - якщо передача об'єктів у державну власність
здійснюється за згодою Кабінету Міністрів України;
керівник структурного підрозділу органу, уповно -
важеного управляти державним майном, або самоврядної
організації - якщопередача об'єктів у державнувласність
здійснюється за рішенням органу, уповно - важеного уп -
равляти державним майном, або самоврядної організації.
Орган, який створює комІсІю з питань передачі
об'єктів, у триденний термін з дня отримання рішення
про передачу об'єктів з комунальної у державну
власність повідомляє відповідні підприємства, уста -
нови і організації про визначення кандидатур до складу
комісії.
Відповідні підприємства, установи і організації зо -
бов'язані в п'ятиденний термін з дня отримання повідо­
млення делегувати до складу комісії своїх представ -
ників. Якщо у зазначений термін вони не делегували
своїх представників, орган, який створює комісію, має
право затвердити склад комісії без цих представників.
При цьому участь представників від сторін, що прий -
мають і передають об'єкт, обов'язкова.
Голова комісії організовує роботу з передачі об'єкта
440


у державну власність таким чином, щоб завершити прий­
мання - передачу в місячний термін з дня прийняття
рішення про передачу.
Комісія з питань передачі об' єктів визначає технічний
стан об'єкта передачі та на підставі обстеження, а у разі
потреби і висновків експерта, встановлює відповідність
його фізичного зносу даним бухгалтерського обліку. Якщо
об'єкт передачі відповідно до висновків комісії визнано
таким, що потребує ремонту, орган, який створив комісію,
приймає рішення про джерела фінансування і термін ви -
конання робіт, у тому числі із залученням в установ -
леному порядку коштів підприємства, установи чи ор -
ганізації, яка передає цей об'єкт.
9. Передача оформляється актом приймання - пере -
дачі за формою згідно з додатком. Акт складається у
чотцрьох примірниках, підписується головою та члена -
ми комісії і затверджується органом, який утворив комісію.
Право власності на об'єкт передачі виникає з дати
підписання акта приймання - передачі.
До акта приймання - передачі підприємства додаються
нотаріально засвідчені копії статуту підприємства (по -
ложення) і свідоцтва про його державну реєстрацію;
контракт з керівником підприємства;
договір оренди цілісного майнового комплексу;
договори найму (оренди) нежитлових приміщень;
бухгалтерський баланс (кошторис доходів і витрат),
складений на останню звітну дату, з відміткою органу
державної податкової служби про його прийняття.
До акта приймання-передачі акцій (часток, паїв),
що належать суб'єктам права комунальної власності у
майні господарських товариств, додаються:
нотаріально засвідчені копії статуту, установчого
договору
товариства і свідоцтва про його державну реєстрацію;
бухгалтерські баланси на дату складання акта оцінки
цілісного майнового комплексу і на останню звітну дату;
сертифікат на сумарну номінальну вартість акцій
акціонерного товариства (документ, що засвідчує право
власності на частку, пай у майні господарського товариства);
договір з уповноваженою особою, яка здійснює
управління акціями (частками, паями), що належать
суб'єктам права комунальної власності у майні госпо­
дарських товариств.
441


До акта приймання - передачі нерухомого та
окремого індивідуально визначеного майна додаються:
виписка з бухгалтерського балансу, складеного на
останню звітну дату, про вартість об'єкта передачі;
проектно - кошторисна документація
-
уразі пе-
редачі об'єктів незавершеного будівництва;
договори найму (оренди) нежитлових приміщень.
10. Об'єкти соціальної сфери передаються разом з
майном підприємств, які їх обслуговували, у тому числі
основними фондами, ремонтно - будівельними базами,
майстернями, транспортними засобами, прибиральною
технікою, зовнішніми мережами електро - ,
тепло - ,
газо- ,
водопостачання і водовідведення, а також
будівлями, призначеними для їх обслуговування
(бойлерні,
котельні, каналізацшю та водопровідні
споруди, вбудовані і прибудовані приміщення, облад -
нання тощо) в частині, що визначається комісією з пи­
тань передачі об'єктів, яка здійснює передачу.
11. Органи, до сфери управління яких передано
майно, в двотижневий термін з дня затвердження акта
приймання-передачі зобов'язані повідомити про таку
передачу органи державної статистики та державної по -
даткової служби, фінансові органи, а стосовно об'єктів,
передача яких провадилася за згодою Кабінету Міністрів
України, також Мінекономіки та своїм наказом закріпити
нерухоме та окреме індивідуально визначене майно за
відповідним підприємством (організацією) на праві по -
вного господарського відання (оперативного управління).


Додаток
до Порядку подання та розгляду пропозицій
щодо передачі об'єктів з комунальної у державну
власність та утворення і роботи комісії з питань
передачі об'єктів у державну власність
АКТ
приймання - передачі
Комісія, створена відповідно до__________
(назва документа, на підставі якого створена комісія)
у складі ____________________
(посада, прізвище, ім' я та по батькові)
стеження об' єкта передачі
за адресою:
19 __ р. провела об-
який належить _________________
(найменування підприємства, установи та організації,
що передає)
і передається __________________
(найменування підприємства, установи та організації,
що приймає)
Комісія встановила:
1. До складу об' єкта передачі входять: _ __ __ __
(перелік облікових одиниць згідно з балансом)
2. Загальні відомості:
рік введення в експлуатацію ___________
група капітальності _______________
будівельний об'єм (загальний) _______куб. м
площа забудови (загальна)
кв. м
площа земельної ділянки
га
корисна площа
приміщень в
будівлях
виробничого призначення
кв. м
корисна площа приміщень в будівлях неви -
робничого призначення
кв. м
загальна площа житлового будинку
кв. м,
кількість квартир ________________
443


З. Інженерне обладнання об'єкта передачі :
водопроводи з довжиною мереж ______ пог. м
каналізація з довжиною мереж
пог. м
центральне опалення з довжиною мереж ___ пог. м
у тому числі:
від власної котельні з довжиною мереж ____ пог. м
від групової котельні з довжиною мереж ___ пог. м
від ТЕЦ з довжиною мереж ________ пог. м
найбільше теплове навантаження:
на опалення ________________ Г/кал
на гаряче водопостачання
Г/кал
навентиляцію _______________ Г/кал
електроосвітлення з довжиною мереж ___ пог. м
газопостачання з довжиною мереж
пог. м
стаціонарні електроплити
штук
телефонізація з довжиною мереж
пог. м
радіофікація з довжиною мереж
пог. м
4. Вартість основних фондів:
відновна вартість ____________ тис. грн.
залишкова вартість
тис. грн.
5. Результати огляду та випробувань ______ __
6. Пропозиції комісії
______________
7. Разом з об'єктом передається технічна докумен
тація : _____________________
8. До акта приймання - пер едачі додається:
1. -- --- ---- ---- -
2.
--------------
3.
--------------
Голова комісії ____________
Члени комісії
11
"_______ 199 _ р.
444


КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКР.МНИ
ПОСТАНОВА
від 22 липня 1998 р. N 1114
Київ
Про затвердження Методики оцінки
вартості майна під час приватизації
(Із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ
No 1252 ( 1252-98-п) від 11.08.98
No 1812 ( 1812-98-п) від 16.11 .98
No 2035 ( 2035-98-п) від 21.12.98
No 1347 ( 1347-99-п) від 30.06 .99)
(У тексті Методики та у додатках до неї слово
"первісна" в усіх відмінках замінено словами "первісна
(відновна)" у відповідному відмінку, за винятком назви
графи п'ятої додатка 6 до Методики згідно з Постано -
вою КМ No 2035 (2035-98-п) від 21.12 .98)
На виконання пункту 114 Державної програми при­
ватизації на 1998 рік ( 124/98 - ВР ) з метою удоскона -
лення порядку проведення оцінки вартості державного
майна під час приватизації Кабінет Міністрів України
постановляє:
1. Затвердити Методику оцінки вартості майна
під час приватизації (додається).
2. Міністерствам, іншим центральним та місцевим
органам виконавчої влади у двомісячний термін при -
вести свої нормативні акти у відповідність з Методикою,
затвердженою цією постановою.
3. Установити, що акти оцінки вартості майна
підприємств, що приватизуються, складені відповідно
до Методики, затвердженої постановою Кабінету
Міністрів України від 15 серпня 1996 р. N 961 (961-96-
п ), та затверджені державними органами приватизації
до набрання чинності цією постановою, є дійсними.
Нормативні акти, затверджені до набрання чин -
ності цією постановою, діють у частині, що не супере -
чить її вимогам.
4. Визнати такою, що втратила чинність, Методику
оцінки вартості майна під час приватизації, затверд -
жену постановою Кабінщ Міністрів України від 15 серпня
445


1996 р. N 961 (ЗП України, 1996 р., N 16, cr. 452;
Офіційний вісник України, 1997 р ., число 33, с. 28).
5. Ця постанова набирає чинності з 1 вересня 1998
року. (Пункт 5 із змінами, внесеними згідно з
Постановою КМ N 1252 (1252-98-п) від 11.08.98)
Прем'єр-міністр України
Інд.25
В. ПУСТОВОЙТЕНКО
ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 22 липня 1998 р. N 1114
МЕТОДИКА
оцінки вартості майна під час приватизації
Загальні положення
1. Ця Методика встановлює порядок проведення
оцінки вартості майна, що підлягає приватизації,
залежно від застосовуваних способів приватизації та
засобів платежу.
Майном, що оцінюється згідно із цією Методикою,
є цілісні майнові комплекси, індивідуально визначене
майно, частки (паї, акції), об'єкти незавершеного
будівництва, що не входять до складу цілісних майнових
комплексів і приватизуються окремо, а також інше майно,
що може оцінюватися в процесі приватизації відповідно
до законодавства .
2. Методика використовується для визначення :
1) розміру статутного фонду відкритих акціонерних
товариств, що створюються в процесі приватизації
(корпоратизації);
2) вартості майна, що приватизується шляхом викупу;
3) початкової вартості майна, що підлягає продажу
на аукціоні, відкритих торгах (тендерах) або за
конкурсом;
4) ціни пакетів акцій, що належать державі,
відкритих та закритих акціонерних товариств;
5) ціни часток державного майна в маию
підприємств із змішаною формою власності , у тому числі
з іноземними інвестиціями;
446


б) вартості майна підприємств, що ліквідуються, або
таких, що визнані арбітражним судом банкрутами .
З. Методика не поширюється на оцінку вартості
земельної ділянки, на якій розташований об'єкт при­
ватизації, а також надр та інших складових навколишнього
природного середовища, за винятком оцінки прав
користування ними, які за рішенням державного органу
приватизації оцінюються як нематеріальні активи .
4. У цій Методиці наведені нижче терміни вживаються
у такому значенні: цілісний майновий комплекс
господарський об'єкт із завершеним циклом вироб­
ництва продукції (робіт, послуг) . Цілісними майновими
комплексами можуть бути структурні підрозділи
підприємств (цехи, виробництва, дільниці тощо), які
виділяються в установленому порядку в самостшю
об'єкти приватизації з подальшим складанням розпо­
дільного балансу;
індивідуально визначене майно - інвентарні об'єкти
або групи інвентарних об'єктів та інше майно, що
реалізується окремо як самостійний об'єкт продажу;
ліквідні активи - майно, що користується високим
попитом на ринку та може бути швидко реалізоване;
інвестиційні умови - початкові (фіксовані) умови
продажу у матеріально - грошовому виразі;
оцінка - визначення вартості майна;
масова оцінка - визначення вартості майна, що
приватизується, з використанням стандартної мето -
дології та стандартного набору вихідних даних;
експертна оцінка - визначення оціночної вартості
майна експертом відповідно до договору з державним
органом приватизації або державним органом
приватизації самостійно у випадках, передбачених цією
Методикою;
ціна майна грошовий еквівалент вартості майна,
розрахований за допомогою масової або експертної
оцінки;
початкова ціна - ціна, з якої починаються торги
під час продажу майна на аукціоні, за конкурсом, на
фондовій біржі та відкритих торгах (тендерах);
первісна вартість основних засобів - це вартість,
що складається із сумп витрат, пов'язаних із
виготовленням, придбанням, доставкою, спорудженням,
встановленням, страхуванням під час транспортування,
447


державною реєстрацією, реконструкцією та іншим
удосконаленням основних засобів; ( Абзац одинадцятий
пункту 4 в редакції Постанови КМ N 2035 (2035 - 98 - п)
від 21.12 .98)
відновна вартість основних засобів - це первісна
вартість з урахуванням переоцінок основних засобів, що
проводилися за період їх експлуатації, на дату оцінки.
Для цілей цієї Методики під первісною (відновною)
вартістю розуміється вартість основних засобів,
відображених у балансі підприємства, складеному на дату
оцінки; (Пункт 4 доповнено абзацом дванадцятим згідно
з Постановою КМ No 2035 (2035-98-п) від 21.12 .98)
балансова (залишкова) вартість основних засобів -
первісна (відновна) вартість основних засобів за вира -
хуванням їх зносу;
дооцінка залишкової вартості основних засобів -
різниця між проіндексованою станом на 1 квітня 1996 р.
балансовою (залишковою) вартістю основних засобів,
вартість яких враховується під час визначення початкової
ціни або розміру статутного фонду, і їх залишковою
вартістю без урахування зазначеної індексації;
оціночна вартість майна - вірогідна ціна, за яку
майно може бути продане на ринку на дату оцінки з
урахуванням інвестиційних умов та способу продажу.
Оціночною вартістю залежно від мети оцінки може
бути ринкова вартість, інвестиційна вартість, лікві -
даційна вартість;
ринкова вартість майна - вірогідна ціна, за яку
майно може бути продане на відкритому конкурентному
ринку на дату оцінки за відсутності додаткових
інвестиційних умов його продажу;
інвестиційна вартість майна - вірогідна ціна, за яку
майно може бути продане на ринку на дату оцінки з
урахуванням додаткових інвестиційних умов його
продажу;
ліквідаційна вартість майна - вірогідна ціна, за яку
майно може бути продане на ринку на дату оцінки з
урахуванням терміну продажу, визначеного ліквідаційною
комісією;
дата оцінки - визначена наказом керівника
державного органу приватизації дата (перше число
місяця), на яку проводиться оцінка;
448


експерт - юридична особа, яка відповідно до угоди,
укладеної з Фондом державного майна, має право на
проведення експертної оцінки майна;
дооцінка майна - різниця між оціночною вартістю
майна та його вартістю, визначеною на підставі даних
бухгалтерського обліку;
•
забудовник - юридична особа, яка забезпечує
фінансування капітальних вкладень та їх освоєння
підрядним або господарським способом;
замовник - юридична особа, яка видає замовлення
на виконання робіт (послуг) на будівництво об'єктів,
укладає підрядний договір (контракт), контролює вартість,
терміни , якість виконаних робіт та здійснює їх оплату;
розподільний баланс підприємства - баланс, що
складається у разі відокремлення (виділення) об'єктів із
цілісного майнового комплексу на дату оцінки;
передавальний баланс підприємства
баланс
підприємства, складений на дату оцінки.
Порядок проведення оцінки вартості майна
5. Оцінку вартості майна проводять у разі:
приватизації майна підприємств шляхом продажу
акцій відкритих акціонерних товариств, створених на
базі майна цих підприємств, а також шляхом пе -
ретворення радгоспів та інших державних
сільськогосподарських підприємств та організацій у
колективні сільськогосподарські підприємства - комісія,
створена відповідно до статті 13 Закону України "Про
приватизацію державного майна" (2163-12);
приватизації іншими способами, передбаченими
законодавством та підготовки об'єктів незавершеного
будівництва до приватизації - державний орган
приватизацн. У випадках, передбачених цією
Методикою, державний орган приватизації залучає до
проведення оцінки експертів на підставі договору про
проведення експертної оцінки майна;
продажу державного майна відповідно до Закону
України "Про підприємства в Україні" ( 887 - 12 ) -
експерт, визначений Фондом державного майна, що
діє на підставі договору, укладеного з підприємством,
яке відчужує майно;
продажу
державного
банкрута або підприємства,
449
майна підприємства -
що ліквідується,


лікві даційна ком1с1я або державний орган
приватизації, які у разі потреби до проведення оцінки
можуть залучати експертів. ( Абзац п'ятий пункту 5 в
редакції Постанови КМ N 2035 ( 2035-98-п) від 21.12.98)
6. Оцінка вартості майна, крім об'єктів неза­
вершеного будівництва, включає:
1) проведення інвентаризації майна;
2) проведення аудиторської перевірки фінансової
звітності підприємства (для об'єктів малої приватизації,
радгоспів та інших сільськогосподарських підприємств
у разі прийняття відповідного рішення державним
органом приватизації);
3) складання передавального або розподільного
балансу підприємства та підготовку інших документів,
необхідних для проведення оцінки вартості майна,
згідно з додатком 1 до цієї Методики;
4) проведення масової або експертної оцінки;
5) складання акта оцінки вартості майна або звіту
про його експертну оцінку та висновків експерта про
оціночну вартість майна;
6) затвердження державним органом приватизації
результатів проведення масової оцінки майна, висновків
експерта про оціночну вартість майна (крім пакетів акцій);
7) затвердження державним органом приватизації
умов проведення конкурсів, відкритих торгів
(тендерів), у яких зазначено вартість майна.
7. Рішення щодо проведення інвентаризації та
аудиторської перевірки приймається державним органом
приватизації одночасно з визначенням дати оцінки.
Аудиторська перевірка фінансової звітності
підприємства проводиться відповідно до вимог законо -
давства. Інвентаризація майна проводиться згідно з
урахуванням вимог Положення про інвентаризацію
майна державних підприємств, що приватизуються, а
також майна державних підприємств та організацій, яке
передається в оренду, затвердженого постановою
Кабінету Міністрів України від 2 березня 1993 р. No 158
(158-93-п), та цієї Методики.
Повністю зношені основні засоби, непридатні до
експлуатацн, включаються до окремого інвен -
таризаційного опису і списуються відповідно до діючого
порядку з обов'язковим оприбуткуванням товарно­
матеріальних цінностей, отриманих у результаті ліквідації
основних засобів.
450


