/
Автор: Кольберг О.
Теги: казки художня література українська література народні казки
ISBN: 5-7757-0414-2
Год: 1991
Текст
ОСКАР КОЛЬБЕРГ
КАЗКИ
ПОКУТТЯ
ОСКАР КОЛЬБЕРГ
КАЗКИ
ПОКУТТЯ
Художник-оформлювач
Е. Ф. Медвецька
Ужгород
Видавництво «Карпати»
1991
ББК 82.3Ук
К62
Книгу склали записи українських народних казок,
які зробив видатний польський фольклорист Оскар Коль-
берг (1814—1890) у другій половині минулого століття
на Покутті (сучасна Івано-Франківська обл.).
Книгу составили записи украинских народних ска-
зок, которне сделал вьідающийся польский фольклорист
Оскар Кольберг (1814—1890) во второй половине про-
шлого века в Покутье (современная Ивано-Франковская
обл.).
Упорядкування, підготовка текстів, вступна стаття,
примітки та словник І. В. Хланти.
„ 4702640105—055 оп
XV '"" О У У1
М215(04)—91
І8ВМ 5-7757-0414-2
© Кольберг Оскар, 1991
Хланта Іван Васильович.
Упорядкування, підготов-
ка текстів, вступна стат-
тя, примітки, словник,
1991
рат і сестра
Переможець зміїв
Газда, що з’їв при смерті золото.
[евірна жінка і вовкулака
Три брати
Чотири рази похована баба
ОСКАР КОЛЬБЕРГ І КАЗКИ ПОКУТТЯ
Співдружність українського і польського народів сягає корінням
глибокої давнини. Важливу сторінку в це братерство вписали прогре-
сивні польські вчені, фольклористи й етнографи, які з повагою
ставилися до українського народу, захоплювалися його творчим
генієм, доклали чимало знань і труда до збирання й популяризації
народних поетичних надбань.
Ще в XVI столітті польські дослідники цікавилися нашим побу-
том, звичаями, народнопоетичною творчістю, і цей інтерес поглиблю-
вався у наступні століття. Однією з найдавніших праць, що заслуговує
на увагу, слід назвати твір польського письменника С. Ф. Кльоновича
«Вохоїапіа» (1584 р.), опублікований латинською мовою. Тут описано
народні звичаї та обряди на Україні, зокрема на Галичині. Однак
систематичне, грунтовне і всебічне вивчення української культури
починається в XIX столітті. Воно опирається на творчі зв'язки
з фольклористикою інших слов’янських народів. Це й не дивно, бо, як
справедливо відзначає І. Я. Франко, «історичне минуле зв’язало
обидва народи (український і польський — І. X.) численними уза-
ми» Багатовікове спілкування українців з поляками зближувало їх
інтереси, залишало помітний слід в їх матеріальній і духовній
культурі.
Питання культури і побуту українського населення в період
становлення польської етнографічно-фольклористичної науки та в
наступні роки зайняли важливе місце у працях І. Червінського,
Ф. Гіжицького, 3. Доленги-Ходаковського, А. Марцінковського,
3. Фіша, Е. Руліковського, А. Новосельського, В. Поля 1 2 та ін. Із
польських діячів, що жили на Галичині і зверталися до вивчення
словесної творчості українського народу, передусім варто назвати
Вацлава Залеського. У 1833 році вийшов його збірник «Ріезпі роїзкіе
і гизкіе Іисіи £аіісу]зкіе£о», до якого включено 574 українські народні
пісні. Сумлінним збирачем фольклорних матеріалів у 30-х роках
XIX ст. був також Жегота Паулі. Він опублікував багатий пісенний
матеріал у збірці «Ріезпі Ішіи гизкіе^о у? ОаІісД » (1839—1840).
Новий етап етнографічно-фольклористичних досліджень почина-
ється у 60-х роках. Він пов’язаний з роботою створеної у 1874 році
антропологічної комісії Краківської Академії наук. Культура і побут
українців стають предметом поглибленого вивчення польськими ет-
нографами-професіоналами, фольклористами, науковими установами
і товариствами. Матеріали з цих питань публікуються на сторінках
таких етнографічних періодичних видань, як «2Ьіог тасіошозсі сі о
1 Франко І. А дам Міцкевич в українській літературі // Фран-
ко І. Зібр. тв. у 50-ти т.— Т. 26.— С. 384.
2 Це питання детальніше висвітлено у книзі: Болтарович 3. Є.
Україна в дослідженнях польських етнографів XIX ст.— К.: Наук,
думка, 1976.—139 с.
апігоро1о£іі кгаіо^еі» \ 1 2, «Ьисі» 3. Активно збирають етног-
рафічні та фольклорні матеріали І. Коперніцький, Е. Руліковський,
Б. Сокальський. Оригінальні народнопоетичні твори вдалося зафіксу-
вати на Київщині Юзефі Мошинській — вийшли окремою збіркою під
назвою «Ваікі і ха£а<Ікі Іигіи икгаіпзкіе£0» 4, де вміщено 36 казок
і 156 загадок з відгадками. На Волині, в сучасній Житомирській
області, плідно займалася етнографічною і фольклористичною діяль-
ністю Софія Рокоссовська, яка у селі Юрківщині Звягельського повіту
записала 90 казок й опублікувала їх окремим виданням у 1897 році5.
Серед польських фольклористів та етнографів-професіоналів, які
вивчали культуру і побут українського народу у другій половині
XIX ст., чільне місце належить дослідникові із світовим іменем
Оскару Кольбергу (1814—1890). Наукова спадщина вченого складає
80 томів, значну частину яких становлять праці, присвячені ук-
раїнцям.
У роботах вітчизняних учених дорадянського часу (О. Пипін6,
М. Сумцов 7) позитивно характеризувалися дослідження О. Кольбер-
га з питань українського фольклору та етнографії.
І. Франко стверджував, що О. Кольберг «поставив на міцну
основу студії польської етнографії по територіях» 8. Каменяр високо
цінував працьовитість ученого та багатство зібраного ним матеріалу.
Вказуючи на неперевершені заслуги О. Кольберга в історії по-
льської фольклористики, який стоїть «о ціле небо висше від інших
його земляків-етнографів» 9, В. Гнатюк особливо відзначає його вне-
сок у вивчення побуту і культури українського народу. «О. Кольберг,
як український етнограф, має безперечно свої заслуги. Він брався до
свого предмета з великим замилуванням, зав’язував зносини з різними
людьми, при яких помочі міг збирати матеріали в різних сторонах
нашої етнографічної території, звертав увагу на багато таких речей,
на які перед ним або зовсім не зважено, або дуже мало. Своїми
виданнями ширив зацікавлення до нашої етнографії, особливо в
1 «2Ьіог тоіасіотозсі <іо апігоро1о£іі кгаіо^еі» виходив у Кракові
з 1877 до 1925 р.; в 1897—1920 рр.— під назвою «Маїегіаіу апігоро-
Іо^ісгпо — агсйео1о£іс2пе і еіпо£га£іс2пе». У 1920—1925 рр.—
«Ргасе і таіегіаіу апігоро1о£ісхпо-агс1іео1о£ісхпе».
«5ЛГіз1а» — географічно-етнографічний журнал, виходив у Вар-
шаві у 1887—1905 рр. (19 томів); у 1916 р. вийшов т. 20.
3 «їдкі» виходив у Львові у 1895—1938 рр. (35 томів); з 1946 р.
продовжує виходити у Вроцлаві (Польща).
4 «2Ьіог таасіотозсі (іо апігоро1о£іі кга|о¥гер.— Т. 9.—1885.—
С. 73—173.
5 Ваікі (зкахкі, кагкі) ге тоі іигко'игзхсгухпу (робіній 2л?іа1іе1зкіе-
&о £иЬегпіі АУоІупзкіеі). 2еЬга1а 2о£іа Вокоззотазка // Маіегіаіу
апігоро1о£Іс2по-агсИео1о£іс2пе і еіпо£га£іс2пе.— Кгакбтс, 1897.—
Т. 2. 8. 14—118.
6 Пьтин А, И. История русской зтнографии.— Т. 3.— С. 289—
294.
7 Сумцов Н. Ф. Современная малорусская зтнография //Киевская
старина.—1896.— Т. 54, июль-август.— С. 138—143.
8 Франко І, Вибрані статті про народну творчість.— К., 1955.—
С 238
9 Гнатюк В. ЗНТШ.— Т. ЬХІУ.— С. 40.
польських кругах, і полишив по собі довгий ряд наслідувачів чи
учеників, які також опублікували немало українських матеріалів» 1 .
Діяльність О. Кольберга як знавця української народнопоетичної
творчості, його роль у збиранні та вивченні українського фольклору
з радянських дослідників найбільш повно і всебічно розглядав
В. А. Юзвенко у праці «Українська народна поетична творчість
у польській фольклористиці XIX ст.» (К.: Вид-во АН УРСР, 1963).
Оскар Кольберг народився в 1814 році у місті Присуха Опоч-
нянського повіту Радомської губернії. Любов до народної пісні і
музики майбутній дослідник виніс уже з батьківського дому. З вели-
ким захопленням, як пізніше сам згадує, слухав пісні, які співала
йому нянька-селянка. У колі знайомих його родини були відомі
композитори, поети, художники, діячі науки і мистецтва. Серед
них — Ф. Шопен, Т. Ленартович, К. Войціцький, революціонер-де-
мократ Е. Дембовський.
Щоб поглибити і удосконалити знання з музики, Оскар у 1834 ро-
ці їде до Берліна, де навчається два роки. Повернувшись додому,
займається творчою роботою і дає уроки музики. Він написав кілька
пісень, етюдів та оперу «Кгбі разіегху», засновану на народних
мелодіях, що вабили його милозвучністю, безпосередністю і щирістю.
З роками захоплення музикою міцніє, поглиблюється, і молодий
композитор починає збирати народні пісні, записує мелодії до танців
спочатку в околицях Варшави, а пізніше в різних місцевостях Польщі.
О. Кольберг ставить перед собою завдання систематично й цілеспря-
мовано збирати й публікувати народні пісні. Так, у 1842 році побачи-
ла світ підготовлена ним збірка «Ріезпі Ішіи ро1зкіе£о», а в 1857 ро-
ці — друга збірка народних пісень з такою ж назвою. Учений не
тільки збирає фольклорний матеріал, але й досліджує обряди, звичаї
народу, його матеріальну культуру. Про методику збирання фольк-
лорно-етнографічних матеріалів, справжній науковий підхід до цієї
важливої справи О. Кольберг пише: «Вже біля 1840 р. або рік
швидше почали ми збирати пісні і музику народу в околицях
Варшави. Незабаром помітили міцний зв'язок цих творів з обрядами,
звичаями і побутом народу. Це спонукало нас при записуванні пісень
і мелодій занотовувати і причини їх виникнення, представити цілу
ситуацію, котра їх покликала до життя» 2.
Залишивши службу, з 1861 року Оскар Кольберг займається
тільки збирацькою роботою. Нагромаджений фольклорно-етнографіч-
ний матеріал публікується у багатотомній серії «Ьші, ]Є£о г^гусхазе,
зрозбЬ хусіа, то'стга, рггузйтіа, оЬгх^бу, &азїа, гаЬатеу, ріезпі, пшхука
і іапсе». За життя вченого було надруковано 34 томи. Фольклорний
матеріал розташовувався за регіональним принципом, щоб підкресли-
ти самобутність місцевої традиції.
Дослідник приділяв також увагу українській народнопоетичній
творчості та етнографії. Перші записи були зроблені ним ще в
30-х роках. Однак систематичне збирання українського фольклорно-
етнографічного матеріалу розпочалося в 60-х роках. Мандри на
Волинь, Поділля, Покуття, Полісся, Холмщину дали багаті ужинки.
Вчений не тільки занотовує, але й вивчає зібраний матеріал, коментує
його, а з 80-х років починає публікувати. Звичайно, не все вдалося
1 Гнатюк В, ЗНТШ.— Т. XXXII.— С. 228—229.
2 КоІІЇегв О. Д. Махо^зхе. ОЬгах еіпо^гайсхпу.— Т. І.— Кгако^у,
1885.— 8. 2.
надрукувати тоді, дещо було видано посмертно, а окремі записи
побачили світ майже через сто років.
Особливо плідними були мандри О. Кольберга на галицькому
Покутті (Станіславський і Коломийський округи), де ним проводилася
величезна збирацька робота в 1867—1868, 1870, 1876—1877 та
1880 рр. Наслідком цієї роботи стала чотиритомна фольклорно-етно-
графічна праця «Рокисіє» — «Покуття» (1882—1889). Вона належить
до найвизначніших і найцінніших видань українських народних
творів у польській фольклористиці XIX ст.
Оскар Кольберг одним із перших виявив серйозний інтерес до
обрядів, звичаїв, народнопоетичної творчості Покуття — цієї дуже
цікавої з історичного й етнографічного погляду території, що вслави-
лася як мальовничими краєвидами, поетичними звичаями, мелодій-
ною пісенністю, так і сердечністю, відвертістю, волелюбністю народу,
і особливо діями народних месників — опришків. Щоб якнайповніше
дослідити цей край, О. Кольберг залучив до збирацької роботи
багатьох аматорів. А в 1876 році домігся, щоб сюди була послана
експедиція Краківської Академії наук. Вчений доклав чимало зусиль
до організації етнографічної виставки Покуття, що відбулася в
1880 році.
Готуючи зібраний матеріал до друку, О. Кольберг старанно
вивчав його, знайомився із збірниками народнопоетичної творчості,
літературою, в якій висвітлювалась історія та етнографія краю тощо.
Ось чому праця «Покуття» достовірно відображає широку картину
побуту й культури. Як і інші видання О. Кольберга, вона має певну
структуру.
Спочатку автор характеризує місцевість, населення, подає відо-
мості про мову, досліджує одяг, їжу, житло, господарство, види
транспорту, промисли, далі описує звичаї та обряди, вміщує зразки
народнопоетичної творчості всіх жанрів, включаючи нотний матеріал
і танці. Подано, наприклад, типи чоловічого і жіночого одягу з таких
місцевостей, як Обертин, Печеніжин, Верхній Березів, Борщівський
повіт, Снятинщина та ін. Автор детально описує весільний ритуал
в семи місцевостях, а саме: Чортовець, Жуків, Городенка, Городниця,
Іспас, Коломия, Ясенів Пільний. У кількох варіантах подано похорон-
ний обряд із Чортівця, з околиць Городенки. Все це складає зміст
першого тому «Покуття».
У другому томі вміщено народні пісні різних жанрів. їх нарахову-
ється 512.
До третього тому ввійшли описи танців коломийки, аркана,
чабана, вертака, серпня та ін. Тут подано характеристику музичних
інструментів. Привертає увагу величезна кількість коломийок з нота-
ми—741 пісня і 102 нотні записи. З приводу цього дослідник
3. Є. Болтарович справедливо відзначає: «В літературному відно-
шенні цей том О. Кольберга стояв на рівні зі збірниками Я. Головаць-
кого та П. Чубинського \ в музичному — перевершував їх багатством
мотивів, записаних самим автором» 1 2. Чільне місце у третьому томі
1 Маються на увазі: Народньіе песни Галицкой и Угорской Руси,
собранньїе Я. Ф. Головацким.— Ч. І —4.— М., 1878; Трудьі зтногра-
фическо-статистической зкспедиции в Западно-русский край: Матери-
альї и исследования, собранньїе д. чл. П. П. Чубинским.— Т. 5.
Песни.— Спб., 1874. (Приміт.— І. X.).
2 Болтарович 3. Є. Україна в дослідженнях польських етногра-
фів XIX ст.— К.: Наук, думка, 1976.—87.
відведено народній демонології. Подані оповіді відображають світо-
гляд народу, насамперед віру в надприродні сцли (відьми, чорти,
опирі, мавки, вовкулаки тощо). У різноманітних повір’ях, пов’яза-
них з сільськогосподарськими роботами (посівом, обробітком грун-
ту), відтворено прагнення хліборобів гарантувати добрий уро-
жай.
Четвертий том «Покуття» складають українські народні казки. їх
чимало —77. У цім томі опубліковано також 205 загадок, записаних
у Чортовці та Городенці. Коли порівняти це зібрання українських
загадок з попередніми публікаціями, виявиться, що і в цьому жанрі
вчений досяг значних успіхів і піднявся до рівня ліпших фольклорис-
тів та етнографів свого часу. За кількістю загадок цс зібрання можна
віднести до числа найбільших поряд з публікаціями М. Номиса
(500 загадок), П. Чубинського (320), О. Сементовського (300), які
вийшли у світ до 1890 року. Як слушно зауважує радянська дослід-
ниця В. А. Юзвенко, «Покуття» —«це найкращий збірник укра-
їнської народної прози у польській фольклористиці, який за поетич-
ною цінністю опублікованих зразків належить до класичних видань
українського фольклору» ’.
Збірник «Покуття», незважаючи на столітню давність, майже
невідомий широкому читачеві. Справа в тому, що він був опублікова-
ний українською мовою, але латинською графікою, важко сприймався
читачем та й, окрім цього, давно вже став бібліографічною рідкістю.
З ним могли ознайомитися тільки науковці, хоч він заслуговує на те,
щоб його використовували для морально-етичного виховання молоді
й популяризації здобутків народного генія.
Висвітленню культури й побуту українського населення присвяче-
ні двотомна монографія О. Кольберга «Сйеїтзкіе» 1 2 та праця «Ргге-
тузкіе» 3. У цих виданнях помітне місце займають народні пісні,
насамперед обрядові, також твори народної прози, прислів’я, загадки.
Зокрема, у другому томі „СИеІтзкіе» налічується до 50 зраз-
ків казок, легенд, переказів, анекдотів, 300 прислів’їв та приказок,
22 загадки. Однак наукова цінність цих солідних фольклорних ви-
дань нижча — українська народна проза переказана тут польською
мовою.
У 1907 році побачив світ збірник «\УоГУп» 4, підготовлений до
друку польським етнографом А. Фішером. У книзі вміщено 627 зраз-
ків пісень, зібраних О. Кольбергом на Волині у 1862 році, також
25 українських народних казок, подарованих йому мешканцями
Житомира в тому ж році. На жаль, ці казки переказані польською
мовою.
Етнографічні матеріали з України опубліковані також у виданнях
1 Юзвенко В. А. Українська казка в публікаціях польських фоль-
клористів XIX ст. // Міжслов’янські фольклористичні взаємини.—
К.:Вид-во АН УРСР, 1963.— С. 135.
2 О. КоІЬегд. Сйеїтзкіе. ОЬгаг еіпо£га£іс2пу.— Т. І.— Кгакб^у,
1890; Т. 2, 1891.
3 О. КоІЬег§. Рггетузкіе. 2агуз еіпо^гаїісгпу. 2 роЗтіегіпусЬ.
таіегіаІ05¥ туусіаі І. Корегпіскі.— Кгакбіу, 1891.
4 О. КоІЬегз. '\Уо1уп. ОЬгггебу, теїобіе, ріейпі. 2 Ьгиііопбчу розтіе-
гіпусЬ. рггу іуврбіїігіаіе А. Гізсіїега і 8горзкіе£о. АУусі. «І. Тгеііак.—
Кгакоіу, 1907.
«Віаїогиз — Роїезіе» та «Киз Каграска» Останній том присвячений
культурі та побуту гуцульського населення Карпат.
Як бачимо, фольклорно-етнографічна діяльність польського вче-
ного О. Кольберга є помітним внеском в українську етнографію та
фольклористику. Зібраний і виданий ним самим і після його смерті
величезний матеріал має не тільки наукове, але й пізнавальне
значення як частина класичних надбань народної культури.
Щоб усвідомити наукову цінність казок Покуття в записах
О. Кольберга, погляньмо, що було зроблено у справі збирання, вивчен-
ня та публікації українських народних казок до нього.
На західноукраїнських землях у середині та другій половині
XIX століття казки публікувалися поряд з іншими фольклорними
жанрами у збірниках1 2 3 та періодичній пресі. Окремим виданням
вийшов лише невеликий збірник—«Казки» / Зібрав Ігнатій з
Никлович (Львів, 1861). У ньому було опубліковано 14 текстів, які
потім увійшли до збірника М. Драгоманова «Малорусские народньїе
предания и рассказьі» (К., 1876).
Казки, зібрані на Східній Україні, опубліковані у солідних
виданнях І. Рудченка \ М. Драгоманова4, П. Чубинського5 та
Ю. Мошинської6.
Казки Покуття в записах О. Кольберга — це справжнє багатство
казкового епосу України, значний набуток української фольклористи-
ки. За кількістю зразків і різноманітністю* сюжетів це був п’ятий
збірник українського казкового епосу. А що стосується Галичини, це
було перше і найбільш солідне видання казок, зафіксованих на одній
невеликій території у 60—70 роках минулого століття. О. Кольберг
був тут першовідкривачем. І в цьому його велика заслуга, науковий
подвиг. Не можна залишати поза увагою окремі записи В. Шухевича
(«Гуцульщина». — Ч. 5.— Львів, 1905), але слід відзначити, що на-
ступні збірники казок Прикарпаття—«Чарівне горнятко» (1971),
«Казки Підгір’я (1976), «Золота вежа» (1983) — побачили світ тільки
в 70—80-х роках нинішнього століття.
Казки Покуття, опубліковані О. Кольбергом, як у територіально-
му, так і в часовому відношенні становлять винятковий інтерес
і належать до порівняно ранніх фіксацій українського казкового епосу
Галичини, надзвичайно важливого для вивчення історії, а також
поетики, локальних особливостей народних казок тощо. Втім, це
етапне зібрання казок ще й досі належно не оцінене наукою.
О. Кольберг з великою відповідальністю й сумлінністю підійшов
до видання казок Покуття, подав тексти всіх жанрових різновидів,
а саме: казки про тварин, героїко-фантастичні, соціально-побутові,
1 О. КоІЬегз. БгіеГа тоззузікіе.— Т. 52 (Віаїогиз — Роіезіе).—
ЧУгосїато — Рохпап, 1968; Т. 54 (Киз Каграска), 1970.
2 Вінок русинам на обжинки. Уплів Йван Б. Ф. Головацький.—
Ч. 2.— Відень, 1847.
3 Народньїе южнорусские сказки. Издал И. Рудченко.—
Вьіп. 1—2.— Киев, 1869—1870.
4 Малорусские народньїе предания и рассказьі. Свод Михайла
Драгоманова.— Киев, 1876.
5 Трудьі зтнографическо-статистической зкспедиции в Западно-
русский край: Материальї и исследования, собранньїе д. чл. П. П. Чу-
бинским.— Т. 2. Малорусские сказки.— Спб., 1878.
6 Мозгупвка Лбге/а. Ваікі і га^айкі ІшІи икгадпзкіе£о.— 2ЛАГАК,
1885.
родинно-побутові, казки-нісенітниці. Книга має таку структуру: «Ча-
рівні казки» —25; «Казки про злих духів, силачів і страхів» —12;
«Легендарні, моральні казки і т. п.» —11; «Пригодницькі казки та
казки-анекдоти» —21; «Казки про тварин» —3; «Гуцульські каз-
ки» —5. Незважаючи на досить вдалу спробу класифікації казок,
з позиції сучасної фольклористики у цьому поділі є чимало умовного,
недосконалого і наївного. Насамперед це стосується розділу «Гуцуль-
ські казки», який названо так тільки тому, мабуть, що ці тексти
зафіксовані не на Покутті, а в гірському районі, у Жаб’є-Ілці. Потреба
саме в такому виданні обумовлювалася, очевидно, станом української
фольклористики другої половини XIX століття, зокрема відсутністю
узагальнюючих видань, що охоплювали б першоджерельний казко-
вий матеріал якогось певного регіону.
Особливу увагу звернув О. Кольберг на чарівні казки. Серед казок
пригодницьких і анекдотів цілий ряд соціально-побутових творів
з гострим викривальним змістом, в яких народ засуджує панів,
служителів культу, сільських багатіїв.
О. Кольберг уважно поставився до розкриття різного рівня
спорідненості казок — від варіантних гнізд до перегуків образних
і змістовних. Поряд подано й тексти із деякими сюжетними роз-
ходженнями («Народжений під щасливою зіркою», «Посланець зя-
тем», «Зрадлива сестра», «Чарівний кінь», «Заміна і її результат»,
«Мадейове ложе», «Розбійник Іван», «Мудра дівчина» та ін.). Для
сучасної фольклористики наявність варіантів тієї чи іншої казки
є цінним показником активності її побутування у другій половині
XIX століття. У текстах у дужках О. Кольберг подає переклад
польською мовою діалектних українських слів, намагається бути
максимально точним у записах, не дозволяє собі міняти жодного
слова. На цьому він наголошує і в передмові. Усе це свідчить про
науковий підхід до упорядкування і подачі текстів.
Збирачеві, щоправда, не завжди вдалося розшукати талановитих
оповідачів, часом задовольнявся й посередніми з міщансько-попівсь-
кого оточення. Це позначилося на деяких текстах — вони несуть на
собі сліди релігійного впливу («Дочка і пасербиця», № 2). Але як
своєрідні художні документи середовища і часу й ці твори мають
певну історично-пізнавальну цінність.
У передмові, а також у самих текстах і примітках до них
О. Кольберг часто дає посилання на варіанти мотивів, образів казок,
вміщених у інших виданнях. Зокрема посилання на видання «Ьисі»,
збірник С. Баронча ’, двотомник казок південних слов’ян у перекладі
німецькою мовою1 2 та ін. Однак не вказано жодного варіанту із
збірників українських народних казок, які були вже на той час відомі.
Очевидно, вчений не мав під руками цих збірників, виданих у Росії.
У збірнику О. Кольберга після назв казок, які подані польською
мовою, вказується місце запису, наприклад, Городенка, Коломия,
Чортовець тощо. Цю вказівку в даній, книзі ми подаємо в примітках.
Далі в оригіналі вміщувався польською мовою короткий зміст казки.
Потім друкувався текст казки. На жаль, О. Кольберг не вказував, від
кого записана та чи інша казка. Він недооцінював значення повної
паспортизації записів. Це слушно зауважив І. Я. Франко в рецензії
1 Ваг ас Зайок. Ваікі, Ігазгкі, росіапіа, рггузіаигіа і ріезпі па
Ниві.— 1886.
2 8а§еп ип(і Магскеп (іег Вімізіаиеп.— Т. 1—2.— ІЛрзк, 1883—
1884.
на третій том «Покуття» Даючи високу оцінку цікавій і потрібній
праці, І. Я. Франко одночасно гостро критикує О. Кольберга за
відсутність паспортизації записів, за те, що він не подавав варіантів,
не проводив аналогій з іншими фольклорними виданнями. Ця крити-
ка стосується й четвертого тому «Покуття». Вона була справедливою,
проте викликала гостру реакцію з боку О. Кольберга. Його полеміка з
І. Франком 1 2 свідчить, що багатьом важливим питанням фольклорис-
тики 0. Кольберг не надавав належного значення. У листі-відповіді
І. Франкові О. Кольберг з іронією відзначав: «Рецензент прагнув
подати для нащадків імена співаків Гриців чи співачок Гафок, що, на
його думку, значно підняло б вартість збірки, однак ми, кажучи
відверто, не вважали це за потрібне» 3.
Подібні недоліки характерні не тільки для О. Кольберга, але
й інших збирачів народнопоетичної творчості того часу, які не
проявляли інтересу до особи носія фольклору. Не було навіть спроб
охарактеризувати постать оповідача у зв’язку з його репертуаром.
Однак вказані вади не применшують наукової вартості книги О. Коль-
берга «Покуття».
О. Кольберг записав й опублікував цілий ряд казок, у яких
викриваються гнобителі: пани, багатії, польська шляхта («Ошуканий
пан», «Газда і три залицяльники», «Багач і бідняк» та ін.). Будучи
людиною набожною, він помістив у книзі чимало текстів антирелігій-
ного, антипопівського і антиксьондзівського спрямування, з яких
видно ставлення народу до церковнослужителів та релігії («Як солдат
сповідався», «Про скупого ксьондза» та ін.). Усе це яскраво свідчить
про об’єктивність О. Кольберга як фольклориста, для якого важливо
було записати і опублікувати народні скарби так, як вони побутують
серед трудящого люду.
У книзі вміщено цілий ряд таких казкових сюжетів, яких раніше
не було в друкованих збірниках. Це казки «Дивовижний камінь»,
«Королівна і пастух», «Швець і медвідь», «Шевчик королем», «Газда,
що з’їв при смерті золото», «Чорт і хліб», «Ангел у службі на землі»,
«Чабанування у святого Николая», «Про глухе село», «Як солдат
сповідався», «Вкрадений кожух», «Чотири рази похована баба»,
«Легінь, що піччю по воду ходив», «Про цікавого песика». А казка
«Купець і цісарівна» зафіксована тільки в збірнику О. Кольберга, не
має ні російських, ні українських паралелей. Українські народні
казки, записані О. Кольбергом на Покутті, збагатили не тільки нашу
національну духовну спадщину. Вони — самобутній вклад і в загаль-
нослов’янську культуру.
Серед казок, опублікованих у збірнику 0. Кольберга, зустрічаємо
один текст напівнародного характеру, або так званого літературного
походження. Це казка «Пригоди хлопця і циганів». Подібного сюжету
нам не доводилося зустрічати в жодному збірнику казок. Він навіть не
зафіксований у покажчику казкових сюжетів «Сравнительньїй указа-
тель сюжетов. Восточнославянская сказка.» (Л., 1979). Ця казка
побудована на основі творчо переосмислених традиційних мотивів,
образів, поетичних засобів народних казок і становить цінний матері-
ал для вивчення процесу взаємодії літературної і народнопоетичної
творчості.
Оригінальною видається нам казка. «Як три брати шукали вог-
1 Ктоагіаіпік Ьізіогусгпу.— Т. 3.— Ьуюуг, 1889.— 8. 740—741.
2 Ктсагіаіпік йізіогусгпу.— Т. 4.— Ьуюуг, 1890.— 8. 221—223.
3 Там же.— С. 222.
нк»>. Сюжет її в основному відомий, але варіант, поданий у книзі,
розказаний жваво, яскраво, емоційно і має такі особливості, які не
надибуємо в жодній публікації. Особливо він цікавий детально
розробленим епізодом, як менший брат розповідає дідові казку без
правди. Тут вдало звучать мотиви соціальної несправедливості того-
часного суспільства, відчуваються прямі натяки на конкретних гно-
бителів.
Дивовижним багатством художньої вигадки, тематичною різнома-
нітністю, системою образів вирізняються героїко-фантастичні казки
покутського краю. У цих казках найбільш повно втілені характерні
риси цього жанру. Це насамперед буйний політ фантазії, незвичайні
герої — мужні богатирі і їх помічники, страшні ворожі сили, з якими
позитивні герої ведуть боротьбу й перемагають їх, таємничі перевті-
лення, а також специфічні для казки художні прийоми, які разом
становлять неповторний стиль казкової оповіді.
Незважаючи на неймовірні події та вчинки героїв, казки відобра-
жають у цілому світогляд народу, його уявлення про добро
і зло, виражають суспільно-етичні ідеали трудового люду, художні
смаки, надії і сподівання, несуть ідейно-виховний та естетичний
заряд.
Події в героїко-фантастичних казках відбуваються в особливому
чарівному світі, в якому наявні дивовижні речі й істоти. Тут і лісове
джерело з молодильною водою, і чародійні камінь, довбня, плащ, кінь,
і перетворення людей у звірів, птахів, риб та ін. Однак в основі казок
лежить реальна дійсність, ті умови, в яких доводилося жити й
працювати трудовому люду Покуття. Про це свідчить змалювання
особливостей праці і побуту людей, їх ставлення до природи, часто —
безсилля перед нею. Звичайно, кожний народний оповідач намагався
відтворити у казці характерні особливості життя того середовища, яко
йому ближче.
Сміливим злетом уяви у героїко-фантастичних казках народ
виражає мрію про нові засоби пересування (чоботи-скороходи, чарів-
ний кінь), владу над силами природи (цілюща і живлюща вода,
чудодійний камінь) і т. д. З цього приводу цікава казка «Королевич
і чортова дочка», в якій розповідається про те, як з допомогою
нечистої сили (чортів) людина підкоряє сили природи.
У збірнику «Покуття» значне місце посідають твори про героїв-бс-
гатирів. Це мужні, кмітливі, дужі, справедливі, благородні люди.
Вони уособлюють красу і велич людських подвигів, високі помисли
в ім’я щастя і справедливості на землі, ставлять над усе честь, вірність
обов’язку перед своїм народом. Продуктивним засобом творення цих
образів є гіперболізація. Герой наділяється в казках надприродною
силою, перемагає дванадцятиголового змія, інших надзвичайно силь-
них, підступних і злих ворогів («Переможець зміїв»).
Яскравими барвами змальовані в казках образи врятованих
і вдячних тварин, які допомагають народному героєві вершити
подвиги, відстояти правду й добро («Казка про діамантову дорогу»).
Особливу увагу привертає казка «Дивовижний камінь», у якій
розповідається про часи кріпацтва. Головний герой хоче звільнитися
від пут панщини. Він відчуває, що як людина нічим не відрізняється
від пана і тому може жити вільно, ні від кого не залежати. На наказ
пана з’явитися до нього Іван відповідає: «Така дорога панові до мене,
як мені до пана». Разом із тим казка відбила утопічні погляди
селянства на шляхи звільнення від кріпосницької залежності.
За змістом основного конфлікту виділяються в окрему групу
фантастичні казки на родинну тематику. Долі казкових персонажів
красномовно свідчать, що порушення усталених сімейних норм і
традицій обходиться дорого, будь-який злочин чи аморальний вчинок
обов'язково обернеться проти його виконавця, йому не минути помсти
або кари («Заздрісна жінка», «Брат і сестра», «Зрадлива сестра» та
ін.). Зображенням драматичних сторін життя ці казки стверджують
народний ідеал прекрасного в сімейних і загалом людських відноси-
нах, відстоюють право людини на життя і щастя, будять сумління.
У казках про злих духів, силачів і страхів блискуче поєднуються
витвори фантазії з дійсними фактами. З давніх-давен народна уява
пов’язувала багатіїв, злих, жорстоких людей з чорними нелюдськими
силами, із злими духами, які їм служать. На цьому побудовані казки
«Про хлопця, що продав чортові свою шкіру», «Газда, що з’їв при
смерті золото» та ін.
Строката картина людських стосунків відтворена у соціально-по-
бутових казках. Представник демократичних низів викриває здирни-
ка й експлуататора, саркастично сміється над пихою панів, котрі
незграбно силкуються принизити менш «благородного» за походжен-
ням. Проста людина, як правило, перемагає завдяки кмітливому
розуму, дотепності («Ошуканий пан»). Життєрадісність, винахідли-
вість, прагнення селянина досягти поставленої мети викликають
симпатію і схвалення читачів.
Недалекоглядність пана, незнання реального життя яскраво про-
явилось у казці «Брехач і побрехач». Казкам цього гатунку притаман-
на діалогічна форма викладу. Це розмова брехача й побрехача
з паном. Казка пройнята іронією, досягнутою засобом гіперболи. Як і
в нісенітницях, народна фантазія не знає меж. «Нашому панові
вродилася така гречка, що поїхав на полювання та й заблудив
у гречці—уже третій день нема»,— каже брехач. Нестримний у
фантазуванні побрехач говорить, що «цигани пні корчують з тої
гречки на вугілля». І пан вірить їм.
Духовенство, релігійні догмати, церковна служба здавна були
предметом сміху. Згадаймо, скільки блискучих зразків сатири дала
нам українська поезія і проза XVIII століття, антирелігійний пафос
творів І. Котляревського, Т. Шевченка, І. Нечуя-Левицького,
І. Франка та ін. У казках безглуздість догматів, лицемірство духівни-
ків, їх зажерливість, скупість, аморальність часто розкриваються
засобом гротеску («Про скупого ксьондза»).
Критику народні оповідачі Покуття спрямовували й на морально-
побутову сферу життя духовенства, проникаючи до родинних взає-
мин. Подружня невірність стає нормою поведінки не тільки попа, але
й попаді та дяка («Невірна жінка і вовкулака», «Газдиня і дяк» та
ін.).
Про зневажливе ставлення трудящих до покаяння, сповіді дотеп-
но розповідається у казці «Як солдат сповідався».
У збірнику подано ряд казок, в яких яскраво змальовано селянст-
во Галичини в феодально-кріпосницьку та капіталістичну епохи.
Показано класову непримиренність між сільськими багатіями і бідно-
тою, навіть між рідними братами, жадобу до наживи і заздрощі,
розорення одних і збагачення за їх рахунок інших («Багач і бідняк»,
«Кара за жадібність»).
У родинно-побутових казках зображені взаємини у родині, побу-
тові стосунки, важливе місце займають питання моралі. Засуджують-
ся брехня, упертість, егоїзм, ледарство, скупість, нахабство, заздрість,
зрадливість, злочинність та інші негативні якості; ціняться мудрість,
гуманність і працьовитість, скромність, щирість і доброта («Три
перестороги», «Мудра дівчина», «Цорка (дочка) і пасербиця» та ін.);
висміюються глупість, обмеженість, примітивізм («Вкрадена реверен-
да», «Викрадений кожух», «Добра купівля»).
Повчальний зміст казки «Три сини»: людину треба виховувати
змалку, вчити її добру і справедливості, бо, говориться в казці, й дуба
легко зігнути, коли він молодий. Наймолодший син батька стає
спритним злодієм. Однак казка стверджує, що це ремесло не принесе
йому щастя, бо він буде займатися злодійством лише доти, поки його
не спіймають. У казці уславлюються старші два сини, які чесно
трудилися і добре газдували.
Характерною особливістю казок покутського краю є їх мова, яка
рясніє діалектними формами. Вони відтворюють національний коло-
рит місцевості, де записані казки. Образність і емоційна насиченість
фрази сприяє художньому втіленню ідеї. Разом з тим мова відзнача-
ється ритмомелодикою, яка досягається симетричним членуванням
речень на відповідні синтаксичні пари, розміщенням однакових за
будовою речень та повторенням граматично споріднених слів, що між
собою римуються. Найбільш помітно це у «Казці про діамантову
дорогу»: «Вертає старенька до сина, тоє розповідає. Песик, котик
і гадина все тоє чували та й всі троє з сином таку раду мали: «Будеш,
бабо, хату мати та й невістку меш вітати, буде хата брилянтова та
й дорога діамантова».
Казки Покуття, перегукуючись тематикою та ідейним змістом
з українськими, російськими, білоруськими казками, є свідченням
духовної близькості східного слов’янства. Порівняльно-історичний
аналіз казок Покуття та східнослов’янських і західнослов’янських
казок дав би можливість глибше вивчити закони розвитку цього
жанру, показати причини й шляхи взаємного впливу, розглянути їх
у тісному зв’язку з мовою, історією, етнографією кожного з слов’янсь-
ких народів.
Збірник казок О. Кольберга цінний не тільки для фольклористи-
ки, а й для етнографічної науки, мистецтвознавства і мовознавства.
Пізнавальне значення мають ці записи для письменників, що зверта-
тимуться до зображення української дійсності другої половини
XIX ст. Адже в казках зафіксовано світогляд народу того часу, його
етичні й естетичні ідеали, працю, побут, сімейні та громадські
відносини, особливості українського національного характеру. З цього
погляду збірник О. Кольберга давно заслуговує на спеціальне до-
слідження.
Окремо слід наголосити на важливості збірника для вивчення
живої української мови другої половини XIX століття. Записуючи
фольклорні твори, О. Кольберг звертав увагу на мовну специфіку,
територіальні відмінності мовлення, які й прагнув відтворити. Прав-
да, великою перешкодою в цьому був недосконалий правопис та вплив
польської мови на інтерпретацію ним окремих українських звуків
і звукосполучень. Однак фольклорист досить точно занотував лексич-
ні, граматичні і синтаксичні форми, властиві українським говіркам
Гуцульщини, зокрема Покуття.
Казки містять значну кількість слів і висловів, які нині майже не
вживаються в українській мові.
Збірник казок «Покуття» О. Кольберга — один із найбільших
в українській фольклористиці,—є винятково цінним культурним
надбанням, важливим джерелом народознавчих наук. Заслуги вчено-
го в галузі фольклористики великі й немеркнучі. Тому й не дивно, що
послідовники О. Кольберга — М. Федоровський, П. Штейн, В. Гна-
тюк та ін.— орієнтувалися на його збирацьку діяльність як на зразок,
гідний наслідування.
Перевидаючи народні казки в записах О. Кольберга, сторіччя
з дня смерті якого минуло у 1990 році, вшановуємо пам’ять видатного
вченого, що самовіддано трудився в польській та українській фоль-
клористиці»
І. В. ХЛАНТА,
кандидат філологічних наук
ЧАРІВНІ КАЗКИ
1. КОРОЛЕВИЧ І ЧОРТОВА ДОЧКА
Був один король, що мав лиш одного сина. А той
син був ще дуже молодий, може, мав десь так сімнад-
цять або вісімнадцять років; він ходив усе з своїм
татом на полювання. Та одного разу якось в лісі, не
хотячи розлучилися, й розійшлися. На того молодого
натрафила десь в лісі біда та й його ухватила й занесла
на хмарах так далеко, що він і сам не знав куди — десь
геть на край світа до найстаршого чорта. А в того
чорта були три доньки — всі три однакі, дуже файні.
Ну, як його вже принесло хмарами до того найстаршо-
го чорта, він там переночував, а рано взяв його той
найстарший чорт та й повів у ліс, відміряв йому сто
моргів лісу — самих дубів — та й каже:
— Маєш мені нині до вечора цей ліс — цих сто
моргів — зрубати та й порізати, та й в шуги скласти.
А як мені то не зробиш, то будеш повішений або
розстріляний.
Та й лишив його, а сам собі пішов геть. А він так
зажурився, так йому жаль умирати, але що, коли добре
знає, що не годен сам і за рік тілько лісу скласти
в шуги, а не то за один день. Він і не зачинає нічого
робити, бо знає, що йому однако вмирати, хоть би робив
так, щоб аж розпирався, а хоть нічого таки не буде
й зачинати. Сів та й плаче.
Вполудне виносить йому їсти того чорта донька
найстарша та й каже:
— А ти чого плачеш?
Він каже:
— А як же не плакати, коли мені твій тато заміряв
сто моргів цього лісу та й казав, що як до вечора не
зітну та й у шуги не складу, то мене або завісять, або
розстріляють.
Вона каже:
— А оженишся ти зо мною?
Він каже:
— Чому ні, оженюся.
— Ну, то не журися нічого, їж та лягай спати.
Він попоїв та й ліг спати, а вона дала чортам знати
й сказала, аби їй зараз той ліс стяли, порізали та й
у шуги склали. Чорти як пустилися та й за півгодинки
увесь ліс д’землі звалили. А нім він один сон проспав,
то вже шуги стояли готові, та й він нікого не видів, лиш
її, що коло нього сиділа.
Вона каже:
— Ну тепер ти бери сокиру та й собі щось ніби
поковтуй коло шугів, аби тато видів, що ти щось робиш,
як прийде дивитися, чи ти стяв ліс. А я йду додому,
аби тато мене тут не застав.
Він так і зробив. Узяв сокиру та й ходить помежи
шуги, щось поковтує, ніби щось поправляє. А найстар-
ший той чорт виходить та й дивиться, що він щось
поправляє, та й каже:
— А що, стяв-єс увесь ліс?
Він каже:
— Таж-єм стяв, от дивіться, що-м стяв.
Чорт подивився, пообзирав шуги та й каже:
— Ну, ходім додому.
Прийшли вони додому та повечеряли, чорт дав йому
екстра-цимбрю (кімнату) та й казав у ній спати.
Рано як пробудився й поснідав, чорт прийшов до
нього та й каже:
— Ходи зо мною.
Він пішов з ним, а той завів над море таке велике,
що оком його не мож зоздріти, та й каже:
— Маєш мені до вечора це море вичерпати так,
щоби тут була суха земля. А як не вичерпаєш, то
будеш або повішений, або розстріляний — пам’ятай со-
бі!
Він взявся черпати то море. Черпає, черпає, може, зо
дві години, але й знаку не слідно, аби води зменшува-
лося. А він так зажурився, так йому жаль умирати,
але що, коли добре видить, що не годен і за ціле своє
життя тілько води вичерпати, а не то за один день. І він
лишив черпати, бо знає, що йому однако умирати, чи
сяк, чи так, хоть би черпав так, щоб аж розпирався,
а хоть не буде нічого робити. Сів та й плаче.
Вполудне виносить йому їсти середуща донька чор-
това й видить, що він плаче, та й каже:
— А ти чого плачеш?
Він каже:
— А як же мені не плакати, коли твій тато казав,
що як це море до вечора не вичерпаю, то мене або
завісять, або розстріляють.
Вона каже:
— А оженишся ти зі мною?
Він каже:
— Чому ні, оженюся.
— Ну, то не журися нічого, їж та лягай спати.
Він попоїв та й ліг спати. А вона дала чортам знати
та й сказала, аби їй зараз то море вичерпали та й
висушили. Чорти як пустилися та й за малу годину
вичерпали та й випили геть усю воду з того моря.
А нім він один сон проспав, то вже була там суха
земля, де було море, і він нікого не видів, лиш вона
сиділа коло нього та й каже йому:
— Ну тепер ти йди та щось ніби роби, поправляй,
аби тебе тато застав при роботі, як прийде дивитися, чи
ти вичерпав море. А я піду додому, аби мене тут тато
не застав.
Він так і зробив, а вона побігла додому. У вечір
вийшов найстарший чорт та й каже:
— А що, вичерпав-єс?
Він каже:
— Таж-єм вичерпав, от дивіться, що-м вичерпав.
Той взяв його додому, повечеряли та й пішли спати.
А рано прийшов знов до нього найстарший чорт та
й каже:
— Ходи зо мною.
Він пішов. А той його знов привів на то місце, що
вчора, та й каже:
— Маєш мені до вечора це поле, що-с вчора вису-
шив, виорати та й засіяти пшеницею, ту пшеницю
ізжати та й до вечора в клані скласти. А як не зробиш
так як тобі кажу, то будеш або повішений, або розстрі-
ляний — ну, пам’ятай же собі.
Та й сам пішов собі геть від нього. А він як то вчув,
та й таки засторопів, бо йому й на думку не приходило,
щоби то так мож було зробити. Він і не зачинає нічого,
лиш сів та й плаче до розпуки, бо жаль було вмирати,
а знав, що йому вже ніщо не гіоможе. Плаче він так аж
до полудня і не зачинає нічого робити.
Виносить йому їсти наймолодша донька того чорта
й уздріла, що він плаче, та й питає:
— Чого ти плачеш? — бо їй жаль його зробилося.
Він каже:
— А як же мені не плакати, коли твій тато сказав,
що як нині до вечора не зорю оце поле й не посію на
ньому пшеницю, як ще до вечора не зберу тоту пшени-
цю в клані, то мене або повісять, або розстріляють.
Вона каже:
— А оженишся ти зо мною?
Він:
— Чому ні, оженюся.
Вона:
— Ну, присягни ж мені, що оженишся.
А він каже:
— Ну, як же я можу з тобою ожинитися, коли ви
всі три однакові, так що я вас не можу розпізнати та
й намість (замість) тебе можу з другою ожинитися?! То
як можу присягати?
А вона каже:
— Я вже на то дам раду, що ти мене пізнаєш, лиш
присягни.
Він взяв та й присягнув. А вона каже:
— Дай же ти мені свій перстінь, а я дам тобі свій, та
й лиш подивишся на свій перстінь, зараз мене пізнаєш
межи сестрами.
Ну вже вони заміняли перстені, а вона каже:
— Ну, тепер ти не журися, їж та й лягай спати.
Він попоїв та й ліг спати, а вона дала знати всім
чортам та й наказала їм, аби зараз то поле зорали,
засіяли пшеницею та й аби зібрали ту пшеницю в
клані. Чорти зараз пустилися та й за мінуту зробили
все так, як вона розказала. Той пробуджується та й
дивиться, а то вже стирти з пшеницею на тім полі. Він
утішився, а вона каже:
— Ну тепер я біжу додому, аби мене тато тут не
застав, як вийде дивитися, чи ти зробив то, що він казав
тобі зробити. А ти йди та щось ніби поправляй клані,
аби тебе тато застав при роботі. І пам’ятай за присягу
й за перстінь,— та й побігла додому.
А він встав, взяв граблі та й ходить помежи клані,
щось ніби загрібає, поправляє. Старий надходить та
й питає:
— А що, зробив-єс, що-м ти казав?
Він каже:
— Ну, таж-єм зробив, а подивіться, що-м зробив.
— Ну, ходім додому.
Прийшли вони додому, повечеряли та й лягли спа-
ти.
А на другий день приходить до нього старий чорт та
й каже:
— Оженишся з моєю донькою?
Він каже:
— Ну, та як хочете, аби-м ожинився, то оженюся.
А чорт каже:
— Ну то ходи зо мною.
Та й повів його ід своїм донькам. Прийшли д’ним,
а то стоять три дівки, всі три однакі та й однако убрані,
доста того — три, як одна. Чорт каже:
— Ну, котру собі вибираєш?
А він глипнув по руках, уздрів свій перстінь, та
й каже:
— З оцею оженюся.
А чорт сказав, аби знов пішли перебратися інакше,
але всі три однако, та й аби стали інакше в ряді, як
перше. Перше та наймолодша стояла на краю, бо вони
стояли по старшині. Ну вже вони стали в ряд так, що та
наймолодша була всередині. Чорт привів його д’ним та
й знов питається, котру собі вибирає. А він знов пізнав
по перстеню та й каже на середню:
— Оцю.
Він (чорт) знов казав їм перебратися та й стати так,
аби та наймолодша стояла на тім місці, на котрім
насамперед стояла найстарша, та й приводить його ід
ним, та й каже:
— Ну, котру собі вибираєш?
А він знову глипнув на перстінь та й каже знов на
наймолодшу:
— Оцю.
Чорт каже:
— Ну, то оженишся з нею.
Але чорт десь вийшов з дому, а він її підмовив, аби
вона з ним тікала до його краю, що там ліпше й
веселіше та й що він великий багач. Вона дала намови-
тися, та й утекли. Вона його взяла на хмари, та й
тікають що можуть. Чорт прийшов додому, а їх нема
дома. Він розіслав чортів на всі боки, аби довідалися,
де вони. Але всі поверталися, кажуть:
— Не знати де. Були ми скрізь по всій землі, та
й ніде нема.
Але надбігає ще один та й каже, що втекли хмарами
в край того королевича. А стара чортиця — нібито
жінка того найстаршого — каже свому чоловікові:
— Біжи, аби-с мені їх зараз завернув.
Він, чорт, перекинувся в грім та й летить за ними.
Вже мав їх подогонити, але вона, та донька чортова,
подивилася назад себе, ніби обіздрілася, уздріла його
та й перемінилася сама у воду, а королевича переміни-
ла в слуп, та й поставали. А він (чорт) прибіг до води
та й вернувся назад додому, каже:
— Втекли, не видів-єм їх ніде, лиш видів воду та
й слуп.
А чортиця каже:
— Таже та вода, то вона, а слуп, то він, бодай же
тебе, нащо-с такий дурний! Біжу я сама за ними.
Перекинулася в блискавку та й летить хмарами.
А вони, як старий чорт вернувся, знов тікали хмарами
що могли. То вже великий час минув, нім він вернувся
додому, нім їй розказав та й нім вона пустилася здога-
няти. Але вона як перекинулася в блискавку, як пусти-
лася хмарами та й подогонила. Вона, та донька чорто-
ва, обіздрілася та й пізнала свою маму, що здоганяє, та
й в той раз перекинулася в море, а він — у хрест.
А стара чортиця прибігла до моря й до хреста та
й дивиться, що вже дальше нічого не видко, та й сама
обійшлася, ніби не пізнала, що море — то її донька,
а хрест — то він, того короля син, та й вернулася
додому. А вони за той час утекли додому, ніби до тата
його. Як вони прийшли, то дома ним дуже утішилися,
звичайно, не виділи його через довгий час, бо хто знає,
як довго його не було. Вже гадали, що його ніколи не
будуть видіти, що може вже вмер або що його щось
в лісі роз’їло.
Але він, королевич, як вже прийшов додому, її не
схотів, тої чортової доньки, прогнав її від себе. А його
тато вибрав йому таки в своїм селі дівку в якогось
доброго багача. Але як він ту чортову доньку прогнав,
то йому умкло (замкнуло) мову так, що не говорив,
а донька того багача не хотіла за нього йти. Але її
зачали силувати, та й таки вже мало бути весілля.
В тім селі був мельник, а він мав служницю. Та
служниця була паскудна. Вона пішла по воду до кир-
ниці. А та чортова донька, що її той не хотів, пішла та
й влізла в кирницю. Служниця прийшла по воду до тої
кирниці, уздріла її та й гадала, що то вона уздріла свій
образ у кирниці, та й гадала, що то вона така файна.
Кинула коновками ід землі та й каже: «Але світ забув,
щоби я, така файна, вам, мельникам, служила». Та
й пішла собі геть, а коновки лишила. А та чортова
донька вилізла з кирниці, взяла коновки, зачерла води
та й занесла до мельника й каже:
— Принесла-м вам коновки, що ваша служниця
кинула коло кирниці та й казала, що вона, така файна,
не буде вам служити, й собі пішла геть. Якби-сте
хотіли, то я би у вас служила.
Мельник прийняв її на службу, та й вона служить.
А той син того короля прийшов до млина молоти
вже на весілля. Вона його уздріла та й зачала з ним
щось говорити, та й йому трохи попустило мову. Ну,
пішов він додому, а до млина прийшов багач также
молоти на весілля. З ним прийшла і його донька, що
мала віддаватися за того сина королевого, уздріла ту
служницю, як прийшла додому та й каже:
— Як мені справите таку одежу, як має мельникова
служниця, то піду за нього — за того сина королевого,
а як ні, то ні.
Але такої одежі ніде не мож було купити. А вони —
що не що робити — пішли зичити одежі в мельникової
служниці. Прийшли до неї, а вона каже:
— Як мені позволите з князем спати одну ніч, то
позичу, а як ні, то ні.
Ну, не було що робити, мусили їй позволити. А вона
як зачала його просити, аби з нею таки оженився,
каже:
— Видиш, я тебе вирятувала від смерті та й єм
лишила свого тата й маму, та й пішла-м з тобою, куди-с
сам хотів. Якби не я, то ти би вже ніколи не був видів
ані свого батька, ані мами, ані хати своєї, а ти мені за
то так відплачуєш — га?!
Доста того, що як зачала його конопатити, та й його
так загулюкала, що він таки з нею оженився.
3. ЦОРКА (ДОЧКА) І ПАСЕРБИЦЯ 1
Був собі дід, він мав одну дівку (дочку). І була баба,
що мала також одну дівку. Вони одружилися, ніби той
дід з тою бабою. Але ті дівки не були однакові; дідова
дівка була огідна (порядна, пильна), а бабина дівка —
дуже пуста. Бувало ідуть на вечорниці прясти, то
дідова пряде, а бабина ні, лиш з парубками обнімаєть-
ся. Як ідуть додому, то бабина схопить у дідової верете-
но та й біжить додому наперед, та й каже:
— А дивіть, кілько я напряла, ну уздріте (побачте),
кілько дідова напряла; вона нічого не робила цілий
вечір, лиш з парубками обнімалася, а відтак хотіла
в мене повне веретено відібрати, що я мусила від неї
тікати; вона ще десь і тепер з парубками перевертаєть-
ся (бавиться).
Дідова дівка знає, що вона нічого не винна, та й собі
байдуже — іде поволі додому. Але як прийде додому,
а баба та й дід візьмуть її ганьбити: «А ти сяка та
онтака, ти лиш хліб їси запусто, дурно!»
Дідова дівка розказує правду, але бабина дівка ка-
же, що вона бреше, та й ніхто їй не вірить, навіть
слухати не хоче. Так було з кілька разів.
Баба кляла, кляла, а далі каже дідові:
— Як ти свою дівку не проженеш від хати або де не
наймеш, то я з своєю дівкою тебе покину та й піду собі
світ за очі.
Дід напудився (злякався) та й хотів свою дівку десь
найняти, але ніхто її не схотів, бо баба всім розказува-
ла, що вона дуже пуста, а жаль йому було нагнати так,
аби не знав, де поділася.
Та й одного разу каже їй:
— Ходи, поведу тебе в третє або четверте село,
може, тебе там хто найме, коли в своїм селі ніхто не
хоче.
Дівка послухала, заплакала, зібралася та й пішла.
1 Казки № 2, 49 не друкуються з етичних міркувань.
їдуть вони дорогою, ідуть, аж приходять до криниці,
а криниця каже:
— їй, дівонько! Вичисти мене, а як будеш вертати-
ся, то ладної водиці з мене нап’єшся.
Дівка вичистила криницю та й пішла дальше.
Ідуть вони, ідуть, аж дивляться, а то стоїть стара
об лупана піч та й каже:
— їй, дівонько, вимасти в мені, а як будеш назад
вертатися, то теплими книшами почастую.
Дівка пустилася, замісила швидко глину, вимастила
в печі та й пішла в дальшу дорогу.
Ідуть вони, ідуть, аж при дорозі стоїть лісниця
(лісна яблунька), така колюча та стріпана, напівусох-
ла, та й каже дівці:
— їй, дівонько, підчисть мене, небого, а як будеш
вертатися, то тебе файними яблучками почастую.
Дівка взяла та й підчистила її як має бути, та
й пішла в дальшу дорогу.
Ідуть вони дорогою, але та дорога зайшла в ліс,
а той ліс був такий великий та густий, що аж темно
в нім було. Ідуть вони лісом, ідуть, вже увійшли, може,
з милю; аж дивляться, а то стоїть на боці хатчина. Дід
каже:
— Не знати, кілько ще цього лісу буде, чи його
перейдемо до вечора, ліпше, аби в цій хатчині упроси-
лися на ніч.
Прийшли вони до хатчини, а то двері поотворювані.
Вони входять, але не застали нікого, та й нема сліду,
аби в ній хто сидів, бо в ній великий нелад. Піч,
припічок, стіни облупані, на постелі нема нічого, лиш
тріски соломи, а на землі пометеня (сміття) по коліна.
Дівка як це уздріла та й пустилася робити лад, а дід
каже:
— Роби ж ти лад, а я піду взяти дров до печі.
Вийшов надвір та й гадає собі: «Лишу я її тут,
хатчина є, то буде мати в чім сидіти, дрова близько,
є чим топити, а їсти буде, що заробить, та й за лінивст-
во забуде, як буде сама на себе робити».
Пішов та найшов довбеньку, та й прихилив до бука,
а сам в ноги, ще на ніч зайшов додому та й каже своїй
бабі, що її наймив так, що вже, може, не прийде.
Вітер віє та й довбеньку хитає, а вона все до бука:
ковть! ковть! А дівка в хаті чує та гадає, що то дід
дрова рубає, та й ні гадки собі. Але вже за якийсь час
й роботи немає, а діда як нема, так нема, не входить
з дровами.
Дівка гадає собі: «Біжу я внести дров та затоплю, та
зготовлю щось їсти, аби дід не ждав довго, як увійде».
Вийшла надвір, дивиться, а то не видко ні дров, ані
діда, а він не обзивається, пішла дальше від хатини,
кличе діда голосніше, але діда не чути, а то вже і темно
зробилося. Напудилася (злякалася) та й не знає, що
робити. Шукала би діда, та не знає де, верталася б
додому, та не знає куди, бо темно, та й не знати, чи дід
ще не прийде.
Вернулася з того всього до хати, засвітила огарочок,
світить та плаче, та й отченаш говорить, бо боїться сама
в лісі, в чужій хаті, та й, звичайне, челядина...
Як вона так сидить, а то щось задудніло в сінях та
й до дверей, але їх не може отворити. Вона гадає, що то
дід, та й пустилася і створила, а то не дід, але щось
таке, як кобиляча голова. Та подивилася та й каже:
— Пересади-ко мене через поріг.
Вона пересадила, а голова каже:
— Перестели-ко постіль.
Вона пустилася та зрушила солому, згорнула її
докупи, застелила своєю хусткою. А голова каже:
— Висадь-ко мене на постіль.
Вона пустилася та й висадила голову на постіль.
А голова каже:
— Дай-ко мені що їсти.
Вона дала, що зготовила.
А голова попоїла та й лягла, а вона прийшла та
й помаленьки вкрила її своєю кожушиною, сама сіла
коло печі та й не спить, світить огарочками та й гово-
рить отченаш, бо боїться.
Як уж мали кури піяти, то голова зачала рухатися,
вона пішла та й розкрила кожушину. А голова подиви-
лася на неї та каже:
— Зсади-ко мене на землю.
Вона взяла і поволеньки зсадила. А голова зачала
котитися надвір. Вона отворила двері та й пересадила
через один поріг, відтак через другий та й поклала
перед хатою. А голова каже:
— Ану подивися мені в праве вухо, що там видко?
Вона подивилася й уздріла кінець шовкової хустки,
та й каже:
— Видко кінець хустки.
А голова каже:
— Ану потягни за той кінець.
Дівка послухала та й потягнула, а то як досиплять-
ся дукати та таляри; така купа насипалася, що півкор-
ця з неї було.
А голова каже:
— Возьми собі це все та й іди, відки прийшла.
А дівка каже:
— Я не заслужила таку суму-суменну та й занести
стільки багато не годна.
А голова каже:
— Потягни ще з лівого вуха!
Дівка потягла, а то як посиплеться всіляка крамни-
на: одіж, чоботи та інші дорогі речі, а на кінець
вискочив поїзд з кіньми і з фірманом. Дівка аж напуди-
лася. А голова каже:
— Ну, бери це все собі на фіру (віз) та й їдь, звідки
прийшла, я це тобі даю за те, що мені вірно служила.
То сказала та й десь так швидко поділася, що дівка
лиш глянула, а то вже її нема.
Рада не рада, забрала все то, що з вуха насипало, та
й поїхала, звідки прийшла. Але вона не знала добре, чи
туди їде, куди має бути, аби додому приїхала. Гадає
собі: «Буду їхати аж до тої ліснички, що її підчистила.
Як її уздрю, то поїду просто додому, а як її за півмилі
від кінця лісу не уздрю, то лише повернуся назад,— до-
рога буде просто додому».
їде вона, їде, вже виїхала з лісу, вже уїхала полем
з півмилі, аж видить: стоїть коло дороги яблунька, а на
ній такі великі та червоні яблука, що дівці аж слина
пустилася. Здивувалася дівка, бо вона цієї яблуньки не
виділа, як туди ішла; отже, знак, що вона не додому
їде, та й каже:
— Гов! Стій!
Поїзд став, а вона каже:
— Заоберни!
А яблунька тоді дівку пізнала та й каже:
— Ану стань, дівонько, та візьми собі з мене яблук
за те, що мене, туди ідучи, підчистила.
Дівка стала, взяла собі трохи яблук, подякувала
файно яблуньці та й поїхала просто, вже не заобертала.
їде вона, їде, аж приїхала і до тієї печі, а вже була
добре зголодніла. А піч повна гарячих книшів та й
каже:
— Ану стань, дівонько, та набери собі з мене кни-
шів за те, що мене, туди ідучи, вимастила була.
Дівка стала, взяла пару книшів, подякувала файно
печі та й поїхала.
Поїзд їде, а вона сидить та й їсть книші, але їй дуже
води пити схотілося. Вона глип, а то стоїть коло дороги
та криничка, що вона її, туди ідучи, вичистила, та
й каже:
— Дівонько, стань та напийся з мене ладної водиці
за те, що мене, туди ідучи, вичистила.
Дівка утішилася, що е вода, та й стала, побігла та
напилася води. Але то така вода студена та ладна, що
вона ще зроду такої не пила, так що їй жаль аж було
лишати криничку. Вона посиділа ще трошки коло кри-
нички та напилася ще води, сіла відтак на поїзд та
й поїхала аж додому.
Приїхала вона перед хату та й стала, а баба глипну-
ла у вікно, уздріла поїзд та й скричала:
— Біжи, діду, якісь пани приїхали!
Дід вибіг, дивиться, а то його дівка, він аж очам
своїм вірити не хоче. Але вона зачала до нього говори-
ти та казати, що то вона, його донька, аби брав та
помагав їй заносити до хати з поїзда.
Ну, вже вони все позаносили, а бабі все здається, що
це їй сниться. Але як уже прийшла до себе та як
переконалася, що вона не спить, гайда, гайда випитува-
тися у дівки, відки вона то все взяла, чи вона це не
вкрала. Але дівка каже, що вона собі заслужила.
А баба тоді до діда:
— Веди, старий псе, зараз мою дівку на службу
туди, куди свою водив, коли твоя — пуста — тілько
заслужила, то моя — огідна — ще більше заслужить,
веди, веди, старий псе, борзо, таки зараз!
Дід рад не рад, бере та й веде бабину дівку в той ліс,
що свою був відвів. Але баба вперед намовила дівку, як
вона має годитися за службу: аби хотіла всього утроє
більше, та все файніше, та аби ще хотіла і такого, що
дідова не привезла, аби відтак мали за що дідовій дівці
цепкати в очі, що вона лінива, що бабина більше зуслу-
жила, що огідна бабина,— доста того, все їй розказала,
як і що має говорити і робити.
Ну, пішли вони тою самою дорогою, попри ту саму
криничку, а криничка каже:
— їй, дівонько, вичисть мене, а як будеш відти
вертатися, то ладної з мене за то нап’єшся водиці.
А дівка каже:
— Говори, дурна, своє, ти хіба не знаєш, хто я є,
коли забагла (захотіла), аби я собі коло тебе руки
мастила; я в панського роду, будеш видіти, що я буду
їхати відти цілим двором у чотирьох поїздах, шістьма
сивими кіньми запряжених, а якого добра буду везти!
А на твою воду ані подивлюся, нап’юся зелененького
винця, як мені схочеться пити; видиш, дурна, а ти
забагла, аби я собі коло тебе, нехаре, руки поваляла.
Та й пішли дальше. Ідуть вони попри ту піч, а вона
знову вилупана та й каже:
— їй, дівонько, вимасти мене, небого, а я тебе за то
гарячими книшами почастую, як будеш назад відти
вертатися.
А дівка сказала так само, як казала криничці, що
вона буде відти вертати з цілим двором, в чотирьох
поїздах, а кожен поїзд буде запряжений шістьма сиви-
ми кіньми, а в кожнім поїзді буде срібло та злото, та
всяка всячина дорога, а вона буде їсти булки та калачі,
та марципани, а не незагнічений хліб з вилупаної печі,
так що вона не буде собі коло неї руки валяти.
Та й пішла дальше собі. Ідуть вони, ідуть, аж
приходять до тієї ліснички. А та лісничка каже:
— їй, дівонько, підчисть мене, небого, а як будеш
відти вертатися, то тебе файними яблуками почастую.
Але дівка сказала лісниці так, як печі, та й пішла
в дальшу дорогу.
А то така була лісничка, що як хто підчистить, то
вона зараз зродить великі, червоні та солодкі яблука,
а як хто тих яблук покушає, то вона знов перекидаєть-
ся в лісницю. Та й піч та була така, що як її хто
вимастить, то вона спече зараз дуже красний та смач-
ний хліб, а як хто того хліба покушає, то вона знов
перекидається в таку саму вилупану піч. Та й криничка
така була, що як її хто вичистить, то в ній робиться
така ладна вода, що такої ніде в цілому світі нема, але
та вода є ладна лиш доти, поки п’є той, що її вичистив,
а відтак знов перекидається в нечисту.
Ідуть вони, ідуть, вже зайшли в ліс та й прийшли до
тієї хатки. А дід каже:
— От тут я наймив був свою дівку. Жди ж ти тут,
а я іду шукати в ліс того пана.
Дівка сіла на лавиці та й сидить, а в хаті знов такий
нелад. Дід вийшов ніби шукати пана та й пішов до-
дому.
Дівка сидить, не робить нічого, жде на пана, а пана
нема та й нема. Уже зачав робитися вечір, а діда, ані
пана як нема, так нема. Вона вже зачала сердитися та
лихословити, аж то щось загримотіло в сінях та й
зачало до дверей добиватися. Дівка ані рушається з
місця, а той кричить з сіней:
— А хто там є? Най створить!
Діва каже:
— А хто там?
Той каже:
— Отвори, то будеш видіти.
Дівка розсердилася ще дужче. Як не піде та як не
вдарить ногрю у двері, аж трохи з завісів не вискочили
та до стіни трохи не розбилися. Якби були досягли
кобилячу голову, то були б її вбили. А голова каже:
— Пересади-ко мене через поріг.
А вона каже:
— Дай мені вперед чотири поїзди, запряжені шість-
ма сивими кіньми; один повний золота, другий срібла,
третій інших дорогих речей (та й сказала яких), а
четвертий порожній для мене, але аби був весь золотий,
а на конях аби були золоті шлеї та й срібні підкови, то
я тебе пересаджу.
А голова каже:
— Добре, ходи подивись мені у вухо, що там видко?
Дівка пішла, подивилася та й каже:
— Видко поводи (мотузки) від мушенки (торбинки).
А голова каже:
— Потягни за ті поводи, то зараз будеш мати все,
що схочеш.
Дівка сіпнула за поводи так дуже, що голова аж
йойкнула, а то як не зачнуть вискакувати з вуха шай-
тани та як не зачнуть танцювати, ганятися за дівкою —
за одну мить лиш кістки з неї посипалися по хаті.
Дома жде баба дівку один день, жде другий, жде
тиждень, а дівки як нема, так нема. А далі каже баба
Дідові:
— Ану зберися, старий псе, та піди по ню, вона
десь, певно, стільки заслужила, що не може забрати
сама, то тому так і бариться, іди та їй поможеш.
Дід зібрався та й пошкандибав.
А в діда була сучка, і вона сидить під вікнами на
призьбі та й каже:
— Дзяв, дзяв, дідова дочка, як панночка, а бабину
вже чорт узяв.
Баба така недобра на ню, бере та б’є сучку, аби так
не казала, але то нічого не помагає, сучка все своєї.
А баба ще лютіша, возьме, уломить букату (скоринку)
хліба та кине суці у вікно, та й каже:
— На, жери! Та не кажи «дзяв, дзяв, дідова дочка,
як панночка, а бабину вже чорт узяв», але кажи, що
бабина дочка приїде, як панночка, в дідову аби чорт
нині взяв.
Але сучка з’їсть хліб та й все своєї:
— Дзяв, дзяв, дідова дочка, як панночка, а бабину
вже чорт узяв.
Баба трохи не лопне — така люта стає— та й каже:
— Зажди, зажди, приїде вона ще нині, дасть вона
тобі за то, що ти так на ню брешеш, та вона тебе уб’є на
смерть.
А дід пішов до хатки, та лиш кістки з бабиної дівки
застав та й бабі приніс.
Отак-то буває за лінивство, за ледарство.
4. ДИВОВИЖНИЙ КАМІНЬ
Була баба та й мала одного сина. Була бідна і не
мала лише одну корову. Син каже до неньки:
— Треба, мамо, корову продати, бо вже нема що
їсти.
Каже мама:
— Добре.
Так він, син-парубок, веде ту корову під ліс, а
найшов його чоловік та й питає:
— Де ж ти ведеш ту корову?
А він каже:
— Я хочу продати, бо вже нема що їсти.
Чоловік каже:
— Продай мені.
А парубок каже:
— Добре, продам.
Чоловік зробився орлом, ту корову взяв межи ноги
і полетів поверх лісу, а тому парубкові сказав:
— Підеш у кінець лісу, а я тобі там заплачу.
Та й же той чоловік, як вийшов у кінець лісу,
дивиться, а там його корова межи чередою пасеться.
Так він приходить до того пастуха, що пасе череду,
і питає:
— Що та моя корова тут робить, що пан її взяв,
а мені за неї не заплатив?
Пастух каже:
— Йди до того пана до двора, то тобі там заплатить.
Але як буде давати тобі гроші, то аби-с не брав, хоть би
кілько тобі давав, лишень той камінчик, що стоїть
у нього за дверми. Як будеш від нього йти, то я тобі
скажу, що маєш з тим камінчиком робити.
Парубок приходить до того пана, а пан каже:
— Добре, же ти тут є, то я тобі зараз за корову
заплачу.
Так пан вхопив віячку (лопату), набрав повну срібла
і дає тому парубкові. А парубок каже:
— Я не хочу тих грошей.
Пан питається:
— А що ж ти хочеш?
Він відповідає:
— Я хочу той тілько камінчик, що стоїть у пана за
дверми.
А пан каже:
— Возьми собі!
Так він іде з тим камінчиком аж до того пастуха, що
пасе череду. Як взяв той камінчик пастух від парубка
та й каже:
— Чекай, я тобі покажу, що маєш з ним робити.—
Пастух каже до камінчика: — Перекинься, жеби тут
було на дві особи їсти і пити!
Камінчик перекинувся, і станув столик, а на нім
було що їсти і пити. Пастух з парубком понаїдалися,
понапивалися, а потому кажуть до камінчика:
— Зложися, аби то все було попрятано.
І так сталося. Пастух каже до парубка:
— Іди ж тепер додому, будеш мати тепер що їсти
і пити, поки твого життя.
Так він іде дорогою, а надходить гайдамак, збой,
несе довбню на плечі й просить того парубка хліба, чи
не має. Парубок каже: «Дам»,— і знову до того ка-
мінчика:
— Камінчику, перекинься, жеби було що їсти і
пити на дві особи.
Так понаїдалися, і понапивалися. А потім парубок
казав до камінчика, аби то все було попрятано. Збой
каже до парубка:
— Міняймося, я тобі дам довбню, а ти мені дай
камінчик.
Парубок каже до нього:
— Який ти дурень, щоби я тобі дав камінчик за
довбню. Видипі, я йду і тебе-м нагодував, і сам-єм
наївся, а ти й сам голодний, і довбню двигаєш.
А збой каже:
— Видиш, що моя довбня значить: пан їде чотирма
кіньми, а я довбню пошлю, та й вб’є пана і фірмана, а
я сяду на козьолок і поїду до міста — і коні продам,
і повоз; та й вже маю гроші.
Та й той парубок замінявся з тим збоєм, дав камін-
чик за довбню.
Парубок несе тую довбню і оглянувся за розбійни-
ком, бо йому жаль було за камінчиком. Та й каже
довбні:
— Йди убий того гайдамака.
Та й довбня скочила і убила. Тепер приходить пару-
бок до нього і свій камінець відобрав. Та й знов іде
дорогою. І надходить циган та й просить у нього знов
кліба. Парубок каже:
— Зараз дам.— І каже до камінчика: — Створися,
жеби тут було що їсти і пити.
І камінчик створився, а вони посідали та й їли
і пили. Потому казали камінчикові запертися. Циган
має плащ і кіт лик. Каже до парубка:
— Міняймося, за камінчик тобі дам плащ і кітлик.
А парубок каже:
— Нащо мені твого кітлика і плащ, коли ти йдеш та
й голодний.
А циган каже:
— Мій кітлик такий, же як у нього удариш, то
стане такий двір, як у самого короля. А плащ, якби
крикнув на нього, то вискочить дванадцять жовнірів
і можна би оборонитися від нападу.
Так парубок замінявся з циганом. Та й як парубок
відходить від нього, оглянувся, бо йому жаль зробилося
за камінчиком. Каже до довбні:
— Убий цигана.
І довбня побігла і убила цигана. А парубок прийшов
та й узяв свій камінець. Він приходить з тим камінцем
до своєї мами. І знов так каже:
— Створися, камінчику, жеби було що їсти і пити.
Понаїдалися з ненею, понапивалися, та й каже він,
аби було все спрятано. Та й каже до мами:
— Я піду до двора, жеби пан мене позволив (звіль-
нив від) панщини і аби мені взамін того грунту свойого
дав ту гору. Я собі там викопаю яму і там буду сидіти.
Та й пан каже:
— Добре, я тобі не бороню, можеш іти.
Парубок взяв маму з собою і вийшов на гору. Уда-
рив у кітлик, і такий палац став, як у самого короля.
Так вони собі там з мамою сиділи. Вийшов пан і сів собі
на сходи, і помислив собі: «Що то Іван буде там на тій
горі робити?» Та й глянув, і зобачив, що у Йвана
кращий палац, як у нього самого. І посилає льокая до
Йвана, щоби він прийшов до пана. Так приходить
льокай до нього і каже, щоби прийшов на долину до
пана, бо пан того жадає. А він відповідає на то:
— Така дорога панові до мене, як мені до пана.
Той льокай прийшов і так каже пану. А пан на то
ніц не відповів, бо правда.
В кілька днів потому король об’їжджав свій край.
І приїхав до того села, де був Іван, і заїхав на ніч до
двору. На другий день, як зобачив король на горі
палац, так питається того пана:
— Чий то палац?
А той каже:
— Був у мене такий Іван підданий. Випросив собі
в мене тієї гори і казав, що собі там яму викопає. А він
тим часом одної ночі палац вибудував, і посилав-єм до
нього льокая, а він не хотів прийти.
Так зараз розказав король своєму міністрові, щоби
того Йвана наказав привести. Так приходять до нього
міністри і кажуть йому, аби йшов на долину до короля.
А він на то каже:
— А що ж то король такий великий пан, щоби до
мене сам не прийшов? Мені така дорога до нього, як
йому до мене.
І міністри то сказали королеві. Король неспотерпін-
ня пішов до Йвана і каже йому, що розкаже той палац
розбити. Іван каже:
— Добре, можна.
Также зараз король послав по своє військо і по
канони, щоби палац Іванові розбити. І прийшло війсь-
ко, зачали до того палаца з канонів стріляти. Як ви-
стрелили по разові, Іван зараз крикнув до плаща. А як
дванадцять жовнірів з нього вискочило, казав: «Йдіте
на долину битися»,— а тринадцяту довбню за ними
послав. Так ті жовніри і з ними та довбня побили
військо королівське на мак. Дивиться король, що він не
може ніц зробити з Іваном, і мусив Івана перепросити.
Каже до нього:
— Коли ти такий моцний, то погодуй же моє
військо.
Тоді Іван взяв і зніс на долину свій камінець. Каже:
на кілька тисяч війська щоби було що їсти і пити.
Также ідуть вони обидва, король з Іваном, і запрошу-
ють військо, жеби їли і пили. І військо було контетне,
що наїлися і наїїилися досита. Так тепер каже Іван до
короля:
— Нагодуй же, королю, і ти хоч моїх дванадцять
жовнірів.
Король казав дванадцятьом кухарям варити їсти.
Так кухарі били воли, пацюки (поросята), наварили
досить, а Іван привів своє військо. Посідали коло стола,
все поїли і кричать:
— Давайте ще їсти, бо ми голодні.
Так король не міг нагодувати тих дванадцять жовні-
рів з своїми глупими кухарями.
5. НАРОДЖЕНИЙ під щасливою зіркою
Два купці були на ярмарку. І свою худобу продали
обидва. І мали великі гроші за ту худобу. Так вони
йшли додому обидва.
Одному було ближче, так як то з Чортівця до Обер-
тана, а другому дальше, як то з Чортівця до Городенки.
І той, що йому ближче, запросив того другого до себе
на вечерю. Вони вечеряють і так порадилися, аби не
йшов той дальше додому, бо дорога випала через ліс,
аби хто у нього не відобрав гроші. Так той лишився
в нього на ніч. Ближчий той купець розказав для
другого купця постелити на лаву, а сам ліг до ліжка
свого, і полягали спати. А жінка того господаря-купця
зійшлася тою ніччю з дитиною (народила). Прилітає
ангел до вікна, де той дальший купець спав, і каже до
другого ангела:
— Сей хлопець, що тепер у тій хаті вродився, як
виросте, то візьме за жінку доньку того купця, що тут
спить на лаві.
А дальший купець учув то, що ангел говорив, і каже
до себе: «Боже, що то має значити. У мене донька така
файна, хоч би і тепер могла вже віддатися». І прийшла
йому лиха така гадка: «Коби я міг ту дитину яким
способом задушити». Потому роздумався однако, що
буде гріх. Встав рано і каже до свого господаря:
— Продайте мені ту дитину, бо в мене в великий
маєток, а дітей не маю, лишень одно дівча.
Жінка господаря каже до свого чоловіка:
— Продаймо ту дитину. Йому там біди не буде, бо
він має великий маєток. Він знає, на що дитину купує.
Так вони йому ту дитину продали. А то було літ-
ньою порою. Він вивів дитину в ліс та й забив його
(поставив живого) в дупло дерева дуба, прикидав ло-
мом (галуззям), а сам поїхав додому.
Але пан того села, звідки був той купець, що дитину
лишив у дуплі, поїхав на полювання до того лісу, і пси
його зачали гавкати, бо покмітили (почули), що там є
у дубі дитина. Пан кличе пси до себе, а пси не хотять
слухати, лише уставічне там гавкають. Пан послав
козака:
— Йди подивися, що там такого є, що пси не хотять
відти йти.
Козак подивився і послухав, вернувся до пана і
каже:
— Щось там у дуплі дуба плаче.
Прийшов пан з козаками і казав їм лим (лом)
відкидати від дуба. Як відкидали лим, побачили, що
там лежить дитина уповита і плаче. Взяли ту дитину
до двора, найшли мамку, і та плекала (кормила) її
цілий рік. А він, хлопець, такий виріс великий за рік,
якби йому вже сім років було. І пан приймив до хлопця
професора, аби його учив. А хлопець за рік навчився
всі свої школи. І пан здумився, що то значить, що нині
хлопці учаться по кільканадцять літ, а не знають свої
школи, що той знайда за рік. Взяв його зі школи
і віддав під кухареву руку, як у нас Гнатко. Тепер він
три місяці побув під кухаревою рукою, і ліпше знає, як
кухар. Так пан відправив кухаря, його за кухаря зоста-
вив. А потому пан загадав бал робити. Розіслав по
панах, і той кухар лагодив їдіня для панів. Пани
з’їхалися на бал, і дали для панів обід. Пани обід з’їли
і зачали собі раду радити, що то за такий кухар, що
така страва смачна. А пан каже:
— Я найшов собі дитину в дуплі в дубі, вигодував,
і вивчився у мене.
На тім балу був і той купець, що ту дитину в дупло
забив, і він пана просить, щоби йому позволити на дві
доби того кухаря, бо він хоче также бал робити. Пан
каже: «І зовсім». А купець написав письмо до своєї
жінки: «Закім я вернуся, аби-с його стратила». І дав то
письмо хлопцеві, аби заніс.
Він, хлопець, ішов і повернув до ксьондза на ніч;
поклав на клинок свою торбину з письмом і заснув. Так
пан біг дав, що ксьондз подивився, що той хлопець
у торбині несе. І подивився, що наверху було написано,
що має варити їсти, а як розпечатав, то там усередині
було написано, аби купця жінка його стратила. Той
ксьондз пі драв то письмо і друге написав: «Скоро той
хлопець там упаде (приїде), щоби він взяв з моєю
донькою шлюб» (бо то село належало до ксьондзової
парафії, так як у нас Чортовець і Гаврилок).
Рано віддав ксьондз хлопцеві письмо, а він подяку-
вав і пішов до тої купчихи, і віддав їй письмо. Вона
прочитала і в той момент пішла до ксьондза. Ксьондз
ніц не колотив, бо вже знав у тих інтересах. Казав
зараз до шлюбу приходити, бо давнішими часами запо-
відав не голосили на три неділі наперед, як тепер, і дав
їм шлюб. І пішли по шлюбі додому до купчихи.
Купець приїхав до села, та не йшов додому. Лише
вступив до корчми і питається сусіда, що тут чувати.
А сусід каже:
— Як-єсте написали, так зробилося.
А купець злякся, бо він написав, аби стратити хлоп-
ця, і вже всі люди о тім знають. Він напудився, але
допитується щоліпше сусіда, як там зробилося. А сусід
каже:
— Написали-сте, аби весілля зробили, закім ви до-
дому приїдете, і так зробилося.
Купець прийшов додому, дав хлопцеві, зятеві свому,
півбуханця хліба і шість грейцарів і виправив його, аби
собі шукав щастя. Він іде і зайшов до нашого цісаря,
аби йому цісар зробив пас (паспорт), аби вільно йти
в світ. Питає цісар:
— Де ти йдеш?
Він відповідає до цісаря:
— Іду щастя шукати.
Цісар каже:
— Іди шукай і мого щастя, бо в мене син сім рік на
один бік лежить, хворіє, і нема таких докторів, аби
йому лікарство найшли.
Він каже:
— Добре, буду шукати!
Пішов хлопець до другого цісаря, аби йому підписав
пас у світ. Цісар підписав йому і питається його:
— Де ти йдеш?
Він каже:
— Іду щастя шукати.
А цісар каже:
— Шукаєш свого, шукай же і мого. В мене яблунь-
ка золоті яблучка родила. Тепер уже дванадцять рік як
не цвіте, ні яблучка не родить.
Він каже:
— Добре, буду шукати.
І пішов він аж до третього цісаря. І той цісар йому
підписав пас, аби вільно йти в світ. Цісар питається:
— Де йдеш?
А він каже:
— Іду в світ шукати щастя.
