ЮідііігесІ Ьу і Не Іпіегпеі Агсґііує
іп 2009 \ллііі їипсііпд їгот
^ґіп апсі Магу А. Уагетко Еоипсіаііоп
Ніір://\л/\л/\л/.агсґіІУЄ.огд/сІеіаіІ8/і8іопіаикгап500Ьагу


ОЛЕЦСАНДЕР БАРЩНСЬЦИЙ.
/а
І. чнсть.
(І. і II. ДОБА. УСТНА НАРОДНА СЛОВЕСНІСТЬ)
У ЛЬВОВІ, 1920.
НАКЛАДОМ КНИГАРНІ НАУКОВОГО ТОВАРИСТВА ІМ. ШЕВЧЕНКА
З ДРУКАРНІ НАУКОВОГО ТОВАРИСТВА ІМ. ШЕВЧЕНКА.
6С&247
/с з7
Переднє слово.
Видане се впклпкане перед усім шкільною потребою, де побіч
чпганя виїмків з найкрасшпх творів рідної літератури має бттп
окремо подавана історія ппсьменьства Одначе й шпрші верстви
осьвіченого суспільства відч] вають потребу зазнайомити ся з роз-
витком нашого ппсьменьства, єго старпнної і середньої доби, котрої
історію вида ну проф. Ом. Огоновськпм (ч. І.) давно вже в прод ажі ви-
черпано. Сій добі нашого ппсьменьства. котрого великої ваги по-
декуди у' нас не доцїнюють, прпсьвячена ся І. часть історії укра-
їнського ппсьменьства, закінчена оглядом устної словесностп на-
родної, на котрій оперю ся наше ппсьменьство в новочасній добі.
Друга часть, котрої печатанє розпочато, містптп-ме історію
нашого ппсьменьства аж до найіювійшпх часів, показник імен та
літератури, якою користував ся автор. Крим того для унаглядвсня
тексту задумане також окреме видане додатку з ілюстраціями, котрі
вимагають красшого паперд і прпг днїйшого часу лля впконьня
рптовпн.
Випускаючи в сьвіт отсю І. часть, вважаю милим обовязком
зложити на сім місці нагіщпршу подяку’ Вп. проф. Дровп К Стт-
динському, дпректорови І. Кокорудзови. проф. Дрови В. Щуратовп
і проф. М. Тершаківцевп, що зболили переглянути всю рукопись
і подати Вг-тьми цінні замітки, а з окрема Вп. Дровп В. Щура-
товп, що й іпдчас печатаня зболив читати відбитки і при сій на-
годі подавати влучні поміченя і доповненя.
Окрім того висловлюю подяку Науковому Товариству імени
Шевченка у Львові, що коштом виложеним на се видане, допо-
могло сему трудовп пояьптп ся в печатп.
У Львові в березні 1920.
0.7. Баронський.

Вступні ВІДОМОСТІ
. Що називаємо історією української літератури
і яка єї задача ?
Літературою називаємо збір всіх умовйх творів,
сими нарід від найдавнїйших часів виявив письмом,
ювом, мовою свої почуваня, стремлїня, свій сьвіто-
яд і стан просьвіти в ріжних добах свого розвитку. Осо-
иво в поетичних творах (віршованих чи прозових), в т. зв.
л а спій літературі або белетристиці* 1) виявляє ся
книпя духа україйського народу від инших народів. Тому
тїснїйшім розуміню поетичні твори (віршовані і прозові),
>асну літературу називаємо народною літературою.
Назва — література походить від лат. вислову
гега (буква) і до єї обсягу належать усі писані твори,
котрих виявило ся умове жптє народу, єго почуваня,
вітогляд, настрої й ідеї; в тім розумінні називаємо літе-
ітуру також ппсьменьством. Крім писаних творів або
ісань належать до обсягу літератури також сї словесні
і о р и, що появилп ся в народі й устнпм переказом пере-
били від поколїня до поколїня, поки їх в новійшпх ча-
»х не записано з народних уст. Се — уст на слове-
ність народна (устна література) в супротивности до
псаної літератури або письменьства.
Лисьменьство на Україні* служило головно д-ер-
аві. Церкві і школі, а лише постепенно протікало більше
Красною літературою також белетристикою (з Француського
•Цр8-1епге8) називають іменно сю вітку поетичної і прозової лїтера-
рп, котра обіймає лірику, роман, новслю і драму, а крім того описи
иіорожий. фейлетони і естетично-літературну крптпку Авторів сях тво-
в звугь белетристами.'
ОТ. КЛРВІНСЬКПЙ. ІСТОРІЯ УКР. ЛІТЕРАТУРИ.
1
або менше в широкі народні верстви : словесність устна
в власностю і скарбом широких народних верств. Характе-
ристичною прикметою української літератури є рівнобіж-
ність і близкість устноі словесності! і письменьства
В устній словесності! відбила ся історична доля і всі
культурні переміни народу, почавши з доісторичної і до-
християнської аж до нинішньої доби. З другого боку
в письменьстві навіть найдавпїйші твори виявляють при-
кмети живої народної мови і народного житя. Протягом часу
обопільний вплив устної словесності! і письменьства в ду-
ховій творчості! народу стає щораз спльнїйший і тїснїй-
ший, а в XIX ст. проявив ся з повною силою.
Історія української літератури зображає роз-
виток українського письменьства і устної словесності!, по-
чавши від паіідавнїіішпх часів. Вона вияснює, який вплив
на розвиток письменьства. письменників та їх творів мали
історичні і культурні відносини: які зміни проявляли ся
протягом часу б змісті і в формі літературних творів:! щ
п<»собляло а що спиняло розвиток письменьства: який вшив
мало ппсьменьство на своє суспільство і на пнші народи ;|
яку звязь має рітне ппсьменьство з ипіпими літературами
А що література є зсркалом. в котрім відбиває ся дух на-
роду, єго сьвітогляд і стспень єго просьвіти в ріжнпх до-
бах. то історія літератури зображає хід культурного роз-
витку народу і доповняє історію народу.
2. Поділ історії української літератури.
Протягом тпсячлїтної історії виявляли ся в україн-
ській літературі ріжні зміни і степені розвитку: тому ді-
лимо історію української літератури па три головні
доби:
/. стирннна ві ї введеня хрпсгіяньства на Русі!
до упадку Царгорода (988—1453. р.).
77. ,/ооо середня від упадку Царгорода до виступу
Івана Котляревського (1453—1798. р.).
111. новоччснн від виступу Котляревського (1798.
р.) до нпнїшнпх днів.
І. Перша, старинна доба літератури починає ся з ввете-
иєм хрпсгіяньства на Русії за кн. Володимира В. (98х. р.)
— з —
з Византії (Царгорода), коли з христіянською вірою при-
песено па Русь богослужебні книги з Болгарії, писані
старословянським язиком (котрий названо також
староболгарським або церковно - словянськпм). В сій добі
проявляє ся в літературі вплив Влзантії її Болгарії, відки
проникала просьвіта на Русь, а література в сій добі має
в п з а н г и й с ь к о - б о л г а р с ь к о - ц е р к о в н п й характер.
З поглядом на язик сю добу літератури можемо назвати
також с л о в я н с ь к о - ру с ь к о ю.
Старпнну добу ділимо на два відділи:
1. Відділ проценту пись.иеньотва до 1240. р. є. до на-
паду Татар. Письменьство, котре вже зараня виявило твор-
чість високої ідейної зрілості! і літературної краси, зане-
падає наслідком татарського погрому. Київ, маги руських
городів, зруйнований Татарами, втратив провід на Руси;
наслідком татарських наїздів ослабила ся духова звязь між
Києвом і Царгородом та південно - словяпськими землями
(Болгарією і Сербією), особливо, коли ще на Балкан влерли
ся Турки (Латинське цїсарствб, бій па Косовім полі) бо-
гато давпих ппсьменпих намятників загинуло, а літера-
турнії діяльність занепала. Після занепаду Києва політичне
жптє найшло пристановище в Галицько - Володямирськім
князівстві (особливо за володарства короля Данила).
2. Відділ застою і занепаду літератури (1240—1453.
р.) Татарські наїзди надовго здержали просьвіту на Руси,
а татарське ярмо, що опісля налягло також на Галицько-
Володимирське князівство, не позваляло думати про школи,
просьвіту й літературу. Всеж таки і в самім Києві іе за
тратила ся традиція: давні иамятшікп зберегли свою стій-
кість і повагу, а руська народність задержала своє значінє
не тілько ь старім осередку Руси, в Києві, але і в Га-
лицько-Володимирськім князівстві, де продовжувала ся лі-
тературна діяльність, хоч-наслідком татарського лихолїтя
вельми змарніла.
II. Друга, середня доба триває від упадку Царгорода
(1453. р.) аж до появи „Енеїдіґ' Івана Котляревського (1,98.
р.) на Україні, а „Русалки Дністрової" Марі іяла Шашке-
впча (1837. р.) р Галичині і виступу Фетьковича (1861.) па
Буковині. Після злуки Галицької Руси з Польщею (1340. р.),
а те більше із злукою вел. князівства Литовсько-руського
(1386. р.) з Польщею підпадає Русь постепенно латинсько-
польському і західно-європейському культурному впливове
(гуманізм, реформація). Відорвана від свого головного осе-
редка, Києва, звертає ся Русь, так сказатпб, лицем до За-
ходу, входить в політичні і державні взаємини з Польщею
і західною Европою. Одначе мимо сих історичних подій
-руське письменьство ще протягом цілого столїтя не змі-
нлТ -«ся, лише зубожіло, бо не давало ніякого нового і ці-
кавого змістом матеріялу: Під впливом гуманістичних тео-
рій Заходу розвинув ся макаронічний язик (перецінювано
книжний язик’, а не доцїпювано народної мові;), а тїснїйша
звязь Руси і Литви з Польщею, установлена Іюблин-
ською унією (1569. р.), відбиває ся могучнм латинсько-
польським впливом на язиці цілого руського письменьства.
Значінє церковно - словянського язика поза Церквою зане-
падає, а письменний язик підпадає впливовії канцелярпй-
пого язика, виробленого па Литві під впливом білоруського
говору з приміткою поліських і латинських висловів.
(Бильно стає одним з ^середків тодішнього ппсьмень-
ства, а князі литовсько - руські, від Витовта почавши, пе-
реймають по галицько-волинських князях політичний про-
від усеї Руси).	І
Однак і ся тїснїйша звязь Руси і Литви з П >льщею
після Люблипської унії побіч відємпих сторін мата і ко-
ристнлй вплив. Через/ Польщу приходила з західної Европи
просьвіта і шкільна/ наука (церковно - схолястпчного, але
європейського характеру). Ся просьвіта і наука звернула
літературну дїяльн/сть і письменьство на Руси на новий
шлях як раз тоді/ коли українській народності! загрожу-
вала поважца небезпека загибелі!. Крім того сприяє літе-
ратурній діяльності! отся обставина, що окраїни Куси бе-
руть па себе з конечності! продовжене історичній праці
і заходів Владислаг.а Варненського, Яна Ольбрахта, Жи-
і'монта І. (Кокоша війна) і повстає з вільного насе-
лепя погранича — козаччина (Остап Дашкович.
Дмитро Байда - Вишневенький, Запорожська Січ) — явище
економічного й суспільного характеру, появляюсь ся ко-
зацькі реєстри (за Жиі'мопта П. Авґуста і Баторія). Козач-
чина при діяльній участи Церкви (братств) несе засновки
культурного житя щораз дальше в степи (К< нашевпч-
Сагайдачнпй). На жаль, пізнїйші кроваьі усобицї, помйлки
і непорозуміпя спинили отсю працю. Але найшла вона, су-
проти макаронічного, широким народним верствам чужого
язика, прегарний богатпй вираз в чисто-народних істори-
чних думах і піснях, де відбив ся також вплив старинпої
церковно-руської і староруської поезії. — Другу, середню
добу літератури ділимо на два відділи:
1.	ослаблене літературної творчости південної Руси
Нисьліеньство Білої Руси (1453— 1569) і
2.	ларанє культурного і релігійно-національного ві ]-
род.кеня південної Руси (1569—1793).
Нові політичні, суспільні і культурні обставини, до-
зріли до повного розвитку як раз в часі Люблинської унії
(козаччина, земляни1), реорганізація Церкьи) і принево-
лювали руське суспільство способити ся до нових умов
і вимог духового житя тай розбудили її з просоня і без-
владносте, в котру попала вона в попередних столїтях куль-
турно-національного упослїдженя і безрадности. Завязкп
нового житя (церковні братства з братськими школами і пе-
чатнямп) витворюють ся в нових огнищах, спершу в Впльнї
і Полоцку, потім в Острозі заходами кп. Острожського
(Біблія, Академія), відтак заходами міщаньства у Львові
(Ставроппгійська школа), в Києві (Могилянська Акаде-
мія) і т. п. і стають надовго опорою просьвітіт, науки і ппсь-
мсньства цілої Руси.
З політичним розділом і роздвоєнєм України в Пере-
яславськім (1654. р.) і в Андрусівськім договорі
(1667. р.) настає знов занепад культурного житя і пись-
меньства, котре мало в собі стілько цікавого і цінного за-
роду. Українські письменники, учені і державнпки пере-
ходять на службу в Московщину і заносять туди просьвіту
і науку з Києва, коли тимчасом старе жере ю просьвітп
чим раз більше висихає, а московська централізація в лі-
вобічній Україні придавлює українську народність, мову
!) Землянами називали, під впливом устрою витвореного Лк»с
блшіською унїєю, заможнпх людий, що замісць данини мали поставити
одного або більше кінних вояків. До сеї верстви землян війпілп не
тілько земські бояри, але також богатші міщани й селяни.
й літературу. Правобічна Україна і Галицька Русь, позбав-
лені такої опори, якою з початком Х\ II. столїтя був Кйїв
(прилучений по Андрусівськім договорі з лівобічною Укра-
їною стало до Московщини), підлягають щораз більше куль-
турному і національно-політичному впливовії Польщі.
Книжне письменьство в середній добі що до язика
наближає ся що раз більше до живого народного слова,
а крім того в половині XVI. ст. витворив ся також нірод-
ний епос в думах.
III.	Тзетя, новочасна доба, видала з виступленєм Ко-
тляревського (1798.) на Україні. Шашкевича в Га-
личині (1837. р.) і Федьковича на Буковині’ (1861. р.)
письменьство в живій народній мові, щг.ронародне також
змістом і духом. Тимто літературу сеї доби звемо на-
родною українською, бо обнимає всі землі заселені
українським народом. Лише Угорська Русь не бере доси
повної, живої участи у відродженю українського народ-
ного житя.
3.	Подїд ЯЗИКІВ.
1. Арийські або індо-европейські язики.
Український язик (або руський, у к р а ї н с ь к о - р у-
ськпй, називаний деякими дослідниками також мало- або
южн о руським) належить, як і всї инші словчнські язи-
ки, до широко розвітвленої семї індоєвропейських або
арийських язиків, котрі розвинули ся з одного спільного
всім праязика. Де була правітчпна Індоєвропейців чи
А рийці в, котрі говорили сим праязиком, годі тепер
о значити.
Вже в доісторичній добі розвітвплп ся Арийцї на
дві громади: східноарийську — азийську і західно-
арийську — європейську, а за тим розвітвленєм народів
послїдувало також розвітвленє арийського праязика на
східно- і західно-арийські язики.
До с х і д н о - а р и й с ь к о ї громади язикової на. іежать
старинні і нові індийські язики (між тими санскрит,
важпнй задля своєї старинпости в язикових дослідах), та
іранські язики, між ними персь к и й і с т а р о б а кт р и й-
ськпіі (Зспд. себто пояс пене давзих релїґійнпх книг), ар-
менський і новйперський.
До з а х і д н о - а р п й с ь к о ї громади язиків належать:
1) грецький язик з говорами, між тими письменський
говір йонсько-аттицький і говори ахайський і дорийський;
2) альбанський язик; 3) старо-італьські язики,між
тими письменський язик латинський, і витворені з рим-
ського людового та примітки инших язиків у південній
і західній Европі романські язики (італійський, еспан-
ський, португальський, француський і румунський або во-
лоський); 4‘ ке.іьтпйськнй (бретонський, ірийськпй),
котрим ще тепер говорять в Ірландії, Шкотії, Валїї, Бре-
тані! і півп. Америці; Г>) Германські: Готський, іс.тянд-
ськпй, норвежський, шведський і данськпй, анГльосаський,
фрпзийськпй, долїшньо-нїмецькіГй або долїшньо-саськнй. до-
лїшньо-франьонськпй або долїшньо-низовпй (рІаШІегЛйсІї)
і горішньо-німецький; 6) балтпйсько-словянські, до
до котрих належать: литовський, лотиіпськнй і вимер-
лий СТарОПруСЬКПЙ І СЛОВЯНСЬКІ язики.
2. Словянські язики.
Словяни були в доісторичній добі східними сусідами
Німців. їх осел! сягали в тих часах на захід в область Ви-
сли. за Карпати і в панонський низ, а на полуднє по до-
лішній Дунай Цілі столїтя тривала прасловянська спіль-
ність, а Словяни говорили одним спільним язиком прасло-
ВЯНСЬКИМ, ПОКИ перегодом З ТОЇ балтійсько-С.іСВЯНСЬКОЇ
спільності! почали виділювати ся ріжні діялєктьчні при-
кмети і повільним розвитком ріжшщь в говорах витворили
ся головні словянські язики. Розселене Словян із спільних
осель доісторичних по оселях історичних, довело до того,
що протягом часу поодинокі говори прасловянського язика
пішли дорогою природного розвитку, ріжницї росли, а з ко-
літшнпх говорів витворили ся окреміший самостійні язики
словянські.
Словянські язики творять три громади:
1)	захід но-словянські язики, до котрих зачи-
сляємо вимерлий полабський, лужицько - сербський (го-
рішнїй і до. іїшнїй), чеський з словацьким нарічєм ’) і полі
ський з говором кашубським;
2)	південо - словянські язики, до котрих зачі
сляємо болгарський (званий давнїйше словенським) з ме]
твим староболгарським або старословянським, сербсько-хо]
датський і словінський;
3)	східно-словянські: московський (званий ве
ликоруським), білоруський і український (званий українсько
руським або руським).
Область українського язика займає колишнії
південну Росію, східну Галичину (на Підгірю аж під Та
три), північно - східну Буковину й півн. схід. Угорщину
а крім того оселі доволі численних переселенців у СХІДНІЇ
Азії (над Амуром), в північній і південній Америці (Зє
динені Держави; Канада, Бразилія). Якнебудь український
язик одноцїліпі, то всеж таки має він в ріжнкх краях свої
окремішні питоменности, котрими відріжняє ся від пись-
менського язика. Після тих то питоменностий розріжняємс
в українськім язиці кілька нарічій, говорів або діялєктії
(гл. низше).
4. Христіяньство і грамота у вдовин і на Руси. —
Церковносдовянський (староболгарський) язик.
Першою важною подією в історичнім розвитку Словяв
бу ю введене христіяньства. Ся подія в столїтю мала
незвичайно велике значінє, бо побіч двох чинйиків то-
дішньої христіянської культури в східній і в західній Ез
ропі, побіч грецького і латинського язика війшов у Церкві
ще третій язик, словянський, а з Церкви такси: до всіх ца-
рлн прилюдного житя. Се дало почин першій словянськіґ
грамоті'* 2), дало спромогу розвитку письменьства і иершч'
просьвіти. Було се ділом словянських апостолів, братії
сьв. Кирила (Константпна) (827—869) і Методія (і 8Ь-">
’) Від половини XIX. ст. намаїають ся Словаки витворити окремиї
від чеського свій пнсьменський язик.
2) Слово грамота (з грецького) стало назвою урядового розпо
рядку, урядового письма, а в народній мові досі мак значінс їїп«-і м;
(йор. грамотний, грамотій, грамотність).
з С<»луня, де їх отець Лев, грецького походженя, займав
визначне військове становище. Молодший брат Константнії
визначав ся незвичайними здібностями і прпстрастпо зай-
мав ся наукою. У Визанїії тоді двигнулась була просьвіта
з кількаьінового занепаду, а науки значно оживили ся.
Константпп здобув собі значну осьвіту, став сьвящеппком.
викладав фільософію (названий длятого фільософом), а від-
так був монахом (в монашім чині приняв імя Кирила) і ви-
брав собі проповідницький завід. Старший брат Методій
був спершу управнпком одної македонської області!, всту-
пив опісля до монастиря на Олімпі і злучив ся з молод-
шим братом в сім монастирі для проповідницьких і рудів.
В Солунї, головнім місті' переважно словянської Македонії..
мали брати нагоду зустрічати ся з Словенами (званими
опісля Болгарами) та научити ся словенського (старобол-
гарського) язика. Одушевлені ревностю для розповсюдненя
Христової віри, вибрали ся сьв. Кирил і Методій до Ха-
зарів над Чорним морем, де також були поселені Словяни,.
що платили данину Хазарам. Дорога до Хазарів вела
з Царгорода через Корсунь (Херсонез таврійський на по-
бережу Чорноморя, недалеко нинішнього Севастополя).
В Корсуні віднайшов сьв. Кирил мощі сьвященомученика
папи римського Клпментія, з котрими вибрав ся до Хазар,
де богато люднії прпняло христіяньство. Старпнна т. зв.
панонська житєпись сьв. Кирила наводить, що він найшов
там євангеліє і псалтир, писані „руськими письмена-
ми** і „чоловіка, промовлявшого тою бесїдорг*!).
Можна думати, що як пнші Словяни, так і Русь уживала
в письмі „черт'ь и р'йз-ь", себто знаків, про котрі згадує
болгарський монах Храбр (імовірно прибране імя), ученпк
сьв. Климентія, в своїм творі „О письменехь** (з IX або
з початку X. ст.). Очивпдно було се якесь початкове пись-
мо, котре сьв. Кирил найшов також в Панонїї, проповіду-
ючи там Христову віру. -
Перед наверненєм до христіяньства Словяни імовірно
не мали звукового письма. З поганських часів не зберегло
9 Очпвидно не треба думати, начеб се мало бути якесь окреме
руське письмо, так само як і окремий руський язик, а розуміти се тре^а
в тім значіню, як розумів се Начальний руський літописець, пишучи на
кінці оповісти про Кирила і Методія: „роуськь язьїкь а с.’говіньско <. ннь".
ся нічого писаного, хоч уже і в поганській добі Русь мала
взаємини з осьвіченими сусідами, іменно з Царгородом
і ин., і послугувала ся письмом (будьте грецьким, будьте
одним з Германських — Готським або скандинавським), про
котре згадують арабські історики.
Русь, котра мала такі прастарі торгові осередки, як
Київ, Новгород, Полоцк, Переяслав, Смоленьск, Перемишль
і инші, та заключала договори з Греками, а з другого боку
вела торговлю з Заходом (через Краків, Прагу, РеґенсбурГ)
та із Сходом (аж до Баґдаду), мала імовірно якесь письмо
вже до введеня христіяньства.
Словянські апостоли не обмежили ся лише апостоль-
ською діяльносте» і проповіданєм Христової віри, але поко-
ристували ся набутим уже давнїйше зпанєм словянського
(староболгарського) язика і дали почин до словянського
письма і письменьства. Сьв. Кирпл уложнв (863 р.)Ч після
взірця старпнної грецької азбуки (званої шіпивкеї) словян-
ську азбуку т. зв. глаголицю (кирилиця була відта
після ’ взірця пізнїйшої грецької азбуки, званої ум ДІЯЛЬ-
НОЮ, зміненим письмом). Опісля переложпв він з Методієм
деякі церковні книги македонсько - болгарським нарічєм,
а іменно призначений для богослуженя вибір з євангелія
й апостола і літурГічні книги, в котрих містили ся псал-
ми, ЛІСНІ і молитви, як і церковні обряди. Сьв. Методій
переложпв під копець житя головні части старого завіта,
пері овні правила (номоканон; і патерик.
В історії словянськпх язиків мала та подія незвк
чайні наслідки. Умисно в тій цілії уложеною азбукою і пе-
рекладом сьв. Письма на старословянський (старо-
болгарський) язик зробили словянські апостоли около
половини IX ст. сей язик літературним. Задля то-
дішні ої блп ‘.кости словянськпх парічій між собою сей
язик був легко доступний пншим словянським племенам
і став загальним церковним язиком уеїх Словян, навер-
нених в словянськім обряді на Христову віру, а проповідь
їх обгорнула тоді Моравію, Панонїю, Чехію і Польщу та
сягала до Висли.
11 -Ілігіс. Епиійііип^к^ечеііісіїіе <1ег кігсіїсччіас. Ьрпкіїе, М ісії,
4 Аиїїг ’у-.
Таким способом сьв. Письмо і церковні книги були
ершпми проявами письменьства у Словян Тому назива-
мо се найдавнїйше письменьство цсрковно-сло-
янс ькїїм, а язикєго також церковно- словяпськпм
угарословянськпм або староболгарським). Нпнї язик сей є
іертвий. Не можна єго вважати, як деякі дослідники
умали, матерню инших словянськпх язиків; він був се-
трою инших словянськпх язиків, староруського, старополь-
ького і т. п., але ужитий раз в ппсьменьстві зберіг най-
.авнїйші і вироблені форми та є підвалиною і ключем язп-
ових дослідів усіх инших словянськпх язиків (подібно як
анскрит в Індії або Зенд в Персії).
Сгарословянський язик розширив ся яко богослу-
жебний і літературний язик Церкви вельми скоро по сло-
;янських землях, де відправляло ся богослуженє в тім
ізицї, отже передовсім у південних Словян. а відтак з 988.
юком і на Руси. Болгарські сьвященики, ученпки сьь. Ки-
піла й Методія, принесли на Русь готовий язик і перело-
кені в нїм церковні ьнпжкп. Церковно-словянськпй язик,
іведенпй в церковні книги апостолами Словян, був зара-
ом також державним і урядовим язиком, як у західній
Європі латинський язик, а крім того був він язиком шкіль-
юї науки і готовим взірцем для літературного (книжково-
о) язика
Договори Олега й Ігоря з Греками, збережені в лїто-
[іісп, булл для Руси списані по болгарськії, а се стає пев-
інм доказом, що вже тоді в Київській Руси появпло ся
тароболгарське письменьство. Начальна літопись згадує
іро многочіїсленну в ке тоді христіянську Русь і про об-
ор сьв. Ілії в Києві. Хрпстіянська громада в Києві по-
кутувала ся в богослуженю й инших релїґійнпх потребах
тароболгар'.-ькпм язиком. Особливо за Сьвятослава взає-
шни між І жєвом і Болгарією були вельми живі, богатий
[аддунайськпй край приманював Русь своєю культурою
близкостю до Царгорода, а хоч Русь явила ся там в ролі
авойовників. то на ній відбив ся той сам вплив, який все
всюди мав цивілізований край на некультурних своїх за-
войовників.
Одначе сей язик, хоч близкий, споріднений з укра-
нським, всеж таки був чужим і тому в перших уже поча-
тках проявив ся в староруськім письменьстві вплив і
родної мови. Переписуючи південно-словянські книги, г
сець на Руси мимохіть (а деколи сьвідомо, щоби бути більї
зрозумілим), змінював церковно-словянську фонетику І Г{
матпчпі форми на староруські і заступав церковно-с.т
вянські вислови староруськими.
З розповсюдненєм церковно - словянського язика
иншпх словянських землях улягав він усяким місцеві
впливам що до звуків, що до відмін, а особливо що .
висловів. Також на Русії приноровлено сей язик до стар
руської вимови; тимто читаючи церковно-словянсььі книг
вимовляємо і до нині старословянські звуки по українсьі
1 іерковно-словянський язик не являє ся отже в наших це
повних книгах в первісним виді, але є зрущенпм, бо пе
ПІ1СЦІ з наміром і без наміру, урадоваиі єго богатство
прииоровлювалп єго до староруської вимови, а скрі
верхню єго верству пробивали ся із значною силою фон
тичні і морфольоґічні прикмети місцевої народної мови, в
трі є душею кождого язика і після своїх законів пере
бляють також чужий лєкспкальшій матер’ял. Від XI. сі
лїтя можемо отже сей язик на Руси звати русько-сл
вянським і тому тодішня Русь не бачила конечнос
витворювати окреме письменьство в староруськім язиці,
письменники бачили в церковно-словянськім ЯЗІЩЇ ГОТОВІ
літературний (книжний) язик, зовсім прнгідний до висло
кислий і піддержуваний високою повагою Церкви, а в
мовляючи єго по свому і збогачуючи чпстонародними фс
мами
місць
язиці
шли
г в коротке о, ь в коротке е. Замісць кероткозвучностп г
ступає повпоголос: замісць ро, ла рі, лі межи співзі
нами виступає: про, оло, ере, еле замісць рь, ль, рь,
між всїмп співзвукамп виступає: ор, ол, ер, ел; заміс
йотованого на початку стів е являє ся о (к-зеро — озер
замісць змягченя д перед./ в жд, являє ся ж, і т, в игг (
являє ся ч.
і висловами, не відчували єго звукової ріжницї.
носових старословянськпх війіпли в старорусі
чисті самозвуїлі: у. н>, я, а : глухі звуки а, ь, не]
в прості знаки на кінці слів, а в середині сг
5.	Староруський язик.
І Ц< рковно-словянськпй язик був неперечно бЛІІЗКО
крідпешйі із староруським (бо словянські нарічя не ріж-
ли ся в тих давппх часах так між собою, як нині);
акше язик церковного богосл\жепя був би незрозумілий
я народу і був би так скоро не приняв ся в письмень-
Ві на Руси. Письменні люди в тих часах громадили ся
ловно по монастирях, де більшу частину часу проводили
чнтаню книг духовного змісту, так що їх память мпмо-
гь привикала до язика тих книг. Під впливом і вражінем
х взірців брав ся письменник писати релїґійну повість
о вистовлюватп своє побожне чувство. Очпвидчо вислов-
авано се не ппакше як церковно-словянськпм язиком, до
>трого спершу треба було привикнути, читаючи богослу-
ебні книги, хоч відтак і трудно було від впливу їх ви-
голити ся. Длятого то і перший руський літописець, ма-
чи готовий літературний язик, каже: „А слов'Вньскт»
;шл> и русьснв єдині»44. Хоч на основі язикових дослідів
ЛНЇ ніхто вже не згоджує ся з поглядом першого р\-
ького літописця про повну єдність старословянського
староруського язика в тих часах, але перегодом послїду-
ло орі'анїчне зіспільненє обпдвох в оден літературний
іароруський язик. Однак такий погляд на церковно-сло-
янський язик мав не тілько перший руський літописець,
тс всі тодішні книжники і письменники на Руси, котрих
ігературнпм огнищем була Печерська Лавра. Язик першої
їтописи є старословянськпй лише в самій основі (головно
до до засобу слів), а скрізь ту старословянську основу
ист$ пають прикмети староруського язика і в звуках
в формах слів, у висловах і в складі річи. І в пншпх па-
іятниках вже від кінця XI. до XIII. ст. язик духовного
псьменьства значно відріжняє ся від язика деяких сьвіт-
ьких памятник’в того часу,' а іменно Руської Правди, Га-
шцько-ВЬл Літописи і Слова о Полку Ігоревім, хоч сей па-
іяїник ріжнить ся від духовних памятників ще більше
дилем, ніж язиком. Особливо в Слові о Полку Ігоревім на-
родні черти язика виступають з такою силою, до якої ні
иередтим ні потім не дорастала староруська творчість. Не
бачимо тут уже правильно уложепого церковнословян-
ського язика з періодичною ходою гадок, із строгою симе
трією в розкладі.
Певно, іцо староруський язик в тих давних часах пе
реймпв деякі прикмети церковно - словяньщинп, нині вже
затрачені. І в нинїшнпх народних говорах подибуємо деякі
староруські язикові останки, позабуті в літературній мові*,
що нагадують церковно - словянський язик. Тнмто старо-
руський письменник у многих церковно-словянськпх фор-
мах слів бачив свої рідні і вводив у своїм ппсаню разом
форми церковно-словянські і руські1).
Так витворив ся староруський письменний язик, в ко-
трім церковно-словянські прикмети мови виступають не все
однаково виразно. Літописи, історичні перекази і правничі
акти писані язиком блпзким до живої мови, а лише в до-
борі слів і спнтактичних зворотів проявляє ся зависимість
від церковного письменьства. На жаль однак звдкова сто-
рона язика сих памятників закрита від нас пестрою еїтпю
пізнїйшої правописи, бо красші памятники київської доби
дійшли до нас в північно-руській редакції і вельми часто
в пізних списках з XIV. і XV. ст. Звукові прикмети на-
родної староруської мови, котрі тілько проглядають в лі-
тературних памятнпках скрізь церковно-словянську основу
набирають замітного розвитку в памятнпках ХІД’., а осо-
бливо XV. і XVI. ст. і дають загальний образ впроблепя
в тім часі язика і єго окремих говорів. Де йде мова про
високі предмети віри і богослуженя, там бере перевагу
церковно - словяньщина і зливає ся з народною мовою,
а слабне тоді, коли річ звертає ся до прояв щоденного
житя. Тож багато місць в літописи, особливо в Галицько-
Волинській, ви шачає ся красою літературного стилю, в ко-
трім народні прикмети мови виступають дуже виразно;
в „Пісні прго похід Ігоря" під впливом одушевлепя поета
зложила ся з народних красок чудова поетична картина
староруського житя, а церковно-словянська складня зовсім
уступила місця живій народній стилістиці.
1) ті. пр. Хрпстое воскрес. і'.іагодать, олагос.тсвгнк-. престол. воз-
дух і т. п.: однак в дїпепосіп граматики церковно-словянського яявка
у нас иїхто тоді по знав (носові самозвуїді. недостача повноголосу н. пр.
глава, врата. і раді.. г.Т.трь. і т. п.: відмінне уживане в і % в. пр. в.чткт>.
и.іькь, вьрхь і т. п.і.
В староруськім язиці відбив ся вплив Варягів (Нор-
манів) досить значним засобом слів, іменно з правничого
і родинного житя (н. пр. вира — грошева кара, тіун
СуДІЯ, ГріІДНИЦЯ — СЬВІТЛЯЦЯ І Т. І.) — а КрІМ ТОГО МО'
гучпй вплив Царгороду, котрий на кілька віків заволод'в
релігійним, духовим і моральним житєм Вуси і надав ці-
лому сьвітоглядовп народу оиремішний характер, відмінний
від західно-європейської культури. Вплив сей проявив ся
і в язиці многпми грецизмами що до форм, як і висловів
(особливо богато хрестнпх імен грецьких), н. пр. антифон-
архистратиг, архпмандрит, єпископ, митрополит, єрей, єван-
геліє, клпмат, скит, варвар, демон, деспот і пн.), а навіть
в народній мові прпняло ся чимало слів, як: ад, ангел,
гаспид (з. аспид), гарап (арап), буйвіл, васильок, каліка^
(обув, а звідсіля і чоловік скалічілий), сандал, терен, баня,
вишня, кадь. колач, корабель, мак, мята, огірок, троянда
цна»т6дтЛЛог) і пн. Часті наїзди Тагар і їх панованє па
Руси полишили також богато слідів в язиці напливом но-
вих східних жпвел (татарських, перських і турецьких), ще
й нині уживаних (н. пр. богатир або багатир, баламут, бу-
лава, бунчук, базар, бурда, чабаи, чумак, фота (запаска),
колпак, кафтан. опанча, каичук і т. д.). В Слові о П. І.
япопчиця — турецьке слово, жемчуг, жеичуг — перське,
харалуг (криця, сталь) — турецьке.
б.	Видив польського, чеського і латинського язика
на кни?кний руський язик. Сдовянсько-руський язик.
Коли наслідком історичних обставин на звалищах
Київської держави впдвигнуло ся Литовсько - руське кня-
зівство із своєю культурою, язик Київської держави за нав
впливу тих народів, котрих культура відбивала ся на роз-
витку племен. що входили в склад Литовсько - руського
князівства. Політичним осередком Литовсько - руської дер-
жави стало Впльно, положене па «країні Литви, ближо
білоруської області!, тимто до руського язика входять пе-
реважно білоруські говори (зміна в на у (у) перед го-
лосівками і при впзвуцї; ри, ли зам. староруськ. рь. ль;
вимова г як лат. її: ствердненє ж. ч. ш: дж з ж і (Г);
ствердненє губних перед мягкпмп ГОдЮСІВКаМП). В литов-
ськпх грамотах вирабляє ся ,.р Г.чь руская“. „мова-
руская" із звуками спільними білоруським і українським
говорам (замітне, що замісць букви 1. вимавляної в деяких
•білоруських говорах в ненаголошених складах як і, з пе-
реважаючим е, стрічаємо и. Українські писцї уживали Ь
для означеня і. маючи на тямцї. що Білорусини будуть її
вимавляти як е. Таким способом задержувано правописну
і звукову правильність не тілько для Українців, але й для
Білорусинів, а схожість білоруської мови з українською що
до форм і складні пособляла такому обєдиапю нарічевпх
окремішпостий білоруської і української мови.
В сій добі розвитку український язик став держав-
ним язиком в Молдавщинї, в області! середнього Дні-
стра і Прута, язиком дипльоматичнпм і актовим, а короткі
написи, умови, грамоти, літописи — се літературні памят-
шікп тих часів.
І в Галичі і в Литовсько - руськім князівстві уживано
в письменьстві і дальше унаслїдованого з Києва книжного
язика. Одначе устно уживаний втеряв він ту живучість,
яку мав в Київській Руси, а се наслідком розділу витво-
реного між верхнимп верствами і народом. Боярство і мі-
щаньство підпало в тих землях чужому впливовії. Польща,
з котрою злучили ся опісля ті землі, відчужила в них с
верхні верстви від народу з єго давшім жптєвпм ладом.
Сьвітська осьвіта підпала прямій зависимости від Польщі;
по польськії стали говорити її міщани а польський язик
випер давшій книжний язик осьвічених верств суспіль-
ства, котрий підлягав впливовії польського і латинського
язика, особливо з часів церковної унії.
Роблено пераз проби, впдвіїгпути одно або друге мі-
сцеве нарічє до значіня літературної мови. Вдоволяючи що-
денним потребам народу для духовної науки, перекладино
живим язиком сьв. Письмо, списувано проповіді:, перероб-
лювано Житя Сьвятпх. Однак сі зуспля були ще далекі від
вптворепя літературного язика. Конечна потреба впрабляла
в канцелярії литовсько - руських князів урядовий язик,
в котрім змішували ся староболгарські книжні і чужі ви-
слови з живими висловами польськими. Але й сей язик не
виробив ся па літературний і завмер разом з .канцелярія-
ми, в котрих витворив ся.
17 —
Чимало причиняв ся до витвореня і оживленя наро-
ого язика на Руси в тім часі вплив иітпщх сусїдних
іків словянських, особливо чеського. З гуситськими
ями і чеським перекладом біблії проникав у Польщу і на
сь чеський язик-, що по запевнена) Луки Ґурнїцького
і’жнв там серед польського суспільства признакою обра-
заности. Чеська біблія, широко розповсюднена в Польщі
іа Руси. була взірцем для польських і руських переклад-
ків сьв. Письма на народну мов^. Всі майже переклад-
ки на Руси старали ся зближити сьв. Письмо до розу-
ія простолюдя і причиняти ся тим способом до вго про-
іги, а їх змаганєм було, як висловив ся др. Скорина,
аучепіє простих людий руского язика1*. Отже „для лїп-
то впрозуміня люду христіяпського посполитого". для
х людий. „которі письма польського читати не уміють,
язика словенського читаючи, письмом руським викладу
•лів єго не розуміють**, ріжні перекладники прплатжу-
іп переклади сьв. Письма в XVI. ст. біл' • уським язи-
м. під впливом чеського і польського.
Живдай народний язик був у тім часі вже доволі' роз-
тий. чого доказом козацькі думи про боротьбу з Тата-
ми і Турками, котрі змістом і складом треба віднести до
> І. ст. Хочби навіть припусти ги, що сї думи дійшли пе-
казом з уст народу з язиковими змінами до XIX. ст.. то
часно записана д\ ма про воєводу Стефана з поло-
ни XVI. ст. й інтерлюдії в ярмарлчній „траґедії**
діва Ґав ат о в п ч а з початку XVII. ст. дають вірний
раз тогочасного народного язика. Мимо того однак кппж-
й руський язик не зближив ся до народної живої мови
перекладах сьв. Письма. Причинили ся до сего самі пе-
кла дчикп. переважно протестанти, котрі головно опирали
на авторитеті сьв. Письма, а також церковні братства на
сн. З наукою і рухом протестантських представників осу-
шувано також і їх переклади сьв. Письма на місцеві на-
ія, а церковні братства навпаки намагали ся двигнути
ствердити просьвіту на Руси на церковно - словянських
новах. Отже в ХМ.—XVII. ст. проявило ся знов змаганв
іравильнпти письменний язик з підмогою
’аро-словянського язикового взірця. Се змаганв
реводив кп. Курбський. що втік з Москви перед гнівом
>Л. ВАРВІНСЬКИЙ. ІСТОРІЯ УКР. ЛЇТР.РАТУРЖ.	*
18 -
Івана Грізного на Литву, а головним єго помічником стаї
нн. К. К. Острожський виданєм біблії і заснованим (1380 л
Академії. Основою видапя Острожської біблії (1380 і 1381
був церковно-словянський текст, а в Острожській Академі ,
і в братських школах займав в шкільній проґрамі церков
но-словянськпй язик а побіч него грецький перворяда Е
місце. Аж пізнїйше заводили в „школах грецького і сло а
вянсьього письма" також потрохи польську і латннськ’ •
мову. При всім тім однак тогочасні граматики, а між тимі
навіть найліпша і найбільше впливова словенська Грам а, г
тика Мелетія Смотрпцького <1619. р.), котра малі
управпльнити церковно-словянський язик і підняти єго Ді іі
значіня літературного язика, збивали ся па місцеві говорі і
і не відказували ся деяких місцевих прикмет живої народ
пої мови і тому тодішній книжний язпк можна назвати н
так церковно - словянським, як радше словяпсько
русі» ки м.
Однак ні Острожська Академія, пї братські греко к
словянські школи не мали широкої проґрами наук, бо гля
діли орудшіків наукового образовапя в старословянськЬ
письменьстві і у Греків, котрі самі вже тоді не ма пі само
стійиої науки, і переймали її з Заходу. Найвп.иіачнїйш'
учителі згаданих шкіл осягнули своє образі *вапь па осног
тодішньої західно-європейської науки, котрої орд,шиком бу
латинський язик. Ширший умовнії сі вії огляд мал
тоді київське Богоявлепське братство, основане міщанам»
а головно шляхтою київського вюєводства (Гальшка Гуле
вшивна), при участи висшого духовеиьства і запорожськог
козацтва і тому відчувано більшу погребу західпо-европей
ської латинської науки. Деякі учителі київської школ
осягнули образовапє в латинсько - польських школах і ві
клд іалп науки на основі латинсько-польських пі іруадйкії
Але рішучий зворот в користь латинського язика і західне
європейської науки зробив київський митрополит Петр
Могила злукою своєї Лаврської латинсько - польське
школи з київсько-братською. Там професори „лучше насі
джали в руські уми латинський язик, ніж бувші до ни
наставники", а сей вилив відбив ся також на книжнім те
гочасиім язицї руськім.
При обопільнім впливі книжної словяпсько - ру ське
— 19
і народної мови розвивав ся дальше книжний руський
язик, котрий письменники звали „рУСЬКОЮ МОВОїЛ
„руським язиком". Наші учені (11 Могила. (’ іСосів,
Л. Вараповпч) писали свіч твори по польськії і ві їси пло-
дять в руську книжну мову польські виївши, а навіть
народна мова має чимало польської домішки, бо спіліше
жіггє Українців і Поляків не могло остатп без вп іиг.у на
мову обох народів. Через школу і суспільні вплґіви руська
книжна мова приймала цїхп польської мови а з нею під-
падала під виляв латинської складні (н. пр. в проповідях
2-ої половини XVII. ст. Гол товськ<»го. Галяви.іівськ< го),
а ще внразнійше у віршах К. ( тавровецького. в апокрифах
і літописях XVII. ст.
7.	Книжний руський (сдовянсько-руський) ЯЗИК.
Одначе язнк тодїшіпіх письмі нпиків не був уже тим
старо-словянськпм язиком ііап.давпїйпіих памятпиків сло-
вяпського письменьства (п. пр. Осіпом.гюв >го євапгеїія);
се вже був я лік перемішаний народними формами, висло-
вами і зворотами, у. крім того латиш і лічи і польськими
висловами. Так от ке церковно слоіяпьшнпа з тими при-
мітками стала основою тогочасного книжного руського
я з и к а.
З початком XVII. ст. (1619. рд вш тупає Мелетіїі ( ма-
триць кий із Словянською Граматикою з наміром
витворити чистий словяпський (т. є. старо -словянськпй;
язик. Але хоч тодішні письменники держали ся церковних
книг, не могли зовсїч визволити ся анід впливу ЯЛІВ- І на-
родної мови. Длятого язик тих письменників можна на-
звати с л о в я и с ь к о - р у •' ь к п м. Після виходу граматики
Смотрицького почав ся взаїмниіі вплив між книжним сло-
вянсько-руським язиком і народним. Плодом того взаємного
впливу був книжний руський язнк. котрий вдоволяв
потребам більше книжних люднії сво-ио граматичною
правнльностю. як і людий звичайних своєю зрозумілосте).
В очах народних верств здобув собі мало-помалу побіч цер-
ковно - словянського язика повагу і зпачінє сей книжний
язик, що був штучною мішаниною церковно - словяпьщпни
з ріжного рода нарічевими примітками живої народної
мови і відтінками білоруського говору і польського язика.
— 20 -
Письменники тогочасні звали сей язик просто „руською
мовою або руським язиком*1. Для лекшого зрозуміня
сего книжного язика зложив Памво Берпнда „Лексикон
славено-рускпй“, в котрім поясненя написані язиком книж-
ним. але з виразно замітнпмп прикметами народної мови.
Вплив польського язика і живої народної мови на літера-
турний руський язик. Руські письменники XVII. столїтя на-
магалп в міру своєї умілості! і таланту причинити ся до
витвореня літературного руського язика в тім напрямі,
в якім він виступив ще в другій половині XVI. ст. яко лі-
тературний вираз народної сьвідомости. Вихідною точкою
для них була граматична теорія Смотрнцького, з котрою
вони були більше або менше злаком;, хоч від неї далеко
відступали піт впливом живих вимог мисли. 1 в самій
правописи фонетпчпігй засновок мав перевагу’ над етпмо-
льоґічним.
Під ВПЛИВОМ школи і суспільних та політичних відно-
син тогочасна літературна мова перепила деякі прикмети
польської, не лише у висловах, але й у граматичнім об-
сягу, улягаючи разом з польською мовою впливовії латин-
ської складні. Але такі твори визначні гарною, сильною,
поетичною мовою, як Кохановського. Шимоповпча і т. і.,
не мали у нас впливу на вироблене гарної поетичної мови.
Народне почуте затемнювали все наново релїТійпі і полі-
тичні спори. Чимало наших письменників писало свої твори
також польським язиком.
Вплив живої народної мови виступає з особливою рі-
шучостю в урядових грамотах, в українських літописах,
хронографах і козацьких хроніках, а ще більше в творах
поетичної основи — всякого рода віршах, драматичних
творах і апокрифічних повістях.
8.	Сдовянсько-руський язик. Вплив Московщини.
Разом з тим. як Київ знов став осередком просьвіти
виступають виразнїйше прикмети народної мови в 2-ій по-
ловшії Х\ II. ст. також у творах писаних словянсько-ру-
ським язиком („Меч Духовний** < І. Барановича, „Синоп
спс" І ізеля). Образи, приповідки, дотепи з жптя вносили
в проповідиі твори ще більше живого народного живла
Вплив народного жнвла слїдно в перших творах Т. Проко-
иовнча, ще більше в літописи Грабянкп. а у XVIII. ст. до-
м шпа народних слів і ірорм збільшує ся таї;, що язик
тогочасних творів можна назвати е л о в я нсько-руським
(н. пр. ,.Владимірі>" Прокоповича, „Воскресеніє мертвніхт."
драма Кенійського, „Ми.юсть Божія...*‘ Трохимовського.
„Трапі Комедія" Литовського і т. п.').
Занепад суспільного жпгя і Київської Академії та єї
значіпя, перехід українських учених київських на службу
в Московщину, заходи уряду коло змосковіценя Академії ки-
ївської відбили ся відємпо на розвитку письменської мови.
Разом з тим зростає переможний вплив літературний мо-
сковський (правила поезії Ломоносова) в осередках україн-
ської просьвітп і в широких кру гах суспільства і закорінк є ся
в Академії із зразками поетичними Ломоносова. котрі треба
було вивчити і наслідувати,
Таким способом розвинена на > країні в народнім на-
прямі словянсько-руська мова зустрінула ся в половині
XVIII. ст. з літературною московською мовою, що розвива-
ла ся на півночі! на основі московського говору, а що мо-
сковська мова яко державка була сильпїйша, отже випирає
словянсько-руську з Академії і з творів. Ще Сковорода шпиг
словяпсько-руськпм язиком, але єго ученики (п. пр. Кова-
лппський) переймають московщішу. До знехтованя руської
мови причинились і розпорядки російського правите, .ьства
проти уживаня української мови в писаних.
Правобережна Україна була під владою Польщі, отже
тут бере перевагу польський язик, котрим учили у васи-
ліанських школах з занедбанєм церковно - словенського.
Але що народові! треба було зрозумілих для пего книжок,
отже Васи.тіяни складають для сьвящспиків підручники,
щоби могли „простим язиком руським простїйший народ
научати", виховуючи єго „в єдипенію з Церквою Рима"
(н. пр. „Собраніє припадков'ь краткое и духовними особами
потребное" церковно-словянським язиком а рівнобіжно сло-
вянсьНо-руським і польським, „БоГОСЛОВІЄ право} читель-
ноє“, „Науки парохіяльвьш" і ..Богогласникт>“ (1790).
Проте одначе язпк сих творів не дійшов до такого
розвитку, як- у ХЧШ. ст. на Україні, не розвинув ся
і в межах Австрії мимо заснованя духовної семінарії і ру-
ськи\ викладів на університеті у Львові, бо тут послугу-
вали С І Ц«‘рі‘ ’ВІП» СЛоЬЯІІСЬКИМ ЯЗИКОМ.
Збереглась с ювянсько - руська мова ще в лїтописях
Велпчка. ҐаМоВИТІЩ з ДОМІШКОЮ польських висловів, але
ВІД 30-их років XVIII. ст. в книжній руській мові слїдпо
ДОМІНІКУ М<<К»ВСЬКИХ СЛІВ, звуків І форм (н. пр. „Краткое
описаніє Ма ї їпрс.сіїгу .. (певніші/4 Ханенка, ,,Черппг. лФ-
топи і пил Українці приневолені були зріїаіп ся свого
язика а присвою, аги с бі літературний московський,
а в 70-пх рр. X VIII. ст. видають підручники для лекшого
впвченя миско, ської мови і правописи („Правила о нроиз-
ншпеніїї россійск.іхь б\квь” 1772).
9.	Літературний український язик.
Коли україпсі кі п ісьмепнпкп стали щораз більше
вживати Московщини („Краткое описаніє о козац. малорос-
сійском'ь пар «із/* ( пмоцовського 1765. р. пе проявляє вже
зовсім слідів української мови). Академія П. Могили також
відбила ся від народного житя і піддала ся впливовії москов-
щппи. являють ся дрібні церковні школи па Україні, ко-
трих учителі (бакаляри, „мап'їровані дяки44, мандрівні шко-
лярі) яко па пів народний, па пів учений осередок збли-
жують ся ю народу і популяризують науку шкільїп.
розповіло днюють її в народі і та мова, якою вони послуї /-
вали ся. входила і в літературу. З занепадом виробленого
па Україні культурними верствами суспільства книжного
сло’міисько-ругького язика почала у XVIII. ст. що раз ча-
стїйше на ми місце входити народна українська
мова. В ке давнїйше стрічаємо її в творах І аватовнча. а те-
пер найі'мизші попередник:! Котляревського у минають май-
же ЧИСТОЇ паро Н1ОЇ МОВИ і у вертепній драмі, в іпгермед’ях
Довгал« в .?«го. Г. Кописщщго. у віршах Неграшевпча.
в сатирах, -«раціях на всякі случаї. в історичних і моралї-
заторс  „ ті-.ор х прьла іж-еппх бакаларамп до народного
розумій • « Та ПМ ЧИНОМ підготовлено основу іля Епеїди
Ко тля че < с ьког«» 17 »К р.. котра була орґапічнпм про-
ДОВЖОІГ' М 1’ІІННІВ ІМИМ ві ІГоМоШіМ попереднього роз-
витку .іннапри Х\'і І сг. а заразом твором, що поклав
основу новій народній літературі українській (II. Яйітецькнй:
Начерк уьр мови).
). Письртенський (літературний) язик український
і єго наріЧя.
ІІисьмепський (літературний) український язик пової
611 при ВСІХ рІЖНИЦЯХ обставин, сере і котрих розвинув
Псі значно від себе віддалених і на ріжні держави
здїленкх областях, представляє незвичайну одиоцїлість.
) одиоцїлість треба приписати головно тій обставині, що
.сьмеїіськпіі язик витворив ся з живої народної мови
цо взагалі в ппсьменьстві до народної мови ппсьменіїи-
з прилизувано велику вагу. До одпоцїлостп письмен-
ного язика припинає ся також чимало ся обставина, що
кішці в руських говорах і нарічях є вельмп незначні, як
тім можна впевнити ся з записаних творів устної слове-
ости народної.
Письменеький язик1 повочасппй в літературі па-
ваємо звичайно руським (головно в Галичині і на Бу-
віінї. де він міг свобідпо розвивати ся не тілько в ппсь-
пьстві, але й у школах пизшіїх і висілих і мав законне
>ьзпапє на всіх царппах прилюдного житя). Одначе справ-
шньоіо вітчипою єго, в котрії! він почав розвивати ся. є
країна і тому звемо сеіі язик українським (давнїйше
али мало- або южно-руськкм), а для відріжненя від мо-
рського (велико-руського) звемо єго українсько - ру-
> К II м
Основою иисьмепського язика на придніпрянській
країні послужив у краї не ькиїі говір, котрий в порів-
шю з нншимії руськими говорами не виявляє зпачнїй-
ИХ рІЖИИЦЬ. Се зовсім одіюцїлпй і строго ВИроблеИіІЙ го-
р піц впливом взірцевого язика українських народних
’м з вельмп пешачпимп звуковими відмінами і ріжнорі-
імп. Він проявляє ся в цілій колишній південній Роснї.
"о впливовії підлягають ішші руські говори: „Ще до сеї
»рп — кая|е Я. Головацький — в декотрих сторонах (Га-
ічинп) вважають в народі українське парічє буцім красше,
іагородшйшс-.
Першим представником українського язика в пись-
шьстві і єго справ іешним осповннком був Іван Котля-
евськиїі, а єго слідом пішов Квітка-Основин енко
найбільший український поет Тарас Шевченко. За
ириводом Котляревського пішов у Галичині Маркія
Ш ашкевпч. а на Буковині Ф е д ь к о в и ч. Перегодом т
жище пересунуло ся до Галичини, де для розвитку пис
«енського язика розкрило ся широке поле в другій гол
вині XIX. ст. в школах і в прилюднім жптю. коли тпмч
сом на придніпрянській Україні всякі заборони і пс]
нони спилювали широкий розвиток письменьства.
11. Український язик і єго говори.
Український язик можна поділити на дві г о л о в
громади говорів (нарічій):
А. південно-схід ну і
Б. п і в п і ч н о - з а х і д н у.
В південно-східній громаді головним звуком, що н
дав цілій вимові загальний виголос, є голосівка
з усіма єї відтінками і відмінами. Вона становить осередг
точку голосівок, декотрої змагають і коло котрої громадя
ся всї ті голосівки, іцо пе вспілп ще'перейтп до ряду зв
ків і.
В північно-західній громаді говорів зосередили ся г
лосівки з більше обниже ним відтінком вимов
б середній і задній части устної ями, а між тими на пері
місце висунув ся звук ьі, котрий у звуковій системі ТІ
говорів має визначну ролю, коли тимчасом в півдепн
східних говорах сей звук злив ся із староруським и, т;
шо ріжнпця між ними затерла ся.
Подібно і шелестівші в південно-східній громаді гов
рів зберегли мягкість (н. пр. сь, зь, ць; шь, жь, ч, а п
віть пйє. бйє, вйє), то в говорах північно-західної грома;
визначають ся шелесті вки низіппм питомим виголоси
а багато з них ствердло або’ змагає до ствердненя.
Тпмто загальна вимова в південно-східній громад) г
ворів звучить тонше, мягше і гладше в порівнашо з гру
тою, твердшою і більше шорсткою вимовою піввічно-захі
ної громади говорів.
Область північно - західної громади говорів обііім:
в бувшій Австро-Угоріцгіні майже цілу полос
Карпат (значить майже всі укр. - руські говори по >го
ськім боці Карпат); в Галичині говори Лемків, Зау
шанців (котрий є відмінок» лемківського говору), Бойків,
а вчасти Гуцулів (.впорічю Прута, т. є. в косівськім і виж-
ницькім повіті) і долівськпй їв долині Сяну): в бувшії! Ро-
сії: більшу часть Холмщини, півден. часть Гроднепьщпнн,
Миньщпіш і Черпіігівщппп, півн. масть Полині. Київщини
і Полтавщини та півдекно-захід. частішу Курщнни і піви.-
зах. часть Харківщини.
Вся остання українська область язикова належить до
півдоппо-східної громади говорів.
Північно - західна громада говорів є вельми неолно-
цїльна. роздроблена і в кількох місцях попереривана з чи-
сленними місцевими говірками. В ній однак замітці дві
громади підговорів:
1. подільські і підляські або північно-українські,
2. карпатські,
котрі непаче звено лучить долівськпй говір (в долині Сяну).
Карпатські говори (разом з говором Замішапцїв) пе
мають поліських і підляських двозвуків, старі голосівки
о. е, "Ь мають нахил до і та мякшу вимову шипячих і р.
Карпатські говори поділені Ославою (лівобічною притокою
Сяну) в Галичині і . Іяборцем (правобічною притокою Уга)
в Угорщині па: 1) західні говори (лемківський і Замішан-
цїв) з нерухомим наголосом (на передостаннім складі') і 2)
східні (бойківський і гуцульський) з рухомим наголосом.
Сї останні зближені вельми до говорів південно - східної
громади (мягке закінчено -ець: хлопець, мягке — рь: ко-
сарь і злив у оден звук ьі і м).
Південно-східна громада говорів розпадам ся
на 2 відмінні піднарічя:
1. східні або наддніпрянські.
2. західні або посередні.
Східні або наддніпрянські говори представляють най-
менші нарічеві відміни г займають широкі простори ліво-
бережної а вчасти і правобережної України.
Східні (наддніпрянські) говори з вельми дрібними иа-
річевими ріжницями займають великий простір лівобережної
а в части й правобережної України (Полтавщину, крім пів-
нічної полоси, майже всю Харківщину, південну часть
Курщнни, Воронїжчпнп, західну часть області! донських
козаків, області» кубанських козаків, більшу часто Таврії
Катерішославщіїну, Херсоньщпііу і південно-східну часть
Київщини).
Обидві громади сих піднарічій зливають ся з собою
майже псзамітш» на області! південно-західної Київщини
і східних окраїн бувшого росийського Поділа, а дальше
посереднє звепо між ними творять перехідні говори пів-
денно-східної Волині і б. східного рос. Поділя (пор. І.
оїлинський: Проби упорядкованя укр. говорів. Записки
Наук. Тов. ім. Шевченка, том 117- 118).
12. Загальний культурно-історичний погляд.
Схі ща Европа. в котрій український нарід розселив
ся; витворив свою державу і культуру, була помостом між
Азією і західною Европою. З многоліодпого азойського збір-
ника пересували ся незлічені, ріжіюродпі народи па захід,
не сппнюван такою могутною перегородою між обома ма-
стями сьвіта. як приміром велпгенська височина Альп. Не-
наче бистра повінь, що в праісторичних часах змивала ве-
личезні земельні верстви, розривала суходоли, творила
острови й півострови і па давшіх верствах накладала нові
наверствовапя. так і під кінець IV. столїтя и-«ва повінь на-
родів розкурювала і перемінювала на Сарматськім низе
давні етпоґрафічпі паверегвовапя в самій їх основі. Одпо
племя посувало і випирало друге, держави виринали не-
наче плигаючі острови з иовсии і знов у пїй Поринали,
ПОКИ З ІІ1ПЛИВХ Повені! не виступили тривкійші і нові
державні витвори. Але й їх тривкість и пішли не була певна,
а нові потрясена напливом азойських народів підривали
пеуеталепі ще молоді держави східні, нищили народне
їх житє і зливали ся з ними в нові самовладні дер-
жави.
В двох ПОДВІЙНИХ струях відбуло ся велике пересе-
лено народів і творень лер.кав у східній Европі. Перший
могутний неролбм зробили І сни й Кляни під копець І\-го
столїтя. випер пі Готів з області їй пал Доном і Дснабм.
утв -рили першу з тих нетривких переселенських держав,
а з єї розпадом в половині \*-го столїтя вернули знов до
Азії. Па їх місце переселили ся в \ П. столітю турецько-
атарські племена. посунули ся ’дерез Дон і виперли посе-
;енмх над долїшпим Д\паєм Аварів (Обрів) па захід. До
их племен належали па іволжанські Болгари. Печеніги.
Іоловцї і Хозари. На їх кочовища наринули з нівночи
ловянські племена, як запевняють деякі дослідники, з пи-
(їшньої Білоруси і порічя Припетп, і знищили їх в части
в части проглинули. /Інше східні (ііадволжанські) Бол-
ари і Хозари (могамед.іпської віри) утворили свої дер-
жави. Хозарська держава сягала від долішньої По ігп до
Іпіпра і тривала до X - го столїтя, а західні Болгари,
.иперті до Европи. утворили державу над долїшпим
Дунаєм
Після зпищепя сих турецько-татарських племен (крім
>олгарів) починає; ся друга доба великого переселена до
хідпої Европи. що закінчило ся утворенєм тривких і мо-
•утппх держав па розвилинах давших часових витворів дер-
жавних.
Історичні сьвідоцтва згадують Словян у Европі по ьо-
іець А'-го і початок А 1-го столїтя по Хр., але поселене
руських Словяи па північнім сході' Европи сягає дальше
И. —VII. столїтя но Хр.. хоч поселене тих Словяи па вер-
Двях Висли. Дністра і Припетп відбуло ся імовірно дав-
іїйше. Відсіля пересувають ся воші до північно - східної
івропп, заселеної Фінами, а па південнім сході' ріжпимп
уркськпми племенами. Топоі'рафія руських Словяи в Па-
ііальніп Літописи подає вже остаточний вислїд їх пересе-
[епя під копець IX,—-X. столїтя. Обмежені па заході ти-
овськпм, па півночі і північнім сході фінськими, на пів-
деннім сході туркськими племенами, запялп руські Словяни
юрічипу Дніпра. Дністра, західної Двинп. Буга озера Іль-
іена і горішньої Оки і розмістили ся па тім просторі окре-
шми п іемепамп. Межі їх „земель*1 творили вчасти водо-
дільна волоки. Мабуть обопільна боротьба племен, що рів-
ючаспо поселювали ся в Сарматськім низу. спонукували
X до політичного зєдпнепя під владою племінних князів.
। аіаче лїтопись не подає блнзших вістий про се. як да-
іеко поступило се змішене племен перед витвореним ва-
іяжськпх князівств і в яких формах проявило ся. Пере-
дова давнії х плем нних організацій відбувала ся г/бсте-
іенно в систему варяжських князівств. Первісно ва-