За наявності повністю зношених за даними
бухгалтерського обліку, функціонально застарілих, але
придатних до експлуатації основних засобів інвен­
таризаційна група, що створюється за рішенням голови
інвентаризаційної комісії, до складу якої обов'язково
включаються представники підприємства, що здійснюють
нагляд за безпекою та охороною праці, включає їх до
окремого інвентаризаційного опису та визначає оціночну
вартість зазначених основних засобів з урахуванням їх
фактичного фізичного стану або за результатами
експертної оцінки їх ринкової вартості.
У разі порушення порядку проведення інвен -
таризації або виявлення фактів невідповідності
документів, необхідних для проведення оцінки, даним
передавального (розподільного) балансу державний орган
приватизації приймає рішення про проведення повної або
часткової повторної інвентаризації.
8. Документи, перелік яких визначено додатком 1
до цієї Методики, передаються керівником під -
приємства до комісії з приватизації або державного
органу приватизації не пізніше ніж через ЗО днів від
визначеної дати оцінки.
У разі потреби для проведення оцінки державний
орган приватизації (комісія з приватизації) має право
вимагати подання інших документів, не зазначених у
цьому переліку.
9. Акти оцінки, складені згідно з додатками 2, З, 4
і 5 до цієї Методики, або висновки експерта про оціночну
вартість майна затверджуються керівником державного
органу приватизації у термін, що не перевищує двох
місяців від визначеної дати оцінки. Датою затвердження
акта оцінки вартості майна або висновків експерта є
дата його підписання посадовою особою державного
органу приватизації.
За достовірність даних та якість документів,
зазначених у додатку 1 до цієї Методики, особи, що їх
підписали, несуть відповідальність згідно із законо -
Термін дії акта оцінки (висновку експерта та звіту
про експертну оцінку, передбачених пунктом 11 цієї
Методики), необхідного для реєстрації статуту
відкритого акціонерного товариства або підписання
договору купівлі - продажу майна,
-
два місяці з дня
його затвердження.
451


В окремих випадках за рішенням Фонду державного
майна термін дії акта оцінки (висновку експерта та звіту
про експертну оцінку) може бути продовжено, але не
більш як на три місяці. У разі повторного проведення
аукціону чи конкурсу з продажу об' єктів приватизації,
необхідності погодження умов приватизації об' єкта
оцінки з Кабінетом Міністрів України та іншими
центральними і місцевими органами виконавчої влади
у випадках, передбачених законодавством, термін дії
акта оцінки продовжується на термін повторного
проведення аукціону, конкурсу, погодження. ( Абзац
четвертий пункту 9 із змінами, внесеними згідно із
Постановою КМ No 2035 (2035-98-п) від 21 .12 .98)
Помилково включене чи помилково оцінене або не
включене до акта оцінки майно під час його приватизації
(корпоратизації) підлягає відповідно виклю - ченню із
статутного фонду, переоцінці або включенню до статутного
фонду чи до складу майна, що підлягає приватизації,
на підставі наказу керівника державного органу
приватизації. Вартість такого майна визначається в
установленому порядку на дату оцінки розміру
статутного фонду (майна, що підлягає приватизації). При
цьому державний орган приватизації складає доповнення
до акта оцінки самостійно або у випадках, передбачених
законодавством, проводить його експертну оцінку.
10. У разі порушення вимог пункту 9 цієї Методики
державний орган приватизації має право скасувати
результати проведення оцінки та визначає дату повторної
оцінки.
11. Експертна оцінка вартості майна, яке
приватизується, проводиться у порядку, що встанов -
люється Фондом державного майна. Експертна оцінка
проводиться відповідно до договору з державним
органом приватизації.
За результатами проведення експертної оцінки
складаються звіт про експертну оцінку майна та
висновки експерта про оціночну вартість майна, які
передаються до державного органу приватизації на
затвердження.
Звіт про експертну оцінку майна підписується
особами, що проводили оцінку, із зазначенням номера,
дати видачі документа, що підтверджує їх кваліфікацію,
та найменування юридичної особи, що їх видала.
452


Висновки експерта про оціночну вартість майна
підписуються уповноваженою особою експерта
скріплюються печаткою.
У разі проведення експертної оцінки пакетів акцій
відкритих акціонерних товариств, що підлягають
продажу за гроші на конкурсах, висновки експерта та
звіт про експертну оцінку майна державним органом
приватизації не затверджуються. Ці висновки та звіт є
підставою для розроблення рекомендацій конкурсній
комісії щодо умов конкурсу.
У разі проведення експертної оцінки майна, що
включається до статутного фонду створюваного під
час приватизації відкритого акціонерного товариства, або
майна, яке приватизується у складі цWсного майнового
комплексу і оціночна вартість якого включається до
акта оцінки, висновки експерта та звіт про експертну
оцінку майна не затверджуються і додаються до
зазначеного акта.
Особи, винні у порушенні установлених вимог до
проведення експертної оцінки вартості майна, несуть
відповідальність згідно із законодавством.
12. До актів оцінки, зазначених в додатках 2 та 3 до
цієї Методики, додаються документи, перелік яких
визначено в додатку 1.
До висновку експерта про оціночну вартість майна
також додається звіт про експертну оцінку. ( Абзац
перший пункту 12 із змінами, внесеними згідно із
Постановою КМ N 2035 (2035-98-п) від 21 . 12 .98)
Документи про оцінку вартості майна складаються
в двох примірниках. Перші примірники зберігаються у
відповідних державних органах приватизації, другі -
у покупця або у відкритому акціонерному товаристві,
що створюється в процесі приватизації.
Оцінка вартості цілісного майнового комплексу
13. До переліку майна об'єктів приватизації як
цWсних майнових комплексів включаються:
основні засоби та інші позаоборотні активи;
оборотні засоби (запаси і затрати, кошти, розрахунки
та інші активи).
Належність майна до основних та оборотних
засобів визначається відповідно до норм бухгал -
терського обліку, встановлених законодавством.
453


14. Вартість цwсного майнового комплексу (масова
оцінка) визначається за формулою:
Вцмк=Оз+На+Вкі+Уні+Вдв+(Зз+Фа-Кр),(1)
де Вцмк
вартість цілісного майнового ком -
плексу; Оз - балансова (залишкова) вартість основ­
них засобів з урахуванням індексації первісна (відновна)
вартості станом на 1 квітня 1996 р., збільшена на суму
дооцінки нормативно зношених основних засобів,
придатних до експлуатації; На - залишкова вартість
нематеріальних активів, відображених у балансі; Вкі
-
відновна вартість незавершених капітальних вкла -
день; Уні - відновна вартість устаткування (нев -
становленого); Вдв - вартість довгострокових фінан -
сових вкладень; Зз - вартість запасів і затрат, які
включаються у валюту балансу; Фа - вартість фінан -
сових активів (інші позаоборотні активи, кошти, роз -
рахунки та інші активи); Кр - кредиторська заборго­
ваність (довгост - рокові пасиви, розрахунки та інші
короткострокові пасиви, резерви подальших витрат і
платежів, відстрочена податкова заборгованість, ре -
струк-турований борг, зобов'язання з фінансової орен­
ди).
15. Розрахунок балансової (залишкової) вартості
основних засобів (Оз) здійснюється відповідно до норм
бухгалтерського обліку балансової (залишкової) вартості
груп основних фондів, визначених згідно із законо -
давством, і відображається у відомостях за встановленими
формами згідно з додатками б і 8 до цієї Методики двома
Балансова (залишкова) вартість основних засобів, за
винятком основних засобів, що не підлягають амортизації
(крім продуктивної худоби), під час проведення оцінки
майна визначається окремо для кожної одиниці за
формулою:
Оз = Оп П(l - p(i)a)(mi), (2)
де Оз - балансова (залишкова) вартість одиниці
основного засобу станом на дату оцінки; Оп - балансова
(залишкова) вартість одиниці основного засобу станом
на 1 липня 1997 р. або первісна (відновна) вартість взяття
на облік основного засобу, введеного в експлуатацію
після 1 липня 1997 року; р(і)
знижувальний
коефіцієнт до норм амортизаційних відрахувань і - го
454


періоду; і порядковий номер періоду, протягом якого
знижувальний коефіцієнт не змінювався; а - ко -
ефіцієнт квартальної норми амортизації одиниці ос -
новного засобу відповідної групи без урахування
знижувального коефіцієнта; m - кількість повних
кварталів експлуатації одиниці основного засобу в і- му
періоді; П - добуток.
Приклад розрахунку.
Основний засіб другої групи, введений в експлуатацію
1 червня 1997 р . , первісною (відновною) вартістю 10
ООО гривень. Дата оцінки - 1 травня 1998 року.
Оз = 10000 (1 - 0,7 х 0,0625)(2) х (1- 0,6 х 0,0625) =
8802 гривні .
Балансова (залишкова) вартість основних засобів
визначається з урахуванням витрат, пов'язаних з
поліпшенням основних фондів, розмір яких перевищує
встановлену законодавством частку таких витрат для
включення їх до валових витрат.
Розрахунок балансової (залишкової) вартості
основних засобів у частині, що виникла за рахунок
здійснення витрат, пов' язаних з удосконаленням
основних засобів, проводиться за формулою 2 і
відображається у відомостях за формами, зазначеними в
додатках 6 і 7 до цієї Методики. ( Абзац сьомий пункту
15 в редакції Постанови КМ No 2035 (2035-98-п) від
21.12 .98)
Розрахунок відновної вартості основних засобів,
введених у дію за період з 1 січня 1995 р. до 1 січня 1997
р., проводиться і оформлюється за встановленою в
додатку 16 формою з урахуванням коефіцієнтів індексації,
зазначених у додатку 15 до цієї Методики, у такому
порядку: ( Пункт 15 доповнено абзацом згідно з
Постановою КМ No 2035 (2035-98-п) від 21.12 .98)
будівель, споруд, передавальних пристроїв - за
видом та терміном освоєння витрат; ( Пункт 15 доповнено
абзацом згідно з Постановою КМ N 2035 ( 2035 - 98 - п )
від 21.12.98) машин, обладнання, транспортних засобів
та інших видів основних засобів - на дату придбання.
( Пункт 15 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ
No 2035 (2035-98-п) від 21.12.98)
Дані графи 8 додатка 16 до цієї Методики
переносяться у відомість розрахунку відновної вартості
455


основних засобів, форму якої наведено в додатку 6 до
цієї Методики. ( Пункт 15 доповнено абзацом згідно з
Постановою КМ N 2035 (2035-98-п) від 21.12 .98)
Визначення балансової (залишкової) вартості цих
основних засобів зДІиснюється в загальному порядку
виходячи з розрахованої відновної вартості. ( Пункт 15
доповнено абзацом згідно з Постановою КМ No 2035
(2035-98-п) від 21.12.98)
16. Вартість нематеріальних активів, відображених
у передавальному балансі підприємства, визначається
під час складання передавального балансу за сучасною
вартістю відтворення відповідно до вимог зако -
нодавства про інвентаризацію та бухгалтерський облік.
17. Відновна вартість незавершених капітальних
вкладень та устаткування (невстановленого), зазна -
ченого у передавальному балансі, відображається за За
рішенням державного органу приватизації або комісії
з приватизації у разі включення незавершеного
будівництвом об'єкта до складу цілісного майнового
комплексу його вартість за згодою керівника
підприємства може бути скоригована з урахуванням
коефіцієнта фізичного зносу, що відображає його
технічний стан. У цьому разі експертна оцінка
технічного стану незавершеного будівництвом об'єкта
з метою визначення такого коефіцієнта проводиться
за кошти підприємства, що приватизується.
За рішенням державного органу приватизації або
комісії з приватизації у разі виключення незавершеного
будівництвом об'єкта зі складу цілісного майнового
комплексу його оцінка проводиться відповідно до вимог
пунктів 51 - 56 цієї Методики.
18. Відновна
вартість
устаткування
(невстановленого) визначається за формулою:
Уні=УнхКі,
(3)
де Уні
відновна вартість устаткування
(невстановленого); Ун - вартість устаткування
(невстановленого) за цінами придбання; Кі - коефіцієнт
індексації, встановлений Держкомстатом та Фондом
державного майна щодо визначення окремих вартісних
показників у зв'язку із запровадженням національної
грошової одиниці м.я відображення їх у статистичній
звітності з капітального будівництва.
456


Устаткування (невстановлене), відображене у
передавальному балансі, розподіляється за термінами
його придбання. Вартість устаткування (невстанов -
леного) збільшується залежно від терміну його
придбання на коефіцієнт індексації (Кі) у відповідному
кварталі. Вартість устаткування (невстановленого),
придбаного після 1 квітня 1996 р., не індексується.
Відомість розрахунку відновної вартості устаткування
(невстановленого) ведеться за формою згідно з додатком
9 до цієї Методики.
19. За рішенням державного органу приватизації або
комісії з приватизації та за згодою керівника
підприємства, що приватизується, вартість устат -
кування (невстановленого), розрахована згідно з пунктом
18 цієї Методики, може бути зменшена на коефіцієнт
придатності устаткування для експлуатації. У цьому разі
експертна оцінка технічного стану устаткування
(невстановленого) з метою визначення коефіцієнта його
придатності для експлуатації проводиться за кошти
підприємства, що приватизується.
Якщо державний орган приватизації або комісія з
приватизації прийняли рішення про виключення
незавершеного будівництвом об'єкта із складу цілісного
майнового комплексу, виключенню і включенню до
вартості незавершеного будівництвом об'єкта як
самостійного об'єкта приватизації підлягає також
вартість устаткування (невстановленого), придбаного
для забезпечення його функціонування.
20. Вартість оборотних засобів визначається
виходячи з вартості їх придбання відповідно до пе -
редавального балансу з урахуванням вимог постанови
Кабінету Міністрів України та Національного банку
України від 19 квітня 1993 р. No 279 (279-93-п)
"Про нормативи запасів товарно - матеріальних цінностей
державних підприємств і організацій та джерела їх
покриття" та інших нормативних документів. Дооцінка
проводиться під час складання передавального
(розподільного) балансу підприємства.
До складу фінансових активів включаються інші
позаоборотні активи, кошти, розрахунки та інші активи
(за вирахуванням залишку використання позикових
коштів у разі, коли цю суму було спрямованодо фонду
розвитку виробництва).
457


21. Оцінка вартості дорогоцінних металів і
дорогоцінного каміння проводиться у порядку, що
встановлюється Мінфіном.
22. Оцінка вартості предметів прокату, у тому числі
зданих в оренду, проводиться виходячи із ступеня їх
придатності на дату оцінки, що визначається за діючими
нормами для предметів прокату, та терміну зарахування
на баланс підприємства шляхом збільшення їх первісної
(відновної) вартості на коефіцієнт індексації оборотних
засобів, зданих в оренду, відповідно до вимог пункту
29 цієї Методики ..
23. Вартість оборотних засобів зменшується на
вартість кредиторської заборгованості відповідно до
передавального балансу. У разі коли сума кредиторської
заборгованості перевищує розмір оборотних засобів,
вартість цілісного майнового комплексу визначається
за формулою:
Вцмк=Оз+На+Вкі+Уні+Вдв (4)
24. Якщо приватизуються підприємства, діяльність
яких пов'язана з державною таємницею, державні органи
приватизації за поданням комісії з приватизації за
погодженням з відповідними центральними та місцевими
органами виконавчої влади, замовниками продукції, що
містить відомості, які становлять державну таємницю,
приймають рішення про включення до вартості
майна, що приватизується, вартості матеріальних та
нематеріальних активів, що є державною таємницею.
Оцінка зазначеного майна проводиться експертним
шляхом згідно з вимогами пункту 11 цієї Методики.
До оцінки такого майна залучаються експерти з
дотриманням вимог законодавства щодо державної
таємниці.
Здійснюючи свої функції, пов'язані з доступом до
державної таємниці, експерти зобов' язані виконувати
вимоги законодавства про державну таємницю та
встановленого на об'єкті режиму секретності.
Результати оцінки оформляюгься висновком експерта
та відображаються в акті оцінки як різниця між вартістю,
отриманою експертним шляхом, та вартістю зазначеного
майна за даними бухгалтерського обліку у рядку 17.1
додатка 2 або рядку 19.1 додатка З до цієї Методики. Гриф
секретності звіту про експертну оцінку
458
повинен