Цісар каже:
— Шукаєш свого, шукай же і мого. Вже чотирнад-
цять рік, як вийшла на двір панна, донька моя, і ніхто
не знає, де ділася.
Він каже:
— Добре, буду питати.
Пішов він, іде. Надибає жовніра в лісі, стоїть на
одваху.
І сказав жовніреві тому:
— День добрий,— і пішов далі.
Жовнір питає його:
— Де ти йдеш?
А він каже:
— Іду щастя шукати.
Жовнір каже:
— Шукаєш свого, шукай же і мого. Доки я тут буду
стояти, бо я стою, відколи світ настав. >'
Він каже:
— Добре, буду шукати.
Іде він, іде. Надибає в лісі такі двері делікатні, що
не можуть бути ліпші. Він прийшов до одних дверей —
нема нікого. Прийшов до других — нема нікого. І до
третіх, четвертих, п’ятих — нема нікого. Аж до одина-
дцятих дверей — нема нікого. Прийшов до дванадця-
тих дверей, а там сидить панна того цісаря, що вона
пропала чотирнадцять літ тому; сидить і гаптує. Вона
йому каже:
— Боже милий, що тебе тут занесло?
А він каже:
— Пан біг мене тут заніс.
— А я такого маю злого чоловіка, що він тебе тут
по кістці рознесе. Та врешті я тебе сховаю під ліжко
і коритом прикрию.
І сіли вони, і радили. Каже хлопець:
— Я ступав до одного цісаря, а в того хлопець, син,
лежить сім рік на один бік, а в другого цісаря яблунька
дванадцять рік уже не родить золоті яблучка. А в
третього цісаря пропала донька чотирнадцять рік тому.
Панна та каже:
— То я сама, то мене злий дух ухопив і тут заніс.
Втім чують вони обоє, хлопець і панна, що лісом
тріщить. А вона його зараз сховала під ліжко і коритом
накрила. Він, злий дух, як прийшов до хати і каже:
— Тут прісна душа смердить.
А вона каже:
— Тут би ворон кості не заніс прісної душі.
Він каже:
— Давай вечерю!
Вона йому дала залізного бобу. Він похрустав та
й ліг, та й спить. А вона думку думає, як би утекла
з хлопцем. І ніби спить, і крикнула во сні: «Уг!» А він
питає:
— Що тобі такого є?
Вона каже:
— Таке мені приснилося, щоби ніхто таке не збаг
ані прибаг. Снилося мені, що я була в тій а в тій землі
і там у цісаря лежить син сім рік на один бік.
А він каже:
— Га! Не приснилося тобі, то є правда. Йому ліки
ніхто не дасть. От той бук, що стоїть у куті. Аби його
ним три рази хто ударив, то би поздоровив і кращий
був, як є.
І спить далі. А вона знову крикнула: «Уг!» Він знов
питає:
— Що тобі такого?
А вона каже:
— Снилося мені, що-м була в тім краю, де у цісаря
яблунька вже дванадцять рік як не родить золоті яб-
лучка.
А він каже:
— Ги! Тобі не приснилося, то є правда. Під тою
яблунькою є закопані два мідні кітли з сріблом: вони
щомісяця сушаться і через то корінь ув’яває (в’яне) і не
родить. Хто би знав і ті кітли з грішми викопав, то би
яблунька родила.
І знов спить. Липі він заснув, а вона крикнула зо
сну: «Уг!» А він каже:
— Що тобі такого?
А вона каже:
— Мені сон приснився, що я була в тій а в тій землі,
а там панна, цісарська^ донька, вийшла надвір уже
чотирнадцять рік тому, і не знати, де поділася.
А він каже:
— Ги! Не приснилося тобі, то є правда. То ти сама є.
От ті три склянчинці (фляпіки), що є на вікні. Хто би
з них покушав того напою, але мужчина, не жінка, то
такий би мав нюх, що би аж до твого тата зайшов.
Та й знов позасипали. Але вона знов зо сну крикну-
ла: «Уг!» А він каже:
— Що тобі такого є?
А вона каже:
— Такий мені сон приснився, що стоїть жовнір на
одваху, відколи світ зачався.
А він каже:
— То тобі не приснилося, то є правда. То я сам стою
на одваху. Ядсби найшлася така душа, аби мені сказала
оберлезунок (замінити вартового), я би свої реміння
скинув із себе і на нього дав.
Тим часом когут запів, і він, злий дух, пішов.
Вона взяла з тих склянчинок і сипала (дала хлоп-
цю) напій, забрала склянчини з собою, забрала грошей
досить, та й втікають. Та й того минули жовніра геть,
на одваху. Приїхали під місто, де її тато, і дали знати
до цісаря, що його донька їде. Цісар зробив велику
параду, вийшли проти неї музиканти, стріляють жовні-
ри, музикбанда грає, тамбори б’ють — і так впровадили
її до бурку разом з хлопцем. І питається цісар хлопця:
— Що ти хочеш за нагороду за то, що-с мені доньку
вишукав і припровадив до іяене? — І каже: — Даю тобі
половину мого краю і бери шлюб з моєю донькою.
А хлопець каже:
— Не треба мені краю і з донькою шлюбу не візьму,
бо я маю вже жінку.
Цісар казав набрати йому срібла, золота в бричку.
Заложили чотири коні і відпровадили його з нарадою
аж до другого цісаря. Він там у другого цісаря вступив
за яблуньку сказати. Цісар каже:
— Найшов ти своє щастя?
А він відповідає:
— Найшов.
Цісар каже:
— А моє найшов?
Він каже:
— Найшов. Дай ти мені два люди з рискалями і
з лопатами.
І він пішов зараз під яблуньку і зачав копати.
Витягнули два кітли грошей. І як стояла яблунька, так
зацвіла. Цісар каже:
— Що ти хочеш у мене за нагороду за то, що-с
найшов моє щастя?
І каже йому закладати чотири коні до брички. Ті
два кітли грошей казав йому на бричку висипати і ще
йому казав досипати. З нарадою його випровадили до
другого цісаря, до того, що син йому хорує, що перший
раз був. Тепер він вступив до нашого цісаря. Цісар
каже:
— Найшов ти своє щастя?
Він:
— Та найшов.
Цісар:
— А моє найшов?
Він каже:
— Найшов. Але прошу, найяснійші панове, аби-сте
виступили з цимбри (кімнати).
Вони виступили і його лишили з тим принцем, що
лежить хорий сім рік на один бік. Він, хлопець, тоді
взяв і того принца ударив буком. Ударив його раз, а він
зачав киватися, рушити. Ударив його другий раз, він
схопився та й сів. Ударив його третій раз, він встав на
ноги, такий делікатний, такий сильний, якби ніколи не
лежав. І тато так дуже урадовався, що його принц
здоровий. І питає:
— Що хочеш за нагороду в мене, що тілько було
докторів з цілого краю, а ніхто йому не міг раду дати?
Ти йому дав за квадранс години.
А він каже:
— Нічого не хочу, тільки аби мене компанія жовні-
рів відпровадила з нарадою до мого тата, купця.
І припровадили його.
Заїхав на обійстя, увійшов до хати, каже:
— Прошу,тату, на двір подивитися, яке я щастя
найшов.
Привів його до одної брички, показав гроші:
— На, маєте тілько грошей, як я?
Привів до другої брички і знов:
— Дивіться, кілько я грошей маю.
Тато жінчин його питає:
— Де ти, синку, таке щастя найшов?
Він каже:
Йдіть у третю землю, там стоїть жовнір на одва-
ху в лісі. Як прийдете просто нього, жеби-сте сказали
йому оберлезунок.
Тепер він прийшов і сказав оберлезунок. Той ремін-
ня з себе та й на нього; та й стоїть до ниньки там. А тії
два собі панували, докіль не померли.
6. ПОСЛАНЕЦЬ ЗЯТЕМ
Був один купець, а він був багач. Але раз їхав він
десь у дорогу, відай, на ярмарок, та й зафатила його
ніч на полі. Але вздріли слуги млин та й кажуть, що
нема деінде ночувати, лише хіба в тім млині. А купець
каже:
— Та що робити, коли нема деінде, то треба би тут
ночувати, коби лиш приймили.
Ну, пішли слуги та й просять мельника, аби їх
приймив на ніч, а він приймив. Але мельничка була на
тих дньох. Там була у мельника якась колеіпнинка
(колиба), та до неї завели худобу, а слуги пішли до
хати, та й мельник кличе і купця до хати, бо то студінь,
звичайне, зима. Але купець як довідався, що мельнич-
ка на тих дньох, та й не хотів іти до хати. Каже: «Я
буду тут, перед хатою».
Ну, наклали йому ватерку (огонь), та й він сів собі
коло тої ватерки, та й дрімає сидячи. Але вночі дивить-
ся, а то надлетіли два золоті птахи та й кажуть:
— От у цього мельника вродився хлопець.
То аккурат тоді мельничка злягла та й мала хлоп-
ця. А в того купця-багача є дівчинка (птахи говорили),
та вона буде жінка цього хлопця. Купець учув, що то
вони за нього говорять, та й подумав собі: «А де ж то
може бути, я такий багач, такий пан дав би свою
доньку за сина такого старця (жебрака) — це пусте».
Ну вже він якось по гіркій біді пересидів під хатою ніч
та й досвіта поїхав собі, куди мав їхати.
Мельник взяв та, як той хлопець підріс, дав його до
шкіл. А купець собі байдуже і забув за то, що птахи
казали. Але щось в сімнадцять чи в вісімнадцять років
трафилося знов тому купцеві їхати тою самою дорогою,
та й знов його зафатила ніч, і він заїхав до мельника
вже ніби до знайомого.
Мельник приймав його на ніч та й щось зговорили-
ся. А мельник каже: '
— Адіть (а ото) це той хлопець, що тої ночі уродив-
ся, як ви у мене ночували.
Купець дивиться, а то такий файний панич, і він
нагадав собі то, що ті птахи казали, та й думає собі:
«Від чого біда, може, то так би і було, якби-м тому не
спротивився. Але я не допущу, аби то так було». Та
й зачав поцокувати (роздумувати), що щось ніби дома
забув жінці сказати та й ніби хоче посилати слугу. Але
знов собі поцокує, що не має коли на слугу ждати, нім
вернеться з дому, а без слуги недобре йому їхати.
Мельник уздрів, що він так поцокує, та й каже:
— Напишіть до жінки, що треба, а мій хлопець
понесе. Він однако не має тепер такої роботи, бо тепер
ваканц (вакацій).
А купцеві й того лиш треба було, сів борше та
й написав, запечатав та й дав тому мельниковому
хлопцеві, і хлопець поніс. А він поїхав собі, куди мав
їхати. Він написав до жінки: «Прошу тебе, моя кохана,
люба жоно, цей хлоп-панич, що цей лист тобі принесе,
має бути нашим зятем. Коби-с його десь там так затра-
тила, щоби й вістка за нього пропала».
А той мельників син несе то письмо, несе. Але то
дуже сонце припекло, він змучився та зігрівся, та й ліг
під корч в холод, щоби трохи відпочити, та й уснув, та
й спить. Ішли тою дорогою якісь два паничі, його
товариші з школи, його пізнали та й кажуть:
— Ади, онде мельників спить під корчем, ба ку-
ди ж іде?
Та й прийшли д’ньому, щоби запитати, куди йде.
Дивляться, а він має письмо, та й кажуть:
— Іде десь із письмом. Ану прочитаймо, що в тім
письмі стоїть.
Взяли розпечатали та й прочитали, і кажуть:
— їй, шкода його, щоби так марне гинув.
Взяли черкнули сірником та й то письмо спалили,
а написали: «Прріпу тебе, моя кохана, люба жоно,
щоби-с казала цьому паничеві, що тобі це письмо при-
несе, скроїти файну, делікатну одежу та й покупила
все, що має бути, та й щоби він звінчався з нашою
донькою, нім я додому вернуся». Запечатали та й по-
клали там, де то письмо стояло, та й пішли собі. А він,
той мельників син, незадовго пробудився, взяв письмо
та й поніс.
Ну приніс він до жінки того купця, а вона розпеча-
тала та й прочитала. Зараз послала одних слуг за
сукном купувати, а других по кравцях і всюди, куди
треба було. Посправляла тому мельниковому синові
все, що треба було: і вгортину (одяг), і капелюх, і
чоботи, доста того, убрала його від ніг до голови. Та
й ще кім купець вернувся, він звінчався з купцевою
донькою.
А той купець бавився в дорозі, може, три, а може,
чотири неділі — доста того, що раз увечір приїхав до-
дому, утворяє двері та дивиться. А той мельників син
сидить з його донькою за столом та й вечеряють. Він до
жінки:
— А ти що зробила?
Вона каже:
— Як то що? То, що-с хотів. Звінчала-м того панича
з нашою донькою.
Він каже:
— А де ж я так хотів? Тебе засліпило було, що-с
інакше прочитала, як я написав?
Вона пішла та й принесла йому письмо, та й по-
казала.
Він прочитав та й так задивувався, що йому з дива
не могло зійти, як то так зробитися могло, що він
написав інакше, а тепер інакше знов і сам читає, та
й каже:
— Агій, чи мене щось обійшло, чи що?
Та й уже пропало. Вже мусив його, того мельника,
приймити за зятя.
7. СИЛА КАЯТТЯ
Був чоловік і жінка та й не мали дітей. Але дуже
були багаті і не мали на кого маєток лишити. А за
селом було дуже велике болото, таке, що ніхто не міг
перейти ні переїхати. Вони порадилися та на тім болоті
поставили міст.
Пішов той чоловік пфіід той міст слухати, що хто
буде казати. Ідуть люди, одні клянуть, другі дякують,
звичайне, як громада. Але надходять святі Петро, Пав-
ло і бог. Та й святі Петро і Павло кажуть:
— Боже, щоби то дати тому чоловікові за той міст,
що ми не бродим через болото.
А бог:
— Я вже знаю, що йому дати за то,— що йому буде
найутішніше у дому. Даймо йому одну дитину.
— Ну,— кажуть святі Петро і Павло,— що йому
дамо, чи хлопця, чи дівча?
А бог знає їх гадку, чому вони були би раді, та
й каже:
— Дамо йому хлопчика, але він, отець, буде від
нього страчений.
І пішли.
А той чоловік з-під моста вилазить та й додому
пішов плачучи. Приходить додому і так сумує, але
жінці ніц не каже. А жінка як уздріла, що він такий
смутний, і зачинає його допитуватися: «Чого ти так
сумуєш?» Але він не хотів їй казати. Аж нарешті
каже:
— Йшли два люди уперед, а третій за ними і стали
на мості, і зачали говорити, що ми будем мати хлопця,
і я буду страчений від нього.
Жінка каже:
— Що ти, чоловіче, слухаєш? То якісь пияки йшли,
говорили не знати що. Як ми не мали дітей, коли були
молоді, то тепер певно не будем мати, коли старі.
Але в короткім часу є хлопчик. І так той хлопчик
борзо виріс, до року зробився шкільник. Ходить до
школи, добре учиться. Але його тато завше від нього
втікає. Все то на гадці має, що він буде од нього
страчений. А професор його наказує, як іде із школи,
що як має обходитися з своїм татом, що має поцілувати
в РУКУ, як іде і приходить зі школи. Але він каже:
— Я не можу з своїм татом ніколи здибатися, бо він
утікає від мене, мій тато.
Каже той професор йому:
— Спитайся свого тата, чому він від тебе утікає.
Він приходить додому із школи і застав свого тата
в хаті. Його тато хоче утікати од нього, а він ловить за
руку і цілує. І питається:
— Скажіть мені, тату, чого ви утікаєте від мене?
А він каже:
— Бо мені казали три люди, що я буду від тебе
страчений.
Хлопець каже:
— Маєте ви бути від мене страчені, то я іду собі
в світ.— І каже до своєї мами: — Злагодьте мені шмат-
тя на дорогу, хліба, бо я ще іду до школи. Прийду зі
школи та й піду в світ.
Прийшов зі школи, взяв собі хліба, шмаття та й
пішов. Як пішов, та й зайшов у ліс. А в тім лісі було дві
корчми, одна добра, а друга пустиня. Так він зачав
проситися у жидів на ніч. А вони його не хотіли
приймати. Він каже:
— Я іду до тої пустої корчми та й буду там но-
чувати.
Але йому кажуть люди:
— Ой не йди там ночувати, бо там ніхто не ночував,
то і ти не переночуєш.
Але він каже:
— Ий! Що то я не дбаю за своїм життям, я і так
пішов у блуд, або буду жити, або ні.
Ліг на ліжко, помолився та й зачинає спати. Але
приходять уночі д’ньому умерлі душі і кажуть до
нього:
— Встань ід нам, ми щось тобі скажем.
Але він не встає, бо боїться. А вони кажуть:
— Встань, встань, тілько постав ногу на рискаль та
й зараз собі знову ляжеш.
Ну, він устав, поставив ногу на рискаль. Таку купу
грошей висипали, аж під суфіт. Та й кажуть йому:
— Як будеш жити, так тут собі сиди, бо тут твоє
щастя, але завше за нас аби-с пам’ятав, аби-с служби
наймав, аби-с ніколи нічого не робив, бо не потребуєш
робити; як є оті гроші, та ти усе будеш брати, а тут усе
буде прибувати.
І він так робить. Оженився, і завше наймає служби,
робить празник,, спрешіє убогих, старців і щоднини
ніколи не змінив цілий рік. Але нагадав собі за свої
родичі, за тата, за маму, що не знав, що вони де
роблять, чи мають де звідки жити. Якось би за них
довідатися і їм грошей послати. Аж як вони довідалися
ті родичі, що він ся добре має, і цікаві були самі,
приїхали до нього, але не застали його дома. Лише
жінка була з кухарками, варила обід для тих, що
прийдуть із церкви. Як вони приїхали, жінка їх угости-
ла і запровадила до особного покою, аби собі лягли
спочити трохи. Вони собі полягали, а вона їх замкнула,
та синова. Чоловік іде з церкви, а його здибає диявол
і каже:
— 01 Ти робиш що доброго, а твоя жінка робить
щонайгіршого.
Він каже:
- Де?
А той каже:
— В тім крайнім покою замклась.
Він приходить під той покій і дивиться крізь вікно,
чи то правда, що диявол казав. Дивиться: правда!
Сплять двоє людей. І утворяє двері, витягає палаш. Як
махнув, та й перетяг разом тата і маму.
Так приходить до кухні, там, де жінка варить, та
й стукає ногами. А жінка кричить:
— Цить! Не стукай, бо збудиш тата і маму.
А він тоді каже:
— Уже пропало: що ті люди казали на мості, а мій
тато чув, так і сталося, я уже і стратив. Тепер же ти
лишися і так роби, як ми робили, наймай службу, роби
обіди за тими душами, а я йду у світ людей питатися,
як гріхів за тата та за маму спасатися.
Та й запечатав ті двері і пішов. Іде село від села. Де
прийде, до церкви все іде сповідатися і все признається
ксьондзам, що зробив, аби йому завдали покуту. Нади-
бає одного ксьондза, що йому завдає покуту. Він каже:
— Іди у ліс, піди сім миль лісом, утни собі сім
латрів (сажнів) дров і наклади вогонь. Як ті дрова
розгоряться, то ти далеко розбіжися, щоби-с у самий
вогонь скочив.
Він так зробив та й спалився, лиш лишилося серце
і печінка.
А тою дорогою, которою він ішов, дуже красні квіт-
ки росли. У цісаря була донька така, що ніде на
шпацер не йшла ніколи. Але дуже їй скортіло іти у той
ліс на шпацер. Так вона пішла у той ліс. Цісар позво-
лив, але під вартою. Так вона тою дорогою іде та усе ті
квітки рве. Чим ближче д’тому вогневі приходить, тим
кращі квітки находить. Прийшла д’вогневі, найшла то
серце і печінку й з’їла. Та й зайшла в тяготу і так
в короткім часу має хлопця. Але цісар дуже тим зажу-
рився і не злюбив свою доньку. Потому як вона мала
хлопця, казав її замкнути до кармника. Але там їй
нічого не давали їсти, тілько то, що вепрам. Хлопець
той дуже прудко виріс за піврік, а може, за місяць та
й зачав стидатися, що голий. Зачав просити тії слуги,
що доносили їсти, аби такий добрий цісар був, аби
прийшов на нього подивитися. Але цісар не любив
і чути за тую дитину та й не хотів іти. Аж нарешті
каже: «Піду за цікавість». І прийшов’ д’кармникові,
став і дивиться. А той з кармника хлопець обзивається:
— Діду мій коханий, будь на мене ласкавий, дай
мені якого убрання, бо моя мама є невинна за мене.
Та й уже розказує, з якої причини він находиться
у кармнику, що він спалився за гріхи. Тоді подякував
дідові за убрання і пішов назад до жінки. Приходить
до тої корчми і йде до тих дверей, що запечатав.
Утворив двері, а з тата й мами упав палаш. Вони
повставали та й кажуть:
— Сину наш любий, як же ми позасипали надовго.
І так він позбувся гріхів за родичів.
> 8. ЗАЗДРІСНА ЖІНКА
Був один великий купець, але був дуже старий —
він і його жінка. Мали двоє дітей, сина і доньку.
Тут уже прийшов час умирати його жінці, а старий
сам лишився лиш з двома дітьми. Але прожив і він
щось пару років і дуже заслаб. Зараз скликав свої діти,
розділив їх маєтком і каже синові так:
— Ти, синку, пам’ятай, аби-с не женився, аж у
тридцять, а ти, донько, аби-с не віддавалася борше, аж
у двадцять і п’ять літ.
Поблагословив свої діти та й зараз умер.
Як поховали свого тата, той син каже:
— Сестро, я не можу так витримати, як мені тато
казав. Я мушу женитися.
І поїхав у світ шукати собі жінки. Але як їхав
з дому та жигнався з сестрою, каже так:
— Сестро, хоть я оженюся, але я без тебе однако не
обійдуся, без твоєї ради. Ти мене мусиш завше поради-
ти, бо ти моя сестра рідна,— пожигнався та й поїхав.
За пару місяців приїздить уже з жінкою. А сестра
як зобачила свого брата вже в парі, взяла хліб і сіль та
й вийшла проти нього так, якби рідна мама. Тут зараз
зробили бал. Поз’їздилися гості, погостилися та й кож-
дий поїхав. Минуло вже, може, пару неділь по весіллю
молодого купця, а його жінка каже:
— Або відділися від своєї сестри, або я собі їду до
свого тата і там буду сидіти, а з твоєю сестрою не буду.
Йому був дуже великий жаль за сестрою, але зараз
казав викласти другі палаци право тих і вже відділив-
ся від своєї сестри.
Одного разу загадав їхати в світ за товаром до
склепу, а дорога все припадала їхати попри сестрин
дім. Та й він зараз скочив зі свого поїзду, та фіру
виправив наперед, а сам повернув до сестри на пожиг-
нання. А та сестра йому каже:
— їдь, брате, в дорогу, але будеш дуже зле гостити.
Він пожигнався та й поїхав. А його жінка виділа,
що він повертав до своєї сестри, та й дуже лютилася
(гнівалася).
Він заїхав до одного великого міста, красного собі
товару накупив та й недорого заплатив. Але що ж,
коли уже повертав додому, та й заїхав у великий ліс,
і захопила його там ніч. Зараз напали його гайдамаки
і зрабували все, що накупив, і хотіли його убити. Але
він каже:
— Беріть собі гроші і все, що є, лиш мені життя
даруйте.
Вони поміркували і пустили його живого лиш у
шматтю. А він як прийшов додому, і зараз перший раз
повернув до сестри. Його жінка як то уздріла, та й
зараз із тої злості пірвала сокиру і побігла до возовні,
і порубала золотий візок.
Увійшла до покою та й плаче. її чоловік входить та
й каже:
— А ти чого плачеш?
А вона йому каже:
— Як же мені не плакати, коли ти поїхав з дому,
а твоя сестра прийшла та й порубала золотий візок.
А він каже:
— Ти чого так плачеш? Та най рубає, то їй був
жаль, бо був нашого тата, а вона порубала, то тепер не
буде ні їй, ні мені. А ти не маєш чого плакати.
Вже проминуло з пару день, може, там дві або три
неділі, він бере та й знов їде в дорогу, і знов повернув
до своєї сестри на пожигнання. А сестра каже:
— їдь, брате, в дорогу, але тепер дуже добре будеш
гостити.
Пожигнався та й поїхав у дорогу. І так йому добре
повелося, що ще ніколи такого красного товару не
набрав. Приїхав щасливо додому. Як уже приїхав на
подвір’я, зараз вибрав найкращий дарунок для сестри
і вносить до покою. А його жінка узріла, що він повер-
нув перший раз до сестри, пірвала сокиру і пішла до
стайні, порубала найкращого коня, ввійшла до покою
та й плаче. Він входить та й каже:
— А ти чого плачеш?
— Як мені не плакати, коли ти поїхав з дому,
а твоя сестра прийшла та й порубала коня.
— І ти того плачеш? Цить, не плач. Як сестра
порубала, то тепер не буде ні їй, ні мені, бо то тато був
лишив. А їй був жаль та й вона порубала.
І вже стало тихо.
Тут проминуло, може, знов пару неділь. Він знов їде
в дорогу і знов повернув до своєї сестри на пожигнання.
А сестра йому каже:
— їдь, братчику, в дорогу, дуже добре будеш гос-
тити.
Пожигналися та й поїхав. Як уже накупив товару,
їде додому. І так йому добре повелося, що ліпше не
може бути. їде додому, а його жінка вже визирає, чи
він знов поверне до своєї сестри. А він лишень на
подвір’я, вибрав найкращий дарунок і несе своїй сестрі.
Його жінка як уздріла, пірвала шаблю і зрубала своїй
дитині голову. Він входить, а вона плаче. Дивиться,
а дитиняча голова качається. Та й він каже:
— А то що сталося?
— А дивися, що сталося. Твоя сестра прийшла та
й зрубала дитині голову.
Він каже:
— Ну, коли моя сестра так зробила, то вже і вона не
буде жити.
І зараз взяв шаблю, сховав під плащ, пішов до
сестри і каже:
— Сестро, бери рискаль і лопату, та й підем у ліс.
Я як їхав додому, надибав-єм такі квітки, як були
в нашого тата, і мені дуже вони сподобалися, та й
будем копати.
Сестра ніц на то не відповіла, лиш взяла рискаль
і лопату та й пішла з братом у ліс. І зайшли так далеко
в ліс, аж вийшли на одну широку поляну. А він каже.:
— Сестро, бери та копай тут яму, а я піду далі в ліс.
Він не на то пішов у ліс, щоби щось найти цікавого,
а він не може добути серце, аби сестру погубити; і
наплакався доволі за корчами. Аж нарешті приходить,
дивиться, а яма вже готова. Він каже:
— Сестро, бери та й лягай у ту яму.
Лягла сестра його в яму, та він каже:
— Сестро, протягни руки.
Вона як протягла руки, а він зараз махнув шаблею
і врубав по самі лікті; та взяв зав’язав руки у хустину
і несе додому. А сестру лишив у лісі в ямі.
Як приніс руки додому і показав жінці, то не було
ліпшої радості в світі для неї, як учула, що її чоловік
сестру свою порубав, і вже вона тепер цілком спокійна.
Але що ж. Пан бог не хотів того, аби невинна
мучениця марне з світу пішла. Та й тут одного разу
приїхав молодий король з війни. А то вже була зимова
пора, і він загадав собі зробити полювання. Зараз за-
просив собі мисливих, і, пішли лісами. Як порозпускали
гонці (пси), як ті пси зачали по лісі брехати, і так
в одно місце вперлися, що ніде навіть не рушать.
А молодий король каже:
— Ану, підіть, де і чого ті гончі в однім місці
брешуть.
І зараз пішли мисливці на голос гончів. Приходять
на місце, дивляться, а там яма, а в ямі лежить особа
така красна, як вимальована, і стоїть на повітрю книж-
ка, і дві свічки коло неї горять; але що ж, коли без рук.
І зараз мисливці побігли і сказали королеві, що зна-
йшли. А король каже:
— Ану, поведіть мене до неї, най я подивлюся, що
то за особа.
І привели короля на то місце. І зараз свічки погас-
ли, і книжка десь зниділа. Король дивиться, а вона
лежить у ямі така красна, що на цілім світі не було
такої красної. Та й король зараз пережигнався і каже:
— Вшелкі дух пана бога хвалі.
А вона відповідає:
— І я його хвалю.
Зараз король приступив ближче і каже:
— Панно, я би-м просив, може, би-с пішла зо мною
до поїзду.
А вона каже:
— Чому ні? Я піду.
Той король так собі сподобав ту панну, що не може
надивитися на неї, лиш тілько є хиба (вада), що без
рук. Але король собі з того дня ніц не чинив, лиш
підложив руку під її голову, здвигнув на сторц і взяв її
попід боки, висадив у свій поїзд і завіз додому, до свого
покою. А сам пішов до мами і каже:
— Мамо, я найшов у лісі таку красну панну, що-м
ще в світі такої не видів, але без рук. Прошу маму, чи
позволить мені з нею шлюб узяти?
А мама йому каже:
— Що-с собі полюбив, то я тобі не бороню.
І зараз пішли обоє, вона з сином, до неї. Мама як
подивилася, то аж зумілася (засмутилася), бо ще такої
красоти в світі не виділа, лиш тілько є хиба, що нема
рук. Але молодий король собі з того ніц не чинив, лиш
що загадав, то і зділав, та й за кілька день запросив
гостей на весілля і взяв шлюб з безручкою панною.
Тепер уже по весіллю пережив він пару місяців
з жінкою, і нараз йому прийшла відомість, що в краю
неспокій і має бути війна. Він. зараз зібрався, пожиг-
нався з жінкою і з мамою та й поїхав на війну. Але
що ж, війна не зараз успокоїлася, провелася (протягла-
ся) довше, може, з кілька місяців, а молода королівна
впала тоді в злоги (злягла) і вродила хлопчика з золо-
тою головкою і місяцем на пупці. Мама його як ту
дитину уздріла, зараз з радості пірвала за перо, напи-
сала письмо до нього і послала посланця.
А той посланець як пішов у дорогу, та й зайшов
незнайомо до брата молодої королівни на ніч. А моло-
дої королівни брата жінка каже:
— Дай сюди письмо до покою, то будеш ночувати,
а як не даш, то підеш під варту.
І віддав посланець письмо, і заночував. А та купчи-
ха взяла то письмо і розпечатала. Як прочитала, зумі-
лася і каже:
— Що така за одна, що вона такого хлопця вроди-
ла? Чому я такого не маю?
І дуже собі з того вонтпила та із серця лютого
написала так: твоя жінка має пса. Друге письмо запе-
чатала і рано віддала посланцеві. Посланець взяв пи-
сьмо і пішов у дорогу до свого пана короля аж на війну.
Як віддав свому панові письмо, король прочитав і дуже
засумував. І зараз написав письмо так, аби мама ніц не
казала жінці, аж заким він не приїде додому, дав
посланцеві письмо і виправив додому.
Посланець уже повертав від свого пана, і знов при-
пало йому там ночувати, де мав перший нічліг. Упро-
сився там на ніч і віддав письмо до покою. А та
купцева жінка то письмо розпечатала і прочитала. Так
собі сама до себе говорить: «Що то за чоловік, що він
своїй жінці за таку річ нічого не каже?» Взяла перо та
й написала письмо друге так: «Най мама мою жінку
спалить на терновім вогні, аби я її не застав живу
в домі, як приїду». Запечатала письмо і лягла спати
Тут уже зробився ранок, віддала вона письмо, і пішов
собі подорожній додому. Як уже прийшов, показав
письмо старій пані. А старенька пані розпечатала пи-
сьмо і читає. Та як зачне плакати, так, що аж криваві
сльози ідуть. І так собі думає: «Як я можу таку невин-
ну душу з світа зігнати?» Бере то письмо та й іде до
своєї невістки. Плаче та й каже:
— Видиш ти, доню моя дорога, твій чоловік напи-
сав, аби тебе на терновім вогні спалити.
А молода королівна каже:
— Як мамина воля. Що мама схоче, то зробить^
А старушка каже:
— В мене нема такого серця, аби я так зробила.
Пішла старушка і зачала ревне пану богу молитися.
І пан бог дав їй гадку. Приходить до своєї синової
і каже;
— Дитино моя дорога! Я уже знайшла спосіб, що
з тобою зробити.
І зараз взяла полотенце і ушила бесажки, то єсть
таку торбинку на плечі, аби там могла дитина утрима-
тися, і всадила там дитину. Ушила знов для неї другий
ворок (тобто кишеню), в котрий насипала повно дука-
тів, всадила їй на плечі і каже так:
— Іди ти, дитино моя дорога, в світ, де тебе пан бог
запровадить, і чей буде божа воля, що ти чей не зги-
неш.
І пожигналася старушка з своєю синовою, і випро-
вадила її в світ. Розплакалися обі мами, бо було і над
чим, вже серце не може далі промовити, який то був
розхід невістки з мамою. І пустилася бідна королівна
в світ.
Іде та й іде, але куди, то сама не знає. Аж нарешті
зайшла в такий великий ліс, що йому трудно і кінця
знайти. Але так дуже запрагнула водиці, що за малу
хвильку трохи не згинула. Аж тут пан бог дав, що
найшла кирницю. Але що ж, коли до тої кирниці
приступ був дуже прикрий. Як бідна королівна згина-
лася пити воду і зачала припиратися на свої лікті (а
кирниця була глибока), так тим часом дитина через
голову та й упала у воду. А вона зо страху пустилася
тими ліктями брати дитину. Тим часом божа сила
сотворила їй руки, і вона, бідна, уже з великою радістю
виймила своїми руками дитину з кирниці. Ах, боже
милосердний! Що за радість і утіха для бідної сироти
королівни! Як положила свого одинака на землю сво-
їми руками, як узяла пана бога благати, і то так, що аж
серце мало не пукне з жалю. Уже по молитві взяла
свою дитинку на руки і пішла з нею у світ.
Як зачала ходити світом, аж зайшла до одного міста
дуже великого. Іде вона містом, а якийсь пан їде по-
їздом та й каже:
— А звідки пані ест?
— Яз того і того міста.
— А куди ж пані іде?
— Я сама не знаю, куди іду; от пустилася у світ та
й іду.
А пан той каже:
— Я би-м просив пані, може би, пані пішла до мене,
бо я їжджу світами, а моя жінка сама дома і не має
з ким забавлятися. Я би-м дуже рад і жичив би-м, що
в мене не було би зле для пані.
І зараз на ті слова сіла пані королівна в поїзд
і похала до того пана, до його дому. Як уже приїхали
на подвір’я, того пана жінка зараз вийшла напроти
свого чоловіка, зобачила гостя і. радісно запросила до
хати (до покою). І зараз їй чоловік розповів, що вже
буде мати товаришку до себе. А вона тим дуже була
втішна (утішена), бо її чоловік завше їздить за товара-
ми в світ, а вона сама дома, і дуже для неї скучно. І так
за якийсь час полюбилися, якби рідні сестри, завше
собі співали набожні пісні й інші річі добрі робили.
Одного разу поїхав той пан купець у дорогу і заба-
рився не малий час. Аж у місяць приїздить додому. На
дорозі упросився до нього на ніч также один купець,
і приїхали оба додому. Вже по вечері щось вони трохи
побавилися в карти, і зажадав собі гість, аби йому хто
сказав деякої байки, бо він дуже собі любувався в
байках. А той домашній купець каже:
— В мене є така кобітка, що вміє різних баєчок,
і вона нам зараз скаже.
І зараз запросив той пан доматар молоду королівну
до залу на забавку.
Молода королівна як уздріла гостя, зараз пізнала
в нім свого брата. Але коли він не може пізнати свою
сестру. А молода королівна як зачала казати байки,
так сподобалася гостеві, що не міг очей з неї спустити.
І так собі думає: «Була і в мене колись така сестра, що
такі прахтичкі знала і така подібнісенька до неї. Але
що ж, ця, виджу, з руками, а моя сестра без рук». Вже
дуже побавилися, і прийшла година на сон, час спати.
А той гість ніц лиш дивиться, де та кобітка ляже спати.
Як уже полягали спати, той гість чекав, аби домашні
добре поснули, встав потихонько, пішов до ліжка моло-
дої королівни і каже:
— Пані, я би-м просив, може би, пані пішла зо
мною до мого дому. В мене буде ліпше для пані, як тут,
бо моя жінка дуже собі жадає, аби мала яку това-
ришку.
І зараз встала молода королівна, потихонько зібра-
лася і поїхала з купцем до його дому. А його жінка так
утішилася, якби своєю рідною мамою, і так собі жили,
якби рідні сестри. Але що ж, коли та розкіш не на
довго їм запанувала...
Як молодий король приїхав з війни, насамперед
звідався за жінку. А його мама каже:
— Та ж ти написав до мене, аби її стратити.
Як то сказала йому, він аж умлів. Але мама йому
знов каже:
— Цить, сину, не журися, твоя жінка є десь у світі.
Я її виправила з дитинкою, і вона десь жиє, бо то такий
хлопчик, що має золоту головку і місяць на пупці.
Він як ще то вчув, що такий хлопець, зараз казав
закласти коні і погнав світами за нею шукати. Як зачав
їздити містами і селами, аж заїхав до одного міста і на
ніч упросився до одного купця. Зараз вийшли проти
нього на подвір’я, дуже його красно привітали і запро-
сили до світлиці; правда, є що їсти і пити. Але що
з того, коли королеві все сумна гадка, бо не знає, де
його жінка, чи жиє, чи, може, вже умерла. І так йому
на серці щось ніби трошки весело і знов смутно. Та
й тут уже запросили до вечері. Вже і вечеря скінчилася,
так сидять собі коло стола і балакають. А молодий
король дуже собі жадає, коби йому хто сказав деякої
баєчки. Той купець каже:
— В мене є така кобітка, що знає різних баєчок.
І зараз запросили молоду королівну до покою і
просили, аби їм сказала деякої баєчки. А вона каже:
— Я можу сказати байки, але прошу, аби хто не
гнівався.
А купець каже:
— Хто би гнівався, то за одно слово мусить положи-
ти лева на стіл і більше аби не гніватися.
І зачала казати байку, і каже так:
— Був один великий купець, але був дуже старий,
він і його жінка. Мали двоє дітей: сина і доньку. Тут
уже прийшов час умирати його жінці, а старий лишив-
ся лиш з двома дітьми. Прожив він щось пару років
і дуже заслаб. Зараз скликав своїх дітей, розділив їх
маєтком і каже синові так: «Ти, синку, аби-с не женив-
ся, аж у тридцять літ, а ти, донько, аби-с не віддавала-
ся борше, аж у двадцять і п’ять літ». Поблагословив
своїх дітей та й зараз умер.
(Все то є описано в початку, що з нею сталося, як
брат оженився, що сталося з дитиною, як стратила
руки по лікті, як її взяв король, як він поїхав на війну,
як вона знов мала синка з золотою головкою і місяцем
на пупці, все-все, як там в початках написано.)
Тепер вона далі каже:
— Як приїхав король з війни і зараз вчув, що його
жінки нема, пустився в світ за нею шукати. Аж тепер
він свою жінку найшов у цього молодого купця коло
стола.— І зараз встала, обіймила його , свого короля,
і каже: — Ти мій чоловік, а я твоя жінка.
І зараз крикнула на свого хлопчика. Хлопчик як
прибіг, вона розв’язала йому головку, а з тої головки
такий вдарив блиск на всі покої. І вже король втішив-
ся, що знайшов свою дружину. А молодий купець зараз
на другий день пішов до сейми і розказав усе, як було.
В сеймі так осудили, аби його жінку стратити. І зараз
казав вимурувати каплицю і замурував свою жінку
в мур, лиш лишив маленьку дірочку, аби мож їй трош-
ки води подати. А сам жив собі з сестрою в свого
швагра аж до смерті.
9. ВІРНА ДОЧКА І ЖІНКА
Був такий купець, мав він у себе тата і двоє дітей*
була одна донька, а один син. Були уже вивчені обоє.
Та донька все в склепі продавала. Вона вже мала до
шістнадцять років. Але одного разу він поїхав до свого
брата на весілля. І взяв із собою сина, а донька лиши-
лася вдома, в склепі продавала; її дід лишився на
господарстві. Приходить з дому до склепу, сів собі коло
онуки та й зачіпається; татки запалений дід хотів, аби
онука грішила з ним. Вона вирвалась і втекла. Вздрів
дід, що вона не допуститься гріха. Він пішов додому
і написав до сина: «Ти їдеш на весілля, а що твоя
донька? Пішла за жовнірами».
Як то купець письмо прочитав, входить до покою,
кличе сина свого, бере стрільбу та й іде з ним в огород.
Завів його далеко від покою і каже до нього:
— Вклякай.
Він питається:
— Чого вклякати?
А той каже:
Твоя сестра пішла за жовнірами, а тебе заб’ю, аби-м
не мав і за тебе встиду.
А він каже до тата:
— Я сестру знайду, аби вона де була, і привезу її
аж сюди.
А купець каже:
— Привези мені з неї серце і палець мізильний.
Зараз він поїхав. Приїздить додому, дивиться, а
сестра дома. Каже до неї:
— Збирайся, поїдем до вуйці на весілля, бо мене
прислали за тобою.
Вона з охотою убирається, посідали і їдуть. А доро-
га була через ліс. Приїхали в ліс, а він не їде тою
дорогою, що має їхати. Від’їхав далеко від дороги
і каже до неї:
— Ти знаєш, сестро, що я маю з тобою робити?
А вона питається:
— Що?
Він каже:
— Я маю з тебе привезти татові мізильний палець
і серце.
Вона напудилася і каже:
— Брате мій милий, що тобі з того прийде, що мене
вб’єш? Є песик з нами. Убиймо того песика, виймім
серце з нього, а я палець дам собі втяти. Я певне до тата
не прикажуся.
Як врадилися, так зробили. Дала палець втяти 1
пішла лісом. А брат поїхав собі на весілля, віддав
татові палець і серце, та й спокій.
Вона як пішла лісами, найшла собі таку діру, що
в ній жила аж до зими. А взимі робить царів син
полювання. Зачали полювати. Принц уздрів, що якась
панна побігла до діри. Приїздить коло тої діри і став.
Зараз закликав жовнірів і каже:
— Хто полізе до тої діри, дам йому, що буде мати
жити до смерті.
Був один мачкоєд старий і каже:
— Я полізу.
І поліз до діри, виводить ту панну. Як уздрів принц,
так йому сподобалася, що не може очі спустити ніде.
Питається її:
— Що ти за одна?
А вона каже:
— Я людей добрих і сама поштива.
Взяв її на поїзд, привіз до палаців своїх і жениться
з нею. Взяв шлюб і живуть уже рік. Найшовся межи
ними маленький синок. Він усе питається її, що вона за
одна. А вона каже все одно: «Я добрих людей і сама
поштива». Раз каже до свого чоловіка: «Поїдем до мого
тата». Зібралися і їдуть. Взяв він собі з десять жовнірів.
Вона сіла собі в поїзд з дитиною, а жовніри около
поїзда. Один такий старий жовнір їхав на коні, такий
сивий, як голубець. Вона змилувалася над ним і казала
дати другому коня, а йому сідати коло неї в поїзд. Як
він сів коло неї, та й узяв зачіпати її. Вона-бо на то не
мислила та й його в лице. А він витяг шаблю і хотів
стяти голову, та й не стяв її, але дитини. Вона тоді як
скочить з поїзду та далі в ліс, а жовніри поставали.
Над’їздить цар, а вони стоять. Дивиться, а дитині голо-
ва відтята. Він питається:
— Що таке?
Вони кажуть:
— Царівна відтяла голову та й утекла в ліс.
Вздрів цар, що біда, вернувся назад додому.
А вона як пішла, та й зайшла до одного села.
Перебралася по-хлопськи, ніби чоловік. Та й стала за
громадського писаря, відбирала там рік податок. В
рівний рік робить бал. Пише до свого тата і до діда, до
чоловіка свого і до того жовніра, що хотів зрубати її
голову. Поприїздили всі, зачали обідати. По обіді зачи-
нає вона свою нужду розповідати і каже:
— Був один купець, мав двоє дітей і мав склеп.
В тім склепі його донька продавала. Одного часу поїхав
той купець до брата на весілля, а тої дівчинки дід
приходить до склепу і хотів грішити з нею. Вона не
дала навестися до гріха. А він візьми і напиши до її
тата, що донька пішла за жовнірами. Купець зробився
злий, вивів свого сина в огород і хотів застрілити. Син
йому каже: «Я, тату, вам найду, де вона буде». І тато
сказав, аби привіз з неї палець і серце. Взяв він її на
бричку і повіз, казав їй, що на весілля просили. Завіз
у ліс і хотів її убити. А вона відпросилася в нього. Дала
собі палець втяти, з пса серце виймили. Він поїхав на
весілля, а вона пішла лісом. Найшла собі діру і сиділа
там. А принц полював і вздрів її, як бігла до діри.
Казав її випровадити звідти. Вийшла вона з діри.
Принц як уздрів ту панну, та й йому сподобалася.
Питається тої панни, відки вона. А панна каже: «Я
добрих людей і сама поштива». Він ту панну взяв до
своїх палаців і оженився з нею. 'Жили собі рік і мали
синка межи собою. Вона одного разу каже до свого
чоловіка: «Поїдем до мого тата». Зібралися і їдуть. Дав
цар жовнірів коло своєї жінки, і поїхала вона наперед,
а цар лишився ззаду. їде вона, але дивиться: їде на
коні жовнір такий старий. Зробився їй жаль, і каже
йому: «Дай коня другому, а сам іди сідай коло мене».
Сів він коло неї, зачав зачіпати. Вона багато не мисли-
ла, вдарила його в писок. А він хотів її голову відруба-
ти. Та якось не потрафив у неї, а дитині відрубав. Вона
як скочила з поїзду та й пішла лісом.
Тоді пішла до другого ванкіру, перебралася по-
дамськи, входить і каже цареві:
— Я твоя жінка, а це мій тато, а це мій дід, а це той
жовнір, що твою дитину вбив.
Взяли діда її, прив’язали з жовніром до коней та-
ких, що не буши всідлані ніколи, і пустилй в поле.
А цар з царівною жили, поки не померли.
10. БРАТ І СЕСТРА
Був чоловік та й жінка. Мали двоє дітей, хлопця
і дівчину. Так вони їх учили молитви, аби, скоро вста-
ють, молитися, а по скінченій молитві аби поцілували-
ся. В короткім часі отець і мама тих дітей померли.
А вони так, як вперед, молилися і цілувалися. І росли
так. Як повиростали, так брат оженився, та своїм зви-
чаєм молився і з сестрою цілувався. Але жінці його
було маркотно і каже до чоловіка свого:
— Чого ви уставічне при молитві цілуєтеся?
А він їй каже:
— Так нас мама і тато навчили, і так будемо роби-
ти, поки вкупі жити будемо.
Так вони пішли одного разу обоє, чоловік із жінкою,
на оказію (на христини, весілля і т. д.), а сестру його
лишили дома на господарстві. Жінка лишила чоловіка
на оказії, а сама прибігла додому, вивела коня з стайні,
запровадила у воду глибоку і втопила. Повернулася
потому на оказію. Побувши там якийсь час, повернули
обоє додому. І каже жінка до чоловіка:
— Дивися, що твоя сестра за збитки наробила, стра-
тила коня, а ти їй ніц не кажеш, лише її цілуєш.
Чоловік на то каже:
— Бог буде видіти, як вона збитки зробила. Але не
буду я мати, не буде і вона мати.
І за тоє ніц її не штрафував.
Тепер перевелося кілька днів. Так вони пішли знову
обоє на весілля, а сестру лишили з дитиною вдома на
господарстві.
Сестра дитину уколисала і пішла прати хусти.
А тим часом невістка прибігла з весілля сама додому
і своїй дитині облупила з обох ручок шкіру по самі
лікті. І повернула назад на весілля. Приходять обоє,
він з жінкою, додому і чують плач у хаті, плач дитини
і сестри. Ввійшли до хати і питаються сестри:
— Що то значить?
А сестра каже:
— Не можу знати, бо-м ходила прати, а коли-м
вернула, застала-м дитину скалічену.
А жінка каже:
— ГоЬподь би тебе побив із твоєю сестрою.
Він став і задумався, що би робити, яку би кару
завдати сестрі за дитину. Нарешті каже:
— Не буду сам карати, буду на суд здаватися.
Здався він на суд. Так їй присудили, щоб їй руки
утяли. Тепер він каже:
— Сестро, чи будеш коло мене, чи підеш пріч від
мене?
Вона каже:
— Не буду, братчику, коло тебе. Іду собі геть від
тебе в світ.
Так він їй зав’язав вузол грошей і дав на плечі.
Вона йде, йде, зголодніла і каже: «Боже милий,
гроші маю і з голоду згибаю». Нарешті прийшла під
цісарський сад і гадає собі: «Боже мій, так-ім зголодні-
ла, коби-м хоч одну грушку з’їла». Так пан біг дав, що
вона якось у сад дісталася і з’їла грушку; ходила по
саду і каже до себе: «Вже-м не голодна». А у того
цісаря був принц, і каже він до свого татка:
— Аби-с мені позволив піти до огороду на полюван-
ня, і що собі сполюю, аби-с мені то дарував.
Отець каже:
— І овшім, синку.
Так він, син, пішов на полювання і найшов ту
без рук дівчину. Взяв з собою, привів її до бурку.
І каже:
— Видиш, татку, що я собі сполював, аби-с мені не
боронив з нею оженитися.
Але тато каже:
— Я не позволю тобі то робити, бо то каліка. Я для
тебе візьму у цісаря.
А син каже:
— Ні, я не хочу іншої, лише ту, що-м собі
сполював.
І татко мусив позволити. Розіслали письма по цілім
краю, що «я за свого сина каліку беру». Так зробили
бал, зробили весілля. І жив з нею принц, може, два,
може, три місяці, і лишив її в тата і у мами, а сам
вибирається на війну. Просив свого тата і маму, аби її
доглядали. Вона побула якийсь там час і породила
близнята, два хлопчики золотоволосі. Так дуже урадо-
валися, цісар і цісарова, тими дітьми, бо таких у цілім
краю не було. І цісар написав письмо до свого сина:
«Твоя жона має близнята, хлопці золотоволосі». Той
поштар їхав з тим письмом, і так випало, що мусив
ночувати в тім селі, звідки вона була. Приїхав до
корчми і каже війтові:
— Дай мені квартиру на ніч.
Війт запровадив його до Її брата. І тагя, як то
поштар струджений, торбу з тим письмом завісив на
клинок, а сам заснув. Невістка, жінка брата, подивила-
ся на то, взяла письмо з торби, прочитала і пізнала, що
то є письмо до принца — чоловіка сестри мужа свого.
І взяла письмо, подрала, а інше письмо до нього напи-
сала, що його жінка має два пси лисі, і письмо до торби
поштаря вложила. Поштар пробудився рано, взяв торбу
та й поїхав до принца, і віддав йому то письмо. Принц
прочитав і назад відписав: «Що мені пан біг дав, най
ждуть з тим мене, най не тратять то, що вродилося».
Поштар повертав від принца і знову там повернув на
ніч, де тамтої ночі ночував. Поклав торбу на клинку
і заснув. А невістка взяла знову то письмо, прочитала
й інше написала: «Скоро упаде додому (поштар), аби її
стратити і дітей потратити, бо таких дітей нема ніде
в краю». Так той поштар приїхав додому, і як вони,
тато і мама, то письмо прочитали, тяжко заплакали.
Що йому сталося, такії діти красні, а він каже тратити
враз з жінкою і каже, щоби серце з неї і з дітей на знак
лишили, як він з війни прийде. Вони не тратили, бо їм
жаль було. Казав цісар поробити такі шлейки і
прив’язати дітей до грудей її так, аби могли ссати,—
і так виправив їх у світ.
Так вона йде, йде. Дуже схотіла пити і прийшла до
кирниці. Але не може напитися, бо так не досягне, рук
не має. І коло кирниці сіла і зачала ревне плакати. Пан
бог заслав ангела з неба. І каже ангел: «Мачай кікоть
(руки скаліченої) у воду». Скоро умочила, та й рука
ціла зробилася. Каже ангел: «Мачай другий кікоть».
Як умочила другий, то і друга рука була ціла. Урадова-
лася дуже, що має вже руки і має чим дітей обходити
і сама себе. Пішла вона від тої кирниці і знайшла
дворок у лісі. В тім дворку є все: є що їсти і пити, відки
жити. І вона там сиділа в тім дворку сім літ і все мала,
що гадала, хоч ані душі там не було.
А принц у сім літ приїхав додому і, скоро впав на
подвір’я, питається:
— Де жінка і ті пси лисі, котрі моя жінка мала
породити?
Каже тато, що то були не пси, але два хлопці
золотоволосі. А він каже:
— Нащо ж ви мені написали, що то два пси?
Вони кажуть, що ні. Казав поштаря прикликати до
себе і питається:
— Де ти ночував з тим письмом?
А він каже, в котрім селі і у кого. Так зараз принц
взяв регімент» жовнірів. Обступили навколо ту хату
і гарматами розбили, спалили разом з тою газдинею,
газдом і дітьми. Відти повернувся принц і поїхав з
військом її шукати по світу. І приїхав до того дворка,
і упросився на ніч до неї. Він її не пізнає, бо вона вже
руки має. Але вона його пізнала. Він ліг і заснув, а діти
бігають по хаті. Як заснув, то спустив одну руку з
постелі, що звисла. А вона каже:
— Іди, синку, поправ таткові руку.
Дитина прийшла підіймати йому руку, а він збудив-
ся. Так устав з постелі і підоймив шапку дитині на
голові. А від того волосся золотого аж видко в хаті
зробилося. Тоді пізнав дітей і жінку, забрав з собою
і завіз додому. Та й панували, панували, поки їм пан
бог життя призначив.
11. ЗАМІНА
Був один чоловік, а він мався гей дуже бідненько,
але мав багато дітей, мав дванадцять синів. Вже при-
йшов час старшим женитися, а він не женить ані
одного. Аж як прийшов час женити наймолодшого, він
каже:
— Тепер ідіть та й найдіть такого чоловіка; щоби
мав дванадцять доньок, то вас поженю, бо не маю з-за
чого кождому весілля окреме робити, а так одно весіл-
ля для всіх разом зроблю.
Вони, ті сини, послухали та й зібралися, пішли
шукати такого чоловіка, щоби мав дванадцять доньок.
Йдуть вони, йдуть від села до села та питають
такого чоловіка, але не можуть відпитати. Аж зайшли
в дуже великий ліс. Ішли вони тим лісом від рана до
вечора та й ще його не перейшли, та й ніч їх у лісі
заскочила. Але то були дужі парубки, не боялися нічо-
го; розклали собі велику ватру, посідали та й щось
гуторять. У тім лісі був двір найстаршого від опришків.
Він уздрів ту варту та й каже жінці:
— Що це має значити? Уже тут тридцять рік сиди-
мо, але жива душа сюди не заходила, аж тепер хтось
зайшов та ще й таку велику ватру наклав. Ану я піду
подивитися, хто то такий.
Та й убрався так, як злісний (лісничий), пішов ід
варті та й каже:
— Добрий вечір, люди!
Вони йому відповіли, а він взяв собі ватри в люльку
та й зайшов з ними в бесіду. Зачав випитуватися,
звідки вони, куди йдуть та й за чим ідуть. А вони
розказали йому все по правді, бо не знали, що то
опришок. Він як вислухав, та й каже:
— Знаєте що, відай, мені вас сам бог прислав.
Я маю аккурат дванадцять дівок та й уже віддавна
думав-єм так само, як ваш отець, що коби трафився
такий чоловік, щоби мав дванадцять синів, то би-м свої
доньки віддав за них, аби за одним заходом зробити
весілля. Ану ходіть до мене до хати та будете видіти
мої дівки. Та якби вам сподобалися, то їх за вас віддам.
Вони послухали та й пішли з ним до хати. А він
пішов та й увів дванадцять дівок таких файних, що
вони аж очі свої на них позабували. Та й кождий собі
одну вибрав, та й каже,що ту хоче, а той ту, А він
каже: «Добре, най буде». Та й дівки пристали, та
й зачали щось гуторити. А з-за того і вечерю поклали
на стіл, та й вони посідали за стіл по старшині, кождий
з своєю княгинею, та й зачали пити горівку та їсти.
А ті парубки мали наймолодшого брата за дурного
та й його прозивали Джіньголосом. Але він не був
дурний, а був найрозумніший від них усіх, та й він не
противився тому. Той Джіньголос зараз пізнав, що та
штука (м’ясо), що їм дали їсти, то з людей, та й не їв її,
але візьме в руку та й ніби понесе в рот, а від рота
крадьки заверне та й кидає під стіл. А там були песики
та й поїдали. Ну вже вони встали від вечері та ще щось
гуторять. А Джіньголос пішов ніби на двір та й добре
придивився, які замки, де що стоїть. Так, що все добре
знав, якби вже з рік у тім дворі був, та й пізнав, що той
пан — то є опришок; та й що ті дівки, то не його
доньки, але жінки других опришків, що поперебирали-
ся за дівки. Якже все добре розвідав, увійшов до хати,
але так учинив і удавав, якби нічого не знав, та й
гуторить так, як і другі.
Але з-за того прийшов час спати. А той опришок
каже, аби лягали кождий із своєю дівкою спати, бо
однако не задовго вони будуть їх жінками. Заднішчі
(останні) зараз внесли соломи та постелили серед хати,
та й незадовго поснули, як повбивані.
Лиш Джіньголос не спав, а встав та й потихоньки
вийшов до сіней. А там стояла скриня з діамантами.
Він узяв у пазуху такі два яблуці (яблука діамантові)
та й сів під дверми тими, що від тої цимбри (кімнати),
що в ній спав той старший із жінкою своєю, та й
слухає. А той старший каже до неї:
— А що, іду я хіба поженити тих (порізати).
А стара каже:
— Спи-ко, спи, ти трудний, я піду та їх поженю
(поріжу).
Та й встала, засвітила свічку, найшла ніж та й
хоче йти до сіней. Але той її чоловік каже:
— А дивися, аби-с котру молодицю не зарізала,
аби-с мацала за голови, та як в кучмі (шапці) голова, то
рубай, а як в хустці, то ні. Але поостри ще вперед ніж
та й зажди ще трохи, може, ще котрий не вснув, аби не
наробив галасу, та аби не попробуджувалися, бо відтак
тяжче буде їх порізати; та ще й наших хлопців нема
дома, щоби помогли.
Вона зачала гострити ніж. А Джіньголос тим часом
пішов забрав з парубків кучми та поклав на дівки, а їх
позавивав у хустки та й сам завився в хустку. А на ту,
що з ним спала, поклав свою кучму та й ліг попри неї.
Лишень що він ліг, а та стара увійшла потихо та
послухала, що всі сплять. На котрім намацає кучму,
лиш потягне ножем по шиї, а голова відлетить. Та й як
уже всіх дванадцятьох стяла, пішла до свого покою.
А Джіньголос побудив своїх братів, черкнув сірник та
й каже:
— Подивіться, ото що вам мало бути, тікаймо!
А ті як уздріли, та в ноги, та й повтікали. Стара як
прийшла до покою, а він каже:
— Ану засвіти та подивися, може-с, ще котрого не
добре оженила (зарізала).
Вона засвітила та як подивиться, а то всі дівки
порізані, а парубків нема. Вона аж заопадкувалася.
А він учув та прибіг. Та як подивився, та й зараз
убрався та на коня — полетів за опришками, аби з ним
бігли за тими в погоню. Але нім він їм дав знати, а нім
вони позбиралися, ті втекли аж за границю. Він прибіг
ід границі та й лиш уздрів їх далеко, та й скричав:
— Жди, жди, ти смутчий Джіньголосе! Впадешся
ти ще в мої руки. А Джіньголос каже:
— Говори, дурний, своє, я ще твою жінку спечу,
а тебе живцем у яму закопаю!
Та й опришки вернулися назад, а ті брати пішли
в своє село. Джіньголос поніс та дав ті діамантові
яблука своєму дідичеві, а він їм дав за них одно село.
Ну вже вони стали багачами та й поженилися в най-
більших багачів у своїм селі. Лиш Джіньголос не хтів
женитися, але каже панові своєму:
— Як хочете, то я вам ще принесу золоте ліжко.
А дідич каже:
— Та добре, як принесеш, то я тобі заплачу.
А він пішов та зробив дерев’яне ліжко, але таке, що
розбиралося, як було треба, на малі кавалки та й знов
складувалося. Узяв на плечі та й пішов із села.
Він пішов у той ліс, до того двора та й заждав, аж
у дворі погасили світло. А як скімував (вичекав), що
вже поснули, пішов то поволеньки розімкнув двері, бо
він уже знав від першого разу, як там був з своїми
братами, як двері розмикаються, та й зайшов тихонько
до того покою, де той опришок із жінкою спав на
золотім ліжку. Здоймив з плечей то дерев’яне ліжко та
й склав потихеньку, застелив та й присунув ід тому
ліжкові, що на нім спали, та й зачав їх перекачувати
на то своє ліжко. її перекотив так, що не чула, а його як
зачав перекачувати, він збудився, імив його за руку та
й каже:
— То ти, Джіньголосе?
А він каже:
— Тадже я.
— А добре, що-с мені впав у руку. Видипі, ти казав,
що мою жінку спечеш, а то вона тебе спече.
Та й взяв його й забив (замкнув) до арешту, а сам
ліг спати. Як устав, сів на коня та й поїхав до опришків
дати їм знати, що вже їмив Джіньголоса, нім він
вернеться з опришками.
Вона встала та й натопила (напалила) в печі заліз-
ній, узяла візочок той, що на нім мала засунути його
в піч, та й каже йому, аби сідав на той візочок. Він ніби
хоче сідати та й ніби не знає, як то має сідати, та
й просить її, щоб йому показала, як має сідати. Вона,
дурна, показала, а він спустив борше пружину, і її
голова відлетіла. Він її затрутив з візком у піч, а голову
поклав на ту дерев’яну постіль та й накрив так, що лиш
трошки волосся видко. А сам узяв золоте ліжко та
й пішов.
Опришки приїхали, витягли ту з печі та так їдять та
смакують, та й кажуть:
— Ото був Джіньголос ситий.
Але вони вже довгий час сидять, вже й голосно
гуторять, а та не встає з постелі. Він гадав, що вона
дуже вимучилася з Джіньголосом та й тому не встає.
Але вже то дуже довго тривало, а вона ані рушається.
Він відкрив, а то лиш голова. Він заопадкувався та
й каже:
— Та ми паню мою ззіли, біжи за ним!
Побігли, але уздріли його лиш за границею та й
вернулися.
Джіньголос відніс панові свому ліжко золоте. А той
йому дав багато грошей. Він роздав ті гроші братам
своїм, а сам забрав собі, що було треба, та й пішов у той
ліс недалеко від двора, та й рубає дерево. Той опришок
учув та й приходить ід ньому, та й питається його, що
він тут робить. А він каже:
— В нашім селі є такий Джіньголос, що вже тілько
людям наробив кривди, щоби на воловій шкірі не спи-
сав, а ніяк його не мож з світа згладити, хоча й пан
великі гроші обіцяв дати тому, хто би його з світа
згладив. Я був у ворожки, а вона наказала, що аби
з цього лісу зробити трунву та аби його в ту трунву
загулити, то вже не вирветься, а тоді його живцем
у землю загребти. Та я хочу робити трунву на нього.
А той каже:
— Добре, роби, я тобі поможу, бо він і мені кривду
зробив. Та й помагає йому робити. Джіньголос каже:
— Але то я не маю міри від нього, понота буде
наша робота!
А той каже:
— Міряй до мене. Він такий аккурат, як я.
Ну вже збили трунву, та й каже опришок:
— Ану я ляжу в трунву, а ти прибий віко, аби-м
попробував, чи не розломить, нім його сі загребе.
Опришок ліг, а той прибив віко. Він попробував та
й каже:
— Не бійся, не вирветься!
А той обв’язав воловодом, вирубав дірку на очі та
й на рот і несе в своє село. А той каже:
— То ти, Джіньголосе?
— То я.
Та й поніс, та й закопав живцем у землю.
12. МОЛОДИЛЬНА ВОДА
Був один цар і мав трьох синів. Два були розумні,
а один дурний. Той цар був уже в глибокій старості.
Одної ночі мав він красний сон: снилося йому, що
є така вода, коли вмитися нею, то можна стати моло-
дим. Рано пробудився він, став оповідати своїм синам
і сказав:
— Котрий з вас дістане мені тої води, половину
царства матиме.
Відозвався старший син:
— Я вам, тату, дістану води тої.
Зараз наказав майстрам робити корабель. В той час
зробили корабель. Взяв він собі кілька жовнірів і по-
їхав за тою водою.
Вже рік немає його. Середульший син каже до тата:
— Я їду, я вам, тату, тої води дістану.
Поїхав і другий.
Нема і того вже рік, а старшого два роки.
Тепер каже третій:
— Тату, я поїду, я вам тої води дістану.
Відповідає йому тато:
— Іди, дурню! Ті розумні поїхали та й стільки часу
їх нема.
Почав просити тата. І дозволив йому цар їхати.
Поїхав він, взяв собі лиш два старенькі жовніри.
Ну, їдуть вони морем, їдуть місяць, ба й два місяці,
нема ніде чужої землі. їдуть далі, забачили гору, таку
високу, що аж страшно дивитись на неї. Каже царевич
до своїх вояків:
— Будемо під нею ночувати.
Приїхали під неї, стали і уздріли світло в тій горі.
Прив’язали корабель, а царевич пішов до того світла.
Приходить туди, баче старичка і каже;
— Добрий вечір, татуню!
Старичок відповів йому і питається його, звідки він
там узявся. Той почав йому розказувати всю правду,
який татові сон снився за воду.
Каже йому той пустельник:
— Є така вода, але далеко; я уже сто років живу,
а ще не видів ні пташки, ні мурашки, аж тебе перший
раз. Що ж тобі подарувати? Подарую тобі це весло —
що раз погорнеш ним, то й сто миль проїдеш.
Подякував старичкові, а старичок каже:
— їдь попід цією горою, там іще моїх два брати
сидять (живуть), щось і вони подарують тобі.
Подякував і поїхав.
Приїхав до другого знов над вечір. Приходить до
другого старичка і каже:
— Добрий вечір!
Відповів йому старичок і питає його так, як той
перший старий. Він і тому всю правду каже.
А старий йому відповідає:
— Є вода, але ще далеко. Двісті років тут живу, не
видів нікого, аж тільки ти до мене в гості прийшов.
Треба тобі щось подарувати. На тобі цю сопілочку. Як
приїдеш до тої води (а та вода на дуже високій горі), то
заграєш, і все зсунеться в долину.
Взяв царевич ту сопілочку і пішов. Але як відходив,
казав йому той дідок:
— їдь до мого найстаршого брата, він також тебе
нагородить, а як усе зробиш, поверни до нас звідти.
Він пообіцяв, що поверне.
Поїхав царевич до третього старичка. Приїздить він
до нього, той старичок вздрів та й каже:
— Де (куди) ти, царевичу, в далеку дорогу пус-
тився?
А він зачав розповідати, що за солодильною водою
татові.
Старик каже йому:
— Є вода молодильна, вже не дуже далеко. На ж
тобі три пляшечки: як приїдеш до тої води, набереш
одну,— буде миша,— кинь; набереш другу,— буде
щур,— кинь і другу; набереш третю,— буде чиста,—
сховай! — Іще каже: — Царевичу, дорогий, триста літ
я тут живу, не видів ні пташки, ні мурашки, аж тебе
перший раз бачу, то прошу тебе, царевичу, будеш вер-
татись назад, вступи знов до мене.
Ну і поїхав. Приїздять під гору, як подивився на
неї, а вона така висока, більш як тисячу сажень. Нака-
зав від’їхати кораблем трохи, вийняв ту сопілочку, що
йому дав старичок, як заграв у неї, а гора ізсунулася
в долину. Приїздить царевич до берега, виходить з
корабля, бере одного вояка з собою і йде на ту гору.
Приходить до криниці, зачерпнув однією пляшеч-
кою —є миша,— кинув; зачерпнув другою — щур,—
знову кинув; зачерпнув третьою — чиста вода,— схо-
вав її до кишені.
Іде уже звідти, дивиться: такий палац — самим
сріблом і золотом оббитий, що він аж здивувався та
й каже до того вояка:
— Мій тато який багатий і не має такого палацу,
ану зайду подивлюся.
Приходить до палацу, відкриває, входить до покою.
В одному покої лежить сіно, в другому — жито і пше-
ниця у великих мішках. Входить до третього покою —
стоїть стіл, на нім стоїть три пляшки вина і лежить
три хлібини. Сідає коло столу, п’є з одної пляшки і крає
одну хлібину, п’є з другої, крає другу хлібину, і так
третю, і хліба знов, напився і наївся.
Дивиться — лежить панночка в ліжку, спить.
Будить і будить,— не встає. Що робити? Бере перо
в руки, пише картку, що такий-то був тут. І виходить
до корабля; сідає і їде додому, утішений тим, що є вода.
Як раз погорне веслом, то сто миль проїде. їде він,
їде і приїхав до заклятої гори. Вздрів здалека своїх
братів на ній, що вже там пасуться, бо не було у них ні
хліба, ні до хліба.
Тоді крикнув він до них:
— Видите, аж я татові дістав молодильної води. Ну,
ходіть уже додому і нате вам їсти.
Посідали разом і їдуть. Але старші радяться між
собою:
— Тато нас похвалять за воду,— каже старший до
середульшого,— будемо найменшому братові казати,
аби ми зробили бал, та й він, може, уп’ється, а ми
вкрадемо у нього тую воду. Інакше як з’явимося на очі
татові?
Приїхали до якогось містечка, зробили бал; по балу
пішли спати.
Той сарака дуже струджений, (стомлений) заснув.
Брати добралися — таки якось до тої пляшки і вкрали,
а йому положили другу.
Приїжджають додому, каже той наймолодший:
— Аж я вам, тату, дістав води.
— Ану, дай, най умиюся! — каже тато.
Дав той сарака, умився тато — однаково старий.
Тепер кажуть ті:
— Що ви, тату, дивитесь на дурного! То ми води
дістали, а не він.
Дали татові, умився — став молодий.
Тоді тато так зненавидів того наймолодшого, що він
не може вдержатися коло тата. Такий став він татові
бридкий, що не хоче тато й дивитися на нього. Біда
йому.
Одного разу пішов тато з мамою на пшацір і забули
ключі від каси. Наймолодший син взяв три череси,
набрав повні самих червоних дукатів. (А тато уже
наказав старшому синові, аби стратив наймолодшого.)
Той царевич обперезався одним чересом наголо, другим
поверх сорочки, а третім поверх камізельки і хотів іти
в світ. Коли входить кат до покою і каже:
— Прошу царевича, підем на полювання.
Той царевич утішився і каже:
— Зараз ідем. (Гадав, що тато подобрішав до нього.)
І пішли. Ідуть лісом, зайшли уже далеко. Тепер
каже той кат:
— Знаєте, царевичу, що з вами маю робити?
Питаться той:
— Що?
— Маю вас стратити.
Царевич відповідає йому:
— Знаєш що, маємо тут пса, серце з нього вий
а я палець дам утяти. Я до тата не признаюся ніколи.
І так зробили.
Царевич замотав руку, на якій відрізали палець,
і пішов у світ. Той кат взяв серце і палець, приніс
і віддав цареві.
Пішов царевич далеко в світ і найнявся в одного
купця, який мав три кам’яниці. Перепродував різні
речі, пустив дешево все. Як почули люди, що так
дешево, то йшли дуже покупці. Спродав він все до
вечора і замкнув склеп. Тоді зняв з себе черес червоних
дукатів і додав до виручки. Прийшов додому, пан його
питає:
— Чому прийшов?
А він відповідав, що спродав все. Пан здивувався:
— Там речі лежали понад два роки, а ти за один
день спродав?
Прийшов гроші рахувати, порахував і каже:
— Коби-с мені ще і ті два склепи так продав.
Він продавав: що було варт п’ять ринських, дав за
два і півринських; так усе на половину попродав.
А там пробудилася та панночка, якій він залишив
картку, коли воду брав, і пише вона до його тата, аби
царевич приїхав до неї, а тут його нема.
Тепер цар просить того ката, що царевича мав стра-
тити:
— Може, ти його не стратив?
Той відповів, що ні. Тоді цар розписав по краю, де
в такий без мізинного пальця, аби дали йому знати.
Ксьондзи оголошували то по церквах, і той купець
відозвався, що є в нього. Зараз подали диліжанс, і він
поїхав.
Тато як уздрів його, обцілував.
От сів царевич у свій корабель і поплив. Припливав
під гору, як заграв у сопілочку, гора зсунулась, він
вийшов і забрав панночку.
Приїхали до його тата, побралися, погостилися і
від’їхали до свого дому.
Тепер живуть собі, уже й синок у них в.
Одного разу синок розплакався. Батько не міг нічим
його забавити і дав йому свою сопілочку, щоб дитина
собі грала. А сам узяв стрільбу (рушницю) на плечі
і пішов у ліс на полювання, та й забув сопілочку тую,
що від неї гора зсувалась.
Вертається назад додому, а гора стала знов висока.
Вздрів, що вже не вилізе на гору. Та й пригадав, що
мав три сестри. Як буря звіялася, то й їх взяла. Він собі
гадає: «Десь вони тут недалеко». Пустився в дорогу.
Іде, знайшов одну сестру, наймолодшу. Приходить
на пєдаірХ а там миша з карабіном бігає, Вийшла
сестра, оборонила. Почав він їй розповідати все, як
було, та й каже:
— Сестро, я хочу знати, де ішні мої сестри.
Вона йому каже:
— Іди, мйша тебе поведе.
Іде миша наперед, а він за нею. Приходе до другої
сестри, а там щур з карабіном. Щур підбіг до нього,
сестра вийшла, оборонила. Увійшли до хати. Розповів
і цій так, як тій сестрі, і каже:
— Я був би радий знати, де моя старша сестра.
Вона каже:
— Ці двоє звірят тебе поведуть.
Привели його до найстаршої сестри. Дивиться, а там
кіт з карабіном. Кіт звавкав, вона вийшла, оборонила.
Увійшли до хати, почав розповідати всю правду: як він
їздив за водою татові, як оженився, як пішов на полю-
вання, все розповів. Вона каже йому:
— На тобі цих троє звірят, як вони тобі не дістануть
тої сопілочки, то ніхто тобі уже не дістане.
Взяв він їх із собою і пішов з ними до тої гори.
Прийшов і каже:
— Ідіть, лізьте на гору.
Пішли, але треба було трохи через воду плисти.
Забрав кіт усіх звірят на себе і поплив. Вилізли на гору.
Каже кіт до миші:
— Ти верти діру малу, а щур за тобою більшу.
Провертіли, прогризли двері, взяли сопілку і пішли.
Приходять до води, взяв кіт на себе знов обох, і пли-
вуть. Щур сів котові на середину спини, а миша на
голову, і пливуть. А миша з радості бігає по голові, кіт
хотів сказати: «Сиди тихо!» — та тільки розкрив рота,
а сопілка впала в воду.
Вийшли на берег і сваряться. Питає їх царевич:
— Є сопілка?
Вони кажуть, що втопили.
А він каже їм:
— Як не буде, то я вас поб’ю.
Пішли вони понад берегом, і найшов кіт рака, зла-
мав його лапами, а ^ак каже:
— Царевичу, не їж мене, бо я маю дрібні діти.
А він відповідає:
— Найди мені сопілку, що я втопив, тоді не з’їм.
Рак пішов, шукає, нема. Виходить і каже:
— Нема!
Кіт посварився на нього і каже:
— Іди шукай, бо як не знайдеш, то я тебе розірву по
кавалку, де б не був, та знайду!
Пішов рак і знайшов» Виносить. Взяв кіт сопілочку
і віддав царевичу. Як заграв той Царевич, гора зсунула-
ся, і він увійшов до свого палацу. [...]
І з того часу жили вони собі в добрі.
13. ЗРАДЛИВА СЕСТРА
Був один чоловік і мав двоє дітей, хлопця та й
дічину. Але впав голодний рік, він випродав з хати вже
все, іцо було, на хліб, але увесь хліб іззіли, так що вже
не було ані раз що вкусити, та й продати вже не було
що, та й заробити не було де. Ну вже вони цілий день
нічого не їли та й без вечері лягли спати. Але не
береться їх спання, лиш діти поснули, а він радиться
з жінкою, що робити. Та й порадилися, аби різати дітей
та їсти, бо однако би їм умирати. Ну так вони вже
врадили, щоби насамперед зарізати дівчину. А відтак
як з’їдять дівчину, то хлопця. Та й уже май перестали
журитися, та й поснули.
Але хлопець чув, як вони радилися. Вони поснули,
а він збудив потихеньку дівчину та й каже їй:
— Тікаймо геть, бо тато порадився з мамою, щоби
нас різати та їсти. Як не втечемо, то завтра на снідання
заріжуть тебе, а як тебе з’їдять, то відтак і мене,
казали, що заріжуть. Тікаймо!
Дівчина як це вчула, та й зараз схватилася, та
й повтікали. Рано той чоловік з жінкою встають різати
дітей,— нема дітей.
Вони тікають, тікають, а то вночі, самі навіть не
знають куди. Забігли в ліс та й ідуть тим лісом манів-
цями. Ідуть та й уздріли якесь світло в лісі. Вони пішли
на те світло. Ідуть вони далі, приходять та й дивляться,
а то є великий двір, в покоях всюди світло, столи
позастелювані, на столах всяке їдіня та пиття. Але
в дворі не видко нікого. Вони стали перед двором та
й не знають, що робити, чи йти всередину, чи ні. Але
голодні були, а на столах уздріли всяке їдіня та й
кажуть:
— Ходім до хати. Як хто буде там, то скажемо, що
ми заблудилися й дуже зголодніли, та й будемо проси-
ти, щоби нам дали що їсти.
Бони гадали, що двері замкнені. Приходять ід две-
рям, а то двері повідхилювані. Вони входять до покоїв,
нема нікого, лиш всюди по стінах всіляка зброя. А то
в тім дворі опришки та й пішли всі забивати вночі.
Вечерю лишили собі на столі, аби, наколи прийдуть
голодні та й помучені, лиш посідали та й їли. Той
хлопець був розумний, вже мав зо сімнадцять або
вісімнадцять років, та й зараз здогадався, що то там
сидять опришки. Але не каже своїй сестрі нічого, лиш
сіли коло стола та й наїлися. Хлопець каже тоді
дівчині:
— Ти лягай та спи, а я буду вартувати, нім хто
прийде, а відтак як проспишся, то я ляжу спати.
Дівчина лягла та й уснула. А він позамикав двері,
погасив світло в усіх покоях, лишень лишив світло
в однім покою, що в нім лиш одно було вікно. Він то
вікно утворив та й спустив заслону та й сидить.
Надійшли опришки та й уздріли, що світло в покоях
погашене, лиш є в однім покою. Старший каже:
— Агій, що за диво, це ще ніколи не трафлялося,
аби світло в покоях погасло, аж тепер.
Та й послав одного опришка, аби пішов подивитися,
що то таке. А самі лишилися недалеко та й ждуть, поки
той прийде та скаже, що там має. Той пішов та й
приходить до дверей, а двері замкнені ізсередини. Він
пішов до вікна та й перехилився у вікно, щоб подивити-
ся, хто є в покою. А той хлопець шахнув шаблею та
й стяв шию. Потягнув його до другого покою та й
лишив. А сам пішов і знов сів за стіну, та й сидить.
Опришки ждуть, ждуть, а той не приходить сказати,
що є в дворі. Старший як зміркував, що вже би йому
час повернутися, а він не вертається, таки послав дру-
гого, аби подивився, що там за чорт. А той пішов та
й так, як той перший. Прийшов до дверей, а двері
замкнені. Перехилися у вікно. А той хлопець відтяв
йому шаблею шию та й потяг до того, до покою. Най-
старший знов зміркував, що би тому час вернутися,
а його нема, то послав третього, а відтак четвертого.
І так послав усіх по одному, але ані один не вернувся.
Той хлопець усім постинав голови та й позатягав до
покою, аби сліду на дворі не було.
Нарешті іде найстарший сам. Той хлопець і йому
голову стяв, але не цілком, так, що ще трохи держала-
ся. Затяг його ід тим до покою, знову сів за стіну та
й сидить. Але вже ніхто не приходив. Та й з-за того
і днина зробилася. Він хотів замкнути той покій, що
в нім були ті опришки постинані, але не було колодки.
Він взяв та зав'язав личком.
Дівчина відтак пробудилася; поснідали. Вона пішла
варити щось на обід, а він ліг спати. Нім вона зварила
обід, він проспався. Встав, та ззіли обід. Він взяв на
плечі дубельтівку з клинка та й палаш і каже:
— Я іду та, може, застрелю заяця або яку птаху на
вечерю, а ти будь тут. Але пам’ятай, щоб-ис не дивила-
ся до того покою, що личком зав'язаний.
Ну пішов він на полювання. А дівчину закортіло-та-
ки подивитися до того покою, що личком зав’язаний.
Вона гадала, що подивиться та й знов зав’яже так, як
було, та й брат не буде знати, що вона дивилася. Та
й пішла, та розв’язала, як глипне, а то повно мерців.
Вона аж напудилася. А той найстарший, що йому
недобре стяв голову, зачав до неї говорити та й просив,
аби йому подала з полиці скляночку з водою, аби йому
помастила шию, бо не може вмерти. Вона послухала,
найшла скляночку, принесла та помастила там, де була
шия перетята. А то в скляночці була вода цілюща така,
що аби що-будь відтяти, а відтак тою водою туди, куди
перетяте, помазати, то так зцілиться, якби і не було
відтяте. Ну як вона помастила, а то в той раз шия
зцілилася. Він устав, узяв та помастив усім опришкам
шиї тою водою. Шиї позцілювалися, та й вони повста-
вали. Дівчина напудилася. А вони зачали її випитува-
ти, як і що, хто то з нею є такий дужий, що їх усіх
постинав, та й де він. Вона розказала все, але сказала,
що її брат є дуже дужий, та й що кйого куля не бере.
Опришки як це вчули, та й понапуджувалися. Але той
найстарший був дуже файний. Він зачав до неї дуже
файно говорити та її обіймати, та казати, що він її
дуже полюбив, що він би з нею оженився, що вона би
панувала з ними, коби лиш помогла їм, аби* вони
збулися якось того її брата. А вона повірила та
й полюбила того старшого, та й каже, що вона би їм
помогла, але не знає як. Вони їй кажуть, щоби вона
зробилася слаба та й аби забагла заячого молока. А він
піде по молоко та й десь або заблудить, або його, може,
який звір іззість. Вона пообіцяла їм, що так зробить. Та
й вони пішли собі геть і десь поховалися. А вона лягла
на постіль та й стогне. Брат приходить та й питається,
що їй є. А вона каже, що їй дуже болить усередині та
й що їй снилося, що коби напилася заячого молока, то
би подужала. Він гадає, що то правда, та й не здогаду-
ється нічого. Подивився на той покій, де були ті оприш-
ки постинані, а то зав'язано так, як було, личком. Він
і не дивиться вже до середини, повечеряв та й ліг спати.
А рано встав та й пішов за заячим молоком.
Як опришки уздріли, що він пішов, вони прийшли
собі до двора та й господарюють собі, як дома. А той
брат пішов у ліс та й шукає заячого гнізда, але не може
найти. Аж уже понад вечір дивиться, а то біжить
заячиха. Він змірив до неї рушницю та й скричав:
— Стій, бо стріляю!
А вона каже:
— Ий, бійся бога, не стріляй, бо в мене є діти. Що
хоч, то тобі дам, лише не стріляй!
Він сказав, аби йому дала свого молока. Вона повела
його до гнізда, дала йому молока заячого та й ще
молодого зайчика в дарунок. Він узяв, подякував
зайчисі та й пішов додому. -
Але як вечір зробився, опришки кажуть:
— Ми йдемо на цілу ніч на здобич, аж рано прийде-
мо. А ти аби-с нам дала такий і такий знак — сказали
вже який,— якби він прийшов.
Та й пішли з дому.
Але що лишень опришки пішли геть від двора, а він
входить та й приносить молоко. Вона напилася та
й ніби подужала. Зараз устала та дала йому повечеря-
ти, та й він ліг спати.
А рано як пробудилися, то вона ніби вийшла надвір
та й поклала знак, що він є вдома. Опришки уздріли та
й уже не йшли просто до двора, але поховалися та
й ждуть. Аж дивляться, а він іде з заячиком на полю-
вання по сніданню. Вони ще трохи заждали. А як
перейшов геть від двора, вони тоді прийшли у двір та
й питаються, чи приніс молока. Вона каже, що приніс.
Вони з того здивувалися та й кажуть, щоби знов лягла,
ніби хвора, та й аби забагла вовчачого молока. А самі
понаїдалися, понапивалися та й пішли геть з двора. Він
прийшов з полювання, а вона стогне та й каже, що їй
снилося, що якби напилася вовчачого молока, то би
подужала. Він попоїв та й пішов за вовчачим молоком.
