ІИЛЬІ.ТРИШКО
КРАТНСЬКИ
На обкладинці фоторепродукція картини мистця Віктора Цимбала
„1933 р.” (зі збірника УВАН, видан. 1972 р.)
Василь І. Гришко
УКРАЇНСЬКИЙ „ГОЛОКОСТ”, 1933
V А 8 ¥ Ь І. Н К ¥ 8 Н К О
ТНЕ ПККАІШАН "НОЕОСАП8Т", 1933
(І п ІІкгаіпіап)
АП гімнів гевегуей
ЬУ
В0ВВІТ8
(ТЬе Ветосгаілс Ог^агіігаНоп о£ ІІкгаіпіап Гогтегіу
Регвесиі;е<і оу Йіе Зоуієі; Ведіте)
іп V. 8. А.
РиЬІівИей
Ьу
ООВКГ8-8Г2ЕКО
Мечу ¥огк •— Тогопіо
19 7 8
ВАСИЛЬ І. ГРИШКО
УКРАЇНСЬКИЙ „ГОЛОКОСТ", 1933
Проект зі збереження
видавничої спадщини
української еміграції
ВИДАННЯ
ДОБРУС — СУЖЕРО
НЬЮ-ЙОРК — ТОРОНТО
19 7 8
Видано заходами й коштом організацій
ДОБРУС
(Демократичне Об’єднання Репресованих Українців
із Совєтського Союзу)
в США
та
СУЖЕРО
(Союз Українців — Жертв Російського Комуністичного
Терору) в Канаді
на відзначення 45-річчя
української трагедії 1933 р.
(1933 — 1978)
Всі права застережені за ГУ ДОВРУС у США.
Передрук уривків із зазначенням джерела
(автора, назви й видавців) дозволяється.
Обкладинка роботи мистця
БОГДАНА ТИТЛИ
Друкарня Св. Софії. 166 Перша авеню Нью-Йорк, Н.И. 10009
81:. ЗорЬіа Ргезз. 166 Гігзі: Ауепие, Кету ¥огк, N. ¥. 10009
ВІД ВИДАВЦІВ
ДО УВАГИ ЧИТАЧІВ
Книжку „УКРАЇНСЬКИЙ „ГОЛОКОСТ", 1933"
написано й видано з нагоди 45-річч совєтського злочину
народовбивства голодом, застосованого супроти українсь-
кого народу в 1932-1933 рр. Видання книжки здійснено
зусиллями й засобами Демократичного Об’єднання Репре-
сованих Українців із Совєтського Союзу (ДОБРУС) у
Сполучених Штатах Америки та Союзу Українців ~
Жертв Російського Комуністичного Терору (СУЖЕРО)
в Канаді.
Як відомо, в 1953-1955 рр. зусиллями й засобами цих
самих двох організацій та їх прихильників — переважно
людей із Великої України, що вийшли в еміграцію з вели-
ким життєвим досвідом підсовєтського каторжно-вбивчого
„соціялізму" та з великим почуттям морального обов’язку
донести правду про нього до відома широкого світу, —
видано капітальну двотомову працю англійською мовою
під назвою „Біла книга про чорні діла Кремля" ("ТНЕ
ВБАСК ИЕЕИ8 ОЕ ТНЕ КДЕМПИ; А \УНІТЕ
ВООК"). Цією збірною працею, що складається з особи-
стих свідчень (том І) та документів і науково проаналізо-
ваних історичних фактів і статистичних даних (том 11),
зроблено перший і досі найбільш значущий крок у напря-
мі задокументовання перед широким світом злочинної
антиукраїнської політики Москви супроти України взага-
лі, а зокрема ж — у формі свідомо створеної комуністич-
ною владою катастрофи штучного голоду 1932-1933 рр.
Знайшовши свій шлях до всіх найважливіших біблотек,
наукових закладів і державно-політичних дослідних цент-
рів, а також видатніших осіб не лише Америки й Канади,
а й багатьох інших країн світу, ця праця вже виконала й
виконує далі свою велику інформаційну ролю. 1 за це
5
належить від усієї української політичної еміграції велика
шана зокрема таким видатним речникам 'її з-підсовєтської
частини, як Славної пам’яти Іван Павлович Багряний,
Семен Олександрович Підгайний та Іван Варфоломійович
Дубинець (Дубина) — чиїй ініціятиві, організаційній енер-
гії й авторській праці слід завдячувати здійснення цієї
важливої справи.
Та крім цього капітального вкладу в ділянку увіч-
нення в пам’яті людства мартирології українського народу
під тоталітарно-терористичною совєтською владою Моск-
ви, найбільш помітний вклад у цю ділянку зробили на
еміграції також передусім автори й видавці з добрусівсько-
сужерівського середовища, чиї книжки про трагедію Ук-
раїни 1933 р. були першими й найбільш популярними ук-
раїномовними виданнями на цю тему, як наприклад такі
книжки: „НАЙБІЛЬШИМ ЗЛОЧИН КРЕМЛЯ” М. Вер-
бицького (Лондон, 1951), „8.000.000: 1933-й РІК НА УК-
РАЇНІ” Ф. Піґідо (Вінніпег, 1951), „МОСКВА СЛЬО-
ЗАМ НЕ ВІРИТЬ” В. 1. Гришка (Нью-Йорк, 1963).
Двом останнім зі щойно згаданих авторів належать також
популярні й успішні серед англомовних читацьких мас
книжки про совєтсько-російське народовбивство в Україні,
видані англійською мовою, а саме: “ТНЕ 8ТАБІН’8
РАМ1ИЕ; иКРАІНЕ 1И ТНЕ УЕАД 1933” Ф. Піґідо
(Лондон, 1953) та, присвячена історії російської на-
родовбивчої політики щодо України взагалі й про народо-
вбивство 30-х років зокрема, книжка В. 1. Гришка “ЕХ-
РЕДІЕНСЕ У7ІТН ДН88ІА”, тобто — „Досвід з Росією”
(Нью-Йорк, 1956). Ініціатива всіх цих видань та їх реалі-
зація також належали або цілком ДОБРУСові та СУЖЕ-
РО в тих країнах, де ці видання здійснено, або їм же таки
в співпраці з іншими українськими організаціями (такими
співпрацівними були зокрема Спілка Українськбі Молоді в
Англії, Український Конресовий Комітет в Америці, а в
випадку другого тому „Білої книги" — дослідно-видавни-
че товариство „Пролог” у Нью-Йорку).
Задум і виконання видання книжки „УКРАЇНСЬ-
КИЙ „ГОЛОКОСТ", 1933” до 45-річчя української тра-
6
гедії 1933 р. належить Головній Управі ДОБРУСу в
США, а передусім нинішньому голові ДОБРУСу за-
служеному ветеранові добрусівського руху в Америці, Ви-
сокоповажаному панові інженерові Анатолієві Гудзовсько-
му, який уже довгі роки очолює й репрезентує в громад-
сько-політичному житті (т.а навіть у ньому й уособлює со-
бою) саме цей відтинок діяльности української з-підсо-
вєтської еміграції. Саме завдяки його ініціятиві й праці
стало можливим здійснити це видання. Слід відзначити
також важливу активну допомогу в здійсненні цього ви-
дання з боку таких діячів добрусівсько-сужерівського ру-
ху, як ВШ. панове Степан Кулик у Нью-Йорку, Григорій
Мороз (голова СУЖЕРО в Канаді) та Анатолій Білоцер-
ківський (в. о. голови Світової Федерації раніше репресо-
ваних в СРСР українців).
Щодо самої книжки „УКРАЇНСЬКИЙ „ГОЛО-
КОСТ", 1933", то вона подумана й написана автором, як
праця, так би мовити, підсумково-„зведеного" та, сказа-
ти б ~ синтетичного, характеру. Цебто — в ній узагаль-
нено головніші з досі зібраних і науково проаналізованих
фактів, що стосуються тих подій в Україні, які заверши-
лися голодовою катастрофою 1933 р. Зокрема ж ~~ на під-
ставі цих фактів і вже висловлених іншими поглядів на
них, у книжці зроблено відповідні висновки щодо націо-
нально-політичної суті й значення фатальних для України
подій 1933 р. Книжка розрахована на масового читача, але
своїм публіцистичним рівнем зорієнтована загалом на ви-
моги й зацікавлення належно підготованого і також фахо-
вого читача. В книзі зокрема взято до уваги новіші факти
й погляди щодо подій 1933 р., .а також подано достатньо
різносторонні джерела й додано досить простору вибрану
бібліографію літератури на цю тему — для допомоги в са-
мостійному студіюванні цієї теми відповідно зацікавлени-
ми читачами. При цьому, не претендуючи на вичерпність,
а тим більш — на „єдиноправильність", автор цієї праці,
на думку її видавців, подав у ній певну, послідовно викла-
дену, концепцію свого власного бачення фактів та виснов-
ків з них.
7
Слід зазначити, що для цієї праці автор мав дуже
обмежений час і працював над нею в умовах занадто стис-
лого терміну (практичо — одного місяця від часу замов-
лення до початку її друку), а також мусив достосовува-
тися до наперед визначеного розміру й типу книжки. Зви-
чайно, в цій книжці автор частинно використав також той
матеріял, який було вже опрацьовано ним у тих поперед-
ніх його працях на цю тему, про які було згадано вище.
Одначе специфічне завдання, яке сам собі поставив автор
у цій книжці, взявши за провідний мотив у ній паралелю
української трагедії 1933 р. з єврейським „Голокостом” ча-
сів Другої світової війни, (з наголосом на ПЕРШІСТЬ
українського трагічного досвіду в добу народовбивчих то-
талітаризмів), зумовив цілком нову побудову праці на ста-
ру тему, а новіші матеріяли й фактичні дані додали й нові
елементи в самому змісті.
В цілому ж — ця книжка, за її авторським задумом та
відповідно до інтенцїі її видавців — ДОБРУ Су в США й
СУЖЕРО в Канаді, — має служити пам’яткою для ук-
раїнців про українську трагедію 1933 р., — і не тільки для
українців на чужині, а й для українців на батьківщині, ку-
ди тепер все таки є певні можливості їй дістатися. На-
скільки автор впорався з цим завданням — залишаємо су-
дити самим читачам.
При цій нагоді також відзначаємо той факт, що автор
книжки — доктор Василь Іванович Гришко — подарував
свою БЕЗКОШТОВНО ВИКОНАНУ авторську, редак-
торську і коректорську працю ДОБРУ Сові в США ~-
організації, одним із перших ініціяторів якої (1950 р.) та
одним із перших її керівників (у 50-ті роки) був він.
Передаючи тепер до рук читачів цю книжку, замість
своєї рекомендації її автора, вважаємо за потрібне позна-
йомити читачів з ним трохи ближче в той спосіб, що подає-
мо в цій книжці також ширші біографічні відомості про
нього. Це тим більше доречно тут зробити, що в його біо-
графії особливе, центральне місце займають саме ті події
в Україні 30-х років, про які йде мова в цій книжці. На
8
прохання видавців цієї книжки, її автор подав свій життє~
пис, на підставі якого мали б бути подані тут основні дані
з його біографії. Але тому, що вибір самих сухих біогра-
фічнир дат і даних мало що говорить про те, що найго-
ловніше, то подаємо автобіографічну розповідь автора в
його власному викладі. Це зацікавлений читач знайде
наприкінці книжки.
9
І
загальний огляд
УКРАЇНСЬКОЇ ТРАГЕДІЇ 1933 Р.
З ІСТОРИЧНОЇ ПЕРСПЕКТИВИ
1.	ДЕЯКІ ІСТОРИЧНІ ЗІСТАВЛЕННЯ
ТА СТВЕРДЖЕННЯ
Той історичний відтинок часу, що відокремлює нас
нині від фатальної дати „1933”, був аж надто багатий
на великі трагедії та катастрофи в житті народів світу.
Досить лише пригадати, що на цей час припадають ро-
ки Другої світової війни з її жахами тотального теро-
ру фашистських і совєтських окупантів, зокрема ж
— у країнах Східньої Європи (включно з Украї-
ною). Та й останні воєнно-революційні події в Азії
„збагатили” історію людства не менш жахливими фак-
тами масового людогубства (згадати б, для прикладу,
хоча б криваві жнива перемоги комуністів у Камбоджі).
Не випадково ж саме в цей період (точніше — від 1945
р. почавши) з’явилось і закріпилось у свідомості люд-
ства таке нове міжнародньо-правове поняття, як Гено-
цид, тобто — народовбивство, що ним окреслюють зло-
чин масового людогубства в маштабі цілого народу,
як національної одиниці, з метою її знищення.
Одначе, навіть і на такому страхітливо-понурому іс-
торичному тлі, ще й досі лишається безприкладною й
неперевершеною та велика трагедія, фінальна дія якої
розігралася 1933 р. в Україні та на суміжних і спорід-
нених з нею козацьких землях Кубані й Донщини з їх-
10
нім дуже значним тоді українським населенням. Це ж
бо була трагедія першого в історії людства злочину сві-
домого нароДовбивства, вчиненого в мирний час, ще до
появи в світі (породженого потім війною) самого понят-
тя „народовбивство” — та ще й у такій надзвичайній
(„мирній”) формі як планово організована владою ка-
тастрофа штучного голоду.
Власне, якраз оце — досі ще ніде в світі не чуване
(і тому ще й досі для багатьох у широкому світі, поза
Україною, неймовірне) звучання такого дикого сполу-
чення слів на означення злочину, як „планово організо-
вана катастрофа штучного голоду” — саме й говорить
про безприкладність української трагедії 1933 р. Непе-
ревершеним же в цій трагедії був, як на той мирний час,
і сам маштаб тогочасного злочину, коли мовити на-
віть і про сам кількісний баланс його жертв.
Згідно з найбільш обережним підрахунком, зробле-
ним на підставі науково-фахової порівняльної аналізи
даних самої совєтської офіційної статистики, загальні
втрати українців наслідком цього злочину, в межах са-
мої Української РСР (отже — без українських втрат
на Кубані й Донщині), дорівнювали 7.5 млн., з яких
понад 4.8 млн. були вмертвлені голодом за час лише
„смертельних” місяців приблизно одного року (1932-
1933), а решта припадає на втрати природнього при-
росту українського населення за цей час. У цілому ж,
за цим підрахунком, український народ у межах усього
СРСР взагалі втратив за цей час 8.1 млн. х) На підставі
ж новіших даних, якими користуються в дисидентсько-
му „самвидаві” в СРСР (а зокрема в документах київ-
ської „Української Громадської Групи сприяння вико-
нанню Гельсінських угод” з 1976 р.), загальний підсу-
мок жертв українського народу лише померлими від са-
мого штучного голоду в Україні 1933 р. становить понад
6 млн. Але ці 6 млн., згідно з цими даними, були тільки
частиною приблизно 10-ти млн. усіх втрат українців від
1930 р.починаючи, які стали жертвою антиукраїнсько-
го терору протягом трьох перших із лихославних „трид-
11
цятих років” (1930-1933), зокрема ж — наслідком та-
кож таких терористичних акцій, як „розкуркулення”
(чи інакше, за офіційною тоді термінологією — „лікві-
дація куркульства як кляси”).2)
Та в даному разі обмежимося до самих лише жертв
народовбивства голодом. А щодо цього, то саме число
6 млн., що його подає документ українського самвидаву
з 1976 р„ слід вважати за орієнтаційне. Беручи ж це
число у відношенні до 32-х млн. загальної кількости
населення Української РСР за офіційними даними на
1932-й рік, доводиться ствердити, що воно страшніше,
ніж число втрат України за чотири роки Другої світової
війни (1941-1945), що, за подібними ж підрахунками,
дорівнювало приблизно 5.6 млн. із загальної кількости
42-х млн. населення всієї (вже „возз’єднаної”) України
за станом на 1941-й рік.3) Але, хіба ж можна порівнюва-
ти жертви війни, як надзвичайного, ненормального, часу
масового людонищення, з жертвами планового народо-
вбивства мирного, „нормального” часу?
Крім того, треба ж мати тут на увазі також і те, що
в випадку українських жертв 1933 р. йдеться про жерт-
ви переважно самої сільської людности, у відношенні
до якої втрати України 1933 р. становили тоді 19.4%,
тоді як воєнні втрати становили приблизно 15.6% у від-
ношенні до всього населення України різних національ-
ностей, включаючи також і понад один мільйон укра-
їнських євреїв.*)4).
*) Тут, як і скрізь далі, вживаємо назву „євреї”,
замість історично-традиційної раніше в Україні назви „жи-
ди”, оскільки ця остання набула за підсовєтські часи в Ук-
раїні та в СРСР взагалі лайливо-антисемітського значення
і тепер там в українській мові повністю витіснена назвою
„євреї”, що стала літературно-мовною нормою).
2.	„ГОЛОКОСТ”, ЯК ОСНОВНА СУТЬ
УКРАЇНСЬКОЇ ТРАГЕДІЇ 1933 Р.
Власне, єдині тільки єврейські жертви часів Другої
світової війни, як жертви також планово організова-
ного народовбивства, застосованого до однієї нації з ме-
тою її знищення, можуть іти в порівняння з українсь-
кими жертвами совєтського народовбивства. Але навіть
і найбільш відома нині в світі під моторошною назвою
„Голокост” трагедія народовбивства, що її зазнав єврей-
ський народ від німецько-фашистського терору в Євро-
пі, втративши (за подібними до українських підрахун-
ками) приблизно 6 млн., — не може затінити собою тра-
гедії України 1933 р. Бо йдеться тут знову ж таки про
порівняння трагедії народовбивства мирного часу в од-
ній країні з трагедією в час найбільшої досі та найжор-
стокішої, першої в історії людства „тотальної” світової
війни, що тривала протягом понад п’ятьох років (1939-
1945) на територіях кільканадцятьох країн, у яких не
тільки єврейський, але й інші народи разом зазнали
мільйонів жертв від жахіть і самої війни, і народовбив-
чого терору обох — фашистського й комуністичного то-
талітаризмів.
Та справа тут не тільки в порівняльному зіставлен-
ні тих чи інших числових величин на тлі різних істо-
ричних обставин, а справа також в інших історичних
паралелях і контрастах. Адже, все те, чим так потрясла
сумління світу трагедія єврейського Голокосту в Дру-
гій світовій війні, ставши причиною того, що лише після
цього воно вперше було назване й осуджене світом, як
злочин народовбивства, — це все те ж саме, що в іншій
формі було суттю трагедії українського народу далеко
раніше перед тим. Та головне в тім, що ні тоді, ні після
того ця українська трагедія, що була фактично першою
того роду трагедією в добу народовбивчих тоталітариз-
мів, хоч і сталася вона в „нормальний”, мирний час,
нікого в світі, крім самих українців, не потрясла; і зло-
чин народовбивства, застосованого тоталітарною совєт-
13
сько-комуністичною владою супроти українців, не тіль-
ки не був у -свій час названий своїм ім’ям і осуджений
світом, а навіть тим світом (крім окремих одиниць і вуж-
чих кіл) фактично по справжньому навіть і досі „не
помічений” та належно не відзначений. І в цьому остан-
ньому й полягає найбільш трагічний аспект українсь-
кої трагедії 1933 р., що в цьому розумінні залишається
неперевершеною в ряді наступних трагедій в історії люд-
ства, не виключаючи й єврейський Голокост.
До речі — паралеля з тим широко відомим у світі
злочином німецько-фашистського народовбивства су-
проти єврейського народу, що нині загалом окреслю-
ється лиш одним словом „Голокост”, — це таки найвід-
повідніше тло для правильного зрозуміння тепер, уже з
історичної перспективи, суті того, що в українській
трагедії 1933 р. для широкого світу ще й досі не цілком
зрозуміле, та навіть і серед українців ще не всіма на-
лежно усвідомлене. Маємо тут на увазі той факт, іцо
головний елемент, який лежить в основі поняття „го-
локост”, яке стало загальновживаним словом на окрес-
лення німецько-фашистського злочину народовбивства
супроти єврейського народу в роках 1939-1945, стосу-
ється й совєтсько-комуністичного злочину народовбив-
ства супроти українського народу в роках 1932-1933, —
і таким чином це те, що також умовно може бути назва-
не цим же словом.
Слід нагадати, що слово „голокост” походить від
уживаної в різних формах у старовинних грецькій і ла-
тинській мовах назви масового знищення людей пев-
ного роду, зокрема ж — у спосіб їх спалення, порядком
жертвопринесення поганському божеству. Відповідно
до цього значення слова і названо ним несамовиту спро-
бу німецьких фашистів знищити на теренах їхніх воло-
дінь єврейську націю — порядком також своєрідного
жертвопринесення в ім’я божевільної ідеї панування
їхньої „вищої раси”. Але це словно набуває в наш час
уже більш узагальненого значення, як назва саме такої
акції масового людогубства, що є частиною таврова-
14
ного нині міжнародним правом злочину народовбив-
ства. При чому, про „голокост” звичайно мовиться щой-
но тоді, коли йдеться про акцію народовбивства у фор-
мі саме свідомого та пляново зорганізованого знищення
певної расової, клясової чи національної категорії на-
селення якоїсь країни — порядком саме принесення
людей цієї категорії в жертву, мовляв, „великих” істо-
рично-місійних цілей відповідної національної чи со-
ціальної політичної ідеології. Отже — це стосується са-
ме явищ, цілеспрямованого і, так би мовити — „освя-
ченого” обожнювачами однієї з цих ідеологій, націо-
нального чи соціального, політичного народовбивства.
От якраз у такому розумінні слова „голокост” і мо-
жемо тепер говорити про запляноване центром влади
комуністичної партії СРСР у Москві на порозі 30-х років
та здійснюване її представниками й прислужниками в
Україні в 1932-1933 рр., спрямоване супроти українців
національно-політичне народовбивство — у формі ство-
реного цією владою штучного голоду, що супроводжу-
вався також нещадним антиукраїнським терором.
3.	НАЦІОНАЛЬНО-ПОЛІТИЧНЕ НАРОДОВБИВСТВО
НА СОЦІЯЛЬНО-ПОЛІТИЧНОМУ ТЛІ
Мусимо ствердити також той історичний факт, що
це народовбивство відбувалося на загальному тлі та в
нерозривному звязку з цілістю здійснюваного владою
компартії СРСР — в 1930-1933-му роках — процесу
так званої „соціалістичної перебудови” всього суспіль-
но-економічного життя в СРСР порядком „будівництва
комунізму”. Конкретно це означало передусім приско-
рену індустріялізацію, заради якої компартія вирішила
тотально пограбувати й перетворити на рабів керованої
нею держави, доти порівняно незалежне від неї, при-
ватньовласницьке селянство — шляхом примусової ко-
лективізації та так званої „ліквідації куркульства, як
кляси”.
15
За своєю формою й суттю це була акція здійсню-
ваної владою згори соціяльно-політичної революції в
ім’я ефемерної ідеї „побудови комунізму”, в жертву
якої, за бездушно-механістичною теорією марксизму-ле-
нінізму, треба було принести селянство — як, мовляв,
„дрібно-буржуазну клясу”, що нібито „кожночасно по-
роджує капіталізм”. Оскільки ж голод і терор в Укра-
їні та на суміжних і споріднених з нею козацьких зем-
лях Кубані й Донщини (наполовину населених тоді
також українцями) — це був наслідок особливого за-
гострення — саме в цій частині СРСР — загальної со-
ціяльно-політичної революції, то з цього виходило б,
що в даному випадкові, нібито, слід би говорити про
соціальне, а не національне, народовбивство. Власне,
такий погляд на цю трагедію й чуємо з неукраїнської,
а зокрема — з російської, сторони — включно з такою
інтерпретацією цієї трагедії, що виходить навіть таке,
ніби це рівною мірою стосується й Росії.
Та ледве чи треба (й чи можна) у випадку укра-
їнської трагедії, що її вершком була голод'ова катастро-
фа 33-го року, протиставляти, як суперечні, властиві
їй обидва — соціяльний і національний аспекти — для
того, щоб ствердити, що для українців, з погляду укра-
їнських національно-політичних інтересів, це була пе-
редусім національна катастрофа. Річ бо в тім, що хоч
це й безперечно була частина загальної для всього
СРСР соціяльно-політичної акції фактичної ліквідації
приватньовласницького селянства, як суспільно-еконо-
мічної категорії, одначе для України, для українського
народу, основну й вирішальну більшість та головну на-
ціональну силу якого на той час становило саме селян-
ство, ця соціяльно-політична акція за самою природою
речей обернулася на національно-політичну. Бо за
логікою самої теорії й практики так званого „соціаліс-
тичного будівництва” в СРСР через прискорену індус-
тріалізацію країни та примусову колективізацію селян-
ства, комуністичній владі в Москві також конче потріб-
но було такими ж прискореними та примусовими за-
16
собами досягти максимальної централізації всього дер-
жавно-політичного, економічного і навіть культурного
життя в одних московських „великодержавних” руках.
А це означало конечність прямої ставки, теоретично ні-
бито „інтернаціоналістичної”, компартії СРСР на тра-
диційно-імперіялістичний, великодержавно-шовіністич-
ний, російський націоналізм, що вимагав фактичної лік-
відації союзного характеру СРСР. Логічним же вислі-
дом цього була ідея такого, мовляв, „розв’язання націо-
нального питання” в СРСР, що насправді мало б озна-
чати ліквідацію самого цього питання, як такого, в ім’я
створення в майбутньому „єдиного совєтського народу”
— на російській мовно-культурній і державно політич-
ній базі.
Власне, в розумінні московського центру влади ком-
партії СРСР, що завжди перебувала, а від початку 30-х
років щодалі більше концентрувалась, в руках російсь-
ких, шовіністичних елементів, турботливе й осоружне
для неї „національне питання” було завжди невід’ємне
від такого ж „селянського питання”. Зокрема про це до-
сить чітко сказано в відомих писаннях з „національного
питання” головного його теоретика в СРСР і головного
автора злочинно-народовбивчої політики КПРС тридця-
тих років — лихої нам’яти Йосипа Сталіна. В його ви-
даній у ті роки книжці „Марксизм і національно-коло-
ніальне питання” (що лишилася „актуальною” в СРСР
і після хрущовського розвінчання „культу Сталіна”, бо
це всього лише компіляція загальних марксо-ленінсь-
ких „мудрувань” на цю тему) сказано зокрема так:
„Селянство являє собою основну армію національного
руху... Без селянства не може бути сильного націо-
нального руху. Це і є те, що мається на увазі, коли ми
кажемо, що національне питання — це, по суті, селян-
ське питання”.5)
Ясно, що з такого розуміння селянства, як „основ-
ної армії національного руху”, і такого прямого ототож-
нення національного питання з питанням селянським,
цілком послідовно й неминуче випливала цілковита
17
взаємопов’язаність національної та селянської політики
Москви в так званих „національних” (тобто — всіх
інших, окрім Російської) „союзних” республіках СРСР.
А зокрема й особливо це стосувалося України, як по-
літично й економічно найважливішої з цих республік,
що до того ж мала й найбільше кількісно та найсиль-
ніше в своїй національній потенції селянство, і цим най-
більше тоді турбувала Москву.
При чому — спеціяльною підставою для цієї тур-
боти Москви було те, що Україна за час першого після-
революційного десятиріччя, яке було періодом буйного
українського національного відродження, виявила таку
потужну динаміку національного розвитку традиційно-
селянської більшости українського народу, що своєю
національно-творчою стихією ця більшість була в той
час уже спроможна в недалекому майбутньому природ-
ньо опанувати й по-справжньому зукраїнізувати (і та-
ким чином відрусифікувати), досі опановані російським
та проросійським різнонаціональним елементом, укра-
їнські міста й невпинно зростаючу за рахунок селян-
ства українську індустрію. А це означало перспективу
неминучого ставання України, навіть і в її півдержавній
тоді формі Української РСР, таки справді на свої власні
національно-державні ноги.
Саме страх Москви перед такою перспективою й зу-
мовив той факт, що такі „загально-союзні” соціяльно-
політичні акції, як колективізація та „ліквідація кур-
кульства, як кляси”, в Україні та на суміжних і спо-
ріднених з нею козацьких землях Кубані й Дошцини
мали характер особливо жорстоких, по суті — воєнно-
терористичних, акцій нещадного знищення (прямо таки
в фізичному розумінні „знищення”) якраз отієї, за ви-
значенням Сталіна — „основної армії національнного
руху”, якою тут і справді таки було селянство. Полі-
тична логіка, що диктувала Москві саме такий підхід
до українського селянства в процесі переведення нею
„соціяльно-політичної революції згори”, була проста й
до краю послідовно згідна з цитованою вище сталінсь-
ке
кою формулою: раз селянство — це „основна армія на-
ціонального руху”, а всякий (крім російського) націо-
нальний рух в умовах великодержавницької централі-
зації СРСР — це небезпечений Москві „місцевий націо-
налізм” (отже — „націоналістична контрреволюція”),
то така форма приборкання й загнуздання селянства
в СРСР взагалі, як колективізація, в стосунку до такої
найбільшої (за панівним тоді російським поглядом на
українців) „селянської нації” в СРСР, як українська,
неминуче мусила перетворитися на акцію розгрому се-
лянства, саме як потенційно найбільш небезпечної „ар-
мії національного (українського) руху”, а так звана
„ліквідація куркульства, як кляси” — стати початком
ліквідації селянства, як соціяльної основи української
нації.
Одначе, в стратегії розпочатого Москвою на почат-
ку тридцятих років нищівного наступу на українську
націю, удар по селянству, як „основній армії національ-
ного руху”, був лише першою з двох вирішальних час-
тин операційного пляну. Бо ж, хоч селянство — це й
справді основна армія національного руху, але такою
вона є лише в потенції, тому що армія без проводу й
без духової єдности та свідомости своєї мети — це ще
не армія, а тільки фізична база для неї. А тим основним
елементом, що взагалі націю робить нацією, є насам-
перед її духова культура рідною мовою та організація
своїх власних форм державного життя, в творенні й роз-
виткові (чи виборюванні) яких провідну ролю завжди
відіграє національна інтелігенція, що виростає, влас-
не, з тієї основної гущі широких народних мас, якою
передусім є селянство. І якщо правда, що без селянства
не може бути сильного національного руху, то тим
більш правда, що без своєї власної національної інтелі-
генції селянство не може бути справді національною
силою, отже не може бути й ніякого сильного націо-
нального руху. Тому й удар Москви по українському
селянству, буд'учи ударом по підставі й джерелу укра-
їнського національного руху, мусив відразу ж оберну-
19
тися на удар і проти української національної інтелі-
генції.
Очевидно, це означало передусім удар проти тієї
частини цієї інтелігенції, що була справді носієм укра-
їнської національної ідеї — з .протиставним комунізмові
соціально-політичним змістом. Але цілком послідовно,
за цим удар неминуче мусів упасти й на ту частину, що
в соціально-політичному розумінні не була в супереч-
ності з комуністичною ідеологією, але вкладала в неї
інший національно-політичний зміст, що суперечив но-
вій, зміненій у цей час, національній політиці Москви
— політиці ліквідації „національного питання” в СРСР
взагалі, а українського національного питання зокрема.
От саме в пляні цієї антиукраїнської національної
політики Москви й слід розглядати ті події, що їх завер-
шенням був український „Голокост” 1933р.
4.	ОПЕРАЦІЯ „БОРОТЬБИ ПРОТИ УКРАЇНСЬКОГО
НАЦІОНАЛІЗМУ, ЯК ГОЛОВНОЇ НЕБЕЗПЕКИ”.
