:)  'j7J.
. 
 
z,;n::: xr:: -  '« -;<':::""X;xК: x< _: c<.:
   

,
t
Александер Барвїнський
KIKI І(JІИ
YКPliU[Kr ПІ'ПУ
Українська Дешева БіблІотека
192 6
(.

УКРАЇНСЬКА AEUJEBA
+++++++ БІБЛІОТЕКА

f'l'f"f'. "'.
"',f93
Українська Дешева Бібліотека
ч. 1. ++++++++ ВИХОАИТЬ Ава рази у місяць.++++++++ Ч. 1.
'-
Редакторвидавець: С. КуликівнаОрська
РеАакція і ААміністрація:
Львів, вулиця Куркова 10, Н.
ПереАплата:
Річно (24 томи) .
Піврічно (12 томів) .
Чветьрічно (6 томів)
18.00 ЗЛо
9.50 ЗЛо
5.00 ЗЛо
!jiHa цеї книжки 1 ЗОЛ. 20 rрошів.

Александер Барвінський
Коротка Історія
У країнськоrо Народу
. .
з JлюстраЦІЯМИ
мапою У країни
Apyre поновлене ВИАання)
nУчітеся, брати мої,
Думайте, читайте!
nBce розберіть, тай спитайте
ТОАі себе: Що ми,
Чиї сини, ЯКИХ батьків?"
Т. Шевченко
Українська Дешева Бібліотека
1
9
2
6

ДРУКАРНЯ ++
ОО. ВАСИЛІЯН
У ЖОВКВІ ++
ьАСЗ9
І'
(j\..t1 1 \' Ogl А 

До читачів.
Ся книжечка призначена АЛЯ тих, що не мають
'Іасу і спромоrи розчитуватися в об€мистих писан
-нях про бувальщину (історію) YKpaїHcbKoro НаРОАУ.
Нехайже сі затямлять собі хоч найважнійші ПОАії
з минувшини всеї УкраїниРуси, щоби кожний CBi
. ,Аомий Українець знав:
"Що Аіялось в СВІТІ,
ЧИЯ праВАа. чия КРИВАа,
І чиї ми ти"...


1. Вступне слово (з першоrо ВИАання).
На землі жи€ баrато ЛЮАИЙ, ПОАілених на ріжні
наРОАИ, мовби великі рОАИНИ, семї. КОЖАИИ наріА ro
ворить сво€ю МОВОЮ, співа€ свої пісні, Ma€ свої зви
чаЇ. Ні широкі ріки, ні високі rори не в силі рОЗАілити
нарОАУ між собою. ЛЮАИ Аілять землю на менші та
більші краї, Аержави, клаАУТЬ між нини свої rраниці,
а наріА всеж таки остане наРОАОМ, хочби йоrо роз
Аілив поміж Аві або три Аержави.
ПоїАе наш чоловік зі Львова Ао Черновець то
Й нестямиться, що він з r аличини заїхав уже винший
край, на Буковину, бо й там наЙАе він своїх ЛЮАИЙ,
що rоворять йоrо ріАНОЮ мовою, співають такі самі
пісні, так само святкують чи ТО РіЗАВО чи ВеЛИКАень,
так само справляють весілл€ таП инші звичаї у них
такі, як і в ріАній Поrо стороні. Лучиться коли нашо
му чоловікови з Аалекої України, зза яких сто або
більше миль, чи з Ки€ва, чч з ОАеси, або з Аалеко
ro Черниrова чи Харкова заїхати Ао Львова, або
Ао Черновець, АовеАеться йому зайти чи Ао наШОl цepK
ви, чи Ао читальні, або так між rpoMaAY наших люАий,
всюАи витають йоrо як CBoro чоловіка і бачить він,
що він сереА cBO€Ї ріАні, МОВ У себе Аома.
Отже бачимо, що инші rраниці країв чи Аержав,
а инші rраниці наРОАів. Нераз протяrом сотки або
й Аесятки літ зміняються rраниці краю або Аержави,
поклаАені самими люАьми, або й ціла Аержава розпа-

.
8
Аа€ться, зовсім щеза€. Але не так Аі€ться з наРОАами.
Минають сотки й тисячки літ, а наріА жи€ собі та
сиАить по селах та містах і пР.режива€ не одну Aep
жаву, хиба що сам наріА понеха€ свою ріАНУ мову,
. свої пісні, віА!;!ура€ться своїх преАківських звичаїв та
приrорнетьса І пристане Ао чуженини.
Так отже ріАна, матерня мова та наРОАні звичаї
найміцнійше €Анають та лучать наРОАИ між собою.
Тим то всякй повинен АОРОЖИТИ тим словом, ЩО
ним мати СПlвала, "як малоrо сповивала, з малим
розмовляла" .
РіАна мова ее Аар Божий, а хто П забува€  зне
важа6 сей Аар Божий і свою матір, бо "хко матір
зневажа€, Toro Боr Kapa€, чужі люАи цураються, в xa
ту не пускають". Тому то треба Аобре прислухуватися
Ао CBO€Ї ріАНОЇ мови, чи то вона ВИХОАИТЬ з розум
них уст, чи rомонить милозвучною піснею, чи читана
з книжки. Хто не зна€ CBO€Ї ріАНОЇ мови, тому чужа
наша славна на весь світ українська пісня, тому не
зрозумілі наші преАківські звичаї, TaKoro не привита
ють по братньому піА ріА ною стріхою.
Така отже Божа воля, щоби люАи жили на землі
наРОАами. Тимто КОЖАИЙ розумний чоловік повинен
знати свій наріА, Ае він жи€, по яких краях та Aep
жавах, повинен знати йоrо бувальщину, йоrо минувши
ну, яка €ro АОЛЯ була в Аавнину, "чия "раВАа, чия
КРИВАа, і чиї МИ Аіти".
Знати, що Аіялоя з нашим українським наРОАОМ,
як жили наші преАКИ, чим вони вславилися, або що
може робили неАобре, се не тілько цікаво, але й Ауже
розумно і поучно. Пізнавши бувальщину, або як учені
кажуть  історію YKpaїHcbKoro нарОАУ, ми ще rоря

9
чійше полюбимо наш наріА і нашу землю, на котрlИ
він ЖИ€. МИ БУАемо ТОАі знати, як нам і нашим Аітям
треба жити, щоби не попаАали в такі самі похибки,
в те саме лихо, яке АОВОАИЛОСЯ переживати нашим
батькам та АіАам.
Для тих, ЩО не мають спромоrи і часу читати
великих наукових книжок про Аавню бувальщину, роз
кажемо коротенько найважнійші ПОАії з іст 0 р і ї YKpa .
Їнськоrо нарОАУ.

2. Українськнй нарід і йоrо землі.
"Боже веJ\ИКИЙ,€АИНИЙ...
Русь  Україну храни"
Лисенко  1iи",(CIIl;wii.
Як Аалеко rоворить наш наріА по нашому, YKpaїHCЬ
кою (або руською) мовою!), так Аалеко сяrа€ наша
українська земля. А rоворить наріА українською MO
вою по обох збочах Карпатських rip (БеСКИАів),
віА ріки ПопраАУ (у піАніжа Та тр янських rip)
і ріки Ся н У та Б у r у на заХОАі, а звіАсіля на цілім
широкім просторі понаА великими ріками Др іст ром
і Дні про м Аалеко на схіА сонця аж поза ріку
Д і н і noro притоку Дон е Ц ь. З півночі простира
ються оселі українськоrо наРОАУ віА П и н с ь ких л i
сових баrнищ(Полісс€) і віАрік Припети та Aec
н и, Щ вливаються Ао Дріпра, на ПОЛУАне аж по Чор
не та А з і вс ь ке море (Лукоморе), КУАИ пливуть
,) в иаЙАавнійших книrах і памятниках нашоrо п.исьменства
уживали письменники на означеннв нашоrо нарОАУ ! заселених
ним земель назви "Рус ь", котра заАержалася в rаличині і м;ж
нашим нараАОМ на полу"ні Карпатських rip.
Назву Укр аїн а стрічавмо вже на яких 800 літ тому назЗА
у наших літ 0 n и с я х, се6 то книrах, в котрик ПО літам, рік за
pKOM, письменники записували всякі ПОАії про наш наР;А і край
Назвою "Україна" означуввно спершу поrраничні ("українські",
землі наш()rо НВРОАУ. в на яких 400 літ тому НВЗВА,земл; по обох
сторонах сереАиьоrо і Аолішньоrо Дніпра (ПОАніпровв'. А вже на
яких 270 літ назВА, в нарОАНИХ піснях й Аумах, в писаннях, rpa
мотах ознаЧllAа назва "Україна" всі землі заселені нашим Hapo-
.110М, а наріА наш звано віА ТОАі ..у кра Ї н С ь ким".

11
майже всі українські ріки, а на піВАенний схіА поза
ріку К у б ан ь і по К а в к а з с ь к і r 0 р и. На піВАен
ній збочи Карпат розкинулися українські (руські) оселї
аж Аалеко в уrОрСhКИЙ низ по верхівя ріки Тиси.
До великої світової війни, що вибухла 1914 року,
жив український наріА у АВОХ Аержавах, в ABCTpO
Уrорщині і в Росії. Окрім Toro наші переселенці
ЖИВУТh великими оселями поза своїм Kpa€M понаА
рікою Волrою в Московщині, в Азії в Сибірі, в пів
нічній та піВАенній Америці. Велика світова війна
зробила великий переворот в ABCTpoY rорщині і в Po
сії, розбила сі Аержави, а з Ае яких Їх частин потво
рилися віАтак нові Аержави. НасліАКОМ Toro найбіль
ша часть YKpaїHcbKoro наРОАУ утворила Укр аї н с ь к У
РаАЯНСЬ,ку (совітську) Річпосполиту" в союзі
з "Московською, РаАЯНСЬКОЮ (совітською) Р е ч и n o
спо ЛИ тою". Давна rаличина по розпаАі ABCTpO
YropcbKoї монархії Аісталася піА зверхню влаАУ HO
воутвореної "П 0 л ь с ь кої Ре ч ипо спо лит 0 ї" ,
Аавна У r 0 р с ь каР у с ь (3 а кар пат с ь к а Укр a
ї н а) піА влаАУ новоутвореної "Ч е с ь к 0  С лов а Ц ь
кої Р е ч ипо спо лит 0 ї" , а Б уко вин У і Б е с a
рабію забрало "Румунське Королі вс тво".
Рус и н и, нині заrально звані Укр аїн с ь ким
нар 0 Ао м належать Ао великоrо племени Словян.
як і Москалі, Білорусини, Поляки, Чехи, Словаки,
Сербо  Хорвати і Словінці, і заселюють rромаАНИМИ
оселями великий простір, що майже рівнявся HeAaB
ній Австро  YropcbKi" монархії.
.

12
З. Предки українськоrо народу. Їх віра, родинне
й домаmив життв.
В Аавнину жив українськиl1 наріА окремими пле
менами, що звалися ріжними іменами. В осереАКУ
української землі, на правім березі Дніпра, СИАіли
Пол яни, прозвані так віА чистих піль; вони нази
валися також Русь. На заХОАі від них, посереА Be
ликих лісів СИАіли Дер е в л яни, і віА Toro ЇХ назві.
На схіА і північ віА Полян СИАіли С і в е р яни ("ci
вер" Аначить північ"" на Волині жили Ду л і б и. Кож
Ае племя мало своїх старшин, але сі племена не мали
спільної управи.
Як инші Словяни вірили П наші преАКИ"що 6 такі
боrи, котрі правлять світом, а особливо почитали
боrів тих, віА котрих СПОАівалися Аобра в rocnoAap
стві. Се були сили ПрИРОАИ, котрі ЗАавалися Їм боrами:
Пер у н, що посилав rpiM та блискавицю, Д а ж б 0 r
або Хор с (боr сонця), Велссибо tlолос (боr AOC
татку, опікун rocnoAapcTBa, особливо скотини). Віри
ли також, що € менші божества: русалки, лісовики
й инші звані бісами. ПреАКИ наші не ставили храмів
(церков), а наріА молився і приносив боrам жертви
в лісових пущах або біля ВОАИ КОЖАИЙ за свій ріА.
Празники, свята віАбуваЛl1 із зміною пір року: в rpYk
ні наРОАЖення (ріЗАВО) HOBoro сонця витали піснями,
КОЛЯАками Й щеАрівками, прихіА весни  веснянка
ми, rаївками, іrрищами, літом справляли свято Ky
n а л а. Вірили в невмиручість, безсмертність Ауші
і ЛЮАське житт€ за rробом. За помер ших справляли
поминки  тризну,
.

13
Наші преАКИ rОСПОАарили на спільній землі, спільно.
великими семями (РОАинами), поселювалися хуторами,
КОЖАИЙ ріА окремо. Жили з хліборобства, випасали
ХУАобу, ловили рибу або звірину по лісах, любува
лися пчолярством.
4. Казочна бувальщина українськоrо народу.
Про наЙАавнійшу бувальщину YKpaїHcbKoro наРОАУ
збереr лися лише перекази, ПОАавані між наРОАОМ
з уст Ао уст, а віАтак списані в наЙАавнійшій літо
писі І), "Повісти Аавних літ, звіАКИ взялася Руська
Земля, хто перший почав княжити в Ки€ві і як пов
стала Руська Земля". Перший наш літописець записав
наРОАНИЙ переказ про св. апостола Христовоrо
А НАР ея, котрий проповіАував Христову віру і заП
шов аж нм ріку Дніпро. Станувши наА Дніпром на
ropax, поблаrословив їх, застромив на них хрест
і приповів, що на тім місці стане велике місто і ба
raTo церков. На сім місці стану в опісля Киї в, с т o
лиц яРу с ь кої Ае р ж а в и. Се місто по переказу
заложили три брати, Кий, Ще к і Хор и в та сестра
Їх Ли б е А ь З племени Полян, і вони були першими
київськими князями. Так склаАалася Киї в с ь к а або
Руська Аержава, київський край звали ЗАавна
руським або Русею, а київське військо  АРУЖИ
н у, що боронила край віА BoporiB, звали Рус и
нами. Але по смерти перших своїх князів Поляни
були приневолені платити Аанину турецькофінсько
') Літопнсь се книrа, в котрій по ліТ8М, рік 88 роком, спи
сано, що Аіялося на русысйй Землі. Першим літописцем був чер
нець KieBcbKoro Печерськоrо монастиря (Лаври) Нестор.

14
МУ племени Хозар, що жило в СУСІАНИХ степах. З Aa
лекої півночи запускалися ЗНОВ військові АРУЖИНИ
звані В а р я r а м и і при неволю вали племена, що си
Аіли около міста HOBropOAa І), платити Їм Аанину.
Отсі Варяrи, більше як тисяч літ тому, промостили
собі Aopory зза моря Варяжськоrо (званоrо нині Бал
тійським) Аалеко на ПОЛУАне аж у rрецію і на малих
човнах ріками з півночі, Аальше Дніпром запускали
ся аж на Чорне Море, а звїАсіля Аальше на ПОЛУАне
Ао столиці rрецьких цісарів, !japropoAY (Византії).
Виправляючись сим шляхом з Варяr у rрецію, сі
військові АРУЖИНИ піАЧИНЯЛИ собі словянські племена
ЗАОВЖ cboro шляху поселені, котрі ве Mor ли віА Ba
ряr оборонитися. Але ее варяжське панованн€ було
вельми важке. Сі словянські племена не мали спро
моrи самі оборонитися віА варварських наїЗАів. Отже
сі племена, що СИАіли Аовкола HOBropoAa, як опові
Aa€ літописець, самі закликали Варяrів і більш як
тисяч літ тому прийшли Ао HOBropoAa зза моря Ba
ряжськоrо (Балтійськоro) три брати зі своїми АРУЖИ
нами, а найстарший з них Ру рик став князем у HOB
ropoAi наА Ільшенським озером. ОАначе не AOBro
ост али вони в HOBropoAi і вже син Рури ка, І r 0 р
з своїм АЯАЬКОМ 0 л е r 0 м виправився на ПОЛУАне
і заВОЛОАів Ки€вом. Як опікун малолітноrо Іrоря па
нував у К и € В і Олеr і назвав йоrо "матерю руських
ropoAiB (міст)". З Toro часу Київ став столицею Київ
c ь кої або Рус ь кої Аержави.
Олеr був смілий і войовничий ВОЛОАар, заВОЛОАів
усею ПРИАніпрянщиною та сусіАНИМИ племенами й
І) HOBropoA, славне старинне місто торrовельне, лежало
А3Аеко на північ віА Киева.