Опришки знов прийшли собі додому та й господарю-
ють аж до вечора. А ввечір знов пішли на здобич на
цілу ніч та й кажуть:
— Ну тепер певне вже не вернеться, бо його вовки
роз’їдять. Але від чого біда, якби прийшов, то аби-с нам
дала знак.
А він пішов та й шукає вовчачого гнізда, але не
може найти. Аж увечір дивиться, а вовчиця біжить. Він
змірив та й крикнув, аби стояла, бо стріляє. А вона
каже:
— Стій, не стріляй! Що хоч, то тобі дам, бо в мене
діти є!
Він сказав, аби йому дала свого молока. Вона повела
його до гнізда, дала йому молока та й ще вовчика
в дарунок. Він подякував та й пішов додому. Дав сестрі
молоко, а вона напилася та й ніби подужала. Дала
йому вечеряти та й лягли спати. Рано вона пішла ніби
на двір та й поклала знак, що він є дома. Опришки
уздріли та й не йшли додому, аж він пішов на по-
лювання.
Відтак прийшли, понаїдалися та дуже здивувалися,
що він приніс вовчачого молока, та й кажуть, щоби
знов зробилася хворою та й аби забагла медвежачого
молока. А він як піде, то його певне медвідь уб’є. Та
й пішли собі геть з дому. Він прийшов з полювання,
а вона лежить та й стогне, що їй снилося, що подужала
б, коби напилася медвежачого молока. Він послухав та
й гадає, що то правда, та й пішов за медвежачим
молоком. Пішов він геть далеко в полонину та й шукає
медвежачого молока, але не може найти гнізда медве-
жачого. Аж дивиться, а то біжить медведиха. Він змі-
рив стріляти, а вона каже:
,— Стій! Бійся бога, не стріляй, бо в мене діти є. Що
хоч, то тобі дам.
А він каже:
— Дай мені свого молока.
Вона повела його до гнізда свого, дала йому молока
та й медведюка в дарунок. Він узяв, подякував, пішов
до двора та й дав їй молоко. А вона напилася та й ніби
подужала. Почому дала йому повечеряти та й лягли
спати. Рано вона вийшла та й поклала знак, що він
є дома. Опришки поховалися та й ждуть.
Він устав, поснідав та так тішиться, що має зайчика,
вовчика та й медведюка, що йому вже не скучно само-
му, що вони так граються, а його ані на крок не
спускають з очей, все за ним ходять слід в слід. Ну вже
він поснідав та й такий рад, що й сестра здорова, та
й пішов на полювання.
А опришки як уздріли, що він пішов, приходять та
й питаються, чи приніс молока медвежачого. А вона
каже, що приніс. Вони так здивувалися та й ще біль-
ший страх перед ним дістали. Думають, ломлять собі
голови, як його зо світу згладити, та й кажуть:
— Зробися ще раз хворою та й кажи, аби тобі
приніс з дідьчого млина муки. Він як піде, то його
чорти змелють на муку. А якби таки прийшов додому,
то зроби в однім покою для нього купіль та й купай
його, а нам дай знак. Ми вже самі його тут будемо
ловити. Або його ймемо, або він нам смерть зробить.
Лиш дивися, аби-с з того покою повиносила всю зброю,
аби не мав що в руки ухватити. Та й пішли собі
опришки геть, а вона зробилася хвора.
Він приходить, а вона стогне та й каже, що подужа-
ла б, коби їй приніс з дідьчого млина муки. Він попо-
луднував та й пішов до дідьчого млина, а двері
заперті. Зачав добуватися, а то ніхто не хоче його
впустити. Він зачав на дверях робити хрест. Чортеня
вибігло та утворило двері, а він до млина. Зайчик,
вовчик та медведюк за ним до млина. Чортеня питаєть-
ся, чого він хоче. А він каже, що хоче трохи муки.
Чортеня черпнуло йому трохи муки та й каже, аби
тікав борше і не обзирався, бо його грім трісне. Він як
це вчув, та в ноги з мукою. Двері за ним заперлися
борзо, а зайчик, вовчик та й медведюк лишилися у
млині. Він утік, біжить і не озирається, аж геть-геть
далеко. Обіздрився, а то не біжать за ним ані зайчик,
ані вовчик, ані медведюк. А він аж заплакав, так йому
жаль зробилося, та й уже не вертався по них. Пішов
додому та й дав сестрі своїй муку. Вона ніби поздорові-
ла та й так ніби коло нього припадає. А далі каже, що
вона йому купіль зробить, що він такий змучений, що
то йому поможе. Але він не хотів. А вона таки загріла
купіль та й його майже силоміць запхала до ваненьки
та й купає.
Але вже наперед дала знати опришкам. Вони вбігли
та й його ймили, та й уже його хотіли порубати. А він
мав сопілочку, що в ню любив грати, та й каже оприш-
кам, аби йому ще перед смертю позволили заграти в ту
сопілочку. Та опришки позволили. А він як узяв та як
заграв такої дуже смутної, то аж пішов ляк. А зайчик,
вовчик та й медведюк як учули, та й кажуть:
— Ой, наш пан у пригоді, а ми не можемо його
рятувати.
Та як не зачнуть русти. Медведі та й вовки учули,
прибігли та й розломили двері у млині, А ті, що
можуть, заскочили, понеслись додому, а другі вовки та
й медведі за ними аж до двора вбігають. Опришки вже
котять того різати. А вони як пустилися, та й побили,
порозшарпували опришків до ноги. Він тоді пішов та
подивився того покою, що був личком зав’язаний, а то
нема опришків. Він каже:
— Ага, то ти така файна сестра, що-с скомпанува-
лася з опришками на мов життя. А я за тобою так дбав
та й тебе від смерті вирятував.
Та й узяв шаблю, та й стяв їй голову.
14. ЗРАДЛИВА СЕСТРА
(варіант)
Був один чоловік Василь і мав троє дітей. Було
дівчини і третій хлопець. Так голодний рік випав, не
мали що їсти. Василь каже до своєї жінки, щоб йому
одну дитину зарізати. Та й взяли одну дитину з дівчат,
зарізали і зварили. І мали того лише на один день.
Прийшло на другий день, знов каже Василь забити
ДРУгу дівчину. Але стариха Василиха каже, аби забив
хлопця. Так та дівчина маленька чула ту нараду, вибіг-
ла на двір до свого братчика Яся і каже йому:
— Втікаймо, бо каже тато мене зарізати, а мама
каже тебе.
Так вони взяли і втекли в ліс. І утікали тим лісом,
аж смерклося. Ясь каже до сестри:
— А де ж ми будемо тепер ночувати? Тут може нас
вовк з’їсти.
Вони полягали під один дуб і понакривалися лис-
тям. А сниться Ясеві вночі, щоб копав під тим дубом
два сажні глибоко, то би можна знайти стрільбу і
шаблю злоту. Як пробудився, так каже то своїй сестрі.
А сестра на то; «Копаймо». Так він взяв свій ножик
і шпортав землю, а сестра пальцями вигортала землю
догори, аж поки не добулися. Также Ясьо як взяв ту
стрільбу на плечі, так став дуже моцний. А як приче-
пив шаблю, так ще був міцніший. Так вони йдуть далі
лісом. Але дивляться, що є двір якийсь у лісі. Также
вони приходять до того двора. Звідти вилетіло до них
дванадцять збоїв. Він витяг шаблю, як махнув кілька
разів, так одинадцять збоїв упало, а дванадцятий втік.
Приходить він з сестрою до покою. Дивиться, а там
срібла, злота досить і їсти также є достатком. Брат
тепер каже до сестри:
— Тут будемо газдувати.
Ясьо взяв, потягав трупи тих побитих гайдамаків до
комори; і того злапав дванадцятого, що був утік. Вса-
див його также до комори, завдав йому таку покуту,
щоби ніц більше не їв, лишень ті трупи.
А Ясьо такий був неспокійний чоловік, що ніколи не
любив посидіти, а ходив на полювання. Своїй сестрі
казав не дивитися до тої комори, де були ті трупи і той
живий дванадцятий. Але вона каже:
— Що би я за газдиня була, щоби я до тої комори
не подивилася?
Так приходить вона під комору, під двері, слухає.
А там одзивається живий гайдамака і каже до тої
дівчини:
— Іди до третього покою, візьми собі фляшину,
а там є живуща вода, і аби-с її принесла тут.
Вона пішла та й взяла, принесла. Та й дала йому ту
фляшину. Він взяв і дав каждому гайдамаці потрохи
напитися. Сипнув каждому в губу. Та й вони зачали
рушатися. Як пробудилися, здалося їм, що вони так
міцно заснули. Той збій, котрий був живий, промовляє
до дівчини:
— Щоби ти могла твого брата стратити, а я би-м
з тобою оженився.
А вона каже:
— Як же я його страчу, коли він такий моцний, що
нікого не боїться?
А він каже:
— Зробися слабою і скажи братові своєму, що тобі
ніц не поможе, тілько молоко від медведиці, що має
в лісі малі діти. А як він піде, то вона його там розідре.
Прийшов брат Ясь з полювання і застав сестру
в ліжку. Питається її, що їй бракує. А вона каже:
— Я дуже слаба. Щоб ти пішов у ліс по молоко від
медведиці, то, може би, я подужала.
Ясь пішов зо стрільбою до медведиці і хотів до неї
стріляти. А вона промовила і каже:
— Бійся бога, не стріляй, що хочеш, то тобі дам.
А він каже:
— Я хочу молока.
А вона каже:
— Йди та собі удій.
Він удоїв, а медведиця казала йому, що ще додасть,
як він захоче, свого найстаршого сина, і каже:
— Він може колись стати тобі на послузі.
Ясь приніс молоко додому і дав сестрі. Але сестра не
пила того молока, лише як брат вийшов на полювання,
а вона вилляла. Потому встала і пішла знову до збоя.
Каже йому, що Ясь приніс молоко від медведиці, та
нічого йому не сталося. А вона молоко вилляла. Збій
каже до неї:
— Кажи свому братові, що тобі то молоко від медве-
диці не помогло, щоб іще пішов до лісу до вовчиці,
котра має малі діти, по молоко.
Як Ясь прийшов додому, так питається:
— Що тобі, сестро, не легше від молока медведиці?
А вона каже:
— Ні. Якби пішов ще до вовчиці по молоко від неї,
може б, мені то помогло.
Ясь взяв стрільбу та й пішов до лісу, відшукав
вовчицю та й зложився до неї стріляти. А вовчиця
промовила:
— Бійся бога, не стріляй. Що хочеш, то тобі дам.
А він каже:
— Я хочу молока твого.
А вовчиця каже:
— Йди та собі удій.
Він удоїв. Та й йому ще обіцяла дати сина свого
найстаршого на послуги. Приносить він то молоко і дає
сестрі, а сам пішов на полювання. Вона взяла то моло-
ко, вилляла. Та й пішла до того збоя, та каже, що
приніс молоко, а вона вилляла. Тепер збій каже їй:
— Пали в печі та зроби купіль. А як він прийде
з полювання, скажи йому купатися. В купелю зав’яжи
оба пальці мізильні шовком, шовковим шнурком з
тридцятьох ниток, і запитайся його, чи потрафить
урвати.
Як Ясь прийшов з полювання, питається його се-
стра:
— Чи будеш вперед обідати, чи будеш купатися,
бо-с дуже брудний?
А він каже:
— Як хочеш.
А сестра:
— Йди купатися.
Як він вже вліз до купелю, вона йому дає шовковий
шнурок, намотала на оба мізильні пальці тридцять
ниток та й каже:
— Ану, чи потрафиш урвати?
Він потягнув та й урвав. Вона йому намотала три
рази тілько, як вперед було (три рази грубілий шну-
рок), брат помоцовав, але не міг уже урвати. Вона тоді
побігла до збоя та й каже:
— Ходи, бо він уже не може урвати.
Збій тоді прибіг до Яся та й каже йому:
— Я е тут, небоже! Чекай, зараз тобі тут смерть
буде:
А він, Ясь, собі тілько випросив, аби міг заграти на
сопілці, бо сопілка стояла на вікні. Скоро заграв на
сопілці, а медведиця в лісі учула і посилає свого сина
на рятунок. Каже:
— Йди, бо б’ють твого пана.
А вовчиця то само зробила і послала своє вовчатко.
Прибіг медвідь до двора і зараз розбив двері. А вовк
припав і збоя заїв, загриз. Медвідь побив тих решта, що
були від води живущої пооживали. Ясь тоді виліз
з купелю і зараз до них радився, до медведя і вовка, що
своїй сестрі за покуту дати. А медвідь каже, щоб сестрі
дати з’їсти ті трупи, що він побив (він знову тих
розбійників побив). Та й зараз увів сестру до тої комори
і казав їй ті трупи їсти.
15. РОЗБІЙНИК і королівна
Був один король, мав доньку таку ладну, що вона
хотіла собі такого каваліра добрати, як вона файна.
Каже вона до короля, щоб виставив своє військо, щоб
собі каваліра вибрала. Король її волю учинив. Вона
ходила помежи військо, а не могла собі вибрати. Проси-
ла вона тата, щоб дав їй фірмана, щоб поїхати в світ
шукати собі каваліра. Так вона їздила три роки і не
могла собі найти, та й приїхала назад додому. Просить
вона ще тата, щоб вибив таку тарифу і намалював таку
особу, як вона. Він учинив її волю. А як хто буде їхати
і буде такий ладний, як та особа на тарифі, то най
повертає до двора.
Був один збій у лісі, що був іще ладніший, як вона,
їде він одного часу на шпацір з своїм камердинером. Та
й їде коло тої тарифи. Глянув на тарифу та й уздрів, що
там написано; взяв, поступив своїм конем далі і питає
свого камердинера, чи він такий ладний, як та особа.
А він каже:
— Пан іще ладніший.
Так беруть поступають до того двора. Там зачалися
зараз тішити, стріляти, грали їм, бо королівна має вже5
каваліра. А балувалися вони цілий день там і ввечір
виїжджали вже додому. А той збій каже до свого
камердинера:
— Ти видів, що там є срібла і злота? — Каже: —
Возьмеш завтра такі сподні, що є великі кишені. Я бу-
ду балуватися, а ти будеш ходити по покоях і будеш
брати срібло і злото.
Та й у другий день він так зробив: приїжджає знов.
Той балується, а той ходить по покою і грабує. Вже
набрав досить і моргає до свого пана, щоби вже ішов, бо
не може де ховати. Так вони беруть теє і знов
виїжджають з того двора. Але вийшла королівна за
ними і питається того збоя, де він сидить. А він каже:
— В тім лісі, там є дорога, а як кінчиться дорога,
там є стежка аж до мого двора.
Вона каже:
— Я би приїхала до пана на теплі ноги.
Він каже:
— Добре!
Так прийшлося у вечір. Як давали до столу вечерю,
локай до срібла, до злота, що мав давати ножі, ложки
до столу,— нема нічого. І мелдує королеві, каже, що
хтось обікрав. А він одповідає:
— То ви самі обікрали!
Тоді взяв фірманів та локаїв, посажав до арешту
і казав буками бити. Але лишився один фірман, що
називався Ирзеф і був у дорозі. Та й же до нього
королівна каже:
— Щоби-с ти увечір запріг коні та й приїхав перед
мій ганок, як у тата і мами загаситься світло.
Він так зробив. Запріг коні і дивиться: світла нема
у її тата і мами. І він тихонько заїхав.
Так вона сіла і їде з ним. Приїжджає аж до лісу,
кілько дороги стало, взяла вона злізла і пішла стеж-
кою. Приходить вона аж до покою, дивиться: нема
нікого в покоях. Але дивиться на клинок: стоїть туз
ключів. Так вона цікава була, хотіла знати, від чого то
тих ключів так багато. Бере вона, прибирає ключі до
шафи та й відмикає. Дивиться вона, що є срібло, злото
її тата. Пізнає своє. Але ще один ключ був, що вона не
знала від чого. Отворяє вона коморку ту і дивиться, що
там є панна зарубана і коло неї більше трупа. Вона
'кричить: «Єзус Марія!» Так вона напудилася, тріснула
дверима і замкнула, ключ повісила і зачала тікати. Але
скочила вона на поріг, дивиться, що вже ідуть тих два
збої. Так вона зараз сховалася під його ліжко.
Привели вони одну панну з собою. Казав він свому
камердинеру з неї сукні і сигнети позривати, кульчики
живцем з тілом зо всім вирвати. Та й той камердинер
так зробив; і казав їй так голову стяти, як там тим.
І він мусив так робити. Взяв і так голову зрубав.
Питається той збой свого камердинера:
— Чи нема ще королівни?
А він каже:
— Ще нема.
— Коби вона приїхала, кажу їй так голову стяти,
як тим.
Та й же він лягав спати, а камердинер пішов до
стайні спати. Збой здіймав з руки сигнет і хотів поста-
вити на столик. Але він п’яний був і поставив на край,
а сигнет злетів та й забіг до тої панни, що є під ліжком.
Дзвонить на свого камердинера, щоб прийшов той сиг-
кет підняти. Приходить камердинер і питається:
— Що пан хоче?
А він каже:
— Десь мій сигнет упав, коби ти яко підніс.
А він каже:
— Завтра рано.
Але пан каже:
— Коли миш затягне його в діру де.
Так він засвітив, шукав того сигнета. Лізе під ліжко,
а вона дає йому в руку, та королівна, і стиснула його за
руку, щоби не казав ніц. Він пішов собі на двір і став на
порозі; а вилізає вона з-під ліжка. Як той збой заснув,
так виходить вона на двір, дивиться, та й камердинер
стоїть на порозі. Так вона каже:
— Не кажи мені ніц, ти мій чоловік, а я твоя жінка.
Так приїхала вона додому і сказала свому татові
і мамі.
Але другий день встав збой і питається камердине-
ра, чи її не було, каже:
— Ще раз до неї поїду.
Так посідлали коні, беруть і їдуть. Приїжджають до
неї. Вона вийшла вже на двір, на поріг, не пускають
його до покою. Вона зараз зачала жалуватися перед
ним, що їй щось дуже паскудне снилося, каже:
— Десь я у пана була і десь я надибала наші
ложки, ножі, виделки, геть усе срібло і злото наше
у пана було,— і каже,— десь пан привели якусь панну
і казали сигнет і кульчики позривати з неї, і сукні, і так
само голову стяти, як і тамтим.
Та й прибіг зараз кат і повісив його на шибениці.
16. ВІРОЛОМНА ЦАРІВНА
Був один чоловік, що служив в одного пана за
фірмана двадцять п’ять років. Одного разу послав його
пан у далеку дорогу, дав йому письмо і коня, і він
поїхав.
їде, їде та й приїхав до одної корчми і став попаса-
ти. Але так собі думає: «Кілько я служив свому панові
вірно і ніколи не зробив жадної змази. Ану я розпеча-
таю це письмо». І взяв та й розпечатав. Дивиться, а там
сума неприторена (жахлива), та й каже: «Ого! Вже
мене мій пан не буде більше обзирати».
І поїхав собі до одного великого міста. Та й їздить
собі по місту конем. Дивиться, а якась пані їде на коні
та й каже йому:
— Чи не пішов би ти до мене служити?
— Чому би я не пішов? Я піду.
Вона йому каже:
— А ти вмієш фірманити?
— Чому би я не вмів? Та же я в одного пана
двадцять п’ять років був за фірмана та й у вас можу
бути.
Та й ідуть обоє. Вона вперед, а він за нею. Приїхали
над море, а вона як махнула хусткою, море розділило-
ся, і переїхали обоє. А за тим морем така гора висока,
що трохи не до половини світу. Вона як свиснула, а
в тій горі втворилася брама. їде вона вперед. Він за
нею. Господи! Як приїхали вже додому, він дивиться:
а то такі палаци, такі позолочені, що ніколи ще не
видів таких. Вона йому каже:
— На! Я віддаю тобі от цих шість кобил, але аби-с
їх добре дозирав, і даю тобі ключі від всіх замків.
А було тих ключів усіх сімдесят сім. І розповіла
йому все, що він має робити, а що слуги. А сама сіла на
кобилу та й поїхала у світ. Але ще одну річ забула
йому сказати і вернулася з дороги, та й каже:
— Ще-м тобі забула одну річ сказати: аби-с до того
покою, що запечатаний, ніколи не дивився, і то дуже
тебе наповідаю.
Та й поїхала.
А він свою роботу робить. Так тих кобил добре
дозирає і їсти їм добре дав, так їх файяо повичищує
і повимітав, що ліпше не може бути. Та й слугам добре
давав їсти. І вони його добре слухали. Тут уже далі
і рік кінчається, а пані ще нема з дороги. Він так собі
думає: «Казала мені пані, аби я не дивився до того
покою, що запечатаний. Але я мушу подивитися».
І взяв та й розімкнув, і розпечатав. Утворив двері,
дивиться, а там луципір висить на залізнім сволоку, та
й як зачне кричати, та й каже:
— Братчику, розв’яжи мене, аби я тут не висів!
А той фірман, як його уздрів, аж напудився і грим-
нув дверми, замкнув та й запечатав назад так, як було.
Другої днини приїхала пані з дороги. Він файно її
привітав і віддав їй ключі, а сам узяв кобилу до стайні,
дав їсти та й ліг собі на ліжко. Він слухає, а та кобила,
що прийшла з дороги, питається тих кобил:
— А як ви ся мали дома? Чи добрий цей фірман?
— Тото добрий,— кажуть кобили.— Так нам, сест-
руню, дає добре їсти і водиці свіжої, файно нас повичі-
сує, і позамітав, так що ліпше не може бути.
А та кобила каже:
— Коби він мав розум, аби не брав у мами гроші,
але аби просив, аби йому дала ту зброю, що в покою на
клинку.
Він то все вислухав, а кобили не знають, що він є
в стайні.
Рано він схопився і ще обійшов худобу. Входить до
покою та й каже:
— Ну, пані, мені вже скінчився рік, та й я буду собі
їхати в світ.
А вона каже:
— Правда, що-с мені вірно служив, лиш коби-с був
не дивився до того покою, що я тобі казала, але то
нічого. Хвала богу, що-с його не пустив, бо він мої діти
закляв що кобилами поставали.
Набрала миску червоних і дав йому за службу. Але
він каже:
— Пані, я вам дякую за гроші. Я маю своїх доста
грошей. Я би-м просив, аби мені пані дали ту зброю, що
в покою на клинку.
Вона каже:
— Жаль мені за тобою, що-с був вірний, але я не
можу того зробити.
Він бере та й їде. Але вона щось подумала та
й каже:
— Вернися!
Він вернувся, а вона пішла до покою, вносить зброю
та й каже:
— А знаєш, що з нею робити?
— Ні, я не знаю.
А вона йому каже так:
— От цю шапочку як візьмеш на голову, то ніхто
твої портрети не уздрить. А цю сорочечку як убереш, то
жодна куля тебе не візьме. А цей гвер: що вздриш, то
уб’єш. А ця шабля: куди махнеш, то все військо поля-
же.— Та й каже: — Іди ж тепер до царя, бо цар буде
мати війну з мурином. А ти йому всю війну виграєш,
і він за тебе дасть свою доньку. Але ще тебе наповідаю,
аби-с не дав нікому зрадитися.
Той сів собі на коня та й їде до царя. Приїхав він на
дзядинець, прив’язав коня до деревини, а сам пішов до
палаців. Цар виходить та й каже:
— А що ти, чоловіче, потребуєш?
— Я мелдуюся цареві, що хочу стати до помочі
цареві до війни.
Цар утішився, що прибув ще один муж, і зараз
казав запровадити коня до стайні, а йому казав дати
їсти і пити. Та й на другий день зробився ларум.
Вдарили тамбори, вже іти до війни. Але дивиться той
фірман, що такого народу сила іде, та й каже:
— Царю! То не треба тілько народу. Я собі візьму
лишень кілька.
І пішов межи жовніри та й вибрав собі дванадцять
таких худих і малих, щоби були з ним у компанії.
А цар каже:
— А що ж ти там зробиш? Таже в нього така сила
війська, що оком не мож зіздріти.
Але той фірман каже:
— Царю! Я би-м і тих не брав, але беру, аби мені не
скучно.
І пішов до війни. Приходить на плац, дивиться, а
в мурина такого війська, як хмари. Той мурин каже:
— Ти прийшов мені на сміх! Таже я лиш одну кулю
пущу, та й зараз загинеш.
Але той фірман каже:
— Ану, стріляй!
Господи! Мурин як зачне кулями сипати, таку моги-
лу насипав високу, що вже не видко було його. А той
фірман вилазить на могилу та й каже:
— Отось накидав горіхів.
Господи! Як витягне шаблю, як махне в правий бік,
а то все військо полягло. Відтак як махне в лівий бік,
а то знов все військо полягло. Та й уже нема і одного
жовніра в мурина, лиш мурин сам лишився, як палець.
Але він до мурина — та й набив його добре кулаком, та
й пустив його живого. Цар як уздрів, що він тілько
війська побив, та й аж зумівся. І зараз зробив весілля
і дав свою доньку за нього.
Але мурин як довідався, що цар дав свою доньку за
нього, та й зараз написав лист, і послав такого старень-
кого діда, аби хто не здогадався, що він іде з письмом
до молодої царівни. І каже йому мурин:
— Іди і аби-с сидів під палацами, аж поки не вийде
молода царівна.
Бо то мурин сам хотів сватати цареву доньку. І пі-
шов старий дідок в дорогу. Іде, іде, аж прийшов до
міста і впросився в одного чоловіка на ніч і переночу-
вав. Рано встав та й іде до царя. Приходить до палаців,
а там якийсь панич каже:
— А ти чого тут прийшов?
— Я за алмужною,— каже старий дідок та й сів
собі коло сходів. Сидить, сидить, аж нарешті виходить
пані молода царівна. Він борзо витягнув лист і дав
молодій царівні. А сам пішов собі назад додому.
У вечір полягали спати. А вона, як то кажуть, сміли-
во собі коло свого чоловіка та й каже:
— Скажи мені, мій мужу, що ти таке маєш до себе,
що ти тілько війська муринового побив?
Каже молодий царевич:
— Я маю такий волосок на грудях, що в нім така
сила, що би-м увесь народ побив.
Вона йому каже:
— То не може бути, скажи мені по правді, таже
я тобі присягала, а ти мені; та й ти мені не хочеш
сказати по правді.
Як зачала його нудити, і приповівся. Та й каже:
— Скажу тобі по правді, от цю шапочку як візьму
на голову, то ніхто мої портрети не видить. А цю
сорочечку як вберу, то жодна куля мене не візьме.
А цей гвер: що вздрію, то вб’ю. А ця шабля: куди
махну, то все військо поляже.
Розповів усе та й заснув. Як добре вже заснув, вона
борше взяла шапочку — та й до шапочників, і в дух
таку зробили. А сорочечку до швачок, та й в дух
ушили. А гвер і шаблю до підсмахерів, і зараз в той час
зробили. Взяла його зброю та й запакувала, запечатала
і послала до мурина. А ту нову зброю підкинула під
нього. Він рано встає і бере свою зброю, і все йому щось
гей не стає.
Тут уже, може, з місяць, а мурин пише, аби знов до
війни ставати. Коли він хоче війну, то треба іти. Вибрав
собі молодий царевич дванадцять жовнірів, сів на коня
та й поїхав на війну. Приїхав на плац, а мурин лиш
його уздрів, та й право (просто) до нього прийшов
і зрубав йому голову, і відтак посік його на дрібні
кавалки та й склав у торбинку, перевісив на коня та
й нагнав у світ. А той кінь як зачав бігти, та й прибіг
над море. Як заіржав над морями, а та пані, що він
у неї служив, вийшла. Як махнула хустинкою, море
розділилося, і кінь прийшов до неї та й заіржав. А вона
каже:
— Ото тебе, небоже, зрадила.
Та й здоймила торбинку і зачала складати. І склала
його так, як був. Господи! Як свиснула на ворона,
а ворон прилітає, та й каже:
— Чого пані потребують?
— Я потребую, аби-с мені приніс зцілющої води.
Полетів ворон та й за годину приніс. А вона йому
каже:
— Плюнь на цього чоловіка!
Ворон як плюнув, а він став цілий. Відтак знов як
свиснула на голуба. Голуб прилітає та й каже:
— А що пані потребують?
— Я потребую живущої води.
Полетів голуб і за годину приніс. Та й каже йому
пані:
— Ану, плюнь на цього чоловіка.
Він плюнув, а той став живий. Та й каже він:
— Боже! А я де?
А вона йому каже:
— Ото тебе, небоже, зрадила. Я тобі казала, аби-с не
дався зрадити. Але коли-с піддався, то я тобі не винна.
Ну, тепер на тобі це зіллячко та й іди до мурина. Як
уже будеш недалеко його двора, то аби-с себе потер тим
зіллячком. Зробишся золотим конем і будеш бігати.
А там у мурина цигани панщину роблять, і він скаже
їм, аби тебе імили, та й панщину їм подарує. А ти ще
три рази будеш порубаний, але таки відбереш свою
зброю.
Він іде, іде, аж тут уже недалеко мурин. Він взяв та
й потерся тим зіллячком. Зробився такий красний золо-
тий кінь, як лялька. Та й як зачне вибрикувати. А му-
рин як уздрів, то аж стрясся, та й каже циганам: .
— Зловіть мені того коня та й вам панщину пода-
рую.
Цигани як обскочили, та й імили і завели його до
стайні. Тепер мурин дав по двадцять п’ять буків та
й подарував панщину. Входить він до покою та й каже:
— Ото коби-с виділа, жінко моя мила, який у нас
є коник золотий.
Покойова була цікава дівчина та й побігла до стайні
подивитися. А той коник каже:
— Покоївочко-любко, візьму собі тебе за дружину,
лиш аби-с стояла, як мене будуть рубати. Тобі впаде
три кроплиці крові на фартушок, а ти аби-с взяла ніж
і пішла в огород, і аби-с межи деревину зстругала.
І пішла покоївка до покою.
Мурин веде свою жінку, а вона дивиться та й каже:
— Це мій чоловік перший. Його треба порубати і на
терновім вогні спалити, а попіл в землю закопати.
І зараз мурин послухав. Каже коня порубати і на
терновім вогні спалити. Але як прийшов кат рубати,
покойова вбігла до стайні. Як утяв кат палашем, три
краплі крові скочило покоївці на фартушок.
Вона побігла борзо на огород, ізскребла межи дере-
вину. А на другий день виросло три яблуньки золоті.
Рано виходить мурин на двір та й іде собі на шпа-
цир в огород. Дивиться, а то межи деревиною є три
яблуньки золоті. Він борше побіг до покою та й каже:
— Ото коби-с виділа, жоно моя кохана, які три
яблуньки є золоті в нашім огороді.
Покоївка була цікава видіти та й побігла в огород.
А ті яблуньки кажуть:
— Покоївочко-любко, візьму тебе за свою дружину,
лиш візьми два листочки з мене та й кинь в оринджар-
ню межи вазонки.
Мурин веде свою жінку в огород, а вона лиш глип-
нула та й зараз пізнала. Каже:
— Це мій чоловік перший. Його треба зрубати і
викорінувати, на терновім вогні спалити і попіл в зем-
лю закопати.
Зараз прийшли слуги, викорчували і порубали, та
й на терновім вогні спалили.
На другий день пішов мурин до оринджарні. Ди-
виться, а там межи вазонками в два вазонки такі
золоті, що аж очі д’собі беруть.
Він входить до покою та й каже:
— Ото коби-с виділа, жоно моя кохана, які в нашій
оринджарні в вазонки золоті.
Покоївна була цікава видіти і побігла вперед до
оринджарні. А ті вазонки кажуть:
— Покоївочко-любко, візьму тебе за свою дру-
жину, лиш візьми один листочок та й кинь у став
(на воду).
Урвала покоївка один листочок та й кинула на
воду.
Мурин входить із своєю жінкою до оринджарні.
А вона дивиться та й каже:
— Це мій чоловік перший, його треба посікти, на
терновім вогні спалити і попіл у землю закопати.
Зараз слуги прийшли і так зробили, як вона їм
сказала. На другий день шпацирує собі мурин по дзя-
динці, і занесла його гадка піти на став подивитися.
Дивиться, а в ставу такий качур золотий плаває, що аж
не мож дивитися на нього. Він каже: «Кілько я слухав
своєї жінки, але тепер не буду слухати». І розбирається
та й лізе у воду. Вже було тут-тут імити, а качур все
далі на воду. Як запровадив мурина по шию у воду, та
й тоді лиш фурк! І з води, а мурин лишився у воді.
Мурин дивиться, а з качура зробився чоловік та й
борше пірвав сорочечку на себе, та й відтяг курок,
і застрілив мурина у воді. Зараз пішов до покою і каже
до своєї жінки:
— А то-с мене обрихтувала.
Махнув шаблею та й зрубав їй голову. А покоївку
взяв за руку і пішов до костьола. Узяв шлюб, і жили
собі спокійно аж до смерті.
17. ПЕРЕМОЖЕЦЬ ЗМІЇВ
Був один король, мав три доньки. Прийшла жебру-
ща баба до нього, щоб їй дарував хліб, алмужну.
Найстарша донька винесла їй дарунок, гроші. А та
баба каже королеві:
— Та найстарша донька буде мати без мужа ди-
тину.
Король на те усердився і казав бабу замкнути, а
панну доньку казав всадити до покою і дати їй дванад-
цять дівок, щоб її пильнували, аби не виходила ніде.
Тим часом у одного з міністрів був бал, на котрий
прийшли также ті дівки, що були около панни королів-
ни на варті. Як вони віддалилися на бал, тоді прибіг
один з міністрів і. щось собі з королівною поговорили.
Він вийшов од неї на бал, а дівки поприходили з балу
на варту. І так у кілька місяців дивиться королева-ма-
ма свою доньку, що вона така повна зробилася, що її
сукні не обстають. Казала вона кравцеві, щоб їй инні
сукні поробити. А знов у кілька місяців дивиться, що її
сукні не обстають, і зобачила тоді, що донька її при
надії, беременна. Сказала матка королеві. А король
казав зараз видрукувати книжку і цілому світу оголо-
сити, щоб його доньку, котру виправляє в світ, не
важився ніхто ані одної ночі переночувати, бо мав би за
то великий штраф. Так вона ходила, просилася на ніч,
але ніхто не хотів переночувати. Вона старалася, щоб
принаймні під вечір могла бути близько села, щоб
могла хоч під стріхою якою або оденком (стогом) ніч
переночувати. Але вже коли приходив час до пологу,
вона просилася в жінки одної, щоб та її прийняла, бо
є при надії. А та жінка каже:
— Ідіте до старого ксьондза в селі, то він вас пе-
реночує.
Так же вона пішла до ксьондза і каже йому свою
біду. А ксьондз каже:
— Добре, я переночую.
Так розказав дати їй осібний покій, вона там собі
була і злягла. Чує дівка, наймичка ксьондза, що там
плаче дитина в тім покою, де ночує подорожна. Так
ксьондз тоді зібрався, взяв паличку в руку, книжку під
пахву і пішов до баби (акушерки). Запукав у вікно.
Баба схопилася, зібралася і пішла за ксьондзом; та
й дитину відобрала від тої королівни, сина. На другий
день до хресту. Так баба вибирала ім’я для тої дитини.
Ксьондз дивиться в календар, яке свято тої днини.
А там написано, щоб інакше ім’я не надати, лишень
Василь-царевич, і на те ім’я охрестив хлопця. Ксьондз
той тримав тую невісту з дитиною тринадцять неділь.
А той хлопець такі збитки робив, що вже ніц не виста-
чило, ані крісла, ані канапів, що де сяде, там під ним
уломиться. Той хлопець каже до своєї мами:
— Чому не йдемо від ксьондза далі? Нам дід казав
ніде ніч не переночувати, а ми сидимо тут вже трина-
дцять неділь.
Нім пустилися в дорогу, пішла вона з дитиною до
церкви до виводу. А хлопець, та дитина, куди йшов, де
ступав у церкві, то камінні плити під його ногами
попукали. З церкви забралася матка з дитиною, і піш-
ли в дорогу. І де прийдуть до якого міста, то каса
королівська була для неї всюди створена (бо король як
її виправив з дому, такий розказ до кас видав касирям).
Вона набрала собі грошей, купила, що потрібно, і пішла
далі. Спішуть з міста, бо треба в дорогу, аби прийти до
села на ніч.
Вона йде, а її син царвич одного разу каже:
— Що так спішиш, мамо? Ти не знаєш, що ми
будемо ночувати під мостом на дорозі, бо я хочу свого
коня відобрати?
Так вони пішли під міст, полягали і лежуть. Чують
же здаля, так, може, з милю, з дві, їде Гриць Зелізняк.
Хлопець каже:
— Чуєш, мамо, же їде, то я мушу від нього коня
взяти.
А мама каже:
— Де ти годен від нього такого сильного коня відо-
брати, коли під ним аж земля дуднить.
Зелізняк приїхав ближче мосту, кінь йому спотик-
нувся, і він коня питається:
— Чи ти на мене яку неславу причуваєш, що спо-
тикнувся? — І він, Зелізняк, сам до себе каже: —в
в світі Василь-царевич, допіро має рік, дванадцять мі-
сяців. Іще він молод, молода трава, а тут ані ворон
кості його не занесе.
А втім одзивається Василь-царевич з-під моста:
— Не дивися, що я молод, молода трава, що ворон
кості тут не занесе, а як добрий хлопець, то сам по світі
ходить.
Так Зелізняк до царевича каже:
— Чи будемо розходитися, чи будемо битися?
А царевич відповідає:
— Не на тоє я з тобою зійшовся, щоб розходився,
але на тоє, щоб з тобою бився.
Зелізняк каже:
— Но, бий же мене.
А царевич каже;
— Якже, ти маєш мене вперед бити, не я тебе.
І ударив пікою царевича, аж піка надвоє переломи-
лася. А царевич на тоє каже: що його блоха укусила.
І каже до Зелізняка:
— Тримайся моцно, бо я як ударю, би-с не злетів
з коня.
Він же його як ударив тим кавалком піки, так
Зелізняк на дванадцять сажень з коня злетів. Потому
взяв його ще під пахву і як кинув з моста, так Зелізняк
по шию в землю забився, і там його лишив. Так сів,
взяв маму на коня і поїхав.
їдуть через один ліс. Надибають у тім лісі двір.
Доїжджають до того двора, і йому кінь спотикнувся
також. Каже:
— Коню, чи ж я тобі тяжкий, чи ж мама тяжка?
А кінь на то відповідає і каже:
— Ти мені не тяжкий, ані твоя мама, але твоя мама
буде тобі тяжка.
А він, царевич, на тоє злостився, і як витяг нагайку,
як ударив коня, аж до кості дорубав тою нагайкою.
Вони приїхали до того двора, так каже до мами:
— Є там що їсти і пити, але нема кому зварити.
Мама каже:
— Я сама зварю, коби було що.
А він потому не хотів, аби мама сама варила, і
поїхав до міста шукати собі слуги. Але ж було далеко
від того лісу до міста, їздив цілий день, не міг найти
міста і вернувся додому. А той Зелізняк видобувся
з землі і приходить до свого двора. Але слухає, що
Василь-царевич їде до його дому, і каже ховатися, щоб
його сховала мама царевича. Так він, царевич, приїхав
і пообідав, а по обіді пішов на шпацир. Зелізняк вихо-
дить до його мами і каже:
— Коби-с могла свого сина стратити, я би-м з тобою
оженився.
Мама каже:
— Як я можу його стратити, коли він є дуже силь-
ний.
Він каже:
— В однім місті є змія, що собою воду залягла.
Якби він ту змію звоював, то він би іще раз приїхав
додому. А може, не звоює, то його змія заїсть.
Василь-царевич приходить додому і застає свою ма-
му в ліжку, що слаба лежить. Він питається мами:
— Що ти такого?
А вона каже:
— Я дуже слаба, не знаю, чи з того вийду. Але іще
би-м вийшла, коби-с ту змію звоював і з неї вунтробу
мені привіз. Я би-м то з’їла, може, би-м подужала.
Він, царевич, сів на коня і поїхав.
Приїжджає там, де та змія є. Там сидить королева
донька у повозі, що її має та змія їсти. Приїжджає він
до неї і питається:
— Що ти тут робиш?
Вона йому каже:
— Ти утікай, бо ще і тебе з’їсть.
А він каже:
— Не бійся, може, я ще і тебе вирятую.
Але дивиться — летить змія, прилітає до брички
і каже:
— Нема так, як у короля, бо є що з’їсти, випити
і закусити.
А Василь відповідає їй на то:
— Уважай, аби-с закускою не удавилася.
Вона, змія, зараз скочила вбік від брички, каже:
— Нема тут такого, аби мене поборов. Є тільки
в світі Василь-царевич, котрому тепер півтора року.
Але є ще молод, молода трава. А втім тут ворон кості
його не занесе.
Він каже:
— Не дивися, що молод, молода трава. Як добрий
хлопець, сам по світі ходить.
Так змія каже:
'— Но, то ходи на залізний тік зо мною поборотися.
Так приходять обидва на залізний тік, і каже змія
до царевича, аби кидав нею до землі. А він каже:
— Кидай ти мною, бо я тобі перешкодив, бо ти би-с
панну королівну з’їла і знов би-с була воду залягла.
Так змія вхопила Василя-царевича і кинула ним до
землі так міцно, що царевич застряг в залізнім току по
коліна. Він як схопив змію, як кинув нею, аж вона
застрягла в тім залізнім току по пояс, і зняв, зірвав їй
шість голов (бо вона мала дванадцять голов). Так вона
вирвалася з току, ухопила царевича і кинула ним на
залізний тік, аж царевич по пояс застряг. А він виліз
з току, схопив змію і кинув нею, що застрягла по шию.
І здіймив їй, зірвав ще других шість голів. Розпоров її
і витяг з неї вунтробу. Взяв собі в хустину, приходить
до брички, де та панна є, і каже до неї.
— їдь собі тепер спокійно додому, бо змія вже не
живе.
Він сів на коня і поїхав собі додому. Дав мамі ту
вунтробу зварити, а сам ліг спати. І спав дванадцять
діб. А вона ту вунтробу зварила і дала Зелізнякові їсти.
А Зелізняк як її в’їв, та й каже:
— Же я тепер трохи міцний.
Вона йому дає шаблю та й каже:
— На, рубай його, мого сина.
А він каже:
— Же я би-м йому й шкіри не перетяв, а він якби
зірвався, то б мене забив.— Потому Зелізняк каже: —
Жеби ще поїхав до другого міста, а там є змія моцніша
від тої, котру він забив.
Він (царевич) встає, а мама знов у ліжку стогне. Син
питається:
— А що* не помогла мамі та вунтроба?
Вона відповідає:
— Ні, але поїдь до другого міста, там є також змія.
А якби-с міг її забити і вунтробу привести, то я би-м від
неї була здорова.
Так він сів на коня та й поїхав. Приїжджає, а там
є другого короля донька в бричці, що її має змія з’їсти.
І питається королівни:
— Що ти тут робиш?
А королівна каже:
— Мене має змія з’їсти.
Так він уп’яв свого Коня коло брички, а сам вліз до
брички та й сів коло королівни. Він дуже здрімався
і каже до королівни:
— На тобі шпилку. Як я засну, а змія надлетить,
жеби-с мене тою шпилкою уколола, то я збуджуся.
І заснув. По часі дивиться панна, аж тут летить
змія. Вона будить його, але жалує колоти шпилкою.
Але дивиться, а змія вже близько. Тоді вона його
уколола, а він пробудився. Змія прилетіла дуже близь-
ко і каже:
— Нема то, як у короля, є що їсти, пити і є чим
закусити.
А царевич відповідає:
— Уважай, щоб ти закускою не удавилася.
А змія каже:
— Нема тут такого, щоб зо мною поборовся. Є в
світі Василь-царевич, але ще молод, молода трава, а
втім тут ворон кості його не занесе.
А царевич каже:
— Не дивися, що я молод, молода трава. Як добрий
хлопець, сам по світі ходить.
А змія каже:
— Ходи зо мною на мідний тік боротися.
Він дав тій панні королівні іпизорик та й каже:
-— Дивися на мого коня. Як буде з храпів кров
текти, щоб ти вузду відрізала. Най тоді кінь їде в світ,
бо я вже жити не буду.
Так приходять вони на мідний тік, і каже змія:
— Кидай же тепер мною.
А царевич каже:
— Кидай вперед мною, ти багато води пустила до
міста; бо ти би-с була королівну з’їла і знов воду
залягла.
Схопила змія царевича та й кинула нвм по пояс
у мідний тік. А він зірвався з мідного току, кинув нею,
а вона лишень застрягла по коліна. Та й він зірвав їй
шість голів. Так вона злапала його і як ним кинула, що
застряг у тік по пахви. Каже до змії:
— Бійся бога, дай мені відпочити, бо наші діди
і прадіди як воювали, один другому позволяли від-
почивати.
А вона каже:
— Відпочивай або не відпочивай, а ти мусиш своєю
головою тут наложити.
Виліз він з мідяного току і кинув змії черевик аж до
брички, але так сильно, що той черевик бричку пола-
мав, а королівна про тото спить. Схопив він змію
і кинув, що вона застрягла по пояс. І зірвав їй знов
шість голів. Вона вихопилася з току, злапала його
і ним кинула у тік, що знов застряг по пахви. І знов він
проситься, аби йому дала відпочити. Він виліз і кинув
другий черевик до брички, що аж ту королівну збудив.
Вона дивиться, що коневі з храпів кров іде, та й вузду
шизориком відрізала і коня нагнала. А кінь прилітав
там, де царевич зі змією б’ється. Кінь як злапав змію,
так зірвав їй дванадцять голів, замало ще і царевичеві
не зірвав. А царевич забрав вунтробу зі змії і прихо-
дить до брички. І так всердився на панну, що вона його
просила, аби їй написав картонку: «Бо я не згинула від
змії; то як який надійде міністр, я загину від нього».
Так він їй не хотів написати. Вона забралася та й
пішла, бо бричка поломана. А він пішов до корчми. Та
панна йде і здибає міністра. Міністр каже до неї:
— Де ти йдеш?
А вона каже:
— Я вже йду додому, бо там якийсь подорожній
змію забив.
А він каже:
— Вернися зо мною і покажи мені, де та змія
є забита.
Так вона його приводить до тої брички поламаної та
й каже:
— Тут вони боролися.
А міністр взяв ту кров, що коневі з храпів текла,
і нею умастився. І каже до панни:
— Присягни передо мною, що ніхто ту змію не
убив, лише я.
Та й вона мусила присягнути, що не буде казати.
Міністр приходить з тою панною до палаців. Там зараз
король зобачив і урадовався, що веде живу панну,
питається:
— Хто її вирятував?
А вона каже, що міністр надійшов тоді, як змія
бігла їсти, то й її забив. Тоді зараз король казав банду
(музику) спровадити, аби тішилися, балували.
А той Василь-царевич є ще в корчмі і питається
жида:
— Що то,— каже,—є, що так весело в королівськім
палаці?
А жид каже:
— Для того, бо міністр один вирятував доньку коро-
леву від змії.
А царевич:
— Може би, і я там міг подивитися.
А жид каже:
— Ой-ой, чому ні?
Так царевич приходить до королівського двора, і
його та панна сама зобачила, що він її вирятував від
смерті. Та й зараз побігла до свого тата, до короля, та
й каже йому:
— Я мусила фальшиве присягати перед міністром,
бо хотів мене забити. То не він, але Василь-царевич
вирятував мене.
Так зараз Василя-царевича казав король запросити
і угостити, а міністра питається, чи він не має знаку тої
змії, що він її забив. А міністр каже, що там на місці,
де забита змія, є ще кров. Так король взяв свої гості,
міністрів, Василя-царевича, і йдуть на то місце, де
є змія убита. Приходить міністр до брички та й каже:
— Я її тутка убив.
А царевич питається:
— А де ж та вунтроба з неї?
Міністр каже, що пси порозтягали.
А царевич каже:
— Ходи, я тобі покажу, що ще не розтягнули.
І показує їм, ту вунтробу в хустині, і голови показує*
позривані на землі. І просить Василь-царевич короля,
аби позволив міністрові за брехню раз щутка в ніс
дати. А король каже:
— Добре.
Василь-царевич як дав йому щутка в ніс, то ніхто не
видів, де його кості розлетілися. Повернув король з
гістьми до свого палацу. Василь-царевич просив коро-
ля, щоб йому дав дванадцять буханців хліба і двана-
дцять кварт горівки. Він увесь хліб з’їв і горівку випив,
сів на коня і поїхав додому. Але королівна дала йому
половину свого перстеня, а він їй дав свій сигнет і казав
до неї:
— Дивися на той сигнет. Як я буду жити, то той
буде чимраз ясніший, а як умру, то він буде чорний, як
з рогу.
Як приїхав додому, так зараз дав вунтробу мамі
зварити, а сам ліг спати і знов дванадцять діб спав.
А мама ту вунтробу зварила і дала Зелізнякові їсти.
Так він, як її з’їв, каже:
— Я тепер його же заб’ю.
А вона, мама, дає йому шаблю і каже:
— На, рубай!
А він каже:
— Нащо я маю його сплячого рубати, коли я його
і так зарубаю, як будемо з собою говорити.
А царевич як устав, так дивиться на свою шаблю та
й каже до шаблі: «Будем тепер уже жигнатися». Зеліз-
няк приходить до нього і каже:
— Як ся маєш, брате?
А він відповідає:
— Що ж тобі питати, як я ся маю, ти йди питайся
мами.
А Зелізняк каже:
— Я тепер маю тебе зарубати.
А він каже:
— Який же ти в дурень, що ти кажеш, що маєш
мене зарубати! Ото іди в ліс, вирубай дуба, вибий на
нім золоті літери, що то я була та особа, що змії
звоювала, що я тепер світ очистив, що тепер вода
є вільно людям.
Зелізняк пішов, дуба вирубав та й золоті літери
вибив. Викопав яму, гріб вимурував йому, Василеві-ца-
ревичу. І прийшов царевич на свій гріб, і там Зелізняк
Василеві-царевичеві стяв голову, закопав його до гробу
і того дуба там поставив.
А вона, королівна, мала двоє дітей від Василя-царе-
вича, обидва хлопці. Так вони ходили до школи, і
каждий школяр прозивав їх, що вони суть бенкарти.
Але вони про тото добре училися. І вже взяли то до
розуму, що те неладне, що їх прозивають, і як котрого
злапають, то виривають або руку, або ногу. А їх тати
ідуть до діда скаржитися. Дід (король) ганьбив їх
обидвох за то, що вони суть такі збиточні. А вони
обзиваються до свого діда:
— А де наш тато?
Мама тоді глянула на сигнет, що він уже чорний,
і сказала:
— Ваш тато не живе.
Але дітям-близнятам не було більше, лишень по
чотири місяці. Один називався Ясь, а другий Антось.
Ясь — старший та й каже до Антося:
— Ходімо в світ тата шукати.
Та й ідуть вони лісом, і каже Ясь:
— Що з того, що ми йдем, а нас можуть якісь збої
забити.
Приходять вони до скали і кажуть:
— Тут будемо пробувати, які ми замоцні.
Ясь як ударив скалу ногою, так скала ціла розлеті-
лася на мак, що так було на тім місці рівно, як на
підлозі. Антось приходить до другої скали, взяв її на
мізельний палець і кинув так далеко, що не було
ви діти, де вона упала. І кажуть:
— Тепер знаємо, які ми сильні, та й не боїмося.
Ідуть далі лісом і надибали той дуб на гробі їх тата.
Читає Ясь і каже до Антося:
— Тут є наш тато в тім гробі похований, но, до-
буваймо.
Відкопали. Бере тіло Ясь, Антось голову. Приложив
голову до тіла і каже:
— Який наш тато був файний!
Ясь каже:
— Коби могли-смо так зробити, щоб наш тато був
живий.
А Антось каже:
— Чому ні?
Та й копають у гробі другу яму вбік; посідали там
оба в тій ямі, а тата вложили в гріб. Надлітає орел із
своїми дітьми. Влетів до гробу і дзьобає татові очі.
А Ясьо заскочив та й дітей, орлят, полапав, а старий
орел утік. Літає він і плаче за своїми дітьми. А Ясь
каже:
— Не плач, а принеси такої води, щоб наш тато
ожив, а ми тобі твої діти віддамо.
Орел каже:
— Добре, я принесу.
Ясьо мав флящину від атраменту. Антось также.
Орел злетів до них, вони причепили флящинки йому до
крил, а він полетів по воду, по живущу і по цілющу. Та
й приносить їм тої води. Антось взяв одне орлятко
і роздер надвоє. Взяв воду цілющу, полив, та й воно
зцілилося докупи; та й ще дав йому живущої води
напитися, та й воно ожило і полетіло. Ясь і Антось
виносять тата з гробу на плац. Ясь взяв голову татову,
приложив до тіла і помастив тою цілібщою водою.
Голова зрослася з тілом. Потому дали татові води жи-
вущої напитися, та й тато ожив. Каже Ясь до тата:
— Чи ми не маємо тут якої родини?
А тато каже:
— Маєте тутка бабу.
А Ясь питається:
— Де вона сидить?
Тато каже:
— Тут недалеко, в тім дому.
Ідуть вони .на подвір’я, але Зелізняк учув, що Ва-
силь-царевич іде. Та й каже до жінки:
— Іде царевич, твій син.
А вона каже до Зелізняка:
— Чи ти його* вбив на смерть?
А він каже:
— Я його вбив.
А вона каже:
— То забий його ще раз, як прийде до хати.
А Зелізняк каже, що пан біг два рази не карає,
лише раз:
— Дам йому кавалок хліба і пару грейцарів на
дорогу, та най собі йде.
Приходять діти, звіталися з дідом і з бабою і посіда-
ли собі. Ясь і Антось кажуть до діда:
— Ходіть з нами до городу. Який маєте город, чи
такий файний, як наш?
Ходять по городі, а Ясь каже:
— Наш кращий.
Антось каже до діда:
— Ставай мені на долоню (положив долоню на
землю)? чи ви дуже тяжкі.
А дід каже:
— Якби-м тобі став, то би-м тобі руку зломив.
Антось каже:
— Ставайте поволі.
Як йому дід став на руку, як його підніс, як кинув
ним угору, то летів дві години догори, а дві години
з гори. Ясь дивиться, що дід летить з гори, побіг і як
ударив його в плечі рукою, так кості діда розсипалися
на дрібний мак. Так обидва приходять до хати і сва-
ряться. Каже баба:
— Що ви сваритеся?
Ясь каже бабці все то, що в городі діялося і що
сварилися за діда, бо один кинув його вгору, а другий
ударив, аж кості розсипалися. А бабка як то учула,
засмутилася. Царевич каже до Яся:
— Іди, вирви мені дуба з коренем, а ти, Антосю,
копай яму в хаті.
Як приніс Ясь дуба, так закопали того дуба в яму
і бабу прип’яли ланцюгами до дуба. Дали бабі в’язку
соломи і бочку води, а другу бочку порожню, і каже
син:
— Як з’їж ту в’язку соломи, вип’єш бочку води,
а порожню бочку наплачеш повну сліз, тоді до тебе
вернуся.
18. КОРОЛІВНА І ПАСТУХ
Був один цар та й мав одну доньку. А та донька
мала під лівим боком під пахвою місяць, а під правим
боком сонце, і ніхто не знав, що вона має.
Одного разу поїхала та панна на шпацир. їде, ди-
виться: пасе хлопець свині з пацятами. Але ті пацята
такі файлі, що аж любо дивитися. А панні так ті
пацята подобалися, аж страх. Посилає фірмана:
— Піди, най продасть він мені одно паця.
Прийшов фірман і каже:
— Продай одно паця царській доньці.
А той хлопець і каже:
— Я не продаю і дурно паця не даю.
Та й пішов фірман, приходить і каже:
— Не хоче продати і дурно дати.
Каже панна:
— Піду я сама.
Скочила з брички і пішла ід тому хлопцеві. Прихо-
дить ід ньому і каже:
— Продай мені одно паця.
Хлопець каже тій панні:
— Я не продаю і дурно не даю.
— А що ти хочеш?
А він каже:
— Ніц не хочу, лиш заголіть спідницю по коліна.
Подивилася, що нікого не видко, взяла і підняла
спідницю по коліна. Уймив хлопець паця і дав. Вона
утішилася і прийшла до брички, сіла і поїхала. Хло-
пець пригнав свині додому, а мама питається:
— Де одно паця?
А він каже:
— Вовк вибіг з лісу, ухватив паця та й утік.
Другої днини займив знов там льоху і двоє пацят.
Дивиться, їде знов панна. Дивиться і панна, що пасе
той хлопець знов ті пацята з свинею, і каже до
фірмана:
— Стань, піди до того хлопця, най продасть мені
одно паця.
Пішов фірман і каже:
— Продай одно паця.
А він каже:
— Я не продам і задурно не дам.
Приходить фірман і каже панні:
— Не хоче продати і дурно дати.
Каже панна:
— Піду я сама.
Скочила дд брички і пішла. Приходить до того
хлопця і каже йому:
— Продай мені одно паця.
А він каже:
— Я не продаю і задурно не даю.
А вона питається:
— А що ж ти хочеш?
Він їй каже:
— Ніц не хочу, лиш най панна підоймить спідницю
по пояс.
Вона гадає собі: «Що то підоймити спідницю?»
Подивилася всюди, не видко нікого, та й підоймила
спідницю аж по пояс. Подивився хлопець і пішов,
злапав паця і дав панні. Взяла вона паця, утішилася
дуже, що має уже двоє пацят. Сіла на бричку і поїхала
додому. Пустила докупи, так тішиться ними дуже і
гадає собі: «Коби ще то третє взяти».
Поїхала і третій день на шпацір. Дивиться: пасе
знов той хлопець то одне паця з льохою. Посилає знов
фірмана:
— Іди, най продасть то паця.
Пішов фірман і каже йому:
— Продай то паця:
Каже хлопець:
— Я не продаю і дурно не даю.
Приходить і каже:
— Не хоче продати і дурно дати.
Вона каже:
— Піду я сама.
Приходить до нього, каже йому:
— Продай мені то паця.
А він каже:
— Я не продаю і дурно не даю.
А панна питається його:
— А що ж ти хочеш?
А він каже:
— Ніц не хочу, лиш підойміть спідницю аж по
пахви.
Гадає вона, що то значить підоймити спідницю по
пахви, зараз паця буде. Подивилася, нікого не видко;
піднесла спідницю аж по пахви. Подивився той хло-
пець — під лівим боком під пахвою місяць, а під пра-
вим боком сонце. Злапав паця і дав тій панні. Вона
взяла і пішла до брички, сіла і поїхала додому. Приво-
зить то паця, пустила докупи, тішиться, що має троє
пацят таких файних.
Десь за місяць той цар робить бал. Поз’їжджалися
пани-кавалери. По обіді виступає цар і каже до гостей:
— Хто відгадає, що донька моя має, то піде вона за
нього.
Як то учули, каже кождий: «Має щастя». Другий
каже: «Має багато грошей». Кождий своє балакав.
А цар так визначив: най буде і мужик, скоро відгадає,
то донька за нього піде. Прийшов і той хлопець, що
пацята давав. Прийшов до царського палацу і став коло
порога. Дивиться цар на нього і каже:
— Може би, ти відгадав, що в моєї доньки є.
Цар так на жарт сказав. А той хлопець відповідає:
— Я відгадаю.
А цар каже:
Ану, відгадай.
А хлопець каже так:
— Царю, в твоєї доньки є під лівим боком під
пахвою місяць, а під правим боком під пахвою сонце.
Цар каже:
— Добре! Відгадав-ис, то будеш женитися з моєю
донькою.
Тепер там були великих панів сини і царські сини.
Кождий засмутився, що такий лахабунда буде женити-
ся. Зачали царя просити:
— Де такий лахолата буде женитися з твоєю
донькою!
А цар каже:
— Що я раз сказав, хто відгадає чи з панів, чи
з мужиків, то з нею ожениться. Я свого слова не цофну,
мусить він таки женитися з моєю донькою.
Як зачали намовляти панну, кажуть:
— Кажи свому татові, що не підеш за нього.
Вона пішла до тата і каже йому:
— Я не піду за того.
А тато каже:
— Мусиш іти за нього, бо як я прирік, так мусить
бути.
Взяли панове царя межи себе, зачали сеймувати
(радити). Так усеймували, аби той хлопець пас десять
зайців, і таку йому кару положили:
— Коли ти такий мудрий, що ти відгадав, що панна
має місяць і сонце, то аби-с пас зайці у лісі через десять
днів, і щовечора маєш пригонить до огороду. А як не
приженеш, і як лиш одного буде бракувати, то судим
тобі смерть, то маєш смерть.
Кождий знає, що заяці ніхто не годен пасти. Відпус-
тили йому десять заяців, і погнав він зцяців до лісу.
Знають дуже, що заяці повтікають, і він знає, той
хлопець, що заяці увечір не прижене. Як заяців йому
випустили десять, та й пішли кождий у свою дорогу.
Пішов той хлопець за ними плачучи, бо знає, що заяці
увечір не прижене. А той хлопець називався Василь
Симака. Іде та й плаче лісом, не знає, де заяці поділи-
ся. Здибає його якийсь дід, питається його:
— Чого ти, Василю, плачеш?
А він каже:
— Як мені не плакати?! Дали мені покуту, пасти
заяці на десять днів, аби-м уднину пас, а увечір приго-
нив додому. А як буде лиш одного заяця бракувати, то
зараз моя смерть.
Каже йому той дід:
— Не бійся, на тобі сю сопілку, лягай та й спи.
Увечір устанеш, заграєш, та й всі заяці прийдуть ід
тобі.
Та й пішов дід собі своєю дорогою, а Василь ліг та
й спить. Увечір устає, заграв у сопілку, позбігалися
заяці. Узяв він наперед себе усі заяці та й займив до
царського двору. Пригонить на подвір'я, дивляться па-
ни, цар і царівна, є усі заяці, і говорять собі:
— Се якась біда, що його заяці слухають.
— Як усі десять днів допасе, то мусиш іти за ньо-
го,— каже цар до панни своєї.
Прийшлося, він кождої днини так пригонить усі
заяці. Уже доходить восьмий день, він пригонить усі
заяці, займив і дев'ятий день. А цар каже до своєї
царівни:
— Я переберуся попросту і піду до нього у ліс,
коби-м як у нього купив одного заяця.
Перебрався і пішов до нього в ліс. Він сидить,
а заяці пасуться коло нього. Каже цар:
— Продай мені одного заяця.
Цар гадав, що Василь його не пізнає. А Василь його
пізнав, бо він (Василь) був віщун. Цар так просить, аби
продав, а він не хоче. Але там паслася кобила якась
чужа коло нього, така худа. Він каже:
— Пане! Вилізь на ту кобилу і зроби їй так, як кінь
робить, то тобі дам одного заяця.
Цар думав і не думав, казав йому потримати кобилу
і поліз на неї, як він хотів. Зібрався цар, а Василь
пішов, злапав заяця і дав його цареві. Цар утішився
і собі гадав, що Василь не знає, що він цар, і пішов собі
до своїх палаців, тішиться, що Василеві буде смерть, бо
уже не прижене заяця одного. Недалеко доходить до
покою свого, а Василь добув сопілку, як заграв, а заяць
цареві з рук вирвався та далі прибіг назад до Василя,
та й пасеться знов з тими заяцями. Цар уходить до
покою. Питається його панна:
— А що, тату, не хоче продати заяця?
А цар каже:
— Ні, не хоче.
А не каже нікому, що він на кобилу лазив за заяця.
Та й заяця нема, та й боїться, аби ніхто не дізнався, що
він з кобилою був так, як з жінкою, бо буде встид.
Василь пригонить увечір усі десять зайців. Але десятої
днини каже панна до тата:
— Я піду, може, я куплю заяця у нього.
Тато не позволяє панні своїй, боїться, аби він що
з нею не виробив. Як зачала панна, каже:
— Може, я куплю, та він лиш ниньки допасе, та й
я до шлюбу завтра з ним мушу іти.
Позволив тато, і пішла. Прибрала собі інші сукні,
аби не пізнав. Де Василь не пізнає, коли він віщун?!
Приходить вона до нього і каже:
— Продай мені одного заяця.
А він каже до неї:
— Я не продам, то не мої заяці.
А та кобила, що цар з нею був, та й здохла. Якийсь
хорт прийшов та й їсть. Він каже рр тої панни:
— Дам вам одного заяця, але най той хорт полізе
на вас. Він уже старий, давно був, відай, на весіллю,
уже далі здохне, буде і за нього простибіг.
Вона не дбала, гадає, що то значить. Каже до того
Василя:
— То приведи сюди.
Він привів, хорт зробив своє. Злапала заяця, біжить
додому, тішиться, що має заяця, гадає собі: «Увечір
буде йому смерть». Недалеко доходить до покоїв, а
Василь витяг сопілку, як заграв, а заяць панні з рук
вирвався та далі до Василя прибігає, та й пасеться
знов. Панна прийшла до покою, а тато питається:
— А продав заяця?
Вона каже:
— Ні, не хотів.
Та й більше ніц не каже. А цар знає добре, що він
мусив щось і панні виробити. Панна не признається, як
їй було, а цар не признається як йому було, бо їм
встидно.
Що тут робити? Каже цар:
— Є недалеко злота гора, буду йому казати, як він
відоб’є, то дам тебе за нього,— так каже до панни.
Вона:
— То добре, тату, ви кажете. Він як піде до тої гори,
а там змії пожеруть його, бо вже тілько царів хотіли
відбити і не могли.
Пригонить Василь заяці, видить, що є усі. Каже тоді
до нього так цар:
— Василю, дам за тебе доньку свою, але як мені
відоб’єш закляту гору.
А Василь каже:
— Відоб’ю.— І каже: — Вигони стадо коней, най
виберу собі три коні, одного під себе, а двох під два
жовніри.
Зараз вигнали стадо, а Василь зачав вибирати коні.
Прийде до коня, лапне його за гриву одною рукою та
й поверх себе кине. З цілого стада найшов одного коня
для жовніра, а ще треба і для другого жовніра. Казав
випровадити ще двоє стад коней. Найшов там тих два
коні, сів він з тими жовнірами, та й поїхали.
Приїхали недалеко тої гори, заїхали там до корчми.
Прийшов вечір, а Василь каже до тих вояків:
— Дивіться, кладу на стіл дві бутилки вина і ножи-
ці. Як буде вино скакати, а ножиці самі тяти, аби-сте
бігли туди ід мені.
Та й пішов Василь там, де буде змій їхати, сів собі
під міст та й сидить. Чує, їде змій; приїхав на міст,
а кобила — фор. Змій каже:
— В’є, стерво, не бійся, ніхто злоту гору не відбив
та й не відоб’є, хіба Василь Симака.
А Василь каже:
— Я є тут.
Каже змій до Василя:
— Ану ходи, будемо битися.
Зачали битися. Так б’ються, страх. Ножиці так
тнуть, вино скаче, а жовніри сплять і не чують. Як
Василь поправився, заміг змію, повідтинав голови і
приходить до жовнірів, а вони сплять. Каже до них
так:
— Бігли-сте ід мені. А дивіться, де вино і як ножиці
стялися.— Каже Василь до жовнірів: — Пам’ятайте,
другої ночі буде ще гірше, бо буде змій мати шіс'їь
голів, аби-сте не спали.
Прийшов вечір. Пішов знов Василь Симака та й сів
під міст, та й сидить. Іде змій на мості, кобила — фор.
А змій каже:
— В’є, стерво, не бійся, ніхто гору злоту не відбив
та й не відоб’є, хіба Василь Симака.
А Василь каже:
— Я є осьде.
Каже змій:
— Ану ходи, будемо битися.
Вийшов Василь. Як зачнуть битися, то страх диви-
тися, А жовніри сплять, ножиці тнуть, вино скаче,
а Василь б'ється зо змієм. Поправився Василь і перебив
змія, повідтинав змієві голови і приходить до своїх
вояків. Каже до них:
— А ви так прийшли до мене? Подивіться на мене,
як я змучився.— І каже до них: — Цих дві ночі як
було, так було. Але третьої ночі буде змій мати двана-
дцять голів. Бійтеся бога, аби-сте не спали.
Прийшла і третя ніч. Іде Василь знов і наповідає
своїх вояків:
— Не спіть, дивіться, як будуть ножиці рубати,
а вино скакати, біжіть ід мені.
Та й пішов Василь, сів знов під міст і сидить. Чує,
їде змій з дванадцятьма головами. Приїхав на міст,
а кінь — фор. Змій каже:
— В'є, стерво, чого боїшся? Ніхто злоту гору не
відбив та й не відоб’є, хіба Василь Симака.
А Василь каже:
— Я є осьде.
А змій йому каже:
— Ходи, будемо битися.
А той змій мав до дванадцять голів і сонце на
грудях. Зачав Василь битися зо змієм. Так б’ються,
страх за то учути. А ножиці зачали рубати, вино
скакати. Як жовніри уздріли, та й біжать. Прибігли на
той міст, дивляться, а змій Василя замагає, та не так
бійкою, як сонцем палить. Тоді крикнув Василь на
вояків:
— Рубайте хрест на плечах шаблею.
Взяв один вояк, зробив хрест на плечах. Василь
лапнув змія за палець, стяг перстень з пальця, заклав
на свій палець. Зараз змій ослаб. А Василь став дуж-
чий, заміг змія, повідтинав голови, і пішли всі три на
станцію.
Прийшли. Каже до них Василь:
— Будьте ви тут, а я іду туди до тих змійових
жінок.
Перекинувся кіткою, прийшов під двері, завовкав,
впустили його до тих покоїв, дали йому їсти. Попоїв
котик, а вони не здогадалися, що то за кіт, що Василь
котом перекинувся. Сів собі котик та й слухає. А тих
зміїв жінки радяться. Каже жінка того змія, що мав
три голови:
— Я перекинуся сосною. Як вони завтра будуть
їхати, зігріються дуже, полягають під мій холод та
й погинуть.
Каже друґа жінка того змія, що мав шість голів:
— Я перекинуся яблунькою коло дороги. Будуть
їхати, зобачуть такі файні яблука, та й лиш урве один
з них, та й усі три погинуть.
Каже того змія жінка, що мав дванадцять голів:
— Як ви обоє нічого не вдієте, то я перекинуся
криницею. Душно буде, похотять води, та й лиш
нап’ються, та й погинуть.
А був там один кривий змій та й каже:
— Як нічого вашого не порушє, я піду наперед
і буду їм кривитися. Коби лиш один з них обізвався, то
я Василя хапну та й принесу його, а тут йому смерть
зробим.
Вони не знають, що то за котик сидить; не знають,
що то не котик, а Василь вислухав. Котик до дверей —
няв! — пустили його.
Вийшов котик на двір, перекинувся назад Василем
та й приходить до своїх вояків, та й розповідає їм так,
як чув. Каже до них:
— Буде сосна, аби з вас не важився нікотрий стати
ані лягти. Далі буде яблунька, а на ній будуть прекрас-
ні яблука. Далі буде кирниця, дуже похочете води,
аби-сте ніхто не важилися пити. Ще далі буде іти
кривий наперед нас, буде вам прозиватися: жовніри
засрані, жовніри такі та такі,— аби що вам казав, не
відзивайтеся нікотрий.
Другий день зібралися та й їдуть. Дивляться: є
сосна коло дороги, а так грієчюнце, як вогнем палить.
Поминули сосну. Далі дивляться: стоїть яблунька. Такі
яблука на ній, так пахнуть, як мед. Поминули яблунь-
ку. їдуть далі, дивляться: така криниця чиста, як
сльоза, так води хотять, страх би напилися, аж губи
злипаються. Проминули уже і криницю. Дивляться,
а кривий чорт іде, так прозивається їм: ви такі, ви такі,
кривився так з годину. А був один жовнір такий не-
терплячий, не міг того витримати. Каже тому кривому:
— А ти чого хочеш, кривуле, ти сякий, ти такий.
Як той кривий злапає Василя Симаку, поніс його
назад до тих палаців, де він котом був.
Тепер йому каже:
— Тепер, небоже Василю, загинеш.
Запровадив Василя там, де кобили стояли тих зміїв,
що вони їздили ними. Узяв кривий та й доїть кобили,
і зливає до такого котла великого і високого, більш ніж
два латри. Під тим котлом вогонь горить, а молоко
кипить. Десь вийшов, аж з тих кобил одна каже до
Василя:
— Знаєш ти, Василю, нащо то молоко кипить?
Василь каже:
— Ні, не знаю.
Кобила каже:
— То на тебе, але не бійся, так роби: як молоко буде
готове, прийде той кривий, покладе шнурок посеред
котла і скаже до тебе: «Василю, перейди мені по тім
шнурку, будеш добрий хлопець, як перейдеш». А ти
аби-с не йшов, скажи йому: «Як ти перейдеш, та я
перейду». Він зачне іти, а ти тоді ножицями шнур
перетни, він упаде в котел та й звариться. А ти при-
йдеш до дверей і скажеш: «Утворіться, двері, бо змій
іде».
І так зробив з кривим чортом, двері йому утворили-
ся і пішов, забрав голови з тих зміїв. Приїздить до
царя. Приїхав так, якби ниньки, а завтра той один
жовнір, що з ним був на тій бійці, має брати шлюб
з тою панною. Василь прийшов до нього і каже йому:
— А ти що робиш? Ти гадав, що я загиб, ади я є.
Як його ударив кулаком, він розлетівся, як пір’я.
А панна однако не хоче іти за нього. Каже цар до
Василя:
— Візьмеш шлюб завтра, але як ниньки із’їш два-
надцять ялівок і дванадцять бочок пива вип’єш. Як ні,
то не візьмеш шлюб з моєю донькою, а загинеш.
Біда! Усе поробив, а дванадцять ялівок не годен
з’їсти і пива дванадцять бочок випити. Аж тепер Ва-
силь заплакав, але так, що ніхто не видів, а цареві
казав, що з’їсть. Ялівки печуться цілий день, а Василь
пішов у ліс на шпацир.
Іде та й плаче, дивиться: ідуть три діди і питаються
його, чого він плаче. Василь їм розповів, що він має
тілько ялівок з’їсти і тілько пива випити. Кажуть йому
ті діди:
— Іди кажи, най ще дванадцять ялівок пече, не
бійся.
Ті діди були: один вітер, один мороз, один голод.
Прийшли з ним і кажуть йому:
— Кажи, най дають тобі їсти.
Сів Василь їсти, а діди коло нього. Тих дідів ніхто не
видить, гадали, що Василь сам то м’ясо із’їв; поїли все.
Василь кричить:
— Давай ще пиво.
Випили і пиво. Василь устав і каже до царя:
— А що, годен я їсти і пити, буде весілля
царівни?
Цар каже йому:
— Буде, але як переспиш на блясі, де під нею буде
латир дров горіти.
Тепер біда коло нього. Як на вогні спати?
Іде до тих дідів і плаче. Вони питаються
його:
— Ти чого плачеш?
А він каже до них:
— Казав цар, аби-м на блясі переспав, що латир
дров буде під нею горіти.
Каже мороз:
— Не бійся, іди кажи цареві, що будеш спати.
Пішов і каже цареві:
— Розкажи, най палять під бляхою.
Розпалили, горить. Прийшов вечір. Василь ліг спати
на бляху. Вогонь горить, а мороз як потисне, бляха
така студена. А він кричить:
— Чому не кладеш дров, аби горіли? Я змерз.
Рано устає збиратися до шлюбу, а панна не хоче іти.
Каже вона до царя:
— Я буду їхати до костьола понад Дунай, скочу
з брички та й утоплюся.
Він то учув, вийшов на двір і каже тим старцям.
А вітер каже:
— Кажи, най їде, не бійся, як вона скочить, я повію
та й тобі викину аж на бричку ід тобі.
Посідали та й поїхали. їдуть понад Дунай, а вона
з брички та й у воду. А вітер як фуднув, та й її викинув
на бричку назад ід ньому. Поїхали до костьола, узяли
шлюб, зробив цар весілля файно, грали і танцювали,
аж мило було слухати і дивитися, І відобрав Василь ту
гору, і жили собі уже добре.
І я там був на тім весіллі, наївся, напився, ледве
зайшов до Гвіздця.
19, ШВЕЦЬ І МЕДВІДЬ
Був раз один швець, що не мав ані грунту, ані хати,
жив лишень з шевства, ходив від хати до хати та й шив
чоботи, і так харчувався.
Одного разу ішов він у ліс за луб’ям, (корою, ли-
ком). Дорога йому випала попри одну хату. Іде він
попри ту хату, а з тої хати вибігає жінка та й каже:
— Ясю,— він звався Ясь,— чи би ти мені не підшив
чоботи?
А він каже:
— Чому ні, підшию, але тепер іду за луб’ям, бо мені
вийшло.
А вона каже:
— То зажди ж трошки, а я тобі щось винесу з хати.
Побігла до хати та й винесла йому хліба, сира
свіжого, та й каже:
— От на, може, зголодуєш.
Він взяв хліб і сир та й пішов.
Пішов у ліс, а той ліс був на піску, що трави не
було, лиш пісок та каміння. Взяв та лупить луб’я.
Приходить д’ньому медвідь та й каже:
— Дужий я, бо я вириваю дерево з корінням, але
так не лупиться, як у твоїх руках, не знати, хто з нас
дужчий. Ану попробуймося, я виджу, що ти также
маєш бути дужчий, хотінь єс такий сухий та мізерний.
Ану пробуймося на камінню. Ану,— каже,— я цей ка-
мінь потру на муку.
Ухопив камінь з піску та й так його в лабах стис, що
мука з нього зробилася, та й каже:
— Ану ти Тепер!
Але швець мудрий, видить, що не йому з медведем
боротися, та й каже:
— Ий, то пусте, що ти зробив, я щось ліпше зроблю,
але ти того не зробиш, хоть би-с малювався. Я так
стисну камінь, що вода з нього потече.
А медвідь каже:
— Ану тисни.
Швець витяг з пазухи сир та й зігнувся ніби по
камінь. Обмастив сир у пісок та й показує його медведе-
ві, та и каже:
— Камінь це, медведю, чи ні?
А медвідь подивився та й каже:
— Тадже камінь.
А швець каже:
— Ну дивися, що то буде, як його потисну.
Потис швець сир, а то потік дзер (сироватка), бо сир
був свіжий. Медвідь дуже здивувався. Бере один ка-
мінь, тисне, потер на муку, але нічого з нього не
потекло. Бере та тисне другий камінь, также потер його
на муку, а нічого не тече.
— Ну,— каже медвідь,— вже я виджу, що ти дуж-
чий, але зробім ще одну пробу.
А швець хотінь боїться, що йому вже не удасться,
але каже:
— Зробім, зробім ще й десять, не то одну.
А медвідь каже:
— Ану вийдім з лісу ов там на поле та попробуймо-
ся, хто з нас борше біжить.
Швець напудився, бо вже не має способу, як би
медведя здурити, але каже сміливо:
— Добре, ходім.
Ідуть вони, аж дивиться швець, а то спить під
корчиком заяць. Він утішився та й каже медведеві:
— Знаєш ти що? Як я побіжу, то ти мене не то не
догониш, але й видіти мене більше не будеш. Але я тобі
щось іншого скажу.
Медвідь каже:
— Ану кажи, що?
А швець каже:
— Говде під корчем спить мій наймолодший син,
лови його, він не так дуже біжить, як я, та ще тепер
і заспаний, може, його ймеш. Але мене би-с не ймив,
ані би-с мене вже більше не видів, якби-м побіг.
Медвідь каже:
— Ну, най буде й так.
А швець каже:
— Ну тепер зайдім помаленьки — ти з одного боку,
а я з другого, аби він побїг на поле, бо він заспаний та
може шмигнути в ліс. Як вибіжить на поле, то ти
побіжиш за ним, а я вернуся лупити луб’я, бо я не маю
коли.
Медвідь каже:
— Добре, най буде.
Зайшли вони заяця так, аби побіг на поле; а швець
скричав:
— Тікай, сину, але не дуже.
Заяць зірвався та в ноги, та на поле. А медвідь за
ним. Швець зареготався та й пішов лупити собі луб’я.
Заяць біг, біг, а далі уздрів ямку та й причак. Медвідь
його не зоздрів, перескочив та й побіг, а заяць вернувся
тоді назад у ліс. Медвідь біг ще трохи, а далі й вернув-
ся д’іпевцеві. Швець каже:
— А що, ймив-єс?
Медвідь каже:
— Ий де там, він так побіг далеко наперед, що-м
його з очей стратив, не то не ймив.
А швець каже:
— Ну видиш, мене і поготів був би-с не ймив.
— Ну,— каже медвідь,— вже ти два рази був дуж-
чий. Але спробуймося ще раз, най буде до трьох раз.
А швець хоть уже добре боїться, що йому більше не
вдасться медведя здурити, але каже сміливо:
— Добре, ще й сто раз, не раз.
А медвідь каже:
— Ану хто з нас двох дужче зарує?
А швець каже:
— Добре, руй!
Медвідь як зарув, то аж листя з дерев попадало,
а швець ледве що на ногах удержався.
— Ну,— каже медвідь,— руй тепер ти!
А швець каже:
— Але ж бо і зарув ти, що не знаю, чи чути було на
сто кроків, таже я якби зарув, то би на всі світа було
чути.
— Ну, руй,— каже медвідь,— най чую.
’г- Добре,— каже швець,— але вперед мушу тобі очі
зав’язати, бо би тобі вискочили з голови, якби були не
зав’язані, як я зарую.
— Ий,— каже медвідь,— ти не жартуєш?
— Та що би я мав жартувати? — каже швець.—
Коли мейе не слухаєш, то будеш сліпий!
— Ну, ну,— каже медвідь,— то зав’яжи мені очі,
але руй. Я доконче хочу чути.
— Знаєш що,— каже швець,— я тобі зав’яжу очі та
й зарую не так дуже вперед, а як тобі нічого не буде
шкодити, то зарую другий раз дужче.
— Добре, добре,— каже медвідь.
Швець взяв зав’язав хусткою медведеві очі та як не
всадить сокирою, блетом, межи очі, аж медведеві зуби
задзеленькотіли та свічки в очах засвітилися, і мозок
мало не вискочив. А швець каже:
— Ну а що, русти ще раз?
А медвідь каже:
— Ий не руй, бійся бога, бо не лиш очі, але й мозок
мені з голови вискочить.
А швець каже:
— Ну, ну, вже не буду,— та й розв’язав йому очі.
А медвідь каже:
— Ну тепер я уже переконався, що ти дужчий від
мене, але і я не слабий. Відтепер я буду товаришувати,
а ми оба чогось в світі доконаємо.
Тепер пішли вони оба в світ. Ідуть вони, йдуть, аж
прийшли до одного великого міста. В тім місті була
лиш одна кирниця, а в тій кирниці була змія. Та змія
не хотіла інакше дати води, і їй давали каждої днини
одну душу з’їсти. А вона як із’їла, то давала цілий день
води. На другий день знов їй давали одну душу, бо
якби не дали, то би не лиш не дала води, але би їла, хто
би лиш показався ід кирниці. Так ішло за чергою від
найнижчого до найвищого, з каждої хати по одній
душі. Того дня припала черга на цісареву доньку.
Цісар ту доньку дуже любив, але сперти її не міг, бо
така була згода з людьми та й змія би була не приста-
ла, якби їй були підкинули кого іншого. Оже цісар
сперти не міг, але він сказав, що якби найшовся хто
такий, аби ту змію вбив, то йому дасть пів свого царст-
ва та й віддасть за нього свою доньку.
Швець та й медвідь як то вчули, так приходять до
цісаря та й кажуть, що вони вб’ють змію. Цісар пристав
на то й спитав їх, якого ружя їм треба. А вони сказали,
аби зробили їм кліщі з цетнарі заліза, а клевець з двох
цетнарів. Зараз їм зроблено кліщі та й клевець, та
й вони пішли до кирниці бити змію. Але прийшли ід
кирниці та й зачали чергуватися, хто мав лізти в
кирницю по змію. Медвідь каже шевцеві, аби він ліз, бо
він дужчий. А швець мудрий та й каже:
— Як я полізу, то її ухвачу кліщами, то її розм’яц-
каю на ніщо, а тут нема нікого, аби то видів, та
й скажуть відтак, що не вбили її.
Медвідь гадає собі, що це таки правда, та й поліз,
імив кліщами за голову та й тягне. Ну вже витягнув та
й кричить на шевця, аби бив, бо виривається. Але
швець не годен і рушити клевець та й каже:
— Ий, знаєш що, бий ти сам, бо як я її вдарю, то
розіб'ю її на ніщо, й знаку з неї не буде, та й знов
скажуть, що ми її не вбили.
Медвідь подумав, що й то правда, та й вхопив одною
лапою клевець, а другою держить кліщі, та й заголом-
шив її, як раз ударив, а відтак ще кілька разів ударив
та й убив.