відповідати найвищому ступеню секретносп вІДомостей,
які він містить. Подання та затвердження висновку
експерта та звіту про експертну оцінку здійснюється з
дотриманням вимог щодо забезпечення збереження
державної таємниці (з грифом "таємно").
У разі відсутності згоди центральних та місцевих
органів виконавчої влади або замовника державний
орган приватизації за поданням комісії з приватизації
вирішує питання про вилучення цього майна із
складу ЦІЛІсного майнового комплексу, що
приватизується, та визначає умови його подальшого
використання.
Вилучення майна, відомості про яке є державною
таємницею і яке не включається до вартості майна, що
підлягає приватизації, ЗДІиснюється відповідно до
його вартості, зазначеної в бухгалтерському обліку.
Вартість такого майна зазначається в рядку 16.2 додатка
2 або в рядку 18.2 додатка З до цієї Методики.
Визначення вартості не взятих на облік об'єктів, або
таких, що не мають вартості за бухгалтерськими даними,
здійснюється відповідно до сучасної вартості відтворення,
для чого можливе залучення експерта. Відшкодування
витрат на проведення робіт щодо експертної оцінки
здійснюється власником або замовником зазначеного
майна.
(Абзац шостий пункту 24 із змінами, внесеними
згідно з Постановою КМ N 2035 (2035-98-п) від 21.12 .98)
Особливості проведення оцінки вартості
орендованого майна
25. Оцінка вартості орендованого майна, що
підлягає приватизації,
проводиться на підставі
договору оренди, передавального балансу підприємства
та балансу, що додається до договору оренди. Склад
орендованого майна, що підлягає приватизації,
визначається згідно із законодавством і включає основні
та оборотні засоби, майно, придбане орендарем за
рахунок державних коштів, наданих для фінансової
підтримки підприємства або виконання цільових
державних програм, майно, що передавалось орендареві
орендодавцем під час оренди, поліпшення орендованого
майна, які не можна відокремити, здійснені без згоди
орендодавця, майна, придбаного орендарем за рахунок
459


джерел, що можугь буги прирівняні до державних, а
також зали шок амортизаційного фонду на повне
відновлення орендованих основних засобів на дату оцінки.
26 . Вартість майна, яке належить орендарю,
визначається як сума балансової (залишкової) вартості
основних засобів та нематеріальних активів, ві -
дображених у передавальному балансі та придбаних за
рахунок власних коштів, відновної вартості
незавершених капітальних вкладень та устатку­
вання (невстановленого}, здійснених та при-дбаних
за рахунок власних коштів, вартості оборотних засобів,
визначеної відповідно до вимог пунктів 20 - 23 цієї
Методики з вирахуванням кредиторської забор -
гованості, та іншого майна .
Вартість нематеріальних активів, узятих на облік
під час оренди, або наявність довгострокових фінан -
сових інвестицій - нематеріальних активів як внесків
у доходні активи інших суб'єктів підприємницької
діяльності підлягає обов'язковій експертизі щодо розміру
та права власності на зазначене майно, яку здійснює
державний орган приватизації.
У разі виявлення факту включення до складу
нематеріальних активів, що належать орендарю, або
внесків орендаря до статугних фондів господарських
товариств майна чи прав користування ним, що фактично
йому не належать, комісія з приватизації приймає
рішення про невключення вартості зазначеного майна
до статугного фонду відкритого акціонерного товариства,
яке створюється. У цьому разі державний орган
приватизації здійснює передбачені законодавством заходи
щодо забезпечення збереження прав власності держави
або інших суб'єктів підприємницької діяльності на
зазначене майно.
27 . Вартість орендованого майна, що підлягає
приватизації, визначається за формулою:
Вом=Оз(д) + На(д) + Вкі(д) + Уні(д) + Вдв(д) +
Обі(д) + Аз(д), (5)
де Вом
вартість орендованого майна (з
урахуванням придбаного за державні кошти); Оз(д)
балансова (залишкова) вартість основних засобів; На(д)
залишкова
відображених у
вартість нематеріальних активів,
передавальному балансі; Вкі(д) -
460


відновна вартість незавершених капітальних вкладень;
Уні(д) - відновна вартість устаткування (невстановленого);
Вдв(д) - вартість довгострокових фінансових вкладень,
що підлягають приватизації; Обі(д)
вартість
оборотних засобів, зданих в оренду, з вирахуванням
кредиторської заборгованості; Аз (д) - залишок
амортизаційного фонду орендованих основних засобів на
дату оцінки.
28. У разі якщо були освоєні і введені в дію
незавершені капітальні вкладення, здані в оренду, або
капітальні вкладення, здійснені за час оренди за
рахунок державних коштів, для визначення державної
частки у вартості введеного в дію об'єкта здійснюється
розрахунок витрат за їх видами та терміном освоєння за
формулою:
В(д)=В-Во,
(6)
де В(д) - відновна вартість капітальних вкладень,
здійснених за рахунок державних коштів; В - відновна
вартість капітальних вкладень; Во - відновна вартість
капітальних вкладень, здійснених за рахунок коштів
орендаря.
Результати розрахунку оформляються згідно з
додатком 9 до цієї Методики.
29. Д,ЛЯ підприємств, договір оренди яких був
укладений до набрання чинності Законом України від 14
березня 1995 р. No 98 (98/95-ВР) "Про внесення змін і
доповнень до Закону України "Про оренду майна
державних підприємств та організацій", вартість
оборотних засобів, зданих в оренду, визначається на
підставі балансу, що додається до договору оренди, з
урахуванням умов договору оренди за формулою:
Обі(д) = (Зз(д) + Фа(д) - Кр(д)) х К,
(7)
де Зз(д) - вартість запасів і затрат, що включаються
у валюту балансу; Фа(д) - вартість фінансових активів;
Кр(д) - кредиторська заборгованість; К
-
коефіцієнт
індексації вартості оборотних засобів залежно від дати
укладення договору оренди, затвердженого Фондом
державного майна станом на 1 січня 1998 р., збільшений
на індекс інфляції року, який визначається за даними
Держкомстату, за результатами якого провадиться
індексація. У разі коли індекс інфляції року не
461


перевищує 1О відсотків, коефіцієнт К не змінюється.
У разі коли сума кредиторської заборгованості
перевищує суму запасів і затрат та фінансових активів,
зданих в оренду, проіндексована вартість оборотних
засобів , зданих в оренду, дорівнює нулю.
дt.я підприємств, договір оренди яких був укладений
після набрання чинності Законом України від 14 березня
1995 р . N 98 "Про внесення змін і доповнень до Закону
України "Про оренду майна державних підприємств та
організацій", Обі(д) дорівнює нулю.
ЗО. Залишок амортизаційного фонду на повне
відновлення орендованих основних засобів (Аз(д))
визначається згідно з передавальним балансом під -
приємства на підставі довідки керівника підприємства
про рух коштів амортизаційного фонду за час оренди.
Майно, придбане орендарем за рахунок державних
коштів, відображається в балансі відповідно до
З 1. У разі приватизації цілісних майнових комплексів
орендних підприємств, договори оренди яких були
укладені до затвердження нового порядку їх укладення
відповідно до Закону України від 14 березня 1995 р. N
98 "Про внесення змін і доповнень до Закону України
"Про оренду майна державних підприємств та
організацій", до статутного фонду відкритого акціонерного
товариства включається вартість державного майна
станом на дату оцінки з урахуванням вартості
оборотних засобів, зданих в оренду, та вартість майна,
що є власністю орендаря, зменшена на вартість
оборотних засобів, зданих в оренду.
За результатами проведення оцінки майна
орендного підприємства складається акт встановленого
зразка згідно з додатком З до цієї Методики .
Зміна вартості майна, що приватизується
32. Вартість цілісного майнового комплексу
зменшується на вартість майна:
щодо якого покупцям встановлено пільги;
на яке поширюється особливий режим приватизації
(об'єкти незаверщеного будівництва; частки (паї, акції) ,
що належать державі
в
статутних
фондах
підприємств;
об'єкти соціально-побутового при­
значення тощо);
462


державного житлового фонду, який приватизується
відповідно до Закону України "Про приватизацію
державного житлового фонду" (2482 - 12);
об'єктів, що не підлягають приватизації;
дооцінки залишкової вартості основних засобів.
33 . Вартість майна об'єктів приватизації, за
винятком об'єктів, розташованих у зоні гарантованого
добровільного відселення з території, що зазнала
радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської
катастрофи, збільшується на розмір дооцінки вартості:
довгострокових фінансових вкладень у вигляді часток
(паїв, акцій), у зв'язку з неможливістю їх виділення ,
визначену експертним шляхом;
майна, відомості про яке є державною таємницею
і яке приватизується, визначену на підставі висновку
дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння,
що приватизується, визначену за цінами на дату
оцінки, що встановлюються Національним банком;
відображених та оцінки не відображених у
передавальному балансі підприємства нематеріальних
активів. При цьому проводиться експертна оцінка вартості
нематеріальних активів відповідно до порядку, що
визначається Фондом державного майна та Міннауки .
(Абзац шостий пункту 33 виключено на підставі
Постанови КМ No 1812 (1812-98-п) від 16.11 .98). У
разі коли розрахований відповідно до пунктів 13- 34
цієї Методики розмір статутного фонду відкритого
акціонерного товариства, що створюється на базі
несільськогосподарського підприємства агропро -
мислового комплексу, не дає можливості надати в
повному обсязі пільги, встановлені статтею 3 Закону
України "Про особливості приватизації майна в
агропромисловому комплексі" (290/96-ВР), державний
орган приватизації має право прийняти рішення про
збільшення під час проведення оцінки розміру
статутного фонду на вартість нематеріальних активів,
не відображених у балансі, з ознаками гудвілу.
34. У разі створення відкритих акціонерних
товариств на основі майна, що належить державі, та
майна орендаря частка орендаря у статутному фонді
зменшується на вартість оборотних засобів , зданих в
оренду, визначену згідно з пунктом 29 цієї Методики.
463


У разі перевищення вартості оборотних засобів,
зданих в оренду, над вартістю майна орендаря,
визначеного на дату оцінки, розмір статутного фонду
акціонерного товариства збільшується на величину цього
перевищення.
Оцінка вартості індивідуально визначеного майна
35. Оцінка вартості індивідуально визначеного
майна проводиться у разі:
викупу будівель, споруд, машин, обладнання,
літальних апаратів, плавучих засобів, дільниць
підприємств, нематеріальних активів та майна,
зазначеного в пункті 24 цієї Методики, - державним
органом приватизації із залученням експерта;
викупу оборотних засобів (матеріалів, сировини
тощо) - державним органом приватизації за даними
постачальника на дату оцінки або з урахуванням ринкових
цін, що склалися на дату оцінки;
продажу інвентарних об'єктів та їх груп на аукціоні
або за конкурсом - державним органом приватизації
у порядку, передбаченому пунктами 41 і 42 цієї
Методики. При цьому у разі продажу ліквідних активів,
крім об'єктів незавершеного будівництва, за гроші
за рішенням державного орrану приватизації їх початкова
ціна може визначатися за оціночною вартістю на
підставі звіту про експертну оцінку майна.
В інших випадках оцінка індивідуально визначеного
майна проводиться державним органом приватизації
на підставі даних бухгалтерського обліку без
урахування індексації первісної (відновної) вартості
основних фондів станом на 1 квітня 1996 року. (Абзац
п'ятий пункту 35 із змінами, внесеними згідно з
Постановою КМ No 2035 (2035-98-п) від 21 .12 .98)
За результатами проведення оцінки індивідуально
визначеного майна на підставі даних бухгалтерського
обліку складається акт за формою згідно з додатком 4 до
цієї Методики.
36. У разі приватизації майна підприємства -
банкрута або підприємства, що ліквідується, оцінка
індивідуально визначеного майна залежно від виду майна
та способу його продажу проводиться у порядку,
передбаченому пунктом 35 цієї Методики.
464


Оцінка вартості майна, що приватизується
шляхом викупу
37. Оцінка· вартості майна, що приватизується шляхом
викупу, проводиться залежно від складу майна,
зазначеного в передавальному балансі підприємства.
38. У разі викупу майна, до складу якого не
включаються будівлі та споруди, та майна підприємств,
що перетворюється в процесі
приватизації
в
колективні сільськогосподарські підприємства, його
вартість визначається на підставі передавального
балансу без урахування індексації первісної (відновної)
вартості основних фондів станом на 1 квітня 1996 року.
За результатами проведення оцінки складається
акт установленого зразка згідно з додатками 2 і 3 до цієї
Методики.
У разі наявності у складі майна, що підлягає
викупу, об'єктів, повністю зношених відповідно до даних
бухгалтерського обліку, їх дооцінка проводиться у
порядку, передбаченому абзацом четвертим пункту 7
цієї Методики, або державним органом приватизації
із залученням експерта, якщо інвентаризація не
проводиться.
39. У разі викупу майна, до складу якого включаються
будівлі та споруди, його вартість визначається за
результатами проведення експертної оцінки цілісного
майнового комплексу, а у разі проведення .оцінки
орендованого майна - також з урахуванням умов
договору оренди.
40. У разі викупу часrок (паїв, акцій), що належать державі
в спільних підприємствах з іноземними інвестиціями та
господарських товариствах, у яких Фонд державного майна
виступає засновником або правонаступником відповідно до
Декрету Кабінету Міністрів України "Про впорядкування
діяльносгі суб'єктів підприємницької діяльносгі, створених
за учаспо державних підприємств" ( 24-92 ), їх вартість
визначається за результатами проведення експерnюї оцінки
цілісного майнового комплексу спільного підприємства або
господарського товариства.
Визначення часток (паїв, акцій), що належать державі
у майні міжгосподарських
підприємств
агропромислового комплексу, зд~иснюється відповідно
до порядку, що затверджується Фондом державного
майна.
465


Оцінка вартості майна, що підлягає продажу
на аукціоні або за конкурсом
41. Визначення початкової ціни майна, що підлягає
продажу на аукціоні або за конкурсом, здійснюється
на підставі даних бухгалтерського обліку без
урахування індексації первісної (відновної) вартості
основних фондів станом на 1 квітня 1996 року.
В окремих випадках державний орган приватизації
може визначати початкову ціну об'єктів нерухомості,
машин та обладнання за результатами проведення
експертної оцінки.
У разі продажу на аукціоні або за конкурсом майна,
за даними бухгалтерського обліку повністю зношеного,
державний орган приватизації приймає рішення про
визначення початкової ціни у розмірі ЗО відсотків його
первісної (відновної) вартості без урахування індексації
первісної (відновної) вартості основних фондів станом
на 1 квітня 1996 року або залучення експерта для
визначення оціночної вартості об'єкта. ( Абзац другий
пункту 41 із змінами, внесеними згідно з Постановою
КМ No 2035 (2035-98-п) від 21.12 .98)
Початкова ціна об'єктів, приватизація яких
здійснюється у порядку, передбаченому пунктом 34
Державної програми приватизації на 1998 рік,
визначається за результатами проведення експертної
оцінки. ( Абзац третій пункту 41 із змінами, внесеними
згідно з Постановою КМ N 2035 (2035-98-п) від 21.12.98)
42. У разі продажу на аукціоні або за конкурсом часток
(паїв, акцій), що належать державі в статутних
фондах спільних підприємств
з
іноземними
інвестиціями та господарських товариствах, у яких
Фонд державного майна виступає засновником або
правонаступником,
їх початкова вартість
визначається за результатами проведення експертної
оцінки цілісних майнових комплексів спільних
підприємств або господарських товариств пропорційно
частці держави в їх статутних фондах.
Визначення розміру статутного фонду акціонерних
товариств і ціни пакетів акцій
43. У разі створення відкритих акціонерних товариств
на базі майна державних або орендних підприємств розмір
статутного фонду визначається шляхом проведення
466


масової оцінки відповідно до вимог пунктів 13 - 34 ц1є1
Методики без урахування індексації первісної (відновної)
вартості основних фондів станом на 1 квітня 1996 року. •
(Абзац другий пункту 43 виключено на підставі
Постанови КМ N 1347 (1347-99-п) від 30.06.99) Уразі
створення відкритих акціонерних товариств, акції яких
реалізовуються виключно за гроші, розмір їх
статутного фонду визначається на підставі ринкової
вартості активів експертним шляхом.
44. У разі створення закритих акціонерних товариств,
а також господарських товариств, до статутних фондів
яких передається державне майно, за винятком об'єктів
незавершеного будівництва, вартість внеску держави
визначається за результатами проведення експертної
оцінки.
45. Державні органи приватизації проводять оцінку
державного майна (основних фондів, незавершених
капітальних вкладень, устаткування (невстановленого),
нематеріальних активів, довгострокових фінансових
вкладень), напрацьованого підприємством у період між
датою оцінки розміру статутного фонду відкритого
акціонерного товариства, створеного в процесі
приватизації (корпоратизації), та датою його державної
реєстрації, та вирішують питання щодо його подальшого
використання у порядку, що визначається Фондом
державного майна.
Майно (основні фонди, незавершені капітальні
вкладення, устаткування (невстановлене), нематеріальні
активи), напрацьоване орендарем у період від дати
оцінки розміру статутного фонду відкритого
акціонерного товариства, створеного в процесі
приватизації, до дати його державної реєстрації,
оцінюється відповідно до даних бухгалтерського обліку.
Питання подальшого використання такого майна
вирішується орендарем. У разі наявності заборгованості
з орендної плати орендар та державний орган
приватизації вирішують питання компенсації державі
частини напрацьованого орендарем майна у порядку,
передбаченому законодавством.
46. У разі продажу належних державі акцій
відкритих акціонерних товариств за гроші на аукціоні,
фондовій біржі або відкритих торгах їх початкова ціна
встановлюється:
467