римські князівства виринали неначе віддільні пстріип
в ріжних сторонах рівнини.
Тут (лїтопись згадує про Рурикаі положено перши
зарід до будучої держави Руси. котра з малих державнії
початків в IX. столїтю на словяпсько - фінських областя
посувала ся бистро на південь і росла неначе лявіпа т
проглинула останки словянської держави (Аскольда і Дир
в Києві) і болгарської та хозарської держави. Русь почина
жити моїутним житєм з того часу, коли ся молода де{
жава в південнім порічю Дніпра дальшими змаганям
князя Олега вибрала собі осередком Київ, „матір руськи
городів", і в нутрі скріпила ся і зорганізувала з підмого
варяжськпх дружин воєнних і вже в році 867. станула як
войовничії сила перед воротами Царгорода.
Баряжські князівства простирали ся або добровільно
ирилукою до видворених уже княжих осередків або сах
князі насильно здобували околичні землі ітак н. пр. пії
денне князівство Олега зложило ся з землі Полян, що пі:
чинили ся добровільно. Сіверян і Радимичів, що хозарсьі
ярмо проміняли на Олегову владу, і Деревлян, завойованії
оружєм Олега).
Ід. Печатки руської державности.
Розселені в порічинах Ільменського озера і Дніпр
руські Словяни спинили ся на оживленім торговім шлях;
Начальна Лїтопись означує сей шлях, що йшов з Царп
рода Чорним морем до устя Дніпра, відтак Дніпр*»м до єї
жерельного верхівя. фальше йшов сей шлях волок®
себто судна переважено сухопутем до ріки Ловати: ріь
Лопать сплавляла їх в Ільменське озеро, з котрого вінілі
ває ріка Волхов, ш<> вливає ся в Ладожське озеро, а ві;
сіль шлях ішов рікою Невою у фінський залив і Балтпйсьі
море. З Балтийського моря тягнув ся він здовж берег:
західної Европи в Середземне море до Риму, а відсіль зне
дальше Середземним морем у Царгород.
Сей торговий рух такою окружною дорогою викликай
Греки, котрі ще до Різдва Хр. оснували чимало осель
північних берегах Чорного моря і па східних берегах Азіі
ського моря. Важнїйші оселі були: Ольвія, недалеко ні
29 —
гішйього Пикополя, Херсон (Корсунь] (Таврійський на
іівденно-західнім березі Криму коло нинішнього Севасто-
юля). Теодозія на південно-східнім березі Криму, Пан-
’икапея (нині Керч), Фанаґорія на Таманськім піг,-
>строві. Та паї с при ^стю Дону. Торгово-промисловий рух
шх осель звернув ся був ще перед Різдвом Хр. в сторону
Іяїпрового порічя, бо сим шляхом Греки тісгавали янтар
і берегів Балтийського моря.
Розселені понад Дніпром руські Словяпп неминучо
зійшли в торговий рух. що відбував ся на великім воднім
лляху із Скандинавії в Грецію („изт> Варяпь вь Греки”)
тим більше, що сі околиці доставляли для торговлі знач-
ного засобу скір, меду, воску. До розвитку торговлі ру-
ських Словян з загранппею причинила ся ще й ся обста-
вина, що в часі їх переселеня з Карпатського підгіря
в Сарматський низ. явили ся з далекого сходу, ізза Іволги
і Дону азпйські кочовики туркського илемени — Хозари.
Віт VII. столїгя .селились Хозари на північних побере-
жах Каспія і Ч „моря в степах між Волгою і Доном,
а небавом залишають вони кочовниче житє і основують
у себе городи. В VIII. столітю між ними поселились про-
мислові Жиди й Араби ізза Кавказу і мали на них такий
культурний вплив, що хозарський хап з висшою верствою
населеня приняв жидівську віру. Хозарська столиця
Ітіль, над долішньою Волгою, стала оживленим осеред-
ком торгових зносин між Балтійською півиочю й Арабським
Сходом підчас володарства Аббасидів над Арабами в їх
столиці Баґдадї.
Покорили Хозари руських Словян. що межували з їх
степами, а іменно: Полян, Сіверян і Вятичів. Влада Хозар
не була, здає ся, важка для них : навпаки, мала вона важні
для них наслідки, бо степові річні дороги до торговиць
Чорноморя і Каспія сталп для них отвертими і наддні-
прянська Русь під охороною Хозарів провадила оживлену
торговцю. Русь привозить свої плоди пе тілько в грецькі
і хозарські городи, але і в арабську столицю Багдад, о чім
згадує арабський письменник Хордадбе (в половині ІХ-го
столїтяі. Численні скарби викопувані з арабськими моне-
тами (диргемами) в облаяти Дніпра з часів, почавши
з кінця А ’П. столїтя, стають певним доказом живих торги
вих взаємин Руси з Арабським Сходом.
Наслідком таких живих взаємин торгових із загранії
цею витворили ся між руськими Словяпами городи ЯК(
збірні осередки торгові в місцях прнгідннх на водні»
шляху „з Варяг в Греки" — як Київ, Переяслав, Чер
нигів. Смолеиьск, /Іюбеч, Новгород. Ростів. По
лоцк, а між тими пайважнїйше місце своїм положене»
займав Київ у землі Полян. Сюди звожено товари з дале
кої ПІВНОЧІ!.
Але в першій половині IX. столїтя в області! Хозар
ської держави найшла нова кочовнпча орда азпйська -
Печеніги. Наслідком того степові дороги ріками сталі
тепер небезпечними, а торговля руських Словян стріча*
всякі перепони.
В половині IX. столїтя Печеніги занялп майже весі
степовий простір і посунулись недалеко під К пв. а Хозар
ська держава не мала сили обезпечитп спокою для русько':
торговлї з полуднем і сходом і се принев »лило руські гб
роди подбати про укріплена, про військо і про торгові ка
равапи з охорон цими відділами.
З уоружепєм городів між руськими Сл< винами вяяо
ся важна подія. Наслідком передюдпеня в першій поло
вин: IX. столігя в Скандинавії (Швеції. Норвегії і Данії)
заселеній Норманами, виправляють ся норманські дружини
сотнями суден на західно-європейські побережи. захоплю-
ють цілі області! і основують свої дер.кави. Сі самі Нор-
мани під назвою Варягів іюча ш около половини ЇХ
столїтя фінським заливом і великим торговим шляхом на-
їздити новгородських Словеп і Фінів і накладати на них
данину. Після літописного переказу Новгородці повстала
проти них і прогнали за море, але для своєї безпеки в бу-
дучий! наймали нормансько-варяжські друяіиші. Одна з та-
ких дружин осіла в Новгородській обласні, устрої іа в при-
гіднпх місцях кріпосні і під проводом князя Рурика (після
літописного переказу 8(>2. р_, але в дійсності! мабуть рань-
те) з часових оборонців новгородських Словян стала вер-
— 31
ховладною верствою')• ІЗ тім часі друге такс місцева кня-
зівство варяжське оснували в землі Полян, в Києві, Аскольд
Дир. а першим ділом тих князів було визволень Полян
від данини Хозарам, боротьба з ворожими Ким у Деревля-
нами, відтак з Печенігами, а наостанку іь-хід па Цар город
(860. рд. щоби відомстити парушенв торгової > договору.за-
ключеного те в першії! ПОЛОВИНІ ЇХ. СТ. І ’ ривди запо-
діяні руським купцям Трете таке місцеве КНЯЗІВСТВО було
Рогволода в Полоцку, а четверте Тура в Турові над Припетю.
Пайважпїйіпе становище і вплив здобуло собі Київське
Князівство торгово - господарським значний. Зрозуміли се
варяжські князі, а Олег (879 9Г2), усунувши Аскотьда
і Дира, зробив Київ („матір руських городів44) осередком Київ
ського князівства, котрому підлягала білі,шість руських Сдо-
вян. Перегодом варя кська Дружина злила ся з туземцями,
а князь на чолі сеі дружини мав важну задачу обезпеки
торгових доріг па полудні і сході. Похід кго на Цар город
довів до корисного торгового догов *ру з Греками, а на-
слідком сгх успіхів також руські племена поселені подаль-
ше від торгового шляху були, приневолені покорити ся Ки-
ївськії! державі.
14. Христіяньство на Руси і єго вплив.
Ліпві торгові взаємини Київської держави з ппшнми
народами не могли остати без впливу на неї. Окрім пів-
денних Словян. особливо паїікультурнїїіша т< л в Ев-
ропі В и з а н т и її с і» к а де ржава проявила свій вплив тим,
що серед руських Словяи почало розповсюдивша!п ся хри-
стіяньство, передовсім серед городського населеня. особливо
серед купців і княжої дружини’
Значно розвиті торгові зносини давної Руси з Ви-
зантією і південними Словяпами ше більше зміц-
нили і поглублялп сей вплив. Культурні зьязи з пів-
денними Словянамп улекшувало племінне споріднень
У Варяги — се була дружина воєнна. зложена з охотників
в части з Норманів, але таки в більпюстп з Словян і тим дасть ся по-
яснити обставина, що ся варяжська дружина так скоро злила ся з заво-
йованим населепєм.
з Київською державою і значне зближене в тих часах всіх
словянськпх язиків. Особливо розвили ся сї звязи в часах
кн. Сьвятослава. що воював успішно з Византіею а рівно-
часно відчиняв собі Болгар. Сумежні з Византіею південні
Словяни рано підчишілп ся єї культурному впливовії,
а відповідно питоменностям словянського сьвітогляду пе-
рероблена ними грецька культура розповсюднювала ся тим
скорше і лекше в давній Руси.
Нормансько-варяжські д р у ж п н п и к и. що слу-
жили також у византпйських цісарів і присвоювали собі та-
кож грецьку культуру, приймали в великій части христі-
яньство. мали в Царгородї свою окрему церкву і відси за-
носили хрцстіяньство також на Русь. Лїтопись згадує про
Варяг-лристіян у дружинах Ігоря й Олега. Ще перед охре-
щеием Руси мали вони в Києві свою церкву сьв. Ілії р.
Дотвор Ігоря з Греками (944. р.) згадує про дві частини
дружин — хрпстіянську і поганську. Перша кляла ся для
збереженя договору христіянським Богом, — друга Перу-
н<»м. Христіяпська частина наперед складала присягу,
а відтак дружинники-погани. Повага христіяпської частини
дружинників мала очивидно більше значінь для Греків-
христіян. а до того христіянп-дружинники були менше-
більпіе грамотні, отже могли і письменно ствердити свою
присягу, та й сам кп. Ігор імовірно був прихильно настро-
єний до христіяньства. .'їїгонись зазначує. що хрпстіяни-
дружиийиі.н складали сю присягу в „соборній" церкві сьв.
Ілії в Києві, з чого можна впевнити ся, що при такій „со-
борній" церкві були і сьвященики, а також і церковні бо-
гослужебні книги, а се вказує на почини грамотності!
і письменьства. Нема лише певності!, яким язиком булл
писані сї книги, чи язиком питомим Варягам - дружинни-
кам. Готським, чи церковно-словянським, болгарським.
Наслїдшіця Ігоря, кн. Ольга, приняла христіяньство
(«коло 9-34. р.; імовірно за впливом христіянської частини
дружинників тоді, коли керму держави взяв у свої руки
кн. Сьвятослав. В Києві перед Володимиром В иеиеречно
було вже значне число христіяп, передовсім серед княжої
1) Новійші дослідники запевняють, що церква сьв. І.іії була иід-
чинеиа бо ігарській архиепископії. а не царгородському пагріярхатоив.
Іружини, зложеної головно з Варягів, а так >ж у боярсько-
гупецькій верстві. С\ мабуть спонукало кн. Володимира В.
)хрестпти ся1) р.) і завести христіяпьство спершу по
дієтах, а відтак і в дальших околицях держави. Найваж-
іїйшу задачу держави, розвиток єї народно-господарської
політичної могучостн, міг вій осягнути лише розповсю-
Іііенєм культури серед народу. А тоді най культу рнїйшнм.
райбогатшпм і напмогутиїйшим народом були Греки, в чім
могли особисто впевнити ся руські купці і посли в Царго-
зодї. Руські князі мали пераз нагоду зазнати воєнної сили
Византшіського цїсарства в невдячних походах Аскольда
і Дира (860. р.ї, за двох походів Ігоря (941. і 944. рр.)
і за другого болгарського походу кп. Сьвятослава (971. р.).
Просьвітою визначали ся тоді Греки в усій Европі. Отже
для осягненя могучостн Руси треба було присвоїти їй ви-
зантийську культуру, а основою сеї культури була христі-
янська релїґія. З ирпнятєм христіяньства кп. Володимиром
В. (988. р.) і заведенєм нової вірп на Руси виступає по-
руч політичної влади князя і єго дружини нова
власть — хрпстіянеька Церква і ду ховень ство,
яко нова впливовії верства суспільна з єпископами і ми-
трополитом па чолі, котрі спершу були Греками. Влсше
духовепьство своєю культурою здобуло собі великий вплив
на державну власть, котра знов у сім духовеньстві мала
осьвічених помічників і порадників в уладженю державної
управа.
Однак христіяньство розповсюднювало ся на Руси по-
малу і не без перепон, а широкі верстви визнавали нову
віру довгий час лише поверховно, придержуючи ся
зверхштх форм, в котрі вкладали чисто поганський зміст.
Широкі верстви народні сьвяткували хрпстіянські празни-
кп, хронольоґічио. близкі до поганських, після свого по-
ганського сьвітогляду і переносили черти поганських бо-
жищ на христіянськпх сьвятих (н. пр. чертп Перуна на
пророка Ілію, Велеса на сьв. Власія і т. п.). В декотрих
----------	г.
Ч Деякі дослідники вважають похід кн. Володимира пізнїйшою лє-
Іін гою і .запевняють, що він охрестив ся в Кпєві або у Василеві та що
приняв Хр. віру не від Греків, але від Болгар і що наслідком того
Церква на Русп була зависпиа від Болгарії, а не від царгородського па-
тріархату.
ОЛ. БАРВІНСЬКИЙ. ІСТОРІЯ УКР. ЛЇТЕрАТУРП.	З
сторонах населене навіть завзято опирало ся заведень» хр;
сііяньства, так н. пр. в Новгороді дядько Володимира Е
Добриня, і новгородський тисяцький Путята були прпнев
лені удоїти оружної сили (відсіль в літописи впслів: „П;
тята крестпль мечемь, а Добрьшя огнемть44). Епископи бул
приневолені вести трудну боротьбу з волхвами, ворожбі
тами будучинп, котрі виступають в обороні поганьства, в
засьвідчають деякі відорвані вісти в лїтописях.
Наслідком такого зверхнього принятя хрпстіяньстї
в широких верствах народних удержував ся довгий ч<
поганський сьвітогляд у народі, а поезія виплскана на осн-
вах поганського побиту, злегка украшена хрпстіянсько
словнею і обрядами христіянської релігії, мало що не д
наших часів. Така сумішка христіянського сьвітогляд
з поганським витворила т. зв. двоєвірє. назване .опісл
суєвірєм, котре знаменує руське житє. Проповідник
і сьвящепики протягом століть дорікають „християнам дво
вірно живучим44, осуджують „плясаніє, гуді.ніе (музпкі
и плесканіє'4, приноси жертв бісам (поганським божищам
остерегають перед ппрами, на котрих відбуває ся „игрі
піє“, „плясаніє44 і „гудіте44, виступають проти пісень, ві
рожбитства і чародійства, а „Слово о казнех'ь44 остереге
перед вірою в стрічу1). При всіх тих духових змаганв
поганський сьвітогляд витиснув свою печать на народні
житю і побиті, на обрядах і поезії народних верств, а <
двоєвіріє відбило ся також і в творах староруського писі
меньства і в народній поетичній творчості!.
15. Останки поганської старовиви і поганського
сьвітогдяду.
Хоч уже під конець X - го столїтя христіянська вц
стала на Руси державною релігією, релігією княжої дин
стії, а духовепьство розповсюдпювало її в широких верства
народних, всеж таки в народнім сьвітоглядї і в народні
твпрчости літературній зберегло ся богато останків даі
’) Стріча, стріт, у, стріть, — и, — здибане, але також в зна1 і
лихім — зачароване, пристріт, —у, е викликана сим га. після
руваня народу головно з очпй.
»ї поганської віри, котрих відгомін сягав аж до наших
ісів.
Останки поганської старовини задержали ся
переказах, повірях. звичаях, обрядах і в поезії укрцїн-
>кого народу. Нечисленні сьвідоцтва старішшіх памятни-
в зберегли також цінні натяки на божества руських Сло-
ні, на приношені їм жертви й молитви, па обряди (осо-
шво весільні і похоронні), однак не подають родоводу
>гів. не згадують про їх почитано і про сьвітогляд поган-
ших Русинів. Сучасні повіря, обряди і поезія не знають
ке поганських богів, не подають їх імен, але за те збере-
ш чимало повірій про домовиків, лісовиків, русалки
т. и.. відтак про уособленя. як доля, іцастє, лихо, горе,
ісобленя сил і явищ природи. Крім того зберегло ся чй-
їло таких впображень і обрядів, котрі мають корінь в ета-
пним побитї і в давній історії. Таким способом україн-
ка мітольоґїя є вельмп складною появою, бо не д’йгпла
) нас в означених давних чергах, а в пізнїїіших, суча-
іих чертах відбили ся в пій у ріжнпх часах усякі впливи,
найбільший вплив на се мало хр ист і я нь ст в о. Щоби
ївши собі мітольоґію українського народу, треба отже не
лько виділити хрпстіянські черти, але й численні змішані
зпща п. пр. апокрифічні перекази і лєґепди. витворені
біблійних оповідань і церковних обрядів.
В деяких повірях і поетичних переказах христіян-
>кого характеру проявляють ся доволі давні черти погань-
ва і старинного українського побиту. Так н. пр. з образу
іорока Ілії в народнії! уяві проглядає давшій образ по-
ліського бога Перу на Так само імовірно і в Б ірію Хо-
ібрім, яко опікуні скотини, відбили ся черти народного
ганського бога Волоса або Велеса, про котрого доси
адують у деяких повірях. Тнмто старинні наші письмен- ‘
їки се змішане поганьства з хрпстіяньством називали
івоєвірєм“. Старинні паші письменники, часто також не-
юб.дні від забобонних впображепь, обминали описи
нських обрядів, бо вважали поганських богів і їх
іри (поганські сьвятпнї) уособленими чортами.
В Іпатськ.й Літописи, в Слові о Полку Ігоревім, в де-
:пх стариниих поуках (н. пр. Христолюбця і згадані: Пе-
їн, Волос або Велес — бог скотини, Сварог, Даж-
по-
Е\’-
бог. Хоре, Стрибог, Мокопі. І’од і Рожанппї, А п£
рі, Див. Огонь - Свар ожич Б. Руські Словяни пр<,-
ставляли собі уособлені жнвлові сили і явища прпрої
в виді ідолів, котрим приносили жертви з мяснва, хлїбші
печива і напитків.
На основі давшіх сьвідоцтв і сучасних вісток |
нами Свар о та були Дажбог (сонце) і СварожІ
(огонь); Перу в3/ був не тілько богом грому, але і боїі
війни і задля того князі і дружинники ставили і украпи і
ідоли (статуї) Перуна в Києві і в Новгороді, а слово ,, І
р\н‘* задержало ся і досп в українськім язиці в значії
грому і лискавицї. Память про Волоса або Велеса з|*
регла ся до нині в зовсім виразних чертах. Договори І
ганських князів руських з Греками згадують побіч Пер;^
лише „Волоса, бога скотья“. Згадує про сї бояйпцаї
тілько Лїтопись. а про Волоса Слово о Полку Ігоре І
(але сей памятннк не знає вже Перуна). Волос або Ве.|к
був загально - словянським бояшщем. опікуном стад, бо.^
ством кочовиків і хліборобів. Був він справді народі!
богом і тому память про него задержала ся доси та зілл.к
ся з чергами христіянського сьвятого Власія (ВлаІ
і зберегла ся в жнивних обрядах (лишити колосе на боріф
Волосовії, завязати бороду Волособи, на краю пивні
Боян у Слові о П. І. названий.внуком Велеса імові’І
яко наслїдник поганських сьпівцїв. Слово о П. І. і ЛІ
пись (побіч Перуна) згадують ще про Дажбога, Хор і
’) В „Хожденіп Богородпцьі по мукамт»** згадано „Трояпа. ХІ
са. Велеса. Перуна**.
2) Перун був уоруженпй палицею. а може бути і „каменем**. Ь
еля літописи стояв він і в Києві і в Новгороді’ „на холмі**. В Києві!
Володимира В., поганина, „кумир Перуна** був „деревлянпй а го;І
єго срібна, вус золотий**, в руках єго була палиця. Яко головний І
був він окружений камінними і деревлянпмп ідолами многпх инших <
жиіц — мужеських і женськпх (Мокош): тут на холмі містили ся „к 
ща ). требпща**)**. на котрих захоплювали і палили „требп-жерт* **
тут па холмі їли і пили жертвоване. а імовірно і ворожили після ж
волхви
3) Сей звичай .-.беріг ся також і в Німеччині’, гл. XV. ііоїй |і
«іегіпап. МуНюІо.ціе ст. 152 і сл.
:-) каплиці. «*) престоли.

а Ст |» и б о г а. Дажбуг, (Іеп.ч сіаіог, подавець добра і бо-
‘ітства, був опікуном богатства, воєнної наживи князів
дружинників („жпзнь (лжьбожья внука" в Слові о Полку
Ігоревім — се. майно, скот, коні, золото, срібло і т. и.). Пі-
ти -Літописи ’Іажбог — се сонце. Хоре, спорі нісшій
з східною назвою іранського божища, представляв також
.сн’а сонця — Стри бог після Слова о II. І. був богом
г ітрів.
До другорядних явищ поганського сьвітогляду нале-
жить домовин, котрого собі уявляли косматпм, сивим
тарцем (з ріжппми назвами: дід, похатпик, клїтппк),
у Ґерманів — Коїюісі, услужнпй, роботящий дух домашній,
доживаючий звичайно під печіпо, і се вказує на почитане
ногайське предків д). Він є опікуном дому і скоту, а згадка
іро него збереглася в поуцї о „проклятими бгЕсТ> хоро-
южптел Т/‘, після списку з XIV. ст.
Сучасні перекази народні вказують па се, що в ста-
іОЕііну засновник дому й оселі лупили ся з жертвами за-
копуваними на місці', де ставлено хату, а важне значіпє мав
іомашпїй огоііь-піч, що лечпв ся з впображенєм про душі
іредків. [еякі сучасні весільні і похоронні обряди вказу-
ють ще на сьвячепе очищаюче значіпє. печі, а домовик
івляє ся тим способом невидимим опікуном домашнього
ичпіща, котрому приносять також жертви.
Домовик заняв імовірно місце старпнного Род а, ко-
рону приносили жертви і з котрим лучплн ся родинні по-
іружя й ідея про долю і судьбу. Душі предків, що прожи-
вали в домах, уособлені ще яко Род. Доля, Рожанпцї,
Гудьба і супротивні їм єства — Горе. Нужда, Зли-
дні. Ще в XII. столїтю приношено в жертву „Роду II Ро-
каїппгЬ" — хліби, сири і мід 3). В старовину Род лякав
іїтий. як згадує Данило Ваточник, подібно, як ни-
їіш.чїй домовик Рожанпцї .мали взаємини з Долею і вже
при пароджеию віщували дитині „талан", а се повірє є та-
*) З культу душ витворило ся почитане, предків, як н. пр. рим-
ських піапе8 <1іхі. котре в деяких релігіях займає передове місце, яко
охоронних духів. В поминальниці по вмершпх (задушні дні) почитає, ся
гакож предків (пор. обряд „Пгіаііу"), дїд на Різдво.
2) Вопроеьі Кпрпка, Саввьі п Пліп.
кож улюбленою казенною темою. Уособлене Горе, Нужду»;
Лихо, Недолю. Злидні'1) стрічаємо в піснях і казкар
і вони перемінюють ся в зьвірята або в людпй. Сї єстві|
невідступно переслідують чоловіка, садовлять ся єм; нЛ
Плечі, инколп знов носять єго і помагають єму в роботі
Злидні' се влізливі малі єства паче карлики. Доля. ша
етє, горе і лиха доля суджені чоловіковії з роду, а відтіль
внобра.кеня про судженого, призначеного з роду, про Бо
жпїі суд в подружю. в смертп -').
І старинні поганські Русини і сучасні люди уявляють
с<>бі, що в ріках, полях і в лісах, подібно як і в домах
і всяких будівлях жиють добрі і лихі єства.
Русалки або мавки відповідають старословянськпм
берегиням, а уявляють їх собі яко душі топельнпць
(у Ґсрманів Хіхеп, у Греків і Римлян німфи), похрещених
дїтий.
В лісах проживає л і с с» в и к. п о л ї с у н, росту висо-
ких дерев, а на полях польовії к, росту низкої трави 3),
яко уособлене ростинностп.
Лісовик визначає ся ворожими прикметами, збиває |
лютий у лісі з дороги, відкликуючпсь відгомоном (блуд
чепив ся чоловіка, як говорить ще нині нарід), бурі в лісі
се боротьба лісовиків, котру можна усмириш жертвами.
Жптє К о н ста п ти на Муромського згадеє про по-
клони „дуплинамт. деревяньїмь", слова і поукп про жертви
в лісах, пословицї про молитви в лісі, а Кирил Турівський
згадує, що „древеса“ звали ся „богами". Тепер ще кіля
і дерев уживають при чарах (упира в могилі пробивають
осиковим колом), деревляними вітками, цьвітамп укращують
хати на Зелені Сьвята. сьв. Івана, па весїля. щоби охоро-
1) Слона о лЬнпвьіхь з XV. ст.
-> Після народного віруваня чоловіковп вже прп народженій су-
джена доля добра або лихії. Сї хособлені єства ведуть чоловіка
до ьго призначена, добра доля до щастя, лиха (недоля, злидні** до не-
щастя. Такі віруваня зберегли ся також \ поганських Ґермайів (гл. XV.
«їоПппег. гт. МуіЬоІодіе 104 і сл.і. Віра в призначень буває: гака
сиіьна. що каїадує музулманськпй сьвітогляд або поганський фаталї. м.
•‘І Сс основує- ся на віруваню про дальше жите душ у ростинах.
головно по лісах. Се зберегло ся і у Ґерманів (гл. . (їоНІїпег. (ісгіп.
МуПюІоріе 152 і сл.).
— 39 —
•
іти від злих духів, а в народній поезії широко розви-
не символічне представлене дерев (пор. Слово о Полку
оревім).
Воіяник. водовнк після народних іювірій жиє
ріках і озерах. Єго уявляють собі косматим. старим ді-
лі, а русалки є єго дочками. Він викликує бурі па воді
топить плавців і судна, а для усмиреня єго при-
ісять жертви. В болотах жпють чорти, як вказують на
з казки і пословицї. В правилах митрополита
о а н а з XI. столїтя є згадка про жертви „бісам, болотам
к^тодязям", а Начальна Дігошісь говорить про пориване
єн шин „у води". Про почитане води згадує Лев Дія-
он Ч, як вояки поганського князя Сьвятослава погружалп
внїв у Дунаю.
Побіч „берегинь** давні сьвідоцтва з поганських ча-
в згадують про упирів (з прикметником „лихий"), мер-
ів або умиравших людий2). Яко мрець упир не гине,^
визначає ся червоною краскою лиця („червоний як упир"),
яко перевертень пе кров з людий. Повіря про упирів злп-
іють ся з повірямп про вовкулаків (волкодлаки), лю-
ій. що перевертають ся на ніч у вовків, а досьвіта скн-
іють із себе вовчу скіру і на день являють СЯ ЛЮДЬМИ ;’’).
’) византпйський письменник XI. столїтя описував походи Греків
Болгар.
2) Після народного віруваня може душа чоловіка визволити ся
ілево із звязп з тілом (н. пр. в снї. і буяти сьвітамп, або в недузї,
)ячцї — обумиранє. н. пр. легенда про померші душі), з мерця вихо-
гь д\ ла зовсім. З таких поглядів витворило ся розуміне у народів
) душу яко духове єство (дух, часто в значіню страховища, стра-
I В сім останнім змачіню являє ся душа, дух яко мара (також у півн.
р.мавськпх племен „шага"). — Коли прп смерти душа розлучає ся
тілом, відчиняють двері або вікна, щоби душа могла без перепони від-
тїтп (пор. Про померші душі). — Душа ходить по смертп в людській
істатп яко дух (або страховище).‘яко вмерлець, особливо коли помер-
ай не відпокутував вини з пімстп або любови і туги за живими
ХДьми (ш>р. казку про мертвяка, в староґерм. Бепогепєа^е). Вір}ваня
духів вели людий до віри в безсмертність душі, до вірувань про ван-
івкп д\ ш і т. п. повірій.
3) повірє про вовкулаків стрічаємо і у давних Ґерманів (\¥ег-
ЯГ = МиппмоН) і у західно-арійських народів. \¥. (іоШіпег. бегш. Му-
оіо^іе.
- 40 —
Се повірє основує ся на виображенях про ріжні постаті
д>ші. Після повіря душа приймає мниму постать, виходячі
з тіла і налягаючи па себе н. пр. вовчу скіру. (Князі
Всеслав Полоцький в Слові о Полку Ігоревім „самі
вл'ькомь рьіскаше"). Після староруських і сучасних на
родпих повірій вовкулаки зїдають сонце і зьвіздп в час
затьми Н. (Після Германських повірій „ЗоппєпууоИ" намагаї
ся діткнути сонце або місяць і спричиняв затьму — XV
СіоКІїпег, Оегш. МуіЬоІ. ст. 254).
Народні віруваня у вовкулаків звязані з повіряші пр(
переміни людий у зьвірів, птиці. риби (в казках, піснях
заговорах а навіть в староруських иамятниках як в Сло
ві о Полку Ігоревім і в Галицько - Волинській Літописі
п. р. 1201: „Срьчановп же [половецькому хановп] оставш^
У Дону. рЬЮОЮ ОЖІІВ’ЬШЮ".
В піснях стрічаємо замітку переміну в тура або золо-
торогого оленя. В колядах являє ся ..чорний ту р“ абі
„тур-олень". У весільних піснях тур або ЗОЛоТОроГИЙ олені
обіцяє прийти на весїлє ловця, котрий забирає ся убити
тура або оленя. Тур 2) проживав на Україні лише до XX’І
столїтя а потім вигинув, а визначав ся більшою велпчи
н<чо від домашних волів, великою силою і жестокостю
(Відсіль прикметник Всеволода — яр-тур в Слові о Полку
Ігоревім). В Галицько-Волинській Літописи кн. Роман Га
лнцький зображений яко „храборь бо 61>, яко и турі*
а кн Володимир Мономах у поуцї дітям оповідає про сво.
лови: „тура мя два метала на розГ.хт» п сь конемт»"
Збереглись не тілько назви осіб і місцевий, звязані з ту
рами (Турин, Турів, Туре, Турильче в східній Галичині і т. п.)
але і в пословицях: „сидить як тур у горах", „впженек
сірого тура з луга". „грім такий, що хоч тури гони, так їй
почують". В давній Гуси був звичай перебирати ся за турі
(поука новгородського єпископа Луки-Поана з XII столїтя
„и о тур'Ьх'ь и о колядиицЬх'ь") при нагоді’ народнії!
ігрищ, вразників (п. пр. в Галичині’, па Поділю на вели
’) Іпаї. Літ. п. р. 1105: ві. се лі.то бьість знамені*-:: погибе соли
це и бнсть яко мКсяць. єгбже глаголють невіл іасп снідаємо со.тнце**
Пер, „Нещасний" VI. ІПаїлкевпча: змий зїдае. сонце.
2) Пор. про турів і Турову кручу в Кулїшевій іди.члї „Орися**.
фдві ігрища підчас гагілок перебирають ся парубки за.
чедведя).
Обрядове і спмволїчне значінь птиць і пппіпх
зьвірят виявляють деякі повіря. п. пр. півень яко сим-
вол сонця і опію і жертовна птиця ') а тепер з'вязаніш
ї Ворожбою а вчасти і з огнем (підпустити червоного півня —
підпалити), чорний ворон, сова, зазуля (яко зловіщі пти-
ці) і т. п. Вивірившій сьвіт мав цілий відділ в українській
паро іній поезії, зьвірпннпй епос, казки про з ь ві-
зит, а крім того зьвірята з виразппми прикмсіамп люд-
ськими являють ся в дїточпх приколисковпх піснях (н. пр.
кіт-воркот).
Так само уособляють ся в паро іній поезії ростити
трави, дерева, жпвла природи, небесні тіла, недуги і смерть,
(я. пр. цьвіт папоротп. „горпцьвіт“ на Івана-Купала, сон-
трава 2). соняшник. В Печер. Патерику з ХШ. столїтя є
оповідано про біса, котрий па утреню обходив монахів, ки-
дав на них „цвТ>ткп, иже глаголется лкпок'Ь", а до кого
прилипне сей цьвіт. той засипляв. Народна поезія згадує
про „дрімливі, сонливі1* цьвіти. про „сон-траву*. Сї усипля-
ючі ростпнп. помічені і старішнимп людьми в природі, дали
основу до розвитку оповідань про чудесні подробиці в па-
зодпих казках, піснях (приколисковпх та історичних), котрі
зливають ся з народними повірями. Заговори і загадки
вказують на такі чудесні ростинп, а деякі з них мали
важну ролю в старпнних переказах народної медицини.
Казки і пісні подають чимало прикладів переміни
людпй в ростинп і на відворот: нещасна дівчина * і
Ц пор значінь півня в іранській мітольоґії.
2> сон-трава — апешопе раіепь, УУііпІгбесІїеп. <Уі,р. нарі і при-
писне їй пророчі прикмети. Після мітольоґії старпннпх народів впра-
ста.тп анемони із сліз Афродпгп і кровп Адоніса. Є се етарогельнїсти-
чнпй мотив, котрий опісля розвинув ся в переказі про Геро і Леандра-
(пор. баляду Шіллера»*). В укр. пісні плаче і ридає Грпцева стара
жінка, неначе перепілка на леваді. Єї молода сестра зірвала сон-трав1
і питає. Грицпху. що значать сї білі і червоні цьвіти — жчте чи смерть
козака? ..Цьвіти виросли, моя голубко, в лісі, нещасть їх зірвало, неща-
сть їх тобі дало! Не плач, осуши свої сльози, вже не збудиш нашого
Івана в могилі!"
гл. Й. Ізіеіегісії Ізіе Огйецгор. Ьііегаіигеп. ст. 40.
переміняє ся в березу, тополю (пор. Шевченко — Тополя),
невинно убита в калину, що виросла на могилі (н. пр.
казка про убиту сестру і калинову дудку) і т. п.
В народнії! поезії уособляються не тілько земні явища
природи (зьвіринні — зооморфічні і людські — аптропо-
морфічні. при чім і сама земля уособляє ся — „мати сира
земля"), але також небесні явища: сонце, місяць, зьвізди.
тучі, облаки і т. п. В тих уособлених мітичних відбиває ся
старившій побит — хліборобський, воєнний, семейно- ро-
динний. Іпат. Лїтопись п. р. 1167. зберегла такий приклад
уособлепя місяця і видних па нїм гір в картині давного
воєнного побиту *).
Зображено війни в нрирівнаню до хлібо-
робського побиту находимо і в сучасних народних пі-
снях і переказах. Нарід добачає в пятнах видних на міся-
цї борбудвох братів (оповідають про Каїна і Авля), [вірш „Мі-
сяць" Єремії Галки-Костомароваф. що оден проколов дру-
гого вилами і кинув на бік. як сніп. А в пісні „Чорна
ріля заорана і кулями засіяна", що нагадує відповідне
місце в Слові о Полку Ігоревім, образ взятий з хлібороб-
ського побиту, а так само битва зображена яко молочене
на тоці (Слово о П. І.).
Родинний побит проявляє ся у ріжних відносинах
сонця (гарна дівчина) з місяцем яко мужеськпм єством.
Отже місяць і сонце являють ся подружєм. В казках і ко-
лядках представлені небесні сьвітила й пніпі сили природи
в родинних але ворожих взаєминах, н. пр. сонце, місяць,
вітер і дощ або мороз. Крім того стрічаємо ще й инщі
уособлепя небесних сьвітпл і сил природи в казках, пі-
снях. наговорах і загадках. В Слові о Полку Ігоревім
„вЬтрьі, Стрибожи внуци ві.ють сь моря стрЬлами", вони
виступають також у виді коний. бурі і громи в виді’ би-
’) „бьість знаменіє ігь луні*» страшно п дивно: идяше бо луна че-
резь не»*, небо... б»,їсть яко дві» лиці. имуща. єдино зелено, а другеє
желто. и посредТ» єя яко два ратьная сТ>куще ся мечема, и єдиному єю
яко кровь идяще пзь главьі. а другому бііло. якьі м.іеко течащс: сену
же рекопіа старілі люди: не благо єсть сяково знаменіє, се прооєра-
зуєть княжю смерть. Пор. народне повірє про Каїна, що держить Авля
убитої о на вилах.
гви, тучі В ВИДІ овець, корі,в. зорі в виді гарної дівчи-
ни і т. п. Також недуги і смерть у народних зображених
в похоронних обрядах являють ся в зооморфічних і антро-
ломорфічпих образах.
З усіх народних пісень зберегли найбільшу сталість
обрядові пісні і звязані з ними обряди. Вони задер-
жали богато з незапамитної старини, що виходить поза
меж. документальної історії. Деякі колядки згадують про
приношене поганських жертв, веснянки про обожанє хлї-
Зоробства. коли ще викликували плуг, сьвяточні пісні ни-
жуть ся з ворожбами і переодяганєм. Відгомін старіш них
зіровань доволі живо відбиває ся в деяких обрядах за-
пустних (мясшщїк в зелену або русальну неділю, на Івапа-
ІІупала. а в весільних і похоронних обрядах і піснях видно
також давні релїґійні і иобитові впобраікеня. Подібні, але
трохи затемнені виображеня стрічаємо в заговорах, за-
гадках, пословіщях і казках (гл. дальше в розділі Устна
Словесність).
16. Розвиток державности на Руси, €Ї скріплене
і Занепад державної самостійносте
З заведенєм христіяньства ублагороднпло ся родинне
і суспільне житє на Руси, скріпили ся політичні звязи.
проявили ся також звязи культурні. Спільний княжий рід.
спільна дружинна верства звязали тїснїйпіе з собою дина-
стичною звязи»» ріжні землі і пдемена руських Словяи
і затирали між ними плем’нпу ріжнпцю. а з тим усталю-
вало ся також спільне імя „Русь“. спільне право і держав-
ний порядок. До скріпленя сеї звязи причиняла ся також
спільна державна віра, Церква і спільне духовеньство, від-
чинене київському митрополитові!, книжна осьвіта і ми-
стецтво з церковною закр'асіюю. Під впливом Византь
бере верх на Руси і витворює ся русько - византийська
кульгу ра.
Синови Володимира В.. Ярославові!, повело ся по-
ділену кн. Володимиром перед смертшо руську землю зі-
брати знов у одних руках і положені Володимиром під
руську державність підвалини скріпити і розширити так.
що порядки введені Ярославом (будівля церков — С\ ФШ
ський собор — укріплене Києва — -Золоті ворота), поши
ренє хрпстіяньства (Печерська Лавра) і книжної ті
шкільної осьвіти. впорядковане законодавства (.,1’уськ:
Правда") о стали на цїлї столїтя взірцем і основою для на
шаді.ів.
Ярослав (І 1064. р.). прозваний задля того Мудрим
бажав впровадити право родового старшини ств а
так що в Києві мав усе сидіти най старшині! з роду В >ло
димирового і заступати місце батька (з почесним іменем
великого князя). Та вже небавом після єго смерти ро
дове старшпньство втратило всяке значінє, бо невдоволен
князі повставали часто проти великого князя г вели мій
собою кроваві усобиці, закликаючи до помочі орди ко
ЧоВПКІВ.
Правнук Володимира В., Володимир Монома
(т 1125), (спершу князь чершігівськпй. відтак Переяслав
ський, а на останку в. князь київський), взорець мудрий,
великодушного і о добрі широких верств народних дба
лого володаря, намагав ся довести до згоди між руським
князями (..добра хошю братви п рхськізй земли*4). охорс
нити спільними силами землю руську і хліборобство пере,
наїздами Половців та боярською самоволею, однак ся згод
не тривала довго.
Молодша вітка Монаховпчів у Ростовське
суздальській -Землі намагала ся проти Києва видви
гя\ти свою столицю. Володимир над Клязмою, і зре
бити її осередком Руської держави. Андр.й Б о голюс
ський. князь Володимира клязменського (що радо про
жпвав у селі Боголюбово. відкп і єго прізвище), покорі
ставав ся усобицями князів, заволодів Києвом (1169. р.
і ограбив єго та зруйнував. Так знищив він становище ма
терп руських городів, що не могла двигнути ся з свог
упадку, а через те положив основу до переваги і верхе
влади Ростовсько - суздальського князівства, котрого осе
реіком був Володимир и. Кл.. а відтак Москва (відеїл
від ХШ. столїтя в. ки. Московське), а наслідком тог
і міітропотит київський переніс ся до Володимира на
Клязмою.
Через те почала занепадати також русько - визаптпї
ська культура, тісно звязаиа з Церквою Київ тратить отже
своє політично - державне зпачіпє. а верховлада над ру-
ськії їй землями пересуває ся до Суздаля, Володимира н
Кл. і Москви, осерсдка будучого в. кп. Московського і пі-
знїйшої московської династії.
Однак після зппіцепя становища Києва татарським на-
їздом в ХШ. ст. і занепаду єго упала там культура і пе-
ренесла ся в західно-українські землї, богатші і спльиїйше
заселені і там продовжало ся більше як ціле столітє та
процвило самостійне державне житє, витворене спершу під
владою Рости славичі в (Ростислав, внук Ярослава М.р
вмілій і спосібніїй кн. Володпмпрко зєдпішв у своїх
руках Гапщькі волостп і зробив Галич (1141. р.) столи-
цею Галицького князівства, котре прославлений
в „Слові о Полку Ігоревім** єго сип Ярослав Осьмо-
мисл двпгпув на вершину могучостн. Посунене аж до
долішнього Дунаю і Чорпоморя. куди йшов но-
вий торговий шлях до В п з а пті ї, було воно найсиль-
нїйшнм з усіх українських князівств. При всій могучостн
Ярослав Осьмомисл був приневолений корити ся перед все-
владними боярами, що вмішували ся навіть у єго домашні
і родинні справи. Сі бояри покорпстували ся незгодою на-
слїдників Ярослава Оеьмомпсла і закликали на галицький
княжий престіл в о л о д п м и р с ь К О - в о л II н с І. к о г о к н я-
зя Романа Мстиславича. Присмирив він бутшіх бояр,
положив основи сильної політичної організації, заняв Ки-
ївщину з Києвом і зєдинпв український нарід, котрий
втратив свою опору з упадком Києва. Літописець називає
Романа яко голову всіх руських земель ..великим кпязем“
або „самодержцем всеї Русп“. Після лицарської смерти єго
під Завпхостом (1205. р.) у війні з Польщею, настав сумний
час у Галицько-Володпмпрськім князівстві задля малолїтно-
стл єго сипів Данила і Василька, час важкої і довгої
боротьби з Уграми. Польщею, руськими князями і боярами,
поки Данилові! з братом Васильком повело ся зібрати
Галицько-Волинську вітчину в своїх руках і зорганізувати
з початком УІУ. столїтя окрему митрополію по впїздї київ-
ського митрополита у Володимир Суздальський. За при-
кладом свого батька 'бажав Данило простерти свою власть
і на Київщину, однак перепоною стали тут Татари. Прпне-
воленпй покорити ся татарському хановії. Гатієви. приєднав
собі Данило угорського короля Белю П . яко союзника до
наміреної боротьби з Татарами, а крім того посилав свого
архиепископа Петра па вселенський собор у Люґдунї і иа-
вязав зносини з папою Іннокептієм IV., котрий прислав
єму королівську коропу в цілії приєднана до като-
лицької Церкви. Сподівана поміч не наспіла, а через те
перервали ся взаємини Данила з Римом і він сам власними
силами рішив ся на боротьбу з Татарами. А що сили єго
були за слабі, був приневолений вдоволити ся становищем
татарського підручника. Однак Галич не міг ося-
гнути загально - руського зпачіня, бо відорвав ся від ДнїІ
пра. около котрого розложила ся руська земля. 5 суваючпсь
від нелюбих ему галицьких бояр, переніс Тдпило свою
стоянцю до Хол му (для старшого сина Льва заложив
Львів) і бажав для молодшого сипа Романа (ожененого
з Ґерт рудою, братанпцею Фридриха П.і придбати австрий-
сь кі землі по смерти останнього з Бабенберґів та вою-
вав з чеським королем Оттокаром, котрий заняв австрійські
землі. Сі широкі змаганя в європейськії! політиці приспо-
рилп єму лицарської слави, одначе єго думки не здійснили
ся задля ненастанних татарських наїздів, що прискорили
єго смерть.
По смерти короля Данила (1264. р.) Русь не могла
оперти ся напорові! і силі татарських орд ані остоятнсі
проти змагань Польщі і Литви.
Рід Романовичів вимер на Андрею і Льві Юріє-
впчах (1320 р.), а тоді бояри закликали на галицький ире-
стіл їх сестріпця, сина Марії Юріївни і кн. Тройдена Ма-
зовецького. і.олеслава, котрий приняв друге імя Юрія
II. і засів па галицькім престолі (1325. р.). Колиж невдово-
лепі ним бояри єго отруїли, розпочали з собою боротьбу
о галицько-волинську спадщину Литва і Польща і ро-
зібрали її між себе так, що Казимир В. заняв Галицьке
князівство, а литовський кн. Любарт Волинь. Тим спосо-
бом Галицька Русь перейшла в політичнім і культурнім
жіпю під вплив західної Европи.
'. Дочатки письменьства. Византийсько-церковно-
сдовянське письменьство на Руси.
Першу пр»'сьвіт\ принесено па Русь разом з христі-
ньством з Визангі7. подібно як і до сусїдппх словянськпх
лемеп. Хрпстіяньство, введене за князя Володимира В.
^8. р„ стало державною релігією і припяло ся без опору,
части силою княжої поваги, а в части її тому, що вже
еред охрещенєм Руси були в Києві христіяпи і сьвяіце-
пкп, були її книжки переложені з грецького старословян-
ькпм язиком. Хрпстіяньство несло з собою грамотність
письменьство, спершу перекладне і паслїдоване, а відтак
іораз більше самостійне. Письменьство мало метою розпо-
сюдненє і укріплене нової віри, а відповідно тому цер-
овну закраску, бо й духовеньство було тодї одинокою
рамотпою верствою. Апостолованє сьв. Кирила (827—869.)
Мето дія	885.) в Болгарії, Моравії і Панонїї. винайдене
ими словянського письма, мали велике культурне значіне
акож і для Руси. З південпо-словянських країв (Болгарії
Сербії) приходили на Русь в перших часах хрпстіяньства
ьвященики і церковні півцї, що були заразом першими
чителямп в приходських і монастирських школах та гер-
іими письменниками. Особливо монастир сьв. Панталей-
:она на Ліонській горі був таким розсадником, що піддер-
жував літературну взаїмпість Руси з Болгарією і Сербією,
ерцї, що приходили відтам на Русь і під впливом Низан-
ії бистро осягнули високий культурний розвиток, прино-
илп з собою словянські книжки або перекладали їх
грецького й переписували. Особливо Болгарія найвір-
ійше з усіх словянськпх країв зберегла старословянське
исьменьство, спадщину сьв. Кирила і Методія, тай сама
итворпла своє письменьство. Як Карло В. пособляв роз-
иткови латинського язика, так і болгарський цар Снмеон
в X. столїтю). названий кйиголюбцем задля значної на
вій час осьвіти, пособляв розвиткові! болгарського пись-
’еньства, а его двір у Преславі став неначе болгарським
кквісґраном і був осередком умового і літературного житя
іолгарії, як се описує Поан Ексарх, житеппсець Симеона.
>ін старав ся перенести до Болгарії ліпші плоди впзан-
ийської осьвіти, але хоч сам займав ся творами Аристо-
теля і Демостена, то ппсьменьством заволоділа церковн
думка і тому заохочував він до перекладів церковних тв(
рів. сам брав у них участь і уложпв збірник із творів сьі
ІІоана Золотоустого. званий Златоструй. Сьв. Клпмен
ученик сьв. Кирила і Мелодія, писав церковні науки, а че]
нець X р а б р про словянські п и с ь м е п а.
Як Болгарія за володарства Спмеона і єго наслїдні
ків була посередницею впзантпйської церковної літературі
так з розвитком могутності! Сербії під конець XII. столїі
витворило ся там нове огнище літературного византійств
Тяжите діяльності! лежало в Македонії, куди Сербія ро
простерла ся під копець XIII. столїтя і дійшла до верші
своєї могутності! за володарства Стефана Дупіапа „ца[
Греків і Сербів". Живі взаємини Сербії з Атонс.ькимп м
пастирями, де від часів Душапа церковно-словяпська літ
ратура прибирала цїху щораз більше сербську і де бистро
струєю било умове житє, скріпили церковно-монашу кул
гуру і розвинули аскетично - містичну літературу. Одні
у Сербії замітка перевага сьвітської впзантпйської літер
тури в порівнаню з Болгарією.
З Болгарії і Сербії приходили на Русь учені чер
і сьвяшеники.
Взагалі південно-словянські краї були посередниках
релігійної-та літературної взаїмности між Русию і Виза
тією. Звязь Києва з Болгарією почала ся одночасно то;
коли Київ заняв осередне становище на Руси. де він з
динив східно-словяпські племена і заложпв підвалини де
жавп; декотрі з тих племен прямо сусідували з Болі
рами: се були Тиверцї й Угличі. коли сї останні перес
пули ся з південної Поднїпряньїцпнп на Дністер.
Та звязь із Болгарією її Сербією сягає іце її пізні
щих часів (до XIV. і XV. столїтя). Внзангія була то
одною з найбільш осьвічених держав європейських. В ча
бурливого переселеня народів уміла Визаптія зберег
майже ненарушену ідейну і мистецьку спадщину стари
ної Греції, переробити н в дусі хрпстіянської пауки. тої
відтак передати в більшім або меншім степені Заходої
і Півночі з підмогою грецьких міст у південній Іта;
і південних Словян.
Византиііське богословське письменьство виробило ся
а грецькій фільософії, иерепяло від неї спосіб думаня, єї
Лпбииу і тонкість. Церковна проповідь і сьвітська поезія
аїробпли ся під впливом давно! грецької вимови й лїтера-
ури Визангийські учені пильно збирали і пояснювали
гарніших грецькпх письменників і складали з їх творів
бірникії д ія школи і самоосьвіти. Вплив старини був так
іогутиий, що подавляв своєрідну творчість і тому прила-
іж.хвапо давні образи й ідеї до нових потреб. Таким спо-
:обом витворили ся нові форми пізиої визаптийської аске-
чічно-М')ра.іьпої літератури, збірники і хрестоматії, котрі
іадавали широкої популярності! давшім письменникам
Отцям ЦррКВИ. Але побіч сих енцпкльопедій, збірників
лїтописий передала Визаптія старинній Руси чимало тво-
)ів не тілько духовного змісту, але й пшнпх галузий пись-
іеньства (повісти, леґенди, апокрифи). Се византпйське
інсьмепьство витиснуло свою печать не тілько на ппсь-
леньстві південних Словяи та посередно й на шісьменьстві
угаринпої Руси, але й па народній, устній словесності!,
та духовних стпхах, лєґендах і іінишх народних творах.
Посередніш злучником між грецькою (впзаптіїйською)
староруською літературою служило південно - словянське
інсьмепьство, особливо болгарське і сербське. С\ межність
’рапиць, спофіднеиє і спільність церковного я піка та сама
зелїґія — скріпляли звязь Руси з Болгарією. Сї взаємини
>улп головно церковні, хоч павязувалп ся ще й перед вве-
тенєм хрлстіяньства (похід кн. Сьвятослава на Болгарію),
і при сій нагоді деякі прихильники христіяньства вже
юдї, по думці учених дослідників, перевезли деякі книжки
іа Русь. Також взаємини із Сербієїб мали значний вплив
та поосьвіту на Руси, а доказом того численні старинні
іукоїшсп сербського письма, що зберегли ся по кппгов-
тях Руси.
Твори південно - словянського ппсьменьства, витворе-
того під впливом Византії. заносили на Русь найчастїйгае
таломникн (богомольці). Се майже виключно п ер е„кл а_д в е
тисьменьство (з грецького) творить початковий відділ
староруської літератури; було воно заразом підвалиною
просьвіти й ученості! на Руси. Сї памятшіки діставали ся
та Русь двома дорогими: одна з них, так сказатиб, уря-
О.І БАРВІНСЬКПЙ. ІСТОРІЯ УКР. ЛІТЕРАТУРИ.	4
дока, ішла з Царгорода Чорним морем і Дніпром до
Києва, і нею йшло на Русь також хрпстіяньство яко дер-
жавна ре.пґія на Руси; друга — з прпдунайськпх словян-
ських країв (Болгарії й Сербії) через нинішню Волощи-
ну, Буковину і Галичину. Сею другою дорогою діставали
ся на Русь окрім церковних книг також численні твори
і єретичі науки.
18. Памятники виЗантийсько - сдовянського пись-
меньства на Руси.
Найбільшою потребою Церкви на Руси в перших ча-
сах було — утвердити Русь в христіяпській вірі. Тимто
письменьство і що до змісту і що до форми було релігій-
не, мало церковний характер і було спершу пере-
кладне. Переклади сьв. Письма і богослужебних книг, при-
несені з Болгарії, дали початок староруському ппсьмень-
ству і книжній літературі. Церковно-слпвянськпй язик тих
книг послужив основою книжного язика па Руси.
І.	Остромирове Євангеліє се найдавпїйший памятник
перковно-словянського письменьства, котрого час написана
можна докладно означити. Воно переписане з болгарської
рукописи, писаної кирилицею (але із староруським ви-
голосом у, я замісць л. а — її, е) для новгородського по-
садника Остромира (1056—57. р.). свояка в. кн. київського
Ізяслава Ярославпча. Видане Востоковим.
2.	Супраслська руколись2) (або недільне євангеліє) є
імовірно старшим від Острі «мирового євангелія памятппком
(по думці дослідників з початку XI. столїтя, але без пев-
ного озпаченя часу). 'Повстала вона під впливом хченпків
сьв. Методія, писана староболгарським язиком, з прикме-
тами чеського і староруського язика. Містить лєґенди і го-
мілії, між иншими переклад корсупської лєґепди про 7 кор-
с.унських єпископів і апостолів яко доказ умовпх взаємин
Руси з Корсунем. Видана проф. Мікльошичем.
Супрасль. місто на Литві, в Городненшинї. із славним василіан-
ським монастирем, заснованим Александром Ходкевпчем. де містила
богата книговня (нині головно у Впльнї приміщена) і печатня, коп
розвинула була живу діяльність, особливо за ігумена Льва Кишки.
! Окрім сих євангелій походять з того часу або з пізній-
іих віків переклади пнпіих частин сьв. Письма, прппо-
іди славних Отців Церкви з IV. і V. столїтя: сьв.
чісплія В, Григорія Богослова. ІІоана Дамаекппського
іаїїзнаменптіпого догматика східної Церкви), Атаназія
І ин. і збірники з наголовками: Ізмарагд (збірник
Іроіювідпй і наук ІІоана Зологоусгого. Васплія В. і нн.),
їлатая цФпь (Золотий ланцюг, збірник моральних
аук про молитву, милостиню, послух і инші чесноти),
Пестодпев, що містить твори ріжних авторів н. пр. Ва-
илія В. і ин.. розложені па 6 днів сотвореня сьвіта з бо-
ословськпмп, <рільософічп імп і природничими поясненими
релігійного становища. на скілько релігія могла принц-
ипі ся з природописю. Крім того читано па Руси залюбки
Китя Сьвятпх звані Патериками і вони послу .кили
зірцем Київсько-печорському Патери кови. що
іає не тілько історичне, але й літературне зпачінє.
Побіч Житій Сьвятпх були па Руси вельмп улюбле-
ний і розповсюдненпми книжками до чптаня виїмки
сьв. Письма (компіляції) та Євангелія з поясненими
Голковеє Є в а н г е л і є), II с а л т п р з поясненими (Т о л-
• о в а я П с а л т п р ь) і т. зв. Учительні євангелія т. є.
руні написані па основі євангелія.
Церковні хчптелї були тої думки, що тодішні читачі
гри слабій осьвітї не легко розум іти-муть сам текст сьв.
Вісьма і легко можуть попасти в блуд. Тпмто давали воші
юученя на основі тексту євангелій, апостола і псалтиря.
Ісалтир був першим ^чебппком. на котрім учили ся
штати, і най попу ля рнїйшою книжкою для домашнього
штаня. Псалтир заступав молитовну книжку. З псалтиря
гавіть ворожили („гадательніп псалгнріГ). а при кождім
ісалмі такого псалтиря були дописки, яке значінє Може
я псалма мати в жнтю чоловіка.
Крім того уживано т. зв. Парамейпиків або IIа-
>амеїв, котрі подавали вибрані місця з сьв. Письма Но-
інй Завіт був у Впзантії і в південних Словян ужива-
ній в двох видах: з повним і хронольоГічно уложеппм
екстом в порядку євангелистів (т. зг. тетро- або чотпро-
вапгеліє) та із скороченим текстом, приладженим для бого-
тужебних цілий, розложеним в порядку недільного пер-
повного читаня на цілий рік (т. зв. „апрак<>с“, недільне
євангеліє). Сеіі скорочений текст принесено на Русь і він
був частїйіпе уживаний ніж повний.
3.	З євангелій звісних під назвою Тетроєвапгелія
найдавнїйшою рукописи (з 1143. р.) є Євангеліє Крилоське
або Галицьке, розтожене після чотирох євапгелистів чергою
глав. Зберегало ся воно первісно в еппск міській церкві
в Крплосї (коло Галича), куди дістало ся з Галицької ка
тедра іьної церкви. Писане було більшим уставом, іа-
головки в два стопці а текст в оден стовпець па перґамепї
в чвертку. Тепер воно в Синодальній книговнї в Москві.
Остромирове євангеліє і Збірники Сьвят ос ла-
ва знайомлять нас із ти і, які були староруські книги та
уставні рукописи, що перші внесли на Русь сьвітло хрпстіян
ської просьвіти. Найдавнїйші рукописи на Руси писано т. зв
у став о м.
» Уставні букви визначали ся великими розмірами і правиль-
ними, про тими чергами. Кожду букву писець вирпсовував окремо
і не лучпв її з СЛІ о ЮЧоЮ. В руських ру коппсях у перших столї-
тях письменьства бачимо устав, а те вже в половині XIV. ст. по-
чинає єго випирати полу у став, котрого буквп значно менші,
склатиїйші і ріжнорідиїйіиі що до почерку. Як в уставі, вони все
шь ані роздільно, а деякі з них у того самого ппсця мають по
кілька видів. В уставнім і полууставпім, письмі слова не були від-
ді ієні одно від другого і були писані без усяких прогалин. З писар-
ських знаків уживано тілько точки. Стрічки ( рядкп«) були зви-
чайної величини а між стрічками рівна була віддаль. На рукопис#
були розміщені стрічки в оден або два сто ви ці, а в сім остан-
нім влучаю була між ними по середині невеличка прогалина На
крчях рукописи полишав писець ширші або вузіиі поля (б -
рсги), па котрих вписував число глави або инші замітки.

Уставне і иолууставне письмо, в котрім писець вирпсовував
кожду букву окремо, вимагало богато часу і писане йшло помалу.
Тому то вже дово її рано (з половини XIV. ст.), майже одночасно
з полу уставом, поча іа витворювати ся нова форйа письма -•
скороп ись. тїснїйіиа і звязкійша і тому пригіїпїйша цш скор-
шого писаня. але зате почерк окремих букв ще більше змінний
і ріжнови дний, як у иолууставі.
Скороп пс-ь посгепенно випирала всі ипші види письма і вже
в XIІ ст. ВХОПІТЬ зовсім скоренись в урядовім і сьвітськім пись-
меиьстві. Зовсім окрему форму письма представляє т. зв. вязь.
уживана особливо в наголовках. Віддільні буквп так в ній пере-
питали ся. лучили ся тісно і твориш такий загадочний твір, щв
з великим трудом можна відчитати єго.
- 53 -
Найважнійіпі руські рукописи і книги писано на перґа-
епї (від міста Перґаму в Малій Азії), вироблюванім звичайно
телячої скірп (відай > грамота на телятині»). Перґамен назн-
али в давній Руси .харагья (хяратсйні списки). З XIV. ст. вхо-
пи, в уживане б, мага (напір), вироблювана в Німеччині
шмат і привожена на Русь через Новгород. Писали гуся-
п чи (деколи павиними) перами, жслїзистого розчину чорни-
ом. В нагоювках уживали ярко-червонСі краски киновару (ин-
обср >, а також золота.
Давні ниенї дбали вельми про украшуванс рукоппспй. Па
ернпм листі книги помішували звичайно т. зв. заставки, рп-
івапі красками, зверха над наголбвком. Найхарактерпстичнійшим
отивоуі заставки є т. зв. зьвірпнппгі або чудо в пінний
рнамент (якогось чудовища, фантастичного зьвірятп і птаха,
пвог.іядно сплетених із собою). Лдчають ся також людські поста-
п, пері вязаїй ременями або .тентами. Сї взірці мабуть походять
і Сходу, бо в грецьких рукописах таких нема. З грецьких руко-
испй переваго Геометричний орнамент, сплетений з нру-
=в, три- і чотирикутників. В XVI. ст. під впливом італійським
вляє ся рости нппїї орнамент. З ЛИСТКІВ І Щ,БІТІВ, і сей ор-
амент перейшов у первопечатні руські кнпгп. Крім заставок
куашувано рукописи заголовними буквами (івїціяламп)
виді вельми ріжіїородппх, фантастичних зьвірят і людпгі в ріжнпх
оставах.
На останку в мпогпх рукоппсях стрічаємо також рисунки —
. зв. міпїятх р и, на котрих видно сильний внзаитпїіськпй вплпв.
Іінїятурами такими 'крашена рукоппсь Остромирового євангелія
1-х євангрлпстів). В добі татаршпнп занепала техніка мінїячур,
відродила ся з відродженєм іконоппсп в ХА’ІІ. ст. Мають вони
ачінє для історії живописи, а в части для історії побуту (одя-
у і т. п.). і д ія характеристики народних повірій і зображень.
Списуване богослужебних і релїґійно-моральніїх книг вва-
алп на Руси богоугодним ділом, а займали ся ним не ті іько
уховні. особливо черцї, але п сьвітсікі. а навіть князі (п. пр. Во-
одпмпр Васп.тьковпч в ХШ. ст. переписував Кормчу [книгу
ерковнпх законів]). Побіч писцїв-любителїв були й заводові »кнп-
описцї«, »доброписцї« (грецьке ьхаЛіурацос переписували та-
ож меншини і княгині (хпмепцїс). Копіювали вони рідкі руко-
исп в ріжнпх книгозбірнях, а особливо в Царгородї і на Ачонї
в тій шли перебували »доброппсцї« роками в грецьких і пів-
енно-словянськпх монастирях та виконували се нераз з иомічнп-
ами, а до .краіпень рукоппспй (міпїятур і т. п.) уживали спсція-
ісив-живоппсцїв (»знамрніцикп«). Все те підноспло ціну книг
тему такі кнпгп бережено старанно ’), а на них часто стрічаємо
*) І атлнькпіі князь Володимир Ярос.іавпч заплатив за молптовник
гривен кун (около 28 корон).
— 34 —
прок.іягя па тих. хтобп присвоїв собі таку книгу або її знищив
Кр’М того прп кінці додавані пйецї замітку з вдоводенем після довер-
шеного труду. Сппсаппй ряд тетрадій (грецьке тгтрадіог) пер-
їаменових або паперових перешпвапо шнурком або грубою ниткок
й переп іїтапо в доокп покриті скірою або тканиною, сріблом. Зо-
лотом і дорогими камінямп (особливо на євангеліях).
Також кпижнок почпгапіє*. особлпво > божественних*, »сьвя-
тпх кппг в-*.іг/.іи цінили в давній Руси. В давнім шісьменьстві
руськім похваляє ся часто »іючпганіє яко найліпший провіднпі
нов-л вірп. На сю тему розписують ся нераз ппсцї вельмп про
сторо І Кчіца чпіаєшь книги, переходи бьп-тро КЬ другой гла-
ві, не вьі розумівши. что говорять тій книги н слова: по трі
разьі обраний ся кг одной главі... Говорю: коню узда — прави-
тель п способь здержпванія. праведнику же книги. Не создаєп
ся корабль безь гвоздсй. ни праведника, безь почитанія книжно-
го... Красота вонпу оружіє п кораблю пару сіл, такь и праведний
почитаніс книжнеє... Поученій святьіхь кнпгь начатоігь до-
брьтхь ділт»« (Збірник кн. Сьвягослава з 1076. рд.
4.	Збірники Сьвятослава (Прославши) списані з болгар-
ської рукописи, переложепої з грецького і зладженої для
болгарського князя Симеопа Сї збірники (перший з 1073.
другий з 1076. р_). переважно духовного. в части істори-
чного і фільософічпого змісту, а виїмки сих збірників ВИ
брані в значній части із сьв. Отцїв Церкви. Другий збір-
ник представляє; більше самостійну роботу, бо подає також
власні уступи автора Сї збірники, зла іжені сгарословяц-
ським язиком, але скрізь старословянську основу прогля
дають прикмети живої староруської мови, то мимохіть на-
сували ся нереппсцеви. Тимто сї збірники є ’в певній мір
першими більшими памя пінками староруської мови, а ці-
каві ще й тим шо містять образ чернигівського князя
Сьвятослава Прославича з жінкою і сипами (перший укра
їйський портрет).
5	Пчоли (Пчельт) були також вельми розновсюдпенимі
збірниками (ангольоґіями). зложеними після ви іантпйськиз
взірців. Містили ся в них короткі впсказп або афоризми
вибрані з сьв. Письма, з творів Отцїв Церкви, а навіт*
із сьвітськпх поганських письменників грецько - римсько
старовини, що ві піоснли ся до всяких питань моральний
і щоденного жига. Були се відомості; з цілого обсягу се
р( дньовгіпого знаня, хоч в неповній і нескладній формі
З тпх II чіл дізнавади ся читачі про Сократа, Плятопа
— .)0 —
Арнстотеля, Софокля й инш- постати класичного сьвіта та
їх жите і науку. Відсп черпала Русь свою науку. Такі збір-
ники. що заступали нинішні епцпкльопедії, були улюбле-
ною формою книжною па Ру си. як і тепер любують ся у нас
в Збірниках і \ ль м а н а х а х. Найбільш популярна
назва „Пчела“ поясняє ся ііорівпанєм з пчолою. що зби-
рає мід з ріжних цьвітів.
6.	Палєї1) належать до відділу історичних творів, як
і хроніки й апокрифи. Палєя подає виклад старозавітної істо-
рії па основі Біблії. а відтак переходить у X роп о Граф
(літописний збірник оповідань з Біблії і всесьвітної історії
з додатками і пояспйгпями з апокрифічних жерел. Крім
історичної Палєї була ще „Палєя толковая на Іудеи“, котра
крім історичних відомостий містила полеміку проти юдей-
ства і мтзулманьства. В Палєях находимо дещо і з науки
природи та чимало апокрифічних оповідань і повістпй.
Хронографи були жерелом усяких історичних, біографі-
чних. і еоґрафічнпх і инших відомостий. Хроніки (літописи)
починають ся також старозавітними оповіданими, перехо-
дять відтак до історії Сходу і Впзантії. Болгарські пере-
клади византпйськпх літописців «Малалп, Гам ар то ля,
патріярха Н п к и фора і К о н с т а н т и н а М а н а с і ї) були
відомі на Руси і ними користував ся автор Початкової Лі-
тописи.
7.	З п р и р о д п п ч о - н а у ч н о г о письменьства бу-
ли розповсюднені ..Шестоднев'ь" і „Физіологь**. Шестоднев
Ідає поясненя про сотворене сьвіта в шести днях і черпає
відомості! так\»ж і з стари нного письменьства, о скільки
можна їх погодити з хрпстіянською наукою. ФізіоАьоґ
[подає оиовідапя про зьвірята. навіть фантастичні, котрі мали
вплив на народну поезію (н. пр. про фенікса, кен-
тавра і т. П.').
8.	АпокриФи-і (ложні. заборонені книги). Слідами бого- * *)
Ц Паїея. грецький влетів, означає; Старий Завіт, сгаринні
історії.
*) Апокриф, дословно окрита книга з тайнами релігії: треба від-
ріжнптп від „отреченьіхт»“ (заборонених) Церквою єретичих кнш. Апо-
крифи вважали ся неканонїчнпмп. але духовеньство відносило ся до них
з терпимостю яко до книг невинних змістом.
• >Ь —
словської церковної літератури ішла двоєвірна і совітська
поезія, апокрифи і повісти, розповсюднені вельми у Визан-
тії і в південних Словян. відки їх приносили на Русь
в рукоппсях або устних переказах подорожні з Руси або
чужинці і впливали на книжну літературу і поезію. Апо-
крифи мали важну ролю в староруськім пк.сьменьстві і ви-
значали ся вельми ріжнородиим і богатим змістом, а тво-
рили перехід від духовних оповідань до сьвітських пові-
стий і новель. їх зміст відносить ся до тої старо- і ново-
завітної історії, що списана в книгах сьв. Письма, але
апокрифи значно розширюють сю історію подробицями чу-
жими, незнаними в канонічних (одобренпх Церквою) кни-
гах. Сотворене сьвіта, доля перших людпй. патр:ярхів, жи<
дівських царів, описані в Старім Завіті коротко і лишали
богато певияснених питань, що розбуджували релїі'іппу
цікавість. Апокрифи у формі і настрою біблійних писань,
полукнижних і иопународних, оповідають про прародичів,
їх упадок і прогнане з раю, про прихід Месії, єго земне
жите, діла апостолів, подвиги Сьвятих і мучеників, про Пр.
Богородицю, про копець сьвіта, про страшний суд. загро-
бне жите, про Ілію (котрого змішувано з богом-громови-
ком) і т. п. Все те подають апокрифічні книги неначе
давні перекази, основані подекуди на поганських віро-
ванях.
Апокрифічна література єсть богатим релїґійпим епо-
сом, переповненим східними казками і новозавітними лє-
ґендами і розповсюднювала ся з христіяньством на азой-
ськім Сході й європейськім Заході. Памятпики того епосу
перекладано па язики народів, котрі приймали хрисгіяпь-
ство, а що основою сих оповідань була народна віра в чу-
да, змаганє, пояснити собі те, що в сьв. Письмі темне, за-
гадочпе (н. пр. загробне жите). або доповнити те, чого
в сьв. Письмі нема (и. пр. про жите Адама й Еви по ви-
гнанні з раю) і т. и. поетичні зображена і пророцтва, отже
таким способом стали сї памятпики загально звісними ле-
гендами і переказами та відбили ся в письменьстві, в на-
родній поезії, в церковних обрядах, проповідях, піснях
і в церковній штуці. Вони розповсюдпіовали ся письмом
і переказом, а особливо богомольці (паломники) про.мо-
— Я < —
утили їм дорогу таї;, щоби воші проникнули в народні
ісрствіг.
’Ь.ерелом апокрифічної літератури є релїі'ійно - поети-
‘Шиіі настрій, що витворює лєґенду, але основою тих оію-
зітапь є народний переказ, звичайно вельми давшій, орієн-
тального походженя. а часто перерібка релїґійного поган-
ського міту.
Як усі памятники церковної науки і читаня, так і апо-
крифічні книги прийшли до нашого письменьства з Визан-
гії в рукописях південно - словянськпх, на що вказує їх
давна назва: „болгарські баснї“. Однак місцем походженя
апокрифів є Схід, Мала Азія, Єгипет і Греція, де в ке
в перших віках хрпстіяньства появилп ся письменні апо-
крифічні памятники.
Церковні учителі й Отці Церкви звернули заздалегідь-
увагу на ті твори і уложпли спис заборонених книг; однак
заборони не богато помагали й апокрифічні книги в давнім
письменьстві стояли поруч инших благочестивих книг до
чьтапя. Сей живий інтерес, з яким читано сї книги, по-
ясняє ся глубокою релїТійпостю тих часів, пристуиностю
змісту і буйностю фантазії - але заразом і легковірносте»,
з якою вірні приймали також лежні книги. В добі зане-
паду просьвітії на Руси, після татарського нападу, навіть
мало осьвічені духовні послугували ся в добрій вірі апо-
крифами до церковних наук. Мимо і проти волі Церкви
і тямучого духовеньства війіплп вони в нарід, склепний до
дивоглядних забобонів. Хрпстіяпська Церква і сьвященпки
намагали ся нищити все. що нагадувало погапьство, і вво-
дили христіянські поиятя. Але недостача народних шкіл
і висшої осьвіти духовеньства піддержували сї старінні
поганські погляди. Апокрифічні оповіданя про старо- і ново-
завітні личности і події в лєґендах, духовних стиках і тво-
рах мистецтва були в середних віках власності»» цілої Ев-
ропн, а сим можна пояснити схожість народних переказів,
повірій, обрядів і поезії ріжних європейських народів, що
розвинули ся на основі хрпстіяньства.
В інтересі правдивої віри духовні письменники очи-
щували сі твори з єретичпх живел, иерерабляли і вводили
в збірники призначені для читаня вірним.
Такими провідниками для вірних були церковні
— 58 —
служили поетам усяких пародностпй жерелом
На їх основі повставали середньо - вічні мі-
нпзше). поеми Дапта. Мільтона* 1) і К.тьоп-
книжні иамятники. як Патерики (житє і чуда Сьвятпх), II а-
леї. Синодики (помянпки) і т. п. морально поучні збірники;
«ле поруч тих також заборонені апокрифічні збірники і тим
способом в старовину зливали ся часто сї дві струї. Крім
книг, читаних по монастирях і грамотними людьми, пропо-
відниками згаданих явищ в старпнніп Руси були палом-
ники. що подорожували до сьв. місць, убогі люди, що жи-
вили ся при монастирях і церквах, а зпоміж них виходиш
-сьпівцї духовних стиків і оповідачі набожних лєґенд. Бі-
блійні теми
їх творів,
старії (див.
штока
З властивими апокрифами тісно звязані т. зв. м,.тожц
молитви", забобонні заклинана і замовлюваня, віщоваїя
(виклади спів) і пояснювана щоденних подій житя, що
вельми розповсюднювали ся між народом і полишили сліди
в устпій словесності!.
Апокрифи ішли слідом за важнїйшимн подіями сьвя-
щеної історії.
Сотворене сьвіта. зображене в книзі „Бпгія", було до-
повнене апокрифічними оп<»ві даними з жидівських, христі-
янськпх і еретпчпх жерел. Наша Палєя оповідала про
сотворене ангелів і про Сатанаїла. що був воєводою деся-
того ангельського чина і відпав від пншпх девяти. Спові-
дане сьв. Письма про ангелів було доповнене подробиця ми.
Побит А лама в раю і єго прогнане та сповідь Еви, убпйство
Авля Каїном, іюкаяііє Адама і єго смерть, доповнені там
знов подробицями, незнаними, з Біблії. В історію сотворена
А лама введена дуалістична лєґепда (доброго і злого за^
сіювку — Бога і Сатанаїла). незгідна з біблійним оповіда-
нєм. Ся дуалістична лєґепда зберегла ся в народних пе-
реказах.
Старозавітні апокрифи подавали чимало таких подро-
биць, котрих не знала Біблія, і між ппшпм відкривати та-
емщ звязь між Старим і Новим Завітом, оповідали пре
Авраама. .Йота, Мойсея. Навила, як він писав псалтир,
Ч Хні'лїйськпії поет (! 1674. р.і написав поем> Утрачений рай“.
1 Німецький поет (і Ьо:;_ р.) написав поему „Мсесіяда**.
- 59 -
особливо цїла низка оповідань, вельми популярних в цї-
ім християнськім сьвітї зображала царя Соломина, єго
уди, розповідала про будоване; сьвятппї і т. п.
Найважнійші старо іавітіїі апокрифи «: „Сказаніє
АдамЬ и ЕвЬ", в котрім оновіджено про житє в рак»
гріх перших родичів: „Книга Еноха“, се е; лєґенда про
ріхопаденє ангелів і пророцтво Епоха про страшний
уд: ..Открозечіе Авраама“. оповідано про єго суд над
рпнішками і розмова єго із смертию : .Исходь Мойсе-
вь“4 казенна історія про гноблено жидів і їх вихід із
емлї фараонів: „Сказаніє о царЬ СоломонЬ“. оповідане;
ро мудрі сули Соломонові, що перейшли в україн-
ьку устну словеснісіь. Але найпопулярнїйішім було опо-
щаііє про Соломина і Китовраса (про будовано сьвятинї)
Про премудрого царя Соломона. котрого визначна лпч-
ість лишила богато слідів у Біблії. у творила народна уява
ельмн богато лєі'енд, популярних серед народів Сходу
Европи. їм.і премудрого Соломона проникло також
в українську народну поезію. Стрічаємо єго не тілько
двоєвірпих лєґепдіх і піснях, ате і в каїках та переказах,
•аріч раю приписував Соломоновії всі єму відомі діла вс-
якої премудрості!. Вже в Біблії оповідає ся про мудрість
удів Соломонових. Апокрифи залюбки обрабляли сю тему,
о нон.і викликувала велику цікавість серед народу.
У „Вид^нію пророка Ісаї‘ містило ся оповідане; про
онець сьвіта і будучий суд. Сей образ кінця сьвіта
страшного суду був вельми богато оброблений в пнсь-
епьстві перших віків і в правдивих книгах та цілій низці
ложнпх“ оповідань, котрі входили в наше письменьство.
очавши від перших єго памятників, як н. пр. опо-
іданє Методія Патарсьіюго. Се ..Слово Меводія Патар-
кого о царствіп язьїк’ь послі.дппхш Бремені»,
казанів отж перваго человТ.ка до скончанія
4>ка‘\ приписуване Методію. єпископові! Патарському
І 310. р.). а иншими дослідниками знов сьв. Методій», па-
ріярхови царгородському (1 Ь46), одначе найповійіпі досліди
ідносять єго на копець VII. столїтя. Оповідає воно, як вп-
ворили ся всякі держави жід початку сьвіта, а відтак по-
діє віщованя про дальші події до кінця сьвіта, про появу
нтихриста, про прихід у великій славі Ісуса Христа
і останній суд. Слово Методія було відоме на Руси в пер-
ших податках письменьства, бо вже Нестор наводить з пего
оповідано про нечисті народи, зачинені в горах Олексан-
дром В. Воно було вельми розповеюднене з усякими апо-
крифічними вставками, вибраними з усяких книг,
Ще богатший був відділ новозавітних апокри-
фів. В них проявляє ся та сама загальна прикмета забо-
роненого нашого письменьства. Твори сего письменьства
діставали ся на Русь у великій скількости в готових пере-
кладах південно - словянськпх з грецьких первотворіз, але
частїйше не в цїлости, а в скорочених і виїмках. Через те,
що давні письменники подавали сї твори в скорочених
і виїмках, звнзувапо близкі що до основи оповіданя в одну
цілість, змішувано їх. хоч були в них деякі ВІДМІНИ. При
такій нагоді робили письменники всякі поправки, а також,
псували тексти. З переходом в народні верстви основа
і подробиці апокрифів зміняли ся нераз до не іізнаня.
З новозавітних апокрифів замітці „Хожденіє Богоро-
дицьі по муками*. „Хожденіє апостола Павла по мукать**,
пророцтва про страшний суд і антихриста, на котрих іта-
лійський поет з кінця ХШ - го і початку XIV - го сто-
лїтя, фльорентппець Дант, оспував свою „Боягествепну
Комедію4*. (Порівняй також переказ про Мадеєве ложе,
Міцкевпча .,ГсіесхІ<а** й пнші). Вплив апокрифів від-
бив ся також у церковній живописи і в усім мистецтві
середньовічної Европи, па фресках, горорізьба* і при-
красах.
Окрім тих замітці також : „С к а з а н і є А ф р о д п т і а и а
о> чуді» вт> пер сид ской землі,; Преніе І. X рис та
сь діяволомтж Слово Адама во ад'Ф кь Лазарю;
В о п ро сьі І о а н п а В ого сл о в а о жи вьі х ь і м е р т в ьіхь;
Бесйда трехь сьвятпт'елей; Сказаніе о 12 пят-
ницахь; Єни сто дія о иедТ,лп і Сказаніе о св і-
тло й педТ.л п“.
Сказаніе АФродитіана оповідає про чудо в Перській
Землі, як перські жерці перші дізнали ся про Р:здво Спа-
сителя.
Раз якось прийшов цар у кумирницю, наповнену срібними
і золотими ідолами, до жерців, щоби пояснили ему соп. Жерці
сповістили єі’о про Різдво Христа і просили, щоби підождав до
вечеря. а коли наспіла ніч, то побачив, як ідоли почали сьпіватя
і грати Цар злякав ся і хотів вийти, але жрець задержав его,
щоби побачив щ£ наконечне явище, котре Бог вволив показати.
Тоді піднята ся крівля і явила ся зьвізда та роздався невідомий
голос, котрий заповів, що явило ся «неописане дитя, початок до
спасеня а копець до погубив. Тоді повалили ся па землю всї ідо-
ли. а остав о ден. а на нїм царський вінець і зьві да над ним.
Покликані царем мудрці заяви їй, що в Юдеї настало нове цар-
ство. що старі боги ііадуть, бо явив ся «вседержитель іьвіта на
руках жінки . Зьвізда стояла, поки волхви не пішли з Персії до
Єруса іииа. Там розповіли про народжене Месії, але жидівська
старшина подала їм подарунки, щоби лише промовчали се чудо.
О ціан волхви пішли і віщайпілп Хрпста та поклопплп ся ему.
За те підняв ся на них Ірод, а де вонп щасливо вернули домів.
С/ово о Ісусї Христї (препіє Іисуса Хрпста ст діяво-
ломт) має основою оповідане євангелія сьв. Матея про спо-
кусу І. Хрпста діяволом, але відтак воно доповнене віт-
ах маними подробицями.
Слово Адама во ад£ кь Лазарю оповідає, як староза-
вітні праведники почули про прихід Спасптеля. утішили
ся і згадавши всї пророцтва про І. Хрпста, просять Лаза-
ря. щоби переказав про їх положене в адї, щоби Хрпстос
визволив їх від сеї муки.
В пишім Слові докінчене се оповідане, як Лазар ви-
конав просьбу Адама і воскресиш вернув на землю.
Але оба сї оповідана по думці дослідників походять
з одного жерела про Лазаря, котре має цїху народного
твору, а в способах вислову і народних зворотах має схо-
жість з язиком Слова о Полку Ігоревім.
Гадки про загробне житє, муки грішників в адї і на-
городи та щастє праведників у раю все живо і глибоко во-
рушили уяву христіяп і настроювали їх до твореня всяких
образів. Від самих початків христіяньства появлялп ся на
Сході і Заході сни, влдїня і подорожі! в загробний
сьвіт (пор. Бабуся, з того сьвіту в Кулїшевих Зап.
о Южн. Руси), в котрих зображено положене душ по смер-
ти Під впливом снх творів складано картини страшного
суда і чимало оповідань і поем, котрі на Заході' значно
попередили Дактову Божественну Комедію і послу-
жили основою для многих єї образів. До того рода опові-
дань треба зачислити з апокрифів: Хожденіе Бо горо-
ди цн по мукам т>, Слово о виданій апостола
Павла, Вопросьі Іоанпа Богослова Господу
н Авраа.му о жпвнхь ті мертвихт*
Хожденіе Богородицьі по мукать єсть перекладом з де-
якими змінами і вставками грецького апокрифа п. з. „0 т-
к рове пі є Пр. Б ого родп цьг‘.
Молила ся Пр. Богородиця па Савойській горі, щоби сьв.
архангел АІпхаїд зійшов- і оповів про муки грішників. Зійшов сьв.
Мпхаіл і з ним 4о0 ангелів, по 100 з кождої сторони сьвіта. і ве-
лів їм з полу дня відчинити пекло, де мучило ся богато чоловік в
і жінок серед плачу і страшного крику. На питане Пр. Богоро-
диці сказав сьв. Мпхаїл. що се людп. котрі не вірилп в сьв.
Трійцю, покданялп ся сонцю, місяцевп. землі і воді, Троянови.
Хорсовн. Ведесови й Перуновії. В другім місці побачила Пр. Бо-
городиця велику тьму, а коли на єї прпказ тьма уступила, би хно
було там богато чоловіків і жінок, що не вірили в сьв. Трійцю
і в І. Хрпгта, родженого від IIр. Діви. Відтак звернула ся Бого-
родиця па південь, де грішники карали ся одні в воді по пояс,
другі по груди або шию, а пнші зовсім потапали. Се були ті, що
проклинали батька й матір. їли людське мясо або кляли ся че-
сним хрестом і ломили присягу. Дальше виділ а Богородиця, як
висів горі ногами лихвар, що брав високі відсотки, ви діда обмов-
ницю. що сплетнямн викликувала ворогованє між схсїдамп. Тоді
сказала Пр. Богородиця: -Ліпше булоб їм но родити ся на сьві-
тї* і пішла па північ та на схід і всюди бачила страшні муки.
Огляпувінп сї муки, заплакала і сказала до архангела, що хоче
мучпти ся разом з тими іюдьмп. бо се діти єї Сина. Але архан-
гел замітив, що єї місце в раю. Тоді Богородиця просила, пюбп
архангел і все єго воїньство молило ся за грішників, щоби Бог
помилував їх. На се відповів архангел, що воші сім раз на день
Молять СЯ за грішників. Тоді Богородицю піднесли хирявими і се-
рафими до Божого престо.іа молити ся за грішних. Але роздався
ГОЛОС Отця Нйбесіїого, ЩО пе може ПОМП її вати їх. коли бачить
гвіздь на руках Сина свого. На останку візвала Богородиця всі
сили небесні іо молитви за грішників, а тоді Сип Божий сказав,
що задля мп.юсер'я Бога-Отця, молитов Матери. архангела Міі-
хаіла і миогпх мучеників звільняє грішників від мук еід великого
четверні до пятьдесятниці. щоби славили Отця і Сина і сьв. Духа.
А всі відповіли: «Слава милосердю Твому!
..Вид-Ьніє Апостола Павла" єсть більше зложене.
Бог приказує апостолові! взивати людпй до покаяпя і зрозу-
міня сего. що всяке сотворінє слухає Бога, а лише чоловік грі-
шить Слідують вельми поетичні жалоби перед Богом на безза-
конь два ліоіпй.
Тілько разів велике і сьвітле сопне молило ся Боготі, щоби
не потребувало давити ся на беззаконьства люцій та щоби дав
єму силу на н и х. Але Бо? вижидав у своїм человіколюбію по-