Нині, вже з перспективи поточного п’ятого деся-
тиріччя тяжкого національно-політичного досвіду укра-
їнського народу в СРСР, а зокрема — на тлі того, що
діється саме тепер у царині національної політики Мос-
кви щодо України та українців поза нею в СРСР, стає
цілком очевидним ось що: ані сам собою соціяльно-по-
літичний „експеримент” колективізації, ані тим більше
сам соціяльно-революційний акт „класової боротьби” в
такій формі, як „ліквідація куркульства, як кляси” —
це не було, як воно з першого погляду здається (і тому
загально вважається), тим головним (а на думку де-
кого — навіть єдиним), що лежало в основі українсь-
кої трагедії 1933 р.
Це, звичайно, ніяк не суперечить тому фактові, що
ці соціяльно-політичні акції безперечно підготували й
уможливили цю українську трагедію, і в цьому розу-
мінні вони були, так би мовити, двома першими діями
20
цієї трагедії. Але, коли перші дві дії були ще невід’єм-
ною частиною загальної для всього СРСР трагедії на
сильницького запровадження в життя тоталітарною
владою комуністичної партії своєї, суперечної життю,
антилюдяної ідеї, то третя дія, що відбулася в Україні
та в житті українців в СРСР взагалі 1933 р., була суто
українською версією цієї трагедії; бо в ній було здійс-
нено спеціальний, антиукраїнський національно-полі-
тичний план цієї ж самої влади, — хоч, очевидно, в ін-
тересах загального для всього СРСР пляну центру цієї
влади в Москві.
До речі, самі лише „загальні” соціяльно-політичні
моменти й аргументи — це якраз те, до чого зводять
усю цю трагедію з одного боку совєтська Москва —
в своїх офіційних інтерпретаціях тих фактів цієї тра-
гедії, яких вона не може приховати, — а з другого боку
й антисовєтські речники Росії взагалі. За московською
офіційною схемою справа виглядає так: були в СРСР,
мовляв, „великі труднощі” в процесі „здійснення впер-
ше в історії людства” такого ґрандіозного пляну „со-
ціалістичної перебудови сільського господарства”, як
„усуспільнення” його шляхом „суцільної колективіза-
ції”, а на її базі — „ліквідації куркульства, як кляси”;
а що це, мовляв, відбувалося „в умовах запеклої кла-
сової боротьби” — у зв’язку з „ворожим опором кур-
кульства”, то саме оте в усьому винувате „куркуль-
ство” та ним підбурені елементи серед селянства, своїм
„контрреволюційним саботажем” переведення пляну ко-
лективізації, мовляв, і спричинили „в окремих місце-
востях” такі „харчові труднощі”, жертвою яких во-
ни ж самі найперше й стали. Трохи інакше — з нега-
тивним насвітленням цієї ж таки схеми „класової бо-
ротьби” — послуговуються нею й антисовєтські речни-
ки Росії, нівелюючи в цій схемі українську трагедію,
як нібито лише частину так званої „загально-російсь-
кої”.
Але все в цій схемі ніяк не узгоджується ні з самою
хронологією, ні з найвідомішими всім фактами історії
21
тогочасних трагічних подій. Річ бо в тім, що плин ко-
лективізації в Україні (як також на Кубані й Донщині),
в основному був переведений у життя ще 1930 р., а до
1933 р. колективізація була вже фактично завершена.
Що ж до „ліквідації куркульства, як кляси”, то плян
цієї акції, що почалася ще восени 1929 р., було також
до кінця 1930 р. здійснено, і на час до 1932 р. було ще
переведено, вже додатково до „розкуркулення”, спеці-
яльну акцію так званого „викорчовування решток кур-
кульських елементів”, до яких (під назвою „підкур-
кульників”) потрапили всі вперті противники колекти-
візації серед селян (із категорії так званих „середня-
ків”, а частинно навіть і з-поміж непокірних „бідня-
ків”). Отже — до 1933 р. по селах України (як також
Кубані й Донщини) вже просто й фізично не лишилося
жодних „куркулів”, чи навіть будь-яких справжніх
„куркульських елементів”.
Таким чином, те українське селянство, що стало
головною жертвою народовбивства голодом 1933 р., бу-
ло в основній своїй масі вже колгоспним селянством,
яке в той час уже не чинило ніякого опору тому кол-
госпному рабству, в якому воно тоді вже опинилося,
ані навіть не відмовлялося від роботи в колгоспах за
жалюгідно-злиденні „трудодні”, бо без цього воно вже
не могло фізично існувати. І коли це, вже повністю ко-
лективізоване, так би мовити — „соціялістичне”, селян-
ство стало жертвою совєтського масового народовбив-
ства, то справа тут очевидно була зовсім не просто собі
в „труднощах переведення пляну колективізації”, не
кажучи вже про якусь там „запеклу класову бороть-
бу”. Тим більше, що такий самий „плян колективізації”,
і також „в умовах класової боротьби”, в той же самий
час було здійснювано й на етнографічно російських
територіях Росії, але ж відомо, що ніякої катастрофи,
подібної до тієї, що мала місце в Україні та на козаць-
ких землях Кубані й Донщини з їхніми українськими
поселеннями, в Росії, як такій, не було. Це останнє особ-
ливо переконливо свідчить про те, що справа тут була
22
в іншому „лляні”, і в іншій „боротьбі”, що їх, уже на
базі здійсненої колективізації, Москва проводила на
Україні та щодо українського народу в СРСР взагалі.
Який це був плян і яка боротьба, про це, зрештою,
зовсім недвозначно сказано і в основних совєтських офі-
ційних означеннях суті політичного змісту подій 1933
року в Україні. Наприклад, 12-й з’їзд керованої Мос-
квою комуністичної партії України — КП(б)У, що від-
бувся в січні 1934 р. відразу ж по закінченні народо-
вбивства голодом, підсумовуючи наслідки цієї операції,
найперше і найбільше підкреслив не що інше, як саме
труднощі „національного питання” та проведення „на-
ціональної політики” в Україні в 1932-1933 роках, а від-
так устами тодішнього намісника Москви в Україні —
П. Постишева та в своїх політичних резолюціях з’їзд
заявив, що „1933-й рік був роком розгрому української
націоналістичної контрреволюції” і що саме в цьому
році партія провела „геркулесову роботу ліквідації на-
ціоналістичних елементів на Україні”.6)
І справді, як відомо з історичних постанов партії
в Україні, саме 1933 року, коли вперше в історії совєт-
ської „національної політики”, було проголошено, що
,тепер головною небезпекою в Україні є місцевий укра-
їнський націоналізм”,7) був роком крутої зміни поперед-
ньої компромісової національної політики так званої
„українізації” та переходу Москву в Україні на одвер-
тий курс протиукраїнського національно-політичного
терору. Саме найпершою і найвирішальнішою, за пла-
ном Москви, фазою цього протиукраїнського терору й
була організована катастрофа штучного голоду з ме-
тою паралізації й вилучення з розгри сил в Україні пе-
редусім основної бази не тільки всякої „української на-
ціоналістичної контрреволюції”, а й самого турбуючого
Москву „національного питання”, оскільки такою ба-
зою в Україні, як і взагалі в усіх поневолених Мос-
квою націй, є селянство.
Все це, звичайно, не стосувалось і не могло стосу-
23
ватися Росії, як такої (тобто — в національному розу-
мінні Росії), а тим самим і російського селянства; бож
російська нація — панівна централістична сила в СРСР,
і тому російський імперіялістичний націоналізм, за со-
вєтською комуністичною теорією, як відомо, тотожний з
„інтернаціоналізмом”. Колективізація й „ліквідація кур-
кульства” в Росії були дійсно тим, чим вони й назива-
лися, тобто соціяльно-політичними, соціяльно-револю-
ційними акціями. Ці акції принесли з собою досить ве-
ликі господарські „труднощі” й терпіння також і для
російського селянства, бо воно в Росії також стало за-
кріпаченою в колгоспах і упослідженою верствою. Од-
наче процес „соціалістичної перебудови сільського гос-
подарства” там відбувся більш-менш „нормально” і ні
до якої катастрофи та масових жертв не довів (хоч і бу-
ли в окремих районах Поволжя та на Уралі випадки
голодування зруйнованих колективізацією селян, але
далеко не катастрофічного рівня). Значить катастрофа
в Україні 1933 року була не функцією і наслідком за-
гальносовєтського, соціально-політичного процесу змін
укладу життя і суспільних взаємовідносин людей, а
функщєю й наслідком спеціяльного національно-полі-
тичного курсу Москви у відношенні до України та укра-
їнського народу в СРСР взагалі — лише при нагоді й на
тлі того загальносовєтського процесу. Те, що було ме-
тою загальносовєтської акції колективізації й „ліквіда-
ції куркульства, як кляси”, тобто — фактично ліквіда-
ція селянства, як незалежної від держави суспільної
верстви (на чому ця акція в Росії й скінчилася, як тіль-
ки цієї мети було досягнено), — це в Україні було тіль-
ки першим етапом і вихідною позицією до здійснення
іншої мети, що її, очевидно, не було й не могло бути в
Росії. Цією метою була ліквідація українського „націо-
нального питання”, як такого, на базі ліквідації неза-
лежного від держави селянства, як головного джерела
стихійного „українського націоналізму”. А що саме це
було тією метою, до здійснення якої Москва приступила
в Україні рішуче й безоглядно якраз у 1933 р., про це
24
незаперечно свідчить уже згадуваний факт нерозривної
пов’язаности з катастрофою штучного голоду також
катастрофічної для України „операції проти українсь-
кого націоналізму, як головної небезпеки”.
5.	ПОЧАТОК „РОЗУКРАЇНЕННЯ УКРАЇНИ, ЯК
НАЦІЇ” ТА ПРОВИНА И КАРА УКРАЇНСЬКОГО
КОМУНІЗМУ
Хоч найбільш очевидним і найбільш потрясаючим
фактом української трагедії 1933 р. був, звичайно, факт
масового вимирання українського селянства від навмис-
не організованого Москвою штучного голоду, одначе те,
що надало цій трагедії характеру справді національної
катастрофи на рівні „Голокосту” — це було пекельне
поєднання народовбивства голодом з цілим комплексом
національно-політичного, національно-культурного й
інших форм антиукраїнського терору, що в своїй сукуп-
ності мало фатальні для української нації історичні на-
слідки. Тому тепер, говорячи про цю трагедію вже з
історичної перспективи, слід особливо наголосити саме
цей комплекс, що полягав ось у чім:
1933-й рік, як фінальна дата, що символізує цілість
трагедії — це був не тільки рік смертельних жнив штуч-
ного голоду, жертвою якого стали мільйони пограбова-
них владою українських селян, що вимирали тоді ціли-
ми селами й районами. Це також був рік найвищого від
початку тридцятих років піднесення смертельної хвилі
масового терору супроти української національної (пе-
реважно селянської за походженням) інтелігенції. Зо-
крема ж — це був рік поширення цього терору також на
нову, вже „радянську” формацію післяреволюційної
української інтелігенції, в тому числі й комуністичної
за своєю соціяльно-політичною ідеологією, але перед-
усім національної за своєю свідомістю. Це був рік роз-
стрілів і самогубств українських, переважно вже „ра-
дянських” (у тому числі й приналежних до партії та
25
комсомолу) письменників та діячів української куль-
тури. Це ж бо був рік, спричиненого крутим зворотом
у „національній політиці” Москви щодо України, кра-
ху так званого „радянського національно-культурного
будівництва” на базі компромісової політики „україні-
зації” попереднього десятиріччя. Це був також рік пер-
шого великого погрому українських національних кад-
рів самої комуністичної партії України та навіть у її ке-
рівництві — за так званий „український націоналістич-
ний ухил” у зв’язку зі злощасною „українізацією”. Цей
рік, зрештою, бувши роком припинення й осудження
„українізації”, був саме роком початку нещадної руси-
фікації, ба навіть початку усування з України й самої
української мови — порядком уже, так би мовити, „роз-
українення України, як нації”.
Те, що поруч із українським селянством саме укра-
їнська національна інтеліґенція була справді одним із
найголовніших об’єктів народовбивчої акції Москви в
Україні 1933 р. за пляном задуманого „розукраїнення
України, як нації” — це факт, що його промовисто
стверджують дані про сам маштаб тих жертв, яких за-
знали вирішальні ділянки українського національно-
культурного і державно-політичного життя в той час.
Хоч у порівнянні з мільйонами жертв умертвленого го-
лодом українського селянства, тисячі розстріляних і сот-
ні тисяч ув’язнених та вилучених з України заслання-
ми українських письменників, науковців, культурно-
освітніх, державно-політичних і господарських діячів
здаються, немов би, не такими жахливими числовими
величинами, але насправді, коли порівняти їх до числа
самої групи інтелігенції в народі, то вони, у відсотко-
вому відношенні до цієї групи, навіть кількаразово пере-
вищують жертви селянства у відношенні до загального
числа селянського населення країни.
Для прикладу досить вказати хоча б на загально
вже більш менш устійнений розмір жертв ДІЯЧІВ того
періоду творчого розвитку української культури часів
„українізації” (1923-1933), що його узагальнено наз-
26
вою „Розстріляне Відродження”. Згідно з висновками
авторитетного дослідження цього історичного факту,
втрати українських культурно-творчих кадрів цього пе-
ріоду в підсумку тридцятих років взагалі становили
близько 80%, в тому числі зокрема втрати українських
письменників.8) А більшість із них були жертвами
арештів, розстрілів і заслань саме в зв’язку з катастро-
фічною для України зміною „національної політики”
Москви 1933 р. Та що вже там говорити про національні
культурно-творчі кадри України, коли навіть і кадри
комуністичної партії та комсомолу України наслідком
загального протиукраїнського терору зазнали в той са-
мий час також величезного розгрому: 46% членів
КП(б)У і 49% членів ЛКСМУ було виключено і в різ-
них формах репресовано в ті, так звані „кризові ро-
ки”9) ; і знову ж таки — більшість із них так чи інакше
була жертвою тієї ж зміни „національної політики”, що
настала в Україні 1933 р.
Ось це останнє •— поширення терору в Україні та-
кож і на комуністичні кадри, що в загальносовєтському
маштабі почалося значно пізніше (після вбивства Кі-
рова, а головно — в роки так зв. „єжовщини”, 1937-38),
— являє собою особливо важливий момент саме націо-
нально-політичного змісту трагедії України 1933 року.
Не тому, звичайно, що ці кадри мали якесь особливо
важливе національно-політичне значення (хоч серед
них, очевидно, було досить багато й справді таки націо-
нально цінних творчих сил), а тому, що цим якраз ви-
являється саме національний, а не соціальний чи ідео-
логічний, характер народовбивчої політики Москви су-
проти України в 1933 р. Цим самим Україна також на
цілі десятиліття раніше, ніж будь-яка інша підвладна
московському комунізмові країна в світі, пізнала на собі
ще в 1933 р. те, що тепер, після досвіду Югославії,
Польщі, Угорщини й Чехо-Словаччини, знає вже цілий
світ: що комунізм, при всьому своєму уявному „інтер-
націоналізмі”, є так само національний політичний
фактор, як і взагалі все в цьому світі, поділеному пере-
27
дусім за національними, а не якимись іншими, ознаками
й інтересами.
Зрештою, якщо йдеться про трагічний аспект подій
в Україні 1933 р. — трагічний у клясичному розу-
мінні поняття трагедії, як покути стражданням за чиюсь
фатальну провину, тягар якої неминуче веде до катас-
трофи, — то власне український комунізм, на якому
лежить тягар історичної провини за спрямування роз-
битих сил української революції 1918-1921 років у річи-
ще „інтернаціонального” комунізму під; контролем Мос-
кви, виявився фактично головним „героєм” трагедії
1933 р., в якій жертвою катастрофи став цілий україн-
ський народ. І так само, як і в справжній клясичній тра-
гедії, глибинний сенс трагедії України 1933 р. полягав
у болючому збагненні народом фатальної провини укра-
їнського комунізму, що таки дався під облуду москов-
ської демагогії у вирішальний для себе історичний час,
а також — у карі історичної долі за ту провину та в гір-
кій науці нащадкам з тієї кари. А збагнено через пока-
рання катастрофою 1933 р. й винесено з неї в Україні
історичну науку, яку сьогодні особливо треба пригада-
ти й запам’ятати всім українцям. Це наука про те, що,
висловлюючись московською ж приповідкою, „Хто в
Москву йде — голову несе”; бо ж як говорить знову ж
таки московська приповідка — „Москва сльозам не ві-
рить”, тобто — в жорстокій нещадності свого „інтер-
національного”, імперіялістичного націоналізму вона не
знає меж і не зупиниться ні перед яким злочином.
п
УКРАЇНСЬКИЙ „ГОЛОКОСТ”:
підготовлений та розгортання
УКРАЇНСЬКОЇ ТРАГЕДІЇ В 1930-1932 рр.
ТА її ЗАВЕРШЕННЯ В 1933 р.
І.	ПЕРША ДІЯ ТРАГЕДП: „РІК ВЕЛИКОГО ПЕРЕЛОМУ”
Дата „1933”, що стала збірною назвою й символіч-
ним узагальненням української трагедії, про яку тут
іде мова — це насправді, як уже й зазначалося перед
цим, лише дата її кошмарного фіналу. Тобто — це дата
того, вже безпосередньо здійсненого народовбивства го-
лодом, що його смертельні жнива саме й відповідають
окресленню цієї трагедії поняттям „український Голо-
кост”. Але й цей фінал був також лише завершенням
останньої, третьої дії трагедії, тобто — дії, що почалася
ще в другій половині 1932 р. Вся ж трагедія почалася
ще раніше, і дві її перші дії, що були підготовленням
і розгортанням подій, які послідовно вели до катастро-
фічного фіналу, тривали загалом приблизно три роки.
Перша дія трагедії почалася в Україні у так звано-
му „році великого перелому”, як офіційно було названо
в СРСР 1929-1930-ий господарський рік — рік примусо-
вої колективізації села й „ліквідації куркульства, як
кляси”. Безперечно, цей рік був „переломовим” у всьо-
му СРСР, в тому числі і в Росії, оскільки саме тоді совєт-
ська комуністична партія взялася переламувати хребет
селянству й досягла в тому перших великих успіхів —
вирішальних для перемоги комуністичної політики в
СРСР і фатальних для долі всього підсовєтського се-
29
лянства. Але ні сила натиску на селянство під час цьо-
го „переламування”, ні темп і жорстокість самого „пе-
реламування”, що тривало, зростаючи, по всьому СРСР
до самого кінця 1932 р., не були аж ніяк однаковими
з Росії, з одного боку, і в Україні, з другого. Це видно
вже хоча б із офіційних даних совєтської статистики
щодо динаміки примусової колективізації в період між
1929-им і 1932-им роками. Наприклад, на одні й ті самі
дати кінця 1929-го, початку 1930-го і середини 1932-го
років відсоток загнаних у колгоспи селян в Росії був від-
повідно: 7,4%, 59%, 59,3%, тоді як на Україні на ці ж са-
мі дати цей відсоток був відповідно: 8,6%, 65% і 70%.10)
Це свідчить, очевидно, про повільніший і нормальніший
темп колективізації в Росії, порвіняно до України; що,
зрештою, стверджується також і порівнянням статисти-
ки дальшого перебігу колективізації в Росії та в Укра-
їні, з чого видно, що, наприклад, в Росії лише напри-
кінці 1937 р. колективізація переступила за 90%, тоді
як в Україні вона ще два роки перед тим, у 1935 р., вже
дорівнювала 91,3%.11) І це в той час, коли, як загально
відомо, саме в Україні був найбільший опір селянства
колективізації, а в Росії він був порівняно далеко слаб-
ший.
Найголовніший при цьому, одначе, був той факт,
що, цілковито відмінно від Росії, переламування хребта
селянству колективізацією в Україні саме й почалося з
переламування його передусім національно свідомому
елементові українського народу взагалі, а українській
національній інтеліґенції зокрема. Пригадаймо, що пер-
шим і найбіьлшим актом совєтсьт:ого масового терору,
широко знаного тепер у світі під назвою „сталінські
30-ті роки”, була, власне, відома фіктивна „справа
СВУ” („Спілки Визволення України”) — перший со-
вєтський монстр-процес із серії подібних судових фаль-
шивок, загальновідомих у світі під одіозною назвою
„процесів 30-их років”. Про цю справу відомий діяч
українського руху національної самооборони в СРСР,
довголітній політв’язень СОВЄТСЬКИХ тюрем І концтабо-
ре
рів — Вячеслав Чорновіл, у складеному ним „самви-
давному” документі пише:
„Спочатку, з розгортанням колективізації, виареш-
тували частину інтелігенції (переважно сільської), що
підтримувала Українську Народну Республіку, але зго-
дом стала цілком лояльною до радянської влади і з ра-
дістю зустріла проголошену партією українізацію. Гро-
мадськість не важко було переконати у вині цих людей,
пославшися на їх старі симпатії. Тоді ж розправилися
з групою 45-х відомих вчених (С. Єфремов, И. Гермай-
зе та ін.), які, хоч і не приховували своїх опозиційних
настроїв, але ніякої організаційної боротьби проти ра-
дянської влади не вели, а для розвитку української
культури зробили дуже багато. НКВД (насправді —
ГНУ. — В.Г.) сфабрикувало СВУ (Спілку Визволення
України), обіцянками чи погрозами з учених (хоч і не
з усіх) витиснули зізнання і перевели відкритий пока-
зовий процес над керівниками неіснуючої спілки . . ,”12)
Але жертвою цього першого в СРСР широкозакроє-
ного акту ліквідації потенційно небезпечних для влади
груп населення впали в Україні не тільки ті 45 вчених,
культурно-освітніх та національно-релігійних діячів, що
їх судили на процесі СВУ, а також і десятки тисяч най-
активніших представників української національної ін-
теліґенції міста й села — вчителів, аґрономів, коопера-
торів, священиків, освіченої та студіюючої молоді. Біль-
шість із них було розстріляно в 1930 р. чи пізніше, або
ж повільно винищено у тюрмах і концтаборах. Відомо
також, що цей перший в СРСР акт масового терору був
настільки тісно пов’язаний з акцією колективізації й
„ліквідації куркульства, як кляси” в Україні, що також
і десятки тисяч простих українських селян, які вперто
не хотіли йти до колгоспу, так само впали жертвою
цього терору -— додатково до тих мас репресованих і ви-
везених з України до північної Росії порядком „розкур-
кулення”, кількість яких, згідно з офіційно поданими
в СРСР числами „розкуркулених” в Україні селянських
господарств, дорівнювала щонайменше 1.200.000 осіб.13)
31
Слід зазначити, що під назвою „куркулі” фактич-
но ліквідували тих найздібніших господарів серед зви-
чайного трудового селянства, які на одержаних після
революції наділах землі своїми переважно великими
й працьовитими родинами досягли найбільших госпо-
дарських успіхів і тому були заможнішими серед інших
таких же селян. Більшість із них походила з селянсь-
ких трудових низів і нічого спільного не мала з колиш-
німи, знищеними чи зруйнованими революцією, нетру-
довими клясами. Хоч у принципі до „куркулів” зара-
ховували тих, що в своєму господарюванні користува-
лися найманою працею, але несправді здебільшого
йшлося тільки про наявність звичайного в сільсько-
господарському виробництві (і стовідсотково законного
в той час) наймання сезонових заробітчан чи домашньо-
побутових помічників у переважно багатодітних роди-
нах. При чому — всі ці „куркулі” були в основному про-
дуктом совєтської „нової економічної політики” (НЕП-
у) першого пореволюційного десятиріччя, коли влада
закликала й заохочувала селян „збагачуватися” та за-
певняла, що таку політику партія й уряд вирішили про-
водити „всерйоз і надовго”. Отже — „ліквідація” шля-
хом „розкуркулювання” (тобто — розграбовування вла-
дою) „збагачених” своєю працею селян-трудівників (не
кажучи вже про поширення цієї акції й на ширші вер-
стви міцнішого в господарському розумінні селянства
взагалі) — це була злочинна антиселямська акція, в
якій фактично йшлося про економічне нищення під
псевдонімом „куркуля” селянської кляси взагалі. Але
справа була не тільки в економічному нищенні.
2.	АКЦІЯ „ЛІКВІДАЦІЇ КУРКУЛЬСТВА, ЯК КЛЯСИ”
ТА ПЕРШІ ЕЛЕМЕНТИ „ГОЛОКОСТУ” В НІЙ
Що конкретно являло собою „розкуркулювання”,
як воно здійснювалося та наскільки вже й у цій акції
були всі елементи того, що становить собою нині зміст
узагальненого поняття „голокост”, про це є дуже про-
32
мовистий людський документ у формі запису розповіді
про це живого свідка в забороненому в СРСР творі відо-
мого російського письменника єврейського походжен-
ня В. Ґроссмана — „Все тече”. Це розповідь колиш-
ньої совєтської „активістки” — росіянки, що сама брала
участь в акції „розкуркулення” десь на українсько-ко-
зацькій межовій території, а потім, як також совєтська
„активістка”, переживала жахи штучного голоду в са-
мій Україні і після того „прозріла”. Оповідаючи євреєві,
вже після єврейського Голокосту в Другій світовій вій-
ні, про „розкуркулювання”, вона каже:
„Розкуркулювання почалося двадцять дев’ятого ро-
ку, наприкінці, а головне розгортання настало в люто-
му й березні тридцятого. Перше, ніж заарештувати
(тих селян, що їх нарекли „куркулями”), на них спе-
ціальні податки наклали. Вони раз виконали, витягли,
а на другий раз — продавали все, щоб тільки викона-
ти ... Почали заарештовувати тільки голів родин ...
Арешти саме ГПУ робило, тут „актив” участи не брав.
Перший „набір” (із тих, що за влади „білих” у козачих
частинах служили) увесь розстріляли, ніхто живим не
залишився . . . На початку тридцятого, як батьки родин
уже сиділи, почали забирати й родини. Тут уже самого
ГПУ не вистачало, „актив” мобілізували... І прямо
проголосили: підіймати лютість мас проти них („кур-
кулів”), знищувати їх усіх, як клясу, проклятих...
І ніякого до них жалю: вони не люди, а не добереш
і що, тварюки.
„І я в активі стала, — продовжує оповідачка. — А
в активі всякі були: і такі, що вірили й „паразитів” не-
навиділи, а більше було таких, що наказ виконували —
такі й батька з матір’ю заб’ють, щоб тільки виконати
все за інструкцією. А найгірші були ті, що кричали про
„свідомість”, а самі особисті рахунки зводили і грабу-
вали. І губили людей задля власного інтересу, заради
барахла. А погубити людину легко було — тільки на-
пиши на кого (і підпису не треба), що, мовляв, найми-
.93
тував у нього, або що мав він трьох корів — і готовий
„куркуль”...
„Я, — звертається далі оповідачка до свого спів-
розмовника-єврея, — не забуду твоїх слів у відповідь
на моє питання: як німці могли в євреїв дітей у камерах
душити, як вони після цього могли жити, невже ні від
людей, ні від Бога так і немає їм суду? А ти сказав: суд
наД катом один — він на свою жертву дивиться не як
на людину і сам перестає бути людиною, бо сам у собі
людину карає на смерть, він сам собі кат. А той, кого
він зі світу згублює, залишається людиною, як його не
вбивай.
„І я пригадую тепер розкуркулювання і все вже з
іншого боку бачу — завороження проминуло, людей
побачила. Чому я така скута кригою була ? Та ж як лю-
ди мучилися, що з ними робили! А я казала: це не лю-
ди, це куркулі. І я пригадую, пригадую, і думаю: хто
таке придумав „куркулі”? Чи не Ленін? Яку ж муку на
себе взяв! Щоб їх убити, треба було проголосити: кур-
кулі — не люди. От так же, як і німці казали: жиди —
не люди. Отак і Ленін, і Сталін: куркулі — не люДи.
Неправда це! Люди! Люди войи! Ось що я розуміти
стала. Всі люди!
„Так от, — свідчить далі учасниця подій, — на по-
чатку тридцятого року стали родини розкуркулюва-
ти .. . Актив, ясно, виселював їх. Інструкції не було, як
виселювать. ... Із нашого села гнали розкуркулених
пішки. Тільки й було в них, що на себе взяли — одяг та
дещо з постелі. Недобре було на них дивитися. Ідуть
колоною, на хати свої озираються, від своєї печі тепло
ще на собі несуть. Що вони пережили, — адже в тих
хатах народилися, в тих хатах дочок заміж віддавали.
Витоіїили піч і борщ іще недоварений там залишився,
молоко недопите, а з димарів ще й димок іде. Плачуть
жінки, а кричати бояться. А нам хоч би що: словом —
актив. Підганяємо їх, як гусей ... А в райцентрі недо-
стача тюрем, бо силу їх нагнали — з кожного села ко-
лона народу. Кіно, театр, клюб, школи під арештантів
34
пішли. Але тримали їх не довго. Погнали на залізни-
цю, а там на запасних коліях ешелони чекали, порож-
няк товарний. Гнали під' охороною — міліція, ГПУ, як
убивців: дідусі та бабусі, жінки й діти, батьків нема, бо
їх раніше забрали ...
„Як розповідали потім деякі утікачі зі „спецпере-
селень”, везли їх у запечатаних „теплушках”, речі
йшли окремо, з собою взяли тільки ті харчі, що на ру-
ках були. На одній транзитній станції і батьків родин
в ешелон всадили.. . їхали довше, ніж місяць: шляхи
ешелонами забиті були, звідусіль селян звозили. Один
попри одному лежали, бо нар у худоб’ячих вагонах не
було. Звичайно, хворі вмирали в дорозі, не доїжджали.
Та головне, що годували тільки на вузлових станціях:
відро баланди на вагон і по двісті грамів хліба. Конвой
військовий був.
„А там, (на Півночі, куди привезли їх) розподі-
ляли їх по тайзі. Де селище, яке було в лісі — там не-
працездатних у хати набили так тісно, як і в ешелоні.
А де селища поблизу не було — прямо на сніг виван-
тажували. Слабі вмирали, а працездатні ліс рубали, ку-
рені будували . .. Постали селища, „спецпоселеннями
трудовими” називалися”.14)
До цієї живої картини, що постає з розповіді ро-
сіянки, треба ще додати кілька штрихів із документаль-
но-історичного дослідження відомого російського істо-
рика-комуніста й підсовєтського дисидента Р. Медве-
дєва (також єврейської національности за походжен-
ням) про добу „сталінського терору”. В своїй, також
забороненій в СРСР, книзі „До суду історії” він зупиня-
ється зокрема на питанні про те, кого саме і як „розкур-
кулювали”, і пише про масові репресії порядком цієї
акції ось що (залишаємо комуністичну термінологію
автора без змін):
„Репресії впали не тільки на всіх майже куркулів,
але й на значні групи середняків ... Майже в усіх об-
ластях країни адміністративного виселення зазнали не
тільки багато заможних, але й частина незаможних
35
середняків, а також бідняків і навіть наймитів, які на
той час підпали під вплив куркульської агітації і їх,
для зручности репресій, було окреслено безглуздим тер-
міном „підкуркульники” ... В окремих районах було
виселено до 15-20% селян ,на кожного виселеного кур-
куля припадало по 3-4 заарештованих середняків і бід-
няків ... У Батуринському районі одна сільрада поста-
новила розкуркулити 34 господарства. Після перевірки
виявилось, що з 34-х тільки троє господарств були дій-
сно куркульськими, а решта були середняцькі. І таких
же точно прикладів можна навести багато й багато ти-
сяч.