Тепер узяли їх до цісарського двора, дали грошей
шевцеві, аби убрався, бо він був дуже безщасний та
обдертий. Він пішов та купив собі файну панську угор-
тану, обмився милом, підголився. Ну, став швець як не
той, попоїв файно. А медвідь голодний, бо вже щось
два дні нічого не їв, та й каже шевцеві, аби йому що
купив їсти. Швець каже:
— А що я тобі куплю, коли я маю вже лиш шустку
(10 центів).
Але він брехав. Він мав багато грошей, але навмис-
не так казав, бо він хотів збутися вже медведя. А
медвідь каже, аби купив хоть за шустку, але аби було
багато що їсти, бо він дуже голодний.
— Ну,— каже швець,— ходім у ярмарок, то будемо
видіти, чого найбільше за шустку, то того купимо.
Пішли вони на ярмарок, але то все дороге. За шуст-
ку нема й що видіти. Аж дивляться, сидить жидівка,
перед нею кіш, а в коші десь так з півтора гелетки
грушок гниличених. Вони питаються, кілько хоче за ті
грушки. Вона каже кілько й кілько. Вони дають кілько
й кілько, звичайне, як на ярмарку, доста того, що
виторгувалися за шустку. Медвідь як узяв їсти, та
й з’їв усі до одної.
Відтак вернулися знов на цісарський двір. Уже і
вечір зробився. Там дали їм осібну цимбрю, де вони
мали спати, а опівночі мала прийти цісарська донька.
Та й котрого собі сподобає, з тим має спати і за того
віддатися. А котрого не сподобає, той має дістати
сплат. Так казав цісар, та й вони на то пристали. Ну,
пішли вони спати, замкнули цимбрю та й сплять. Але
вночі пробуджується медвідь та й каже, що хоче на
двір на сторону. Швець каже, що й він хоче на сторону,
але двері замкнені та й ключа нема, а виважувати
двері не файно, та й би за то кару мали.
— А що ж робити? — каже медвідь.— Коли я не
можу додержати, так дуже хочу на сторону.
— Іди хіба ти в один кут, а я в другий на сторо-
ну,— каже швець.
— Ходім оба в один кут,— каже медвідь.
— Ий ні,— каже швець,— іди таки ти в один, а я
в другий, бо як підемо в один, то буде велика купа, та
борше вздрить царівна, як прийде.
— Най і так буде,— каже медвідь.
Пішов у кут та таку купу навалив, як сам, завелику.
А швець пішов ніби также на сторону, ніби дується, але
нічого не робить. Ну, встали та й пішли спати. Але то
такий сморід зробився, що не мож дихати. Швець ніби
зажурився та й каже:
— Головонько моя бідна, що то буде, як царівна
надійде. Таже вона й порога не переступить, лиш вер-
неться, та як скаже цісареві, що ми тут таке наробили,
то нас позастрілюють. Знаєш що, нам конче треба
рятуватися. Ходім та й з’їжмо, бо далі царівна надійде.
А як вона піде, то двері вже не будуть замкнені, та
підемо на двір тоді, та й добре все буде.
— Ну, як так конче треба, то най і на твоїм буде,—
каже медвідь,— але ходи то з’їмо вперед моє, а відтак
твоє.
— Ий ні,— каже швець,— їж ти таки своє, а я буду
своє.
Пішли вони та й їдять. Медвідь їсть, що аж давить-
ся, а швець ніби їсть, чамкає ротом, але не їсть, бо там
таки нічого не було. Медвідь їсть, їсть насилу, а далі
каже шевцеві:
— Ходи помагай, бо я вже не можу, а тут ще
доста є.
А швець каже:
— Говори своєї, я й своє не можу замогти. Коли не
можеш з’їсти, то бери та масти по собі.
Медвідь рад, що вже не треба їсти, бере та мастить
по собі. Ну, лиш вимастив, та ліг знов спати. Аж чують,
іде царівна. А вони притаїлися, ніби нічого не чують.
Вона прийшла, дивиться на медведя, то теньгій, фай-
ний, кучерявий, але що, коли такий вонячий, що вдер-
жатися коло нього не мож. Пішла д’шевцеві, а той
інакший, не вонячий, хотєнь паскудніший. Оже вона
лягла коло того (шевця). Той пробудився, а вона сказа-
ла, що за нього піде. Та й пішла собі, бо сморід від
медведя аж туди було чути. А швець тоді як не візьме
його ганьбити, що царівна не була б так борзо пішла,
коби він був такого смороду не наробив, а так то через
нього вона так борзо пішла.
— Хто знає,— каже,— може, ще будуть завтра які
хороводи, іди, паскудо, к’кєриннику, нехаре, та обмий-
ся!
Як він йому це сказав, то медвідь осердився та
й сказав:
— Жди, жди, я тобі віддячуся,— та й пішов собі
геть.
Швець оженився з царівною. Цісар зробив дуже
бундючне весілля та й дав йому в віні півкраю свого,
а другу половину по своїй смерті. Ну, вже він собі так
живе по-панськи. Але одного разу пішов він на полю-
вання на цілий день та й набрав собі всяких лакітків,
ковбас, солонини, бриндзи, цукру, меду. Він дуже лю-
бив ковбасу припікану та й собі в лісі розклав ватру, та
й припік ковбасу. Але то розійшовся запах по цілім
лісі. Медвідь зачув та й прийшов за нюхом аж ід
шевцеві, пізнав його та й каже:
— Ага, то ти, панку, той швець, що-с тоді луб’я
драв. Тепер я буду з тебе шкіру дерти.
А швець каже:
— Нащо маєш шкіру з мене дерти. Я від згоди не
відступаю, а й тепер годжуся так, як тоді з нами була
згода.
Медвідь каже:
— Я не хочу твоєї згоди, бо ти шахрай, але дай мені
того, що так запахло, а я тобі дарую свою кривду.
Швець дав йому припеченої ковбаси. Вона йому
дуже засмакувала, але було її дуже трохи. Медвідь
лиш роз’ївся та й каже:
— Зроблю для тебе, що хочеш, лиш дай ще цього.
А швець каже:
— Дав би-м тобі з радної душі, але вже нема. Йди
та принеси пацюка (порося), то тобі зроблю.
Медвідь побіг та й за минуту приніс аж два вепрі.
Швець взяв та й робить ковбаси. Але медвідь не жде,
аж зробить, але хапає та й їсть сиру штуку. А швець
каже:
— Та-бо зажди, сире недобре, най припечу.
А медвідь каже:
— Ну, ну, припікай, зажду.
Швець взяв та припікає. А то як зайшов запах йому
під ніс, він каже:
— Ого, не видержу, хіба би-с мене присилив.
А швець каже:
— Та на що тебе присилю, коли нема воловода.
А там були грубі клецки, що кололи з них шуги.
Швець взяв один, надколов та й каже:
—• Ану клади тут лаби.
Медвідь поклав лаби, а швець каже:
— Ану требуй, чи вирвешся.
Медвідь попробував та й каже:
— Ой вирвуся.
Швець розважив клецок ліпше та й каже:
— Ану требуй, чи вирвешся тепер.
Медвідь попробував та й каже:
— Ого, тепер не вирвуся, хоть би-м мав тут здох-
нути!
А швець каже:
— Не вирвешся зіправди?
Медвідь каже:
— Ні, ні.
А швець гадає собі: «Коли ні; то добре». Та й узяв
фузію (стрільбу), та й застрілив медведя. От так-то
в світі є, що хто кому дасть хліба, то він йому так
віддячиться.
20. СКЛЯНА ГОРА
Був один газда і мав три сини. Два були розумні,
а наймолодший був дурний та лиш сидів на печі, та
мняв у попелі яє.
їх тато як умирав, то казав, аби сини його пильнува-
ли три ночі гробу, бо він як умирав, то мав дві миски
червоних (дукатів) та й усі із’їв. Поховали його. Пішов
найстарший тої ночі, другої ночі середущий, а третьої
той дурний. А його називали Байлом.
Пішов той Байло, вгорнувся добре, взяв бук у руки
і ліг на гріб. Лежить, чує коло опівночі, так летить
хорт. Прилітає ід ньому, став і каже:
— Як хоч летіти, дуже високо чи посередині?
А Байло каже:
— Так посередині.
Лиш сказав та й полетів. Злітає відти, питається
хорт:
— Що-с там видів?
А він каже:
— Видів-єм таке, як колесо млинське.
Хорт каже:
— То сонце.
Тоді хорт як тупне ногами, а його тато вилетів з ями
на гору. Розпоров його, вибрав з кишок червоні і каже:
— Вівкни з мене три волоски. Як де тобі буде
прикро, припечи шерстину, я стану тобі в пригоді.
Прийшов додому та й право (просто) на піч, попелу
в руки та й мне своє собі, та й ніц не каже, що видів
коло тата на гробі. Але була в них ще мама. А в тій
землі цар мав доньку на відданю. Та донька була на
такій горі скляній, що ніхто не міг вийти. Той цар
розписав по своїм краю: хто по тій горі виїде ід пані,
той з нею ожениться, най буде хлоп, най буде пан; лиш
хто виїде, то його панна буде. Пішла поголоска по
цілім краю, і брати Вайлові їдуть. Як Вайло учув, що
брати його поїхали, він каже мамі:
— І я поїду.
А мама каже:
— Іди, Вайло, і тебе там треба! •>
Він не слухає, збирається і їде. Взяв собі якогось
паршивого коня, сів на нього, обернувся до хвоста,
імився руками за хвіст та й їде. Заїхав у ліс, пустив
того коня паршивого, аби пасся. Виймає шерстину, пече
вогнем, дивиться: біжить кінь такий буланий. Прибіг
і каже йому:
— Дивися мені в праве вухо, витягни собі убрання,
а з лівого зброю.
Вайло витяг, убрався, зброю на плечі, сів і поїхав.
Як зачав їхати, не їде, але летить, наздоганяє своїх
братів. Як дасть їм по нагаю, та й поїхав.
— Оцей певне виїде,— кажуть,— бог би його побив.
Як нам по нагаю дав, аж мало шкіру не вирвав.
Лиш прилетів Вайло, та й по горі, по скляній, кінь
пішов так, як по землі. Поцілувалися обоє. А вона
заклала перстень на його руку із своєї, та й він поїхав
назад додому. їде, наздоганяє знов своїх братів. Як
уздріли, що він їде, так здалека шапки поздоймали
і так далеко з дороги уступилися. Приїздить Вайло
назад до лісу, розібрався, склав коневі до вуха, сів
назад на паршивого коня, вчепився хвоста та й їде
додому. Приїхав, пустив коня до стайні, а сам попелу
в руки та й на піч, та й мне яйці.
Приїздять його брати додому, а мама питається їх:
— А що, нікотрий не виїхали-сте там?
А вони кажуть:
— Де ви се виділи, не такі були коні та й не могли
виїхати, не то ми. Але один виїхав, але то кінь. А що
він делікатний!
Як Байло виїхав до тої панни, так вона йому закла-
ла перстень на палець та й на чолі якоюсь фарбою
хрест зробила^ Але не запиталася, як називається. Бере
цар, робить бал, розписав по краю, аби посходилися
старці, пани, мужики. Як розказав, так зробилося. Та-
кого народу посходилося, що аж там землі було тяжко.
Пообсідали в ряд, дивиться панна на руку і на чоло
кождому. А Байло на самім кінці сидить у такій підра-
ній сардачині, що встид дивитися на той сардак. При-
ходить аж до нього, дивиться: перстень її на пальці,
дивиться на чоло, є той знак. ОбіймиЛа його, поцілува-
ла і повела його до палацу. Зараз дали йому одежу
чисту, з кілька день взяли шлюб і живуть собі. Але він
не покидає м’яти яйці, за то зворогував (зненавидів) на
нього і на доньку цар.
А другий цар пише до царя, аби ставав з ним до
війни, що не дав доньку за його сина. Но треба ставати;
уже зачали битися. Але Байло ще дома. Чує він, що
військо його тестя дуже побив той цар. Збирається
Байло і їде він на війну. Сів на того паршивого коня,
вчепився хвоста і їде. Приїхав до лісу, припік шерсти-
ну, прилітає кінь сивий і каже:
— Чого потребуєш?
А він каже:
— На війну їхати.
Каже йому кінь:
— Подивися до вух, витягни золотий убйор і му-
ніцію.
Байло повитягав, убрався, сів на коня. А кінь каже
йому:
— Як приїдем, витягнеш ту шаблю, махнеш нею на
всі чотири сторони, та й погине все військо. Тоді буде
тесть тебе просити, аби-с ішов на перекуску, а ти аби-с
не йшов.
Приїхав, махнув шаблею — все військо того царя
погибло, а тесть його просить щось з’їсти. Він не хотів.
А той не знає, що то його зять. Байло поїхав додому.
Приїздить до лісу, поскидав з себе все, сів на того коня
паршивого та й їде додому. Приїздить та й право на
піч, та й робить своє, що досі робив.
Пішла донька до тата і каже:
— Та й мій був на війні.
А тато каже:
— Та не вбили його, най би ся не заводняв.
Вона каже:
— Ні.
Розповідає доньці;
— Коби був якийсь цар не приїхав, то би мене той
був збив на ніц. Але дай йому боже здоров’я, тому
цареві, що мене порятував.
За рік знов пише той цар, аби лагодив битися на
тоді і на тоді. Прийшов час війні. їдуть на війну,
зачали битися, та й знов заміг цього царя. Вайло
зібрався, сів на коня, вчепився хвоста та й поїхав.
Приїздить до лісу, припік шерстину. Прибігає кінь
такий червоний, питається його:
— Чого потребуєш?
Вайло каже:
— На війну їхати.
— Вибери з вух муніцію і убрання,— каже йому
кінь.
Він узяв, убрався в саме срібло, сів на коня. А кінь
каже йому:
— Ту шаблю як витягнеш, махнеш нею на всі чоти-
ри сторони, військо того царя погине. Як буде тебе цар
просити, аби-с не йшов з ним.
Приїхав там, витяг шаблю, махнув нею на всі чоти-
ри боки — полягло військо, як солома. Але д’того царя
ще прибіг один жовнір, що його не видів, та махнув
шаблею, хотів йому стяти голову, та й не стяв, бо якось
відвернувся, лиш скалічив йому ногу. Цар уздрів, що
кров з ноги тече. Він хустку із шиї передер та й завив
йому ногу. І стало жаль йому, що такого приятеля
скалічив. Просить його, аби він ііпов перекусити. Він не
хотів, взяв та й поїхав додому. Приїздить до лісу,
скинув убрання і бронь, склав коневі у вухо, сів на
свого коня, вчепився хвоста та й їде. Приїхав додому,
пустив коня до стайні, а сам пішов до покою та й ліг
спати. Жінка його приходить, дивиться, а татової хус-
тини половиною нога йому зав’язана. Ніц не каже
йому. Побігла до тата і каже:
— Вашої хустини половиною зав’язана нога мому
чоловікові.
А тато каже:
— Де то може бути, аби я йому зав’язував. То такий
був у срібнім убранню, не такий, як твій.
Вона каже:
— То прошу подивитися.
Пішов тато, а він іще спить. Розв’язав хустину
з ноги, складає до тої половини: його хустина. Збудив
його, поцілував і каже:
— То ти мій приятель!
Тоді із себе коруну та й поклав на нього, і каже:
— Від цього разу ти будеш царем, бо-с варт.
Зробив бал цар; балувалися зо два дні і стріляли на
параду. Вайло був царем, а тесть ні до чого не мішався,
лиш жив коло нього.
21. ЗОЛОТИИ ПТАХ І МОРСЬКА ДІВЧИНА
Був один цар та мав три сини і золоту яблуньку. Він
скоро рано встає та й зараз рахує яблука. Хоть рахує
він кожного ранку, а все не стає одного. Старший син
каже:
— Татку, ану я буду вартувати, хто то наші яблука
обриває.
Виліз на яблуньку та й сидить. Сидить, сидить
і здрімав собі, та й уснув. Рано виходить цар і рахує, та
й знов нема одного. Другої ночі каже середущий син:
— Ану, татку, я буду вартувати. ,
Виліз на яблуньку так само і середущий, сидів
і здрімав собі, та й заснув. Рано цар знов рахує, і знов
нема одного яблука.
Вже третьої ночі каже наймолодший:
— Татку, ану я піду на варту.
А цар каже:
— Іди геть! Коли старші розумні та не достерегли,
а ти і тілько не достережеш.— Але каже цар: — А
зрештою, коли маєш охоту, то йди.
І пішов наймолодший, і виліз на самий верх. Си-
дить, сидить; десь було в опівночі, дивиться: золотий
пташок прилітає та й дзьобає яблучко. Він хоче його
лапити, а пташок вирвався, лиш одно перце лишилося
в руках. Рано цар рахує та й каже:
— Є всі яблука.
Молодший син каже:
— А дивіться, татку, хто наші яблука обриває,— то
золотий пташок.
Цар скликав сини докупи та й каже:
— Ідіть у світ. Котрий з вас трьох того пташка
принесе, то дам свою коруну і половину царства.
Зібралися всі три брати, набрали грошей, посідали
на коні та й поїхали в дорогу. Приїхали в такий
великий ліс, що аж лячно (страшно) дивитися. Найшли
три дороги. Старший каже так:
— Тепер розходімося. Я їду крайньою, а ти, середу-
щий, їдь середньою, а ти, молодший, їдь знов другою
крайньою дорогою.
І розійшлися, та й поїхали.
А молодший їде, їде, і захопила його ніч. Бере він та
й путає коця, і пускає пасти. А сам наклав собі вогню,
укляк та й молиться богу. Вовк приходить та й каже:
— Молодику, я твого коня буду їсти.
А молодик каже:
— На тобі мій хліб і м’ясо, все, що маю, лиш не їж
мого коня.
Вовк із’їв хліб та й каже:
— Коли я ще такий голодний, таки мушу твого
коня із’їсти.
А молодик каже:
— А я ж що буду робити без коня в дорозі?
Вовк каже:
— А ти ж куди їдеш?
Молодик розповідає йому все, куди їде.
Вовк каже:
— Не журися, ми зараз за годину будем там.
Вовк із’їв коня та й каже:
— Ану, сідай на мене!
Господи! Молодик як сів на вовка, що скочить, а все
миля, що скочить, а все миля, і за годину приїхали там,
де золотий пташок. Аж вовк каже:
— Стій ти тут на дворі, а я піду помертвлю їх,
і вони не будуть чути.
Пішов вовк до стайні і помертвив вартівників, а
потому пішов, до покою там, де був пташок золотий,
і также помертвив усіх. Виходить на двір та й каже:
— Іди до покою, але аби-с не брав пташка в золоту
клітку, лиш бери з тою кліткою, що пташок у ній
сидить.
Молодий царевич входить до покою, дивиться, а
пташок у простій клітці. Він бере та й витягає пташка
до золотої клітки. А пташок як заверещить, то всі
повставали та й імили його ко^іо пташка, та й кажуть:
— А ти як смієш пташка брати?
Напудився молодий панич та й каже:
— В мого тата є золота яблунька, а цей пташок
щоночі обриває одно яблучко. І мене мій тато послав,
аби я сього пташка приніс.
Той цар йому каже:
— Іди! Як приведеш мені золотого коня, то дам тобі
пташка.
І пішов молодий царевич. А вовк каже:
— Видиш, я тобі казав, аби-с не брав до золотої
клітки. Але вже пропало,— каж$ вовк,— ну, сідай на
мене.
Сів, а вовк що скочить, а все миля. І прилетіли до
другого царя, там де золотий коник. Вовк каже:
— Стій же ти тут на дворі, а я піду до стайні.
Пішов вовк до стайні і помертвив усіх фірманів.
Виходить на двір та й каже:
— Іди ж тепер до стайні і бери коня. Але аби-с не
брав золоту кульбаку, лиш бери з тою кульбакою, що
на коні.
І пішов молодий царевич. Дивиться, а то така куль-
бака золота, що аж очі в себе бере. Він хоче брати
кульбаку в руки, а кінь як заірже, то всі повставали та
й імили молодого царевича, завели до царя. Цар його
зачав питатися:
— З якої причини ти хотів коня взяти?
Молодий царевич розповів йому все, як було. Цар
каже:
— Іди, приведеш мені ту панну, що на морях в
окренті вродилася і зросла, і ще не була її нога на сухій
землі. Як мені приведеш, то дам тобі золотого коня.
Молодий царевич вийшов на двір та й плаче. А вовк
каже:
— Видиш, я тобі казав, аби-с не брав золоту кульба-
ку, і був би-с узяв коня. А тепер я тобі не винен.— По-
тому питається вовк: — А що ж тобі казав цар?
— Що ж, казав, аби йому привести ту панну, що
вродилася на морях і ще не була своєю ногою на сухій
землі.
Вовк каже:
— Не журися, ми її дістанем. Але іди до міста та
накупи хусток червоних, зелених і з всякими квітами.
Пішов молодий царевич у місто, накупив усякої
матерії, пішли над море та й виклали склеп. Він пороз-
вішував хустки на дрючках, а то вітер носить хустка-
ми, і страх далеко видко. А вовк молодому паничеві
каже:
— Стань собі за склепом і стій. Вона як прийде
і буде обзирати річі, ти лиш забіжи і зараз її імеш
у склепі.
І пішов собі вовк на жирило. А молодий царевич
дивиться: окринт плине. І приплив до берега. Та панна
як уздріла, що то таке червоніється, та й вискочила на
берег і право до склепу зайшла, та й обзирає річі. А він
борше забіг та й імив її в склепі. Вовк прибігає та
й каже:
— Знаєш, що ми зробим? Ми як дамо цареві панну,
а коня візьмем, то і кінь буде наш, та й панна буде
наша.
Взяв вовк замертвив панну, аби не боялася, як буде
летіти, висадив молодий царевич панну на вовка та
й сам сів. Господи! Вовк як скочить, та й за годину
стали в царя. Тут вовк збудив панну та й каже:
— Іди ж ти з молодим царевичем до покою, а
я буду тихо під корчем сидіти в огороді. Ти як будеш
з царем шпацирувати, аби-с відійшла трошки на бік
і аби-с не боялася, бо я тебе ухвачу і з тобою втечу.
Взяв молодий царевич панну і веде до покою. Цар
як зобачив панну, то так втішився, якби не знати чим.
І зараз казав вивести коня із золотою кульбакою, і
дасть молодому царевичу. Взяв царевич коня та й сів
собі на нього, та й їде поволі дорогою. А вовк сидить,
сидить під корчем, дивиться, цар виходить з панною та
й шпацирує собі по огороді. То вже добре смерклося.
Панна відійшла трошки на бік. Господи! Вовк як ухва-
тив панну, як скочив, і здогонив царевича за містом, та
й каже:
— Ну, вже маєм панну і коня.
їдуть вони, їдуть, і приїхали вже до того царя, де
пташок золотий. Вовк каже:
— Знаєш, що я тобі скажу? Ми зараз пташка візь-
мем і коня не дамо.
Взяв вовк та й сам перекинувся конем, та й каже
царевичу:
— Най панна тримає коня, а ти бери та й веди мене.
Як привів до царя коника, цар так утішився, якби не
знати чим, і зараз віддав пташка із золотою кліткою.
Взяв молодий царевич пташка і вийшов за браму,
висадив панну на коня, та й їдуть в дорогу додому.
А вовк, що побув у стайні, не ждав. Вирвався та й утік,
здогонив царевича та й каже:
— Видиш, як я тобі добре зробив. Вже маєш панну,
коня і пташка. Тепер візьми ще купи собі пару коней
цугових і бричку, найми собі фірмана та й їдь додому.
Але пам’ятай лиш, аби-с не забув за мене в дорозі.
І пішов собі вовк у ліс, а молодий царевич пішов
у місто і купив собі пару коней та й бричку, наймив
собі фірмана та й їде додому. їде, їде, вже виїхав
з кілька миль і заїхав з нею до одного невеличкого
міста. І став попасати. Дивиться, а його брати ходять
по місті такі обідрані і босі, шмаття на них облетіло,
такі нужденні, що ледве їх пізнав. Зараз вони з ним
повіталися та й кажуть:
— Ото, братчику, находилися ми світами, попрода-
ли коні і одежу, бо вже не мали за що погодуватися.
А тепер радимося, як додому приступити.
Молодший брат каже:
— Ходіть, брати, зо мною.
І пішли до склепу. Він покупив їм сорочки і чоботи,
одежу та й поперебирав їх наново так, як були, і купив
їсти. Попоїли вони, а як попоїли, фірман запряг коні,
і їдуть додому.
Але на дорозі щось обидва старші брати порадилися
і кажуть:
— Нам буде встид від тата, що ми старші та нічого
не зорядували, а молодший зорядував та й він дістане
від тата коруну.
Взяли та й убили молодшого брата і фірмана, а самі
сіли на бричку та й поїхали. На дорозі кажуть вони
панні:
— Пам’ятай, як би-с сказала татові, то би і тобі
було.
Вона забожилася перед ними, що не скаже нікому.
А той старший каже:
— Ми лиш додому приїдем, і я візьму з тобою
шлюб.
їдуть і вже приїхали додому. А цар як зобачив
пташка і золотого коня, то з радості аж не знав, що собі
робити. Зараз на другий день зробив великий бал і
розповідав гостям, що його сини найшли золотого
пташка і коня, і панну з морів. За молодшого свого
сина і не , згадає.
А вовк, що ходить лісом, ходить і думає собі: «Ану,
я піду тою дорогою, куди молодий царевич поїхав».
І пішов вовк собі спацирком, а то була вже ніч. Вовк
дивиться, а то щось чорніється. Прийшов ближче, а то
молодий царевич. Та й каже вовк:
— Ото тебе, небоже, зрадили брати.
Побіг та й приніс живущої води, плюнув йому в
зуби, та й він ожив. А вовк йому каже:
— Ото-с лишився, гий сирота. Але ти не міркуєш,
чи ти не мав що коло себе?
— А що ж? Не було ніц, лиш сигнет, той, що мені
панна дала.
Вовк як зачав землю бурлити, найшов сигнет золо-
тий, дав молодому царевичу та й каже:
— Сідай на мене.
Господи! Він лиш сів, а вовк як скочить, та й за
годину стали дома. Тут вовк каже:
— Іди ж тепер до міста, купи собі скрипочку та
й грай, а додому аби-с не показувався.
І пішов собі вовк у ліс. А молодий царевич пішов
у місто і купив скрипочку. Як заграє, то най сховається
банда. І пішов молодий царевич у дім до жида, і казав
собі дати щось пити. А відтак як заграє в скрипочку,
а жиди хоть би не раді танцювати, то мусили, бо ще не
чули такої гри. Жид каже:
— Я іду до царя і скажу цареві, аби взяв сього
музику грати на весілля.
Пішов жид до царя і каже:
— Царю, такий є музика, що на цілім світі не
найдеться ліпший, але то най банда сховається, як він
заграє.
І зараз казав цар його закликати. Приходить він до
царя. Господи! Як заграє в палацах, так що аж вікна
дзеленькотять. А та панна, що мала іти вже до шлюбу,
лиш подивилася на музику і зараз пізнала, що то той,
що її взяв із морів, та й каже:
— Прошу вас, пани, послухайте, а я вам скажу
байку.
І зачала казати, і каже так:
— Був' один цар та мав три сини, і мав золоту
яблуньку. Він щоранку рахував яблука, і все не ставало
одного.
І розповіла все так, як було, і що з ним вовк робив
і т.д. А напослідку каже вона так:
— Як він їхав уже додому та й надибав своїх братів
в однім місті, дивиться, а вони такі обдерті, такі босі
і нужденні, що аж не мож було дивитися. Молодий
царевич покупив їм убрання і все, і пустилися в дорогу.
А в дорозі, бо їм було встидно, що молодший найшов
пташка, зараз убили його, рідного брата, і затягнули
в ліс. А самі взяли пташка і золотого коня та й
заборонили панні, аби сказала, бо би і вона загинула.
І мусила забожитися перед ними, що нікому не скаже,
і поїхали. А цар як зобачив золотого пташка, коня
і панну, то зараз казав зробити бал і повідає гостям, що
то його сини привезли з дороги, а за молодшого і не
згадав. Та тут уже мало бути в царя весілля. Старший
син мав брати шлюб, але не було добрих музиків. Аж
найшовся такий один, що як заграє, то най банда
сховається.
І зараз обіймила того музику, і поцілувала, та й
каже:
— Тепер ти мій, а я твоя!
Гості аж зумілися. А вона каже цареві:
— Татку! Оце ваш молодший син. То він усе най-
шов: і золотого пташка, і золотого коня, і мене з морів,
бо моя нога не була на сухій землі, відколи я вродила-
ся, аж він мене привабив.
І зараз цар поклав коруну на свого молодшого сина,
і випровадив до шлюбу. А старшим каже так:
— Ідіть собі від мене! Аби мої очі не виділи і вуха
не чули за вас.
І нагнав у світ. А молодшому дав половину свого
царства, і жили собі красно аж до смерті.
22. ШЕВЧИК КОРОЛЕМ
Був один швець та мав одного сина. Але той син був
дуже розпусний, пив дуже, бився. А тато його як
уздрів, що він такий, та й нагнав його геть від себе.
Взяв він та й пішов у світ.
Іде він світом, іде. Прийшов він у другий край; іде
лісом. Зайшов у лісі на таку поляну, що було тої
поляни більше, як три ризі. Дивиться, а на тій поляні
ходить баба така стара дуже. Та й приходить ід ньому,
та й каже:
— А ти що робиш тут, римарчуку?
А він каже:
— Відогнав мене тато, а я пішов у світ.
Каже йому баба:
— На тобі дручок залізний, важить цетнар, довбню
таки цетнар, а кліщі півцетнара, та й ти іди в той ліс.
А в тім лісі пасе вівчар вівці. Ти в нього наймися за
підпасича. Там є змія, що він дає кождої днини по дві
вівці тій змії, а ти її уб’єш. Як уб’єш ту змію, розкроїш
змії голову, а в її голові найдеш ключ. Той ключ від
великої дуже столиці, що пішла під землю з людьми, зо
всім. А ти ті люди викупиш з тої неволі. І там в ще дві
панни царя тої столиці. Ти з молодшою оженишся,
а цей цар, що в його лісі змію уб’єш, скаже тобі, аби-с
з його донькою женився. Ти скажеш йому, цареві, що
не хочеш. Він буде тобі давати грошей, коні з поїздом,
а ти аби-с ніц не брав, бо ти знаєш, кілько ти цареві
зробиш доброго. Той край, що він у нім, то тої змії,
а цар змію за то годує. Вона його більше коштує, як той
край варт, бо цілий край не з’їсть на рік того, що вона
сама.
Розповіла баба римарчукові все і каже:
— Іди, сину, най тобі бог помагає.
І пішов римарчук до того вівчаря. Прийшов та
й наймився в нього за підпасича. Пасуть оба з тим
вівчарем вівці щоранку, щовечора, дають змії по дві
вівці. Пасуть ба і дві неділі. Вівчар спустився на римар-
чука. Уже він сам давав змії вівці.
Одного разу не давав римарчук змії їсти. Чекала
змія цілий день, не давав. Вона взяла, полетіла до царя
і повибивала всі вікна цареві. Прилетіла назад до своєї
діри і сіла, а римарчук прийшов до діри. Змія вчула,
виставила рот, гадала, що їй дають їсти. А римарчук
кліщами за язик, довбнею в голову та й убив, розтяв
голову, найшов ключ та й іде до царя. А цар уже
послав жовнірів до вівчаря, чому не давав змії їсти, що
повибивала вікна. Здибає римарчук ті жовніри; пита-
ється їх:
— Де ви ідете?
А вони кажуть:
— Ідем до вівчаря, чому не давав змії їсти.
А римарчук каже до них:
— Вертайтеся назад до царя, я вже змію убив.
Вернулися з ним назад до царя. А римарчук приніс
із змії голову на знак цареві, що змії нема. Як цар
уздрів, так утішився і каже римарчукові:
— Тепер будеш женитися з моєю донькою, коли ти
такий моцний. Я посилав гармати і військо. Жовніри
стріляли до неї. Вона як вихопилася із своєї діри та
й побила стільки регіментів війська, а ти сам її убив, то
тепер будеш моїм зятем.
А він каже:
— Я не хочу бути твоїм зятем.
А цар каже римарчукові:
— А чого ж ти хочеш?
Він каже:
— Я ніц не хочу.
Каже цар йому:
— На тобі коні, поїзд, грошей.
Він каже:
— Я ніц не хочу.
Зібрався і пішов.
Приходить на то місце, де місто велике запалося, що
в нім була столиця. Чекає до вечора. Перед опівночі
дивиться, а то місто виходить наверх на дві години.
Дивиться римарчук, світло скрізь. Взяв та й іде до тої
столиці. Прийшов, має ключ від тої змії, від тих самих
палаців. Відомкнув, входить до покоїв, дивиться, а
пани кажуть до нього:
— Тікай, римарчуку, на тобі живо їсти, бо як при-
йдуть шатани, та й тебе рознесуть по кавалку.
Взяла наймолодша панна, дала йому перстень з
своєї руки на його руку та й каже йому:
— Іди завтра там на ту і на ту гору, там будуть два
чорти ділитися, бо їм тато лишив бучок, капелюх і
черевики. Бук такий, що якби ним махнув, то би всі
чорти побив. А капелюх такий, якби в нього убрався, то
аби тілько було чортів, то би тебе не виділи. А черевики
такі, якби в них убувся, то щоб-ис ступив, то сто миль,
а якби-с скочив, то двіста миль. Бери ж та іди туди,
якби-с міг то дістати, то би-с міг нас відси і ціле місто
викупити.
Взяв римарчук і пішов, уже і не хочеться йому
спати. Іде цілу ніч. Приходить до тої гори, дивиться.
Лиш день зробився, а чорти уже є оба, правдуються, не
можуть поділитися, бо оба хотять, аби дістали то все.
Не можуть погодитися, беруть та й б’ються. Приходить
римарчук ід ним (до них), каже до них:
— Що ви так б’єтеся?
А вони кажуть, чорти:
— Та бо тато нам умер та й лишив нам черевики,
капелюх і бук, ото, що видиш.
А римарчук каже:
— Дурні, я вам зроблю справу, поділю вас.
А чорти кажуть:
— Коби-с міг нас поділити!
Римарчук здоймив плиту та й каже до них:
— Дивіться, я кидаю плиту у воду. Котрий борше її
знайде і винесе, того буде все.
Зараз пристали чорти на таку справу, Ііинув римар-
чук плитою у воду, та й полетіли чорти за плитою
у воду. А римарчук живо капелюх на голову, черевики
на ноги, бук у руки та й став. Виносить чорт один
плиту, а другий так виходить. Дивляться, нема нічого,
та й римарчука нема. Каже один до другого:
— Ото добру справу нам римарчук зробив, тепер ні
тобі, ні мені. Так не могли ми поділитися, тепер нікот-
рий не маєм.
Пішов римарчук там до того міста, де виходить з-під
землі. Чекає, чує: виходить то місто, а він живо до тих
палаців. Відомкнув, входить, а панна йому дала таку
книжку, аби читав. І каже йому:
— Сідай, бо зараз таких чортів прийде, що аж
страшно буде дивитися. Будуть тебе просити: «Пане
наш! Царю наш! Покажися, покажися нам! А ти аби-с
не показався і не скидай капелюх». Панна його лиш
напоміла, чує, так (тілько) їх іде, як трави та листу.
Котрий увійде, то кождий каже: «Добрий вечір, римар-
чуку!» Кождий його так асистує, коби лиш обізвався.
Але не обзивається римарчук, лиш читає. Чорти все:
«Римарчуку, обізвися, дивися, яку ми тобі коруну при-
несли, яка золота, друга з діаманту, просим, подиви-
ся!» Він глипнув, а то така скала, якби виділи його та
якби пустили на нього, то би йому була смерть. Читає,
уже минає по опівночі. Як зірветься римарчук, як зачне
бити тим бучком; такий писк, страх, побив усі чорти.
Зробилася днина, місто уже не іде під землю. Тепер
римарчук женитеся з одною панно#). Взяв шлюб. По
весіллю дала йому його жінка свого тата коруну, та
й зістав царем. Пожили вони рік, два; тоді каже римар-
чук до своєї жінки:
— Я поїду до свого тата.
А вона каже:
— Я не бороню,-то їдь.
Другий день зібрався, взяв собі війська, сів у поїзд
та й їде аж до вечора. Захопив його вечір далеко від
села. їде, а нема села ніякого. Аж нараз дивиться:
видко світло. Приїздить там, то корчма заїздна, така
велика, страх. Обібрав собі римарчук станцію. А то
корчма така була, що розбійники розбивали, а там
зносили. Було там що їсти навіть для царя. Повечеряли
всі жовніри. А та жидівка, що тримала той дім, каже
до царя:
— Може би, ясний монарха заграв собі зо мною
в карти?
А він каже:
— Чому б ні?
Зачали грати. Програв цар, що мав, навіть і коруну.
Полягали спати. Прийшли розбійники, принесли, що
нарозбивали, взяли порізали усі жовніри. Прийшли
і царя різати. А він якось учув та й вікно вибив, та
й утік так, як спав (у сорочці).
Прибіг аж до свого тата та й там ліг десь під якусь
шопу. Рано входить до хати, а мама каже:
— А диви, дрантюга, десь ходив? Повідносив усе,
що йому постаралося, а тепер прийшов лиш у портках
та в сорочці.
Він, бідний, ніц не каже, що він царем, та й упросив-
ся у тата свині пасти. Дав йому тато якусь стару
капоту, так не любить на нього, страх. Уже він бідний
пасе півроку.
Бере його жінка, їде за ним до його тата, взяла собі
військо та й їде. Так само і їй трафилося ночувати у тій
самій корчмі. Ночує вона, казала собі дати їсти, пити
і для своїх жовнірів повечеряти. А та каже гостиниця
до царівни:
— Може би, ясна пані заграли у карти?
Каже царівна:
— Чому? Заграєм.
Зачали грати. Царівна виграє від тої гостиниці різне
срібло, золото, поїзди, коні, все, що мала. Уже не має
з чим грати. Але вона, жидівка, пішла та й вносить
коруну. Як царівна уздріла коруну та й пізнала, що то
її чоловіка. Зараз військо казала поставити около тої
корчми, аби стояли до ранку на варті. Вночі прийшли
ті розбійники, принесли всього добра. Злапали їх жов-
ніри, постріляли всіх. Рано йде до пивниць царівна
з жовнірами, дивиться, є її військо, коні, але царя її
нема. Казала забити ту жидівку, лишила половину
війська там коло тої корчми, а сама поїхала за чолові-
ком до його тата.
Приїздить там на вечір, а її чоловік лиш пригнав
свині. Він жінку свою пізнав, а вона його ні, бо він
дуже заріс, так, як дід. Сидить, ніц нікому не каже, бо
не видить свого чоловіка, знає добре, що там його тато.
Але схотіла води, казала дати води. Її чоловік учув та
й подав у такім дрантю, страх. Подає цар царівні тою
рукою, що була обручка на пальці. Вона глип та й
пізнала свою обручку, обіймила його, поцілувала. За-
раз казала прикликати цирульника. Обголив його, об-
мили файно. Вона заклала коруну сама на нього, уб-
рався файно. [...] Забрали з тої корчми все та й тоді
жили, аж поки не померли.
23. КУПЕЦЬ І ЦІСАРІВНА
Був один такий купець, що мав дванадцять крамів
(склепів), такий був багатий, а більше дітей не мав,
лиш одного сина. В тім часі то купці найліпше малися.
Тому і той купець хотів, аби його син був также куп-
цем.
Та й раз хотів його послати в дорогу. Каже:
— Як ти не підеш в дорогу та не проздрипі світа,
поки я живу, то не будеш відтак знати світові ладу.
Але син не хотів іти в дорогу та й каже татові:
— Як я піду в дорогу, то ви не будете з мене
контетні.
Але тато таки його присилував, що пішов у дорогу.
Він взяв із собою два мільйони, щоб там накупити
крамщини, та й поїхав до одного міста, в котрім були
татові знакомі купці. Але ще наперед послав свого
козака, ніби слугу, до того міста до тих купців, щоб їм
сказав, що він їде, та щоб усі купці вийшли против
нього, у котрих він має крамщину брати. Слуга як їм
сказав, то вони всі вийшли против нього, взяли його до
себе та й зробили йому бал. Бавилися допізна, а потім
дали йому осібний покій, щоб собі спав. Він пішов та
й спав.
Рано пробудився, слухає: не чути нікого. Він устав
та й відхилив двері, аби хтось прийшов його обпуцова-
ти (почистити чоботи), але не видко нікого. Виходить на
ганок, нема нікого. Іде в город, нема нікого; кличе,
нема нікого. «Пек му од сина»,— каже. Йде до міста, не
видко нікого. Аж стрічає одного хлопця, що ніс чоботи,
та й питається:
— Де то люди з міста подівалися, що нікого не
видко і всі крамниці позапирані?
Хлопець каже:
— А ти ж не знаєш де?
Він каже:
— Таже не знаю.
А хлопець каже:
— Вони судять тепер над одним купцем, що збанк-
рутував та й вмер, і лишив великі довги.
Він каже:
— Де то є?
Хлопець його справив де.
Він пішов туди, а то правда. Там такого миру (лю-
дей), що аж чорно, судять над тим купцем. Та й осуди-
ли, аби його тіло розрубати на чотири штуки та й
повісити на чотирьох частях міста, аби другі виділи це
та аби не банкрутували. А він каже:
— Стійте! Не робіть сього. Я віддам усім гроші, що
він був винен, а його дасте мені.
Купці пристали на це. Він сказав, аби всі сходилися
до нього, а він їм буде платити. Як взяв платити, то
йому лишилося лиш півмільона грошей, а півтора
мільйона заплатив довгів. Потім ще зробив тому купце-
ві файний похорон та й мало що грошей йому ли-
шилося.
Що ж тепер робити? Треба йому було вертатися без
крамщини, але йому сором було тата. Що ж він діє?
Його татові були винні купці в тім місті мільйон гро-
шей. Він послав до них, аби йому віддали. Вони відда-
ли, а він розміняв на срібло та золото та й за свої, що
ще йому лишилися, скуповує попіл. Накупив дванад-
цять бочок попелу, а зверхи поприсипав сріблом та
золотом; шість сріблом, а шість золотом, зад нив та
й хоче їхати додому. Кажуть йому купці, аби не їхав
морем, а сухим лондом (материком), бо на морі були
тоді опришки, що дуже воювали, або аби трохи пере-
ждав, поки відти не уступляться. Але він каже:
— Що має мені бог дати на морі, то дасть і на сухім
морі, а що має дати тепер, то дасть і відтак.
Наймив собі пором та й поїхав-таки морем. Але ще
вперед випитався, кілько є опришків. А купці йому
сказали, що дев’ятьдесять і дев’ять. Він пішов до апте-
ки та накупив такого трунку, що як хто вип’є малень-
кий лишень келишок, то буде двадцять і чотири години
спати, як убитий. Та й купив также другого трунку, що
як так спить від того трунку, а лиш трошки всиплеться
йому в рот, то зараз подужає так, якби того не пив.
Купив также сто келишків та й’поїхав. А слугам своїм
розказав, що як він буде з опришками забавлятися
і скричить: «Дайте мого напою»,— то аби дали того,
що від нього спиться. А потім, як будуть усі спати, аби
йому розважили рот та й всипали трішки того другого
напою.
їде він морем, їде, може, виїхав з півтора милі, аж
дивиться, а то садить просто на нього дамшифа. Він не
тікав, але виставив білу фану, що піддається. В тій
дамшифі були опришки. А він каже, як уже з’їхалася
дамшифа з його:
— Я піддаюся вам, я также такий, як ви, але мене
нещастя трафило, що моїх товаришів повбивали, лиш
мені удалося, що-м утік. Я маю дванадцять бочок сріб-
ла та золота. Я хочу відтепер бути з вами.
Вони подивилися на бочки, а то аккурат правда.
Але вони дивилися лиш зверхи, не наспід, та й гадали,
що то цілі бочки повні срібла та й золота. А вони мали
тридцять бочок діамантів. Але їх було на то дев’ятьде-
сять і дев’ять. А він сам-один мав дванадцять бочок
срібла та золота; оже він був найбагатший. Вони при-
ймили його д’собі за свого. А він відтак каже:
— Чи ви не голодні, бо я дуже голоден.
Вони кажуть, що вони также голодні, бо ще від
сніданку нічого не їли, а то вже робився вечір. Але
вони не мають що їсти, бо їм харч вийшов. Він каже:
— В мене є що їсти.
Та й скричав на свої слуги, аби принесли їсти. Слуги
принесли. Вони попоїли та й хотіли пити, і хотіли вже
пити воду. Але він каже:
— Ий, хто би то пив воду. У мене є на цей час
інший трунок.
Та й скричав на слугів, аби дали його напою. Слуги
принесли сто келишків та й той напій, що від нього
спиться. Понасипали келишки. Вони як випили, в той
раз попадали та й поснули, як неживі. А слуги при-
йшли тоді до свого пана та й розважили йому рот, та
й всипали трошки того другого трунку. Він в той раз
пробудився та й сказав, аби тих опришків покидали
в море. Вони в той раз кидали та й уже на ту дамшифу
перенеслися та й поїхали.
А той купець зачав роздивлюватися в тій дамшифі.
Дивиться, а то є дев’ятьдесять і дев’ять цимбрів. А над
дверима кождої висить ключ. Лиш над одними нема
ключа, а то була сота цимбра. Він задивувався, що б то
мало значити. Нарешті взяв та й виломив двері. А там
дуже файна панна, але така файна, що він ще такої
в своїм житті не видів ніде. Він пустився до неї. А вона
каже:
— Тікай борзо, бо як мій пан уздрить, що ти тут, то
тебе на мак посіче.
А він каже:
— Ого, твій пан та й усі його товариші уже в морі.
Може, їх уже риба з’їла.
Та й таки до неї, взяв її обіймати та й уже тут-тут до
того інтересу братися. А вона каже:
— Поки шлюб не візьмеш зо мною, доти ані не
гадай.
Він як то вчув, та й сказав слугам їхати до берега.
Слуги приїхали до берега, а він послав до попа та
•й взяв шлюб, а відтак поїхав додому.
Приїхав, а то вже було недалеко від того міста, де
його тато, та й послав слугу, аби тато вислав сорок фір
по то, що він привіз, та й екстра-поїзд для нього і для
жінки його. Але як слуга сказав, аби послав поїзд для
жінки, то тато й мама сказали:
— Не хочемо його ані на очі видіти, коли оженився
так, що ми не знали.
А тоді то було ще так, що най біг боронить, аби син
без відомості родичів оженився або донька віддалася.
Слуга прийшов та й сказав йому, що тато і мама
казали, а він дуже засумувався. Жінка як його уздріла
сумного, то взяла питатися, чого він сумний. Він їй
сказав чого, що тато і мама не хотять його ані на очі
видіти. А вона каже:
— Ий, чоловіче, нема чого так сумувати. Ходім до
першого ліпшого міста, купім собі кам’яницю та й
будемо якось жити.
Так і зробили. Купили кам’яницю. Дали за неї
корець срібла, наймили фіри собі самі та й перевезлися
до неї. Як уже перевезлися і урядили, то дали цілому
містові на дванадцять годин фрай (волю, забаву), то
ціле місто на його кошт через тих дванадцять годин
їло, пило і забавлялося. Орендарі під присягою, що
будуть по правді рахувати, давали кождому, що хто
хотів. А він їм відтак за >все заплатив. Оже як так
сталося, то рознеслася всюди чутка та й до його тата,
що його син дуже великий багач.
Як його тато і мама це перечули, то порадилися, аби
когось послати до сина, щоб переконався, яка їх невіст-
ка, бо вони гадали, що то яка <лопа (дівчина на побі-
геньках), коли віддалася за їх сина так, що вони не
знали. Але кого би то послати? Був у тім місті один
старий купець, їх добрий знакомий, що колись був
великий багач, але тепер збіднів так, що найпідліші
робив роботи, аби жив. Вони послали його. Він пішов
і прийшов до того міста. Дивиться, а то є дуже велика,
найбільша в цілім місті і найфайніша кам’яниця з
срібною галереєю. А на тій галереї спацируе син того
купця із своєю жінкою. Він його пізнав та й пішов
просто до нього, і каже правду, що він збіднів і зароб-
ляє останнього хліба, і зачав пробувати його жінку.
Але як лиш до неї заговорить, чи по-німецьки, чи
по-французьки, чи по-турецьки, чи як-небудь, то вона
йому так само відповідає. А далі пізнала, що він її
пробує, та й каже:
— Пуста твоя робота. Я є царського ложа донька
і знаю говорити всіма язиками, кілько їх є на світі.
Та й дала йому п’ятдесят червоних на дорогу. А чо-
ловік її, той син того купця, дав йому сто червоних.
Той пішов собі. Прийшов до того купця (батька) та
й розказує, як є, та й каже, що його син має кілько
маєтку, що цілий край разом кілько не має. Вони як це
вчули, та й вибралися до сина в гості. Син уздрів, що
вони їдуть. Та й як уже мали входити в двері, він укляк
із жінкою на порозі по благословенство. Вони як
надійшли, та й їх поблагословили. Відтак розгостили-
ся. А відтак син показав їм свій маєток. Вони як
уздріли, та й кажуть — він до сина, а вона до невістки:
— Я вже до смерті від тебе не піду.
Але що зробити з тими дванадцятьма крамами
(склепами)? Зачали радити і врадили, аби їх подарува-
ти тому старому бідному купцеві, що приходив на звіди
до сина. Так і зробили.
Так вони жили якийсь час укупі. Аж стребилося
(випало) тому молодому купцеві їхати в дорогу, але
йому було жаль лишати жінку. Та й з того жалю дуже
змарнів. А вона його питається, чого він такий марний
та сумний? Він каже, що йому великий жаль лишати її
дома, а без неї їхати. Вона йому каже, щоб привів
маляра, аби її відмалював, та й таку відмальовану
візьме з собою в дорогу. Він так і зробив, повеселів
і поїхав.
Він їхав морем. Але звівся вітер, взяли бити бовнани
(хвилі), і вночі занесло їх в чужий край до берега, до
якогось великого міста, і там стали. Рано він вийшов
у місто. Дивиться, а то на мурах поприбивані малюнки
його жінки та й у місті парада. Він каже сам до себе:
«Агій! А то відки взялася тут моя жінка?» А то хтось
підслухав, та й зараз його обскочили, імили і скували,
та й взяли до фурдиді (арешту). Відтак взяли з нього
тягнути протоколи. А він розказав усе по правді, що він
її відобрав в опришків і що з нею оженився, та що є
в нього дома. Цісар сказав, аби зараз з ним їхали та
й щоб її привезли.
А то було з його жінкою так. Одного разу не було
цісаря дома, бо воював з якимось другим, та й війська
в місті не було, лиш самі жінки. На той час напали на
місто опришки і зрабували цісарську касу та й взяли
з собою цісарську доньку, бо вона була дуже файна, але
вона не хотіла з ними нічого мати. А потім той купець
у них її відобрав, як уже сказано.
Отже, вислав цісар дамшифу з військом і міністром,
щоб йому доньку привезли. А той міністр любився
з тою донькою, нім її взяли опришки, і мав з нею
женитися. Міністр віз того купця таки скованого 1
прикованого до лавки, що на ній сидів і спав. Як уже
були приїхали до берега, то він (купець) написав до
своєї жінки, аби борзо їхала напроти нього, бо він
в нещастю. Вона як прочитала, так зараз пустилася
в дорогу і борзо прилетіла аж ід дамшифі, як уздріла
свого чоловіка прикованого та й того міністра, що з нею
любився і мав женитися, то аж заплакала із жалю та із
злості. А міністр її запитався, котрий її чоловік. Вона
показала на того прикованого та й каже: «Оцей!»
А міністр витяг шаблю та й хотів йому шию втяти, але
вона зачала дуже кричати та й сказала, що як уздрить
з нього кров, то і вона не буде жити, і міністр не буде
жити.
— Я,— каже вона,— з ким вперед любилася, то
любила, але тепер я його жінка, то більше нікого не
хочу.
Міністр тоді вже йому шию не стинав, але сказав,
аби його кинули в море. Військо кинуло його в море
так, як був прикований,— разом з лавкою, а дамшифа
борзо поїхала.
Але він не втопився. Якось виліз на ту лавку і так
плакав по морі і кричав, аби його хто рятував. Але не
було нікого. А то вже зробилася ніч, звіявся вітер,
зачали бовани бити та й викинули його на берег. А той
берег був серед моря лиш такий завеликий, як на
сажень, а навкруг нього — море. Він сидить на тім
березі, але ані розкуватися не може, ані відти ніде піти,
хоть би міг розкуватися, бо навкруг море. Він би і
змерз, бо був цілком мокрий, і зголоднів так, що крича*
ти вже не міг. От уже так ждав смерті. Але дивиться
він, а то появляється йому хтось та й каже:
Запиши мені то, що маєш невідоме дома, то тебе
вирятую.
Купець подумав, що не має нічого такого дома
невідомого, та й записав. А той здоймив з пальця
перстень та й каже:
— На цей перстень, поклади його на палець, а як
чого лиш схочеш, то його покрути, будеш мати.
Він взяв перстень, поклав на палець, а той, що йому
його дав, десь щез (зник).
Він хотів, аби йому кайдани з ніг спали. Покрутив
перстень, і кайдани спали. Хотів, аби на нім зробилася
така одежина, як на принці. Покрутив лиш перстень,
а то так зробилося, що на нім сталася така одіж, як на
принці. Відтак схотів, щоб він став у тім місті, де його
жінка. Покрутив лиш перстень і зробився відразу в тім
місті, де була його жінка.
Як він стався в тім місті, та й іде попри палац
цісарський то сюди, то туди. Аж подивиться вгору, а то
на ганку стоїть його жінка. Та зараз його пізнала,
розломила сигнет і кинула йому, та й показала йому на
міги, в котрий час та й в котрім буде касині (касино).
Він пішов туди та й лишень що обкрутився, а то двері
утворяються, та й входить вона і каже йому, що її тато
віддає-таки за того міністра. А коли буде шлюб, то вона
попросить тата, щоб він (купець) був за дружбу, та
й що вона тепер мусить борзо йти дому, аби хто не
довідався та не сказав, що' вона д’ньому приходила.
Відтак аккурат попросила тата, аби він був за дружбу,
та й міністр його взяв у дружбу. Він його не пізнав,
а гадав, що то таки принц. Ну вже вони пішли до
шлюбу, стали перед вівтарем. Вийшов піп та й що лиш
хоче вже злучити її руку з міністром, а вона якось
ухопила свого за руку, притягла д’собі та й каже:
— Оце мій чоловік. Я вже з ним взяла шлюб давно,
я більше нікого не хочу. Я хотіла йти за міністра, бо-м
гадала, що мій чоловік втопився, бо його міністр у воду
кинув. Але коли йому біг поміг, що вирятувався, то
я нікого іншого не хочу.
На то явився і той, що йому там на морі дав
перстень, і посвідчив, що то аккурат так є, і шлюб
з міністром розійшовся на нічім.
Але той, що йому дав на морі перстень, прийшов
з дитиною, приніс її на руках. А та жінка того купця,
цісарська донька, як лиш глипнула на ту дитину, та
й зараз пізнала. І каже до свого чоловіка, нібито купця:
— Це наша дитина! Най її занесуть до тата.
А той, що її приніс та що був за свідка, що той
купець е шлюбний чоловік тої принцезни, поклав дити-
ну ту перед вівтарем та й намахнув шаблею, хотів
розрубати ту дитину. Купець імив за шаблю, а той
каже:
— Нащо ловиш за шаблю, чи тобі жаль за дитиною
цею?
А він каже:
— Таже жаль, бо це моя дитина.
А той каже:
— А жаль тобі було за тим купцем, що його хотіли
в тім купецькім місті купці розчверткувати?
А він каже:
— Также жаль, бо якби ні, то би-м його був не
викуповував за таку велику суму.
А той каже:
— Ну, коли тобі було жаль за тим купцем і коли-с
його викупив, то і мені жаль за твоєю дитиною, і я її
тобі віддаю.
І віддав йому дитину і запис той, що записав його
на морі за перстень. Оже то, відай, був той самий
купець, що його хотіли купці розчверткувати. Оже він
як то сказав, та й десь щез (зник).
Вони дитиною дуже утішилися, занесли її до тата.
А тато, ніби той цісар, также утішився та й каже:
— Ну, най уже буде моя донька жінка, чия є, добре,
що живе та й що я внуку маю.
Та й зараз записав йому половину свого краю, а по
смерті цілий. Відтак зробив дуже великий бал і дав
цілому краєві фрай (вільність) на одну добу, а тому
міністрові дав фрай на цілий тиждень. І я также там
був, та й мав фрай на цілий тиждень. Але я сів собі на
бочку з вином. А бочка пукла, вино розіллялося, як
вода, та й мене аж сюди занесло.
24. ЧАРІВНИЙ КІНЬ
Був один чоловік. Жив він кілька років і не мав
жодної дитини. Аж на п'ятім року зайшла його жінка
в тяготу. Але тої днини, що мала мати родини, він
поїхав у ліс за дровами. Привозить увечір дрова, вхо-
дить до хати, сідає на лаву, а моші (баба акушерка)
каже йому:
— Там не сідай, бо там дитина.
Де навернеться сісти, то моші каже, що все дитина.
А він каже:
— А то що таке? Там дитина і там дитина. А то
відки таких дітей?
А моші каже йому:
— Відки би було? Бог тобі дав дванадцять хлопців.
х Він як учув, перестрашився дуже, що тілько дітей.
Так пішов у ліс, в такий темний, що світла не видко, та
й там іздичів.
Ті хлопці ростуть, а він у лісі здичів. Найшов собі
діру та й там жив так, як який звір. Може, там жив
п’ятнадцять, двадцять років. Хлопці виросли всі два-
надцять. Питаються своєї мами:
— Де наш тато, чи умер, чи що?
А мама хлопцям каже:
— Ні, не умер, але як ви породилися, то він напу-
дився, що вас аж дванадцять, і зі страху втік у ліс та
й здичів.
Кажуть хлопці:
— Ану, ми підем шукати його.
Зібралися всі дванадцять і пішли в ліс. Ходять по
лісі, дивляться: в однім місці якийсь чоловік помежи
дуби втік до скали. Приходять там, де він утікав,
дивляться: коло тої скали є чотири дуби, так рідко
стоять один від другого, так навхрест. А він як не
видить нікого, то ходить від одного дуба до другого,
а від другого до третього, а від третього до четвертого.
І так зробив собі стежку навхрест. Видять ті хлопці, що
там його не найдуть. Каже наймолодший до них:
— Ходім додому, пошлем завтра маму до міста, аби
купила чотири скляночки і в кожду скляночку аби
взяла по кватирці горілки, і чотири полумиски такі аби
купила.
Другий день послали маму до міста. Купила мама
скляночки і в кождій горівки, і чотири полумиски
принесла додому. Казав знов той наймолодший зварити
курку. Зварила мама, забрали вони і пішли у ліс.
Приходять там, а він, тато їх, як уздрів, що вони ідуть,
та й живо до скали, та й сховався. Взяв той наймолод-
ший хлопець, порозкладав на всі чотири часті (сторони)
по скляночці і по полумискові з м’ясом, і пішли вони
набік, поховалися і дивляться збоку. А він виходить із
скали, походжає тою стежкою, дивиться на ті скляноч-
ки і на м’ясо, сідає, кушає того м’яса та й горівки,
смакує йому. Випив усю горівку та й упився, і зараз
заснув. Вони обскочили, ухопили його, принесли додо-
му. Але він був п’яний та й нічого не тямив. Як
витверезився, зачав кричати, зачали сини його
опам’ятовати. Ніц не помагало, взяли, зв’язали його.
Помаленько, за два дні чи за три дні, прийшов до
себе, до розуму, уже зачав газдувати. Кажуть йому
хлопці його:
— Тату, ви газдуйте, а ми підем у світ, аби-м собі
заслужили кождий по коневі.
Зібралися і пішли всі одинадцять, а дванадцятого не
приймали до компанії, бо мали його за дурного. А він
не був дурний, але видавався перед ними дурним.
Пішли ті одинадцять, дивляться: іде і той дурний за
ними, здоганяє їх. Вони кажуть йому:
— А ти чого? Не ліпш, аби ти дома був? Яке ти
заслужиш собі, то буде на що дивитися.
А він каже до братів:
— Як собі заслужу, так буду мати.
Тоді вони умовилися так: в рівний рік аби зійшлися
докупи до тої корчми. Та й розійшлися кождий собі
окроме питати служби. Понаходили собі кождий служ-
бу.
А той наймолодший, що вони мали його за дурного,
наймився у великого пана графа пасти стадо в таких
полонинах. Взяв він, пішов до стада та й пасе ціле літо
такі коні; поспасав, що аж мило дивитися. Виїздить
пан той його, а уже сніжок натряхав увосени, аби він
стадо згонив до двора на зимівлю. Дивиться на своє
стадо: такі коні, що не може собі налюбитися тими
кіньми. І каже йому:
— Добре-с мені коні випас, добрий-єс у мене слуга.
А він каже панові:
— Прошу пана, вони би не такі були, але отой
паршивий кінь не давав їм ціле літо пити. Скоро лиш
до води я гонив, а він з вибриком наперед нап’ється
сам. А тим коням поколотить воду, та й уже вони не
хотять пити.
Пан каже йому:
— То уже пропало, принаймні, що коні здорові.
А як буде так і в селі робити, то я тобі дам стрільбу та
й його застрелиш.
Погнав він із дому до води, а той паршивий кінь так
робить і в селі; побіжить наперед, нап’ється сам, а
коням покаламутить воду.
Пригонить коні від води і каже панові:
— Той кінь так і тут робить, як там робив у полі.
Пан набив стрільбу і каже йому:
— На тобі! Як займиш знов до води, а буде каламу-
тити воду, то аби-с застрілив його.
Він займив знов до води, а той паршивий кінь знов
каламутить. Він побіг наперед стада, відтяг курок, хоче
його стріляти. А кінь заговорив до нього та й каже
йому:
— Стій! Не стріляй мене, я стану тобі в пригоді.
Той стадник задивувався, що кінь заговорив до ньо-
го. Каже кінь йому:
— Як вийде рік тобі, аби-с не брав нікотрого коня,
лиш мене. Не бійся, добре вийде тобі.
Пригонить до двора, а пан питається:
— А що, уже не колотив воду той кінь паршивий?
А він каже:
— Ні.
Прийшла весна, а тому стадникові вийшов рік. Вхо-
дить пан з ним до стайні цугової, каже йому:
— Вибирай собі коня, якого ти собі вподобаєш.
Передивився він — скрізь такі коні, хоть голися (ту-
лися) до нього. А він не бере нікотрого, але шукає за
тим паршивим. Приходить до другої стайні, дивиться:
є той паршивий кінь. Каже панові:
— Я цього беру собі, паршивого.
А пан каже йому:
— Я не хочу, аби ти брав паршивого коня. Ти мені
вірно служив, а тепер би на такім паршивім коні їхав.
Він каже панові:
— Таки беру цього коня, не хочу пана кривдити.
Вздрів пан, що він нікотрого не хоче, лиш того
паршивого, взяв доплатив йому ще грішми. А він узяв
коня того паршивого на якийсь, воловід, подякував
панові та й пішов.
Виходить з тим конем за то село. Кінь каже йому:
— Подивися мені в праве вухо.
Той подивився в праве вухо: витягає трендзлу зло-
ту, сідло злоте, а кінь став таки злотий. Подивився
у ліве вухо: витягає собі злоте убрання, шаблю, все, що
до нього належить. Сів собі; добрий кінь так, як муха,
летить.
Прилетів під то село, де мають його брати з’їхатися.
А кінь каже до нього:
— Злізай, подивися у праве та й у ліве вухо.
Той зліз, подивився у вуха: такий кінь став парши-
вий, як був. А він таки такий, в якім був убраний. Ідуть
далі. Здибають старця, а кінь каже:
— Заміняйся із сим старцем за одежу. Ти йому дай
своє добре, а він най дасть тобі своє дрантиве.
Взяв він, замінявся з тим дідом. Дід утішився дуже,
що дістав добру одежу за драізтя. Взяв, пішов далі.
Доходить до тої корчми, а брати його уже є там. Такі
коні мають, як змії, такі собі позаслужували. Дивлять-
ся, що він їде, та й кажуть один до другого:
— От їде і наш дурний. Ото собі заслужив десь
в якогось жида: дрантя на нім, а кінь якийсь пар-
шивий.
Приходить він до корчми, а вони встидаються ним.
Не хоче нікотрий відозватися до нього. Став собі коло
порога та й стоїть. Вони п’ють, співають; зібралися та
й їдуть. А він бере та й тягнеться за ними, не сідає на
свого коня. Насміялися з нього добре та й поїхали.
Міркує він, що вони уже виїхали зо дві милі. Поди-
вився у праве і у ліве вухо. Кінь став злотий, а він
у злотім убранні, в такім, що аж земля сіяє. Як кінь
зачав бігти, так, як птах, таки на повітрі летить. Див-
лять його брати:
— Якийсь принц їде,— каже один до другого.
Наздоганяє братів своїх. Зараз вони йому проступи-
лися: стало п’ятеро по однім боці, а шестеро по другім
боці дороги. Відсалютували йому й говорять собі:.
— Десь цьому крулеві борзо треба, що він так по-
гнав конем.
А вони не знають, що то їх брат. Поїхав він наперед,
став там, де вони мають попасати, перебрався так на-
зад, як був, по-старецьки, і чекає на них. Кінь був
віщун та й йому казав, де що має бути, та й він був
віщуном, але не таким, як кінь. Приїздять його брати,
кажуть йому:
— Та ми тебе лишили, а ти уже напереді?
А він каже:
— Я пішов навправець отуди млаками, долинами
та й я вас перейшов.
Зачали знов пити, дав коням. А йому найстарший
брат купив порцію горівки, дали йому кавалок хліба та
й питаються його:
— А коневі тому не даєш нічого їсти?
А він каже:
— Та що йому дам, коли я сам не маю.
Попасли, беруть та й їдуть; уже недалеко було
додому. Брати поїхали уперед, а він лишився ззаду.
Приїхали додому, питається тато і мама:
— А той їде Іван чи Данило?
А вони кажуть їм:
— їде там іззаду, такий дрантивий, а кінь пар-
шивий.
Приходить додому, а брати його уже п’ють, гуля-
ють. Дивиться тато, що він іде, та й коня за собою тягне
якогось паршивого. Взяв прив’язав того коня до якогось
плота, а сам входить до хати; став собі коло дверей, так
як старець, та й стоїть. Ніхто йому нічого не каже, ані
обізветься до нього. їдять, п’ють, співають, а він стоїть.
Аж коли брат його найстарший уздрів, дав йому кава-
лок хліба і порцію горівки. Узяв він, випив та й пішов
на двір.
Його брати, що пили, далі зачали радитися:
— Берім сідаймо на коні та й їдьмо у світ шукати
такого газди, аби мав дванадять доньок.
А другі кажуть:
— Коби одинадцять для нас, а дурному нащо?
А том наймолодший, що вони дурним його назива-
ли, слухає за плотом та мовчить. Взяли ті одинадцять
братів, посідали на коні та й поїхали, а того наймолод-
шого лишили дома. Ті вже десь виїхали зо дві милі,
а той їх брат Іван чи Данило дурний каже татові:
— Та й я поїду за ними.
А тато каже:
— Нащо тобі куди їхати, будь дома. Видиш: ті твої
брати мають добрі коні, файний убор, а ти такий дран-
тивий, а кінь паршивий. Де ти таким конем годен
з’їхати з ними. Чує, що так тато йому каже, не міг
стерпіти, подивився коневі у праве і в ліве вухо. Кінь
став такий, як злотий, а на нім убрання таке, як злоте,
та й каже татові:
— А що, не маю чим їхати та й у що убратися?
Тато як уздрів, та й аж напудився. Узяв поцілував
його, а він тата і маму, сів на коня та й поїхав. Як кінь
зачав бігти, так, як птах, летить, може, зо дві милі;
наздоганяє своїх братів. Дивляться вони — якийсь ко-
роль їде. Говорять собі потихо:
— Цей король позавчора їхав і ниньки їде. Він десь
доконче за чимось їде.
Наздогонив свої брати. Вони проступили йому доро-
гу, віддали призинтирку (салютували), а він віддав їм.
Проминув братів своїх та й затримав коня, заждав на
них та й питається їх:
— Де ви їдете, панове кавалери?
А вони йому кажуть:
— їдем у світ. Нас є дванадцять братів та й їдем
шукати такого газди, аби мав дванадцять доньок.
Каже той ніби король:
— А дванадцятий де ж ваш брат, коли ви кажете,
що є вас дванадцять? Я виджу вас лиш одинадцять.
Вони йому кажуть:
— Лишився дома газдувати, бо він не має доброго
розуму.
Відзивається той король:
— То я ваш брат наймолодший.
А вони не хотять йому вірити. Він каже до них:
— Коли не вірите, то станьте.
Взяли вони, поставали кіньми. Він зліз з коня, поди-
вився коневі у праве і в ліве вухо. Став такий кінь
паршивий, як був, та й він такий дрантивий, як був. Як
уздріли брати його, кождий зліз з коня і поцілував
його. Тоді кажуть йому:
— Будеш тепер нашим комендантом, так як був
наш найстарший брат.
Тепер каже він до них:
— А де ж ви гадаєте їхати, аби надибати такого
газду, щоб мав дванадцять доньок?
Вони кажуть:
— А ми не знаєм, де найти.
Каже він до них:
— Сідайте на коні, добре тримайтеся та й їдьте за
мною.
Посідали та й їдуть. Дивляться: він зліз з коня,
найшов гребінь, підоймив, сховав до кишені. Брати
питаються:
— Нащо ти здоймив гребінь та й сховав до кишені?
А він каже до них:
— Стане мені в пригоді.
їдуть далі, найшов кремінь, зняв його, сховав до
кишені. їдуть далі, найшов щітку, зняв, сховав.
Знов їдуть. Приїхали до такого двора, обмурованого
муром таким, що лиш птах може перелетіти. Приїздять
до брами, а там на брамі стоять два опирі на варті.
Каже кінь до нього:
— Добудь шаблю, махни на чотири часті, і брама
утвориться.
Так він зробив. Брама утворилася, опирі не чули, як
вони заїхали. Пустили коні до стайні, а коням уже було
занесено обрік, порцію сіна і цебрик води кождому
коневі. Повходили до покою, до одного, до другого,—
там було аж дванадцять покоїв. А в дванадцятім по-
кою було що їсти і пити. Посідали, наїлися і напилися,
а тоді входить та пані, що її двір, 1 каже до них:
— Що ви тут приїхали?
Вони кажуть їй:
— Приїхали ми до вас, аби-сте дали за нас свої
доньки.
Каже вона:
— Дам я за вас свої доньки, але як цеї ночі переспи-
те з моїми доньками.
Вони гадали, що то значить кождому лягти коло
панни. Виходить той ід сьому коневі, а кінь каже йому:
— Дивися, як полягають, то вона хоче вам постина-
ти голови, як поснуть брати. А ти передойми кождого
брата та й там, де панна лежить, аби-с там брата
положив. А де брати лежать, там аби-с панни поло-
жив.
Полягали спати кождий зо своєю панною. Заснули
вони, а він встав, поперемінював брати з паннами та
й сам ліг там, де панна лежала.
О першій годині по опівночі входить мама тих пан-
нів рубати голови тим, що приїхали до її доньок.
Входить до того покою, де вони спали, зачинає рубати
голови своїм донькам. Вона гадала, що вона рубає тим,
що приїхали. Постинала голови всім донькам і пішла
спати. Той встає, будить своїх братів, каже:
— Вставайте та й тікаймо.
Повставали брати, він каже:
— А мацайте ті панни, іцо їм сталося.
Ті помацали, а то кождій голова відтята. Зібралися,
повтікали вікном. А той наймолодший брат, їх комен-
дант, каже:
— Коби лиш живо до коня, та й я не боюся.
Прибігає до коня, а кінь каже йому:
— Кажи, най живо сідають на коні свої, бо вона не
забавиться встати.
Він сказав, ті його брати посідали живо на коні та
й їдуть. А комендант їде наперед і каже до них:
— Гоніть за мною живо, як можете, аби нас не
дігнала.
їдуть за ним, але чує той комендант, що його кінь-
віщун каже до них:
— Гоніть живо, бо уже недалеко.
Взяв він, кинув гребінь — такий ліс зробився, що аж
під облаки. Нім вона той ліс приломала, то вони рівним
плацом далеко утекли. Наздогоняє знов їх. Взяв той,
кинув кремінь — такі зробилися гори, що аж страшно
подивитися. Перелетіла гори, наздоганяє їх. Знов взяв
той, кинув щітку — такі зробилися моря, що оком не
мож їх зіздріти. Прилетіла вона до морів та й стала,
уже не бігла далі. Насварила на них, що вона не їх
порізала, але свої доньки, та й вернулася.
Ті тоді поставали. Каже до них той брат наймо-
лодший:
— їдьте з богом додому і женіться здорові, а я їду
у світ.
Жалували за ним його брати, не хотіли його лиши-
ти. Поїхали вони додому одинадцять, а той дванадця-
тий поїхав у світ.
їде він дорогою. Надибає на дорозі злоту підкову,
здоймив та й сховав. їде далі, найшов злотий кучір,
здоймив та й сховав. їде далі, найшов злоту шерстину,
знов сховав. Приїхав до царя та й пристав до війська
з конем, зо всім. Служить там місяць, два і три місяці.
Він на коня не фасує, ніц оброку не має, стаєнки собі
окроме. Він ніколи не чеше коня свого. Але вночі
запреться в стайні, покладе підкову на клинок та й
йому світить. Жовніри не любили на нього, що він не
тримав з ними кумпанію. Другого вечора вилізли щось
два жовніри на стрих, провертіли в стелі діру та й
полягали, ждуть на нього, як він прийде до стайні.
Зараз він прийшов до стайні, поклав підкову на клинок
та й дивиться до коня. Ті жовніри уздріли, що він має
злоту підкову. Пішли до царя, сказали йому, що той
жовнір має. Зараз цар прикликав того жовніра і каже
йому:
— Дай мені ту підкову, бо як не даш, то мій меч,
а твоє горло.
Приходить до коня і каже коневі, що йому цар казав
дати підкову. А кінь каже йому: «Дай». Взяв підкову
і відніс цареві. Приходить до стайні увечір, знов поклав
шерстину, та й знов світить. Уздріли жовніри знов, що
він мав шерстину. Пішли і сказали цареві, що він мав.
Цар прикликав його і каже:
— Дай мені шерстину злоту, бо як не дані, то
загинеш.
Приходить до коня і каже коневі. А кінь каже
йому: «Дай». Взяв та й відніс цареві шерстину. Третьої
ночі знов поклав кучір на стіну злотий. А жовніри
уздріли, пішли до царя і сказали, що той жовнір мав
ще кучір злотий. Цар закликав його знов і каже йому:
— Дай мені той кучір злотий, бо як не даш, то тебе
уб’ю.
Взяв і дав кучір цареві.
Уже не має ніц. Жовніри не любили на нього, пішли
до царя і кажуть цареві:
— Казав той жовнір, що би приніс і качура від того
кучірі злотого.
Кличе його цар і каже йому:
— Аби-с приніс мені качура від того кучірі.
Каже той жовнір:
— Я не знаю, чи є де качур такий злотий.
Каже йому цар:
— Як не принесеш, то тебе повішу.
Приходить до коня і плаче. А кінь питається його:
— Чого ти плачеш?
А він каже:
— Розказав мені цар, аби-м приніс качура від того
кучірі.
Кінь каже:
— Ти того журишся? Іди кажи цареві, аби дав для
мене горнець вівса і порцію сіна.
Пішов до царя, взяв горнець вівса і порцію сіна, сів
на коня і поїхав.
їдуть, а кінь каже йому:
— Ми їдем там до тої змії, де ми були. В неї є ще
тринадцята донька, і вона має того качура. Вона його
носить у кошику на руці і ніде його не кладе. А ти його
так візьмеш: вона в покою сама буде і того качура буде
носити. Я оббіжу три рази той покій, ніхто не учув.
А ти влізеш вікном до неї та й оббіжиш три рази около
неї. їй замкне мову, та й хапнеш її зо всім. Коби лиш
живо на мене, та й пропало.
Приїхали там, кінь оббіг три рази двір навколо. Він
через вікно скочив, хопнув панну та й поїхали.
Приїздить до царя, віддає панну і качура. Цар як
уздрів ту панну, так йому вподобалася, ще ліпше, як
качур. Другої днини ідуть жовніри до царя і кажуть:
— Казав той жовнір, що дістане коня ще того від
тої підкови.
Накликав цар і каже йому. Прийшов він до коня.
А кінь каже:
— Іди до царя, най дасть дванадцять шкір з буйво-
лів, обрік на дорогу, та й їдем зараз.
Цар дав обрік. Він сів на коня, склав шкіри та
й поїхав. Приїздить до морів. Кінь каже йому:
— Тепер обший мене в ті шкіри, аби мого тіла не
видно, лиш очі.
Він обшив, а кінь каже:
— Лізь на дуба і дивися: зараз вийде стадо коней
і золотий огар. Той золотий огар мене буде їсти дуже-
Як капне з нього крові капка, ти злізай з дуба, сідай на
мене, а він уже піде і ціле стадо коней.
Взяв кінь, запхав писок у воду. Як заржав, таких
коней вийшло, страх дивитися. Найшов той огар. Як
займуться оба їсти, та й капнула з того золотого коня
капка крові. Той живо з дуба та й на свого коня, а огар
іде попри того коня, а стадо за ними. Приходить з тим
стадом до царя. Вийшов цар, подивився на то стадо, так
утішився дуже тим стадом. І годі каже до тої панни:
— Моя мила, будем женитися.
А вона каже йому:
— Іди кажи тому жовнірові, най подоїть ті кобили.
Той пішов, подоїв, зілляв до кітла. Наклали два
латри дров під той котел, та й молоко кипить. А панна
каже тому жовнірові:
— Купайся в тім молоці. /
Як купатися, коли то кипить? А кінь каже йому,
— Сідай на мене.
Сів на коня. Кінь оббіг три рази около котла, запхав
писок у молоко, подув, а молоко стало студене. Каже
кінь:
— Скакай!
Розібрався, скочив, скупався. А панна з царем див-
ляться, як купається, та й каже вона до царя:
— Ану, милий, коханий, як ти так скупаєшся, то
я піду за тебе.
А цар каже:
— Чому би-м так не скупався?
Сів на коня, об’їхав три рази котел навколо, тисне
коня, аби пхав писок у молоко, а кінь не хоче, бо то
гаряче. Цар довго не важив, поскидав з себе все та й
у молоко як вскочив, та й розплився по кавалочку.
А вона того жовніра обіймила, поцілувала та й каже:
— Ти мій, а я твоя.
Та й жили і панували, аж поки не померли.
25. ЗАМІНА І її РЕЗУЛЬТАТ
Був один газда та мав дванадцять синів. Робили
вони вкупі згодливо. А той наймолодший хотів дуже
женитися. Але тато каже до нього:
— Старші твої брати не хотять женитися, а ти
хочеш.
— Ну, бо я хочу.
— Ну, ідіть і найдіть дванадцять доньок в одного
газди та й будете женитися.
І пішли. Ідуть лісом, смеркається, аж дивляться:
світло. Приходять до тої хати, входять до неї. А то
розбійник дуже великий каже їм: «Сідайте». Посідали
вони, дивляться: е дванадцять доньок. Тепер говорять,
чи не дав би за них свої доньки. Каже: «Чому? Дам».
Сказав жінці дати їсти. Дала вона їсти; їдять вони. Але
наймолодший Гандзалас (нібито дурень) не хоче їсти,
бо знав, з чого то м’ясо. Ніби їсть та й кидає на землю,
бо то було з чоловіка, а ті їдять. По вечері розталував
розбійник свої доньки спати: старша із старшим аж до
молодшої. Гандзалас-наймолодший, дістав наймолод-
шу, таку грубу та здорову, як медвідь.
І полягали спати, кождий з своєю. Дівки були в
рушниках позав’язувані (голови в рушниках), поляга-
ли в ряд на землю. Гандзалас не спить. Питається
розбійник:
— Гандзалас, спиш?
Каже він:
— Гадаю.
Почекав трохи, питаєтья знов Гандзаласа:
— Спиш?
Сплють. Тоді каже розбійник своїй жінці:
— Вже-с виострила ніж?
Вона каже:
— Вже.
А Гандазалас взяв рушники з дівок позавивав голо-
ви братам і ліг сам.
Встає вона, ріже свої доньки, ріже вже наймолодшу.
Але вона була здорова і тріпалася дуже. Каже жінка
до розбійника свого:
— Вже-м порізала, але Гандзалас найдужчий був.
А він каже:
— Буде добре м’ясо з нього.
Гандзалас гадає собі: «Будеш ти із своїх доньок
м’ясо їсти». Заснув розбійник, а він побудив свої брати,
і пішли живо. А розбійник встав і вздрів, що то доньки
порізані. Далі за тими, доганяє їх і каже:
— Гандзалас, а ти нащо збавив (позбавив життя)
моїх доньок?
А він каже:
— Вернися, бо і тобі то буде.
Взяв і вернувся.
Приходять додому. А брати його пішли до пана
і кажуть:
— Наш брат казав, що би панові золоту квочку
взяв від того розбійника.
Пан кличе Гандзаласа і каже:
— Іди, дістань мені тую квочку, бо як не дістанеш,
то тобі голову зітну.
Ну що робити? Пішов бідний Гандзалас. Прийшов
туди, якось заліз під ліжко і сидить. Розбійник ліг
спати, заснув, а він до курки; а курка в крик. Розбійник
схопився, подивився: нема нікого. І заснув. Гандзалас
знов до курки. А вона знов у крик. Розбійник схопився,
подивився скрізь, нема нікого. Набив курку і ліг, за-
снув. Гандзалас до курки: мовчить курка. Забрав і
курята, і квочку, і далі. Пробудився розбійник: нема
курки. Далі за ним; здогоняє і каже:
— Гандзалас, збавив-ис доньок моїх та й курку
вкрав-ис.
Каже Гандзалас:
— Вернися, бо і тобі то буде.
І вернувся розбійник. Приніс курку до пана, а пан
дав йому половину села.
Ідуть брати знов до пана і кажуть:
— Наш брат казав, що в того розбійника є таки кінь
золотий.
Кличе пан знов Гандзаласа і каже:
— Дістанеш мені того коня.
А він каже:
— Як я панові дістану того коня?
А пан каже:
— Як дістанеш, то дам доньку за тебе.
— Добре,— каже Гандзалас.
І пішов. Приходить туди, вліз до стайні, вирвав
дошку з помоста і сховався там. Вночі знає, що розбій-
ник уже спить; далі до коня. Кінь як заіржав, розбій-
ник схопився, далі до стайні, а Гандзалас сховався.
Пішов розбійник і підсів на нього. Той знов до коня.
Кінь знов заіржав. А розбійник до стайні і злапав
Гандзаласа.
Входить до хати і дав йому їсти. А жінці каже:
— Розкладай вогонь в залізній печі і клади його на
візок, печи. А я піду до свого брата, аби прийшов, та
добре попоїмо.
І пішов розбійник. Жінка розбійникова напалила
в печі і каже:
— Лягай на візок.
А Гандзалас каже їй:
— Розкажіть мені як лягати.
Вона лягла та й каже:
— Отак.
А він тоді з візком та й у піч. Спік з неї файну
печеню, покраяв, злагодив файно голову (іще живій
відтяв і обвив рушником) і поклав на ліжко, ніби спить,
а сам на коня і поїхав. Приходить розбійник з своїм
братом, і уздріли печеню на столі. Посідали і їдять.
Каже розбійник до брата:
— Як жінка втомилася, що заснула.
А брат його каже:
— Давно я у вас був, збудіть і жінку, най і вона
з нами трохи їсть.
Він до жінки. Взяв за голову будити, а голова
відлетіла. Та й каже розбійник:
— Я гадав, що я його м’ясо їм, а я своєї жінки.
Далі за ним, наздоганяє і каже:
— Гандазаласе, збавив-ис мене жінки, доньок і кур-
ки, іще й коня взяв.
А він каже:
— Вернися, бо то і тобі буде.
І вернувся розбійник.
Приїхав Гандзалас до пана. Пан як уздрів коня, так
дуже втішився, взяв коня до стайні, а Гандзалас пішов
додому. Як уздріли брати його, що він іще живе, пішли
знов до пана і кажуть:
— Наш Гандзалас казав, що того розбійника живо-
го принесе.
Кличе пан іще раз Гандзаласа і каже:
— Принеси мені того розбійника. Як принесеш, тоді
буде весілля.
Біда тепер, живого як принести? Ну, треба способу.
Перебрався Гандзалас по-старецьки, взяв сокиру в руки
і пішов. Приходить там перед його хату і обзирае
тополі. Виходить розбійник із хати і питає його:
— Нащо обзираєш?
А він каже:
— Дайте мені покій, таже вмер той Гандалас, та
й мене вигнали трунву робити.
— Знаю я його, знаю, а він уже умер. Ой, робіть,
робіть, і я вам поможу.