відповідно до номінальної вартості
щодо
відкритих акціонерних товариств, статутні фонди яких
визначені з урахуванням індексації первісної (відновної)
вартості основних фондів станом на 1 січня 1995 року;
шляхом індексування номінальної вартості у
порядку, що затверджується Фондом державного
майна,
щодо відкритих акціонерних товариств,
статутні фонди яких визначені без урахування
індексації первісної (відновної) вартості основних
фондів станом на 1 січня 1995 року.
47. Акції відкритих акціонерних товариств, статутні
фонди яких визначені під час проведення їх оцінки
без урахування індексації первісної (відновної) вартості
основних засобів станом на 1 січня 1995 р. і які не
розпочали пільговий продаж акцій за гроші, реалізуються
за ціною виходячи з номінальної вартості
приватизаційного майнового сертифіката (500 гривень).
Номінальна вартість простих іменних акцш таких
відкритих акціонерних товариств не змінюється.
48. У разі продажу пакетів акцій відкритих
акціонерних товариств за некомерційним конкурсом
або на тендері за гроші фіксована ціна пакетів акцій
визначається на підставі проведення експертної оцінки.
Експертна оцінка проводиться з урахуванням
рекомендацій державного органу приватизації
конкурсній комісії щодо встановлення початкових
інвестиційних умов некомерційного конкурсу.
У разі продажу пакетів акцій відкритих акціонерних
товариств за комерційним конкурсом за гроші
початкова ціна визначається відповідно до порядку,
встановленого Фондом державного майна, з
обов'язковим збільшенням їх номінальної вартості на
суму, що враховує індексацію первісної (відновної)
вартості основних фондів станом на 1 січня 1995 року.
49. Оцінка вартості державної частки (паю), що
належить державі у статутному фонді підприємства,
що підлягає продажу на аукціоні, за конкурсом та
іншими конкурентними способами, в зв'язку з
відсутністю згоди недержавних засновників (учасників)
на перетворення його у відкрите акціонерне товариство,
здійснюється експертним шляхом.
50. У разі викупу пакета акцій за гроші, крім
пільгового продажу, передбаченого законодавством, ціна
468


продажу пакета встановлюється на підставі проведення
експертної оцінки.
Визначення вартості об'єктів незавершеного
будівництва і законсервованих об'єктів,
що приватизуються окремо
51. Вартість об'єкта незавершеного будівництва, у
тому числі законсервованого об'єкта, складається з
вартості:
фактично проведених витрат на будівництво об'єкта
наростаючим підсумком з розподілом за їх видами:
будівельно - монтажні роботи (з урахуванням інших
витрат), устаткування та інвентар;
матеріалів, виробів і конструкцш, завезених на
будівельний майданчик для об'єкта незавершеного
будівництва і не використаних для будівництва;
придбаного для
об'єкта
незавершеного
будівництва устаткування, не переданого до монтажу,
а також такого, що не потребує монтажу.
52. Вартість об'єкта незавершеного будівництва для
продажу його на аукціоні або за конкурсом чи для
передачі його до статутного фонду господарського
товариства як державної частки з наступною 11
приватизацією визначається на підставі даних
бухгалтерського обліку без урахування суми
індексації незавершеного будівництва, обчисленої за
індексами, встановленими Держкомстатом та Фондом
державного майна.
53. Для визначення початкової ціни продажу
об'єкта незавершеного будівництва складається акт
оцінки за формою згідно з додатком 5 до цієї Методики,
який затверджується державним органом приватизації
в установленому порядку.
54. Державний орган приватизації має право
приймати рішення про проведення експертної оцінки
матеріалів, виробів та конструкцш, завезених на
будівельний майданчик і не використаних для будівництва,
та устаткування, не переданого до монтажу, а також
такого, що не потребує монтажу, з метою наближення
початкової вартості об'єкта до його ринкової вартості.
Вартість робіт, пов'язаних з проведенням експертної
оцінки, включається до початкової ціни продажу об'єкта
незавершеного будівництва.
469


55 . Ціна продажу об'єкта незавершеного будівництва
у разі його приватизації шляхом викупу визначається
експертним шляхом.
Залучення експерта здійснюється в порядку, виз -
наченому пунктом 11 цієї Методики .
56 . Перелік робіт з оцінки об'єкта незавершеного
будівництва для приватизації включає:
1) передачу державному органу приватизації
(експерту) забудовником або замовником документації
на об'єкт незавершеного будівництва, що оформ­
люється актами приймання - передачі за формою згідно
з додатками 1О і 11 до цієї Методики;
2) проведення обстеження будівельного майданчика і
технічного стану об'єкта, що приватизується, на підставі
якого за участю представників державного органу
приватизації, забудовника, генпідрядника складається
акт обстеження будівельного майданчика і технічного
стану об'єкта за формою згідно з додатком 12 до цієї
Методики. Акт обстеження будівельного майданчика і
технічного стану об'єкта повинен містити відомості про
стан під'їздів до будови, відстань до доріг загального
користування, наявність відводів та вводів комунікацій,
які належать до складу будови і призначені для за -
безпечення її водою, електроенергією, теплом, газом та
іншими ресурсами в період будівництва, наявність і
характеристику тимчасових (титульних і нетитульних)
та постійних будівель і споруд, які є на майданчику, а
також опис технічного стану зазначеного об'єкта ра -
зам з виконавчими схемами окремих конструкцій і
видів робіт. Для законсервованих об'єктів река -
мендується використовувати існуючу технічну докумен -
тацію;
З) проведення інвентаризації, результати якого
оформлюються інвентаризаційним описом за формою
згідно з додатком 1З, завезених на будівельний май -
данчик, але не використаних для будівництва матеріалів,
виробів, конструкцій;
4) проведення інвентаризації, результати якого
оформлюються інвентаризаційним описом за формою
згідно з додатком 14, устаткування не переданого до
монтажу або такого, що не потребує монтажу, у разі
наявності зазначеного майна на будівельному май­
данчику;
5) складання акта оцінки (звіту та висновків екс­
перта про оціночну вартість) об'єкта.
470


Додаток 1
до Методики оцінки вартості
майна під час приватизації
ПЕРЕЛІК
документів, необхідних для проведення оцінки
вартості цілісного майнового комплексу
Назва документа
Передавальний (розподільний)
балан підприємства
Примітка
Баланс підприємства, що додається для орендних
до договору оренди
підприємств
Договір оренди державного майна
(з додатками)
Довідка про
відображення
в бухгалтерському обліку
операцій з фінансової оренди
визначеного майна
Довідка про
відображення
в бухгалтерському обліку операцій
використання позикових коштів
Довідка про наявність на обліку
підприємства дорогоцінних металів
та дорогоцінного каміння та
їх вартість
Акти про завершені види поліп -
шення основних засобів та довідка
про розмір витрат, пов'язаних з
поліпшенням основних засобів
471
за підписом
керівника
підприємства та
головного
бухгалтера
_, ,_
_, ,_
_, ,_


Довідка про рух амортизаційного
фонду на повне відновлення
орендованих основних засобів на
дату оцінки
Довідка про довгострокові
фінансові вкладення (з розшифру­
ванням за видами)
Довідка про оцінку нематеріаль -
них активів, відображених у пере -
давальномубалансі, на дату його
складення (зрозшифруванням за
об'єктами, терміном введення та
рівнем зносу)
Довідка про валютний
рахунок (з банківської установи
розшифруванням)
Інвентаризаційні описи основних
засобів, товарно - матеріальних,
у тому числі малоцінних та швид -
козношуваних предметів та інших
активів, предметів прокату за
об' єктами (для пунктів інвента -
ризації прокату)
Аудиторський висновок
Довідка про дату придбання, первіс -
ну (відновну) вартість та рівень зносу
предметів прокату
Довідка про розрахунок суми
дооцінки залишків товарно - матері -
альних цінностей на дату оцінки
Відомості згідно з додатками 5 - 9
до цієї Методики
472
для орендних
підприємств, за
підписом
керівника
підприємства та
головного
бухгалтера
за підписом
керівника
підприємства та
головного
бухгалтера
_,, _
_,, _
у разі прийняття
рішення дер -
жавним органом
приватизації про
інвентаризації
у разі проведення
аудиту за під­
писом керівника
підприємств та
головного бух -
галтера
_, ,_
_,, _


Додаток 2
до Методики оцінки вартості
майна під час приватизації
ЗАТВЕРДЖУЮ
мп
(посада керівника державного органу приватизації)
(підпис)
(ініціали, прізвище)
"
11 ----- 199_ р.
АКТ
оцінки вартості цілісного
майнового комплексу
(код за ЗКПО)
(повна назва цілісного майнового комплексу
та його місцезнаходження)
Комісія, утворена згідно з наказом
(посада керівника органу, що створив комісію)
від "__"
_______
199_ р. No
___, у складі
голови
--------------
(прізвище, ім'я та по батькові, посада, місце роботи)
і членів ____________________
прізвище, ім'я та по батькові, посада, місце роботи)
на засіданні (протокол від "__"
___
199_ р.No ___)
розглянула документи, необхідні для проведення оцінки,
результати
проведення інвентаризації майна
473


(повна назва підприємства)
станом на "
" ________ 199_ р. і з ураху-
ванням вимог Методики оцінки вартості майна під час
приватизації визначила його вартість.
Комісія підтверджує, що вартість майна згідно з
передавальним (розподільним) балансом, документами,
необхідними мя проведення оцінки, або документацією
про результати інвентаризації становить:
Показник
1. Первісна (відновна) вартість основних
засобів, всього у тому числі:
1.1 затрати, пов' язані з поліпшенням
основних засобів
2. Балансова (залишкова) вартість
основних засобів, !всього
у тому числі:
2.1. затрати, пов' язані з поліпшенням
основних засобів
З. Залишкова вартість нематеріальних
активів
4. Довгострокові фінансові вкладення
5. Запаси і затрати, які входять у валюту
балансу
6. Фінансові активи, всього
(рядок 6.1 + рядок 6.2
-
рядок 6.2 .1)
у тому числі:
6.1 . інші позаоборотні активи
6.2 кошти, розрахунки та інші активи
6.2.1. з них залишок використання позика
вих коштів
7. Кредиторська заборгованість, всього
у тому числі:
7.1. довгострокові пасиви
7.2. розрахунки та інші пасиви
7.3. резерви наступних витрат і платежів
474
Вартість
майна
(тис.
гривень)


Показник
7.4. відстрочена податкова заборгованість
7.5. реструктуризований борг
7.6. зобов'язання з фінансового лізингу
8. Оборотні засоби за вирахуванням
кредиторської заборгованості (рядок 5 +
рядок 6 - рядок 7) (у разі коли рядок
7 перевищує суму рядків 5 та 6, рядок
8 дорівнює нулю)
9. Відновна вартість незавершених капі -
тальних вкладень
10. Коефіцієнт фізичного зносу незаверше­
ного будівництвом об'єкта
11. Вартість незавершених капітальних
вкладень з урахуванням коефіцієнта
фізичного зносу незавершеного
будівництвом об'єкта
(рядок 9 х рядок 10)
12. Відновна вартість устаткування
(невстановленого) з урахуванням індексації
13. Коефіцієнт придатності устаткування
(невстановленого) для експлуатації
14. Вартість устаткування (невстановленого) з
урахуванням коефіцієнта придатності для
експлуатації (рядок 12 х рядок 13)
15. Вартість цілісного майнового комплексу
(рядок2+рядок3+рядок4+рядок
8+рядок11+рядок14)
16. Вилучення вартості майна, всього
у тому числі:
16.1. державного житлового фонду
16.2. об'єктів, які не підлягають приватизації
16.3. щодо якого встановлено пільги
16.4. дооцінка залишкової вартості основних
засобів
16.5. щодо якого встановлено особливий
режим приватизації
17. Збільшення вартості майна (експертна
оцінка),
у тому числі:
475
Вартість
майна
(тис.
гривень)


Показник
17 .1. дооцінка вартості майна, що є держав -
ною таємницею (експертна оцінка)
17. 2 . вартість нематеріальних активів, не
відображених в балансі (експертна
оцінка)
17 .З. дооцінка вартості довгострокових
фінансових вкладень, що приватизуються
(експертна оцінка)
17.4. дооцінка вартості дорогоцінних металів
та дорогоцінного каміння
18. Вартісrь майна, що підлягає приватизації
(розмір статутного фонду відкритого
акціонерного товариства)
(рядок 15 - рядок 16 + рядок 17)
Вартість
майна
(тис.
гривень)
Голова комісії _________________
(підпис) (ініціали, прізвище)
Члени комісії
(підпис)
(підпис)
(ініціали, прізвище)
(ініціали, прізвище)
" ----- 199_ р.


мп
приватизації)
Додаток З
до Методики оцінки вартості майна
під час приватизації
(у редакції постанови Кабінету Міністрів
України від 21 грудня 1998 р. N 2035)
ЗАТВЕРДЖУЮ
посада керівника державного органу
(підпис)
(ініціали, прізвище)
,.
,, ------ р.
АКТ
оцінки вартості майна цілісного майнового ком -
плексу орендного підприємства
код за ЄДРПОУ)
(повна назва орендного підприємства та його
місцезнаходження)
Комісія, утворена згідно з наказом ________
(посада керівника
органу, що утворив комісію)
від" __" ______ р. No ______ у складі:
голови
_____ _____ _____ _____
(прізвище, ім'я та по батькові, посада, місце роботи)
і членів ____________________
(прізвище, ім'я та по батькові, посада, місце роботи)
на засіданні (протокол від "__ "
___ р.
No __)
розглянула документи, необхідні для проведення
оцінки, результати проведення інвентаризації майна
(повна назва орендного
підприємства) станом на "" ------- р. з
477


урахуванням вимог Методики оцінки вартості майна
під час приватизації визначила його вартість.
Комісія підтверджує, що вартість майна згідно з
передавальним (розподільним) балансом і документами,
необхідними для проведення оцінки, та документацією
про результати інвентаризації становить:
Вартість майна
(тис. гривень)
No
Показник
усього у тому числі
п/п
того, що
належить
1. Первісна (відновна) вартість
основних засобів, усього
1. 1. у тому числі затрати, пов' язані
з удосконаленням основних
засобів
2. Балансова (залишкова) вартість
основних засобів, усього
2.1 . у тому числі затрати, пов'язані
з удосконаленням основних
засобів
з. Залишкова вартість нематері -
альних активів
4. Довгострокові фінансові вкла -
дення
5. Запаси і затрати, які входять у
валюту балансу
6. Фінансові активи, всього
(рядок 6.1 + рядок
6.2
-
рядок 6.2.1)
у тому числі:
6.1. інші позаоборотні активи
6.2. кошти, розрахунки та інші
активи
р.2. з них залишок використання
позикових коштів
7. Кредиторська заборгованість,
усього у тому числі:
7.1 . довгострокові пасиви
7.2 . розрахунки та інші пасиви
7.3 . резерви подальших витрат і
платежів
478


Вартість майна
(тис. гривень)
No
Показник
усьогс у тому числі
п/п
того, що
належить
7.4. відстрочена податкова заборго -
ваність
7.5. реструктурований борг
7.6. зобов'язання з фінансового лі-
зингу
8. Оборотні засоби, за вирахуван -
ням кредиторської заборгованості
(рядок 5 + рядок 6 - рядок 7)
(у разі коли показник рядка 7
перевищує суму рядків 5 та 6,
показник рядка 8 дорівнює
нулю)
9. Відновна вартість незавер -
шених капітальних вкладень
10. Коефіцієнт фізичного зносу
незавершеного будівництвом
об'єкта
11. Вартість об'єкта незавершених
капітальних вкладень з ура -
хуванням коефіцієнта фізич -
ного зносу незавершеного
будівництвом об'єкта
(рядок 9 х рядок 10)
12. Відновна вартість устаткування
(невстановленого) з урахуван-
ням індексації
13. Коефіцієнт придатності устат -
кування (невстановленого)
для експлуатації
14. Вартість устаткування
(невстановленого) з
урахуванням коефіцієнта
придатності для експлуатації
(рядок 12 х рядок 1З)
15. Вартість цілісного майнового
комплексу (рядок 2 + рядок З
+ рядок4 + рядок8 +рядок
11 + рядок 14)
479


Вартість майна
(тис. гривень)
No
Показник
усьогс у тому числі
п/п
того, що
належить
16. Вартісrь обороrnих засобів, :wi -
них в оренду, з урахуванням
індексації, усього (рядок 16.1 +
рядок 16.2
-
рядок 16.3) х
рядок 16.4) (у разі коли сума
рядків 16.1
та 16.2 менша від показника
рядка 16.3, показник рядка 16
дорівнює нулю)
у тому числі:
16.1 . запаси і затрати, які входять у
валюту балансу:
16.2. фінансові активи, за вирахуван -
ням залишку використання
позикових коштів
16.3 . кредиторська заборгованість
16.4. коефіцієнт індексації оборот-
них засобів, зданих в оренду
17. Залишок коштів амортизацій -
ного фонду на орендовані
основні засоби
18. Вилучення вартосrі майна, усьогс
у тому числі:
18.1. житлового фонду
18.2. об'єктів, які не підлягають
приватизації
18.3 . щодо якого встановлено пільги
18.4. дооцінка залишкової вартості
основних засобів
18.5 . щодо якого встановлено
особливий режим приватизацї
19. Збільшення вартості майна,
усього (рядок 19.1 + рядок 19.2
+ рядок 19.3 + рядок 19.4
+ рядок 19.5)
у тому числі:
480