„Деякі з районів на період ліквідації куркульства
оголошувано в стані облоги, виселюваним куркулям не
залишали навіть і дозволеного мінімуму засобів. Висе-
ляли й таких куркулів, члени родин яких служили в
Червоній Армії... А хіба можна виправдати такі (від-
повідні до інструкції) дії, коли разом із куркулем чи
„підкуркульником” заарештовували й усю його родину,
включно з малими дітьми. В холодних, нетоплених ва-
гонах сотні й сотні тисяч селян, жінок, дітей, їхали на
Схід, у віддалені райони Уралу, Казахстану, Сибіру. Ба-
гато тисяч їх гинули в дорозі від голоду й холоду, від
хвороб. Старий член партії Е. Ландау зустрів 1930 р.
в Сибіру один із таких етапів. Зимою, коли був силь-
ний мороз, велику групу куркулів з родинами перево-
зили на підводах за 300 кілометрів углиб области. Діти
кричали й плакали від голоду. Один із селян, не витри-
мавши крику дитини, що ссала порожні грудй матері,
вихопив дитину з рук жінки і розбив їй голову об де-
рево.
„У багатьох випадках спочатку заарештовували й
засилали до табору чи саджали в тюрму або розстрілю-
вали самого куркуля. Виселення родин відбувалося вже
через кілька місяців. Немало колишніх куркулів і їхніх
родин загинуло в перші роки життя в малонаселених
і необжитих районах Уралу, Сибіру, Казахстану та Пів-
нічно-Східньої Європейської частини СРСР, де в 1930-
36
1932 рр. було створено сотні, а може й тисячі „куркуль-
ських” спецпоселень”.”15
У цьому описі відомого своєю поінформованістю
російського історика-комуніста Р. Медведєва, що в своє-
му дослідженні посилається, зокрема, на офіційні й за-
гально недоступні архівні матеріали та свідчення важ-
ливих учасників подій, особливо заслуговує на увагу
повідомлення про те, що в районах найбільш загостре-
ного курсу в переведенні акції „ліквідації куркульства”
— „було виселено до 15-20% селян, і на кожного висе-
леного куркуля припадало по 3-4 заарештованих серед-
няків і бідняків”. Як відомо, до таких „районів” нале-
жали передусім так звані „вирішальні зернові райони”
в СРСР — Україна, Кубань і Донщина, які вважалися
також найбільш „куркульськими” й „контрреволюцій-
йими”, і тому в них колективізація і „ліквідація” про-
вадилися найбільш жорстоко. Не випадково й у дослід-
женні Медведєва за приклад найбільш кричущого „пе-
ревиконання” пляну „розкуркулення” наведено саме
дані з Батуринського району в Україні.
А це означає ось що:
Коли за офіційніші числом „куркульських госпо-
дарств” в Україні, при помноженні його на середнє чис-
ло осіб „куркульських родин” виходить, що людських
жертв „ліквідації куркульства, як класи” в Україні за
„рік великого перелому” (1929-1930) було (як це вже
наведено вище) щонайменше 1.200.000 осіб, то приблиз-
не число жертв за цілий час переведення цієї акції (гід-
но з Медвед'євим — до кінця 1932 року) можна вивести
через помноження цього числа на „3-4 заарештованих
середняків і бідняків”, що „припадали на кожного ви-
селеного куркуля”. Отже — загальне число жертв цієї
акції в Україні за роки 1930-1932 дорівнювало приблиз-
но від 3.600.000 до 4.800.000 осіб.
Звичайно, далеко не всі українські жертви „лікві-
дації куркульства” були жертвами в розумінні фізич-
ної їх загибелі наслідком цієї акції. Фізичними жертва-
ми з-поміж них були: кількадесят тисяч із них — роз-
37
стріляних по тюрмах, „для застрашування інших” чи
як можливих „зачинщиків” опору; кількасот тисяч по-
мерлих від нелюдських умов голоду, холоду й знущань
під час етапування в далекі північні й східні краї Росії;
ще більше сот тисяч загинуло в концтаборах, на тяж-
ких роботах по різних будівництвах каналів і доріг у
найсуворіших кліматичних і загальних умовах, розра-
хованих, передусім, на знищення; а багато, зокрема,
старших осіб і дітей, загинуло через надзвичайні труд-
нощі найпримітивнішої „боротьби за існування” в „спец-
поселеннях” — у перший же період достосування до
невільничих обставин злиденного життя в голоді й хо-
лоді на чужині. Але загалом загинуло, мабуть, не біль-
ше половини всіх „розкуркулених” українців, що їх
виселено переважно на Північ і Північний Схід Росії.
Одначе, для України й українського народу на зем-
лях його історичного закорінення все це були в націо-
нальному розумінні таки абсолютні втрати. Дуже мало
хто з них повернувся — втечею чи в інший спосіб -----
у свій рідний край. Більшість же з них, що обрахову-
ється також мільйонами, перебуваючи аж до війни в
„епецпоселеннях” чи в різних місцях так званого „віль-
ного (?) заслання” під охороною й наглядом НКВД,
там і залишилася назавжди. І вже в другому поколінні
вся ця маса, через абсолютно примусові обставини ру-
сифікації й асиміляції, втратила своє українське націо-
нальне обличчя і здебільшого поповнила собою статис-
тику тих нових „росіян”, що їх так багато з’явилося
протягом останніх двох переписів в СРСР, коли росій-
ська нація раптом так наймовірно зросла за рахунок
асиміляції неросіян — переважно в Сибіру та в інших
північно-східніх краях Росії.
І в цьому полягає принципова різниця між харак-
тером і наслідками „ліквідації куркульства” в Росії і в
Україні. Хоч ця акція, що була невід’ємною частиною
примусової колективізації селянства по всьому СРСР,
коштувала чимало жертв і російському селянству, про-
38
те, переведення цієї акції, як і колективізації взагалі,
в Росії було не тільки менш жорстоким, ніж в Україні
(оскільки сама Росія, як така — не рахуючи приналеж-
них до Російської СФСР козацьких та інших неросійсь-
ких земель — не належала до „вирішальних зернових
районів” СРСР”), а й іншим за своїми національними
наслідками. Тому таких розкуркулювань і вивозів, як
були в Україні, в Росії, як такій, було в пропорції до
населення чи його селянської частини не тільки менше,
а й були це лише переміщення російських селян все-
редині самої Росії, а не виселювання за її межі. А масові
вивози селян з України — переважно в Росію — це бу-
ли вивози на чужину, в чужі краї, між чужі люди, що
означало цілковиту ліквідацію їх, як саме українських
селян. Отже — вже на самому початку переведення в
Україні пляну колективізації та з цим пов’язаної „лік-
відації куркульства, як кляси”, ця загальна для всього
СРСР соціяльно-політичиа акція мала в стосунку до
українського народу яскраво виявлений національно-
політичний аспект.
3.	ДРУГА ДІЯ: „БОРОТЬБА ЗА ХЛІБ — БОРОТЬБА
ЗА СОЦІЯЛІЗМ” ТА ДІЄВІ СИЛИ НОВОЇ
КОНФЛІКТНОЇ СИТУАЦІЇ
Перша дія української трагедії, що почалася в „році
великого перелому (від осени 1929-го до кінця 1930 р.)
колективізацією села та „лківідацією куркульства, як
кляси”, тривала ще й протягом 1931 року. А на почат-
ку 1932 року почалася та тривала протягом цього року
друга дія. За своїм змістом вона по суті нічим не від-
різнялася від першої дії, що продовжувалась і в другій.
Але принципова різниця полягала в відмінності голов-
них дієвих сил та в іншому характері їх конфлікту в
новій, іншій соціяльно-політичній ситуації.
Оскільки до 1932 р. колективізація в основному бу-
ла в Україні вже здійснена, а „куркульство” вже „лікві-
39
доване, як кляса”, то після цього дієвими силами тієї
ж самої трагедії 'залишилися тільки вже колгоспне се-
лянство (бо так званий „індивідуальний сектор”, який
тоді ще формально існував, уже не являв собою жодної
соціяльно-політичної сили) і комуністична партія, як
носій влади, що прагнула тепер якнайшвидше прибра-
ти до своїх рук колгоспне селянство й повністю поста-
вити колгоспи на службу своїм господарсько-політич-
ним цілям. Саме за опанування колгоспів і підпоряд-
кування інтересів колгоспників цим цілям і відбува-
лася боротьба в другій дії. А що головна ціль, яку то-
ді з Москви, як центру влади компартії СРСР, було
поставлено перед компартією України, полягала в то-
му, щоб забезпечити виконання передбаченого в Мос-
кві пляну продукції і передачі в розпорядження вла-
ди українського „хліба” (тобто — всього українського
сільсько-господарського виробництва), то гаслом бо-
ротьби стало: „боротьба за хліб — боротьба за соціа-
лізм”.
Таким чином, боротьба за виконання пляну колек-
тивізації в Україні перемінилася на боротьбу за вико-
нання пляну так званих „хлібозаготівель” (чи за більш
точною пізнішою назвою — „хлібоздач”) уже колекти-
візовним (чи ще тільки „доколективізовуваним”) ук-
раїнським селянством. І на тлі цієї боротьби ВИНІЖ по-
двійний конфлікт протилежних інтересів: з одного бо-
ку — конфлікт між колективізованим та ще „недоко-
лективізованим” українським селянством і компартією
України; а з другого боку — конфлікт між Україною
взагалі, як національно-політичним комплексом, що
включав також і національно зорієнтованих україн-
ських комуністів, та Москвою, як виразником російсь-
кого великодержавного централізму, з позицій якого
щлком одверто стала діяти тоді влада компартії СРСР.
Власне, подвійна позиція українських комуністів у цьо-
му подвійному конфлікті була особливо характерним
елементом у другій дії української трагедії, і це був
новий елемент, порівняно з першою дією. А в зв’язку
40
з цим, слід зупинитися на питанні про ролю українсь-
ких комуністів у цій трагедії взагалі.
Немає сумніву, що в першій дії трагедії України,
коли саме створювано грунт для катастрофи 1933 р.,
велику й національно злочинну ролю відігравали міс-
цеві, українські комуністи, які бачили в усьому цьому
тоді тільки соціяльно-політичний процес „класової бо-
ротьби”, і в ім’я цього вони здебільшого вірно й по-
слідовно виконували вимоги свого ідеологічного центру
— Москви, йдучи проти бажань і національних інтере-
сів свого народу. Правда, в добу „українізації” ті укра-
їнські комуністи, що були відповідальні за ділянку на-
ціонально-культурного будівництва, як, наприклад, М.
Скрипник, зробили багато для розвитку українського
національного життя, свідомости, мови, також намага-
ючись розбудовувати й певні форми незалежного від
Москви державно-політичного життя в рамках україн-
ської „радянської державно сти”. Але, оскільки вони бу-
ли перше комуністами, а потім українцями, то в ім’я
комунізму скорились Москві, завдавши цим багато шко-
ди своєму народові, за що потім і поплатилися самі
своїми головами.
А що їхня роля в Україні була в основному тільки
службовою щодо Москви, це видно хоча б із того, на-
скільки Москва не рахувалася з ними вже й на самому
початку переведення своїх, накинених Україні, плянів,
не кажучи вже про те, яким було саме це плянування.
Відомо, наприклад, що, відповідно до загальносовєт-
ського п’ятирічного пляну, ЦК КПбУ та уряд УРСР
постановили 25-го грудня 1929 року довести до жовтня
1930 р. колективізацію сільського господарства України
до 21,6% рільної землі; але ЦК ВКПб (Всесоюзної Ко-
муністичної Партії (більшовиків) ) у Москві своєю по-
становою з 5-го січня 1930 р. наказав приспішити в
Україні колективізацію й „ліквідацію куркульства” так,
щоб обидві ці акції були повністю завершені до 1932 р.
І от, виконуючи наказ Москви, комуністична партія
України, всупереч усякому попередньому тверезому
41
плануванню, колективізувала до жовтня 1930 р. вже
70% рільної землі.16) А коли наслідком такого приспі-
іпеного темпу колективізації в Україні дійшло до хаосу
й так званих „бабських бунтів” (фактично ж не тільки
„бабських”, а й стихійних протиколгоспних бунтів усьо-
го населення) і колективізація раптом у листопаді
1930 р. впала до 36%, то замість досягнення попередніх
70%, які КПбУ планувала була на весну 1931 р., Мос-
ква наказала добитися „за всяку ціну” на весну ж
1931 р. щонайменше 80% і таки закінчити колективі-
зацію в 1932 р.17 І комуністи України, вживши всіх інай-
крайніших заходів, таки виконали завдання Москви,
спричинивши знову такий хаос в українському сіль-
ському господарстві, що це, власне, й стало однією з
тих передумов, на базі яких Москві потім і вдалося ор-
ганізувати голодову катастрофу 1933 року.
4.	„МОСКВА СЛЬОЗАМ НЕ ВІРИТЬ”
Але, тим головним, що довело потім до катастрофи,
було не хаотично-безплянове проведення колективізації
приспішеним темпом на вимогу Москви, а навмисне
спрямована на сплюндрування України грабункова по-
літика Москви щодо „хлібозаготівель”, які, властиво,
й були метою Москви в такому безоглядно приспіше-
ному темпі колективізації. Хоч Москва цілком точно
знала, що наслідком нею ж спричиненого хаосу „по-
надплянової” колективізації в Україні, видайність її
дезорганізованого сільського господарства не збільши-
лась, а значно зменшилась, проте плян „хлібозаготі-
вель” Москва визначила для України в 2,3 рази під-
вищений порівняно з розміром заготівель у кращі вро-
жайні роки до колективізації. Так, у 1930 році з України
було вивезено (головним чином на покриття експорт-
них зобов’язань Москви перед закордоном) 7,7 млн. то-
нн хліба, що становило 33% всього зібраного тоді в
Україні врожаю (23 млн. тонн), тоді як, наприклад,
42
у кращому з цього погляду 1926 р. було вивезено 3,3
млн. тонн, тобто, 21%.18)
Та найбільш кричущим при цьому був той факт,
що відсотково з України було взято значно більше, ніж
з Росії та інших республік РСР, бо в той час, коли гур-
товий збір хліба в Україні становив лише 27 % врожаю
СРСР, хлібозаготівлі з України становили аж 38% за-
готівель усього СРСР.19) Коли ж до цього додати ще
й те, що врожай у колгоспах обраховувався переважно
на підставі перебільшених даних, то відсотково забрано
було з України хліба ще більше. А що це було так, про
це свідчить зокрема той факт, що для посівної кампа-
нії в 1931 р. на Україні виявилося тільки 95% потріб-
ного насіння.20)
Та, знаючи й це, Москва в 1931 р. знову наклала
на Україну плян хлібозаготівлі з розрахунку теоре-
тично встановленого й на цей рік розміру врожаю по-
переднього року, тобто, знову 7,7млн. тонн, або 33%
передебачуваних 23-х млн. тонн. Тим часом урожай
виявився, навіть і за офіційним совєтським обрахунком,
значно нижчим — усього 18,3 млн. тонн, та й ще, крім
того, як подала й совєтська офіційна статистика, май-
же 30% цього врожаю було втрачено при збиранні. Зда-
валося б, нормально нікому й у голову не прийшло б
домагатися виконання попередньо встановленого най-
вищого пляну хлібозаготівель. Але в Москві було по-
становлено саме так: забрати з України встановлений
контингент хліба за всяку ціну, не рахуючись ні з яки-
ми жертвами.21) Так, уже в 1931 р. стало очевидно, що
Москва свідомо спрямовує господарське життя України
до катастрофи, демонструючи свою засаду, що „Москва
сльозами не вірить”.
Боротьба комуністів України за виконання встанов-
леного Москвою пляну хлібозаготівель з урожаю 1931 р.
провадилася в Україні з небувалою жорстокістю і за-
тяглася до весни 1932 р. Від селян було забрано всі їхні
запаси зерна, так що навіть за простим обрахунком на
душу сільського населення залишено було тільки при-
43
близно 112 кг хліба на цілий рік. Але, не зважаючи на
це, все ж таки плян хлібозаготівель 1931-го року на
весну 1932 р. було виконано лише на 91%.22)
Навесні 1932 р. в Україні вже навіть для засіву
ярових було лише 55% потрібної кількости насіння, так
що Москва навіть змушена була, для забезпечення сів-
би, видати Україні (з її ж власного зерна) „насіннєву
позичку”, розміром 135 тис. тонн. Навесні ж того року,
до часу нового врожаю, по селах України вже був го-
лод. Та проте, і на врожай 1932 р., що був ще набагато
меншим (бо ж було й менше засіяно), ніж у поперед-
ньому році, Москва знов наклала такий самий плян хлі-
бозаготівель.23) І тільки тоді трохи схаменулись укра-
їнські комуністи, збагнувши, нарешті, небезпеку неми-
нучої катастрофи. І все ще вірячи, що Москва просто
не знає, як слід, і не розуміє справжньої ситуації в Укра-
їні, почали робити заходи, щоб запобігти катастрофі,
намагаючися стримати Москву від того, що здавалось їм
ще в той час лише безглуздою необачністю.
Сьогодні вже добре відомо з документально вста-
новленої (здебільшого, на підставі совєтських же офі-
ційних джерел) картини подій в Україні 1932-1933
років, що керівні українські комуністи, такі, як М.
Скрипник, В. Чубар, Г. Петровський, ще на початку
1932 р. неодноразово зверталися до Москви з прохан-
ням зменшити тиск на Україну, вказуючи на критич-
ний стан українського сільського господарства в цей
час і попереджаючи про небезпеку катастрофи. Для
цього вони зібрали багато фактів і доказів, які й було
представлено ЦК ВКПб, з метою переконати Москву,
що потрібна зміна політики.
Нарешті, влітку (6-7) липня) 1932 р. в Харкові було
скликано спеціяльну, Третю Всеукраїнську конферен-
цію КПбУ, присвячену одному питанню — „становищу
на селі”. На цю конференцію Москва прислала своїх,
найвищих тоді після Сталіна, урядово-партійних бонз
— голову уряду СРСР В. Молотова й другого по Ста-
лінові секретаря ЦК ВКПб — Л. Кагановича. На кон-
и
ференції українські комуністи всіляко намагалися впли-
нути на представників Москви, демонструючи в своїх
промовах факти, які промовляли самі за себе. Наприк-
лад, Скрипник у своїй промові на цій конференції пря-
мо говорив про те, що в селах України вже забрано все,
що тільки можна було забрати, наводячи слова селян,
які казали йому під час його поїздки по селах, що „вже
більше нічого брати, бо забрано все „під метілку”.24)
В такому ж дусі виступали й інші керівні діячі партії
И уряду УРСР.
Та даремно вони сподівались „отверезіння” Мос-
кви, бо вона цілком тверезо прагнула здійснення свого
злочинного плану. Всі ілюзії українських комуністів
щодо уявної „помилковости” розрахунків Москви роз-
віяли Молотов і Каганович, які від імени Москви зая-
вили перед конференцією, що „ніяких поступок чи ва-
гань у питанні виконання завдань, поставлених пар-
тією й совєтським урядом перед Україною, не буде”.25)
Правда, ще тоді, коли Москва змушена була „давати в
позичку” Україні її ж зерно на засів, Москва змушена
була також трошки спустити з надмірно завищеного
пляну хлібозаготівель, погодившись, нарешті, на 6,6
млн. тонн хліба, замість 7,7 млн. тонн; але й цей плян
на рівень врожаю 1932 р„ з якого до того ж було втраче-
но при збиранні бліьше, ніж 40%, був не тільки над-
мірно завищений, а фактично й неможливий до вико-
нання.
Так, на „сльози” українських комуністів Москва
відповіла ясно й недвозначно, що „Москва сльозам не
вірить” і що справа зовсім не в безглузді її плануван-
ня, а в безоглядності її народовбивчого пляну супроти
України. Та коли Москва не вірила „сльозам” навіть
і відданих їй українських комуністів, то тим більше во-
на не вірила, бо не хотіла вірити, українським колгосп-
никам, які голодували вже в 1932 р. Говоримо тут, пе-
редусім, про українських колгоспників, бо вже незнач-
на на той час кількість „одноосібників”, хоч і була ціл-
ком пограбована, проте мала ще хоч якусь відносну
45
„свободу” руху, так що могла ще хоч втечею з села шу-
кати рятунку від голоду, тоді як колгоспники були вже
так закріпачені, що мусили гинути в пограбованих кол-
госпах.
5.	УКРАЇНСЬКІ „КОЛГОСПНИКИ” И УКРАЇНСЬКІ
КОМУНІСТИ — ЧЕРГОВІ „класові ВОРОГИ”
МОСКВИ
Таким чином, після „куркулів” і „підкуркульни-
ків”, що були умовними назвами, під якими влада ком-
партії СРСР до 1932 р. прикривала свою терористичну
акцію проти селянства взагалі, прийшла черга й на
„колгоспників”, які все ж таки були ще, хоч за назвою
вже й „соціалістичним”, але селянством. І наступ уже
на цю категорію селянства (серед якого були й ті, що
перед цим „розкуркулювали” своїх односельчан і зав-
зято „будували нове колгоспне життя”) був, уже в про-
цесі цього наступу, навіть теоретично обгрунтований
Сталіном, який на об’єднаному засіданні Політбюра ЦК
та Президії ЦКК ВКП(б) 27-го листопада 1932 р. сфор-
мулював це так:
„Колгоспне селянство є союзником робітничої кла-
си ... Але це ще не означає, що серед колгоспників не
може бути окремих загонів, що йдуть проти совєтської
влади та підтримують саботаж хлібозаготівель. Було б
безглуздям, якби комуністи, виходячи з того, що кол-
госпи є соціалістичною формою господарства, не відпо-
віли на удар цих окремих колгоспників і колгоспів ни-
щівним ударом.”29)
Але цей „нищівний удар” по колгоспниках, що не
виконували накладених на їхні колгоспи „плянових”
норм „хлібозаготівель” (отже — „саботували” їх), від-
мінно від попередніх „ударів” по „куркулях” і „під-
куркульниках”, був уже не ударом у формі звичайних
засобів совєтського терору — розстрілів, ув’язнень і за-
слань, а в новій, щойно тоді (1932 р.) включеній у ці
46
засоби, формі штучного голоду. А про те, що тоді все
було зроблено саме так, щоб колгоспники гинули з го-
лоду, про це свідчить цілий ряд спеціяльиих „драконів-
ських законів”, виданих саме тоді совєтським урядом,
— „законів”, що їх метою було саме вигублення якнай-
більшої кількости колгоспників. Найперше — це був,
звичайно, „славетний” „закон від 7-го серпня 1932 р.”,
яким було встановлено смертну кару за, так зване, „по-
рушення недоторканности соціялістичної власности” та
згідно з яким формально-юридично розстрілові підля-
гали навіть ті, хто осмілювалися збирати для себе ко-
лоски на колгоспних полях під час і після жнив.
Та особливо відвертим актом плянування голоду
Москвою було скасування, за наказом з Москви, попе-
редньої постанови уряду Української РСР про видачу
колгоспникам авансу на трудодні з нового врожаю. За-
мість цього, було винесено постанову 20-го листопада
1932 року про припинення всякої видачі хліба на тру-
додні до часу виконання пляну хлібозаготівель, і навіть
відібрання від колгоспників уже виданого їм хліба та
перерахування до фонду хлібозаготівель усіх інших
колгоспних фондів, включно з насіннєвим.27) А щоб
забезпечити проведення пляну повного грабунку укра-
їнських колгоспів, на села України було послано аж
112.000 партійців, переважно неукраїнців з різних ін-
дустріяльних центрів країни. Який це був широкозакро-
єний наступ на українське село, видно з того, що, на-
приклад, у 1930 р.,’ коли здійснювався відомий „пере-
лам”, тобто — примусова колективізація й „ліквідація
куркульства”, на села України було послано 40.000 пар-
тійців.28) Значить, цей другий наступ Москви вже не на
„куркульство”, якого не було, а на колгоспне україн-
ське село, був у планах Москви ще важливішою і ще
жорстокішою акцією.
Явно злочинна політика Москви супроти українсь-
кого колгоспного селянства викликала обурення навіть
і серед тих українських комуністів, що за наказом Мос-
кви самі ж і здійснювали московський грабунок укра-
47
їнських селян. Офіційна совєтська преса кінця 1932 р.
повна повідомлень, що потім їх було навіть узагальнено
в спеціяльній „резолюції ЦК КПбУ від 17-го листопада
1932 р.” про те, що, мовляв, у цілій низці сільських пар-
тійних осередків України виявлено „безпосередній зв’я-
зок цілих груп комуністів і окремих керівників партій-
них осередків з куркулями та петлюрівцями, наслід-
ком чого деякі партійні організації стають виразни-
ками клясового ворога”.29) Отже — фіктивним понят-
тям „куркулі”, що в совєтській офіційній термінології
взагалі завжди було псевдонімом цілого селянства, те-
пер таврувалося вже й колгоспників, які не виконували
неможливого до виконання пляну хлібозаготівель; а
поняття „петлюрівці”, як відомо, — це стандартна совєт-
ська назва кожного національно свідомого українця.
Таким чином, і ті українські комуністи, які ще не втра-
тили свого зв’язку з українським народом і співчували
українським колгоспникам, намагаючись рятувати їх
від плямованої Москвою катастрофи, також опинились
у рубриці „класових ворогів”. При цьому, ці комуністи,
як правило, самі поривали в той час із партією і, як
звичайно в таких випадках бувало, ставали жертвами
репресій, або ж їх „викривали”, як „клясових ворогів,
що пролізли в партію”, „вичищали” й потім також
арештовували.
Зрештою, під кінець 1932 р. становище в Україні
було вже таке, що Москва тоді мала вже проти себе
фактично цілий український народ, включно з тими
українськими сільськими комуністами, які стали на сто-
рону свого народу в цій боротьбі не на життя, а на
смерть. І це дійсно була боротьба в найдослівнішому,
фізичному значенні цього слова, тобто, війна за всіма
її найжорстокішими „законами”, та й не звичайна, а
тотальна війна.
Яскравим історичним свідченням жорстокости Мос-
кви в цій тотальній війні є, наприклад, той факт, що
наприкінці 1932 р., за наказом з Москви, в Україні
провадилась акція типової воєнної бльокади, яку
48
звичайно застосовують тільки чужинецькі армії на
ворожій території. Цю бльокаду провадили в фор-
мі урядово ухваленого припинення довозу всіх спо-
живчих товарів і припинення всякої торгівлі взагалі
в тих районах, що їх було „записано на чорну дошку
тих, що не виконали пляну хлібозаготівель”. Як цю
бльокаду здійснювали на практиці, видно хоча б з по-
станови РНК (уряду) Української РСР і ЦК КПбУ з
6-го грудня 1932 р. про бльокаду ряду районів Укра-
їни, де сказано (наводимо скорочено загальний зміст
доволі довгої й деталізованої постанови):
„В зв’язку з ганебним зірванням кампанії хлібо-
заготівлі, що його організували контрреволюційні еле-
менти з участю й навіть на чолі з деякими комуністами
та при пасивному чи байдужому ставленні до цього пар-
тійних організацій (названих у постанові) районів, РНК
УРСР і ЦК КПбУ вирішили виставити ці райони на
чорну дошку і застосувати до них такі репресійні захо-
ди: 1. Припинити постачання цих районів споживчими
товарами та стримати всяку державну й кооперативну
торгівлю, для чого закрити в цих районах державні й
кооперативні крамниці та вивезти з них наявні товари;
2. Заборонити торгівлю продуктами загальної потреби,
що її досі провадили колгоспи та одноосібні господар-
ства; 3. Припинити всякі кредити для цих районів та
відтягти назад усі, вже надані їм, кредити; 4. Змінити
особовий склад місцевого адміністративного та госпо-
дарського керівництва, усунувши звідти всі ворожі еле-
менти; 5. Перевести це ж саме в колгоспах, усунувши
звідти всі ті ворожі елементи, що брали участь у зриві
хлібозаготівлі.”30)
Такі типові воєнно-окупаційні заходи, як відомо
з совєтської преси, було застосовано до 86-ох районів
України, що були записані на „чорну дошку” в грудні
1932 р.31)
Такими й подібними надзвичайними методами „ви-
качено було з українських колгоспів до кінця 1932 р.
4,7 млн. тонн хліба, що становило тільки 71,8% вима-
49
ганого Москвою пляну 6,6 млн. тонн. Хоч і таке „не-
довиконання” пляну хлібозаготівлі означало, що на
цілий час до наступного врожаю 1933 р. (7 місяців, ра-
хуючи від січня 1933 р.) на душу сільського населення
України лишилося всього приблизно по 83 кг хліба,32),
проте Москва й далі вимагала „безумовного” виконан-
ня всього пляну, а в зв’язку з цим — також іще біль-
шого „посилення” терору супроти українського наро-
ду. Так, московська „Правда” в цей час, підкреслюючи
„ганебне відставання України в цьому році”, закликала
прямо до „застосування суворіших метод” у „боротьбі
за хліб” в Україні, вимагаючи „рішучої боротьби про-
ти залишків куркульства, спеціяльно в Україні”,
і т. п.33)
6.	ПОЧАТОК ТРЕТЬОЇ ДІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ТРАГЕДІ
Наприкінці 1932 р. в Україні вже розпочалася тре-
тя дія трагедії, до якої своїми тотально-грабунковими
„хлібозаготівлями” пляново довела український, в ос-
новному селянський, народ влада компартії СРСР —
з допомогою неукраїнської (політично, та в більшості
своїй тоді й національно) компартії України (в якій,
звичайно, були й українські комуністи). Ще восени
1932 р. почалася в Україні голодова криза, що по селах
основних „зернових” районів (які були обдерті „хлібо-
заготівлями” найперше і найбільше) уже й тоді наби-
рала катастрофічного характеру. Але загальна катас-
трофа селянської України була ще попереду: час на
неї прийшов взимку на переломі 1932-1933 рр., а її на-
слідки у формі поголовного вимирання цілих сіл і сіль-
ських районів з усією своєю жахливою силою вияви-
лися навесні та влітку 1933 р.
Тому, що вже й під кінець 1932 р. більше від того,
що з України „хлібозаготівлями” було взято, брати да-
лі не було чого, то українські комуністи на початку
1933 р. своє виконування завданого їм із Москви „пля-
50
ну хлібозаготівель” фактично припинили. Та не при-
пинила, а навпаки — ще більше посилила свій натиск
на Україну, в тому й на українських комуністів, Москва.
7-го січня 1933 р. московська „Правда”, в статті під
назвою „Україна — вирішальний фактор хлібозаготі-
вель”, ударила на сполох з приводу того, що, мовляв,
„хлібозаготівля в Україні зменшується”, і при тому об-
винувачувала комуністичну партію України в тому, що
вона допустила до такого стану, що „класовий ворог
в Україні організувався”.34) Очевидно, ті відповідальні
українські комуністи, котрі, як, наприклад, Скрипник
і Петровський, бачили й розуміли, до чого штовхає Ук-
раїну Москва, в якійсь формі протестували перед Мос-
квою, бо нарешті 24-го січня 1933 р. Москва прямо й
безпосередньо атакувала партійне керівництво України,
висловивши йому офіційно вотум недовір’я.