міви їх. Нераз місяць і зорі молили Бога, щоби їм дав силу на
їх. Але Бор довготерпеливий вижидав їх поправи, а коли не по-
бавлять ся, годі буде їх судити. І води жалували ся на людий
ерод Богом, а особливо земля, що не могла терпіти, як повставав
геиь па сина, а спи на вітця і брат па брата, і просила Бога,
обп цозволпв їй не давати їм плодів своїх. Але доброта Бога
іжидала понравп людий. Кождого дня по заході сонця ангели
їдані людям ідуть до Бога на поклін і приносять єму добрі і злі
ла, заподіяні людьми.
Після того слідує само видїпє апостола Павла. Ангел взиває
ю, щоби йшов за ним і показує аиостоловп щасливість привод-
ах і муки грішників. Опісля розкрилось небо і вийшов архангел
пхаїл з ангелами і стали з апостолом проситп Господа, щоби
омплував грішних. Небо відчинило с.я. зійшов Син Божий а грі-
ники просили помилувапя. Тоді Господь сказав, що задля ар-
інгела і апостола дає їм спокій в день і піч сьв. Неділі. Ангел
впровадив апостола в рай. де побачив дерево смерги і дерево
птя, Пр. Богородицю окружену ангелами. Авраама, Ісаака. Якова,
ойсея, Іеаю. Єремію. Ноя, Ілію й Єлисея.
Маємо також апокрифічні євангелія н. пр. ,.Ни-
ідимове євангеліє", котре оповідає згідно з канонічною
торією. але з деякими прикрасами, про суд над Христом.
-о смерть і воскресенє.
„Вопросьі Іоанна Богослова Аврааму" обговорюють також
нтаня що до загробного житя і положеня душі по смер-
і. Авраам поясряє на пиганя, що душі праведників у раю
зрмлять ся небесним кормом, сьвятою службою, сьвічкою.
юсфорою і правою милостинею. Дальше поясняє, для
іго поминають помершпх, чи вони пізнають оден другого,
сі будуть кари і муки для грішників, чи померші ЯВЛЯ-
ТЬ ся па суд з тілами. На се останнє питане відповідає
враам, що на перший голос труб архангела Михаїла
Гавриїла гроби відчинять ся і оснують ся як павутипє,
і другий голос душі війдуть в тіла, котрі ляжуть яко
ілячі, а на третій голос мертві схоплять ся і побіжать
»бі на зустріч.
„Хожденіє Богородіщьі по мукамть", „Слово о впдішіи
Ностола Павла" і „Пптапя Іоаппа Авраамови" крім звпчай-
лго зпачіня, яке мають загально, цінні ще тим. що яко
)етпчні памятники давнпх народних віроваш» і релїґш-
Их виображінь, мають для нас ще се значінє, що можуть
їм пояснити походженє і характер наших духовних сти-
хів про копець сьвіта, зложених під впливом тих апс
крнфів.
Бесіда трехь святителем Василія В., Григорія Богослов
и Іоанна Златоуста складає ся з питань і відповіднії пр
всякі справи сьвяті, п. пр. де Бог жив перед сотворене
сьвіта і з чого сотворені ангели і т. д.
Замітне також Слово Методія Патарського. про котп
була вже згадка.
Сказаніє о 12-ти пятницахг. В сім оповідапю зібрані рг
з<>м усякі події старозавітної історії, шо мали скласти с
в пятиицю і в ті дні, в котрі Церква згадує деякі под
новозавітної історії. Мпогими подробицями свого зм.сз
воіШ лучать ся з иншими апокрифічними оповіданими. Ті
н. пр. стрічаємо там переказ, що Адам згрішив у мар
в пятницю і тего дня єго прогнано з раю, що в пятниц
убив Каїн Авля: що в пятницю Содома і Гомора знгщ
ні і т. п.
Оповідане иеречпслює 12 пятнпць, в котрих склали <
всякі важні події і подає поучене, що ті пятпинї треба п
читати постом, молитвою, милостинею, чистотою тілесно
і душевною І ІЦО в ті пятнпцї нічого не можна робити,
подорожувати, пї садити, ні купувати, ні продавати, бо в<
зроблене вийде на шкоду.
Середу і пятницю, яко дні присьвячепі СПОМИНТ
страстий і смертп Спасителя, почитала вже Церква і парі
В народ н и х духовних с т п х а х ненастанпо п рикав;
ся берегти пости в середу і пятницю і се вважає ся ви
шою чеснотою. Особливо великим почитапєм у народі к
ристувала ся пятниця й тому нарід уособив її в виді Сьв
тої. до чого могло причинити ся житє сьв. мучениці П
раскевії. В житєписи сьв. Параскевії сказано, то багьі
єі все почитали пятницю. яко день страстий і смерти Сп
сителя. і зате Бог дарував їм доньку, котру вони на сп
мин того назвали Пацаомгії, себто пятниця. Таким епос
-бом імя Параскевії, переияте з грецької назви дня пятпиі
стало рівнозначне із словом пятниця (н. пр. церква у Лье
ві, присьвячепа сьв. Параскевії. називає ся Пятницеь
Уособлена в виді’ Сьвятої, пятниця стала в народі предг
том суєвіриого иочитаия. Після народного повіря в пятниі
не можна прясти, апї орати, щоби не запорошити матери
Пятпнцї і не засипати термітєм і пилом єї оч.чй. В деяких
сторонах повіря злучені з Пятппцно відносять до Пр. Бо-
городиці: баби не пряли в пятппцю, щоби ие запилити Бо-
городиці. Імовірно всі ті иовіркп і обряди були останком
ще старих поганських вірувань і обрядів, змішаних з хрп-
стіянськпми роздмінями. Шеетий день тижня, пятнпця, був
пписьвяченпй Вепері і Фреї, богині плодовптостп (сііеє \ е-
пегів, Уепагсіі [в італ пятпиця], Ргеуіа^). Подібно, як
прикмети Перу на перенесені» па пророка Глію, а почпгапє
Волоса па сьв. В іасіч, давну богиню плодовптостп засту-
плено сьв. Параскевією і Богородицею.
Сназаніє о світлом недЬл^ належить до того рола апо-
крифічних оповідань. Разом з середою і пятницею прика-
зує почитати сьвяту неділю, бо в сей день, як сказано
в тім Слові, Бог сотворив першого чоловіка після свого
образу, в той день являє ся Авраамови і Мойсеевії, в той
день було Благовіщене Пр. Богородиці', хрещене сьв. Йоа-
на. і в неділю прийде Бог судити живих і мертвих.
Дальше вичислені всякі гріхи і кари в сім житю
' в будучім. В Сказаній о свЬтлой нед йл1> оповідає
ся, що коли Христос воскрес, то о тій годині'зійшло сонце
і стояло па сході 2 дні па однім місці, 3 дні на півдні' а 2
дні на заході', а 8-го дня зайшло, тому то кажуть про сю
неділю: велик-день.
В народній коляді жалує ся сонце Богови, що не
буде рано схожати і сьвіг осьвічатн. бо злі ґаздове в не-
ділю рано дрова рубали, а сонцю до личка тріски ска-
кали; що злі ґаздині' в пятойку рано хусти зварили,
а сонцю на лице золд (луг) впливали; що злі дївойки
в неділю рано коси чесали, а сонцю до личка велося ме-
тали ; Ббг одначе велить сонцю сьвітпти, як доси сьві-
тило, а виповних сам карати - ме на тім сьвітї на стра-
шнім суді'.
Хоч апокрифічні твори наповнені всякими видумками,
в котрих сьвяті правди перемішані з усякими блудшґми
поглядами і забобонами, а їх читане було Церквою заборо-
нене, вони були вельми розповсюднені в давнпх часах
і мали великий вплив па просьвіту Руси і на руське давне
письменьство.
о.’І. Г.аРВІНСЬКПГі, історія укр. лїтературп.
Мало в котрім памятнпку староруського письменьств
ие зустрінемо якогось апокрифічного оповіданя або якоїс
апокрифічної подробиці. Такий вплив апокрифів поясня
ся тим, що давне житє і просьвіта на Руси мали релїґійн;
основу, на котрій виринули і розвинула ся апокрифічні опові
даня. Тимто вони підходили до вподоби читачам. А що на
віть осьвічені люди не мали основного зііаня сьв. Ппсьм
й історії, отже не мали сьвідомости того змішапя хибнії
поглядів з правдивими і не вміли критично їх оцїнитг
Зате приманювала їх принадна сторона, що вдоволяла і.
цікавості! і подавала такі подробиці, яких не могла дат
не одна книжка. Читачам припадали до вподоби поукі
і розважаня, глибоко потрясаючі, високо поетичні рбрази
Тимто і хрпстіянські митці в живописи і різьбі звертал:
ся до апокрифів. Вони вдоволяли релігійному і поетичному
настроєвії, а під впливом ненастанного читаня апокрифі
чних оповідань витворювали ся релігійні погляди і виобра
женя наших предків. Доказом сего можуть бути твори ре
лїТійної народної поезії: духовні стихії і лєґенди. І
Значінє і вплив апокрифів. Апокрифи творили в старив
нім руськім письменьстві обємистий відділ і мали важн
значінє для народу. Передовсім проявив ся вплив апокрг
фів у найдавнїйших памятнпках письменьства. а вплив се
можна помічувати впродовж цілої старої доби, а в ширс
ких верствах народних і в народній устній словесност
і до найновійшпх часів. Хоч церковні власті! виступалі
проти апокрифів на основі правил апостольських, соборнії
і Вітцїв Церкви та ви іантпйськпх індексів, не спиняло с
їх розповсюднепя. Навіть церковні учителі нераз не роа
ріжнялп їх і улягали їх впливовії. Протягом часу отж
війшли апокрифи в народні перекази, в релїґійн і і космс
Тонічні виображеня.
Ще в перших віках хрпстіяньства деякі основні аііс
кріїфи користували ся довірєм навіть визиачнїйших учите
лів Церкви, а хоч вони не зовсім відповідали канонічнії!
постановам, все таки їх вважали набожними й імовірним
переказами. В апокрифі мала вагу перекопуюча певніст
лєґенди і часто безсумнівна і глибока христіянська поезій
мало також вплив живлб символу і прообразу, вельм
пльне в хрпстіянській науці. Таким довірєм користували
я оповідапя про сотворене сьвіта, про небесні сили, со-
верене Адама, про хрестпе дерево, про житє і смерть Пр.
іогородпцї і т. п.; опісля декотрі жптєппси з оіьрвідаїїями
гро загробне яси ге приймали ся з повною вірою і вражали
яву побожних читачів. Апокрифічна лєґепда про загробне
::пте вже в перших часах хрпстіяпьства, а особливо в се-
•едних віках, відбила ся в церковнім житю і в мистецтві
а втиска іа ся в церковні зображ-шя, обряди, сьпіви. про-
’овіди і в жпвопись. Поучене: фільософа Володимирові! В.
.ро страшний суд переповнене апокрифами. Переклади
книги, оповідапя паломників розповсіодпювалп аиокрпфі-
ш лкґенди, а зміст леґендп мало-помалу вникав у народні
ерстви і відбив ся в устпій словесності! народній. Таким
пособом — можна думати — апокрифи стали загальним до-
ром і широко розповсюдпепим віруванєм та були загаль-
нім степенем умового розвитку.
Головним жерелом спх заборонених канонічно ле.ґенд
улп впзантпйські памятпики. В середшіх віках творили
онн загально - хрпстіянськпй релїґіппий епос, але літера-
урна доля сего лвґен іарного засобу на Залодї і Сході
ула неоднакова. На Р^си із забороненої книги проникав
ей засіб в народне повірє й устну словесність, але не до-
яг дальшого літературного розвитку. На Заході навпаки став
іп основою знаменитих літературних творів (Дайте) і роз-
ривав дорогу до нових задач поезії і просьвітп. Опісля
ередпьовічпий зміст пережив ся, а проявив ся повий рух
мовпй — гуманізм і реформація. Середньовічний зміст
пшив ся у споминах осьвічеїшх верств суспільства, а на-
слапку став предметом научипх дослідів.
9.	Старинна повість. В остатніх часах звернули дослї-
нпкп письменьства бачність не лиш па апокриф, але й па
тарипну повість.
Завдяки сему розкрилася простора нива старанного
исьменьства, та в звязи з нею можна було пояснити цї-
аві черти лєґендарнпх і казенних мотивів у творах устної
ловесностп народної.
Найповійші досліди виявили, що погляд про самої
ідність давного житя на Руси не має. певної основи. На-
паки показало ся, що старіш не ппсьменьство зовсім не
1)0
цурало- ся чужих творів, доступних для него, але радо ш
реймало та присвоювало їх собі.
В старіш ній добі письменьство на Руси черпало г<
ловпо з византпйського і південно - словянського жерела
але в південно - словянськпх творах бачимо посередні’
степепь у латинських і романських книгах. Якнебудь ві
Греків перенесла ся на Русь в ісиовіднпх справах непрі
хильність до Заходу, то при всім тім приймали ся тут їв
етичні й культурні впливи. В давній, дотатарській доі
були на Руси будівничими церков не тілько Греки, ал
й Нїмцї та Італійці'. В поезії, в такім н. пр. Слові о Полк
Ігоревім, проявляє ся широкий поетичний сьвітогляд єг
автора: па основі заміток старппних письменників можи
здогадувати ся, що до них доходив відгомін німецької г<
роїчної заґи. а в старппних поетичних переказах пах<
дпмо таку схожість із західними переказами, що тут к»
нечно треба признати пряму спільність. Однак задля ро:
повсюдпепя в старпнпім письменьстві церковного хар:
ктеру не могла свобідно проявити ся поетична творчість.
При всім гнобленю „бісовськпх пісень" і ..казок небі
лих” годі було придавити поетичний настрій і почував
фантастичних творів, а коли саморідпа поезія не сьмії.
виявити ся в письменьстві. то з вельми давлих часів пр
никала туди чужоземна повість. З давнпми памятппкам
руської повісти входимо на простору ниву мандрівних оп
відань, розповсіоднешіх у середньовічних часах на захо
й сході’ Европи, а коріпя їх треба глядіти в давнім лис
мепьстві Азії і клясичної старовини. Сї мандрівні опов
даня приймали ся також у нашім письменьстві, а чуя
повість приладнувала ся перегодом до своєрідних обст
вші і присвоювала ся до того степеня, що входила в обс»
народного переказу, а пііколп зливала ся з пародно-поет
мною творчостю.
В старовину переважали героїчні і поучні оповідай
аж пізнїйше виступає реальна і жартовлива іювеля.
До поетичних оповідань відносили ся тоді’ з більші
вірою і приймали їх за іїйсну історичну правду. Повісти
псренятим з \зії або клясичної старовини надавано нпкол
хрпстіянське осьвігленє, переняте нераз із грецьких жере
Пізнїйше з розширепєм обсягу повісти прибирала воі
— П9 —
вобідпійіпу цїху фантастичну, хоч \ народних верствах
е тілько старннпих, але її ііішїпіпііх уважають казку
правдеишьою історією, .їло з вельми денних часів. Нашд-
гаві сеї віри зливала ся в народнім епосі чужа поетична
слова з питомою, СВОЄрІДПоЮ.
Опісля повість теряла давне епічне жпвлб, а повісти
лицарськими пригодами, любовними і жартовлнмп подї-
ми бути улюбленим чптапєм і входили в пародій а пок-
оти.
В старпнпі.м письменьстві, а також в творах повісти
обач&ємо недостачу хропольоґії. Не означено нігде ані
асу появи сего або того памятпика, апї імепи письменпп-
а. що зла іпв переклад або обробив який твір. Письмовь-
гво пе було привязаие до певної літературно - історичної
оби: твори дотатарської доби розповсюдпюють ся пезмі-
епі і в середній добі, а також умовий рівень читачів по-
гред письменних людий був однаковий.
В податках дослідів сеї поетичної старовини видавала
я вельми прпманливою ся цїха єї всенародності!, тісної
зязи між книгою і народною поезією і з того виводили
дпість сьвітогляду в ріжпих верствах народних, їх умову
моральну єдність. Але та всенародність старинпого ппсь-
еньства опирала ся на невисокій уровеїш єго змісту і лиш
ому була вона можлива. Рівень був невисокий, бо все то
уло лише продовженєм первісної поетичної доби і тому]
рйплив чужоземної повісти пе причинив ся до пошпреня
їтературпого овиду.
Досліди старинної повісти мають велику історичну
агу з ріжпих причин. Передовсім сї твори дають образ
гапу письчеііської діяльності!, розкривають наш погляд на
озвпток народного сьвітогляду і па звязь книжного шісь-
еньства з народною поезією; на останку розсліді! міжна-
адних взаємин руської повісти дали чимало цікавих до-
/тків для історії середньовічного, а особливо византпй-
>кТ)го ппсьменьства.
Памягпикп збережені на Руси містять дещо такого,
ого нема в грецьких текстах і дають доказ звязи з пор-
ічними творами визаитпйськнми, півдепно-словяпськими,
імецькпііп, романськими і східно - азийськими жерелами.
70 —
Але слабий шізьменськіїй розвиток не дав сему матері.'
лови зложити ся в самостійні твори і перенятий старій
пою поетичною дїяльностіо матеріал був перероблепи
майже лише в обсягу устної словесності! народної.
Вельми популярні були не так історичні, як більш
казенні повісти й перекази про Александра Македог
ського, відомі під наголовком Александрія. Житє славног
завойовника неначе само просило ся до умілого оброблені
а побідні походи і смерть окружилп єго поетичним сяєво?
Перекази про Александра щораз більше прикрашувані л*
ґендарними а навіть казенними подробицями, обраблял
ріжпі письменники в ріжпих видах та розповсюднювал
у Византії. па Заході і в Словяньшинї.
Повість про Александра можна поділити на 3 части. В пе,
шій оповідає ся про молодпй вік єго і війни із Скитами. Друї
містить опис єго походів і заборів, особливо з перським Даріє.
переплетений всякими можливими видумками. Третя, пайіппрп
часть. оповідає про похід на Індію з казочппми і фантастичним
подробицями, як про стрічу з песиголовцями, шестиногими і ш
стирукпми велптнями. віщими птицями з людськими головам
кентаврами, дикими женшинамп. про боротьбу з дивоглядною Ґо
ґоною. з котрої по ві ірубаню голови впрастатоть змиї. Дальше оп
відає ся, як Хлександер підипмає ся на крилатім Грифі до неба, з
опісля побіджає нечцсті народи Ґоґ і Маґоґ (»сквсрпіп язьїки
як на останку доходить до крайнпх областий землі, до »рік:
Оксана» і бачить околицю, де мучать ся грішники, хоче дієта']
ся в земний рай», однак при вході спиняє єго нламеннпм м
чом ангел.
З пувістігй замітне ще ..Сказаніє о войн^ Тронньской
Ся повість про Троянську війну відома також під п
головком ..Притча о кралехь“. Троянські оповідав
були вельми розповсюдпепі в середньовічнім шісьмепьсті
особливо в західнім, мій: шипим наслідком розповсюднеп
лєґенди про троянське походжень західних держав і н
родів. Однак жерелом спх оповідань був не Гомер. але і
знїйиїі оповідапя.
Словянеько-руська ..Притча о кралехд/* є окреміш о ьс
троянською історією. Вона розпадає ся па дві части : пери
про молодість Париса. схожа з ріжпими середньовічних
поемами: друга часть є оригінальним еловянським тексте
хоч з того видно, що єго автор користував ся Овідієм (Г
роїдою і Метаморфозами).
— 71
В збірнику, в котрім найдено „Слово о Полку Ігоре-
іім“, находило ся цікаве оповідане про царя Сипаґрипа або
Слово о премудромь АкирЬ". перероблене із казки Тисяч
одна піч.
Короткий (міст єї такий: Цар Синаґрпп во.тодїє асу рською
пиневійеькою областю. Він мас розумного, Ногатого і бездітного
,орадннкі Аккра. \кпр журить ся, то на случай смерти не буде
юм\ єго оплакати. Вш бере сина сестрц, Лнаїана, за приймака,
юучає сго і представляє царевп за свого наслїдника. Але лихий
Кйадап хоче .міпінитп \кпра і обжало вус єго перед царем, то нї-
ійто він хоче царевп відобрати простій.
Ккир мав бутп страчений, але єго спас вірнпи слуга. Тпм-
гасом Фараон почув про мниму смерть Акпра, •просить Синаґрпна
такого будівничого, який би «оставив ему дім межи небом
землею : як іцо Синаґрпп пришле єму такого, то Фараон буде
му 4 роки платитп данину, а як ні. то Синаґрпп буде платити
)араоновп Синаґрпп не умів собі порадптп, але слуга відкрпьає.
ідо Акпр жпє і Синаґрпп посилає єго до Єгппта. де він добре по-
годжує задачу Фараоновп. Він привчив дві орлиці підлітати
' воздух з кліткою, в котрій був уміщений хлопчина. Орлиці піц-
іетїлп, а хлопець кричав з горп. то будівничі готові, нехай їм
піше Єгиптяни подають каміне й ванно. Подібним способом роз-
іязує Акир пніпі зага ікп Фараона, вертає домів, де цар обсипав
то почестями, а тяжко покарав Анадана.
Оповідань зовсім схоже з казкою Тисяч і одна ніч
іавіть що до назв осіб. Годі пояснити, якою дорогою воно
цстало сл на Русь, але нема сумніву, що оригінал був
’рецький.
Доказом сего є недавно видане оповідане про се. що
тим царем Сипаґрипом довершив одно чудо сьв. Николай
Іудотворець. Сей цар вибрав ся на війну морем. Тоді зі-
івала ся велика буря і корабель міг був розбити ся. Єго
іорадник Акир. котрий в оповіданю являє ся „зіло кре-
угьяіі’ь* (дужа добрим хрпстіяпипом), радив царевп візватп
юмочи сьв. Николая та обіцяти ему пир і сьвічку, за щ >
'пасе єго від моря. Цар послухав ради, буря втихла і вони
іриїхали до міста Халькедона. де попросили митрополита
іризвати сьв. Николая. Митрополит велів покласти церкву,
іе відправлено богослуженє: відтак приготовлено в палаті
їир. а тоді явив ся сьв. Николай. поблагословив їду і на-
іитки; всі почали їсти, а сьв. Николай став невидимий.
Іар і всі люди прославили сьв. Николая. а сьвятіЮтцї ве-
— г^,
лїли тричі до року поминати сьв. Николая: в день уро-
дженя, в день смерти і на перенесене моїппй.
Ся повість була вельми популярна, а в давнпх руко-
писах находимо в окремих виїмках поукп Акира А пала-
новії п. з. ..Поучепіє от’ь св. кпить о чад'ЬхтА Коле
явила ся на Руси та повість, годі означити.
В старім збірнику, в котрім зберегло ся Сливе
о Полку Ігоревім, найдено також Повість про Індій-
ське царство, вельми популярну, а відгомін єї відбив ся
в народній поезії.
В Азії мав управляти цар і заразом сьвящеппк ІІоан
могучою хрпстіяиською державою. Ся держава — се цар-
ство всяких чудес. ріжпих зьвірів. дивних рік. рахманіс
і амазонок і т. п. Такий казочний зміст зробив сю повісті
вельми популярною і вона зближає ся до повісти „Але-
ксандрія“ та послужила для єї доповнепя.
Вельми улюблена в середппх віках на Сході і Заході
була повість про Варлаама і ЙоасаФа.
Найіювійші досліди історії Вар.іаама і ІІоасафа дійшлг
до того погляду, що се перерібка історії Будди. Дослі-
дники сеї повісти признають сій горячій апольоґії хрпсті-
ЯПСЬКОГО 5КІІТЯ високу естетичну стійкість, де з вели
кою силою зображена боротьба проти сьзітової марпостп.
Поасаф. син іпдпйського царя Авенира (Абенера). поганин;
і гнобителя хрпстіяньства. Народженому его спнови незвичайно
краси пророкували зьвіздарі славу і богатство, але оден з ниа
сказав, що его царство не буде на сім сьвітї, бо він етапе іспо-
відником хрпстіянської вірп. Щоби се відвернути, велів цар дер-
жати енна в заперті, щоби нр стрічав ся з христіянською наукою
Опісля через недогляд слуг вийшов він і стрінув ирокаженоп
і сліпого старця. З того часу почав задумувати ся над марносте
жптя. З впитого обявлрня дізнав ся про се сьвятпй пустппнпі
Варлаам і одітий за кт иця при йшов до Індії та говорив прпетав-
нпкови Йоасафа, що хоче царевичевп продатп дорогоцінний ка-
мінь. Камінь мав чудотворну силу : иросьвічуваги правдою сСрця
сліпих, уздоровляти недужих, виганяти злих іухів, але его міі
бачити лише чоловік із здоровими очима і чистим тілом. В єван-
гельських притчах поясняє єму Варлаам іюстспенно хрпстіянську
науку, а в части із східних новістий. Цар дізнав ся про зносиш
царевича з Варлаамом і намагає ся безуспішно з підмогою мудр-
цїв і чарівників відвести сліпа з сеї дороги. Поділив отже свої
царство і дав половину сипони, щоби управа краю відвернула сг(
від христіяньства.
Оціак царевич, обнявши управу, навернув нарід ю пр ьщ-
воі віри, а навіть сам \вгнжр припяв хрпстіяньство. По емер ги
вітця новий цар по кількох роках управи назначив царем одного
і вельмож, а сам пішов у пустиню в волосні нині. котру ему .іи-
шпв Варанам.
Два роки блукав у пустині, г.іядаючи Варлаама. серед вся-
ких пригод і иокус. придуманих дія волом. поки йняній пустинник
не вказав єму дорогу до Варлаама. В пустині проживав царевпч
і’рийцять г.ятьлїг. похоронив свого учителя й опісля сам умер. По-
хоронив єго той пустинник, що вказав єму дорогу* до Варлаама
Сей пустинник мав видїнє. що якийсь страшипії чоловік велів єму
йти в Індію і звістити про смерть паровпча. Цар прийшов з тов-
пою нарада, найшов тіла царевича і Варлаама нетлінними і пагу-
чими і торжественно переніс їх у столицю.
Окрім житя Будди, з котрого взяв основу з додатками
христіяпсько-догматичного змісту, впровадив автор також
миші буддпйські перекази. Сюди належить також знаме-
нита притча про чоловіка, що втікає перед лютим носоро
гом. Ся притча послужила Ріккертови до стпхотвору
,,РагаЬеі“. в котрім замість носорога виступає вельблюд.
Чол кидає ся в проііасгь і хватає ся корча, але бачить,.
що біта і чорна мпш підгризають ненастанно корінь сего корча,
а тпмчасом на дні пропасти страшний змий роззявив н« него
пащеку.
В тім нещаснім положепю замітив чоловік мід. що капає
з віток корча і забувши про всю небезпеку. звернув сй до со-
лодкого меду. Носоріг у повісти — се смерть, то переслідує чо-
ловіка. а єго житє підривають ненастанно день і ніч (біла і чорна
мит). В нерозумнім заслїпленю звертає ся чоловік до марних сьві-
тових радощів (мід). хоч єму грозить пекло (змий).
Ся тема віпгпла також у середньовічні (їезиг Коїг.а-
погтп. себто збірник з ХШ. або XIV. столїтя, в котрім
поміщені не тілько оповідапя з римського і грецького
житя. але її східні казки, притчі і т. п., моральної і по-
учної основи. На Вуси і в середньовічній західній лїте--
ратурі користувались притчі Варлаама великою популяр-
ності».
З Византії. через південно-словянські краї перейшов
на Русь збірник всяких казок і морально - поучпих притч.
Стеоанит і Іхнилат (вінчапіїіі і слідячий), назви двох діє-
вих осіб, придворних шакалів, що оповідають казки і притчі
князевії Льву. Се перерібка перського збірника, уложеиого
з байок індпйського ф'уіьософа Бідная або Пільг, а я.
В сім збірнику поміщені всякі притчі, оповідані Стефани-
том і Іхнилатом, н. пр. про ма.іпу і дроворуба, про ворону
і змпя. про журавля й їжака і т. п.
Повість про Соломона і Китовраса. З визаншіїського же-
рела перейшло до руського письменьства богато инших
повісгпй. споріднених з апокрифами, хроноґрафамп, житями
Сьвятих і поуками. Однак уява східних і західних народів
не займала ся ніякою старозавітною постатю так живо, як
мудрим царем Соломоном. котрого особистість уже в Біблії
зображена фантастично і з поетичним настроєм. Апокрифи,
лєґенди і казки про Соломона творять справдешню епо-
пею. На Заході став Соломон найважнїйшим каючним осе-
редком середних віків: з єго іменем лучпло ся все, що
мало звязок з мудростю, таємною силою або чародійством.
На Русь перейшли повісти про Соломона з Византії череї
Болгарію. Се оповіданя про Соломонові суди, про ко-
рі» леву Сабу. а передовсім найпопулярнїйше про Соло-
мона і Китовраса в звязп з будовою сьвятинї (в Ні-
меччині про Соломона і М о р о л ь ф а). Китоврас (з грець-
кого ясутайрос) се володар демонів, що відповідає тальму-
дичному Асмоді або сатані (бо сї казки черпали також із
тальмуду і сьвятих книг єврейських).
• Зміст сеї повісти такий:
<’<>л«»моіі дізнав ся, що Китоврас проживає в далекій пустині.
Посилає отже до него свого найліпшого дворянина з молодим
хлопцем і іає єму желїзні кайдани і ланцюг, на котрім вирізана
імя Боже. Велить їм також взяти з собою вина і меду. Прий-
шовши на пустиню. побачили там трп криниці. Вони вичерпали
вод] і наповнили дві криниці вином, а третю медом і скрили ся
в засідку. Тимчасом прийшов Китоврас і вппив усі три криниці
аж цо дна та в похмілю засіп в. Оба посли наложили єму тоді
кайдани і ланцюг.
< коро Китоврас пробудив ся. хотів розірвати кайдани, <ие
побачивши імя Боже, піддав ся. Китоврас привик б)в усе ходити
навпростець і не звертати в право ані в ліво, коли що стояло на
іорозї. Так прийшов вій перед дім вдови. В--на просила єго. об-
минути дім. щоби єго не знищити. Однак Китоврас пішов пряма
попри хго.і дому і зломив собі ребро.
Оо.юмоіі питає Китовраса, як можна би каміне на будову
сьвятинї обробити без стукоту. До того треба - каже Китоврас —
малого пазура птиці, що живе в далекій пустині, па високій скелі.
Посли І оломона найшли нісші указки Китовраса сю птицю, а ко-
ристуючись єї иеприявою. накрили гпївдо з писклятами склом.
— /.) —
Коли птиця вернула і хотіла прорізані скло, скрикнули укриті
Го.юмонові посли, а птиця з переляку впустила пазур. ( ич пазу-
ром велів Соломои обраблятп каміне. І’итоврас оставав у Соло-
мина аж Щ покінчана будови сьвятинї. Раз якось чваїшв ся (’о-
юмон своєю м-ч’учостю і пригадував Кптоврасови. що єго поло-
нив. Хочеш пізнані Мию СП.іук. ВІДПОВІВ вій. хто розвяжп мене
і дай мені свій цррстень«. Соломои велів зняти кайдани і дав єму
свій перстень, а Кчтоврас зикнув єго і так ударив крилом Соло-
мона. що сей тіол оді в на копець сьвіта. де єго аж по довішм часі
найдено.
6 ще богато відміп сеї повісти, а жерелом їх звичайно
пів денно - словянське письменьство, що передавало визан-
тийські первотвори
Перегодом повісти про Соломона що до складу при-
няли форму простонародних оповідань.
До стармнних повістпй зачислити треба також повість
про Вавилонське царство, котра повстала в Греції, а перело-
жена південними Словянамп. дістала ся на Русь.
Зміст єї ось який : По смерти строгого царя Аксеркса не
стало наслїднпка. Н-т вість про єго смерть, люди прогнані ним
у лісп постановили вернути до Вавплона. По дорозі стрінули
хлопця-знайду. Наву ходоіюсора. котрий став опісля царем у Вавп-
лонї. Визначав ся він великою му тростю і велів построїти нове
місто В-івилон. з семи стінами, на сім верстов, собі зробив меч-
самосїк. а довкола міста велів зробити великого змтія. і на всіх
начппях. перстенях і чарках велів покласти се улюблене ним
знамя. Пітна»- бою сей меч-сама<їк сам випадав з піхви і так сік
ворог1 в. що розбігли ся.
Коти по довгім володарстві умирав цар, велів замурувати
меч в мурі міста і заборонив єго відтам виймати.
По смерти Навуходоносора сусідні володарі виправили ся знов
проти Вавплона. в котрім володів єго сни Василь. Коли вороги
стати брати переваїу. вельможі просили царя Василя, щоби добув
меч-самосік і прппоясавши єго. виступив проти ворога. Василь
вволив селу настійчпвому домаганю вельмож, але меч-самосік ви-
сунув ся сам з піхви і убив самого Василя. На одежі царській
і збруї ожили їмиі і знищили вавилонське військо та пожерли
всіх Вавплонян. Навіть великий змий, що ошинував місто, ожив
і почав ревіти. Вавилон опустів.
Цільїпа частина оповідає, як грецький цісар .Тев висилає
тр»х послів до Вавплона. щоби відтам привезли мощі трох сьвя-
тнх мла унтів: Хнанїя. Азарія і Мпхаї.та. По великих пригодах
і чудах посли вертають з мощами Сьвятих і привозять з Вави-
лона два царські вінці Навуходопосора для цісаря .Іьва і єго
жінки. Цісар приняв се радо і щетро винагоротпв послів, а па-
гріярх вінчав византпйсьхого цісаря знаменом Вавплона. Закінчене
повісти додане значно пізнїйше.
Там сказано, що київський князь Володимир післдв своє
ілйсько до цісаря впзантьйського, щоби видав єму царські вінці.
Цісар з переляку відослав се Володимпровп і доси «шапка Мсно-
махова* збережена в царській скарбниці в Москві.
До розповсюдненя сеї іювісіп на Гусп. котра символічно
зображає перехід влади над сьвігом від Вавплова на Царгород,
причинило ся сьв. Письмо, іменно Апокалїпсіс і пророціво Да-
ниїла. де вгадано про Ваьил"П і Антихриста, порівнюваного із
змиєм. В ірансько-семігськпх повістях (у Халдеїв. Вавилонян. Асп-
рпйцїв) змий був божеством віїстого знапя і розуму або образом
темної сили (у Іранців). Перенесене царських вінців з Вавплона
до Царгорода має бути символічним зображенєм царської властп
і іосіоїньства.
ДЬяніє и житіє Девгенієво Акрита. внзантпїїсько - лицар-
ський роман з X. столїтя. найдений в тім-я:е збірнику. іц«>*
й Слово о Полку Ігоревім.
В „Девґепїї" маємо відгомін визаптпйського спосл
X столїтя.
Зміст єго ось який: Сарацеїіський або арабський нар Ампр
залюбив ся в дочці одної набожної вдови царського роду в грець-
кій землі. Він зібрав військо і пішов пакости творити в грець-
кій землі задля краси сеї дівчини, пірнав її й вкрив ся. Вдова
посилає трех синів у погоню. Брати кинули ся за Ампром. наче
•.олотокрилі яструбп. На арабській границі почали біли фгавржу
\мпра, як «добрі косарі траву косити.. Відтак мали бити ся
з Ампром. а жереб поєдинку з Ампром вішав на найменшого
брата, котрий плбідив Ампра. Але тому, що Ампр згодив ся при-
ший урштіянську віру, вони віддані сестру за него і сам Ампр
зрІк ся царства та виїхав до Греції. Мати Ампра. дізнавшп ся
про єго відстуиство. вислала за ним трех Сараценів. однак їх по-
лонено й охрещено. Згодом Ампровп народив ся спи. котрого на-
звано Акригом, а на хрещеию дано єму імя Дійснеє (Лгуггг'с)
сіебто двоєрі днпй. що вказує на єго по.ходженє вц Араба і Гре-
кині. ІЬвісіь оповідає про єго подвиги : він визначав ся яко бо-
гатир у боротьбі з дикими зьвірями, відтак побідив сильного царя
Филппата (названого в одній рукописи Филпп-папа) з сго войов-
ішчоїо донькою Максимілїяпою і ще сильній того Ггратига та оже-
нив ся з єго донькою.
Руська повість значно ріяшпть ся віл грецької поеми,
але основні чертп змісту є ті самі.
В грецькії! іюемі історія героя ВІДНОСИТЬ ся ДО Певної
особи і місцевппи з історичними подробицями, в руській ЄЇ
чертп затерли ся і головна увага звернена па героїчні
і казочиі подробиці, котрих нема в грецькій повісти. Як
історичні черти, так і любовні обставини затерли ся,
а скріплене релігійне жпвло, та замість народної боротьби
між Греками і Сарацепамп сптьпїйше вис гупає боротьба
релігійна між хрпстіяпамп і поганами. Відгомін І і'епееа
чутії також в народиш поезії.
10.	Лєґенди і духовні казки, в котрих із сьвященого пе-
рекажу часто остав лиш назва особи або події, а все пише
в чистою вигадкою фантазії, мають головно поучиу основ}
Жерелом тпх творів є Схід, а особлпво Ііція. Вони пока-
зують нам, який є, релїґійно-моральнпй сьвітогляд народу,
в яких формах присвоїв собі нарід хрпстіяньство і під
якими впливами зложив ся в нею погляд на ьіру і релі-
гію. Із старозав тпнх лєґепд замітиі п. пр. про Нон, Соло-
мина, з новозавітних про ..Хожденіє 1. Хрпста п агюсто-
ловтГ. про сьв. Нпколая, котрий з початком Х1П. столїтя
стає неначе народним українським Сьвяиїм (єму що раз
більше уступає давнїйше почитане сьв. Клпментія, папи
римського), про сьв. Володимира і хрещене Руси. про сьв.
Бориса і Глїба.
Коли лєґепда прибирає гумористичні прикмети, тоді
переходить у сатиричну анекдоту. Сюди належать чи-
сленні леґєддп про духів ТЬМИ (ДІЯВОЛІВ, чортів), котрі
втратили свою страшну силу, а стали немічними і слабими
так, що пера і мужик, крепак тлумить ся над ними і пере-
хптрює їх.
II.	Духовні стихи повстали на основі сьв. Письма
і церковних переказів, принесених з Византії, і мали ме-
тою протидїлатп поганському сьвітоглядовп народу і утвер-
джувати хрпстіяньство та релігійність. Початок і копець
сьвіта, житє Спасигеля і Сьвятпх, нагороди па страшнім
суді праведників а кари грішників — се пайзвичайнїйші
теми духовних стихів. Однак перегодом творці ДУХОВНИХ
стпхів черпали також з апокрифічних книг і поганських
переказів. Духовні стихи сьпівали звичайно старці, звані
„перехожими каліками44 (від обуви званої по латинськії са-
1і"а), що як богомольці ходили по сьвятпх місцях (осо-
блпво до сьв. Землі і до Єрусалима) за милостинею В.
’) 3 духовних стпхів замітні: стих о Голубиній книзі (одні по-
ясняють, що се символ сьв. Духа, инші вважають перекрученим з ..І’ іу-
Загальний характер византийсько-церковно-словенсько-
го письменьство Обставини, серед яких на Руси розповсю-
днювала ся просьвіта і витворило ся письменьство, надали
сему старинпому письмепьству окремий характер і напрям.
Просьвіта почала ся з христіяньством і в нїм мала вона
головне жерело. Головними огнищами просьвітп були мо-
настирі (н. пр. Хтонська г<«ра і пн.) і школи при церквах,
а розповсіоднювали просьвіту сьвяшеппкп і черцї на
основі церковних і духовних книг. А що Русь приняла
хрпсгіяпьство від Греків, з Византії. отже і письменьство
має спершу в п з а п т п й с ь к и й характер. Византкйська
література (так називає ся доба грецького ппсьменьства
від ІОстішїяна до упатку Царгорода 526 — 1453.) не видала,
правда, ніяких оригінальних творів, що могли би дати но-
вий напрям науці і посунути її вперед дорогою розвитку
(се були перерібки, паслїдовапя і виїмки з давпих кля-
спчних творів або продовжена христіянського письмень-
ства з перших віків Церкви), але вона зберегла твори ста-
ринної науки і кляспчної літератури і в середньовічній
темряві піддержувала просьвіту. Грецький або впзаптий-
ський вплив па староруське письменьство відбивав ся про-
тягом цілої стари пної доби.
0 передком византийсько - словяпського ппсьменьства
стала Болгарія і Сербія, а особливо Болгарія, котра п&й-
віряїйше з усіх країв зберегла старосл «вянське письмепь-
ство, почате сьв. Кирилом і Методієм. Визаптийськпй вплив
продовжив ся протягом цілої старинної доби і був сильний
аж до упадку Царгорода.
енная кнпга“ — себто книга тайн, котрої місцем дійства Єрусалим,
а дієвими особами цар Давид і київський князь Володимир) На ішганя
Володимира поясняє Давид із сеї книги початок сі.віта, природу рюдий
і початкп всяких станів, першеньство р'жнпх предметів у сьвітї і т. и.;
дальше стих про „Юрія Хороброго", стихп про „копець сьвіта
і страшний суд" — утворені під вражінєм євангетьського опису, як
і згаданої в Літописи грецької картини Араіпного суду (котрою грець-
кий мудрець спонукав Володимира В. припяти хрпстіяньство) й апокри-
фічних оповідань н. пр. „Хожденіє Богородпцьі по мукамг". — 3 ново-
завітних стихів замітні „Рождество Христово11 і „Страсти Христові", „Сон
Пр. Богородиці", стих про „оогача і Лазаря", про „Олексія. Божого чо-
ловіка" — (оден з найбільше рмзповсюдненпх в середин'. віках, вистав-
ляв єго ідеалом аскетизму) й пніпі.
В. Перша доба староруського письменьства.
Характер і Форма тогочасного письменьства. Вже з XI.
гголїтєм В маємо твори староруського письменьства (хоч
ючало ся ранше вже в X., а може і в IX. столітю). Воно
виробило ся під впливом впзантпйської і болгарської літе-
ратури і длятого першими починами літературними в давній
Руси були переклади й переписувана творів тих літе-
ратур. Просьвіга розповсюднювала ся помалу не тілько
і самого початку введеня христіяпьства, але й протягом
усеі старинної доби. Шкіл було небогато, і то лише по
більших осередках, а наука в них не виходила далеко поза
межі звичайної грамотності!. Учили читати, писати, чи-
слити і сьпівати. а на виспіих степенях грецької мови г).
Всї иніпі зпаня здобувано читанєм всяких збірників („по-
іитапіє кпижпоє4*), похожпх у дечім па нинішні епцикльо-
тедії. Задля того переписуване книг, котрим запи-
нали ся книжні люди, мало велике і важне значінє і вва-
жало ся тоді до певної міри літературною дїяльностю. Хто
умів читати і прочитане розуміти, того вважали тоді уче-
ним. а літописи згадують з похвалами про таких людпй
। називають їх вельми ученими або книжними, ве-
ликими фільо софами і т. д. Так н. пр. про вітця Во-
0 З XI. ст. дійшло до нас около ЗО книг, з ХП-го 65. Було їх не-
теречно більше, але затратили ся наслідком воєнних наїздів і ин. поді-
бних подій. З X. ст. поміщені в Нач. Літописи договори р$ських князів
і Греками (Олега 9:>7. і 911. р., Сьвятослава 971. р ). Се неперечні дер-
жавні грамоти в сучасних перекладах з грецького язика. Сї договори
подібно як і ин. початкові твори письменьства) були писані глаголицею,
а відтак переписані т. зв. кирилицею.
’) В західних землях давно! Русп вчили ся також латинської і ні-
мецької мови. Особлпво в канцелярії Галицько-Волинських князів XIX’ ст
вельми цінили латинську мову.
зоднмира Мономаха. великого князя Всеволода, каяее.Т
тописець, що він ..дома. сКда. пзумізяше пять язьїкь" (еп
чне число, як у західних літописців), кн. Володимир
Василько ви ч а задля розуму її осьвіти зве „философом’
веліікпмь“. а митрополит Клим Смолятич (XII. столїт*
був „КПІІЖППК'Ь II фИЛ<іСО'|ГЬ такт». якоже вт> Рускои земл
не бяшеть". бо наводить у своїх творах „Оть Омира. от
Аристотеля п отт> Платопа“. Внук Володимира Мономах
„ст» греки п латини говорила ихт> язикомв, яко рускимі»
(гл. низше).
В часах, коли не знали ще кнпгопечатаня, було пері
плсуванє книг конечним способом розповсюдпеня просьвіт
і грамотності!. Особливо на Вуси писане книг уставом а ;
полуу ставом було трудним і повільним ділом, що вимагал
богато часу і терпеливості!. Тимто книжки були вельм
дорогі Навіть князі і княгині занимали ся перешісуві
нєм книг (сьв. княжна Ефросішїя Полоцька, Володінні
Васильковим В їлинський), а деякі закладали бібліотеки, я
Ярослав Мудрий. Сей князь велів також перекладати книг
з грецького на церковно - словянський язик. Волинськії
князь Константнії Всеволодович (т 1218.) „великий бу
охотнпк до читаня книг і учений був многіїм наукам1
Тому мав при собі людий учених, мпогі давні книги греці
кі ціною високою купив і велів переводити на руськи
язпк, мпогі діла давипх князів збирав і сам писав, такої
і другі з ним трудили ся: він мав одних грецьких кни
більш 1000. котрі частю купив, частю патріярхп, знаючи ег<
в дарі єму присилали.
Перші переклади дістали ся на Русь з Болгарії з з?
веденєм хрпстіяньства. Перекладинками були сперте Бої
гари і Греки, що переходили на Русь з грецькими митрі
валютами й єпископами. Також на Атонї. де но монастиря
проживали й Русини, займали ся переппеуванем і пері
кладапь я книг. Туди перенесено після занятя Царгорода Ту{
ками богато книг, там проживало богато у чених мош
1) Володимир Прославим Галицький заплатив за молитвеинпк 8 грі
вен куп ('більш 28 корон) тоді, коли ціна челядина (слуги) впноспч
5 гривен.
хів. Монахи взагалі' дбали про закладапє бібліотек по мо-
настирях.
Сї твори перекладної літератури впзантийсько-болгар-
ської були взірцями і дали основу для питомого старору-
ського письменьства на Руси. А що тоді головно розходило
ся о потреби Церкви, о христіянську просьвіту народу,
і письменниками були майже виключно духовні і монахи,
ггмто староруське ппсьменьство служило головно
гій ці.ш і мало переважно церковний характер.
)тже головними формами староруського письменьства були
Злова. Проповіди, Посланія, Поученя, Збірники
лоральних речень, „Хожденія** (описи подорожнії до
’ьв. Землі) і т. п. Взірцями христіяпського житя були
збрази давних подвижників Христової віри, передані
її т. зв. Патериках (житєписи сьв. Отців Церкви), а під
іплпвом тих образів являють ся і в руській Церкві благо-
іестиві мужі, котрих житє і подвиги дали почин до влтво-
>еня окремого роду письменьства — Патериків або Жи-
•ій Сь еятііх.
Патерики або „Отечники" (єгипетський, синайський,
кптськпй, азбучний) містили в собі переклади з житя бла-
очестивпх мужів і женщип аскетичного напряму з мо-
альними повістями і бесідами знаменитих давних подви-
жників. Перектади їх з грецького в руськім письменьстві
оявили ся вельмп рано. Крім патериків маємо ще давні
амятнпки житєвого письменьства в виді' збірників церков-
ого характеру: М і н еї і П р о л ь о ґ и. М і н еї се були житя
'ьвяніх. уложені після місяців, на всі місяці року Ц.
Прольоґами називано збірники коротких житій
:!ьвітпх, уложених після грецьких збірників (званих сина-
і сарами).
Крім того вплив визаптіїйських хронік, а також при-
ходна потреба, зберегти в памяти нащадків замітні події
уської Церкви і держави, дали початок л їто ппсям та
я зт о р и ч н и м творам, котрі вже в початках руської лі-
гатури займають визначне місце.
з_______
ї
*) „Четія Мпнея*. грецько ицуаїог. означає книгу до читаня (кор.
>т). розложепу на 12 місяців (грецьке
04 БАРВІНСЬКПЙ. ІСТОРІЯ УКР. ЛІТЕРАТУРИ.	(і
Благочестивий, спільний всім середньовічним наро-
дам. звичай руських богомольців відвідувати сьвяті мі- р
сця зродив окрему форму творів у стариннім руськім ?
письменьстві, т. зв. Хожденія або Паломн и ки (описи
подорожий).	с
Крім тих форм ппсьменьства маємо ще памятники за- 1
конодавства, важні для історії язика, звичаїв і духо- 3
вого розвитку українського народу і памятники дидактичної
основи, як „Поученіє дФтем'ь" кн. Володимира Мопомаха,
перепите византийсько-хрпстіянським сьвітоглядом.
Поетична творчість народу виявила ся майже виклю-
чно в устпіп словесності!, а з книжних творів поети-
чних, окрім деяких уривків вставлених у лїтописях, зберіг
ся майже одинокий вельми цінний памятник: С л о в о
з;
її
Ті
6;
Р!
Л
з;
ч;
ч,
Б
Ті
ЗІ
м
р
о Полку Ігоревім (Пісня про похід Ігоря). Крім того є
„Слово о Полку Ігоревім" в староруськім письменьстві май-
же одиноким взірцем народного сьвітогляду і тим різко
ріжнпть ся від Мономахового „Поученія".
Осередком просьвіти і літературної ДІЯЛЬНОСТІ! від
самого початку ппсьменьства аж до половини XII. столїтя
був Київ, політичний і народно-господарський осередок
княжої Руси. Але побіч Києва представники княжого роду
і Церкви, котрі творили висшу культурну верству по мі-
стах, заводили в них культурні почини, па основі котрих
розвивало ся місцеве письменьство. Так проявила ся літе-
ратурна діяльність у Новгороді, Черингові, Смо-
леньску й ин.
") Перший віддїд першої доби. Процьвіт старо-
руського письдоеньства.
При теперішнім стані відомостпй не можна ще докладі
дно оцінити ані обсягу, ані розвитку старинного руського3
ппсьменьства. Маємо, правда, около ЗО памятників з ХІ-гс^
столїтя, а около 65 з ХН-го, але вельми мало з XIII. сто-м
лїтя. Щорічно ще відкривають нові рукописні збірники
в котрих зберегло ся богато староруських творів. Вправді
українські землі були головними огнищами староруськогс
ппсьменьства, однак із староруських творів заціліло майже
виключно те, що зберегло ся па ПІВНОЧІ! в рукоппсях, котр
дійшли до нас тілько в пізнїйпшх списках, а північні пе-
реписцї значно попсували в тих творах староруську мову.
А хоч не все ще відкрите й видане, го і з доси нам відо-
мого бачимо, що твори в першім відділі’ сеї доби визначали
ся зкптєм, полетом, сьвіжою силою і поетичним настроєм,
хоч богато між ними було перекладів або паслїдовань ви-
заіітийських взірців.
1. Богословське (духовне) письменьство і пропо-
відництво.
Блискучий розвиток красномовства в старивши Греції
підготовив процьвіт византийської христіянської проповіді!.
Вже в IV. столїтю по Христї появляють ся у Византії ви-
значні талантом ораторським проповідники, як три сьвяти-
телї церковні: Василій В., Григорій Богослов, Йоан Золо-
тоустий й ипші. В своїх проповідях і поуках користувалп
ся вони взірцями старогрецького красномовства і всею
ріжн іроддосгю єго видів. Мати вони полемічний, „об-
лич п те льн п й“ (осудний) характер, звертали ся проти
забобонів, останків поганьства. суспільних недостач того-
часних. пояснювали зпачінє обрядів і засади віри, визна-
Iчалн ся поучним характером, або славили Бога, Пр.
Богородицю, Сьвятих, визначні христіянські сьвята і мали
горжествепппй, панеґіричнпй характер. Пізнїйша вп-
зантийська проповідь любувала ся в символіці, алєґоріях,
мистецьких порівнанях і протиставлених, котрі мали більш
р е т о р и ч н и й характер.
1.	Похвали.
Літературні форми поук, проповідпй і посла-
бій, доволі тяжкі і строгі, перенесено на Русь з Византії.
Але крім тих форм розвивали ся ще в XI. столїтю два
зпди прозових творів: похвала і жптєпись. „Похва-
ли" се короткі огляди заслуг і подвигів сего або ппшого
?ьвятогоабо трудовика, в роді „апокрифів*1, злучені з осла-
юю єго і молитвою зверненою до него.
Найдавнїйшою з усіх є „Похвала в. кн. Володпмпро-
)ш“, додана митрополитом Іларіоном при кінці „Слова
*
о законі її о благодатні Опісля сею похвалою вельми
уміло користували ся пізнїйші лїтоппсцї яко головною вже
формою для ославп ппших князів, відомих своєю сьвя-
тостю.
2.	Проновіди.
Попри всю тяжкість і строгість форм сих літературних
творів проявляють ся сьвіжі взірці церковної ВИМОВИ.
В тогочаснім проповідництві па Руси бачимо два на-
прями (неначе дві школи). Поуки новгородського архієпи-
скопа Луки Жидятп (1035 —1059.) та ігумена Теодозія
Печорського (| 1074.) визначають ся приступністю змі-
сту і простотою складу, поучуюіь про правій й основи
Христової віри та обовязки для Бога і людпй.
Лука Жидята був першим що до часу руським пропо-
відником Єго „Поучені є кь браті и4* визначає ся про-
стотою. приступною розумінні читачів, вичпсляє обовязки
христіянина супроти Бога, блпжних і себе самого, поучує
вірних жити по хрпстіянські! і зірвати з поганськими прп-
вичками та відносить ся до вірпих щиро, з любовю. Єго ради
переняті духом милосердя і чоловіколюбія: „Майте любов
для всякого чоловіка, особлпво для братії, любіть подорожних,
убогих, увязненпх. сиріт, не беріть нагороди, не давайте
гроппій на лихву!"
Проновіди Теодозія Печерського визначають ся так само
простим, нере то р и ч н и м складом. У своїх „Поу ме-
ні яхт» братіи44 намагає ся він привчити черцїв до стро-
гого виповпюваня монашого устав а, відречи ся від сьвіта,
„иміуги любовь кт> вс'Ьмь меншим!», а к'ь старшим!» поко-
реній и послуїпаніє. — Любн (любов) Божія не вл» слоне-
сФхь совершаєть ся, но вь дйлЬх'ь дТ>тельшлхгь".
Другий напрям — се проновіди київських митрополи-
тів Іларіона і Клима Смол я тич а та єпископа Ки-
рила Турівського.
Сї проновіди визначають ся наслїдованєм впзантий-
ського красномовства, символічними порівпанями (н. пр.
між старим а новим Завітом), бистро}мнимії зворотами
сплою і богатством висловів, поетичною ЖИВОПИСНОСТЕ
і сплою.
85 —
Митрополит Іларіон (1051—1054.) був сьвящепиком у селі
Берестові, під Києвом, улюбленім лппім осїдку князя Яро-
слава Мудрого. Лїтопись характеризує єго яко „мужа блага
и книжна и постнпка“. Жив він у викопаній ним тут пе-
чері, в котрій опісля поселив ся преп. Антонїй. що дав
початок Київсько-печерському монастиреві!. Ярослав поста-
вив єго митрополитом 1<»51 р.. щоби визволити Церкву на
Руси від Визаптії, а собор єпископів впсьвятпв єго в цер-
кві сьв. Софії. Се був перший митрополит Русин, бо перед
ним митрополитами все були Греки.
З єго проповідпй замітив слово „0 законі Моисе-
омг данімд» п о благодаті! п истилі Іисусть
Христомд» бьівшей“, а з тим словом злучена „Похва-
ла к ага ну (князевії) наш ему Владимиру”. Се слово
визначає ся всіма прикметами великого духовного пропо-
ядшіка, глибоким знанєм сьв. Письма й історії Церкви, силь-
ним христіяиським почуванєм, національним настроєм, пра-
вильним розкладом гадок, остроумними порівняними і зво-
ютамп. простотою викладу, богатством слова, живим і пое-
тичним полетом, так що у византийськім пропогі диичім
Письменьстві пе найдено нічого краспюго, як ..Слово Ета-
лона”.
Іларіон був добре ознайомлений з творами впзантпй-
іької проповіді! і черпав з них образи й ідеї, але зумів
іберегти самостійність і витворити оден з найгарнїйших
ізірцїв саморідної церковної проповіді!.
Слово зложене з трех частий: в першій проти ставить він
Старий і Новий Заві т. прославляє Бога за спасене людства
кертвою Ісуса Хрпста: друга часть говорпгь про розповсюд-
(енє хрпстіяньства: третя вихваляє кн. Володимира В. за
тверджене хрпстіяньства на Руси.
З любовю и одушевленєм говорить Іларіон про Русь, радлє
я єї велпчностю. а єї слава дорога єму не тілько длятого. що
ам запанувало хрпстіяньство. але що се єго ріднпй край. Навіть
амітне закінчене Слова*, молитва до Бога: >=Не предай нась вт>
уки чуждіихьв сьвідчпть про народолюбпвпй настрій проповід-
пка, котрий бажає независпмого політичного житя в ріднім краю,
ісюдп обстає він за правом Руси на національну с а мо с т і й-
іість Церкви і се надавало єго Слову« важного житє-
-ого значіня для свого часу.
Прославляючи Володимира, котрого иорівнує з Константпном
І., вказує Іларіон на Десятинну Церкву нпм збудовану, в котрій
- 86 -
спочило єго тїло і де мабуть митрополит виголосив се »Слово«.
»І славний город Київ велпчностю, начеб вінцем обвів і віддав
свої люди і город Пр. Богородиці, котрій церкву на великих во-
ротах построїв в імя Благовіщеня«. Одуїнеглений тим кличе:
їРадуй ся. обрадованна. Господь з Тобою«, а до Києва: » Радуй
ся, благовірний городе. Господь з. тобою*. З такою історичною
правдою, сердепіностю і поетичною сьвіжостю міг »красне' сонце
Руси*. зобразити тілько великий мпстець. іцо довго прпдивляв ся
дїяльпостп кн. Володимира. Сею похвалою Володимпрови поко-
рпстував ся при кінці XIII. ст. Волинський літописець для про-
слави Володпмпрського князя. Володимира Васильковпча.
Відгомін Слова Іларіона можна зустрінути в По-
чатковій .їїтоп иси. в Слові про чудо сьв. Клп-
мента. в Похвалі Константппа Муромського,
а навіть у сербського письменника Доментіяна з XIII.
столїтя. котрий ладом Іларіона прославляє сербського царя
Н е м а п ю.
Клим Смолятич був другим руським митрополитом вибра-
ним з волі в. кн. Ізяслава, без огляду нацаргородськогопатрі-
ярха Як Лїтописьзасьвідчає, „буввінвелпкпмкнижпикоміфі-
льософом, якому рівного пе було в Руській Землі", а таким
фільософом у Київській добі називали всякого, що вияв-
ляв начитаність у перекладній византийсько - болгарській
літературі. Се єму промостило дорогу до митрополичого
престола. Однак із єго творів зберегли ся лише ДІосла-
ниє Оомі> пресвптеру смоленьскому, пстолко-
вапо Аеанасіємь мнпхомь". Князь Ростислав смо-
ленський не признавав єго законним митрополитом (без па-
тріяршого поставленя). Для примирена князя вислав ми-
трополій (затрачене) послапіє, в котрім зачепив сего Тому,
імовірно близкого князеві!, а обиджений Тома вислав Кли-
мови Смолятичовп докір (також затрачений), на котрий на-
ведене в горі посланіє є відповідно Клііма. На докори
Томи, будьте би митрополит „философ'ь ся твори4* і писав не
на основі Отців Церкви, але .діть Омира (Гомера), Аристо-
теля и Платина", заявляє Клим. що пе глядить людської
слави, не з чужих письменників черпає свої думки, а по-
дає алегорично - символічне пояснено сьв. Письма і явищ
природи. Крім праведного житя. повинен духовний пастир
мати високу просьвіту, щоби кермувати Церквою і розум’ти
сьв. Письмо. І тут він покликує ся на „мужей, пмже єсть
самовидець" у Києві, котрі визначали ся глибокою наукою.
Отеє стає також доказом, що тоді вже на Руси було чи-
мало учених людпй, до котрих належав також Клим Смо-
лити ч.
В XII-тім столітю виступає Кирил, єпископ Турівський.
що зєднав собі імя другого ,,3олотоустого“. Спершу був він
монахом, але князь наклонив єго, щоби вийшов з мона-
стиря і став єпископом. Він писав посланія, молитви, по-
хвал- і Сьвятим і науки та став одним з найзнаменнтших
проповідників княжої Русії. Він також образував ся на ви-
зантийськім шісьменьстві. В проповідях звертає ся головно
проти забобонів, ворожбитства і т. п., однак єго проповіді!
не доторкують ся сучасного житя на Руси і не мають на-
ціональної цїхп. Формою зближає ся він до Іларіона.
Вельми популярними були також молитви, уложені Кири-
лом Турівськпм.
Кирил Турівський сам каже про себе, що він
поучає „не з себе" а „з книг", що він тілько „збирач ко-
лосків". Найбільше відбив ся на нїм вплив ліризму ІІоана
Золотоустого, але й єго наслїдовників, котрі надали ви-
ізантийськ;й проповіді! схоластичного характеру, надужи-
вали символізму й алєґоріп. Побіч прегарних, мистецьких
картин, проникнутпх глибоким і щирим чувством, стрічаємо
часто складні алєґорії. протпворічні образи (н. пр. бурі
і вітри тихо повівають), неясність мисли наслідком нагро-
маджена порівнань. Задлятого єго проповіді! були менше
приступні для ширшого загалу.
Тож Ни диво, що в V. неділю по Пасці був він при-
неволений до народу так сказати: „Як би я що день роз-
давав вам золото або срібло, мід або пиво, чи не приходи-
тиб ви сюди оден перед другим, хоч би вас і не кликано?
А нині роздаю слова Божі, ліпші від золота і каменя до-
рогого і солодші від меду, а ви таки не хочете приходити
до церкви
Всеж таки досягав він значної висоти мисли.
В »Слові на нову неділю по Пасцї« він образами
. символами зображує весну -— відроджене природи, воскресенє
Триста і радісний настрій людий в Сьвітлий празник. »Нинї
зонце. красуючи ся на висоті, сходить і радісно огріває землю,
і так Христос. праведне сонце, засияв з гробу і спасає
88 —
всіх віруючих у него. Нпнї місяць, зійшовшії з впсшого степеня І
віддає честь найбільшому сьвітплу : згідно з сьв. Письмом скінч и й
ся Старий Завіт із своїми суботами і Церков почитає закони Хрп-«
ста і неділю. Нині зима гріховна усунена покаянєм, а лїд грі-
ховний розтаяв від доброї мисли : зима служби кумирам усунена
Апостольською наукою і Христовою вірою, а лїд Томпиої не-
віри розтаяв на вид ребер Христових. Нині красує ся весна,
оживляючи земну природу, а бурі і вітри, тихо повіваючи, умно-
:кують плоди і Земля, впжпвляючп сімена, родить зелену траву:
весна красна — се віра Христова, котра хрещенєм відро-
джує людську природу ; бурні вітри — се г р і х о в н і поми-
сли. котрі покаянєм переміняють ся в добрі, умножають хосенні
душевні плоди, а земля — се людська душа, котра принявшп
слово Боже, як сїмя і все наповнена страхом (Гожим, родить духа
спасе ня .
І дальше бере Кирпл образи з окружаючої природи, а кс-
ждому з тих образів надає алєґоричпого значіня. при-
кладаючи до своєї основної теми — вияснене значіня Пасхп для
віруючих.
Ніжне чувство для явищ природи, бпгтроумпість
многпх порівнянь і пояснень, умілість вводити слуха
чів у настрій сьвята, висота релїґійнпх чувств і ми
слпй зробили проповіді! Кирила Турівського заміткою нї
свій час появою і длятого переписували їх і наслідували
та перераблялп за весь час старинної доби літератури.
Вся діяльність Кирила яко проповідника і духовного
бесідника в значній мірі нагадує своїм характером і ладом
пізнїйшу київську школу проповідників, виховану на схо-
ластичній основі західно-католицьких і уніатських шкіл.
До сего другого напряму проповідництва належите
також сучасник Теодозія Печорського Яков Мних. котрий на-
писав „Посланіє кі> Ярославову сьіну Пзяславу*'
з моральними поуками і висловив сьміло правду князеві!
що „одно имя великоє не ведеть вь царство небесноз“
Крім того приписують єму „Сказанім* про сьв. Володи
мира, Бориса і Глїба, про що буде згадка дальше.
До сего напряму можна зачислити „Повченіє кт
духовному чаду Зарубе кого чериоризька Геор
гія“ (загальні моральні науки) і безіменне „Слово иТ>
к о є г о х р и с т о л ю б ц а“ з різкими докорами проти релі-
гійного двоєвіря та всяких забобонів, з котрого дізпаємс
ся про побутове жптє в стародавній Руси.
Монастирі в стари пній Руси мали велике зна
89
чінє. В їх мурах находили люди захист перед нападами
ворогів. Коло монастирів творили ся оселї, заводили ся
торги, в них мали пристановище купці, паломники, що
приносили вісти з далеких земель; тут лічили хорих. да-
вали приют убогим. А передовсім вони вславили ся яко
осередки умового житя. Монахи займали ся перели-
зуване м і розповсюднюванєм книжок, закладали книгозбірні
і школи. Все суспільне житє оставало під сильним впли-
вом монастирів. Найславнїйшпм па всю Русь монастирем
зула Київсько-Печерс ька Лавра, основана сьв. Ан-
?онїєм з Любеча. в Чернигівщинї, котрий посьвятив ся мо-
іашому житю на Атонї. а вернувши па Русь, оснував на
раклії лад Лавру. В добі загальної безпросьвітности мона-
стирі були не тілько одинокими розсадниками просьвіти,
іле й школою морального розвитку. З монастирів виходили
справдешні духовні богатирі, котрі своїм житом і живим
іриктадом виховували нарід в дусі Христової науки. В мо-
настирях проживало богато письменників, там також почп-
іає розвивати ся духовне ппсьменьство. проповіди. слова
посланія, житєписи Сьвятпх і літописи.
3.	Житєписи й історичні повісти.
Разом з похвалою, у виді короткого огляду заслуг,
и вила ся і жіітєпись (,,житіє“), яко подрібний опис жп-
еписних подій сеї або пншої личности, від єї уродженя
^ж до смертп. Житєписи Сьвятпх оливко підходять до про-
(Овіднпчого письменьства моралізуючим тоном, сдпоу-
* ані після византпйських взірців, що доходили з Греції
цБолгарії у великім числі на Русь в т. зв. патериках,
• з є в збірниках житєппсий зложених у цілість. Такі жи-
і-зпіси були оповіданими присьвяченимп звеличаню благо-
естиввх подвигів або споминам про діла і муки сьвя-
рх осіб.
Ж.итєп|си Сьвятпх були улюбленим чптанєм на Руси.
ь- них глядали иоуки, прикладів хрпстіянського житя й аске-
ічних ідеалів. їх чигали не тілько в церквах і підчас мо-
настирських обідів (за трапезою) протягом великого посту,
іе й по домах сьвітськпх людпй. Вже рано починають
житєппсий складати збірники, як П е ч е р с ь к и й Пате-
— 90 —
рик списуваний в Київсько-Печерській Лаврі (одна з най
нопулярнїйшпх книжок на Руси). Основою Печорського
Патерика служить оповідане Нестора про перших печер
ських Сьвятпх н. пр. про Теодозія враз з „посланіями
Симеона і Полїкарпа. Симеон був печорським черцем (опісл,
єпископом Володимира Сузд.) і написав посланіє з упімщ
нєм до гордовитого і непосидючого Полїкарпа, що наріка
на чернече самоту. Полїкарп у своїм письмі виявив Сині
онови свою неохоту до чернечого жптя. Симеон потїша і
его своїм письмом і радив погодити ся із смирним мош.
стирським житєм. До того долучив жптя деяких ПЄЧЄ{
ських Сьвятпх і оповідане про засноване Київсько - Пече}
ського монастиря. Полїкарп послухав рад і наук Симеон і
і опісля на основі устного оповіданя Симеона описав жиі
кількох печорських Сьвятпх. З кількох оповідань Нестор і
і иисьм Симеона і Полїкарпа утворив ся Печерськпй Пат»
рик. котрий своїм почином відносить ся до ХП. і ХШ. сі Е
а д<> пего опісля додавано инші житеписи.
Преподобний Теодозій Печорський був ігуменом ОСНОВ
ного сьв. Аптонїєм Київсько - Печорського монастиря, к.
грому надав строгий устрій після уставу царгородської об
телї сьв. Теодора Студпта.
Строгі подвиги сьв. Антопїя приманювали богато л
дий з усіх верств до Кпївсько-Печерського монастиря, к
грим став небавом осередком не лише духовних подвигі і
але й христіянської просьвіти, що ширила ся по всій Рус:
Там виховувало ся чимало духовних трудовиків, що буї
опісля начальниками пнших монастирів і займали еписко
сі.кі престоли. Діяльність сьв. Теодозія одначе пе обм 
жала ся стінами монастиря. Нестор, спорудпик. єго жиі
пнем. згадує, що він часто навчав не лише братію, а*
й нарід і писав посланія до сучасних князів Ізясла
і Сьвятослава.
Добрі взаємини з князями не спиняли Пр. Теодоз
дорікати їм несправедливими ділами. Коли Сьвятослав в
гнав свого брата Ізяслава. Теодозій в посланію до ие
докоряв єму і порівну вав єго з Каїном, що убив Авл<
Сьвятослав розсердив ся так, що грозив ігумепови з
сланем у темницю. Теодозій не злякав ся і заявив, що і
бу.юб для пего наймилїйшим в житю. Князь перест
— 91
альше переслідувати Теодозія. котрого всі поважали.
Теодозій залишив дальші докори князевії, просив лиш
ри всякій нагоді вернути Ізяславови князівство, а в своїм
опасгпрі велів згадувати в єктеніях спершу Ізяслава яко
їликого князя, а після него вже Сьвятослава.
З усего того бачимо, що Преп. Теодозій являє ся
хним з найбільших і найвизпачнїйших типів у старинній
збі письменьства. Се сильна, рішуча вдача, глибоко пе-
шята ідеєю хрпстіяньства. Від ранної молодості! витворює
п собі ідеал чоловіка - хрнстіянпна і змагає все житє до
•го. щоби не тілько сю ціль осягнути самому собі, але
других потягнути своїм прикладом па дорогу моральної
ісконалостп. Ся остання черта — впливати прикладом —
‘ обмежувала ся самими поуками і виказує нам Теодозія
вельми прпманчивім виді. ,.. Іюбов до Бога, говорить він
ОДНІЙ ІЗ СВОЇХ поук - МОЖ.Р ВИЯВИТИ СЯ ТІЛЬКО ДЇЛііМИ.
не словами" і переводить сю гадку ділом протягом усего
гогє житя. Він дбав з одного боку викоренити важнійші
•достачі між своїми вірними, а з другого — утвердити в них
завильне розумінь повинностпй хрнстіянпна. Не вдоволяє
він. як Лука Жидята, впчислюванєм правил морально-
и і доім віри, але викладає свої гадки і поуки такими
льними, ярко начерганими образами, що вони повинні
ли викликати вражінє у слухачів і мимохіть вбивали ся
їх тямку.
До сего Патерика війшло опісля кілька окремих жи-
шіспіі. первісно не влучених в єго склад.
Деякі з таких оповідань або житій Сьвятих увійшли
о вставки до Початкової (пайдавнїпшої) Літописи.
Ьсторової, н. пр. Оповідане про муки сьв. Б о-
іса і Глїба, Повість про початок Пе черев кого
ліастнря (хибно приписувана Несторови). а також два
ірії монаха Печорської Лаври, преподобного Нестора,
о ЛЛітє і похорони Бориса і Глїба і Житє Те-
.озія, ігумена печорського. Твори Нестора. а осо-
иво написана в XI. столїтю жнтєпнсь сьв. Теодо-
я. писані в доволі виробленій формі, складно і зручно,
жпа вважати першим взірцем справдешньої жптєписн,
оженої після византийськпх первотворів на руській осно-
Житєпись сьв. Теодозія Печерського, написана о многф
92 -
раньте, ще в XI. столітю преп. Нестором літописцем; вон
гарно зображає житє знаменитого подвижника і богата ц'і
кавимп і побитовими подробицями.
Житє сьв. Бориса і Глїба було імовірно нап-не|
тим твором Нестора, коли він не мав ще нагоди зібрати бога
тих історичних вістий. бо стрічаємо в нїм деякі подроби;-
суперечні з лїтописю.
В першій части оповідає Нестор про житє й убпйств
сьв. Бориса і Глїба, в другій про їх чуда підчас відкрвт
мощий за Ярослава і перенесена їх за Ізяслава.
З житєппсий, що не війшли до Патерика, особлив
популярна була Житєпись сьв. Бориса і Глїба, написана Яке
вом Мнихом в XI. столітю і тим способом належить до на?
давнійших памятпиків письменьства. Визначає ся більше:
літературною стійпостю і подає богато цінних історичнії'
подробиць, а оповідане про убийство обох сьвятпх браті’
повне драматизму. В оповіданій Якова Мниха богато єні
чних подробиць і слїдний вплив народної поезії, а в оші
сах мук вплив впзантпйської літератури.
Опис домашнього житя подає нам образ давпог
руського житя. особливо родинного, під впливом хрпстіяі
ських засад.
В житєпнеях проявила ся головно діяльність Кпїі
сько-Печерської Лаври, в котрії! проживало богато вельм
начитаних черцїв. Побіч Патерика цінним памятнпком ст;
роруського письменьства єсть „Толковая Палєя", рід енш
кльопедії, зложеної на основі грецьких Палєй, оригіналі
них і перекладених, імовірно в XII. столітю. Збершев
в монастирі в Крехові рукопись сеї „Голкової Пале':
вето дальше оповідапя із старого Завіта, як инші Пале
і кінчить ся похвалою рівноапостольних князів К’онстаї
типа Б і Володимира В., а остання обставина є доказог
що ся рукопись зложена на південній Руси. (Памятнпк се
Крехівської рукописи видав др. Франко в І. томі Пам
ток Наук. Гов. ім. Шевченка і.
Головною метою житєппсий була поука: житє С'ьв'
того мало бути взірцем паслїдованя для читачів. Але час
мають вони також історичне зпачінє.
До того або трохи иізпїйшого часу треба віднести л
ґендарні оповідана про чуда сьв. Николая, одного з найпои
хрцстіян памятки. Вісти про се дохо-
Греції її Італії через барськпх і ве-
вплпвпм одушевлепого настрою ви-
сі купці до Малої Азії, щоби з Міра
Ся подія описана в старо-
Ірпійших на Руси Сьвятпх, котрого з початком XII. ст.
зажали мовби руським народним Сьвятим.
З особою сьв. Нпколая вяже ся: оповідано про
єре несе и є моїцпй єго з Міра Лїкійського до Бару
Апулїї. єго жите з описом чуд і похвала Сьвя-
»му. Грецькі посілості! в Малій Азії часто нападали Турки
нищили дорогі для
ІЇЛП до Европи, до
іцькпх купців. Під
зали ся в році 1087.
їкійсьього забрати мощі сьв. Ник«»лая і по ріжпих при-
»дах перевезли сї мощі, котрі в прияві папи Урбана II.
-несено до величної нової церкви в Барі, ирисьвячефї
>в. Нпколаєви. В честь Сьвятого установлено окреме
>вято на день 22. н. ст. мая. перепесепя мощий сьв. Нн-
злая. Вість про сї події викликала велике вражінє, а се
?вято стало пе тілько в Італії всенародним і загальна
грковним. але небавом після перенесеня мощий установ-
ко се сьвято також на Руси. котра удержувала тоді живі
іосіши з Заходом і з Римом.
^ськім памятнику з кінця XI. ст. про перенесене мощий
>в. Нпколая.
Окрім сего памятнпка маємо окрему староруську жи-
гнись сьв. Нпколая і оповіданя про чуда, розповсюднені
І Руси. написані імовірно черцем київсько - печорського
знастиря, Ьфремом.
Найбільш розповсюднені оповіданя про чудо з отро-
ом. чудо з дитиною в Києві і Половчином.
Богатпіі боярпн Епіфаній, котрого щсар Константан вельми
шажав. хотів купптп отрока і взяв з собою богато золота, однак
рока не кучпв. вернув домів і поклав золото в палаті, але під
ілпвом злого духа, ворога хрпстіян. забув про місце, на котрім
Вранш звернув ся до отрока, де поділи ся гроші? Не по-
шли ніякі заклпнаня, отрока втручено до вязнпцї і заковано
желїзо. Отрок молив ся до сьв. Нпколая і в сій хвп.ії спали
;ови з ніг, а рівночасно сьв. Нгколай являє ся боярпновп і вка-
є місце, де він положив гроші. В переляку жалує боярпн свого
•ступку і ставить церкву сьв. Нпколаєви, а золото дїлптьнатри
стп. одну для сьвященлка при церкві сьв. Нпколая. другу для
•сгих. а третю для отрсгка.
Инше чудо прнключпло ся в Києві. На сьвято мучеників
Бориса і Глїба їхало чимало прочан до Випігормда. Вибрав «.
також оден чоловік, що мав велику віру в сьв. Николая, лодко
з жінкою і малою дитиною на прощу Дніпром. Жінка, що де]
жала дитину на руках, здрімала ся, а дптпна упала в воту і вт,
пита ся. Розпука за дитиною навела родичів на молитву до сь
Николая, а коли прпїхалп до Києва, найшла ся дптпна в змоч<
ній одежі в Софійськім соборі, де її побачив ключник. Мвтрощ
лит велів оголосити се на торзі і родичі завдячували чудовп сь
Николая. що дістали у свої руки дитину.
Знов пише чудо склало ся з Половчином, що за нєвідоу
яровину сидів у неволі у богача в Києві, котрий дуже почитав сь
Николая. Богач заявив Половчпновп. що визволить єго, ко<
дасть єму викуп. Але що Половчин не мав грошпй, обіцяв п
стити єго домів, коли дасть єму запоруку. Богач запровадив П
ловчпна до церкви, показав єму' образ сьв. Николая і сказав, п
дає Половчина на запоруку' сьвятому. Половчин обіцяв все спо
нити, чого жадав богач. а тоді сей позволив Половчпновп поїха-
ло дому, але остерегав єго. щоби не зломпв запоруки, даної сі
Николаєвп і приніс богачевп окуп. Колиж Половчин вернув д
мів, не думав про дану запоруку. По кількох тижнях явив ся єї
сьв. Николай такий самий, як був на образі, і нагадав Половч
нови обіцянку окупу, а погрозивши, зробив ся невидимим. Злив
вала Половчина ся поява, але за якийсь »ас забув знов про окуі
Тоді вдруге явив ся сьв. Нпколай і ще строгігіше погрозив II
довчпновп. а відтак щез. Колпж Половчин знов не сповнив оС
ляпки. а Половці раз якось зїхалп ся на нараду, між ними і в
вволений з Києва, явив ся єму сьв. Нпколай, зіпхнув єго з к 1
і почав нпм термосити та приговорювати, щоби відвіз окуп й
гачевп. Половці були сим зачудовані, бо не бачплп сьв. Николї
а дізнавшп ся про все від него, веліли єму' відвезти дванайця
конпй яко окуп для богача. а одного білого для сьв. Нпкол.
Половчин поїхав до Києва і пішов спершу до церксп сьв. Ник *
лая, коло котрої лишив білого коня, а решту запровадив яко ок
богачевп. котрий був зачудований чудамп сьв. Николая. угосг,.
Половчина і відпустив єго па волю.
З утвердженєм хрпстіяньства на Руси зливало ся це.
ковне житє що раз більше з народним, народний сьвіт
гляд укладав ся під впливом церковного погляду. На і
кій основі витворив ся своєрідний лєґендарннй епос в уст
народу, котрий що раз більше проникав також у пмі
меньство. В перших письменних памятнпках біблійна і єва
гельська історія була головним жерелом для лєґепдарн
оповідань, а тим способом той сам давшій зміст про бої
▼годні подвиги і чуда розширив ся в ново иавернен
хрнстіяпськім сьвітї па Сході' і Заході*. Т.ім способом т
сняє ся схожість лєґепд, що витворювали ся па тій спіль-
:ій основі. Длягого лвґенда руських житєписи іі і чудесних
повідапь має тілько подібності! пе лише з вмзаптпйською,
ле й її середньовічною західно-європейською лєґепдою
епічних оповіданих.
4.	Літописи.
Поруч чисто церковного письменьства, проповідкй
житєппсий Сьвятпх важпе значінє мали па Руси також
їтописи. Вони витворили ся посеред духовеньства, при
ерквах і монастирях і на лїтописях відбив ся вплив пер-
існого їх походженя, а доперва в дальшім їх розвитку
абирають вони більше сьвітської цїхи. Тимто вони дво-
ять переходову форму між духовним і с ь в і т-
ьким письменьством.
Лїтописи, як вказує само слово, були при гідни-
и (в порядку ,,лїт“) записками важнїйших історпчнх
ддїй. Історичний матеріял був у них розміщений не після
ричинової внутрішньої звязи подій, а після одноча-
юсти, отже зверхньої послідовності!. Головною їх метою
гло — зберегти в памяти нащадків пайважнїйші події
инувшини без усякої оцінки їх і без впказаня між ними
зичинової т. зв. прагматичної звязи.
Початии лїтописапя, окремішні записки цікавих
замітних подій, появили ся на Руси неперечно рано, ра-
•м з печатками письменьства.
Але доперва в половині XI. столїтя сї відорвані за-
іски прибирають форму літописи, котра є наслїдованєм
ізантийськнх і південно - словянськпх „хронїк“ і „хроно-
»афів“.
Літоипсане почало ся передовсім у Києві (осередку
гси) і в Новгороді, яко головних осередках давного ру-
кого жиія. Учені дослідники припускають, що перші
тописні рукописи Київська і Новгородська по-
тали (в 1039. і 1050. р.) при Софійськім соборі в Києві
Софійськім митрополичім дворі в Новгороді'. Вони мали
вердити в памяти нащадків такі важні в тодішнім житю
дїї, як збудоване згаданих соборів. Такого походженя є
також декотрі з раньших византийських і південно-словян (
СЬКИХ ЛІТОПИСНІЇ.
Опісля робота лїтоппсаня переходить до Київсько
Печорського монастиря (рукопись з 1073. р. і 1095 р., пе ,
7 рероблені в 1113—1116. рр. в „Повість временпнх-ц
лЬтт»’4). Давна Новгородська рукопись (з 1050. р.) корнету
вала ся матеріалами першої Київської рукописи (з 1039. р.)
а пізнїйші Київсько - Печорські рукописи брали матерія^
з Новгородської.
Взаїмні відносини давних руських літописних рукопиі
сий можна представити таким взірцем:
Початкова Київська рукопись (1039. р.)
_________________	і
Новгородська рукопись (1050.) І. Київсько-Печорська рукоп. (1073
------------:-------------------------------і---
II. Київсько-Печорська рукопись (1095. р.)
(Перша загально-руська рукоппсь)
І
Повість временнпх літ (1116. р.)
Лїтописане розширяло ся протягом часу. Літописів
переписуючи давнїйші рукописи, доповнювали їх звісткам
про сучасні події, переказами, зачерпненими з ріжни
письменних жерел, або й частинами инших рукощіснй
Таким способом повстали такі великі лїтописг.і збірникг
як Л аврентіїв сь кий та Іпатський їх текст д
1110. р. доволі схожий, бо зачерпненпй з одного і того са
мого жерела — „Повісти временннх'ь літ’ь** 1. Відта:
текст обох розходить ся: в Лаврентіївській рукописи ід,
дальше Суздальська лїтопись, а в Іпатській — Ки
ївська (до 1200.) і Галицько-Волинська (до 1292.]
Літописні рукописи давнїйші пе дійшли до нас, а маєм*
лише пізнїйші, доволі ріжні щодо складу. Найважнійшимі
« дві згадані щойно рукописи — Лаврентіївська (до
ведена до 1305. року) і Іпатська (доведена до 1292. р.)
перша з другої половини XIV. столїтя, а друга з почату
XV. столїтя. Лаврентіївська рукопись, так назвав
від черця Лаврентія, котрий списав лїтопись в 1377. році
Відкрив її і'р. Мусин-Пушкип, котрий опісля відкрив такої
Слово о Полку Ігоревім". Находиться тепер в іміт-
аторській публ. бібліотеці в Петербурзі.
Іпатська рукопись, названа так від Іпатського мона-
гиря в Костромі (в північній Московщині). в котрім збере-
їла ся (тепер вона також в імператорській публічній бі-
иотецї в Петербурзі). Іпатська рукопись обіймає три окре-
і части : 1) П о вТ> с ть в р е м е н н ьі х т> (минувіпихі лЬгь,
гкуду єсть Русьская земля, кто вгь Кйев'Ь нача первКє
тяжити, и откуду Русьская земля стала єсть“ до 1110. р.,
Київську лїтоіііісь від 1111 — 1201. р. і 3) Волин-
ь к о - Г а Л п ц ь ку л їто п ігс ь від 1201 —1292. р. — 6 ще
пізпїйші списки: Хлібнії ків ський і Поґодин-
ікий, названі по імени власників, у котрих вони Збере-
гли ся.
Вже сам заголовок „П о в К ст и в р е м е н н н х ь л Г> т т>*
горі наведений стає певним доказом, як літописець по-
упав після обдуманого пляну і намагав ся зобразити
з ну добу руської історії, котра вказує на зріст парод-
ії сьв ід о мости
Автором Повісти врем. літ є преп. Нестор,
рнець Київсько - печорського монастиря. Він вступив
монастир в 17 - тім році жптя. де єго ігумен Стефан по-
риг у черцї. а потім поставив діяконом. Рік єго уродженя
імерти невідомий, але догадують ся, що уродив ся коло
56. року в Київщині, а умер між 1113—1136. Чпганєм
иг здобув він собі се богословське й історичне знане,
іе проявляє ся в єго творах.
Нестор був без усякого сумніву літописцем (як се
«словив чернець Полїкарп у своїм ..Посланію" до архі-
ндрита печорського монастиря, а єго імя стрічаємо також
іеякпх. хоч пізнїйших, рукоппсях літописи). Однак опі-
і дослідники стали доказувати, що Нестор був лише лї-
іисцем печорського монастиря, а редактором цілої Київ-
:о-Печерської рукописи треба вважати Сильвестра,
мена Михайлівського монастиря під Києвом. Тимчасом
» III ах мато в (Записки Наукового Товариства імена
•вченка у Львові, том СХVII—VIII., стор. 31—53) в роз-
іці „Несторв Літописець" на основі своїх довго-
ічих дослідів над лїтописями дійшов до такого ви-
ду:
Г. ЯАРВІНСЬКИЙ. ІСТОРІЯ УКР. ЛЇТЕРАТУРП.	7
— 98 —
В 1093—1096. зложено Київсько - печерську літописну!
рукопись на порученє ігумена ІІоана.
В 1110. році Нестор, котрий тоді мав около 55 лїт, з
брав ся до укладу нової літописної рукописи, названої ним
„Повести временннх'ь л'Ьт'ь". Основою еї послужила
попередня рукопись, але Нестор доповнив її численними
устними і письменними жереламп. Оповідане подій після
лїт довів до 1110. р.
В 1116. році переписав Несторову „Повість вре»
менньїх'ь лі>тт“ ігумен Михайлівського монастиря Силь
вестер (друга редакція „Повісти временннх'ь л1гь“).
Сильвестрівська руцопись спонукала духовніша князі
Василька Ростиславйча зложити опис о с л ї п л е и я ВІ
сплька Рости славича Теребовельського і по
слідуючих подій 1097—1099. рр., котрий визначає ся мно ї
тими живими і драматичними подробицями.*
В 1118. році Несторову лїтопись переробив на нові1
в Печорськім монастирі літописець блпзкпй кн. Володг
мирови Мопомаховп і влучив до неї опов.дапе сьвящепикі
Василя про осліплене Василька Теребовельського і про по
дії з 1097—1099. рр.; вид вигнув при тім значіне кн. Воло
дпмпра Мопомаха і* довів літописне оповідане до 1118. р
(третя редакція Повісти врем. лігь).
Основою літописних збірників, що дійшли до нас, по*
служила друга і третя редакція „Повісти врем. л1тт>
злучена в одну цілість вперше мабуть при споруджені
першого загального літописного збірника з початку ХІІг
столїтя, а кожда з тих редакцій з окрема мала вплив в;
нові літописні збірники, що вийшли з тої спільної лі
ТОШІСИ.
Початкова Несторова редакція „Повісти времєн.
ньіх*ь л1тт>“ використана Полїкарпом в его оповіданя:
про печорських угодників XI—XII. столїтя. Вона мал
вплив і па сю давну лїтопись, котра послужила жерелої
деяких поправок і доповнень в т. зв. Хлїбнпківській рукі
писи з XVI. ст (т. зв. по еї власнику Хлібникові).
Жерела літописи. Лїтоппсане було улюбленим занятві
на Руси. В монастирях і при важнїйших церквах, при кн>
жих дворах і в походах неперестанно ведено записк
і складано перекази про дц в Руській землі. З мпогих тих
відокремлених записок, заміток, переказів і опові-
дань (повістий) складали літописці під впливом визан-
тийських хронік або хронографів: повісти времепних літ,
лїгиііиси або літописні збірники (зводи).
Основою „Пов'І.сти в р ем е н II ЬІ X'Ь Л Т11“ послужив
літописний збірник (1095), однак значно доповнений пи-
тними матеріялами, зачери пенп ми з уст них і иись мен-
ті и х ж е р е л. До у стнпх зачисляємо перекази і л є Г е п-
ди збережені в.памяти парода, а також оповіданя су-
часників, очивидцїв, а навіть учасників подій, таких як
и. пр. Яи, тисяцький київський, 90-лїтпип старець (| 1106.),
син воєводи Впшати, а внук Ос громи ра, посадника новго-
родського, для котрого новгородський діякоп Григорій пе-
реписав євангеліє. Яп Вишатич був тачо/К воєводою і ча-
сго воював з Половцями та збирав данину по Руси для
князів, а єго імя часто стрічаємо в літописи. В тих обста-
винах він добре знав державні і воєнні відносини тогоча-
сні, „<)тт> пего же — як пише літописець — и азі. многа сло-
веса сльїшахь, єже п вписахії в/ь л'Ьтоппсаньп семь“.
Окрім устнпх жерел користував ся літописець також
мпогпми п и с ь м е н н и м и жерелами руськими і чужосто-
роп.шмп. До сих остатніх належить н. пр. Палєя, впзан-
тгйська хроніка Георгія Гамартоля, Житєиись сье.
Кирила і Методія і т. п. З руських жерел крім згада-
них літописних збірників користував ся автор „Пчвіістіі
временньїх'ь л'іугт>“ також усякими історичними записками
про окремі події, як н. пр. оповіданєм сьвящеппка Василя
про осліплене кн. Василька Ростиславпча Теребо-
вельського, а також памятпиками поучпого письмень-
ства, між вищими вставляв значні виїмки з проповідий,
приписуваних преп. Теодозію „О казняхт» Божіихт/4
(з нагоди наїзду Половців під р. 1068л і „О пост±>“.
В деяких списках „Повести временннхт> л'Ьт'ь"
під р. 1096. вставлене ціле „П о у ч е н і є В л а д и м і р а М о-
номаха“ (імовірно котримсь із пізнїйшпх продовжник’в).
Се стає певним доказом, що спорудппк „Повісти в р е-
мепннх’ь літь" користував ся творами усего суча-
сного ппсьменьства, з котрими був добре позна-
йом тений 1).
Склад літописи. Повість временних літ або На-
чальна (також Початкова) Л і т о п и с ь се поганій збір-
ник оповідань з минувшини старпнпої Руси Вона складає
ся з двох частий: вступної, котра є звязким оповіда-
нєм, рез хронольоґічних дат. і властивої літописної
цїхи, улогкепя хронольоґічного, порядком літ. Друга часть
починає ся 832 - гим р. (або 6360 - тим. бо лїтопиеь ведена
від сотворена сьвіта), нападом Руси на Царгород: „ОтселФ.
почнем!» и числа положимі>“. Однак хроіюльоґічні дати
з перших часів історії Руси непевні і вставлені в літопи-
сне оповідане автором „П.-віхстп времепвнхь літі»*' або ко-
тримсь із блдзких єго попередників.
Зміст літописи. Літоппсь починає ся оповідансм навязаннм
до біблійних переказів про поділ землі між синів Ноя ПІСЛЯ ПО-
ТОП) та про розселене нарідів з заміткою, іцо «словенський
язик« (нарід) пішов від Я фенового п лем єни. Дальше опо-
відає про поселене Словяи на Дунаю, а відтак про розселене по
ннших околицях і про назви ріжпих словянських народів. Згадує
опісля про поселене Словяи над озером Ільменем і за дожене над
ним Новгорода, про дорогу з Варяг (Скандинавії) в Грецію через
Чорно море (зване опісля Руським) і про проповідь сьв. Ан-
дрея на берегах сего моря і па київських горах Дальше опові-
дає про звичаї словянських племен, а з р. 862. починає
ся властива лїтоппсь про покдиканє Варягів ізза моря і початок
Руської держави.
Дальше говорить лїтопиеь про ворогів - насильників україн-
ського народу: Волохів, -Угрів. Обрів, Печенігів і Поювцїв. а епі-
чні черти за держані навіть в тім сухім книжнім опов’даню літо-
писця/ звязанім з давкими пословпцямп (н пр. Погибоша акч
Обре«). вказують на се, шо се є віїгомін давшії. народних пере-
казів. Навіть переселене Словяи знад Душно, звязувапє назв сло-
вянськнх племен з ріками або трема-двома братами (Кий. Щек,
Хорпв: Радим і Вятко) відносить ся до народних переказів пое-
тичних. іо пісенної і казочної творчості!. Ріки Дунай, Дніпро. Діш,
представляли ся уособленими, а рікам сьпівали в давніші веіи-
’) Староруські лїтонисн на ціле столїтє старші від. першої
цуської хроніки — Віллі. Крдуїна (І 1213.) і першої італійської хро-
ніки — Маттео Спіиолля (1247—1268). Одна з найіавпїйіппх н’мець-
кпх хронік відносить ся до XIV. сг. (Поган Рідезсль ї 1341.). «Тїтописн
сучасні Пасторові! писано тілько в двох язиках: по грецькії ) Византії.
а в останній Европі в іатинськім язиці.
101
чальні пісні, подібно як героям (в. пр. Дніпро - Слову тіїця в Слові
о Полку 1г.). Крім рік Начальна лїтопись вяже назви словянськпх.
племен східної Европп з лісами (Деревляни) і полями (Поляни).
Вельмп цінні відомості! історичні подає, літописець про р оз се-
те не племен Полян. Деревлян. Кривичів, Вятпчів 1 ИН.. про їх
родовий і родинний побут, про весільні і похоронні звичаї й об-
ряди. З особливою прпхпльностю відносить ся літописець ДО II 0-
іяп, в котрих околиці повстав Київ, духовний і політичний осе-
редок Руси, назначує високий їх розвиток і мирні обпчаї та нро-
і’иставптт. їх менше культурним Деревлянам.’ Замітпо се. що
мимо витворених ріжнпць між поодинокими словянськими народно-
стями (як віра, яшк. звичаї), літописець зберегає еьвідомість їх
племінної єдностп. Крім того виявляє літописець добре, хоч може
песьвідоме розумінє ГОЛОВНИХ водних Доріг для розсе.іеня племен
і творена держав, а іменно потрібно описує великий »путь нзт>
Варягь вь Грекп«. так важний для всеї староруської історії.
Мимо сеї збірної праці, довершеної протягом око.то
50 лїт, і всіляких редакцій має Начальна лїтопись
вид деякої суцільності!. Вся лїтопись носить пятпо церков-
ного і монастирського походженя та навіяна духом-хри-
зтіянської п обожностп і любовю рідної землі.
Першими літописцями і продовжнпкамн Начальної Лі-
тописи були духовні. Тимто лїтопись лучіїгь історичне
ліовіданє з релїґійно - моральною тюукою і роздумуванями
їфіїґійно-морального змісту та виїмками з сьв. Письма. Лі-
тописи визначає ся епічним способом оповідапя.
і образовостю, а навіть поетичним настроєм. По
[ПЛиірева літописний стиль паш міг витворити ся
дід впливом ненастанного чптаня Біблії. В мпогих
{юрма літописи є драматична і тут відбив ся вплив
того оповідапя і руських пісень. Любов рі іної землі не
іереходпть у загорілість і засліплене літописця, котрий,
означаючії ся любовю правди і нредметовпм зображенєм
Історичних подій, не закриває слабих сторін і недостач, не
промовчує розладу наслідком усобиць, про котрі говорить
І пивною ишресгю. Тпмто ся лїтопись що до своєї СГІЙНО-
тп немає нічого собі рівного в сучасних літературах. Ії-
опись писана церковпо-словянським або старо-болгарським
зиком, з перевагою живої народної мови староруської,
соблпво там, де літописець наводить народні перекази або
озмови дієвих осіб. Літописець вводить в оповідане також
ародпі пословнцї, а часто любить уживати діяльоґу.
ЖПВОСТЮ
думці
тілько
місцях
біблїй-
- 102 —
Глубоке чувство ц’іхує вашу давну лїтопись при
всім єї звязкім оповіданю. Залюбки говорить літописець
про хрпстіяпські заслуги сьв. Володимира й Ярослава. Опо-
відапя про наїзди Пол івцїв навіяні сумом. З таким самим
сумом і жалем оповідає літописець про усобиці князів (як
Всеслав, Олег Сьвятославич, Олег Гореславич) і виступає
нераз проти них з різкими докорами.
Характеристики історичних лиць подає літо-
писець звичайно коротко і звязко, а при тім визначують ся
вони строгою предметовостю і безпрпстрастностю та доволі
виразно подають визначні чертп і прикмети сеї або тої
історичної літописи. До таких треба зачислити характери-
стики князя Сьвятослава. сьв. Володимира, Ярослава Му-
дрого. Всеволода. Олега Гореславича й ин. В характери-
стиці кн. Сьвятослава відбив ся вплив народних перека-
зів про того войовничого князя, збережених імовірно
в д р у Ж II Н Н і й поезії.
В характеристиці’ сьв. Володимира зазначує літопи-
сець різку переміну спричинену в нїм під впливом хри-
стіяиьства. Вгачуючи про хрещене Руси, не забуває літо-
писець оповісти і про веселі бенкети й щирі відносини
князя до дружини.
До сеї „Повісти в р е м е н н ьі х т> Л ї> Т '!.*• війшл п
також деякі народні перекази (н. пр. про Кирила Коже-
мяку, про боротьбу князя Мсти слава з Редедею). Деякі пе-
рекази витворили ся посеред княжих дружинників і яв-
ляли ся відгомоном давно! дружинної поезії, як про
походи Олега і Сьвятослава. Крім того зачерпнув літопи-
сець також з чужоземних переказів т. зв. бродячих,
я. пр. про Вілгородський кисіль і питні оповіданя про
всякі воєнні хитрощі.
Крім того ВІЙЇПЛІІ до літописи Договори Руси
з Греками, Руська Правда, Поучене кн. Воло-
димира Монома ха дітям і т. и.
В оповіданю про доісторичні часи українського на-
роду (словянськпх племен, що війшлп в него) опирає ся
Начальна .Тігонись по части на біблійно - впзантийських
книжних звістках, но части па устипх епічних переказах
і відносить український нарід до словянського роду, а Сло-
ва и з иншиМи аріо-европейськпми народностями до Яфето-
юго илсмени. Однак про жите сих аріо-европейськнх иа-
>одів нічого не згадує, а починає прямо від розселеня
Зловяп „но мнозЕх'ь же времене\ь“ нігтя потопу. Не дає
?акож докладного погляду па поганський бит руських Сло-
йці. а обмежає ся деякими лише замітками про весільні
похоронні звичаї і згадує деяких богів. Сї недостачі до-
повняють боїаті подробиці, збережені в язиці, в народній
тоезії і в переказах українського народу.
Місцеві літописи. „II о в Т> ст ь в р е м е п н ьі х ь л т т>“
іає загально-руську цїху і подає події всіх областий
[уської землі до 1110. р. Від неї починають ся звичайно
іізпїй’ші збірники з додатком до неї місцевих літ о ни-
ні й і розходять ся що раз більше в своїм викладі, в по-
’лядах і справах. Спорудннілі таких продовжень звичайно
Переписували „Повість времепннх'ь літь" (до 1110.
юку), а відтак дальше оповідали події місцевої обласні.
1 тих місцевих літописнії особливо замітні: Київська
Галицько - волинська лїтоппсь (в Іпатськім збір-
іику) і прппалежні до північної Групи: Новгородська
Суздальська лїтоппсь.
Київська лїтопиеь находить ся в Іпатськім списку, є про-
іовженєм Начальної літописи і доведена від 1110—1200. р.
З склад сеі літописи війшлп головно київські записки,
і також усякі вставки, між пншпми вельми живий і пое-
ичппй опис походу’ на Половців 1185. р., написаний
ібо’ записаний іружпннпкоч, що з Ігорем попав у поло-
вецький полон. Літописець оповідає більше про події Ки-
вської землі, ніж про пнші області! Руси, про княжі усо-
іицї, рідше про церковне житє, а характер Київської лїто-
іисп зближений до Начальної. Особливу бачність звертає
іа недостачу братньої любовп і почутя єдності! між кня-
;ямн і в тім бачить причини зображуваних ним нещасть.
Хвтор літописи належав імовірно до княжо - дружинної
ерстви і тим поясняє ся перевага сьвітського жпвла в єго
іїтоппсп. Описи визначають ся богатством подробиць
живосно. часто наводить літописець пословпцї з паро-
іного і дружинного побиту.
Новгородські літописи, поміщені в Лаврентіївськім збір-
Іінку, творять окрему Групу’ і визначають ся короткостю
силою річп. Передають вони події місцевого жптя: по-
- ІдД -
ставлене і смерть єпископа, построєнє церкви, походи Нов-
городців. внутрішні заворушенні і т. п. Такою сухою немп-
стецькою ідїхою визначає ся також Суздальська літо-
пис ь (в Лаврентіївськім списку), котра подає події Ро-
стовсько-Суздальської землі.
Окрім Новгородських є ще богато инших місцевих
літописнії, які мають зпачінє не лише яко сторичні
памятники. але її яко памятники для дослідів парічій по-
одиноких руських земель і задля того вони вельми важні
для історії руського язика. Що до літературної стій пости
остають північні літописи далеко поза південно-руськими:
не находимо в них того живого і образового оповіданя,
того епічного, широкого зображеня ПОДІЙ і поетичної жи-
вописності!, яка цїхує південно-руські літописи — при-
кмети. якими визначає ся українська природа та жпвійпіа
вдача паселеня. Північні літописи подають коротко і сух-
події з минувшини, а в убожестві змісту відбила ся суха
одностайна та жорстока вдача московського племепп. Крім
того північні літописи мають уже урядову закраску і обми-
нають обережно всяку немилу їм правду.
Характеристика північних і південних лїтописий.
Наші ЛЇТоІІШП ВІДрІЖНЯЮТЬ сЯ ЖПВООТІО І ІІОСТИЧНОСІЮ оПоВІ 
дана від новгородських і суздальських.
Ось що каже московськії!! історик Со.ювєв: Новгородська
лїтопшь пе любить зайвих слів і відповідає торговельному хара-
кіерови північного Новгорода. В Су: нільській люди мовчки ходить,
воюють, мирять ся. але анї вони самі и.е входять у пйнукн своїх
діл. анї літописець за них того не каже. В гбродц па княжому
дворі нічого не чути, тихо. каже Соловєв: )сї сидять, затворивіпи
і-я і думають д\му про себе: відчиняють ся двері, входить люди
па видно і роблять що побудь, але роблять мовчки. Впявлис ся
тут ніха доби, цїха всего паселеня. котрого предсгакникамп є істо-
ричні ДІЯЧІ : літописець не міг видумувати рІЧПИ. Котрих но чув.
але з другою боку гоц не заміннії, що він по говіркий .
Ппакше. каже дальше (’о.ювєв. представляє ся південна
(україні*!.ка) ліТопись. богата на подробиці, жива, живописна, можна
сказати — мистецька. Особливо Волинська лїтопись визначає ск
поетичним складом: годі ис замітити тут вплив) південної при-
роди. прикмет ній денного паселеня. Можна сказати. що Новгород-
ська літописі, має ся до південної, як Нйу-чені: . І) ки Жпдяти де
Слів Кирила Т)рііяі.кого. Сухе оповідане суздальського літописця
не має .піч новгородського. говірливі*, але без того ми.-тецтва. які
іа*шм<> в південній іїтоиши. Можна сказати іцо Південна лїтопись.
фє ся V північної, як *Сліии» •> Полку Іг д<» «Сказаній
। Мам а < вом'ї» и<>б<> н ні'Ь«.
Проф. Аіександер Ьрікнер пите в своїй Історії москов-
ького письменьства ось іц<»: » (о ХП ст. належнії- нагін,тжпїйші
пмятнпки київського нпічліеньсіва. котрим пізпїйліе московсько
іе може нічого иокласіи цід пару, хоч їх наслідує або переймає.
Та початок того «.толі і я припадає остання редакція Київської лі-
•оііисгП. Повстала вона в монастирі, розвинула ся в строго аске-
пчнім сьвітоглядї, любує ся в широких релігійних по) ках. вплітає
аліобки молитви і моралізуючі проіюві ці. але прпроіпе. сьвіже.
[.іястичне оповідаиє. епічність епізодів, демократизм, подібний міг
билинах, любов правди, богатство і докладність шщекадів. за-
тавляє кождий нарід завидувати Руси єї лїгоііисигі. П вдешп (ло-
пни не можуть виказати ся нічим подібним, а також лїтописп сх-
ідних країв ©стають далеко поза ними, мимо ліпшого уклаїу. ми-
тецького складу і більшої ученостп с-порудпнків. — Особливо
изначує ся епічною повнотою і богатгтвом звісток Галицько - Бо-
ннська лїтопись з ХІІТ. ( г.<-
Проф. М Гру шевський каже: /Своїй свободі від ьп.іан-
ийського шабльону наша ігторюґрафія завдяч) вала ті добрі при-
мети. які її взагалі відзнач)ють свою простої), сьвіжйть. силу,
єн аромат жити, епохи, що віє від псі і робить її чи по и.тйпїн-
їйшою часіиною нашого старого пп<ьменьства«.
5.	Памятники правничого і законодатного письменьства.
Навдавнїйшимп памятииками руського права є три
уговори Руси з Греками, котрі поясняють взаємини поміж
пмп двома народами. Походять вони з X. столїтя (907.
911. за князя Олега, 945. за князя Ігоря і. Переклад сих до-
оворів був зладжений з грецької иервоииси імовірно
кимсь Болгарином, а першій! руський літописець вставив
ей готовнй-текст до своєї літописи, змінивши в дечім ви-
лови і реченіг болгарсько-словянські. З тих договорів дь
паємо ся, що для скріпленя правди вимагали присяги :
огалегка Русь Отже присягала перед Перупом і кляла ся
іе й богом скоту Велесом па холмі, а Руспші - хрпстіянїі
рисягали в церкві сьв. Ілії. де цілували хрест. Сї дпг-о-
ори є доказом, що вже перед христіяньством на Руси були
•матки письменьства.
Правничим памятником треба вважати Устав кн. Воло-
димира, котрим надає Церкві право розсуджувати розводи.
'СГ.ори о придане, неправесні подружа. умикане дівчат, кро-
ваві бійки в семях, чари, ворожби і т. п. На все назначує
грошеві кари (нема однак вязницї і кари смерти).
Найдавнїпшпм, більших розмірів памятнпком старору
ського правничого ппсьменьства і законодавства (у Словяі
взагалі) є „Руська Правда" (значить Руське Право
з XI. столїтя. приписувана кн. Ярославові! Мудрому. Сі
-був збірник звичаєм вироблених правннх постанов, павіті
старших від Ярослава. Опісля доповнено по смерти Яро
слава сей збірник новими правними постановами за Яро
славових синів, особливо князя Володимира Мопомаха
В Р у с ь к і п Правді паходпмо богато староруських форз
і висловів, задля того має вона важне значінє для дослї
дів староруського язика. Передовсім впадає в очи торго
вий характер законодавства. Між цивільним і карним пра
вом законодавство майже пе робить ріжницї.
Після постанов Руської Правди оплачу вано грошовою карої
не тіїько заподіяні матеріальні шкоди, але й убпіїство. смертне
кари ш* бую. Нагіблпзшпм своякам убитого прислугуваду прав
. кровав<>ї німоти® (перепите з Германських звичаїв), але нізнійш
загіуплено криваву иімсту грошевою карою, плаченою киязеви. З
гїлесну пп&ду комусь заподіяну можна було опладити і я. Укрч
ден у річ мав злодій звернути і заплатити гроіиевх кару за обид}
Коновода пріианяио з краю. Кари заслапя (»на іюгокь«) і загр<
блеия майна уживано також з політичних пвпук. Злодія. <копл<
нйго на кра р жи. можна було убігти. Досліджувано правди з пі
ногою сьвідків. Уживано також желїзної проби : позваний ма
держати розжарене же.іїзо в руках або ступати по нїм босо. Я
видержав се. вважав ся невинним. Руська Правда обмежила закі
ріпеиу вже годі па Руси піхву (за великі довгії проіавано доі
жника). давала охорону купцям, (бала про домашнє ґаздіветв
і рільництво. Морально-виховйЦ сила законодавства була невелик.
Воно не говорило чоловіковії : не роби того або ііиііюго. а казалі
роби, що хочеш, але за ге тобі кара. '
ІЦ<> до церковного права обовяз^вав т. зв. По мок і
нон або Кормчая1). доповнена церковними уставами В(
тодпмира В. і Ярослава Мудрого.
’) К ірмчая (розуміє ся _Кнпга“> походить від староруського ко|
мити, пппїііпіс кермувати, управляти. Номоканон — грецьке <4*оі
зложене, значить: закон і правила.
6.	Поучні (дидактичні) твори („Поученія")-
і
Староруське письменьство при своїм майже виключно
./ховшм характері виказує в XII. і XIII. столїтю двох
Вігськііх письменників, а іменно в. князя Володимира
оіюмаха (княж-іГв у К ієві 1113—1125.) і якогось кня-
ого дружинника Іанпла. Однак і твори сих двох остан-
ніх письменників, хоч совітських, не богато внріжняють ся
хом, напрямом і цілим сьвітоглядом від духовних творів,
• автори їх черпали своє знане з тогочасних збірників ду-
шного змісту.
а) „Поученіє Володимира Мономаха д^темь". Поука кн.
рлодимира Мономаха визначає ся подібно як і літописи —
е р е х о д о в и м характером: формою, а в значній ча-
и і змістом сягає вона в круг духовного писімень-
гва, але в ній проявляє ся також богато чисто сьвіт-
Ь К П X ч е р т.
При недостачі підручників про виховане дїтий, в ко-
•их би також були виложені всесторонні обовязки чоло-
ка. проявляла ся потреба поук родичів дітям з порадами
о до житя. Такі поуки мали опісля значінє житєвих
:тапов і звали ся звичайно „Домо строй". Першим взір-
?м того рода є „Поученіє Владимира Мономаха"
Його з найбільш осьвіченпх і очитаних князів руських,
при тім мудрого володаря. Він завів сам у своїй родині
брі засновки моральності! і замилуване до науки. Мати
’о була Грекиня, донька цісаря Константина Мономах*,
>трого прозвище Мономаха перейшло і на єї сина. Воло-
імира, а отець єго, Всеволод, син Ярослава Мудрого, знав
іть язиків, котрих научив ся з власної охоти. Молодий
к проводив він у Переяславщині, унаслїіувапій єго віт-
\м по смерти Ярослава Мудрого і там ненастанно відпл-
ів Половців та привик до соєвого житя. Тут у нїм виро-
їла ся хоробрість, самостійність і боєвий досьвід. Для
ірадп княжим усобицям з єго почину відбували ся зізди
тязїв (в Любечі і Витичеві) і спільний небідний похід па
оловцїв. Так став він популярним князем і засїв на ве-
ікокняжім престолі та злучив три четвертини українських
імель у своїх руках. Крім того прославив ся він також
ко письменник.
Як богато пншпх творів староруської о пксьменьств;
так і „Поученіє Мономаха“, збережене в . Іавреитіївські
списку лїтопігси під р. 1096, уложене під впливом визаі
тпйськнх взірців, а особливо на взір таких „Поученій
у „Збірнику Сьвятослава” (з 1096. р.). Однак воно бул
написане пізнїйше, імовірно під копець жптя (Т 1125. р.1"1
бо весь зміст вказує па довголїтнпй жптєвгй ді
сьвід. котрий він хотів виявити в своїм ішсаню пере
смертю.
Приводом до паппсаня „Поученій” були в княжій ру
ськш родині нещасні усобиці, що саме тоді ворушил
українською землею, нищили край і заглушували сьві ц
місті, єдности української землі. Поука Мономаха визнана
ся, при всім впливі тогочасного аскетизму і патріархальні
самовладп. благородними, людяними думками і лаі ідної
вдачею князя-автора.
Володимир Мономах виступає в своїй поуцї вельми живи
діячем, ібалим про державу і семю князем і вітцем, длятог
остерегає перед лінивством, початком всякого лиха. Він вимй
гає діяльного напружена спл. волі й рішучосте від своїх дїтиГ
та щоби па нікого не здавали ся. особливо у війні. Він не з$
буває і про релігійні справи і сповняє сумлінно всі хрпстіявії
е.ькі обовязкп. Поука, хоч як коротка, ділить ся на гри ча
сти : в першій части говорить автор про релігійні обовязк
справдешнього христіянпна. молитву, покуту, милостиню, нова1
жанє для старших, честь поморщим, а при тім дає педаґопчр
і практичні ради, при гідні в житю і велить з хрнстіянськоіо лю<
бовю відносити ся і до хліборобів. Заборон}» карати смертия
. В другій части поучає про обовязкп князя. зображає високії!
ідеал князя га бажає також у своїх синах бачити дбалих і розу
мних володарів, яким був сам. вимагає саможертви для народ)
справедливої: гц і милосердя. Більше вссго наказує не забуваті1
убогих, вдів і сиріт. При тім радінь не .занедбувати науки і дбати
про штопорене знаня. а взірцем осьвіч<чн>го князя стави ь свог-
вітця Всеволода. В останній части прикладом діяльного житі,
наводить Мономах своє власне і вичислив подрібно свої тр'ди їй!
війні і на ловах. .Іовп. в котрих орали участь і женіцпнп з соко
лами. вважали тоді хосеннпм трудом. Ра дить також своїм іцтяі
дбати про розумний події часу і роботи. Мстою сеї части б\л<
показані, то все діє ся по волі Божій і шо Божа опіка иевишпи
людської. Тимто взиває він. щоби віддати ся Божій волі, і кін-
чить візванєм до згоди, братньої любови і прошаня. Поученіє
цікаве так<>ж задля <шнсу жптя тодїшнпх князів і поіут)
СІ, бо Тоді по бу.ю рнких суспільних ріжнищ. І ЖИТЄ ВСІХ
і.іо тоді майже однаковим ла і<»м
В „Поу ченію* лучан» ся разом духовні і сьвітські
іікмети. Вони є впелїдом ДОВГОЛІТНЬОГО житєвого до-
йду і глибокого розтумуваня одного з найліпших князів
'льно-вшевої доби і ясним висловом вироблених ним жи-
:их ідеалів. Поезія краси природи, одушевленє воєнними
содами і л івами злучили ся тут із глибоким релігійним
гєм, широкою людяністю, саможертвою для родини І ІЦН-
ч жалем над єї нещастями. Що до настрою душі близ-
й є Мтчочіховіг автор „Слова о Полку Ігоревім*.
Ірин висловлює жаль, що того „старого Володимира*
іономаха) годі було задержати па кнївсі і.пх горах бо
го смертю почали ся знов усобиці, почала „стогнати
гьская земля**.
7.	„Моленіє Даніила Заточника4*'.
З памятппків. котрі зберегли ся на півночі!, а своїм
сратурнпм складом звязані з південно-руськими, замітне
ігс митними ..Слово4* або ..Молепіє Даніила Заточ-
і к а**.
Про личпість і житє Данила Ваточника мало шо
омо. З єго ..Молеяія** дізнаємо ся, що він був родом
Іереяславля Залїського(в Ростовсько-Суздальській землі),
був сином, заможних родителїв, на свііі час чоловіком
•ітанітм і осьвічепі’м. молодим, але попав у бідність
•аймав ся на службу у бояр. Данило звертає ся до пе-
•іслдвського і новгородського князя Ярослава Всеволодо-
та (1291—1246) з просьбою, прпнятп єго на службу, бо
♦ їв у ітего на службі ходити в личаках, як на боярськім
рі і в червоних чоботах. Свою просьбу виложив він вель-
♦ талановито й уміло в ..Молепію". Він думає, що став
князеві! у пригоді своїм розумом, котрого набрав ся
ниг і з жити.
Деякі єго звороти довели до непорозуміпя, начеб Да-
то був заслаппй (заточений, відсіль єго названо Заточ-
ком) зад ія наущеня бояр або „злих жен** за якусч
І вину, чи за труслпвість у бою на озеро Лач (в Новго-
ській обласні) та що він свою просьбу запечатав у віск
і кинув у озеро, де се проковтнула риба, котру зловім
принесли князеві!, а розпоровши її. найшли в середині і
просьбу. Се мало спонукати князя, визволити Данила з е
волі. Однак се неперечно вставка в пізпїйшій редакції яі
гось переппсця „Слова*.
На самім початку »Слова  заявляє Данило, що своє »Мо.
ніЄ« виложить в "•притчах'ьж, себто порівпапямп. а в давнину і
ічпвано яірптчамп всякі оповідапя. пословпцї. поговірки або я
роти мови, котрі містили в собі алєґорпо. Отже в такі притчі у(
рає Данило свої мпслп. Притчі черпає він з ріжнпх книг, подіС
як пчола збирає соки з цьвігів, а іменно або із старого Заві
особливо з Псалтирі, з творів Отців і учителів Церкви й із зб
нпків впзангпйського письменьства. або з руського житя. а імен
з історпчппх подій і сучасних п. пр. »лу чпіа би мені смерть,
Курське княженє», притча приписана неправильно Ростиславе
замість Андреєви Володимировичеві! Переяславському, а з су1
енпх н. пр. » Дурнїв не сіють, ні ткуть. нї прядуть, а самі рои
ся«, або >не птиця між птицямп негоппр, не зьвір МІЖ зьвіря
їж, не риба між рибами рак, не скот між скотами коза, не хл
між хлопамп. хто у хлопа працює, не муж між мужами, котр
жінки слухає...«
Задля літературного способу — висловлювати свої і
сли „притчами* — „Молеиіє* Данила читали вельми ра^
бо крім того визначає ся воно питомим українському народо
гумором і сатиричним настроєм. Тимто зберіг ся сей ті
у численних списках. Переппсцї вставляли між прі
нами дібраними Данилом ипші подібні, їм відомі, і так
способом первісний твір проипкнутий личнпмп почуваня
автора, перемінив ся в збірник притч. Між притчами в пі
віснім творі була: „Кому ти єсь Переяславль, а мені Го]
славль“, а переписцї пізнїйші додали до того ще: „ко
Боголюбово, а мені горе люте, кому Білоозеро, а м<
чорні смоли, кому Дач озеро, а мені на пїм сидЛплач г
кпй“... — і на основі тих додатків зроблено висновок, і
Данило був засланий па озеро Лач і додано лєґепду н
заліплене єго просьби у віск і т. п.
8.	Старинна руська поезія.
Нема ніякого сумніву, що в старинній добі руське
письмепі’ства розвивала ся поезія з мітичнпм, героїчн
і обрядовим характером, а побіч того були ще прииовіді
ігадки і т. п. На се вказують не тілько черти збережених,
знійше творів народної словесності!, але й порівпанє
такими памягпиками пніппх народів. Про єсівовапє на-
даної пое її сьвідчать навіть памятникп книжного старо,-
рського письменьства. Духовні письменники, в дбалостп
ро утверджене христіяпьства, звертали ся проти останків
зганьства і вказували на се, про що сьпівали пісні або
товідалй народні перекази. Тай у Початковій ЛїтьпїЯм,
оповідашо про дохристіянськпй побут руських Словян,
входимо згадки о „бЬсовскихт» игрнщахь", а митрополит
оан пише в церковних правилах до руського черця Якова
І 2-гій половині XI. столїтя) про „пі рапіє, бЬсовсКоє піз-
іє, Іілясаніє" (танці) і „гудішіє" (гудьбу). Князь Володя-
ир Мономах у своїм „Поучепію дф/гемь" згадує про ве-
ільні пісні, також, у пізнїйшпх духовних творах зоборопю,-
ть христіянам „біісовскіи пгрьі, пКенії мірекш" і т. и.
і переказах заведених до Початкової Літописи — п. пр.
ро засноване Києва, про Олега, кн. Ольгу, Володимира
Рогнїду, Кирила Кожемяку, боротьбу кн. Мстислава
Редедею і т. п. — находимо відгомін давногр. епосу *)•
'алицько-Волинська Лїтопись містить натяки на пісні про
н. Романа; згадує про ,,словутпого півця Миту су*, „дре-
ле за гордость не восхотКвша служити кн. Данилу*, за
до єго „разбраного акн связапого приведоша“. М. Максп-
ювіїч вважає вправдї Мптусу не поетом - сьпівцем, а цер-
овним ііівцем (дяком) Перемпського владики, але Косто-
іарів влучно зобразив сего поета в творі „Сьпівець Мпту-
а", що „кріпшпіі за всіх в Перемпшлї“, „шаблі не носить
грудин щитом не вкриває, піспямп сипле на князя, ге-
три ми ніби стрілами, піспямп люд стурбував і хїть до
ійни підливає".
Ся лїтопись згадує і про „ПКснь славн", зложену
честь Галицьких князів Данила і Василька з пагоди
обіди над Ятвягами. Маємо також уривок пісні з русько-
*) Дружина, що опісля перейшла в боярство, з князем на чолї,
ула найбільш діяльною верствою на Руси в княжій добі. Пісні, в котрих
сьпівувано події сеї дружини, творили дружинний епос. Останки
его дружинного епосу зберегли ся ще в деяких колядах і щедрівках.
пеяовецькпї боротьби про хана Отрока і гудця Оря в Іпат
ськііі літописи.
На сліди староруської поезії вказують зраділі про пі-’
«її Бояпа (в Слові о Полку Ігоревім), відгомін давногс
дружинного епосу.
Відгомоном стар пруської поезії можна вважати також
твір сьвітського письменника „Слово о Лазареві В<»
скресепіи* релігійної основи.
Релігійно-моральний напрям староруського книжногс
ппсьменьства і неприхильне становище книжників супроти -
творів народної слоьесности очивидпо не сприяли ро щит-
кова сьвітської поезії, як се стало можливим у західній
Европі (лицарська поезія, трубадури, міпезепґерп) а то, іцг
витворило ся, пе було допущене до ппсьменьства: „бісов
ські пісні” пе найшли місця в книгах ї в значній часті
запропастили ся. Се був великий ущерб для поетичногс
розвитих українського народу : народні перекази роьбпвалг
ся, забували ся і затрачували. Всеж таки дійшло дещс
збережене в устах народу, хоч із значними перемінами, де і
наших часів (н. пр. у весільних обрядах і піснях).
..Слово о Полку Игоревк* є неперечпо найгарнїйшпь
і найбільш } мілим виразом староруської поезії і взагалі
староруського ппсьменьства. Автор єго, невідомий по імена
дружинник ХП. столїтя. умів підняти ся до такої висота
артистичного зображена, краси і сили, що єго признали не-
тілько у нас. але й у всій Европі. одним з найГепїяльній-
їлих представників української мистецької поезії. Збереглс
ся воно в одинокій рук >ппсп Уі. Памятник сей виданий пе-
чатно у вельми попсованім тексті, а хоч богато дослідників
2) С іо«о о Полку Іг. знанійп > ся в рукописнім збірнику імовірне
в XVI. ст. Відкрив сю рукопись в однім псковськім монастирі ґр. Оче
ксїй Муспн Пушкин 1795 р. і ви іав 1К00. р. Ся одинока рукопись .іго
ріла ні (час пожежі Москви в 1812 р. Тимго годї було справити деяк
недостачі і похибки першого витаня. Порівванє з нашими староруське
ми ламятипкамп помогло справити деякі попсовані місця тексту „Слова*
длятого і доги ще в нїм богато загадочного, неясного і спірного. Сей
твір пере.тожепо на ріжні європейські язпкп (німецький, фравцуський.
ан\ пінський і мадярський, крім того на всі словянські язпкп), а та-
кож многі поети українські перекладали сю пісню нинішньою мовои
вертало на пего бачність, хоч чимало видано коментарів
критичний розвідок, однак не повело ся усунути деяких
еясносгпй і незрозумілих місць. Всеж таки збережені ча-
сини і поодинокі місця дають нам живий образ житя сеї
явної доби, котрої память так жорстоко затерта нізнїітшою
рачиою історією Руси, іменно татарським лихо.тїтєм.
Історична основа пісні. »Слово о Полку Ігоревім — се
ілтпчна повість - поема про д£іздачн,пй похід Ігоря Сьвятосла-
іча, князя Новгорода (’іверського і князів Олеговичів (нащадків
лега Сьвятосіавича чернпгівського - »Гореславпча«) на Полов-
ів 1186. р. Є се пе тілько історія походу, але й чудова карт па
їдїшіпЮго жятя. навіяна глибоким, сумовитим ліризмом. В сім
охо ц мали участі, не всі руські князі, тілько згадані (Піцюві.чі.
угрі навіть не сповістили про се в. кн. Сьвятослава.^Йа чолі по-
оду станув Ігор Сьвятославчч, кп. Новгорода Сївереького,
з ним ви правил іт ся сго брат Всеволод Курський (званий
Іуй-Туром}. сип Володимир II у тпв ель ський і братаппч
ьвятослав Олегович, князь Рильський. Брат Ігоря, Всево-
)Д, мав з ними злхчптп ся над рікою Осколом. Дня 1-го май
пінив ся Ігор над Донцем. Тут показали ся зловіщі знамена,
ітьма сонця. З іучпвшп ся над Осколом з братом Всеволодом,
ггкнхв ся він на Половців. У першім бою иобідплп руські князі,
іс опісля відтяті від води і окружені хмарами кочевпків над
аялою (нині Кага іьппкі. притокою Дону, потерпіли страшне нора-
енє і попали в полон. В. кн. Сьвятослав збирав саме тоді вій-
,ко на Половців, коли дізнав ся про поражене і полон Ігоря
чернпгівськпх князів. Затривожив ся в. князь, бо знав, що те-
•р Половці нападуть на Русь, тому готовив ся до відпору. Але
)кп зібрали ся князі. Половці напали, спалилп богато сіл. за-
їли город Римов (Ромни і вернули в степп. Половці обходити
[ прикшо з Ігорем у неволі, бо дочка хана Кончака була жін-
ію Ігоревого сина. Володимира. Однак Ігор утік з неволі з під-
угоіо конюшого Оцлура на Русь, а син Володимир, оженений
дочкою половецького хана Кончака. по двох роках вернув на
ссь із Всеволодом.
Поет 0 венерично користував ся історичною основою
З дії, пода ною докладно в Київській Л ї т о п и с и. Але
*) Автор невідомий нам по іменп. але з єго твору можна догаду-
тп ся, що був чоловіком сьвітськпм. сьвідком і учасником описуваних
дій. дружинником Ігоря. Пісню написав не пізнїйше. як перед кінцем
87. р., себто перед роком смертп Ярослава Осьмомисла. до котрого відзн-
є ся ще яко до живого. Але й раньте, як в 1187. р.. не міг написати
го твору, бо з наведеної в „Слові-1 розмови двох половецьких ханів —
іака і Кончака — видно, що автор знав про поворот з половецької»
ОД. Б\РВІНСЬКПЙ. ІСТОРІЯ УКР. ЛІТЕРАТУРИ.
або дійсних п«
нобіч того подає поетичні подробиці, основані на мітичнп
повірях, всуває ліричні вставки, висловлює патріотпч
почуваня з нагоди княжих усобиць і на останку нав«
нить вельмп поетичний Плач Ярославни в Путивл'
На вступі вказує поет на спосіб і ціль свого опов
даня, заявляє, що не буде поступати по „замислу „Бояна*
але строго держати ся сучасних „билин
дій (хоч мимо того наслідував поетичний спосіб Бояна».
Поділ „Слова4*. „Слово44 складає ся із вступу, опс
віданя про похід на Половців та єго наслідки і з зі
кінченя. Головна часть розпадає ся на 4 розділи
1. похід, бій з Половцями і полон князів. Спомин пр
побіду Сьвятослава Всеволодовича над Половцями служит
переходом до 2. розділу „Слова44, що починає с
СНОМ СЄГО КНЯЗЯ І МІСТИТЬ СПОМИНИ про ДаВЕЇЙШИХ І ВІЗЕс
нє до сучасних Ігоревії князів, щоби вступили ся з
„обиду сего времени, за землю русьскую, за рани Ігореві4
З-тій розділ обнпмає плач Ярославни, жени Ігоря, Еї
фрОСИН'ї, дочки
4-тпй розділ:
дість усеї Руси.
і дружині.
Зміст пісні.
Ярослава Володимировича Галицького
оповідане про втечу Ігоря з неволі і рі
а закінчене містить: похвалу князя
Невідомий по іменп поет хоче оповіст
про похід Ігоря по діям бувальщини, а не по замисла
Бояна *), себто не ладом княжо-дружинного сьпівця.
ї'КоіИ Бонн хотів ПІСНЮ ЗЛОЖИТИ, тоді буяв мпсліію по ді
реву, сірим вовком по землі, спзпм вірлом попід облакамп«. 3<
вражаючи в своїх піснях часи перпіпх княжих усобиць, іБоя
неначе пускав десять соколів на стадо лебедів. Але се не досят
соколів пускав Боян па стадо тебедїв, а своїми віщими пальцям
торкав живі струни, а струни самі рокотали князям славу«.
Автор починає оповідане описом, як Ігор вибирає ся з дрі
жиною і військом па Половців 2), але нараз яагьма сонця покрр
полону Володимира Ігоровича, а сей вернув до рідного краю 11.47, р<
О«же „Слово" написане недоречно в 1147. р.
’І Ьояна згадує лило автор „Слова" й єго наелї'овники. З і
осьшвуванпх ним князів (Ярослава, Мстислава. Романа Сьвятославп
можна здогадувати ся, що Воян жив у першій половині’ XI. ст.
Автор „Слова" заповідає на початку, що „почне свою нові
вії старого (сьв. ‘ Володимира і доведе її до нинішнього Ігоря", але
11-5 —
зае все військо. хоч в пшности затьма сопця иоявила ся вже
Іідчас походу, ІЦе и пнніі : іовііці знамена тривожать Русичів,
гор йг зважає па сї зловіші знамена. >Лїпше, нехай пас порубають.
ІК мають ЦО.ЮЦИТИ :. Ігор Хоче КоІІЄ проломити копець Поля ио-
ювецькогок, хоче голову свою положити« або »шоломом намити
І води З СИНЬОГО Дону«.
Одушевленші хоробростю Ігоря, звертає ся автор знов до Бонна.
| соловій давнпх часів®, щоби >він сї походи осьпівав. скачучи як со-
ювій по мисіеном\ дереву, літаючи умом попід облавами. сп.ііга-
зч« обасї походе (Сьвятослава й Ігоря), скачучи по шляху Трояповім.
іояповп отжеж. внуковії »Велеса« (боговп скота, а тут богови
юезії), по думці автора "Слова®, слїдувалоб зложптп піспю в честь
горя, Олегового внука. І він дальше в дусі Бонна веде пісню:
Не буря соколів (Русичів) занесла через поля широкі, — се
алки (Половці) біжать стадамп до Дону великого. Коні ржуть за
’улою, звеппть слава в Києві®.
Але неначе полишивши сї зворотп Боннові, веде він сам
аіьніє пісню: »Труби трублять у Новгороді (Сїверськім). стоять
тяги в П\ гпвлї. Ігор жде милого брата Всеволода®. Дальше оио-
має про параду Ігоря з Всеволодом і похвалу Всеволода Куря-
ам, про зловіїці знамена : ->Ніч, стогнучи грозою, збудила птиці.
,ив (уособлене нещастя) кличе верх дерева, скриплять половецькі
, еліги, Поливці йдуть до Дону, вовки виють нагарами. орлп кл'--
отом скликують зьвірів на жпр, лпспцї брешуть на червоні щпгп .
образившп сю картину, кличе : »О руська земле, уже за холмбм
ги !< Хоробрі Руспчі загородили поля широкі своїми щитами.
В пятнппю рано Руспчі побідплп Половців і набралп бо-
вті всякої добичі. але вже другого дня природа посилає знов
іовііці знамена: >Кроваві зорі сьвіт заповідають, з моря чорні
<ч ідуть (Половці), .тискають сині лпскавпцї. Вітрп віють стрі-
ти на полки Ігореві, земля стугонпть, рікп мутно текуть, по-
ли поля покривають, воєнні стяги гомонять. З усіх сторін об-
гупають Половцї руське військо, але князь Всеволод, брат Ігоря,
к тур боре ся з нпмп хоробро, полискуючи ЗОЛОТИМ ШЄЛОМОМ'.
Відриваючись на хвилю від сего описуг бою, переносить ся
тор гадками в давнїйшу минувшину, вікп Троякові, часи Яро-
іавові. а відтак переходить до усобиць за Олега Гореславича.
їли то гинула сила Дажбожого внука, а люди в княжих коромо-
іх коротали вік. і Тоді по Руській землі рідко озпвалпсь ратаї, а ча-
'0 кракали воронп, розділяючи трупи між себе, галки гамір по-
щади, збираючись на жпр. Але такого бою, як Ігоря з Полов-
короткого оповіданя про перших князів нема: очивпдно се пропуск
рукописи. бо датьше оповідане починає ся описом затьми сопця. чпм
> рушив хронольогічпу послідовність подій, пеначеб бажав наперед при-
мовити читача на неминуче нещаетс.
— 116 —
цими. ще не було. Зрана до вечера. а з вечера до рана па незна-
йомім полі Половецької землі летять калені стріли. громлять шаблі к
о шоломи, тріщать копії булатні (харалужні)«.
Тоді то чорна земля була копитами поорана і кістьми за-Ві-
сїяна. а кровю полита... Били ся день, били ся другий. а третього
дня коло полудня упали хоругви (стяги) Ігореві. І там на березі
бистрої ріки Паяли, де той кривавий бій відозв ся, розлучили сяП
оба брати, Ігор та Всеволод. кождпй з них попав ся в нншу не-ц
волю. І природі стало жаль руських лицарів. В я не трава від жа-щ
лотів, а дерево з туги до землі по\плнлось«. Плачуть матерп за Д
своїми иомершпми хоробрими синами, ридають за своїми мужами,
а сестри за братами. Навіть стіни городів знемогли від смутку,
а іуга обгорнула Київ, бо князі починають знов »коромолуватп г
а Половці знов приходять на руську землю і збирають з неї да-
нину. Поражене і полон Ольговичів додали їм знов відваги і хо-р
робростп. »Встала Обида в силах Дажбожого внука, встелила дівок
на землю Гроянову. сплеснули лебединпмп крилами на синім морі
і сплеснувши у Дону, пробу дила спомини про ліпші чаеп. Усо-
биця князів — се погпбель їм від поганих (Половців). У Києві >
в дворі кп. Сьвятослава Німці. Венеди. Греки і Мораванп осьпівуД
ють славу єго і докоряють Ігореви. що потопив руське богатстві
на дні Каяли. а сам пересів з золотого сідла в сідло поло-5
ненпка.	а
В третій части переносить ся поет від Ігоря й єго військг!
до Кпєва, до палати в. кп. Сьвятослава. Князь оповідає дружині свії
мутний сон у Києві, на горах. »3 вечера одівали мене, оповідає князь
чорним покривалом на тисовій постелі: черпали мені синє впио змі-
шане з отруєю: сипали па груди великий жемчуг порожнини туламп т
(сагайдаками) поганих Половців. А дошки вже без сволока в моїБ
.чолого-верхій палаті. В'-ю ніч з вечера крякали ворони. Були пі|
Плїснеськом на оболоню в дебрі Кпсанї і не відлетіли до Синкоп
моря«. Дружина поясняє се яко віщованє пораженя Ігоря й сг< .
війська, о чім він дійсно дізпав ся по дорозі в Київ, від якогосі
Віл овода.	«і
В тій сумній для Русинів хвилі взиває поет руських кня
зів. особливо Галицького князя Ярослава Осьмомисла, іцобп ні
мстили па Половцях неславу Ігоря і Всеволода, що попали сі
в поганську неволю. Але ніхто з князів не поспішає їм з помогою
Пост знов згадує про незгоди князів (Сон і Плач Сьвятослава)
А тпмчасом Половці воюють руську землю.- Вони обсадили місті
Ігореве, Путивль, де на городськпх мурах дармо плаче-рндає Яро-
сіавпа. жінка Ігоря, з туги і смутку за своїм князем.
Вставкою Плачу Ярославии в сім місці переніс
поет раньшу подію, що склала ся зараз після Ігоревоп
пораженя, па час перед самою утечею Ігоря. Се подібній
яистецькіїй спосіб, як згадка про затьму сонця перед по-
(одом Ігоря. Висуваючи Плач Ярославіш перед утечею
іняня, бажав автор викликати в душі читача вижидане ша-
:лпвої утечі Ігоря з неволі.
Кпягппя Ярославпа тужить па городській стїнї в Пу-
.’нвлї, дорікав вітровії і сонцю, що занапастили еї мужа,
іроспть Дніпра принести єго до неї. Сї зворош то
ірпроди зближають „Плач Ярославіш" до народних лїри-
іних пісень.
Зовсім в д\сї народної поезії є також порівняне са-
іітної Ярославни з зозулею, бо ся птиця в народній п<»-
ізії е вчоловічейєм самітної женщішп. Взагалі Плач
Ір о славнії пропикнутпй глибоким і пї;кпим чувством
належить до найкрасших місць Слова.
Плач Ярославіш неначеб викликав чародійний вплив на сили
ірироди. Хлинуло море па північ, ідуть стовпи туманів. Ігоревії
казує Б"Г дорога до рідної землі. Кінь для пего приготовленії;!
півночі. Овлур (.Іавор у літописи) свпснхв ізза ріки. Ігор по-
какав горпостаєм в очерети, поплив гоголем по воді, мотнув ся
а борзого коня. і.'.скочив з него босим вовком, помчав ся в луги Донця
полетів соколом у тумані, стріляючи гуси і лебеді по дорозі. Коні
ор летів соколом, Овлур мчав ся вовком, утрушуючи з. трав сту-
жі роси. Ігор утік щасливо з неволі. Ціла руська земля зраду вата ся
?ю веселою новиною: ріка Донець розмовляє з князем і стелить
иу траву на срібних своїх берегах га одягає єго теплими мра-
імп під тїпиго зеленого дерева. Дармо женуть ся за князем два
тни полоіипькі, Кончак і Гза. Сонце сьвітпть ясно па небі, князь
’ор вже в руській землі. Дівчата радісно сьпівають. їх голоси вють
і. розходять ся до міста Києва. Ігор повернув щасливо на Русь,
ішов до Києва, щоби там подякувати Мадери Б>’ЖІй за виряту-
йте з половецької, поганої неволї«.
>Слово о Полку Іг." закінчене ирпсьиівом подібним як в на-
»днп\ думах: з Слава Ігорю. Буйтуру - Всеволоду. Володимирові!
'оревпчевп ! ( лава князям і дружині!
Провідною думкою пісні — єдність руської землі. Пред-
авником сеї провідної ідеї, робить автор київського кия-
і Сьвятослава. котрому вкладає в уста візванє до ру-
»ких князів, називаючи се візванє золотим словом, зміша-
им із слезами. Перенятий сею провідною ідеєю, прослав-
те автор тих князів, котрі так. як п. пр. Володимир Мо-
?мах щиро дбали про добро рідного краю, а павпакп
лька разів звертає ся з докорами до самолюбних, сварли-
— 118 —т
вих і завидливих князів. Красша минувшина тих часів, 
і олії Русь ие була ще роздроблена, навіває поетовії чисто І
ліричні вставки. Незгода між князями в автора п сні, що |
був щирим народолюбцем, викликує жаль і сум над ру-
ською землею і розладом між князями.
Сей настрій поета був загальним почуванєм наііщир-
птих людпїі тої доби і находив вираз у літописи, в Поуцї
кн. Мономаха. в церковній науці і лєґендї.
Автор подає гарпі характеристики майже всіх ви-
днїйшпх сучасних князів, оцінюючи їх нераз строго, бо
єму добре відомі їх взаїмні відносини і значінє для за-
гальної народної справи. „Грізний, великий князь
Сьвятослав київський, наступив на землю Поло-
вецьку. притоптав холми й яруги, скаламутив ріки й озера,
висушив потоки і болота". Всеволод Суздальський
„прилетів здалека, подбати про вітцївський золотий пре-
стіл", бо ..він може Волгу веслами розкритті. а Доп шо-
ломами вичерпати". Дружини Рурика і Давида ричать
як „тури. ранені саблямп паленими на чужому полі". Хо-
робрі І оман і Мстислав високо плавають ,.па діло бу-
єсти. як соколи, ширяючи па вітрах, бажаючи птицю
в буйстві одолїти". Мстисла вичі „пе побідшіми жере-
бами собі волости загорнули", а внуки Всеслава вже „ви-
скочили з дїдної слави", своїми коромолами стали „наво-
дити поганих на землю руську".
Візваиє до єдпости і до пімстп „спільному ворогови"
се головна ціль „Слова" і воно було імовірно уложепе Пі-
сля повороту Ігоря з полону, на день з’їзду князів у Київ,
з цїлию візвапя тих князів до походу на Половців.
Поетична сторона пісні й єї історична стійність. Хоч пі-
сня про похід Ігоря В подробицях відбігає від історичної
точності!, зображає вірно пе тілько внутрішній лад дру-
жиппо-іщяжої доби Руси. єї житє, побут, культуру, відно-
сини і змагапя, так що можна її вважати одним з найцїп-
пїйших історичних п а м я т н и к і в Київської Руси.
Крім того також з літературно-мистецького погляду має ся
пісня важне значінь, тому що в пій зберегла ся в голов-
них чергах народна поезія XII. віку. Під впливом віщого
Бонна. про котрого згадує автор пісні про похід Ігоря, на-
дав він свому творові! епічний характер. Сей епічний ха-