15
утворив велику Аержаву. З Ки€ва виправлявся він ДHi
пром і Чорним Морем на !japropoA, СТОЛИЦЮ rрецьких
царів, набрав там боrато золота, оксамитів, шовку,
вина і всякоrо Аобра та вернув Аомів. На знак по
біАИ наА rреками, завісив він свій щит на царrорОk
ських воротах. НаріА назвав Олеrа "Віщим", себто
МУАРИМ.
.3. Київські князі: Володимнр і Ярослав. Христі-
янство на Украіні.
Минуло більше сотки літ віА засновання Київсь
кої, Руської АержавtI, а ЛЮАИ все ще були поrанами,
молилися ріжним боrам та приносили Їм жертви. OAHa
че вже за перших київських князів було там чимало
христіян, особливо в КИЕві, Ае на ПОАолі наА Дніп
ром стояла церква в честь пророка Іллі.
Жінка князя Іrоря, 0 л ь r а, що по йоrо смерти
кілька літ правила в Ки€ві, ЇЗАила АО !japropoAa і там
<>хрестилася, авіАтак зачислили П між святих. З TO
ro часу почала щораз більше ширитися христіянська
віра в Руські" Аержаві. Але щойно внук св. Ольrи,
князь Володимир (rл.обр. 1) завів на всі" Україні
Христову віру, 988 року по РіЗАві Хр. Він скріпив
РУСЬКУ Аержаву, значно розширив ii ПРИАбанн€м нових
земель, тіснійше злучив Їх з Ки€вом, а по більших Mi
стах посаАИВ своїх синів як намісників. Важним при
Абанн€м Аля Руси була прилука Ч ер в е н с ь ких r o
рОАів наА Сяном і Буrом (Перемишль, Червень),
<> котрі опісля часто вели спір Поляки з Русинами.
Тепер забажав князь ВОЛОАИМИР піАнести значін
H€ і славу CBO€Ї великої Аержави споріАнен€м з rрець
.кими цісарями, наймоrутні"шими ВОЛОАарями в ТОАіш

16
нім СВІТІ. Він охрестився, авіАтак звінчався з Їх
сестрою Анн 0 ю 988 року, а з !japropoAa прислали
йому корону і пишну цісарську ОАежу. Після повороту
Ао Ки€ва, велів ВОЛОАИМИР хрестити Київлян, авіАтак
священники, спроваАжені з сусіАНОЇ Болrарії і з r pe
ції, хрестили наріА по містах і селах. Там ставив
ВОЛОАИМИР церкви, особливо в Ки€ві і по більших
містах, спроваАжені мистці БУАУВали rapHi церкви,
а в Ки€ві поставили вони rарний княжий мурований
терем (палату). З rреції спроваАжував ВОЛОАИМИР
ікони (образи) святих і велів бити руські золоті та
срібні rроші.
З rреції та Болrарії з христіянською вірою ши
рилася на Руси наука, просвіта і письменство. Книrи
церковні були спершу писані староболrарським (цep
ковнословянським) язиком, АОСИТЬ ПОАібним Ао TO
Аішньоrо нашоrо, та щеП Ао нині у нас віАправляють
з тих книr у церкві боrослуження. А коли Русини
навчилися церковнословянськоrо язика і письма, CTa
ли і самі списувати тим язиком не тільки церковні
і Ауховні книrи. але 1\ літописи і з них зна6МО, що
ТОАі Аіялося на Україні, Князь ВОЛОАИМИР велів Аіти
знатнійших рОАИН вімавати на науку, котрою ТОАі
заl\малися rоловно священники.
З христіянством настало в старинній Руси чимало
церков та монастирів, особливо в Ки€ві, Ае був най
більшиП і найславнійший монастир Печ е р с ь кий,
або Киї в с ь к 0  Печ е р с ь каЛ а в р а, заснований
св. AHTOHi€M і ТеОАозі6М, спершу в піАЗемних пече
рах, викованих в камінистих ropax наА Дніпром. Там
проживав і похоронений у печерах преПОАобний Н е 
сто р, котриП списав першу літопись про нашу бу
вальщину.

17
\
Князь ВОЛОАИМИР З€Анав собі любов наРОАУ тим.
що з принятт€м христіянства став вельми люАяним
і лаrіАНИМ Аля всіх, rостив ЛЮАИЙ на пирах (бенке
тах) і празниках, особливо на своїм Аворі кормив
убоrих, калік та сиріт. З Toro пішла про Hboro слава
і наріА звав йоrо Вел и ким, "красним сонечком"
а Руська церква Святим.
Ярослав, син ВОЛОАимира так само Абав про Ha
ріА і Аержаву, По смерти кн. ВОЛОАимира (вмер 1015
року) лишилося боrато синів, що СИАіли по ріжних
землях. Найстарший з них С в ято ПОЛ К захопив
у свої руки Київ, а щоби й инші землі заrорнути.
почав убивати своїх братів (убив Бор и с а і r Л і б а.
котрих Руська церква почита€ яко святих). J\ле йоrо
переміr брат Я рос л а в і переrОАОМ у своїх руках
злучив усю ВОЛОАИМИРОВУ батьківщину. По всіх aeM
лях СИАіли йоrо сини або намісники. ПОАібно як йоrо
батько, Абав також Ярослав про церкви, AYXOBeH
ство, просвіту і письменство, і заснував у Ки€ві школу
на 300 хлопців. Сам збирав книжки і велів писцям
списувати. Між письменниками вславився за йоrо ча
сів знаменитими проповіАЯМИ священик І л а ріо н.
поставлений опісля митрополитом у Ки€ві. Ярослав
пильнував також щоби княжі знатні ЛЮДИ (бояри)
й УРЯАНИКИ не заПОАівали КРИВАИ ЛЮАЯм. Зберіrся
з тих часів збіРНИІ< законів "Руська ПраВАа" , в KOT
рім списано постанови, як мали сумі СУАИТИ і Kapa
ти всякі провини.
Ярослав розширив і прикрасив Київ, поставив
там rарний собор (церкву) св. Софії (rл. об. 2.), (що
€ П нині в Ки€ві J взором славної СОфіПської церкви
в ЦарrорОАі. Иоrо похоронили в сій церкві, але збере
Історі. YI<pIIЇHC".Oro НароllY 2-
.

18
rлася лише rapHa мраморна біла Аомовина (rл. обр. 3).
Місто обвів муром, в котрім було кількоро воріт, а на..!
ОАНИМИ воротами поставив церкву св. Блаrовіщення,
вкриту золотою бляхою і тому сі ворота звалися 
З 0 лот і вор 0 т а. Розвалини Золотих воріт збере-
rлися Ао нині В Ки€ві (rл. обр. 4).
Ярослав став ОАНИМ з наймоrутнійших ТОАі воло
Аарів, а наріА назвав иоrо "М у А рим". Слава Поrо
Аійшла Ао Аалеких країв, а ріжні ВОЛОАарі і королі
старали посвоячитися з ним. rрецький цісар, та KO
ролі францусЬкий, швеАСЬКИИ, норвежський та yrop
ськиП, були йоrо зятя ми, а сестра Ярослава віААалася
за KpaKiBcbKoro князя, котрому він помаrав проти
йоrо эбунтованих піААаних. Ярослав МУАРИЙ умер
в 1054 р., і ще переА смертю віААав Київ найстар
шому синови, що мав заступати місце батька а инші
сини мали Поrо слухати. Він звався великим князем,
а всі инші у А і л ь ним и к н я З ями, бо СИАіли на
У А і л а х Руської Аержави. В завіщанню своїм раАИВ
Ярослав синам жити в зrОАі і любві, а ТОАі r ОСПОАЬ
Аасть побіАУ наА вороrами. Колиж БУАУТЬ жити В не-
нависти й суперечці, то й самі поrибнуть і поrублять
землю батьків і АіАів.
6. Розділ Руської держави на уділи. КНRжі усобн-
ці. Володнмир Мономах ').
Сини Ярослава не послухали батьківськоrо заві
щання. Небавом почалися між великим князем та
УАільними нязями Аомашні колотнечі і війни, усоби
') Мати КН. ВОЛОАнмира ПОХОАила 8 РОАУ rрецькоrо цісаря
Rонстантина Мономаха себто ..€Аиноборця" і віА Toro назваи6
і ки. 80ЛОАИNира Мономахом.

19
ЦІ, 0 Київ, що став переХОАИТИ з рук Ао рук. Pycь
ка Аержава розпалася на УАіли, неначе на Арібні Аер-
жави з окремими князями. ОАИН князь наїЗАИВ Apyroro,
віАбирав йому йоrо у Аіл, а коли сей не Mir оборонитися,
кликав на Аопомоrу степову ОРАУ Половців, котра
ще більше пустошила українську землю та забирала
боrато ЛЮАИЙ в ПОЛОН і rрабила всякиfi Аостаток.
Велика rроза Іі небезпека віА ПОЛОБців принево
лила князів помиритись та спільними силами почати
боротьбу з хижими Половцями. В сій боротьбі наП.
більш визначився внук Ярослава MYAporo, Володи
мнр Мономах, що СИАЇВ на своїм УАілі в Переяславі,
найбільш заrроженім половецькими наїЗАами. Війною
з Половцями, ЗАобув собі ВОЛОАИМИР Мономах таку
славу і поваrу, що Кияни по смерти великоrо кня-
зя, не хотіли бачити на великокняжім престолі ні-
Koro окрім Мономаха. Засівши на великокняжім пре
столі в Ки€ві (В р. 1113), воював він Аальше щасливо
з Половцями і більшу часть українських земель ЗЛУ
чив у своїх руках. Дбав він, щоби український наріА
віАОТХНУВ по тих важких незrОАинах. З сусіАами жив
у Аобрих вза€минах, а визначнійші ВОЛОАарі поріАНИ
лися з НИМ, ПОАібно як ее було з йоrо АіАОМ Ярославом.
ВОЛОАИМИР Мономах АОПОВНИВ "Руську ПраВАУ"
Ярослава MYAPoro і написав "Поученн€ Аітям", як
мають жити і Абати про добро Аержави і наРОАУ.
Він раАИВ своїм Аітям жити В мирі і зrОАі, не крив
Аити ні своїх, ні чужих ані на майні ані на славі.
7. Занепад Кнвва. Початок MOCKoBCbKoro народу
і Московської державн.
т ОАі, коли князі вели між собою усобиці і пусто
шили Русь, ВИХОАИЛО звіАтам боrато переселенців на
2'

20
північний СХІА, Ае СИАІЛИ фінськ племена, захОЖL
з Азії, та посилялися поміж ними І несли там хри
стіянську віру П просвіту. ПереrОАОМ сі руські пере
селенці змішалися з Фі нами, а з тих мішанців вит
ворився окремий наріА, званнй мое к 0 В С Ь ким віА
міста Мое к В и, що стала опісля столицею сеї землі.
Московський наріА € зовсім окремішний віА YKpaїH
CbKoro і віАріжня€ться віА Hboro мовою, ВАачею, звичая
ми і зверхньою ПОАобою. Там княжили МОЛОАші потомки
ВОЛОАимира Мономаха (старші панували в Ки€ві)
і заклаАали чимало міст, між тими й Москву. Moc
ковські князі вважали себе спаАКО€МЦЯМИ всеї Pycь
кої Аержави, намаrалися заrорнvти всі руські землі,
стали називати себе "великими князями" (опісля
"rОСУАарями", "царями"), а московський наріА при
своїв собі навіть імя нашоrо нарОАУ і почав звати
себе рус ь ким а навіть вел и кор У с ь ким наРОАОМ.
Московські князі rОРАИЛИ Ки€вом і намаrалися YTBO
рити нов и ЙОС е р е Аок Руської Аержави. Тому внук
ВОАОАимира Мономаха, А нАр і й Бо r 0 л ю б с ь к и й:
(так названий віА села Боrолюбово, Ае звичайно про
живаl!), напав Київ, знищив йоrо немилосеРАНО й: orpa
бив. Иоrо військо ПОЗАирало в церквах срібні й золоті
ОАежі з образів святих, позабирало АЗВОНИ, а по xa
тах всякий Аостаток. З тої пори занепав Київ, BTpa
тив значінн€ столиці Руської Аержави і не Mir уже
піАНЯТИСЯ Ао Аавньої світлости і слави, а переваrу
осяrнула Мое к В а, що neperoAoM стала столицею
вел. князівства MOCKoBcbKoro.

21
8. Почнн oKpeMoro fалнцькоrо князівства.
Коли Київ втратив Аавне значінн€, а на півночи
стало розвиватися моrуче князівство Московське, на
заХОАі почала творитися окрема r али Ц ь к а Ае р ж a
ва. rалицька земля була ТОАі найбоrатшою і найбільш
за.\ЮАненою частиною УкраїниРуси. ЇЇ майже не AO
сяrали наїЗАИ степових ОРА, а торrовля і вза€мини
з захіАНИМИ Аержавами причинилися Ао Аобробуту
краю. rалицька земля Аісталася була потомкам Яро-
слава MYAPoro, князям Ростиславичам, що
княжили В Перемишли, ЗвениrОРОАі І) і Te
реб 0 в л і та вміли успішно боронити краП переА
вороrами. К н яз ь Во лоА и мир к 0 злучив сі кня
зівства в ОАНУ цілість і вибрав собі r али ч наА
Дністром столицею Аержави, що з TOr!? часу почала
зватися r али Ц ь КИМ кн я З і в ств 0 м. Иоrо син Я р o
С л а в, названий заАЛЯ великоrо розуму 0 с ь мом и c
.л 0 М, став трохи чи не найllоrутнійшим князем Cboro
часу. Він розширив межі rалицької Аержави аж по
Аолішній Дунай і Чорне Море (СЮАИ належала Буко'
вина й МОЛАавія) і ТУАИ Пшов з боrатої ТОАі столи
ці, r али ч а, торrовий шлях аж Ао r реції. Але поваrу
і силу князя Ярослава Осьмомисла стали піАКОПУ-
вати б 0 яри (знатнійші люАи з княжої АРУЖИНИ,
княжі АораАНИКИ) і Rикликували розлаА у Аержаві.
Князі Романовнчі. Бу't'ні rалицькі бояри покори
стувалися РОЗЛЦОМ по смерти Ярослава Осьмомисла
й закликали в f) лин С ь ко r 0 к н я З я Романа Мстн-
славнча на ВОЛОАаря. Смілий і войовничий Роман упо
корив бутних бояр, заняв Київ, Київщину й инші
') нині мале село неАаАеко Львова.

22
землі колишньої Руської Аержави і тому літописець
назвав йоrо "самодержцем усе ї Руси". Роман зrинув
убитий ПолякаМd (наА Вислою), коли віАЛУЧИВСЯ віА
CBoro війська з малою АРУЖИНОЮ, а память про Hboro
збереr лася в нарОАНИХ піснях.
Роман полишив ще малолітками АВОХ синів Д a
ни л а і В аси к ь ка. (r л. обр. 6.) AOBro йшла боротьба
o rалицькоВолинське (ВОЛОАимирске) кня
з і в ств 0 то з Поляками й У rрами, то з боярами й ин
шими руськими князями, що бажали захопити сю
Аержаву. Але на останку побіАИВ Данило і заАержав
rалицьке князівство, а ВОЛОАимирськоВолинське
вімав Василькови. Оба брати жили у великій любо
ві і зrОАі та намаrалися З€Анати всі батьківські землі,
ОАначе спинив Їх змаrання страшний norpOM хижих
Татар.
Бої 3 Татарами. ЛеАИ почав Данило улаАжува
ти свою батьківщину, як  наїхала з Азії Татарська
o РА а, ще страшнійша Половецької' Княжі війська
вирушили проти Татар, але не встояли проти пере
моrи. Боrато князів ляr ло на бо€вищу наА річкою
Калкою, що вливаtiТЬСЯ Ао Азівськоrо Моря, а моло
Aoro князя Данила ранено. Після Toro бою Татари
вернули знов у свої азійські степи. Князь Данило
покористувався сим хвилевим споко€м, щоби обезпе-.
чити свою Аержаву проти 'можливоrо HOBoro наїЗАУ.
Щоби збутися напастий бутних rалиЦ!>ких бояр, пе
реніс Данило столицю з rалича Ао Холму на Bo
лині, а наА річкою Пол твою, що влива€ться Ао Буrа,
заложив місто Львів (1255 р. назване по імени сина
Льва) Аля оборони проти татарських наїЗАів.