Цей „вотум недовір’я” сформульовано й задоку-
ментовано в спеціальній резолюції ЦК ВКПб з 24-го
січня 1933 р., в якій сказано: „Центральний Комітет
Всесоюзної Комуністичної Партії (більшовиків) вважає
за доведений факт, що українські партійні організації
не виконали своїх зобов’язань щодо хлібозаготівель,
не виконали пляну хлібозаготівлі.”33) У зв’язку з цим,
цією ж самою резолюцією, від ЦК ВКПб було призна-
чено й послано на Україну, як особливих уповноваже-
них Москви, цілий штаб відповідальних московських
урядово-партійних і політично-поліційних керівників, на
чолі з відомим російським крмуністом-шовіністом П. По-
стишевим, що дістав спеціальне надзвичайне повновлад-
дя фактичного „намісника” Москви в Україні, диктатові
якого було підпорядковано всю партійну й урядову
систему Української РСР, включно з ЦК КПбУ. З при-
їздом і перебранням влади в Україні Постишевим у січні
1933 р. почалася фінальна й найбільш потрясаюча дія
трагедії, що відбувалась на Україні фактично вже тре-
тій рік.
Хоч Постишев у ролі намісника Москви на Україні
з’явився тільки в січні 1933 р„ коли штучний голод був
51
уже в дії, одначе саме він був справжнім „начальни-
ком голоду” й фізичним уосібленням антиукраїнської
суті цього московського злочину. Справа в тому, що
підготовку голоду Москва могла провадйти ще за до-
помогою українських комуністів, засліплених вірою в
комуністичну доктрину „класової боротьби” й „інтер-
націоналізму”, але довершити свій народовбивчий замір
вона вже могла тільки неукраїнськими руками, бо на-
віть і українські комуністи були за плином Москви та-
кож призначені на знищення, якщо вони були ще укра-
їнцями. Тому для проведення вирішальної фінальної
фази народовбивства — вже народовбивства, так би мо-
вити, „в чистому вигляді”, -— вона мусила послати ро-
сіянина Постишева в супроводі спеціяльно дібраного
в Москві апарату (чоловими особами в якому були М.
Хатаєвич, Є. Веґер та інші керівні працівники москов-
ського центру ВКП(б)), які й довели народовбивство
до кінця.
А Постишев особисто — спеціяльно найкраще нада-
вався для ролі головного керівника одвертої антиукра-
їнської фази цієї народовбивчої акції, бо ж він уже пе-
ред тим виявив себе на московській роботі в Україні
саме, як одверто ворожого всьому українському, росій-
ського шовініста. Відомо, що цей „чистокровно”-росій-
ський комуніст ще в 1923 р. був посланий Москвою в
Україну, де й заслужив собі, як і перед тим Каганович
та потім Хрущов, керівне становище в московській пар-
тійній ієрархії. Але в роки між 1923-м і 1930-м тоді ще
відносно слаба Москва змушена була під тиском укра-
їнської національної стихії погодитися в Україні на ком-
промісову національну політику „українізації”, проти
якої, як проти „українського націоналізму”, вже й тоді
виступав Постишев. Тому до часу, поки та компромі-
сова національна політика була необхідна Москві, його
з України відкликали і в нагороду за його антиукраїн-
ське наставлення швидко підвищили в Москві до ранґу
одного з найдовіреніших помічників самого всесильного
Сталіна. В такому своєму становищі в Москві Постишев,.
52
як „фахівець у справах України”, безперечно, був там
також одним з помічників Сталіна і в формуванні полі-
тики щодо України; так що не виключена його керівна
роля і в організації самої підготовки того народовбив-
ства в Україні, фінальний акт якого Москва доручила
очолити йому 1933 року.
7.	ПОСТИШЕВСЬКИИ ЗАВЕРШАЛЬНИЙ ЕТАП
АКЦІЇ НАРОДОВБИВСТВА УКРАЇНЦІВ ГОЛОДОМ
ТА НАЦІОНАЛЬНО-ПОЛІТИЧНИМ ТЕРОРОМ
Найбільші жахи голоду, масове вимирання укра-
їнських селян від голоду, почалося, відбувалось і було
доведене до свого завершення — загибелі більшої части-
ни тих 4,8 млн. людей, що їх втратила Україна у під-
сумку смертельних місяців українського „Голокосту”
1933 р. — все це сталося саме під керівництвом Пости-
шева. Можливо, українські керівники уряду й партії,
які в бсобах Чубаря, Скрипника й Петровського все ж
таки робили деякі спроби стримати Москву, були б і
вжили якихось заходів на відвернення голодової ка-
тастрофи навесні 1933 р. Для цього тільки треба було
видати колгоспникам для споживання відібраний у них
хліб, що був іще в елеваторах і державних сховищах
України, звідки його вивозили за кордон. Але з момен-
ту приїзду з Москви Постишева.зі своїм власним апара-
том і надзвичайним повновладдям, ні уряд УРСР, ні
ЦК КПбУ вже не мали ніякої ініціятиви, бо остаточні
розпорядження могли виходити тільки з відома й при
схваленні Постишева, який безпосередньо одержував
накази та вказівки з Москви.
Що ж до того, як реагувала Москва — в особі са-
мого „вождя” Сталіна — на спроби тих керівних осіб
компартії України, що намагалися „врозумити” свій
московський центр тривожними сигналами про неми-
нучу голодову катастрофу в Україні, то про це яскраво
53
свідчить задокументований офіційною совєтською пре-
сою приклад розправи за це з одним із секретарів ЦК
КП(б)У Р. Тереховим, що до прибуття Постишева був
керівником (першим секретарем) „столичного” Харків-
ського обкому партії, Терехов був росіянин із Росії, але
ідейний більшовик ще „революційного призову”, що
звик говорити правду в вічі й називати речі своїми іме-
нами також на вищих партійно-урядових форумах.
Можливо, як росіянин, до якого підозріння в „україн-
ському націоналізмі” не стосувалися, він мав доручення
від своїх колеґ у керівництві компартії України довести
до відома московського центру правду про дійсний стан
речей в Україні. В кожному разі, він спробував у Мос-
кві це зробити, і ось як описує цю спробу російський
історик-комуніст Р. Медведєв, посилаючись на опублі-
кований у московській газеті „Правда” 1964 р. документ
Політбюра ЦК КПРС:
„Навіть на засіданнях Політбюра Сталін відмов-
лявся обговорювати питання про голод. Так, наприк-
лад, коли один із секретарів ЦК КЩб)У Р. Терехов до-
повідав Сталінові про тяжке становище, яке виникло
в селах Харківської области (де був навіть недорід)
і просив виділити для цієї области хліб, то реакція Ста-
ліна була дуже дивною. Різко обірвавши доповідача,
Сталін сказав: „Нам казали, що ви, товаришу Терехов,
добрий оратор. Виявляється ж, що ви добрий оповідач:
склали таку казку про голод, думали нас налякати,
але не вийде! Чи не краще вам залишити пости секре-
таря обкому й ЦК КП(б)У та піти до Спілки письмен-
ників : будете казки писати, а дурні будуть читати .. .”36)
Дальша доля Терехова після цього була відразу ж
вирішена наперед по-сталінському безапеляційно: по-
сланого з Москви до Харкова (як тодішньої столиці
Української РСР) Постишева наказано поставити на
місце Терехова секретарем Харківського обкому й пер-
шим заступником тодішнього генерального секретаря
ЦК КП(б)У С. Косіора, щоб з цієї подвійної позиції він
міг виконувати свою ролю сталінського наглядача і над
54
самим Косіором, і над компартією України взагалі. А
Терехова „відкликали в розпорядження ЦК” до Мос-
кви, де його пізніше заарештовано й запроторено в
концтабори (і щойно під час післясталінської „відлиги”
1956 р. „реабілітовано”).
Прибувши ж до Харкова в січні 1933 р„ Постишев
не тільки усунув Терехова та змінив увесь Харківський
(а потім і Дніпропетровський та Одеський) партійний
апарат, але незабаром за цим (1-го березня 1933 р.)
фактично зробив справжній переворот в урядовому ке-
рівництві Української РСР, усунувши, зокрема, Скрип-
ника з поста комісара освіти й керівника національ-
но-культурної ділянки життя України. Наступною була
черга Чубаря, якого пізніше усунено з поста голови
уряду Української РСР.
Що ж до справи голоду, то Постишев не тільки ні-
чого не зробив, щоб запобігти катастрофі, а, навпаки,
в першій же своїй директивній доповіді, зразу після
того, як приступив до здійснювання своєї надзвичайної
місії в Україні, заявив, що не може бути навіть і мови
не то що про видачу якоїсь допомоги хлібом українсь-
ким колгоспникам, щоб вони не померли з голоду, а
навіть і про видачу колгоспам зерна на засів. „Треба, —
сказав він, — поставити справу перед широкими маса-
ми партійних і безпартійних працівників колгоспів зов-
сім ясно, що не може бути ніякої мови про допомогу
держави щодо постачання зерна для сівби. Зерно му-
сять знайти й засіяти самі колгоспи,- колгоспники й
одноосібники.”37) Правда, переконавшись потім, що при
такому поставленні справи, весняної сівби в Україні
зовсім не буде проведено, отже — наступного року не бу-
де чого грабувати в Україні, Москва таки змушена була
знову „відпустити” у вигляді „позички” Україні, її ж
власне зерно, ще й використати це для цинічної пропа-
ганди про „добрість” Москви і особисто Постишева.
Але допомоги селянам, щоб урятувати їх від голодової
смерти, таки ніякої не було дано. Лише під час весняної
сівби, щоб примусити працювати тих колгоспників, які
55
ще рухались, але вже пухли від голоду, давали їм дещо
їсти, хоч тільки на полі, в перебігу роботи.
Особлива ж місія Постишева в Україні полягала
в тому, щоб на базі вже організованого голоду, яким
було паралізовано й виключено з розгри суспільно-
політичних сил в Україні ц головну національну масу
— селянство, організувати й провести розгром відрод-
женої за час „українізації” української національної
культури, української інтелігенції та українських еле-
ментів комуністичної партії України, отже — покін-
чити з попередньою національною політикою „україні-
зації” та ліквідувати її наслідки. З ліквідації „україніза-
ції” та її наслідків, власне, й почав Постишев свою ді-
яльність в Україні в 1933 р., дуже швидко давши зро-
зуміти українцям, що він приїхав в Україну не для того,
щоб рятувати її від голоду, наявности якого він не хо-
тів навіть і помічати, а щоб „рятувати” українців від...
української мови, що, мовляв, почала „відриватися”
від російської мови через „шкідництво” уявних „укра-
їнських націоналістів” та через „помилки” українських
комуністів, які, мовляв, допустилися небезпечного „на-
ціоналістичного ухилу”.
„Помилки й промахи, припущені КПбУ в здійснен-
ні національної політики партії, були однією з головних
причин прориву 1931-1932 рр. у сільському господар-
стві” — заявив Постишев на пленумі ЦК КПбУ в
1933 р.38) Це не тільки звучить гіркою іронією, а це
насправді було найбільш гіркою, просто неймовірною
своїм цинізмом, іронією подій 1933 р. в Україні: Москва,
через свого намісника Постишева, справді зовсім сер-
йозно поставила тоді справу так, ніби то єдиною „бідою”
в рік голодової катастрофи в Україні була, власне, „ук-
раїнізація” і занадто успішний розвиток української
мови та літератури, які були мало не оголошені навіть
„винними” за всі „труднощі” в Україні 1933 р. За це як-
раз і поплатився найперше Скрипник, усунений По-
стишевим, як відомо, саме в зв’язку з „викриттям укра-
їнського націоналізму на мовному фронті”, що виявив-
56
ся, між іншим, навіть і в.. . українській абетці, з її
злощасною літерою „ґ”, не кажучи вже про взагалі,
нібито, „націоналістичний” український правопис, що
його потім було й названо „скрипниківським”.
Це не випадково, що саме з усунення й цькування
Скрипника почала Москва свій переворот у національ-
ній політиці в Україні 1933 року. Відомо, що Скрипник,
як правовірний комуніст-інтернаціоналіст, ще в час
творення СРСР, у 1923 р., в протилежність російсько-
централістичній позиції Сталіна, захищав національно-
політичні інтереси неросійських совєтських республік,
зокрема України. І хоч сам Скрипник, як і всі подібні
українські комуністи, немало завинив у тому, що Укра-
їна втратила свою справжню державну суверенність,
здобуту в революції, проте, своїм послідовним захистом
принципу справжнього інтернаціоналізму, як принци-
пу дійсно національної рівности, без привілеїв російсь-
кого „старшого брата”, Скрипник в умовах СРСР, чи-
мало також прислужився і до забезпечення передумов
для справжньої української суверенносте, навіть у фор-
мі Української РСР.
Та справа була, звичайно, не в особі Скрипника,
а в цілій тій праці, яку за останні роки „українізації”
під його керівництвом здійснили національні культур-
но-творчі кадри української „радянської”, в тому й ко-
муністичної, інтелігенції в УРСР. Саме проти цих кад-
рів і почалися перші головні атаки Москви з приїздом
Постишева в Україну, під прапором боротьби проти
так званого „українського націоналістичного ухилу”.
Але, відмінно від попередніх атак на цей „ухил”, бо-
ротьба проти якого з боку Москви ніколи в Україні не
припинялась, тепер, під керівництвом Постишева, це
була вже не просто, ідеологічна боротьба, а боротьба
терористична, метою якої для Москви було вже просто
фізичне знищення всіх жертв попередніх ідеологічних
атак.
Так, навесні 1933 р., саме в той час, коли по всіх
шляхах України вже валялися трупи померлих від го-
5Т
лоду селян, що намагалися, як від чуми, тікати з кол-
госпних сіл до міст, де люди ще діставали за працю
бодай якісь харчі, — саме тоді почалися масові ареш-
ти й розстріли без суду провідних людей українського
національно-культурного, господарського й державно-
політичного життя. Зокрема ж — саме тоді розгорну-
лися арешти й розстріли національно свідомих і націо-
нально стійких українців-комуністів, особливо тих, які
прийшли до КПбУ з різних українських, а не російсь-
ких, революційних партій, а також майже всіх тих, що
походили з західньо-українських земель.
Перш за все, в березні 1933 р. було розстріляно за
простою постановою ГПУ 35 керівних осіб Народнього
Комісаріяту Земельних Справ УРСР на чолі з Ф. Кона-
ром-Палащуком, якого фіктивно було звинувачено в
причетності до „УВО” („Української Військової Орга-
нізації”), а 40 інших осіб по цій самій „справі” було
засуджено й знищено пізніше.39) Так само було виареш-
товано й знищено майже всіх письменників групи „За-
хідня Україна”, яку було ліквідовано, а також — ке-
рівників українських літературних організацій 20-х ро-
ків (С. Пилипенко — „Плуг”, М. Яловий — „Вапліте”,
та інші). Тоді ж було розгромлено історичні й літера-
турознавчі інститути Всеукраїнської Академії Наук (так
звані „школи” М. Грушевського та М. Яворського)
й цілком стероризовано й паралізовано всі мовознавчі
інституції з їх видавництвами, визначніших діячів яких
було також виарештовано й знищено тоді ж, або трохи
пізніше, (О. Курило, Є. Тимченко, О. Синявський, М. Су-
лима, та інші).40)
Та коли письменники й мовознавці були жертвами
московського терору в Україні безперервно від часу
процесу СВУ, то особливою новиною московського те-
рору саме 1933 р. було масове фізичне винищення всіх
провідних (та, здебільшого, також і рядових) українсь-
ких комуністів із лав колишніх „боротьбистів” та „ука-
пістів” (членів Української Комуністичної Партії, що
58
свого часу протиставлялась підмосковській КПбУ),
яких поодинці було розстріляно без суду, або ж тих-
цем знищено по тюрмах і концтаборах, до яких вони
потрапили саме, як жертви 1933 р.: О. Шумський, К.
Максимович, А. Річицький, В. і Ю. Мазуренко, М. Ав-
дієнко, М. Полоз, П. Солодуб, О. Волох, Сірко, Тур, І.
Лизанівський, М. Лозинський, Сліпанський, С. Вітик, Ві-
кул та інші. Сюди ж треба залічити й перекинчиків з
лав українських соціялістичних партій та навіть і де-
яких керівних діячів української національної рево-
люції, яких також було знищено, разом з переліченими
вище: Ю. Тютюнник, В. Голубович, П. Христюк, М.
Чечель, Г. Коссак, И. Букшований та інші. Зрештою,
саме перелічення прізвищ тільки відомих осіб, що впали
жертвою протиукраїнського терору, хвиля якого під-
нялася саме з початком 1933 р. й „постишевщини”, що
лютувала в Україні не менш від пізнішої „єжовщини”,
— потребує багатьох сторінок.41)
У травні 1933 р. в Україні вже повністю запану-
вав режим жахливого терору й голоду. І от на такому
тлі, в знак протесту проти народовбивчої політики Мос-
кви, 13-го травня покінчив життя самогубством один
з найвидатніших діячів українського національного
відродження 20-х років у літературі й національно-
творчому мисленні, в підсовєтських умовах і в „радян-
ському” комуністичному оформленні, — Микола Хви-
льовий. Демонстративне самогубство Хвильового було
особливо багатозначною трагічною подією 1933 р. в
Україні. Ідейний .комуніст, але в той же час також і
український ідеаліст-романтик, він, відмінно від інших
українських комуністів старшої Генерації, був не твор-
цем, а скоріш витвором української комуністичної, „ра-
дянської державности”, від якої він стартував уже до
нової української національної ідеології, але не як по-
літик, а як мистець-мислитель. На цьому шляху він дій-
шов до єдино правильного гасла „Геть від' Москви!”,
яке після болючих вагань і складних суперечностей,
нарешті, проречисто ствердив своїм демонстративним
59
самогубством-протестом саме в той час, коли це гасло
стало логічним і Невідкличним висновком з подій, у ка-
тастрофічному розвитку яких він і сам себе, як укра-
їнський комуніст, мабуть, почував винним. В цьому,
а не в боязкості за своє життя, яке він не завагався втра-
тити, був сенс його самогубства, що його він вибрав,
замість ганебної співпраці з Москвою, на зразок під-
лабузництва П. Тичини та подібних, чого від Хвильо-
вого, власне, хотіла й вимагала Москва.
Ще більш політично промовистим був протест са-
могубством М. Скрипника, що застрілився 7-го липня
1933 р. у відповідь на вимогу Москви засудити свій
„національний ухил” і капітулювати перед новим анти-
українським шовіністично-терористичним курсом „на-
ціональної політики”. Самогубство Скрипника ще біль-
ше, ніж самогубство Хвильового, було актом демонстра-
ції усвідомлення вже й такими творцями Української
РСР, яким був Скрипник, згубности свого шляху „ін-
тернаціональної єдности” з Москвою. Це було, власне,
усвідомлення того, що „Хто в Москву іде — голову не-
се”, а хто привів під Москву свій народ — приніс їй
у жертву не тільки свою необачну голову, а й голови
мільйонів своїх нещасних братів. Скрипник, що в 1933 р.
мав уже понад 60 років життя і понад ЗО років стажу
революційно-політичної діяльности в комуністичному
русі, як політик-практик і реаліст, кінчаючи самогуб-
ством, певна річ, не діяв лише під впливом хвилевих
почуттів. Отже його самогубство було тверезим і логіч-
ним висновком із підсумку й переоцінки його власної
і його партії діяльности в Україні. Так це самогубство
й зрозуміли думаючі українці, зокрема ж — молодше,
зростаюче вже в підсовєтських умовах і виховуване по-
комуністичному, покоління. В цьому розумінні самогуб-
ства обох — Скрипника і Хвильового — були їхньою са-
можертвою для ствердження й настороження проти
Москви тих українців, свідомість яких формувалася під
впливом фальшивої пропаганди про комуністичний
„інтернаціоналізм” Москви.
60
Та все ж самою своєю суттю ці самогубства-про-
тести були, хоч і кривавими, але тільки „сльозами”, що
не мали й не могли мати ніякого впливу на дальший
перебіг політики Москви щодо України, бо ж „Москва
сльозам не вірить”.
8.	ЖАХИ УКРАЇНСЬКОГО „ГОЛОКОСТУ” 1933 Р.
— В СВІТЛІ ТРЬОХ ПРОМОВИСТИХ
НЕУКРАЇНСЬКИХ СВІДЧЕНЬ
Своє невір’я сльозам Москва довела в жахливі дні
весни й літа 1933 р. з такою невблаганно-жорстокою
послідовністю, що тим, хто цього жаху сам не бачив,
справді таки неможливо навіть повірити, щоб це було
правдою. Але це все бачили на власні очі й відчували
на собі всі українці, що пережили ті часи на підсовєт-
ській Україні, — і не тільки ті, що самі голодували по
селах, а й ті, що лише страждали від „труднощів” і за-
гального терору по містах. Щодня, йдучи ранком на
працю, робітники індустріальних центрів України пере-
ступали через трупи померлих за ніч голодних колгосп-
ників, які цілими хмарами напливали до міст, шукаючи
в них рятунку, але знаходячи смерть. Цілі села вими-
рали й заростали бур’янами, закривались і ліквідува-
лись сільради, перетворювались у пустку цілі райони.
На полях України, де вже буйно зростали й достигали
ниви нового врожаю, валялись, як снопи, трупи помер-
лих. Багато божеволіло з голоду й доходило до людо-
їдства. Це й був уже справжній український „Голокост”.
Дуже яскраве уявлення про характер і перебіг —
від самого початку й до кінця — цієї пляново органі-
зованої катастрофи штучного голоду в Україні 1933 р.
дає знову ж таки той особливо промовистий людський
документ, частину якого (що стосується „розкуркулю-
вання”) вже цитовано тут у відповідному місці вище.
Це — запис розповіді живого свідка подій у забороне-
ному в СРСР творі відомого російського письменника
61
єврейського походження. В. Ґроссмана — „Все тече”,
що з підсовєтського самвидаву потрапив за кордон.
В даному випадку ця розповідь тим більше важлива
й переконлива, що свідок — це росіянка, яку з Росії
було послано, як совєтську активістку, на працю в
Україну, порядком саме „скріплення” відданим владі
Москви російським елементом ненадійних українських
колгоспів. Ось її розповідь (з відповідними скорочен-
нями в перекладі):
„Мене, як активістку, послали в Україну для скріп-
лення колгоспів. „У них, — пояснювали нам, — дух
приватньої власности сильніший, ніж у Ресефесер” (тоб-
то — ніж у Російській СФСР). І правда, у них іще гірше,
ніж у нас, ішла справа. Послали мене не далеко, —
ми ж на границі з Україною, менше трьох годин їзди
від нас до того місця, куди мне послали. А місце гарне.
Приїхала я туди — люди, як люди. І стала я в їхньому
(колгоспному) правлінні за рахівника .. .
„Як було? Після розкуркулювання дуже засівні
площі зменшилися і врожайність стала низькою. А ві-
домості подавали, що без куркулів, мовляв, відразу
життя наше розквітло. Сільрада бреше в район, район
— в область, а область у Москву... І дали нам у село
„заготівлю” — за десять років не виконаєш! ... Видно,
Москва найбільше на Україну надію поклала. А до то-
го ж на Україну також найбільш злости було. Мова
відома: не виконав (завдання щодо хлібозаготівлі),
значить — „недобитий куркуль”.
„Звичайно, завдання хлібоздачі не можна було ви-
конати. Площі зменшилися, врожайність занепала,
звідки ж його взяти — ціле море колгоспного зерна?
Значить — сховали! „Недобиті куркулі, ледацюги! Кур-
кулів усунули геть, а куркульський дух залишився.
Приватня власність у хахла в голові господиня”.
„Хто вбивство масове підписав? Невже Сталін?..
Такого наказу не то що цар, а й татари, і німецькі оку-
панти не підписували. А наказ означав: убити голодом
селян в Україні, на Дону, на Кубані, убити з малими
62
дітьми. Вказівка була — забрати навіть і ввесь насін-
нєвий фонд. Шукали зерно так, немов би це не хліб,
а бомби, кулемети. Землю протикали штиками, шомпо-
лами, всі льохи перекопали, всі дощані підлоги пороз-
ламували, в городах шукали. У декого познаходили й
позабирали те зерно, що в хатах було — в горшках чи
в ночвах насипане. В однієї жінки навіть печений хліб
забрали, на підводу склали й також до району відвез-
ли. Вдень і вночі підводи скрипіли, курява над усією
землею, а навколо вартові ходили. Зерно до зими від
дощу намокло, горіти стало — не вистачило в совєтсь-
кої влади брезенту, щоб селянський хліб прикрити...
„От саме тоді, — [продовжує живий свідок, — я зро-
зуміла: перше для совєтської влади — це плян. Вико-'
най плян! Здай, що за пляном призначене! Найперша
справа — це держава, а люди — „нуль без палочки” ...
Батьки й матері хотіли дітей рятувати, хоч трохи хліба
приховати, а їм кажуть: це у вас люта ненависть до
країни соціялізму, ви плян хочете зірвати, дармоїди,
підкуркульники, гади . .. Між іншим, коли забирали
хліб, то пояснювали активові, що потім із фондів году-
вати будуть. Неправда це була, ні зернини голодним
не дали. Хто відбирав хліб? Здебільшого свої ж — із
райвиконкому, райкому партії, ну комсомол, звичайно
— міліція, енкаведе, подекуди навіть військо було, я
одного московського мобілізованого бачила ...
„Ну от, а потім осінь прийшла без дощів, а потім
зима з великим снігом. А хліба нема .. . Забрали хліб
до останньої зернини. Яровини нічим сіяти, насіннєвий
фонд геть чисто забрали. Вся надія на озимину. Ози-
мина під снігом ще, весни й не видно, а вже село в го-
лод входить. М’ясо (з худоби, що її порізали) поїли,
пшоно, яке де було, картоплю, в кого родини більші, —
все поїли. Жах охопив людей. Матері дивляться на ді-
тей і від страху кричати починають. Діти по хатах від
самого ранку плачуть — хліба просять. А що мати їм
дасть — снігу? А допомоги ні від кого. Відповідь у пар-
тійних одна — „працювати треба було, а не лайдаку-
63
вати”. А ще відповідали так: „Самі в себе пошукайте,
у вашому селі хліба закопано на три роки”.
„Але, — оповідає далі свідок, — взимку (в нашому
селі) ще справжнього голоду не було... Жолуді з-під
снігу викопували, сушили, на борошно їх мололи, кор-
жі з них пекли. Жолуді скінчилися, на дубову кору
кинулися ... А навесні їсти стало нічого. Школа в селі
закрилася, медпункт також. Саме село лишилося —
кругом пустка та голодні по хатах. І представники різні
з міста їздити перестали — чого їздити? Взяти з голод-
них нічого, значить і їздити нема чого ... Відійшла
від голодних держава .. .
„Старі люди розповідали: голод бував і за царя,
— та все ж тоді голодним допомагали, і позички дава-
ли, і по містах для селян, що Христа ради просили, кух-
ні такі відкривали, і пожертви студенти збирали. А за
„робітничо-селянської влади” й зернини не дали, по
всіх дорогах застави і військо, міліція, енкаведе: не
пускають голодних із сіл, до міста не підійдеш, навко-
ло залізничної станції охорона, навіть на найменших
полустанках охорона. А в місті на картки робітникам
по вісімсот грамів хліба давали .. . Селянським же дітям
— ні грама. Так як і німці, дітей єврейських у газі ду-
шили — вам не жити, ви жиди. А тут цілком незрозу-
міло: свої ж, „совєтські” і „руські” з обох боків, а влада
ж „робітничо-селянська”, а за що ж ця згуба?”
Тут знову треба звернути увагу, що росіянка, яка
розповідає про бачене й пережите нею в Україні під час
штучно створеного владою голоду 1933 р., веде цю роз-
повідь саме в розмові з євреєм, і тому — як і в своїй уже
цитованій вище розповіді про „розкуркулювання”, вона
ввесь час зіставляє ці жахливі події з тимй, які мали
місце в трагедії заподіяного німецькими фашистами
єврейського Голокосту в Другій світовій війні. З цього
зіставлення, що так промовисто звучить саме в книзі
автора єврейського походження, видно, що таке сприй-
няття української трагедії 1933 р. є поширеним у сві-
домості тих, що пережили обидві ці великі національні
трагедії нашої доби. І хоч для росіянки, що була свід-
ком української трагедії, її національно-політична суть
і незрозуміла (бо для неї з обох боків конфліктних сил
у цій трагедії були „свої” — „совєтські” і „руські”),
проте факти українського „Голокосту” у її розповіді
подано з усією їх потрясаючою правдивістю. Ось ці фак-
ти з дальшої її розповіді:
„Коли ж почав розтавати сніг, увійшло село по
горло в голод. Діти кричать, не сплять, і вночі хліба
просять. У людей обличчя, як земля, очі мутні, п’яні.
І ходять сновидами, ногою землю намацують, рукою
за стіну тримаються, хитає голод людей. Менше стали
ходити, все більше лежати почали ... На той час уже
ні котів, ні собак не залишилось — позабивали. Та й
ловити їх стало тяжче —- вони вже лякалися людей,
очі в них дикі стали. Варили їх, але самі жили сухі
були з них, а з голів холодець виварювали.
„Розтав сніг •— і стали люди пухнути, обличчя по-
набрякали, ноги, як подушки, в животі вода. А селян-
ські діти! Чи бачив ти, — питає оповідачка свого спів-
розмовця-єврея, — в газеті друкували — діти в німець-
ких таборах? Всі однакові: голови, як тяжкі ядра, шиї
тоненькі, як у лелек, на руках і ногах видно, як кожна
кісточка під шкірою ходить, увесь кістяк шкірою, мов
жовтою марлею обтягнутий. А личка в дітей старенькі,
вимучені, мов би дітки по сімдесят років на світі вже
прожили. А очі, Господи! ...
„Чого тільки не їли тоді люди — мишей ловили,
щурів ловили, гадюк, горобців, мурашок, земляних хро-
баків викопували, кістки на борошно товкли, шкіру із
взуття, підошви — старі, вонючі — на локшину різали,
клей виварювали. А коли трава підросла, стали копати
коріння, варити листя, бруньки — все на їжу пішло:
і кульбаби, і лопухи, і дзвіночки, і яглиця, і борщовик,
і кропива, і заяча капуста... А допомоги нема. Та тоді
вже й не просили. Я й тепер, коли про це починаю ду-
мати, просто божеволію — невже Сталін на таке страш-
не вбивство свідомо пішов? Адже хліб у Сталіна був.
65
Значить, навмисне вбивали голодною смертю людей.
Не хотіли й дітям допомогти. Невже Сталін гірше Ірода
був: хліб та зерно відняв, а потім убив голодом. Ні, не
може такого бути! А потім думаю: було, було!...
„Тоді, — продовжує свою розповідь свідок подій, —
коли люди ще не цілком обезсиліли, ХОДИЛИ ВОіНИ до
залізниці, — не на станцію, бо туди охорона не пуска-
ла, а прямо до колії. Коли йшов швидкий потяг Київ-
Одеса, на коліна ставали й кричали: хліба, хліба! Де-
які своїх страшних Дітей угору підносили. І трапляло-
ся, кидали люди (з вагонів) шматки хліба, недоїдки
різні. Відгуркотить потяг, курява вляжиться, і повзе
село вздовж колії, шкоринки викинуті вишукує. Але
потім вийшло розпорядження: коли потяг через голод-
ні області йшов, охорона вікна закривала й завіски
спускала. Не допускали пасажирів до вікон. Та й самі
селяни ходити перестали — сил не стало не тільки до
колії дійти, а навіть і з хати в двір виповзти .. .