)|і;тер виразив ся передовсім а мітольоі'ічні м жіівлї.
\че хоч мітольоґічне живло поетовії насуває поетичні,
шстецькі образи, які в Ігоревій добі не втратили ще зна-
ння, всеж таки ..Слово4* має христіянську цїху, сам поет
:ристіяішн згадує церковний дзвін, утреню і храм Пр. Ьо-
ородпцї Пирогощої в Києві (образ Пр. Діви, намальований
ьв. < Іукою, названий так від імені! купця Ппрогоща, що
привіз сей образ з Царгорода Юрію Довгорукому).
Сьвітогляд поета і Форма пісні. При релїґійно-мораль-
. ім напрямі староруського письменьства трудно собі уявн-
ії, як міг книжний чоловік після двох століть христіянь-
тва так розкішно живопіїсувати картини з поганським
ьвітоглядом, прикладаючи їх до Руської землі, княжого
оду і самої пісні. Не легко також означити і літературну
юрму памятника. для котрого пе зберіг ся ні оден перво-
зір. Деякі уважали „Слово о Полку“ героїчною пі-
ною кляспчною. инші твором устної народної поезії,
тже плодом збірної творчості!. — народною думою,
аписаною опісля якимсь книжником. Однак се річ непе-
ечна, що се твір одного, хоч невідомого по імени, йо-
га, котрий у своїм творі послугував ся тоді иншими на-
одно - поетичними мотивами й літературними формами,
одібпість сих народно-поетичних мотивів находимо і в ге-
оїчнім староруськім епосі (званім билинами)1). котрого
новою служила вікова боротьба з азойськими кочовими
леменами, і в українських народних піснях та думах,
еякі критики порівнувалп „Слово4* з найліпшими еиі-
нпмп західно-європейськими творами: Нїбелюнґами. або
--------
’) Се епічні пісні’ про героїн, званих богатирями, з іій.пів-мітпчпою.
пів-історпчною цїхою. Назва бплпна походить від бпль т. є. подія,
інувшпна. Вони впзпачають ся епічним спокоєм, бо події в них
ьпівані вельми далеко відстають від звичайних людий. Основою би-
а є події з Київської землі, а герої гпх подій громадять ся коло в.
і. Володимира. Билини зберегли” ся па далекій півночі Московщини,
ди їх занесли переселенці з Руси. коли тут знов наступали нові полї-
чні події, що давалп темп до нових поетичних творів, котрі затерли
тчмцї народу давні би шип. Тимчасом думп. се історична поезія
заччинп. хоч деякі з них ні- без мітпчпої прпміпікп, а до того в ду
х зображено все гак блпзкпм дїйсности. що се мимохіть викликує
іву участь у сьпівцїв і відсп проявляє ся в думах сей ліризм. ко-
и  гак різка відбивав від епічного спокою би інн.
- 126
Піснею про Ролянда. однак „Слово" визначає ся перед тимі
епопеями прикметами незвичайної сьвітлої побутової і поети-
чної та історичної вірностп і реалізму, злученого з глибо-
ким ідеалізмом основного настрою.
„Слово" глубоко пропукнуте почувапямн для спраг
сучасного житя - при загальнім невдоволспю суч&сностк
й ідеалізації минувшини.
,.Слово о Полку" є памитником дружинної поезії
невідомого П) іменп сьвітського чоловіка, дружинника'
окруженого сяєвом „віщого", спорідненого з божествамі
еьпівця.	1
На се вказує обставина, що він добре знав значне чи
сло князів - войовпиків і їх походів, побід, всяких боєьиї
подробиць і глибоко та ніжно відчував жадобу „пскуситі
Дону великого", „позрВтп синього Дону", „йспитп пп ю
МОМТ> Дону" і далеко посунути ся в половецький степ. ВІЇ
дорікає Ігоревії за нерозважну небезпечну для родині
сьмілнвість і відвагу, але одушевляє ся рівночасно єго н$ .
звичайною хор поростю.
Лише дружинник міг відчувати і висловиш постуй
ванє Ігоря з дружиною: „Братя і дружино! ліпше на?
порз баппм бути, ніж полоненим бути", міг з таким молоде
чим легковажепєм висловити погляд ..хороброго Ігоревог
полку" на добпчу, котрою „Русичі мости мостили по бол<
тах і грязпвих місцях". Буй-туровії Всеволодові! вкладі
він в уста ярку характеристику єго дружинників, ,,сьві де
мпх кметїв-Курян", що глядять собі чести, а князеві! с й ,
ви. Тілько в поході міг він помічувати, як „телїпі Половці*
скриплять о півночі, неначе сполохані лебеді", як з рухо.
війська „вовки грозу викликують по яругах, орли клене
гом на жир зьвірів скликують, лисиці брешуть на червог
щити, пплії поля покривають".
З того однак, що поет доволі відступає від подробиці
літописного оповідапя про похід Ігоря, можна впсповув:'
ти, що він сам особисто не брав участи в поході. Вій бу>
імовірно д ру ж и н п и ком в. кн. (’ьвя то слава з Киїї
щини, на що вказують єго відносини до сего князя, к<
грого значіпє віп так прибільшує, єго ідеальує і так вц
лігіає єго гюбіди.	«
Автор, правда, не все вірпо описує обставини поход
горевого, але луже добре ознайомлений з тим. шо діяло*
я тоді на Руси й яке вражінє викликала там вість про
гореве ш.ражепє. До самого походу Ігоревого відносить
я вій так сам » двояким способом, як Іпатіївська Дїтоиись :
валить хоробрість Ігоря, дорікав ому пеобачностю і псе-
іостю себе, ате і сіючувак єго горю і нещастю, жалує ого
адля пораженя і полону, подібно як Іпатіївська Лїтоппсь:
Да како жаль ми бяіпеть на І Ігоря, таїсь пьін Ь жалую-
ольше по ІІгер'Ь братії меемь".
Оповідане про похід Ігоря па Половців в Іпатіївській
Іїтописи. написане сучасником і мабуть навіть учасником
его походу, послужило пеперечіїо жерелом поеми (гл. Б.
олубинський. ІІсторія Русской Церкви; Т. І., перша ПОЛО-
ина, Москва 1901, ст. 864 і 865) і сену оповіданій В'Дея-
пх місцях признає сей історик більшу вартість, пїж самій
оемі. Всея: таки замічає він, що ся поема є зовсім паро-
ним і зовсім самостійним оригінальним і сьвіжнм твором
ез найменшого впливу перекладного ппсьменьства домон-
ОЛЬСЬКої Добі!.
Звязь Слова" з устною народною творчостю. Якнебудь
ей твір повстав під прямим вражінєм історичної події, то
аки відбив ся на нїм вплив сучасної єму народної по-
зії. а побіч сего також вплив дружинної поезії
нижчої. „замислів Бояпа“, а навіть книжних чужсн
ємних творів (и. пр. византийських).
Валив пдроцюї поезії проявляє ся в чдсгім ужпваню і 13-
их епітеї’ів: СЇрИЙ ВОВК, СИЗИЙ орел, борзі КОНІ, СШІЇЇІ Дон.
псте йоле, гарці дівчата, лютий зьвір. чорний ворон, калічі шаблі
стріли, тисова постеля (кровать). синє море, золоті ніс юми, чорна
іля і т. и. З пінних епітетів, питомих автору »С.юва«. замітці:
ііппй Бони. Дпїпро - Словутипя (словугний. славний), сппїй або
• ІИКПЙ Дон. Всеволод - ярий. Буй- тур. княже стреми, 30.10-
ий нрестіл.
Замітні також і питомі народній поезії повторена з дрі-
ііими змінами : »Ярославна рано плаче на забороні, кажучи (ар-
чп)«. Двічи повтаряє автор оклик: »о руська земле, вже за пю-
I «маном (за холмом) єсп ! . а зворот: »а Ігоревого війська не во-
фсситп« звучать паче рефрен, вельми характеристичний іля на-
ідної річп. Приготовлене до бою висловлює автор у двох ріжних
ісцях однаковим ладом: »Русичі великі поля червоними іцпгамп
ерегороцілії". ...»дїти бісові (Половні) КЛИКОМ поле перегоро ЦІДИ.
хоробрі Р\ яічі перегородили червоними іцптамп . .
Поет послугує ся часто формами пара л є л і з м у зви ча й-
ного н. пр. Сонце сьвітпть ся на небі«, — »Ігор князь в руськчі
землі*. або заперечного н. пр. »Боян же. братя, не десять1
соколів на стадо лебедів пускав, але свої вцці пальці на живі
струни вкладав*: хНемнги кроваві береги не бологом і благом,
добром) булп засіяні, засіяні кістьми руських синів*: »Не буря
соколи занесла через поля широкі — то стадо га юк біжить до •'
Дону великого . (Пор. народ, думу: »То пе сива зозулька заку-1
ваіа. то не дрібна пташка щебетала, як сестра до брата на чтжу і
чужину добрим здоровлєм покланяла ся*).
Радо послугує ся поет питими способами народної поезії,
як: тавтол ьоґ іє ю. паралелізмом. символікою і по-
рі в в а н ями і т. п.. а особливо часто ужпває уподобання,
прямого або перечного.
Гавтольоґія н. пр. »трубп трублять в Новгороді*. »одеіі
брат, оден сьвіт сьвітлпй. ти Ігорю*. і уже нам своїх милих лад <
пі мпслию змислити. ні думою здуматп*.
Пря м п й па р а лє л ї з м н. пр. -Сонце сьвітпть ся на небі —
Ігор, князь в руській землі*. Перечний паралелізм: » Баяні
бо. братя, не десять соколів на стадо лебедів пускав, а свої віщі
на їьцї на струни вкіадав : на Немнзї кроваві береги пе боло-
том (бтагбм.добрбм) були засіяні, посіяні кістьми руських спнів*1