Вартість майна
(тис. гривень)
No
Показник
усього у тому числі
п/п
того, що
належить
19.1. дооцінка вартості майна, що є
державною таємницею
(експертна оцінка)
19.2. вартість нематеріальних
активів, не відображених у ба -
лансі (експертна оцінка)
19.3. дооцінка вартості довгостро -
ковихфінансових
вкладень, що приватизуються
(експертна оцінка)
19.4. дооцінка вартості дорогоцінних
металів та дорогоцінного каміння
19.5. вартість майн.з., наданого орен -
дарю на умс•вах кредиту і не
повернугого на момент початку
приватизації
20. Вартість майна орендаря
(графа 4 рядка 15 -графа З
рядка 16 - графа З рядка
17- графа4рядка18+гра-
фа 4 рядка 19)
21. Частка орендаря в статутно -
му фонді відкритого акціонер -
ного товарисrва (якщо значен -
ня графи 4 рядка 20 більше від
нуля, то графа 4 рядка 21 дорів-
нює графі 4 рядка 20; якщо
значення графи 4 рядка 20
менше від нуля, та показник
графи 4 рядка 21 дорівюоє нулю)
22. Вартість державного майна, що
підлягає приватизації (частка
держави в статутному фонді
відкритого акціонерного това -
риства) (графа З рядка 15 -
графа З рядка 18 + графа З
рядка 19 - графа 4 рядка 20)
481


No
п/п
Показник
23. Розмір статутного фонду
відкритого акціонерного
товариства (графа 4 рядка 21 +
графа З рядка 22).
Вартість майна
(тис. гривень)
усього у тому числі
того, що
належить
Голова
комісії
(підпис)
(ініціали, прізвищеГ
Члени
комісії
(підпис)
(підпис)
н н _______ р,
(ініціали, прізвище)
(ініціали, прізвище)
( Додаток З в редакції Постанови КМ N 2035
( 2035-98-п) від 21.12 .98)


мп
Додаток 4
до Методики оцінки вартості майна
під час приватизації
(у редакції постанови Кабінету Міністрів
України від 21 грудня 1998 р. N 2035)
ЗАТВЕРДЖУЮ
(посада керівника державного органу
приватизації) ____________________
(підпис)
(ініціали, прізвище)
" -------- р.
АКТ
оцінки вартості індивідуально визначеного майна
(повна назва індивідуально визначеного майна, інвен -
тарний номер)
(підприємство, на балансі якого перебуває
індивідуально визначене майно)
(код за ЄДРПОУ)
(повна назва підприємства - юридичної особи,
місцезнаходження його керівного органу)
Вартість індивідуально визначеного майна станом
на "__ р. з урахуванням вимог Методики оцінки вар­
тості майна під час приватизації та згідно з доку­
ментами, необхідними для проведення оцінки, і до -
кументацією про результати проведення інвен - тари -
зації, поданими до державного органу при - ватизації,
становить:
483


Назва об' єкта
Будівлі, споруди, передавальні пристрої,
балансова (залишкова) вартість •
Машини, обладнання, транспортні та інші
основні засоби, балансова (залишкова)
вартість
Нематеріальні активи (залишкова вартість)
Незавершене будівництво
Оборотні засоби
Вартість майна, усього
Відповідальна особа
державного
органу приватизації
прізвище)
(підпис)
Вартість, тис.
гривень
(ініціали,
(посада)
----- р.
( Додаток 4 в редакції Постанови КМ No 2035
(2035-98-п) від 21.12.98)


Додаток 5
до Методики оцінки вартості майна
під час приватизації
(у редакції постанови Кабінету Міністрів
України від 21 грудня 1998 р. N 2035)
МП
ЗАТВЕРДЖУЮ
посада кершника державного органу приватизацн)
(шдпис)
(1юц1али, пр1звище)
'
" -------- р.
АКТ
оцінки вартості об'єкта незавершеного будівництва
(повна назва 1м1сцезнаходження об'єкта та кершного
органу шдприємства, на баланс~ якого перебуває
об'єкт)
станом на "----" --- -- -=
р.
1. Сума фактичних витрат на об'єкт незавершеного
будівництва у цінах відповідних періодів становить:
Джерело
Пе- Одиниця Уао-
У тому числі
даних
ріод виміру
го
будівельно
устаткування
монтажні
та інші роботи
та інвентар
Усього
Суми фактичних витрат зазначено на підставі бух -
галтерських довідок, що додаються до цього розрахунку.
2. Вартість завезених на будівельний майданчик,
але не використаних для будівництва матеріалів, ви -
робів, конструкцій, які передаються разом з об'єктом
незавершеного будівництва, що приватизується, згідно
з інвентаризаційним описом становить ___ гривень.
З. Вартість об'єкта незавершеного будівництва ста -
новить ___ гривень.
Відповідальна особа
державного
органу приватизації (підпис) (ініціали, прізвище)
(посада)
---------- р.
( Додаток 5 в редакції Постанови КМ N 2035 ( 2035 -
98-п) від 21.12 .98)
485


Додаток б
до Методики оцінки вартості
майна під час приватизації
ВІДОМІСТЬ
розрахунку відновної вартості основних засобів
(назва підприємства)
N І Найме- І Інве-1 Дата І Первісна І Коефіuієнт збільшення І Первісна вар т 1. ст;;,
п/п І нування І нтар- J введення І вартість І
Іоб'єк- tний Ів ек.сп - 1 (тис.
І
І тів ос-ІномерІлуатацію ( гривень) І
первісної вартості І (тис. гриоеnь )
основних засобів на І
чзс проведення
І
І новних !
І (місяць, І
1 індексаuіl
І
1 засоС51.вІ
!рік)
І
J
І
Іна 1 Іна 1 Іна 1 !на 1Із ураху-Ібез ура­
І трав- І серп- І січня І кві-1 ванням І хуванн;:;:
Іня Іня 11 995 [тня Ііндекса-[індекса-
!1992 11993 Ір .
1 :996Іції ста -І u.tі с-:-а -
Ір.
Ір.
І
Ір. Іном на l t-!OM на
І
•
І
І
11 квітня Іl кв1т1-:я
І
І
11996 р. Іl99Є ?•
'
9І
10
:l
Додаток 7
до Методики оцінки вартості
майна під час приватизації
ВІДОМІСТЬ
розрахунку балансової (залишкової) вартості
основних засобів у частині витрат, пов'язаних
з їх поліпшенням
назва підприємства)
N І 1-:айме- І !нее- І Первісна ( еід- І Шифр І Річна І Міся- І Трива- І Рі- І Розрахункова!
п/п І нуван-1 нтар- І новна) тість 1норми І норма 1чна Ілість І вень І сума зносу !
IHR
Іний І (тv.с. гривень) Іамор-Іаиор-І (ква-Іексп- Ізно-І (тис.
Іо?'єк-ІномерІ
І тиза- І тиза- І рта- rлуата- І су І гривень J
Іт~в І
І
Іuії Іuії Іль на}!uіl І(ві-j
І сснов-J
І
І
І (від- І норма І (міся- J сот- І
!них !
І
І сот- І амор-І uів, І ків) І
І засо- І
І
Іків) Ітиза-Іквар- J
1
Jб~в І
І
І
Іuії І талів) І І
І
І
І
І
і (від- І
І
І
І
І
І
І
Ісот- І
І
І
І
І
>-------і
Іків) J
1
1---------
І
І
Із урахуJбез
f
І
(
І
І
Іванням Іураху-І
/
І
J
І
І
І індекса І вання І
І
І
І
І
luil
!індек-J
І
І
І
І станом І cauil і
1
І
Іна 1 ІстаномІ
І
І
t кв::.тня Іна 1 І
І
1
11996 р. !!<вітняІ
І
І
І
J1996 І
І
І
Ір.
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
1І
10
486
Із ураJбез
І хуван І ура ху·
Іням. Івання !
І інде- І інде!С
Ікса- І са.щі
!uir Істаномt
Істан-Jна 1 І
tом: на tKDl.тня І
11 хвіІ 1996 І
j 'І'НЯ
І 1996
Ір.
Ір.
11І12
l3


Додаток 8
до Методики оцінки вартості
майна під час приватизації
ВІДОМІСТЬ
розрахунку балансової (залишкової)
вартості основних засобів
(назва підприємства)
N ІНайме - J Інве-!Первісна (аід-ІШифр ]РічнаІМіся - ІТрива-ІРі- ІРозрахунковаJ
п/п і ну ван-І нтар- 1 новна) вартіс- J норми І норма J чна Ілість І вень І сума зносу
-
І
Іня
!ний І ть основних з-Іамор-Іамор-І (ква-Іексn- Ізно-І (тис.
Іоб 1 єк- [номерІасобів в част-Ітиза-Ітиза-Ірта- Ілуата-Ісу Ігривень)
Іт.ів І
Jині витрат, n-Juii ІціІ Ільна) Іuії І (ві-І
t основ­
і н~х
J заr.:о-
1бів
І
І
Іов' язаних з їх І
І поліпшенням
І
І ! тис. гривень) І
І
І
І
І
І
І
!з урахуІбез
І
І ванням Іураху- І
І індекса І вання І
І uії
J індек- І
!станом Ісації І
І!-!а 1
ІстаномJ
Jкв1тня ,на 1 І
11996 р. ІквітняІ
І
11996 І
І
Ір.
J
І
І
І
І
І
І
І {від-І НОDма
І сот- І амОр-
1ків) І тиза-
1
1ції
І
' (від-
1
ICOT-
J
І ків)
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
(міся- І сот- І
цз.в,
Іків)І
квар- І
талів) І
І
І
І
І10
Із ураІб!:!::S
І
І хуван t ур.зху- t
І НАМ І ~:,а1-1ня
І інде- І індек- І
Ікса- Ісаujї І
Іuі ї Іс1·аномІ
Істан-Jна 1 І
Іом наtкв.1тня:
Jl квіІ1996 І
Ітня !р
І1996 І
tp.
І
11І12
ВІДОМІСТЬ
розрахунку балансової (залишкової) вартості
повністю зношених основних засобів
(назва підприємства), (з урахуванням,
без урахування індексації станом
на 1 квітня 1996 р.)
13
N І Най- !Ін- Ідата !Відновна
!Сума кори·-
ІКоефі- J
n/n і мену-1 вен- І вве- j вартість,
І гування
Іцієнт І
І вання І тар - t дення І тv.с. гривень І зносу ос-
І придат- J
Іоб'- ~ний Ів
І
Іновних за- tнос1•.і J
І єктівІномерjекс- І
Ісобів,
Іоснов- І
Іос- І
t лг.уа- І
Ітис. гри- Іного І
Інов- І
Іта- І
Івень
!засобу , І
Іних І
Іцію, І
І
І відсот- І
Ізасо- !
/мі- І
І
Іків
І
Іб.1.в
Ісяць,!
І
І
І
І
Ірік І
І
І
J
Сума
тис.
ЗНОСУ І
гривен о І
І
І
І
І
І
f---------------,
;...----------
!
І
І
Із ура-Ібез Із ура-Ібез
І
Іху
Іураху- Іху
Іураху- І
Іван- Івання Іван- Івання І
І ням
І індех- І ням
І індек- І
І індех- І саці і І індек- І саціУ.
ІсаuіУ. І
Ісаuії І
Jз ура-Ібез
Із
Іху
Іураху- Іураху- J
Іван- Івання Іван- І
І ням
І індек- t ням
І
І індек- І саuії І 1.нпек· І
fcau.ii І
lcaui l І
( Додаток 8 із змінами, внесеними згідно з Постано -
вою КМ No 2035 (2035-98-п) від 21.12.98)
487


Додаток 9
до Методики оцінки вартості
майна під час приватизації
ВІДОМІСТЬ
розрахунку відновної вартості незавершених
капітальних вкладень та устаткування (невстанов -
леного)
(назва піприємства)
---І--------1-----1--------------------І------І------І------------
N ІНаймену-ІРік іІ Вкладення за видамиІКоефі-ІВідно-ІУ тому числі
n/nІвання Іквар-І-------------1 - -----Іцієнт Івна ваІ
!об'єкта Італ !види витрат Іварті-Ііндек-ІртістьІ
І
І осво-1
Ість Ісації І(тис. І
І
/єння 1-------------І------І
Ігои- І
І вит- І будівельно- І
І
І вень) І
Ірат /монтажні та І
І
І
І
І
!інші роботи І
І
І
І
І
1-------------І------і
І
І
(
І устаткування І
І
І
І
І
І (машини,
І
І
І
І
І
І обладнання) І
І
І
І
І
1-------------1 - -- - - -1
І
І------І-----
1
І усього
І
ІхІ
Іза ра-Іза
І
І
І
І
І
І хунок І раху-
І
І
І
І
І
І держа-Інок
І
І
І
І
І
Івних Ікош-


Додаток 10
до Методики оцінки вартості
майна під час приватизації
АКТ
приймання - передачі проектно - кошторисної та
виконавчої документації на об'єкт незавершеного
будівництва
(назва об'єкта)
що розташований за адресою: ---------е-
Складено
11
11
___________ 199_р.
(місце с~ання акта)
Ми, що нижче підписалися, -, -- -- -- -- -- ---,,,, -
(назва органу приватизації)
вособі ___,_ _-- --- .,-- ---, -~ ' --- ---- =-- ---, ~ --
(посада, прізвище, ім'я та по батькові)
з одного боку, і представники:
забудовника __________________
(назва)
в особі _______________________
(посада, прізвище, ім'я та по батькові)
генпідрядної організації-------,-----,-----­
(назва)
в особі----,------,----..--.------,=----....,.,..-­
(посада, прізвище, ім'я та по батькові)
з другого боку, склали цей акт про таке:
Забудовник та генпідрядник передають, а орган
приватизації
приймає таку проектно - кошторисну та виконавчу до -
кументацію:
Найменування документаціj Кількість Примітка
1.
2.
з.
Передали документацію:
забудовник
генпідрядник
примірників
(посада, ініціали, прізвище)
(посада, ініціали, прізвище)
Прийняв документацію
державний орган приватизації
(посада, ініціали, прізвище)
489


Додаток 11
до Методики оцінки вартості
майна під час приватизації
АКТ
приймання - передачі технічної документації
устаткування та обладнання, що приватизується
разом з об'єктом незавершенщ·о будівництва
(назва об'єкта}
що розташований за адресою
Складено "___ "
----- ,-- -,- - 199_ р.
------,--
(місце складання акта}
Ми, що нижче підписалися,----------=--­
(назва органу приватизації}
В особі--------,----,,.....-,------=--~·
(посада, прізвище, ім'я та по батькові}
з одного боку, і представники:
забудовника ____________________
(назва}
з особі---------------------·
(посада, прізвище, ім'я та по батькові}
генпідрядної організації---,----,----------­
(назва}
в особі ------------· -----------
(посада, прізвище, ім'я та по батькові}
з другого боку, склали цей акт про таке:
Забудовник та генпідрядник передають, а орган
приватизації приймає таку технічну документацію на
устаткування та обладнання, що приватизується разом з
об'єктом незавершеного будівництва:
Найменування документації Кількість
примірників
Примітка
1.
2.
з.
Передали документацію:
забудовник
(посада, ініціали, прізвище)
генпідрядник
(посада, ініціали, прізвище}
Прийняв документацію
державний орган приватизації __________
(посада, ініціали, прізвище}
490


Додаток 12
до Методики оцінки вартості
майна під час приватизації
АКТ
обстеження будівельного майданчикаі технічного
стану об'єкта незавершеного будівництва
(назва об'єкта)
що розташований за адресою -....,....,,с-=--------
Складено "___"
_ _____
199_ р.
_____
(місце складання)
Ми, що нижче підписалися ____________
(назва органу приватизації)
в особі _____________________
(прізвище, ім ' я та по батькові)
з одного боку, і представники:
забудовника __________________
(назва)
в особі_____________________
(посада, прізвище, ім'я та по батькові)
генпідрядної організації _____________
(назва)
в особі _____________________
(посада, прізвище, ім'я та по батькові)
з другого боку, склали цей акт про те, що сьогодні
нами разомпроведено огляд будівельного майданчика і
визначено технічний станрозташованого на ньому
об'єкта незавершеного будівництва
(назва об'єкта)
а також відповідність виконаних у натурі конст -
рукцій і робіт передбаченим проектною документацією.
При цьому встановлено таке:
Додаток: виконавчі схеми окремих конструкцій і видів
робіт (у разі потреби)
Орган приватизації___, ------, ---, ----, -----. ,----
(посада, ініціали, прізвище)
Забудовник __________________
(посада, ініціали, прізвище)
Генпідрядник __________________
(посада, ініціали, прізвище)
491


Додаток 13
до Методики оцінки вартості
майна під час приватизації
ІНВЕНТАРИЗАЦІЙНИЙ ОПИС
придбаних для об'єкта незавершеного будівництва
матеріалів, виробів, конструкцій, завезених на будівель­
ний майданчик і не використаних для будівництва
(місцезнаходження матеріалів, назва об'єкта і ор­
ганізації, на балансі якої перебуває майно)
"
" ------ 199_ р.
Ми, що нижче підписалися, представники:
замовника ___________________
(посада, ініціали, прізвище)
підрядника __________________
(посада, ініціали, прізвище)
підтверджуємо, що нами проведено інвентаризацію,
обмір та оцінку з урахуванням придатнос'!'і для по -
дальшого використання матеріалів, виробів, конструкцій,
завезених на майданчик і не використаних для
будівництва, які підлягають включенню у вартість
об'єкта незавершеного будівництва.
При цьому встановлено , що на будівельному май­
данчику є такі матеріали, вироби, конструкції, заве -
зені на майданчик і не використані для будівництва:
Найме- Одиниця
нування виміру
матеріалів
Усього
Представники:
замовника
генпідрядника
Кількість Ціна за даними Примітка
балансу (грн . )
одиниці І усього
(посада, ініціали, прізвище)
(посада, ініціали, прізвище)
492