Взялися оба і роблять. Гандзалас поглядує на нього
і думає: буде добра,— і каже:
— Ой біда!
Він питається, розбійник:
— Що таке?
— Забув-єм від нього міру.
А він каже:
— Не треба міри, бо він такий, як я.
— Коли ж такий, як ви, то, прошу, ану ляжте, 4и не
буде коротка.
Розбійник ліг, а Гандзалас накрив віком, цвяшки
з торбини — прибив цвяхами. Розбійник каже:
— А ти що робиш?
А він каже:
— Ого, ти вже мій!
Взяв на плечі і приніс панові. А пан каже:
— Є розбійник?
А він каже:
— 6. Як не вірите, то провертіть діру свердлом
право очей і вздрите, чи він.
Провертіли і вздріли: він. І взяли поховали розбій-
ника живцем. Пішли, забрали його маєток, що розби-
вав. А Гандзалас вженився з пановою донькою і жив
собі добре. Пан тішився дуже конем золотим і куркою
золотою.
КАЗКИ ПРО ЗЛИХ ДУХІВ, СИЛАЧІВ І
СТРАХІВ
26. МАДЕИОВЕ ЛОЖЕ
Був один князь. Він одного разу загадав собі їхати
в дорогу і посписував все, що мав у своїм дворі. А ще
лиш того року оженився, пожигнався з жінкою і по-
їхав.
Як зачав їздити світом, аж приїхав над море і
наймив для коней стайню, а сам сів у корабель і поїхав
аж за море до царя. Був він там у царя з кілька днів
і хотів уже їхати додому. Але на морях така фалі, що
аж на гори скаче, і мусив сидіти кілька місяців, аж
ледве-не-ледве якось переїхав. Приходить на станцію
там, де коней лишив, і зараз казав свому фірманові
закладати коні. А сам пішов до станції заплатити за
постаємни, виходить, сів собі на бричку та й їде додому.
Заїхав у ліс, але так води дуже схотів, що аж не
може говорити. І послав свого фірмана, аби шукав
води, а сам ліг під дуба як неживий. Приходить ід нему
кривий побережник (охоронець лісу) та й каже:
— Чого ти, князю, так без пам’яті лежиш?
А князь каже:
— Я дуже води хочу.
— А побережник каже:
— Що ти мені даш, як тобі зараз води дам?
А князь каже:
— Що хоч, то тобі дам, лиш дай мені води, бо
я гину.
А побережник каже:
— Я не хочу нічого, липі запиши мені то, що дома
маєш, а за нього не знаєш.
Князь подивився в свої реєстри, знає за найменшу
річ, а за то, що не знає, зробив письмо і дав побережни-
кові. Побережник лиш пробив діру в землі, а вода так,
як з помпи, жене з землі. Напився князь, затрубив на
свого фірмана, і той напився, і поїхали додому.
Як уже приїхали на подвір’я, а жінка вийшла проти
нього з дитиною. А він як уздрів дитину, то аж не знав,
що з ним діється. Але все терпить та й мовчить, все
сумує, як подивиться на свого синка. А синок уже доріс
до шести літ і пішов до школи. Тут уже і до п’ятнадця-
ти літ доходить.
Одного разу каже йому син:
— Татку, скажіть ви мені раз, чого ви такі сумні?
А той князь каже:
— Скажу тобі, синку, правду, що я тебе Луциперові
записав.
— А ви того так засумувалися? — каже син.— Не
журіться, татку, я своє письмо відберу.
І казав собі злагодити хліба на дорогу і грошей.
А сам узяв дубельтівку, налляв в обі лофі свяченої
води і пішов у дорогу.
Іде, іде і зайшов у такий великий ліс, що світа
божого не видко. І захопила його ніч. Він іде та й
боїться, аби його де звір не роздер. Та й він що іде, та
й усе лягає до землі, чи не видко де край лісу. Дивить-
ся, а в лісі показалося світло, та й він на то світло
право іде. Прийшов до світла, а то в лісі хатина.
Дивиться, а в хатині нема нікого, лиш жінка сидить на
лавці і пряде куделю, а каганець на припічку горить.
Він входить до хати та й каже:
— Добрий вечір! (Чи як там було, вже не мож
знати.)
А та жінка каже:
— Молодче! А тебе що тут занесло? Таже мій чоло-
вік розбійник і він тебе вб’є.
Але молодець каже: '
— Бійтеся бога, сховайте мене де, бо я боюся на
дворі, аби звір мене не роздер.
А вона йому каже:
— Лізь під ліжко, лиш аби-с не заснув, бо як будеш
хропіти, то мій чоловік тебе уб’є.
І заліз молодець під ліжко, втомлений з дороги,
і заснув. А розбійник приходить та й поклав бук на
клинок, а сам закурив люльку і ліг на постелі. Але
слухає, а той хропе під постіллю. Розбійник схопився
і пірвав бук з клинка, та й тягне того молодика з-під
ліжка. Питається його:
— А ти що тут робиш?
А молодець зачав проситися і каже:
— Пане, даруй мені життя. Я іду до пекла, бо мене
мій тато записав Луциперові, а я іду за своїм письмом.
А той розбійник каже:
— Коли ти ідеш до пекла, то тепер не бійся. Я тобі
життя дарую*
І зараз казав дати вечерю. Повечеряли оба і поляга-
ли спати. Рано встають, а той розбійник каже:
— Ну, молодче, тепер ти присягни передо мною, що
повернеш до мене, як будеш із пекла повертати. А там
як будеш у пеклі, то аби-с запитався, яке Мадейове
ліжко?
І зараз укляк молодець і присяг перед ним, що
поверне до нього, як буде іти з пекла. Розбійник казав
віддати обід, і пообідали оба. Іще дав молодцеві гроші
на дорогу і випровадив його з лісу. Молодець пішов
дальше в дорогу.
Іде, іде, вже і далі піврік, ледве зайшов до пекла.
Прийшов дивиться: а там сидить Луципер найстарший
на залізнім кріслі, під ним вогонь горить і до залізного
слупа прикований. Той молодець набрав трошки води
свяченої та й покропив того Луципера свяченою водою.
А він як заверещав, так що аж пекло стряслося, і каже:
— Гвавт, молодче, не печи мене, що хоч, то тобі
дам.
А молодець каже:
— Я нічого не хочу, лиш верни мені мій запис.
Той Луципер як свисне, а то таке злетілося, як трави
та листу. Він каже:
— Котрий маєте цього молодця запис, то верніть.
Але кождий обзивається, що нема. А той молодець
знов як набрав води свяченої, як покропив знов того
Луципера, а він знов як зареве, то так, як товарина
(бидло), і каже:
— Чекай, молодче, не печи мене.
І знов як свисне, то знов такого злетілося, як хмари,
і каже:
— Котрий має цього молодця запис, то зараз вер-
ніть.
Дивиться, а кривий іде та й каже:
— Я маю запис, але не верну.
Молодець знов як покропив його свяченою водою,
а він, Луципер, тоді як крикнув:
— Беріть того кривого дідька на вогняний камінь
і меліть його на муку.
Кинули його на вогняний камінь. А він усе своєї
говорить і каже:
— Я не дам йому письмо! Бо я його татові води дав.
А відтак як крикне Луципер:
— Беріть його на Мадейове ліжко.
Він зараз виймив письмо і дав молодцеві, бо вогня-
ного каменя не боявся, а Мадейового ліжка напудився.
Той молодець каже:
— А яке ж то Мадейове ліжко?
Старий Луципер каже:
— Поведіть його і покажіть йому.
Молодець як прийшов до залізних гратів, а від тих
гратів то ще було сто кроків до Мадейового ліжка.
Молодець липі палець показав крізь грати, і зараз
угорів попри саму долоню, так якби бритвою урубав. Та
й каже молодець:
— Ага! То таке Мадейове ліжко!
І вернувся назад, і пішов собі додому. Але по дорозі
вже не хотів свою присягу зламати, мусив повернути до
Мадея. Як прийшов до Мадея, та й йому каже:
— А диви, яке твоє ліжко. Бід залізних гратів то ще
було сто кроків, і мені палець вгорів, лиш показав-им
крізь грати.
Мадей як учув, яке його ліжко, так напудився та
й каже д’молодцеві:
— Тепер мене сповідай. А як не хочеш, то я тебе
зараз уб’ю на смерть.
Молодець каже Мадеєві:
— Ну, вклякай!
Мадей вкляк, а молодець каже:
— Які гріхи маєш перед богом?
А Мадей йому каже:
— Я тобі буду розповідати від моїх ще молодих літ.
Як я був малий, тато і мама ішли на хрестини та й мене
брали, ішли на похорон та й мене брали, ішли на
весілля та й мене брали. А я призвичаївся до горівки
і зачав парубочити, і не одному я пустив кров з голови.
Але одної неділі прийшов я з корчми п’яний. А тато
виліз на яблуньку і вломав галузу. Я всердився та
й зачав тата бити тою галузою, а мама боронила. Я як
всердився, та й побив на смерть тата і маму. А до того
ще-м убив сто людей.
Той молодець питається Мадея:
— А де ж та галуза, що ти убив тата і маму?
— Ото з тої галузи оцей бич (палка).
Тепер каже молодець:
— Візьми ж ту галузу, відміряй тридцять кроків
від криниці і посади. І аби-с тридцять років на колінах
лазив, аби-с носив воду ротом, аби-с поливав. Як та
галуза прийметься і зродить яблука, я тоді прийду
і дам тобі розгрішеніє.
І пішов собі молодець додому. А Мадей послухав
того молодця і зробив так, як він йому казав. Молодець
прийшов додому і дав татові своє письмо, а сам пішов
далі школи кінчати. Як уже скінчив свої школи, ви
йшов на ксьондза, а відтак вийшов на владику. Але тут
уже приходить і тридцятий рік. Той владика загадав
собі поїхати трохи в світ, а за Мадея вже і забув.
Він їде, їде і заїхав у ліс. А в тім лісі так яблука
запахли, що аж не можна було витримати. І зараз
послав слуги свої, аби шукали тих яблук. Як зачали
слуги шукати, і найшли. Але що ж, коли старий дідок
клянчить під яблунькою і не дає рвати. Слуги прийшли
до владики і кажуть:
— Є яблука, але старий дідок клянчить під яблунь-
кою і не дає рвати.
Той владика нагадав собі, що то Мадей, що вже був
забув за нього. Та й каже:
— Ведіть мене до нього.
Привели владику до старого діда. Тоді владика
каже:
— Ну, Мадею, вже-с скінчив покуту. Тепер лізь на
яблуньку і стряси яблука.
Мадей виліз на яблуньку і стряс яблука. А владика
каже:
— Ану, порахуй, кілько є всіх!
Мадей рахує і нарахував сто, а двоє ще лишилося на
яблуньці. Тепер каже владика:
— За сто душ то-с відпокутував, а за тата і за маму
то-с не годен відпокутувати.
Поблагословив його владика, а Мадей розсипався на
прах і спустив дух.
27. РОЗБІЙНИК ІВАН
Був один отець, що мав лиш одного сина. З великої
утіхи, бо вони (батьки) вже були немолоді, дуже коло
нього припадали та пестили і дали йому великі науки.
А як він мав ще лиш шістнадцять років, то мав уже
більшу силу, як той, що має тридцять років. Він з тої
буйності взявся до пустого. Відтак убив на смерть свого
тата та й маму і пішов в опришки. Зайшов у великий
ліс та й не пропустив нікого — всіх убивав, але все
іншим буком (києм), та й ті буки зносив на купи. Він
звався Іван.
А був знов інший чоловік, що также великий час не
мав дітей, хоть просив бога, щоби йому хоть одну дав
дитину. Одного разу він поїхав у дорогу та й заїхав
у велику баюру чи колію (болото), і не міг з неї
видобутися, хоть мав чотири дужі воли. Було то в лісі,
і нікому було йому помогти. Так його посіла і ніч. А він
ані руш видобутися, хоть на возі немай не конче тяжко
було. Як він так мучиться, приходить ід ньому щось
низьке, криве та й каже:
— Підпишись мені, та й тебе вирятую.
— Я би не підписався, хоть би-м мав — не дай духу
святий — тут загинути,— каже той чоловік.
Кривий той видить, що йому нічого не вдіє, обернув-
ся в інший бік та й каже:
— А знаєш ти, що в тебе є дома?
А він на то каже:
— А який би то з мене був газда, аби я не знав, що
в мене є дома,— знаю все.
— Ну,— каже той кривий,— коли ти за все знаєш,
то запиши мені то, що маєш дома, але за що не знаєш,
то тебе зараз вирятую.
А чоловік каже:
— То тобі запишу.
Та й узяв та записав. Кривий у той раз стриб
(скочив) у болото, а віз у той раз став на сухім. Чоловік
поїхав собі додому.
Приїхав він уже в своє село. Жінці дали знати, що її
чоловік їде вже додому. Вона вийшла напроти нього
з дитиною на руках. Вона гадала, що він дуже ураду-
ється дитиною, бо він за неї не знав, що була тяжка, бо
довго бавився в дорозі. А він як уздрів дитину, та
й лиш сплакав. Жінка питається, чого, що він плаче.
А він не каже, що ту дитину записав, але зачав крути-
ти, що він так з утіхи заплакав.
Ну вже той хлопець підріс, дали його до шкіл. Він
учиться добре. Але як вийде з школи, то все щось з-за
вугла кричить на нього:
— Дурний, не вчися, бо то пусте. Тобі того не треба,
бо ти мій. Я тебе заведу май не до таких шкіл. Ти там
вивчишся не такого.
Він пустився поза вугол, а то нема нікого. Прийде
додому та й питається тата, що то має значитися, що на
нього все щось з-за вугла кричить, аби не вчився, бо він
його. Але тато нічого не хоче йому сказати, лиш тяжко
здихає.
Вже він пішов до семінарії та й став кліриком. Але
то все кричить з-за вугла:
— Не вчися, бо ти мій.
Він уже не міг додержати, конче хотів знати, що то
має значитися.
Та й одного разу на вакації тато його коле коло хати
дрива. Але вже старий, старий, забив сокиру у колоду
та й не може витягнути. А син це вздрів, прийшов та
й каже:
— Ану, тату, дайте мені, я витягну та й розрубаю ті
жили, що держать.
Старий йому пустив. А він ніби витягає та й, ніби не
хотячи, впустив в шкалубину цізорик (ножик), та й
каже:
— їй, тату, мені впав цізорик в шкалубину, та я сам
не можу витягнути. Ану ходіть, та я буду розважувати,
а ви простягніть пальцями та витягніть.
Старий прийшов, взяв та посяг в шкалубину по
цізорик. А він борзо ухватив сокиру, а старому пальці
ймило. Він тоді каже:
— Поти не розважу, поки мені не скажете, що то
має значитися, що все хтось на мене кричить, аби-м не
вчився, бо я його.
Не було старому вже куди крутити, бо пальці дуже
тиснуло, а син ніяк не хотів пустити. Мусив розказати
все по правді, як було. А він як це вчув, та й каже:
— Це пусте, не журіться, якось то буде.
Іде він назад до семінарії та й розказує це старим
ксьондзам, та радиться їх, що робити. А вони йому
кажуть, аби собі взяв свяченої крейди та й свяченої
води, та й кропило, та й аби йшов у той ліс. Там буде
дуже великий палац, замкнений на дванадцятеро заліз-
них дверей, аби малював крейдою на дверях хрести, то
двері будуть йому утворитися. А як ввійде в дванадцяті
двері, то там буде прив’язаний (щез би) найстарший
дідько на ланці (ланцюгу). Він має запис. Йому аби
казав, аби віддав запис той. А як не схоче по добру
віддати, то аби його кропив свяченою водою, аж поки
не віддасть запис. Бере він так, як йому казали, свяче-
ної крейди, свяченої води, кропило та й іде в той ліс
шукати того палацу, та й надибає того опришка Івана.
Його звали Довгий Іван.
Іван скричав:
— Куди йдеш? Стій!
Він став. А Іван уздрів, що клірик, та й каже:
— Сповідай мене!
Той бере і сповідає. Питається його:
— Кілько-с людей вбив?
А він каже:
— Тілько-м убив, що нема рахуби.
А той каже:
— Коли нема рахуби, то я не можу тобі завдати
покути.
А Іван каже:
— Я не знаю, кілько я вбив, але ти зможеш пораху-
вати, бо є ті буки, що-м ними бив, бо кожного іншим
буком убивав.
А той каже:
— Ану, де ті буки?
Іван каже:
— Сідай тут та рахуй, я буду тобі їх зносити.
Той сів та рахує, а Іван взявся зносити буки. Кілько
їх було, то не знати. Доста того, що зносив їх півтора
доби. Як уже всі порахував, то питається:
— А котрим ти вбив тата та маму?
Той показав бук лісницовий (кий з дикої яблуньки)
та й каже:
— Ади оцим.
А той каже:
— Ну, тепер тобі завдам покуту.
Та й узяв той бук, а там був недалеко потік, він
відміряв сорок кроків від потока та й застромив той
бук. Каже, аби нарацки (як рак), лазив до того потока,
та й аби ротом носив воду, та й аби поливав той бук, аж
поки не прийметься та не зародить. А Іван каже:
— Ну, маєш щастя.— Він уже багато ксьондзів був
побив, бо вони йому завдавали малу покуту, от, аби
його збутися. Каже Іван: — Куди ти тепер йдеш?
А він каже:
— Йду туди і туди,— та й йому розказав куди.
Іван каже:
— Ну, аби-с там запитався, що мене чекає, та й
позволь мені ще півтора року убивати.
Він, аби його збутися, приобіцяв, що запитається, та
й позволив йому ще рік розбивати. Та й пішов у свою
дорогу.
Найшов той палац. Приходить д’нему та й робить
хрести на дверях, а двері утворилися. Він увійшов,
а вони знов заперлися. Так робив на других дверях, на
третіх, і так на всіх двадцятьох, а вони утворилися. Як
він увійшов у дванадцяті, дивиться, а то сидить —
щез би!— прикований на ланці. Він каже:
— Верни мені запис.
А той каже:
— Що хочеш? Іди собі геть. Я не маю ніякого
запису твого.
А він взяв та й кропить його свяченою водою. А той
каже:
— Стій! Не кропи, зараз будеш мати свій запис.
Та як свисне, аж двері задзеленькотіли. А то як
зачали збігатися щезуни! Таке назбігалося, як трави та
листу. Той на ланці каже:
— Віддайте йому, котрий має, запис.
А вони кажуть:
— У нас ні в котрого нема запису.
Та й пустили йому туману. Але він сів боріпе на
землю та й робить борзо крейдою хрест. Вони тоді від
нього відступилися. А він знов узяв та й кропить того
на ланці. Той каже:
— Стій, не кропи.
Та й свиснув ще раз. Ще багато збіглося щезунів,
але нікотрий не мав запису. А він тоді каже:
— Ану порахуйте, чи-сте є всі.
Вони порахувалися та й кажуть:
— Нема кривого, та й не знати, де він.
А той, що на ланці, каже:
— Зараз мені його привести!
Щезуни пустилися на всі боки та й найшли його
десь на дні в морі, та й привели. А той на ланці каже
йому:
— Де запис?
— Нема.
А він каже:
— На ковадло його.
Вхопили вони його на ковадло, головою до ковадла,
а в п’яти як не візьмуть бити з цетнарі клевцями. Він
рипить гвавту на всі світи та й не признається за запис,
але каже, що в нього нема запису. Тоді той, що на
ланці, крикнув:
— Несіть його на Іванову постіль.
А кривий як це вчув, та й каже:
— Стійте, зараз буде запис.
Взяв та й вирізав собі його з литки, та й каже:
— На осьде!
Той клірик узяв запис та й вийшов. Він чув, що
казав той: несіть його на Іванову постіль. Але він
байдуже, забув тоді за Івана. Аж як вийшов за двері,
тоді собі нагадав. Та й вернувся назад до того, що на
ланці. А той каже:
— Чого ти ся мене упелускав?
А він каже:
— Скажи мені, що жде Довгого Івана?
Той каже:
— А тобі що до того? Не скажу.
Він знов зачав його кропити водою. А той каже:
— Стій! Не кропи! — До щезунів: — Покажіть йо-
му Іванову постіль!
Ті відслонили, а він дивиться. А то є постіль, на ній
раз коло разу коси догори вістрям, а під головами самі
бритви. Та постіль гойдається. Він подивився та й
пішов.
Прийшов ід Іванові, а він питається:
— А що, був-єс, є запис? А питав-єс ся, що мене там
жде?
А він каже:
— Був-єм, запис є.
Та й показав йому його, та й розказав, що то там
його жде. А Іван каже:
— Сповідай мене ще раз. Я вже відтепер буду поку-
тувати. Надіюся, що ще маю кілько сили, що ще від-
правлю покуту, але аби-с приходив сюди щороку мене
сповідати.
Той сказав, що буде приходити. Але він лиш так
казав, аби його збутися, бо він і сам не гадав, що би то
могло бути, аби сухий бук приймався та яблука зродив.
Той клірик як пішов, та й забув, що обіцяв приходи-
ти щороку Івана сповідати. Та й не ходив його сповіда-
ти ані раз. Аж десь у двадцять або тридцять років
припало тому ксьондзові, бо він уже був у той час
ксьондзом, їхати через той ліс. їде він, їде тим лісом,
аж ударив його раптом запах з яблук у ніс. Він каже
слузі:
— Стій!
Той став, а він каже:
— Іди та принеси мені — тут десь є яблука.
Фірман пішов та й дивиться. А то стоїть яблунька,
а на ній, якби обліпив, яблук великих та червоних. Він
хотів ущибнути собі яблук, але під яблунькою лежить
дід такий старий, що аж мохом припав, та й каже до
нього:
— Як докинешся, то тільки-с жив на світі!
Той вернувся до фіри, не взяв яблук та й каже, що
там є дідо такий, що аж мохом припав, та й не дає
яблук. А ксьондз каже:
— Веди мене д’ньому!
Той взяв та й веде. Як привів, а він подивився та
й зараз пригадав собі, та й пізнав Івана Довгого. Каже:
— То ти, Іване?
А він каже:
— Я.
А він (ксьондз) каже:
— Ану, лізь на яблуньку!
Той поліз, а він каже:
— Тряси!
Той потряс, а то всі яблука впали, але не на землю,
а вгору, в облаки, лиш лишилися три. Тоді сказав
Іванові, аби зліз. Той зліз, а він каже йому.
— Видиш, всі, гріхи тобі бог відпустив, лиш не
відпустив за тата, за маму та й за то, що-с не святкував
неділі і свята.
Та й зачав над ним читати молитву о розгрішеннє.
А як вичитав, та й каже:
— Лізь і тряси ще раз!
Той виліз, потряс, а то впали і ті три. Іван зліз, а він
йому каже:
— Ну тепер відпустив тобі бог всі гріхи; в ім’я отця,
і сина, і духа святого!!
Іван зараз-таки при нім сконав і зробився святим.
Та й тепер його святкується, нічого не робиться на
свято Довгого Івана, лиш садиться огірки, щоби були
великі та довгі.
28. ПРО ОДНОГО СИНА-ОДИНАКА
Був один чоловік молодий, котрий служив у царя
в війні, і був воєвода. Але він іще не вислужився був
зовсім. Та й одного разу прийшло письмо від царя,
щоби він ставився знов, бо цар має зачинати війну. Він
зараз зібрався, казав слугам запрягати коні, а сам собі
списував, що мав які річі коло свого дому. Але одну річ
забув записати. Пожигнався з жінкю і слугами та
й поїхав у дорогу. Вже місяць, вже і два, нема чутки за
нього. Тут уже і рік минув, нема і нема.
Аж одного разу, як війна вже скінчилася, зараз цар
дав йому великий презент і велику суму грошей, і він
зачав собі їхати додому. їде і їде, аж нарешті заїхав
у такий великий ліс, що лиш трошки неба було видно,
їде він далі, проїхав, може, вже і з половину лісу, та
й захопила його ніч. Він сказав свому фірманові дати
коням їсти, і самі з фірманом трохи щось повечеряли.
Він богу помолився і заснув собі трошки на фірі. Вста-
ють рано, запряг фірман коні, посідали вже їхати, а то
ані з місця не мож рушити. Позлазили вони з фіри,
тручають — не мож рушити. І на фірі нічого не було,
і дорога суха, а колеса застрягли. Що ж тут робити?
Беруть, випрягають коні, тручать самі віз — зрушили.
Лиш запряжуть коні, ану ані дай боже рушити. Вже
так втомилися, що не можуть дихати. Попадали на
землю лиш трошки ще живі. Приходить ід ним побе-
режник (охоронець лісний) та й каже:
— Чого ви так дурно мучитеся та й вбиваєте худо*
бу? Що ви мені дасте, як вам зрушу віз та й поїдете собі
додому?
Питається його той воєвода:
— А що ж би ви хотіли за то?
—. Хочу, аби-сте мені записали то, що вдома маєте,
а за нього не знаєте.
Він подивився в свої реєстри, знає за найменшу річ,
а за те, що не знає, зробив письмо і дав побережникові.
Побережник лиш докинувся воза, як рушили коні, то
так летіли, що трохи воза не рознесли. їдуть уже через
поле, а то чуже поле, та й не можуть трафити на
дорогу. Ледве-неледве вони трафили на свою дорогу,
їдуть і поїхали додому.
Жінка як уздріла, що її чоловік приїхав, взяла
дитину на руки і вийшла на двір, аби з ним повітатися.
Як зобачив воєвода маленького сина, аж заломив руки
та й каже:
— Що ж я тепер наробив!
Що жінка його розраджує, і сусіди поприходили,
і ніхто не може його заспокоїти. А він так засумував,
що ніколи не був веселий. Жінка не раз його пи-
тається:
— Скажи, чоловіче, що ти так раз в раз сумуєш?
А він каже жінці:
— Якби-с знала, чого я сумую, то би с з жалю
вмерла, але най ся діє божа воля.
Синок маленький росте вже на другий рік, ба вже
і третій чи четвертий і п’ятий. Наступає вже і шостий,
тут уже і час до школи. Посилають його до школи. Він
так красно вчиться, що пари йому не було. Ходить рік,
другий і третій, вже і десятий. А тато вже раз в раз
сумує. Одного разу каже йому син:
— Татку, відколи я запам’ятав вас, що вже буде
мені з п’ятнадцять літ, як ви все сумуєте. Скажіть мені
раз, що ви все такі сумні?
— Скажу тобі, сину мій дорогий, що я не знав, чи
ти є на світі, і я записав тебе Луциперові.
— Татку, та того так сумуєте? Не журіться, я своє
письмо відшукаю. Злагодіть мені хліба на догору і
грошей, а я піду за своїм письмом та й відберу.
Злагодили йому хліба і грошей. Він собі напакував
торбу та й попрощався з татом і з мамою, та й іде
в дорогу. Тато і мама вийшли за ним та й плачуть,
кажуть:
— Іди, синку, щаслива тобі дорога. Але ми вже на
тебе надії не маєдо. Хіба би була божа воля, аби ти
живий прийшов додому.
І пішов собі молодець в дорогу. Іде, іде, тиждень, ба
і другий, вже і третій. Зайшов у такий ліс, у таку
гущавину, що світу божого не видко. Іде він тим лісом,
іде, аж прийшов на кінець лісу. Дивиться, а там на
кінці лісу стоїть якась хатинка. Його щось аж страх
обіймив. Але він приходить ближче, дивиться: а на
дверях є хрест червоний. «А слава ж тобі господи, що
я зобачив хрест». Бере, втворяє двері, входить до хати.
А там таких образів по стінах, що аж не мож надивити-
ся. Він вкляк і зачав богу молитися. Як зговорив молит-
ви, а святий Онуфрій сидів за комином та й каже:
— Вижу я твої, синку, щирі молитви, як ти щиро
богу молишся.
Та й дав йому святий Онуфрій їсти. Він попоїв та
й вийшов на двір з хати. А святий Онуфрій подивився
в його письма та й пізнав куди він іде. Входить він до
хати, а святий йому каже:
— Знаю я, синку, куди ти ідеш. Але ходи сюди, на
тобі рискаль і лопату, копай тут яму коло сього ставу.
Він як зачав копати яму, викопав в хлопа. Та й
каже святий Онуфрій:
— На тобі свячену крейду, Та й навколо себе об-
черкнися. Тут прилетять три панни купатися. А то
панни того побережника, що твоє письмо в нього. Тепер
як тих три панни прилетять сюди купатися та й поски-
дають свої сукні, ти аби-с забіг і захапав. Старшої буде
біла, середущої червона, а молодшої синя. Тепер аби-с
поклав синю наспід, червону в середину, а білу зверха.
Як прилетить старша і буде пищати, то аби-с білу
сукню викинув. Відтак прилетить середуща, то аби-с
червону викинув. А як прилетить молодша, то аби-с їй
не давав, бо вана собі сама візьме.
Та й святий Онуфрій пішов до хати.
Той молодець сидить, сидить, дивиться, а то летять
три панни на повітрю. Як прилетіли, та й поскидали
сукні. А він забіг та й захапав, і поклав синю наспід,
червону всередину, а білу зверху. Старша летить. Як
прилетіла, як зачала пищати, а він узяв білу сукню та
й викинув. Прилетіла і середуща, а він узяв та й
червону викинув. Молодша як прилетіла та й право до
нього в яму, та й каже:
— Отепер ти мій, а я твоя.
Та й обіймилися, та й поцілувалися. Але вона каже:
— Я знаю, що ти ідеш до мого тата за своїм пись-
мом. Не бійся, не бій, ти його відбереш.— Та й каже: —
Сідай на мене.
Він як сів, а вона як здойметься догори, як зачне
летіти, і на штих години прилетіли. Вона йому каже:
— Іди ж ти до хати, а я буду тут в дуплі сидіти.
Що тобі мій тато скаже, то аби-с мені сказав.
Сіла вона в дупло, а він пішов до хати.
Побережник зачав його питатися:
— А що там скажеш, молодику?
— А що ж, кажу, я прийшов за своїм письмом.
— Ну, коли ти хочеш письмо своє відобрати, то
ідеш, аби мені на рано було виорано і засіяно, і заволо-
чено, і аби в копах стояло.
А той молодець так засумувався, що аж не знав, що
з ним діється. Іде на двір та й плаче. Вона йому каже.
— А ти що плачеш? Цить, дурний, не плач, не
журися. Скажи, що тобі тато казав.
— А що ж, казав, що аби на рано було виорано
і засіяно, і заволочено, і аби в копах стояло.
— А ти з того зажурився! Іди лягай та спи. А
я піду на білу гору.
Як вийшла, як свиснула в діамант, то як злетілося,
тьма-тьменна, що глі не було де впасти. Та й пита-
ються:
— А що панна потребує?
— Я кажу, аби мені на рано було виорано, і засіяно,
і заволочено, і в копах стояло.
А сама пішла спати. Тут уже досвіта, вона схопила-
ся і пішла його збудити, і каже:
— Іди і аби-с уже ходив помежи копи і збирав
колосся.
Виходить старий побережник та й каже:
— Ов, це якась ще гірша біда, як я. Ну,— каже
побережник,— іди, молодче, лягай та спи, а увечері аби
знов до мене прийшов.
Пішов він та й ліг спати. Спить, спить, дивиться:
вже вечір. Встає та й іде до покою. А той побережник
каже:
— Іди ж, молодче, аби мені на рано був золотий
міст через море і срібні галони (поручні) і діамантова
підлога.
Він іде на двір та й плаче. А вона йому каже:
— А ти що плачеш? Скажи мені.
— Ой то дурниця була тої ночі, але тепер то велика
біда, це ніхто не годен зробити.
— Цить! Не журись, не плач. Іди лягай та спи.
Він пішов спати, а вона пішла знов на гору. Госпо-
ди! Як свисне знов в діамант, а то таке злетілося, як
трави та листу. Та й кажуть:
— Що панна потребують?
— Я потребую, аби мені на рано був міст через море
золотий із срібними галонами і діамантова підлога.
А сама пішла спати. Досвіта схопилася і пішла його
збудити, і каже:
— Іди, аби-с на мості стояв, аж доки мій тато не
вийде.
Він пішов та й став на мості, та й стоїть. Дивиться:
вже іде побережник та й каже:
— Що, вже готовий міст?
— Вже,— каже молодець.
— Ну, то добре. Іди ж тепер та й спи, а во вечір
аби-с знов до мене прийшов.
Пішов собі молодець та й ліг спочивати. Спить,
спить, дивиться, вже вечір. Бере встає та й іде до
покою. Приходить, а побережник йому каже:
— Завтра рано будеш на моїм коні їздити.
— Ну добре.
Іде на двір та й тішиться. А вона йому каже:
— А що казав мій тато?
— А що ж, казав, що рано маю на його коні їздити.
— А ти того тішишся, що будеш на коні їздити?!
Ой, то ще гірша в десять раз біда, як було досі, бо то ти
не на коні будеш їхати, але на моїм татові. То треба від
першого коваля, що на світ настав, кліщів; а від першо-
го муляра, що на світ настав, молотка. Ну, але ти не
журись, іди лягай та спи.
Господи, як вийшла на високу гору, як свисне в
діамант, як злетілося такого, як піску в морі, та й
кажуть:
— Чого панна потребують?
— Я потребую від першого коваля, що на світ на-
став, кліщів, а від першого муляра молотка.
Як то розлетілося, як зачали землю бурлити, і най-
шли. Тепер вона приносить, дає йому і каже:
— На і сховай. Як тобі виведуть коня, ти сядеш, мій
тато буде летіти вгору, а ти аби-с за вуха кліщами, а
в голову клевцем.
Та й він щось поїздив трохи, поїздив, а нарешті
слуги взяли коня та й завели до стайні.
Він тепер приходить до неї і каже:
— Що ж я тепер маю робити?
А вона йому каже:
— Іди до хати. Як тобі скаже тато: «Сідай»,— ти
кажи: «Де знаю, там сідаю, а де не знаю, там не
сідаю». Як скаже тобі: «Пий каву!» — ти кажи: «Мені
кава, а тобі смола». Тепер він тобі буде показувати
письмо з білою печаткою, а ти кажи: «То не моє». Як
тобі покаже з червоною печаткою, скажеш: «І то не
моє». Як тобі покаже з синьою печаткою, а ти скажеш:
«Аж то моє! » І скаже тобі: «На!» А ти скажеш: «Я не
беру із рук». Як покладе на столик коло себе, то также
аби-с не брав, але кажи, аби тобі кинув на той столик,
що коло порога.
Входить він до хати, а побережник лежить на ліжку
із зав’язаною головою, і кров йому тече з вух і з голови.
Та й каже йому:
— Сідай!
Але він каже:
— Де знаю, там сідаю, а де не знаю, там не сідаю.
— Пий каву!
— Мені кава, а тобі смола.
Показує йому письмо з білою печаткою і каже:
— Це твоє?
— Ні, то не моє.
Показує з червоною:
- Це твоє?
— Ні, і то не моє.
Тепер показує йому з синьою печаткою і каже:
— А це твоє?
— Аж то моє.
І каже:
— На!
Але той молодець каже:
— Я не беру з рук.
Він поклав на столик коло себе і каже:
— Бери!
— Ні, я не візьму. Але мені кинь на цей столик, що
коло порога.
Він кинув, а молодець взяв і сховав, і пустився
в дорогу. Тепер вона вилазить з дупла і каже:
— Сідай на мене і якнайборше втікаймо, аби нас не
здогонили.
А там до того побережника посходилися його челяд-
ники та й кажуть:
— Тому молодцеві то все наробила твоя наймолод-
ша донька.
Він як то учув, і каже:
— Ідіть якнайборше, то ще здогоните їх.
А вона каже:
— Ану, приклади вухо до землі, чи не гудить.
Він приклав вухо до землі і каже:
— Але то страх щось гудить.
— То вже за нами летять.
Ну, вона тепер взяла та й розсіялася просом, а він
горобці одгонить. Ті як прилетіли та й кажуть:
— Чоловіче, чи ви не виділи яких двоє людей, чи не
летіли сюди?
— Ні, я не видів нікого.
Та й ті вернулися, а вона встала, та й полетіли обоє.
А ті як прийшли до побережника, та й кажуть:
— Не здибали ми нікого, лиш одного чоловіка, що
одганяв горобці, аби просо не їли.
А він каже:
— Ото-сте дурні. То було лиш взяти одну волотку
проса, а йому один волосок з голови, і вони би зараз
були тут обоє. Ідіть мені зараз їх здогонити.
А вона каже:
— Ану, слухай, чи не гудить.
Він приклав вухо до землі та й слухає, каже:
— Ой гудить.
Вона взяла та й розсіялася пшеницею, а він пасе
бика на мотузку. Ті прилітають та й кажуть:
— Чоловіче, чи ти не видів яких двоє людей, чи не
йшли сюди?
— Ні, я не видів.
Та й вони вернулися назад додому. А побережник
питається:
— А що, нікого-сте не здибали?
— Ні,— кажуть,— лиш надибали ми пшеницю та
й чоловіка з бичком, що пас на мотузку.
— Ото з вас дурні. Лиш було взяти одно перо
пшениці, а йому один волосок, і зараз би були тут обоє.
Ідіть! Ви ще їх здогоните.
Вони летять, а вона каже:
— Ану, слухай, чи не гудить?
Він слухає та й каже:
— Гудить!
Вона впала до землі та й розіллялася водою, і стала
ставом, а він зробився качуром та й плаває по воді. Ті
як прилетіли, вже не було куди дальше іти. Подивили-
ся, що нема дороги, та й вернулися назад. Питається
побережник:
— А що, нема?
— Нема,— кажуть слуги.
— Та й нікого-сте не здибали?
— Ні, лиш ставок і качур плавав по нім.
— Ото ви дурні. Було лиш тої води напитися, і
вони би зараз були тут обоє.
Ну, тепер вона встала та й летить. Вже на дорозі
вона каже:
— Стій! — І каже: — Іди ж ти додому, а я буду
тут три роки, бо мене мій тато закляв, аби я каменем
стала.
І вже зачала каменіти, і каже ще:
— Возьми і якнайборше стягни з пальця перстінь.
Він як стягнув, та й вже було трохи каменя, а решта
золото. І пішов додому.
Він як прийшов додому, як уздріли родичі його, то
з радості аж розплакалися, бо вже не мали надії, аби
він прийшов. Зараз зробили бал, запросили сусід і
тішилися, що він своє письмо відобрав. Тут уже проми-
нув рік, вже і два, наступив уже і третій. Уже кажуть
йому женитися, а він і забув, що має дружину в дорозі.
Тут уже і заповіді вийшли, вже і весілля зачинається,
а він і забув за свою супругу. Але приходить там на то
весілля якась бідна жіночка, входить до кухні та й
каже:
— Може, вам потрібно швачки, а я вмію красно
шити.
А мама його каже:
— Може би ти ізшила сорочку мому синові до шлю-
бу.
— Добре.
Та й дала їй полотно і нитки. Вона як зачала шити,
та й за годину вже сорочка готова. А мама його аж
зумілася, бо ще не виділа, аби хто так борзо ізшив.
А що красно вигаптувала, то так якби вималював.
А вона питається мами:
— Ви сина жените?
А вона каже:
— Сина.
— Ну, коли ж ви сина жените, то, прошу, візьміть
цю пару голубчиків і поставте на стіл перед нього. А ті
голубчики вуркотіли щось, все вуркотіли. Нарешті го-
луб голубчиху — дзьоб у головку. А вона каже:
— Ага! Тепер мене б’єш, коли-м стара, а досі-с мене
любив, коли мій тато тобі казав, аби-с за одну ніч
виорав і засіяв, і заволочив, і аби-с в копи зложив.
А він її знов — дзьоб. Вона каже:
— Ага, тепер мене б’єш, коли-м стара, а досі-с мене
любив, коли мій тато тобі казав, аби через море був
золотий міст із срібними галонами і діамантова під-
лога.
А він її знов — дзьоб. Вона каже:
— Ага, тепер мене б’єш, коли-м стара, а досі-с мене
любив, коли мій тато тобі казав, що будеш їхати на
його коні, аби тебе розбив. А я тобі дістала кліщів від
першого коваля, що на світ настав, а від першого
муляра, що на світ настав, молотка.
А він її знов — дзьоб. Вона каже:
— Ага, тепер мене б’єш, коли-м стара, а досі-с мене
любив. А знаєш, як за нами летіли, а я розсіялася
просом, а ти одгонив горобців?
А він її знов — дзьоб. Вона знов каже:
— Ага, тепер мене б’єш, коли-м стара, а досі-с
любив, коли за нами летіли, а я розсипалася пшени-
цею, а ти пас бичка на мотузку.
А він її знов — дзьоб. Вона каже:
— Ага, тепер мене б’єш, а досі-с мене любив, коли
за нами летіли. А знаєш, як я розіллялася ставком,
а ти зробився качуром і плавав-єс по мені?
А він її знов — дзьоб.
— Ага, тепер мене б’єш, коли-м стара, а досі-с мене
любив. А знаєш, коли мене мій тато закляв у дорозі,
аби я каменем стала, а ти іце здогадався, що-с стягнув
з мого пальця перстінь? Подивися на свій палець, що
ще на тім перстені є половина каменя, а половина
золота.
Та й голубчики злетіли, і ніхто не видів, де вони
поділися.
А той молодець подивився на свій палець і здогадав-
ся, що його панна приїхала. Тепер він каже:
— Гості мої милі, перепрошую вас і мою наречену
молоду панну, бо я з радості і забув, що в мене є жінка,
з котрою я мав женитися.
Тепер він виходить на двір, а вона проти нього
вийшла така красна, як вимальована. Та й як обійми-
лися, як зачнуть цілуватися, так із радості і утіхи, що
аж серце трохи не пукне. Тепер він пішов до церкви,
і взяли шлюб, і жили собі красно і файно аж до смерті.
29. ПРО ХЛОПЦЯ, ЩО ПРОДАВ ЧОРТОВІ СВОЮ
ШКІРУ
Був один чоловік дуже бідний і не мав з чого жити,
лиш ходив собі на зарібки. Аж одного разу прийшов до
нього чорт і каже:
— Чоловіче, продай мені свою шкіру, а я тобі дам
багато грошей, і будеш мати з чого жити.
Але той чоловік каже:
— А що ж я варт без шкіри? Я ж би жив? Ні!
Каже чорт:
— Я не хочу з тебе живого шкіру здоймати, але аж
тоді, як ти умреш.
І пішов чорт, і приносить йому мішок грошей, і
каже:
— На тобі, чоловіче, гроші, і аби-с нікому їх не
зичив, лиш на свою потріб їх повертай. А знов ще тобі
скажу: якби-с кому хотів позичити, то аби-с не брав
у нього проценту, лиш аби тебе вартував тої ночі, як
тебе поховають.
І пішов чорт до свого пекла. Але по кількох роках,
ще той чоловік прожив, може, зо двадцять літ, прихо-
дить до нього сусіда та й каже:
— Куме, що то значить, що ви із замолоду були
бідні, а тепер прийшли-сте до господарства?
— От, дав мені бог щастя.
Той сусід-багач каже:
— Куме, позич мені двісті срібних, а я тобі не
забавлю і віддам з процентом.
А той чоловік каже:
— Куме, я у вас проценту не хочу; лиш аби-сте
мене тої ночі вартували, як мене поховають.
І позичив кумові гроші.
Той багач за два чи за три місяці устарав гроші
і приносить. А той Іван, що був вперед бідний, ще
прожив щось два чи три роки і умер. Той багач, що має
його вартувати, пішов до церкви та й посвятив собі
одежу і косу. Тут уже по погребі іде на варту. Та й став
собі в головах, обчеркнувся косою навколо себе і стоїть.
Тут уже десь буде коло опівночі, слухає: а то такий
вихор звіявся, що аж земля трясеться. Дивиться, а то
біжить хорт (чорт), звертівся і знайшов гріб, зачинає
відграбувати. Відклав землю з ями і витащив мертвого
наверхи, відкрив трунву та й потолочив мертвого, і
здоймив з нього шкіру. Позапрятував з нього кості,
скидав у деревище, пустив у яму і заграбує гріб, А той
вартівник узяв шкіру на косу і тримає на плечах. Хорт
як засипав яму, і звертівся за шкірою. Дивиться, а той
вартівник тримає шкіру на плечах. І каже йому хорт:
— Верни шкіру, нащо-с узяв?
А той вартівник каже:
— А нащо ти з ями брав?
— Бо мені треба,— каже хорт.
— Коли тобі треба, то і я хочу знати, нащо тобі
треба.
Хорт так просить і просить, вже і обіцяє велику
суму грошей, а вартівник таки не хоче вернути. А хорт
не може до нього приступити, бо на нім було все
свячене.
Хорт каже:
— Чоловіче! Ти хочеш знати, нащо я узяв? То зараз
будеш видіти, лиш дай сюди шкіру і зараз виграєш
чотири воли.
Дав вартівник чортові шкіру. І дивиться той чоло-
вік, а з хорта зробився чоловік — затяг шкіру на себе
і каже:
— А на кого я тепер подібний?
— На того, що умер.
Каже йому хорт:
— Ходи ж тепер зо мною, підем у село.
Ідуть оба селом, а коло корчми стоять чотири бага-
чі. Один багач каже:
— Куме! Та ви нічого не виділи?
— Що?
— Таже пішов тепер Іван, той, що його ниньки
поховали.
— Що говориш, куме?
— А бігме, пішов.
Хорт каже до вартівника:
— Чуєш? Той, що забожився, то уже мій!
Хорт пішов трохи далі і вернувся назад, та й каже
вартівникові:
— Ти прилишися трохи ззаду, а я іду вперед.
І знов іде коло корчми. Поминув тих багачів і пішов
на то обійстя, де умер той чоловік. А той вартівник
підслухався, що ті багачі собі бесідували. Прийшов
д’ним, а вони йому кажуть, що виділи Івана. Він каже:
— Що ви говорите? Де ви виділи, аби мертвець
ходив?
— Але бігме, куме, тепер пішов на своє обійстя.
— Ану, куме, закладімся,— каже вартівник.— Що
мені дасте, що то не Іван?
— Як то, куме, не Іван, то я тобі даю зараз чотири
воли.
І заложилися, а другий багач перетяв їм руки,
і пішли на його обійстя. Прийшли та й дивляться.
А той хорт ходить по оборі. Багач каже:
— А що, не Іван?
— Ні, куме, то не є Іван.
— Але, куме, то бігме Іван.
А когут: «Кукуріку! » А то як звіється вихор, що
аж трохи дах з хати не зірвало.
— А що, куме,— каже вартівник,— Іван?
— Ні, куме, правда, що не Іван.
Пішов додому і пригнав воли тому вартівникові аж
додому, до нього.
В тій баєчці є для всіх нас довід, аби бога надармо
не взивати і щоб душу невинну не загараздити чортові.
ЗО. ПРО ХЛОПЦЯ, ЩО НІКОГО НЕ БОЯВСЯ
Один чоловік мав два сини. Один же старший син
любував дуже трудитися господарством, а молодший
лиш за комином сидів. Аж одного разу хтось увійшов
знадвору до хати і каже:
— Ах! Як же я напудився, аж мені мороз по тілі
пішов.
А той молодший син, що сидів за комином, каже:
— А коби то я напудився, аби мені мороз по тілі
пішов.
А отець йому каже:
— А ти ж, неробо, будеш з того хліб їсти?
— Не журіться, тату, я лиш аби-м навчив боятися
і аби мені мороз пішов по тілі, та й я більше нічого не
хочу.
А на той раз входить до хати паламар та й каже:
— Дайте його д’мені, а я його навчу боятися, так що
йому мороз по тілі піде.
І взяв хлопця до себе.
Тут уже, може, було в опівночі, а паламар каже:
— Іди та будеш дзвонити.
А сам пішов десь навпростець і виліз на вікно
у дзвіницю. А той хлопак дзвонить, дзвонить, дивиться,
а на вікні щось сидить. І перестав дзвонити і далі за
ним. Якби був паламар не обізвався, був би його роз-
бив. Скоро рано взяв паламар хлопця, повів назад до
його тата і каже:
— Я не знаю, що ви з ним будете робити. Я якби-м
був не обізвався, був би мене на смерть забив.
Ну і що ж робити? Бере отець і розділюе їх маєт-
ком. Старшому дає все господарство, а молодшому
сплачує грішми, дав йому сто золотих. А той молодший
син як узяв сто золотих, та й іде в світ, і все своє
говорить:
— Коби мене хто навчив боятися, то дам йому сто
золотих.
Іде чоловік і каже:
— Я тебе навчу боятися так, що тобі мороз по тілі
піде.
І дав тому чоловікові сто золотих. Тут уже добре
смерклося. Бере і веде того молодика до трупарні. А
в трупарні було сім мерців. Він замкнув його в трупар-
ні, а сам пішов додому. Той молодик наклав собі вогню
та й гріється, і каже:
— Ану, вставайте, брати, та загрійтеся!
А вони ніц і не турають. Він бере по одному і
одсаджує коло вогню, сам сів коло них і каже:
— Я не знаю, чи ви гніваєтеся, чи що, на мене. Хоч
гнівайтеся, хоч не гнівайтеся, то я вас не боюся. Але вас
прошу, аби-сте трохи відсунулися від вогню, бо шмаття
на вас погорить.
А вони ніц і не турають. Тут вже десь коло опівночі,
а смерть мала обходити своє вісіле. Як звіявся вітер,
роздув більший вогонь, і згоріло шмаття на них. Той
молодик каже:
— А видите! Я вам казав, аби-сте повідсувалися,
а ви не хотіли. То я вам не винен.
Та й взяв поскладав їх рядом і сам ліг межи них.
Приходить той чоловік рано, дивиться, а він лежить
межи трупами та й каже:
— Не мав я чого тут боятися, аби мені мороз по тілі
пішов.
І відобрав своїх сто золотих та й іде в світ, і все одно
каже:
— Коби мене хто навчив боятися, аби мені мороз по
тілі пішов.
А тут іззаду іде чоловік якийсь і каже:
— Молодику! Я тебе заведу в таке місце, що ти
напудишся так, що тобі аж мороз по тілі піде.
— Ну, добре, бо я того хочу.
Та й ідуть оба. Прийшли до одного великого міста
і повернули до корчми. Але він все своє говорить:
— Коби мене хто навчив боятися, аби мені мороз по
тілі пішов, то дам йому сто золотих.
А жидок каже:
— Є тут в нашого царя такий заклятий замок, то
аж там навчишся бояти так, що аж тобі мороз по тілі
піде.
А жидівочка каже:
— Шкода такого молодого хлопця, що марне заги-
не, бо хто там ночував, то рано вже неживого винесуть.
— Не журіться. Коби то я навчився боятися, аби
мені мороз по тілі пішов.
Тут зараз дали знати до царя, що є такий молодець
і хоче в заклятім замку ночувати. А цар каже:
— Заклич ти його до мене, аби я подивився на
нього.
Привели його до царя, а цар каже:
— Шкода тебе, молодче, бо ти там дурно загинеш.
— Ні, царю, я лиш хочу, аби я там напудився, аби
мені мороз по тілі пішов.
— Ну,— каже цар,— коли його так дуже кортить
там ночувати, то заведіть його до замку. Як переночує
три ночі, то дам за нього свою доньку і половину
маєтку.
Завели його до замку, дали йому постіль і вечерю.
А він каже:
— Дайте мені три річі неживі. Перша річ: вогонь;
друга річ: токарня; третя річ: січкарня з різаком.
І зараз йому принесли. Він зараз наложив вогню, сів
собі перед піч та й курить люльку. Дивиться а в куті
чорний кіт — та й гиц під комин. А тут знов і другий
кіт. Один сів з одного боку, а другий з другого, та
й гріються. А той молодик каже:
— Що-сте так, брати, засумували? Може би, ми
трохи в карти грали?
А ті коти кажуть:
— Граймо.
І зачали грати. А він каже:
— Я люблю з вами грати, лиш не люблю, що у вас
такі пазурі великі. Я би вам притяв трохи, та й би
було ліпше.
А вони кажуть:
— Ану, коби-с нам трохи притяв.
Він зараз зашрубував у токарню та й різаком обру-
бав. Посідали вони собі коло стола та й грають у карти.
Але він їх все перегравав, і зробився межи ними вели-
кий колот, та й хотіли його замучити. Та він уздрів, що
не жарт, та й пірвав різак, як зачне рубати, а то таке
злетілося, як хмари. Одні нявкають, другі свищуть,
а треті вигримують. А він як завихнувся, вирубав та
й поносив веренькою у став, на воду. Та й зараз кури
запіяли. Він пішов до ванькіря та й ліг спати. Цар рано
входить до замку та й каже:
— Шкода такого молодця, що марне загиб.
А він підоймає голову та й каже:
— Не мав я чого тут боятися, аби мені мороз по тілі
пішов.
Цар аж здивувався та й каже:
— Я не надіявся, аби ти живий ранку дочекав. Ну,
але скажи мені, що тут було вночі?
— А що ж, царю,— каже молодець,— грали ми в
карти. Але мої колеги мали дуже великі пазурі, я їм
обрубав. А вони хотіли мене душити. Я як пірвав різак,
як-ім зачав рубати, таке злетілося, як хмари. А я геть
порубав і поносив до ставу. І зараз кури запіяли, і ніц
уже не було чути ані видати.
Цар каже:
— Одна ніч перейшла, але друга, то не знати, яка
буде.
І пішов додому.
Аж тут уже далі і друга ніч приходить. Він наклав
вогню і сів собі коло вогню, та й курить люльку.
Слухає, а то щось гуркає в комині — та й глап на
вогонь. Він дивиться, а то половина чоловіка. Він каже:
— То одна половина є, а друга де?
І зараз друга впала половина. Він взяв і склав
докупи. Зробився живий чоловік та й каже:
— А ти нащо тілько потратив моїх товаришів? —
І каже: — Аж я тобі кінця дойду.
І пірвав його за чуприну. Але той молодець як
пірвав різак, та й зрубав йому голову, і витащив на
став. Та й дивиться, а то іде їх, може, з десять, принес-
ли дев’ять голів мертвих і зачинають гратися в качал-
ки. А той молодець каже:
— Ану, 1 я буду з вами гратися в качалки. Але
що ж, коли ваші кулі не круглі.— І каже: — Дайте їх
сюди, я вам в токарні обкружляю.
Взяв зашрубував в токарню і обрубав, і вже ліпше
котилися. Як зачав молодець гратися з ними, і переграв
їх. А вони розсердилися і прискочили до нього, хотіли
його замучити. Ой, як пірвав різак, як зачне рубати.
І вирубав геть до ноги, і поносив на став, у воду. Тут
зараз кури запіяли, і вже нічого не було чути. Він
положився спати. Спить.
Рано цар входить, дивиться, а він лежить долівлиць.
І каже цар:
— А видиш, небоже, аж тепер тобі кінця доїхали.
Але він підоймає голову та й каже:
— Не мав я що тут боятися, аби мені мороз по тілі
пішов.
А цар аж здивувався та й каже:
— Як же тобі тут ночувалося?
— Добре,— каже молодець.— Гралися ми в качал-
ки. Я їх переграв, а вони мене хотіли замучити. А я як
пірвав різак, каждому голову відтяв, порубав та й
поносив у воду.
Вже і друга ніч перейшла. Тут уже далі і третя
наступає. Він наклав собі вогню і сів перед піч, та
й курить люльку. Але пізно вже дуже. Дивиться, а то
іде їх, може, зо шість і несуть трунву. Затащили до
замку, а самі повтікали. Він розкрив трунву, а там
мертвець. Він каже:
— То, певне, той паламар, що я його трохи не
розбив на дзвіниці, та мав умерти.
Бере мерця і тащить до вогню, аби загрівся.
Але що ж, з одного боку гріє, а з другого студений.
Взяв мерця від печі і поклав на постіль, накрив його
кожухом. А сам ліг коло нього і каже:
— Два борше загріються.
І як зачав дихати на мерця, та й мертвець ожив.
Встав мертвець і пірвав його за шию, хотів задушити.
А молодець каже:
— А то за то, що я тебе розігрів?!
Господи! Як пірве його, як ним вріже до землі, а він
знов застив. Затащив його назад до трунви і викинув на
двір. А ті, що принесли, взяли його назад. Він знов сів
собі перед піч та й курить люльку. Дивиться, а то іде
знов такий старий, а сивий, як молоко, борода аж по
коліна. Та й курить люльку і каже:
— А що ти собі тепер гадаєш? Аж тепер ти в моїх
руках загинеш.— І каже: — Ану, ходи до моєї кузні!
Іде молодець за ним. І прийшли до кузні. Тут
старий чорт взяв перше сокиру та й як ударив у
ковадло, сокира зарнула. А той молодець як пірвав
сокиру, як утащив у ковадло, то аж розкололася. Він як
пірвав старого за бороду, та й запхав у ковадло. Старий
як зачне пищати, так що аж замок дрижав, і каже:
— Молодику! Всі маєтки, що є в цім замку, дам
тобі, липі пусти мене живого, най я іду собі у світ.
Взяв молодець, розколов ковадло і витягнув старому
бороду. Зараз дав старий чорт молодцеві ключ і каже:
— Ходи за мною. *
І привів його до дверей. А той склеп так глибоко, що
ніхто би його не найшов. І каже йому старий чорт:
— Ану, відмикай двері!
Він відомкнув, дивиться, а там три куфи злота.
Каже йому старий чорт:
— Ця перша куфа злота — то цареві, друга для
тебе, а третя, аби-с роздав бідним.— І ще раз сказав
чорт: — Тепер уже най ночує, хто хоче, то вже не має
чого боятися.
І пішов собі чорт геть у світ. Молодець пішов до
ванькіря і ліг спати.
Рано цар приходить і каже:
— Видиш, небоже, дві ночі то-с переночував, а
третьої ночі то вже-с мусив загинути.
А молодець піднімає голову і каже:
— Не мав я, царю, чого боятися, аби мені мороз по
тілі пішов.
А цар аж здивувався і каже:
— Як же тобі ночувалося сеї ночі?
І розповів він цареві все, що видів, і каже:
— Ходіть, царю, я вам щось покажу.
І завів царя до склепу. Показує цареві скарб, що
йому чорт віддав, і каже:
— Царю! Одна куфа злота — то для вас, друга —
то для мене, а третя — то бідним роздати.
І зараз цар звелів його до себе, і дав свою доньку за
нього.
Але що ж, молодому все одно на гадці і каже:
— Коби то я навчився бояти, аби мені мороз по тілі
пішов.
А тут пастух каже:
— Я молодого царевича напуджу так, що й мороз
по тілі піде.
А цар старий каже:
— Як його навчиш боятися, то маєш у мене миску
червоних.
Молодий царевич ліг спати, а наймит набрав собі
коновку льоду з водою і приходить до молодого цареви-
ча, і як бухнув на плечі студеної води, молодий царе-
вич аж зірвався і каже:
— Але ж то я напудився так, що аж на мені мороз
пішов по тілі.
І зараз цар дав наймитові миску злота за то, що
напудив молодого царевича.
31. ГАЗДА, ЩО ЗІВ ПРИ СМЕРТІ ЗОЛОТО
Був один великий багач, мав маєток і грошей без
рахуби. Але що ж, коли душу свою чортові записав. Та
й одного разу вже прийшов термін, аби душу давав. Ще
собі перед смертю казав зварити гречаних галушок,
взяв збанок червоних (дукатів) та й сів собі коло стола,
та й заштрикує гроші, та й їсть, бо йому жаль було їх
лишити.
А наймит стоїть та й дивиться, що його газда їсть
гроші, та й каже:
— Газдо! Дайте мені хоть два червоні, таже я бід-
ний і не маю з чого жити, а ви гроші їсте. Вони однако
будуть у вас гнити.
А багач із серця взяв та й викинув два червінці, та
й каже:
— На, на тобі, напасте жидівська, на! Та й іди
в поле орати.
Наймит зараз сховав собі гроші та й пішов до плуга.
А багач вже доїдає збанок червоних, і ще лишилося дві
галушки. Та й зараз послав у поле за наймитом, аби
приніс назад йому тих два червоні, бо вже не мав з чим
доїсти галушки. Зараз побігли в поле за наймитом,
і нім наймит прийшов, газда вже тим часом помер.
Наймит вернувся назад у поле. Але оре, оре та й так
собі думає: «Коби вже поховали газду! А я піду на
цвинтар, відкопаю та й мушу вибрати з нього ті червін-
ці». Тут уже вечоріє. Бере наймит воли та й гонить
додому. Тут уже другий день, мають газду ховати.
А наймит злагодив собі рискаль і лопату та й чекає
вечора. Тоді вже поховали газду, люди посходилися на
обід, п’ють, їдять за небіжчика душу, а наймитові все
одна гадка. Тут уже добре смерклося. А наймит як собі
добре підпив, та й бере рискаль і лопату, та й іде на
цвинтар.
Приходить вже до брами, втворив браму та й пус-
тився іти на гріб. Дивиться, а на гробі (животворящий
хрест при нас) сидять чотири сатани. А він як їх
зобачив, та й аж напудився, зо страху як гримнув
брамою, так що аж розскочилася, і пішов собі додому.
Але другої ночі думає собі так: «Хоть би їх там
і десять сиділо!» Пішов до корчми та й добре напився,
бере знов рискаль і лопату та й іде на цвинтар. Прихо-
дить ід брамі, дивиться, а то вже лиш один сидить. Він
і того одного напудився. Але той чорт каже:
— Не бійся, ходи сюди.
Таки він приходить ід нему, а чорт йому каже:
— Скажи мені, чого ти тої ночі приходив сюди?
А той наймит каже:
— Я скажу вам по правді, чого я приходив. Це мій
газда, а я в нього служу. А мій газда як мав умирати,
та й із’їв збанок червоних. Я хотів його відкопати
і вибрати з нього ті червоні, бо вони однако будуть
в нім гнити. А я бідний, не маю з чого жити.
Той чорт каже:
— Не журися, будеш мати з чого жити, лиш візьми
чотири рази рискалем персти та й кинь мені в полу.
Та й той наймит зараз закопав чотири рази риска-
лем і розпечатав гріб. А то як звіялася вихір, і на штих
мінути викрутила землю. І зараз чорт як пірвав багача
і як ним гримнув до землі, так що аж тельбухи з нього
вискочили. Та й каже чорт до наймита:
— Отепер маєш червоні, вибери собі і аби-с скидав
до ями, і засипав так, як було.
Та й як знов звіялася вихір, і ухватило тулуб з
багача та й понесло в безвісти. А наймит як вибрав
червоні і засипав яму, та й пішов собі додому, і вже мав
з чого жити аж до смерті.
32. ЧОРТ І ХЛІБ
Мав один чоловік дванадцять синів. А до того мав
дуже велике багатство. Так той чоловік як викохав тих
дванадцять синів, дуже ними тішився. Уже прийшов
час, аби їх женити. І зачав той чоловік із своєю жінкою
розгадувати, де би їм жінки висватати. Але наймолод-
ший син каже:
— Татку, є в тім і тім селі такий чоловік, що має
дванадцять доньок.
Як же їх тато лиш то вчув, зараз казав синам
запрягти коні, і поїхали обоє з жінкою до того села.
І приїхали до того чоловіка, що має дванадцять доньок.
Зараз той чоловік приймив їх за гості, і щось вони
тропіки погостилися. Аж нарешті каже той чоловік,
тих синів тато, так:
— Я чув, що ви маєте дванадцять доньок, а я маю
дванадцять синів. Чи не могли би ми їх побрати?
А той чоловік, тих доньок тато, каже:
— Чому! Як пан бог дасть, то будем собі сватами.
І зараз зробили собі вимову, аби за місяць було
весілля. Поїхали собі родичі додому і зачали лагодити-
ся на весілля. Вже прийшов час, що зачинається весіл-
ля. Рано, дуже раненько, посходилися сини, і зараз
тато і мама дали їм благословеньство, і пустилися
їхати до шлюбу. Але наймолодший каже так:
— їдьте ви, брати, до шлюбу, а я лишуся, бо мені
такий час зайшов, аби я лишився дома. А ви як візьме-
те шлюб, то аби-сте мені мою наймолодшу супругу
привезли, я аж дома візьму шлюб.
І так зробили брати. Поїхали вже до шлюбу, взяли
шлюб і зараз по шлюбі пішли на обід. Вже по обіді
щось повеселилися і зачали збиратися додому. їдуть
вже, а то дорога далека, і захопила їх у дорозі ніч. А та
ніч була дуже темна, і не могли вже далі їхати, мусили
ночувати на полі.
Але чорт дуже був зависного ока на них, що дванад-
цять братів та дванадцять сестер взяли собі за жінки.
Та й вже десь, може, було коло опівночі, як уже добре
весільні заснули, чорт так їх обмурував, що жодним
способом не могли вирятуватися. І зараз чорт пішов до
того наймолодшого сина, що лишився дома, гадав собі,
що і його замучить. Але той наймолодший знав усе, що
сталося в дорозі, зараз узяв хліб, виніс до сіней і
поклав на замок. А сам вернувся назад до хати та й ліг
собі на постіль. Чорт приходить і хотів розімкнути,
пустився до замка, а хліб причепився йому до руки.
Чорт тоді каже до хліба: «
— А що ж ти за хліб?
— Я служу цьому газді,— каже хліб.
Чорт знов питається його:
— А добрий цей твій газда?
— Ей, де добрий? Вже ніхто такої муки не має ніде
на світі, яку я муку в нього маю.
— А яка ж то мука в нього? Як він тебе мучить? —
питає чорт.
— Отак мене мучить. Бере та й запрягає чотири
воли в плуг, бере та й поре землю. А відтак бере мене та
й розкидає по ріллі. Відтак залізними зубами мене
поре. А як уже мене добре попоре, лишає мене в полі,
а сам іде додому, так мені вже легше трошки зробить.
І я зачинаю поволеньки вилазити з землі та й росту
поволі догори. Але як я вже добре підріс і пожовк або
побілів, мій газда зараз бере косу в руки та й рубає
мене попри саму землю, і валить мене до землі. А
відтак бере та й в’яже мене в снопи, і робить з мене
копи. Потому* бере мене на віз та й в’яже вужищем, та
й деве додому, і кладе в стирти. А відтак скличе гайда-
маків, та й скидають мене із стирти на землю, та
й б’ють мене ціпами. Відтак бере та й віє мене, розділює
мене від моєї одежі, і я вже голий стану. А потому бере
мене та й сушить і підсіває, і везе до млина, і меле на
муку. Відтак везе мене додому і сипле в корито, та
й сипле води, завдає квасом, і я мушу киснути. Як
я вже добре розкиснуся, він тоді бере мене та й місить.
А відтак бере та й палить в печі, так що аж піч
червона. Відтак бере та й мене в піч саджає, та й спече
мене. А як уже мене спече, та й тоді бере та й мене їсть.
Як розповів хліб всю свою муку, чорт каже:
— Коли то такий твій газда, то я не маю що з ним
зачіпатися. І зараз пішов чорт та й розвалив мури,
і випустив весільних. І вони щасливі повернули додо-
му. Як прийшли брати з жінками і з родичами додому,
та й привезли тому наймолодшу його дружину. І зача-
ли йому розповідати, що мали в дорозі. А він їм каже
так:
— Якби і я був з вами поїхав до шлюбу, то би ми
були всіма загинули. А так я лишився дома, і пан бог
то все перемінив.
І зараз пішли до церкви, і наймолодший син взяв
шлюб із своєю супругою. І жили собі враз з родиною
спокійно аж до смерті.
33. ПРО СКУПОГО КСЬОНДЗА
Був один ксьондз, але такий був багатий, що йому
пари не було. А до того ще був дуже скупий і мало,
дуже мало давав своїй челяді їсти. А хліба такого мав,
що аж гергелиця їла, а своїй челяді жалував дати.
Та одного разу сказав він наперед двома днями
свому фірманові, аби собі злагодив оброку, бо поїдуть
на бал. А слуги як вчули, що поїде ксьондз на бал,
зараз скинулися по кілька крейцарів і накупили тому
фірманові хліба, аби мав сам що їсти в дорозі, і напові-
ли йому так, що аби на балу не був і додому зараз не
приїхав. Вже ксьондз казав запрягати коні, а фірман
запакував собі хліб в обрік, так аби ксьондз не знав,
і поїхали. Та й ксьондз не брав собі хліба на дорогу.
їдуть вони, їдуть. Як заїхали в ліс, захопила їх ніч.
— Що ж тут тепер будемо робити? — каже
ксьондз.
— А що ж,— каже фірман.— Будем ночувати до
ранку.
Фірман дав коням їсти, а собі добув буханець хліба,
сів собі за корч та й їсть. А ксьондз надіявся на бал, та
й дома нічого не їв і хліба не брав на дорогу. Та
й мусить голоден лягати спати на бричці. Фірман як
добре попоїв, то лиш води жадає, а ксьондз голоден та
й слинку пролигає. Але тут вже зробився день, запріг
фірман коні, лиш би їхали. Та що ж, коли не знати'
куди? Беруть вони та й їдуть. Але що ж, коли вже
дорозі кінець вийшов. Зліз ксьондз з брички та й пішов
дороги шукати, а фірман тим часом добув собі хліб, сів
за корч та й їсть. Приходить ксьондз та й каже:
— Ходив я шукати дороги, а тепер ти їдь та шукай.
А фірман мав хліб уже напоготові, та й пішов
шукати дороги, а він не так дороги, лиш коби де води
найшов, аби сам напився та й худоба. Як пішов фірман
лісом, зайшов аж над якусь ріку, дивиться, а там не
видко ніде порома, ані одної хатинки. Вернувся назад
до брички та й каже:
— Нема ніде далі дороги, лиш до води.
Пригнав уже від води і дав трошки коням їсти,
а тим часом захопила їх друга ніч. Ну, якось вони
переночували і ледве-ледве дочекалися дня.
А фірман видить, що ксьондз дуже зголоднів, за-
пряг коні та й поволі виїхав з лісу, і вже пустилися
їхати додому назад. А там, під лісом, була хатина
побережникова. Та ксьондз каже до фірмана:
— Піди та возьми хоч вогню.
І пішов фірман до хати. А побережникова жінка
масло робила та й каже вона:
— Може, би-сте напилися маслянки?
— Та чому? Як ваша ласка, то дайте трошки, то
я нап’юся.
І дала фірманові горнятко маслянки. Він випив,
подякував, узяв вогню в люльку та й іде. Але тота
побережникова жінка вийшла за ним на двір та й
каже:
— Може би, і єгомость пили маслянку?
— їй, де би вони пили,— каже фірман та й пішов
до брички.
А ксьондз питається:
— Що то вона казала?
— їй! Вона каже: може би, єгомость їли просянку.
А ксьондз каже:
— Яка вона дурна баба, я пробував своє сіно їсти,
та не можу, не то просянку; бери якнайборше та гони
додому.
Приїхали вже додому. Ксьондз здибав наймичку
свою на брамі та й каже:
— А ти куди йдеш?
— Я іду до сусіда по вогонь.
— Вернися та й візьми собі хліба, бо знаєш, коли
йдеш, але не знаєш, коли прийдеш,— каже ксьондз.
І від того часу вже інакше було слугам на харч: вже
так плавали в добрі, як свині в багні.
34. ЯК ПАРУБОК РОЗСМІШИВ ПАНСЬКУ ДОЧКУ
В одного газди був слуга. А він як ставав на службу,
та й не згодився з газдою, що йому має дати, лиш таки
так, що газда схоче сам дати, то він мусить добровільно
приймити. Він служив сім років та й каже:
— Я вже собі йду.
Газда взяв та й дав йому сім зерен жита, а він
нічого, й слова не сказав, лиш взяв та й пішов. Але
його захопила ніч. Він впросився в якогось газди на
ніч. Газда йому казав аби лягав на печі. А він виліз на
піч та й каже:
— Ба, де би я поклав своє жито, щоби не пороз-
сипалося?
А газда каже:
— Постав на камінь.
Він поклав та й ліг спати. Але на камені було двоє
золотих курят, та й вони досвіта пробудилися, що ще
всі спали, та й з’їли то жито. Той слуга рано пробудив-
ся та до жита, а то нема. Він взяв та й записав того
газду до війта. Ну, поклали суд. А суд присудив йому,
аби собі взяв ті курята. Взяв він ті курята та й пішов.
Іде він, іде та й знов його захопила ніч. Газда його
гіриймив, а він каже:
— Я маю осьде двоє курят, ба де би їх поклав?
Газда сказав, аби поклав у сінях на драбину. Він
поклав та й ліг у хаті спати. Але в сінях ночували два
барана, що мали на собі золоту вовну. Вони побили ті
курята. Той слуга записав і цього газду до війта, та
й знов поставили суд. А суд присудив йому, щоби взяв
собі ті барани.
Ну, взяв він ті барани та й веде. Але знов його
захопила ніч. Він впросився на ніч в якоїсь вдовиці, що
не мала більше дітей, лиш одну дівку. Вона казала
йому завести барани на ніч до сіней.
А в тім селі був дуже багатий пан. Той пан мав
дівку, що була все дуже смутна. Така все смутна, що
ще ніколи з нічого, хоть би яке було смішне, не засмія-
лася. Що вже їй не робили, аби засміялася, а вона ні та
й ні — все смутна. Той пан дуже собі тим стрував та
й обіцяв дати тому пів свого всього маєтку, хто би його
доньку розсмішив. Але ніхто такий не найшовся. Та як
той слуга завів барани свої до тої баби до сіней, ліг
спати та й уснув. А баба та збудила свою дівку та
й каже:
— Ходім та намичмо собі з тих баранів вовни.
А вони обі були привикли спати голі, бо голого май
так блохи не кусають. Та й цеї ночі пішли таки так, як
спали, голі, микати вовну. Та й імили руками за бара-
ни, а то руки пристали (приросли), що не могли ніяким
правом відорвати. Та й вони вже так і докочували
в сінях.
Він рано пробудився, бере та й гонить собі барани
дальше. А баба та й дівка тягнуться голі за баранами.
Йде він коло млина. Мельник вийшов на сторону таки
так з тою лопаткою, що муку відгрібується як був
у млині, та і він причак, а той ішов з баранами.
Мельник як уздрів, що баба та й дівка тягнуться
голі, зачав сміятися та й забув, що він мав гачі долів,
та й прибіг, та бабу по заді лопаткою. А лопатка
прилипла до бабиного заду та й до його рук. Уже і він
з ними тягнеться. Він ішов попри двір, а тут панна була
на ганку. Як уздріла, та й засміялася. А пан дав йому
півмаєтку. Відтак і доньку за нього ту віддав.
35. СИН МЕДВЕДИЦІ
Був один піп, але він був бідний. Пішов раз за
грибами та й найшов медведицю, що лежала десь там
у лісі. Він помало зачав ід ній присуватися та й ліг
з нею спати. Ну, вже він там з нею спав, але надбіг
з гори заяць; листя зашелестіло, а він (піп) гадав, що то
люди, та й утік геть, а коштур та й бесаги лишив. Ну,
вже за якийсь час піп забув за бесаги та й за коштур,
а медведиха взяла та й загребла в лист. А вона мала
відтак від того попа хлопця. Ну, вже вона його плекає,
він уже виріс. Але десь уже так в сімнадцять років
питається той хлопець тої медведихи, каже:
— Мамо, скажи-ко мені, котре мій тато?
А вона каже:
— Іди та витягни оту ялицю, та покладь її корін-
ням догори, а гіллям до землі, аби стояла, то тобі
скажу, а як так не зробиш, то тобі не скажу.
Він побіг ід ялиці, муцується, муцує, та не може її
витягнути; та й лишив. Ну, вона його знов плекає, але
за рік чи за два знов він каже:
— Мамо, скажи-ко мені, котре мій тато?
А вона каже:
— Іди та оберни ту ялицю: корінням аби стояла
догори, а гіллям до землі,— то тобі скажу.
Він побіг та й витяг ялицю з корінням із землі, та
й обернув догЬри корінням, а наспід гіллям. Прийшов
та й каже:
— Ну, вже-м обернув, кажи ж, котре мій тато?
Вона пішла, подивилася, що ялиця стоїть корінням
догори, пішла та відгребла з листу бесаги та й коштур,
дала йому та й каже:
— Іди ж в село, де найбільша хата, та постав там
бесаги та й коштур, а хто до них признається, то твій
тато.
Він взяв бесаги та й коштур та й пішов у село.
Прийшов він у село, видивився, котра найбільша
хата. До неї прийшов та й поклав перед поріг бесаги та
й коштур, а сам сховався за вугол. Вийшла попадя. Як
уздріла бесаги та й коштур перед порогом, та й скри-
чала :
— Єгомость, а ходіть же, осьде якісь бесаги та й
коштур.
Піп вибіг, подивився та й каже:
— Та це мої бесаги та й коштур, що я забув, як-єм
ходив за грибами.
А той хлопець вистрибує із-за вугла та й каже:
— То і я твій, тепер уже від тебе ніде не піду.
Та й зайшов до хати, сів за стіл та й каже давати
собі їсти. А він дуже багато їв — із’їв бербеницю моло-
ка та й семеро хліба. Ну, як уже наївся, сів та й не хоче
ніде від попа іти. А піп каже:
— Що з бідою робити? От дати йому, най возить
гній.
А там було багато гною на загороді. Ну, вивели його
до гною та й дають йому якусь лопату, аби метав гній.
А він подивився на ту лопату та й каже:
— Та цим аби я метав — це пусте.
Та й найшов дві терлиці, та й пішов до цигана, та
й скував докупи. Та як пішов до гною, як зачав метати,
за дві години викидав увесь гній на город. Відтак
прийшов до хати та й каже, щоби йому дали їсти. Ну,
дали вони йому їсти, а він знов з’їв бербеницю молока
та й семеро хліба, сів та й сидить. А піп каже:
— Чому не йдеш до роботи?
А він каже:
— Та що буду робити, я вже свою роботу зробив.
Піп пішов, подивився, а то ввесь гній на городі. Він
аж напудився та й взяв радитися з попадею, як би його
збутися. Та й усудили, аби він на другий день їхав
з слугами в ліс за дривами, а вони аби йому сховали
сокиру; він там лишиться, та й його вовки з’їдять.
Ну, на другий день дали йому поснідати, а він знов
із’їв семеро хліба та й бербеницю молока, та й виправи-
ли його з слугами в ліс за дриви. Але намовили слугів,
аби йому сховали сокиру, а відтак аби його лишили
самого в лісі. Ну, приїхали вони в ліс, а слуги взяли та
й украли йому сокиру, та й сховали, а самі рубають
собі дров на фіри. Він не має чим рубати собі та
й каже:
— Дайте мені сокиру.
А вони кажуть:
— Най-ко, най! Ми нарубаємо вперед собі, а відтак
пустимося всі та й нарубаємо тобі.
Він послухав та й жде. А вони собі рубають пома-
леньки так, що до вечора ледве понакладали собі фіри.
А він ще й одного полінця не має на свою фіру. Але як
вони вже набрали дров, позав’язували та позапручува-
ли, повпрягали воли та й їдуть додому. А він каже:
— Ну а чому ж не помагаєте мені?
А вони кажуть:
— Нема коли, ади вже смеркається, а коли зайдемо
додому, нас і так будуть сварити, що ми так забавили-
ся,— та й таки беруть та й їдуть.
А він каже:
— То лишіть мені хоть сокиру, а я вже собі сам
нарубаю, бо впорожні їхати не буду,— вони йому каза-
ли, щоби впорожні їхав додому.
Але нікотрий не хотів йому лишити сокиру, кождий
каже:
— Ага, аби-с і мою загубив, а відтак би мене піп
бив.
Та й поїхали, а його лишили самого.
Він став та й думає, що робити. Але дивиться, а то
стоїть бук уже до полови сухий. Він утішився, пустився
та й витяг його з корінням, поломив, склав на фіру та
й зав’язує. Але надходите медвідь та й пустився бити
воли. А він каже:
— їй най, вуйку, не бий, бо будеш сам дрива везти!
Але медвідь був голодний та й таки вбив воли, та
й з’їв. А він (медведюк) зав’язав фіру, підпрутив, пус-
тився та ймив медведя, запряг та буком зверхи:
— А що,— каже,— не казав-єм тобі, не бий, вуйку,
бо будеш сам дрива везти, га?
Ну, приїхав він додому, а дома вже полягали спати.
Він кричить під вікнами:
— А де воли діти?
А з хати кажуть:
— А де ж би? До стайні загнати!
Він загнав до стайні, пішов до хати та й каже:
— Дайте їсти!
А кухарка вже спала та й каже:
— А який чорт буде тобі поночі вставати давати
їсти, було разом приїхати, то би-с був їв. А так, то
лягай хиріти не ївши.
Він покундосив трохи кухарку, але вона випросила-
ся, що нема йому що дати їсти, бо їмость не видали для
нього нічого; та й ліг спати без вечері.
Рано повставали слуги, пішли давати волам їсти,
утворили двері, а то всі воли побиті та пороз’їдувані.
А медвідь — шмиг у двері та й утік собі в ліс. Піп як
довідався, що така шкода наробилася, та лиш за голову
взявся, ще дужче напудився та й знов став радитися
з попадею, як би того медведюка скараскатися. Та
й урадили, щоби набрати в міхи попелу та й послати
його молоти до такого млина, де липі самі чорти ме-
лють. Вони гадали, що його там чорти уб’ють. Ну,
аккурат на другий день злагодили йому на фіру три
мішки попелу та й кажуть:
— На, маєш тут два корці жита, а корець пшениці,
їдь до того а до того млина,— розказали йому, де то
є,— та змели.
Він гадав, що то таки зіправди жито та й пшениця
в мішках, та й поїхав. Приїхав він до того млина, де
самі чорти мелють, скинув мішки та й каже:
— Зараз мені це змеліть!
Чорти пустилися в той раз, вхопили мішки, понаси-
пали на коші та й мелють, а він ані не дивиться в той
бік. Сів собі коло ватри та й витягнув з дзюбеньки
кавалок солонини, та й припік над ватрою. А то такий
запах розійшовся по цілім млині! Чорт побіг на лотоки,
ймив жабу та й собі зачав припікати над ватрою жабу,
але все так зближає над солонину. А той каже:
— Дивися май, держи нижче, аби мені не капнуло
з твого на моє, бо нещастя твоє.
Але чорт таки навмисне зближив жабу над солони-
ну, а то капнуло з жаби на солонину. Він як чиркнув
ножем, та й вибив чортові око. Відтак встац та подивив-
ся, як мелеться. Дивиться: то не мука, а попіл. Він як
не стеремкотить на чортів:
— А ви,— каже,— гицлі, як мелете?! Га, пшеницю
та жито на попіл? Зараз,— каже,— аби мені тут було
два корці муки житньої, а один корець пшеничної,— бо
він не знав, що то йому з дому попіл дали.
Чорти понапуджувалися та й в той раз дали йому
два корці муки житньої, а корець пшеничної та ще й на
фіру винесли. Він упряг коні та й поїхав собі додому
з мукою, як має бути.
А тому чортові, що йому око вибив, жаль зробилося
за оком та й що того з млина так пускають, та й гадає
собі: «Побіжу-ко я та хоть йому коні напуджу, аби
йому віз перевернули». Ну, побіг він напопереки манів-
цями та й перебіг того, сховався під мостом та й сидить.
Той лишень над’їхав, а він як гулькне з-під мосту,
а коні вбік та й уломили снасть. Він, медведюк, пустив-
ся, імив чорта та й каже:
— Ага, панку! То так ти робиш? Тепер будеш дер-
жати.
Запхав йому руку в колодку та й каже:
— Держи так, аби колесо ішло рівно та й аби
крутилося.
Чорт, сирота, взяв та й держить. А він сів на віз,
затяв коні та й зак’мив додому.
Ну, приїхав він додому там до того попа, заїхав
перед ганок, а в попа вже полягали спати. Він кричить
з-під дверей:
— Утворіть!
А вони його пізнали та й кажуть:
— Най тобі дідько утворить!
А дідько каже:
— Я сич держу, мені нема як утворити!
Піп як учув та й каже:
— А най же тебе біг святий піб’є, тепер уже їх два,
нема вже що робити.
Ну, що діяти, утворили йому, а він поносив міхи до
комори, наївся, знов з’їв семеро хліба та й бербеницю
молока, та й ліг спати. На другий день встав, пішов та
направив снасть, а дідька пустив.
Відтак як зачав газдувати, то зробив з попа старця
(жебрака). Слугів бив, що всі повтікали, худобу всю
потратив. Доста того, лишився лиш сам з попом та
з попадею. Ну, не було попові вже чого взятися. Він
змовився з попадею, аби його лишити, а самі утекли
геть. На другий день пішов піп до церкви, спакував
книжки в міх та й припер до цимбрині коло кирниці,
а сам пішов закликати попадю, аби йшла тікати. Мед-
ведюк той придивився, побіг, вибрав з мішка книжки
та кинув у кирницю, а сам вліз у мішок. Піп прийшов
з попадею ід кирниці, попадя завдала попові мішок на
плечі та й каже:
— Тікаймо ж тепер борше, його десь не видко, та
втечемо від нього.