не буря соколи занесла через по. і я широкі - галки стадами бі-
жать до Дону великого*.
Символіка в »Слові« або 1) в впдї символі того порів-
няна. або 2) образу: 1) Ярославна зозулею квилить: Ігор
і Всеволод соколами злітають з вітцївського золотого престоли:
чотири князі, окружені половецькими полчищами, зображені чо-
тирма сонцями, що закриті чорними тучами, а в них бли-
щать сині лщкавпцї*.
[ля порівнянь з боєвпща черпає поет черги з хлібороб]
ського житя. питомого українському народови. або порівнує бій,
ю котрого Русичі йшли так радо — з весїлєм: » Чорна ріля під
копитами кістьми засіяна, а кровю пілляна, тугою зійшла по Ру-
ській землі* шор. народну пісню: Чорна рі.ія заорана і кулями
•осіяна* і т. і,.), або : »На Немнзї снопи стелять головами, моло-
тять ціпами (четі.і) булатними (харалужними), па тоці житє кла-
дуть. віють душу від тіла*, або »Тут кривавого вина не впстало.
тут пир [„кінчили хоробрі Русичі, сватів попоїли, а самі полягли
за земно Руськую* (пор. народ, думку про смерть козака з за-
кінченєм норівпуючим смерть з весїлєм: Попив собі паня почну,
в темнім полі земляночку, без віконець і дверець. там СПИТЬ К'о-
зак моло йап.ь< )•
В зображеній походу і бою находимо відгомін лицарської
дружинної поезії, а в Плачі Прославші глибокої і тужливої лірики
народної пісні.
В ІІІевченковій поезії стрічаємо подібні оорівнаня. перем,і гі
із Слова о Полку Ігоревім .
2) О б раї о пі порі в паня н. пр. образ затьми сонця ил-
е,і походом Ігоря, образ бурі- тучі перед пораженєм. соп Сьвято-
іава. плач Ярославіш перед уТечею Ігоря з полину
П о р і в п у ю ч п й- п а р е л є л і з м находимо в зворотах в. ір.
Бонн бігав сірим вовком по землі, літав сизим орлом попід обла-
іми«: іНурянп скачіть як сірі вовки в поліс теліги половецькі
хриплять. як сполохані лебедї« : «дружила реве як тури ; Все-
ііаг?1 кинув ся лютим зьвірем ві і Київлян. помчав ся вовком на
ехпгу, вовком перескакував юрогу Хорсовіи : «Ігор скаче пор-
остаєм по очеретах, пливе білим гоголем по воді. скаче з коня
•сим Вовком: летить соколом у тумапї«.
ЗаміТне також віїповідно народній поезії символічне
ікнванє ПОІІЯТІЙ «сонне*. МІСЯЦЬ*, ГНІЗДО* І сокіл * в прииі-
еню до ] уськпх князів, н. пр. 5 Дрімає в полі О.тьгове хоробре
ні з до. далеко залетіло* : «два сонця померкли (Ігор і Все-
їлод) — і з яшми два молоді місяці** і молоді князі Волл-
цмир і Сьвятославї.
Зовсім в дусї народної поезії уживає автор часто яркої
ет а ф орнчности н. пр. «чорні ту чі (половецькі полки) з моря
угь. ходять прикрити чотири сонця (руських князів), а в них
печуть сині .тискавшії: бути грому' великому (битва), іти до-
евп стрілами з Дону великого*. Ізяслав — оден впронпв жем-
/жну душу з хороброго тіла, через золоте ожерелє<.
Особливо часто уживає автор в дусі народної поезії меса-
ор у відношепю до природи, котру уявляє собі живим
двом. Сонце для него є Дажбогом або Хорсом: вітри — внуками
грпбога. Боян — внуком Велеса. Так само в Плачі Ярославіш
»н<т івертає ся до вітру. Дніпра і сонця, котре там назване «го-
ю.'.пном . як до живих єсгв ; природа навіть розмовляє з чолові-
•м Донець говорить з Ігорем (уособлене). В уяві поета природа
•*ре жив; участь у горю і в радости Русичів. Природа остерегає
йсько Ігореве перед пораженєм затьмою сонця, в ночи настає
юза. вовки виють по чагарах. орли скликують зьвірів на жир.
після поражена шоннкла трава з жалю, а дерево з туги я
млі похилилось». А навпаки. коли Ігоревії повело ся втекти
н-волї. а слідам за нпм біжать Кончак і Ґза. природа радує ся
помагає у течі : Тоді воропи пе кракали. галки втихли, сороки
• скреготали, лише повзуни повзали, дятлі стуком своїм указу-
їй дорогу до ріки, а соловії веселими піснями день звіїцали.
>нець леліяв Ігоря на фплях. стелить єму' зелену траву' па своїх
іібнпх берегах, одівав єго теплими туманами, стеріг єго гоголем
воді, чайками на струях. утками (чернадямп) на вітрах і за се
ор звертає ся з подякою до Донця : «мьіслію поля мйрить* (як
;народній пісні: «Ізора.іа Марусенька мпелопьками поле ).
Взагалі образи взяті з природи визначають ся незвп-
• йною влхчностю і вірностю. Творча уява поета вдухотворює
ироду так. іцо вона жиС з чоловіком одним житєм.
- 124 -
Епічна повість переходить часто в ліричну думу, а сї ліри- і
чні вставки викликують спочуванє до згаданих у творі події
та осіб. Такі відносини до природи питомі взагалі народній пі» и ;
яко відгомін давно! віри.
Автор „Слова" яко дружинник чимало б\вав у иохо- ?
дах, тимто й вельми ніжно зрозумів і відчув поезій
степу.
В ріжпих місцях єго твору розсіяні відокремлен
чертп, котрі складають вельми мистецький й одноцїлиґ
образ степу й єго питомого жптя: в степу літають і кле ।
почуть вірліі. виють по чагарах вовки, брешуть лисиці, ш
водах плавають лебеді, гоголі, чернядп (рід диких уток)-
уиосягь ся чайки, стелить ся ковиль (степова трава); да
деко розлякає ся скрип непідмащепих телїг половецьких'
ріки стелять зелену траву па срібних (піскових) берегах
пили поля вкривають, ідуть „сьморцп"1) ісжмерчи) мра
ками".
В тих образах поетичних „Слова" відчуваємо значній ,
відгомін давно! с т а р о в н п и яко згадки поганськ;і:,
ще часів. Уяві поета розкриває ся широкий овид: суча
сність сягає в історичну минувшину і в мітичну ста.]
рови ну.
Відповідно духови народної поезії зображає авто]
„Слова" абстрактні попятя живими уособленими єствахи.
н. пр. горе, біда, смерть, представлені в виді дївпцї-Обп, в (
ш<» встає з силами Дажбожого внука ; Див (вчоловічеіп
нещастя) остерегає Половців перед військом Ігоря; Ж.ті,
(жаль, жаліти по вмерцях), Карина (плачка по помер,
тих. від дієслова кари ти, заводити по вмерцях). се обпа
зп перепиті з голосінь по вмерцях. Сюди відносять ся .а
кож згадки божищ Д аж бога, Стрпбога, Вслсс.
і Хоре а. До часів погапьства відносить ся також вір;
в переміну чоловіка в зьвірпну (антропоморфізм), ді
н. пр. переміна приписувана поетом князевії Всеволодові
полоцькому у вовка (вовкулака, в народних повірях) („не
дикому Хорсовп волкомть путь прерьіскаше").
Але сі поганські спомини, що стають доказом сьвії
—
’) гьморчи (корінь мрьк-) сумеркп — стовпп туманів сунуть Б
мракамп.	* І
126 —
кого стану автора, уживані в єго творі з чисто христіян-
ким настроєм, із зворотами до Бога („Игореви князю
»гь путь кажегь“|, із споминами київських сьвятппь (сьв.
мрії і Пр. Богородиці Пирогощої), з виразним протистав-
нєм Русинів яко христіян — „поганим!?4 (Половцям). Се
кож відгомін того двоєвіря. котре виявляло ся серед
.родппх верств у ріжіїих звичаях і обрядах, з котрим ду-
вепьство бороло ся в проповідях і науках.
Звязь „Слова о Полку Ігоревім** з книжним переводним
іриґінальним письменьством. ..Слово о Полку Ігоревім4* остає
звязи не лише з народною поезією, але, мимо погляду
Голубпнського. в горі наведеного, також з книжним
[сьмепьстзом, перекладним (византийськпм) і руським,
іслїдпііки „Слова** нах-^дя^ь в нїм ріжні місця схожі
образами і способами біблійних книг, з византпйськими
орами, з Повістю І Іосифа Флявія про овладу Єрусалиму
з скандинавськими заґами. Книжний є сам заголовок
?лово“ або „Повість** побіч народного вислову пісня,
дижностю віє від самого вступу що до самого с к-собу.
: би повести оповідано про похід Ігоря, а так само від
ірактерпсгикп Бонна і висловів наведених про порівняне
кінців з соколами і струн із лебедями та поясненя сеї
тєґорії. Книжними є таюж звороти: „Почнем же, бра-
:. повість сю**, аб" оклик: „0 Бонне, соловію давних
Згадка про пардусів, котрих не було на Руси (н. пр.
ю Р гсьской земля простроша ся Половині, аки пардуже
гЬздо4*. пор. порівнанє Сьвятослава Ігоревича з пардусом
Началнпій Літописи), навіяна очивидно византийськпм
ісьменьством. Звороти ,,ПодостргЬте души ватин на ме-
н“. „пснолнпвше ся ратнаго духа4* й ип. нагадують ло-
бні звороти у Флявія.
Деякі звороти „Слова** схожі з висловами старору-
жого письменьства, н. пр. .;Бе лізпо нам^ь, братіє4*, „літо
і нами, братіє, надежю имТяті*4 (в Несторовім Житі®
р е п. Теодозія П е ч е р с ь к о г о) і т. п.
А ще тїснїйшу звязь помічаєм" між „Словом44 а лїто-
існими оповіданими про сей похід. Іпатіївська лїтопись,
к само як і „Стово44, не описує затьми сонця, а наводить
ше розмову про сю появу між Ігорем і дружиною. Схо-
— 126 —
жість у звороті’ про затьму вельми значна. В „Слові" ска-
зано : „Тогди Пгорь воззрТ» па світлеє солнце п виді, оті
него...", а в Іпатіївській Літописи: „Игорьже воззр'ЬвВ на
небо и віідіі солнце"... Так само і деякі инші місця схож1’
в обидвох творах. Проявляє ся також схожість деякпі
зворотів „Слова" з місцями Лаврентіївської Літописи.
При всім тім однак виявляє „Слово" чертп личин,
творчості! поета. Єго уява відтворює, описуваний ним біЕ
в одній хвилі за другою, живопнсує її велйми живо, майже
до повної ілюзії. Творчому слуховії поета неначе причува*
ся навіть шум і оклики бою: „Что ми шумить, что мі
івенпть далече рано предт» зорями ’?“ Коли упали Ігорев
стяги, кличе поет: „Уже бо, братів, невеселая годині
ет> стала, уже пустиня силу прикрила". Пильно прпслухуе
ся поет усему: єму причуває ся голос Прославші, клич
Дива, плесканє лебединих крил Дївп-Обидч „на сипім мор
у Дону", голосїнє руських жінок за своїми мужами, вії
чує, як дівчата, витаючи Ігоря, сьпівають на Дунаю, а „го-
лоси їх вють ся через море до Києва". Все те признані
л ичн о ї, індивідуальної творчости, що виросла
з народного кореня.
Найновійші досліди вказують також на вплг.в впзан*
тийської церковної пісні, а іменно византийськиї
гимнів, на творчість автора „Слова о Полку Ігоревім"
саме що до уживаня реторичного ритму й риму, як у сга
роруських проповідях і акафистах Ч.
Артистична одноцїлість „Слова". Хоч у „Слові" авто]г
послугував ся народними і книжними живлами, однаї
вони зливають ся так орґанїчно, що зміст і форма єгс
роблять вражінє од нецілого твору. Такої одпоцїлої умі-
лої злуки ріжних живел пе досяг анї оден твір старору-
ського письменьства і ні оден із староруських творів ш
виявив такого глибокого зрозуміня природи, такого богат-
ства образів (особливо богаті і ріжнорідні образи суму
в першій части Слова"), таких настроїв і красок, таког
’) Гл. В. Вирчак. Византийеька церковна пісня і Слово о Почк/
Ігоревім (Записки Наук. Товариства ім. Шевченка ХСУ. ст. 1—39, X* VI
ь г. 1 32).
12/
пярокого і независимого погляду па все тодішнє житв-
іа Руси.
Ширина історичного сьвітогляду і глибина сумовитого
іатріотичпого почуваня надають „Слову* великого і ^то-
нічного значіпя, бо вопо містить у собі пайкрасші
моди мистецької творчости. иросьвіти і політичної мисли
авмираючої київської Руси. „Слово* зображав дружинію-
няжу Русь київську з єї політичними ідеалами, думками
почуванями та в неперечно оригінальним твором великої
•торичної і поетичної СТІЙНОСТІІ.
Язик „Слова* і Форма твору „Слово о Полку Ігоревім"
(аписане староруським язиком, питомим тодішній Кнїв-
ьгій Руси. вельми близким до язіц<а „Поученія кн.
олодпмира Монома ха*. Находимо в нім форми пов-
оголоспі побіч короткоголосних: древо, шеломть. Богат-
гво форми двійного числа: вФ, ваго, очима, соколома,
іутаєвФ, разлучиста і т. д., також третього самостійного
ідмінка (тебгїз лелізявшу), стають певним доказом, що,
іггор „Слова* був літературно образованпм письменни-
ць Однак первісний язик „Слова* підляг зміні на цгр-
звно-словянськпй лад під впливом переппсцїв на північній
уси, де ссй памятник зберіг ся.
Пояснена деяких місць „Слова".
Про „Бонна*, сьпівця старого временп-, згадує автор »Сло-
« чотири рази, характеризує способи єго творчости й єго самоге
ю ґєнїяльного поета княжої мпнувпіпнп XI. ст., в котрій вже
©являти ся перші усобиці з початком князьованя старого »Яро-
ава< (Мудрого). Отже сю добу перших усобпць і чародія Все-
ава полоцького (що переміняв ся у вовкулаку), осьпівував у своїх
іорах »віщий > Бонн.
Літописи не згадують при такого сьпівця-поета Бояпа. однак
мо того нема сумніву, що на Русп булп княжі поети - сьпівцї.
адує про се Кирило Турівськпй в однім із своїх творів про та-
х »пТ.снотворцев'ь«, котрі свбїмп словами украпіають »рати
ипсічрнія« князів. Волинська Лїтоппсь згадує під 1251 р., що
•ля побідниго походу Данпла Галицького й єго брата Василька
і Ятвяг 'ЛгЬснь славну пояху пма«. Длуґош оповідає піл, р. 1209.
війні між Лєшком Білим і кн. Мстиславом Удалим. що задля
біди Мстислава Русини висловлювали радість грімкими окли-
I <н :	великое свЕтило. побЬдитель Мстиславі» Мстиславичт»!
храбрьій сокол ь!; Про такі звеличувана князів згадує також
автор »С’дова", про пісні Бонна в честь Ярослава. Мстислава. Ро-
мана. Іпатіївська Лїтопись піт, р. 1240. згадує про такого заводи-
вого сьпівпя княжого Миту су: >Словутьного пТ.впа Миту су.
древле за горлость не восхотТ.вша служтп князю Данилу, раз-
драного. акм связаиого. приведена . Про такого заводовог |
сьпівця-поета >Бояна« з XI. ст. згадує також автор »Сдовя
о Полку-., а про єго єствованє не можна сумнївати ся, бо пере-
довсім автор Рт<-ва . згадуючи про Бонна, вказує виразно сю
історичну добу, до котрої відносять ся твори сего сьпівця-поета.
впчисляє поіменно князів нпм осьпіванпх. а навіть наводить ви-
їмки з єго пісень (н. пр. зображене Всеслава полоцького). До того
точність автора в переказувані» історичних подій не оставляє ні-
яких сумнівів іцо до їх вірносте. отже й що до Бонна.
Старого Володимира згадує автор »С.юва« поруч із ста-
рим Ярославом (Мудрпм): неперечно має на думці сьв. Володи-
мира В. До него вілпосять ся слова поета: »Того стараго Влади-
мира пельзя бі. прпгвоздптп кь горамь кісвскпмь. сего бо ньіні.
сташа стяга Рюрпковьі. а друзіп Давпдовьк. Першим реченим бажав
автор імовірно висловити, що сьв. Володимир не вязав своєї дїі
ятьностп з самим Києвом, але з усею руською землею, а другим
іаіченєм вказує на роздроблене княжого роду після Володимира
ЗІономаха на окремі віткп.
Про Трояна находимо чотири згадки: »бьіли віяні Троя-
ли«. ..рпща вт. тропу Трояню чрезь поля на горці . вгсгала
обида вт. силах ь Дажбога внука, вступила дЬвою на землю Т р о-
яню« і т. д., на седьмомт. війті. Троянп верже Всеслав'ь
жребіи о дТ.вицу себі. любу*. Сї згадки відношено до римського
цісаря Трояна (98—117. по Хрпстї). одначе иовійші досліди
вказують на тожсамість Трояна з Дажбогом (сонцем).
Про Дунай стрічаємо також згадки в »Слові о Полку*. Пе-
ред Плачем Ярослави п находить ся зворот: <Копія (зам. кцпеЙд
пики) поють на Дунай . а Ярослави» плаче: »Полечу зегзпцею
по Дунаєвп . на останку по повороті Ігоря домів «дТ.впци поють
на Дунай*. Прпеьпіви про Дунай находимо часто в народних пі
снях і то може не так задля згадки тих часів, коли Словяни жили
над Дунаєм (о чім згадує Лїтопись: : по мнозі.хл. же вроме-
ні.хі» сКіп суть Словенії по Дунаєвп. кде єсть нині. Оугорьская
земля п Болгарьская. Оті. ті.хт, Сливень розидоша ся по земли
її прозвані» ся пменьї свопми кдТ. сі.дікп. на которомь мЬстЬ) і за-
для тісної звязи подій староруської історії з сею рікою (як н. пр.
згадка в .іїтописях з XII. столїтя про бій з Половцями на Іу-
маї. по чім руські князі осаджують носадимків над Дунаєм у над-
дунайських городах): Дунай означає в народній творчосте взагалі
велику, широку і страшну ріку, котра щастє. а частїйше нещасте
приносить або запотіває (н. пр. в польській іг.снї: х-Каяіа луієсі
т» Іе \\ і8Іе. ду іеп Випар).
Відгомін „Слова о Полку1' й єго наслїдованя. Можна до-
гадуватп ся, що богато того рода памятіїиків дотатарської
доби безповоротно запропастило ся та що „Слово о пол-
ку ИгоревЬ44 малі великий вплив на поетичну творчість
у тогочаснім ппсьмепьстві. Се засьвідчає передовсім не-
давно відкритий уривок написаної не иізнїйше як о коло
1238 року поемі; п. з. „Слово о ноги бели рускьтя
земліг, що є пайдавпїйшпм досп знаним наслїдованєм
„Слова о Пліву". З літературного боку не має воно вели-
кої стійности, бо є тілько реторпчішм і холодним паслідо-
ванєм. Ся поема написана з пагоди татарського нападу за
князя Ярослава Всеволодовича (що княжив, у Переяславі
Зал ськім 1238—1247.). Приступаючи до опису погибелі!
Руської Землі, невідомий по імепи автор промавляє спершу7
про природи: богатства і славу Київської Русії перед сте-
літом і тим страшнїйшою видає ся патріотичному авторовії
та пропасть між минувшиною і сучасносте. Автор звертає
ся до Руської Землі з таким викликом, як Ярославна до
сонця: „О світло світлая п у красно (гарно) у крашена
Земля Русьская’" „Слово о п •гнбели“ мало імовірно форму
пісні та ідеалізує особливо добу Володимира Мономаха.
Дальше каже: „Мпогнмп красотами укришена єсп: озерами
мпогнмп. ріками і колодязями, -горами крутими, холмами
високими. дубровами чистими, полями дивними, зьвірами
ріжнороднпмп, птицями безчислеішими, городами великими,
селами дивними, виноградами богатпмп. домами церковни-
ми. князями грітими, боярами чесними, вельможами мно-
гпми. Все ге єси повна земле руська, о правовірна віро хрп-
стіян< ька!“
При вс.й короткості! сего уривка находимо в нїм ті
самі прикмети стилю, які проявляють ся в пишім наслїдо-
вапю „Слова о Полку Ігоревім4*. Є се поетичний памятник,
зложений імовірно з кіпцем XIV. ібо з початком XV. сто-
літя. а збережений у двох відмінних редакціях, що описує
побіду князя Дмитра Донського над татарським ханом Ма-
маєм на Кулик о віч полі-(над горішнії м Доном 1380. р.).
Перша редакція, відома під наголовком „Зад онь щи на*,
визначає ся народним і поетичним складом і є справде-
шні™ невільничим наслїдованєм „Слова о Полку Ігоревім4*,
хоч є деякі такі вставки, котрих не находимо в „Слові
О-Т. БАІ’ВПІСЬКПГі. ІСТОРІЯ УКР. ЛІТЕРАТУРИ.	Я
о Полку", отже неперечно взяті з пнших тогочасних поем. ї
опісля затрачених. Друга редакція „Сказаніє о Мама-
овом'ь1) побопщ±>“ має характер більше книжний і є
украшена іскуснпми, реторпчнпми висловами. Взагалі обі
редакції є наслїдовапєм ..Слова о Полку Ігоревім", а осо-З
оливо в Задоньїцийї автор має все на тямці первовзір і
і подекуди дословно наводить цілі місця, та перекру-.
чує їх нерозумно, н. пр. з віщого Бояна робить ООЯ-“
рина. замість за шеломяпом — за Соломяном і т. п. В<ї ті і
памятники книжної поезії стають певним доказом, що була І
звязь між ппсьменьством і народно-поетичною творчостю. г
котра при всіх духовних осудах і заборонах здобула собі І
місце і в книжнім письменьстві.
9. Подорожи („Хождєнія").
Ігумен Данило Паломник. До творів церковного пись-
меньства XII. столїтя треба зачислити також „Хожденіє Да-
ніила Русьскьія Земли игумена". Скоро після заведеня хрпсті- '
яньства на Руси було звичаєм ходити на прощу до сьв.'
місць. Такі подорожі! богомольців при всяких перепонах
і небезпеках уважано богоугодним і для душі спасенним
ділом. Цїлию сих подорожнії була між иншими Атон
ська горя, — де богомольці' довше задержували ся, зна-
комнлп ся там з лєґендамп та переказами і записували їх
списували там книги і приносили домів богато рукописи®
і релїґійних оповідань. — Крім того метою сих подоро-
жий була сьв. Земля, Єрусалим і гріб Господній, звідкт
приносили пальмові вітки і тому звали їх паломниками
а також „странниками" або „каліками перехожими" від ла-
тинського еа!і"а. що означало рід обуви. уживаної палом-
никами. Задля того такі подорожи мали також важне про-
сьвітне значінє. Більше тямучі богомольці' списували спо-
мини про свої подорожи під заголовком „хожденіє
странник'ь. паломникт>“. Найдавнїйшпм памятнпком|
того рода є „Хожденіє игумена Даніила" з XII. столїтя, а ко-
ристувало ся воно таким поважанєм. що дійшло до н-*ч
’) Мамам, татарським хан, що проводив татарським військом иі
Ііу.виковім по.ії (на південний схід від міста Тули).
ї миогих рукоппсях. В однії! з них ігумен Данило, назва-
ти сьвятим, а єго „хожденіє" — ,.жптіємт>“. Оповідано
[анпла про єго подорож починає ся і кінчить ся Царго-
юдом, з чого можна догадувати ся, що Данило зві дав сьв.
Землю після довшого побуту в Царгородї і був у сьв. Землі
іва роки. Опис єго подорожи став типовим взірцем пізиїй-
пих творів того рода. Не є се опис подорожи в нинішнім
юзуміню, в котрім можна би найти ВІДОМОСТІ! про природу
політичний стан земель, про побут і звичаї населепя.
Гам описані вірно з дїйсностю і з усякими подробицями
інше сьв. місця і сьвятппї, а опис доповнений лєґендамп
і апокрифічними оповіданими.
Автор перепитий сильною сьвідомостю єдпостп
іуської землі, як і Володимир Мономах і автор „Слова
• Полку Ігоревім*, що бачили всю небезпеку в усобицях
роздробленю сил на місцеві справи. Він згадує руських
ліязїв і бояр в єктеніях і ставить на гробі Господнім „каи-
ціло* за всіх Русинів і всю руську землю та всіх христіяп
•уської землі. Вельми займає єго оповідане про гріб Го-
лодній і воно пронпкнуте глибокою релїґійпостю.
З історично-літер ату р ного погляду є се пер-
иа проба опісля розвитого паломппчого ппсьменьства. цї-
:ава зображеними поглядів, прикметами стилю й язика.
Іповіданє визначає ся великою простотою, точностю і бо-
атством історичних та лєґендарних подробиць, щиростю,
гаївностю і любовю рідного краю. Все, що автор опові-
ає й описує, подає на основі власних помічень, а сей па-
омнпк, переложений також на француськпй і німецький
зик, уважають західно-європейські знавці самостійним
найосновнїйшим та найважнїйшим описом середньовічної
Іалестппи ’).
Длятого має він також важне історичне значінє яко
изначппй твір паломничого ппсьменьства в середньовічній
'вропі, іменно задля згадки про похід короля Бальдуїпа на
’) Зачітно. що паломник Даппла з епічною простотою викладу лу-
іть таку ґеоґрафічну і топографічну точність, що досп остає одним
поважних творів, на котрі покликують ся фравцуські Домінїканп у своїх
іхеольогічних дослідах.
*
132
Дамаск і до Тиверіядського озера, в котрім з дозволу ко
рОля брав участь.
Автор сего паломника Данило називає себе ігуме-
ном Руської Землі, а хоч не подає місця походженя, т<
можна здогидувати ся, що жив у Чернпгівщіїнї, бо порів-
ну® ріку Йордан з рікою Сиовою (Сосновою), котра плив*
в Чернигівіцппї.
Сю подорож до сьв. Землі відбув Данило після пер
того хрестоносного походу за єрусалимського короля Валь
дуїна, а з подій, згадуваних в єго творі, можна зробпті
ВИСНОВОК, іцо сю подорож відбув між 1106 — 1107. рр.
Загальний погляд на письменьство і просьвіту в 1-ім від
ДІЛІ ]. доби.
Зараз після заведепя христіяньства на Руси зрозумії
Володимир Великий, що просьвіта може найбільше причи
Н!іги ся до утвердженя і розширена христіянської віри
Тнмто перші князі’, Володимир Великий та Ярослав Му
дрпй кладуть підвалини до просьвітп заснованєм шкіл пе
редовсїм по княжих столицях і при соборних (єпископ
ських) церквах. З тпх шкіл виходили сьвященикп Й ІІНШ
церковні служителі, крім того писарі, що пгреписувал)
книжки, і перекладинки, що перекладали літературні творі
з грецької мови. До сих шкіл ходили не лише діти сьвя
щенпків та церковної служби, але, й діти знатнії людпй
дружинників та міщан. В спх школах відбувала ся збірн
наука, учителі" подавали науку зібраним в ній громадно ді
тям. Крім чптаня, ппсаня і чпсленя на висшім сгепен
учили грецького язика, а в західних школах па Руси та
кож латинського і німецького язика. В канцелярії га
‘лицько - волинських князів був вельми уживаний латив
ськпй язик. Через те просьвіга ширила ся не лише міз
духовними, але й сьвітськпми людьми. Вже в тпх перши
часах почали також дбати і про освіту жіноцтва. Тогоча
•сні руські князі були не лише письменні і люби гелі наук
і просьвітп (Ярослав оснував книговню при церкві сьі
Софи" в Києві): деякі навіть були учені і пособляли ро<
шпреню науки (отець Володимира Мономаха, князь Веевс
лод, умів пять язиків: волинський князь Володими
Васильковим названий в «Чітописи „великим фільосі
фом“ і т. д.).

Окрім шкіл розиовсюднювала ся осьвіта також доро-
’ою „почнтанія книжного" з усяких підручників і збірни-
лв. ІГероцовсїм метою сего читаня було осягнеш; ві ломо-
тній з. християнської релїТії, потрібних іля спасеня душі,
іле крім того' здобували собі читачі зиапє з історії, ґео-
'рафії, дещо з сьвітських письменників, а найменше з при-
ходних наук.
Головними огнищами тогочасної просьвіти були мона-
стирі. як се було і в цілій середньовічній Европі. 0‘‘О-
іпивож славив ся К и ї в с ь к о - П е ч е р с ь к и й м о н а с т п р.
} котрого вийшли перші руські письменники, а також жи-
вописці, музики й митці. Взагалі в 1. добі на чолі книжної
іросьвіти і письменьства передує духовеньство. спершу
? значній части грецьке, опісля руське. Тимто тогочасне
хуське письменьство мало духовний характер.
Твори перших руських письменників — митрополита
ларіона. Теодозія Печорського. Нестора. Кирила Турівсько-
о й инших — показують, що руське туховеньство того
іасу осягнуло значну осьвіту, а Поучене Володимира Моно-
лаха, „Слово о Полку Ігоревім" і .Слово Данила Заточника"
•тають певним доказом, що осьвіта окрім духовного стану
іронпкала також і в пнші верстви суспільства. Однак годі
іаперечптп, що ся осьвіта приймала ся лише у висших
верствах суспільства, а в нпзші верстви народу не прони-
зала. Ті самі твори, що згадують про осьвіту висших
верств або поодиноких осіб в суспільстві, виказують. що
; ширших верствах народу була значна темнота, забо-
бонність і прихильність до давних поганських звичаїв, за
рю церковні проповідники дорікали їм двоєвірєм.
Сему не можна дивувати ся. бо число шкіл було іґе-
начпе, дїтн ширших верств не корпстувалп ся звичайно
пкільнбю наукою тай не було книжок зрозумілих паро-
іовп. В перекладнім письменьстві було богато книжок пи-
аннх для чужого осьвіченого народу (Греків), відповідно
«оглядам і потребам грецького житя; отже для пепросьві-
(ЄІІИХ ЛЮДИЙ руського суспільства були сї КНИЖКИ ЦЄП|)И-
тгпні і мало зрозумілі. А ті чужі твори літературні паслї-
іували й руські письменники. Найбільше зрозумілі і при-
купні були Житє п цеп або так звані ..Житія" Сьвятих
мали педагогічний вплив. Сьвітське письменьство при