Додаток 14
до Методики оцінки вартості
майна під час приватизації
ІНВЕНТАРИЗАЦІЙНИЙ ОПИС
придбаного для об'єкта незавершеного будівництва
устаткування, не переданого до монтажу або такого,
що не потребує монтажу
(місцезнаходження устаткування, назва об'єкта та
організації, набалансі якої перебуває майно)
11 ------- 199_ р.
Ми, що нижче підписалися, представники:
з ам о вн ик а ___________________
(посада, ініціали, прізвище)
підрядника __________________
(посада, ініціали, прізвище)
підтверджуємо, що нами проведено інвентаризацію
устаткування, не переданого до монтажу або такого,
що не потребує монтажу, придбаного для об'єкта не­
завершеного будівництва.
При цьому встановлено, що на будівельному май -
данчику є не передане до монтажу або таке, що не
потребує монтажу устаткування:
Найме- Одиниця
нування виміру
матеріалів
Усього
Представники:
замовника
генпідрядника
Кількість Ціна за даними Примітка
балансу (грн.)
одиниці /усього
(посада, ініціали, прізвище)
(посада, ініціали, прізвище)
493


Додаток 15
до Методики оцінки вартості майна
під час приватизації
КОЕФІЦІЄНТИ
індексації вартості основних засобів, введених у дію
з1січня1995р.до1січня1997р.
Індексація, разів
І
Ідля будівель, І для машин, І для інших видів
Період освоєнняІ
капітальних
вкладень та
придбання
основних фондів І споруд та Іобладнання іІосновних фондів
До 1991 року
У 1991 році
У 1992 році :
І квартал
ІІ квартал
ІІІ квартал
IV квартал
У 1993 році:
І квартал
ІІ квартал
ІІІ кварт·ал
IV квартал
У 1994 році:
І квартал
:r квартал
з ІІІ кварталу
ДО
введення в дію
ІпередавальнихІтранспортнихІ
І пристроїв І засобів І
25050
14036
22353
11386
5660
8598
986
571
679
708
445
447
385
333
363
200
175
204
83
65
64
39
21
18
10
б,6
5,9
2,6
2,3
1,9
1,4
1,5
1,2
1,12
1,2
1,1
1
1
1
(Методику доповнено Додатком 15 згідно із Поста -
новою КМ N 2035 (2035-98-п) від 21.12 .98)
494


Додаток 16
до Методики оцінки вартості майна
під час приватизації
ВІДОМІСТЬ
розрахунку відновної вартості основних засобів,
введених у дію з 1 січня 1995 р. до 1 січня 1997 р.
(назва підприємства)
N ! Наймену - І Інвен - Ідата
ІПервісна І Дата
ІКоефіuі- ! Бідновна
n/n І вання Ітарний І введенняІ (віднов- І придбан- І єнт ін-І ва р тість
І об'єктівІномер Ів екс- І на) вар - Іня (ос - І дексації Іб ез у раху-
! основнихІ
Іплуата - Ітість
Івоєння І
! вання
; засобів І
Іцію, мі-І тис.
І витрат), І
І і ндексації
І
І
І сяць, рік І гривень І місяць, І
І станом на
І
І
І
І
І рік
І
І 1 квітня
І
І
І
І
І
І
І 1996 р.,
І
І
І
І
І тис.
І
І
І гривень
(Методику доповнено Додатком 16 згідно із Поста -
новою КМ N 2035 (2035-98-п) від 21 .12.98)
495


ЗАКОН УКРАІНИ
Про аудиторську діяльність
(Відомості Верховцої Ради (ВВР) 1993, N 23, ст.243)
(Вводиться в дію Постановою ВР N 3126 - 12 від
22.04.93, ВВР 1993, N 23, ст.244)
(Із змінами, внесеними згідно із Законами
No 81/95-ВР від 14.03.95, ВВР 1995, No 14, ст.88
No 54/96- ВР від 20.02.96, ВВР 1996, No 9, ст.44)
Цей Закон визначає правові засади здійснення
аудиторської діяльності в Україні і спрямований на
створення системи незалежного фінансового контролю
з метою захисту інтересів власника.
Розділ І
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Сфера gії Закону
Положення цього Закону діють на території
України і поширюються на усі господарюючі суб'єкти
незалежно від форм власності та видів діяльності, органи
державної виконавчої влади .
Стаття 2. Законоgавство про ауgиторську gіяльність
Аудиторська діяльність регулюється цим Законом,
іншими законодавчими і нормативними актами України.
У випадках, якщо міжнародним договором, в якому бере
участь Україна, встановлено інші правила, ніж ті, що
містить цей Закон, то застосовуються правила
міжнародного договору.
Стаття З. Ауgиторська gіяльність
Аудиторська діяльність включає в себе органі -
заційне і методичне забезпечення аудиту, практичне
виконання аудиторських перевірок (аудит) та надання
інших аудиторських послуг. •
Аудиторські послуги можуть надаватись у формі
аудиторських перевірок (аудиту) та пов'язаних з ними
експертиз , консультацій з питань бухгалтерського обліку,
звітності, оподаткування, аналізу фінансово - гос -
подарської діяльності та інших видів економіко -
правового забезпечення підприємницької діяльності
фізичних та юридичних осіб .
496


Прибуток (доход) від аудиторської діяльності
оподатковується згідно з чинним законодавством .
Стаття 4. Aygum
Аудит - це перевірка публічної бухгалтерської
звітності, обліку, первинних документів та іншої
інформації щодо фінансово - господарської діяльності
суб'єктів господарювання з метою визначення
достовірності їх звітності, обліку, його повноти і
відповідності чинному законодавству та встановленим
нормативам.
Аудит здшснюється незалежними
особами
(аудиторами), аудиторськими фірмами, які уповноважені
суб'єктами господарювання на його проведення.
Аудит може проводитись з ініціативи господарюючих
суб'єктів, а також у випадках, передбачених чинним
законодавством (обов'язковий аудит).
Затрати на проведення аудиту відносяться на
собівартість товару (продукції , послуг).
Стаття 5. Aygumop
Аудитором може бути громадянин України, який
має кваліфікаційний сертифікат про право на заняття
аудиторською діяльністю на території України.
Аудитор має право займатися аудиторською
діяльністю індивідуально, створити аудиторську фірму,
об'єднатися з іншими аудиторами в спілку з дотриманням
вимог цього Закону та інших законів України.
А,ля здійснення аудиторської діяльності одноособово
аудитор повинен на підставі чинного сертифікату
отримати ліцензію.
Аудиторам забороняється безпосередньо займатися
торговельною, посередницькою та виробничою діяльністю,
що не виключає їх права отримувати дивіденди від акцій
та доходи від інших корпоративних прав.
Аудитором не може бути особа, яка має судимість за
корисливі злочини.
Стаття 6. Ауgиторська фірма
Аудиторська фірма - це організація, яка має ліцензію
на право здійснення аудиторської діяльності на території
України і займається виключно наданням аудиторських
послуг.
Аудиторські фірми можуть створюватися на основі
будь - яких форм власності.
497


Загальний розмір частки засновників (учасників,
акціонерів) аудиторської фірми, які не є аудиторами, у
статутному фонді не може перевищувати ЗО відсотків.
Аудиторській фірмі дозволяється здійснювати
аудиторську діяльність лише за умови, якщо у ній працює
хоча б один аудитор.
Керівником аудиторської фірми може бути тільки
аудитор.
Стаття 7. Ауgиторський висновок та інші офіційні
gокументи
Аудиторський висновок - це офіційний документ,
засвідчений підписом та печаткою аудитора
(аудиторської
фірми),
який складається у
встановленому порядку за наслідками проведення
аудиту і містить в собі висновок стосовно достовірності
звітності, повноти і відповідності чинному законодавству
та встановленим нормативам бухгалтерського обліку
фінансово - господарської діяльності.
Аудиторські послуги у вигляді консультацій можуть
надаватись усно або письмово з оформленням довідки
та інших офіційних документів. Аудиторські послуги у
вигляді експертиз оформляються експертним висновком
або актом.
Аудиторський висновок аудитора іноземної
держави при офіційному його поданні установі, організації
або господарюючому суб'єкту України підлягає
підтвердженню аудитором України, якщо інше не
встановлено міжнародним договором.
Стаття 8. Публічна бухгалтерська звітність
Публічна бухгалтерська звітність складається із
аудиторського висновку, балансу, звіту про прибутки і
збитки, іншої звітності в межах відомостей, які не
становлять комерційну таємницю і визначені
законодавством для надання користувачам та публікації.
Аудиторський висновок про достовірність, повноту
і відповідність чинному законодавству та встановленим
нормативам балансу та інших форм публічної
бухгалтерської звітності повинен грунтуватися на аналізі
достатнього обсягу інформації
щодо наслідків
фінансово - господарської діяльності, в тому числі на
вивченні бухгалтерської звітності і документів, які
становлятькомерційну таємницю і не підлягають
публікації.
498


Відкриття бухгалтерської звітності, що становить
комерційну таємницю, мя проведення аудиту та надання
інших аудиторських послуг здійснюється користувачами
бухгалтерської звітності.
Стаття 9. Користувачі бухгалтерської звітності
Користувачами бухгалтерської звітності можуть
бути уповноважені на підставі законів України
представники органів державної влади, юридичні та
фізичні особи, зацікавлені в наслідках господарської
діяльності суб'єктів, в тому числі: власники, засновники
господарюючого суб'єкта, кредитори, інвестори та інші
особи, які відповідно до чинного законодавства мають
право на отримання інформації, що міститься в
бухгалтерській звітності.
Користувачі бухгалтерської звітності мають право
виступати замовниками на проведення аудиту та
виконання інших аудиторських послуг, визначати обсяги
та напрями аудиторських перевірок в межах повноважень,
наданих законодавством, установчими документами або
окремими договорами.
Стаття 10. Обов'язкове провеgення aygumy
Проведення аудиту є обов'язковим для:
1) підтвердження достовірності та повноти річного
балансу і звітності комерційних банків, фондів, бірж,
компаній, підприємств, кооперативів, товариств та інших
господарюючих суб'єктів незалежно від форми власності
та виду діяльності, звітність яких офіційно опри -
люднюється, за винятком установ та організацш, що
повністю утримуються за рахунок державного бюджету
і не займаються підприємницькою діяльністю. ( Абзац
перший пункту 1 статті 1О із змінами, внесеними згідно
із Законом N 81/95-ВР від 14.03.95)
Обов'язкова аудиторська перевірка річного балансу
ізвітності господарюючих суб' єктів з річним госпо -
дарським оборотом менш як двісті п' ятдесят неопо -
датковуваних мінімумів проводиться один раз на три
роки; ( Пункт перший статті 10 доповнено абзацом
другим згідно із Законом N 81/95-ВР від 14.03 .95)
2) перевірки фінансового стану засновників
комерційних банків, підприємств з іноземними інвес -
тиціями, акціонерних товариств, холдінгових компаній,
інвестицшних фондів, довірчих товариств та інших
фінансових посередників;
499


4) державних підприємств при здачі в оренду цілісних
майнових комплексів, приватизації, корпоратизації та
інших змінах форми власності;
5)порушення
питання
про
визнання
неплатоспроможним або банкрутом.
Проведення аудиту є обов'язковим також в інших
випадках, передбачених законами України.
Стаття 11. Віgповіgальність за gотримання поряgку
веgення бухгалтерського обліку
Відповідальність
за
дотримання
порядку
ведення бухгалтерського обліку, визначеного
законодавством України, своєчасне та повне надання
бухгалтерської звітності користувачам та аудиторам
покладається на керівника господарюючого суб'єкта.
Публічна бухгалтерська звітність повинна бути
перевірена аудитором (аудиторською фірмою) і може
оприлюднюватись протягом року, наступного за звітним.
Аудиторські перевірки не виключають здійснення
державними податковими інспекціями контролю за
дотриманням податкового законодавства та виконання
контрольних функцій іншими
суб'єктами,
уповноваженими на це законами України.
Розділ П
СЕРТИФІКАЦІЯ ТА ЛІЦЕНЗУВАННЯ В
АУДИТОРСЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ
Стаття 12. Сертифікація ауgиторів
Сертифікація (визначення
кваліфікаційної
придатності) аудиторів здійснюється Аудиторською
палатою України.
Право на отримання сертифікату мають громадяни
України, які здобули вищу освіту, певні знання з питань
аудиту та досвід роботи не менше трьох років підряд
на посадах аудитора, ревізора, бухгалтера, юриста,
фінансиста або економіста. Наявність певних знань з
питань аудиту визначається шляхом проведення
відповідного іспиту.
Особи, які не склали іспиту, мають право повторно
скласти його не раніш як через рік після прийняття
рішення Аудиторською палатою України.
Термін чинності сертифікату не може перевищувати
п' яти років.
500


Члени Аудиторської палати України підлягають
сертифікації у встановленому порядку.
Особи, делеговані до Аудиторської палати України
першого скликання, підлягають сертифікації з
дотриманням вимог цього Закону, за винятком складання
іспиту.
Стаття 13. Ліцензування ауgиторської gіяльності
Ліцензія (дозвіл) на заняття аудиторською діяльніспо
надається Аудиторською палатою України окремим
аудиторам або аудиторським фірмам з дотриманням вимог
цього Закону та інших законів України.
Клопотання про отримання ліцензій подається до
Аудиторської палати України після державної реєстрації
аудиторської фірми або окремого аудитора як суб'єкта
підприємницької діяльності.
За видачу ліцензії справляється плата у розм1р1
п' яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, яка
спрямовується до державного бюджету. ( Частина третя
статті 1З із змінами, внесеними згідно із Законом N 54/
96- ВР від 20.02.96 )
Термін чинності ліцензій не може перевищувати п'яти
років.
Розділ ІІІ
АУДИТОРСЬКА ПАЛАТА УКР.МНИ
Стаття 14. Повноваження Ауgиторської палати
України
Повноваження Аудиторської палати України
визначаються цим Законом та Статутом Аудиторської
палати України.
Статут Аудиторської палати України підлягає
затвердженню двома третинами голосів від загальної
кількості членів палати.
Аудиторська палата України зд~иснює сер -
тифікацію і ліцензування суб'єктів, що мають намір
займатися аудиторською діяльністю, затверджує
програми підготовки аудиторів, норми і стандарти
аудиту, веде Реєстр аудиторських фірм та аудиторів, які
одноособово надають аудиторські послуги.
Затвердження норм і стандартів аудиту є виключним
правом Аудиторської палати України. Затверджені
Аудиторською палатою України норми і стандарти аудиту
є обов'язковими для дотримання підприємствами,
установами та організаціями .
501


Стаття 15. Створення Ауgиторської палати України
Аудиторська палата України створюється і
функціонує як незалежний, самостійний орган на засадах
самоврядування.
Аудиторська палата України є юридичною особою,
веде відповідний облік та звітність.
Аудиторська палата України набуває повноважень
юридичної особи від дня реєстрації у Міністерстві
юстицн України на підставі заяви та Статуту,
затвердженого в порядку, передбаченому цим Законом.
Плата за реєстрацію не справляється.
Аудиторська палата України формується шляхом
делегування до її складу п' яти представників від
професійної громадської організації аудиторів України,
по одному представникові від Міністерства фінансів
України, Головної державної податкової інспекції
України, Національного банку України, Міністерства
статистики України, Міністерства юстиції України та
окремих фахівців від навчальних, наукових та інших
організацій.
Фахівці від навчальних, наукових та інших
організацш делегуються за їх згодою професійною
громадською організацією аудиторів України в кількості
п' яти представників і по одному представнику за
пропозицією Міністерства фінансів України, Головної
державної податкової інспекції України, Національного
банку України, Міністерства статистики України та
Міністерства юстиції України.
Порядок делегування визначається відповідно
з'їздом, правлінням, колегією або інш~м вищим
керівним органом з дотриманням вимог статті 12 цього
Закону.
Загальна кількість членів Аудиторської палати
України становить двадцять осіб.
Аудиторська палата України створює на території
України регіональні відділення, повноваження яких
визначаються Аудиторською палатою України.
Ведення поточних справ в Аудиторській палаті України
здійснює Секретаріат, який очолює завідуючий.
Завідуючий Секретаріатом несе персональну
відповідальність за ефективне використання майна та
коштів Аудиторської палати України і створення
належних умов для виконання функціональних
обов'язків її членами.
502


Стаття 16. Діяльність Ауgиторської палати України
Термін повноважень членів Аудиторської палати
України не може перевищувати п'яти років.
Термін повноважень членів Аудиторської палати
України першого скликання не може перевищувати трьох
років.
Персональний склад Аудиторської палати України
підлягає щорічній ротації в ,кількості не менше трьох
членів.
Ротація здійснюється на підставі визначення
особистого рейтингу членів Аудиторської палати
України шляхом таємного анкетування аудиторів
України.
Результати анкетування
затверджуються
Аудиторською палатою України.
Призначення нових членів Аудиторської палати
України замість вибулих здійснюється у встановленому
порядку .
Всі рішення Аудиторської палати України
приймаються на її засіданні простою більшістю голосів
при наявності двох третіх її членів, за винятком рішень,
передбачених частиною другою статті 14 цього Закону. В
окремих випадках, що підлягають визначенню в Статуті
Аудиторської палати України, рішення можуть
прийматися шляхом письмового опитування.
При рівності голосів перевага надається рішенню,
за яке проголосував головуючий .
Засідання Аудиторської палати України веде
головуючий, функції якого виконують по черзі всі члени
палати в алфавітному порядку їх прізвищ .
Члени Аудиторської палати України виконують свої
обов'язки на громадських засадах.
Матеріальні витрати на сертифікацію покриваються
за рахунок осіб, що претендують на отримання
сертифікатів, у розмірах, які визначаються Ауди -
торською палатою України.
Розділ IV
ПРОФЕСІЙНА ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ
АУДИТОРІВ УКРАЇНИ
Стаття 17. Створення професійної громадської
організації аудиторів України Аудитори України мають
право об' єднатися в громадську організацію за .про -
503