23
в кільканайцять літ після бою наА Калкою яви
лися знов Татари, стали пустошити українські землі
і піА ПРОВОАОМ Б а ті я, TaTapcbKoro хана, рушили на
Київ, ЗАобули і страшно зруйнували "матір руських
ropOAiB". З Ки€ва, KOTporo красою любувався Батіlt,
споrЛЯАаючи з високих береrів Дніпрових на золо
тисті бані церков посереА зелені саАів, остали лише
звалища. Завалився також величавий Софійський co
бор, (rл. обр. 7) збереrлася лише запрестольна стіна
з ЧУАОВИМ образом Пр. БоrОРОАиці tназвана заАЛЯ Toro
"Неруш им а стіна (rл. обр.8). З піА Ки€ва рушили
Татари на захіА чорною хмарою, спустошили r алицьку
землю, заrналися аж у Польщу й Уrорщину, поруйну-
вали міста і села, забрали боrато ЛЮАИЙ у полон, Bep
нули знову у степи. Тому не Ааром у пісні співають,
"КУАИ перейшли Татари, там не поросла вже трава".
ВОЛОАарі завоi:lованих земель були приневолені платити
Аанину і приїздити Ао столиці Батія, Сараю наА Вол
rою, та покланятися ЙОМУ.
Даннло rлнди'lЬ помочи проти Татар. Данило
руським королем. Страшний татарський поrром зни
щив землі кннзя Данила і приневолив йоrо утікати
з краю. Але опісля иернув він і не бачив иншоrо
ВИХОАУ, як признати Батія своїм зверхником і покло
нитися йому. Щоби ОАнак визволитися з TaTapcbKoro
ярма, r ЛЯАів Данило помочи у Папи РИМСhкоrо, KOT
рий обіцяв спонукати христіянських ВОЛОАарів піти
ДаНИЛОRИ з помічю на Татар. Данило зrОАИВСЯ на
ЗЛУКУ (унію) з католицькою церквою, а Папа
прислав йому королівську корону, котрою Дa
нило коронувався руським королем (1253)
(rл. обр. 9). Колиж обіцяна поміч захіАНИХ ВОЛОАарів
не наспіла, зірвав Данило зносини з Римом.

24
Тепер намаrався Данило власними силами вести
боротьбу з Татарами, котрі знов наїхали r алицьку
і ВОЛОАИМИРСЬКО  Волнську зелю і. веліли Данило
ви ПОРОЗКИАувати укршлення МІСТ, МІЖ иншими також
Львова. ОАначе Данило не Mir cero пережити і бути
піАРУЧНИКОМ TaTapCbKoro хана та небавом з жалю
умер t12б4 р.). Данило був Аобрим і хоробрим та
дбалим про Аобро наРОАУ ВОЛОАарем.
Після смерти Данила княжив у r алицькій землі
иоrо син Лев (rл. обр. 10.), котрий переніс столицю
з r алича Ао Львова. На Волині княжили потомки Дани
ловоrо брата Василька, але внук Данила Ю рій зібрав
знов усі землі в своїх руках. Колиж на Юрі€вих синах
вимер ріА Романовичів, розпочала Польща і на пів
ночи Данилової Аержави, положена Литва боротьбу
o rалицько ВОЛОАимирське князівство і воно віАтак
Аісталося піА їх влаАУ.
9. Лад у старинній Руси за князів.
Верховним ВОЛОАарем уРуській Аержаві був зразу
ОАИН князь, ЩО СИАів У Ки€ві. Але Ярослав МУАРИЙ
поділив Аержаву на уділи і з Toro часу КОЖАИЙ УАіл
мав oKpeMoro князя з рОАУ ВОЛОАимира Великоrо.
По волі Ярослава наlkтарший з РОАУ мав бути київ
ським князем, але бувало нераз так, що ставав ним
той, хто силою захопив Київ. Старші, поважні і знач
ні люАи BO€HHi творили княжу А Р У ж и н У (товариші,
і Аруrи', то?ришили князеви в ПОХОАах, були Поrо
Аорадниками. Іх називали бо яра м и. Хоробрих APY
жинників нміляли князі землями й иншими ПОАарка
ми. r оловне населенн€ на Руси творили м і Щ ани, що
займалися рем ес лом і торrовлею, і сел яни, ЩО жили

25
з хліборобства. Але були й несвобіАні ЛЮАИ, звані
холопами або р а б а м и (звичайно з ВОF.нних бранців
або АОВЖНИКИ, щО не моrли заплатити cBoro AOBry).
Звичайно самі міщани і селяни вибирали УРЯАників,
щоби Абали про лаА у rpoMaAi. Вибір віАбувався на
СХОАинах rромаАИ, на в і ч у, на котрім брали участь
старші rромаАЯНИ. На вічу рішали також важнійші
rpoMaAcbKi справи, віАбvвався СУА, а верховним CYA
Аею YB князь. По t:ticTax, як Київ, HOBOPOA, і инших,
ПРОЦВІтав промисл І торrовля, а КУПЦІ, що звалися
r 0 сті, прив<?зил з Ааеких країв BHa, сукна і т. ин.
а вивозили МІА, ВІСК, СК1ри, кожухи І 1:. ин.
ПіА впливом христіянської віри ширилася на Руси
просвіта і наука. Учені священики, світські і черці
(монахи) заклаАали школи. ВОЛОАИМИР Великип і Яро
слав МУАРИЙ веліли посилати Аіти Ао школи. BepXOB
ним начальником Руської церкви був митроп'олит,
а по менших княжих містах були € n и ск 0 n и. Ha
чальниками монастирів були і r у мен и. Між Русинами
були учені ЛЮАИ, як славний проповіАНИК І л а ріо н,
або чернець Київськоі Печерської Лаври, Нестор,
що жив за князя ВОЛОАимира Мономаха і списав про
нашу бувальщину першу літ 0 п и с ь. НевіАОМИЙ по
імени АРУЖИННИК описав поетично похіА князя Іrоря
Святославича на ПОJЮвців (.Слово 0 Полку Irope
вім"). Княжі АРУЖИННИКИ описали в r али Ц ь к 0 lS o
-л и н с ь к і й літ 0 п и с і князюванн€ данила і Василь-
ка та їх синів. З княжих часів зберіrся збірник
законів .Руська ПраВАа-.

26
10. Русь під владою Лнтвн, Польщі й Уrорщннн.
Початок Литовської держави й її зрущеннв. Про
тив Руси, ослабленої княжими усобицями й TaTap
ськими наїЗАами, виступив на півночи новий Bopor
Лит В а. Ще королеви Данило ви АОВОАИЛОСЯ воюва
ти з ЛИТЗ0Ю, коли вона почала поширювати свою
Аержаву займищами руських земель. Спершу заrор
нули Литовці сумежні Їм білоруські землі, авіАтак
посяrнули і по українські і наостатку занли Київ.
Протяrом часу було таким способом у Литовській
Аержаві Аві третини pycbKoro населення. Литовські
ВОЛОАарі, пани і В06ВОАИ, щО осіАали по українських
землях та містах, приймали руську віру, і ТОАішню
руську мову і письмо, звичаї й освіту і рущилися.
Таким способом Литовська Аержапа стала переrОАОМ
руською, лише піА влаАОЮ князів з иншоrо рОАУ.
На Литовськім княжім Аворі rOBopeHo і писано уря
Аові письма "І.'ОАішним книжним руським язиком. r a
лицьковолинські бояри закликали Ао себе на князя
Л ю б арт а І), литовськоrо ВОЛОАаря, ожененоrо
з АОНЬКОЮ oCTaHHboro rалицько волинськоrо князя.
Але й польський король, К аз им и рВе лик и й, ЯКО
близький ('вояк rалицьковолинських князів, виступив
з правами Ао rалицьковолинських земель, а також
уrорський король на тій основі, що йоrо попереАНИКИ.
yropcbKi королі, займали хвилево ще переА Данилом
rаличину і писалися "королями rаличини і ВОЛОАИ
мирії М (Волині). З Toro почалася Аовrолітна війна
') Князь Любарт мав христіянське імя Дмитро і велів вlfл
ЛНТИ Азві"_ що й Аосі в в церкві св. Юра у Львові, як свіАЧИЬ
напись на сім Азвоні.

27
(40 літ). між Польщею й Уrорщиною з Любартом.
і заКІнчилася тим, що Казимир ЗАобув Львів і заАер
жав r аличину (r алицьке князівство), а Любарт Bo
линь (ВОЛОАимирське князівство).
11. rалнцька Русь під владою Польщі й Уrорщинн.
Після омаАИ r алицької Руси почав Казимир CTa
вити костели, оБВОАИТИ міста і муровані замки мурами
(між тими також Л ь в і в, Ае збу Аував мурований за
мок на ropi, званий нині "Високий Замок", з KOT
poro звалища остали там АОСИ). Щоби скріпити свов
панованн€ H r алицькй .Руси спроваАжував. Ао міст
польських, НІмецьких І ВІрменських поселеНЦІВ, HaAa
вав Їм ріжні права і своБОАИ. Він попирав Kpa\{iBCЬ
ких купців, котрі мали взяти в свої руки торrовлю
в r алицькій Руси. Але при тім усім майже цілих сто
літ r алицька Русь заАержала вчасти Аавний руський
лаА. Начальником краю був ста рос т а Рус ь кої
З е млі, а по більших містах остали ще Аавні руські
УРЯАИ.
В боротьбі з Литвою зазнав король Казимир по
мочи Папи римськоrо і АЛЯ Toro Абав про розпо
ВСЮАженнF. латинської Іримсько - католицької) віри
в r алицькій Руси та сим способом скріпляв тут свою
влаАУ. В Перемишлі, Холмі й ВОЛОАимирі оснував
він латинські епископства, а в r аличі акхи€пископ
ство, перенесене опісля Ао Львова 1). Руські вельможі.
а за ними також і инші визначні Українці, заманені
високими почестями й УРЯАами, приймали латинську
') ТОА; віААано латин. епископави на катеАРальний храм
руську церкву (Ае нині латинська катеАра), а опісля Також у Пе
ремишли перероблено руську цевкву на латинську катеАРУ.

28
віру, ПОКИАали преАківські звичаї, ріАНУ МОВУ і Hapok
ність і ставали Поляками. До Toro причинився He
мало розлаА уРуській !JepKBi, бо rолова ij, київсь
кий митрополит, перенісся Ао Москви і аж пізнійше
заХОАами короля Казимира царrОРОАСЬКИЙ патріярх
в і Ан 0 В и в r али ц'ь кум и тро пол і ю і настановив
-окремоrо митрополита ля rалицької Руси.
Ще більше ширилася латинська віра захОАами
Домініканів і Францісканів, ко"и rалицька Русь по
безпотомніl:t смерти Казимира (1370 р.) перейшла
піА влаАУ йоrо сестрінця, у r 0 р с ь к 0 r 0 кор 0 л я
Л ю А в и к а. Замість Hboro якийсь час правив тут
знімчений князь 8лаАислав Опольський) а BiA
так Аочка короля ЛЮАвика Я А ви.. а.
12. Злука Польщі з Литовсько-руською державою.
Литовськоруська Аержава мала небезпечних cy
. сіАів, віА заХОАУ Німців, а зі СХОАУ щораз моrутнійшу
Московщину, Особливо rрізними були німецькі Xpe
,стоносці, що були монахами а заразом і войовничи
ми лицарями на Батійськім побережу, orHeM і мечем
навертали поrаНСЬКI племена в тих околицях на хри
стіянство і Аавалися в знаки не тільки Литві, але
й Польщі. Великим князем литовськоруським був
ТОАі Я r а П л 0, братанич Любарта, і йому ЗАавалася
моrутним союзником сусіАна Польща, Ае панувала
МОЛОАенька королева Я А в і r а. Тай польські вельможі
І). Коли ВлаАИСЛ8В Опольський вертав АО Польщі, забрав
з собою з Белзсысїї церкви ЧУАОТВОРНИЙ оБР8JI Пр. Боrоро
Аиці, КОТРИЙ по переказу в Аарі Аістаа ВОЛОАНМИР Великий за
царівною Анною з ЦарrорОАа. Сей образ переніс ВлаАисла8
Опольський Ао Ченстохав., в Польщі Ае він в Ао нині.

29
ВЛаАИКИ СПОАівалися, що злукою Польщі з ЛИТВОIO-
і з білоруськими та українськими землями піА литов
скою влаАОЮ зросте MorYTHicTb Польщі. Наклонили
отже МОЛОАеньку королеву Я А в і r у' щоб вімалася
за вел. князя Я r а й л а, котрий переА тим змінив.
руську віру на католицьку, приняв імя В л а А и ела в ао-
і списав (1385 р.) умову про злуку Литви
й українських та білоруських земель
з Польщею в ОАНУ Аержаву. НасліАКОМ ПОАружа
з ЯАвіrою і злуки Польщі з Литвою став ВлаАислав
Яrайло рівночасно польським королем і великим кня
зем литовськоруським, а ЯАвіrа прилучила rалицьку
Русь Ао Польщі. На приказ Яrайка боrато Литовців
охрещено на латинську віру, хоч вони були вже pycь
кої віри, 8 ее викликувало неВАоволенн€ Milf\ Литов
цями, а то тим більше, що Яrайло переселився Ао.
Кракова і Литовці бачили в тім затрату CBO€Ї caMO
стій ности й окремішности. Тому то Литовці й Русин",
почали в обороні CBO€Ї Аержавної самостійности
з Польщею боротьбу, котра тревала ціле столітт€.
Литовці й Русини стали отже вибирати собі своїх
великих князів, а тим способом на якийсь час пере-
рвалася злука Литви з Польщею. Тимто Поляки АЛя.
навяsання сеї злуки вибирали опісля своїми короля-
ми великих литовсько руських князів з Яrайловоrо.
рОАУ, а всеж таки й Аалі були Польща і Литва OKpe
мими Аержавами. В Польщі правило польське прави
тельство, а в Литві  литовське.
Поляки покликувалися на умову з 1385 р.. але
литовські князі віАповіАали їм, що вони на ту умову
не приставали, а Яrайло зробив її самовільно, Їх не
питаючись.

30
Справа повної цілковитої злуки Литви й YKpaїH
'ских та білоруських земель з Польщею стала Аля
Поляків тим пильнійшою, коли польським королем
був останній з Яrайловоrо рОАУ Ж и r м 0 н т А в r уст.
Він не мав Аітий, а з йоrо смертю Mor ла розірватися
злука Литви з Польщею. AOBro опиралися литовські
і руські вельможі такій тісній злуці а навіть потайно
віАЇхали із сойму. Але соПм постановив і без них
перевести злуку і ріши в Волинь і ПіАляше (на пів
ночи віА Волині) злучити з Польщею. Панам і послам
тих земель приказано неrайно приїхати на сойм
і зложити присяrу Польщі піА заrрозою втрати УРЯАів
і ма€тности. Вони приїхали і раАі  неРЗАі зложили
присяrу, а ТОАі вернули й литовські вельможі на сойм
-ї були приневолені zrОАИТИСЯ на прилуку Київщини
та cxiAHoro ПОАілля (Браславщини) Ао Польщі, а також
на злуку Литви З Польщею. Таким способом майже
всі землі, заселені українським наРОАОМ Аісталися
Польщі. На тім соймі, що віАбувався у Л ю б лин і 1)
В 1569 році піАІ1исали литовські пани умову злуки
Литви З Польщею в ОАНУ Аержаву звану Л ю б л и H
С Ь кою У н і 6 ю, З ОАНИМ спільним ВОЛОАарем в особі
польськоrо короля. Польща П Литва з українськи
ми R білоруськими землями повинні були мати рівні
права, але опісля виявилося, що Л ю б лин с ь к а
унія знищила самостіПність великоrо кня-
зівства Литовськоруськоrо і з Toro ча
су почина6Т.ЬСЯ великий вплив Поляків
'0 с 0 б лив 0 н а укр аїн с ь к і з е млі.
І) мі. ВИСАОЮ і Буrом.

31
;. \ l; \

t с::
землях за +
13. fромадський лад в українських
польської влади.
Після Люблинської унії у великім князівстві Ли
товськім і в українських землях стало обовязуваТI!
пол ь с ь к е пра в 0, настали ПОРЯАКИ некористНl
Аля українських ЛЮАИЙ, особливо Аля селян. На Руси
і в Литві жили селяни свобіАНО, а хоч були між ними
і безземельні і брали землі в .Ha€M, то з часом AO
роблялися CBO€Ї власности і переАавали землі Аітям,
а за них платили Ао скарбу Аанину ПЛОАами. На oc
нові польськоrо права устала своБОАа селян, вони
втратили право земельної власности, а пани  шляхта
вважали їх сво€ю власністю і ОРУАували ними яко
к реп а к а м и, х л 0 пам и. Крепаки не Mor ли пере
нестися Ао иншоrо села і АіАича. Крім Аачок rрішми.
і ПЛОАами, селяни' крепаки віАробляли пан Щ и ну,
а віАтак Варшавський сойм вімав селян АіАичам
з тілом і майном, а тепер АіАичі мали право карати
своїх піААаних, бо соі1м Аав АіАичам наА селянами
право життя І смерти.
з Toro часу, як шляхта захопила в свої руки
Аержавну управу, ВІАсунула віА участи міщан. ТОАі
міщани стали правитися своїм правом, перенятим віА
німецьких поселенців, що звалося м а І" А е б уре ь ким
(віА німецькоrо міста МаІ" Аебурl"а). Начальником Micь
кої управи був віі1т. Він правив містом з раАНИМИ,
а. з лавниками УАИВ ріжні справи. ОАначе розвиток
МІСТ спинився П1А заКОНОАатною влаАОЮ шляхти, коли
ЖИАИ й Вірмени захопили переrОАОМ торrовлю в свої
руки.