„Завило село, побачило свою смерть. Усім селом
вили . .. Бувало, вийду в поле, щоб свою пайку хліба
(яку одержували активісти) з’їсти, і чутно: виють. Пі-
деш далі, здається — ось-ось затихло, пройду ще —
і знову чутно стає, — це вже сусіднє село виє ... Пішла
по селу суцільна хвиля вмирання. Спершу діти, старі,
потім середній вік. Спочатку закопували, а потім уже
й закопувати перестали. Так мертві й валялися на ву-
лицях, у дворах, а останні в хатах лишилися лежати.
Тихо стало. Померло все село. Хто останнім умирав,
я не знаю. Нас •—• тих що в управлінні працювали, до
міста забрали.
„Я, — веде далі свою розповідь свідок подій, —
потрапила спершу до Києва.. . Туди звідусіль селян-
ство повзло. Вокзали оточені охоронними загонами, всі
потяги обшукують. На дорогах усюди застави — війсь-
ко, енкаведе. Та однак добиралися люди до Києва —
повзли полем, цілиною, болотами, лісками, щоб тільки
застави обминути на дорогах. .. Вони вже ходити не
могли, тільки повзли. А в місті — народ поспішає, ко-
66
жен по своїй справі, а голодні серед них повзуть — діти,
дядьки, дівчата, і здається, немов це вже не люди, а тва-
рини якісь, що рачки ходять ... Але це тільки щасливі
доповзали до міста, один на десять тисяч. Та однак їм
не було рятунку: лежить, було, голодний на землі, шеп-
че щось, просить, а їсти він не може: окраєць поруч,
а він уже нічого не бачить, „доходить”.
„Зранку по місту їздили вантажні вози, битюги,
збирали тих, котрі за ніч померли. Я бачила одну плят-
форму такого вантажного воза — діти на ній були скла-
дені: тоненькі, довгенькі, личка в них, як у мертвих
пташок, дзьобики гостренькі. Долетіли ці пташата до
Києва, а що з того ? А були серед них такі, що ще пи-
щали, голівки, як налиті, на возі хитаються. Я запитала
візника, та він тільки рукою махнув: поки довезу до
місця — притихнуть .. ,”42)
До цього надзвичайно яскравого неукраїнського
свідчення про українську трагедію треба ще додати
зовсім короткий і лише принагідний, але дуже сильний
саме своєю концентрованою лаконічністю, фрагмент
картини, що міститься в одному з розділів відомого ро-
ману славного російського письменника — вигнанця
із СРСР, Олександра Солженіцина — „У колі першо-
му”. Це частина художньо втіленого в творі елементу
автобіографічної розповіді відомого російського диси-
дента-єврея Льва Копелєва, що в творі Солженіцина фі-
гурує під ім’ям Льва Рубіна (до речі — цей автобіогра-
фічний момент є також в особистому викладі самого
Копелєва — в його історії власного життя, що видана
в Америці під назвою „Зберігати вічно”). Йдеться про
спогад Копелєва-Рубіна з часів його активної участи,
як відповідального комсомольського працівника, в ко-
лективізації й доведенні до голодового вмирання укра-
їнського села. Ось цей фрагмент:
„Рубін з мавзером при боці поїхав колективізувати
село ... Розумілося само собою: розривати ями з зако-
паним зерном, не давати господарям молоти борошна
й пекти хліба, не давати їм набрати води з колодязя.
67
І коли дитя господареве вмирало — здихайте собі ви,
злидні, зі своїм дитям, а хліба спекти — не дати! І не
викликала жалю, а звичною стала, як трамвай у місті,
ця самотня підвода з понуреною конякою, що рухалася
вулицею принишклого мертвого села. Батогом у вікон-
ницю: — „Покійники є? Виносьте!” — І, зупинившись
наступним разом: — „Покійники є? Виносьте!” — А
незабаром і так: „Гей! Чи тут є живі?...” (До речі,
в російськомовному тексті твору Солженіцина вигуки
збирача покійників у вимираючому селі скрізь подано
українською мовою, чим підкреслено унікальність опи-
саної в творі картини голодового вимирання, саме як
характерного для України явища того часу).43)
Інше важливе й досить промовисте свідчення —
також із неукраїнської, а російської та ще й офіційно-
совєтської, комуністичної сторони — ваговито доповнює
ту саму картину подій, що її так зворушливо змальо-
вано словами в цитованих вище книгах. Це — свідчен-
ня самого наступного, після Постишева, намісника Мос-
кви в Україні, Микити Хрущова, який у часи штуч-
ного голоду в Україні був керівним працівником ком-
партії в СРСР у Москві. У своїх спогадах, що їх перший
том, під заголовком „Хрущов пригадує”, опубліковано
в Америці 1970 р., він, зокрема, кидає світло на те, як
виглядали трагічні події в Україні з віддалі Москви,
а також — як, відповідальний за ці події, московський
центр влади компартії СРСР під керівництвом Сталіна
не хотів навіть і слухати страшної правди про це з боку
українських комуністів. Ось характерний щодо цього
фрагмент із спогадів Хрущова:
„Один із моїх друзів — Веклішев, начальник полі-
тичного управління Московської Військової Округи,
розповідав мені, що скрізь по Україні відбувалися страй-
ки й саботаж (у сільському господарстві) та що треба
було мобілізувати червоноармійців на такі польові ро-
боти, як прополювання цукрових буряків ... А неза-
баром після цього навколо розійшлася мова про те, що
в Україні вибух голод. Я не міг цьому повірити. Я за-
68
лишив Україну три роки тому, 1929 р., коли Україна
досягла того рівня життя, на якому вона перебувала
перед Першою світовою війною. Харчових продуктів
було дуже багато і вони були дешеві. І ось тепер нам
оповідали, що люди там гинули з голоду. Це було ней-
мовірно.
„Щойно кілька років пізніше, коли Анастас Мікоян
розповів мені те, про що зараз буде мова, я довідався,
наскільки дійсно погано стояли справи в Україні в по-
чаткові тридцяті роки. Мікоян розповів мені, що това-
риш М. Демченко, що тоді був Першим секретарем
Київського обкому партії, одного разу приїхав до нього
в Москву. І ось що Демченко йому сказав: „Анастасе
Івановичу, чи товариш Сталін — або хоч хто-небудь
у Політбюро — знає, що діється в Україні? Так от, як-
що ні, то я наведу вам приклад, щоб ви мали хоч якесь
уявлення про це. Оце недавно до Києва прибув потяг,
навантажений самими трупами людей, що померли з
голоду. Це був потяг, що підбирав ці трупи вздовж за-
лізничної колії від Полтави до Києва. Я думаю, що
хтось мусив би краще поінформувати Сталіна про цю
ситуацію”.
„Як видно з цієї розповіді, — пише від себе Хрущов,
— у партії на той час уже виник настільки ненормаль-
ний стан речей, що навіть такий керівний партійний
діяч, як член Політбюра компартії України Демченко,
боявся піти до Сталіна й самому поговорити з ним. На-
томість він вирішив розповісти Мікоянові про те, що
діється в Україні, бо він знав, що Мікоян був близький
до Сталіна і міг добитися, щоб було щось зроблено.
... Тепер, — закінчує цей фрагмент своїх спогадів Хру-
щов, — треба сумлінніше й об’єктивніше проаналізу-
вати справу (переведення в життя) колективізації, як-'
що ми маємо будь-коли зрозуміти, що саме в дійсності
сталося. Та, мабуть, ми ніколи не будемо знати, скіль-
ки людей загинуло безпосередньо наслідком колективі-
зації .. .”44)
На окрему увагу заслуговує тут стисло переказана
69
Хрущовим розповідь Демченка про збирання вздовж
залізниць України трупів померлих з голоду людей.
Такі спеціяльні „санітарні бригади” й спеціальні товар-
ні потяги очищувачів призалізничних смуг від трупів
тих селян, що вмирали біля станцій, де вони купчили-
ся в надії щось вижебрати від пасажирів міжміських
потягів, або ж рухалися уздовж залізничних колій,
намагаючись добратися до того чи іншого більшого міс-
та, — це був факт, відомий усім, що мали можливість
ці спеціяльні „санітарні операції” в Україні навесні та
влітку 1933 р. спостерігати. При чому, з оповідань та-
ких спостерігачів відомо, що трупи, яких по селянсь-
ких районах, через які простягалися залізниці, нікому
було прибирати і ніхто про те не дбав, підвозили потя-
гами до околиць великих міст (а зокрема й до Києва,
як про це оповідає Демченко), і там їх на великих зва-
лищах міського сміття, призначені для цього „спеціяль-
ні команди”, таємно від населення знищували в такий
спосіб: обливали пальним і спалювали в величезних,
виритих екскаваторами, „котлованах”, що їх потім за-
валювали землею й брухтом. Чи ж не були це перші в
історії людства масові спалення жертв божевільної вла-
ди, вчинені супроти українців, отже — перші з’яви тих
„Бабиних ярів”, які пізніше стали символом єврейсь-
кого Голокосту? ..
9.	ВЕЛИКИМ ЗЛОЧИН, ВЕЛИКА БРЕХНЯ ТА
великий антиукраїнський погром і його
РОСІИСЬКО-ШОВППСТИЧНЕ ПІДГРУНТЯ
Як уже й зазначалося вище, саме в ті весняні й
літні місяці 1933 року, про які тут щойно була мова,
загинула більшість із тих 4,8 млн., що їх, за найскром-
нішими підрахунками, недорахувалась Україна після
1933 року. За обчисленням фахівців статистичної аналі-
зи, в ті місяці найбільшого лютування голодової емер-,
ти в Україні щодня вмирало приблизно 25.000 осіб, тоб-
70
то, понад 1.000 осіб щогодини, або ж — 17 осіб щохви-
лини.45) Щоб уявити собі розмір цієї голодової катастро-
фи, треба тільки пригадати собі, що смертність у ці дні,
що становила 18,8% у відношенні до всього населення
України, в п’ять разів перевищила смертність під час
найбільшого стихійного голоду в Індії 1918-1919 рр. і
вдвоє перевищувала загальні жертви вбитими всіх учас-
ників Першої світової війни (1914-1918 років).46)
Та найбільший жах цієї злочинно створеної ката-
строфи штучного, політичного голоду полягав навіть
не так у самому розмірі її жертв, як у тому безмежному
розмірі тієї цинічної брехні, якою Москва супроводжу-
вала своє нечуване народовбивство в Україні, не тіль-
ки заперечуючи перед цілим світом самий факт го-
лоду, але й запевняючи своєю безсоромною пропаґан-
дою навіть і голодуючих українських людей, що во-
ни, мовляв, ще ніколи не були такими „щасливими” й
не мали такого „радісного життя”, як саме в цей час.
Про це писали щодня совєтські газети в Україні, спі-
вало й кричало повсюдно радіо, про це складали й дру-
кували навіть вірші й поеми, товкли воду в ступі ти-
сячі агітаторів на примусових мітингах, і люди муси-
ли не тільки все це мовчки слухати й проти цього не
обурюватися, а ще й схвалювати все це різними виява-
ми показного „ентузіязму”.
Та коли в Україні люди, чудово знаючи, що все це
— брехня, не мали, в умовах масового терору, іншого
виходу, як тільки терпіти з заціпленими зубами це мо-
ральне знущання, то на Заході, в так званому „гуман-
ному”, цивілізованому світі, цій брехні вірили не тіль-
ки дурні, а й поважні політики та навіть голови дер-
жав. Досить лише згадати ім’я французького прем’єра
Е. Еріо, який, після відвідин кількох організованих
Постишевим пропаґандних маскарадів в Україні в 1933
р. (правда, вже після жнив смерти), мав нахабство „ав-
торитетно” стверджувати совєтську офіційну брехню
про „щасливе, радісне життя” в Україні. І мов би в на-
городу за успішно проведене народовбивство, Франція
71
саме 1933 р. поновила, і навіть скріпила, свою перерва-
ну перед тим „дружбу” з Москвою. Та ще навіть більшу
нагороду за успішне народовбивство дістала Москва
від Америки, що саме в 1933 р. визнала, нарешті, СРСР
і також нав’язала з ним „дружні взаємини”, хоч перед
тим, у кращі для підсовєтських народів часи, вперто не
визнавала совєтського режиму цілих 16 років. Чи не
своїми „успіхами” саме у винищенні мільйонів україн-
ців заімпонувала Москва тоді Ф. Рузвельтові, який са-
ме на визнанні СРСР у 1933 р. зробив свою кар’єру
„демократичного президента”? ...
Даремно намагалися зворушити сумління захід-
нього світу українці та інші протисовєтські емігранти,
а також українці позасовєтських українських земель.
Західній світ, за винятком одиниць і менших груп
справжніх гуманістів, був цілковито байдужий до тра-
гедії України. Іронією історичної долі сталося так, що
тільки фашистські кола Німеччини, що саме тоді на
своєму войовничому „антикомунізмі” прийшли до вла-
ди, в своїх спекулятивних цілях використовували фак-
ти трагедії України 1933 р., цим тільки відвертаючи
увагу світу від тих фактів; бо ж усім здібним думати
й аналізувати було ясно, що йшлося тут не про ряту-
нок України від московського народовбивства, а про
готування плянів майбутнього, вже „західнього”, наро-
довбивства в Україні, на базі досвіду й „успіхів” наро-
довбивства совєтського. Так, у відношенні до України
й Захід тоді пішов слідом за Москвою, бо й він також
„не вірив сльозам” українського народу, вірячи біль-
ше словам і силі Москви.
Тільки при цілковитій байдужості та навіть част-
ковій санкції Заходу було можливим виконання Мос-
квою свого диявльського плану в Україні в 1933 р.
А плян цей був виконаний повністю. 4,8 млн. знищених
голодом українських селян —• це була, власне, та ціна,
за яку Москва дозволила жити решті українців, потріб-
них їй тільки в ролі робочої сили в рабських колгоспах
та в промисловості. Проріджене голодом і терором на-
72
селення України Москва відразу ж почала поповню-
вати переселенцями з Росії. Відомо, що вже влітку
1933 р. на Харківщині, Полтавщині, Донеччині й Дні-
пропетровщині, а також у прикордонних західніх райо-
нах України, спустошені українські села заселювалися
переселенцями з Росії. Сам Постишев, як спеціяльний
секретний „інспектор по переселенню при Наркомземі
СРСР” керував цією акцією російської колонізації ви-
голодженої й „вичищеної” терором України.47)
До речі, в уже багато цитованій тут книзі В. Ґрос-
смана „Все тече” є також фрагмент і про цю російську
колонізацію в Україні слідом за катастрофою 1933 р.
Це фрагмент із розповіді тієї ж таки росіянки, що її
„сповідь” у розмові з євреєм про бачене й пережите в
Україні в той час є центральною та найбільш потря-
саючою частиною книги. Оповідаючи про дальшу долю
того вимерлого українського села, в якому вона працю-
вала, як прислана з Росії совєтська активістка, вона
згадує зокрема й про переселенців із Орловської облас-
ти центральної Росії, що ними наступного року засе-
ляли вимерле село. Вона розповідає:
„Я довідалася потім . .. , що пшеницю (врожаю
1933 р. в колгоспі того села) військо косило, тільки
червоноармійців у мертве село не пускали, в шатрах
стояли. їм пояснили, що „епідемія була”. Але вони
скаржилися, що від села запах жахливий іде. А на-
ступного року привезли переселенців із Орловської об-
ласте, земля ж бо українська — чорнозем, а в орлов-
ських завжди недорід. Жінок із дітьми залишили біля
станції, а чоловіків повезли в село. Дали їм вила і зве-
ліли по хатах ходити й витягати тіла померлих — по-
кійники лежали, чоловіки й жінки, хто на підлозі, хто
на ліжкові. Запах страшний у хатах стояв. Прибулі
чоловіки (орловці) собі роти й носи хустками зав’язу-
вали — стали витягати тіла, а вони на шматки роз-
падаються. Потім закопали ті шматки за селом ... Ко-
ли вичистили від мертвих хати, привели жінок підло-
ги мити, стіни білити. Все вони зробили, як слід, а за-
73
пах стоїть. Удруге побілили й підлоги новою глиною
мазали, та не зникає запах. Не змогли вони в цих ха-
тах ні їсти, ні спати, повернулися в свою Орловську
область. Та, звичайно, земля пусткою не лишилася, —
земля ж бо яка!”48)
Але ще більше, ніж села, Москва почала в 1933 р.
масово колонізувати російським елементом українські
міста. Саме в такий спосіб неймовірно зросла кількість
росіян в Україні, збільшившись майже удвоє (з 5,6%
до 9,2%) під кінець 30-их років.49)
Ще й ще раз мусимо підкреслити, що голодове
народовбивство Москви в Україні 1933 р. було суто па-
ціональним народовбивством, бо в той час, коли Укра-
їна переживала голодову катастрофу, в Росії, хоч вона
як відомо, великою мірою і залежала від постачання
хліба саме з України, ніякого голоду не було. Всі укра-
їнці, які в 1933 році жили на землях підсовєтської Укра-
їни, знають і пам’ятають добре те, що так особливо
вражало кожного в ті жахливі дні (за словами свідка
й дослідника української ситуації того часу): „На кор-
доні Української РСР і Російської СФСР два села; по
українському боці забирали все, по російському ж існу-
вали нормальні плянові хлібозаготівлі. Українці обсі-
дали на дахах поїзди і їхали в Росію купувати хліб”.50)
Правда, голод, подібний До українського, пережи-
вало й населення Кубані та Донщини, а також і в Ка-
захстані. Але ж Кубань і Донщина, хоч і належать до
Російської СФСР — це не російські національні терени,
серед населення яких переважну більшість становили
тоді українські хлібороби та ворожі Росії козаки; а Ка-
захстан — неросійська національна республіка, в якій
також, поруч із корінними казахами, жило тоді й чи-
мале українське хліборобське населення. Власне, коли
рахувати й етнографічно українські терени Кубані та
Донщини, та ще додати українське населення Казах-
стану (не рахуючи, звичайно, жартв самого казахсь-
кого народу, що потерпів від московського народовбив-
ства не менше від українців), то загально українські
74
жертви трагедії 1933 р. треба рахувати не скромним
числом 4,8 млн., а числом щонайменше 6 (а за деяки-
ми підрахунками — навіть між 8 і 9) млн. Зрештою,
навіть і офіційний совєтський перепис 1939 р. виявив,
що між двома переписами (1926 р. і 1939 р.) українців
в СРСР зменшилося на цілих 10%, тоді, як росіян
збільшилось аж на 27%,51) і ця демографічна тенден-
ція відтоді невпинно продовжується й донині.
Власне, ця драстична зміна демографічної ситу-
ації в Україні на шкоду українській і на користь ро-
сійській національності, що стало базою для приско-
рення русифікації України — передусім, через руси-
фікацію незукраїнізованих природнім шляхом (через
урбанізацію селянства) українських міст, — це те, н
чому тепер деякі дослідники цієї проблеми в колах
українського підсовєтського самвидаву вбачають го-
ловний, фактично — антиукраїнсько-погромницький,
сенс самого задуму й виконання національно-політич-
ного народовбивства українців у 1932-33 рр., що мало
явно російсько-шовіністичне підгрунтя. Це зокрема чіт-
ко наголошено в праці самвидавного автора — Макси-
ма Сагайдака — „Етноцид українців в СРСР”, що з’я-
вилася в органі українського Самвидаву „Український
Вісник” (ч. 7-8, 1974 р.). В цій праці зокрема мовиться
ось що:
„Московський режим здійснював свою політику
диктату в Україні не лише військовою силою, а й че-
рез контроль російського та зрусифікованого міста, яке
було в меншості, над переважаючим українським селом.
Так, за переписом 1926 р., все міське населення в під-
московській Україні становило 5,7 млн. осіб, а сільське
— 23,8 млн. Такий контроль не міг бути надійним дов-
гий час.
Крім того, намічалось проводити індустріялізацію,
яка вимагала припливу нової робочої сили до міст із сіл.
А це означало, що окупанти втратять контроль над
українським містом, над інтелігенцією, над адміністра-
тивним апаратом, що своєю чергою спричинилось би
до того, що треба було б на ділі, а не на словах, визна-
ти суверенітет українського народу. Окупанти все це
добре розуміли. Так, виступаючи на 10-му з’їзді Росій-
ської Компартії (РКП(б)), Сталін заявляв (далі цита-
ту з доповіді Сталіна подаємо в перекладі українською
мовою з цитованого самвидавним автором російськомов-
ного тексту):
„Ясно, що коли в містах України досі ще перева-
жають російські елементи, то з бігом часу ці міста бу-
дуть неминуче українізовані. Років 40 тому Рига являла
собою чисто німецьке місто, але тому, що міста зроста-
ють за рахунок села, то тепер Рига — латиське місто.
Років 50 тому всі міста Угорщини мали німецький ха-
рактер, а тепер вони мають характер мадярський. Те ж
саме можна сказати про міста України, які мають ро-
сійський характер, але які будуть українізовані, тому
що всі міста зростають за рахунок села. Село — це пред-
ставник української мови, і ця мова увійде в усі укра-
їнські міста, як панівна мова.”52)
„Цього, — продовжує самвидавний автор, — боя-
лися, як вогню, і бояться й сьогодні окупанти. Біль-
шовицька Москва, на чолі з „батьком усіх народів”
(Сталіном) доклала всіх зусиль, щоб українське місто
не стало українським. Це і було головною причиною
смертоносного голоду в Україні 1932-1933 рр.!
„Такий „оригінальний”, „найсправедливіший в
усьому світі”, метод' розв’язання національного питан-
ня знайшов „батько Сталін”.53)
Тільки на базі тотального погрому, як „основної
армії національного руху” в Україні — селянства, так
і потенційного „командного складу” цієї армії — укра-
їнської національної інтелігенції, Москва змогла в
1933 р. повністю, на 180 градусів змінити свою „націо-
нальну політику” в Україні, що й було остаточно за-
тверджено й удокументовано спочатку постановою ли-
стопадового пленуму ЦК КПбУ (15-22 листопада 1933
р. ), а потім постановами 12-го з’їзду КПбУ в січні 1934
р. — У формі проголошення, що віднині „головною не-
76
безпекою в Україні є місцевий український нащона-
лізм”. А що це була не тільки декларація, про це свід-
чать також і цифри того величезного занепаду україн-
ської національної культури й позиції української мови
в Українській РСР, що почалося саме в 1933 р. Це вид-
но хоча б із занепаду українського книжкового друку,
що з 80% видань українською мовою в 1931 р. впав до
59% в 1934 р.54) Почалася шалена русифікація укра-
їнського шкільництва, преси, не кажучи вже про цілко-
виту русифікацію державно-адміністративного й госпо-
дарського життя. Так, за допомогою народовбивства
1933 р. Москва змогла приступити в Україні до здійс-
нення, нарешті, й того курсу на „злиття” й ліквідацію
української нації в лоні російської, що продовжується
та неухильно триває в Україні й сьогодні.
77
ш
НАЦІОНАЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ НАСЛІДКИ
УКРАЇНСЬКОЇ ТРАГЕДІЇ 1933 р. НА ТЛІ СУЧАСНОЇ
УКРАЇНСЬКОЇ СИТУАЦІЇ В СРСР
І.	ПРОДОВЖЕННЯ И ДОВЕДЕННЯ ДО ЛОГІЧНОГО
КІНЦЯ АНТИУКРАЇНСЬКОГО ПЛЯНУ МОСКВИ
В ШСЛЯСТАЛШСЬКИЙ ПЕРІОД
На тлі того, що діється в Україні якраз оце тепер,
саме на відтинку „національного питання”, стає вже,
як ніколи, ясно, яка була мета московського національ-
ного народовбивства в Україні 1933 р. та до яких на-
слідків це народовбивство довело Україну сьогодні. Ма-
ємо тут, передусім, на увазі сучасну „національну полі-
тику” так званого „злиття націй” на базі єдиної „між-
національної” російської мови; тобто — політику вже
проголошеної, у вигляді керівного принципу, одвертої
ліквідації всіх неросійських націй в СРСР через нещад-
ну й приспішену їх русифікацію. Досить лише зіста-
вити національно-політичний зміст подій на Україні
в 1933 р. з тим, що являє собою властивий зміст тепе-
рішньої (проголошеної ще в хрущовський період) прог-
рами КПРС в національній політиці та здійснюваних
тепер заходів щодо її практичного переведення у жит-
тя в Україні, щоб відразу побачити, що в сучасній укра-
їнській ситуації в СРСР маємо не що інше, як продов-
ження й доведення до логічного кінця саме того пово-
ротного курсу національної політики Москви в напрямі
ліквідації „національного питання”, що його так жор-
стоко започаткував у відношенні до України в 1933 ро-
ці Сталін.
78
Відомо, що до 1933 р. Москву зобов’язувала в Укра-
їні, як і скрізь в СРСР, так звана, „ленінська національ-
на політика”, сформульована дійсно ще самим Леніном
під тиском труднощів Москви в неросійських совєтсь-
ких республіках і під впливом неросійських національ-
них комуністів. Та політика була проголошена, як ке-
рівний принцип, 12-им з’їздом ВКПб 1923 року, а потім
стверджена також і 16-им з’їздом ВКПб в 1930 р. Згідно
з цією національною політикою, головною небезпекою
по всьому СРСР вважався, самозрозуміло, великодер-
жавний націоналізм досі панівної російської нації, бо
ж за формулюванням самого Леніна, „всякі балачки
про перевагу російської мови й культури є нічим іншим,
тільки намаганням закріпити панування російської на-
ції”, що суперечило самій природі СРСР, як, нібито,
„рівноправного союзу націй”.56) Щоб змінити таку на-
ціональну політику, сприятливу прагненням неросій-
ських народів СРСР, на її протилежність, треба було,
очевидно, докорінно змінити співвідношення сил у не-
російських республіках так, щоб перевага місцевих на-
ціональних сил була усунена, а самі ці сили паралізо-
вані. Саме це й узявся зробити Сталін у 1930-х роках
насамперед в Україні, як найбільшій та найсильнішій
неросійській республіці СРСР. Як уже було зазначено
попередньо, мова йшла передусім про паралізацію й
вилучення з розгри політичних сил „основної армії на-
ціонального руху” — селянства, а відтак — про лікві-
дацію національної інтелігенції, включно з національ-
ними комуністами. Це й зроблено було в Україні 1933
року.
Таким чином, якщо мова йде про Україну, то на-
родовбивча розправа з нею Сталіна й Постишева в
1933 р. з метою ліквідувати „національне питання” че-
рез тотальний терор саме й була першим етапом до
здійснення тієї національної політики, що її тепер, на
базі Сталінових „здобутків”, від часів Хрущова, здійс-
нює сучасне керівництво КПРС, як політику „злиття”
— ліквідації націй СРСР в ім’я єдиної російської, „со-
79
вєтської” нації. І коли сьогодні Москва вже може собі
дозволити в Україні трактувати українську мову, як
мову другорядну, необов’язкову навіть у школах за-
гального навчання, не кажучи вже про вище шкіль-
ництво, та навіть ставити питання вже не тільки про
русифікацію українців, а й про русифікацію самої укра-
їнської мови (у вигляді ліквідації „розходжень” між
українською та російською мовами в правописі, в гра-
матиці, навіть в абетці), то до такого зухвальства вона
могла дійти тільки завдяки тим передумовам, що їх для
цього створила сталінсько-Іпостишевська операція в
Україні в 1933 р.
Найперша серед' цих передумов — це, як видно,
збільшення відсотка росіян в Україні, що з 1933 р. про-
довжується та триває і до сьогодні (наприклад, від
8,1% в 1926 р. цей відсоток зріс до 16.9% у 1959 р.,
і до 19,4% в 1970 р. та продовжує зростати далі), а та-
кож зменшення відсотка українців, які ще говорять
українською мовою (за переписом 1970 р. таких в Укра-
їні було вже тільки 69,5%).5е) Друга з цих передумов,
що її досягнено Москвою в Україні наслідком операції
1933 р. — це ліквідація не лише незалежної української
національної інтелігенції, як чинника опору русифікації
України, а також і будь-яких виявів української опо-
зиції в комуністичній партії України та в уряді Україн-
ської РСР, які з 1933 р. взагалі перестали бути українсь-
кими, бодай за мовою. Тільки після ліквідації націо-
нально-політичної опозиції навіть і в „радянських” фор-
мах, Москва могла розпочати ліквідацію вже й самого
„національного питання” в СРСР, через .ліквідацію на-
цій. У цьому розумінні те, що відбувається сьогодні в
Україні в галузі „національної політики” — це, безпе-
речно, пряма капіталізація наслідків трагедії України
1933 р., чи, інакше кажучи, це фактично — продовжен-
ня, вже в формі „епілогу”, тієї ж самої української на-
ціональної трагедії.
У зв’язку з цим, треба спеціально відзначити той
80
факт, що т. зв. „розвінчання Сталіна” Хрущовим і по-
в’язані з ним „реабілітації” жертв совєтського терору
часів Сталіна ніскільки не зачепили справи народ'о-
вбивства в Україні в 1933 р. Характерно, що згідно з
хрущовською тезою, яка й тепер є офіційною лінією
щодо визначення меж „від” і „до” в справі можливої
(але вже недозволенної тепер) критики в СРСР так зва-
ного „культу особи”, точною датою „гріхопадіння”
Сталіна названо 1934 рік, наприкінці якого сталося
вбивство Сталіном Кірова, після чого почався масовий
терор вже навіть і проти самих комуністів по всьому
СРСР. Таким чином, 1933 рік — рік найжахливішого
злочину Москви під керівництвом Сталіна супроти
українського народу, в тому — навіть і проти українсь-
ких комуністів, поставлено за межі навіть теоретично
допустимої критики „культу особи”. І хоч правда про
1933 р. в Україні вже проривалася часом у підсовєтсь-
кій українській літературі кінця 50-х та початку 60-х
років (напр., у романі Олеся Гончара „Людина і зброя”,
де позитивний герой Решетняк розповідає про власні
переживання жахів голоду 1933 р. в українському селі),
проте, з боку офіційних чинників партії й уряду про цю
трагедію України сталінських часів ще не випущено
й пари з уст.
Навпаки, при кожній нагоді, коли сталінським ви-
хованцям і послідовникам у післясталінському керів-
ництві КПРС бувало (чого не буває сьогодні) вигідні-
ше вдавати з себе „несталіністів”, вони остерігали гро-
мадян СРСР проти ставлення „точок над і” в критиці
„культу особи”. А взагалі, вони спеціально підкреслю-
ють завжди, що, мовляв, при всіх „помилках” Сталіна
„після 1934 р.”, все ж „під керівництвом Сталіна” пар-
тія здійснила такі „прекрасні діла”, як примусова ко-
лективізація та, певна річ, „розгром клясового ворога”,
в тому й обов’язково „буржуазних націоналістів”. От-
же, події 1933 року, які в совєтському пропаґандивному
жаргоні й далі називаються всього лише „труднощами
колективізації і класової боротьби” — це були, в розу-
1І
мінні Хрущова і ще більше — в розумінні сьогодніш-
нього керівництва в СРСР, все ще „прекрасні діла”, за
які, мовляв, треба не гудити, а хвалити Сталіна.