Ну, тікають вони, тікають, але припало іти через
воду. Піп скинув гачі та взяв на шию зав’язав. А
попадя задерла обручі аж на голову та й бредуть. Але
то було глибоко, а міх зачав мочитися. Той кричить
з мішка:
— Вище, попоньку, піднімай, вище, бо книги мо-
чаться!
А піп учув, взяв міх аж на голову та й каже:
— Ну, богу дякувати, вже ми утекли від напасті, та
й уже нам добре буде вестися, бо найстарша книга до
нас заговорила. Коби ми перебрели, то почитаємо трохи
та подякуємо богу, що нас вислободив від тої напасті.
Ну, перебрели вони на другий бік. Піп поклав мішок
та й розв’язав, а то медведюк той. Він каже:
— А біг жеби тебе побив! Ти мене й тут не попуска-
єшся, та я тебе ще так тяжко двигав!
А він каже:
— Ой так, я тебе так борзо не попущуся.
Ну, виліз він з міха, та й ідуть уже всі троє. Але
дивляться, а то є дуже високий стрімкий берег, а наспо-
ді вода дуже глибока. Піп каже:
Треба трохи відпочити.
Сіли вони над тим берегом та й відпочивають. А то
вже було попід вечір. Піп щось собі придумав та й
каже:
— Тут-таки й переночуємо.
Медведюк відійшов десь трохи набік, а піп каже
попаді:
— Знаєш що, ми тут тому будемо ночувати, бо
я собі придумав того чорта вночі друлити в рипу, та
вже йому певне там буде амінь (кінець).
А попадя каже:
— Добре, добре, най буде.
Ну, прийшов медведюк, та й лягають спати. Піп
каже медведюкові, аби лягав над самим краєм. Він
лягає. Відтак лягла попадя, ніби аби була всередині,
а відтак попри попадю піп, та й поснули. Але медведюк
не вснув та й слухає. А як уже учув, що піп та й попадя
харчуть (хропуть), він взяв поволеньки та відсунув
попадю над край, на своє місце, а сам ліг на її місце
всередину та й ніби спить. Вночі пробуджується піп та
й штуркає його, будить. А він ніби пробудився та
й каже:
— А що?
А піп каже:
— Тручаймо того чорта в рипу.
А попадя (але то не була попадя, лиш той медведюк,
а піп гадав, що то попадя) каже:
— Добре, добре, тручаймо!
Та й друлили попадю в рипу. А піп тоді каже:
— Тікаймо!
Ну, тікають вони, тікають так мовчки, аби той не
чув куди, якби (не дай духу святий) як відти з тої
пропасті видобувся. Вже, може, вбігли з півмилі, а
може, й більше, а піп каже:
— Ну, буде вже, вже нас не найде, хоть би як
і видобувся. Але він не видобудеться, сідаймо,— ка-
же,— відпочити.
Ну, посідали вони. Піп — глип, а то не попадя, але
медведюк. Він лиш за голову ймився та вже й нічого не
каже, ніби удає, що він таки хотів попадю друлити, бо
боявся медведюкові що казати, аби його не вбив.
Ну, вже вони там доночували до рана. Відтак на
другий день повставали та й ідут^, вже й самі не
знають куди та вже й добре поголодніли. Дивляться,
а то куриться ватра. Вони приходять ід тій ватрі, а то
сидить циган та й пече мандибурку (картоплю). Вони
посідали также коло ватри, надерли мандибурки та
й собі печуть. Ну, попоїли вони трохи тої мандибурки,
позакурювали люльки та й щось жвиндять. А з-за того
і вечір надійшов. Вони повставали та й уже всі три
разом пішли в село проситися на ніч. Прийшли вони
в село та й трафили до одної вдовиці, та й кажуть:
— Чи би-сте нас не приймили на ніч?
А вона каже:
— Та чому ні, я би вас приймила, але знаєте, я
вдовиця, може би, ви вночі що зробили недобре, може,
хто які збитки зробить або що,— нащо нам того.
А вони казку ть:
— їй, та де вже будемо йти? Вже і так пізно. Ми
таки будемо у вас ночувати.
А вдовиця видить, що їх не збудеться, та й каже:
— Ну, та що робити, коли вже так, то лягайте,
містіться, де можете, та ночуйте.
Вона сама лягла на піч, циган заліз у піч, піп ліг
собі на постіль, а той медведюк ліг на лаві під вікном.
Але до тої вдовиці ходили коханки. Та й вночі як
лиш поснули в хаті, приходить один та й пукає в вікно.
А той медведюк прохватився та й каже:
— А хто там?
А він каже:
— Я! — та й сказав, хто він. А медведюк каже:
— Вибачай, сараку, але не пущу тебе до хати, бо
в мене ночують якісь люди.
А він каже:
— То на тобі осьде горівка та й ковбаса, та дай, най
тебе хоть крізь вікно поцілую.
А він, медведюк, взяв горівку, ковбасу та й скинув
гачі, наставив спину та й каже:
— На, цілуй!
А то ніч дуже темна, той не видить, що він цілує.
Поцілував та й каже:
— Ех, ти, відай, їла цибулю, що якось так від тебе
чути.
А медведюк каже:
— їла-м.
Поцілував ще раз та й каже:
— Іди-ко, сарака, та дай мені хоть крізь замок!
А медведюк каже:
— Ну-ну, йду, лиш тихо, аби хто не вчув.
Вийшов до сіней та й став коло дірки, що руку
впихається, як хату замикається, та й каже:
— На!
А той запхав у дірку руку, а він, медведюк, наста-
вив руку, імив та й відтяв тому великий палець. Той
утік гвавтуючи на всі світа. Медведюк увійшов потихо
до хати, напився горівки та й їсть ковбасу. А вдовиця
спить на печі, нічого не чує.
Але пробуджується піп та й чує, що щось чамкає.
Він придивляється, а то медведюк їсть, і каже:
— А ти що їж?
А медведюк каже:
— Ковбасу.
А піп каже:
— їй, дай-ко мені трохи, я такий голодний, що світа
не виджу.
А той каже:
— На! — та й виймив, та й дав йому той великий
палець, що втяв тому коханкові. Піп узяв, кусає, кусає
та й не може вкусити, та й каже:
— Та це таке тверде, що не мож вкусити.
А циган спить в печі та й зуби зашкірив. Медведюк
глипнув, що зуби з печі блищаться, та й каже:
— Коли не можеш вкусити, то припечи трохи, ади,
онде ватра в печі.
Піп пішов до печі та й шурує циганові по зубах тим
втятим пальцем. Помацає за якийсь час, а воно таке
студене, та й каже:
— Не хоче ся припечи.
А він каже:
— Ну, то сховай та припечеш собі на сніданні,
а ватру загаси та лягай спати, ади, вже далі днина
буде, а ти мені не даєш спати.
А піп каже:
— Та як загашу, коли нема води?
А він каже:
— Та візьми там у кутку, залий та й уже іди
хиріти!
А піп узяв та й налляв циганові в зуби. Циган
пробудився та й кричить:
— Гвавту потопа, потопа!
А далі виліз з печі-та в двері, та й утік. Піп та
й медведюк собі также втекли. Вдовиця также пробуди-
лася та вчула, що якийсь галас: «Іїотопа, потопа!» —
і собі схопилася та далі побігла в село, та й гвавтує:
— Потопа, потопа!
Аж сусіди побудилися та й вчули, що хтось кри-
чить: «Потопа, потопа!» Та й собі в крик: «Потопа,
потопа!» Такого гармидеру наробилося в цілім селі, що
страх божий. А піп з медведюком втекли аж геть за
село та й аж там посідали відпочити, а далі й полягали,
як у селі трохи втихомирилося. Та й доночовують там.
А циган бог знає куди аж утік.
Рано прохватився піп та й збудив медведюка, та
й каже:
— Кладім борше ватру, аби я собі припік ковбасу*
бо-м такий голодний, що світа не виджу.
Той встав, розклали ватру, а піп витяг ковбасу, та
як на неї подивився, та й каже:
— А біг, жеби тебе побив, за що ти на мене так
напосівся, що-с мене маєтку збавив і жінки, що-с мені
душу спаскудив та й ще мені не попускаєшся?!
А він засміявся та й каже:
— То за то, аби-с знав, як крадьки робити, аби-с
того більше не робив! А тепер,— каже,— майся гаразд!
Та й розійшлися кождий у свій бік. Та й вже й по
казці.
36. НЕВІРНА ЖІНКА І ВОВКУЛАКА
Був один піп. А то з його попадею любився циган,
а він нічого не знав. Але прийшов наймитися до нього
слуга-віщун, такий, що наперед усе знає. Він годиться
з попом та й каже:
— Мені тоді рік вийде, як у тебе будуть вовки вити
на печі.
Піп засміявся та й каже:
— А де ж то може бути, щоби на печі вовки вили?
Він каже:
— А що тобі до того, доста того, що я з тобою таки
годжуся аби-с знав.
Піп подумав собі: «Ще й ліпше, буде мені до смерті
робити за одну плату»,— та й каже:
— Ну-ну, добре, най буде так, як кажеш!
Ну вже вони згодилися. Та й на другий день пішли
далеко в поле орати, на цілий тиждень вибралися
з дому. Слуга каже попові:
— Аби-сте знали, єгомость, що я на полуднє биц-
каюся.
А піп каже:
— Ну, ну, бицкайся, лиш дивися, аби за тобою не
треба йти, аби-с сам прийшов, як воли попоїдять.
А він каже:
— Ну, ну, не бійтеся, я прийду сам.
Ну, прийшли вони вже на місце, орють до полудня,
випрягли воли на полуднє та дали їсти, а слуга як не
збицкаеться, та й побіг додому.
Попадя глипнула у вікно та й уздріла, що він
біжить, та й каже:
— їй, біжить чогось слуга!
А циган каже:
— їй, де би я сховався, аби мене не видів, бо скаже
попові?
А попадя каже:
— А я знаю де, лізь хіба під піч!
Циган поліз під піч, а слуга входить до хати. Попа-
дя питається:
— А ти чого тілький світ прибіг?
А він каже:
— Мене єгомость прислали, аби-м поносив дрива до
хати, бо буде, відав, дощ та аби не помочив.
Але він так брехав, бо його піп не посилав, та й він
так сам навмисне казав, бо він знав, що циган під
піччю. Попадя каже:
— Та за цим ти тілький світ ішов? Та я собі сама
поношу, а ти йди орати.
Але він таки пішов та й носить дрива. Поносив та
й хоче підкидати під піч. А попадя каже:
— Лиши, я вже сама підкину, а ти йди борше ід
попові, бо забавишся.
Але він каже:
— Я таки мушу сам підкинути, бо мені так піп
казали, а я мушу слухати.
Та взяв таки та й підкидає ніби, та все там цигана
поліном, так його набив, що страх, та й побіг знов
у поле, напоїв воли та й взявся орати, але не каже
попові, що був дома.
На другий день знов орють до полудня. А як пусти-
ли воли на полуднє, він знов збицкався та й побіг
додому. Попадя знов уздріла, що він біжить, та й каже:
— їй, знов чогось біжить слуга!
А циган так напудився та й каже:
— їй, де я дінуся?
А попадя каже:
— А я знаю? Лізь знову під піч!
А циган каже:
— їй, вже не полізу під піч, бо він би мене вже нині
на смерть убив? Вчора-м ледве-неледве видержав, що-м
не кричав -гвавту!
А попадя каже:
То біжи до сіней, там є полубічок з пір’ям, та влізь
в полубічок. А я тебе прикрию веретою.
Циган вліз в полубічок, а попадя накрила його
веретою. Слуга вбігає, а попадя питається:
— А ти чого знов прибіг?
Він каже:
— Піп казав, аби-м привалив пір’я в полубічку, бо,
відай, буде буря, аби не забрала.
А попадя каже:
— Але ж не забере. Я сама накрила та й запру
сінні двері, як буде буря. Іди ти ід попові!
Але він каже:
— їй, говоріть своєї, я мушу так робити, як мені піп
казав.
Та й таки побіг, ухватив якусь плиту та все нею
цигана в полубічку — бовх, бовх. Навалив добре, на-
крив полубічок та й утік назад у поле. Ну, прийшов,
напоїв воли та й знов оре.
На другий день знов пустили воли на полуднє. А він
знов збицкався та й побіг додому. Попадя знов уздріла,
що він біжить, та й каже:
— їй, біжить чогось знов слуга.
А циган як учув, та в двері, та на під. А там були
порожні мішки. Він вліз в мішок та й лежить. Прихо-
дить слуга, а попадя каже:
— А ти чого прибіг?
А він каже:
— Мене піп прислав, аби-м взяв жита з поду, бо не
стало сіяти.
Та й таки на під, та й вхопив той мішок, що в нім
циган був, та й кинув з поду на землю, аж в циганові
щось кевкнуло. Та й зліз сам, та й каже:
— Аби-сте це жито вивіяли, а я прибіжу та візьму.
А сам побіг у поле. Напоїв воли та й знов орють.
Але він не каже попові, що був дома.
На другий день знов пустили воли на полуднє, а він
знов збицкався та й побіг додому. Попадя уздріла, що
він біжить, та й каже:
— їй, біжить знов слуга, відай, по жито!
А циган аж посинів, так напудився, та й каже:
— Ой — йой! Де я вже тепер подінуся, коли він
мене всюди находить?
А попадя каже:
— Знаєш що, я тебе перев’ю переміткою, та біжи на
задні двері в дашок. А там є перисті телята, та запхай-
ся межи телята. Він тебе не пізнає, хоть би і пішов за
чим на задні двері.
Циган послухав. Вона його перев’язала переміткою,
а він — шмиг на задні двері та й шусть межи телята.
Слуга входить до хати, а попадя каже:— А що, при-
йшов-єс по жито?
А він каже:
— їй, ні, вже не треба жита. Але піп казали, аби-м
порахував, чи є всі телята, бо туди полем бігло якесь
таке теля, як наше.
Піп йому нічого не казав, та й то неправда, що теля
бігло полем. Але він навмисне так казав, бо він віщун,
звичайне, знав, що циган межи телята. А попадя каже:
— Але не треба дивитися, є всі телята. Я лишень
тепер рахувала.
А він каже:
— їй, що мені з того, що ви рахували. Я мушу-таки
сам порахувати, бо мені так піп наказав, а я мушу
слухати.
Та й таки побіг на задні двері. А там була до
одвірка приперта маглівниця. Він ухватив ту маглівни-
цю та — в дашок межи телята, та й рахує: «Одно, двоє,
це не моє»,— та все цигана маглівницею по крижах,
так оббамбурив, що аж йому самому жаль зробилося,
та й кинув маглівницю. А сам побіг у поле, прибіг,
напоїв воли та й оре.
На другий день знов як пустили воли, а він знов
збицкався та й побіг у село. Біжить він вулицею додо-
му, аж дивиться — іде старець.
А він каже:
— Старче! Позич мені на час свого мундиру, на тобі
на той час мій. Ти посидь отут, а я тобі зараз принесу
та й тобі заплачу за то, що мені зичив.
Старець дав йому свого мундиру. Він убрався та
й пішов додому. Циган уже' кілько битий, що якби
другий який тілько був битий, то би і не подивився вже
в той бік. Але циган таки не попустився попаді. Той
слуга утворяє двері, а циган такий вйголений та розче-
саний, ще й вуса собі підкрутив та й сидить з попадею,
п’ють горівку, їдять курку печену, пироги та всяке
диво. Слуга (але перебраний за старця) став коло поро-
га та й говорить отченаш. А вони взяли та дали йому
порцію горівки та й кавалок хліба чи пиріг. Дід іззів,
подякував та й хоче йти. Але вони кажуть:
— Заждіть ще, діду!
Та й дали йому ще порцію горівки, та й кажуть:
— Знаєте, діду, що, ви чоловік бувалий у світі,
старий, знаєте світові ладу, звичайне, чоловік світовий,
виділи-сте і чули-сте в світі не одно. Порадьте ж нас,
як би то вбити або строїти попа та й слугу?
Дід зачав випитувати за них, які вони є та й де вони
є. А вони йому все розказали по-людськи. Він каже:
— Добре є, знаю одну дуже добру раду, таку, що їх
збудетеся, та й вам нічого за то не буде, бо ніхто не
дівміється (не домислить), що то з вашої причини.
Візьміть та натопіть багато масті, але багато, так хоть
з двох-трьох ситих гусок, та й наваріть багато пирогів,
та й намастіть їх тою мастю так, щоб аж плавали
в маслі. А як піп з слугою прийде, то дайте їм ті пироги
їсти. Вони через цілий тиждень добре в полі випестили-
ся, та як тих пирогів таких смачних наїдяться, то таки
за столом поперевертаються, та й буде їм капут.
Вони втішилися, що так легко попа та й слуги
збудуться, та й дали йому ще порцію горівки та й
решту курки. Дід з’їв, випив, подякував та й пішов.
Пішов та й перебрався назад у свій мундир, та й побіг
у поле. Прибіг, напоїв воли та й орють аж до вечора.
На другий день була вже субота. Він уже не бицкав-
ся. Піп питаєтья його:
— Чому не бицкаєшся?
А він каже:
— їй, нині якось май холодно та нема мухи, що
мене не тне, та й тому не бицкаюся.
Але то не була правда, бо він не хотів перешкоджу-
вати попаді, аби пирогів багато наробила, бо вона вже
від переполудні взялася робити пироги. Ще перед вечо-
ром доорали та й поїхали додому. їдуть вони попри
город, а слуга спер воли та й перештрик в город, та
й каже попові:
— Штрикайте й ви!
Піп не хотів. Але він як зачав намовляти, то піп
його послухав та й перештрик также в город. А слуга
взяв та розтяв на половину гарбуз та й поклав одну
половину собі в гузичник, а другу половину каже, аби
піп собі клав также в гузичник. Але піп не хоче та
й каже:
— А де би я таке дурне робив?!
Але він як зачав попа намовляти та приобіцювати,
що йому щось таке покаже, що ще ніколи не видів, як
лиш його послухає, то піп і то зробив; поклав другу
половину гарбуза в гузичник. А слуга каже:
— Тепер же дивіться, як прийдемо додому, то аби-
сте дивилися, що я буду робити, аби і ви то робили.
Відтак вилізли з города, сіли на фіру та й поїхали
додому.
Приїздять та входять до хати, а то вже стоїть макіт-
ра з пирогами на столі. Попадя каже:
— Ідіть же швиденько та їжте, та ви так наголод-
нилися через цілий тиждень у полі. Я ще здалека вас
уздріла, то-м злагодила на стіл пироги. Ідіть же жи-
венько та харчуйте.
Вони пустилися, так їдять на ввесь рот, так смаку-
ють та так хвалять. А вона все їм доносить свіжих та
теплих. Вони так наїлися, як буки (гедзі), та й слуга
лиш перевернувся поза стіл як неживий. А піп уздрів,
що слуга перевернувся, та й сам протягся по лаві як
мертвець. А попадя в той раз на двір побігла казати
циганові, що вже повмирали.
Та й за часок входить з циганом до хати. Циган
подивився одному в очі, а відтак другому та й каже:
— Ньо та й правда, мій любочку, що такі, як мерці.
Але я ще буду інакше пробувати.
Та й взяв оштипок залізний та розпік один кінець
так, що аж зробився червоний, як грань, тай притулив
слузі до гузичника, а то лиш зафішкотіло в гарбузі.
А слуга ані не кинувся. Циган каже:
— Ого, цьому вже вічная пам’ять.
Відтак притулив попові до гузичника, а то также
лиш учинило поші-і-і... в гарбузі. Циган врадувався та
й каже:
— Ого, та й попові содухи праведні,— амінь!
Відтак кинув залізо та й каже:
— Ньо, мій любко, вже ми всюди обіймалися, лиш
ще на печі ні. Ану ходім на піч.
Вилізли вони на піч та й попадя лягла собі, та
й лежить горілиць. А циган хоче лізти на піч, та як не
зачне вити, так виє аккурат, як вовк. А слуга каже:
— Ну, мені рік виходить, бо вовки виють у тебе на
печі, чи чуєш?
А піп каже:
— Ой, чую, чую.
Та як схопився з лави, та як не стягне цигана із
жінкою насеред хати, та як не зачне місити ногами,—
вбив на смерть. А слузі заплатив за рік, та й слуга
відправився.
37. ТИМКО-ЗЛОДІИ І ЧОРТИ
Перше не купували ще жиди дворів. Один жид
змігся на тоє і купив собі двір. Двоє дітей панських
пішло до стрия, а двоє до вуйка. За порадою стрия і вуя
продали діти село враз з двором тому жидові. Зразу
жид нічого не сіяв, лише тілько, кілько було потреба на
пашу для корови. Але не мав ким косити.
Ідучи дорогою надибав трьох косарів, котрі йшли
косити на сторону. Жид їх уздрів і питається, де ідуть.
Вони казали, що косити на сторону. На просьбу жида
згодилися з ним за вісім шусток косити у нього. Жид їх
послав на поле, а сам пішов додому за горівкою. Перед
тим, як з ним розлучитися, записав собі їх імена.
Перший назвався Шмиг у ліс, другий — Я за ним,
а третій — Я не лишаюся. Вполудне виходить жид на
поле з горівкою, але не застає жодного робітника. Зачи-
нає шукати і питатися за ними. Він сказав, що один
назвався Шмиг у ліс, другий — Я за ним, а третій —
Я не лишаюся. Він пішов додому і жалував за грішми,
котрі дав косарям, і вже сього року не орав і не сіяв.
Другого року зачав уже сіяти і орати. Фактори дали
йому вже коні і воли. Люди не хотіли його слухати.
Але він їм казав, що він єст дідич села, що уміє читати
і писати, то повинні його слухати. Вони йому на тоє:
— Ми тебе не можем слухати, бо відколи ти тутка,
то нас хтось обкрадає:
А він їм на тоє:
— Скажіть мені, хто вас обкрадає, я його віддам до
криміналу.
Вони йому сказали, же то не хто інний, тільки
Тимко. Жид казав його закликати до себе та й каже:
— Тимку, я тобі дарую то, що-с у них вкрав, вкради
у мене чотири воли з золотими рогами, але вднину.
Він казав:
— Вкраду, пане жиде, але собі, не тобі.
Так він узяв когута, обскуб і вполудне пустив межи
плуги. Плугатарі і погоничі бігали за когутом, а Тимко
тим часом узяв воли і продав за сто червоних.
Так прийшли плугарі і погоничі до пана і сказали,
що Тимко вкрав воли. А пан на тоє:
— Коли він такий мудрий, то най у мене вкраде
коня, що коштує триста червоних.
А він казав:
— Вкраду, пане жиде, але собі, не тобі.
Жид пішов до стайні і казав до фірмана, аби стерег-
ли коня. Але вони йому казали, же вони не можуть
самі устерегти, най їм дасть змолутників. Тимко вдень
увидів, що фірмани пішли на гумно за соломою. Пішов
чимскорше до стайні і завив у коц барилку горівки.
Ввечір дав жид варту. Один держить коня за гриву,
другий — за цуглі, третій — за хвіст, четвертий — за
ноги. Ввечір ідуть фірмани спати, до коца, а в коці
щось завиненого. Дивляться: а то горівка. Випили всі
по одній порції, потому по другій, по третій, що попи-
лися. Кождий тримає коня, а спить, як дерево. Тимко
прийшов до стайні, вложив одному в руку клоччя,
другому — повісмо, третьому дав трендзелку в руки
і посадив на слуп. Сам узяв коня, сів на нього, поїхав
і продав коня за сто червоних, вернув додому і спить.
Жид рано іде до стайні, аби вартівникам заплатити,
а вони вже крутяться за конем. Питається їх:
— Де кінь?
А вони кажуть:
— Ми горівкою забавилися, а хтось коня вкрав.
Пан жид каже:
— Закличте мені Тимка, а я довідаюся.
Тимко прийшов до пана жида. Він його питається:
— Тимку! Ти вкрав коня?
— Я, пане жиде, і продав.
— А за кілько?
— За сто червоних.
— Малий гріш,— сказав жид.
А Тимко йому на тоє:
— Невеликий то гріш, але за мою ніч буде.
Жид завів Тимка до покою, показав йому куферик
і сказав:
— А диви, яка каса з грішми. Як вкрадеш, то
будуть твої. 1
Тимко йому на тоє:
— Вкраду, пане, але собі, не тобі.
Пішов Тимко додому і робить німця з околота (сно-
па соломи), а пан жид острить цілий день шаблю. Вночі
приходить Тимко до двора з німцем і через віконце
впхав німця до покою. Жид, котрий пантрував, втяв
німцеві шаблею голову і гадав, що то Тимко. Урадова-
ний жид біжить до стайні і каже, що Тимкові вже
голову утяв. Тимко взяв тим часом гроші і пішов
додому. Так жид прийшов до хати з людьми і зобачив,
що то голова з соломи і що грошей нема.
На другий день закликали Тимка до двора.
— Ти, Тимку, украв гроші? — питає жид.
— Я, пане жиде, але собі, не тобі.
— Коли ти такий мудрий злодій, то укради у мене
паню за сто миль,— каже жид.
— Я украду, але собі під припадком.
Жид виправляє цілий день жінку з чотирма кіньми.
А Тимко пішов до міста і купив файні чоботи за
п’ятнадцять срібних. Став собі в лісі за дуба, дивиться,
а вони їдуть. Кинув один чобіт на дорогу. Вони при-
їхали і кажуть:
— Тпру!
А жидівка питає:
— Що там?
А вони кажуть:
— От на дорозі лежить чобіт.
А вона на тоє:
— Коби другий, то би були для пана, а так киньте
його, най лежить.
Тимко той взяв, побіг наперед і знову один кинув.
Стали знову, піднесли сей чобіт, а жидівка каже:
— Біжіть за тамтим, дістанете на горівку, а чоботи
будуть для пана.
Ті пішли за чоботом, а Тимко на козьолок (од пово-
за) лізе, батіг в руки — і поїхав з панею до пекла. Там
продав її найстаршому дідькові за шістсот червоних.
Дідько сказав до Тимка:
— Як схочеш жидівку відобрати, то мусиш дати
з себе сім шкір стягнути.
Фірмани ходять по лісі, шукаючи, чи коні де не
зблукалися.
Ввечер приходять додому і кажуть панові свою при-
году. Пан на тоє:
— Певне, Тимко вкрав.
Закликав його до себе і питає:
— Ти, Тимку, вкрав паню?
— Я, і продав.
— За кілько?
— За шістсот червоних.
— Та коло пані було більше,— каже жид.
Тимко на тоє:
— Я не смів рабувати, я славно продав.
Тепер каже жид до Тимка:
— Як паню відобрати? .
Тимко хоче в нього дев’ятсот червоних, бо він му-
сить дати з себе сім шкур зняти.
Пішов Тимко в місто^ накупив шкір, а кравці на нім
обшили. Приходить до дідька, а дідько питає:
— Що ти, Тимку?
— За панею,— каже Тимко.
— Мусиш дати з себе сім шкір зняти.
— Я не дам,— каже Тимко,— я грішми викуплю.
Але дідько каже:
— Мусиш дати сім шкір з себе стягнути.
Тимко пристав, а старший дідько до каждої шкіри
давав іншого дідька. Тимко казав до дідьків:
— Стягай, але одну, бо як о другу зачепиш, то я
з тебе здойму.
Старший дідько каже до Тимка:
— Нема нічого з того, Тимку! Там над ставом на-
ссуться коні. Іди ж з другим дідьком, і котрий обнесе
коня борше навколо ставу, того буде пані.
Дідько взяв на плечі і обніс, а Тимко каже:
— Ти обніс на плечах, а я межи ногами обнесу.
Сів на коня і об’їхав. Приходить до старшого дідька.
А дідько каже:
— То такий Тимко. Я ледве обніс, а він межи нога-
ми обніс.
Старший дідько каже:
— Коли Тимко такий мудрий, то йди в ліс, поборі-
ться. Котрий дужчий, того буде пані.
Ідуть боротися, надибають медведя під дубом. Тим-
ко каже до дідька:
— Бери борися з моїм татом. Як-ес годен мого тата
збороти, тоді зо мною будеш.
Дідько іде до медведя і кличе його, аби йшов бороти-
ся. Медвідь не хоче, але накінець встав медвідь, як
зачав дідька розбивати, так що дідько учинився іглою,
вискочив до старшого дідька і каже:
— Пане, я з його татом боровся, але так сильний,
що-м ледве втік.
— Коли Тимко такий мудрий,— каже старший,—
іди з ним, котрий котрого перебіжить, того буде пані.
Приходить Тимко з дідьком в ліс, надибав заяця.
Тимко каже:
— Біжи! То моя дитина. Як її перебіжиш, тоді
будеш зо мною бігти.
Дідько біг, мало не потріскав, але заяця не міг
перебігти, а не то його.
Старший каже:
— Ідіть у ліс і свисніть по три рази. Котрий свисне
дужче, того буде пані.
Тимко пішов до міста ніби тютюну купити і купив
собі молот залізний, котрий важив з п’ятдесят фунтів.
Приходять у ліс. Дідько свиснув раз, аж листок упав
з дерева. Другий раз як свиснув, то гілля поломилося.
А третій раз — аж дуби викорчовувалися.
Тимко каже:
— Я як свисну, то тобі очі повилазять. Коби-с мав
платину (хустку) собі очі зав’язати.
Дав йому платину, зав’зав очі, припер його до дуба.
Як свиснув раз молотом межи очі, аж йому повилазили
очі.
Дідько каже:
— Не свищи більше. Я скажу, що ти три рази
свиснув.
Але Тимко не хотів пристати. Другий раз як свис-
нув, аж задалися всередину. А третій раз як свиснув,
аж повипадали. Приходять до старшого дідька, а він
каже:
— А дивіть, пане, як я свиснув, то дуби поломили-
ся. А він як свиснув, то мені аж очі повипадали.
Каже йому старший дідько:
— Коли ти такий мудрий, бери собі паню і йди.
Тимко приїхав додому, а жид забрав тілько речі
свої, йому лишив двір і поле і каже:
— Ти газдуй, а я собі куплю іще поле, бо я з тобою
не можу нічого почити.
Розійшлися і розлякувалися файно, бо жид боявся,
аби Тимко ще не прийшов до нього.
ЛЕГЕНДАРНІ, МОРАЛЬНІ КАЗКИ І Т. П
38. ЧУДЕСНІ БИЧКИ
Був один чоловік бідний і любив десь колись трош-
ки напиватися. А до того бив дуже свою жінку. Але
вона йому ніяк не казала, лиш каже:
— Най тобі пан бог заплатить за мене,— а більше
нічого.
Аж одного разу каже той чоловік:
— Ану, я піду до бога за заплатою.
І пішов у ліс. Іде лісом, іде, дивиться: ангел летить
з неба та й каже:
— А куди ти, чоловіче, ідеш?
— Іду до бога за заплатою.
— За якою заплатою? — питається ангел.
— А що ж,— каже той бідний,— я бив свою жінку,
а вона все казала: «Най тобі пан бог заплатить!» А
я тепер іду до бога, аби мені заплатив.
Ангел каже:
— Ходи сюди, чоловіче.
І повів його за корч, а там пара бичків пасеться,
і каже ангел:
— На тобі цю пару бичків та й іди додому.
А сам пішов до неба. Той чоловік пригонить бички
додому та й каже:
— Дав мені пан бог пару бичків.
А в того чоловіка був брат такий сильний багач, що
пари йому не було на ціле село. Той багач був дуже
лукавий і не любив свого брата, та й пішов до пана.
А тоді так було, що пани самі право робили. І каже
панові так:
— Мій брат казав, щоби панський лан тими бичка-
ми, що він має, то би за одну ніч виорав, засіяв і
заволочив.
А то був такий лан великий, що двадцять плугів
треба було, аби за десять днів виорати. Пан зараз казав
його закликати і каже:
— Іди ж, аби-с мені за цілу ніч виорав, бо як не
виореш, то скажу тебе нагайками бити.
І пішов бідний чоловік. Іде додому та й плаче.
Входить він до стайні, дивиться на бички та й каже:
— Чим тут е орати?
А бички кажуть:
— Цить, не плач, не журися, бери та лагодь плуг,
та й підем орати.
Дав він бичкам їсти, а сам лагодить плуг. Як бички
вже попоїли, він запряг та й їде орати. Господи, він
лиш одну борозну загнав орати, а то десять зараз іде.
І за пару годин стала рілля на всім лану. За годину
заволочив і засіяв. Так йому бог допоміг, що він одної
ночі все зробив. Рано пан виходить, дивиться, що вже
зроблено, і каже:
- Це якийсь мудрий.
А брат його знов приходить до пана та й каже:
— Пане мій, брат казав, щоби тими бичками пана,
паню і всю панську родину де яка є, і мене, і мою
жінку, і всю мою родину завіз би до пекла.
І зараз пан казав робити такий великий віз, аби вся
родина помістилася. І зараз зробили. Та й пан кличе
того бідного Івана та й каже:
— Ану, Іване, запрягай свої бички та й будеш нас
везти до пекла.
Той бідний Іван бере та й запрягає свої бички, та
й везе всю родину панську і родину свого брата. їде він,
їде попід гору таку високу, що страх. А ті бички йому
шепчуть і кажуть: «їдь право на гору». А та гора над
самою водою. Ті бички так сараки тягнуть вгору, аж
стогнуть. Та й знов йому шепчуть і кажуть: «Візьми та
й витягни притику». Він як витягнув притику, а віз
стрімголов полетів у долину, і порозбивалася вся роди-
на, та й бички полетіли до неба. А бідний Іван засів
собі в панськім дворі свого брата і жив собі по-пансь-
ки аж до смерті.
39. СУД БОЖИИ
Був один чоловік та мав чотири воли. Одного разу
бере він ті воли та й гонить на ярмарок. Пригнав уже
на торговицю та й зараз приступили до нього купці
і зачали торгуватися, і вже прийшло до згоди. І продав
той чоловік воли за великі гроші. Але один злодій все
дивився збоку, куди йде той чоловік, та й він все за ним
підходив. Той чоловік був дуже скупий і не хотів ні
з ким компанію тримати. А той злодій як підходив, та
й дивиться. Той чоловік повернув до шинку та й лиш за
три грейцари випив горівки, та іде додому; не чекав
комапанії, пішов сам. А той злодій, що підходив, уже
випустив його на поле. Дорога вела через ліс. Той
злодій обійшов боком, став собі в лісі за дуба і вже
очікував на того чоловіка. А було вже дуже темно, бо
вже була пізня ніч. Той злодій вийшов з-під дуба
і зараз як ударив дрючком, та й убив на смерть того
чоловіка і взяв від нього гроші за чотири воли. Відко-
тив колоду, що довго стояла в зрубі, і затяг там в яму
того чоловіка, привалив колоду назад і накрив ломом
так, щоб ніхто і не сподівався, аби там був чоловік. Але
той злодій вчув нараз голос, каже:
— Чекай, небоже, я тобі аж в тридцять років на-
гадаю.
Той злодій обзирається — нікого не видко, а хтось
кричав. Він і не знає, що хоть нікого не було, як він
убив чоловіка,- коли пан бог все видів і не хоче не
помститися кривді. Так той злодій прийшов додому і не
міг собі здивувати ані здогадатися, хто би на нього
кричав.
Вже він зачав собі газдувати і зачав грішми гендлю-
вати. І так йому повелося, що за кілька час зробився
панок. Так він собі гендлював через тих кілька літ,
товаришував собі з приятелями, аж нарешті прийшов
уже і тридцятий рік. Було то одної неділі, вбрався він
по-панськи, взяв бунду на плечі та й іде в місто.
Дивиться: там жінки продають капусту. А то такі
голови великі, як добрі гарбузи. Йому сподобалася та
капуста та й купив собі одну головку, та й іде додому.
Здибають його товариші та й кажуть:
— А що-с там файного купив?
— Нічого,— каже той злодій. А йому встидно було
показати капусту. Але ті цікаві були, його товариші,
видіти, що він купив. Та й один забіг ззаду та й зірвав
бунду, дивиться, а він тримає голову із чоловіка. Та
й зараз зробили крик у місті. Обступив його народ
і запровадили його до протоколу. А голову зараз винес-
ли на місто та й бубнили, і показували. Один чоловік
був з того села, що чоловік пропав, та й каже:
— Вже буде тридцять років, як від нас чоловік
погнав воли на ярмарок, і до ниньки нема чутки за
нього. Аккурат подібний був до цього чоловіка.
Зараз витягли з того злодія протокол, і приповівся;
пішли в ліс і найшли ще з того чоловіка кості. І зараз
того злодія повісили, а його маєток віддали тим си-
ротам.
40. ДВА БРАТИ
Було два брати. Один був дуже багатий, а другий
дуже бідний, лиш мав половинку поля в межу з бра-
том-багачем. Так уже двома неділями перед жнивами
хліб тому бідному вийшов. А жінка каже йому:
— Іди до тої половинки, подивися, чи жито не
пристигло.
Виходить він, дивиться: де було по колоскові жита
пристигло, та й позривано і покидано в його брата-бага-
ча. Він дивиться на то жито і каже сам до себе:
— Брат має багато поля, та й ніхто йому не зриває,
а я маю лиш одно житце, та й то хтось збитки мені
робить.
Іде додому, розповідає жінці. А жінка каже до
нього:
— Зварю вечеряти, повечеруєш та й іди, може, того
зловиш, що зриває наше жито.
Повечеряв і пішов. Сів у жито і дивиться.— нема
нікого. Але над досвітком щось качається, таке, як
барівка (барилка). Та й він потихо зайшов та й зловив.
Питається тої барівки:
— Хто ти є?
Вона не обзивається. Він як зачне бити ту барівку,
а вона каже:
— Бійся бога, не бий.
А він питається:
— Хто ти є?
Вона каже:
— Я твого брата щастя.
А він каже:
— А ти нащо моє жито зриваєш та кидаєш на поле
мого брата? В нього є, а ти ще кидаєш. Тепер скажи
мені, де моє щастя?
А вона не хоче казати. Він як зачне знов бити. Як
добив добре, а вона каже:
— Не бий, уже скажу тобі, де твоє щастя.— Каже
йому: — Там твоє щастя є, де корчма на полі попри
цісарську дорогу, там сиділи жиди, католики. А воно
як зачне гавкати, та й повигонить. Але твоє щастя
дуже бідне, а біда багата (велика). Іди ж додому і так
піди, аби ніхто не видів. Вночі аби-с тікав, аби і біда не
виділа.
Прийшов додому, уже прийшла ніч. Він не спить,
лиш рихтується, аби ніхто не видів його, яке бідного
збирання. Встав, вперезався та й з усім (з жінкою
і дітьми) забрався, та й ідуть. Лишив хату і той кава-
лок поля, лиш коби біди відчепився. Ідуть уже на поле,
а жінка каже:
— Ото забули ми збанок.
Каже чоловік до жінки:
— Чекай ти тут з дітьми, а я вернуся за збанком.
І пішов. Приходить ід тій хаті, а біда так заводцть:
— Газдо мій, газдо! 1
Сидить біда на землі, убуваєтьея в постоли та й
плаче. Той як показався до хати, а біда так втішилася
і каже:
— Та ти мене лишив? — та й тоді на плечі. Як
вихопився, той стручує та й не може біду струтити
з плечей.
Несе він, бідний, на плечах ту біду і збанок в руці.
Несе і думає собі, як би біду з плечей скинути. І каже
до біди:
— Знаєш що, бідо, тобі на плечах студено, ти гола,
іди в збанок, тобі буде тепло, а мені ліпше нести тебе.
Послухала біда та й залізла в збанок. А він боріпе
катранами забив (ганчірками заткав) збанок і несе.
Прийшов до жінки. Там, де жінку лишив, там право
була вода. А він збанок з бідою та й у воду кинув. Ну,
вже біду втопив, вже не боїться.
Іде право до тої корчми. Приходить там, де спости-
гався на горшки, на миски. Так йому іде в руки, що
дивно. За рік став такий багач, що дивно. Стався вели-
ким трахтиєрником, і пани заїздять. Такий богатир
зробився, ліпший, як його брат. Одного разу їхали
люди з його села. Запросив людей до корчми і питався
за свого брата, чи добре йому поводиться. Вони ка-
жуть:
— Вже взяв щось дві посесії.
Він каже до тих людей:
— Перекажіть до брата мого, най приїде до мене.
Ті приїхали додому, пішли до того багача і кажуть
йому:
— Твій брат тебе просив, аби-с приїхав до нього
в гості.
А багач питається:
- Де?
Вони кажуть:
— Там і там у тій корчмі, такий багатир зробився,
має своє поле вже більше, як у тебе.
Той багач як учув то, аж йому всередині зробилося
гаряче з ненависті. Зараз спряг коні до воза і поїхав до
брата. Так гонить кіньми, що аж по конях шума стала.
Приїздить там, входить до хати, привіталися оба, посі-
дали і говорять собі дещо так. Але той багач не може
терпіти і питається брата:
— Відки, брате, маєш таке багатство? Може, ти де
перетримуєш злодії?!
А він каже:
— Скажу тобі, брате, по правді. Я найшов два
збанки грошей у болоті коло тої лозини. Один взяв-им,
а другий лишив-им.
Брат тоє як учув, не хотів ні їсти, ні пити, лиш
поїхав живо до того болота. Приїздить там, скинув
гатки, далі в болото. Як зачав ходити по болоті, та
й знайшов той збанок, витягає та й виносить на суху
землю. А біда зі збанка та й до нього. Він питається:
— Ти що за одна?
Вона каже:
— Я твого брата біда.
— Коли ти мого брата біда, іди ж до нього і роби
так, аби нічого не було в нього.
Вона каже:
— Я би-им ішла до нього, але він мене запхав
у таке болото, що би-м була згибла. Ти добрий чоловік,
ти мене вирятував, ти мій, а я твоя.
Вилізла на плечі, та й пішов з нею. Приходить
додому — все згоріло, худоба виздихла, та й уже він
бідний став.
41. АНГЕЛ У СЛУЖБІ НА ЗЕМЛІ
Одного разу було так, же щось ангел загрішив перед
богом, а пан бог струтив його з неба на землю, аби
покутував цілий рік. А той ангел перекинувся хлопцем,
прийшов до одного та й став на службу. Та так щире
робить, що газда аж не міг здивуватися; бо що газда
загадав робити, то він уже знав наперед, так гей віщун.
Та йому, ангелові, вже далі рік кінчиться, а він ніколи
не засміявся. Одної неділі каже газда до нього:
— Запрягай, небоже, воли, бо поїдем до міста.
І зараз він запряг воли, набрав волам паші, та
й посідали на віз, та й їдуть.
їдуть вони коло церкви, а в церкві тоді правилася
служба божа. Той хлопчина скочив з воза, як набрав
каміння та й як зачне кидати у вікна в церкву,— газда
дивиться та й нічого не сміє йому казати. Вже помину-
ли церкву та й їдуть коло корчми. А він скинув капе-
люх та й хреститься. Газда дивиться та й ніц не каже.
Аж їдуть далі. Приїхали вже до міста, дав він волам
їсти. А газда пішов собі десь щось орудувати.
Та й тут вже над вечором прийшов газда та й каже:
— Запрягай воли, бо будем їхати додому.
Він запряг воли, дивиться — гончарі так б’ються
горшками, аж покривавилися. А він, хлопчина, тоді як
зачне сміятися, так що газда аж задивувався. Та їдуть
додому, і нічого газда не питається, з чого були сміхи.
Приїхали додому, випряг він воли, загнав до стайні,
дав волам їсти та й входить до хати. Але тепер газда
зачав його питатися і каже:
— Скажи мені, небоже, правду. Як ми їхали до
міста, нащо ти кидав у церкву камінням?
— А той хлопець каже:
— Як я не мав кидати камінням, коли тоді в церкві
правилася служба божа, а шатан сидів на вікні і
натягав волову шкіру зубами, бо вже не мав де писати
тих людей, що в церкві говорять та дрімають, як служ-
ба божа правиться.
І знов газда питається:
— А коло корчми нащо ти скинув капелюх і хрес-
тився?
Каже хлопець:
— Там була купка людей і радилися, як би образ
святого Николая змалювати. А я скинув капелюх і
просив бога, аби їм пан бог допоміг.
І знов газда питається, каже:
— Ти в мене служив цілий рік і ніколи ти не
засміявся. А що ж ти тоді сміявся, коли гончарі билися
горшками?
А хлопець каже:
— То так було: один гончар та вкрав у другого
гончаря горнець, і зачалися горшками бити. А я з того
сміявся, що земля з землею та за землю б’ється.
І зараз хлопець, як скінчив бесіду, щез йому в очах
та й пішов собі назад до неба.
42. КСЬОНДЗ, ЩО ТРИСТА ЛІТ СПАВ У НЕБІ
Був один піп дуже побожний, але не міг сам обідати
без чужого чоловіка. Та одної неділі не було чужого
чоловіка. Каже піп слузі:
— Піди мені за старшим братом, най прийде до
мене.
Пішов слуга і привів старшого брата. Піп посадив
його, і обідають оба. Але дивиться піп: приїздить
якийсь пан на сивім коні. Піп уздрів, вийшов на двір,
запросив до покою. Ввійшли до покою, сіли обідати. Як
піп пішов на двір, старший брат набрав у пазуху м’яса
з печеного пацяти і сховав, ще наївся добре, подякував
попові і пішов, а того пана не цілував у руку. Прихо-
дить додому і каже жінці:
— Ото-м пообідав, і якийсь панисько приїхав, то
наїсться. А на ж тобі, я приніс трохи.
Бере і дає, а м’ясо приросло до черева. І каже жінці:
— Кусай з пазухи.
Вона лиш приклалася кусати, і приросло м’ясо до
рота. Вона відриває, а то не мож.
А той пан балакав з попом і каже йому:
— Панотче, я трошки лягаю.
А піп:
— Прошу.
Ліг спати. В котрій годині ліг, у тій встав і каже:
— Прошу отця духовного до мене трохи.
А піп каже:
— Поїдем.
І всідлав коня; посідали і поїхали. А то був сам
господь бог і знав, що старший брат вкрав м’ясо. їдуть
оба через воду. Того пана кінь пішов по верху води.
А піп на коні плив і тут-тут втопився, але бог вернувся
і випровадив. їдуть далі; приїздять на таку віложину,
що така трава, як шовк. А на ній вівці ходять такі худі,
що аж страшно дивитися. Піп питається того пана:
— Що се таке значить?
А бог каже:
— То вівці єсть люди ті, що на сім світі так розко-
шували, а тепер худі за то.
їдуть далі. А там скала, гора, а на ній вівці такі
ходять ситі.
— Що таке значиться, що ці вівці ходять по такій
горі і ситі вони?
А бог каже до нього:
— То ті люди, що давали алмужну, то каміння —
то єсть хліб.
їдуть далі. Приїхали до бога і пішли до покою.
Пообідали оба, а ксьондз каже до пана:
— Прошу, я ляжу трохи спати.
— Прошу,— відповів пан бог. І дивиться на зига-
рок, в котрій годині лягає, аби в тій встав. І ліг, і спав
триста літ піп. Видить пан бог і каже:
— Ну, тепер вже не підеш, тому уже триста літ, як
спиш.
А він каже:
— Де то може бути, коли я тепер ліг?!
Каже бог:
— Підеш таки?
Він каже:
— Таки піду.
І пішов. Приходить тут на землю, дивиться: то вже
не так, як лишив. І каже:
— Я тепер пішов.
— І так сталося. Взявся перечити з другим попом
і ще знайшов листок з євангелія свого, і каже:
— Мені здавалося, що я тепер пішов, а то уже тому
триста літ.
Ще мав службу божу, відправив та й вмер.
43. ЧАБАНУВАННЯ У СВЯТОГО НИКОЛАЯ
Був один чоловік бідний та мав три сини, і не мав їх
чим годувати. Старший син каже:
— Татку, я іду на службу.
— То іди.
Він пішов. Іде, іде. Здибає його святий Николай та
й каже:
— А куди ти, сину, ідеш?
— Іду на службу.
— Може би, ти наймився у мене, тут будеш пасти
вівці?
А він каже:
— Чому, я можу пасти вівці.
Дав йому святий Николай хліба та й сира, і він
погнав пасти. Каже йому святий Николай:
— Аби-с їх не завертав нікуди, лиш куди вони
ідуть. А ти аби-с все підходив за ними.
Вівці ідуть, ідуть та й прийшли до става. А був
межи тими вівцями такий великий і рогатий баран.
Прийшов до води та й воду — бурк. А вівці за ним та
й пішли всі у воду. Бідний наймит як зачне плакати,
так уже сплакався, що і говорити не може, та й з того
жалю і заснув. Як пробудився, та й знов плаче. Але він
дивиться: а баран з води — бульк! А вівці за ним. Він
утішився, що вже є вівці, та й іде за ними. Пригонить
додому, а святий Николай питається його:
— А що-с там видів?
— Ніц не видів-єм.
Та й каже йому святий Николай:
— Коли-с нічого не видів, то не будеш у мене
служити.
Дав йому щось трошки грошей і каже:
— Йди собі додому.
Він як прийшов додому, та й каже:
— Татку, тепер уже будем мати за що поживитися,
бо я заслужив грошей.
А середущий каже:
Татку, та й я піду на службу.
— Іди!
Так само і середущий заслужив і приходить додому.
А молодший каже:
— Татку, то і я піду служити!
— Іди, ти, дурний, коли ті старші так мало заслу-
жили, ти і тілько не заслужиш.
— Не бійтеся, татку, коли мої брати ходили на
службу, то і я буду служити.
І пішов.
Іде, іде, але здибає його святий Николай та й каже:
— А куди ти ідеш?
— Я іду на службу.
— Може, ти би в мене став на службу?
— Чому? Я буду служити.
Дав йому святий Николай хліба і сира та й каже
йому:
— Бери та й гони вівці пасти.
Але той хлопчина як заник від хати, та й ноги його
заболіли. Він сів на барана та й їде. Вівці прийшли до
става, а баран з хлопцем у воду — бурк! Вівці за ним та
й пішли на той світ. Хлопець дивиться, а там така
паша зелена, як барвінок, а овечки бродять по самі
черева у траві. Він дивиться, а там якась хатина. Він
приходить ближче, слухає, а там так пищать, що аж
сум побирає, та й кажуть:
— Ми хочем їсти.
Іде далі, а там знов кричать:
— Гвавт, ми голі!
Він іде ще далі, а там знов кричать:
— Гвавт, нам тісно.
Він іще іде далі, слухає, а там знов пищать:
— Гвавт, ми хочемо пити.
Він вислухав усе і пішов до овець. Вівці вже напас-
лися добре та й ідуть додому. Він сів знов на барана та
й їде.
Вже пригонить вівці додому, а святий Николай пи-
тається :
— А що-с там видів?
— А що ж,— каже хлопчина,— скажу вам по
правді, що мене ноги зболіли, і я сів на барана. Він
прийшов до става та й — бурк зо мною у воду. Вівці за
ним, та й пішли ми на той світ. А там така трава
зелена, як барвінок. Дивлюся, а там якась хатина.
Я чую, там так пищать, що аж сум побирає, все ка-
жуть: «Ми хочем їсти;»
А святий Николай каже:
— То ті покутують, що ніколи не дали бідному їсти.
— Я пішов далі, а там знов кажуть: «Гвавт, ми
хочемо пити».
А святий Николай каже:
— То ті, що не дали нікому води напитися.
— А відтак я ще пішов далі, а там знов пищать:
«Гвавт, ми голі».
А святий каже:
— То ті, що ніколи не дали бідному сорочки.
— А потому я ще пішов далі, а там знов кричать:
«Гвавт, нам тісно».
А святий Николай каже:
— То ті, що ніколи бідного на ніч не приймили.
— Більше я нічого не видів і пішов до овечок. Вівці
ще трохи попаслися та й ішли додому. А я сів знов на
барана та й виїхав на цей світ.
— Ну,— каже йому святий Николай,— треба тобі
заплатити.
Пішов святий Николай до хліва та й набрав овечих
бобликів (послід), і каже:
— На тобі, сину, бо ти собі заслужив.
Іде бідний хлопчина дорогою та й сумує, і каже до
себе: «Що я з цим буду робити? Але візьму і принесу
додому». Приходить додому та й хоче висипати бобли-
ки на городі. Але він дивиться, а то не боблики, а саме
золото. Він аж зумівся. Вносить до хати та й каже:
— Тепер, татку, будем мати з чого жити.
Отець утішився і каже:
— Ліпше щастя від розуму.
44. ТРИ ПЕРЕСТОРОГИ
Був один чоловік та мав сина лиш одного. Але той
син уже виріс і не хотів бути коло свого дєді, а пішов
у світ. Іде та й зайшов до одного газди, і питається, чи
не служив би у нього. А газда каже йому:
— Будеш служити в мене за одно слово цілий рік?
А він каже:
— Буду.
І наймився в нього. Вислужив рік, а газда каже
йому:
— Не знаєш броду, то не йди у воду,— та й уже
більше ніц.
Служив і другий рік, знов за одно слово. Вислужив
рік, а той газда каже йому:
— Без своїх очей не дай худобу.
Тепер служить і третій рік у нього. Вислужив, а той
газда каже йому:
— На сторону жінку не пусти саму.
Тоді збирається і відходить. А газда не був такий:
дав йому ще вісім червоних, і пішов. Іде, увійшов милю
або далі, дивиться: їде гусар на коні, та й право у воду
кінь зашпотався. А він упав із коня та й утопився.
А той гадає собі: «Є вже моє одно слово за один рік: не
йди у воду, як не знаєш броду».
Узяв з того гусара поздирав усе, убрався, сам сів на
коня і поїхав. Приїздить додому, зараз оженився, взяв
з сторони жінку та й живе собі, а коня сховав і убрання
з того гусара. Жінка за то не знає. Живуть рік, а в її
дєді весілля — женить сина, та й вони запрошені на
весілля.
Каже жінка:
— Ходім на весілля до дєді мого.
А він каже їй:
— Бери дитину на руки та й іди, а я піду аж завтра.
Взяла вона та й пішла, а він лишився дома.
Лиш жінка пішла, а піп приходить до нього:
— Поїдьте мені у ліс.
А він каже:
— Не маю коли.
А піп каже:
— То я сам поїду, візьму трохи на фіру.
Дав попові фіру, 1 поїхав піп у ліс. Набрав фіру таку
велику, що не могли коні зрушити. Зачав коні бити, аж
кобила лоша скинула. Піп узяв лоша і затяг за корч,
надкидав дров і поїхав додому. А газда дивився, що піп
робив, взяв лоша на плечі, приніс додому. Пригонить
піп коні, а газда питається:
— Що там у лісі?
А піп каже:
— Добре.
А газда каже попові:
— Ходіть до хати, єгомость.
Ввійшов піп до хати, а газда каже:
— А то чиє лоша, попе?
Як уздрів піп, та й застив. Як візьме газда попа
бити, аж упрів піп. І пригадав собі, і каже сам до себе:
«Казав мені газда, що не дай свою худобу на чужи
руки». Тепер збирається на весілля до свого тестя.
А жінка наперед уже пішла. Убрався в той мундир, що
іздер із того гусара, та й їде на весілля тим конем
самим з-під гусара.
Приїздить там на весілля, а жінка його так дивить-
ся на нього. Сподобався їй він, дали йому їсти і пити.
Як підпив добре, ану в танець з своєю жінкою.
А жінка не знає, що то її чоловік. Він каже до
неї:
— Підеш зо мною спати, дам тобі п’ять червоних
А вона каже:
— Піду.
Пішла і сказала мамі своїй, що дає п’ять червоних.
А мама каже:
— Іди, доню, де ниньки п’ять червоних заробити.
І пішли обоє з гусаром спати. По тому вона уснула,
і дитина коло неї. А він устав, дитину узяв, сів на коня
і поїхав додому, сховав дитину. Вона пробуджується
вночі, а дитини нема і гусара. Входить до хати і каже
мамі, що нема дитини.
— Буде біда, як дізнається чоловік твій. Що роби-
ти? — Каже мама до доньки: — Палім комору. Скаже-
мо, що ти спала з дитиною, хтось запалив комору, ти
втекла, а дитина згоріла.
Запалили комору і учинили, що дитина згоріла. Ну,
нічого. Приходить її чоловік рано. Розказали йому,
а він каже:
— Нічого.
Утішилася вона, що її чоловік ніц не каже і спокій.
В неділю по весіллю зібрав він війта і раду, тестя
і тещу до себе. Зробив бал по обіді. Зачав розповідати,
як він служив три роки за три слова. За одно слово:
«Як не знаєш броду, не йди у воду». Друге слово:
«Свою худобу не дай на чужі руки». А третє слово: «Не
пускай жінку на сторону без своїх очей».
— Так і моя жінка пішла на сторону, на весілля,
спала з гусаром, украв дитину у неї. Вони з мамою обі
запалили комору і казали, що дитина згоріла.
Піде наймит і внесе дитину. Вніс наймит дитину,
а він каже своїй жінці:
— Твоя дитина?
А вона каже:
— Моя.
Вивів коня і виніс убрання з того гусара, показав
усім людям, за що то три роки служив.
— їхав гусар, не знав броду, пішов у воду і втопив-
ся. Дав-им худобу на чужі руки, скинула кобила лоша.
Пустив-єм жінку на весілля, і що виробила — злакоми-
лася на п’ять червоних. А мама ще казала доньці іти.
Ото то така наука. Вилазь, мамо, з-за стола!
Набив добре, набив і каже їй:
— Ти повинна доньці не позволити таке робити.
Відтак жінку набив добре, научив її газдувати. З
того часу жінка не забувалася на злоє.
45. ПРИГОДИ НАЙДИ
Була одна дівчина та й собі вистарала дитину. Як
зайшла в тяготу, та й так крилася, що її ніхто не знав.
Але прийшов час родити. Пішла вона в ліс та й уроди-
ла хлопця. Взяла вона сплела файно, повтикала кошик
і пустила на воду, і поплив той хлопчик. Приплив до
одного мельника аж на лотоки. Виходить мельник на
лотоки, дивиться: якийсь кошик стоїть. Дивиться в
кошик, а там дитина лежить. Взяв він ту дитину,
приніс додому.
Так трафилося, що жінка його тої ночі самої мала
также дитину, также хлопця. Каже:
— Ніхто ще не знає, що ти маєш дитину. Тепер
скажем, що ти маєш близнята.
І так сталося. Охрестили обоє і плекає обох хлопців.
Вони ростуть, як з води виросли. Дав обох до школи.
Але той, що найшов його, так учиться, що кожний
дивиться з нього. Одного разу полягали спати. Каже
мельник до жінки:
— Дивися-но, як той найда учиться.
Але його той рідний син спав коло них; та й учув,
що казав його тато, що то найда. Рано син устає та
й прозивається тому: «Ти, найдо!» Той іде і скаржиться
татові, що йому прозивається: найдо. Посварив тато
того, аби не прозивався йому, і каже:
— Ви мої сини оба рідні, не прозивайтеся один
другому.
Повиростали оба великі. Одного разу посварилися
оба. Той сказав знову тому: «Ти, найдо!»
— Скажіть мені, тату, чи я найда?
Каже мельник:
— Де ти найда; ти мій син.
А він пішов у місто, купив собі троє пістолет, прихо-
дить додому і каже до мельника:
— Кажіть мені, чи я найда, бо як не кажете, то одно
пістоле у вас, друге в маму, а третє в брата.
Взяв та сказав мельник, що його найшов тоді.
Той найда зібрався, подякував і пішов. Іде, іде,
прийшов до того села, де його мама, і наймився в того
пана, де його мама служить. Але його мама його
сподобала, та й полюбилися. Нарешті і побралися обоє
з мамою, полягали спати та й збалакалися, відки він.
Зачав він казати:
— Я не знаю свою вдаму. Мене як мама породила, та
й пустила з водою в такім і в такім кошику. Один
мельник мене уймив і виховав мене наміст свого, та
й не знаю, котре моя мама або тато.
Вислухала вона і каже:
— То я твоя мама.
А він як учув, та й застив, узяв та й пішов світом.
Іде, приходить над воду, дивиться: рибаки ловлять
рибу. Приїхали рибаки до берега. Він зійшов ід ним
і зачав балакати. І каже рибакам:
— Чи нема де якого місця на мене?
Кажуть рибаки:
— Є тут такий склеп.
Він каже:
— Завезіть мене котрий до того склепу.
Взяв один старий рибак і завіз його туди, відомкнув,
а він каже до рибака:
— Замкніть і киньте ключ у воду.
Той рибак так зробив, кинув ключ у воду і поїхав
додому. Той там у склеп лиш прийшов, стався столик
1 на нім пару хліба і книжка. Сідає той коло книжки
і читає, хліб кроїть і їсть. А хліб на місці наросте. Був
він там двадцять, тридцять літ або і більше.
Тоді в тім краю умер папа. Як умер, таку сейму
урадили, що той буде папа римський, кому свічка
засвітиться сама в руках. Пробували кождий, нікому
не хотіла засвітитися. Нагадали за того, що є десь на
водах у такім склепу. Приїхали там, нема ключа. Але
тої днини пішли на рибу сини того рибака, що його
замкнув там. Той рибак як його замкнув, та й ще один
тиждень видів, та й осліп. Сини пішли на рибу та
й уймили лиш одну рибу. Зрізали ту рибу, найшли
в ній ключ від того склепу. І кажуть татові:
— В цій рибі є якийсь ключ.
А тато каже до сина:
— Подай сюди його.
Лиш взяв у руки та й вздрів (прозрів), пішов і
випровадив звідти. І прийшов той там, де вибирали
папу. Як прийшов він, дали йому свічку в руки, і
засвітилася йому сама в руках, і він зістав папою.
46. КАРА ЗА ЖАДІБНІСТЬ
Було три брати гуцули. Два старші поженилися
таки в своїм селі та й поділилися вітцівським маєтком
по половині, а третьому, наймолодшому, нічого не да-
ли. Пішов він собі геть із свого села на сторону чужу
і там у якогось газди служив, а відтак оженився і став
газдувати. Але він мав великий жаль на своїх братів,
що йому не дали ніякого віна з отчизни.
Одного разу перевідалися за наймолодшого брати та
й пішли до нього ніби в гості. А він собі імив зайчика
і держав у хаті. Брати, як прийшли та вздріли того
зайчика, питаються:
— А то що?
— То моє щастя від овець! — каже він.
А вони глипнули один на одного та й кажуть:
— Ба чи ти, братчику наш любий та солоденький,
лишень не подарував нам це своє щастя, а собі друге
устараєш, бо нам вівці дуже не хотять вестися.
— Подарувати вам, братчики мої любі та солодень-
кі, не можу, бо воно мені дуже дорого коштує, але якби
ви мені повернули те, що я за нього дав, то я б вам
відпродав, а собі пішов би та купив друге.
Вони порадилися та й дали йому сто баньок, бо він
казав, що дав за нього сто баньок. Зав’язав брат їм
зайчика в мішок і каже:
— Аби ви на дорозі не дивилися в мішок, бо втрати-
те. Розв’яжіть міх аж дома в господі.
Вони пішли, та на дорозі закортіло їм таки подиви-
тися на щастя, і каже один до другого:
— Ей, що би то таке було, аби ми не подивилися
в міх. Розв’яжім, брате, та подивімся. А будемо пантру-
вати добре, то, ачей, не втече.
Та й розв’язали мішок і вийняли зайчика. Взяли
в руки й обзирають. А зайчик брик з рук та втік.
Вони — за ним, а він далі, далі, забіг у ліс і пропав.
Пішли вони додому з нічим.
Ну, вже він трохи втішився, що дістав сто баньок від
братів, нібито віно з отчизни. Якось пішов він до лісу та
й імив молодого вовчика, приніс додому і годує дома.
Але за якийсь час прийшли знов брати до нього та
й уздріли того вовчика (а він вже був виріс великий),
кажуть:
— А то що?
— Таж то биркун,— каже він.— Такий щасливий
баран, що дуже ведуться вівці від нього.
А вони кажуть:
— Який ти, братчику наш любий та солоденький,
щасливий, недавно одно щастя продав та й вже друге
маєш, а ми те втратили, а вівці нам як не велися, так
і не ведуться.
Та й розказали йому, як то було, що їм тоді зайчик
утік.
— А що ж я вам,— каже він,— братчики мої любі
та солоденькі, винен, що ви мене не послухали і міх
розв’язали, я ж вам лиха не зичив.
— Ми тебе, бартчику, й не винимо, самі винні, але,
може б, ти нам ще цього свого биркуна подарував або
продав, то ми вже б ліпше тебе слухали.
— Подарувати вам не подарую, бо й мені ніхто його
не подарував, але як заплатите сто баньок, що я за
нього дав, то відпродам.
Иу, слово по слову, та й купили вони в нього того
биркуна за сто баньок; взяли і повели додому. А брат
їм казав, аби, як приведуть биркуна додому, пустили
його на ніч у кошару межи вівці та й щоби не забували-
ся. Прийшли вони додому і ніяк не можуть погодитися,
бо один хотів наперед до своєї, а другий наперед до
своєї кошари впустити. Але відтак дорадили, аби всі
вівці одного і другого разом до одної кошари зігнати
і потім межи них пустити биркуна. Так і зробили:
увечері зігнали всі вівці, впустили межи них биркуна,
а самі пішли собі до хати. Чують вони вночі: такий
у кошарі гриміт, що аж ляк проймає,— але вони ті-
шаться та й кажуть:
— А чуєш, як биркун вівці валує?
— Хай лиш валує, хай,— каже другий,— тож то
будемо мати ягнят!
Рано виходять, дивуються: всі вівці куди котра
лежить. А вони собі ще ні в гадці. Але дивляться за
биркуном, а його ніде не видко. Стали шукати по всій
кошарі — й сліду биркуна нема. Вони тоді до овець:
стали кликати, щоби вставали, а ті не хочуть, стали
підіймати та придивлятися ліпше, а то всі вівці неживі!
Биркун порозривав їх, вискочив з кошари і пішов безві-
сти. Гуцули заломили руки та й кажуть:
— А хай же його диявол візьме з його биркуном!
Зібралися і йдуть знов до брата, що він їм такої
шкоди наробив.
Ну, пішли вони, уже недалеко від братової Хати.
А він глип у вікно, уздрів їх та й напудився, бо вже
зміркував, що буде біда, коли вони так швидко до нього
йдуть. Але не було часу ані де сховатися, ані втекти, бо
вони вже входили. Тоді він крикнув на жінку:
— Завивайся чимборше!
Жінка вхопила швидко перемітку й зав’язалася,
а він взяв та понатикав їй попід перемітку грошей —
і грейцарів, і шусток. Наказує:
— Сідай на лавицю та сиди тихо!
А сам узяв у руку тачівку. На то входять брати його
до хати і кажуть:
— А то що таке, брате?
— Та перемітка,— каже він,— то моє щастя від
грошей. Як мені на що треба грошей, то я лиш скажу
жінці: «Завивайся!» Вона зав’ється, а я візьму та вда-
рю тачівкою по перемітці, й скажу: «Давай грошей!»
То й одразу випаде з-за перемітки стільки грошей,
скільки треба. А дивіться...
Взяв тачівку та ніби вдарив, але полегеньку, жінку
по голові. З-за перемітки й випала шістка (10 центів).
А він каже:
— Це мало, давай ще! — та й знов випало кілька-
надцять грейцарів, а він знов: — Це мало, давай ще! —
Та й знов ніби ударив, і знов випало з-за перемітки
кілька шісток.
Та й він вже так робив, аж поки не зміркував, що за
переміткою вже нема грошей. А його брати дивляться
на те та гадають собі: «Гей, боже! Коби то в нього цю
перемітку як виманити, то би мали ми грошики!» Тим
часом наймолодший брат каже до жінки:
— Буде вже! Розвивайся!
Жінка розвилася, а він каже:
— Побіжи ж та принеси за ці гроші горілки.
Вона побігла й принесла горілки. Стали брати пити
й забули, чого прийшли, та й так собі добре розмовля-
ють, а далі кажуть:
— Чи ти, братчику, не подарував або не продав би
нам цю перемітку?
— Чому б, ні! — каже він.— Але вона коштувала
мені самому сто баньок, як вернете їх, то продам.
Стали вони годитися. Але він нізащо не хоче спусти-
ти: сто баньок, а інакше — ні та й ні! Иу, нема що
робити — вийняли вони й дали йому сто баньок. Відтак
взяли перемітку, подякували й. пішли додому. А він
каже:
— Ну, тепер вже файне маю віно з отчизни, більше
вже і сам не хотів би.
Прийшли брати додому та й каже один до другого:
— Хай, братчику, перемітка вночі буде в тебе, але
аби ти нічого з нею не робив, а завтра я прийду сюди із
жінкою, то будуть одна й друга по черзі завиватися,
а ми — ділитися.
Та й пішов додому, розказує жінці, що принесли.
Але як лиш цей вийшов з хати, той, що в нього
лишилася перемітка, каже жінці:
— Завивайся в перемітку.
Вона завилася, а він ухопив тачівку й каже:
— Давай багато грошей!
Та й морснув її по голові тачівкою, гадав собі, що
чим дужче вдарить, тим більше грошей з-за перемітки
випаде. Але звідти нічого не випало. Він морснув ще
дужче, та знову нічого не випало. Він третій, а то теж
нічого, він четвертий, п’ятий, шостий... а то лиш потік
рівчак крові жінці з голови, і вона простягнулася нежи-
ва. Затяг він десь жінку в лім (скалу), а сам пішов
безвісти.
Вранці прийшов той другий із жінкою, дивиться —
в брата нема нікого дома. Що він шукає та кличе,
а того нема та й нема. Тоді він каже:
— Ага, набрався братко грошиків, не ждав мене,
заховався. Але зажди, братчику, таж і я не дурний. Та
й до жінки: — Ану шукаймо в хаті перемітку!
Стали вони шукати й знайшли якусь перемітку.
Каже чоловік жінці:
— Завивайся!
Та завилася, а він ухватив тачівку — й лусь по
голові, аж їй в очах свічки засвітилися й у вухах
запінькотіло. Каже:
— Давай багато грошей!
А з-за перемітки нічого не випало. Він ударив дру-
гий раз, і знову нічого. Він третій, четвертий, п’ятий...
а то як ніщо, так ніщо! Глянув він на жінку, а вона вже
нежива. Напудився чоловік та в ноги, пішов безвісти.
Люди в селі дивляться, що у одного і другого хата
все заперта та й заперта, й дали знати до війта. Війт
пішов з людьми. Приходять до одного, виважують две-
рі, а в хаті пустка. Відтак ідуть до другого, а там жінка
лежить вбита на лавці. Дав війт знати про це до уряду.
Приїхала комісія, стали випитувати, але ніхто нічого
не знає. Стали питати та чекати за тими братами, але
дурно — пропали навіки. Ну, взяли люди та поховали
ту жінку, а хати позамикали й ключ віддали війтові.
Але чутка про це пішла світами. Учув її й наймолод-
ший брат та й прийшов. А люди його пізнали й уради-
ли, аби він собі ті братні маєтки забрав, бо то його
отчизна.
47. БАГАЧ І БІДНЯК
Було два брати, один багач, а другий бідний. Той
бідний позичив у свого брата-багача три леви (злоті
ринські). Потім два якось віддав, а третього не міг
віддати — все робив за процент. Вже й истину відробив,
а багач каже, що і процент не відробив. Робить бідний,
робить, аж йому навкемилося.
Одного разу прийшов з роботи від багача і каже до
жінки:
— Жінко, ану я умру, іди споряди мене на лаву
так, як мерця, а сама піди до брата і кажи, що я вмер.
Що він буде казати і за чим буде жаліти, чи за грішми,
чи за мною?
Спорядила жінка на лаву свого чоловіка і пішла до
багача. Приходить і каже багачеві:
— Умер ваш брат, а мій чоловік.
А багач каже:
— Бідна моя головко, хто тепер мені віддасть борг,
коли він умер?!
Приходить жінка додому, а той бідний питається:
— Що казав брат?
— Та казав, хто тепер віддасть лева. Не було йому
жаль за тобою, а за левом.
Каже бідний до жінки:
— .Іди до ксьонзда і кажи, що чоловік умер, я вже
тепер не встаю, коли братові жаль не за мною, а за
левом.
Що робити? Як чоловік каже, так жінка мусить
слухати. Пішла жінка до ксьондза, сказала, що її
чоловік умер. Ксьондз зараз послав дяка і спровадив
тіло до трупарні. Положили його там, засвітили коло
нього світло і порозходилися кожний додому. Лежить
він сам аж до ночі, нема в трупарні нікого; гадає собі
так: «Як буду лежати до завтра, поховають мене живо-
го». Він те собі гадає та й чує, хтось будить. А то злодії
несуть повен міх грошей. Подивилися до трупарні,
нема нікого, лиш мертвець. Кажуть злодії:
— Ходімо до трупарні, там світло горить, поділімся
грішми.
Повходили, поклали гроші на землю. Тепер би діли-
тися, а нема мірки. Котрийсь злодій:
— А то шапка на мерці.
Взяли з мерця шапку і діляться. Поділилися кожно-
му однако, але ще одна шапка грошей лишилася. Каже
котрийсь там злодій:
— А ся шапка грошей кому буде?
А той, «мертвий», крикнув:
— А мені що буде за шапку?
Злодії напудилися та й повтікали, бідняк устав,
зібрав гроші до міха та й додому. Прийшов під вікно,
кричить:
— Отвори, жінко.
Жінка отворила, а він каже:
— Тепер будем мати звідки жити.
Наступного дня відіслав дитиною лева своєму брато-
ві, купив собі воли, коні, поле, накупив усього дітям,
і сам із жінкою повбиралися. Зробився багатим, уже
й забув, як умирав.
А його братові, тому, що був здавна багачем, дуже
дивно, та й не сміє його питатися. Але бере, робить обід,
кличе свого брата на обід. Прийшов брат. Той, що був
здавна багачем, питається його:
— Кажи, брате, звідки ти став багачем? Ти ж не
мав нічого, а тепер все маєш, ще більше від мене.
Зачав йому вповідати так:
— Пам’ятаєш, брате, коли я був умер, коли жінка
моя приходила до тебе, а тобі було жаль не за мною,
а за левом,— казав, хто тобі віддасть лева? Так от, як
я був умер, занесли мене до трупарні, і я лежав аж до
ночі. Злодії несли повен міх грошей, увійшли до тру-
парні, взялися ділити гроші моєю шапкою, поділилися,
а ще лишилась шапка грошей. Каже один до другого:
«А це кому буде?» Я як крикну: «А мені що за
шапку?» Вони понапуджувалися і повтікали, а я гроші
забрав та й пішов додому. Тепер, дякувати богу, маю
звідки жити.
Як учув те багач!.. Увечері порозходилися люди,
а він каже до жінки:
— Я буду вмирати так, як мій брат. Давай шмаття,
най уберуся, споряди мене на лаву та й іди дай знати
до ксьондза, що я вмер.
Жінка каже:
— Нащо тобі того, ти маєш звідки жити, не пускай
сміх із себе.
Він ще жінку і вдарив. Каже до неї:
— Те роби, що я знаю.
Жінка пішла, дала знати до ксьондза. Вранці взяли
його до трупарні. Лежить він до вечора. Прийшла ніч
(а казав позасвічувати біля нього лампи, свічки), таке
світло горить довкола — видко, як уднину. Чує, ідуть
злодії. Увійшли до трупарні, взяли з багача шапку,
поділилися грішми і кажуть:
— Може, і цей так хотів би здурити.
Каже один до другого:
— Ану, запхай піку.
Узяв злодій піку, а багач як зірветься, та й каже:
— Бійтесь бога, даруйте мені життя.
А злодії кажуть:
— О ні, ліпше вмерти, ніж світ дурити.
Взяли і пробили багача. Збирався на смерть та
й несподівано умер навправду. Так є, хто заздрить
другому, той своє не поживе.
48. МОЛОКО — ЛІКИ НА ОЧІ
Був один пан дуже багатий, що йому пари (другого
рівного) не було. Жив він до середнього віка, а по тому
щось йому сталося, та й осліп на очі. Очі були, але не
видів. Звозив доктори, де які були, робили йому, що
вони розуміли; і нічого не могли помогти.
Але найшлася якась баба і каже панові:
— їдь в село від села і питай таких людей — чоло-
віка і жінку,— що вони нікотре не були з маленьких
дітей (од маленького віку) ні з ким, ані та жінка
з другим чоловіком* ані з парубком, лиш з своїм пер-
ший раз чоловіком, та й чоловік такий, аби не був ні
з ким, і аби вони мали хлопця межи собою, аби плекав-
ся, то така жінка лиш най три рази зацеркає своєю
годівлею тобі очі, та й уздриш.
Поїхав пан світом; їздить, питає, нема ніде таких
людей. Але приїздить до одного села. Зачав питати
в тім селі, та один чоловік (швець) виступає і каже:
— Я ніде ні з ким не був, відколи на світі живу, аж
з своєю жінкою, і маю аккурат хлопчика, що цицьку
ссе. І жінка не повинна ніде бути, бо дуже паскудна,
ніхто би на неї і не подивився.
Пан як то учув, каже до нього:
— Ану, іди і принеси годівлю своєї жінки. Як помо-
же, то маєш одно село, а як не поможе, то смерть твоя.
Пішов той чоловік. Іде та й думає, яким би спосо-
бом зайти свою жінку, аби сказала, чи не була з другим
чоловіком або парубком відколи вона уродилася. При-
ходить він додому і каже жінці:
— От пан якийсь приїхав і дає по сто, по двіста
ринських, котрі жінки сплють з чужими чоловіками,
а тебе, публіко, ніхто не хоче і зачепити.
А вона каже:
— Чому ні, коби-с був трошки борте, був би-с за-
став панського свинаря.
А він тоді каже:
— Най тебе біг поб’є з твоєю публікою, отепер моя
смерть, тікати з цього села у світ, може, де ще проживу,
бо дурно загину.
Взявся (швець) пішов. Вийшов за село на поле.
Дивиться: якісь два пси так їдяться, такі чорні, як
гавки (галки). Він узяв розігнав ті пси, дивиться, а
з одного пса зробився панич та й каже йому:
' — Що хоч, чоловіче, за то, що-с мене від смерті
відкупив, бо би мене був пес ще заїв.
А то пес — пірвак чорний — та їв чорта, а той розі-
гнав. Але той чоловік не знає, з ким він балакає. Каже
чоловік чортові, як було із жінкою і через що він іде*із
села. А чорт каже:
— На цілім світі нема такої жінки, лиш одна пан-
на, що віддалася тогід, тепер має хлопця. Але туди, де
вона є, 170 миль, і вона має ниньки согрішити з моїм
братом. Піде вона в ліс на спацір, а брат перекинеться
паничем та й согрішить. Але коли ти мене від смерті
вікупив, то зараз там будем.— Каже йому чорт: — Сі-
дай на мене.
Сів той чоловік, ще затискає шапку, а вона якось
упала. Каже чоловік до чорта:
— Чекай, бо шапка упала.
А чорт каже:*
— Уже п’ятнадцять миль, як шапка лишилася, бу-
дем вертатися та й візьмем шапку.
Прилетіли до того села. Каже чорт до того чоловіка:
— Іди і проси, аби дала годівлі під милий біг, бо
лиш піде на спацір, та й согрішить.
Пішов той чоловік, просить її, а вона не хоче дати.
Як зачав просити, і дала йому, нацеркала в скляночку.
Взяв він і пішов. Приходить до чорта і каже йому:
— Є уже молоко, дала.
А чорт викраяв дяцку із землі (дерен, мурава), дав
йому і каже:
— Іди до церкови і дивися через ту дяцку, там щось
уздриш.
Взяв той чоловік, пішов до церкви та й став собі,
дивиться через ту дяцку, а то чорти коло кождого
чоловіка. Один кривиться, а другий шепче у вухо, аби
сміявся. Коло кождого чоловіка є чорт. Він як уздрів,
та й напудився, та й утік з церкви. Приходить, а той
чорт питається його:
— Що-с там видів?
Він каже, що видів тілько чортів. А чорт йому каже:
— Вони пишуть гріхи, що люди грішать.
Тоді сів той чоловік на чорта. Чоловік не встиг сісти,
а чорт каже:
— Бери шапку.
Взяв він шапку. Приносить чорт чоловіка там, звід-
ки його взяв.
Зліз чоловік з нього і пішов право до того пана
сліпого. Приходить до нього, а пан питається його, чого
він так бавив. А він зачав розповідати:
Я прийшов додому, зайшов-им жінку штукою, чи не
була з ким. А вона каже мені: «Коби-с був борше, то
би-с був застав панського свинаря». Як я то учув, та
й набрав-им сорочки, та й хотів-им іти у світ. Гадаю
собі: «Ніж має мене пан стратити, то піду у світ та
й жити буду». Іду, надибаю двох псів чорних на полі,
що дуже кусалися. А я взяв та й розігнав. З одного пса
зробився панич і каже мені: «Що ти, чоловіче, хочеш,
що-с мене від смерті відборонив?» А я йому: «Ніц не
хочу, лиш коби-м дістав де такої годівлі, що ні жінка
не була ні з ким, ні чоловік, аби обоє перший раз були
вкупі». А той мені панич каже: «Нема на цілім світі,
лиш одна, донька ксьондзька, і то ниньки має согріши-
ти, лиш піде на спацірок». Він мене живо приніс до неї.
Я зачав її просити, а вона дала мені трошки у скляноч-
ку. Осьде, пане, маєте ту годівлю.
Взяв пан, лиш закропив собі очі, тай зараз уздрів.
Тоді каже до того чоловіка (шевця):
— Піди-но та приведи свою жінку сюди.
Пішов, привів. А той пан приїхав трьома кіньми.
Казав відчепити третього коня і того чоловіка жінку
казав причепити до хвоста, пустити за поїздом. А того
чоловіка взяв з собою та й жив коло нього в покою, мав
що їсти і пити доволі. А жінці його кінь зробив смерть.
ПРИГОДНИЦЬКІ КАЗКИ ТА КАЗКИ-
АНЕКДОТИ
50. МУДРА ДІВЧИНА
А
Був один парубок, не мав уже родичів, але мав
рідного вуйка. Пішов він до вуйка і каже:
— Вуйку, я хочу женитися.
— Добре,— каже вуйко,— коли хочеш женитися, то
я знаю на другім селі такого газду, що він має файну
дівчину і добрий багач, дасть за тебе і дасть добре віно
тобі, бо і ти маєш до чого взятися.
Прийшла неділя, посідали оба на коні й поїхали, він
з вуйком. Приїздять там на подвір’я, виходить та дівчи-
на. Питаються її:
— Є тато дома?
— Нема, поїхали до міста з мамою,— каже вона.
Питається той князь (кавалер):
— А вони довго забавляться в місті?
Каже йому та дівчина:
— Як будуть коловати, то будуть дома ночувати,
а як будуть правцювати, то не будуть дома ночувати.
Молодий з вуйком не розуміли, що вона казала. Так
вона казала: як буде тато їхати (на колах) з міста
дорогою просто, то буде дома ночувати, а як поїде
полем навправець, то не буде дома ночувати, бо заблу-
дить на полі.
Тоді їм дівчина каже:
— Ходіть до хати!
Вони питаються:
— Де би коні прив’язати?
— Прив’яжіть до зими або до літа,— каже вона.
Вони не знали, що то є; встидно було їм питатися її.
Вже прив’язали там де-будь і пішли до хати. А то літо
і зима були віз і сани, що вони не знали.
Посідали собі в хаті і сидять. Питається та дівчина:
— Що вам дати їсти? Чи того, що прибуває, чи того,
що відбуває, чи того, що від тилка відпадає?
Вони задивувалися, що то таке є, але хотіли переко-
натися, і каже вуйко:
— Дай нам того, що прибуває.
Вона пішла до комори, намішала сметани з сиром та
й вносить і дає. А вони подивилися один на другого та
й потихо шепчуть: «От що то прибуває!» Та й каже
князів вуйко: — «Коби ми знали, що то відбуває і що від
тилка відпадає».
З’їли сметану, та й каже той вуйко:
— Дай нам ще того, що відбуває.
Пішла вона, внесла ковбасу, полупала в миску і
дала їм. З’їли вони ковбасу, та й каже той вуйко:
— Дай нам ще того, що від тилка відпадає.
Не так вони хотіли їсти, але хотіли знати, що то є.
Вона живо до горшка, витягла двоє-троє яєць, збила
живо до ринки, ізсмажила та й дала їм.
По тім усім ще тато і мама не приїхали з міста.
Пізно уже було, збираються князь і староста та й ідуть
додому. Каже до них та дівчина:
— Як ви називаєтеся?
А вони хотіли їй загаднути так, як вона. Каже
староста:
— Я пліт.
— Я трава,— каже князь.
Вона тоді каже до них:
— Я тепер з вами була, як-ім ходила на двір,
плота-м трималася, а травою, вибачте, с... підтирала.
Стало їм дуже встидно і вздріли, що мудра,— та
й не лишили сватати. Таки оженився той з нею.
Б
Прийшов один кавалір на друге село сватати з своїм
вуйком. Приходять до одного газди. Але того газди не
було дома, поїхали до міста, лиш була та дівка, що її
прийшли сватати. Питаються її:
— Чи є тато і мама дома?
— Нема, поїхали до міста,— відповідає вона.
Вони питаються дівки:
— Забавлються в місті?