32
Руське міщанство не мало участи в упраВІ МІСТ..
бо було руської віри, а Ао управи Аопускали тільки
католиків. Руських міщан не вибирали ані Ао CTap
шини, ані Ао цехів, не приймали в науку ремесла
і обмежували Їх право займатися торrовлею. У Львові
руським міщанам вільно було мати АОМИ тілько в ОАній
улиці (в руській улиці), коло церкви. Тілько в тій
улиці вільно було АЗВОНИТИ в церКОlSні дзвони і не
можна було священикам ХОАИТИ з хрестом та xopyr
вами, або ховати мерця з процесі6Ю. Не вільно було-
також ставити нових руських церков.
Поваrа рус ь к 0 r 0 А У х 0 в е нет В а занепала, бо-
влаАиами настановлювано нераз світських люАий
з ПОМІЖ шляхти, що не мали Ао AyxoBHoro стану
призвання, а вміли лише ПРИАб&lТИ собі ласку короля
· або йоrо Авораків. ВлаАИКИ Аопускалися нераз таких.
вчинків, які не лицювали з Їх поваrою і станом. Низ
ше Ауховенство попало у велику темноту і втратило
поваrу, бо було зависиме віА АіАичів, котрі собі
присвоїли право вибирати священика Аля rромаАИ
(право патронату). Тимто руські вельможі цуралися
руської віри і приПмали латинську та ставали Поля
ками. Навіть священики були нераз приневолені BiA
робляти панщину. На Литву і Русь переселя€ться бо
raTo польських вельмож, котрі РОЗАавали землі польсь
ким поселенцям. Також висші УРЯАИ нмавано звичаПн<>
тілько Полякам, а в УРЯАах завеАено з часом латин
ську або польську мову замість української, котрої
уживали ще в СУАах і УРЯАах Ао половини пятнай
цятоrо віку (Ао 1450 року).

зз
14. Князь Константин Острсжськнй. Церковні брат-
ства і школи на Руси.
ЗанепаА Аержавної самосТlИНОСТИ українських
земель, злучених з Литвою, а опісля з Польщею,
Аовів також Ао занепаАУ просвіти в тих зеММIХ. Коли
виперто з УРЯАовання ТОАішній книжний руський язик
і заступлено йоrо латинським або польським, не мож
на було в ЩОАеннім життю порозумітися без знання
тих язиків. Се упосліАження руської мови причини-
лося значно Ао занепаАУ pycbKoro письменства, про-
світи і науки, а Ао Toro щей не Аоставало руських
шкіл. Появлялися найбільш церковні книжки або ви
Аання Ауховнореліrійноrо змісту та віршовані пісні
про історичні ПОАїі.
З занепЗАОМ просвіти проявився також значний
занепаА Руської Церкви, а ее було ТОАі також у Поль
щі. і в захіАНИХ краях. Духовенство стало більше Абати
про BнriAHe як про побожне ЖИТТ6. Т имто тепер почали
церковні братства, утворені з посереА міщан при
церквах, Абати про церковні справи і Ауховні потреби.
Церковні братства Аавали спершу поміч убоrим
і Абали про розБУАженн€ побожноrо життя. Вони BBa
жали просвіту першим способом Ао поправи цepKOB
них віАНОСИН. Т имто брате ва заКЛЗАали школи, про
ваАЖУВали АЛЯ НИ1\. учених ЛЮАИЙ, засновували печатні
Аля ВИАавання церковних і шкільних книжок. !JepKoBHi
братства напоминали АУХОВНИХ а навіть влаАИК, щоби
пильнували лаАУ в церкві. Найбільшу славу ЗАобуло
собі ТОАі Львівське братство, зване Ставропиrій-
IсторіJl YICp8ЇHcbKOro НВРОАУ. З.

34
ським), поБУАувало 1591 р., вельми rap"y церкву
у с пе ні я Пр. Бо r ОРОАИ ці (rл. обр. 9.), звану Ta
кож волоською 2 ), заснувало найстаршу у Л"вові печат
ню, удержувану Ао нині і славну ШК 0 Л у, з котрої
вийшли визначні вчені і церковні АОСТОЙНИКИ. В CTaBpo
пиrійській школі вчили церковнословянськоrо і rрець
Koro язика. За приклмом Львова заснувалися такі
братства по инших містах, а найславнійші між ними
були в Ки€ві, в Луцьку. на Волині і у Вільні, КОТРІ
також УАержували слаВНІ школи.
Острожська Академія На Волині стало місто
Ост р 0 r (r л. обр. 10). осереАКОМ нової просвіти, шкіль
НИЦТва і HOBoro AyxoBHoro життя, було оёіАКОМ к н я
зів острожсыtхx (около 1580 р.', заВАЯКИ oco
бливо київському BO€BOAi Василевн Константннови
Острожському найбоrатшому з ТОАішніх руських
вельмож. (rл. обр. 11). Він вельми заслужився коло піk
йому просвіти сереА YKpaїHcbKoro нарОАУ. ВОстрозі
заснував князь Константин п е ча тн ю, Ае печатано ro
ловно церковні і реліІ'іЙНОАуховні книжки, а найважній
ша була славна Острожська Біблія в церков"о-сло
вянськім язиці. В Острозі заложив князь Константин
також школу, Острожську АкаАемію, Ае вчили
pycbKoro книжноrо, латинськоrо та rрецькоrо язика.
В Острозі проживало боrато славних учених і вони
ВИАавали всякі книжки. Але вже нt"бавом після CMep
ти Константи на Острожськоrо занепала заложена ним
АкаАемія.
') лыlвськеe братство звалося Ста вр 0 n иrі йс ьки м віА
трираменноrо хреста УЖИВ8ноrо яко братське знамя 8 А08ВОJl.У
царrорОАськоrо патріярха.
') на БУАОВУ У cneHcbKoї церкви Аави ВОЛОАарі ВОЛОЩИНИ
значні жертви і з8ААЯ Toro звуть її ВОЛОСЬКОЮ.

35
Українські веЛhможі пани стали ВИАавати свої
,Аоньки за Поляків або женитися з Польками і тим
способом їх Аіти ставали Поляками, а їх ма€тки пе
реХОАИЛИ в польські руки. Так і князь Константин
ОСТРОЖСЬКИЙ був жонатий з rрафянкою Потпцькою,
а йоrо сини стали вже католиками П Поляками, і всі
йоrо величезні ма€тки ОПИНИЛИСЯ опісля в польських
руках.
15. Церковна унія Берестейська (1596 р.).
Руські ВЛаАИКИ нераАі були, що .царrОРОАСЬКИЙ
патріярх поставив Їх піА АоrЛЯА церковних братств,
зложених з світських ЛЮАИЙ, міщан, ремісників, що
не знають АУХОВНИХ наук. У влаАИК ЗРОАилася отже
raAKa, віАЛУЧИТИСЯ віА царrорОАськоrо патріярха і при
знати rоловою церкви Папу римськоrо (приступити
Ао унії, злуки з римською церквою). Таку звязь Ha
вязав був уже Папа рИМСЬКИЙ за князя і короля r a
лицькоrо Данила, а пізнійше за короля Яrайла, але
ся звязь опісля перервалася. Тепер КОЛИ церковні
братства по'laли з понуки царrорОАськоrо патріярха
(rплови rрецької Уеркви) руських влаАИК напоминати,
щоби Абали про Аобрий лаА в !JepKBi і примірне ЖИТТ6,
заАумали Аеякі влаАИКИ З€Анати Руську церкву з Рим
ською (за кл ю Ч ити У н і ю) і признати Папу rоло
вою Уеркви, але при тім з аА е ржа тиру с ь к иП
оБРЯА і боrослуженн€ та жонате AYXOBeH
ств о. При тім бажали руські влаАИКИ злукою з Римом
визволитися зпіА зверх ности царrорОАськоrо патріярха,
котрий наклаАав на них великі Аанини і поставив їх
піА АоrЛЯА церковних братств. Тому то київський
МИТРОПОЛИТ Мих а й лоР а r 0 з а, луцький епископ
3'

36
Кир и лоТ е р ле Ц ь кий і ВОЛОАИМИРСЬКИЙ І r н а т і Іі
Пот і й виїхали Ао Риму і переА самим РіЗАВОМ 1595
року зложили присяrу на €ванrелі€, що Руська UepKBa
приступа€ Ао унії (злуки) з Римом, а Папа зrОАИВСЯ
на те, щоби Русини Аержалися pycbKoro оБРЯАУ і бо-
rослуження та щоби священники моrли женитися.
Сі услівя затвеРАЖено на соборі (зїЗАі) влаАИК
у Бер е с т ю 1 596 р.; потвеРАИВ се також польський
король Жиrимонт і також заборону уніятів перетяrа
ти на латинський оБРЯА. Але проти унії з Римом
повстали церковні братства і Аеякі українські пани.
а найбільш князь Константин ОСТРОЖСЬКИЙ, оБИАже
ний тим, що руські влаАИКИ взялися Ао Toro Аіла
без йоrо порозуміння. Також Аеякі руські влаАИКИ
і світські люАи не хотіли признати унію, бо, як Ka
зали, П заключено самовільно.
Таким способ руські влаАИКИ РОЗАілилися на унія
тів і православних і розпочали між собою реліrійну бо
боротьбу,котра Аовела Ао TaKoro розярення, що в місті
Пол 0 ц ь к У правосавні убили тамошньоrо уніятсь
Koro архи€пископа Иос афата Ку нцев ича (в 1623
р?ці), KOTporo опісля Католицька Церква зачислила
МІЖ святих.
Але П Русини уніяти Аізнавали віА польськоrо
УРЯАУ зневаrи своїх прав і упосліАження. ropAi поль
ські влаАИКИ не хотіли АОПУСТИТИ уніятських влаАИК
Ао сенату, Ао висшої соймової палати І), а тим спо
собом З caMoro початку піАКОПали поваrу унії, котру
вважали чимсь низшим віА латинської віри. Т имто
') Польський сойм СКJ\8АаI<СЯ в посольської палати, в котрій
аасіАали посли і а сенату, висшої палати, Ае васіАаАИ польські
В.\8АИКИ і вельможі. сенатори.

37
руські пани, а навіть міщани, що вважали себе TaKO)l('
панами, приймали латинський оБРЯА, щоби запевнити
собі більший вплив у Аержаві та щоби віАріжнитися
віА селян, котрих звали хлопами і так віАчужувалися
українському наРОАОВИ і польщилися.
16. Митрополнт Петро Моrила і Київська Колв..ія
(внсша школа).
Православні намаrалися поборювати уніятів і Ka
толиків також посвітою . і наукою, а в тій. ціли за
сновували школи І печатНІ та ВИАавали всяКІ книжки.
В славній уже за княжих часів Київській Печерській
Лаврі засновано печатню і ВИАавано церковні і CBiT
ські книжки, а крім Toro сей старинний монастир
вславився живописю на весь схіАНОСЛОВЯНСЬКИЙ світ.
При київськім церковнім братстві, основанім на По
Аолі, нм Дніпром, при Боrоявленській церкві,
на лаА львівськоrо СтавропиrіПськоrо братства, за
.ложено б рат с ь куш кол у. Наизнаменитшим peK
тором (управникомl сеї школи був учений архиман
дрит КиївськоПечерської Лаври Пет роМ 0 r и л а,
(rл.обр. 12.) рОАОМ з волоської шляхти. Своїм коштом
висилав він мо.лОАИХ ЛЮАиі:і Ао заrраничних шкіл і ака'
демій на науку та піАrотовив учителів Аля київської
братської школи. Опісля став київським православним
мит р 0 пол и том і перемінив сю шкоку В Кол 6 r і ю
(висшу школу) на лаА акаАемїі в Парижі і Кракові,
а П звали віАтак Мо r и л я не ь кою А к а А е м і € ю.
Окрім Toro заложив при ній бурсу АЛЯ убоrої мо-
.лОАіжи і печатню. Моrилянська АкаАемія була lJaYKO
вим оrнищем, звіАКИ вийшло боrато славних світських,
.Ауховних і військових ЛЮАИЙ, учених та письменни-

38
ків і вона була Аовrий час осереАКОМ науки та про
світи на всі українські землі. Петро Моrила умер
в 1647 Р'. на рік переА великим нарОАНИМ повстан
H€M козаКІВ.
17. Боротьба українськоrо народу за самостійність
Украінн. Козаччнна. 3апорожська Січ.
Початки коччнни. Важке було жит€ YKpaїH
CbKoro наРОАУ ПlА ПОЛЬСЬКОЮ влаАОЮ не ТІЛЬКИ заАЛЯ
піманства і панщини, але J;i в СУАі селянин не Mir
Аобитися cBoro права. До тоrож ще часті наїЗАИ Т a
тар Аавалися в знаки на У країні, а ПОЛЬСhке військо
замість боронити українські землі віА Татар, само
КРИВАИЛО ЛЮАИЙ на постоях. Довелося отже самому
наРОАОВИ боронити своїх земель, життя і майна. Бо
raTo українських селян переселялося на безмежні
українські степи наА Дніпром. Але сі переселенці
не Mor ли і там спокійно заrОСПОАаритися замя час
тих ,.. аїЗАів '}'атар, котрі ТОАі на Кримі утворили к р и M
С Ь кий х а на т (Аержаву), Житт€ на сім степовім
поrраничю було вельми непевне і небезпечне. Весь
край був на во€нній стопі, а хліборобство, рибаль
ство тай усе rocnoAapcTBo треба було вести оруж
НОЮ РУКОЮ. СЯ небезпека стала ще rрізнійшою, ко \и
хижий наріА з Азії, Турки, ЗАобули Ц'lрrорОА, CTO
ЛИЦЮ rрсцьких цісарів \1453 р.! і заrорнули піА свою
влаАУ КРИМСЬКУ татарську Аержаву. Татарські і TY
рецькі наїЗАИ віАжахнули українську ЛЮАність віА
Чорноrо Моря Аалеко на північ, так що міста r алич,
Буск, Бар, Хмельник і Винниця стояли мовби на по
rраничу Татарщини. По сю межу стояли українські
хутори з пасіками й управні поля піА захистом війсь-

39
кової сторожі, що з чатових моrил звіщали про Ha
ближенн€ татарських заrонів. ЛЮАність поселена наА
Аолішнім Дніпром, на просторах званих .Україною"
(бо лежала в.ке на краю Аержави" лучилася Аля обо
рони віА татарських заrонів в оружні ватаrи. Поза
сторожевими моrилами на ПОЛУАне, на яких Аесять
або більше Анів ЇЗАИ аж по Чорне Море простирали
ся А и к іпо л я. На весну РОЗХОАилася ЛЮАність по
rранична ("українна" ) на Аесять миль по тих А и \( и х
пол я х, жила тут цілими місяцями і всртала на зиму
Ао міст і хутпрів (як Київ, Канів, Черкаси наА ДHi
пром і т. ин.). ПереrОАОМ ся лицарська ЛЮАність
набрала віАваrи і справности, витворила віАповіАНИЙ
спосіб войовання з розсіяними татарськими заrонами
і привчилася Ао УАаріп на rоловний табор (кіш) Ta
тарський. Сі смілі войовники звалися ко З а к а м и І).
СЯ оружна ЛЮАність, приманювана невичерпаними
боrатствами України, заПУСl<алася на ті рибальські,
пасічницькі, ловецькі "у х 0 А и" (так звано сі степові
землі . Тут жила вона на Болі, не знала наА собою
ніякої влаАИ, лише оборонювала CBO€ Аобро. Не раз
сі оружні ватаrи напаАали і rрабили татарські отари
і табуни, а на зиму вертали або в свої села і на
хутори, звані ЗИМ і в ник а м и. Сими ненастанними
обопільними наїЗАами навчилося українське насслен
H€ віАваrи, виробило сміливitХ лицарів, rотових все
Ао бою на смерть з Татарами, а ся рухлива BO€HHO
промислова ЛЮАність БУ.'Іа основою ко З а ч чин и.
Поrраничне українське селянство і міщанство AOC
тарчувало rоловноrо засобу ЛЮАИЙ, витривалих на
') Козак, татарський вислів, означа€ свобіАноrо чоловіка,
вояка, що жив во€нни або роэбншацькнм промислом.

40
НУЖАУ й небезпеки, злучені з козакованн€м, се була
також школа Аля всяких ПРОЙАисвітів і беЗАОМНИХ
заволок з ріжних наРОАів, що бажали BO€HHOЇ слави
і Аобичі. Пон.изе Дні про в и х Пор 0 ri в, великих
скель в рУСЛІ РІКИ, по котрих З великим шумом спа
Aa€ Дніпро вниз, € боrато островів, посереА
AHinpoBoro русла, порослих лозиною, очеретами (KO
мишами) і лісовими заростами, званих "В ели к им
Лу r 0 м" . Тут У безпечнім, неприступнім місті зало
жили козаки неначеб фортецю (звіАсіля назва "Хо p
тиця") оrОРОАжену острими палями, неначе які засіки
і звали її ,.С і ч", а що лежала за пороrами, звали її
"Запорожська Січ" (rл. обр. 13.), або .,,3апо-
рожже". ("Ой Січ  мати, а Великий Луr 
батько", співали козаки). А що козаки СИАіли за по
роrами на "Н и з у" Дніпра, звалися З а пор 0 ж Ц ями
або Ни ЗО в Ц ями, а табор Їх звався з татарська
ко ш е м.
3порожська Січ була rоловни!"l табором низових
козаКІВ, котрим правила на ОАИН рІК старшина, з KO
Ш еви м 0 там а ном на чолі і там жили Запорожці
без жінок як монахи. Козаки жили в кур е нях, якби
1\ касарнях, а посереА Січи була церква св. Покрови.
Важні справи рішала військова р а А а, що вибирала
на всі УРЯАИ і всі були в ній рівні.
Козаки не ВАОВОЛЯЛИСЯ напаАами на Татар по
степах, але Аолі Дніпром запускалися на леrких чай-
ках аж на Чорне Море, 'напаАали турецькі кораб\і
(rал€ри, rл. обр. 14.), і піАп:,\ивали як за княжих часів
аж піА ЦарrорОА (тепер уже столицю турецькоrо
султана) rрабили Турків, випускали українських He
вільників з вязниць і набирали боrjiТО Aoporoї Аобичі.