2.	РЕАБІЛІТАЦІЯ СТАЛШСЬКО-ПОСТИШЕВСЬ-
КОГО НАРОДОВБИВСТВА В УКРАЇНІ ТА „УТИЛІ-
ЗАЦІЯ ТРУШВ” УКРАЇНСЬКИХ ЖЕРТВ
Справа не тільки в тому, що навіть і хрущовська
облудна „десталінізація” в СРСР від самого початку
була взагалі обмежена тільки рамками перегляду тих
злочинів доби Сталіна, що були, чи стали потім шкід-
ливими для самої комуністичної партії. Справа в тому,
що в ділянці „національного питання” в СРСР зовсім
ніякого перегляду політики, бодай з погляду „деста-
лшізації”, не було й немає. В ділянці національної по-
літики в СРСР не тільки ще нічого не „десталінізува-
лося”, а навпаки, все сталінське капіталізується і на-
віть ще більш „осталінюється”. В цьому розумінні над-
звичайно характерним є той факт, що з усіх „теоретич-
них праць” Сталіна єдина, яку перевидають в СРСР
і після „розвінчання Сталіна”, є його „Марксизм і на-
ціонально-колоніальне питання”. І хоч, замість вислову
„сталінська”, тепер до означення совєтської національ-
ної політики додається епітет „ленінська”, проте немає
навіть і мови про реабілітацію зміненої Сталіном на-
станови останнього ленінського (12-го) з’їзду партії про
російський великодержавний націоналізм, як головну
небезпеку в СРСР, а навпаки, ще більше підкреслюється
протилежна, сталінська, настанова саме того 17-го з’їз-
ду партії, що його, згідно з тезами 20-го з’їзду КПРС,
якраз і вважають за дату створення „культу особи”.
Ще яскравішим щодо цього є характер доцьогочас-
них т. зв. „реабілітацій” сталінських жертв в Україні.
Хоч, правда, під категорію „реабілітованих” потрапили
також і деякі з тих жертв, загибель яких зв’язана з тра-
гедією України 1933 р., проте, в цьому випадку йдеться
О
фактично взагалі не про якусь справжню реабілітацію,
тобто, виправдання їх, а лише про те, що краще всього
назвати „утилізацію трупів”, тобто, використання са-
мих імен убитих в інтересах убивців, навіть і без згадки
про те, як і за що їх було вбито чи замучено, або зму-
шено до самогубства. Що ж до тієї праці, за яку їх бу-
ло знищено, то її не тільки не „реабілітують”, а й далі
засуджують, отже, схвалюють терор супроти них за неї.
У більшості всіх випадків „реабілітації” взагалі,
мова йде про „реабілітацію” переважно самих кому-
ністів. Але, навіть і при такому підході, все ж немає
й мови про реабілітацію бодай тих українських кому-
ністів, що справді заступали інтереси України, україн-
ської культури та за те були знищені в 1933 р., чи в
зв’язку з подіями того року, як „українські націоналіс-
ти”. Немає й мови про реабілітацію, наприклад, Шум-
ського чи Хвильового, не кажучи вже про сотні інших,
розстріляних за вигадану приналежність до фіктивних
„організацій”, сфабрикованих ГПУ-НКВД, на зразок
„справи Конара-Палащука”, „УВО” й різних подібних
„націоналістичних” (і навіть „терористичних”) органі-
зацій і центрів. Правда, порядком тієї цинічної політич-
ної спекуляції, яку тут уже названо „утилізацію тру-
пів”, говориться про якусь, немов би, „реабілітацію”
Скрипника. Але, мова йде тільки про використання
тієї частини життя й діяльности Срипника, за яку його
Москва ніколи й не засуджувала, тобто — про його ро-
лю в улегшенні завоювання Москвою вже визволеної
революцією України, під облудним прапором „інтерна-
ціоналізму”. Що ж до тієї корисної для України діяль-
ности Скрипника часів „українізації”, якою він частко-
во спокутував свою попередню провину перед україн-
ським народом та за яку він поплатився перед Москвою
своїм життям, то цього Москва не тільки не реабілітує,
а навпаки, з усієї сили поборює, як „український на-
ціоналізм”, суворо ліквідуючи всі наслідки „україніза-
ції” та все більш приспішуючи і посилюючи русифіка-
цію, проти якої виступав Скрипник.
А щоб ні в кого в Україні не було навіть і тіні сум-
ніву щодо можливости будь-якого перегляду й засуду
антиукраїнської народовбивчої політики й практики
Москви в Україні в 1933 р. та їх наслідків, Москва
справді повністю реабілітувала, і навіть відновила ство-
рений нею саме в 1933 р. в Україні „культ” нікого ін-
шого, як головного ката України 1933, „начальника
голоду” й фактичного вбивці Скрипника, Хвильового
та інших українських комуністів, — сталінського наміс-
ника Москви в Україні, Постишева. Реабілітація й від-
новлення культу особи Постишева 1962 р., якраз перед
30-ю річницею трагедії України 1933 р., що в ній голов-
ним уосібленням злочинів Москвіи був саме цей Сталін
ч. 2 на Україні, мало свою особливу (а його прослав-
лювання від того часу й тепер має) значущу вимову
сьогодні. Це, безперечно, плювок на безіменні могили
мільйонів умертвлених голодом і розстріляних та за-
мучених за „український націоналізм” жертв траге-
дії 1933 р. під кривавим керівництвом Постишева. Це
також явна демонстрація незмінности тієї московської
народовбивчої „національної політики”, що її Москва
започаткувала г. Україні в 1933 р. саме словами й діла-
ми Постишева.
Але, крім усього цього, є ще один особливий аспект
поклонів у бік Постишева сьогодні. Адже Постишев —
це перший сталінський намісник Москви в Україні, по-
сланий не тільки для завершення народовбивства, а й
для ліквідації всякої національної опозиції з боку укра-
їнських комуністів. Це своє завдання Постишев вико-
нав, та за бандитським законом Кремля, як і всякий
безпосередній виконавець злочину, дістав за те від го-
ловного злочинця, Сталіна, заслужену заплату смер-
тю, від руки своїх же опричників у кремлівських за-
стінках. Другим, після нього, сталінським намісником
Москви на Україні був не хто іншіий, як колеґа й спів-
учень Постишева по школі сталінських злочинів —
Хрущов.
Роки намісництва Хрущова, що в усьому продов-
жував роботу Постишева, були не менш кривавими,
ніж роки „постишевщини”. Адже це були роки завер-
шення в Україні жахливої „єжовщини”, роки масових
арештів і вивозів з України багатьох сотень тисяч ні
в чому не винуватих українців, роки масових розстрілів
у Вінниці та по інших відомих і невідомих місцях, ро-
ки цілковитого знищення вже не тільки „українських
націоналістів”, яких віинищив ще Постишев, а й просто
українців у самому ж комуністичному середовищі, скла-
деному в Україні вже в самих маріонеток Москви. Це
були також роки воєнного й післявоєнного нищення
українців, яких не тільки масами гнали без зброї на
німецький убій, але й масово мордували в катівнях
НКВД-МВД „за зраду” Москви вже по війні. Нарешті,
це були також роки ще одного голоду в Україні —
повоєнного голоду 1946 року, спричиненого не тільки
воєнною руїною, а й безоглядним повоєнним грабунком
України Москвою. Все це відбулося вже під керівницт-
вом гідного наступника Постишева та вірного виконав-
ця злочинів Сталіна в Україні — і такого ж, як вони
обоє, великодержавника-шовініста — Хрущова. Але,
за тим самим бандитським законом, за яким Сталін
знищив Постишева, сам Сталін мусив сконати з тавром
винуватця за всі злочини Кремля, щоб його учні могли
в нових умовах, уже новими методами, продовжувати
ту ж саму злочинну кремлівську діяльність, що її, піс-
ля ряду бандитських взаєморозправ у Кремлі, спочат-
ку очолив Хрущов, а потім його змінив Брежнєв.
3.	СТАРА МЕТА її НОВІШІ МЕТОДИ МОСКОВСЬ-
КОГО „РОЗУКРАШЕННЯ УКРАЇНИ” ТА ВИСНОВКИ
З ТРАГІЧНОГО ДОСВІДУ 1933 р. ДЛЯ
УКРАЇНЦІВ СЬОГОДНІ
За довгі десятиріччя, що минули від часу трагедії
України 1933 р., багато змін сталося в світі, багато чого
змінилося і в Україні. Змінилася також і тактика Мос-
«5
кви у проведенні її антиукраїнської політики в Україні.
Хрущов, а після нього — Брежнєв, який тепер очолює
всю московську політику, змінили сталінський полі-
ційний мундир на ленінський цивільний піджак і кра-
ватку. Змінився й зовнішній вираз тупорилої москов-
ської пики, що їй вигіднішою тепер стала єхидна ленін-
ська посмішка, ніж сувора сталінська ґримаса. Тому,
що всякий терор має свої межі, в інтересах самого ж
терористичного режиму, по досягненні ним певних ці-
лей, він мусив, нарешті, трохи змінитися в своїх зов-
нішніх формах, прибравши формально „легальну” позу.
Одначе й сьогодні не змінено суті антиукраїнської
політики в Україні. І все більше розгортаються арешти
й вивози людей на Сибір, на каторжні роботи й фізичну
загибель у концтаборах. А ще більше тепер людей „мо-
білізують” і вивозять „добровільно” в ті ж самі місця
каторжної праці, де вони вже не гинуть так масово
фізично, як у 30-ті роки, однак приречені на вірну на-
ціональну загибель, бо ж українська мова і всякі зв’яз-
ки з українським національно-культурним життям за
межами України в СРСР кінчаються. Натомість в Укра-
їну щораз більше й більше навозять росіян, для яких
все більше відкривають в Україні російських шкіл, ви-
дають більше книжок російською мовою і запроваджу-
ють цю мову в усіх галузях життя, за рахунок змен-
шення всього українського в Україні. Так, на базі на-
родовбивчих „досягнень” в Україні Сталіна, Постишева
й Хрущова, здійснюється тепер — за Брежнєва й Щер-
бицького — той самий антиукраїнський плян Москви.
Пригадаймо собі, що в своїй „розвінчувальній”
промові про Сталіна на 20-му з’їзді КПРС Хрущов сам
признався про той плян цілковитого „розукраїнення
України” через вивезення геть усіх українців з Укра-
їни, що його мала Москва за Сталіна. „Українці уник-
ли цієї долі, — сказав Хрущов, — тільки тому, що їх
було надто багато, і не було місця, куди б їх можна бу-
ло усіх вивезти”.57) Кому-кому, а Хрущову, що був ви-
конавцем усіх сталінських плянів в Україні, можна по-
86
вірити, що воно справді було саме так. Але не можна
повірити, що Москва після смерти Сталіна і всіх пере-
мін осіб на кремлівських верхах відмовилася (чи вза-
галі здібна відмовитися) від пляну „розукраїнення
України”.
Інша справа, що вона трохи змінила цей плян, тоб-
то, більш реалістично розрахувала його на довший час
і на інші методи його здійснення, ніж то плянував Ста-
лін. Який вигляд має тепер цей плян, можна бачити
з „нової” після сталінської програми КПРС щодо націо-
нального йитання. Плян „злиття” — ліквідації неро-
сійських націй там узалежнено від завершення „побу-
дови комунізму” в СРСР, що його в умовах „мирного
співжиття” з західнім капіталізмом Москва думає здійс-
нити десь за кілька десятків років. І якщо західній ка-
піталістичний світ дасть Москві таку ж моральну (та
й не тільки моральну) підтримку в здійсненні її пля-
нів, яку цей світ дав у свій час Москві Сталіна, то во-
на, зрозуміло, не зупиниться ні перед чим, щоб цей
плян „за всяку ціну” виконати.
Але те, чи здійснить Москва цей плян, залежатиме
не тільки від самої Москви, і також не від постави до
цих плянів західнього капіталістичного світу. Голов-
ним чинником, що унеможливлював досі і єдино спро-
можний унеможливити й надалі виконання Москвою
цього божевільного пляну, був і є сам український на-
род, як також і всі інші поневолені Москвою народи.
Сила національної свідомости й відпорности народів,
що їх ось уже скільки десятиліть „зливає” й намага-
ється перетворити в один російський „совєтський” на-
род Москва, сильніша над усякі московські злочинні
плянування.
Якщо ж мова йде про Україну, то на сьогодні, на-
віть по кількох десятиріччях такого жахливого націо-
нального народовбивства, що його пережіила Україна в
1933 році, її національна свідомість і національна від-
порність не тільки не впала, а навпаки, за ці десяти-
річчя ще більше зросла і зміцніла. Змінює Москва
87
свої методи національного нищення українців, але змі-
нюються відповідно й методи українського народу в бо-
ротьбі за своє національне самозбереження. При всіх
своїх жахливих наслідках, трагедія України 1933-го
року мала також і один історично-позитивний для неї
наслідок. Якщо 1933-ій рік показав і наочно довів усім
українцям, що „Москва сльозам не вірить”, то й Укра-
їна винесла з цієї трагедії науку про те, що Москві на
слова не можна вірити, які б ті слова не були „інтер-
націоналістичними” чи „братньо-дружніми”.
Хай в ситуації сьогоднішнього безвихіддя українці
в Україні змушені й далі повторяти пусті слова то „Ін-
тернаціоналу”, то „дружби”, достосовуючись до умов і
використовуючи кожну нагоду, щоб перетривати націо-
нальне лихоліття до кращих, надійніших часів не лише
в Україні, а й у всьому, вже загроженому Москвою,
світі.
Але, після досвіду й випробування 1933-го року й
довгих та тяжких десятиріч після нього, український
народ сьогодні — це вже не нація сантиментальних
плаксіїв і мрійних легковірів у принадні слова. Сьогодні
вже всі українці знають, що не сльозами, а тривкими
мовчазними ділами відстоюють себе нації навіть і в най-
тяжчих історичних обставинах. „Москва сльозам не ві-
рить”, але не вірить сльозами і ніякий, так званий, „гу-
манний” світ — ні „східній”, ні „західній”, ні комуніс-
тичний, ні капіталістичний. Не вірить і не повірить вже
більше й Україна словам не лише Москви, а й будь-
яких інших чужих „доброчинців” та „визволителів”.
Не вірить і „не жде рятунку ні від кого”, покладаючись
тільки на власні сили, бо ж тільки тому, хто сам собі
допомагає — тому допоможе й Бог.
88
ДОДАТОК
1933-й РІК
У СВІТЛІ МАТЕРІЯЛІВ УКРАЇНСЬКОГО
САМВИДАВУ В СРСР 60-х І 70-х р.р.
І.	Пам’ять про 1933-й рік — „попіл Клааса”
для нових українських поколінь.
„Попіл Клааса б’є в моє серце”. Цей вираз, що ба-
гато разів повторюється в класичному романі бельгійсь-
кого письменника Шарля де Костера „Леґенда про
Уленшпіґеля” (1867 р.),став прислівним; і в перенос-
ному вживанні він означає нагадування про важливий
обов’язок на сумлінні нащадків тих, що загинули від
ворожих рук і вимагають помсти ворогам. Тіль Улен-
шпіґель, син спаленого інквізиторами на вогнищі Кла-
аса, носить на грудях мішечок з попелом батька; він
клянеться помститися вбивцям і віддати всі сили визво-
ленню своєї батьківщини — Фландрії, а тому час від
часу й повторює наведені тут на початку слова. „Попіл
Клааса б’є в моє серце! — каже він зокрема в одному
місці роману. — Смерть панує над Фландрією і косить
найсильніших чоловіків і найгарніших дівчат. Права
Фландрії розтоптано, її вільності відібрано, голод гризе
країну.. . Якщо Фландрії не прийти на допомогу, вона
згине”.
Таким „попелом Клааса” для українців наступних
поколінь після того, з якого мільйони впали жертвами
вчиненого Москвою „Голокосту” України 1933 р., від-
тоді стала й продовжує бути нині пам’ять про 33-й рік.
„Навіки проклятий той буде, хто тридцять третій рік
забуде!” — такий віршований клич, якось сам собою
складений у народі в той рік його національної трагедії,
89
вкарбувався в пам’яті тих, що самі пережили той рік.
І протягом наступних десятиріч цей клич виринає знову
й знову в пам’яті кожночасних носіїв української істо-
ричної свідомости, „б’є в серце” болючою пригадкою
і не дає спокою українському національному сумлінню.
Це найперше, звичайно, стосується тих передових
кіл молодших поколінь нашого народу в Українській
РСР, що від часу післясталінської „відлиги” на порозі
60-х років започаткували нове українське національне
відродження, яке знівечено й придушено в 70-х роках.
Власне, коли йдеться про політичний аспект українсь-
кого відродження цього періоду, то його перший най-
важливіший програмовий документ виник наприкінці
1959 р. передусім наслідком критичного перегляду істо-
ричного досвіду України 1933 р.
Про цей документ, яким був „Проект Програми
Української Робітничо-Селянської Спілки”, що його
склав український радянський юрист (і в той час —
комуніст) Левко Лук’яненко (1928 р. народження), в ма-
теріялах українського самвидаву, що стосуються спра-
ви Л. Лук’яненка та його товаришів (І. Кандиби, С. Ві-
руна та інших) сказано, що в ньому передусім — „під-
дано гострій критиці політику партії й уряду в роки го-
лоду 1933-1934 р.р., масових репресій 30-х років у схід-
ній областях України..., піддано критиці політику
щодо селян, які терплять соціяльний, політичний і куль-
турний гніт, і їхнє становище нічим не відрізняється
від становища кріпосних селян 17-19 століть ... Особли-
вій же критиці піддавалась національна політика в
Україні всього періоду існування радянської влади. .. ,
і на підставі такого становища України (також у даний
час) робився висновок . . . , що для нормального роз-
витку української нації та її державности Україна по-
винна вийти (згідно з відповідними статтями Конститу-
цій УРСР та СРСР) зі складу Союзу РСР і стати цілко-
вито ні від кого не залежною, самостійною державою.58)
Після цього, протягом усього періоду 60-х років
пам’ять про українську трагедію 1933 р. весь час, так
90
чи інакше, непокоїла національне сумління того, вже
чисто „радянського”, покоління українців, що увійшло
в історію наших часів під назвою „шестидесятників”.
Це відчувалось і в поширюваній самвидавом поезії цьо-
го покоління — від Василя Симоненка до Миколи Хо-
лодного, і в самвидавній публіцистиці його політичних
речників — від Івана Дзюби та В’ячеслава Чорновола
до безіменних самвидавних авторів. Зокрема в Дзюби,
який у своїй клясичній для цього періоду праці „Інтер-
націоналізм чи русифікація?” (1965 р.) концентрував-
ся на національній проблемі України в аспекті перед-
усім української національної культури, тема 1933-го
року є центральною в розділі під заголовком „Україні-
зація та її розгром”. Описуючи фатальний для України
сталінський зворот у національній політиці та цим зу-
мовлений антиукраїнський погром 1932-1933 р.р., Дзюба
подав це в такій, пройнятій гостро-актуальним сприй-
няттям „шестидесятника”, формі:
„1932-го року Сталін круто міняє курс і посилає
р Україну своїх довірених людей нищити „український
буржуазний націоналізм”, а насправді — всякі права
української національности, національного життя, на-
ціональної культури, освітні й наукові кадри. Донедав-
на все хвалилися успіхами українізації, а тепер стає
модним і „доблесним” хвалитися нищенням українсь-
кої культури, рапортувати про кількість знищених ук-
раїнських учених, письменників тощо .. . Майже вся
українська культура виявилася „контрреволюційною”
(як у деякі пізніші часи — „нерентабельною”). А тому
нищено і всесвітньовідомих учених та письменників,
і сотні талантів в усіх іалузях культури, а рядових ін-
телігентів -— тисячами й тисячами. Заодно знищили
й кілька мільйонів селян штучним голодом у 1933-му
році. Врахуймо: це було задовго до „тридцять сьомо-
го” ... Важко обрахувати й уявити собі, наскільки бу-
ли підірвані сили української нації і наскільки ката-
строфічно понижений її культурний потенціял. А скіль-
ки ще було погромів після цього! .. ,59)
91
Але в період 60-х років, коли — в атмосфері ще
живого тоді відгомону поборювання „культу Сталіна”
— національний опір антиукраїнській політиці Москви
з боку молодшого, радянського покоління українців
виявлявся переважно в леґально-лоялістичних формах
критики національної політики даного періоду, специ-
фіка українського самвидаву цього періоду не давала
простору для обговорення народовбивчого злочину
Москви супроти українського народу 1933 р. в усій пов-
ноті й широчині цього питання. Тому про сам цей на-
родовбивчий злочин до кінця 60-х років публіцисти
українського самвидаву говорили переважно побічно
та лише багатозначними натяками — в контексті при-
гадування катастрофічних для українського народу по-
дій його пореволюційної історії. Зразком цього можуть
служити, наприклад, роздуми Євгена Сверстюка в йо-
го самвидавному есеї з приводу роману О. Гончара
„Собор” — „Собор у риштованні” (1968 р.), де Свер-
стюк писав:
„Що таке — писати історію в народньому розумін-
ні? Це передусім прийняти найвищу присягу вірности
фактам та істині, правдиво писати про всі видатні події,
про всіх видатних людей — з пісні слова не викинеш!
---про все, що зберегла народня пам’ять — крізь голод
1933-го року, крізь чуму 1937-го, крізь вогонь 1941-
1945-го років... Мені думається, що зі своєї героїчної
епопеї народ наш зумів зберегти лише душу пісень і за-
гадку переказів. За півстоліття, коли населення пля-
нети доскочило чотирьох мільярдів, його (нашого на-
роду) стало менше, ніж було. Він знесилено встав після
1914-1921-го років, ледве живий підвівся після 1933-го
року, посічений і порубаний ожив після 1945-го, а нині
його організм такий, що не забезпечує приросту”/'0)
От саме питання про те, яку фатальну ролю в де-
мографічному занепаді українського народу за час ра-
дянського півсторіччя його історії відіграло народовбив-
ство 1933-го року, з усією гостротою стало в Україні
60-х років. Питання про сам цей демографічний зане-
92
пад з особливим притиском наголосив І. Дзюба в своїй
праці „Інтернаціоналізм чи русифікація?”. „Протягом
останніх десятиліть, — писав Дзюба, — українська на-
ція по суті позбавлена нормального приросту, який
властивий сучасним націям”. І далі, наводячи дані пе-
реписів від 1913-го до 1959-го року включно, що протя-
гом півсторіччя крутяться більш-менш навколо однієї
й тієї ж самої кількости приблизно 37-х мільйонів укра-
їнців на тій же самій території, тоді як число росіян
більш ніж подвоїлося, — Дзюба писав: „Навіть якби
не було ніяких інших тривожних фактів, то одного
цього було б досить, щоб засвідчити, що нація пережи-
ває кризу. Але є й безліч інших фактів”.61)
Одначе про поворотний щодо цього 1933-й рік у
Дзюби й інших „шестидесятників” ще не було все й
цілком одверто сказано. Прямо, з усією одвертістю й
рішучістю звинувального акту супроти комуністично-
партійної влади Москви, про це заговорив український
самвидав щойно в 70-х роках —- після антиукраїнського
погрому 1972-73-го рр., коли цей погром зробив укра-
їнський сймвидав підпільним.
2.	1933-й рік у самвидавній праці 70-х років про
„етноцид українців в СРСР”.
Найвидатнішим досі публіцистичним твором укра-
їнського самвидаву в СРСР 70-х років про демографіч-
ний занепад українського народу наслідком народо-
вбивчої політики Москви є поважна, на науковому рівні
написана, праця, що з’явилася в числі 7-8-му самви-
давного журналу „Український Вісник” з датою 1974 р.
Праця називається „Етноцид українців в СРСР” (під
назвою „етноцид” розуміється ґеноцид, застосований
до певної етнічно-національної — кровно та мовно-
культурно з’єднаної — спільноти людей, тобто — ет-
нічно-національне народовбивство). Автор цієї праці,
що підписався псевдонімом Максим Сагайдак, поста-
93
вив у ній те саме питання, що його підніс 65-го року
І. Дзюба — і навіть у подібних виразах. Продовжуючи
Дзюбині роздуми вже на базі даних перепису 1970 р.г
М. Сагайдак пише:
„Якщо проаналізувати дані перепису 1970 р. і за-
думатися над цифрами, особливо ж -— якщо порівняти
їх з даними попередніх переписів, то це не може не ви-
кликати в нас тривоги за долю українського народу”.
І далі, переходячи до прямої аналізи даних демогра-
фічної статистики, автор подає розгорнений виклад цієї
аналізи й висновків з них. У значно скороченому ци-
туванні цей виклад виглядає так:
„Число українців по всій українській етнографіч-
ній території в 1930 р. було: в СРСР — 35 млн. 026 тис.;
на українських землях у складі Румунії —• 1 млн. 100
тис.; і в складі Чехословаччини — 850 тис. Разом —
42 млн. 380 тис.
„Після приєднання українських земель з-під Поль-
щі, Румунії й Чехо Словаччини до Української РСР у
1939-1944 р.р., як показав перепис 1970 р., українців
в СРСР стало 40 млн. 750 тис. Майже за 40 років кіль-
кість українців не збільшилась, а зменшилась на два
мільйони . . .
„Напередодні Першої світової війни, у 1913 р. все
населення самої підросійської України становило 35
млн. 200 тис.... За підрахунками на основі совєтських
статистичних даних, самих українців у цілій Російській
імперії було тоді 35 млн.
„Все населення в Українській РСР на січень 1933 р.
становило 32 млн. В 1939 р. населення Української
РСР зменшилося до 31 млн. ... У 1970 р. на території
Української РСР (уже з приєднаними західними земля-
ми) мешкало 35 млн. 200 тис. українців . ..
„Що ж сталося з Україною? — питає М. Сагайдак.
— Може український народ став нежиттєздатним, втра-
тивши можливість себе відтворювати? Ні, — відпо-
відає він, і далі подає відповідні статистичні дані й про-
довжує свої аналітичні міркування так:
Ц
„Статистика говорить про інше. Середня цифра
природнього приросту українців у 1920-1931 р.р. була —
22 на 1000 населення. Сільське населення за період з
1933 р. по 1938 р. зменшилось на 5 млн., а міське за цей
|же період зросло на 4 млн. чоловік. Маємо дефіцит 1
млн. населення. Можна було б думати, що 4 млн. селян
мігрували до міст (хоч невідомо тоді, де подівся 1 млн.
чоловік). Але це неправильно, бо якщо було б так, то
повинна б збільшитися питома вага українців у містах
(оскільки зменшилось українське населення села). Од-
наче — в 30-х роках у містах України тільки одна де-
сята частина була української національности. Нато-
мість відсоток росіян у цих містах не зменшився, а збіль-
шився, найзначніше — у великих індустріяльних цент-
рах, наприклад — у Донбасі, де цей відсоток був най-
вищий. Отже, він зростав не за рахунок українських
селян, а за рахунок припливу росіян з РСФСР. Це під-
тверджують і міграційні дані. Провівши відповідні роз-
рахунки, приходимо до висновку, що Україна втратила
з 1931-го по 1938-й рік 9-10 млн. чол. Середній же річ-
ний приріст населення на 1000 мешканців у 1933-1938
рр. був: міське населення — плюс 73.2, а сільське на-
селення — мінус 37.4 .. .
„Куди ж поділися мільйони українців?” — питає
далі М. Сагайдак, і відповідь така:
„Примусова колективізація супроводжувалася ма-
совим винищенням заможнішої частини селян, а також
висиланням значної кількости т. зв. „куркулів і підкур-
кульників” (а причисляти до цієї категорії надавалось
право так званим сільським активістам, якими часто
були кримінальні злочинці, фанатики, авантюристи і
кар’єристи, що бажали нажитися на чужому горі). Тіль-
ки за два місяці 1931 р. з України вислано 300.000 меш-
канців до Сибіру, Казахстану, на Крайню Північ.
,, У 1932-1933 рр. в Україні, на Дону, на Кубані
і в деяких районах Поволжжя (де найбільше проживало
тоді українців) лютував нечуваний за своїми машта-
бами голод. Характерним є те, що голод у 1932-33 рр.
95
не був стихійним лихом, а запланованим зверху, з Крем-
ля. Це, так би мовити, був голод політичний.
„Врожай в Україні в 1932 р. повсюди був добрий.
Але колгоспникам не виплатили на трудодні ні зерни-
ни. Україні був накинутий з Москви неймовірно висо-
кий плян хлібозаготівлі. Централізованим порядком
висувалися скрізь „зустрічні” пляни. Це виглядало
так: області дали плян, а обласне начальство зобов’я-
зувалося здати ще більше зерна — і так далі, аж до
колгоспу. Звичайно, виконати плян колгосп аж ніяк не
міг. У села посилалися спеціальні загони уповноваже-
них і вони змушували вивозити все обмолочене збіжжя.
Хто з начальства чинив опір таким методам, тих усува-
ли з посад, а потім ліквідували. Так, наприклад, було
з першим секретарем Одеського обкому партії.
„Селяни були позбавлені будь-яких засобів до існу-
вання. Зимою-весною 1933 р. спалахнув нечуваний го-
лод, який і поховав мільйони тих українських селян,
про яких згадувалося вище.
„Люди, доведені до відчаю, божеволіли, ставали
людоїдами. Людоїдів спочатку розстрілювали на місці,
а потім кидали в концентраційні табори. В міста селян
не допускали кордони війська, а хто проривався — той
переважно поневірявся до тих пір, поки падав десь на
вулиці. Таких підбирали і вивозили „грузовиками” ра-
зом з трупами померлих за місто. Інших виловлювала
міліція і потім їх судили (хто ще не зовсім знесилився).
Розпізнавали селян легко — по селянському одягові
(дехто рятувався тим, що купував, якщо мав за що, в
робітників міський одяг).
„Треба сказати, що міста, особливо такі, як Харків
і Київ, старанно очищали від голодних і померлих се-
лян, щоб потім показати іноземним кореспондентам і по-
літичним діячам чисті вулиці і тим „спростувати”, мов-
ляв, „наклепницькі вигадки буржуазної пропаганди”.
„Вимирали цілі села. Наприклад, такі села, як
Чернеччина, Морошина, Олещина, що на Полтавщині
— вимерли повністю; Веселі Шемранці, що на Київщи-
ні
ні — вимерло 2000 мешканців. Таких сіл на Україні бу-
ли тисячі...
„Ще наведемо один приклад, щоб показати, до
яких вершин лицемірства й цинізму доходила пропаган-
да окупаційної влади в той час в Україні. Весною 1933 р.
при в’їзді в Кіровоград стояла тріюмфальна арка, а на
ній гасло: „Ми вступили в першу фазу комунізму —
соціалізм”. Біля арки лежало декілька десятків трупів
померлих від голоду селян. Ось такий „соціялізм” при-
несли українському народові ті, хто, „осяяні світлом ле-
нінських ідей” будували „найсправедливіше в історії
людства суспільство”.62)
Далі, даючи від себе пояснення причини совєтсько-
го народовбивства в Україні 1933 р., автор подає голов-
ніші факти історії завоювання більшовицькою Росією
України, від 1917 р. починаючи, і підкреслює той факт,
що українці, а передусім — абсолютна селянська біль-
шість населення України, протягом понад чотирьох ро-
ків (1917-1921) так уперто протиставилися більшовиць-
кій окупантській владі, що в неї не лишилося жодного
сумніву щодо органічної ворожости українського, в ос-
новному тоді — селянського, народу до більшовицької
влади й після її перемоги. І коли в 30-х роках російсь-
кий центр цієї влади в Москві вирішив саме за рахунок
селянства, — шляхом його примусової колективізації,
а в випадку України — шляхом прямого колоніяльного
грабунку, — здійснити приспішену індустріалізацію
СРСР в інтересах стратегічних планів російського імпе-
ріалізму (вбраного в личину „будівництва соціалізму в
одній країні”), то стало ясно, що заради цього треба
було зламати морально або знищити фізично такі по-
тенційні сили національного опору, як зокрема україн-
ське селянство.