— Як будуть коловати,— каже вона,— то будуть
дома ночувати, а як правцювати, то не будуть дома
ночувати.
Вони питаються;
— Де би ми коні прив’язали?
— Прив’яжіть до літа або до зими,— вона ка-
же їм.
Але вони не знали, що то значить. А то стояв віз та
й сани на подвір’ї; прив’язали вони десь. Входять до
хати, посідали, а вона питається їх:
— Що вам дати їсти? Чи того, що прибуває, чи того,
що відбуває, чи того, що від с... відпадає.
Князь і староста не знають, що то є. Кажуть до неї:
— Дай нам того, що прибуває.
Вона пішла, внесла сира із сметаною і дає. Вони
дивляться та й гадають: то це прибуває. З’їли те і
кажуть їй:
— Дай нам ще того, що відбуває.
Пішла, вносить ковбасу і дає перед них. Вони ковба-
су з’їли, вже не голодні. Але хотять знати ще того, що
відпадає, і каже староста:
— Ану, дай ще нам того, що від с... відпадає.
Вона пішла до комори, вносить скільки яєць, збила,
ізсмажила і дала їм.
Вони говорять собі потиху: «Знаєм, що вже від с...
відпадає».
А її тата і мами ще нема з міста. Забираються та
й ідуть. А вона питається, як вони називаються.
Староста каже:
— Я пліт.
— Я трава,— каже князь, бо хотіли їй загнути.
А вона каже:
— Яз вами тепер була, як-єм ходила задля себе,
плота-м трималася, а травою с... підтирала.
А їм так встидно зробилося та й поїхали. Кажуть
один до одного:
— Ото мудра дівка.
52. БРЕХАЧ І ПОБРЕХАЧ 1
Ішов брехач і побрехач. Іде брехач через одно село.
Здибає його пан і питається:
— Звідки ти, чоловіче?
— Я із того і того села,— каже він.
— А коли ти звідти, що ваш пан робить, чи вродив-
ся хліб йому?
— В нашого пана вродилася така капуста, що
одним листком цілий дах накрили,— каже брехач.
— Може то бути?
— Може, прошу пана.
Дав йому пан пару центів і пішов.
Незадовго іде побрехач, здибає знов того пана. Пи-
тається його пан:
— Звідки ти, чоловіче?
— Звідти і відти.
— Коли ж ти звідти, чи то правда, що в вашого
пана така капуста вродилася, що одним листком дах
накрили?
— Не видів-им тої капусти, але здибав-им, що по-
везли качан до млина на вал оброювати.
Ідуть далі. Здибає знов брехач пана.
— А звідки ти, чоловіче?
— Звідти і відти.
— Що там чути коло вашого пана?
— А що ж, пане, нашому панові вродилася така
гречка, що поїхав на полювання та й заблудив у греч-
ці — уже третій день нема.
— Що я чую?!
— Бігме, правда.
Дістав знов від пана пару центів.
Іде побрехач, здибає знов того самого пана. Питаєть-
ся знов пан:
1 Анекдоти цього типу побутують по цілому краю. Вони мають
назву «небилиці» — тобто речі небувалі, неймовірні, дива, дивацтва.
До них належить казка з околиць Коломиї «Як мама зо мною
ходила в тяготі, забагла шпаків дуже...» — О. К. Текст цієї казки
подається в розділі «Гуцульські казки» під назвою «Як три брати
шукали вогню».— І. X.
— Звідки?
— Звідти і відти,— каже він.
— Чи то правда, що в вашого пана така гречка
вродилася, що пан поїхав на полювання та й заблудив,
що три дні вже нема?
— Я вам, пане, не скажу, бо-м не видів тої гречки,
але-м ішов попри лан, то-м видів, що цигани пні корчу-
ють з тої гречки на вугля.
53. ПРО ГЛУХЕ СЕЛО
Раз пропали одному чоловікові кози. Він обшукав
всюди в своїм селі, але їх не було. Він пішов на друге
село — не найшов, ба далі на трете, на четверте, але
пусто. Ходив усюди, але ніде не міг найти. Так він
зайшов, питаючи, аж в одно село. То село було глухе,
ніхто в нім не чув, всі люди були глухі, але він не знав.
Зайшов він у то село та й дивиться, а чоловік городить
пліт межею. Він прийшов ід ньому та й каже:
— Чи не виділи-сте таких а таких кіз?
А той видивився на нього та й каже:
— Засій, дурню, що тобі до того — сюди (показав
рукою) мій дід, мій прадід і мій тато городив, та й
я сюди маю городити.
Але той чоловік не зрозумів його та й гадав, що він
йому показує рукою, куди пішли кози. Він побіг туди
та й рихтик найшов, та й дуже втішився, бо кіз було
багато, звичайне, велика була би шкода, якби були
пропали. Та й гадає собі: «От подарую тому чоловікові,
що, дай йому боже здоров’я, справив мене на кози, оцю
шуту (без рогів) козу.
Та й як пригнав ід ньому козу, бо йому таки туди
дорога припадала, імив ту шуту козу та й йому дає, та
й дякує йому, що його справив на кози. А той каже:
— Що ти, чоловіче, маєш мене задурно напастува-
ти, що я твоїй козі роги пощибав, коли я її дотепер ще
не видів?! А відчепись ти від мене!
Але той чоловік зачав йому толкувати, що він йому
козу дарує. А той не чує та й гадає, що він його ще
напастує за роги, та й каже:
— Коли ти мене запусто впелускався, то ходім до
війта, най нас війт розсудить,— та й узяв того й веде до
війта.
Той і не спирається, гадає, що то який дурнуватий,
що його не розуміє, а війт йому розтолкує.
Але дивиться, а то їде піп з того-таки села на коні.
А той чоловік, що його коза, гадає собі: «Та що будем
аж до війта йти, тадже піп ще ліпше йому розтолкує,
як війт». Та й здоймив шапку, та й іде д’попові, та
й хоче його в руку поцілувати. А піп каже:
— Я не знаю, чи крадений, чи ні, але я собі купив,
ціле село знає. Що ти, дурню, смієш мені коня відбира-
ти?! — та й тріснув того в лице і каже: — Ану, ходім
до війта, чи він тобі не присвідчить, що я собі коня
купив.
Ну, йдуть вони вже всі три до війта. А війт глипнув
у вікно та й каже до своєї дівки:
— Сідай, дівко, борше за стіл, старости йдуть!
Дівка сіла за стіл, а ті всі три входять до хати та
й розказують, яка є річ. А війт видився на них, стис
плечима та й каже дівці:
— За кого хочеш, за того йди, а піп дасть шлюб.
Та й так той погостив у глухім селі.
54. ДУРНИИ СИН
Одного газди син пішов на весілля та й зайшов собі
там щось з циганом. А циган вдарив його в лице. Він
побіг додому на скаргу до батька свого та й каже:
— Ади, дєдю, циган мені так втесав у морду, що
мені аж було смак (уста) перекривило, щастя, що по-
правив (з другої сторони вдарив), бо-м був вже до
гробної дошки такий перекривлений.
А тато його схопився бігти бити цигана. Та й каже
синові:
— Віддам я йому зараз, а ти сиди дома. А якби хто
прийшов, то скажи, най мене зажде.
А син каже:
— Ну-ну, добре! — Відтак каже: — А що сказати,
як ніхто не прийде?
А тато уже в дверях каже:
— Що? Що-с дурень!
А син каже:
— Ага, знаю, знаю! Скажу, що-с дурень. — Нібито,
що тато дурень.
55. ОШУКАНИЙ ПАН
Був у селі нан, і ніхто не міг його ні ошукати, ані
вмудрувати. Але приходить його орендар з корчми
і каже:
— Прошу пана, в мене є такий Іван, що ошукає вас.
— Ех, що ти говориш,— каже пан.— У мене не та-
кії газди були, а жоден не ошукав, ані змудрував. Як
мене твій Іван змудрує, то дам тобі сотку.
— А як не змудруе,— каже орендар,— то'я панові
дам свою сотку.
— Ану, припровадь того Івана до мене,— каже пан
орендареві.
Приходить Іван. Поцілував пана в руку та й каже:
— Берімо, пане, собі по коневі і їдьмо в світ оба.
Сів пан на білого коня, а Іван на чорного. їдуть,
їдуть, нема села, вже ніч, треба ночувати. Аж приїхали
в ліс. Пан запитує:
— Ну, хто буде пасти коні?
— Пан буде пасти,— каже Іван.
— Чому? — пан на те.— Най би Іван пас, не я.
— Ні, я не буду пасти,— каже Іван.— Мій кінь
чорний, і ліс чорний, його вовк не уздрить. А панів
кінь білий, то його вовк уздрить і з’їсть.
«Що ж робити? Треба пасти»,— каже собі пан. Іван
ліг спати, а пан завертає коні та й пасе. Настав день,
посідали вони на коней і їдуть.
їдуть, їдуть, в’їхали до лісу, виїхали з лісу і знову
в ліс заїхали на другу ніч, в ліс березовий. Тоді пан
каже:
— Чуєш ти, Іване, дай мені твого чорного коня,
я тобі дам білого.
— Добре,— каже Іван.
— Ну, Іване, я пас тамтої ночі, тепер ти паси сеї
ночі, бо я хочу спати.
— А що ж мені до того, я маю білого коня та й ліс
білий, вовк його не буде видіти, а панів кінь чорний, то
його вовк уздрить і з’їсть.
Мусить пан і сеї ночі пасти.
Пан пас, а як зобачив, що Іван заснув, то зайшов
й Іванового коня зарізав. Іван виспався, а коли встав
і побачив, що його кінь зарізаний, взяв і пайового коня
зарізав. Пан пробудився аж удень та й каже:
— Пора, Іване, їхати.
— Не знати, пане,— каже Іван,— на чому будемо
їхати, бо нема коней, звір подушив.
Взяли сідла на плечі й рушили пішки. Приходять до
одного села і просяться на ніч, та ніхто не хоче їх
прийняти. Пішли вони до двора, і їх там прийняли.
Взяли пана до покою на вечерю, а Івана до пекарні.
Іван повечеряв у пекарні, але ще був трохи голоден.
А пан добре повечеряв у покою межи панами, але
каже:
— Я буду спати лишень там, де мій Іван спить, бо
боюся, щоби він не лишив мене з компанії.
І дали їм таку станцію, де були поскладані горшки
з молоком. Пан ліг і заснув. Іван устав, з кожного
горшка сметану з’їв. А в той горнець, що призначений
був на сметанку, накришив хліба; свого пана понама-
щував сметаною по голові, по тварі, а сам ліг спати.
Встає рано ключниця сметанку збирати, а сметанки
нема. Вона тоді наробила крику, що лан з кожного
горшка поз’їдав сметану. І дають про те знати до того
пана, що його був двір. А той пан каже:
— То не може бути, щоб пан збиткував, то, певне,
Іван з’їв сметану.
Приводять їх обох до пана. Пан дивиться, Іван
чистий, а його пан обгльопаний сметаною. Пан домовий
звелів Івана й Іванового пана вибити і вигнати за
браму (Івана менше били, а його пана більше).
Ідуть вони, вже додому вертаються. Та Іван іде
скачучи, а пан іде плачучи. Іван іде та збирає по дорозі
згублене пір’я. А пан запитує:
— Нащо ти, Іване, збираєш?
— Буду собі крила робити,— каже Іван,— й буду
додому летіти.
А пан зачав і собі пір’я збирати, каже:
— Я теж буду летіти, я тебе не лишуся.
Назбирали, пан повні кишені, а Іван трошки в пазу-
ху. Приходять до міста. Іван мав грейцар і купив собі
горнятко. До того горнятка купив собі за другий грей-
цар дьогтю. А пан вже так обдерся в дорозі, що не мав
ані грейцара. Та й каже жидові:
— Дай мені дьогтю.
— Я не маю нічого,— каже жид,— і не дам тобі
нічого свого.
А Іван каже:
— Що пан має з жидом короводитися, най жид
дозволить панові помочити руки в дьогтю.
І жид панові дозволив, пустив його до бочки з
дьогтем, і той помочив обидві руки аж до плечей.
Вийшли з міста в ліс. Приходять під дуба та й посідали
собі. Каже Іван панові:
— Ліпи пір’я до рук.
Пан поприліплював пір’я до обох рук і питає Івана:
— А ти чому не мастиш руки дьогтем?
— Я допіро на дубі ліпити буду,— каже Іван.
— А що ж ти на дуба полізеш?
— Коли ж би я з землі на крилах піднісся? Я мушу
з дуба летіти.
— То й я з тобою на дуба лізу,— каже пан.— Я те-
бе не лишуся.
Вилізли на дуба і пан, і Іван. Та й каже пан:
— Ну, роби собі крила.
— Я буду перший раз,— каже Іван,— несмарова-
ний летіти, як на дорозі ослабну, то посмарую.
Зачав Іван махати руками, нібито хоче летіти.
А пан каже:
— Ну, най я вперед лечу, бо ти умієш летіти і мене
лишиш.
— Ей, ні,— каже Іван,— най я вперед лечу.
Нарешті Іван погодився: най пан летить наперед,
а він лишиться ззаду.
Пан збив крильми і на землю впав. А Іван за паном
помалу зліз з дуба. Та й пішли обоє просто додому.
Так орендар дістав від пана сотку, бо Іван його
остаточно в дорозі ошукав.
56. ПРО ДУРНОГО ГУЦУЛА У ВІЙСЬКУ
Був один гуцул, але той гуцул з малої дитини ніде
інде не бував, нічого не видів, лишенька все в полони-
нах та в полонинах з маржиною. Ет що, він там нічим
не журився, а їв собі добре будзи та попивав жентицю,
та вріс же собі такий, як ялиця, та й оженився.
Але одним разом зайшов він у село за якоюсь
требою, а в селі трафився аккурат на той час мандатор
з гайдуками, та й його ймили, та й обстригли, бо тоді
ще не кликали так до відбору, як тепер, але кого де
ймили, обстригли та вбрали в мундир, та й займили
геть в далекі краї. Ну, був він уже в жовнірах дев’ять
неділь: вчили його гзицирки та кріксгартикулів, вчили,
але він собі то не брав якось до голови, бо він не мав
якось до того хенцу та й мав журу на голові за домом
та за жінкою. Та якось так випало, що мусили його
поставити на варту. Вони знали, що він ще майже
нічого не знав, як то треба на варті бути. Але не було
що робити, треба його було доконче покласти на варту,
бо не було кого іншого. Вони, ніби ті його старші, що
його на варту клали, порадилися, щоби його десь так
покласти, аби не був на очах, бо якби його поклали
десь, наприклад, в місті на видкім, то туди, звичайне,
швендається всяка віра, то би був сміх, що поклали
такого дурного, що нічого не знав, та ще би й кара була
й йому, і їм за то, якби який старший за то дізнався.
Оже вони врадили, щоби його покласти коло одного
магазину геть далеко за містом. Туди ніхто та й не
ходив, навіть і дороги такої туди не було. Ну, поклали
вони його та й наказали, що має робити, якби хто
чужий туди надійшов, ніби неприятіль; а знов що має
робити, якби надійшов який старший; та й здавалося
їм, що вже. буде добре.
Але що лишенька вони від нього пішли, а то при-
йшла ід ньому його жінка та й принесла йому миску
пирогів. Він поклав гвер в ту кучку (будку), що є коло
магазину на то, аби собі в ній жовнір стояв той, що на
варті, як іде дощ або як снігом мете. А сам сів та й їсть
ті пироги, байдуже собі. Цілком забув, що він на варті,
як уздрів миску з пирогами та й жінку. їсть він ті
пироги та й бесідує з жінкою, звичайно, випитується її
за дім та за газдівство. А вона йому розказує, а він їй,
від чого й біда. Трафилося, що саме в той раз ішов чи
їхав собі десь туди коло магазину майор, може, таки
так на спацирку, та й подивився ід магазинові, а то не
видно нікого на варті. Він став та дивиться ліпше,
гадає, що, може, обходить магазин, та десь аккурат
тепер є з другого боку. Став та жде, дивиться та дивить,
що йому аж вкемилося, а то як не видно нікого, так не
видко. Бере він та й іде, та й справився ід магазинові.
Прийшов та зайшов аж поза магазин з другого боку, та
й дивиться. А то сидить жовнір з якоюсь молодицею та
й їсть пироги з миски, та й ані не Забувається (не
зважає) ні на що. Той майор був вгорнений в мантлю,
бо якось було на дворі нефайно, та й позащепаний. Він
прийшов та й став над самими ними, та й каже:
— А ти що робиш?
— А тобі, варе, що питати? — каже той гуцул.— От
іди, варе, собі в свою дорогу та не займай мене, коли
я тебе не займаю!
Зумівся майор, що цей йому так каже, але нічого, та
й каже:
— А давно ти при війську?
Він видивився на нього та й каже:
— Коли-с, варе, такий мудрий, то вгадай!
«Гм!» — подумав собі майор та й став вгадувати:
— Може, з рік? — каже.
— Нижче, варе! — каже гуцул та й їсть собі пироги
і не забувається на майора.
— Може, піврік? — каже майор.
— Ой, нижче! — каже гуцул.
— Може, п’ять місяців?
— Нижче!
— Чотири?
— Нижче!
— Три?
— Ой, нижче, варе!
— Може, одинадцять неділь? — питається майор.
— Ще нижче, варе,— каже гуцул.
— То десять неділь?
— Нижче!
— Ну, то дев’ять?
— Вгадав-єс, варе.
Відтак розчепив майор свою мантлю, аби гуцул
уздрів йому стерна, та й каже:
— Ну, коли так, то скажи ж мені тепер, хто я є?
А гуцул видивився на нього, зареготався та й каже:
— А ти ж, варе, такий безглуздий, що й не знаєш,
хто ти такий?
Майорові дуже не було до ладу, що той йому так
нефайно сказав, але удав, що ніби не противиться, та
й каже:
— Ну-ну, я знаю, хто я, але чи ти знаєш?
А гуцул видивився йому на стерна добре, бо ще собі
й руку до чола приклав так, ніби закривався від сонця,
аби в очі не разило, та й каже:
— От сяк, варе, фрайкір (єфрейтор).
— Вище! — каже майор.
— Гм,— каже гуцул,— може, пан капрал? А може,
фірир?
— Вище!
— Ну, то, варе, фебер.
— Ой, вище,— каже майор.
— Тьфу! Пек ти та цур! — каже гуцул.— Може,
пан лайтман?
— Вище,— каже майор.
Здурів гуцул, пиріг липі що трохи надкушений за-
був у руці та держить, та й ока з майора не зводить,
і каже:
— Ну, то оберлайтман.
— Вище,— каже майор.
— Агій тобі на лице, щез би-с та скам’янів,— каже
гуцул.— Може, пан капітан?
— Вище,— каже майор.
— А щез би-с в озеро та в тріски,— закляв ще
гуцул та й каже: — Ба чи лишенька не майор?
— Вгадав-ес! — каже майор.
— Баци? — каже гуцул, ніби ще не довіряючи.
— Але вгадав-ес! — сказав ще раз майор.
— Гей, братчику мій любий та солоденький! — на-
кінці каже гуцул.— Та подерж пиріг, най скікну та
й вхвачу срібнак (гвер, стрільбу), та най тобі втну
презентирку (продемонструю зброю). Я , варе, знаю, що
ти хочеш того чи не хочеш, але то тобі, варе, на-
лежиться.
57. ТРИ БРАТИ
Були три брати, два розумні а третій дурний. Була
їх ще мама така стара, що її годували так, як маленьку
дитину. Та й вона їх уже поділила, котрому що нале-
жалося, а дурному дала ступу.
Одного разу десь мали іти ті два, а дурному кажуть:
— Аби-с затопив (запалив у печі), зварив мамі що
їсти та й аби-с скупав маму.
— Добре,— каже він.
І пішли вони, а дурний затопив, зварив пироги,
зварив купіль, як окріп, такий гарячий, як вогонь,
висипав до балії, всадив маму, та й мама умерла в тім
окропі. Витяг маму, посадив за стіл запхав у рот пиріг
і дав у руки.
Приходять брати, питаются:
— Купав-ис маму і давав-ис їсти?
— Купав, наварив пирогів, а ідіть дивіться, як їсть
мама,— каже він.
Вони до мами, а мама нежива.
Кажуть йому:
— Ти що наробив? Ти спарив маму! «
— Вона пирогом удавилася,— каже він,— бо дуже
жерла, не видите, що вона по два брала зараз в руки,
а третій у рот.
Ну що робити, треба маму ховати. Послали його до
міста, аби купив солі, солонини, ковбаси, масла і горш-
ків.
Пішов він, накупив усього, іде додому, дивиться: на
дорозі лежить пес здохлий, але зуби виставив. А він
каже:
— Не кусай мене, на тобі солонини, що купив.
І запхав усе в зуби псові. Іде далі, а там земля
розпуклася. А він узяв та й замастив маслом. Іде далі,
а там пліт з дірою. Взяв заплів ковбасою, каже:
— Най свині не лазять.
Іде далі, прийшов до води, напився і каже:
— Яка ж ти несолена.
Взяв посолив. Несе горшки, а горшки тарахкають.
Він каже до них:
— А сидіть же тихо, бо буду бити.
Горшки тарахкають, він узяв, побив горшки, виси-
пав на дорогу та й пішов. Іде, несе ринку в руках
і каже до неї:
— Ти маєш три нозі, а я маю нести тебе; я маю дві
нозі та й іду.
Поклав на дорогу та й каже:
— Іди, коли хочеш, я тебе не буду нести.
Приходить додому, питають брати:
— Покупив-с?
— Покупив. Пес хотів кусати, дав-им йому солони-
ну; дорога розпуклася, замастив-им; вода несолена бу-
ла, посолив-єм; а там був пліт діравий, то-м заплів; ну
а горшки сварилися, я казав, аби тихо сиділи, а вони ні,
я взяв та й викидав з торби.
— А ринка де? — питаються його брати.
— Десь іззаду іде,— каже він,— зараз прийде. Я її
мав нести, коли вона має три нозі, а я лиш дві? Та
дивно мені, що вона не прийшла передо мною.
Ну, біда! Поховали маму так, як була. Збираються
брати іти у світ. А він каже:
— Та й я іду з вами.
І пішли. А він, що мама дала ступу, каже:
— Брати, я би-м мамину лижку взяв.
Та й ідуть, прийшли в ліс на ніч. Зайшли під такого
дуба крислатого, що можна спати на нім. Лізуть на
дуба, а він тягне і ступу; витяг, і сидять. А гуцули
над’їздять з ладаном та й під того дуба спочивати.
Наклали вогонь та й варять кашу. А він каже до
братів:
Я буду пускати мамину лижку.
— Цить,— кажуть вони.
А він не хоче слухати, лиш пускає. Як зачала ступа
летіти, а гуцули далі та й втікли — все полишали. Він
зліз та за ними; зловив одного, витяг йому язик та
й утяв. Гуцул біжить та все л-л-л-л бойкотить, а той
далі за тим гуцулом. Гадає гуцул, що то біжить за ним
той дурний, вернувся до мазів, висипав ладан, запалив,
такий запах зробився на цілий світ.
58. ТРИ СИНИ
Був один чоловік та мав три сини. Одного часу взяв
старшого сина з собою до лісу. Пішов з ним, найшов
дуба такого рівного і каже тато до сина:
— Сину, а що з нього буде?
— Добрий віз з нього був би,— каже син.
— З тебе буде газда,— каже тато.
І пішлд додому.
Другого дня бере він другого сина до лісу. Ввійшли
оба в ліс, найшов дуба кривого і каже до сина:
— Що з нього буде?
— Буде до млина колесо,— каже син.
— Буде з тебе мельник,— каже тато.
Приходять додому.
Третього дня бере наймолодшого сина, іде з ним
знов до лісу. Приходять в ліс, пригнув дуба молодого
і каже син до тата.
— Тримайте.
Що дуба зачав тримати, і не міг витримати. Каже
син до тата:
— Було мене молодого вчити, а тепер як не можеш
зігнути того дуба, так мене вже-с не годен пригнути;
аби-с бив мене.
Тепер пригнув другого дуба і каже до тата:
— Це буде добрий бук до розбою.
— Не буде з тебе, сину, газди,— каже тато до нього.
— Аби-с знав, тату, що не буде,— каже він.
Дивляться, а жінка веде барана на ярмарок. Син
каже до тата:
— Я цього барана вкраду.
— Та як з рук вкрадеш? — каже тато.
— Будеш видіти як,—‘ каже він.
Взяв побіг наперед, стягнув чобіт і кинув. Прийшла
жінка, подивилася на чобіт і каже сама до себе: «Якби
буд другий чобіт, то би-м взяла». Бере та й іде далі.
А він узяв побіг далі і кинув другий чобіт. Приходить
там жінка до того другого чобота і каже: «Не ліпше
було взяти той чобіт?» Бере прив’язує барана, іде за
тим другим чоботом. А той побіг, взяв чобіт, прибіг
взяв барана і другий чобіт і повів барана. Жінка не
найшла чобота, вертається, дивиться: нема барана і
того чобота. А той баранові голову відрізав, заніс її
в таку мочар, що вода була, застромив на кіл, а сам
бере і бляє. Жінка та вчула, приходить і дивиться:
баран далеко в мочаріх. «Не мав-ис де води напитися,
але так далеко зайшов». Бере, кладе торбу, скидає
кожух із себе та й лізе за бараном. А той сидів за
корчем. Вона лиш побрела, а він взяв торбу і кожух
і пішов собі ід татові. Приходить і каже:
— А що? Не украв-им барана, кожух і торбу з неї?
Жінка прийшла ід тій голові, взяла за голову, по-
тягла, а голова відпала. Каже тоді:
— Ото-с заліз, що не видко тебе з болота, лишень
голова урвалася тобі.
Виходить на берег, дивиться, а то нема нічого — ні
торби, ні кожуха. Тоді каже:
— Ото мені ярмарок повівся.
Ниньки взялася та й пішла додому. А той взяв,
наклав вогонь, бере і пече барана. Тато доносить топли-
ва: вже баран допікається. А той злодій пішов далі
в ліс, відрубав гилу та й все гилею по землі вдарить,
і каже:
— Иой-йой, то не я вкрав барана, а мій тато.
Як то вчув тато його, та далі, та й утік додому. Той
злодій прийшов до вогню, сів, наївся добре, виспався
і пішов додому. Але вперед приходить тато його додо-
му, зачав розповідати жінці своїй і каже:
— Ті два сини будуть газдами, а той третій злодій
буде. Уже вкрав барана в якоїсь жінки, кожух
і торбу.
Ті два газдовали, а той крав, доки його не злапали.
59. ДОБРА КУПІВЛЯ
Був один чоловік бідний. Не мав нічого, лиш одну
корову, а мав семеро малих дітей. Але впав голодний
рік, не було чого взятися, лиш треба було гонити на
ярмарок корову продавати та хліба купувати. Ну, за-
ймив він ту корову та й продав дуже дешево, бо маржи-
на була ніпочому, лиш хліб був дорогий. Ходить з тими
грішми та й не знає, що купувати, таке все дороге.
Дивиться, а то якийсь несе хлопця та й каже:
— Чоловіче, купи собі цього хлопця.
А він каже йому:
— Говори своєї, я би тобі двох продав, коби-с лиш
купив, однако не маю чим їх годувати.
Але той чоловік каже:
— Ей, купи, купи, не меш каятися.
,— Говори своєї,— каже той,— я не маю й пушки
муки дома для тих, що сам маю, та думаю, що купува-
ти, чи хліба, чи муки, чого би було більше, а ти мені
таке пусте говориш.
— Говори также ти своєї,— каже той,— купиш хлі-
ба, та й хліб минеться. А як купиш хлопця, то не
минеться, таки будеш його мати. Ей, купи, купи, не
меш каятися.
Доста того, що як зачав його конападити, та й той не
міг його спекатися, таки купив хлопця. Дав за нього
аккурат стілько, що взяв за корову. Ані грейцара йому
не лишилося. Узяв хлопця на плечі і подув додому.
Приходить до хати, а жінка питається:
— А що, продав-єс корову?
— Продав-єм,— каже він.
— А що купив?
— Та не видиш? Хлопця!
Жінка та й діти в плач. А він став, як дурний, та
й не знає ані що говорити, ані що робити. Але той
хлопець, він звався Климко, як уздрів, що то такий
плач,— у двері та й пішов. Нема його, нема, може,
з півгодини, аж входить та й вносить мішок муки.
Жінка та й діти уздріли та й уже не плачуть. Зготовила
кулешу, попоїли та й полягали спати. А той Климко,
як усі поснули, вийшов на двір та й пішов, та й ще
приніс щось два чи три мішки муки та й ще щось.
Досить, що було що їсти, та й жінка того трохи радні-
ша, ^же не плаче, як уздріла, що є тілько муки. На
другий день поснідали, та й збирається той чоловік іти
в ліс по дрива. Климко каже:
— Та й я піду з вами.
Та й пішов.
Ідуть вони та й дивляться, а чоловік оре на полі.
Климко каже:
— Я вкраду того переднього чорного вола.
— Та як вкрадеш,— каже той чоловік,— коли його
за воловід водить.
— Таки вкраду,— каже він.
Та й пішов у ліс, що був недалеко, виліз на дуб та
й кричить:
— Диво! Диво!
А ті люди, що орали, кажуть:
— Ану ходім та подивімся, що то за диво.
Люди пішли дивитися, що то за диво, а він зліз та
побіг, вола випряг та й підтяв йому півхвоста, та
й забив задньому волові в рот. А того вола, що йому
хвіст утяв, займив у ліс та й прив’язав, та й побіг знов,
виліз на дуба та й кричить:
— Диво! Диво! Віл вола з’їв!
А люди приходять та дивляться, а то нема вола,
лиш хвіст стирчить з писка другому волові. Задивува-
лися та й гадали, що то зіправді віл вола з’їв. А він
узяв та вола повів у вечір додому, зарізав, облупив, та
штуку їли, а шкіру понесли на другий день продавати.
Несуть вони ту шкіру та й дивляться, а піп веде
барана. Він каже:
— Я вкраду того барана у попа.
— От не говорив би-с пусте,— каже чоловік.— Як
то украдеш барана, коли його на припоні веде, та ще
й піп, то не дурний хлоп.
— Ану будете видіти, що вкраду,— каже він.
Та й ідуть вони дорогою наперед попа. А той Клим-
ко кинув на дорогу вістрячко від ножика. Піп іде та
й уздрів то вістрячко, та й не бере, каже:
— Та нащо мені самого вістрячка.
Але пройшли вони ще кавалочок дороги поза горб,
а Климко бере та й губить колодочку від того вістряч-
ка. Піп уздрів колодочку та й каже:
— Ото шкода, що-м не взяв вістрячко, був би-м
тепер мав цілий ножик.
Та й присилив (прив’язав) барана, а сам пішов назад
шукати того вістрячка. Климко ухватив барана та від-
тяв йому шию, та туш сховав, а голову взяв. А там
було болото. Він заніс на серед болота та й засоромив
на якусь шпичку. Піп приходить з вістрячком та й
дивиться, а то нема барана там, де його був присилив.
Климко каже:
— Я ще й одежу вкраду з того попа, так що голий
лишиться.
Піп дивиться всюди за бараном — глип на болото та
й уздрів голову серед болота, та й каже:
— А пси ж би тебе їли, де-с заліз!
Та й пішов, та й бреде за бараном у болото, але то
глибоко. А він підтягає гачі вгору. Вже підкотив та
й підсунув, кілько міг, але то чим раз, то глибше, вже
зачинають штани мочитися. Він зміряв наперед себе
коштуром, а то ще глибше. Він вернувся та й скинув
з себе всю одежу, та й пішов голий. А Климко забіг та
ухватив ту одежу попову, та й утік. Піп прибіг ід
баранові, лапнув за роги, а то лиш голова. Він лиш
сказав:
— А най же тебе біг піб’є!
Та й лишив уже в болоті ту голову, та й вийшов на
берег, а тої одежі нема. Він каже:
— А най же тобі біг святий заплатить!
А Климко з шкірами та й з попівською одежею вже
міста досягає. Пішов та й попродавав шкіри, та й пішов
на товарячу торговицю (на торговицю худоби), купив
корову та й пригонить додому. А жінка та й діти того
чоловіка так втішилися та й уже не плачуть. Климка
так полюбили, ліпше, як рідну дитину. А він як зачав
красти та приносити, то той чоловік, такий бідний, що
вже приходилося з голоду загинути, поки Климка не
було, тепер з-за Климка так забагатів, що йому вже не
лишень у селі, але ніде пари не було. Добре йому казав
той чоловік, що йому його продав: «Купи, не меш
каятися».
60. ДОБРИИ ПРОДАЖ
Були три брати. Один був дурний, а два розумні. Та
й плели кошари на худобу; розумні плели з прутя,
а дурний з хопти (бур’яну). Позаплітали і пішли спати.
Рано встають, дивляться, а в дурного в кошарі стадо
волів. Взяли вигнали ті воли, загнали до своїх кошарів,
а дурному лишили якогось пірірваного вола і кажуть:
— Вставай, дурний, маєш вола пірірваного.
— Най стоїть мій віл,— каже дурний.
Бере дурний вола, тягне на ярмарок. Веде, а хлопці
пасуть худобу. Він питається хлопців:
— Чи добрі буду мати гроші?
— Будуть добрі гроші, але збий роги йому,— ка-
жуть хлопці.
Послухав, витяг сокиру з-за пояса та й збив роги
волові. Веде далі, а там хлопці пасуть вівці. Він пита-
ється хлопців:
— Добрі я буду мати гроші за цього вола?
— Добрі будуть, але втни хвіст йому,— кажуть
хлопці.
Взяв та й утяв і хвіст волові.
Веде, а то дорога ішла через ліс. Водить у ліс, вітер
повіває. А там була стара осика та й скрипіла: вітер
віє, вона — скрип! Він слухає та й каже до осики:
— Купуєш вола?
Скрип!
— Та кажи ж, лишити?
Вона — скрип!
— Та за грішми завтра чи приходити?
Осика: скрип!
— Ну-ну, я прийду завтра за грішми.
Прив’язав вола до осики і пішов сам додому.
Приходить, а брати його прийшли з ярмарку і пита-
ються його:
— Де-с подів вола? Продав-єс?
— Продав-їм,— каже він.
— А гроші де, і кілько взяв-ис?
— Завтра візьму гроші,— каже він.
Сміються з нього, кажуть йому:
— Ми продали стадо волів, та й гроші є, а ти
одного, та й нема.
— Не журіться за мої гроші,— каже він,— осика
мусить заплатити, а як ні, та й її зрубаю.
Пішов другий день. Приходить до осики, дивиться,
а з вола лиш кості, бо вовки вночі з’їли. Він каже до
осики:
— Вже-с з’їла вола і гадаєш, що не заплатиш?
А осика, скрип!
— Іще сваришся зо мною? — каже він до неї.
Витяг сокиру з-за пояса, далі до осики, шах, шах,
зарубав осику скілька раз. Як зачнуть сипатись з неї
гроші, така купа насипалася, скільки корців. А він
каже до неї:
— Не ліпше було заплатити по добрій волі, ніж так
я мав тебе скалічити?
Накрив гроші листям і пішов додому. Приходить
і каже до братів:
— Впрягайте воли, їдемо за грішми.
А брати сміються з нього, кажуть йому:
— Ми стадо продали та й у пазусі принесли, а ти за
пірірваного вола стільки маєш, аби аж їхати?
— Запрягайте воли,— каже він,— їдьте, а будете
видіти, чи нема.
Запрягли і поїхали. Приїздять там, як уздріли купу
грошей, аж їм дивно стало; набрали на дві фіри і їдуть.
Але дурному кажуть:
— Хто буде питатися, що везете, аби-с казав, що
вугля.
— Добре! — каже він.
їдуть, а люди питаються:
— Що везете?
Ті кажуть, що вугля, а дурний каже: «По правді».
Що гроші приїхали додому, треба розмірятися, а нема
гелетки. Ті кажуть дурному:
— Біжи до попа за гелеткою.
Він іде, а пес загавкав, він забув, за чим ішов.
Вернувся назад і каже:
— Чого ви мене посилали?
— Аби-с не казав, нащо гелетки,— кажуть йому
брати.
— Ну, не скажу,— каже він.
Приходить до попа, а піп питається:
— Чого-с прийшов?
— Гелетки,— каже він.
— Нащо? — питається піп.
— Вугля міряти.— А відтак каже: — Ні, ні, гроші.
— На тобі гелетки,— каже піп,— але поза кождий
обруч аби-с набив окола сороківців.
— Добре,— каже він.
Взяв гелетки і пішов. Приніс: зачалися розміряти.
Дивляться: піп іде. Вони кажуть дурному:
— А ти нащо казав попові?
— Цитьте, брати, він не буде знати,— каже він.
Став на двері, взяв макогін добрий. Піп лиш пока-
зався, а він макогоном шах, шах та й убив попа, затяг
його десь у бур’яни та й входить до хати, та й каже:
— Брати, я вбив попа.
— А ти що зробив! Буде біда за попа.
— А піп чого ішов сюди? — каже він.
Так вдалося, що ніхто не знав, де піп подівся, і
пропало. Поділилися грішми і газдували.
І я там був, лиш тепер прийшов, помагав-им гроші
міряти і чекаю, аж мені хто що дасть.
61. ХИТРИЙ ШВЕЦЬ
Був один швець. А не хотілося йому робити, але
хотіло собі легко жити. І думає собі: «Як би тут наїс-
тися і напитися, і аби гроші не дати». Як зачав думати,
і придумав, і каже: «Коби як хліба дістати». Та й взяв
мішок, та й іде в місто.
Але дивиться, а то якась пані заїхала до жида на
підсінє. Він борше до хати та й каже:
— Жидівка! Давай вшисткі були, кільо маш, а пані
зараз заплаці.
Скидала жидівка булки йому в мішок і завдала на
плечі, а він пішов собі додому. Але жидівка дивиться,
що пані вже виїздить з підсінє і платить лиш за
постаємни, та й тоді жидівка каже:
— Нех мі пані яще за булки заплаці.
— За які булки?
— Таже тераз панський локай взял.
— Я нє мам локая,— каже пані,— тілько фурмана,
то патрзце сіє (подивіться), може, фурман взял?
— Ей, ні, то нє такі бил.
І поїхала пані собі в місто.
Шевчик вже має хліб, але ще хоче і горівки. Взяв та
й причепив до себе фартушок, бере збанок та й іде
в місто. Дивиться, а муляри розміряють плац на ратуш.
Він борше вбіг до корчми та й каже:
— Жидівка! Казав пан майстер, жеби-с дала два
горці водки, а пан майстер потем заплаці, бо він буде
в себе на станції.
І зараз жидівка наміряла два гарці горівки. І пішов
собі шевчик додому.
Ну, вже є хліб і горівка, але ще коби де мож
попоїсти, напитися і аби гроші не дати. Причепив він
знов фартушок до себе та й іде в місто. Зайшов до
трахтиєрні і розказав собі дати їсти і пити. Зараз йому
дала жидівка їсти і пити того, чого він собі зажадав. Та
каже він:
— Я єздем муларз, я тутай напрзецівку мам ставіць
дом. (Я муляр» я тут з протилежного боку маю ставити
Дім).
Як уже наївся добре і напив, каже:
— Дай-но мені прядива, най я собі всучу план
(визначу місце).
І зараз жидівка найшла прядива, і зачали обоє
сукати. Жидівка суче, а він попускає. Але вже відсу-
нувся аж до порога та й втворив двері, вже вийшов до
сіней. А жидівка каже:
— Іще не кінець там?
— Іще ні!
Вже відійшов геть на підсіння, а якийсь дідок іде
з торбами. Він каже:
— Діду, на тобі крейцар та й сучи трохи за мене, бо
я хочу на сторону.
І дав дідові крейцар, і взяв дід сукати. А швець як
пішов на сторону, то вже більше не приходив. Жидівка
каже:
— А ще там багато треба?
— Або я знаю!
Жидівка борше вибігла на двір, дивиться, а то дід
суче.
— А шварцюр! А він де подівся?
— Він казав, що іде на сторону,— каже дід,— та
й дав мені крейцар, аби я сукав.
Та й уже має шевчик хліб і горівку, і вже наївся,
і напився, та й гроші не дав. Але що ж: є горівка, є
і хліб, але до хліба ще чогось треба. А він дуже любив
визину (копчену грудинку); взяв фартушок та й іде
в місто. Прийшов до вірменина та й каже:
— Ормяне! Казав ксьондз приходу польського, аже
би-с дав вшистку вєнзіну, бо він має сьогодні гості, то
йому треба, а я є його кухар; і мовив ксьондз приходу,
аже би-с ішовхзо мною, а зараз тобі заплатить.
І зараз віддав вірменин визину; зав’язав швець у
фартушок, та й ідуть оба. Дивляться: ксьондз іде до
костьолу. Прийшли вони оба до костьолу, а шевчик
каже:
— Стій же ти тут, а я піду скажу ксьондзові, що то
я в тебе взяв визину.
Пішов швець до ксьондза та й каже:
— Проше ксьондзе приходу, той чоловік просить,
жеби йому ксьондз приходу води освятив.
— А хто то потребує води освятити? — питається
ксьондз.
— А отой,— і показує на вірменина.
Приходить шевчик д’нему та й каже:
— Постій трохи тут. Як мша скінчиться, та й
ксьондз тобі заплатить, що буде належатися; я іду
варити, бо вже буде запізно.
І пішов швець додому.
Але вже по мші, а ксьондз кличе вірменина та
й каже:
— Ну! Вклякай!
— Та чого вклякати?
— Таже тобі треба води освятити.
— Я прошу ксьондза приходу, най мені ксьондз
заплатить за вєнзіну.
— За яку вєнзіну? Беріть його і в’яжіть, бо він
збожеволів!
І зараз зв’язали. Освятив ксьондз воду, та й ще
мусив вірменин заплатити за воду і пішов собі до
склепу.
Ну, вже шевчик має горівку, хліб і визину, але ще
грошей треба. І думає, як би тут грошей роздобути. Як
зачав думати, і роздумав. Взяв і натер цегли, просіяв,
взяв собі столик і крісло та й сів коло цісарської дороги,
та й сидить. Якийсь пан їде та й каже:
— А що то, чоловіче, продаєш?
— То, прошу пана, трійло на блохи.
— А що то буде коштувати?
— Десять золотих.
— А мені не треба тілько, мені лиш половину
вділи.
Розділив шевчик наполовину і запакував у папір,
так аби не розсипалося, і дав панові, а пан дав йому
п’ять золотих та поїхав. Але ще забув його
запитатися, як тим блохи троїти, і послав фірма-
на, аби записав. Приходить фірман до шевчика та
каже:
— Казав пан, як тим трійлом блохи троїти?
А шевчик каже:
— Скажеш панові так: як пан зловить блоху, то
най роззявить їй писок і най напхає повний писок
трійла, і вона зараз здохне.
Пішов фірман до пана та й каже, що швець казав.
А пан каже:
— А най його пімста візьме! Нащо ж мені трійла їй
давати, як я її зловлю вже в руки? Таже вона і без
трійла загине.— І каже пан: — Завертай коні назад,
най я йому віддам трійло.
Вернулися назад та й уже не застали шевця. Шу-
кай же його!
62. ЯК СОЛДАТ СПОВІДАВСЯ
Прийшов один москаль (солдат) до попа. Входить
він до кухні дивиться, а там вариться шріт солонини
в горосі. Солдат борше до баняка та й витягнув солони-
ну. Відтак пішов до йокою, дивиться, а там лежить
хутро із вовків. Він бере хутро на плечі та й уже хоче
втікати. Але дивиться, а коло образа святого Николая
на клинку — шапочка. Зняв ще й шапочку та й утік.
Але на дорозі подумав собі так: «Дуже я попушку
спониважив і обікрав, то треба піти до сповіді». І пішов
солдат до церкви. Як прийшов солдат до церкви, вкляк
перед попушкою. А попушка йому каже:
— Які гріхи сотворив, хаджай?
— Скажу попушці по правді, що я такі гріхи сотво-
рив: вийняв з попового гороху свиню.
— А то добре,— каже попушка,— то так належить-
ся. Ну, а далі що сотворив?
— Я відігнав від попушки вовків.
— І то добре,— каже попушка.— То так нале-
житья, аби ближнього порятувати. А далі що согрі-
шив?
— Перед святим Николаєм зняв шапочку.
— Ну, і то добре, бо так належиться.
А москаль, коли сповідався, то витяг у попа з кише-
ні чотири рублі і табакерку. Попушка каже:
— Ну, мже, іще маєш які гріхи?
— Ні, я вже не пам’ятаю більше жодних гріхів.
— А може, ти маєш який гріх/ та встидаєшся каза-
ти? Я нікому не скажу, не бійся. Ми такий маємо
приказ: якби котрий попушка розкрив чужі гріхи,
то би йому язик урізали.
І дав попушка солдатові розгрішеніє, а солдат дав
попушці рубля за сповідь і став на службу божу.
Вже попри святім причастю попушка маца до кише-
ні за табакеркою, аби табаки зажити, а табакерки нема.
Він зараз скричав на солдата і показує пальцями попід
ніс, що потребує кабаки зажити. А солдат виставив
язик і ніби пальцем ріже та й каже: «Нє! Не! Бо втнуть
язик». Більше попушка нічого не впоминав, лиш пошу-
кав у кишені, де були рублі та й табакерка, а тепер вже
нема, лиш той рубель, що солдат дав за сповідь.
Прийшов попушка з церкви додому, а жінка зачала
йому казати, що пропала солонина і хутро з вовків,
і шапочка сперед святого Николая. А попущка каже:
— Цить, я вже знаю, котрий забрав. Він мене і
в церкві обікрав, а тепер мовчи, бо він уже виспо-
відався.
63. ВКРАДЕНА РЕВЕРЕНДА
Одного разу вийшов москаль на ярмарок. Дивиться,
а якийсь чоловік вигнав чотири воли на продаж. Зараз
приступили до нього купці і заплатили тому чоловікові
за чотири воли великі гроші. А той москаль все за тим
чоловіком підходив, аж нарешті прийшов до того чоло-
віка та й каже:
— А відки ви, батюшка?
— Яз того і з того села,— каже той чоловік.
— То ви з того села? Та там мій брат е в вашім селі.
— А то котре ваш брат? — каже той чоловік.
— Таже попушка, то мій брат рідний. Але,— каже
москаль,— ходіть, пане газдочко, зо мною до кравця, бо
я йому згодив реверенду і вже-м заплатив. Я дуже вас
прошу, може би, ви були такі добрі, абисте взяли з
собою для нього,
І завів того чоловіка там, де реверенди шиються,
і зачав вибирати реверенду. Як уже вибрав, та й каже
тому чоловікові:
— Ану, батюшка, розгорніться із своєї та вгорніть-
ся в реверенду, аби я видів, як вона буде на нім стояти.
І в той час розібрався той чоловік до сорочки і
вгорнувся в реверенду. А москаль зараз його позаще-
пував гудзиками і зачав обзирати, обертає його то
в один бік, то в другий і відвернув його від одежі. Та
й як пірвав торбу з грішми, та й як піде в двері, так що
аж закурилося за ним. Той чоловік з реверендою за
ним, а жиди за чоловіком та й кажуть:
— Ти, злодію, хочеш вкрасти реверенду?
Та й ще добре набили жиди того чоловіка, та й
пропало, як пес в ярмарок.
64. ВКРАДЕНИЙ кожух
І знов также був ще один москаль та й напивався
в корчмі із своїми товаришами. Але на той раз увійшла
якась баба в новім кожусі.
Він як ту бабу вздрів, та й зараз вискочив із-за
стола, та й право до баби, та й каже:
— Бабупіка! Що мені привиділося?! Вже рік*минув,
як я свою маму поховав, а як глипнув на вас, то
аккурат моя мамка така була, як ви, і була дуже
гуляща.
Зараз казав дати бабі горівки. Баба як випила, а він
каже:
— Ану, бабка, підіть трошки гопачка!
А баба вже була трошки налила та й далі пішла
гопачка так, аж упріла. Скинула кожух та й поклала
на стіл. А бабу так обступили, що не було де глі
упасти. Той москаль стиснув борше кожух та й пішов
у двері, а баба таки танцює. Другі беруть та й ще бабі
приспівують і кажуть:
— Бабушка гоцки тне та й не знає, кожух де.
Прийшов солдат, гопа-галдат, узяв кожух під плащ,
тепер бабушка в плач!
65. ГАЗДА І ТРИ ЗАЛИЦЯЛЬНИКИ
Був один газда, ім’я йому Василь. А мав дуже
файну жінку: так її кождий любив, що страх. Аж вона
пішла одного разу до млина, а мельник як вздрів, та
й каже:
— Василихо, ідіть сипте на кіш.
Вона всипала, та й мелеться, а мельник відкликав
набік та й каже:
— Василишко, коли би я до вас прийшов?
— Ниньки вечір,— каже вона.
Змолола та й іде, а ксьондз уздрів та й каже:
— Василихо, коли би я до вас прийшов?
— Ниньки вечір,— каже вона.
— Добре,— каже ксьондз.
Іде далі, здибає її війт:
— Василишко, коли би я до вас прийшов?
— Ниньки вечір,— каже вона.
— Добре,— каже війт.— Я Василя вишлю з пись-
мом,— каже він.
— Добре, вишліть.
Та й пішла додому. Приходить, розповідає свому
Василеві та й каже:
— Нарубай дров досить.
Василь нарубав, дивиться, а присяжний іде та й
каже:
— Маєте іти з письмом туди і туди. [...]
Приходить присяжний до війта, питає війт:
— А що, пішов він? — каже.
— Пішов.
Війт збирається іти до Василихи увечір, а Василь
ніби пішов та й сховався уже увечір.
Василиха затопила в печі, горить, вона крутиться по
хаті, а мельник до хати:
— Добрий вечір, Василишко.
— Дай боже здоров’я,— каже вона.
— А Василь де? — питається мельник.
— Десь вигнали з письмом,— каже вона.— Розгор-
тайтеся, скидайте бути та й лізьте на піч.
Розібрався мельник і пішов на піч. Іде ксьондз.
Приходить:
— Дай боже добрий вечір.
— Скидайте, єгомость, все із себе та й лізьте на
піч,— каже вона.
Виліз піп, дивиться — хтось є на печі, та й каже:
— А то ви?
— Я, а то ви, єгомость? — каже мельник.
— Я,— каже він.
Посідали тихо оба, та й каже піп:
— Забавиться, Василихо?
— Ні, зараз,— каже вона та й кидає дров у піч, аби
горіло.
Надходить і війт:
— Добрий вечір, Василишко.
— Дай боже,— каже вона.— Розбирайтеся і лізьте
на піч.
Поскидав війт все із себе, вилазить на піч, дивиться
і каже:
— То ви, єгомость?
— Я,— каже піп.
— А другий хто? — питає війт.
— То мельник,— каже піп.
Вони говорять, а Василь двері втворив. Піп, війт
і мельник застили на печі. Входить Василь і каже до
жінки:
— Будемо ся забирати на слободу, одну теличку
маєм. Піди, жінко, до мельника, най собі купить, то
доброго фелю. Він знає того фелю.
Пішла жінка. Приходить до мельника, питається
мельнички:
— Де ваші?
— Десь у млині,— каже вона.
— Купіть собі нашу ялівку,— каже Василиха.
— А ви будете продавати?
— А я, будем, ой, то доброго фелю, продам, бо ідем
із села.
— Коли так, то зараз беру гроші та й іду.
Взяла гроші, ідуть обі. Приходять, а Василь каже
жінці:
— Іди до корчми та й принеси горівки, най вип’єм,
господь знає чи будем уже видітися.
Пішла жінка до корчми, а він каже:
— От знаєте, що бог знає, чи будем уже видітися,
дайте мені трохи помалу.
Та й підійшов, робить своє, а піп каже:
— Моя би того не зробила.
Та й війт каже:
— І моя би того не зробила.
Приносять Василиха горівки, узяли та й п’ють;
розпили, та й пішла мельничка додому. І каже:
— Я рано прийду за телицею.
— Добре,— каже Василь.
Каже Василь до жінки:
— Іди до попа, най він купить ту телицю.
Пішла до попа, приходить і питає єгомостя. А вона
каже:
— Десь цішли до пасіки. А вам нащо, Василихо?
— Маєм на продаж телицю, єгомость знають.
— Знаю, то доброго фелю, куплю зараз.
Взяла гроші, і пішли. Приходять, погодилися; піш-
ла Василиха за могоричем, а Василь каже:
— Єгомостюню, бог знає, чи будем видітися, по-
звольте трохи.
Як зачав просити, та й позволила. А війт каже:
— А вже, єгомость, видите, як Василь петлює?
А піп не може дихати, бо піч дуже гаряча, сорочка
коротка, а піч пече. Так і з війтовою жінкою сталося, як
з поповою і мельниковою. По всьому забрав Василь
гроші і каже жінці своїй:
— Тікай з хати, бо я палю.
Розтворила жінка хату, а піп, війт і мельник без
порток — та в ноги, та й полишили кождий одежу.
Прилітають додому; піп — до покою, а попадя каже:
— А ти де був? Десь у курви?
— Цить! А ти що робила з Василем?
Та й жінка війта так само свому, а війт каже:
— А ти що робила?
Так і мельник свою жінку питав.
Рано встає Василь, бере убирається в ксьондзів убор
та й іде до церкви. А піп як уздрів, просить та й дуже
і мусив дати пару коней. Віддав попові. Приходить
додому, бере торбину війтову з орделом і розказує
десятникам шерварок гонити. Війт як уздрів, дав йому
пару волів, а мельник - половину млина.
66. ГАЗДИНЯ І ДЯК
Був один газда, а його жінка любилася з дяком. Але
наймит довідався, що дяк ходить до його газдині, та
й уже через нього трудно любитися. Аж одного разу
увечір та газдиня каже до дяка:
— Де будете завтра?
— Піду орати,— каже він.
— Добре,— каже кума.— Я винесу вам обідати, де
самі будете, там над селом, а воли перисті.
Наймит прислухався, що вони говорили. Рано пішов
наймит з газдою орати, а газдиня каже:
— Ідіть їжте хліба, я не буду топити, бо не можу.
Але наймит знає, що буде робитися, та мовчить.
Пішли орати, а газдиня живо затопила, зарізала курку,
замісила пироги, зварила і несе дякові. Наймит вздрів
здалеку і каже:
— Газдо, скидайте бути, та нащо — не питайте.
Скинув газда бути, і наймит свої, перев’язав воли, та
й орють. А газдиня уздріла перисті воли та й іде право,
гадала, що то дяк. Приходить, а то її газда. А газда
каже:
— Та й ти не можеш, та й винесла-с нам обідати.
— Говори своєї: жаль мені, щоби ти не обідав.
Наїлися добре, а газдиня каже газді:
— Ще лишилося курки і пирогів, най наймит поне-
се кумові єрентому. Вони не обідали, бо кума не можуть
та й не винесуть.
Каже газда наймитові:
— Візьми та понеси.
Однако лишилося; взяв наймит миску з пирогами та
й з куркою та й пішов до дяка. Іде та й пиріг розлу-
пить, сир з’їсть, а тісто кине. З’їв все, приходить до
дяка та й каже йому;
— Єрентий, казав газда мій, що вас сокирою за-
рубає.
— Та за що? — питає дяк.
— Або я знаю? — каже наймит.
Та й пішов назад, а газдиня питається:
— А що, із’ли кум?
— А я, з’їли.— Та й каже газді: — Просили вас,
аби-сте пішли плуг злагодити.
— Та піди,— каже газдиня.
Бере газда сокиру та й іде. А дяк уздрів, що кум іде
із сокирою, та далі! Уздрів, що дяк побіг. Він прийшов
до плуга, подивився, плуг добрий; та й пішов назад до
свого плуга. Іде тим самим місцем, що наймит пироги
покидав, та й збирає ті пироги. А газдиня дивиться та
й питає наймита:
— А він що збирає?
— Каміння,— каже наймит.
—. Та нащо йому каміння?
— Вас бити; ще перше казали, лиш ви ішли, що
будуть бити.
А газдиня тоді далі — як зачне тікати відки дух
береться! Газда приходить, питається наймита:
— Вона що так побігла?
— Дали знати, що хата ваша горить,— каже най-
мит.
Як газда вчув, та далі додому біжить. Жінка як
вздріла, що він біжить, уже недалеко, вона в крик. Він
прибіг право д’жінці, а вона:
— Иой-йой, не бий мене, вже не буду дяка любити.
Він того і не слухає, а біжить до села. Прибіг,
дивиться: стоїть хата його. Вернувся назад у поле
і орав до вечора.
67. ЯК ДЯК ЗАДУШИВСЯ
Був чоловік і жінка. Але жінка не дуже любила
свого чоловіка. Любилася вона з дяком. Для чоловіка
варила будь-що — картоплю, пісний борщ, а для дяйа,
як чоловіка виправить у поле, варить м’яо з курки
і пироги, молочну кашу та й горівки принесе. Але
чоловік на то придивився і зробився ніби глухий і
сліпий, ніби не видить, не чує. А жінка з того була
рада. Прийшов дяк, вона принесла горівки, дала смета-
ни, і напивається з дяком коло стола. А чоловік сидить
на печі і дивиться на все, але удає, що того не видить.
Вона поклала на стіл пироги з миски, а сама пішла
до комори горівки точити до склянки. її чоловік з печі
зліз, взяв макогін і дяка вбив макогоном, заткнув йому
пиріг в зуби, так нібито виглядало, якби пирогом уда-
вився. А сам виліз знов на піч і сидить:
А жінка входить з горівкою і припрошає дяка:
— А беріть же, кумочку, і живіться.
Але вона дивиться, а дяк неживий. Вона зачала
кричати і свойому чоловікові показувати, що дяк уда-
вився пирогом і неживий. А він каже:
— Не журися, щось з ним будемо робити, най вечір
зробиться.
— І взяв увечір дяка на плечі, поніс до ксьондзької
пасівки, причепив йому улей на плечі і поставив його
на фіртку на перелаз. А сам пішов і сховався за пліт,
так коло пасіки, і чекав, що з дяком станеться. Ксьондз
надбіг і зобачив дяка з улеєм на перелазі, та й стрілив
до нього, бо гадав, що він втікає. Приходить ближче
і дивиться, а він неживий. Гадав, що він його забив.
А той газда тої жінки, Іван, приходить з-за плоту
і каже:
— А що ж ви, єгомость, зробили? Таже ви дяка
вбили.
А ксьондз каже:
— Тихо, маєш сотку (сто ринських) та й мовчи.
Бери того дяка, подій його де, аби ніхто не видів.
А Іван взяв дяка та й поніс до свого дому; перехо-
вав через день у себе, а ввечір поніс до двора на гумно;
кинув дяка під стирту, сам зліз на стирту, розкинув,
розборикав стирту, на три фіри скарбові наложив сноп-
ків і скарбові коні позапрягав до тих возів. Узяв дяка,
висадив на віз і підпер його вилми. Сам пішов під вікна
до пана і зачав кричати, що злодії стирту розбирають.
Пан встав, вхопив стрільбу, побіг на гумно і стрілив до
дяка. А Іван іде за паном і каже:
— Ей, то так не можна робити, пане, аби чоловіка
на смерть забити.
А пан каже:
— Бійся бога, не кажи нікому, дам тобі сотку і всі
коні (дев’ять), що суть запряжені в тих возах; бери собі
того дяка і . подій його де.
Іван взяв дяка на плечі, поніс до лісу та й закопав.
68. ПРИГОДИ ХЛОПЦЯ І ЦИГАНІВ
Був пан і пані і дуже любилися. Та й мав пан
сестру, віддав її замуж, але її чоловік не дуже любив.
Так вона завше заздростила, що брат ліпше живе зо
своєю жінкою, як вона зі своім чоловіком. Той пан,
брат, їхав завше на полювання в поле, любив полювати.
А його жінка мала маленьку дитину, хлопця. І трафи-
лося, що одного разу на полюванні пан сам не хотячи
застрелився. Привезли його додому та й поховали.
А сестра того небіжчика приїхала до його жінки і
каже:
— Я зичу собі тут сидіти, бо я зі своїм чоловіком не
можу жити.
— Добре,— каже та,— сиди ти зо мною, бо я тужу
за своїм чоловіком, то мені легше буде, буду мати з ким
розбавитися.
А та сестра того небіжчика взяла намовила цигана,
аби прийшов уночі і ту дитину украв і аби її затратив.
Той циган (називався Бартломен) прийшов уночі, ту
дитину украв і заніс у поле, в степи. А там у степах
були цигани і більше дітей, поскрадених; там учили їх
танцювати і по-циганськи шахрувати. Як він приніс ту
дитину, його, Бартломена, мама уздріла, що та дитина
дуже ладна, подобає на панську. Вона жалувала тої
дитини, що, як виховається, та буде дуже мучена.
І взяла ту дитину і втекла від сина. Пішла в село,
купила собі хату, сиділа з тою дитиною і виховувала її.
Як той хлопець виріс, дала його до школи, щоби учив-
ся. Та й він до школи ходив через сім років. Як уздріла
циганка, що вона зачала ослабати і не може з ліжка
встати, так прикликала того хлопця і каже йому:
— Яу уздриш чорного цигана, а буде називатися
Бартломен, то стережися його, аби тебе не взяв з собою.
І дала йому ту сорочку маленьку, в котрій був
убраний, як його Бартломен викрав, і каже:
— Аби-с завше ту сорочечку ховав, аби-с не згубив,
б© на тій сороченці є написано, що ти єст панський син,
але я не знаю чий, бо я не є твоя бабка, лишень проста
циганка, бо ти єст вкрадений. Але я тебе пожаловала,
аби тебе Бартломен не мучив, як других циганчуків.
Для того-м тебе відобрала від Бартломена і шла-м
з тобою у світ.
Вона йому то розказує, а Бартломен попід вікна
біжить. Вона як уздріла з постелі через вікно, що він
біжить, та й без часу вмерла зо страху. А той хлопець
стоїть коло неї, коло постелі.
Бартломен впав до хати і крикнув:
— Тут ти, холеро стара, вкрала-с того чорта та й-с
втекла!
Та й замірився свою маму вдарити, дивиться, а вона
вже нежива. Бартломен каже до того хлопця:
— Тепер я вже тебе, чорте, не лишу, та й жити не
будеш.
А того хлопця тета (тітка) довідалася, що він ще
живе (той хлопець), і дала циганові Бартломену сотку,
щоби того хлопця затлумив (убив). Бартломен його
хоче взяти, а він проситься, аби його пустив ще до
війта, щоби йому не сперли (заборонили) той маєток,
котрий прегосподарував зі своєю бабкою. Бартломен
позволив піти до війта. Він прийшов до війта і просив
його, аби його скрив перед Бартломеном, щоби його не
дав узяти. А війт каже:
— Як зможу виговорити тебе від Бартломена, то
тебе не дам узяти, а як не зможу, то з ним битися не
буду, бо його боюся.
І прийшов війт до хати і каже Бартломенові:
— То хлопець є наш, я його не дам взяти.
— Ні,— каже Бартломен,— то є циганська дитина,
то моєї сестри дитина. Як ти смієш говорити, що то
ваша дитина?
І взяв його і повів отам знов у степ, де він мав
посиденє, і там його учив по-циганському танцювати,
скакати, вертатися і ставати догори ногами. Але той
хлопець не міг того потрафити, не вмів, а Бартломен
бив його. Він завше ту сорочечку ховав, при собі три-
мав, аби Бартломен не видів і ніхто. А Бартломен мав
ще багато хлопців, що їх тих циганських штучок учив.
Один межи ними був такий, що нашого хлопця полю-
бив. І як Бартламен спав, то він нашого панського
хлопця брав набік і вчив його циганської міни, танцю-
вати, скакати. І той панський признався тому своєму
приятелеві за свою сорочку маленьку. Той циганючок
ту сорочку від нього взяв і каже;
— Дай, я тобі сховаю, бо як Барломен у тебе
вздрить, то відбере і тебе уб’є.
Та й вони через літо були в стені, училися, а на зиму
пішли по селах туманити людей. І як вийшли із степу,
то той циганський приятель панського хлопця взяв
сорочку до себе і сховав її. Бартломен порозпускав
циганів по світі, де кілька відорвалося, по два, по три,
а з собою взяв чотирьох: два цигани правдиві, а два
іскрадені — той хлопець панський і його приятель.
Ішли через місто, накупили шпильок багато, цілу
пачку. Прийшли до села і зайшли до корчми на ніч.
Поклав Бартломен серед корчми стілець і казав своїм
чотирьом циганюкам скакати і різні строїти міни. Там
люди сходилися, дивилися і їм за то платили. А що
добре йому пішло, казав тій орендарці зварити їм, тим
хлопцям, добру вечерю. По вечері мають розходитися
по два по хлопських оборах і шпильки втикати худобі
в голоденьке (в пусті боки тварин), то та худоба з того
похворіеться і попадає до землі — на рано будуть цига-
ни мати заробок. І так розійшлися; два циганюка піш-
ли осібно, а хлопець панський з своїм приятелем знов
осібно. Два цигани, де тілько прйшли до обори, то
понабивали шпильки худобі в голоденьке, аж зараз
худоба похоровала. А той панський хлопець жаЛовав,
що худоба на то дуже мучиться, і не хотів шпильки
набивати. Той його приятель каже:
— Цить, мовчки, я за тебе буду набивати, бо якби
Бартломен довідався, то би тебе затлумив.
А Бартломен сам тому орендарю, що у нього ночу-
вав, набив двом коням шпильки. На рано встають,
а вже орендареві коні лежать слабі. Орендар так деспе-
руе, жалує за кіньми, а Бартломен каже:
— Ех, за що ти плачеш, орендарю, ти смійся з того,
я тобі коні в дух викурую. А що мені даш?
— Що хочеш, то дам,— каже орендар.
- Дай мені сотку,— циган на то.
Дав йому сотку, він пішов до стайні, шпильки витяг-
нув, а коні поздровіли. Так того люди учули, що є
такий чоловік-лікар в корчмі, що таку дає раду, та
збіглися, аж тісно. І беруть цигана від одного до друго-
го газди до курованя худоби, і платять, що сам циган
хоче. І так далі через цілу зиму не тільки в тім селі,
але і в інших селах виправляв збитки людям і брав за
тд гроші.
Одного часу по обіді ліг Бартломен спати. А той
приятель панського хлопчика каже йому:
— Ходім на місто, там буде комедія і будуть різні
пани з сіл з’їздитися; може, так трафиться, що якийсь
пан тебе собі сподобає і викраде від Бартломена.
Але той панський хлопець боїться, щоби його Барт-
ломен не бив, як довідається, що піде до міста. Та
нарешті дав намовитися, і пішли оба до міста. А там
була комедія: ходила дівчина по шнурі. І так собі
сподобала того панського хлопчика, зачала просити
свого пана, аби його конечне взяв. А той пан зачав його
питатися:
— Яким би ти світом міг украстися від свого Барт-
ломена? Я би тебе взяв з собою.
— Або я знаю? — каже він.
А той його приятель каже:
— Не бійся, я тебе викраду і віддам сьому панові.
На другий день по тій мові пан комедіантів збира-
ється до дня виїжджати з того міста. А той приятель
бере панського хлопчика з собою і веде його до штахе-
тів дому, в котрім ночував Бартломен з циганами.
Витягає штахету одну і пускає панського хлопця за
тим паном, і дає йому ту сорочку малу, що сховав
у себе. Той хлопчик прибігає до пана комедіантів в той
час, коли він сідав до повозу. Ухопив того хлопчика
з собою до повозу і поїхав. Бартломен як обудився
і подивився, що нема хлопця, далі побудив циганів
і побіг у місто здоганяти хлопчика. Той хлопчик з
паном втік, а Бартломен бігав по цілім місті і не міг
хлопчика знайти, і вернувся на свій нічліг.
На другий день повставали, бо вже весна зробилася,
і забралися знову до того степу. А той пан утримував
того хлопчика, і з тою панною разом показували коме-
дію. Він показав ту сорочку своєму пану, а вона була
позначена. Та й пан каже:
— Я мушу довідатися, чий ти є.
І потому взяв їх до показування комедії, на котру
пани мали з’їздитися. Та й приїхала межи тими пана-
ми і мама того хлопчика. Скоро уздріла його, як танцю-
вав на шнурі, так зараз каже до своєї братової:
— Ой, який ж то хлопчик подібний до мого Юзень-
ка!
А братова на то каже:
— Що тобі маячиться?! Твого Юзя давно десь за-
тлумили.
Але ту бесіду двох тих панів учув комедіант і
запитався фірмана:
— Звідки ті пани суть?
Фірман сказав йому правду. Пані поїхали додому.
На другий день до світа комедіант поїхав до тої пані,
аби довідатися, чи то не є мама того хлопчика. Скоро
приїхав до того села до тої пані, каже їй потиху, яким
світом утратила вона свого сина. Вона йому відповіла
на то, що вночі вліз вікном чорний чоловік і ухопив від
няньки дитину враз з колискою. Комедіант питається:
— Який знак був на сорочні тої дитини?
Скоро вона йому розказала. Так він виймив з кише-
ні сорочину і дав її до розпізнання. Як тільки вздріла
знак свій на сорочині, так зараз казала:
— То моєї дитини.
— Єжелі так єсть,— каже він,— то той хлопчик,
котрого пані виділа в мене на комедії, мусить бути ваш
син, котрого завтра вам привезу.
Тим часом братова тої пані послала до Бартломена
і сказала йому, де той хлопець знову знаходиться,
і дала сотку, аби його тепер конечне затлумив. Бартло-
мен, скорий на заробок, пішов до того міста, де йому
означено, піймав там хлопця Юзя і зачав його душити.
Втім ведмідь комедіанта, котрий був у залізній гражді
(клітці) замкнений і котрий дуже любив хлопця Юзя,
скоро зобачив, що його Бартломен душить, гукнув, аж
покої затряслися. Бартломен спочатку настрашився,
але знову зачав хлопця душити. Хлопець тільки ще
мав сили, що промовив ті слова до ведмедя: «Рятуй
мене!» Ведмідь на то слово як кинувся, перевернув
гражду, аркан урвав, упав на Бартломена і зачав його
душити. А Юзьо, яко милосердний, просив ведмедя,
аби його не задушив, тільки притримав. І так цілу ніч
аж до рана ведмідь тримав Бартломена в лапах, а
хлопчик Юзьо сидів также змучений обок них.
Приїздить комедіант до світа і дивиться, що в його
покоях діється. Питається хлопця, що то значиться, що
гражда ведмедя перевернена. Він йому сказав, як ста-
лося. Комедіант уковав Бартломена в кайдани, казав
знову коні запрягти до воза, посадив Юзя обок себе,
цигана также, а для безпеки взяв з собою і ведмедя.
Поїхав до мами Юзя і віддав їй сина. Бартломена
запитали, хто його намовив, аби він украв дитину,
а потому забив. Він розказав усю правду, що братова
тої пані казала йому то зробити, за що і заплатила.
Юзьо просить свою маму, щоби Бартломена не губити,
хоч йому тілько зробив кривди, а най приведе його
приятеля, то не тільки кара йому буде дарована, але ще
багато грошей за то дістане. Бартломен пішов у степ,
вишукав приятеля Юзя і привів його, а за то дістав
много грошей. А братову казали повісити. Юзьо відоб-
рав маєток по татові, господарював, а приятеля взяв на
свого повірника.
69. ЧОТИРИ РАЗИ ПОХОВАНА БАБА
Був один чоловік бідний, а мав восьмеро діточок,
хатинку і маленький кусник города, що лиш було на
закришку до хати, а до того була одна коровина. Одно-
го часу так випало, що не було чим корову кормити.
І повів бідний чоловік корову на ярмарок. Як прийшла
згода в згоду, продав корову бідний чоловік за сто
золотих та й іде додому.
Дивиться, а чоловіка ведуть на шибеницю та й
кажуть:
— Хто дасть сто золотих, та й пустимо цього чоло-
віка (злодія).
А той бідний, що продав корову, каже:
— Шкода, аби душа марне погибала.
І дав сто золотих та й викупив чоловіка, веде його
додому.
Як прийшов додому, а жінка питається, за кілько
продав корову. А той чоловік не дав бесіду докінчити
та й каже:
— Чи є тут який багач?
— Ой, чому нема?! Мій брат такий багач, що йому
пари в селі нема.
А той злодій каже:
— Ану, поведіть мене, де він сидить.
І прийшли до того багача на подвір’я. Той злодій
відомкнув колодку, ввійшов до комори та й намацав
муку, висадив на свого газду та й каже:
— Несіть додому.
А сам намацав гелеточку сира і фаску масла, та
й принесли додому до того бідного чоловіка, і варили
собі пироги. А той злодій каже:
— Не журися, Іване, що-с дав за мене сто золотих,
я тобі все поповню.
Повечеряли та й полягали спати.
На другий день встає багач рано, дивиться, а комора
розбита. Входить до комори, дивиться, а то нема муки,
нема сира і фасочки з маслом. Та й він зараз послав
свою дівчинку малу, та й каже:
— Іди до вуйка і будеш видіти, що вони будуть
їсти.
То дівча прийшло та й стало коло порога, а вони
обідають, їдять пироги та й дівчині дали два пироги.
Вона один з’їла, а другий принесла додому і каже:
— От що у вуйка їдять, пироги з нашої муки і
з нашого сира.
А в того багача була жоноча мама. Він мав великий
куфер, дав їй макітру пирогів і кварту горівки, аби
мала що їсти і пити, і замкнув стару бабу. Висадив на
віз і повіз її до свого бідного брата, та й каже:
— Брате Іване! Най мій куфер постоїть у тебе, бо
я їду на друге село на весілля. А в мене тої ночі були
злодії; я тут маю дорогі речі і гроші та й боюся, аби хто
не вкрав.
А той багач як віз бабу в куфрі, та й наповідав:
— Пам’ятайте, бабо, аби-сте добре слухали, що вони
будуть говорити.
Того злодія не було тоді в хаті, як багач привіз
куфер, але, може, за годину приходить злодій та й
каже:
— А то що за куфер?
— То мій брат-багач привіз, бо боїться, аби злодії
не вкрали.
— Ану я подивлюся, що в тім куфрі є,— каже той
злодій.
І відомкнув, дивиться, а там баба сидить. Він зараз
пірвав макогін, всадив бабі в голову та й убив на
смерть, та й взяв горівку і пироги, випили і з’їли.
Порожню склянку і макітру поклали коло баби і під-
перли бабу на руку. Впхав той злодій бабі пиріг у рот,
ніби вона вдавилася пирогом, і замкнув назад так, як
було.
Другий день приїхав багач та й подякував свому
братові за то, що перестояв куфер у нього. Висадили на
віз, і поїхав собі багач додому. На дорозі пукає багач
у куфер та й каже:
— Мамо! А що там говорили?
А мама бай-бардзо. Приїхав додому та й розімкнув
куфер, дивиться, а баба нежива. Ой, бідний світе! Що
тут робити? Пішов багач до ксьондза та й каже:
— Єгомость, що тут робити? Вмерла баба нагле, їла
пироги та й вдавилася.
І якось перекрутили, аби бабу не пороли, та й
поховали.
А той злодій пішов уночі на цвинтар, відкопав бабу,
приніс до ксьондза і зарізав пацюка; дав бабі ніж
у руки і припер бабу до карника, ніби то баба зарізала,
а сам пішов додому. Та й рано челядь повставала,
дивиться, а баба стоїть під карником та й тримає ніж
у руках. Ніхто не хоче приступити, бо боїться, і нема
такого відважного, аби взяв бабу. Аж приходить бід-
ний Іван та й каже:
— В мене є такий чоловік, що би виніс бабу на
цвинтар.
А ксьондз обіцяє сто золотих і того пацюка, лиш аби
хто бабу взяв. Прийшов той злодій та й каже:
— То страшна річ бабу зачіпати, бо вона несповіда-
на вмерла та тому ходить.
Він, ніби його просити треба, вдає, що ніби боїться, та
й каже:
.— Що мені з грошей та з пацюка? Я умру, а гроші
і пацюк лишаться.
— Ще даю десять корців пшениці, лиш візьми ба-
бу,— каже ксьондз.
А той злодій як учув, що є ще і десять корців
пшениці, та й каже:
— Най діється божа воля.
І пірвав бабу та й виніс на цвинтар. Зараз вийшов
ксьондз з дяком і зачали наново похорон правити і
заклинати бабу, каже:
— Аби-с не встала, аби-с закам’яніла і т. д.
Як поховали бабу, зараз ксьондз дав тому злодієві
сто золотих, пацюка і десять корців пшениці.
Другої ночі пішов той злодій і знов відкопав бабу,
приніс до ксьондза на гумно та й дивиться, котрий
більший оденок або стіг. Виліз на стіг і розкидав до
половини жито, висадив бабу на стіг і застромив вила
в снопи, підпер бабу на снопах, ніби то баба розкидала
стіг жита. Встають рано, дивляться, а баба знов є.
Розкидала снопи, ох, бідний світе, що тут робити?
Кличуть знов того злодія. Привели його, а ксьондз
каже:
— Бери собі той стіг жита, і даю тобі п’ятдесят
золотих, лиш бери бабу.
Виліз той злодій на стіг та й трутив бабу на землю,
виніс на цвинтар. Вже третій раз бабу ховають. Похова-
ли, і зараз ксьондз дав злодієві п’ятдесят золотих і
казав своїми фірами повозити жито. А той злодій
каже:
— Не журися, Іване, що-с дав за мене сто золотих;
я тобі вдесятеро віддячуся.
Третьої ночі пішов злодій на цвинтар і знов відко-
пав бабу, виніс у поле та й сховав у рові. А тої днини
ксьондз поїхав до владики замелдувати, що баба по
смерті такої гозни наробила, вечір їхав назад додому.
А то було дуже темно. Злодій уже визирав, як буде він
їхати; чує, вже їде ксьондз. Він борше забіг ззаду та
й зловив стригунку (лошицю), всадив бабу на неї, по-
прив’язував добре мотузками, прив’язав бич до руки
і до шиї. Господи! Як пустив лошицю, а вона ще не
була всідлана, як піде в галоп, здогонила ксьондза.
Коні так сполошилися, та й ксьондз як уздрів, що баба
їде на лошиці, скочив з брички та в ноги. Ледве трохи
живий забіг десь боком додому. А баба по оборі так
вибрикує, що аж трохи лошиця не трісне. Тут зараз
послав ксьондз наймита до звіниці, аби на гвавт дзво-
нив. Як вдарив на гвавт у дзвін, а люди гадали собі, що
на вогонь, та й кождий біжить з коновкою, збіглася
громада до дзвіниці. А ксьондз кричить гвавт:
— Хто іме (зловить) лошицю з бабою, то дам двісті
золотих і лошицю.
А тут нема такого відважного. Але приходить той
злодій, та й як приклався, і зловив лошицю, і зараз
каже ксьондз бабу спалити на терновім вогню. Похова-
ли бабу вже четвертий раз. І вже більше баба не вста-
вала. І дав тому злодієві двісті золотих і лошицю.
Тепер злодій перестав красти і покаявся. А бідний
Іван вділив йому кусник города на хату. І поклав собі
хатину та й оженився. І жили собі з бідним Іваном аж
до смерті.
КАЗКИ ПРО ТВАРИН
70. КОЗА
Жив собі раз дід та й баба. Вони не мали більше
маєтку, лиш одну козу, а та коза уміла говорити. Вони
мали двоє дітей, парубка та й дівку. Ту козу треба було
пасти та й добре дозирати, хотівши з неї жити.
Одного дня післав дід дівку з козою на пашу та
й наказав, аби її добре дозирала. А увечір убрався
в червоні чоботи та й став на воротях у червоних
чоботях, та й питається кози:
— Чи їла ти, козонько моя, чи пила ти нині, козонь-
ко моя?
А вона каже:
— Не їла-м, дідоньку,
Не пила-м, дідоньку,
Бігла-м через лісок,
Ухопила-м кленовий листок,
Бігла-м через гребельку,
Ухопила-м води крапельку.
Дід розсердився на дівку та й убив її, та й викинув
на під.
На другий день пішов парубок пасти козу. Та вже її
так пасе, так дозирає, аби не була голодна. Ввечір
гонить її додому. А дід став на воротях у червоних
чоботях та й питається кози:
— Чи ти їла, козонько моя, чи ти пила нині, козонь-
ко моя?
А вона каже:
— Не їла-м, дідоньку,
Не пила-м, дідоньку,
Бігла-м через лісок,
Ухопила-м кленовий листок,
Бігла-м через гребельку,
Ухопила-м води крапельку.
Дід розсердився та й убив парубка, та й викинув на
під.
Третього дня пішла баба пасти козу та вже її так
доглядає, звичайно, як газдиня, а ввечір гонить її додо-
му. Дід убрався в червоні чоботи та й став на воротях
у червоних чоботях, та й питається кози:
— Чи їла ти, козонько моя, чи пила ти нині, козонь-
ко моя?
А вона каже:
— Не їла-м, дідоньку,
Не пила-м, дідоньку,
Бігла-м через лісок,
Ухопила-м кленовий листок,
Бігла-м через гребельку,
Ухопила-м води крапельку.
Дід як то вчув, та й убив бабу, та й викинув на під.
Четвертого дня не мав уже дід кого з козою післати.
Пішов він з нею сам. Ну вже він її дозирає, напоює, як
сам розуміє. Коза напаслася, напилася, що стала шир-
ша, як довша. Та й увечір гонить її дідо додому, але
вона собі йде помаленьки, ледве ступає нога за ногою.
Як уже було недалеко від хати, дід її лишив, аби
помало ішла додому. А сам оббіг городом до дому,
убрався в червоні чоботи та й став на воротях у черво-
них чоботях, та й питається кози:
— Чи їла ти, козонько моя, чи пила ти нині, козонь-
ко моя?
А вона каже:
— Не їла-м, дідоньку,
Не пила-м, дідоньку,
Бігла-м через лісок,
Ухопила-м кленовий листок,
Бігла-м через гребельку,
Ухопила-м води крапельку.
Дід як це вчув, в лютився на козу та й каже:
— Ага, то ти така! То я запусто три душі убив через
тебе?! Тепер я тебе вб'ю.
У хватив ніж та й взяв козу лупити. Але ще лиш
півбока облупив, та й’му ніж вломився. Він пішов до
цигана злагодити ніж, а козу лишив.
Коза схватилася та й утекла. Біжить вона, біжить
та й уздріла лисиччину хату. Прибігла д’хаті — двері
утворені; вона до хати. А в хаті нема, лиш самі діти, бо
лисиця пішла по воду. Вона побила діти та й склала під
піч, а двері защіпила зсередини та й господарює собі
в хаті. Але надійшла лисиця, а то двері защіплені
зсередини. Вона питається у вікно:
— А хто в моїй хатці є?
А коза каже:
— Я коза-дереза,
Півбока обдерта.
Кого йму, того вб’ю,
А рогами накую,
Під піч хвостом замету.
Лисиця напудилася та й пішла на роздорожжя, та
й плаче.
Йде лев та й питається:
— А чого ти, небого, плачеш?
Вона каже:
— Ой, паночку вельможний, до моєї хати влізла
якась біда та й не хоче мене пустити.
Він каже:
— Ану ходім, я її вижену.
Прийшли під хату, а лев каже:
— Ану, хто там?
Лисиця питається:
— А хто в- моїй хатці є?
Коза каже:
У
— Я коза-дереза,
Півбока обдерта,
Кого йму, того вб’ю,
А рогами накую,
Під піч хвостом замету.
Лев напудився та й каже:
— Це якась велика біда, я тобі нічого не по-
раджу,— та й пішов у свою дорогу.
Лисиця пішла на роздорожжя та й плаче. Надхо-
дить вовк та й питається:
— А чого ти, свахо, плачеш?
Вона каже:
— Ий, сватоньку-любоньку, до моєї хатки влізла
якась біда, як мене дома не було. Ходіть з ласки своєї
та поможіть мені її вигнати.
Вовк каже:
— Чому ні, ходім, поможу.
Прийшли вони д’хатці, а вовк каже:
— Ану запитайся наперед, хто в твоїй хатці є.
Лисиця питається:
— А хто в моїй хатцє є?
Коза каже:
— Я коза-дереза,
Півбока обдерта,
Кого йму, того вб’ю,
А рогами накую,
Під піч хвостом замету.
Вовк як то вчув, та й каже:
— Вибачай, 'свашко, але я тобі нічого не поможу
в твоїм нещастю, бо це якась страшна біда.
Та й пішов у свій бік.
Лисиця пішла на роздорожжя та й плаче. Йде мед-
відь та й питається її:
— А чого ти, кумо, плачеш?
Вона каже:
— Ий, кумку — любку, до моєї хатки якась біда
влізла, та й не мож її вигнати.
Медвідь каже:
— Ану ходім, може, я її вижену.
Прийшли д’хатці, і лисиця питається:
— А хто в моїй хатці є?
Коза каже:
— Я коза-дереза,
Півбока обдерта,
Кого йму, того вб’ю,
А рогами накую,
Під піч хвостом замету.