41
Татари й Турки жалувалися польському королевИ
-на ті наїЗАИ козаків і тому король намаrався при
бор кати їх, вписував спершу кількасот, віАтак тисяч
і більше в книrу звану р е € стр, віА чоrо сі козаки
звалися р е € стр 0 вим и. Сим ре€стровцям назначу
вав король старшоrо, званоrо 0 там ан 0 м, Аав Їм
військові знамена (rл. обр. 15., ккейноти: булаву,
бунчук, себто палицю закінчену в ropi кінським XBO
стом, печатку і пернач, себто булаву з rранчастою
rоловкою і xopyroB). Pe€CTpOBi козаки Аіставали плату
з королівськоrо скарбу. мали слухати cBoro отамана
і ХОАИТИ лише в ПОХОАИ назначені королем, та не
трівожити татарські і турецькі землі наїЗАами.
18. Перші війни козацькі з Польщею. fетьман Пе-
тро Конашевич Саrайдачиий.
Після завеАення pe€CTpy приказало польське пра
вительство, щоби всі ЛЮАИ, селяни чи міщани що
козакували, а не вписані Ао pe€CTpy, вертали Ао своїх
обовязків. ОАначе сі Hepe€CTpOBi Т. зв. "сво€вільні"
козаки не слухали сих приказів, збиралися на раАУ,
вибирали собі свою .старшину війсьха запорожсь
Koro" (reTbMaHa. полковників, сотників і т. п.), ріша
ли на раАі всякі справи і Аальше ХОАИЛИ на Турків
і Татар. Невписаних у pe€CTp польська влаАа при
неволювала вертати Ао роботи, R піААанство, а He
слухняних карали. Се Аало повіА Ао війни, що зразу
почалися боротьбою із старостами і панами, а nepe
rOAoM перейшли в боротьбу Bcero YKpaїHcbKorO Ha
рОАУ за самостійність CBO€Ї землі. ОАначе сі перші
козачі війни скінчилися нещасливо АЛя них, бо коза
ки не мали ще потрібної АО такої боротьби сили.

42
В тих Вlинах виступали козаки в обороні своїх
прав проти завеАеноrо HOBoro лаАУ на Україні. Але
коли ввійшли в звязь з Ауховенством і освіченими
верствами нарОАУ, стали себе вважати також оборон
цями руської, право(' лавної віри n української Hapok
ности. т ОАі АЛЯ YKpaїHcbKoro наРОАУ руська віра
і наРОАність вважалися за ОАНО. Х то був православ
ної віри, cero вважали "Русином", а хто римської,
латинської ріри, cero вважали "Поляком" . А що зна
тнійші українські пани приnмали ТОАі римський оБРЯА
і ПОКИАали українську наРОАність, отже український
наріА Аумав, що й через унію треба БУАе виречися
CBO€Ї наРОАНОСТИ. Тому то український наріА ставав
в обороні православної віри проти унії, а сю оборо
ну приняли на себе козаки.
rетьман Петро Конашевич-Саrайдачний (rл. обр.
16.) став особливо rорячим оборонцем православної
віри. Він був Арібноrо шляхотськоrо рОАУ з r аличини
(зпіА Самбора наА rорішнім Дністром), учився в Острож
ській Акмемії, а після Toro став козацьким reTbMa-
ном. На "oro просьбу царrОрОАСЬКИЙ патріярх віАНО-
вив митрополію в Ки€ві, знесену з завеАеннF.М унії,
а на ее зrОАИВСЯ також польськиn король, бо потре
бував козацької помочи в війні з Турками та з Moc
ковщиною і тому признав СаrаЙАачному влму також
наА Київщиною. СаrаЙАачний писався отже reTbMa
ном Запорожськоrо війська. З козацьким військом
став КонашевичСаrаЙАачний у великіn приrОАі Поль
щі у іІіПні з Московщиною, але найбільше слави при-
несла йому і козакам боротьба з Турками. Козаки
заrанялися на чайках аж піА !JapropoA і на побереже
Малої Азії, палили турецькі переАмістя і кораблі та

43
вертаи з боrатою Аобичю і визволяли з TypeЦЬKoi
неВОЛІ полонених.
РОЗАратований козацькими наїЗАами турецький сул
тан вирушив на ПолrJЩУ з 300 тисячним військом
і лише поміч СаrаПАачноrо спасла Польщу віА rріз
ної небезпеки, так що й Поляки вважали СаrаЙАач
ночо своїм спасителем. Турецький султан посунувся
аж піА Хоти н (нц сереАнім Дністром), щоби зни
щити ПОЛЬІЦУ і заrорнути Україну піА свою влаАУ.
і тут стрінувся З 35 тисячним польським і 40 тисяч
ним козацьким військом. r оловно великому розумови
і хоробрости СаrаЙАачноrо й козаків треба приписа
ти славну побіАУ наА страшною турецькою перемоrою.
Але тяжко ранений СаrаЙАачний вернув з бо€вища
Ао Ки€ва і там небавом помер. ПереА смертю запи
сав він половину cBoro майна на Львівське CTaBpo
пиrійське братство, KOTporo членом вписався він з усім
військом, а Apyry на Київську Моrилянську Акцемію.
19. feTbMaH 3нновій Боrдан Хмельннцькнй,
Нові козацькі повстання. Польща скоро <lабула
поміч СаrаЙАачноrо в війні з Московщиною і Туреч
чиною. Почалося знов rнобленн€ YKpaїHcbKoro Hace
лення, а ее викликувало нові козацькі повстання.
Українські селяни rЛЯАіли отже опіки в козаччині
та втікали на Січ. ПіА охороною козаччини YKpaїH
ське населенн€ виступало щораз сміливіПше проти па
нів. Польський }РЯА уважав отже Запороже rоловним
оrнищем, звіАКИ ВИХОАила понука Ао нових повстань,
Щоби ЗАержати сей рух, обмежено козацький pe€CTep
на шість тисяч а всі инші мали вертати Ао плуrа.

44
ОАначе рука призвича€на Ао шаблі не моrла вложи
тися Ао плуrа, населенн€ щораз ворушилося і ЖАало
лише слушноrо часу. Треба було лише іскри, щоБИ
повстанн€ по всій Україні розrорілося широким по
ломінем.
Війна Хмельницькоrо з Польщею. З незвичайною
рішучостю і неперечним талантом ухопив у свої руки
наРОАНИЙ рух, викликаний заrальним неВАоволенн€м,
чиrиринський сотник'), Зиновій БоrАан Хмель
ницький, (rл. об. 17.) що мав великий вплив на коза
ків. РОАОМ з заможної козацької семї, Хмельницький
вчився в київській братській школі і навчився поль
cbKoro та латинськоrо, але опісля таож турецькоrо
і француськоrо язика. В ПОХОАах проти Турків ЗАобув
собі велике поважанн€ у козаків. ПОКРИВАжений поль
ським піАстаростою, що забрав Пому хутір Суботів і на
смерть побив йоrо сина, звернувся Ао СУАУ і Ао короля,
KOTporo влаАа була вельми слаба в Польщі. Але не най-
шов справеАЛИВОСТИ, а король сказав йому: "Ви лицар
ські люАи і носите шаблі, хтож вас СПИНЯ€, постояти за
себе? А я все був і БУАУ Ао вас прихильним". Він
ПОАався на Запороже і звіАтам Аали йому поміч; хан
татарський прислав значне військо, а населенн€ ropHY
лося Ао Хмельницькоrо, KOTporo козаки окликнули
reTbMaHoM. У степах наА річкою Ж 0 в т і В 0 А и (на захіА
Дніпрових пороrів) і біля Кор с у н я розбив Хмель
ницький польське військо і взяв у полон обох поль
ських reTbMaHiB 110тоцькоrо і Калиновськоrо. З Б i
лої !J е р к В и ВИАав Ао наРОАУ rрамоти (універсали),
к()трими o? iЦBaB усім таку своБОАУ, 'яку мали KO
') Чиrирин у Київщині. неАаЛеко:Дніпра.

45
заки. На сей ПОКЛИК Хмельницькоrо ЗІрвався YKpa
Їнський наріА Ао боротьби за волю, а населенн€ Bo
лині, ПОАілля й rаличини прилучилося Ао ПОХОАУ
Хмельницькоrо. ПіА Пил я в Ц ями (на Волині) пішло-
в ростіч Apyre польське військо, заскочене Хмель
ницьким. Тепер рушив він з козаками t\ Татарами
на захіА, обляr Л ь в і в, і взяв тут значний окуп,
щоби заплатити за поміч Татарам, та посунувся Ао
rраниць Польщі піА З а мое т €. 3віАсіля вислав пос
лів на соІім Ао Варшави і Аомаrався вибору на KO
роля Я на Казимира (бо саме ТОАі умер був йоrо
брат, король ВлаАислав).
По виборі Яна Казимира королем вернув Хмель
ницький Ао Киева, Ае йоо висше А'уховенство і Ha
селенн€ повитало наРОАНІМ лицарем І величало "pyc
ким Мойсе€м". Небавом король ВИРЯАИВ послів на
Україну, щоби скласти умову з Хмельницьким. Але
з Toro нічоrо не вийшло, бо польські посли як AaB
нійше вимаrали pe€CTpy, а не вписані Ао ре6СТрУ
мали вернути Ао крепацтва. Війна почалася отже
наново, бо тепер стало зрозумілим, що РОЗХОАИТЬСЯ
o своБОАУ BCboro YKpaїHcbKoro наРОАУ. Хмельницький
виступив у похіА з кримським ханом Іслам r ире€м
і обляr З б а р а ж, Ае зачинився жорстокий Bopor ко-
заків й українськоrо населення, князь € рем а В и ш
н е в е Ц ь кий. Король Ян Казимир зібрав нове війсь
ко і пустився на віАсіч обложенців, але Хмельницький
розбив йоrо військо піА З бор 0 в 0 м і мало що не
захопив у полон caMoro короля. Але татарськиЙ
хан, перекуплений Поляками, зрадив Хмельницькоrо
так що він був приневолениt\ піАписати т. зв. З б o
рівський AoroBip. Pe€CTp збільшено на 40 тисяч.

46
"а всі инші мали вернути в крепацтво. Се викликало
велике неВАоволенн€ на Україні, бо Хмельницький
обіцяв вернути волю і права всему українському на-
рОАОВИ. В широких верствах нарОАНИХ почалася BO
рохобня, котру Хмельницький присмирив покаранн€м
смертю KiЬKOX за. взятих полковників. Поваrа Хмель-
ницькоrо І козаКІВ почала занепаАати в широких
верствах наРОАНИХ, а Аальша війна тратила значінн€
всенаРОАНЬОЇ боротьби. Простий наріА почав rpoMak
но переселятися за Дніпро в Слобі Ас ьку Укр a
Ї н У (між Донцем і Доном). Хмельницький був отже
приневолений вести нову війну з Польщею, бо сойм
не хотів зrОАИТИСЯ навіть на услівя Зборівськоrо АО-
I'ОВОрУ, котриП по Аумці панів Аавав за боrато волі
KoaKaM.
Розрив з Польщею і злука України в МОСJ(ОВЩИ
ною. Хмельницький впевнився, що в боротьбі з Поль-
lцею rOAi йому опиратися на самім українськім наРОАі.
Тому признав зверхність турецькоrо султана, а сей
велів татарському ханови Аати помоrу Хмельницько-
му. ОАначе в бою піА Бер е с т е 'І ком, за БРОАами
на Волині, Хмельницький у бою з Поляками потерпів
пораженн€, бо хан знов зраАИВ йоrо, а навіть захо
пив йоrо в полон. 110 повороті з TaTapCbKoro полону
ХмельницькиП був приневолений заключити з Поль
щею AoroBip у Б і лій !J е р к В і (НаА річкою Рось),
1<0ТрИМ обмежено pe€CTep на 20 тисяч козаків. Війна
йшла отже Аальше а Хмельнияький заХОАИВСЯ ПРИ€k
нати Ао помочи Швецію, Момавію, СемиrОРОА і Мо-
сковщину, а на останку звернувся 0 поміч Ао MOC
KOBCbKoro цяря. !Jap зrОАИВСЯ на ее з услівям, що
Хмельницький піААасть Україну піА йоrо зверхність.

47
У Пер е я ела в і (на піВАенний ехі А Киева) заклю
чено 1654 }'>. yrOAY. На Переяславській раАі
Хмельницьки і козаки присяr ли вірність цареви,
а цар мав ОПlсля умовитися з козацькими послами
що Ао козацьких прав, свобіА і лаАУ на Україні.
Хмельницький і козацька старшина Аомаrалися, щоби
Україна була самостійною Аержавою піА управою
reTbMaHa, старшини і козацької раАИ, піА зверхністю
царя. Але цар не зrОАИВСЯ на повну самоуправу
України і на самостійну влаАУ reTbMaHa, а прислав
Ао Ки€ва CBoro BO€BOAY, щоби наrЛЯАав за reTbMa
ном. Хмельницький не вмів покористуватися тою
силою, яку йому Аав наріА, а український наріА не
мав ще потрібної Ао Toro освіти, щоби Аосяrнути
мету своїх змаrань; умів збурити ненависний йому
лаА, але не знав, як улаАИТИ независиму Україну
і зробити її власною Аержавою. Хмельницький по
бачив ее на останку, що не вспів Аобре обезпечити
самоуправи України тай лише три роки пережив
ПереяслаВСЬ1<У yroAY. Він намаrався Rтяrнути
инші сусіАні Аержави Ао боротьби з Польщею і Mo
сковщиною і може булаб тим способом перервалася
злука України з Московщиною та неСПОАівано помер
Хмелницький (в 1657 році в Суботові) і лишив спра
ви неПОЛаІ" Аженими і нерішеними.
20. Руїна.
По смерти Хмельницькоr0 1 ) настала на Україні
вельми сумна Аоба, котру наріА назвав влучно ..р y
,) За заслyrи БоrАвна ХмеЛЬННЦhкоrо вибрала військо KO
зацьке ще зв йоrо життя reTbMBHOM сина йоrо 10рія (Юрася),
але Ао булави треба rолови, в він був невторопний; тому опісля
Н8ствновltл reTbMaHOM Івана Виrовськоrо.

48
-'
ї ною". Козацька старшина ще за Боr Аана Хмель
ницькоrо бачила, що Україна не БУАе мати волі піА.
Московщиною. Тому вона знов Аумала про те, щоби
Аійти з Польщею Ао якоrо лаАУ. Але наріА і РЯАове
козацтво (чернь) і чути не Хотіли про поворот піА
Польщу і тому неАовірчиво rЛЯАіли на козацьку CTap
шину й Іі переrовори з Польщею. Козацька старши
на Аумала, що можна би вернути піА польськоrо
короля, тільки требаби забезпечити самоуправу
(автономію) на Україні. Тому змаrала Ао Toro, щоби
всі українські землі були влучені Ао України піА
управою reTbMaHa, вибраноrо на козацькій раАі KO
зацтвом і наРОАОМ. Таку yroAY зробив небавом після
смерти Хмельницькоrо reTbMaH Іван Виrовськнй (rл.
обр. 18), у r а А я ч і (нм річкою Псьолом з лівоrо
боку Дніпра) в 1658 році і вона звалася rаАЯЦЬ
кою умовою). Україна мала бути отже независимою,
вільною Аержавою, окремим "Великим Руським
Кн я З і вс ТВО м" В злуці з Польщею, бо Виrовсь
кий бачив, що віА Московщини не може СПОАіватися
Аобра Аля України. Всі УРЯАИ мали займати лише
Українці. Окрім КиїВСЬКОЇ Акмемії .мала бути на
Україні заснована ще Apyra акаАемія й инші школи,
а також печатні. ОАначе козацька чернь і наріА AY
мали, що козС!цькій старшині забаr лося лише П!lнува
ти наА наРОАОМ разом з польськими панами І тому
не хоrіли слухати старшини. НаріА не розумів Аобре
змаrань 8иrовськоrо і постанов r мяцької умови
і був противний злуці з Польщею, бо боявся, ЩО
знов завеАУТЬ П6НЩИНУ на Україні, а не Аобачав, що.
Московщина з прихильнійшими собі козацькими стар
шинами заВОАИТЬ на Україні крепацтво.