виключно релїТійпім напрямі просьвіти не мало поля до і
розвитку і длятого „Слово б Полку1* є майже одинокою
пі •етичною появою в своїм роді.
Твори княжо-дружинного ппсьменьства можна поділи ги ї
па два розряди: до першого відносять ся ..Поученіє Володи- >
мира Мономаха" і „Моленіє Данила Заточника44, а до другого .
„Слово о Полку Ігореві** і „Слово о погибели Руськои земли4, в
Особливо характеристична ріжниця проявляє ся між „По- і[
учепіємь Мопомаха" і „Словом о Полку Ігоревім". Поуче- .И
ніє“ пронукнуте в и з анти її с ьк о - х р п стія н с ь к п м с ь ві-
тоглядом, коли тимчасоп „Слово о Полку Ігоревім" яв- N
ля? ся майже виключно одиноким твором в староруськім
IIисьменьстві З народно -,р у С Ь К II М С Ь в І Т О Г Л Я Д О М. Ся її;
різка рукнпця між двома творами спричинена ріжнпцею г
між двома верствами в староруськім княжо-дружиннім су- р
спільстві.
Представником ОДНОЇ верстви був велико-княжий ДІМ р
Всеволода Ярославпча: вона горнула ся до византийсько-
хрпстіянської культури, була ознайомлена з византийсько- е
хріїстіяиськпм ппсьменьством і культурою і намагала ся сї .
напрями і настрої вводити також у руське жите. Найбі.чь- г
ше впливовим представником сеї верстви був Володимир й
Мономах, котрий міг переймати засновки византийсько- І
хрпстіянської культури пе лише з византіїйського пере- Р
к.адпого ппсьменьства, але й прямо від своєї матерії -
Грекині.	її
Представником другої верстви був другий син Яро- ,
слава Мудрого. Сьвятослав Черпигівський й єго семя. шо
держали ся переказів народно-руського сьвітогляду, о скіль-
ки він зберіг ся серед дружини з часів Олега Віщого. Як із ;1
„Житія сьв. Теодозія44 дізнаємо ся, любив князь Сьвято- 1(
слав музику і сьпів і любував ся княжо - дружинним епо-
сом. Потемки Сьвятослава, почавши від єго сина, Олеіа
Гореславича. були усунені від київського престола і бороли
ся о се около сто лїТ з пнпііїми віткамп Ярославового роду.13(
Житє в місті’, віддаленім від культурного осередка Гуси.
Києва, пособляло збережемо національно-руської традиції. Е
к’олпж у другій половині XII. столїтя дім Сьвятослава ося-
гнув київський престіл, народно-руська традиція виявила
ся гарним літературним твором „Слово о Полку44. Але ;
Бір сей, одинокий у своїм родї, перестає бути одинокою
іоявою в иорівнапю з „Поу чепіємт>“ і „Моленіємь“.
:олп мати-мемо на тямцї. що кпяжо-др\жинпа верства ви-
варила епос, переказуваний устпо. а літературною обріб-
:ою на такий лат одного епізоду було „Слово о Пол-
:у“. Навпаки, коли уявимо собі, іцо визаптпйсько-христі-
інська культура була лише власностю одної части княжо-
іружинної верстви, то дійдемо до погляду, що як раз
II о у ч е п і є В о л о д п м п р а М.“. котре виявляє византий-
ький вплив у передовій часги староруського суспільства,
юкаже ся виключною появою.
Переходова доба в розвитку руського язика (в 2 - ім від-
їлї І. доби). Віки XIII-XIV. уваязають руські язпкознавцї
ереходовою добою в історії звуків і форм — часом, в ко-
рім деякі давні звуки і форми зовсім щезли, коли тимча-
ом инпіі на їх місце вступили. В першій половині XIV.
толїтя війшла Галицька Русь в склад Польщі, а в другій
оловинї XIV. столїтя Київська Русь в склад Литовської
ержави. Литовці підчпнилп ся впливам руської просьвітп,
вробленої за ліпших часів київської доби. На Литві па-
ував до часів Жиґмонта Авґуста руський язик, що був
ікож язиком урядових грамот і законодатних книг (в му-
?ю Чарторнйськпх у Кракові зберігся лист Жиґмонта
в густа до Жиґмонта Старого, писаний тогочасною ру-
ькою мовою книжною, а в Катедрі на Вавелю в Кракові
аюдимо ще й нині написи кприльські). В Литовськім Ста-
тті урядово постановлено, шо „шісар земскій має ру-
кпмп литерамп и словьі рускпми всі» листи и позви писані,
не иншіїмт» язьїкомт» и словьг Ч. Однак се не є одноцї-
ій язик з основними прикметами одного якогось говору,
те нарічева мішанина півдеиноруськпх і білоруських
шкмет із значною, приміткою канцелярських одностайних
шротів. У церковних книгах оставав і дальше старосло-
інськпй язик, лише потроха затронутпй місцевим говором
ісця, а в правничих актах бачимо більше народно-руської
зви. , Давні основи київської культури задержали ся
і в нових обставинах, не доставало лише сили, щоби
’) Той язик був також дипломатичним у зносинах з Татарами
»Іолдавією.
вона відродила ся, самостійно розвинула й оживила по-
чатий старої культури і виявила ся в літературній формі.
о; Другий відділ першої доби. Застій і занепад ру-
ського письменьства.
В першій половині XIII. столїтя попала Русь наслід-
ком татарського наїзду і зпшценя в страшне лпхолїтє, що
довело остаточно до розділу між південною (Київською!
і північною (Володпмирсько-Суздальською) Русю і спричи-
нило опісля історичний та етноґрафічпий розрив тих ча-
стин старинної Руси (Київська — Україна-Русь і Велике
князівство Володя мирсько - Суздальське — Московщина).!
В 1240. році Татари здобули і зруйнували давну столи-
цю Руси Київ і огнище тодішньої культури Ки-
ївсько - Печер ськ II й монастир та спустошили і ви-
люднили край. Наслідком того переносить київський ми-
трополит свою столицю у Володимир над Клязмон
і тим способом витворює ся новий осередок полїтпчногс
і церковного житя на півночі!, а опісля тим осередком
політичного, державного і церковного житя
і книжної просьвіти стає Москва, яко столиця
Суздальських князів, що почали звати ся великими кня-
зями Московськими (від 1328. року). Значінє Москви осо
оливо скріпило ся. коли князь Днмитрій Донський побідите
на Куликові м полі (1380.) зломив ярмо татарське і тим
становище в. кн. московського, досп мало залітного. а ще
більше після упадку Царгорода, коли Москва на місш
давпої Впзантії стала столицею православія, а великії?
князь московський Іван ПГ., одружений з византпйськок
цїсарівпою Софією Палєолєжанкою, став неначе насліди и
комн спадкоємцем византпйеькпх цісарів і» називав себе
самодержцем, а навіть царем. Знищивши самостійність В
Новгорода (вдова посади нда Марта Борецька) і Пскова
огнища удільно-вічевої традиції, і скинувши відтак татар
ське ярмо, виступає Іван III. яко зашптпик Церкві^ всег(
православного Сходу: столиця єго і столиця мптрополї
Москва вважала себе неначе третії м Римом. Тяжипц
пересуває ся отже з Києва на північ, у Москву. Київ за
непав і перестав бути осередком політичного і церковноге
жптя та не міг вжо ніколи вернути до давпого зпачіїїя .
і багатства. Сї події здержали розвиток державного і су-
спільного жптя. що ще пе вспіло уломити ся і зміцни ГІН
Торіовля і взагалі господарське жптє краю було підорва-
не, насильства, недостача лігшої і суспільної безпеки. гро2
мадні убпйства викликали велике пригноблено. На довгий
час спинив ся розвиток умової і релігійної просьвіти па
Руси, залягла темнота і вкоренили ся в народі хибні віру-
ваня. Годі було в тих часах думати про засновуване шкіл
і розіь.всюдіпованє науки і просьвіти. Із зруйнованими мо-
настирями і містами загинуло богато иамятників старору-
ського ппсьменьства. Зложили ся лише нові перекази, що
зберегли ся в устах народу, н. пр. про Батія і Золоті Київ-
ські ворота або Михайла Семилітка, тип народної надії па
грядучі поколїпя. вічно молодої, ідеал народної сили, що
ніколи пе слабне, а все відновлює ся. ,
Книжна просьвіта після занепаду Кпїва має пристано-
вище в .західно-руських князівствах. Галичі і Володи-
мирі Волинськім.
Одначе Київ не втратив .зовсім свого просьвітпого ха-
рактеру і в тяжкій хвилі татарського погрому. В самім Ки-
єві не переривала ся традиція і давні памятпики — як Лї-
топись і Печорський Патерик - - зберегли своє значінь
і повагу. Руська породність довго зберегала своє верх>?-
владне значінь в стариинім осередку, в Києві. В тих тяж-
ких обставинах, коли татарське лихолїтє потрясло всіх до
глубпнп душі, а нарід попав у розпуку, приняло ся духо-
вепьство за єго подвпгненє і просьвіту.
І.	Богословське духовне письменьство.
Прониі нуті вірою в Божий промпсл, підносять епп
скопи і сьвяшенпкп свій одушевленпіі голос і старають ся
ослабити важкі наслідки татарського лихолїтя. Поміж пер-
шими визначив ся київський митрополит Кирил. Замітивши
богато неправпльностий у богослужепях і в житю духо-
веньства та народу, спроваджує він з Болгарії болгарсько-
словянську рукопись Кормчої книги або Номоканону, котра
здобула собі на Руси велике значіпє яко книга законів
і правил пе лише в церковних і духовних справах, але
й у справах приватного і родинного житя. в яких духо-
во ньство видавало суд. Коряча виступає також против
останків погапьства. збережених у народних віруванях і зви-
чаях. котрі підлягали духовному судовії. Сю книгу пере-
писувано дуже часто (найдавпїйший список походить
з кінця ХШ. столїтя). Митрополит Кприл перевів також
реформу иівдупавшого духовенвства її установив так звані
..Правила Кирила", після котрих духовні мали сповняти свої
обовязки.
Другим таким мужем, що в тих трудних обставинах
був опорою народу і готов був душу свою за него положи-
ти, був Серапіон. ігумен Київсько - Печорського монастиря,
„вельми учений І СИЛЬНИЙ у СЬВ: Письмі", ..учителеві, З'Ьло
в'ь рожественномв писаніїї". як о пім висловлює СЯ ЛЇТО-
ПИСЬ. Митрополит Кприл поставив єго Володимирсько-
Суздальським єпископом (1274. р., а в 1275. році він умер).
З подібною рішучості©, як Кприл, звертав ся і Серапіон
у своїх поученях до народу (а написав їх пятьі.
вказуючи на народну недолю ізза нападів татарських і на
нехристіянське житє, яко причину того лкхолїтя. голоду,
мару війни. „За гріхи наші — говорив він — Бог навів
па пас нарід немилостивий, лютий, що не щадив молодої
краси, апї немочи старців, апї молодості! дїтпй" Тілько
щира покута і поправа може спасти нарід від більшого
гніву і кари Божої. • Друге „Слово*4 пронуї.нуте глибоким
смутком задля беззаконних діл своїх духовних дїтпй. Тому
взиває до каяня. а милість Божа зійде на них, поживемо
радості! £ нашій землїДі наслідимо царство Боже. Така
сама основна ідея в третім поучені©. Четверте і пяте звер-
нене проти розповсіоднепих тоді забобонів викликаних по-
сухою і голодом.
Єго поученя мають прикмети живої народної мови
і визначають ся особливою простотою, щиростю і глибокою
любовю вірних. Вводять вони пас у житє і настрій на-
роду після татарського иогро/іу і мають історичне значі-
нє. Згадує він про Перуна, Хорса, про приношено їм
жертв. пр<» коровай, про бога огню Сварожпча. про став-
лену куті Родовії і Рожанпцям. про бісовські ігри і пісні,
„.плясаніє и гудішіє" (музику).
На останку подібне значіпє має також ..Слово нікоєго
г, котрий виступає проти поганьатваі подрбби-
ДОІЮВПЯЄ ті скупі ВІДо-
вірхваня і звичаї, ні-»
віки по заве '.еню хри-
віїріжпяють ся папря-
пли. подаваними в своїм ,.(’лові“.
|о,єти лїтоиисні. які маємо про
берегли ся між народом у два
тіяпьства.
Поученя Кирила і Серапіона не
ом і змістом від того, чого бажали Теодозій Печорський,
таріон і Кирил Тхрівськіїй, а хоч пе визначають ся та-
лю викінченою літературною формою. як поученя двох
ставних, зате вони більше рішучі і приступнійші для ишр-
іпх верств народу.
Окрім сих двох сьвятителїв Церкви, що дбали про По-
вигненє народі й єго просьвіти в тяжких часах татар-
ького лихолїтя. визначив ся ще в другій половині’ XIX
телїтя митрополит Кипріян. родом Сербин, котрого літописи
ззивають ..вельми книжним і учительним" Поставленні!
нтрополптом Руси, проживав вій довгий час у Києві, хоч
толицею митрополитів була вже тоді Москва. З південної
ловяньщини. іменпо із Сербії, він привіз з собою богато
ерковних книг, дбав також про розбуджене письмепьства
сам був трудящим книжником
ях згадує в перший раз про т. зв. апокрифічні повісти
твори.
У своїх церковних писа-
2.	Апокрифи.
Однак усї ті змаганя не могли довести просьвіту
письменьство на Руси до того давного процьвіту. який проя-
ви ся до татарського лихолїтя. В тих трудних хвилях не
вив ся на Руси анї оден письменник, що вспів би своїми
ворами розбудити нове літературне житє. Тодішні грамо-
і! .займали ся лише переписуванєм давних книг, сиисува-
єм так званих слів і поучені», призначених більше для
итаня. ніж для виголошувана з проповідниці, посланій,
[о містили в собі церковні правила для духовних та ріж-
пх инших иовісгий (сказаній) або зладженєм збірників
іс.тя перероблених з впзантийських в горі згаданих, як
. пр. Плела. Златая Ціп і ин.
Однак письменні люди не могли вдоволити ся лише
\хогно-поучнимп. а до того в значнііі части полемічними
творами. Вони бажали таких творів, що вдоволили би та-
кож природним потребам і змагапям розуму, чувства і фан-
тазії., А що релігійне виховане суспільства звернуло і ці-
кавість розуму на релїґіппі ідеї, отже фантазія убрала сї
релігійні ідеї у відповідні образи. Окрім того фантазія про-
являла ся і дїлала самостійно, творила образи для себе,
що були зеркалом прояв житя. Сим потребам вдоволяли
так звані апокрифи і повісти чисто сьвітського хара-
ктеру. Всі ті твори о перекладені, але що були вони роз-
повсюднені між народом у значнім числі списків, і нарід
читав їх радо, то вони дають нам спроможність судити
про умовнії настрій народу. Окрім того в апокрифах і по-
вістях попадають ся черти характеру руського народу і са-
мостійної творчости, тимто сї твори мають своє місце в шісь-
меиьстві.
Упадок по л і т п ч и о ї с а м о стійкості! н і в д е н-
п о - с л о в я н с ь к и х держав (з кінцем XIV. столїтя) пе-
рервав і там літературну діяльність і з того
часу перестали на Русь приходити твори п.в-
д е н п о - с л > в я н с ь к о г о письменьства. бодай не в та-
кім числі, як давнїйше. Читали там і списували лише то.
що остало з давнїйшої доби.
Але перегодом проявила свій вплив па Русь дру-
га п і в д е н п о - с т о в я п с ь к а с т р у я культу р п а. Коли
державпе житє па Руси після татарського погрому трохи
очуняло, почали з Руси серед великих нераз небезпек' люди
відбувати подорожі! на полуднє, головно до Ціргоро та і па
Атон. Там вони мали нагоду ознайомити ся з добутками,
які осягнуло південно словяиське ппсьменьство з ХШ- XVI.
столїтя, коли татарський погром перервав культурні і літе-
ратурні взаємини споріднених народів. Руські книжники
переймають у південних Словян їх нові прикраси рукопи-
снії, правопись, саме письмо (полуустав) і нові їх пере-
клади. Після ов.тади Сербії й Болгарії Тхркачи півдепно-
словяпські виходцї щораз частїйше переселяють ся на Русь,
де вже ослабло було татарське ярмо їй. пр. митрополій
Кішріяи).
Руське ппсьменьство, що після татарського лихолітя
визначає ся упадком і застоєм, не могло також винагоро-
дити сеї недостачі, спричиненої перервою звязи з півден-
ними словянськими державами. Тимто і ся література апо-
крифічна і повістева виявляй мало замітного, а навіть пе-
богато остало рукоппспй прпсьвяченпх сій галузи пись-
меньства.
3.	/Гітописи.
Галицько-Волинська Лїтопиеь — се третя частіша, додана
до Начальної і Київської Літописи, є найцїннїйшпм памя-
типком історичного ппсьменьства в давнііі Руси. а також
головним жерелом пізнана руської минувшини і внученя
староруської мови. Крім того має вона більше одноцїлий
Характер і є одним з найважнїйшпх жерел до історії Ли-
тви, Польщі й Угорщини.
Оповідає вона про події від 1205—1290. р. (від смерти
князя Романа) з історії Галицько-Володимирського князів-
ства. Вона починає ся словами: .,Начато княжепія вел.
князя Романа, самодержця більша всей Русской Земля
князя Галицког<>“. однак крім короткої для пего похвали,
в котрій порівнує єго з Володимиром Мономахом. нема ні-
чого про сего князя. З сего можна догадувати ся. що ся
Лїтопиеь є лише другою частиною затраченої зовсім Гал.-
В-»л. літописи, а в рукопис)’. котрою корпетував ся перепи-
сець. був пропуск, бо з 1202. р. починає ся оповідане про
події в Галицько-Волинській землі по смерти Романа.
Перша частина єї, Галицька Лїтопиеь. написана в Га-
личі. оповідає про ..великий мятеж" (бунт) по смерти Га-
лицько Володимпрського князя, Романа Мстиславнча; вона
написана у формі одноцїлого оповіданя, без років, якоюсь
близкою князеві! Данилові! особою (імовірно Галичанином)
не скорше як в 40-их роках XIII. столїтя. Написана в Гал.-
Волпнськім князівстві, котре жило пезавпспмим від Київ-
ської Руси з другої половини XI. столїтя житєм. ся лїто-
пись подає головно образ княжо-дружинного жптя. Автор,
чоловік сьвітський з княжо-дружинної верстви, котрої ро-
доначальником був князь Роман, прославляє сего князя,
а складом нагадує „Слово о Полку Ігоревім" і болгарський
епос, а се стає доказом народного сьвітогляду у висших
верствах суспільних Галицько-Волинської Руси. Крім того
подає богато вістии про Західну Европу, з котрою Га-
лицько - Волинська Русь сусідувала. В дечім змінена при
142
пізнїйших перерібках. ся частина .зберегла менше більша
свою початкову форму.
Друга частина. Волинська Лїтопись. починає ся 70 - ми
роками XIII. столїтя, писана якимсь волинським літопи-
сцем. близким дворовії князя Володимира Васильковича
і кінчить ся 12К9. роком. За прикладом галицького літопи-
сця писав також волинський сю лїтопись без років. Хро-
поль'пію (роки) вставив пізпїйшпй редактор літописи, вже
по злу ці Начальної і Київської Літописи з Галицько-Волин-
ською. досить довільно і хибно.
Галицько-Волинська лїтопись визначає ся мистецьким
складом як „Слово о Полку Ігоревім**, злукою умілих, кни-
жних і народно - поетичних зворотів в одну цілість гармо-
нійну. Про князя Романа говорить: „Кинув бо ся був на
поганих; як лев. сердитий був як рись і нищив як кроко-
дилі», а переходив усю землю їх (поганських народів) як
ор^л. хоробрий був як тур“. Володимир Мономах „пив зо-
лотим шеломом Дон**.
Взагалі в Гал.-Вол. літописи бачимо сильний відгомін
народних пословпць і переказів, чисто народ-
них зворотів, а деякі місця взяті прямо з пісень.
Порівняне лїтописий від XI. до XIII. столїтя що до
змісту виявляє, що духовне живло перегодом слабне, а скрі-
пляють ся сьвітські. мистецькі і народно-поетичні живла.
Се стає доказом перероджепя, котре проявляє ся в усім
тодішнім староруськім письменьстві. Спершу були письмен-
никами лише духовні, в XII. ст. поя вллють ся уже князї
і дружинники.
Автори Гал.-Вол. літописи були мабуть сьвітські люди,
прихильні династії Романовичів. Крім власних помічені»,
користували ся вони оповіданими самовидців історичних
подій й урядовими актами. До таких повістпй самовидців
належить п. пр. оповідане про напад Батія на Русь,
Битва під с тї нами Ярослава (мабуть переповіджений
епос), про останні хвилі Володимира Васильковича,
котрого характер зображено вельми живо. Автор Галиць-
кої «Літописи був вельми начитаний, осьвічеипй, знав грець-
ких хронографів (літописців), згадує і про Гомера, послугує
ся взірцями народної поезії, пословпцями і поговіркам! .
,Іітописець оповідає вельми драматично, н. пр. про побут
я. Данила в татарськії! Ордї. дише горячою
емлї, дорожить славою вітчини і відчуває
любовю рід паї
болючо всяку
видачу.
Гал.-Вол. Лїтопись не дійшла
до нас у нервописп, але
пізнїйшім списку Іиатіївськім1). в котрім північні переписні'
дечім позмінювали єі мову що до звукової сторони, бо
)ДЇ вже ріжніщї між язиком північних а полудневих зе-
ель Руси були значні: зате має вона велику діну що до
ісловів і староруської складні. Язик літописи носить сліди
іхідно-европейського впливу, бо стрічаємо в нїїі слова пе-
шяті з латинського язика: „шіскупья", „пробошь",
риксп», рекомнй король".
*) Лише в сім списку має Гал.-Вол. лїтопись хронольогію. Гал -
>л лїтопись в питих списках (X лїониківськім і Поґодинськім). молод-
их що до віку, але старших що до редакії. не має хронольоґії.
Друга доба (середня)
староруського письдоеньства (1453 Н98). !
і.	Політичні і релігійні ПОДІЇ.
•З кіпцем XIV. і з початком XV. столїтя важні і сто
рпчні події спричинили на Руси повий зворот і полїтії:
чного й у мойого жптя народу. Галицька Русь вже за Ка
зимира Великого (1340. і, а Велике . іитовсько-руське князів
ство за Ягайла (1386.) входить у державну звязь з Польщек
5 того часу починає; ся державний вплив Польщі на ру
ські землі, хоч у письменьстві він майже не проявив с>
бо і в самій Польщі вплив ппсьменьства був ще довол
слабий. Галицька Русь ще довгий час після злукп з Полк
шею була окремим руським воєводствам і тут списував
урядові грамоти в XIX . і в пертій половшії XV. столїт і
переважно руським язиком, а доиерва наслідком постанов ]
сой му в Сдльнї (1432. р.) майже виключно латинськії: 1
язиком. Городельська унія 11413.) скріпляє суспільне
політичний вплив Польщі в руських землях (надїляюч»
політичними правами лише панів-католнків), хоч литовські
руськ’ землі мало що не до половини XVI. столїтя мал
окремих князів, (о боротьби за самоуправу литовсько-р\
ських земель виступив безуспішно Свитрпгай ю, а вії
так за права Руси вступають ся князі Олельковпч
котрим Казимир Ягайлович надав відновлене київське киї
зівство. Семен Олельковпч двигнув доведений Тати
рами до руїни Київ і відновив Печорську Лавру. Але ні
бавом по смерти Семена Олельковича Казимир Ягайл<
вич почув ся так могучпм володарем, що рішив ся зр<
бити копець єствованю окремого київського князівства
поставивши в Києві свого воєводу, Мартина І аштов І
Однак в дійсності! не покористував ся він злукою Польщі
з великим князівством Литовсько - руським, щоби довести
до визволена півіенпої Руси зпід татарської кормиги і спов-
нити се послапництво. Союз, здавало ся, корисний для Поль-
щі, заключений з Іваном ІП., віддав (1471.) Московщині В.
Новгород (сторонництво Борецьких, котре звернуло ся
о опіку до Казимпра, не дістало від пего помочи), а скрі-
плена тим способом Московщина мішає ся що раз більше
в справи литовсько-руських земель. Щоби відвернути сю
перевагу Московщини, оженив ся спн Казимпра, Оле-
кса ядер, з Оленою, донькою Івана ІП. Василеві! ча, але се
не відвернуло грози Московщини, котра в суперництві
з Польщею змагає до володарства над Русию.
Остатнім змаганєм руських живел проти нового ладд
з Литовсько - руськім князівстві було повстане під прово-
дом київського воєводи, князя Мпхайла Гти п с ького.
коли єму король Жнґмонт відобрав київське ВОЄВОДСТВО
1507. р.). Однак повстане згноблено. а Гданський схоронив
ся до Москви, де єго втручено до вязяицї і замучено.
2.	/Іа подї церковного і релігійного житя
проявляє ся на Руси в суперечності! до Московщини певне
піаганє до Заходу. Х.оч Русь приняла хрпстіяпську віру
з Паогорода. а Церква на Руси одержала відтам початки
гетрою, то се сягає тих часів, коли була ще єдність з Римом
\ле й тоді навіть, коли вже настав розділ Церков, київські ве-
тзкі князі нр хотіли мати нічого спільного з византийськг.ми
лоро молами. обтавали в добрих взаєминах з Заходом Ев-
ропи й Апостольською Столицею, а змаганя до унії Руської
Церкви з Римом не устають, як се вказують взаємини Да-
нила Галицького з Інпокентієм Iх Наслідком перенесена
митрополичої столиці із знищеного Татарами Києва до Во-
лодимира Суздальського, а відтам до Москви владики
гдїльних руських князівств гляділи зближена до Римської
Іеркви. Тим змаганям пособляла злука деяких руських
князівств з Литвою, а Галича і части Волині з Польщею.
1о визволу руських владик зпід зверхності! московського
митрополита причинило ся основане руської митрополії
в Галичі за Казимпра Великого, котрій підлягали епискои-
тьа в Перемишлі, Володимирі Волинськім і в. Холмі. Але
ОЛ. БАРВІЙСІ.КПЙ. ІСТОРІЯ УКР ЛЇГЕРАГУРП	10
також підвладні Литві руські владики намагали ся визво-
штп зпід зверхності! московського митрополита, котрий
звав себе київським і гнобив їх великими данинамп.
Заходами великого князя Вптовта засновано руську
митрополію в Києві (па котру по єго волі південпо-
руські єпископи вибрали митрополитом Григорія Цамвла-
ка В 1414. р.). Тим способом руська Церква відділила ся *
від московської митрополії й організувала ся на самостій-
них основах, а руські землі визволили ся зпід церковного к
впливу Московщини.
Київ став тим способом знов осередком ре-
лїґійного і культурного житя на Руси і наслїд- 1
ком того виробив ся там перегодом пншпй характер умо-
вого житя і просьвітп. Руська Церква мала самоуправу,
київського митрополита вибирав вільними голосами цер-
ковний собор єпископату, коли тпмчасом витворений в то-
гочасній Московщині крайнє викліочний-тгьІцопМльний і цер-
ковний тип із самовладнірип^змаганями не відповідав по-
глядам українського народу.
Вже на соборі в/Констанцї (1415. р.) являє ся згада- 
ний в горі учений, київський митрополит Цамвлак, з лега-
том царгородського патріярха Ізидором, також прихильни-
ком унїї з Римом. Колиж спорожнила ся київська митро-
полія, вибрано пороченого папою Ізпдора митрополитом,
котрий явив ся на соборі у Ферарі і Фльоренції (1439. р.),
де проголошено зєдиненє (унію) східної Церкви з Римом.
Іменований відтак /київський митрополит Ізидор кардина-
лом (перший кардинал Руської Церкви) подав в архперей-
ськім посланю фльоренти йсь ку унію до відома єпи-
скопатові! на Русі/, але коли явив ся в Москві для прого-
лошеня унїї, велів єго великий князь московський увязниги
і засудив на смерть на кострі. Видобувши ся з полону, утік
кардинал Ізидор до\Киева, а відтам до Риму, де й неба-
вом помер.	\
Зближеню Руської'хЦеркви до Риму пособляли істори-
чні події на Балканськім півострові.	д
’) Кн. Витовт посилав митрополита Цамвлака на церковний собор
до Констанци, де він був провідником 19-ти грецьких єпископів, ктгрі
однак не хотіли злучити ся з Римською Церквою.
Вже овлада Царгорода хрестоносцями і .засноване там
ними Латинське цїсарство (1204—1261.) захитало по-
загу Впзаптпйського цїсарства. витворило глибоку пропасти
ніж Сходом і Заходом та промостило Туркам дорогу до
івладп Валк іпу. (Сербія по бою па Косовім полі 1389.
і, Болгарія ’) 1393. р. стали турецькими провінціями, а Цар-
ород попав 1453. р. у руки Турків).
Фльорептпйська унія (1439. рд скріпила також
іерковну звязь руських земель з католицькою Польщею
 
західною Европою, а/|)уські митрополити входять у зпо-
 
ліни з Заходом (ІЦм/злак був на соборі у Констанці
 
1414 — 1418. р., а Ізпдбр/на соборі 1438. р. у Феррарі і Фльо-
іенції). Коли наслїд
заз більші сліди з
івіць Руси з півд
ерериває с
іом
іа її
тих подій виступають на Руси що
Гуно-европейського впливу, культурна
)-с^овяпськпми землями і з Царгоро-
аслїїіком згаданих у горі подій на
о р е/і т и й с ь к а у н і я пе була тривка '),
ковну звязь руських земель з Подв-
ою.
покористувала ся фльорентийською унією
->алкап
Як набудь ф
ісеж такіі\ скріпі
нею і західною
Московкирйа

і упадком Царгорода (1453. р.), щоби московську митропо-
лію визволити зпід зависимости царгородського патріяр-
сату. Московський митрополит приняв отже титул патріарха,
і московський патріярх став зверхником всего єпископату
’) Представником впливу Сербії на старинне руське письменьство
митрополит Кппріян (т 1406.), родом Сербпн (проф. Ом. Огоновський
азиває єго Болгарином): літописи величають єго „вельми кнпж-
ьім'ь и учите л ьньїм'ь", чого доказом єго Житія Сьвятпх (до 1380.
ув митрополпт Кппріян у Києві, опісля переселив ся в Москву). Пред-
тавнпком виливу Болгарії є Григорій Цамвлак (Самвлак), котрого
ізвав з Болгарії на Русь митрополит Кппріян. Він визначав ся глибо-
кою ученостю. а на домаганє в. кн. лит. Вптовта руські еппскопп вп-
ьвятплп єго на київського митрополпта (1414. р ). З творів єго замітні
і проповідп, в котрих він впявив свій красномовний талант. Обидва
они були представниками відродженої в XIV. ст. церковно-словянської
нижности. котрої твори ширили ся на Руси.
а) На Руси всеж таки були люди прихильні унії, як н. пр. мптро-
олит Мисаїл, котрий написав „Соборвоє посланіє русского духовень-
гва и міщан-ь кг римскому папЬ Сиксту IV. з Вильни 1476.“ (видане
. Петрушевичем 1870. у Львові).
в Московщині і змагав також до підчиненя собі київської
митрополії. Однак самовладні змаганя Московщини відвер-
нули віт себе і духовеньство і міщаньство Рхси, а право
славні руські єпископи на соборі 1590. р. призна-
ли торжественнл ц а р го р <> д с ьк о г о патріярха
головою православної Руси. Царгородські патріярхг
опікували ся з того часу справами південно- руської Цер-
кви. церковними братствами і школами.
.3. /Іюбдинська унї'я (1569. р.)
Вопазвязала наконечно Литву й руські землі тісно з Поль-
щею, а всі руські землі, крім Берестейщини й Пинщяпи, іщ
осталп при Литві, і крім Чернигівшині*. що піддалася Москов-
щині, дістались Польщі. Лит. руське князівство перестало отял
бути окремою державою, а ся злука Литви з Польщею від-
крила весь простір на Руси впливам польської і західно
європейської культури. Оснований у Люблпнї трибунал як<
висніа судова настоя, запоручзв Руси самоуправу. бо Ли-
товський Статут постановив, що „писарь земскій маєть пі
рутку литерами и словьі вси листн и позвьі писати, а не
шішпм'ь язьїкомь и словьг*. Однак громадський самосуд
знесено, обмежено права хліборобів до землі і тим спосо-
бом розділено населене на шляхту і посполитих людпй
Шляхта взяла державну управу в свої рукп і відсунула
від неї також міщан. Через те і в міськім житю настаї
цілковитий переворот. Королі надавали містам маґ-
дебурське право, котрим вони правили ся самосгійн*
і творили неначе відокремлену в собі державу. Сим пра-
вом одначе користувалп ся тілько католики - міщани, іц*
сиділи сере і городських мурів, а що руське міщаньстві
було поселене поза укріпленими, то переважно не хісну
вало ся магдебурзьким правом. Тілько в Церкві збереглися
покищо останки колишнього вічевого, громадського устрою
Руські князі і бояри входять у взаємини з польською
шляхтою і з західно-європейською ьхльтурою. Але хоч Русь
втрагпла свою пародію - політичну самостійність і посте-
пенно підлягала суспільному і політичному впливовії Поль-
щі, вона готовила ся серед того впливу до гульїурного по-
ступу і розбудженя своєрідного у нового житя і пись-
меньства. Особливо коли царгородські патріярхи що раз
- ]49 -
ільше вмішували ся у внутрішні справи Руської Церкви
і поставили руських владик пі і догляд церковних братств,
гські владики довели до упїї з Римом, званої Г>ере-
т е й с ь і; о ю
Ьерестейська унія (1596л, до котрої головний по-
пи дав Іпатій Потій, єпископ володпмирськпй, опісля кп-
зський митрополит, викликала, правда, роздвоєне в широких
ерствах руського суспільства, бо зносила громадський, вп-
орнпй устрій Церкви паРхсп і спричинила релігійні спори;
дпак се споводувало значний рух літературний і просьві-
нпй, а з тим і змаганя до вптвореня власної пауки. Серед
уеького суспільства найшли ся люди, що стали горячими
воронцями народ пости і ся боротьба доставляє толов-
ого змісту руському ппсьменьству протягом XVI—XVII.
г. До тої боротьби виступає галицьке, а передовсім львів-
ьке мііцлньство в обороні’ „благочестивої** віри, а се стає
окликом до розбудженя широких верств народних, головно
еляпьства.
4.	Початки козаччини, визвольні змаганя україн-
ського народу.
Після зруйповапя Византпйської держави повстав на
і рим і хижацький ханат Гиреїв, а з того часу вельми
мінили ся відносини на окраїнах Литовсько - руської дер-
жави. За В п товта єї межі сягали до берегів Чорноморя.
ін укріпив Канів, оснував Черкаси і Кременчуг. построїв
вердиню на місці' давнїйшого Очакова, пристань на місці
пнїпіньої Одеси і замок при устю Дпїстра (проти \ пер-
лу). Але за Казимпра Ягайловича, занятого більше сип-
ами з Польщею, як обороною границь, Литовсько - руська
ержава втратила ті південні окраїни. Менґлї Гпрей зни-
шв пограний ні твердині, а між заселеною Київщиною і та-
врськими кочовищами утворив ся широкий простір пустої
емлї, так звані Дикі пол.я, де вела ся безнастанна бо-
отьба між українськими поселенцями з одного, а татар-
ькими хижаками з другого боку. Проти татарських наїзн-
иків, що безнастанно нищили Україну, витворює ся в дру-
ці половині’ XV. і протягом XVI. столїтя козаччина,
отра виступає також проти заведеного наслідком люблин-
ської унїї економічного і суспільного ладу на Україні.
(Замість громадського самосуду заведено шляхетський, хлі-
боробів закріпощено, отже нарід кидає ся туди, де уряд
і шляхта не мали над ним власти, в незасеЛен; степи і там
пристає до вільного Запорожа).
Крім економічних і суспільних відносин берестейська
унія зробила великий вплив на нарід наслідком знесеня(
в Церкві виборного ладу. Козаччина почала боротьбу з Почь-
щею і звертала ся за помогою до широких народних верств,
з одного боку, а з другого під релігійним прапором лічила
ся чв справах „руської вірп“ з представниками впеших
українських верств, з їх останками — з міщаньством, ду-
ховепьством. а навіть із шляхтою. Релігійним прапором за!
сіупає ся прапор національний, під окликом справ релігії
ве .е ся боротьба задля національних, політичних, суспіль-1
них і економічних питань. З тою релігійною поволокою до-
ходить до розгару польсько-козацьких війн. Довголітні
в.їіни польсько - козацькі, що заповнили другу половину
XVII. столїтя і страшно зруйнували правобережну Україну
(в наро-іппх устах витворила ся назва сеї доби — Руїна),
довели до розриву України на право- і лївобе-|
ре.жну (в Андру сівськім мирі 1667. р.) і спричинили?
також значні суспільні і національні’зміни. Але хоч на
слідком польсько - козацьких війн занепали на Україні за-|
сновапі гам попереду огнища умовбго і літературного жйтя|
та спинили єго розвиток, то серед воєнного козаць-*і
кого суспільства проявляє ся поетична творчість, ко-
тра видає козацький епос — думу?
І
5.	Початим гуманізму-
Змаганя до зєдіїиеня Східної Церкви з Західною, упа-
док Царгорода. в слід за тим переселене учених Грекії
(між и пшими ученого К и р и л а < І у к а р и с а) до західної Ев-
ропи, мали для культурного розвитку і поступу благодатні
наслідки. Середньовічні погляди і форми пережили ся
в супротивности до закостенілої схоластичної ученості1
проявили ся змаганя до свобідпого образованя і свобідни^
дослідів на полі науки до впзволеня людського духа з за-і
костенілої шкільної системи. Провідником в тих змаганяір
Ш
— 151 —
іала стати клясична старинність, письменні і мистецькі
вори старинних Греків і Римлян 3 відродженим наук
умілостий кляснчної стари нности укладають ся наукові
осліпи і мислень на нових основах висілого наукового
мистецького образованя. Взірцем тих умовах змагань слу-
жать літературні й мистецькі твори клясичного сьвіта.
» половині' Х\ столїтя дістали ся на Русь ті нові струї
Пукові і жптьві з Заходу, а сї струї названо гумані-
мо м. Гуманізм проявив ся головно пильним виучуваньм
таранних класичних язиків (латинського і грецького) і лі-
ератур. Знань старинних кляспчних літератур розбуджувало
правдешвю вселюдську просьвіту (звану в латин-
ькій мові іти там На в, відси і назва гуманізму) і справ-
ешнїй смак письменський у хрпстіянських народів. Сей
овий культурний напрям вийшов з Італії, де грецькі уче-
і після овлади Царгорода Турками найшли приют і роз-
удили замилувань до кляспчних літератур і наук (пле-
анпх уже італійськими поетами Дантом і особливо Пе-
раркою)
Правда, і в середних віках читано у висших школах
ещо із староклясичних. творів, як се опісля робили гума-
Істи. але в середних віках плекано більше латинський
зик. Та середньовічна наука звала ся схолястикою (від
атннського вислову йсіюіа — школа). Головною з а д а-
ею схолястики було узасаднювати й утвер-
жувати правди науки Церквп з підмогою ро-
умованя. а мислити, розумувати (діялєктпка) і доказува-
ні правду учено на основі писань грецького фільосоФа
.ристотеля (котрого виїмки знано з лихих перекладів ла-
пнських). Але схолястика, котра бу’ла спершу7 хосенною
мовою гімнастикою, перегодом тратила що раз більше нау-
ові прикмети і губила ся в пустих формулах і сухім, вп-
окопарнім розумованю.
Тпмто з ві дродженєм кляспчних літератур і наук по-
ав ся спершу в Італії, а відтак і в західн й Европі новий
зорот в у новім жптю, званий гуманізмом, а головною
го прикметою було змагань до свобідних само-
тій них дослідів і свободи думки. Сей напрям
зернув і красну літературу, науку' і мистецтво на но-
гй шлях.
- 152 -
Сей новий напрям дістав ся також до університетів
у Празі (заснованого 1348. р.) і в Кракові (1440. р.), в котрих
впсшу просьвіту подирало також богато Русинів, королева
Ядвига ’) оснувала своїм накладом в пражськім унївеосп-
тетї окремий інтернат (бурсу) для студентів Литовців і Ру-
синів. а такий сам інтернат відкрито опісля при Краків-
ській Академії). Подирали там науки між интпимп Адам
(опісля іпатій) Потій і Касіян Саковпч. Через Польщу вій-»
шов гуманізм і на Русь, відкп богато- заможнїйших і та-
лановитих Русинів їздило в Італію, щоби набрати ся висшої
осьвіти у тамошних учителів-гуманістів. Першим ?у-
сином, що поїхав учити ся в Італію, був Франц Скорина
з Полоцка. Спершу учив ся в університеті* в Кракові
й осягнув там степень бакаларя, а відтак на університеті
в Падуї осягнув він степень доктора лікарських наук і фі-
льософії.
Імовірно православної віри, своє хрестпе імя „і еор-
гій“ скрпв він під католицьким іменем ,.Ф р а н ці с к а“, щобв
міг учити ся в Академії, до котрої православні не малі:
приступу.
Визначний вплив у напрямі гуманізму на Руси мав
Максим Грек (родом з Альбанїї ок. 1480. р., ок. 1556. р.)
котрий здобув собі широке образованє в часі процвпту добі
відроджена і гуманізму у Фльоренції і Венеції, а кляси
чнітх письменників називав першими своїми учителями
Там мав він нагоду ознайомити ся з класичними язикамі
і літературами і близко придивити ся духовії пової італїй
ської просьвіти. Ширина умового сьвітогіяду лучила (Я
в него з силою і глибиною релігійного чувства. Він слухаї
знаменитого ученого Грека К о п ст а н т и н а Л а с к а р и с а ті
ознайомив ся із славним проповідником і настоятелем Домі
пікапів у Фльоренції. Савопаролею, котрий був ьм}
близший духом яко строгий проповідник аскетизму, яі
італійські гумапїсти, а відтак у монастирі на Атонї вчиту
вав ся пильно в тамошних рукописах. Одуїпевленє, впкли
*) Як засьвідчає київський архпмаїирпг Захар Кошіетенськпі
в прпсьвятї кн. Чствертинському свого впдаия бесід сьв. 1. Золотоустоп
(1623.). „королева Ядвига читала Біблію словенську, а для впрозумін
«ї мала виклади Отців сьвятих словенським язиком, котрі з БіЗД'ф
читала".
немало иричи-
Академія), пі-
ню мріли
обожили Плятопа і ви-
дане в Італії класичними науками (до чого
шла ся основана Медицеямп у Фльоренпії
>вало христіянських учених до того степеня,
іро воскресепє грецької мітольоґії
кіикали рівнодушпість до христіянських засад та довели
шм до занепаду моральності! і попадали в поганьство. Як
?авопароля виступав проти такого впбуялого односторон-
юго одушевленя класичним сьвітом і був противником
юьвіченпх, але мало релігійних італійських гуманістів, так
Йаксим Грек па Руси осгерегав вірних хрпстіян перед
іодібними змаганями і написав „Облич птельиоє с ло-
зо на єлписку прелесть", в котрім стариниій мітольо-
лї протиставить ідеали і засади Христової науки. Хоч чу-
кпй походжепєм, він пе тілько своїми творами (видав
Голковую Псалтир, справляв богослужебні книги), але
впливом своїх моральних поук па погляди тогочасних ліп-
ший належить до Русп, дарма що порікапєм мпогих москов-
ських обичаїв і поглядів наразив собі московських черцїр
ухвалою синоду за те, що нібито псував текст сьвяще-
іих книг, зачинено єго в монастирі, де й помер. Він пер-
ший на Русп явив ся з богатим засобом зпаня не тілько
з богословських, але й у сьвітських науках, а своїми трудами
і змаганями приготовив видане Острожської біблії і діяль-
ність Греко-словенської Острожської Академії.
Під впливом гуманізму повставали па Руси висші
школи, вправдї ще з церковно-схолястпчним напрямом, але
з європейським устроєм, а се розбудило живий літератур-
ний і науковий рух і рішучі прояви умовбго і народного
жптя.
6.	Реформація,
викликана Лютром у Німеччині (1317. р.), відбила ся та-
кож значним впливом на Руси. Лютер списував свої науки
німецькою мовою, переложив нею сьв. Письмо, складав нею
релїґійні пісні і виробив її па літературну мову. Латин-
ський язик, яким досп майже виключно послугували ся
в письменьстві в тогочасній Европі, уступає місця живим
іародним мовам. Реформація обгорнула не тілько західну
її середню Европу, але стала ширити ся також у Польщі,
па Литві і Руси (а іменно кальвінізм, соиинїяньство. або
так зване антитринїтарство [науку о сьв. Трійці’ супро-
тивну католицькій науці], або так званий аріянїзм). Ст
науку проповідз'вав Лелій Социн, а відтак его братанчч
Фавст Социн. в Польщі, а осередком социнїян був Пинчіг
і Раків. Ся наука розширила ся також у литовсько-руських
землях. Найзнатнїйші вельможі, між тими Радивили. а та-
кож міщани переняли ся сею наукою і видали численних
письменників. Прихильником сощінїян був також князь
Констаптмн Острожський. хоч держав ся православної віри,
і т<-му атонськиіі чернець Іван Впшенський. вважаючи
се шкодою для православної віри, картав у своїх посла-
ніях прихильників социнїяньства, що ,.поєритичТ>ли вси
•обительпіщьі Малой Росіи п оті. Бога далече устраниша
-ся“. Відозвав ся давшій рух чеський з часів Гуса, а ся
наука проникала заходом чеських братів і инших некато-
лицьких сект у Польщу, а відтам на Литву і на Русь.
Сей релігійний рух спонукував з одного боку до дослі-
дів релігійних питань, а з другого побуджував ревних при-
хильників Церкви готовити оружє до оборони. До сеї обо-
рони треба було таких самих засобів образованя, якими
• орудували противники. Осьвічепі люди сьвідомо відчували
потребу образованя і тим виріжняло ся осьвічене суспіль-
ство на Руси від Московщини, закостенілої в застарілих
поглядах і в темноті. Але сей просьвітний рух не остав
опісля без впливу і на сусїдну Московщину, де білору-
ська і кйївська осьвіта положила також культурні під-
валини.
Наслідки сего релігійного руху проявили ся неба-
вом паглядпо на просьвітнім і літератхрпім полі.
Хоч український нарід втратив державну самостійність,
однак розвинув мимо того своєрідне житє, яке многимн при-
кметами нагадує стариігну добу. В церковнім письменьсгві
зберегла Русь книжні традиції старинної доби, однак жива
народна мова, що проявила ся доволі чистою в грамотах
другої половини XIV. столїтя (з прикметами білоруського
ювору) щораз більше виступає в творах, котрі відносили
СЯ ДО житєвих потреб, і мішає ся з церковно словянським
і польським язиком. В правних грамотах і законидатних
книгах значну перевагу бере жива народна мова і з старо-
словянським та польським відтінком стає урядовим язиком
на кітві.
Наслідком політичних і суспільних відносин черпав
сей урядовий язик пе тілько з церковно словянського і жи-
вої народної мови, але й з латинського і німецького язика
під впливом школи, торгових взаємин із Заходом і вина-
ходу печаті. Літературна діяльність у тогочасній Руси
проявила ся головно на релігійнім полі, па котрім ведеш»
горячі спори (полеміку) між католиками та унїятамп з одно-
го боку, а православними і протестантськими сектами з дру-
гого. Сї спори творять протягом XVI. і Х\ II. столїтя го-
ловний зміст тодішньої руської літератури так званої
полемічної (так називано твори, в котрих прихильники
одного ісповідапя поборювали представників питого іспо-
віданя). а хоч та полеміка була доволі одностороння і ви-
ходила головно на заговорене противника, всеж таки ожи-
вила значно тогочасну літературну діяльність і причинила
ся д > розбуджена самосьвідомости спорячих сторін.
7.	Книгопечатанє.
Винайдене в Німеччині’ в половині XV. ст.. а відтак роз-
иовсюднепе також у Польщі, на Литві і Руси, воно пособляло
вельми тогочасному літературному руховії. В Кракові по-
звляють ся з кінцем XV. столїтя (1491. р.) церковно-сло-
іянські книги кирилицею в печатні Швайпольда Фіоля. Німця
* роду, за що запідозрено єго в прихильності! право-
злавію і візвано на суд перед краківського єпископа. Він
'»ув приневолений покинути Краків і переніс ся па Угор-
цину, а через те на якийсь час перервало ся печатанє
жижок. Але відтак (після видань Скорини в Празі
1517—1517. р. і у Бильні 1525. р.) заходами московських
шходцїв Івана Федорова (або Федоровича, як єго називали
іа Руси) і Юрія Мстиславця починає ся на Руси правильне
жигопечатанє з початком другої четвертини XVI. столі і я.
5 маєтності! вельможі Григорія X о д к е в п ч а (вилен-
ького каштеляна і гетьмана великого князівства) в За-
їду дов і, на українсько-білоруськім пограничу (в Город-
іеніцинї). повстає перша печатня. заложена Федоровичем
Мстпславцем, котрі були приневолені утікати з Москви
наслідком заворушенні, викликаного гам першими їх пе-
чатними виданими. Однак недужий і підхожий віком Ход-
кевич не довго пособляв тим печатникам, заллятого Мсти-
славець переніс ся до Бильна і там з підмогою богатпх
міщан Заріцькпх і Мамопичів (в домі сих останпих)
заложив нову печатню *). Федорович тим часом переніс ся
до Львова і тут з підмогою спроваджених з давної за-
блудівсько; печатні помічників заложив першу руську
печатню (р. 1573.) недалеко Сьвято-Опу4)рейеьк«»го васи-
ліянського монастиря (па Під.замчу).
Задля недостачі потрібних засобів попав Федорович
у довгії і був приневолений прішяти службу у князя
Острожського (1575. р.). В Острозі в 1570-тих роках зі-
брала ся заходами князя Острожського громада образова-
пих люднії,, рід грецько - словенської академії, і тут підго-
товлено та протягом двох років випечатано славну Острож-
ську Біблію (в р. 1580. і 1581.) на основі копій сьв Письма
зібраних з сербських, болгарських, грецьких та Палійських
монастирів. Се перше повне старословянське видане Біблії
було впкопанєм найбільшої тоді видавничої роботи. Князь
Острожський написав переднє слово до сего виданя. а дру-
ге Герасим Смотрпцькпй, підскарбник князя, що належав
до редакції Біблії. Силябічпими віршами описав він герб
і нязя. а такпмиж віршами зложив друге своє .діредпсл»-
г.ієЛ для ославп князя.
По вішечатаню Біблії вернув Федорович до Львова
і тут умер. По єго смертп викупило заставлену у жида пр-
чатню Ст а в р он п г і й с ь ке Братство і в печатках 'Л 11.
столїгя прпняло на єї управнпка литовського Русина Ми-
хайла Сльозку, котрий опісля відкрив власну печатню,
а ставроіпігійська. найдавнїйша у .Львові українська пе-
чатпя1 2). є тут і до нині. Окрім сих печатень розповсюдни-
лн ся печатні’ на .Литві і на Руси так, що находили ся
11 - І у і; а Мамон и ч був скарбником великого княьївс гва. а Кузьма
Мамонпч вплеііськам бурмістром. В сїй початії! вийшло 167-13. Єванге-
ліє;, а 1576. Псалтир. Іван Заріцькпй (Зарецькпи) був скарбником
і старостою упитськпм. а браг єго Зиновій бурмістром впленськлм.
2) Король Володпслав IV. падав Сгавр. братству виключне праві
иечагати словянсько-руські книги, а сей ирпвіїеи потвердив також ко-
роль Михайло Вишневенький.
е лиіпе по важнїйгцпх містах і монастирях, але і по се-
:ах Ч. іцо стає ви мов ним доказом розбудженого \ мойого
:итя сере і тогочасного українського суспільства 1 2 3У
Але коли в Мосі’бвіципї печаганє обмежає ся лише
іерковипмп книгами, па Русп пробудило ся живе чувстве
іародпости й умова погреба г. змаганю до перекладів сьв.
Іисьма живою народною мовою, проява, — якої пе бачимо
; Московпішії. Згаданий в горі Франц Скорина, полоцький
іі’иавпп, що учив ся в Кракові і Падуї. видав у Празі
Біблію Руську"’) (1517 — 1519. р.). „Богу ко чиї п людейь
юспоаиіьімт» кь доброму наученію", а в перекладі, що ви-
качає ся приміткою білоруських і руських висловів, к<--
иістував ся чеською і церковно-словянською Біблією. Ціль
его видапя поясняє Скорина просьвітною і народною пе-
ребою. бажаючи послужити свому народові! „кг наученію
правд вірш «юдемт» посполптьім'ь руського язика" (тим
по говорять по руськії), ..своєму при рожевому руському
зьїку кт> иауце всего доброго". Але в переднім слові до
малії і в замітках Скорини не находимо ніякого натяку
іро яке небудь звязь єго праці з протестантським або яким
ебудь пншим релігійним рухом, так що єго змаганя явля-
нь ся зовсім независпмими і самостійними (Лютер впсту-
Іає із своїми тезами на передодні Всіх Сьвятпх 1517. р.4).
Ірпхпльнпком і помічником у Скорпппних змаганях був
1і Крім Ви л [> п а. К її і. в а. . Г ь в о в а її <_і с г р о г а за с іювано пе-
нні в Несвпжі (в Мпньщпнїі заходом маріналка і канцлера в. кн
товського кн. Миколам Радпвила Чорного, опікуна кальвіністів, де
>62 р. папечатаио кальвінськпії Катсхизпс—-С. Бу іпого: крім того
Почаєві. в селі Страти н і (в Рогатпнщпнї). в Євю (у Впленіцинї).
Кутеїпї (в Могплївишнї). в Крплосї (коло Галича) й в пн.
Ч Числа вп іаних у Московщпнї і на Русп книі дають наглядний
таз розвитку книжної іїяльности і культури там і тут. До 1609. року
московських н< чатень вийшло Ні кипі, з українських Ь7: до 1625. р.
.московських 65. з українських — 147: ю 1650. р. <до злукп України
Московщиною і з московських 275._з українських зон
3) Виданя повної „Руської Бі'> ії”і ‘. судячи з того, що ю нас дійшло,
довершпв. хоч в переднім слові з 1510.. говорить про цілу .Біблію.
•*) Коти вичерпав ся наклад видань (’корнни. переписувано їх про-
го.м XVI. і XVII. ст. в Білій Руси і на Україні. (Відпис Василя Жуга-
нча з Ярослава (1568. і. Луки з Тернополя (1569.). Дмитра з Зїнкова
>73.ї й пн
імовірно старший виленський бурмістр Яків Бабич, в котрого
домі, по переселень? з Праги до Бильна, Скорина заложпв
печатній ’), а се кидає гарпе сьвітло на ті культурні круги,
серед яких розвивали ся просьвітні й умові змаганя, ко-
трим пособляло заможне і розмірно на ті часи осьвічене
міщапьство більших білоруських міст (Мамоппчі, За-
ріцькі й пн.). Наклад па Біблію і Псалтир дав Богдан Оньків
Юнькович, син міського радника ьпленського. мабуть уні-
верситетський товариш Скорини).
З тогочасних перекладів сьв. Письма найбільш замітки‘
Пересопницьке Євангеліє2), зладжене накладом кн. Настасї Голь-1
шанської в пол. XVI. ст. За радою пересопнплького ігумена^
було воно переложене імовірно Михайлом Василєвпчем, си-{
ном сяніцького протопопа (декапа) з помогою архпмандрнта
Пересопнпцького Григорія з „болгарського язика на русь \!
мову“, „для лепшого впрозумленя люду христіянського
посполитого'*, причім перекладник', як і Скоріша, корнету-,
вали ся у своїй роботі чеським перекладом, але мимо тогіі
зустрічаємо прояви руської звучні, складні і форм 3 поіі
чатку XVI. столїтя маємо також рукописний переклад Пі-
сні Пісень з поясненими і моральними поуками, зроблений
невідомим по імепи перекладником, а мова перекладу внч
являє також сліди чеського первовзору. На жаль та „псі і:
сполш а мова'* була дуже мало подібна до дійсної, жпвоіл
чистої народної мови, бо тоді сеї чистоти мови не цінили
і майже і відчути пе вміли. Тоді йшло головно о „правдир
віри**. Крім того є ще деякі инші переклади частин Біблїїіі
як рукопись писаря Дмитра з Зїнкова (місто на Поділи
за Збручем) і Луки з Тернополя, імовірно переписав
з біблійного перекладу Скорини.
З XVI. столїтя маємо крім того в так званих У чиї’
тельних Євангеліях ріжні взірці перекладів біль- *
’) В тій печатні видав „Апостолі»* (152531 молитовник „Малая чо-р
дорожняя книжица“.
-) Пересопниця на Волинї. між Ровном а Луцком, де нинї
є останки с.таринного монастиря, построєного Хведором Чорторийським;
де було написане Пересопницьке Євангеліє. Опісля дісталось се еван*
гелів гетьмановп Мазепі, а він передав у бібліотеку семінарії Переяслав
ської. Часть рукописи Пересопницької (Єванг. Луки і кілька взірці!
з других ввангелпстів) видав проф. П. Жптецькпй у Києві 1К7Ь.
іе або менше зближені до народної мови, а деякі дуже
арвї і старанні „Учительні Ьвангелія* (т. є. „з ви-
ла дом*‘. з поясненими) зберегли ся саме в Галичині.
Учительні Євангелія" подають крім євангельських
екстів на всї неділі року і важнїйші сьвята, до кождого
вангелія духовну науку (в Польщі називали такі виданя
ро8іу1е“)
Сі переклади є лише дальшою низкою тих „перек іа-
ів“ сьв. Письма на „посполиту мову“, що появляють ся
а Білоруси ще перед реформаціїііною струєю, а хоч не
ожна заперечити, що й реформаційні впливи опісля при-
инплп ся до спопуляризованя сьв. Письма і богослов-
ького письменьства, то всож таки стягали вони правдиві
очутя релїґійні на рівень пустого говореня і тим більше
івзятих спорів, а навіть кровавих усобиць.
Змаїаня до розповсюдненя протестантських ідей йн-
яв Симеон Будний 0 (імовірно Мазовшанин) в 40 літ після
корининих видань з товаришами, що також пе бх пі Ру-
Іінами. і видав сучасною руською мовою в Несвижі „Ка-
рхисісь то єсть наука стародавная христіян-
каял (1562 р.). Але після того взяв ся* до перекладу сьв.
исьма на польський язик і польською Біблією здобув собі
я в письменьстві. З пізнїйших єго товаришів унїтарської
кти намагав ся ще руською мовою розповсюднюватп про-
стантизм Василь Тяпинський, Білорусин з роду, і видав ка-
іхизис для „науки дїтий* і текст євангелій. В тім самім
Ісї появляє ся переклад Нового Завіта на білоруську
ву (імовірно з польського перекладу) невідомого нам
изше социнїянина Валентина Негалевського в селі Хоро-
ові на Волині’ (в 1581. році) з виразною унїтарською
кою.
Кнпгопечатанє вельми причинило ся отже до видань
рекладів сьв. Письма, Отцїв Церкви, богословських полє-
гших творів, церковно - словянськпх богослужебних книг,,
іередмовами, доповненями і поясненими білоруською мо-
)ю, а хоч властивої літературної діяльності! в тих часах
Руси не замічаємо, всеж таки наведені виданя стають
*) Будний був спершу кальвіністом, відтак унїтарпетом, а на останку
еншов до крайного аріяньства (юдаїстичного напряму).
— іно —
певним доказом віїстої ровенп осьвіти і підготовляють т:
промощують дорогу народній мові в инших вітках писк
меньства. Білоруська і київська ученість причинили ся д
замітного піднесеня культури.
8.	Організація Церкви. Братства. Розвиток справ
Церкви.
'Після фльорептийської унії помічаємо кілька дуже за
мітних явищ. А іменно зпоміж вельмож, котрі пособлял
розвиткові! просьвіти і культури на Руси, визначив СЯ П(
бі.ч князя Константи на Острожського також князь Андрі
Курбський. Родом Москаль, утік Курбський перед жорстоке
стю Івана Грізного на Литву п оснував у селі Мил я не
вичах в Ковельщинї) культурне огнище, котре побі
Острога чимале» причинило ся до розбуджепя умовбго жпт
на Руси. Учеиик грецького ученою» богослова Максим
Грека. Курбський громадив коло себе всяких учених, а вві
жаючп помножене книг головним способом до оборони вір
і народності!, перекладав церковно словянською мовою твор
грецьких церковних письменників, писав письма до укрі
їпських вельмож і міщан та ремісників, щоби їх утве|
дити в православній вірі. Книги і листи Курбського писаі
церковним під впливом Московщини зміненим язиком, а д<
які знов писаня уживаним тоді на Руси книжним язпкої
перемішаним польськими і латинськими висловами. Ві
у старости виучив ся латинського язика і заохочував м»
лодїж здобувати собі висшу осьвіту на європейських ун
верситетах і вчити ся грецького і латинського язика.
Як Острог і Миляновичі. був також двір князя Юр
Слуцького па білорусько-українськім пограничу третпм п-
дібним огнищем культурним.
Але перегодом, коли українські вельможі почали п
реходпти на латпньство (чому і дім Острожських служі
знаменним прикладом і, українське населене не могло ч
слити на їх поміч у буду чині. Тимто почала середня ве
ства українського паселеня. сьвідомійше міщапьство і
більших містах, організувати свої сили до нового культу
ного і народного руху. В сім культурнім і народнім руз
ведуть тоді перед у Галицькій Руси міста Перемніпл