„Примусова колективізація, — пише далі М. Сагай-
дак, — що розпочалася в 1929 р., розвіяла ілюзії селян
про можливість користуватися вимріяною і вибореною
землею, і це їх налаштувало ще більш вороже До біль-
шовицької влади. Сталінові та його поплічникам треба
було вибирати: або відмовитися від стратегічних плянів
російського імперіалізму про світове панування і дозво-
лити поневоленим неросійським народам вирішувати
самим свою долю, або продовжувати політику своїх по-
передників — царів, і нищити неросійські народи, в пер-
шу ж чергу — український народ, оскільки Україна
протягом цілих століть була економічною базою для
російських імперіалістів. Вибрано було друге”.
Відтак М. Сагайдак подає ті свої міркування про
спеціальні національно-політичні причини винищенна
голодом мільйонів українських селан, які (міркування)
викладено вже в цитованій у 9-му (заключному) розді-
лі другої (основної) частини цієї книги про „українсь-
кий „голокост”. Ці міркуванна зводяться до того, що в
цей спосіб московський великодержавно-шовіністичний
центр комуністично-партійної влади в СРСР не допустив
до того, щоб наслідком витиснення колективізацією
мільйонів селянства в індустріяльні міста сталася сти-
хійна, природна українізація (фізична й мовно-куль-
турна) цих міст в Україні, бо це б означало втрату ро-
сійського контролю над Україною через російську та
зрусифіковану більшість населення українських міст. І
закінчує М. Сагайдак свої аналітичні міркування з при-
воду подій 1933 р. в Україні так:
„До смертельного голоду слід додати розстріли і
масове виморювання „ворогів народу” у в’язницях та
концентраційних таборах у 30-х роках. На жаль, точне
число їх невідоме, бо клясова „найпередовіша в світі”
совєтська статистика про це мовчить, як у рот води на-
брала. Середньорічний приріст населення в Україні за
період з 1897 р. по 1926 р. був більший, ніж за період з
1927 р. по 1938 р., — не дивлячись на те, що на перший
період припали Перша світова війна і громадянська вій-
на, які теж винищили велику кількість населення. Як-
що врахувати те, що другий період був „мирний”, і що
за цей період не відмічалось помітних епідемій захворю-
98
вань, то такого нищення цивільного населення ще не
знала історія людства. Навіть кривавий гітлерівський
фашизм не зміг перевершити по кількості жертв совєт-
ський „соціалізм”/-)
3.	Політичний документ і поетичний твір українського
самвидаву 70-х років про 1933-й рік.
Нарешті, найбільш промовистим документальним
свідченням того, що пам’ять про 1933-й рік дійсно е для
сучасних оборонців „потоптаних прав і вільностей” Ук-
раїни тим „попелом Клааса”, що „б’є в серце” людей
нових українських поколінь „радянської доби”, — е та-
кий особливо важливий політичний документ українсь-
кого руху за людські й національні права в СРСР 70-х
років, як перший програмовий Меморандум Українсь-
кої Громадської Групи Сприяння Виконанню Гельсін-
ських Угод, опублікований самвидавом у Києві, як місті
осідку керівного центру цієї Групи, з датою 6-го грудня
1976 р. Цей документ підписали зокрема такі, незаба-
ром після того ув’язнені за це керівники Групи: відо-
мий український радянський письменник Микола Ру-
денко, недавно перед тим звільнений після 15-х років
ув’язнення і тепер знову позбавлений волі на другі 15
років — український юрист Левко Лук’яненко, учитель
філолог Олекса Тихий та молоді нуковці — Микола
Матусевич і Мирослав Маринович; а також відомий ук-
раїнський письменник Олесь Бердник, юрист Іван Кан-
диба, активна громадська діячка Оксана Мешко та інші
(зокрема — в той час московський, а тепер закордон-
ний представник Української „Гельсінської” Группи —
радянський генерал Петро Григоренко). У цьому до-
кументі — в його другому розділі, де мовиться про ста-
новище України в СРСР, сказано:
„З перших років сталінської диктатури Україна
стала ареною Геноциду. Щоб побачити, що ми тут не
вдаємося до перебільшень, нагадуємо наукове визначен-
ій
ня ґеноциду. Ось воно: „Геноцид — один із найтяжчих
злочинів проти людства, що полягає в знищенні націо-
нальних, етнічних, расових або релігійних груп насе-
лення ... Зокрема навмисне створення таких життєвих
умов, що розраховані на цілковите або часткове фізичне
винищення будь-якої групи населення”. Так сказано
про ґеноцид в Українській Радянській Енциклопедії
(том 3-й, вид. 1960 р., ст. 186). А проте автори цієї статті
в УРЕ не наводять прикладів ґеноциду, по які ходити
далеко не треба.
„Український народ, котрий протягом багатьох сто-
літь не знав голоду, у 1933 році втратив понад 6 міль-
йонів чоловік, які загинули від голодної смерти. Це був
всенародній голод, штучно створений органами влади:
хліб відбирався до останньої зернини, руйнували навіть
печі та господарчі прибудови в пошуках схованого зер-
на. Якщо до цього додати мільйони розкуркулених,
котрих цілими родинами вивозили до Сибіру, де вони
помирали, то лише за якихось три роки (1930-1933) ми
налічимо не менше десяти мільйонів цілком свідомо ви-
нищених українців. Четверта частина українського на-
селення!
„А ще ж буде 1937-й рік, коли українських в’язнів
розстрілюватимуть сотнями тисяч. Ще буде війна з Ні-
меччиною, котра також винищить 7-8 мільйонів укра-
їнських громадян. А після цієї війни почнеться інша
війна: винищення Української Повстанської Армії
(УПА), котра підняла зброю проти Гітлера і не склала
її тоді, коли зажадав цього Сталін. Разом з повстанця-
ми винищувалось і мирне населення ... Якщо кинути
погляд на нашу історію за останні півстоліття, стане
цілком зрозуміло, чому сьогодні на вулицях українсь-
ких міст не чути рідної мови”.64)
Цитований вище документ Української „Гельсінсь-
кої” Групи, згідно з судовим вироком над М. Руденком
(з липня 1977 р.), „склав, розмножив і розповсюдив”
100
нібито саме він. Авторство цього письменника в доку-
менті справді відчувається, а в окремих місцях є навіть
прямі повторення висловлених ним думок у його влас-
них самвидавних творах — не лише політичних, а й
поетичних. І той факт, що вихідною тезою засадничого
розділу про національно-політичне становище України
в СРСР у документі є саме значуща пригадка про жах-
ливий злочин народовбивства совєтської влади супро-
ти українського народу 1933-го року — це також той
елемент, який у творчості Руденка-поета саме в рік на-
писання „гельсінського” Меморандуму (1976 р.) виявив-
ся провідним мотивом.
Так, саме на початку (в лютому) 76-го року (в гру-
дні якого написано Меморандум) в українському сам-
видаві з’явився щойно написаний тоді (10-11-76 р.) най-
визначніший поетичний твір М. Руденка цього періоду
— поема „Хрест”. У ній узагальнено в символічно-фі-
лософських образах українську трагедію 1933 р. та її
сприйняття свідомістю української людини того поко-
ління й того суспільного типу, якого яскравим пред-
ставником є М. Руденко. Нагадаємо: М. Руденко наро-
дився 19-го грудня 1920 р. в родині робітника-шахтаря
Донбасу. Отже — в час голодової катастрофи в Україні
1933 р. він ні за віком (13-й рік життя), ні за соціяль-
ним станом (індустріяльне, а не селянське середовище),
не належав до безпосередньо зачепленої народовбивст-
вом категорії людей української нації, супроти якої (ка-
тегорії) це народовбивство було спрямоване. Ба більше:
він виростав і виховувався в комсомолі, з якого прямо
перейшов і в компартію, до якої належав (і в якій був
навіть на керівних становищах) аж до часу виключення
з неї 1976 р. в зв’язку з активною діяльністю в українсь-
кому русі на захист людських і національних прав. І
тим більш показовим та промовистим є те, що саме істо-
рична пам’ять про 1933-й рік, як рік національної ка-
тастрофи України, ставши тим „попелом Клааса”, що
будить національне сумління нащадків покоління жертв
„українського „голокосту”, непокоїть національне сум-
101
ління й українців покоління та середовища М. Руденка.
Поема „Хрест” якраз і є передусім хвилюючою пое-
тичною сповіддю збудженого пам’яттю про 1933-й рік
національного й просто людського сумління українсь-
кого ідейного комуніста, що через усвідомлення вчине-
ного в ім’я комунізму злочину супроти його рідного на-
роду приходить до збагнення національної ідеї цього,
розп’ятого, як Христос, народу; а відтак приходить і до
пізнання вищої Правди — Бога. В центрі поеми — сим-
волічний образ комуніста-комісара, співвідповідального
за трагедію України 1933 р., що принесла смерть його
рідній матері і його рідному селу. Беручи й на себе час-
тину історичної провини цього комісара (М. Руденко
також був „комісаром” — „політруком” під час війни
1941-1945 рр.), поет, раз-по-раз ідентифікуючи себе зі
своїм витвором-образом у поемі, разом з ним переживає
своєю поетичною уявою всі жахи України 1933 р., спо-
стерігаючи очима комісара вимерле рідне село, в яке
він саме в жнивну пору того року завітав:65
Отож ішов мій комісар,
Дороги не питав.
І жайворон його з-під хмар,
Як рідного вітав.
Усіх він добре знає тут —
Нікого не забув ...
Був рік смертей, фатальних скрут —
Рік тридцять третій був . ..
А поза тинами
Ні душі нема.
Лиш вітряк на схилі
Руки підійма...
... Не повіє димом
З чорних димарів.
Квітне будячиння
Посеред дворів.
102
Ось і рідна хата.
Мамо, я іду!
Повсихали щепи
В батьківськім саду.
Стежку до криниці
Вкрив густий пирій.
Впав розбитий вулик —
Перевівся рій.
Навіть на порозі
Виріс бур’янець.
Та невже це світу
Надійшов кінець?
Може це наснився
Страхітливий сон?
Мамо! Чуєш мамо?
Це ж твій син — Мирон ...
Але матері нема — вона померла разом з вимерлою
більшістю села. І в порожній хаті, серед спустошеного
села, видива страшної дійсности терзають душу Миро-
ва:
Вже половіє жито,
В нього ж сторчма волосся:
Адже до хліба дожити
Не багатьом вдалося.
Ночі, пекельні ночі!
Він не засне до ранку.
Руки цупкі жіночі
Душать йому горлянку.
Потім приходить мати
І промовляє з болем:
„Сину, пора вставати,
Сонце зійшло над полем.
103
Нам не лежиться в могилі,
Мертвим не до спочинку.
Хто Ж КОЛОСОЧКИ милі
В полі догляне, синку?”
Скиглять голівки русі,
Виснажені до краю.
„Крихітку хлібця, матусю,
Хлібця! . .” — і крик завмирає.
Там, де комора артільна,
Вибігши вранці на ґанок,
Христя, вдова божевільна
Йде в канібальський танок:
„А я діточок побила,
До схід-сонця поварила.
Трактористу-молодцю
Наробила холодцю” ...
А далі -— ще більш пригноблюючі факти дійсности
України 1933 р.: жорстока й брехлива пропаганда по
радіо; маскарад кінознімання „щасливого радісного
життя” навезених із Росії селян:
Мирон за ніч зробився сивим:
На сто дворів — один живий ...
Лиш рупор голосом спесивим
Комусь кричав про „шлях новий”.
Та ще словами, мов киями
Поет відомий — в згубну мить
Людей зганяв „до ’дної ями:
Будем, будем бить! ...”
... Іде Мирон такий, неначе
Зняли сердешного з хреста.
Ось чує гавкання собаче —
То ж, мабуть, хата не пуста!
104
У дворику стоїть підвода,
Поза повіткою — стоги.
І гарна дівка, пишна врода,
Виносить з хати пироги.
У землю врито стіл, на ньому —
Горілка, сало, огірки.
Мужик, узутий в личаки,
На возі розгорта солому.
Рушає в хату з самоваром,
На ґанку приміряє бриль.
— „Гей! Самовар не треба й даром:
То курський, не вкраїнський стиль!”
Хто це сказав ? І чий то голос
Почув Мирон через вікно ? ...
Неначе небо розкололось:
Та це ж знімається кіно!
Усе одразу ясно стало:
Людей з-під Курська навезли
Та в українське повбирали
І посадили за столи.
Мовляв, нехай ворожа зграя
Шалений галас не здійма,
Що Україна вимирає, —
Немає голоду, нема! ...
Ось, бач, уже й начальство їде
На пироги та на коржі.
В дворі упасти голці ніде —
Всі нетутешні, всі чужі...
... Посуди билось тут без ліку.
І сам колгоспний голова
Варнякав ось такі слова,
Мов потьмарилось чоловіку:
105
— „Йдемо звитяжно, переможно —
Немов гроза, ідем!
Як перевиховать не можна —
У землю покладем.
І нам від того, скажем прямо,
За вухом не свербить.
Усіх хохлів, до’дної ями —
Будем, будем бить! ...”
Потім Мирон іде шукати місце поховання матері,
змайструвавши для її могили хреста, щоб ушанувати її
віру, хоч сам він і безвірник:
... Шукати, де спочила мати,
Водив Мирона дід старий.
Але могили не впізнати,
Хоч цілий цвинтар перерий.
Про неї знають лиш тополі,
Бо в них тече селянська кров ...
Мирон підняв хреста — й поволі
По стежці росяній пішов.
Хоч нічка місячна стояла,
Душа прийняти не могла
Те мертве світло, що лягало
На стріхи мертвого села.
„Ти чуєш, мамо? Де ти, де ти?
До тебе син іде на суд ...”
І ніби з глибини планети
Йому почулося: — „Я тут!”
Спинився, слухав — потім знову
Ішов до церкви за село.
І знову чув глибинну мову:
— „Я тут!” — з-під ніг йому гуло.
106
Він довго йшов. А на світанні,
Коли ще степ у росах опав,
Мирон на скіфському кургані
Знесилений на землю впав ...
... Зненацька десь над виднокраєм
Озвалася туга струна.
Хтось там живий на кобзі грає —
І степом котиться луна ...
Мирон підвівся, став на ноги.
Та що це!... В іскорках із рос
Із кобзою ішов до нього,
Не інший хтось, а сам Христос ...
... Це ж Він, кому молилась ненька
За всіх — за мертвих і живих.
І тільки кобза вже старенька —
Немов з походів січових...
Далі між Мироном і Христом відбувається діялог,
голо'вний зміст якого закладено ось у таких фрагмен-
тах строф поеми:
Мирон:
... — „Де ж правда? Лиш пекельні муки —
Ні краю їм не видно, ні кінця.
До тебе люди простягають руки,
А ти підводиш очі до Отця.
Що дав ти безталанній Україні —
Яку свободу, благодать яку?
Шукаємо добра, як голку в сіні,
А тільки лихо маєм на віку...
... Ти кажеш нам про вічні блага раю,
Ми ж віримо в осяяння твоє.
Тим часом ненька діток пожирає —
І серце в грудях каменем стає ...
107
... Царює смерть на рідній Україні.
Чим провинилися її сини?”
Христос:
„Діла твого народу є нетлінні,
Бо він — це Я..
Миром:
— „Благаю, поясни.”
Христос:
„Нарід — це Бог. А люди — це клітини
У тілі віщому, якого ти
Не здатний бачити. Душа дитини
І розум, котрий обриси мети
Наклав на цілу світову безмежність,
Щоб нею дихати ...
Такий нарід
Нікого не поставить у залежність,
Батьків не вб’є, не уярмить сиріт
Згадай: коли вкраїнці брали в рабство
Народи інші? На чиїй землі
Розбій чинили? .. .
Чесну віру в братство
Несли вони на мудрому чолі.
Візьми свій хрест. Нехай ляга на плечі
Важким ярмом, а ти його неси.
У ньому зойк голодної малечі,
Жіночі передсмертні голоси.
У ньому віра, віщий поклик Слова,
Твоя корогва, Боже знамено.
У ньому щира українська мова,
Де кожна кома — то святе зерно ...
108
... Візьми свій хрест. Неси, як я, Мироне,
Несу цю кобзу — запорожців дар...”
І сталось чудо: вже не Бог на троні —
На камені сидів сліпий Кобзар...
І от Мирон зі своїм хрестом і кобзар, у якого вті-
лився Христос, ходять по сплюндрованій Україні й бу-
дять струнами кобзи невмирущу віру народу в перемо-
гу своєї вистражданої правди, що є правдою Боголю-
дини, розіп’ятої на хресті:
Іде кобзар, а трохи збоку,
Сльозу ховаючи в очах,
Іде Мирон повільним кроком
З хрестом на схилених плечах.
І не дивуються з них люди---
Всі почорнілі від журби:
По Україні всюди, всюди
Хрести, могили та гроби.
Зупиняться біля криниці
Напитись чистої води —
І вже діди і молодиці
По троху сходяться туди
Сліпий кобзар на кобзі грає
Та щось мугиче, не співа.
І кожен очі витирає:
Відібрано у них слова ...
... В чаду пекельної геєни
Усе принишкло, все мовчить.
І не злічити убієнних,
Могил по селах не злічить . ..
... Та все ж старий втішає юних,
Бабуся правнука втіша:
„Якщо живі у кобзи струни,
То значить є жива душа.
109
Іще для нас уродить жито,
Переживем біду гірку.
Зерно вмирає, щоб ожити
У золотому колоску.
Хто не помре, той не воскресне,
Не розпочне життя нове.
Усе, що є одвіку чесне,
Колись в народі оживе ...”
О, Україно чорноброва,
Блакитно-колосковий світ!
На годувальницю-корову
Ти схожа, нене, триста літ.
Така покірна в тебе вдача,
Що й ледар видоїть тебе,
А потім ця ж рука ледача
Останнє з ясел загребе.
Та в тебе віра ще не згасла,
Не вмерла впевненість свята,
Що отакі порожні ясла
Стають колискою Христа...
На цьому поема не кінчається. Ще Мирон і. кобзар
потрапляють у руки НКВД, і в тюремній камері Мирон
чує з видного лише йому хреста в кутку голос Христа:
„Я тут. Я — „зек” (тобто — в’язень, від уживаного в со-
вєтських тюрмах і концтаборах скорочення російського
слова „заключенньїй” — „зк”, „зе-к”). Ще е в поемі
авторська кінцівка з нав’язанням до конкретности по-
літичної сучасности України й світу, як також є нецито-
ваний тут вступ з висловом морально-філософської по-
зиції автора. Але суть поеми, її головний символічно-
філософський зміст, полягає саме в тому, що тут було
зацитовано. І воно зводиться до ідеї своєрідного україн-
ського месіянізму нації-страдниці, що є носієм Божої
правди, яку їй судилося через усі хресні терпіння свого
110
тяжкого історичного життя в неволі пронести несплям-
леною — в чесній боротьбі за своє визволення, невід’єм-
не від перемоги правди й добра над кривдою й злом
у світі.
І треба сказати, що в цьому є щось спільне з тим,
на чому виплекала в собі єврейська нація, після віків
неволі, гніту й переслідувань у світовому розсіянні, ту
велику віру в своє особливе призначення --- ШЛЯХОМ
терпінь і жертв досягти здійснення своєї заповітної мрії
про новий Ізраїль, як втілення вселюдських ідеалів
правди і добра. І саме той єврейський Голокост у Дру-
гій світовій війні, що мав би, за задумом ворогів єврей-
ства, означати його остаточний кінець, став початком
його відродження в боротьбі за реалізацію цієї мрії. Чи
ж не може й для нас, українців, пам’ять про „українсь-
кий Голокост” 1933-го року стати принаймні тим збуд-
ником віри в освяченість хресного шляху незмірних тер-
пінь і жертв нашої нації, що неминуче, має завершитися
її могутнім відродженням у боротьбі за омріяну Вільну
Україну — державу правди і добра? ...
111
ПРИМІТКИ —ВКАЗІВКИ
ДО ДЖЕРЕЛ
х) ТЬе Віаск Оееііа о£ іке Кгетііп, а ^Ьііе Воок, Уоі. 2,
¥огк — Торопію, ПОВНИВ, 1955, рр. 127-129.
2)	Українська Громадська Група Сприяння Виконанню
Гельсінських Угод. Київ, Україна. Декларація і Мемо-
рандум но. 1. Видання Української Інформаційної Слу-
жби „Смолоскип”. Вид-во „Свобода” — Джерзі Сіті —
1977, ст. ст. 11-12.
3)	Процюк, С. „Проблема потенціалу українського насе-
лення” — „Сучасність”, ч. 7, липень 1961 р., ст.ст. 78-79.
4)	ПорІВН. ЦИТ. Вище ТЬе Віаск Вее<1» о£ іЬе Кгетііп ... V. 2,
р. 129, і цит. вище Процюк, С. „Проблема потенціалу...”,
„Сучасність ч. 7, 1961, ст. 79.
8) Сталин, И. Марксизм и национально-колониальньїй во-
прос. Москва, 1935, ст. 152.
6)	„Червоний шлях”, журнал-місячник, Харків, 1934 р.
ч. 2-3, ст. ст. 165-167.
7)	„Правда”, орган ЦК ВКП(б) — щоденна газета. Моск-
ва, 27 листопада 1933 р.
8)	Лавріненко, Ю. Розстріляне Відродження. Париж, Іпзіу-
іиї Ьііегаскі, 1959 р. ст. 965.
®) Енциклопедія Українознавства, словникова частина.
Париж-Нью-Иорк, Наукове Товариство ім. Шевченка,
1959 р. том 3, ст. 1100.
10)	Там же, ст. 1080.
11)	Там же, ст. 1079-1080.
12)	Чорновіл, В. „Я нічого у вас не прошу”. Торонто, „Но-
вий шлях”, 1968 р., ст. 102-103.
13)	„Комуніст”, орган ЦК КП(б)У — щоденна газета, Хар-
ків, 21 грудня 1934 р.
14)	Гроссман, В. Все течет... (РгапМигі;) Посев, 1970 г.
ст. ст. 116-121.
15)	Медведев, Р. К суду истории; генезис и последствия ста-
линизма. Нью-Йорк, Кнопф, 1974 г. ст. ст. 204-207.
1в)	Енцикл. Українозн., цитовано вище, ст. 1079.
17)	Там же.
18)	Голуб, В. „Причини голоду 1932-1933 рр.” — „Вперед,
робітничий часопис”. Мюнхен, жовтень 1958 р., ч.10(94),
ст. 6.
112
1В) Там же.
20)	Там же.
21)	Там же.
22)	Там же.
23)	Там же.
42) „Вісті ВУЦВК” —- щоденна урядова газета. Харків,
11 липня 1932 р.
25)	„Правда”. Москва, 14 липня 1932 р.
26)	„Вольшевик”, теоретичний орган (журнал) ЦК ВКП(б).
Москва, ч. 1-2, ст. 19.
27)	Голуб, В. „Вперед”, цит. вище, ст. 6.
28)	Там же.
2в) „Комуніст”, цит. вище. 18 листопада 1932 р.
30)	„Вісті ВУЦВК”, цит. вище, 8 грудня 1932 р.
31)	Там же, 17 і 28 грудня 1932 р.
32)	Енцикл. Українозн., цит. вище, ст. 1080.
33)	„Правда”, цит. вище, 4 і 8 грудня 1932 р.
34)	„Правда”, цит. вище, 7 січня 1933 р.
зв) „Правда”, цит. вище, 15 лютого 1933 р.
36)	Медведєв, Р. К суду истории... цит. вище ст. 213.. Ци-
тата з газети „Правда” з 24 травня 1964 р.
37)	„Правда”, цит. вище, 6 лютого 1933 р.
38)	Голуб, В. Конспективний курс історії КП(б)У — „Укра-
їнський збірник”, кн. 9. Мюнхен, Інститут Вивчення
СРСР, 1957 р., ст. 71.
39)	„Вісті ВУЦВК”, цит. вище, 5 березня 1933 р.
4о)	Козііик, Н. 5Єа1іпіві Київ іп іЬе ІІкгаіпе. МипісЬ, ІпзШиІе
Іог ІЬе 8іи<іу о£ Йіе ІІ88К (8егіез І, N0. 49) 1960., рр. 47-
51, 56-57.
41)	Див. там же, ст. ст. 51-59, 66-84.
42)	Гроссман, В. „Все течет”..., цит. вище, ст. ст. 121-130.
42)	Солженицьін, А. В кругу первом. Ме-ет ¥,огк, Нагрег. 1968,
рр. 367-368; див. також Копелев, Лев. Хранить вечно.
Апп АгЬог, Агсііз, 1975, рр. 277, 578-579.
44) КйтизіїсйеУ, N. КЬгивЬсЬеу КететЬегв. Возіоп, ІДІІІе &
Вго'теп, 1970, рр. 73-74.
4В) Сосновий, С. „Правда про голод в Україні 1932-1933 рр.”
„Українські Вісті” (газета-півтижневик). Новий Ульм
(Німеччина), ч. 10-11, лютий 1950.
46)	Там же.
47)	І. М-ко (І. Майстренко). „До 25-річчя голоду 1933 р.”
— „Вперед”, цит. вище, ч. 7(92), 1958 р., ст. 1.
113
48)	Гроссман, В. Все течет..цит. вище, ст. 132-133.
49)	Порівн. Академия Наук СССР. Расселение народов СС-
СР, Ленинград, 1932 р. і Малая Советская Знциклопе-
дия. Москва, 1931. Том 9, ст. 194.
50)	І. М-ко (І. Майстренко). „До 25-річчя голоду 1933 р.”
— „Вперед” .. ., цит. вище.
51)	ТЬе Віаск ВееЛв о£ іЬе Кгетііп ... V. 2, цит. вище. СТ. 129.
52)	Сталінську цитату взято з кн. „Десятий сьезд РКП(б);
стенографический отчет”. Москва, 1963, ст. 213.
53)	Сагайдак, Максим. „Етноцид українців в СРСР” —
„Український Вісник”, ч. 7-8 — Передрук самвидавного
журналу з України—Париж, Смолоскип, 1975 р. ст. 50-
51.
54)	Енциклоп. Українозн., цит. вище, ст. 1050.
55)	Див. Козііик, Н. Зіаііпіві Київ іп іЬе ІІкгаіпе. . • ЦИТ. ВИ-
ще, рр. 71-72.
56)	Кубійович, В. „Зміна національних відносин в Україні
у 20 ст.” — Матеріали Конгресу української вільної по-
літичної думки. Серія А. Збірник ч. 4. Мюнхен, 1976 р.
ст. ст. 14-15.
57)	ІпзШиІе о£ йіе Зїисіу о£ Йіе ХЇ88К, МипісЬ. Сеповісіе іп гЬе
ІІ55К. 8іи<1іев іп Сгоир ОевігисНоп. Зегіез І. N0. 40, Лиіу
1958, рр. 145-146.
58)	Українські юристи під судом КГБ. Документи, ч. І. Мюн-
хен, Сучасність, 1968 р. с. ст. 31-32, 90-91.
59)	Дзюба, Іван. „Інтернаціоналізм чи русифікація?”. Мюн-
хен, Сучасність, 1968 р. ст. ст. 164-165.
60)	Сверстюк, Іван. Собор у риштованні. Париж, Смолоскип,
1970 р. ст. ст. 43, 49.
81)	Дзюба, Іван. „Інтернаціоналізм чи русифікація?”...
цит. вище, ст. 31.
62)	Сагайдак, Максим. „Етноцид українців в СРСР” — „Ук-
раїнський Вісник”, ч. 7-8, цит. вище. ст. ст. 34, 37-38, 39-
40, 53.
63)	там же, ст. ст. 50, 52.
64)	Українська Громадська Група Сприяння Виконанню
Гельсінських Угод. Київ, Україна. Меморандум ч. І, цит.
вище. ст. ст. 11-12.
65)	Цит. за кн. — Руденко, Микола. Хрест. Поема. Балти-
мор-Торонто, Смолоскип, 1977 р.
114
ВИБРАНА БІБЛІОГРАФІЯ
МАТЕРІЯЛІВ, ЩО СТОСУЮТЬСЯ УКРАЇНСЬКОЇ
ТРАГЕДП 1933 р. — В КНИЖКОВИХ ТА
ПЕРІОДИЧНИХ ПУБЛІКАЦІЯХ
Примітка» Цей покажчик матеріялів, що стосуються ук-
раїнської трагедії 1933 р.,являє собою вибрану бібліографію
лише в тому сенсі, що це вибір із тієї літератури до даної
теми, З якою ознайомився автор під час опрацювання цієї
теми для кн. „Український „Голокост”, 1933”. Одначе це не
означає, що тут вибрано все найліпше з усього того, що досі
на цю тему опубліковано. Через відсутність будь-якої систе-
матичної бібліографії україніки поза СРСР, повна бібліогра-
фія чи повноцінний вибір з неї в ділянці, про яку тут ідеться,
покищо залишаються завданням до виконання в майбут-
ньому.
Реєстр матеріялів у цьому покажчику подано в двох
частинах: І — матеріали українською і російською мовами;
II — м&теріяли англійською й німецькою мовами. В обох
частинах матеріали розташовано в абетковому порядкові —
за прізвищами авторів, укладачів-редакторів чи відповідаль-
них за видання інституцій, а також (у відповідних випадках)
за назвами самих публікацій.
І
1.	Архимович, Олександер. „Урожай збіжжя в СССР і на
Україні в часи великого голоду 1932-33 рр.” (Український
технічно-господарський інститут. Мюнхен, Німеччина. Нау-
кові Записки, вип. 5 (т.VIII), 1964. ст. ст. 22-29.
2.	Багряний, Іван. Чому я не хочу повертатися на „ро-
діну”? Новий Ульм, Німеччина. Вид-во „Прометей”, 1946.
3.	Вербицький, А. Найбільший злочин Кремля. Лондон,
1951.
4.	Височенно, А. (псевд.; дійсне прізв. Ващенко, Олексан-
дер). СССР без маски. Буенос Айрес, 1951.
115
5.	Голуб, В. (псевд.; дійсне прізв. Голубничий, Всеволод).
Конспективний нарис історії КП(б)У. Відбитка з „Українсь-
кого Збірника”, кн. 9. Інститут вивчення СССР, Мюнхен.
1957 ст.ст. 62-73.
6.	Того ж 'автора: „Причини голоду 1932-1933 рр.” —
Вперед. Робітничий часопис, Мюнхен, ч. 10(94), жовтень 1958.
7.	Горліс-Горський, Юрій (псевд.; дійсне прізв. Городя-
нин-Лісовський, Юрій). Ате Дісіаіог! Львів, 1941.
8.	Того ж автора: Спогади. Львів, 1935.
9.	Гришко, Василь. Москва сльозам не вірить. Трагедія
України 1933 року з перспективи 30-річчя (1933-1963). Нью-
Йорк, ДОБРУС (США), 1963.
10.	Того ж автора: Молода Україна пореволюційного со-
рокаліття під Совєтами ... (1918-1958). Новий Ульм, Укра-
їна, 1958. Част. І, розділи 14-16 (ст.ст. 74-94).
11.	Гроссман, Василий. Все течет... Франкфурт, Герма-
ния. Посев, 1970, Глава 14 (ст.ст. 115-133).
12.	Долина, Петро (псевд.) „Організована голодова ката-
строфа на Україні”. — Сучасність, Мюнхен. Вересень 1968,
ч. 9 (93).