49
Скоро наріА Аізнався про rаАЯЦЬКУ умову, проя
вилося таке обуренн€, що військова раАа скинула
Виrовськоrо з reTbMaHCTBa. Опісля з піАмоrою по
сполитоrо нарОАУ і черни Аобився на лівобічній YKpa
їні (3аАніпрянщині) reTbMaHcbKoї булави Бр ю х o
в е Ц ь кий, але він Абав лише 0 САОЇ користи віААав
всі українські міста московським 80€BOAaM котрі
вибирали великі ПОАатки, а війна між Польщею
і МОСК08ЩИНОЮ руйнувала край. Козацька старшина
і козаки, розярені на Брюховецькоrо, скинули йоrо
з reTbMaHCTBa і вбили. На правобережній Україні, що
оставала піА Польщею, вибрано reTbMaHoM Пет р а
Дороше н к а і він вспів небавом злучити в своїх
руках усю Україну. Він бачив, що Україна не
зазнала Аобра ні віА Польщі, ні віА Мпсковщини,
і тому заАумав піАЧИНИТИСЯ Туреччині, а за поміч
Пі,атити Їм Аанину. Але в наРОАі занаАТО r ли
бо ко була закорінена ненависть Ао бісурманів і тому
нераА був змаrанню Дорошенка, а сим покористува
лася Польща й Московщина і поrОАИЛИСЯ з собою
в АНАрусівськім') мирі 1667 року, так що
Польща Аістала правобережну Україну, а Московщи
на лівобережну а Ао Toro ще й Київ. Колиж мало що
не всі покинули Дорошенка, а наріА почав утікати
на ЗаАніпрянщину, не хотячи жити піА Турком, піk
Аався він Московщині, але та веліла Їхати йому
в московські краї, Ае він умер.
20. feТbMaH Іван Мазепа.
Новий зворот у сій сумній Аобі руїни почина€ться
з reTbMaHOBaHH€M І в а наМ а з е п и. Він був найбільш
І) АнАрусів на Білій Руси.
Історія у.раїисыtro НаРОАУ.
4

50
освічениі\ зпоміж українських reTbJllaHiB і раА був
бачити Україну самостіі\ною, вільною Аержавою. Тому
намаrався ПРИ€Анати собі козацьку старшину, рОЗАа
вав поміж неї УРЯАИ і землі та Абав, щоби сини
козацьких старшин набиралися висшої освіти і науки
в зrранwчних школах, бо впевнився, що сильні піАва
лини українській Аержаві може Аати лише висше
освічена наРОАНЯ верства. Для Toro й на Україні
заВОАИВ школи і печатні, перемінив Київську Моrи
лянську АкаАемію в університет, БУАував церкви
і шпиталі. Тимчасом козацька чернь ВВОАила часто
розстрій і РОЗЛаА, ішла за хвилевими бунАІОЧНИМИ
окликами та переКИАалася то в сторону Московщини
ТО в сторону Польщі. Посполитий наріА і козацька
чернь не Mor ли оцінити як сліА і зрозуміти змаrань
Мазепи і неВАоволені часто повставали проти Hboro,
Мазепа (rл. обр. 19). бачив, що Московщина Ma€ Hi
защо права України і тому заАумав утворити независи
му віА Московщини українську Аержаву. Саме ТОАі цар
московський Пет р 0 воював з швеАСЬКИМ королем
Карлом, славним воАовником і ЭАавалося, що Карло пе
ре:\'lоже царя. Мазепа рішився отже злучитися з Карлом,
щоби заложити окрему українську Аержаву
піА зверхністю Швеції (так як cBoro часу заАУ
мував се вчинити БоrАан Хмельницький'. Мазепа обіцяв
,Аати ко"ацьку поміч і Карло пустився з своїм війсь-
ком на Україну. Але в рішучій хвилі, коли треба було
вороrови r ля нути сміло В вічи, у мноrих між козака
ми не стало ОАушевлення Ао Toro. В хвилі, коли Ma
зепа мав поспішити на поміч ШвеАам, боrато козаків
попало в зневіру i маПже половина Їх розбіrлася,
Запорожці також Ао cero не пристали, а українське

51
населенн€ також було баЙАУЖИМ Ао справи самостій-
ности України. В бою піА Пол т а вою (1709 р.) цар
Петро переміr невеличке швеАське військо з rорстКОЮ
козаків. Так Мазепа проrрав справу, бо між украЇН-
ським наРОАОМ, ЗАеморалізованим і знесиленим змаrан
нями MOCKoBcbKoro правительства, не було карности
і саможертви. Українське населенн€ кричало ще про
права і вільиости, як AOBro се було небезпечно
Аля життя і майна, але не хотіло наложити rоловами,
щоби зАо бути сі права. Не було вже ТОАі в YKpa
Їнськім наРОАі ясної і виразної свіАОМОСТИ тої ціли,
.АО котрої ішовби чи то пан, чи козак, чи посполитий
чоловік 3 посвятою і само жертвою. НаріА попа
у зневіру, чи що з Toro ВИЙАе, і тому проrрав Мазепа.
3иесенив rетьманщиин і 3апорожськоі Січи.
Мазепа втік з Карлом у Туреччину, Ае небавом помер,
а цар Петро зніс rетьманський УРЯА, прислав MOCKOB
ських В06ВОАів на Україну і вони вибирали там по-
.Аатки, заВОАИЛИ кріпаuтво П инші московські ПОРЯАКИ.
Ао тоrщк заставляли наріА Ао ТЯЖКИХ робіт, Ао си
пання земляних валів на Україні АЛЯ захисту віА
татарських наїЗАів. Козаки були приневолені копати
канали на півночи коло ЛаАожськоrо озера, Ае цар
Петро заложив. нову столицю Петебурr, і там біль
ша часть козаКІВ зrину ла з rОЛОАУ І ХОЛОАУ.
Але найшлася rpoMaAKa сміливих старшин, що
з наказним reTbMaHoM (заступником reTbMaHa) Павлом
Пол у бо т ком звернулися Ао царської столиці Пе
тербурrа з протестом проти нарушення козацьких
прав. Та Їх посаАжено у вязниці а управу в У країні
обняла "М а лор 0 с і П с ь каК 0 л 6 І' і я" з лютим
:московським бриl'МИром Веляміновом на чолі. В 1764
48
.

52
році зовсім знесено reTbMaHcTBo, а управу України
обняв московський ['енерал['убернатор Румянцев.
Уар Петро помирився опісля з Туреччиною і Поль
щею, зрікся правобережної України в користь Поль
щі та ВИАав указ, щоби всі правобережні оселі p.e
реселилися на лівобережну Україну за Дніпро і "РО-
тяrом півроку стала правобережна Україна пусткою.
Але Московщина не бажала мати на своїх землях
вільноrо козацтва і тому цар и Ц яКа тер и н а зне
ела rетьманський УРЯА 1764 р. і веліла зруйнувати
За пор 0 же ь ку Січ (1775 р.), а селянство Аовела
Ао повноrо закріпощення. OCTaHHboro к 0 шов 0 r 0
Каль н иш е вс ь к oro, 84 літноrо старця вивезено
на Аалеку північ Росії і посаАжено йоrо в темниці
Соловецькоrо монастиря, на Білому морі, Ае він MY
чився 26 літ. Частина Запорожців утекла з Січи
і поселилася в ДоБРУАжі, при уйстю Дунаю; а MO
ековський УРЯА утворив опісля нове козацьке військо.
("Чорноморці") котрому призначено нові оселі наА
річ кою К у б а ню'), на схіАНОМУ побережу Азівсь-
Koro моря. .
fайдамаччина і Коліівщнна. Опришкн. Після
зруйновання Січи цариця Катерина знесла зовсім
козацькиП лаА на Україні. КраП ПОАілено на rубернії,
? в pцi 1783 завеАен<? крепац,!"во (піманчу неволю)
І сотНІ тисяч колишНІХ козаКІВ та селян РОЗАавано
панам у піманство. На правобережній Україні, висе
леній указом царя Петра, почали наново польські пани
поселятися і закликати ЛЮАиf;! на т. зв. "слоБОАИ"
та обіцювали на 30 літ звільнити їх віА усяких повин-
ностий і р оботизн. НаріА кинувся отже СЮАИ з ліво
І) річка Кубань вливаеться 11.0 Чорноrо Моря.

53
бережної України і скоро заЛЮАНИВ правобережже.
Але не AOBro тривала тут своБОАа. Скоро лише
минули слобіАські роки, селяни були приневолені
знов піАляrати СУАОВИ панів, віАбвати панщину, а се
викликало велике РОЗАратованн€ МІЖ наРОАОМ.
ОАначе наріА не мав уже сили вести отверту бо
ротьбу, а піА ПРОВОАОМ козаків з Сі чи або з YKpaї
ни збирався по лісах і байраках у ватаrи, напаАав
шляхотські оселі, убивав або проrаняв панів та rpa-
бив Їх Аобро. Такі ватаrи зложені з ЛЮАИЙ званих
r а Й А а мак а м и І), появилися не лише на степовій
Україні, але й на Полісю, на Волині і на ПОАіллю,
.а Їх ПРОВОАирі звалися в а т а ж ка м и або 0 там а н a
ми. НаріА сприяв rаЙАамакам, бо бачив у них обо
ронців своїх прав і волі та помаrав ЇМ rрабувати
панське Аобро. На останку в 17і8 р. нялося на YKpaї
ні велике rаЙАамацьке повстанн€, зване Кол і і в Щ и
ною) піА ПрОВОАОМ З а л і з н яка і r 0 н т И, сотника
Авірських козаків у ма€тностях Потоцьких. Се було
OCTaHH€ кроваве змаrанн€ YKpaїHcbKoro нарОАУПРОТИ
накинрноrо йому кріпацькоrо піманства, зrноблене
Польщею при московські" помочи...
22. 8ідродженнв українськоrо народу під владою
Росії З ) й Австрії.
ВідроджеНН6 народне на Придніпрянській Украї-
ні. Внутрішній розлм довів ПОJ\ЬШУ Ао Toro, що
') rаЙАамака турецький вислів. означав чоловіка СВОВRіль-
Horo, ворохобника, бунтівника, розбишаку.
.) Кол ї й, ровбишака, кол і ї розбишаки, звіАсіАя назва К 0-
J\іївщини.
І За царя Петра стала Московщина зватися Рос і в ю.

54
три СУСІАНІ Аержави: Росія, Австрія і ПрусіR розі
брали її (1772 р.) і тим способом більша частина
українських земель Аісталася Росії, а менша Австрії.
Після знесення rетьманщини, зруltновання Січи і за
веАення крепацтва тяжко занепала Украіна, а YKpaїH
ский наріА переживав важку АОЛЮ. ДYXOBHCTBO
ВІАчужувалося ВІА наРОАУ, а потом ки КОЛИШНІХ KO
зацьких старшин, звані А вор яна ми, (начеб то
шляхтою) московщилися і забули про свій наріА,
що попав у темноту й неАОЛЮ, хоч не ПОКИАав CBO€Ї
ріА ної мови, пісень, звичаїв та споминів про неАавну
бувальщину. Аж коли Іван Котляревськиіі (r л. об. 20),
з Аворянськоrо рОАУ звернувся в своїх творах АО
нарОАУ в Поrо piAHin мові, почала Україна віАРОАЖУ
втися Ао HOBoro життя. Своїми творами показав
ВІН, як можна ЖJfВОЮ наРОАНОЮ мовою написати про
українське житт€ з веЛИКОIQ щирою любовю Ао Ha
рОАУ, особливо Ао селян. Иоrо "НаталкаПолтавка"
виставлювана в театрі виклику€ все миле вражінн€
зображінн€ rарних сільських звичаїв. r р и r 0 р і 
К в і т к aO с нов я нен к 0 В повістях вельми живо
і rapHo описав Аобрі звичаї преАківські (нині на жаль
понехувані) YKpaїHcbKoro нарОАУ, йоrо чесну ВАачу,
вірність і щирість. Кос том а р і в і Ку л і ш своїми
творами поширили знанн€ української історії і мови,
а нарОАна свіАомість між українською освіченою
верствою ПRоБУАилася, коли вони П инші письмен
НИКИ заснували в Ки€ві Б рат ств 0 с в. Кир и л а
n Ме т 0 А і я, первоучителів і апостолів Словян.. та
змаrали Ао знесення крепацтва, Ао поправи АОЛІ Ha
рОАУ, хоч Їм не повелося cero осяrнути, бо Їх увя
знено і тяжко покарано. Але найбільш причинився

 55
Ао розБУАження свіАОМОСТИ в широких наРОАНИХ
верствах крепацький син Тарас Шевченко (rл.
обр. 20.), (умер 1861 р.) і Аовів своїми оrненними пісня
ми Ао 'l'oro, що .зараз по йоrо смерти знесено крепацтво
в Росії. ПраВАа, опісля знов приrноблено українське
письменство царським указом, котрим заборонено
печатати українські книжки, але боротьба за вільність
і красше житт€ в Росії не уставала і російський уряд
таки був приневолений Аати деякі пільrи українській
мові і письменству. В останних Аесятиліттях ВИ Аала
ПРИАніПРЯНСЬКА Україна чимало талановитих письмен
ників як Степан РУАанський, що склаАав
вельми Аотепні приказки, Мар к 0 вич к а оповіАаНН6
про крепакtв, Н е ч у й Лев и Ц ь кий і Бор и с
r р і н чен ко, котрі окрім rарних повістий написали
боrато книжечок АЛЯ просвіти наРОАУ і науки, М и
хайло Коцюбинський, що писав ЧУАові повісти
з H?pOAНOrO життя, Лес я Укр аїн к а славна поет-
ка І Т. ин.
Боротьба наРОАів поселених у Росії, між тим
й YKpaїHcbKoro зростала, а після проrраної війни
з Японі€ю, Аержавою на СХОАі Азії, цар проrолосив
к 0 нет и ту Ц і ю, а тим самим своБОАУ віри, слова,
письменства і наРОАНИХ зборів, (1905 р.), так що
український наріА вибирав послів Ао А ер ж а в ної
А уми (РаАИ). ПОЧАЛИ появлятися українські часопи
си і книжки, засновувати товариства, як "П рос в і таСС
в Ки€ві і по инших містах а наріА почав свобіАнійше
жити та розвиватися.
Відроджение україиськоrо народу під владою
Австрії. По рОЗАілі Польщі прилучено меншу части
ну українських земель на захіА ріки Збруча Ао Австрії

56
з назвою королівства r али 'І и ний Во лоА и мир і ї
(Аавна rалицька Русь), а крім Toro ПРИАбала Австрія
з українських земель Іце й Б уко вин у. В тих землях
збереr.\и українську наРОАність лише закріпощені
селянехлібороби та неАобитки міщан, виперті на пе
реАмістя, та біАне і темне Ауховенство, котре не
мало потрібної Аля HapoAHoro ПРОВОАУ науки. Австрій
ські ВОЛОАарі з r абсбурськоrо рОАУ заопікувалися
українським наРОАОМ, прибитим Аовrим лихолітт€м.
Цісарева Мар і я Тер е с а оснувала у ВіАні при
церкві св. Варвари (що там € і Ао нині) А у х 0 в н У
сем и нар і ю ..Аля ВИХ<2вання і:{ образовання pycbKoro
Ауховенства. lї син Иосиф 11., зніс (в 1782 р.)
в І'аличині піманчу неволю (крепацтво). ПраВАа, ce
ляни ще оставали піманими АіАичів, піАляrали Їх
СУАОВИ, робили Їм панщину і платили Аанину, але
Mor ли по своїй волі переноситися з села Ао села,
посилати Аіти Ао шкіл або Ао ремесла і на КРИВАИ
заПОАіЯ!;lі Їм АіАичами вносити жалоби Ао цісарських
СУАів. Иосиф 11., велів по селах заклаАати rpoMaAcbKi
шпихлірі Аля піАмоrи селян в часі переАнівку або
rОЛОАУ.
у Львові заснував Йосиф 11., А У х 0 в н усе м и
нарі ю ру с ь к У (1783 р.) а крім Toro найписшу
школу (університет в 1784 р.) і велів Аеякі науки ПОАа
вати там уруській наРОАній мові. Але ТОАішні учені
Русини не вміли тим як елі.." покористуватися, бо
вживали в книжках мішанини руської і церковно' сло
вянської мови. А ся язикова мішанина була не при
Аатна і не зрозуміла. Так само велів і в сільських
школах учити в наРОАній мові, але книжки шкільні
ВИАавали ТОАішні Русини сею незрозумілою мішаниноlO