.Львів, а па Білоруси Впльпо, перегодом Київ і ип.
Протягом XVI. столїтя помічаємо зріст матерія.тьних засо-
бів українського міщаньства, а рівнобіжно з тим іде зріст
горожапської і нари ціоі сьвідомости. Не маючи в Галиць-
кій Руси виглядів на поміч вельмож і шляхти, ВЗЯЛО ся
львівське міщамьствЬ до організації власних сил і в тім
иокорпстгвало ся давшім устроєм церковних братств,
а також взором міських а особливо цехових організацій.
Небавом почали такі братства повставати одно по другім
ІЬ рква братська була релігійним осередком, що .тучив
в/рішх громади у релігійний союз.їБратства, котрі спершу
іаймали ся ділами міі.і »сердя та хрпсгіянської любови і по-
біч церкви удержували доми я ля убогих і шпиталі у
для хорих та устроювали братські служби церковні, похо-
НОНИ й шшіі діла побожності!, розширили опісля обсяі
Сліобї діяльності!. Попсред усего старались о церкву і сьвя- '
ценпка (похорони, вінчаня членів братства, богослуженя
в неділі і сьвята і т. ип.). У тісній звязи з церквою стояла
пі кола, бо мала служити народним цілям і піддержувати
просьвіту па церковно - релігійній основі. Учителі втих
пколах сповняли обовязкп дяків (дидаскали) і були тісним
ілучшіком школи і церкви. По більших містах заможнїйші
іратства вели висілу культурну роботу, громадили около
’ВОГО огнища кружки учених люднії, богословів, письмен-
шків. котрі розвивали і ширили книжне письменьство
иа\ку з підмогою віїстих шкіл (ставропігійська школа
|- Львові була неначеби ліцеєм, у Києві з братської школи
повстала академія) і печатень. Церковно - братських шкіл
юьстало тоді богато більше, як їх було опісля коли небудь
іа Україні прилученій до Московщини. Козаччина дбала
акож про школи (в Гадяцькім договорі вихований зіі гра-
іицйо Немприч домагав ся заложеня двох університетів
пнішіх шкіл).
Така організація братств давала їм супроти правитель-
•тва законну основу для зєдпненя не тілько міщан, але
і замісцевпх людий ріжногб стану в союз, вирабляла в них
іочутє суспільної і народної карности та заводила в брат-
стві свій народний суд над спорами і проступками членів
'ратства.
Головним і старшим братством, на основі цехової ор-
ел. ЬАРВІПСЬкПЙ. ІСТОРІЯ УКР. ЛЇТЕРАТЛ РІІ.	11
ґанїзації опертим, було міське братство при церкі
Успенія Пр. Б. у Львові, котрого початок сягає др;
гої половини XV. ст.1). Вже в останній четвертині Х\ І. ст
лїтя, під впливом католицького відродженя. спору католі••
ків з протестантами, підготовленя церковної унїї і зан«
паду православної Церкви, заняло Успенське бра і
ство у Львові впливове становище, до чого причини.):
ся значінє Львова яко столиці та культурного осередки Гі
лицької Руси і повага львівського міщапьства. До сеі
братства належали’ не тілько міщани й люди „посполиті к
але й деякі вельможі.
На таких основах зорґанїзувало ся також братство пр ?
монастирі сьв, Трійці у Бильні (засноване 1588. р. т
котре відограло важну ролю в’ тодїшних культурних і р> *
лїТійних змаганях на Руси. Орґанїзація сего братства бул !
потверджена патріяршимп грамотами, а також королем Жи
монтом. Окрім тпх братств на взір львівського і впле: |
ського повстали ще братства в Києві, в Рог ат инї, в Г
родку, в Передні пі лї. в Берестю й ин. містах.
6. Школи.
Вельми важну діяльність виявили братства засн
ванєм шкіл, котрі були взагалі першими правильно ул
дженпми українськими школами. Давнїйші школи і
Руси не відповідали вже тогочасним вимогам, отже тре(
було дати їм новий устрій, зовсім нову наукову проґрам
Осьвічені люди тодішні зрозуміли, що (як ВИСЛОВИВ (
автор „Перестороги") „коли бьі (Русини) бнлп науку мгЬл
тогда бн за невіздомостію своєю не пришли до та^овнє п
гибели" (занепаду).
__________
1) В 1586. році Антіохийськлй патріярх ІІоакпм потвердив нові
•змінений устав братства, а патріярх Єремія надав єму 1593. р. праї
Ставропігії. Знаменем Ставропігії був трираменний патріяріпь
хрест, затинений в братсвкій церкві (відсп і назва пгатріі$, уЬаигоа
хрест, я^угг’м/. ревніші — застромити, заткнути). Ставропігія була н
наче ареопагом у справах релігії і моральної'ти, а еї догляДовп підл
гало на основі сего патріяршого прпвілея — все духовеньство й епі
сконат. коли тпмчасом Ставропігія підлягала прямо царгородському п
тріярхови. Із сего виринули опісля спори між Ставропігійським братстві
і єпископами.
Боротьба за віру і народність з більше образовавим
ародом приневолювала Русь для самизбереженя напру-
итп всі свої сили, по змозі як найпшрше розвивати на-
одпу культуру, двигнути народну просьвіту.
Цїлню основуваних братствами шкіл було — подавати
ліГійпе образованє і підготовляти борців богословської
Ьлєміни. Задля того братські школи прпняли в свої про-
тмп науку старппних (кляспчппх) язиків, церковпо-сло-
«нського. руського і польської о язика, граматики, рето-
аки і поетики (після Ціцерона і Квінтішїяна). діялєктики
богословія (після системи тогочасних католицьких акаде-
ій, головно сьв. Томи з Аквіну. найзіїамепптшого ученого
алійського і схоластика з XIII. столїтя і західно європей-
цях підручників). . Се була середньовічна наукова, т. зв.
холястична (шкільна) система. Схолястика впзпа
їла ся формально - льоґічнпм характером, утверджувала
розвивала готові вже основи віри, добирала до виводів
жаш і зводила всю роботу мисли до штучних поділів,
іреділень і арґументів. Вона розвивала лише зверхні дія-
зктичпі здібності!, дбаючи пе так про се, що доказувано,
іе більше про се, як доказувано.
З творів найбільшого старинного фільософа Арпсто-
ля учили ся мпслптп, розумувати і доказувати розумово
*, чого вчила христіямська наука. Ся науковії система по-
івала до релігійної боротьби засоби, яких перед тим не
зставало українському суспільству. Схолястпчпа наука
ірабляла учених людий, що укладали правди христіян-
>кої віри в паучні системи. З богословськими системами
али появляти ся книги і підручники з ріжних предме-
в знаня — іменно фільософії, історії, мітольоґії і прпро
яих наук.
Першим огнищем нової просьвіти. нового умовбго житя,
’ла заснована кн. Василем Копстантином Острож-
ьким у місті Острозі (між 1570. а 1581. р.) перша віісша
кола. Грецько - словянська Академія, котрої ректором був
ерасим Смотрицький. Науку церковно стовянського
пка, котра в давнїйших школах не сягала понад науку
ітаня і писаня, поставлено на глибшій, науковій основі,
доказом сего стають граматичні праці вихованця сеї
школи, Мелетія Смотрицького Ч- сина Герасима. котрі ста <
мовлять нову добу в граматичній обрібцї церковпо-слс )
вянського язика. Ті стилістичні методи і правила старал
ся Острожська Академія приложіпи і до вироблена т< -
гочасної книжної руської мови (з прикметами білоруської
говору).
Крім -словянсько-русь .ої мови вчили там латинської' |
і грецького язика, письменьства, фільософічппх і богослов-
ських наук. Окол.) Острожської Академії згромадив ся ц •
лий кружок учених Греків (між тими б\ в рект<>р Академії слаї
пий Кирило Лукарис, що став опісля царгородським паїріяд
хом), котрі поставили там науку на тій висоті, ягапідготовил :
поправу церковних відносин і просьвітп у православнії.
і послужила взірцем для устрою иншпх братських шкк
При Острожській Академії утворила ся біблійна комісй г
котрої заходами появила ся Острожська Біблія й инші виде «
вя а кружок сей видав першого українського лїтераї
х повнім того слова значіпю Герасима С мотрицьк ог-
Д гого кружка належав і печатник Іван Федорович г
т.ль.ш яко орґаяїзатор печатні, але й учасник до певні
міри літературно-наукової роботи. Окрім того видала Острозі 
ська Академія таких учених письменників і полемістів, я:
Леонтій Кариович. Меле тій Смотрицький і и:.
Із сеї школи вийшов також гетьман Петро Конашевм1:
Сагайдачний, що пособляв чимало просьвітї на Україї
З сею школою лучить ся отже поважна частина всего тог :
що появпло ся у сучаснім богословськім . полемічнім пис і
меньстві на Україні і на Білоруси і в сій літературні
творчости головна заслу га припадає Острожській Академ і
а пособляла їй вельми печатня, котрої пайживійпта дїялі
ність припадає па 1580—1590. рр.
Львів став побіч (Істрога другим просьвітним огнище *
з котрого наука ринула широкою струєго до Києва і і
ці ту східну Европу. Члени львівського братства побіч б •
довн нової церкви подбали про будову братського дом -
в котрім мала найти приміщене крім печатні також ш кол
перестроєна па нових основах. А що у Львові була вже і
’) В сьвітї звав ся Максим, опісля яко чернець прпняв хм я Мел
тія. був відтак полоцьким архпрппскопом.	і і
— 11 г5
ч>ка латинська школа, отже львівсько братство, щоби не
шили кувати трудпостпй і спорів, оснувало грецько-сло-
вінську школу і відкрило її в осени (158Ь ). (ля науки
’рецького язика придбало бра їство дуже доброго учителя
ірсепїя, Щ Хііеипскопа Єлисейського. котрий був заразом
правникам школи ’) і видав спільно із своїми ученпками
Ьшу і пай ліпшу на той час „Г р а м ати ку 6 л и п о - (г р е ц ь-
 о) - с л о в я п с ь і. ого я з и к а” (1591 ), пі д заголовком А<^/.-
(то значить братств--), шо причинила ся до грама-
ііічіюї обрібки с ічнянської о язика. При єго участи уло-
хено Пер я іок шкільний або Устав Ставропігія-
ької школи. До науки „с л о в я п с ь к о г о язика44 по-
ливано добру учительську силу ..даскала2) Стефана44
Інзапія Ту ста новського). котрий вже перед тим ви-
зичив ся яко проповідник і полемічний письменник, а Лав-
ентііі 3 п за ній видав церковно-словянську граматику
коротким словарем і буквар.
Цїлиіо школи був (як і у сучасних педагогів евро-
ейських) — релігійний і моральний підем суспільства,
виховать і наука мали релігійний характер. Наука мала
'.ги приступна для всїк дїтпй, всякого стану і тому до сеї
іконі ходили діти львівських міщан, иередміщан і духов-
і х, а крім того і замісцеві. У школі мали діти запинати
ісце відповідно успіхам, а не по богатству або становищу
•дителїв. В суботу' подавав учитель науку’ моральності! про
Зовязілі перед Богом і людьми і пе щадив при тім „памятного
о чаші школьній", міг у потребі карати не по тиранськії,
по учительськії*). Наука мала починати ся. віл складний
кз: відтак слідувала наука граматики, при тім наука
шовного читана і сьпіву. „Діти мають питати одеп ,дру-
>го. по грецькії, щоби відповідали по слогянськп. ТІ ЗНОВ
ітають по с.довянськи. а їм мають .відповідати „по простій
>ві‘\ однак „ті не мають із собою мовити простою мовою.
। [е словянською і грецькою44. Опісля приступають до даль-
Ч Ніс ія Арсенїя учителем грецького язика й управнпком брат-
!®ї школи став Кирил Т ран кв і лїон - Ста в ро ве цькп й. -’.наменп-
богостов і піддержав у повні славу братської школи.
Ч грецький вислів дідаскальос — учитель.
3)	Чаша шкільна або березова каша — різки, котрими вбивали
намять всякі неуки і накази.
— 166 -
ших наук; діялєктпки, реториіи, а сї науки, переведені
по словянськи, у львівській школі списано „руським
язиком*’. - Окрім сьвятого письма (євангелія й апостоль-
ських книг) подавано ученикам дещо з чужосторопнпх фі-
ЛЬОСОфІВ. поетів, істориків і т. п.
Ставропігійська школа своєю програмою й організа-
цією зближала ся до взірця західно-європейської схоласти-
чної школи (ак і всіх тодїшних єзуїтських і протестант-
ських шкіл) і мала подати ученикам основне теоретичні
і практичне знане грецького і словянського язика і так
званих „вільних штук** (Ітіхінпі і цшкігіуіііпі) з засобом
літературного знана з письменників, котрих тоді читано
в школах. Була се найліпша і найбільша з тодїшних укра-
їнських шкіл і длатого також із України богато таланови-
тих „спудеїв** (учеників) приїздило до неї для висших
науг., котрих тоді не могли набути у Києві, а опісля сі
школа дала учителів київській Академії. Але важною про
гадиною у львівській школі була з початку недостача ла-
тинської мови, так неминучо потрібної В ТОДІШНІМ ЖИТЮ.
А обмпнепо її в „шкільнім порядку", щоби не викликаті
спору з міською латинською школою у Львові. Та небавох
(1592. р.) повело ся кп. К. Острожському і новгородському
воєводі Тишкевичеви випросити на варшавськім соймі гра
моїх короля ЖиГмонта, котрою він не тілько потвердні
права і привілеї Ставропігійського братства, але й пе
чатню і „школу свобідних наук** і на тій основі була ла
типська мова введена у програму братської школи.
Мимо запопадливості! львівського братства і дбалості
про школу та мимо деяких навіть значнїйших жертв на ту
ціль1), матеріальні засоби братства наслідком будові
й украшеня церкви вичерпували ся, а школа почала піду
палати.
Бильно стало третині огнищем української иросьвітг
і письменьства. Там рівночасно, а може навіть раньше, яі
у Львові, оснувало братство школу „гречеського. латин
ського, польського і руського язика" й осягнуло ДЛЯ ШКОПІ
—-------
*) Констаніпн Корнякт. член братства, жертвував 4.000 золотих
гетьман Конашевич-Сагайдачний 1.5О0, кхпець Хфеніик 2.091 зл.. а ми
трополпт Йов Борецький 1.500 зл.
— 1о< —
печАн) потверджень, патріярха Премії і короля Жиґмоп-
а III. Між пінними учителями визначив ся в сій школі
Леле тій Смотр и ц ькиїі (опісля полоцький архиеїш-
коп). автор Церковно-словянської Граматики1),
отра протягом двох столїтий була знаменитим учебником
е лише на Руси. але її у Московіцпнї, Сербії і Болгарії.
Членська школа під проводом добрих учителів розвивала
я гарно, так то і в ній „почали плисти струї свобіднпх
. а\к“. як висловлював ся єї у правші к і до сеї школи прп-
ідили учити ся навіть з віддалених міст.
Київ виступає около 1620 р. яко четверте огнище умо-
|бго і літературного руіу. здобуває собі перворядне в тім
апрямі становите і держить ся на нїм майже до поло-
• ини XVIII. столїтя. Архпмандрпт Печорської Лаври, Єли-
ей Плетенецький. котрий на тім становищі оставав
оепих 25 лїт. закупив Стратипську печатню 2), перевіз до
пєва і розширив (около 1615.). згромадив тут чимало лі-
гатурних сил і розпочав видавництво книжок, так що Пе-
?рська печатня дала протягом пятнайцяти років більше,
к усі инш печатні українські за весь час свого єство
шя. Печорська Лавра тим способом здобула собі стано-
іще майже одинокого і найбільшого огнища церковного
ідавництва. малярства, рптовництва й ілюстрованя не
дько в українських землях, але на цілій південно-східній
тсвянщинї. П.д проводом Плетенецького (й єго наслїдни-
і Копистенського) зібрав ся в Печорській Лаврі цілий
іужок літературних і наукових сил, котрі утворили тут рід
>гослов ської академії3). Рівночасно з заснованєм
чагнї в Печорській Лаврі утворила Гальшка Гулевп-
вна (жінка мозирського маршалка Стефана Лозкиї
^народну фондацію з дібр своїх дїдпчнпх на ставропі-
ґіський монастир із школою. Братство основане там на
>д львівського і впленського одержало благословенє цар-
’) видана 1БЇ9. р. в Бвю.
-) заложопа була єпископом львівським Ґедеоном Балабаном, але
юзгарі спору із Ставропігійським братством занедбана.
Г1 між тпми визначали ся Копистенський, братанич перемпською
>дики, Памво Бсринда (автор Словаря). Лаврентіп Зпзанїй Тустанов-
сий. а в звязи з ними стояв ІІов Борецький (опісля митрополит ки-
ьнвй).
- 168 -
городськбго патріарха, а до него крім печорського .Йтера-І
турного кружка, що дав до сего почин, вписало ся богатси
нпшіїх духовних і сьвітських люднії, міщаньсгва. між тими р
гетьман Конашевич-Сагайдачнпй з усім козацьким вій-
ськом. Се братство злучило ся з фондацією Гулевичівнп
та заснованим на єї ґрунті (в Києві, на Подолі) Богоявлен-ї
ськнм монастирем, котрий став патроном братства. При мо-з
пастирі побіч церкви засіювано братську школу (крім топ в
бурсу і шпиталь), а першим ректором школи став По в
Борецький, ученпк львівської школи: по нїм був Мео
летій Смотрпцький до посьвяченя на архнепископа но ф
ЛоЦЬКОГо.	І’!
Київська братська школа була гладжена на г.зір львів п
сьгюї ставропігійської, а царгородський патріярх Теофан К
котрий в роцї 1620. прибув до Києва і впсьвятпв па пра .
вославпого митрополита Нова Борецького, на тав братству в
права Ставропігії, а в грамоті своїй називає її „школенні
н а у к є л й н о - с л о в я пськ о і' о її лати п о - н о л ь с в і; о г (ч.
п и с ь м а‘‘. Київ став отже по довгім занепаді церковного житі й
столицею митрополита і гравославного єпископату на всю Україні
і першим та найважнїйшим культурним огнищем. Але з тог? зі
часу, коли молодші і рішучий воєводнч молдавських зе и
мель, Петро Могила, став наслїднпком Копне гепськогс й
(1627. рд, архимапдрптом Печорського монастиря. Печер сі
ська Лавра пішла навзаводи з новим культурним огппп
щем. київським братством. Могила заснував колєґію прі
Печорськім монастирі, підготовивши відповідних НІ
сеї школи монахів, котрих висилав на науку до заграви їв
чппх шкіл, головно до Франції. Наукові сили спроваджу ії
вав він головно зі Львова (прибувши там в 1631. році я
і надав своїй колєґії в су противності! до київської’ брат з
ст.кої школи напрям західно-європейських колєґін з неіі
ревагою латинського язика, котрий був тоді орудєм за
хідно - європейської науки, і польського яко державного'
над грецьким і словянським з огляду на практичні шті
треби сучасного житя ; але при тім не занедбувано такої»
тогочасного книжного русі.кого язика, потрібної'’
до викладу катехізму і складаня шкільних драм. Хоч нф
прям у Київській Академії від часу переміни київська!’,
братської школи в латинську колєґію і до початку ХУІПЬ
істолїтя був схолястичпнй, а що йпо з початком XVIII. ст«-
1:Гїтя почали до нас проникати ідеї відротж&йя кляспцпзмх
і га гуманізму і надали жіівійпшй напрям київській науці
-і літературі, то все ж таки і та схоляепічна наука ве була
і ювсїм мертва і непрпгідіїа тля жптя. Се була наука фор-
мальна. що давала київським учепим формальні орутинки
для оборони віри і народності! та хоронила українське жнге
;іт чужих шкідливих впливів.
Першим ректором Могиляпської колегії СТЯВ ЛЬВІВСЬКИЙ
професор і перший руський доктор богословія І сан Тро-
|* н м о в п ч - Козло в сь к пй. а ок^ло сеї колегії громадить
*я цілий кружок талановитих письменників (що вийшли
ГОЛОВНО З ЛЬВІВСЬКОЇ ШКОЛИ), учених Тії учителів біса я
К’о її пн с ь ц п й, Спльвестер Коссів. Касіяп Сако-
*, ич, Захарія Коппстенський й шипі). Ісая Тро-
,(»пмович-Козловськпй учив ся в академіях за гра-
пщею. а вернувши до край», вступив до монастиря і по-
тав свою педаГоГічну діяльність спершу у львівський
Датській школі, а відтак Петро Могла поктикав єго
та становище ректора київської могилянськл школи, де
шкладав фільософію. Був він однак* передовсім бого-
.«( >вом і написав з порученя Петра Могили катехизм під
заголовком „Православнеє псповЬдапіе катоди че-
кой н апос гольской Церкви восточноіг*. прпнп-
у вашій П. Могилі.
Але небавом дійшло до порозуміня в шкільних спра
іах між Петром Могилою і Богоявленським братством. Ку-
рська шляхта, братчшш і гетьман Конашевнч з козацтвом
тіросплн Петра Могилу перенести основану ним колегій
іо братства па II >додї і злучити фондацію Петра Могили
і братською фондацією Гулевпчівнп, що послідувало в дру-
’ій половшії 1642 року. В рік опісля став Петро М о-
пла київським митрополитом і тим способом піт
;го сильною кермою зєдіїнплп ся три головні огнища про-
світні і релігійні: Печорська Лавра. Богоязлеяське братство на
Ітдолї і митрополія в одеп культурно - релігій НИЙ осередок,
. по занепаді Острожської Академії (із смертю Януша
)строжського і 1620. р,). з ослабленєм культурного жптя
Львові й у Пильні, стає Київ першим і найбільшим огнищем
ультурного житя всеї України. Київська Колегія (від 1761. р
Ажадемія) промощує дорогу культурним впливам західної
Евроїш. а сьвітло цивілізації, „світлосте умКєтности прав-
ди “. як висловлює ся Копіістєнськпп у ..Патїподії“, осіняє
не лише Україну, але проникає відси і в Московщину та
е південні краї, у Волощину і Сербію ’).
З кінцем XVII. столїтя введено у Київській Академії
також виклади богословські, а Стефан Яворський ви-
дав перший підручник богословія „Камень ві>рі>і“. при-
ладжений до потреб сучасних православної Церкви (1728.).
Побіч того київська паука знижувала ся із шкільних стїн
у ни.шіі верстви українського населеня і намагала ся при-
норовпти до розуміпя простолюдя і промовляти до них їх
мовою. Так в 1670. р. появпла ся сьвяіценика Спмеона
Тлмофієвпча „Наука Хрпстіяньс кая зд> еван-
геля... барзо простою мовою и діялєктом'ь, нжь п най-
пр >стТ>піпему челов'Ьковп снадно понятиая". Київським
школярам приписують навіть участь у творчості! україн-
ських історичних народних дум, — про що буде згадка
дальше.
Новим духом повіяло у Київській Академії з почат-
ком XVIII. столітя, а на чолі того нового напряме стоїть
ПрОіреС’Р поетики, реторики, філософії і богословія Тео-
фап Прокопович. ознайомлений добре з відродженими
кйясцчними науками в часі свого загранпчного образованя
в Італії. В своїх учебпиках і викладах вказує він на взірці
старої кляспчної особлпво латинської літератури або на
визначнїйших представників доби відродженя і гуманізму
в західнії! Европі. п. пр. Еразма Роттердамського й кн.
Сей засновок відродженя класицизму приложпв Прокопо-
вич і до богословія і иоручав між инши.мп в богословів.»
ьористуватп ся сьв. Письмом і творами Отцїв і учителів
Церкви, Григорія Назіянзена, Августина, Василія В. і ин.,
що жили перед розділом Церков, а очищене фільософії від
схолястичпого ,,смТ>тья“, почате Прокоповіїчем. провадив
’-і Молдавські господарі корштувалп ся українськими печатними
т давали їм грошеві підмого. братства даром посилали книіп в Сербію
в київській Колегії учило ся богаго Сербів, а українські учені ішли на-
віть до Сербії і там засновували школи.
171
дальше український ірільософ Сковорода, хоч єго твори
’акі що до форми дивоглядні.
Послідовником у тім напрямі Прокоповича був Геор-
• І ЇІ КоїІИСЬКИЙ І ІІП.
Язиком Київської Академії ії тодї не перестав бути
іатинськпй, але очищений від середньовічних варваризмів,
і Прокопович приложив се змаганє і до тогочасного лїте-
іагурного язика та дав почин до нинішнього лїтератур-
іого московського язика. Але при тім своїм змаганю звер-
ав він бачність на се. що сказане ним про латинський
ІЗПК І ЄГО чистість треба розуміти і про всякий ившпй
'зик. І се очищувано тогочасного літературного руського
зика довело до єго розділу ..па вьісокій п нпзкій стиль
їли слог'ь". До сего останнього зачислювань український
зик. котрому Г. Коппський витичив окреме призначено.
Іо єго думці комедія повинна бути написана „слогомь
ростммт», плебейскимь и мужицкимь, каковьія п лпца
мізетіг. а траґедія повинна „бути повна потрясень.
ажких мислий. звучних слів і майже царського перпфра-
у“. Крім комедій народна мова проявляла ся у вертепних
иставах, що вийшли з київської шкільної драми, в по-
доровних віршах на Різдво і Великдень, в наслїдованях
ародних пісень. В шкільних збірниках, котрі собі скла-
али ученпкп київської Академії з висловів знаменитих
ужів старпнности, попадали ся також народні пословицї,
. пр. баба з воза — колесам лекше; здався циган на свої
їти і т. п. Тим способом до Академії входило народне
:ивло.
Хоч ріжні доби в розвитку київської науки і літера-
ми в XVII. і XVIII. столїтю мали деякі окремі прикмети.
) всеж таки проявляли народне житє місцеве в ріжних
ормах. Історичне житє України було спльнїйше від науки
ріжні фази розвитку сего житя відбивали ся відгомоном
авіть у схолястичній пауцї.
Окрім тих головних значнїйшпх огнищ, било духове
итє в українських землях живійшпм живчиком також
поменших місцевинах, як Луцк. Корець, а навіть од-
алїк сих огнищ трудили ся монахи Атонської горн
іан Кня ги ниць кий. званий Ново м, основний Скита
анявського (коло Богородчан), та Іван Виш єн-
— 1.2 --
< ькпй. родом Галичанин, що слав із „Сьвятої Горіг‘ славні і
„посланія" на Русі, і остерегав український нарід перед <
всякими єресями та накликував до морального житя. Що-
йно під копець XVIII. і з початком XIX столїтя повстають г
новітні школи роспйські, як університет у Харкові (18’05. р.) і
у Києві (1833. р. . в Одесі, або ліцей у Ніжині кн. Безбородий.
1
о) Перший віддїд II. доби (1453-1569.).
і
На основі дотепер відкритих і виданих творів пись- І
меньства можемо впевнити СЯ, що перший ві ідїл II. доби •'
був часом застої й ослаблена /іїтературпої твор- ї
пости, хоч можна помічати певний прилив нових кппж- і
них засобів і творів. Основою тогочасної кпижіь-сти остав 1
все ще староруська книжна традиція, доповнена новими *
прндбанями перекладних писань і первотворів. (’еіі прилив 1
нових книжних творів був викпіканйй відроджепєм бол- І
гарської книжності!, починаючи від Кипріяпа і Цамвлака, 1
а па основі тпх південно - словянськпх, а головно болгар-
ських перекладів, появляли ся нові переклади давнїйшпя і
творів. З упадком Царгорода була Атож ька гсра таким г - :
лобним огнищем, відки наші письменники черпали засоби <
книжності! і культури. Там проживали і наші черцї,' спій з
сували книжки, обмінювали ся своїми творами з иаломни- і
нами і перцями сербськими та болгарськими і приносили сі?
книги па українські землї. де їх розповсюдиювали.
1.	Церковні твори.
Були се твори ГОЛОВНО змісту Моралістичного, збір,
пики перекладні і первотворп. в родї Ізмарагдіг., Зол<и
тих цїппй і т. п. Вельми розповсюдиеними були гак
звані Учительні євангелія (збірники наук па неділі
і сьвята на основі євангелій), приладжені до зрозуміли
вірних, оживлені вставлювапими оповіданими. Крім того
вельмп популярними були доиовисня давнїйіипх Житії
Сьвятпх, перерібки і доііовнеия Не перського Пате
рик а. що вказує на неперерпвпу і живу-звязь із старору|
еькою традицією. Появляються також Посланія і полі
м і ч пі твори, а все те стає певним доказом, що і в цей'
ПІЙ ПОЛОВИН! другої доби пе бракло люднії 3 богословським
и'іраїовапєм і ппсьмещьким хистом. Не було лише іюцуни
і<> літературної творчости. не було духового рух*. щоби
іобуджував людчй до сьміливійппіх поривів і се вказує па
іевну застою в у новій і письменській ДІЯЛЬНОСТІ!.
Замітко, що у зближень» українських учепих XVII. ст.
О» паро да послу жили їм основою польські взірці лїіерат\р-
іі. Петро Скарб а, котрий у борбі з протестантами по-
слугував ся їх оружєм і в проповідях та творах своїх від-
.ивав ся до нариту рідним єму язиком, написав /ум оіу
гчіеі)сІі, котрі мали і на Україні для православних
іажне впачінє, бо стрічаємо наслїтовапя або навіть прямі
іереклади єго продовідий і житій да ру» окай кнмЛшкй
ІЗИК у першій ПОЛОВИНІ XVII. СТОЛЇТЯ. Сго К ’ТЯ Сьвятпх,
іаипсаиі взірцевим язиком, містили жптя Сьвятпх східної
Ивркви із східних ікерел зачерпнені і звертати па себе
.ваг* українських духовних, котрі ще не мали
повних
Іетїй - Мппей. IIо а п пкій Голятовський переложив.
і в дійсності! мало що лише змінивши, переписав руськи-
ми буквами Жптя Сьвятпх Скарби, признаних східною
західною Церквою, а також до православних збірників
гКптій XVIII. столїтя війшлн такі, як нудо сьв. Нпколая
5 Половцями, о сьв. Володимирі, о сьв. Борисі і Глїбі і т. п.
У инпігх тогочасних збірниках Житій і Учительних єван-
геліях проявляє ся жива народнд мова для потреби і ро-
іуміня простих люднй.
Маємо з тих часів також рукописи оповідань звя-
іаних з Троянською війпою. Александром В.,
ндпйським царством, вельми популярних ПОВІСТИЙ
про Варлаама й ІІоасафа), апокрифічних повістий
поем.
Завіщаня деяких тогочасних панів (як н. пр. Пе-
і ра Загоровського Ц 1566. р.]. луцького городничого
ключника й єго сина Василя, волинського каштеляна,
шязя Б о гуж а Корець кпг о, волинського воєводи) ки-
ають цікаве сьвітло па релїіійно - моральний сьвітогляд
культурні відносини в половині XVI. столїтя. Особливе
аьіщанє Василя Загоровського про виховано єг*
іїтий і науки давані дітям що до літературної стійно-
іти навіть можна пр’ставнтп виспіє поученя Мономаха. Коли
діти будуть мати по сім літ, радить Загоровський придбаті
для них дяка добре вченого і чесного, щоби учив їх в єгс
домі „руської науки в сьв. Письмі”. Не пестити, а пильн-
ії риводити треба до науки, щоби опісля були здібні на по-
множене хвали Божої, на службу речичосполптіп, родичах*
і приятелям і до сповнювана обовязків". А коли дійдуть
до .доброї науки „в своїм руськім язиці, в сьвятім Письм
і в молитвах", тоді треба згодити статечного бакалара
щоби міг добре вчити латинського язика, а коли будуть
в тім мати вже добрі початки. віддати їх до Бильна, де
Єзуїтів. Тої науки мають учити ся 7 літ або й більше бе;
перерви, не приїзжаючп до дому, а коли осягнуть добр<
знане латинської науки, милость - панове приятелі єго ма
ють дати їх у службу па такі місця, де могли би боні
вправлятп ся в боязни Божій. Також щоби не помітувалг
руським письмом і мовою та чесними і покірними руським!
обпчаями і найбільше вірою своєю і ніколи не опускалі
служб Божих у церквах грецького закону, держали пости
молили ся і стерегли ся єреси. А коли па таких місця?
привчать ся добрих обпчаїв, дати їх V службу королеві
і речипосполитій.
2.	Історичні твори.
З XV. і з податків XVI. ст. маємо літописні перерібкі
(компіляції), оперті на староруській літописній традиці"
і продовженя київських і новгородських літописних збір-
ників місцевими самостійними записками.
І.	Литовсько-руські літописи се найважпїйшпй витвір то
годаспого письменьства з прикметами білоруського говору
Кайдавнїйша редакція л и т о в с ь к о - р у с ь к и х л іт описи!
займає ся подіями останньої четвертини XIV. і першок
половиною XV. столїтя. Єї основу творить праґматичш
(без років писане) оповідане талановито написане про вза-
ємини Витовта й Ягай.та, доведене до 1382. року. Літопи-
сець боронить становища Витовта супроти Ягаїіла й обжа-
лову є єго. До того оповіданя долучені відорвапі вістки, яь
н. пр. Похвала Вптовту. Середня редакція (в двох гру
пах) подає казенну історію великого князівства Литов-
ського давпїйших часів, починаючи оповіданим про прихід
з Італії над Німан Палемона, предка литовського народ)
з патріархами видиїйіпих литовських родів, і веди історію
великого князівства .Литовського аж до Ґедиміпових часів,
сплітаючи подібні книжні історичпо-ґенеадьоґічні фантазії
з відгомоном руських лїтошісий і з ріжпими переказами.
Та редакція має дві Групи: в першій Групі єї основа —
історія великого князівства Литовського сягає до часів
Свитрпгайла і Жиґмонта Кейсіутовича (із згаданим казе-
нним вступом) і доведена дуже короткими записками до
XVI. столїтя. В другій Групі сї продовжена далеко ширші
і мають уже певну закраску. Місцями виступають тут полі-
тичні і партпйні погляди вельмож великого князівства Ли-
товського й їх аристократичпо-олїГархічпа політика та во-
«огованє проти .1 пґмопта Кейстугойича за єго політику
рроти аристократії.
Третя (ширша) редакція, список із бібліотеки Биховця
президента суду), представляє дальший розвиток литов-
сько - руського писаня і літератури й обрібки предмету
З тій редакції лїтопись розширена вістками з письменних
устнпх жерел і вступна .лєґендарпа єї 'Частина п часи
Ігайла, а відтак самостійно описані часи від смерти ЯСи-
'монта. Оповідане єї живійше, має повістевий виклад,
.-живлене часто лєґепдами. але там, де зачерпнене з устно-
о переказу. Вельмп цінне воно яко відгомін живого житя
(V столїтя і поглядів на тодїшних людпй і події скрізь
ірпзму вельмож (н. пр. про становище князя ГлинськоГо
супроти вельмож). Рукопись уриває ся на Ї307. році. Деякі
брази живо написані (н. пр. про зїзд монархів у Луцку
бо про убпйство великого князя Жиґмонта князем Чарто-
ийським).
Литовсько - руські літописи визначають ся зовсім но-
им стилем, відмінним від руських літописнії княжої доби,
тчль сей зближений більше до канцелярпйного стилю ве-
лкого князівства Литовського, ніж до староруського
ножного, має прикмети сьвітського стилю, свобідного від
рковного впливу і визаптпйського красномовства, а у.ія-
іє впливовії польських висловів і складні, н. пр. гуф.
ша (г2Є82а), моц. Сей стиль переходить опісля і до бого-
іовського письменьства другої доби.
До старого лїтописаня є зближена коротка Лїтопись
шрасльського монастиря (на білорусько-українськім погра-
1 І о
діичу в Гродпенщивї). Вийшла вона очпвпдно з церков-
них кругів, а короткий витяг із давнїйшпх лїтописиГ
продовжений у ній новими сучасними волинськими і полі
ськими записками з кчіця XV. столїтя. До сего витяп
 : давних руських літописнії додана цікава іювісіь суча
синка про литовсько - руську війну з 1515. р., а на закін
ченє потане похвальне слово героєві! сеї війни кн. Кон
стаятп пови І ваво ви че ви О с тр о ж с ь ко ч V. Ся по
хвала кінчить ся такою „славою44, яка нагадує ритмічне бу
дову деяких місць ..Слова о Полку Ігоревім" або закіичен-
українських народних дум XVII. столїтя.
„Великославному Государю королю іКикгнмонту Н К
зифровичу буди честь її слава на в'Ькн.
побЬтившему недруга своєго великого князя Василі
[МОСКОВСКОГо,
а гегману єго вдатному князю Константину Пванович
[Острозскому
дай, Боже, здоровьє п шастьє вперед ліпшеє:
пакт» ньшгЬ іюбпл силу великую московскую,
абьі так побивал сплную рать татарскую.
проливаючи крові» пхь бесурменьскую".
/ . ”. о
Автор сеї повісти і похвали, 'мов'рно чернець (1
прасльського монастиря, залюбки згадує про се, іцо кород
Жиґчопт ..сь многими вельможами свойми“ слухав нерко
ног » сьпіву й оглядав церкву з монастирем.
II.	Львівська Лїтопись є літописцю братською, що тв
рить Перехід ДО ШЗНЇЙД1ІПХ літописнії \^‘ІІ І XVIII. столг
(починає ся 1498. р„ мабуть недоїли’іена перериває ся і г
1649 році), складає ся з двох частий. Перша иаипсаі
імовірно Львовянином (мабуть Рогатинцем) на основі кр1
ротких записок з XVI. столїтя з додатками власних пок 3
чень літописця про події сучасні па Україні (перші к
зацькі заворушена Підкови і Наливайка), а хоч над
з отушевленєм про Хмельниіцину, пе промовчує і вітє г
мвих сторін козацьких змагань. Єго оповідане щи №
_______	г
V №
’> в тогочасних творах руських потпйуь.мо /.-г — .г.
І и
простодушне, виявляє: гумор і ясний сьвітогляд. Язик
огочаспий книжний руський з примітками польських
ШСЛОВІВ ’)•
3.	Урядоване і Законодавство.
9
В урядованій руське письмо й язик в тих краях
ули уживані ще в податках Х\ . столїтя. побіч лати в-
ького, але пізнїйіпе уступають зовсім місця латинському
’рядовапю. Литовсько - русі: і землі менше улягали поль-
ькому впливовії. Основане Люблинського трибуналу
але зап<«ручитн автономію. Отже там урядова руська мова
вроблена у великокняжій канцелярії з білоруською заїра -
кою 2), держить ся іце в повній силі до Люблипської унії
1569. р.) а обезпечена правительством і на пізнїйіпе. Окрім
рядових актів і грамот, маємо замітні памятники прав-
ілого і з ако н о латно го ппсьменьства: Судо-
вії к великого князя Казимира Ягайловича (1468. р.)
Литовський Статут3», наданий королем Жиґмонтом
530. рд.
Судебник К аз и м ир а Я гай лов ича є збірником
•ав (28 артикулів), виданих для обезпеки приватної вла-
юсти. За крадіж були назначені вельми строгі кари, на-
ть кара смерти. Також строго карано за напад на сусіда,
дбиранє єму батьківщини, або захоплюване чужої ско-
шт. Взагалі Судебник мав метою оборону слабших люднй
юти сильних задирак. Язик Судебника похожий на язик’
*) Львівську Лїтопиеь видав А. Петрушевпч в „Нахковомг Спор-
ку- Гал. Рлс. Матиці й окремо 1867. р.
-1 старословянсько.му і відповідає: е. є н. пр. вь повете аам. по-
ті: вечньїй вам. вічньїн: е зам. я. н. пр. светьій, паметь. месець (мі-
ть) і т. п. Сею мовою ведено також дппльоматпчні межпнародні пере-
рави з Московщиною, з Татарами і з Молдавією, в котрій руський язик
8 також урядовим.
3) Лит. Статут уложенпй 1522—29.. а прпнятий сонмом 1530 р.. був
ісанпй тодішним кнпжним руським язиком і містив звичаєві поста-
мі лпт.-руських земеть, хоч дещо там війшло і з польського права,
ута редакція (1566. р.) була зроблена з деякими змінами в по та-
йм і руськім язицї, а третя редакція руською мовою (15^8. р.) за
іґмонта ПІ.
1. Г.ХРВІНСЬКПЙ. ІСТОРІЯ УКР. ЛІТЕРАТУРИ.	12
178 —
Руської Правди, але проявляє ся вже вплив канцелярій
його язика, який опісля уложив ся в Литовськім Статуті
Литовський Статуте збірником публичного і при
ватного права, постанов давного державного права на Русі
й останків звичаєвого народного права. На сім руськії
збірнику законодавства відбив ся вплив римського праві
але основою єго послужило таки давне громад
ське право на Руси. Народне сільське зборище (віче
або копа відбуває суд і розправу по давкому звичаю н
случай шкоди в чужім селі, на случай присвоєня чужі
борти (дерево, в котрім сиділи дикі пчолп), або на случа
крадєжи. коли злодія не можна було знайти, а підзор ш
дав на ціле село. Сї постанови про копні суди (перші
редакції) потвердив другий статут, а також третій, одная
сї постанови громадського ладу про Копні суди не могл
остояти ся побіч штяхотської управи. — Язик Статута каї
целярийний книжний руський з білоруськими прикметі
ми. — Деякі українські міста в Польщі користувалп ся н
мецьким маґдебурськпм правом на основі королїі
ських привілеїв і мали самоуправу, що визволяла їх
старостпнської і воєводської власти. В українських судз
уживано сего права в польській редакції, поки єго під к<
яєць XVI. столїтя не переложено па руський язик. С
право було в уживаню на Україні ще в XVIII. століп
а на Литовське і Маґдебурське право покликує ся ще В
зний в. Наталцї-Полтавцї.
о) Другий відділ II. доби (1569—1798).
З Люблінською унією проявляє ся могучий вплив з
хідно - європейської і польської культури в жптю і В ІКІС
мечьстві Руси. Передовсім сему впливовії піддала ся л
товсько-руська шляхта. Вже з початком XV. столїтя гум
нїстичні і реформацпйні струї поривають за собою молоді
людпй, котрі в західно-європейських університетах (у Пра;
в Кракові, Падуї й ип.) гляділи ширшого й основнїйіпої
образованя. Литовсько-руська шляхта не могла оперти <
впливовп польських звичаїв і двірського житя, а все
втягало її до католицької Церкви. Розповсюдившій помі
литовсько - руською шляхтою протестантизм із усякими (
тами припевозив польське правительство покликати орден
Ізуїтів, іцоби викоріняв іновірців у Польщі, а в основн-
их ними академіях у Вильнї і в Иолоцку почала
бравувати ся молодик литовсько-руської піляхти. Крім того
роїювідями, приладними розправами і богословськими пи-
апями поборювали вони іновірців, а се було тим лекше,
Ю протестантизм не закорінив ся в широких народних вер-
твах. З наверпенєм литовсько-руських вельмож і шляхти
,о католицької віри упадала могуча цідпора українського
ароду, котрий найшов захист для благочестиво^ віри
української народності! в церковних міщанських брат-
гвах, основаних на підставі свобід. самоуправи і самосуду,
^доручених містам маґдебурським правом.
Виобразовані заходом братств у заграничпих і в брат-
Іких шкодах українські учені богослови і письменники,
травлені там в льоґічнім і фільософічнім мис.іепю, ста-
7ли уоружеш середньовічною схолястичпою на-
кою, але з європейським напрямом, до боротьби
католицькими богословами.
1 Наслідком тогочасних условин і положена української
родности проявляє ся отже в українських землях у Д ру-
лі відд лї II. доби головно діяльність на ПОЛІ це рк ОБ-
ІГ о письменьства. А що тоді вела ся боротьба за
йваяшїйші питаня української народності!, найбільше
юбленою літературною формою була богословська полє-
ка (учений спір). Особливо довершене Берестейської
її було головною понукою до живого богословсько - лїте-
гурного руху з обпдвох сторін. Унїяти встоювали за свою
раву, а православні поборювали унію і католицизм,
ершу ведено полеміку па історичній основі, пояснюючи
дію церковної унїї, а спори про доґмп, що відріжняють
авославіе від католицизму, займали друге місце. Але
ієгодом, коли церковна унія стала довершеною подією.
' зейшла полеміка від історії до доґматикп: питапє про
годжене унїї стало другостепеншім, а головну увагу
рнено па спір про доґяи. Однак обидва сї напрями по-
ііки звязапі тісно з собою
от-
1.	По/ІЄМІЧНІ твори.
Берестейський собор (1596. р.) і поява короткої історі
ДІЯЛЬНОСТІ! сего собору викликали з обидвох таборів го
ряду полеміку, в яку вмішав ся також знаменитий поль-
ський проповідник Єзуїт Петро Скарґа, а виступивши в обо
ронї собора (,.8уиос1 Ьгхеекі" і в книжнім руськім пере
кладї, а ще 1577. року наиечагав „0 ^едпоьсі Ковсіокі
Вохе&о"). відказав сьвітським права вмішувати ся в церков-
ні справи. Против сеї оборони видав шляхтич - протестазі
ХристОФ Броневський під прибраним іменем ХристОФора Фи-
лалета (т. є правдолюба) твір „А покривись албо
поводь на кнпжкн о соборі» Бере стейскомь"
(в польськім і книжнім руськім язиці), написаний дужі
різко, що викликав сильне вражіне між прихильниками
і противниками. Всім творі Броневськийдоказує права сьвп
ських людий до участи в справах Церкви і віри й обстою*
ідею демократичного устрою Церкви. Проти Броневського
котрий у своїм творі голосив протестантські ідеї, виступи^
іпатій Потій1) зі своїм знаменитим ., А нтір р и сісом"
(1599. р.,	богатим на історичні матеріяли, щ<
в неоднім вияснюють приготована до унії. Він був також
автором твору: „Унія албо вьікладьі преднейшихь
артикулові" (1595. р.). і полемічного твору „Гармо-
нія восточной Церкви сь Костеломь римсжимь|
(1608. року), приписуваного давнїйше Носифови Велями
нови Рутському.
Між оборонцями унїї Потій, єпископ ВОЛОДІ!мирський,
опісля митрополит київський, оден з найліпших знавців то-
гочасного язика (виобразованпй на творах Скарги), папи-

’) А дам Потїй походив з визначної сенаторської родини, науки
відбував 5г німецьких академіях, а відтак заняв на королівськім двор.
впливове становище і сенаторське достоїпьство. Князь Острожський, ба- ,
жаючи в нїм мати підпору в боротьбі проти унїї. наклонпв его зрскти ся
сенаторства і прпнятп єпископство Володпмирське і Берестейське. По-
тій, повдовівши, впсьвятпв ся, прпняв імя Іпатія і став єпископом Во-
лодпмпрськпм і Берестейським. Опісля став Потій вельми ревним і зді-
бним пособнпком віднови унїї Руської Церкви з Апост. Столицею, а крім
того чималі заслуги положив яко церковний письменник і проповідник
По смертп київського митрополита Михайла Рагозп засів Іпатій Потій Л
митрополичім престолі’.
сав також богато ііроіювідпй, що «стали неннчатаяимп,
а опісля появилп ся в польськім перекладі (а крім тог*»
богато цінних обємпстих листів). З православного табору
вийшов про упїю важний гвір під заголовком „Пересто-
рога" Н («коло 16О’>. рд котрого автор, член львівського
братства Юрій Рогатинець, впливовий і богатпй купець львів-
ський і вельми осьвічеппй та талановитий, визпачає ся яко
популярний письменник.
В „Пересторо '1“ оповідає Гогагпнець про змаганя
до заведена унії і про Берестейський Собор 1596. року,
а відтак виступає проти верховодства Папи, послугуючись
православними і протестантськими доказами. Крім того Ро-
ігагипець написав народною мовою Статут Ставропігій-
ської школи (першу половину, другу церковною мов<»ю
написав богатпй міщанин Іван Красовський). в ко-
трім подав розумний плян устрою школи і бурси. — По-
біч Нотїя можна поставити Йосифз Велямина Рутського. опі-
сля київського митрополита, автора знаменитого пропамя-
гного письма в латинськім язиці, поданого до Риму в обо-
роні увїятів і української народності!. реформатора чина
іьв. Васйлія В., котрий писав польською і латинською мо-
юю і дав почни до богатого васпліяпського ппсьменьства
іа польській мові в XVII. і XVIII. ст.
Одеп із* 1 знатнїйпіпх учасників у сій боротьбі був й.'е-
ієтій Смотрицький. що визначив ся найбільш своєю Цер-
іовно-Сл овя нськ ото Граматикою. Учений монах
православний архпепискоіі полоцький побправ науку
шерпи в єзуїтській колєґії у Бильні, а відтак на нїмець-
іх університетах Спершу був ревним оборонцем пра-
вославної Церкви і видав (1610. р.) по польськії книгу
іід заголовком „^оГ^’од і о ,)е^і Баїиеій .іеііуие]. Луіеіе] ро-
л’єгесіїпе) арозіоієкіе] \у>с1іос1піе] Сегкміе т. оЬіа$піе.піеш
Іоцніаі \сіаг\ : ріегме] х ртескіец-’о па «1о\\іеп$кі, а іе.тах
І Ч Одна копія лат. буквами „ТІерос горогіГ находить ся в *'!-
І лїотецї Оссолпнськпх. друга в “ бібліотеці КИЇВСЬКОГО університету.,
існовну розвідку про сей твір написав про-(>. др. Студпнський.
;	-) Про образован*-: Смотрпцького дбав кн. Копсі. К. Острожськпй.
’тця Мелетія. Герасама. що служив спершу у війську, а був вельми
сьЕІченпй. поставив князь Острожськпй начальником Острожської
(коли і гам брав він участь у вйданю Острожської Біблії 1581. р.
х яктейзкіерго па роїєкі ргхеїохопу ргхех Теоіііа ргіоіо^а*. ,
т. е. Плач Східної Церкви, в котрії! яркими красками зо- ।
бразив сумне положене православної Церкви на Литві 
і відступство від неї знатних шляхетських родів, а се спо- і
нукало самого Скарі'у виступити проти него в творі: „Ха І
Тгеп\ і Ьаіпепь Т. (НЧоІо^а до Ким ртескіе^о паЬохеп8Імга ;
ргхеєітода”. Але опісля Смотрицькпй виїхав на Схід, подо- Ь
рожу вав три роки, а вертаючи, поступив до Риму і там
приняв упїю. Після повороту на Русь взяв він знов участь
у полеміці, але вже проти православія. і видав по поль-
ськії „Ароіо^іа” (оборона), в котрій висловив бажане, щоби
Східпа Церква злучила ся із Захіцною. Апольоґія Смо- <
трицького викликала з обидвох таборів ще кілька творів -
(митрополита По в а Борецького „Аполлія“ т. е. поги-
бель!. а па соборі у Києві відрікав ся Смотрицький своїх
поглядів, але відтак знов вернув до них і умер унїя-Е
Тим (1633. р.).	ч
В полемічнії! літературі визначив ся також Захарів Но
пистенський (умер 1627. р.), київський єромонах, ОСОбЛИЕ
знаменитою книгою [написаною проти книги Виленськог
ігумена Кревзи „Оборона упіи“] „Палі но дія" (т. є. іюво 18
рот), в котрій розібрав всі питаня про унї’ю, але сеї книги
тоді печатно не видано1). В „Палїнодії" зібрані всі
спірні точки між Східною і Західною Церквою. Знамені,
тими полемістами, а заразом визначними проповідпикамі •
на Україні XVII. столїтя були Йоаникій Голятовський (Мо
лочко), ректор київської Академії, і чернигівський архпепи-
сьоп Лазар Баранович. Голятовський писав полемічні творі
книжною руською і польською мовою проти католиків, жи :
дів. магометан і поган, а з єго творів особливо замітппї ;
,.Мессія Правдивий". в котрім доказує, що Христої
був правдивим Месією, а крім того подає перекази з таль ’
муда. народні повіря і перекази Жидів, що найшли міси
в творах середньовічної поезії. Написав вій сей твір з на
годи появи лжемесії в Палестині. Всі єго твори визначают
ся багатством ріжппродних подробиць, що дають ясний по
-------	к
1)	„Палійодію" з пізнїйшого списку на.іечагано в І1<*гербура [И
и „Іісторпч. БпбліотекЬ“ X ПІ. т. . а первопись вї є в Біблїогецї Замо,-
ськпх у Варшаві
гляд па характер тодішньої ученості! і виказують єго ши-
роке очитанє. Бараиович писав богато польською і книжною
руською мовою і вступав ся за автономію України і право-
славної Церкви па Україні. Замітпо, що перші православні
полемісти опирали свої твори головно па протестантських
жерелах, а уніатські письменники писали під впливом бо-
гатоі католицької літератури XVI—XVII. ст.
2.	Проповідні твори.
З розвитком богословської полеміки на Україні лучив
ся також розвиток п роп о в ід н. Педаґоґічнб значінє про-
повіді! зрозуміли передові люди па Україні, а впевнив їх
у тім особливо Приклад Єзуїтів, у котрих проповідь була
могутним способом утверджена і розповсюдненя католиць-
кої віри. Не лише Єзуїти, але й Смотрпцькпй вказували на
висшість католицького духовеньства перед православним,
бо у православних не було проповіді!, не було бесідників.
Задля того братські школи, а передовсім Київська Акаде-
мія, обняли своєю програмою також науку проповідий,
а шкільні підручники подавали правила для їх укладу
і готові взірці. Наука реторики. котра мала також схола-
стичний характер, підготовляла головно проповідників,
щоби могли йги навзаводи з католицькими церковними бе-
сідниками Писане проповідий було услівєм зрілості!, а учи-
телі мали в неділі і сьвята давати катехитпчні науки
виголошувати проповіді!. Як у католицьких схоластиків,
гак і на Україні служили взірцями старинні ретори і софі-
сті», а відтак польські проповіді!. Почавши від класи, зва-
юі реторикою, подавано ученпкам засади укладу пропоьі-
цій, а протягом усіх курсів уважапо проповіді! найважнїй-
ппми виробами.
Сї проповіді! визначали ся умілостю і вимовою, богат-
гвом метафор, порівнань і уподоблень, дуже часто натяг-
нених і дивоглядних.
Першою книгою, яку можна вважати початком окремої
ауки проповіді!, був Г©литовського „Ключі» ра-
умЬнія4*, де находить ся „Наука албо способі»
ложеня казана*4. 8 додатком „казань44. Тут виложені
айже всі, але доволі недоладні правила і способи пропо-
— 184 —
відійі, що витворили ся з одного боку під впливом схоля
стичної науки в школах, а з другого - під впливом взір
иїв латинських і польських проповідників.
Для розвитку проповіді! установлено при монастиря:
і церквах окремих „проповідників'4 і постаповлювано на с
місця духовні особи, що кінчили академічній! курс. Такса
майже кожде братство мало при своїй церкві проповідника
Урядом проповідника розпочинали службу е руській ІРр
кві майже всі опісля визначні і славні достойники церковп
па українських землях.
Оден з перших українських проповідників був Кирилі
Транквілїон Ставровецький, бувший учитель львівськії! Став
ропігійськоґшколп, а відтак черпигівський архімандрит
осповнпк руської схоластики, що видав „Євангелії
Учптельііоє“ т. є. „Поученій на дни воскрссньк
и праздники всего года“ У де до процьвіту і най
ширшого розвитку довели тогочасне красномовство СВОЇМ»
проповідями Голятовський, Радивилівський і Баранович.
Йоаникій Голятовський (і 1688. р.) па .вав свій збірної
ироповідпй „Ключь разумї.нія свящеішиком'ь закон
ігьімт» н св'Ьцкьім'ь пачежачьій,\ бо сї проповіди, по вп
думці, відчиняють двері до пеба. УложеппЙ ним підручній
під заголовком „Наука албо способе зло я; єн я каз а
ия“, доданий до одної і до другої части проповідий -
(перша часть містить проповіди па господські і боюроди
чні иразппки
но ого думці,
повіднії.
Сей підручник є збірником поук і теоретичних правік
для проповідників. Одні і другі є характеристичні дл>
української схолястичної проповіди. Кожда проповідь маї
діли ги ся на 4 части: ексордіюм (вступ), пропозицій
(предлогу), пар ра цію (виклад) і ко н к л юзі і<> (закінче
но). Всі ті части мають бути строго підчииепі темі: „Яі
з малого русла випливав велика ріка і вода в еїіі ріці зли
вав ся з тою водою, що
геми-витворює ся велике
джуватп ся з темою так.
у вступі й у викладі і
треба брати не тілько ;;
друга па вразники Сьвятпх) — відчинить
проповідникам двері до складаня нових пре
находить ся в руслі, так з мало
слово, котрого части повинні зго
щоби се, що в в темі, було такоя
в закінченій. Предмет для науі
духовної, але іі із сьвітської літо
ратури. Основою пр( ювіди повинно бути вияснено ІМсНІҐ
Сьвятоп» або покійника (Володимир — володів миром-
Хрисгофор — носив Христа. Василів — цар. Нпколай —
побідниж, Сгефан — вінець). Д ія зацікавлепя слухачів
треба подати якийсь займавпй вступ і хитре закінчено або
обіцяти оповісти якусь иечувапу або невидану повість аби
якесь чуло. Чисто механічний умілий характер проповідий
випливав з єго ради, іц<» проиовідп можна переробити
з давнїйших, змінивши імя Сьвятего, а тема, вступ, ви-
клад, закінчено буде таке саме. Можна проповідь скоротити
або розширити додатками нових прикладів і т. п. в ..біль-
ше слово*. У Голятойського важпїйша є форма ,і збере-
жено у становл єн о і мето д и та чисто з в ер х н е прі1 ла-
джено до сеї або ішіпої теми. Про внутрішнє, духовне зпа-
чіно проповідий вія майже не згадує. радить лише пропо-
відникам не доводити слухачів до розпуки, пострашити ї».
а відтак потішити і подати падїю на спасене.
Викладаючи науку складаня проповідий. зсплає ся
Готяговськпй все на свої проиовідп. Єго проиовідп зло-
жені після тих правил і визначають ся прикметами тих бо-
гословських систем, котрі викладано тоді в школах. Деякі
єго проиовідп можна назвати догматичними або мораль-
ними розправами, перенесеними у проповідь. Крім того ви-
дав він збірку „Небо новоє“ присьрячепу чудам Пр. Бо-
городиці. „Месія Прав д п в п й“ (головно критйка таль-
муду) І ІШ.
Антонїй Радивилівський (ї 1688. р.), другий знаменитий
проповідник, того часу, був ігуменом Київсько-Миколаїв-
ського монастиря. Видав два обємпсті збірники проші-
відпїі: „Огоредокт» Марій БогородицьГ і „ВТліецт,
X р і с т о в ь и з ь п р о п о в Ф д і й н е д е л ь н ьі х ь а к п з т>
цвФтовт» рожапьіх'ь сп л ете ііьій’4. В єго проповідях
проявляють ся ті самі прикмети, шо й у Голятовського. але
він не перевисшає єго сьмілостю порівпань. Він черпає
картини свої не лише з біблії і природи, але й з мітольо-
ґії і з кляспк.в (подає проиовідп про Володимира В.. Ан-
топїя і Теодозія Печорського, Бориса і Глїба і т. п.). Вів
памагає ся ще піддержати свої докази всякими приказками
й анекдотами. Між иншими оповідає відому історію про
тхреньхого султана Солимана, що послужила <>снов<ч<-
для Шекспірового Ненецького купця, зачерпнену із славного
збірника оповідань „Незіа Кошаногигп" (дії романських на-
родів). Се доказ, як на Україні були розширені ті збір-
ники оповідань, то туди через Польщу зайшли із західної
Еврогш,
Лазар Баранович 1693. р.), архиепископ черпигів-
ський, був більше строгий, церковний і доґматичнпй у своїх
проповідях, як обидва попередні. С»го проповіді! натхнені
рішучим, воєвничим тоном, бо він жив у часі польсько-
козацьких війн, а на се вказують навіть заголовки двох, єго
збірників: „Мечь духовний** і „Трубьі словесг про-
п ов±>д ньт хт/*. Находимо, правда, й у него символічні
й алєґоричні образи, але зачерпнені з біблії й Отцїв Цер-
кви : длятого єго проповіді! близші до впзантпйської про-
повідпнчої школи. Він також одягає найзвичайнїйші гадки
у високопарні форми, любить промовляти „цьвітамп“, однак
відзначає ся від тамтих певною мірою і смаком.
Така проповідь, вироблена на Україні вимогами схо-
ля стичної науки, була доказом впсшої осьвіти проповідни-
ків. иодобала ся осьвіченим людям, вихованим у школах,
де вони чули про мітольоґію. історію, реторику й пнші на-
уки. але не могла бути приступна і зрозуміла для ширших
верств народу, майже зовсім неграмотного. Мимо того сей
напрям не тілько довго удержав ся в проповіді! на Гуси,
але єго занесли опісля українські учені — ЕпІФанїй Сла-
винецький. Симеон Полоцький. Димитрій Ростовський Ц і пнші
— у Московщину.
Наплив українських учених до Московщини в другій
половині Х\ III. столїтя викликав там горячу боротьбу при-
хильників старовини проти „новостпй“. Характер образо-
ваня українських учених ви іавав ся тим стороппнкам ста-
ровини небезпечний і своїм духом вельмп зближений до
католицизму, а їх богословські погляди вважали в Москов-
щині майже єретичнми. Оборонці давного благочестія на-
магаюсь ся українським ученим протиставити Греків.
Ч Дпмитрій Ту п тало (ї 1709.) був митрополитом ростовським
1 відси єго назвиско Ростовський. Він вславив ся також спорудже-
неє не нікого збірника Житій Сьвятпх. розложеного на 12 місяців, що
длятого зве ся Четії-Мпнеї с. е книга до чптаня(мин. грец. вислів =
МІСЯЦЬ, отже Мпнсї = місячні КНИГИ).
нотрі являють ся тепер знов у Москві із добутками НОВОЇ
богословської і літературно! діяльності», хоч І деякі україн-
ські учені, як Епіфанїй Слави нецькпіі. були більше при-
хильні трецькомг, ніж латинсько-польському образовапю.
□поміж українських учених здобули собі в Москов-
7ципї в XVII. столїтю найбільше значіпє вже названі три
писі модники.
ЕпіФанїй Славинецький (у 1675. р.) був вельми образ< ва-
шім на той час чоловіком, знав добре словяпськпй, грець-
кий. іатянськпй і польський ЯЗИК, І ЯК ВИСЛОВЛЮЄ ся одеп
сучасник про пего, був „не токмо грамматпкп Я рито-
рики, но и фиюсофіп и самьія Ідеологій испьітатель
п пскуснТ>йшій розсуднтель п опасньїй (обережний) претол-
ковник'ь (перекладник) еллшіского, славянскаго и польского
діалектові/4. Він трудив ся над поправками текстів церковних
книг богослужебних, провірював їх з грецькими оригіналами
і спорудив два словарі (грецько - словянський і богослов-
сько-фільольоґічніїй) для пояснена малозрозумілих місць
і висловів сьв. Письма. Впровадив віп також у Московщині
живу устну проповідь замість чптаня вибору з творів сьв.
Отців Церкви, що було війшло в звичай в часі запопаду
просьвіти
Симеон Полоцький 1680. р.) образував ся у Київсько-
Могклянській Колегії і переселив ся в Москву 1664. року,
де своїм образованєм. літературним талантом і зверхньою
огладою звернув па себе увагу царя Олексія Михайло-
вича і став учителем єго дїтпй. Яко письменник визначив
ся він незвичайною плодовитостю. ‘Написав богато тво-
рів богословських (..ВКнецв в'Крьі**, систематичний
виклад хрпстіянської віри, схоластичним ладом), полемі-
чних („Жезлі? правлені я“. з великою різкостю звер-
нений проти розкольників), ораторських (схоластичного
напряму н пр. Об’Ьд'ь душевний4*. „Вечеря ду-
шевная**), драматичних і віршованих. Для иись-
мепьства важні особливо сї два останні роди єго творів,
що внесли шкільну драму і на довший час впрова-
дили в новій книжній поезії сил я бічне віршоване
і театра іьні вистави.
З західно-європейським театром (містері я м п) позна-
йомили Україну товариші подорожі! митрополита ІзпдорА,
ша фльорептпйськіїй собор). Скоморохи занесли на Рссь
деякі комічні вистави і маріопетпий театр. В народній по-
езії було богато драматичного жпвла; було воно в зародї
і в церковних обрядах (п. пр. похід патріярха на осляти»
умиване піг у вел. Четвер і т. п.).
IIол оць кпїї написав дві комедії В : „О блу дно м і>
синї?‘ (після євангельської притчі) і „О цар'й'Набх хо-
допосоріг' (перерібка „пещіюго д1,йства“) — подїї про
трех отроків песпалених в печи „халдеями44: Апапїю, Азарію
і Мнсаїла).
Комедія о блуднім с її її ї виказує сумні наслідки
непослуху старшим, а ся ідея висловлена у про іьоґу
ось як:
„ІОпнмь се образі, стар'Ьшшіх'ь спутати.
На младьій разумт, сеой не уповати.
Старьімд, — да юпьіхт, добрі, наставляють.
Нпчто іиі волю младьіхд, не спутають44.
Друга комедія зображає невіру і гордість Навуходоно-
сора, а молодці песпалепі в печи представлені ідеалом
справдешньої віри і релігійного вихованя.
Спмеон Полоцький’переложпв віршами „Псалтирі/1
і „Мі.сяцесловт,“ і уложив два віршовані збірники вель-
мп ріжпородного змісту — „Вертограді, многоцві,-
г нші4* і .,Р и о м о л о гіо ні". Як він висловлює ся. бажав
він дати в них пояснене правдивої віри, морадьпу похку.
розповсюдниці „вд, пашем'ь еловенскомь шіижномь язи-
ці,44 „рпомотворное писапіе*. котре „вд, шіі,хд, язьткахт,
волію честь пмать и ублаженіе и творцемд, (авторам) єго
достойного не лпшаедд, оті, Вога п оті, челоьі.ка возмел-
дія п славьг4. Віршами подає він цілі оповідапя і лєґепдп
(н. пр. про дбалість фрапцуського короля Фрапца о про-
сьвігу, про черця, що 300 літ слухав сьпіву райської нгппі
11 В <-т;ірііннім гсатрі зва.;ш комедіями всякі геатральні виспіви,
нгзавпі пмо гід змісту, котрий міг бути поважний, н. пр. з біблійних
ітм. Комо іії ділили ся на ,.;калосгні“ (поважні), „прохладні" (піутли-
ьі) і т. п.
{пор. льґепду українського поета Д-іександрова] і т. її.),
середньовічні ВІДОМОСТІ! з наук прпродошісних. моли-
тви і т. п.
У вірші „Б о го по д об і 6“ говорить Полоць’кпп :
„ДеМоСніІП'Ь вопрошеннн й, что уподобляєть
Богови человізка. сіще отв'Ещаєт'ь:
Подобить Богу, єже всьм'ь благотворити
II. яла пеназидяще. пстинну любити4*.
а у вірші „Розга** вказує па основне правило старанного
внховаия:
„Плевели отв пшениць! жезль тверді отбпваєгь. —
Розга буйство изв сердецв д'Ьтских’Ь прогоняєті*
вплив української науки і просьвіти на МосковСцину.
Українська література і наука мали значний вплив на
Московщину ще з кінця XVI. і початку Х\ II. столїтя.
а іменно творами Лав рент і я Зизанїя. См о три ць ко-
го. Захарія Копистепсбкого і Петра Могили.
Але з половини XVII. столїтя. особливо від прилуки ліво-
бережної України до Московщини, київська наука вдомаш-
нила ся в Москві і стала там дальше розвивати ся. В дру-
гій половині \\II. ст. трудять ся ще в Києві Голятов-
ськнй. Радивилівський. Баранович і пнші духовні пись-
менники. Однак з кінцем XVII. столїтя переселяють ся
київські учені Епіфанїй Славииець кий, великий зна-
вець кляснчних язиків, котрий яко учитель і учений вель-
ми заслужив ся перекладами і поправками церковних
і сьвітських книг, С йме он Полоцький, Дн мит рій
Ростовський (Туптало) і ин. в Московщину, щоби там
засновувати школи, перекладати і справляти церковні книги.
До піопїріз західно-європейської науки зачислити
треба також Українців: Григорія Скпбинського і Па-
лядія Роговського. шо вчили ся в Римі, а відтак були
учителями в Москві. Дмитро Ростовський зі здує у своїм
диевнпку „брата ТеосЬана з Батурийського монастиря**, що
учив ся в Парижі і Римі фільософії і богословія. Теофан
Прокопові!ч виїхав з Київської Академії для довершена
свого образованя до академії в Римі, де ознайомив ся
з найвизпачнїйшими представниками доби відроджепя кля-
сицизму і став найвизпачпійшпм єго представником опісля
в Московщині. Знав він не тілько латинських і грець-
ких кляснків. але також твори француського псевдокла-
сицизму.
З того часу київські учені творять у Москві ста-
лий кружок, о коло котрого скупляє ся тогочасна на-
ука і письменська діяльність. Спершу в москов-
ок і й с л о в я н с ь к о - г р е ц ь к о - л а т и н с ь к і й Академії
передове місце займає грецькій! язик : однак копії нею став
управляти київській! учений (рязанський митрополит) Сте-
фап Яворський, родом з Галичини, перестроєно її після
київського взірця. Особливо великий вплив зюбули київ-
ські учені па Петра В., котрий не любив духовних давного
московського типу задля їх неприхильносте до реформ,
а хоч патріярх Досптей просив царя, щоби не настанавляв
„чужинців*4 митрополитами, а особливо Українців (їх нази-
вано в Москві „Черкасами*1), лише родовитих Москвичів,
„аще н немудрій суть*4. всеж таки цар волів учених Укра-
їнців. Цар віддавав їм важні єрархічпі й инші урядові
місця, а київські учепі довгій! час займали передові стано-
вища, що викликувало проти них ворогованє московського
духовеньства. Т е о ф а н П р о к о п о в и ч, проповідник і вели-
кий помічник реформ Петра В., служив безуслівно єго зма:
гапям, а Яворський, противник лютераньства, обвпняв
о прихильність до того навіть Проконовнча. Як великий
вплив мали українські переселенці на царськім дворі’,
сьвідчлть се, що за цариці' Єлпсавети па дворі війшлп
українські звичаї, а з двох братів Розумовських старший
став мужем цариці, а молодшій! став гетьманом. Одпак
через те пропало богато талановитих сил для України
саме тоді, коли вопа їх найбільш потребувала для свого
иодвигненя.
3.	Послані?.
Поруч учених богословів - полемістів і проповідників
стоїть зовсім своєрідний письменник, трохи иьшого, більш
народного характеру, Іван Вишенський, род<»м з місточка
Вишні в Галичині, що писав з кінцем XVI. і початком
191 —
XVII. столїтя. Він постриг ся в черцї і поселився па Атон-
ській горі та здобув собі таке поважане на країні, що
Київський собор рішив покликати єго з Атона яко одного
в благочестивих люднй „проиьвітаючих жизню і благосло-
вієм“ Він покинув на якийсь час Атоноьку гору і пішов
на Червону Русь, де проживав з Повом Княгинпцькпм, оспов-
ником Скита Манявського, щоби і лпчпо своїм впливом
піддержати духа своїх однодумців. Але ще більший вплив
мали єго П о с л а н і я.
Єму приписують около 20 посланій, писаних до князя
Василя Острожського і всіх православних христіян, до „на-
роду руского, литовского і лядского44 всіх вір і сект, до
митрополита й єпископів, що прпняли унію і т. д У своїх
посланіях не пописує ся він ученостю анї реторикою,
але зате у него богато справ тїшпього красномовства, що
проявило ся горячим чутєм. щпростю і талантом. Осуджує
тих, що „поєретичілп и огь Бога далече устрашила ся44,
дорікає він нншлм недостачею віри, папам за розкішне
жптє, кривди і насилу, а при своїм аскетизмі перенятйй
також демократичним духом, вступає ся за тями, що „сь
одной мисочки борінь хлебчуть п сама себі панове п слуги
суть44 тай соли нераз не мають за що, купити; докоряє вла-
дикам і монахам задля невідповідного, соблазняючого
читя — одним словом, він переносить полеміку з бого-
словського обсягу на поле щоденного жптя. Єго посланія
переняті щирими народними почуванями, горячою любовю
вітчинн і щирим бажанєм, щоби Русини служили ревно
Богови, бо в тім бачить він поруку туземного і вічного
щастя. Вишенськпй радить духовеньству проповідувати
слово Б »же живою мовою і признає їй широке місце в на-
рцї, однак не радить перекладати Євангелія й Апостола
,простим язиком44, бо церковно-словянський з усіх язиків
Зогу наймилїйший і без „поганскпхь хптростей п руко-
юцствь — се же є грамматикь, риторпкь, діялєктіїкт» —
іростнмь приліжньїмь (пильним) читаніемь кь Богу при-
юдпть44. „Ліпше пзучити часословець, псалтнрь, октоихь,
.постоять и Євангеліє — и жизнь вічную полупити, не-
кели постигнути Арпстотеля і Плато на п философомь му-
[рЬІМ'Ь ся вь жпзни сей звати и в геєну (пекло) отьитп44
Соли Рагатпнець виходив з того становища, що українська
— 192 —
народність не зможе остояти ся без ВИСІЛОЇ сьвітської
осьвітл і промовляв за совітським прилюдним впхованєм,
Іван Вяшенський обстоював більше пустинне, аскетичне ви-
ховань.
Длятого він також накликує земляків, щоби понехалп
коляди, щедрівки, народні звичаї і забави. При всім тім однак і
признає він таки потребу впеших богословських наук. Єго по-
сланій були отже виразом народного настрою в тій боротьбі
і визначають ся пераз справдешнпм гумором, тимто й не
могли остати без вражіня на тодішнє українське суспіль-
-ство. а хоч крім одного безіменно виданого не були свого
часу напечатані. розходили ся по Україні в численних ру-
ї’ОЛПСЯХ
4.	Научні твори.
а) Богословські.
Около 1620. року, коли львівська школа братська по-
чала підупадати, став осередком духового і літературного
житя Київ, а головна заслуга належить ся київському ми-
трополитові! Петрови Могилі. Син бувшого молдавського
воєводи, Петро Могила (1598—1647. р.), вчив ся мабуть
у львівській школі братській, а опісля у Франції, в ко-
легії Єзуїтів. Служив у польськім війську (брав участі
у бою під Хотином 1621. року), а відтак постриг ся
в черцї у Київській Лаврі де став небавом архнмандритом.
а по смерти Нова Борецького київським митрополитом. Вів
відбудовував старинні історичні церкви, з підмогою кружка
учених справляв і видавав церковні книги, писав і вида
вав книги в обороні православної Церкви перед унїятами—
„Б'ііов а І) о Катіеіґ* (по польськії проти Касі я на Са
ковпча, що походив з Потилича в Галичині’ і був перші
архнмандритом Дубенським. написав вірш на похорон Ко
иашевпча Сагайдачного, прпняв унїю, а відтак латинській І
обряд і в творі .. І’е г 8 р е к І у ху а“ обвпняв православнії?1
в протестантстві) — видав для шкільної потреби .Право
славлоє псповКданіе вгЬрн“, Катехизм великні
і малий, що попадав навіть до сільських дяківських шкі.
у Галичині і діждав ся перекладу на німецьку мову, а та
кож замітку „АНТО.10гію, сир'Ьчь молитви ипоучеііія ду-
шенолезная" (перше руське богато ілюстроване видане
1636. і», у Києві з передпим словом Петра Могилиь Се був
збірник моральних і жптєвих поучені». Могила був новий,
сьвіжий чоловік, що додав нових сил київській просьвітї:
о коло него починає ся новин рух, печатанє книг і про
сьвіта на Україні. Однак наіізажпїйшим ділом Петра Мо-
гили було розширене і вцеінованє київської школи, що
стала відтак 11631. > зваги ся Ь п ї в с ь к о - М о г и л я п с ь к а
Кольґія (опісля 170] р. Акатемія). Вона.була розсадни-
ком науки і иросьвпи майже на в^ю Стовянщину та нада-
вала напрям тогочасному иисьменьству до кінця XVIII.
столїтя, в котрім письменники, о «кілько ге писали по
польськії послугували ся ..славяпо - руським язиком*4, від-
даленим від живої народної мови. Ще бувши архимандри-
том. вислав Могила кількох талановитих молодців (Ісаю
Т р о ф п м о в п ч а-К о з л о в с ь к о г о. С и л ь в е с тр а К о с с о-
ва, Ґ і з е л я й лн.) на науку за границю, щоби відтак були учи-
тел.імп Колегії. уладжепої в новім дусі. Науку вик лада но
латинським язиком, котрий тоді в цілій Европі уважано
признакою віїстої осьвіти. язиком західно-європейської
науки і релігійної полеміки. Могилянська Колегія булаула-
джена на взорець тодїшних висших шкіл в Европі, а го-
ловно єзуїтських колегій. Єї задачею було з підмогою
релігійного образованя і духа відродити і піддержати укра-
їнську народність і просьвітно зрівнати її з польською на-
родностю вихованєм і наукою. При колегії була також бурса
для бідних учениігв. Ся перша найвисша школа на Руси
розвивала ся гарно під управою і доглядом учених мужів
і стала розсадником науки і просьвіти, а хоч схолястична
наука була противна вдачі українського народу, всеж
таки видала вона богато талановитих провідників і пись-
менників.
Першу пробу, написати науково-схоля стичне богосло-
ви в церковно - словянськім язицї. зробив Кирило Тран-
кчілїон Ставровецький. що був київсько - печорським пер-
цем, опісля учителем львівської братської школи, а на
останку’ чернигівським архимапдритом і видав „Зерцало
богословія** (1618. р.). перший підручник богословський
для сьвящеників на основі творів Васпл я В., Поана Да-
0.1. БАРРІНСЬКПЙ. ІСТОРІЯ УКР. ЛІТЕРАТУРІ!.
13
- 194 —
маскина і сьвітських фільософів. В переднім слові говорить
автор, що воно вибране з многих книг богословських, але
звичаєм всіх українських учених, що осягнули наукове
образованє, він крім богословських жерел, сьв. Письма
й Отців Церкви, користував ся для поясненя і доказів
своєї науки також сьвітськпми науками — фільософічними,
природними й астрономічними. Він розправляє про пред-
мети природи після тодішнього стану природних наук. Крім
того видав „Учительнеє Євангеліє*4 під заголовком „Перло
мп огоц1>н но є“. котре появило ся вже .по єго смерти
й є цікавим збірником призових і віршованих творів (По-
хвала Богу, Пр. Богородиці. Апостолам і Сьвяткм, на Рі-
здво і Великдень, страстп Хрпста і т. п.), а сї останні за-
мітні складом вельми блпзким до народних дум. (Перед
смертю приняв він унію). Замітно. що цар Михайло Федо-
рович велів у Москві спалити єго твори.
б) Граматики і словарі.
Із заснованєм братських шкіл, де між иншпми вчиль
церковно-словянського язика, показала ся потреба церков-
но-словянської граматики до науки сего язика задля зане-
паду єго зпаня, на що з докором вказав Скарґа в творі
..0 з е<1 поз сі Коєсіоіа Вохе£о“. Крім того і відроджене
клясичнпх наук було понукою до писаня граматичних
і словарпих творів. Руські письменники бажали доказати,
що церковно - словянський язик може бути так само пред-
метом науки, як грецький і що не так труднб єго зрозу-
міти. Після схолястичного погляду тодїшних грамотіїв на-
укою граматики можна було дійти до знаня пншпх свобі-
дних штук: діялєктпки, реторики і т. п. і тому ставили
вони граматику на першім місці.
В 1586. році' вийшла перша така граматика з печатні
Мамоничів. Ученикп львівської школи під проводом свогс
учителя Арсенїя видали також „Граматику єдино- сло-
веньскаго язьіка“ (Адєльфотєс 1591. р.), відтак ппявила
ся Граматика словенська Лаврентія Зизанїя-Ту-
становськ ого \) (1596. р.), а найліпшою на той час буде
згадана вже Граматика Смотрицького (1619. рд. Всі
г) походив з Вильна, був учителем у львівській школї.
195
вони не основують ся на історичнім і фільолроґічнім роз-
злїджувапю’звуків і форм церковно - словянського язика,
иише на грецьких граматиках і так стало ся, що церковио-
?ловяпсько\іу язиковії накинено язикові правила грецької
новії. — І' зростом письменьства і вироваджуванєм наро-
дної мови в письменних творах показала ся також потреба
гловарів. Короткий словенський словарець з пояспс-
ієм слів народною мовою додав до другої кшькки : „Наука
гь чптаню и розумінню письма словепьского" (1596. р.)
Зи з а н їй (значить: Кукіль), яким користував ся опісля
піївсько-печорський монах Памво Б е ринд а, печатник
молдавського роду, видаючи „Л е к с і к о п ь с л о в е н о - р о с-
•,кій и іімені толкованіє“ (1627. р.), де слова церков-
ю-словяпські пояснював тодїшпьою руською мовою.
в) Систематичні виклади історії.
З Х\ІІ. столїтєм з розвитком науки в РСиєві. проявля.-
оть ся змаганя систематичного викладу історії. В половині
У\іІ. ст. виступають два історичні письменники, котрих
ворп все ще що до ладу иисаня і характеру визначають
;я прикметами першого відділу другої доби. Ігумеп Кпїв-
ького Михайлівського монастиря Теодозій СаФонович напи-
ав „Хронику“ на основі Початкової Київської і І'алпць-
о-Волинської Літописи про історичні події на Україні але
о 1290. р (видана 1672. р.); ректор Київської Колєґії*
відтак архпмандрит Печорської Лаври Інокентій Ґізель(по-
одив з дилерської родини з Прус, виобразований за гра-
пцею заходом Петра Могили) скоротив і доповнив сю хре-
щу сучасними подіями, корпетуючп ся польськими хронї-
ами Кромера, Польського і Стрпйковського, та видав під
іголовком „Син офісі» (т. є. огляд) нли краткое собра-
іє оть различннх'ь ліугописцов'ь" (1674.). Хоч у еїм творі
грічаємо такі довільні пояспеня, як імя Славяни — від
тави, Руси — від розсіяні і т. и„ всеж таки Сіноп-
с Ґізеля була одиноким па той час печатапим
підручником історичним і учебпиком В ЦІЛІЙ
- »сії, хоч головно подає події з української історії та ді-
вала ся кількох видань. В оповіданю автора проявляє ся
>бов України, котру бажав він бачити могучою в союзі
- 196 -
з Московщиною. Як Сафонович так і Ґізель списали сво’
історичні твори церковно-словянськпм язиком.
Такою пробою систематичного писаня історії є такоя
Патерик Сильвестра Коссова (що був першим префекте*
Київської Колєґії. а відтак митрополитом. ум. 1657. р.), на
писаний по польськії, опісля переложенпй церковно-сло
вяпською мовою. Автор користував ся не лише давшім ру
ським патериком, але й грецькими хронограмами і поль
ськими літописцями.
5. Книжна українська поезія*
Вірші. В братських школах, а особливо в Київські
Академії, звертали особливу бачність па науку реторі
ки і поетики. На основі поетики і реторпки вправлг
. їй ся ученики в складапю промов, принагідних „вір
шів“ (сег.чнк) привітів, а особливо духовних пісень -
псалмів і кантів, котрих рукописні збірники ппявляют
ся з кінцем XVII. і з початком Х\ III. столїтя. Першим п.
чатним впданєм таких кантів був „Богог гасник", виді
пий 1790. р. (гл. низше). Ученики виголошували або сьп
вали такі вірші’у сьвята перед учителями. Найбільше такі
Ьіршів складали па Різдво Христове і Воскресенє, в чес?»
Пр. Богородиці і Сьвятпх. Складали їх пе лише бурсак
але й учителі латинських шкіл, часто навіть сіл
ські учителі, що стояли близше до народу, і тому ліпи
знали народного духа і сьвітогляд, знали народне жите і
із слуху, а відчували ого власним серпем. Біблійні п
дії виведені тут у прямій звязи з обставинами нар
іного жптя на Україні’. дусі і напрямі наївних опої і
дань, проникпутих часто гумористичним настроєм. Воі
розвивають головно тему про ..спасене від вічного полої
нашого**. себ то визволене Спасптелем праведних ду
із ада.
і
Такі вірші часто ставали основою для драми і навпаки ч
сто з драм виділювали ся менші чи довші частини яко заокр
глені вірші. Тим способом була тісна звязь між віршею і др
МОЮ. Коли осередком ИИСЬМЄНСЬКОГОр\ ху став Київ, тодї'Киі
ська Академія стала неначе розсадник».м віршописців. У ген
кп Академії складають такі вірші яко доказ висшої осьвіти
доброго вихованя. Бурсаки ходили також по домах за-
ложник і знатних людий і сьпівали під вікнами, за іцо ді-
ставали подарки. Мало яка кипі а появляла ся без віршо-
ваної присьвяти, написи до гербу, як н. пр. вірші на герб
їп. Острожського, кн. Сапіги. Петра Могили і т. п.
Сї.віртш складано після латинських і польських взір-
іїв, силабічним розміром, де розходило ся лише о певне
інсло спляб (13 складів) і о рим. а пе о ритму (наголос).
Гакпй розмір зовсім пе схожий з духом української мови,
і тяжкий навіть у польській,
угь дальше
юдимо вже
Іа. Р із д в о
)ако вича
Найдавнїйші вірші не сяга-
як кіпця Х\ І. столїгя, а в XVII. столїтю на-
окремі збірники, як Памви Берпнди „Вт>рш'Ь
Хр.“ (Львів 1616. р.), „Верглі/1 Насіяна
на похорон Саг а й дачного ( Київ 1622. р )
ірпсьвячені „Войску 3 а п о р о ж с ко му“ і т. д. Половин а
іуховно - морального збірника Кирила Транквілїона Став-
ів в ець кого „Перло м ногоцінн об“ (видане 1690. р.)
складає ся з віршів у похвалу сьв. Трійці". Пр. Богоро-
ігщї. Ангелів, Апостолів, Сьвятих і т. д., котрі він виразно
ризпачпв для школярів, щоби могли з тої книги вибирати
обі вірші на свої потреби і на їх лад творити „орації" або'
іуховні комедії ’).
Вже в першій половині" ХАП. столїтя цоявляють ся
акож вірші на сьвітські ш «оптові теми, а складачі і дркля-
іаторн вносять у свої твори також політично-суспільні
єни. Навіть у біблійних темах проявляє ся також вільне,
уморнстичиє пародіованє предмету. Деякі вірші прийма-
нь у закінченні форму привітливої промови в жартовливім
онї, инші знов мають від
початку до кіпця жартовлив.чП
Ч На збірникп таких віршів з XVII. або ХУДІЇ. ст. вказав 11. Жи-
ецький в розвідці’ „Мьісли о народних!» малорусскихт» д’у-
агь“ (Кіев. Стар.і: оден такий збірник описав Наймай (Кіев. Отар.
184., V.), а Сьпіваник з початку XVIII. ст. ііерепечатав проф. М. Грушев-
-кий в Записках наукового Товариства імемп Шевченка том 13.
17. Инші описав Іван бранко в розв. ..Карпаторуська література',
іап т. 37. і ЗЧ.і; гт. Перетц ..Истор. лптер. пзслКдованія п матерія-1
Т. І., де подані описи збірок пісенних з 1729. і 1710—40. і ..Начало
> Вогон ь пТ>сней“ вг Сводіюй Літописи А. Петрушевича 1700- 1772.
настрій. Появили ся також книжні Ь’рші і думи шкільно |
гворчости з нагоди козацьких війн (н. пр. в діярію Єрлїча
лч описи Грабянки її окремих виданих — гл. низше). Ал<
найбільше розросло ся чисто реторпчне і ремісниче писані
віршів. Так п. пр. Іван Максимович (архиепископ чернигів
ський. потім тобольський), написав віршований твір „Бо
городи це Діво, радуй ся“. шо складався з 25.000 ск
лябічних віршів. Всі такі віршованя не були в дійсності
поезією. а все кінчило ся звичайно на доволї нескладнії’
римах. Віршоване ще довгий час водило ся по. бурсах
тещо з того переймали народні сьпівцї, а дещо війшл'1
в збірники псалмів і кантів. З підмогою старців або в ру
коппсях переходили сї вірші поміж грамотне міщаньств
і ставали власностю народу, а імена автор.в звичайно пру
падали без сліду.
6. Вплив гкивої народної мови в українськім пись
меньстві другої доби.
В літературних творах II. доби народна мова віїста
пає вже з такими виразними прикметами, які ледви пр-
глядають у письменних памятпиках староруського явив
І. доби. Правда, задержало ся там ще богато форм і зв<
ротів церковно-словянського язика, мабуть тому, що вон
видавали ся читачеві! зрозумілими. В тих церковно-словя і
ських формах зберегли ся многі черти староруського язг
ка, питомі також старословянщинї, але вже перемінені і п
рсроблені в дусі народної української звучні. Бачимо т
мов би стару будівлю, в котрій жпють нові люди, з новил
потребами і поглядами. Не кажуть вони вже, як у давниі
висловив ся літописець, що: „язик словенський і руські
оден“. Навпаки вони трудять ся „людемь посполигнмь р
ского язьїка к'ь пожитку" задля того, що ті люди „язьь
словеньсі.ого не розуміють”. Українські письменники вя
в XVI. столїтю були сьвідомі окреміш пости українсьь
мови від церковно-словянського язика і признають потр-
бу — витвори ги письменну українську мову яко окремішу
цілість, відмінну від церковно-словянського І ПОЛЬСЬКО її
язика. Проявляє ся се змаганв передовсім у сьвітські
творах. 5' грамотах і судових рішенях проявляє ся стар
руська актова й урядова мова Руської Правди і гра-
мот до XIV. столїтя, але підлягав значному впливовії жи-
вої народної мови іцо до звуків, форм і висловів. В ли-
товсько-руських землях відбиває ся вплив язика виробле-
ного в канцелярії литовсько-руських князів з білоруською
закраскою. Особливо се замітко з кіпцем XV. і в XVI. сто-
літні (Судебник, Литовський Статут і т. ин.), а сим впли-
вам підпадає не тілько канцелярийна. але й літературна
книжна мова і то не тілько в литовсько - руських землях,
але і в коронних (галицько-волинських), переймаючи біло-
руську закраску і польські вислови. Народна мова стала
входити також перегодом у духовні книги. В так званих.
„Учительних євангеліях1* часто находимо переклади на на-
родну мову виїмок із книг старого і нового завіта Ч
а відтак ще більше в збірниках проповідпй у другій по-
ловині Х\ II. столїтя (п. пр. Голятовського і Радивилів-
ського).
Однак хоч письменники бажали до народу промовляти
зрозумілою для него мовою, бояли ся помилок, бояли ся
попасти в єресь, а до того в реяїґійких спорах не нахо-
дили в народиш м<»ві потрібних і певних висловів. Длятого
заходили ся вони виробити літературний язик на готовій
книжній основі, а такою основою видавала ся їм церков-
но-словянщина.
Релігійна боротьба і релігійні спори, особливо після
берестейського собору (1596. р.) понукували православних
до пильнїйшого виучуваня церковно - словянського язика,
в котрім бачили сильне оружє для оборони своєї віри. На-
Р’ д привик був у церковно - словянськім слові бачити не
просте, грішне слово, пригідне для щоденного ужитку, але
осьвячене слово віри, і готов був піддержувати церковно-
словянськпй язик не тому, що він був для него зрозумі-
лий, але задля того, що вивисшав ся понад ^ровень єго
звичайного розуміня. Більшість суспільства змішувала
ідею церковно-словянського язика з ідеєю віри, а одно
і друге з ідеєю народної самостійності!. Длятого славний
Ч До XVI. ст. відносить ся переклад „Піснї пісень", а до то-
гож а»'к» троха нізнїййіого часу переклад Псалтпра на народну україн-
ську мову (досн в рукопнси .
— 21)0 —
борець православія Іван Вишенський при кінцп ХА [. сто-
лїтя кличе: „Книги церковнне всЬ и устави словеньским'ь
язьїком’ь не друкуйте; по лптургіи же, для внрозу-
міння людского, по її ро сту тол куйте п викла-
дайте*. Тим способом „простий’4 себто народний язпк
відсунено знов на друге місце, а вибрано до релігій-
ної боротьби готове оружє, яким видавав ся язпк церков-
них кнтп
7. Характер українського письменьства в україн-
ських землях прилучених до Подьсці.
Серед трудних обставин витворило українське суспіль-
ство в II. добі письменьства просьвіту власними мате-
ріяльнпми жертвами українських вельмож, єрархії і цер-
ковних братств. Понукою до того була та моральна сила,
яка проявила ся в поглядах і характері передових осіб!
і ревність до просьвіти, яка видала протягом недовгого
часу цілу громаду учених, високо поважаних навіть пі-
знїйшимп строгими критиками. Тогочасне письменьство
приняло повий напрям, котрого не знали і не любили
в Московщині: українська культура користувача ся само-
стійно новими жереламп просьвіти, а то як тодішньою
грецькою наукою, так і латинською схолястпкою, щоби собі
здобути оружє. потрібне ДО боротьби.
Грецький язик займає передове місце перед латин-
ським. церковно - словянський і книжний руський перед:
польським, а па се вказують вже грецькі наголовки біль-
шості! тогочасних творів, написаних церковно-словянським
язиком із значною приміткою української мови. ІІоявля-
ють ся твори майже зовсім народні і що до змісту і що д< »
мови. Характеристична прикмета тогочаснім науки і лїте: :
ратурп проявляє ся в тісній звязи іх з народним •
житєм у тім, що вони виходять з народного житя, чер -
пають з него головну поживу і силу, виражають у більшій
части справи народу, єго релігійних змагань, єго ріжніп
верств. Під впливом грецько-словяпськпх шкіл на Україн;.
розвинули ся не лише богословські науки але й історіо
Графія і фільольоГія (граматики, словарі).
і
Литовського Ста-
і Литовським Ста-
на Україні, розповсюднив ся сей
монастирях, приймаючи в себе по,-
народних висловів, а церковних
абстрактних розумінь і польських
Научппй розвиток тодїппіих українських письменників
був вельми ріжпородніш: — деякі з них визначали ся гли-
бокою паскою, пнші знов були звичайними літературним?!
робітниками, але майже у всіх проявляє, ся виразна й ясна
політична сьвідомість. Як глибоко учені діячі, так і дрібні
письменники вишачають ся широтою політичних поглядів
на відносини України до Польщі і па взаїмні відносини
ріжних верств українського народу. Силою народної сьві-
домостп стояли тогочасні дсьвічені Українці високо. вчеше
як у другій половині XVП. столїтя, не згадуючи вже
про Х\"ПГ. ст. Найважпїйшим одначе придбаяєм тогоча-
сного письменьства було вироблене книжного руського
язика, язика літературного і наукового без міри близіпого
до живої народної мови, як давна церковщипа, при тім
вельми відмінного від язика Московщини, а одиако зрозу-
мілого на шлім просторі України, а навіть Білоруси. Язик
сей виробив ся на основі білоруської мови книжної, ужи-
ваної у княжій канцелярії литовській,
тута і перекладу Біблії Скорини. Враз і?
тутом. що обовязуваь і
язик по містах, дворах і
раз біліше українських
висловів для одна пеня
з прилюдного і державного житя. Язик сей був би попере-
чно скорше, як се стало ся, довів до повної побіди живої
народної мови, колиб не політичні обставини, про котрі .
нивше згадаємо.
В середині другої доби письменьства проявляв ся пе-
ревага богословського живла над історичним у полеміці.,
в розвитку штучної схелястичної проновіди („казаня").
в рішучій перевазі польського язика над церковно-словяп-
ськпм і українським. Значна більшість творів иоявляь ся
в польськім язиці, книжний руський язик проявляє ся
в немпогпх творах, а склад тяжкий, переповнений макар"-
лізмами. Сильно розвиває ся склонність до віршовдня
і переходить опісля в манію. Схоластика щораз більше
придавлює сьвітлі і чисті впливи давно! української школи
літератури: однак у суспільній, науковій і літературній
дїяльпости Барановича, Ґізеля. Голятові ького є ще богато
іїнної о; посеред всякого схоластичного натовпу’ пробиває