фесійними ознаками {Спілку аудиторів України),
дотримуючись вимог цього Закону та інших законів України.
Спілка аудиторів України повинна мати фіксоване
індивідуальне членство в особі окремих аудиторів або їх
колективів.
Спілка аудиторів України може відкривати місцеві
осередки при наявності в них не менше п'яти аудиторів,
які є членами Спілки.
Відкриття місцевих осередків не є обов'язковим.
Стаття 18. Повноваження професійної громаgської
організації ауgиторів України (Спілки ауgиторів України)
Повноваження професійної громадської організації
аудиторів України визначаються цим Законом, Законом
України "Про об'єднання громадян" ( 2460-12 ) та
Статутом професійної громадської організації аудиторів
України (Спілки аудиторів України).
З метою забезпечення соціального захисту своїх членів
Спілка аудиторів України може створювати відповідні
фонди, в тому числі фонд соціального страхування.
У порядку, встановленому цим Законом, Спілка
аудиторів України має право:
делегувати своїх представників до Аудиторської палати
України та достроково їх відкликати;
порушувати клопотання про припинення повно -
важень членів Аудиторської палати України, які
делеговані Міністерством фінансів України, Головною
державною податковою інспекцією України, Націо -
пальним банком України, Міністерством статистики
України та Міністерством юстиції України;
вносити на розгляд Аудиторської палати України
проекти норм і стандартів аудиту.
Рішення та клопотання з питань делегування,
відкликання та припинення повноважень членів
Аудиторської палати України приймаються з'їздом
Спілки аудиторів України або правлінням з наступним
затвердЖенням таких рішень з'їздом.
~
Розділ V
ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ АУДИТУ ТА НАДАННЯ
ІНШИХ АУДИТОРСЬКИХ ПОСЛУГ
·,Стаття 19. Загальні умови проведення аудиту та
надання інших аудиторських послуг
504


Аудитор може надавати аудиторські послуги
індивідуально або як працівник аудиторської фірми .
Аудитор має право індивідуально надавати аудиторські
послуги тільки з дня отримання ліцензії на підставі
Аудиторська фірма має право надавати аудиторські
послуги з дня отримання ліцензії і за наявності в її складі
хоча б одного аудитора, що має чинний сертифікат.
Забороняється займатися наданням аудиторських
послуг органам державної виконавчої влади, виконавчим
органам місцевих Рад народних депутатів, контрольно -
ревізійним установам, що мають державно - владні
повноваження, а також окремим особам,
яким
законами України заборонено здійснювати під -
приємницьку діяльність.
Стаття 20. Піgстави gля провеgення aygumy та
наgання інших ауgиторських послуг
Аудит проводиться на підставі договору між
аудитором (аудиторською фірмою) та замовником.
Аудиторські послуги у вигляді консультацій можуть
надаватися на підставі договору, письмового або усного
звернення замовника до аудитора (аудиторської фірми).
В договорі на проведення аудиту та надання інших
аудиторських послуг передбачаються предмет і термін
перевірки, обсяг аудиторських послуг, розмір і умови
оплати, відповідальність сторін.
Замовник має право вільного вибору аудитора
(аудиторської фірми) з дотриманням вимог цього Закону.
Замовник зобов' язаний створити аудитору
(аудиторській фірмі) належні умови для якісного
виконання аудиту.
Стаття 21. Звіт про насліgки aygumy
Виконання аудитором (аудиторською фірмою)
договору визначається актом прийому - здачі
аудиторського висновку або іншого офіційного до - кумента.
Аудиторський висновок складається з дотриманням
відповідних норм та стандартів і повинен містити
підтвердження
або аргументовану відмову від
підтвердження достовірності, повноти та відповідності
законодавству бухгалтерської звітності замовника.
Порядок оформлення інших офіційних документів за
наслідками надання аудиторських послуг визначається
Аудиторською палатою України з дотриманням вимог
цього Закону та інших актів законодавства України.
505


Розділ VI
ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ АУДИТОРІВ
І АУДИТОРСЬКИХ ФІРМ
Стаття 22. Права ауgиторів і ауgиторських фірм
Аудитори і аудиторські фірми України мають право:
1) самостійно визначати форми і методи аудиту на
підставі чинного законодавства, існуючих норм і
стандартів, умов договору із замовником, професійних
2) отримувати необхідні документи, які мають
відношення до предмету перевірки і знаходяться як у
Треті особи, які мають у своєму розпорядженні
документи стосовно предмету перевірки, зобов'язані
надати їх на вимогу аудитора (аудиторської фірми).
Зазначена вимога повинна бути офіційно засвідчена
замовником;
З) отримувати необхідні пояснення в письмовій чи
усній формі від керівництва та працівників замовника;
4) перевіряти наявність майна, грошей, цінностей,
вимагати від керівництва господарюючого суб'єкта
проведення контрольних оглядів, замірів виконаних
робіт, визначення якості продукції, щодо яких
здійснюється перевірка документів;
5) залучати на договірних засадах до участі в
перевірці фахівців різного профілю.
Стаття 23. Обов'язки ауgиторів і ауgиторських фірм
Аудитори і аудиторські фірми зобов'язані:
1) належним чином надавати аудиторські послуги,
перевіряти стан бухгалтерського обліку
звітності
замовника, їх достовірність, повноту і відповідність
чинному законодавству та встановленим нормативам;
2) повідомляти власників, уповноважених ними осіб,
замовників про виявлені під час проведення аудиту
недоліки ведення бухгалтерського обліку і звітності;
З) зберігати в таємниці інформацію, отриману при
проведенні аудиту та виконанні інших аудиторських
послуг. Не розголошувати відомості, що становлять
предмет комерційної таємниці, і не використовувати
їх у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб;
4) відповідати перед замовником за порушення умов
договору відповідно до чинних законодавчих актів
України;
5) обмежувати свою діяльність наданням аудиторських
послуг та іншими видами робіт, які мають безпосереднє
506


відношення до надання аудиторських послуг у формі
консультацій, перевірок або експертиз.
Стаття 24. Спеціальні вимоги
Забороняється проведення аудиту:
1) аудитором, який має прямі родинні стосунки з
керівництвом господарюючого суб'єкта, що перевіряється;
2) аудитором, який має особисті майнові інтереси
у господарюючого суб'єкта, що перевіряється;
З) аудитором - членом керівництва, засновником або
власником господарюючого суб'єкта, що перевіряється;
4) аудитором
працівником господарюючого
суб'єкта, що перевіряється;
5) аудитором
працівником,
співвласником
дочірнього підприємства, філії чи представництва
господарюючого суб'єкта, що перевіряється.
Розділ VII
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ АУДИТОРІВ
ТА АУДИТОРСЬКИХ ФІРМ
Стаття 25. Цивільно-правова віgповіgальність
ауgиторів та ауgиторських фірм
За неналежне виконання своїх зобов'язань аудитор
(аудиторська фірма) несе майнову та іншу
відповідальність, визначену в договорі відповідно до
чинного законодавства.
Розмір майнової відповідальності аудиторів
(аудиторських фірм) не може перевищувати фактично
завданих замовнику збитків з їх вини.
Всі спори майнового характеру між аудитором
(аудиторською фірмою) та замовником вирішуються у
встановленому порядку з дотриманням вимог цього
Закону.
Стаття 26. Інші виgи віgповіgальності ауgиторів
За неналежне виконання своїх професійних обов'язків
до аудитора Аудиторською палатою України можуть бути
застосовані стягнення у вигляді попередження, зупинення
дії сертифікату та ліцензії на строк до одного року або
анулювання сертифікату та ліцензії.
Стаття 27. Припинення чинності сертифікату та
ліцензії
Припинення чинності сертифікату або ліцензії на
аудиторську діяльність здійснюється на підставі рішення
Аудиторської палати України у випадках:
507


1) встановлення неодноразових фактів низької
якості аудиторських перевірок;
2) систематичного чи грубого порушення чинного
законодавства України, встановлених норм та стандартів
аудиту.
Порядок припинення чинності сертифікату та
ліценз11 на аудиторську діяльність визначається
Аудиторською палатою України.
Рішення Аудиторської палати України щодо
припинення чинності сертифікату та ліцензії можуть
бути оскаржені до суду або арбітражного суду.
Розділ VIII
ОБОВ'ЯЗКИ ГОСПОДАРЮЮЧИХ СУБ'ЄКТІВ ПРИ
ПРОВЕДЕННІ АУДИТУ
Стаття 28. Уклаgання gоговору на провеgення aygumy
Господарюючі суб'єкти, для яких законодавством
встановлено обов'язкове проведення аудиту, зобов'язані
до 1 грудня поточного року повідомити відповідним
податковим інспекціям про укладання договору на
аудиторську перевірку.
Стаття 29. Поgання ауgиторського висновку go
поgаткової інспекції
Господарюючі суб'єкти, зазначені в пункті 1 статті
10, повинні подати аудиторський висновок та інші
документи публічної бухгалтерської звітності до
відповідної податкової інспекції України протягом
дев'яти місяців року, що настає за звітним.
Подання аудиторського висновку до відповідної
податкової інспекції здійснюється не пізніше десяти днів
після закінчення аудиторської перевірки. В разі
неподання або несвоєчасного подання аудиторського
висновку відповідним податковим інспекціям з вини
господарюючого суб'єкта до нього застосовуються
фінансові санкції та адміністративні штрафи,
передбачені законодавчими актами України.
Стаття ЗО. Віgповіgальність госпоgарюючого
суб'єкта при провеgенні aygumy
Керівництво господарюючого суб'єкта відповідно до
законів України несе персональну відповідальність за
повноту та достовірність бухгалтерських та інших
документів, які надаються аудитору (аудиторській фірмі)
для проведення аудиту.
508


В разі виявлення фактів недостовірності або
неповноти бухгалтерських документів аудитор
(аудиторська фірма) зобов'язаний повідомити замовника
не пізніше дня закінчення перевірки або надання
інших послуг.
Президент України
м.Київ, 22 квітня 1993 року
N 3125-ХІІ
Л. КРАВЧУК


ФОНД ДЕРЖАВНОГО МАЙНА УКРАЇНИ
НАКАЗ
No 1477 від 30.07.99
м.Київ
vd990730 vn1477
Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
19 серпня 1999 р .
за No 573/3866
Про затверgження Положення про поряgок
віgчуження основних засобів, що є gержавною
власністю
З метою вдосконалення порядку відчуження
основних засобів, що є державною власністю, при -
ведення його у відповідність до чинного законодавства
УкраїниНАКАЗУЮ:
1. Затвердити Положення про порядок відчуження
основних засобів, що є державною власністю (додається).
2. Визнати таким, що втратив чинність, наказ Фонду
державного майна України від 07.08 .95 N 1020 ( z0311-95 ).
3. Департаменту індивідуального продажу
забезпечити в установленому порядку державну
реєстрацію Положення в Міністерстві юстиції України
та публікацію документа в державному
інформаційному бюлетені "Про приватизацію".
4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на
заступника Голови Фонду Кальніченка Л.Ф.
в. о. Голови фонду
В. Васильєв
Затверджено
Наказ Фонду державного майна
України 30.07.99 N 1477
Положення про поряgок віgчуження основних
засобів, що є gержавною власністю
Це Положення (далі - Положення) розроблено
відповідно до Законів України "Про підприємства в
Україні" ( 887 - 12 ), "Про приватизацію державного
майна" ( 2163-12 ), "Про оренду державного та
комунального майна" ( 2269 - 12 ) та нормативно -
правових актів щодо відчуження державного майна .
510


Положення визначає порядок відчуження майна
шляхом продажу державного майна, закріпленого за
державними підприємствами; державного майна, наданого
в оренду; державного майна підприємств, які перебувають
у процесі приватизації; державного майна тих суб'єктів
підприємницької діяльності, щодо яких, відповідно до
їхнього Статуту, поширюються норми чинного
законодавства України, встановлені для державних
підприємств; державного майна, що перебуває на
балансі суб'єктів підприємницької діяльності
недержавної форми власності (далі - підприємства).
Загальні положення
1. Наведені нижче терміни у цьому Положенні
вживаються у такому значенні:
майно - матеріальні цінності , які, відповідно до
чинного законодавства, віднесені до основних засобів
(фондів);
відчуження майна - передача права власності на
державне майно, яке перебуває на балансі суб'єктів
підприємницької діяльності, іншим юридичним чи
фізичним особам шляхом його продажу за грошові кошти;
експертна оцінка - визначення оцінкової вартості
об ' єкта експертним шляхом;
експерт - юридична особа, яка, відповідно до Угоди,
укладеної з Фондом державного майна України, має
право на проведення експертної оцінки;
звіт про експертну оцінку
документ, який
складається в процесі експертної оцінки об'єкта та
містить обгрунтування і висновки експерта про його
ринкову вартість.
2. Чинність цього Положення поширюється на
майно, яке віднесене до основних засобів (фондів) та
перебуває на балансі державних підприємств на правах
повного господарського відання, оперативного
управління, державного майна інших суб'єктів
підприємницької діяльності та державного майна, наданого
в оренду.
З. Дія цього Положення не поширюється на:
а) цілісні майнові комплекси підприємств, їх
структурні підрозділи, об'єкти незавершеного
будівництва, законсервовані об'єкти та інше майно, яке
підлягає відчуженню шляхом приватизації відповідно до
законодавчих актів України з питань приватизації;
511


б) цілісні майнові комплекси підприємств, їхні
структурні підрозділи та інше майно, які є предметом
застави згідно з договором застави і відчуження яких
здійснюється з урахуванням вимог, які визначаються
Законом України "Про заставу" ( 2654-12 );
в) державне майно, порядок відчуження якого
визначається окремими нормативно - правовими актами
України (майно, на яке звернено стягнення за
рішенням суду, арбітражного суду; майно
Збройних Сил України та інших військових формувань
та інше).
Віgчуження майна gержавних піgприємств
4. Відчуження майна державного підприємства
проводиться безпосередньо підприємством після
отримання на це дозволу центрального або місцевого
органу виконавчої влади, уповноваженого здійснювати
функції управління державним майном (надалі - орган
управління майном), за погодженням з Фондом
державного майна України або його регіональними
відділеннями, Фондом майна Автономної Республіки
Крим (далі - ФДМ).
5. Відчуження майна державного підприємства,
щодо якого прийнято рішення про приватизацію і функції
управління цим майном в установленому порядку
передані державним органам приватизації, здійснюється
з дозволу державних органів приватизації (ФДМ) за
погодженням галузевого міністерства, іншого
центрального органу виконавчої влади.
б. Для розгляду питання про відчуження майна до
органу управління майном та ФДМ подаються:
6.1. Звернення підприємства.
6.2. Техніко - економічне обгрунтування доцільності
відчуження майна та використання коштів.
б.З. Акт про оцінку вартості основних засобів, які
підлягають відчуженню, згідно з даними бухгалтерського
обліку - за встановленою формою (додаток 1).
6.4. Акт про інвентаризацію основних засобів, які
підлягають відчуженню (додаток 2).
6.5. Акт про технічний стан майна.
6.6. Звіт про експертну оцінку вартості майна.
6.7. Протокол (виписка з протоколу) засідання
комісії з приватизації (у разі створення комісії) щодо
відчуження майна.
512


6.8. Погодження ФДМ (подається до органу управління
майном) - у разі, якщо відчуження державного майна
здійснюється з дозволу органу управління майном, або
погодження галузевого міністерства, іншого центрального
органу виконавчої влади (подається до ФДМ) - у разі,
якщо відчуження державного майна здійснюється з
дозволу ФДМ.
За вимогою органів управління майном або ФДМ
заявник подає додатково інформацію та документи,
необхідні для прийняття обгрунтованого рішення.
7. Початкова ціна продажу майна визначається
підприємством на підставі висновків звіту про експертну
оцінку майна.
8. Експертна оцінка майна, яке підлягає
відчуженню, проводиться відповідно до нормативно -
правових актів та міжнародних стандартів оцінки, які
діють на момент 11 проведення, юридичними особами
(експертами), які мають угоду з Фондом державного
майна України на право проведення експертної оцінки
майна.
Експерт несе цивільно - правову відповідальність
за обгрунтованість висновків щодо експертної оцінки
майна.
9. Після
проведення
експертної оцінки
забороняється здійснювати дії щодо об'єкта відчуження,
які можуть привести до зміни його вартості. Термін
дії Звіту про експертну оцінку не перевищує б - ти місяців
від дати оцінки.
Якщо майно, на яке надано дозвіл на відчуження,
не реалізовано, а термін дії Звіту про експертну оцінку
закінчився, то необхідно виконати актуалізацію
(уточнення) Звіту про експертну оцінку вартості об'єкта
відчуження на нову дату та погодити її в ФДМ.
10. Термін прийняття рішення про надання чи відмову
в наданні дозволу або погодження щодо відчуження
державного майна становить ЗО робочих днів від часу
надходження до органів управління майном чи ФДМ
повного комплекту документів , потрібних для прийняття
відповідного рішення.
11. Відчуження державного майна шляхом його
продажу здійснюється виключно на конкурентних засадах
-
через біржі, на аукціоні, за конкурсом.
513