57
.
і ее спинювало поступ просвіти. Взаrалі Абав Йо
сиф 11., щоби руської мови уживано ВСЮАИ, яко "Kpa6
вої і наРОАНОЇ..
Але живий наРОАній рУХ почався між rалицькими
Русинами аж після 1835 р., коли питомці руської
семинарії АУХОВНОЇ у Львові піА ПРОВОАОМ Маркіяна
Шашкевнча (rл. обр. 22.) і йоrо товаришів Яко
ва rоловацькоrо й Івана Василевича
("Руська Трійця") постановили ТРУАИТИСЯ дЛЯ po
звитку ріАНОЇ мови, письменства і наРОАНОСТИ та ви
Аали першу книжку живою наРОАНОЮ мовою т. з. ..Р y
сал ка Дні стр 0 ва" 11837 р.).
Ще живійший рух наРОАній проявився між Руси
нами, коли цісар Ф еРА и нан А проrолосив к 0 нет и
туцію і зніс останки панщини (;1 мая 1848
року). Т ОАі заснували наРОАолюбці піА ПРОВОАОМ 6ПИ
скопа Я Х и мов и ч а (опісля мчтрополита) ..rоловну
Руську РаАУ" Аля оборони прав pycbKoro наРОАУ,
а Аля наРОАНОЇ просвіти "rалицькоРуську
Мат и цю" , і взялися жертвами Bcero наРОАУ Ао
БУАОВИ ..HapoAHoro Дому", що мав бути оrни
щем і осереАКОМ HapoAHoro життя. Uicap Ф ран Ц
Йосиф І., (братанич і насліАНИК Фе РА ин аНА а)
Аарував Руси нам зrарище AaBHoro университету, і тут
станув Нар 0 Ани й Дім, піА кgтрий положив уrоль-
ний камень сам цісар Франц Иосиф, піАчас cBoro
побуту у Львові 18 жовтня 18":1 р., а віАтак зАви
l'HeHO побіч Toro П р е 0 б р а ж е н с ь к У U е Р кву.
Як Аавнійше, так і тепер найшлися між Русинами
такі слаБОАУХИ або користолюбці, що стали цуратися
CBO€Ї ріАНОЇ МОВИ і наРОАНОСТИ: ОАні rоворили: "піета
Rusi", і стали Поляками, а инші знов rолосили: .аАИНЬ

58
(оАин) наРОАЬ" і стали накручувати rapHY українську
мову на лаА московської та витворили язикову Mi
шанину, котрої не розумів ні РусинУкраїнець ані
Москаль. Та при всіх перепонах і ТРУАНОСТЯХ заrал ·
свіАОМИХ Русинів остав вірним наРОАНОМУ прапорови
і наРОАна робота АЛЯ піА€МУ і розвитку української
наРОАНОСТИ поступала щораз красше впереА а Аоказом
cero чесленні наРОАні товариства й інститути OCHO
вані наРОАолюбцями і піААержувані жертвами і зма
rаннями YKpaїHcbKoro нарОАУ. "Р у с ь к а Б е с і А а"
з нарОАНИМ театром, "Просвіта" "Наукове To
вариство ім. Шевченка",Украінське ПеАа
rоrічне Товариство". "ДністерА, "HapOA
ня Тор r 0 в л яМ і боrа70 инших, ее оrнища просві
ти, науки і нароt'ноrОСПОАарських змаrань. За влади
цісаря Франца Иосифа почали у львівськім YHiBep
ситеті виклаАати про українську мову і письменство,
історію України і Аеякі инші науки українською MO
вою засновано кілька українських rімназій і чимало
наРОАНИХ шкіл з Аержавних і кра€вих фОНАів, а сам
український наріА УАержу€ своїми жертвами чималG
українських rімназій, учительських сеllннаріlf і Hapo
Аних та йнших шкіл.
Між r аличанами й ПРИАніпрянцями оживилися
вза€мини, боrато ПРИАНіпрянських письменникі, як
К у л і ш, К 0 ние ь !( и й, Н е ч у й  Лев и Ц ь КИЙ,.
Др а r 0 ман і В, Коцюбин сь кий і ин.. брали участь
в rалицьких ВИАавництвах. З rалицьких учених визна
чилися між иншим 0 мел я н 0 r 0 нов с ь КИЙ, проф.
львівськоrо університету і Аовrолітний rолова "Про
світи", що написав між иншим Іст 0 р і ю укр. пи с b
менства, ПРИАніпрянець МихаПло rруш евс ьки Й,.

59
що написав велику Історію України, а МІЖ по.
етами внзначився І в а н Ф ран к 0, котрий написав.
чимало наукових РОЗВЇАОК і книжечок Аля Аітий і про
світи наРОАУ,
За приклаАОМ rалицьких Русинів пішли і Русини
на Б уко вин і, Ае поет Фе А ь І< 0 вич і Вор 0 б к e
вич розБУАИЛИ наРОАНУ свіАомість, а наРОАолюбива
робота переАОВИХ Русинів буковинських Аовела і там
Ао засновання "Руської БесіАИ", "HapoAHoro Дому"
й ИНШИХ наРОАНИХ товариств, а на університеті в Чер-
нівцях ВИКЛМRНО також українську мову і письмен
ство і з Аержавних фОНАів основано на Буковині
Аві українські rімназії,! з Kpa€BOrO фОНАУ чимало
наРОАНИХ українських шкіл. ·
Л"ше в У r 0 р щ и н і. де живе около 600 тисяч
Русинів, наріА лишений ПрОВОАУ і просвіти коротав
CBO€ біАолашне житт€ в темноті і безпросвітности.
23. 3маrаиня YKpaїJlcbKoro народу до державної
самостійности.
Велика світова. війна йовлада українських зе-
мель в Австро-Уrорr,пииі російськими військами.
Саме ТОАі, коли український наріА улаАжував на всіх
своїх землях оБХОАИ Аля сватковання столітних ypo
Аин найславнійшоrо CBoro кобзаряпоета Та рас а
Ш е в чен к а (в 1914 р.), вибухла страшна світова
війна, якої не запамятала всесвітова історія. Ся
кільколітна війна спинила мирний розвиток нашоrо
наРОАУ, і він пережив невимовно страшні за тоl:i
час ЗЛИАні. До завзятоrо бою на житт€ і смерть
проти АвстроУrорщини і союзної з нею Німеччини
.

60
(опісля ще станула Їм Ао помочи Болrарія й Туреч
чина) виступила царська моrутня Росія а з нею злу
чилися мало що не всі світові Аержави европейські
а навіть Америка. Бажала при тім Росія заrарбати
піА свою кормиrу українські землі зпіА ABcTpoYrop
щини, щоби ЗАавити зовсім українське наРОАне житт€.
З волі українськоrо нарОАУ утворилася ТОАі у ЛЬВО
ві ,.rоловна Українська Ра Аа", взяла в свої
руки провіА у всіх наРОАНИХ справах і віз вала весь
наріА Ао участи в сій війні, що йшла проти Росії за
визволенн€ України. В підмоrу австрійським і HiMeЦb
ким військам пішли віААіли "У кра ї н с ь ких Січ o
в и х С т l1.і л ь ц і в", утворені українською МОЛОАіжю
з r аличини і Буковини. Але Росія з величезною пе
ремоrою кинулася і заняла спершу rаличину і Буко
вину, а насліАКОМ Toro наРОАні провіАНИКИ і чимало
YKpaїHcbKoro населення переселилося Ао захіАНИХ
австрійських країв (rоловно Ао ВіАНЯ і Праrи), Ае
перенеслия також українські просвітнонаукові і . ro
СПОАарсьКl товариства переА московським переСЛІАО
BaHH€M, щоби там ПОАбати про АОЛЮ тисячів наших
переселенців. При сій HaroAi й инші наРОАИ пізнали
близше україНСЬКИП наріА, йоrо АОЛЮ і бувальщину
і про се заrоворили в ширшім світі.
Переворот у Росії й самоуправа Придвіпрян-
ської Україин. По завзятих і кровавих боях, в KO
ТРИХ визначилися також "Українські Січові Стрільці",
визволено r аличину й. Буковину зпіА російськоrо
наїЗАУ (1915  1917). Зломана сила царських військ
не моrла піАНЯТИСЯ і з початком 1917 р., вибух У Po
сії внутрішній переворот і царя усунено з престола
.

61
й увязнено (опісля убито з цілою сем€ю), а управу
Аержави вхопило в свої руки революційне прави
тельство зложене з московських rромаАЯН.
т ОАі й українське rромаАЯНСТВО утворило в Ки 6 В і
"У кра ї н сь ку !,!е н тр аль ну (осереАНУ) РаАуМ,
щоби ЗАобути в Росії самоуправу (автономію) YKpaї
ні. Але коли московське революційне правительство
сему спиралося "Укр. UeHTp, РаАа" постановила,
що само українське населенн€ Ma€ необмежене право
рішати про свою БУАУЧУ АОЛЮ, про віАНОСИНИ Ао
Росії так що Україна може приступати Ао союза
з иншими наРОАами царства на основі Аобровільної
умови, яко рівний з рівним, яко самостійна Аержава.
Тимчасом у московських землях Росії захопили
влаАУ в свої руки робітничо саЛАатські раАИ. Росій
ське військо розсипалося і rрабувало українські села,
а селяни забирали самовільно землю поміщиків (Be
ликих власників). ПіА конець 1917 р., утворилося
в Росії нове правительство зване большевицьким l ),
що простяrнуло свою руку і на Україну, але боль
шевиків виперли з Ки€ва, а .Укр. UeHTp, Рма" про
rолосила ТОАі "Українську Народну Республнку"2).
Російськя большевицька (совітська) Республика заклю
чила мир у Берестю (9 лютня 1918 р.)
з АвстроУrорщиною, Німеччиною, Болrарі€ю й Туреч
') Большевиками зветься СТОРОННИЦТВО, котре Не признав
особистої власности ЛЮАЯМ, а все мае належати Аержаві або
{"рОМ8,4і Н. пр. земля і ко.ІІІАИЙ rром8АЯНИН мае право ОАнаково
користуватися всякими Аостатками.
.1 РеспуБАика або Річ посполита се Аераева так ула
,4Жена, що верховну ВЛ8,4у иазначув в ній сам нвріА, в АеР2l\авоJO
править наРОАОМ вибраний преЗИАент, а закони ухвалюв сойм 
вибраний виборцями.

62
чиною, а сі Аержови признали ...Українську НаРОАНУ
Республику" самостійною Аержавою й установили
rраниці, які були між АвстроУrорщиною й Росі€ю,
а на заХОАі прилучили ще Ао неї Холмщину і ПіАляше.
Україна Аістала німецьку поміч проти большевиків
-та виперла ЇХ.
()Аначе українське правительство не вспіло утво-
рити сильної влаАИ і завести ЛЗА у розворушеній
переворотом країні. Знесенне приватної земельної
власности "Укр, Uентральною РаАОЮ" РОЗАратувало
селянхліборобів, а правительство не вміло лаАнати
з німецькою військовою комаНАОЮ, котра наостанку
розіrнала "Укр. Центр. РаАУ" і на чолі України по
ставила reTbMaHoM П а в лаС кор 0 n а А с ь к 0 r 0,
внука reTbMaHa Івана СКОРОПЗАськоrо, Мазепиноrо
насліАника. СкоропаАСЬКИЙ за короткиl% час у ТРУА-
них обставинах зробив чимало АЛЯ піА€МУ української
просвіти і науки: заснував у КИ6ві АКЗАемію Наук,
Ава українські університети, в КИ6віі Камянці ПОАіль
ському, укр. театр у Ки€ві і чимало сереАніх і Ha
РОАНИХ шКІЛ.
r етьман СКОРОПЗАський оповістив новий устрій
Аержави і привернув хліборобам Їх земельну власність.
ОАначе широкі наРОАні верстви, як Аавнійше не мали
Аовіря Ао змаrань Мазепи, так і тепер не зрозуміли
захОАів reTbMaHa коропаАськоrо, піАозрівали йоrо
-0 велику ПРИХИЛЬНІСТЬ Ао великих земельних власни-
ків і эмаrання Ао З€Анання України з Росі€ю. Проти
reTbMaHa повстало українське rромаАЯНСТВО з Укр.
-Січовими Стрільцями, а також узБР06ні селяни. reTb
ман був приневолений виїхати в Німеччину, а в "Укр.
НаРОА. Республиці" почалася знов внутрішня бороть

63
-ба і Аовела Ао проrолошення "Р а А я не ь кої (co
вітської) соц і я ліс т и 'І ної Республики", щО АОСИ
OCTa€ всо ю з і з "М 0 с к 0 В С Ь кою Р я '" я н с ь кою
Республикою".
ЗахІдно-українська Народнн Республика. Т ИМ
часом велика світова війна насліАКОМ перемоrи за
хіАНИХ Аержав, котрим сильну поміч Аала Америка,
Аовела ,!О занепаАУ АвстроУrорщини. НасліАНИК
Франц Иосифа (t 1916 р.), цісар Карло І., бажа/Очи
з",ержати розпаА монархії, проrолосив в Аусі права
самоозначення наРОАів а Австрію Со ю з но ю Дер жа-
вою, ОАначе й се показалося безвиrЛЯАНИМ. На OCHO
ві проrолошеноrо права самоовначення наро",ів
утворилася Аня 18 жовтня 1918 р. у Львові "У кра Т H
ська Національна РаАа М з преАставників rалиць
кої, Буковинської і Закарпатської України", а сліАУ ·
ючоrо АНЯ "Уl<раїнські Національні Збори", ухвалили,
що з українських земель АвстроУrорщини твориться
Українська Держава і на тій основі "Укр, Націон.
РаАа" перебрала АНЯ 1 лис т 0 п а А а 1 91 8 р. влаАУ
в тих землях, названих "З а х і А н 0  У І< раї н с ь кою
Н аРОАНОЮ Ре с публикою".
ОАначе утворена ще в 1916 р. з піАмоrою ABCTpO
Уrорщини ПНімеччини "Річпосполита Польська"
почала оружною силою Аобиватися прилуки rаличини
Ао ново віАБУАованої польської Аержави. Почалася
кровава боротьба, що тяrла«я більш півроку, поки
Польща з великою військовою переваrою і піАмоrою
Франції, Анrлії  Амереки перемоrла Українців і AO
вела Ао Toro, що мир 0 в а к 0 н Ф ер е н ці я а м б a
 а А 0 Р і в (преАставників захіАноевропейських Аер-
.жав) у Парижі постановила 14 березня 1923 року

64
залишити rаличину при Польщі. Румунія заняла Бе
сарабію і Буковину, а утворена з чеських країв
і Словаччини "ЧеськоСловацька Республика" з по.
ручення захіАноевроп. Аержав Аістала Закарпатську
Україну з оБОВЯЗl<ОМ наАання їй самоуправи з назвою
"Карпатська Русь". Таким способом український
наріА опинився в чdтирох Аержавах: rаличина піА
Польщею, Буковина Іі Бесарабія піА Румуні€ю, За
карпатська РУСЬ в ЧехоСловаччині, а ПРИАніпрян
щина оста6 "РаАЯНСЬКОЮ (совітською) Речипосполи
тою Українською" в союзі з "Московською РаАЯН
ською Речипосполитою". ·
.
"Ще не вмерла Україна-
Чу6Ul/ьскиfi .

s МІС Т:
1. Вступне слово. . . . . . . . . . . . . . . . . .
2. Український наріА і йоrо землі. . , . . . . . .
З. ПреАКИ україНСЬкоrо наРОАУ, Їх віра, РОАинне А AO
машне ЖИТТ8 . . . . . . . . . . . . І .
4. Казочна БУВ8J\ьщина YKpaїHcbKoro иароу ..'
5. Київські князі: ВОЛОАНМИР і Ярослав. Христіянство
на Україні . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
6. РОЗАіл Руської Аерlllави на У Аіли. КНЯlllі усобиці.
ВОЛОАНМИР Мономах. . . . . . . . . .  ...
7. Занепц Кивва. Початок NOCKoBcbKoro иаРОАУ і Мо-
сковської Аержави . . . . . . . . . .
8. Почин oKpeNoro r8J\ицькоrо князівства . . . . . .
9. Л8А У старинній Руси за князів . . . . . . . . .
10. Русь піА RЛЦОЮ Литви. Польщі й УrорIj,!ИНИ. По
чаток Литовської Аерlllави й вї зрущеннв .
11. r8J\ицька Русь піА влаАОЮ Польщі й Уrорщини .
12. Злука Польщі з ЛитовськоРуською Аерlllавою. .
ІЗ. rромаАСЬКИЙ лц в українських землях за поль-
СЬІСої 8.ЛЦИ . . . . . . .. .........
14. Князь Константин ОСТРОIllСЬКИЙ. Церковні братства
і ШJCОJ\И На Руси . . . . . . .
15 Церковна унія Берестеilська . . . . . . . . .
16 Митрополит Петро Моrила і Київська Колвrія .
17. Боротьба українськоrо наРОАУ ва самостійність y
країни. Коваччина. ЗаПОРОlllська Січ. . . .
18. Перші війни К08ацькі а Польщею. r етьмаи Петро
Конашевич-СаrаЙАачиий . . . . . . . .
19. reTbMaH Зиновій БоrАан Хмельницькиil
20. Руїна
21 r етьмаи Іван Мазепа
22. ВіАРОАЖеннв українськоrо иаРОАУ піА ВЛЦою Ра.
сії й Австрії .....
2З. Змаrання YKpaiHcbKoro нароАУ Ао АеРlllавної само-
стійности . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Стор.
7  9
1O1l
12  ІЗ
ІЗ  IS
IS - 18
18  19
19  20
21  24
2425
2627
2728
28ЗО
ЗІ  З2
ЗЗ З5
З5 З7
З7  зв
зв  41
41  4З
4З  47
47  49
49  5З
5З 59
59  64

-.