13.	Дубинець, Іван (псевд.; дійсне прізв. Дубина, Іван).
„П’ятилітня внутрішня війна в СССР (1929-1933) проти кол-
госпного рабства. До 20-ї річниці голоду в Україні 1932-
1933 рр.” Газета „Український Прометей”, Детройт. Числа
19-21 (травень 7,14 і 21) 1953 р.
14.	Енциклопедія Українознавства. Том перший [Загальна
частина] П. Мюнхен-Нью-Иорк, 1949. ст.ст. 550-553.
15.	Енциклопедія Українознавства. Словникова, частина,
т. 2. Париж-Нью-Иорк, ст.ст. 406-407.
16.	Ковалевський, Микола. Україна під червоним ярмом.
Документи, факти. Варшава, вид-во „Схід”, 1986.
17.	Того ж автора: Опозиційні рухи в Україні і національ-
на політика СССР, 1920-1954. (Інститут вивчення історії і
культури СССР, Мюнхен. Дослідження і матеріяли. Серія 2,
но. 26) Мюнхен, 1955.
18.	Кононенко, Константан С. Україна і Росія. Соціяльно-
економічні підстави української національної ідеї, 1917-1960.
Мюнхен, Український технічно-господарський інститут, 1965.
19.	Того ж автора: „Сорокаріччя кінця”. (Український тех-
нічно-господарський інститут, Мюнхен. Наукові Записки, ви-
пуск З (VI) — 1962, ст.ст. 136^149.
116
20.	Кубійович, Володимир. „Зміни національних відносин
в Україні в 20 ст.”. (Матеріали Конгресу української вільної
політичної думки. Серія А. Збірник 4. Мюнхен, 1976, ст.ст.
9-20).
21.	Того ж автора: „Національний склад населення УРСР
і число українців у світлі перепису 1959 р.” (Українська Лі-
тературна Газета, Мюнхен, ч. 3(57), березень 1960).
22.	Лавріненко, Юрій. Розстріляне Відродження. Париж,
Іпзіуїиі Ьйегаскі, 1959.
23.	Лучишин, І. „Людські втрати українського народу під
диктатурою російської комуністичної партії" („Вільна Укра-
їна”, Збірник, чч. 54, 55-56. Нью-Йорк, 1967).
24.	Лютаревич, П. „Цифри і факти про голод в Україні"
(Український Збірник, кн. 2. Інститут вивчення СССР, Мюн-
хен. 1955).
25.	Майстренко, Іван (підпис. І. М-ко). „До 25-річчя голо-
ду 1933 р.” (Вперед. Робітничий часопис, Мюнхен, ч. 7 (92),
липень 1958.
26.	Того ж автора: Сторінки з історії Комуністичної партії
України. Частина друга. Мюнхен, Сучасність, 1969. Суспіль-
но-політична бібліотека, ч. 4(23). Розділ: „Розгром україн-
ського відродження і нова національна політика”, ст.ст.
83-107.
27.	Медведев, Рой. К суду истории. Генезис и последствия
сталинизма, Нью-Йорк, КпорІ, 1974. Глава 3, ст.ст. 163-218.
28.	Мудрий, Василь. Лихоліття України. Львів, Громадсь-
кий Комітет Рятунку України, 1933.
29.	Николишин, С. Культурна політика більшовиків і укра-
їнський культурний процес. Реґенсбурґ, 1947.
ЗО.	Петров, Віктор. Українські культурні діячі Української
РСР 1920-1940 рр. — жертви большевицького терору. Нью-
Йорк, Пролог, 1959.
31.	Піґідо, Федір (псевд. Правобережний, Ф.). 8.000.000;
1933-й рік на Україні. Вінніпег, Культура і освіта, 1951.
32.	Того ж автора: Україна під большевицькою окупацією;
матеріали до історії українського народу в 1921-30-х роках.
Мюнхен, Інститут вивчення СССР, 1956.
33.	Підгайний, Семен. Українська інтелігенція на Солов-
ках. Новий Ульм, Прометей, 1946.
34.	Садовський, Валентин. Національна політика совєтів
на Україні. Варшава, Український науковий інститут, 1937.
117
35.	Славутич, Яр. Розстріляна Муза. Детройт, Прометей,
1955.
36.	Сагайдак, Максим (псевд.). „Етноцид українців в
СРСР”. (Український Вісник, ч. 7-8, весна 1974 р. Передрук
самвидавного журналу з України). Париж, Смолоскип, 1975.
37.	Сова, Г. (псевд.). Голод в Україні, Мюнхен, 1948.
38.	Того ж автора: До історії большевицької дійсности.
(Інститут вивчення історії й культури СССР. Дослідження
й матеріали, серія 2, но. 24) Мюнхен, 1955.
39.	Соловей, Дмитро Ф. Голгота України. Част. І. Вінніпег,
„Український Голос”, 1953.
40.	Того ж автора: Шляхами на Голготу. Нью-Йорк-Дет-
ройт ..., 1952.
41.	Того ж автора: „Українське село в роках 1931-1933”.
(Український Збірник, кн. 2. Інститут вивчення СССР, Мюн-
хен, 1955).
42.	Того ж автора: „Людність України за 40 років влади
ЦК КПСС”. Детройт, „Вільна Україна”, 1961 (Відбитка зі
збірника „Вільна Україна”, чч. 24-27).
43.	Сосновий, С. „Правда про голод в Україні 1932-1933
рр.” („Українські Вісті”, Новий Ульм, Німеччина (газета);
чч. 10-11, лютий 1950 р.).
44.	Хрущов, Микита (Хрущев, Никита). Про культ особи
і його наслідки. Доповідь М. С. Хрущова на 20 З’їзді КПСС.
Нью-Йорк, Пролог, 1959 (Суспільно-політична бібліотека,
ч. ПІ).
45.	Чапленко, Василь. Більшовицька мовна політика. Мюн-
хен, 1956.
ц
46.	Аттепбе, Е\уа1<1. Нитап Ьіїе іп Яиа*.іа. Ьопйоп, С. АІІеп
& Іїпмпп, 1936.
47.	Зате аиіЬог: Мив> ЯиввІапН кип^ег? Мепвскеп — ипН
Уоікепвскіскваїе іп Нег Зожіеіипіоп. 5¥іеп, IV. Вгаиптиііег, 1935.
48.	Ваіігіапу, Іуап. “ІУЬу І Во N,01 ІУапІ То Со Ноте”. (11к-
гаіпіап (Зиагіегіу. 2, ЗргІП£ 1946, рр. 238-251).
49.	Тке Віаск ОееНв о£ іке Кгешііп: а ХУкііе Воок. V. 2: Тке
Сгеаі Еашіпе іп ІІкгаіпе іп 1932-1933. Ке\У Уогк-Тогопіо, СОВ-
ВП8, 1955.
50.	Тке зате — V. 1: Воок о£ Тевіітопіев. Тогопіо, Икгаіпіап
Азз’п оі Уісіітз оі Вивзіап Срттипіві Теггог, 1953.
118
51.	Скаткегііп, ІУіІІіапі Непгу. Киввіа’в Ігоп Аде. Возіоп,
ЬіШе & Вголуп, 1934.
52.	Зате аиіког: ІІкгаіпе, а ЗиктегдеЗ Маїіоп. Мете Уогк,
Мстіїап, 1944.
53.	Сопдиезі, ВоЬегі. Тке Сгеаі Теггог. Ьопгіоп, МасМіІІап,
1968.
54.	Втуігузкуп, Вазії. Мовсож ап<1 (Легате; 1918-1953, А 5іи-
<Іу о? Виввіап Воївкеуіс Наііопаїііу Роїісу. МелУ Уогк, 1956.
55.	Еікпосіеіе о( (Легаіпіапв іп іке 11-5.5-В. Тке (Легаіпіап
Негаїб; ап ип6ег§гоип<1 )оигпа! (гот Зоуіеі (Ікгаіпе. Сотр. Ьу
Маквут ЗакаіНак... 8ргіп& 1974, іззие 7-8. ВаШтоге, 8то1о-
зкур РиЬІізкегз, 1976.
56.	Наїіу, Мукоіа. Тке Ог^апіхеН Еатіпе іп (Легате, 1932-1933.
Иелу Уогк, 1963.
57.	Зате аиіког: Тке 25ік Аппіуегвагу о І іке (Ігеаі Еатіпе
іп (Ікгаіпе. Мелу Уогк, 1959.
58.	Ноіикпуску, Узеуоіок. Оиіііпе ої Нівіогу о£ іке Соттипіві
Рагіу о£ (Ікгаіпе (Вергіпі Ігот “ІІкгаіпіап Вєуієуу”, по. 6. Іп-
зіііиіе £ог іке Зіисіу о£ Йіе 1188В, Мипіск, Оегтапу, 1958).
59.	Нгузкко, Уазуї. Ехрегіепсе члгіїзк Виввіа. Мету Уогк, ІІкгаіп-
іап Соп&ге88 Соттійее о£ Атегіса, 1956.
60.	Іпзіііиіе £ог іке зіибу о£ Іке 1188В, Мипіск, Сегтапу.
Сепосісіе іп іке 1155К; ЗіиНіе» іп Сгоир Вевігисііоп, Мету Уогк,
Зсагесголу Ргезз, 1958.
61.	Каїупук, Оіекза. Соттипівт: іке епету о{ тапкіпЗ.
Воситепі» ... Ьопсіоп, Іікгаіпіап Уоиік Азз’п іп Сгеаі Вгііаіп.
1955.
62.	Ккгизскеу, Мікііа. Ккгивкскет Вететкегв. Возіоп, ЬіШе &
Вгоууп, 1970, рр. 73-74.
63.	Коезіїег, Агікиг. Тке Тоці ап<1 іке Сотівваг. Мелу Уогк,
1936.
64.	Копрпепко, Копзіапіуп 8. “Тке Вгеа<Ии1 Ваіапсе о£ 39
уеагз: Іікгаіпіап Рориіаііоп Ьоззез” (Іп “Іікгаіпіап Яеуіе»”,
Ьопсіоп. 4 (8ргіп£), 1957, рр. 57-63).
65.	Козііик, Нгукогу. Зіаііпіві Київ іп іке ІІкгаіпе. Мипіск,
Іпзіііиіе Іог Іке 8іи<1у ої іке 1188В (Зегіез 1, по. 49), 1960.
66.	Коуаіеузкуі, Мукоіа. “Соїіесііуіагііоп апсі Зіагуаііоп оі
іке Рагтегз”. — Іп Виввіап орргеввіоп іп ІІкгаіпе. Ьопсіоп, 11к-
гаіпіап РиЬІізкегз, 1962. рр. 69-84.
67.	Когсіока, Кихта. “Верогіаііоп іо іке Могік.” Ветіпізсеп-
сез. — Іп Виввіап орргеввіоп іп (Легате (ор. сії.), рр. 434-448.
119
68.	Іюгітег, Ргапк. Тке Рориіаііоп о£ іЬе Зоуіеі Ііпіоп. Ні»-
іогу апсі Ргозресів. Сепеуа, 1946.
69.	Маппіп^, Сіагепсе Аи^изіиз. Т-игепііеіЬ-сепіигу Іікгаіпе.
Кєлу ¥огк, Вооктап Азз’п, 1951.
70.	Зате аиЙюг: ЇІкгаіпе ипсіег Зотіеів. Мелу ¥огк, Вооктап
Азз’п, 1953.
71.	МізЬсЬепко, Міскаеі. “Нип^ег аз а теЙіос! о£ Теггог апсі
Еиіе Іп Йіе Зоуіеі Ііпіоп”. (Іп Іікгаіпіап (Зиагіегіу, Ке\у ¥огк.
5. Зиттег 1949. рр. 219-225).
72.	Мукиїуп, Апсігіі. “ТЬе Еиззіап Теггогізі Ведіте апсі Йіе
АгШісіаІ Раїтіпе іп Йіе Икгаіпе”. (Іп Іікгаіпіап Яєуіє-иг, Ьопбоп.
5. Зиттег 1958. рр. 10-25).
73.	Огеїеізку, Уазуї. “Зіагуаііоп о£ ЇІкгаіпе Ьу Мозсоау іп
1921 ап<1 1933”. (Іп Іікгаіпіап Кеуіелу, Ьопсіоп. 10, Зері. 1963.
рр. 18-26).
74.	РИЬаіпу, Аіехапсіга. “Тіїе Сгеаі Ратіпе іп Йіе ЇІкгаіпе,
1932-1933. А ЬіЬІіокгаріїу” (Іп Ме-» Веуіе-иг, у. 8, по. З (32),
1968. рр. 123-132.
75.	РІ£І(1о-РгаУоЬеге2І1пу, Ребіг. ТЬе Зіаііп’в Еатіпе: ЇІкгаіпе
іп іке ¥еаг 1933. Ьопсіоп, їікгаіпіап УоиЙі Азз’п іп Сгеаі Вгііаіп,
1953.
76.	Киввіап Орргеззіоп іп Іікгаіпе; герогіз апсі сіоситепіз-
Іопсіоп, Іікгаіпіап Риоіізкегз, 1962.
77.	Виззізскег Коїопіаіізтиз іп <1ег ЇІкгаіпе; Вегіскіе ипсі
Оокитепіе. МйпсЬеп, їікгаіпізсіїег Уег1а&, 1962.
78.	ЗсіЬогзку, Мукоіа. ЇІкгаіпе апсі Виззіа; а Зигуеу о£ Зоуіеї
Киззіа’з 1Чуепіу-¥еаг Оссираііоп о( Еазіегп Іікгаіпе. Мелу ¥огк,
Ог^апіхаііоп оі Йіе ЕеЬігіЬ оі ІІкгаіпе, 1940.
79.	Зкапкоузку, Ьелу. “Тіїе ЕЙесІз оі Йіе Зоуієі Маііопаїііу
Роїісу іп іЬе Ьі^Ьі о£ іке 1959 Сепзиз апсі СИег Ваіа”. (Іп Рго-
Іодие; РгоЬІетз ої Іпсіерепсіепсе апсі Атііу оі Маііопз, УОІ. V,
по. 1-2, 3ргіп£-3иттег 1961. Келу ¥огк, 1961, рр. 27-87.
80.	Зоїоуеу, Втуіго Р. ТЬе Сої^оіка о£ Іікгаіпе; еуелуііпезз
ассоипі»... Келу ¥огк, Іікгаіпіап Соп^гезз Соттійее оі Ате-
гіса, 1953
81.	Зате аиЙюг: “Оп ІНе ЗОЙї Аппіуегзагу оі Йіе Сгеаі Мап-
Масіе Ратіпе іпі Ье ЇІкгаіпе” (Іп Іікгаіпіап <5иагіег1у, Кеуу
¥огк. 19, Аиіитп & ІУіпіег 1963. рр. 237-246 , 350-363.
82.	Зате аиЙюг: “Тіїе Везиііз оі Йіе Соттипізі Рагіу Сепігаї
Срттіііее Роїісу іп Йіе ІІ88Е”. (Іп РгоЬІетв о£ їке Реоріе» оі
Ніе Ч55К. МипісЬ. № 8, 1961, рр. 27-29.
120
83.	Т. 8. “Зоуіеі СепосИе оі іке Икгаіпіап Реоріе”. (Іп 11к-
гаіпіап <2иагіег1у, ¥отк, 4, Аиіитп 1948. рр. 325-338).
84.	8и11ПУапЬ, В. Зотіеі Киввіап Роїііісв апсі (ке ЇІкгаіпе, 1917-
1957. Ме-ет ¥огк, 1962.
85.	Іікгаіпе' а Сопсізе Епсусіораесііа. Ргерагесі Ьу 8Ьеускепко
Зсіепіійс Зосіеіу, Есі. Ьу V. КиЬіуолуусЬ. ІІпіуегзіїу ої Тогопіо
Ргезз, 1963, рр. 814-827.
86.	Ііпііесі ІІкгаіпіап Ог^апігаііопз о£ ІЬе Ипііесі Зіаіез. . ..
Ратіпе іп СІкгаіпе. МелУ ¥отк, 1934.
87.	II. 8. Соп£те88. Ноизе о І Вергезепіаііуез. Соттійее оп
Дисіісіагу. биЬ-Соттійее по. 1. Тевіітопу о£ Вг. Ьет ВоЬгіапзку,
Зеріеткег 23, 1964.
88.	ЇУогорау, ОІекза. Тіїе піпік сігсіе. Іп соттетогаііоп о£ іке
тісіітв о£ Ратіпе о£ 1933. Ьопсіоп, ІІкгаіпіап ¥оиіЬ Азз’п іп
Сгеаі Вгііаіп, 1954.
89.	¥игсЬепко, Оіекзапйег. “ТЬе ІІкгаіпіапз” (Іп Сепосісіе іп
іке ІІ88Я.. . (8ее Йет 56) рр. 138-147.
90.	ЕегкаІОУ, М. “8осіа1 Сгоирз” (Іп Сепосісіе іп іке 1188К ...
(зее ііет 56) рр. 237-241.
121
ЗНАИОМТЕСЯ-АВТОР;
ДОБРУС і СУЖЕРО в США й Канаді, як видавці
книжки д-ра Василя Івановича Гришка „Український „Го-
локост”, 1933”, порядком рекомендації читачам автора цієї
книжки, подають тут з дозволу автора, замість уривкових
біографічних відомостей про нього, його власну автобіо-
графічну розповідь (що являє собою також своєрідний
людський документ історії українського „втраченого по-
коління” тридцятих років).
Народився я 1914 р. До 1929 р. жив у м. Дготині (ра-
ніше Полтавської, а тепер Київської области). Після ув’яз-
нення батька (переслідуваного як колишнього офіцера
царської, а потім української армії) та зруйнування роди-
ни репресіями восени 1929 р„ я, маючи 15 років життя,
також опинився в ув’язненні. Це сталося наслідком моєї
активної участи в спробі гуртка місцевих юнаків, що по
закінченні школи-семирічки були позбавлені права на даль-
шу освіту (як діти „позбавлених виборчих прав” батьків),
висловити свій протест шляхом розповсюдження, спрямо-
ваних проти несправедливої влади, писаних від руки листі-
вок, у яких містилися також „контрреволюційні петлюрів-
ські” заклики проти розпочатої саме тоді грабіжницької
акції примусової колективізації селянства.
Цей наш гурток відразу ж (у листопаді 1929 р.) „ви-
крило” ГПУ. А тому, що ми майже всі були членами лі-
тературного гуртка при місцевій школі-семирічці, то в цій
справі було заарештовано не тільки нас, а й деяких інших
наших шкільних товаришів, а також тих вчителів, що мали
відношення до шкільного літгуртка. Ув'язнені спочатку
в слідчій тюрмі округового відділу ГПУ, а потім у загаль-
ній тюрмі м. Прилуки, ми протягом понад півроку (до
травня 1930 р.) перебували там у суворій ізоляції і під
великим терором, бо нашу справу ГПУ „оформляло” як
нібито частину „справи СВУ-СУМ”, що саме тоді була
тією „шапкою”, якою ГПУ покривало всі форми опору
українського селянства, української інтелігенції та зокрема
122
української студіюючої молоді. Одначе „пришити” нас
до „справи СВУ-СУМ” не вдалося, і після порівняно м’я-
кого вироку на процесі СВУ-СУМ у Харкові, нашу спра-
ву розглядала заочно так зв.ана „Трійка ГПУ”, яка ви-
несла також досить м’який вирок: усіх тих, що не мали
відношення до нашої справи, випущено; всіх із визнаних
винними, якщо вони на час вироку були неповнолітніми
(тобто — не мали ще 18-ти років), засуджено „умовно”
до трьох років ув’ язнення; .а старших — засуджено від
трьох до п'ятьох років ув’язнення в виправних таборах
праці. Всю цю історію описано в моїй автобіографічній
розповіді під заг. „Історія моєї СВУ” в газеті „Українсь-
кий Прометей” (Детройт, чч. 7-28, 1955).
Після звільнення, я влітку 1930 р. виїхав до Харкова,
де в той час на будівництві Харківського тракторного за-
воду (ХТЗ) поодинці влаштовувалися на „чорну” працю
члени нашої родини, що змушені були покинути рідний
Яготин. Там, на Тракторбуді, я працював звичайним ро-
бітником протягом трьох років (1930-1933); там же зумів
„загубити” своє „минуле” й „походження”, скінчити шко-
лу фабрично-заводського учеництва (ФЗУ); там же по-
трапив у тодішній потік масової „комсомолізації” робіт-
ничої молоді в школах ФЗУ, і завдяки цьому зміг також
поступити вчинися на вечірньому курсі для робітників при
Інституті Журналістики, а звідти згодом дістатися на лі-
тературний факультет Харківського університету.
Під час цих же моїх робітничих років на новозбудова-
ному ХТЗ я зумів також займатися літературною діяль-
ністю: в серпні 1931 р. (коли мені було 17 років) у літе-
ратурному журналі-міс ячнику „Молодняк” у Харкові бу-
ло надруковано мою велику повість „Один з таких”; а че-
рез рік дві мої повісті, написані в 1931-1932 рр. було взято
до друку й видано окремою книжкою під назвою „Стик”
(вийшла з друку навесні 1933 р.).
Але саме навесні 1933 р. (що був останнім роком мо-
го „умовного ув'язнення”) я пережив велику моральну
кризу на тлі подій того фатального року, який і поклав
край моїй літературній діяльності. Враження голоду, що
123
відчувався в напівголодному Харкові через наплив голод-
них селян до міста, де вони помирали, а також терористич-
ні репресії супроти українських письменників, самогубства
М. Хвильового та М. Скрипника ~~ все це збудило в мені
приховані до того часу „контрреволюційні” думки й на-
строї, Д різко обірвав тоді будь-яку літературну діяльність,
яка вимагала фальшивого підходу до дійсности, а нато-
мість виношував у своїй уяві фантастичні задуми протесту
у формі терористичного акту, (Це частинно описано в мо-
єму автобіографічному оповіданні „Мій замах на Еріо
в 1933 р.”, що друкувалося в газ. „Українська Трибуна
(Мюнхен) у травні-червні 1948 р.)
Протягом 1933-1936 рр. я нічого не писав і не дру-
кував, хоч був у цей час студентом літературного фа-
культету Харк. Держ. Університету, де відбувалося дуже
активне літературно-творче життя, від мене вимагали „но-
вих творів”, а мої колеги, з якими я разом „входив у літе-
ратуру”, робили успішну „літературну кар'єру (В. Собко,
1. Муратов, І. Вирган, Я. Ваш та інші), і для всіх моє
літературне мовчання після таког>о вдалого початку (моя
книжка повістей була написана в віці 17-18 років, а вий-
шла друком на 19-му році життя) було незрозуміле і загад-
кове. Можливо це й послужило причиною, що саме тоді
(як стало мені відомо після арешту 1936 р.) за мною по-
чало пильний нагляд НКВД. В кожному разі — після то-
го, як 1935 р. наш третій курс літфаку ХДУ перевели до
Києва, там мене на початку 36-го навчального року раптом
було „викрито”, як „зайця”, що „приховав”, „проліз” і т,
Д„ а відтак виключено з університету. Не знаючи, що я
під наглядом НКВД, я, по-юнацькому необачно, „зник”
із Києва і до осени 36-го року кочував з одного провінцій-
ного міста до іншого, заробляючи на тимчасових роботах
викладанням у школах, де був „прорив” шкільних про-
грам через нестачу вчителів (що було тоді масовим яви-
щем). Допомогало мені в цьому те, що я зумів зробити
собі „липову” довідку про тимчасову відпустку з універ-
ситету „в зв’язку з родинно-матеріяльними обставинами”.
Але в вересні 36 р„ під час відвідин родини в Харкові,
124
мене „накрило" НКВД й заарештувало. (Всю історію мо-
го „зайцювання" в робітничому й студентському середо-
вищі, включно з комсомолом, описано в моїй автобіогра-
фічній розповіді англійською мовою під заг. „Ап Іпіегіорег
іп Котзотої" („Зайцем у комсомолі" — в книжці „Зоиіеі
УоиІІГ („Совєтська молодь"), виданій Інститутом вивчен-
ня СРСР у Мюнхені 1959 р.).
Від вересня 1936 р. до травня 1937 р. я перебував
у спецтюрмі НКВД в Харкові та в загальній харківській
тюрмі на Холодній Горі. В лютому 37 р. мені майже авто-
матично „присудила" Спецколеґія Харківського Облсуду
на своєму закритому судилищі три роки суворого ув’язнен-
ня в далеких таборах і один рік поразки в правах (фактич-
но — лише перетворивши те трьохрічне „умовне" ув’язнен-
ня, до якого мене було присуджено в 1930 р. „за СВУ",
на справжнє ув’язнення, бо ніякої „справи" Спецколеґія
не змогла мені формально „пришити”). Своє трьохрічне
ув’язнення я відбував у рр. 1937-1939 у найсуворішому
з далеких таборів ГУЛАГу .— на Колимі (район Хатти-
наха, „прииск „Штурмовой”, прибл. 700 км. на північний
захід від Бухти Наґаєво, де тепер Маґадан) і в найсуво-
ріший час каторжного „єжовського" режиму й терору в тих
місцях ув’язнення.' Загалом — від часу арешту до часу
звільнення (яке настало щойно в лютому 1940 р.) я по-
ховав в ув’язненні й каторжній праці, в постійному холоді
й голоді, найкращі роки своєї молодости (від 22-го до 25-го
року життя). Вижив лише завдяки своїй молодості, добро-
му в той час здоров'ю, маленькому (як це називалося тоді
серед в’язнів, „дитячому") термінові ув’язнення (всього
три роки!) і природньому оптимізмові та впертому харак-
терові.
За час мого перебування в ув’язненні, мого батька
(якого 1931 р. було звільнено з першого ув’язнення і він
потім також жив і працював у Харкові на ХТЗ) заареш-
товано вдруге взимку 1938 р., і відтоді про нього від НКВД
не можна було нічого довідатися, крім одного формально-
го повідомлення в відповідь на запит до Москви: „засу-
джено на десять років ув’язнення без права листування".
125
За тодішньою стандартною термінологією НКВД це озна-
чало розстріл: так тоді знищувано без суду колишніх офі-
церів ворожих більшовикам армій.
Після повернення (з цингою й обмороженими кінців-
ками) на Україну напровесні 1940 р. й розшуків вигнаної
з Харкова решти родини (що виявилася частинно в Пол-
таві), довелося ще до кінця року поразки в правах про-
бути на тимчасовій учительській праці в одному глухому
селі, аж поки восени того року вдалося „прописатися” в
Полтаві і, завдяки приватній протекції в міському відділі
освіти, влаштуватися на працю викладача мови в росій-
ській середній школі но. ЗО у Полтаві. Там мене й застала
війна 1941 р. А далі — щасливе врятування себе від по-
лювання НКВД за колишніми політв’язнями; оманне „ща-
стя визволення” німцями й початкова антибільшовицька
активність, як співробітника місцевої газети „Голос Пол-
тавщини” й редактора українського радіомовлення у Пол-
таві; потім — пов’язання з підпільною діяльністю ОУН на
Полтавщині, а від літа 1943 р. — поступовий рух на Захід
через Київ, Рівне, Львів, Мукачів, Хуст, Пряшів і Прагу
— до Західньої Німеччини.
У 1945-49 рр. я перебував у ДП таборах Карлсфельд
і Міттенвальд; до літа 1948 р. активно працював „неле-
гально” (тобто — під псевдонімами) у 34 ОУН, АБН,
в „Українській Трибуні", був членом Політради ОУНр
(бандерівців), дуже близько співпрацював з Я. Стецьком
і деякий час також з С. Бандерою. Але 48 р„ у процесі
внутрішніх дискусій щодо питань дальшого програмово-
політичного розвитку ОУНр та її стосунку до українських
демократичних середовищ (зокрема — УРДП), розійшов-
ся в поглядах з більшістю проводу організації й вибув з неї.
Тоді ж завершив свій давніший особистий і також ідейно-
політичний зв’язок з І. П. Багряним вступом до УРДП, де
відразу ж був обраний з’їздом на керівника ідеологічного
відділу праці ЦК. Відтоді „легалізувався” і став виступа-
ти в пресі під своїм прізвищем та ім’ям і „по-батькові"
(Іванович). До того часу виступав у „легальній і неле-
гальній” пресі бандерівської ОУН під псевдонімами й
126
криптонімами — Віктор Горошко, Віктор Віго, ВІГо, (віг)
і В. Г„ та під іншими вигаданими іменами в різномовній
пресі АБН, або ж писав анонімно.
Дальша моя біографія загальновідома: 1949 р. •— ре-
дактор відділу української політики в газ. „Українські Ві-
сті” (Новий Ульм); 1950-1953 — робітник різних нью-
йоркських фабрик і „шап", а одночасно — керівний діяч
і деякий час голова ДОБРУ Су в СІНА; 1954-55 — голов-
ний редактор газ. „Український Прометей” у Детройті;
від літа 1955 до осени 1959 — викладач української мови
в Військовій Школі Мов Армії США у Монтере!, Калі-
форнія; від осени 1959 до осени 1960 — студент-аспірант
у Каліфорнійському університеті в Берклі, Каліфорнія, де
здобув ступінь магістра бібліотекарства зі спеціалізацією
в слов’янських мовах і літературах; від кінця 1960 р. до
осени 1969 р. — на посаді слов’янського бібліографа в Ва-
шінґтонському університеті в Сеатлі, штат Вашінґтон (у
той же час, від 1967 р. Голова УРДП), а також від 62 р.
— аспірант слов’янського відділу того ж університету, де
1964 р. скінчив студії і склав іспит на ступінь доктора фі-
лософи в ділянці слов’янської філології (докторську ди-
сертацію захистив -1972 р.); 1969 р. виїхав на працю до
Радіо Свобода в Мюнхені, де працював до кінця 1973 р„
як політичний коментатор у справах українського націо-
нально-політичного життя в СРСР; у цій же ролі мене пе-
реведено на працю в програмовому центрі Радіо Свобода
в Нью-Йорку, де працюю й нині. Радіожурналістичний
псевдонім — Віктор Гринько. Поза тим продовжую актив-
ну політичну діяльність в УРПД (від 1975 р. як її почес-
ний голова), а також журналілстично-публіцистичну діяль-
ність в українській демократичній пресі та в вигляді окре-
мих публікацій. Працюю також у літературно-науковій ді-
лянці (зокрема як автор літературно-критичних оглядів у
різних виданнях). Належу до Об’єднання українських пись-
менників в екзилі „Слово”, до Інтернаціонального ПЕН
Клюбц в США до Української Вільної Академії Наук
у США (як її член-кореспондент).
127
ЗМІСТ
1.	Від видавців. До уваги читачів............. ст. 5
2.	І. Загальний огляд української трагедії 1933 р.
з історичної перспективи.................... Ю
3.	II. Український „Голокост”: підготовлення та
розгортання української трагедії в 1930-1932 рр.
та її завершення в 1933 р........................ 29
4.	III. Національно-політичні наслідки української
трагедії 1933 р. на тлі сучасної української
ситуації в СРСР ................................ 78
5.	Додаток. 1933-й рік у світлі матеріалів українського
самвидаву в СРСР 60-х і 70-х рр................. 89
6.	Примітки-вказівки до джерел...................112
7.	Вибрана бібліографія матеріалів, що стосуються
української трагедії 1933 р. — в книжкових та
періодичних виданнях ........................... 115
8.	Знайомтеся — автор .......................... 122
128