Підприємство протягом 20 робочих днів з дня
отримання рішення про відчуження майна шляхом його
продажу (при здійсненні продажу через біржі, на
аукціоні} забезпечує укладання договору з юридичною
особою, яка має угоду про продаж майна, що перебуває
у державній власності, з Фондом державного майна
України.
12. Відчуження державного майна підприємств, яке
перебуває за кордоном і реалізація якого в Україні
неможлива чи недоцільна, здійснюється у порядку,
що визначається цим Положенням, з урахуванням
вимог законодавства держав, на території яких
знаходиться майно, що підлягає відчуженню,
кон'юнктури та цін ринку цих держав, а також
збереження умов конкурентного продажу майна та
використання коштів відповідно до законодавства України.
13. Кошти, одержані внаслідок відчуження державного
майна (за вирахуванням плати за послуги та суми
податків}, використовуються відповідно до вимог
чинного законодавства.
Підприємства зобов'язані
письмово повідомити органи управління майном та ФДМ
про використання коштів, отриманих у результаті
відчуження майна, протягом ЗО днів (з моменту
реалізації} шляхом подання звіту (додаток З} за
встановленою формою.
Віgчуження gержавного майна, наgаного в оренgу
14. Відчуження державного майна, наданого в
оренду, здійснюється з ініціативи орендаря з дозволу
орендодавця та за умови наявності відповідних положень
у договорі оренди.
При відчуженні державного майна, наданого в
оренду, підлягають компенсації грошові кошти, які,
відповідно до вимог договору оренди, направлялись
орендарем на здійснення невід'ємних поліпшень
орендованого майна і призвели до збільшення балансової
(первісної} вартості основного засобу.
15. Для отримання дозволу орендар подає
орендодавцю:
а} документи згідно з п.б Положення;
б) пропозиції щодо умов продажу основних засобів
та проект змін до договору оренди (суми договору,
переліку орендованого майна тощо);
514


в) довідку щодо використання амортизаційних
відрахувань;
г) довідку щодо суми невід'ємних поліпшень майна,
яка підлягає компенсації;
д) аудиторський висновок щодо суми здійснених
орендарем невід' ємних поліпшень майна, яке підлягає
відчуженню.
1б. Орендодавець у ЗО - денний термін приймає
рішення щодо надання дозволу на відчуження основних
засобів, запропонованих орендарем, з визначенням:
-
змін до договору оренди;
-
умов продажу майна.
17. Продаж державного майна, яке надано в
оренду і орендодавцем якого є ФДМ, здшснюється
відповідно до пункту 11 цього Положення.
18. Одержані внаслідок відчуження майна кошти
(за вирахуванням плати за послуги та компенсації
орендареві невід' ємних поліпшень, суми яких мають
бути погоджені з орендодавцем) є державною
власністю і зараховуються до позабюджетного
Державного фонду приватизації.
Сума компенсації орендареві вартості здійснених
невід' ємних поліпшень розраховується виходячи: з
питомої ваги цих поліпшень у балансовій (первісній)
вартості основного засобу, якщо він був проданий під
час відчуження за ціною, яка нижча за балансову
(залишкову) вартість; з фактичної вартості цих
поліпшень, якщо основний засіб продано за ціною, яка
вища за його балансову (залишкову) вартість.
19. Всі зміни та доповнення до договорів оренди,
пов' язані з відчуженням орендованого майна, підписуються
після реалізації майна на підставі попередніх погоджень
між орендодавцем та орендарем.
20. Відчуження державного майна, яке надане в
оренду і орендодавцем якого є підприємство,
здшснюється відповідно до пунктів 4 - 1З цього
Положення та за умови виведення підприємством
зазначеного майна зі складу орендованого .
Віgчуження gержавного майна, яке перебуває на
балансі суб'єктів піgприємницької gіяльності
неgержавної форми власності
21 . Відчуження державного майна, яке перебуває
на балансі суб' єкт і в підприємницької діяльності
515


недержавної форми власності (далі
балан -
соутримувач) зд~иснюється з ініціативи балан -
соутримувача або ФДМ залежно від наявності та вимог
договору про використання зазначеного майна.
22 . Відчуження державного майна, яке перебуває
на балансі суб'єктів підприємницької діяльності
недержавної форми власності, здійснюється за рішенням
ФДМ та за умови погодження галузевого міністерства,
іншого центрального органу виконавчої влади.
23. Для прийняття рішення про відчуження
державного майна балансоутримувач подає до ФДМ:
-
документи згідно з п.б Положення (за винятком
пунктів 6.2, 6.6 та 6.7);
-
пропозиції щодо умов продажу основних засобів
та змін до договору про використання державного
майна (суми договору, переліку майна тощо).
24 . ФДМ у 30- денний термін після отримання
документів, зазначених у пункті 23, приймає рішення
щодо відчуження основних засобів з визначенням:
-
умов продажу державного майна;
-
змін до договору про використання державного
майна.
25. Продаж майна здійснюється відповідно до п.11
цього Положення.
26. Одержані внаслідок відчуження державного майна
кошти ( за вирахуванням плати за послуги)
зараховуються до позабюджетного Державного фонду
приватизації.
27. Всі зміни та доповнення до договору про
використання державного майна, пов' язані з
відчуженням державного майна, підписуються після
реалізації майна на підставі попередніх погоджень між
ФДМ та балансоутримувачем.
Прикінцеві положення
28. Керівники підприємств несуть відповідальність
згідно з чинним законодавством за цільове використання
коштів, отриманих від реалізації майна, та за
достовірність інформації, наданої органам управління
майном та ФДМ.
29. Списання основних засобів, що є державною
власністю, здійснюється в установленому порядку. Для
державних підприємств, щодо яких прийнято рішення
про приватизацію, списання майна здійснюється з
516


дозволу органів приватизації (ФДМ) на підставі подання
документів, зазначених у пункті б (за винятком п.6.2 та
п.б.б), та актів на списання основних засобів.
ЗО. Списання майна, наданого в оренду у складі
цілісних майнових комплексів підприємств
структурних підрозділів, здійснюється з
та їх
дозволу
орендодавця за .умови використання амортизаційних
відрахувань, нарахованих на зазначене майно,
відповідно до договору оренди та подання документів
згідно з п. 15 (за винятком пунктів г та J, а також пунктів
6.2 та б.б) та актів на списання основних засобів.
31. У разі потреби для з'ясування обставин,
пов' язаних зі станом майна та техніко - економічним
обгрунтуванням доцільності його відчуження, ФДМ
може залучати незалежних консультантів та експертів
(юридичних осіб), які мають відповідний договір з Фондом
32. Контроль за використанням коштів, отриманих
від продажу державного майна, покладається на
відповідні органи управління майном та орендодавця.
33. Термін дії дозволу щодо відчуження державного
майна не повинен перевищувати 12 місяців.
34. Міністерства та інші центральні органи виконавчої
влади у разі потреби можуть видавати галузеві інструкції
про порядок надання дозволів (погоджень) на відчуження
основних засобів, що є державною власністю, норми
яких повинні грунтуватись на нормах цього Положення.
35. Розмежування повноважень між Фондом
державного майна України, регіональними відділеннями
ФДМУ та Фондом майна Автономної Республіки Крим
щодо надання дозволів (погоджень) на відчуження
державного майна відповідно до цього Положення
визначається внутрішніми документами Фонду
державного майна України .
Директор Департаменту
індивідуального продажу
В.Зеленський


Додаток 1
до пункту б.З наказу ФДМУ
від 30 .07.99 N 1477
Затверджую
Керівник підприємства
(підпис) (прізвище та ініціали)
199__ р.
мл.
Акт про оцінку вартості основних засобів,
які підлягають відчуженню
Станом на"
_____ 199_р.
N ІНазва !Рі к
Номер
ІКількістьІВар- ІБалан-ІСума І Балан - І
з/л Іінв ент . Івипус - Іінвентарного /каліталь-Ітість І сова Іна ра - І сова
І
І оО'єктаІку
І
оО'єкта
І них ремо-Ікап. І (пер - Іхова- І (залиш - І
І
І
І ------------- 1нтів
!реман-І вісна) І ного І кава) І
І
І
І інвен -/ завод-! (да та
Ітів, Івар- Ізна- Івар-
І
І
І
І тарний Іський І проведен- Ігрн. Ітість, Ішення, І тість, І
І
І
І
І
Іня остан- І
Ігрн. Ігрн. Ігрн.
І
І
І
І
І
І нього)
І
І
І
І
І
-- -+ ----- --+ ------+------+------+---------+------+------+------+-------!
1І2ІЗ
І4
І5
І6
І7
І8
І9
І10
І
--- т -------+------+------+-- --- - +- --------+------+------ + ------ + ----- -- 1
І
І
І
І
І____І
І
І
І
І
l l___l ___l ___l ___l
І___І ___І ___І _
__І
---1---- -- -1------1------1------1 - --------1- -----1------1----- -1-- -- ---1
2І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
--- 1-------1------1------1- -----1---------1------1------1------1-------1
...І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
---1 -------1------1 ----- - 1-- -- -- 1------- --1--- ---1- ----- 1-- -- -- 1--- - - - - 1
І
І
І
І
1____ 1
І
І
І
І
Усь~ --- ---
--- 1
1---1
---
1---1
---
1
Відомості про дорогоцінні метали:
(подаються у разі їх наявності за кожним
інвентарним об'єктом)
Головний бухгалтер
підприємства
(підпис) (прізвище та ініціали)
518


Додаток 2
до пункту 6.4 наказу ФДМУ
від 30.07.99 N 1477
Затверджую
Керівник підприємства
(підпис) (прізвище та ініціали)
"
"-~~=----- 199__ р.
мл.
Акт про інвентаризацію основних засобів,
які підлягають відчуженню
назва об'єкта (підприємства, цеху, дільниці тощо)
де проводилась інвентаризація)
На підставі н аказу
(розпорядження) від" ___ "
___
199_ р.
No____ комісією у складі
(посади, прізвища та ініціали членів комісії)
проведено інвентаризацію основних засобів, які
підлягають відчуженню і обліковуються на балансовому
рахункуNo____ , станом на "
" _____ 199__р.
Інвентаризація почата "~ --' '
_ ____
199_ р.
Інвентаризація закінчена "___"
______
199_ р.
N ІНазваІРік !Номер інвентарного !Обліковує т ься за станомІПри- І
з/пІоб'є - Івипу - І
об'єкта
Іна ''
11
199 р.
Іміт каІ
Ікта Іску 1-------------------+----=-=---=-----І
І
І
І
Іінве н-Ізавод- Іn ас- !фактично Іза даними І
І
І
І
І тарний І сь кий І п орта І виявлено І бухгалтерсь-І
І
І
І
І
І
І
І
Ікого обліку!
І
І
І
І
І
І
1-----------+-- --- --- -- - І
І
І
І
І
І
І
Ікіль-Івар - Ікіль- Івар - І
І
І
І
І
І
І
І кість Іті стьІкістьІтістьІ
І
---+-----+ -----+------+--- ---+-----+ -----+---- -+- ----+-- ---+---- -/
1І2ІЗІ4І5ІбІ7І8І9І10І11І
---+-----+-----+------+------+-----+-----+-----+-----+-----+-----І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
-
1--1--1--1-
-1--1
--1 --1 --1 --1- -1
Усього:
І+І+І+І+І
-
І
При інвентаризації встановлено таке:
Усього за актом: а) порядкових номерів-~---~·
(прописом)
б) загальна кількість одиниць, фактично
(прописом)
в) на суму, грн., фактично
Голова комісії
.
Счосма.Т (шдписJ
Члени ком1сн:
(посада}' (шдпис)
519
(прописом)
(пр1звище та шщіалИ:1
(пр1звище та 1нщ:іалЩ


Додаток 3
до пункту 13 наказу ФДМУ
від 30.07.99 N 1477
Звіт за результатами відчуження та використання
коштів, отриманих від продажу майна
N І Назва,
з/п І адреса
І під-
І nриєм-
1ства
І
І
І
І
І
ІНазва ІNта
І Назва, І Назва, І Назва, І Номер, І Сума
! Використання
І органу, Ідата Іінв . N ІадресаІадреса І дата
І коштів, !коштів згідно
І який
І до куме- І об' єк-1 посе- І фірми- І реєстра - 1 отрима- І з ТЕО
(надав Інта,
Іта
Іредни-Іпокуп-Іціl. кон - Іних відІ-------------
Ідозвіл Іяким
Іпрода-Іка з Іця
Ітракту Іпрода- І призна-Іоб-
Іна
І був
Іжу
Jпрода-1
І (догово-!жу, N Ічення Ісяr
Івідчу- !наданий!
Іжу
І
Іру купі-ІрахункуІ
!
1ження І дозвіл І
І
І
І влі-про - І
І
І
І
І
І
І
І
І nажу)
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
---+-------+-------+-------+- -----+-- ----+------+- - --- - --+-- - ----+---- ---+----·
1І2
З
І4
5
б
7
В
9
10 І11
---+---- - - - +-- -- ---+-------+- - ----+------+-- - -- - +--- -- ---+-------І··--- -- - J-- - - •
-- -1--- --- -1--- --- -1--- --- -1--- ---1---- --1
-
-
-
---1--
------1-------1-------1----·
-- -1
-
-
-
-
-
--1-------1-------1------1------1-
-----
1----- ---1
-
---- --1------ -1----·
І Всього: І
І
І
І
І
І
І ...
І
і...
Керівник підприємства _________
(підпис) (прізвище та ініціали)
Головний бухгалтер
(підпис) (прізвище та ініціали)


АГЕНТСТВО З ПИТАНЬ БАНКРУТСТВА
252006 м. Київ, вул. П.Любченка, 15
Приймальна (044) т. 268-62-50; Загальний віggіл
т/ф.261-15-24
ВІДДІЛЕННЯ АГЕНТСТВА
ВА по ВІННИЦЬКІЙ ОБЛАСТІ
286001, м. Вінниця, вул. 50-річчя Перемоги, 7
(0432) т.35-50-75; 27- 48-06
ВА по ВОЛИНСЬКІЙ ОБЛАСТІ
263025, м. Луцьк, вул. Глушець, 49, кім. 60
(03322) т.4-83-07; ф.4-81-38
ВА по ДНІПЮПЕТЮВСЬКІЙ ОБЛАСТІ
320600, м. Дніпропетровськ, вул. Писаржевського,
1-а (0562) т.47-79-89; 47-77 -84
ВА по ДОНЕЦЬКІЙ ОБЛАСТІ
349000, м. Донецьк, вул. Артема, 97
(0622) т.337-07-20; 337-53 -29
ВА по ЖИТОМИРСЬКІЙ ОБЛАСТІ
262014, м. Житомир, Майgан Pag, 12 к. 232
(0412) т. 37-05-10
ВА по ІВАНО-ФРАНКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ
284000, м. Івано-Франківськ, вул. Січових стрільців, 15
(0342) т/ф.55-27-05; 55-31-31
ВА по КІРОВОГРАДСЬКІЙ ОБЛАСТІ
м. Кіровоrраg, вул. Леніна, 64 (0522) т.24-85- 71
ВА по ЛУГАНСЬКІЙ ОБЛАСТІ
348055, м. Луганськ, вул. Героїв Великої Вітчизняної
війни,3 кім.117
(642) т.52-11-43; 52-02-16; т/ф.52-44-97
ВА по МИКОЛАЇВСЬКІЙ ОБЛАСТІ
327017, м. Миколаїв, вул. Московська, 54-а
(0512) т/ф.50-02-00; 47-30 -73; 47-34-64
521


ВА по ОДЕСЬКІЙ ОБЛАСТІ
270026, м. Ogeca, вул. Дерібасівська, 14
(0482) т.34-75-19; т/ф.34-75-24
ВА по РІВНЕНСЬКІЙ ОБЛАСТІ
266000, м. Рівне, майgан Просвіти, 1
(03622) т.22-67-49; тІф.62-05-24
ВА по ТЕРНОПІЛЬСЬКІЙ ОБЛАСТІ
282001, м. Тернопіль,
вул. Князя Острозького, 14а, кімн. 801
(0352) т.25-07-41; т/ф.22-73-77
ВА по ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ
310022, м. Харків, пл. Свобоgи, 5, 3 піg'їзg
(0572) т.47-11-62; тІф.43-35-44
ВА по ХМЕЛЬНИЦЬКІЙ ОБЛАСТІ
268016, м. Хмельницький, Львівське шосе, 10/1
(03822) т. 72-09 -39; тІф.6-93-82
ВА по ЧЕРКАСЬКІЙ ОБЛАСТІ
257001, м. Черкаси, бульв. Шевченка, 185
(0472) т.47-05-42; 47-24 -84; тІф.54-17-50
ВА пом. КИЄВУ
252032, м. Київ, Комінтерну, В, 1 піg'їзg
(044) т.246-46-51; 240-83 -60; тІф.246-46-80
ВА пом. СЕВАСТОПОЛЮ
335008,м. Севастополь, вул. Керченська, 18
(0692) т.55-73-44; 55-73-93; тІф.55-33-50
ВJМІЛЕННЯ АГЕНТСТВА
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
333013, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 43
(0652) т.44-49-54; 44-28-29
522


Піgписано go gруку 10.02.2000 р.
Формат 84х 108/32
Зам. 0219402.
Віggруковано на комбінаті gруку
11Преса України» .
03047, пр. Перемоги, 50.


ДЛЯ НОТАТОК
524


ДЛЯ НОТАТОК
525


ДЛЯ НОТАТОК
526


ДЛЯ НОТАТОК
527


ДЛЯ НОТАТОК
528