ІЛЮСТР Аиl[

............... І
r .. / 
... .
\' t
І :......
4.,('",-- ,..
... 1', ,
1 L : "'=" I..
 't '",
ь
І J , 
j "- '\
(> \
."
/.L'
 ,
t f:J " ,
І \
 "'ІІІІ1.1,1. \
"" l І ,
., і
. Т-' І" .
.. { '1 ' t
"4; ..r "11
\1';' "
І, І,. ....
.
.
'",
, .
.1
1. Князь ВОЛОАИМИР

-1111 1lllIlilllllllll!llllllllllllllllllllllllilllllilllllllllliilllll!"IlIIlIlIillll іІІ:::; . ..
"І;'
І r

і
, t...  с:;
.... tJk , .'
1"1, t
,

. P"
..- 
"' І . -,
.
\  .со- 
'і.
o
U
а!
u
Со.
.8
o
u
N
r.
І r: 
,
; F.:::.   ,.....
!! І . ,. _
, '  el
І - r .-IJ
I ..  ...... 111
................. с=:
'І,
,
. .. -в
'ІІІ,   10;1
 І сч
 \!t:
ІІ.. - '.-' ..
 С;Іі!
,11111111І111І1

з. Домовина кн. Ярослава MYAPoro

. t'jo'
_ . . .....  t":'
ili; 1
" l '
1""'-'" :: . ,....: 
t).i 0"- -.
. 'lf-  :,..' \- 
f\:', 
 -'"'4<Y' .'
. -,.. -
  ....І
....::--t.r-.. \..
«...  ....r
{', .  f
.,
і'
:"':
:
""-
5
4. Золоті Ворота

..,...
'-,
-;'і'
....
"
- ..,{
,
.,0'

і;)\ Іі' ! l' \
.:' "  :la w . , . . . 41f . . -,,'
 .t"""':;t........ I'1.fl rt..:
. i' ,':::: ...' .." 
".\, t:     ''>У
... '.. ..............J.j,:.
,', . , .
, . l "t "1  t  1 t j. i
.- ;-., ч 1 М "" ,, ! ':.1  ' 4-.;,\ f
.. I.:.,-: 'І ....!, "
" " ;р ,  'Іі _ ."  ./
: .......  . 'л' І'  -4- ,.
. '/' .; '  ,
. ,: . .. ' r i - V,  {:
.. r ( , 1' -"," 1'. ". ;)': і
J' ,.. 1  "1
  : {'  I j'-
І   t'  .
f 
... '.L
,J

yj
,
'І
....
5. Нерушимастіна
,<
f
/
...
"

J':
r
..''L
.r;, .  -:'- 
,"-"Оо. _
. ,"<+t 'Ч"',
,q1!!ii;'
"1.;Xi} "-
. J ,"  \ ",'1."
r\lJ"" I \1
. .і',I, , ",І \.:"'.:;\
r....rн ,,', І' І І, . "
"'';!I' "'1", 1 - '1' \ '
'" ,,(, \і' ",;, ,. , ,.tl l
:.,:--""r'J ....' '"""7'",......'li"lJ
"' ,.st' '4!;; ,/;».. '" ( 
.3. ,.Il:y",".. ('.... -.' ,
o!:\ ;4[ fi;' ........, 
"JL' . ', 
-, , 11
\ {:.I. 0" .......,..." ",
Р . ". ."."=I
' "  .,
..  .
\; " .' ,\
.  *>:='" , І
 {":"'"',i: 'f<'1J:"  ..."
-: ,'" f!#.I: '<:.. 
'" '\.   ' "I' .  .)
 І' . ".) 10.... '''..;. .
. "'" , '-,  ІУ
  . ,:..: '"  \. ... 't..:''{ i
 ; " 'I"(I ',,. ';'1)
....? ......;... 1;. ,..;, ,,"', l' ' ,{
. ., ;;   і'<  i:f{ .tltI:   'Яh,
Y f ; K;fi:.. іЙ. (  ;D;
/P;g : 2;i,,: ',\\, .
/,/' '/ /'f/ ( jr( -"   ' . ,,, '\ '\ " '[ 
;%ff  r  @/1  ':, i  \\    >
. f/ ('!( I,;'i f'.'"'" \ " І , \
{ І 1'It,1,  ,; 11':.,' '{ \:\ . ' : ;I \ \ ; 
( ( . . f , \ І \ \..,7" І \ \ \ . І \,.'
' І, 1 " І  І, ((  І J І ";,il"i':,, '''''1...1fr!.',,, УІ. '
( f" ' , ) Ilt І У. Ф:, \ ;,. Щ",)І \' '"
І f , ( " . , ,'\ " \ ' ( , ' , '. I"'R // І' ) " " /1
" \ { У (І " . , І \ /і, І ' І '
'/ ' І \f 1"\\  ' " ':\"
1",\,,,j:;""(li':I,I,I' \ 'і),  :   J 'ilr  ", 'I ,:1', ", \і ,'  t"1 j
if '  '... '\ 'j..' 11 I'" /! ,  1 і ; '. " , r.
",," "  . ,,: ."! ',.'. 1'\ ', ''(1, 'І .. ,
t:.?o І ,  f \. , ..]v'?;; qj1 і'"
.. и.#,,,  .. 1 s;'1 :.:!. o.r
. , І'
6. Князь Данило

.} іі
'i>W
...
v,:,t
?,
.
,4
:- .-
...
  . ft, .>..  ;o...  . . ' .
, ,;;>; .,.'  t.      . 
.: ..r'.. "f'"     
 , .. ""." ",>, "",,J..2fi"
, .... .' ,,>-.":4jfI-=:.;;o:. .:  --::«:r'1s.:'
:' 1;',,,'.1: "'; I ' ,:' .. -cli} ft
,{. "}!f.;' . ; f:-' .. -  :. '- "' \ОО, Jt.'Vt":
.,w-" '>'.' -, ,,'t""" ] of.
'>!:' & '\: 1 1J'<-:'tt.,/. :: ...'. ;,. і,l'УІ ..
"'1\(t l ':; ;-;!. :-;1 ,,:  '.\:'
64І ,._ ',,'  ,.  - "",,,,,,у..l' "
<'  ' ,":У '" .", . . "'..." '
 " ,,  ." _'  ..:..X  . ;1i" '".)
,'" ",." . '. ..""
',_ ":. -  ,,'>'0:' '
',' '" ' ,-,,', .' , "
1:  ' '-'.' ;r ..   І . ' ," {..' . { 
" ' " ,'.'"'" '" . ,',
 ,, "'N..' ...\ ' ;,1
.. r  .' l "'"
,11.'\ ...:-;,. .'"  ,t4'.;
".... .. ..
1...' ... . .....
( ,
.
,.1.
.-
. .
.. . 
"""   '" :
... .;..,1' .;,._
r" ";'-""
, ..1-


...-"
......
.....
. .
"
..
f

 
'..

7. Ко р .
ОЛlвська
КОрОНа Данила

с!!,
:f.:-
,;>;
:, "'
..:J
..:
,
'І
-' .\t. ..
Йf""";f. J
;>',:,.\.: ( .' '
І/'  Jlil..11J, І' ' .   : ;'{;ЩJ
.... ..  - ...
-'' 
:І. CJ;. . \
... . ' <. "
"  /, :' ,:.".
.!.' ,,,,,
 ',
.
<-
,;оо
?,<,
1.
:r'
,-
"...
.,,,,"- -")'-
'І  <

..
.
 .
. .
"", 
.-
.
.
........

\\\
.... '01
"'-.
,,
8. Князь Лев

 - J--..., "'t:
,,'?:!--
'\
\.

"';'.,.
"";".
..
]
;&.

"
",,':
\f ...
......
" . 1\
..\
').
f

"
{;[
>Ф
,.:;,.1
х: ..,.,
\ .
І'
,.
.' \
,
:-
 .,
 ',

...
"I'r
ь-
.
f..
,.
......,""-=-

,..............
І
І
І
І.
'"
',І
" ,
9. Волоська церков

І

r-
. "" . ,r':,,: . .."S=--  \!i"  !'
r '. !f  1 t :,
:....[1 ..  '"$ '< , . 'І,
.. . : fJ,-:'. \
" \ ." 'і",. " . 1<J(
'.-'1 · Of,,,,, ; . t'j \<""., .
,.):., .... . "."':.rj .. .
./, :'.; '.'. ".',: 'P\ \'
'.." f

 1- .... ...
 ,, ' 
 . І "&,,,," .".. ..........
-I "" :.... \.  ::: .:
l..... '" .#>
."  "'''i. '"" ....I,
....... . f;::. ..... ...  ..\ .. .
...."' . . l' \\  . "'
" l'<' І "'-' 
 І . 1І!" ",'  _ -.  ,
....""" ... С.." 
. - .t:: ..  ....
". . : :t'-' . .. . ..
оо., .. ......
,.
':- -t'" ';'.. 
.> :!
 '4 '
 
1, .. ......,;) .
.. ,-0
tffi}1";
J
 ,
......,. І
. z.rj--
; ,!.
.
...0;.-;'''11'.
.....
"'.
..,.,...
'
-І
. ...,  . -=-"
Острозі
10. Замок в
'('
. ....  .'

f

t
. 
\:
. ..
.
. ,1(11,
,1)
.



...
\ 
.
х .:---
. І '"
',,- . . .-
'.
 ..,
"i. - ,"
, '"
-

 ,
,"
'і
 .
.;  '\}'!':
:..
- ::?------ о.
".,;,
.І

,-.

11 Князь Константин ОСтрОIllСЬКИЙ

-"
.
" ,,-'
..,
,
, ,
 . ,".
' '..  1
;;<"7;::'tZ'
   . o!.,(,,. ' iFi .' '#5п  ;r
, ,. ... /'  ".. ....... )-'iI
Q::.....;:\ti.-!'-".,, . ..8 r.
tJf W  :y I '  
І  1I ,+z . І , ".  ,  1.'
:,.  t " ',:; "'. "... 
......  :  ' /9Y':1 '\   ;-1 \ '1.'  .
4,,'>1 ,' ,r&1. , "\., 
 .. 1t  · (r..... !'11 Д1  " . '7,і. \ .-
'.-11 \] '  . '.', ,".
11:... 0" F ',.. '.
'''f; f J@..,,.t:'t <':": ''\i.
..... . ..., І "  t"" ,,' .....: ' / _ т
. '- ...   ::' . . , ",.
' '. " , . /":   -
 ..... <> 't;' ІІ- . ':::\. . ' .::.:
,
 - . -Mr
Моrила
Митрополит Петро
12.

:І'
U
со
::і
u
ІЕ!
o
s:>.
o
І::
со
CQ
м
....
І'
111'"'1,


\
\
\
11
.... І
. "",..." ..... .-

.............
14. Турецька r8.\epa козацькі чайки

........
"I"
".

І rrv r '
\1 1
[ ( а.
... . І
 :-. t 
 <.8J 
" <
..
І _., :(.
І   . : . iAj)
,\, 1.
:. 
r
 \
t
(.
16. reTbNsH Петро Конашевич СsrSЙАSЧИИЙ
оо


"
:
i'''
/"
r; :f:R1.W  :\ .f:?f
  "'< '..:, t-;,:.:...... ( 'У' "';,I,p.f"-'I;(
({r, "t.  ",  ", ., '), r )"
. ']'С';:: ('-':''-!1 '"1"" ...
' !, ':. "" :J;)'
t; ,"\,,{;,,. :,
!"' - -... r.  \,11. 
'.'1' ;
,;.::....\ " '"
"'. l
J .t':
.,'; tI .
"
.' '<
. .
'

'1 r <;:; (,1
,"(.";", ../
,
<" )
\"
...........
.'
!,.
l "
," ','І
';': .,., , Уі
' . . "
) ., ' І _ :.:-:
"i&' " ш,. ,,:<>
". І'., . "', ., "
'.I 
1 (:;:.і :\ 1,<, х , It,f:"
,,'0':;':' .' , І, .l"
'( '\' ' ""'. ,-  "", " .:ч
1'>i;"\. "; - :., 1, \\' j \V[ /''''t!:\J
'p,, ',. () _ 0,
' ::1...... ._ .
'"'-..1..
Хмельницький
Боr Аан
17, rетьмаи

а
....
 , ,
, .
,
"' ,
. 'а.>.
. \
. .....
. І . f'
. ..
\.
)"
t.,
.
18. feTbMaM Іввн виrQвсы<qq

... .,
..JJO-.....
,. .
:'\д.. '.\
."'"
'l
.
",
...
"'
:--=..; ,
1  .. .... ....
._[c... .t'r '
 :  . :. . : ..{: .. Т"
....  .,: (' .:,..; 
I  ".", . :.:"   . } :.\ 
. .-:...".. '\\\ -
. . - 'L';'  . "! 
. _ "  . ... I
!If І. . .' "", -'. i.z
r · оо 'J: . %і
 "".. "1: іІ".......
 .  
-. .; ,
I 
 o(". i \ .. .:
1 ..,...
".. .
...... ...
,
19. reTbaH Іван Мазепа
..... .
d
:1Y

"' 1 :" 
/ 
'
, j
r
А
І <


.
-" .. \
. ........'t:., 
Т,. 4 -........
.
}
... 'М .;r
..
"'. \
 f ....
,
...
\ 
'"
.......... .... ....
20. Іван КОТJUlІ'евський

 "
 ,
.  .
 . . -  І ::?-......
'.' "; .... . '.' :\,
 } с 11L4'1o ;
,  \* 
,,;oi \"  1.
r, .. 't ..
,(. ':(-!о.І('Р' І' _/
f' 1,  "1;{  іЗ
 IJ jj}!7
.k.f  ' '.)I '.,.. ..і1- ,pd'
'I  . 'Ч' .... l;' 0/
f:1 : );'/f ,...і6'?  91 #'
'/І.'>{,'!( li ll , іt  I(ч.'JА    
/ '.11 І /1 'N>'{fj; .c'\
</;, 1 'P  ..'
21. Тарас Шрвченко

"
?:;ttи.,NЕ-dw-1l"

23. Юліян Романчук віципреа. 'австр.
ПВА. пан. перебрв присяrу віА УРЯАУ
.З. О. У. Н. Р. в 1918 р.

,
І
І
24. Др. EBreH Пе'!'Рушевич
преЗИАент З. о. У. Н. Р,

{,
25. Др. Кость ЛеВIІЦЬКИЙ
перший "рез. міністрів з. О. У. Н. Р.

" ,,fiт
-, "'II"'(1i 
/І '';.,./;\. щ'.'1 f/1
.J-, -==  ;   '" ,Н
, ,.  " .>
j) ,  ', ...-\-"
/ 'р \ . . 'iїHi  'I'1
/ )i '\ '-, J '!i,.
41( . , ('  ..'  .!\
,f'"  ,!,,- 
) ,; ! ..........  ' ". J' : I\\....."
. '. .\  I(\.r",
 -' 1':. ,,';;....
.. 1 '  і'  ' , ,'f..: '
/  . .../!,. 
#4.f/) .  / , : . -'..... .'\
O/, / ',..-\0 /  /': .
І 11' "7;' /' - ' .
/1 :!r " .r, --' _  1
, , " 1\.
, \.: . J \ ( . 6 /' ) І J
І іІ  1
'Vt:7 v й
26. В. Я. Чубвр І'ОЛОВВ нвр. ком. України
'

24
26
26
,
o р
52
КАРТА 
 МЗСЦЕВОСТИИ
ВАЖНIИШИХ
НАИ ІСТОРІІ
. 3 cb KOrO НАРОДУ
УКР АІН
х. хх. СТ.
аниц".
Н а ОАописна rp
-.... р
. 7 400.000.
Розмір: 1. .
2..
26
;'8

. 
c

1. 0 "
./ ,

f
i
:.
Українська Дешева Бібліотека видала:
1. А. Барвінський:
2. Ю. Опільський:
З. Марк Т вейн:
4. Клим Поліщук:
5. В. БуАЗИНОВСЬКИЙ:
6. А. ЛОТОЦЬКИЙ:
7. А. Лотоцькиit:
Історія Українн,
Золотий Лев, іст. пов.
rpOMH, оповіАання.
Лвrевдн, оповіАання.
Волю бутн козачкою, ІСТ. ПОВ.
Настася кн. Слуцька т. І.
Настася ки. Слуцька т. 11.

,
..
..
...

..


::

-:
"
...
:;
..

....
..
..
:::
:
..

IIIIIII