Медвідь вислухав та й каже:
— Вибачий, кумко, я тобі нічого не поможу, це
якась страшна біда,— та й пішов своєю дорогою.
Лисиця пішла на роздорожжя та й знов плаче.
Надбігає лис та й питається:
— А чого ти, сестричко, плачеш?
Вона каже:
— Ий, братчику — соколику, нещастя мені найшло.
Якась біда зайшла до моєї хатки, як мене дома не було,
та й замкнулася, та й не мож її ніяким світом вигнати.
Ходи, братчику, може би, ти мені її вигнав.
Послухав лис, та й пішли д’хатці, стали під вікном,
а лисиця питається:
— А хто в моїй хатці є?
Коза обзивається:
— Я коза-дереза,
Півбока обдерта,
Кого йму, того вб’ю,
А рогами накую,
Під піч хвостом замету.
Лис вислухав та й каже:
— Ий, сестро, бог мені свідком, що би-м тобі з
радної душі хотів помогти, але на то не мою голову
треба, це якась велика біда,— та й пішов собі геть.
Лисиця пішла на роздорожжя та й голосить ще
дужче, бо вже не знає, кого на поміч кликати. Надла-
зить рак та й мурашок та й питаються:
— А чого ви, пані, плачете?
Вона каже:
— Ий, чого плачу, то плачу, ідіть своєю дорогою,
нащо вам знати, коли ви мені нічого не поможете.
А вони кажуть:
— Хто знає, може, й поможемо. Ану скажіть. Що
вам то зашкодить?
Лисиця похочувала не похочувала, а далі каже:
— До моєї хатки якась біда влізла, як мене дома не
було, та й ніяким світом вигнати її не мож.
Вони кажуть:
— Ходіть, ми виженемо.
А вона каже:
— Ий, пусте вас взялося, там уже не такі голови
були, та нічого вдіяти не могли, а ви, такі харлаки,
щось хочете помогти. Дурні ваші голови!
Але вони кажуть:
— Ану ходіть, будете видіти, що виженемо.
Лисиця хотячи не хотячи пішла з ними, бо вже на
нікого не надіялася. Прийшли під вікно, лисиця пи-
тається :
— А хто в моїй хатці є?
Коза каже:
— Я ч коза-дереза,
Півбока обдерта,
— Кого йму, того вб’ю,
- А рогами накую,
Під піч хвостом замету.
А рак каже:
— А я рак-неборак,
Де ущипну — буде знак!
А мурашок каже:
— А я мурашок,
Де ущипну — болить дуже,
Хоть малий значок!
— Пускай,— кажуть,— до хати!
Але вона не хоче пустити. Вони зачали самі добива-
тися. Мурашок вліз шпарою, розчіпив двері, а лисиця
з раком тоді увійшли та й знов защіпили двері, та до
кози. Рак учепився за ногу та щипає, мурашок вліз під
хвіст, а лисиця парить окропом. Коза як не зачне
верещати та по хаті скакати! Але то їй не помогло, лиш
дужче змучилася, а за годину вже було по ній. Вони її
тоді порубали, склали в горнець та й варять юшку [...].
71. ПЕС І ВОВК
Був один газда дуже багатий, і був у нього пес.
Поки був пес молодий, то любили його, а як постарівся,
та й відогнали. Пішов бідний песик. Іде і прийшов до
лісу, змігся і ліг. Надходить вовк і питає його:
— Що ти за єден?
А він каже:
— Я швець.
— Коли ти швець, то вшиєш мені чоботи.
— Добре,— каже пес,— я вшию, іди і приведи ялів-
ку добру.
Пішов вовк, закрадається коло череди і вкрав ялів-
ку. Приводить, розбив і питається пса:
— Коли за чоботи?
А він каже:
— Так за тиждень.
І пішов вовк, а пес ліг коло тої ялиці.
Приходить вовк в тиждень і питає пса:
— Є чоботи?
А пес каже:
— Є, але іще треба масті свинячої.
— А де ж дістати?
Пес каже:
— Підем до мого газди, що я був у нього.
— А як зловить нас? — каже вовк.
Пес каже:
— Не бійся, я знаю там входи.
І піщли оба. Приходять туди, полягали в якусь
хопту і чекають, заким полягають. Пішов пес, подивив-
ся, приходить і каже:
— Вже полягали.
Прийшли до карника, витягли пацюка; вовк взяв за
вухо, а пес ззаду підгонить. Привели до лісу, розбив
вовк пацюка і каже псові:
— Коли приходити за чоботи?
Пес каже:
— Так за п’ять день.
І пішов вовк, а пес ліг коло пацюка та й їсть. Вже
із’їв. Приходить вовк і питає:
— Є вже чоботи?
Пес каже:
— Є, але треба кувати.
Вовк каже:
— Де ж підкуєм?
Пес каже:
— Я маю коваля знайомого, та й підкує.
Пішли. Ідуть, але треба було іти через болото таке,
що трошки притугло. Пес пішов по верху, а вовк за-
стряг по коліна. Виходить на берег, а пес каже:
— Добрі чоботи?
Вовк подивився і каже:
— А то коли мене убув? Я ще таких чобіт не видів.
Які вони файні!
Пес каже:
— А правда, які файні?
— А так,— каже вовк.
Тепер каже пес:
— Ходім до мого газди на весілля; він сина женить,
а ми залізем до комори, наїмося добре і нап’ємося та
й підем.
Вовк каже:
— А як хто уздрить мене і скричить: «Вовк!»?
Збіжаться і уб’ють мене.
Пес каже:
— Не бійся, я заведу тебе, що ніхто не вздрить.
І пішли. Приходять, закралися, влізли до комори.
Пес надибав студенець і їсть, а вовк надибав горівку та
й п’є. Як напився добре, каже:
— Я буду співати.
А пес каже:
— Цить, бо як вчують, та й вб’ють.
А вовк:
— Ні, я співаю.
Як заведе: «У-у-у!» А люди як вчули, скричали:
«Вовк! Вовк!» Взяли друючка та й гонять з комори.
Ледве втік. А пес собі ніби гавкає на нього. Газда каже
до гостей:
— А дивіться, то пес наш, що був пішов. Гуджа!
Гуджа!
Виходить пес за ворота, а вовк каже до пса:
— Так мене, небоже, обсадили, не можу кинутися.
А пес каже йому:
— Чи я тобі не говорив цить? А ти не хотів слухати.
Ну,— каже пес,— ходім засунемся ще до хати.
А вовк каже:
— Як ми всунемся?
Пес каже:
— Якось всунемся! — І пішли.
Увійшли до хати, ліг вовк під лаву, а пес доносить
йому кістки; він лиш хруп, хруп. А газда каже до
гостей:
— Ото пес не мав зубів, а тепер як хрупає кістки.
Люди балакають, порція стоїть на столі, а пес лаба-
ми досягне і дає вовкові. Вовк як впився добре, каже
псові:
— Я буду гуляти, ади, як музики грають.
Пес каже:
— Цить!
— Ні, я гуляю.
Як підойметься з лавою, люди попадали з лави,
а він по хаті: «У-у-у!» Знов як зачали люди бити, ледве
втік. А пес гавкав. Газда тровить. Ну вже потихли
люди, та пес уже не іде з вовком. А вовк чекає на пса.
Вийшов пес на двір, вовк каже псові:
— А ти не ідеш за мною?
— Ні,— пес каже.
— Ну, як не ідеш, то зо мною до войни мусиш
ставати; пам’ятай, бЬ як не станеш, то тебе розідру; там
і там під того дуба аби-с ішов тоді і тоді.
Вовк зібрав собі медведя і свиню дику, а пес кота,
качку і гуску. Ідуть. Приходять, а вовк уже чекає на
нього. Але кіт, як то звичайно, наперед іде, а свиня
зарилася в листі та й хвостом виргає. Кіт гадав, що то
миш, та й хвіст як злапає, а свиня в крик. Далі кіт
напудився та — на дуба. А там був медвідь на дубі: та
й кіт мало не видер йому очі. Медвіль з дуба та далі,
а качка все: «Так, так», а гуска: «Гу-гу». І повтікали.
Медвідь, вовк і свиня здибалися. Каже свиня:
— Якась біда маленька як мене злапала за хвіст,
гадала-м, що не буду вже жити.
Медвідь каже:
— Дай мені покій; мені очі мало не видерла. І ще
якісь двоє все: «Так-так»,-одно, а друге іще: «Гу-гу»,—
кличе, то їх багато, відай, було.
— Я не знаю, бо-м зо страху ледве утекла,— каже
свиня.
Медвідь каже:
— Я не знаю, як я з дуба злетів.
А вовк каже:
— Я застив був на місці.
72. ОСЕЛ, МЕДВІДЬ І ВОВК
Був один коваль, мав віслюка. Доки був віслюк
молодий, то любив його коваль, а як постарівся — не
міг його продати, бо ніхто не хотів купити. А коваль
взяв та й нагнав його.
Пішов віслюк та й зайшов у ліс. Дивиться: є що
пасти. І каже сам до себе: «Було б мені давно потягну-
ти, (утекти), а я так терпів голод.» За дві неділі так
спасся, що би його ніхто не пізнав, чи то він. А коваль
його підкував та й забув відорвати підкови. Він так
підкови повирошував на росі, що яснілися, як срібло.
Одного разу напасся віслюк та й ліг під дуба. Ди-
виться: медвідь іде. Віслюк так напудився, що аж
увалився. Медвідь дивиться, а підкови так блищать.
Страх його зібрав. Приходить до віслюка і каже:
— Що робиш?
А віслюк каже:
— Сплю.
Та й ніби витягується так, як уві сні. На весь ліс
лоскіт, а медвідь напудився і каже до нього?
— Ану, чи ти плиту роздушиш так, як я?
Віслюк каже до нього:
— Що то роздушити? Ану постав креміницю, чи
так своїми ногами даш вогцю, як я.
Взяв віслюк, як утне підковами, як посиплють іск-
ри; а медвідь пробує собі своїми ногами, та й не міг
вдарити, аби вогню дали. Та й уже боїться медвідь
віслюка, а віслюк його. Тепер каже медвідь до віслюка:
— Будем оба кумпанію тримати.
Прийшов вечір, а медвідь каже до віслюка:
— Підем до одного пана в огород, там є що їсти,
я буду моркву, а ти капусту.
І пішли. Але треба було плисти через воду. Пли-
нуть, а віслюк хоче втопитися. Медвідь дивиться, взяв
та й витяг його, каже:
— Шкода товариша.— І каже йому: — Ти не вмі-
єш плисти, що топишся?
А віслюк каже:
— Я вже давно був коло води та й сі так купав
довго.
Увійшли в огород. Віслюк до капусти як присадив-
ся, та й хрупає у весь огород. А медвідь каже:
— Потихо їж.
Медвідь вирве моркву, та й лиш наїлися добре, та
й ідуть. А віслюк знов хоче топитися і каже до мед-
ведя:
— Аби-с за мною не йшов, бо я люблю купатися
і пірнати дуже люблю.
Таки медвідь дивиться, а він уже топиться. Поплив
та й вирятував з води. Та й ідуть оба. Медвідь боїться
віслюка, а віслюк медведя. Тепер хоче один в другого
втекти. Прийшли під дуба і полягали. Той не спить,
і той не спить. Але якось віслюк борше заснув. Уздрів
медвідь, що він заснув, тоді далі та й утік.
Медвідь біжить що має сили. Здибає його вовк і
питається:
— Що так утікаєш?
Медвідь відповідає вовкові:
— З таким зійшов-им ся був віслюком, що-м не міг
утекти від нього.
А вовк каже:
— Ходи, то моє снідання.
Медвідь каже:
— Я боюся.
А вовк каже:
— Ходи, не бійся, зараз будем їсти його.
Ідуть, а вовк каже:
— Може бути, що якась біда, зв’яжімся хвостами
докупи. Як буде бігти за нами, як прийдемо, то ти
дужче біжиш та й мене не лишиш.
Зв’язалися хвостами та й ідуть. Приходять, а віслюк
як уздрів, та й застив, та тоді як крикне. А медвідь! Як
зачав медвідь тікати, то аж вовкові хвіст вирвав. Тоді
каже вовк:
— Буду вже здихати, вже нема життя, вже-м наївся
віслюка.
А медвідь каже:
— Я тобі не казав, що не йдім? Коли я дужчий, та
не міг-єм нічого зробити.— Знеміг.
Таке було вовкові з медведем, а медведеві з віслю-
ком кумпаніювання. Вовк здох задурно. І так межи
народом бував, межи зухвалим. Каже: «Я буду бити».
А він так наб’є, що сам загине, і конець.
ГУЦУЛЬСЬКІ КАЗКИ
73. ЯК ТРИ БРАТИ ШУКАЛИ ВОГНЮ1
Були сими краями три брати рідні та цікаві стріль-
ці. Всі три були жонаті і мали пишні молоді жінки, і ті
були цікаві. Ті три стрільці мали пишні креса та наби-
вали много птахів, заяців та й серни. Добре їм діялося,
було з чого жити та й чим молоді жінки убирати. Але
забаглося жінкам, щоби їх чоловіки більше пестили та
й більше дома сиділи. Зробила челідь (кобіти) межи
собою раду, як би то удати, та й не тоє всі три згодили-
ся. Старша каже, аби всім трьом чоловікам креса добре
поховати; друга радить то само; третя, май цікава
(найдотепніша), радить, щоби їм кресила поховати і
поти теплої страви не дати, поки ватри свіжої не прине-
суть. «Тоді будуть хати триматися, а ми, молоді жінки,
не будемо цілий тиждень разовати (постити)». Так зро-
били, як казали.
Вернули ті три стрільці з усяким гараздом (добрим
набутком), полягали спати, а же щ лісами смага наби-
1 Записали ми в присутності ксьондза С. Вітвіцького в 1876
році. Чотири з них розповів гуцул Ю. Скірчук, а п’яту — наймит
ксьондзівський.— О. К.
ла, довго спали. Аж у другий день пізно скорнулися
(збудилися) та уздріли, що креса дастьбіг (нема), та
й зголодніли. А тут нема що харчувати (їсти). Трохи
погнівалися, але з молодими жінками гляба (неможли-
во) перепитися.
Зібрався найстарший брат, взяв топорець в руки,
пішов світами ватри шукати. Ходив, блудив, аж одного
вечора зайшов на Чорногору. Дивить здалеку, а там
огонь горить, пішов за слідом. Приходить під велику
скалу, в скалі яма, печер, а там, у склепі, далеко видко
велику ватру. Коло ватри стіл пишний, на столі окса-
митна подушка, золотиста. На тій подушці лежить собі
старенький дідо, от так чоловічок невеличкий, левде на
локот. Але борода біла на стіл спадає, ледве що коло
ватри не згорить, май (може), на сажень довга. Стрі-
лець задивився, май збезумів, одного перепудився не
так діда самого, як маленького ножика, що дід під
подушкою тримав. А що більше, видить, в скалі ясно
шось горить, але поломені не видно. Чому? Бо той дідо,
відав (напевне), грішний, за якісь давні гріхи на Чорно-
горі покутує, а та ватра, то не з дерева, але то маргаре-
та, по-нашому брилянти, камінчики, що серед ночі
з них видко. Питає дід того легіня:
— Чого ти хочеш? По що-с прийшов мене, скверна
(нечиста) душе, мучити? Ой, не збиткуй мене!
Каже легінь:
— Я, дідуньку, не хочу збиткувати, рад би душу
рятувати і твою, і мою; за твою буду бога молити, але
тоді, як мою душу від смерті вирятуєш. Дай-но мені
ватри твоєї, все мирно буде.
Підоймився дідо та й каже:
— На се я пристаю, рятуй мене, рятуй себе; дам
тобі ватри з цілого одного маргарета, будеш мати чим
душу покріпити, не загинеш з голоду, але скажи мені
казку-приказку і пусту небилицю, бо як не вдаш, і
ватри не дам, і ще тобі сим ножиком через плечі й пас
витну.
Розгадався стрілець, щось каже, повідає та й старо-
му добирає, аж до білої днини; говорив, аж утомився.
Дідо не рад тому, ватри не дав і пас через плечі
викроїв, та й домів нагнав пустяка. Вернувся той домів,
не каже, що дідо плечі скроїв, а пошкробався по голові,
мовить:
— Ходив я та й шукав, щось блиснуло в Чорногорі,
але якась сила напрасна не хоче ватри дати. Іди-ко ти,
другий братчику, та скопітуй (спробуй), може би-с, бога
упросив, діда умолив, ватри вистарав, бо загинемо з
голоду.
Жінки помарніли; але другий легінь цікавий, взяв
будженого м’яса, топорець в руки та й махнув верхами,
трафив на діда, видить ватру, приймає діда буджени-
цею та й просить ватри. Але йому так дідо каже, як
його братові:
— Ой, дам я ватри та й пишної, але видиіп, мене
тут лихе тримає. Скажи йому казку-приказку і дурну
небилицю, бо як не вдаю, будеш лихом гостити, та й ще
за цікавість тобі пас з плечей витну, бо до мене не
можна кому-будь приступати.
Підкрутив стрілець вуса, чмиркнув горівки, набрав
фанаберії, щось говорить, ніби цікаве. Дідо слухає та
й задрімав собі. Перебудився, а легінь мовчить, став
стовпом. Дідо чвиркнув стрільця ножиком, вирубав
пояс ременю через плечі. Легінь зарув (заплакав) і
ватру забув. Так його заболіло, що аж дома коло жінки
опам’ятався. Питає челідь ватри, дарма година, як не
було, так нема ватри. Все вже, що в клітей (коморах)
було, схарчували і челіди фіглі не беруться, бо голод не
чекає.
Зачали всі три того третього, наймолодшого, стріль-
ця просити, обіймати, цілувати, чей би він ватру тую
вишукав. Пристає він на тоє, але два старші брати
з нього покепкуються. Гадають собі: «Най-ко і він так
погостить, як ми. Дідо ватри не дасть, пояс з плеча
витне, а жінки утихомиряться та й нам креса поверта-
ють, бо кресила затратили десь глибоко, що і самі не
можуть відшукати». Бо тоді, паноньку, люди ще нічого
за сірники не знали, то було давними віками. Тоді ще
мандзьохи (мандрівники, туристи) по Чорногорі ні зіл-
ля, ні каменя не шукали.
Рушив стрілець третій в дорогу; на порозі в рідній
хаті зробив хрест божий та й дорогою все отченаш
говорить, за свої гріхи, за всяку душу божу — і христи-
янську, і бісурманську, щоби бог цілому мирові простив
за ті душі, що на морі погибають, що в морозах засип-
ляють та зневідки рятунку не мають, бо не знав той
легінь пустих співанок співати, але мама, вже вдовиця,
навчила його бога молити. Тим ділом легіневі не скеми-
лося (знуділо); трафив до діда. Дідо май веселий, каже:
— Дам ватри, але скажеш мені казку-приказку,
дурну небилицю, бо інакше будеш каятися.
Набрав легінь сумління та пристав на тоє, але
каже:
— Дідочку, як ти мені скажеш наконець, що моя
казка-приказка і моя дурна небилиця не є правдою
справедливою, будеш мені перечити, скажеш, що я
брешу, то заберу тобі ті всі чотири маргарети, зроблю
з ними, що сам схочу. А що ти мої два брати з буйності
позбиткував, тебе зі скали вижену і пояс широкий через
плечі витну.
Подали собі оба руку. Зачав легінь так повідати:
— Мав я, дідуньку, маму. Вона зо мною затяготіла,
носила, пестила, але не могла мене на світ породити,
а тут вже і цілий рік минає. Питаюся мамки:
— Для чого?
— Ех, пуста небилиця, от сиди там та й мовчи,
мовчи, язичку, будеш їсти кашку! А мені старай, хлоп-
че, шпаків.
Мені у мами душно зробилося, виштрикнув я (ви-
скочив) сам, без тата, з мами на лавицю; зачав шпаків
шукати, надибав воробці, спав з дзвіниці, ей фе, мама
сього не хоче. Але дзвін зо мною перевернувся, а я
через баню поза хрест упав у селі в якісь будяки;
мацаю — коле. Я зубами будяк перекусив, а там у
середині конопляний пень. Там шпаків ціла копиця.
Беру я в пазуху, не міститься. Я здоймив кресаню,
набрав того повну торбу миром. Але треба з того пня
конопляного вилізати. Щось там пахне, щось смердить.
Зачав я боронитися, гляба! Забився я по сам пояс
у землю, венувся до мами, мама спить. Дивлюся, на
стіні тупиця (тупа сокира); беру в руки, городник через
плечі, взяв копати, рубати та й себе з копиці вирятував;
вернувся до мами, дав шпаків татові. Тато присмажив,
мама поїла. Але мене на світ породити не хоче, як не
хотіла. А чому? Забаглося мамі печених кукурудзів,
а тато ще додав, абих старав мамі каші кукурудзяної.
Видів я, що світ файний, а в мамчиній хаті темненько,
я далі в світ, прийшов у царинку (поле орне), наламав
кукурудзів з панського лану, бо краджене ліпше, вису-
шив на морозі, насипав у млин, пусте! Млин не меле, бо
зголоднів, каже, щоби його попасти. Вхопив я за коле-
со, ану ж з водою, млином на вулицю, гоню повінь
селом та містами. Люди спудилися, взяли в дзвони на
гвалт бити. Сам владика зачав кадилом махати, кропи-
лом кропити. Млин перепудився, камінь води напоїв та
й берегом понад Чорне море в Дунай втікає; трафив на
намул, ну ж моє колесо знов до Чорного моря. Я ціпко
тримаюся, млина біда притисла та попри якесь місто,
що то Годесою (Одесою) звуть, берегами та скалами
Дністром, вертепами домів. Закрутив я млином у коле-
сі, насипав зерна, змолов кукурудзи, видоїв двадцать
кіз, зробив молочну кашу, попоїв сам, другий горнець,
попоїв тато, з цілого кітлика як попоїла мама, взяла
стогнати, на біду плакати, я зачав ріжками скіботати,
не було рятунку. Мама рада не рада мусила мене
з доброї волі на світ породити. Запросив тато цілі гори
в куми; охрестили, поживили, пишно мене обдарували.
Але що я з мами нім на світ виштрик, ходив світа-
ми, зробився з мене таки першого тижня легінь ціка-
вий. Зачав я парубочити, мав близько літ двадцять;
хотів мандатор до бранки віддати; я в службу до
аптекаря до самого Львова. Там мені раді були, але
мені якось без люльки кемилося. Дає аптекар якось
трубку в зуби. «А не здуриш, пане аптекар». Пішов
я до стайні, всів на аптекарську шкапу, на три ноги
кована, четверта хрома; зачала фецькати, не було вуз-
дечки, шкапа куц-фоста. Вхопився я обома руками за
хвіст, шкапа- на місто, баби в гвалт. Трафив я на
великий ярмарок коло самого Юра. Там якийсь панчук
пригнав три череди худоби; пани купують, але панчук,
якийсь графчук, не хоче брати червоні, але йому вдала-
ся моя біла шкапа, що штуки доказує. Бере мене за
руку, гречно говорить, та бесіда в бесіду. Беру я три
череди за вуждену аптекарську шкапу. А знайте, діду,
я шкапу не украв. Мені старший панич від аптеки за
тоє дарував, що-м його не раз серед ночі діркою від
замку на перше платро пускав.
Щось дід покрутився, але мовчить.
— Маю я три череди худоби, я собі газда передній,
гоню серед Львова. Всі набік ступають, на ринку сам
єднорал фану (корогву) тримає, бургери з гармат стрі-
ляють. Всі три владики з попами і черницями як крик-
нули: «ф5¥ег аиз!» А хлопці — школярі гукнули: «Вег-
<1о!» (дуєг сіа). Де які пани на світі були, зачали мене
обіймати, цілувати, мало мене не удушили. Допекла
мені череда, та трафився якийсь рудий високий пан,
борода по пояс, щось до мене вуркотить. Я се не роз-
умію. Пан — не пан, піп — не піп, жид — не жид, ка-
жуть люди, що то якийсь купець Янглік. Добуваю
торгу, беру за кожду череду по п’ять тисяч червоних,
до того примастка — по десять тисяч крижевих карбо-
ванців. Насипав могилу грошей, я гроші в бесаги, але
нема де дітися. Янглік череду пігнав, я поліциана за
вуха зловив, а так добре покрутив, що він забефеловав
варту до моїх грошей, всіх жандарів від німця Брусака
(Прусака). Переночував я в самого губернатора; дару-
вав мені губернатор свого коня вороного та додав чу-
дотворну калетку. Заїхав поїзд, льокаї мене по ногах
обіймають. Я їм щось межи очі кинув, сам лишив
поїзд, всадився на коня, жандарм мелдують, що земля
під грішми западається. Я зо страху стрілив у миіп,
облупив щура, зробив бурдюг (торбу шкіряну), один
з миші, другий з щура. В один всипав п’ятнадцять
тисяч червоних, а там, де був щур, натолочив з десять
кулаків банок (банкнотів). Мав я розум, подумав, що ті
баночки перемінили мені драгуни від Брусака, за всі
тисячі мої крижеві таляри. Бери біда напасть, треба
було оплатитися, хоть мені на воронім коні вже було
легше утікати. Міркуй, діду, дав мені тато при христи-
нах сукеру, я за ремінь, всі на коня. А губернаторський
кінь ну ж дуба ставати, гоп-гоп, гоп-гоп, клуц-клуц,
гоп-гоп! Аж моя сукера, що за ременем була, ну ж
з конем дуріти: сік-сік, цік-цік, клуц-клуц,— все, діду,
коле. Дивлюся, .радуюся, а тут сукера біду доказала.
Поти клуцала, поти сікала, аж поки бесаги мишчі
з червоними не відтяла. Бери біда дукати, я би вже рад
до хати, що там мамка робить, чи тато співав, чи їй
грає на фуярі, в долю нарікає, бо знай-ко, дідуню,
кождого кортить до своєї хати і до рідної мати.
Нагодував я вороного коня, напоїв коло Львова
в Дунаї. Кінь пишно несе, утихомирився, але сукера
татова від христин як біду заводила, так заводить; все
мене: клуц-клуц, ба ззаду, ба спереду. Аж я обзираюся,
півконя нема, зад лишився у Дунаю, а перед втікає зо
мною; пуста робота! Я сукеру в руки, ну ж з передом
назад. Кінь у воді хоть половина, не утопився. Махнув
я сукерою в задню підкову, виштрик кінь з води, ну
ж до мого переду та й зворошився, але лихо тримаєть-
ся. Вирубав я чіп з верби, як всадив чотири галузі
коневі в перед, зліпив смолою в зад,— кінь як не свій,
пишно герцює. Мене під вербою на коні сонце не пече,
але як смола розтопилася, так верба розродилася, що
каміння в вербі та в кореню, коню в бердо відогнала.
А я, сирота, на вербі як заснув, так спав. Протираю очі,
коня нема, а верба мене занесла аж під облаки. Від
облаків до неба вже недалеко, добрим ходом ледво
година часу» А що я знав отченаш та й богородице-ді-
во, то старенький Петро святий не дав довго на порозі
під небом стояти. І ангели раді були, і свята Варвара,
а свята Катерина іще убралася, май архангел Гавриїл,
що то має голубого коня в небі, як зачав за святим
Юром на таркатім коні по небі герцювати, зачалися всі
святії на небі сміяти. Але від підків кінських так загри-
міло, що я рад не рад взяв назад домів утікати. Бог
молить і пресвята діва просить, аж би лишитися. Мене
все щось на землю тягне; відав, то тому, що рада би
душа, до раю, але гріхи не пускають.
Чуй-ко, дідуню, взяв я з неба на землю спускатися;
дивлюся, ледве оком світа досмотрити. Намацав я по-
ниж неба в кутку якусь могилу, ніби жива, ніби мертва,
але кивається. А була то з лінійної полови (льняної
полови) свіжа могила, що там святі дівиці з якихось
фіранок повитинали. Ех, се пишне, буду миром гости-
ти; скрутив я добру петельку з тої полови лінійної,
спускаюся, добре. А далі, низом се рветься, не дотікає
(не вистачає), можна кості поломити, і ворон би не
познаходив. Вертаю до господа бога. Святий Павло не
пускає, але віконцем з неба показав святий Юр на
могилу з мекетин з самого проса, треба і з того орудува-
ти. Як на небі загриміло, впала божа роса, то паздіря
з проса зм’якло. Кручу я на другу петельку. Скрутив
добрий гудз, зав’язав, спускаюся. Біс (чорт), не дотікає,
завис я серед світу, вишу та й вишу. Одні святі сміють-
ся, а другі за Юром сумують. Аж тут свята Євдіжка
(ввдокія) бавилася в небі мушкою. А мушка золотиста,
мушці тій якось в небі скемилося, сідає, бідниця, на
мене, наплюває мене медом. Я, сирота серед світу, від
тієї божої бджілки утяготів та й стяжів. Мушка на мені
бринить та й бринить, але й у мене душа ледве бринить.
Я розшумався, розшамотав, ні гірко, ні солодко. Ціка-
вий легінь від петельки урвався та й на рівні ноги на
землю впав. Забився по пояс у землю, тягнув ногу —
дармо, мацаю рукою — ні каміння, ні корінчука.
З землі робиться озеро. Я вхап за городник, що мама
капусту копала. Тато збив дарабу, ну ж на озеро. Мама
гадає, що буде знов кому шпаки ловити та й її годува-
ти. Розв’язала пояс зо себе, не дотікає. Кидає запаску,
дарма година. Мама татові лопату в руки, би на озері
не втонув. Тато крутить та крутить, а вертеп до себе
тягне. Тато поринає, а я в болоті як гину, так гину; та
й дуже-м зголоднів. Дивлюся, а мама в саду яблука
закусає. Як крикнув: «Мамо, яблука дай!» Мама за
кочергу, не хоче яблука дати, іще би хотіла мені пус-
тою кочергою по голові дати. Як махнула по мені, я лап
за кочергою. І сам випітрик з болота, і тата з озера
вирятував. Потому-смо всі троє мирно жили. Але біда
не спить. Тато вмер, маму поховали, а ми всі три хлопці
поженилися. Знаєш, діду, німця не перепишеш, а жінку
не перелюбиш. Жінки наші гарні всі три, чемні, ба
забаглося, діду, жінкам пестити, і не хотіли страву
варити, креса поховали, а мене до тебе за ватрою
післали.
Каже дідо:
— Се, легіню, вся правда, я не кажу, що-с збрехав.
Дам тобі ватри по добрій волі, але одно іще мені скажи.
Кажеш, що-с був у небі та тебе всі святі пишно прийма-
ли. Що там робить мій тато в небі? Дивися, легіню,
в очі і скажи святу правду.
Міркує стрілець, що дідо крутить, та й відповідає:
— Знай-ко, діду, твій тато в небі спить. А мій тато
з твоїм татом на сторону ходить.
Фе! Тоє дідо вже не стерпів, каже стрільцеві:
— То, братку, брешеш, бо се неправда. Мій тато
старший від твого тата.
А легінь не питає, зібгав діда та й звертає, викроїв
з діда через плечі аж три паси і з тими вернув домів,
і дідовою шкірою залатав ті паси своїм двом братам.
Жінки ватрі раді, брати братові раді. Діда лютого
від того часу на Чорногорі нема, бо брати пішли за
розумом наймолодшого брата. На таркаті коники сіли,
дорогою всі три молилися, прийшли в скалу, на самій
Шпиці (верх 6000 ступ). Один брат бере собі та й для
своєї жінки один стовпчик з маргаретами за дідову
душу. Другий стовпчик з брилянтами бере братчик
другий та й каже, що буде він і жінка його, і діти за
старенького діда бога молити. Третій за свій труд бере
третій стовпчик золотистий. Четвертого стовпчика не
кивають (не рушають). З тих брилянтів суму переміни-
ли та й за дідову душу і за його тяжкі гріхи з самого
каменя церков поклали. Церков та з первовіку на тім
місці стала. Але як люди розширилися та й гріхи
помножилися, бог у небі розсердився, не хотів людям
терпіти, бо люди не каялися. Буде тому кількасот літ,
була плова (ливень) три неділі; година була тяжка,
били громи за громами. А же та церков за дідову душу
була побита не міддю, але залізною бляхою, вдарив
грім у церкву, церков розсипалася. Дідо помочі від
мандзьохів просить. А що то є вірна правда, для того
ми миньки, гуцули, на шпицях ті скали із червоним
знаком страшним Церквами називаємо.
74. КАЗКА ПРО ДІАМАНТОВУ ДОРОГУ
Був у баби син. Баба годувала одинця, плекала, але
не хотів син бабу слухати, ані на хліб робити. Мала
баба від діда ще три рази по три грейцарі. Голод
допікає, баба вузлик добуває, бере перший гріш на три
грейцарі, каже:
— Іди, сину, їдла купити.
Пішов нероба до міста, уздрів гадину, котру мучили
мучителі. Раді би її не тратити, якби хто за софію
(гадину) хотів три грейцарі заплатити. Бабин син хоть
нероба, не був серця твердого. Заплатив три грейцарі
тим лукавим мучителям. Дали йому гадину. Вертає
хлопець домів, кладе софію на комин. Баба в голос,
боїться, би її гадина не заїла. Баба сина до царя подає,
аби сина стратив. Цар бабі каже:
— Хіба ти з розуму сходиш, що сина за софію
хочеш стратити? 1
Вернула баба плачучи додому. Син хліба пищить,
а софія на комині сичить. Виймає баба знов три грейца-
рі, дає синові, аби хліба купив, але вже в другім місті.
Зобачив син на ринку купу людей сварливих, що хо-
тять запусто (задармо) кота тратити. Напили би ся
горілки, якби хто їм хоть три грейцарі за кота дарував.
Хлопцеві котик вдався, бо сорокатенький, а хвостик
чорненький. Що мав хліба собі та й бабі купити, дає
п’яницям ті три грейцарі. Тішиться котиком та й якось
на голод забуває.
Але бабі голод допікає. Бере баба третій раз грейца-
рі, аже сама на ноги окалічіла, дає синові послідні ті
три грейцарі, аби хліба купити і душу поживити. І те-
пер баба не вдала, хотя й сина за хлібом аж до третього
міста посилала, бо скоро бабин син прийшов там до
склепу, аж тут якісь збиточники хочуть запусто пса
1 Між гуцулами гадина (софія) до нинішнього дня недоторкан-
на, свята, а назва «софія», здається, походить від грецького: зо£оз
уєі іпеіпіішп; то символ, знак вічності, від язичників перейнятий, де
гадийа сама у свій хвіст кусається (кс. Бітвіцький).— О. К.
тратити. Дає хлопець за песика тоє, що має, послідні
три грейцарі. Песика від смерті відкупляє, але на рідну
матір про свій дурний розум забуває. Баба видить, що
з сином непорядна година, рада би біди збутися, подає
письмо до великого суду. Але цар не хоче за дев’ять
грейцарів хлоп’ячу душу тратити. Погадала баба, чей
син нарозуміється: але скоро домів вернула, вже добрі
люди бабиного сина хлібом обдарували.
Каже хлопець до мами:
— Видиш, мамо, мене цар полюбив та й душу в
мене не згубив. Іди ж, ненько, до царя, видиш, я легінь
хорошенький, пишний, красний, молоденький, та про-
си-ко царя, би за мене свою доньку віддав.
Баба в голос зарула, гадає, що цар уб’є за такую
бесіду. Але тяжко дома висидіти. Гадина сичить, кіт
пищить, а песик як день, так ніч виє та й заводить.
Рушила баба до царя. Вона сама знає, що за такого
дурня не схоче цар принцезну віддавати. Але рада не
рада умолила собі приступ до трону, каже тую бесіду
цареві. Принцезна ніби хоче, ніби не хоче, бо, може,
з другими принцами зналася. Але біда не спить, може,
і на сина бабиного зерком (боком) позирала, бо вус
гладкий, чорнобровий, хлопець файний та й здоровий.
Тому цар бабі дає таку резолюцію:
— Дам я, бабко, мою доньку, але вертай додомонь-
ку, най від тебе з твоєї хати аж до моєї ту палати стане
хата брилянтова та й дорога діамантова.
Вертає старенька до сина, тоє розповідає. Песик,
котик і гадина все тоє чували та й всі троє з сином таку
раду мали:
— Будеш, бабо, хату мати та й невістку меш (бу-
деш) вітати, буде хата брилянтова та й дорога діаман-
това. Бо хто в світі добре робить та й на бідних ще
згадає, тому пан біг і всі звірі до доброй долі помагає.
Насамперед висунулася гадина з-під помосту (під-
логи), як три рази хвостиком по землі махнула, була
хата, як цар хоче, дівка сама ся хіхоче. в дорога
з діаманту, не тра’ більше комплементу. Тільки одна
ж причка (випадок) стала — як гадина хвостиком тре-
тій раз махала, був горошок на хвостику, зробив страху
щось без ліку. Принцезна ’го підоймала, той горошок,
та й сховала, що хотіла, то й зробила, як горошок
запросила.
Пібралися обоє; взяли молоді княжата разом газду-
вати. Але за якийсь час взяла княгиня сумувати. І су-
мує, і гадає, ледве з тоску не умліває. Бо то був на
тридев’ятій землі, у черленого царя, син гарний та
файний, що не раз в гостину до тамтого царя на пиш-
нім конику приїжджав та й принцезні роздавав цукер-
ки, ягоди і яблучка, була мила годиночка. Видав (зда-
ється), за тими яблучками принцезна забанувала, піш-
ла в садок, виймає з пазушки (пазухи) горошок, і як
взяла його обертати, та й до нього промовляти. Каже
йому потихеньку: «Любий, пишний горошоньку, ра-
да би я мужа мати, але рада би і принца цілувати*.
Взяла горошок, цілує та й обіймає. Горошок ся задиву-
вав, але волю її зробив, бо ще квандранс не минає,
принц пишненький їй під боком співає. Вона мужа
облишила, з принцом далі в світ рушила. Так, гадає,
добре буде, бо не знають тоє люде. А цар сам ся не
згадає, хоть муж шлюбний омліває. Взяли в карти собі
грати, разом спати, обіймати. Все в сім світі конець має,
добра доля опускає. Як хто хоче ще грішити, тяжко
в світі мирно жити. Бо то так сталося. Скоро цар
довідався, що донька свій край облишила, десь там
принца полюбила. Зачав права цар питати, казав мужа
відшукати. Іди, хлопче, в світ, де хочеш, бо я мушу
доню мати, инак мусиш загибати.
Розписав цар письма по цілім світі. Бабин син на
недолю нарікає, бо скоро принцезна брилянтовий горо-
шок з собою в світ забрала, не було в хаті тілько біду
знати, назад у рідної мати.
Зійшлися котик, песик та й Софія до старої бабки на
раду. Каже премудра гадина так:
— Я тебе, легіню, перед гнівом царським під поміст
сховаю, буду тебе дозирати, всяким зіллям годувати.
Песик, котик, в світ рушайте, мій горошок відшукайте.
Як буду я хвостик мати, буде легінь з свойов жінков
знову мирно трвати.
Лишилася Софія дома на варті, песик з котиком
рушили по світі, де би принцезну з тим горошком
відшукати. Бо то в світі дивне діло, що їх щастя
облишило. Ідуть, ідуть рада в раду, песик скаче, котик
плаче, бо їсти ся захотіло, а тут в краю вже стемніло.
Жив песик з котиком в добрій згоді та й каже так:
— Я, песик, буду хатами помежи діти бігати, буду
дітей забавляти, бо я різні штуки знаю, так на голод
забуваю. Будуть діти вибігати, хліба, м’яса мні (мені)
давати. Ой ти, котик цікавенький, маєш хвостик ти
чорненький, видряпайся верх смереки, може, вчуєш
день далекий. Де день буде, горить ватра, чим дим
більший, більша хата. Скач з смереки на штахети, як
княгиня буде митись. Штрикни ціпко до палати, як же
будеш,— у кімнати. Вміє котик ся лестити і принцезну
голубити. Тебе, котик, нагодують, мене в дворах зано-
чують. Як принцезна буде спати, принц любаску обій-
мати, подивися, мій котику, як не буде вночі блиску,
зміркуй місце горошкові. Всеред ночі, всеред полови
возьми мушку гей шукати, хвостиком ся забавляти.
А як прийде сон тверденький, засне любчик наш ми-
ленький, той горошок тогди (тоді) в зуби, зам’яуч добре,
пустять люди. Я ти буду помагати, разом з тобов уті-
кати.
І так зробили. Горошок діамантовий від принцезни
котик відобрав.
Ідуть разом і сами. Каже песик:
— Дай, котику, мені той камінчик нести.
Каже котик:
— Видиш, Дунай, ти голодний так, як я. Я більше
витримаю. А ти, песику, скоро над водою увидиш муш-
ку. Тебе біда злакомить, полкниш, той горошок у воду
випустиш; а що тогда будемо робити?
Але песик кіточку запросив. Котик дає камінчик
золотнистий песикові. Плинуть обоє Дунаєм, вже при*
березі. Котик віштрик та. й ся обтрясає. Але песик
зобачив мушку, а гадає, що неглибоко. Як дзявкнув —
і мушку не зловив, і горошок в Дунай утопив. Сумно ся
котикові зробило, що так пусто далеку дорогу робили,
і себе голодом намлоїли, і сина бабиного з недолі не
вирятували. І песик заскомолів, з води ся на березі
обтрясає. Але пан біг добрий, не тільки слухає на
сльози людські, але отець цілому світу і ті сльози радо
приймає, що бідна скотина до небес засилає. Тому ся
приключило, бо і старенька баба в хаті ся щиренько
молила. Тому дав пан біг, що та сама рибка, що діаман-
товий горошок в Дунаю зловила, не рада горошкові;
мушки ся їй забагло. Мушка над водою бринить та й до
берега надлітає. Рибка за нею як штрихла, та й поза
берег собов як ся піднесла, то поперед самого песика
впала. Котик голодний, лап за рибку. Як потис зубами,
тільки що хвостик у рибки за драєну в. Рибка в страху;
як ся напрудила (напружила), та й той брилянтовий
горошок з себе відрутила. Песик рад, що ся шкода йому
вернула, дав рибці супокій.
Котик боїться, аби песик той каміичик-чорнокниж-
ник знову де не затратив, хоть песик молить, просить
і хвостиком махає, все то не помагає. Котик з радості
додому цікавий біжить, песик за ним. Баба на порозі
рятунку виглядає та й ся сльозами обливає. Але легше
на душі їй стало, як уиділа песика; вуха нащурив,
а хвостик догори закрутив: се добрий знак. За ним.
біжить котик, ні м’яучить, ні воркотить. Нараз скочив
у хату через поріг один, другий на лавицю. Баба за
котиком, песик до хати, а тут бабин син сидить собі на
припічку. Баба песикові та й котикові молока наливає,
але котик до бабки так промовляє:
— Не дав мені, бабко, твій син загибати, не дав за
три грейцарі мені вмирати. Хоч тобі хліба не купив, але
мене не стратив. Най же буде хліб за хліб, хоч не жиє
уже твій дід, маєш, бабко, свого сина, буде щасна’му
година. Я горошок в зубах маю, цілу шкоду вам вер-
таю. І ти, песик,, що сам знаєш, пощо пусто надслуха-
єш, возьми правду говорити, бо нам треба мирно
жити.
І песик цілу пригоду повідає, і він пригадує бабці,
як бабин син не дав його за три грейцарі стратити.
Тепер і він буде мирно гостити.
Гадина з-під помосту висунулася, махнула три рази
хвостиком, прикотиться горошок, прилип ДО Софії. Як
горошком гадина три рази махнула, за першим разом
стала брилянтова хата, за другим разом стала діаман-
това дорога, за третім разом як софія чорнокнижним
горошком по діамантовій дорозі зачала тріпати, взяли-
ся люди з цілого світа з радості збігати. Повернула
і принцезна до свого рідного тата, поєдналася з своїм
шлюбним чоловіком, бо той був щиренький, а принц
невірненький. Була у цісаря з тої пригоди велика пара-
ди, пили, танцювали, грали, бенкетували. Як зачала
з радості на віват співати, а гарматами стріляти, то і
я ся там погодив, всяку красу надивив. Вконець мені ся
знудило, щось до мене приступило, аби домів вже
вертати, більше казки не казати. Най хто хоче що
гадає, гуцул правду повідає, як то здавна в світі було,
тепер добре все минуло, прийшло в світі нарікати,
рідну землю опускати. Всяка нужда нас присіла, з
панами ся зворошила. Прийде в світі погибати, дармо
ниньки нарікати. Хто ж гуцула порятує? З нас ся
кождий покепкує; як терплячки нам не стане, як ся
з нами злучуть пани. Будем панів з верхів гнати,
мусять гори опускати 1 [...].
75. ЛЕГІНЬ, ЩО ПІЧЧЮ ПО ВОДУ ХОДИВ
Була баба небагата, мала одного сина, легіня. Той
вже мав двадцять літ, годувався бабиним хлібом, але
не хотів бабі навіть за водою піти. Рано, як колись
пішов, аж до вечора при кирниці спав.
Трафилося одного разу: баба хлопця притом з-за
припічка по воду пігнала. Пішов, забрав бабині горнят-
ка, іде дорогою, прийшов до кирниці, але за водою
треба нахилитися. Аж тут видить, на березі в піску
тріпається золота рибка та каже до нього:
— Пишний легіню! Дам тобі, що хочеш, будеш
всього добра мати, але не дай мені загибати, вкинь мене
в кирничку, будеш до смерті в гаразді все жити.
Не тяжка хлопцеві робота, мече рибку до кирниці.
Вона вголос йому так співає і питає:
— Скажи, чого хочеш?
А легінь на тоє:
— Не хочу більше, тільки аби-м з печі не злазив та
й, багато разів мама води хоче, аби-м піччю за водою
ходив.
На тому обоє згодилися: рибка співає, а за нею
хлопець повторяє:
— За божим позволінєм а за риб’єм поможінєм
руїпай, піч, по воду!
Аж тут хата бабина розтворилася: ду-ду-ду,— за-
дурніла, де які горщата були, всі водою наповнилися.
Рибка воді рада, баба воді рада, а бабин син з радості
за піччю сидить, вже по воду не ходить, но в сопілку
грає та й бабі виспіває.
Але був у тім самім краї великий цар, мав красну
принцесу, котора любовала собі з тою золотистою риб-
кою в кирниці забавлятися; а кирничка до саду припер-
ла. В саді була рясна яблунька; багато раз принцеса
з рибкою бавилася, то собі от так про забавку яблучка
зривала і попої дала. Ні з того ні з с^ого-ба! — зайшла
1 Цю казку розповідав нам Скірчук у своїй хаті в присутносі кс.
Вітвіцького. Але тоді не була записана. Тільки вечором диктував
нам її кс. Вітвіцький у своїм помешканні, переплітаючи на свій
спосіб віршами; вимову його теж належало нам тут зберегти.— О. К.
принцеса в тяготу. Цар питає, яким ділом. Принцеса
каже і присягає, що сама не знає, бо з ніким не
сходилася, ані говорила; тільки се якісь уроки спали на
її пишні боки; хіба, може, татку, з того виду легіня
молодого, що піччю за водою ходив; бо преціж з самої
закуски яблучка красного не може затяготіти дівиця.
Засмутився цар на тоє, бо йому сором було, донька
одиниця. Закликав легіня бабиного, казав їх тишком
звінчати, але зараз по шлюбі свій край опускати. Не
дав віна жодного, тільки пару конят оголоджених. Але
принцеса мала здавен дарунку від мати — золотну хус-
точку. А потому зробила собі і одну золотну рукавич-
ку, а на другу іще матерії зістало. З тим обоє рушили
в світ; але — гой гоєм — май з принцесою знав пусти-
тися, але на хліб не схотів їй заробити. Голод притис-
кає, дає принцеса чоловікові шлюбному золотну хус-
точку, аби на ярмарку продав. Був до міста пригнав
бургер триста волів. Як увидів тую хустину, нібито
торгував, але на кінець силою від легіня відобрав.
Повертає гой до хати, жінці розповідає, тоя до права ся
подає. Суд від бургера хустку відобрав, всі триста волів
продати сказав, та й ще жандарі бургера колбами
набили. Принцеса вже гроші має, але з дурнем непо-
рядна година, бо можуть напасти і гроші відобрати.
Каже до свого мужа:
— Забираймося,'ідім у світ, як старці, далеко.
Послухав бабин син. Ідуть, ідуть, натрафили в лісі
на якесь світло. За світлом ідуть в хату, аж там дванад-
цять опришків бенкетують. Збуї хатіли старців тих
двох стратити, бо не хотіли свідка собі мати; але гершт
не позволив, ще казав старцям хліба і вина подати.
Старці покріпилися, бабин син в куті дрімає, а принце-
са, відав, що іншого роду, виймає рукавичку та й
доплітає. Золотна рукавичка геріптові в очах заблиск-
нула; каже собі подати і другу дарувати. Принцеса не
спирається, бо за дарунок життя пам’ятає. Але і гершт
опришків також душу має. За тії дві рукавички золотні
дає старцям шарабуру і каже:
— Се ваша власність; скоро зголоднієте, старці бо-
жі, скажіть: «Шарабуро, відтворися, аби було що їсти,
пити і при чім гуляти».
Пішли старці поза хату, днина засвітала, та й ка-
жуть до шарабури: «Шарабуро, відтворися, аби було
що їсти, пити і при чім гуляти». Всього є тут гаразду.
Похарчували і погуляли ліпше, як на своїм весіллі.
Ідуть далі; аж к ним зближається старець зголоднілий,
просить кавалок хліба. Старці до шарабури; мав дідок
що їсти і пити. Скортіла діда шарабура, хоче заміняти
за $вою коштуру, бо сказати: «бий, коштуро!»,— то
палиця та кождого на смерть убиває. Дають наші стар-
ці шарабуру, а собі беруть коштуру, бо не буде треба
нікого боятися.
Розійшлися. Нараз бабин син зголоднів та й каже:
— їди, котшуро, убий мені свого діда, а шарабуру
принеси назад.
Так зробилося, як казали. Ідуть далі, стрітили дру-
гого старця, що гине з голоду та й мав пруток. Як ним
махнути, за кождий раз інші ставали хати мармурові
і палати школові (скляні), та й пйонтра діамантові.
«Маєте той пруток за шарабуру». Старці фіг лаві ніби
на тоє пристають, беруть пруток, дають шарабуру, але
наколи дідо нагодувався: «Ну ж, коштуро, бий діда,
а шарабуру принеси».
Ідуть далі світом, надибують третього старця, і той
з голоду гине, але має тріпачку. Скоро котрого неживо-
го тою тріпачкою докинеться, то мертвий живим стає;
ба і той хліба просить. І за тую шарабуру дав би свою
тріпачку. Старці на той-ко пристають. Але накінець
і третього старця убило (коштурою).
Бабин син і принцеса, що кругленькі яблучка коло
рибки їла, мають тепер шарабуру, коштуру, пруток
і тріпачку. Вертають у край до свого царя-тата. Бабин
син махнув серед міста, а тут мури мармурові, скляні
і діамантові. Іде з принцесою в кімнату, щоб пишно
приспатися. Каже:
— Шарабуро, відтворися! Аби було що їсти, пити
і при чім гуляти.
Дуднить, гримить, в тім дворі нарада; здивувався
цар, посилає міністрів. Тії очі забувають, як на се
позирають. Але бабин пєцух в кімнати де впускає.
Пішов цар сам і він так погостив. Казав гарматам
заїхати, війську виступити і ті двори з землею зрівняти.
Але фе! Пуста гадка. Коштура всіх їх до одного ви-
била.
Зачув цар про таку недолю, взяв червону коруну та
й ну ж доньку та й єднати. Донька тата обіймає,
а бабин син став воєводою, лихе не гадає. Запросив тата
в гостину. Три рази махнув прутиком, аж тут три двори
в місті стали, ще таких ніколи люди не видали. Рад би
тата приймати, але тато рує (плаче), бо хотяй йому
серце радісно за донькою скаче, жаль йому війська,
едноралів, жаль йому гетьманів. Но, досів зять царсь-
кого коня, май ще того одного зголодзеного, що цар
доньці на віно дарував; десь шкапа приблудилася.
Легінь, що піччю за водою ходив, сідає на тую охабле-
ну шкапу, бере тріпачку в руки, котрого жовняра уби-
того дотикається, кождий живий на рівні ноги стає. Так
походив цілу днину, всі жовніри і офіцери, і єднорали
знов на коні повсідали, каноніри гармати понабивали,
гусари та й піхота параду зробили, а улани з єгерами
як би то мож коломийки заграли, і шарабура з радості
сама відтворилася,— був бенкет великий. А вже пото-
му всі мирно з собою до кінця під новим наслідником
жили.
76. КАЗКА ПРО ЧЕМНОГО КУШНІРА
Був то в світі чоловік чемний, а той учтиво робив на
кавалок хліба, от так не причком кушнір; і в літі і
в зимі працював. В літі шив кептарі, а в зимі шкіру
виробляв; не смотрив він на студінь, протинав собі лід,
полокав шкіри. І при такій роботі надибав його чемний
цар, як то приповідають за якогось царя, що і до бідної
хати не встидався зазирати.
Питає цар той кушніра, за яку велику плату роботу
людям робить, що в такій студені, взимі, в студеній воді
шкіри полоще. І одповідає кушнір:
— Моя плата невелика, але цим, що беру, добре
жию.
Цар далі й питає:
— Як же жиєш і кілько плату береш?
Газда відповідає:
— За кождий день заробляю і беру вісім грошей та
й не бідую, бо з того два гроші позичаю, два щодень
віддаю, два гроші в болото мечу, а двома грішми сам
жию.
Не зрозумів цар добре тую бесіду, встидався питати
того чоловіка. Для того закликав своїх дванадцять
міністів, людей письменних, і наказує, аби йому ту
бесіду робітника за вісім грошей щоденної плати роз-
толкували; дає на тоє тиждень, додаючи, аби старалися
з тої бесіди правди роздобути, що вона значить власти-
во, інакше їх всіх дванадцять від свого престола від-
жене.
Зрозуміли міністри, що з царем не можна фіглюва-
ти. Пішов кождий міністер тишком до того кушніра,
дають йому кождий по дванадцять червоних, аби прав-
ду сказав. Але кушнір цікавий, червоні ховає, а кождо-
му щоіншого розповідає, але істинної правди жодному
не сказав.
Минув тиждень, цар раду скликає і тих міністрів за
тих вісім грошей питає. Міністри не вдали; цар розгні-
вався, жаль йому міністрів розігнати, рад би і за ту
казку вже правду знати. Дає розказ, аби того газду
силою до палати привели, якби не хотів по добрій волі
сам прийти. Але газда не опирається; тоді платом йому
очі зав’язують і перед самого царя приводять. Питає
цар:
— Чи видиш ти мене, чоловіче? Згадай моє лице, бо
інакше скажу тебе стратити.
Каже кушнір:
— Мене пусто не вольно тратити, а я твоє лице не
тілько раз виджу, але його в своїх пальцях по дванад-
цять раз маю.
Втім газда розложив долоні, за кождим пальцем
були тії дванадцять червоних — від його дванадцяти
міністрів — з царським лицем. Здивувався цар, звідки:
в бідного чоловіка нараз зробилося більш як 160 дука-
тів. Кушнір правду не виявив, а за вісім грошей так
цілій палаті на раді відповідає:
— Я два гроші з мого щоденного зарібку щодень
позичаю, два віддаю, два в болото кидаю, а двома сам
жию. Зачував бо я, же і ти так, царю, робиш.
Цар тієї бесіди не може зміркувати і далі питає. На
тоє газда бесіду розвиває:
— Два гроші щодень позичаю, бо сина я маю, того
в школу посилаю; як вивчиться письма, буде сам що
знати і мене на старість рятувати. Два гроші щодень
віддаю, бо маю старенького тата і стареньку маму, вони
мене годували, а тепер я їх годую. Два гроші в болото
мечу, бо маю гарну дівку та й зятя цікавого; тим даю,
аби напасті збутися, тії пропадають. А двома грішми
з мого щоденного зарібку сам з моєю жінкою чемно
жию. Так і ви, панове міністри, робіть.
Цар відправив від свого трону всіх тих дванадцять
міністрів, а чемного газду на їх місце за міністра
прийняв на цілий край.
77. ПРО ЦІКАВОГО ПЕСИКА
Був дідо, мав песика, пестив, годував, цілий рік
говів; а тоє, що з харчів збувало, давав пацюкові, тоє
підгодувалося. Прийшов Великдень, заколов газда па-
ця, бо хотів раз в рік поскоромитися. Заніс до церкви,
піп паску освятив і паця печене покропив. Прийшов до
хати, але же далеко було, дід умучився, ліг на лавицю
спати. Песик з-під лавиці ну ж на стіл та й тишком ціле
паця з'їв.
Проснувся дідо, але пацяти дастьбіг (нема). Бере
песика на курман (посторонок), веде до війта, аби йому
справу зробив. Питає війт, що хоче. Газда каже:
— Сей песик збиточний, я цілий рік говів, песика
годував та втішився, що раз в рік зможу свяченим
пацям поскоромитися. А песик замість мене тоє паця
з’їв. Хочу, війточку, аби-с пса за тоє на смерть убив.
Війт не хоче, бо нема за що песика тратити. Відси-
лає до мандатора, мандатор до бецирку (до Косова),
бецирк до кримінальної індагації в Кутах. Там справу
за пса не роблять, відсилають діда з песиком до Станіс-
лава до великого суду. Дідо всюди повідає, які збитки
йому песик виробляє, що паця свячене з’їв. Пани з діда
посміпікуються, відсилають його до губернії, як у нас,
ніби до Львова.
Але в губернію прийшло письмо від цісаря, що якби
трафився такий де чоловік, щоби таку казку сказав
цікаву, аби його донька з того розміялася, бо цілий свій
вік, хоть в гаразді, все вона сумує і плаче, то дасть
такому чоловікові надгороду велику і дасть доньку за
нього, як донька схоче. А якби його принцеса не полю-
била, дасть йому надгороду і половину царства свого.
Повідають пани тоє дідові. Дід просить, аби песика
укарати, нема причини. Відсилають діда до самого
цісаря от так ніби про небилиці. Розповідають газді за
тоє царське письмо і кажуть так:
— Дай нам, діду, четвертий пай з того маєтку, що
тобі дасть цісар за твої фіглі, дамо тобі пас (паспорт) до
самого Відня.
Пристав дід на тоє, але каже:
— Підпишіться, пани, мені, а я вам, бо письмо очі
коле.
Пани згоду списали, за песика не згадали, але пас
до рук йому дали та й рецепіс на тую згоду.
Рушив дід до бурку. Але на рогатці варта спирає та
й знов діда питають, що з песиком хоче; міркують, що
з сього принцеса мусить сміятися. Кажуть:
— Ми тебе, діду, пустимо до міста, але дай нам
четвертину з того, що тобі в цісаря трафиться.
Газда пристає, натаріус згоду пише, варта письмо
в руки, а дід з рецепісом далі до міста. Трафив дідо до
самого вже бурку, але там цісарські гренадери та й
цісарська старшина. Діда з псом не пускають, і тії
захотіли за пропустку четвертий пай з тих грошей, що
цар дідові, видко, буде платити. Якийсь великий уряд-
ник від міністерії контракт списав, дідові рецепіс
подав. Став дідо. до лиця з песиком перед самим ці-
сарським троном, а коло престола сиділа газдиня ці-
сарська — сумна мати, а донька ще сумніша. Як зачав
цісар з діда цілий протокол писати, а газда за песика та
й за паця свячене розповідати, накінець жаловатися,
що ані війт в громаді, ні в старостовім бецирку, ні
суддя в суді кримінальнім не хотіли йому песика за
збитки стратити. Повідає далі до протоколу, що і в
Станіславі кримінал не прийняв, губернія не хотіла тоє
слухати, бо песика більше шкода, як пацяти. Зачав дід
жаловатися, як його без паспорта не хотіли в дорогу
пускати, як його на рогатці в самім Відні притримали,
як жандарі на бурку збитковали і ніхто не слухав його
кривди, кождий не його самого, ані його пацяти, але
песика жалував. Взяла принцеса май веселитися, аж
наконепь питає цар:
— Що хочеш, чоловіче, би-м тобі зробив, що-с мені
дитину розвеселив сею казкою?
Але дідо впертий, каже, би таки казав цісар доконче
песика стратити, принцеса в сміх, аж береться за боки.
Рад би цісар діда над городити фіглявого; питає за
надгороду, дідо каже:
— Коли вже не хочете песика тратити, най біда
мене тримається; а за мою надгороду дайте мені, але
бізівно, чотириста буків відлеваних, щоби в кождій
сотці били по чотири капрали.
Цар дивується, цариця та й принцеса ледве з сміху
не умлівають, але дідо все на своїм; та й ще на тоє
письмо хоче. Казав цісар міністрам таке письмо дати.
Запросив діда до цісарського обіду, а тим часом параду,
гармати та й всі бубни скликав, би на поготові стали, бо
буде дідові право робити. По обіді царськім виходить
цісар до трону, показує дід ту згоду першу, що мав
з панами во Львові. Цісар читає, кличе губернію, мі-
ністр читає з дідом цісарськую угоду. Витягнули лави-
цю і дають четвертину надгороди — сто буків панам зі
Львова. Другу надгороду — сто буків — бере варта з
Відня, третіх сто буків бере варта з самого бурку.
Вершилося ще сто палиць самому дідові. На тоє про-
сить дідо від цісаря безпеку на письмі, що має в цісаря
сто палиць відобрати. Письмо злагодили, але дідо за-
просив, би йому цісар наперед позволив своєї золотої
палиці, аби міг собі з нею по місті парадувати. Надиба-
ли діда жиди серед міста:
— Іванку, звідки ти таку золоту палицю маєш?
— Я не одну, але сто палиць у цісаря маю.
— Чуєш, Іванку, ми купим у тебе се, всі сто палиць
для нашого рабина.
Дідо продає кожду палицю по тисячі червоних,
жиди з рабином до бурку, там беруть сто палиць; вже
на смерть гинуть. Дідо з грішми домів вертає, а жиди
лихо погостили.
ПРИМІТКИ
Тексти казок подаємо в такій послідовності, в якій вони були
вміщені у збірнику О. Кольберга «Покуття», за ними зберігається
і порядковий номер. Оскільки назви казок у згаданому виданні
друкувалися польською мовою, ми їх подаємо в перекладі українсь-
кою мовою. Вказується оригінальна назва тих казок, які в нашій
подачі одержали нові назви.
У деяких текстах наявні релігійні мотиви (№ 2), сороміцькі
уривки (№ 49), що не дає змоги публікувати їх. Варіант казки
«Мудра дівчина» (№ 51) майже тотожний з текстом № 50, тому
немає потреби публікувати його.
У збірнику О. Кольберга до деяких казок подаються підтекстові
примітки польською мовою. Ми їх подаємо в українському перекладі
з позначкою О. К.
Сюжетний тип казок визначається за покажчиком казкових
сюжетів (Сравнительньїй указатель сюжетов. Восточнославянская
сказка/Сост. Л. Бараг, И. Березовский, К. Кабашников, И. Новиков.—
Л.: Наука, 1979; далі — СУС), вказується місце запису й сторінка.
Найбільшу складність при підготовці даного видання становила
мовно-правописні питання, що зумовлені значним різнобоєм у записах
О. Кольберга, а також інтерпретацією українських текстів казок
польською транскрипцією. Мовний різнобій помітний і в оповідачів.
Про це слушно згадує О. Кольберг у передмові до збірника «Покуття»,
наголошуючи, що один і той же оповідач вимовляє: кісто і тісто,
хвостик і фостик, добре і добри, вібрати і вибрати і т. п.
Щоб полегшити сприйняття текстів, у цьому виданні їх відтворено
за сучасним правописом із збереженням діалектних лексичних і
фразеологічних особливостей. Замінено сучасними літературними
формами написання: іменників чоловічого роду в давальному
і місцевому відмінках на -ові, -еві, -єві: не татови, панови, коневи,
краєви, а татові, панові, коневі, краєві; іменників другої відміни
з подвоєним приголосним: не весілє, житє, подвірє, а весілля, життя,
подвір'я; іменників та займенників у орудному відмінку
однини: не доньков, сестров, пічов, тобов, моєв, мнов, а донькою,
сестрою, піччю, тобою, моєю, мною; іменників чоловічого роду
другої відміни у родовому відмінку однини: не писарі, жовнірі, цісарі,
а писаря, жовніра, цісаря; іменниківу родовому відмінку множи-
ни: не людий, сіний, плечий, гроший, а людей, сіней, плечей, грошей;
іменників жіночого роду в родовому відмінку однини: не смерти,
злости, печи, постели, а смерті, злості, печі, постелі; займенників
у повній і короткій формах: не єго (єму, єї), него, сего, цего, мні (ми),
вна (она), вни (они), ню, ю, всьо, сисе, тог, тото, свої, а його (йому, її),
нього, сього, цього, мені, вона, вони, неї, її, все, це, той, то, своєї;
дієслів у зворотній формі (повній і короткій): не пробуджує сі,
питає сі, подивіт сі, перебрати сі, а пробуджується, питається, подиві-
ться, перебратися; дієслів у третій особі однини та множини
теперішнього часу: не легат, ходит, тікают, можут, а летить, ходить,
тікають, можуть; прислівників: не туда, трохі, тогди, якос,
кудис, а туди, трохи, тоді, якось, кудись; числівників: не єден,
єдна, штири, осьмиро, дванайціт, штернаціт, сімнаціт, а один, одна,
чотири, восьмеро, дванадцять, чотирнадцять, сімнадцять;
сполучи и'к і в: не шо, поків, а що, поки; часток: не ци, не, такі,
ачи, ні, таки; кореневих звукосполучень: не озми, озмете,
помнітай, присігати, вібераеш, жєль, нима, дєкуют, кнезем, а візьми,
візьмете, пам'ятай, присягати, вибираєш, жаль, нема, дякують, кня-
зем; префіксів і суфіксів: не прігнав, пріходить, післати,
вішла, подужіла, повечеріти, а прогнав, приходить, послати, вийшла,
подужала, повечеряти. За сучасним правописом подаються слова
з ненаголошеними е, и. Наприклад: не дужи, в мени, бире, систра,
кличи, а дуже, в мене, бере, сестра, кличе. Пунктуація також
відповідає сучасному українському правопису.
Місце скорочення у текстах позначається трьома крапками,
взятими у квадратні дужки.
ЧАРІВНІ КАЗКИ
1. Королевич і чортова дочка. СУС (313 А, В, С), 1000. Зап.
в Коломиї (Іспас. Мишин).— С. 1—7.
3. Цорка (дочка) і пасербиця. СУС 480,—480*. Зап. в Іспасі
(Мишин).— С. 14—21.
4. Дивовижний камінь. СУС 510А, 564, 569. Зап. в Нежвіську
(Герасимів).— С. 21—25.
5. Народжений під щасливою зіркою. СУС 461. Зап. в Чор-
товці.— С. 25—31.
6. Посланець зятем. СУС (461), 554. Зап. в Іспасі (Мишин).—
С. 31—34.
7. Сила каяття. СУС —756Р**. Зап. в Обертині (Чортовець).—
С. 34—37.
8. Заздрісна жінка. СУС 706. Зап. в Городенці (Стрзильце).—
С. 38—46.
9. Вірна дочка і жінка. СУС 706, 883А. Зап. в Городенці.—
С. 46—49.
10. Брат і сестра. СУС 706. Зап. в Чортовці.— С. 49—53.
11. Заміна. СУС 327С, К, 327В. Зап. в Кулачківцях (Загай-
но лі).— С. 53—58.
12. Молодильна вода. СУС 551. Зап. в Городенці.— С. 58—63.
13. Зрадлива сестра. СУС 315. Зап. в Іспасі (Мишин).— С. 63—
70.
14. Зрадлива сестра(варіант). СУС 315. Зап. в Чортовці (Уніж).—
С. 70—73.
15. Розбійник і королівна. СУС 955. Зап. в Обертині.— С. 73—76.
16, Віроломна царівна. СУС 318. Зап. в Городенці.— С. 76—82.
17. Переможець зміїв. СУС ЗООі. Зап. в Тлумачі.— с. 82—96.
18. Королівна і пастух. СУС ЗООі, (300А), 513А, 570, 850. Зап.
в Гвождці (Сороки).— С. 92—101.
19. Швець і медвідь. СУС 38, (850), 1084. Зап. в Іспасі (Ми-
шин).— С. 101—108.
20. Скляна гора. СУС 530. Зап. в Городенці (Городницд).—
С. 108—112.
21. Золотий птах і морська дівчина. СУС 550. Зап. в Городенці
(Поточиська).— С. 112—118.
22. Шевчик королем. СУС (410*), (518), 880*. Зап. в Городенці
(Городниця).— С. 118—123.
23. Купець і щсарівна. СУС 506В, (881). Зап. в Іспасі (Ми-
шин).— С. 123—131.
24. Чарівний кінь. СУС 313Н*, 327В, 531. Зап. в Городенці
(Городниця).— С. 131—140.
25. Заміна і її результат. СУС 327В, 327С, Р, (328). Зап. в
Городенці (Ясенів Пільний).— С. 141—144.
КАЗКИ ПРО ЗЛИХ ДУХІВ, СИЛАЧІВ І СТРАХІВ
26. Мадейове ложе. СУС 756В. Зап. в Гвождці.— С. 145—149.
27. Розбійник Іван. СУС 756В. Зап. в Коломиї (Мишин. Іс-
пас).— С. 149—154.
28. Про одного сина-одинака. СУС 31 ЗА, В, С. Зап. в Городенці
(Городниця).— С. 154—162.
ЗО. Про хлопця, що нікого не боявся. СУС 326. Зап. в Го-
роденці.— С. 164—169.
31. Газда, що з’їв при смерті золото. СУС 760А*. Зап. в Гвожд-
ці.— С. 169—171.
32. Чорт і хліб. СУС —812**. Зап. в Гвождці.— С. 171—173.
33. Про скупого ксьондза. СУС 1776. Зап. в Городенці (Стрзиль-
це).— С. 173—175.
34. Як парубок розсмішив панську дочку. СУС 571. Зап. в Іспасі
(Ключів).— С. 175—176. В оригіналі казка має назву «Смішливі
прирости».
35. Син медведиці. СУС 650А, 1120. Зап. в Коломиї (ІГяди-
ки).— С. 177—185.
36. Невірна жінка і вовкулака. СУС 1725. Зап. в Коломиї (Клю-
чів).—С. 185—190.
37. Тимко-злодій і чорти. СУС 1071, 1072, 1737. Зап. в Чор-
товці.— С. 190—194.
ЛЕГЕНДАРНІ, МОРАЛЬНІ КАЗКИ І Т. П.
38. Чудесні бички. СУС (465С). Зап. в Городенці (Городниця).—
С. 195—196.
39. Суд божий. СУС —781*. Зап. в Гвождці.— С. 197—198.
40. Два брати. СУС 735, 735А. Зап. в Городенці.— С. 198—200.
41. Ангел у службі на землі. СУС 795. Зап. в Кулачківцях.—
С. 200—202.
42. Ксьондз, що триста літ спав у небі. СУС (471). Зап. в
Городенці.— С. 202—203.
43. Чабанування у святого Николая. СУС —471**. Зап. в Ку-
лачківцях.— С. 203—205.
44. Три перестороги. СУС 910А, (910В). Зап. в Городенці.—
С. 205—208.
45. Пригоди найди. СУС 931. Місце запису не вказано.— С. 208—
210.
46. Кара за жадібність. СУС 1538, 1539, 1311. Зап. в Коломиї
(Яблунів).— С. 210—214.
47. Багач і бідняк. СУС 1654. Зап. в Городенці (Сороки).—
С. 214—216.
48. Молоко — ліки на очі. СУС —1357**, (826). Зап. в Горо-
денці.— С. 216—219.
ПРИГОДНИЦЬКІ КАЗКИ ТА КАЗКИ-АНЕКДОТИ
50.__Мудра дівчина. СУС 921. Зап. в Городенці (Городниця).—
224_226.
52. Брехач і побрехач. СУС —1525Р**, 1920А, 1960П, 1960Е.
Зап. в Городенці (Ясенів Пільний).— С. 227—228. В оригіналі казка
має назву «Нісенітниці».
53. Про глухе село. СУС 1698. Зап. в Коломиї (Верб’яж).—
С. 228—229.
54. Дурний син. СУС —. Зап. в Коломиї.— С. 229—230.
55. Ошуканий пан. СУС —. Зап. в Чортовці.— С. 230—232.
В оригіналі казка мав назву «Трапила коса на камінь*.
56. Про дурного гуцула у війську. СУС —. Зап. в Коломиї.—
С. 232—235.
57. Три брати. СУС 1653А, В, С, 1013. Зап. в Кулачківцях.—
С. 235—237.
58. Три сини. СУС 15250. Зап. в Кулачківцях.— С. 237—238.
59. Добра купівля. СУС 1525Б. Зап. в Городенці.— С. 238—241.
60. Добрий продаж. СУС 1600. Зап. в П’ядиках.— С. 241—243.
61. Хитрий швець. СУС (—1525М***), (—1630*). Зап. в Гвожд-
ці.— С. 243—246.
62. Як солдат сповідався. СУС 1807. Зап. в Городенці.— С. 246—
247. В оригіналі казка мав назву «Злодій на сповіді*.
63. Вкрадена реверенда. СУС (—1544А**). Зап. в Городенці.—
С. 247—248.
64. Вкрадений кожух. СУС (—1544А**),—15250»***. Зап. в Го-
роденці.— С. 248.
65. Газда і три залицяльники. СУС (1536В). Зап. в Снятині.—
С. 248—250.
66. Газдиня і дяк. СУС 1725. Зап. в Городенці.— С. 250—252.
67. Як дяк задушився. СУС 1536А, 1537. Зап. в Коломиї (Тур-
ка).— С. 252—253.
68. Пригоди хлопця і циганів. СУС —. Зап. в Обертині (Чор-
товець).— С. 253—258.
69. Чотири рази похована баба. СУС 1536А. Зап. в Городен-
ці.— С. 258—261.
КАЗКИ ПРО ТВАРИН
70. Коза. СУС 212. Зап. в Іспасі (Мишин).— С. 262—266.
71. Пес і вовк. СУС 100, 102, 103. Зап. в Городенці.— С. 266—
268.
72. Осел, медвідь і вовк. СУС 103С*, 118. Зап. в Городенці.—
С. 268—270.
ГУЦУЛЬСЬКІ КАЗКИ
73. Як три брати шукали вогню. СУС 1889К, 1889Р, 1920Н*. Зап.
в Жаб’є-Ілці (Ілца).— С. 271—280. В оригіналі казка має назву
« Нісенітниця *.
74. Казка про діамантову дорогу. СУС 560. Зап. в Жаб’є-Іл-
ці,— С. 280—286.
75. Легінь, що піччю по воду ходив. СУС 569, 675. Зап. в
Жаб’е-Ілці.— С. 286—290.
76. Казка про чемного кушніра. СУС 921 А. Зап. в Жаб’є-Іл-
ці.— С. 290—292.
77. Про цікавого песика. СУС 559. Зап. в Жаб’е-Ілці.— С. 292—
294.
СЛОВНИК МАЛОВЖИВАНИХ СЛІВ
Алмужна — милостиня
Атрамент — чорнило
Балія — широка і низька посуди-
на для прання білизни
Валька — розмінна монета Руму-
нії
Бенкарт — незаконнонароджена
дитина
Бицкатися — бігти несамовито
(наче гедзь укусив)
Бізівно — напевно
Борше — швидше
Будз — великий шматок овечого
сиру
Бунда — кожух
Бурок — вимощена вулиця або
дорога, місто
Варе — дурний
Веренька — шерстяний різно-
кольоровий килимчик, яким
застеляють лавки, а іноді й
стіл
Відай — очевидно, мабуть
Вкемитися — надокучити
Возовня — сарай для возів і зем-
леробських знарядь
Вонтпити — мати сумнів, сумні-
ватися
Вшелкі — всякі
Гайдамак, збой — розбійник, гра-
біжник
Гарець — посудина, що вміщає
3,28 літра
Гачі — полотняні штани
Гвер — гвинтівка, карабін
Гергелиця —'тарган, прусак
Гзицирка — муштра
Гицель — той, що вбиває собак
Гляба — неможливо, даремно
Делікатний — ніжний
Десперувати — шкодувати
Дєдя — батько
Дзюбенька — сумка (чотирикут-
на шерстяна) у гуцулів
Дзядинець — двір, майдан перед
будинком
Доматор — господар дому
Допіро — тепер тільки, лиш тіль-
ки, тільки що
Єгомость — піп
Жвиндити — базікати
Же — що
Жеби — щоб
Жигнатися — прощатися
Забефеловати — заявити
Заднити — вставити дно
Закім — поки
Засторопіти — оторопіти, остовпі-
ти
Зоздріти — осягнути оком
Зумітися — тут: зрозуміти
ІД — До
Инний, інний — інший
Истина — тут: борг
їмость — попадя
Камердинер — у дворянсько-бур-
жуазному побуті кімнатний
або особистий служник
Канон — гармата
Карник — хлів
Квадранс — чверть, четверта час-
тина
Кланя — стіг
Клецок — брусок, шматок, кусок
Коби — якби
Кобіта — жінка, молодиця
Контетний — задоволений
Крейцар, грейцар — дрібна мо-
нета Австро — Угорщини
Кріксгартикули — воєнні артику-
ли
Кріс — рушниця
Куферик валізка, чемоданчик
Ларум — крик, галас
Лофа — пляшка
Мачкоєд — .той, що любить їсти
підливу
’Му — йому
Мша — католицька обідня
Навкемитися — набриднути
Незагнічений — невипечений
Нехар — брудота
Овшім — зовсім, загалом
Одвахта — варта
Окрент — корабель, пароплав
Охаблений — нікому непотріб-
ний
Пецух — лежень, лежебока
Підсмахер — зброяр
Пйонтр — поверх
Побережник — лісник
Подогонити — наздогнати
Полубічок — бочечка відер на
10—15
Прахтичкі — оповідання
Презент — подарунок
Причакнути — принишкнути
Публіка — тут: негідник, непо-
тріб
Пукати — стукати
Реверенда — ряса, буденний одяг
священика з довгими і широ-
кими рукавами
Ризя — жолоб
Ринка — тут: сковорода
Рила — обрив, круча
Рихтик — цілком, зовсім
Руже— зброя
Русти — ревти
Сигнет — перстень
Скарбовий — тут: панський
Снасть — вісь
Софнути — порушити
Сторц — сторч, сторчма, сторча-
ка
Трендзла — вуздечка
Уставічне — безупинно, безпе-
рервно
Фактор — посередник, дрібний
комісіонер
Фасувати — тут: доглядати
Хорт — тут: чорт
Цепкати — допікати, дошкуляти
Цетнар — центнер
Цимбра — кімната
Шарабура — палка
Шизорик, цізорик — складений
ножик
Шматя — одяг
Шпацер, шпацир — прогулянка
Штих (години) — частина,
чверть
Шуга — штабель
Шустка — дрібна монета
ЗМІСТ
Оскар Кольберг і казки Покуття. Іван Хланта............. 17
ЧАРІВНІ КАЗКИ
1. Королевич і чортова дочка............................. 29
3. Цорка (дочка) і пасербиця................ 36
4. Дивовижний камінь. ................................. 43
5. Народжений під щасливою зіркою ...................... 47
6. Посланець зятем..................................... 64
7. Сила каяття.................... ?................... 66
8. Заздрісна жінка...................................... 60
9. Вірна дочка і жінка ................................ 68
10. Брат і сестра..................................... 71
11. Заміна.............................................. 76
12. Молодильна вода................................... 79
13. Зрадлива сестра.................................... 85
14. Зрадлива сестра (варіант). ......................... 91
15. Розбійник і королівна............................... 94
16. Віроломна царівна................................... 97
17. Переможець зміїв................................... 104
18. Королівна і пастух................................ 114
19. Швець і медвідь.....................................125
20. Скляна гора.........................................132
21. Золотий птах і морська дівчина . . .................136
22. Шевчик королем......................................142
23. Купець і цісарівна..................................147
24. Чарівний кінь.......................................154
25. Заміна і її результат............................. 165
КАЗКИ ПРО ЗЛИХ ДУХІВ, СИЛАЧІВ І СТРАХІВ
26. Мадейове ложе.......................................169
27. Розбійник Іван......................................174
28. Про одного сина-одинака . . ........................180
29. Про хлопця, що продав чортові свою шкіру............189
ЗО. Про хлокця, що нікого не боявся.....................191
31. Газда, що з’їв при смерті золото.................. 197
32. Чорт і хліб.........................................198
33. Про скупого ксьондза................................200
34. Як парубок розсмішив панську дочку................202
35. Син медведиці........>............................204
36. Невірна жінка і вовкулака.........................212
37. Тимко-злодій і чорти . ...........................218
ЛЕГЕНДАРНІ, МОРАЛЬНІ КАЗКИ І Т. П.
38. Чудесні бички...................................224
39. Суд божий.........................................226
40. Два брати.................................... • 227
41. Ангел у службі на землі ..........................230
42. Ксьондз, що триста літ спав у небі................231
43. Чабанування у святого Николая.....................233
44. Три перестороги . ............................... 235
45. Пригоди найди .................................. 238
46. Кара за жадібність............................... 240
47. Багач і бідняк. . * . ».................... . 244
48. Молоко — ліки на очі............................ 246
ПРИГОДНИЦЬКІ КАЗКИ ТА КАЗКИ-АНЕКДОТИ
50. Мудра дівчина.....................................250
52. Брехач і побрехач............................... 253
53. Про глухе село.................................. 254
54. Дурний син...................................... 255
55. Ошуканий пан......................................256
56. Про дурного гуцула у війську......................258
57. Три брати....................................... 261
58. Три сини..........................................263
59. Добра купівля...............* . ..................265
60. Добрий продаж ....................................267
61. Хитрий швець.................................. 270
62. Як солдат сповідався .............................273
63. Вкрадена реверенда................................274
64. Вкрадений кожух.................................. 275
65. Газда і три залицяльники . . .....................275
66. Газдиня і дяк .................................. 278
67. Як дяк задушився................................ 279
68. Пригоди хлопця і циганів..........................281
69. Чотири рази похована баба.........................286
КАЗКИ ПРО ТВАРИН
70. Коза..............................................290
71. Пес і вовк.................................... 295
72. Осел, медвідь і вовк . ...........................298
ГУЦУЛЬСЬКІ КАЗКИ
73. Як три брати шукали вогню......................... ЗОЇ
74. Казка про діамантову дорогу ........................309
75. Легінь, що піччю по воду ходив.................... 314
76. Казка про чемного кушніра...........................317
77. Про цікавого песика. .. -......................... 319
Примітки . ..........................................322
Словник маловживаних слів . . . .....................327
Литературно-художественное издание
Кольберг Оскар
Сказки Покутья
(На украинском язьіке)
Составление, подготовка текстов,
вступительная статья, примечания и словарь
Хлантьі Йвана Васильевича
Художник-оформитель Медвецкая Здита Федоровна
Ужгород, издательство «Карпатьі»
Редактор Є. С. Павлик
Худож. редактор В. О. Томашевський
Техн. редактор М. Р. Черкащина
Коректор В. І. Мошкола
ИБ № 2404
Здано до склад. 28.03.90. Підписано до друку 25.09.90.
Формат 84Х108*/з2. Папір друк. №2. Шкільна гарнітура.
Висок, друк. Умов. друк. арк. 17,64. Умов, ф.-відб. 20,46.
Облік.-вид. арк. 19,72. Тираж 250 000 пр. (2-й завод 60 001—
170 000 пр.). Замовлення № 0—1314. Ціна 5 крб.
Видавництво «Карпати».
294000, Ужгород, пл. Радянська, 3.
Головне підприємство республіканського
виробничого об’єднання «Поліграфкнига».
252057, Київ, вул. Довженка, 3.
Кольберг О.
К62 Казки Покуття / Упоряд., підгот. текстів, вступ,
ст., приміт. та слов. І. В. Хланти; Худож-оформл.
Е. Ф. Медвецька.— Ужгород: Карпати, 1990.—
327 с.: 8 л. іл.
І8ВИ 5-7757-0414-2
Книгу склали записи українських народних казок, які
зробив видатний польський фольклорист Оскар Кольберг
(1814—1890) у другій половині минулого століття на Покутті
(сучасна Івано-Франківська обл.).
К
4702640105—001
М215(04)—91
ББК 82^Ук
В 1991 році у видавництві «Карпати»
вийдуть у світ книги:
Духнович О. В. Твори
Павлович О. І. Твори
Гренджа-Донський В. С. Твори
Ці видання складуть своєрідну бібліотечку
призабутої літературної спадщини.
Видавництво «Карпати» у 1991 році
пропонує читачам видання фольклору:
Казки з-над Дністра / Упоряд. М. Зінчук
Угорські народні казки Берегівщини / Упоряд. М. Пунько
Майстер Іванко / Упоряд. Ю. Туряниця
Дрібушечки / Упоряд. Ю. Качіи
На лужку / Упоряд. А. Далмаї
5 крб
ОСКАР КОЛЬБЕРГ
(1814—1890)