-ея.ще сьвіжа думка, людське чуте, розумінє суспільних
потреб і бажане для них по трудити ся.
8 Вплив української просьвіти на Москолщину від
прилуки до неї лівобічної України 3 Києвом*
Історичні і суспільні відносини після прилуки лівобічної
України до Московщини. В 1648. році починає ся довголітня
і далекосягла та страшна в наслідках Хметьниччина, а від-
так часи після Хмельниччини (звані у народу руїною),
ні  довели (1ію4 р.) до прилуки лівобережної України
з Києвом до Московщини. А н д р у с і в с ь к п м договоре м
(1667. р.) затверджено розірване А країни на дві половини
і стало прилучено лівобережну А країну та Київ до Москов-
щини. а сим ослаблено звязь поодиноких земель України.
Кровава Хмельниччина і слідуючі за нею історичні події
були справдешньою руїною для України. Правобережна
..Україна вилюдппла ся довголїтною війною, ясиром і пере-
се.ленєм частини населеня в задніпрянські пусті степи. За
сим господарським занепадом і політичним розділом Укра-
їни пішов також умовйй і літературний занепад і роздво-
єне умового житя і ппсьменьства. З руїною многих міст,
місточок та монастирів щезло богато осередків культури,
пропади численні школи і братства, а рівночасно запропа-
стили ся книжки, рукописи, грамоти, твори мистецтва, ще-
зли довголітні культурні придбапя. Правобережна Україна
з Галицькою Україною втратила ту головну опору, якою
з початку XVII. столїтя був для неї Київ, але навіть серед
гих. трудних обставин, в яких находила ся прилучена до
Польщ. половина України, було гам всеж таки ще місце для
самодіяльності! українського суспільства й українського на-
роду. Тпмчасом на необережній Україні що раз більше
обмежувано ту самодіяльність, а протягом XVIII ст. ще
більше її придавлено, що відбило ся і на українській на-
родності! й літературі Д.
Ч Ніколи щезають особливо після виданої 1782. р заборони дягсо-
учптелям вандрувати. „чтобьі не послЬдовало ни вь учптеляхь, ни
вь книгах*!» какого разврата ко вреду общей пользьГ і тим усунено учи-
тс.іїв удержуваних самим народом. До половини XVIII. ст. було па лїво-
І і році 1665. п і д ч и н е и о к п ївсь к у м и т р О II о л ї і. •
московському патріархатові! і се був смертний
удар останньому огнищу самостійного українського пксь-
мепьства. Ціла громада учених і письменників, підготовче*
них Київською Академією, переселює ся з половини XVII.
ст. у Московщину, де всі трудять- ся для просьвіти. кла-
дуть підвалини наукових інституцій і наукової .літератури,
справляють попсовані невіжамн церковні книги, стають
ьрархами. придворними ученими, поетами, секретарями, на-
віть учителями царських дїтий; відтак ревними помічни-
ками Петра В в перестріло держави. Перенесене просьвіти
і науки на північ було тим лекше для київських учених,
бо вони писали, як і в Москві в тім часі, язиком ви-
твореним на Руси на церковно - словянській основі, з ко-
трого аж від потовчпи XVIII. столїтя заходом і талантом
московських письменників, почавши від . Іомоносова, став
вироблювати ся иийїшпїті літературний язик московський.
Тим способом втратила Україна з просьвітно-раукової ниви
б тато робучих сил, котрі заманені блеском царського двора
і визначними становищами. пособлялп .,обєдиненю“
України, злученої досп лише адміністративно з Московщи-
ною. Задачу такого культурного обєдинрня улекшувала їм
тодішня схоластична наука, вироблена па церковно-сло-
вянській основі. Так київські учені мимоволі в добрій вірі
трудили ся для обєднненя України з Московщи-
ною і посереднє причинили ся до занапашеня єї само
управи.
Сему обєдиненю мала пособлятн що раз міцнїйвіа
централізація, кіггра чала затерти прикмети самостійного
побуту > країни Особливо з часів Петра Великого після
нещасливого для Мазепи полтавського бою (1709. року),
починає ся систематичне змаганє до знищеня самоуправи
бічній Україні’ обб шкіл, а на початку XIX. ст. черннгівськнн ар.хи^рен
проїздом по Губернії не найшов ніяких шкіл: так само щезли вонк
в Полтавщині так. що запанувала на Україні’ безграмотність і темнота.
Змагань московського правительства до _єдинообразія“ доне ю до того,
що з початком XIX ст. заборонено ставити на Україні трпбанясті церкви
в українськім стилі.
України й українського народу Ч. З упадком політичного
биту йшли Українці в московську урядову, духовну і по-
кину службу і помагали там заводити бюрократично-цен-
тралістичну систему, усуваючи останки давного ладу і са-
моуправи.
9. Шкідник вплив прилуки України до Московщини
на розвиток української літератури.
Сї історичні й суспільні обставини, особливо ви роз-
риву України на дві части (1667. р.), відбили ся вельми
пекористно в українськім письменьстві. Твори, особливо
богословські, піддавано строгій цензурі: почали конфіску-
вати, а навіть палити українські книжки добачаючи
в них західні єресп. Витворений і збогачуваний оп.сля-
московськими ученими і письменниками літературний язик,
приймаючи в себе що раз більше московського народного
живла, як і словарного засобу з чужоземних новоч.і-
сних і старинних язиків, віддаляв ся що раз більше від
книжною язика на Україні XVIII. столїтя, а ще більше
від живої мови.української. Сей літературний московський
язик наслідком свого державного становища з кінцем
XVII. столїтя входить в урядове жите. в адміністрац іє
і висші верстви суспільні, між українське дворяпьство, що
бажало тим виріжнити ся від мужицтва, а на останку
і в літературу. Московська цензура і синодальний указ 'і
Ч В Глухові. столиці лівобічної України, завалено но.ііцпйно-адмі-
мїстратпвну управу. т. зв. .. Малороссійскую колегію". то зносила ся
з царським сенатом і давала прпказп гетьмановп (1722.і: цариця Кате-
рина II. знесла гетьманьство (1761). зруйнувала Запорожську Сїч 11775 .
Україна стала провінцією Московіцпнп. а крепацтво затверджене цари-
цею (1732.) віддало українських селян давній старшині' козацькій, нобі
лїтованій на ..дворян" московським урядам.
2) З прпказу патріяршого і царського веліли в Москві „на по-
жарі.х'ь ежечлД кнпгп Ставровецького, а та сама доля постигла І. ч.
„Четій-Мпней" Дм. Ростовського: указом з 1690. р. патріярха ІІоакима
заборонено майже всі українські церковні книги т. зв. „польскіе п лп-
товскіе почати кипіт>“: а іальші вимани переправлено „по иелик<*ро«-сіп-
ской грамматпкіі".
) Київську печагню нідчннено сим указом Сниодови в Москві
і приписано: „а другихь никакихь клпг'ь. ни прежнпхь. нп нових ь. не
— 205 —
(з 1721 Ьоку) виступають рішучо ііроти ужпваня „осо-
баго наргЬчія“ (себ то українського язика) в ппсьменьстві
і в книгах.
Українське ппсьменьство тодішнє починає отже уни-
кати печатпї. а найважнїйші твори другої половини
ХХ'ІІ-ю столїтя і першої половини XVIII-го столїтя (н.
пр. Лїтопись Самовидця. Величка, і т. п.) остають в ру-
копиеях. приступних лише для тісного кружка близких
зпакомпх автора і так ходять з рук до рук, або припада-
ють порохом по монастирських бібліотеках. Так зберегли ся
козацькі лїтопнсп. що могли були зробити великий вплив
на політичні і суспільні погляди суспільства патріотичним
з юражеиєм мипувшишт. наколиб були тоді побачили дпевне
сьвітло. Так само пішли в непамять драматичні твори, хоч
після тогочасних поетик- (з половини Х\ПІ. столїтя) укра-
їнська мова, прозвана ,.сільським, мужицьким слогом“,
могла найти місце хиба в ніізших родах літератури, н. пр.
в комедії.
10. Шкідник впдив урядового язика МосковЦини.
Злука України з Московщиною пересунула політичний
осередок у Москву, а відтак у Петербург, а з тим
урядовий язик Московщини став також верховладпим не
лише в московській державі, але й по части на Україні.
Тпмто вп шв сеї злукп міг у письмепьстві на У країні’ від-
бити ся аж з початком XVIII. столїтя. З ЗО - тпх років
Х; ПІ. столїтя появляє ся в книжнім руськім язиці більше
або менше зам’Тна примітка московських слів, звуків
і форм, а в творах написаних тим язиком не стрічаємо вже
церковно-словянськпх і польських іУпсловів і форм. В році
обьявя обь оньїхь вь д\ховноїі колегій ві. тііхь монастпряхь не пе-
чатать, н кромЬ того справлять книг» сь велпкорусскими печатьмп. дабн
нпкакой рознп п о со б аго наріїчія не бьіло“. Крім того прпказано всї
книги з українських печатень прислати в „синодальную контору пеправ-
’и-нія ради и согласія сь велпкороссійскпмп" і від синоду настановлено
окремого „протектора тппографій" (себ то цензора), котрий мав нагля-
дати. щоби появляли ся лише виданя. що нічим не ріжнять ся від „ве-
ликороссійскпхт»** із заміткою: „сія книга в’ь конторі» тппографекой
изсльдиванна п по изслідованіп обрії теся вт> всемт» сь великороссій-
скою сходна“.
— 206 —
1726. відкрито Академію на^к в Петербурзі’, а москов-
ський учений ,'Іомоносов положив своєю граматикою
(1755 р.) підвалини до управпльпеня літературного москов-
ського язика. Сї обставини причинили ся до того, що вплив
московського язика став іменно в другій половині XVIII. ст.
проникати у Київську Академію, котра тоді з Хар-
ківською Колегією і перея сл авською та ч ерйо-
гівською семінаріями служила розсадником просьвіти
для цілої > країни.
Сему пособлялп богато київські митрополити, що або
виховували ся на півночі!, або були настаповлювані зпоміж
московського духовеньства1/. Коли ще в другій половині
Х\ II. столїтя в Москві пе зачіпали питаня о „малороссій-
скомт, діалекті»*, себ то української 'мови і відпосилп ся
до неї прихильно* 2), виступає в перпгй половині’ XVIII.
столїтя заведена московським правигельством цензура і сіь
подальшій указ 3) навіть виразно проти ужпвапя „особаго
нарї»чія*‘ (себ то української мови) в' письменьстві і кни-
гах. КП'ВСЬКІ митрополити другої половини XVIII. столїтя
памагалп ся зрівняти і що до мови Київську Академію
з московськими науковими інституціями. Вони звертали
особливу бачність на науку московського язика, вимагали
від иитомцїв Академії, щоби па память учили ся Ломино-
сові оди, висилали питомцїв у московський університет
ії строгим приказом, щоби там учили ся московської мови
і вимови, а по у кінченій наук займали учительські місця
у Києві. Установлені вже учителі по школах і бурсах мали
строгий наказ учити молодїлг московщпнп. і дбати про
’) Вже за Петра В. м*«-ковське духовеньство домагало ся, щоби
„на Москв’Ь не бьіло пгумена п архпман ірпта оть козацкаго рода*. а ца-
риця Г.лисавета наказала 1754. р.. щоби сьв. Синод представляв на ми-
трополитів і архпмандрптів не лише Українців, але й родовитії’
Москвичів. Катерина II. не любила українських архпєреїв і веліла
пильно наглядані. щоби вони „між простим народом не розсівали шкі і-
них загад*.
2) Голяговськпй ирпсьвятив свій твір „Мессія Правілими* царевп
Олексієві! Михайловичу, а московський пагріярх Адріян позволив київ-
ському митрополитові! завести нововиданий повний переклад православ-
ного ісповіцапя на „малороесійскоє нарТ>чіє“.
— 207
„правильну“ (т. в московську) вимову. Все те мусїло від-
бити ся в письменьстві на Україні'. В міру розвитку літе-
ратурний московський язик віддаляв ся що раз більше від
української народної мови. > криївці, щоби війти в загальну
струю культурного жптя, були приневолені відречи ся своїх,
питомих літературних традицій і присвоїти собі мову так
званого образоваїюго суспільства, що зложило ся після
московського типу. Ті з них, що учили ся на півночі!,
легко присвоювали собі ту мову, а для тих. що вчили ся
в школах па Україні, появляли ся з 70 - тих років XVIII.
столїтя підручні книжки для улекшепя науки московської
вимови і правописи 1). Протягом XVIII. столїтя чимало ки-
ївських вихованців переселило ся па північ, богато з них
заняло місця в державній службі, чимало з них всту-
пило на літературну ниву в Петербурзі і Москві, а їх
іїядьність не оставала без вп шву і на письменьство на.
Україні'.
Тим способом у другій половині' XVIII. столїтя, осо-
бливо в лівобічній Україні, не находимо пї одного історп-
іного твору написаного книжним руським язиком,
іа місце котрого входить московський навіть і в книгах
іуховного змп-ту.
;  1
1.	Історичне письменьство в XVII. і XVIII. столїтю.
Кроваві козацькі війни, що заповнили другу половину
СУП. столїтя-. довели до повної руїни на правобережній
гкраїнї, знищили осередки духового і літературного жптя
спинили єго розвиток, але мимо того видали нову га-
узь історичного ппсьменьства, що видобула ся
ут самостійно, на основі нових обставин житя, зовсім не-
ависимо від київського лїтописапя. В першій полови-
ї XVII-го столїтя, котра видала тілько полемічних і ре-
іґійних творів, маємо лише короткі літописи з пріша-
ідними записками подій (як у горі згадана Львівська Лїто-
<сь, крім того Підгорецька. Чернигівська і пп.і. Окрім літо-
*) Видано в тій цї.тп також урядовий підручник для Українців
> нроизношеніи россійскпхт» букві» и о исправномт» тЬхт» же упо-
ебТЄНІИ"
20Н
лисий маємо спомини (мемуари/ н. пр. Записки київ-
ського мішанина Ь о с ь і; а Балики, д іяр і й шляхтича
Євлашевського. Русина - судовика з Новгороду, списані
в і VI. столїтю і т. п.. з польських шляхтича Йоакима Єр-
лича. Самуїла Твардовського, Коховського, Осьвєцїма і ин. Ви-
кликане козацькими війнами розбуджень народу витворило
українське історичне ппсьменьство й окремий історичний
стиль у козацьких лїтописях з виразною цїхіяо на-
родного дука (..простий стиль і нарічє козацьке*, як ви
словив ся Велично). „Козаки писали, як каже Максимович,
на бйієвіпціт збруєю і кровю. а відтак переписували на па-
пір і збереї али для памяти потомства*. Літописи ведено
на Руси без перерви, а деколи літописці доторкували ся
також минувшини сусїдних земель. Зроблено також пробу
зложити з українських і польських літописий перший
учебцик історії (Ґізель). Козацькі літописці зай-
мають ся подіями від половини XVI. до к.нця Х’УПІ. сто-
лїтя. Спершу були се короткі літописи, записки з наго-
ловком „Козацкіи кронички*. „Козацкіи л вто-
пи сціл". про котрі находимо згадку в пізнїйших україн-
ських істориків, н. пр. Самійла Зорки (гл. пизше).
Коли в половшії XVII. столїтя появляють ся проби
-систематичного викладу української історії, а письменники
в своїх творах послугують ся церковно-словяяським язи-
ном. творить мов би перехід до козацьких літописців чер-
нигівський монах Леонтій Боболинський. Він написав (1699.):
„.'Гйто писецт» сій єст’ь Кр о н їїка зт» роз пнхт> ав-
торові» и г п с т о р н к о в ь м н о г и х ь і т. д. * (: С€
в стилю старої літописної компіляції уложена простора лї-
топись, почавши від сотвореня сьвіта до початку XVII
столїтя. зібрана з біблії, латинських, грецьких і польськії!
істориків, литовських літописий, Початкової Літописи
Четь-Мінеї й ин.. однак писана язиком дуже близкпм д<
живої народної мови і визначає ся живим оповдданєм
З історії України находимо там дуже небогато, ате зате
.важні подрібиі вісти і документи.
Оповідапя козацьких літописців обертають ся о колі
Хмельниччини і слідуючих за нею істеричних подій. О
твори писані сучасниками або навіть учасниками самих по
дій і носять на собі сліди народного одушовлеия тих ча
сігл натхнені горячою любов») рідного краю і народною
сьвідомостю Язик тих лїтопіїсий є вельми зближений до
живої народної мови з доволі' значною приміткою поль-
ських а почасти і церювно-словянських висловів.
Лїтопись Самовидця о війнах Хмельницького є
незвичайно важна для історії тих часів і займав між істо-
ричними творами тогочасними і козацькими лїтоппсямп
передове місце. Невідомий по імени автор, самовидець опи-
суваних у літописи подій (відсії і назва), був чоловіком
сьвітським з лівобережної України, а хоч не мав значної
науки, котру годі було собі придбати у воєнних часах,
визначав ся природним талантом. Він служив у військовій
канцелярії при боці гетьмана, брав участь у- воєнних похо-
дах, у посольствах і козацьких радах, мав під рукою всякі
урядові документи історичні і міг знати не лише про всякі
важшйші події свого краю, але й про політичні справи
європейські. Тпмго єго лїтопись, писана праґматичним
адом і простим викчадом, з епічним спокоєм, має всі
прикмети історії. Лїтопись Самовидця подає богато вірних
подробиць до історії України і єї взаємин з иншнми дер
жавами і з того огляду має первостепенне значінє. Харак-
теристика дієвих осіб вірна і плястпчпа. а ціле оповідане
зпзначає ся предметовостю, однак літописець прихильний
більше висшим, як демократичним верствам. Твір Са-
мовидця обннмае події 53-ех років, від повстаня Хмель-
дицького 1648. р. аж до 1702. року, а початок доданий опі-
сля компілятором на основі історичного збірника „Крат-
;оє опис ані є Малороссіп". Самовидець пише зблп-
•кеним до народної мови язиком, уживає чимало народних
ІПСЛоВІВ і пословиць.
Самійло Велично є неперечпо найзнаменитшпм істори-
ком Хмельниччини, але єго чотпротомове „Сказаніе
> войнТ» козацкой зь Поляками, чрез'ь Зиновія
ЗогданаХмельнпцкого, ге т май а войскд> Запо-
южскихь, вд ос ми лізтехт точпвшой ся“ і т. д.,
іоведене до 1700. р., а написане 1720. р.. появило ся пе-
іатно аж в половині XIX. столїтя. Автор вийшов з Кпїв-
ької Академії, служив у Запорожськім війську за геть-
іана Мазепи, був відтак писарем генеральної канцелярії
ійськової, а відтак па хуторі в Полтавщині' займав ся лї-
І)Л. БАРВІНСЬКИЙ. ІСТОРІЯ УКР. ЛІТЕРАТУРИ	11
тературнпмп працями. Єго „Сказапіє" є не тілько опбвіда-
нєм особистих споминів про історичні події, але науковою
історією. Він корпетував ся не тілько веїмп урядовими до-
кументами військової канцелярії й особистою знайомостю
історичних подій, але й пншимп жереламщ як німецька
історія Пуфендорфа про Карла X., „Діяріушь"
Самійла Зорки з Волині1), поетичний твір Самійла
Твардовського „АУ (\і її а сі о ш о а г к р 2 а к і і Т а і а г у еіс.“
і сучасними політичними та сатиричними віршами поль-
ськими й українськими. Величко намагав ся часто поетич-
ними картинами прикрасити історичне оповідане і задля
того єго твір що до предметовости уступає місця Само-
видцеві!, хоч -є безпристрастним. З кейкдої сторони єго
твору дише горяча любов Україну, котру називає „матка
наша, мнлая отчпзпа, отчизна наша Украіінськая" і заяв-
ляє ся горячим прихильником „порода нашого козако- ру-
ського", себ то. козацтва, в котрім бачить борців „за древ-
ній вольиостп свои“. Рукопись украшена портретами десяти
гетьманів, однак до нас не дійшла в цїлости, бо недостає
деяких карток з початку, в середині’ і з кінця.
Григорій Грабянка (а властиво Гребінка, ум. 1730. р.) є
третій замітпий літописець Хмельниччини, чоловік учений,
безпристрастппй і сьвідущпй як і Величко. Був він судією
а опісля Галицьким полковником, брав участь у депутації
з жалобою на запапапіенє козацьких прав, висланій Павлом
Полуботком у Петербург, де якийсь час просидів за те
у вязницї. На основі „діяріуша, ьь обозі; писаного",
„духовньіхт> и мирскихт» л'Ьтописцовт>“, „повт.-
ствованія самобіятпих'ь св’Ьд 1>телей" написав Гра-
бянка „ДЬйствія през'Ьльной п огь начала Полякові
крвавшой небнвалой бранії (війни) Богдана Хмельницка-
го і т. д. року 1710.“ і оповідає дії України від найдавнїй-
піих часів аж до вибору гетьмана Скоропадського (1709.),
одная головним предметом є Хмельниччина. Автор пама-
гає ся писати церковпо-словянськпм язиком, але пе знаючи
’) Ого „діяріуіігь" загинув. Був він писарем запорожського коша за
Хмельницького і протягом цілої війті з Поляками „о всЬ\ь рг.чахі
п поведеня-гь совсршенпо В'Ьдал'ь п досконально п пространио еь Діяріу
шТ. свосмь опіє оппсалі.".
’0 добре, часто вводить слова і форми з жпв.-ї україп-
жої мови. Окрім історичного оповіданя вдає ся автор
наукові розвідки.про давну історію козаків і виводить їх
д Кбзар.
Окрім сих лїтоппсцїв і згадуваного вже в горі Дими-
іія Ростовського, що писав свої дневні записки (іа-
іуш'ь4 також язик лі вельми зближеним до живої ііаро-
юї мови, пе перериває ся низка історичних писань, ири-
.вячеиих минувшині Укр іїнп, хоч деякі з них писані вже
псковським літературним язнклм або із значною єго при-
тикою. Такою язиковою мішаниною писали Стєфин Луком-
кий (Собраяіь исторнческоє 1770. р.). Гетро Симоновський
Іраткоє оппсапіє о ка’ацкомь малорассійском'ь народі),
765. р). Василь Рубан (Кратная л 'Ь топись І1 а л н я
ос сі и 1776. р.), Олекс-» дер Ріґельиан (Л'Ьто ппсноє
овіствовапіє о Малой Рос сій 1/78.).
Окрім сих історичних творів, що появили ся з вкра-
пім означенєм імені! автора, заслугують на увагу ще
тописні збірники, а іменно Густіш ська лїтопись, так
:ана по головній рукописи, збереженій у Густшісьігм
рплуцькім монастирі па Україпї, з першої половини XVII,
•олїтя (і іГлька инших а також Спомини Ханенка, Мар-
’вича й пн.).
Перехід від лїтописаня до критичних історичних тво-
в представляє „Исторія Руссовь".
..Исторія Руссовв“, прописувана білоруському а} хиєпи-
:опови Юр.євп Конпсьі.’ому, видана під єго іменем захо-
ді Ос. Бодяпського (в Москві 1£4б <ї/Їіь ш межі
іж лїтоппсямп і критичним ипсанєм історії Уі.’р.іїни. Ся
торія, написана під ненець XVIII столїтя Ймовірно около
Г70. року* 1) зараз після зачепа ту сьмог.тій пости 5 країни
зруйнованя Сїчп (була відома за Україні в сотнях від-
*) На останку „ГІгторіп Руссогл/ ппше автор: „ігь Мачаліі
да послЬдоваль войскам'ь всеобщій поході, п открьілась дЬствг.тель-
Л сь Турками война. которам чьмь коняптся Богь вЬеть"
того можна впевнити ся, що автор написав сю історію після 1769. р.,
ивакше знав би. як скінчить ся турецька вії на.
І 2) віднайдено її вперше около 1*23. в біблїотецї кн. Лобанова-Ро-.
ївського.
ппсів, що кружляли посеред тодішнього суспільства), ви-
кликала серед неї велике вражінє і мала великий вплив
на многпх письменників українських і московських (н. пр.
на Метлинського, Гребінку, Шевченка, Ст. Суданського, на
істориків Бантиш-Каменського, Миколу Маркевича, на Ми-
колу Гоголя [Тарас Бульба], Пушкппа [поема Полтава], Ри-
лєєва [поема Войпаровськпй], на етноґрафа Ізмаїла Срез-
невського, видавця ,.3апорожской Старини4-).
Новіііші досліди впевняють, що сю Історію написав пі-
сля всякої імовірності! Григорій Полетика, поміщик
у Полтавщині, депутат покликаний 1767. р. царицею Кате-
риною II. до комісії для уложеня законів (і 1784. в Петер-
бурзі). Яко депутат мав Полетика боронити в комісії прав
української шляхти і задля того потребував історичних до-
казів та певно в тій цілії написав сю Історію і деякі иньГ
історичні твори (як Записки про Україну під польським
володарством. Збірник- прав і привілеїв у країну
ської шляхти).
В переднім слові до „Псторіи Руссовт>“ названий^
вправді виразно Юрій Кописькпй спорудником, від котрої
сю Історію нібито дістав Полетика. Ллчність Коппської
остає з дійсним спорудником Григорієм Полетикою в пев
пій звязи. бо Конпськпй був учителем поетики, а опісля
префектом і ректором Київської Академії в тім часі, колі о
Гр. Полетика був там перекладником і займав ся такол «
історією та збирапєм історичних жерел, а з Полетикою пе ।
репнем вав ся і був у дружних взаєминах. Григорій Поле
тика сам мав вельми цінну бібліотеку історичну і богат»
історичних рукописнії (літописи Грабянки і Самовидця
котрими корпетував ся навіть видавець Несторової Літе
ппси Шлєцер. Ся бібліотека опісля впата у великій часті
жертвою пожежі, однак її старав ся доповнити син Гршх
рія, Василь, котрий також займав ся історією України, буї
як і єго отець, ]
і любовю України.
вій бажав зобразити історію України, але ніякий такий тві
не зберіг ся, тілько „Псторія І’уссовж44, котрої автором бу
імовірно Григорій Полетика. Передмову до сеї Історії ш
писав імовірно Василь Полетпка та приписав авторство ІОр
1
е
І'
перепитий справами української шляхт |
. Василь Полетика згадує про вітця, щ
(1
- 2В
єви Кониськом,у, щоби сему творови іменем визначного
владики надати тим більшої ваіи.
„1 Історія Руесов'ь" навіяна вільнодумством під впли-
вом сучасного вольтеріяньства (автор двічі! покликує ся на
Вольтера яко автора історії Карла XII.) і виявляв пераз по-
гляди суперечні з релїТійшім духом, чого пе міг писати
архнешіскоп і ся обставина промовляє за авторством Поле-
тиип, чоловіка сьвітського і вільнодумного, перепитого го-
рячою любовю України й єї самоуправи. Твір сей починає
ся від часів заселеня України словянськпмн племенами,
вважає „руський" нарід (так називає У країнцїв) самостій-
ним і окремішими від польського і московського, а з тим
останнпм він злучив ся (в переяславській угоді 1654. р.)
„яко рівняй з рівним і вільний з вільним*4. З того стано-
вища самоуправи і незавпсимостп українського народу зо-
бражає автор історію України і широко розводить ся про
часи Хмельниччини. Вельми живо й одушевлено говорить
про занапащене самостійності! України і невдачі після пол-
тавського бою. В уста Полуботка вкладає горячу промову,
котру він ніколи не виголошував до царя Петра, що знн-
цив волю України, з великим роздратовапєм говорить про
Ірпвди заподіяні народові! так званою „Тайною канцеля-
рією4' і вступає ся горячо за „давні права" України Доко-
ряє різко впспшм верствам на Україні їх жадобою наживи
майна та зрадою й їм приписує також причини занепаду
V країни і згадує про страшну нагінку па Українців задля
$амої „їх мови, що не вміли наломити ся до московщинп".
1а останку вказує на щораз більший занепад краю без ви-
лядів на красшу будучину.
Так вільнодумна і з таким одушевленєм для само-
управи України написана історія не могла остати без ве-
іикого впливу і розворушеня умів тодішньої осьвіченої
іерстви на Україні. „ІІсторія І’уссов'ь*4, якпебудь некрити-
чна і перенизала ріжнимп видумками і подіями не згід-
ний з дійсносте, подає иам образ рівночасного настрою
осеред осьвічених Українців і стає певним доказом роз-
I итку та поступу національної думки, любові! рідного краю
? єго самостійності!. Вона иеперечно вельми причинила ся до
г озбудженя народної сьвідомостп та змагань до осягненя
олї і дала почин до відроджена України і ппсьменьства,
котрим се ВІДПОДЖОПЄ проявило СЯ І ДО ТИХ ПОЛІТИЧНИХ
струй, котрі проявили ся висилкою ґр. Капнїста до Бер-
ліна.. щоби там найти піддержку в боротьбі за самостій-
ність України. Я лтебудь отже ,Лсторін Руссовд>“ не можна
признати стійкості! історичного твору, то за те величе- 1
зяє зпачіпє мала вона яко твір політичний, а хоч на-
писана змосковщеною мовою, має в історії українського
письменьства визначно становище Є вгравдї згадки, що
на Україні круч тяли також примірники сеї історії напи-
сані мовою зближеною до народної, ознак автор головно і
в найбільш розповсюдпепих списках послугував ся змо- і
сковщепою мовою, щоби вона найшла доступ також до міро- і:
датних кругів держави.
12. Драматичне ппсьменьство.
Вже в п ганській старовині були обходи й обряди. ;
прп котрих із сьпівами і танцями приношено жертви богам,
або обношено також деякі усьвячепі предмети. Також пред-1
стаьлювано мітичні події, п. пр. боротьбу літа із зимою"
(у нас визначають ся драматйчпостю весняні ігрища, ве-.
сняпкп і гаївки — хороводи, купальні ігрища, палене ку-.
клп [жіночої — Марени або мужеської — Кострубопька]. І
а також весільні та похоронні обряди). Однак’властивий по-
чин до драматичних вистав дало хрпстіянське богослужінь
у романських і Германських народів. В євангельськім опо І
віданю великоднім про три Марії, котрі па • Великдень ®
вранці відвідують гріб Спаептеля і від ангела дові ьують “
ся про воскресенє та з порученя ангела сю вість подають
апостолам, лежить зарід иайдавнїйшпх духовних ігршц1
Такі духовні ігрища великодні сягають X. столїтя
а біблійні теми давали їм основу. Відтак страсгп Хри
стові стали предметом вистав. Такі драматичні творі
спершу написані латинською мовою, а впставлювапі в цер
вві духовеньством. були поважним способом для поукп і по
божного настрою народу. Але. перегодом, вже в ХШ. сто
лїтю сьміховапцї і скоморохи вмішували до духовної дї
також жартовлпві і комічні вставки й яви, щоби розва .
жити слухачів, бо сї духовні ігрища і діяльої п були вельмі
довгі і пераз скучні (таї; н. пр. домініканський діяльоГ, ви
21/
сгавлювапчй у краківськім монастирі, мав більш согпї дій
і тревав з черги три дпї). Наслідком того духовні усунули
ся від тих вистав і заборонили такі вистави по церквах
і церковних подвірях (кладовищах, цвишарах, що звичайно
були коло церков *),) а тоді такі вистави переносили ся на
торговицю, на майдан перед широкі верстви народу і при-
бирали вже сьвітські прикмети, сибірський сьвітогляд і були
складані народною мовою
З занепадом рицарства з кінцем XIII. столїтя почало
такими духовними виставами займати ся міщаньство, котре
від рицарства перейняло плекане ліричної поезії, а з під-
могою духовеньства падаю тим виставам поважпїйшого
вигляду. Особливо в страстний тиждень такі вистави від-
бували ся протягом кількох днів. Видно обппмало небо
і землю, рай і пекло, /і крім біблійних осіб виступала сьв.
Трійця, пагрія )хи старого завіта, перші люди, хори анге-
лів, чорти і т. д. При тім вставлюьаио і комічні особи
і дійства (інтермедії й інтерлюдії, вставки між явами) на-
родною мовою.
П здібним способом з церковних молитов, похвал („ве-
ипчанія*) і різдвяних обрядів і подій розвинули ся різ-
двяні драматичні виставп вертепні (]аяеІка, Кгір-
рЄП8ПІЄІ). -
Побіч духовних вистав годить" ся згадати ще м я с н п-
чні (запустій) ігрища, котрі відбували ся серед загаль-
ної веселості! по домах або навіть по улпцях і площах (не-
нецький карнавал).
З XV. столїтєм, з відродженем клясичних наук і їх
впливом па жптє, ученики устроювали по висших школах
вистави, написані спершу латинською мовою. Так повстали
шкільні драми, плекані особливо по єзуїтських школах
під назвою єзуїтських комедій.
13. ДоЧатки української драми.
Печатки української драми сягають другої половини
X.VI. столїтя. Згаданий в горі мораліст Іван Вишенськпй
1) у нас і по нннї весняні ігрпіца, гаївки, відбувають ся коло цер-
вн ,на цвинтарі), або на сільськім мандант.
— 216 -
докоряв Русинам, що, навчивши ся в єзуїтських школах
„комедії і машкар“, „трудити ся в церкві не хочуть, тілько
комедії строють і грають “ та помагають також на Руси
„розшпреню машкарського і комедійсфкого набсженьства‘\
полишивши давну руську простоту. Се вказує, шо театр
і драматичні твори появпли ся спершу в Західній Европц
відтам перейшли в Польщу, а відсп на Україну в звичай-
ній тоді духовній форм» містерій. Назва містерія
(тайна, таїньство) пішла з того, що змістом тих драматич-
них вистав була тайна викупленя людського роду, котра
найшла вираз у двох подіях: у Різдві і смерті: та Воскре-
сеню Ісуса Хрпста. Почитане Сьвятих викликало окрему
форму духовної драми, котрої основою б^ли житя Сьвятих
а єї змістом були особливо чуда тих Сьвятих і длятого сї
драми звались міраклї (чудеса) і були схожі з духов-
ними віршами. В духовних драмах не було іноді ніякої
історичної основи, лише якась-поучна. морапьна гадка а на
видні виступали уособлені алеґоричпі розуміня (віри, на-
дії, любови, милосердя або гордости, завистп, скупства)
і задля того сї алєґорпчні, моралізуючі духовні драми
звали ся моралі (шогаїііеє). Опісля проникла в драму та-
кож і політична сатира.
Коли в духовній драмі зображувано пе одну по-
дію, а цілий ряд головних подій сьвященої історії, то така
драма прибирала цїху сьвященно-історі’чної хроніки. З нею
мають ґенетпчну звязь історичні драматичні твори, котрі
обраблялп події із всесьвітньої або рідної історії на духов-
ній основі. Сї головні типи містеріяльної драми розвивали
ся головно поза церквою, одначе не забували історичної
з нею звязи й удержували сю звязь у трех відділах місте-
ріяльного видна: в землі, раю й адї, при чім рай призначе-
ний для зображеня сьвятих місць і подій містив ся у са-
мій церкві, а инші дії відбували ся в церковній загороді.
З містерією й єї видами проявило ся в історії західно-
європейського театру відроджене класицизму, що почало ся
в Італії в XIV. і XV. столїтю паслїдоваш м італійськими
коміками комедій Терентія і Пллвта, а відтак утвердило ся
в Німеччині в школах. В Німеччині відтак поза школою
почали сї комедії латинські перекладати німецькою мовою
і наслідувати, а з появою реформації шкільна драма сталі

І
впдпбм борбп між реформацією і наафлицькою Церквою.
В сій борбі видну ролю ві дограв єзуїтський орден і зробив
шильну драму одним із середників шпреня і скріплеия ка-
толицької віри. Виставляли вони головно містерії, міраклї
і моралі, але вводили також символи її алєі'орії, а для при-
єдпаня володарів, вельмож і владик устроювалн панегіри-
чні драми (Ішіі саеєагеі) з великою виставностю.
В Польщі драма переходила таї і степені розвитку, як
і західно-європейська драма і почала ся із драматизованих
церковних обрядів та перейшла до літургійної драми і мі-
стерії, а ся знов перейшла всі переміни західно-європей-
ської драми. Одною з найбільш повних змін що до форми
містерії, являє ся діяльоґ, що має цїху чисто збірної
містерії, виставленої в краківськім домініканськім мона-
стирі (1333. р.), що обіймає всі останні дні житя Спасителя
від вїзду в Єрусалим. Перегодом входить у драму також
комічне народне живло, що розвинулось особлпво в XVI.
.столітю у вставлених в містерії народних інтерлюдіях
і в окремих комічних творах, н. пр. Міеєорцяі <1530. р.).
Новий напрям у розвитку драми в Польщі проявляє ся
з відродженєм клясиціїзму, а представником єго являє ся;
Яп Кохановський у трагедії Осіргама розіоху дгескісЬ. Пред-
ставником протестантських ідей в польській драмі являє
ся Мпколай Рей з Наґловіц в Саєіпв Іозерй. З кінцем Х\ 1.
столїгя почали в Польщі шкільну драму брати у свої руки
Єзуїти, усунули з неї національну цїху, допустивши лише
в своїх шкільних і прилюдних виставах комічні інтерлюдії
в народнім д^сї. Сї інтерлюдії давано не тілько по поль-
ськії, але навіть українською і білоруською мовою (гл. низше
трагедію Якова Ґаватовича).
З країпзькпй нарід, як вже в горі згадувано, держав
ся довго поганських ігрищ в часі Різдва, Великодня, Зе-
лених сьвят і ин. Почавши від Нестора, всї духовні пись-
менники згадують про „пгрища между селн“ і до но-
війшпх часів жалують ся на „скоморохові/* (штукарів),
,лпчпнн“ (машкарп), „игрьі и піснії бісовскіи-*,
а драматичні вистави ніколи пе мали місця у східній Цер-
кві. В Несторовім Житю сьв. Теодозія згадує ся, як сей
сьвятитель, відвідуючи князя, застав єго окруженого сьпів-
— 218
цямп. скоморохами1), що виправляли там весел» ігрища®
Однак в ХЛ І. столїтю зротііія осьвічені Українці, іцотаг.і
вистави моя уть мати велику вагу для р юбудженя і розпо-
всюдь ня релігійного жигя і певні х ідеї). З початку XVII.
столїтя зберіг ся „ Д і а л о г гь х р п с і і я п с к і й, вь кото-
ромт> ся показують, кто єсть христіярг’пгь рравдлвьпі", на-
писаній у полемічнім тоні против унії. а V . ьвові 1630. р.
появпв ся ,.Х р і с т о г- т, П а с х о я %“ „Ст р а д а ю ч п й < р и-
стос*. написаний на основі грецької трагедії (приписува-
ної оезосновно Григорію Богослову).
З тих часів походить так »ж шкільна, драма черця
й учителя Ставропігійської львівської школи братської
Ті о а н и к і я В о л к о в и ч а: „Р о з м ті ш л я н є о м у ц Г X р и-
ста Сп а сите ля нашого, при тонь веселая радость
зь іриумфального єго Воскрссезія“ (у Львові 1631.) ви-
ставлена па Великдень школярами братської школи.
Такоюж страстною драмою була: „Містерія стра-
стей X рИСТОВЬІХ'Ь1*.
С ї драматичні вистави дійшли до пас із Заходу через
Польщу і почали ся блнзкимн до містерій, так званими
вертепними виставами, -розповсюдненимп в глибокій
старовині в Азії. Африці й Европі, що відносять ся до
Різдва Христового. Перегодом входять у вертепну драму
інтермедії й інтерлюдії з народного житя з народними ти-
пами і живою народною мовою. Вертепом називала ся ма-
ленька теревляна хатка (в польськім „єхорка4*). пере дїлепа
па дві части, мовби поверхи: в горіштй відбувалося дій-
ство з сьв. історії, котре склало ся у Вефлеємі (Різдво !.
Хрпста. привіт ангелів, прихід пастухів, трох королів, Іро-
Дчва різня дїтпй). картоновими або деревляними фіґуркамн,
котрими порушав укритий за задною стіною вертепа діяч. В до-
лішній части вндпа відбували ся дії з народного житя. з народ-
ними сьпівами, танцями, побитовими явами і т. п. (циган
обманює мужика. Поляк лякає жида. Запорожець лякає По-
ляка. чорти підпоюють Запорожця і хотять єго затягнути
в пекло, однак вій зриває ся і розганяв їх і т. ни.). Ста-
ток» припалежпостю „вертепної дїГ‘ був спір Ірода із Смер-
>) маємо до нпнї се та названі Скчморохамп. з чого можна дога-
луватп ся, що булп там численні заводові сьміховапцї і комедійній.
— 219 —
тю. котрий кінчив ся тим, шо Смерть відтяла єму голову
косою, а Чорт тягнув єго тїло в пекло із словами:
„О проклятий Нроде, за твоя превеликій злости
Поберу тя вт» преисподиюю бездну II С'Ь КОСТИ*4.
З вертепами ходили звичайно па Різдво дяки, шко-
лярі дяківських шкіл і бурсаки та устроювали з підмогою
«Ьіґур такі вистави, а при тім виголошували віршовані ора-
нії. сьпівали піспї, за шо діставали якусь нагороду. Вер-
тепні вистави зложили ся в західній Европі пе рапьше
XVI. столїтя, а через Польщу в XVII. столїтю перейшли
і на Україну. Спершу виставляли у вертепі лише дії
в Різдва Хр., опісля також стрясти Христові, прит-
чу про богача і Лазаря, про блудного сипа,
а відтак дії із совітського житя і комічні яви. Все те при-
падало до вподоби широким верствам народу, міщанам
і селянам, тим більше, що інтермедії та інтерлюдії були
взяті з народного житя і списані живою мовою. Так в. пр.
у релїґійт драму про смерть сьв. Івана Хрестителя,
написану Поляком. Львовянпном Я к о в о м Ґ яв ат о м
(в 1618, році під заголовком „Тгадесііа аІЬо АУіхегппек 8шіегсі
Ргхе<\\ іеіе^о Тапа С1пхсісіЄІа“). вставлені дві інтермедії,
ЗЛ0ЖЄПІ язиком близким до нинішнього галицько-руського
нарічя, хоч не без впливу церковно - словянського і поль-
ського.
В першій інтермедії штукар Клим продає господаревії
Стецьковп кота в мішку замість лисиці і доводить до того,
що обдурений Отецько розбиває свої горшки. В другій Де-
нис зїдас сам пиріг, на котрий були ласі три голодні, що
умовились дати пиріг тому, котрому приспить ся пайкрас-
шпй сон.
Зберегли ся її инші драматичні твори польські, в ко-
трих або деякі ролі або й цілі інтермедії писані живою
вкраїнською мовою і тим способом народна українська мова
їходила щораз більше в письменьство.
Вертепні драми складали або перерабляли із шкіль-
іих драм приходські дяки з академічних недоуків з підмо-
’ою вандрівннх ученпків Київської Академії і подібних їй
нкіл. Тим способом можна собі пояснити сю обставину, що
4 вертепних виставах находимо часто темп взяті з попере-
— 220 —
дних шкільних драм. А ся ґенетична звязь вертепних ви-
став із шкільними драмами має особливе значіпє, бо,
завдяки сій звязи, вертепні драми являють ся менше біль-
ше далеким відгомоном шкільної драми і творять необхідне
звено в історичнім єї розвитку.
Відповідно часовії і місцю свого походженя і розвитку
українська вертепна драма має загальні основні черти, ко-
трі є доказом в части походженя з одного спільного же-
рела, в части впливу редакції на инші драми.
Найдавнїйша редакція вертепної драми по-
ходить із кінця XVIII. столїтя з рукописного збірника пи-
саного по польськії. Деякі частини єї писані вже україн-
ською мовою найдено в рукописнім збірнику дяка Івана
Даниловича з Гойска або Гощі, на Волині, де була пра-
вославна колегія, відтак перемінена в унїятську, що єству-
вала і в XVIII. столітю.
Гошанські учителі й ученпкп, проживаючи в межах
Польщі, писали часто польським язиком, як н. пр. Лазар?
Баранович, Йоаникій Голятовський і ин. А що хлопці хо-
дили з вертепом також по панських дворах, отже часто
складали і вертепні драми в польськім язиці, хоч первісний
текст згаданої в горі драми і?ювірно був написаний укра-
їнською мовою.
Найбільше зближений до шкільних драм Київської
Академії XVIII. столїтя з інтерлюдіями список вертепа, вп-
дапий М Маркевичем, представляє ся непаче популяри-
зація шкільної драми. Складачі вертепного тексту пропу-
скали із шкільних драм такі яви, котрі не відповідали ре-
альній дійсності! українського народного житя в певній
місцевпнї а вводили за те нові місцеві або сучасні обста-
вини. У поміщика Галагана зберіг ся також текст вертеп-
ної драми в дечім відмінний (занесений там після зші-
шепя Сїчп 1775. р.), але всеж таки видно, що походить
з того самого жерела.
Для прикладу наведемо тут частину монольоґу Запо-
рожця, зложеного силябічнимп віршами:
„Хоть дивись на мене; та ба, не вгадаєш;
Відкіль родом, і як зовуть, пї чичітрк не знаєш!
Кому траплялось коли у степах бувати.
То той — може прпзвище моє угадати...
А в мене імя не одно, а єсть їх до ката, —
Так зовуть, як набіжиш на якого свата:
А ти — як хоч назови, — на все позволяю.
Аби лиш не назвав крамарем, за те пополаю.
Тепер, бачу, на сьвітї біда, «
Що мене одцурав ся рід.
Не бійсь, як був багат,
То казали — Іван брат;
А тепер, як нїчбго не маю,
То ніхто й не знає“. і т. д.
Яви у вертепній драмі (всіх 17) можна звести до тих
:очок: 1) поклін пастирів Спасптелеви, 2) стріча волхвів
? Іродом, поклін Хрпсту і поворот домів, 3) прпказ Ірода •
цо до убпйства всіх Вифлеємськпх хлопців, особливо хлоп-
ія Рахилї й 4) борба Ірода із смертю і поява чорта за єго
іушею.
Коли шкільну драму виперто із школи, почав ся єї
занепад, хоч вона дальше єствувала поза шкільними поро-
дами. Однак єї вид зміняє ся на мельодраматпчний діяльоґ
поздоровну драматизовану віршу, або вона приладжувала
:я до маріонетпого театру у вертепних виставах. Маємо
і одного боку короткі діяльоґи і драматизовані привітні
зьвяточпі вірші шкільного характеру, а з другого вертепні
зистави, перероблені з давнїйшпх шкільних драм. Оба ті
роди драматичних творів були призначені для середині
. низших верств українського населеня і були приладжені
до народного побиту і говору та вельми розповсюдневі
з широких верствах народних вдоволяли їх невибагливим
іітературним потребам.
Сей напрям комічний тих драматичних шкільних і вер-
сенних творів, розповсюдницях по Україні з часів М. Дов-
’алевського, котрі мали звязь із Київською Академією, ви-
брав Котляревський для обрібки своєї Енеідп, але підчи-
пів її умілим взірцям і технічним формам виробленої но-
юї літератури московської. То само можна сказати про го-
іаток нової української драми, котрої першими представ-
шками в обсягу комедії були Котляревський з „М оскале м-
Чарівником" і Василь Гоголь, батько знаменитого письмен-
ника Миколи, із своїм „Простаком", котрих схожість можна
пояснити походженєм з одного жерелл, бродячої новелї за-
хідно-європейського похо.тжепя в московській обрібцї. Оби-
два поети були в певпих взаєминах з Київською Акаде-
мією. Котляревський був учеником Переяславської семіна-
рії, котра була філією Київської Академії, а перший видавець
Енеїди Парпура й отець Василя Гоголя (а дїд Миколи),
Опанас, учили ся у Київській Академії. Так можна зро-
зуміти вплив сеї Академії на наших письменників но-
вої доби.
Схоластична наука завела й у Київській Акаде-
мії звичай, що учитель поетики обовязаний був щорічно
приготовити на мясппцї і для трох маєвих рекреації!1)
— комедію або траґедію (шкільні рекреацийні драми)
і з хвилею, коли Київ став знов осередком просьвітп і.?,
своєю Академією, котру називали там нашими „Атенами",
там зосередилась також драматична творчість. Були се
спершу паслїдованя шкільної драми польсько-єзуїтської;
однак з часів Теофапа Прокоповича, образованого
в Римі па кляспчних взірцях відроджену гуманізму, з по-
чатком XVIII. столїтя проявив ся рішучий зворот до сьві-
жійіпвго і жизненнїйшого напряму київської шкільної дра-
ми та зближив її до суспільного й народного житя і до впс-
ших умовах справ людства, хоч і в початкових, перших
драмах Київської Академії їх творці вносили також місцеві
історичні й етнографічні живла.	,
Поміж духовними шкільними драмами Київськвї Ака-
демії перше що до часу-) місце займає „Алексій че-
лов'Ьк'ь Божій". Сей твір оснований па лєґендї просьв.
Олексія, знаній на Україні із Житій Сьвятпх СкарГп в пе-
рекладі Голятовського. Другий із збережених з XVII. сто-
лїтя драматп ч н пй твір „ Д й с т в і є на с т р а с т и X р и -
стовія списапное" може служити доказом, як церковні
канти розширювано опісля па драматичні вистави, хоч бу-
’) В маю виходили всї учптелї з ученпкамп і постороннпмп зюбці
те.іями наук па гору Щекавпцю, в Києві, для забави (рекреації).
-) Лазар Вараиович згадає про драму про „прекрасного її о -
спфа“. похсску змістом на іраму Рея, однак ся драма не збереглася.
сало і відворотно. що драматичні твори скорочувано і пе-
рероблювано на вірші. Імепно оберегла ся з XVII. столїтя
драма, котрої темою є новозавітне апокрифічне оповідане
гак званого Нїкодем о в он» євангелія про похід
І. Хрпста по смерти до пекла і про его збурене.
З се зовсім самостійний твір, незалежний в т чужих взір-
дїв, у великім стелені оригінальний, а списаний майже
ювегм чистою -народною мовою, розміром українських дум.
?ей твір визначає ся живим драматичним дійством. Осо-
ІЛІІВО оживляє ся дійство, коли Хрпстос приходите визво-
іяти з пекла грішні душі, розбиває хоругвою ворота пекла
місця пекольві окроплює водою і Духом сьвятима- Драма
інчнть ся комічною явою впзволеня з пекла Соломона. ко-
рпії лякає чортів другим приходом Хрпста, а чорти самі,
игапяють єго з пекла, щоби не діждатися нової лапастії,
вір сей мусів бути вельми популярний на цілім просторі
країни, коли рукопись найдено в Калу шині їв Галичині),
перероблена з неї пасхальна вірша зберегла ся в Хар-»
вщіпії: частини сеї драми в формі народних оповідань
зявляюіь ся від Угорської Руси аж по Кавказ.
Питомцї Київської Академії походили з ріжпих сто-
п. бували там і Галичани, шо вертаючи по скінчог.ю няук»
Ьмів, приносили із собою сї драматичні твори або їх ча-
і іініт. Се вказує на широкі взаємини Київської Академії
 ріжнпми околипяуш України не тктько в XVII., апе па-
їв у XVIII. столїтю, коли і з Галичип но взаємини не пе-
рпвалпсь.
Яішебудь у друї їй п зловппї XVII. столїтя Україну ио-
1 ієно па право- і я' побережну, українське населене обох,
товин жило все ще спільним жптєм. мало участь у ко-
іькпх війнах XVII. столїтя і переселяло ся із одної ча-
їнії України в другу, особливо з правобережної ла лїво-'
| іежну. Разом з тим, пезависпмо від посередництва Київ-
' о»ї Академії, пере: * дилп з правобережної України у лї-
»ережну також письменні памятники, або діставали ся
1 час козацьких війн з доби Богдана Хмельницького яко
нча добпча, або з часів заселспя лівобережної а осо-
і во Слобідської України від половини XVII. столїтя ви-
о цямп з правобережної України а в части і з Гали-’
і ш. Таким ст собом неперечио дістала ся з Галичини
у Слобідську Україну пасхальна вірша „Про збурене •
пекл а".
До половини XVII. столїтя віднести треба оден з най-
давнїйших творів драматичних, найдених у Галичині' з ін- І
терлюдією. Се містерія на Благовіщене п. н. „Архан-
гелови вЬщанія Марій", однак зберегла ся лише 5, 6 і 7 ява. |
-Замітна вона пе тілько тим. що дає образець містерії, але І
що взагалі мало маємо українських творів драматичних і
з XVII. столїтя. Церковно-словянське жпвлб в ній досить
слабе, польщини не тілько що до словнї, але й звучні бо-1
гато. а доволі замітне також українське народне жпвлб, як |
шо до звучні (часта переміна у і в, повноголос: стере-.1
-жи, боронити), але й що до словнї і форм. Після 7-мої
.яви поміщена інтермедія, котра відносить ся імовірно до
люсереднпх „поважних" яв. Інтермедія основана на аьек-І
доті оброблюваній також у західно-європейській літературі
Являє ся Жид, покупник тхірячпх скірок і воску (ВОСКо-
бойник) Тарасьо, а до него впрошує ся Руспи-сьміхованець
яко товариш подорожі! і починає з ним спір про віру,
а вважають сю віру красшою. в котрій більше сьвят. Тара-
ско вичисляє пебогато сьвят, а Русин перечисляе неділі,
сьвята, вириваючи Тарасковп постепенно волосе з бороди,
-а, на останку за сьвято Всіх Сьвятих вириває єму всю бо- 1
роду. Тараско розводить, великий лемент за бородьіо і від-
ходить.	?
Автором сего твору обчисленого не на велике число
акторів для вистави навіть у нелюдних місцевппах, був,,
імовірно якийсь вихованець українських шкіл Могилин4’
ського типу.
До половини XVII. столїтя відносять ся також про-
льої і епільоґ до драми па Рождество Христове
найдені в тім самім рукописнім збірнику, що уривки попе-
редного твору. Прольоґ і епільоґ творять неначе би опо-
вістку або проґраму драми на Рождество Христово
котрої змістом е гріхопаденє прародичів, Різдво І. Христа
славословія ангелів і пастирів новонародженому Спасителн
і поклін волхвів. Місцем вистави була пеперечно церква,
-як се можна здогадувати ся з прольоґа й епі.іьоґа, б(і
.в західній Україні за прикладом сусїдпої Польщі з різдвя.
І*
їм богослужепєм лучено додаткові вистави також у цер-
ії, котрі мали цїху містерій.
До містеріяльних творів в части зачислити треба
(іалогь о страданіп Спаси теля" (І »іа1оцті8 <_1е раз-
ще ІД1ГІ8ІІ) з \л II. столїтя, найдений у рукописнім збір-
іку в селі Смерекові коло Львова. Діяльоґ сей, як автор
значує. писаний „рускнмі» діалектом!»*4, а головний єго
ііст зачеринешій з євангельських оповідань і церковних
сень у сграстний тиждень, однак автор мимо того умів
ібачнті: і влучно виставити деякі драматичні подробиці
психічнім настрою не тілько Спасителя, але Богоматері!
ангела, що приносив Спасптелеви чашу страстий.
До кінця XVII. столїтя відносить ся „Розмова в о
?атцй о душ'Ь гріпіной, суді» прпнявшей отт»
’діп справедливого Хрпста Спасителя*, пай-
*на в Харківщині, а вельми схожа з недавно найденою
с пень скою драмою” Димитрія Ростовського й єго
камок» п. п. .. Г р Ь ш н н к т> к а ю щ і й с я “, в котрих так
мо грішник виступає на видно і подібним способом під-
іє ся судовії Божому. Ріжннця лише та, що Дпмптрій
)стовський вибрав вихідною точкою для своїх драм пе-
*д смертний суд, а в „Розмові/4 зображений суд п о-
іертний Автором „Розмови” був неперечно приход-
ний сьвященик, добре ознайомлений із усіма змінами стану
іішної душі, що умів промовити за нею і проти неї. На-
дою до єї написана міг послужити щорічний спомин про
>угпй прихід Спасителя і страшний суд. котрий Церква
Ьить з мясопустною неділею. Язик „Розмови44 ПОХОЖПЙ
і „барзо простую мову п діалекти4’, котрим написав сьвя-
енпк С. Тимофієвич своє учительне євангеліє в 1670. році
може бути доказом правобережного походженя автора.
Більше займавпм твором у напрямі внккнеия науки
народне житє єсть „Бенкеті» духовний44, шкільний
йльоґ з кінця XVI!. або початку XVIII. столїтя, найдений
неповнім списку в Підгорецькім васплянськім монастирі,
Галичині. Твір сей вистав тяли, як можна здогад свати
з єго епільоґа, перед якоюсь сільською „громадою*4,
котрій були неграмотні люди і ледве сотий давав дї’лій
)їх до школи, а представляли єго школярі якоїсь дяіів-
іої або монастирської школи під проводом „пана-бака-
7. БАРВІНСЬкПІЇ. ІСТОРІЯ УКР. ЛІТЕРАТУРИ.	ІЗ
ляра“, себто дяко-учителя, яко представника сільської му-
дрості!, до котрого селяни звертали ся за поясненими незро-
зумілих для них справ. Головна цїль сего твору була ви-
сокопатріотична: спонукати селян, щоби віддавали своїх
дїтпй до школи і тим способом підняти в гору народну
просьвіту.
Крім того деякі драматичні твори в формі діяльоґів
виявляли жптєві потреби і погляди (н. пр. Розмова Ма-
лоросії з Великоросією) або обраблялч новелістичні
й апокрифічні теми (н. пр. побит Марка в пеклі).
Побіч духовної, релїґійної драми починає витворювати
ся на сцені також національна драма, в котрій автор
зближає ся до українських історичних дум. Такою являє
ся „Мплость Божія Украйну черезв Богдана
Хмельнпцкого свободи вшая'1, написана в демокра-
тичнім вільнодумнім напрямі учителем поетики в Київській
Академії ТеоФаном ТроФимовичем (приписувана давнійше
Теофанови Прокоповпчевл).
Автор звертає ся в своїм творі доволі різко проти ко-
зацької старшини, котра при всіх своїх самоуправних зма-
ганях кунулась „прпвлащати** хутори біднїйшпх і заводити
крепацтво між поспільством. Сей голос автора тим цїпній-
ший, що був майже одинокпм у тих часах. Основою сего
твору є побіда Богдана Хмельницького над Поляками. На
Україні настали тоді деякі пільги (за короткого володар-
ства Петра II.), а хоч не привернено всіх прав „для уд«ч 1
вольствія и приласканія* України з огляду на можливу ®
війну з Туреччиною, то всеж таки знесено „Мялороссій-
скую Коллегію“ і позволено вибрати гетьмана, котрим став *С;
Данило Апостол. Ся зміна відбила ся користно на шкіль-
них драматичних творах Київської Академії. До сеї доби -
отже відносить ся одна з замітнїйпшх драм „Милость
Божія“ Теофапа Трофимовича, котрий окрім потрібного «
знаня яко учитель поетики мав також відповідні до того а
часу жерела, іменно літописи Грабянки і Величка. Сі лі-
тописи подавали богатпй матеріял для зображепя доби Б.
Хмельницького і загрівали українське народолюбство авто-™
р.ч („Жив Бог і не умерла козацькая матка!“ як каже*
автор). Автор корпетував ся не тілько сими літоппся ми, але
деколи зближає ся в зображеній подій навіть до історичних
народних дум.
Трагікомедію „Милость Божія" треба вважати по-
ступом у розвитку київської шкільної драми.
Талановитим і плідним на тім полі письменником був
МитроФан Довгалевський в 30-тих роках XVIII. столїтя, учіь
тель поетики у Київській Академії. Він радить у своїй по-
етиці' виводити на видно особи з народу: Литовця, ци-
гана, жида, Поляка, Запорожця і т. ин. Всі ті особи по-
винні висловлювати ся простою, народною мовою
і в такім характері народнім виступають вони в єго інтер-
медіях, в котрі він вводить побитове жпвлб навіть з су-
спільно-політичним ві цтїн’ком.
ТеоФан Прокопович, учитель поетики у Київській Акаде-
мії, посунув вперед шкільну драму в єї розвитку о даль-
ший степень у своїй поетиці і в так званій трагікомедії
дав взорець єї в творі п. н. „Владимірь“, котрий є дра-
мою в новійшім розумінь? того слова, хоч ще придержує ся
клясичного триєдиньства дій. Прокопович поручав у своїй
поетиці придержувати ся Сенекл, яко взірцевого траґіка.
а Плявта і Терентія яко взірцевих коміків і сам ішов слі-
дом тих письменників, а сей вплив кляспчнпх взірців про-
являє ся і в змісті єго твору „Влади мі р'ь‘‘. Дієві лиця
являють ся там живими людьми, він виводить також на
видно тінь Ярополка, наслідуючи Сенеку (що пригадує тінь
Тангаля в траґедії „ТієстД. Траґікомедія „Влад п м ірт/"
Прокоповпча й єго теор:я драми в поетиці виложена маля
сильний і довгий вплив на дальше київське драматичне
письменьство.
Ціль сеї драми, котрої повний наголовок „Влади
мірі», славенороссійскпхт> странт» князь п по-
зелительД є така, щоби словянському поганьству проти-
ітавпти хрпстіяньство, а се останнє оправдати розумним
способом та виставити яко основу справдешньої просььіти
культурних успіхів Руси. Траґікомедія закінчена хором
постола Андрея Первозванного з ангелами (привітом геть-
апови Мазепі і ип.), котрий предсказав навернене Руси
о хрпстіяньства, що виповнив опісля князь Володимир.
Драматичні твори „В л а д и м ірь“ Теофана Прокопо-
;іча і „М п л о с т ь Божі я“ Теофана Трофимовича посу-
пули драматичну творчість вперед у напрямі ународовлеяя
драми шо до змісту і характеру. Одначе неприхильні об-
ставини за часів дальших �